/
Автор: Мизак Н.С.
Теги: історія україни міжнародні відносини визвольний рух нова та новітня історія
ISBN: 966-95385-3-X
Год: 1998
Текст
НЕСТОР ММЗАК
1?
ТЕБЕ.
СВЯТА
и
^ *ІК
■■^
*/ * ШМ
?АТ£С£,
Є13ЯТА
УКРАЇНО
1^ КНИГ
Н€СТбРА
МИ^ЛКА
\?^ЖІ^/
л ш. ■*» ^
іМІ1
Ік^ь
ш* Чиє Ч
•* --■ •>'.;■> '-*: *
"Л
Ч\
шГ*ТІ
Щ г'М ;•. 1
І ИЬ\ 11
1- *
>
і ІІ
1 ь| І
І 1
і У Р
Й^
&ХІ
ї * '
»КиЛ
4*т
4
*%&. * З
іг І
* :*
:,:• -
*' А^
" і'і!;
* 4 і ^ ,
й :і:
1"*>*
су&хрящсхом
-Щ
)&?*&'
У<К>АЗЗН
лиим іі
♦заздуі
^^
За
тебе,
свята
Україно
ПІВДЕННЕ НАДЗБРУЧЧЯ
У ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАННЯХ ОУН-УПА
€&£&&
ми
СГ0ВОРНЛ д^РЖЛб^
/
^ ИЕСТОР ММЗАК
ЗА
ТЕБЕ.
СВЯТА
УКРАЇНО
5*/ \^2
чр»
&ш&шшвд0»«^^ і іш'«*—»™г-' і і тттш^ттттшш№9шттт
^Г=>°*
в У країн/
м.Чернівці
'Буковина"
1998рік
^сут.огд/иаае^
ББК 633 (4 Укр)
М58
У книзі "За тебе, свята Україно" вперше на основі глибокого аналізу,
знайдених архівних документів та спогадів учасників Визвольних
Змагань всеоб'ємно досліджується визвольна боротьба ОУН-УПА за
Українську Самостійну Соборну Державу.
Події відбуваються у галицькому пониззі — Південному Надзбруччі
Тернопільської області. Загони Української Повстанської Армії вчинили
тут відчайдушний героїчний опір поневолювачам.
Книга "За тебе, свята Україно" буде цікавою як для істориків,
політологів, письменників, так і для широкого кола читачів, особливо
молоді — всім тим, кому не байдужа честь і майбутнє України.
Книга ця — це великий вклад у висвітлення нашої найновішої історії.
Вона допоможе розвінчати більшовицькі фальсифікації про ОУН-УПА і
через це заслуговує на підтримку широкої громадськості.
Голова Конгресу
Українських Націоналістів,
народний депутат України
Київ, 31 липня 1998 р.
Рецензенти: Іван Пінязь, референт служби безпеки Чортківського та
Копичинського надрайонів, 1945-1952 рр. (м. Одеса);
Василь Галаса, провідник ОУН Чортківської округи, 1942 р.
(м. Київ)
ЮЖЧ 966-95385-3-Х © Нестор Мизак. "За тебе, свята Україно", 1998.
© Іван Балан, оформлення. 1998.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
З
ВІД АВТОРА
Дорогий читачу!
Від щирого серця запрошую прочитати цю книгу про трагічні
долі людей, забутих і загублених на тернистих шляхах національної
історії, очорнених окупаційними режимами.
Цуже боляче, що й сьогодні не відновлена до кінця історична
справедливість у ставленні до патріотів ОУН-УПА, які без сумніву і
страху клали на вівтар любові до України життя.
Героїчним подвижництвом вони не дали згаснути ідеї соборності
України, бо мали велике сподівання, що вірністю рідній землі,
ненавистю до ворогів стануть останніми борцями за утвердження
незалежної Української держави.
З періоду Визвольних Змагань 1914-1921 років українцям у спадок
залишилися невмируща ідея Українського Січового Стрічецтва та
героїчні символи Маківки, Крутів, Базару, Холодного Яру... Нове
покоління борців уславилося героїзмом у лавах Організації
Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії.
Ця книга документальна. У ній немає вигаданих прізвищ і
ситуацій. Є боротьба людей, сильних духом і завзяттям. Віра в
непереможність великої ідеї Української держави живила героїв
ОУН-УПА, як сонячне проміння землю. Це бачимо з їх вчинків
муоісніх, листів, що залишили по собі, споминів друзів, віршів, які
писалися совістю і любов'ю. Молодий повстанський поет Мирослав
Кушнір, який під час бою обірвав своє життя вибухом гранати, так
виповів поезію свого серця: "Що хочте, що хочте робіть, Чи зовсім
не дійте нічого, Та плакать по нас облишіть — Не хочем плаксивого
слова. Не хочем ридань і плачів, 3 своєї вмираємо рації... "
Радянські історики не хотіли бачити, що європейський конфлікт
між: Німеччиною та СРСР був по суті конфліктом українським —
за право володіти українською землею, що могили другої світової
війни вщерть наповнені тілами українських синів і доньок.
Замовчувалося і те, що після капітуляції Німеччини у Західній Україні
продовжувалися криваві роки. Якщо Європа зажила мирним життям,
то радянська влада оголосила війну західним українським землям.
Безкінечні облави, розстріли, арешти, депортації, голод, русифікація
мали знищити стремління до волі, змусити народ покірно прийняти
чуоісинську комуністичну мораль.
Одержимі одвічною ідеєю соборності, члени ОУН-УПА повстали
проти тоталітарного, озброєного до зубів монстра. Вони
пристрасно вірили у віщий заповіт Великого Кобзаря: "Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая".
На жаль, ми ще мало знаємо про нескорених українських
повстанців, короткі життя яких, мов спалахи зірниць, осяяли
Україну і весь світ.
Маю надію, що читач щиро сприйме історичну правду про
боротьбу ОУН-УПА у південному галицькому Надзбруччі —
Борщівському районі, що на Тернопільщині, подану в книзі "За тебе,
свята Україно'*.
Основу цього дослідження склали унікальні, які не публікувалися,
архівні матеріали ОУН-УПА Борщівського та Мельнице-
4
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Подільського районів, віднайдені у підпільних сховищах.
Використані партійні документи колишніх Борщівського,
Мельнице-Подільського і Скала-Подільського РК КП(б)У, що
зберігаються у Державному архіві Тернопільської області.
Зокрема, листування обкому партії з місцевими парторганами і з ЦК
КП(б)У щодо боротьби з підпіллям ОУН-УПА та звіти райвідділів
МВС-МДБ райкомам партії, що осідали у так званих "особливих
папках" перших секретарів. Чимало почерпнуто матеріалу з
Центрального державного архіву громадських об*єднань України у
м.Києві, архівів УКДБ.
Документи і матеріали доповнили зустрічі із живими
учасниками і свідками Національно-визвольних Змагань. Довелося
по кілька разів відвідати понад вісімдесят сіл Борщівського,
Чортківського, Заліщицького районів Тернопільської та Кам 'янець-
Подільського Хмельницької області, подолавши на велосипеді понад
три тисячі кілометрів. Записано спогади багатьох учасників
визвольної боротьби, зібрано безцінні повстанські реліквії —
фотографії, листи, автографи, пісні, вірші.
Велика подяка всім, хто допоміг у зборі матеріалу і порадами
спричинився до написання книги. Щиро вдячний заступникові голови
Борщівської районної державної адміністрації Володимиру Осад-
чуку, голові Конгресу української інтелігенції Борщівщини, члену
СПУ Ганні Костів-Гусці за організаційне сприяння у виданні книги.
Низький уклін рідній матері Марії за ідейне натхнення і дружині
Ганні за довголітню підтримку та розуміння.
шшяшшяшт
«Я дух відвічної стихії, що зберіг тебе від татарського
потопу і поставив на грані двох світів творити нове
життя».
Із Декалога українського націоналіста.
Розділ перший
ЗДОБУДЕМ
УКРАЇНСЬКУ
ДЕРЖАВУ
6
ш
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
НА РУЇНАХ ЗУНР
Наприкінці першої світової війни на руїнах
Австро-Угорської та Російської імперій воскрес-
ла доба української нації, покликавши до життя
у Західній Україні Західно-Українську Народну
Республіку. 22 січня 1919 року ЗУНР
об'єдналася із Українською Народною
Республікою. Та даремно сподівалися громадяни
новоствореної держави на вільне життя на рідній
землі. На Галичину, яка століттями стогнала під
ярмом поневолювачів, вдерлися польські
займанці. Добре озброєні війська генерала
Галлєра створили для Галицької Армії критичну
ситуацію, яка вимагала рішучого і мужнього
кроку: «За Збруч!», «На злуку з армією УНР!».
«Дня 16 липня 1919р., - записано в «Історії
українського війська», - вся Галицька Армія
зібралася у призначених районах над Збручем,
щоб згідно з постановами обох урядів Директорії
УНР і диктатора Петрушевича перейти Збруч в
допомогу Наддніпрянській Армії проти
більшовиків. Того ж дня диктатор і Начальна
Команда Галицької Армії переїхали до Кам'янця-
Подільського. Тоді теж перебрались через Збруч
більшість цивільних установ, різних урядовців та
збігців, що з різних сторін повтікали перед
поляками. 17 липня рано стали переходити на
той бік Збруча бойові частини: бригади 1-го
корпусу переправлялись біля Гусятина, 2-го - в
Скалі й 3-го - у Ніврі та Кудринцях. До полудня
всі частини УГА були за Збручем і прямували до
визначених Начальною Командою районів».
З тягарем нездійсненних мрій покидали
стрільці рідні села, сподіваючись на швидке
повернення. У пам'яті краян залишилися спогади про
перехід галичан.
Через Іванків та Скалу йшли частини 2-го
корпусу УГА. Як проходили через село, співали
«Батько на полі шанці копав». Серед
кіннотників були іванківські добровольці
Микола Бугера, Іван Івасечко, Петро Шкриба та
інші."1
Як минали вояки 14-ї бригади 3-го корпусу
село Гермаківку, старі й молоді вийшли на
гостинець й плакали за стрільцями: «На кого ви нас
покидаєте?» Через декілька годин відступаючих
почала наздоганяти польська кіннота і артилерія.
Підтягнувши за цвинтарем гармати, вони почали
обстрілювати галичан на протилежному березі
Збруча. Та з далеких пшеничних полів вдарив
скоростріл, скосивши польського кіннотника
біля лафета.
«По нещаснім бою з поляками під Винятинця-
ми 15 липня 1919 року 14-а бригада відступила
згідно з наказом корпусу через Гермаківку - Іва-
не-Пусте на Збруч, - про відхід стрільців через
Мельницький район читаємо у спогадах
поручика Аріо. - Станція Іване-Пусте не була
вповні евакуйована, і тому 14-а бригада мусила
якийсь час держати її передпілля. Це було раннім
ранком 16 липня 1919 року.
Майже о 9-й годині рано бригада почала
наново відворот під напором ворога на праве
крило і сильних колон на фронт бригади. Праве
крило стояло незахищене, бо праворуч не мало ні з
ким злуки.
Перехідною точкою через Збруч для бригади
було призначено село Кудринці. Тут вона
мусила після наказу держати передпілля Кудринець і
так ставити опір ворогові, аж поки всі частини
армії перейдуть за Збруч.
Через одинокий міст у Кудринцях переходили
усі обози 3-го корпусу і деякі етапні частини з
евакуйованої станції Іване-Пусте, бригади УСС
і власний обоз. Між 10-ю і 11-ю годиною заняла
бригада узгір'я перед Кудринцями від лісу
праворуч, аж до шосе Мельниця - Кудринці.
...За кілька хвилин показалась польська
кавалерійська стежа від сторони Залісся, яка
прямувала через ліс на стежу жандармерії. її відбито.
Перед Іване-Пустим (селом). І на дорозі з Іване-
Пустого до Новосілок збирались сильні колони
польської піхоти. Однак вони не дуже щось
спішилися. Наші гармати не дали взяти собі
такої нагоди, щоби бодай востаннє не післати
противникові кілька гарячих гранат.
По кількох перших пробних стрілах відкрили
просто барабанний вогонь. Страшний вибух на
станції був вершком цього етапного акту перед
Збручем...» Це у Гермаківці мінери підклали
вибухівку під поїзд з військовим майном, яке не
вдалося вивезти. Вибух був такої сили, що
підняв вагони аж понад дерева.*2
«...Біля 4-ої години з полудня зголошено
отаману Вікторові Оробкові (уродженець Буковини),
що міст уже вільний, все на другій стороні.
Слідував наказ відвороту. Десь біля 5-ої години
напували ми коней останній раз у Збручі».'3
З того трагічного відвороту за Збруч
залишилися кілька могил загиблих січових стрільців.
Три з них на старому цвинтарі у Мельниці-
Подільській, де спочивають невідомі вояки зі
старшинами Іваном Іноїдом та Іваном
Удовенком. Ще три поховання маємо на кладовищах сіл
Іванкова, Іване-Пустого, Бабинців. За
радянських часів могили були знищені. У дев'яностих
роках їх поновили, і біля них тепер відправляють
панахиди у пам'ять полеглих.
Поповнивши ряди Української Галицької
Армії, наші краяни подалися воєнними дорогами
на Велику Україну. І кожен у жорстоких боях
кров'ю скропив право нації на свою державу.
Кількість полеглих невідома. З архівів штабу
УГА мало що вціліло. Не збереглися списки, які
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
7
складали сільські «Просвіти» для Книги Пам'яті.
Лише деякі відомості можна почерпнути з
документів польської таємної поліції. Зокрема,
про чисельний склад колишніх рядових, старшин
і підстарший української національної армії, які,
повернувшись з боїв, проживали у Борщівському
повіті у 1929 році. Встановивши негласний
контроль за ветеранами Визвольних Змагань,
повітова команда державної поліції Борщева
доносила у Тернопіль, що на території краю
проживає 2385 учасників колишніх українських
військових формувань. Найбільше у таких селах:
Іванкові 250,
Ніврі 98,
Шупарці 96,
Турильчі 70,
Гермаківці 74,
Більчі-Золотому... 56,
Панівцях 56,
Пищатинцях 54,
Вовківцях 34,
Дзвинячці 34,
Циганах 34. *4
Катастрофа українських армій на Великій
Україні та несприятлива міжнародна обстановка
спричинилися до 20-літнього поневолення
Східної Галичини польською державою. Як і
австрійські попередники, польські зайди
принесли на нашу землю безправ'я, експлуатацію,
арешти та спольщення населення. Закон від 1924
року забороняв у галицьких школах вживати
назви «українець», «український», замість них
насильно запроваджувалось слово «руський».'5
Доступ українцям до гімназії був закритий. У
Борщеві працювали семирічні польська та
єврейська школи і лише початкова для
українців.*б У селах відкривалися школи з
польською мовою навчання, українській в яких
відводилась мізерна кількість годин.
Директорували в них запеклі польські шовіністи-україно-
ненависники. У результаті такої державної
політики у 1938 році на 160 українців Східної
Галичини припадало 42 неграмотних.*7
Згідно з державними законами галицькі землі
заселяли польські осадники-мазури, які
отримували по 10-20 гектарів кращих грунтів, будівельні
матеріали для спорудження поселень. Польські
колонії виросли біля Іване-Пустого - «Злота
Янувка» (90 господарств - 380 душ), Мельниці-
Подільської - «Гай» і «Яблунівка». Неподалік
Борщева на добірних землях розселилися 25 сімей
осадників, 24 господарства побудували для
мазурів біля села Олексинці та в інших місцях.*8
За даними перепису у 1931 році в
Тернопільському воєводстві проживало
півмільйона поляків і 960 тисяч українців.*9
Якщо зіслатися на дані Станіславської греко-
католицької консисторії про конфесійну
приналежність населення, то у Борщеві на 1938 рік
кількість поляків щодо українців становила
92%, євреїв - 82%, у Мельниці-Подільській -
відповідно 54,5% і 81,8%, у Скалі-Подільській -
27,9% і 67,8% Велика кількість поляків і євреїв
проживала у селах.'10
Переселення поляків на українські терени
свідчило про явну колонізацію краю. На
віддавна густозаселених галицьких землях
гостро відчувався дефіцит вільних грунтів. 80 тисяч
сімей були постійно безземельними. У Галичині
господарства настільки були знищені першою
світовою війною, що 79,8% з них не могли себе
відтворити.*11
Особливо погіршився стан галицького
селянства під час економічної кризи 1929-1933 років.
Внаслідок так званої комасації
(землевпорядкування), яку польський уряд почав застосовувати
з 1923 року, кращі землі опинилися у поляків.
Місцеві селянські господарства з кожним роком
бідніли. Вони мали по 0,5-1,5 гектара землі, або
зовсім ставали безземельними. Так, у Мельниці-
над-Дністром (назва до 1940 року) понад 100
родин не мали орної землі, 250 - менше, ніж 1
гектар, 300 - не мали тягла. За переписом 1921 року
у Скалі-над-Збручем 4 тисячі чоловік володіли
лише 1416 моргами землі і т.д.*12
Польська влада встановила монополію на
цукор, горілку, сіль, гас, сірники, цигарки. Хто
займався вирощуванням цукрових буряків, тютюну
чи перепродував заборонений товар, того
штрафували або ув'язнювали. Як і за Австро-
Угорщини, правою рукою окупаційної влади
було єврейське населення, життєдіяльність якого
не регламентувалася державними актами.
Традиційно євреї мали повсюдний доступ і
користувалися благами держави. За це вірно служили
їй, складаючи опозицію українству.
Щоб зарадити злиденному існуванню,
українські селяни змушені були шукати щастя за
океаном, найматися до праці на панських
фільварках, влізали у борги. Такий стан
загострював суперечності між українцями та поляками,
які у своїй більшості перебували у полоні вели-
копольського шовінізму. Вони створювали у
селах напіввійськові організації («стшельці»),
які, маючи право на володіння зброєю, нерідко
вдавалися до терору над українцями. Навіть
польська дітлашня і та часто-густо не давала
українцю спокійно перейти дорогу. Набравши у
пазуху каміння, жбурляла ним за людьми і
верещала: «За Збруч, хам'є...»
У *926 році окупаційна влада ліквідувала у
краї прикордонну сторожу, зорганізувавши
натомість Корпус Охорони Пограниччя, що мав
необмежені повноваження. Поведінка польських
військових була жорстокою. Побиття людей,
запровадження комендантської години у селах стали
8
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Національний склад
населення краю у 1938 році
повсякденним явищем. У Заліссі, Кудринцях
польські військові спорудили пам'ятники
національному герою Речі Посполитої
Ю.Пілсудському.'13
Поляки, не допускали освічених українців до
урядування, надаючи перевагу «уродзоним».
Приміром, у Борщеві з адвокатської роботи
звільнили Степана Воркуна, заступника
директора тютюнового заводу Степана Сагана. Залишив
посаду доктор Іван Венгловський, не мав занят-
№
Назва на селено го пун кту
п/п
1.
2.
3.
[4. :
5.
6.
7.
8.
9.
10.
..IV.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23!
24. *
26.
І м. Борщів
ІБурдяківці і Гуштин
[Бабинці
Білівці і Трубчин
^ Більче-Золоте
Більче (Доброкут)
Вовківц і Дзвенигород
Вовківці біля Борщева
Висічка і Верхняківці
Вільхівці
Горошова
Глибочок
Гермаківка
Грабівці
Залісся, Млинівка і Новосілка
Дзвинячка і Михайлівка
Жилинці
Іване-Пусте
Іванків
Королівка і Юр'ямпіль
Верхнє Кривче і Нижнє
Кудринці і Завалля
Ланівці і Козаччина
Лосяч
Мушкатівка
м.Мельниця-над-Дністром
27. |Новосілка Костюкова
28. | Нівра і Залуччя
29. |Озеряни і Констанція
30. '
31. І
32.
33.
34.
35. «
36. |
37.
38.
39:
40.
41.
42Г
43.
Панівці і Латківці
Пилипче і Михалків
Пилатківці
Сапогів
м.Скала-над-Збручем
Сков'ятин
Стрілківці і Пищатинці .
Турильче, Вербівка і ГЇідпилип'я
Устя-Єпископське
Худиївці
Худиківці
Цигани
Шершенівка і Олексинці
Шупарка
Всього
українців
2127
| 2614
1492
1457
І 2739
882
1450
1265
Ї501
2346
1860
1510
2320
113
2467
1423
615І
1 1905
і 3314]
2100
"1626
1790
' 2271,
1080
1250
2200
2269
2100
2700
1858
2109
721
1186
3425
810
2448
2147
1400
1355
"Той
1250І
3018=
2150"!
% спів-
Всього
поляків
1964
450
15
19
1 162
20
221
684
485
21
29
1450
713
35
855
^ 514
182
240
87
1040
700
26
632
800
997
1200
536
200
875
114
79
327
72
958
350
200
501
75
47
"" 210
890
96
Ї66
відношення
ДО
українців
І 92,6
І 17,2
1,0
і,з
5,9
' 2';2
І 5,2
54,6
32,0
0,9
1,6
96,0
30,7
30,9
34Тб
36,1
І 29,6
12,6
2,6
49,5
43,0
1,4
27,8
74,6
79,8
54,5
[ 23,6
9,5
32,4
6,1
3,7
45,3
6,1
27,9
43,2
8,2
23,3
5,3
"""3,4
20,2
71,2
3,2,
4,7і
Всього
євреїв
\ 1744
62
26
| 11
| ЇЗО
12
;:::::г5
41
12
45
26
і 71
і 85
40
25
10
26
17
1400
■ 320
90
90
43
1800
99
50
1460
71
4
2322
10
20
50
32
100
68]
%
співвідношення
ДО
українців
82,0
2,4
1,7
1 0,8
4,7
І 1,4
1,6
3,2
0,8
1,9
1,4
4,7
з.б
35,4
і,6
0,7
' 1,3
0,5
66,6
19,7
5,0
3,9
7,4'
3,4
81,8
4.4І
2,4
54
3,8
0,3
і 67,8
1,2
6,8
2,3
2,3
8
2,2
—
Разом
поляків
і
євреїв
%
співвідношення
ДО
українців
І
£
3708
512
41
ЗО
292
32^
236
725
\ 497
66
55
1521
798
75
880
524
182
266
104
2440
1020
116
І 722
880
1040
3000
635
250
2335
185
79
327
76
3280
360
220
551
107
63
210
т
164
100
174,0!
19,4
2,7;
2,0;
І. 10,6:
3,6
16,2
57,2
33:
2,8
3,0;
100,7
' 34,3;
і 66,3:
35,6;
36,8;
29,6;
13,9;
3,1
116,11
62,7:
6,4:
31,7
81,4!
83,2;
136,3^
28,0!
11,9;
86,4;
9,9
3,7
45,3
6,4
95,7:
44,4:
9,0!
25,6:
7,6!
4,6;
20,2:
79,2
5,4
4,7
Узагальнені дані
77703
19171
24,7
10523
13,5
29694
38,2
тя адвокат Нестор Слободян, зять гермаківського
священика І. Волошина. У Олексинцях звільнили
учителя Олексу Чуку та його дружину. Такі
явища були масовими.
Режим окупаційної влади зміцнювали
польські костьоли, гостроверхі шпилі яких
височіли майже над кожним селом і містечком.
Ксьондзи-єзуїти, як і в середньовічні часи,
відверто проповідували ворожість до східного
обряду та примат латинства над українським
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
9
греко-католицизмом.
Представники української греко-католицької
церкви постійно переслідувались. З початком
польської окупації у Галичині було інтерновано
понад тисячу священиків без огляду на те, чи
вони брали участь у політичному житті. У цьому
числі заарештували 11 священиків з Борщів-
ського повіту:
Гвоздецького Олексу з Борщева,
Гребенюка Симеона з Мушкатівки,
Жупанського Петра з Кудринців,
Капустинського Олександра з Мельниці,
Казновського Антона з Глибочка,
Малицького Йосифа з Борщева,
Січинського Амбросія з Білівців,
Саневицького Нестора з Іване-Пустого,
Теслю Євстахія з Королівки,
Чеховського Степана з Висічки,
Шашкевича Михайла з Худиївців.'14
Однак заборони та репресії польської влади
не могли зупинити процес національного
відродження. Його поступу сприяли понад десять
легальних українських партій, котрі стояли на
позиціях збереження національних завоювань
Західно-Української Народної Республіки.
Найвпливовішими серед них були УНДО -
Українське Національно-Демократичне Об'єднання
та Радикальна Партія, члени яких працювали у
«Просвітах», кооперативах, різних культурних
установах.'15 Неоціненну роль відігравали
ветерани Української Галицької Армії - живі свідки
Визвольних Змагань. Із 78 старших і підстарших,
які проживали у Борщівському повіті, 58 стали
найактивнішими борцями за Українську
Самостійну Соборну Державу.*16 Там, де діяли
ветерани січового стрілецтва, міцніли просвітні
організації, кооперативні установи,
зароджувалось національне підпілля, зростала національно
свідома молодь.
ВОЛЮ БУДИЛА
«ПРОСВІТА»
Після війни почали поновлювати діяльність
просвітні товариства, гуртуючи селян до праці
на ниві національного відродження. У 1923 році
заявила про себе філія «Просвіти» у Борщеві,
яку очолив колишній старшина УГА Андрій
Лунів та його заступник Петро Смаль.
Борщівські просвітянські активісти стали
ініціаторами відкриття читалень у Скалі,
Гермаківці, Іванкові, Ланівцях, Більчі-Золотому,
Іване-Пустому, а далі у Вовківцях, Бабинцях,
Циганах та інших селах.
У 1925 році Борщівське товариство
«Просвіта» поділилося на п'ять підфілій -
Борщівську, Королівську, Мельницьку, Озе-
рянську, Скалецьку. Цього ж року на
Мельниччині відродились читальні у Кудринцях,
Боришківцях, Вільхівцях.'17 У середині тридцятих
років «Просвітами» краю були охоплені всі
села. І хоч не кожне мало будинки-читальні,
селяни охоче приймали просвітян до своїх осель.
Керівниками «Просвіт» обирали поважних,
мудрих сільських господарів, інтелігентів зі
щирою душею та любов'ю до обездоленої України.
Імена багатьох з них загубилися в часі, та про
декого ще пам'ятають у селах. У Гермаківці
знали просвітних працелюбів Гаврила Лядобрука з
дружиною Ганною, Михайла Зуляка, Василя
Аксентіїва та інших. У Пилатківцях - Гната Чи-
чалюка, у Заліссі - Володимира Грушкевича,
сина колишнього директора школи, який
закінчив богословські студії, але не висвятився.
Окрім читальні, керував хором, споживчою
кооперацією. У Новосілці головою «Просвіти»
орудував Олександр Сеньків. Разом з українцями
села він хотів побудувати читальню, проте
польські колоністи всіляко перешкоджали їх
задуму. Сеньківа часто ув'язнювали.*18 У
Вовківцях головою «Просвіти» обрали Василя
Грушка, у Михайлівці - Олексу Стадничука, у
Трубчині - Олексу Марчака, у Боришківцях -
Івана Ангелюка.
«Просвітянський» актив із колишніх
військових УГА мав значно ширший світогляд,
краще орієнтувався у міжнародній політиці,
належав до українських партій. З цієї когорти у
Залуччі головою читальні «Просвіти» працював
Мартин Бабій, у Циганах - Казимір Буяр, у
Шершенівці - Семен Лукасевич. Як свідчать
поліцейські донесення, надзвичайно активно
проповідували українські ідеї Микола Костюк у
Скалі-над-Збручем, Микола Лучик у Шупарці,
Еміль Ременда у Глибочку, Данило Сельський у
Верхняківцях.*19
Без благотворного впливу греко-католицької
церкви, архіпастирського благословення
митрополита Андрея Шептицького, участі священиків,
монахів, монахинь здобутки просвітян були б
мізерними. Найавторитетнішимд^священиками на
просвітницькій ниві краю були Йосиф Малиць-
кий, отець-шамбелян, який очолював Борщівську
«Просвіту» у 1917-1929 і 1933-1938рр., отець
Олександр Капустинський у Мельниці, Антін
Казновський у Глибочку, Василь Кузь у
Пилатківцях та інші.
Напередодні першої світової війни у лавах
10
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«Просвіти» зросли товариства «Рідна школа»,
«Сільський господар», страхове товариство
«Дністер», кооперативи на чолі з Центральним та
Ревізійним Союзом, «Маслосоюз» та інші
національні організації. У повоєнний період при
читальнях «Просвіти» ці національні установи
відродилися, організовувалися молодіжні хори,
драматичні та самоосвітні гуртки, бібліотеки. У
читальнях можна було ознайомитися із
різноманітною літературою. Захоплено читалися часописи,
альманахи «Червоної Калини», історичні твори
корифеїв української літератури.
Значних успіхів на духовній ниві досягли
просвітяни Мельниччини. У 1939 році Мельницька
філія (голова «Просвіти» - адвокат Петро
Смаль) звітувала, що у краї активно працюють
25 читалень у 18 власних домівках. У їх
бібліотеках налічувалось 6600 примірників книг.
Найбільше - у Михайлівці, Горошовій, Герма-
ківці. З року в рік зростала майстерність 20
драматичних гуртків та 13 хорів. Читальні
об'єднували понад 3300 активних, національно свідомих
українців. Відрадним був факт, що четверту
частину «Просвіти» становило жіноцтво. У 1939
році до просвітянського проводу філії обрали
талановитих працівників - Богдана Ухача, Гната
Баранюка, Марію Зуляк, Онуфрія Шендрука,
Володимира Грушкевича, Мирославу Павлову,
яким, на жаль, не вдалося втілити у життя
задуми по вихованню українства.'20
Завдяки подвижникам «Просвіти»
національна культура розвивалася дуже активно. До
прикладу, селяни села Горошова в короткім часі
збудували читальню, при якій організували
драматичний гурток і чудовий хор. Горошівчани
завжди пам'ятатимуть національного філософа
села Івана Михайловича Барабаша -
просвітянина з Божої ласки та з прометеївським вогнем у
серці. Івана Барабаша доля закинула у Горошо-
ву, хоч він народився у Великому Ходачкові під
Львовом. Працював директором сільської школи
та керівником художньої самодіяльності.
Згуртувавши відданих людей, досяг неабиякого
культурно-освітнього рівня на селі. З ним працювали
В.Попович, Д.Олексишин, В.Лопатнюк та багато
інших. Більшовики у 1944 році жорстоко
розправились з Барабашем. Зі сталінських концтаборів
учитель повернувся на милицях. І хоч був
фізично слабким, залишався нескореним духом.
Вчив дітей співу, керував оркестром народних
інструментів. Цілком заслужено на його
могильній плиті викарбувано «Дорогому
Вчителю від вдячних учнів».
З-поміж поборників національної ідеї доброї
пам'яті заслужив Дмитро Петришин (народився
1884 року в с.Озеряни), колишній старшина
УГА, який вчителював у селах Залуччя, Залісся,
Іване-Пусте. Там, де працював Петришин,
активізувались «Просвіти», кооперації,
політичне життя. Вчитель мав великий вплив на
людей, за що постійно перебував у немилості
польської поліції. Син його Роман став видатним
підпільником ОУН.
Сільські «Просвіти» дбали про виховання
культу матері, дружини, дівчини, оскільки
національно свідома жінка багато важить для
створення гарної сім'ї виховання дітей.
Для жінок існували такі чесноти і правила:
1. Виховуй своїх дітей у рідній вірі на чесних
і свідомих громадян українського народу.
2. Будь своєму чоловікові і своїм дітям не
тільки дружиною і матір'ю, але й
найкращою опікункою та порадницею у клопотах
щоденних.
3. Не борони своєму чоловікові належати до
читальні, кооперативи й інших культурних
установ у селі та заходити до них, бо ці
товариства працюють на користь і добро.
Для дівчат теж існувала свого роду пам'ятка:
1. Знай, що не так краса тіла, як чесність,
працьовитість, розум і ввічлива поведінка
подобаються людям.
2. Пам'ятай на кожному кроці, щоб якимось
поганим вчинком не накинути на себе
сорому та спричинити обмови.
3. Вийди заміж тільки за українця, свідомого,
тверезого, чесного і будеш з ним
щаслива.*21
У просвітніх товариствах працювали
молодіжні секції, при яких гартувалися майбутні
патріоти. Секція молоді у с. Стрілківці на чолі з
головою товариства «Рідна школа» Іваном
Юзьваком (розстріляний більшовиками у 1941р.)
прославилася незабутнім хором та рідкісною
юнацькою футбольною командою «Хортиця».
Члени цієї команди майже всі загинули у
визвольних змаганнях ОУН-УПА.
Щорічно «Просвіта» урочисто відзначала
національні дати: день народження національного
генія України Тараса Шевченка, річницю бою
під Крутами, проголошення ЗУНР. Особливо
змістовними і багатими на заходи були дні
релігійних свят, які переплітались з глибокими
національними традиціями. На Різдво Христове
молодь виступала з концертами, виставами
«Невольник», «Степовий гість», «За сестрою»,
«Ой не ходи, Грицю», «У кігтях ГПУ».
Очікуваною по селах у дні торжеств була
хорова капела Борщівської «Просвіти» під орудою
Михайла Дрібнюка, яка виступала з багатим
стрілецьким репертуаром: «Хлопці, алярм»,
«Летіла куля попід гору», «Стрілецьким
шляхом» та ін/22
Особливо глибоко символічно відзначали
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
11
просвітяни Зелені свята. Здавна на Україні
існував звичай поминати у ці дні загиблих героїв
за честь і славу Батьківщини. Відвідували
могили січових стрільців, полеглих на фронтах
першої світової війни та в боях з польськими і
більшовицькими наїзниками у лавах Української
Галицької Армії.
У тридцятих роках на Галичині склався культ
могил Героїв Національної Революції,
започаткований Степаном Бандерою, котрий очолював
референтуру пропаганди у складі краєвої екзеку-
тиви ОУН. Пошанування могил рідних було
традиційним, С.Бандера ввів культ Могил
Борців за волю України, як символів героїчної
епохи Визвольних Змагань.'23
У Надзбруччі, на пагорбі біля села Залуччя,
збереглася могила, яку насипав народ у 1926
Р»- на пам'ять про сельчан - героїв Націо-
Нсі ..-. 11ої Революції під орудою Гната Козака.
Польська влада чинила великий опір
пошануванню могил. З них зривали національні
прапори, топтали живі квіти. Але українські хлопці і
дівчата прибирали могили заново уночі. Так, у
Гуштинці 1939 року юнаки Степан Климишин,
Володимир Бугера, Петро Пакуляк, Петро
Зарула, Василь Гарасимів накопали дерну,
обіклали могилу, а хрест заквітчали барвінком,
вибили тризуб і дату «1918». Подібні благородні
вчинки молодь здійснювала по багатьох селах.'24
У руслі розвою просвітніх установ краю
відроджувалися довоєнні січові і сокільські
товариства. Польська влада з відомих причин
забороняла їх, але бажання національного
відродження брали верх, і на фундаменті «Січей»
та «Соколів» у Борщівському повіті почали
організовуватися «Луги». Перший з'явився у
Борщеві 1925 року завдяки Андрію Луніву та
Івану Баглаю, обраному головою повітової
організації «Лугів». Андрій Лунів - колишній
сотник УГА, активний голова Борщівської
«Просвіти», загинув трагічно у 1930р.'25 Іван
Баглай - директор повітової споживчої
кооперації, розстріляний НКВС в 1941р.
5 серпня 1928 року за клопотаннями
організаторів «Лугу», особливо А.Луніва, у Борщеві
відбувся перший національний фестин
(фестиваль) «Лугів», у якому взяли участь вісім
товариств чисельністю 331 чоловік. Тут уперше під
звуки козацької пісні «Гей, у лузі червона
калина» луговики стали до вправ.'26
Лугові товариства у Надзбруччі
функціонували майже в кожному селі -
Боришківцях (голова Григорій Ільків), Бабинцях
(Янко Маркевич), Бережанці (Степан Дідур),
Вовківцях (Семен Дудка), Гуштинці (Василь
Івасечко), Іванкові (Іван Гафійчук), Михайлівці
(Павло Бойко), Нижньому Кривчі (Степан Лу-
чик), Окопах-Козачівці (Михайло Кузяк),
Трубчині (Олекса Марчак), Циганах (Іван
Щикульський) та інших.
Розбудові «Лугів», як і «Просвіти», сприяли
ветерани української армії. Так, у Вовківцях
організатором і комендантом «Лугу» був
старшина УГА Мирон Левицький, у Шупарці - Іван
Лучик, Верхньому Кривчі - Василь Когунь.
Щодо останнього, то польська агентура
доносила, що він - активний український діяч, радикал,
підтримує контакт з адвокатом Лунівим з
Борщева. У Залуччі «Луг» організував член УГА,
ундівець Гнат Козак, у Скалі-над-Збручем -
Максиміліян Комуницький.'27
Для організації роботи в товариствах до
Борщівського повіту зі Львова приїздив
інструктор Федорчак. Активну допомогу у
спортивній роботі надавала відома діячка
Катерина Вишнівська.
«Луговики» носили воєнізовану уніформу
зеленого кольору. На кашкеті і рукавах
прикріплювалися емблеми та трикутні знаки.
Віталися окличним «Слава «Лугу!» «Соколи»
одягали стилізований народний одяг - вишивані
сорочки, киптарики. Для вправ члени товариств
користувалися палицями, списами, топірцями.
«Сокільські» товариства, як згадувалось, не
були численними. Діяли вони у Гермаківці (гол.
Василь Аксентіїв), Ніврі (Василь Кравчук) та
Іване-Пустому, яке пізніше переіменувалося на
«Луг» (Іван Кушнірик).
Члени молодіжних товариств ставали
активними учасниками спортивних змагань, сільських
та повітових маніфестацій, зібрань, релігійних
свят. Останній сокільно-луговий повітовий здвиг
відбувся 1939 року у Борщеві. Наплив молоді
виявився таким несподіваним, що поліція
поспішила відправити учасників до Верхняківців
на Нічлавський зарінок, де забави тривали два
дні.
«Соколи» і «луговики» брали організовану
участь у передвиборній агітації за українських
кандидатів до польського сейму, розвінчували та
розганяли палицями місцевих «хрунів», які
продавали полякам голоси за чарку горілки та шмат
шинки.
На шляху національного розвитку
«Просвіта» була змушена боротися з такими
підступними ворогами, як пияцтво та паління, які
морально і фізично калічили народ. Проблему
ускладнював Закон, ухвалений Сеймом 13
березня 1931 року, який значно полегшив продаж і
вживання алкогольних напоїв, сприяв
збільшенню числа корчм.
За даними польського урядового
статистичного вісника, у 1937 році в Польщі понад 6
мільйонів українців пропили і прокурили ледь не
12
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
150 мільйонів злотих. За ці гроші можна було
купити 300 тисяч моргів поля й утримувати 150
тисяч студентів. За сім годин галичани
пропивали стільки коштів, на скільки 3071 читальня
закуповували на рік книжкового фонду/28
Щоб зарадити поширенню
алкогольно-тютюнової чуми, у краї поряд із заснуванням
національних товариств «Відродження» відновили
роботу довоєнні братства тверезості. Такі осередки
з'явилися при церквах у Борщеві, Бабинцях,
Білівцях, Бурдяківцях, Верхняківцях, Вовківцях,
Висічці, Вільхівцях, Гермаківці, Заліссі, Іване-
Пустому, Королівці, Мушкатівці, Ніврі,
Сков'ятині, Стрілківцях, Турильчі, Пилатківцях,
Усті, Худиківцях, Циганах. У 1930 році їх
налічувалося 23.*29
Боротьба з алкоголізмом проголошувалася з
церковних амвонів та в середовищі культурних
установ. Рух за відродження здорової нації з
роками набирав сили. Національно свідомі українці
назавжди поривали з горілкою і тютюном,
захоплюючи своїм прикладом оточуючих. «Борці за
волю України не вживають алкоголю й
нікотини!» - такий клич ставав щораз
популярнішим, даючи позитивні результати.
Польський уряд вороже сприймав
відродження національного духу українців. Не
випадково восени 1930 року по краю прокотилася
хвиля так званої «пацифікації» (умиротворення), у
якій взяли участь тисячі військових і
поліцейських. Розпочалися арешти, побиття,
вбивства українських діячів. Багато надзбру-
чанців потрапили у табір «відокремлення» в
Березі Картузькій, де каралися, втрачали
здоров'я та гинули. У 1934-1939 роках через польські
«соловки» пройшли тисячі українських патріотів
і, зокрема, членів ОУН. Про поводження у
концтаборах напередодні війни згадує колишній
в'язень польських тюрем Іван Щикульський, член
ОУН з 1935 року, уродженець села Цигани:
«Табір знаходився на українсько-білоруськім
пограниччі. Комендантами у ньому були
жорстокі польські садисти Грефнер і Камиля.
В'язнів щодня немилосердно били. Всіх морили
голодом. У камерах не вистачало повітря. Потім
виводили на вправи. Звучала команда: «Бігом!
Падай! Перебігай через балку над глибоким
яром!» І так майже цілий день».
Про Березу Картузьку в 1934 році була
складена дума:
...В ці казарми, в ці руїни
Вивіз ґвалтом з України
Лях проклятий пишний цвіт.
І сказав: «Тобі зів'яти!»
Т змішав його з болотом
За густим колючим дротом.
Волі вже казав не ждати,
Лиш повільно умирати...
У відповідь на «пацифікацію», заборону
українського шкільництва у Варшаві 1934 року
підпільна ОУН здійснила успішний замах на
польського міністра внутрішніх справ П'єрацько-
го. Ця акція сколихнула громадянство краю. У
1938 році член ОУН Йосип Матіящук
(народився у с.Мушкатівка, розстріляний НКВС 1941р.)
спробував вбити борщівського повітового
комісара поліції, та лише поранив його.
У читальнях вечорами селянство бурхливо
обговорювало політичні події, точилися дискусії
довкола перспектив української справи. Народ
сходився в єдиній думці: тільки в силі духу -
перемога і щастя. Саме таке гасло було вишито на
жовто-блакитному прапорі «Просвіти» до її 70-
річного ювілею у 1938 році. Цю дату
надзвичайно врочисто відсвяткували у містечках і селах
краю.
Без сумніву, у міжвоєнний період «Просвіта»
здійснила великий перелом на ниві культурно-
освітнього розвитку, зміцнила віру і утвердила
волю до жертовної боротьби.
КООПЕРАЦІЯ ПЛЕКАЛА
НАДІЮ
Товариства «Просвіти», крім духовного
відродження, стали на шлях економічної оборони
селянства, усвідомлюючи, що лише освічений і
високоморальний, економічно незалежний народ
може боротися за здобуття політичної і
національної свободи. Певний досвід у цій
справі був. Ще у 1889 році побачила світ
пам'ятна книжечка посла о.Степана Качали «Що нас
губить, а що нам помогти може», в якій автор у
доступній формі закликав до спілчанської
самооборони через організовані при читальнях
«Просвіти» шпихліри (зернові магазини).
Напередодні першої світової війни
національна споживча кооперація у Галичині
набула поважних форм. На жаль, кооперативний
рух пригальмувала війна. Особливо потерпіла
кредитова кооперація через знецінення
австрійської крони, а згодом польської марки
(злотий був запроваджений з 1924р.).
У повоєнні роки українська кооперація у
Польщі за чисельністю займала чи не перше
місце, хоча була небагатою. Вже 1921 року на
основі польського кооперативного союзу у
Львові утворився «Український крайовий
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
13
комітет організації кооперативів». Такі ж
комітети з'явилися у повітових містах.
Через три роки у Борщеві відбулися перші
загальні збори Повітового Союзу Кооператорів.
Невдовзі на Борщівщині, Скалеччині та
Мельниччині запрацювали декілька
кооперативів.'30
У 1927 році краяни ухвалили побудувати
філію ПСК в Іване-Пустому, яку згодом краще
устаткували, ніж централю у Борщеві, бо мали
магазин під дахом на подвір'ї та власний
залізничний під'їзд.
Засновниками Борщівського Повітового
Союзу, довголітніми головами Надзірної Ради ПСК
стали відомі громадські діячі Андрій Лунів,
адвокат Степан Воркун, відзначилися активністю
Дівонько, директори О.Наконечний, Дудкевич,
доктор Нямчур та інші."31
Надзбручанські села теж приступили до
розбудови економічно незалежних організацій на
місцях. Провідна роль у цій справі знову ж таки
належала греко-католицьким душпастирям.
Приміром, у Вільхівцях - о.Степану Ісковичу, у
Глибочку - о.Антону Казновському, у Гермаківці
- о.Івану Волошину. У Більчі-Золотому
докладав чимало зусиль о.Семен Гребенюк, у
Боришківцях - о.Костянтин Красій, у Пилипчі -
о.Дмитро Паляниця, у Турильчі - о.Іван Луцик,
у Бабинцях - о.Михайло Маковійчук та інші
священики.
У становленні кооперації найбільшою
проблемою залишалися кадри, яких мусили виховувати
у сільському середовищі. Минав час, і з сільських
трударів зростали досвідчені кооператори, які
ставали гордістю національних кооперативних
спілок. Помітними постатями стали Василь
Чубей з Іване-Пустого, Стус з Верхняківців,
Петро Мартюк зі Скали, Олекса Марчак з Труб-
чина, Василь Галанджій, Андрій Дідур з
Іванкова, Василь Івасечко з Гуштинки (нині у
складі Іванкова), Василь Кравчук з Ніври.
Відзначилися і ветерани УГА - Семен Лукасевич
з Шершенівки, Гнат Козак із Залуччя, Антін
Кудрик із Циган, Еміль Ременда з Глибочка,
Семен Пилипчук зі Скали/32
У щоденній боротьбі з підступним чужоземним
капіталом спілчанські лідери вели селянство до
незалежного економічного життя як єдиного
порятунку. Стаючи в кооперативні лави, селяни
присвоювали організаціям назви, співзвучні з
українським ідейним поступом. Так, у Бурдяківцях,
Залуччі, Іванкові спілки називалися - «Єдність»,
у Більчі-Золотому, Іване-Пустому - «Поміч»,
Вовківцях - «Воскресіння», у Горошовій,
Пилипчі, Шишківцях, Юр'ямполі - «Згода»,
Заліссі - «Наша вигода», у Дзвинячці -
«Правда», в Мушкатівці • - «Наша надія», в
Мушкарові - «Воля», у Новосілці - «Зоря», в
Пилатківцях - «Відродження», в Сков'ятині -
«Поступ» та ін.#33
Долаючи перешкоди польської влади,
кооперативи невпинно рухалися вперед. Поступово
зміцнювалася їх матеріальна база. У Гермаківці,
до прикладу, в тридцятих роках функціонували
три магазини, один з них - у читальні
«Просвіти». Енергійним і дбайливим
кооператором у ті роки на селі був Володимир Пуляк.
Річний прибуток гермаківської споживчої
кооперації становив ЗО тисяч злотих.
Обраний колективом, голова кооперації
найперше мав дбати про зовнішній вигляд
магазинів на селі, моральну і естетичну
поведінку крамарів (продавців). Як згадував 94-
річний В.Пуляк, він складав щорічні статистичні
звіти, проект бюджету, а найбільше займався
постачанням товару, враховуючи сезон, попит та
конкуренцію. Перед постом, наприклад, з
Борщівської філії-складу с.Іване-Пусте в
магазини завозилися оселедці, родзинки, фіги,
сушені гриби, біла мука. Перед Великоднем
замовлялися дріжджі, воскові свічки, фарба для
писанок, солонина, шинка, вапно, синька,
прикраси для одягу. На травень крамар доставляв
коси, сало, яке косарі брали у поле. На зиму
постачав більше солі, капусти, меду, ниток для
вишивання, підків для коней, грубих шкарпеток,
рукавиць тощо. Полиці у сільській крамниці не
були порожніми, і в черзі за товаром ніхто не
стояв.
Члени кооперації на рік сплачували пай
(внесок), за що отримували право купувати товар за
помірну ціну. Наприкінці року крамарі
підраховували число покупок, здійснених
пайовиками. Постійних покупців чекала винагорода.
Українська кооперація тридцятих років
сповідувала гасло «Свій до свого по своє», чим
змусила задуматись багатьох любителів дармової
наживи, особливо євреїв. Наприклад, у
Гермаківці проживало 18 єврейських сімей (85
душ), котрі займалися в основному
торговельною лихвою. Так, єврей Шерштин тримав
горілчаний склеп. Клієнту, який купив у нього 10
літрів горілки, півтора з них відпускав
дешевше. Не одна сім'я сплакувала гірку долю через
Шерштина. Гендлювали також Бояр, Мендлик,
Рапп, Самшун, Гершко, Вайсман, Лейзор,
Мехіль, Йось та інші хлібом, цукром,
цигарками, склом, прикрасами. Біднота єврейська
торгувала латаними кожухами, взуттям. Скуповували
овець, старих коней тощо. Із зміцненням
української кооперації ця верства населення, яка
стверджувала, що «гої» не надаються до
торгівлі, банкрутувала і спішно
«перекочовувала» у «глухі» села.
1934 року у Гермаківці за почином
священика Івана Волошина почали будувати молочарню,
14
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
яка через рік запрацювала і отримала статус
районної. Це була найбільша національна
спілчанська молочарня у повіті. Сюди
доставляли перероблену на центрифугах сметану із
Залісся, Ніври, Залуччя, Вовківців, Вербівки,
Турильча. Кооперативне підприємство щодня
продукувало два центнери масла. Його акуратно
фасували, клеїли етикетки з намальованою
бджілкою і написом «Маслосоюз» і відправляли
за призначенням.
Про властиві нашим селам кооперативні
негаразди, проблеми і здобутки, ба й навіть втрати чи
міжусобні чвари свідчать протоколи зборів, які
проводилися щомісячно, та засідань Надзірної
Ради господарсько-споживчої Спілки «Єдність» в
Залуччі над Збручем за 1929-1940 роки.
22.08.1930р. На зборах наголошувалось, що
чимало кооператорів зломило карність
(дисципліну - Н.М.) і купують товари у
приватних купців. Крім того, через фінансову скруту
багато товару видається людям у борг.
19.09.1930р. Збори вказували, що ревізією,
котру проводив ревізор пан Зуляк з повітового
Союзу після крадіжки, виявлено недостачу на
суму 545 злотих. На склепаря (продавця - Н.М.)
і управу накладено штраф.
31.10.1931р. Управа кооперативи з огляду на
кризовий економічний стан погодилась
працювати безплатно.
13.03.1932р. На зборах був присутній
представник повітового Союзу пан інженер Шухенко,
який сказав, що «найголовніше в кооперативі
має бути взаємне пошанування і рівність, щоби
пропала геть різниця, котра закорінилась ще з
часів неволі»...
24.03.1933р. Прийнято рішення «зірвати
умову з євреєм Мознером зі Скали-Подільської і не
брати від нього більше хліба, а тільки в Борщеві
в п.Галянової».
29.03.1933р. Вирішено зробити датки на
народні цілі. На «Просвіту» у Львові - 10 зл.,
на «Рідну школу» - 10 зл., для «Українських
«інвалідів» - 10 зл., на будівництво площі «Со-
кола-Батька» у Львові - 53 зл.
19.08.1933р. На засіданні зборів була
присутня представниця Повітового Союзу кооператорів
п.Євгенія Тарновська, котра висловила гаряче
побажання, «щоби якнайбільше жінок
прилучилося до членів кооперативи, бо жінка,
власне, є тим чинником, котрий якнайбільше
робить для дому». Данило Пєцовий (кооператор)
теж заохочував до Спілки: «Японія, - говорив
він, - через послух, єдність і науку дійшла в
такім короткім часі до такої могутності між
народами».
11.10.1934р. На пропозицію Федора Козака
було прийнято рішення: «вкарати на 53 зл.
склепаря, який зачинив кооперативу, а сам, нікого не
попередивши, пішов до Гермаківки. Гроші
ухвалено надіслати на часопис «Кооперативна
родина».
1.09.1935р. Збори членів кооперативу
виключили зі свого складу «справника Федора Козака,
через злу господарку якого кооператива мала
недобору на 200 злотих. А пізніше скликав
загальні збори і неправильно підписував членів і
хотів доказати, що він нічого не винен».
10.10.1937р. Вирішено дати 15 злотих на
розбудову української гімназії у Чорткові, зібрано
складчину на придбання хреста для померлого
спілчанина блаженної пам'яті Григорія Осадчука.
28.11.1937р. «На розбудову «Просвіти» у
Львові виділено 12 злотих».
20.08.1938р. Збори Надзірної Ради
постановили: «Виключити із членства кооперативи
Дубиків Івана та Магдалину через шкідливу
діяльність, а саме: заложення приватної
крамниці, а приватник членом кооперативу бути
не може».
12.03.1939р. На зборах спілки оголошено, що
село Залуччя скооперовано на 100%.
Колективне керівництво Спілки «Єдність» у
1934 році було таким:
Управа: Тома Ткач - справник, Марта Бабій
- касир, Григорій Осадчук - книговодець.
Заступники: Григорій Тодосійчук, Микола
Стасюк.
Надзірна Рада: Петро Дубик - голова, Іван
Граблюк - заступник, Параска Юзьків - писар.
Члени комісії: Іван Олексин, Яків Осадчук,
Магдалина Дубик, Федір Шимків.
Ревізійна комісія: Петро Дубик, Іван
Олексин, Магдалина Дубик.
У 1937 році серед 133 кооперативів у краї
найбільш масовими були кредитові і споживчі
кооперації, або закупу та збуту: закупу і збуту -
98, кредитових - 22, споживчих - 4,
молочарських - 3, ремісничих - 1, різних - 5.'34
У 1939 році кооперативний рух у Надзбруччі
охопив усі села, які об'єднували майже п'ять
тисяч членів. Найсильніші кооперативні спілки
були у Горошовій - 234 чл. (голова Дмитро
Йосипів), Іванкові - 229 чл. (гол.Василь
Галанджій ), Гермаківці - 221 чл. (гол.: о.Іван
Волошин), Пилипчі - 194 чл. (гол. Василь
Матійчук), Усті - 124 чл. (гол.Федір Зайшлий),
Більчі-Золотому - 142 чл. (гол. о.Семен Гребе-
нюк), Сков'ятині - 141 чл. (гол. Павло
Довгая).'35
Українська кооперація проводила виховну і
благодійницьку роботу - щорічно
організовувала курси по вивченню основ
господарства, кооперативні фестини, маніфестації,
свята ощадності у день патронів кооперації Святих
Софії, Віри, Надії і Любові у вересні. Частину
коштів віддавала на громадські потреби, розпов-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
15
сюджувала літературу і часописи.
Останній величавий здвиг надзбручанських
кооператорів відбувся напередодні
більшовицької окупації краю у 1939 році, коли
мельнице-подільські спілчани почали масовий
похід до Борщева через села Нівру, Турильче,
Іванків, Мушкатівку. Попереду колони майорів
веселкової барви кооперативний прапор. Гніді
тягнули кооперативну сівалку. Очолювали похід
проводирі кооперативних управ, просвітніх
установ, братств тверезості, сільського господаря,
районної молочарні. Там, де вони зупинялися,
проводилися масові віча.
МИ РУШАЄМ ДО БОЮ
НОВОГО
Під'яремний стан Галичини, традиції
визвольної боротьби сприяли революційному піднесенню
у краї. Найперше дух непокори проявився у
середовищі колишнього стрілецтва. Ще у 1920
році полковник Євген Коновалець у Празі
заснував Українську Військову Організацію (УВО),
яка з 1929 року стала ядром новоствореної ОУН.
Ставши на засади безкомпромісної боротьби,
УВО розгорнула активну діяльність. Вона стала
ініціатором проведення ряду успішних атентатів
проти польських владних осіб, акцій
бойкотування присяги на вірність польській державі,
загального перепису населення 1922 року та інших
актів.
Головний провідник УВО Є.Коновалець
намагався якнайширше розгорнути структурну
мережу організації в Галичині. На жаль, повністю
відтворити підпільну діяльність УВО на
Борщівщині через нестачу документів
неможливо. Відомо, що перший осередок УВО у Борщеві
організував і очолював до 1924 року колишній
старшина Української Галицької Армії Микола
Коп'яківський (приблизно 1894 року народження,
помер в еміграції).
З 1924 року на чолі повітової управи УВО,
потім ОУН став адвокат Андрій Лунів. Після
його загибелі - Василь Тарнавський, бухгалтер
повітового союзу кооператив, який проводив
організаційну роботу ОУН до 1934 року.
З 1934 по 1940 рік повітову ОУН очолював
колишній четар УГА, ревізор повітового союзу
кооператорів Омелян Вец. Про інших провідних
осіб організації здогадуємося зі «Списку
колишніх старшин і підстарший українських
збройних формувань», складеного повітовою
командою поліції у Борщеві. Як видно із
донесень, членами УВО були у Шупарці - Іван
Лучик, колишній старшина УГА, засновник і
комендант «Лугу», у Залуччі - невтомний Гнат
Козак, у повітовому центрі - Семен Харабара,
четар УГА, адвокат канцелярії та урядник
Михайло Моліч. Підозрювались також
контролер кооперативу Олександр Наконечний, Василь
Базюк та Василь Атаманчук у Вовківцях.
Міцний осередок УВО заснувався у
Бурдяківцях під провідництвом Гната Івановича
Слободяна, колишнього січового стрільця
(1897р.н., розстріляний більшовиками
20.07.1941р.). Організація доставляла зброю,
розповсюджувала літературу. Голова підтримував
тісний зв'язок з повітовим лікарем Шалаутою у
Борщеві та бойовиками з Іванкова, Скали,
Циганів.
Підмурівки УВО скропили кров'ю кращі сини
і доньки українського народу. У Надзбруччі
яскраво засіяло ім'я Ольги Басарабової.
Народилася Ольга в 1890 році у селі Підгороддя (біля
Рогатина), в сім'ї священика Михайла
Левицького. Познайомившись зі студентом
Львівської політехніки, старшиною УСС
Дмитром Басарабою з Іванкова у 1915 році
вийшла за нього заміж. Незабаром Дмитро
загинув на фронті, а Ольгу захопив вир боротьби.
Після війни вона організувала в Іванкові
осередок УВО у складі Василя Басараби, Михайла
Короля, Миколи Дівонька. Збереглася поштова
картка, надіслана нею родині чоловіка. «Дорогі!
Насамперед прошу Вас вибачте мені, що я так
довго не писала. Хоч я пером на хліб заробляю,
чи може тому дуже не люблю писати і дуже мені
трудно писати листи. Але я Вас усіх все одно
згадую і свій побут в Іванкові. І дуже мені приємно,
як дістану яку вістку від Вас»...
У лютому 1924 року Ольгу разом з
товаришами польська поліція заарештувала у Львові.
Щоб видобути зізнання, вороги вдалися до
катування, але революціонерка вистояла. Перед
смертю вона встигла на стіні камери
викарбувати: «За кров, за сльози, за руїну, верни нам,
Боже, Україну. Вмираю, замучена, помсти О.Б.».
Закатована Ольга стала символом
революційного Надзбруччя. У молитві українського
націоналіста її ім'я вимовлялося поряд з іменем
Євгена Коновальця: «Щоб віра моя була гранітом...,
щоб сміливо йшов у бій, як ішли герої, щоб
помстити невинну кров помордованих під Базаром,
Крутами, геройську смерть Вождя української
нації, Української Національної революції -
полковника Євгена Коновальця, Басарабової... »
Із славного ряду керівних осіб УВО-ОУН
краю відоме ім'я Миколи Микитовича Никифор-
чина (1911р.н., с.Іване-Пусте). З ранніх літ
Микола брав активну участь у житті
16
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«Просвіти». Після закінчення школи вступив до
Станіславської гімназії, з якої його виключили за
участь в антипольських виступах. Щоб
продовжити навчання, Микола заново вступив до Рога-
тинської гімназії, котру теж не закінчив. Його, як
приналежного до військового підпілля, поліція
декілька разів заарештовувала. Зокрема, за
участь у панахиді на могилах січових стрільців
у Коломиї, військових протипольських акціях на
початку вересня 1930 року, коли Микола з
групою товаришів знищив лінії телефонного зв'язку
на шляху Рогатин-Підгороддя на Станіславщині.
А ще за здійснений збройний напад на польських
вершників.
Микола Никифорчин зорганізував гурток
пластунів під час перебування у родинному селі
Іване-Пусте при співпраці з господарем Петром
Стефанчуком, який мав сина Василя, у
майбутньому підрайоновий СБ («Ігор»). Першу
патріотичну організацію пластунів на
Борщівщині заснували 18 лютого 1928 року
Петро Смаль, Михайло Скороход, Михайло Ломо-
чинський та інші інтелігенти."36 Миколу Тимко-
вода, адвоката, родом з Глибочка, обрали
пластовим сеньйором, за що він постійно
перебував під польським поліційним наглядом.
Звітуючи вищому начальству, польські шпики
давали йому таку характеристику: «В українських
товариствах займається надзвичайно
шовіністичною діяльністю. Вороже ставиться до
всього польського. 26.03.1928 року брав участь
у демонстраціях у Львові, де був поранений».'37
Влада, як вогню, боялася діяльності
молодіжного пластового руху, вбачаючи в його ідеалах
вірності Богові і Україні смертельну загрозу
режиму. Тож не дивно, що в 1930 році після
серпневого збору пластунів у Борщеві організацію
заборонили, а в Тване-Пустому здійснили обшук у
читальні «Просвіти». У шапці Миколи Никифор-
чина знайшли зашитий Статут Пласту та його
гімн:
Пласт - наша гордість і мрія,
Любій Отчизні - наш труд,
Буйний порив в нім, надія,
В Пласті росте новий люд,
Браття, пора нам стати в ряд,
Стяг пластовий підняти,
Слави Вкраїні придбати...
Після арешту М.Никифорчина поліція
констатувала, що він був душею організації,
приймав від молодих пластунів присягу і проводив з
ними військові вправи на Замковій горі біля
Борщева.
За більшовицької окупації (1939-1941рр.)
став повітовим ОУН під псевдом «Колос». Далі
сліди його губляться.
У 20-30-і роки польські офіційні суди
здійснювали чимало присудів над членами УВО-ОУН. У
1932 році у Львові засудили до смертної кари
двох бойовиків ОУН - Дмитра Данилишина і
Володимира Біласа, які напали на польську
казну у Городку, щоб поповнити кошти організації.
Члени ОУН трималися мужньо перед смертю.
Про перебіг страти залишилися спогади Степана
Шухевича, рідного дядька майбутнього
командира УПА Романа Шухевича («Тараса
Чупринки»): «Я дивився в очі Данилишину і думав:
тримайся, українська дитино, не зламайся.
Український народ твоє добре серце не забуде».
У червні 1933 року крайовим провідником
ОУН на західно-українських землях став Степан
Бандера. У Галичині відчулися його тверда
організаторська рука й талант. У національно-
стійких селах почали утверджуватись підпільні
Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Перші осередки ОУН заснувалися в Іванкові,
Бурдяківцях, Горошовій, Пилипчі, Мушкатівці,
Гермаківці, Олексинцях (орг. Михайло Никифо-
рович Бурейко, 1910-1941рр.), у Циганах (орг.
Іван Іванович Снігур, 1898-1938рр.), у
Мельниці-Подільській (орг. Михайло Петрович
Гаврилюк, 1900-1946рр.), у Трубчині (орг.
Олекса Марчак, розстріляний НКВС у 1941р.). Деякі
з них діяли дуже активно. Скажімо, в середині
тридцятих років Іване-Пустенське підпілля ОУН
підклало вибухівку під пам'ятник мельницькому
графу Дунін-Борковському, що стояв при
центральній дорозі на околиці села. Пам'ятник
вцілів, але зазнав пошкоджень. Польська поліція
провела у селі обшуки, які виявилися
безрезультатними.'38
Піонери ОУН, які поповнювали ряди ново-
заснованих осередків, діяли в умовах глибокої
конспірації. Від членів ОУН вимагали
засвоєння, повсякденного дотримання трьох кодексів
чеснот українського націоналіста, викладених у
Декалозі (десяти заповідях націоналіста), 12
прикметах характеру і 44 правилах життя, що
були ідейними, програмно-духовними засадами
боротьби за Українську Самостійну Соборну
Державу.
«Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і
перемагай, щоб Україна знову була могутня як
колись і творила нове життя по власній уподобі і по
волі своїй». Таким було гасло молодого
модерного українського націоналізму, невмирущого,
високожертовного патріотизму, який готував
борців до переможної боротьби.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЙНО
17
ВІСТІ З-ЗА ЗБРУЧА
А за Збручем, зовсім поряд, життям братів-ук-
раїнців правила червона комуна. На
протилежному березі ріки галицькі хлібороби бачили сірі
постаті колгоспників, які завжди були повернуті
до сходу. Такою була вказівка ГПУ-НКВС. Із
зазбручанської більшовицької України щоденно
доносилися гучні звуки духового оркестру, які
мали засвідчувати «щасливе і радісне» життя.
Прикордонні села над Збручем прикривали
високі кам'яні мури із залізними воротами, які
зачинялися на ніч. Частина цих більшовицьких
стін залишилась ще де-не-де до наших часів.
Перебіжчики з-за Збруча щоразу з'являлися в
Галичині, оповідаючи про страхи
більшовицького «раю». Життя і побут
більшовицького пекла описав Віталій Юрченко у
знаменитому, бестселері «Пекло на землі».
Автору вдалося перейти Збруч поблизу села Бережан-
ки, що навпроти Скали-Подільської. «Серед
гомону нового життя, - писав він, - не раз витаю
думкою, де сваволить червона диктатура, де
коротають вік мої брати, де стогне мій народ, де
лихо безпросвітне жорстоко сіє сум страждань. Я
часто думаю про той страхіття світ й здригаюся
в болях...»
Галицькі часописи, особливо «Діло», постійно
друкували матеріали, в яких детально
описувалося радянське буття.
«... Передвчора прибув більшовицький відділ,
озброєний в кріси і 2 кулемети до села Гукова,
що навпроти Скали-Подільської, й силою забрав
усіх тих, що не є ревними комуністами, та вивіз
їх у сторону Кам'янця. У Гукові панував у тім
часі нечуваний крик і плач, змішаний з стрілами
з крісів і кулеметів. Того дня вивезено з села
близько половини людей».
«... У селі Шестівці навпроти Гермаківки
сільрада наказала замкнути церкву. Священик
відправляв Службу Божу по хатах, і його
вивезли кудись. 13 березня 1930 року зголосився до
старшого брата представник сільради по ключ
до церкви. Той відмовився віддати ключ.
Збіглося кілька десятків селян й прогнали його.
Того дня до села явився відділ чекістів, вивів
усіх бунтарів на поле і розстріляв». (Із статті
«По тім боці»)
«...У селі Чорнокозинці з польського костела
і каплиці зроблено магазин збіжжя. Хто хоче
святкувати неділю, мусить мати дозвіл з
Кам'янця. Перед двома тижнями над Збручем біля
с.Залісся явився гурт дітей, які кричали до
наших людей. «Дайте хліба!» Але наспіли
прикордонники і прогнали їх». (Із статті «Що діється за
Збручем?»)
«22 березня більшовики вивезли з усіх
прикордонних сіл тих людей, які яким-небудь чином опи-
2-7045
рались ненависній колективізації або боротьбі з
церквою. З села Залуччя, що над Збручем,
вивезено 23 березня на 87 підводах 300 людей. На
передній і задній підводі прилаштовані червоні
прапори». (Із статті «По той бік Збруча»)
«...Голосною була цього року справа втечі до
Галичини більшого гурта українських селян з
Кам'янця-Подільського повіту. Там намітилися
заворушення. Селяни у деяких селах Кам'янеччи-
ни напали на представників більшовицької
влади і її агентів і убили їх та забрали зброю, але
мусіли тікати перед озброєними чекістами. По
дорозі багато з них загинули від більшовицьких
куль, а тільки незначний гурт перейшов зі
зброєю Збруч біля Скали і віддався польській
владі. їх одразу ж інтернували в Копичинці, а
опісля розіслано по роботах по селах
Галицького полудневого Поділля». (Із статті «Із зазбру-
чанських гараздів»)
«...Останніми роками на одному Борщів-
ському відтинку перейшло з того боку поверх
300 втікачів, з чого 62 особи залишилось у
повіті». (Із статті «Втікачі з того боку»)
«...У Залуччі більшовики в церкві
організували збіжевий магазин. ...Всіх мужчин
надзбручанських сіл забрали рити окопи на
віддалі 25 км від границі». (Із статті «По той бік
Збруча»)
«...20.08.1934 о 9 год 30 хв. прикордонник
біля села Пукляків застрелив жінку, яка пасла
корову у прикордонній зоні. Це все діялось на
очах наших людей з цього боку». (Із статті
«Червоні дикуни»).'39
Серед втікачів з того боку були і
більшовицькі агенти, яких ГПУ-НКВС закидало
до краю. Вони виявляли мережу національних
товариств, їх чисельність та активістів. Платні
лазутчики розповсюджували у Надзбруччі
літературу, більшовицькі листівки, пропагуючи
радянський устрій. У селах та панських
фільварках почастішали підпали господарств та
урожаю в полі. Постійно нагнітався страх. Але
ці явища не мали суттєвого впливу на селянство.
Прикордонна близькість краю з більшовицькою
Україною викликала у людей почуття ненависті
до комуністичної влади та готовність
протистояти їй.
БОГ Є СВІТЛО
- Складний національно-освідомчий поступ
краю був би неможливим без участі в ньому гре-
ко-католицької церкви, що скріплювала віру і
надію народу під скіпетром духовного
будівничого нації Андрея Шептицького.
18
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Митрополит Андрей - великий гуманіст XX
сторіччя, який духовною одержимістю і
природним даром душпастиря благотворно
вплинув на зміцнення національно-католицького
фундаменталізму в Галичині. Він першим
виступив з концепцією національної церкви, вирізнив
проблему моральної чесноти людини як запоруки
свободи. Завдячуючи А.Шептицькому, греко-ка-
толицька церква стала найвпливовішою
організацією українського народу. Напередодні
другої світової війни вона налічувала понад 4
млн. віруючих, 3040 парафій, 4400 церков і
каплиць, 127 монастирів і монастирських будинків,
2950 священиків, 1 богословську академію, 7
духовних семінарій і шкіл, 9 друкованих органів.'40
У Галичині церква утримувала бурси для учнів,
установи для убогих, шпиталі, бібліотеки,
національні музеї.
Згідно зі статистикою Станіславської греко-
католицької єпархії у Борщівському повіті у
1938 році діяла 41 греко-католицька парафія, яка
об'єднувала понад вісімдесят тисяч віруючих. На
християнській ниві працювало сім захоронок і
будинків сестер-служебниць, три монастирі, три
приватні школи, якими заопікувалася церква,
понад сімдесят різних товариств при храмах.*41
Незаперечний авторитет Андрея Шептицько-
го, його переконання в тому, що
греко-католицька церква має стати українсько-християнською
твердинею зі східними традиціями призвели до
конфлікту з частиною духовенства на чолі з
єпископом Хомишиним, який наголошував на
необхідності зміцнення зв'язків церкви з римо-ка-
толицьким престолом/42 Він зініціював
українсько-християнську організацію, яка мала свою
редакцію, а при церквах створювала
християнські об'єднання під назвою «Скала».
Десять таких організацій було засновано на
Борщівщині (Борщів, Висічка, Горошова,
Залісся, Іване-Пусте, Королівка, Верхнє Кривче,
Худиківці, Турильче, Озеряни).*43 Проте дії
єпископа Хомишина не змогли похитнути вірність
галичан тисячолітньому східному обрядові і не
мали вирішального впливу на церкву.
Під впливом українських
національно-визвольних ідей у міжвоєнний період у краї віджили
русофільські симпатії. Назавжди щезли
москвофільські читальні ім.Качковського,
очолювані попами-москвофілами. Лише у
Панівцях доживав віку священик Смольний зі
старими переконаннями."44
Греко-католицькі священики завжди
перебували в гущі мас - у школах, читальнях,
кооперативах та інших національних установах,
благословляючи їх розвій. Церковне життя було
насичене різноманітними національно-християнськими
заходами, серед яких особливо плідною стала
місійна праця отців Василіян і Редемптористів
(спасителів), котрі побували майже у кожному
селі.
Основне завдання, яке ставили перед собою
місіонери, - висвітлювати основні правди і
чесноти християнської віри, катехізувати народ,
уділити їм святих тайн. Прибувши до села,
місіонери розпочинали проповіді: окремо для
дітей, матерів, дружин, чоловіків, дівчат та
юнаків. Визначалися дні покаяння для хворих та
немічних, дні радості. Хто через хворобу не міг
здолати дорогу до церкви, того отці відвідували
вдома. На згадку про місії біля церков
закладалися пам'ятні хрести. За свідченнями очевидців,
у супроводі місіонерів і тисяч вірних зі співом
«Христу твоєму поклоняємось» дубові хрести
обносили навколо храмів та встановлювали при
вході на церковних подвір'ях. Такі хрести
збереглися у багатьох селах донині. Місіонери
натхненно проповідували сутність духовної єдності
народу з Христом: «Хрест - наша надія, Хрест -
потіха бідних, Хрест - батько для сиріт, Хрест -
світло, Хрест - то мужність і слава
українського народу. Тож кладімо Хрест на чоло, на очі, на
уста і на груди свої й молімося, щоб не
прийшли до нас комуністи з п'ятиконечними знаками».
По цих словах присутні підносили вгору два
пальці й присягали на вірність Богові й Україні.
Як правило, вірні греко-католики урочисто і
зустрічали, і проводжали місіонерів. Без
перебільшення можна стверджувати, що Боже
провидіння із Святоюрської Гори стольного гра-
да князя Лева започаткувало у міжвоєнний
період у Східній Галичині
національно-християнський ренесанс Української греко-католицької
церкви, яка надовго стала заборолом на шляху
до атеїзації та більшовизації народних мас
червоною Москвою.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
19
Ч§капустинцI,,^ / .
Монастирок'
повіт
БОРІЩВ
Граниш повітів
Повітові міста
Міста і села
Ріки
Головні шляхи
Другорядні шляхи
Залізничі шляхи
Горошова
Трубчин
Карта Борщівського району.
Перехід 14-ї бригади Української Галицької Армії
через Збруч 16.07.1919р.
20
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
/^
ґ^£Я
г*-л>
Члени Мельнице-Подільського товариства "Просвіта". Голова товариства — Іван Винниченко (у центрі).
Розстріляний НКВС 20 липня 1941 р. в Умані.
Самоосвітний гурток при товаристві "Просвіта" с.Гермаківка. 1939 р.
Молодіжна секція при товаристві "Просвіта" с.СтрілківцІ. Голова секції— Іван Юзьвак (у центрі).
Розстріляний НКВС 20 липня 1941 р. в Умані.
{№$к«г""*~*
7Ф •'
Футбольна команда "Хортиця" при товаристві "Просвіта" с.СтрілківцІ.
22
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Будинок Народного дому в Борщеві.
Іван Барабаш. Н. в с.Великий
Ходачків Львівської області.
Директор школи, активіст товариства
"Просвіта" с.Горошова. В'язень
більшовицьких концтаборів.
Сцена з вистави, присвячена 70-річному ювілею товариства "Просвіта" у м.Борщеві. 1938 р.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
23
Товариство "Сокіл"
с.Гермаківка.
Товариство "Сокіл"
с.Залуччя.
Товариство "Луг"
с.Іване-Пусте.
24
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Товариство аЛуґ
с.Козачівка-Окопи.
Товариство "Луг"
сМушкатівка.
Тг^1
Товариство "Луґ
с.Пщпилип'я.
№ і V
V**
*£Г. л ^ег
4 *ММ
:*Ш
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
25
Посвячення кооперативного будинку в с.Залуччя. 1934 р.
Будівля районної молочарні та кооперативу в с.Гермаківка.
"Крамарський курс" при повітово-споживчій кооперації м.Борщів. 1933 р.
26
■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Маніфестація кооператорів при філії повітово-споживчої кооперації в с.Іване-Пусте. 1937 р.
,"**
*- /Л і*' :'
•*㫧>#
Кооперативний фестин у Борщеві.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
27
Микола Никифорчин ("Колос") Н. в
с.Іване-Пусте. Діяч УВО.
Провідник повітової ОУН. Пропав
безвісти.
Ольга Басарабова. Н. в с.Підгороддя
на Станіславщині. Діяч УВО.
Закатована польською поліцією 1924 р.
Поштова листівка Ольги
Басарабової до рідних в
Іванкові.
*%^4му +ІА 'ФнУ £о^*г 'У^-е&4І «.*>'.**** ..<ЯШ-&&ІВШ^ *
28
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Могила Героїв Національно-визвольних Змагань 1914-1921 рр. біля с.Залуччя (сучасний вигляд).
' і.' ' ' І'Ч
г "** .
'-.'■ "
Г' ;
Ї^Н
. -,.,**».,, *,
^»
"#
Н| »т, 4
&Щїш
Л\>ч
1 ті її іиА-* -
4*ШЬ
Й.
ні Ц
Ш
•:йг .
Драматичний гурток при товаристві "Просвіта" сХудиківці. 1937 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
29
Товариство
"Сокіл" с.Нівра.
Вихованці дитячого садка с.Мушкатівка із греко-католицьким священиком.
зо
■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Місіонери отці-
редемптористи під час
навідин до с.Гермаківка
1936 р. Володимир
Стернюк (ліворуч),
парафіальний священик
Іван Волошин (праворуч).
МІСІОНАР
ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ
тіііиаптіпннпшпшйніш
ВЕРЕСЕНЬ ±9Ш
ішімшіїїіішшшішишш
РІЧНИК XXXIX
Обкладинка "Місіонару" —
найбільш поширеного у Галичині
часопису УГКЦ.
ЗМІС Ті Ь^
Пастирське послання Митрополита Кир Андрея 201. На Божих
дорогах 208. Жахлива ніч 211. За вчених і тих» що віддаються
наукам 214. С». Мучениці Віра, Надія, Любов і їх мати Софія-216,
З українсько-католицької Церкви 219. Жахлива доіашня війна
в Есяаиії 221. Подяки за вислухамі молитви 222.
«Жертви наші величезні, кількість замучених в тюрмах,
по стріляних на дорогах і полях озвірілими енкаведистами у 1939-
1941 роках, а найбільше наприкінці червня 1941, сягає не десятків і
сотень, а десятків і сотень тисяч. Про це свідчать гори трупів, які
залишили після себе червоні кати по тюрмах Львова, Самбора,
Станіслава, Луцька, Тернополя, Чорткова „.по полях, лісах і
дорогах українських сіл по цей і той бік Збруча, Імена замучених знаємо
тільки деякі. Більшість імен невідома, рідні шукають своїх, і ще
мине багато часу, доки ствердиться хто де загинув»,..
"За народ". Календар за 1942рік.
,<.*М
Розділ другий
БЕЗУМСТВО
ЧЕРВОНИХ
32
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ТРИВОЖНЕ
«ВИЗВОЛЕННЯ»
Після Національно-визвольних Змагань
Україну поділили між собою чотири держави-
завойовниці: Росія, Польща, Румунія та Чехосло-
ваччина. Кожна заперечувала її право на
державну самостійність та докладала немало зусиль
до асиміляції і знищення української нації.
У 1933 році, коли до влади прийшов Адольф
Гітлер, Німеччина теж почала розігрувати
українську карту. Основними суперниками її були
вищезгадані держави та ОУН, що сповідувала
власний незалежницький курс.
На фоні загальної європейської кризи початок
боротьби Гітлера у 1938 році за гегемонію у
Європі та розподіл Чехословаччини, до складу якої
входило і Закарпаття, здавалося, міг допомогти
українцям позбутися колонізаторського ярма. 15
березня 1939 року сейм у Хусті проголосив
незалежну Карпатську Україну. Але фашистська
Німеччина не забарилася наказати угорським
сателітам розпочати завоювання Срібної Землі.
Закарпаття чинило опір. Чорною гадюкою
поповзла Галичиною вістка, що «Карпатська Січ»
гине. Шеф штабу «Січі» полковник
Колодзінський наказав стояти до кінця: «У
лексиконі українського націоналіста немає слова
«капітуляція».
На допомогу «січовикам» поспішили наші
краяни з когорти славних підпільників. Але вони
запізнилися. У радіоефірі лунав тривожний
голос: «Увага! То говорить радіо Хуста. На
Карпатську Україну напали мадяри...» Голос
диктора кликав до оборони, а потім стих.
Події тієї пори на Закарпатті пробилися до
Надзбруччя повстанською піснею:
...Гей, там, на Закарпатській Україні,
Там пролились ріки крові,
З них колись зійде покоління молоде,
Загартоване до бою...
Пожежа другої світової війни і політична
драма України почалися із Закарпаття у ті березневі
дні. Через п'ять місяців ще одна трагічна за
своїми наслідками подія сколихнула європейські
народи — 23 серпня Німеччина і Радянський Союз
підписали молотовсько-ріббентропський пакт про
ненапад. Гітлер став готуватися до агресії на
Польщу. З офіційним початком другої світової
війни 1 вересня 1939 року територіальні зміни
відбулися і в українському національному
просторі. Згідно із радянсько-німецькими
секретними домовленостями 17 вересня Червона армія
ввійшла в Польщу зі сходу — на споконвічно
українські землі Східної Галичини. Почалося так
зване «визволення». Цей чорний для краю день
радянські історіографи назвали «золотим
вереснем».
На територію краю радянці ступили,
перейшовши Збруч у районі Скали, Ніври та
Кудринців. Союзна пропаганда на весь світ
трубила про те, як Галичина з червоними прапорами
і хоругвами, хлібом та сіллю вітала
«визволителів».•' Це була неправда. Лише
поляки з Королівки повірили, що більшовики
принесли порятунок, тому вийшли зустрічати їх з
хоругвами. А група варшавських «вакаційників»
(відпочиваючих) у Горошовій покинула свої речі
та втекла за Дністер.»2 Ще втішалися
більшовиками місцеві комуністи з колишньої
КПЗУ та засліплені пропагандою їх симпатики,
які мали раніше партійні осередки у Борщеві,
Скалі, Верхньому Кривчі та Турильчі.#3
Народ краю з перших днів з острахом
приглядався до нежданих «визволителів», у яких
замість ґудзиків теліпалися дерев'яні палички, а
на ногах були традиційні з часів громадянської
війни обмотки. Солдати не приховували, що
голодні, бо їли все підряд у людей та дуже
лихословили.
Серед галичан не забарилися анекдоти про
«визволителів». Ось лише один з них: «Іде баба
дорогою, аж їй назустріч комісар. Запитує про
те, про се. А потім цікавиться: «Как бабушка-то
живете?» А та у відповідь:
«Слава Богу». «Нету Бога, бабушка!». «А
чортяка є?» — «И чертяки нету!». «А хто ж тоді
вас приніс до нас?» — запитує старенька».
Більшовицький апарат, маючи великий досвід
агітації, різними методами намагався оволодіти
розумом і серцями людей. Вже через кілька днів
нова влада почала ділити панські землі,
роздавати худобу та коней з
фільварків..Розповсюджувались радянські газети, література. Дітей
комісари пригощали цукерками, обдаровували
монетами, катали на автомобілях.
29 вересня головнокомандуючий
Українського фронту С.Тимошенко виступив із зверненням
до трудового населення Західної України, в
якому рекомендував упроваджувати нову
систему влади та управління на місцях, запрошуючи
до співпраці місцевих активістів.»4
Відгукуючись на цей заклик, у селах і
містечках краю почали утворюватися тимчасові
адміністрації. Так, у Мельниці-над-Дністром до
такого правління увійшли: голова «Просвіти»,
адвокат Іван Винниченко, Михайло Гаврилюк (у
майбутньому член районного Проводу ОУН),
Юрій Касінчук (член радикальної партії), Василь
Боліховський (ревізор повітово-споживчої
кооперації), адвокат Смаль.
Мельницький уряд видав розпорядження про
націоналізацію землі, єврейського банку та
здачу зброї. У селах відповідно також закладалися
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
33
управи на чолі з головами «Просвіти»,
«Сільського господаря», кооперацій. Проте
найбільші права під час формування місцевих
державних органів надавались політвідділам
Червоної армії. Більшовицькі комісари
намагались виявити національних провідників, щоб
знати «ворога» в обличчя. Наприклад, створюючи
комітет села Гермаківки, люди рекомендували
на зборах обрати головою Андрія Назарківа —
заступника голови товариства «Сокіл».
Присутній на зібранні комісар Калашніков не
заперечував. Поцікавився лише, що то за
товариство. Тут же щось спішно записав до
блокнота. Через кілька днів за Назарківим почав
«полювати» НКВС, але він вчасно перейшов у
підпілля.
На 22 жовтня більшовицька влада
призначила вибори делегатів до Народних Зборів
Західної України. Через чотири дні вони
відбулися у Львові. 26-28 жовтня прийнято
«Декларацію про встановлення радянської влади
на Західній Україні», про входження її до складу
УРСР, конфіскацію панських земель,
національних банків та промисловості.»5
4 грудня цього ж року Президія Верховної
Ради УРСР прийняла Указ «Про організацію
Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської,
Станіславської і Тернопільської областей у
складі Української РСР».#6
У Тернопільській області створили 38 районів
замість 17 колишніх повітів.»7 Борщівський повіт
поділили на три райони — Мельницький,
Борщівський, Скалецький. Містечка Скалу-над-
Збручем та Мельницю-над-Дністром
перейменували на Скалу-Подільську та Мельницю-
Подільську.
Та це були короткі мирні місяці загравання з
народом. У районних центрах краю вже було
чути двигуни «чорних воронів», у похід
лаштувався безжалісний НКВС.
РЕЖИМ СКИДАЄ
МАСКУ
Зі встановленням радянської влади на
анексованих землях Галичини набирали чинності
сталінська конституція і нормативні акти
більшовицької тоталітарної системи. Для
зміцнення революційної законності і
правопорядку, поборення українського "буржуазного"
націоналізму нарком внутрішніх справ СРСР
Л.Берія підписав 6 листопада 1939 року наказ
«Про організацію органів НКВС Західної
України». На Галичину направили з різних регіонів
СРСР близько 2000 офіцерів оперативного
складу. Для розгортання партійно-політичної
діяльності серед населення прибули півтори
тисячі комуністів і комсомольців. У виборах до
Народних Зборів брали участь 17350 тисяч
привезених агітаторів.»8
Партійно-номенклатурний актив у селах
запроваджував нові порядки та обряди. Читальні
«Просвіти» переінакшувались на клуби, де
щовечора відбувалися примусові пропагандистські
лекції. Замість портретів діячів української
історії з'являлися портрети Сталіна, Леніна, Ка-
гановича та ін. Агітатори висміювали тих, що
звично знімали шапки у колишніх читальнях.
Тепер тут дозволялося палити цигарки, розпивати
горілку, тобто все те, що не пов'язувалося з
«буржуазною мораллю». У школах зникли
настінні хрести, ікони, заборонили викладання
релігії, хоч це і викликало протест з боку дітей
та батьків.
Коли школярам Мельнице-Подільської школи
оголосили, що навчання катехізису не буде, вони
розмалювали великими і малими хрестами всю
школу.
Різко скорочувалася діяльність кооперації,
більшовики реквізували товар і відправляли його
на «родіну». На опустошені прилавки завозили
горілку і сірники.
Такі дії викликали обурення не лише
місцевого населення. Недавно став відомим зміст
формуляра, заведеного спецслужбами на
Олександра Довженка. Агент повідомляв, що
письменник обурювався діями радянської влади у
Західній Україні: «Ми несемо туди нашу
грубість, неделікатність, некультурність. Таке
відчуття, що ми не більш організована культура,
а більш низька. Вони здивовано бачать, як при
нас усе розвалюється, як усе жадібно
розхапується...».
Але це була прелюдія до підступної
вакханалії НКВС. Для встановлення контролю
за населенням Рада Народних Комісарів СРСР
30 грудня 1939 року прийняла постанову про
паспортизацію західних областей України. 14
квітня 1940 року Президія Верховної Ради УРСР
ухвалила указ «Про реєстрацію актів
громадянського стану у Волинській, Дрогобицькій,
Рівненській, Львівській, Станіславській та
Тернопільській областях». Греко-католицьких
священиків терміново зобов'язали передати до
НКВС церковні реєстраційні книги.»9
Перша хвиля репресій у Надзбруччі вдарила
по польських осадниках-колоністах. 10 лютого
З — 7045
34
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
1940 року на залізничний двірець села
Гермаківки подали предовгий ешелон. У
тридцятиградусну студінь конвойні війська зігнали
майже всіх поляків-мазурів. Добротно одягнуті
солдати вартували кожен вагон і нікого до них
не підпускали. Коли поїзд рушив, осадники
загукали з вікон: «Ми ще повернемося!». Цього
зробити їм не судилося.
Далі почалося «полювання» за українцями,
передусім членами ОУН, інтелігенцією,
просвітянами, шкільною і гімназійною молоддю,
заможними рільниками та іншими прошарками
нації. Насамперед була здійснена спроба
арештувати тимчасовий комітет Мельниці-Подільської.
Енкаведистам вдалося схопити лише його голову
Івана Винниченка за доносом євреїв-
комуністів.»10 Заарештували адвокатів Петра
Смаля та Щуровського з дружиною, лікаря
Матіяшика. Всього 25 чоловік, яких потім
знищили.»11 Лише Михайлові Гаврилюку
поталанило сховатися. Під час Акту 30 червня
1941 року він стане головою Мельницької
управи.
До серпня 1941 року пропав майже увесь цвіт
інтелігенції міста Борщева. Червоні садисти
замордували у тюрмах лікаря Ярослава Шалауту,
вчителя Масловського, адвоката Степана
Воркуна, магістра права Петра Дроздовського,
повітового голову «Лугів», директора управи
Повітової Споживчої кооперації Івана Баглая,
адвоката, колишнього коменданта повітової
управи ЗУНР Романа Романовського, Антоніну
Зілинську, Івана Венгловського.
У лютому 1941 року за вказівкою першого
секретаря Борщівського РК ВКП(б) Петра
Дем'янюка, начальника РВ НКВС Микити
Ткаченка чекісти почергово на вірну смерть
арештували 18 учнів Борщівської середньої
школи. їх звинуватили у націоналізмі. Серед
приречених опинилися Ганна Саган з Борщева,
Микола Царук, Ярослав Волохатюк з Циганів,
Михайло Задорожний, Михайло Качур,
Михайло Святий, Микола Цуркан з Ланівців,
Петро Шманько, Петро Скоропад, Іван Галяс зі
Стрілківців, Богдан Андрійчук з Бабинців, Тарас
Ковпак, Марко Ружицький з Королівки, Богдан
Казновський, син відомого греко-католицького
священика із Глибочка, Михайло Цимбалюк зі
Сков'ятина, Роман Гребенюк з Більча-Золотого,
Ярослав Гуменюк з Гуштина, Петро Григоращук
з Мельниці-Подільської. Усіх розстріляли.
Уникнути смерті вдалося Льонгину Шиманському та
Івану Скороходу, котрі вистрибнули через вікно
з другого поверху школи. Вони стали кадровими
підпільниками ОУН і загинули у боях.
Гірка доля спіткала і понад 60 студентів
Чортківської гімназії за «контрреволюційну»
діяльність. З числа розстріляних, на жаль, відомі
лише деякі прізвища.-12 Під час масових арештів
Борщівський НКВС натрапив на слід членів
ОУН Антона Лисого, Софії Зілинської та
Володимира Кілімара. Останній зростав у
свідомій національній сім'ї. Закінчив сім класів
школи. Мав сестру Ольгу, яка теж працювала у
підпіллі. Лікар Шалаута навчив її свого часу
санітарної справи, і вона добре прислужилася в
майбутньому УПА.#І3
З Борщева заарештували також члена
повітового Проводу ОУН Якова Боднара,
котрий перебув карцери польської тюрми Берези
Картузької. Під час розстрілу у Чортківській
тюрмі він врятувався, завчасно впавши на трупи
розстріляних. У 1944 році контррозвідка
Червоної армії «Смерш» арештує його вдруге. Цього
разу він пропаде назавжди.*14
Не обминула смерть Романа Луніва (1925
р.н.), сина відомого у краї адвоката і
громадсько-політичного діяча Андрія Луніва. Він мав
лише 16 років, коли був затриманий НКВС у
Львові й розстріляний у тюрмі №1 на вул.Лонць-
кого. Можливо, за приналежність до підпілля
ОУН.*15
Хвиля більшовицьких репресій не обминула
жодного села. Так, із Шишківців енкаведисти
заарештували директора школи Степана
Онуфрійовича Яремківа (1920 р.н.), випускника
Чортківської гімназії. 15 січня 1941 року разом
з ним вкинули до в'язниці Григорія Львовича
Музику за те, що він зауважив у листі до
Канади про справжнє лице «червоного раю».
Музику закатували в Чорткові, Яремківа
погнали у липні до Умані.
У Мушкатівці були заарештовані брати
Матіящуки — Йосип (1916 р.н.), якого
переслідували поляки, та Станіслав (1917 р.н.).
Обидва пропали. Загалом з сім'ї Матіящуків
вийшли гі'ятеро борців. Мова про кожного з них
йтиме далі. З цього ж села загинули члени ОУН
брати Василь та Микола Держаки, Михайло
Чернега, Дмитро Олещук.
Намагаючись викрити підпілля у невеличкому
Трубчині, що над Дністром, чекісти арештували
патріота села Олексу Марчака, який щоразу
любив повторювати: «Любіть Бога і Україну».
Своєю невтомною енергією він сприяв її розквіту.
У Чорткові розстріляли просвітянина із
Михайлівки Павла Свідерського. Щоб ліквідувати
осередки ОУН, НКВС нарощував тактику
повальних арештів і розстрілів. В Умані
розстріляли 31 члена і симпатика ОУН з Горошо-
вої, з Мельнице-Подільської — 24, з Більче-Золото-
го — 21, Стрілківців — 18, Борщева — 15.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
35
Під час масових арештів гинули керівні
кадри ОУН. У січні 1941 року червона агентура
заарештувала повітового провідника юнацької
сітки ОУН Борщівщини Юрія Івановича Дідура
(«Син»), уродженця Іванкова. Подальша його
доля невідома. Ю.Дідура заступив на бойовому
посту односельчанин Іван Хороший («Моряк»),
який загинув у 1944 році.
У квітні 1941 року потрапив до рук чекістів
районний провідник ОУН Мельниччини Роман
Романович Зуляк («Джаган»), родом з
Гермаківки. Ув'язнення відбував у польській
Березі Картузькій. З початком німецько-
польської війни повернувся додому хворим.
Працюючи у борщівському «Маслосоюзі»,
організовував підпільну мережу. Після другого
арешту Зуляка на Сибір запроторили його
рідню. У травні 1941 року на Сибір виселили
рідних чи не всіх керівних кадрів ОУН
Надзбруччя — Андрія Назарківа («Зеленого»),
Михайла Ярчука («Клима»), Степана Слишинсь-
кого («Комара»), Степана Гуляса («Маха»),
Михайла Гаврилюка («Сурми»), Володимира Бугери
(«Панаса») та інших.
Цього місяця значного упадку зазнав актив
Пилипченської ОУН, очолюваної Романом
Миколайовичем Стратійчуком, здібним
організатором і талановитим художником. Він
активно відвідував села, заприсягав нових
членів підпілля, оформляв читальні «Просвіти»,
малював чудові декорації та ілюстрації до книг.
Стратійчука і його подвижників Дмитра Гаджо-
су та Василя Ситника навічно поглинув НКВС.
Двом іншим активістам — Івану Бандурі та
Івану Карачку — вдалося зникнути. Родина
Стратійчуків з Пилипче пожертвувала Україні
чотирьох синів.
Із діячів Олексинської ОУН більшовицька
служба взяла Михайла Никифоровича Бурейка,
голову осередку та Миколу Даниловича
Чекорлія, заступника. Секретар організації
Василь Николин втік. У Олексинцях арештували, а
згодом вбили бідняка Григорія Миколайовича
Прикопіва (1895 р.н.), батька восьми дітей, за
те, що, отримавши від нової влади поле, коня,
корову, одяг з панського гардеробу для малечі,
почав її ганити.
В Усті-Єпископськім НКВС вислідив славних
братів, членів ОУН Якова та Іллю Ільницьких.
Першого заарештували під час служби у
Червоній армії і припровадили до Чорткова.
Обох братів розстріляли в Умані. З Панівців
загинув в Умані член ОУН Зиновій Безубчак, з
Кудринців — Степан Шендарук.
З Іване-Пустого розстріляли голову «Лугу»
Степана Петровича Бугеру, його заступника
Степана Павловича Паскарика, селян Василя Бойка,
Павла Гулу, Петра Паскарика, Павла
Никифорчина, батька відомого підпільника
«Колоса».
Чотирьох просвітніх і кооперативних
організаторів з Новосілки (тепер Збручанське)
— Петра Токарика, Миколу Коваля, Йосифа
Пахолюка, Йосифа Стадника розстріляли
червоні. Троє людей загинуло з Гермаківки —
взірцевий рільник Василь Костецький, голова
сільської кооперації Юрій Лядобрук та
працівник молочарні Яків Мицько.
Крім масових репресій, йшла депортація
селянства. На селян-хліборобів, які до
самозабуття любили рідну землю, навішували ярлики
«куркулів» і вивозили з рідних сіл. У Бориса
Грінченка, поета і громадського діяча,
знаходимо таке значення цього слова: «Куркуль —
захожий з другої місцевини чоловік, який поселився
на самостійне проживання. У Чигиринському
повіті прізвище, що у насмішку міщанами
давалось козакам-чорноморцям». Більшовики ж із
сімнадцятого року послуговувалися цим словом у
боротьбі з селянством. Із Вербівки виселили до
Сибіру восьмеро хліборобів — Трохима
Олексійовича Бабія, Андрія Дзвиняцького,
Василя Костянтиновича Козара, Івана Якимовича
Захіняка, Івана Трохимовича Лисака, Михайла
Яцишина, Петра Тодоровича Візнюка, Марію
Візнюк. Ніхто з них не повернувся додому.
З Устя-Єпископського виселили родину
доброго господаря, свідомого українця Петра Сте-
фанюка. Його сімнадцятирічний син Іван за
збігом обставин залишився вдома. Згодом він
стане месником УПА.
Більшовики не забарилися оголосити, що
землі, експропрійовані у польських магнатів,
підлягають колективізації. Почалося
запровадження колгоспів. Перше колективне
господарство імені С.Тимошенка заснували у 1940 році у
Мельниці-Подільській. Цього ж року були
організовані колгоспи в Ніврі, Шупарці,
Олексинцях, у 1941-му — в Більчі-Золотому. Головою
артілі ім. С.Тимошенка призначили мельничани-
на Николюка. Через кілька місяців звідси за
«досвідом роботи» на радянську Україну виїхала
група делегатів на чолі з колишнім членом
КПЗУ Наконечним, уродженцем Ніври.
Повернувшись, Наконечний пошепки розповідав, що їх
возили для агітації.
Делегати з Олексинців — Томко Шпак,
Петро Барладин, Лук'ян Балібрух, Олекса Рудик —
«набували досвіду» у Макарівському районі на
Київщині. Під час екскурсії Барладин з
Балібрухом зайшли до магазину, в якому
побачили порожні полиці, на вітринах — виточені з
36
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
дерева ковбаси. Вдома Барладин поділився
враженнями, за це його однієї ночі забрав «чорний
ворон».
Щоб відомстити за односельчанина,
олексинські юнаки Петро Данилович Чекорлій
та Михайло Максимович Шпак у ніч з 6 на 7
липня 1940 року поставили на горі під селом
великий березовий хрест з терновим вінком. А сини
Кіндрата Гандзьоли — Лук'ян та Микола —
разом з Грицюком порвали на сільській раді
транспарант та червоний прапор, порізали портрети
Леніна, Сталіна і зникли у підпіллі.
У червні 1940 року влада приступила до
організації артілі у Вовківцях, біля Борщева. У
село привезли кіноустановку і зігнали мешканців
для перегляду фільму. Тут же почали записувати
до колгоспу, призначили бригадирів. Відчувши
небезпеку, жінки побили кіноапарат, всі
розбіглися. Вранці до села приїхали 200
енкаведистів, почалися арешти. Забрали Ірину
Кузик, Ганну Рибоконик, Магдалину Саранчук,
Магдалину Чаплюк, Івана Кривого, Романа і
Йосафата Атаманчуків, Семена Дудку і Тодось-
ку Ярошинську. Чотирьох засудили до п'яти
років ув'язнення, Романа Атаманчука закатували
у Чортківській тюрмі. Семена Дудку засудили до
розстрілу, але замінили ув'язненням і вивезли до
Бердичівської тюрми.
До більшовицьких репресій слід зарахувати
дії, пов'язані зі створенням «залізної завіси» на
кордонах з Румунією. Села Білівці, Трубчин,
Вовківці (тепер Дністрове), Вільхівці та інші,
розміщені на відстані 800 метрів від Дністра,
підлягали переселенню. Горошівчан, наприклад,
перекинули у райони Бережанщини. У
спустошених оселях почалися пограбування. Із
70 сільських будинків зняли залізні дахи,
частину будівель зруйнували. З церкви у
Худиківцях зняли залізний дах, тому селяни
змушені були покрити храм соломою.#16
Більшовики зумисне нищили будівлі
національних товариств. Покинуті і обікрадені,
селянські господарства заростали бур'янами.
У краї легальні українські осередки зазнали
погромів. Єдиною життєздатною силою
залишалася ОУН. Хоч вона зазнала значних втрат
серед досвідчених кадрів, все ж функціонувала і
набирала сили. Протягом 1940-1941 років
організаційна мережа націоналістів збільшилася
порівняно з польським окупаційним періодом. В
ОУН вливалися молоді сили. Окремі вихідці з
Борщівщини стали представниками
Центрального Проводу. Так, Володимир Шиманський
(«Мартин»), провідник ОУН Чортківської
округи, займався організацією підпільної мережі
ОУН на Буковині, в межах рік Дністра та
Прута, забезпечував зв'язок між Буковинським і
Центральним Проводом ОУН.
Народився В.Шиманський 1916 року у
Борщеві. Навчався у Станіславській духовній
семінарії. У серпні 1938 року за
розповсюдження антипольських листівок був ув'язнений до
тюрми Берези Картузької. Звільнившись у вересні
1939 року, добрався до Кракова, де отримав
завдання Центрального Проводу. Загинув 8
травня 1941 року на зв'язковій лінії у селі
Василеві на Буковині під час перестрілки з
НКВС у господаря Михайла Семенюка. При
ньому знайшли невідправлену штафету до голови
Буковинського Проводу ОУН Петра Войновсь-
кого:
«...На днях буду у Вас у місті. Я на терені
«Барикади», (тобто Буковинського Подністров'я
— Н.М.). Відворотною поштою подайте звіт із
ситуації в місті і адресу, де зайти.
Вождеві слава!».
Шиманський був одружений з Марією Бітів,
теж підпільницею ОУН («Гуска»), з якою
повінчався 1941 року. Народилася Марія 1915
року у селі Заболотівка Чортківського району.
Навчалася в учительській семінарії сестер
Василіянок у м.Буську біля Львова. 1938 року за
антипольську діяльність була ув'язнена на два з
половиною роки. З приходом червоних перейшла
у підпілля. Батько Марії, Антон Бітів,
розстріляний НКВС у 1941 році в Умані. Брати
Юліан та Іван загинули в УПА.
Після загибелі чоловіка Марія не склала
зброї. У червні-липні 1941 року з похідною
групою ОУН вирушила на Велику Україну, де
пропала безвісти.
На Буковині Володимир Шиманський
працював з Петром Івановичем Запотічним, котрий
народився 1920 року у селі Біла Чортківського
району. Псевдо його — «Сич», на Буковині —
«Бурий». Займав пост інспектора ОУН на терені
«Барикади». До рук НКВС потрапив
напередодні загибелі «Мартина». На допитах
друга не виказав. З чернівецької тюрми Петра
передали Чортківському НКВС, де він і загинув.
НА СХІД ЇХ
ТИСЯЧАМИ ГНАЛИ...
Повсюдні репресії, нарощування карального і
партійного апаратів у Галичині
супроводжувалися збільшенням кількості великих та малих
тюрем, котрі у десятки разів перевищували за
місткістю ті, що існували раніше. Скажімо, на
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
37
Тернопільщині, окрім районних слідчих
ізоляторів, функціонували тюрми у Тернополі,
Бережанах, Кременці і Чорткові. У цих в'язницях
напередодні війни перебувало 3806 політв'язнів.
Всього на Західній Україні більшовики
утримували 21 тюрму із 20263 арештантами.
Катівні у Тернополі і Чорткові не
поступалися тюрмам у Львові та Луцьку. Збудовані за
Польщі та Австро-Угорщини, приміщення
утримувалися у жалюгідному і антисанітарному стані.
В них нехтувалися елементарні умови утримання
в'язнів. У тернопільській в'язниці, розрахованій
на 446 арештантів, перебувало 1790, у
Чортківській — замість 275 розмістили 1290
приречених.»17
Наймасовіші арешти припали на березень-
червень 1941 року. Людей звинувачували за
статтею Кримінального Кодексу України 54-2-
11, тобто у «зраді Батьківщини». У тюрмах
звичними стали денні та нічні допити. У гуркоті
двигунів губилися крики катованих жертв,
постріли і останні слова прощання з Україною
тих, кого вели на страту.
22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина
розпочала війну з СРСР. Поспішно відступаючи,
НКВС у тюрмах Луцька, Чорткова, Тернополя,
Умані залишив тисячі трупів. Люди, які поспіли
до розбитих тюрем Чорткова та Тернополя,
побачили жахливе видовище. Газета «Українські
щоденні вісті» за 30 липня 1941 року так
описала страшний вандалізм, вчинений совітами у
Чорткові:
«Коли втікали з міста більшовики, місцеве
населення ввійшло до тюрми, що розташована за містом
й оточена високим муром. Там валялись десятки
розстріляних. Впала в око свіжа могила, в якій
знайшли жертви енкаведистського терору. У ямі
лежали три верстви трупів. Виявили камери з убитими,
замуровані цементом. Серед 800 жертв Чортківської
тюрми мало кого можна було впізнати. Трупи
зазнали розпаду, до того ж ув'язнені перед смертю
були немилосердно понівечені.
Багато трупів знайшли з відрізаними вухами
і носами, виколотими очима. Батьки, матері,
дружини і діти, сестри і брати мало не втрачали
розум, дивлячись на варварські злочини енкаве-
дистських опричників, вчинені над їх
рідними».»18
Ще більші криваві злочини залишили після
себе «специ» у тернопільській в'язниці. «Коли я
увійшов у тюрму, - згадує свідок, — де
сподівався знайти свого швагра, що був
ув'язнений тут протягом трьох місяців, мене охопив
жах.
У камері на першому поверсі я побачив на
стіні прибитий цвяхами труп молодого, може,
тридцятилітнього мужчини. Між помордованими
були також чотири трупи німецьких летунів з
поламаними руками і ногами та пов'язаних
колючими дротами. Опісля знайдено ще масові могили в
льохах в'язниці, де трупи були замуровані
бетоном. Лікарі ствердили, що цих людей повбивано
кілька місяців тому. Трупи були посилані вапном
і ще якоюсь речовиною. Видобування трупів і
поховання їх тривало цілий тиждень, бо в
тернопільській в'язниці знайдено З тисячі
московських жертв».»19
Хроніку масових убивств допомагають
відтворити нині документи каральних органів
СРСР. Отож, зупинимося на деяких. Рішення про
масовий розстріл ув'язнених прийняв нарком
Державної безпеки УРСР Мешик за
відповідними списками на підставі директиви
наркома Державної безпеки СРСР Меркулова за
№2445-М від 23 червня 1941 року: «...Рассмот-
рите дела на всех имеющихся у Вас арестован-
ньіх органами НКГБ и составьте списки на тех,
которьіх Ви считаете целесообразньїм расстре-
лять...»
З цих же документів довідуємося, що
наступного дня начальник тюремного управління НКВС
УРСР капітан Державної безпеки Філіпов вислав
командиру 13-ї дивізії конвойних військ НКВС
СРСР у Галичині полковнику Зав'ялову депешу,
у якій говорилося, що на основі розпорядження
Народного Комісара Внутрішніх Справ УРСР
старшого майора Державної безпеки Сергієнка
із тюрем західних областей необхідно
евакуювати арештованих у тилові області.
Водночас він направляв план евакуації в'язнів і
повідомляв, що для організації цієї роботи їде
працівник тюремного управління НКВС СРСР.#2°
Прибувши на місце, начальник тюремного
Управління У НКВС 25 червня 1941 року
зателеграфував начальнику УНКВС капітану
Держбезпеки Вадісу про труднощі в тюрмах, пов'язані
з великою кількістю людей. Уповноважений
просив додаткових роз'яснень: «Прошу Ваших
точних указаний, как бьіть с заключенньїми,
числящимися за НКГБ, звакуировать их или
оставить в тюрьме. Отправка заключенньїх будет
произведена в Черткове 20 июля, для остальньїх
тюрем вагонов нет, а отправку произвести нет
возможности. Указания по зтому поводу прошу
дать письменньіе».#21
Наказ Народного Комісара Внутрішніх
Справ, незважаючи на нестачу вагонів, мав бути
виконаний. Капітан Держбезпеки Філіпов
доповідав 5 липня 1941 року: «В тюрьме города
Чертков содержится 1300 заключенньїх. Для зва-
куации бьіли поданьї вагони, но начальник го-
ротдела НКГБ распорядился оставить 800 чело-
век. В самьій последний момент он отказался от
800 заключенньїх и они под конвоєм всего над-
зорсостава тюрьмьі пешьім порядком направленьї
в гор. Каменец-Подольск... В тюрьме гор. Терно-
38
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
поль оставленьї только заключенньїе инвалидьі и
старики. Остальньїе расстреляньї. 1084 человека
направленьї пешим зтапом на станцию Подволо-
чиск. По дороге при попьітке к совершению
побега 18 заключенньїх убити. На станции Под-
волочиск заключенньїе погруженьї в вагоньї и
зтапированьї».»22
Про інші деталі тих трагічних днів йдеться в
«Докладной записке об звакуации тюрем Терно-
польской области»: «Звакуацию з/к из тюрем
Тернополя и Черткова начали 29 июня. Для
тюрьмьі гор. Черткова удалось получить 30 ваго-
нов и 29 июня з/к в количестве 300-350 человек
бьіли погруженьї и частью отправленьї на Гуся-
тин, остальньїх з/к в количестве 900 человек
начальник тюрьмьі тов.Левчук под своей охра-
ной отправил пожарньїм порядком на Каменец-
Подольский, Дунаевцьі-Жмеринка.
В помощь ему дано 27 человек партактива и
один взвод красноармейцев. Из тюрьмьі города
Тернополя все з/к в количестве 1008 чел.
отправленьї пожарньїм порядком в Волочиск и 2 июля
погруженьї в зшелон. Командование принял
командир части 233 полка, а в помощь ему
вьіделено 34 работника тюрьмьі. Личньїй состав
тюрем Тернополя, Черткова, Бережаньї звакуи-
рован и перешел границу. В гор. Киев прибило
из Тернополя и Бережан 26 человек. Все дела
тюрем Тернополя, Бережан, Черткова и
тюремного отделения сожженьї»...
Наступне донесення начальнику Тюремного
Управління НКВС УРСР датоване 9 липня 1941
року: «... Согласно указаниям по НКГБ УССР
нач. обл. управлення Вадис поручил нач. 2-го
отделения тов.Александрову, которьій пересмотрел
дела по контрреволюционньїм преступлениям и
забрал из тюрьмьі 560 человек. Никаких следов
в тюрьме не осталось, все бьіло организовано
согласно указаний... Из тюрьмьі гор. Тернополь
звакуировано 1080 чел., которьіе шли пеши до
Волочиска, откуда погруженьї в вагоньї ... З/к из
Чертковской тюрьмьі всех зтапировали, т.е. 540
з/к вагонами и 600 чел. пешим порядком. По
Черткову следует отметить, что нач. отдела
НКГБ дал указание оставить за ним все
контрреволюционньїе злементьі, а 30 июня отка-
зался от них и мьі вьшужденьї бьіли их звакуиро-
вать пешим порядком...».*23
Частину політв'язнів з Чортківської тюрми
погнали у напрямку Скали-Подільської, до
Збруча, на Кам'янець, Жмеринку, Умань. Люди йшли
босі. До колони по дорозі нікого не підпускали.
Під кінним та пішим конвоєм. Попереду йшла
кінна розвідка. У Лосячі місцеві патріоти на
гостинці звели барикади, але енкаведисти з
кулеметів рознесли їх вщент. У Гуштині чекісти
побачили двох хлопців, які виглядали з-за хати.
Це були Гарнадир і Білінський, котрих негайно
заарештували и прилучили до колони.
З етапного переходу Чортків-Умань
врятувалися кілька щасливців, які залишили нам свої
спогади. Омеляна Чернегу, уродженця
Мушкатівки, енкаведисти чотири місяці на
початку 1941 року протримали у Борщівській
тюрмі, потім перевезли до Чорткова.
Допитували, щоб зізнався про діяльність сільської ОУН.
«У дорозі їсти нам майже не давали, —
записала його розповідь донька. — А якщо й давали,
то лише солену рибу, а води —ні. Люди на етапі
згиналися й пили воду з калюжі. Енкаведисти
тоді били їх прикладами до смерті. Хто не мав
сили, і ті, кого добивали, так і залишалися на
дорозі.
Я ішов у четвірці з двома братами
Держаками із мого села і борщівським лікарем Я.Шала-
утою. Спочатку йшов узутий в чоботи, які мав з
дому, але вони мене так нагризли, що далі йти
не міг. Тоді роззувся і йшов босий по
шутрованій дорозі. Всі ноги мої були в крові.
Конвой був дуже щільний, тому про втечу
годі було думати. Одного дня я почув, що сили
мене покидають, і далі йти не можу. Я тоді
сказав хлопцям: нехай доб'ють. Хлопці по боках,
як могли, підтримували мене. Коли смеркало і
конвоїри заговорились між собою, я скористався
тим, що був крайнім, і скочив у бокову
траншею. Довго чекав, думав, що будуть стріляти,
але, на щастя, ніхто не побачив. Як колона
зникла, я з усієї сили не побіг, а покотився у ліс, що
виднівся. Там і переночував. Рано прокинувся,
оглянувся, навколо не було нікого. Вийшов на
край лісу. Неподалеку побачив горохове поле.
Поїв гороху, вигріб яму, накрився бадиллям і
знову заснув. Вранці за горохом прийшла жінка.
Вона й сказала мені, що знаходжусь біля
Вінниці...».
Тридцятисемилітній Омелян Чернега 1941
року повернувся додому, де на нього чекали
дружина і п'ятеро дітей. Але 1944 року його вдруге
заарештували. Через 10 років він загинув у
Воркуті.
Чортківський етап прибув до Умані 19 липня
1941 року. Дійшли далеко не всі в'язні. Багато
загинуло в дорозі. Після виснажливого переходу
люди не могли рухатися, а на п'яти колоні
наступав німецький фронт. Енкаведисти вирішили всіх
розстріл яти.
20 липня душогуби звершили свою чорну
справу. Невеликими групами людей заганяли у
підвал і під гудіння автомашин розстрілювали
їх.-24
31 липня 1941 року заступник начальника
Тюремного Управління НКВС СРСР політрук
Демйохін надіслав доповідну начальнику
Тюремного Управління НКВС СРСР капітану
Держбезпеки тов.Нікольському:
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
39
«...В тюрьме гор. Черткова содержалось 954
з/к, звакуация которьіх производилась 2 июля
1941 г. В связи с тем, что вагонов для отправки
заключенньїх в тьіл не бьшо, позтому силами над-
зорсостава в количестве 56 человек и прикоман-
дированной полуротой бойцов стройбатальйона
из местного гарнизона все заключенньїе бьіли
зтапированьї пешим порядком. Из города
Черткова зтап следовал через пунктьі Каменец-
Подольский, Жмеринку, Тьівров, Ситковцьі,
Христиновка, Умань. В пути следования при
попьітке восстания и убежать бьшо расстреляно
123 заключенньїх членов ОУН.
20.07. с.г. в г.Умани по распоряжению
Воєнного Прокурора фронта и зам. народного комис-
сара Госбезопасности т.Ткаченка — расстреляно
и закопано 767 заключенньїх, осужденньїх и след-
ственньїх по контрреволюционньш статьям. Сле-
довавшие зтапом заключенньїе, осужденньїе по
бьітовьш статьям в количестве 64 человека, осво-
божденьї, из коих 32 з/к (поляки) временно
оставленьї в тюрьме г.Умани. Расстрел
указанного контингента бьіл вьізван сложившей-
ся обстановкой на фронте, т.к. прорвавшийся
противник находился в 20-30 км от гор. Умани.
Весь надзирательньїй состав тюрьмьі г.Черткова
прибьіл в гор. Харьков. Ценности заключенньїх
привезеньї в гор.Харьков и сданьї в финотдел
НКВД УССР».-25
Наприкінці вересня 1941 року під час
німецької окупації у підвалах уманської тюрми
провели розкопування. До одного з підвальних
приміщень вхід був завалений речами, дровами,
бочками, сміттям та землею. Як повідомляли
«Краківські вісті» у ч.242/397 за 1941 рік, тут
лежало понад 800 понівечених трупів, в тому
числі до 30 жіночих. До списку закатованих
в'язнів потрапили ті, при кому знайшли
документи (акт звинувачення, присуд, військову книжку).
Таких набралося 83 чоловіки. При інших або не
було документів, або їх неможливо було
прочитати.»26
До цього списку потрапили вісім жертв із На-
дзбруччя. Це були учні Борщівської середньої
школи Петро Григоращук з Мельниці-
Подільської, Іван Галяс, Петро Скоропад
(обидва зі Стрілківців), Ярослав Волохатюк, Микола
Царук із Циган, Михайло Цимбалюк зі Сков'я-
тина, Ганна Саган з Борщева, Богдан Казновсь-
кий з Глибочка.
Із в'язнів Тернопільської тюрми, яких
відправили на Північ теж вціліли одиниці.
Свідком тому був Олексій Васильович Олещук із
села Мушкатівка:
«Мене заарештували разом з Станіславом
Матіящуком та Володимиром Олексюком. Руки
пов'язали назад, кинули на автомашину,
покрили брезентом і повезли до Борщева. А звідти
наступного дня до тюрми у Тернополі. Було нас 28
з навколишніх сіл. Я запам'ятав Левицького з
Більча-Золотого та Чекорлія з Олексинців.
Після восьми місяців слідства на початку
війни нам поспіхом присудили по 10-15 років
каторги, повантажили у Волочиську в товарні
вагони й повезли вглиб Сибіру. Ми зупинилися
поблизу бухти Находка. Звідси на пароплавах
протягом семи діб плили у напрямку Магадану,
їсти не давали. Аж на шостий день кинули у
трюми зацвілих сухарів. Із тих, хто злакомився
ними, багато повмирали.
З бухти в'язнів розвезли на золоті приїски, де
ми зустрілися зі старими українцями, які
потрапили сюди з часів Визвольних Змагань. Вони
говорили між собою: «Дивись, наших дітей уже
привозять з України».
Надмірно важка робота, голод і холод,
постійний глум, карцери призвели до повальної
смертності серед в'язнів. Із 1500 чоловік нас
залишилось лише... 70. За тих, що їх судили разом
з нами, по сьогоднішній день нічого не знаю. Всі
вони пропали. Пам'ятаю, мертвих людей
складали під брезент, потім вивозили у тайгу й
прикривали мохом. На прохідній кожному мерцю
пробивали серце штиком, бо ще не вірилося, що
вони мертві. Спочатку на каторзі нас називали
троцькістами, потім — фашистами, а згодом
бандерівцями. Відбув я у таборах 23 роки».
У контексті червоного терору не можу не
згадати про львівських студентів з Дрогобиччини,
розстріляних більшовиками у Мушкатівці 1941
року. Сталося ось що. Коли енкаведисти везли
арештованих через село, юнаки на критій
автомашині прорвали брезент й повистрибували
хто куди. Конвоїри організували облаву. Вісім
втікачів розстріляли на місці.
В одного з убитих селяни знайшли лист до
коханої дівчини, який так і не дійшов до
адресатки. «Слава Ісусу Христу! Дорогенька Марусю,
нас кудись вивозять, але де б я не був, за тебе не
забуду. Чекай на мене. Живи надією, і я
обов'язково повернуся до тебе. Твій Василь».
Біля іншого втікача знайшли невелике фото,
яке теж збереглося до наших днів. Майже через
півстоліття воно допомогло встановити прізвище
розстріляного студента.
Активістка національного відродження села
Люба Працінь 1990 року переслала це фото до
дрогобицького часопису «Радянське слово».
Після його надрукування в газеті відгукнулася
рідна сестра загиблого Наталія Теодорівна
Охрімович. 49 років вона не відала про долю
брата, бо й сама була репресована. Звали юнака
Володимир Теодорович Банах.
7 липня 1990 року дрогобиччани із Наталією
Охрімович (28 чоловік) відвідали Мушкатівку,
відслужили панахиду на відновленій могилі за-
40
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
гиблих. Активісти Борщівського Конгресу
Українських Націоналістів у 1995 році встановили
пам'ятний хрест в Умані.
Українські втрати 1939-1941 років — то
безкрая могила. Кількість жертв тюрем Тернополя і
Чорткова встановити важко. Архіви знищені,
залишилися деякі слідчі справи, неповні списки
розстріляних, які не до кінця відображають
вандалізм більшовицької доби. Якщо вірити
звіту НКВС від вересня 1941 року, то в тюрмах
Тернополя, Чорткова та Умані в перші дні війни
було знищено 1450 українських патріотів:
«Из тюрьмьі г.Тернополь бьши звакуированьї
1441 заключенньїй, из которьіх 995 чел. сданьї в
Верхне-Уральскую тюрьму в 70 километрах от
Магнитогорска, а остальньїе — в тюрьму №3
Магнитогорска, освобождено — 217, расстреля-
но — 560, осталось в тюрьме — 5.
Из тюрьмьі гор. Черткова 2.07 бьши
звакуированьї 954 заключенньїх. В пути следования при
попьітке к побегу и бунтам расстреляно 123. В
городе Умани расстреляно 767 человек,
освобождено 34".-27
Стверджувати точну кількість жертв На-
дзбруччя теж, певне, ніхто не зможе. У
Центральному управлінні Служби безпеки України
(м.Київ) зберігається «Список расстрелянньїх
врагов народа в период воєнних действий на
территории Украинской ССР», до якого
потрапили 128 борщівчан. Решту 122 загиблих, прізвища
яких зібрані зі свідчень селян, виходить,
розстріляли без суду і слідства, або вони
загубилися у гулагах безмежної імперії. Загалом у
документах є неточності. Так, у доповідній
записці в Москву вказується дата останніх
розстрілів — 20 липня, у списках — 21 липня
1941 року.
За даними головного інформаційного бюро
МВС України, частина слідчих справ загиблих
зберігається в УСБУ М.Тернополя.
КОЗАКА НЕСУТЬ...
На початку липня 1941 року смерч другої
світової війни дійшов до Збруча. Відступаючи на
схід, більшовики залишили тут після себе
криваві сліди. На подвір'ї Мельницького НКВС
у купі гною знайшли тіло закатованого
підпільника із Залуччя Петра Васильовича
Козака.
Залуччя у міжвоєнний період було селом
високої національної культури, чому сприяли
«Просвіта» та кооперація. Зокрема, учитель
Дмитро Петришин проводив цілеспрямовану
національну політику. У 1926 році сельчани
насипали могилу Героїв Національної Революції.
Напередодні війни була заснована підпільна
ОУН.
З дитячих літ на Петра Козака благотворно
впливала старша генерація. Вуйко Гнат Козак
був ветераном УГА, членом УВО. Улюблений
наставник хлопця — Дмитро Петришин —за
політичні переконання перебував під
нелегальним наглядом поліції. Зерна правди, засіяні
ними, дали плідні сходи. До приходу більшовиків
Петро вступив до ОУН (пс. «Нечай»,
«Діброва»), у якій забезпечував зв'язок між
клітинами організації.
Звістки про підпільну роботу Петра Козака,
очевидно, доходили до енкаведистів, бо вони не
раз робили засідки на молодого патріота.
Впіймати його не вдалося, то взялися за рідних.
22 травня 1941 року міліція оточила родинне
обійстя Козаків. Заарештували батька, матір,
трьох сестер і брата. Всіх вивезли до Сибіру.
Батька — у Кемерівську область, матір з дітьми
— в Омську. Через три роки вона померла,
залишивши дітей сиротами. Василя Козака на
похорон дружини не відпустили. Невдовзі помер і
він.
Петро знав про розправу над рідними, але
вдіяти нічого не міг. Єдине, що у нього
залишилося, ця жадоба боротьби з катами українського
народу.
За три тижні до приходу німецьких окупантів
Петро перебував з організаційним завданням у
Іване-Пустому. Тут він зіткнувся з трьома енка-
ведистами, які відкрили по ньому стрільбу.
Поранений підпільник зміг лишень відійти в сад і
знищити документи, які мав при собі. Його
зв'язали і відпровадили до Мельнице-
Подільської тюрми, де нещадно катували,
намагаючись видобути організаційні таємниці.
Після втечі совітів міліціонер на прізвище
Беля показав ту купу гною, куди заховали тіло
Петра Козака. Коли його звідти видобули,
присутні жахнулися від побаченого — ніс і вуха
юнаку відрізали, очі викололи, руки викрутили.
Мельничани подбали про організацію
похорону. Труну із загиблим прилаштували на
саморобний лафет. Прибули священики із багатьох сіл.
Під похоронний передзвін, що линув із далеких і
близьких населених пунктів, та спів великого
хору процесія вирушила до рідного Залуччя.
Поруч з труною йшли озброєні підпільники. Над
процесією майоріли синьо-жовті знамена,
хоругви.
Назустріч мельничанам вийшли жителі Іване-
Пустого й провадили труну з покійним до
Гермаківки. Далі героя-мученика зустріли Нівра
та Залуччя. Під час процесії гостинцем йшли на
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
41
Козакові червону калину. Хай сюди щовесни
прилітають солов'ї і наспівують Петрові про
долю і волю України...»
Велелюдним похороном члена ОУН Петра
Козака у краї закінчився перший період
більшовицької окупації. Загибель патріотів
вічним смутком лягла на душі живих.
У ті тривожні дні українські часописи
закликали людей доброї волі, тих, хто розуміє
важливість справи, надсилати до редакцій
відомості про загиблих і замучених. Але цю
роботу перервала нова хвиля трагічних
випробувань.
марші угорські вояки. Вони зупинилися й віддали
честь загиблому.
Біля свіжої могили на залуцькому цвинтарі з
Петром Козаком прощалися соратники по
збройному підпіллю — Іван Скорохід з Борщева,
Василь Бабій з рідного села, учитель Дмитро
Петришин, районний провідник ОУН Андрій
Назарків («Зелений»).
Труну у глибокій скорботі опустили у землю,
яку любив, за яку боровся Петро. Віддали
прощальний салют. Дівчата на могилу поклали
вінки і квіти. Останні слова сказав ніврянський
священик Теодор Мицик: «Посадімо у головах
42
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Поіменний список жителів
НКВС у 1940-1941 роках
Баглай Іван Матвійович.
Народився 1890 р. Директор повітової споживчої
кооперації. Заарештований 25.02.1941р. Стаття
звинувачення (далі ст. зв.) 54-2-11 (Зрада
Батьківщини). Спр. № 3701. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Воркун Степан.
Адвокат. Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Венгловський Іван.
Адвокат. Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Дроздовський Петро Іванович.
Народився 1912 р. Магістр права. Заарештований
25.02.1941р.Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 8259
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Зілинський Володимир Дмитрович.
Народився 1911 р. Заарештований 12.06.1941р.
Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 58882. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Зілинська Софія Сидорівна.
Народилася 1923 р. Член ОУН. Заарештована
28.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 212946.
Розстріляна 20.06.1941р. в Умані.
Зілинський Ярослав Сидорович.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Зілинський Петро.
Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Кілімар Володимир Михайлович.
Народився 1921 р. Член ОУН. Заарештований
27.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 3701.
Розстріляний 20.02.1941р. в Умані.
Лисий Антон Йосифович.
Народився 1914 р. Член ОУН. Заарештований
27.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 3701.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ласовський Іван (зять Дроздовського Петра).
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Масловський.
Вчитель. Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Романовський Роман.
Адвокат. Колишній комендант повітової Управи
ЗУНР. Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Саган Ганна Степанівна.
Народилася 1922р. Учениця середньої школи.
Заарештована 22.02.1941р. Розстріляна 20.07.1941р. в
Умані.
Шалаута Ярослав Ілліч.
Народився 1904 р. Лікар. Заарештований
16.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
івського району, страчених
Гуляк Андрій Васильович.
Народився 1902 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Чл. ОУН. Заарештований 18.04.1941р. Ст. зв. 54-
2-11. Спр. № 5856. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
Даньчук Василь Антонович.
Народився 1911 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 18.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Спр. № 29474. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
Слободян Гнат Іванович.
Народився у 1897 р. Рільник. Активіст УВО, ОУН.
Чільний організатор націоналістичного руху.
Заарештований 16.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр.
, № 5856. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Савчук Іван Михайлович.
Народився 1903 р. Рільник. Активіст кооперації.
Заарештований 23.12.1940. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 1941р. Дата відсутня.
Андрійчук Богдан Михайлович.
Народився 1921р. у с.Сушно Радехівського району
Львівського воєводства. Учень середньої школи
м. Борщів. Проживав у с. Бабинці. ЗаарештованиС
22.02.1941р. Засуджений Тернопільський
обласним судом 27.04.1941р. Закатований }
Горьківській тюрмі 17.04.1942р.
Маркевич Степан Йосипович.
Народився 1915 р. Директор школи. Член ОУН. За
арештований 23.04.1941р. Ст. з в. 54-2-11. Спр
№ 26231. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Бучка Юрій Пилипович.
Народився 1902 р. Голова кооперації. Заарештовс
ний 28.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N°. 29741
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ангелюк Захарій Миколайович.
Народився 1908 р. Рільник. Активіст «Просвітш
Заарештований 31.05.1941р. Ст. зв. 54-2-1.
Спр. № 29075. Розстріляний 20.07.1941р.
Умані.
Гапчук Іван Васильович.
Народився 1912 р. Рільник. Церковний активісг
Заарештований 25.06.1941р. Ст. зв. 54-2-1
Спр. № 30002. Розстріляний 20.07.1941р.
Умані.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
43
Івасюк Василь Миколайович.
Народився 1911 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 28.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Іванюк Петро Дмитрович.
Народився 1915 р. Учитель. Заарештований
23.04.1941р. Ст. зв.24-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Кордуновий Василь Іванович.
Народився 1900 р. Рільник. Заарештований
23.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N°. 1833.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Павлюк Микола Іванович.
Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Гросуляк Григорій.
Активіст просвітнього життя. Заарештований
1941р. Пропав безвісти.
Гоцко Іван Васильович.
Народився 1911 р. Рільник. Активіст
національного життя. Заарештований
5.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 2458.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Гребенюк Євген.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Гостюк Ганна.
Заарештована. Пропала безвісти.
Данильчук Гнат Васильович.
Народився 1913 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 26.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Спр. N2 8259. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Данильчук Михайло.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Клочко Михайло Кіндратович.
Народився 1903 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 5.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Косар Степан Михайлович.
Народився 1914 р. Рільник. Активіст
просвітнього та кооперативного життя.
Заарештований 28.02.1942. Ст. зв. 54-2-11. Спр. №
8258. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Костів Яків Матвійович.
Народився 1898 р. Рільник. Перший голова
сільської ради, організатор станичної сітки ОУН.
Заарештований 1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. №
2279. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Масик Іван Микитович.
Народився 1905 р. Рільник. Заарештований
26.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Луцишин Петро.
Рільник. Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Лотоцький Євген.
Рільник. Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Лотоцький Іван.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Николин-Хиць Марія Іванівна.
Народилася 1901 р. Активістка національного
життя. Заарештована 23.03.1941р. Ст. зв. 54-
2-11. Розстріляна 20.07.1941р. в Умані.
Перун Петро.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Перун Михайло Васильович.
Народився 1912 р. Член ОУН. Заарештований
27.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 8259.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Танчак Степан Федорович.
Народився 1912 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 28.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N°
8259. Розстріляний 20.07.41 р. в Умані.
Тимчук Микола.
Заарештований. Пропав безвісти.
Улашин Михайло Кузьмич.
Народився 1916 р. Рільник. Заарештований
26.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 8259.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Улашин Михайло Васильович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
26.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 8259.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Улашин Яків Іванович.
Народився 1918 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 7.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 8259.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Улашин Яким.
Заарештований. Пропав безвісти.
Атаманчук Роман.
Заарештований у червні 1940 р. Закатований у
чортківській тюрмі.
Філіпчук Михайло.
Заарештований. Пропав безвісти.
Філіпчук Василь.
Заарештований. Пропав безвісти.
Бабій Трохим Олексійович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Візнюк Петро Тодорович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Візнюк Марія.
Заарештована. Пропала безвісти.
їх
44
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Дзвиняцький Андрій.
Заарештований. Пропав безвісти.
Захіняк Іван Якимович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Козар Василь Костянтинович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Лисак Іван Трохимович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Яцишин Михайло.
Заарештований. Пропав безвісти.
Зварич Іван Іванович.
Народився 1920 р. Дата арешту не вказана. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 28.0б.1941р.
Кулачук Павло Іванович.
Народився 1921 р. Рільник. Розстріляний у
червні 1941р. під час облави у селі.
Петрович Петро Ісаакович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
31.01.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 29487.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Сафронюк Михайло Васильович.
Народився 1927 р.Заарештований. Пропав
безвісти.
Сафронюк Петро Васильович.
Народився 1925 р. Заарештований. Пропав
безвісти.
Зуляк Роман Романович.
Народився 1920 р. Працівник Борщівської
централі «Маслосоюзу». Провідник ОУН Мельни-
це-Подільського району (пс. «Джаган»).
Заарештований 14.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. №
29807. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Костецький Василь Йосипович.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Лядобрук Юрій Васильович.
Народився 1890 р. Голова сільської кооперації.
Чл. ОУН. Заарештований 31.05.1941р. Ст. зв.
54-2-11. Спр. № 29807. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Мицько Яків Іванович.
Народився 1890 р. у с. Ні ера. Працював у
молочарні с. Гермоювки. Заарештований
28.05.1941р. Спр. № 30034. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Данилейко Григорій Іванович.
Народився 1921 р. Рільник. Заарештований 29
квітня 1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Дарчук Григорій Андрійович.
Народився 1920 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Дарчук Яків Павлович.
Народився 1922 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Дарчук Федір Петрович.
Народився 1903 р. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Дарчук Василь Дмитрович.
Народився 1915 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Дарчук Михайло Васильович.
Народився 1918 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Гаврилюк Володимир Федорович.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст
національного відродження. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Гаврилюк Іван Федорович.
Народився 1906 р. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Гуска Петро Васильович.
Народився 1908 р. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Косован Іван Андрійович.
Народився 1911 р. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Косован Богдан Михайлович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Косован Володимир Петрович.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ктитор Олекса Петрович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Лопатнюк Іван Ілліч.
Народився 1920 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
лД
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
45
Лопатнюк Михайло Семенович.
Народився 1914 р. Рільник. Активіст
національного відродження. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Незнайомий Назарій Федорович.
Народився 1898 р. Рільник. Активіст
просвітнього та кооперативного життя.
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Никорчук Андрій Дмитрович.
Народився 1913 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Никорчук Іван Васильович.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Прокопів Григорій Васильович.
Народився 1898 р. РіАьник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Петращук Василь Олексійович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. з в. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Петращук Василь Антонович.
Народився 1900 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Соколовський Пантелей Дмитрович.
Народився 1904 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. з в. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Федоришин Григорій Юрійович.
Народився 1902 р. Рільник. Активіст
національного відродження села. Заарештований
20.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 6266.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Юсипів Дмитро Григорович.
Народився 1906 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Юсипів Іван Григорович.
Народився 1915 р. Рільник. Активіст товариства
«Відродження». Заарештований 29.04.1941р. Ст.
зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Яківчук Андрій Іванович.
Народився 1907 р. Рільник. Заарештований
29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Яківчук Петро Федорович.
Народився 1922 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Яремій Іван Пантелейович.
Народився 1913 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Яремій Михайло Федорович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
24.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 6266.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Яремій Пантелеймон Дмитрович.
Народився 1915 р. Рільник. Активіст
національного відродження. Заарештований
22.02.1941р. Ст. з в. 54-2-11. Спр. 6266.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Яремій Василь Михайлович.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 29.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Борейко Михайло Федорович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. з в. 54-2-11. Розстріляний
28.06.1941р.
Білінський.
Заарештований під час етапу колони через село.
Розстріляний з політв'язнями 20.07.1941р, в
Умані.
Гарнадир.
Заарештований під час етапу колони через село.
Розстріляний з політв'язнями 20.07.1941р. в
Умані.
Гаврилюк Микола Онуфрійович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 9599.
Розстріляний 29.06.1941р.
Гуменчук Іван Васильович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
28.06.1941р.
Гуменчук Ярослав Дем'янович.
Народився 1922 р. Рільник. Заарештований
21.04.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Джуриляк Григорій Петрович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. з в. 54-2-11. Розстріляний
26.06.1941р.
Джуриляк Маркіян Семенович.
Народився 1917 р. Рільник. Заарештований
23.12.1946. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
26.06.1941р.
Дида Петро Михайлович.
Народився 1910 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Пропав безвісти.
46
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Путерія Іван Никифорович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
1941р. (Дата відсутня у документах).
Сметанюк Микола Михайлович.
Народився 1908 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст зв. 54-2-11. Розстріляний
28.06.1941р.
Семанюк Юліан Іванович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
27.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Слободян Остап Васильович.
Народився 1915 р. Рільник. Заарештований
23.12.1940. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
28.06.1941р.
Кавка Володимир Кирилович.
Народився 1902 р. Рільник. Заарештований
28.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 25587.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Казновський Богдан Антонович.
Народився 1924 р. Син священика села Глибочок.
Заарештований 1941р. (Дата арешту відсутня у
документах). Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Микиташ Володимир Миколайович.
Народився 1920 р. Рільник. Заарештований
18.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 25581.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ременда Антон Михайлович.
Народився 1921 р. Рільник. Заарештований
12.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 25581.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Томковид Йосип Васильович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
29.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 25581.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Уличний Мечислав Іванович.
Народився 1909 р. Рільник. Заарештований
2.05.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. N2 12298.
Розстріляний 27.06.1941р.
Федишин Микола Дмитрович.
Народився 1899 р. Рільник. Заарештований
28.03.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. Я? 25587.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Цимбалістий Григорій.
Народився 1900 р. Рільник. Заарештований 1940 р.
Пропав безвісти.
Боднарчук Михайло.
Заарештований. Пропав безвісти.
Чернега Ярослав.
Народився 1921 р. Активіст «Просвіти». Член
ОУН. Заарештований 28.05.1941р.Ст.зв.54-2-11.
Спр. N2 4166. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Городенський Іван.
Заарештований. Пропав безвісти.
Ткач Онуфрій Данилович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Забійборода Іван Дмитрович.
Народився 1914 р. Рільник. Член ОУН. Активіст
Просвіти». Заарештований 18.04.1941р. Ст.зв.
54-2-11. Спр. N226231. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Бугера Степан Петрович.
Народився 1910 р. Рільник. Працівник товариства
«Луг». Заарештований 22.04.1941р. Ст. зв. 54-
2-11. Спр. N2 26231. Розстріляний 20.07.1941р.
в Умані.
Бойко Василь Іванович.
Народився 1893 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 25.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Спр. N2 5413. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Гула Павло.
Рільник. Заарештований 25.06.1941р. Ст. зв. 54-
2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Крюхмаль Микола Степанович.
Народився 1909 р. Рільник. Заарештований 1940
р. Пропав безвісти.
Крайовський Кирило Семенович.
Рільник. Заарештований 1940. Пропав безвісти.
Никифорчин Павло Іванович.
Народився 1894 р. Рільник. Заарештований
25.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N2 5441.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Паскарик Степан Павлович.
Народився 1904 р. Рільник. Заарештований
28.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N2 25836.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Паскарик Петро Якимович.
Народився 1902 р. Рільник. Заарештований
25.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. N2 5413.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Прудивус Степан.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
47
Яковишин Микола Микитович.
Народився 1918 р. Рільник. Заарештований.
Пропав безвісти.
ІВАНКІВ
Басараба Михайло Васильович.
Народився 1922 р. Рільник. Активіст національного життя.
Заарештований 28.03.1941р. Ст. зв. 54^2-11. Спр. Ш10863.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані,
Басараба Микола.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Дідур Юрій Іванович.
Народився 1914 р. Повітовий провідник юнацтва
(«Син»), Заарештований у січні 1941р. Пропав
безвісти.
Добровольський Іван Корнійович.
Рільник. Член ОУН. Заарештований. Пропав
безвісти.
Пакуляк Василь.
Заарештований. Пропав безвісти.
Пакуляк Михайло. М%*«- **-*"Н*Я ІвІ*?* •
Гімназист, Заарештований. Розстріляний у Львові
1941р. %а^ьс(і*уї
Петраш Михайло Іванович.
Народився 1914 р. Рільник. Член ОУН. Заарешто-
ваний. Пропав безвісти,
Паламар Василь Іванович.
Народився 1897 р. Рільник, Заарештований
25.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
КУДРИНЦІ
Шендарук Степан Онуфрійович.
Народився 1918 р. Член ОУН. Рільник. Просвітний
діяч. Заарештований 28.06.1941р. Ст. зв. 54-2-
11. Спр. N2 273608. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
КОРОЛІВКА
Головатий Іван Миколайович.
Народився 1912 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований 23.06.1941р. Ст. зв. 54-2-11.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані,
Ковпак Тарас Іванович.
Народився 1923 р. Учень Борщі вської середньої
школи. Заарештований 21.02.1941р. Ст. зв. 54-
2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані,
Недбалюк Микола.
Заарештований. Пропав безвісти.
Ружицький Марко Йосипович.
Народився 1923 р. Активіст «Просвіти».
Заарештований 22.02.1941р. Розстріляний 20.07.1941р.
в Умані.
ЛАНІВЦІ
Задорожний Михайло Петрович.
Народився 1922 р. Учень Борщі вської середньої
школи. Заарештований 20.02.1941 р, Ст.зв. 54-2-
11, Розстріляний 20,07.1941р.
Жарий Тарас Дмитрович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
16.01.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. 29479.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Качур Михайло.
Учень Борщівської середньої школи.
Заарештований 22.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941 р,
Святий Михайло Ілліч.
Народився 1921 р. Учень Борщівської середньої
школи. Заарештований 28.03.1941р. Ст. зв, 54-
2-11. Розстріляний 20.07.1941р.
Цуркан Микола.
Учень Борщівської середньої школи.
Заарештований 22.02.1941р. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
ЛАТКІВЦІ
Боднарчук Олекса Васильович.
Народився 1905 р. Рільник. Заарештований
28.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. N2 30171.
Розстріляний 28.06.1941р.
Буртак Петро Йосипович.
Народився 1895 р. Рільник, Заарештований
28,06,1941р. Ст. зв. 54-1-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
МУШКАТІВКА
Держак Василь Миколайович.
Народився 1903 р. Рільник. Заарештований
28.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. № 3701.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Держак Микола Миколайович.
Народився 1918 р. Рільник. Заарештований
27.05.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр, № 3701,
Розстріляний 20,07,1941р. в Умані.
Дудка Іван Гнатович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
28.03.1941р. Ст. з в. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Матіящук Осип Миколайович.
Народився 1916 р. Член ОУН. Заарештований
1940. Пропав безвісти.
Матіящук Станіслав Миколайович.
Народився 1917 р. Член ОУН. Заарештований
1940, Пропав безвісти,
Олещук Дмитро Михайлович.
Рільник, Заарештований. Пропав безвісти.
IV
48
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Чернега Михайло Миколайович.
Народився 1920 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Заарештований. Пропав безвісти.
Чернега Мирослав Васильович.
Народився 1922 р. Рільник. Заарештований
28.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Свідерський Павло.
Рільник. Заарештований 1940 р. Пропав безвісти.
Болехівський Іван Федорович.
Народився 1911 р. Працівник кооперації РСУК у
філіїс.Іване-Пусте. Заарештований 14.04.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. N2 26231. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Богуславський Микола Федорович.
Народився 1919 р. Студент. Заарештований
15.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Винниченко Іван Миколайович.
Народився 1912 р. Адвокат. Голова товариства
«Просвіти». Дата арешту відсутня у
документах. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний 29.0б.1941р.
Григоращук Петро Михайлович.
Народився 1923 р. Студент. Заарештований
22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Голик Іван Васильович.
Народився 1922 р. Учень кравця. Заарештований
24.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 8369.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Голик Станіслав Васильович.
Народився 1925 р. Заарештований . Пропав
безвісти.
Казмірик Василь.
Народився 1925 р. Заарештований. Пропав
безвісти.
Касіян Василь.
Посильний сільської ради. Заарештований. Пропав
безвісти.
Кугаївський Іван:
Учень 9 класу. Художник-початківець.
Заарештований. Пропав безвісти.
Кугаївський Петро Іванович.
Столяр. Заарештований. Пропав безвісти.
Кузимків Василь Дмитрович.
Заарештований. Пропав безвісти.
Матіяшик.
Народився 1912 р. Лікар. Заарештований
23.05.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. N2 26231.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Николюк Василь Іванович.
Лікар. Заарештований. Пропав безвісти.
Николюк Іван.
Народився 1910 р. Коваль. Заарештований
31.05.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.01.1941р. в Умані.
Николюк Станіслав (брат Івана Николюка).
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Підгірняк Василь Іванович.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Підвисоцький Василь Іванович.
Народився 1913 р. Столяр. Заарештований
24.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Погорецький Василь Михайлович.
Народився 1923 р. Столяр. Заарештований
24.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Радковський Степан.
Народився 1923 р. Столяр. Заарештований
24.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 8369.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Радковський Йосип.
Ремісник. Заарештований. Пропав безвісти.
Смаль Петро.
Заарештований. Пропав безвісти.
Ткачик Дмитро Олексійович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
25.04.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №26 7544.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Щуровський Дмитро.
Адвокат. Заарештований. Пропав безвісти.
Щуровська (дружина Щуровського Дмитра).
Заарештована. Пропала безвісти.
Лук'янчук Михайло.
Народився 1903 р. Рільник. Активіст села.
Заарештований. Пропав безвісти.
Паскарук Данило Єфремович.
Народився 1903 р. Рільник. Заарештований.
Пропав безвісти.
Токарик Петро.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Коваль Микола.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Пахолюк Йосиф.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
Стадник Йосиф.
Рільник. Заарештований. Пропав безвісти.
) ^
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
49
Бурейко Михайло Никифорович.
Народився 1910 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №- 1969.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Барладин Петро Іванович.
Народився 1910 р. Бідняк. Заарештований 1940 р.
Пропав безвісти.
Прокопів Григорій Миколайович.
Народився 1895 р. Бідняк. Заарештований. Пропав
безвісти.
Ткач Ярослав Васильович.
Народився 1916 р. Дяк. Заарештований 1940 р.
Пропав безвісти.
Чекорлій Микола Данилович.
Народився 1906 р. Рільник. Член ОУН. Заарешто-
ваний. Пропав безвісти.
Гаджос Дмитро Михайлович.
Народився 1916 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 23.04.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №
26231. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Стратійчук Роман Миколайович.
Народився 1914 р. Член ОУН. Художник.
Заарештований 23.04.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №
26231. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Стратійчук Дмитро Васильович.
Народився 1912 р. Власник крамниці у Мельниці-
Подільській. Колишній в'язень тюрми у Березі
Картузькій. Заарештований 26.06.1941р. Ст.зв.
54-2-11. Спр. № 259014. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Стратійчук (Кравецька) Софія (дружина
Дмитра Стратійчука).
Заарештована вагітною. Пропала безвісти.
Ситник Василь.
Заарештований. Пропав безвісти.
Виспінський Іван Григорович.
Народився 1906 р. Рільник. Заарештований
11.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11 Спр. № 8362.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Безубчак Зиновій Костянтинович.
Народився 1907 р. Член ОУН. Рільник. Активіст
«Просвіти». Заарештований 28.06.1941р. Ст.зв.
54-2-11. Спр. № 30049. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Головачук Василь. Рільник.
Заарештований 1941р. Пропав безвісти.
Саламон Іван Степанович.
Народився 1912 р. Рільник. Активіст «Просвіти».
Член ОУН. Заарештований 3.06.1941р. Ст.зв. 54-
2-11. Спр. № 5523. Розстріляний 28.04.1941р.
Цимбалюк Михайло Іванович.
Народився 1923 р. Учень Борщі вської середньої
школи. Заарештований 22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-
11. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Бойко Іван Михайлович.
Народився 1912 р. Рільник. Дата арешту у
документі відсутня. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №
5547. Розстріляний 28.06.1941р.
Галяс Іван Олексійович.
Народився 1922 р. Дата арешту у документі
відсутня. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 25877.
Розстріляний 28.06.1941р.
Галяс Петро.
Голова сільського осередку ОУН. Заарештований.
Пропав безвісти.
Костецький Петро Іванович.
Народився 1909 р. Рільник. Заарештований
22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 6726.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Костецький Микола Дмитрович.
Народився 1912 р. Рільник. Заарештований
29.01.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 25975.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Капуста Василь.
Організатор товариства «Січ». Заарештований.
Пропав безвісти.
Капуста Микола.
Заарештований. Пропав безвісти.
Матлак Михайло Іванович.
Народився 1911 р. Рільник. Заарештований
13.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 9391.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ламак Василь.
Заарештований. Пропав безвісти.
Олійник Іван Петрович.
Народився 1903 р. Рільник. Заарештований
22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Романовський Дмитро.
Заарештований 1940. Пропав безвісти.
Семирозум Іван Купріянович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
16.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
IV
50
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Скоропад Петро.
Заарештований. Пропав безвісти.
Фарина Ілля Петрович.
Народився 1913 р. Рільник. Заарештований
22.02.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Чорній Петро.
Заарештований. Пропав безвісти.
Черсак Микола.
Заарештований. Пропав безвісти.
Шманько Петро Іванович.
Народився 1923 р. Активіст «Просвіти».
Заарештований 31.01.41. Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 26015.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Юзьвак Іван.
Активіст «Просвіти». Заарештований.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані
Байлюк Єронім Васильович.
Народився 1920 р. Заарештований 31.05.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 5617. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Волошин Ярослав Федорович.
Народився 1910 р. Заарештований 2.06.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
Гродський Богдан Францович.
Народився 1910 р. Заарештований 30.01.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 5617. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Дзісяк Дмитро.
Заарештований. Пропав безвісти.
Калапац Олександр Іванович.
Народився 1917 р. Заарештований 31.05.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 5617. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Калапац Володимир.
Заарештований. Пропав безвісти.
Панчик Михайло.
Заарештований. Пропав безвісти.
Старицький Костянтин Григорович.
Народився 1907 р. Заарештований 1.05.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 5647. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Щербань Ілля.
Заарештований. Пропав безвісти.
Гуменюк Олекса Іванович.
Народився 1914 р. Рільник. Заарештований
25.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Марчак Олекса Павлович.
Народився 1896 р. Рільник. Організатор сільської
ОУН. Заарештований 31.05.1941р. Ст.зв. 54-2-
11. Спр. № 29827. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
Ільницький Ілля Васильович.
Народився 1911 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 23.02.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Спр. №
5949. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Ільницький Яків Васильович.
Народився 1919 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований у Червоній армії (Ростов-на-Дону, 144
стрілецький полк ім.Ліндова). Припроваджений до
Чорткова 26.04.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №
5609, Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Шафранюк Олексій Андрійович.
Народився 1910 р. Рільник. Голова читальні
«Просвіти». Заарештований 16.06.1941р. Ст.зв.
54-2-11. Спр. N2 26182. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Пакуславський Микола Миколайович.
Народився 1912 р. Рільник. Активіст
просвітнього руху. Заарештований 23.60.1941р.
Ст.зв. 54-2-11. Спр. № 30050. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
Пакуславський Михайло Миколайович.
Народився 1915 р. Рільник. Член ОУН.
Заарештований 24.06.1941р. Ст.зв. 54-2-11. Спр. №
30050. Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Хвинюк Богдан Васильович.
Народився 1919 р. Заарештований. Пропав
безвісти.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇЇЮ
51
ЦИГАНИ
Царук Микола Йосипович.
Народився 1922 р. Учень Борщі вської середньої
школи. Заарештований 23.03.1941р. Ст.зв. 54-2-
11. Спр. № 62241. Розстріляний 20.07.1941р. в
Умані.
Волохатюк Ярослав.
Учень Борщівської середньої школи.
Заарештований 23.03.1941р. Ст. зв. 54-2-11. Розстріляний
20.07.1941р. в Умані.
ШИШКІВЦІ
Яремків Степан Онуфрійович.
Народився 1920 р. Учитель. Заарештований.
Розстріляний 20.07.1941р. в Умані.
Музика Григорій.
Заарештований. Пропав безвісти.
$
%№*
їм
У)-
б
52
■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Киев,Г*ДОГ,- тов.Мешш
минок, НК№ - тов.Цанава
Рига, НКГБ - чі.1ІІу«?тину
Таллин, НКГБ - тов.Куми
Петрозаводск, НКГБ - тов.Баскакозу
мурманск, УНКГБ - тов.Ручкину
Лешюград, УНКГБ - тов.Куприну
Предлагаю Вам:.
1. Проработать вопрос о вивозе подавлящего числа аресто-
ванннх, числящихоя за НКГБ» НКВД, судом и прокуратурой.
Соебщите общее количество имевдихся у Вас арестованних, а
указанием - сколько, за какими органами числится и какое
количество арестованних, по Вашему, следует вивезти.
Арестованнне будут вивезенн в централькие и восточнне
райони СССР.
Учтите, что вмедте с ареотованньши будет направлено некото-
рое количество Ваших работников для ведення следствия по дедам
арестованньк по новому месту их нахождения.
2. Примите мери к отбору из числа архивньк дел наиболее
важких, которие тадое должни бить Вами направлени в Москву, в
адрес 1-го спец.отдела НКВД СССР.
3. Рассмотрите дела на всех имеющихся у Вас арестованньк
органами НКГБ и составьте списки на тех, которих Ви считаете це-
лесообраакші расстрелять. В списках укажите имя, отчество, фами-
лию, год рождения, последню» должность или место работи перед
арестом, а также краткое содеркание обвинения, с указанием со-
аналея ли арестованннй.
Указаннне списки вишлите не позднее 23 июля.
Меркулов
23 июня 1941 г.
»2445/М
г.Москва
Верно:
Ст.оперуполномоченний І отделения 10 отдела
КГБ при СМ СССР майор Самохвалов
15 ишя 1967 годі
Настоящее указание хранитея в деле * 12 переписки по про
кеж«м ^птлпвк и Комиссии НКВД и Прокурора СССР за 1959 год.
Наказ Наркома Держбезпеки СРСР Меркулова про розстріли політв'язнів від 1941 р.
Щ\ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО 53
у Л- ссвершенно сккргтно. \
Радо тре яяніші врагов вар ода в період вовввих
деіотвіХ на твррштвршв Увравновов о О Р -
•вміївя, та ш о* Геї Рв Дам От.от.ой- 0 Р г а в
чвотво кденвя аре о а вваевія
Тарвополь
-.*••
«.*—
ЇВТШШ АвжреН Авхрв- • ТРСР 24.ІУ.4І 54-8-11 УНКБД
ИП УК УОСР.
ІШАНЧУ* Ромав Нпо- V N06 20.П.4І 54-ШІ
іаевв? УК УОЗР
АНгеЛИГ ЗахаршМ Нвіо- у/ 1008 28.УЇ.4І 54-2-ІТ
тавк УК УООР
АНТОНІЖ Овдор Штроввч Ї98Ї 24.УТ.4І 54-241 -"-
УЯ УООР
ІЯГБЛ Вяьяв МяхаМя0ВВ"Г ІГЇ02Т Я4.УТ.4І 54-2-И
У* УСОР
АНГЄЛЮТС Овмев Петрове* И$П 81 .У.41 54-2-11
УІУСХ5Г
АНДРКВДШ Ярема Іарти-иоіб 24.УІ.4! 54-2-П
■•ввч Уїї УООР
іНДРУСИВ АівюИ Нвіо-^ТРОО І6.УТ.4Т «4-241 -*-
1ВДО Грвгорі» ІвавоИМИОіг 24ЛУ.41 54-^11
ША8УХ Коокф Вяаяшв- И**8 8.УІ.4І Ц-^ХІ
МВДОГЕрмшВіюїД*- !980 8Ь^4Ї Ц-г-П
т^ІГО Івхам НвшвФ^и ІОІО 88,9.4! М^ЧІ
|тпГ0««аі«вявМ» І/ТР07 ТОЛ .41 ЗН^.
«ЮАРУТТ^ИРІВ»». /Г9І8 8ІЛУЛТ $£$^ -*»
ШОІ* ІаовяЯ Івамів» <П9І? 7ЛУ.4І
•»••
••»•
ЗНіДІ
У1ГУО0Г
7 «З ірііаіа »ЧК»
Перша сторінка списку розстріляних НКВС 1941 р. в Умані.
54
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Львівська тюрма на вул. Лонцького (сучасний вигляд).
Чортківська тюрма (сучасний вигляд).
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
55
Роман Стратійчук. Н. в
с.Пилипче. Член ОУН.
Розстріляний НКВС 20 липня
1941 р. в Умані.
Роман Зуляк ("Джаган"). Н. в
с.Гермаківка. Провідник ОУН
Мельнице-Подільського
району. Розстріляний НКВС 20
липня 1941 р. в Умані.
ЮрійДідур("Син").Н.в
с.Іванків. Повітовий провідник
юнацтва ОУН. Заарештований
НКВС 1941 р. Пропав безвісти.
56
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Жертви уманського розстрілу 20 липня 1941р. /с.Горошова/
:Ш
Петро Гуска
Григорій Данилейко Григорій Дарчук Яків Дарчук
^ЧІ Я? з
Василь Дарчук Михайло Дарчук Володими аврилюк ІванГаврилюк
ш "%
Федір Дарчук
Іван Косован Богдан Косован Олекса Ктитор
ф
Іван Лопатнюк Михайло Лопатнюк Андрій Никорчук Іван Никорчук
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
57
Жертви уманського розстрілу 20 липня 1941р. /с.Горошова
шшш
,а/
Григорій
Федоришин
Дмитро Юсипів
Іван Никорчук Григорій Прокопів Василь Петращук Пантелеймон
Соколовський
Іван Юсипів Андрій Яківчук
Петро Яківчук Іван Яремій
Михайло Яремій Пантелеймон Яремій
Василь Яремій
58
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Жеотви уманського оозстоілу 20 липня 1941о.
/учні середньої школи м.Боошів/
Ганна Саган.
Н. в м.Борщів
Богдан Андрійчук.
Н. в с.Сушно Радехівського району
на Львівщині. Проживав у рідних в
селі Бабинці біля Борщева
$*'•■•■
Тарас Ковпак.
Н. в с.Королівка
Петро Скоропад.
Н. в с.Стрілківці
Микола Царук.
Н. в с.Цигани
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
59
V-*
**«
і^і%
Степан Маркевич. Н. в с.Бабинці (біля Мельниці-
Подільської). Директор школи у с.Дзвинячка.
Розстріляний НКВС 20 липня 1941 р. в Умані.
Володимир Банах. Уродженець
Дрогобиччини. Розстріляний
НКВС у червні 1941 р. у
с.Мушкатівка.
Щ. ж
Ш щ
Михайло Пакуляк. Н. в
с.Іванків. Гімназист.
Розстріляний НКВС 1941 р.
у Львові.
Церква у с.Худиківці
сплюндрована більшовиками 1941 р.
60
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Володимир Шиманський ("Мартин"). Н. в м.Борщів. Провідник
ОУН Чортківської округи (1939 — травень 1941 рр.) Загинув
8 травня 1941 р. у селі Василів Заставнівського району на
Буковині.
Петро Запотічний ("Сич", "Бурий").
Н. в с.Біла Чортківського району.
Друг "Мартина". Ув'язнений
Чернівецьким НКВС 7 травня
1941 р. Пропав безвісти.
+и ум А* <?уіу у &0** , У #»с7і . -
Яп'у/їоЬоТМ*** 99*0*1*7*4* 9?о
осипте £А''7ф*т Со?у<ьи*7 4^^Г/
"Штафета" (записка) Володимира Шиманського
до голови Буковинського Проводу ОУН Петра
Войновського. Травень 1941 р. (папір
цигарковий).
Марія Шиманська-Вітів ("Гуска").
Н. в с. Заболотівка Чортківського
району. Член ОУН. Дружина
"Мартина". Загинула у рядах
похідної групи ОУН 1941 р. на
Великій Україні.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
61
Петро Козак ("Нечай",
"Діброва"). Н. в с.Залуччя.
Член ОУН. Закатований НКВС
у кінці червня 1941 р. у тюрмі
Мельниці-Подільської
Похорон Петра Козака у червні 1941 р.
62
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
"Чорна хмара". Худ. Олена Кульчицька
" — Матері християнки, будьте горді зі своїх синів. З
усіх терпінь ваше можливо є найбільше гідне нашої
пошани. Мені здається, що бачу вас в жалобі, одесную
скорбної Богоматери в підніжжю Хреста".
Кардинал Мерсіє
"Слуга Бога й Нації"
«УПА з усією рішучістю бореться проти
інтернаціоналістичних і фашистсько-націоналістичних програм
та політичних концепцій, бо вони є знаряддям завойовницької
політики імперіалістів. Тому ми проти російського комуно-больше-
визму і проти німецького націонал-соціалізму».
Листівка УПА від 1943 р.
«Крім групи ОУН Бандери, на Україні не існує жодної організації
опору\ яка була б здатна становити серйозну небезпеку Райху».
Із донесення про діяльність і ситуацію
айнзацгруп поліції безпеки від 31 грудня 1941 р.
Розділ третій
У ОГНІ
СВІТОВОГО
ПОЖАРУ
64
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ВІДГОМІН АКТА
УКРАЇНСЬКОЇ
ДЕРЖАВНОСТІ
У роки другої світової війни Україна стала
ареною жорстоких битв фашистської Німеччини
та імперського Радянського Союзу. Для неї ніби
настав страшний суд, віщуваний Апокаліпсисом.
Організація Українських Націоналістів-
революціонерів, керована Степаном Бандерою, у
цей критичний час почала розгортати широку
політичну і організаційну роботу. 23 червня 1941
року німецькому уряду був вручений меморандум
ОУН з власними політичними поглядами на війну, в
якому наголошувалось: «Навіть якщо при вході в
Україну німецькі війська спочатку будуть,
самозрозуміло, зустрічати як визволителів, таке
ставлення може швидко змінитися, якщо Німеччина
увійде на Україну без наміру відновлення
Української держави й використання відповідних гасел ... Без
незалежної Української держави новий порядок в
Європі неможливий». •*
Нацисти не зреагували на меморандум. Проте
оунівці не збиралися складати зброю. ЗО червня
1941 року у Львові Національні збори проголосили
Акт відновлення Української Держави.
«Волею українського народу, йшлося у
документі, Організація Українських Націоналістів під
проводом Степана Бандери проголошує
відновлення Української Держави, за яку поклали
свої голови цілі покоління найкращих синів
України».
Цей Акт, як писав національний публіцист Ор-
ленко, «був пересторогою всім завойовникам про
те, що ОУН стане проти кожного, хто хотів би
перекреслити у своїх імперіалістичних планах українську
націю».
Народ краю з ентузіазмом зустрів
проголошення державності. У багатьох селах почали
гуртуватися добровольці до Української Армії. Так, в Олек-
синцях зібралося 16 чоловік, які прибули до Кам'ян-
ця-Подільського і там, у старих казармах, чекали на
розпорядження українського уряду. Збиралися до
армії чоловіки з Гермаківки, Іване-Пустого,
Бурдяківців та інших сіл. Проте ця ініціатива
виявилася намарною, бо через тиждень вони змушені
були повернутись додому. Німці не мали наміру
створювати Українську Національну Армію.
Український уряд заарештували. Незважаючи на ці
тривожні симптоми, провід ОУН видав наказ
відзначити у селах і містечках Галичини історичний
Акт. Отож, у краї відбувалися святкові віча,
маніфестації, замайоріли жовто-блакитні знамена. 6
липня історичний Акт проголосив у м.Чорткові
окружний провідник ОУН Михайло Татарнюк («Хо-
рив», 1913 р.н., с.Озеряни).
На початку липня цей Акт відзначили і в селі
Іванків. Зачитав його районний провідник ОУН
Володимир Бугера. Виступили іванківські
підпільники Р.Островський, М.Марусяк. Оркестр
заграв гімн «Ще не вмерла Україна». Залунали
оклики «Слава Україні!» Потім селяни подалися
до Гуштинки. У Вільхівцях виступив станичний
організатор ОУН Василь Онуфрійович Баранюк,
у Трубчині — член ОУН Филимон Бучка і т.д.
Рівночасно на терені округи приступили до
організації української адміністративної мережі.
Перші місяці липня і серпня були періодом
висилки похідних груп ОУН у східні області України.
Чортківська округа ОУН мала завдання створити
станиці для забезпечення харчами осіб, що
переходили на Кам'янеччину для
національно-пропагандистської роботи.
По селах і містах організовувалися органи
самоуправління, до яких входили оунівці. Так, у
Мельниці-Подільській головою міської управи став
підпільник, організатор районної ОУН Микола Гав-
рилюк. Управа взяла під охорону всі магазини та
склади, які залишилися після втечі поляків та євреїв.
У Іванкові головою обрали Василя Басарабу, брата
чоловіка Ольги Басарабової. Його два сини —
Михайло і Микола — були заарештовані НКВС.
Як відгомін Акта ЗО червня 1941 року у краю
майже два місяці тривали посвячення могил
борців за волю України та жертв
більшовицького терору. ОУН закликала
вшанувати пам'ять загиблих героїв, воскресити
ідеї і задуми борців Визвольних Змагань.
Українські села громадами насипали могили
Героїв. Кожний вважав святим обов'язком
покласти бодай жменю землі у пам'ять загиблих
від рук НКВС.
Могили Героїв урочисто посвячували
священики, окроплюючи свяченою водою церковні
хоругви, національні знамена і спів... Зокрема, на
торжествах у Мельниці після панахиди виступили
Василь Гаврилюк, адвокат Василь Боліховський. Хор
співав стрілецькі пісні, діти декламували вірші. А
Ганничка Григоращук виголосила такі поетичні
рядки:
Вже час, вже час, народе, встать,
Кінець ворогам України,
Бо зброю до бою сини підняли,
Бо пута не хочуть носити орли,
Бо носити кайдани не нам,
Бо смерть катам.
Урочисто освятили могилу Героїв і в
Гермаківці. На високому дубовому хресті
викарбували напис «Борцям за волю України». Дівчата
знімали з голів віночки з барвінку і клали на
могилу. Співав хор. Пісня кликала до відплати: «Смерть,
смерть ляхам й жидівсько-московській комуні!».
Разом з односельчанами до могили прийшов
районний провідник ОУН Андрій Петрович Назарків
(«Зелений»). На його честь прозвучала пісня, яку
виконав хор:
Ой надвисла чорна хмара
Із московської півночі,
Почорніло небо ясне,
Гермаківка стогне, плаче...
Могилу Героїв у Ніврі освятили під орудою Ва-
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
65
силя Кравчука, члена ОУН, патріота з діда-
прадіда, голови товариства «Сокіл», який ще з
польських часів самовіддано працював у
підпіллі.
Протягом одного дня насипали могилу Героїв
у Горошовій. Організатором цього
національного дійства став директор школи Іван
Барабаш. Багатьом запам'яталися виступи на
цих урочистостях Богдана Никорчука,
майбутнього сотника УПА, і підпільниці
Анастасії Яремій.
Під час освячення Могили Героїв у Панівцях
в'їзд до села молодь прикрасила великим тризубом
із хвої, по боках —синьо-жовті прапори. Біля
могили у почесній варті стояли в одностроях дівчата і
хлопці з товариства «Луг». Ініціаторами освяти
стали Іван Івасюк та брати Безубчаки.
У сусідніх Кудринцях сільські аматори відзначили
День пам'яті героїв верховою їздою на конях. У
Заліссі запальним словом розпочав віче член ОУН
Данило Чубей. У Сапогові на могилі Героїв
виступив священик Петро Шешурак та колишній
січовий стрілець, член ОУН Василь Степанів.
Хор проспівав «Коли ви вмирали...». У
Мушкатівці посвячення організував Микола
Матіящук із славного роду патріотів і виступив з
промовою про історичне значення Акта.
Варто згадати про закладення могили Героїв
у селі Бурдяківці, яку односельчани насипали за
одну ніч. У неї перезахоронили двох юнаків з
села — Богдана Чайківського і Франка
Верцімаху, членів ОУН, які під час відступу
більшовиків вивісили синьо-жовті прапори і були
розстріляні. На знак жалоби біля могили стояла
молодь з чорними пов'язками на рукавах.
Сфотографувалися на пам'ять. Посвячував могилу
старий отець Луцик.
Відзначення у краї Акта ЗО червня 1941 року
мало велике історичне значення для революційно-
повстанської боротьби. У наступні роки цей день
для ОУН став святом пробудження національної
свідомості і поклику до непокори ворогам. Навіть за
несприятливих обставин збройне підпілля завжди
пам'ятало про цю дату і щорічно відзначало її.
В ІМ'Я ПРАВДИ
У першій половині 1941 року Революційний
Провід С.Бандери у Теребовлі видав книгу «Чому
потрібна була чистка в ОУН?». До речі, один
примірник її, на диво, зберігся серед архівних
документів УПА Надзбруччя. Вона складалася з
трьох розділів — «З ким ми не підемо ніколи», «В
ім'я правди», «Другий архів Сеника». Книга
призначалася референтам пропаганди для проведення
роз'яснювальної роботи серед членів Організації
Українських Націоналістів з приводу розколу в
ОУН та утворення 10 лютого 1940 року
Революційного Проводу ОУН на чолі зі
Степаном Бандерою.
Народ Галичини пішов за високоморальною
організацією, яку створив Степан Бандера,
кров'ю розплатившись у боротьбі з польськими
окупантами, у нерівному двобої з мадярами на
Закарпатті. Оунівці проголосили Акт 30 червня,
шлях до волі торували через більшовицькі і
німецькі концтабори.
Слід згадати, що у серпні 1941 року на Велику
Україну з-за Дністра через терени Надзбруччя
перейшли члени Буковинського куреня, які називали
себе прибічниками Андрія Мельника. Коли вони
зупинилися на постій у Іванкові, жителі зустріли їх
привітно, розквартирували у хатах. Буковинці
збиралися у центрі села, провадили молитву, співали
пісні. Перед відходом дали великий прощальний
концерт, який розпочали піснею «Засяє сонце
золоте».
Буковинці відійшли на схід. До речі, у деяких
надзбручанських селах теж були мельниківські
організації, але вони проіснували недовго. Наприклад,
у Вовківцях Мельнице-Подільського району
мельниківську об'єднав з бандерівською станичний
Василь Хавруник («Черемха»). У Пилипчі цього ж
району невеличкий мельниківський осередок
створив місцевий священик. А коли за Збручем у
мельниківській похідній групі загинув пилипчанин
Микола Дудка, під час похорону на цвинтар його
мало хто проводив.
Серед представників мельниківського
середовища на Борщівщині були і колишні ундівці, які за
Польщі стояли на нечітких позиціях, а в нових
умовах половинчасто розуміли завдання революційного
руху. Не виявляючи належної ініціативи й
дисципліни, мельниківці на Борщівщині не мали
авторитетного впливу на маси. І все ж у глобальному
масштабі розкол ОУН на непримиренні фракції був
негативним явищем, бо замість співпраці і
боротьби точилися чвари і міжусобиці.
ФАШИСТСЬКІ РЕПРЕСІЇ
Акт ОУН 30 червня 1941 року про відновлення
державності на західноукраїнських землях викликав
у німецької окупаційної влади роздратування і
рішучі дії. 5 липня 1941 року у Кракові
заарештували Степана Бандеру. На допитах у Берліні на
запитання генерал-губернатора Бюлера «Хто і з чийого
наказу проголосив Акт у Львові?», він рішуче
відповів: «Мої люди і з моєго розпорядження». #2
Відкликати Акт принципово відмовився.
Тими ж днями у Кракові заарештували й інших
провідних діячів Проводу ОУН. Політична
5 — 7045
66
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
діяльність організації потрапили під заборону.
С.Бандера перебував у німецькому концтаборі
Заксенхаузені до кінця війни.
Львівські події ЗО червня лише прискорили
територіальний поділ України. 1 серпня 1941
року А.Гітлер підписав декрет про включення
Галичини до Краківського
генерал-губернаторства у складі Рейху під керівництвом
губернатора Ганса Франка. Вздовж колишнього польсько-
радянського кордону по річці Збруч знову
з'явилися прикордонні стежі і гарнізони — у Скалі-
Подільській, Бережанці, Ніврі, Боришківцях та
інших населених пунктах.
Основними територіально-адміністративними
одиницями німецької окупаційної влади у Галичині
були округи та повіти. У Надзбруччі округом став
Чортків, а Борщів — повітом. Головою повітової
німецької окупаційної адміністрації Борщева
призначили фон Бока — жорстокого нациста, котрий
ніколи не минав нагоди познущатися над
українцями.
У губернаторстві відродилося функціонування
польських злотих, привілейовані права надавались
польським фольксдойчерам. Задоволений
збільшенням своїх володінь, губернатор Франк
обіцяв Гітлерові «зробити з генерального
губернаторства резервуар робочої сили, резервуар
умиротворений та економічно врівноважений».»3
8 умовах становлення окупаційного режиму
українське населення почало усвідомлювати
німецьку політику щодо України і змінювати своє
ставлення до окупантів. У зв'язку з цим в одному з
німецьких донесень зазначалось: «... у населення
все сильніше проявляється прагнення до
незалежності і до звільнення від німецького
впливу... Стремління до самостійності України стає
щораз виразним».»4
9 серпня 1941 року поліція знову доносила в
Берлін: «Сільське українське населення, як лише
попадає під сильний вплив групи Бандери, стає
надзвичайно -невдоволеним новим порядком... Носієм
усіх ворожих течій серед українців залишається,
як і раніше, група Бандери».»5
Окупаційна влада не забарилася із рішучими
заходами — почалися масові арешти та розстріли.
Чортківський національний часопис «Тризуб» після
виходу в світ перших номерів потрапив під
заборону. #6 У Гермаківці поліція заарештувала симпа-
тика ОУН Василя Мизака. Його розстріляли за
знайдену у нього гвинтівку. З Пилипча загинув
Микола Стратійчук, брат талановитого
художника Романа Стратійчука. У Борщеві гестапо
арештувало члена ОУН Михайла Дмитровича
Чорнія зі Стрілківців за те, що, будучи писарем у
реєстратурі невільників до Німеччини,
організував втечу декому з них. Чорнія
спровадили до концентраційного табору Заксенхаузен,
де він і загинув.
У липні 1941 року гестапо схопило Романа
Ільницького з родини вчителів села Михалків.
Батько його, учитель, помер у 1919 році. За
приналежність до ОУН Романа заарештовувала
польська поліція під час навчання у Тернопільській
гімназії. Тоді ж його матір звільнили з роботи.
До речі, Романові сестри Наталія Шуста та
Ірина Дейчаківська брали участь у збройному
підпіллі на околицях Львова. Юнак усю війну
перебував у Заксенхаузені.
З Ніври потрапили до рук гестапо і були
розстріляні у Чорткові оунівці Василь Чимбір і
Данило Паскарук. Із Турильча до Чортківської тюрми
кинули активістів ОУН Петра Демкова, Петра Пав-
люка, Авксентія Рогачука, Івана Хлівінського,
Василя Козара. Заарештували весь церковний хор із
Залуччя. В'язнів піддавали тортурам, морили
голодом, босими виганяли на важкі роботи.
У 1942 році окупанти продовжували
«полювання» на українських патріотів. Зокрема, 27
листопада на полі Чортків — Стара Ягільниця розстріляли
52 членів і симпатиків ОУН. Приводом до
розстрілу послужив випадок, що стався 21
листопада у Львові в будинку на вул.Жулинського, 7.
Сюди, не відаючи про засідку, повертався з Києва
член Проводу ОУН Дмитро Маївський (пс.
«Тарас», «Косар»).#7 Про це телеграфувала у Берлін
німецька поліція: «... член цієї організації
смертельно поранив у голову штурмшарффюрера СС і
кримінального секретаря Герхарда Шарфа із
Головного уряду безпеки Рейху. Поранений також у
стегно і рамено офіцер, кримінальний службовець
посту гестапо Брауншвайга. Ці службовці зайняли
викриту явку і вже арештували п'ять активістів
Бандери... Винуватець, хоч сам був поцілений
двома пострілами, зміг утекти, скориставшись
темрявою».»8
У відповідь гестапо застосувало каральну
акцію «сто за одного». 27 листопада гітлерівці
почали масові розстріли у Львові, Станіславі,
Чорткові. Серед 52 розстріляних на полі Чортків
— Стара Ягільниця були адвокат Олекса Коссак,
перший обласний голова Станіслава під час
проголошення Акта ЗО червня 1941 року, міністр
лісництва Богдан П'ясецький, отець Павло Витвиць-
кий та понад двадцять людей з Коломийщини. У
цьому списку значаться два наших краяни: Євстахій
Закшевський з Гермаківки під номером 13 та Петро
Кушнірик з Іване-Пустого під номером 16. Євстахій
Закшевський після закінчення Львівської гімназії
учителював у семикласній школі с.Іване-Пусте.
Разом з директором Миколою Дмитровичем Петри-
шиним сприяв її розбудові, зініціював вивчення
учнями новітньої історії України, заснував при школі
драматичний та хоровий гуртки.
На місці розстрілу патріотів підпільники
насипали пам'ятну могилу, на якій встановили високий
березовий хрест. Закріпили на ньому два синьо-жовті
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
67
прапорці. Фашисти, щоб приховати сліди
злочину, могилу зрівняли із землею.
Приблизно у цьому ж місяці німці
заарештували і відправили до Чортківської тюрми пароха
Борщева Йосипа Малицького, директора
повітового союзу кооператорів Наконечного,
директора тютюнового заводу Степана Сагана та
інженера Омеляна Веца, колишнього повітового
провідника ОУН. Всіх їх мали розстріляти.
Лише завдяки старанням тодішнього працівника
Українського Центрального Комітету (УЦК) Зе-
нона Сагана (брата Ганни Саган, борщівської
школярки, розстріляної НКВС) арештованих
звільнили.
У 1943 році фашистські розстріли стали
звичним явищем у Галичині. Так, наприкінці червня
нацисти вчинили обшук у Дмитра Гоцака з Іванкова,
знайшли підпільника ОУН, якого він переховував.
Дмитра, а також тестя і тещу Дмитра і Анастасію
Гречухів забрали і розстріляли у Чорткові.
16 листопада цього ж року окупанти оточили
Іванків, Гуштинку, Бережанку і Трійцю, в яких
шукали підпільника, члена ОУН Михайла Петраша,
котрий випустив в'язнів з Чортківської тюрми.
Його не знайшли, однак заарештували з Іванкова
Михайла Івановича Буртняка, Настю Миколаївну
Басарабу, Ганну Ільківну Ратушняк, у якої виявили
за іконою повстанську облігацію, так званий «бо-
фон» (бойовий фонд). З Бережанки взяли Миколу
Петровича Лисого, його брата Михайла та Михайла
Семеновича Бучка. Усіх вивезли до Чорткова і
розстріляли, а список убитих вивісили біля
канцелярії у Іванкові. •*
10 жовтня 1943 року у Галичині фашисти
запровадили надзвичайний стан. За підписом
губернатора Франка запрацювали польові суди поліції
безпеки. Вони розпочали масові прилюдні страти
українських патріотів, яких запідозрювали у
посяганні на цілісність Рейху. «І0 Так, 28 чи 29 грудня
1943 року за вказівкою польської агентури
німецьке гестапо, що перебувало у Колиндянах,
заарештувало у Грабівцях восьмеро селян: Василя
Джумагу, Василя Голяна, Івана Худича, Антона Гер-
чака, Степана Хижевського, Йосифа Стеця,
Михайла Стельмаха з дружиною Євдокією. їх розстріляли
на оболоні біля грабовецького цвинтаря.
Попри масові арешти і розстріли тривало
варварське вивезення населення на каторжні роботи
до Німеччини. Із сіл краю до Рейху під час
окупації забрали сотні молодих рабів: із Більча-Зо-
лотого — 120, Мельниці — 150, Скали-
Подільської — 223, Гермаківки — 32, Олексинців
— 36. На рідну землю повернулись не всі: багато
загинули, або залишилися у західних країнах. Із
олексинських шестеро пропало безвісти, семеро
залишилось на Заході. Загалом втрати українців на
примусових роботах в Німеччині не підраховані.
Відомо, що до Рейху окупанти вивезли з України 2
млн. 200 тис. громадян. •"
З осені 1941 року німці посилили економічний
визиск селянства. У місцевостях, де раніше були
польські фільварки або більшовицькі колгоспи,
організовувалися німецькі лігеншафти. На села
накладались непосильні податки сільськогосподарської
продукції. Заборонялося різати свиней, худобу,
молоти зерно. Всі млини на річках були
опломбовані, переслідувалося користування
жорнами.
Взимку 1943 року на базарі у Борщеві фашисти
розстріляли Івана Ільчука за порушення
окупаційного режиму.
Війна німецької влади з млинами та жорнами
знайшла відображення у народній пісні, яку
галичани серед страху й безнадії наспівували, додаючи у
різних регіонах нові куплети й приспіви. Наприклад,
у Гермаківці та Іване-Пустому вона звучала так:
Небо синє, земля чорна,
Земля чорна там, гей„
На Україні мелють жорна,
Мелють жорна там, гей.
В'їхав ляцдвірт в Гермаківку,
В Гермаківку там, гей,
Стоять жорна на долівці,
На долівці там, гей...
Приспів:
Наказ строго — жорна здай!
Там носять торбинками,
Сиплють зерно кулаками,
Крутять жорна вправо-вліво,
Щоб їсти ся не хотіло там, гей...
Ой над'їхав ляндвірт грубий,
Ляндвірт грубий там, гей,
І за жорна вибив зуби,
Вибив зуби там, гей...
Приспів:
Поховали люди жорна,
Люди жорна там, гей,
Тільки мелять, як ніч чорна,
Як нічка чорна там, гей...
Німецькі грабежі, розбої та насильство,
здавалося, зламають у Надзбруччі український
революційний опір. Проте визвольний рух набирав
сили і міцнів. Вірна Декалогу, ОУН закликала
«ненавистю і безоглядною ворожбою приймати
ворогів нації».
68
Ш
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
У ЛЕГАЛЬНИХ
СТРУКТУРАХ РБЙХУ
Українці під час німецької окупації
намагалися сповна використати легальні засоби
національно-патріотичного згуртування мас. У
селах, де більшовики не встигли знищити цвіт
свідомого люду, відновилася діяльність
колишніх читалень «Просвіти», аматорських і
хорових гуртків. Відродились «Січі» у Сапогові,
Михайлівці, Вовківцях, Гуштинці, Іване-Пусто-
му та інших селах. Культурно-освітньою
роботою на окупованих землях керував Український
Центральний Комітет (УЦК), утворений у грудні
1941 року в Кракові на чолі з професором
Володимиром Кубійовичем та його заступниками Кос-
тем Паньківським і Василем Глібовицьким. У
своїй діяльності УЦК опирався на окружні та
повітові філії на місцях.
Структура УЦК складалася з таких відділів:
організаційного (інженер Ценко), забезпечення
жінок і дітей (інженер Татомир), матеріальної
допомоги (Кушнір М.), культурно- освітнього (Ісаїв),
шкільного (інженер Котко О.) і земельного *12
Перед відділами УЦК стояли завдання:
— створення українських освітніх товариств,
гуртків, хорів тощо;
— надання матеріальної допомоги сім'ям
репресованих радянською владою, голодуючим
дітям із Закарпаття, залучення молоді до
організації — Українська Служба
Батьківщини, закладення дитячих садків та
вишкіл вихователів;
— допомога військовополоненим українцям;
— організація культурно-освітніх закладів —
читалень, бібліотек, видавництво газет,
журналів;
— організація початкових навчальних закладів.
Цього ж року Український окружний комітет
УЦК було утворено у Тернополі. Працював він,
згідно з радянськими даними, у помешканні на
вулиці Міцкевича, 3. Очолив комітет професор
Панас, земельний відділ — Іван Озаркевич, шкільний
— Петро Ракочій, матеріальної допомоги —
Степан Липецький, забезпечення жінок і дітей —
Степан Брокович, культурно-просвітній — Мурим.
За такою ж структурою було закладено
повітовий комітет УЦК у Борщеві, який очолив
отець Воробкевич з Вовківців. Відділами керували:
суспільної опіки — дружина адвоката Воркуна,
репресованого червоними у 1941 році, культурно-
освітньої роботи — член ОУН Василь Пакуляк з
Іванкова, жіночим — Тетяна Баглай, дружина
розстріляного підпільника. Бухгалтером філії
працювала підпільниця Ольга Чорпіта («Полтавка») зі
Скали-Подільської.
Патріоти-українці працювали в інших
легальних установах. Так, референтом і касиром
повітового товариства «Відродження» був
Михайло Рибак («Шрам») із с. Іванків, головним
бухгалтером Борщівського банку — Федір Зюб-
рецький. Повітовим союзом кооператорів
керував Петрів. Багато націоналістів працювало в
Іване-Пустенській філії ПСК. Зокрема,
провідники підпілля Василь Андрійчук («Бор»),
Степан Слишинський («Комар») та Хома Мар-
тюк зі Скали-Подільської («Охрім»).
Маючи добру нагоду, українці краю
засновували національні навчальні заклади. Так, у
Чорткові у 1941 році відкрилися торговельно-
реміснича школа, українська гімназія. Остання
виховала чи не найбільше самовідданих
патріотів для підпілля ОУН і УПА. Тут
працювали високоосвічені педагоги, які пропагували
серед молоді ідеї незалежності України. При
гімназії діяла велика Марійська дружина,
програмою якої охоплювалися ідейно-виховні
заходи. Ідейним натхненником цього високопорядно-
го колективу був директор Чортківської гімназії
Теодор Поліха (1905 р.н., колишній старшина
Української Галицької Армії").
У грудні 1941 року торговельна школа
запрацювала і в повітовому центрі — Борщеві. На
першому курсі тут навчалося 28 учнів з навколишніх
сіл. Заняття провадили вісім викладачів: Воркунова
(донька відомого адвоката) вела машинопис,
інженер Вец (випускник Української Господарської
Академії у Подєбрадах у Чехословаччині) —
бухгалтерську справу, Петляр (син адвоката) викладав
німецьку мову. Педагог Колтатів чудово викладав
українську мову. Товарознавство і рекламу вели
Герасимович та Березовський. Керував школою
директор Петро Червак, виходець із Закерзоння.
Перший випуск учнів відбувся у червні 1943 року.
Молодь, яка навчалася у торговельній школі,
була активною і небайдужою до долі України. У
молодіжному середовищі започаткувалася
організація «Юнак». За статутом вона поділялася
на трійки. Одну з них очолював Михайло Рибак. З
другим приходом більшовиків весною 1944 року
юнаки поповнили лави національно-визвольного
руху і загинули у боротьбі: Боднар з Борщева,
Михайло Валій, Іван Чапак, Василь Ковалишин з
Іванкова, Гафія Кукурудза з Кудринців, Степан
Николаїшин з Іване-Пустого, Михайло Остап'юк,
Володимир Олексин, Ярослав Рудка з Гермаківки,
Іван Собків з Великих Чорнокінців Чортківського
району, Ярослав Попович з Горошови, Марта То-
польницька з Озерян, Микола Чернега з Жилинців
та інші.
Після розгрому під Сталінградом 2 лютого
1943 року окупанти змінили своє негативне
ставлення до створення військових з'єднань з
представників чужих народів.
ЦІ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
69
Організацію молоді до дивізії «СС-Галичина»
взяли на себе філії УЦК та діячі, які працювали
у структурах. На шпальтах українських газет
того часу зарясніли гасла: «В бій на одвічного
ворога», «Волю здобути, або дома не бути»,
«Тепер, або ніколи!».
Комплектування дивізії йшло мляво. Тих, хто
уникав призову, відсилали на роботу до Німеччини.
Справа створення дивізії загалом могла скандально
провалитися. Приміром, на призовний пункт
Іванкова з'явилися кілька чоловік. Таким
небажанням відповіли і в Гермаківці. Та після
кількох спроб в окремих селах все ж набралося
по 10-15 «добровольців».
Призовники з Мельниччини медичну комісію
проходили у Кривчому. Перекладачем при ній був
Йосиф Бойчук з Іване-Пустого. Зарахованим до
особового складу дивізії німці прикріплювали на
верхній одяг з лівого боку значок із зображенням
галицького левйка, під лівою рукою на тілі
татуювали свастику. На залізничному двірці Борщева,
прибраного українськими і німецькими прапорами,
відбувався мітинг, і потяг вирушав до вишкільного
табору у селище Дембіци в Польщі.»13
У липні 1944 року доля багатьох надзбручансь-
ких хлопців була вирішена на Бродських полях, де
розвіялись примарні мрії краян здобути свободу.
Після нещадного погрому Червоною армією
дивізії «СС-Галичина» небагатьом пощастило
повернутися додому, де вони поповнили ряди УПА,
ставши рядовиками, або командирами.
В інтересах справи підпільники використовували
навіть формування «Народних пожежних команд»,
які німці створювали при лігеншафтах у крупних
селах. Така команда діяла у Гермаківці. Пожежники
отримали спеціальні посвідчення про те, що їхня
праця служить благові Великонімеччини і вони
мають право вільного пересування в межах повіту.
Членам «НПК» не загрожувала небезпека
вивезення на каторжні роботи. Свою службу вони
поєднували з розбудовою підпільної мережі.
ОУН намагалася також тримати у сфері свого
впливу створену загарбниками українську
охоронну поліцію. Гітлерівці про це знали, тому постійно
здійснювали чистку серед поліцейських. Так, 19
березня 1943 року начальник поліції безпеки і СД
доносив у Берліні: «Українська охоронна поліція у
переважаючій масі відпадає від боротьби проти
групи Бандери і в різних випадках її члени
переходять на бік бандитів Бандери. В українській школі
поліції у Львові під час занять українські
інструктори-офіцери ведуть явно ворожу
пропаганду проти Рейху! Українська поліція саботує у
грубий спосіб вербування робітників».#м
Інструктором у Львівській поліційній школі
служив Іван Йосипович Щикульський, член ОУН
(«Рубач»). На початку війни він, як підпільник,
працював при Чортківській окружній поліції. Звідси
його направили до Львівської поліційної школи
для підготовки комендантських кадрів. Перед
загрозою арешту І.Щикульський покинув школу
й перейшов інструктором до старшинської
школи УПА «Олені» в Карпатах. Згодом — сотник
куреня УПА «Сірі вовки» («Бистрого»).
Деякі члени ОУН протягом тривалого часу
працювали в Чортківській окружній поліції. Зокрема,
пост старшини займав ветеран УГА Шкварок, який
народився на Гусятинщині.
За допомогою своїх людей у поліції підпілля
краю здобувало цінну інформацію, зброю,
визволяло бранців. Так, комендант поліції Кривчансь-
кої станиці Василь Грибінчук (пс.»Байда»,
народився у с.Іване-Пусте) попереджував про
заплановані арешти, з приходом червоних
перейшов до лав УПА. Член ОУН Дмитро Матіїв,
родом із Гермаківки, здобув кілька гвинтівок та
набої до них. Наглядач Чортківської тюрми
Михайло Петраш (пс. «Горіх», народився у
с.Іванків) за наказом ОУН випустив десяток
в'язнів і сам зник у підпіллі.
ПОЛЬСЬКО-НІМЕЦЬКА
КОЛАБОРАЦІЯ
З початку другої світової війни польські
шовіністи не могли змиритися, що в результаті
сталінсько-гітлерівської змови Польща реально
втратила Галичину. Коли Гітлер підписав декрет
про включення Галичини до Краківського генерал-
губернаторства третього Рейху, і Збруч знову став
кордоном, у них зажевріла надія на повернення
втрачених прав. Німецькі окупанти зі свого боку,
підтримуючи у Галичині польський шовіністичний
рух, у такий спосіб зумисне загострювали
українсько-польську ворожнечу.
Після більшовицької депортації у 1940 році у
селах краю залишився вагомий відсоток корінних
поляків. Найбільш запеклі з них за німецької
окупації ставали фольксдойчерами — німецькими
колаборантами, організаторами польських боївок,
погромів українського підпільного і легального
руху. До прикладу, у Глибочку проживало 45%
польського населення. Тут же діяла надзвичайно
активна польська організація, яка зробила село
справжнім осиним гніздом польського шовінізму.
Міцні польські організації функціонували у Лосячі,
де проживало майже 50% поляків, Борщеві —
45%о, Озерянах, Королівці, Верхньому Кривчі та
інших селах.
Починаючи з 1941 року, частина поляків повела
надзвичайно підступну війну проти українства,
70
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
співпрацюючи з гестапо і більшовицьким
підпіллям, орієнтуючись на західних союзників.
Водночас вони створили підпільну Армію
Крайову (АК), структури якої сягали Збруча. Тому
ОУН опинилася по суті і перед третім фронтом
— польським.
Засліплені антиукраїнською пропагандою,
польські озброєні загони у 1942-1943 роках
першими почали винищувати українське населення
Холмщини та Підляшшя. Вони спалили десятки сіл
і знищили тисячі українців. Польський терор
поширився і на Галичину, оголосивши відкриту
боротьбу ОУН та її озброєному підпіллю.
Координаторами антиукраїнських виступів у
Надзбруччі стала родина затятих українофобів
на чолі з Георгом Міллером і синами. Батько Ге-
орга — Володимир Міллер, німець за
походженням —після першої світової війни втік з
більшовицької України до Галичини, де
побудував парові млини в Іванкові та Гермаківці.
Своїх дітей — Георга та Ганну — виховав у
зневазі до всього українського. Георг —
майбутній кадровий діяч АК — по закінченні
економічних студій у Варшаві працював у
Ковелі. Напередодні війни прославився
зоологічною ненавистю до українців. Його троє
дітей — Рішард, Збігнев та Марія — теж
виховувалися у такому ж дусі. Після встановлення у
Ковелі радянської влади Георг з дітьми
перебрався до Гермаківки. На диво, його родину
обминула груднева хвиля більшовицьких
депортацій. Певне тому, що вчасно зникли, або,
можливо, погодилися стати агентами НКВС.
На початку німецької окупації краю Міллери
з'явилися до гестапо у Чорткові. Там Володимир-
батько отримав документи чистокровного німця, а
Георг з дружиною Казимірою, родом з Мельниці-
Подільської, та дітьми — фольксдойчерів, про що
засвідчує Францішек Гайдел, швагер Казиміри.
"Знаю, — пише він, — що Міллери мали
легітимацію фольксдойчерів, видану німецькою
владою у Чорткові".
У Чорткові Міллери отримали нарукавні
пов'язки з гакенкрейцами і посвідчення на право
вільного пересування територією третього Рейху.
Віталися вони, піднімаючи вгору руку з вигуком
"Хайль Гітлер!", чим засвідчували відданість
нацизму. Міллерів млин у Гермаківці став центром
польського підпільного руху на Мельниччині.
Збиралися тут місцеві поляки Белінські, Голіки,
Лєщинські, Лєхмани, польські прикордонники та ще
групи незнайомців, що виповідали плани на
майбутнє, інспірували різні чутки та провокації
проти українського підпілля.
Маючи у розпорядженні радіоприймач, Георг
Міллер завжди був обізнаний у міжнародній
політиці та з хронікою фронтових подій. Згідно з
цим прогнозував і координував дії поляків. Із
заснуванням АК вступив з синами до її лав. Відтоді
Георг неодноразово відвідував підпільну штаб-
квартиру Армії Крайової під Варшавою, звідки
до нього прибув радист для оперативного
зв'язку з емігрантським лондонським урядом.
Радіостанція Армії Крайової була
законспірована у млині, брати Лєщинські
переховували у себе пересувну радянську станцію, за
допомогою якої червона розвідка координувала
перебазування на Захід радянських
диверсантів.»15
Безумовно, Міллер з центрального штабу
Армії Крайової отримував завдання формувати і
озброювати місцеві польські боївки, бо дуже
активно роз'їжджав селами і скуповував зброю у
бельгійських солдатів. Завдяки його
організаційним зусиллям підпільні формування
АК з'явилися у Мельниці-Подільській,
Верхньому Кривчі, Турильчі, Гермаківці, Заліссі. В
останньому Міллерові співучасники заклали
великий склад зброї у поляка Кшев'єцкого, який
захопили у грудні 1944 року відділи УПА.
Звичайно, для придбання зброї потрібні були
великі кошти. Георг знайшов їх частково у євреїв,
котрих, незважаючи на особисту антипатію,
відважився переховувати у сухих підвалах млина та
в лісі. Задля цього з саду був проритий вузький
підземний хід, яким можна було виводити людей,
постачати харчі. Пізніше, в еміграції в Данії, євреї
допитувались у Міллерів, скільки вони отримали
золота за переховування у млині 20 чоловік.
Марія (у фольксдойчедокументах — Магда
Міллер) теж перебувала на службі в АК у чині
зв'язкової. Характерний випадок стався з нею 6
січня 1944 року під час переїзду до дрогобицької
конспіративної квартири. Коли її затримала
чортківська поліція, Магда зчинила істеричний
крик. Найбільше кричала, що має родичів-німців,
які проживають у Гермаківці. Наступного дня до
Чорткова приїхав Георг Міллер. З ним прибули
гестапівці, котрі оскаженіло накинулись на
поліціянтів. Марію відразу відпустили, навіть
попросили вибачення за "прикрий інцидент". «16
Співпрацюючи з гестапо, Георг Міллер мав
можливість підбирати на службу довірених осіб.
Так, до Гермаківки німецьким урядовцем по
контролю за посівами плантацій тютюну назначили
фольксдойчера Струмінського з Чорткова,
адміністратором лігеншафту (фільварку) — Гна-
чинського. Виконуючи Міллерову волю, Гначинсь-
кий побудував у лісі декілька добротних бункерів
для польських партизанів. Разом з гайовим
Теофілем Юрчаком (швагром Георга) та
надлісничим, адвокатом Кукуревичем облаштували
у лісовому масиві вишкіл для польських
підпільників Армії Крайової, де ті вправлялися у
стрільбі.
За час німецької окупації польські фольксдой-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
71
чери встигли добре зашкодити молодому
українському підпіллю. Знаючи в обличчя багатьох
українців, що вийшли з підпілля під час Акту ЗО
червня, сотнями видавали їх на розтерзання
фашистам.
Гестапо з польськими агентами полювало за
Павлом Рогачуком ("Арсен"), майбутнім
повстанським командиром з Турильча. Не знайшовши
"Арсена", заарештували його брата Авксентія.
Польських шпиків завжди остерігався районний
провідник Мельниччини Андрій Назарків
("Зелений"). Інтенсивне переслідування у Гермаківці
поляки влаштували за підпільником Ярославом
Рудкою ("Чорноморець"). Біля його будинку
завжди були засідки. Через це він не зміг побувати
на похороні батька у грудні 1943 року. З 12 на
13 грудня цього ж року у Боришківцях від
пострілу фольксдойчера Галанцовського,
директора лігеншафту, впав довголітній підпільник
Василь Кравчук ("Квітка") з Ніври, котрий
провадив ідеологічний вишкіл на теренах краю.
Приклади злочинної співпраці польських
фольксдойчерів з німецькими окупантами можна
було б продовжувати. Зокрема, до Надзбруччя
долинали тривожні вісті із Закерзоння, де
розгнуздана шляхта з димом пускала українські села, ба й
навіть на Львівщині та Волині. Українське підпілля
від безрезультативних переговорів з польською
стороною вирішило приступити до відплатних акцій
проти польських місцевих боївок. їх провели у
Глибочку, Більчі-Золотому, Турильчі, Мельниці-
Подільській, Сапогові, Кудринцях та інших селах.
Одного ярмаркового дня на головній вулиці
Борщева вбили начального "довудцу" польських
боївок у Надзбруччі.
Наприкінці 1943 року збройне підпілля ОУН
оголосило полякам ультиматум — покинути
Борщівщину і виїхати до Польщі. У німецького
ляндкомісара у цій справі попросив аудієнції
голова Польського Допомогового Комітету адвокат
Бурдович. Але ляндкомісар заявив, що може
лишень видати полякам посвідки на виїзд до Польщі.
Оскільки вороже настроєні фольксдойчери
продовжували тероризувати населення, відділ УПА 13
лютого 1944 року ліквідував польську еліту Армії
Крайової, що зібралася з навколишніх сіл до
Гермаківки погуляти на весіллі Тонька і Туськи По-
нятовських. Події розгорталися так. Звечора підпилі
аківці почали конфліктувати на весіллі з сусідами-
українцями. Найбільше старався Георг Міллер, який
тикав кожному під ніс пістоля й запитував: "Чим
пахне?" Вже добре стемніло, але емоції не вщухали.
Раптом хату оточили озброєні українці. Пролунала
команда молодій з молодим та сусідами покинути
хату, а полякам скласти зброю. У відповідь
пролунало: "Хам'є, мордерци! То ви хцецє Польскен
валіць?"
З боку поляків хтось вистрілив і смертельно
поранив стрільця УПА Івана Цюника з Іване-Пу-
стого. Міллер і радист, що був з ним, зачинили
двері і підперли їх столами зсередини. Отоді
розпочалася запекла стрілянина. До хати вкинули
гранати. Будівля спалахнула. За польськими
документами загиблих налічувалося 28, насправді
було 18. Серед них і Георг Міллер. Двом*його
синам з радистом пощастило втекти.
За поданням Казиміри Міллер, дружини
вбитого Георга, у їхніх підвалах того вечора
перебувала група радянських диверсійників НКВС.
Вони прямували у невідомому напрямку. Євреїв
заздалегідь перевели до лісових бункерів.
Наступного дня, виступаючи на похороні,
польський ксьондз Ян Концур звинуватив у
кривавому акті греко-католицького священика Івана
Чолгана з Іване-Пустого. На могилі загиблих
польські шовіністи поклялись відомстити
українцям за "криваве весілля" у Гермаківці.
За спогадами Казиміри, ксьондз Концур добре
знався з Міллерами та багатьма іншими аківцями,
які щоразу перебували у нього в Кривчі. Водночас
він сприяв братанню поляків з більшовиками,
фронт яких наближався. Одного вечора, взявши
попід руки присутніх у нього представників,
Концур заявив: "Навіть з чортом проти Гітлера!".
Присутні випили по чарці, а Казиміра зіграла їм на
мандоліні "Єще Польска не згінєла"...
6 квітня 1944 року частина 4-ї танкової армії
радянських військ, наступаючи на п'яти
гітлерівцям, увірвалася до Скали-Подільської, а
через кілька днів увійшла в Гермаківку. На обіцяну
поляками помсту довго чекати не довелося. 12
квітня 1944 року о четвертій годині ранку
невідомі в уніформі офіцерів Червоної армії
застрілили визнаного у краї лікаря Федора
Андрійовича Аксентіїва та його асистента,
фельдшера Петра Федоровича Вовчука.
"Досвітком, — розповідала донька Вовчука
Ганна, — постукали у вікно й наказали відчинити.
Мій тато, що з відома підпілля був головою
сільської ради, подумав, що це свої і відчинив. У
сінях почулось: "Ренце до гури". Тата вивели на
подвір'я і двома пострілами в голову поклали
мертвим на землю. Я побігла за лікарем Аксентіївим,
що жив по сусідству. Але він вже теж лежав
застреленим. Звисаючи з дивана, стікав кров'ю".
Казиміра Міллер з донькою втекли до Чорткова,
а звідти до Мельниці-Подільської. Дев'ять місяців
проживали вони у будинку, наданому їм НКВС. До
них у мундирі польського старшини прибув
старший син Казиміри Збігнєв, котрий, як прибічник
АК, сподівався на позитивне вирішення польських
претензій до Галичини. Але становище докорінно
змінилося на користь більшовиків. Правда, навесні
1944 року частина польських боївкарів вписалася до
більшовицьких каральних загонів НКВС. їх злочини
не мали меж. Є свідчення, що й сестра Георга
72
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Міллера Ганна, проживаючи у Скалі-
Подільській, брала участь в облавах з енкаведи-
стом Журахіним. Проїжджаючи Іванковим, вона
застрелила повстанця Дмитра Бугеру, який тікав
від облавників НКВС.
Криваві українсько-польські конфлікти до
краю загострили взаємини між націями. У
відповідь на польсько-більшовицький альянс
українці чи не у кожному селі відповідали
рішучими контрзаходами. Зокрема, 5 жовтня
1944 року невідомі здійснили акт помсти над
одинадцятьма польськими громадянами у
Гермаківці, в17 16 жовтня — у Новосілці.
Польське населення змушене було евакуюватися
до Мельниці.»18
Справу вигнання поляків довершила радянська
влада. Протягом 1944-1946 років поляки
повернулися на історичні землі. 20 жовтня 1946 року
припинили існування Чортківське
представництво і Чортківська комісія польського
уповноваженого з евакуації.
У БІЙ СПРАВЕДЛИВИЙ
ОУН ПОВЕДЕ
Ставши на засади антифашистської боротьби,
Організація Українських Націоналістів зіткнулася з
великими труднощами. Вона не мала вишколених
кадрів військовиків, зброї, амуніції, ліків. Не могла
сподіватися і на допомогу іззовні. За нею не
стояла "Велика земля", яка повністю утримувала
червоних партизанів та енкаведівську верхівку і навіть
виплачувала їм заробітну плату.*19 ОУН могла
розраховувати лише на власні сили.
У вересні 1941 року перша конференція ОУН
прийняла постанову про необхідність невідкладної
пропагандистсько-роз'яснювальної роботи щодо
підготовки до активної боротьби з гітлерівськими
окупантами, розвінчування їх планів поневолення і
колонізації України, збирання зброї та вишколу
провідних кадрів. #2°
У квітні 1942 року друга конференція ОУН
конкретизувала стратегічні і тактичні напрями
революційної боротьби на випадок розгрому СРСР
та внутрішнього виснаження Німеччини.
Московсько-більшовицькій концепції так званого
інтернаціоналізму і німецькій концепції "нової
Європи" ОУН протиставила міжнародну концепцію
справедливої національно-політично-господарської
перебудови Європи за принципом "Свобода
народам і людині".»21
Для здійснення революційних завдань
Військова референтура Проводу ОУН утворила
Крайовий Військовий Штаб на чолі з
військовим референтом Проводу ОУН Дмитром
Грицаєм ("Перебийніс"). Згодом він стане
генералом і шефом штабу У ПА.»22
Виконуючи наказ Проводу і КВШ, місцеві
клітини ОУН приступили до кадрового
забезпечення революційної боротьби, організації боївок, їх
вишколу, налагодження зв'язку та іншої
повстанської інфраструктури. Хоча ряди ОУН зазнали
важких втрат від першої більшовицької окупації та
репресивних німецьких акцій, віддані національній
ідеї люди склали славну когорту організаторів і
борців збройного підпілля та УПА.
Одним із найстаріших, найдосвідченіших
провідних діячів Надзбруччя був Андрій
Петрович Назарків ("Зелений"). Народився 1909 року в
с.Гермаківка. Просвітній діяч за польської
окупації, член ОУН. Уникнувши
більшовицького арешту у 1940 році, довгих
тринадцять літ прислужився боротьбі за Україну.
Окружний Провід ОУН призначив Андрія
Назарківа, після арешту в 1941 році районного
провідника Романа Зуляка ("Джагана"), районним
провідником ОУН на Мельниччині. Рідня Андрія
Назарківа і однорічний син-первісток загинули
серед снігів Сибіру. Будучи завжди активним, мав
переконання, що боротьба — це життя. Характерними
для спартанця-революціонера були відвага і
врівноваженість. "Зелений" залишив по собі
пам'ять, як націоналіст з великої букви.»23
Павло Іванович Прудивус ("Іван") народився
1922 року у сім'ї селянина-рільника с.Іване-Пусте.
Член районного Проводу, друг і соратник
"Зеленого". Освіту мав семикласну. У 1939-41 роках
навчався у Чортківській педагогічній школі.
Член ОУН з 1940 року. За німецької окупації
активно включився до організації сільського
підпілля ОУН, товариств "Просвіта" та "Січ".
У грудні 1941 року працював директором школи
у Новосілці (Збручанське). "Іван" ніколи не
втрачав наснаги у борні.
Із села Іване-Пусте вийшли ще два повітові
провідники ОУН — Роман Петришин ("Гнат"),
син відомого учителя, та Микола Никифорчин
("Колос").
Михайло Петрович Гаврилюк, член ОУН,
знаний під псевдонімом "Сурма", народився 1900
року в Мельниці-Подільській. Під час першої
світової війни воював на австрійсько-італійському
фронті. Перебував у полоні. За ним після
повернення додому постійно наглядала польська поліція.
Кожного разу на час державних свят і виборів до
польського сейму його заарештовували. З
приходом більшовиків у 1939-41 роках перебував у
підпіллі ОУН. Його сестру, дев'ятирічну доньку
Ярославу та дружину у 1941 році вивезли до
Сибіру. Дружина загинула.
Коли фашисти розпочали арешти націоналістів у
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
73
Мельниці, М.Гаврилюк перейшов у підпілля і
займався його організаційним становленням.
Очолював референтуру райпроводу. Застрілився
у 1946 році під час більшовицької облави на
Вільхівському полі. У криївці при ньому
знайшли Святе письмо, що дуже здивувало
більшовиків.
Василь Методійович Андрійчук ("Орел",
"Бор", "Остап", "Максим") народився 1919 року в
с.Шишківці. Закінчив 7 класів Королівської школи.
Не маючи змоги продовжувати навчання, здобував
знання самотужки. За польської окупації набував
фаху у коопераціях Стрілківців, Королівки та Ско-
в'ятина, а потім у повітовій споживчій кооперації
Борщева. З 1939 року став симпатиком підпілля. З
приходом більшовиків працював у споживчій
спілці, а потім у банку Борщева. У 1940 році
вступив до ОУН, підтримував тісні контакти з
членом крайового Проводу юнацтва Льонгином
Шиманським ("Гармаш") із Борщева. Був
призваний до Червоної армії. Брав участь у боях на
радянсько-німецькому фронті в околиці Москви
та В'язьми. Будучи пораненим, потрапив до
німецького концтабору.
У березні 1942 року йому вдалося втекти з
концтабору і повернутися додому. Через два місяці
почав працювати у філії повітової споживчої
кооперації в Іване-Пустому. Окружний Провід ОУН
призначив районним референтом Служби Безпеки
під псевдо "Орел". На Мельниччині В.Андрійчук
заклав міцну оунівську розвідувальну мережу і
ліквідував польську агентуру підпільної Армії
Крайової. У 1944 році його призначили повітовим
референтом господарської служби УПА під псевдо
"Бор". Від серпня 1945 року очолив Борщівську
районну інформаційну мережу Служби Безпеки під
псевдо "Остап". Цього ж року став районним
політреферентом під псевдо "Максим".
Степан Якимович Слишинський, член ОУН
("Комар", "Маркіян"), народився 1923 року в с.За-
валля. У дитинстві виховувався на засадах
національно-християнського патріотизму, який
прищепили йому монахи Василіянської обителі,
розташованої поблизу села. У 1941-44 роках працював
у Іване-Пустенській ПСК. З переходом на
борщівський терен В.Андрійчука ("Бор")
призначений мельнице-подільським районним провідником
СБ. На цьому посту перебував до самої смерті.
Загинув 1953 року останнім з повстанців Надзбруччя.
Михайло Іванович Зарицький ("Рись",
"Слов'ян") народився 1916 року в с.Сапогів. Займав пост
районного військового референта Борщівського
районного Проводу. Закінчив 4 класи народної
школи. За польської окупації працював у
культурно-освітніх установах села. У 1938 році став
симпатиком ОУН. Служив у польській армії. З
1941 по 1944 рік організовував військові
вишколи членів збройного підпілля. Свої обов'язки
виконував сумлінно, виявляючи організаторські
здібності та відданість нації.
Іван Михайлович Стецко ("Меткий") народився
1921 року в с.Стрілківці. Відзначався як
надзвичайно кмітливий підпільник. Зарекомендував
себе талановитим військовим організатором
Чортківського надрайону. Про "Меткого"
позитивно відгукувався Окружний Провід ОУН. За
більш сприятливих умов міг зрости до поважного
військового рангу в українській армії.
Павло Антонович Охітва ("Буй-тур")
народився 1924 року в с.Глибочок. Займав пост
організаційного референта Борщівського Проводу
ОУН. Перебуваючи у багатьох станицях,
налагоджував структури самооборонних кущових відділів.
Йому належить велика заслуга у їх становленні.
Петро Миколайович Сов'як ("Промінь")
народився 1914 року в с.Глибочок. Був
талановитим повстанським командиром. Німці і
більшовики за будь-яку ціну намагалися
знешкодити його. Загинув 19 грудня 1948 року у
Стрілківцях. Дружину і дворічну доньку вивезли
до Сибіру у 1941 році.
Михайло Васильович Лукій ("Нечай", "Про-
метей") народився 1926 року в с.Бабинці. Був
студентом Чортківської гімназії. За німецької
окупації створив у селі підпільну організацію
"Орли". Відтоді зростали його організаторські
здібності. Очолював Службу Безпеки
Борщівського району.
Плеяду провідницьких кадрів зростила для
національної боротьби повстанська Скалеччина.
Найбільше їх вийшло з села Іванків. У Визвольних
Змаганнях загинуло понад 120 борців, вихідців із
цього села.
Село Іванків — то трагедія великих втрат і
слава української повстанської боротьби. Героїзмом
сельчан воно дивувало цинічних ворогів. Через
десять років після знищення
революційно-повстанського опору у краї борщівський оперуповноважений
РО МДБ Капустін доповідав у вищестоящі
інстанції: "Наибольшим очагом распространения
украинского буржуазного национализма в Борщевс-
ком повите бьіло село Иванков".#24
Серед провідного активу вихідців з Іванкова
відомий ряд імен:
Юрій Іванович Дідур ("Син") — повітовий
провідник юнацтва, заарештований більшовиками
1941 року.
Михайло Васильович Ярчук ("Гарт", "Клим"),
будучи студентом Станіславської гімназії, у 1940
році вступив до юнацтва ОУН. Провідник районної,
з 1948 р. Чортківської надрайонної референтури СБ.
Микола Петрович Штойко ("Богун") був
талановитим політичним організатором ОУН і
улюбленцем мас.
Іван Манолійович Хороший ("Моряк") —
повітовий провідник юнацтва.
74
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Володимир Гнибіда ("Неплюй") відомий як
невтомний працівник СБ. Його старший брат
Петро ("Тарас") загинув у селі ІГятничани на
Хмельниччині. Брат Микола мучився на каторзі,
сестру Михайлину більшовицькі карателі
розстріляли у Вовківцях.»25
Володимир Миколайович Пакуляк ("При-
ходько", "Бій"), Володимир Васильович Бугера
("Панас", "Твердий"), Василь Миколайович
Івасечко ("Роман") геройськи загинули у двобої з
тоталітарним режимом.»26
Найбільш досвідчені кадри стояли біля керма
Чортківського окружного (надрайонного) Проводу
ОУН. Головами Проводу були у 1939-1944 рр.
Володимир Шиманський ("Мартин"), Михайло
Татарнюк ("Бій", "Хорив"), Василь Галаса
("Орест", "В'юн"), "Володимир", "Еней", "Си-
дор" (справжні прізвища невідомі). Після
загибелі "Сидора" 1947 року провідником став
Іларій Сказінський ("Крига") із с.Мшана
Зборівського району Львівської області.
Референтуру Служби Безпеки очолював
Богдан Курдидик ("Дік") з Рогатинського повіту.
Після його загибелі — Іван Пінязь ("Око") із
села Голгоча Підгаєцького району, а потім наш
земляк Михайло Ярчук ("Клим") з Іванкова.
Окружну Службу Червоного Хреста
провадила Марія Понятишин ("Леся"), яка народилася у
с. Підгора Теребовлянського району. Після
смерті її заступила Марія Болещук ("Мотря") із
с.Слобідка Струсівська Теребовлянського
району.
Референтуру пропаганди вела Мирослава
Юрчинська ("Іскра"), донька відомого
чортківського адвоката. Коли вона потрапила
до полону, цей високий обов'язок взяли на себе
Микола Папчук ("Іскра"), що народився у с.Зе-
лена Вільховецька на Мельниччині. Після його
полону — Михайло Чорпіта ("Зір") із Скали-
Подільської.
Господарську Службу ОУН започаткував Те-
одор Батринчук ("Гриць"), який народився у с.О-
зеряни Борщівського повіту. Він контролював
відділ фінансових справ підпілля під орудою
Олекси Дмитровича Домчука ("Назар",
"Старий"), який народився 1914 року на Буковині.
Провідницею окружної дівочої сітки була стійка
підпільниця "Криця". На жаль, справжнє
прізвище невідоме.
Завдяки організаційним заходам провідників та
рядових членів ОУН під час німецької окупації у
1942-1944 роках села і містечка Борщівщини були
охоплені підпільними структурами, які не могли
здолати німці, а згодом і більшовики.
В організаційній системі ОУН за німецької
окупації існували такі адміністративно-територіальні
структури: повіт, округ, край. Борщівський повіт
входив до складу Чортківського округу ОУН з
підпорядкуванням Львівському Крайовому
Проводу. У військовому поділі він належав до
Чортківського тактичного відтинка 18 "Стрипа",
Подільського округу "Лисоня" З, УПА "Захід".
Із другим встановленням більшовицької влади
ОУН реорганізовувалася відповідно до
радянських територіальних структур. Чортківський
округ набув статусу надрайону і
підпорядковувався Бережанському округу ОУН. На території
Борщівського повіту працювали три районні
Проводи ОУН —Борщівський, Мельнице-
Подільський і Скала-Подільський. Кожен район
поділявся на три підрайони, а ті відповідно на
станиці. їх налічувалося у повіті 69.
Окружний, надрайонний, районні Проводи
ОУН складалися з референту р (відділів):
організаційної військової або оргвійськової,
пропаганди, Служби Безпеки, Українського
Червоного Хреста (УЧХ), господарської і молодіжної.
Організаційна референтура створювала
підпільну мережу, приймала нових членів ОУН,
кількість яких у 1944 році різко зросла. Наприклад, у
Гермаківці було прийнято ЗО чл. ОУН, Скала-
Подільській — 24, Іване-Пустому — 28, Іванкові —
32, Гуштинці — 10, Бережанці — 17, Трійці — 6
і т.д.
Військова референтура проводила військовий
вишкіл членів ОУН і їх симпатиків, формувала
оперативні самооборонні кущові відділи. У
майбутньому через нестачу кадрів функції організаційного
і військових референтів поєднувалися.
Пропагандистська референтура доносила ідеї
національно-визвольної боротьби за незалежність
України та виховувала пропагандистські кадри на
місцях. Публічними виступами, друкованою
продукцією (листівками, брошурами), особистим
прикладом пропагандисти ОУН зміцнювали
морально-психологічні, ідейні та політичні настрої серед
населення, вояків кущових відділів та збройного
підпілля. До речі, на кожного учасника збройної
боротьби ОУН, УПА також покладалися
пропагандистські функції.
Референтура Безпеки (СБ) оберігала ОУН, УПА
та збройне підпілля від проникнення у їх ряди
ворожої агентури, деморалізаційних впливів, фактів
мародерства, сексотства та інших негативних явищ, які
плямували ідею революційно-повстанської
визвольної боротьби. Служба Безпеки мала окремішний
апарат і боївки, до яких, за рекомендацією ОУН,
підбиралися найбільш стійкі і віддані кадри. До
структури СБ входили дільничні інспектори,
агентура, слідчі, які виконували свої обов'язки згідно з
повстанським карним кодексом.
Господарська референтура піклувалася про
заготівлю продуктів харчування, теплого одягу для
стрільців УПА. Будувала криївки, закладала склади зі
зброєю, розповсюджувала повстанські облігації, так
звані "бофони" (бойовий фонд).
Референтура Українського Червоного Хреста
(УЧХ) опікувалася пораненими та хворими
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
75
стрільцями УПА і мирним населенням. Через
нестачу медичного персоналу, ліків, "шпитальок"
(лікарських пунктів) та перев'язочного матеріалу
була найслабшою ланкою серед названих рефе-
рентур. Очолювали її переважно жінки та
дівчата.
Молодіжна референтура опікувалася молодцю
та їх організаційною сіткою "Юнак", створеною у
1932 році. Під час всенародної боротьби підпілля
постійно дбали про молоде поповнення, яке мало
замінити старших у довготривалій боротьбі і
національному державному будівництві.
"Український юначе! — закликала революційна ОУН. —
Вдихай своїми молодими грудьми запах вогкої
української землі, просякнутої святою кров'ю борців.
Готуй своє тіло і дух для майбутніх звитяг".
Вступ до ОУН вивищував гідність молодих
людей, позбавляючи їх відчуття меншовартості, на
порядку денному для них поставали культ зброї і
боротьби. Революційні ідеї Тараса Шевченка та
високоморальні ідейні заповіді ОУН
захоплювали молодих. Як і сама боротьба зі зброєю в
руках, атрибутика підпільного життя. Присяга на
хресті і пістолеті при свічці, присвоєння псевда,
нічні сходи. У 1942-43 роках молодіжні осередки
ОУН заснувалися у багатьох надзбручанських
селах —Бурдяківцях, Кудринцях, Гермаківці,
Горошовій, Пилипчі, Іване-Пустому та інших. В
Іване-Пустому поповнення склали відважні
Степан Греськів ("Грізний"), Петро Бойко ("Сокіл"),
Іван Гурлик ("Федько"), Іван Греськів
("Бистрий"). В Іванкові гурток організували Ілля
Федорович Паламар ("Вовк"), Миськів Василь
Миколайович, Андрійців Микола Іванович.
Окремо діяв гурток симпатиків "Юнака", який
очолив Іван Пакуляк, 1922 року народження. До
нього входили Роман Зьомко, Микола Ратушняк
(обидва з 1930 р.н.) і багато ровесників-
однодумців.
Велика юнацька організація, як уже мовилось,
була створена у Борщівській торговельній школі,
більшість юнаків і дівчат з якої поповнила ряди
повстанців. Тут діяв хор юнаків, яким керував
відомий диригент на Борщівщині Михайло Дрібнюк.
Значний відсоток членів та симпатиків
"юнацтва" з Борщівщини навчався у вищезгаданій
Чортківській гімназії. Зокрема, Василь Андрійчук
("Сокіл"), 1921 р.н. із с.Бабинці. Він очолював
бойову групу ОУН. 25 листопада 1942 року В.
Андрійчука серед 28 заложників розстріляли німці
за Янівським цвинтарем у Львові. Причиною
розстрілу послужив відомий атентат у Львові, після
якого розстріляли і 52 чортківських політв'язнів. •"
9 лютого 1944 року під гарматну канонаду, що
долинала зі сходу, відбувся останній випуск
гімназистів Чорткова. На жаль, доля кожного з них
стала трагічною. Юстину Богдановську замучили у
мельницькій катівні, загинули в УПА Степан
Греськів, Іван Крупчак з Іване-Пустого.
Очолював організацію "Юнака" відповідний
молодіжний провід на чолі з Іваном Хорошим
("Моряк"), який народився у с.Іванків. Входили
до нього Роман Савчук, Теофіл Саган (обидва з
Борщева), Ярослав Рудка з Гермаківки, Дмитро
Малиник з Вовківців.
На Мельниччині біля керма Проводу "Юнака"
стояли Степан Колодрубський ("Хмара") та його
заступник Іван Греськів ("Грізний"), родом із
Іване-Пустого, на Скалеччині — Богдан Буяр
("Марко"), 1923 року народження із с.Цигани.
Борщівщина по праву може гордитися визнаним
діячем серед "юнацтва" Льонгином Івановичем
Шиманським ("Гармаш", "Остюк", "Крига",
"Ржа"). Народився Льонгин 1921 року у Борщеві
у багатодітній патріотичній сім'ї. Закінчив 7
класів. За німецької окупації навчався у
Чортківській гімназії. У 1942-43 роках працював
окружним, обласним військовим референтом
молодіжної організації. Арештовувався гестапо.
З 1943 р. — член крайового Проводу "Юнака".
"Гармаш" був завжди очікуваним на теренах
нашого краю. Вольовий, витривалий, кмітливий,
він відвідав кожну станицю Надзбруччя,
засновуючи мережу ОУН.
З лютого 1944 року Льонгин працював
політвиховником старшинської школи УПА
"Олені" в Карпатах. 4 березня 1944 року,
перебуваючи у Львові із завданням, був смертельно
поранений у перестрілці з німецькою
жандармерією. За визначні заслуги у боротьбі з
німецькими окупантами Головний Військовий
Штаб УПА у квітні 1945 року посмертно
нагородив його Бронзовим Хрестом.
Зі своєю бойовою подругою — нареченою
Мартою Пашківською — Льонгин познайомився у
Чортківській гімназії. Марта пропала безвісти.
Батько, мати, брати Антон і Данило 19 жовтня 1941 року
депортовані в Сибір, брат Михайло репресований у
Червоній армії.
Станичні проводи мали таку структуру:
станичний ОУН, військовик, господарчий, пропагандист,
інформатор СБ, зв'язковий, санітар. Вони
забезпечували життєдіяльність повстанського руху —
харчували рейдуючі відділи, будували криївки, збирали
зброю, підтримували організаційний зв'язок на
теренах. Виконуючи свої обов'язки, станичні
перебували на передньому краї боротьби, тому часто
гинули.
Серед перших станичних у селах відомі Василь
Матіящук ("Крук") у с.Мушкатівка, Петро Костюк
("Чех"), Йосип Красновський ("Чумак") у с. Більче-
Золоте, Петро Шимків ("Змій") у с.Мушкарів, Іван
Гуска ("Султан") у с.Бабинці, Ярослав Ганущак
("Гроза") у с.Сков'ятин, Іван Семенів ("Гай") у
с.Іване-Пусте, Іван Карачко у с.Пилипче, Василь До-
линюк (рідний брат чоловіка відомої за радянських
часів ланкової двічі Героя Соціалістичної Праці
Євгенії Долинюк) у с.Боришківцях, Василь Григорик
76
Ш
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
у с.Вовківці (Дністрове) та інші.
Яскравим прикладом самопожертви стали
станичні з села Іванкова та присілка Гуштинка.
Становлення збройного підпілля краю
приспішив наказ командира Української
Повстанської Армії Клима Савура (ч.8) від ЗО
серпня 1943 року, який зобов'язав надрайонних,
районних, станичних та кущових провідників
готуватися до боротьби, у надрайонах, районах,
осередках приступити до систематичного
військового вишколу молоді. Вчити військового
порядку, заправляти практично у маршах, в
пробних алярмах, польовій службі. Всі мусять
добре знати терен. Кожен захід самооборони
готувати і впроваджувати у життя з найбільшою
таїною, дотримуючись загальних засад
конспірації. Організаційно-мобілізаційним
референтам звітувати про стан організації
самооборони 25 числа кожного місяця.
До наказу додавалась інструкція щодо
організації самооборони:
"...Маємо ворогів: 1) німців, 2)поляків, що є
на услугах німців і більшовиків. У селах мусять
бути призначені люди з добрим зором, які
повинні знати умовні знаки. Контролювати усі
ліси, загайники, дебри, поля. Всі обшири лісів і
полів мусять бути в цілі щоденного розвідування
їх, поділені між поодинокі села. Командири і
коменданти перевіряють справність розвідчого і
зв'язкового апаратів. Запровадити сувору кару
за невиконання завдань". »29
Виконуючи наказ К.Савура, у Галичині, хоч і
не такими швидкими темпами, як на Волині,
почали організовуватися збройні відділи
Української національної самооборони. Це ще не були ті
регулярні загони УПА, які діяли у 1944 році. В
основному вони мали захистити населення краю від
репресій польських боївок. Бійці самооборони в
основному перебували вдома на господарстві,
зброю застосовували тільки при потребі.
Тенденція до організації самооборони у
Галичині намітилася ще в сорок першому році,
коли населення сприймало німців як визволителів. У
селах чоловіки шили речові мішки, сушили сухарі,
готували перев'язочні матеріали.
Через кілька місяців, коли німці почали
переслідувати ОУН та розстрілювати за незаявлену
зброю людей, праця над створенням УНСО дещо
припинилася. До боїв з німцями у 1942 році у
краю майже не доходило, відчувався брак зброї і
вишколу.
У 1943 році збройне підпілля здійснило перший
атентат. Влітку (на жаль, точної дати не
встановлено) у Чорткові вбили серед білого дня шефа
кримінальної поліції і забрали у нього зброю. У
відповідь німці під чортківською тюрмою
розстріляли 25 українських заручників.
Незважаючи на жорстоку розправу, виступи з
боку ОУН продовжувались. У цю пору вбили
гестапівця у с.Торському Заліщицького району.
Пізніше у Чорткові з рук двох гестапівців
вирвався підпільник. Коли його підводили до тюрми, він
ударив двох німців так, що ті попадали. За
сміливцем посипався град куль, але він втік.
Невдовзі ще один патріот вислизнув від гестапо на
залізничному шляху Гусятин-Чортків і зник у лісі. І
таких випадків було немало.
Згодом замахи та втечі замінили збройні
сутички, які почалися з появою у краї юнацького загону
УПА під командою "Дзвінка" (справжнє прізвище
не встановлено). Мало відомостей залишилося і
про стрільців відділу. Знаємо лише двох —
Володимира Кіндратовича Юрківа (1923 р.н. із
с.Сосулівка Чортківського району), який загинув у
1943 році, та Ярослава Гнатюка ("Береза").
Народився 1927 року в селі Худиївці, загинув 10
листопада 1945 року у Шупарці.
Влітку 1943 року юнацька боївка напала на
банк, крамницю і жандармерію у Борщеві та Іване-
Пустому. Реквізувавши гроші і товар, відійшла
на місце постою.
На початку вересня 1943 року відділ УПА вів
бій з німцями у селі Жилинці. Причиною сутички
була спроба гестапо арештувати підпільника ОУН
Дмитра Миколайовича Данилюка ("Гром") та
захопити підпільний архів. Останній вдалося відбити,
а "Грома" не врятували. Його розстріляли у
чортківській тюрмі.
Наступного дня німці влаштували каральну
акцію на селі. Есесівці шукали пораненого
стрільця під псевдо "Граніт". Шукали ретельно у
кожному господарстві. Повстанець ховався у
криївці під вуликом на обійсті зв'язкової ОУН
Ганни Данилюк ("Русалка"). Озлоблені невдачею,
німецькі карателі зігнали людей на фільварок у
Пилатківцях. Перекладач Петро Пастернак
намагався допомогти людям, але польські вислужники
вказали на Володимира Даниловича, станичного
ОУН, Дмитра Марківа, Петра Василіва, Михайла
Гнутеля, Михайла Рибуся, Дмитра Данилюка, яких
розстріляли у Чорткові.
Наприкінці 1943 року сутички з німецькими
загарбниками почастішали. 14 листопада члени
іванківського підпілля роззброїли у Гуштинці двох
німецьких прикордонників. *30У грудні 1943 року
за наказом Чортківського Проводу ОУН боївка
УПА "Сокола" напала на друкарню у Борщеві.
Повстанці забрали друкарські машинки, шрифти,
велику кількість паперу, які використали для
організації власної друкарні в Озерянах. Як оповідав
підпільник Франко Йосипович Забродський
(народився 1925 року в м.Борщеві, пс. "Шплінт"),
друкарню розмістили тимчасово у хаті самітнього
господаря Володимира Паюка ("Кум"). Вхід до неї
відкривався через кухонну піч. У друкарні
працювали Ярослав Грицків з Верхняківців, підпільник
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
77
"Звук" (справжнє ім'я невідоме). Заходили
підпільники Петро Муха та Ілля Данилюк з
Жилинців, Михайло Татарнюк з Озерян. Незабаром
для друкарні підготували бункер у лісовій околиці
"Липники" біля Озерян і криївку неподалік жи-
линського лісу. Друкарня випускала короткого
змісту антинімецькі листівки, брошури "За що
бореться УПА?", а з приходом Червоної армії —
великими тиражами листівки російською мовою, що
розповсюджувалися серед червоноармійців. Один
примірник брошури російською мовою віднайдено
у бібліотеці Академії Наук ім.Вернадського.
Ймовірно, що його виготовили в озерянській
підпільній друкарні ОУН.
У 1943 році на терені Чортківського тактичного
відтинка УПА почалося формування першої сотні
УПА "Сірі вовки" під командуванням Петра
Михайловича Хамчука ("Бистрий").
Народився П.Хамчук 26.06.1919 року в с.Великі
Чорнокінці. Член ОУН. Освіта середня. У 1939 році
закінчив Чортківську гімназію. Знав німецьку мову.
В 1940 році мобілізований до Червоної армії,
звідки його направили на вишкіл до офіцерської
школи в Маріуполі. З початком війни перебував
на фронті. Потрапив до німецького полону,
служив у шуцманшафті на Поліссі, звідки втік і
повернувся додому. Від листопада 1943 року —
командир сотні "Сірі вовки", старший булавний з
1945 року. Командир 18-го Чортківського
тактичного відтинку військової округи "Лисоня-3".
У другій половині 1944 року сотня "Бистрого"
виросла до куреня.
Загін "Бистрого" звів ряд великих і доволі
успішних боїв з німецькими військами, перебіг
яких подаємо за 12 томом Літопису УПА:
"... 16 грудня 1943 року сотня квартирувала
у лісі біля с.Коростятин Коропецького району.
Того ж самого дня о год. 9-тій німці напали на
табір молодої, ще не вишколеної й не цілком
озброєної сотні. Здавалося, що молоді рекрути-
повстанці під напором добре озброєних і
вишколених німців розбіжаться. Але вони зайняли
оборону й планово з боєм залишили табір. На полі
бою лишилося троє ранених повстанців, яких
німці відшукали в кущах і постріляли. Цим боєм
командував чотовий "Довбуш".
"Бистрий" не брав участі в бою, та, прибувши
до сотні, повів її у наступ. Німці не сподівалися
контратаки і панічно втекли з лісу, залишивши на
полі бою кількох убитих і поранених. Повстанці
по-вояцьки поховали трьох своїх друзів —
"Шума", "Максима", "Захара".
Великий бій з фашистами відбувся біля села За-
турин Підгаєцького району:
"...Під час стабілізації німецько-більшовицького
фронту на Стрипі сотня "Сірих вовків" опинилася у
прифронтовій смузі на Бучаччині. Через обставини,
що склалися, "Бистрий" поділив сотню. У такому
стані вона діяла від березня до травня 1944 року.
У травні "Бистрий" заново зорганізував сотню і
наприкінці місяця відійшов з нею в рейд понад
Золоту Липу. До відділу мобілізували багато
новобранців, так що він начислив 300 стрільців.
25 червня відділ квартирував у лісі біля с.За-
турина Підгаєцького району. Того ж дня німці
зробили наскок на відділ. На відтинку чоти
"Сича" німці-кіннотники завважили стійку й
закидали її гранатами, на правому крилі на лінії
підстрілили санітара. Яром до табору
посувалася друга група. Одна серія з кулемета нашої
застави — й усіх німців побито. З криком німці
почали наступати на табір. Підпустивши їх на
близьку відстань, стрільці дали сальву. Впали
трупи, а решта втекла. Стрільці кинулися в
погоню, стріляючи впритул, кололи штиками. До
полудня були атаки на різних відтинках
кількакратно, але їх кожноразово відбито.
Після полудня довкола лісу було чути великий
клекіт та шум моторів — німці стягали на відділ
великі сили. О год. 14-тій почалась мінометна
підготовка — на табір стріляла артилерія.
Декого зі стрільців ранили осколки. Німці новими
силами почали підновлювати атаки. Під сильними
ударами захиталась лінія нашої оборони. О год.
16-тій на відтинку чоти "Макара" почали
наступати танки "тигри". Вогнем з гарматок наносили
нам втрат.
Відділ почав відступати. О год. 17-тій
цілковито опущено табір. Пробиваючись через
ворожі застави, на кожній лінії сотня почала
відступати на південь. Частина відділу вийшла на
поле й звела короткий бій з ворожими танкетками й
знову звернула у ліс. О год. 19-тій відділ опинився
перед с.Нова Гута Монастирського району й
натрапив на мадярські частини. По лісі чулися шум
моторів, стріли, вибухи та крики німців. Зайнявши
вогневі позиції, відділ законспірувався у кущах.
Одначе німці віднайшли його й почали бити з
мінометів і скорострілів. Заховавши поранених і
розділившись на дві частини (одна під командою
к-ра "Бистрого", а друга під командою чотаря
"Сича"), відділ пішов на прорив.
Першою прорвалась частина "Сича". Друга —
залягла в малому квадраті кущів. її перша спроба
прорватись — не вдалась. На шляху були сильні
німецькі застави. Підпустивши ворога на 20
метрів, стрільці сипнули вогнем і кинулись до
прориву на північному напрямі. Німці пішли врозтіч.
Вирвавшись на поле, відділ звів ще короткий бій з
танкетками, після чого перейшов у другий ліс.
Затуринський бій — один з найбільших, що їх
зводили "Сірі вовки". В облаві на ліс брало участь
майже 3000 німців, в тому числі мадяри та дві сотні
"власовців". Бій відбувався при взаємодії всіх родів
легкої та важкої зброї (гранатомети, артилерія, танки
та розвідувальні літаки). Невеликий ліс, довжиною 4
78
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
1 Список станичних села Івані
1; Петраш
Михайло Іванович
2. Савчак
Іван Андрійович
1914 —
1922 "Чумак"
:1В*28
коки
роботи
1941
1940-
1941
Рік
загибелі
■ ч і м пади і І
причина і місце загиоел»
— Заарештований більшовиками. Пропав
безвісти.
17.01.1945
Був серед добровольців до УПА на
Волині. Ройовий. Загинув у складі СКВ у
сЖривче.
3. Ризак
Степан Михайлович
"Скиба"
1942
— Пропав безвісти.
4. Нижник
Василь Іванович
1913
1943-
1944
04.1944 Загинув на Волині у складі УПА.
5.
6.
7.
Бартків
Василь Дмитрович
Галанджій
Петро Васильович
Бугера
—
1914
1924
"Батько"
"Довбуш",
"Олекса"
"Клен"
осінь
1944-1945
з жовтня
1944
1946
04.1945
05.1946
28.03.1947
Пропав безвісти.
Пропав безвісти.
Загинув під час облави військ
Петро Іванович
(28.03.1947) НКВС.
Список станичних села Гуштинка
Прізвище,
ім'я, по батькові
1. Івасечко
Василь Миколайович
2. Гурман
Петро Михайлович
3. Наконечний
Василь Михайлович
4. Хоркавий
Микола Антонович
5: Стасюк
Степан Васильович
6; Івасечко
Степан Миколайович
Р.н.
1901
1912
1913
1916
1923
1908
Псевдо
—
"Ластівка"
—
"Денис"
"Карпо"
"Снігур"
Роки
роботи
до 1939
1939-
іолп
\учи
1941
|У4<£-
03.1945
03.1945-
03.1946
04.1946-
7.08.1947
< Рік
загибелі
—
28.08.1945
—
• •.• •
23.03.1945
7.08.1947
Причина І місце загибелі
Пропав безвісти.
Загинув під час облави військ НКВС.
Відбув ув'язнення.
Відбув ув'язнення.
Загинув у бою в урочищі на Говді біля
І ванкова.
Загинув, потрапивши у засідку.
км і шириною 4 км, був густо оточений німцями. Це
перше бойове хрещення сотні "Сірі вовки", яке
закінчилось повною перемогою молодої УПА. У
цьому бою ворог утратив майже 300 вбитих, багато
поранених. Наші втрати — 4 вбитих, 12 поранених..."
На підмогу революційно-повстанському руху
влітку 1943 року до краю з Волині почали
пробиватися перші повстанські відділи, що вступали
в бої з німецькими окупантами. Сотня "Тополі"
(справжнє ім'я невідоме) мала підібрати і
підготувати резерв УПА. У листопаді цього року
повстанці "Тополі" здійснили успішну акцію
проти п'ятдесяти німців-збирачів контингенту у
с.Вовківці. Подія розгорталася так. Дівчата-
розвідниці Текля Довганюк і Євдокія Жолоба-
нюк детально вивчили розташування ворога.
Окупанти спали у двох кімнатах, зброю тримали
на веранді. Горіли карбідові лампи, тож усе було
на видноті. Знявши вартового, повстанці
обступили хату й закомандували: "Хенде хох!"
Побачивши цівки кулеметів у вікнах, німці здалися,
їх, правда, не вбивали, щоб не спровадити
каральної акції на село, а тут же, на ослоні,
відміряли кожному по 25 буків і відпустили.
Наступного дня німецькі війська за напад спалили
третину села.
У грудні 1943 року на Скалеччину з Волині
примарширував курінь УПА "Крука". Очолював
його Богдан Федик. Народився 1919 року в
с.Мечищів Бережанського району Тернопільської
області. У 1934-1941 роках перебував за
кордоном. Служив у батальйоні "Нахтігаль" від
квітня 1941-го. З вересня 1943-го був
командиром сотні "Холодноярці" військової округи "Ли-
соня" на Бережанщині. Важкопоранений у боях.
Відділ наробив великого переполоху серед
німців. Але біля Тванкова його оточила
моторизована група чортківського гауптштурмбанфю-
рера Гідельмана. Відбувся бій, в якому повстанці
зазнали втрат у живій силі і зброї (1 гармата,
боєприпаси, польова аптека, література).
Вирвавшись з оточення, подалися на Чортківщину.
.31
Курінь "Крука" був одним з найстаріших
військових формувань УПА. Добре вишколений,
озброєний, він прославився рейдами по Волині та
Галичині. Потрапивши влітку 1944 року в зону
великих більшовицьких облав, "Крук" повністю
втратив своїх людей. 7 травня 1944 року у бою з
"совітами" під Сосулівкою, що в Чортківському
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
79
районі, Богдан Федик загинув. Розповідають, що
червоні скидали у вогонь і попалили мертвих і
поранених.
Сьогодні на тому місці не залишилося й сліду,
хоча раніше було кілька могилок, які селяни
відвідували на Великдень.
20 грудня 1943 року на хутірці при дорозі з
Іванкова до Циган відбулася ще одна сутичка
між німцями і повстанцями. Фашисти над'їхали зі
Скали-Подільської на двох автомашинах. Під
час бою загинули чотири стрільці УПА, одного
важко поранили. Загорілася стодола господаря
Івана Даниловича Пакуляка, у якій перебували
упівці. Озлоблені німці за це розстріляли сусіда
Івана Олексійовича Гречуху, а Пакуляка
зв'язали і живцем кинули у палаючу стодолу.
Повстанці відійшли. Загиблих поховали за
залізницею, а померлого пораненого — у Грабо-
вецькому лісі.
Навесні 1944 року, щоб роздобути зброю,
підпільники декілька разів намагалися роззброїти
відступаючих окупантів. 18 березня бойова
група ОУН у Іванкові відібрала в мадярів 4
гвинтівки, але ті зчинили крик, підоспіла
допомога. Окупанти забрали з собою 4-х заложників
— Василя Дісяка, Петра Придку, Василя Придку
та Миколу Буртняка. Петра Придку, напевне,
розстріляли, бо він не повернувся, інших
відпустили.
1 березня 1944 року у цьому ж селі в хаті
Петра Пакуляка відбулася перестрілка німців з
повстанцями, під час якої загинули упівець "Ко-
бець" з Волині і селянин Іван Калуцький. -32
Того ж дня відділ провідника Івана Стецка
успішно роззброїв кількох мадярів та німців у
Олексинцях.
У березні при відступі німці пригнали 200
овець на фільварок у село Вовківці. Повстанці
фільварок спалили, а овець перегнали до Сапогова
у розпорядження сотника "Тополі".
Успішну засідку на відступаючих здійснили
повстанці в урочищі Сапогівська печера, де
захопили шість автомашин зі зброєю.
Пробували роззброювати партизанів-енкаве-
дистів. Наприклад, 15 березня 1944 року у
Стрілківцях підпільники спочатку вирішили напоїти
їх, але гірко прорахувалися. Коли не вистачило
спиртного, місцевий підпільник спішно побіг за
горілкою, а "Моряк" (повітовий провідник юнацтва
Іван Хороший), не дочекавшись його, з криком
"Руки вверх!" убіг до хати. У цю хвилю від
причільного вікна хтось блиснув знадвору
ліхтариком. Цим скористався енкаведист. Куля була
смертельною. Молодіжна повітова організація
втратила щирого патріота-провідника.
З наближенням фронту ОУН повела широку
кампанію серед населення на здобуття зброї.
Відгукнувшись на клич: "Кожний українець і
українка здобувають зброю і військове майно!",
сільська молодь поспішила на поля битв. Багатьох
з них, правда, спіткали нещасні випадки.
Зокрема, при необережному поводженні з гранатами,
як це сталося у Гермаківці з Дмитром Скрипчу-
ком та Богданом Рудкою.
В акціях пошуку зброї брали участь також
дівчата. Станична з села Капустинці Павліна
Біноні (член ОУН з 1943 р.) у своєму спомині
зауважує: "Я приладнала старий дірявий мішок,
щоб видно було кропиву, і носила в ньому з поля
гранати, автомати, навіть поламані набої, диски
автоматні, кулеметні... Те все ремонтувалось і
магазинувалось"...
Зародження УПА на Волині та Поліссі,
пропагандистські рейди волинських загонів у
Надзбруччі, поява у краю перших боївок СКВ
піднесли бойовий дух населення. Нарешті
припинилися балачки про можливість чи неможливість
створення власних сил, про безперспективність у
будівництві Самостійної Соборної Держави.
"Український велет двигнув плечима. Запахло
духом революції", — писав речник ОУН. •"
"ЛЮБІТЬ її, ЯК РІДНУ.
ВОНА НЕ ЗРАДИЛА
УКРАЇНУ..."
Галицькі дівчата і жінки у національно-
визвольній боротьбі краю стояли поряд з юнаками
і чоловіками, ділили навпіл всю тяжкість великої
української справи. Вони так само вправно тримали в
руках зброю, відстрілювалися до останнього
патрона і вдавалися до самогубства у безвихідній
ситуації.
З тих часів до наших днів пощастило дожити
небагатьом. Вдалося зустрітися з підрайоновою і
станичною УЧХ Володимирою Щикульською
("Сила") з села Цигани. Кмітлива і розсудлива
патріотка у сорокових роках ціпко управляла
призначеним тереном, налагоджувала зв'язки на
Жилинці, Скалу-Подільську, Гуштин, Бурдяківці,
Іванків.
У 1991 році Володимира, подолавши опір
місцевої номенклатури, домоглася відбудови
сплюндрованої більшовиками могили Героїв на тому ж
місці, де і була колись.
Часто дівчат призначали зв'язковими, спецкур'є-
рами. Шутяк Ярославі Миколаївні (пс. "Гомін",
"Заграва") з села Верхняківці у 1943 році доручили
пост підрайонної провідниці дівочої сітки "Юнак",
де вона працювала у підпорядкуванні окружної
провідниці "Криці". З поверненням більшовицької
80
Ш
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
системи стійка підпільниця забезпечувала зв'язок
між районним та надрайонним Проводами
Служби Безпеки. Ярославу ув'язнили 13 грудня 1947
року на хуторі Добринівка біля Констанції.
Згодом радянський суд виніс їй суворий вирок.
Перебуваючи на каторзі, дівчина стала учасницею
норильського повстання 1950 року. Коли
повернулась додому, впала старенькій матері у ноги і
сказала: "Простіть мене, мамо, що стільки
причинила вам горя". У відповідь почула: "Не
картай себе, доню. Я горда за тебе, що ти не
зрадила і мене, і нашу Україну. І буде той час, Слав-
цю, буде, коли Україна вголос зголосить про
свою гордість за таких, як ти"...
Під поетичним псевдо "Русалка" славно
боролася Ганна Данилюк із Жилинців. Закінчивши
санітарні курси, вона надавала всебічну допомогу
повстанцям. Потрапила у полон під час великих
облав у травні 1944 року. Під час катувань Ганна не
видала друзів по зброї, чим подивувала слідчих
енкаведистів. У скалецькій тюрмі "Русалці"
відбили нирки. У Сибіру лежала при смерті, але
лікар зробив їй вдалу операцію. Вона вижила.
"Молись, детка, твоя молитва тебя спасла.
Молитва — она дороже золота", — сказав їй на
прощання рятівник.
Довгих дванадцять років, з 1944 по 1956 рік,
мучилась дівчина на каторзі. Коли повернулася
додому, усе село вийшло її зустрічати. Не забули
доброту і мужність Ганни. Дорослі казали дітям:
"Любіть її, як рідну. Вона не зрадила Україну".
Навіть у час німецької окупації діяльну
участь у становленні і зміцненні підпільних
структур брали станичні Ганна Хвинюк ("Іскра")
з села Худиківці, Ганна Перепилюк ("Бистра") з
Залісся, Анастасія Фігус ("Тирса") із Сапогова
(її матір закатували більшовицькі карателі),
Ольга Чорпіта ("Полтавка") з Скали-Подільської —
районна провідниця дівочої молодіжної сітки. У
1941-44 роках поєднувала підпільну діяльність з
працею у Борщівському банку та районній
молочарні. Відбула десять років каторги.
Батько, мати і два брати її були депортовані до
Сибіру. Мужній загін борців-патріоток
поповнили станична Ганна Яремко із Гермаківки (після
побиття червоними садистами померла вдома),
розвідниці і зв'язкові Гафія Буртняк ("Лілія") з
с.Нижнє Кривче, Ярослава Дунець ("Іскра") з
с.Вовківці, Ольга Жмуд ("Ружа") з
с.Мушкатівка, Орися Григорів з Білівців, Софія
Конгренович з Пилатківців, Марія Недопи-
тальська з Шишківців та багато-багато інших.
Наші дівчата вели чималу роботу і на
пропагандистському терені: дбали про випуск і
розповсюдження іцейно-виховних матеріалів, проводили
сходини з людьми, гутірки, описували хроніку боїв... До
підрайонної провідниці політичної сітки Олени
Житинської-Стефанів ("Ірка"), доньки січового
стрільця і члена ОУН із Сапогова, сходилися
підпільні зв'язки терену, бо Сапогів за німців був
одним із центрів підпільного руху. Село,
розташоване у глибокій балці повіту, займало вигідне
географічно-тактичне місце для організації нарад
Проводу та вишколу кадрів.
Зв'язок із сапогівського центру на інші села
надійно забезпечували дівчата Анастасія Стефа-
нюк (до Бабинців), Анастасія Гаврилюк-Стефанів
(до Стрілківців), Марія Томенчук (до Вовківців),
Ганна Тимків (до Нижнього Кривча), Марія Шу-
пик (до Гермаківки), Наталка Соломон (до Сков-
'ятина). Мало кого з цих та інших зв'язкових
обминули куля або каторга.
Гідним прикладу було життя підпільниці Ольги
Василівни Явдощук ("Чорногора") зі Стрия, яка
пов'язала життя з нашим краєм. Дівчина вийшла
заміж за стрільця УПА Степана Мартиновича Ма-
ковського із с.Бурдяківці ("Верховий") з відділу
"Підкови". Дванадцять років совітських концтаборів
стали для неї справжнім пеклом.
До ОУН молода дівчина вступила у 1937
році. У листопаді 1940-го працювала у системі
українського допомогового комітету в
польському місті Сяноку. Звідси Провід ОУН направив
Ольгу друкаркою до референтури пропаганди
Центрального Проводу ОУН у м. Кракові.
Друкуючи матеріали, Ольга познайомилася з діячами
ОУН Степаном Ленкавським, Миколою
Лебедем, Ярославом Стецьком, Романом Шухевичем,
Миколою Лемиком та іншими провідними
особами.
Через кілька місяців за наказом Проводу
Ольга знову повернулася на Україну. Працювала у
Львові, трохи пізніше — на Берестейщині. У
1943 році тричі побувала в окупованому Києві,
куди привозила літературу і листівки.
З наближенням Червоної армії Ольга Явдощук
виконувала функції розвідниці у відділі "Олега"
(справжнє прізвище невідоме) на Кам'янеччині.
Згодом прибула на Волинь. І будні, і свята
прописали її в Дерманських лісах, де проходила вишкіл у
школі радіозв'язку УПА.
ЗО липня 1944 року під час великих облав
"Чорногора" з кількома дівчатами була заарештована. На
допиті не видала нікого. Навіть власного імені не
сказала. Назвалася Паранею Степанюк. З цим
прізвищем пройшла крізь концтабори.
Активну участь у збройному русі ОУН-УПА
брали сестри Ганна, Марія та Катерина Слободян із
Бурдяківців. їх батька НКВС розстріляв 1941 року в
Умані. Старша Ганна народилася 25.01.1923 р. Член
ОУН, учасниця багатьох повстанських боїв.
Розстріляна облавниками в 1947 році. її чоловік —
Гаврилюк Іван Семенович (виходець із с.Гуштин)
загинув у повстанських лавах 14.06.1949 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
81
Середущою була Марія. Народилася
9.06.1924 р. Член ОУН (пс. "Бистра", "Зелена").
Навчалася у Чортківській гімназії. У підпіллі
була зв'язковою підрайонного провідника СБ
Дмитра Плаксія ("Луг"). Мала ідеологічний та
медичний вишкіл і успішно впроваджувала його
на практиці. її двічі заарештовували. Перший
раз це сталося у Львові, під час переїзду
залізницею Львів-Тернопіль їй вдалось утекти. У
1947 році була заарештована вдруге і засуджена
більшовицьким судом до 25 років концтаборів.
Повернулась додому знесиленою, хворою.
Померла в 1990 році.
Наймолодша Катерина теж пішла шляхами
старших сестер. Була членкинею юнацької сітки
"Юнак". Працювала розвідницею. Після
погрому підпілля проживала нелегально в Чернівцях
та селах Чортківщини. Заарештована у січні
1950 року. Вирок радянського суду був для неї
суворим — 25 років концтаборів.
Дожила Катерина до світлого часу відродження
України. З 1990 року — беззмінна учасниця Руху, з
1992 року — Конгресу Українських Націоналістів.
Безкорисливо працює над увічненням пам'яті
борців. На місцях загибелі сестри Ганни та її
чоловіка Івана поставила пам'ятні хрести з
написами: "За кров, за сльози, за руїну, верни нам, Боже,
Україну", "Здобудеш Українську Державу, або
згинеш у боротьбі за неї".
З цього ж села добре відома зв'язкова ОУН
Ольга Василівна Соловій ("Незламна"). Перший раз
Ольгу заарештували в 1946 році в селі Босири
Чортківського району й засудили до 10 років
тюрми. Але "Незламна" вирвалась з-під арешту.
Вдруге її схопили в 1949 році в селі Лосяч і
запроторили у концтабори Півночі...
Однією з найдосвідченіших зв'язкових була
підпільниця Ганна Федорівна Матіїва
("Малина"), яка народилася у селі Нівра. Нині з
гордістю згадує, як у 1940 році присягнула на
вірність ОУН. Перед портретом Тараса
Шевченка та іконою Святої княгині Ольги, які свічка
висвічувала полум'ям, проказала Декалог з
піднятими угору двома пальцями руки, відповіла
на контрольні запитання про революційну
боротьбу.
З цієї пори (повних десять років!) "Малина"
виконувала обов'язки районної зв'язкової.
Сходила пішки сотні кілометрів, несучи за
призначенням накази і звіти Проводу. Підпільниця
досконало володіла стрілецькою зброєю та
санітарною справою. Ганну чотири рази
заарештовували більшовики. Але вона не зламалась, не
зрадила десятої заповіді націоналіста — "Ні
тортури, ані смерть не приневолять тебе зрадити
тайни".
Про підпільницю Юлію (на жаль, відоме лише
ім'я) повідомила Марія Бендзеля з Вовківців.
Поранена дівчина лікувалася у неї вдома.
Патріотка згодом загинула, залишивши по собі
одну-єдину світлину.
Українському підпіллю допомагали навіть
малі діти. Під час першої більшовицької
окупації семирічне дівча Катрусю Лядобрук
("Китиця"), доньку станичного господарника
"Старого" з Гермаківки, навчили сповіщати про
небезпеку, коли підпілля збиралося разом.
Безстрашна маленька "Китиця", незважаючи на
смертельну загрозу, потаємними стежками не раз
супроводжувала революціонерів та приносила їм
вісті, роздобуті завдяки дитячій кмітливості. їх
оселю сплюндрували, батька розстріляли
емдебісти. "Китиця" ще довгий час перебуватиме
у добрих людей, очікуючи татка. Влітку 1950
року Катрю разом з матір'ю схоплять "стрибки"
й завезуть до Сибіру на довгі роки.
Змагаючись у лавах ОУН-УПА, сотні
українських дівчат та жінок, які загинули, перебули
концтабори, завоювали вічне право називатися
незламними борцями за державність нації.
6 — 7045
82
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Керівний склад Проводів ОУН-УПА
Чортківського округу, (надрайону), Мельнице-Подільського,
Борщівського, Скала-Подільського районів.
Цпптігіпгии'иії гпгп\/г /нялпямлн\
Назва референтур 1. Шиманський Володимир («Мартин»). Загинув 8 травня 1941р.
Голова проводу ОУН 2. Татарнюк Михайло («Бій», «Хорив») (з травня по вересень 1941р.).
3. Галаса Василь («Орест», «В'юн») (з липня по грудень 1942р.).
4. «Володимир» (справжнє прізвище невідоме).
5. «Еней» (справжнє прізвище невідоме). Загинув у квітні 1945р.
6. «Сидір» (справжнє прізвище невідоме). Загинув у травні 1947р.
7. Сказінський Іларій («Крига», «СВУ»), Загинув у грудні 1951р.
Військово-організаційна 1. Стецко Іван Михайлович («Меткий»), Загинув 25 травня 1946р.
референтура 2. Братків Іван Семенович («Омелян»). Загинув 25 травня 1946 р.
Референтура пропа- 1. Юрчинська Мирослава («Іскра»). Заарештована у липні 1945р.
ганди 2. Папчук Микола Васильович («Іскра»), Заарештований 10 лютого 1946р.
3. Чорпіта Михайло Іванович («Зір»), Загинув 1 травня 1947р.
Референтура Служби 1. Курдидик Богдан («Дік»). Загинув 17 лютого 1945р.
Безпеки (СБ) 2. Пінязь Іван Олексійович («Око», «Сівач»). 1949р. переведений у Копичинський
надрайон. Заарештований 8 листопада 1952р.
3. Ярчук Михайло Васильович («Гарт», «Клим»). Загинув 2 грудня 1952р.
Господарська рефе- 1. Батринчук Теодор Ілліч («Гриць»). Загинув 10 березня 1945р.
рентура
Референтура Українсь- 1. Болещук Марія Франківна («Мотря»). Заарештована 19 січня 1946р.
кого Червоного Хреста 2. Понятишин Марія («Леся»), Загинула 7 травня 1945р.
(УЧХ) 3. Бабуняк Ірина («Ніна»). Загинула 7 травня 1945р.
4. «Мирослава» (справжнє прізвище невідоме). Загинула у вересні 1948р.
Молодіжна референтура 1. («Криця»). Справжнє прізвище невідоме. Пропала безвісти.
Мельнице-Подільський район
Назва референтур •
Голова проводу ОУН 1. Зуляк Роман Романович («Джаган»). Загинув 20 липня 1941р.34
2. Назарків Андрій Петрович («Зелений»). Загинув 12 травня 1952р.
Військово-організаційна 1. Гаврилюк Михайло Петрович («Знаний», «Сурма»), Загинув 1946р.
референтура 2. Прудивус Павло Іванович («Іван»). Загинув ЗО липня 1946р.
3. Панасюк Володимир Михайлович («Микола», «Цяпка», «Фукс»). Загинув 1946р.
4. Соколянський Олександр Кирилович («Шура»). Загинув 24 травня 1946р.35
Референтура пропа- 1. «Гнат» (справжнє прьізвище невідоме). Загинув у березні 1948р.
ганди
Референтура Служби 1. Андрійчук Василь Михайлович («Орел»).
Безпеки (СБ) 2. Слишинський Степан Якимович («Комар», «Маркіян»). Загинув 19 серпня 1953р.
Господарська рефе- 1. Колодрубський Павло («Діброва»). Полонений у квітні 1946р.
рентура
Референтура Українсь- 1. Кукурудза Гафія Василівна («Зірка»). Загинула 27 травня 1946р.
кого Червоного Хреста
(УЧХ) 2. («Уляна»). Справжнє прізвище невідоме. Загинула у вересні 1948р.
Молодіжна референтура 1. Колодрубський Степан («Хмара»). Полонений у квітні 1946р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
83
Борщівський повіт (район)
Назва референтур -
Голова проводу ОУН 1. Вец Омелян (з 1934 по 1941 р.)
2. Петришин Роман Дмитрович («Гнат») (з 1941-1944 рр.). Пропав безвісти.
3. Никифорчин Микола Микитович («Колос»), (з 1944-1945 рр.) Пропав безвісти.
4. Бук Іван Костянтинович («Вій», «Граб», «Мартин», «Ярема»), Загинув 2 січня 1945.
5. Ризак Дмитро Федорович («Чорнота», «Богдан», «Улас»). Загинув 4 грудня 1945 р.
6. Малиник Дмитро Іванович («Потап», «Мартин»), Загинув у грудні 1951 р.
Військово-організаційна 1. Зарицький Іван Михайлович («Рись», «Слов'ян»). Загинув 19 квітня 1947 р.
референтура 2. Охітва Павло Антонович («Буй-тур»), Загинув 18 липня 1944 р.
Референтура пропаган- 1. Штойко Іван Васильович («Соловій»), Загинув 27 березня 1945 р.
ди 2. Грицак Левко Андрійович («Сірий»). Загинув 17 листопада 1945 р.
3. Андрійчук Василь Михайлович («Максим»). Загинув 3 листопада 1947 р.
4. Мартюк Хома Петрович («Охрім»). Загинув 14 жовтня 1952 р.
Референтура Служби 1. «Демко» (справжнє прізвище невідоме). Загинув у березні 1945 р.
Безпеки (СБ) 2. Сапіщук Степан Іванович («Бронз»). Загинув 17 листопада 1945 р.
3. Ярчук Михайло Васильович («Гарт», «Клим»). З 1949 р. референт СБ Чортківського
надрайону. Загинув 2 грудня 1952 р.
4. Лукій Михайло Васильович («Нечай», «Прометей»). Загинув 24 липня 1950 р.
5. Гнибіда Володимир Васильович («Неплюй»), Загинув 2 грудня 1952 р.36
Господарська референ- 1. Андрійчук Василь Михайлович («Бор»). З квітня 1944 р. по серпень 1945 рр.
тура
Референтура Українсь- 1. Лучка Ганна Миколаївна («Кленя»), Загинула 3 квітня 1946 р.
кого Червоного Хреста
(УЧХ)
Молодіжна референту- 1. Дідур Юрій Іванович («Син»), Загинув 1941 р.
ра 2. Хороший Іван Манолійович («Моряк»), Загинув 15 березня 1944 р.
3. Буяр Богдан Пилипович («Марко»). Заарештований 1945 р.
Голова проводу ОУН 1. Демнік Дмитро Федорович («Зір»). Загинув 23 травня 1944 р.
2. Пакуляк Володимир Миколайович («Приходько», «Бій»). Загинув 17 квітня 1944 р.37
3. Бугера Володимир Васильович («Панас»). Загинув 17 квітня 1945 рр.38
4. Івасечко Василь Миколайович («Роман»). Загинув 18 червня 1945 рр.39
5. Штойко Микола Петрович («Богун»). Загинув 15 серпня 1951 р.40
Військово-організаційна 1. Івасечко Василь Миколайович («Роман»). Загинув 18 червня 1945 рр.41
референтура
Референтура пропаган- 1. Гайдамаха Микола Петрович («Ворон»). Загинув 17 квітня 1945 р.42
ди 2. Гоцуляк Василь Онуфрійович («Орлик»). Вийшов з каяттям. 11 травня 1946 р.
3. Ліщинський Іван Антонович («Матвій»). Загинув 14 жовтня 1952 р.
Референтура Служби 1. Рибак Іван Васильович. Загинув 17 квітня 1945 р.43
Безпеки (СБ) 2. Гуляс Степан Михайлович («Мах»), Загинув 26 травня 1946 р.44
3. Рогачук Павло Юрійович («Арсен»), Загинув 1 листопада 1945 р.
4. Соловій Ярослав Васильович («Нечай»), Загинув 21 січня 1949 р.
Господарська референ- 1. Ризак Степан Михайлович («Скиба»). Загинув 1945рр.45
тура
Референтура Українсь- 1. Гарасимів Василь Михайлович («Грім»), Загинув 25 лютого 1945 р.
кого Червоного Хреста
(УЧХ)
Молодіжна референту- 1. Килимник Богдан Степанович. Загинув 17 квітня 1945 р.46
ра 2. Штойко Микола Петрович («Богун»). (з 1945 по 1946 рр.)47
6*
84
■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Володимир Бугера ("Панас"). Н. в
с.Іванків. Провідник ОУН Скала-
Подільського району. Загинув 17
квітня 1945 р.
Андрій Назарків ("Зелений") з дружиною Марією.
Н. в с.Гермаківка. Провідник ОУН Мельнице-
Подільського району. Загинув 12 травня 1952 р.
Михайло Гаврилюк ("Сулима").
Н. в Мельниці- Подільській.
Організаційний референт ОУН
Мельнице-Подільського району.
Загинув 1946 р.
Дмитро Демнік ("Зір"). Н. в
с.Бурдяківці. Провідник ОУН Скала-
Подільського району. Загинув 23
травня 1944 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
85
й*!*****'».
Михайло Татарнюк ("Бій", "Хорив"). Н.
в с.Озеряни. Провідник ОУН
Чортківської округи (травень-
вересень 1941 р.). Нині проживає у
Канаді.
Члени та симпатики ОУН біля могили борцям за волю
України, насипаної улітку 1941 р. в с.Гермаківка
Василь Галаса ("Орест", "В'юн"). Н. в
с.Білокриниця Підгаєцького району.
Провідник ОУН Чортківської округи
(липень-грудень 1942 р.) Провідний
діяч визвольної боротьби на Закерзонні,
Волині та Поліссі. Ув'язнений 11 червня
1953 р. спецгрупою МДБ. В'язень
більшовицьких тюрем.
4%
Могила у Чорткові, де поховано 800
в'язнів, розстріляних енкаведистами у
Чортківській тюрмі 1940-1941 рр.
86
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Члени та симпатики ОУН
біля могили борцям за
волю України, насипаної
улітку 1941 р. в
смт.Мельнице-
Подільській.
Актив ОУН с.Олексинці
біля могили борцям за
волю України.
Підрайонний провідник
ОУН Василь Николин
("Мороз"), (в центрі).
Пропав безвісти.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
87
Франко Верцімаха. Н. в
с.Бурдяківці. Член ОУН.
Розстріляний енкаведистами
влітку 1941 р.
Богдан Чайковський. Н. в
с.Бурдяківці. Член ОУН.
Розстріляний енкаведистами
влітку 1941 р.
Володимир Мулик ("Сірко"). Н.
в с.Верхняківці. Стрілець УПА.
Загинув 12 липня 1945 р.
Члени і симпатики ОУН с.Верхнє Кривче. Степан Татарчук
("Рись", "Богун") (в центрі). Загинув 17 листопада 1951 р.
"ЧОМ«у' ' ПОТРІБНА БУЛА
чйсш в Ш
Н ■' (*
ПІДЕМО НІКІ л
О
ЕРН.ШОВПЯ, 194 1 р.,-
"Чому потрібна була чистка в ОУН", Титульна сторінка книги
виданої у Теребовлі 1941 р.
88
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
-
Могила українських патріотів, розстріляних
гестапо на полі Чортків — Стара Ягільниця
27 листопада 1942 р.
Спільна могила £2-ох українських по
літвя?нів членів і псчленів С»и ро
зстрі*'/;Гих нішгцьк йми огричииками
дня 27. листопадові рлт полі Чорт
і ків - (лі ра Ягоііїші я.
І її висип в народ з пошани до Героїв
|після п'яти днів ?руйиуваііа злочин
ними німецькими руками.
Спочили в ній слідуючі Герої:
і. Баблк г,
2. БІДОВШ (:ЦЬ Т.
| 3. Борис І.
4. Боргс С.
Щл Ьурі о *§*
6. Васииак Г.
7. о. Ви^вицький
8. Гама$ овський
9. Гарга І.
10. Гірняк
11. Григорович
$И2. Жовнфчук М.
13. Закшгвський С.
І4* Змислові.й ГІ.
&15. Кобеленм ий І»
В'. 16. Копач Лі.
ї'17.-др. Коссак О.
* Ш, Кушнірик П.
|19. Лсвицький В.
§20. Лівонський В.
!і'2І. Магур В*
23. Мельникопич О.
124. Мельни;-«тич Т,
Л Мір, М#ЛІ иичук
•*> нгр. Мисик пі І.
2?. Юудрий В.
і;В. НемЗД.івськнй О.
2< . НгМерївський С.
3$, Ппкчиігкн 10.
; ь Па рас ю* Лі.
Я2. Патик а..
:;3. Печорський ЛЬ
34. і нж. Попе; ь В.
Зі. І | ишхкта І .
сО. Ревуцький О.
37. Рс'вуцькИй Т.
с8. Сатурсььий Р.
39. Сельський Р.
40. Сілсііьний Аі.
41. Содорук В.
42. Сорук І .
<3. "Сорока Б.
44. Сливка ІО>.
45, Ста нісл*: кіп ЛІ.
4(>. Терлиць-нй С.
47. Ти\огич В.
<8. Туліиський (:;.
40* Ходорівський
10. Чайка О.
51. ІПоит М.
Шш Юрах Н.
Список жертв, розстріляних на полі Чортків —
Стара Ягільниця 27 листопада 1942 р. (Зворотний
бік світлини).
Станіслав Закшевський. Н.в
с.Гермаківка. Член ОУН.
Розстріляний гестапо 27
листопада 1942 р. на полі Чортків-
Стара Ягільниця.
Іван Скорохід. Н. в м.Борщів.
Підпільник ОУН. Загинув навесні
1944 р. у Львові під час перестрілки
з гестапівцями.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
89
Теодор Аксентіїв. Н. в
сГермаківка. Лікар.
Застрілений польською
боївкою 12 квітня 1944 р.
Станичний організатор
ОУН Павло Матіящук
("Дорош"). Н. в
с.Мушкатівка. Загинув
у 1947 р.
Товариство "Січ" у с.Гуштинка.
1942-43 рр.
Іван Цюник. Н. в
с.Іване-Пусте. Стрілець ]
УПА. Смертельно
поранений польськими
фольксдойчерами 13
лютого 1944 р. у
сГермаківка.
Петро Вовчук. Н. в
сГермаківка. Фельдшер.
Застрілений польською
боївкою 12 квітня 1944 р.
8ЯІ? іШ
Василь Кравчук ("Квітка"). Н.
в с.Нівра. Член ОУН з 1938р.
Застрілений польськими
фольксдойчерами з 12 на 13
грудня 1943 р.
90
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Карта Борщівсьиого і Мельнице-Подільського районів, виготовлена членами збройного підпілля у 1941-1944 роках.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
91
**>£&
Павло Прудивус ("Іван"). Н. в сІване-Пусте.
Заступник провідника ОУН Мельнице-
Подільського району. Затнув ЗО липня 1946 р.
Степан Слишинський ("Комар"). Н. в
с.Завалля. Референт Служби Безпеки
Мельнице-Подільського району. Затнув 19
серпня 1953 р.
Іван Зарицький ("Рись"). Н. в с.Сапогів.
Референт-військовик і підрайоновий терену
Борщівського районного Проводу ОУН.
Загинув 10 квітня 1947 р.
Степан Сапіщук ("Бронз") Н. в с.Сосулівка
Чортківського району. Референт Служби
Безпеки Борщівського району. Загинув 17
листопада 1945 р.
92
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Василь Івасечко ("Роман"). Н. в с.Іванків.
Провідник ОУН Скала-Подільського
району, районний референт-військовик.
Загинув 18 червня 1945 р.
Мирослава Юрчинська ("Іскра"). Н. в
м.Чортків. Референт пропаганди
Чортківського окружного Проводу ОУН.
В'язень більшовицьких концтаборів.
Передчасно померла.
Володимир Пакуляк("Приходько"). Н. в
сіванків. Провідник ОУН Скала-Подільського
району. Загинув 17 квітня 1944 р.
Микола Папчук ("Іскра"). Н. в с.Зелена Вільховецька.
Референт пропаганди Чортківського надрайонного
Проводу ОУН. Заарештований 17 лютого 1946 р. В'язень
більшовицьких тюрем і концтаборів. Передчасно помер.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
93
Теодор Батринчук ("Гриць"). Н. в с.Озеряни.
Господарчий референт Чортківського окружного
Проводу ОУН. Загинув 10 березня 1945 р.
$**'■■
■'■■-, ;:;'*?;;;:
явив
і^ : \^Ч
^0%
Іван Хороший ("Моряк"). Н. в с.Іванків.
Повітовий провідник юнацтва ОУН. Загинув
15 березня 1944 р.
Ярослав Рудка ("Чорнота"). Н. в с.Гермаківка.
Член повітового Проводу юнацтва ОУН.
Пропав безвісти.
Василь Калуцький ("Тригуб"). Н. в
с.Гермаківка. Чотовий УПА. Учасник бойових
дій УПА на Волині. Організатор
самооборонних кущових відділів. Застрілився у 1946 р.
94
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Льонгин Шиманський ("Гармаш"). Н. в
м.Борщів. Член обласного Проводу юнацтва
ОУН. Політвиховник старшинської школи
УПА "Олені". Загинув весною 1944 р. у
Львові під час перестрілки з гестапівцями.
Володимир Біланюк. Н. в с.Підпилип'я.
Надрайонний провідник ОУН Кам'янеччини.
Розстріляний гестапо 1943 р. у Кам'янці-
Подільському.
Мартин Захарків ("Підкова"). Н. в с.Дубівка.
Організатор і командир самооборонного
кущового відділу на Скалеччині. Загинув
24 січня 1945 р.
Франко Забродський ("Шплінт"). Н. в
м.Борщів. Складач підпільної друкарні в
Озерянах (1943-1944 рр.). В'язень
більшовицьких концтаборів.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
95
Є
Степан Ярема ("Хвиля"). Н. в
сГермаківка. Стрілець УПА.
В'язень більшовицьких
концтаборів.
Перша боївка УПА на Мепьниччині. Командир Дмитро Гончар
("Стріл"), уродженець с.Завалля (в центрі). Загинув у 1946 р.
Стрілець Василь Цюник ("Змій"), уродженець с.Іване-Пусте
(крайній справа). Загинув 24 січня 1947 р.
*)
5 ^** *^-у
V *іуі \м~, мс*V^ /*£• ^*# М<?г
* ш
«^
Квитанції-звіти про збір і магазинування трофейної зброї для потреб УПА на Борщівщині. 1944 р.
96
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
';Щї- '■■::::■:
Павло Хамчук ("Бистрийи). Н. в с.Великі Чорнокінці
Чортківського району. Організатор і командир
куреня УПА "Сірі вовки". Загинув у 1948 р.
Іван Щикульський ("Рубач"). Н. вс.Цигани.
Член ОУН. Інструктор старшинської школи
УПА "Олені". Сотник УПА куреня "Сірі вовки".
В'язень більшовицьких концтаборів.
Микола Навізівський
("Бурлака"). Н. в
сВорвулинці
Заліщицького району.
Чотовий куреня УПА
"Сірі вовки". Загинув на
початку квітня 1945 р.
Ганна Крик. Н. в с.Шупарка.
Зв'язкова збройного підпілля ОУН.
В'язень більшовицьких концтаборів.
ЖІ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
97
Володимира Щикульська
("Сила").Н.вс.Цигани.
Підрайонний референт УЧХ,
станична. Депортована до
Сибіру.
X
В1!
ИІ
Василина Яворська ("Радоя"). Н. в
с.Вовківці. Член збройного підпілля
ОУН. Застрілилась 15 жовтня 1949 р.
ОІ^ЦЧ-'ШІм • "«• І
Загинула смертю хоробрих на
Борщівщині.
Ярослава Шутяк ("Заграва") (ліворуч). Н. в с.Верхняківці.
Зв'язкова Чортківської надрайонної референтури Служби
Безпеки. В'язень більшовицьких концтаборів. Дарія
Замосьна. Н. в с.Слобідка Мушкатівська. Учасниця
повстання у концтаборі Норильська. 1953 р.
7 — 7045
Ганна Данилюк
("Русалка") (ліворуч).
Н.вс.Жилинці.
Санітарка і розвідниця
УПА. В'язень
більшовицьких
концтаборів.
98
■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Підпільниці ОУН, сестри Ганна, Марія, Катерина Слободян, (зліва
направо). Н. в с.Бурдяківці. Ганна загинула 4 травня 1945 р., Марія і
Катерина — в'язні більшовицьких концтаборів.
Олена Недокус. Н. в с.Гермаківка.
Утримувала бункер районного Проводу ОУН.
Закатована 4 червня 1950 р. під час допитів
у Мельнице-Подільському РВ МДБ.
Михайлина Малюга. Н. в с.Бурдяківці. Зв'язкова
збройного підпілля ОУН. Закатована "стрибками"
у червні 1946 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
99
Ольга Чорпіта ("Полтавка"). Н. у Скалі-
Подільській. Районний провідник дівочої
сітки юнацтва ОУН. В'язень більшовицьких
концтаборів.
Ганна Матіїв ("Малина"). Н. в
с.Нівра. Зв'язкова збройного
підпілля ОУН. Праворуч чоловік
Дмитро. Н. в с.Гермаківка. Член
збройного підпілля. В'язні
більшовицьких концтаборів.
Ганна Перепилюк ("Бистра"). Н. в
с.Залісся. Станична дівочої сітки ОУН.
В'язень більшовицьких концтаборів.
Олена Житинська-Стефанів ("Ірка"). Н. в с.Сапогів. Підрайонний референт пропаганди.
Стрілець самооборонного кущового відділу "Калини". В'язень більшовицьких концтаборів.
Ініціатор збору коштів на книгу "За тебе, свята Україно".
7*
100
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Марта Топольницька ("Іскра"). Н. в
с.Озеряни. Стрілець УПА. Загинула у
бою з енкаведистами на
Копичинському терені в 1945 р.
"ЯГ- ФЯГ
К
/
шХ
4; "і" #" -^ .
* г ж*
4
'■ІаЙ
?Ї£*У^
* Ч ^%71
В^Р *'
^
>*:'Шї
її^к^Шш
І
шГ
І */■**/
Із* -і ** ;
му^ **
1 , -«Г^ч. '
■ * >,і1^и 'Л?'»-
^ ^ЩШш
,.. . Ж.,.,-;...
і І '
ШИННІЇ т.*4#і,,_'' ™*ШШ
Щ& ^ •'Уї|^
|||'. * я^ЩГг
-;$'ІЩ
щ&іШіі
^'&Ш
''г ШГгі
■ ... •. ,: .?:і- і ■ -
11 2 | ' *■
і Р ІК , ^
| Ж шм І"
НІ К*1®ШЗ
ЯЯ^ХШї .і # ^Л^
Р&- і*ь& к\ >ш%
^ї^# >*<< г^;*лі
РіДІ і 1>1%^ >*: *ір£ч*'Л %*' > Іл *
ЖС/ * ; <> Iі . * 4$*+\!х\* *
1, У% **-Г Ч
?$& *^..,-**
*Ч А* -^ Лн .і ?
■< З-Н^ЧІ* і -. !__ ■*- 1
Катерина Масовець-Лядобрук ("Китиця"). Н. в
с.Гермаківка. Юна зв'язкова збройного
підпілля ОУН. Депортована до Сибіру.
Ольга Маковська-Явдощук ("Чорногора"). Н. в
м.Стрий. Секретар-друкарка Центрального
Проводу ОУН в Кракові. Учасниця підпільної
боротьби на Західних і Східних українських
землях. Праворуч чоловік Ольги Степан
Маковський ("Верховий"). Н. в с.Бурдяківці.
Стрілець УПА. В'язні більшовицьких концтаборів.
Воркута, 1956 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
101
Бюро
проводу
оун
Українська
іголовна визвольна І
РАДА /УГВР/
г
Крайовий провід ОУН
і
Бе. режанський
окружний провід
ОУН
ЧОРТКІВСЬКИИ НАДРАЙОНИЙ ПРОВІД ОУН
1
\ \ \
Районні проводи озн
ї
І
*і5
0 о
± -
І- 5
о *
СО -6
0°
І
і1*
сО
"і-5
< 8
н
25
ІГГ
Підрайонні проводи
оу н
ЛТГ ЛТГ ТГГ ЧТГ ЛТТ ТГ7
Станичні проводи ОУН
32
СТАНИЦІ
24
СТАНИЦІ
І9
СТАНИЦЬ
26
СТАНИЦЬ
Структура Чортківського
надрайона ОУН
102 І ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
"Наша ідея волі, самобутності та свобідного
розвитку народів є протиставна большевицькому
поневоленню, нівелюванню і винищуванню цілих народів. Ідея
гідности й пошанування людини, її вільного розвитку,
власної ініціятиви, творчого та достойного самовклю-
чення в гармонійний уклад збірного національного і
суспільного життя є діяметрально протилежна до больше-
вицької тиранії, уярмлення і визискування людини,
топтання її гідности, нівечення свобди.
Наша ідея соціяльної справедливості - протиставна
большевицькому фальшивому зловживанню соціяльними
гаслами для обдурювання мас чужих народів і
прикривання наиреакціинішого соціяльного гноблення в цілому
СССР."
Степан Бандера
"До засад нашої визвольної політики"
4^^Ь$кЖ:;>
«...І знову п'ятий рік шаліє воєнна хуртовина і лавою
прокочується через українські землі. Здригається українська земля під
полчищами ворожих військ. Не за твоє визволення, український
народе, ведуть вони цю кроваву і жорстоку різанину. Вони несуть
тобі тільки руїну, поневолення і смерть».
Із Універсалу Української Головної Визвольної Ради 1944 р.
Розділ четвертий
«волю
НАРОДАМ,
ЛЮДИНІ!»
104
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ПОВЕРНЕННЯ
СТАЛІШСТІВ
У січні-лютому 1943 року червоні окупанти
почали успішно відвойовувати Україну в
фашистських загарбників. 6 листопада 1943 року
Радянська армія відбила Київ. У заяві з цієї нагоди
радянський уряд наголошував про нерозривність
братерської дружби між українським і російським
народами і що без допомоги «великого
російського народу» українцям не прогнати зі
своїх земель німецьких гнобителів: «Усі, хто
хоче штовхнути Україну на інші шляхи — ворог
України. Такими ворогами волі і честі України є
українсько-німецькі націоналісти, які базікають
про відокремлення України від народу
російського».»1
На початку березня 1944 року глухий
відгомін червоної канонади долинув до
Надзбруччя. Добре озброєна армія йшла з боями
на Захід. Для здійснення імперіалістичних
намірів Сталін і його прибічники поспішно
розробили план «визволення» народів Європи.
Сталіністи готувалися до зустрічі з
Галичиною. У березні 1943 року Державний Комітет
Оборони СРСР прийняв постанову «Про
спеціальні заходи у Західних областях України»,
у якій, зокрема, йшлося: «Зобов'язати НКВС
СРСР (т.Круглова) і РНК УРСР (т.Хрущова)
відібрати кращих людей із числа партизанів, які
вийшли з тилу противника, і створити з них у
кожному районі Рівненської, Волинської і
Тернопільської областей загони НКВС
чисельністю 50-60 чоловік кожний, зарахувавши
їх на всі види постачання НКВС. Зобов'язати
НКВС (т.Круглова) додатково до військ НКВС,
що є в Україні, виділити і передислокувати на
Україну до 25 березня 1944 року п'ять бригад».*2
Загалом до Галичини направили 3110
досвідчених оперативних працівників, які знали
українську мову і мали досвід жорстоких
розправ над непокірними.
У зв'язку з цим начальник Українського
штабу партизанського руху генерал Держбезпеки
Т.Строкач підписав «План ликвидации воору-
женньїх банд украинских националистов, дей-
ствующих в Житомирской и Ровенской областях
и районах Тернопольской и Каменец-Подольской
областей», яким зобов'язав «для ликвидации
банд украинских националистов привлечь
партизанские отрядьі и соединения Олексенко,
Одухи, Кота, Мищенко, Ньірко, Федорова, Кизя
общей численностью до 8000 чел. Количество
отрядов и их численность в случае необходимос-
ти можно довести до 12-15 тьісяч».*3
Загін під командуванням першого секретаря
підпільного обкому партії Олексенка, що
базувався на Кам'янеччині, на початку 1944 року
ввійшов на територію Мельницького району.*4
Перебрівши Збруч, «партизани» зупинилися у
селі Дзвинячка при битому шляху Мельниця —
Окопи. Основними їх завданнями, судячи з
оперативних дій, були поширення паніки серед
національно свідомого населення, ліквідація
українських повстанців та мережі збройного
підпілля.
Населення краю одразу розпізнало
«визволителів» за їх діями. Вони грабували
коней, забирали вози, одяг та взуття. У березні
1944 року партизани розстріляли кудринецького
підпільника Василя Онуфрійовича Шиндирука,
котрий наткнувся на засідку під час перевезення
зброї до Боришківців, та члена ОУН Степана
Івановича Габрилика.
Агенти Олексенка, що розбрелися по селах,
намагалися викрити підпілля в Іване-Пустому,
до якого входило понад двадцять самовідданих
революціонерів-підпільників. Одному з
диверсантів навіть вдалося ввійти в контакт з
молодим підпільником Степаном Греськівим
(«Грізний»). Назвавшись сином учасника
Визвольних Змагань, незнайомець подарував
«Грізному» гвинтівку, пістолет та друкарську
машинку. 26 березня у село ввірвалися
«олексинці», і за вказівкою агента заарештували
хлопця. Степана сильно побили і забрали з собою
у напрямку села Устя, де й загубився його слід.
Шлях партизанського загону Олексенка
проліг до Мельниці-Подільської, куди він
вступив 24 березня. Перед тим агенти-«партизани»
майже два тижні вешталися у селищі під
виглядом біженців зі Східної України. Вони втиралися
в довіру до місцевих парубків, які годували їх,
брали на нічліг і навіть на вечірні сходинки
ОУН, за що жорстоко поплатилися. 24 березня
1944 року червоні влаштували мельничанам
криваву неділю. Коли люди вийшли з церкви, їм
перегородили дорогу. Серед тих, що зупинили їх,
були і ті двоє, які вказали на членів ОУН братів
Петра та Михайла Голиків. Пролунала сальва, і
хлопці впали. Від наступних двох пострілів
загинули Петро Олексійович Голик та Іван
Михайлович Погорецький.
З Мельниці провокатори подалися до Горо-
шової, де закатували станичного юнацької сітки
Василя Козака («Хвиля») та повстанця Федора
Прокоповича Гурмана, якому відрізали язик та
викололи очі. Там же замучили Анастасію
Федорівну Муневич — дружину повстанця, матір
двох дітей. Втративши кохану, Іван Муневич
затятіше воював проти московських окупантів.
Загинув глибокої осені 1945 року в сутичці з ен-
каведистами.
З Горошової червоні диверсанти пішли на
села Бабинці, Шишківці, Стрілківці. Далі їх
сліди загубилися.
Наприкінці березня 1944 року до надзбру-
чанських сіл наблизилася лінія фронту. Німці ще
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
105
намагалися стримувати наступ радянських
військ. 29-30 березня їм вдалося відбити Скалу-
Подільську та Борщів. Однак 16 квітня
гітлерівці назавжди залишили територію району.
Відвоювавши від нацистських вояків край,
радянський уряд спішно відтворював довоєнні
порядки. Борщівський повіт, як і в 1939-41 роки,
поділили на три райони, почали функціонувати
районні комітети партії, відділи НКВС та інші
установи.
У райцентри надійшла невідкладна директива
обкому партії про відновлення хлібоприймальних
пунктів і укомплектування їх кадрами, які мали
зібрати якнайбільше хліба для армії.»5 На місці
німецьких лігеншафтів організовувалися
колгоспи.»6 Нова влада оголосила мобілізацію
чоловічого населення на фронт, а дівчат і
стариків — на відбудову донецьких шахт.
Галичани не хотіли воювати, брати участь у
названій радянськими історіографами
«визвольній місії» імперської Червоної армії. У
селах, в яких діяв оунівський підпільний актив,
чоловіки ховалися у лісах і криївках, на
горищах. Неспроста з'явилися звернення до
учасників УПА і УНРА, під якими підписалися
найвищі керівники партії та уряду —
М.Хрущов, М.Гречуха і Д.Коротченко. Упівцям
гарантувалося відпущення «всіх гріхів», якщо
прийдуть з каяттям. 14 квітня до Борщева
запросили голів сільських Рад району. їм роздали
листівки з відозвою для розповсюдження серед
населення. Але тамтешні голови неохоче читали
написане, а згодом нічого не зробили для їх
поширення в селах. Як констатував НКДБ, голова
сільради Глибочка Ременда «никому ничего не
довел, за что бьіл арестован».»7 Згодом ці ж
листівки армійські політвідділи
розповсюджували у травні на МельниччиніУ
З перших днів квітня 1944 року радянська
влада нав'язала українському
національно-визвольному рухові довготривалу, жорстоку і
підступну провокаційну війну.
У підготовлених заздалегідь інструкціях
НКВС ставилися конкретні завдання: «...Подбор
и вербовка солидной внутренней и маршрутной
агентури для направлення в оккупированньїе
районьї с целью обнаружения и изучения имею-
щихся националистических формирований, вне-
дрения в них нашей агентури. Принять непосред-
ственное участие в подборе и вербовке целевой
квалифицированной агентури, проработке
агентурних комбинаций по внедрению
внутренней агентури в бандформирования с целью их
изучения и подведения под оперативний удар».»9
Слідом за військовими формуваннями
Червоної армії у галицьких селах з'явилися загони для
висліджування повстанців і їх родин. 14 квітня
1944 року у Бережанці на Скалеччині з'явилася
партизанська група, яка повісила члена ОУН
Василя Лисого.•10 Ставало очевидним, що
енкаведисти мають заздалегідь складені списки й
вишукують тих оунівців, за якими полювали
німці. Допомагали їм у цьому місцеві вороже
настроєні поляки, які масово записувалися в
«партизани».
На перших порах чекістам, які видавали себе
за провідників ОУН, вдалося проникнути у
повстанське, ще не досвідчене середовище.
Провокатори нібито за наказом Проводу оголошували
збір для поповнення рядів УПА, що формувалися
на Волині. Охочих було достатньо. Вони
відгукувалися на цей заклик, бо не хотіли гинути
на німецько-більшовицькому фронті. Таку
операцію енкаведисти успішно провели в
середині квітня 1944 року в районі села Вовківці
над Дністром (Дністрове). Нібито від штабу
УПА якийсь «Чалий» наказав добровольцям
збиратися до української армії. Станичні без
зволікань забезпечили явку людей, що прибули із
сіл Кудринці, Окопи, Білівці, Трубчин, Латківці,
Бабинці, Дзвинячка та інших. Прийшло майже
півтисячі чоловік, деякі навіть зі зброєю, інші з
речовими мішками, які спакували матері та
дружини.
Коли стемніло, з урочища «Сосни» похід
вирушив глибокою балкою у напрямку села
Дзвинячка. «Чалий» ішов попереду. Раптом небо
освітили ракети, й почався шалений перехресний
вогонь. Загинуло багато людей. Ті, що вціліли,
розбрелися по домівках. Тікав від обстрілу і
«Чалий», але від нього, як розповідали очевидці,
не відставав Дмитро Баліцький («Вивірка») з
Боришківців. Він інтуїтивно відчув, що то
провокатор. Наздогнавши агента, вихопив
пістолет і наказав йому йти вперед. Чекіст
пішов, але враз зупинився — нібито
зашнурувати черевика. Блискавичним ударом під груди
звалив «Вивірку» на землю і зник. Викритий
енкаведист ще якийсь час з'являвся у складі
Мельнице-Подільського РВ НКДБ, потім його,
напевно, перекинули в іншу місцевість.
9 травня 1944 року провокаційну операцію з
«мобілізацією» до УПА чекісти здійснили у Вов-
ковецькому лісі біля Борщева. Про неї і нині з
гіркотою згадує Федір Михайлович Гроздік із
села Верхнє Кривче.
Було так. Добровольців, які прагнули іти до
УПА, збирав старий підпільник Степан Лукіян.
Йому довіряли. Він служив у польському війську
і навчив кожного володіти крісом. Щоправда,
очолювати похід мав знову-таки хтось із
невідомих. Біля кривецького цвинтаря зібралося
майже 25 хлопців із села, підійшла молодь із
Гермаківки, Іване-Пустого, Бабинців, Пилипча
та інших сіл. Всього близько сотні. Частина була
озброєна крісами, дехто з автоматом, а двоє
навіть з ручними кулеметами. Опівночі
вирушили до Сапогова, звідти — до Вовковець-
кого лісу, де зупинилися до ранку. Вартових
ведучий не призначив. Тим часом здаля долинав
106
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
підозрілий шум — ніби іржали коні та гуділи
машини. Через хвилю усі побачили, що оточені
червоноармійцями. Тих, хто тікав, наздоганяли
вершники і розстрілювали.
Уцілілих пов'язали і погнали до Борщева.
Почалися допити. На запитання слідчих ув'язнені
одностайно відповідали, що йшли до
національної армії. З Борщева їх перевезли до
Чортківської тюрми, де багатьох розстріляли. Не
обминула смерть Петра Краківського, Федора
Бойка, Степана Гарина з Верхнього Кривча.
Решту військовий трибунал засудив до 25 років
концтаборів на Колимі...
Ще одну провокацію НКВС розпочав біля
села Олексинці. Пішла чутка, нібито з
Ворвулинців прийшли керівники і вимагають
негайного збору добровольців до УПА. На
щастя, завчасно стало відомо про підступну акцію
червоних, отож, люди були обачливіші.
Зібравшись в урочищі «Вертиб», чекали
командирів. Прийшли троє невідомих.
Доброволець Петро Міщанин відійшов убік,
ніби для своєї потреби, і почув, як один з
прибулих повідомив по радіо, що група зібралася.
Лазутчиків розвінчали. їх зв'язали, допитали і
розстріляли. Добровольці не розійшлися, а пішли
у Циганські ліси.
Крім чекістських провокацій, проти молодої
УПА виступали фронтові частини. Так, 23
травня 1944 року біля села Бурдяківці в урочищі
«Грабельки» після запеклого бою совіти
розстріляли 12 повстанців на чолі з районним
провідником ОУН Скалеччини Дмитром
Демніком («Зір»).
26 травня солдати оточили бункер із шістьма
повстанцями на подвір'ї Богдана Стратуляка у
селі Жилинці. Під час бою два упісти
вирвалися, четверо загинули. Розлючені карателі
розстріляли на подвір'ї матір Богдана — Марію,
а сусіда Антона Присяжного, котрий відмовився
залізти у бункер і почав тікати, добив прикладом
гвинтівки поляк Міхал Вадовскі.
14 липня 1944 року червоні провели велику
облаву поблизу Іванкова на Скалеччині. Вранці
при виході із села вони оточили й розстріляли
сімох добровольців УПА.»11
Для посилення наступальних акцій проти
УПА та зміцнення радянської влади з Тернополя
в усі райони надійшла постанова від 1 червня
1944 року «Про проведення перепису населення»
з 5 по 8 червня 1944 року.»12
Переписували населення червоноармійці. У
першу чергу розпитували про чоловіків,
придатних для фронту. Люди, як могли, уникали
перепису. Тому на 3 липня з 27 тисяч жителів Мель-
нице-Подільського району переписали лише
19390 чоловік. Причину невдачі владні
структури пояснили тим, що «население обеспечивалось
недостаточной массово-политической, разьясни-
тельной работой».»13
Восени 1944 року у краї з'явились свіжі групи
«партизанів»-енкаведистів, які комплектувалися
згідно з наказом наркома внутрішніх справ
УРСР Рясного за №2070/сп. від 20.09.1944 р. «О
партизанской дивизии имени дваждьі Героя Со-
ветского Союза генерал-майора Ковпака»: «Ди-
визию ...расформировать, весь личньїй состав об-
ратить на укомплектование органов НКВД в
Западньїх областях Украиньї и создание мелких
отрядов для продолжения борьбьі с бандитами.
Имущество и конньїй состав дивизии... использо-
вать в органах НКВД».*14
Малий загін ковпаківців у кількості 25
чоловік під командою сержанта Григор'єва
НКВС направив у село Озеряни. Проте загін не
виконав призначення, повністю
дискредитувавши себе. Перший секретар Скала-Подільського
РК КП(б)У Бубенцов змушений був написати в
обком партії донесення такого змісту: «Зта груп-
па занимается грабежами. 16.10.1944 у Лановцах
забрали 30 штук курей, 30 буханок хлеба, 500
штук яиц, 18.10 в поселке Козаччина — 10 кур.
В Озерянах заставили десятников собирать
продуктьі. Прошу забрать зту группу грабите-
лей».»15
Проте Тернопільський обласний комітет
КП(б)У не реагував на заяви подібного змісту.
Перший секретар обкому, Герой Радянського
Союзу Володимир Дружинін, колишній комісар
спецзагону Федорова по боротьбі з УПА,
вимагав «беспощадной борьбьі с национализмом» у
будь-якій формі.
Щоб посилити терор над населенням,
Тернопільський обком партії розпочав
укомплектування обласного та районних апаратів
НКВС. На його прохання з різних регіонів СРСР
525 кадрових енкаведистів поповнили обласне
управління НКВС, 1385 — районні відділення»16,
256 — тюремну охорону. 219 чоловік прибули із
спецпартизанського з'єднання Іванова.»17
Незважаючи на значне поповнення, відділ кадрів
обкому партії сповіщав Наркомат про
недоукомплектування служб і вимагав ще
півтори тисячі чоловік.»18
Що стосується національного складу енкаве-
дистського активу, то наприкінці 1944 року він
був таким: 589 росіян, 412 українців, 40
білорусів, 6 поляків, 1 мордвин, 2 грузини, 1
вірменин, 2 узбеки, 4 євреї, 5 татар.»19
До Тернопільської області здебільшого
направляли енкаведистів, які скомпрометували
себе зловживаннями по службі. Найбільше таких
прибуло зі Сталінської (Донецької),
Житомирської та Воронезької областей.»20 Загравами пожеж
і кров'ю жертв вони змивали службові плями зі
своїх мундирів і отримували нові посади та
чини.
Постійне збільшення чисельності райвідділів
НКВС-НКДБ, утворення при них спеціальних
відділів по боротьбі з бандитизмом, поповнення
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
107
районних служб слідчими групами — все
робилося для того, щоб від повстанських груп на
галицьких землях не залишилося і сліду.
Нарком внутрішніх справ СРСР Берія і
нарком Державної безпеки СРСР Меркулов у наказі
за №001240/—380 від 9 жовтня 1944 року
визначили тактику винищувальних дій: «Чекист-
ско-воинские операции по ликвидации оуновских
банд проводить после заблаговременного
оцепления районов базирования банд, организа-
ции заслонов и засад на путях их взаимного от-
ступления, чтобьі банди бьши окруженьї, лишеньї
возможности перебазирования в соседние райони
и ликвидированьї полностью». Цей же документ
передбачав посилення репресій щодо сімей
повстанців та їх прихильників з виселенням до
Сибіру.»21
21 жовтня у село Кривеньке Пробіжнянського
району (нині Чортківського) приїхали 15
енкаведистів для виселення сімей на Сибір, але
їх обстріляв відділ УПА. Втративши трьох
чоловік, енкаведисти повернулися за
підкріпленням. Наступного дня з Чорткова
прибуло 60 енкаведистів на чолі з майором Молдо-
вановим і розстріляли 10 невинних громадян та
спалили 45 господарств. Серед розстріляних
були сім'ї радянських фронтовиків В.Капустяни-
на, І.Паламаря, Т.Остапчука, А.Савуляка,
П.Київського. У розстрілах взяли участь
начальник РВ МДБ Беляєв, начальник РВ НКВС
Костін, райвоєнком Кондрашкін, лейтенант Лит-
в'як. Останній холоднокровно застрілив двох
стариків і спалив їх будинки. Енкаведисти так
розійшлися, що стріляли в гусей, качок,
грабували хатні речі, шукали горілку.»22
У Ніврі Мельнице-Подільського району під
час облоги села енкаведисти розстріляли сім'ю
зв'язкової підпілля Марії Патралюк — матір,
бабусю, десятирічну сестру Ольгу і
дванадцятирічного брата Дмитра, підпалили
хату з трупами. У цьому ж селі гарнізонники
замучили Магдалину Бойко — дружину бандерівця
Федора. За таку наругу Федір безжалісно
мститиме ворогам, поки не загине з братом
Дмитром у нерівному двобої з енкаведистами.
13 листопада 1944 року сталася трагедія у
Горошовій. До хати станичної жіночої сітки
ОУН Євдокії Наєденко, на яку доніс місцевий
польський шовініст, увірвалися оперативники РВ
НКВС. Почалися знущання і глум. її матері
вдалося втекти під передсмертні зойки доньки.
Вранці вона зайшла з сусідами до хати і
побачила напівзотлілий труп Євдокії. Груди і руки їй
відрізали.»23
19 листопада 1944 року у селі Іване-Пустому
енкаведисти вбили Анастасію Семенів. До її
садиби від переслідування забігли повстанці — син
Іван («Гай») та Іван Михальчук («Кучер») із Пи-
липча. О 9 годині ранку шестеро бандитів із
залізничного НКВС оточили хату Анастасії.
«Гай» з «Кучером» відкрили вогонь. Одного ен-
каведиста вбили, двох важко поранили, але й
самі загинули від ворожої гранати. Сестра «Гая»
Гафія втекла, а з матері зірвали одяг, обмотали її
колючим дротом. «Как гадина вертелась зта
баба, когда я ее колол», — хвалився вбивця.
Труп закинули на ворота. Хату підпалили. На
тілі Насті нарахували до 20 штикових ран.
Енкаведисти намагалися приховувати факти
репресій проти мирного населення. Залізничний
НКВС у повідомленні про вбивство двох
бандерівців у с.Іване-Пусте та про смерть матері
«Гая» не обмовився й словом.»24 Насправді
садизму червоних не було меж. Нема у краї села,
де б зайшлюки з притаманною їм північною
жорстокістю не замучили, не спалили чи не
розстріляли десятки невинних.
НЕ ЗА УКРАЇНУ, А ЗА її
КАТА...»
Втрати Радянського Союзу на фронтах другої
світової війни були дуже великими. «Визвольна
місія» Радянської армії потребувала людських
резервів. Тому органи радянської влади,
вступивши на галицькі землі, розпочали масову
мобілізацію чоловіків на фронт, тим самим
послаблюючи і національно-визвольний рух. ОУН-
УПА теж дбала про поповнення.
Отож на призовні пункти з'являлися одиниці.
Райкоми партії, райвійськкомати били тривогу
про незадовільний хід мобілізації. Мельнице-
Подільський РВК повідомив, що «с 17 по 22 ап-
реля из общего количества 6065 призьівников
Мельнице-Подольского района на призовньїе
пунктьі явилось 307 чел. Причем из 25 сельских
советов только три — Мельницкий дал ПО,
Горошевский — 149, Иване-Пусте — 48. Из
остальньїх сельских советов военнообязанньїе не
явились». ,25
24 квітня місцева влада мусила визнати, що
мобілізацію на фронт зірвано: «По имеющимся
данньїм, большинство населення, подлежащего
призову, уходит в леса за реку Днестр и т.д. 28
апреля сего года мобилизация должна бьіть за-
кончена, но до зтого времени не удалось
провести полную мобилизацию. В итоге на 9 мая сего
года из общего количества призьівников явилось
только 1083. Таким образом с 28 апреля по 10
мая с.г. призванньїе на мобилизацию в таких
селах, как Иване-Пусте, Худиковцьі, Кудринцьі,
Устье приведеньї силой оружия. Взятьій призьів-
ной контингент во время акций в основном
старших возрастов (40-48 лет). Молодежь скрьівает-
ся».»26
108
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
З Борщівського району теж відправили
подібне донесення. Мобілізаційні заходи
проігнорували в селах Сков'ятин, Юр'ямпіль,
Висічка, а голова сільської ради села Пищатинці
Галяс сам організував відхід призовників до
лісу.»27
Матеріали засідання Скала-Подільського
райкому партії свідчать, що мобілізація тут
відбувалася найважче. Із 3664 чоловік на
призовні пункти у першій хвилі прийшли лише
349.#28 3 Тванкова, наприклад, із 187 з'явилося
16, з Циган із 339 — всього 29, з Ланівців із 379
— лишень 38. З Турильча відправленню на
фронт підлягали 122 чоловіки, з Констанції —
130, з Пилатківців — 206, із Залуччя —134, з
Вербівки — 124. Не відправили жодного.»29
Армійські офіцери, відповідальні за доставку
контингенту, деколи відмовлялися вирушати в
села, побоюючись фізичної розправи. У рапорті
райкому партії зазначалося, що старший
лейтенант Гофман із Скала-Подільського гарнізону
«...отказался заниматься мобилизацией. Он зая-
вил: «Я в село не поеду и мобилизацию
проводить не буду, делайте со мной, что хотите».*30
Щоб змусити населення йти на фронт,
сталіністи вдавалися до масового терору.
Невідомий літописець УПА Мельницького
району зробив такий запис: «Більшовики на пострах
усім громадянам, що крились, застосовували
спеціальну тактику. Робили облави на села, а
зловивши кількох громадян, котрі крились, двох-
трьох, або й більше без протоколу
розстрілювали».
Суворий представник Скала-Подільського
райвійськкомату, який направляв військові
частини для мобілізації, так наставляв підлеглих:
«Нам надо призвать 3600 человек. Если вьі убье-
те 3000, а 600 приведете, будет хорошо».*31
Отримуючи такі інструкції, фронтові частини не
шкодували патронів. У Мушкатівці під час
мобілізаційної акції розстріляли Дмитра Кучера,
Василя Семаку та братів Василя і Ярослава
Олійників, у Бабинцях вбили Григорія Баб'юка,
Манолія Мартинюка, Леоніда Олексюка і двох
невідомих, що назвалися Миколою та Петром.
Трупи їх залишили у різних кінцях села на
пострах іншим.*32 У Кудринцях розстріляли
призовників Степана Довбуша, Михайла Коби-
ля, Івана Данчука, Григорія Іліху, Михайла
Клима та Романа Зуляка. С.Довбуша перед
розстрілом водили по селу зі шнурком на шиї.
Та всі репресійні заходи успіху не мали.
Райони таки не виконали плани по мобілізації.
Зокрема, Скала-Подільський райвійськкомат
прозвітував, що із 4475 чоловік з'явилося 3148,
уникнули мобілізації —1137.*33
Після короткочасного вишколу, часто дуже
поспішного, сталінські генерали без жалю гнали
новобранців на вірну смерть в європейські
країни — Польщу, Чехословаччину, Німеччину,
прибалтійські республіки. На чужих землях в
боях загинули 3018 борщівчан, з них 1585
пропали безвісти. Ті, що повернулися додому, мали
поранення.
Під час мобілізаційних акцій 300 призовників
цілеспрямовано залишили в краю для
співробітництва з НКВС та зміцнення радянської
влади. Ними поповнювали батальйони
«стрибків», призначали секретними агентами
НКВС-НКДБ та службовцями низових ланок но-
востворених державних установ. У
Борщівському районі залучили до
співробітництва — 130 чоловік, у Мельницькому
і Скала-Подільському — по 100 чоловік.*34
Збройне підпілля та Провід ОУН, аналізуючи
кількісні дані призваних до Червоної армії, в
тому числі членів ОУН та їх симпатиків,
моделювали можливі ситуації їх участі у
національно-визвольній боротьбі на випадок
розвалу фронтів. За даними Проводу ОУН,
зібраними по станицях із 22 сіл Борщівського
району, на фронти другої світової війни взяли
6254 чоловік, у тому числі 612 членів і
симпатиків ОУН, котрі могли стати резервом
Української Армії.
Армійським «Смершам» та НКВС,
безперечно, було відомо про перебування у Червоній
армії членів ОУН та їх симпатиків. Тому
призвані піддавалися масовим фільтраційним
перевіркам, під час яких багато краян загинуло.
Наприклад, з Шершенівки в армії заарештували
56 чоловік у М.Красноярську. 20 з них загинули
у концтаборах. З Панівців каральні органи
розстріляли понад двадцять сельчан, які служили
у 359-му стрілецькому полку, що дислокувався у
Вишньому Волочку.
Серед призовників знайшлося троє
вислужників, котрі допомагали НКВС щоночі
арештовувати людей. Ці троє на фронт не
потрапили. Повернувшись додому, отримали від влади
керівні посади. Та довго вони не керували. Один
став секретарем сільради, але швидко помер.
Інший у Мельниці-Подільській був ревним
організатором колгоспу. Правда, мав слабкість
до крадіжок і незабаром став перед судом.
Сучасники розповідали, що в останньому слові
на суді він просив, щоб його помилували за те,
що в армії викрив націоналістичну організацію.
Це йому на суді не допомогло. Третій працював
бригадиром у колгоспі, віддано служив
радянській системі. На вимогу партії ламав і
трощив хрести. Один хрест зірвав трактором,
затягнув у глибоку трясовину і присипав
машиною гравію. Минуло небагато часу, як
новоявлений атеїст утопився на мілині. А хрест
той люди підняли, і стоїть він на своєму
колишньому місці.
Не можу не згадати ганебне співробітництво з
армійським «Смершем» сексота з Гермаківки.
Будучи неграмотним та недалекоглядним, він став
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
109
сліпим знаряддям у руках ворога. Йому обіцяли,
що не заберуть на фронт, а після війни оберуть
головою колгоспу. Наївний чоловік повірив і
дав свідчення на п'ятьох гермаківчан, котрих
згодом ув'язнили. За каїнову роботу отримував
гроші від НКВС, за які розписувався у відомості
під іменем «Василя Бобика».
Відправлених на фронт галицьких чоловіків
та юнаків не обминали репресії ненаситної
сталінської машини. Бо і на фронті «Смерш»
стинав голови українцям. Так, у Прибалтиці
розстріляли членів ОУН Ярослава Чопика і
Зиновія Мицка з Ніври. Над виритою могилою в
останню хвилину перед стратою вони вигукнули:
«Слава Україні!».
На європейських фронтах мобілізованих
галичан чекала незавидна доля, бо їх, як
штрафників, кидали на передові. Ті, що
повернулися живими, вмирали від ран та хвороб удома.
Радянська імперія так і не сплатила їм
справедливого боргу. Винагородою були разові подачки
у вигляді невеликих грошових сум та
пропагандистські заходи у Дні Перемоги.
«НА ВОЛИНЬ ДО УПА!»
У період сталінської мобілізації на фронт та
чекістських провокацій у краї набирав сили
справжній заклик ОУН йти на Волинь до
Української Повстанської Армії, звитяжна слава про
яку лунала у Галичині з 1942 року:
Гей на півночі, на Волині,
Створилась армія УПА,
Щоби воскресла Україна
І завітала свобода...
Заклик ішов від підпільного активу, що
повернувся з Волинської бази УПА. Завдяки
активістам та колишнім військовим окупаційних
армій і Української Галицької Армії часів
Визвольних Змагань у селах зорганізувалися кілька
шкіл, в яких новобранців УПА навчали володіти
стрілецькою зброєю, ознайомлювали з тактикою
бойових дій.
У лісовому масиві біля села Кудринці
проходили вишкіл майбутні стрільці самооборонних
кущових відділів. Тут перебувало влітку 1944
року майже 200 чоловіків. Керував школою
районний військовик Володимир Панасюк («Фукс»).
Значно більша школа діяла у Циганських
лісах.»35 Як повідомив колишній підпільник
М.Буртняк, короткотерміновий вишкіл
відбувався також і в Іванківському лісі.
Для координації дій щодо формування загонів
УПА на Скалеччину прибули Омелян Польовий
(«Остап»), командир 3-ої військової округи УПА
«Лисоня», Зенон Голуб'як («Борис»), провідник
Південного Крайового Проводу ОУН та Омелян
Грабець, полковник, головнокомандувач УПА
«Південь».
Омелян Польовий народився 1913 року в селі
Ярчівці Зборівського району Тернопільської
області. Закінчив гімназію у Львові. Член ОУН
від 1932 року. У 1943 році — командир
вишкільної сотні Української національної
самооборони у Карпатах. У 1943-44 рр. —
командир військової округи «Лисоня». Командував
двома куренями. Важко поранений у боях 27
вересня 1944 року. 1946 року потрапив у полон.
Засуджений до смертної кари. Вирок замінено 25
роками концтаборів. Звільнений 1971 року.
Живе у Тернополі.
Зенон Голуб'як («Борис») — провідник
Південного Крайового Проводу ОУН, до якого
входили Кам'янець-Подільська, Житомирська,
Вінницька і південна частина Київської
областей. Більше про нього нічого не відомо.»36
Омелян Грабець народився 1909 року у селі
Нове Село Любачівського повіту біля міста Че-
санова, що на Галицько-Холмському
прикордонні. Належав до кадрових
революціонерів ОУН. Член УВО, організатор
українських антипольських демонстрацій у
Львові. У 1938-39 роках — в'язень польських
тюрем. У 1939-41 роках — технічний керівник
підпільного зв'язку закордоння з рідними
землями. У 1941 році — член Головного Військового
Осередку і Провідник Центральної Округи ОУН
на східноукраїнських землях.»37
Перебування у Скалецьких лісах провідних
діячів Проводу ОУН-УПА не було
випадковістю. Саме тут, на зіткненні театрів
військових дій груп УПА «Північ», «Захід» і
«Південь», перебувала велика кількість ідейно
загартованих борців, що за сприятливих умов
могли зав'язати додаткове з'єднання збройних
сил повстанської України.
На збірні пункти УПА у Циганських лісах
добровольці почали сходитися у березні-квітні
1944 року. У Мельнице-Подільському районі
відправними пунктами визначили села Панівці і
Кудринці, до яких прибувала молодь із Збру-
чансько-Дністровського трикутника. Звідси
вночі вирушали на Залісся — Гермаківку. По
дорозі долучалися добровольці і через хутір
Вигоду прямували до Циганських лісів.
Групу майже із 100 добровольців, зібраних із
навколишніх сіл Мельнице-Подільського району,
привів у масив «Ліщина» Юліан Попіль (1918
р.н., с.Гуштин). Це був досвідчений підпільник з
часів першої більшовицької окупації. Кожен
юнак мав власну зброю. Із загоном вирушив
обоз — три вози з амуніцією та провіантом. За
одну ніч Юліан Попіль з молоддю дійшов до
визначеного місця.
Як розповідають учасники подій, Циганські
ліси роїлися від тисяч людей, які прибули з
ближніх районів. Вони приходили і відходили.
110 ■ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Відчувався брак керівних кадрів, щоб дати лад
такій велелюдній масі. Однак організація УПА
тривала. Прибулих ділили по сотнях, чотах,
роях, призначали молодших старшин, з якими
проводили вишкільні заняття.
Військові частини комплектувалися в
Іванківському лісі. 12 квітня тут організувався
перший курінь УПА під командуванням
«Бориса». Спочатку він налічував 130 чоловік, а
невдовзі набрав 9 сотень. Відомі деякі
командири куреня — сотник «Запорожець», чотові
«Хмара», «Андрій» (він же «Гроза»).
Інструкторами у цьому вишкільному таборі
були іванківські військовики Андрій Дідур,
Михайло Паламар («Тур»), Петро Гнибіда
(«Тарас»), Микола Марусяк («Прут»),
політвиховник Микола Гайдамаха («Ворон»).
Переміщення великої кількості людей не
могло залишитися непоміченим. І сталося
найприкріше. Навчання та мобілізація
добровольців УПА перервалися у перших числах
травня масовими облавами армійських частин у
Циганських лісах, які тривали кілька днів, і
страшним побоїщем. Багато добровольців
загинуло. Відділи втрачали зв'язки, їх розкидало по
різних напрямках. Лише такі більш зорганізовані
групи, як сотня «Голуба» чинили опір. На жаль,
справжнє прізвище цього відчайдушного
командира невідоме. Сотня відстрілювалася до
останнього патрона. «Голуба» тричі поранили —
у руку, плечі і ноги. Він загинув, та залишився
жити у пісні.
Трагічно закінчилася доля людей «Ліщини»,
набраних ним з Мельниччини. Повстанці
ховалися під час облав за дерева, в купи хмизу, в яри,
але їх знаходили переслідувачі. Про трагічність
тих днів свідчать спогади стрільця із села
Пилипче Михайла Мирчика: «Ми не готові були
до такого раптового нападу совітів. Це
викликало серед наших людей розгубленість. Чим
скористався ворог. Діяв він нагло, підступно і
жорстоко. Пам'ятаю, захопивши наших хлопців,
вони зухвало глумились над ними: «Стой,
бандити! Захотелось самостийной Украйни?..
Всем строиться. Кто будет убегать — расстреля-
ем!». І то була правда. Деяких тут же вони
убили. Інших погнали до Борщева на призовний
пункт, казали, що відправлять до Радянської
армії...»
У Циганських лісах вільним сном праведника
спочиває і мій рідний дядько Михайло Кузьмич
Остап'юк (1922 р.н., с.Гермаківка). Був він
активним членом ОУН. Закінчив успішно
Борщівську торговельну школу. Виявив хист
майстровитого столяра. Мав чудовий голос.
Співом його не раз заслуховувалася Гермаківка.
Напередодні відходу до УПА Михайло розумів,
що боротьба буде важкою. Родина боляче
переживала загибель улюбленого сина. Батька
вороги виселили в Сибір, а мати, моя бабуся,
помирала вдома. Пам'ятаю, в останні хвилини
життя вона раптово піднялася з ліжка і,
простягнувши вперед руки, покликала: «Михайлику!»
Таких талановитих, здібних і гарних людей,
як вуйко Михайло було багато на нашій землі.
Вони загинули, захищаючи її свободу і
незалежність.
З Циганських лісів уцілілі повстанці подалися
на Чортківщину, але зайшли у лісові нетрі біля
села Оришківці. Там їх оточили, тому мало хто
врятувався. У таку ж прикру ситуацію
потрапили і добровольці іванківського табору, коли
вирушили на початку травня на з'єднання з
основними силами УПА, що формувалися у
Сатанівських і Городницьких лісах на
Гримайлівщині під командуванням курінного
Ярослава Михайловича Білінського («Бистрий»).
Ярослав Михайлович Білінський народився
1921 року у селі Товстеньке Чортківського
району. У 1941 році закінчив Чортківську
педагогічну школу. Працював в українській
управі Лановецького району. За пропаганду
національних ідей і організаційну роботу в лавах
ОУН у 1942 році його заарештувало гестапо.
Був ув'язнений до рівненського концтабору,
звідки втік. У січні-квітні «Бистрий» — стрілець
куреня «Крука» на Волині. Закінчив
підстаршинську школу УПА. Під час боїв з
німецькими окупантами був поранений. Через
кілька місяців Ярослава призначають чотовим,
згодом сотником на місце «Гордієнка», який
перейшов у жовтні 1943 року у розпорядження
штабу УПА.
«Бистрий» не раз бував у рейдах на
Кам'янеччині та Вінниччині, де провів ряд
успішних боїв з німецькими військами. 17 жовтня
1943 року у затяжному бою розгромив гарнізон у
м.Бариші. 20 жовтня він взяв фольксдойчерське
село В'язовець, у якому німці втратили майже
100 чоловік убитими. Під час наступного рейду
1 січня 1944 року успішно розгромив на
Вінниччині відділ власовців. 6 січня біля села
Лисогорка знищив каральний загін німецької
поліції, здобувши автомашину, велику кількість
зброї та амуніції.*38
Після повернення на Волинь штаб УПА
направив «Бистрого» у Сатанівські та Городницькі
ліси для формування військового з'єднання УПА.
Через кілька тижнів такий загін було створено з
добровольців, що масово напливали із теренів
Чортківського округу.
Коли курінь «Бистрого» налічував 1000
чоловік, він вирушив у Шумські ліси у
розпорядження командуючого УПА «Волинь-Південь»
Петра Олійника («Еней»).»39
Петро Олійник народився 1909 року у селі
Молодниче Жидачівського району Львівської
області. Член ОУН з тридцятих років. Студент
юридичного факультету Львівського
університету. Член похідних груп ОУН 1941
року. У 1942-му — обласний провідник ОУН
Дніпропетровщини. Арештовувався німецьким
гестапо. Визволений з тюрми боївкою ОУН. З
1943 року — організатор УПА на Крем'янеччині.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
111
Командир військової округи «Богун» у південній
частині Волині. Організаційний референт
Південно-Західних українських земель. Загинув
17 лютого 1946 року у бою біля села Рудники
Маневицького району Волинської області.
Маршрут до Шумських лісів пролягав через
Турівку — Коршилівку. По дорозі повстанці
спалили п'ять військових автомашин та
роззброїли групу червоноармійців. Про похід «Бистрого»
армійські чини доповідали в Тернопіль: «Особо
заслуживает виймання появление бандгруппьі
«Бистрого» и «Тополи» в Гримайловском районе
численностью около 800 человек. В период с 9
мая бандгруппа имела ряд столкновений.
Вооружена минометами, пулеметами, автоматами
и винтовками. Из показаний пленньїх стало
известно, что «Бьістрьій» намерен довести отряд
до пяти тьісяч и пробиться через Скалатский
район в Кременецкие и Шумские леса».#4°
Пройшовши частину маршруту, «Бистрий»
вирішив повернути у Луб'янецький ліс на
Збаражчині для відпочинку. Та курінь оточили
переважаючі регулярні частини Радянської армії.
22 травня 1944 року при надзвичайно невигідних
умовах він прийняв бій, який тривав цілий день.
На підмогу ворожій піхоті підоспіли авіація і
танки. Полонених повстанців перевезли у село
Кошляки. їх тримали у ямах, накритих брусами
та присипаних землею. 5 червня 15 в'язнів
засудили до розстрілу, решту — до різних строків
позбавлення воліУ1
«Бистрому» пощастило вийти з оточення з
частиною людей і пробитися до Шумських лісів.
Прибув сюди і «Борис». У квартирі УПА
«Волинь-Південь» Я.Білінський зустрівся з
крайовим провідником Василем Куком
(«Леміш»), який призначив його військово-
мобілізаційним референтом Кам'янець-
Подільського окружного Проводу.
Не легшим був шлях на Волинь добровольців
«Тополі». Як розповів уцілілий повстанець
Василь Ковцун («Дуб») із села Вовківці, сотня
«Тополі» виросла до чисельності куреня. Перед
походом зібралися в урочищі Грубий Дуб. Після
того, як зі Слобідки Мушкатівської напали
облавники, командир наказав перебазуватися до
іванківського лісу. Тут дали бій червоним, під
час якого спалили сім автомашин. До повстанців
повинна була приєднатися сотня «Голуба», але
вона з невідомих причин запізнювалася. Не
дочекавшись її, вирушили на північ. Дійшли до
шосе Підволочиськ — Тернопіль і побачили
силу-силенну радянської техніки, яка
заблокувала шлях. Довелося повернутися в Циганські
ліси. Тут дізналися, що сотня «Голуба» під час
облав розпорошена і зазнала великих втрат.
Через місяць провідник Семен Дудка
(«Дністер») із с.Вовківці поповнив загін
«Тополі» новими добровольцями. Знову подалися
за відомим маршрутом. Як і попереднього разу,
дійшли до підволочиської дороги. Бою уникнути
не вдалося. Радянці кинули проти них
моточастину. Курінний «Тополя» загинув.
«Дністер» взяв командування на себе й вивів
людей на Хмельниччину, де також точилися криваві
бої. Семен Дудка наказав бійцям роззосередитися
і виходити на Борщівські терени, у ліс між Сапо-
говим і Вовківцями. Додому з ним повернулися
лише двадцять повстанців.
Ще дві сотні УПА з іванківського лісу під
командуванням полковника «Батька» подалися на
Вінниччину. Про ці події розповідав стрілець
УПА Петро Мулик («Ігор»), який народився
1923 р. у с.Верхняківці. Напередодні збору
провідник вишикував стрільців і сказав: «Ми
переходимо за Збруч. Попереду будуть дуже важкі
випробування. Хто боягуз, хай відійде вбік».
Таких не було. Відділ мав великий обоз, що
складався із 20 возів з амуніцією та продуктами.
На третій-четвертий день походу повстанці
розпалили уночі багаття, щоб зварити їжу та хоч
трохи зігрітись, і через це потрапили під
бомбовий удар німецької авіації, що прорвалася через
лінію фронту. Зазнавши відчутних утрат,
«Батько» проривався з упівцями на Схід. На
Вінниччині привітно зустріли галичан і ділилися
з ними останнім шматком хліба.
У поході «Батько» провадив роз'яснювальні
бесіди серед людей. Найперше про те, проти
кого і за які ідеї бореться УПА.
У постійних маневрах минув майже місяць.
На початку червня енкаведисти нав'язали
загонові затяжні бої. Проти нього кинули
грузинський вишкільний полк, дислокований на
околиці Вінниці. Відбулися запеклі битви біля сіл
Хмельник і Микулинці. Під Микулинцями 10
червня 1944 року «Батько» загинув. Із загиблих
під Вінницею нині відомі прізвища п'яти
стрільців з Олексинців (Див. «Повстанський по-
м'яник») та двох із Верхняківців — братів
Степана та Янка Мойсеюків. Петро Мулик мав щастя
повернутися додому, де продовжив визвольну
боротьбу. У бою біля Микулинців загинуло
семеро стрільців з цього ж села, які влилися в ряди
УПА. На місці загибелі «Батька» встановили
пам'ятний хрест.
Добровольці так і не дійшли на головну базу
УПА на Волині і не побували із визвольною
місією у золотоверхому Києві. Невелика частина
вцілілих новобранців після невдалого походу на
Волинь влилася в лави самооборонних кущових
відділів.
112
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ХАЙ ВОРОГ ЗГИНЕ!
У перші окупаційні дні нова радянська влада
через листівки, газети, мітинги свою присутність
на Галичині пояснювала як допомогу «братньому
українському народові». Переконували, що
лишень Москва здатна забезпечити свободу і
соборність Україні. Та це були тільки слова.
Після примусової бранки до Червоної армії
«визволителі» зобов'язали населення здавати
хліб, м'ясо, інші продукти харчування.
Непокірних галичан, як худобу, спроваджували
до далекого і холодного Сибіру, кидали у
в'язниці.
На цей час припадає формування у
Надзбруччі самооборонних кущових відділів
УПА для боротьби з червоними наїзниками.
Найбільш масова їх організація відбувалася у
квітні-травні та серпні-вересні 1944 року.
Самооборонні кущові відділи краю належали до
третьої військової округи «Лисоня», яка ділилась
на п'ять тактичних відтинків — Бережанський,
Бучацький, Тернопільський, Кам'янець-
Подільський і Чортківський.
ОУН і збройні загони УПА діяли злагоджено.
Командири самооборонних кущових відділів, як
правило, були членами ОУН, місцеве
керівництво організації діяло і як осередок
воєнної округи «Лисоня». Воно поділялося на
окружний (надрайонний), районний, підрайонний,
станичний Проводи.*42
У самооборонному кущовому відділі
налічувалося по 30-50 бійців. Відділ ділився на
три рої — по 10-15 стрільців. Відомими
командирами на Мельниччині стали патріоти А.К.Соко-
лянський («Шура»), В.М.Панасюк («Фукс»),
І.Д.Гончар («Стріл»), С.Я.Пономаренко
(«Оселедець»), М.Т.Шестопальчук («Дуб»), на
Борщівщині — «Хмара» (справжнє ім'я
невідоме), І.М.Трасковський («Моряк»),
І.Г.Стецко («Меткий»), Ф.С.Шморгун («Бій»), на
Скалеччині — М.І.Захарків («Підкова»), І.К.Бук
(«Ярема»), Р.К.Тостановський («Камінь») та
інші.
Для координації самостійницько-визвольних
змагань українського народу провідницький
актив ОУН 11 липня 1944 року утворив
тимчасовий український парламент — Українську
Головну Визвольну Раду, яка проголосила боротьбу
проти всіх ворогів державної самостійності
України.
Вступаючи в ряди УПА, кожен воїн давав
клятву: «Боротися за повне визволення всіх
українських земель і українського народу від
загарбників та здобути Українську Самостійну
Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні
крові, ні життя, і буду битись до останнього
віддиху і остаточної перемоги над усіма
ворогами України».
Збройній боротьбі ОУН-УПА на теренах
Надзбруччя та Наддністрянщини сприяла
місцевість — ліси, яри, балки, каньйони, печери,
хоча оперативний простір обмежували ріки
Збруч та Дністер.
З травня 1944 року бойові дії УПА в краї
надзвичайно активізувалися. У цей період тут
дислокувався 92-й Червонопрапорний
прикордонний полк НКВС. З ним повстанці й розпочали
бойові дії.»43
Перший бій відбувся 9 травня поблизу села
Кудринці Мельнице-Подільського району. Енка-
ведисти відступили. Втрати невідомі.»44 Цього ж
дня у Борщівському районі заявив про себе
відділ під командуванням курінного «Енея» із
УПА «Волинь-Південь». Він налічував 300
чоловік і рейдував на Схід. Курінь вів бій з
прикордонним загоном НКВСУ5
25 травня загін УПА під час операції біля
села Вовківці (Дністрове) на Мельниччині
захопив у полон лейтенанта Дорожного, енкаведиста
Арбузова і двох червоноармійців.»46 Про цей бій
детально оповів референт пропаганди
Чортківського надрайонного Проводу ОУН
Микола Папчук («Іскра»).
З'ясувалося, у травні у Вовківцях
організовувалися СКВ з жителів, котрі
відмовилися йти до Червоної армії. Було там три
чоти. Чотою у лісовому масиві «Левада»
командував Степан Головачук («Левко») із Дзвинячки.
У місцині «Нерест» діяли дві чоти під
командуванням Петра Зварича («Черемха») і «Мотуза»
(прізвище невідоме). З Мельниці почала наступ
військова частина. Чота «Левка» вступила в бій.
Два рої пішли в обхід села Вовківці, щоб
відрізати чекістам відхід на Мельницю.
Захопленим у полон повстанці розповіли, за що
бореться УПА, роздали листівки, нагадали, що
їх чекає, коли повернуться у свої колгоспи,
врешті, за що воюють. І відпустили.
З 14 на 15 липня у цьому ж селі повстанці
спалили сільраду, забрали документи і залишили
записку: «Це позика Сталіну».»47 10 липня
підірвали гранатами дві молотарки,
підготовлених до обмолоту урожаю на
контингент.»48
УБОЮ
ПІД ЗЕЛЕНОЮ ЛИПОЮ
Після невдалої спроби з'єднатися з групою
УПА «Південь» «Тополя» із сотнею заквартиру-
вав у заздалегідь підготовлених печерах на
правому березі Дністра біля невеличкого
буковинського села Зелена Липа.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
113
16 липня 1944 року енкаведисти атакували
сотню «Тополі». Оточені переважаючими силами
ворога, повстанці відстрілювалися до останнього
патрона. Цілу добу утримували вони бойову
позицію. Вирватись з оточення не вдалося. Якщо
вірити оперативним повідомленням
Чернівецького НКВС, на місці бою залишилось
«33 убитьіх, несколько человек лежали в ущелье,
а остальньїе артиллерийским и минометньїм
огнем бьіли заваленьї в землянках. Кроме того, во
время прочески бьіло подобрано 2 ранених и 19
захвачено живьіми»У9
Серед загиблих відомі прізвища чотирнадцяти
повстанців із села Горошова, одного — з
Київщини та двох буковинців із сіл Самушино і
Онут. Із дев'ятнадцяти захоплених у полон
одинадцятеро були горошівчанами. їх відправили у
чернівецьку тюрму, в якій чотирьох засудили до
багаторічного ув'язнення, решту, після
жорстоких знущань, розстріляли.
Серед закатованих була дружина «Тополі»
Ганна («Берізка»). Вона разом зі стрільцями
мужньо оборонялася і підбадьорювала чоловіка:
«Тримайся, Богданку, наші підходять». Жінка
була вагітна. Довідавшись, що схопили дружину
провідника, енкаведисти розпороли їй живіт і
викинули дитину. Ганні йшов тоді 21-й рік.
Пізніше з'ясувалося прізвище загиблого
юнака з Київщини. Це був Ярослав Цимбалюк, син
священика. Будучи солдатом Червоної армії, він
перейшов до лав УПА. Не раз відзначався
відвагою. Смертельно поранений, Ярослав
підірвався гранатою.
Одержав у бою важке поранення і сотник
«Тополя». Його відвезли у рідне село і сховали
на церковній бані. Лікувала сотника дружина
греко-католицького священика Юлія Бордуляка.
Сам священик був сином відомого письменника,
який усім серцем сприйняв боротьбу за
відродження України. За неї — соборну,
незалежну — молився не раз. Коли село
потрапило під облаву, зробив усе, щоб врятувати
«Тополю». Дівчата-підпільниці Марія Яремій та Марія
Юсипів на човні переправили командира у село
Білівці і майже рік виборювали його від смерті.
День за днем поверталося здоров'я до
Никорчука. Вже й плани намітив, аби знову
кинутись у вир боротьби. Та раптова облава
зненацька виявила його. Йому запропонували
здатися, але він підірвався гранатою. Поховали
героя на цвинтарі у Білівцях. Батька і матір
загиблого вивезли у Сибір у 1940 році, брата Романа
кинули на десять років до тюрми. Кажуть,
Богдан Никорчук твердо вірив, що тих, які віддали
життя у нелегкій борні за соборну Україну,
народ вічно пам'ятатиме. Тож не зрадьмо віри
борців!
Богдан Іванович Никорчук народився 1913 р.
у селі Горошова. До ОУН вступив у 1940 році. З
1944-го — сотник УПА.
8 — 7045
УКРАЇНО,
СЛАВА ТОБІ!..
19 липня 1944 року енкаведисти прилюдно
розстріляли у Пищатинцях повстанця Василя Де-
м'яновича Стецка («Орел»), уродженця села
Стрілківці. Був він хворий на тиф, і все ж його
зв'язали і привезли до сільської ради.
«Узнаєте его? Ведь зто ваш! Ну, почему мол-
чите?» — кричали енкаведисти на стривожених
селян. Приреченому скомандували повернутися
спиною до натовпу. Неподалік схлипували жінки
і діти.
Василь вклонився людям. А потім кинув у вічі
убивцям: «Стріляйте, гади! Україно, слава тобі!».
ПОСТРІЛИ
НА СВІТАНКУ
Повстанці увійшли в Білівці звечора. Це
було в кінці серпня 1944 року. Зумисне пустили
поголос, що надовго. Як і очікували,
«спрацювали» сексоти. Потаємна вість докотилася до
Мельниці-Подільської. «Гості» не забарилися.
Понад 200 солдатів і «стрибків» прибули з
надією, що оточать село і розквитаються з
упістами. Проте Білівці зустріли їх без пострілів.
Тому вирішили, що то хтось сфальшивив у
доносі. Тут же й заночували. Після ситої вечері
міцно поснули.
На світанку зайд розбудили лункі постріли.
Це в наступ пішли відділи УПА.
Повстанці Мельниччини під командуванням
О.Соколянського («Шура»), С.Пономаренка
(«Оселедець»), В.Панасюка («Фукс»), С.Голова-
чука («Левко») вирішили поквитатися із
знахабнілими енкаведистами. Розробили план,
щоб заманити їх у пастку. Білівці якраз
підходили для такої операції, бо розмістилися у
глибокій западині. З південного боку село
омивав бистроплинний Дністер, з півночі підпирав
стрімкий берег.
Ніч була холодна. Серпень уже переходив у
вересень. Захмелілі облавники кинулись хто
куди. Дністрова холодна вода відгонила їх.
Побігли по стрімкому берегу, але потрапили під
шквальний вогонь повстанців, які до деталей
продумали бойову операцію.
Це була повна перемога упівців. Втрат не
мали. У ворожому стані лічили вбитих і
поранених. Майже 60 солдатів і «стрибків» взяли в
полон. Роз'яснили їм, за що воюють упівці, і
114
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
відпустили на волю при умові, що не
воюватимуть проти борців України. Кількох мародерів,
правда, і тих, хто надто жорстоко обходився з
цивільним населенням, розстріляли. Відпущених
вояками УПА заарештував НКВС. Про цей бій у
Білівцях багато людей пам'ятає й сьогодні. Одні
—з переказів, іншим нагадує про це повстанська
дума, котра через десятиліття пронесла вість про
вояцьку вірність рідній землі — народу і Україні.
ПРИСЛУЖНИЦТВО «ГАЯ»
В архіві УПА зберігається запис від липня
1944 року, який холодить серце і сьогодні. Він
стверджує, що о цій порі енкаведисти схопили
станичного провідника Залісся «Гая», який
привів енкаведистів до Іване-Пустого на
подвір'я Варвари Гнатюк, щоб заарештувати її
доньку Ганну. Не відаючи про небезпеку, йшов
до цього села на зв'язок молодий підпільник Яків
Пуляк («Явір»). Облавники гукнули: «Стій! Хто
йде?» Яків відповів: «Явір». «Хто, хто?» —
допитувалися по-українськи. Думаючи, що то
«свої», зв'язківець назвався: «Яків Пуляк». По
ньому відкрили вогонь. Куля поцілила йому в
чоло.
Прислужництво «Гая» на цьому не
закінчилося. У червні 1945 року в Заліському
лісі в природній криївці, яку виказав «Гай»,
загинули чотири повстанці з села Залісся —
станичний господарчий Дмитро Семенович
Бабух, Юрій Завадський, Антін Кучма та Степан
Миронович Бойко («Явір») з Іване-Пустого.
16 грудня 1945 року «Гай» спровокував у
Горошовій загибель Василя Грибінчука
(«Байда») із села Іване-Пусте, Миколи Косована
з Устя-Єпископського та братів Івана і Дмитра
Антонійчуків з Горошової.*50 Дев'ятеро
повстанців завчасно лягли у сиру могилу через
юду-запроданця.Зі страху, з власних переконань
творив чорні справи «Гай»? Ми про це не
знаємо. Але хіба зраду можна виправдати? Кожен
народ сприймає її як найбільшу ганьбу.
ЗАКОН
ХОЛОДНОГО ЯРУ
19 серпня 1944 року боївка Служби Безпеки
«Комара» вирішила провести операцію по
ліквідації заступника голови райвиконкому Чу-
бея із Залісся. Дуже вже дошкуляв цей
більшовицький вислужник. Навіть переодягався
в жіноче вбрання, полюючи за повстанцями.
Тієї ночі Чубей вирішив заночувати в хаті
комсомолки Василини Розміриці. Вона
приготувала для нього смачну вечерю. Почувши, що
есбісти уже в сінях, Чубей вистрілив у двері,
смертельно поранивши стрільця Петра Боднарчу-
ка («Квітка») з Гермаківки. Сам вистрибнув
через вікно. Він залишився живим і з подвоєною
жорстокістю мстив селянам.
Повстанець «Квітка» тієї ж ночі помер. Він
став першою жертвою у повстанському
мартиролозі села Гермаківка. Його поховали на
подвір'ї сільської церкви.
Щодо замаху на Чубея, то в радянському
архіві зберігся такий запис: «Зам. председателя
райисполкома Чубей Д.М. вьшолнял задание по
обмолоту хлеба и остался на ночь у Розмирицьі
В. Около двенадцати часов ночи за ним пришли
бандити. Схватив ее отца, они начали угрожать
ему. За зто время Василина Розмирица —
комсомолка сообщила Чубею. Он начал
отстреливаться».51
Комсомолку Василину судила Служба
Безпеки за суворим законом Холодного Яру.
ПІД КОНТРОЛЕМ УПА
26 вересня. Повстанці знищили у Кудринцях
документи у сільській раді.#52
27 вересня. Спалено сільську раду у
Заліссі.*53
28 вересня. У селі Бурдяківці Скала-
Подільського району кущовий відділ знищив
сільську раду, окупаційні документи у ній,
розстріляв запеклого більшовицького вислужни-
ка — голову сільської ради, секретаря і двох
«стрибків».»54
6 жовтня. Повстанці вступили у бій із
«стрибками» в Усті-Єпископськім на
Мельниччині.*55
20 жовтня. Вбито секретаря Скала-
Подільського райвиконкому, члена ВКП(б) Вер-
бицького, що повертався із хлібозаготівель.#56
27 жовтня. У селі Кудринці відділ УПА
захопив обоз працівників НКВС із трьох підвід.*57
27 жовтня. У Гермаківці під час бою з по-
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
115
встанцями поранені другий секретар РК КП(б)У
Чепіков, начальник Мельнице-Подільського рай-
харчопрому Гущак і голова сільпо Гермаківки
Моткалюк, які намагались провести збори для
розповсюдження четвертої державно-грошової
лотереї.*58
4 листопада. Вбито заступника голови
Мельнице-Подільського райвиконкому В.Самка,
члена ВКП(б), що повертався із хлібозаготівель.»59
У листопаді в Скала-Подільському районі
перестали існувати три колгоспи. Повстанці
знищили колгосп ім.Сталіна у Бурдяківцях. Під
контролем УПА перебували села Бурдяківці,
Гуштин, Лосяч, Дубівка і терени навколо них.
Наприкінці місяця у боях із загонами повстанців
загинули 9 енкаведистів з числа керівних кадрів,
у т.ч. один майор. Згідно із доповідною запискою
райкому партії у Скала-Подільському районі
УПА мобілізувала юнаків 1929 року
народження. У таких селах, як Турильче, Підпилип'я, За-
луччя проголосили самостійну Україну.•*
22 листопада. Загін енкаведистів зі Скали-
Подільської здійснив повторний наступ на село
Турильче, котре перебувало у руках УПА.
Забравши чотирьох поранених і кількох убитих,
спішно повернув до району.»61
1 грудня. Біля Лосяча упівці звели бій, у
якому вбито 7 енкаведистів. Спалили автомашину.
Забрали з неї провіант і пішли у ліс.»62
ПРОРИВ КРІЗЬ ЗАСЛІН
5 грудня 1944 року місцем жорстокого бою
стало село Кудринці, що притулилося під лісом
на невисоких пагорбах та видолинках над
Збручем. Це була одна з повстанських баз на
Мельниччині. Здійснивши обхідний маневр на
Залісся, тут заквартирував відділ УПА
Володимира Панасюка («Фукс»). Натомлені стрільці
вже готувалися до відпочинку, як стійкові дали
знати, що на село наступають карателі.
«Фукс» наказав прорвати облавницький
заслін у західній частині села, щоб вирватись на
Тване-Пусте і зникнути в лісовому масиві біля сіл
Гермаківка, Кривче і Сапогів. Але червоні
встигли міцно окопатися. З пагорба строчив
кулемет, з-за лісу били мінвмети. Загорілися перші
хати. Ворог намагався притиснути загін УПА до
Збруча. Впав у бою Яків Кордуновий з
Боришківців, Василь Лисачок з Окопів.
Останнього скосив енкаведист, котрий стріляв майже
впритул. Але і його наздогнала куля.
Наткнувшись на серйозний заслін, «Фукс»
повернув на Панівці. Втрати були значними. Серед
загиблих, що спочивають на кладовищі села
Кудринці, Василь Соловій (с.Гермаківка),
Василь Гнатюк, Богдан Данильчук (з Устя-
Єпископського), Михайло Палагнюк, Михайло
Янушевський (обидва з Кудринців), двоє
невідомих. Жертвою упав у Кудринцях і
місцевий селянин Назарій Михайлович
Григораш, який хотів вивести оточених
повстанців потаємними лісовими стежками.
Втрати ворога теж були немалі, але
документально не засвідчені.
У ВОВКІВЦЯХ,
У П'ЯТНИЦЮ...
8 грудня 1944 року загони УПА «Оселедця»,
«Шури», «Левка», «Фукса» і «Дуба» зібралися
на постій у село Вовківці (нині Дністрове).
Туманну холодну ніч стрільці переспали у хатах.
Починало світати. Навкруги снувала тиша, і
ніщо не віщувало біди. Стійкові теж зайшли до
осель.
Совіти непомітно підійшли до крайніх хат.
На щастя, їх побачила жінка, що вийшла
вдосвіта до худоби. Частина вояків, котрі
ночували на східній околиці села, під прикриттям
туману крутими вуличками, підпертими кам'яними
мурами, встигла відійти у бік Дзвенигорода. Ті,
що перебували в нижній частині Вовківців, біля
Дністра, вимушені були прийняти нерівний бій.
Тривав він зранку до вечора. Командував
загоном сотник «Дуб».
У бою загинуло багато повстанців і
червоних. Коли у ворожий тил почали заходити групи
упістів, більшовики відійшли, забравши вбитих і
поранених. Прихопили кілька трупів повстанців,
а згодом тіла їх розкидали на площі
мельницького базару.
Багатьох повстанців і командира «Дуба»
вовківчани поховали на сільському цвинтарі. І
нині сплять тут вічним сном Михайло Теодоро-
вич Шестопальчук (с.Бабинці), Михайло
Миколайович Зелінський, Іван Гнатович Сановіцький,
Василь Дмитрович Ганусяк (всі три з села
Латківці), Степан Васильович Мохніцький
(с.Боришківці), Дмитро Миколайович Ткач (с.
Дзвинячка), Яків Дмитрович Дмитряк (с.Устя),
Степан Микитович Мізінчук (с. Кудринці),
стрільці Марчій, Матківський, Олійник та ще
один невідомий.
М.Т.Шестопальчук (сотник «Дуб») народився
1906 року. Кадровий підпільник ОУН. За
польської окупації — організатор «Лугу».
Служив у польській армії. У 1941-44 роках
працював головою збірного сільського староства у
Бабинцях. Знав німецьку мову. З відходом
гітлерівців організував чоту УПА, що згодом пе-
X*
116
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
реросла у сотню, якою оперував на Буковині та
в Циганських лісах. У червні 1944 року «Дубу»
повідомили, що його рідня заарештована для
депортації. Відпросившись у рейд на Мельницю,
з вісімнадцятьма добровольцями заліг на шляху
Мельниця — Іване-Пусте. Але більшовики з
невідомих причин вивезли людей іншою
дорогою.
Трагічна доля випала рідним «Дуба».
Дружина померла в Сибіру. Доньки — Ольга, якій ішов
десятий рік, і дворічна Ліда —загубилися на
півночі. Лише через багато років, пройшовши
через важкі випробовування, сестри знайшли
одна одну. Живуть нині на скропленій кров'ю
батьківській землі.
Народ не забув про «Дуба». І сьогодні він
живе у пісні «У Вовківцях, у п'ятницю, дуже
раненько».
«МЬІ НЕ МОЖЕМ
ВОССТАНОВИТЬ
СОВЕТСКУЮ ВДАСТЬ»
15 грудня. Відділ УПА з села Вербівка перейшов Збруч,
вів на протилежному боці бій з винищувальним
батальйоном Орининського району. Стрибки розбіглися.»63
16 грудня. У Ланівцях загін УПА вилучив у фінагента
зібрані кошти на суму 41.160 крб. Йому дали розписку, що
гроші забрав Польовий Банк УПА.*64
16 грудня. Більшовицька розвідка доносила, що через
Лосяч пройшов великий загін УПА чисельністю до 400
чоловік, в т.ч. 90 вершників. Зупинившись у селі на
короткий перепочинок, повстанці провели мітинг.»65
22 грудня. Уночі група УПА зрізала 45 телефонних
стовпів у районі села Іванків. Зв'язок Скали-Подільської з
Тернополем перервався.»66
25 грудня. Відбувся бій загону УПА у центрі села
Іванків Скала-Подільського району. Більшовики відійшли,
втративши убитими 2 членів ВКП(б). Завідуючий відділом
пропаганди Скала-Подільського РК КП(б)У Г.МГрабенко
був поранений.»67
26 грудня. Зібравши бойові сили в Скала-Подільському
районі (65 чоловік), більшовики почали новий наступ на
Іванків. За 100 метрів до крайніх хат повстанці зустріли їх
шквальним кулеметним, автоматним і крісовим вогнем. Під
час бою було вбито слідчого районної прокуратури
П.М.Вакуленка, суддю В.Г.Татаренка, секретаря райкому
комсомолу Марію Олійник, одного «стрибка» і енкаведисга.
Напасники відступили. Секретар Скала-Подільського
райкому партії Бубенцов доповідав, що в «зто время в Иванкове
убит нашими председатель сельсовета Пакуляк Петр
Семенович, сражавшийся с оружием в руках против
наших».»68
На третій день повстанці вийшли з села. Чекісти після
цього спалили в Іванкові 15 будинків.
Наприкінці року зі Скала-Подільського району
доповідали, що на території перестали функціонувати 11
сільських рад. «Таким образом мьі потеряли связь со всеми
18 советами. Мьі не можем восстановить советскую власть.
Местное население не допускает нас в села.»69 У грудні
загони Української Повстанської Армії відкрито
квартирували у Циганах, Іванкові, Турильчі, Бурдяківцях, Лосячі,
Вербівці і контролювали ситуацію в них.
26 грудня. Повстанці здійснили спробу оволодіти Скала-
Подільським райцентром. Місто блокували з усіх боків.
Телефонний зв'язок перервали з Мельнице-Подільським,
Борщівським та Орининським районами Кам'янець-
Подільської області. Лише через проскурівський вузол
армійського зв'язку Скала-Подільська зв'язалася з
Тернополем, терміново запросивши допомогу.»70
О цій порі до наймобільніших загонів УПА на
Скалеччині належала чота Мартина Івановича Захарківа
(«Підкова»). Загін з трьох роїв мав три ручних кулемети, 12
автоматів, гвинтівки. Діяв у селах Дубівка, Бурдяківці, Гуш-
тин, Лосяч. Чота Івана Костянтиновича Бука («Ярема»)
обороняла села Турильче, Підпилип'я, Вербівку, Залуччя. На
озброєнні мала три кулемети, автомати і гвинтівки.»71 Загін
«Хмари» (справжнє прізвище невідоме) рейдував по всьому
району.
Протягом другої половини 1944 року в Скала-
Подільському районі загинули 64 чоловіки радянсько-
партійної номенклатури.»72 Борщівська влада у другому
півріччі втратила 54 енкаведистів і 31 партійця.»73 По
Мельнице-Подільському району архівні дані знайти не
вдалося.
Перевагою повстанців над ворогом було досконале
знання місцевого терену, вміння орієнтуватися на ньому у
будь-яку пору року, навіть вночі. Однак ставало очевидним,
що оперувати крупними відділами у Надзбруччі буде важко.
Більшовицька влада, зосередивши велику кількість бійців,
зброї і техніки, використовувала кожну нагоду, щоб
нав'язати повстанцям відкритий бій і знищувати їх.
Тому необхідно було спішно перегруповуватися, діяти
меншими підрозділами з урахуванням обставин.
У цей час збройні сили УПА на теренах Південного
Надзбруччя налічували понад дві тисячі озброєних борців.
Народ підтримував своїх захисників. Повстанці з
більшовицьких акцій і облав виходили незламними і
готовими до нових звитяг.
ПОВСТАНЦІ-СХІДНЯКИ
Визвольний рух із Надзбруччя поширювався на
Кам'янеччину, що межує з краєм.
Підпорядкована Проводу ОУН та УПА
«Південь», Кам'янець-Подільська область була
поділена на 4 округи — Ярмолинський, Чемеро-
вецький, Сатанівський і Кам'янець-Подільський.
їх очолювали окружні провідники «Тарас»,
«Хмара», «Волох» і «Гроза» (прізвища не
відомі). Лише за 4 місяці, з листопада 1944-го по
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
117
лютий 1945-го, на території Кам'янеччини упісти
провели 79 боїв з військами НКВС. #74
Щоб допомогти зазбручанській Україні у
боротьбі за рідний край, сюди в другій половині
1944-го прибув із організаційними
повноваженнями від Проводу ОУН Ярослав Білінський
(«Бистрий»). Коли його поранили і ув'язнили,
командування прийняв на початку 1945 року Іван Щи-
кульський («Рубач»).*75 Після арешту Щикульсь-
кого обов'язки провідника виконував Олександр
Кирилович Соколянський («Шура»). Народився
1915 року на Січеславщині.
Українці-східняки (так називали у краї
вихідців із-за Збруча) виявляли у боротьбі з
ворогом організаційний хист і талант. Серед них
були освічені люди. Олександр Соколянський у
1939 році закінчив факультет іноземних мов
Харківського педагогічного інституту, працював
викладачем німецької мови.*76 Соратники
оповідають, що це був пристрасний оратор і
пропагандист національної ідеї. Загін, який він
швидко організував, налічував майже п'ятдесят
стрільців-зазбручанців і рейдував селами краю.
Де зупинявся загін Соколянського, відбувалися
мітинги, на яких повстанці закликали народ до
боротьби з ненависним режимом.
Разом з «Шурою» воював узбек Саркарій,
якого він завжди називав «Синком», а той його
— «Отцем». Відомо, що у повстанській армії
воювали грузини, азербайджанці, білоруси. У
листопаді 1943 року на Волині було скликано
конференцію поневолених народів для
координації спільних дій і методів боротьби.
Воював «Шура» і на буковинському
Подністров'ї, за Збручем. Навпроти с.Завалля
розгромив гарнізон «стрибків». Не раз
здійснював нічні марші до Кам'янця-
Подільського. «Шура» з болем розповідав
побратимам, що його батька закатував НКВС, і
він мстить за нього. Очевидці згадують, що при
ньому завжди була туго набита польова сумка.
Коли стрільці поцікавилися, що в ній, «Шура»
висипав на стіл понад сто «удостоверений лично-
сти» енкаведистів, яких знищив власноручно.
«Це вам звіт перед Україною», — мовив. —
Якби всі ви так воювали за рідну неньку, вона
давно вже стала б самостійною».
Пліч-о-пліч з «Шурою» мстили ворогам у
Надзбруччі східняк Степан Якович Пономаренко
(«Оселедець») із синами Іваном («Ванька») та
Володимиром («Щука»). Народився С.Пономарен-
ко 1900 року на Конотопщині. Все своє життя
прожив під більшовицьким режимом. Бачив
розстріли, штучний голод, наругу над народом.
За путівкою Ленінського комсомолу Степан
працював у конотопському апараті НКВС. На
початку війни він мав супроводжувати архів, з
яким так і не виїхав.
Опинившись у Галичині, очолив кущовий
відділ УПА. Сучасники характеризують його як
політично грамотного організатора. Володіючи
методами більшовицької пропаганди та агітації,
розумів її значення в умовах повстанської
дійсності. Провідник завжди знаходив час
побесідувати з упістами на політичні теми.
Бувало, потрапить йому під руки яка-небудь
більшовицька газета, обов'язково прокоментує
її. Про революційну місію ОУН Пономаренко-
старший висловлювався чітко: «Ви тут, у
Галичині, куєте святу справу, —казав. — Але
ваша ідея стане дійсністю лише тоді, коли вона
оволодіє умами всієї східної України. Ви, як
суха солома, спалахнувши полум'ям, згорите,
щоб у майбутньому збудити від сну Україну».
О.Соколянський та С.Пономаренко із синами
загинули у 1946 році. Дружина та донька Поно-
маренка, що перебували у селі Зелена
Вільховецька, виїхали у невідомому напрямку.
У загоні Пономаренка служив чех Яша.
Воював у німецькій армії льотчиком, збили його
червоні у небі під Хотином. Вистрибнувши з
парашутом над придністрянськими лісами,
прилучився до повстанців. Мав при собі невеличкий
бельгійський автомат, з якого влучно стріляв.
Сміливець несподівано загинув під час облави у
червні 1946 року. Його поховали на цвинтарі у
с.Вовківці (Дністрове).
Повстанська сім'я із Кам'янеччини
квартирувала в господаря Михайла Тимофійовича Грин-
чука у Заліссі. Справжнє прізвище та імена
невідомі. Голова сім'ї мав псевдо «Батько».
Жили при ньому четверо дітей: сини «Вітер»,
«Вишня», псевдо третього невідоме, донька
«Оксана». 19 червня 1945 року дівчину
заарештували більшовики і піддали тортурам.
Вирізали на тілі шматки шкіри, посипали рани
сіллю. Зібравши останні сили, «Оксана»
стрибнула у криницю, що була поруч. Садисти тут же
її витягнули і глумилися над мертвою. Потім
обсипали труп соломою і спалили.
Перед смертю «Оксана» говорила, що
походять вони із села Залісся під Кадіївкою.
Зі збройним підпіллям краю пов'язав життя
окружний лікар «Запорожець» (справжнє
прізвище невідоме). Був він вихідцем з Великої
України. Лікував стрільців у Кудринцях.
Біля Іванкова загинув провідник «Волох» з
радянської України. Не раз навідувалися сюди
із-за Збруча відділи під орудою «Подоляна»,
«Чепеля», «Бурлаки», «Арсена-старшого», «Го-
мона» та інших.
118
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Відомості про загиблих
із Борщівського району
на фронтах другої
світової війни
№
п/п
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
ЗО.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
43.
Назва населеного пункту
Борщів
Мельниця-Подільська
Скала-Подільська
Бабинці
Більче-Золоте
Бурдяківці
Вигода
Висічка
Вільхівці
Вовківці
Гермаківка
Глибочок
Горошова
Гуштин
Дзвинячка
Дністрове
Жилинці
Залісся
Збручанське
Іванків
Іване-Пусте
Королівка
Кривче
Кудринці
Ланівці
Лосяч
Мушкатівка
Нівра
Озеряни
Олексинці
Панівці
Пилатківці
Пилипче
Пищатинці
Сапогів
Сков'ятин
Стрілківці
Турильче
Устя
Худиківці
Цигани
Шершенівка
Шупарка
РАЗОМ
Всього
загиблих
101
124
64
58
274
63
92
25
98
32
112
173
72
16
67
27
19
52
31
76
82
49
41
89
79
48
61
71
79
75
61
62
56
50
46
64
47
52
48
44
75
50
113
3018
віч
пропали безвісти
59
67
32
31
139
32
42
8
64
15
56
96
33
8
36
10
9
24
16
50
51
21
25
55
37
27
31
32
36
40
28
32
33
27
28
33
27
7
22
8
34
8
56
1585
Відомості по
мобілізації на фронт членів і
симпатиків ОУН у
Борщівському районі
№
п/п
Назва села
Кількість
призваних
в т.ч.
членів і
симпатиків ОУН
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
Більче-Золоте
Бабинці
Вовківці
Верхняківці
Висічка
Глибочок
Верхнє Кривче
Нижнє Кривче
Королівка
Мушкатівка
Мушкарів
Монастирок
Олексинці
Сапогів
Стрілківці
Сков'ятин
Отобда М^ікатівська
Шупарка
Шишківці
Шершенівка
Худиївці
Юр'ямпіль
ВСЬОГО
750
221
410
286
117
400
270
250
580
159
60
62
180
360
260
180
121
510
128
230
150
320
6254
70
37
35
23
12
12
20
17
11
14
16
21
36
31
ЗО
17
12
71
22
29
15
36
612
Дані по мобілізації у
Скала-Подільському
районі
№
п/п
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
Назва населеного пушу
Бурдяківці
Бережанка
Вербівка
Гуштинка
Гуштин
Дубівка
Жилинці
Залуччя
Збриж (хутір)
Іванків
Констанція
Козаччина
Ланівці
Лосяч
Озеряни
Підпилип'я
Пилатківці
Скала-Подільська
Трійця
Турильче
Підлягали
призову
153
52
138
86
54
42
128
131
69
213
144
146
425
392
496
92
265
701
39
246
Не
з'явилися
35
14
101
46
21
14
13
35
17
119
5
14
59
349
63
50
25
211
10
55
21.
Цигани
471
119
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
119
Друзі-повстанці із сКудринці Василь Шиндирук
(ліворуч) та Степан Батирняк. Перший
розстріляний 26 березня 1944 р. енкаведистами-
ковпаківцями. Другий загинув 27 травня 1946 р.
Василь Козак ("Хвиля"). Н. в с.Горошова.
Станичний юнацької сітки ОУН. Закатований
енкаведистами-ковпаківцями навесні 1944 р.
120
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ОрестЧорпіта. Н. в м.Скала-
Подільська. Студент
юридичного факультету
Люблінського університету.
Стрілець УПА. Загинув
14 липня 1944 р.
Євдокія Наєденко. Н. в
с.Горошова. Станична жіночої
сітки ОУН. Закатована
енкаведистами 13 листопада
1944 р.
Василь Тодорук. Н. в с.Худиківці.
Член ОУН з 1937 р. Голова
товариства "Просвіта" і "Лугу".
Закатований НКВС1944 р.
Микола Матіящук. Н. в с.Мушкатівка. Батько
трьох синів—Йосипа, Володимира, Едуарда, які
загинули за Україну. Загинув у концтаборі.
Члени ОУН Зиновій Мицко (ліворуч) і Ярослав
Чопик. Н. в с.Нівра. Розстріляні на фронті
службістами "Смерш".
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
121
Полковник Омелян Грабець ("Батько"). Н. в с.
Нове Село Любачівського повіту (Польща).
Головнокомандувач УПА "Південь". Загинув 10
червня 1944 р. на Вінниччині.
Подружжя Магдалина і Федір Бойки. Н. в
с.Нівра. Магдалина закатована енкаведистами,
Федір загинув у лавах УПА.
Петро Олійник ("Еней"). Н. в с.Молодниче
Жедачівського району Львівської області.
Головнокомандувач УПА "Волиньи-"Південьн
Загинув 1946 р.
122
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Семен Дудка ("Кривоніс", "Батько", "Старий",
"Дністер"). Н. вс.Вовківці. Кадровий підпільник
ОУН. Сотенний куреня 'Тополі". В'язень
більшовицьких концтаборів.
Юліан Попіль ("Ліщина"). Н. в с.Гуштин. Скала-
Подільський мобілізаційний референт УПА.
Загинув на початку травня 1944 р.
Петро Мулик ("Ігор"). Н. в с.Верхняківці.
Стрілець УПА "Південь" полковника
"Батька". В'язень більшовицьких
концтаборів.
Референтура Служби Безпеки Мельнице-
Подільського району (зліва-направо). Референт
Степан Слишинський ("Комар"). Н. в сЗавалля.
Підрайонний референт Петро Боднарчук ("Ярема").
Н. в с.Латківці. Бойовик СБ Іван Сушинський ("Ікс").
Н. в с.Іване-Пусте. Бойовик СБ.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
123
**#2&#
- * /
**^. ^
.,***»■
^^З^^тй
■"«-Є&
^Ч^
^ч
Провід самооборонного кущового відділу. У центрі (сидить) Петро Сов'як ("Промінь"). Н. в с.Глибочок.
Загинув 19 фудня 1949 р. Праворуч - сотник "Ярема", уродженець Волині.
иемен гижка ("Береза"). Н. в с.Бабинці. Стрілець
УПА. Загинув на початку травня 1944 р. у боях з
НКВС у Циганських лісах.
Михайло Остап'юк. Н. в с.Гермаківка. Стрілець
УПА. Загинув на початку травня 1944 р. у боях з
НКВС у Циганських лісах.
124
в ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Богдан Никорчук ("Тополя"). Н. в с.Горошова.
Сотенний УПА "Південь". Підірвався гранатою у
1945 р.
Степан Головачук ("Левко"). Н. в с.Дзвинячка.
Сотенний УПА (у центрі). Загинув 13 квітня 1945 р.
Ганна Никорчук ("Берізка"). Н. в с.Горошова.
Дружина сотника "Тополі". Закатована 1944 р. у
Чернівецькій тюрмі.
Петро Боднарчук ("Квітка"). Н. в
с.Гермаківка. Стрілець СБ. Загинув
19 серпня 1944 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
125
Михайло Шестопальчук ("Дуб"). Н. в с.Бабинці
(біля Мельниці-Подільської). Сотенний УПА.
Загинув 8 грудня 1944 р.
Степан Антонюк ("Матрос"). Н. в с.Михайлівка.
Командир СКВ. Загинув 28 квітня 1946 р.
Василь Соловій ("Буревій"). Н. в с.Гермаківка.
Стрілець УПА. Загинув 5 грудня 1944 р.
Володимир Панасюк ("Фукс"). Н. в с.Пилипче.
Референт-військовикМельнице-Подільського
районного Проводу ОУН. Командир СКВ.
Загинув навесні 1946 р.
126
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Мапа
Клич ОУН-
„ НА Волинь до аПА'
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ'
є-
» Маршрути
на м'«си,в п^илначеим^
-Звір ЛЮДЄЙ ІЗ СТАНИЦЬ
С^ -Школи З ПА
^ - Місця провокАТивимі розстилів добровольців УПА
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
127
Українська
ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА
РАДА /УГВР/
головний
військовий
ШТАБ УПА
^
І УГТА І
[ „ ЗАХІД" |
±
І Подільська військова округа 5
І група „Лисоия"
Чорткі в с
ТАКТИЧНИЙ ВІДТИНОК
ьк и
18
и
„СТРИПА
и
ло5
Я* о
2 її
.2 .* г
о. ^'г
О -о <
щ
< 1-І
&| РЕЙДУЮЧІ К*Р6Н> МПА
£
% її
ц, ? а.
ж
19^3 - АЗЬЬ Р.р.
Корінь .Крука"
ж
1«43- 1945 РР-
Кир\нь„СіРИх воекі^'БистгопсИ
ІЖ
| Самооборонні кущові віддали /скв упа /
. <
1^*
Ш
ш
І
X
І
і2
Ш
ш
£
ІШІІШАЧ
І^ІІоІ
<о
І'
-І
— II І
СТРУКТУРА ЧОРТКІВСЬКОГО ТАКІ
НОГО ВІДТИНКА УПА /Ю44-1946 Р.Р/|
128
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
- *
< «о
*£ '*
< ±
£ 5-
= »
Ч о
4 а
*л]
шеф - Мороз*
Олєративим старшина ,Костенко"!
рефірінт сб - „ірвс"
політеиховиик - „тополя"
канцелярія - „Левко'
1
1
1. ^
и) х»
Г* *
О Б
:К
0
N
к,
іі
•
<
^
X
ш
ч
ш
X
о
со
**
і
7 1
<
£
*
<>-
*
\
г
<
їй
*
^
0
и.
\
*
<
г ш
И= 2
<5
со.О
Є—
і * і
р^
и
о
<->
5
^^
МА"
з:
є;
*
ЬЬЬЛАЙЙАЛхї
ВІДДІЛЕННЯ ПО 50 СТРІЛЬЦІВ
курінь упа
Я. Бі.пінського,. Бистрого"
«...Коли ви зараз вступили на шлях боротьби зі сталінським
режимом, то не на те, щоб перед ним капітулювати, бо з воро-
гом, що загрожує існуванню нації, треба боротися на життя і
смерть. Я впевнений, що зброї, яку одержали ви з рук нації, не
посоромите і прийдешнім поколінням передасте своє ім'я, вкрите
безсмертною славою».
Із відозви головнокомандувача УПА Тараса Чупринки до бійців і
командирів Української Повстанської Армії у травні 1945 року.
Розділ п'ятий
У СВІТІ
ЩЕ НЕ МИР
9 - 7045
130
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«ЛЮТИЙ КАТ ПРИЙШОВ ГЕРОЇ, ЩО ВМІЛИ
ПРОЛИВАТИ КРОВ...» ВМИРАТИ
Наприкінці 1944 року більшовики вирішили
використати люту, холодну зиму для розгрому
загонів Української Повстанської Армії у
дністровсько-збручанському трикутнику. Сліди
по засніжених лісах і дорогах ніколи не сприяли
воюючим, морози сковували переміщення і
бойові виступи. Київський уряд ухвалив наказ
закінчити операцію до 15 березня 1945 року і не
шкодував для цього людських і матеріальних
ресурсів. У надзбручанські терени прибули свіжі
сили Радянської армії та окремі підрозділи
НКВС.
У січні 1945 року у Борщеві заквартирували
піхотний полк IV Українського фронту, штаб
дивізії на чолі з генерал-лейтенантом
Гречкосієвим (мав 31 рік, українець), 70 солдатів
військ НКВС і майже 20 «стрибків». У
тамтешньому колишньому фільварку заклали склади
амуніції. Як і в інших районних центрах, тут
функціонувала тюрма НКВС, яка охоронялася
вдень шістьма, а вночі десятьма енкаведистами.
У Королівці постійно перебували 136 солдатів
НКВС і 21 «стрибок».
Радянські гарнізони дислокувалися майже по
всіх селах. Кожен налічував по 50-100 чоловік.
Стратегічні населені пункти були облаштовані
кулеметними гніздами. Окрім армійських
підрозділів, військ НКВС, у краї чинили чорні
справи партизани-ковпаківці.
У січні-лютому 1945 року у Надзбруччі
розпочалися протиповстанські облави під назвою
«Червона мітла», які супроводжувалися
широкою контрпропагандою. Людей залякували,
наказували видавати «українських буржуазних
націоналістів», сприяти їх знищенню, нагадуючи,
що у борні з упівцями влада буде жорстокою.
Про страхи тих часів оповіла у вірші «Облава»
сільська дівчина Стефанія Бабій із Залуччя
тодішнього Скала-Подільського району:
... Хилились додолу жита колосисті.
Потоптані ногами ворожих гінців,
Несила була врятуватись нікому
Від густої лави сталінських катів.
Забирали трупи, під тюрми складали,
Підпирали стіни церковних мурів.
Матері у горі плакали й ридали,
Що вже не побачать живими синів...
Наступали страшні часи з арештами,
побоями, знущаннями, мародерством і тортурами.
Відчуття тривоги було велике. Ще й пісня
повстанська краяла серце: «Лютий кат прийшов
проливати кров...»
Сплановані протиповстанські акції стали
звичним явищем. При сприянні розвідувальних
загонів енкаведисти викривали місця постоїв
формуваць УПА, часто нав'язуючи їм бої.
2 лютого 1945 року в зону крупної облави
потрапив відділ УПА Романа Тостановського
(«Камінь»). Напередодні квартирували в
Мушкатівці. Ввечері вирішили піти на хутір Па-
лайка, щоб на кінних санях перевезти кулемети
та амуніцію. Розташувались у крайніх хатах
збоку від Мушкатівки. На світанку від села
Цигани почулися постріли. На щастя, зв'язкова
Стефанія Весела встигла повідомити про облаву.
«Камінь» вибіг з хати. Збагнувши, що ворог
зовсім близько, наказав хлопцям відступати до
лісу. Ті, що були поруч, ще зуміли добігти до
дерев. Решта бійців прийняли нерівний бій.
Відбивались до останнього патрона. Загинуло
четверо повстанців з Мушкатівки, завдяки яким
врятувалися друзі, що вирвалися з оточення.
«СВОЇ СБРЦЯ
НАМ ВИРИВАЛИ»...
На Святий вечір у сорок п'ятому до хати
Павла Гладія у Заліссі, що перебував у
повстанцях, увірвався односельчанин Дмитро Чубей,
який працював заступником голови Мельнице-
Подільського райвиконкому. Озлоблений, що не
застав господаря вдома, розстріляв його
дружину Марію та хворого брата Василя у ліжку. Від
сатанинського погрому врятувалися трирічний
Петро із сестрою Юстиною. Хата згоріла.
У жорстокості на Мельниччині Чубею не
поступався інший садист-вислужака — Віктор Ку-
бей із села Пилипче. Діяв він з уповноваженим
НКВС Хабунем. Це про його злодіяння
літописець збройного підпілля записав: «Нема ні
одного дня, щоб у селах навколо райцентру не
було облав. Віктор Кубей порядкував у
Худиківцях 13-16 грудня 1945 року. Обскакує
хати. Познущався майже над тридцятьма
людьми. Є навіть такі, що напевно не будуть
жити...»#1
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
131
ТУРИЛЕЦЬКА ТРАГЕДІЯ
3-5 лютого 1945 року при допомозі місцевих
вислужників у селі Турильче енкаведисти
живцем підірвали вісімнадцять повстанців в
одинадцяти бункерах. Ця кривава трагедія готувалася
заздалегідь.
Довідавшись від агентурників про кількість
криївок, енкаведисти кілька днів нишпорили
селом, а в п'ятницю вранці розпочали
запланований штурм. Разом з ними хата від хати переманд-
ровували і три місцеві сексоти — З.П. з села
Вербівка, М.Ч. та К.Р. Останній — місцевий
поляк, обидва з Турильча. Прикрившись для
конспірації плащпалатками, вони вказували на
бункери. Енкаведисти закидали люки гранатами,
або підривали їх протитанковими мінами.
Полонених не брали.
Після кривавої трагедії у центр села по
свіжому снігу карателі стягнули вісімнадцять
пошматованих трупів. Троє серед них були
невідомі.
У ці ж дні енкаведисти провели у селі
арешти. Схопили Марійку Демків — зв'язкову
Служби Безпеки (відому в підпіллі під псевдами
«Сурма», «Могила», «Спомин», «Ребус» і
«№2»), коли вона, незважаючи на смертельну
небезпеку, прибігла подивитися на загиблого
брата Петра. Побачивши на купі вбитих його
пошматоване тіло, не витримала розпуки і тим
видала себе.
Вона знала, чим закінчиться для неї цей
арешт, бо кілька разів потрапляла до рук
енкаведистів. Тому вибрала смерть — вирвалася
з-під конвою і стрибнула у двадцятиметрову
криницю. Але за нею спустилися і витягли з глибини.
Марійці судилося вижити після найтяжчих ен-
каведистських тортур. Досі пам'ятає лейтенанта
Шалигіна, який, заглядаючи в очі, допитував:
«Ти почему бросилась в колодец?» І вона
сказала йому: «Кривда ваша страшна. І серце
моє не витримало цього глуму».
Лейтенант глузував з її слів. Казав крізь
регіт: «Пойми, смерть уносит человека из жизни
навсегда. Кто о тебе вспомнит? Никто. После
смерти человека нет и не будет».
Але Марійка і тут не погодилася з
Шалигіним: «Це неправда! Людина живе доти,
доки живе пам'ять про неї». «Так мьіслят только
дураки», — не погоджувався Шалигін.
Життя поправило думку вбивці. Круто
поправило.
9*
ПРИЛЮДНІ СТРАТИ
ПОВСТАНЦІВ
У лютому 1945 року у рамках каральних
акцій «Червоної мітли» енкаведисти вдалися ще
до одного жорстокого способу знищення
повстанців — прилюдного повішання на площах
рейцентрів. Страшні шибениці звелися у
Чорткові, Скалі-Подільській, Мельниці-
Подільській та Борщеві.
Першого повісили у Чорткові повстанця
Григорія Ільківа («Пугач») із села Боришківці
Мельнице-Подільського району. Підрайонового
ОУН «Пугача» (члена ОУН з 1939 року)
енкаведисти арештували під час облави у хаті
станичного військовика Василя Долинюка... Про його
страту повідомила газета Тернопільського ОК
КП(б)У «Вільне життя» від 3 лютого 1945 року:
«Вчора, 2 лютого, в Чорткові відбулася
прилюдна страта одного з ватажків оунівської банди.
Ось він стоїть перед шибеницею, потупивши очі.
Він не дивиться на тисячі людей, що наповнили
ринкову площу Чорткова. Не дивиться, бо
заплюють очі іуді, що продавав за обіди зі столу
окупантів український народ німецьким
поневолювачам... І коли затягнулась петля на шиї
німецького холуя і вбивці, 60-літній старик, що
стояв коло мене, сказав, аплодуючи: «Собаці —
собача смерть».
Газетна публікація за підписом М.Хоружинсь-
кого такого змісту у партійному органі була
першою на Тернопільщині. Більшовицькі сатрапи не
гадали в той час, що через півстоліття це
повідомлення стане звинувачувальним
документом проти злочинної суті комуни.
Цього ж тижня у Скалі-Подільській повісили
Дмитра Павлюка («Сірко»), станичного
юнацької сітки ОУН, теж із Боришківців. Він був
поранений у груди під час бою у Заліссі. Очевидці
оповідають, що коли його підвели до шибениці,
він хотів щось крикнути, але йому не дали...
10 лютого у Мельниці-Подільській на
страшне видовище кати зігнали людей з базару і дітей
зі школи, а також тих, що перебували поблизу
або проходили мимо. У короткому вироку
оголосили, що страчують «государственного изменни-
ка и бандита». Зі скрипом відчинилися тюремні
ворота, і з подвір'я виїхала машина з в'язнем на
борту. Це був повстанець Антон Іванович
Качківський із села Трубчин з-над Дністра,
батько двох дітей.
Народився Антон 1921 року у бідній
селянській родині. У своєму невеличкому селі він
був активним «просвітянином», кооператором,
учасником драматичного гуртка. З надією
прислужитися Україні у 1943 році пішов добро-
132
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
вольцем до стрілецької дивізії «Галичина».
Кинута німцями під Броди, дивізія пропала.
Врятувавшись, Качківський пробився до рідного дому, де
вступив до загону УПА. 8 грудня 1944 року під
час кривавого бою у Вовківцях біля Дністра
його поранили і ув'язнили. Спершу повезли до
Чортківської тюрми, а звідти перекинули до
Мельнице-Подільської катівні. Лише Бог відає,
що йому там довелося пережити.
Руки Антона були скручені за спиною. Враз
голова його рвучко піднялася. Він крикнув на
прощання друзям: «Бувайте здорові, хлопці!».
За мить машина під'їхала до шибениці.
Чекіст вправно накинув петлю, і тіло героя
зависло у повітрі. Зойкнули люди, заридав майдан.
Три доби на морозному повітрі висів на
шибениці Антон. Згодом червоні насильники
вивезли тіло мученика за Мельницю в урочище
Акаційне на розтерзання собакам.
18 лютого був страчений повстанець
Володимир Федоришин («Зоря») у Борщеві.
Народився Володимир 1922 року у Бережанці
Чемерівського району Кам'янець-Подільської
області (нині Хмельницької). Коли юнакові
виповнилося 11 років, більшовики розстріляли
батька. Мати з сином і донькою виїхали у
Сталінську область (Донецьку), і лише 1941-го
повернулися до рідного села. Через рік
Володимир вступив до ОУН. Навчався у старшинській
школі УПА на Волині. Був командиром
підрозділу УПА, що діяв на теренах Східної
України.
На жаль, серйозно захворів і змушений був
переїхати на лікування до села Гуштинка Скала-
Подільського району. Переховувався у сім'ї
Василя Штойки. 14 січня 1945 року енкаведисти
заарештували Володимира. При ньому знайшли
листівки, штафети, пістолет, гранати. Тут же
розстріляли господаря і дружину. Лише їх доньці
пощастило врятуватися. Того ж дня
заарештували й матір Володимира, хату у Бережанці
спалили.
Повідомлення про страту В.Федоришина
чекісти розклеїли по всьому Борщеві. Був
похмурий день. Юнака вивезли з тюрми на ринкову
площу вантажівкою. Він стояв на машині,
одягнений у лахміття. На грудях висіла табличка з
написом «Бандит «Зоря». Енкаведист оголосив
вирок. Повстанця запитали про останнє бажаня.
Володимир крикнув «Слава Україні!», а через
хвилю відійшов у вічність.
Народ не забув своїх героїв-мучеників. У
1992 році завдяки клопотанням члена ОУН Фи-
лимона Бучка на могилі Антона Качківського у
Трубчині встановили і освятили хрест.
Пам'ятний хрест стоїть у Мельниці-Подільській
на тім місці, де колись спорудили шибеницю. В
пам'ять про Володимира Федоришина у березні
того ж року Борщівська районна організація
Конгресу Українських Націоналістів та
товариство «Тризуб» на будинку хлібного
магазину, що збудований на місці страти, заклали і
освятили меморіальну дошку. Пам'ятну таблицю
про загибель повстанця Дмитра Павлюка
встановили активісти 17.09.1995 року у Скалі-
Подільській.
ЗГУБИЛИ СТРАДНИКІВ
КАТИ
16 лютого 1945 року гарнізон НКВС із
Колодрібки Заліщицького району напав на групу
новобранців у Шупарці, яких комплектував
провідник «Орлик» (справжнє ім'я невідоме).
Зібравши юнаків, привів їх до присяги, а
наступного дня потрапив під оперативний удар
чекістів. Досі невідомо, чи то була провокація.
На полі бою залишилися розстріляні дванадцять
молодих повстанців.*2
ОБЛАВА НА ЗАЛУЧЧЯ
Взимку 1945 року акції «Червоної мітли»
кривавим крилом зачепили кожне село, кожну
родину. Почавши наступ біля села Залуччя,
облавні війська, не зорієнтувавшись добре у
густому тумані, почали між собою бій. У селі
згоріли десять хат і школа.
Під час цієї облави червоні привезли до
селянської читальні тіла братів — Івана та Федора
Гречків. Доставили матір, щоб впізнала синів.
Сила духу не зрадила її.
Скільки їх, стражденних і зболених матерів-
патріоток було у ті часи! Терниста, хресна
дорога вела їх через боротьбу до кінця 1953 року.
ПОВСТАНЦІ НЕ
ВИЗНАЮТЬ ПОЛОНУ
Під час облав у сорок п'ятому та в наступні
роки повстанці, вступаючи до бою, здебільшого
не визнавали полону — стрілялись у скроню чи
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
133
підривалися гранатами. Геройських прикладів
таких у Надзбруччі було безліч, і всіх не
перелічити.
Під час облави на село Дзвинячка в урочищі
Бабинецькі Корчі покінчили з собою у криївці
Михайло Завальський і Йосип Підгірняк (обидва
із Дзвинячки) та Микола Медвідь з Михайлівки.
У лютому помирав важкопоранений у
гермаківському лісі повстанець Василь
Ковальчук («Ліс»). Щоб не стати тягарем для друзів,
він востаннє глянув на сестер-санітарок і
вистрілив у себе із пістоля. Побратими поховали
його на гермаківському цвинтарі й склали про
свого улюбленця пісню:
«Коні тихо ішли, сумували,
«Ліс» ранений на санях лежав...
4 квітня 1945 року енкаведисти вислідили
місцезнаходження криївки повстанця Михайла
Штефанюка («Яр») у Мушкатівці. На вимогу
більшовиків вийти — відмовився. Тоді вони
кинули вниз гранату. Непритомного Михайла з
перебитими ногами витягнули з-під землі. Його
забрали до Борщівської райлікарні. Обіцяли
врятувати, якщо стане агентом НКВС. Штефанюк
відповів, що друзів не зрадить. Він вибрав
смерть.
12 липня цього ж року на гермаківському полі
під час облави застрелився Василь Синьків
(«Орлик»).
У грудні підірвався гранатою підрайоновий
СБ Авксентій Костецький («Шарий»). Від
пострілу в серце стік кров'ю Степан Остафійчук
(«Вихор»). Всі три з Гермаківки.
КРИВАВИЙ РОЗБІЙ У
САПОГОВІ
1 березня 1945 року з боку Вовківців
почалася чергова облава на село Сапогів. Увірвавшись
до нього, карателі вчинили кривавий розбій на
подвір'ї Прокопа Кирилюка. Спочатку схопили
його дружину Марію. Били, щоб зізналась, де
переховується донька Настя («Тирса»), станична.
Мати плакала і мовчала. Тоді вороги за коси
підвісили її до сволока. Волосся обірвалося, і
Марія непритомна впала додолу. У сусідній хаті
залізним прутом били чоловіка.
Закривавлених чоловіка і дружину повели до
читальні «Просвіти» і там продовжували
тортури. Вони залишилися живими, але їх
господарство нещадно пограбували. Забрали коней і
зерно з комори, стіжок конюшини та ячменю.
Повикидали з вуликів рамки, шукаючи меду. Зарізали
двох свиней.
Згодом більшовики не раз навідувалися на
подвір'я Кирилюків, сподіваючись захопити
«Тирсу». Озлоблені невдачами, 18 червня 1945
року розстріляли Настину матір — Марію
Дмитрівну Кирилюк.
ЖИВИМИ НЕ ЗДАЛИСЯ
17 квітня 1945 року під час операції
облавників у селі Іванків загинули члени Скала-
Подільського районного Проводу ОУН на чолі з
Володимиром Бугерою («Панас»). Криївка, де
квартирував Провід, знаходилася на подвір'ї
Івана Рибака, що межувало з церковною
мурованою огорожею.
Перед цим облавники арештували в Іванкові
нелегала Л. Він не витримав тортур і привів
військових до Рибака. Колись він приносив сюди
каністру зі спиртом. Дружина Рибака Настя не
видала криївку. Енкаведисти щупами метр за
метром почали дірявити подвір'я, поки не
натрапили на люк криївки, де, крім «Панаса»,
перебували Микола Гайдамаха («Ворон») —
референт пропаганди, Богдан Килимник —
районний провідник юнацтва, Ярослав
Островський — син священика, нелегал та Іван
Рибак — зв'язковий районного Проводу.
Енкаведисти змусили Настю Рибак
звернутися до обложених, щоб вийшли з криївки. Але
чоловік крикнув дружині знизу: «Прощай, Насте!
Пильнуй дітей». З-під землі долинув спів
національного гімну «Ще не вмерла Україна».
Потім один за одним пролунало п'ять пострілів.
Гроші і документи повстанці знищили.
Володимир Бугера належав до кадрових
підпільників ОУН з 1939 року. Більшовики
забрали до Сибіру його батьків, брата Ярослава і
сестру Галину. Така ж доля спіткала родину
«Ворона» та Богдана Килимника.
Настя Рибак з дня загибелі чоловіка
переховувалася з дітьми між добрими людьми.
Після нежданої смерті В.Бугери районний
Провід очолив Василь Івасечко («Роман»). На
жаль, він теж загинув 18 червня 1945 року. Був
убитий з літака на полі біля села КонстанціяУ
134
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
НА ПРОВІДНУ НЕДІЛЮ
28 квітня 1945 року на Провідну неділю під
час облави загинув у рідному селі Михайлівці на
Мельниччині командир СКВ Степан Антонюк
(«Матрос»), 1909 р.н. Озлоблені відчайдушним
опором командира, карателі спалили шість хат.
В одній з них живцем згорів славний герой.
Повстанці мали велику жалобу. У смутку
зосталася і сім'я Степана — дружина і донечки-си-
роти Мирослава, Ганна та Ольга.
«МИ ГИНЕМ
ТУТ ЗА УКРАЇНУ»...
У першій декаді травня 1945 року у лісовому
масиві поблизу Гуштина в оточеному бункері
загинули працівник районної політичної сітки
ОУН Юліан Онуфреїв («Пісня») та підрайонний
Служби Безпеки Петро Кушнір («Мур»).
Героїчну смерть прийняв командир есбістської боївки
Михайло Гоцак («Морозенко») із с.Лосяч.
Десять годин протрималися повстанці. Потім
пострілялися. Причина викриття бункера
невідома. Він був виритий без втручання у
зовнішній природний рельєф і відповідав
правилам конспірації. Залишається лише
здогадуватися про причини його викриття.
Перед цим енкаведисти заарештували у селі
двох дівчат-зв'язкових: Марію Пуцентейло та
Павлину Попіль. Вони могли знати про
місцезнаходження бункера. Але це лише
припущення. Ув'язнених дівчат возили по селу. За день
до облави відпустили, але через кілька днів
подруг знайшли у лісі повішаними. Хто вчинив
цю розправу — не з'ясовано. Існують дві версії.
То могла бути робота Служби Безпеки, яка по-
мстилася за підозру у зраді, або дівчат повісили
енкаведисти, щоб скомпрометувати УПА.
Хочеться вірити, що історія реабілітує їх як жертв
провокації. Мати Юліана Онуфреїва була
переконана, що дівчата нікого не зрадили.
Кажуть, що безсмертя довічне над тими, хто
упав у борні за свій народ, за його волю.
Недавно ще раз подумав про це, коли побував у
родинних місцях Юліана Онуфреїва, Петра Кушніра,
Михайла Гоцака і почув пісні, складені про них.
У КАТІВНЯХ МЕЛЬНИЦІ
ТА БОРЩЕВА
Масові облави у Надзбруччі
супроводжувалися повсюдними арештами. У січні 1945 року
карателі виловили в селах сотні юнаків і дівчат,
наповнивши ними районні тюрми. Тільки до
Мельнице-Подільської в'язниці запроторили
понад 150 політв'язнів. Про тортури над
нещасними жертвами розповіла мельничанка Юстина Ма-
гас:
«...Паралізовану Марію Юречко з Мельниці
занесли наверх, де нас лежало семеро.
Поранений юнак, що був поруч, просив весь час добити
його. Нерухому Марію я умивала кожного дня.
Про це добре пам'ятають мої подруги Марія
Сторожук, що проживає у Мельниці на вулиці
Коцюбинського, 36, Слава Чупричка та Ангела
Богдановська, яку начальник НКВС Кілячков
наказав допитувати кілька днів, поки не
заговорить. Старша сестра її Юстина
Богдановська померла від тортур. Не витримала
катування і Марія Юречко.
Мені допомогла хвороба. Двостороннє
запалення легенів з високою температурою на шість
тижнів відвернуло катів. У серпні мене
випустили на волю. Нічого не добившись, кати
повірили, що я не обізнана з діями УПА...»
Звітуючи про щоденні арешти, викриття
повстанських центрів, вузлів зв'язку, більшовики
часто видавали бажане за дійсне. Щоб
виправдати знущання над людьми, вдавалися до
фальсифікацій. В одному із звітів подається, що з
1.03. по 15.03. 1945 року у Мельниці-
Подільській викрито зв'язкову лінію, схоплено
офіціантку райспоживспілки, що мала групу з 12
чоловік зв'язкових, — друкарку райвиконкому,
головного бухгалтера Держбанку, двох
працівників райспоживспілки та інших.
Заарештовано 5 членів ОУН з невеликого села Дзвени-
город, у т.ч. секретаря сільської ради БасюкаУ
Борщівська в'язниця розміщувалася у будівлі
нинішнього сільськогосподарського технікуму.
Камер у катівні було багато: маленькі одиночні,
вузькі і довгі на 40-50 людей та ін. Кожного дня
до камер вбігали наглядачі з наказом: «Встать,
лицом к стенке». Кат вибирав жертву, хапав за
волосся і щосили ударяв обличчям до стіни.
Бризкала кров, непритомна людина падала.
Потім заходили лікарі, робили вигляд, що
бідкаються: «Ой, что зто с ними? Надо их поро-
шочком, порошочком посипать».
В одній із камер слідчі допитували Костю
Павлюка з Підпилип'я: «У тебя бьіл бункер?» —
питають. «Був». «Сколько тьі застрелил наших
людей?» «Трьох». «При каких обстоятель-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
135
ствах?» «Бачу, — каже, — повзе «звізда», я
вистрілив у неї, лізе друга — я те саме, третього
підірвав гранатою». «Из чего стрелял?» «З
карабіна німецького. То є дуже надійна річ, а
ваш заїдає».
Павлюка вбили.
Про камерні тортури, які довелось пережити,
згадує зв'язкова і розвідниця збройного підпілля
Гафія Буртняк («Лілія») з села Нижнє Кривче,
1927 р.н.:
«У вузькій камері, де можна було лише
стояти, тонкою цівкою на голову мені стікала
холодна вода... Ось-ось, здавалось, захлинуся, і
настане кінець. З грюком відчинялися щільні двері
камери, я падала непритомна. І так кілька
разів...».
Для залякування заарештованих та надлому
їх психіки тюремна верхівка вдавалася до
небачених злочинів. Трупи загиблих повстанців
привозили й скидали у дворі тюрми на розтерзання
собакам.
Марія Солтис із Бабинців пригадала такий
жорстокий факт:
«27 квітня 1946 року до тюрми привезли
трьох повстанців із Олексинців — Івана
Чекорлія, Миколу Борейка та Гната Дешевого.
Особливо знущався над убитими «стрибок» Казік
з Королівки. Ми бачили з камер, як він бив
ногами тіла хлопців та проштрикував їх
багнетом. При цьому так страшно реготав, що кров
холола в жилах. Потім охорона пустила з
ланцюга вівчарку з п'ятьма цуценятами, які
скаженіли від запаху мертвечини. Вранці шматки
м'яса «стрибки» змітали в люк стічної
каналізації».
ПОЛЮВАННЯ
НА БРАНОК
У червні сорок п'ятого краєм прокотилася
друга хвиля арештів. Цього разу арештували у
Заліссі 12 дівчат, яких підозрювали у підпільній
роботі. Спочатку їх піддали тортурам у
мельницькій тюрмі, а згодом засудили до десяти
років концтаборів. Безневинні страдниці, яким
зламали долі у юних шістнадцять-дев'ятнадцять
літ, — Бойко Катерина Павлівна, 1926 р.н.;
Березна Юстина Григорівна, 1929 р.н.; Вельган
Корнелія Петрівна, 1925 р.н.; Вівчар Ганна
Іванівна, 1926 р.н.; Гільтяй Юстина Петрівна,
1927 р.н.; Гончар Кароліна Іванівна, 1926 р.н.;
Гладій Юстина Романівна, 1929 р.н.; Солтис
Юстина Павлівна, 1922 р.н.; Підлипна Юстина
Іванівна, 1925 р.н.; Перепилюк Ганна Іванівна,
1925 р.н.; Хомей Ганна Іванівна, 1926 р.н.;
Цюник Ганна Іванівна, 1922 р.н. Через кілька
місяців арештували Стефанію Андрійчук, Марію
Гільтяй, Броніславу Кривецьку, Василину
Недокус, сестер Ганну та Василину Ковальчук.
Влітку цього ж року арештували дівчат у
Олексинцях, які плели вінки для загиблого
повстанця у хаті Ганни Срібної, і засудили до
різних строків ув'язнення. Ось імена
обездолених: Барладин Гафія Михайлівна, 1922
р.н.; Гуцуляк Олена Павлівна, 1924 р.н.; Гищук
Ірина Дем'янівна, 1927 р.н.; Комарніцька Марія
Петрівна, 1931 р.н.; Низяк Марія Іванівна, 1924
р.н.; Музика Маланка Семенівна, 1927 р.н.; Пет-
льована Розалія Павлівна, 1928 р.н.; Парадюк
Гафія Павлівна, 1927 р.н.; Срібна Кароліна
Іванівна, 1928 р.н.; Третяк Ірина Матвіївна,
1926 р.н.; Чубик Гафія Захарівна, 1927 р.н.;
Ярема Ганна Григорівна, 1926 р.н.
Під час арештів і тортур більшовики
принижували дівочу моральну і національну гідність.
Ворожа жорстокість до українських бранок не
мала меж. Кажуть, що глум цей перевершував
устократ турецько-татарське яничарство.
ОБЛАВИ 45-ГО...
25 травня енкаведисти розпочали штурм грот
у Більчі-Золотому, в якому квартирували упісти.
З печери їх зустріли шквальним кулеметним
вогнем. Повстанці відійшли у глибину природного
сховища і вийшли через запасний вихід на
віддалені поля.
13 липня у Мушкарові енкаведисти
заарештували підпільника Івана Ткачика і його рідню.
Цього ж дня 200 солдатів облавою ходили на
Шершенівку-Олексинці, де в бою загинули
провідник «Тиміш» (справжнє прізвище не
встановлено) та шість осіб.
20 липня 60 облавників здійснили напад на
повстанців, які розмістилися в ліску біля
Нижнього Кривча. П'ятеро повстанців загинули.
Троє з них були з Нижнього Кривча, один — із
Східної України і «Гордій» — з Пилипча.
Стрільця СКВ «Віщого» (справжнє прізвище
невідоме) взяли живцем.
21 липня облавники нав'язали бій місцевій
боївці з Нижнього Кривча, яка втратила
чотирьох стрільців, — Степана Клюєка, Михайла Мар-
ценюка, Миколу Буртняка, Василя Паньківа.
Останній —кулеметник — геройськи прикривав
відступ друзів. Зрешетивши кількох облавників,
загинув.
136
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Йдучи на арешти та облави більшовики
влаштовували засідки, під час яких гинули
повстанці. На одну з них у лісі «Муравинець» 21
липня о дев'ятій годині вечора між селами Іване-
Пусте — Гермаківка наштовхнулись повстанці
Іван Никифорчин та Степан Вівчар (обидва з
Іване-Пустого).
Згідно з архівними записами збройного
підпілля ОУН, І.Никифорчин був дуже дотепним
жартуном, улюбленцем підпільників. Долаючи
труднощі суворого життя, він веселив товаришів
у важкі хвилини. С.Вівчар з грудня 1944 року
працював у повітовій боївці господарської рефе-
рентури. У травні сорок п'ятого був
прикріплений до референтури районного
господарника. За місяць до цього у Панівцях потрапив
у перестрілку, убив одного облавника і забрав
його зброю.
Життя не пестило упівців. Але навіть
помираючи, вони вірили у день прийдешній України. Це
про них поет сказав: «...вміли умирати — не
вміли жить в ярмі».
БІЛЬШОВИЦЬКІ «БЛАГА»
У 1945-му органи влади почали збирати для
фронту позику, яка одержала назву «Позика
Перемоги». Кожен селянин мусив підписатися
щонайменше на 100 карбованців внеску. Тих, хто
відмовлявся, заарештовували, у них
конфісковували майно, худобу. 18 серпня,
наприклад, 50 військових, «вибиваючи» позику,
«господарювали» у Вовківцях. Замість грошей
забрали у селян худобу й «радили» при цьому,
щоб бандерівці здавалися, бо все одно через
кілька років жодного не залишиться.
Під час збору позики процвітали масове
мародерство і пияцтво. Так, за даними партархіву,
другий секретар Мельнице-Подільського
райкому партії Чепіков постійно ходив п'яний по
селах»5, про що йшлося на бюро райкому партії.
Селяни відмовлялися платити позику. 16
травня Мельнице-Подільський РКП(б)У звітував у
Тернопіль, що такі села, як Окопи, Боришківці,
Панівці, Кудринці, Горошова, Гермаківка не
внесли у фонд Перемоги жодного карбованця.*6
«Злісних» нездатчиків хліба суворо карали. У
вересні 1945 року Мельнице-Подільський рай-
нарсуд засудив «саботажників». На 7 років
віддалених таборів з конфіскацією майна
спровадили Онуфрія Васильовича Ткача, на 6 років —
Василя Степановича Качкана з Вовківців, на 5
років — Романа Ларіоника з Худиківців і Петра
Вельгана із Залісся.*7 Такі присуди виносилися
майже по кожному селу. Незважаючи на масові
репресії, у 1945 році Мельнице-Подільський
район хлібоздачу виконав лише на... 28%. Якщо
звернутися до даних по селах, то Кудринці — на
1%, Панівці -на 8%, Нівра — на 11%.-8
Така ситуація зі збором контингенту склалася
і в Борщівському районі. Хоча у Шупарці
більшовики заявляли, що стягується збір не лише
для Перемоги, а за те, що бандерівці стратили 29
жовтня 1944 року пропагандиста РК КП(б)У
товариша Борщівського.
По-варварськи збирав побори партприкріп-
лений Уваров у Сков'ятині. Грабуючи селян, не
залишав їм і зернини. Твердив усім: «Це вам за
вбивство партприкріпленого Борщівського, про
якого немає вістки».
Особливо шаленіли під час збору позики та
контингенту борщівські оперативники. 5 серпня
1945 року оперуповноважений РВ НКВС В.М.
Приходько (українець, 1922 р.н., чл. ВКП(б) з
1943 р.) смертельно поранив у Бабинцях
селянина Володимира Васильовича Ситника.
Наче в насмішку, Борщівський райком партії
виніс стягнення: «... учитьівая, что убил он
Ситника бесцельно, в членах ВКП(б) оставить,
обьявить ему строгий вьіговор и предупредить,
что если в дальнейшем будет допускать подоб-
ньіе явлення, будет исключен из членов
ВКП(б)».*9
У Лосячі Скала-Подільського району
оперативники НКВС Акулов, Осіпов і
оперуповноважений НКДБ Бессмислов пограбували селянку
Турчанінову, незважаючи на те, що її п'ятеро
синів перебували в Червоній армії.»10
Оперуповноважений Крилов забирав і стріляв качок у
Скалі-Подільській, у Іванкові гарнізонники 174-
го окремого стрілецького батальйону застрелили
у господарів, котрі не мали грошей, трьох
свиней і бика.*11
ПОЄДИНОК БІЛЯ
КРИВЧАНСЬКОЇ ГРОТИ
9 серпня 1945 року група енкаведистів
викрила повстанців у глухому гроті неподалік села
Верхнє Кривче. Ця невелика печера служила
завжди добрим пристанищем українським
партизанам, її довжина сягала майже 20 метрів і
закінчувалася глухою місткою порожниною.
20 солдатів, які прибули із Сапогова, оточили
грот. На узвишші поставили три скоростріли,
націлені на вхід, і наказали виходити по одному.
Хлопці мовчали. Облога тривала дві доби.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
137
Енкаведисти розпалили біля входу печери
вогонь, сподіваючись, щоб дим викурить
повстанців. Але ця затія була марною. Тоді
відправили лісника Бугеру із запискою, в якій
наказали здатися.
Повстанці не відповідали. З 9 на 10 серпня
обложені, вибравши момент, закидали вихід з
печери гранатами і почали прориватися з оточення.
Живими вибралися Петро Олексин («Тарас») з
боївки «Комара» і «Шелест» (справжнє прізвище
не встановлено). Стрільці Дмитро Головатий
(«Гала»), Степан Чернецький («Твердий») —
обидва з Гермаківки — загинули.
10 серпня облавники замінували печеру.
Прогримів потужної сили вибух. Під землею
загинули Петро Матіїв («Зубенко») з Гермаківки,
Іван Бездітний («Соловій») та Дмитро Бугера
(«Недоля») — обидва з Верхнього Кривча.
ЗВИТЯГА ЧОТИРЬОХ
Бій був важкий. І останній для них.
Здавалося, що відбиваються десятки упістів.
Насправді їх було четверо. Коли ж вороги
прорвались на місцину, котру до останнього
утримували ніврянські повстанці, очам своїм не
повірили. Василь Бойчук ще силувався, хоч і був
важкопоранений, дотягнутися до гранати.
Облавник підскочив до нього і зі злості прикладом
розтрощив йому голову.
Мертвими лежали Іван Бойчук, його бойові
побратими Володимир Осташевський і Василь
Кондур («Черемшина»).
Безстрашність упівців вражала багатьох.
Повстанський поет Степан Батрин зробив першу
поетичну посвяту героям. Невдовзі він сам загине
за волю України.
Ворог мстив ніврянським повстанцям і після
смерті. їх родичі пропали в Сибірі.
БОРОНИВ СВОЮ
УКРАЇНУ
Наприкінці серпневих облав, а саме 24 серпня
1945 року, у перестрілці загинув підрайонний
ОУН Степан Козак («Бір») із Більче-Золотого.
Тіло його забрали до Борщева.
Степан Козак був невтомним працівником і
підпільним організатором на десяти селах
(Більче-Золоте, Доброкут, Глибочок, Мишків,
Олексинці, Шупарка, Юр'ямпіль, Монастирок,
Лисівці, Шершенівка). Його любили і шанували
борці, тому вирішили викрасти тіло провідника з
Борщева і поховати з почестями.
Погодилися вночі поїхати сміливі зв'язкові і
розвідниці Марія Загайко, Агафія Притула,
Софія Луцик та Ганна Залуцька. Шість днів
мертве тіло лежало у сирій землі, дівчата відкопали
його і привезли додому. Ховали Степана Козака
на сільському цвинтарі опівночі. Було багато
повстанців. Зі всіх станиць на могилу провідника
поклали понад 20 вінків. Виступив підрайонний
пропагандист Панько Якимишин («Ум»).
Промова його була коротка, але щира. Він
закликав не тільки не забувати героїв, а й
ставати до боротьби за волю золоту.
Степан Козак залишив по смерті дружину і
донечку, якій виповнилося три з половиною
роки. Підрайонний Провід очолив Василь
Николин («Мороз») з Олексинців.
ІЗ РЕЄСТРУ
ПІДПІЛЬНИХ ЗВІТІВ
У архіві Борщівського районного Проводу
ОУН збереглася колекція документів під назвою
«Вісті з терену», «Звіти зі станиць, надрайону», у
яких повстанці протягом 1945 року щоденно
фіксували більшовицькі каральні акції та
провокації, від яких гинули патріоти:
«25 серпня облавники силою 600 чоловік
проводили акції на сапогівських полях, але
безрезультатно. Три дні по цьому в Сапогові вони
вбили на подвір'ї Василя Гречки теренового
підрайонного Миколу Сарабуна («Борислав»,
«Олень») та Василя Гуменюка («Кос», «Євген») з
Іванкова — найкращого підрайонного референта
СБ».
«30 серпня у Шишківцях під час облави
забито двох повстанців — Василя Гуру та
Онуфрія Зушмана («Порохня»). Гура
відстрілювався й називав більшовиків червоною
голотою. Зушмана водили важкопораненого
селом. За те, що не хотів нічого признатися,
розстріляли».
«31 серпня у Сапогові під час облави
загинули Петро Семенів («Юрко», «Левко») з
Іванкова та бойовик СБ Петро Сарабун із
Сапогова. Обидва відстрілювались до
останнього патрона й загинули з вигуками:
«Слава Україні!».
«9 жовтня більшовики заарештували у Верх-
138
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ньому Кривчі Ганну Балан з трьома малолітніми
дітьми і забрали у неї корову і збіжжя.
Причиною грабунку був донос В. С, якого хтось набив
під лісом. Він твердив, що це вчинив І. А.,
котрий переховувався у Ганни Балан».
«18 жовтня 100 більшовиків з НКВС
організували чергову облаву на Сапогів, де
заарештували десять дівчат і трьох хлопців: Басарабу
Параску Тодорівну, 1927 р.н.; Гречко Олену
Миколаївну, 1925 р.н.; Гречка Миколу
Васильовича, 1924 р.н.; Дикун Ольгу
Миколаївну, 1926 р.н.; Соломона Івана Авксентійовича,
1927 р.н.; Стефанів Олену Василівну, 1924 р.н.;
Стефанів Анастасію Василівну, 1928 р.н.;
Сембокчука Василя Петровича, 1924 р.н.;
Тимків Олену Василівну, 1926 р.н.; Лозінську
Марію Анатоліївну, 1927 р.н.; Кирилюк
Анастасію Іванівну, 1927 р.н.; Фігуш Ярину
Йосипівну, 1927 р.н.; Шумук Марію, 1926 р.н.».
ПОЧАТОК НОВІТНІХ
ДЕПОРТАЦІЙ
У боротьбі з визвольним рухом радянська
влада поступово приступала до акцій виселення.
З цього приводу місцеві органи видали серію
відповідних постанов. 8 березня 1945 року
Борщівський райком партії розпорядився «... ре-
шительно усилить репрессии, вьісьілку в Сибирь
семей бандитов и их пособников». 9 березня
райком уточнив своє рішення: «...в каждом селе
обьявить заложников от 5 до 7 человек. В случае
убийства наших людей вьісьілать немедленно
заложников».»12
Таким чином окупаційна влада запровадила
на галицьких землях метод заручництва,
перевірений ними у період «воєнного комунізму».
19 березня з Борщівського району вивезли 12
сімей, підготували 6 родин на виселення,
заарештували 96 чоловік.»13 У Скала-Подільському
районі 25 лютого потрапили до списків
неблагодійних 52 сім'ї, у стані оформлення
перебували документи ще на 17 сімей.»14 За даними
«Сведений о ходе борьбьі с бандитизмом по Тер-
нопольской области» у квітні-червні 1945 року з
Борщівського району вивезли три сім'ї, Скала-
Подільського — 15.»15
8 серпня з Шишківців вивезли сім'ї Миколи
Стінкового (3 чол.) та Юстини Курилович (4
чол.), Ганну Зушман та Марію Гуру, хоч обидві
розміняли сьомий десяток.
Антигуманну сутність новоявленої галицької
влади яскраво засвідчує документ з пропозицією
РВ НКВС і РК КП(б)У про повну депортацію
села Гермаківка Мельнице-Подільського району.
Тут дуже часто відбувалися перестрілки, бої та
атентатні акції на службовців та їх вислужників.
Сюди сходився зв'язок районного Проводу,
керованого Андрієм Назарківим («Зелений»), який ен-
каведисти намагалися ліквідувати. Неспроста
тут вбили сімох повстанців, заарештували
шестеро членів ОУН — Шимківа Дмитра
Івановича, Заплітного Дмитра Івановича, Бігуна
Петра Максимовича, Костецького Івана
Йосиповича, Мартинюка Василя Петровича, Ярему
Дмитра Івановича. Проте основний кістяк
організації не переставав діяти. НКДБ завів на
село «особую папку», в котрій збереглася така
характеристика за підписами начальника
Мельнице-Подільського РВ МКДБ Кілячкова та
секретаря Мельнице-Подільського РК КП(б)У
Снісаренка: «Село Гермаковка имеет 626 кресть-
янских единичньїх хозяйств с общим количеством
1835 жителей, включая сюда репатриантов, в
т.ч. 965 человек свьіше 16-летнего возраста, 9
крупньїх кулацких хозяйств.
В настоящее время на территории села суще-
ствует районний провод ОУН, возглавляемьій
Назаркивьім Андреем Петровичем, 1907 г.р., под
пс. «Зеленьїй», насчитьівающий 17 активних уча-
стников бандгруппьі. Агентурно-следственньїе
материальї и изьятьіе документи подтверждают:
районний провод ОУН в селе Гермаковка
является активним руководящим контрреволюци-
онннм центром, организующим диверсионно-тер-
рористические акти на территории Мельнице-По-
дольського района.
Все види поставок государству по селу про-
ходят с опозданием и, как правило, с боевими
столкновениями. Местное население активно
поддерживает украинско-немецких националис-
тов, враждебно настроєно против Советской вла-
сти.
Характерно, что в ранее оглашенние сроки
прихода с повинной никто не явился, тогда как с
других сел района явилось с повинной 185
человек.
Признв по мобилизации на фронт проходил
под воздействием войскових частей. За период с
апреля 1944 г. по декабрь 1945 г. по селу не
било ни одного случая добровольного заявления
о местонахождении бандитов, их действиях и на-
мерениях, тогда как местное население об зтом
хорошо осведомлено. Местние бандзлементи
также питаются за счет местного населення, о
чем последние, как правило, скрнвают.
За зтот период в Гермаковке дваждн сжигал-
ся сельский совет. Постоянно раскиднваются ли-
стовки. В марте 1945 года рота НКВД (174 ОСБ
к-р Козиков) свела бой на территории села с воо-
руженной группой оуновцев, в котором потеряла
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
139
двух раненьїх. В апреле 1945 года националистьі
захватили в селе воєнного фельдьегеря Акимова,
с ним ценную секретную корреспонденцию.
Таким образом население Гармаковки враж-
дебно настроєно против Советской власти и про-
водимьіх ею мероприятий, является центром кон-
трреволюционного повстанческого злемента на
территории Мельнице-Подольского района.
На оснований вьішеизложенного целесообраз-
но население села Гермаковки переселить с
территории Мельнице-Подольського района в
другие райони».»16
ПРОВОКАЦІЙНА
АНОНІМКА
У контексті хроніки «Червоної мітли» вартий
уваги цинічний лист-анонімка східнячки за
підписом «учительки Гані до центральних
органів влади, який, швидше всього, став
складовою хитро спланованої операції
Борщівського НКВС. Правда, його могла
написати й справжня учителька-східнячка,
задурманена сталінською ідеологією. Таких було
немало. Ганя закликала уряд знищувати
ненависних учасників повстанського руху та їх
симпатиків, висилати на Сибір їх сім'ї. Зрештою,
хай сам читач судить про суть цього листа, який
подається дослівно, та його автора.
«Добрий день, дорогий голова Президії
Верховної Ради УРСР т. Гречухо.
Я учителька, яка працює в Борщівськім
районі Тернопільської області, працює в селі!
Я працювала на цій посаді і до війни, тобто з
1939 по 1941 рік. Тоді душа радувалась
веселому життю, а тепер дрожиш як той щедрінський
«премудрий пискарь». Працюєм днем в школі, а
бандерівці ходять і контролюють, що я говорю за
рад. владу, чи я не маю в класі портретів
керівників нашої влади. Я признатись цього не
роблю, тому що не хочу висіти на сухій гілляці.
Як то в нашім селі тому з місяць стояли
воєнні то на душі стало веселіше, а тепер коли
воєнні від'їхали знову настала велика небезпека
банди ходять в день і в ночі співають
націоналістичні пісні, пишуть свої брудні
плакати, помешкання сільської ради уже п'ятий раз
розбивають і спалюють. Бандити поздирали одяг
із тих, що поприходили з Червоної Армії і Ви не
пізнаєте чи то банда чи войско.
А войско ходи, ходи ніяк не може їх злапати,
тому, що вони мають в кожнім селі зв'язкових і
населення здорово їх підтримує. Они говорять
народу щоб не давали хліба державі ні грошей,
ні молока, а хай «червона голота» приїджає тай
бере, а ми їм покажемо як брати та они таки і
показують як примір в селі Монастирок був
секретар партії р-на т. Терещенко і в ночі банда в
кількості 150 чол. переїзжали село они аж
покрутились хотіли його живим спалити, але
пошкодували хату куркуля де він «ночував». В селі
Більче-Золоте там їх цілий штаб, а коли войско
приходи то они через ріку Серет і в Заліщицький
район в ліси. В селі Глубичок не раз прямо в
день стріляли по райупомінзагу і другому
секретарю комсомола но невбили а тепер
говорять, що полапають живими і поріжуть на
куски, в началі жовтня перший секретар
комсомола із групою комсомольців працював у
селі Пищатинці і тільки почало вечоріти банда із
60 чоловік зробили засідку і двох комсомольців
забили. В середині жовтня в селі Шишківці
банда забрала живим зав.пропагандою райкому
партії: сільради по всіх селах побиті і попалені,
радянська влада тільки в однім районі та селі
Королівка де стоять войска, ну бандити
говорять, що войско і звідти виїде тоді они спалять
усе село, щоб більше військо не повернуло до
того села. Велика частина населення
підтримують банди і то багаті, а бідні хотять,
щоб було багато войска і щоб був уже порядок
ну говорити відкрито чогось боються, а то хто
заговори за владу, то той позбудеться коня, або
корову, а може і голову або спалять.
Я раз говорила начальнику НКВД то він
говори чому ви боїтесь їх не так багато. Я йому
сказала ви сліпий їх у кожному селі 20-30
чоловік тільки озброєних, а тих що помагають...
Банди собі раді що наш район самий останній
в області з виконанням хліба, ну вони обіцяють
що вибори до Верховної Влади тоже зірвуть і
напишуть своїх кандидатів.
Зараз вони збирають у населення гроші для
відсилки в Англію, щоб та помогла вигнати
більшовиків і підготовляють 19-28-річних до
банди.
Коли не будете їх бити, а сім'ї висилати,
народ думав, що коли заміниться то щось буде з
бандою інше, а воно навпаки війська стали
менше, сім'ї тих що помагають і учасників не
висилають. Треба бити, висилати і більше війська
щоб на 2-3 села було із 50 солдатів тоді нарід
буде радянській владі дуже дякувати. Зрозумійте
цю важливість і не вірте, що банд нема їх кілько
було і торік. Як тільки не буде нічого зроблено
то народ губи надію на міць Радянської держави.
Ви приїдьте подивіться який на селах безпорядок
і районна влада з ними не зроби нічого, а їх
скоріше поб'ють, хоч війни і нема, а в нас ще є.
Я скоро звідци поїду в Росію або Польщу не
хочу дивитись на таку анархію і так я не в силі
140
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
працювати і виховувати молоде покоління ще не
по радянському ну що ж зробити? Як не буде в
селі війська не буде і порядку.
З учительським привітом Ганя
Була в Борщеві на нараді, спішила.
20.10.1945 р.»
Із канцелярії ЦК КП(б)У лист надіслали
Тернопільському обкому партії для реагування і
вжиття заходів. Анонімку розглянули на
засіданні бюро, на якому прийняли рішення
посилити керівництво органами НКВС у боротьбі з
«бандитизмом». Відповідні постанови з ОК
КП(б)У надіслали всім райкомам партії та
відділам НКВС.
КОНТРНАСТУП
ЧЕРВОНИХ
18 жовтня до Верхняківців прибув штаб
«Червоної мітли», який розпочав керівництво
контрнаступом на лінії Ланівці — Висічка. В
акції брали участь понад тисячу
червоноармійців.
20-21 жовтня 200 облавників безчинствували
у Глибочку. 25 жовтня стільки ж провадили
облаву на Шупарський ліс і 200 — на село
Худиївці. Під час облави у Худиївцях
заарештували Марію Борщик, Миколу Волошина, Васи-
лину Гавриляк, Івана Гавриляка, Богдана Дуд-
чака, Зоню Олійник, Григорія Олійника, Степана
Королюка, Івана Шевчука. Наступного дня —
ще 16 осіб.
Цього ж місяця на терені жилинсько-
пилатківських ярів загинув сотник «Сокіл» із
друзями (справжнє прізвище невідоме). Прибув
він до краю, напевне, з Волині на початку 1943
року. Звідси рейдував на Буковину і Кам'янеччи-
ну. Звів ряд успішних боїв з німецькими
окупантами. Йому належить ідея створення друкарні в
Озерянах для забезпечення населення
інформаційними матеріалами. 17 листопада на
полі між селами Озеряни та Улашківці загинули
у бою провідні діячі Борщівського районного
Проводу ОУН-УПА Грицак Лев Андрійович
(«Сірий») та Сапіщук Степан Іванович («Бронз»).
Л.А. Грицак — референт пропаганди (1926 р.н.,
с.Озеряни, осв. 7 кл.). За покликанням —
самовідданий пропагандист національної ідеї.
Писав літературні твори, про що засвідчує
вцілілий єдиний його вірш «Посвята Україні».
СІ. Сапіщук — референт Служби Безпеки
(1920 р.н., с. Сосулівка Чортківського району,
чл. ОУН з 1940 р.). Під час німецької окупації
працював у Борщівській споживспілці.
Витіснені червоноармійцями із лісу на
улашківське поле, обидва провідники
застрелилися. З ними загинули стрільці Ярослав Алексеє-
вич («Ґонт») з села Глибочок, інформатор СБ
Ярослав Ризак («Хома», «Арсен») та Степан
Оріх («Богдан»). Обидва з Сосулівки
Чортківського району.
4 грудня під час облави у Ланівцях, оточені у
криївці, пострілялись районний організаційний
ОУН Дмитро Ризак («Богдан») з с.Іванків, 1922
р.н., Григорій Сельський (місце народження
невідоме), Йосафат Кисіль з Козаччини.
Через кілька днів загинув Скала-Подільський
підрайонний провідник СБ Дмитро Плаксій
(«Луг», «Круг»), 1921 р.н., с.Бурдяківці.
Суцільні облави, непоховані вчасно трупи,
витоптані поля і городи, постійні страхи і
недоїдання спричинили появу черевного і сипного
тифу серед населення, особливо у Боришківцях,
Шупарці, Юр'ямполі та інших селахУ7
ВІДПЛАТА
Каральні акції червоних та масові втрати
серед захисників краю вимагали від повстанців
пристосуватися до боротьби у надзвичайно
важких умовах. Хоча терор репресивно-каральної
сталінської машини не міг не позначитись на
моральному стані народу. У документах архіву
УПА, зокрема, зазначено: «З причин
більшовицьких репресій та постійного
перебування гарнізонів, зголошення підпільників, деяка
провокація, сексотство допровадили до того, що
населення починає ставитись пасивно до
організації, мовляв, з того і так нічого не буде.
Натомість є села, котрі міцно держаться та
вірять у наші сили і допомагають ...Населення у
більшості застрашене, не вірить у власні сили та
деморалізується. Слабший елемент переходить
під вплив більшовиків». Підняти дух народу,
зміцнити ослаблену віру, заявити, що УПА
бореться і перемагає при нерівних силах, могла
активна національно-визвольна боротьба. Тому
повстанці розпочали наступальні акції.
У середині січня 1945 року після вдалої
операції проти польської боївки у Заліссі серед
провідництва Мельниччини визрів неймовірно
рішучий план — заволодіти районним центром.
Планувалося вдарити по містечку з півночі і
півдня водночас. Від Дністра готувалася група
«Оселедця», з Гермаківки — загони «Боя»,
«Левка» та «Калини».
«Бій» — Василь Федорович Шморгун (1920
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
141
р.н., с.Вовківці). Закінчив Чортківську гімназію.
У підпіллі діяв як районовий юнацької сітки.
Командир СКВ. У 1946 році прийшов з каяттям до
МДБ.
Час для здійснення операції вибрали, коли у
Мельниці дислокувалося лише 50 енкаведистів.
Але наступ повстанці на центр, на жаль, не
здійснили.
«Хоч упівці, — розповідає учасник подій
стрілець Василь Турик («Степан») з Мельниці-
Подільської, — пошкодили телефонний зв'язок,
та не врахували діючу залізницю, яку теж
необхідно було демонтувати хоча б у кількох
місцях. Через це сталося непоправне. У тилу
повстанців несподівано з'явився бронепоїзд.
Через прицільний вогонь з гармат та мінометів
загони втратили бойову єдність. «Оселедець» з
«Левком» з'єдналися лише у Горошовій.
Вийшовши до буковинського села Ржавинці,
повернули до Зеленої Липи, де 22 січня дали бій виш-
коленикам НКВС. Затиснуті у глибокому яру,
енкаведисти потерпіли поразку. Вояки
«Оселедця» та «Левка» закидали їх гранатами. Хто
виривався з оточення, того наздоганяв прицільний
вогонь».
На полі бою біля Зеленої Липи залишилось
понад двадцять вбитих і поранених енкаведистів.
Повстанці мали лише двоє поранених. Це була
відплата за невдалу операцію на Мельницю-
Подільську та минулорічний погром сотні
«Тополі».»18
«ДУХА НБ ВБ'ЄШ,
ПРОКЛЯТИЙ КАТЕ
СТАЛІН!..»
Сумна звістка про жорстокі знущання у Гли-
бочку дійшла до повстанців. Люди, плачучи,
оповідали, як енкаведисти погрожували, що з
кожного будуть «вибивати дух націоналістичної
зарази».
Часу не гаяли. Хлопці-відчайдухи з боївки
Служби Безпеки (10 вояків і майже всі з
Чортківського району) вирішили наздогнати
поглумників і відплатити їм за все. «Духа не
вб'єш, проклятий кате Сталін!..» — не то про
себе, не то для всіх повторював командир боївки
Євстахій Петрас («Жук») з с.Хом'яківка.
Спочатку пішли по сліду, а потім обійшли
карателів і зробили засідку. Бій для ворога був
несподіваним і останнім. Всі повстанці проявили
мужність — Карпо Опиханий («Юрко»), Степан
Опиханий («Кучерявий»), Павло Гедеон («Бо-
гун»), Петро Голодівський («Квітка») — всі з
с.Шульганівка; Йосип Любинецький («Сівач») з
с.Нагірянка, Роман Братків («Могила») з с.Джу-
рин, «Гомін» з Підгаєччини, «Гнатко» з Коломиї
і «Гай» (справжні імена не встановлені).
Зібравши зброю, месники подалися на хутір
Пеньки, розміщений неподалік. Звісно, не
відаючи, що один з облавників врятувався і дав
знати своїм у село Ланівці. Невдовзі та звістка
пішла далі. Прибувши до Констанції, вороги
взяли провідником польського шовініста Л.Ба-
жовського і попрямували на хутір, де
розмістилися повстанці. 22 березня енкаведисти
оточили Пеньки. Спершу посилали людей із
записками, щоб упівці здавалися. Коли ті
відмовились, пішли в наступ, прикриваючись
стариками й дітьми.
Першим серед оточених упав провідник
«Жук». Захопивши його живим, енкаведисти
вчинили над ним страшну розправу — викололи
очі. Бойовики протрималися півтори доби.
Останні патрони залишили для себе. Трьом
упівцям, що були у віддалених хатах, пощастило
прорватися з енкаведистського кільця. «Гай» з
«Могилою» відступили на поле. Але в
перестрілці «Могилу» поранило в ногу. І «Гай»,
скільки міг, ніс товариша на спині. А коли
вибрав добрий сховок, залишив друга й пішов у
Капустинці до санітарки Павліни Беноні. Вона й
подала першу допомогу стрільцю.
Пізно ввечері в Капустинці прибув «Сівач».
Він повідомив друзів про кінець того жорстокого
бою. А ще про те, як карателі, спішно забравши
вбитих і поранених, повернулися до Борщева, а
він з місцевими жінками поховав загиблих
побратимів на городі.
...Так життя щодень суворо екзаменувало
повстанців на відчайдушність, безстрашність,
вірність Україні... І вони не раз витримували
його з честю. Але, напевно, ніколи не буде
виміряний той біль, пережитий ними в бою, коли
на рідній землі не всі зважилися стати з ними
пліч-о-пліч до двобою з ворогом, аби раз і
назавжди відстояти соборність України, заповідану
славними предками.
Певен, тягар цей відчував і «Могила», який
через місяць помер від важкої рани, і «Сівач»,
що загинув під час облави у Шульганівці.
Добре, що через десятиліття до нині живущих
прийшло велике усвідомлення пошанування
подвигу цих героїв. 4 листопада 1990 року їх пере-
захоронили у братській могилі на цвинтарі
с.Хом'яківка. Про кривавий поєдинок на хуторі
Пеньки народ склав журливу пісню: «Ясне сонце
за лісом ховалось, Вороння крякало сумне...».
142
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ПОМИРАЛИ З НАДІЄЮ
Вони вийшли вранці на берег Збруча, щоб
помитися. Вмить їх оточили облавники. Бій
зав'язався нерівний...
13 квітня 1945 року — остання відмітка в
біографії повстанця «Левка». Під цим псевдо
діяв Степан Пилипович Головачук. Народився
1908 року в селі Дзвинячка. Член ОУН з 1938 р.
Освіта — 4 класи. Відбув службу в польській
армії. За німецької окупації став організатором
підпільного руху ОУН. Сформувавши
повстанську сотню, рейдував наддністрянськими селами
Галичини і Буковини.
У запеклому бою загинули з «Левком»
стрільці Дмитро Антонюк, Дмитро Вівсяник
(обидва з Дзвинячки), Петро Березюк (з
с.Латківці), Петро Драгомирецький (з Івано-
Франківська), Василь Сухий (з с.Михайлівка).
Решта — невідомі.
Кажуть, під час бою повстанці співали «Ще
не вмерла Україна»... Помирали з надією.
СМЕРТЬ ЗДИРНИКАМ
15 квітня Служба Безпеки знешкодила групу
«совпартактиву» у селі Вовківці Борщівського
району на чолі з другим секретарем РК КП(б)У
Маївським. Більшовики сваволили. Не могли
вгамуватися, що вовківчани погано проводять
збір позики. У перестрілці вбили суддю Сердюка,
інструктора ЛКСМУ Тарасенка, інструктор
райкому комсомолу Валькіна застрелилась, Маї-
вський втік.*19
БЕЗСТРАШНІ РЕЙДИ
«БИСТРОГО»
Петро Хамчук поповнив свою сотню «Сірі
вовки» свіжими вояками, і стала вона куренем
на зразок російського піхотного батальйону.
Формування куреня почалося на Чортківщині з
другої половини 1943 року. В його ряди
підпільні станиці ОУН, а пізніше відділи СКВ
направляли найбільш вправних стрільців.
Командирами сотень були: першої — Микола
Скринчук («Хмель»), після його полону — Іван
Щикульський («Рубач»); другої («Чорноморці»)
— Микола Кульчицький («Сич»). Після його
загибелі став чотовий першої чоти цієї сотні
«Ростислав». Полонений 9.09.1945 р. в районі
села Шутроминці поблизу Дністра Заліщицького
району, подальша доля невідома. Псевдо
командира третьої — «Півень» (справжнє
прізвище невідоме). Загинув 7 травня 1945 року
у бою на Качуровій горі поблизу Сосулівки
Заліщицького району.
Сотник Микола Скринчук («Хмель»)
народився 1923 року у селі Залуччя, нині Подоляни
Хмельницької області. Зростав під час
більшовицьких репресій і колгоспної
експлуатації. Наприкінці 1942 року подався на
Волинь, де отримав ідейне загартування.
Повернувшись додому, влився до куреня УПА
«Бистрого».
Під час боїв проявив себе сміливим, здібним
командиром. 15 червня 1945 року, будучи
пораненим на жилинських полях, потрапив до рук
червоних. У літописі УПА написано, що
«Хмель» помер від ран у лікарні. Насправді ж
сотник вижив. 18 серпня 1945 року Миколу
Скринчука і 18 повстанців судили у Чорткові.
На суді «Хмель» тримався мужньо. В останньому
слові сказав: «Розстріляйте мене якнайшвидше,
щоб я вас не бачив».
Миколі Скринчуку оголосили смертний
вирок, але не розстріляли. Спровадили у Воркуту
на 15 літ концтаборів. Подальша доля сотника
невідома.
У рідному селі залишилася стара мати, яка
невдовзі померла. На місці, де колись стояла
рідна хата Миколи, не залишилось й
найменшого сліду. Проте старожили пам'ятають
Скринчука і щиро відгукуються про нього.
Іван Щикульський («Рубач») був досвідченим
командиром. Восени 1945 року після
реорганізації куреня на менші відділи
призначений організаційно-мобілізаційним референтом Ка-
м'янець-Подільської області.*20 Заарештований
1947 року у Львові. Відбув ув'язнення і
заслання. Помер 1997 року.
Сотник Іван Кульчицький («Сич») народився
1919 року у селі Росохач Чортківського району.
Освіта — 7 класів. Член ОУН з 1939 року. В 40-
му призваний до лав Червоної армії — у
старшинську школу в Маріуполі. На початку війни
прибув з фронту додому. Пройшов повстанський
вишкіл районного рівня у селі Угринь
Чортківського району. З осені 1943 року
ввійшов до куреня «Сірі вовки». Через рік
очолив сотню. Успішно проводив бойові операції
партизанського характеру. Загинув у бою в
червні 1945 року в селі Садки Заліщицького
району. Разом з понад 20 вояками УПА. Похований
там же.
У матеріалах штабу куреня часто згадується
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
143
чотовий під псевдо «Бурлака». Це —
Навізівський Микола Григорович (1916 р.н.,
с.Ворвулинці Заліщицького району).
Напередодні другої світової війни служив у
польському війську, де потрапив у полон.
Повернувшись додому, активно сприяв розбудові
УПА. Загинув «Бурлака» на початку квітня 1945
року у запеклому бою на хуторі Теклівка, що
біля Мишкова, на межі Борщівського і
Заліщицького районів.
«Бурлака» був надзвичайно здібною,
допитливою людиною. Він добре знав німецьку мову.
Віртуозно грав на скрипці, навіть лівою рукою.
Збереглися свідчення, що Микола заповідав у
разі загибелі поховати його на узвишші поблизу
села Більче-Золоте. Можливо, побратими й
виконали його волю, бо після бою рідні не знайшли
тіла загиблого.
Курінь «Сірі вовки» діяв на теренах
Чортківщини, Підгаєччини, Бучаччини та всього
простору південного Надзбруччя. Рейдував він
також за Дністром на Буковині. За час бойових
дій його однаково переслідували як німці, так і
більшовики.
Вірний своєму псевдові, «Бистрий» (курінний
Петро Хамчук) був справді невловимим. Він
наносив удари ворогам там, де його найменше
чекали. Коли партизанського ватажка
несподівано оточували вороги, сміливо приймав
бій. Опинившись у невигідному становищі, без
паніки відступав. «Бистрий» належав до
блискучих партизанських стратегів УПА.
Рейдуючи теренами Борщівського, Мельниць-
кого та Скала-Подільського районів, курінний
Петро Хамчук виграв ряд успішних боїв з
переважаючими силами ворога. Зокрема, 14.03 — у
селі Худиївці, 15.03 — на краю села Гермаківка,
21.03 — у Циганських лісах, 14.04 — у лісах
Скалеччини, у травні — у Жилинських лісах,
15.06 — біля села Козаччина... За бойовими
повідомленнями куреня, опублікованими у 12-му
томі Літопису УПА, бої були важкими, часто з
перемінним успіхом.
14 березня 1945 року, зайшовши у село
Худиївці Борщівського району, курінь
«Бистрого» відпочивав після безперервних боїв.
Зупинилися тут не випадково. Село знаходилося у
глибокому природному каньйоні. Густий весняний
туман, здавалося, надійно прикрив усіх. Та
раптом до села підступили червоні. Курінь
вийшов назустріч грабіжникам і зупинив їх на
підході до села. Від досвітку до полудня не
вщухав бій. А коли більшовикам прибула підмога,
повстанці бойовим порядком відступили у ліс.
Облавники наступали, але кожна спроба їм
дорого обходилася.
Бій у Худиївцях був запеклим і жорстоким.
Скоростріли невгавали цілий день. Під вечір
облавники застосували гармати. Користуючись
темрявою, курінь відірвався від переслідувачів і
подався в Шупарські ліси. Худиївський бій був
однією з найбільших перемог повстанців на
території Надзбруччя. Ворог втратив 80 убитих,
в тому числі 16 старшин. Мали власні втрати і
упівці — 5 убитих, 5 важко і 5 легкопоранених.
Вдалося встановити прізвища окремих
учасників бою, зокрема важкопоранених —
Михайла Ничку з Шупарки та Івана Слухенького з
Новосілки Заліщицького району. Ничку
привезли на лікування до села Костільники
Заліщицького району, але його видав місцевий
агент. Повстанець підірвався гранатою.-21 Із
убитих відоме ім'я Дмитра Чубея («Орел»),
кулеметника, уродженця села Бабинці. Це він
прикрив відступ друзів, помстившись за батька,
розстріляного перед Різдвяними святами.
Поховали його на місцевому цвинтарі.»22
...Повечерявши у Шупарці, упісти подалися
до Гермаківки. Йшли цілу ніч. Стрільці
знемагали, бо рілля на полях розмокла і чоботи з неї
витягати було нелегко. 15 березня досвітком
підійшли до Гермаківки. Основні частини
увійшли до села, а перша чота другої сотні
відійшла на лісництво для охорони. Людей
відправили у розвідку.
Гермаківчани дуже привітно зустріли
захисників. Пригощали чим могли. Дівчата
принесли хлопцям кілька відер вареників і смажену
яєчню. На ніч заставу змінила друга чота із
сотні «Хмеля».
Але й ворог не дрімав. Удосвіта з Борщева
залізницею прибуло військо і намагалося ввійти
в Гермаківку. Застава не витримала наступу
ворога і відступила до села. Енкаведисти почали її
оточувати, але сотня «Хмеля» витіснила
нападників з великими втратами для них. Щоб
уберегти село від мінометного вогню, який
відкривали військові, «Бистрий» приблизно о
шостій годині віддав наказ відступити на Нівру.
У Ніврі, коли вояки снідали у господарів,
почалися обстріли. Щоб відірватися від погоні,
«Бистрий» наказав звалити на дорогу телефонні
стовпи та черешні. Під мінометним вогнем
вечеряли у Турильчі. Сотник «Сич» наказав
стрільцям Михайлові Бугері («Карпо») та
Михайлові Нижнику («Дуб»), котрі добре знали
місцевість (самі з с.Іванкова), виводити
підрозділи у Циганські ліси. Звідти кожна сотня
рушила за своїм маршрутом. Там «Бистрий»
зібрав 40 стрільців для кінного почоту.
... Увечері 21 березня чота кінноти куреня
«Сірі вовки» звела бій з ворогом у лісі біля села
Цигани Скала-Подільського району.
Приблизно о 21-ій годині чота скорим
маневром перегородила облавником шлях до району,
зробила засідку на шосе Чортків — Скала-
Подільська біля села Гуштин.
Ворожу сотню було розбито повністю.
Знищено понад 60 солдатів, кілька полонено, решта
розбіглися.
144
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
7 травня сотні «Сірі вовки» і «Чорноморці»
під командою «Бистрого» квартирували у лісі
біля села Сосулівка Чортківського району і
звели запеклий бій на Качуровій горі, де збили 1
радянський літак.
З архівних документів довідуємося, що
наприкінці травня відбулися великі облави. їх
проводили червоні війська у Скалецьких та Жи-
линських лісах. В останніх квартирувала чота із
куреня «Сірі вовки». їх цілий день
переслідували. Чота маневрувала у лісі,
знищила 15 червоноармійців і ввечері без втрат
вирвалася з оточення.
14 червня облави тривали у Скалецькому та
Борщівському районах. У цей час тут
перебували дві чоти «Сірих вовків» під командою «Гар-
та» і «Кармелюка» та сотенний «Хмель» з
почтом. Цілий день підвідділи зводили маневрові
бої й увечері пробилися з оточення. Втрат не
мали. Ворожі втрати невідомі.
15 червня сотенний «Хмель» з почтом
вибилися на поле й затаборували у житі біля села
Козаччина Борщівського району на жилинських
полях. Розвідувальний літак, завваживши
стрільців, почав обстрілювати їх з кулемета, а
також закидати гранатами, від чого загинуло 12
упістів. Важкопоранений сотник «Хмель»
потрапив у полон.
Через кілька днів над Жилинськими лісами з
літака розкидали листівки, в яких повстанцям
запропонували здаватися. В одній з них у
знущальному тоні повідомлялося про «Хмеля»: «А
тепер сидить «сірий вовк» за ґратами, блимає
очима і жде своєї кари за злочини».
...Мало нині залишилося учасників
повстанського рейду «Бистрого» у Надзбруччі.
Вижити пощастило одиницям. Зокрема, у
Слов'янську Донецької області проживає стрілець
Михайло Бугера («Карпо») (1926 р.н., с.Іванків).
Більше року рейдував він у складі куреня на
Чортківському тактичному відтинку. 9.09.1945
року «Карпо» із сотником «Ростиславом»
потрапили у полон біля с.Шутроминці. Відбув
ув'язнення.
У Більчі-Золотому мешкає Олексій
Миколайович Левицький («Лоза»), який розміняв восьмий
десяток. Колишній кулеметник перебув
концтабори. У Борщеві живе колишня розвідниця
«Сірих вовків» «Леся» — Софія Дмитрівна
Шевчук, 1924 р.н., с.Нирків Заліщицького
району. Боролася за волю України в сотні
«Сича». Нелегке життя випало дівчині. Як
зв'язківець, перебувала постійно у
найризикованіших місцях. До речі, з сестрою
Софією пішов у повстанці її шістнадцятирічний
брат «Юрчик». Під час походу біля хутора
Вигода Софія була поранена у голову та ноги.
Розвідницю перевезли до села Бабинці, де їй
першу медичну допомогу надала підпільниця-
санітарка Василина Яворська («Радоя»). Брат
Софії пропав безвісти.»23
У селі Угринь Чортківського району
проживає Василь Йосипович Вільховий («Мороз»),
стрілець куреня, в'язень концтаборів. Його брат
Микола («Шпак»), чотовий куреня, загинув біля
хутора Вигода на Борщівщині.
За поданням Михайла Рибака, члена
Братства вояків ОУН-УПА, що мешкає у Чорткові,
відомо ще кілька загиблих стрільців куреня з
Чортківщини:
Бригідир Василь Миколайович, 1927 р.н,
с.Шманьківці;
Горячий Мирослав Олексійович,
с.Шманьківці;
Градовий Григорій Іванович, 1922 р.н., с.Зви-
няч;
Колісник Петро Максимович, 1927 р.н.,
с.Чорнокінці;
Мостовий Іван Петрович, 1924 р.н.,
с.Шманьківці;
Слободян Микола Дмитрович, 1924 р.н.,
с.Палашівка.
Командир «Сірих вовків» Петро Хамчук
(«Бистрий») загинув улітку 1948 року біля
хутора Коропець Монастирського району. Лише
через сорок шість літ — 12 червня 1994 року —
останки курінного перепохоронили у братську
могилу Героїв Великих Чорнокінців.»24
ТРИВОЖНІ РОЗДУМИ
У безперервних боях і трудах повстанських
спливали дні і ночі. У Європі закінчувалася
війна. 8 травня 1945 року Німеччина
капітулювала. У рядах УПА почалося помітне
хвилювання. Що робити далі? Чи не почнеться
нова війна з СРСР? Скласти зброю, визнати себе
переможеними і прийти повинитися до НКВС, чи
продовжувати боротьбу проти вічного ворога?»25
Ставало очевидним, що, покінчивши з
фашистською чумою, Кремль кине проти УПА
свіжі сили. Серед населення і в рядах збройних
формувань зароджувався неспокій, пов'язаний
також з третім зверненням більшовиків,
підписаним М.Хрущовим 19 травня 1945 року. У
ньому чітко вказувалося, що повстанці повинні
здатися «органам правосуддя» до 20 липня 1945
року.
У головній квартирі штабу УПА під
проводом генерала Тараса Чупринки відбулися
наради, на яких прийняли Наказ ГК УПА «До бійців
і командирів Української Повстанської Армії».
Провід ОУН звернувся зі «Словом ОУН до
українського народу»: «...Нам треба і ми мусимо
Ц ЗА ТЕБЕ,
вести дальше збройно-революційну боротьбу...
Треба ввійти в новий післявоєнний стиль роботи
на довшу мету... Переключитися з масових на
індивідуальні форми конспірації...»
їх обговорили в районах Чортківського над-
району ОУН. Щодо Мельницького району, то
конференція відбулася у с. Іване-Пустому,
очолювана Андрієм Назарківим («Зелений»).
Зійшлися О.Соколянський («Шура») — діяв на
Мельниччині і очолював окружний Провід ОУН
Кам'янеччини, В.Панасюк («Фукс») — районний
військовик і командир СКВ, С.Пономаренко
(«Оселедець») — командир СКВ, підрайонні
політреференти С.Колодрубський («Олесь»),
М.Зуляк («Карий»), районний референт СБ
С.Слишинський («Комар») та інші. Всього до
тридцяти учасників.
Лідери збройного опору заявили про свою
вірність безкомпромісній боротьбі з
більшовизмом до повного визволення України з-
під кремлівського ярма. Дух конференції було
поширено серед надзбручанського повстанського
загалу та селянських мас. Наступні бойові дії
підтвердили, що ОУН і УПА залишаються в
авангарді оборони краю, боротьби за свободу
народу.
НЕВЛОВИМИЙ «АРСЕН»
...Уночі з 24 на 25 серпня 1945 року Павло
Рогачук («Арсен») здійснив успішну операцію у
селі Гермаківка.
Павло Юрійович Рогачук народився 1919
року в с.Турильче. Член ОУН. Переслідувався
німецьким гестапо. На Волині в УПА був
поранений. Повернувшись додому, організував на
Скалеччині самооборонний кущовий відділ.
Характеризувався повстанською відчайдушністю та
безпощадним ставленням до ворогів нації.
До гермаківської заготбази із зазбручанських
сіл звозили конфісковане у населення зерно.
Поруч була залізниця, якою планували його
вивезти. Скоординувавши дії із Мельнице-
Подільським районним Проводом, «Арсен»
поділив повстанців на три рої і визначив
конкретні завдання.
Опівночі у небо злетіла ракета. Це був знак
до загального наступу. «Стрибки», що стерегли
зерно, розбіглися. Склади спалахнули вогнем.
Інший рій закидав гранатами казарму. Був
вбитий начальник гарнізону старший лейтенант Фе-
досов, повстанці захопили кулемет, карабіни,
набої та гранати. Третій рій підпалив залізничну
станцію.»26
УКРАЇНО
«Арсен» наказав усім швидко відходити із
зони дій. Упівці мали пробігти десять кілометрів
до лісового масиву біля села Мушкатівка. І не
прорахувався. Через півгодини у селі з'явилися
гарнізонники.
Прогорілим зерном радянці не змогли
скористатися. Селяни годували ним цілу зиму худобу та
птицю.
12 листопада цього ж року «Арсен» вдруге
здійснив напад на заготбазу. На цей раз
безуспішно — зерносховище мало надійну
охорону.*27
У ніч з 2 на 3 вересня у Турильчі «Арсен» із
повстанцями повторив гермаківську акцію.
Спалили вісім колгоспних будівель, сільську раду,
зерносклад, розгромили гарнізон «стрибків», що
квартирував у польському костьолі. З колгоспу
забрали і роздали людям одинадцять коней, сім
овець, свиню.*28
З 6 на 7 вересня у Скалі-Подільській
арсенівці розповсюдили антибільшовицькі
листівки. Побоюючись наступу на місто,
начальник міського гарнізону підполковник Сілін з 13
вересня запровадив комендантську годину. З 22
до 6.00 години ранку ходити по райцентру
заборонялося.»29
У надзбручанських селах знали про
антибільшовицькі виступи «Арсена» в Залуччі,
Вербівці, Ніврі, Іванкові та інших селах. Енка-
ведисти з усіх сил намагалися спіймати месника.
Лише протягом 1945 року вщ шість разів
виривався із засідок: в Іванкові — 2 рази, Гуштині —
1, Турильчі — 2, Циганах —І.*30 «Арсен»,
здавалось, й справді був невловимим.
Газета «Радянський селянин» — орган Скала-
Подільського РК КП(б)У — писала про нього:
«Ще й досі тиняється глухими стежками,
ховається у лісових норах Павло Юркович
Рогачук, районний провідник СБ, родом із села Ту-
рильче. Зараз він переховується під кличкою
«Арсен». Але не минути йому справедливого
народного суду».
«...І Я ЗАЛИШАЮСЬ
ДЛЯ НЕЇ»
Виняткову мужність проявляв на Мельниччині
східняк Олександр Соколянський («Шура»). Про
нього розповідав мені стрілець Михайло Со-
сновський із с.Іване-Пусте. Зокрема, про те, як
наприкінці серпня 1945 року до Білівців, де
«Шура» квартирував зі стрільцями, з-за Дністра
добрався буковинець й дав знати, що на
10-7045
146
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
спиртзаводі з їхнього боку вже два дні пиячать
гарнізонники. «Шура» вирішив покарати
зухвальців.
Вночі із загоном месників перебрався через
ріку. Стягнули вартового і крадькома підійшли
під вікна. «Шура» блискавично відчинив двері і
щосили крикнув: «Руки вверх!».
Пияки закам'яніли. Лише один ворухнувся,
але повстанець, узбек Саркарій, вистрілив у
нього. «Ну що, пташки, п'єте? Більше пити не
будете!» — повторив улюблений вислів «Шура».
У відсвіті пожежі повстанці попрямували до
Трубчина, де розпочинали хід облавники.
«Ми їх зараз вгамуємо», — мовив «Шура».
В уніформі офіцера-енкаведиста («Шура»
завжди ходив так) провідник вибіг на дорогу й
загукав до облавників:
«Ребята, єсть там бандера? Если все спокой-
но, идите к нам!»
Коли облавники наблизились, по них вдарили
з автоматів і кулеметів...
«Шура» володів особливим нюхом на
провокаторів. Одного разу у Панівцях з'явилися
два невідомі кравці. Олександр сказав: «Це не
прості хлопці, треба їх добре перевірити».
Тихого надвечір'я повстанці зайшли до майстрів до
хати ніби замовити роботу. Але тут же різко
скомандували: «Руки вверх!» Почали прискіпливий
обшук. Шукали до того часу, поки не знайшли
зашиті посвідчення НКВС і пістолети,
вмонтовані у футляри, що з вигляду нагадували
книги.
«Паскуди! — крикнув «Шура». — Ідем,
пташки, до Збруча купатися».
Був і такий випадок. «Шура» взяв у полон
двох офіцерів Радянської армії. Відпускаючи їх
під чесне слово, що не будуть воювати проти
УПА, кожному дав по пачці листівок й наказав
розповсюдити у мельницькому гарнізоні.
«Глядіть мені, пташки, якщо не виконаєте,
наступного разу не випущу». «Шура» був
надзвичайно сміливий і вимагав цієї чесноти від друзів.
Наприкінці сорок п'ятого, коли стало
неможливим діяти великими загонами у Надзбруччі,
«Шура» попрощався з бойовиками, сказав щиро,
від душі: «Хто хоче, хай іде додому. Україні
потрібна історія Визвольної Боротьби і я
залишаюсь для неї».
НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ
ГЛИБИНИ
У драматичних повстанських буднях зростав
революційно-ідейний гарт районного провідника
ОУН Андрія Петровича Назарківа. «Зелений»
постійно відвідував осередки станиць Кудринців,
Панівців, Устя-Єпископського, Худиківців,
Мельниці та інших. Мав характерну рису,
надзвичайно цінну для умов повстанського
середовища, — врівноваженість і
холоднокровність.
«Перш, ніж знищити ворога, — повчав
«Зелений», — варто спробувати його переконати,
схилити на свій бік, поставити поруч з нами».*31
Був він досвідченим провідником, вродженим
пропагандистом і щирою людиною. На одній із
підпільних зустрічей з молодіжною організацією
«Юнак» Назарків тлумачив молодим: «Навіть
наиплюгавіших відступників ми знищуємо не
дуже радо. їх знищуєм уже в крайній потребі. Бо
знищити, убити — це легше усього. Це не штука.
Штука виростити людину, на яку потрібно
двадцять років. Отож ворогів знищуємо тільки
тоді, коли цього вимагає уже сила фактів і
тверда конечність. Ми посилаємо їм
декількаразове упімнення, коли вони і далі
продовжують над народом знущатись, тоді
караємо».»32
Щиросердність — то кредо життя «Зеленого»,
а віра в людей — стимул його добродійності,
порядності. А ще Назарків любив казати: «Хто
живе не серцем, а одним лише розумом, рідко
одержує в житті перемогу».
БЕЗСТРАШНИЙ
ПАНАСЮК
Пісня ця жила при ньому постійно. При
першій-ліпшій нагоді візьме та й заспіває:
Висипте мені могилу,
Березовий хрест поставте,
На тім хресті прибийте дошку
І такі слова подайте:
«Тут січовик спочиває,
Що із святої любові
Він в борні за Україну
Здіймав тяжкії окови»...
Цього борця за волю України знали під псев-
до «Фукс». Справжнє ім'я — Володимир
Михайлович Панасюк (1922 р.н., с.Пилипче). За
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
147
німецької окупації навчався у Чортківській
гімназії, звідки мобілізували до дивізії «СС-Гали-
чина». Вирвавшись додому, створив кущовий
відділ чисельністю до півсотні стрільців, яким
оперував у трикутнику Окопи-Горошова-
Гермаківка. Організував також повстанський
вишкіл добровольців у лісовому масиві поблизу
Кудринців.
Відомі були на Мельниччині його обстріл
колони енкаведистів на шляху Іване-Пусте —
Гермаківка, бої у Кудринцях, Худиївцях, звідки
вийшов з оточення. Панасюк мав свою агентуру
у деяких сільських радах, зокрема в Горошовій,
де секретарем працював підпільник Михайло
Щербань («Стріла»).
Загине Володимир Панасюк у 1946 році,
потрапивши на засідку.
УСБ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ
Як свідчать донесення збройних дій УПА та
збройного підпілля ОУН за липень-грудень 1945
року, антибільшовицькі повстанські акції у цей
період були надзвичайно насиченими. Кожного
дня бої, напади, наскоки, засідки, атентати...
13 липня на шляху Борщів — Іванків
повстанці знищили два кілометри телефонних
стовпів. Цього ж дня у Слобідці Мушкатівській
розбили кооперативу. 29 липня у Вовківцях
спалили молотарку, залізничну станцію.
8 серпня відділ УПА на чолі з Борщівським
надраионним військовиком Іваном Стецком
(«Меткий») розгромив більшовицький караван з
хлібом, реквізованим у селян Шишківців та Ско-
в'ятина. З організованої засідки убито 12
облавників і прокурора району. Зерно повернули
людям. 9 серпня у Шершенівці спалили
молотарку, розбили два трактори, молочарню.
22 серпня у Шишківцях спалили сільську
раду, в якій знищили радянські документи,
складені з різних мотивів на селян.
19 вересня у Шишківцях здійснили успішний
атентат на пропагандиста райкому партії,
українця з Вінниччини М.Борщівського. Таких
працівників, як Борщівський за дорученням
ВКП(б) до Галичини відправили чимало. Він
пропагував у районі комуністичну ідеологію і
був партприкріпленим до села Шишківці для
придушення бандерівського руху.
Щоб залякати людей, Борщівський уночі
організовував засідки, стріляв під хатами,
вривався з облавниками на господарства, бив селян.
Тоді й перейшли йому дорогу упісти. Перед
повстанцями стояв вишколений сталінський яничар,
який ненавидів волю України та її соборність.
Убивство українця українцем — то була
велика національна трагедія, яку роздмухувала
Москва. Гинули у жахливому братовбивстві борці за
волю України, а національна ідея бралася не
тільки на московські, а й на понівечені зрадою
українські штики.
27 грудня у Гермаківці Мельнице-
Подільського району вчинено засідку на
оперативників НКВС. Убито одного «стрибка»,
важко поранено оперативного уповноваженого
Петрусенка.»33
Паралельно з бойовими діями повстанці
організовували мітинги, збори, індивідуальні
гутірки, на яких вели розмову про перспективи
боротьби. Писали гасла, малювали тризуби на
адміністративних будинках, роздавали брошури
і листівки. Зокрема, у серпні в Борщівському
районі відбулося 15 мітингів, 5 шкільних лекцій.
У всіх станицях збиралися сходини людей.
17 липня п'ять повстанців провели мітинг у
школі села Олексинці.»34
9 жовтня проведено сільські збори у Глибоч-
ку, в яких взяли участь 300 селян.»35 і т.д.
У КАБІНЕТАХ
НКВС ТА НКДБ
Активні повстанські дії змусили обласне
управління та районні відділення НКВС і НКДБ
детально обговорити ситуацію та розробити план
знищення діючих загонів УПА. Під грифом «Со-
вершенно секретно» був затверджений «План
ликвидации действующих местньїх бандбоевок и
бандгрупп по Тернопольской области с 22.07 по
25.08.1945 года». Згідно з цим документом для
ліквідації загону «Арсена» (Павла Рогачука) на
Скалеччину був направлений «первьій взвод
первой стрелковой ротьі и минометньїй взвод 174
особого стрелкового батальйона». Керував цією
операцією лейтенант Абрамян, відповідальними
за неї були начальник відділу боротьби з
бандитизмом лейтенант Шалигін і старший
оперативний уповноважений УНКДБ молодший
лейтенант Руденко.*36
Знищення «Оселедця» (Семена Пономаренка) і
«Фукса» (Володимира Панасюка) покладалося
на «первьій и третий взводьі третьей стрелковой
ротьі 174 стрелкового батальйона под руковод-
ством начальника раиотдела НКВД лейтенанта
Килячкова и старшего оперуполномоченного
НКВД лейтенанта Николаева».*37 Комроти
призначений старший лейтенант Козіков.
За загоном УПА «Моряка» (Івана Трасковсь-
кого) на Борщівщині закріпили «второй взвод
іп*
148
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Партійні втрати 1945 року на території
Борщівського, Мельнице-Подільського і Скала-
Подільського районів.42
№ Назва району
п/п
Борщівський
2. Мельнице-Подільський
3. Скала-Подільський
Всього
Вбито
членів
і канд.
ВКП(б)
Убито Убито Убито
членів районних голів
ВЛКСМ працівників сільрад колгоспів
2
4
-
6
2
-
1
3
Убито
голів
олгоспів
1
-
1
2
Убито
«стрибків»
6
2
6
14
Убито
сільських
І
комсомольських
активістів
12
5
6
23
Всього
убито
28
11
18
57
N6 Назва району
п/п
1. Борщівський
2. Мельнице-Подільський
3. Скала-Подільський
Всього
Зниарно Знищено
іракторів у двигунів у
колгоспах колгоспах
1 1
=
2
3
Знищано
молотарок у
колгоспах
4
Спалено
сільрад та інших
адмінбудинків
8
9
Знищено
магазинів
та складів
9
5
12
"29
6
20
Кількість повстанських боїв, зафіксованих у
звітах обласного управління НКВС-НКДБ за
січень-жовтень 1945 року.43
п/п
Борщівський
2. Мельнице-Подільський
3. Скала-Подільський
Всього
Сі-
13
2
з
18
Лю-
чень тии
14
1
2"
шшшшшшшшшшяшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшя
Бере- Кві- Тра- Чер- Ли- Сер-
Березень тень вень вень пень пень сень
ш
7 4
6 2
4 -
17 6
ШШШ
1 1
З б
±3
8
9
6
23
Жовтень
7
1
з
11
Листопад
Грудень
Всього
63
27
25
115
174 ОСБ под командованием старшего
лейтенанта Смачного и оперативньїм руководством
начальника РО НКГБ ст. лейтенанта Величко».
Ліквідацію групи підрайонового «Біра» (Степана
Козака) доручили командиру другої стрілецької
роти лейтенанту Єршову, «Калини» (справжнє
ім'я невідоме) та «Дністра»(Семена Дудки) —
заступнику командира взводу старшому
лейтенанту Манцкяну.»38
Справа з ліквідацією повстанських груп не
просувалася так швидко, як задумувалося.
Чільних провідників і їх загони, крім
підрайонового «Біра», не вдалося знищити.
Через місяць у кабінетах НКДБ народжується
новий план-графік знищення надзбручанських
сил УПА. Зокрема, з «Оселедцем» і «Фуксом»
планувалося покінчити до 10 грудня, «Арсеном»
і «Моряком» — до 20, «Метким» — до 25
грудня.»39
Однак і після цих заходів, що
супроводжувалися жорстоким терором, повстанський опір не
вдалося зламати. Каральні сили так і не змогли
оволодіти ситуацією на місцях. А центр щоразу
вимагав від низових структур апарату
архіточних звітів про кількість убитих та діючих
повстанців, їх збройні виступи та загиблих
номенклатурників...
Згідно з енкаведистсько-емдебівськими
даними за 1945 рік повстанці Надзбруччя здійснили
115 збройних виступів. Звичайно, ця цифра
занижена. Адже карателі не завжди фіксували всі
дії. Намагаючись приховати свою безпорадність,
Тернопільський обком партії подавав до Москви
лишень завищені дані про втрати повстанців.
Зокрема, що за січень-листопад 1945 року у
Борщівському районі убито 261 повстанця;
Мельнице-Подільському — 192; Скала-
Подільському — 230.#4°
Втрати серед підрозділів військ НКВС-МДБ
неможливо встановити через розрізненість даних,
постійні передислокації та переукомплектування.
Наприкінці 1945 року секретар
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
149
Тернопільського ОК КП(б)У І.Компанець,
начальники ОУ НКВС генерал-майор Малінін і
ОУ НКДБ полковник Сараєв звітували до
Києва, що на території області діють «бандфор-
мирований и организаций украинских национа-
листов — 82, с общим количеством бандитов —
888».-41
Звичайно, це також були неточні дані, бо
лише в одному Мельнице-Подільському районі
діючі боївки разом з учасниками збройного
підпілля налічували майже 400 активних борців.
А таких районів на Тернопіллі налічувалося 38.
За приблизними підрахунками наприкінці 1945
— на початку 1946 рр. у Тернопільській області
діяло понад 15 тисяч учасників Визвольних
Змагань.
«МИ ВАС ВІТАЄМО,
БРАТИ!»
У перші повоєнні місяці Москва вирішила
використати в боротьбі з УПА колишніх
червоноармійців, які демобілізовувалися з
фронту. Фронтовиків відправляли не додому, а в
Галичину, сподіваючись з їх допомогою
очистити повстанський край. Правда, не все склалося
так просто. Однак у цьому «резерві» були
політруки та «смершівці», які пройшли
особливий сталінський вишкіл. Вони не шкодували ні
зброї, ні чорних фарб, видаючи повстанців за
бандитів, німецько-українських буржуазних
націоналістів, які із засідок стріляли
червоноармійців під час походу армії на Захід і
мріяли про те, щоб запродати свій народ
чужинцям.
Повстанці повсякчас у різний спосіб
роз'яснювали військам, за що бореться УПА. У
листівках, зокрема, підкреслювалось, що
український народ хоче жити у дружбі з російським,
але для цього потрібно усунути більшовизм як
антинародний режим. «Брати червоноармійці! —
закликали повстанські летючки. — Українські
повстанці вітають вас як рідних братів по зброї.
Ми з вами сини одного народу і однієї землі.
Нас з вами однаково вішали і стріляли
гестапівські і сталінські кати. Не виступайте
проти самостійницького руху українського
народу».
Фронтовики здебільшого й без агітації
розуміли, за що бореться УПА, тому не завжди
поспішали виконувати накази НКВС-НКДБ.
Фактів таких було чимало. Наприклад, група
солдатів, котра встановлювала топографічний
висотний знак у лісовому масиві сіл Сапогів—
Вовківці—Гермаківка, відмовилась іти на
облаву. Послали записку повстанцям: «Будьте
спокійні. Проти вас не підемо. Ми вже своє
відвоювали».
5 жовтня у гарнізоні Верхнього Кривча
червоноармійці зчинили перестрілку в повітря на
знак протесту через те, що їх затримували від
демобілізації та використовували у боротьбі з
УПА.
Були підрозділи червоноармійців, яких
влада, як неблагонадійних, не використовувала в
облавах. їх змушували працювати у новостворе-
них колгоспах, як це було у Глибочку, з огляду
на «нестійкий» морально-політичний світогляд.
7 жовтня дорогою Глибочок — Борщів
червоноармійці з невідомих причин обстріляли
зустрічну автомашину з енкаведистами, за що
заарештували капітана та двох червоноармійців.
Серед червоних військовиків були такі, які
явно симпатизували повстанцям. Наприклад, у
травні енкаведисти ув'язнили молодого
підпільника Дмитра Ярему («Холод») з села
Гермаківка. Із зв'язаними руками хлопця
доставили до Залісся. Залишившись наодинці,
«похмурий капітан» дружньо порадив юнакові
дотримуватись на допитах однієї версії, бо емдебісти
заплутають його і заб'ють до смерті. У
Гермаківці і досі пам'ятають солдата-
червоноармійця, який щиро співчував старикам,
яких вивозили на Донбас.
Під час облави у Вовківцях до хати Олекси
Бендзели зайшов солдат. Двоє повстанців, що
квартирували там, встигли сховатися, але у
поспіху забули на печі два диски від кулемета і
бінокль. «Бандера єсть?» — запитав стиха
прибулий. «Немає», — відповів господар. «А чьи
диски?» — запитав солдат і, не чекаючи відповіді,
вийшов на подвір'я.
У ряді випадків червоноармійці передавали
повстанцям цінні відомості. У Нижньому Кривчі
у місцевому гарнізоні служив сержант Микола із
Сум. Квартирував він у господаря Буртняка,
донька Гафія якого була підпільницею. Сержант
протягом двох місяців попереджував «Лілію»
про плановані облави, а дівчина повідомляла
про це по зв'язку.
Характерний випадок мав місце і в Турильчі,
де після лютневого погрому повстанців
зупинився на постій свіжий гарнізон. Командував ним
капітан Павло Власович Півненко. Був він
родом з Донеччини. Служба безпеки передала,
що це свій чоловік. І справді, капітан кілька
разів завчасно інформував підпілля про
заплановані облави та арешти. Зв'язок з ним
підтримувала підпільниця Марія Демків
(«Ребус»). Півненко передав їй дані про кількісний
склад охорони казарм скала-подільського
гарнізону. Тільки зрада і непорозуміння
спричинили провал сміливо задуманої операції. На по-
150
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
чатку 1946-го Півненко зник. Його почало
шукати МДБ.
Були випадки, коли червоноармійці
переходили на бік повстанців. Як, наприклад, у Кудрин-
цях двоє солдатів-українців, які працювали у
підсобному господарстві.
Непередбачені або вимушені сутички з
червоноармійцями повстанці намагались
розв'язувати без крові. На Йорданський Святий Вечір
до Верхнього Кривча після сигналу про те, що
до села зайшов загін УПА, з Борщева помчала
машина з солдатами. Але й повстанців хтось
попередив, бо ті чекали червоноармійців на
узвишші біля старовинних турецьких башт.
Попередніми автоматними чергами вони
пройшлися по колесах автомобіля, поранивши при
цьому водія.
Солдати розбіглися. Пораненого стрільці
забрали до Гермаківки, найняли візника й
направили до Борщівської райлікарні. На підтвердження
наказали взяти у лікаря розписку.
Того ж вечора до Кривча налетіли справжні
карателі. На вулиці, на якій відбулася
перестрілка, вони заарештували групу людей.
Тут же кожного десятого розстріляли. Були
вбиті Василь Герман, Онуфрій Яловега та Леон
Чернецький.
Наприкінці лютого 1945-го у Гермаківці до
рук повстанців потрапив сержант із Вінниччини,
українець. Повстанці роз'яснили йому, за що
бореться УПА, а вночі вивели за Збруч і
відпустили додому. Однак червоноармієць
повернувся до мельницького гарнізону й продовжував
служити. Опісля не раз бував у Гермаківці,
навіть у тих господарів, де його обеззброїли.
Ці та інші факти змусили радянську владу
серйозно задуматись: що робити з частинами
Радянської армії? Залишати їх у Галичині було
небезпечно, оскільки зростав політичний вплив
ОУН-УПА на вояків-червоноармійців. До кінця
1945 року підрозділи армії покинули Галичину.
На їх місце з Сибіру та Центральних регіонів
Росії транспортувалися дивізії НКВС-НКДБ, які
проявлять неймовірні жорстокість і садизм.
ПОМИЛУВАННЯ
ПО-РАДЯНСЬКИ
Після капітуляції гітлерівської Німеччини
радянський уряд 19 травня 1945 року виступив із
третім зверненням до повстанців. Вони мали
добровільно здатися до 20 липня 1945 року.»44
На перших порах почали приходити до
військкоматів, сільських рад, гарнізонів ті, хто
уникав мобілізації на фронт. Одні
переховувалися, інші, пробувши кілька місяців у лавах УПА,
виявили свою нездатність до самопожертви у
важких умовах боротьби.
Таких людей уміло використовувала НКВС,
змушуючи їх видавати криївки, склади зі
зброєю, продуктами, свідчити на друзів. їхніми
іменами підписували звернення у листівках та
публікації у районних газетах. До речі, перше
таке звернення «До всіх станичних, кущових
банд, керівникам і зв'язковим» з'явилося у Мель-
нице-Подільській районній партійній газеті
«Радянське село» в номері за 29 червня 1945
року. Підписав його колишній станичний села
Новосілка (Збручанське) «Жубр». У публікації
під заголовком «Горе тим, хто і далі
лишатиметься в бандитських загонах» він зізнався: «...
попавши у полон до радянських органів і
усвідомивши свою провину перед народом, я, як
бувший станичний села Новосілки, звертаюсь до
всіх станичних Мельнице-Подільського району
від села Ніври до Окопи, які ще лишились у
лісах. Досить займатися грабіжництвом і терором
безвинного населення. Складайте свою зброю,
приходьте повинитися до радянських органів.
Радянські органи вас не заарештують, а дадуть
повну можливість жити дома і займатися працею
у своїх господарствах. Годі вже вам жити
по-собачому в бандах. «Оселедець», «Фукс» і інші,
якщо не з'явитесь з повиною до радянських
органів, то я разом з народом зі зброєю в руках
нищитиму огидних нікчемних бандитів — така
воля українського народу».
Через тиждень у цій же газеті з'явилося нове
звернення під заголовком «Якщо ворог не
здається — його знищують, така воля українського
народу» за підписом колишнього учасника УПА
села Залісся по кличці «Голос». «... 27 квітня
1945 року у селі Гермаківка мене затримали два
невідомі у формі органів НКВС і під зброєю
повели у ліс. У лісі я дізнався, що це
представники українсько-німецької розбійницької зграї
«Оселедця», котрі вдень задихаються без повітря
в схроні, а вночі безпосередньо глумляться над
мирним населенням. Зразу мене охрестили
п'ятдесятьма нагаями і дали кличку «Голос». І
ось у темній темряві я узнав про звернення до
робітників, селян і інтелігенції виходити
повинитися. 20 червня 1945 року з'явився з
повиною. І переконався у своєму щасті. Поруч з цим
звертаюсь до органів НКВС дати мені зброю і
дозволити з ними, як борцями за народне щастя,
вести саму рішучу боротьбу».
17 липня в газеті опублікували третє
звернення за підписом колишніх учасників УПА по
Мельнице-Подільському району Поливаного,
Довганюка, Кривецького, Недокуса: «20 липня
— останній термін явки з каяттям. Непоправну
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
151
помилку зроблять ті українсько-німецькі
націоналісти, які не скористаються терміном»...
До 20 липня десятки людей вийшли з лісу.
Оцінюючи цей факт, Служба Безпеки
підготувала документ з відповідними
висновками: «...ці люди майже не мали нічого спільного з
УПА і збройним підпіллям. Хоча НКВС з
пропагандистською ціллю рекламувало їх як масову
здачу в полон упівців».
Так, з Вовківців прийшли повинитися
бойовики «Хортиця», «Хмель», «Черник», «Сірий»,
«Явір», «Рій», «Степ», «Береза», «Залізняк».
Найціннішим із середовища вовковецьких
підпільників для більшовиків став «Хортиця»,
колишній член ОУН та підрайонний за німецької
окупації. Підпілля ще в ті роки не довіряло
йому, тому звільнило з поста підрайонного. З
поверненням більшовиків працював у селі
ковалем, часто зустрічався з резидентами НКВС.
Поки не потрапив у поле зору Служби Безпеки.
Агента заарештували, доскіпливо допитували
про те, що його очікувало, можна лише
здогадуватись. Скориставшись облавою у Мушкатівці,
«Хортиця» перебіг до енкаведистів. Ті возили
його, щоб показав криївки, до села Цигани та
виловлювали повстанців. Опісля запроданця
залишили працювати у Борщівській районній
друкарні.
Чимало чорних справ лягло на совість
«Хортиці». Він допоміг енкаведистам викрити у
Вовківцях підпільницю Степанію Яворську
(«Балка»), станичну та підрайонну зв'язкову.
Тяжко допитували її сталінські опричники: били,
намагались скомпрометувати співпрацею з
НКВС. Степанія витримала страшний глум, але
не зрадила своїх.
Підпільника «Березу» енкаведисти
використовували під час облавних акцій на села. Так, 28
серпня 1945 року 300 військових пішли облавою
на Вовківці. З ними був і «Береза». Це він
привів їх до криївки, в якій перебували
повстанці Іван Петрович Филипчук (1922 р.н.),
Василь Іванович Будзей («Сірко», 1928 р.н.),
Іван Ковцун («Змій», 1926 р.н.). Всіх їх живими
забрали до району.
Згодом «Береза» видав бункер у господаря
Кіндзірського й виказав ряд осіб у селі.
Заарештували Павла Кіндзірського (1909 р.н.), Марію
Андрусяк (1922 р.н.), Петра Кривого (1917 р.н.).
Через кілька місяців за його ж вказівкою
заарештували і кинули до чортківської тюрми
Дмитра Басарабу (1927 р.н.), Дмитра Шморгуна (1900
р.н.), Андрія Дем'янчука (1901 р.н.), Максима
Зварича (1899 р.н.), Василя Гураля, Петра
Кривого (1914 р.н.), Миколу Шморгуна (1902
р.н.), Василя Малиника (1913 р.н.), Михайла Ку-
зика, Сафрона Кузика, Василя Кіндзірського,
Ганну Коробій.
Таємно співпрацював з НКВС і колишній
активний підпільник «Богун» із Дзвенигорода. Про
його агентурну діяльність свідчать декілька
донесень, збережених в «особой папке» МДБ. Свої
зрадницькі записи «Богун» переслав Мельнице-
Подільському МДБ, які лейтенант Кілячков
переклав на російську мову.
«26.11.1945 вечером ко мне в дом пришли Ло-
патнюк Анастасия и одна девушка из Дзвинячки.
Меня в зто время дома не бьіло. Указанная
девушка нашла меня в доме Репецкого Михайла
Андреевича. Незнакомая девушка из села Дзви-
нячка попросила подобрать для нее хорошую и
надежную дивчину, которая ей нужна для
работьі, так как она должна передавать ей при-
казьі для исполнения на нашу станицу. Я ей ска-
зал, что зто может вьшолнить Лопатнюк Настя,
которая хорошо знает Вильховцьі, Волковцьі,
Зеленую и вообще належная девушка, которой
можна доверить. После зтого я спросил, кто та-
кой «Зенко», на что ответила, зто младший брат
Папчука («Искрьі»), которьій должен бьіть в
с.Дзвенигород...
2.12.45 ко мне пришли «Зенко», «Береза» по
имени Августин и еще один, которого я не знаю.
Меня в зто время не било. Жена им ответила,
что он дома не находится, так как боится боль-
шевиков. Тогда «Зенко» через жену передал на
моє имя письмо, копию которого я снял и точно
передаю Вам. Зто письмо подлежит моєму испол-
нению. Надеюсь, что впредь дела пойдут еще
лучше...
7.12.45 я встретил Малиновского, которьій
мне рассказал, что 6 и 7/ХІІ в селе Волковцьі
находилась группа СБ, числящая 7 человек во гла-
ве с «Комаром», которьіе допрашивали Цьібуль-
ского Йвана за то, что он якобьі донощик в
НКВД».-45
Щоб прискорити прихід повстанців з каяттям,
партійці чинили тиск на голів сільських рад, які
знали людей: хто пішов на фронт, хто
залишився... Звісно, нові ставленики служили своїм
покровителям, дехто навіть колінкував перед
ними. Голова сільської ради з Верхнього Кривча
Тісногуз наказав рідним Степана Татарчука
(«Рись»), щоб їх син прийшов з каяттям і нічого
не боявся. «Волос з його голови не впаде»,—
переконував. Обіцяв, що Степан отримає роботу
на ґуральні, а рідня уникне Сибіру.
Степан прийшов до сільради. «Тьі почему, ду-
рак, — почав капітан Ісаков, — в армию не
идешь, почему скрьіваешься? Тебе будет все
прощено, только тьі поможешь нам виловить всех
бандитов».
Степан відповів, що таких у селі немає.
«Надо ночью не спать, —продовжував капітан,
— а слушать, где собаки лают. Мьі придем, по-
бьем их, а потом тебе вьідадим документи».
152
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
8 серпня до села приїхав гарнізон на чолі зі
старшим лейтенантом Я.Селівановим. Викликали
Степана. Почастували самогоном. Дещо
вивідавши у хлопця, Селіванов пішов до
сільської ради, а Степана залишив з вартовим.
Той нарешті усвідомив, що справи будуть
кепські, якщо не втече. Попросився до вітру.
Його проводив енкаведист. Вибравши мить,
Татарчук зі всієї сили вдарив під груди конвоїра і
зник у кукурудзі.
Степан прибіг додому і наказав рідним
якомога швидше іти від хати. Сам витягнув з-під
оборога автомат, якого вже не випускав з рук до
дня загибелі у 1951 році.
16 листопада 1945 року у Глибочку, на полі
неподалік хутора Пеньки, з допомогою
арештованого упіста енкаведисти викрили дві криївки з
трьома повстанцями. Щоб не здатися, Микола
Федишин («Підкова»), Петро Глухий («Пісня»)
та Петро Калинюк («Юр») з Шершенівки
заподіяли собі смерть. «Підкова» ще був живий,
але по дорозі до Борщева загинув. У другій
криївці облавники забрали шинелі та запаси
взуття.
Вихід з каяттям влада оголошувала не лише
у 1944-45, але і в наступні роки. Про них
повідомляли районні газети. Наприклад,
«Радянський селянин» — орган Скала-Подільського
РК КП(б)У — від 19 листопада 1946 року
писала: «Цими днями до місцевих органів влади
прийшли з каяттям колишні учасники
українсько-німецьких націоналістів з с.Бурдяківці брати
Степан та Петро Гуралевичі, які більше як два
роки були учасниками ОУН... Вони зрозуміли,
що українсько-націоналістичний провід хотів
повернути владу багатіїв».
Брати нікого не «потягнули» за собою.
Зберігся протокол допиту Петра. Він хоч і
назвав кілька прізвищ, але ці люди були поза
активною збройною боротьбою і не становили
оперативної цінності.
Важко сказати, скільки прийшло повинитися.
Повстанські архіви збереглися частково, енка-
ведистська статистика неточна. Карателі заради
«справних цифр» зараховували до УПА тих,
котрі зовсім не брали участі у русі, а лише
уникали призову на фронт. За такими даними, з
Борщівського району добровільно чи за
допомогою зброї з 20.04.1944 — по 25.01.45 р. з'явилися
1350 чол., з 10.01 — по 8.03 цього ж року —
9зуб
Значно меншу кількість вказали ендебісти
Скала-Подільського РВ МДБ. Так, у документі
за підписом начальника Коренного
стверджується, що з другого півріччя 1944-го по перше 1946-
го з каяттям прийшли: з Бурдяківців — 9 чол., з
Вербівки — 32, з Гуштинки —15, з Грабівців —
1, із Залуччя — 3, з Жилинців — 4, з Іванкова —
8, із Козаччини — 5, з Ланівців — 15, з Лосяча
— 1, з Озерян — 1, з Пилатківців — 8, з
Підпилип'я — 10, зі Скали-Подільської —1, з
Тересина — 1,з Турильча — 1, з Циган — 4У7
Протягом 1945 року у повстанському
середовищі відбувся своєрідний відбір.
Слабкодухі відходили від боротьби, ба й ставали
до співпраці з ворогом. Явка деяких повстанців з
каяттям та провокації енкаведистів підривали
довіру до національних борців. «Народ називає
їх зрадниками, — констатувала борщівська
районна Служба Безпеки. — 3 цих причин люди
бояться переховувати у себе повстанців та робити
криївки».
Минуло 20 липня — останній термін здачі з
каяттям, але УПА продовжувала діяти. Більше
того — більшовицько-українська війна у
Галичині набирала гостріших форм.
З нагоди 19-ї річниці так званої Великої
Жовтневої соціалістичної революції 5 листопада
1945 року київський уряд оголосив четверте
звернення, в якому прозвучала відкрита погроза:
«Український народ має досить сил, щоб
знищити жалюгідні залишки фашистських наймитів
українсько-німецьких націоналістів... Залишки
розгромлених банд будуть знищені у
найближчому часі»...
Після звернення нарком внутрішніх справ
УРСР генерал-лейтенант В.Рясний видав наказ
від 15 листопада, яким продовжив термін здачі в
полон.
Звернення і наказ розклеювали по селах і
хуторах, передруковували районки, доповнюючи
місцевим матеріалом. Наприклад, райгазета
«Радянське село» писала: «Смерть зрадникам
Батьківщини, ворогам народу! Сувора кара
посібникам і родичам зрадників Батьківщини!
Такий є закон Радянської держави. Мати вирве з
серця пам'ять про свого сина і дочку, які зрадили
Батьківщину. Дружина зречеться чоловіка,
прокляне той день, коли доля звела їх докупи. Діти
не пустять батька на поріг дому і проклянуть
його...»
До Надзбруччя насувалася велика блокада
1946 року. У краї нарощувалися сили для
операції по знищенню кадрів
революційно-повстанської визвольної боротьби.
НА СТОРОЖІ ЗМАГАНЬ
Ще на початку 1945 року Тернопільський
обком партії розробив заходи по створенню
агентурної мережі у краї. Директива була такою:
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
153
«Домагатися у найближчий час, щоб у кожному
населеному пункті була наша агентура,
зв'язкові, конспіративні квартири, тайники,
резиденти».»48
Добра агентурна робота мала стати
вирішальною у боротьбі з
національно-визвольним рухом. У травні 1945 року М. Хрущов
зібрав на нараду у Львові секретарів обкомів
КП(б)У, начальників обласних управлінь НКВС-
НКДБ, на якій наголосив: «...решающим в деле
борьбьі с бандами теперь должна бьіть хорошая
постановка агентурной работьі. Без агентов мьі
будем действовать вслепую».
Боротися з сексотством було дуже важко.
Жертвами шантажу ставали у першу чергу
українці-односельчани. Свідомо чи несвідомо,
але «секретине сотрудники» НКВС-НКДБ
ставали причетними до масових втрат серед
повстанців.
«Ця система, — писав Степан Бандера, —
охоплювала цілий СРСР, всіх людей і все життя.
Сексотство — це був терор морально-духовний,
економічний, що пронизував цілу державу,
систему, виробництво, військо, школу, родину,
церкву. Сексотство — найсутніша сила. Всі інші
силові фактори більшовизму — це тільки слуги і
засоби, похідні продукти і відгалуження системи
терору».*49
Щоб протидіяти заходам НКВС-НКДБ проти
УПА та збройного підпілля, у Надзбруччі була
створена розгалужена система Служби Безпеки.
МДБ давав високу оцінку роботі есбістів: «Со-
зданная из числа проверенньїх и наиболее пре-
данньїх членов ОУН, «Служба Безпеки» прово-
дит, и нужно сказать умелую, проверку своих
рядов с целью виявлення и уничтожения
агентури органов МГБ, отсева малоустойчивнх и по-
дозрительних членов организации. Особо тща-
тельной проверке подвергаются члени
организации или находившиеся по разним мотивам в под-
полье. ... СБ ведет систематическую работу по
виявленню и уничтожению агентури органов
МГБ, насажденной нами вне организации, а так-
же лиц, подозрительннх по принадлежности к на-
шей агентуре».#5°
Есбісти Надзбруччя проходили вишкіл у
Перемишлянській лісовій школі УПА на
Львівщині, де вивчали ідейні засади ОУН,
повстанську тактику, методику боротьби з
ворожою агентурою, розвідку і контррозвідку,
конспірацію, а також історію ВКП(б), зокрема
проблеми внутрішньої і зовнішньої політики.
У липні 1944 року вишколена сотня під
проводом заступника Тернопільського референта
Служби Безпеки Богдана Гавришківа (псевдо
«Гар», народився 1923 р. на Скалатщині)
перетнула німецько-російський фронт, вийшовши на
чортківський оперативний простір.
«Гар» призначив Богдана Курдидика (псевдо
«Дік», народився у Більшівському районі Івано-
Франківської області, загинув 17 лютого 1945
року у с.Щитівці Заліщицького району)
Чортківським надрайонним референтом СБ.
Референтом СБ Заліщицького району став «Ворон»
(прізвище невідоме, народився у с.Плотичі
Козівського району, загинув 1947 року у
Касперівці Заліщицького району), референтом
Чортківського району — Петро Репетівський
(псевдо «Сірий», народився у с.Вибудів
Козівського району, загинув 1948 року в
Ягольниці).
«Гар» загинув 17 лютого 1945 року в бою з
НКВС у Щитівці. Разом з ним прийняв смерть і
«Дік». Після загибелі «Діка» референтуру СБ
Чортківського надрайону очолив Іван Пінязь
(«Око», «Сівач», родом із с.Голгоча
Підгаєцького району).
Нелегка ноша Визвольних Змагань стала для
есбістів найвищим виміром їх любові до
України. Тому вони намагалися діяти безпомилково,
долаючи підкуп, зраду, яничарство і енкаведис-
тську жорстокість.
Насаджуючи агентуру, НКВС і МДБ у першу
чергу намагалися залучити до співробітництва
голів сільських рад та колгоспів, актив, за
посередництвом якого зміцнювалися першооснови
радянської влади. Сексотів підбирали із
національно несвідомих людей, духовність яких
підупала за окупаційних часів.
Отримавши з рук більшовиків владу, місцеві
вислужники часто готові були мстити кожному за
колишній безпросвітній стан. Злодіяння їх проти
власного народу достеменно зафіксувала Служба
Безпеки у протоколах, що збереглися в архівах
УПА.
Так, голова сільської ради села Шершенівка,
резидент НКВС, 1905 року народження, був
спочатку симпатиком ОУН. З першим приходом
більшовиків став головою сільської ради. Коли
повернулися червоні, знову очолив сільраду.
Закінчив курси голів сільських рад у Чорткові.
Там же 28 серпня 1945 року підписав заяву
агента НКВС під кличкою «Гусенюк» і «№ 8».
28.09 НКВС доручив йому повести агентурну
роботу в селах Шершенівка, Глибочок,
Верхняківці. Він завербував до співпраці
секретаря сільської ради під (пс. «Янишин», «№ 10»),
голову колгоспу під (пс. «Зюбров», «№ 9»).
Намагався задіяти голову сільської ради
Глибочка Антона Томковода, але той
відмовився. У Верхняківцях нав'язав співпрацю
голові сільської ради під псевдо («Козинюк»
«№7»), голові земельного комітету під псевдо
(«Коврів» «№6»), секретареві сільської ради під
псевдо («Русалка», «№5»), 3 цими людьми
«Гусенюк» проводив інструктажі. С.В. передав йому
154
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
акт на п'ять сімей, сини яких перебували в УПА.
«Гусенюк» завжди ходив на облави і засідки з
гвинтівкою.
Серед населення проводив антиукраїнську
пропаганду та поширював паніку. 25 жовтня
1945 року із секретарем сільської Ради підписав
протокол на вивезення восьми родин, які
співпрацювали з революційним підпіллям, —
Катерини Волощук (2 особи), Дмитра
Вербіцького (2 особи), Софії Боружинської (2
особи), Ганни Довбуш (1 особа), Ірини Гуменюк,
Максима Королюка (3 особи), Миколи Калиню-
ка (2 особи), Федора Петрічки (4 особи).
Інформацію, добуту про бандерівців,
«Гусенюк» передавав партприкріпленому Кустову,
який працював директором райсоцзабезу. За
успішну діяльність НКВС обіцяв «просування по
службі», за що він радий був старатися.
Опинившись на допиті Служби Безпеки,
«Гусенюк» видав більшовицьку агентуру, нав'язану
ним, виказав прізвища 10 агентів НКВС,
розвідницю Розалію Бурдяковську із Свердловсь-
кої розвідшколи.
Енкаведисти намагалися завербувати сексотів
також із середовища колишніх остарбайтерів, що
поверталися з Німеччини і перебували у
фільтраційних таборах Судової Вишні. Так
завербували агента, який народився у с.Більче-Зо-
лоте. Після підписки про співучасть у боротьбі з
бандерівцями він в оперативному порядку
прибув до Борщева у розпорядження начальника
РВ НКВС Тищенка. Тут отримав конкретне
завдання —слідкувати за провідниками
«Каменем», «Метким», «Уласом», «Олегом»,
«Бистрим». За протоколом СБ, агент зізнався, що
доніс в НКВС на господарства Марії Заремби,
Петра Вітвіцького, Петра Музики, Івана
Матвійчука, Михайла Паньківа, Стасишина,
Кондри, Ганни Максимчук та Василини Тимків з
Більче-Золотого. Він же повідомив, що у селі
перебував провідник «Меткий».
Енкаведисти уміло заставляли викладатися
завербованих. Вони заарештували батька агента
з Більче-Золотого і заявили, що випустять, якщо
працюватиме краще. 30 липня сексот вступив до
комсомолу, але 17 серпня його вже допитувала
СБ.
Незамінимими для НКВС стали сільські
злодії, для яких не існували ні мораль,
ні*чесноти. Так, 11 жовтня 1945 року Служба Безпеки
покарала на смерть злодія з Олексинців, на якого
мала незаперечні докази. 2 вересня 1945 року на
олексинському полі він показав облавникам за
гроші криївку з шістьма стрільцями. У
перестрілці загинув повстанець Дмитро Проци-
шин («Ліс»), інженер СКВ.
Ще один злодій з Олексинців доніс в НКВС,
що в будинку Йосифа Валявського квартирують
повстанці. Він переконував односельчан, що
повстанська боротьба намарна, бо все одно
виловлять народних месників.
Нерідко ревними прислужниками новій
системі ставали колишні безземельні селяни.
Радянська влада обіцяла їм золоті гори. Тож
певною мірою їх можна зрозуміти. Серед таких
«довірливих» опинився мешканець з Худиївців.
Народившись у бідняцькій селянській сім'ї,
випасав за Польщі ґаздам вівці. З першим
приходом більшовиків виїхав до Запоріжжя
вчитися на електротехніка. Під час війни
опинився у німецькому полоні. Вертаючи з
Німеччини, був арештований спецслужбами
радянської влади у Раві Руській. Тут його
завербували на донощицьку роботу в Худиївці.
Працюючи на електростанції в Борщеві, у вільний від
роботи час ходив з крісом по селу разом з
«стрибками». Все, що знав про односельчан,
доповідав у НКВС. З його ініціативи вислали на
Сибір дві родини повстанців з Худиївців —
Василя Зушмана (3 особи) та Григорія Кузика (2
особи). В останнього син Степан перебував у
підпіллі. 14 жовтня 1945 року виказав владі
осіб, які мали зв'язки з бандерівцями, — Софію
Олійник, Параску Зелену, Марію Борщик, Ганну
Туз, Марію Дудчак, Богдана Дудчака, Івана
Гаврилюка.
Вербуючи агентуру, спецслужби завжди
вдавалися до шантажу. Наприклад, Василь Гаври-
люк із Сапогова після хвороби в УПА
переховувався вдома і з дозволу теренового провідника
Сарабуна («Олень») вступив на курси
трактористів до Борщева. Там його викликали
до МДБ й змусили написати заяву на співпрацю.
Дали кличку «Особовий». Попередили, що у разі
відмови не видадуть документ про закінчення
курсів та дозвіл працювати на тракторі.
Гаврилюк погодився, але поінформував про це
Службу Безпеки.
1 листопада 1945 року Служба Безпеки
викрила діяльність працівниці молочарні Борщева,
згодом продавця кооперативи у Верхняківцях.
Пішла на зраду 9 січня сорок п'ятого, коли її
заарештував Борщівський НКВС. Під час допиту
оперуповноваженим Старовєровим погодилася
на співпрацю.
У листопаді цього року контррозвідка
Служби Безпеки викрила активістку ОУН, розвідницю
СКВ зі Стрілківців «Буз». Зрадниця отримала
завдання слідкувати за діяльністю підпілля. Вона
видала енкаведистам багато дівчат-
односельчанок.
Надто вірно слугував і мешканець з
Вовківців. Щоб не воювати в Радянській армії,
переховувався, допомагав повстанцям. Коли
його заарештували, повністю розкрив вовковець-
ке підпілля. До чорного списку зрадника потра-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
155
пили Іван Нагурський, Василь Яворський
(«Гонта», «Явір»), Володимир Яковів (заступник
станичного), Василь Дудчак («Сірий»), Іван Ков-
цун («Змій»), Іван Войтович («Грізний»), Семен
Дудка («Дністер»), Микола Дудка («Моряк»),
Янко Биячик, Петро Басараба, Петро Морський,
Петро Кривий («Сон»), Петро Малиник, Василь
Шморгун.
Впевнившись у його сексотстві, енкаведисти
завербовують його остаточно. Присвоюють
кличку «Грім»... Відтоді вивідувач щопонеділка
подавав інформацію про рух підпільників, —
читаємо у протоколі СБ. — Останній раз доніс, що
в нього були стрільці УПА «Галайда», «Брук»
разом з місцевими Василем Яворським і
Захарчуком, а на дворі було їх ще більше.
Того ж дня видав більшовикам криївку у
Миколи Зварича під стайнею, у Соломона — на
городі під вербою, в Івана Кіндзірського — над
водою, Степана Бейли — на городі, у спаленому
лісі в секції №17... Розповів про Степанію Ков-
цун — станичну і санітарку, Параску Базюк —
зв'язкову, Дмитра Биячка — зв'язкового до Ту-
рильча, Романа Бейлу — до Сапогова, Дусю
Барилку — до Слобідки Мушкатівської. Зголосив,
що Степанія Ковцун, Степанія Базюк, Параска
Базюк збирали харчі для повстанців, що центр
станиці ОУН спочатку діяв у Степани Ковцун, а
потім у Ганни Довганюк.
Про дії повстанців часто довідувався від
Ковцун, яка йому довіряла. Дізнався, що Іван
Нагурський («Пол») ходить разом з провідником
«Гартом», про це він сповістив оперуповноваже-
ному Селіверстову і отримав завдання
слідкувати за Іваном Лазаруком, Паньком Гри-
цаком, Тимофієм Довганем, Василем Лесівим,
Михайлом Дідиком, Володимиром Ковцуном.
Безперечно, якби збройне підпілля, УПА
дотримувалися повної конспірації, то уникнули б
багатьох прикрих провалів. Але гіркий досвід
боротьби набувався з роками, ціною жертв і
власної крові.
Варто зауважити, що на співпрацю з ворогом
погоджувалися найслабші з ідейних міркувань
люди. В основному народ відкидав подібні
пропозиції. 19 березня 1945 року Борщівське
НКВС заарештувало Зиновію Володимирівну
Яксіновську, яка народилася у с.Свидова
Чортківського району. Перед війною дівчина
вчилася в Станіславській гімназії. За німецької
окупації закінчила торговельну школу. У серпні
1944 року влаштувалася бухгалтером на
Борщівському районному харчовому комбінаті.
Вона часто навідувалася до рідні у Верхняківці.
НКВС вирішив заставити працювати дівчину на
себе. 19 березня її заарештували, нібито за
зв'язок з бандерівцями. Зиновію допитували
оперуповноважені Нікітенко, Федоров та Золоть-
ко.
Під час допитів слідчі застосовували різні
методи, залякування і глум, навіть стріляли над
головою. Допитувалися, чи має зв'язки з
бандерівцями Євгенія Замойська з Верхняківців,
про Ванду Бачинську, чи заходять до дяка
Шутяка озброєні, чи не погодилася б на
співпрацю з МДБ Йоанна Сливка?.. її змусили
підписати заяву на співпрацю із НКВС,
присвоїли псевдонім «Ялта». Зобов'язали Зиновію
«...приєднати до себе бандерівців, допомагати
їм. Здобути у них довір'я, вивідувати докладно
про їх псевда, пости та переходи, а також
таємниці, які вони будуть виговорювати між
собою». Всі вивідані факти Яксіновська мала
доносити усно Нікітенкові з НКВС.
Через десять днів Яксіновську ще раз
заарештували. Правда, невдовзі відпустили,
сфабрикувавши посвідку, що вона лікувалася у Львові в
туберкульозному диспансері. Дали можливість
повернутися до Верхняківців.
«Ялта» в душі не запродалася агентурникам.
Вона вийшла на зв'язок з підпіллям і в усьому
зізналася. Служба Безпеки на протоколі зробила
помітку: «Ця людина належить до першої групи
й відпущена з відповідними вказівками. До
організаційних справ не вмішується. Поручено
нікому не заходити».
КАРАЛИ «СТРИБКІВ»
І «ОКОЛОТНИКІВ»
Крім нав'язуваної системи доносів, органи
влади змушували чоловіче населення вступати
до так званих «истребительньїх батальйонов» —
«стрибків». До них силою мобілізували тих, хто
не пішов на фронт, або прийшов повинитися,
шістнадцятирічну молодь, поляків, які вороже
ставилися до українців, несвідому частину
лемків, переселених із Польщі, злочинний
елемент з різних верств населення, яким був багатий
повоєнний час.
Командирами і відповідальними за
формування батальйонів призначалися начальники
райвідділів НКВС: у Мельницькому — тов. Тка-
ченко, Борщівському — тов. Голубєв, Скала-
Подільському — тов. Хомутець.»51
Формувалися батальйони «стрибків»
повільно. Охочих було не так багато. З часом
місцеві «спецзагони» були укомплектовані, і
«стрибки» стали чи не найбільшою загрозою для
156
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
патріотів. Як і енкаведисти, вони жорстоко
знущалися над населенням. Під час погромів
ґвалтували і грабували... Про це стверджують
численні факти.
18 жовтня 1945 року «стрибки» з енкаведис-
тами (всього 15 чоловік) з Верхнього Кривча
приїхали до Сапогова і почали під виглядом
обшуку грабувати. Люди зчинили крик.
Шаленіючи, один із «стрибків» пристрелив
Миколу Паращука. Всі речі небіжчика зі скрині
привласнили. Пограбували пожитки у Марії
Шевчук, Василя Кирилюка та Василя Фігуша, в
якого забрали ще й дві свині. У Василя Когута
забрали корову. З награбованим повернули до
Верхнього Кривча.
Особливо шаленіли на Борщівщині
сков'ятинські, олексинські, а на Мельниччині —
пилипецькі «стрибки». Служба Безпеки
запротоколювала злочин, скоєний сков'ятинськими
«стрибками» у Худиківцях на чолі з оперуповно-
важеним Савчуком. У конфліктній суперечці
вони смертельно поранили господаря Василя
Андрійчука, вбили його дружину. Як же
трактував цей ганебний вчинок оперуповноваже-
ний Савчук? Дуже просто. Він склав відповідний
акт про те, що вбивство вчинили бандерівці.
У селі Олексинці місцеві «стрибки» з
дільничним міліціонером Макуріним побили всі
хрести на полях та поспалювали у гарнізоні
дерев'яні хрести з цвинтаря.
Особливо практикувалися злодійські акції у
релігійні свята. Так, на Великдень у Мушкатівці
борщівські «стрибки» заходили з хати в хату й
виносили святкові калачі. До речі, у великодні
дні масові побори мали місце у всіх селах.
Обуренню людському не було меж. Грабунки
«стрибків» ставали нестерпними. Бюро
Борщівського райкому партії змушене було
визнати: «Люди, находящиеся в истребительньїх
батальйонах, занимаются мародерством».
Про «стрибківську» сваволю доповідав
лейтенант Теленога, заступник командира гарнізону
№5, що дислокувався у Вовківцях
(Дністровому): «Жахлива поведінка цього
контингенту надзвичайно негативно відбивається
на морально-політичному настрої населення».
Лейтенант просив перевести його в інше місце.»52
Органи влади по суті не реагували на
тривожні повідомлення. Селяни залишалися
беззахисними перед мародерами, від яких
неможливо було сховати майно. Залишилася народна
пісня про той гіркий час:
Зажурились люди в селах:
Що мають робити?
Ходять «стрибки» районні
Людей грабувати.
Приспів:
Раз, два, три, чотири — ламають комори,
Розбивають в хаті двері, шукають бандьоров.
А як прийдуть у село
Ті зайди голодні,
Не лишають в хаті бритви,
Ані в скрині споднів.
Приспів.
А як зайдуть вони в хату, —
Все перевертають
І по скринях, і по горшках
Бандьоров шукають.
Приспів.
Уже пустка в хаті стала,
Спорожнів весь двір,
Беруть тепер господарів,
Женуть на Сибір.
Повстанська Служба Безпеки закликала
«стрибків» кидати службу, якщо не хочуть
загинути, як лакеї комуністичного режиму.
«Московсько-большевицькі загарбники
поневолили Україну, — йшлося у листівці,
розповсюдженій у Надзбруччі, — і в постійно
зростаючих розмірах грабують майно нашого
народу, топчуть наші національні святощі, нівечать
духовно нашу молодь, винищують фізично весь
національно свідомий елемент і
революційно-визвольний рух українського народу. У цій
злочинно-бандитській роботі допомагають їм
різної масті вислужники, зрадники українського
народу, серед яких не останнє місце займаєте ви,
члени ганебних «истребительньїх» банд і т.зв.
охорон колгоспів.
Рятуючи свою мерзенну шкуру, ви взяли від
большевицьких бандитів зброю на те, щоби
допомагати їм поневолювати свій рідний український
народ, гнати своїх братів у Сибір чи Донбас на
каторгу, гнати їх на колгоспну панщину,
грабувати у них мізерний доробок, арештувати й
насилувати українських жінок, розпиячувати і
деморалізовувати молодь та, врешті, стріляти в
плечі оборонців українського народу —
українських повстанців.
Ставши «стрибками», ви стали слугами і
прихвостнями кровавого МВД-МГБ. Ви стали його
спільниками...»
Заради істини варто визнати, що серед
«стрибків» були і добрі люди, силою загнані
туди. Таких Служба Безпеки чітко розрізняла.
Під час облав вони були пасивними і навіть
попереджували повстанців про заплановані акції.
Тому НКВС-МДБ «стрибківські» формування не
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
157
раз підцавали чисткам. 12 червня 1945 року
заарештували і засудили на 10 літ ув'язнення
«стрибків» із Залісся — Йосифа Гончара, Петра
Чубея, Петра Коновальчука та Степана
Васильовича і Степана Івановича Березних. Перші троє
загинули у концтаборі.»53
У Сапогові повстанці розстріляли начальника
«стрибківського» гарнізону Отрощенка, садиста
й організатора погромів, «стрибків» не
зачепили. НКВС чотирьох найбільш підозрілих —
Степана Пушкаря, Миколу Степаніва, Миколу
Соломона, Василя Безпалька — ув'язнила до 10
років концтаборів. Хлопцям було всього по
шістнадцять років.
Служба Безпеки розправлялася також із
розбишаками по селах, які називалися у народі
«околотниками». Вони не раз видавали себе за
повстанців та грабували населення. «Околотни-
ки» стягували взуття та мундири з фронтовиків,
забирали у господарів худобу, коней.
Прикриваючись гаслами боротьби, що було на руку
більшовикам, вони кидали тінь на учасників
руху опору.
Про «околотників» і досі йде погана слава.
Свого часу підрайонного центру «Маківка»,
доповідаючи Мельнице-Подільському Проводу,
зауважив: «Коли б усі «околотники» поголосили-
ся (здалися — авт.), а тільки лишилися добрі
хлопці, то було б краще. Бо через них падуть
підпільники».
Служба Безпеки зі всією суворістю воєнного
часу карала мучителів народу. 25 жовтня 1945
року була знищена банда «околотників» із
Заліщицького району, що чинила мародерство на
Борщівщині. На жаль, їх вожак «Галайда» встиг
зникнути. Цього ж місяця есбісти оточили
криївку, де переховувався Дем'ян Шпак за
кличкою «Моряк». Він не хотів здаватися і після
довгих переговорів застрелився.
5 листопада 1945 року СБ вела справу «око-
лотника» «Лебедя». Той забрав речі
застреленого Д.Шпака, зняв з людей три пари
чобіт, три німецькі куртки, три відрізи
мануфактури, одну російську шинель і два
військові ремені. У олексинській станиці стягнув
нову шинель з фронтовика, з якої перешив для
своєї коханки напівпальто. За мародерство
«Лебедя» розстріляли.
Цього ж місяця референт СБ Михайло Ярчук
(«Гарт») зі своїми людьми вів слідство у справі
зловживання службовим становищем станичного
села Мушкатівка «Явора», який проводив
заготівлю продуктів для групи УПА «Схід»,
очолювану «Хмарою». Із заготовлених 415 кг м'яса
повстанці отримали лише 6 кг. Решту «Явір»
украв. Допомагали йому стрільці «Яр», «Ох» і
«Непорадний», які, крім наказів «Явора»,
самовільно брали у людей обмундирування,
шкірсировину та взуття. їх всіх присудили до
розстрілу.
В умовах повсюдних провокацій траплялися
випадки, коли місцеве населення своїми діями
очорнювало повстанців, як це було у Сапогові.
30 листопада до Д.П. зайшов захмелілий селянин
І.С. та зажадав тютюну. Жінка йому дала кілька
сухих листків, але той сказав, що мусить забрати
весь тюк (25 кілограмів) для потреб повстанців.
СБ «Гарта» покарав злодія 60 буками та
штрафом у розмірі 300 карбованців, які він мав
сплатити господині.
ПИЛЬНУВАЛИ РЯДИ
У багатогранній діяльності СБ
найскладнішою була робота по викриттю загонів
НКВС, МДБ, які, мов гриби після дощу,
з'являлися у краї й чинили масові злочини,
видаючи себе за бандерівців. 6 жовтня контррозвідка
СБ зафіксувала провокаційний відділ, що
розпочав грабежі у Нижньому Кривчі.
Провокаторські загони діяли згідно з
«Планом проведення чекістсько-військової операції
гарнізону військ НКВС на території Мельнице-
Подільського району 10-11 грудня 1945 року»,
підписаним начальником РВ НКВС Кілячковим і
начальником гарнізону Риловим: «І. Гарнизон
тов. Голикова, оперативньїй работник Николаев,
все переодетьіе в форму бандитов, 10-12.45 в
12.00 вьіходит в район Пелипче, где производит
беглую проческу группьі домов в районе мельни-
цьі. С гарнизоном следует милиционер Иваний-
чук. По окончании беглой прочески он вместе с
группой бойцов остается дома. Уходящая группа
из села обезоруживает Иванийчука под видом
того, что его оружие забрали бандеровцьі.
Указанная засада с наступлением темнотьі нахо-
дится вблизи дома Иванийчука, куда должньї по-
дойти бандити. Другая группа гарнизона нахо-
дится в селе Пелипче, как резерв.
II. Гарнизон тов. Айдарханова, опер,
работник Мерзликин, 10-12.45 в 12.00 входит в село
Залесье, где производит проческу домов по ус-
мотрению Мерзликина. В доме «ч» по окончании
прочески остается засада. Во время прочески в
районе дома «ч» пишутся националистические
лозунги. Для группьі, находившейся в доме «ч»,
производит разведку сам «ч». По его материалам
группа действует. Срок действия группьі
определить до получения материалов и
проведення положительной операции, однако не
158
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
более двух суток.
Возле группьі гарнизон как резерв находится
в селе Гермаковка. Приманкой для бандитов
служит лозунг.
III. Гарнизон тов. Рьілова, опер, работник
Бухтеяров, 10-12.45 в 12.00 входит в район
с.Волковцьі, где разбивается на две группьі: І —
производит проческу западной части Волковцьі.
II группа находится в засаде между
с.Волковцьі—Дзвенигород. На ночь обе группьі
возвращаются в райцентр».»54
У липні 1945 року Служба Безпеки на
Борщівщині викрила агентурну діяльність
випускниці Свердловської розвідшколи Галини
Володимирівни Королівської, яка народилася
1924 року в Гаврилівці Кам'янець-Подільської
області. Три дні есбісти допитували
диверсантку. Розвідниця хоч і трималася
незалежно, але на всі запитання відповідала
чесно. З її поінформованості стало зрозуміло, що
розвідшкола готувала кадри для боротьби з
бандерівським рухом. В ній навчалися
спеціально підібрані українські дівчата з різних
областей України. З Вінниччини — 1, Білої
Церкви — 1, Чернівецької області — 3. Найбільше
було з Кам'янеччини: Гаврилівців — 4, Жванця
— 5, Ходорівців — 15 та з інших сіл.
Викладацький склад школи під керівництвом Івана Богати-
ренка був українським. Школа працювала за
скороченою програмою, розрахованою на п'ять
тижнів. Останній випуск нараховував 213
слухачок. Диверсанток навчали усіх премудростей
шпигунського ремесла.
5 травня, зі слів Королівської, курсанток з
інструкторами направили до Кам'янця-
Подільського, а через місяць до Чорткова.
Звідти їх розподілили по районах Тернопільської
області. До Борщева відрядили п'ятеро: Ольгу,
Надію, Любу, Ніну (прізвища невідомі) та
Галину Королівську. Через місяць вони
познайомилися з начальником районнбго НКВС
Золотьком. У нього одержали індивідуальний
інструктаж і наказ не здаватися живими до рук
бандерівців.
Взявши від Королівської розписку про нероз-
голошення таємниці, Золотько спорядив
розвідницю до Сапогова з фіктивним листом до
знайомих. У селі Галина зв'язалася з місцевими
жителями, які дали їй нелегальну літературу,
журнали «Перець», «Повстанець».
Із Сапогова розвідниця ходила на зв'язок до
Гермаківки, де зустрічалася за рекомендацією
Золотька із агентом, яка мала вихід на
начальника винищувального гарнізону Федосова.
Розвідниця навела контакт з головою
Сапогівської сільської ради. РВ НКВС
рекомендував їй у разі потреби покладатися на агентів
«Хортицю» у Вовківцях, на голову та секретаря
сільської ради у Верхньому Кривчі.
Із зізнань Королівської випливало, що до
району передбачають закинути ще одну групу
агентів із Львівського навчального центру.
За відсутністю важких злочинів есбісти
Королівську відпустили, сподіваючись, що
дівчина-українка переосмислить свої дії.
Подальша її доля невідома. СБ оперативно повідомила
усі станиці Надзбруччя та Чортківський
надрайонний Провід СБ про закид розвідниць,
вимагаючи пильності і знешкодження дій
контррозвідниць.
Навесні 1945 року Служба Безпеки краю
зіткнулася на Мельниччині з діяльністю
провокаційного загону НКВС, що видав себе за
обласний контрольний відділ СБ під орудою
колишнього командира обласної боївки СБ
Миколи Глинського («Бистрий»). «Лже-Бистрому»
НКВС «присвоїла» звання сотника, командирами
роїв (відділень) стали здаванці УПА «Муха»,
«Залізняк» та «Гонта». Загін очолив начальник
«відділу боротьби з бандитизмом»
Тернопільського НКВС майор Соколов.
Спочатку діяв у Підгаєцькому, Козівському і
Бережанському районах. Коли розійшлася
звістка, що «колишні повстанці перейшли на бік
більшовиків і б'ють своїх, а Служба Безпеки
УПА переслідує їх сім'ї», майор Соколов, щоб
замести сліди, наказав групі перебазуватися до
Мельнице-Подільського району, найвідда-
ленішого закутка Тернопільщини. Щоб не
видати себе, енкаведисти при вході до сіл
мусили знати повстанські паролі. Це призводило до
значних перешкод у їх діях. У Надзбруччі через
це вони мали кілька серйозних перестрілок з
кущовими відділами.
Тому Соколов вирішив змінити тактику і
невдовзі виступив під виглядом контрольного
відділу СБ. Про це і доповів генерал-майору
Горшкову: «Через начальника Мельницкого РО
НКВД мьі визвали председателя села Ольховцьі.
По дороге из райцентра мьі его захватили, завя-
зали глаза (а СБ только так и делает), увезли его
обратно в Мельницу и там допросили как сексо-
та на чердаке. Он нам рассказал, что в селе су-
ществует вооруженная группа юнаков, перечис-
лил весь состав, вооружение, кроме зтого указал
людей (членов ОУН), которьіе за него могут
поручиться. Утверждал, что никаких связей с
НКВД не имел. Рассказал, что знает схрон, где
скрьівается подрайоновьій проводник «Явир».
С зтим же председателем мьі отправились в
село Ольховцьі, забрали «Явира», которому
сказали, что мьі из областного провода СБ и аресто-
вали его за бездеятельность. Председателя сель-
совета мьі отпустили, «Явира» увели с собой с
завязанньїми глазами и допрашивали на чердаке.
Он всячески перед нами оправдьівался, дока-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
159
зьівал, что много работал, рассказьівал, в каких
убийствах участвовал, в каких схронах сидят
люди, которьіе за него поручатся. Все, что он
нам рассказал, било записано. Ми его отпусти-
ли. Потом сделали видимосте облавьі и захвата
«Явира» вместе с боевиком «Соколом», у кото-
рого бвіли все записи допроса. «Явира»
захватали бойцьі 228 батальйона, которьій в зтих местах
проводил операцию. «Явир» бьш страшно зол на
СБ, он все, что говорил на допросе, повторйл в
войсках. По его данньїм немедленно провели
операцию у Ольховцах, в результате которой
полностью бьіла задержана боевка юнаков
вместе с их командиром. У них изьято 19 винто-
вок, 2 автомата, помимо зтого било убито 9 че-
ловек бандитов куща «Матроса», которьіе в
момент операции пришли в Олеховєц за
продуктами».
Далі в доповідній записці йдеться, що
Соколов наказав Глинському повернути до села
Іване-Пусте, де зіткнувся з стрільцями куреня
«Сірі вовки». В бою знищили 6 упівців. Тут же
захопили розвідницю «Тамару», яка покінчила
життя самогубством (стрибнула в криницю).
Соколов у звіті обдурював командування.
Вказаних ним боїв та ще й з повстанськими
втратами «Лже-Бистрого» не було у вищезгаданих
селах.
Служба Безпеки викрила «Лже-Бистрого» і
наказала спішно замінити паролі та посилити
конспірацію. Одягнуті в червоноармійську
форму, «соколовці» змушені були створювати лише
видимість своєї роботи. Зупинялися переважно
біля райцентрів, шукали криївки, окремих
повстанців, проте результатів не мали.
За активну боротьбу з ОУН-УПА
Тернопільський обком партії (секретар тов. Ком-
панець) і Тернопільське облуправління НКВС
клопотали перед центральними органами про
присвоєння майору Соколову звання Героя
Радянського Союзу. У представленні на ім'я
начальника Головного Управління НКВС СРСР по
боротьбі з бандитизмом генерал-лейтенанта тов.
Леонтьєва йшлося: «...За время работн в
УНКВД тов. Соколов проявил исключительнне
образци мужества, отваги и геройства. Весьма
трудно учесть все операции, проведенньїе т.Соко-
ловнм. Однако до сих пор он награжден только
одним орденом»...#55
Служба Безпеки намагалася застерегти актив
та населення від провокаційних дій загонів
НКВС—МДБ. В одній з листівок, поширюваних
повстанцями, говорилося:«...В останньому часі
сталінські молодчики МГБ починають виступати
у формі українських революціонерів. Тому що
народ прихильно, з любов'ю ставиться до
українських революціонерів, є багато випадків, що
галичани мимоволі стають жертвами
емдебівських агентурних операцій. Повіривши у
медові слова сталінських собак, попадаючи в
їхні руки і опісля в лісі чи бункері, на допитах
виговорюють все, що їм відомо про українських
революціонерів і про українців... Такі випадки
сталися у селах Лосяч, Турильче, Худиківці,
Шупарка, Вовківці, Іване-Пусте».
Листівка застерігала: «Українці, не дайте
себе підводити сталінським молодчикам. Не
говоріть з жодними людьми, які приходять до вас
ніччю, якщо ви їх не знаєте і ніколи не бачили.
Не дайте себе обдурити сталінським бандитам...»
Викриваючи злодіяння НКВС та його
прислужників, СБ постійно дбала про зміцнення
інформаційної мережі контролю. Як правило, до
такої праці залучалися віддані люди, у яких
брали письмові заяви-зобов'язання.
В архіві збройного підпілля Борщівщини
збереглися десятки таких заяв. «Я зобов'язуюсь, —
підписався житель с.Верхняківці, 1889 року
народження, — для українського революційного
руху допомагати чесно своєю співпрацею, що в
доказ цього підписую слідуюче: слідкувати за
всіма ворожими елементами у селі. Всі доручення
зберігати у 100% таємниці. Моє псевдо «Зозуля».
26.11.1945".
«Я, 1902 р.н., хутір Хоми, зобов'язуюсь
слідкувати за донощиками з Хомів. Це буде моїм
святим обов'язком. Кличка моя «Львів».
Житель с.Вовківці давав таку розписку: «...де
я був 11 серпня, ніхто не довідається. Одночасно
зобов'язуюсь слідкувати за всіма ворогами
українського народу»...
Така пильність, безперечно, ускладнила
підривну діяльність ворожих агентур, не давала
змоги закріпитися на селах. їх дії швидко
потрапляли до поля зору есбістської контрмережі,
викривалися і передавалися слідчим Служби
Безпеки. Лише за жовтень-листопад 1945 року СБ
Борщівського проводу склало протоколи на 24
особи — явних агентів та тих, що зазнали впливу
НКВС—МДБ. Розстріляли Бориса Корнорукова
(народився у Горлівці Сталінської області),
лейтенанта Олександра Філіпова (член ВКП(б),
родом із Московської області, член особливого
відділу 465 стрілкового полку 167 стрілкової
дивізії), розвідницю Євгенію Богданову, доньку
майора НКВС з Москви, та двох місцевих.
Служба Безпеки заслухала протягом року у
районі до півтори сотні людей, які підозрювались
у вчинках, що деморалізували населення та ідею
визвольної боротьби. При наявності
неспростовних доказів про злочини проти українського
народу СБ виносила найвищу міру покарання. На
всіх, хто перебував під слідством Служби
Безпеки, складалися протоколи, дані заносилися
до картотеки.
Наприкінці 1945 року Служба Безпеки у своє-
160
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
му обіжнику попередила бойовий актив ОУН і
УПА про необхідність підготовки до боротьби у
надзвичайно важких умовах, які нав'язувала
радянська влада. Акцентувала увагу на симптом
зниження морального престижу ОУН через те, що
«...до організації наплило багато буденного
елементу, який своєю поведінкою і своїм
сприйняттям боротьби зробив організацію в очах
загалу примітивною установою. І не диво, що
сьогодні ніхто з молодих кандидатів не ставиться
до організації з такою пошаною, як колись...»
Самовідданим борцям боляче було
усвідомлювати реалії непоправних втрат ОУН
протягом 1939-45 років:
« ...Порівняймо сьогоднішнього пересічного
члена ОУН з колишнім, і побачимо, що різниця
велика. Відзнака колишнього члена — це
твердий, незламний характер, непохитна віра,
зразкова поведінка в громадському житті, мужня
постава у тюрмі... Це фанатик, суспільно-політичний
пробоєвик, що кожну хвилину використовував
на те, щоб принести рухові якнайбільше
користі... Наш обов'язок виховувати новий тип
революціонера-провідника. Необхідно очистити
організацію від всякого ненадійного елементу.
Кожний боєць має стати пропагандистом.
Повинен ширити нашу ідею. Від моральної сили
цієї організації залежатиме сила всієї організації.
Маємо вести боротьбу за маси».»56
«ПЕЧЕ У ГРУДЯХ
РАНА...»
У звитяжній боротьбі УПА та збройне
підпілля зазнавали важких втрат. Були вбиті,
поранені та хворі, лікування яких потребувало
людських зусиль та коштів. Цю ношу у складних
умовах виконували медичні працівники
Українського Червоного Хреста, заснованого у
молодій Українській державі у 1918 році. Діяла
організація за статутом Женевської конвенції і
проіснувала до 1921 року. Новітня діяльність
цієї медичної формації відродилася у червні 1941
року у Львові за ініціативою українських
лікарів. Вже через рік німецькі окупанти
заборонили діяльність УЧХ, хоча у структурному плані
це була велика організація.
Становлення підпільного Червоного Хреста
припадає на 1943 рік. Цю відповідальну роботу
провела жіноча сітка ОУН під керівництвом
Катрі Зарицької.
Структура УЧХ будувалася за
територіальним принципом і функціонувала на
всіх рівнях: у краї, області, окрузі (надрайоні),
районі, підрайоні, станиці. Поділялася на три
основні відділи: медично-санітарний,
фармацевтичний та суспільної допомоги.
Медично-санітарному відділу належала
організація шпиталів (лікарень), обладнання
санітарних бункерів. Фармацевтичний відділ
займався заготівлею та виготовленням ліків.
Здебільшого їх закуповували або забирали з
німецьких чи радянських аптек. Відділ суспільної
допомоги опікувався родинами членів УПА та
збройного підпілля. При УЧХ працював ще
відділ по підготовці кадрів. *51
На Тернопільщині повстанський УЧХ почала
розбудовувати у лютому 1944 року Галина Ди-
дик («Ганна»), яку направив Провід ОУН. Під її
керівництвом діяли підпільні шпиталики,
санітарні пункти, організовувались фахові курси
для санітарок та лікарів. #58
Галина Дидик народилася 1912 року у селі
Шибалин Бережанського району Тернопільської
області. Закінчила учительську семінарію у
Бережанах. Член ОУН. Організатор і обласний
керівник УЧХ у 1943-47 рр. Від 1947 року
керівник почту головнокомандувача УПА Р.Шу-
хевича. Заарештована МДБ 5 березня 1950 року
під час нападу на квартиру Шухевича.
Нагороджена Бронзовим Хрестом заслуги (1945
р.) та Срібним Хрестом заслуги (1947 р.)
Зі спогадів лікаря Івана Швака-Шуля
(«Орлика»), члена медичної служби УЧХ Чортківської
округи (надрайону) (народився 1921 року у
с.Тростянець на Бережанщині), курси для
медперсоналу проводилися на початку 1944 року
на хуторі Морги (поблизу села Сілець
Підгаєцького району). Вели навчання лікарі
Григорій Друль («Славко») із Сокальщини та
Яромир Олесницький («Ярий»), доцент хірургії
Львівського медичного інституту, який перейшов
сюди з дивізії «СС-Галичина».
На курсах навчалося 15 слухачів медичного
персоналу, організаторів УЧХ та лікарів
Чортківської округи (надрайону): організаційна
референтка УЧХ Марія Болещук («Мотря»),
референт медично-санітарного відділу Ірина Бабу-
няк («Ніна»), окружна лікарка Ольга Сліпа
(«Цека») та фармацевт Іван Шуль. По закінченні
навчання вони відбули за місцем призначення.
Іван Шуль — до села Сосулівка Чортківського
району, дівчата — на Борщівщину разом з над-
районною працівницею УЧХ Марією Понятишин
(«Леся»), де зустрілися з районною провідницею
УЧХ Ганною Лучкою («Кленя»).
Проблема медичного забезпечення збройної
боротьби завжди була найслабшою ланкою ОУН
і УПА. Бракувало лікарів, медикаментів,
молодшого медичного персоналу. Щоб зарадити
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
161
нагальній справі, районні ОУН організовували
курси у Більчі-Золотому, Гуштині. У Вовківцях
навчання проводив лікар Коротко з Бережанки
Хмельницької області, згодом Ольга Мінів
(«Ліда»).»59У Шершенівці, куди прибула група
дівчат з Мельницького району, навчалася Марія
Мизак-Остап'юк (мати автора), Євдокія Осад-
чук-Лесюк та інші. На санітарні курси
зараховувалися ті, хто мав стійкі національні
переконання і 6-класну освіту. За організацію курсів у
Шершенівці відповідав учитель Василь
Григорович Сап'як (1946 р. заарештований, загинув у
концтаборі). Проводили курси лікарі з Чортко-
ва.
Санітарна справа була обов'язковим
предметом на всіх вишколах кадрового активу ОУН і
УПА. Надрайонна зв'язкова СБ Ярослава Шу-
тяк («Заграва») пригадує, що такі курси
проводилися для них у Циганських лісах.
За медичною допомогою повстанці зверталися
і до радянських лікарів, і ті нерідко допомагали.
Коли до рук МДБ потрапила поранена у ноги
зв'язкова Ганна Крик («Рута») із Шупарки,
військовий лікар Топольніцький допоміг
підпільникам викрасти її з лікарні. Переодягнуті
у емдебівську форму, друзі успішно визволили
дівчину. Постійно допомагала підпіллю
радянський фельдшер Олександра Ходорова з
Харківщини, яка працювала у Вовковецькій
амбулаторії.
Лікували упістів лікарі різних
національностей, передусім євреї, яких підпільники
рятували від німецьких розстрілів. Зокрема, в
1943 році українські патріоти врятували лікаря
Тайбліса із села Королівка, а також лікаря
Моню Геляра з Турильча, який пізніше
працював у Борщівській райлікарні і завжди ставав у
пригоді пораненим упістам.
Найбільшою проблемою при наданні
медичного порятунку залишалася нестача ліків, котрі
доводилось закуповувати у містах,
відвойовувати у ворога чи виготовляти
народним методом. Зв'язкова ОУН із с.Іване-Пусте
Наталка Бойчук завжди доставляла ліки із
районної Мельнице-Подільської аптеки від
аптекарки Марії Юречко. Протягом кількох років ліки
та бинти закуповував у Чернівцях підпільник
Василь Ємбрик («Чумак») з Бабинців. Енкаведисти
вислідили «Чумака» і закатували його.*60
При суцільному дефіциті ліків виручала так
звана повстанська народна медицина при
кровотечах, гарячці, ранах. Вату стрільцям не раз
заміняв лісовий мох, хріном із сметаною
лікували цингу, свіжим кривавником накривали
рани, порошком з дубової кори гоїли їх...
Дуже дошкуляли повстанцям короста та
фурункули. Бойовики перебували у вогких
криївках і на протягах, ходили не раз у непраній
білизні. На щастя, для боротьби з цим лихом
знайшли ефективні ліки. Від корости готували
мазь, до якої входили сірка і чистий жир. Суміш
кип'ятили, опісля тричі на день змащували нею
сверблячі місця. Білизну хворих виварювали.
Мазь від чиряків виготовляли з чистого масла,
живиці і воску. Суміш перетоплювали. У цій
справі повстанцям допомагали такі народні ама-
тори-фармацевти, як Марія Король з Іванкова на
Скалеччині, Парасковія Навізівська («Тамара»),
1922 р.н. із с.Ворвулинці на Борщівщині та інші.
Постійні енкаведистські та армійські облави
рідко давали можливість повстанцям лікуватися
у хатах. Важкопоранені практично були
приречені на смерть. Багато з них, усвідомлюючи
безвихідність, стрілялися. Щоправда, скалічених
у бою не раз переховували у санітарних
криївках, яких дуже не вистачало.
Один такий санітарний шпиталь-бункер
знаходився у лісовому масиві поблизу села
Кудринці. Його викрили у 1946 році. Тут
загинув окружний лікар Кам'янеччини
«Запорожець» (справжнє прізвище не встановле-
но)У
Перебуваючи на передньому краї боротьби,
медичний персонал УПА та збройного підпілля
зазнавав важких втрат. У квітні 1944 року у
Гермаківці на Мельниччині польська боївка АК
вбила відомого лікаря Теодора Аксентіїва та
його асистента Петра Вовчука. Вони лікували
хворих та поранених, готували санітарів.
Т.Аксентіїв здобув освіту у Віденському
університеті. Втрата таких високопрофесійних
спеціалістів дуже загострила проблему
медичного обслуговування повстанців Мельнице-
Подільського кута.
25 лютого 1945 року у Вовківцях загинув
референт лікувально-санітарної Служби УЧХ Ска-
ла-Подільського проводу Василь Герасимів
(«Грім»). Під час бою, будучи пораненим, «Грім»
застрелився. Розповідають, що над його трупом
старшина-енкаведист сказав: «На фронті я б тобі
присвоїв звання героя». «Грім» мав професійну
лікарську підготовку, але на полі бою проявляв
і стрілецьку мужність. Вправно стріляв з
кулемета, був напрочуд кмітливим і
безстрашним.
7 травня 1945 року у Ясенівському лісі біля
хутора П'ятихатки поблизу Більча-Золотого при
трагічних обставинах загинули референт
лікувально-санітарної Служби УЧХ
Чортківського надрайону Ірина Бабуняк
(«Ніна») та її подруга Марія Понятишин
(«Леся»), підрайонна Українського Червоного
Хреста Марія Міськів («Діброва») і зв'язкова
Параска Таньчак (обидві з Більча-Золотого).
У Ясенівському лісі перебували відділи УПА
з Борщівського і Заліщицького районів у складі
11 — 7045
162
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
до 250 стрільців. Упівці зробили засідку на
околиці хутора й нищівним вогнем зустріли
енкаведистів. Під час бою загинули 22
облавники і 3 повстанці. Сили були нерівними. Загони
упівців швидко відійшли. У понеділок вранці
«Ніна», «Леся», «Діброва» у супроводі
зв'язкової Параски Танчак пішли до П'ятихаток,
щоб оглянути місце бою й підібрати поранених.
Потрапивши на засідку, дівчата почали
відступати. Але кулі перетнули їм шлях. «Ніна» і
«Леся» загинули. Марію Міськів і Параску
Таньчак карателі замучили на місці. Тамтешні
селяни поховали.
Ірина Бабуняк («Ніна») народилася 1921 року
в селі Вербів Бережанського повіту в
учительській сім'ї. У 1934 році вступила до
Бережанської гімназії, де приєдналася до лав ОУН.
У 1943-му стала студенткою Львівського
медичного інституту. З поверненням радянської
влади більшість студентів перейшла до підпілля.
Ірина Бабуняк, красуня з великими голубими
очима, щира і совісна, теж зробила свій вибір.
Марія Понятишин («Леся») народилася 1924
року в селі Підгора Теребовлянського району у
селянській сім'ї. У 1941 році стала студенткою
Тернопільської гімназії. Вела активну
просвітянську роботу серед молоді.
У 1942-му заарештована німецьким гестапо.
Після втечі пов'язала своє життя з підпіллям
ОУН. Певний час працювала секретар-друкар-
кою Служби Безпеки, опісля — надрайонною
УЧХ.
«Леся» була єдиною донькою у сім'ї Поняти-
шиних. На жаль, і рід її не зазнав гараздів.
Батька заарештували. Зі сталінських таборів
повернувся він інвалідом. Невдовзі помер. Мати після
загибелі доньки захворіла психічною недугою і
теж передчасно померла.
Про «Ніну» та «Лесю» згадується у Літописі
УПА, але місце і дата їх загибелі подаються
неточно. Зокрема, у 12-му томі вказано, що «Леся»
і «Ніна» загинули в бою з більшовиками
6.05.1945 р., а в 9-му стверджується, що Ірина
Бабуняк, студентка медицини, загинула 1944 р. у
Бережанах.
12 грудня 1945 року у Більчі-Золотому
заарештували лікарку УЧХ Ольгу Родіонівну Сліпу
(«Бабця», «Цека»). Племінниця визначного діяча
української греко-католицької церкви
митрополита Йосипа Сліпого народилася 20 липня 1921
року в селі Струсові. Батько — колишній лікар
УСС (1915-1918 рр.) та Першої Дивізії
Української Національної Армії («СС —
Галичина» — Н.М.) — помер у 1948 році в
Німеччині.
Після закінчення гімназії Ольга вступила до
Львівського медичного інституту. У 1944 році,
навчаючись на четвертому курсі, влилася в ряди
УПА. Брала участь у рейдах по німецьких і
більшовицьких тилах. її призначили лікаркою в
Чортківському надрайоні. Організовувала
медичну службу, лікувала хворих та поранених.
На Борщівщині «Цека» співпрацювала з рай-
оновою провідницею УЧХ Ганною Лучкою
(«Кленя»), яка забезпечувала її ліками.
Надавала допомогу в суміжних з районами
селах — Улашківцях, Росохачі, Синькові.
Коли Ольга захворіла на тиф, у Монастирку
її виходила санітарка Мирослава Гребенюк
(«Барвінок»), донька греко-католицького свяще-
ника-патріота Симеона Гребенюка з Більча-Золо-
того. Ольга одужала, і все йшло, як кажуть, до
кращого. Та 12 грудня у хаті Калини Паньків у
селі Більче-Золоте сталася трагедія.
Перев'язавши пораненого у руку стрільця, Ольга поспіхом
зібрала медичні інструменти і вже виходила, як
раптом почалася стрілянина. Одразу збагнули,
що стріляли за повстанцем, який щойно покинув
оселю. Господиня погасила каганець, її 11-
літній син Михась заліз на піч. Туди заховалися
Мирослава з Ольгою. Сподівалися, що тут
безпечніше.
Раптом на хаті запалала стріха. Полум'я, мов
тисячі свічок, вияснило подвір'я. Десь неподалік
долинув несамовитий людський крик. Ольга
впізнала голос повстанця. Так, його катували.
Подумала, що і їй рятунку не буде. Рішення
прийняла відчайдушне: випила усі сильнодіючі
ліки, що мала при собі. Раптом біля малого
вікна, що навпроти печі, почувся голос: «Хлопці,
хлопці, тут нікого нема, сюди ще можна втекти.
Втікайте швидко!».
Михась, не вагаючись, поліз першим у вікно.
Його навпіл прошила довга кулеметна черга.
Без зойку дитина зависла у віконечку. А через
хвилю до хати влетіла граната. На щастя, жінок
не зачепило. Облавники вивели їх на подвір'я.
Потім було тюремне поневіряння. Калина
Паньків на допитах ні в чому не зізналася, то її
відправили додому. Ольгу перевели до
Чорткова, де вона мужньо витримала всі
випробування. її засудили до 10 років
концтаборів.
Восени 45-го (дата не встановлена) загинула
бойова санітарка Марія Батринчук («Казка»).
Під час бою у селі Янові Теребовлянського
району дівчина була поранена. Сподіваючись
вибити свідчення, енкаведисти повезли її до
Буданівської лікарні, де Марія й померла.
«Казка» походила з Озерян. У 1944 році
закінчила Чортківську гімназію. Працювала в
аптеці. Мріяла стати лікарем. На жаль, її мрія не
збулася. «Я не можу, — говорила вона, — стояти
осторонь, коли Україна спалахнула полум'ям і
обливається кров'ю».
З квітня 1946 року під час облави у селі
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
163
Олексинці підірвалася гранатою районна рефе-
рентка УЧХ Ганна Лучка («Кленя»). Народилася
героїня у с.Пробіжна на Чортківщині. Тіло
дівчини енкаведисти забрали до Борщева.
Розстріляли її батька, матір вислали до Сибіру.
Брат Ганни загинув в УПА.
27 травня на Мельниччині в лісі біля села
Кудринці у бункері застрелилася районна
провідниця Українського Червоного Хреста
Гафія Кукурудза («Зірка»).
Батько з матір'ю, здавалося, не переживуть
загибелі улюбленої доньки. Бог благословив їх
ще однією дитиною, яку також назвали
Гафійкою. Гафійка-молодша свято береже
пам'ять про старшу сестру, пишається нею.
Проживає у Києві.
5 червня 1947 року в Озерянах від руки
більшовицького провокатора «Білого» загинула
медсестра Віра Скриник. До 43-го дівчина
працювала у підпільній структурі станиці. Цього ж
року вступила на навчання до Львова на лікаря-
стоматолога. Допомагала місцевому підпіллю
ліками. Після арешту матері і брата Віра
покинула навчання і нелегально повернулась додому.
Все було б добре, якби не трагічний для неї
випадок.
5 жовтня 1947 р. у Озерянах заарештували
відомого лікаря Григорія Васильовича Кривець-
кого. Це була важка втрата для підпілля. Кри-
вецький народився 1897 року у селі Нівра.
Випускник Віденського університету, мав диплом
доктора медичних наук, був знаний як
високопрофесійний спеціаліст. Успішно
працював у терапевтичних, хірургічних, жіночих,
дитячих та інфекційних відділеннях лікарень Познані,
Львова, Станіслава та інших міст. «Особьім
совещанием» по Тернопільській області Григорія
Кривецького за надання лікарської допомоги
збройному підпіллю засудили на 25 років
концтаборів...
Це були сумні і тривожні факти. Адже
заслання на мученицьке життя до Сибіру, загибель
провідних лікарів, фельдшерів та санітарів
прирікали збройне підпілля ОУН на безвихідь.
Лише де-не-де були люди, які могли надати
першу медичну допомогу. Зокрема, Василина
Яворська («Радоя»). Загинула 15.10.1949 року у
Бабинцях, надаючи допомогу пораненому
повстанцю Дмитру Шмигельському («Береза»).
Серед постійної небезпеки, не покладаючи рук,
працювали санітарки Скалечини — Степанія Дідур
(«Легіт»), Ольга Дідур («Добра»), Ганна Паку-
ляк («Вишня») та інші.
Мужнім і мученицьким подвижництвом борці
Українського Червоного Хреста заслужили
право зійти на найвищий п'єдестал шани і слави.
Вони — наша пам'ять, їм дяка наша за вірність
найдорожчому.
УРОКИ 1945-ГО
Наприкінці 1945 року Чортківський надрай-
онний Провід ОУН дійшов висновку, що
розвиток революційно-повстанської боротьби залежить
від кадрів і, зокрема, провідних. На жаль, їх
нестача відчувалася на кожному кроці.
Причиною втрат, багатьох упущень у першу чергу
низового та районного провідництва була їх
недосвідченість та несвоєчасна реакція на
тактику НКВС. Через це лише у Борщівському районі
загинули десять підрайонних провідників, п'ять
районових пропагандистів, шість станичних,
вісім старших зв'язкових, три окружних
військових розвідники, сім провідних діячів
УЧХ. Зокрема, повітовий Служби Безпеки
«Демко» (справжнє прізвище не встановлено),
районний провідник СБ Степан Сапіщук
(«Бронз») та повітовий провідник ОУН Іван Бук
(«Вій», «Мартин», «Граб», «Ярема»), який
народився у селі Турильче на Скалеччині, загинув 2
січня 1945 року.»62 Він був чи не єдиним з
провідників, якого змогли поховати з почестями.
«Ярема» загинув на польській колонії між
Мушкатівкою та Турильчем... Лежав він на
катафалку цілий день, розповідав про сумну подію
очевидець. По боках стояла почесна варта з
чорно-червоними пов'язками. У головах — синьо-
жовтий прапор. Увечері зійшлося багато
повстанців, щоб попрощатися. Хоронив «Ярему»
священик з Мушкатівки на цвинтарі у Турильчі,
де його поховали край гостинця.
Іван Бук належав до старшої генерації ОУН,
членом якої був з 1934 року. Його заслуга в
організації клітин підпілля за часів німецької
окупації.
Дошкульними втратами для краю стала
загибель ряду мужніх командирів самооборонних
кущових відділів Мартина Захарківа («Підкова»),
Степана Антонюка («Матрос»), Михайла Шесто-
пальчука («Дуб»), Богдана Никорчука
(«Тополя»), Степана Головачука («Левко»).
Впали в нерівному бою блискучі командири
куреня «Бистрого». Потрапив до полону
курінний УПА Ярослав Білінський.
Через порушення конспірації особливо
потерпали відділи, котрі зупинялись на постій у селах.
Емдебівські агентурники швидко повідомляли в
район і відразу прибували численні експедиції
червоних. Не завжди чітко взаємодіяли загони
УПА зі станичною сіткою збройного підпілля. Це
дозволяло вклинитися провокаційним
спецвідділам МДБ. Як аналізувала СБ,
пересилання звітів з низових ланок теж відбувалося не
завжди через відповідальних зв'язкових.
її*
164
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
До речі, через погану конспірацію здобиччю
НКВС не раз ставали склади з припасами,
зброєю і цінними архівами. Так, 7-8 вересня 1945
року у Вовківцях у Петра Германа облавники
відкрили склад із 9 центнерами збіжжя. Петра
хотіли заарештувати, але він завчасно зник. У
Малиника знайшли бункер зі зброєю, архівом та
літературою. 22 серпня у Сапогові знищили
криївку, звідки забрали повітовий архів «Зіра»
та аптеку з ліками на суму 5000 крб. Під час
наступної облави 28 серпня на подвір'ї Василя
Гречки енкаведистам до рук знову потрапляють
документи та речі.
Слабко спрацьовувала господарська сітка
ОУН. Станичні господарники недостатньо
готували бункерів, криївок, складів. Відчувався
гострий дефіцит харчів, адже населення краю вщент
пограбували німецькі і російські окупанти. Та
попри все селяни щиро підтримували своїх
оборонців і ділилися з ними останнім куснем
хліба. До нас дійшов погляд аналітика з Мель-
нице-Подільського підрайону «Маківка» на
тодішню ситуацію: «Коли я збирав по селі
продукти, то переконався, що багаті дуже скупі, і
хоч ми не ведемо класової боротьби, з бідними
ми скоріше побудуємо Україну, ніж з
багачами».»63
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
165
Пам'ятний хрест у центрі Мельниці-
Подільської, де 10 лютого 1945 р. був
повітаний стрілець УПА Антон Качківський.
Н. в с.Трубчин.
Григорій Ільків ("Пугач"). Н. в с.Боришківці.
Підрайонний провідник ОУН. Повітаний 2
лютого 1945 р. на центральній площі
м.Чортків.
Дмитро Павлюк ("Сірко"). Н. в
с.Боришківці. Станичний юнацтва ОУН.
Повітаний у лютому 1945 р. на площі
райцентру Скали-Подільської.
Володимир Федоришин ("Зоря"). Н. в
с.Бережанка Чемерівського району Кам'янець-
Подільської області. Стрілець УПА. Повітаний 18
лютого 1945 р. на площі райцентру м.Борщів.
166
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Роман Тостановський ("Камінь"). Н. в
с.Кудринці. Командир самооборонного
кущового відділу. Загинув 27 травня 1945 р.
Марія Демків ("Сурма", "Спомин", "Ребус", "№ 2").
Н. в с.Турильче. Зв'язкова повітової референтури
Служби Безпеки. В'язень більшовицьких
концтаборів.
Юліан Онуфреїв ("Пісня"). Н. в с.Гуштин.
Підрайонний пропагандист ОУН. Застрелився
на початку травня 1945 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
167
Василь Гуменюк ("Кос", "Євген").
Н. в с.Іванків. Підрайонний
референт Служби Безпеки.
Загинув 25 серпня 1945 р.
Лев Грицак ("Сірий"). Н. вс.Озеряни. Референт
пропаганди Борщівського районного Проводу
ОУН. Загинув 17 листопада 1945 р.
Р, р '^И
і>';'%;^,ч
1 \/
** ■ -'■' >' ■ •' й '■'■"**• ■ ■■
V
Л
Дмитро Ризак ("Богдан", "Чорнота"). Н. в
с.Іванків. Організаційний референт
Борщівського районного Проводу ОУН.
Загинув 4 грудня 1945 р.
Степан Радчук ("Лиман"). Н. в с.Бурдяківці.
Підрайонний референт ОУН.
Загинув 18 липня 1945 р.
168
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Іван Бук ("Ярема", "Вій","Мартин", "Граб"). Н. в
с.Турильче. Повітовий провідник ОУН. Загинув 2
січня 1945 р.
**
їда
В 1
Парасковія Синьків. 92-літня мати з портретом
загиблого сина Василя ("Орлик"). Н. в
с.Гермаківка. Застрелився 12 липня 1945 р.
Фото 1992 р.
Василь Ковальчук ("Ліс"). Н. в с.Вербівка.
Стрілець УПА. Важкопоранений, застрелився
взимку 1945 р.
Степан Козак ("Бір"). Н. в с.Більче-Золоте.
Підрайонний референт Служби Безпеки. Загинув
24 серпня 1945 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
169
Петро Хамчук ("Бистрий") (у чорному кітелі) серед селян під час рейду куреня. Рік і місце
невідомі.
Провід ОУН Мельнице-Подільського району: Андрій Назарків ("Зелений"). Н. в
сГермаківка. Районний провідник (в центрі) Петро Боднарчук ("Ярема") Н в
сЛатківці. Підрайонний провідник, (зліва) Степан Слишинський ("Комар"). А.Н. в
с.Завалля. Референт Служби Безпеки (справа).
170
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
*<<Ж!'
І
_ ,, „/і№ _ич ,, _ Іван Бездітний ("Соловій"). Н. в с.Верхнє Кривче.
Степан Чернецький ( Твердий ) Н. в сГермаювка. Стрілець УПА. Загазований у гроті 9 серпня 1945 р.
Вісімнадцятирічний стрілець УПА. Загинув 9
серпня 1945 р.
Микола Сарабун ("Борислав", "Олень").
Підрайонний провідник ОУН. Загинув 25 серпня
1945 р. Поруч - Анастасія Фігус
("Тирса"),станична ОУН. Уродженці с.Сапогів.
Василь Вільховий ("Мороз").
Н. в с.Угринь Чортківського
району. Стрілець УПА куреня
"Бистрого". В'язень
більшовицьких концтаборів.
Софія Шевчук ("Леся"). Н. в с.Нирків Заліщицького
району. Розвідниця УПА куреня "Бистрого". Двічі
поранена. В'язень більшовицьких концтаборів.
Дмитро Шевчук. Н. в с.Шершенівка.
Стрілець УПА куреня "Бистрого".
Пропав безвісти.
Олексій Левицький ("Лоза"). Н. в с.Більче-
Золоте. Стрілець УПА куреня "Бистрого".
В'язень більшовицьких концтаборів.
172
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЩВ№4. іііи^а'ііГ і '"-
^ ; * Ш& "■■■і§>
^
Я:
иШЩу
Євстахій Петрас ("Жук"). Н. в с.Хом'яківка
Чортківського району. Командир боївки СБ.
Загинув 22 березня 1945 р. на хуторі Пеньки.
Павло Рогачук ("Арсен", "Леґінь"). Н. в с.Турильче.
Командир самооборонного кущового відділу,
референт Служби Безпеки Скала-Подільського
району. Загинув 1 листопада 1946 р.
Іван Штойко ("Соловій"). Н. в
с.Іванків. Референт пропаганди
Борщівського районного Проводу
ОУН. Загинув 27 березня 1945 року.
Дмитро Плаксій ("Луг"). Н. в
с.Бурдяківці. Підрайонний провідник
ОУН. Загинув 31 грудня 1945 р.
Марія Болещук ("Мотря"). Н. в с.Слобідка
Струсівська Теребовлянського району.
Організаційний референт УЧХ Чортківського
надрайону. В'язень більшовицьких концтаборів.
Марія Понятишин ("Леся"). Н. в с.Підгора
Теребовлянського району. Працівник
референтури УЧХ Чортківського надраионного
Проводу ОУН. Загинула 7 травня 1945 р.
Ольга Сліпа ("Бабця", "Цека"). Н. в
с.Струсів Теребовлянського району.
Лікар при референтурі УЧХ
Чортківського надрайону. В'язень
більшовицьких концтаборів.
ІринаБабуняк ("Ніна"). Н. в с.Вербів
на Бережанщині. Окружний референт
медично-санітарного відділу УЧХ.
Загинула 7 травня 1945 р.
174
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
.
"'^тттш^
♦• ^У1
Марія Батринчук ("Казка"). Н. в
с.Озеряни. Санітарка збройного
підпілля ОУН. Загинула восени
1945 р.
Василь Гарасимів ("Грім"). Н. в с.Іванків. Референт
УЧХ Скала-Подільського району. Загинув 25
лютого 1945 р.
*: ш
Віра Скриник. Н. в с.Озеряни. Санітарка збройного
підпілля ОУН. Загинула 5 червня 1947 р.
Гафія Кукурудза ("Зірка"). Н. в
с.Кудринці. Референт УЧХ Мельнице-
Подільського району. Застрелилася 27
травня 1946 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
175
НАД РАЙОННА
реферєнтзра СБ
рвц>Ерєнт „Око
32
Районні референтури Слйжби безпеки
2
ш
ГО
Ж
І
«г
2
Ж
< *2
< «О
Ж
Підрайонні референти сб
Станичні інформатори СЬ
. СТ рукта ра служб и безпеки
Чортківського надра йона оуи-упА
/4944 -1949 Г.Г./
176
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
сотня
1
сотник
„ХМЕЛЬ"
/по
.Чорноморці"
сотийк
.С*Ч'
„ПІВЕНЬ"
ПО ЧОТИРИ НОТИ (45 -бО СТРІЛЬ ЦІ В)
иииииииииии
.1 )(2){Ь)(4,
ПО ЧОТИРИ РОЇ (І2.-16 СТРІЛЬЦІВ)
Курінь У ПА
С І Р І БО В К И "
««рійний П.Хамчук „Бистрий
* *
і
«... Таких страхіть ще ніколи в своїй історії не переживала не
то жодна країна в світі, а навіть і Україна, якій доля судила вже
багато бачити і пережити за весь час своєї історії. Супроти
того, що діється тепер на Україні, що виконують тепер на
українських землях більшовицькі загарбники, бліднуть навіть усі
страхіття татарських нападів, що становлять найкривавішу
сторінку дотеперішньої історії Східної Європи ...»
Із підпільного видання УПА невідомого автора
«Ганьба XX сторіччя». Літопис УПА. т. 12.-Львів, 1992.
Розділ шостий
НАСТУП
КРЕМЛІВСЬКОЇ
воєнщини
178
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
НАСАДЖУВАННЯ
КАРАЛЬНИХ ГАРНІЗОНІВ
На початку 1946 року на галицьких землях
почалася нова хвиля антиукраїнських каральних
акцій. Не знищивши повстанський рух в
попередні роки, більшовики вирішили
використати важкі повоєнні часи для нанесення
нищівного удару по українських повстанцях. У
кожному селі розквартирувалися від ЗО до 100
солдатів, спроваджених з глибин СРСР, каральні
війська МВС-МДБ. Край опинився у лещатах
терористичних сил, або в умовах так званої
«великої блокади», яка тривала до травня 1946
року.
У січні гарнізони стояли в 43 селах і трьох
райцентрах Надзбруччя. За деякими
документами, вони нараховували майже півтори тисячі
чоловік. Насправді їх було вдвічі більше. До
того ж керівники суміжних районів під час облав
завжди допомагали один одному військами. Так,
наявним підрозділам до Скали-Подільської з
Кам'янця направили броньовик з екіпажем та
військову частину п/п 57351 (300 солдатів). У
селах під час операцій часто задіювали танкетки,
спроваджені з віддалених армійських
гарнізонів.-1 На терені оперували також війська
з Чорткова, Копичинців, Заліщиків.
Нарощувалися «стрибківські» гарнізони.
Наприкінці 1946 року вони, по суті, були у
кожному селі і жорстоко поводилися з людьми. Як
правило, начальниками гарнізонів призначалися
енкаведисти-«ковпаківці», комуністи з Росії та зі
східної України і зрідка хто з місцевих.
Наприклад, у найбільшому «стрибківському» гарнізоні,
що перебував у Верхньому Кривчі, начальником
був москвич капітан Устінов, його заступниками
—Левчук з Житомирщини і старший лейтенант
Микола Шелудяков з-за Уралу.
З 1946 року по селах почали діяти міліцейські
пости. Вони проіснували до кінця 70-х років: у
Борщівському районі — 23 міліціонери, у Мель-
ницькому — 24, у Скала-Подільському — 18.
Всього — 56 чоловік.»2 Створювалися і так звані
«групи сприяння порядку» — озброєна охорона
різних комунікацій і колгоспів. У Скалецькому
районі діяли 5 груп (88 чол.), у Мельнице-
Подільському — 3(36 чол.), у Борщівському —
21 (223 чол.).*3
Сорок шостий рік був періодом безкінечних
облав, розстрілів та арештів. У селах краю
запанувала вакханалія терору і знущань. Кожного
дня можна було сподіватися тотальних
перевірок, грабіжницьких нападів. З
дресированими С9баками лава за лавою гарнізонники
обходили господарства: свердлили щупами землю,
перекидали все догори дном, розвалювали у
будинках печі, стіни, зривали двері, били вікна,
залишаючи після себе руйновище. Вдень і вночі
лунали постріли, вибухи гранат, після яких до
райцентрів звозили трупи убитих, закатованих
повстанців.
Не раз їх залишали на місцях для опізнання, і
юні тіла обгризали собаки. Рештки
розкладалися, наповнюючи довкілля тлінню смерті. Сьомий
рік у краї не було молодіжних весіль. Тільки
похорони, плач, стогін і прокляття царству
комуни.
ЖЕРТВИ
«ВЕЛИКОЇ БЛОКАДИ»
Під час «великої блокади» у Надзбруччі
війська МВС-МДБ заблокували кожне село,
хутори, поля та ліси. Неможливо було без
перевірки ні зайти, ні вийти. Календар січня
1946 року відкрився першими втратами.
Загинули в нерівному бою станичні Мушкарова —
Юрко Ткачук («Лесь»), Мишкова — Степан
Рога «(«Луна»), підрайонний господарчий
Пиріжок («Ігор») із Висічки, підрайонний СБ
Степан Решітник («Мирик») із Гермаківки.
Характерними для московсько-сибірських
опричників під час облав були знущання над
тілами загиблих. Не раз вони відрубували
голови своїм жертвам. Саме так вчинили з Степаном
Солтисом («Сурма»), повстанцем із Бабинців,
якого схопили 9 січня вдома. Важкопораненого
юнака закинули на автомашину і в дорозі до
Мельниці-Подільської замучили. Убита горем
мати намагалася знайти труп сина, щоб поховати
його. Але візник, якого найняла, привіз з
Мельниці лише голову сина, яку поховали на
сільському цвинтарі. Так і досі невідомо, куди
поділи тіло Степана Солтиса.»4
23 січня з допомогою агентури, так званого
«источника», енкаведистам стало відомо, що в
районі сіл Більче-Золоте і Глибочок перебував
заступник надрайонного провідника СБ Іван
Стецко («Меткий»). Опергрупа МДБ почала
облаву, під час якої у викритому бункері загинув
стрілець Олексій Попик з особистої охорони
Чортківського надрайонного провідника ОУН
«Сидора». Емдебісти захопили архів і зброю.»5
25 січня підрозділи червоноармійців 38-ї армії
у районі села Жилинці і залізничної станції Тере-
син виявили три бункери УПА, у яких після за-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
179
Структура каральних військ МВС-МДБ, дислокованих
на території Мельнще-Подільського, Борщівського і
Скала-Подільського районів
у червш-липні 1946 року 6
№ Місце дислокації Гарнізони Наявне озброєння
п/п військ МВС-МДБ і (чисельність)
«стрибків» солдатів «стрибків»
1
?
3
4
5
6
7
8
9
10
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
ЗО.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
43.
44.
Мельниця-Подільська
Гермаківка
Пилипче
Бабинці
Гермаківка
Іване-Пусте
Вовківці (Дністрове)
Мельниця-Подільська
Михайлівка
Вільхівці
Устя-Єпископське
Дзвенигород
Нівра
радгосп Вовковецький
Білівці
Кудринці
Боришківці
Михайлівка
Горошова
Борщів
Сков'ятин
Нижнє Кривче
Верхнє Кривче
Вовківці
Борщів
Пищатинці
Королівка
Юр'ямпіль
Більче-Золоте
Олексинці
Верхняківці
Шершенівка
Скала-Подільська
Іванків
Турильче
Залуччя
Бурдяківці
Лосяч
Озеряни
Ланівці
Пилатківці
Бережанка
Цигани
Гуштин
Гарн-н №1 32чол.
Гарн-н №2 22чол.
Гарн-н №3 20чол.
Гарн-н №4 22чол.
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
105 чол.
—
—
—
—
—
—
—
—
ЗО
—
—
—
37
15
36
29
21
92
22
19
15
15
40
35
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
—
—
—
—
18
20
20
55
12
12
16
18
15
15
15
20
18
15
15
—
43
43
20
17
20
22
28
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
8 чол.
32
23
15
чол.
чол.
чол.
8 чол.
12
15
26
18
10
12
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
чол.
7 чол.
6 чол.
9 чол.
24
15
18
чол.
чол.
чол.
5 кулеметів, 15 автоматів, гвинтівки
3 кулемети, 10 автоматів, гвинтівки
3 кулемети, 8 автоматів, гвинтівки
3 кулемети, 8 автоматів, гвинтівки
2 ручні кулемети, 3 автомати, 20 гвинтівок
1 ручний кулемет, 12 гвинтівок
1 ручний кулемет, 25 гвинтівок
3 ручні і 1 станковий кулемет, 11
автоматів, 42 гвинтівки
1 ручний кулемет, 3 автомати, гвинтівки
1 ручний кулемет, 3 автомати, гвинтівки
1 ручний кулемет, 4 автомати, гвинтівки
1 ручний кулемет, 5 автоматів, гвинтівки
1 ручний кулемет, 4 автомати, гвинтівки
1 ручний кулемет, 4 автомати, гвинтівки
1 ручний кулемет, 4 автомати,
1 гвинтівка
3 кулемети, 5 автоматів, гвинтівки
2 кулемети, 4 автомати, гвинтівка
1 кулемет, 4 автомати, гвинтівки
1 кулемет, 4 автомати, гвинтівки
20 кулеметів, 50 автоматів, гвинтівки
2 кулемети, 15 автоматів, гвинтівки
2 кулемети, 1 СВТ, 2 автомати, гвинтівки
1 кулемет, 3 автомати, гвинтівки
1 кулемет, 1 автомат, гвинтівки
4 кулемети, 5 автоматів, 6 пістолетів
1 кулемет, 2 ППШ, гвинтівки
2 кулемети, гвинтівки
1 чеський кулемет, гвинтівки
зброя різна
2 кулемети, 3 автомати, гвинтівки
1 кулемет, 2 автомати, гвинтівки
гвинтівки
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
зброя різна
12*
180
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Прізвища оперативних уповноважених каральних
військ МВС-МДБ, дислокованих на території
Мельшще-Подільського, Борщівського і Скала-
Подільського районів
у червш-липні 1946 року
^Ь Місце дислокації військ Прізвища оперативних уповноважених МВС-МДБ
п/п МВС-МДБ і «стрибків»
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23
24.
Мельниця-Подільська
Гермаківка
Пилипче
Гермаківка
Іване-Пусте
Вовківці (Дністрове)
Мельниця-Подільська
Сков'ятин
Нижнє Кривче
Вовківці
Борщів
Пищатинці
Королівка
Юр'ямпіль
Олексинці
Скала-Подільська
Іванків
Турильче
Залуччя
Бурдяківці
Лосяч
Озеряни
Ланівці
Цигани
Нач. ст.л-т Рилов. (Він же начальник всіх гарнізонів), оперуповноваже-
ний при гарнізоні, нач. відділу боротьби з бандитизмом РВ МВС л-т
Таренков.
Нач. л-т Айдарканов, оперуповноважений при гарнізоні л-т ВББ РВ
МВС л-т Мерзлікін
Нач. ст. опер, уповноважений ВББ РВ МВС л-т Ніколаєв
Ком. л-т Петрусенко
Дільничний уповноважений Недоносков
Ком. Антонов
Ком. начальник РВ МВС л-т Кілячков, начальник штабу л-т Єремін
Нач. Левчук і представник з області
Нач. Устінов
Нач. Гергалов
Нач. Волощук Ф. (ур. Борщева)
Нач. Кадинюк
Нач. Регуш (ур. Верхняківців)
Нач. Гарасимчук
Нач. Н.Шпак, М. Панчук, Макурін, Гав'юк.
Ком. оперуповноважений Прімін
Ком оперуповноважений Єлісєєв. К-р в/ч Весєловський, зам. по
політчастині к-н Шелякін
Нач. гарнізону к-н Півненко, зам. по політчастині ст. л-т Ревенко
Нач. гарнізону капітан Трешев, зам. по політчастині ст. л-т Яковлєв
Нач. гарнізону м-р Корнієнко, зам. по політчастині к-н Кузнецов
Прикріпл. о/у Вознюк
Нач. гарнізону л-т Ключніков, зам. по політчастині ст. л-т Ільїн.
Прикріпл. о/у Бриндак
Прикріпл. о/у Басюк
Прикріпл. о/у Підкуляк
Нач. гарнізону к-н Матвеїчев, зам. по політчастині л-т Хабенко
25. Гуштин Нач. гарнізону м-р Пунтус, зам. по політчастині к-н Перелигін.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
181
Функції каральних військ МВС-МДБ, дислокованих
на території Мельнице-Подільського, Борщівського і
Скала-Подільського районів
у червш-липні 1946 року
№ Місце дислокації Функції військ
пп військ МВС-МДБ і
сстрибків»
1.
2.
3
4
5.
6
7
8
9.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
ЗО.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
43.
Мельниця-Подільська
Гермаківка
Пилипче
Бабинці
Гермаківка
Іване-Пусте
Вовківці (Дністрове)
Мельниця-Подільська
Михайлівка
Вільхівці
Устя-Єпископське
Дзвенигород
Нівра
радгосп Вовковецький
Білівці
Кудринці
Боришківці
Михайлівка
Горошова
Борщів
Сков'ятин
Нижнє Кривче
Верхнє Кривче
Вовківці
Борщів
Пищатинці
Королівка
Юр'ямпіль
Більче-Золоте
Олексинці
Верхняківці
Шершенівка
Скала-Подільська
Іванків
Турильче
Залуччя
Бурдяківці
Лосяч
Озеряни
Ланівці
Пилатківці
Бережанка
Цигани
Каральні
нячка,
Каральні
Пусте,
операції на села Вільхівці, Вовківці, Дзвенигород, Зелена, Дзви-
Панівці, Бабинці, Латківці, Трубчин, Білівці, Боришківці, Окопи.
операції на села Гермаківка, Нівра, Залісся, Новосілка, Іване-
Михалків, Кудринці
Каральні операції на села Пилипче, Михайлівка, Устя-Єпископське,
Горошова, Худиківці
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
операції на подністровських селах.
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
операції
Здійснення облав та засідок у Сков'ятині, Шишківцях, Худиївцях, Бабинцях.
Політична агітація. (Характеризувалися агресивністю).
Охорона
Каральні
Каральні
Каральні
спиртзаводу
операції
операції
операції
Каральні операції на довколишні села. Прикріплені до Слобідки
Мушкатівської. (Злісно мародерствували).
Операції
Каральні
і засідки навколо сіл Стрілківці, Висічка, Бабинці.
операції на Шупарку, Сков'ятин, Шишківці, Бабинці
Спільні каральні акції на села Мушкарів, Шершенівка, Олексинці, Глибочок,
хутір Пеньки, Золото-Білецький ліс «Діброва» і на поля сіл.
Каральні
Каральні
акції та засідки навколо Олексинців та Шершенівки.
акції, облави, засідки
Були найслабшими у Борщівському районі. Вночі розбігалися додому
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
Каральні
акції.
акції на Іванків, Гуштин.
акції на Турильче, Підпилип'я
акції на Залуччя, Вербівка
акції на Бурдяківці, Дубівка
акції на Лосяч, Гуштин
акції на Озеряни, Констанція
акції на Ланівці, Козаччина
акції на Пилатківці, Жилинці
акції на Бережанка. Стеріг переправу через р.Збруч.
акції
44. Гуштин Каральні акції
182
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
пеклого бою загинули дванадцять повстанців.
Чекісти захопили 2 кулемети, 5 автоматів, 10
гвинтівок.»7
Цього ж місяця у селі Озеряни чекісти
викрили друкарню надрайонної ОУН, з якої вилучили
віддруковані брошури і повстанські листівки.
Друкарня функціонувала від 1943 року.
На слід друкарні емдебісти швидше всього
вийшли під час арешту та допитів членів
львівської підпільної молодіжної організації
ОУН, що мали зв'язок з Озерянами. Про це
йдеться у доповідній записці Львівського обкому
партії «О результатах чекистской работьі среди
молодежи за период с 1 января 1945 года по 1
марта 1946 года».»8
18 лютого у селі Шершенівка пострілялись
під час облоги криївки брати Михайло та Василь
Гуменюки (1925, 1928 р.н.), Василь та Петро Ко-
рольчуки (1925, 1927 р.н.) — стрільці УПА.
Михайло Гуменюк був надрайонним зв'язковим.
Всі матеріали, які були при ньому, встигли
знищити. Ще живого Михайла дострілив оператив-
ник Медведєв. Криївка знаходилась у сусідстві з
гарнізоном червоних на подвір'ї Варвари Соло-
монюк. Господиню засудили на 10 років
концтаборів.
4 березня п'ятеро повстанців загинули в
Іване-Пустому Мельнице-Подільського району.
Іван Пилипик («Місяць»), командир п'ятки СКВ
Василь Гуцуляк («Хмель»), Петро Кпим («Карме-
люк») із Кудринців перебували в одному
бункері. З'ясувавши, що облавники їх виявили,
повстанці відкрили вогонь — викинули три
гранати й оборонялись ще дві години. Потім
пострілялись.
З наступної криївки облавники захопили
Петра Бойка («Сокіл»). При спробі втекти його
розстріляли. Смертю героя загинув і Авксентій
Никифорчин, член ОУН з 1940 року.
Самовідданий підпільник виконував різні
завдання господарської референтури. Як кравець, він
багато шив та ремонтував одяг для повстанців.
Його криївку знайшли у громадянки Степани
Никифорчиної. Емдебісти поламали повстанцю
руки, потім розстріляли.
Загибель п'яти повстанців села Іване-Пусте
стала предметом розслідувань районної Служби
Безпеки. З'ясувалося, що стрільці порушили
правила конспірації. Щодо першої криївки у
протоколі СБ записано: «... В день 4.03
більшовики поставили застави. Рано, як лише
почало світати, одна з таких застав стояла
недалеко згаданої криївки. Коли досвітком дівчина
замасковувала вхід, облавники могли це
помітити».
Причиною загибелі «Сокола» став дим, що
пішов з вентилятора, коли він закурив. Солдат,
що стояв поруч, запримітив це. Про місце
квартирування А.Никифорчина Служба Безпеки мала
підозру: «Криївку хтось спровокував, бо її
знайдено дуже швидко. У стайні на цей час
невідомий залишив миску і ложку. І це могло
підтвердити факт, що там хтось є. Є деякі
здогади, що то могла бути справа..., однак не
уточнено». Прізвище підозрюваного СБ зашифрувала,
для нас воно теж залишається таємницею.
Про свої успіхи Мельнице-Подільське МДБ
телеграфувало начальнику Тернопільського ОУ
МДБ Сараєву: «4/ІІІ-1946 в результате разгрома
пяти схронов в Иване-Пусте бьіло убито 5, 2 ос-
тальньїх бандита не опознаньї. Но весьма важньїе
по документам».»9
10 березня облавники заблокували повстанців
у відомій на Тернопільщині Кришталевій печері,
що у Нижньому Кривчі. Холод і голод змусили
стрільців вийти. їх пов'язали, сімох, що були з
Кривча, повезли до Борщівської тюрми, а
чотирьох пилипецьких — до Мельниці-Подільської.
Після довгих допитів упістів засудили до різних
строків ув'язнення.
22 березня відбувся останній бій п'яти
повстанців біля Іванкова в урочищі Говда, що
над Збручем. На гористому березі ріки
оборонялися майже добу Степан Стасюк («Карпо»),
Михайло Петраш («Ячмінний»), Іван Баб'як
(«Чайка»), Никифор Підскальний («Мур») з села
Трійці та Михайло Ярема («Рок») з Олексинців.
При спробі прорватися з оточення загинули
«Карпо», «Ячмінний», «Чайка». «Рок» кинувся у
холодні хвилі Збруча, врятувався. «Мур» вибіг
на поле і потрапив до рук енкаведистів. Його
прив'язали до воза шнурком і так тягнули до
гарнізону, де й закатували.«,0 Про загибель
іванковецьких бойовиків на Говді Парасковія
Подіялюк-Наконечна склала пісню.
10 квітня підпілля ОУН села Іване-Пусте
зазнало нових втрат. Була смертельно поранена
підпільна зв'язкова і санітарка Наталія Бойчук.
Як зголошував Провід, вона «працювала щиро
і самовіддано для України. Стікаючи кров'ю,
дівчина померла на руках матері».
О цій же порі на станиці взяли в полон братів
Павла та Степана Колодрубських. Перший
(«Левадний», «Діброва», «Моряк») був підрайонним
господарчим ОУН, другий («Хмара», «Олесь»)
—підрайоновим СБ, колишнім районним
провідником юнацтва.»11
У першій декаді квітня чекісти виявили
криївку в Іванкові, що знаходилася у криниці на
господарстві Михайла Стасюка. Вхід до неї був
обладнаний на глибині двох метрів від поверхні і
закривався каменем, що вписувався у мур. Тут
загинули важкопоранений Дмитро Буртняк та
Михайло Процків («Запорожець», «Чорнота»).
Останній застрілився. Облавники виявили
криївку по крові на валові криниці, що залиши-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
183
лася, коли спускалися з пораненим униз.»12
Під час «великої блокади» каральні війська
широко використовували принцип заручництва.
Так, 15 квітня у Гермаківці оточили у криївці-
перемурівці станичного господарчого Гаврила
Лядобрука («Старого»), Повстанець почув у хаті
команду: «Всем на колени!». Йому ж наказали
виходити. У разі відмови усім членам сім'ї
погрожували смертю. «Старий» вийшов,
усвідомлюючи, що за мить може статися
непоправне. Облавники тут же розстріляли
підпільника.
Смерть Гаврила пекучим болем відгукнулася
у повстанських молодих серцях, бо завжди
рівнялись на нього. Облавники повідомили про
цей випадок: «15 апреля 1946 года при
проведений операции в селе Гермаковка бьіл убит
станичний и господарчий по кличке «Старий»,
он же «Дядько».»13 Справжнього прізвища
повстанця так і не встановили.
Про інший випадок повідомив
Тернопільський ОК КП(б)У в інформації від ЗО
квітня 1946 року: «...Оперативной группой рай-
отдела МВД проведена операция в лесном масси-
ве в районе села Гермаковка Мельнице-
Подольского района. В результате обнаружен
схрон. В завязавшемся бою все убити. В их чис-
ле — подрайоновнй референт СБ Алексин Петр
Иванович по кличке «Король» и два участника
боевки».*14 При перевірці фактів з'ясувалося, що
Петро Олексин мав псевдо «Тарас», а бункер
знаходився на околиці села. Щодо двох
повстанців, імена яких вороги не встановили, то
це були Дмитро Підклибанний з Гермаківки та
Петро Димитращук із Залісся. Після короткого
бою всі троє пострілялися.
27 квітня могутній вибух хитнув скали над
Дністром біля села Трубчин. Трьома
протитанковими мінами облавники підірвали печеру, з якої
дві доби відбивалися Михайло Бучка з другом
Богданом Підлецьким. Печера була важкодос-
тупною. До неї можна було лишень спуститися
по канатній драбині. Загиблих повстанців люди
поховали на цвинтарі. Донька Марія і досі
зберігає на дні скрині батьків закривавлений
рукав.*15
... Наближався день 9 травня. Європа
відзначала першу повоєнну річницю, а в
Галичині продовжувалася війна, в якій гинули
повстанці.
1 травня у селі Окопи підірвався гранатою
підрайоновий ОУН Степан Назарків («Случ»).*16
23 травня на Борщівщині не стало окружного
зв'язкового Василя Білецького («Жук») зі
Стрілківців та дільничного СБ з Ланівців Петра
Засійбіди («Буревій»).
27 травня пострілялися оточені у бункері в
кудринецькому лісі п'ятеро упістів — есбісти
Іван Яношевський («Грім»), Степан Батерняк
(«Квітка»), Іван Тимків («Колос») з дружиною
Гафією та районна провідниця Українського
Червоного Хреста Гафія Кукурудза («Зірка»).
Всі з села Кудринці.
У цих же числах під час перестрілки в Іване-
Пустому загинув підрайоновий Микола Тимків
(«Боян») із Кудринців.
6 червня під час чергової облави у с.Іванкові
на подвір'ї симпатика ОУН Івана Когута
відбулася перестрілка, у якій загинули стрілець
УПА Василь Лихий («Ігор»). Облавники
розстріляли сусідку Марію Яблонську. Хату
господаря підпалили. У вогні згоріли дружина
Василя Ганна та донька Наталка.*17
...З початком червня 1946 року натиск
«великої блокади» почав спадати. Очевидно,
гарнізонники втомилися від постійних
прочісувань та облав. Проте до краю
передислокувалися свіжі частини, які почали нав'язувати
нову тактику повстанцям. На селах облави
замінили нічні засідки. Розвідка збройного опору
доповідала, що такі заходи проводилися чи не
кожної ночі: 22.06 — у Бабинцях, 23.06 — у Гли-
бочку, 29.06. — в Олексинцях і т.д.
Знаючи, що в ніч на 30 червня підпільники
прикрашають хрести на могилах Героїв на честь
проголошення Самостійної України,
гарнізонники організували засідки біля могил у
Сапогові, Шишківцях, Гермаківці, Кудринцях,
Іване-Пустому та інших селах. Засідки
влаштовували біля магазинів, куди для «приманки»
завозили мануфактуру, помешкань фронтовиків, до
яких повстанці могли навідатися за військовим
одягом.
Результати цих підступних дій були
незначними, оскільки розвідка СБ їх завчасно викривала.
Через це начальник Тернопільського ОУ МДБ
Сараєв розіслав директиву такого змісту: «Ви
неправильно поняли решения ЦК КП(б)У №79
24 июня 1946 года «О запрещении чекистских
операции по прочеснванию населенннх пунктов
без наличия точних данних». В результате чего
на протяжении двух месяцев в селах и хуторах не
било проведено ни одного чекистского мероприя-
тия. Все чекистские операции проведенн в лесах
и полях. Бандити, изучив нашу тактику,
перешли в села. Позтому приказнваю:
...Разрешить начальникам РО МВД, исходя из
оперативной обстановки, самостоятельно прини-
мать решения о необходимости прочески того
или иного населенного пункта.
...С целью изьятия в селах бандитских злемен-
тов разрешить начальникам районних отделений
проводить тщательнне обиски как в жилих
домах, так и подворннх приусадебних
участках».*18
Масові облави закінчувалися загибеллю
184
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
повстанців. Так, 9 серпня упав у бою станичний
Мушкатівки Михайло Чубак («Гай»).
Односельці склали про М.Чубака пісню «Не
викувала, «Гаю», літ твоїх зозуля...». 5 вересня
— кущовий пропагандист Михайло Гуска
(«Тополя»), народився в с.Бабинці. 12 вересня
загинув у бою надрайонний кур'єр Павло
Полятика («Веселий»), який народився в с.Іване-
Пусте. У вересні (точна дата не встановлена)
героїчно загинули повстанці Михайло Чучак
(1922 р.н.) і Степан Довбуш (1924 р.н.), що
випадково натрапили на облавників у
Мишківській долині біля села Мушкарів.
Обидва з Шершенівки. Відстрілюючись, вони
відходили до Шершенівського лісу з надією
заховатися у криївці.
18 жовтня 1946 року на відомому хуторі Па-
лайка біля Мушкатівки відбувся затятий бій
трьох повстанців з емдебістами. Під час бою
загинули провідник «Старий» (ім'я невідоме), Іван
Веселий («Сагайдачний») з Мушкатівки та
повстанець «Орел» (справжнє прізвище
невідоме). Тут же загинула Ганна Семака —
господиня однієї із хат. Тіла загиблих облавники
забрали до Борщева.
15 листопада упав станичний Більча-Золотого
Павло Швидковський («Сян»). Останньої декади
листопада на Мельниччині загинув підрайонний
військовик Дмитро Баліцький («Вивірка»),
народився в Боришківцях.
21 грудня загинули троє повстанців у Іване-
Пустому. Вони зайшли погрітися до криївки у
громадянки Кушнірик, про яку знали чекісти.
Відкривши вхід, наказали упістам здатися.
Повстанці відмовилися. Тоді їх закидали
гранатами. Загинули Степан Николаїшин («Орлик»),
Петро Крайовський («Явір») та Іван Боднарчук
(«Самоцвіт»). Останній ще був живий, хоч
одержав важкі поранення. Облавники витягнули
його, почали допитуватися, хто їх командир.
«Орлик» замість відповіді хрипів: «Смерть руба-
хам!», «Хай живе Україна!» Лейтенант, котрий
стояв над ним, зі злості витягнув пістолет і
застрілив його.
Радянська влада мала привід торжествувати.
Зі Скала-Подільського РВ МДБ доповідали у
вищі інстанції, що за період з 31 січня 1945 року
по 1 січня 1946-го у районі було ліквідовано 13
повстанських груп, убито 109 повстанців.»19 На
Мельниччині, за даними МДБ, загинули 10
повстанських груп, убили 210.•20 3 Борщівського
РВ МДБ звітували про вбивство 109
повстанців.»21 З трьох районів заарештували 546
членів ОУН, вивезли на Сибір 95 сімей.*22
Облавникам однак щастило не у всіх
операціях. Із 22 січневих акцій по Скала-
Подільському району безуспішними виявилися
17, із 25 серпневих у Мельнице-Подільському —
18.#23 Всього великих протиповстанських дій, які
тривали по кілька днів, провели 236: у
Борщівському районі — 93, Мельнице-
Подільському -73, Скала-Подільському — 70.#24
Завдавши відчутного удару повстанському
рухові та його основним ланкам, у Москві
керівництво війною з ОУН-УПА вирішили передати
до так званого IV відділу Генерального штабу —
репресивного центру кремлівської воєнщини.
У 1946 році відбулася чергова реорганізація
НКВС і НКДБ СРСР. Замість них з'явилися
відповідно Міністерство внутрішніх справ і
Міністерство державної безпеки. У такому
вигляді вони проіснували до 1953 року. На МВС
покладалися міліцейські функції, на МДБ —
політичні. Однак відомства тісно співпрацювали.
Такі ж організаційні зміни відбулися на Україні.
У штаті МВС з'явилася посада заступника
начальника по боротьбі з бандитизмом,
організували додаткові відділи. У західні
регіони України з центру відрядили оперативні
групи з головних управлінь МДБ і МВС для
розробки планів по розгрому оунівського
підпілля та його збройних формувань.»25
ОКОПИ НБ ЗМОВЧАЛИ
16 червня 1946 року біля села Окопи, що на
Мельниччині, сталася страшна подія. Емдебісти
закатували зв'язкову ОУН Євгенію Назарків
(«Слава»), сестру підрайонового «Случа», який
перед тим підірвався гранатою.
Дівчину знайшли в лісі зґвалтованою, з
відрізаними грудьми і майже без голови.
Можливо, і цей випадок залишився б невідомим, якби
збройне підпілля ОУН не надіслало від селян у
вищі радянські інстанції кілька десятків листів
про масові злочини МДБ. У 1946 році партійні
верхи вдавали, що почали «дослухатися» до
народу. По даному випадку призначили
розслідування під керівництвом прокурора Мель-
нице-Подільського району Жидкова. Невдовзі
справу розглянуло бюро райкому партії.
Винуватцю скоєного злочину — оперуповнова-
женому лейтенанту Шпаку оголосили догану. Як
і слід було чекати, у районному МДБ
звинувачень на свою адресу не прийняли і так пояснили
цей випадок: «После похорона оуновцьі начали
разсьілать анонимньїе письма в адрес советских,
партийньїх органов о «мнимьіх зверствах» орга-
нов МГБ с целью их компрометации».»26
Прокурора Жидкова, який залишився
крайнім у цій історії, за поданням начальника РВ
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
185
МДБ майора Курила згодом виключили з членів
ВКП(б) і звільнили з посади за «потурання
бандитським елементам».
На основі доповідної Жидкова прокурор
Тернопільської області Тищенко надіслав в.о.
прокурора УРСР тов. Нощенку спецдонесення
від 31 липня:
«16.06.1946 г. оперуполномоченньїй РО МГБ
Шпак с тремя бойцами истребительного батальй-
она вьіехал в село Окопьі зтого же района по
оперативному заданию. Арестовал гражданку
Назаркову Евгению Алексеевну, которую забрал
с квартири гражданки Касьянчук Ксении Прохо-
ровньї и увез на подводе из села в направлений к
райцентру. Доехав с группой на подводе до леса,
подвозчика Костьішена Евдокима Ильковича
освободил и предложил возвратиться обратно в
село, а сам с группой бойцов истребительного
батальйона попровадил гр. Назаркову в лес.
Через два дня после ареста в лесу бьш обна-
ружен труп Назаркив Е.А. с признаками огне-
стрельного повреждения черепа, взят родственни-
ками и похоронен на сельском кладбище.
Об обнаружении трупа никто из родственни-
ков в органьї местной власти не заявил. Пример-
но через 10 дней районним прокурором Мельни-
це-Подольского района Жидковьім бьіло
получено анонимное письмо, в котором
сообщалось, что Назаркова зверски бьіла убита
сотрудниками МГБ. Получив такие сигнали,
тов. Жидков 27.06.1946 года вьіехал в село
Окопи, где произвел зксгумацию трупа и медицински
его осмотрел. В акте медосмотра констатировано
полное отсутствие верхней части черепной
коробки до полости рта, следн от удавлення
веревкой на поверхности обеих конечностей рук.
Имея в своем распоряжении такие даннне,
райпрокурор Жидков обратился к начальнику
РО МГБ Курило принять обьяснения от своих
сотрудников об обстоятельствах убийства Назар-
ковой. Последний по требованию районного
прокурора заявил, что Назаркова является сест-
рой бандита — связная, убита при попнтке к бег-
ству, но представить об зтом документи отк^зал-
ся и запретил своим сотрудникам давать по
зтому поводу какие-либо обьяснения.
В селе Окопи со сторони РО МГБ били при-
нятн мери к неразглашению о происшедшем
убийстве. Материалн проверки об убийстве
гражданки Назарковой мною передани воєнному
прокурору, Вам, МВД Тернопольской области
для принятия расследования и привлечения к
уголовной ответственности. О чем и ставлю Вас
в известность».»27
Доповідна записка прокурора Тернопільської
області Тищенка залишилася без реагування.
Ніхто з винуватців убивства Євгенії Назарків не
був покараний. Районні відділення МВС, МДБ
продовжували чинити терор, виконуючи
генеральну лінію Москви...
ІДЕОЛОГІЧНИЙ ТЕРОР
У сорок шостому поряд з фізичним терором
ворог повів небувалий наступ на ідейні позиції
українського національно-визвольного руху,
щоб скомпрометувати перед народом ОУН,
УПА, УГВР, збройне підпілля та його лідерів.
Зокрема, партійні та комсомольські організації
нав'язували народові стереотип так званої
агентурності українського
національно-визвольного руху. Мовляв, ОУН прагне відновити
німецьку владу та поміщицько-капіталістичний
лад на Україні.
Обласні та районні газети періодично писали
або передруковували всілякі «викривальні»
матеріали про український рух ОУН, УПА на
кшталт: «Нові хазяї українсько-німецьких
націоналістів» («Радянський селянин»,
28.08.1946 р.), «Рішуче викривати фальшиву
ідеологію українсько-німецьких націоналістів»
(«Радянський селянин», 21.08.46 р.), «Українська
націоналістична банда на службі гітлерівців»
(«Радянський селянин», 13.12.1946 р.), памфлети
Остапа Вишні «Самостійна дірка», «Два чоботи
пара» («Радянський селянин», 1.01.1947 р.).
Для пропаганди своїх засад ідеологи
радянської влади широко використовували наочну
агітацію, так звану «бойову зброю партії». Це
були багатометрові написи на стінах будинків
або парканах, комплекти плакатів. Для
антиукраїнських гасел обком партії рекомендував
антинаціоналістичну тематику: «Куркуль та
український націоналіст — це один і той же ворог
щастя народного», «Українські націоналісти —
презренні агенти чужоземних розвідок»,
«Українські націоналісти були і є наймитами
буржуазії і зрадниками українського народу»,
«Українські націоналісти — вірні лакеї
міжнародної імперіалістичної реакції»,
«Українські націоналісти — куркульська опора
на селі», «Українські націоналісти — це зграя
авантюристів, яка не має Батьківщини, ні
підтримки народу і завжди служить ворогам
Радянської України», «Український націоналіст
ніколи не був національним, бо він завжди
обслуговував інтереси чужих поневолювачів»,
«Колгоспники і колгоспниці! Будьте пильними!
Викривайте зрадницькі дії українських
націоналістів та їх прислужників, бо вони вороги
186
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
українського селянства».»28
У руслі ідеологічного наступу центрами
комуністичної пропаганди на селі ставали так
звані клуби, в яких кожного місяця планувалося
по 6 вечорів художньої самодіяльності, 2 п'єси, 2
концерти, 3 доповіді, 1 лекція та багато інших
заходів, на які емдебісти зі «стрибками» силою
зганяли людей.»29
Наступаючи на духовні засади українства,
більшовики намагалися знищити могили борців
за волю України, усвідомлюючи, що то —
історична пам'ять народу. Це підтверджує
директива відділу пропаганди Тернопільського ОК
КП(б)У від 24.07.1944 р., яку надіслали усім
райкомам партії:
«...Українсько-німецькі націоналісти,
скориставшись тимчасовими успіхами німецько-фашис-.
тських загарбників в 1941 році, в селах нашої
області побудували пам'ятники з написом
«Борцям за вільну Україну» і на громадських
будинках намалювали петлюрівські знаки —
«тризуб». ОК КП(б)У пропонує зняти з
пам'ятників хрести з написами й затерти
петлюрівські знаки. На залишених могилах
написати «Вічна пам'ять борцям Червоної Армії, що
загинули в боротьбі за Радянську Україну проти
німецько-фашистських загарбників».»30
7 липня 1944 на могилі Героїв у с.Худиківці,
що на Мельниччині, спилили хрест. Наступний
вандалізм вчинили 23.03.1946 р. у Верхньому
Кривчі. Поступово з лиця землі стирали могили
борців за волю України протягом наступних
1947-48 років.
Підлягали знищенню також бібліотеки
«Просвіти» та їх читальні, як духовні вогнища
національного відродження. У цій брудній роботі
емдебісти теж керувалися спецінструкцією ОК
КП(б)У: «... Приступить к изьятию литературьі
всех изданий, вьшущенньїх фашистскими нацио-
налистическими изданиями, находящиеся в
школах, учрежденньїх и публичньїх
пользованиях».»31
Видання українських класиків, з національної
історії, довоєнного періоду української греко-
католицької церкви, газети тощо вивозили на
возах у гарнізони. Ними «стрибки» та солдати
розпалювали грубки. Звісно, за збереження
національних видань суворо карали. Лише
окремим сміливцям вдалося сховати унікальні
книги, які стали рідкісними.
Облавники нишпорили у селянських скринях,
шукали фотографії членів товариств, гуртків,
хорів, релігійно-культурницьких зібрань, щоб
заарештувати активістів, приписували їм
український «буржуазний націоналізм». У
всепоглинаючому вогні сталінської окупації
загинули сотні тисяч фотодокументів
українського національно-духовного поступу.
Що ж принесли «визволителі» у наші села
взамін знищених національно-культурних
осередків? Найперше, розпусту і пияцтво.
Набувала все більшого поширення індустрія
самогоноваріння, а з нею алкогольна пошесть,
що призвели до моральної деградації селянства.
У райцентрах з'явилися буфети-закусочні з
достатньою кількістю спиртного. Пропагуючи
перший буфет, що відкрився у Скалі-Подільській,
районна газета «Радянський селянин» від
8.06.1946 р. писала: «Заходиш у буфет у Скалі-
Подільській — тут справа є пиво, горілка, вино
та закуска...».
У протиборстві з ганебними
пропагандистськими акціями сталінського тоталітаризму ОУН
та збройне підпілля завжди стояли на чітких
ідеологічних позиціях, задекларованих у
документах Української Головної Визвольної Ради
(тимчасового парламенту) від 11-15.08.1944:
боротися проти повернення старих капіталістичних
порядків в Україні, за ліквідацію великої
земельної власності, забезпечення вільних форм
трудового землекористування, націоналізацію
промисловості, банків, торгівлі, за побудову
такого суспільного ладу, в якому назавжди б
зникли експлуатація людини людиною.
У селах поширювалися програмні документи
Української Головної Визвольної Ради та
постанови третього Надзвичайного збору ОУН, що
відбувся в 1943 році, розповсюджувалися
листівки, в яких роз'яснювалося, за що і проти
кого бореться УПА та збройне підпілля. Окремі
листівки призначалися для молоді: «Українська
молоде! Ти маєш право на забави, танці, музики,
але не час на них сьогодні, коли так густо
ллється кров народу! Відмовляючи собі у
забавах, ти засвідчуєш свою єдність із всенародною
боротьбою».
Незважаючи на складну повоєнну обстановку
у краї, підпілля щороку відзначало річницю
проголошення Державності на західноукраїнських
землях 30 червня 1941 року. Зокрема, з цієї
нагоди 30.06.1946 р. у райцентрах, селах
Залуччя, Нівра, Вербівка, Турильче були масово
розкидані листівки, у яких ОУН закликала
населення не забувати світлих дат Визвольних
Змагань. У багатьох селах на могилах Героїв
з'явилися синьо-жовті прапори.
На активних більшовицьких пропагандистів
підпільники періодично здійснювали атентати.
Так, 8.03.1946 р. о 7 годині ранку у селі
Бурдяківці Скала-Подільського району убили
уповноваженого ЦК КП(б)У з Києва
Сердюкова.»32
22 вересня цього ж року у Бабинцях Мельни-
це-Подільського району група повстанців напала
на клуб, де виступав секретар райкому
комсомолу Заглодін. Щоб не викликати репресій на село,
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
187
відібрали у нього зброю, самі відійшли.»33
Збройне підпілля з його ідейно-політичними
засадами українського націоналізму,
організовуючи антибільшовицьку пропаганду,
залишалося єдиним виразником опору
тоталітарній системі, яка рубала під корінь
надію українського народу на Соборність
держави.
АНТИДЕМОКРАТИЧНІ
ВИБОРИ
Вибори до Верховної Ради СРСР 10 лютого
1946 року вилилися у боротьбу між
емдебістськими силами і безборонним
населенням. То ще одна сумна сторінка в історії краю.
Людей насильно зганяли на мітинги, на яких
заставляли славословити вождів більшовизму —
Сталіна, Хрущова, Кагановича, висувати у
депутати заздалегідь підготовлених осіб з числа
кадрових номенклатурників, котрі вірою і
правдою сприяли зміцненню репресивно-каральної
системи.
Зокрема, по Чортківському виборчому
округу, що охоплював Борщівський, Скала-
Подільський, Мельнице-Подільський та інші
райони, балотувалися перший секретар
Тернопільського ОК КП(б)У І.Компанець,
уродженець Чернігівського повіту, партієць, який з
1939 року працював в області і нагороджений за
«зразкове керівництво» орденом «Знак Пошани»
та М.Ткачук, виходець з Волині, активний
учасник встановлення радянської влади у 1939-
1941 рр.
Передвиборна агітація не обходилася у селах
без листівок і газет. На парканах писалися
довжелезні гасла. Постійно серед селян
працювали партійні агітатори. Для створення виборчих
комісій на дільницях потрібні були місцеві
представники, та люди свідомо не хотіли брати в них
участі. Тому не раз партійці зі «стрибками»
зупиняли на вулиці перехожих, записували їх у склад
такої комісії, а списки публікували у районних
газетах.
Революційне підпілля зі свого боку теж
готувалося до виборчої кампанії. Наприкінці 1945
року Провід розіслав до районних клітин ОУН
інструкцію з методичними вказівками щодо
бойкоту виборів. Від кадрів вимагалися досконале
знання змісту сталінської Конституції та навики
роз'яснення антидемократичної суті виборів.»34 У
січні-лютому 1946 року було проведено серію
активних заходів щодо ліквідації більшовицьких
агітаційних центрів. Так, 14 січня Мельнице-
Подільський Провід ОУН розіслав станичним
грипси з розпорядженнями: «Знищити у селах
більшовицькі лозунги. Провести свою
контрагітацію. Не фальсифікувати звітів з
терену».»35
2 лютого підрайонний ОУН Петро Боднарук
(«Ярема») зі своєю боївкою спалив у Худиківцях
усю передвиборчу документацію у клубі й
забрав з собою завідуючого агітколективом
Дяченка.»36
6 лютого в с.Окопи повстанці розстріляли
активного голову виборчої комісії В.Дідика, а
наступного дня у селах розповсюдили антивиборчі
листівки такого змісту:
«Українці! Геть Верховну Раду —
імперіалістичне знаряддя в руках Сталіна! Не
голосуйте за неї! Хай живе вільне народне
представництво в Українській Самостійній Державі!
Сталінські вибори — це пародія на
демократію! Геть такі вибори!
Хай живе справжня демократія! Хто піде на
вибори, той заплямує себе, як зрадник народу.
Він такий же самий сексот. Вічна ганьба
зрадникам!
Українці! Чоловіки і жінки, молоді і старі.
Досить варварських знущань і глуму над нами!
Зустрінемо більшовицькі вибори всенародним
бойкотом.»37
Побоюючись масових виступів збройного
підпілля у день виборів, за розпорядженням
партійних органів райцентри перевели у стан
підвищеної бойової готовності. У зв'язку з цим
РВ МДБ підготували «Планьї охраньї районньїх
центров», в яких передбачалася мобілізація до
оборони наявного партійно-номенклатурного
резерву. На випадок тривоги у небо мала злетіти
ракета червоного кольору.-38 Також був
розроблений оперативний план забезпечення виборів на
агітпунктах, згідно з яким додатково посилалися
війська на 26 дільниць Мельнице-Подільського
району, 20 — Скала-Подільського і 24 —
Борщівського.
10 лютого військові облавою йшли від хати
до хати і зганяли «виборців» на дільниці. У
Бережанці за Збручем дійшли до того, що
напередодні виборів зібрали звечора на мітинг,
усіх протримали до ранку, а потім заставили
проголосувати.
Незважаючи на присутність військ, у
багатьох селах — Гермаківці, Іване-Пустому, Кудрин-
цях, Сапогові, Бабинцях, Вовківцях,
Мушкатівці, Іванкові — вибори можна було
вважати такими, що не відбулися. Люди свідомо
бойкотували їх. При підрахунку голосів списки
фактично ніхто не звіряв, а тих, хто не прийшов
на вибори, відмічали як таких, що
проголосували. На багатьох дільницях, згідно зі свідченнями
188
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
членів виборчих комісій, на бюлетенях
голосуючі ухитрялися написати: у Гермаківці —
«Смерть Сталіну!», у Ніврі — «Слава Україні!»,
у Бабинцях — «Геть Сталіна!» та інші. В
Іванкові в день виборів на багатьох будинках
був намальований Сталін у вигляді свині з
підписом «Перший кандидат у депутати».
Малюнки величиною до одного метра були виконані
фарбою через трафарет. їх наштампували
стільки, що «стрибки» зішкрябували ці
«художества» цілий день.»39
Однак 26 лютого 1946 року у зверненні
Президії Верховної Ради УРСР, Ради народних
комісарів УРСР і Центрального Комітету
КП(б)У «До населення Західних областей
Радянської України», підписаному Головою
Президії Верховної Ради УРСР М.Гречухою,
Головою Ради Народних Комісарів УРСР
М.Хрущовим та Секретарем ЦК КП(б)У
Д.Коротченком, зазначалося: «...таємним
голосуванням населення одностайно показало, що воно
за партію більшовиків, за Сталіна і що воно
проти українсько-німецьких націоналістів, яких воно
ненавидить як своїх ворогів і вимагає
цілковитого знищення».»40
За Літописом УПА, сталінські вибори на
українських землях назвали «мерзенним
шахрайством більшовицьких окупантів».
НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ
ЦЕРКВИ
Гіркі поневіряння у роки сталінщини випали
на долю української греко-католицької церкви.
Не скоряючись тоталітарному режиму XX
сторіччя, вона відстоювала національні інтереси
народу та освячувала боротьбу за незалежність.
Ще задовго до Львівського «лжесобору»
Москва по-варварськи знущалася над
релігійними переконаннями греко-католиків. їх
змушували співпрацювати з ворогом або
переходити на російське православ'я. Священиків
арештовували, виселяли до Сибіру, церкви та
підсобні будівлі використовували під склади та
постій гарнізонів.
Перші арешти священицького кліру
розпочалися після встановлення радянської влади в
Галичині. До тюрми запроторили отців Богдана
Назаревича з Кривча (1900 р.н.) та Малиновсь-
кого з КоролівкиУ1
Зазнали репресій відомі богослови, вихідці з
села Іване-Пусте. Отець Степан Вепрук
(1.05.1893-2.03.1964) — колишній український
греко-католицький місіонер в Аргентині, віце-
ректор Станіславської духовної семінарії і
завідувач кафедральної церкви у місті — за
відмову зректися греко-католицизму відбув 10
років каторги. Авксентій Бойчук (26.02.1888-
1.08.1971) від 1923 року — визнаний професор і
ректор греко-католицької семінарії у Станіславі.
Як енергійний і самовідданий працівник на
церковній ниві, обирався віце-президентом
земельного банку у Львові, інституту «Фонд
Дієцезальний», Товариства Непорочного Зачаття
Діви Марії у Станіславі та членом рідних
національно-громадських інституцій.
Богослов Авксентій стійко переносив
поневіряння, які йому випали. Під час одного з
допитів слідчий зумисне залишив на столі
пістолет і вийшов з камери. Але коли знову
повернувся, пістоль лежав непорушним. Натомість
почув від Бойчука: «Ми сильні духом Божим, а
не зброєю».
Повернувшись з каторги, священик
продовжував служити рідній УГКЦ. «Можна, —
говорив він, — відібрати у людини Батьківщину,
свободу, але неможливо знищити в неї любов до
рідної церкви». У стінах семінарії ректор
Авксентій Бойчук виховав понад дві тисячі
священиків.»42
Багатьох священиків краю без суду ув'язнили
до Чортківської катівні. Мучився у тюрмі отець
Роман Воробкевич з Вовківців, якого
звинуватили у пропаганді національних ідей з церковного
амвона. Йому відмовили у праві на передачі.
Про знущання над греко-католицькими
священиками у Чортківській в'язниці розповіла Дарія
Замосьна зі Слобідки Мушкатівської:
«Одного разу мене і ще двох дівчат взяв з
собою черговий по тюрмі. Відчинив нам камеру, у
якій ми побачили священика, що сидів на голій
землі. Був він увесь оброслий. Щурі пообгризали
йому босі ноги. Нещасний поприсипав їх землею,
через яку просочувалась кров. Священик
непорушно дивився в одну точку. Ніби заблуджений,
хриплим голосом говорив молитву «Отче наш».
Черговий наказав, щоб ми допомогли зняти з
нього одяг, що був увесь просочений
нечистотами. Коли я взяла його за руку, щоб
роздягнути з піджака, то відчула, що вона
холодна, як у мерця. Ми ніяк не могли розняти
складені на грудях руки, але якось зняли піджак
і сорочку, решту знімав черговий. Він вивів нас
на двір і заставив попрати той одяг, бо мали, як
я зрозуміла, десь везти священика. Яка його
подальша доля, я не знаю».
У 1945 році більшовики заарештували
Антона Казновського (1878-1959 рр.). Парохом у
Глибочку він був з 1906 року. Важка і терниста
життєва дорога випала греко-католицькому
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
189
Відомості про репресії більшовицької влади проти
української греко-католицької церкви за 1946р.
№ Парохії Назва УГКЦ, переведеної у православ'я Заборонені читальні сСкала»
п/п
1
?
3
4
5
6
7
8
9
10
11
1?
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
ЗО.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
Борщів
Бабинці
Білівці
Бурдяківці
Більче-Золоте
Більче-Доброкут
Вовківці(Дністрове)
Вовківці
Висічка
Вільхівці
Горошова
Гермаківка
Глибочок
Дзвинячка
Залісся
Завалля
Іване-Пусте
Іванків
Королівка
Верхнє Кривче
Кудринці
Ланівці
Лосяч
Мельниця-Подільська
Мушкатівка
Михайлівка
Нівра
Новосілка-Костюкова
Озеряни
Олексинці
Панівці
Пилатківці
Пилипче
Сапогів
Сков'ятин
Стрілківці
Скала-Подільська
Турильче
Худиківці
Худиївці
Цигани
Шупарка
Успіння Пресвятої Діви Марії
Святої Трійці
Святого Михаїла
Святого Дмитрія
Святого Михаїла
Святої Парасковії
Перенесення мощей Святого Миколая
Святого Михаїла
Перенесення мощей Святого Миколая
Покрови Пресвятої Діви Марії
Святої Парасковії
Успіння Пресвятої Діви Марії
Рождества Пресвятої Діви Марії
Святої Тройці
Преображення Господа Ісуса Христа
-
Представлення Івана Богослова
Святого Михаїла
Зачаття Святого Йоана Хрестителя
Покрови Пресвятої Діви Марії
Святого Михаїла
Святого Михаїла
Воздвиження Чесного Хреста
Святого Михаїла
Святих Апостолів Петра і Павла
-
Чуда Святого Михаїла
Чуда Святого Михаїла
Христа-Царя
Перенесення мощей Святого Отця Миколая
Святого Отця Миколая
Святого Василя Великого
Успіння Пресвятої Діви Марії
Перенесення мощей Святого Миколая
Святого Миколая
Успіння Пресвятої Діви Марії
Святого Отця Миколая
Рождества Пресвятої Діви Марії
Святої Парасковії
Святого Михаїла
Святих Апостолів Петра і Павла
Покрови Пресвятої Діви Марії
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
Читальня
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
«Скала»
43. Устя-Єпископське Святого Михаїла
190
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
№
п/п
1.
2.
3.
4
5.
6.
7.
8.
9.
10
11
1?
13.
14
15
16.
17.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
28.
29.
ЗО.
31.
32.
33.
34.
35.
36.
37.
38.
39.
40.
41.
42.
43.
№пН
1.
2.
3.
4.
5.
6.
Парохії
Борщів
Бабинці
Білівці
Бурдяківці
Більче-Золоте
Більче-Доброкут
Вовківці(Дністрове)
Вовківці
Висічка
Вільхівці
Горошова
Гермаківка
Глибочок
Дзвинячка
Залісся
Завалля
Іване-Пусте
Іванків
Королівка
Верхнє Кривче
Кудринці
Ланівці
Лосяч
Мельниця-Подільська
Мушкатівка
Михайлівка
Нівра
Новосілка-Костюкова
Озеряни
Олексинці
Панівці
Пилатківці
Пилипче
Сапогів
Сков'ятин
Стрілківці
Скала-Подільська
Турильче
Худиківці
Худиївці
Цигани
Шупарка
Устя Єпископське
Парохії
Борщів
Більче-Золоте
Глибочок
Королівка
Ланівці
Озеряни
Заборонено діяльність товариств, християнських дружин, монастирів та
інших греко-католицьких формацій
Братство тверезості, Марійська дружина
Братство тверезості, Братство Апостольства молитви і Серця Ісусового
Братство тверезості, Братство Апостольства Молитви
Братство тверезості, Братство Найсвятішого Серця Ісусового
Товариство охорони Хресної Дороги. Товариство Апостольства Солодкого
Серця Ісуса Христа. Товариство Йоана Милостивого. Товариство
Християнської Родини. У селі Монастирку гора Голгофа з хрестами і 14
пам'ятниками Мук Христових. Підземна церква у скалі, де містився Божий Гріб.
Наділена восьмиденним відпустом
Братство Апостольства Молитви
Братство чоловіче і сестринське. Товариство Доброї Смерті .
Братство Апостольства Молитви
Братство тверезості. Братство Апостольства Молитви. Братство Доброї
Смерті
Братство тверезості. Братство Апостольства Молитви.
Братство чоловіче і сестринське. Братство свічкове. Братство
Апостольства Молитви
Братство тверезості. Братство Серця Христового. Братство Мати Божої
Неустанної Помочі
Братство Апостольства Молитви. Братство Мати Божої Неустанної Помочі.
Братство тверезості
Братство чоловіче і сестринське Братство Апостольства Молитви
Братство Апостольства Молитви
Монастир святого Йосифа (шість монахів)
Братство тверезості. Братство Апостольства Молитви
Братство Найсвятішого Серця Ісусового
Братство тверезості. Товариство Апостольства Молитви у злуці з
Найсвятішим серцем Ісусовим. Марійське товариство. Товариство Щасливої
Смерті
Товариство тверезості. Товариство Апостольства Молитви.
Братство звичайне. Братство Апостольства Молитви. Монастир жіночий —
сестер Василіянок (дванадцять сестер)
Братство Апостольства Молитви
Братство Апостольства Молитви
Братство звичайне. Братство Апостольства Молитви
Братство чоловіче і сестринське. Братство тверезості. Товариство
Апостольства Молитви
Монастир чоловічий святих Апостолів Петра і Павла (п'ять монахів).
Братство тверезості. Братство Апостольства Молитви.
Братство тверезості. Братство Апостольства Молитви і Серця Христового.
Братство звичайне церковне. Братство Апостольства Молитви
Братство звичайне церковне. Братство Апостольства Молитви
Братство звичайне церковне. Братство Апостольства Молитви
Братство тверезості. Товариство Апостольства Молитви
Товариство Апостольства Молитви
Товариство тверезості. Товариство Апостольства Молитви
Братство тверезості. Товариство Апостольства Молитви
Товариство тверезості. Товариство Апостольства Молитви
Братство церковне звичайне. Товариство Апостольства Молитви. Марійське
товариство. Католицька Акція Української Молоді (КАУМ)
Братство тверезості. Братство дівоче і парубоче
Братство Апостольства Молитви
Братство Апостольства Молитви
Братство Апостольства. Найсвятішого серця Ісусового
Братство Апостольства Молитви (дев'ять гуртків)
Братство Апостольства Молитви
Заборонено шкіл і захоронок для дітей
7-класна мішана приватна школа Товариства Апостольства Молитви. Захо-
ронка сестер-Василіянок, у якій працювало 9 сестер
Захоронка сестер-Василіянок, у якій працювало 4 сестри
Приватна 4-класна школа під опікою сестер служебниць-Василіянок.
Захоронка — дім Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі під опікою семи сестер-
Василіянок.
Захоронка-дім Пресвятої Діви Марії під опікою чотирьох сестер-Василіянок.
Захоронка сестер-Василіянок, у якій працювало п'ять сестер
Захоронка сестер-Василіянок ім.Пресвятої родини
7. Цигани Приватна 2-класна народна школа ім. М.Шашкевича. Захоронка сестер-
Василіянок, у якій працювало чотири сестри
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
191
патріоту. Коли він прибув до Глибочка, більша
частина села була спольщена. Тамтешні
шовіністи придушували український рух,
декілька разів палили парохіальні будівлі.
Під час Визвольних Змагань Антін служив в
Українській Галицькій Армії. Повернувшись до
Глибочка, був кілька разів заарештований
поляками у міжвоєнний період. За їхнім доносом у
сорок першому його ув'язнили німці. Але отець
Казновський залишався незламним і
продовжував працювати на народній ниві. Згодом на свої
збереження утримував 15 учнів села у
Кіцманській гімназії на Буковині. Завдяки його
заходам на Борщівщині побудували захоронку
для дітей (дитячий садок), заснували
чотирикласну приватну народну школу. А ще віддав він
Україні двох своїх найкращих синів — Богдана
у 1940 році заарештувало і знищило НКВС,
Володимир загинув у сибірських концтаборах. Отця
Казновського закатували в 1959 році в
Жданівській політичній тюрмі.*43
У червні 1945 року начальник обласного
управління НКДБ розпорядився терміново
викликати священиків, запропонувати їм
відмовитися від греко-католицького
віросповідання і прийняти православне. Якщо не
погоджуватимуться, наказав сказати, що їх
єпископи арештовані, їх віра існувати не може і їх
переслідуватимуть. Оперативним працівникам
наказав провести обшуки у священиків.»44
Виконуючи настанову, 21 липня о/у Шпак
навідався з ревізією до священика с.Вільхівці
Стефана Ісковича (1889 р.н.), реквізувавши у
нього два килими, 6 кілограмів цукру та інші
продукти.»45
8 січня 1946 року чекісти побували з
обшуком в домі греко-католицького священика села
Шупарка Володимира Чубатого (1895 р.н.).
Потім пішли до церкви. Заставили відкрити
престол і кивот. Не знайшовши нічого,
розлютилися, обізвали його «ватиканським шпигуном» і
«реакціонером», заарештували і повезли до
Чорткова. 5 квітня цього ж року Чубатого
засудили на п'ятнадцять літ концтаборів. Там він і
загинув у 1949-му.#46
24 березня емдебісти заарештували та
закатували пароха с.Іванкова Дмитра Кушнірчука.
Напередодні його кілька разів викликали до
Скали-Подільської, пропонували перейти на
православ'я, але отець відмовився. У неділю він ще
виголосив палку промову про страждання душі,
а ввечері його забрало МДБ. Оповідають, що у
гарнізоні священика скрутили колючим дротом і
замучили. Місце захоронення невідоме.»47
Деяким священикам пощастило уникнути
страшних тортурів. Йосиф Малицький з Борщева
виїхав за кордон. Помер у Вінніпегу.*48
Українське підпілля так розцінило ситуацію,
що склалася в греко-католицькій церкві:
«...частина духовенства є перестрашена, а деякі готові
перейти на православ'я. Священики є пасивні.
Одні закликають не зволікати зі здачею
більшовицького контингенту».
Повстанці нестійким священикам надсилали
записки такого змісту: «Шановний отче! Згідно з
тим, що Ви зрадили свою націю та свою віру,
перейшли на російське православ'я, тому від імені
українського народу наказується Вам забратись з
району до 16.04.1946 року. Якщо Ви не
заберетеся до даного строку, то Вас буде
притягнуто до відповідальності по революційному
Закону...». У селах розповсюджували листівки із
закликом боротися з московським православ'ям.
Незважаючи на опір ревних греко-католиків і
підтримку повстанського середовища, УГКЦ
потрапила під заборону як «націоналістична,
бандерівська, бандитська». Заарештувавши у
1944-45 роках кращу половину священства,
радянська влада приступила до проведення
львівського «лжесобору», відомого у
емдебістських планах, як операція «Собор». У
постанові, ухваленій «Собором» який відбувся 8-
10 березня 1946 року, йшлося: «Неприпустимим
гріхом є продовжувати у нашому народі
братовбивчу борню, причиною якої унія».
Невдовзі у райцентрах Надзбруччя скликали
на «наради» греко-католицьких священиків. У
Мельниці-Подільській на таких зборах у
присутності начальника РВ МДБ Курила та
голови райвиконкому Крутійова, секретар РК
КП(б)У Снісаренко ознайомив присутніх з
ухвалою «Собору». У залі почулось обурення, шум.
Тоді слово взяв Курило. Стукнувши кулаком по
столу, він підвівся і сказав: «Кому не нравится
решение собора, кто против, тому даю одни сут-
ки для приготовления на Сибирь. На зтом собра-
ние закриваю, а всех попов приглашаю по
одному ко мне в кабинет».»49
Священикам наказали створити у приходах
ініціативні комітети православних громад,
зареєструвати їх. Через місяць кожна церква отримала
посвідки «Про реєстрацію ревізійної комісії
релігійного товариства», які підписав
уповноважений ради у справах Російської православної
церкви при РНК Союзу РСР по Тернопільській
області Куліченко.
Так після Львівського «лжесобору» перестали
існувати у трьох районах Надзбруччя 41 греко-
католицька парохія, в яких до війни
налічувалося понад 82 тисячі віруючих. При
церквах ліквідували діяльність понад 80 товариств,
13 читалень «Скала», 8 захоронок для дітей, що
діяли під опікою монахинь сестер-Василіянок.
Перестали працювати три національні школи під
патронатом УГКЦ та три василіянські монастирі
в селах Завалля, Михайлівка, Кудринці.
192
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Репресії проти УГКЦ на цьому не
закінчилися. Священиків, котрі відмовлялися
визнати канони Львівського «лжесобору»,
судили, виселяли на Сибір їхні родини. Депортували
до Сибіру сім'ю католицького пароха Івана
Волошина з Гермаківки (5 чол.), на довголітню
каторгу відправили отця Михайла Кисіля з
Ланівців, який повернувся звідти інвалідом.
Через страшні каторжні поневіряння довелося
пройти В.Жарому з цього ж села, з Борщева отцям
І.Скороходу, І.Баранюку, Р.Тичинському... #5°
Зазнали неймовірних утисків у ті роки
О.І.Чорнодоля з Кудринців, Іван Стек з
Панівців.
У 1948 році за відмову прийняти російське
православ'я МДБ заарештувало й позбавило
життя в тюрмі душпастиря с.Ворвулинці Василя
Лозового (1887 р.н.). Чотири роки протидіяв
наступу московської церкви священик Іван Кузик з
Турильча (1893 р.н.). У 1950 році його вивезли
до сталінських концтаборів, і звідти він не
повернувся. З того часу церкви, які отець
обслуговував у Турильчі, Вербівці, Підпилип'ї і Трійці,
закрили.
Сталінські опричники не змогли знищити
Українську греко-католицьку церкву. Наперекір
усьому вона вижила. Українські греко-католики
крізь морок тоталітаризму пронесли у своїх
серцях ідею національної віри, за неї страждали і
гинули нескорені повстанці.
МАСОВІ АРЕШТИ
ТА УВ'ЯЗНЕННЯ
Найпоширенішими формами більшовицького
терору проти населення Галичини були політичні
арешти і ув'язнення до сибірських і
середньоазійських концтаборів. Назвати точну
кількість репресованих неможливо через
неточність архівних документів. За звітами РВ
МВС-МДБ Мельнице-Подільського району, за
березень 1946 року було заарештовано 68
чоловік, за перше півріччя — 136.*51 В іншому
документі за березень записано 11 арештів, за
перше півріччя — 83.*52
Швидше всього неточності щодо кількості
арештів допускали відомчі апарати МВС-МДБ.
Якщо вести мову про загальну кількість
політичних в'язнів за 1946 рік, то
Тернопільський ОК КП(б)У, звітуючи у Київ,
називав 769 арештів (по Борщівському району —
302, Мельницькому — 260, Скала-Подільському
— 207).-53
На кожного політв'язня (це було в традиції!)
каральні органи заводили "особову справу",
котра з роками туго нашпиговувалася
"компроматом" й кочувала з арештантом
безмежними просторами імперського Союзу.
Якщо в'язень повертався додому, ці документи
осідали у сейфах КДБ. На тих хто загинув або
"прижився" на чужині, вони залишалися у
місцевих відомствах. Тисячі справ через їх
розпорошеність по архівах колишнього Союзу
сьогодні є недоступними для дослідників.
Як свідчать старожили та живі учасники
Визвольних Змагань, у Надзбруччі не було села,
звідки за грати не кинули по десять і більше
"політичних". Наприклад, з Більча-Золотого —
40, Бабинців — 33, Боришківців — 12, Вовківців
(Дністрового) —21, Вербівки — 18, Гермаківки
— 23. Гуштина — 20, Зеленої — 17, Іване-Пус-
того — 22, Іванкова — 46, Кудринців — 29,
Королівки — 13, Олексинців — 44, Сков'ятина
— 8, Худиківців — 15 Шершенівки — 83. За
приблизними підрахунками кількість політв'язнів
нинішнього Борщівського району становить
майже 2000 осіб.
їм давали різні строки ув'язнень — від десяти-
п'ятнадцяти до двадцяти п'яти років з
конфіскацією майна та "позбавленням прав".
До "політичних" потрапляли також
фронтовики, які повернулися з війни. Переживши
страхіття сталінсько-гітлерівської бойні,
переконавшись, що українці ніколи не матимуть
за радянської системи незалежної держави, вони
допомагали підпіллю. Радянські суди за це
жорстоко карали, незважаючи на фронтові
нагороди, рани та інвалідність. За короткий час
з Олексинців, зокрема, ув'язнили до концтаборів
дев'ять колишніх солдатів, що вернулися з війни
додому. І таких випадків Борщівщина мала
багато.
Політв'язнів з районних в'язниць найбільше
переправляли до Чорткова, у так зване
"енкадебістське чистилище". Звідси пролягав їх
шлях до сталінських концтаборів.
"Чортківська тюрма залишила для мене
найстрашніші спогади у житті, — розповідає
колишня ув'язнена Дарія Замосьна. — Там я
пробула більше року. В'язниця була вщерть
забита молодим людом. Як відомо, війна
залишила з Тернополя руїну, з тюрми — теж.
Тому до Чорткова з усіх-усюд везли
арештованих.
Спали в тісноті. Ми всі поверталися по
команді, бо одному не в силі було навіть
поворухнутися. Двоє по черзі махали коцами, аби хоч
якийсь маленький вітер зробити. Люди
задихались від спеки та випаровувань тіл. Безперервно
продовжувались допити, з яких дівчат приносили
побитих та обкровавлених.
Приходила і я побита ударами гумової
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
193
палиці, від якої з першого удару синіло тіло.
Деякі дівчата сходили з розуму. Пам'ятаю Галю
з Бучацького району, яка після слідства зійшла з
розуму і завжди говорила такі слова: «Де ви
бачили таке, щоб рідна сестра видала брата?» Так
вона говорила слідчим, а ті не вірили їй і били
ще дужче. При мені зійшла з розуму Марійка з
Товстенського району, яка цілий день співала
пісні. Здається, що вона ні разу не задрімала,
поки її кудись не забрали, напевно, розстріляли.
Ще пам'ятаю окружну провідницю УЧХ
Марію Болещук, яка працювала у Борщівському
та Чортківському районах. Дуже мужня жінка,
підтримувала наш дух і совість нашу. Часто
Марійку викликали на допити слідчі із Києва.
Били палицями по п'ятах, а це страшний біль, бо
від п'ят болить мозок у голові. Вона перед нами
виступала відкрито, заступаючись за тих бідних
дівчат, серед яких багато було невинних. Після
п'яти років ув'язнення я зустріла її в Тайшеті, що
в Красноярському краї. Марія була суджена на
20 років і перебувала в інвалідній колонії.
Ні, ні, Чортківської тюрми мені не забути...
Пам'ятаю, у багатьох дівчат кровоточили рани,
які не заживали від побоїв. В інших на тілі
почалася короста. Нас таких набрали шістнадцять
й вирішили ізолювати від решти, а поскільки не
вистачало звичайних камер, то розмістили нас у
камері смертників. Коли я вперше ввійшла сюди,
то побачила на стінах і на дверях вирізьблені
написи. Починалися вони з хрестика, а потім
стояло ім'я та прізвище, день народження і
смерті. Я помітила, що більшість надписів
належали молодим людям.
Ночами не раз доносився до нас брязкіт
ланцюгів арештованих. То виводили когось на
розстріл. Вікна були забиті дошками упоперек
так, що прямо нічого не було видно, тільки вгорі
шматочок неба, а вночі — зорі.
Одного разу побачили у вікні нитку, а на ній
прив'язану записку. Нам вдалося її перехопити.
Писали нам смертники з другого поверху, не
знаю, як вони довідалися, що ми були у цій
камері. Може, чули, як інколи ми тихенько
співали. Бо співати не можна було. Так ось в
записці ми прочитали: «Дівчата, може, котра з
вас не має у що взутись або одягнутись. Вас
заберуть у табори, і це вам знадобиться. Нам уже
нічого не треба, нас завтра поведуть на розстріл.
Попросіть чергового, ми все це передали б
вам...».
Ми тільки сплакали. І нічого не просили. Бо
то ніхто б не послухав.
Після трьох тижнів нас знову забрали в
загальні камери. Одного дня оголосили, щоб
збиралися на етап. Зачитали й моє прізвище і мій
вирок на десять літ. Отак вишикували нас по п'ять
в колону і повели чортківськими дорогами до
ІЗ 704:>
залізниці. Моя мати якраз була у місті. Я йшла у
першій п'ятірці, і вона мене пізнала. Вона не
відставала від колони, йшла з нами і плакала.
Потім нас розсадили у товарні вагони, як
худобу, й повезли до Києва, а звідти у сталінські
табори. Ми ще не знали, що там очікує нас. І
взагалі, чи повернемось додому? А на одній із
станцій, де ми зупинилися, з гучномовця линуло:
«Широка страна моя родная, много в ней лесов,
полей и рек, я другой такой страньї не знаю, где
так вольно дьішит человек...» Крізь сльози
думала: «Про кого це?..». Ой, я ще не знала, що то
таке «вольно»...
Політкаторжанка Олена Житинська —
Стефанів, підрайонова ОУН після Борщева та
Чорткова опинилася аж у Дніпропетровській
пересильній тюрмі. Гіркий спомин і досі ятрить
болем її серце:
«У камері нас 260 жінок і дівчат. Серед них я
найбільше постраждала під час слідства. На
моєму тілі не було живого місця. Мій слідчий
говорив мені: «Мьі тебя, с..., не будем убивать,
сама подохнешь». Слідчий був українець-
східняк. Я сказала йому: «За що ти мене так
тяжко б'єш, ти ж мій брат». Бив безбожно. А він:
«Тьі такая, растакая, еще будешь братом меня
назьівать?!»
Станична села Королівка Климентина Каса-
раба 14 літ мучилася на каторзі, не бачивши всі
ці роки донечку. Вона залишила у людей
шестимісячну дитину. Повернулася з тюрми у
1960 році. Нині доживає віку на Східній
Україні.
Підрайонова УЧХ Стефанія Яворська з села
Вовківці стала матір'ю у морозній слідчій
камері Чорткова. У холодному вагоні-телятнику
її вивезли у сибірські концтабори...
Ув'язнені жорстоко розплачувались за
приналежність до руху опору. Втративши
здоров'я на каторжних роботах, чимало з них
передчасно зійшли в могилу, не доживши до старості
та національного відродження України. Багато
інших нині доживають віку в одинокості, забуті
людьми і державою. Це несправедливо.
Безпам'ятство ще не стало окрасою жодної нації і
жодної держави. Кажуть: хто шанує борців за волю,
утверджує її надовго. Чи довго ще нам іти до
прозріння?
194
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Ув'язнені
у 1944-1953 роках
Бетіж Іванна
Вовчук Гафія
Вовчук Катерина
Вовчук Павло
Ганзюк Парасковія
Гребенюк Ярослава
Гирилюк Калина
Грибинюк Семен
Данильчук Іван
Залуцький Іван
Когут Гафія
Камінська Ганна
Козак Парасковія
Левицький Петро
Левицький Олекса
Левицька Гафія
Масик Василь
Масик Василина
Масик Марія
Мандрик Микола
Олійник Михайло
Олійник Ганна
Перун Іван
Перун Дмитро
Перун Василь
Перун Марія
Паньків Калина
Притула Гафія
Романишин Марія
Равлюк Ганна
Равлюк Михайло
Судейко Парасковія
Стасишин Калина
Ступір Володимир
Чокан Іван
Улашин Ганна
Улашин Кузьма
Улашин Дем'ян
Шмигуватий Дмитро
Швидковська Гафія
Боднар Дмитро
Бальчук Степан
Габчук Григорій
Возняк Василь
Івасюк Дмитро
Настасюк Ілля
Макарук Михайло
Колісник Ганна
Палагнюк Іван
Щепковський Нестор
Щепковський Михайло
Щепковський Микола
Андрійчук Богдан
Андрійчук Дарія
Андрійчук Марія
Бевський Степан
Бирка Марія
Гаджоса Іван
Гижка Іван
Гижка Анастасія
Гуска Анастасія
Гуска Василина
Гуска Гафія
Гуска Семен
Гуска Іван
Гуска Софія
Дребот Анастасія
Дутчак Софія
Ковалюк Ганна
Ковалюк Йосафат
Коновка Галина
Козар Михайло
Куцяк Марія
Лаба Іван
Лаба Єлизавета
Лазарко Софія
Лазарко Йосафат
Леськів Василь
Пелих Христина
Стецюк Ганна
Стягар Ольга
Солтис Іван
Танасійчук Василь
Чубей Анастасія
Ярема Анастасія
Боднарчук Степан
Вальчук Михайло
Ганусяк Михайло
Завірюха Іван
Івасюк Іван
Іванюк Василь
Ковальчук Михайло
Кривецький Михайло
Кривецький Богдан
Касіян Іван
Касіян Ганна
Кричун Іван
Костинюк Анастасія
Коропатва Марія
Романишин Василь
Романюк Ганна
Филипчук Іван
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
195
Яковенчук Йосип
Янушевський Василь
Янушевський Дмитро
Янушевський Іван
ВЕРБІВКА
Бурак Ганна
Бабій Павло
Белей Роман
Візнюк Володимир
Гнатюк Михайло
Дзвиняцький Федір
Дзюба Максим
Дзюба Гнат
Корчевський Йосип
Назарчук Василь
Сафроняк Іван
Садовський Андрій
Семенчук Василь
Телька Гнат
Цюпій Михайло
Цюпій Петро
Чепесюк Степанія
Щепановський Іван
ГЕРМАКІВКА
Бігун Петро
Букатор Ганна
Грабюк Степан
Зуляк Михайло
Заплітний Федір
Костецький Петро
Карачок Степан
Мизак Дмитро
Матіїв Дмитро
МатГїв Ганна
Музика Василь
Остафійчук Василина
Пуляк Роман
Пуляк Василь
Пуляк Олена
Пуляк Володимир
Сандюк Василь
Слободян Нестор
Тихохід Зиновія
Шимків Дмитро
Шупарський Григорій
Ярема Степан
Ярема Дмитро
ГУШТИН
Білюк Юліан
Гуменчук Магдалина
Гаврилюк Іван
Даних Михайлина
Дідик Роман
Загородня Ганна
Загородня Марія
Загородня Катерина
Кондра Михайло
Климчук Яків
Климчук Марія
Ковальчук Михайло
Стратуляк Федір
Стадник Іван
Світошинський Михайло
Слівінська Йосипа
Попович Ганна
Попович Степан
Томашевська Марія
Хома Павло
ЗЕЛЕНА
Баранюк Микола
Бялковський Іван
Голинська Ганна
Дудка Дмитро
Злочовський Михайло
Костюк Єлизавета
Костюк Павло
Обач Микола
Попович Юрій
Папчук Микола
Папчук Василь
Попович Микола
Павлюк Ганна
Снігур Василь
Слободян Микола
Слободян Дмитро
Свідерський Василь
КОРОЛІВКА
Боднарчук Йосип
Касараба Климентина
Ковпак Йосип
Кріль Євген
Малиновський Володимир
Мацієвський Віктор
Нижник Іван
Остафійчук Іванна
Остафійчук Ольга
Соколик Михайло
Щур Марія
Ярчук Василь
Ярчук Ганна
КУДРИНЦІ
Антонюк Петро
Антонюк Ганна
Брокер Ганна
Буратинський Йосафат
Буратинська Євгенія
із*
196
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Буратинська Ольга
Базилюк Ульяна
Вергун Михайло
Вергун Степан
Вергун Іван
Габрилик Марія
Григораш Петро
Григораш Василь
Кирничний Михайло
Клим Михайло
Клим Василь
Лесів Василь
Лопащук Павло
Мізинчук Михайло
Мізинчук Михайлина
Мостовий Антін
Мукомела Іван
Мукомела Михайло
Пташинський Василь
Пилипчук Василина
Рябко Михайло
Салятинський Іван
Смоляк Михайло
Ткач Павло
Бойчук Ганна
Білецька Василина
Горошок Софія
Залобський Михайло
Наумович Марія
Цимбалюк Петро
Федорович Ганна
Шпилька Марія
Борис Марія
Борис Євдокія
Верига Ганна
Дудчак Марія
Дудчак Йосип
Зелений Степан
Зелена Ганна
Королюк Василина
Любинецький Леонід
Любинецька Ольга
Прокіпчук Василина
Прокіпчук Софія
Олійник Зиновія
Шевчук Іван
Шатило Мілька
Репресовані
фронтовики у 1945-
1953 роках
Жук Василь
Дешевий Степан
Николин Павло
Наконечний Дмитро
Низяк Адам
Чекорлій Василь
Чекорлій Микола
Комарницький Григорій
Якимишин Василь
АГЕНТУРНІ КОМБІНАЦІЇ
МДВ
Щоб паралізувати дії повстанців, районні
служби МДБ, МВС активно працювали над
кількісним і якісним підбором агентури серед
місцевого населення. Якби не місцеві агенти,
повстанці не мали б і сотої долі тих втрат, які
спіткали їх на шляху боротьби.
У партійному архіві Тернопільської області
зберігалися «особьіе папки» перших секретарів
райкомів партії, у яких містилося багато цінних
звітів, підготовлених начальниками МДБ, МВС.
Правда, напередодні розвалу СРСР, напевно, за
вказівкою з Москви, вищезгадані папки
вилучили з архіву. Але деякі, що стосуються
Мельнице-Подільського і Скала-Подільського
теренів, якось уціліли.
Отож, згідно з цими документами у Мельнице-
Подільському районі на 1 лютого 1946 року
діяли 74 агенти-сексоти (секретні співробітники),
на 20 червня їх налічувалося 120. РВ МДБ,
особисто його начальник майор Курило, пильно
стежив за «чистотою» рядів донощиків. У
лютому він доповідав, що в результаті «чистки
рядів» виключили 27 агентів-повідомлювачів, а
«дворушників і провокаторів» «Платона»,
«Мая», «Садового», «Качкурова» і «Вишняко-
ва» заарештували.
Наприкінці березня Курило знову звітував,
що 25 сіл району, 1 радгосп, 1 МТС і 4 колгоспи
«агентурою закриті повністю, за винятком Горо-
шової, де на службу вдалося завербувати лише
одного чоловіка, Устя — 2, Пилипче — 3». Зага-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
197
лом на кожне село Мельниччини припадало по
п'ять місцевих агентів-повідомлювачів.»54
Емдебівська агентура діяла також у
«винищувальних батальйонах».
Ряди більшовицьких сексотів поповнювалися
різними методами. Найзручнішими для МДБ
були виклики людей на співбесіди, де нещасних
шантажували у різний спосіб, щоб добитися
згоди на співробітництво. Скала-Подільський РВ
МДБ, згідно зі статистикою, у січні 1946-го
викликав до відділення 243 жителів сіл і деякі з
них поповнили ряди секретних агентів.-55
Мельнице-Подільський РВ МДБ, МВС теж
щомісячно із сіл району викликали від 80 до 120
селян. Проте за квітень загін сексотів вони
збільшили лишень на вісім агентів, серед яких
були «Шура», «Колос», «Зуб», «Іван» та інші.»56
Знаходилися люди, які добровільно
погоджувалися на співпрацю. За гроші, посади, помсту
та з інших причин.
Агенти-повідомлювачі допомагали владі
завдавати болючих ударів по підпіллю. На кожну
повстанську групу чи провідницький актив
районні служби запроваджували окремі
«агентурні справи», до яких лягали різні
донесення, довідки, плани операцій тощо.
З цих документів видно, що у боротьбі із
збройним підпіллям районні служби МВС-МДБ
застосовували метод приманок і агентурних
комбінацій. Так, у квітні 1946 року їм вдалося
здійснити дві такі операції. Через посередництво
сексота «Федорова» на контактну лінію і райп-
роводу підкинули документ, що есбіст Завальний
є сексотом МДБ. Останнього, згідно з архівом
МДБ, убили свої.
Завдяки агентфним комбінаціям МДБ взяло у
Бабинцях (біля Мельниці) 3 повстанців зі
станичної ОУН. Після довготривалого шантажу рідних
вони прийшли повинитися.»57 У Панівцях вбили
сімох підпільників на чолі зі станичним
«Чайкою», у Білівцях — чотирьох зі станичним
«Києм» (Степан Гаврищук). З ним загинули Гнат
Продай («Дума»), Михайло Олійник («Івга»),
Степан Дерев'янко. Взяли підрайонного
провідника юнацтва М.Костюка («Олег»),
уродженця Мельниці-Подільської.
Запаморочений від успіхів, начальник РВ
МВС лейтенант Кілячков у доповідній записці
констатував, що у таких селах, як Вільхівці,
Вовківці, Дзвенигород, Бабинці, Латківці,
Зелена «бандитів не залишилося». Доводилося мати
справу лишень з одинаками у Михалкові,
Пилипчі, Трубчині, Усті, Худиківцях, Мельниці-
Подільській, Окопах, Михайлівці. Діяли групи,
від шести до десяти чоловік, у Гермаківці, Куд-
ринцях, Білівцях. За його підрахунками, на
теренах Мельниччини у квітні 1946 року
налічувалося до 95 повстанців.*58
Щоб знешкодити їх, вдавалися до п
ровокацій. Зокрема, у Стрілківцях Борщівського
району надвечір 13 квітня з'явився загін під
виглядом упівців. Спочатку зупинився біля
школи. На перший погляд, ніби дотримувалися
конспірації. З людьми намагалися не розмовляти.
Щоправда, один з них забіг до Петра Стецка та
попросив келих горілки. «Йду, — сказав
поспіхом, — на справу, але краще, щоб я
загинув».
Зайшло сонце, і відділ попрямував до хати
голови сільради. Як розповідають люди, з оселі
голови сільради доносилися страшні крики і
постріли.
Наступного ранку (була Вербна неділя) опе-
руповноважений Старовєров з Борщева зібрав
трупи, скликав селян і сказав, вказавши на
трупи: «Вот что с вами делают бандити. Зто ваш
«Меткий». Если хотите, чтоб зто прекратилось,
видайте его!»
Жертв поховали. Вночі приспіла Служба
Безпеки збройного підпілля з «Метким», щоб
відшукати сліди убивць, та провокатори зникли.
Після скоєного злочину за вказівкою
Тернопільського ОК КП(б)У у «Вільному житті»
від 17 серпня 1946 року і Скала-Подільському
«Радянському селянинові» від 21 серпня були
надруковані передові під назвою «Рішуче
викривати фашистську ідеологію українських
націоналістів». В одній з них йшлося: «Це вони,
криваві фашистські собаки, догоджаючи
гітлерівцям, по-звірячому вбили в селі Стрілківці
Борщівського району селянина Стецка, його
дружину і трирічну дитину, вдаривши головою об
стіну»...
У травні 1946 року несподіваним став прихід
з каяттям скала-подільського районного
політреферента Василя Гоцуляка («Орлика»),
уродженця села Турильче. Талановитий оратор і
блискучий пропагандист національно-визвольної
ідеї, «Орлик» напередодні зник з підпілля.
Пропав з ним і план розташування постів до
казарми «кремлівських стрільців» у райцентрі, що
прибули сюди з Москви. Передав його підпіллю
начальник турилецького гарнізону капітан
Півненко. Вірогідно, Гоцуляк захопив з собою
план, як перепустку до більшовиків. У зв'язку з
його «переходом» РВ МДБ інформував у
Тернопіль: «11 мая 1946 года в Скала-
Подольський МВД явился с повиной районний
проводник ОУН Гоцуляк Василий Онуфриевич
по кличке «Орлик». Сдал автомат, пистолет и 4
гранати».»59
Того ж дня за підписом «Орлика» у газеті
«Радянський селянин» з'явилося звернення,
витяги з якого процитуємо: «Ми мали час і змогу
зрозуміти безцільність тієї боротьби, яку ведуть
залишки недобитих банд... Більшість бандитів
198
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
українсько-німецьких націоналістів складаються
з таких, що не звикли жити з праці власних рук...
Серед недобитих рештків банд поширюються
чутки, ніби тих, що приходять з повиною, тяжко
тортурують, вішають. Ми хочемо спростувати
цю вигадку. Селяни і селянки! Не давайте їм
ніякої допомоги, не пускайте до хат, не давайте
харчів, одягу, грошей... Тільки дурні можуть
вірити у безглузді бандерівські вигадки і
обіцянки... Разом з органами НКВС ми будемо
знищувати бандитську погань, і вона згине. В
чому підписуємось». Крім «Орликового», стояли
підписи Казиміра Думанюка («Марко») та
Андрія Ростулька («Хрущ») з куща «Арсена».
Перед приходом з каяттям «Орлик» часто
навідувався до своєї нареченої Стефанії
Хлівинської, учительки місцевої школи, яка,
розповідають, спонукала його здатися. Батько її
працював завскладом при колгоспі. Це могли
бути складові агентурної операції чекістів по
«знешкодженню» «Орлика».
«Орлику» були відомі організаційні таємниці,
тому оперативно змінювали паролі, шифри,
запасні адреси, дислокацію бункерів, криївок та
постою боївок. Служба Безпеки тричі намагалася
ліквідувати «Орлика». У Скалі-Подільській,
зокрема, атентатник зустрівся з ним віч-на-віч у
центрі міста, запитав: «Здоров, «Орлик», що ти
тут робиш?» Але вистрелити не встиг. Поруч
ішли перехожі.
Есбісти розстріляли родину Хівинських. їх
смертельно поранена донька померла у лікарні
Скали-Подільської. «Орлик» зник, відтоді про
нього не було жодної звістки.»60
Завдяки агентурним заходам емдебісти
схилили до здачі колишнього командира СКВ
П.Шморгуна («Бій»), уродженця Вовківців. 21
січня «Бій» зустрівся вдома з підрайонним СБ
Степаном Решітником («Мирик»), уродженцем
с.Гермаківка та бойовиком СБ Іваном Нагурсь-
ким («Стріла»), уродженцем с.Вовківці. А далі
всі троє подалися на зв'язковий пункт, де мали
забрати пошту. «Бій», пройшовши метрів
десять, раптом вигукнув, що забув планшет і
повернувся до хати. У цю ж хвилю до підпільників
кинулися облавники. Вони побігли у сад й
наткнулися на другу лінію засідки. У перестрілці
поранили «Мирика». Іван Нагурський підтримав
друга, але від безвиході підірвалися гранатою.
«Бій» теж не сидів на місці. Поки тривала
облава, він з автоматом щодуху побіг на
борщівську залізничну станцію. Тут він потрапив
у поле зору інформатора СБ. Поспіхом сів у
вагон, з якого вийшов у Чорткові. Тут і здався
залізничній МДБ.
Такою була трагічна реальність тих часів.
Сталінські вишколеники володіли великим
досвідом боротьби з «ворогами» народу та
провокацій, успадкованим від царської охорони
та більшовицьких «чрезвичайок». Важко було
вистояти у цьому нерівному двобої.
Мельнице-Подільський РВ МДБ у лютому-
травні 1946 року відкрив 6 «агентурних справ»:
по знешкодженню райпроводу ОУН-УПА на чолі
з А.П.Назарківим («Зеленим») з центром у
с.Гермаківка, боївки СБ с. Дзвинячка (провідник
«Гнат»), боївки СКВ у с.Залісся (провідник
Василь Хомей («Голуб»), підрайонного Проводу
№ 3 у с.Окопи (провідник Василь Назарків
(«Случ»), підрайонного Проводу №5 у с.Зелена
(провідник Боднарчук («Ярема»), підрайонного
Проводу «Юнаків» у Мельниці-Подільській. 33
діючі агенти МДБ мали викрити 58 підпільників.
У результаті агенткомбінацій загинули В.Па-
насюк («Фукс», «Цяпка»), районний військовик,
В.Стефанчук («Ігор»), підрайонний референт СБ,
заарештували М.Папчука («Іскра»), надрайон-
ного політреферента. Ще 37 підпільників убили
або заарештували. Вціліти вдалося 14
чоловікам, пошук яких продовжився.
ЗРАДА
Ворог, плануючи агентурні комбінації, уміло
обсотував тенетами повстанські ряди, спонукав
до зрадництва, яке завдавало великої шкоди
національним ідеалам, роз'їдало повстанську
організацію, породжувало недовіру, сіяло
смерть. Зрадниками українського народу стали
Яків Загребнюк («Кузьма»), («Дзвінок») з
Борщева і («Юрко») з Озерян. Через них загинули
лідери ОУН і УПА краю.
Іван Михайлович Стецко («Меткий»),
військовий референт Чортківського надрайонно-
го Проводу ОУН. Народився 1921 р. у
с.Стрілківці. Відомий до війни футболіст
команди «Хортиця». Організатор збройної сітки
підпілля ОУН на Борщівщині. Працював
слідчим окружної СБ. Був командиром СКВ.
Мав сестру Марту, яка теж загинула в УПА.
Іван Семенович Братків («Омелян»),
організаційний референт Чортківського надрай-
онного Проводу ОУН. Народився 1924 року в
с.Джурин Чортківського району. Член ОУН з
1942 р. Закінчив Чортківську гімназію. У 1944
р. на нього вчинило замах польське підпілля.
Активний організатор ОУН Чортківського надрай-
ону. Брат Роман загинув в УПА.
Микола Дідурик («Нечай»), заступник
Чортківського надрайонного референта Служби
Безпеки. Народився 1922 року в с.Кутузів
Підгаєцького району. Активний підпільник
Р ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
199
ОУН. Уникнув арешту НКВС взимку 1940 року,
вистрибнувши з братом через вікно.*61
«Богдан», стрілець надрайонної боївки СБ.
Родом з села Петликівці Підгаєцького району.
Справжнє ім'я невідоме.
Коли чекісти оточили криївку і наказали
виходити, всі четверо постріляли себе. Тіла їхні
забрали до Борщева. Документи, свідчення
очевидців дають можливість сьогодні відтворити
ті гіркі дні і обставини їх загибелі.
Згідно з емдебівським архівом, вони загинули
найперше через стрільця «Кузьму». «Бандит
Загребнюк Яков, — йдеться у документі, — опери-
рующий в Борщевском районе и совершивший
несколько убийств, явился в райотдел МВД и со-
общил место пребьівания надрайонного провода
ОУН — воєнного референта надрайонного
провода «Меткого», заместителя надрайонного
референта СБ «Нечая» и курьера надрайонного
провода ОУН по кличке «Богдан». При зтом
обнаружено схрон с оружием, захваченньїм
бандитами . у истребительного отряда
с.Сапогов».»62
Спочатку «Кузьма» зрадив своїх побратимів
у бункері на олексинському полі. 23 травня 1946
року криївку оточили 15 облавників. Стрільці
боївки Петро Засійбіда («Буревій») з Ланівців та
«Клен» (справжнє ім'я невідоме) пострілялися.
Яків Загребнюк у криївці схилив до здачі
стрільця «Дзвінка». «Дзвінок» знав
місцезнаходження криївок членів Чортківського
надрайонного Проводу у сапогівському лісі,
куди мали прийти з 24 на 25 травня члени
Проводу. Про це дав знати «Юрко», що був з
тією групою.
У Сапогів після виконання наказу
надрайонного Провідника СБ «Сівача» прибули
«Меткий» і «Нечай». З ними тієї ночі прийшов
«Омелян» зі своїм стрільцем «Богданом». Провідники
«Омелян» і «Меткий» розмістилися у криївці
«Нечая», в якій знаходився і «Юрко». Оскільки
у криївці було тісно, «Богдан» і «Юрко»
перейшли до іншої, де їх і застали облавники.
Поруч, метрів за сто, від цієї криївки
перебували у бункері Іван Пінязь («Сівач»), референт
Служби Безпеки Чортківського надрайону та
референт СБ Борщівського району Михайло Ярчук
(«Клим»). Вони залишилися живими, бо
дотримали правил конспірації.
«Юрко» повів групу облавників на Мельнич-
чину, де 26 травня впали окружний Провідник
Кам'янеччини Олександр Соколянський
(«Шура») та командир СКВ Семен Пономаренко
(«Оселедець») із синами.
Цього ж дня «Юрко» з облавниками пішов в
урочище «Горби» біля залізничної станції Тере-
син Скала-Подільського району, де видав бункер
Чортківського надрайонного Проводу СБ.
Операцію здійснив оперуповноважений Пудько.
Бункер знаходився у молодому сосняку. Тут
пострілялися референт Служби Безпеки Скала-
Подільського району Степан Гуляс («Мах»),
1916 р.н., с.Цигани, слідчий та канцелярист
надрайонної СБ Омелян Напастюк («Крат»), 1924
р.н., с.Цигани, надрайонна зв'язкова СБ
«Мавка».
О.Напастюк був здібним пропагандистом
національної ідеї, писав листівки і запальні
виступи. Його батько — теж член ОУН. 1940 року
родину Омеляна виселили до Сибіру, де всі
повмирали. Про «Мавку» відомо, що звали її
Марусею. Народилася чи то на Львівщині, чи на
Скалатщині.
У бункері, де загинув актив, зберігалися
медикаменти, обмундирування, зброя. Емдебісти
вилучили 1 станковий кулемет, 1 ручний, 19
гвинтівок, 6 автоматів, 4 пістолети, 9100 штук
патронів, дві друкарські машинки та інші речі.»63
У Пилатківцях «Юрко» на подвір'ї Дмитра
Конгреновича видав постій підрайонного
провідника СБ Йосафата Жарого («Зір»). І
товариша по зброї «Підкову», уродженця з-під
Гусятина. «Зір» застрілився, «Підкову» вбили
автоматною чергою.
Й.Жарий народився 1910 р. у с.Ланівці.
Належав до кадрових підпільників-революціонерів.
За польської і першої більшовицької окупації у
нього завжди збиралися підпільники. Під час
війни — організатор перших боївок УПА на
Борщівщині у 1943 р. У 1944 р. брав участь у
рейді загону УПА «Схід» на Велику Україну.
ЖЕРТВОЮ ВПАЛИ
При складній військово-політичній ситуації
на терені Зазбручанського Поділля, Кам'янець-
Подільський окружний Провід ОУН завжди
отримував допомогу з Галичини. З Мельнице-
Подільського і Скала-Подільського районів до
кам'янець-подільських відділів УПА надходили
зброя, література, листівки, продукти. Окружний
Провід ОУН теж отаборився на Мельниччині. У
1946 році ним керував Олександр Кирилович
Соколянський («Шура»). Звідси із своїм загоном він
рейдував селами від Поділля до Кам'янця.
День 17 лютого 1946 року для членів Кам'я-
нець-Подільського окружного Проводу ОУН був
останнім. Бункер в Окопах, в якому вони заквар-
тирували, знаходився глибоко під землею і мав
довгий підземний тунель. Коли його оточили
емдебісти, тут були заступник окружного
провідника ОУН Кам'янеччини («Бук»,
200
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«Гудима»), три військові старшини УПА
кам'янецького терену «Медвідь», «Богдан» і
«Мур» (справжні імена невідомі). Обложені
протрималися три доби. Вороги підірвали глибинний
схрон.»64 Загинули повстанці через зрадника
Івана Івасюка («Туга»), уродженця с.Панівці. У
1942 році його прийняли до ОУН. У червні 1944
року пішов до Червоної армії. Через місяць
повернувся, мешкав у селі Дзвинячка, біля
Мельниці. Намагався сконтактуватися з
референтом пропаганди надрайонного Проводу ОУН
Миколою Папчуком («Іскра»). Івасюк знався з
ним з гімназійної лави. Зустрівшись з приятелем,
розповів, що від армії його врятував батько,
який заплатив воєнкому гроші, дав дарунок.
Провокатор просився у підпілля, хоча вже був
завербований НКВС. «Іскра» залишив «Тугу» у
районі, звелівши референтові СБ «Комареві»
тримати його у полі зору. Відчувши на собі
пильне око Служби Безпеки, «Туга» відкрито
перейшов на службу в МДБ.
«У суботу, 15 лютого, ми поверталися з
Боришківців на нічліг до криївки, — розповідав
колишній стрілець Дмитро Гудзь з Панівців. —
Нас було шестеро. Йшли, ступаючи услід один
одному. Позаду ішов мій батько і замітав сліди
крислатою гіллякою. Добравшись до схову, всі
поснули, бо були перевтомлені. Раптом я
прокинувся від світла, що зблиснуло крізь відкинутий
люк. Івасюк сидів біля виходу уже без зброї. А
зверху крізь постріли, пересипані добірною
лайкою, почулось: «Вьшазьте наверх, бандерьі!»
Нас пов'язали, поскидали на вози й повезли до
Мельниці-Подільської. Згодом усіх засудили.
Івасюк став оперативником, видавши ворогові
організаційні структури, які знав, криївки,
підпільників, рідню».
За зраду та смерть побратимів повстанці з
окружним провідником ОУН Кам'янеччини «Шу-
рою» зльїквьідували рідню І.Івасюка, спалили
хату. За свідченням очевидців, він прибіг на
пожарище, істерично реготав і поклявся помститися
за смерть батьків. І таки залишив криваві стежки
у Панівцях, Окопах, Кудринцях, Боришківцях,
Білівцях та інших селах, власноручно
розстрілюючи недавніх друзів.
Вороги добилися свого. Українець нищив
українця. Пізніше, коли МДБ вже не потребувало
послуг Івасюка, він зник з цих країв.
У квітні 1946 року окружний «Шура» провів
кілька народних мітингів у збручансько-
дністровському куті —Білівцях, Окопах,
Панівцях, Дзвенигороді, Вільхівцях, на яких
відстоював соборність Української держави.-65
Місцезнаходження «Шури» та «Оселедця»
видав агент «Юрко». Про це свідчить документ із
радянського архіву: «Оперативная группа рай-
отдела МВД, взвод бойцов войск МВД, пресле-
дуя бандитов 26 мая в районе Кудринецкого
леса, обнаружили схрон, где скрьівались
бандити. Бандити оказали сопротивление. В
результате боя бьіли убитьі окружной проводник ОУН
Камянец-Подольской областе по кличке «Шура»
— Соколянский Александр Кириллович,
Пономаренко Степан Яковлевич по кличке
«Оселедец» — районний проводник по Мельни-
це-Подольскому району, его син Владимир
Степанович по кличке «Щука», Кулик Йван
Герасимович —местний житель по кличке «Федька», за-
меститель районного коменданта СБ, Хомей Ва-
силий Павлович — местний житель с.Залесье по
кличке «Голубь», станичний ОУН.»66
Напередодні смерті «Шура» пережив утрату
вірної, милої та любої дружини Лариси, котра
ділила з ним радощі і труднощі повстанського
буття. Загинула вона на Благовіщення — 7
квітня 1946 року у перестрілці з емдебістами
поблизу села Гермаківка. Звістка про смерть
Лариси прийшла до «Шури» в поході на самісінький
Великдень у селі Кудринці. Біля церкви «Шура»
сказав людям, що у нього вже немає дружини.
Зважаючи на «велику блокаду», «Шура»,
реорганізовуючи групи, відправив дружину на
нелегальне проживання до Гермаківки. Коли
з'явилася загроза викриття, вона перейшла до
заздалегідь підготовленого бункера у лісовому
масиві. Тут заквартирували старшини з
колишнього куреня «Сірі вовки» «Гамалія» і «Вуж»
(справжні прізвища невідомі).»67
З полудня гарнізон села Гермаківка
відправився у згаданий район, де три години
точився бій. До села долинали постріли з ручного
кулемета, гвинтівок та автоматів. Рвалися
гранати.
Облавники повернулися до села, залишивши
загиблих на місці бою. Вони лежали метрів за
тридцять від бункера. За кілька кроків від нього
виднівся відкинутий люк ще однієї криївки.
Ліс ще тримав березневу прохолоду, і трупи
не розкладалися. Через тиждень місцеві жителі
поховали героїв. В одній могилі — хлопців, в
іншій — жінку. Місце обгородили березовим
плотиком, у головах закопали березові хрести,
посадили квіти.
Кажуть, упродовж багатьох років на могили
лягали кетяги калини, горіли свічечки, а потім
заросла сюди стежка, хрести стали трухлявими.
Ледь-ледь серед трави виднілися могильні
пагорбки, над якими зависла зажурена тиша.
5 липня 1992 року гермаківчани при
велелюдному зібранні віддали борцям заслужену шану і
перезаховали прах борців у братську могилу
Героїв УПА на сільському цвинтарі. Світлої
пам'яті їм від віку до віку!
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
201
ПРОВОКАТОРИ ДПОТЬ
Після видачі бункерів слабкодухими
«Дзвінком» «Юрком», «Грицем» Борщівське
районне відділення МДБ створило спецзагін, до
якого ввійшли і ці три зрадники. В цілому загін
складався із двох десятків українців, які добре
володіли галицьким діалектом, та кількох
московських партизанів-енкаведистів. Невдовзі
серед населення розпочалися провокаційні акції.
Зокрема, щоб віднайти повстанців у с.Бабинці,
при допомозі спецзагону спровокували лісника
Миколу Абрамчука. Цей випадок зафіксувала
Служба Безпеки Борщівського району.
...5 червня 1946 року у Борщеві відбулася
нарада лісників. Після десятихвилинного виступу
спеціаліст з району Яковінський вийняв з кишені
листок паперу і зачитав прізвища лісників — Бу-
гери з Кривча, Абрамчука з Бабинців, Яреми з
Пищатинців, Малиника з Сапогова та Коробія з
Худиївців. Попросив їх вийти на подвір'я. Там
щось шепнув Бугері і відпустив його, а решту
завів до начальника МДБ Золотька. Звідти після
годинної співбесіди всі вийшли, крім Абрамчука.
Його у супроводі лейтенанта та майора провели
до кабінету підполковника. Той найперше
поцікавився, кого він знає з повстанців, куди
зникли «кращі люди району», де криївки у лісі?
Абрамчук відповідав, що ні до чого не
причетний. Тоді підполковник викликав лейтенанта і
наказав взяти сков'ятинських «стрибків» і
прочесати ліс.
Емведисти запрягли воза і разом з Абрамчу-
ком поїхали до Сков'ятина. Дорогою через ліс їх
обстріляли переодягнуті емдебісти. Два
емведисти, імітуючи загибель, «впали». Лейтенант
«здався» у полон. Його повели у ліс, звідки
долинув одинокий постріл. Провокатори
повернулися з обмундируванням «убитого». Абрамчука
обізвали сексотом, скрутили йому руки та
сказали, що зараз і його перевірять. Вже дорогою
почали розпитувати, кого він знає з повстанців
та чи не зустрічається з «Нечаєм» і «Луною».
Абрамчук відмовчувався.
Приїхавши до Бабинців, провокатори з Аб-
рамчуком зайшли до Івана Гуски та Івана Яреми
по харчі. У хаті Гуски розбили двері, забрали
сало з комори. Ще й висварили його за те, що
погано ставиться до повстанців, котрі
проливають кров за самостійність України.
Пополудню загін попрямував до лісу. Тут
четверо залишилися вартувати Абрамчука, а
шестеро «пішли копати криївку». За якийсь час у
лісі почалася стрілянина. Ті, що копали, мерщій
прибігли і сказали: «Хлопці, москалі!»
Провокаційний сценарій розвивався так
природно, що Абрамчук нарешті прийняв тих, що
були з ним, за повстанців. Він порадив їм
перейти у лісове урочище «Шистів», звідки увечері
пообіцяв провести до зв'язкової Насті
Голинської, щоб зустріти там місцевих
підпільників. З'явився «поранений» після
перестрілки. Щоб допомогти йому, присутні
перепитали в Абрамчука, чи немає поблизу
санітарки. Увечері Абрамчук привів їх до
зв'язкової і побіг за Настею Чубей, щоб перев'язала
пораненого.
Біля «пораненого» у хаті залишилися четверо
провокаторів, шестеро пішли у село. Невдовзі
на вулиці почулася густа стрільба. До хати
влетіли чекісти і «захопили» цих четверо у
полон, заарештували Настю Чубей та Настю Го-
линську.
З арештантами спецзагін вирушив до
Борщева. Жінок кинули до районної в'язниці,
допитували, але, нічого не дізнавшись, звільнили через
три тижні. Провокація чекістів не вдалася.
Після чекістської операції Служба Безпеки
з'ясовувала причетність Абрамчука та
Голинської до цієї акції. їх свідчення записали в
протокол. Абрамчука СБ зобов'язала простежити за
діяльністю лісничих Бугери, Яреми, Коробія,
Малиника та Насті Голинської.
10 червня 12 учасників провокаційного
спецзагону заквартирували у Худиївцях. Двоє з них
постійно «стверджували», що є представниками
відділу провідника «Макара», а тому хотіли б
зустрітися з підпільниками, або людьми, які
допомогли б зв'язатися з ним.
15 червня цей же загін у кількості восьми
чоловік рейдував з Вовківців до Сапогова.
16 червня провокатори діяли у Висічці.
Видаючи себе за повстанців, повечеряли, розпитували
про борців за самостійну Україну. Потім
квартирували у Пищатинському лісі і перейшли
Вовківським, Сапрогівським та Кривецьким
лісами...
Поряд з інсценованими провокаціями енкаве-
дисти почали брудну роботу по вербуванню
агентів серед місцевого населення. Так, 10
червня у Сков'ятині заарештували підпільника
«Тараса». Вороги намагалися дізнатися від нього
імена борців та їх симпатиків, розташування
криївок. Під тортурами «Тарас» погодився
повести облавників до лісу. Коли чекісти зрозуміли,
що «Тарас» обдурює їх, розстріляли його. Цей
вибір виявився невдалим, але в Глибочку
завдяки агентам 15 червня 1946 року загинули
повстанці Петро Возьний («Лис»), Іван Крутій
(«Стріл») та Парнета («Гонта»).
Так, чекістам вдалося схилити на свій бік
жительку, чиє помешкання було свого часу
опорним зв'язковим пунктом. Для цього кілька разів
заарештовували, прислали на господарство
«стрибків», котрі пограбували пожитки. Погра-
202
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
боване за наказом прокурора району віддали.
Шантажована жертва врешті підписала заяву на
співробітництво. 5 січня вона видала криївку, а
згодом дільничному Крилову підтвердила дані на
всіх 20 заарештованих дівчат, які допомагали
революційному підпіллю.
Прізвище провокатора під псевдо «Гроза», на
жаль, невідоме. Підозра падає на вихідців із
Хмельницької області. «Гроза» серед повстанців
з'явився у квітні 1944 року в районі Скали-
Подільської — Іванкова. Мав загін, з яким
рейдував по обидва боки Збруча від Окопів до Ска-
ли-Подільської. Як командир, поводився зі
стрільцями надзвичайно жорстко, стверджуючи
повсякчас: «Якщо хочемо України, треба ноги
по коліна сходити, а руки по лікті зробити».
«Гроза» виробив свій провокаційний почерк.
Про це розповів стрілець Петро Івасюк
(«Скакун») з с.Білівці, що на Мельниччині, який став
свідком тих подій:
«Ми комплектувались у селах з нашого боку,
набирали їди, листівок і вирушали на
Хмельниччину. Як правило, завжди рейдували ночами у
невідомому напрямку й натрапляли на засідку, де
нас половина, або й третина гинула. «Гроза» у
цей час завжди десь відлучався. Пошарпаний
відділ повертався на Борщівщину, відпочивав,
набирав нових добровольців і знову вирушав за
Збруч...».
Наприкінці грудня 1945 року «Гроза» з 17
повстанцями дислокувався біля сіл Грабівці —
Жилинці, де здійснив свою останню провокацію.
24 лютого 1946 року він видав своїх стрільців
гарнізонові емдебістів. Цього лютневого дня
«Гроза» заквартирував у добротному бункері,
що знаходився в урочищі «Стасова долина»,
підготовленому з осені. Стійку наверху наказав
зняти, бо, мовляв, довкола всюди спокійно.
«Ми задрімали. Раптом вгорі почувся тупіт
ніг, — згадував стрілець «Грози» Михайло
Антонович Присяжний («Характерник». 1927 р.н. із
с.Жилинці). — Стеля над нами затремтіла.
«Хлопці, маємо гостей!» — хтось крикнув. Я
лежав збоку біля вентиляторної труби. Відчуваю, у
неї щось просунули. Ще мить, і вдарила черга з
кулемета, яка, здавалося, була безкінечною.
Потім стрілянина замовкла. Напевне, міняли
диск.
Невдовзі стрільба знову повторилася. Я був
поранений у поясницю. Каганець у бункері
погас. У темені почалася страшна суматоха.
Бункер наповнився задушливим димом. «Гроза»
сидів біля вихідного люка і вискочив першим. За
ним поліз Григорій Василів і крикнув: «Ти
куди?» Той вистрелив і поранив побратима у
плече. Бункер з усіх боків впритул оточили
солдати залізничної МДБ. У нас були вбиті
стрільці С.Гладкий з Козаччини, В.Поважний,
І.Яськів, М.Вовк з Жилинців, М.Василюк,
П.Шиповський з Грабівців, Й.Грибинюк, П.Бу-
тернавський з Пилатківців, Ф.Колупай зі Скали-
Подільської, Т.Микитей з Підпилип'я, М.Басара-
ба з Іванкова та два невідомих».
Після цієї операції «Гроза» ніде не з'являвся.
Кажуть, його бачили у 80-х роках у Тернополі і
Кам'янці-Подільському...
І сьогодні живуть між нами зрадники, котрі
запродали смерті борців за волю України.
Крім «Грози», у цьому районі діяв
провокатор «Білий» (справжнє ім'я і походження
невідомі). З його рук в Озерянах загинула
підпільниця Віра Скриник. Після його зникнення
у Жилинцях і Пилатківцях почалися повальні
арешти.
ДРАМА В КАТАКОМБАХ
Чортківський надрайонний Провід ОУН
базувався у Більче-Золотому з 1944 року.
Розміщувався постій у природній печері
«Вертеба» поблизу села, яка могла вмістити до
тисячі стрільців (Довжину мала 7.820 м). В
одному з рукавів печери повстанці облаштували
житлове приміщення: настелили підлогу,
поставили ярусні нари. Тут розмістили
канцелярію Проводу і великий архів.
На початку листопада 1946 року боївка
Служби Безпеки Чортківського надрайонного
референта СБ Івана Пінязя («Око») привела в
печеру для допиту місцевого агента Максимчу-
ка. Колись він вірно служив польській поліції,
збиткувався над населенням. Тепер служив
емдебістам. Потім доставили в печеру агента з
Ягольниці. їх допитали і поспішили на нове
завдання. Арештантів доручили вартувати двом
хворим повстанцям. Було холодно, і бойовики
вирішили розпалити вогонь. Розв'язали агентам
руки, дали їм сокири й наказали рубати дрова.
Максимчук, взявши до рук сокиру, вибрав мить і
могутніми ударами порубав упістів. Захопивши
зброю, агенти при вході застрелили третього
повстанця й втекли до своїх хазяїв.
Коли повернулися есбісти, то побачили три
закривавлені трупи. Підняли тривогу, щоб
врятувати архів. Частину документів переправили
човном через річку Серет на заліщицький бік.
Через кілька годин наспіли облавники. Ті
папери, що потрапили до рук червоних, оперативної
цінності не мали. Енкаведисти захопили два вози
зброї, сплюндрували у печері могилу стрільця
Юрка Данильчука («Ждана»), над якою
повстанці давали клятву, вирушаючи на бій з во-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
203
рогом.
Агент Максимчук покінчив життя
самогубством. Певне, його переслідували тіні зарубаних
співвітчизників.
РОЗСТРІЛ КУРІННОГО
У травні 1944 року Ярослава Білінського
(«Бистрого») призначили військово-
мобілізаційним референтом Кам'янець-
Подільського окружного Проводу ОУН. На
Гримайлівщині він сформував повстанський
курінь, з яким рейдував Кам'янеччиною.
Потрапивши у надзвичайно складні умови через
нестачу харчів та боєприпасів, маючи поранених,
повернувся у галицьке Надзбруччя.
7 січня 1945 року Я.Білінський заквартирував
на хуторі Босири Чортківського району. У
сутичці з підрозділом облавників двох його
охоронців убили, самого поранили. У лікарні
«Бистрому» без потреби ампутували ногу й
возили по районах краю, змушуючи виступати,
каятися та закликати повстанців, щоб здавалися.
Згодом без його відома у газеті «Вільне життя»
за 3 квітня 1945 року надрукували «Звернення
до командирів, політвиховників та стрільців
У ПА колишньої групи «Бистрого»: «Вже третій
місяць минає, як я потрапив у полон. Різні чутки
про мене розходяться... Звертаюся до
«Костенка», «Могили», «Запорожця», «Голуба»,
«Кравченка», «Грома» — ідіть за прикладом свого
командира!»
Незважаючи на провокації, чекістам не
вдалося схилити Я.Білінського на свою сторону.
Згідно з документами слідчої справи №19629
«Бистрого» розстріляли 12 лютого 1946 року.»68
ПІДСТУПНІ ВБИВСТВА
17 лютого 1946 року в селі Дзвинячка на
Мельниччині емдебісти взяли в полон надрайон-
ного референта пропаганди Миколу Папчука
(«Іскра»). За тиждень перед тим він прибув до
Мельнице-Подільського району, щоб передати
наказ надрайонного Проводу ОУН командирам
відділів «Шурі» та «Оселедцеві». Йшла
підготовка до виборів, у кожному селі стояли
гарнізони, тому відвідини були небезпечні.
Виняткова необхідність змусила М.Папчука піти до
криївки у господарстві Василя Пелипця, в якій
квартирували підрайонний Василь Папчук
(«Зенко»), його брат, та станичний Дзвинячки
Михайло Якимчук.
...Несподівано з району приїхали емдебісти і
почали шукати повстанців. їх не знайшли. Ніч і
день минули спокійно. 15 лютого емдебісти знову
прибули в село. Після чергового пошуку
повернулися до району.
У суботу 16 лютого не було нікого. Однак у
неділю вдосвіта на подвір'ї почулися стук і крик:
«Где бандитьі? Спрашиваем последний раз. Если
найдем — не поздоровится!» — «Шукайте», —
відповіли Василь і Текля Пелипці.
Знайшли криївку після обіду. Знаходилася
вона під курником, вхід був у підвалі. Люк
закривався ящиком із землею. Облавники вибрали
картоплю з підвалу і щупами виявили дно ящика.
Оперативники відкрили вхід, наказали:
«Виходите, а то забросаем гранатами!».
«Звісно, ми зрозуміли все, — записав у своїх
спогадах Микола Папчук. — Дивимось один на
одного, а зверху кричать, щоб виходили. «Що ж,
— кажу до друзів, — виходьте по одному, а я
вийду, коли спалю деякі документи». «Ні! —
кажуть. — Давайте спалимо документи, і ви, дру-
же-провідник, вийдете першим, а ми за вами».
Одразу ж майнула думка: «Що робити, як
бути?..» Я знав, що брата і Якимчука не
розстріляють, їм дадуть по 10-15 років. Мене,
безумовно, чекають тортури і смерть. Адже всіх,
таких, як я, розстрілюють. Підірватись
гранатою?.. У цьому сум'ятті поліз першим у люк.
Зустріли, на диво, спокійно, без крику, без
ударів. За мною одразу вийшли брат і станичний
Якимчук...»
Арешт «Іскри» був сенсаційним. Коли його
привезли до Мельниці-Подільської, між
начальниками РВ МДБ і МВС виникла суперечка: кому
він належить? Начальник міліції не втримався,
схопив коней за упряж і повернув віз до себе.
Тут «Іскра» віч-на-віч зіткнувся з провокатором
Івасюком, котрий працював оперативником.
Запитав його: «Як це вийшло? Що буде далі?..»
Але той відвернувся, не сказавши жодного
слова.
22 квітня 1946 року відбувся суд у Чорткові.
Братів Миколу і Василя Папчуків засудили до
розстрілу, Якимчука — до 15 років ув'язнення.
Невдовзі розстріл братам замінили
концтаборами. «Іскра» відбув у них 15 років. Родичі
Папчуків загинули в Сибірі.
З весни до осені 1946 року на Мельниччині
загинув військовий референт, командир СКВ
Володимир Панасюк («Фукс»), відомий під псевдо
«Микола» та «Цяпка». Під час переходу за
маршрутом Устя-Єпископське — Іване-Пусте він
наткнувся на засідку біля колишньої польської
204
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
колонії Янівка, де йому обірвав життя
кулеметною чергою українець Мазуркевич з
гермаківського гарнізону. Убивці дісталися
чоботи «Фукса», котрі були добротні, але завеликі
на нього. Через пару днів у Фуксових чоботах
ходив дільничний міліціонер села Гермаківка
Д.Мельник, з яким Мазуркевич помінявся.
11 липня загинув кущовий Служби Безпеки
Мельнице-Подільського району Ярослав Тоста-
новський («Лебідь»). Під час облавного бою у
селі Завалля до рук карателів потрапила його
малолітня донька Анелька, яка принесла із
Кудринців обід батькові. Вкинувши «Лебедя» на
віз, чекісти посадили дитину на мертвого батька
і повезли до райцентру.
30 липня впав у бою організаційний референт
Мельнице-Подільського райпроводу ОУН-УПА
Павло Придивус («Іван»). Про обставини його
загибелі записано в архіві Мельницького УПА.
Загинув він на гермаківському полі з бойовиком
СБ Іваном Гурликом («Федько»), коли йшли на
стрічу до провідника «Зеленого». Обидва із
с.Іване-Пусте. Карателі влаштували засідку,
думаючи, що хтось з повстанців прийде до
кринички по воду. Так воно й сталося. Ніч була
темна. Місяць ледь світив. Коли повстанці
з'явилися на полі, облавники відкрили по них
кулеметний вогонь. «Федько» пострілом у груди
був убитий, а важкопоранений «Іван»
застрелився.
7 серпня, потрапивши на засідку, загинув
кущовий організаційний терену Іван Греськів
(«Бистрий»). З 1942-го року — член райпроводу, з
1944-го — референтури СБ. Працював
заступником районного господарчого і референта
військової розвідки. 13.05.1946 І.Греськів
отримав важке поранення у бою, після якого
відмовили обидві руки.
У квітні 1946 року провід через нестачу
кадрів укрупнив кущові терени. Іван, енергійно
взявшись до праці, за місяць відновив підпільні
структури. Взірцевою стала його рідна станиця
Іване-Пусте. Загинув «Бистрий» з вірним другом
Василем Мостов'яком («Грудка»). Йдучи
стежкою, «Грудку» скосили кулі засідників.
«Бистрий» вирвався живим, але дух побратимства
змусив його повернутися за товаришем, де ще
раз потрапив під обстріл. Важкопоранений
застрілився. Трупи друзів чекісти привезли до
району і виставили їх на огляд населенню.
1 листопада загинув районний референт СБ
Скала-Подільського району і командир чоти
есбістів Павло Рогачук («Арсен»). Він кілька
разів виривався з рук карателів. Згідно з даними
РВ МДБ, його група в 1946 році налічувала до
30-40 чоловік і мала на озброєнні 8 ручних
кулеметів та автоматичну зброю. Районна газета
постійно закликала «Арсена» прийти з каяттям,
погрожуючи йому різними карами:
«Ще досі тиняється глухими стежками,
ховається у лісових нетрях Павло Юркович
Рогачук — клятий бандит, районний керівник СБ з
Турильча. Зараз він переховується під кличкою
«Арсен», але не минути йому справедливого
народного суду».
Напередодні загибелі «Арсен» провів
успішний бій з енкаведистами у Вовківцях. З
групи «Арсена» залишився живий стрілець
Володимир Візнюк («Хорив»). Нині мешкає на хуторі
Вигода під Турильчем. Він розповів про той
останній бій...
Забравши з колгоспу коней, «Арсен»
вирушив з чотою до Монастирка, де відбувся
короткочасний збір діючих загонів УПА, про мету
якого знав лише він один. Через день-два
повернулися. «Арсену» присвоїли звання сотенного.
Загинув «Арсен» в урочищі «Шимкова
долина» (нині «Арсенова долина»). Йшли четверо:
«Рок», «Сокіл» (Михайло Каліщук з
Підпилип'я), далі «Арсен», за ним стрілець
«Каня». Прізвища «Рока» і «Кані» невідомі.
Знаючи, що «Арсена» живим не взяти, засідка
вдарила залпом. «Рок» упав відразу,
важкопоранений «Сокіл» ще намагався відстрілюватися,
«Арсен» застрілився з пістолета. Лише «Кані»
вдалося вирватися.
Про смерть «Арсена» склали пісню, яка
відтворює його трагічну загибель. Газета
«Радянський селянин» зловтішно повідомляла, що
«Арсен» вбитий, знищені його помічник,
підрайоновий есбіст Василь Шевчук («Олег») та
стрілець СБ Іван Григорчук («Бій») із села
Вербівка. У цьому ж номері у своєму наказі
міністр МВС УРСР генерал-лейтенант Строкач
від 10 листопада 1946 року постановив усіх
учасників ОУН-УПА, які залишатимуться на
нелегальному становищі, вважати ворогами
радянського народу та зрадниками Батьківщини і
фізично їх знищувати.
ДИКТАТУРА «ВОЄННОГО
КОМУНІЗМУ» В
ГАЛИЦЬКИХ СЕЛАХ
Придушуючи національно-визвольний рух та
зміцнивши структури радянської влади,
більшовики запровадили у краї диктатуру
«воєнного комунізму», яку вперше випробували в
роки громадянської війни. Збір хліба, м'яса,
молока та інших сільськогосподарських продуктів
супроводжувався насиллям та жорстокістю.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
205
Особливий натиск радянської адміністрації
припав на літо 1946 року. Щоб забрати у населення
якнайбільше основних продуктів харчування, у
районах проводили збори, наради, мітинги, на
яких узаконювали завдання та «підвищені
соціалістичні зобов'язання». «Перший хліб
державі має бути зданий до 15 липня», «За п'ять
днів хліб повинен бути обмолочений і 20 липня
зданий на заготзерно» — таким був план дій.
Машинно-тракторні станції і сільські
промкомбінати готували сільськогосподарську
техніку і знаряддя. Сільські ради ремонтували
дороги для звезення хліба. Населення наповнило
водою бочки, якщо виникнуть пожежі під час
боїв з повстанцями. Людей залякували, що
бандерівці будуть красти і палити хліб,
застерігали бути пильними. Молочарні, до речі,
одержали наказ подавати точні списки людей,
які не здають молоко. Лісників зобов'язали
штрафувати усіх, хто збирає у лісі хмиз.
Для контролю за збором «більшовицької
данини» на селах призначили уповноважених, які
щодня звітували про хід справ. Селян, які не
справлялися із нормами збору, штрафували,
судили, вивозили до Сибіру. Сльози та благання
матерів, вдів і сиріт, фронтовиків, воєнних калік
не могли вплинути на жорстокі вироки, які не
підлягали оскарженню. Не було жодного села, де
б не проводилися відкриті судові процеси над
нещасними селянами.
Гортаючи сторінки райкомівських газет,
дізнаємося, зокрема, що за зрив хлібоздачі у
січні 1946 року в Іванкові великі грошові суми
мали сплатити Степан Кравчишин (1.483 крб.),
Федір Петраш (3.483 крб.). Марії Івасечко
присудили шість місяців позбавлення волі, ув'язнили
Олексу Прозоровського з Козаччини.*69
Двічі на день селяни здавали молоко.
«Молоко вранці і ввечері!» — закликали агітатори.
Оскільки цей продукт матері неохоче відривали
від дітей, то райони завжди відставали з молоко-
здачею. Скала-Подільський РК КП(б)У
відзначав, що на 18 травня 1946 року район з
планом справився лише на 8,8%#7°, с.Озеряни —
на 3,7%, Дубівка — на 4,1%, Підпилип'я — на
6,7% і т.дУ1
Така ж ситуація склалася і в Мельнице-
Подільському районі. Зокрема, 6 червня 1946
року газета «Радянське село» повідомила, що за
порушення строку здачі молока суд виніс суворе
рішення: Якубовського С.М. з Мельниці
оштрафовано на 1.146 крб., Варгатюка І.Д. — на 540
крб., Стефанчука М.І. з Іване-Пустого — на
2.360 крб., Гурлика з цього ж села — на 1.090
крб., Романюка Я.Г. з Устя-Єпископського — на
540 крб.
Мельнице-Подільський район прославився
жорстокими судилищами над селянами, які чинив
суддя Плосконос. 24 серпня 1946 року районний
суд розглянув справу громадян села Вовківці
Василя Колодія та Івана Савчука за «вороже
ставлення до виконання хлібопоставок». Колодій
за 1945 рік не здав 1 центнер 50 кілограмів,
Савчук — 7 центнерів 15 кілограмів, за 1946 рік
відповідно — 5 цнт. 19 кг і 7 цнт. 15 кг. Суд
ухвалив позбавити волі В.Колодія на 4 роки,
І.Савчука — на 5 років.*72
24 вересня 1945 року за «саботаж у
хлібоздачі» Плосконос засудив Онуфрія Ткача з
Вовківців на 7 років з конфіскацією майна, з
Трубчина Степана Кочмана — на 6 років з
конфіскацією, Романа Ларіоника з Худиківців —
на 5 років загальних таборів, Петра Вельгана із
Залісся — на 5 років з конфіскацією майна і
т.д
.73
На совісті судді Плосконоса кров і сльози
багатьох співвітчизників. У його присутності
пролунав передсмертний крик закатованої Теклі
Підклибанної з Гермаківки. Плосконосом матері
лякали дітей, його прізвище вимовляли
пошепки.-74
Люди намагалися захистити себе. Селянин
І.В.Вепрюк із Іване-Пустого організував
депутацію фронтовиків до 40 чоловік, які пішли
до району з проханням звільнити їх від
непосильних податків. За це начальник РВ МДБ майор
Курило вимагав від прокурора Жидкова судити
Вепрюка. Проте той не поспішав. Тоді Курило
почав тиснути на Жидкова. У справі Вепрюка-
Жидкова до РВ МДБ викликали жителя Іване-
Пустого Якова Чубея (1892 р.н.). У протоколі
його допиту від 19.08.1946 року Курило записав
таке зізнання: «Коли мене викликав Жидков, я
розказав йому все про Вепрюка. Він усе записав,
а потім сказав: «Знаєш, щоб про це ніхто ніколи
нікому не говорив, а то теж посадять у тюрму, і
других посадять».
Викликали до району з Михалкова селянина
Івана Ткача (1896 р.н.), який на допиті заявив
чекісту Курилу: «Я звертався до Жидкова, щоб
мені зменшили план хлібоздачі. Жидков
порадив, щоб піти на комісію, яка повинна дати
довідку про хворобу і тоді або зменшать
хлібоздачу, або звільнять».*75
Прокурора Жидкова на вимогу начальника
МДБ Курила «за непривлечение к ответственнос-
ти в 1946 году ни одного человека за саботаж и
защиту бандитов и кулаков» виключили з лав
ВКП(б) і звільнили з посади.»76
На жаль, подібні випадки співчуття
знедоленим людям в адміністративно-каральному
апараті були поодинокими. Вони не мали ні
захисту, ні допомоги. За поданням
уповноваженого міністерства заготівель у
Мельницькому районі оштрафували К.М.Тар-
навську із села Турильче на 5080 крб., В.А.Сто-
206
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
роженко із села Залуччя — на 6.150 крб. Через
тринадцять днів відбувся пересуд, на якому «за
злісне невиконання державного плану по
хлібоздачі» Тарнавську засудили на 6 років
далеких таборів з позбавленням виборчих прав на
2 роки, І.К.Західняка — на 4 роки і 3 роки
позбавлення виборчих прав.»77
У листопаді великі суми штрафів наклали на
селян Лосяча Петрунелію Клюх, Ганну Креськів,
Миколу Ясенківа та Миколу Навроцького за не-
здачу хліба державі.»78
Однак навіть при такому жорстокому підході
хлібоздача за 1946 рік не була виконана.
Приміром, Мельнице-Подільський район 25
грудня 1946 року звітував, що хліба заготовили
49,5% від плану, колгоспи виконали його лише
на 31%. Хлібоздачу не виконала жодна сільська
Рада.-79
Паралельно з хлібозборами уряд вимагав від
селянства готівку на так званий «розквіт
культурного життя». Для цього щорічно приймалися
партійні постанови «Про випуск Державної
позики відбудови і розвитку народного
господарства». Селяни будь-якою ціною змушені
були викупити облігації, продаючи нужденне
майно. Сільські ради розбивали села на
квадрати, в які направляли бригади збирачів.
При такому тискові грошова позика за кілька
днів підписувалася. По селах лунали зойки,
плачі та прокляття, а газети мерехтіли
заголовками «Приймай, Батьківщино, наші трудові
карбованці!». Зокрема, в одному з газетних
номерів йшлося про те, що в селі Озеряни,
зібравшись на мітинг, присвячений випуску
Державної позики, понад 300 дворів за кілька годин
підписалися на 71 тисячу карбованців.»80
Проте безкінечні присуди та грабежі не могли
забезпечити державі дармового хліба. Тому в
Галичині, як і на Великій Україні, вирішили
повторити експеримент — загнати народ у ярмо
колгоспної системи, змусити його задарма
працювати, розчавивши свободолюбивий дух
людський.
У березні 1946 року в пресі з'явилося
звернення Президії Верховної Ради УРСР і Ради
Народних Комісарів, в якому оголосили про початок
організації колгоспів. У відповідь на документ
форсованим методом з'явилися перші
господарства. 11 березня у Мельнице-Подільському
районі у Вільхівцях створили колгосп імені
Сталіна. Це була друга артіль після колгоспу
ім.Тимошенка. Третє колективне господарство,
що носило назву ім.Т.Шевченка, заклали у
Боришківцях.
У Борщівському районі заснували колгоспи у
Вовківцях, Сапогові — ім.Ворошилова,
Шершенівці — «Паризької Комуни», в
Королівці — ім.Тимошенка, у Борщеві —
ім.Хрущова.»81
На цей час у Скала-Подільському районі вже
існували чотири колгоспи — в Озерянах,
Турильчі, Бурдяківцях, Бережанці.»82
Обслуговували колгоспи машинно-тракторні станції. У
Мельнице-Подільському районі Михайлівська та
Іване-Пустенська МТС, у Скала-Подільському
— Мушкатівська та інші.
Жителі з усіх сил намагалися протидіяти
запровадженню колгоспної системи, тому
колективізація у Галичині розтягнулася на
довгих сім років. Щоб загнати одноосібника до
колгоспу, районні ради з року в рік видавали
постанови та рішення, спрямовані на обмеження прав
господарів та пригнічення його наснаги до праці.
Так, 27 липня 1945 року Мельнице-
Подільський райвиконком прийняв постанову
«Про заборону подвірного забою худоби та
обов'язкову здачу шкіросировини державі». У 1946
році її повторили. Голова райвиконкому
Крутійов підписав постанову «Про заборону
одноосібникам і колгоспникам продавати і
обмінювати зерно, борошно, печений хліб до
виконання плану здачі зерна». Згідно з цим
документом селянські господарства, які
звинувачувались у «незаконній торгівлі» хлібом, на
перший раз штрафувалися на суму до 300 крб., при
повторенні притягалися до кримінальної
відповідальності. Продукти, при порушенні
даного порядку, підлягали конфіскації, їх
передавали у розпорядження районного
уповноваженого Міністерства заготівель.»83
16 серпня прийняли документ «Про заборону
одноосібним господарствам, колгоспам і
колгоспникам продажу і обміну махорочної і
тютюнової сировини до виконання плану здачі тютюну
державі з урожаю 1946 року». А далі «Про
заходи по охороні лісів», «Про організацію
заходів в сільських місцях на літній пожежно-
небезпечний період і на час збирання та
обмолоту врожаю 1946 року»...
Держава заганяла селянина у глухий кут.
Матеріально і морально виснаженого, його
прирікали на «добровільне» підписання заяви
про здачу до колгоспу землі, реманенту, будівель
та насіння. Підписуючи заяву до колгоспу,
господар мусив внести від 20 до 40 карбованців.
Опинившись у артілі, підпадав під дію указу
РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 13.04.1942 року, за
яким протягом року мав напрацювати як мінімум
120 трудоднів. Закон зобов'язував правління
колгоспів віддавати до суду тих осіб, які не
виконували мінімуму.
Перші колгоспи у Надзбручанському краї, як
кукіль після дощу, почали виплоджувати
бюрократію, дармоїдство, здирство, злодійство
та адміністрування. Жируючи з підневільної
праці, новонароджена колгоспна «еліта» безкар-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
207
но розбазарювала худобу, зерно, овочі, фрукти.
Система заражала села бацилами яничарства,
вислужництва та сексотства, руйнувала
національно-визвольний дух, греко-католицьку
церкву та селянську свідомість. На селі
докорінно змінювався соціально-політичний
уклад, надзвичайно ускладнюючи і до того
трагічний стан збройного підпілля ОУН.
Щоб захистити народ від більшовицького
визиску, повстанці-революціонери не шкодували
сил. Крім знищення колгоспів, МТС, вони
здійснювали антиколгоспні пропагандистські
акції та індивідуально працювали з ініціаторами
встановлення колгоспної диктатури. Затятих
працівників спочатку попереджали. Якщо вони
продовжували вислуговуватися перед владою,
виносили вирок. У архіві збройного підпілля
збереглися письмові зобов'язання деяких голів
колгоспів про припинення діяльності. Так,
голова колгоспу у Вовківцях Максим Теодорович
Варварюк, 1891 р.н., писав: «Я... зобов'язуюся
до дня 10 вересня 1946 року цілком виступити з
колгоспу та головування. 10.08.1946 р.»
У ряді сіл підпільники залишали на стінах
будинків та парканах написи великими буквами.
«Селяни! Не даймо хліба на контингент! Не
вступайте до колгоспів!».
Знищуючи сільради, повстанці намагалися у
першу чергу палити списки колгоспників та
адміністративну документацію. Атентатними
акціями проти «стрибків», партійців та різної
масті вислужників збройне підпілля стримувало
їх активність.
В антиколгоспному протиборстві підпілля в
першу чергу апелювало до молоді, якій
належало зробити вибір — жити вільними чи скніти
рабами. Ось текст із листівки, розповсюдженої на
Мельниччині:
«Молоде! Не коріться катам. Знайте, що Ваш
труд, Ваша колгоспна панщина — це основна
підвалина більшовицької влади і панування.
Рішучо і твердо домагайтесь виплати хліба за
ваші гіркі трудодні. Не давайте наїзникам
проклятим до краю запрягати себе у ярмо.
Українська Молоде! Не забувай за тяжку
боротьбу, яку проводить зараз твій народ! Не
піддавайсь підлим сітям і підступам ворогів. Не
забувай за мільйонні зойки і страждання, які
зготовив Вам кат, за Сибір, тюрми, кров і могили.
Шануй свято пам'ять українських полеглих
борців — повстанців-революціонерів. Борись за
вільну Соборну Україну. З'єднавшись вірністю і
розумним зусиллям, промощуй дальше волі
шлях».
1946 рік був по вінця наповнений смертю,
кров'ю, згарищами і руїнами. Національно-
визвольний рух зазнав трагічних втрат серед
талановитих провідників та самовідданих
борців-революціонерів. Ворожа агентура,
нищила підпільні ряди. Наставала війна нервів.
Та опір не припинявся, набуваючи історичного
значення для прийдешніх часів.
"Бандерівців чекає смерть" — заявив у
районній газеті перший секретар Мельнице-
Подільського РК КП(б)У Г.С.Снісаренко, коли
сплюндровані надзбручанські села готувалися
зустріти новий 1947 рік. Тисячі закатованих,
розстріляних, засуджених, депортованих та
загиблих на європейських фронтах краян не
дочекалися Святого Вечора та Різдва
Христового. Тому й народилася в народних серцях
тужлива повстанська коляда, що, мов блискавка,
сяйнула по всіх-усюдах, де нуртував
свободолюбивий український дух:
Сумний Святий вечір
в сорок сьомім році
По всій нашій Україні —
Плач на кожнім кроці.
Села попалили,
дітей повбивали,
Як татарські орди лихі
На Україну нападали.
А зі Сходу зірка
Почала сіяти,
Почав народ український,
До Вечері сідати.
Сіли вечеряти,
діти ся питають:
Мамо-мамо, де наш батько,
Чом не вечеряє?
А батько в неволі
Далекій сибірській,
Мав двох хлопців, як соколів,
Нема ні одного...
"ЗА КРОВ, ЗА СЛЬОЗИ,
ЗА РУЇНУ..."
Із реєстру типових акцій збройного підпілля
1946 р.
а) Спалено сільські ради, як координаційні
центри запровадження радянської тоталітарної
системи. Знищено колгоспну та іншу
документацію на селян:
с.Пилатківці — 3.06.1946 р.
с.Залуччя — 23.06.1946 р.
с.Турильче — 23.06.1946 р.
с.Вовківці — 24.06.1946 р.
с.Лосяч —20.07.1946 р.
с.Констанція — 20.07.1946 р.
208
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
с.Цигани — 20.07.1946 р.
с.Козаччина — 20.07.1946 р.
с.Вовківці — 22.09.1946 р.
б) Застрелені "стрибки", котрі знущались над
населенням:
Шафранюк, 23.06.1946 р., с.Шишківці
Ружицький, 2.07,1946 р., с.Королівка
Бойчук, 7.10.1946 р., с.Новосілка
Музика, 18.07.1946 р., с.Турильче.
в) Розгромлено гарнізони "стрибків":
сСапогів, 9.05.1946 р. Захоплено ручний
кулемет, 13 гвинтівок, 1 автомат, 1000 набоїв, 30
гранат. Спалено казарму.
с.Вовківці, 26.06.1946 р. Шестеро повстанців
обстріляли оперуповноважених РВ МВС
лейтенантів Гергало і Аксютіна з десятьма
"стрибками". Всі розбіглися. Спалено три
колгоспні трактори та дві бочки з пальним.
с.Турильче, 18.07.1946. "Стрибки" здали
зброю у Скала-Подільський РВ МВС і
відмовилися служити радянській владі.
с.Залуччя, 18.07.1946. "Стрибки" здали
зброю у Скала-Подільський РВ МВС і
відмовилися служити радянській владі.
с. Бережаннка, 18.07.1946. "Стрибки" здали
зброю у Скала-Подільський РВ МВС і
відмовилися служити радянській владі.
г) Здійснено атентати на оперуповноважених
РВ МВС, радянських і партійних працівників:
о/у Підкуляка 12.05.1946 р. у с.Залісся.
Забрали пістолет і автомат.
о/у Отрощенка 9.05.1946 р. у с.Сапогів.
Забрали автомат і дві гранати.
о/у Глинчука 7.10.1946 р. біля с.Ніври.
Забрали автомат.
Убито Сисоєва, заступника директора МТС
по політчастині, пропагандиста с.Дзвинячка,
25.07.1946 р.
Розстріляно Мілосєрдова, завідуючого
відділом Борщівського РК КП(б)У с. Верхнє
Кривче, 7.09.1946 р.
Поранено Заглодіна, секретаря Мельнице-
Подільського РК ЛКСМУ і двох "стрибків" у
с.Бабинці, 21.09.1946 р.
Поранено Ломагу, завідуючого відділом
культури Мельнице-Подільського району та
Шпака, інструктора відділу під , час
впровадження радянсько-більшовицьких обрядів
у с.Окопи, 17.12.1946 р.
Застрілено Недокуса, фінагента, котрий
розповсюджував облігації у селі Залісся, 24.05.1946
р. Облігації роздали безкоштовно селянам на
суму 41 тис. крб.
Убито Пилипчука, агента "Райупомінзага"
під час насильницької реквізиції
сільськогосподарської продукції у Панівцях,
6.11.1946 р.
Поранено Леміша, завідуючого
господарством "Плодоовоч", який постійно брав
участь у засідках на повстанців у селі Іване-
Пусте, 4.12.1946 р. ,
Захоплено директора Держбанку Дяченка під
час збору контингенту з селян у с.Худиківці
3.01.1946 р.
Убито 4.08.1946 р. у с.Цигани завідуючого
відділом пропаганди Скала-Подільського РК
КП(б)У Грабенка Г.Т., міліціонера, поранено
начальника відділу боротьби з бандитизмом РВ
МДБ Бєлотєлова і секретаря РК ЛКСМУ
Гончарика. *
Застрелено 3.09.1946 р. у с.Шупарці під час
перестрілки сержанта РВ МВС Сульфідінова,
поранено сержанта Руденка.
д) Зупинено діяльність активних голів і
секретарів сільських рад та депутатів.
у с.Олексинці 4.01.1946 р.
у с.Глубічок 8.04.1946 р.
у с.Юр'ямпіль 22.05.1946 р.
у с.Верхнє Кривче 6.07.1946 р.
у с.Турильче 18.07.1946 р.
у с.Новосілка 7.10.1946 р.
;і.
2.
3.
Борщівський
Мельниця-Подільський
Скала-Подільський
І 4
І 2
"~1 2
Ц 8
1
2
5
8
2
2
4
8
5
4
4
їз
жо <
5
4
5
І4
7
5.
6
18
і
5
3
6
14
7
2
3
12
3
5
7
15
2
3
5
10
4
3
6
13
2
2
5
9
47
37
58
142
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
209
л '*
■^^?"^^^4і^ С^¥^^"1 КАРАЛЬНИХ^ ЗА1
Мапа дислокації |§§:
ЗАГОНІВ
ІЙ^І^
^\т^'і~-І
мШ*
ЩльлЩ,
Жимі
ьА
6
Л.,"іЗУ??У::"^Вг;
:-^*_^~
/•
Ч ;7^Ир
■тгЬ/'^-т*1?.;' '■„:- - ■-'•-гн^ """^іСиЕ
■■'♦ї$5Ж5г
Ущ
сжгі-к-
«55£!Ч^
•■••■•Яж?
^^^ Умовні позначення:
\^3^) -Гариі^оии віисіч НК&С,М6С>1Д8
210
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Гаврило Лядобрук ("Старий"). Н. вс.Гермаківка.
Станичний господарчий. Загинув 15 квітня 1946 р.
Петро Олексин (Тарас"). Н. в с.Гермаківка.
Підрайонний референт Служби Безпеки.
Застрелився ЗО квітня 1946 р.
291 СХ»
Степан Солтис ("Сурма"). Н. в
с.Бабинці. Стрілець УПА.
Загинув 9 січня 1946 р.
Наталія Бойчук. Н. в с.Іване-
Пусте. Зв'язкова збройного
підпілля ОУН. Загинула 10 квітня
1946 р.
Павло Димитращук ("Карпо").
Н. в с.Залісся. Стрілець УПА.
Застрелився ЗО квітня 1946 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
211
Степан Назарків ("Случ"). Н. в с.Окопи.
Підрайонний провідник ОУН. Підірвався
гранатою 1 травня 1946 р.
Євгенія Назарків ("Слава"). Н. в с.Окопи.
Підрайонна зв'язкова ОУН. Закатована
емдебістами 16 червня 1946 р.
Михайло Бучка. Н. в с.Трубчин. Стрілець УПА.
Загинув 27 квітня 1946 р.
Михайло Чубак ("Гай"). Н. в с.Мушкатівка.
Станичний ОУН. Загинув 9 серпня 1946 р.
212
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
-+т
'Щк-Щ
Брати Янушевські (зліва
направо): Михайло
("Явір"). Стрілець УПА.
Загинув у вересні 1944 р.
Іван ("Грім"). Підрайонний
кущовий референт
Служби Безпеки.
Застрелився 27 травня
1946 р. Н. в с.Кудринці.
«* *> **Щ&Т
ИосафатЖарий ("Зір"). Н. в с.Ланівці. Учасник
рейду відділу УПА "Південь" на Східну Україну.
Підрайонний референт Служби Безпеки.
Застрелився в оточенні 26 травня 1946 р.
::
Повстанське подружжя Іван та Гафія Тимківи. В
оточенні пострілялися 27 травня 1946 р. Н. в
с.Кудринці.
р ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
213
Більшовицький концтабір у
м.Спаськ Карагандинської
області Казахської РСР
(загальний вигляд).
Політв'язні біля могили
розстріляних друзів під
час повстання в
концтаборі м.Норильську
1953 р. Дарія Замосьна.
Н. в с.Слобідка
Мушкатівська (в центрі).
Політв'язні концтабору Спаська: Михайло Степаняк ("Сергій"). Н.в сДзвиняч Богородчанського району
Івано-Франківської області. Міністр внутрішніх справ Української Держави, проголошеної ЗО червня
1941 р. у Львові. Крайовий провідникОУН у 1941-1943 рр. (в центрі); Степан Дмитрук (ліворуч). Н. в
с.Іванків. Член збройного підпілля ОУН.
214
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
. Степан Вепрук. Н. в с.Іване-Пусте. Греко-
католицький місіонер в Аргентині. Віце-ректор
Станіславської духовної семінарії. В'язень
більшовицьких концтаборів.
Авксентій Бойчук. Н. в с.Іване-Пусте. Доктор
богослов'я. Професор і ректор Станіславської
духовної семінарії. В'язень більшовицьких
концтаборів.
Антон Казновський. Греко-католицький священик
с.Глибочок. Заарештований МДБ. Загинув у
1959р. в тюрмі Жданова.
Василь Лозовий. Греко-католицький священик
с.Ворвулинці. Заарештований 1948 р. Загинув у
концтаборі.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
215
Володимир Чубатий. Греко-католицький священик с.Шупарка (в центрі). Заарештований МДБ 1946 р.
Загинув у концтаборі.
*а к*т,ш
СПРАВО
0 РЕГИСТРЛЦИИ ИСПОІІНИТЕЯЬИОГО ОРГАН*
РЕВИЗИШНОЙ КОМИССИИ РЕЛИГИОЗНОі >
ОБЩЕСТВА
гошпая спріійка вьідаї а в том. что 5гйоліїомо*шшш Советя п :> є і
фавослагшой церкви при СНК Союзи СС!> по Терноподьсл
Ш ін кошти оегистрашш от „_ *_
реяштзяото о>бщества _
сего числа зарегнс:
.
ИСШ
В С<К
!Ш
' І !
П'ЄЛЬНЬІЙ
НІ! ГрПМС,
.....
орган
пан
К-!*. .. .
І
находившися
і-г± _
С п .ч*.»? їГШШП:и-»сі:?4>\м ііродусмотренимми в д№ГШ?їі
іміен^х.АЙіргГвигол.ьі^»п Союзі ССРв агіїоаЗДШ решПй
<<^о^^г^гтТгГ^->^ї.лс/НЧі г чраіешіЮ в делгх ШШішТйДУ
о6ПК/ч/;і. \ *і '
м) рлноішошньгі Совета по дшм
йую^рзвоешной церкви при Ш СССР
мі Тернолольской ебластй
конах н я кїі
•ана релагво >
її.
(Яр*>т^>
Довідка, яка видавалася феко-католицьким церквам після Львівського "лжесобору" про переведення
їх під юрисдикцію Московського патріархату 1946 р.
216
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Ярослав Білінський ("Бистрий"). Н. в с.Товстеньке
Чортківського району. Курінний УПА. Мобілізаційний
референт Кам'янець-Подільського окружного
Проводу ОУН. Розстріляний МДБ 12 лютого 1946 р.
Ж т ті
Греко-католицький престол у підвальному
приміщенні м.Норильськ, облаштований
політв'язнями.
Степан Решітник ("Мирик"). Н. в с.Гермаківка.
Підрайонний референт Служби Безпеки. Загинув
21 січня 1946 р.
11 ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
217
Вигляд бункера в урочищі "Стасова долина" біля с.Жилинці. Худ. М.Різниченко.
Михайло Присяжний
("Характерник"). Н. в
с.Жилинці. Стрілець УПА.
Полонений 24 лютого 1946 р.у
криївці, виданій "Грозою".
Важкопоранений. 24 роки
відбув у концтаборах і на
засланні.
> ^тц
Степан Гладкий ("Ікс"). Н. в
сЛанівці (Козаччина).
Стрілець УПА. Загинув 24
лютого 1946 р. у криївці,
виданій "Грозою".
Григорій Василів. Н. у
с.Жилинці. Колишній січовий
стрілець, учасник боїв за
Львів 1918 р. Поранений
провокатором "Грозою" 24
лютого 1946 р. В'язень
більшовицьких концтаборів.
218
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Іван Братків
("Омелян") (у центрі).
Н. в сДжурин
Чортківського району
Організаційний
референт
Чортківського
надрайонного
Проводу ОУН.
Застрелився в
оточенні 25 травня 1
1946 р.
1'; ■*%■ т: 4
•щ
"
Іван Стецко ("Меткий"). Н. в
с.Стрілківці. Референт-військовик
Чортківського надрайонного
Проводу ОУН. Застрелився в
оточенні 25 травня 1946 р.
Ярослав Тостановський ("Лебідь").
Н. в с.Кудринці. Підрайонний
кущовий референт Служби
Безпеки. Загинув 11 липня 1946 р.
Іван Греськів ("Бистрий"). Н. в с.Іване-Пусте.
Тереновий організатор збройного підпілля ОУН у
Мельнице-Подільському районі. Загинув 7
серпня 1946 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
219
Михайло Чучак (Трім"). Н. в с.Шершенівка
Стрілець УПА. Загинув у вересні 1946 р.
Петро Корольчук. Н. в с.Шершенівка. Стрілець
надрайонноїбоївки СБ. Застрелився 18 лютого
1946 р.
Микола Семчук. Н. в с.Шершенівка. Стрілець
УПА. Закатований у Чортківській тюрмі 1946 р
Олекса Волощук. Н. в с.Шершенівка. Стрілець
УПА. Загинув у квітні 1946 р.
220
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ь*
Хустина вишита в'язнем більшовицьких концтаборів Оленою Житинською-Стефанів на пересилці
у місті Дніпропетровськ, 1946 р. Н. в с.Сапогів.
«Бійці і командири УПА!
Будьте свідомі того, що п'ятирічна героїчна боротьба УПА і
визвольно-революційного підпілля — це найбільш героїчна доба в
історії України... Боєць УПА, український революціонер
заступить місце мужнього спартанця в історії людства. Тож свідомі
будьте тієї великої доби, в якій Вам довелося жити, і не
посороміть повстанської слави, як не посоромили її ті, що вже
від нас відійшли».
Із наказу Головного Командира УПА від 4 жовтня 1947 року.
Розділ сьомий
трагічний
47-й
222
Ш ЗА ТЕВЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЗАСИЛЛЯ
НОМЕНКЛАТУРИ
Зміцнення радянської тоталітарної системи
відбувалося за рахунок специфічного клану
професіоналів — так званої номенклатури, яка
чітко втілювала кремлівські директиви у життя.
Номенклатурний актив був основою основ
радянської кадрової системи. Не випадково у
повоєнний період ЦК ВКП(б), КП(б)У направили
до Галичини тисячі вишколених номенкла-
турників-адміністративників. Виховані
радянською дійсністю, вони стали надійними
провідниками лінії партії.
Навесні 1944 року номенклатурну верхівку
складали:
у Мельнице-Подільському районі:
Блощенко І.Н. — секретар РК КП(б)У,
Зінець П.П. — голова райвиконкому,
Наконечний — заступник голови
райвиконкому,
Іванійчук — завідуючий відділом,
Дон Г.М. — завідуюча райвно;
Кілячков П.І. — начальник РВ НКВС; •*
у Скала-Подільському:
Бубенцов — секретар РК КП(б)У,
Науменко В.Є. — голова райвиконкому,
Трощенко 1.1. — заступник по кадрах,
Татаренко В.І. — народний суддя,
Яровий В.С. — заступник голови
райвиконкому,
Кравецький Д.У. — заступник голови
райвиконкому,
Квасняк Н.М. — завідуючий райсоцзабезом,
ДарумовМ.Д. — начальник РВ НКВС.
Голубєв — начальник РВ НКВС. «2
Про засилля номенклатурних кадрів у краї
свідчить реєстр працівників більшовицької
адміністрації Мельнице-Подільського та
Борщівського районів за 1947 рік, складений
збройним підпіллям. Відряджали до Галичини
українців з центральних та східних областей
України, які, впроваджуючи сталінську політику,
сіяли розбрат між західним і східним
українством. Східняків, як відомо, немало загинуло у
протиборстві з ОУН-УПА.
Структури партійних, радянських і
господарських органів зміцнювалися також за рахунок
росіян. У Мельнице-Подільській районній
прокуратурі засідали тільки росіяни, сімдесят
відсотків борщівського партійного апарату
становили вихідці із Росії. Вони входили до
управлінського апарату основних підприємств
Борщева, керували організаціями, які
заготовляли та переробляли сільськогосподарську
продукцію.
Українці займали керівні посади нижчого
рангу, хоча згодом намітилася тенденція
поповнення номенклатури з місцевих жителів. Так,
згідно з постановою ОК КП(б)У «Про висунення
кадрів з місцевого населення», у Мельнице-
Подільський райвиконком на посаду секретаря
прийняли М.Чубей із Іване-Пустого, завідуючим
відділом по будівництву С.Олексюка з Устя-
Єпископського, заввідділом соціального
забезпечення В.Ткачука з Ніври, зав.шляховим відділом
І.Казюка із Мельниці. Партійні і каральні
органи залишалися недоступними для галичан.
За винятком рядового складу міліції та
«стрибків».
У другій половині 1944 року у Скала-
Подільському районі з 44 осіб номенклатурного
списку лише 8 були місцеві, які займали невисокі
посади (6 українців, 1 поляк, 1 єврей»3, Щ/
Борщівському — з 24 місцевих налічувалось
тільки 2, до номенклатурного списку Мельнице-
Подільського району ввійшов 131 керівник, 46 з
них місцеві.»4
Радянська влада на Галичині особливо дбала
про чистоту кадрів у каральних апаратах НКВС-
МВС, МДБ. Працівниками Борщівського РВ
МДБ були тільки росіяни і члени ВКП(б). Відділ
«боротьби з бандитизмом» теж був російським,
лише оперативник Ткачук був українцем. В
апараті РВ МВС налічувалося 10 росіян, 2
поляки на низових постах працювали українці.
Особливо ретельно добиралися кадри на
посади начальників районних відділень МВС-МДБ.
Це мали бути «віддані члени партії Леніна-
Сталіна». У районах краю начальниками НКВС-
МВС, МДБ у 1944-1954 рр. працювали такі
більшовицькі кати: у Скала-Подільському —
Голубєв, Н.В.Власов, Іванов, А.В.Бобков
Т.Н.Єрьоменко; у Борщівському — Шабалін, Зо-
лотько, А.К.Заваригін; у Мельнице-
Подільському — П.І.Кілячков, Ткаченко, В.С.У-
варов, А.Я.Курило.
На посадах начальники як правило довго не
затримувалися. За допущені «помилки і
безпринципність» їх переводили в інші місця,
зрідка звільняли. Довго протрималися у краї
лише начальники РВ МДБ А.Я.Курило у
Мельнице-Подільському районі та
П.К.Заваригін — у Борщівському, хоча і їх
кар'єри закінчилися ганебно. Після шести років
сваволі Заваригін при загадкових обставинах
застрелився. Курила з партійною доганою
звільнили з посади і перевели на іншу роботу.
Ось їх партійно-службові характеристики:
«Артем Якович Курило народився 1914 року
в селі Лебедин Титовського району
Кемеровської області. Українець. Член ВКП(б) з 1940
року. Освіта — незакінчена середня.
Трудову діяльність розпочав 1930 року. У
1932 році закінчив Кемеровську
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
223
гірничопромислову школу. Працював
секретарем комітету комсомолу у 1936-1937 рр., служив
у Червоній армії.
Після демобілізації працював головою
сільської ради. У березні 1938 року прийнятий в
органи НКВС. 1939 року направлений на
оперативну роботу. У 1941-44 рр. — оперативний
уповноважений Топкинського РВ НКВС
Кемеровської області.
У квітні 1944 року направлений у Вищу
школу МДБ м.Москва. У липні 1944 року прибув на
оперативну роботу в Бережанський РВ НКВС. У
січні 1946 року почав працювати начальником
РВ МДБ Мельнице-Подільського району, де
мобілізував особовий склад МДБ, МВС на
боротьбу з ОУН. Особисто провів операцію по
арешту членів ОУН у селах Вовківці та
Боришківці. У червні 1949 року здійснив
операцію у селі Зелена, під час якої загинув
підрайонний провідник «Ярема».
У вересні 1950 року під його керівництвом
знищили боївку «Летуна» у Кудринецькому лісі
у кількості 6 чоловік.
За активну участь у боротьбі з оунівцями
1948 року нагороджений орденом Вітчизняної
війни».
«Павло Кирилович Заваригін народився 1916
року в селі Покровка Уфимського району
Башкирської АРСР. Член ВКП(б) з 1940 року. Освіта
— незакінчена середня.
З 1929 року працював у колгоспі. У 1937-39
рр. служив у Червоній армії. У 1941-42 рр.
перебував на Західному фронті помічником
начальника розвідки 2 батальйону 83 прикордонного
загону військ НКВС.
У 1942 році — слухач курсів Вищої школи
НКВС. Після її закінчення направлений оперу-
повноваженим у Червоноармійський районний
НКДБ Саратовської області.
У серпні 1943 року відряджений у Борзенсь-
кий РВ НКВС Чернігівської області УРСР, у
липні 1944 затверджений начальником Хоменсь-
кого РВ НКВС цієї ж області. У кінці 1944 р.
рекомендований начальником Козівського РВ
НКВС Тернопільської області.
З січня 1947 року — начальник Борщівського
РВ МДБ. Двічі поранений повстанцями.
Батько загинув на фронті. Мати розбита
паралічем».
Переважну більшість партійних та
емдебівських номенклатурних кадрів становила
морально деградована більшовицька еліта.
Пияцтво, мародерство, знущання над людьми,
розпуста стали нормою їх повсякденного життя.
У Мельнице-Подільському районі чинили
розбій, пиячили і били людей заступник голови
райвиконкому Воронов і начальник РВ МДБ
Уваров, за що їх звільнили з посад. #5 Оперупов-
новажений М.В.Рибаков, перебуваючи у стані
сп'яніння, у громадянки Григоращук з Мельнице-
Подільської пограбував 50 кілограмів сала.
Справа набрала розголосу, бо жінка
поскаржилася у вищі інстанції. Рибакову
винесли партійну догану і 20 діб арешту без
виконання службових обов'язків. *6
Голова Мельнице-Подільської райспожив-
спілки І.І.Рябенко допустив розтрату на суму
89.989 крб. та присвоїв 15.750 крб. Його
звільнили з посади і направили уповноваженим
для зміцнення колгоспу у селі Гермаківка, де
заявив про себе як садист, затятий пияк та
розпусник. Мав коханок у Гермаківці та Іване-
Пустому, кількох дітей від них. Завжди ходив по
селу з грубим дрючком і стріляв з нагана над
головами людей.#7
Під час депортацій населення до Сибіру у
березні 1945 року начальник РВ НКВС, секретар
райкому партії Сорока та його заступник
Гончаренко реквізували по одній корові, щоб мати
«власне молоко». 10 квітня 1947 р. у с.Іване-
Пусте від Марії Кушнірик забрав корову
начальник райвиконкому Антонов, у травні від
Марії Пилипець у с.Зелена таке ж злодійство
вчинив начальник РВ МВС Кілячков. У липні-
серпні пригнали корів на власні подвір'я голова
райвиконкому Крутійов, начальник РВ МДБ
Курило, заступник уповмінзагу Можаровський,
директор Михайлівської МТС Рябоконь та інші.
•8
Посаду начальника РВ МДБ Скала-
Подільського району займав Голубєв. Цей
пропащий пияк завжди закінчував гульбища бійкою
та стріляниною. Оперуповноважений Єгоров
пограбував у Пилатківцях голову сільської ради
Петлика. 2 січня 1946 року під час акції убив у
селі дитину громадянки Процькової. •' Емдебіст
Соболєв п'яним рвався до дівчат у гуртожиток
райкомунгоспу, стріляв там. в1°
Як морально деградованих характеризують
радянські архіви працівників Борщівського
МДБ-МВС. Оперуповноважений В.І.Аксенов —
«...многожонец. Вступил у сожительство с гр.
Дегтяревой, которая имеет от него ребенка. Пер-
вая жена, которая проживает в Свердловске,
приезжала к нему, он избил ее». •" О/у Старо-
вєров І.В. «вступил в сожительство с гр. Забро-
диной А.М., хотя имеет в Москве жену Мироно-
ву Г.П. и двух детей». »12 О/у Ткачук І.Г. «...сис-
тематически пьянствует... многоженец»...*13
Не раз керівні енкаведисти п'яними
виїжджали на операції і вбивали один одного. Оператив-
ники Мельнице-Подільського МДБ Чубей і
Зайцев убили свого товариша Зародова. *и
Випадок, який стався 26 травня 1947 року в
Борщівському районі, був характерним для тих
часів. Борщівській агентурі МДБ стало відомо,
що районний провідник Василь Андрійчук
(«Максим») має відвідати брата у Шишківцях. У
оперативній засідці взяли участь начальник
відділу боротьби з бандитизмом лейтенант О.М.-
224
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Приходько, оперуповноважений РВ МДБ
капітан Я.Є.Саливон та шість солдатів під
командуванням старшого лейтенанта 7 роти
Борщівського гарнізону Пиканіна. Біля моста на
річці Нічлаві залишили у секреті кулеметника, а
самі пішли берегом. Попереду йшов Приходько,
за ним метрів за 20 гущавиною Саливон, якого з
опівночі мучила спрага після випитого. Ламаючи
кущі, він повернув до води. Кулеметник
подумав, що річкою переходить «Максим» і
вдарив шквальним вогнем по Саливону.
Приходько з солдатами кинулися на допомогу і теж
потрапили під кулі. Таким чином кулеметник
Шумов убив капітана Саливона, лейтенанта
Приходька, молодшого сержанта Федінова,
важко поранив молодшого сержанта Ковена, ще
одного сержанта і рядового. Неушкодженими
залишилися тільки троє.
У Борщеві піднялася паніка. Приїхали чини з
центральних органів МДБ. З декого зняли
погони, жертв вночі поховали на кладовищі. *15
Короткі записи-характеристики на перших
районних керівників Мельницького району склала
Служба Безпеки у травні 1947 року:
Зінець Павло Порфирович — голова
райвиконкому, українець, 1906 р.н., чл. ВКП(б).
Вороже ставиться до місцевого населення. Завжди
говорить: «Якщо кого уб'ють, то хай уб'ють,
будуть інші».
Крутійов Володимир Олексійович — перший
заступник голови райвиконкому, українець, 1911
р.н., чл. ВКП(б). Бере участь у допитах і
розстрілах. Особисто розстріляв 14 повстанців.
Садист. Прикріплений до села Дзвинячка.
Колишній секретар райвиконкому на
східно-українських землях.
Журик Олексій Якович — другий заступник
голови райвиконкому. Українець, 1905 р.н., чл.
ВКП(б). Має великий стаж роботи. У поведінці
поганий. Розумний працівник.
Немченко Михайло Захарович — завідуючий
відділом райвиконкому по оргнабору на Донбас.
Українець, 1928 р.н., чл. ВКП(б). Працював
головою райвиконкому на Київщині. Ставлення до
людей добре.
Ноздрачова Марія Федорівна — секретар
райвиконкому. Українка, 1920 р.н., кандидат
ВКП(б), освіта середня. У поведінці брутальна.
Ненавидить галичан.
Чубей Дмитро Михайлович — працівник
райвиконкому. Українець, 1909 р.н., безпартійний,
уродженець с.Залісся, освіта — 4 класи. Сильно
ненавидить галичан. Колишній каменяр.
Жорстокий. Убив стрільця.
Шахевич — завсоцзабезом, 1921 р.н.
Фронтовик. Типовий представник радянської молоді.
Сорока Олексій Васильович — перший
секретар райкому РК КП(б)У. Українець, 1905 р.н.,
чл. ВКП(б). Учитель. Лютий ворог націоналізму.
Досконало знає історію Визвольних Змагань,
УВО, ОУН. Підтримує тісні зв'язки з НКВС. Був
поранений повстанцями.
Бедрастий Василь — другий секретар
райкому. Українець, 1909 р.н., чл. ВКП(б). Освіта — 7
класів. Хабарник. Вороже ставиться до
бандерівців.
Гончаренко — третій секретар райкому
ВКП(б). Українець, 1907 р.н., чл. ВКП(б).
Освіта середня. Завідує кадрами. Партизан. Бере
участь в облавах і допитах. Ненавидить
повстанців.
Галисенко Петро — інструктор райкому
ВКП(б). Українець, 1919 р.н., чл. ВКП(б). Мати
— єврейка. Бере активну участь у засідках.
Агеєнко — інструктор райкому РК КП(б)У.
Українець, 1900 р.н. Хабарник.
Дон Галина Миколаївна — завідуюча
відділом пропаганди райкому ВКП(б). Українка,
1908 р.н. Учителька. Освіта вища. Виступає з
лекціями.
Зубенко Степанида Семенівна — інструктор
райкому ВКП(б). Єврейка, чл. ВКП(б).
Малограмотна. Постійно контактує з МДБ.
Партприкріплена до села Вовківці. Донощиця. її
ненавидять східняки. Бере участь у допитах. Б'є
по-варварськи.
Жидков — прокурор. Українець, 1905 р.н.,
чл. ВКП(б). До людей ставиться добре.
Керується законами. Втручається навіть у справи НКВС.
Деколи допомагає заарештованим.
Великого значення місцева влада надавала
ростові партійних осередків. Членам
більшовицької партії у повоєнній Галичині
належали престижні місця роботи, соціальні гарантії.
Згодом, дбаючи про поповнення партійних рядів,
до комуністів записували керівників колгоспів,
бригадирів, ланкових, рахівників, навіть
сторожів. Мимоволі всі вони більшою чи
меншою мірою ставали авангардом сталінізму на
селі.
Динаміка росту членства ВКП(б)
Роки Мельницє-Подільський район
1944 22 чл. ВКП(б). в т.ч. 5 канд.
"1946 " 41 чїї; В^П^р"
1947 56 чгїївЩб)-; в т7ч"14 канд/1»
Ї950 дані відсутні
1951 81 чл. ВКП(б), в т.ч. 29 канд/20
^19532*1.11^ 1І1І1І1ІІ.І11.
Роки Скала-Подільський район
1944 35 чл. ВКП(б) •"
1946 36 чїї: ВКГЇ'Щ' в т7ч717 канд/»
1947 54 чл. ВКП(б), в т.ч. 15 канд/24
1948 дані відсутні
1950 105 чл. ВКП(б), в т.ч. 25 канд.*2*
1951 119 чїї: Вꥳ٠в т^33 канд/2*
1953 152 чл. ВкГЇ(б), в т.ч. 43 канд/27
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
225
Національно-партійний склад керівників підприємств і установ м.Борщів
N2 Назва підприємства,
п/п установи
• 1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
І -9.
І 10.
; 11.
12.
І 13.
' 15.
16.
17.
18.
, 19.
; 20.
. 21.
! 22.
і 23.
24.
25.
26.
27.
28.
Райторгвідділ
Райфінвідділ
Райземвідділ
Заготзерно
Заготскот
Ґлавскоткорм
Держбанк
І Ощадкаса
Будинок культури
Редакція «Вільна праця»
Фермзавод
Райуповмінзаг
Райспоживспілка
Спиртзавод ,
Середня школа
Мушкатівська МТС ~1
Райздороввідділ
Електростанція
Артіль інвалідів
Райлікарня
Поліклініка
Пошта
Райпромкомбінат
Міське споживче товариство
Птахобаза
Міжрайяйцебаза
Маслозавод
Лісництво «Вовківці»
Іванов В.А.
Калашніков
Лагедза Д.І.
Шурин М.П.
Стахов М.Д.
Сіран П.С.
Курочкін
Сурков А.
Ляшов Я.Я.
Циганець
Кірюк В.А.
Куропатніков
Лантух І.
Савицький
Королюк О.К.
Гудзь Д.І.
Далека І.
Літавер
Лисий І.
Титар В.Я.
Грабар С.С.
Трозвін А.
Промісмеймалов
Гаврилюк М.
Росламакін
Сидоренко
Ліман
Ґорбулінський
Націо- Партій-
нальність ність
рос.
рос.
рос.
рос.
рос.
рос.
рос.
рос.
рос.
укр.
євр.
рос.
укр.
рос.
укр.
укр.
укр.
євр.
укр.
Іукр.
укр.
рос.
рос.
іукр.
рос.
укр.
євр. _
рос.
|ВКП(б)
ВКП(б)
вкгї(б)"1
ВКП(б)
б/п
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВІСП(бГ
ВКП(б) ,
ВКГІ(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
б/п
б/п
ВКГЇ(б)
б/п 1
б/п
ВКП(б)
ВКП(б)
б/п ,
ВКГЇ(б) |
ВКГІ(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
Примітка
І
-
ш
-
-
-
і
і
директор (1940-41 рр.)
із СУЗ (32 учителі) \
із СУЗ
39 працівників із СУЗ
-
-
із СУЗ
із СУЗ
із СУЗ \
І
;
?
І
-
Ряди більшовицької партії у 1944-50 роках
зростали в основному за рахунок розширення
командно-адміністративного апарату. Комуністів у
райцентрах налічувалася мізерна кількість.
Наприклад, у Мельниці-Подільській: в РККП(б)У
— 15 чл. партії і 3 кандидати, у райвиконкомі
відповідно — 12/4, у РВ МВС — 5/3, МДБ — З/
2, у суді та прокуратурі — 2/1, МТС —3/1, в
дитячому садку — 1/1 .«^
У краї найбільш масовою була Борщівська
районна парторганізація РК КП(б)У. У 1948
році вона складалася з тринадцяти первинних
організацій: РК КП(б)У — 18 членів ВКП(б),
райвиконком — 22, РВ МДБ — 14, МВС — 11,
фінбанк — 6, райздороввідділ — 6, фермзавод —
6, спиртзавод — 5, райуповмінсільгосп — 6,
райспоживспілка — 4, заготзерно — 4, колгосп
ім.Хрущова — 4, Мушкатівська МТС — 4.
У 1944-47 роках радянська адміністративно-
командна система мала у районах потужні
бюрократичні апарати, які, як щупальці спрута,
охопили обездолені села. Увага радянського
керівництва фокусувалася на сільських Радах —
опорних центрах підневільної системи. Тут
складали і підписували списки на депортацію селян
до Сибіру, обдумували плани по запровадженню
колгоспів, затверджували контрольні цифри для
збору контингентів, податків, позик тощо.
Гортаючи сторінки Мельнице-Подільської
районної партійної газети «Радянське село»,
знаходимо схвальні оцінки діяльності сільських Рад
Панівців, Вільхівців, Гермаківки, Залісся,
Кудринців, Новосілки, Горошової (голови Гри-
горишин, Лаба, Куриш, Плішка, Мандрика,
Тимчук, Савчук) та багатьох інших. Сільські
Ради загалом були послушним знаряддям
радянської влади, праця голів достойно
винагороджувалася. Проте були й такі, яких силоміць
заставляли головувати. Так, у Сков'ятині
4.08.1947 року емдебісти змушені були обрати
нового голову сільської Ради, бо попереднього
Щербанюка за невиконання соціалістичних
зобов'язань віддали під суд. Зупинилися на
кандидатурі Дмитра Сірмана, але при перевірці
його автобіографії з'ясувалося, що його
двоюрідний брат перебував у підпіллі. Тоді на
голову запропонували кандидатуру Василя То-
менка, хоч він від цієї посади відмовлявся.
Номенклатурні апарати виробляли свій стиль
керівництва. Так, у райкомах партії двічі на
тиждень відбувалися засідання бюро, на яких
розглядалися питання зміцнення радянської влади
на селі та знищення «українсько-німецьких
буржуазних націоналістів», пропаганди
марксистсько-ленінських і сталінських ідей.
Партійні структури контролювали всі гілки
адміністративної системи.
15 — 7045
226
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
У райвиконкомі щовівторка проводилися
семінари-наради голів сільських Рад, де вони
отримували вказівки на робочий тиждень. Залежно
від пори року розглядалися стратегічні завдання:
у січні — про підсумки виконання минулорічного
плану, в лютому — про план нового року, у
березні — про посів ярових культур, у квітні-
травні — про стан оранки полів, підсумки здачі
поставок, у жовтні — про посів озимих тощо. На
семінарах обов'язково відводили дві години
політичним заняттям, на яких вивчали біографію
Сталіна, міжнародне становище, Укази Президії
Верховної Ради СРСР і УРСР.
За «самовіддану» працю радянська влада
періодично «підгодовувала» номенклатуру. По-
перше, всі керівники та відповідальні
працівники отримували високі посадові оклади:
начальники МДБ, МВС — по 2000 крб.,
секретар райкому партії -1300 крб; його заступники —
по 1100, завідуючі відділами — 950. Бібліотекар
райкому отримував 300, а прибиральниця — 110
крб. На той час це були дуже великі гроші. По-
друге, вони користувалися певними пільгами, у
спеціальних магазинах за списками отримували
продовольчі та промислові товари. За першим
списком обслуговувалися працівники РК
КП(б)У, райвиконкому, МДБ, МВС, за другим
— завідуючі виконкому, інструктори, за третім
— інші відповідальні працівники.
За другим списком, приміром, щомісяця
видавали на одну особу 1 кг цукру (1,20 крб.), муки
білої 0,80 кг (2 крб.), 1 кг цукерок (8 крб.), 1,20
кг круп (4 крб.), 8 банок консервів (40 крб.). Для
членів ВКП(б) виділяли різні товари за реєстром,
або за талонами. Офіцери отримували товари з
«Військторгу» м.Чорткова. Для середньої сім'ї із
чотирьох осіб припадало 4 кг крупи, 6 кг цукру,
20 кг муки, жири, консерви, фрукти, масло.
Інші працівники, хоч і мали державну роботу,
отримували: 0,50 кг хліба на день, або 0,30 кг
муки, дуже рідко кукурудзяної, часто ячмінної,
0,80 кг солі на місяць, 2 коробки сірників, іноді
ще кусень мила. Для цієї категорії ціна
продуктів була надто високою: хліб — 4 крб., 1
кг муки — 6 крб., 1 кг солі — 1 крб., 1 кус. мила
— 5 крб., 1 коробка сірників — 0,20 коп. Решту
продуктів доводилося купувати на базарі. Для
харчування однієї людини у середньому на
місяць потрібно було 50 крб. Отож, не дивно, що,
потрапляючи у села, службовці намагалися в
першу чергу наїстися та захопити з собою
продуктів.
«...ЗА ЗТИ СЛЕЗЬІ
ДОПИШИ ЕЙ ЕЩЕ 50 кг
«КОНТИНГЕНТА...»
У трагічному процесі запровадження
колективізації на галицьких землях радянська
влада послуговувалася
командно-адміністративними методами, випробуваними у тридцятих
роках на Радянській Україні. Намагаючись
позбавити народ приватної власності, партійці
сподівалися знищити і соціальну базу збройного
підпілля ОУН-УПА. Щоб приспішити вступ
селянства до колгоспів, на села накладали
непомірні плани по збору хліба, м'яса, молока,
дощенту грабуючи господарства. Влітку та
восени групи солдатів та «стрибків» заходили на
селянські городи й самовільно копали картоплю,
збирали городину, трясли садовину тощо,
залишаючи людей без шматка хліба. І весь час
запевняли, що блага чекають їх тільки у
колективному господарстві.
Про перебіг становлення адміністративно-
колгоспної системи у краї свідчить багатий
реєстр подій та фактів, зафіксованих
інформаторами збройного підпілля у 1947 році. У
ньому численні мітинги, збори, погроми, побори,
екзекуції, мародерство та багаторічні тюремні
ув'язнення, що їх чинили владні структури.
«... 4 березня до Мушкатівки приїхав
партприкріплений Трезвін з двома більшовиками
та провели збори щодо організації колгоспу та
своєчасної здачі контингентів.
... 5 березня у Вовківцях агроном Ю.Будзко і
Васильців ходили селом та збирали людей на
збори, присвячені сівбі, але ніхто не з'явився.
Наступного дня Будзко знову намагався
провести збори, але люди не прийшли. Тоді вони
почали сваритися з головою сільської Ради М.Корча-
ком, що це він намовляє селян. Відтак забрали
Корчака та кількох десятників до Борщева на
нараду з питань організації колгоспів.
... 8 березня о восьмій годині ранку до
с.Висічка приїхав Терещенко з представниками
області. З Пищатинців прибули Калинюк, Щур,
Федоренко і три «стрибки». Всі разом зганяли
людей на збори, застрашуючи тих, хто не
явиться, арештами. Представник з області і Щур
пішли в село до Михайла Гудими та силували
підписати заяву до колгоспу. Роздратований Гу-
дима взяв мотуз і сказав: «Я краще повішуся,
чим маю іти до колгоспу». Звідси пішли до
Федора Тимкового, але той почав кричати, що чути
його було на всю околицю. Більшовики назвали
його дурнем та вступилися з подвір'я. Потім
Ірізвище,
РК КП(б)У
Снісаренко Григорій
Коломієць Тетяна
Гончаренко
ГЇаладійчук
Пінчук
Федоров Олександр
РОКУРАТУРА
Антонова
Бухтеярова Ніна
Шоподов
РСУД
Плосконос
Обережник Василь
Івасюк Ганна
П ро ко п и ш и н Михайло
АЙВИКОНКО
Крутійов Володимир
Чубей Марія
З а глоді на Віра
Вістовський Петро
;ультосвітв!
Ломага Іван
артій-Зарплата Примітка
1300
1100
І І 00
950
1200
650
Прибув на посаду 14.12.1945
Прибула на посаду 5.11.1946
Гарасимчук Василь
.ІЛЯХОВИЙ
Казюк Іван
ЗЕМЕЛЬНИЙ В
Данчук Іван
*АЙФІНВЩІЛ
Овчаренко
РАЙПРОМКОМі
Максимів Іван
ЗАГОТСКОТ
Гірняк
ЗЕТЛІКАРНЯ
Бикар Михайло
XII, ПОШТА
1. Малюк
ХНІ: БУДІВЕЛЬНИЙ ВІДДІ
1. Олексюк Степан
ХІУ.РАЙУПОВМІНЗАГ
1. Сидун Сидір
XV. СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1. Мовчан Григорій
2. Бончар Василь
ХУІ.ЗАГОТЖИВСИРОВИНА
1. Крижанівський Володимир
XVII. РЕДАКЦІЯ «РАДЯНСЬКЕ СІ
1. Журик Олександр
хушлісництво району
1. Міхкула Сергій
14 працівників.
У відділі — 4 працівники.
місцеві,
У відділі
місцевих.
У відділі— 19 працівну
11 місцевих.
У комбінаті — 27 праців
24 місцевих.
В установі -— 2 працівя
місцевих,
В установі— 4 праці;
4 місцевих.
На пошті — 14 працівн*
Всі місцеві.
У відділ— 2 працівники.
місцевих.
Всього— 24 працівники.
місцеві.
У школі— 16 учителів.
місцевих.
Всього — 2 працівники.
місцевих.
У редакції—ЮпрацівникІв, 5
місцеві (технічні працівники)
»> ф
и
О
2
О
Я
чс
я
о
ш
X
з:
* 2.
гл
ф
Я
ф
X
з:
ш
Із
*
о
ш
н
х
—X
<
о
ні
ш
X
о
ш
г
ф
я
<г
X
X
р
ф
■
о
&
$5
О.
228
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Адміністоаиія Боршівського оайону
(За даними Служби Безпеки, 1947 р.)
1 Перший секретар Терещенко
2. Другий секретар ГГіщенко
3. Районний пропагандист Уваров
4.13ав. орг. відділом Ярмачов
5.! Зав. військ, експерт, коваленко
райвиконком
укр.
рос.
рос.
рос.
укр.
вКп(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
1300
1100
950
950
950
-
-
„
-
№ Функція Прізвище Національність Партійність Зарплата
1. Голова Конча
2.(Заступник Термос
3. Секретар |Терлецький
4. Секретар Трусовник
МІСЬКА РАДА
ІУ:№Піті
N9 Функція
т~
3. Ст.слідчий
1.1 Начальник ; Шабалін рос.
2. Заступник Богатирков| рос.
Сергієнко рос.
■рй
чий
чий
чий
7.; Міліціонер ^Сяркевич ] пол.
И|Н
4.
Опер, слідчий
Саливон
рос.
5.
Опер, слідчий
Селіверстов
рос.
6.
Опер, слідчий
1 Сіасовєров
рос. 1
1901
1910
1907
1912
1918
1915
1921
МИіНАІ
.ШШШ
і ваша
ІЕ2МШ
і ваші
І ВКП(б)|
повноваження
2000! Майор
1800| Капітан
1850 Капітан. Старший о/у на села Більче-
Золоте, Монастирок, Мушкатівка
1650; Капітан. Слідчий на села Сков'ятин,
Шишківці, Худиївці, Бабинці
1460! Капітан. Слідчий на села Вовківці,
Кривче, Мушкатівка
1400! Капітан. Слідчий на села Висічка,
Стрілківці, Пищатинці, Королівка
300 Рядовий, кулеметник, ур. м.Борщів
пои РВ МДБ
1. Начальник
2. Заступник
Приходько | рос.
3. }Опер. уповновл Гуменюк укр
1920
1924
1920
ШШШ
!вкп(б)
1800 Лейтенант. Оперує з групою
емдебістів
1500 Молодший лейтенант. Оперативний
уповноважений на 12 сіл
1500І Молодший лейтенант. Оперативний
уповноважений на 12 сіл
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
229
РВ
№
1
2.1
мвс
Функція
Начальник
Заступник
Золотько
Воєводін
укр.
рос.
1890
[ 1904
ВКП(б)|
ІВКП(6)1
Зар- Звання та
плата повноваження
2000 Майор.
10001 Старший л-т
уповноважений на с.Мушкатівка
3.:Зав.торг.відділом Чернявський
Слідчий торговельних
справ.
Молодший л-т
уповноважений МВС.
Уповноважений на села
Сков'ятин, Шупарка,
Шишківці, Худиківці,
Більче-Золоте.
Молододший л-т,
уповноважений на села
Більче-Золоте,
Мушкатівка,
Шершенівка,
Олексинці.
7-1 Дільничний [Шевченко } рос. | 1917 [ВКП(б)| 500
8.
9.
10.
11.
ш
13.
14.
15.
16.
Нач. « ст р ибкїв » ! П і в о в а р
Нач. тюрми | Тросівук
Нач. гарнізону
Уповноважений
Уповноважений
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Литвинов
Трачук
Ловіцин
Казимір
Зицик
Дармопук
Владимировський
укр.
пол.
укр.
рос.
укр.
пол.
укр.
пол.
пол.
1920
1921
1916
1914
1910
1921
1922
1925
1925
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
300
400
300
ВКП(б)( 400
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
ВКП(б)
800
250
Старший л-т
уповноважений на с.Монастирок.
Уродженець с.Вовківці.
рядовий
лейтенант
мол. л-т, уповноважений
на с.Королівку.
Лейтенант.
Уродженець с.Пищатинці.
200 Уродженець м. Борщева.
200
200
Уродженець
с.Юр'ямполя.
Міліціонер
І Горошок
~Е2йі~
200
Уродженець с Сков'ятина.
Охоронник тюрми.
18.
19.
20.
21.
22.
23.
т
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Міліціонер
Вівчарик
Ліходор, Боднар,
Кононов, Кулішов,
Ребуш, Биков,
Шваб'юк, Бурбукін,
Ванджула, Рибаченко,
Конотопова
У*Р-^
-
-
-
-
-
1918
-
-
-
-
-
ВКП(б)
-
-
-
-
■ШйШШ
200] Уповноважений на
Вовківці.
-
-
-
-
-
-
- -
її"
пішли до Баранецької, щоб записалася до
колгоспу. Та сказала: «Йду втоплюся, а в колгосп
не запишуся».
... 18 березня до Висічки знову з'явилися 16
гарнізонників з «стрибками». З ними
партприкріплені Терещенко, Федоренко, Ткачук,
Калинюк і Щур. Повторився знову той самий
сценарій. Потім заарештували Ганну Франків та
Параску Стефішин. Першу увечері звільнили.
Стефішина була збита дротом до крові.
Наступного дня 16 гарнізонників і «стрибків»
та партійці знову були в цьому селі. Під дулами
гвинтівок зганяли людей на збори та заставляли
підписувати заяви до колгоспу. На зборах
Федоренко до хрипоти агітував за світле колгоспне
майбутнє. Потім призначив головою сільської
Ради Івана Грицюка, секретарем Івана
Баранецького.
... 27 квітня до Більча-Золотого більшовики
скликали всіх голів сільських Рад і десятників
Більче-Доброкута, Шершенівки, Олексинців,
Мушкарова, Монастирка та інших у справі
зміцнення колгоспів та збору врожаїв.
Цього дня у Стрілківцях партприкріплений
Кирюк (директор тютюнового заводу) біля
церкви зібрав мітинг у справі позики, яку на село
призначено у сумі 40.000 крб. Заразом великі
суми позик накинуто на інші села: Шупарку,
Верхняківці по 50.000 крб., Юр'ямпіль — 3.500
крб. У цьому селі для збору позики підібрано
«буксирну» групу у складі 32 чоловік.
В Олексинцях позику стягали 11 більшовиків.
Під час збірки заарештовано Николиних
Михайла, Павла та Івана, Срібну Ганну,
230
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Лотоцького Івана, Медвідя Івана, Бойка
Миколу, Срібну Палагну. Оперуповноважений Мед-
ведєв наказав Срібному Іванові та Парасці
підписати позику на суму 3000 крб.
... З травня, збираючи позику у
Більчі-Золотому, більшовики особливо великі суми від 300 до
1000 крб. накладали на бандерівські родини і
«куркулів». За відмову здавати позику
заарештували як бандерівців Улашиних Кузьму і
Дем'яна, Кондру, Чокана Петра, Стасишина
Гриця, Сохацького Миколу та його брата Василя
(всього 20 чоловік). Всіх їх тримали тиждень у
підвалі. Кожного ранку виводили на подвір'я
перед сільрадою й говорили, як їм не встидно,
що вони не є добрі громадяни, бо не виконують
державних замовлень. 5 травня з Борщева
приїхали слідчі, котрі їх протоколювали. Через
тиждень відпустили.
... 4 травня в с.Королівці назначено 51.000
крб. позики. Партприкріплений Гасенюк
організував мітинг. Уповноважений Боднар дав
при цьому пропозицію, щоб розстріляти для
постраху кілька людей і позика буде здана.
Цього ж дня у Монастирку більшовики
пустили поголоску, що за нездачу позики
забиратимуть на Сибір. Дулеба Василь мав дати 1500
крб., а зі страху виніс цілих 2000. Більшовики-
голодранці ці гроші вирвали йому з рук. Крім
цього, його жінка тримала у пазусі 50 долярів.
При обшуку і ці забрали. Хто у селі не міг здати
позику грішми, у того забирали збіжжя.
... 9 травня у Більчі-Зол отому під час
збирання позики оперуповноважений Сергієнко зайшов
до фронтовика Андрійчука, демобілізованого.
Довідавшись, що він не здав контингенту, побив
його до крові. Під час знущання надійшов його
син, теж фронтовик, і кинувся на Сергієнка з
буком. Потім взяв батька і пішов з ним до
сільради, де був партприкріплений Андрєєв,
прокурор та інші. Його помили, заспокоїли й
відправили додому.
... 16 травня у Глибочку оперуповноважений
Куропатников скликав мітинг з приводу
незадовільного ходу здачі позики й звинувачував
у всьому священика, мовляв, він хоч і перейшов
на православ'я, але ненавидить його...»
Закінчувався травень. З ним спадала хвиля
збору позик. Хоч до тих, хто «не справився»,
районні власті приходили повторно. Одночасно
влада вже вирушала в похід за молоком.
«... З червня районний прокурор викликав до
Борщева з Більча-Зол отого 10 господарів у
справі здачі молока, закидуючи їм саботаж
проти держави.
... 4 червня у Доброкуті партприкріплений
Андрєєв конфіскував корову у Гав'юк Василини
та Чокана Максима за нездачу молока.
Потерпілих зобов'язали здати молоко до 9
червня, після чого їм повернуть худобу. Цього дня з
Олексинців забрали 20 овець у селян у рахунок
недоданих поставок.
... 6 червня у Пищатинцях п'ять більшовиків і
п'ять «стрибків» конфіскували за нездане м'ясо і
молоко 16 овець. У Висічці більшовики
проводили ревізію у Михайла Горазди. Після
заарештували його разом з донькою та забрали від нього
за нездачу молока дві пари білизни, одну
сорочку, одну куфайку та штани.
... 8 червня п'ять більшовиків на чолі з опер-
уповноваженим Галецьким забрали у Висічці 10
овець за невиконання поставок.
... 11 червня у с.Бабинці в справі здачі
молока перебували десять більшовиків. За
невиконання зобов'язань у Бевського Петра забрали
ялівку, Бирки Михайла — 2 вівці. Набравши
харчів, виїхали до Шупарки.
... 6 липня у Борщеві відбулася нарада голів
сільських Рад, якою керував голова
райвиконкому Чистяков. На нараді було сказано, що район
соціалістичні зобов'язання першого півріччя
1947 року виконав «з честю». Щодо збору
позики, то район виконав її достроково. Голова
райвиконкому закликав дальше всіх до активної
роботи.
Потім відбулося закрите засідання, на якому
РК КП(б)У встановив підвищені норми
контингенту на багатих селян. Було дано вказівку
запроваджувати на селах кругову поруку, щоб
люди гнали з села багатих селян, бо через них
держава накладає величезні контингенти.
... 6 липня у Сков'ятині перебував директор
молочарні Ліман з сімома гарнізонниками та
трьома «стрибками», які за нездачу молока
конфіскували у селян сім штук овець.
... 7 липня цей же Ліман перебував у
Слобідці-Мушкатівській й замовив вечерю у
Параски Пелих. Коли та йому відмовила, зробив у
неї ревізію, конфіскувавши три центнери збіжжя.
7 липня до Сков'ятина приїхав
партприкріплений Чистяков. Він зайшов на
подвір'я Цимбалюка Михайла. Не заставши
нікого дома, стягнув з жердки під хатою жіночу
сорочку, зав'язав її і пішов копати на город
картоплю. При крадіжці його зауважив сусід
Яремків Іван, запитуючи, навіщо він робить
людям шкоду. Чистяков за це назвав його бандитом
і, заарештувавши, попровадив до Королівки.
... 15 липня до Висічки приїхали
оперуповноважений Лантух, Галецький та Далека у справі
набору працівників до колгоспу. Не заставши на
колгоспному полі нікого, вони ловили людей, які
працювали на власному полі, й гнали на
колгоспний лан. У майбутньому, казали, будуть судити
за неявку на колгоспну роботу.
... 19 липня у Тернополі відбулася нарада
перших секретарів райкомів партії, на якій йшлося
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
231
про початок «сплошной коллективизации».
... 20 липня до королівського колгоспу
приїхав Шевченко, який ходив з тамтешнім головою
до людей й записував до колгоспу. Кожне
господарство повинно було відпрацювати у колгоспі
безплатно під час жнив 10 днів з конем і 20 днів
без коня.
... 20 липня у селі Більче-Золоте голова
райвиконкому Чистяков і перший секретар Тіщенко
та завфінвідділом Масик Петро з десятьма
більшовиками організували нараду з
адміністрацією Шершенівки, Олексинців,
Більча-Золотого, Монастирка, Мушкатівки та
Глибочка. На нараді говорилося про здачу
контингентів. Тіщенко заявив, що контингент
мусить бути зданий в строк і 100%.
Партприкріплений Андреєв зобов'язав голову
сільради Більча-Золотого до трьох днів здати 200
центнерів хліба, на що той не погодився. Тоді
Андреєв назвав його бандитом, який саботує
накази.
... 22 липня до с.Вовківці приїхав голова
Чистяков. Він скликав десятників до сільської Ради і
зобов'язав їх підписатися, що до кінця місяця
буде відбудований колгосп. В іншому разі всіх
вивезе на Сибір. Тоді Литвин Іван (переселенець)
із Польщі та Іван Сарабун відповіли йому: «Не
страшіть нас Сибіром, бо нам все одно».
... 22 липня у с.Висічка оперуповноважені
Далека, Лантух та Галецький з «стрибками»
привезли робітників на жнива з Пищатинців та
Верхняківців й пильнували, щоб ті не втекли.
Тут же прикріплений Коваленко говорив: «Ми
всіх саботажників вивеземо на Сибір, а ви
будете робити день і ніч». Лаяв також голову
земельної громади, що вони не інтересуються
колгоспом, а роблять як на панщині.
... 27 липня до Вовківців приїхав голова
виконкому, щоб продовжити організацію колгоспу.
На зборах говорив, що для побудови колгоспу
кожне господарство повинно здати 5 листів
бляхи, 5 штук дощок, 2 балки та 300 крб. від 1
гектара землі. Всіх, хто відмовиться від соцзобо-
в'язань, вивозитиме як саботажників.
... 14 серпня у Шупарці Золотько, Термос та
Савчук з шістьма «стрибками» збирали
контингент. Від тих, хто не здавав, забрали худобу (20
штук). Корів тримали на проворстві
(парафіальному господарстві — Н.М.) й доїли
для себе молоко. Хто здавав контингент, тому
повертали корову.
... 19 серпня за нездачу контингенту виїзна
сесія народного суду у Більчі-Золотому засудила
Герила Степана на 10 років, Луцика Михайла —
на 7 років, Швидковського Романа — на 6
років, Улашина Дмитра і Паньківа Онуфрія
оштрафували на великі суми — по 15.200 крб.
... 20 серпня у Глибочку оштрафовано по
1.500 крб. Приземського Йосипа та Дмитровсь-
кого Андрія. 21 серпня у Мушкатівці на 12.000
крб. оштрафовано Кучера та Золотого».
Заради справедливості нагадаємо, що суди
відбувалися і над партійцями. Так, 30 липня
Борщівський суд на дев'ять років позбавив волі
завідуючого райфінвідділом, члена ВКП(б)
Калашнікова за отримання хабара у сумі 14.000
крб. у переселенця Слобідки Мушкатівської та
привласнення двох золотих чаш із
шершенівського костьола, які він приховав від
держави. Засудили також директора
електростанції за розтрату 145.000 крб.
державних грошей...
Виїзні показові суди за нездачу
сільськогосподарської продукції, крадіжки,
порушення колгоспної дисципліни тощо відбувалися
постійно. Приміром, лише в Скала-Подільському
районі у 1947 році засудили 111 чоловік. У
трьох районах області засуджених було до 400.
«... 22 серпня у Монастирку до більшовиків,
що збирали контингент на чолі з воєнкомами
Козловим та Ванджулою, прийшла, плачучи,
бідна селянка Джумага Ганна й просила
зменшити їй контингент, бо вона самотня й немає що
їсти. Козлов тоді сказав: «Товарищ Ванджула,
за зти слезьі допиши ей еще 50 кг контингента».
29 вересня у Верхньому Кривчі
партприкріплений Заячківський заборонив людям
молоти на жорнах під карою 500 крб. Наказав
також, щоб населення у триденний термін здало
контингент збіжжя та молока...»
Надійними помічниками у насаджуванні
більшовицької колгоспної системи, зборі
контингентів, масових здирствах і знущаннях над
населенням були «стрибки», котрі
дислокувалися у кожному селі. З 1947 року вони особливо
посміливішали, переконавшись, що повстанська
куля не завжди досягне їх, оскільки збройне
підпілля часто уникало відкритих сутичок з во-
Статистичні дані поо засуджу
селян по Скала-Подільськом
району у 1947р.*29
Період
П О К V
г У
І квартал
II квартал
III квартал
| IV квартал
Разом
в
(0
о.
о
о
3
£
СІ
(0
X
38
36
211
16
111
о
X
ф
X
сі
>ч
о
(В
со
40
37
18
16
111
ю
о
> о.
о
5 х
2 со
і 5
^ £
Ь
о
сі
4
2
1
-
7
2
о.
сні
КІВ
о
о.
см
о
СС
18
6
8
-
26
_0
О.
2
ків
о
о.
ю
о
сі
7
18
10
8
43
1
1
а
'2
О
О.
о
о
сі
3
5
1
16
25
232 Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
рогом. Жорстокою є хроніка найбільш типових
злочинів «стрибків» проти власного народу у
1947 році.
«... 1 березня 1947 р. вранці до Худиївців
приїхали гарнізонники з «стрибками»,
уповноважені Савчук, Приходько, Яша Сали-
вон. Проводили ревізії у Прокопчука Василя,
Дущака Якима, Зеленого Івана, Олійника
Григорія, Гудза Івана, Прокіпчук Василини,
Любінецького Віцька. У Зеленого Василя
повалили стіни, побили січкарню, порозкидали різне
майно. Яша Саливон казав, що вони робитимуть
так до тих пір, поки не зголоситься підпільниця
Зелена Ганна.
... 12 березня чотири «стрибки» з Королівки
ходили по Юр'ямполю та розбивали у людей
жорна.
... 23 березня два «стрибки», повечерявши у
Сапогові в Дикуна Миколи, вийшли у двір й
почали кричати, що у нього в коморі бандити і
туди стріляли. Потім один ударив в груди його
дружину Ганну. Опісля забрали господаря з
донькою до читальні й на ніч арештували.
... 26 березня оперуповноважений Селіверстов
з «стрибками» заарештував у Сапогові
Дем'янишина Ілька, Шептинського Михайла та
його жінку Євдокію. Від Гречки Івана забрали
коня. Арештованих повели до Вовківців. Того ж
дня у Сков'ятині перебував Володимир Горошок
з «стрибками» та жебрали їсти. Наступного дня
вони повторили те саме.
... 2 травня у Верхньому Кривчі «стрибки»
конфісковували у селян хліб під час ревізії. У
Бойка Петра забрали всі харчові припаси,
солому для корови, побили жорна і кірат.
... 4 травня у Шупарці «стрибки» разом з Зо-
лотьком перевіряли господарства Веселюк
Катерини, Пацарини Василя, Петрінчика Івана та
Українця Івана. Під час ревізії забрали у Васи-
люк Катерини 100 кг горіхів, 50 кг сала, 25 кг
тютюну. У Пацарини теж забрали горіхи, сало й
інші продукти. Від його жінки з пазухи
витягнули 300 крб. грошей. Після цього заарештували
господаря та наклали 300 крб. штрафу.
... 5 травня у Худиївцях «стрибки» збирали
позику у селян, які не здали її. За опір
заарештували Шевчука Михайла з жінкою, Дудчака Тим-
ка, Мизюка Михайла, Гаврилюка Євгена,
Бідака Михайла, Промінчука Михайла. Дві
доби їх протримали у льохові без води і їди,
потім відпустили. Цього ж дня у Доброкуті
Більча-Золотого оперуповноважений Сергієнко з
«стрибками» побив Ванчука Михайла, Луцика
Івана, Карпоша Олексу та Ганчака Михайла.
... 14 червня у Верхньому Кривчі «стрибки»
збирали для себе харчі. При цьому розбили двері
у Мимки Степана. Побили у хаті посуд і вкрали
дві пари золівок (підошв до взуття — Н.М.), а
господаря заарештували й забрали до Борщева
за те, що розголосив про грабіж. Цього ж дня до
Стрілківців прибув начальник пожежної команди
Смоляк та кілька «стрибків». Понапивавшись,
вони почали ганятись за жінками. На вулиці
зловили Вівчарик Маньку та хотіли зґвалтувати.
Вона, як могла, оборонялася. її набили. При цій
оказії п'яний Смоляк загубив пістолет і
гвинтівку. За це його заарештувало МДБ.
... 10 червня в Олексинцях «стрибки», будучи
у засідці разом з опером Медведєвим, вкрали з
курника у Срібного Філька чотири курки, у
Бойка Федора та Наконечного Петра по одній.
Ранком зі здобиччю забралися до Шершенівки.
... 22 червня «стрибки» зайшли у Висічці до
Кушніра Сидора та наказали йому дати їсти.
Той відмовився. Тоді вони почали робити
ревізію й знайшли під скринею тризуб, вирізаний
з бляхи. За це забрали 2 центнери пшениці, 70
кілограмів муки, 10 кілограмів м'яса, 6 буханців
хліба, 30 яєць, 3 кілограми сиру, десять літрів
гасу, дошки, обручі та пару кругляків на дошки.
При цьому говорили, що це йому за тризуб.
Наостанку заарештували господаря з дочкою.
Як потім пояснював господар, тризуб йому
підкинули.
... 6 липня у Нижньому Кривчі «стрибки»
знову ходили по селі та збирали харчі. Заставши
замкнену хату Бобика Івана, вони розламали
двері, забрали всі речі, хліб, молоко, знищили
хатній посуд та всю обстановку. За те, що не
хотіла дати їсти, важко побили Василинчук
Марію.
... 20 липня на сков'ятинському полі
«стрибки» косили для себе збіжжя у людей, котрих
вивезено до Сибіру.
... 14 вересня місцеві «стрибки» у Сапогові
увірвались на весілля до Красносуцького Проко-
па. Напившись горілки, розігнали весілля,
побили всі вікна та музичні інструменти.
... 16 вересня «стрибки» Атаманчук, Казимір,
Недокус Михайло та Джумага заарештували у
Худиївцях Королюка Михайла. Коли його вели
до Королівки, він пустився тікати. Казимір
почав за ним стріляти й застрелив.
... 5 вересня у Висічці радянці забрали до
району 20 хлопців, де заставляли їх записуватись до
«стрибків». Але юнаки відмовились.
Протримавши їх одну добу, відпустили.
... З листопада «стрибки» у Шупарці зайшли
до Антонюка Федора, напилися горілки. Опісля
направились до Дуплавого Василя, у котрого
було весілля. Всіх гостей з хати вигнали. Зі стін
позривали образи, квіти й вибралися до
Королівки.
... 6 листопада у Нижньому Кривчі чотири
«стрибки» прийшли до Гусак Насті, у котрої теж
було весілля. Наказали дати горілки і м'яса.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
233
Коли господиня відмовилася, самі почали
шукати й забрали все м'ясо і горілку та подалися до
гарнізону...»
Хроніку насилля та глуму над населенням
можна було б продовжувати, але і цієї
достатньо, щоб переконатися, що застосовувані
більшовиками методи були ганебними і
злочинними, за що їх давно осудив цивілізований світ.
Збройне підпілля намагалося протидіяти
запровадженню колгоспів та масовому мародерству.
Засідки, наскоки, атентати, саботажі, які щоразу
вчиняли повстанці, завдавали ворогу фізичних і
моральних втрат, підтримували в народі дух
непокори. Про дії збройного підпілля читаємо у їх
повідомленнях за 1947 рік:
«... 21 квітня увечері о 22.00 біля Народного
Дому у місті Борщеві трьома пострілами забито
коменданта міста Літвінова. Від нього забрано
зброю.
... З травня повстанці відкрили вогонь по
більшовиках у Глибочку, що над'їхали з о/у
Куропатніковим у справі позики. Більшовики
розбіглися.
... 11 травня повстанці у Королівці спалили
господарство активного секретаря комсомолу
Смоляка Ярослава за день перед весіллям.
... 24 серпня у Верхняківцях у клубі спалено
більшовицьку бібліотеку та побито портрети
Сталіна, Леніна. У сільській Раді спалено
документи та забрано телефонний апарат. Біля клубу
розстріляно здаванців Сельського Миколу
(«Вишня») і Лукіянового Сенька («Дон»).
... 20 вересня у Худиївцях увечері попав на
засідку о/у Кулєшов. У ході перестрілки був
забитий старший лейтенант і один із солдатів. Зі
сторони повстанців втрат не було.
... 4 листопада відбулася перестрілка між
більшовиками о/у Селіверстова і повстанцями на
дорозі Гермаківка — Верхнє Кривче, під час
якої поранено сержанта.
... 10 листопада у Верхняківцях о 6-тій годині
вечора переїздили возом три емдебісти до
Борщева, які потрапили під засідку. Двох забито, один
поранений.
... 12 листопада у Пищатинцях під час
вуличної перестрілки вбито двох більшовиків, одного
— поранено. З повстанського боку втрат не
було.
... З грудня у Верхняківцях роззброєно 12
«стрибків» і трьох солдатів (росіяни). Всіх
відпустили, забравши зброю та набої до них.
МДБ їх заарештувало. Кожний з них мусив
підписати заяву, що знову буде «стрибком».
Шість хлопців відмовились. За це їх кинули до
тюрми. У Борщеві відбувся атентат на
оперативного уповноваженого лейтенанта Селіверстова,
під час якого його поранено.
Цього ж дня до Сков'ятина приїхало п'ять
більшовиків з Верхнього Кривча, які потрапили на
засідку повстанців. Під час перестрілки троє
здалося, яких, роззброївши, повстанці відпустили.
Наступного дня МДБ їх арештувало...»
Протидіючи більшовицькому терору, збройне
підпілля, крім погрому колгоспів, сільрад, атен-
татних та інших акцій, продовжувало масово-
пропагандистські дії. Так, 20 квітня у Борщеві
були розклеєні антибільшовицькі листівки під
назвою «Відозва до працюючих» та «Геть
рабовласництво!»
11 травня антиколгоспні листівки були
розповсюджені у Юр'ямполі, Королівці,
Верхняківцях, Пищатинцях, Висічці, а 22 травня
у Більчі-Золотому, Доброкуті, Олексинцях,
Шершенівці, Нижньому і Верхньому Кривчі,
куди негайно прибували «стрибки» і зривали їх з
парканів.
У червні в селах з'явилась нова серія анти-
колгоспних листівок: 2.06 — у Висічці, 10.06 —
у Глибочку, 11.06 — у Вовківцях. В останньому
люди приходили якраз на відпуст й читали
листівки. Більшовики заарештували Щербину
Петра та Малиника Івана за те, що на їх
будинок наклеїли листівки. У травні-червні 1947
року антиколгоспні листівки збройне підпілля
розповсюджувало у кожному селі краю.
У бабинецькому архіві збройного підпілля
ОУН — УПА зберігся унікальний документ —
«Лист від колгоспників з-над Дніпра до братів-
селян у західних областях», у якому українці-
східняки роз'яснювали галичанам справжню
сутність більшовицької колгоспної системи. Лист
передруковувався, переписувався й передавався
з рук в руки:
«Дорогі брати-селяни західних областей!
Хочемо розказати Вам по правді, чому
більшовицькі виродки ділять Вас сьогодні на
класи — на «куркулів» і «бідняків».
Знаємо добре, що кремлівські катюги
вперлись насадити у Вас, у західних областях, свої
стопрокляті колгоспи. Без колгоспів вони,
сталінські глитаї, не мають способу здерти у Вас
цілорічний доробок, пограбувати Вас усього, що
зародить Вам Ваша земля. Вони хочуть відібрати
у Вас землю, заборонити Вам самим сіяти та
збирати з поля.
Більшовицькі виродки добре знають, що Ви
колгоспів не хочете. Вони знають, що Ви будете
одностайно і гуртом цілими селами ставити опір
насильницькій колективізації і на всі їх
домагання будете відповідати одноголосно і твердо «ні»,
доти вонинічого вам не вдіють, колгоспів не
насадять. Ваша одностайна і рішуча постава б'є
дошкульно по всіх божевільних планах
сталінського звироднілого імперіалізму.
Брати-селяни західних областей!
Щоб розбити вашу єдність, сталінські
234
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
грабіжники силкуються поділити Вас на
«куркулів» і «бідняків», нацьковувати один на
одного. їм треба того, щоб Ви себе взаїмно
ненавиділи, винищували, щоб Ви перестали бути
організованою громадою свідомих селян-
українців, а стали роз'єднаною і розсвареною
безвольною отарою.
Діли, нацьковуй і грабуй — таке гасло боль-
шевицьких бандитів. Ми це досвідчилися на
власній шкірі. За таку науку ми заплатили
безкінечними муками і мільйонами трупів, і
дальше платимо і мучимося.
...Під покришкою «куркулів», «бідняків»,
«контрреволюції», «ухилів», «шпигунів»,
«диверсантів» — большевицькі імперіалісти
знищили у нас тисячі і десятки тисяч свідомих,
небезпечних для них людей, які стояли, або могли
стояти на чолі народу в його боротьбі за
незалежність.
А коли вже так зруйнували громадську
єдність нашого села, тоді взялись організувати
колгоспи. Брати-селяни в західних областях!
Зрозумійте добре підлу, мерзенну, гадючу їдь
большевицьких собак. Візьміть собі добре до
серця наш гіркий і жахливий досвід. Не дайтеся
підманути виродкам-зайдам і їх наймитам —
доморослим зрадникам.
...Своїми видуманими класами сталінські
виродки хочуть засліпити поневолені народи, щоб
вони не бачили, що сталінська кліка —це дуже
нечисленний клас імперіалістів. «Класова
боротьба» всередині поневоленого народу має
відвернути той народ від боротьби за своє
національне визволення, за самостійність і
незалежність.
У поневоленого народу, коли його гноблять і
грабують, нема, не може бути і не сміє бути
ніяких класів, а є одинока важка і свята
всенародна боротьба проти поневолювача і
грабіжника. Для народів СРСР і для
українського народу ця справа важна більше як деінде.
Справа «куркулів» і «бідняків» — це справа
тільки українського народу. Всі свої внутрішні
справи український народ розв'яже сам, без боль-
шевицького насильства, без сталінської облуди.
Брати-селяни в західних областях!
Зрозумійте це все добре і не дайтеся на глум
катам. Проженемо, знищимо большевицьких
катів, тоді будемо дивитися, чи є у нас класи, чи
їх нема.
А тепер всі, як один чоловік, боріться проти
большевицької облуди, насильства і терору.
Дасьте себе поділити, нацькувати — віддалите
день визволення українського народу від
большевицької кормиги.
Хай живе непорушна, кріпка, як сталь, щира,
як чорнозем, єдність усього українського народу
в боротьбі за свою незалежність проти
сталінських бандитів»!"
ПОСИЛЕННЯ КОНТР-
ПРОПАГАНДИСТСЬКИХ
ЗАХОДІВ ВКП(б)
Посилюючи ідеологічний наступ у Галичині,
ВКП(б) і її український філіал ставили за мету —
перевиховати населення в дусі комуністичної
ідейності, вірності догмам Маркса-Енгельса-
Леніна-Сталіна і покірності командній системі.
Великі надії партія покладала на школи, що
масово відкривалися у краї, через які молоді
планувалося прищепити бацили національного
нігілізму, атеїстичних переконань та
космополітизму.
У навчальних закладах обов'язковими були
комуністичні структури — піонерські,
комсомольські, партійні організації. Кожен
секретар райкому партії особисто відповідав за ріст
піонерських та комсомольських рядів. Скажімо,
секретар Борщівського РК КП(б)У Маєвський
на нарадах директорів завжди вимагав звітності
про стан організації піонери та комсомолу у
закладах, «але так, щоб не знали бандерівці».
Проте діти не дуже охоче вступали до
піонерських та комсомольських лав. Доказом
тому випадок від 6 листопада 1947 року в школі
с.Шупарка. Вчителька вдарила учня Степана
Фриза за те, що він сказав: «У дурні піонери не
запишуся». Хлопець вхопив чорнильницю і
розбив учительці голову.
Щоб молодь відвідувала клуби, в них
щовечора організовували забави, виступи
драматичних гуртків, демонстрували фільми, виступали з
лекціями. 11 травня до клубу села Королівка
скликали майже 200 юнаків та дівчат. Дівчат
заставляли танцювати зі «стрибками». Біля клубу
стояли кулемети місцевого гарнізону. Після
забави оперативний уповноважений попередив усіх
про заборону ходити селом після 20-ої години.
2 липня у цьому ж клубі відбулася забава з
14.00 до 23.00, організована райкомом
комсомолу. Присутніх було майже 100 хлопців і дівчат.
Цього ж числа у Сков'ятині виступав
борщівський драмгурток, співали пісні про
Сталіна та Москву. Глядачів зігнали більше.
30 липня партприкріплений у Глибочку
викликав до сільської Ради колишніх музикантів, щоб
організувати оркестр на районний огляд, обрати
завклубом. Однак вони відмовилися прийти.
У руслі атеїстичних заходів тривало
переслідування греко-католицьких священиків,
котрі відмовлялись перейти на православ'я.
Приміщення храмів періодично обшукували
чекісти. Так, 13 травня оперуповноважений Са-
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
235
ливон провів обшук у церкві Верхнього Кривча,
стверджуючи, що у храмі перебуває підпільник
Степан Татарчук («Рись»), хоч його там
насправді не було. 25 травня організовані
обшуки відбулися у церквах Олексинців, Більча-
Золотого (Доброкут), Монастирка.
1 червня емдебісти зачинили церкву у
Королівці за несплату селом податків і
відчинили її на четвертий день. 22 липня до
Тернополя викликали священика Борщева. Заявили,
якщо не перейде на православ'я, церкву
замкнуть, а його засудять. У грудні 1947 року
таки закрили борщівську церкву. Перестав
відправляти Службу Божу священик у Шупарці,
оскільки не перейшов на православ'я. Не
витримали переслідувань і зголосилися до лав
російської православної церкви священики з
Королівки та Стрілківців.
Райкоми партії стежили за дотриманням
атеїстичних переконань своїх працівників.
Приміром, 3 липня виключили з партії
інструктора торгвідділу Борщівського
райвиконкому Браннікову за те, що похрестила дитину у
глибоцькій церкві.
З особливим напруженням більшовики
очікували днів 23 травня і ЗО червня, коли
підпільники, свідоме громадянство відзначали
свято Героїв та проголошення самостійної
Української держави на західно-українських землях. У
ці дні гарнізонники і «стрибки» засідали біля
могил та зрубували хрести, які заквітчували люди.
22 травня уночі прибрали могилу Героїв Більча-
Золотого, але наступного дня чекісти знищили
хрести.
У Юр'ямполі прикрасили хрести квітами та
синьо-жовтими прапорами, але оперуповноваже-
ний Старовєров зірвав їх. У Стрілківцях цього ж
дня п'ятнадцять більшовиків на могилі Героїв
повели себе так само, як Старовєров. Так вчинили
в Пищатинцях, Шишківцях, Шупарці. У
Пищатинцях «стрибки» примусили господаря
Григорія Мельничука викопати з могили хрест.
Опісля занесли його до Василини Стангрети і
силували її порубати його на дрова, але жінка
рішуче відмовилася. Коли у Шишківцях селяни
категорично відмовилися зняти хрест,
гарнізонники спилили його самі.
Помітивши прибраний хрест на могилі Героїв
у Шупарці, чекісти направили сюди десять
«стрибків» з Королівки під командою Атаманчу-
ка. Ті силоміць наполягали, щоб селяни спилили
хрест. Але люди тікали від них. Тоді напасними
зупинили глухого Івана Українця, що ніс обід
сестрі Ганні. Підштовхуючи його прикладами,
наказали виконати цю роботу. Українець у
пориві злості вирвав у «стрибка» автомат і
шпурнув ним об землю. «Стрибки» почали бити
Українця. На порятунок прибігла Ганна.
Захищаючи брата, вона вдарила Атаманчука два
рази по обличчі, а сусідка Докія Андріяшик
наробила галасу на всю околицю. Тоді «стрибки»
знищили хрест самі. Але наступного дня він
знову з'явився на тому ж місці.
Через кілька днів після цієї оказії до села
з'явився о/у Старовєров. Викликав до сільської
Ради Івана Українця, Дем'яна Будку та Гафію
Арсенчук (донька була у підпіллі) й допитував
їх, хто закопав хрест на могилі Героїв.
Війна з хрестами тривала протягом усього
року. Зокрема, 1 червня у Бабинцях п'ять
«стрибків» на чолі з Коноваловим влаштували
чергову засідку біля могили Героїв. Вранці
вимагали від Дмитра Чубея зрубати хрест. Коли той
відмовився, розбили йому голову. Цього ж дня о
десятій годині ранку «стрибок» Худа із
Худиївців вчинив такий же вандалізм у
Верхньому Кривчі. 2 червня у Більче-Золотому оперупов-
новажений ходив і розпитував, хто заново
поставив хрест. Так було і в Королівці.
28 червня у Шупарці о/у Старовєров
черговий раз не тільки знищив надмогильний хрест на
могилі Героїв, але й зрівняв з землею поховання
дванадцяти повстанців, що загинули у 1944 році.
У масово-політичній роботі серед населення
радянська влада великого значення надавала
усній пропаганді — виступам партійних
лекторів, пропагандистів, агітаторів, оперупов-
новажених, переконливими аргументами яких
були не факти, а погрози кулаками, зброєю та
каральними акціями. Традиційно зганяючи людей
на мітинги, їх засипали пропагандистськими
листівками, роздавали газети.
На початку червня мітинги відбулися по всіх
селах Надзбруччя. На них вели мову про
необхідність збору для держави молока, м'яса,
позики, запровадження колгоспів та виходу з
каяттям повстанців. Зокрема, 1 червня 1947 року
пропагандистський мітинг відбувся у Шупарці
біля церкви, який проводив виконуючий
обов'язки райвоєнкома партприкріплений
Термос. Спочатку говорив про контингенти,
потім зачитав постанову Верховної ради СРСР
про скасування смертної кари. Запевняв
присутніх, що підпільники Василь Арсенчук,
Петро Василюк, Василь Юсип'юк, Василина Ан-
тонюк та Марія Арсенчук мусять здатися. «Волос
їм з голови не впаде», — божився Термос. Щодо
сельчанина Антона Мошенька, який втік із
Східної України у 1932 році, сказав, що його, як
злочинця, люди повинні вигнати з села. На те
голова сільської Ради відповів, що Мошенько —
чесний громадянин, служив у Радянській армії.
Цього ж дня оперуповноважений Васильєв
провів мітинг у Вовківцях. Коли народ завчасно
почав розходитися, він вигукнув: «Вас шлях не
трафить. Куди втікаєте? Ми вас ще навчимо слу-
236
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
хати».
У Більчі-Золотому біля церкви виступав
партприкріплений Андреєв. Побачивши, що
люди розбігаються, люто вилаявся: «Ви любите
бандерівські мітинги, а не наші! Та ще й
кричите, хоч вуха затикай! Але самостійна Україна і
так не буде! Скажіть своїм бандерам, нехай
зголосяться зі зброєю, а Сталін їм усе простить, бо
боротьба і так даремна».
У Стрілківцях на мітингу виступив біля
церкви оперативник Кірук, що прибув сюди з
чотирма «стрибками», у Юр'ямполі —
партприкріплений Федоренко з Саливоном, але
селяни розійшлися. У Королівці виступав
парторг Гацанюк.
У своїх виступах більшовицькі агітатори
завжди тенденційно висвітлювали історію
українського народу. Обов'язково згадували постать
Богдана Хмельницького, 300-у річницю
возз'єднання України з Росією, звісно, у покручах
радянської історіографії. Стверджували, що
Хмельницький очолив визвольну боротьбу
народних мас за знищення польського ярма та
об'єднання українського народу із російськими
братами.
30 липня начальник районної міліції Золотько
на мітингу у Шупарці, ведучи розмову про
історичне значення Переяславської ради,
зауважив: «Вас поляки називали холопами!» «А ви нас
бандитами», — зауважили селяни.
Пропагандисти вдавалися до очорнення
постаті Степана Бандери, акцентуючи на його
співпраці з іноземними розвідками. 5 червня у
Верхньому Кривчі другий секретар РК КП(б)У
Тіщенко доводив: «Бандера — це вчена людина,
але він дбає про особисті інтереси. Він запродав
Україну, зрадив український народ. Він —
зрадник і фашист». З листопада у Глибочку цей же
оратор, коли люди вийшли з церкви, розпочав
мітинг, присвячений 800-літтю Москви. У
промові наголошував на її «величі у згуртуванні
народів-братів».
8 листопада партійці організовували мітинги
та збори, присвячені річниці так званої Великої
Жовтневої соціалістичної революції. У Борщеві
відбулися урочисті збори за участю сільського
представництва. Тих, хто не з'явився на збори,
штрафували, як це вчинив 23 листопада у
Верхньому Кривчі голова райвиконкому Чистяков.
У грудні 1947 року відбулися вибори до
Верховної Ради України. Передвиборну кампанію
влада теж намагалася використати для
пропаганди радянського способу життя та знищення
національно-визвольного руху.
У антиповстанських масово-політичних
акціях на селі все більше використовувалася
наочна агітація. Лозунги писали на стінах будинків
та парканах. 24 лютого до Бабинців приїхали 20
гарнізонників й малювали червоною фарбою на
парканах «Смерть Степану Бандері!». 1 березня у
цьому ж селі цю справу робили «стрибки».
«Смерть бандитам», — з'явилося на паркані.
Вночі повстанці вставили слово «сталінським».
Безперечно, національно-визвольний рух не
міг протистояти масованій більшовицько-
політичній атаці, спрямованій на викоренення
української нації. Сибірські висилки, тюрми,
етапи по незнаних дорогах знекровлювали
національний опір. Незламним залишилося
глибоке переконання борців у справедливості
національних ідеалів, за які вони гинули.
ГОЛОД — СПІЛЬНИК
ВОРОГА
У 1946-1947 роках голод смертельним
смерчем пронісся по східних, центральних і південних
районах України. Докотився і до Галичини.
Причиною його стала засуха 1946 року та
непосильні хлібозаготівлі сталінської
репресивної машини. Сільські господарства обібрали до
нитки, але змогли надіслати телеграму Сталіну у
жовтні 1947 року: «Доповідаю Вам, товаришу
Сталін, що колгоспи, радгоспи і селянські
господарства Української Радянської
Соціалістичної Республіки, виконуючи
соціалістичні зобов'язання, 10 жовтня 1947 року
достроково виконали державний план
хлібозаготівель на 100 процентів. Здача хліба
державі понад план триває. Хрущов. Кагано-
вич».#3°
У Надзбруччі повсюдної колективізації ще не
було, де-не-де випадали дощі, і погодні умови
були відносно благополучними, тож населення
менше страждало від голоду. Проте випадки
голодної смерті теж мали місце. 21 березня 1947
року у Верхньому Кривчі повісилася з розпуки
Ганна Миронюк, що повернулася з Німеччини та
опухла вдома з голоду. 17 травня у цьому ж селі
помер від голоду Петро Блоха, який ходив
просити. «Двоє людей лежать при смерті від
голоду», — констатувало підпілля.
27 червня у Монастирку померла голодна
Т.Смоляк, залишивши сиротами двох дітей. 2
липня у Вовківцях голод забрав Василя Сарабу-
на (42 роки), 4 липня — Марію Грицик (1 рік). 6
липня помер Микола Жогальський (49 літ), 9
липня — Василь Журавінський (46 років), 16
липня — Петро Кирилюк (37 літ), 21 липня —
Яків Басараба (38 літ). 30 лютого у Більчі-Золо-
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
237
тому опухли й померли від голоду Дмитро Тим-
чук, Михайло Герило та Ілля Буник.
Люди помирали в страшних муках. Дехто
просив у партійців допомогу, обіцяючи вступити
до колгоспу, але їх не чули. Зокрема,
прикріплений до колгоспу у Вовківцях капітан
Миколаєнко сказав голодним: «Прийдете по
новому зборі».
Випадки голодної смерті були у кожному селі
краю — Гермаківці, Ніврі, Іване-Пустому,
Бурдяківцях, Кудринцях, Трубчині та інших.
Найбільше у Мельнице-Подільському районі
голод забрав життів у Білівцях (до ЗО чоловік) та
Худиківцях (82).»31
У Худиківцях створили ситуацію зумисного
голоду. Вирвавши у населення контингенти
хліба та заблокувавши входи з села, людей
прирекли на явну смерть, хоч у Мельниці об'їдалася
номенклатура. Про надзвичайно прикру
ситуацію у селі констатував підрайонний
Провід «Маківка»: «Тут хліб їдять, напевно, на
Великдень і Різдво».»32
Точні дані про кількість людей, які загинули
голодною смертю на наших теренах, не варто
шукати в радянських архівах, хоча деякі
відомості збереглися. В «Информации об зконо-
мическом состоянии района» , підписаній першим
секретарем РК КП(б)У Снісаренком, зокрема,
йдеться: «Починаючи з грудня 1946 року, в
районі почастішали випадки недоїдання і
голодної смерті. Літом не було дощів у
Трубчині, Дзвинячці, Вовківцях, Панівцях.
Умерли з голоду: у січні — 73, у лютому — 103,
у березні — 128, у квітні — 111, у травні — 133
чол. За п'ять місяців у Мельнице-Подільському
районі померло від голоду 548 чол. Зерно, яке ми
получаєм, не забезпечує допомоги населенню і
колгоспникам».*33
Становище було критичним ще й тим, що до
галицьких сіл потягнулися тисячі голодуючих з
Бессарабії та зазбручанської України. Вони
наповнювали базарні площі райцентрів,
випрошуючи та вимінюючи товар на зерно, картоплю,
борошно. Цією ситуацією поспішили
скористатися чекісти. Переодягаючись за жебраків, агенти
МДБ ходили хата від хати, вишукуючи
повстанців. Таким чином вислідили у Залуччі
господарство, де перебували підпільники.
Наспіла облава, відбувся бій.
Голод «породив» ще одного ворога —
грабіжників. Вони видавали себе за бандерівців,
вривалися до хат і забирали все, що могли.
Особливо напасники полювали за зазбручанськи-
ми людьми, котрі поверталися зі скалецького і
борщівського базарів з продуктами через Гуш-
тинку на Бережанку.*34
Селяни просили повстанців захистити їх сім'ї
та села від грабунку, на що районний референт
пропаганди Скала-Подільського Проводу ОУН
Іван Ліщинський («Матвій») сказав: «Ми могли
би їх всіх перестріляти. Але ми на такий крок не
підемо. І тюрем у нас немає. Це явище викликане
голодом. Перестануть люди голодувати,
зникнуть грабежі».
Районна влада про людське око намагалася
надавати допомогу голодуючим, але вона була
мізерною. Скажімо, з двох невеликих вагонів із
кукурудзою, пшеницею та вівсом, що прибули у
розпорядження Мельнице-Подільського
райвиконкому для допомоги голодуючим селянам,
завідуючий відділом соціального забезпечення
виділив кожному по 10 кілограмів зерна.
Рознарядку перевірив голова райвиконкому і зменшив
пайок до 8 кілограмів. Опісля перший секретар
райкому партії Снісаренко скориговував його до
6 кілограмів. Потім документ підписував
начальник районного МДБ А.Курило, котрий
більшу половину прізвищ викреслив зі списку,
написавши навпроти них — «бандит». Врешті,
цю допомогу одержували агенти і резиденти
МДБ та актив радянської влади.
Голодне існування змушувало селян красти,
за що їх немилосердно карали. Наприклад, 13
червня у Висічці Петра Замойського за вкрадені
5 кілограмів ячменю оштрафували на 19.000
крб. Щоб їх сплатити, треба було продати усе
господарство. 30 липня голодуючого Дмитра
Соболінського з колгоспу села Вовківці за
вкрадених 20 кг зерна засудили до 7 років тюрми.
Наступного дня у Висічці за крадіж колгоспного
майна суд оштрафував Дмитра Гудиму на 4500
крб., Миколу Новіцького — на 3000 крб.,
Параску Балик — на 2500 крб., Марію Тимків — на
1900 крб. За несвоєчасну сплату штрафу суд
погрожував конфіскацією майна.
1 серпня за крадіжку хліба Борщівський
народний суд засудив на шість років тюрми
посиленого режиму Антона Уличного з Глибочка, на
п'ять років — Антона Рогу та Павліну
Камінську з Борщева і на три місяці — Григорія
Зарубу.
4 серпня у Борщівському заготзерні
заарештували Варвару Шемелюк з Вовківців за знайдені
у мішку три з половиною кілограми зерна. її
засудили на стільки ж років тюрми.
12 серпня Борщівський суд засудив з
Вовківців Омеляна Снігура до восьми років та
Ярослава Паньківа — до п'яти. Коли оголосили
їм вирок, підсудні гордо заявили: «Злодійська
комуно! Ви самі крадете, червоні кати! Судіть
більше! Ми і це витерпимо! Судіть більше!».
Для виловлювання голодних жертв при
колгоспах збільшували штати «стрибків»,
бригадирів, сторожів, польових десятників,
ланкових, які, крім місцевих людей, комплектували
спецдепортантами — обездоленими лемками із
238
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ГСПИСОКШ
громадян с^
Ліппмііік Василь
Анлоуник Анастасія
Ан тупик Лмитпо
Аіппміик Палата
Анлоуіінк Іван
Ан іпуник Василнна
Аіппміик Микола
Анлоуіінк Юстина
Бойчук Василь
Болнаоук Степан
Болнаоук Іван
Беоннк Микола
Волошин Анастасія
Гообо іінська СосЬія
Гопгооійчук Гавппло
Гунуляк ОнусЬоіп
Гнатчук Микола
Гообень Маоія
Гпооеш, Юстина
Гоооень Анастасія
Заячковськпй Михайло
Конська Михайло
Ковальчук Михайло
Ковальчук Іонна
Ковальчук Маоія
Ковальчук Яків
Кішилюк Петоо
Кішплюк Маоія
Копилів Ганна
Костів Михайло
Лаб'нж Іван
Лунь Ганна
Лаоіоник Роман
Лаоіоник Юстина
Леога Катешіна
Леш а Ілля
Матуоик Іонна
Мазушік Домна
МаіУоик Василнна
Мойсюк Василнна
Мойсюк Іван
Мойсюк Анастасія
Пахолюк Ольга
Пахолюк Ганна
Полольчук Іонна
Равлусик Ганна
Рогожіїнський Іван
Стоочевська Ганна
Стоочевська Олена
Савчук Юпко
Толооук Катешіна
Толооук Маоія
Толооук Михайло
Толооук Василь
Фоанкевич Юстина
Феншк Ганна
Чооней Павло
Юсііпчук Яків
Юсііпчук Ганна
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
239
Засяння. У Гермаківці, наприклад, вони були
сторожами у колгоспі. Озброєні гвинтівками,
об'їжджали поля верхи на конях. Начальником
колгоспних охоронців був дільничний міліціонер
Бронько Чопик з Іване-Пустого. При боці у
нього теліпався старий маузер, яким він не раз
стріляв понад головами людей і кричав: «Я вже
посадив 17 чоловік, а ще треба три — і тоді піду
у відпуск».
Українське підпілля ділилося останньою
крихтою хліба з пограбованими сім'ями. Звичайно, це
була крапля в морі, бо підпільники самі
потребували помочі. Серед архівних матеріалів УПА
збереглися розписки, які засвідчують надання
допомоги голодуючими. «У місяці лютому і
березні 1947 року видано допомогу у Сапогові:
80 кг жита для двох родин Кир. Вас, Син. Ган.
На підставі цього документа ці артикули
списано. У квітні видано грошові допомоги
родинам, господарства яких знищили
більшовики, — «Сокола» — 100 крб., Крик
Ганни — 150 крб., «Петра» — 190".
Голодне життя краян задовольняло владу. Бо
якщо населення живе впроголодь, то й повстанці
ситими не будуть і опір не чинитимуть.
ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ
СХОДИЛО...
Заслання галичан до Сибіру та в інші глухі
закутки безмежної імперії СРСР розпочалися
весною 1944 року. За розрізненими архівними
даними у квітні-червні 1944 року з Борщівського
району виселили три сім'ї, з Мельнице-
Подільського — вісім, зі Скала-Подільського —
п'ятнадцять. На початку 1945 року у Мельнице-
Подільському районі до виселення підготували
83 осіб і оформили справи на 17 сімей.-35 У
першому кварталі 1946 року виселили 54 родини,»36
у другому — підготували справи ще на 12
сімей.»37 У перших місяцях 1947 року
депортували 19 родин.»38 По Скала-Подільському районі у
першому кварталі 1946 року депортовано 92
особи,-39; у другому — 14 сімей у кількості 63
чоловіки.»40
Виселяли людей, вириваючи їх із нажитих
місць. 6 червня 1947 року зі Стрілківців вивезли
до Сибіру за сина Дмитра Стецка,
конфіскувавши майно. З глибоцького хутора
Пеньки забрали Федишина, батька підпільника
«Підкови», Меляну Захар та двох її доньок
Олену і Марію, майно конфіскували. 8 червня з Мо-
настирка депортували Марію Сиркевич (30 літ),
доньку Ганну (14 літ) і сина Степана (3 роки).
Причиною виселення був батько «Старий», який
переховувався у підпіллі. З Шишківців забрали
Івана Григоращука (60 літ) із сином Іваном (14
літ) за загиблого сина-повстанця «Дуба». Зі
Сков'ятина вивезли родини Федора Васильцево-
го (58 літ) — (4 особи) та Панька Цимбалюка з
донькою Світланою за загиблого сина «Слуха».
Майно конфіскували. З Шупарки депортували
Ганну Антонюк (45 років) за доньок, які
перебували у підпіллі.
4 липня 1947 року у Борщеві міліція
переписувала майно так званих «неблагонадійних» сімей,
по суті найбільш шанованих громадян серед
українського населення. їх теж готували до
вивезення на Сибір — Михайла Зілинського,
Володимира Дроздовського, Ганни Лисовської,
Тереси Дроздовської, Іванни Свідзінської,
Михайла Кілімара, Петра Гаврилюка, Людмили
Смалевої, Тетяни Баглай, Степана Сагана,
Петра Крочака, Іванни Таланчук, Василя Волощу-
ка, Антоніни Дроздовської, Ізидора Зілинського.
13 липня до Юр'ямполя прибули 20 наїзників і
7 «стрибків» на чолі з оперуповноваженим Ста-
ровєровим та прокурором Дьоміним, які забрали
на пересильний пункт Марію Товарніцьку,
Параску Шкільник та Ганну Іванишин. У них
конфіскували майно.
5 липня до Більча-Золотого прибув
партприкріплений Андрєєв зі списком «куркулів»
Михайла Паньківа, Конора Улашина, Дем'яна
Улашина, Юрія Луцишина, Миколи Сохацького,
Конора Стасишина, Ганни Мандрик, Михайла
Петрича, Михайла Кіфіра. Зачитав при
адміністрації села і вимагав підписати, аби
вищезгаданих осіб вивезти з Більча-Золотого.
«Щоб вже раз і назавжди покінчити з куркулями.
Досить вони використовували бідноту, яка на
них працює», — переконував чекіст.
У справі масового виселення українців на
Сибір радянська влада користувалася «Инструк-
цией о порядке производства виселення семей
активних участников ОУН-УПА» від 15 жовтня
1944 року, «Планом мероприятий МВД СССР по
перевозке спецпереселенцев из западннх
областей УССР» від жовтня 1947 року і «Планом
оперативних мероприятий по внполнению указаний
МВД СССР №38/3-7983 об отправке 50
зшелонов спецконтингента из западннх областей
Украйни». За останнім документом
передбачалося у жовтні виселити із Західної України 25
тисяч сімей чисельністю 75 тисяч чоловік. Але
невдовзі цифру збільшили до 100 тисяч.»41
У Львові було створено оперативний штаб по
виселенню на чолі з високопоставленими
емдебістами. 15 жовтня 1947 року ЦК КП(б)У і
240
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Рада Міністрів УРСР прийняли постанову «Про
порядок використання земель і майна,
залишеного після виселення сімей націоналістів і
бандитів». Найбільш масове виселення українців
із західних земель у жовтні 1947 року готувалося
ретельно.
16 жовтня 1947 року секретар
Тернопільського ОК КП(б)У Компанець і
начальник ОУ МДБ по Тернопільській області
Коломієць підписали інструкцію по виконанню
директиви МДБ СРСР №50 «Об изьятии семей
бандеровцев». Вона зобов'язувала терміново
розглянути списки депортованих, закріпити за
кожним селом уповноважених, пропорційно
розподілити за населеними пунктами військові
підрозділи, задіяти наявний автомобільний і
гужовий транспорт. На майно депортованих
обов'язковим було складання актів. Дата виселення
не вказувалася. Планувалася акція на жовтень
1947 року при дотриманні повної конспірації.042
18 жовтня райкоми партії отримали
шифрограми із наказом провести наради
партійно-господарського активу і відправити апаратних
працівників для контролю за вивозом у
закріплені села. В цей час у населених пунктах
конвойні війська зі «стрибками» проводили
подвірні ревізії та опис майна селян, мотивуючи
свої дії загостренням міжнародної обстановки.*43
21 жовтня у Надзбруччі випав мокрий сніг,
який сягав у деяких місцях до півметра. О шостій
ранку напівсонні села краю охопила велика
тривога. У двері селянських хат червоноармійці
гупали прикладами, дзвеніли шибки, лунали
крики: «Открой... такую-разтакую твою мать!»
Люди не встигали опам'ятатися від страху, а
в розбиті двері вривалися озброєні емдебісти.
«Собирайтесь бьістрей!». «Куди?» — перелякані
люди німіли у хаті. «Туда, где бельїе медведи хо-
дят». На збір давали півгодини. Емдебісти
робили обшук по хатах, горищах, забирали муку,
хліб, крупу. Цінності одразу зникали у глибоких
кишенях. У кожній сім'ї складали «Протокол
опису майна», до якого вносили все, що
підлягало конфіскації.
Депортували найперше родини повстанців та
їх симпатиків. У деяких селах емдебісти
залишали тих, хто погоджувався працювати на МДБ,
але таких було мало. У всьому Скала-
Подільському районі їх назбиралося з десяток.
Поневолених людей спроваджували на
залізничну станцію Іване-Пустого Мельнице-
Подільського району. У доповідній записці
секретар Скала-Подільського райкому партії Бубен-
цов зауважив: «...большинство людей собира-
лось молча и молча уезжали». Так і було.
Лишень Деменчук з Вовківців затіяв бійку з
конвоїрами. Анастасія Придка з Іванкова кричала:
«Брати, відомстіть катам!». Бойко з Верхнього
Кривча теж пручався й кричав: «Куди мене
везете? Тут мене застрельте!» Його повезли
зв'язаним. Андрія Боєчка з Гермаківки забрали з
весілля й повезли на Сибір разом з нареченою у
вінку.
Важка і гірка доля чекала українських селян
у холодних чужих краях. Трагізм виселенців
засвідчили численні свідки. У сумних споминах
відбився шлях приниження і болю, відчаю і
нескореності.
«День 21 жовтня мені ніколи не забути, —
розповідав Іван Чубак з Мушкатівки. — То
була страшна наруга над невинними людьми.
Тієї ночі до Сибіру вивезли сім'ї Василя Чубака,
Петра Чернеги, Ангеліни Чернеги, Куйбідихи,
Жмудихи та Ангеліни Титенич... Мого батька
Василя Чубака старого, хворого, забрали з
ліжка. Сестра, з 1923 року народження, теж не
могла ходити, то її посадили на воза. Мама мала
73 роки. Також забрали. Наказали на всіх
чотирьох взяти 200 кг вантажу. Що влізе у
мішок — те наше. А надворі холодний дощ зі
снігом. На тата кинули ковдру та пару верет. Те
зробили й на другій фірі, де сестра з мамою. Я
наймолодший. Іду пішки, бо зимно. Приїхали
біля церкви, стали, чекаємо на інших. Бачу,
везуть Петра Чернегу з жінкою та двома
підлітками. З другого кінця ведуть Ангеліну
Титенич. Вона теж стара. Питають, чому
відправила двох синів до УПА. За нею
під'їжджає Куйбідиха, два сини якої теж в УПА.
Загодя приводять Жмудиху, син якої в УПА, та
Ангеліну Чернегу. На останню кричать, чому
чоловіка відправила до УПА.
Коли набралося десять фір, вирушили в
дорогу. По обидва боки нас супроводжували
начальник районної МДБ капітан Заваригін, старший
лейтенант Ткачук та лейтенант Селіверстов. Біля
кожного воза — і зліва, і справа — по 4-5
конвойних.
Надвечір наша валка під'їхала до села Іване-
Пусте. А там, на станції, страшний суд. Коні
іржуть, люди кричать, діти плачуть... Самісіньке
пекло. Конвойні війська оточили станцію.
Почали нас грузити у вагони дуже швидко. В
одинарні по 10-20 сімей, в дубельтові — по 18-
20. Таких вагонів у Іване-Пустому набралося
вісімнадцять.
Вранці ешелон вирушив до Сибіру.
Переїжджаємо рідний Борщів, бачимо — везуть
більшовики з сіл наші пожитки, що полишалися,
кукурудзу, пшеницю, картоплю... За ними на
шнурках іде наша худоба. Дальше тягнуть
інвентар. Кожного обілляли сльози, а потяг не
зупинився, тільки свиснув й погуркотів далі...
Двері забиті наглухо, нікого не випускають.
Люди хочуть до туалету. Спочатку обходилися
відрами, а потім взяли сокиру й прорубали у куті
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
241
на підлозі отвір. Аж на другу добу, за
Жмеринкою, відкрили вагони й дозволили двом з
відрами вийти по воду.
їхали ми 32 доби. Спочатку у вагоні померли
двоє дітей. На тридцять третю добу привезли нас
на станцію Заозерна Красноярського краю. Виг-
рузили на студебекери |у повезли на шахти.
Потім розгрузили у якусь конюшню, а надворі —
мороз 45 градусів. Звідси чомусь повезли
поїздами далі.
Під Іркутськом померла Жмудиха. Тут уже
на кожній станції попід вагони ходили з
носилками й питали, чи є мертві. Ми подавали, а вони
забирали. Далі, під Читою, померла Куйбідиха.
Прийшли знову з носилками і забрали. Ми
тільки помолилися за них.
Увечері приїхали на станцію Алгач. Знову
висадили — надворі 62 градуси морозу. Нас 460
чоловік. Заводять у довгу будівлю, де було
шість буржуйок. Сяк-так почали грітися. Серед
прибулих троє старих, що пообморожували собі
ноги. їм згодом зробили операції, пообрізали
ноги, дали довідки, що можуть повертатися
додому. Багатьох з нас спровадили до роботи на
золоті приїски, інших — до колгоспу. Спочатку
там померла моя сестра, потім — тато. Я
залишився з мамою. Але і там не давали нам спокою.
Всі виселені один раз на тиждень мусили йти до
міліції, відмітитися, що на місці...»
Не обминула жорстока участь Гафію Томен-
чук з Верхнього Кривча:
«...У нашому вагоні під час довготривалої
їзди померло троє. Серед них — Боднарючка з
нашого села, мати Василя та Михайла, що
загинули у підпіллі. Померли ще двоє невідомих
мені, яких ми поховали обабіч шляху в степу.
Люди пообморожували собі ноги, руки, вуха
та носи. Петро Гижка з Бабинців обморозив вуха
так, що вони йому почорніли й відпали,
залишивши чорні рани. Привезли нас на Тайшетсь-
кий аеродром, біля містечка Абакан. Наказали
виходити. Надворі — мороз 50 градусів. Ми
збилися у живу купу, чекаючи своєї участі.
Через пару годин удалині заблищали вогні
студебекерів, які їхали за нами, щоб порозвозити
до місць призначення».
Жовтнева депортація українців у 1947 році
стала однією з найтрагічніших сторінок
повоєнних років. Згідно з архівними даними, з
Тернопільської області виселенню підлягало
4800 сімей, вивезли — 5053 (всього 13174
галичан): чоловіків — 3211, жінок — 6581, дітей
до 15 років — 3382. Це були сім'ї 309
«куркулів», 956 середняків, 778 бідняків, 10
службовців. Сімей засуджених — 2491, убитих —
1683, повстанців, нелегалів — 859. Уникли
депортації — 97 сімей (424 чол.).в44
Зі Скала-Подільського району РВ МДБ
подало список на виселення 460 сімей, проте змогли
виселити 160. Згодом включили ще 40. Фактично
депортовано з району 181 сім'ю (466 чол.):
дорослих — 348, чоловіків — 207, жінок — 257,
дітей — 118, службовців —10У5
За даними підпілля ОУН, з Борщівського
району було депортовано 200 сімей, приблизно
стільки ж і з Мельниці-Подільської. З трьох
районів вивезли майже дві тисячі людей.
Масова депортація не закінчилася гірким
1947-им. Вона продовжувалася і в наступні роки,
«ознаменовані» безпрецедентним Указом
Президії Верховної Ради УРСР «Про виселення з
Української РСР осіб, які злісно ухиляються від
трудової діяльності у сільському господарстві і
ведуть антигромадський паразитичний спосіб
життя».»46
Кількість депортованих збільшувалася також
за рахунок селян-заложників, яких вивозили за
кожний повстанський атентат на вислужників
радянської влади. Наприклад, за вбивство
директора школи Щербакова у Гермаківці в листопаді
1949 року виселили вісім сімей, за вбивство
вчителя Лопати у Ніврі 11 квітня 1950-го — 11
сімей; за підпал клубу і магазину у Турильчі 27
квітня 1950-го — 18 сімей, за вбивство в
Іванкові оперуповноваженого Поленичка 3
липня 1950-го — 18 сімей.»47
Дані про виселених, як і про ув'язнених у
повоєнні роки, надзвичайно розрізнені. За
свідченнями старожилів знаємо, що з
Бурдяківців виселили на Сибір понад 100 сімей, з
Гермаківки — 60, з Турильча — 33, з Горошової
— 20, з Іване-Пустого —22, з Гуштина — 18, з
Вербівки — 17, Устя-Єпископського та
Кудринців — по 9, з невеличкого села
Підпилип'я — 8 і т.д.
Перебування в Сибірі було надзвичайно
виснажливим для депортованих. Зміна кліматичних
умов, прожиття без теплого одягу та облаштова-
ного житла спадали важким тягарем на цих
мучеників. Однак міністр МВС УРСР генерал
Строкач клопотав перед центральним відомством
у Москві, щоб продовжити «истекающие в
феврале 1949 года сроки ссьілки 4724 семьям
(12760 чел.), вьіселенньїм 1944 года на срок до
20 лет». Йому не відмовили, видавши постанову
РМ СРСР №1398-508 СС від 6.04.1950 р., якою
скасували строки заслання для осіб, вивезених
до Сибіру у 1944-1949 роках, прирікаючи
депортованих українців на довічне вигнання. Хоч
чимало виселенців загинули в дорозі до Сибіру,
в місцях заслання та залишилися на чужині,
третина через 10-15 років повернулася до
рідного дому.
16-7045
242
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Вибірковий список депортованих із сіл Борщівського району
ЯИИИИИИИИВИИИИИИИИІИ1ИИИИИИИИИИИИИИНИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИІИ
ГЕРМАКІВКА
Кількість Загину-
членів ли
Бігун Ганна
Березний Василь
Боєчко Андрій
Бігун Парасковія
Бездітна Степанія
Гнатюк Федір
Гуменний Василь
Гуменюк Йосип
Гнатюк Григорій
Глушка Парасковія
Гусак Федір
Головатий Максим
Гнатюк Василь
Зуляк Матій
Зуляк Олекса
Зуляк Роман
Зуляк Іван
Заплітна Ганна
Кифяк Іван
Калуцька Анастасія
Костецька Олена
Костецький Василь
Коновальчук Іван
Калуцький Дмитро
Кучер Гнат
Лесюк Іван
Лесюк Ганна
Лесюк Юрій
Лядобрук Ганна
Мизак Дмитро
Мизак Іван
Мизак Павло
Мизак Авксентій
Мизак Ганна
Миханюк Василь
Матіїв Михайло
Назарків Петро
Назарків Ганна
Назарків Зиновій
Нагачевська Марія
Остафіїв Олекса
Остап'юк Кузьма
Остафійчук Максим
Олексин Ганна
Пуляк Ганна
Підклибанні (два брати)
Рудка Петро
Решітник Григорій
Синьків Григорій
Слободян Олена
Соловій Степан
Чорнюк Ганна
Шимків Олена
Шупенюк Іван
Шупарський
Шупенюк Артем
Шкриба Степан
Ярема Петро
Ярема Іван
СІМ 1
1
з
4
2
1
5
4
4
3
2
3
3
1
2
2
2
2
3
3
3
1
1
з
3
6
3
1
1
2
5
4
3
1
1
4
4
1
1
1
2
5
1
3
1
1
2
з
4
4
4
2
4
3
3
3
3
3
2
1
_
-
-
-
1
1
1
-
1
1
1
1
1
1
7й"""""'
г~
-
-
-
-
-
Царук Ганна
ГУШТИН
Слободян Казимір
;Стадник Софія
Сенюк Ганна
ВЕРБІВКА
іиш
Бабій Текля
Бабій Василь
Вітрук Фросина
Дзюба Дмитро
Дзюба (дружина)
Захіняк Семен
Захіняк Олена
Захіняк Прокіп
Козак Домніка
Лазарук Йосип
Лазарук Мотря
Надорожна Марія
Палига Докія
Палига Мотря
Сафроняк
Сафроняк Марія
Щюпій Василь
Кількість
членів
сім'ї
1
3
1
2
1
2
3
3
2
4
1
1
1
2
2
1
2
Загинули
-
1
1
1
1
1
1
1
1
1
-
.
сім'ї
Барицький Антін
Гаврилюк Марія
Глуговський Іван
Гуляк Михайлина
Гаврилюк Степан
Гураль Йосип
Гуменчук Михайло
Ґаврилюк Михайло
Гаврилюк Франка
Глуговський Федір
Гаврилюк Петро
Гуменчук Ольга
Гуменчук Дем'ян
Дідик Марія
Джуриляк Ольга
Дідик Роман
Загородній Сафат
Ільчишин Михайло
Кондра Марія
* ]
Онуфріїв Ганна
Путерія Анелія
Пуцентейло Василь
Попович Марія
Попович Наталія
Попович Степанія
Попіль Марія
4
2
2
3
3
5
4
5
3
6
5
2
2
1
2
1
2
6
2
2
3
5
2
2
1
2
Сметанюк Юзефа
Яремко
Слободян Михайлина
Томашівська Паранія
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
243
1 ІВАНЕ-ПУСТЕ
Загинули
ТУРИЛЬЧЕ
Бучковська Марія
Греськів Йосип
Мостов'як Григорій
Николаїшин Микола
Николаїшин Степан
Прудивус Іван
Паскарик Євдокія
Паскарик Марія
Пістінчук Олекса
Пістінчук Параска
Пістінчук Тетяна
Кушнірик Василь
Кушнірик Никифір
Кушнірик Степан
Колодрубський Дмитро
Сушинська Варвара
; Стефанчук Микола
ІУрсуляк Михайло
Чубей Василь
Цюник Степан
ОЛЕКСИНЦІ
ЯНИИННННИНІ
:.:.у.-../--^:.-;-. і:: ^■■■№:-Г^'-
Буштинський Мирон
Вирозуб Розалія
Вирозуб Наталія
Ганзьола Кіндрат
Бойко Марія
Гищук Гаврило
Грищук Розалія
Дешевий Григорій
Медвідь Іван
Мишкун Павло
Николин Ірина
Роляк Ульяна
Срібний Онуфрій
Срібний Филимон
Срібна Палагна
Срібна Ганна
Сабала Григорій
Томчишин Сидір
Процишин Семен
Процишин Анастасія
Петльована Марія
Фаштиновська Марія
Чикорлій Марія
Кількість
членів
сім'ї
2
4
2
5
4
4
2
2
[ 2
3
6
1
4
4
4
2
2
5
1
2
5
1
3
Загинули
1
2
і
2
1
2
2
*
2
: і
Ярема Ганна
Байдюк Василь
Біланюк Микола
Балабух Юстина
Венгер Йосип
Вальчук
Гнатюк Петро
Гончарик Петро
Григоришин Степан
Гуменюк Никифір
Гуцуляк Гнат
Данильців Никифір
Кількість
членів
сім'ї
, V.
з
з
З
2
2
4
З
4
З
Дубчак
Думенюк
Демків Семен
Демків Никифір
Зозуля Євдокія
Кульбачук
Казімірчук Марія
Кирилюк Микола
Мальонка Петро
4
4
5
4
І
3
3
4
Надорожний Іван 5
Рогачук Степанія 5
Равлюк 3
Ткачук Данило (в т.ч. 6 дітей) 2
Ткач Микола 8
•
Тарнавська Марія 4
Чепесюк Софія 3
Чепесюк Анастасія 4
Чепесюк Олекса
Хлібороба
3
2
3
ПІДПИЛИП'Я
Кількість
членів
сім'ї
Гончарик Степан
Івахів Павло
Ковалевич Йосип
;Каліщук Кузьма
Росінчук Варвара
Лазарук Гафія
Надорожний Йосип
Яковишина Марія
штт
шш
ХУДИІВЦІ
Кількість
членів
сім'ї
; Верига Василь
Гаврилюк Іван
Дудчак Микола
Дудчак Марія
Дудчак Василь
Дудчак Степан
Зелений Іван
Зелений Іван
Зушман Василь
Шевчук Василь
2
4
З
2
З
З
2
4
2
244
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«МИ ТВОРИМО
ІСТОРІЮ...»
Розгул каральних військ НКДБ-МВС та
сваволя озброєної адміністрації призводили до
збільшення повстанських жертв і змушували
підпілля шукати більш результативні форми
конспірації. Радянські спецслужби на кожного
підпільника, або групу продумували «операції»
за участю великої кількості «стрибків» та
гарнізонних військ. До того ж у січні 1947 року
було оголошено п'яте звернення до членів УПА
та збройного підпілля. їм обіцяли амністії за
умови добровільного приходу з каяттям.
У результаті скомбінованих заходів ряди
захисників краю рідшали. Про це свідчить
безкінечна печальна статистика втрат. 24 січня
1947 року у Панівцях облавники викрили
криївку у Марії Держак, у якій загинув кущовий тере-
ну Василь Цюник («Змій») із с.Іване-Пусте.
Служба Безпеки констатувала, що криївку
знайшли під час ревізії. Є підозра, що в цьому винен
сам «Змій», бо 14 січня у Панівці приїздили
його родичі.
Тіло вбитого сина мати викрала з-під
Мельниці-Подільської, куди емдебісти звозили
вбитих повстанців. Як привезла Василя додому,
закопала у купу снігу під вікном, де він
пролежав до весни. І щодня молилася, аби сина не
знайшли. Коли в саду з'явилися перші
проталини, поховала в землю рідну дитину.
Відтоді минуло понад чотири десятиліття. У
1992 році останки повстанця Василя Цюника
урочисто перезахоронили на сільському
цвинтарі.
26 січня у Гермаківці потрапили до полону
районний пропагандист ОУН Михайло Зуляк
(«Карий») та стрілець районної боївки СБ Степан
Ярема («Хвиля»).
Також загинув станичний ОУН с.Іване-Пусте
Василь Чубей («Лев»). Емдебісти забрали тіло
до райцентру. Родичі зробили усе можливе, аби
його викрасти. На місці, куди чекісти скидали
трупи, знайшли лише частину тіла та вишиту
сорочку на скривавленій замерзлій землі. Все
розтягнули собаки. Батьки згорнули рештки в
домовину і справили таємний похорон у рідному
селі.
18 лютого в Іване-Пустому під час
перестрілки з «стрибками» отримав смертельну
рану кущовий командир Іван Боднарчук
(«Сон»). Народився у цьому ж селі.
У березні до більшовицького полону
потрапив найстаріший підпільник краю Семен Дудка
(«Кривоніс», «Дністер»). Народився 1898 року у
с.Вовківці.
У вісімнадцять років Семен Дудка став
добровольцем УСС, згодом — членом ОУН,
активістом «Просвіти», кооперації, «Лугу». У
1936 році за націоналістичну діяльність
заарештовувався польською поліцією. Відбув рік
ув'язнення у львівській тюрмі. В 1938-му
заарештований вдруге. З тюрми Берези Картузької
звільнився на початку другої світової війни.
Повернувся додому 16 червня 1940 року, але
його заарештували більшовики. Уникнув
розстрілу у Бердичівській тюрмі. Мав щастя
втекти і з німецького концтабору. Повернувшись
додому, включився до роботи по організації
підпілля. За ним почала «полювати» польська
боївка Армії Крайової.
У 1944 році Семен Дудка бере активну участь
у формуванні добровольців на Волинь до УПА.
Його призначають чотовим, сотенним. Зазнавши
з новобранцями важких втрат у поході,
повернувся до рідних місць й продовжував боротьбу.
Чортківський військовий трибунал засудив його
до вищої міри покарання, яку замінили на 25
років концтаборів. Коли патріота ув'язнили
емдебісти, йому йшов п'ятдесятий, звільнився з
каторги і висилки старим чоловіком.
5 березня по обіді до Вовківців приїхав опер-
уповноважений Селіверстов з п'ятьма
«стрибками». Маючи при собі агента-повідомлювача,
прикритого веретою, пішли до Івана Лазарука й
зробили у нього ревізію. По закінченні
Селіверстов сказав Лазаруку: «Маєш щастя, що
ми не застали того, кого шукали».
13 березня у цьому ж селі Селіверстов у
супроводі переодягнутого агента шукав Івана
Зарицького та його дружину.
15 березня Селіверстов з п'ятьма емдебістами
прийшли у Вовківцях до Грушки. Били його
сина, щоб той показав, де бункер. Хлопчик
нічого не сказав. Тоді вони почали самі шукати,
поки не знайшли у стайні вхід до криївки. Звідти
облавники витягнули підпільника Івана
Войтовича («Грізний») з дружиною. Грушку
заарештували.
18 березня у Сапогівському лісі під час бою з
облавниками турилецького гарнізону загинув
командир районної боївки СБ «Рок» (справжнє
прізвище не встановлено). У перестрілці вбив
двох емдебістів.
29 березня за донесенням червоної агентури
загинув бойовик Мельнице-Подільської районної
боївки СБ Василь Паскарик («Ілько») з Іване-
Пустого, колишній учасник групи УПА «Схід»
та повітового осередку СБ Михайла Ярчука.
9 квітня у Сапогові загинув повітовий
військовий референт за часів німецької окупації,
а з 1945 року тереновий кущовий ОУН
Борщівського району Іван Зарицький («Рись»,
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
245
«Слов'ян»). Він був поінформований про те, що
до Сапогова прибув гарнізон з Верхнього Крив-
ча й робить ревізії. Але через недугу не
спустився в криївку, а лежав на горищі у господині
Катерини Чухри. О 12-ій годині Селіверстов з
облавниками підійшли до подвір'я. «Стрибку»
Петру Котику з Бурдяківців наказали перевірити
обійстя. Як тільки той пройшов у двір,
Зарицький застрілив його.
На постріл збіглися облавники. По хаті
вдарив перехресний вогонь. «Рись» упав, поцілений
у серце. З ним загинула його дружина Ганна —
санітарка УЧХ, 1924 р.н., народилася у с.Стара
Ягільниця Чортківського району. Залишилася
сиротою їх однорічна донька Марія. Тут же
прийняв смерть бойовик Михайло Дерманчук
(«Орлик») з Більча-Золотого, котрий був з ними.
Він застрілився. Тіла загиблих облавники
забрали до Борщева. В убитого «Рися» знайшли
літературу, листівки, організаційні записки.
20 квітня до хати Катерини Чухри прийшли з
обшуком і знайшли архів куща ОУН. Жінку
засудили до 10 років концтаборів.
1 травня впали чортківський надрайонний
провідник ОУН «Сидір» і надрайонний референт
пропаганди «Зір», потрапивши на засідку у Тов-
стенському районі.
Справжнє прізвище «Сидора», на жаль,
невідоме. Знали лишень про нього, що народився
у Бучацькому районі, кадровий підпільник ОУН
з 1940 року. Михайло Іванович Чорпіта («Зір»)
народився 1918 року в м.Скала-Подільська. За
німецької окупації був борщівським повітовим
референтом пропаганди, пристрасним
пропагандистом національної ідеї. «Наша організація, —
говорив у сорок сьомому «Зір», — нині
утримується на мізинному пальці. Але не
забуваймо, прийде час, і з цього мізинця
виростуть всі п'ять. Чи буде Україна зараз? Не
обіцяю. В одному переконаний — ми творимо
історію. Є у нас помилки, але є і добрі справи, за
які нас оцінить народ».
18 травня до Бабинців о 3-ій годині ранку
приїхало семеро карателів. Зайшли до матері
районного референта СБ «Нечая» і залишили
лист, щоб той добровільно здався, бо інакше
заберуть до Сибіру сім'ю.
27 травня у Більчі-Золотому колишній
підпільник, котрий з'явився з повиною, показав
облавникам криївку, у якій знайшли 180 кг
зерна, 10 л гасу, 1 кулемет «Дегтярьова», 3 диски,
2,5 літра спирту, 1 рушницю, книжки, газети.
Незабаром він став «стрибком».
29 травня на хуторі Балки, що неподалік села
Королівки, у долині на містку, поруч з хатою
Маланки Змрочек, на засідку потрапили три
повстанці. Під час відступу був важко
поранений у груди Василь Глуговський («Беркут») з
Пищатинців. Не маючи змоги відійти, поклав під
себе сумку з документами й підірвався гранатою.
13 червня увечері в Слобідці Мушкатівській
на вулиці Ліс-Могила загинули підпільники
Володимир Матіящук («Непорадний»), Петро
Чубах («Гонта») та Іван Жмуд («Явір»). Останній
дострелився. Причина загибелі була така. По
дорозі вони зупинили підводу, за якою не
побачили облавників. Ті відкрили вогонь.
23 червня увечері у Сков'ятині в будинку
Івана Щербанюка заквартирували повстанці.
П'ятеро з них залишилися на вечерю, інші пішли
в село по харчі. О 20-ій годині карателі
підкралися до господарства. Постовий їх не
почув, бо йшли босі. Оточивши подвір'я, почали
стріляти, освічуючи довкілля ракетами. Стрільці
відступили. Під час перестрілки загинув Іван Ба-
сараба («Еней», «Ас»), який прикривав відступ.
Не маючи змоги відірватися від переслідувачів,
покінчив з собою. Тіло Басараби забрали до
Борщева.
26 червня у Вільхівцях заарештували 23
юнаків у справі вбивства голови сільської Ради
Василя Томина. Через три дні більшість
відпустили. Для слідства залишили Василя
Снігура, Миколу Паранюка, Миколу Даця та
Миколу Кулачука, яких звинуватили у вбивстві
і засудили кожного на десять років концтаборів.
Лише через дев'ять років у селі дізналися, хто
вбив Томина. Таїну розповіла перед смертю
дружина небіжчика — росіянка Наталія Томин, з
якою він одружився під час перебування у
російському полоні у 1915-1916 роках. Тієї ночі
до них ввірвалися п'яні емдебісти на чолі з о/у
Ніколаєвим, який найбільше доскіпувався:
«Томин, тьі же русский человек и жена у тебя рус-
ская. Как ти смел церковь в селе построить, ког-
да у нас их уничтожают?..» Томин за Польщі був
ініціатором побудови церкви у селі. П'яний
Ніколаєв ні з сього, ні з того почав бити Томина.
Бив до тих пір, поки не звалив його мертвим.
Дружині наказав мовчати.
Незважаючи на жорстоку правду,
Борщівський РК КП(б)У довгі роки
«експлуатував» ім'я Томина в антиукраїнській пропаганді.
При в'їзді до села йому поставили пам'ятник, на
якому написали, що Томин загинув від рук
українських буржуазних націоналістів. У
дев'яностих роках невідомі розбили цей пам'ятник.
6 липня ввечері в Більчі-Золотому оперупов-
новажений Сергієнко з трьома карателями засіли
біля помешкань Романа Буковського та Семена
Боднарчука. На них вийшли два «околотники»,
які ходили вночі красти. Михайла Байрака
одразу ж вбили, другого смертельно поранили.
Це місце до ранку освічували ракетами. Від
вбитих забрали мішок і два обрізи. Зігнали
людей, щоб розпізнали їх. Оскільки емдебісти
246
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
стверджували, що це бандерівці, трупи забрали
до Борщева.
7 серпня у селі Трійця Скала-Подільського
району, потрапивши на засідку, загинув
станичний с.Гуштинка Степан Івасечко («Снігур»).
16 серпня у Більчі-Золотому під час
емдебістського наступу на хату Ганни Герилюк
загинув повстанець Чокан («Гай»). У бою «Гай»
убив начальника відділу боротьби з бандитизмом
Медведєва, співробітника Кисельова та трьох
поранив. Загинули під час бою Ганна Герилюк
та її донька Марія. Останнім набоєм Чекан
застрілив себе.
ЗО серпня у шупарському лісі 250
червоноармійців почали облаву. Близько 4-ої
години ранку, прориваючись з оточення, загинув
повстанець «Панас». Під час перестрілки
повстанці вбили лейтенанта, двох солдатів
поранили. Облавники задіяли в операції 16
автомашин, 1 танкетку, 2 радіостанції, 2 машини з
амуніцією.
28 вересня через недотримання конспірації в
Іванкові загинули чотири підпільники — Петро
Бугера («Клен»), Петро Ситник («Сосна»),
Степан Качконога («Вітер») та Ілько Андрійців. У
селі того дня було весілля. Хлопці-підпільники
хотіли сфотографуватися на згадку. Раптом
з'явилися облавники...»48
10 жовня у Шупарці від рук оперуповноваже-
ного Віктора Кубея з Мельнице-Подільського
МДБ загинула підпільниця Василина Антонюк
(«Береза»). У 1942 році дівчина вступила до лав
юнацтва ОУН. Була «звеновою» (провідницею
п'ятірки). У її хаті зберігалася велика оунівська
бібліотека. Коли чекісти викрили її, пішла з
матір'ю у підпілля. Патріотка писала вірші про
арешти та знущання карателів. Заарештувавши
«Березу», Кубей наказав їй іти до сільської Ради.
Коли вона відмовилася, то яничар застрілив
дівчину.
12 жовтня у Більчі-Золотому загинув
досвідчений кулеметник району Іван Масик
(«Левко»), стрілець відділу «Меткого». З
реформуванням СКВ став кулеметникам у надрайонній
чоті УПА. Від початку жовтня виконував
обов'язки кур'єра при надрайоні. Цього дня вони
зайшли з другом «Тополею» до однієї хати.
«Тополя» з сільським хлопцем залишилися на
ґанку, а «Левко» зайшов до середини. Раптом
надійшли люди. Іван, думаючи, що то сільські,
пішов їм назустріч і зіткнувся з емдебістами. Ті
почали стріляти і смертельно поранили хлопця.
Тіло убитого забрали до Борщева.
29 листопада від запалення легенів помер
стрілець «Чуй» на ім'я Микола (прізвище
невідоме). Народився 1924 року у Долині на
Станіславщині. Опинився Микола у Надзбруччі
під час голодівки на Прикарпатті. До приходу
Радянської армії працював у господаря в
Бурдяківцях. Взимку 1944 року вступив до СКВ
під командою «Зубенка», потім став
кулеметником СКВ у «Моряка». Навесні 1946-го при
реорганізації СКВ за сумлінне виконання
обов'язків підвищений до ройового надрайонної
чоти УПА. Забезпечував зв'язок при районному
провідникові «Максимові». Похований у лісі
Кругалець біля Бабинців.
12 грудня облавники напали у
Більчі-Золотому на млин Шмигловського, де спали повстанці
«Вій» і «Камінь». «Камінь» загинув, «Вій»
відірвався від переслідувачів. Цього ж вечора о
21 годині чекісти нав'язали бій повстанцям.
Загинули «Ум», «Бульба», «Скорий». «Вітер»
врятувався. Прізвища їх невідомі.
16 грудня у Стрілківцях під час нападу
емдебістів на хату Марії Сливки загинули
підпільники Микола Осадчук («Крик»), Григір
Іванишин («Граб»), Михайло Стефішин
(«Береза»). Під час бою вбили одного емдебіста,
одного поранили. Повстанців закидали гранатами,
господарів заарештували.
17 грудня облавники із Заліщиків розстріляли
матір підпільниці «Берези» Ганну Антонюк з
с.Шупарки. Навесні її повезли до Сибіру за двох
доньок-підпільниць, але вона втекла з поїзда і
повернулась додому. Про старшу доньку Васи-
лину, що героїчно загинула, мати говорила:
«Мені не сором, що моя донька загинула, бо
вона загинула за своє, рідне». На слідстві над
жінкою знущалися, випитували про молодшу,
Марію. Мати не видала доньки. Тоді чекісти
повели її на город Юстини Співак і на городі о
шостій годині ранку розстріляли.
У селі запам'ятали, як оперативник Савчук
говорив, що такі люди, як Ганна Антонюк не
повинні жити. Тіло її забрали до Борщева.
Повідомлення про смерть Ганни Антонюк у
підпільному обіжнику ОУН закінчувалося
словами: «Вічна слава поляглій героїні в обороні своєї
Батьківщини перед червоними наїзниками».
22 грудня опівночі на карательську засідку у
Більчі-Золотому потрапили п'ять підпільників. У
перестрілці загинули стрільці «Хрін», «Максим»,
«Гонта», «Буря». «Залізняка» легко поранили.
Прізвища їх невідомі.
П'ЯТІ РОКОВИНИ УПА
Збройне підпілля 1947 року боролося у значно
важчих, ніж у попередні роки, умовах:
зміцнювався державний адміністративно-команд-
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
247
ний апарат, шаліла номенклатура, посилювався
курс на колективізацію та масове пограбування
селянства, продовжувалось виселення людей на
Сибір, розгалужувалась компартійна
антинаціоналістична істерія, агентурна
діяльність органів НКДБ — МВС. Підпілля
зазнавало непоправних втрат.
Проте організаційна структура підпілля не
була знищена, а приклади героїчної боротьби
повстанців не дозволяли більшовикам цілком
почувати себе повновладними господарями.
Доступними методами збройне підпілля
продовжувало боронити народ від більшовицького насилля.
За даними Тернопільського ОК КП(б)У 70%
повстанських виступів в області припадали на
Борщівський, Скала-Подільський і Мельницье-
Подільський райони.
У жовтні 1947 року виповнювалося п'ять
років з часу організування перших збройних
відділів УПА для боротьби з окупантами на
українських землях. З цієї нагоди Головний
Військовий Штаб 5 червня 1947 року видав
наказ, яким постановив день 14 жовтня
відсвяткувати, як п'ятирічний ювілей зародження
УПА. Референтура пропаганди Чортківського
надрайонного Проводу розіслала «Інструкції в
справі проведення свята УПА», в яких намітила
невідкладні заходи щодо вшанування загиблих
борців. Був підготовлений і текст виступу «У
п'яті роковини Української Повстанської Армії»
з політичним аналізом героїчного шляху УПА.
Про відзначення першого свята УПА на
теренах Надзбруччя відомо мало. Найперше тому,
що відбувалися заходи при повній конспірації.
Свідки тих подій здебільшого загинули. Як
згадував Іван Пінязь («Око»), чортківський надрай-
онний провідник Служби Безпеки, напередодні
річниці до Надзбруччя прибув крайовий
провідник ОУН і референт пропаганди
Подільського краю Василь Бей.
Василь Бей («Улас») народився 1922 року в
с.Литвинів Бережанського району. Закінчив
Бережанську гімназію, студіював медицину у
Львівському університеті. Політв'язень
німецьких тюрем. 1942-44 рр. — обласний
провідник юнацтва Тернопільщини. 1945-47 рр.
— крайовий референт пропаганди Подільського
краю. 1947-49 рр. — крайовий провідник ОУН.
1949-52 рр. — керівник ОУН на осередньо-
східних українських землях.
Він зустрівся з активом збройного підпілля
краю на базі постою Проводу Чортківського
надрайону, який розмістився у печері поблизу
села Стрілківці. Під час зустрічі повстанці
вишикувались у просторій гроті. По боках горіли
факели, освітлюючи суворі обличчя месників, а
зі стін капала вода, тягнуло протягом. В.Бей
зачитав наказ Проводу про нагородження Хрестом
заслуги сотника «Володимира», який втратив зір
у лавах УПА на Волині. Він був родом з
Ягільниці Чортківського району. Там не мав
нікого з рідних, тому повстанці опікувалися ним.
Іншим присвоїли військові звання, зокрема
надрайонному референту СБ І.Пінязю («Око») —
булавного.
«Небагато уже нас, — говорив В.Бей. — А
надії на нову війну між Заходом і СРСР не
здійснюються. Тому мусимо берегти сили і
переходити від тактики повстанської до чисто
підпільної. ОУН і рештки УПА зливаємо в одну
організацію — збройне підпілля ОУН-УПА. У
зв'язку з тим, що свято УПА буде відзначатися
вперше, — наголошував, — його треба широко
популяризувати серед революційного підпілля.
Відзначення повинно відбутися в ніч з 14 на 15
жовтня 1947 року. Вшанувати пам'ять загиблих
повстанців поіменно трихвилинним мовчанням».
В архіві збройного підпілля збереглися списки
загиблих стрільців УПА у 1944-1946 роках по
Борщівському району, яких мали пом'янути в
день ювілею. Складені до грудня 1946-го, вони є
безцінним скарбом для історії боротьби ОУН-
УПА за незалежність України. Із списків
довідуємося, що у 1944 році загинуло 45 бійців,
у 1945-му — 120, 1946-му — 54. Здебільшого це
ветерани Визвольних Змагань 1918-1920 років,
члени ОУН міжвоєнного періоду, молодь 1921-
1928 років народження. Жертвами
більшовицьких провокацій стали 42 чоловіки,
розстрілів під час облав — 21. 58 борців у
безвиході самі застрілилися або підірвалися
гранатами.
Назавжди вибула зі строю велика плеяда над-
районних, районних, підрайонних провідників,
майже всі станичні, провідні медичні працівники,
зв'язкові та розвідники, досвідчені члени ОУН.
Найбільше втрат наприкінці 1946 року зазнало
село Більче-Золоте — тут загинуло 32 чоловіки.
З Шупарки — 20, Бабинців, Олексинців — по
13, Шершенівки, Верхняківців, Глибочка — по
10. Віддали своє життя у Борщівському районі
бойові сини Бережанщини, Теребовлянщини, Со-
кальщини, Волині, Гуцульщини,
східноукраїнських земель.
Текст виступу «У п'яті роковини УПА»
закінчувався так: «Вшановуючи з почуттям
гордості п'яті роковини героїчної боротьби УПА,
ми утверджуємося в нашій вірі у творчі здібності
українського народу, у неминучу нашу перемогу.
Народ, що видав з себе таку Армію, як УПА,
може сміливо дивитися на своє майбутнє, може
бути впевненим, що він здобуде свою державу.
Хай живе Українська Повстанська Армія!
Хай живе Українська Головна Визвольна
Рада, що керує визвольною боротьбою
українського народу!
248
Ш ЗА ТЕБЕ, СВ5ГГА УКРАЇНО
Хай живе організатор визвольної боротьби
українського народу — Організація Українських
Націоналістів і її керівник Степан Бандера!
Хай живе головний Командир УПА Тарас
Чупринка!
Вічна слава бійцям і командирам УПА, що
впали у боротьбі з окупантами!»
ЗАПОВІТ «МАКСИМА»
Василь Методійович Андрійчук («Максим»,
«Орел», «Бор», «Остап») народився у селі
Шишківці Борщівського району. Був відомий у
краї, як районний референт СБ, повітовий
господарчої референтури, районної розвідки. З травня
1945-го — референт пропаганди Борщівського
районного Проводу ОУН.
Передчасно настав у його житті день
найпечальніший і останній. З листопада 1947
року він, Богдан Василюк («Бурлака») з
Ланівців, та Василь Юсип'юк («Гром») з
Шупарки заквартирували у Петра Литки. Хтось
із сексотів помітив їх. Увечері у Шупарку
прибула автомашина з 15 емдебістами, які
оточили хату...
«Була 9 година вечора, — записано в архіві
збройного підпілля. — Зі сторони більшовиків
вилетіла ракета, освічуючи обложених. Потім
запрацювали скоростріли, почали рватися
гранати. Годину тривав нерівний бій. «Максим»,
відстрілюючись, спробував прорватися з
ворожого кільця. Кинувши в карателів гранату,
вистрибнув через вікно і побіг городом. Ворожа куля
важко поранила його. «Максим» застрелився...
«Бурлака», вирвавшись з хати, зайняв зручну
позицію на городі, сипав градом куль. Але був
поранений. Відтак крикнув, що український
повстанець не боїться смерті і вистрелив собі у
скроню.
«Гром» був смертельно поранений, також
загинув.
Тіла «Максима» і його побратимів облавники
забрали спочатку до Колодрібки, а звідти
повезли до Заліщиків».
Напередодні, полюючи за «Максимом», опе-
ративники на чолі з Саливоном 18 травня 1947
року закатували його рідного брата Дмитра.
Нещасного піддали тортурам, вимагаючи
вказати місцезнаходження Проводу, але не добившись
нічого, повісили його на сволоці на телефонному
дроті.
Василь Андрійчук був обдарованою
особистістю. Він міг би стати талановитим
поетом, публіцистом. Це засвідчує вцілілий зшиток
його поезій та полум'яний повстанський виступ
напередодні Свят-Вечора. Його поезії — про
революційну добу, у якій історичною рушійною
силою є ОУН, УПА, збройне підпілля та народ,
котрий підтримує своїх героїв. Трагічною для
краю Василь визнавав ситуацію, в якій звичними
стали репресії, провокації, масова мобілізація до
Червоної армії та хаос. У вірші «Голос з-під
Крут» хоробрий месник закликав борців стати
гідними послідовниками героїв великого чину і
вести смертельний двобій з московською ордою:
Не бачили бою, ні крови,
Ні мук не зносили, ні ран,
Летіли, летіли соколи
На поклик: «Вертає тиран!»
І гостру, холодну сталь синю,
Стискали в дитячих руках,
І мчали за Київ під Крути
Застави поставить на шлях.
Зміїно орди потягнулись —
По білому полі полки,
До бою готуйтеся, діти!
До бою за край, юнаки!
Ми скорше в бою всі поляжем,
Покори не хочем й пощад.
Хто руку сягне в Україну,
То й згине, не верне назад.
Коли ж ми поляжем на полі,
А ворог по наших кістках
Зруйнує тебе, рідний Краю...
Наступники прийдуть по нас,
По нас... Милі друзі, кохані,
На нас жде завдання важке:
Порвати кайдани ворожі.
Вже час, вже та хвиля гряде!
Борець-патріот боляче переживав
більшовицьку окупацію краю, знущання над
українським народом. Це підтверджує вірш
«Садист»:
Бо по селах ніде дітись,
Там садист гуляє,
Кого схопить, що живий ще,
В військо забирає.
Хитро-мудро хижий ворог
Хоче духа вбити,
І надію про повстання
Навіки зломити.
Перевертні і чужі нам
їм допомагають
Набивати грізні тюрми,
Де людей вбивають.
Та недовго, лютий кате,
Тут тобі гуляти,
Прийде час, і знов воскресне
Україна-мати!
Поет-повстанець мав надію, що, незважаючи
на втрати, зраду, провокації, байдужість серед
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
249
населення, у краї залишиться відчайдушна
молодь, вірна заповідям батьків, готова до
смертельного двобою. їй він і залишив свій заповіт:
... І хоч погасло те полум'я,
Та жар надії ще оставсь,
Ще наша справа не пропала,
Під серце ворог ще не вкравсь.
Ми пам'ятаєм Базар і Крути,
І ряд других спартанських війн,
Де сотні кращих впали в бою,
За рідний край, за нарід свій.
То де лиш будем, любі браття,
За святе діло ся берім,
Здобуть і згинуть — наша гордість,
Це дружній заповіт усім.
І світ тоді про наш народ почує,
Що ми є нація міцна,
І як боролись за державу,
Якій Україна — ім'я.
Повернувшись з фронту, Василь не застав у
живих рідну матір:
...З війни вертаюсь я,
приходжу до рідної хати,
Та нема вже кому мене щиро привітати.
Подивився навкіл себе, пішов на могилу
Помолитись, щоб останню принести офіру.
Думав, мамо, що ти будеш тішитися
мною,
А ти лежиш у могилі, в святім супокою.
Помолився я на гробі і гірко заплакав.
Моя Матінка почула... А десь ворон крякав...
Вірш «Могили кличуть» — то протест проти
знищення більшовиками могил Героїв, які
окупанти рівняли із землею, зрізали на них хрести,
зривали синьо-жовті прапори та топтали квіти:
В Україні куди не глянь — видніють могили,
Мертві свідки,
що когось там вони схоронили,
Одні вищі, другі —
менші, з журними хрестами,
А треті — зруйновані, зарослі тернами.
В тих могилах скарб великий
лежить-спочиває,
Тільки кожен того болю ще не помічає.
В тих могилах сплять Герої, що життя
віддали
За Україну і нас, грішних, вони
повмирали.
Де і скільки їх в землиці? —
не кожний це знає...
У багатьох поезіях, зокрема в «Українській
неволі», повстанець відтворює тогочасне
підневільне життя України, відшукуючи
історичні паралелі:
Хто не бачив і не знає, що таке тортури,
Хай погляне на в'язничі в Україні мури,
За мурами в казематах вже цілі століття
Відбувають екзекути і смертні жахіття
Усі ті, що розуміють, ким, за що закуті,
Ой, глумляться там над ними
воріженьки люті.
Мордованих трупів безліч
спритно десь ховають
У тюремних загородах,
що й люди не знають.
Так робила колись Польща і царська
Росія,
А до решти довершити хоче большевія...
Така ж відверта, щира, сповнена любові до
свого народу, землі рідної і проза Василя
Андрійчука, зокрема його «Слово на Свят-Вечір»
(1944 р.). Борець зголошує в ньому велику надію
на день завтрашній, в якому йому бачиться
щаслива доля України...
Цю сповідь юного серця друкуємо повністю.
Вона допоможе глибше пізнати правду
Визвольних Змагань, осягнути не тільки долю
повстанську, боротьбу, заради якої тисячі йшли на смерть,
але і борг, донині нескуплений перед тими
людьми, для яких і земля рідна, і народ, і
Україна були понад усе.
СЛОВО НА СВЯТ-ВЕЧІР
«Друзі! Наближається Різдво Христове, а з
ним наш традиційний Святий Вечір. Цьогорічний
Свят-Вечір доводиться святкувати цілому
українському народові у виїмкових обставинах...
Наш український запашний чорнозем перемок
від священної крові найкращих дочок та синів
нашого народу. Довкруги розноситься
пронизливий брязкіт кайданів, що в них женуть молодих
юнаків України на далекі каторжні роботи кати.
Важка вийняткова доба покладає на нас
велетенські та поважні завдання, вимагає та
вимагатиме велетенського вкладу енергії сил
нації, непересічних якостей духа.
Стійка, сувора, невгнута, безпощадна,
характерно-вольова людина стає символом нашої
доби. Від того, чи зможе наше національне море
винести із глибин на своє плесо таку сувору і
невблаганну людину, залежить наше майбутнє.
При тому всьому ми повинні повсякчас
пам'ятати, що ми — українці, сини великих батьків,
потомки тих неустрашимих Хмелів, Ґонтів,
Мазепів і Петлюр, в жилах яких Месним вогнем-
вулканом кипить нескорима залізняцька стихія —
кров.
Ми повинні пам'ятати про героїчну й
ненастанну боротьбу своїх предків, щоб стати гідними
нашої світлої традиції. Свят-Вечір... Крізь
брязкіт кайданів, крізь рокіт ураганних вогнів
250
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
гримить Коляда, світиться Свічка...
Довкруг стола, застеленого білим льняним
рушником, сидить зажурена сім'я. Старій матері і
батькові мимоволі котяться сльози вниз. У них не
стало сина, якого червоний варвар закатував
тортурами, не стало доньки, яку забрав червоний
хижак на каторжні роботи. Сім'я сумує за
столом. Тут батька закатували, там маму
замучили...
Блимає Свічка на столі. Якось незвичайно
блимає її сяйво, немов зазиває до боротьби, до
безпощадної розплати над найжорстокішим
ворогом українського народу — Москвою. Гай-гай!
Воскова Свічка... Відтоді, як її засвітила сім'я
ще 1944 року, пройшли роки кривавих Свят-
Вечорів. Нині на зміну хижій німоті до нашого
краю вдерся червоний вандал, який приніс нам
море сліз, знущання, рабство і руїну. І ще про
одне — її вогонь. Щоб ми були непохитні, як
скеля, об яку б'ють грізні морські прибої. Усе
переможемо, бо наша справа свята, бо ми
непереборні. На стороні нашої волі зривалися
завжди горді чоти українських повстанців-орлів,
які сміливо кидалися на кожного окупанта, що
зазіхав на нашу волю.
Врешті-решт цьогорічний Свят-Вечір повинен
стати не лише символом реальної боротьби за
УССД, але і підсумком наших перемог, добутих
дорогою ціною найкращих синів. Багато
сьогодні їх уже немає між нами. Вони були нам
такі близькі, такі рідні, невідступні. Здавалося,
ми не переживемо їхні втрати. А доля особливо
не щадила нам ударів в цьому році. Вона немов
казала: «Воля дорога! Коли добудеш УССД,
скажи нащадкам, щоб берегли її від хижих ворогів,
як дорогий скарб, бо за неї батьки ваші давали
життя і гекатомби крові». Так, багато дорогих
облич наших друзів немає сьогодні між нами. А
ці лиця були тверді, бойові, деколи усміхнені.
Ми їх і зараз бачимо, духом відчуваємо крізь
сльози і сміх...
Та не час ридати над ними, коли Україна
горить в огні пожеж, і кати шматують її тіло.
Героям слава і шана живим, твердий, бойовий шлях
яких поведе українську націю до волі, до
остаточної перемоги. І ніщо не зіб'є нас з обраної
дороги, бо вона правильна, свята, ніхто не вирве
нам нашого прапора, бо він непереможний. На
ньому золотими буквами світять сонячним
променем слова «За єдину самостійну Соборну
Українську Державу!», «За волю Укрїни!», «За
волю всіх поневолених Москвою народів!»,
«Свобода народам і людині!», «Смерть світовим
катам-загарбникам!»
Увірмо свято в ці золоті слова правди, бо за
них конали по тюрмах наші найкращі сини та
друзі, бо за них розпинались найбільші велетні
нашого руху — Шевченко, Петлюра, Конова-
лець. За них живцем кидали в огонь московські
варвари наших немовлят. Та не тільки тому.
Вірмо в ці слова правди, бо вони єдиносвяті,
єдиноправильні, вони гарант нашої перемоги. Бо
ж не світову імперію, не тюрму народів, не
насилля і жах обрали ми на престіл нашої віри, а
боротьбу за волю всіх народів, боротьбу за
самостійну Українську державу.
Брехнею, інтригами, пожарами і кров'ю
захопив червоний кат у кігті Україну 1917-20 рр. Він
і сьогодні намагається всякими засобами
відтягнути нас від революційної боротьби
провокаціями, саботажами та обманливими
обіцянками. Думає приспати нашу бойову
чуйність та об'єднаність українського народу.
Тому між нами не сміє бути різних юдів.
Скоріше чи пізніше їх проковтне свята
українська земля. Зазіхання червоної Москви даремні.
Напевно, Москві стає моторошно на думку, що
колись прийдеться попрощатися з українською
золотою пшеницею, металом, вугіллям. А вона
така голодна, ненажерлива та кривава
распутінська Москва. їй стає страшно, що
колись прийдеться стати на всенародний суд,
щоб дати одвіт за мільйони замучених синів
України, за сотні тисяч закатованих у підвалах
НКВС 1939-41 рр., за сльози, за рани, за кров, за
грізне лихоліття, за кістки дочок і синів, що
розсіяні по далекому проклятому Сибіру.
От чому Москва, та кривава хижа вовчиця,
хоче відтягнути нас від революційної роботи,
приспати нашу бойову чуйність. Та даремні її
намагання. Сьогодні немає ні одного українця,
який повірив би в забріхані гасла московського
талмуду. Кров і сльози, пожежі і руїна, нужда і
голод, каторжні роботи і рабство, фізичне
винищення і терор — ось ідеї, якими гнила
терористична сталінська Москва хоче обдурити Європу.
В ім'я «світлої» імперії, в ім'я поневолення
народів Азії та Європи гнала й жене вона
сьогодні на передову лінію фронту мільйони
найкращих синів. Бо тільки винищивши цвіт нашого
народу фізично та виснаживши його голодом,
зможе вона закріпити колгоспно-панщизняний
лад.
Тому слід нам кріпити бойову чуйність,
плекати свідомість, яка не знає пощади для
окупантів. На зазіхання Москви відповімо
бойовою чуйністю, яка наказує нещадну помсту за
кров, за могили, якими кремлівський сатрап
покрив запашні українські чорноземи.
Свят-Вечір... Затремтить сяйво першої зірки
на небі, і святочна сім'я засяде за тисовий стіл.
Перед сім'єю кутя, пшеничний хліб і воскова
Свічка — символи багатства нашого краю.
Свят-Вечір — це свято єднання нашого
домашнього вогнища. Та ворог поклав собі за мету
знищити ці символи, як християнську основу
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
251
нації — дух, культуру, мораль та традицію, які
би вдарили по основі нашої сили.
Не одна мати нині заплаче, бо не буде її сина
при спільній вечері. Та не час, мамо, на ридання,
коли Україна в огні. Будь горда, українська
мати, що син твій береже Україну перед
кулеметним дощем дикого північного звіра. Будь горда,
що син твій кров'ю зросив святу прадідівську
землю. Бо тільки та мати гідна своїх
національних прав, яка благословить дітей на
захист Батьківщини.
Не заплакана Мати, а Мати-Спартанка, яка
скаже синові вертатися із щитом, а не на щиті,
хай буде символом нашого традиційного
Святвечора, символом Національно-визвольної
боротьби українського народу за незалежність.
Слава Україні! Героям Слава!»
ПРОТИ БЛАЗНІВ І
ЯНИЧАРІВ
У протиборстві з тоталітарною радянською
системою Служба Безпеки збройного підпілля
набула чималого досвіду у викритті агентурної
мережі МДБ-МБС. Маючи розгалужену систему
інформації, СБ ставали відомими факти
підозрілої поведінки осіб, що співпрацювали з
ворогом. Б аналітичних звітах Служба Безпеки
зазначила:
«Наші протидії — виявлення і знешкодження
сітки сексотів, донощиків... агітація серед
населення про потребу боротьби з цим явищем,
оприлюднення ганебних фактів запроданства».
СБ відала про кількісний і якісний склад
каральних гарнізонів, їх передислокацію,
відслідковувала апаратну систему каральних
організацій району. Підпільники знали про
силові структури ворога, розуміли, наскільки
витончений, розгалужений механізм нощно і денно
працював проти руху опору.
За архівними даними, у 1947 році Служба
Безпеки Борщівського району ліквідувала 40
емдебістів, «стрибків», агентів МДБ-МБС та
вислужників партійно-емдебівської системи.
Радянські фальсифікатори історії ніде і ніколи
не згадували архіви Служби Безпеки. Заради
національної істини мусимо знати про них.
Зокрема, збереглися протоколи Служби Безпеки
Борщівського районного Проводу ОУН, в яких
містяться прізвища агентів, що прислуговували
більшовицькому окупаційному режиму, записані
їх зізнання. З моральних міркувань їх прізвища
не можу назвати.
Із протоколу на фінагента із с.Вовківці, 1928
року народження:
«...від початку 1945 до жовтня 1946 р.
працював статистом у фінвідділі м. Борщева, відтак
мене звільнили з фінвідділу та поставили на
працю фінагента у вовківцях.
Наколи я зістався відпущений на працю до
села, то одержав завдання від МвД. Перед цим
закликав мене начальник фінвідділу Калашніков
і сказав, що я працюю на державній роботі, то
мушу співпрацювати з органами МВД. 9.10.1946
р. покликав мене ст. л-т Аксьонов, котрий почав
говорити про українських повстанців, котрих я
повинен помогти знищити.
По короткій пропаганді я погодився
підписати заяву агента-повідомлювача під
кличкою «Бардій». Потім інструктував мене, в який
спосіб слідкувати за повстанцями. Казав ходити
вечером по селі та підглядати, до кого заходять
повстанці. Причому вспімнув таких: «Неплюя»,
«Клима», Василину Яворську, «Рися», «Байду»,
«Дністра», Войтовича з жінкою та «Бора».
Доносити я мав щопонеділка на квартиру Аксьонова.
Мав рівно ж доносити оперативникам
Селіверстову і Гуменюку, якби в селі було щось
цікавого.
3.11.1946 р. я доніс, що бачив п'ять
повстанців, котрі заходили до василини Плечій,
а звідтам пішли у напрямі Сапогова через поле.
24.11.1946 р. я зістався арештований через
МвД за те, що, будучи фінагентом, зробив манко
(недостачу — Н.М.) грошей на суму 5245 крб. У
криміналі сидів 8 днів. Протоколював мене
Аксьонов. внаслідок цього мене не суджено, тільки
батько мав сплатити гроші, а я вдруге погодився
на співпрацю з МвД, щоб оправдати себе, в
противному разі будуть судити на 16 літ. При
цьому він вичислив мені осіб, щоб прослідити
зв'язок з повстанцями. Назвав імена: Плечій ва-
силина, Яковів Петрунеля, Лазарук Петрунеля,
Тодорук Марія.
24.12.1946 р. з ОББ («отдел борьбьі с
бандитизмом» — Н.М.) Гуменюк дав мені доручення
спитати тих, що ходили колядувати з вертепом та
на яку ціль. Це я зробив і подав Гуменюкові.
25.12.1946 р. в мене був Банька Гергалов і
Гайченюк. Мене з моїм швагром василем
Яворським вислали слідкувати, хто буде
переходити дорогою. Ми мали в знак гуркати в бляху.
На коли надійшла жінка войтовича
(підпільника), ми почали кидати грудками в
бляху — вибігли москалі й почали гнатися за войто-
вичков, але безуспішно.
31.12.1946 р., коли я був в Аксьонова з
доносом, той сказав мені, що рівно ж можу доносити
...Андрусику, говорячи, що то наш чоловік,
однак я до нього не доносив і йому не звірявся.
252
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Того самого дня він сказав, щоб добре слідити,
бо в свята будуть повстанці. І що другого дня
свят 8.01.1947 р. стрінуся у Вовківцях біля Джи-
гальовського, і що буду знати, то треба донести.
Від того дня я ходив попід хати Гуменюка
Василя, Плечій Василини, підглядаючи, чи нема
кого в хаті, або чи хто не приходить до них.
8.01.1947 р. я стрінувся з Селіверстовим
(НКДБ) та розповів йому, що бачив, як до
Гуменюка заходили повстанці. Зараз того самого
вечора там була ревізія.
8.01. Селіверстов, йдучи дорогою, відкликав
з-поміж гурту хлопців, де був і я, Когута
Степана та щось говорив з ним.
9.01. Я був придержаний українськими
повстанцями та забраний до Сков'ятина, звідки
мені вдалося втекти додому. Про це я не доніс,
бо боявся тим себе розконспірувати, що доношу.
12.01. Я доніс до Аксьонова, що через
Вовківці переходили повстанці в числі 16 осіб,
убрані в білім. Того самого дня одержав 172
крб. Та сказав він мені, що за стрільця одержу
300 крб., за провідника — побачим.
12.02. Я ходив попід хати Лазарук
Петрунелі, Кривого Дмитра, Андрусик Ганни,
Антонюка Кирила, Малиника Петра, Яворської
Василини, Нагурського Романа, Будзея Панька.
4.03. Я одержав 375 крб. Я слідив, тому що
хотів викупитися за свої поступки, щоб мене
помилували. По-друге, мене на розвідку спеціально
залишили»...
Із протоколу на українця, 1900 р.н., із
с.Висічка, освіта — 4 кл. народної школи,
жонатого, не військового:
«...Під час польської окупації був солдатом.
За німців — старостою. З приходом більшовиків
у 1944 р. став головою сільської Ради.
Незважаючи на наші три попередження, щоб
вступився з посади, далі працював головою і
сумлінно виконував більшовицькі накази. Під
час збору контингенту, позики сам водив по селу
здирників і наказував, хто скільки повинен дати
грошей.
2.06.1947 р. були розвішані протиколгоспні
листівки. Прилюдно здер одну з сільської Ради, а
другу з церкви.
14.06. Говорив людям на мітингу: «Мусите
слухати моїх наказів, бо мене на голову
поставила партія, а не люди». До Петра Ковалюка
сказав: «Ти знаєш, що маю відбирати від тебе
поле». З цього під час мітингу більшовики
сміялися, котрі стояли осторонь».
Із протоколу на жителя с.Пищатинці, 1876
р.н., освіта — 3 класи:
«...Агітував до виборів. Твердив, щоб ні одна
людина не лишилася поза цією подією. Лазив по
коморах, оцінював, хто скільки має хліба.
Перед виборами їздив машиною до Борщева.
Виступав на зборах і говорив, щоб усі як один
проголосували за кандидата Лесюка.
Під час виборів не пускав людей до кабін. А
напередодні ходив п'яний селом і застрашував
непокірних вивозом на Сибір».
Із протоколу на активну розвідницю МДБ із
сОлексинці, 1925 р.н., освіта — 4 класи:
«...Працювала з родичами при господарстві.
У березні 1945 р. арештована більшовиками під
час облави на село, але через кілька днів
випущена. Вийшовши з тюрми, стає активною
донощицею. Дуже часто ходить по лісі, розпитує
людей про рухи повстанців. Кожного тижня іде
до гарнізону або до Шишківців на гарнізон.
Коли до неї прийшли повстанці копати криївку,
вона дуже радо погодилася, але одразу
повідомила емдебістів.
Весною 1947 року під час голоду одержувала
з МДБ кожного місяця 5-10 кг м'яса та 50 кг
пшона.
Зліквідована дня 24.09.1947 р. у лісі.
Потрапила на квартированих повстанців. До лісу
ходила спеціально слідити, роблячи вигляд, що йде
по дрова».
Із протоколу на уродженця сОлексинці, 1908
р.н., жонатого, військового:
«...Служив у Червоній армії. Злодій та
спекулянт. У довоєнний час займався крадіжкою, з
чого жив. Крав переважно у євреїв та
українського населення, за що арештовувався польською
поліцією. З приходом німців «продовжував»
злодійську роботу. З 1944 по 1945 р. служив у
Червоній армії. Після демобілізації повернувся
до рідного села. Весною 1946 року завербований
у донощики. Всі дані передавав через оперупов-
новаженого військ МДБ ст. л-та Медвєдєва. З
цієї пори дуже часто заходив до МДБ у Борщеві.
А вони провідували його.
14.10 у нього на стриху заквартирував
підпільник «Дон». Він зголосив про це в МДБ до
Борщева, одразу ж 150 емдебістів зробили
облаву на село і зловили «Дона». Відтепер став
активно слідкувати за рухами повстанців, ходив
ночами по селі, водив облавників на засідки в
підозрілі місця. Навіть вилазив на дерева, щоб
легше було слідкувати.
12.03 до нього на стрих забіг повстанець
«Шах», вириваючись з емдебівського оточення.
Він післав дружину, аби сказала облавникам, що
«бандит у нього на стриху». Ті не забарилися.
Оточили господарство. Під час перестрілки
«Шах» загинув. А донощик продовжував ходити
щоночі по селу, водити облавників на засідку.
Тип неосвічений, дуже ласий на гроші, злодій
та бандит. Задля чого став одним з
найактивніших сексотів».
Із протоколу на переселенця 1912 р.н. із села
Шутківці, пов. Любачів:
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
253
«...Восени 1945-го приїхав до села Вовківці,
де займався рільництвом. Через рік дозволив
зробити криївку на своєму господарстві
підпільникові «Дністрові» (Семен Дудка). Він не
раз ходив з «Дністром» та збирав по людях
харчі. 8.05.1947 р. за те, що «Дністер» не дав
обіцяне збіжжя, вигнав його з криївки, відтак
говорив, що видасть його, якщо той не дасть
йому збіжжя. Однак обіцяного збіжжя не
отримав. Ходив в МДБ до начальника Золотька,
де повідомив його, що у його батька є криївка, в
котрій сидів «Дністер.»
5.03.1947 р. Золотько з вісьмома облавниками
оточив його хату, але криївки не рушив, тому
що в ній не було «Дністра».
13.04.1947 р. замельдував Мілька Снігура в
с.Вовківцях та Ярослава Тимкового до МДБ,
мовляв, вони вкрали на заготзерні 6 діжок
збіжжя, котре його батько перевозив, одержавши
за це від Снігура 300 крб. Внаслідок цього
доносу М.Снігура і Я.Тимкового 12.07.1947 р.
засуджують на сім років тюрми.
25.07 арештують його рідного батька, на
котрого він, власне, сам доніс Золотькову і
Селіверстову. Нещасного засуджують на 10 літ.
З цих пір нач. МДБ Золотько зобов'язує його
до роботи донощика, дає йому перший юдиний
гріш — 200 крб. Він пильно просліджує хати
Михайла Кривого, Насті Малиник, Петра Лаза-
рука та Тимофія Лисака. При висліді плазував
попід хати. Доносив, що бачив повстанців, котрі
заходили до Михайла Кривого. Внаслідок цього
були ревізії та засідки на цілій вулиці.
Тип темний, неосвічений, і ця несвідомість та
убожество допровадили його до донощицької
роботи. Однак слідив вперто, щоб здобути гроші.
Зліквідований дня 2.10.1947 р. через повішання
у селі».
Із протоколу на мешканця с.Верхнє Кривче,
1922 р.н., освіта — 4 класи:
«...Колишній станичний по кличці «Клим»,
зголосився 20.07.1945 р. З 1942 р. став симпати-
ком ОУН, передаючи на Нижнє Кривче від
Федора Бойка («Буря») штафети Івану
Дроздовичеві. Брав участь у сходинах, які
перепроваджував станичний Федір Бойко. З
приходом більшовиків у 1944 році вступає до підпілля.
Спочатку криється дома, опісля йде до куща
командира «Арсена». Побувши тут три тижні,
втікає додому. Вдома стає станичним до часу
свого зголошення. Будучи станичним, знав усіх
зв'язкових з жіночої сітки та підпільників, котрі
крилися зі зброєю: Василя Мимку, Степана
Татарчука, Михайла Андрійчука, Степана
Гродзіка, Івана Магдюка, Михайла Бобика,
станичну Марію Борщовську, зв'язкову до
Гермаківки Василину Румак, зв'язкову до
Бабинців Татарчук, до Іване-Пустого Василину
Саковську, Настю Церковняк до Сапогова,
Гафію та Ганну Бойко.
20 липня 1945 року йде з повиною в органи
МВД до Борщева. Під час зголошення видає
начальнику МДБ капітанові Шабаліну всіх, кого
знав по організації і тут же погодився доносити
під кличкою «Степанович». Під час всипки
затаїв, що був станичним. Всіх інших — хто
крився зі зброєю в руках, до котрих хат доходять
повстанці — виказав.
Доносити мав раз у місяць прямо до
канцелярії Шабаліна під №12 або начальнику
«стрибків» Устінову. Був у «стрибках» протягом
8 місяців у Верхньому Кривчі, як охоронець
ґуральні. Весною 1946 р. вступив у члени
ВЛКСМ. Як «стрибок», ходив з облавниками на
засідки та слідкував за рухом повстанців. У
березні був арештований з родиною.
Його відпустили додому, де продовжує
розвідувальну роботу. У кінці січня 1946 року
одержав від Я.Саливона пістолет для знищення
Степана Татарчука («Рись»). Атентат мав
здійснити протягом двох тижнів.
Під час допиту у есбістів старався зумисне
плакати та клястися, взиваючи до Бога. На
питання, чому не хотів признаватися, твердив, що
боїться, аби його не вбили. На іудину роботу
його вмовили більшовики. Крім того, що мав
зв'язок з РВ МДБ, був тісно пов'язаний у селі з
резидентом. Повішаний 4.09.1947 р.»
Із протоколу на мешканця с.Більче-Золоте,
1905 р.н., освіта — 4 класи народної школи,
жонатий, служив у Червоній армії:
«...Демобілізований в 1945 р. Голова
сільської Ради у Більчі-Золотому від 1946 р. На
початку 1947 року задіяний в агентурну роботу.
Стає активним агентом, доносив про рух упівців
у селі.
З липня 1947 р. починає критися від
повстанців. Дома не спить, ночує в гарнізоні.
Постійно тримає зв'язок з оперативним МДБ
капітаном Сергієнком. 21.02 без застережень
підписав акт на вивіз родин до Сибіру. З цього
часу стає активним донощиком. Дуже жаліється
на нього населення. На підставі вищезгаданих
фактів застрілений 29.11.1947 р.»
Із протоколу на мешканку с.Більче-Золоте
(Доброкут):
«Жила сама. Агентурну роботу почала з 1944
Р-
30.06.1945 р., довідавшись, що в Івана Су-
денка знаходиться в магазині збіжжя, доносить
емдебістам, звідки ті забирають 40 цнт. зерна.
Відтоді її активність з емдебістами проявляється
чимраз сильніше. Вона ночами слідкує, куди і
скільки переходить повстанців, про що кожного
разу інформує відповідну службу. Дуже часто
заходить до гарнізону. Влітку 1947 року до неї ча-
254
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
сто навідувався опер. Медведєв, а також
Сергієнко та Литвак, котрим вона доповідає про
рухи у цій частині села. 25.11.1947 р. таємно
вбита...»
Із протоколу на мешканця с.Бабинці, 1920
р.н., освіта — 4 кл., жонатий, невійськовий,
бідняк, утік з Уралу, куди був вивезений на
роботу:
«З приходом більшовиків вступає у
комсомол, стає членом активу села. Доносить на
молодих хлопців, своїх товаришів, що співають
національні пісні. За німців сидить тихо.
У 1944 році їде працювати на Урал. Згодом
утікає звідти. У березні 1946 року його
заарештовують. У карних органах влади заради грошей
він погоджується працювати донощиком і
підписує заяву оперативному РВ МВС
лейтенанту Савенкові та о/у РВ МДБ капітанові Саливо-
ну. Звісно, одразу ж був випущений на волю.
Став сексотом під кличкою «Іванович». Діяв,
як старший «секретньїй сотрудник». Слідкував
за повстанцями. Восени 1946 р. знайшов у лісі
порожню криївку. За те, що показав її, отримав
15 крб.
5 січня 1947 року видав криївку, де
квартирували троє повстанців. «Байда» загинув, «Лука» і
«Лилик» врятувалися. За це одержав 1500 крб.
Влітку 1947 р. ходив по селі, слідкував за
повстанцями, водив емдебістів на засідки.
Зустрічався з оперуповноваженим. Дуже часто
ходив до району під виглядом спекулянта.
19.11.1947 р., коли випав перший сніг, ходив
берегами ріки Циганки, де вишукував сліди. На
підставі вищеподаних фактів застрілений».
ПІД ПОКРОВОМ ТАЇНИ
Зв'язок завжди був живим нервом збройного
підпілля ОУН-УПА. Епіцентрами зв'язкових
ліній на теренах Надзбруччя були станиці.
Кожна у своєму розпорядженні мала групу
довірених осіб, в основному дівчат та жінок.
При стабільній роботі збройного підпілля
зв'язок від проводу здійснювався через опорні
села Сапогів, Михалків, Іванків, Гермаківку,
Кудринці, Бабинці, Шупарку, Цигани. Звідси
зв'язківці передавали накази до інших станиць.
Так, кущова зв'язкова Анастасія Ткач-Підгірняк
(«Рута») з Михалкова забезпечувала зв'язок на
побічні села Устя-Єпископське (зв. Ганна
Гладій), Горошова (зв. Ганна Наєденко), Пилип-
че (зв. Ганна Колодрубська), Іване-Пусте (зв.
Марія Паскарик) і т.д.
Діяли опорні лінії зв'язку із заходу на схід
України, які проходили через Мельнице-
Подільський — Скалецький райони. Тут же
контактували зв'язкові Кам'янець-Подільського
окружного проводу ОУН «Гомона» та його
заступника «Хмари» із Чортківським
надрайонним референтом Служби Безпеки
«Оком».
Служба Безпеки мала окремі зв'язкові лінії з
шифрами, паролями та повстанцями, які
підбиралися серед самовідданих членів ОУН.
Зв'язок підпілля відзначався надійністю,
глибокою таємничістю та оперативністю.
Найпоширенішим був «штафетний» (естафетний
— Н.М.). Інформація передавалася зв'язківцями,
які знали один одного в обличчя.
Зв'язкова Ганна Матіїв («Малина»), ур. с.
Нівра, згадувала, що «штафетки» (записки) у
разі потреби треба було проковтнути.
Користувалися також «грипсами» — шифрованим
письмом на цигарковому папері. Провідник
слідкував, щоб «грипе» був вручений адресату.
Якщо зв'язківець не повертався, оголошувалася
тривога. Ті, хто працював у цьому підрозділі,
домовлялися про таємні місця, куди доставлялася
кореспонденція. Все робилося, щоб лінії зв'язку
не контролював ворог.
Зв'язкові лінії, як правило, були автономні —
окремо для станиць, підрайонів, районів,
надрайонів, округів. Для контакту на лінії
розроблялись зустрічні паролі та відповіді на них,
котрі часто змінювалися.
Зв'язковий Борщівського районного проводу
Михайло Сенеджук («Шалій») розповідав, що
під час таких стріч користувався паролем —
«Сьогодні гарний день, цвіте жито». Відповідь:
«Коби вітру не було». Після обміну паролями
пакет клали на землю, відступали від нього три
кроки назад. Тоді називався адресат, або
навпаки. При цьому напоготові трималася зброя.
Спочатку зв'язківці йшли на завдання поодинці.
Коли почали часто гинути від ворожої агентури,
виходили по двоє або й більше.
Зв'язок підтримувався через певні проміжки
часу. Наприклад, між районом, надрайоном —
один раз на тиждень, між надрайоном і округом
— раз на десять днів.
Лінії зв'язку контролювала Служба Безпеки.
Зокрема, у 1945 році СБ Чортківського надрайо-
ну вказала Борщівському районному Проводу,
що місцеві провідні ланки часто порушують
правила зв'язку, не завжди користуються надійними,
з добрим вишколом зв'язківцями і, як правило,
потрапляють у поле зору НКВС. Тому СБ
рекомендувала перейти на нічний та озброєний
зв'язок.
Досягненням повстанської тактики стала
конспірація — система таємних заходів, котрі
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
255
підпілля застосовувало для збереження своїх
рядів від смертельних ударів ворога. Звичайно,
ідеального стану конспірації досягти було
неможливо. Боротьба, рух, діяльність на терені
відкривали повстанців.
Ще з часів німецької окупації територіальний
поділ ОУН краю зашифровувався. Наприклад,
Скала-Подільський район носив назву «Сосна»,
Борщівський — шифр 52/16, а його підрайони —
65/5, 70/4, 72/2. Один з мельнице-подільських
підрайонів діяв під назвою «Рів», інший —
«Маківка» (села Залісся, Устя, Пилипче,
Михалків, Горошова, Худиківці). Шифри
присвоювалися кожній станиці: Гермаківці —
«№1» (тут знаходився районний Провід), Іване-
Пустому — «№2», Кудринцям — «№3», Заліссю
— «№4», Бабинцям біля Мельниці — «№19»,
Латківцям — «№20», Дзвенигороду — «№21».
Вовківці (Дністрове) мали назву «Сади»,
Дзвенигород — «Млини», Латківці — «Мости».
У Скала-Подільському районі Іванкову
присвоїли «№5», Мушкатівці — «№4», Турильчу —
«№6».
Важливим атрибутом конспірації були
повстанські бойові імена — псевда. Вступаючи
до організації, кожен доброволець отримував
бойове ім'я. Псевда були найрізноманітніші:
історичні — «Богун», «Кармелюк»,
«Сагайдачний», «Залізняк»; географічні —
«Дністер», «Случ», «Степ». Використовувалися
власні імена — «Степан», «Орест», «Ігор»,
«Маркіян», числові номери —1, 2, 5, 0,33 і т.д.
Дівчатам і дітям, які працювали в підпіллі,
завжди давали гарні, поетичні псевда — «Ружа»,
«Рута», «Русалка», «Заграва», «Волошка»,
«Китиця», «Буря» тощо. Деякі з провідників мали по
кілька псевдонімів, часто змінювали. Для більш
глибокої конспірації створювали двійників на
терені. Наприклад, під псевдо надрайонного
референта пропаганди «Зір» діяли чотири
підпільники — у Скала-Подільському районі —
два, Борщівському і Чортківському — по
одному.
Не раз після загибелі провідника його псевдо
переймав інший. Коли не стало надрайонного
військовика «Нечая» у 1946 році, під його
псевдо почали діяти 4 повстанці у Борщівському і
Скала-Подільському районах. Завдяки псевдам
пошуки підпільників тривалий час зводилися
нанівець.
Невід'ємною частиною повстанського життя
були криївки або бункери. їх будівництво і
застосування повстанці запозичили від героїв хо-
лодноярської епопеї 1920-24 років. У криївках
квартирували по двоє-троє, або й більше
повстанців. У них закладали склади зі зброєю,
харчуванням, аптеки, шпитальки, архіви,
друкарні.
Від майстерно побудованої та
законспірованої криївки залежали безпека
повстанця, його виживання під час облав та
провокацій. Розрізняли підземні і наземні
криївки, а ще так звані «перемурівки» (до стіни
будинку домуровувалася ще одна паралельна). їх
облаштовували під печами, у криницях, на
горищах, у стайнях, курниках, на городах під
грядками. Часто зводили посеред лісу, лісків, на
полях, у природних скалах, печерах, гротах,
якими багаті збручанські землі. Як правило,
вибирали сухі місця, недоступні для стічних ґрунтових
вод. При будівництві найперше дбали про
вийняту землю і місце її сховку. Вхід до криївки
вписувався у природний ландшафт. Над ним міг
рости кущ, трава, розміщуватись пень, камінь
тощо.
Облавники здобули чималого досвіду в
пошуку криївок. Оснащені великими дротяними
щупами, вони йшли фаланга за фалангою,
просвердлюючи грунт, потрапляючи на перекриття.
Виявлена криївка ставала могилою для тих, хто
у ній перебував. Оборонятися з криївки було
неможливо.
Не раз, коли зверху, відкинувши люк,
облавники кричали «Бандьора, виходи!», спочатку
було тихо, а потім лунали пісні, чулися постріли
або вибухи гранат. Це приречені позбавляли
себе життя. Часто карателі самі закидали їх
гранатами або підривали мінами.
Деякі добротно побудовані
повстанські.криївки збереглися до наших днів.
Глибокій конспірації підлягали місця
перебування Проводів ОУН-УПА та особистих
зустрічей провідників різних ланок. Для цього
заздалегідь бойовики доскіпливо вивчали
навколишній терен з погляду його безпечності.
Лише після того, як провідники впізнавали один
одного, подавали для потиску руки.
Підпільники досконало володіли прийомами
тайнопису, для чого використовувалася
підсолоджена вода. Коли таке «чорнило»
висихало, на папері його не видно було. Щоб
проявити написання — досить було нагріти папір до
легкого пожовтіння. Це робилося з допомогою
праски, або повільно переміщали над гасовою
лампою. Темнокоричневі літери легко читалися.
Закони конспірації вимагали від підпілля
великої витримки і кмітливості. Багато повстанців
володіли російською мовою, мали рядове та
офіцерське радянське обмундирування, що не раз
допомагало виходити з біди.
У травні 1945-го повстанці «Нечай» та
«Ігор» під час облави перебували в стодолі
Василя Танасійчука, що у Бабинцях. Перший
був в офіцерській формі з погонами майора, на
грудях звисав новий автомат. Другий — у формі
сержанта, з медалями на гімнастерці. Побачивши
256
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
облавників, «Нечай» першим відкрив двері,
«Ігор» нібито проводив обшук. «Здравия желаю,
товариш майор», — привітав його солдат.
«Здравствуйте. Что вьі здесь делаете?» «Ищем
бандеровцев», — доповів облавник. «Хорошо,
мьі тоже ищем. Идите по той улице, а мьі пойдем
вот туда»...
«Нечай» з «Ігорем» перейшли дорогу, зайшли
на обійстя, а звідти стежкою поспішили до лісу,
що надійно заховав їх.*49
Передумовою успіху повстанської тактики
була розвідка, яка приносила найбільше
відомостей про ворога. Допомагали у цьому
численні розвідники і розвідниці із місцевого
населення. У доповідній записці «О ликвидации
подполья ОУН и его вооруженньїх банд за 1947
год» МДБ визнавало: «Особенность ОУН харак-
теризуется прежде всего тем, что оуновцьі явля-
ются опьітньіми нелегалами и конспираторами,
они являются способньїми разведчиками, умею-
щими бистро перестраиваться в зависимости от
складьівающейся обстановки».
Кожен кадровий учасник збройного підпілля
упродовж багатьох років боротьби виробив
уміння спостерігати, помічати і слухати,
орієнтуватися, імітувати звірів, птахів,
запам'ятовувати, аналізувати і передавати інформацію
без перекручень і домислу. Архівними
документами збройного підпілля ставала велика кількість
різних донесень, в яких по днях, навіть по
годинах зафіксовані дії радянської влади,
передислокація каральних військ тощо. Підпільні
розвідники не раз мали справу з ворожими
чутками та дезинформацією, які потрібно було
вчасно викрити. Завдяки чіткості, високому
професіоналізму підпільної розвідки збройний
опір довгі роки протистояв радянській владі.
Успішні атентати на партійців, енкаведистів
та місцевих вислужників, котрі знущались над
народом і запродували його, уникнення ворожих
пасток, облав, проведення відплатних акцій, то,
без сумніву, — неоціненна заслуга розвідки у
національно-визвольній боротьбі ОУН-УПА.
НА «БОЙОВИЙ ФОНД»
Світовий досвід стверджує, що в усі часи
боєздатність армії залежить від міцного тилу і її
забезпеченості, тим більше при воєнних діях.
УПА та збройне підпілля стабільної підтримки не
мали, оскільки виборювали суверенність України
у ворожому стані. Повстанець не знав постійного
житла, гарячої їжі, належного сну, теплого
одягу. Можна лишень подивуватися з того, що
підпільники, проявляючи національний порив та
силу духу, не хворіли простудними
захворюваннями.
Незважаючи на всі негаразди, вони стежили
за своїм зовнішнім виглядом і цим справляли
гарне враження на оточуючих. Загалом
учасникам збройної боротьби не був притаманний
песимізм. На численних фотографіях ми бачимо
відкриті, вольові обличчя, живі іскорки в очах
людей, які представляли нескорену націю, від
яких залежав дух боротьби за Українську
державу.
Повстанський побут всеціло залежав від
діяльності підпільних господарських структур,
які базувались на добровільній допомозі
населення грішми, хлібом, м'ясом, салом, білизною та
захопленому у ворога майні. Керували цією
важливою службою господарські референти, у
селах — станичні господарники, котрі несли на
собі весь тягар забезпечення.
Для поповнення повстанської казни за
німецької окупації та в перші роки радянської
влади повстанці розповсюджували серед
селянства національну позику, так звані бофони
(бойовий фонд). Поширення їх призупинили за
більшовицької окупації, коли народ вкрай
зубожів.
Гітлерівці переслідували селян за матеріальну
підтримку підпілля. Приміром, у 1943 році під
час облави в Іванкові Ганну Ратушняк за
знайдений у неї бофон розстріляли.
Селяни збирали для повстанців теплий одяг,
верети для обігріву в криївках, по можливості
взуття. Демобілізовані з фронту віддавали
шинелі, господині пекли хліб, прали білизну.
Щоправда, були серед населення такі, що самі
не хотіли нічим поділитися, хоч знали, що їх до
нитки пограбують більшовики.
При такому стані справ районні та підрайонні
господарські референтури вели чіткий облік
наявних товарів і продуктів. Підрайонні
провідники щомісяця звітували про стан
забезпечення бойовиків необхідними речами.
Наприклад, у Борщівському підрайоні «АСА»
наприкінці 1947 року числилось:
Збіжеві культури: жита — 11 цнт. 50 кг,
пшениці — 17 цнт. 40 кг, кукурудзи — 4 цнт.,
квасолі — 30 кг.
Борошняні вироби: 0
Харчові продукти: цукру — 3 цнт. 20 кг, солі
— З цнт. 10 кг, сірників — 55 кор.
Промислові товари: відер — 2.
Шкірсировина: 0.
Шкіряні вироби: 0.
Одяг: штанів — 1, сорочок — 5, фуфайок —
1, шинель — 5.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
257
Всілякі одиничні товари: рушників — 9,
рукавиць — 4 пари, маскувальних халатів — 9.
У кущі «Рися» (центр у с.Сапогів)
господарського вжитку налічувалося: гасу — 200 літрів,
солі — 100 кг, обручів до воза — 2 шт., відер —
2, сорочок — 1, поясів — 1, черевиків — 2
пари.
Товар, який передавався на руки стрільців,
фіксувався у квитанціях. Деякі з них були такого
змісту:
«Квит на 2.30 кг (два тридцять) паперу, який
одержав з району 52/16. Одержав «Гайдар» дня
29.04.1947 р.»
«Квит на 1 пару білизни (одну), яку підібрано
для власних потреб. Постій. 17.05.1947 р.
Отримав «Крук».
«Квит на 1 пару білизни (тонке крамне), яку
одержав з району дня 1.06.1947 р. «Влодко».
Налагодити чітку роботу господарської
служби в умовах тогочасної дійсності, репресій та
облав було дуже складно, інколи майже
неможливо. Тому ця ланка була найслабшою.
17 — 7045
258
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Лані поо збройні сили більшовицької влади Боошівського оайону
(за матеріалами розвідки СБ)
Квітень. 1947
Борщів
МДБ 7
МВС
ВББ
РК КП(б)У, озброєної адміністрації
Більче-Золоте
Верхнє Кривче
Нижнє Кривче
Сапогів
Вовківці
Пищатинці
Висічка
Королівка
Шершенівка
Разом
72
3
60
27
28
10
5
ю
6
4
21
6
259
Пояснення: Упродовж квітня оперативні
органи у боротьбі з повстанцями пожвавили
свої дії. їм допомагала озброєна
адміністрація та гарнізони.
Липень.1947
м.Борщів
,
МВС
■ ",'ОББ" "7...
військкомат
Шершенівка
оперативникі
/у
33
з"
Висічка
оперативників
«стрибків»
ПищатинцІ
оперативників
«стрибків»
Каролівка
оперативників
«стрибків»
Вовківці
иіісрашоппмо
«стрибків»
Сапогів *
оперативників
«стрибків»
Нижнє Кривче
оперативників
«стрибків»
Охорона партприкріплених
оперативників
«стрибків»
_—
оперативників
«стрибків»
146
133
і.
Травень.1947
Борщів
МДБ-МВС 84
«стрибків» 14
Більче-Золоте
МДБ-МВС 32
«стрибків» —
Шершенівка
МДБ-МВС 3
«стрибків» 28
Висічка ,,^^^іі^ямштш^
5
Королівка
МДБ-МВС 3
«стрибків» 28
Пищатинці
МДБ-МВС 2
«стрибків» 3
Вовківці
МДБ-МВС
оапопв
ІУІ^О'ІУЮЧ^ 4
«стрибків» 1 :
Верхнє Кривче
МДБ-МВС
«стрибків»
Пояснення: 26.05. до району прибули 135
чол.
Разом: емдебістів — 215, «стрибків» — 69.
Всього:
279
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
259
Жовтень. 1947
■ ' і. ні ! міни і х .і ШІІИ.ЦИ., , тиіітііщіі і.., і ..і ..и. імп ....Н...І. н и і ....
Борщів
— // — воєнкомат
Адміністрація, партійні зі зброєю
Вовківці
Сапогів
Нижнє Кривче
Королівка
Висічка
Пищатинці
Шершенівка
Оперативний відділ МДБ в терені
РазоіїШШШІШШШШШ^
МДБчМВС
5
2
1
1
1
1
1
7
війська
МДБ
ЗО
-
-
-
-
-
45
75
тт»>МЩ>^ |>»»»№Ш"'» ші[і.«.т..і...щи..і.н . .-■ »>,,.„ ,,„,.
адміністрація
28 10
8
5
6
28
9
5
-
89
8
60
2
-
2
82
!""■" Щ.ІОД
Разом
73
8
60
12
6
7
29
10
2
6
52
265
Пояснення: Усі працівники МДБ-МВС за невеликим винятком у цьому місяці одержали в один
ступінь вище військові звання. Від цього місяця нач. МДБ Заваригін за бойові заслуги отримав
ступінь капітана МДБ. Командний склад оперативних військ — це лейтенанти, старші
лейтенанти і капітани. Переважно ходять групами від 4 до 8 чол., озброєні кулеметами, крісами, ППШ.
Го\шен ь 1947
населеного закріпленого МДБ-МВС МДБ
пункту уповноваженого
Борщів
Вовківці-Мушкатівка
Вовківці (охорона колгоспу)
Сапогів (охорона колгоспу)
Сапогів, Кривче, Сков'ятин
Нижнє Кривче (охорона колгоспу)
Бабинці, Шишківці, Худиївці, Юр'ямпіль
Шупарка
Висічка, Пищатинці, Стрілківці
Висічка (охорона колгоспу)
Шершенівка (охорона колгоспу)
Більче-Золоте, Монастирок, Верхняківці, Шершенівка
Сков'ятин, Шишківці, Сапогів, Вовківці, Кривче
Олексинці, Мушкарів, Глибочок
Сапогів, Кривче Верхнє і Нижнє
Королівка, гарнізон «стрибків»
РАЗОМ: |^^
л-т Ткачук
ст. л-т Селіванов
14
2
'
л-т Кулєшов 1
Гамашенко
л-т Башкиров
к-н Сергієнко
к-н Селіверстов
л-т Халін
к-н Заваригін
Міліція, Разом
«стрибки»
20 24 58
7
-
8
7
1 7
1 7
1 15
]
28
9
7
7
_
8
8
2
5
¥
8
6
8
5
4
19
і
5
5
16
10
8
8
20
67 189
Втрати підпілі
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Разом
ШШШШШШШШШЯШт
зників та апаратників МДБ-МВС у 1947 році
Підпільників Запільників
3 1
2 1
1
2
2
4
2
3
4
;
-
1
1
4
38 4
ШШИШШШШї Разом
Запільниііь—
— -
3
1
-
1
1
3
2
4
3
3
4
2
4
| її
2 44
Ліквідовано працівників
МДБ-МВС, вислужників
4
2
1
4
6
5
7
1
5
5
17*
260
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Матір Божа Борщівська. Худ. Дарія Кульчицька, США. ЗО травня 1947 р. УПА проголосила свято
Матері Божої- Покрови своїм офіційним святом.
[р ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
261
.
Ганна Антонюк. Н. вс.Шупарка. Мати Василини.
Розстріляна емдебістами 17 грудня 1947 р.
Василина Антонюк ("Береза"). Н. в с.Шупарка.
Підпільниця ОУН. Розстріляна 10 жовтня 1947 р.
Відзначення першого сибірського Великодня депортантів 1947 р. Справа наліво: 1 .Кузьма Остап'юк.
Уродженець с.Гермаківка (син загинув в УПА); 3. Олена Слободян, донька греко-католицького
священика с.Гермаківка; 4.Колодрубський. Уродженець с.Іване-Пусте (два сини перебували у підпіллі
ОУН); 6. Олекса Голик. Уродженець Мельниці-Подільської (два сини загинули у підпіллі ОУН); 7.
Григорій Бабій. Уродженець сВербівка; 8. Василь Томенчук. Уродженець сСапогів; Другий ряд (праворуч)
Михайло Татарчук. Уродженець сВерхнє Кривне (син загинув у збройному пщпілл і ОУН) та інші.
262
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
І
Ш V!
і юїл
Г?
&-■>
І. І
* к-
4гШ №ь%Ог£
і ущ
т
ш&
Ш
ЩШЮлІ /
Квитанція збройного підпілля ОУН про надання суспільної допомоги обездоленим
селянам 1947 р.
Василь Цюник ("Змій"). Н. в с.Іване-Пусте.
Кущовий провідник терену. Загинув 24 січня
1947 р.
Іван Боднарчук ("Сон"). Н.в. сІване-Пусте.
Кущовий провідник терену. Загинув 18 лютого
1947 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
263
Квитанція на передачу і прийом підпільної
кореспонденції 1949 р.
- -.:
с^к£
У(&ш
іШщ і-зяй, а*н}^4*зл__ ,
0&
авЛЇ/ю : *>"&''ф-$">
&?.*
<4риШи
хШиЩі
.
&»$зА
~й
Павло Полятика ("Веселий") Н. в с.Іване-Пусте.
Надрайонний кур'єр зв'язку. Загинув
12 листопада 1946 р.
Михайло Сенеджук ("Шалій"). Н. в с.Жураки
Богородчанського району на Станіславщині.
Кур'єр районного зв'язку. Важкопоранений.
Помер 18 грудня 1992 р. у Сапогові.
Підпільна фотокомпозиція. У центрі Василь Чубей ("Лев"). Станичний с.Іване-Пусте. Загинув
13 листопада 1946 р. Зліва Анастасія Ткач ("Рута"). Справа Марія Мирчик ("Лілія"). Н. в с.Михалків.
Зв'язкові збройного підпілля.
264
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Василь Андрійчук ("Максим". "Орел". "Бор". "Остап"). Н. в
с.Шишківці. Референт пропаганди Борщівського районною
Проводу ОУН. Застрелився в оточенні 3 листопада 1947 р.
Ущ;
ш^
*%и
4
&г*сі
£^£л,^л*Лф
<+М**вЖ^С^ ^'&*-*£»*1 Я^'-^і-^сЛ^»'
*#/г&& ****** -4*.+і? У &**4%<<фїС £о и*о <+*ь^ а^-*~'***4
і с^ил-мі^к-*-
*&&*
і^ссь 4<іЛ-~с *к> сили
ту \..
к.
У &&*
Ф^&Л& &++чл+. А^^а^Л *Ьй 4***Ж*<*<
£* ф аа**с
Автограф віршів Василя
Андрійчука.
/ 4
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
265
&.;.
Петро Бугера ("Клен"). Н. в сіванків.
Станичний ОУН. Запінув 28 вересня 1947 р.
Ганна Карачко ("Чайка"). Н. в сПилипче.
Зв'язкова збройного підпілля ОУН. Закатована
енкаведистами 14 жовтня 1945 р. Поруч брати
Іван та Василь (у мазепинках), есбісти. Загинули
в 1945-1946 рр.
Бофони ОУН-УПА, які розповсюджувалися в
краю за німецької і більшовицької окупації.
іОіизідаілТ|Кл>с4
Сільські
РАДИ
СІЛЬСЬКІ
школи
Сільські
КЛУБИ
Збірні тонкти
Молока
То рп* еля
СЕЛА
Заготівля
сєла
Зсм. громади
ЗЕМ. КОМІСІЇ
сільські
поштарі
ФІНАГЕНТИ
2.4- сільради ВоРЩ'бського району
СТРИКТЗРА РАЙОННОГО БЮРОКРАТИЧНОГО АПАРАТУ
РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
/Схема Служби Безпеки ія^7т>/
|о О
Із
о
сю
і
1
■о
К
о
т
>
о
-о
О
О"
І
Агенти РККПбУ
Лгенти РВМДЬ N
Донощики
РЕЗИДЕНТІВ МДБ \|
Лгенти МВС
Донощики
РЕЗИДЕНТІВ МВС
АГЕ-НТИ І
донощики БББ
н
-о
X
*
0
"О
^
^
01
<С
^93
ОЩУЛЯЛУХКЮ'ЗаЗХТО Ш
268 Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Головнокомадуючий УПА
генерап-хорунжий Роман Шухевич
"Героїчна смерть Шухевича-Чупринки-Тура — це
найбільша втрата українського визвольного руху, яка
потрясла ним на довгі роки. Але він перенесе і той
найважчий удар, бо в ньому живе дух, віра і хоробрість
найбільшого його Провідника і Командира — ген.
Чупринки — Тура"
Степан Бандера ("Сірий")
"Командир-провідник". 1954 р.
«Смерть тисяч борців за волю України сьогодні, хоч як це
звучить парадоксально, означає, що наша повна перемога буде уже
завтра».
Петро Федун («Полтава»). «Хто такі бандерівці та за що вони
борються». 1950 рік.
Розділ восьмий
НЕ ВИПУСКАЙМО
З РУК ПРАПОРА!
270
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ГЕТЬ
КОЛГОСПНЕ ЯРМО!
Протягом 1948-49 років не знищені районні
Проводи ОУН координували дії «острівців»
збройної боротьби — станиць Кудринці, Іване-
Пусте, Гермаківка, Вербівка, Іванків,
Бурдяківці, Мушкатівка, Вовківці, Бабинці,
Верхнє Кривче, Цигани, Більче-Золоте, Сапогів
та інших.
За визнанням Тернопільського ОУ МДБ,
кількість повстанців, зокрема у Скала-
Подільському районі, порівняно з 1947 роком
навіть зросла. Начальника Скалецького РВ МДБ
В.К.Величка звинувачували в тому, що «...ОУН
восстанавливает свои ряди, кроме того, в селах
района сосредоточился надрайонньїй и окружной
Проводи ОУН». Очолюваний ним відділ
протягом року розкрив лише один повстанський
атентат. Тому райком партії клопотав перед
вищими інстанціями про його звільнення з
посади.»1
За звітами Борщівського РК КП(б)У в 1949
році у районі (за безперечно, заниженими даними)
було здійснено 18 повстанських акцій. У Скала-
Подільському районі, за поданням партійних
органів, залишилися дві групи повстанців
чисельністю до тридцяти чоловік. Протягом 1949
року вони здійснили 17 атентатних дій,
внаслідок яких загинули 14 членів радянсько-
партійного активу.*2 Повстанські виступи мали
місце і в Мельнице-Подільському районі.
Радянська влада, незважаючи ні на що,
форсувала зміцнення системи колективного
господарювання. На 1 січня 1949 року налічувалося 78
колгоспів, які охопили усі села і хутори
Надзбруччя.
Хоч місцева влада час від часу громогласно
звітувала про кількість створених колгоспів,
проте більшість селянства до них загнали лише
у 1949-50 роках. Про примусовий вступ до
колгоспів свідчать заяви селян. Із 140 заяв у
с.Пилатківці Скала-Подільського району лише
10% були написані рукою прохача. Решта — за
встановленим текстом безпосередньо
організаторами системи.
«Прошу моєї просьби не відкинути». Такі
слова стояли в кінці кожної заяви. Та хто із
заможних селян добровільно просив би про це?
Ці письмові подання давали право на державне
пограбування місцевого населення. У цьому
переконують дані про вилучені землю,
сільськогосподарський реманент, коней, посівний
матеріал. Село Пилатківці загалом належало до
малоземельних сіл. За часів польської окупації
тут, як і всюди, переважали іноземні
землевласники. На селянські господарства
припадало по одному-два морги землі. 57 родин
не мали і цього. Тож багато жителів, вступаючи
до колгоспу, нічого не втрачали. Почуття
бідняків і малограмотних селян підступно
експлуатувала радянська влада, розпалюючи
класову ворожнечу на селі та рекрутуючи серед
них затятих прибічників режиму. Наприклад,
секретар сільської Ради Марія Пшенична писала
у заяві: «...майна ніякого не маю, ані інвентаря
сільськогосподарського». У цьому ж підписався
«стрибок» Франько Білінський: «Поля і с/г
інвентаря в мене нема. Сам роблю в истребитель-
ном батальйоні...» Такі, як вони, безумовно, свої
надії на ісраще майбутнє пов'язували із
колгоспною системою.
Закручуючи гайки колгоспного ладу,
радянські органи проводили численні наради,
збори, конференції, пленуми. У 1948 році
відбувся лютневий пленум ЦК ВКП(б), який
постановив «...Піднести громадськість до
встановлення твердої дисципліни у колгоспах,
почати боротьбу проти порушень трудової
дисципліни, злочинних паразитичних
елементів...» Тому районні комітети партії
настирливо «роз'яснювали» цей документ і
ретельного впроваджували його у життя.*3 На практиці
він означав новий виток репресій на селі.
Районні газети зарясніли свіжими
повідомленнями про відкриті судові процеси над
«саботажниками колгоспного будівництва». У
першій половині 1948 року у Скала-
Подільському районі заарештували 73 таких
селян.»4
У передовій статті Мельнице-Подільської
райгазети «Радянське село» під назвою
«Зміцнювати трудову дисципліну у колгоспах»
йшлося про те, що у колгоспах ім.Леніна
(с.Нівра), ім.Сталіна (с.Вільхівці), «Шлях до
комунізму» (с.Білівці) трудова дисципліна
перебуває на низькому рівні. Члени колгоспу ім.
Леніна Смоляк Дмитро, Козак Калина, Гнатюк
Ярина не ходять на роботу, а правління заходів
не вживає.*5 За невиконання мінімуму трудоднів
та нездачу хліба державі багатьох селян
засудили до різних строків ув'язнення. У партійних
документах по Борщівському району
зазначалось, що із 12.715 колгоспників 595 не
виробили і одного трудодня. На це відповідною
була і реакція влади.*6
З колгоспу ім.Сталіна (с.Вільхівці) ув'язнили
на 6 місяців з відрахуванням у фонд колгоспу
20% заробітку Ганну Томин і Ганну Соломон.
Тривали судилища і за нездачу хліба у користь
колгоспів з власних городів.
У червні 1948 року Мельнице-Подільський
райнарсуд розглянув справу «злісних боржників»
з колгоспу села Панівці. Вирок був суворим.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
271
Ю.М. Стефанюку присудили 2 роки тюрми і 2470
крб. штрафу, П.М.Григорчуку — 2 роки тюрми і
2470 крб. штрафу, О.О. Григорчуку — 5 років
умовно і 9520 крб. штрафу. У серпні цього ж
року суд покарав «саботажників» хлібоздачі з
Вільхівців М. Шершуна та І.Костіва,
позбавивши їх волі на 4 і 5 років та
оштрафувавши майже по 3 тис. крб. кожного. Також
засудили М.Ю.Мирчика з Пилипча на 2 роки і
оштрафували на 3816 крб.
У вересні жителю села Гермаківка Дмитру
Зуляку за «злісне ухилення» від здачі хліба
державі, за прикриття своїх «куркульських дій»
бездоказовими причинами дали 8 років тюрми з
конфіскацією майна.
Тих селян, котрі вели одноосібні
господарства, районна влада «душила»
великими податками. Коли Ілько Сич із
Бабинців, маючи 3,72 га землі, записав лише
2,52, Ганна Маківська утаїла 1,03 га, а
В.Брошко — 0,50 га, газета «Радянське село» назвала
це «...вилазкою куркульських елементів, які
намагаються обдурити державу, а разом з тим
уникнути оподаткування».
Місцеві державні органи чітко контролювали
наявність робочої сили в районах, беручи на
облік підлітків і престарілих. У Борщівському
районі до списків потрапили 1538 підлітків і 701
старик.»7 Серед «заявників» до колгоспу села
Пилатківці є прізвища людей, котрі мали
близько вісімдесяти і більше років. Катерина
Пилипівна Білінська була з 1867 року, Юсипа
Микитівна Яніцька — з 1876 року, Марія
Андріївна Лібич — з 1874 року.
У п'ятдесятих роках колгоспник став
дармовим робітником, за один трудодень
одержуючи по 15-20 копійок. Будучи
безпаспортним, він не мав права виїхати на
заробітки в іншу місцевість. Над селянином
тяжів адміністративний апарат, який
розширювався з кожним роком. Навіть конюхи та сторожі
намагалися скористатися з рядових
колгоспників. Повсюдно почав правити бал
«могорич». Не даси пляшку самогону — не виореш
городу, не вкрадеш відро картоплі, не отримаєш
довідку з сільради і т.д.
Надзвичайно важким було становище жінок-
колгоспниць. їм наділяли для обробітку великі
«норми» — по одному гектару цукрових буряків,
картоплі, кукурудзи, гороху та інших культур.
Підневільне життя селян до того ж всебічно
контролювали апаратники РК КП(б)У,
райвиконкому, міліції, МДБ. Стежили за посівною,
обробітком та збором урожаю, чергували на
полях.
Збройне підпілля у цій складній ситуації
закликало українське селянство до боротьби з
колгоспною системою, роз'яснюючи усно і в
листівках її суть, що зводилася до соціального
поневолення та політичного підкорення
сталінській машині. «Геть колгоспи! Землю
селянам!» — таким був лейтмотив листівок, які
розповсюджувались у Надзбруччі.
«...Сталін і його зграя, щоб вас ще більше
поневолити, задумали насильно заложити вам
колгоспне ярмо. Для цього вживають усіх питомих
засобів брехні, обману, насилля і терору. Що
таке сталінсько-більшовицькі колгоспи? Хай на
це питання вам дасть відповідь жахливе життя
селян-колгоспників України, їх безупинна
боротьба проти колгоспної каторги і нечуваний
голод на Україні українських селян-колгоспників
1932-33 рр., що приніс мільйони жертв та,
врешті, голод у 1947 році, який змушував
українських селян-колгоспників мандрувати
сотні кілометрів на захід за братньою
допомогою...
...Сталінські вельможі готуються забрати у
вас весь хліб. Вони будуть розкошувати на
вашому хлібі, а ви залишитесь жити впроголодь.
Хліб вам, бо ви його продукуєте! Беріть його!
Розганяйте охорони коло зерна. Саботуйте
молотьбу! Винищуйте й ушкоджуйте молотарки!
Знищуйте заготсклади й магазини! Винищуйте
активних партійних наглядачів, погоничів і
донощиків».
ГРАБІЖНИЦЬКИЙ
ТЯГАР ДЕРЖАВНИХ
ПОЗИК
Зі встановленням радянської влади у
Галичині на населення непомірним тягарем лягли
так звані державні позики. У 1948-49 роках
насильницьке стягнення позик було особливо
жорстоким. З допомогою «стрибків», міліції,
емдебістів людей зганяли до клубів, де
примушували підписувати «підвищені
соціалістичні зобов'язання» щодо здачі грошей.
Агітатори обклеювали стіни та паркани
плакатами із закликами про передплату позики.
Чи не кожна сторінка районних газет рясніла
пропагандистськими зверненнями на кшталт
«Дружньою передплатою нової позики
радянський народ демонструє свою безмежну
любов і відданість більшовицькій партії і своєму
великому вождю і учителю товаришеві Сталіну.
Всі як один передплатимо позику!»»8
Грабіжницьке стягнення позик по селах прова-
272
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Список колгоспів Борщівського, Скала-Подільського і
Мельнице-Подільського районів на 1 січня 1949 року
Борщівський район
№№ Назва насе- Назва колгоспу
п/п леного пункту
1. м.Борщів
2. Більче-Золоте"
Т. Більче-Золоте
їм.Хрущова
ім.Малєнкова
Т. Більче-Золоте
«Красная звездаіГ
5. Бабинці
6. Вовківці
ім.Чапаєва
ім. Сталіна
Глибочок
6Г Верхнє
Кривче
9. Нижнє Кривче"
і м.Сталіна"
«Зоря»
«Сталінський путь»
10. Королівка
11. Мушкатівка
ім.Ворошилова
ім.Тимошенка
ім.Жданова
12. Мушкатівка ім.Калініна
13. Мушкарів
14. Монастирок
15. Олексинці
їм.XVІ партз'їзду
ім. Островського""
16. Пищатинці
17. Стрілківці
ім.Шевченка
ім.Ватутіна
ТоГ Сков'ятин
ім.Л .Українки
19. Шершенівка
ім.Коротченка
ім.Паризької Комуни
І Ж III *
ім.Берії
20. Шупа"рка
21. Шупарка ім.Молотова
22. Шишківці " л" '■■ -:
237
24"
а
ДИІВЦІ
ІМ.31-Ї річниці
Жовтня
«ЗО років ВЛКСМ»
р'ямпіль ім. І.Франка
Скала-Подільський район
№№ Назва села
п/п
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
8.
д.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
13.
1д.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
Бурдяківці
Бережанка
Вербівка
Гуштин
Гуштин
Дубівка
Жилинці
Залуччя
Іванків
хут. Збриж (с.Бурдяківці)
Констанція
Козаччина
Лосяч
Латківці
хут. Тулин
хут. Застава
хут. Помирки
Озеряни
Озеряни
Підпилип'я
Пилатківці
Цигани
Скала-Подільська
Турильче
хут. Трійця (с/р Бережан-
Назва колгоспу
ім.Сталіна
ім. Хрущова
«9 Мая»
ім.Калініна
ім.Бурденка
ім.Леніна
ім.Жданова
ім.Шевченка
ім.Хмельницького
ім.Ворошилова
«Червона Зірка»
ім.Франка
ім.Малєнкова
ім.Мануїльського
ім.Чапаєва
ім.Дзержинського
ім.Кірова
«17 вересня»
ім. Ватутіна
«Перемога»
ім.Шверника
ім.Л .Українки
«Шлях до
комунізму»
«1 Мая»
«Більшовик»
Мельнице-Подільський
район
№№ Назва села
п/п
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
3.
д.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
13.
19.
20.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27.
Бабинці
Білівці
Боришківці
Вільхівці
Вовківці
Вовківці
Гермакгвка
Горошова
Дзвинячка
Зелена
Залісся
Кудринці
Кудринці
Кудринці
Латківці
Мельниця-
Подільська
Мельниця-
Подільська
Михайлівка
Михалків
Новосілка
Нівра
Окопи
Пилипче
Іване-Пусте
Трубчин
Устя
Худиківці
Назва колгоспу
ім.Рокоссовського
«Шлях до комунізму»
ім.Шевченка, «Вільне
життя»
ім.Сталіна
«Заповіт «Ілліча»
ім.Кірова
ім.Паризької Комуни
ім.Калініна
«Червона зірка»
ім. І.Франка
ім.Жданова
«Нове життя»
ім.Хрущова
ім.Л.Українки
ім.Кагановича
ім.Крупської
ім.Тимошенка
ім. XVI з'їзду КП(б)У
ім.Молотова
ім.8 Березня
ім.Шевченка
ім.Леніна
ім.Сталіна
«XXX річчя Жовтня»
«30-річчя Радянської
Армії»
ім.Ворошилова
ім.Молотова
«30-річчя ВЛКСМ»
ка)
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
273
Відомості про вилучення власності селян під час
організації колгоспу у с.Пилатківці протягом 1949-50
років
5/5
№ Прізвище, ім'я, по Дата
п/п батькові
примусового
подання
заяви до
колгоспу
1. Білінський Онуфрій 25.03.1950
Іванович
2. Березюк Михайло £6 фзЛ950
Андрійович
3. Балук Розалія 13.04.1949
Олексіївна
4. Білінський ^О^^д^м^р25.08.1950
Костянтинович
5. Битчик Магда 02.09.1950
Никифорівна
6. Бурта Марія 18.09". 1950
Йосипівна
7. Боднарчук Іван 23.0971950
Миколайович
8. Бурак Василь ^ ^ ^^ ^
Тимкович
9. Василів Стефанія 22.10.1950 2
Корнелівна
10. ВойчишинаГанна 31.08 І954
Дмитрівна
11. Василів Юрко 04.09.1949
Іванович
12. ГребенюкКатерина 19.03"."І950
Франківна
13. Гулювата Євгенія 22.03.1950
Іванівна
14. Гринюк Катерина щщ-^щ
Членів
сім'ї, в
т.ч.
працездатних
3/1
Вилучено до колгоспу
орної землі, в т.ч.
засіяної
ш
п
о
а
£П
"»_
>»
с;
є
X
о.
о
ю
ІНШИХ
знарядь
праці
0,48 га засіяної
2,12га: о^Б-жйта, 0,45- Т
ячменю, 0,64-пшениці
1,62 га засія ної, Т~
0,32га незасіяної
не
вказано
не
вказано
І га незасіяної
І га незасіяної
3/1
2
1га незасіяної
1,50га незасіяної
1 га незасіяної
^ _ незасіяної
не
вказано
з "
97 сот.незасіяної
1,74 га незасіяної
0,58га незасіяної'"'
1,30 га незасіяної
15. Грушевий Агапон 14.07 І950
Дмитрович
16. Гаплик Василь 17.05 1950
Павлович
17.Габриш Йоанна І4.09.1950
Михайлівна
18. Гаращук Григорій 04.091949
Адамович
19. Гаплик Павло І4.09.1949
Іванович
20; Гараси м икМйхайл6 ІЗ!0471950
Пилипович
21. Герчак Йосиф 28.09.1949
Танасійович
22. Гаджала Король 28^09.1949
Кормилович
23". Гринишин Л.Л".' 18.10.1949
не
вказано
не
вказано
не
вказано
1
не
вказано
з
0,45 жита, 0,15
пшениці,0,20 незасіяної
0;35-гішениці, 0,30- Т
картоплі, 0,35-кукурудзи __
2зЗга,о;44-жйта^ 0729- -
ячменю 0,15-кукурудзи __
1га засіяної
не
вказано
5/1
5/2
1,32га незасіяної ~~
4 га засіяної Т~
ї,50га";' 0,65 жита; 0722 Т
пшениці _
2,70га: 2,12 засіяної
24. ДжумагаГригорій І2.03 \§&о
Васильович
25. Джумага Яким 13.04.1950
Григорович
26". Джумага Михайло 02706.1949
Іванович
27. Джумага Онуфрій 19.10.1949
Григорович
28". ЖизномІрська14.04 ^Щ9
Михайлина
Костянтинівна
29. Загребельний Воло- |5037І950
димир Степанович
30. Заболотна Михайли- 14709;|рд
на Карлівна
2
211
не
вказано
не
вказано
2,20га:1га засіяної
2га:0,29 засіяної
1
І,94га:0,^2 жита", 0,15
люцерни
2,22га:0,16 засіяної, 0,21
лугу
2,б4га:0,87 жита, 0758
ячменю, 022 картоплі
не
вказано
2,00 га, 0,66 засія ної
1,б0га:0,В7 ЖиТа
2/2
2
2
1^90га незасіяної"
ЗІ".' Зеньковськйй Панько 16709.1949
Панькевич
32. Заболотний Танасій 28.09.1949 не
Степанович вказано
33. Ігнат Іван Іванович 07.04.1950 5
2;28га:0,58 жита," юі;44
конюшини
2700 га незасіяної
1,90 га незасіяної
3748 гауіуз жита
1 мішок
1 мішок
упряж до коня
колісня
КОЛІСНЯ
"колісня
юнна молотарка, млинок
сортувальна машина
колісня
"колісня
"упряж до коня
КОЛІСНЯ
КОЛІСНЯ
КОЛІСНЯ
млинок
"упряж до коня
вал
КОЛІСНЯ
сі (о .5
СО І О
7 '
7
"V
7
-у-
7
■"7""
7
"V""
V
""7
7
"V""
"7"
"V
7
"V"
7
"V"
7
"V"
7
""7"'"
"V""
V
"7
■V'"
7
"7
18 —7045
274
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
№ Прізвище, ім'я, по
п/пбатькові
34.Іваськів Василь
Филипович
Зб.Іванишин Микола
Онуфрійович
Зб.Конопельнйй
37.Кліщ Йосифа Яківна
38.Кліщ Осип Тимковйч
39.Козак Палагія
Семенівна
40.Кіцак Ганна
Андріївна
41.Каськів Антон
Карлович
42.Козелко Дмитро
Іванович
43.Купер Дмитро
Іванович
44.Кушнєрик Василь
Костянтинович
45.Лежечко Катерина
46.Лапка Іван Іванови
47.ЛІ6ЙЧ Марія
Андріївна
48.Луцик Марія
Михайлівна
49.Лехман Михайло
Федорович
50.Лежечко Василь
Андрійович
51.Мізерецька Павліна
Михайлівна
52.Мельничук Павліна
Петрівна
53.Москалюк Йосиф
Михайлович
54.0ринчак Михайло
Андрійович
55.Піцун Петро Стефа-
нович
56.Пасічник Василь
Панькович
57.Пасилька Петро
Степанович
58.Романюк Ольга
Михайлівна
59.Скоциляс Петро
Дмитрович
60.Свистун Михайло
Петрович
бІ.Скавйнська Ганна
Іванівна
62.Свистун Ганна
Петрівна
63.Свистун Михайло
Петрович
64.Свистун Ганна
Данилівна
65.Семків Йосифа
Іванівна
бб.Скоциляс Стах
Іванович
67.Стйпась Григорій
Іванович
бб.Совишйн Мафтей
Васильович
69.Скоциляс Василь
Михайлович
70.Сверида Марія
Дата Членів
примусо- сім'ї, в
вого т.ч.
подання праце-
заяви до здатних
колгоспу
03.05.1950 3
"8ЖЇВ5В2
1О:01Л950 472
23.0ї.ї950 5/ї
03.01.1950 1
ї9.04.ї 950 З/І
02:08.1950 не
вказано
23.08.1950 не
вказано
28.09.1949 6/2
16.09.1 949 5/2
15Л0Л949 3/2
22.02.1950 не
вказано
ч 15.04.1950 не
вказано
24.08.1950 1
28.08.19501
21.09.1949 7/1
09.09.1949 5
11.03.1950 1
03.03.1950 не
вказано
16.09.1949 4/2
26.03.1950 не
вказано
26.03.1950 не
вказано
02ЖШ02
13.09.1950 2
03.03.1950 2
25.03.1950 не
вказано
ОГЖШОне
вказано
І 6.04.1 950 не
вказано
22.04.1950 1
19.05.1950 2
02.05Л950 2
23.05.1950 не
вказано
28.09.1949 5/1
28.09.1949 4/2
08ЖЇ350Л
08.09.1950 3/3
10.09.1950 4
Вилучено до колгоспу
орної землі, в т.ч.
засіяної
0,44га: 0,12-жита
1,48га
2;85га:
1,65га
0,50га
незасіяної
2,50-засїянбї
незасіяної
незасіяної
1,20га: 0,78-засіяної
1га незасіяноТ
1,04га
1,20га
4,38га:
засіяне
Л;98га:
22-нез
незасіяної
незасіяної
половина
ї
0,58-засїянбї,
асіяної
1,73га: 0,30-пшениці
1га незасіяної
1га не
1,80га
засіяної
незасіяної
1,12га незасіяної
1 га незасіяної
1,20га:
0,50-жита
1,20га незасіяної
1,58га: 0,58-жита
1га незасіяної
1га незасіяної
3,29га наполовину
засіяної
2га: 0,75-жита, 0,75-
пшениці
1,74га: 0,22-пшеницІ,
0,29-жита
1га за<
2га:І,
0,58-я
:іяноі
16-гїшенйці,
чменю
0,58га засіяної
2га засіяної
2га половину засіяної
бОарів наполовину
засіяної
2,70га 0,29-засіяної
4,00га на половину
засіяної
га незс
1,90га:
170га
3,43га:
асіяної
0,58-засїяної
незасіяної
1,43га засіяної
коней |
возів 1
плугів 1
борін 1
і і
і і
1111
і і
і і і
і і
і і
1111
1111
інших
знарядь
праці
-
колісня
-
КОЛІСНЯ
КОЛІСНЯ
"колісня
1 1 1 1 -
і і і
і і і
і і
колісня
1111 упряж до коня
1111 упряж до коня
колісня
"колісня
упряж до коня
КОЛІСНЯ
упряж до коня
кірат
1
- 1 1 1 колісня
і 1 1
1 1 1 - -
-
КОЛІСНЯ
"колісня
1 1 1 1
1111 упряж до коня
111-
-
КОЛІСНЯ
Здати
насіння для
сівби
•
7
•
7
V
7
•
7
у/
V
V
/
•
V
V
7
7
7
7
•
•
7 '
7
•
/
7
7 '
7
7 "'
•
7
/' ■
•
7
7
7
7
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
275
дили районні можновладці залежно від кількості
жителів та наявності збройного підпілля,
намагаючись і в такий спосіб «відплатити» за
непокірність. Грошова позика була непосильною
для селян, бо вони не мали готівки. Однак з року
в рік позики повторювалися.
На радянській Україні позики були відомі ще
у довоєнні часи. Населення «викуповувало»
позики другої і третьої п'ятирічок, «Зміцнення
Оборони Союзу РСР», а потім позики 1943, 1944,
1945 років.
Після вигнання німецьких окупантів у
Галичині приступили до збору позики 1944 року,
а згодом і 1945-го. У наступні роки
сплачувалася «Позика відбудови і розвитку
народного господарства СРСР» за 1946, 1947,
1948, 1949 роки.
Збереглися дані про стягнення позик по селах
Мельнице-Подільського району за 1949 рік (у
крб.): Бабинці — 7500, Білівці — 17500,
Боришківці — 59000, Вільхівці — 20000,
Вовківці — 7700, Горошова — 45000,
Гермаківка — 47000, Дзвинячка — 45000,
Зелена — 6800, Залісся — 32000, Кудринці —
43000, Латківці — 10730, Мельниця-Подільська
— 39000, Михайлівка — 16700, Михалків —
12400, Новосілка — 17130, Нівра — 26800,
Окопи — 12400, Пилипче — 34400, Іване-Пусте
— 60500, Трубчин — 7500, Устя — 32200,
Худиківці — 23700.•' Позика 1949 року боляче
вдарила по селах Іване-Пусте, Гермаківка,
Кудринці, Горошова, в яких ще діяли осередки
національного опору.
Збір позики був нещадним. Після районної
розверстки голови сільських Рад ділили села на
квадрати. Відтак буксирні групи гарнізонників
та «стрибків» йшли до селянських осель.
15 травня 1948 року у Бабинцях
Борщівського району райуповноважений
Васильцов з чотирма «стрибками» забрали в
Петра Олексюка півтора центнера збіжжя за
недодачу позики на суму 30 крб. У Романа Гуски
пограбували два центнери збіжжя (жито і
кукурудзу) за те, що недодав 25 крб., у Василя
Попика — 50 кг кукурудзи за 15 крб.
24 травня «стрибки» забрали від Івана Гуски
З ц збіжжя, бочку меду, 20 кг сала.
26 травня у Худиївцях уповноважений Левін
забрав у Максима Покінчука 1 цнт. жита за
недодачу 30 крб.
28 травня 4 «стрибки» на чолі з начальником
Марчаком знову прибули до Бабинців. Зайшли
до Михайла Гуски та повикидали все зі скрині
— кожухи, сардаки, верети. Потім залили їх
водою, топтали ногами і лаяли господарів за те,
що не здали позики, незважаючи на те, що хазяям
уже було за 60 років.
Цього ж дня у Худиївцях уповноважений
Глоба з «стрибками», збираючи позику,
конфісковував у людей реманент до колгоспу. У
Василя Прокіпчука забрали віз, хоча один він
уже віддав, у Михайла Дудчака — 10 овечих
шкур, у Ганни Стасюк — залізну борону, обручі
до воза. Били її, щоб підписалася на позику та
вступ до колгоспу.
Через два дні позику у селі збирав
партприкріплений Остраков зі «стрибками».
Прийшовши до Сидора Пудяка, що не здав 50
крб. позики, конфіскували 2 цнт. жита.
Налякане селянство як за татарських часів
тікало від збирачів. Очевидці розповідають, що
уповноважена Мельнице-Подільського райкому
партії Тетяна Коломієць міцною спиною розбила
не одні двері у селах.
Мій співбесідник, який просив не називати
його імені, був учасником збору позики в
с.Гермаківка:
«...Підходимо до хати Степана Амбро-
сійчука. Всередині немає нікого, господарі
повтікали. На кухні парує недоварений борщ.
Коломієць оскаженіло хапає гарячу каструлю й
обливає варивом всі стіни з іконами. Потім
відчиняє скриню з пожитками й пересипає
шмаття попелом. Хтось приніс пару відер води і
заливає все те зверху. Інші копають у хаті до
пояса яму. Ще двоє заходилися валити комин і
кричать: «Бункер! Бункер!». Сплюндрувавши за
півгодини помешкання, ідемо до сусідів...»
Позику намагалися стягнути в максимально
короткі строки. Наприклад,у Мельнице-
Подільському районі зібрали її за 10 днів, у 9
селах — за 7, у Білівцях, Бабинцях, Зеленій,
Дзвенигороді — за 4 дні.
«Позики 1948 року, — урочисто повідомляло
«Радянське село», — було реалізовано у півтора
раза більше, ніж 1946 року».
Достроково стягнули позику 1949 року. За
виконання і перевиконання грабіжницького збору
голови і секретарі сільських Рад отримували
грошові винагороди від 100 до 300 карбованців.
Збройне підпілля проти найбільш злісних
збирачів позики чинило атентати. 9 травня 1949
року убили голову сільської Ради села
Гермаківка Юрія Куриша. За 5 років
головування він уміло загравав між підпіллям і
владою. За «сумлінну» працю одержав від
окупаційної влади іменний годинник.
Гадаючи, що сили ОУН на селі підупали,
Куриш посилив збір хліба, позики, складав
списки на виселення до Сибіру. За це і
поплатився.
У далекі п'ятдесяті по українській землі поряд
ходили непокора і зрада. Одних губила вірність
національній ідеї, інших — довірливість до
більшовизму. Нація складала найважчий іспит
перед світом. Тільки той достойний щастя, хто
276
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
боровся за нього, лише той боявся націоналістів,
хто роду й племені не мав.
ЗА «ВОРОЖЕ
СТАВЛЕННЯ» ДО
РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ...
22-23 березня 1948 року пленум
Тернопільського ОК КП(б)У обговорив завдання
по виконанню рішень XVIII пленуму ЦК
КП(б)У, на якому різко критикувалася робота
органів МДБ і МВС, судів та прокуратури «по
борьбе с остатками банд украинско-немецких
националистов, кулачеством и другими
антигосударственньїми проявленнями, меша-
ющими проведенню коллективизации сельского
хозяйства». В останній день роботи обласного
пленуму відбулася нарада перших секретарів
райкомів партії, на якій прийняли рішення «о
необходимости усиления руководства и контроля
за работой райотделов МГБ по ликвидации
остатков банд и улучшения политической работьі
среди населення по разоблачению
украинско-немецких националистов». #1°
Виконуючи вказівки партії, райвідділи МДБ-
МВС розпочали у селах новітню хвилю
шпіономанії та шантажу. За співучасниками та
симпатиками збройної боротьби ОУН
встановлювався негласний контроль, наслідки
якого фіксувалися в анкетах. У поле зору
емдебівських нишпорок потрапляли рідні,
близькі, знайомі тих, хто негативно сприймав
радянську владу.
В анкетах обов'язково зазначався склад сім'ї
підозрюваного, його вік, стать, наявність у
минулому кількості орної землі, реманенту, худоби,
вуликів. Вказувалася ступінь причетності
суб'єкта до ОУН — УПА.
З кожного села збереглася неоднакова
кількість анкет. Очевидно, їх число залежало від
реакційності агентури та голів сільських Рад. А
ще вони засвідчують підтримку серед населення
учасників ОУН — УПА, як і те, що встановити
повсюдний контроль за мешканцями краю було
фізично неможливо.
НЕ ВМИРАЄ ДУША
НАША...
Молодіжна підпільна організація у Вовківцях
(Дністровому) була створена на початку 1947
року й налічувала понад 15 учасників. Юнаки
розповсюджували листівки, збирали продукти
для збройного підпілля, розвідували обстановку
у стані ворога. На Зелені свята відновили
знищений хрест на могилі Героїв.
Довго не могли емдебісти натрапити на слід
підпільної організації, поки не вдалися до
провокації. Видавши себе за есбістів,
заарештували двох підпільників, які, на їх думку,
належали до керівного ядра організації. Із
зав'язаними очима запровадили хлопців до
криївки, де спровокували допит.
Облаштований сховок, місцева українська
говірка, зовнішній вигляд «повстанців» схилили
юнаків до відвертої бесіди, під час якої один з
них назвав прізвища друзів. Після допиту
хлопців повезли назад до села. Та дорогою на
них «напали» емдебісти... й доставили до
Мельниці-Подільської.
27 серпня 1948 року у Вовківцях о 4-ій годині
ранку почалися масові арешти. До рук ворогів
потрапили Боднарчук Степан Васильович (1928
р.н.), Вальчук Михайло, Ганусяк Михайло
Іванович (1928 р.н.), Завірюха Іван Васильович
(1930 р.н.), Івасюк Іван Пилипович (1930 р.н.),
Ковальчук Василь Петрович (1926 р.н.),
Кривецький Михайло Іванович (1926 р.н.),
Кривецький Богдан Дмитрович (1929 р.н.),
Касіян Іван Васильович (1921 р.н.), Кричун
Василь Миколайович (1921 р.н.), Филипчук Іван
Миколайович (1932 р.н.), Янушевський Василь
Іванович (1924 р.н.), Янушевський Дмитро
Іванович (1928 р.н.), Янушевський Іван
Васильович (1932 р.н.).
Ув'язнених колоною повели до Мельниці-
Подільської. Найдужче шаленів у дорозі
начальник районного гарнізону «стрибків»
Родіонов, який тримав у руках палицю й щосили
бив нею раз-у-раз по спинах бранців. Свою лють
зганяв він чи не найбільше на наймолодшому
Іванові Филипчуку, бо загледів на його штанах,
що були пошиті з німецького одіяла, латинські
літери — ОР. Садист всю дорогу кричав, що той
німецький шпигун і важко довбасив його
палицею.
Поруч ішли брати Янушевські. Василь
пустився тікати. Його тут же розстріляли.
Після двотижневих допитів у районній
в'язниці двох відпустили, інших відправили до
Чорткова, а звідти до Львова. Молодих
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
277
Агентурні відомості на мешканців Борщівського району
за 1949 рік*11 ,
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род- чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Борщів
Баглай Тетяна Кіндратівна
1893 1 До 1939 року мала пекарню у Борщеві, двоповерховий будинок
(7 кімнат). За німецької окупації була членом Українського
Комітету, керувала жіночою секцією. Чоловік заарештований
органами НКВС 1941 року за націоналістичну діяльність.
Васильців Михайло Антонович 1876 Т
Дроздовська Єфросинія 1887
Михайлівна
Дроздовська Меланія Теодорівна 1878
Дроздовська Ганна Максимівна
|До 1939 року мав свій магазин у Борщеві. Вороже ставиться
до радянської влади. Сини — Володимир Михайлович, 1948
року, заарештований за націоналістичну діяльність; Йосиф
Михайлович перебував на нелегальному становищі.
Арештований МДБ у м.Львові 1948 року.
гж її в и *
пуіуі іущр у м.лрвииі іо*»о рилу.
[За німців мала галантерейний магазин у Борщеві. Вороже
ставиться до радянської влади
Син Петро Іванович 1941 року заарештований органами НКВС
як учасник ОУН. Зять Ласовський Іван заарештований 1941
року як учасник ОУН.
Чоловік Дроздовський Павло працював бургомістром Борще-
ва.1945 року заарештований за участь в ОУН і розстріляний.
Сини: Володимир Павлович засуджений як член ОУН на 25 літ,
Ярослав Павлович перебуває на нелегальному становищі.
Дроздовська Ганна Михайлівна ;1889
Син Дроздовський Роман Йосипович заарештований органами
НКВС за націоналістичну діяльність.
Зілинський Иосиф Миколайович
Зілинський Михайло Сидорович
Зілинська Іванна Михайлівна
Коп'яковський Степан Миколайович
Скоропад Марія Сидорівна
1887 2 |Вороже ставиться до радянської влади.
1898 4 Дружина Зілинська-Греськів 1941 року заарештована органами
НКВС за націоналістичну діяльність. Вороже ставиться до
радянської влади. ______
1878 Вороже ставиться до радянської влади. З сім'ї заарештовані
сини Володимир, Ярослав, Петро Зелінські і донька Софія за
приналежність до ОУН.
1886 2 ІВороже ставиться до радянської влади.
1906 6 Мала магазин. Вороже ставиться до радянської влади. Чоловік
Сидір Миколайович заарештований за націоналістичну діяльність.
Діти: Ірина, Дарія, Марта, Ореста, Микола.
Туркевич Іван Михайлович
1893 1 До 1939 року мав у Борщеві механічний цех по виробництву
ковбасних виробів. Зять Боднар Яків заарештований 1944 року
за націоналістичну діяльність.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Бабинці
Андрійчук Василина Іванівна
1895 6 ІВороже ставиться до радянської влади.
1903 4 Син Бирки Дмитра Івановича 1946 р. убитий в схроні. Вороже
ставиться до радянської влади.
Бирка Дмитро Іванович
Бевський Петро Васильович
[Вороже ставиться до радянської влади.
[Чоловік розстріляний, як активний оунівець.
Син Гижка І.Д. заарештований і засуджений на 16 років ВТТ за
1875
Гуска Василина Іванівна^
Гижка Дмитро Иосифович
1915
Гудзь Гафія Дмитрівна
1902
націоналістичну діяльність. Син Петро втік зі школи ФЗН.
1912 4 Вороже ставиться до радянської влади.
1904 іБрат жінки Василь Гуска убитий 1944 року у відділі УПА. Гижка
П.М. підтримує зв'язки з ОУН.
жка Петро Матвійович
Гижка Петро Йосипович 1871
Гнатюк Василь Михайлович 1895
Син Іван заарештований армійською контррозвідкою «Смерш» за
націоналістичну діяльність. Сім'я підтримує зв'язки з ОУН.
Гнатюк В.М. до даного часу підтримує зв'язок з «Ігорем» —
Гнатюком Ф.С., який перебуває нелегально з 1944 року. Гнатюк
Ф.С. — його племінник. Син заарештований за крадіжку у
колгоспі.
Гнатюк Ганна Михайлівна
1894 4 [Племінник Гнатюк Федір Семенович з 1944 року перебуває в
УПА.
1890 |Є тестем Гнатюка Федора Семеновича, який до даного часу
.перебуває у підпіллі ОУН.
Гнатюк Дмитро Іванович
Гуска Гафія Дмитрівна
ИВороже ставиться до радянської влади
1900 ; [її син Михайло Іванович був у діючому відділі УПА. Загинув
1945 року. Чоловік і менший син Дмитро Федорович пропали
безвісти у 1944-46 рр.
Гуска Павлина Федорівна
Гуска Іван Петрович
Козар Марія Іванівна
ИВороже ставиться до радянської влади.
Моловік активний учасник ОУН.
■Вороже ставиться до радянської влади.
Лазорко Іван Васильович"
Вороже ставиться до радянської влади
278
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Мартинюк Дмитро Васильович 1900 3 Заступник голови сільського проводу ОУН (за німців). Вороже
"" ' ставиться до радянської влади.
1905 3 Брат жінки Гнатюк Федір Семенович з 1944 року перебуває
нелегально, як оунівець. Другий брат засуджений на 15 літ.
Олійник Василь Федорович
Повшик Володимир Петрович
Середа Ьасиль Федорович
Танасійчук Ілля Васильович
Чубей Федір Миколайович""
Чубей Іван Васильович
1902 3 Чоловік Олійник П.І. заарештований армійською контррозвідкою
«Смерш» за націоналістичну діяльність в 1945 році.
1901 5 Матеріально допомагає ОУН.
Брат Гуска Михайло вбитий, як активний учасник ОУН.
1911 4 Батько і сестра виселені за націоналістичну діяльність.
Син перебуває нелегально в підпіллі ОУН.
Вороже ставиться до радянської влади.
1903
Ярема Федір Васильович
1900
1896
З Донька Анастасія Федорівна засуджена воєнним трибуналом на
10 років ВТТ за націоналістичну діяльність. Сам Ярема постійно
підтримує зв'язки з ОУН.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Більче-Золоте
Кифер Михайло Андрійович
Кочура Іван Якович
Козак Петро Михайлович
Луцищин Юрій Павлович
Паньків Ганна Михайлівна
Перун Ганна Іванівна
Стасишин Кіндрат Дем'янович
Сохацький Микола
Сохацький Ілля Васильович
Улашин Катерина Федорівна
Швидковська Ганна Олексіївна
1882
1у21
1884
1д1д"
1906
1668
1871
1892
1903
1915
4
2
5
6
і
б
5
4
1
5
Вороже ставиться до радянської влади.
Матеріально допомагає УПА.
■Вороже ставиться до радянської влади. Мати засуджена за
нездачу поставок.
Син заарештований органами МВД. Вороже ставиться до
радянської влади.
Вороже ставиться до радянської влади. Систематично не
виконує поставки.
■Чоловік Перун Петро Дем'янович був керівником різних
підпільних націоналістичних організацій за Польщі.
Арештовувався польською владою. 1940 р. заарештований МДБ.
Вороже ставиться до радянської влади.
■Співпрацює з ОУН. Вороже ставиться до радянської влади.
Матеріально допомагає ОУН.
Чоловік допомагав ОУН. Вороже ставиться до радянської
влади.
Чоловік Роман Якович засуджений до 5 літ як злісний нездат-
чик хлібопоставок.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Вовківці
Атаманчук Йосафат Васильович 1910
Базюк Василь Дмитрович
Арештовувався за приналежність до ОУН. Вороже ставиться
до радянської влади.
1914 4 Дезертирував з Червоної армії. Вороже ставиться до
радянської влади. Прийшов з каяттям.
Крочак Микола Иосифович
Г Вороже ставиться до радянської влади.
Брат перебуває в УПА.
Кривий Дмитро Миколайович
Лазарук Іван Григорович
Ь Брат перебуває в УПА. Ухилявся від призову до Червоної
армії. Вороже ставиться до радянської влади.
Лазарук Андрій Васильович
Малиник Ілля Григорович
Чаплюк Василь Федорович
1899 4 Син вбитий в УПА 1945 року. Вороже ставиться до радянської
т влади.
1886 4 Допомагав ОУН. Засуджений на 25 років ВТТ. Сім'я вороже
ставиться до радянської влади.
1875 2 Синова донька перебувала в УПА. Зараз заарештована. Син
Іван Ілліч з сім'єю висланий до Сибіру. Сам Малиник з жінкою
вороже ставляться до радянської влади.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Верхняківці
Бачинський Франко Мартинович
Замостний Михайло Васильович
Курмей Микола Андрійович
1883
1883
1900
~3~
3
3
ІВороже
Вороже
Вороже
ставиться
ставиться
ставиться
ДО
ДО
ДО
радянської
радянської
радянської
влади.
влади.
влади.
Висічка
Герман Микола Онуфрійович
Грицак Іван Матвійович
1903 5 |Член «Просвіти» з 1944 року, активіст ОУН.
1894 4 |3а Польщі — солтис. Постачав для УПА продукти. Вороже
ставиться до радянської влади.
Крячковський Михайло Миколайо- 1892
вич
Зять Марущак Іван Дмитрович засуджений за ст. 54-8 УКК
УРСР 1945 року. Два сини перебувають нелегально. Сам
Крячковський з 1944 року допомагав матеріально УПА.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
279
Верхнє Кривче
Бойко Йосиф Дмитрович 1876
Бойко Степан Дмитрович 1890
5 Брат в Червоній армії, заарештований за участь в ОУН.
Вороже ставиться до радянської влади.
|3 1944 року матеріально допомагає ОУН. Вороже ставиться до
радянської влади.
Бойко Іван Якович
Бойко Марія Іванівна
Бойко Степан Михайлович
1923
1907
4 ІУчитель. Симпатизує ОУН.
влади.
Вороже ставиться до радянської
|Бойко Іван Васильович — чоловік, був старостою у 1941-44
рр. Засуджений. Батько мав 18 гектарів землі. Вороже ста-
виться до радянської влади.
1910 4 [Брат Василь заарештований в армії органами радянської
контррозвідки «Смерш» як активний член ОУН. Дружина Бойка
Степана є рідною сестрою націоналіста Татарчука Степана
Михайловича, який з 1944 р. перебуває нелегально.
Симпатизує ОУН. Вороже ставиться до радянської влади. Син
Володимир засуджений за втечу з ФЗН.
Вороже ставиться до радянської влади.
1887 Брат невістки Крачковський Петро Дмитрович 1944 р. засудже-
ний до розстрілу за участь в УПА. Вороже ставиться до
радянської влади.
Симпатизує ОУН. Вороже ставиться до радянської влади.
Бойко Степан Федорович 1888
Бойко Дмитро Григорович 1904
Бойко Петро Федорович
Башняк Іван Дмитрович
Герман Степан Іванович
1904
Вороже ставиться до радянської влади.
1889 і Син Василь переховував зброю. Сестра вивезена до Сибіру за
націоналістичну діяльність. Вороже ставиться до радянської
влади.
4 Батько його дружини — Мартинюк Дмитро Васильович перебу-
Герман Іван Степанович
Герман Іван Степанович 1920
Гусак Василь Федорович 1882
Глибович Іван Іванович 1882
вав на нелегальному становищі зі зброєю в руках.
Внучка Дудчишин Ярослава була нареченою члена ОУН
Татарчука, а Дудчишин Григорій (зять) підтримує зв'язок з оунівцями.
Симпатизує ОУН. Вороже ставиться до радянської влади.
Горудько Михайло Іванович
Когунь Степан Іванович Т9ЇЇ
Краковський Іван Дмитрович Т
1896 9 Симпатизує ОУН. Проводить антиколгоспну агітацію?"
Допомагав УПА. Мав на подвір'ї схрон. Вороже ставиться до
радянської влади.
Брат Краковський Петро Дмитрович розстріляний за
приналежність до УПА. Дружина Краковська Євдокія є сестрою
Татарчука Степана Михайловича, який з 1944 року перебуває у
підпіллі. „___
Вороже ставиться до радянської влади.
Пшеничний Іван Якович
Румак Іван Васильович
1915
Син Роман перебував в УПА. Убив радянського працівника
Марковського. Дружина — станична ОУН. Будинок служив для
зборів підпілля ОУН.
Брат його дружини Татарчук Степан з 1944 року на нелегаль-
ному становищі.
Під час німецької окупації допомагав ОУН. У 1949 році був
обраний головою колгоспу. Звільнений з посади як ворожий
елемент.
Вороже ставиться до радянської влади. Зять Николаїшин Федір
1890
Саламаха Григорій Дмитрович 1926
Чубрій Василь Степанович 1907
Яловега Дмитро Семенович
Яловега Степан Якович
Яловега Іван Андрійович ~~
И887
1901
1884
Сіванович у 1944-45 рр. перебував в УПА.
У 1941-44 рр. — член сільської управи. Провадив бойовий
вишкіл упістів. Член комітету побудови могили Героям.
Вороже ставиться до радянської влади. ~
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Глибочок
Возний Антон Миколайович |19С
Дмитровський Антон Іванович 1888
Парнета Михайло Іванович 1887
Вороже ставиться до радянської влади. Дружина в 1947 році
засуджена на 6 років за саботаж хлібоздачі.
З Вороже ставиться до радянської влади.
~2
Вороже ставиться до радянської влади. Донька П'єцова Марія
Михайлівна вивезена в 1947 році до Сибіру. її чоловік П'єцовий
Антон вбитий в УПА в 1945 році. Підтримує активний зв'язок з
ОУН.
[Вороже ставиться до радянської влади.
Парнета Иосиф Миколайович"
Томковид Антон Йосипович-
Томковид Марія Гаврилівна
П9Т0
Вороже ставиться до радянської влади.
Чоловік засуджений на 15 років, як член ОУН.
1874 Староста в 1941-1944 рр. Вороже ставиться до радянської
Федишин Іван Олексійович
влади.
280
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Королівка
Гаврилюк Василь Степанович
Залевський Юліан Йосифович
Литвинович Юстин Данилович
Лужицький Мафтей Антонович
1910
1892
1888
1910
3
4
1
6
■Вороже
■Вороже
■Вороже
ІВороже
ставиться
ставиться
ставиться
ставиться
ДО
ДО
ДО
до
радянської
радянської
радянської
радянської
влади.
влади.
влади.
влади.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Дулеба Василь Васильович
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Монастирок
Вороже ставиться до радянської влади. Засуджений.
1884 6 |Вороже ставиться до радянської влади.
Швидковський Іван Петрович
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Мушкатівка
Ковалишин Микола Юрійович
1903 Вороже ставиться до радянської влади.
1905 б Вороже ставиться до радянської влади. Проводить антиколгосп-
ну агітацію.
1883 3 Вороже ставиться до радянської влади.
Петришин Петро Іванович
Поважний Микола Федорович
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Золотий Василь Миколайович
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Мушкарів
І ІВороже ставиться до радянської влади.
■Вороже ставиться до радянської влади.
Клочко Іван Гнатович
Кучера Кость Юрійович
Марцинів Юстина Йосипівна
Староста за німців. Вороже ставиться до радянської влади.
лі
1902 5 |Вороже ставиться до радянської влади.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Хома Григорій Іванович
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Нижнє Кривче
1884 (Зять Гречка Михайло Іванович заарештований в 1944 році за
участь в ОУН і засуджений на 10 років ВТТ. Господарство —
джерело підтримки ОУН.
1892 12 [Мав водяний млин. Постачав УПА продуктами.
Хома Григорій Юрійович
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Вирозуб Іван Данилович
Медвідь Федір Васильович
Шпирко Сидір Миколайович
Ярема Петро Іванович
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
1887
Короткі
характеристики
Олексинці
|Донька заарештована і засуджена на 10 років за активну
участь в ОУН. Сім'я виселена за межі УРСР.
1884 6 [Вороже ставиться до радянської влади.
1876 ІВороже ставиться до радянської влади.
1901 {Син Михайло в УПА. Сім'я виселена за межі України.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
281
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Пищатинці
Бялик Петро Федорович
Гричак Прасковія Миколаївна
Галецький Василь Іванович
1902
За німців працював секретарем революційного комітету ОУН.
Брат Дмитро проживає в Канаді. Вороже ставиться до
радянської влади.
Галецький Петро ПаньковичГ
1903 3 У 1944-46 рр. переховувала вдома оунівців, збирала для них
продукти на селі. Брала участь у будівництві могили. Вороже
ставиться до радянської влади.
1886 4 [Вороже ставиться до радянської влади. ~
Член «Просвіти». Постійно збирає продукти для УПА."
Галецький Михайло Петрович
Член «Просвіти». Вороже ставиться до радянської влади.
Герман Дмитро Миколайович
Нлен «Просвіти». Матеріально допомагає ОУН.
1909 Брат Микола заарештований згідно з Указом 54 КК УРСР як
учасник ОУН. Другий брат Василь убитий в УПА в 1945 році.
Постійно постачав гроші і продукти для УПА. Переховував
оунівців.
Галяс Михайло Андрійович
Михайлик Василь Степанович
Під час німецької окупації був членом ОУН. З 1944 р
нелегально. Пійманий. Відпущений під розписку.
Член ОУН з 1944 року. Допомагає оунівцям продуктами"
1917
проживав
Мельничук Іван Михайлович 1900
Мельничук Григорій Михайлович 1923
Брати жінки Гороховський Іван та Василь убиті, як активні
учасники УПА. Сам активно допомагає ОУН. На подвір'ї мав
схрон.
Стефишин Микола Антонович
1888 6 Вороже ставиться до радянської влади.
1909 4 У 1941 році виступав у Борщеві на мітингу за самостійну
І Україну. З 1944 року матеріально допомагає ОУН.
Франків Петро Дмитрович
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
Короткі
характеристики
Стрілківці
Бойко Василь Васильович
Галяс Іван Васильович
Івасюк Григорій Васильович
Капуста Микола Петрович
Осадчук Ганна Дмитрівна
Ориняк Микола Іванович
Стадник Петро Васильович
Скоропад Іван Васильович
Черній Василь Юрійович
Черній Михайло Юрійович
Чорний Павло Петрович
жен-нів
ня сім'
1891
1915
1904
1900
1927
1886
1889
1893
1878
1880
3
3
3
4
■б
4
3
3
3
ь
'
■Під час німецької окупації був членом ОУН. Вороже ставиться
до радянської влади.
Вороже ставиться до заходів радянської влади. Постійно
постачає ОУН грішми і продуктами.
Вороже ставиться до заходів радянської влади.
■Член «Просвіти» і революційного комітету ОУН. 3 1944 року
"надає матеріальну допомогу ОУН. Мав схрон.
Батько Калинчук Д.В. заарештований за ст. 58 КК РСФСР
органами армійської контррозвідки «Смерш». Мати Калинчук Є.Д.
заарештована. Чоловік Микола заарештований в 1949 році.
Вороже ставиться до радянської влади.
(Матеріально підтримував ОУН.
■Брат його зятя був у дивізії «СС-Галичина». Систематично
допомагає ОУН.
Вороже ставиться до радянської влади.
[Систематично допомагає ОУН.
■Член революційного комітету ОУН за німецької окупації. Син
служив у дивізії «СС-Галичина». Допомагає ОУН.
ІЧлен сільського проводу ОУН за німецької окупації. Віддав для
УПА двоє коней. Систематично допомагає ОУН.
Прізвище,
ім'я
та по батькові
Рік Кіль-
на- кість
род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Короткі
характеристики
Сков'ятин
1913 Чоловік Павло заарештований за участь в УПА. Проводить
антиколгоспну агітацію
Белецька Петрунелія Миколаївна
Бойчук Дмитро Іванович
Син за німецької влади був писарем у сільській управі с.
Королівка. Проводить антирадянську агітацію. До радянської
влади ставиться вороже.
Гнидик Дмитро Юрійович 1911"
Гнатишин Іван Семенович 1890
Довгань Андрій Васильович 1902
Проводить антиколгоспну агітацію.
Веде підривну діяльність проти радянської влади.
Веде антиколгоспну агітацію. Вороже ставиться до заходів
радянської влади.
Томин Іван Петрович
Цимбалюк Дмитро Танасович
Вороже ставиться до заходів радянської влади.
1883 7
Щербанюк Семен Дмитрович 1882
Син у дивізії «СС-Галичина». Вороже ставиться до заходів
радянської влади.
Вороже ставиться до заходів радянської влади.
Вороже ставиться до заходів радянської влади.
Щербанюк Дмитро Петрович
Щербанюк Онуфрій Дмитрович
1887
Веде підривну діяльність у колгоспіГ
Щербанюк Василь Іванович
Щербанюк Василь Іванович
Заступник старости за німецької окупації. Вороже ставиться до
радянської влади.
■Староста за німецької окупації. Син і зять засуджені за участь
в УПА.
1896
282
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Прізвище, Рік Кіль-
ім'я на- кість
та по батькові род-чле-
жен-нів
ня сім'ї
Гуменюк Степан Йосипович 1894 Вороже ставиться до радянської влади.
1899 І Вороже ставиться до радянської влади.
1909 І Вороже ставиться до радянської влади.
Шептинський Іван Михайлович 1875 5 Вороже ставиться до радянської влади.
Слобідка Мушкатівська
Чубак Петро Павлович 1889 5 Веде антиколгоспну агітацію.
Шупарка
Андріяшин Михайло. Романович 1881 2 Вороже ставиться до заходів радянської влади.
1898 • Активна помічниця ОУН.
Негрей Михайло Федорович 1890 3 Вороже ставиться до радянської влади.
Нестерович <"анна Тимофіївна 1886 2 Син Нестерович Петро Михайлович убитий МДБ як бойовик
ОУН. Вороже ставиться до радянської влади.
Пацерина Андрій Юрійович 1891 4 Рідний брат убитий, як активний учасник ОУН. Вороже ставить-
_" "' ' ' _ ' ся до радянської влади.
Пацерина Василь Миколайович 1923 6 Батько Пацерина Микола убитий, як активний учасник УПА в
1946 р. Вороже ставиться до радянської влади.
~890 2 Вороже ставиться до заходів радянської влади. ~~
Петриньчик Іван Онуфрійович 1885 - Вороже ставиться до заходів радянської влади.
Семенюк Іван Иосифович 4901 Вороже ставиться до заходів радянської влади.
~ 1905 6 ""Вороже ставиться до заходів радянської влади.
~906 3 Переховував упістів сім'ї Оринчука. ~"
Тимчук Михайло_ Васильович 1907 3 Легальний член ОУН. Допомагає матеріально.
"1912 5 Вороже ставиться до заходів радянської влади.
Шишківці
Андрійчук Іван Степанович 1916 5 Вороже ставиться до радянської влади.
1874 Вороже ставиться до радянської влади.
Попик Григорій Федорович 1909 * Вороже ставиться до радянської влади.
Юрчик Михайло Петрович 1909 і Вороже ставиться до радянської влади.
Шершенівка
Валявська Магдалина Михайлівна 1910 5 Чоловік засуджений військовим трибуналом. Вороже ставиться
до радянської влади.
Прокіпчук Ганна Михайлівна 1905 3 Чоловік Прокіп Якович засуджений військовим трибуналом на
10 років ВТТ за націоналістичну діяльність. Донька Ксеня
легально співпрацює з ОУН, як зв'язкова. Збирає все необхідне
для оунівців.
Худиївці
Байдак Михайло Васильович 1910 6 Вороже ставиться до радянської влади. Виключений з колгоспу.
1906 6 Староста за німецької окупації. Постійно підриває колгоспне
Басараба Михайло Петрович будівництво.
1903 4 Вороже ставиться до радянської влади. Веде підривну роботу
Ганзюк^Олексій Іванович у колгоспі.
1895 Веде підривну роботу проти радянської влади.
1905 5 Донька Віра засуджена за участь в УПА.
1888 4 Сестра Дерешинська Марія заарештована за зв'язок з УПА в
лютому 1946 р. Чоловік заарештований в 1948 р. за невиконан-
Дерешинська Параска Іванівна ня хлібоздачі.
Юр'ямпіль
Рудик Михайло Федорович 1892 3 Вороже ставиться до заходів радянської влади.
короткі Сапогів
характеристики ^ЯІДЦІ
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
283
підпільників трибунал засудив до 25 років
концтаборів і п'яти років позбавлення прав.
Розкидали їх по безмежній імперії СРСР — до
Воркути, Магадана, Тайшета, Караганди.
Про арешт вовковецьких підпільників
Тернопільський ОК КП(б)У відзвітував у Київ.
Правда, замість чотирнадцяти заарештованих
вказали лише вісім, «...наиболее важньїми
мероприятиями по ликвидации банд оуновского
подполья, проведенньїми в сентябре 1948 года,
являются мероприятия по ликвидации легально
существующей бандгруппьі в с.Волковцьі
Мельнице-Подольского района, в результате
которьіх бьіли задержаньї и арестованьї:
руководитель пропаганди Мельницн-Подольско-
го райпровода ОУН по кличке «Гнат»,
руководитель сельской бандгруппьі ОУН с.Волковцьі по
кличке «Колос» и 8 участников зтой бандгруп-
пьі, предотвращено намечавшиеся разоружение
истребительной группьі и поджог колхоза. Все
участники бандгруппьі признались в своей анти-
советской деятельности».»12
Справжнє ім'я «Гната» не встановлено,
«Колос» — то Івасюк Іван Филипович, 1921 р.н.
Про вовковецьких підпільників та їх долю
невідомий автор склав пісню:
У п'ятницю дуже рано,
Де пливе Дністер-ріка,
Приїжджали до Вовковець
З гарнізону із ЧЕКа»...
Багатьох учасників вовковецького підпілля
нині немає в живих. Втративши здоров'я у
концтаборах, вони передчасно повмирали і
забрали з собою муки страждань і поневірянь. Та
безмежно вірили, що обов'язково прийде час,
коли спом'януть їх добрим словом в Соборній
Україні.
ЗРАДЖЕНИЙ ПОСТІЙ
Емдебісти майже два роки не могли викрити
постій Проводу надрайону біля с.Стрілківці,
який розмістився у просторій печері «Озерна».
Та в ніч з 2 на 3 вересня 1948 року зрадник на
псевдо «Доляр», залишившись у печері зі сліпим
сотником «Володимиром» та надрайонною
референткою УЧХ «Мирославою», розстріляв їх,
а сам з автоматом з'явився до Борщівського
МДБ.
«В сентябре 1948 года, — йшлося в
надісланій М.Хрущову доповідній записці
Тернопільського обкому партії, — проведена
большая работа по виводу из подполья бандита
нелегала «Миколи» в Борщевском районе и
проведенню мероприятий по полученннм от него
данннм, в результате которнх 2 и 3 сентября
ликвидировано 10 бандитов и изьято ручних
пулеметов - З, СВТ — 1, автоматов — 6, винто-
вок — 2, пистолетов — 5, гранат — 22, патронов
— 1200, пишущих машинок — З.#13
«Доляр» від того часу брав найактивнішу
участь у каральних акціях проти власного
народу, поки його не втяла повстанська куля.
26 грудня 1949 року у П'ятничанах чекісти
викрили підпільну надрайонну друкарню. Село
це розмістилося за кілька десятків метрів від
Збруча, тут сходилися межі Кам'янець-
Подільської області і Скала-Подільського
району, що на Тернопільщині. Друкарня
виготовляла і поширювала листівки на теренах
Чортківського надрайону та Зазбруччя.
Бункер з друкарнею облаштували у
колгоспниці Віри Васильківської в середині 1948
року. Хата жінки була поза всілякою підозрою.
Конспірації сприяли часті навідини непроханих
гостей — працівників міліції Оринінського
району Н.М.Боднара, С.Г.Кузика та П.Чорного,
які завжди відпочивали тут та розпивали
горілку. До Васильківської заходив і дільничний
міліціонер зі Скали-Подільської Прімін.
Хто видав друкарню — залишається і нині
таємницею. Секретарю ЦК КП(б)У тов.
Мельникову Кам'янець-Подільський обком партії
з цього приводу доповідав: «...ОУНовцн,
находившиеся в зтом схроне, через сеть
осведомителей собирали важнейшие данние о
хозяйственной и политической жизни Каменец-
Подольской, Ворошиловградской, Запорожской
и других областей УССР, а также данние о Ка-
захской ССР, РСФСР, которне впоследствии
передавали в центральний провод ОУН».#І4
У бункері загинув керівник підпільної
друкарні Дісяк, художник Петро Гнибіда
(«Тарас»), ур. с.Іванків. Підпільницю
Михайлину Голінату («Лариса», «Мрія»),
важкопоранену, взяли живою.
Народилася Михайлина у 1924 році в селі
Стара Ягільниця Чортківського району в сім'ї
активних діячів «Просвіти». У 1941 році
вступила до Чортківської гімназії. Там же
увійшла до лав ОУН. На нелегальному
становищі перебувала з 1943 року.
Михайлину емдебісти привезли до оринінської
лікарні. Хірург Кальчинський врятував дівчині
життя. Чекісти мали надію, що після одужання
вона виповість таємниці підпільної організації,
але дівчина вночі позривала на собі бинти і,
стікаючи кров'ю, померла.
Після розгрому друкарні у П'ятничанах
емдебісти доповідали вищому керівництву, що
окремі зазбручанські села Кам'янеччини ще
284
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
охоплені збройним підпіллям.
«В селах Залесье, Шустовцьі, Неверка, Под-
филипье, Бережанка имеются сигнали, что здесь
орудует оуновское подполье, с которьш в силу
беспечности районними организациями не
ведется бррьба по их разоблачению и
уничтожению!»-15
Невдовзі тут почалися арешти.
ВМИРАЛИ ПАТРІОТАМИ
Василь Петрович Стефанчук («Ігор», «Дем-
ко») — підрайонний референт Служби Безпеки —
народився 1925 року в с.Іване-Пусте. Загинув 20
липня 1948 року у селі Гермаківка, коли
супроводжував на перев'язку районного провідника
ОУН «Зеленого». На подвір'ї Романа Пуляка із
засідки Стефанчука поранили автоматною
чергою. Добігши до крайніх хат, він
застрелився. Темної ночі поховали його на
городі. Через 44 роки — 5 липня 1992 року
підпільника перезахоронили на гермаківському
цвинтарі.
«Хмара» (він же «Славута», «Боженко») —
заступник провідника Кам'янець-Подільського
окружного Проводу ОУН «Гомона» (справжнє
прізвище невідоме) — у радянських документах
значиться як перша особа. Родом зі Східної
України. Постійно перебував на Мельниччині та
Скалеччині. Загинув у вересні 1948 року на
лісовому масиві Скала-Подільського району.
Обставини загибелі та місце поховання
невідомі.»16
Петро Миколайович Сов'як («Промінь»)
народився 1914 року в с.Глибочок. Чотовий УПА,
есбіст, досвідчений підпільник. У 1941 році
депортували до Сибіру його дружину та однорічну
доньку Ольгу. Агентурною мережею по ліквідації
«Променя» керував лейтенант Халін з
Борщівського МДБ. Загинув Петро Сов'як 19
грудня 1949 року в Стрілківцях. У критичний
момент заклинив набій у десятизарядці. Емдебісти
по-варварськи поглумилися над тілом убитого.
Місце поховання невідоме.
Ярослав Васильович Соловій («Нечай»)
народився 1921 року в с.Бурдяківці. Учасник
бойових дій УПА на Волині. Був поранений, у 1945
році повернувся додому. Брав участь у
формуванні теренової сітки СБ. У бою з
енкаведистами отримав друге поранення. Після
загибелі «Арсена» очолив районну референтуру
Служби Безпеки Скала-Подільського району.
21 січня 1949 року «Нечай» заквартирував у
Івана Загороднього в Гуштині. Його
супроводжував стрілець Михайло Малюга («Дзвін»),
народився 1922 року в с.Бурдяківці. Обидва стали
жертвою зради. Оточені червонопогонниками,
повстанці дали останній бій. «Нечай» спробував
прорвати заслін. Облавники дали наказ взяти
його живим. Почувши це, Ярослав Соловій
застрелився. Важкопоранений «Дзвін» теж
покінчив з життям. Після загибелі «Нечая» та
«Дзвона» у повстанських Бурдяківцях залишився
тільки Василь Глуговський («Старий»).
Іван Степанович Шмиглик («Чорноморець»),
народився 1928 року в с.Іване-Пусте) та Олекса
Миколайович Боднарук (народився 1927 року в
с.Худиківці) 5 квітня 1949 року о 14-ій годині в
Худиківцях прийняли бій з переважаючими
силами ворога. Тихої весняної ночі повстанці
повернулися на човні з буковинського берега.
Друзів зустрів зв'язківець і провів їх на горище
стодоли Юстини Равлусик.
Вранці несподівано у селі почалася облава.
Солдати йшли з хати в хату, перекидаючи все
уверх дном. Про це хлопців повідомила
господиня. Відступати було пізно. Повстанці
прийняли жорстокий і тривалий бій. По
останньому патрону залишили для себе.
«Чорноморцю» в цей день виповнилося 25
років. П'ять останніх з них він віддав
повстанській боротьбі.
Облавники підійшли до стодоли і наказали
сусідському хлопцю подивитися, що з
бандерівцями. Невдовзі він витягнув звідти два
трупи. «Давай, Васька, еще неси!», — наказали
облавники. «Усі, більше немає». «Как все? Всего
только двоє сукиньїх сьінов?..» У злобі
«стрибок» Юсько Левіцький схопив сокиру і
зарубав нею господиню Юстину Равлусик.
Іван Петрович Стефанюк («Май») народився
1922 року у с.Устя-Єпископське. Досвідчений
есбіст. Родичів виселили до Сибіру у 1941 році.
Загинув 23 травня 1949 року при нез'ясованих
обставинах. Кажуть, він зустрічався з продавцем
сільського магазину, в якого купував продукти
для підпілля. Незабаром у селі заговорили про
велику нестачу у магазині. «Май» вирішив
перевірити цей факт. Разом з товаришем уночі
підійшов під хату Миколи Олексюка. В кімнаті
нікого не було. Розстелене ліжко підказувало,
що тут хтось є. Побачивши прикладену до
горища драбину, поліз туди. З темної діри
гримнув постріл. «Май» упав. Понад десять
років життя віддав «Май» визвольній боротьбі.
Він був останнім із повстанської когорти Устя-
Єпископського.
Удосвіта емдебісти були на подвір'ї.
Повстанця роздягнули і кинули на колючий пліт.
Дітей, що йшли до школи, заставляли плювати
на нього. Самі стояли збоку і фотографували.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
285
Петро Васильович Боднарчук («Ярема»,
«Ріг», «Беркут», народився у селі Латківці),
підрайонний провідник ОУН, та Дмитро
Миколайович Стратійчук («Крук», народився 1929
року в с.Пилипче), підпільники, загинули 13
липня 1949 року. З березня 1946 року у
райвідділі МДБ Мельнице-Подільського району
завели на П.Боднарчука агентурну справу №5
«Погоревшие». За його голову обіцяли 10 тисяч
крб. По справі в 1949 році працювало понад 10
агентів. В останній день свого життя «Ярема» з
другом «Круком» заквартирували на обійсті
місцевого фінагента у селі Зелена. Повстанці ще
спали, коли сільський сексот удосвіта побіг до
Мельниці і повідомив майору РВ МДБ Курилу:
«Є». «Сколько?» «Два». «Кто?» «Ярема». «Веди,
веди бьістрее!..» «А гроші? Обіцяли ж...» «Вот
тебе 100 рублей от меня лично, остальное отдаст
Родина. Сергиенко, собирай солдат и машину...»
Через 10 хвилин три автомашини з емдебістами
помчали до села.
Під'їхали до обійстя фінагента. Тихо
обступили шопу і сусідні хати. «Сдавайся,
«Ярема!» — гукнули і випустили кілька
автоматних черг. «Сдавайся, браток, судить не
будем!»
«Ярема» продірявив солом'яну стріху і
вигукнув: «Кацапе проклятий! Не бачив ти живого
«Яреми» і не побачиш. А мертвого беріть!..»
Ударив по облавниках автоматною чергою.
Облавники кинули на шопу кілька гранат.
Запалала солом'яна стріха. У вогняному пеклі
повстанці співали «Ще не вмерла Україна».
Так загинув двадцятирічний «Ярема»,
сміливий провідник і улюбленець громади.
Білявий красень мав ясні, голубі, мов українське
небо, очі, лагідний погляд і хвилясті золотаві
кучері. Був найменшим сином у сім'ї
Боднарчуків. Батько помер у депортації в
Сибіру. Старший брат Олекса пропав безвісти у
1940 році, Яків не повернувся з Червоної армії.
Степан відбував 25 років концтаборів.
Очевидці розповідають, що Курило стояв над
обгорілими трупами і казав не то для себе, не то,
щоб усі почули: «Вот и «Ярема». Обгорел, как
колбаса. Проклятий народ. Дьявол! Нет, дей-
ствительно, герой. В огне горят, поют и гибнут
за свою Украйну. Да, здесь, в случае чего,
живьім не уйдешь...»
У 1991 році на місці загибелі повстанців
люди встановили пам'ятний хрест, за який їм
довелося довго сперечатися з радянськими
керівниками у селі, які вважали «бандерівців»
ворогами народу.
ЩЕ ТЛІЛИ ІСКРИ
НЕСКОРЕНОСТІ».
Перебуваючи у глибокому підпіллі, учасники
національно-визвольної боротьби не припиняли
виступів проти більшовизму. Хоч масових
сутичок з ворогом ставало менше, та іскорки
нескореності не згасали на повстанському шляху
до волі України, до її соборності...
Чи зрозуміємо сьогодні борців, чиє серце за
крок до смерті наповнювалося незламним і
гордим завзяттям?.. Чи зрозуміємо, що горда,
нескорена звитяга породжувала не тільки
відвагу, безстрашність, але відчай і біль, що
вибухали і любов'ю, і ненавистю?
Непросто вихопити з полум'я життя істину,
щоб не обпекти руки. Але історія — то завжди
історія. Кожен день, кожен рік має у ній свій
карб. Як і в хроніці 1948-го.
25 березня у селі Мушкатівка підпілля
вчинило напад на відділ МВС. Ворожі втрати:
убито — 3, поранено — 2. У бою загинули два
підпільники.
2 квітня відбулася перестрілка у лісі біля
Шершенівки.
20 червня у Більчі-Золотому підпільники
напали на групу емдебістів. Вбили одного,
поранили двох, один з них помер.
26 червня у Гермаківці підпільники із засідки
обстріляли емдебістів. Загинув один підпільник.
24 серпня вбито міліціонера між селами
Новосілка — Залісся Мельнице-Подільського
району.
17 вересня у Стрілківцях повстанці
застрелили інспектора райфінвідділу, який
грабував населення.
11 жовтня підпільники почали бій у селі Гли-
бочок з відділом МДБ. Втрати ворога: вбито —
1, поранено — 1.
24 жовтня біля села Монастирка відділ
емдебістів натрапив на криївку. Під час
перестрілки загинув один підпільник.
28 жовтня відбулася перестрілка біля села
Іванкова.
2 листопада у Скалі-Подільській повстанці
обстріляли співробітників РВ МВС. Убито
начальника міліції, поранено двох міліціонерів.
Повстанці втрат не мали.
3 листопада у селі Залуччя Скала-
Подільського району повстанці роззброїли
гарнізон «стрибків» і зруйнували сільраду.
5 листопада у Більчі-Золотому Борщівського
району підпільники обстріляли групу емдебістів.
Втрати ворога невідомі.
5 грудня у Глибочку повстанці обстріляли
286
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
групу емдебістів. Убитий сержант МВС, двоє
рядових поранено.
17 грудня у Стрілківцях відбувся бій між
емдебістами і повстанцями. Загинули два упісти.
Ворог мав одного вбитого і двох поранених.
У СПРОВОКОВАНОМУ
ПОЛУМ'Ї
Жорстокий сталінський режим, що
супроводжувався насиллям, запроданством, вишколом
сексотів, придушенням національної боротьби,
пограбуванням селянських господарств, породив
форму підпільної партизанської боротьби, яка
мала коротку назву — атентат. Його
використовували для покарання тих, хто
перешкоджав утвердженню Соборності України і
надмірно прислуговувався радянській системі.
Це видно з численних протоколів збройного
підпілля. Не називаю прізвищ покараних, хоч
вони є в документах.
(Атентат у с.Глибочок).
«...Секретар сільської ради. Працював на цій
посаді до грудня 1948 року. Був активним
організатором колгоспу. Очолив його. Погано
поводився з населенням. Силою відбирав від
людей сільськогосподарський інвентар. З
костьолу зробив колгоспний магазин. Місцевого
священика вигнав з помешкання і розмістив у
ньому контору.
Під час збирання позики забрав до колгоспу в
осібника Івана Каштеляна шість центнерів
збіжжя. При першій-ліпшій нагоді казав: «Я
колись був господарем на двох моргах поля, а
сьогодні на 500 гектарах». Постійно ходить
п'яний та аморально веде себе. У квітні 1949
року разом з партприкріпленим Щербачовим
хотіли зґвалтувати молоду селянку. Обидва, як
жеребці, бігали за нею навколо хати. Дома не
ночує. Ввечері 29.05.1949 року розстріляний
посеред села...»
(Атентат у с.Верхнє Кривче).
«...У 1945 році вступив до «стрибків» у селі
Нижнє Кривче. Був точний і активний. Ходив з
енкаведистами на засідки та доносив начальнику
«стрибків», про що говорилося у їхньому
середовищі. Винюхував у людей, де можуть бути
повстанці, висліджував підозрілі господарства.
При тій нагоді крав свині, збіжжя, курей та іншу
птицю.
Видаючи себе за повстанця, оббирав людей,
страшив їх розстрілами, коли мало давали
продуктів харчування.
Весною в 1949-му призваний до армії. Але
невдовзі знову з'явився у селі. Казав, що втік.
Ходив з автоматом. Висліджував повстанців. На
підставі протоколу співпрацював з органами РВ
МДБ під кличкою «Горох». 13.06.1949 року
повішаний.
Після його страти емдебісти не чинили
репресій. Коли до села прибув начальник РВ
МДБ капітан Заваригін з опергрупою, подивився
на страченого і сказав крізь зуби: «Черт с ним.
Бандитом бьіл. До вечера чтоб бьіл похоронен».
(Атентат у с.Пилипче).
«...За німців охоче поїхав до Німеччини на
роботу. Через півтора року повернувся додому. З
приходом червоних пішов до армії.
Демобілізувався по хворобі.
Дуже швидко був задіяний емдебістами до
агентурної роботи, до якої схилив і свою
наречену. Брав участь у нападах, ревізіях,
облавах. Весною в 1946 році за його ініціативою
облавники здобули гроту в селі Нижнє Кривче,
де заарештували 9 повстанців. В цьому ж році
замордував у тюрмі Степана Карачка, два сини
якого загинули у підпіллі, а доньку його з
намови провокатора замучили енкаведисти.
У 1947 році застрілив Ганну Шмигельську,
син котрої перебував у підпіллі. У Шупарці
застрілив Василину Антонюк.
Ходив з опергрупою по селах Пилипче,
Михалків, Устя, Іване-Пусте, Бабинці,
Шупарка, Колодрібка. Восени в 1947 році став
другим секретарем РК ЛКСМУ та
партприкріпленим на село Пилипче. З
населенням поводився жорстоко. Під час
колективізації дуже бив людей, котрі не хотіли
вступати до колгоспу.
17.06.1949 р. застрелений посеред села».
(Атентат на резидента РВ МДБ
за кличками «Вороний»,
«Снаряд» у с. Вовківці).
Більшовицька агентура не обходилася без
резидентів. Так називали місцевих секретних
уповноважених МДБ, котрі спрямовували
роботу підлеглих агентів. Це були досвідчені
сексоти, які справно виконували свої обов'язки.
Повстанці теж карали їх на смерть.
«...20.05.1944-го пішов до Борщівського
РВК. Повезли на роботу в Донбас. Звідти втік.
Але залапаний органами МВД і завезений в
Дніпропетровськ. Там вступив у «Смерш» під
кличкою «Снаряд». Слідкував у своєму полку за
солдатами. За роботу в ЧА одержав 925 крб.
Виказав в армії багатьох солдатів, яких направили
у штрафну роту.
Після демобілізації направлений додому. На
руки дали картку №118, з якою мав зголоситися
до органів МВС. Після шести днів так зробив,
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
287
де його взяли на облік, як співробітника. Через
кілька днів передав в РВ МВС список
підозрілих осіб, до яких мали би заходити
повстанці. Це Петро Лазорук (1890), Михайло
Черсак (1892), Іван Даненчук (1919), Тван Чебан
(1895), Федір Малиник (1906), Юська Мацікевич
(1913), Андрій Лазорук (1904), Дмитро Бесараба
(1900), Марія Камінська (1890), Петро Деменчук
(1909), Михайло Черсак (1890), Микола
Масляний (1845), Іван Деменчук (1890), Тимофій Дов-
ганюк (1895), Михайло Конобій (1880), Петро
Ковцун (1900), Кость Шморгун (1900), Микола
Кривий (1895), Микола Ярушинський, Микола
Вознюк (1909), Іван Лазарук (1904), Василина
Ткачук (1900), Параска Басараба (1880), Василь
Атаманчук (1900), Артем Ковцун (1909), Федір
Кузик (1908), Василина Пличій, Василь Гуменюк
(1890), Кирило Антонюк (1900), Текля Цибух,
Наталка Шкварко, Василь Дрозда, Петрунька
Яковів та Василина Лазарук (34 чоловіки).
Отримав завдання постійно слідкувати за
Семеном Дудкою («Дністер»), «Неплюєм», котрий
працює в СБ, Василиною Яворською («Радоя»),
Малиником («Потап»), «Климом» і «Максимом».
26 червня 1946 р. його викликав о/у
Селіверстов і сказав підписати заяву донощика
РВ МДБ. На цю пропозицію він згодився
добровільно і підписав заяву за кличкою
«Вороний». Після цього виконував інструкції РВ МВС
і РВ МДБ.
(Атентат на резидента МДБ
за кличкою «Фасолина»).
«...Коли прийшла Червона армія, крився у
селі та лісі Муравинець. Потім зголосився до
«стрибків». Звідти його приарештувало МДБ.
Погрожували за ухил від армійської служби 10
роками тюрми, запропонували співробітництво,
на яке він погодився. Отримавши інструкції
щодо стеження за повстанцями, особливо мав
приглядатися за Татарчуком, за якого обіцяли
2000 крб. Доноси мусив подавати кожного
понеділка. Можна було вкинути конверт у
домовлене місце.
...Виконував доручення капітана Заваригіна.
Передавав накази агентам на село Верхнє
Кривче, Сапогів, Бабинці. Слідив у Верхньому
Кривче, на куті Біла. У Степана Яловеги сидів
під стодолою, в саду, за стайнею, межи
стіжками. Потім сидів під плотом у Івана
Краковського. Тут не було нікого. Світло
погасили о 10-ій годині. В Юрка Андрійчука
сидів за стодолою. За Татарчука обіцяли також
місячну нагороду — 350 крб. 7 вересня 1947
року на стрічі зі ст. лейтенантом Селіверстовим у
сільській раді я одержав перший раз гроші разом
з моїми підвладними. Ми підписали акт своїми
кличками...
...Був під хатою Докії Миляник. Тут були
вечорниці і співали пісню «Із-за лісу сонце
сходить». Співав Богдан Бездітний, Василина
Герман, Славка Миляник, Демко Герман, Докія
Миляник.
Отримав завдання вислідкувати, що говорять
селяни про радянську владу, записувати кожний
вислів. У грудні 1947 року мене викликав
телефоном до РВ МДБ капітан Шалигін, дав
інструкції.
У березні 1948 р. на стрічі з капітаном
Шалигіним доповів, що найбільше в селі
цікавляться політикою і читанням газет Петро
Гаплюк, Степан Яловега, Йосиф Шевчук. Вони
найчастіше сходяться до Петра Гаплюка».
Серед протоколів Служби Безпеки знаходимо
прізвища підозрілих осіб, які після перевірки
покаранню не піддавалися.
«...16 травня 1944 року пішов до Червоної
армії. Після поранення додому повернувся в
січні 1945 р. Будучи дома, мав контакт з
повстанцями. До мене часто заходили
«Промінь», «Лис», «Стріла», «Хмара». У 1946 р.
на Йордан під час облави на село мене стрінули
большевики в моєї сестри Ганни. Звідси мене
заарештували і забрали до сільської ради, а
опісля до Борщева в МДБ. Тут я сидів протягом
трьох днів і був на допиті.
Слідчий дав закурити, дозволив погрітися
біля печі. Опісля він написав заяву донощика на
осібній картці, в якій вказав, що я, Сакундяк
Михайло Дмитрович, охотно вступаю в ряди
сотрудніков органов РВ МДБ та зголошуюсь
допомагати викривати і знищувати всіх членів і
симпатиків оунівських банд. За невиконання
приказу буду отвечать перед воєнним
трибуналом.
Написавши заявлєніе, він прочитав два рази.
Я почав відмовлятися, бо боявся, аби мене не
вбили повстанці. Він почав заохочувати, казав,
крім нас, більше ніхто не буде про це знати. Я
відмовився підписати. Він називав мене дураком,
тупав ногами. Відіслав на дижурку, а звідти на
другий вечір додому.
20.05.1949 р. мене знову викликали в МДБ на
співпрацю, але я відмовився. Схиляли капітан
Дрига і Заваригін. Страхали Сибіром. Я
відповів: «Якщо маєте на мене точні дані і я
підлягаю вивозу, то можете мене вивезти. Я
готовий, хоч зараз...»
288
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СМІЛЕ СЛОВО — ТО
НАШІ ГАРМАТИ
Неоціненну роль у повстанській боротьбі
відігравало друковане слово, з допомогою якого
ОУН-УПА закликали народ до бою з
окупантами, розвінчували більшовицьку
колоніальну політику, утверджували ідею
незалежності.
Ідеолог збройного підпілля ОУН-УПА майор
Петро Федун («Полтава») на цьому особливо
наголошував: «Кожна наша листівка... — це
далекобійне стрільно, вистрілене нами в
глибокий тил ворога. Дія цього стрільна в
пропагандистському відношенні не менш ефективна
від дії справжнього динамітного стрільна. Кожне
наше видання знищує, так би мовити, живу силу
противника — відбирає йому людей ... запалює
або зміцнює революційний пожар у середині
ворожого табору, в глибокому тилу
противника».
Листівкова продукція була надзвичайно
багатою за тематикою, змістом, хронологічними
датами. Наприклад, у 1944 році на теренах краю
з'явилася серія агіток за підписом «Народно-
Визвольна Революційна Організація». Листівки
НВРО закликали до перебудови СРСР на
демократичних засадах, створення вільних
профспілок, знищення партійного керівництва на
заводах. Організація наставляла селян не давати
владі найменшої можливості вивезти хліб з
колгоспу, господарств, знищувати засоби його
перевезення тощо.
Виходили листівки у серпні-вересні 1944 року
під відповідною нумерацією. Частина з них
друкувалася російською мовою. Комплект таких
листівок енкаведисти вилучили у повстанця
Володимира Федишина («Зоря»), котрого стратили
через повішання у Борщеві.
НВРО була створена у 1944 році. Очолював
її член Проводу ОУН, у майбутньому —
останній головнокомандувач УПА Василь Кук
(«Коваль»). Організація мала намір інтегрувати
національно-визвольну боротьбу поневолених
народів Радянського Союзу. Розуміючи, що
здобути Україну можна лише на руїнах
радянської імперії.»16 Підрозділи УПА вирушали
у пропагандистські рейди, маючи масу листівок.
Російськомовні призначалися для населення
Східної України, у Надзбруччі поширювалися
серед особового складу російських гарнізонів.
У краї часто друкували листівки для молоді,
в яких закликали юнаків і дівчат не коритися
режиму, бути вірними національній ідеї,
гуртуватися у боротьбі за Соборну Україну,
уникати участі у збройній боротьбі проти
власного народу.
Велика серія всюдисущих агіток розвінчувала
рабовласницьку суть колгоспів, закликала не
вступати до них, не сплачувати позику, зривати
хлібоздачу. Коли у краї з'явилися провокаційні
загони, листівки відраджували галичан від
усіляких нічних контактів із незнайомими
людьми, виходити на районні базари, щоб
зустрічі місцевої агентури з резидентами МДБ-
МВС, де вони обмінювалися інформацією,
ставали неможливими.
Після заборони греко-католицької церкви на
Борщівщині з'явилися листівки із відозвами до
вірних греко-католиків та священиків. Вони
несли конкретні настанови: твердо
дотримуватися національного обряду і не
переходити на московське православ'я.
З рук в руки передавалися листівки з текстом
«Гімну поневолених народів».
Розповсюджувались вони не тільки в сільській
місцевості. Цьому сприяв, зокрема, референт
Служби Безпеки «Комар». Це він передав
студентові Василю Бучковському «в'язанку»
листівок для студентів Львівського
політехнічного інституту.
ВОЛЯ НАРОДАМ!
Союзом «незламним» республіки вільні
Насильно скувала Московськая Русь,
Та знищений буде народами спільно,
Наслідник царизму — Совєтський Союз.
Приспів:
Годі коритися катові Сталіну,
Годі терпіти кремлівське ярмо,
Силами спільними станемо вільними,
Свободу народам, людині дамо.
Крізь бурі і грози ми йшли до свободи,
Та Ленін свободу на штик нанизав,
А Сталін нас мучить за вірність народу,
В колгоспне ярмо він нам шлях показав.
Приспів:
У багатьох листівках вміщували карикатуру
на Сталіна. Його малювали у вигляді свині, що
риє землю, внизу додавали текст: «Риє Сталін
земну кулю своїм довгим рилом, демократію
втискає світові насилу».
Відомі ювілейні листівки, приурочені до
пам'ятних дат 1949 року. Одну з них випустили на
відзначення роковин трагічної загибелі світлої
пам'яті Симона Петлюри. На виданні із
зображенням Головного Отамана викарбували його
слова: «В українську державність ми віримо,
українську державність сповідуємо, у її
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
289
неминучості ми переконані!»
Інша нагадувала краянам про свято Героїв,
котре щороку відзначалося 23 травня. На
малюнку могили з березовим хрестом вмістили
силует засновника ОУН Євгена Коновальця і
поетичні рядки:
Твоє ім'я вискресне в громі бур
На тій землі, що знає, ким ти був,
Що прийняла твоєї крові жертву.
Воно злетить, мов жертва у боях,
І на знаменах золотом заграє.
Виходили листівки, присвячені 9-й річниці
проголошення Української Державності на
західно-українських землях, 31-й річниці
проголошення Західно-Української Народної
Республіки, Різдву Христовому... З нагоди
різдвяного свята вмістили малюнок з Вертепом і
в блиску нічного променя постаті трьох поколінь
борців за волю України: княжого дружинника,
повстанців двадцятих і п'ятдесятих років. Під
малюнком слова — «Ой, готуйся, земле, волі
день стрічати». На звороті — різдвяне
привітання:
«Слухайте, слухайте, сурми заграли,
Христа рожденного народ витає,
Хто в час відродження спить,
Права на життя вже не має.
З нагоди Різдва Христового шлемо до Вас
революційний привіт та щиро бажаємо веселих
свят! Христос рождається!
Січень 1950. Повстанці Мельниччини».
Збереглися ці підпільні видання у селах Іване-
Пустому та Бабинцях.
Крім листівок, у краї ходили сатиричні
часописи «Оса», «Хрін», «Вісник інформаційної
служби ОУН» та інші. У багатьох графічних
малюнках відчувається вправна рука. Можливо,
вони належали знаменитому підпільному
художнику Нілу Хасевичу та його учням. На
Борщівщині теж були талановиті майстри-
графіки.
За художню і технічну редакцію друкованих
видань у краї відповідав член ОУН, здібний
художник Петро Гнибіда («Тарас»), уродженець
Іванкова. Він був автором серії ювілейних
листівок. Загинув у підпільній друкарні села
П'ятничани.
На терені Чортківського надрайону листівки
виготовлялися у підпільних друкарнях, що діяли
у Озерянах, П'ятничанах та Товстому. Друкарня
у Товстому функціонувала у 1948-1951 рр. і
називалася ім'ям Ярослава Старуха («Стяг»).
Організував її соратник і друг Я.Старуха
Мирослав Гук («Григор»).
Ярослав Старух народився 1910 року у
Слободі Золотій біля Козови Бережанського
повіту. У 1928-33 рр. студіював право у
Львівському університеті. Активний діяч ОУН.
19 — 7045
Під час війни працював у референтурі Проводу
ОУН, був керівником підпільної радіостанції
«Афродіта». Редактор гумористичного журналу
«Український перець». У 1945-47 рр. —
провідник революційно-повстанського руху у
Закерзонні. Геройськи загинув, підірвавшись
міною у криївці.
Мирослав Гук народився на Перемищині За-
керзонського краю. Під час німецької окупації
навчався на факультеті архітектури Львівського
університету. Член ОУН. У 1945-47 рр. —
провідник Першої Округи ОУН на Лемківщині.
З 1947 року направлений до Галичини. Від 1948
року — референт пропаганди Бережанської
округи ОУН, якій підпорядковувалися
Чортківський надрайон, в т.ч. Борщівщина.
Потрапив до рук провокаторів МДБ влітку 1951
року. Дальша доля невідома.
Підпільна друкарня у Товстому розмістилася
у господарстві Івана та Марії Мотичків. Тут
працювали друкарі Василь Іванович Мельник
(«Хмель», 1927 р.н., с.Кошилівці), Василь
Миколайович Вінтонів («Ясень», «Богдан», 1927
р.н., с. Нагірянка) — обидва із Заліщицького
району — та «Славко» (справжнє ім'я невідоме).
Малюнки виконував Мирослав Гук. 5 травня
1951 року емдебісти оточили криївку.
Підпільники пострілялися. Так загинула остання
підпільна друкарня ОУН на теренах Надзбруччя.
Листівки переписували від руки, друкували
на друкарських машинках, виготовляли за
допомогою саморобних кліше.
Колишній студент Львівського
політехнічного інституту Василь Бучковський
(1929 р.н., с.Іване-Пусте на Мельниччині), нині
автор багатьох технічних винаходів, у 1948 році,
підтримуючи контакти з підпіллям, вирішив
розповсюджувати листівки:
«Я взяв товстий лист гуми рівномірної
товщини, якою шевці підбивали підошви при ремонті
взуття. її легко було придбати, не викликаючи
підозри. Вирізав з цієї гуми прямокутник
потрібного формату і вигравіював на ньому
текст листівки під заголовком «Гімн поневолених
народів СРСР». Вже за якусь годину я міг
надрукувати сотні таких листівок...
Але я мав намір надрукувати і свій текст,
значно більший. Щоб гравіювати для кожної
листівки окремий стереотип, потрібна кропітка і
дуже точна робота. При цьому найменшу
помилку важко або неможливо було виправити. І
я вирішив виготовити друкарський пристрій з
окремих літер, з котрих можна було б набрати
тексти будь-якого змісту. Мені пощастило з
винаходом. Уже за короткий час з допомогою
друкарського пристрою я надрукував листівки з
відозвами до українських студентів, робітників,
інтелігенції і селянства з більш глибоким (як мені
290
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
\
здавалось) політичним змістом, порівняно з тими
листівками, котрі для мене передавали
повстанці. На жаль, тексти цих листівок не
збереглися. Ворог був надто жорстокий і
безпощадний. І умови конспірації були надто суворі.
В інституті, крім українців і росіян, вчилися
білоруси, татари, вірмени, азербайджанці,
представники інших національностей. Отож, ряд
листівок я переклав на російську мову.
Звісно, одному їх розповсюдити було важко. І
я втаємничив у цю справу своїх найближчих
друзів-студентів Володимира Чубея і Зиновія
Мішка з рідного села, Михайла Підгірняка з
Мельниці-Подільської. За пару тижнів ми
засипали листівками весь Львів, особливо вищі і
середні навчальні заклади. Через провокатора з
8 на 9 квітня 1952 року нас усіх заарештували».
Під час допитів Василь Бучковський взяв усю
«вину» на себе і вирішив покінчити з життям. Він
вистрибнув з вікна третього поверху будинку
Львівського ОУ МДБ, важко покалічившись.
Восени чотирьох юнаків військовий трибунал
Прикарпатського військового округу засудив за
статтями 54-1 А, 54-10, 54-11, 54-86 до 25 років
концтаборів і 5 років позбавлення громадянських
прав з конфіскацією майна без права на
касаційне оскарження вироку. Ще трьох їх
земляків Ніну Ранську, Богдана Васьківа та
Григорія Бойчука виключили з інституту,
звинувачуючи у націоналізмі.
Василь Бучковський відбував покарання в
інвалідних таборах Крайньої Півночі. Після
звільнення йому заборонили повернутися додому.
Жив у Інті. Працював на посаді інженера. Але і
тут продовжував активну політичну діяльність.
Співпрацював з шістдесятниками, для яких
виготовляв шрифти та друкував підпільну
антирежимну літературу. Був у тісних стосунках
з Олексою Тихим. Добивався відкриття
українських шкіл у місцях масового проживання
земляків на Півночі.
ПІДПІЛЬНІ АРХІВИ
Під час визвольної боротьби відділи УПА та
збройне підпілля вели різноманітну
документацію, яка лягала у секретний
повстанський архів. Велася сувора звітність
станиць підрайонним Проводам, районним, а ті
доповідали надрайонному, окружному та
крайовому. Свою роботу протоколювали командири
СКВ та Служби Безпеки, пропагандистська і
господарська референтури, інші підрозділи. У
перший рік більшовицької окупації, коли підпільні
ряди працювали злагоджено і чітко,
відповідальні особи звітували один-два рази на
тиждень, з посиленням радянського терору —
один, два рази на місяць.
При районних Проводах працював писар чи
архіваріус, котрий складав щомісячні
«Інформаційні звіти» або «Вісті з терену». По
одному примірнику кур'єри доставляли до
надрайонного або окружного Проводів ОУН, залишали
для архіву.
Інспектори вищого Проводу постійно
цікавилися станом архівних документів. На
деяких залишилися зауваження щодо їх змісту та
грамотності.
Працювали архівісти в непростих умовах, бо
часто не вистачало навіть чорнила і паперу.
Підрайонний терену «Маківка» на Мельниччині
звертався до «Зеленого»: «Друже провідник, у
мене залишився тільки один листок паперу».»17
Завдяки віднайденим на Борщівщині архівам
стали доступними для нас накази і
розпорядження вищого Проводу, аналітичні дані
про радянську районну номенклатуру і зарплату
чиновників. Збереглися протоколи допитів
більшовиків-садистів та їх агентів, які вела
Служба Безпеки. Окремі документи
переписувалися у десяти примірниках, коли СБ
викривала нові форми агентурної роботи МДБ-
МВС, для ознайомлення підпільних структур
краю.
На жаль, архіви, навіть при їх надійному
сховку, не раз потрапляли до ворожих рук.
Зокрема, так сталося у 1945 році з архівами
повітової референтури пропаганди «Зіра» та
підрайонним у селі Сапогові, які зберігалися у
добротній сухій криївці. Через рік у гроті Більча-
Золотого загинула частина архіву Чортківського
надрайонного Проводу. У липні 1950 року на
пилипецькому полі був убитий підпільник
Йосафат Лаба з Бабинців. Від нього облавники
забрали дві сумки з цінними паперами.
Підпілля у разі небезпеки знищувало архіви.
Такий випадок мав місце під час нападу чекістів
у 1946 році на бункер, де квартирували дружина
окружного провідника ОУН Кам'янеччини
Лариса Соколянська, «Вуж» і «Гамалія» — два
молодші командири із куреня «Сірі вовки». На
лісовому масиві між селами Нівра і Гермаківка
чоловіки вели бій, а Лариса знищила усі папери.
Коли облавники вдерлися до схрону, там
дотлівала зола.
За розпорядженням районного провідника
ОУН Скалеччини «Богуна» був знищений
районний архів референтури пропаганди.
Спалила його Ганна Подіялюк-Гриньків, у якої
розмножувались і зберігались цінні письмові
матеріали. Такого ж лиха зазнали архівні
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
291
документи Проводу в квітні 1952 року.
Архівні повстанські документи нищило й
МДБ, зокрема ті, які засвідчували їх злочинну
діяльність. Дещо залишали для оперативної
роботи. Проте багато архівів ОУН-УПА лежить у
підпільних схронах до сьогоднішнього дня.
У 1992 році в Бабинцях пощастило відкрити
потайник з архівом Борщівського районного
Проводу ОУН — УПА. В ньому налічувалося
понад триста унікальних документів. На жаль,
невідома доля матеріалів, віднайдених у
шістдесятих роках на полі трикутника Устя-
Єпископське — Гермаківка — Пилипче під час
викорчовування дерев. У Бородатому ліску
вийняли із землі бідон з великою кількістю
документів, які забрав Борщівський КДБ.
Знайти нині усі архіви, заховані під землею,
майже неможливо. Одинокі свідки, які знали про
них, зійшли в могилу. Зовсім недавно помер
чоловік, який не встиг показати
місцезнаходження повстанського архіву біля
с.Трубчин Мельницького району.
Серед архівних документів збройного
підпілля ОУН-УПА знаходимо «листи» (анкети)
Мельнице-Подільського і Борщівського
районних Проводів ОУН. Анкетні запитання
вимагали кількісного і якісного аналізу системи
більшовицької адміністрації на селі, вчинених
репресій, стану торговельно-господарської
роботи, виїзду поляків на батьківщину, їх
настроїв тощо. Однак основним запитанням було
ставлення населення до ОУН. До «листів»
обов'язково додавалися матеріали про облави,
діяльність «стрибків», різні чутки серед людей.
Широко подавався опис вчинків героїчної смерті
повстанців, чоловіків, жінок та дітей.
У 1949 році Борщівський райпровід ОУН-
УПА працював над анкетою, за якою
вимагалися дані про появу в селах росіян та
представників інших національностей, українців-
переселенців з-за лінії Керзона, наявність
студентів, священиків, які перейшли на
православ'я, кількість новостворених колгоспів,
загиблих повстанців за 1944-1949 рр., забраних
на Донбас тощо.
1949 рік характеризувався зміцненням
колгоспів на селі. Щоб мати детальні дані,
Борщівський Провід працював над «листою» з
переліком запитань про кількість гектарів орної
землі, нерухомий інвентар, колгоспний актив
тощо. Проте в час масових погромів низових
підпільних структур здійснити цю роботу в
повному обсязі було неможливо.
292
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Василь Янушевський. Н. в
с.Вовківці (Дністрове). Член
збройного підпілля ОУН.
Розстріляний МДБ
27 серпня 1948 р.
Михайлина Голіната ("Лариса", "Мрія"). Н. в с.Стара
Ягільниця Чортківського району. Працівниця
підпільної друкарні ОУН в П'ятничанах. Загинула у
грудні 1949 р.
Петро Гнибіда ("Тарас"). Н. в с.Іванків. Технічний
редактор підпільних видань ОУН-УПА. Загинув
26 грудня 1949 р.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
293
Ярослав Старух ("Стяг"). Н. в с.Золота Слобода
Козівського району Тернопільської області. Провідник
ОУ Н-УПА у Закерзонському краї (Польща). Загинув
17 вересня 1947 р. Його ім'ям названа підпільна
друкарня ОУН у м.Товсте.
Василь Мельник ("Хмель") Н. в сКошилівці
Заліщицького району. Працівник підпільної
друкарні ОУН у Товстому. Застрелився під
час наскоку чекістів на друкарню 5 травня
1951 р.
Мирослав Гук (Тригор", "Косач"). Н. на
Перемищині (Польща). Референт
пропаганди окружного Проводу ОУН.
Організатор підпільної друкарні ОУН ім.
Я.Старуха ("Стяга") у м.Товсте.
Заарештований МДБ1951 р. Пропав
безвісти.
294
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Хата, під якою розміщалася криївка-друкарня крайового Проводу ОУН
"Поділля" ім. Ярослава Старуха ("Стяга") 1948-1951 рр. у Товстому.
а' "* ?. І
Могила підпільників, які загинули у друкарні ім.Я.Старуха ("Стяга") 5 травня 1951 р. Поле біля
м.Товсте, 1997 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
295
4ШЩг
Василь Бучковський. Н.
в с.Іване-Пусте.
Конструктор
копіювального апарату і
автор підпільних
листівок. В'язень
більшовицьких
концтаборів.
Ярослав Соловій ("Нечай") Н. в
с.Бурдяківці. Референт Служби
Безпеки Скала-Подільського району.
Застрелився в оточенні 21 січня
1949 р.
Друзі по зброї (справа наліво): Василь Стефанчук ("Ігор", "Демко"). Н. в с.Іване-Пусте. Підрайонний
референт Служби Безпеки. Важкопоранений застрелився 20 липня 1948 р. Степан Слишинський
("Комар"). Референт Служби Безпеки Мельнице-Подільського району.
296
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Юстина Равлусик. Н. в с.Худиківці.
Симпатик збройного підпілля Зарубана
облавником 5 квітня 1949 р.
Повстанці: Іван Шмиглик ("Чорноморець"). Загинув
5 квітня 1949 р. (праворуч). Іван Сушинський
("Ікс"), загинув 21 вересня 1950 р. Обидва н. в
с.Іване-Пусте.
Іван Стефанюк ("Май") Н. в с.Устя-
Єпископське. Есбіст. Загинув 29
травня 1949 р.
Олекса Бойчук. Н. в с.Худиківці. Член збройного
підпілля ОУН. Загинув 5 квітня 1949 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
297
•
*лг-
!*?ШФ ''?№ї^
V і: о ї
■V ;л,у%#^~^ ^рсздж; «ідо
*#*&їтї > -^4 а •*«*&, ■:-;. /.- ■' ~ :''лт*ош «хівді і «ом»-**** * язУн*-■ ч-
~*«ііш» §*І^. жшр№>ккиькі£ иіле^млізгаціїЛ на ті їх ;.? :гип *»*•->
.. „^'••- - -..•-.: , і за . ,і,' . І
і? ;. ;і<ш> ; отдаііаькі граМваж ш»жі**8 »&
жт 3*з т '--• іДОІ»* і ч^;:'.**!*^ '-й:д>і*ті«!г з тла на ^гег: г-
■і-^-ввіЯИР ІТрешдаг* ввідаШт, сеш:- -#ф«іі»ід> а от «А»
^е ^е«ад«ляі тш тевені* ігкі&ї* Га «жу неуку лм *а^шл-и> а^ідм»
'«П№ шпіЛШщш і тдітгтг^т -<»і!г* ГГ^п& л^в# «^^і ш^:жн «^тггчян ^
#Шт. -воог б^жьштшжіт ве ірит»* Зів ніншшдіі -Ьс, як і тепю не^
пі?шж«ь* Мі, ьттЖі » хотія ^авата Осадінові яатаге хлісіа.1 рі
Ж Н^ Є та» ш>даго®пів|: та>н не жІрМК^ •в#тдавт« зсрг# йаащ^ Так ^у-
вадо ш ітягте г- -;іЧ'ТКі^% «ев^е^^ягкі*» К -^йиїі^ійЬі-1*, адб' Ш:ттц •
Й т^ІШіШЖІВ^ ^іхні?КІ«»% щ:о щз#ш:їі^ в.«КГ» ш-г. яке пздявю: я уки. ! \
чг^яте т^ - ^"" ?^пп?г :тр/гїдь*:є |^с»'лі, чвс» т^птс«уі%а^іт^гг ^п'їнази^
>>^х^. |і^-*/'ч-лото б1^:^ пв ее^і^тягкйї і. ^їдктівк',, ■№.« рсє «.. :таї«ігі.;^- і
■ ш^^і ' • -'•
аравз Вк^с . .. їі я': ^з:-
;-Ш., :.^№,у;.л;. :\ .;- .. ■ •^.Ч..: ^:;,;.Л^ ниє дарда ..-ч
ЯКІ лквб'Л&Ж.
Лист колгоспників Східної України до галичан.
298
ЗА ТЕЩ СВЯТА УКРАЇНО
»»«!* *§.*у *«* V потілі і , и'ичч"?" 'ііагшШШ^
&{&•*;
Ач*
К® VI*йц ■ і^ Ц^Д' І*«ЙІ:*
8 ДО1
.* - * '.'■«>«
а-
1 *^0*щ %шт'#т> йрш, '*?$Ч9--«гі$^ ^г^^^к,!,^^ - «&
£г ;ДОЯПЬ ** *;ї •;.*.** ^ рука* удог«*ш-$-* крв^ш: юц*дг І-б»детіа*- *а Л&
ш *« їфтіш. зі а* дат* ода Ш/жр^.у дешде- ш*уА^да»;ії1к»іі
ішршк иье їдай» /&? ■■**».'..і^л*-ї*а*-& -%й х.г -й8*и**ці*" %*ї$Ші
■1» І^Ш *и** 'ії к«* і»*й і'о^і'--ц. ;і,-і*гьс(* яга-ж»»»
»\і«ч*Я *к«#П <аюк*г -*б¥*ет.ї*<;*•* ж**■ М£М»І »««^і*і,.*и-
яьш і »ЮШ#Ш Ш*'****&*«*«** ****& •";'''7"Г'г«1 *£*£"
, І.#,;.№|І<Й38
в4Ц -,
і в -**и і -.гі«в^ і «у« »••4*жвя! %ііи^^
0% і Ж ЧІ* в «Я І
■'
Доповідь "У п'яті роковини боротьби Української Повстанської АрмГГ, підготовлена референтурою
пропаганди Чортківського надрайонного Проводу ОУН.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
299
- .
і:
'г
•■
'
ш?
"гаяад«ім Г
'*£$?'ії
• 10
в ©яра**} ШФрЩфіЩ
І Я
і їіт
* & ЩМ:% <%Ш »»?ь и ~гз
£ рв.и1*.донт к^іжу *і$ах ііО^І<ія#гу^
тц$;*жм п а і $ і І» # іии к. іі 4."* в. у '* а ■> в І
І мр
№
•'>»Вй* £*1у»--ЇІЙ
а ** й » у & й # $ я у і п- * * *&<&
^ ^ХШ Ш&Ж йіїдат^ні л4«т ^Юіі*і*увв врв'<с&»і ві, *взд*£
і р «ідоздрі #Ір; *вт& це шжнав відунів* в ніч;з *Г4;ад* ймг*
.^ ,,.* доза &£* »шш вві вгішрці вдшкту кущ« шшіні■■■•«*«• ій?*^«-«
V
енні
. . .
1 вугт&йагаОД тїяУі№'/рш,Шті/ до шані ввятг. ^«аать у
і£»1 Є"?Н»&іу І ШШЖШЯШ Нущ;1і ^ ВІДДІЛІ» МЇ* *»* :.ь^^йй ^
V відяктаяя:*? ввв^уаіьвях вава* і*, /іьдоядох* ашагдар* УЦі^
;*иавиав. £»£Й* Зіфршяк^
1/ &агяляв щйкув^ИА^'іІріїалйіійОі) мовчанят яви' яті ввід
ДОВЯГВ&Х• а»ЯКІВ ИІА І |г:В*едаВІ« *ед*№ДОз иіяйіази щ»
шяк, оавург* - ііврш9Гв- |#аші*»^^в /На і гюлаздара УЙЖ^.
^івііі^;
• найди: -ЗБруні» * 1*іІу^ІІі ар^жадать л«м«н-№-лв«ув : .В •-
І ГОВОРЮ /1ШТР0 І*«ВІ9Ж ^ .:*9в»В#ии-4іМ(і* - Уївф 1%^
щжеті г^терсть: %їш ,;*йпва ^г© лам >л?і^
І*5», тгв- йрві»»іяь^-3іяті;-м даді №вврзі^:
%Ж№ВН}?К ?*ШВІ! ШЛГіНв&югГ ■М«и-Лм» - иіЧ^А;9г^
гтда^іт^ іЖ*-ЛВ9ЗДІІг; "Мада :-текя; *^ '^ яті. і
ТІІІ ут^ пр»і»-хкть Рій*я, г^шркгтк;
ІтлгV» тй^ ім^-впйікх как і «йшшех ютіагдщ}*^ ,|
і б«ців Т№* тп у^аійажі^ »б':р»К»п \дпі*л':, які тажг»
в/ шануванпя аам яті щяь&тх ж»явів ^
жгь іііаіїіяжя, та •і»*с/>г^ .4 дорви?
лдя цьвгв ^«ба іяіійиівікгл ьш»% ь<*.
№ вкрешу 5>ЧАД« ** 3|рві»іХ ШІЙ*У*«-
вілі^віа^ аЬ їіхі^і* ава >ав іювяг
«г^ив'нь в ?ЇШ чи «ТІ в«ї вмві-в|ЯШР;<Я
-
И-ІЮ Щ-
і Г^
«йвіга-
9ПВВ"
;-5С І*
т$
АхШЮішя:
. :-«^
'?ШИІВ &&І
шк - ^ •*'
: у Йй**\^.
^^ИІВ^ІЧМ
ЛЙИЙІ^
■
Інструкція Чортківського надрайонного Проводу ОУН з нагоди святкування п'ятих роковин УПА.
300
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
^у »** - ^^>.-
.- **і- >'^*?:?^^'*Н* я&*і* Й^<Л<** ^ ч""#"Ч$*о* »,'** *#£^
ітнини ад-
тинистрации-Вьі
слуги нарада!
Ведите борьбу вместе с народом
против іксплоататорского режима
август, 1944 г. Народно-Освободительная ^
Революционная Организация
Да здравствует право наций на
самадприделение вплоть до отде-
ления!
ТРУДЯЩИЕСЯ! Добьівайтесь зто-
го права путем революционной бо-
рьбьі против сталинского режима!
,1.4
сейтяврь. ім4г. Народно-Освободительная
' Революционная Организация
Повстанські листівки.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
301
ТРУДЯЩИЕСЯ
Подьшайтесь на борьбу за свер-
жение сталинской тюрми народов,
за перестройку СССР на настоящих
демократических принципах!
сентяврь, Ш4г. Народно-Освободительная
Революционная Организация
і 13
Долой партийное руководство
в заводах! Долой партийно-бюрократичеоде
нрофсоюзн - орудия угнетения и зксплуатаций
рабочм! За свободу орранизадии
независимьіх профсоюзов!
лвгУст, \т ..* Народно-Освободительная.
Революционная Организация
ССіЛЯНИ!
Не дайте вивезти
хліба з колгоспу, бо буде голод і далі
тягнутиметься війнаї
Знищуйте засоби перевозу,
знищуйте магазини „заготпунктів"!
серпень, і944Р. Народно-Визвольна
Революційна Організація
Повстанські листівки.
302
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
.
■
З хати до ияти, 3 рук до чук/
За Українську Самостійну
Соборну Держану і.
Воля народам'!
Воля людині!
1-і ш
на сил ь-
засобів:
Стали*/ і його партійна вграя, тоб Вас ще більше поневолити, задумали
«о заложити Вам колгоспне яриЬ, До того вживатимуть ус1?С, питомих собі,
брехні, обману, насилля ! терпів.
Що ж це таке сталінсько-Польшепнцккї колгоспи?
Хай на це питання дасть Вам пїдпбМіь жахливе життя селян-колгоеигників Укря-
Тми, Гх безупинна боротьба проти колгосптно? йагорги, кешуванні) г«лод на Україні
в 1932-33рр., що приніс мільйони жертв та, врешті, голод в 1947 рош, який вмушував
українських селян-колгоспникїв мандрувати сотні кілометрів на зіюсід за братнїьоіо
допомогою, за хлібом.
працг унрзїнсьяого селянину ц* пнгШж 8©го прадідівської вдюй І хйШ** це
підлий згіс&б п и н и щ V/ в а н н я українського, народу. А „щасливе- колгоспне. :к**т-
тяи, про як? горлають Вам сталгнсьш поб?е,уу$ачіу — це здидні, холод, НУЩ%* це
каторжна праця від ночі до'ночі, без свята і пілпочиику, що вимотує жили та висмок*
тує
останки сил з людини, це кольон!пль«е рабство
В колгоспному ярмі п р. а п ю ват й м & т є б; і л й.
В а м б у д є Йо го б РНу* V вг ти, бо лам«»- стал інсіу^-бол^ьш
Г7 ос Є р є дн н огвЬу -■•*
5 Каи-*лг п<І&«ийІ ти
ПГГ» +т
І Ваіь-л^ Дй;ь
партійні гз%$
час* виси*лад^ *
Пер ад »**}ч£з£* і
і- стволі
и Ш7-20 Ш^Щ
н повстанської :
ЛЯНИ, Д(ДЛЙ V "ДЛ
Але знай
•кф' "граб і ж н и іп *
"рбтьбу укрзїнсі
чміта дЬ неї
ярмі.
УКРАТНСМ
ісаторгу! Не вірте паотійним
Жеиггь гать зі сеоТх
СЬКИХ СОб5К:
ГЕТЬ С
С>А1
ХАЙ
ТЕЛІҐЕНЩ
ХА '
ХА
ж ХАЙ -
В; З україніі
-,у Вас
смерті
у ти муть в
"а не %і5Ід
л і'6-ац
винькі
о с т я н нІ -ІішШо р М і ч-3*Й$
і КОЛУ Р^Г^тТуДі?"ї С-Г ^Х'^УТІГ^: Г^ЙО
обжиоства" і иу^ Й-хЙ^Й; &а>к-тппий
Йа с ^ерно "в ш!л^яй'8^с#&е7 Хм ги» р:
ЛИ»
піднімете а. колгоспного
в боротьбі за вЬлю ^^Уь
щ&іШі
іЛ
■ > *' І Ч(Лд%\ V* 1*^ *%с^к" *и * юрми ««$
Гі Во т!л г *и>^Ш^ #0РОтьбІ Ви іде
ІЬНІ СЛДЯИІІ) Уі&Ш^ ^дниЙ спосії
пилися
те проливали ^сцоїо кроге^ іі^иіі;
уіфаТнсьішР: >іааод ^.яшефіу :^^р.«
гіевол? сталіи^сог^'■СССР»;^{^и'.'#РЦ^- ,
' " ГОСПТиу КаТО ргу^^О^І^раVДрІ'ОЗгу ;І%^с.
чв не в^ійугМкХіпІіівпч»^
ом проти насилля сталіннсько*-бп^г>п/#йи*^
л^ха-. Тому о Гдпомагяйт^ револ^шйріу
боті т;ої?аш народіз — ССС^і Пдигдиуйтзстг
копгобпншму
не жилета є
С*« і^Ьднй^й спосіб затягнути себе в колгоспну
^яа^^НФ бїитесп погроз сталінських гайдуків!
гйнізгаторіе колгі^^Й| Бгайте Зр-зхливах ".сталїя-
У* іГНСЬИІ РЕВОЛЮЦІОНЕРИ
Друкзрягя ім. Ярослава Стзру,ха-СТГ?ГА. 1Р49,
.80
Повстанські листівки.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО 303
За Українську Самоогіііну Вод* народам!
Соборну дврваву! Воля людини
ас нрон!
Прокляті українським народом каїн з мвд і
кгб не можуть від а»ої.т яертв, ло їх масово ар©
щїутщ одержав і.гатеріалів кро українських
рево люд іон ер і». Народ ке хоч* зраджува?к своїх
оборонців перед окупаяїаии. Він свідомий юі'о,
що не будь українських революціонерїв - %о му
вже сьогодні прийшлоея би жити на голодному кол
гоенному Байкові. їому-всяку таємшірз про
українських рсволюціонерів, яка припадково попаде
до його відсмоети, він береже її©реД грогом»
В оеїанньо&у «іаеі -єталінсьісІ молодики з
мгб починавсь скидаїй 3 єебв■;:хі:ріі>кдй.т^*»5вйі.с*с*-
м*аку і лШсгуїі&кгї* у форкІ^ДОфвХДОвіШ:^^
сн*>р£в--» ';■■:.;». ., ідо. ва|ю.Х''вршаіаІкво,^^'-'іо<І^еЧі »*а
ітда<т до україьеьйяХ'|и«в^Л^(й^ї«^
./вштаяків, *р де %>.рі.бжї!о»<ані
:-іпн;^^*ед*в£Д. су:?Щ«ММ *МШ
" їтеяеяя .реж>ч;і-п^!-г$рів.:|:$їр0''.3
р ©&0 Л£ і*,* £ й Єрі' ~,~ - ■■) $Я У Ь-р.". -/'О 0 в/. З
еьхаг© іг~у» £©дісі»цІ,/'і*аі$г:^
Р-нуу» •"
Українці! Н# дайї© свбв «їДвояяїи «***Шеь--
ккж иойОАшікаа! ав гвворіїв в ввддякш д»ль«и«
ц» Цфввдигь *<; Ввв нійкй' і едадсхввдодхії.бвов
уїсраїнс^ішг &<*ь*доц£вн«в*до, я»«в Ва їх не
знає: з £ йікедй не бвдшздгі Нв дв&їв ово** #Щ|р-
вввт.» сїалінськвн ?*кхкхам!
садазд сшінамищ горлорізам з мед і жт
СЙІіФЇЬ СТІЛІНУ І ШГО БАНДИТСЬКІЇ. КЛІцІ!
Ш 2&Б2 УКРАЇНСЬКА ШШЇШ&к О0ВОШ*
ДЕРЖАВА!
УКРАЇНСЬКІ Ш№Ї*ШШЧ
Повстанські листівки.
304
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
_>,.^ --''^ ^У-. ' ■■*■■>■ 'ч * «.=
І Ймврть Сталіну І Нога Ші
Українці „стрибки" і члени
т.зв. охорон колгоспів
і;
Московсько-большевицькі загарбники поневолили Україну 1 в постійно зростаю:
чиїх розмірах,грабують майно нашого народу, топчуть наші національні святощі, ніг
вичать духово нашу молодь, винищують фізично ввесь національно-свідомніі елемент
! революційио-в;извольіш<і рух українського народу.
У цій злочиино-башштшсіії роботі допомагають їм різно" масти вислужшгки,
зрадники українського народу, серед яких не останнє місце займаєте ті, члени
ганебних «істрєбітельиих" банд і т,зв, охоротРколгоспІв.
'Рятуючи свою мер&ешіу шкуру, ви взяли віл большевнцьких бандитів зброю на
І те, вдби допомагати їм поневолювати свій рідний український народ, гнати своїх
і братШу Сибір чи Донбас на каторгу, гнати їх на колгоспйу панщину, грабувати у
них л#ерішй дорібок, арештувати I насилувати українських жінок, розпнпчувати I де*
моралізувати молодь та, врешті, стріляти о плечі оборонців українського народу *~
украШсьині по вртаиців*
Ставши „сгрибкамка, ви стали слугами І прихвостнями кривавого мол-мгб. Ви
стіші Його спільниками. Ви зв'язалися я тими катами, які в жорстокий спосіб^ву*
лупали мільйони невинних людей — пальних мешканців СССР, з тими 0&*
які терором, невииосимою працею і голп'їпм держать/у білому жаху п^
Стерно кпІгіакІв^^лі^о^гг-ішІР■'*^^'^ігбІа-робітни«Іву, В;»*4*"* ЩМУ
«Уи морі рідний уираїнсь
1 та гнилі ро
^«.■його
не заі. унет з ,
викидами власно? совісти і
Знипммо ^ас — бандитів, якіцьі
Схаменіться, поїш щ*>
Кид йте зброю
СЛІЕРІЬ ЛАКЕЯМ К*
.л'БІТеЛЬІІН» БАНД!
ХАЙ ЖИВЕ ВИЗВОЛЬНА оо
І^ШІЩ МОСКВОЮ. НАРОДІВ!
"ЛЙ ЖИВЕ УКРАЇНСЬКА САМГ і
ХАЙ ЖИВЕ ВОЛЯ НАРОДАМ І Шн
Друкарня ОУН ш.' ЯуШ&ь^щужя-СТЯГА. ИІЛ ■**
Ш»Р
!ЬКА ^ О ДО ДЕ* |
£Й5І1Е ЧАС НА иш сьогодні, колитак густо
йЛгЛсЛ^2в НАт^У і віжновіюючи собі
Р^^ЇЇЙЬЛ11 засвідчуєш свою єдність
«З ВСЕНАРОДНОЮ БОРОТЬБОЮ
І
УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ
Повстанські листівки.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
305
§Ш АРСІеГіЩ! КШ
*%;
СТАЛІНСЬКІ ВЕЛЬЯІЖі ГОТУЮТЬСЯ ЗАБРАТІ
У ВАС ВЕСЬ ХЛІБ. ВОКИЧБУДУТЬ ІРЄЗК0ШУВАТІ
НА ВАШОМУ ХЛШІ т А ІИ ІВАЩШІГҐШЬ ЖИТІ
ВПРОГОЛОДЬ' ХЛІБ
КУЄТЕ! БЕРІТЬ "
КОЛО КОЛГОСПНІЇ
ЛОТЬБУГ ВИНИЩУ
ТАРКИ ! §ШШШ
винищуйте Шї
ПОГОНИЧІВ І
СМЕРТЬ
ХАИ ЖИШ Ш
ЮЧИХ ПРОШШІ
НА БОІШШ
СОБОРНУ ЙІ|
ШГО ТІРОДУ
ОХОРОН
ШШОТУ ЙТЕ МО
МШКУЙТЕ МОЛ О
ЩІЙДО' Й МАГАЗИНІ/І
"ТШІХ НАГЛЯДАЧІВ
ШШІІ^
_г_іШтКАМ!
^ШЙННЯ ПРАІІЮ
ШІ самостійні
'ЩкЩШН'ські повстАни
^/таЙгха. гд4ді
йїй^тдаї* ;....
ТАК ВИГЛЯДАЄ ВОЛЬШЕВИиьКИИ РОЗПОДІЛ УРОЖАЮ
"ХТГГ,/ТГ'<ГТІ
ПО СТІЛЬКИ ДІСТАЮТЬ
КИ НА ЗАРОБЛЕНІ ТРУДСДії
Щ МММІй ВЕСЬ УРОЖАЙ ЗЛВИ-
ЙРА'Є ГРАБУЙ-ДЕРЖАВА.
Повстанські листівки.
20 — 7045
306
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Мрс^Що-^шіьшщицьг^і гнобителі з ме-
тШЩШфктЇЇ$щ&^ масово насн/зають
жттгштю-ржШ^тп елемент до наших
^#ст і с5л, до наших фа&|щк і заводів., до
наших шкіл, до век інот^туцій державного і
господарського життя!
Смерть иосковсько.-большввиі4Ьі€им руои-
оікаторам Укражн!
Геть з України швеш рускфжацдании
елемент!
Повстанські листівки.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
307
Ггг-зіхгж її її і іЛішіиміі іімрііі^ііЦі<аііііШ^«пмср
г;а ухраїшмущраиостіііиу
ОЙЛЯУЙСЯ ЗЕМЛП.80А!,ІЕНЬ СТРІЧАТИ
—і — і
І
№19 XI»
' Прав* в*, гаж-тл вам я*»ма:
а нагоди РІ»дя»
20*
Повстанські листівки.
308
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
< .і Ж_|'*.: ] .1 •
< ; -Аі
•-ЯЕ-
Р>
І .-.. 6*^ С- С^*-*"* ил^^, ^,^~і;*ї
ІЛІШ
Автофаф Івана Шмиглика ("Чорноморця"), члена
збройного підпілля ОУН;
'Ф* <*4*иг/ **п€> &,.**,,
Лезаіі*л<і /^ ,>.,♦, ^
Повстанські автографи Василя Стефанчука ("Ігоря");
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
309
У&тгн^й/
І^А^н^ТЬ
Дмитро Стратійчук ("Крук"). Н. в с.Пилипче.
Підпільник ОУН. Загинув 13 липня 1949 р.
(Автопортрет).
Автограф Дмитра Стратійчука ("Крука"),
члена збройного підпілля ОУН.
Малюнок Івана Шмиглика ("Чорноморця").
310
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Ї?Г :"^л
ШІШ
%с
Автофаф Андрія
Назарківа ("Зеленого"),
провідника ОУН
Мельнице-Подільського
району;
Автофаф Володимира
Недокіса ("Романа"),
члена збройного підпілля
ОУН.
Цж
| №0^М>ШїА
~А
т ж,
т° /р^ 4**П л
Т '■' І'
І-гГь ] %£
ДЕ
Ііі
йИ-«*і- »-*А«
-і/-*2*- —-і—1— і
_ ,_ , л:\ \';\ \.
,&ао4$с*€±сі У^*яЛ€С*/Су Ф*$"*«*Ь,
4&/
Автофаф Степана Слишинського ("Комара"),
референта Служби Безпеки Мельнице-
Подільського району.
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
311
П
г^
Л-
ОУ/г^неси- ^£с+с> асиххи,
<Я ЗИсь (Лссселу'пи у цгшио с/у^
Щ* &П4&44 ^ Л,^ ш ^Іш^
іЛ >$^р^ у**^ реале іс><&2
ґ~ЯЮ А&ЙлО- МШ4 Л Ліпшій* +жу ІГ 7Г. -... >>..
с/т. стримим ^ н>нш: <м? ^кхллЛу.Я,
—— мі і і і, .і й-у „її і і " .. і „Я"!!'""',, ....Гі ,
І .-її її, і ні ні п її- • і мі і || *¥—'' ■ ■■ ,;Гі
^,^~Л>«^ ' :..-::■:. -.,»--> ;'? .'""'^~Щ
У У?
/.Ґ
<#*
Автографи невідомих підпільників.
312
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«/'
7
14
иі>
Ь>
* ** жЛ / "* * *$?&'Ь6Ф £ Мін, Мп
у-■„:•■■■ і\' /п ^ -" ■ '■ лрр«**; <^с/
*»
*
% і'
.
т
*?£$& Тії. чиЛї^^
Протокол загибелі Івана Греськіва ("Бистрого").
Із архіву збройного підпілля ОУН-УПА Мельнице-Подільського району.
Написав підпільник Василь Стефанчук ("Ігор").
«Христос Воскрес — воскресне Україна!»
Із Великодної листівки збройного підпілля ОУН-УПА 1951
Розділ дев'ятий
«УКРАЇНА БУДЕ.
АЛЕ МИ ВЖЕ ЇЇ
НБ ПОБАЧИМО..
314
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
«ХАЙ ЖИВЕ БОРОТЬБА!»
Давно відгриміли битви другої світової війни,
а збройне підпілля Надзбруччя у 1950-1953
роках продовжувало нерівну боротьбу з
більшовизмом. Втрати нескореного краю були
безмірно великими. Та попри всі труднощі,
протиріччя в еміграційному проводі ОУН, віра у
вільну Українську державу підтримувала борців.
«Україна буде, але ми вже її не побачимо»,—
говорив провідник ОУН Мельнице-Подільського
району Андрій Назарків. Хоч для синів, якщо не
для себе, захищали свободу української землі
незнищенні повстанці.
У червні 1950 року у житті ОУН сталася
важлива подія. Центральний Провід ОУН на рідних
землях зібрався на Четверту конференцію ОУН,
на якій проаналізував міжнародне та
внутрішньо-політичне становище, визначив
перспективи боротьби, уточнив програмні засади
III Надзвичайного Збору ОУН від серпня 1943
року.»1
Після конференції у вересні цього року у
Постолівському лісі Гусятинського району
відбулася організаційна нарада активу ОУН під
орудою окружних провідників Мирослава Гука
(«Григор») і Іларія Сказінського («Крига»). На
зустріч прибуло близько дванадцяти районних
провідників підпілля. Про цей захід розповів
його учасник Іван Пінязь («Око»), надрайонний
провідник СБ, що проживає нині в Одесі. На
зустрічі йшлося про перспективи боротьби,
тактику і стратегію ОУН, рекомендувалося
переходити на затяжне підпілля.
Основою збройного опору п'ятдесятих років
стала політична концепція збройного підпілля
ОУН — УПА Петра Федуна («Полтава»),
викладена ним у брошурі «Хто такі бандерівці
та за що вони борються»: «Ми — за волю
народів і людини. Ми — за визволення з-під
більшовицького національного і соціального
ярма всіх народів і працюючих мас Совєтського
Союзу. Геть більшовицьку гнобительську і
експлуататорську систему...
Нужді і злидням немає кінця. Немає кінця
теророві, переслідуванням. Годі довше покірно
терпіти. Піднімайте революційну боротьбу за
своє політичне і соціальне визволення».
Проте сили збройного підпілля були вже
незначними. 1950-53-і роки визначали подальше
зміцнення більшовицької тоталітарної системи. У
селах стояли гарнізони, «стрибки» і так звані
групи охорони громадського порядку, від
скомбінованих операцій яких гинули останні
борці. Так, згідно зі статистикою Борщівського
МДБ у 1950 році загинуло 7 підпільників, у 1951
—2, у 1952 — З.-2
Не припинялися арешти, тривала депортація
населення. У цьому ж районі запроторили до
тюрем у 1950 році — 143, у 1951 —174, у 1952
— 345 чоловік.»3
Повстанські ряди ріділи, а партійні
організації зростали. Якщо у Скала-
Подільському районі в 1951 році налічувалось
139 членів ВКП(б) і 33 кандидати, то у 1953-му
стало 155 членів партії і 66 кандидатів.»4 У
Мельнице-Подільському районі парторганізація
мала 137 комуністів.»5 Первинні організації
почали діяти у дев'яти населених пунктах —
Мельниці-Подільській, Іване-Пустому,
Гермаківці, Панівцях, Горошовій, Вигоді,
Вовківцях (Дністровому), Кудринцях,
Михайлівці.»6
Радянська влада всіма засобами посилено
агітувала селянство до роботи в колгоспах, хоч
воно явно не поспішало трудитися на
колективних ланах і масово не виходило на
роботу. Лише за чотири місяці 1950-го у Скала-
Подільському районі було зафіксовано 2729
невиходів, 616 селян не брали участі у
колгоспному виробництві.
Щорічно із сіл стягувалися позики і
різноманітні контингенти. Не обходилося, щоб
навіть секретарі райкомів партії не займалися ру-
коприкладством. Перший секретар Борщівського
РК КП(б)У Коваленко побив жінку у Шупарці.
На її скаргу, яка надійшла в райком партії,
бюро райкому постановило: «Указанньїе факти
не соответствуют действительности. Кроме того,
от граждан села Шупарка жалоб не
поступало».»7
Провідна роль у зміцненні
карально-репресивної системи, як і в попередні роки, належала
органам МДБ. З 1949 року з метою централізації
керівництва міліцію передали у підпорядкування
Міністерства Безпеки. 17 жовтня 1950 року
міліцейські підрозділи західних областей
одержали «Програму бойової підготовки бійців
груп охорони громадського порядку»,
розраховану на 74 години занять. Особлива
увага надавалася вивченню методів боротьби з
оунівським підпіллям та його збройними
формуваннями.»8
Грудневий, 1949 року пленум ЦК КП(б)У
увільнив Микиту Хрущова від обов'язків
першого секретаря Компартії України. Високий
партійний пост на Україні зайняв Л.Мельников.
Новий перший секретар уже в січні наступного
року в супроводі заступників Голови Ради
Міністрів УРСР, членів Політбюро ЦК КП(б)У
Д.Мануїльського, І.Сеніна та секретаря ЦК
КП(б)У І.Назаренка об'їздив західноукраїнські
обкоми партії. Після його відвідин відбулася
чистка в партійних апаратах. Невдовзі партійці
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
315
виробили чіткий курс на повне знищення
збройного підпілля і просили Сталіна «...з метою
забезпечення найбільш сприятливих умов для
соціалістичної перебудови соціалістичного
господарства дати санкцію на дальше виселення
куркульських сімей».»9
Чекісти в черговий раз одержали завдання
знешкодити верхівку ОУН-УПА та найближче
оточення. Тож у 1950-53 роках емдебісти та
агентурний апарат працювали на повну силу. З
допомогою морально скалічених людей, котрі ще
донедавна мали пряме чи дотичне відношення до
підпілля, але перейшли з тих чи інших причин у
стан ворога, під контроль потрапили зв'язкові
лінії та явочні квартири ОУН. Емдебісти
активізували діяльність провокаційного загону,
який дислокувався під виглядом повстанців на
теренах Тернопільщини та Зазбруччя.
Найбільш активними були провокатори
«Олесь», «Міша» та «Думка». З допомогою цих
зрадників взяли провідників І.Сказінського
(«Крига»), М.Гука («Григор»), І.Пінязя («Око»),
М.Ярчука («Клим»), В.Гнибіду («Неплюй»),
Д.Малиника («Потап», «Мартин») та інших.
При сприянні цієї ж спецгрупи на
Кам'янеччині чекісти схопили крайового
провідника на осередніх східноукраїнських
землях Василя Бея («Улас»), коли той підходив у
райцентрі до кіоска. Під час арешту В.Бей
нібито погодиться працювати на МДБ. Емдебісти
повірили йому і відпустили. «Улас» зник.
Загинув провідник у травні 1952 року під час
бою у Чернихівському лісі на ЗборівщиніУ0
Карателі намагалися схилити до зради і
«Клима», коли він потрапив їм до рук, але
«експеримент» не вдався.
5 березня 1950 року в Білогорщі біля Львова
загинув Головний Командир УПА, Голова
Генерального Секретаріату УГВР і Проводу ОУН
Роман Шухевич («Тарас Чупринка»). Пост
провідника зайняв полковник Василь Кук
(«Коваль»). Народився 1913 року у селі Красне
Золочівського району Львівської області.
Ув'язнений 23 травня 1954 року.*11
В радянських органах панувала залізна
дисципліна. Кожен районний начальник особисто
по телефону звітував секретареві
Тернопільського обкому партії про справи з
ліквідації українських націоналістів. «Товарищ
секретарь, — доповідав начальник Мельнице-
Подільського РВ МДБ майор А.Курило, — в
районе осталось всего два-три бандита. Через
пару дней с ними будет покончено».
Місцеві райкоми партії, тримаючи в полі зору
діяльність МДБ, щотижня заслуховували їх звіти
на бюро. На одному із засідань констатувалося,
що «...главари на территории Мельнице-По-
дольського района продолжают действовать. На
протяжении 1951 года органи работали неудов-
летворительно. Только за последнее время убито
2 бандита и один взят в плен».#12
На бюро райкому йшлося і про начальника
районного МДБ А.Курила, котрий чимало років
тероризував населення. Тепер партія принесла
його у жертву за незадовільну роботу:
«...Курило, длительное время пребьівая на
должности, самоуспокоился. В райотделе
содержал куховарку, не внушающую доверия. В
качестве домработницьі содержал мать двух
бандитов, один из которьіх осужден, другой
пришел с повиной. Имел земельний участок 0.30
га. За притупление бдительности, ослабление
борьби с бандами ОУН и несвоевременное рас-
крнтие бандпроявлений Курило 16.05.1951 г.
било винесено партвзискание, 28.08.1951 по
зтим же причинам ОУ МГБ УССР арестован на
15 суток. В последнее время начал випивать.
Ослабил руководство РО МДБ».
Указом Міністерства МДБ від 22 листопада
1951 року А.Курила звільнили з посади. Але
Тернопільський обком партії своїми кадрами не
розкидався і в останній момент не підтримав це
рішення. Емдебіста перевели в інший район
Галичини. На його місце прийшов майор Сергеєв.
Заступником начальника районного МДБ став
лейтенант Буров.#13
Не забарилися оргвисновки і по Мельнице-
Подільському партапарату. За послаблення
керівництва органами МДБ-МВС з посад
звільнили першого секретаря райкому партії
Снісаренка, другого секретаря Мєднікова,
голову райвиконкому Крутійова перекинули в
Монастирський район.
На початку 50-х організаційні зміни
відбулися чи не в кожному районі області. На
зміну старим номенклатурникам приходили нові
працівники, від яких вимагали поліпшення
роботи репресивно-каральних органів,
запровадження нових форм і методів по
знищенню революційно-повстанського опору.
«НАМ ЩЕ БОГ
ДОПОМОЖЕ
ЗУСТРІТИСЯ»...
Михайло Васильович Лукій («Нечай», «Про-
метей») у 1945 році був підрайонним
провідником СБ, з 1949-го став районним
референтом Служби Безпеки.
316
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Народився 1926 року в с. Бабинці у сім'ї
українських патріотів. Його батько, щирий
українець та активний діяч «Просвіти»,
заслужив незаперечний авторитет серед селян.
Коли помер він під час німецької окупації,
ховали його усім селом.
Вчився Михайло добре. Батько, помітивши
здібності сина до науки, віддав його в
Чортківську гімназію. Згодом під його
керівництвом у селі діяла юнацька організація
«Орли».
Загинув «Нечай» 24 липня 1950 року під час
нападу чекістів на криївку у Бабинецькій стінці.
У вирішальну хвилину заклинив автомат, і
«Нечай» покінчив з життям. В останні хвилини з
ним були друзі Василь Гаврилюк («Хмара»),
уродженець Михалкова, який підірвався
гранатою, та Яків Кузимка («Рев'юк») з Іване-
Пустого, якому пощастило вирватись живим.
З останніх днів «Нечая» залишилась
світлина, яку він вислав рідним на заслання.
Поруч з ним друг «Ігор» — Федір Гнатюк з
Бабинців, родина якого пропала в Сибірі.
Дотримуючись конспірації, повстанці відклали
зброю і військові кітелі, а сфотографувалися у
маминих білосніжних вишиванках. Стали пліч-о-
пліч, чесно дивлячись у майбутнє.
19 грудня 1949 року, за шість місяців до
загибелі, «Нечай» написав листа рідним, в якому
відчуваються глибинні корені духовної величі
українського народу:
«Дорога родино!
Перш за все доношу Вам відомість про себе.
Я, Богу дякувати, живий і здоровий. Життя моє
Вам добре відоме. Так що розписуватися не
потребую ширше.
Довідався про Ваш адрес. Ото й вирішив
написати пару слів, щоб висловити своє співчуття
Вашому горю. Головним спричинником цього
горя став у першу чергу я. Одначе тут не
вирішувало моє особисте «я», а загальна справа.
Тому, думаю, дорога родино, що Ви на мене не
будете нарікати, переконуючи своє горе, адже
Ви були цього свідомі.
Одначе жаль, болючий жаль стискає моє
серце, коли я подумаю про Вас, найдорожча
мому серцю, родино, що Ви десь в далекій Азії
мучитесь в голоді і холоді. А тут нашу хату
зруйнували. І за що це, і хто це робить, ми
свідомі цього і, може, ця свідомість зменшує і
заглушує той крик розпуки у наших серцях. Але,
як каже наше прислів'я, немає нічого злого, щоб
не вийшло на добре. Так само і в нас.
Ви, дорога родино, не раз мені снилися, може,
тому, що часто про мене думаєте. Я про Вас не
забуваю, молюся Господу Богу за Ваше
здоров'я, прошу Бога, щоб нам допоміг ще
зустрітися на нашій рідній вільній Україні.
Часто мені пригадуються діточі літа, коли то
я ще маленьким хлопцем слухав не раз байок та
оповідань, котрі мені оповідали Ви, дорогі
бабусю, а сьогодні Вас завезли в далеку Азію,
навіть не дали віку дожити в рідній хаті.
Подумати, то дійсно жаль і велика життєва
трагедія, одначе так мусить бути, бо ми живемо в
двадцятому столітті. Вас, дорогенькі матусю,
прошу уважайте на своє здоров'я, бо не дай,
Боже, якого нещастя, і що тоді зроблять немічні
старенькі бабуся і малолітній братчик Богданко.
Ми будемо старатися Вам допомагати, як
зможемо. Лише прошу Вас, матусю, уважайте на
себе, бо я цього найбільше боюся. І думка про це
мене найбільше мучить. Робіть так, щоб вижити.
Про мене не дуже переймайтеся, як Бог поможе,
то ми ще зустрінемось.
... Моє одне бажання до Вас, дорогенькі
ненько і бабусю. Уважайте, виховайте братчика
Богданка на людину. Пригадуйте йому рідну
нашу мову, щоб він її не забув, згадуйте про
рідних, рідну Україну, про дім — оповідайте
йому, чому він так далеко зістався засланий з
нашої України, щоб цього не забував. Він має
про це пам'ятати ціле життя. Рівно ж просіть
його, нехай він добре вчиться... Я твердо вірю в
те, що нам ще Бог допоможе зустрітися в своїй
рідній хаті. Якщо одержите мого листа..., то до
мене не відписуйте, тому що мій адрес буде
змінений.
Коханий Богданцю! Прошу тебе, слухай
нашої неньки, шануй її, чим можеш та
допомагай. Уважай, Богданцю, не забудь мову,
якою до тебе промовляє твоя рідна мати. Молися
Богу, бо ти християнин. Вчися у школі добре, бо
наука потрібна для життя. Пам'ятай про свою
любу Україну, бо ти є часткою українського
народу. Навчайся чужого, але не цурайся свого
рідного. Бо хто матір забуває, того Бог карає,
так писав Т.Шевченко. Пам'ятай, братчику, що
ти ще дитина і перед тобою ціле життя. Я люблю
тебе найбільше і бажаю для тебе щастя, здоров'я
та добрих успіхів у науці.
Прийміть від мене щирий привіт, сердечне
побажання всіх благ та щирі співчуття в горю
нашої любимої України в далекій Азії. Засилає
Ваш син Михайло».»14
Народ не забув славного патріота, склавши
про нього героїчну пісню.
Під густим віттям кущини,
Там, де «Нечай» умирав,
З останніх сил відкрив він очі
І з Україною прощавсь.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
317
ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ
«Молоде, твоє місце на фронті боротьби за
волю України! Мстіть ворогові за смерть і
кривди ваших близьких!» — закликала підпільна
листівка. Кращих юнаків і дівчат, які
співпереживали за долю і волю України, збройне
підпілля рекомендувало до вступу в ОУН.
Новобранців підпілля ретельно добирало,
остерігаючись проникнення більшовицької
агентури. Показовими у цьому плані були контакти
збройного підпілля із старшокласниками
Гермаківської середньої школи Мельнице-
Подільського району.
Навчальний заклад у Гермаківці
розміщувався у добротній будівлі, зведеній за
польських часів. Школу відвідувала молодь
довколишніх сіл і навіть із-за Збруча.
Старшокласники постійно вели бесіди про
знущання над рідним народом, деякі з них мали
зв'язки з підпіллям, виконували функції
зв'язкових. Учениця восьмого класу з Кудринців
Марійка Макогонюк у визначені дні передавала
грипси для «Зеленого» через старшокласника
Степана Мизака. Особливо активними були учні
з Худиївців — Михайло Андрійчук, Ярослав
Верига, Зиновій Олійник, його сестра Стефанія,
Міля Шатило та Йосафат Лазорко з Бабинців.
Часто на подвір'ї та в коридорах школи
з'являлися молодіжні листівки із закликами не
коритися сталіністам.
Відчуваючи націоналістичний мікроклімат у
школі, райком партії вжив запобіжних заходів,
направивши директором члена ВКП(б) П.Я.-
Щербакова, який люто ненавидів галичан.
Згодом підпілля здійснило на нього атентат, що
викликало бурхливу реакцію карателів з МДБ.
П'ятьох учнів зі школи заарештували і кинули
до Мельнице-Подільської тюрми. З молодими
в'язнями жорстоко поводились оперативники
Кугаївський та Крижанівський, слідчий
Ніколаєв. Останній допитував, чи існує у школі
підпільна ОУН. Учні вперто твердили, що, крім
комсомольської організації, іншої не знають.
Перед звільненням арештованих лейтенант
Ковальчук поцікавився у Йосафата Лазорка і
Леоніда Козаря про їх подальші плани. Хлопці
відповіли, що підуть вчитися. «Напрасно ваши
родители стараются вас учить, — перебив
суворо. — Вам одна дорога — в Сибирь».
Після зимових канікул у 1950 році Лазорка і
Козаря виключили зі школи. Уникаючи
можливих репресій, Йосафат пішов у підпілля.
На той час з гермаківської школи взяли до рук
зброю Іван Гірник, член ОУН з 1948 року
(загинув у бою 21.09.1950 року на хуторі
Кудринецька Зелена) та Зиновій Олійник
(«Орест», 1932 р.н., с.Худиївці), член ОУН з
1949 року. Спочатку Зиновій перебував у групі
районного провідника ОУН Скалеччини «Богу-
на», потім у «Зеленого» з Мельнице-
Подільського району. Наприкінці червня 1950
року в Іванкові був поранений у руку. Загинув
влітку 1951 року в селі Верхнє Кривче (за
іншими даними у с.Лисичники Заліщицького
району). Це був красень-юнак, завжди веселий,
запальний і товариський. Такою була і його
сестра Стефанія. Коли до Зиновія прийшла
смерть, його мати знемагала у сибірських
концтаборах. Це йому, Зиновію Олійнику, поет
Володимир Дудчак присвятив такі рядки:
...У той незабутній сорок дев'ятий
За покликом серця в УПА ти пішов
Без страху, вагання, пішов без сльозини,
Щоб мстити за муки, за кров, за руїни,
Як відданий, люблячий матері син...
«МИ ЩЕ ЗАЖИВЕМО
ВЕСЕЛО...»
21 вересня 1950 року на хуторі Кудринецька
Зелена, що навпроти Милівців за Збручем,
відбувся останній бій повстанців боївки
Володимира Каліщука («Літун», «Богдан», «Борис»,
(1923 р.н., с.Підпилип'я Скала-Подільського
району). До його групи, яка виконувала
пропагандистські та бойові завдання, входили
Іван Гірник із с.Верхнє Кривче, Тадей Гоїк із
с. Залісся, Зиновій Олійник («Орест») із
с.Худиївці, Іван Сушинський («Ікс») із с.Іване-
Пусте та подружжя Олекса і Марія Надорожні
(«Лариса»), обоє з Підпилип'я. Марія працювала
в УЧХ. Мала чарівні карі очі та пишну косу,
котра віночком облягала голову.
Напередодні бою з Мельниччини підійшли
районний провідник ОУН Андрій Назарків
(«Зелений»), зі Служби Безпеки Чортківського
надрайону Михайло Ярчук («Клим») та стрілець
Нестор Рудка («Тарас»). Планувалася під
керівництвом «Клима» нарада з питань стратегії
і тактики, які обговорювалися перед тим у
Постолівському лісі на Гусятинщині.
У Кудринцях цього дня святкували храмовий
празник —Різдво Пресвятої Богородиці. Щоб не
викрити себе, повстанці покинули село вдосвіта,
зупинившись у заглибині скали над хутором
Кудринецька Зелена. Невідомо, чи відбулася нарада.
Боївкарі вирішили спочити перед тим, як змінити
дислокацію. На варті була «Лариса» — з куле-
318
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
метом залягла над обривом.
Люди у Кудринцях не здогадувалися, що коли
вони молилися у церкві, щоб Бог допоміг їм
пережити лихоліття, місцевий агент дав звістку про
підпільників до Мельниці-Подільської. На
облаву кинули гарнізон «стрибків» та чекістів.
Нерівний бій тривав майже три години.
Першим упав молодий боєць Іван Гірник.
Другим загинув «Літун». Серед свисту куль і
розривів гранат донісся голос Івана
Сушинського: «Рятуйтесь, хлопці!». Він заліг за
кулемет, щоб прикрити відхід друзям. Відійти
вдалося Нестору Рудці, Зиновію Олійнику,
Андрію Назарківу, Михайлу Ярчуку і Степану
Слишинському. За ними кинувся й Іван Сушинсь-
кий, та куля наздогнала сміливця.
Бій вели «Лариса» і її чоловік Олекса.
Закінчувалися патрони. Олекса розмахнувся
кинути останню гранату, але вона розірвалася у
руках.
Майор Курило наказав взяти «Ларису»
живою, та вона відстрілювалася до останнього
патрона. Ні, останній залишила для себе. Бій
затих. Живих не було. Загиблих привезли до
Мельниці-Подільської і розіклали під тюремними
мурами. Серед шести повстанців з боївки
«Літуна» чекісти встановили лишень ім'я Тадея
Гоїка із Залісся. Решту прийняли за східняків.
Про ворожі втрати в цьому бою точних
даних немає. Відомо, що, крім убитих і
поранених емдебістів, було близько дванадцяти
загиблих «стрибків»...#І5
Повстанці-герої лишили по собі добру
пам'ять і незаплямовану честь. Якими вони були?
Про що мріяли? Пізнати їх допоможе лист Івана
Сушинського до родини на Сибір від 22 вересня
1949 року:
«Христос рождається!
Дорога родино! В день, який приносить усім
стільки радості на весь християнський світ, я
засилаю Вам рядки найсердечніших побажань!
...Пригадався мені останній день нашої
зустрічі. Ох, як любо було мені тоді у Вашому
оточенні! А тепер?.. Та, люба моя родино, не
тратьте надії на те, що ми ще заживемо весело у
купочці. Сонце починає сходити над нашим
обрієм, хмари розходяться вдаль. Тоді ми,
перенісши усі удари нашого життя, вберемо
повними грудьми свіжого, чистого од пилу
повітря. Тоді воскресне наша доля.
Не сумуй, не журись, моя дорога родино.
Своє зло, горе, недолю, чорні дні свого
пережиття кинь об землю, а в цей радісний день
Рождества Христового заспівай, заколядуй своєї
рідної української коляди «Бог предвічний
народився». А я твої звуки почую тут, на рідній
землі. Я співчуваю тобі, моя родино. Моя уся
постать, зір, слух, думки всі звернені туди, до
Вашого холодного гнізда, у якому Ви<\відбуваєте
разом з іншими братами свою недолю.
Люба сестричко Маґдусю! Щиренько дякую
тобі за твою знимку, яку ти вислала мені на
згадку. Я тобі теж висилаю свою. Хай вона тобі
стане тією зіркою, яка обяватиме твої крилаті
молоді думки.
... Люба сестричко, не забувай про свого
брата, який все думає про Вас. Я ніколи не
забуду про Вас, бо Ви мені найдорожчі, бо Ви —
мій єдиний скарб, без якого я не в силі прожити
день, щоб не згадати про Вас.
Тепер звертаюсь до своєї найменшої
сестрички Ганнусі. Люба сестричко! Звертаюсь
до тебе і бажаю, щоб ти виповнила моє маленьке
бажання. По-перше, бажаю від тебе, щоб ти
ходила в школу, добре вчилась. Знай, що тепер
світ вимагає, щоб люди були якнайбільш
освячені світлом науки. Слухай нашої любої
страдальної Мамусі. Не докоряй їм ні в чому,
люби їх, бо ми маємо тільки одну Мамусю, якій
повинні завдячувати за її труди любов'ю.
Люба Мамусю! Ви попередньо писали, що
журитесь тим, щоб я мав що їсти і чи я не голоден.
Від щирого серця дякую Вам за материнське
серце. Однак Ви за мною не журіться...»»16
СПРОВОКОВАНИЙ
БУНКЕР...
2 червня 1951 року жертвою зради у Більчі-
Золотому впав бункер з п'ятьма повстанцями.
Після довготривалої облоги оунівці
пострілялися. Степан Лучик стояв на стійці.
Побачивши, що бункер оточують, сповістив
друзів. Сам прорвався крізь заслін. Але відтоді
пропав безвісти. Із загиблих відомий лише
Василь Герило («Зелений»). З ним, певно, були
вихідці із Заліщицького району.
Спровокував загибель бункера мешканець
Більча-Золотого, який втерся у довір'я до
підпільників. Згодом хвалився, що слідкував за
групою два тижні, аж поки не вислідив криївку.
...У червні 1996 року віруючі української гре-
ко-католицької церкви на місці загибелі борців
поставили пам'ятний хрест та відспівали
заупокійну панахиду.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
319
САМОЧИННИЙ
АТЕНТАТ
Тадей Красновський (1930 р.н., с.Іванків)
працював продавцем у магазині Іванкова. Коли
у нього виявили велику недостачу, Тадей почав
ховатися, уникаючи арешту. Просився до
районного провідника «Богуна», та йому
відмовили. Щоб заслужити довіру, хлопець З
липня 1950 року без відома «Богуна» убив
оперуповноваженого Скала-Подільського РВ
МВС, дільничного міліціонера села Залуччя
М.І.Поляничка (родом із с.Пукляки
Хмельницької області).
Коли Тадей повідомив повстанцям про свій
самочинний захід, у них це вбивство викликало
підозру. Дільничний підтримував контакти зі
збройним підпіллям ОУН, і, зокрема, з
провідниками «Богуном» і «Климом»У7
Після свого вчинку Красновський ще
наполегливіше шукав зв'язку з підпіллям, але
звідти руки йому не подавали, приглядалися.
Можливо, тому, що райпроводу ОУН був
відомий факт із Крайового комунікату Служби
Безпеки про вбивство агентом «Сорокою»
начальника Рогатинського МДБ капітана
Аносова, вчинене заради того, щоб здобути
довіру і влитися в ряди ОУН. #І8
Повстанці вагалися щодо Красновського, і
розв'язка настала несподівано. У Красновського
вдома у зв'язку з розтратою провели обшук і
знайшли пістолет Поляничка. Хлопця
заарештували. Вироком військового трибуналу
від 12.04.1951 року його засудили до розстрілу.
За вчинений замах на міліціонера емдебісти
вивезли з Іванкова до Сибіру кілька сімей, у тім
числі матір та сестру Тадея, які загинули там.»19
На меморіальній плиті у Скалі-Подільській
викарбували, що М.Поляничко загинув від рук
українських буржуазних націоналістів.
Насправді ж дільничний співпрацював з
підпіллям і став жертвою трагічного випадку.»20
НАДІЯ ПОМИРАЛА
ОСТАННЬОЮ
Наприкінці 1949 року Скала-Подільський РВ
МДБ констатував, що на терені району
залишилося дев'ять повстанців на чолі з
«Богуном» (Микола Іванович Штойко, 1923 р.н.,
с.Іванків). Цей факт викликав у емдебістів
нарікання: «Богун» до сих пор еще не убит.
Осведомительная работа в районе поставлена
плохо».#21
Для проведення операції по знищенню групи
«Богуна» Тернопільське ОУ МДБ призначило
при Скала-Подільськім МДБ уповноваженого
Івана Божка. Півтора року тривало
переслідування, а месники залишалися
невловимими. Однак сексотство таки взяло верх.
Якось емдебістам стало відомо, що «Богун»
перебуває у лісовому масиві між селами Сапогів
— Гермаківка — Мушкатівка і хутором Вигода.
12 червня 1951 року військовики МВС та
«стрибки» Скала-Подільського і Борщівського
районів виїхали з облавою в даний квадрат.
Почали з ретельного прочісування місцевості.
Підпільники квартирували у лісі між хутором
Вигода і залізницею, що з'єднує Тернопіль з
Іване-Пустим. З «Богуном» були його дружина
Марія Ризак («Леся», «Марта»), яка виконувала
функції друкарки, надрайонний СБ Микола
Ярчук («Клим»), рядові повстанці Михайло
Ціпій («Андрій») із с.Вербівка, Михайло Пиріг
(«Сокіл») із с.Підпилип'я Хмельницької області,
Іван Кульбабчук («Нестор») із с.Підпилип'я
Скала-Подільського району, Федір Миськів
(«Каган») із с.Іванків та Василь Глуговський
(«Батько»), 1903 р.н. із с.Бурдяківці.
Напередодні облави емдебісти із Скали-
Подільської Успенський та Венкін мали зустріч
з інформатором із Турильча, який міг виказати
місце постою повстанців. Вони не раз
навідувалися до села за харчами.
Повстанці прилягли спочити в гущавині
посеред високих дерев. Здалеку почувся шум.
«Богун» наказав «Каганові» з'ясувати причину.
Емдебісти прочісували місцину близько від них.
Він спробував підповзти до дороги, та ледь не
зіткнувся з ворожим кулеметником.
«Каган» повернувся із тривожною звісткою.
Повстанці почали відходити до хутірських
городів, але і там запримітили засідку.
Залишався один вихід — через дорогу пробитися
в глибину лісу. Коли дійшли до залізничної
колії, навперейми їм побігли солдати.
«Нестор» автоматною чергою прикрив
повстанців, і ті перебігли колію. Ворожа собака
взяла слід за «Лесею», та вона вбила її першим
пострілом. Вирватись з оточення ні їй, ні
«Батькові» не пощастило. Побачивши
безвихідь, вони пострілялися.
... 15 серпня 1951 року «Богун» з «Андрієм»
та «Соколом» перейшли Збруч. Заквартирували
у криївці на схилі пагорба біля Підпилип'я, в
якому жили мати, дружина і двоє дітей
«Сокола». Він вирішив навідатися до сім'ї, хоч
«Богун» просив не ризикувати. Біля хати
320
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
потрапив у пастку емдебістів. На допиті
тримався мужньо. Від нього вимагали одного —
виказати криївку. Катували по-чорному. «Сокіл»
був певен, що друзі через його відсутність
змінили місце проживання (так було домовлено) і
під страшними муками дав згоду показати
криївку. Але сталося так, що «Богун» з
«Андрієм» залишилися у схованці. Обидва
пострілялися.
Про загибель «Богуна» секретар Кам'янець-
Подільського ОК КП(б)У Бегма нарешті зміг
повідомити до Києва. «С мая 1950 года в
составе зтой бандитской группьі находился
перешедший на нелегальное положение уроженец
села Подпилипье некий Пирог Михаил
Васильевич. 15 августа Пирог захвачен. На
допросе он показал нахождение схрона, де
скрьівались «Богун» и «Андрей».»22
«Сокіл» був серед шести повстанців,
розстріляних 14 жовтня 1952 року у
проскурівській тюрмі.
СНОДІЙНЕ ДЛЯ
«КАГАНА» І «НЕСТОРА»
Після загибелі «Богуна» на терені Скала-
Подільського району залишилися повстанці
Федір Миськів («Каган») та Іван Кульбабчук
(«Нестор»). Це вони розповіли надрайонному
«Климу» про смерть провідника і нагадали про
останній наказ — розповсюджувати листівки
серед людей, будити в них почуття патріотизму і
непокору до насильницької влади.
19 вересня підпільники відійшли до Турильча.
Цілий день перебули у господаря Григорія
Приступи. І хоча той просив їх залишитися на ніч,
перейшли до сусідньої Вербівки.
Через два дні знову повернулися до
Турильча. До Грицевого саду зайшли тихо,
прислухалися. Надриваючись, гавкав на подвір'ї
собака, наче там хтось був непроханий. Як все
стихло, зайшли до хліва, вилізли на горище.
Вдосвіта прийшов господар. «Ви вже є, хлопці?»
— запитав. — «Зараз жінка принесе вам
сніданок».
Поснідавши, «Каган» ліг спочити, а
«Нестор» став до варти. Навкруги була тиша.
Здавалося, ніщо не віщувало біди. Обід приніс
сам господар. Нагадавши, що вчора був
празник, подав пляшку вина. Виплів сам і налив
гостям. їсти не хотів. Суп мав якийсь гіркуватий
присмак, але «Каган» та «Нестор» з'їли, бо були
голодні. Враз почали втрачати свідомість.
«Каган» спробував стати на ноги і тут же
впав....»23
У такому стані їх доставили до Тернополя.
«Приходжу нарешті до себе, — згадував
«Каган». — Чую запитання: коли і де маєш
зустріч з «Климом»?.. Мені здається, що то
запитує «Богун». «Друже провідник,—
відповідаю, — ви ж самі знаєте, де і коли
зустріч». Коли прийшов до пам'яті, зрозумів, що
перебуваю у руках ворога...»
«Кагана» і «Нестора» засудили до 25 років
концентраційних таборів.
ПОСТРІЛ У СПИНУ
Станичний ОУН Степан Миколайович
Татарчук («Рись», 1921 р.н., с.Верхнє Кривче) загинув
під час агентурної операції Борщівського МДБ.
Виконавцем підступного акту став місцевий
житель Ярослав Соліляк, продавець магазину. 17
листопада 1951 року на родинному подвір'ї у
Верхньому Кривчі він двічі вистрілив Татарчуку
в спину. Після вбивства над'їхали емдебісти з
гарнізону. Тіло забитого забрали на колгоспний
тік, людей зігнали на мітинг. Наступного дня
понівечений труп люди бачили на воротах
Борщівського МДБ. Місце його поховання
невідоме.
Степан Татарчук загинув останнім з
повстанців Верхнього Кривча. Не всі обставини
його смерті до кінця з'ясовані. Після його
загибелі з невідомих причин у Сков'ятинській
сільській Раді застрелився оперативник
Кириянченко. Є свідчення, що він мав
приналежність до підпілля ОУН, бо дав есбістам
розписку на співробітництво і підтвердив свою
готовність конкретними вчинками. Розписку,
напевно, носив при собі «Рись». Кириянченка без
будь-яких почестей поховали у Борщеві.
З невідомих причин застрілився і майор
Заваригін. Коли Заваригіна викликали до
обласного МДБ і наказали здати зброю, він
попросився до туалету і вистрілив собі у скроню
з маленького браунінга.
Вбивця Соліляк закінчив згодом курси при
обласному управлінні МВС і став міліціонером.
Спочатку працював у с.Кривче, потім — в
Олексинцях. І ще не одного спровадив до тюрми.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
321
«КУДИ ПІШЛИ ДВА,
ТУДИ ХАЙ ІДЕ Й
ТРЕТІЙ...»
Нестор Рудка («Тарас») був наймолодшим
серед синів Марії Рудки-Лядобрук з Гермаківки.
Найстарший її син Ярослав («Чорнота»,
«Чорноморець») пропав безвісти у лавах УПА.
Середущий Богдан теж загинув.
Кадрові борці-оунівці співчували матері і
щиро радили Нестору залишитися вдома. Але
мати твердо постановила: «Куди пішли два, туди
хай іде й третій». Вона не пішла проти власної
совісті. Виховавши синів у патріотичному дусі,
віддала їх Україні. Так, з благословення матері
у 1947 році Нестор став месником. 22 грудня
1951 року у Кудринцях від кулі агента він
загинув. Але смерті повстанця виявилося замало
— облавники вщент сплюндрували подвір'я
Рудків у Гермаківці. «Щоб і духом
бандерівським не тхнуло», — скаженів
начальник РВ МДБ майор Сергєєв.
Мати стійко переносила втрату трьох синів.
Завжди була гордою за них. До старості ходила
на прощу до Зарваниці. Молилася. Багато
постила. Це допомагало їй жити. Згодом рідні,
що повернулися з Сибіру, збудували для неї
невеличку хатину, у якій 12 вересня 1979 року
вона попрощалася з цим світом.
ЧОРНИЙ ВИРОК
Життя їх обірвалося за одну мить. На
шибениці. Ніхто з них у ворога не просив
пощади. Вони полишили по собі добру пам'ять і
короткі біографії, надміру короткі.
Іларій Сказінський — «Крига» (1921 р.н.,
с.Мшана Зборівського району Тернопільської
обл.). У 1940 році закінчив учительську
семінарію. Член юнацтва ОУН з передвоєнних
часів. У 1944 році — політвиховник сотні УПА
«Лісовики». Очолював Бережанський окружний
Провід ОУН, до складу якого входив
Чортківський надрайон. У травні 1951-го на
нього вийшов зв'язковий — провокатор «Думка»
і під час чергової зустрічі видав його.
Про це розповів соратник «Криги», член
збройного підпілля ОУН-УПА Петро Ковба
(«Василь»), що проживає нині у селі Панасівка
Зборівського району Тернопільської області: «...
Зиму 1949-50 років ми сяк-так перезимували.
Криївку мали у лісі над річкою Коропець. Але у
цій місцевині нам не щастило. Раз-у-раз гинули
наші друзі.
Ми мали завдання утримувати зв'язок, який
ішов через Коропеччину із заходу на схід. З бу-
чацької групи на зв'язок до нас приходив
«Думка», як виявилось, провокатор.
ЗО березня 1951-го ми вийшли на контакт.
«Думка» передав нам пошту і бандеролі у двох
наплечниках, а ми йому — документи.
Наступний зв'язок мав відбутися ЗО квітня.
Напередодні, у Великодну суботу, біля нашого
постою «Крига» зустрівся з окружним
референтом пропаганди Мирославом Гуком
(«Григор»). Опісля сказав, що наступного дня
піде на зустріч з «Григором». Нам призначив
побачення на 15 травня.
Він більше не прийшов. Не з'явився і в
наступні дні... 9 червня «Думка» спровадив і
мене до лап МДБ...»
Дмитро Малиник (1921 р.н., с.Вовківці), він
же «Потап» і «Мартин», мав середню освіту.
Надрайонний провідник ОУН Бучацького, Коро-
пецького, Золотопотіцького та Монастирського
районів і Борщівський районний провідник.
Обставини арешту не з'ясовані.
На долю Д.Малиника пролили світло спогади
його друга, члена збройного підпілля ОУН —
УПА Ярослава Крисюка («Борис»), який
народився у с.Золотий Потік Тернопільської
області, нині житель м.Червоноград на
Львівщині:
«...Зиму 1950-51 року ми зимували разом у
криївці біля с.Велеснів на Коропеччині. Весною
1951-го емдебісти розпочали генеральну акцію
по ліквідації збройного підпілля. їхні агенти вже
контролювали наші зв'язкові лінії.
Настали Великодні свята. Дмитро Малиник
виголосив промову на честь Воскресіння і
побажав усім дожити до світлого дня
незалежності України. Великодну трапезу
розділили з нами Іларій Сказінський («Крига»),
Мирослав Гук («Григор») та ще кілька
підпільників.
Увечері всі три провідники відійшли. 15
травня «Мартин» знову прийшов. Наступну
зустріч призначив на ЗО червня. Але вона вже не
відбулася...»
До шибениці засудили також рядових
підпільників Льва Івановича Бегерського
(«Дон») та Б.Поповича («Борис»). Бегерський
народився 1922 року у селі Язлівці
Золотопотіцького району. Районний провідник
ОУН. Ув'язнений 14 січня 1951 року в криївці у
селі Бровари Бучацького району. Криївку
«Дона» ймовірно теж видав провокатор
«Думка». Про «Бориса» точної інформації, на
жаль, не маємо. Очевидно, він теж був з найб-
21 —7045
322
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
лижних теренів.
Прилюдний процес над чотирма
підпільниками відбувався 27-30 жовтня 1951
року у Чорткові. Керував судилищем прокурор
УРСР, державний радник юстиції 2 класу
Р.Руденко. Йому допомагали підполковник
юстиції К.Королюк та члени військового
трибуналу підполковник юстиції І.Котенко,
капітан І.Василишин.»24 Вирок виконали у грудні
1951 року на ринковій площі Чорткова. Під
охороною 20 червоноармійців трупи висіли три дні...
Газета «Вільне життя», друкований орган
Тернопільського обкому партії, 28 і 30 жовтня
1951 року вмістила два великі репортажі із зали
суду під заголовком «Судовий процес по справі
учасників оунівської банди та шпигунів...»
Публікації викликали хвилю обурення у тих, хто
читав газету. Жорстокий вчинок вандалів
більшовицьких люди назвали «чорним вироком».
УКРАЇНА ВОЛЕЮ
ЗМОГУТНІЄ...
Досвідчений провідник Мельниччини,
провідний діяч ОУН «Зелений» (Андрій
Назарків) відчув, що агентурна сітка навколо
нього звужується. За довгих тринадцять років
антинімецького та протибільшовицького підпілля
підірвалося його здоров'я, втратилася
блискавична реакція, що не раз рятувала у
фатальні хвилини життя. Навесні 1952 року
«Зелений» намагався поновити обірвані підпільні
зв'язки. Це йому не вдалося, оскільки їх
контролювали провокатори МДБ, які мали завдання
взяти повстанця живим.
12 травня опівночі Назарків вийшов на
зв'язок, спровокований МДБ, у вибалці між
селами Шупарка — Колодрібка — Бабинці. На
поклик зозулиного «ку-ку» «Зелений» і «Андрій»
(Іван Лук'янів із с.Кудринці) почали обережно
виходити з лісу. Автомати тримали у бойовій
готовності. У чекістів не витримали нерви. Хтось
блимнув ліхтариком.
Пізніше емдебіст Буров, відповідальний за
операцію, описав ці події у статті, опублікованій
в районній газеті «Надзбручанська правда»:
«Тіні відкрили шалений вогонь і почали
відступати до лісу. Живими їх взяти не було
змоги. Тоді заговорили наші автомати...»
Загинув один з найстаріших,
найдосвідченіших провідників ОУН
Надзбручанського краю. Батько, мати і його
син-первісток Зиновій пропали в Сибірі.
Назарків ніколи не падав духом. Друзям
своїм казав: «Бачите, яким буйним цвітом
цвітуть наші сади. Так колись і Україна наша
красою волі змогутніє!»
ЕМДЕБІСТСЬКА ПАСТКА
14 жовтня 1952 року — у десяту річницю
народження Української Повстанської Армії — за
вироком військового трибуналу у
Проскурівській тюрмі були розстріляні:
Ліщинський Іван Антонович («Матюшенко»,
«Матвій»), 1924 р.н., с.Залісся Чортківського
ра-йону. У 1944-1947 рр. — референт пропаганди
Скала-Подільського районного Проводу ОУН;
Ковалевич Іван Васильович («Мирон»,
«Шум», «Борис», 1925 р.н., с.Підпилип'я Скала-
Подільського району). З 1944 р. —підрайонний
ОУН; у 1948-49 рр. — зв'язковий між Скала-
Подільським районним Проводом ОУН і
провідником ОУН Кам'янеччини «Скобом»; з
літа 1949-го до весни 1950 року — зв'язковий
між Чортківським надрайонним Проводом ОУН і
Проводом ОУН східних областей України; з
липня 1951 року — надрайонний провідник на
Кам'янеччині;
Чернега Михайло Миколайович («Циган»),
1926 р.н., с.Мушкатівка — рядовий підпільник;
Пиріг Михайло Васильович («Сокіл»),
рядовий підпільник із с. Підпилип'я
Хмельницької області;
Гречух Петро Васильович («Береза»), ур.
с.Іванків, рядовий підпільник;
Мартюк Хома Петрович («Охрім»), 1923 р.н.,
с.Скала-Подільська, референт пропаганди
Борщівського районного Проводу ОУН.
Про те, як підпільники опинилися в руках
МДБ, дізнаємося зі спогадів Йосафата Лазорка
та деяких документів Хмельницького ОУ КДБ.
Можливо, у липні 1951 року на Скалеччину до
«Богуна» прийшли зв'язкові «Олесь» і «Степан».
Попросили допомоги людьми для розбудови
підпільних структур. Провідник «Богун», не
збагнувши, що перед ним провокатори,
відправив Ліщинського, Чернегу і Лазорка у
Старокостянтинівський район, де їм належало
закріпитися. Терен для них був незнайомий.
Справа просувалася мляво. Емдебісти теж не
поспішали. Вичікували, поки повстанська група
не обросте активом. Час минав. Взимку 1952
року їх вирішили взяти. 29 січня «Олесь» і
«Степан» повідомили їм, що має відбутися збір
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
323
ОУН Кам'янеччини.
5 лютого 1952 року Чернегу й Лазорка
заарештували у селі Пашутинці Ружичнянського
району. Згодом до чекістів потрапили
Ліщинський і Пиріг.
Іван Ковалевич перебував на Кам'янеччині у
селі Біла Смотрицького району, де, вірогідно,
при необережному поводженні з гранатою був
поранений у плече. Всюдисущий «Олесь» переніс
його до Залуччя біля Збруча. Тут він протягом
двадцяти днів лікувався у селянки Ганни
(прізвище невідоме). А тим часом агентура
відсліджувала можливі зв'язки Ковалевича. Все
чітко визначивши, емдебісти 4 жовтня 1951 року
заарештували І. Ковалевича, П. Гречуха,
Х.Мартюка.
РОЗСТРІЛ У ТЮРМІ
Послужний список у цих мужніх борців
короткий, а службова відповідальність безмірна.
На жаль, до кінця не звідана. Що відомо про
них? Михайло Васильович Ярчук («Клим»,
«Гарт») народився 1921 року в с.Іванків. Освіту
мав середню. Закінчив Станіславську гімназію. З
1945 року — референт Служби Безпеки
Борщівського районного Проводу. З 1949-го —
референт СБ Чортківського надрайону. Рідню
депортували до Сибіру. Відданий бойовик тверезим
розумом завжди дисциплінував повстанські ряди,
не допускаючи анархії. Був грозою для
більшовицької агентури і щирим побратимом
друзям по зброї.
Володимир Васильович Гнибіда («Неплюй»),
1922 року із с.Іванків з 1951 року був
провідником ОУН Борщівського району. У
підпіллі загинули його два брати і сестра. Рідня
депортована до Сибіру.
«Клим» вперше потрапив до рук емдебістів
28 квітня 1951 року, ймовірно на конспіративній
зустрічі у Золотому Потоці. Вони намагалися
схилити його на свій бік. Пообіцяли кар'єру,
щасливе майбутнє. «Клим» нібито погодився.
Завдання мав конкретне — з двома
переодягнутими емдебістами добити залишки
підпілля. «Клим» знайшов щасливу для себе
мить. Одного разу, коли спустилися в бункер, він
розстріляв своїх «попутників».
Час квапив його, бо мав термінову звістку
для повстанців. Отож, грипсом негайно дав знати
копичинському надрайонному Служби Безпеки
«Окові», що колишній окружний зв'язківець
«Олесь» є провокатором.
«Клим» вирішив сам перевірити надійність
зв'язкових пунктів. Залучив до цього завдання
«Кагана» і «Нестора». Невдовзі їм вдалося
з'ясувати, що місцину Гуштинківського поля біля
Іванкова контролюють емдебісти. Перевірили
зв'язок і за Збручем. Поля і дороги
вистежувалися облавниками.
Кілька місяців «Клим» і «Неплюй»
перебували разом. У квітні 1952 року після
тривожних сумнівів провідники пішли у село
Кадіївку на Хмельниччині на зустріч з довіреною
особою, але радість побачення затьмарив арешт.
Суд над «Климом» і «Неплюєм» відбувся у
Тернополі. Провідники трималися мужньо,
відкидаючи провокаційні запитання. Коли суддя
поцікавився, чи немає бажаючих виступити, у
залі підвівся дідок і сказав: «Война — то є
война. На войні вбивають, то давайте їм
простимо». «Садись, дурак!» — обірвав його
прокурор.
2 грудня 1952 року за вироком військового
трибуналу «Клима» і «Неплюя» розстріляли у
Проскурівській тюрмі.»25
РОЗПЛАТА ЗА ДОВІР'Я
Під час німецької окупації Іван Олексійович
Пінязь («Око», «Сівач») пройшов есбівський
вишкіл на околиці перемишлянських лісів на
Львівщині. Опісля працював в організаційній
структурі ОУН Рогатинського повіту та слідчим
Тернопільської обласної референтури Служби
Безпеки ОУН. Активно боровся з фашистами і
енкаведистськими диверсантами, яких закидали
з-за лінії фронту в Галичину. У 1945 році
обласний Провід ОУН призначив його
референтом Служби Безпеки Чортківського надрайонно-
го Проводу, якому підпорядкувалися
Чортківський, Товстенський, Заліщицький,
Борщівський, Мельнице-Подільський, Скала-
Подільський райони. Це був досвідчений
конспіратор. Емдебісти так і не відкрили його
справжнього імені. Він завжди виходив
неушкодженим із найнебезпечніших провокацій.
І.О. Пінязь народився 11 листопада 1924 року
в с.Голгоча Підгаєцького району Тернопільської
області. Освіту мав середню — закінчив
Бережанську гімназію. Член ОУН з 1940 року. На
нелегальному становищі перебував з 1944-го.
8 серпня 1948 року під час облави у
Стрілківцях Борщівського району І.Пінязь
отримав важке поранення. Цілу зиму лікувався у
бункері в Сапогівському лісовому масиві. Рана
21*
324
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
гноїлася і щоразу давала про себе знати. Він
змушений був ходити з палицею. Восени 1949
року з огляду на важкий фізичний стан Провід
ОУН перевів його у легший з оперативних
міркувань Копичинський надрайон, що
охоплював Копичинський, Буданівський,
Пробіжнянський, Гримайлівський,
Білобожницький райони. Тут борець за волю
України діяв до арешту.
Пінязь важко переживав понівечення
облавниками повстанських криївок, арешт побратимів
по зброї. На той час упали Бережанський
окружний, Чортківський надрайонний і всі
районні проводи ОУН — УПА.
Чортківський надрайонний референт Служби
Безпеки «Клим» намагався повідомити, що
мають на зв'язку провокаторів «Олеся» і
«Думку». Та чи поспіхом, чи так було написано
у грипсі, але псевдо «Олесь» прочитали як
«Олень».
Розплата за помилку не забарилася. Невдовзі
«Олесь» вийшов на І.Пінязя і вручив йому
записку від крайового провідника ОУН Василя
Бея («Улас») про місце наступної зустрічі.
Підроблений емдебівськими графологами почерк
сумніву не викликав. Тому 8 листопада 1952
року він пішов на домовлену зустріч у село
Яблунів, де його зустрів Володимир Трусь
(«Олесь»). Привітались за руку. «Олесь» одразу
ж міцно схопив її і почав заломлювати. У цю
мить зі сторони вискочили емдебісти, накинули
на Пінязя плащпалатку, скували в наручники.
Районного провідника ОУН «Петра», що був
поруч, застрелили.
Арештованого посадили в машину. Обабіч
сіли капітан МДБ Домбровський і майор
Дронов, біля водія — начальник обласного
оперативного відділу УМДБ полковник
Котенко.
Іван Пінязь сидів у глибокому розпачі, а
Дронов допікав йому по дорозі за «безцільно»
прожиті роки. Мовляв, доборовся до того, що
вже й свій видав.
Дронов глузував над затятістю повстанця.
«Говорю ему: довоевался, собака?.. Вот крьішка
и тебе, и твоей националистической банде.
Теперь пули тебе не миновать. И спрашиваю: тьі
знаешь, за что?.. Конечно, он молчит. А я ему: за
то, что советская власть дала тебе свободу, а тьі
вместо благодарности... наплевал ей в душу. По-
нял?.. И вдруг его будто на гарячие гвозди
посадили. Поднялся рьівком, но я тут же его хлопком
по голове посадил на место. Он опять согнулся и
говорит мне в ярости: «Майор, ти забрав у мене
свободу». «Тьі о чем?» А он, не подьімая голови,
говорит: « Я про те, що наша свобода давно по
Сибіру в кайданах ходить... А той, хто зрадив
мене, цінить не свободу, а ярмо. Ось де біда
наша. Це страшна правда. Пекуча правда,
майоре... І куля, яку тримаєш для мене, ніщо
проти цього...» «Брось философствовать»,
говорю ему. И вдруг он снова срьівается с места. Я
не опомнился, как зтот безумец смерть к себе по-
дозвал».
Дронов не зауважив, як повстанець непомітно
вийняв з надгрудної кишені невеличкий
розкладний ножик і зі всієї сили встромив собі у
гортань. Кров одразу залила йому груди.
Хірургічна операція була складною, але
повернула його до життя.
Потім були допити, тортури, 22 місяці у
камері смертників. Івана Пінязя засудили до
двадцяти п'яти років концтаборів. І він вижив,
щоб побачити Україну під синьо-жовтими
прапорами.
ОСТАННІЙ З ХОРОБРИХ
Ця розповідь про невловимого і безстрашного
борця за Українську державу. Товариші його
любили, пишалися ним, а для ворогів він був
грозою. В архівах Мельнице-Подільського МДБ
про «Комара» є коротка згадка від 1947 року —
«Личность не установлена».»26
Несподіваність була однією із складових у
діях «Комара», а небезпека — рідною стихією.
Друзі казали: «Ти згубиш безпечністю істину». А
він на те: «Небезпечним для істини є
більшовицький пряник». І не гамував у собі
відчайдушності.
15 травня 1950 року під час «стрибківської»
охорони «Комар» зайшов ввечері на
комсомольські збори. Було те у селі Панівці.
Зупинився у дверях, коли голова сільради
Мізинчук на чому світ крив українських
націоналістів за те, що сіють страх серед людей,
що заважають колективізувати землю в колгоспи
та вчасно здавати податки.
Очевидець Іван Красінський на все життя
запам'ятав той вечір:
«... Мізинчук, коли говорив, був гострим у
слові. Закликав активізуватися у будівництві
нового життя, казав зміцнювати на селі радянську
владу і колективну дисципліну. І що за приклад
мають бути комсомольці, бо з бандерівськими
недобитками уже покінчено. Одних перебили,
інших — спровадили до Сибіру, понищені їхні
криївки. І в цю хвилину з дверей пролунав
рішучий голос: «Оце вже й брешеш». За словами
пролунала автоматна черга. Погасла лампа, але
через якусь хвилю той же голос наказав:
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
325
«Засвітіть лампу!»
Знову зблиснуло світло. За столом президії не
було нікого. Завклубом Айвазовський і голова
колгоспу Головачук у темряві втекли через
запасні двері. Мізинчук лежав на підлозі
мертвий — автоматна черга пройшлася по
ньому.
«Комар», поруч з ним був ще один
повстанець, ступив кілька кроків наперед. Його
ми впізнали в лице. Він заговорив не голосно,
але впевнено: «Пробачте, що в такий тихий
вечір посіяли вам тривогу... Але то прикро,
брати, що серед людей наших знаходяться ті, які
у своєму зрадницькому серці нічого не залишили
для України, стали добровільними
більшовицькими погоничами до колгоспу.
Отруюють і ваш мозок, наставляють, що
совітське ярмо краще, ніж соборна Україна. А чи
краще?..»
«Комар» якусь хвилю помовчав, а потім
продовжив думку: «Ось і ви, такі молоді та га^ні,
вступаєте, чи хочете вступити до комсомолу, не
сьогодні-завтра підете служити в Червону
армію... І отак власними ногами — хочете того,
чи не хочете —знову потопчете предковічну думу
про соборність Української держави... Одягнете
чужинницьке ярмо і будете орать, волочити,
сіяти, збирати хліб на своїй і... не своїй землі»,
— «Комар» зітхнув важко.— «Так, так, — ніби
додавав собі болю, — і знову все піде прахом —
не тільки воля, але й надія... Думаєте, нам, —
«Комар» хитнув головою у бік товариша, що
стояв поруч, — не хочеться хатнього тепла,
спокою, а ще не впасти від кулі ворожої?..
Хочеться... Але ще більше хочеться волі для
України. Ось такі ми, опльовані ворогами і,
бачу, для вас, застрашених, теж чужі... І від
цього останнього душа болить мені найдужче...
Бо вірилось, що за волю України повстанемо всі,
як у часи козацької слави... А може, ми ще
станемо самі собою? Бо хто знає, чи будемо мати
для цього час...».
«Комар» обірвав думку, бо хтось із своїх
покликав його з порога. Очевидно, то був якийсь
сигнал, бо він різко повернувся й попрямував до
дверей. Вже не озирався. Тільки позад себе
помахав рукою. А ми, мов вкопані, стояли
посеред залу. Я добре знаю, що його слова
обпекли душу тоді не одному. Говорив він їх з
прикрістю, ніби кожне слово відривав від серця.
Це й зараз пам'ятаємо...»
У той вечір у Панівцях з «Комарем» були Не-
стор Рудка («Тарас») із Гермаківки та
Володимир Недокіс («Роман») зі Скали-
Подільської. їх постійно висліджували
емдебісти.
Засідка у селі Іване-Пусте у травні 1952 року
ледь не стала для «Комара» останньою. У
криївці на обійсті родини Паскариків лікувався
повстанець Іван Кузимка («Рев'юк»). Мав надію
на добрий сховок, бо жив у сім'ї надійного друга
Авксентія Паскарика («Вихор»), який «служив»
у «стрибках». Але знайшлися на селі злі очі.
Хтось доніс таємну вість.
Авксентія не було вдома, коли облавники
схопили живого Кузимку. Емдебісти заявили —
якщо Авксентій не видасть «Комара», то і матір,
і двох сестер вивезуть у Сибір. Ніхто не відав,
що Авксентій («Вихор») у ті дні чекав «Комара».
Вони мали зустрітися у родинній хаті. Авксентій
не сумнівався, що з того часу, як зі стодоли
забрали Кузимку, двір буде постійно під пильним
оком сексотів, та, на жаль, не мав змоги
попередити про небезпеку.
Було це за тиждень до Зелених свят. Суботній
день видався гарним, щедрим на сонце. А в
Паскариків одна тривога. Авксентій сказав мамі
і сестрам, що мусять покинути хату, інакше з
бідою не розминуться.
Вони його послухали. Паскариха зі старшою
дочкою Ганною одягнулися святочно і сказали
сусідам, що йдуть на чуже село до рідних.
Авксентій з сестрою Марійкою домовилися при
перших сутінках теж покинути рідну домівку.
Найбільше тривожився Авксентій про те, що
ввечері мав прийти «Комар». Марійка бачила
його схвильованість, але не випитувала брата.
Так було заведено: кожен говорив при потребі,
бо, здавалося, що й стіни вуха мають. Коли
ввечері Авксентій сказав, що будуть виходити
крізь причільне вікно, а хату облиють бензином,
то Марійка і тут нічого не сказала. Серцем
відчувала, що поспіх брата не є випадковим.
Довгий шнур сама облила бензином, бо з хати
мали потягнути його до саду. І звідти, щоб
уникнути раптового спалаху, пустити вогонь у
хату.
Коли бігли щодуху за село, рідне обійстя
здіймало до неба довгі, пекучі язики полум'я.
Авксентій уже посеред поля впав на коліна і
заплакав. І вже тут сказав: «Жаль мені, Марійко,
нашої хати. Але інакше я не міг його попередити
про небезпеку... Думаю, він мене зрозумів».
Тієї ночі вони добралися до села Залісся.
Михайло і Стефанія Гаврилюки зустріли їх, як
своїх. Нагодували, веліли заночувати на горищі,
щоб не побачив хтось із сусідів. Михайло казав:
«Спокій там, де надійно...»
Але помилився. Чи то хтось бачив, як
заходили до Гаврилюків сторонські люди, чи оте
пізнє світло для когось забило тривогу, бо таки
прийшли незвані гості. Наказали здатися.
Натомість Авксентій вигукнув: «Полон — це
ганьба... Прощай, Україно».
Заголосила Марійка: «Не залишай мене,
брате. Не залишай... Застріль мене, я буду
326
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
вдячна тобі й на тому світі...»
«Последний раз предупреждаем... Считаю до
десяти», — емдебіст зручно вкладав ручний
кулемет на загату. Ті, що були біля нього,
приготували гранати.
Пролунали постріл і легкий скрик Марії. І ще
один...
«Ну, сволочи! — обурювався емдебіст. —
Непонятливий зтот народ, Гришка, ей Богу, не-
понятливьій... Ану йди посмотри, что там на
чердаке... Оружие держи наготове... А то черт их
знает, что еще придумают... Йди, йди... Я тебя
прикрою...»
З горища зняли спочатку мертву Марію, за
нею — Авксентія. У ньому ще ледь теплилося
життя, але емдебісти тут же добили його:
«Сволочь. Немножко промахнулся... Видишь,
Гришка, а девченку пристрелил сразу. Я тебе
скажу, что характер у него сильний...»
...Паскариха, як довідалася про смерть дітей,
знепритомніла. Відливали її водою, примовляли.
А вона, як та причинна: «Нема їх, то й мене не
треба...»
До села не верталися. Ходили з Ганною
полями, ховалися на берегах Збруча. А потім
зійшлися на думці, що краще їм втопитися, бо
більшовики, якщо не закатують у тюрмі, то
виселять на погибель до білих ведмедів. «А нам
нащо того, доню? — Паскариха тулила Ганну до
себе, як маленьку дитину. — У чужині вмирати
— що пропадати навіки. А тут земля наша, і
сонечко наше, і травичка наша буде шуміти над
нами... Чи Збруч нас поховає... Усе то, доню,
рідне...»
Отак і вмовила Ганну заподіяти смерть. Та не
впиралася. Бо вже начулася про страшну наругу
по тюрмах та висилках. Обидві були голодні, аж
світилися. Зійшли на кручу, помолилися, взялися
за руки і... пішли під воду.
Та, певне, не було їм на смерть, а судилося
залишитися свідками страшної трагедії народу і
спогадами своїми не допустити безпам'ятства,
знеславлення народних месників.
Ганна Паскарик зберегла для нас ту сумну
історію:
«...Мамині очі — глибокі, глибокі — дали
мені силу побороти страх. Тримаючись за руки,
ми пішли на дно ріки. Швидка течія розірвала
нам руки і підняла над водою. Ми вдруге пішли
на дно. Але течія не взяла під себе, а викинула
нас ближче до берега. «Мамо! Мамо!» — кричу.
А вона знову пірнула. Бачу, мама вчепилися
тремтячими руками за стрімкий камінь, жадібно
вбирають у себе повітря. Кричу їй: «Матусю,
рідна моя, найдорожча! Ти бачиш Всемогутній
Бокне хоче нашої смерті...»
яЬлодні, тремтячі, обнялися ми з нею. Плач
груди стискує, а слова сказати не можемо.
Хрестимось і цілуємось... Мама як заплаче, що я на
руках її на берег винесла. Отак і пішли до
скирти соломи, що була недалеко від нас. Ноги
зомліли, ніби тих кількасот метрів йшли по
смолі. Пробули кілька днів. Питаю маму: «Не
жалієте, що більшовики понівечили так вам
життя?»
Вона дивиться на мене сумно-сумно, хитає
головою й каже: «Волі цураються, дитино, тільки
ті, хто не любить волі, або не знає, яка вона...
Але та пташка, що народжена в клітці, навіть у
золотому пір'ї зневолена... І гірко, коли в ній
вона народжується і помирає... А я, Ганнусю, не
хотіла жити з вами в клітці... Бо є у нас своє
поле, своя хата, садок... Так що не жалкую... Я
тільки сумую, що, може, уже не побачу того, що
буде... Але завжди гордилася і Авксентієм, і
Марією, і тобою. А знаєш, дитино, чому? Бо та
клітка була вам чужою...»
Мама, дорога моя мама, була у нас гордою
горлицею. Це я правду кажу. Можу заприсягтися
навіть на святому хресті».
Коли вивозили Паскариху з донькою до
Сибіру, казала конвоїрам: «Не думайте, що там
мене схороните, та й уже все по мені пропало.
Душа моя сюди повернеться. Бо тут моя земля, а
в ній мій Авксентій і моя Марійка... А я їх не
залишу, аби навіть мене в кайдани закували... А
до душі моєї у вас руки короткі».
За непокірність радянська влада дотла
знищила господарку Паскариків. Сад вирубали
на паливо для сільради, а там, де стояла хата,
проклали дорогу. Кажуть, «Комар» навідувався
сюди не раз. Сумував, згадував Авксентія, його
порядність. Бо він підпалив рідну хату, аби
подати знак небезпеки.
Новий, 1953 рік «Комар» зустрів у Іване-Пу-
стому. Були з ним «Ліщина», «Олена» та
«Софія». Виглядав пригніченим і розчарованим.
Тугу мав від того, що зрадництво, сексотство
завдали тяжкого удару по повстанцях, що не всі
дотрималися клятви. Говорив про прорахунки у
веденні партизанської боротьби. І плакав,
затуляючи долонями очі, коли згадував про
незліченні жертви в ім'я нездійсненної
Перемоги... Чи згадає їх хтось? — ніби питав і
себе, і тих, що сиділи поруч.
З такими думками він покинув засніжене село
і ніби крізь землю провалився. Підготовлена
агентурна операція по знешкодженню хороброго
месника успіху не принесла. За це Мельнице-
Подільський райком партії 25 лютого 1953 року
виніс догану із занесенням в облікову картку
заступнику начальника РВ МВД лейтенанту
Бурову. Так і записали — «за слабую работу и
руководство оперативной группой в деле
ликвидации районного проводника «Комара».
А він в цей час квартирував у Гермаківці у
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
327
бідного фронтовика Андрія Калуцького, який
був поза підозрою. Донька господаря, Марія,
згадуючи дні його перебування у них, виділила
кілька важливих деталей: був працьовитий, щось
записував на листочки, а потім скручував їх і
втискав у пляшку. Коли Марія цікавилась, як
він оті папірці дістане, жартуючи, казав: «Комар
всюди пролізе».
Пляшки з написаним кудись відносив.
Очевидно, закопував. Одного дня важко зітхав,
будучи у великому відчаї. Казав, що йде на
важливу зустріч. Сподівався бодай хоч трохи
поправити становище на терені боротьби. Цими
думками хотів поділитися з давнім приятелем.
Той зустрів його привітно. Оскільки гість
прийшов з дороги, вирішили розмову почати зі
смачного обіду. В хаті запахло борщем. «Комар»
втішився такій гостині, бо й справді зголоднів. А
через хвилю упав зі стільця і вже не звівся.
Сталося це 19 серпня 1953 року у селі Гермаківка.
Як з'ясувалося, господар підсипав до борщу
велику кількість снодійного. Це підтвердив
начальник оперативного відділу Тернопільського
обласного управління полковник Іван Котенко.
Не обминуло зрадництво провідника.
Зі смертю «Комара» збройний опір ОУН —
УПА на терені Чортківського надрайону
припинився. Тоталітарна система перемогла і
закріпилася на довгих 38 років на галицькій
землі.
«Комар», він же «Маркіян» — Степан Якимо-
вич Слишинський. Народився 1923 року в с.За-
валля Борщівського району. Освіту здобув
середню. Виховувався у монахів греко-
католицького черничого чину Василіян, що
служили у монастирі біля села. У 1944-1953
роках був районним референтом Служби Безпеки.
328
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Лист"Нечая"до
рідних,
депортованих у
Казахстан.
ш
Лс /с $й$М. ,&& саме V /*££
/
Михайло Лукій ("Немай", "Прометей"). Референт
Служби Безпеки Борщівського району. Загинув 24
липня 1950 р. Федір Гнатюк ("Ігор") (зліва).
Підпільник ОУН. Загинув 26 квітня 1949 р. Обидва н
в с. Бабин ці біля Борщева.
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
329
Іван Сушинський ("Ікс"). Н. в с.Іване-Пусте. Есбіст.
Загинув 21 вересня 1950 р.
їТКЩ„,
І
^Шш>! /З 8е*Ьі
і
%
£й.
яр '
&■
>у% к^р^ц^х М^:«*М! -.бЩ^І'''*М^.Г90^РСоі:^о,
7^ *глл>*ь ^?
/м»/С ДЛ$ ;. .
^г ■
Лист "Ікса" до рідних, депортованих до Сибіру.
£££.,— .у^^5:
330
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
щг
ІР"
^м ч.р|к ^^ік,, »^иРі&'
ЩШгІщ
■
Марія Штойко-Ризак ("Леся", "Марта"). Н. в
с.Іванків. Член збройного підпілля ОУН. Дружина
"Богуна". Загинула 12 квітня 1951 року.
Микола Штойко ("Богун"). Н. в с.Іванків.
Провідник ОУН Скала-Подільського району.
Загинув 15 серпня 1951 р.
Іван Гірник. Н. в с.Верхнє Кривче. Загинув 21
вересня 1950 р.
Зиновій Олійник ("Орест"). Н. в с.Худиївці. Член
збройного підпілля ОУН. Загинув улітку 1951 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
331
Володимир Недокіс ("Роман"). Н. в
Скалі-Подільській. Член збройного
підпілля. Загинув 22 грудня 1951 р.
Мати Марія Рудка з сім'єю. Н. в с.Гермаківка.
Виховала трьох синів-патріотів — Ярослава,
Богдана, Нестора, які загинули у лавах ОУН-УПА.
Народні месники: Нестор Рудка ("Тарас"). Н. в с.Гермаківка. Член збройного підпілля. Загинув 22
грудня 1951 р. (праворуч). Іван Лук'янів ("Андрій"). Н. в с.Кудринці. Загинув 12 травня 1952 р.
332
р ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Дмитро Малиник ("Потап", "Мартин").
Н. в с.Вовківці біля Борщева. Надрайонний
провідник ОУН. Повітаний у грудні 1951 р. на
центральній площі Чорткова.
Іларій Сказінський ("Крига"). Н. в с.Мшана
Зборівського району Тернопільської області.
Окружний провідник ОУН. Повітаний у грудні
1951 р. на центральній площі Чорткова.
Михайло Ярчук ("Клим", "Гарт") Н. в с. Іванків.
Референт Служби Безпеки Борщівського району
(1944-1948 рр.), Чортківського надрайону (1948-
1952 рр.). Розстріляний 2 грудня 1952 р. у
Проскурівській тюрмі.
Володимир Гнибіда ("Неплюй"). Н. в с.Іванків.
Провідник ОУН і референт Служби Безпеки
Борщівського району (після "Нечая").
Розстріляний 2 грудня 1952 р. у Проскурівській
тюрмі.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
333
''" ,-^ї; .„.— ■■•■'
Іван Ліщинський ("Матюшенко", "Матвій"). Н. в
с.Залісся Чортківського району. Референт
пропаганди Скала-Подільського районного
Проводу ОУН. Розстріляний 14 жовтня 1952 р. у
Проскурівській тюрмі.
Іван Ковалевич ("Мирон", "Шум"). Н. в с.
Підпилип'я. Підрайонний провідник ОУН
Скала-Подільського району. Надрайонний
провідник ОУН Кам'янеччини. Розстріляний 14
жовтня 1952 р. у Проскурівській тюрмі.
. '•*■
Михайло Чернега
("Циган"). Н. в
с.Мушкатівка. Член
збройного підпілля
ОУН. Розстріляний
14 жовтня 1952 р. у
Проскурівській
тюрмі.
Михайло Качанівський ("Качур", "Скоб"). Н. в с.Кукільники
Галицького району Станіславської області. 1946-1948 рр. —
працівник пропагандистської референтури Чортківського
надрайонного проводу ОУН. У1948-1950 рр. очолював
підпільну роботу на Кам'янеччині. Поруч дружина Катериною
Ходак (Зима 1947 р. у лісі біля с.Іванків).
334
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Іван Пінязь ("Сівач", "Око"). Н. в с.Голгоча
Підгаєцького району Тернопільської області.
Референт Служби Безпеки Чортківського (1944-
1948 рр.) та Копиченецького (1948-1952)
надраионів. Заарештований 8 листопада 1952 р.
емдебістами. В'язень більшовицьких тюрем і
концтаборів.
Степан Слишинський ("Комар"). Н. в с.Завалля.
Референт Служби Безпеки Мельнице-
Подільського району. Загинув 19.08.1953 р.
Іван Кузимка ("Рев'юк"). Н. в с.Іване-Пусте. Член
збройного підпілля ОУН. Закатований у травні
1952 р. в Тернопільській тюрмі.
Авксентій і Марійка Паскарики. Н. в с.Іване-
Пусте. Підпільники. Застрелились в оточенні 9
червня 1952 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
335
Передмов а.
„За Рідини Шп $ хооь, , вогнк — це подані адК¥*ешлмг
пі, жив, флктіл / полії', схо/тлен; керотки/пи сяоаддл/ми
З ПІАПіПЬНО» <ҐораТь<ҐИ ПовСІАНЦІб ШаЬНИЦЬПо?о району.
. Ч<Ь ДіИОвІ ОСОҐИ ПРАЄДИВІ ПА*рШ*ЄНІ
скемщ-<Гиьі& з пр/івдивиліи сеог<лп ряс/іАіи.
Слогдди и,іНА»рі/інійш.і І кров^ві. в*іп£ел«г йлте, т0«Ґ
/он коротко їьдаати. /Уіину/п Г7о«*ті тих млшлх
&<зр^в-^роГв як» полягли ЗА Пр«вАч рідну Ґл сво<Уоду£
^£ Г'« V люлсьноллиЗі/\і незлобні ВелеіНІ-Ач^А ".-'•
у^^ерівц^ жили,1аеролись, Кипіли і чсі вони1 '
всґорогмГ! Нерівні*, *рААл^Асьісій СіОіами свої'
л>-7ови /иолодєї; зл р*дну укрАЇну Таао<?/х> НАродь. -
Передмова до рукопису "За рідний край у крові
І ВОГНІ".
Лідія Попович ("Галичанка"). Н. в Східній
Україні. Автор спогадів "За рідний край у
крові і вогні", 1953 р. Померла 22 березня
1990 р.
336 1р ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
"Треба собі ясно усвідомити, що боротьба ОУН-
УПА — це таке високе морально-політичне і
революційно-організаційне досягнення, якого не
знаходимо в історії інших народів у сучасній, такій
багатій на події добі. Подібні політичні явища в
інших народів, хоч значно слабші і витворені не в
таких тяжких обставинах та ще й при зовнішній
допомозі, мають у світі визнання і славу найвищих
досягнень у боротьбі за самостійність. Нерозуміти
і недооцінювати своїх власних здобутків, щоденно
окуплюваних такими високими жертвами, — це вияв
морального звироднення і політичного засліплення,
недооцінювання вартости і спроможносте/ свого
народу."
Степан Бандера ("Сірий")
"До проблеми політичної консолідації". 1946 р.
«Український народе!
Незалежна Українська Держава, про яку мріяли цілі
покоління, за яку боролися і гинули твої найкращі сини і доньки, в
кінці XX століття стала дійсністю».
З Маніфесту Конференції українських націоналістів
від 31 березня 1992 р.
ЕПІЛОГ
визвольних
ЗМАГАНЬ
338
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
У СВІТЛІ
ПОЛИНОВОЇ ЗОРІ
Тридцять вісім років, які минули від дня
загибелі останнього повстанця зі зброєю в руках
до дня проголошення Акту державної
Незалежності України 24 серпня 1991 року, були
нелегкими. Вакханалія червоного безправ'я і
експлуатації залишила глибокі шрами на серцях
людей. Загнане, затиснуте у колгоспне ярмо,
селянство жило і трудилося у мовчанні і покорі.
Лише на дев'ятому повоєнному році, у 1954-
му, скасували грабіжницькі позики, відмінили
податок за бездітність. Сімейні люди віком від 18
до 50 років, які не мали жодної дитини,
сплачували по 150 крб. на рік, які мали одну
дитину — 50, двоє — 25. З тих, що не
перебували у шлюбі, стягували так звані
холостяцькі. Але з 1956 року ввели податки з
городу, саду, кількості голів худоби, свиней. Під
тиском місцевої влади селяни здавали у фонд
колгоспу продукцію з підсобного господарства
— картоплю, молоко, яйця. Для колективного
поля вилучали з їх дворів перегній, попіл,
курячий послід.
Кожен працюючий перебував під невсипущим
контролем дільничних міліціонерів. У тих, хто
ухилявся від роботи в колгоспі, здійснювали
обшуки. їх штрафували, зменшували присадибні
ділянки, не давали коней виорати город, не
виписували солому для годівлі худоби.
Найбільш безправними у колгоспі були жінки.
Вже через кілька тижнів після пологів їх
змушували виходити на польові роботи.
Мізерної плати за роботу не вистачало на
прожиття, тому селянам доводилося красти. Не
раз за ними стріляли колгоспні сторожі, ловили
їх, били, штрафували, карали тюрмою.
У пошуках кращої долі з кожного галицького
села у п'ятдесяті-шістдесяті роки за так званою
«вербовкою» виїжджали по 10-15 сімей на східну
Україну — у Донецьку, Дніпропетровську,
Херсонську, Кримську та інші області. Дехто шукав
щастя у Російській федерації, далеких і близьких
союзних республіках. Демобілізовані з
радянського війська нерідко назавжди залишалися у
чужих краях. Десятки молодих людей після
закінчення школи влаштовувалися на роботу в
обласних центрах. Села старіли, ставали
неперспективними.
У краї наполегливо проводилася русифікація.
Документація у колгоспах, сільрадах, на пошті
та інших установах поступово ставала
російськомовною. Збільшувалася кількість годин
на вивчення російської мови у школах. У
навчальних закладах проводилася примусова
комсомольсько-піонерська діяльність. Піонерський
галстук та комсомольський значок стали
невід'ємними атрибутами шкільного та
студентського життя. їх вимагали носити кожного дня,
проводили виховну роботу з тими батьками, чиї
діти ходили без них.
У колгоспах та школах зростали партійні
ряди. Тим, хто пов'язував своє життя з партією
Леніна, знаходили «кращу» роботу —бригадира,
рахівника, комірника та інше.
Але дух волі, дух непокори витав над
галицькими селами і містами. Він повнив людські серця
надією на кращі прийдешні часи. Народ
пам'ятав свою історію. Пережите згадувалося,
передавалося дітям і онукам. Особливою
популярністю користувалася патріотична
література, заборонена владою, як-от: «Історія
України-Руси» Михайла Грушевського,
календарі «Просвіти», «Золотий колос», греко-
католицькі «Місіонарі»... їх таємно
перечитували і передавали з рук в руки. Переглядалися
вцілілі фотографії загиблих борців за волю
України — братів і сестер, синів і доньок. Не раз
до щему збуджували душу повстанські пісні та
колядки. Вечорами наодинці, а хто з сусідами
слухали вільний український голос радіостанцій
«Свобода» і «Ватикан».
Тоталітарна влада не послаблювала
ідеологічного контрнаступу на незнищенні
національні ідеали. «Націоналізм, — читаємо в
«Українському радянському енциклопедичному
словнику» (К., 1967), — буржуазна ідеологія,
характерними рисами якої є пропаганда зверхності
національних інтересів над соціальними,
проголошення національної нетерпимості». Це було не
просто визначення поняття. Прояви українського
націоналізму заборонялися, з ними держава
боролася, нівелюючи самостійність нації. Тисячі
працівників КДБ, сотні кафедр і наукових
установ, кіно, література і публіцистика
нещадно витравлювали національну свідомість
людей.
15 жовтня 1959 року радянський агент убив у
Мюнхені довголітнього провідника революційної
боротьби, Голову Проводу Закордонних частин
ОУН Степана Бандеру. Через три дні після
скоєного злочину про це повідомив часопис «Шлях
Перемоги», який виходив у Мюнхені: «Немає
вже між нами Провідника, немає того, під
керівною рукою якого йшли і привикли йти
навіть на смерть лави борців за визволення
України. За останню чверть століття з іменем
Бандери нерозривно зрісся визвольно-
революційний рух українського народу. Його
ім'я в поточній мові своїх та ворогів стало
символом українських націоналістів, бійців УПА,
українських патріотів-активістів».
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
339
Цього ж року в Озерянах на Борщівщині на
дев'ятому році нелегального проживання
покінчив з життям учасник збройного підпілля
Іван Хрик. Його заарештували у 1950 році, але
він утік з тюрми і дев'ять років переховувався.
Коли його викрив КДБ, підпільник вибрав
смерть. Тіло І.Хрика забрали до райцентру.
Місце поховання невідоме.
Партійно-кадебівські органи робили усе
можливе, щоб очорнити, спаплюжити національно-
визвольний рух під прапором ОУН. На
сторінках різних часописів постійно
публікувалися сфабриковані листи або відозви з
каяттям колишніх борців. Так, у жовтні 1960
року в газетах Тернопільщини з'явився лист,
підготовлений апаратниками КДБ, за підписом
останнього головнокомандуючого УПА Василя
Кука. Звертаючись до провідних діячів ОУН
Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана
Ленкавського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та
усіх, що живуть за кордоном, він заявив, що
діяльність українських націоналістів не
відповідає цілям українського народу і його
держави.#1 Головнокомандувач УПА В.Кук у цей
час перебував у радянській тюрмі.
10 жовтня 1961 року часописи краю
надрукували листа за підписом Мирона Васильовича
Матвієнка, колишнього члена Проводу, який
прибув від Закордонних частин ОУН і був
ув'язнений.*2
На покаянні листи повстанських провідників
кадебісти організовували відгуки колишніх
місцевих повстанців. Зокрема, у борщівській
газеті «Вільна праця» «виступили» Онуфрій
Саркізевич із с.Монастирка («Моє минуле —
помилка»)»3, Михайло Москалюк з Озерян»4, у
«Радянському селі» Мельнице-Подільського
району — Петро Демидасюк із Залісся («Я
засуджую вас, убивці»)»5
Під постійним контролем та шантажем
перебували живі учасники руху опору. Після
повернення з концентраційних таборів багатьох з
них довго не прописували у рідних селах, або
організовували чергові привселюдні судилища.
Так, до Вовківців Борщівського району після
довгих років ув'язнення повернувся відомий
борець Семен Дудка («Дністер»). Йому
відмовили у прописці і наказали негайно
покинути село. Упродовж 24 годин Семен виїхав
у Запорізьку область. Але не зміг там
прижитися, через рік приїхав додому. Йому знову
відмовили. Семен на таку образу заявив: «Якщо
є таке право, то розстріляйте мене, але я не
покину родинні місця». Семен Дудка, на жаль,
недожив до розвалу радянської імперії. У 1984
році він помер.*6
Комуністичний репресивний режим знаходив
нові жертви. Так, 24 листопада 1970 року у
Борщеві заарештували поета і композитора,
учителя Миколу Горбаля за те, що написав думу,
присвячену розстріляним кобзарям. Твір був у
рукопису, і зачитав його Микола всього чи не
одній людині. 13 квітня 1971 року суд тривав дві
години і виніс М. Горбалю жорстокий вирок: 5
років колонії суворого режиму та 2 роки
виселення за те, що осуджений говорив про
відсутність демократії в СРСРУ
24 травня 1973 року у Тернополі засудили до
різних строків ув'язнення п'ятьох молодих
патріотів з села Росохач Чортківського району
— Володимира Мармуса, Степана Сапеляка,
Петра Винничука, Володимира Сеньківа, Андрія
Кравця, котрі у ніч на 22 січня у 55-у річницю
проголошення УНР вивісили у Чорткові 4 синьо-
жовтих прапори і розклеїли 19 листівок, що
кликали до непокори.*8
Антиукраїнські репресивні заходи, рішення
травневого (1974 р.) Пленуму ЦК КПУ ще
дужче затягували політичний зашморг над
галицьким краєм. Розпочалося чергове
«полювання на відьом». Переглядаючи списки
уцілілих оунівців, кадебісти викликали їх до
клубів і в присутності підготовленої публіки
черговий раз проводили привселюдні судилища
над ними за «скоєні злочини». Так вчинили 17
лютого 1978 року з повстанцем Михайлом Се-
неджуком («Шалій»), жителем села Сапогова.
Злочинних дій проти українського народу Се-
неджук не вчиняв. Познайомившись з районним
провідником Василем Андрійчуком («Бор»),
Михайло вступив до юнацтва ОУН, а згодом до
УПА, у якому виконував функції районного
зв'язкового. 7 лютого 1946 року М.Сенеджук
отримав важке поранення у ногу, від якого
мучився усе життя. Два роки лікувався у лісових
нетрях, але рана не заживала. Тоді районний
референт Служби Безпеки «Нечай» наказав йому
повернутися додому і чекати розпоряджень. Час
минав, на зв'язок ніхто не приходив. Михайло
Сенеджук одружився. Жив у Сапогові, поки не
потрапив у поле зору агента. Його
заарештували, допитували, погрожували.
Нарешті організували показовий суд.
«Глянув я у глибину залу, — розповідав
Михайло Сенеджук, —сидять знайомі люди,
мовчать, потупивши очі додолу. Тільки
заздалегідь підготовлені оратори вигукували: «У
тебе руки в крові!» Та хай їм проститься... Бо
якби я мав два життя і два серця, то, повірте,
віддав би їх рідному народові, рідній Україні».9
За відсутністю доказів Михайла Сенеджука
залишили у спокої. Прикро жилося йому в
останні роки, бо нестерпно пекла рана. Без
матеріальної підмоги, але сильний духом, 18
грудня 1992 року повстанець відійшов у
вічність. Як кажуть, пухом йому земля».»9
22*
340
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
У селах, де неможливо було організувати
показові суди над повстанцями, проводили
тематичні вечори «Українські буржуазні
націоналісти — люті вороги народу»,
«Минулому не буде прощення». Відділи
пропаганди та агітації райкомів партії, районні
товариства «Знання» планували і контролювали
проведення подібних зібрань, про них повідомляли у
засобах масової інформації. Газета
«Надзбручанська правда» за 6 серпня 1977 року
писала: «Вечір відбувся у Стрілківцях... Потім
слово взяв колишній оунівець Михайло Соколик,
який розповів про те, як виконував завдання
бандерівців, а жінка Г.В.Майданова розповіла
про те, як чоловік теж втягнув її у банду: «Коли
я залишилась вдовою з малою дитиною на руках,
зразу відчула наших людей, які дали можливість
жити по-новому».
Радянська влада продовжувала курс на
викоренення української греко-католицької церкви.
Підступно зачинялися діючі храми, знімалися
хрести, руйнувалися каплиці. Заборонялося
дзвонити у церковні дзвони, ховати померлих з
хоругвами і панахидою, відвідувати дітям
церкви. Не можна було на Різдвяні свята
колядувати, у Великдень співати гаївок. У
найбільші християнські свята в колгоспі завжди
знаходили роботу.
Зубожіння, пияцтво, розпуста, сімейний
розлад, мов коріння чортополоху, міцно
вростали в духовне життя галичан, зумовлюючи
моральну і національну деградацію.
Час показав, що суспільство з єдиною
«керівною і спрямовуючою силою КПРС»,
інтернаціональною мафією та номенклатурою
існувати довго не могло.
Імперська політика Радянського Союзу була
політикою насилля, яку остаточно загострили
регіональні конфлікти, війни, довгих десять
років афганської бойні... Афганська війна
принесла Тернопільщині 40 загиблих. Четверо
були з Борщівського району.
«...і велика зоря спала з неба, палаючи, як
смолоскип. А ймення зорі тій Полин. І стала
третина води, як полин, і багато з людей
повмирали з води, бо згіркла вона...» Таким було
віщування Іоанна Богослова, яке ми можемо
витлумачити як аварію на Чорнобильській
атомній станції. Ця катастрофа сколихнула весь
світ, бо зачепила чорним полиновим крилом не
лише Україну.
Найбільша біда упала на нашу землю. Не
такого чекали для рідної держави. Найсвітліші
сподівання плекали для своєї
багатостраждальної батьківщини...
Проте Горбачовська політика «гласності і
перебудови» породила нові настрої, викликала
калейдоскопічну зміну подій в Україні.
У 1987 році в Києві був заснований
культурологічний клуб. Тут точилися відверті
розмови про штучний голодомор 1933 року, роль
ОУН — УПА у боротьбі за українську
державність та інші національно значимі
історичні віхи.
На повну силу зазвучали голоси за
збереження української мови Олеся Гончара,
Дмитра Павличка, Івана Драча, Сергія
Плачинди. 11 лютого 1989 року у Києві почало
діяти Товариство української мови імені Тараса
Шевченка, зароджувалися неформальні
організації, котрі в дуже короткий час активно
зарекомендували себе у Галичині, — Українська
Гельсінська Спілка, товариства «Лева»,
«Зелений світ». У Львові відбулися несанкціоновані
мітинги, які організували дисиденти В.Чорновіл,
брати Горині, Ігор та Ірина Калинці, Іван.
Макар.»10
1 травня 1989 року у столиці Галичини
вперше на демонстрації пройшла колона молоді
з синьо-жовтими прапорами та іконами Матері
Божої. Ця подія сколихнула всю Україну.
30 липня 1989 року перші національні
прапори замайоріли над Тернополем. їх підняли
члени Тернопільської філії УГС на чолі з Левком
Горохівським під час посвячення могили жертв
НКВС, закатованих у тернопільській в'язниці у
1939-1941 роках, та січових стрільців. Цей
мужній патріотичний крок пробудив до
національного поступу всю Тернопільщину.
Найпершою зголосила про себе Бережанщина, де
вийшли з підпілля греко-католицькі священики і
відправили перші несанкціоновані панахиди.
Дух високого патріотизму виявила Борщівщина
в авангарді з колишньою повстанською
Мельниччиною. На 20 серпня у Мельниці-
Подільській члени «Меморіалу» запланували
провести панахиду і мітинг на могилах загиблих
січових стрільців.
Проте районна влада заборонила будь-які
роботи з упорядкування могил. Ворота на цвинтарі
перетягнули колючим дротом, людей лякали
суворим покаранням. У ніч на 20 серпня до
Мельниці-Подільської стягнули міліцейські
підрозділи з Борщева, Заліщик і Чорткова. По
радіо оголосили, що ярмарковий день не
відбудеться у зв'язку з карантином. Автобусні
маршрути з Хотином, Кам'янцем-Подільським,
Борщевом відмінили.
Вночі до поїзда «Тернопіль — Іване-Пусте»,
що прибув о 24 годині, під'їхали «волги» та «во-
ронки», аби вчасно перехопити «екстремістів» зі
Львова і Тернополя. Однак у вагонах були
лишень місцеві жителі, які поверталися з
обласного центру. На запитання, чи не бачили
вони людей з прапорами, відповіли, що якась
група зійшла в Озерянах. Мабуть, ітимуть пішки
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
341
до Мельниці-Подільської. Інші сказали, що
бачили людей, які пересіли у товарні вагони.
Міліція поспіхом почала прочісувати
сімдесятикілометрову дорогу. Хоч панахида не
відбулася, кілька тисяч людей прийшли до
Мельниці-Подільської, незважаючи на
попереджувальні заходи. Це був перший
організований виступ патріотичних сил у руслі
національно-політичного пробудження
Надзбруччя.
8-Ю вересня 1989 року у Києві відбувся
установчий з'їзд Народного Руху України. Долаючи
різні перешкоди, від Борщівщини поспішили на
з'їзд колишні учасники національно-визвольного
руху Володимир Ситник (с.Іванків), Василь
Твердохліб (смт.Мельниця-Подільська), Дмитро
Ярема (с.Гермаківка), Володимир Чубей та
Степан Окоцімський, фотокореспондент журналу
«Пам'ятки України» (обидва з Іване-Пустого).
Повернулися з установчого форуму делегати,
сповнені духом революційної столиці. У
Гермаківці, Іванкові, Іване-Пустому люди
вперше почули сміливий голос учасників з'їзду.
На повен голос залунав гімн «Ще не вмерла
Україна». У селах почалися національні
панахиди.
Першу панахиду відспівали 22 жовтня на
могилі січових стрільців у Іванкові. її
підготував організатор осередку НРУ і
«Меморіалу», активіст УГС Володимир Ситник.
Патріот-оратор, він щирим словом збуджував
приспані почуття національної гідності і
гордості. Присутні на панахиді і віче плакали
від хвилювання і цілували синьо-жовті прапори.
8 листопада 1989 року громадянська
панахида відбулася у Горошовій на символічній
могилі розстріляних у липні 1941 року в Умані
тридцяти одного односельчанина та 47 загиблих
у лавах ОУН — УПА у 1942-1950 роках.
Ініціативну групу очолив Михайло Щербань,
колишній член збройного підпілля. Він став
першим організатором осередку Руху та
«Меморіалу» на Мельниччині, активним
учасником багатьох політичних заходів у районі,
області та Києві.
З Горошової вперше у краї пролунали голоси
про реабілітацію жертв комуністичного терору.
Міліція, партійці та переодягнуті кадебісти
стояли поруч, але в хід мітингу не втручалися.
30 грудня 1989 року відбулася грандіозна
панахида у Борщеві, у якій взяв участь колишній
в'язень, подвижник української греко-
католицької церкви єпископ Павло Василик.
Цього дня над Борщевом вперше замайоріли
синьо-жовті знамена.
«Ми прийшли сюди, — говорив на цвинтарі
владика Василик, — з'єднані єдиним серцем, щоб
подякувати Богові за отих славетних борців, що
відцали своє життя за кращу долю і волю
України...» Згадав владика Визвольні Змагання 1918-
20 років, штучний голодомор 1933-го, визвольну
боротьбу під прапором ОУН — УПА, жертви
народу, депортації, знищення української греко-
католицької церкви... «...Скільки скалічено
нашої молоді, нашої дітвори у тому жахливому
полоні. Прийшовши у нашу хату, більшовизм
приніс нам роздор. Страшна проклята руїна
породила нам іродів, котрі не щадили дітей
власного народу і помагали катам. Ось чому ми
повинні так наполегливо молити Бога
відроджувати пам'ять про полеглих борців за
волю України...»
«Чи прирікаєте свою вірність і любов рідному
українському народові?» — звернувся до
присутніх.
«Прирікаємо!» — відповіли люди.
«Чи прирікаєтесь у вірності українській
греко-католицькій церкві?»
«Прирікаємось!» — поклялися тисячі
українців.
Після урочистостей борщівська міліція
заарештувала організаторів панахиди
Є.Поважного, І.Скорохода та Я.Демидася. Але
під натиском пікетуючих їх відпустили.
21 січня 1990 року населення краю взяло
активну участь у ланцюгу єднання, присвяченому
святові Злуки Західно-Української Народної
Республіки із Українською Народною
Республікою. Уздовж тернопільської магістралі з
синьо-жовтими знаменами вишикувалися старі і
молоді, колишні воїни УПА, збройного підпілля
ОУН — УПА та симпатики.
Об'єктивні суспільні процеси в Україні
неспростовно підтверджували історичну
справедливість боротьби ОУН — УПА за
незалежність України, про всеперемагаючу
правду та незнищенність української
національної ідеї.
28 січня 1990 року у Борщеві відбулися
установчі збори Української Гельсінської
Спілки, на яких головою обрали Є.Поважного.
11 лютого цього року на славу удався мітинг
у селі Гермаківка, колишньому центрі районного
Проводу ОУН — УПА Мельниччини. Тут
вперше пролунав сміливий заклик розпочати
вшановування героїв ОУН — УПА. Священик
греко-католицької церкви о.Іван Сеньків
закликав вірних до повернення у лоно рідної
церкви. Старші люди у передніх рядах підхопили
«Боже, послухай благання»...
24 лютого у Борщеві почав діяти Народний
Рух України. Установча конференція РУХу
вимагала відставки у п'ятиденний строк
районних керівників. Цього ж дня учасники
конференції виїхали у віддалене село Панівці.
Зустрілися із заляканими селянами, які стояли
342
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
осторонь та боялися підійти до приїжджих.
Нарешті насмілилася літня жінка. Хтось дав їй
потримати синьо-жовтий прапор. Селянка щиро
заплакала. Підійшли й інші. Почалися розмови.
Пішли до клубу, де відбулася передвиборна
агітація за представників демократичного блоку.
Однак стара більшовицька система не хотіла
здаватися. Зокрема, голова сільської ради В.Ам-
борський у Гермаківці провів збори, на яких
прийняли рішення: «Народний рух у Гермаківці
вважати провокаційним і антинародним, що
викликає недовіру у людей. Заборонити у селі
проведення мітингів, зборів тощо».#п
У Циганах 5 липня 1990 року о 7-ій вечора
група п'яних солдатів скала-подільського
гарнізону побила ініціаторів Народного Руху
Володимиру Щикульську, учасницю збройного
підпілля, активістів Петра Галая і Михайла
Верцімаху, поламали стенд Руху, порвали газети
і синьо-жовтий прапор на флагштоці. На місці
хуліганських вчинків залишили порожні пляшки
від горілки. Скарга учасників Руху командиру
військової частини залишилася без реагування.
У руслі політичних ігор партноменклатура
зумисне загострювала міжконфесійні конфлікти у
краї.
Омріяна віками, воля прийшла в Україну 24
серпня 1991 року, коли Верховна Рада України
прийняла документ історичної ваги —Акт
проголошення незалежності України. Незалежна
Держава, за яку упродовж століть складали
голови сини і доньки української нації, вояки
Української Повстанської Армії, члени
збройного підпілля ОУН, стала дійсністю.
У Надзбруччі почалася хвилююча підготовка
до відзначення 50-річчя зародження Української
Повстанської Армії. Його святкування вилилось
у велику демонстрацію відданості народним
ідеалам, за які полягли герої збройного чину
ОУН — УПА. Щасливі були ті, хто, переживши
страшні лихоліття, дочекався благословенного
часу.
На честь ювілею на місці сплюндрованих
могил Героїв краяни насипали нові. Освятили
могили в Іванкові, Іване-Пустому, Шупарці,
Білівцях, Кудринцях, Вільхівцях, Шершенівці,
Турильчі, у Мельниці-Подільській (на тому місці,
куди емдебісти звозили убитих повстанців). У
таких селах, як Бабинці, Пилипче, Устя-
Єпископське, Сапогів, освятили і пам'ятні хрести
з прізвищами загиблих. Такий хрест встановили і
в Мельниці-Подільській на місці, де стояла
змайстрована більшовиками шибениця, на якій
стратили повстанця Антона Качківського.
Почалися перезахоронення останків
повстанців. Першою це зробила громада
с.Хом'яківка Чортківського району.
Знехтувавши всіма партійними пересторогами, 4
листопада 1990 року перезахоронили п'ятьох
повстанців із хутора Пеньки, які загинули там на
чолі з Євстахієм Петрасом («Жук»).»12
31 травня 1992 року перезахоронили
вісімнадцять повстанців у Бурдяківцях, котрі
загинули у травні 1944 року. Останки загиблих
селяни відкопали у сусідніх Босирах і звідти,
відспівуючи панахиду, привезли до рідного села.
Цілий день заквітчані букетами квітів домовини
стояли у клубі в оточенні рідних і близьких,
численних відвідувачів. Увечері дяк читав
псалтир. Наступного дня у церкві відслужили
поминальну Службу Божу, поховали вояків УПА
у братській могилі на цвинтарі.
5 липня 1992 року перезахоронили п'ятьох
повстанців у Гермаківці — дружину окружного
провідника ОУН Кам'янеччини «Шури» Ларису
Соколянську, двох молодщих командирів куреня
«Сірі вовки», підрайонного референта СБ Василя
Стефанчука («Ігор») та повстанця Володимира
Олексина («Тарас»). Домовини накрили синьо-
жовтими прапорами із намальованими позолотою
стрілецькими хрестами, стрічками із написами
«Героям слава!»
їх на раменах несли молоді солдати
борщівського гарнізону. Траурну процесію
супроводжували вісім греко-католицьких
священиків, сто співаків, два духові оркестри та
сотні прапорів і церковних хоругв. Під звуки
гімну і військового салюту труни з прахом героїв
лягли у братську могилу на кладовищі.
23 серпня 1992 року у Гермаківці освятили
пам'ятник національному герою районному
провіднику ОУН — УПА Андрію Назарківу
(«Зелений»). Монумент збудували на кошти
односельчан і встановили перед школою.
Возвеличили торжество повстанськими піснями
хорові колективи Мельниці-Подільської,
Горошової, Устя-Єпископського та дует «Сірі
вовки» з Чортківщини. Оживала героїка ОУН—
УПА, воскресали розстріляні, закатовані
незламні душі борців України... З жовтня 1992
року жителі села Іване-Пусте перепоховали
сімох повстанців. Цю почесну естафету
перезахоронень підхопили Кудринці, Іванків,
Скала-Подільська, Сапогів, Верхняківці та інші
села.
22 серпня 1993 року освячено могилу Героїв у
райцентрі Борщів. У її склепі спочили десять пе-
резахоронених повстанців.
11-12 червня 1994 року на Чортківщині
відбулося дводенне перезахоронення героїчного
командира куреня УПА «Сірі вовки» Петра Хам-
чука («Бистрий»), куди поспішили багато краян,
адже рейди повстанського куреня були відомі на
всій Борщівщині..У3
Збулися воістину віщі слова геніального
Тараса Шевченка — «Діла добрих оновляться,
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
343
діла злих загинуть». Звісно, гідне вшанування
борців ОУН—УПА на державному рівні ще
попереду. Український народ може пишатися
тим, що мав Є.Коновальця, С.Бандеру,
Р.Шухевича, славетну ОУН-УПА, які показали
світові високий взірець самопожертви. Вічною
буде пам'ять про безстрашних героїв, які
загинули у повстансько-визвольній боротьбі за
Українську Самостійну Соборну Державу! «На їх
крові виросте безсмертна слава воюючої
поневоленої нації, що вогненним смолоскипом горітиме
в серцях і думах наступних поколінь й
освічуватиме шлях нам у майбутнє».
Слава Україні!
Героям Слава!
344
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
шаях.
п єрємоги
Ф*Л Чдщ тім $іщ
»»*!:*» * 2<ео«іі*іи. V 'Г«і 44 І«К
Ч. 43 (ЯНИ
Неділя і& жовтий ІДО ї».
Рік вкапни* VI
З великим смутком і болем II повідомляємоЧленствоОУН
і Українське Громадянство, т то 15. жовтня 1959 р, о і год.
дня загинув з ворожої руки Великий Сии Українського Народу
і довголітній керівник революційної боротьби
за державну незалежність України,
Голова Проводу Закордонних Частин Організації Українських Націоналістів
ш Організації з №ї р.
Член Організації
Українських Націоналістів з 1929 р.
Член Крайової Екзевутиви
ОУН з 1931 р^ а згодом
д§ 1934 р. її Провідник і
одночасно Крановий
Комендант УВО, та з 1933 р.
Член Проводу Організації
Українських
Націоналістів.
Пожоровж відбудуться а
Мюяжеві у вівторок 20-
жовтвв 1959 року ш тв*
кому порядку;
и »♦ під. ;іа(уііикіЙяп СХіуж*
од Ьожії п іи*і»ші ся.
Івана Хр«чтгнте.*іп; о ЇЗДО ■*од.
— Нам»хи. иі Й ік»ж«г»«м« на
»:.клд«шищ1 II пл ьдфрідгоф.
Голова Проводу
Організації Уираїисьни* гіаціюи-
лістів з 1940 р.
Голова Бюра Проводу
всієї ОУН з 1945 р.
в изень
польськії тюрем,
засудженій польським судом на
кару смерті, замінену на
досмертну тюрму, та
в'язем» німецьких тюрем і
концтаборів з 1941 де
1944 Р.
Жалоба трншя
місяці - * 15*
по ІЗ, грудня ІФ59 року.
♦ і. 1. 190*.
ї 15- 10. 1559.
Вічна й славна Йому пам'ять!
Провід Закордонних Частин
Організації Українських Націо^лістів
Повідомлення про загибель Степана Бандери 15 жовтня 1959 р. у газеті "Шлях Перемоги"
за 18 жовтня 1959 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
345
Установчий з'їзд Народного руху України. Київ, 8-10 вересня 1989 р.
Посвячення могили жертв більшовицького терору. Тернопіль, ЗО липня 1989 р.
346
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Демонстрація за легалізацію української феко-католицької церкви. Тернопіль,
ЗО липня 1989 р.
Прорив міліцейського пікету мітингуючими. Тернопіль, 17 серпня 1989 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
347
ІЇ1І1І
^Ь&и
Голодування студентів на майдані Незалежності у Києві. Жовтеь, 1990рік.
348
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Приїзд до Борщева греко-католицького єпископа Павла Василина. ЗО грудня 1989 р.
.ий&^К*
*-
/'
.■*'
1
Зустріч єпископа Павла Василика у Гермаківці 6 травня 1990 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
349
Біля могил Українських Січових Стрільців, на цвинтарі у Мельниці-Подільській. У
центрі - Филимон Бучка. Член ОУН з 1939 р. Активіст Національного відродження,
організатор збору коштів на книгу "За тебе, свята Україно*1.
Панахида на Могилі Січових Стрільців у
с.Іванків, 22 жовтня 1989 р.
350
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
І
щм
Мітинг з нагоди освячення монумента
загиблим героям у с.Горошова, 8
фудня 1989 р. На передньому плані
Михайло Щербань. Член збройного
підпілля. В'язень більшовицьких
концтаборів. Організатор збору коштів
на книгу "За тебе, свята Україно".
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
351
Посвячення могили борцям за волю України у с.Мушкатівка, 6 травня 1990 р.
"І хлинули сльози".
352
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
■.'., ■;>■'?.
Г >* І
£ ' * і/
У' ;\■;*■:>;-'^4.;?:
»Ж^;^
*л
№*+*і
Похід до могили Героїв у Мельниці-Подільській, 6 жовтня 1991 р.
ІІРЇІІМ
РЕПРЕСІЙ
ЩШШШШШШШШШШШШШШШШтшт*
Загальний вигляд могили у Мельниці-Подільській.
ООТ1ІП 4ІІІ1І
о І пЯ Ші
X*
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
353
Посвячення пам'ятника Андрію Назарківу
("Зелений"), районному провіднику ОУН-УПА,
с.Гермаківка, 23 серпня 1992 р.
Посвячення пам'ятного Хреста на місці розстрілу
гестапо 52 героїв у листопаді 1942 р. Чортків-
Стара Ягільниця, листопад 1992 р.
Загальний вигляд могили борцям за волю
України с.Гермаківка, насипаної 1993 р.
шшшшяшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшшш
23 - 7045
354
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Біля могили повстанців, розстріляних у 1944 р. в с.Шупарка.
Загальний вигляд могили борцям за волю України Посвячення могили Героїв у с.Іване-Пусте.
у с.Гуштин.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
355
іжжмі*
.ушИіМц -шум
аШііУШшіиЛ> |ИВ ^И^В^ь
<~Ж& ІІЩ^ІрякІ^^ге
~Лкі '* «їм
Загальний вигляд могили у о.Бурдяківці.
Загальний вигляд могили у с.Іванків.
шшдшашШш
тш
■ / Щ ■■..'.■■..,'",;,
|ЩО;ШІШ"Є:':: ': ■
- ""' -5 \ і <4 ~ * * *
Н І Н й
^и £ вол» №*
ПАМЯТКА ПРО ПОСВЯЧЕННЯ МОГИЛИ
в червня 1-691 ■>< Великі Чорнокінці
!Ті
-::
Загальний вигляд могили у с.Великі Чорнокінці Чортківського району.
23*
356
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
^^Р^ЗДРІЩі >^Г
Посвячення могили борцям за волю України у Скалі-Подільській.
Загальний вигляд могили у с.Вільхівці.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
357
Посвячення хрестів у пам'ять жертв більшовицького терору у с.Панівці 5 липня 1992 р.
Процесія до меморіалу борцям за волю України у с.Пилипче, 1992 р.
358
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Посвячення могили Героїв у с.Кудринці, 1991 р.
Л*\
1
Посвячення могили борцям за волю України у с.Худиківці, 12 жовтня, 1997 р.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
359
Могила борцям за волю України у Товстому.
Посвячення могили борцям за волю України у м.Борщеві, 22 серпня 1993 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
*4 Шг^^РЯШІ тгО
яр? ^
Перезахоронення воїнів УПА в с.Бурдяківці, 31 травня 1992 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
361
Над тлінними останками повстанця Василя Цюника рідні загиблого в с.Іване-Пусте.
Перезахоронення воїнів УПА в Іване-Пусте, 26 вересня 1992 р.
362
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ш
;: >, ■' ,
' * :і':;
' * Й: $? г
і :І 'Ш$% ;0^"Щ
їр\ * ^ 1
рш| ^ щ9 *
§^
Перезахоронення воїнів УПА в с.Іване-Пусте, 26 вересня 1992 р.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
363
і.і!
Перезахоронення воїнів УПА в сГермаківка, 5 липня 1992 р.
364
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
*" ШШ
■
Перезахоронення курінного УПА "Сірі вовки" Павла Хамчука ("Бистрого") с.Великі Чорнокінці
Чортківського району, 11-12 червня 1994 р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
365
Посвячення могили Героїв
в урочищі "Стасова
долина" біля сЖилинці,
жовтень 1996 р.
Ідуть колони кроком непережним:
Похід братства вояків
УПА вулицями Одеси.
1393р.
Колона ветеранів ОУН-
УПА на Хрещатику, Київ,
14 жовтня 1995 р.
366
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ШЛЯХАМИ ПОВСТАНСЬКОЇ СЛАВИ
• яміавкї*-'*,
Г?«5
щЩщщ
і. *■"
.. -зр
Западина на місці криївки, де 7 квітня 1946 р. загинули повстанці Лариса Соколянська та
старшини куреня "Сірі вовки" "Вуж" і Тамалія". Ліс біля с.Нівра.
Віднайдена могила Героїв ОУН-УПА.
Щ ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
367
..*»
^■'^ь/ЩІ;1
щг*ж>* ■ -*ж'~
<%>
І||
ЯЙ
■лі.
* ч|
і
•чДвзі^, ЖЇЗ
И І^-
«
•^ Ц»
А 1
? >ДЖ^
На місці бункера Чортківської надрайонної референтури Служби Безпеки. Ліс
біля залізничної станції Тересин.
Вхід до печери біля с.Верхнє Кривче, в якій 9 жовтня 1945 р. загинули
загазовані повстанці.
368
11 ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Віднайдена могила Василя Стефанчука ("Ігоря"), підрайонного референта
Служби Безпеки Мельнице-Подільського району у с.Гермаківка.
Тут сплять Герої...
ШШІІІШв
ПОВСТАНСЬКА
МУЗА
24 — 7045
370
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Жодна доба визвольної боротьби в історії
української нації не оспівана, не оплакана так у
народі, як доба Визвольних Змагань під
проводом ОУН—УПА.
Дорогоцінні перли усної народної творчості,
зібрані у Надзбруччі —повстанські пісні, думи,
вірші, молитви, пом'яники, голосіння, реквієми,
присвячені національним героям, борцям за волю
України.
З плином часу народна творча скарбниця
збідніла — багато згубилося або призабулося.
Збережені твори розповідають сьогодні про
обставини загибелі провідників "Нечая",
"Арсена", "Дуба", "Голуба", "Жука" та інших.
Вони доносять напружену атмосферу боротьби,
одержимість вояків УПА, членів збройного
підпілля, їх бойову окриленість.
Повстанська народна творчість була
своєрідним протестом окупаційному режиму.
Вона надихала націю до боротьби і стала виявом
її духовності.
Радянська влада переслідувала за
повстанські мотиви в усній народній творчості.
Навіть у брежнєвські часи за наспівування
повстанських пісень, колядок людей
арештовували.
Серед безмежного горя, коли, здавалося,
більшовики знищили дух опору, у селі Іване-
Пусте на Мельниччині дівчина-східнячка Лідія
Попович ("Галичанка") у 1944-1953 роках
писала спогад-реквієм, присвячений боротьбі
повстанців Мельнице-Подільського району, де
діяли незламні борці, виховані у лавах ОУН.
Свій рукопис авторка закінчила взимку 1953
року, після загибелі останнього повстанця
Надзбруччя "Комара".
У своїх спогадах під назвою "За рідний край
у крові, вогні" Лідія Попович у передмові
написала: "Серед важких, невідрадних умовин
черкаю спогади ці у твердій надії, що вони
доживуть кращих днів і воскреснуть, як
найдорожча історична пам'ять для наших юних
поколінь і народу в цілому. Хай кожен українець
уважно прочитає ці рядки, бо ми усі брати рідні,
кість і кров однієї поневоленої матері-України.
Усім нам треба порозумітись взаємно та шляхом
одним, спільним прямувати до волі..."
Правдиво подаючи події і факти, Лідія
Попович, на жаль, і словом не обмовилася про себе.
Ми можемо лише здогадуватися, що вона
значила для підпілля. Інакше не змогла би
передати велич подвигу та духовну красу
борців-революціонерів.
"Сто мук і сто ран, — пише авторка, —
прийняла я, дивлячись на те, що на Україні
творилось. Кожну нову утрату новим болем я
простраждала, і в серці болі кров'ю закипали,
одним горем. І, мабуть, радості вже мені не
вернути довіку".
Лідія пробувала свої сили в поезії:
...Мені не жаль за весни хвилину,
Мені не жаль віку молодого,
Що без пори згасну, спочину,
То все нічим, то все нічого.
Лиш жаль мені, жаль душу проймає
За народ нещасний, розп'ятий мій,
І серце біль глибоко крає,
За братню могилу святих надій.
У шістдесятих роках вона переїхала на
постійне проживання до Кіцманя, що на
Буковині, і в одинокості важкохвора померла 22
березня 1990 року у районній лікарні.
Перед смертю Лідія Попович писала:
"Трудно описати, в якому скрутному становищі
опинилась я — сама неходяча і помогти нікому".
ПІСНІ
коні тихо ішли,
СУМУВАЛИ
Коні тихо ішли, сумували,
"Ліс" ранений на санях лежав,
Його друзі з саньми поспішали,
Бо їх друг вже від ран умирав.
Текла кров із червоної рани,
Червоніла на білім снігу,
Сосни тиху казку шептали:
"Друзі милі, напевно, умру".
Присвячена повстанцю Василю
Леонтійовичу Ковальчуку ("Ліс*').
Записана в с.Гермаківка
від Ольги Мизак.
МІЖ ЛІСАМИ
НА ПОЛЯНІ
Між лісами на поляні
"Арсен" з "Соколом" ішли,
За горбочком, під вербою
Кати в засідці були.
Примітили провідника,
Засичали, мов гади.
Як заграли скоростріли,
"Арсен", "Сокіл" залягли.
"Сокіл" зразу став ранений,
Але на те не зважав,
Простягнувши автомата,
Катів стрілом привітав.
Стало сумно, стало тихо,
"Арсен" тільки пам'ятав —
Витягнув усі папери
Із пожаром їх пускав.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
371
І промовив "Арсен" стиха:
"Прощай, друже дорогий...
Ми вмираєм за Вкраїну,
За вкраїнський нарід свій".
Присвячена командиру відділу УПА
референту СБ Скала-Подільського
району Павлу Юрійовичу Рогачуку
("Арсен"). Записана у с.Турильче від
Антона Рогачука.
МОЯ ТИ ЗЕМЛЕ,
УКРАЇНО
Моя ти земле, Україно,
Нещасна матінко моя.
За тебе мучуся в катівні,
Тобі віддам своє життя.
Рахую дні, рахую ночі,
Молюся Богу за свій край,
О Боже, змилуйся над нами,
Хоч трошки волі для нас дай.
Кати прийшли на наші села,
Забрали наш найкращий цвіт,
З тюрми Чорткова пісня лине,
Нехай же знає про нас світ.
Прощайте, мамо, рідні сестри,
Прощай, село, кати вже йдуть...
Так мало я зробив для України.
Вночі на розстріл поведуть.
Слова останні посилаю
Вам із чортківської тюрми:
Я вірю, що воскресне Україна,
Згадайте тих, котрі за неї полягли.
Присвячена жертвам Чортківської
катівні. Написала Богдана Чубей із
с.Іване-Пусте.
НЕ ВИКУВАЛА, "ГАЮ",
ЛІТ ТВОЇХ ЗОЗУЛЯ
Не викувала, "Гаю", літ твоїх зозуля,
Бо закувала з кріса ворожая куля.
А кров червона вкрилась муравою,
Як кати червоні тіло проводжали...
Привезли "Гая" в село під сільраду,
Та скликають людей робити нараду.
Люди неохоче стали пізнавати,
Кати червоні з радості почали співати.
Присвячена повстанцю Михайлу
Васильовичу Чубаку ("Гай").
Записана у Мушкатівці від Люби Працінь.
НА ГУШТИНЦІ,
НА ГОВДІ БІЛЯ ЗБРУЧА
На Гуштинці, на Говді біля Збруча
Сьогодні сонце сумно гріє,
Стогне вся земля...
Прощайте, друзі молодії,
Сьогодні в нас горить туга.
Уже прощаємося з вами,
Кати знайшли вже хід
І більшу силу вже стягнули.
Вже близько першої години
Нас обступили всіх кругом
Із криком: "Здайтеся, бандери!"
І "Ура"! І всі бігом.
Посипались гарячі стріли.
І вся земля вже загула...
Втікайте, друзі, може, з нас ще
Одна душа була б жива.
Кати завзято наступали.
Втікати права не було.
Двоє друзів прориватись стали...
В бою нас троє тоді було.
Присвячена загибелі у бою
22.03.1946року повстанців Степана
Стасюка (Карно**), Михайла Петра-
ша ("Ячмінний"), Івана Баб*яка
("Чайка") з Іванкова та Никифора
Підскольного ("Мур") з Трійці.
Записана у с.Іванків. Автор Парасковія
Подіялюк-Наконечна.
НЕСТРИМНИМ
ПОТОКОМ
Нестримним потоком чота за чотою
Ідуть українські сини.
Далекі від смутку, не близькі журбою,
Незламні ми, "Сірі вовки".
Ідем ми на поклик народу до бою,
Нас кличуть далекі віки.
І запал, відвагу несем ми з собою
Незламні ми, "Сірі вовки".
Під Львовом громили комуну завзято,
І били над рідним Збручем,
Підемо на Київ, підем на Карпати
Із гордим свободи кличем.
На нас посилає комуна гармати,
На нас посила літаки.
Та серця палкого вогнем не здолати,
Незламні ми, "Сірі вовки".
Ми горді і смілі з залізної чоти,
Для нас не страшний є цей вир.
У славному ряді, орлиному леті
Нас "Бистрий" веде командир.
Присвячена курінному "Сірих
вовків" Петру Хамчуку ("Бистрий"),
котрий рейдував у Надзбруччі.
Записана від Івана Вівата і Володимира
Вергуна — дуету "Сірі вовки".
372
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ОЙ ТАМ,
НА БЕЗМЕЖНОМУ ПОЛІ
Ой там, на безмежному полі,
Там, де провідник лежав,
Він підняв очі угору,
Мов рідне поле прощав.
Прощай, вишневий садочку,
Прощай, хатино стара,
Прощай, річенько Серете, —
Мої останні слова.
Я в тобі, вишневий садочку,
Вже більше не буду ходить,
А в тобі, річенько Серете,
Не буду я тіло вже мить.
Присвячена командиру СКВ УПА
"Дзвінку", який загинув 14 листопада
1944 р. у Глибочку. Похований у Більче
— Доброкуті. Записана у с.Глибочок
від Богдана Парнети.
ОЙ ТИ, ДІВЧИНО
МОЛОДАЯ
Ой ти, дівчино молодая,
Навіщо вірно покохала?
Хіба не знала, який я,
Що серденько своє віддала?
За мною слідять москалі
Й донощики різної масти,
На серці тривога завжди,
Щоб у руки катам не попасти.
Погляньте, друзі, крізь шпари,
Кати нас кругом обступили,
Хочуть живими нас спіймати,
Солому вогнем запалили.
Ми живими катам не здамося,
Поки зброя у наших руках,
Вже солома вогнем зайнялася,
Ми стріляєм по лютих катах.
Стодола кругом запалала,
Порятунку повстанцям немає...
Останній набій в своє серце
Кожен герой посилає.
І замовкли повстанці навіки,
Кати їх з вогню повиймали,
Обгорілі тіла на подвір'ю
Рядком на снігу поскладали.
А вечером друзі зійшлися
І братню могилу зробили
На плечах занесли на цвинтар
І там їх усіх схоронили.
Спіть, друзі, у братній могилі,
Ви жертвою впали в борні
За рідний наш край, за свободу
Завчасно згоріли в огні.
Присвячена повстанцям Ярославу
Качуровському ("Дніпро") із с.Синьків,
Василю Гусці ("Султан"), Петру
Гладію ("Клен") із с. Бабинці, які
загинули 5.01.1945 року. Записана від
Йосифата Лазорка, жителя с.
Васьківці Шумського району
Тернопільської області.
ОЙ ТАМ, У ОКОПАХ
Ой там, у Окопах,
В селі наддністрянськім,
Там жертвою впали
Чотири повстанці.
Там жертвою впали,
Ідучи зі Сходу,
Бо зрадник знайшовся
Між свого народу.
Вони-го любили,
Як рідного брата,
За те він їх видав —
"Туга"-провокатор.
Одного дня здався
У п'ятницю вранці,
На другий день видав
Друзів-повстанців.
Аж на третю добу
їх підмінували,
Впали, як герої,
Живими не здались.
Слава вам, герої,
І тобі, "Богдане",
Слава ваша на пам'ять
Між нами останесь.
Присвячена повстанцям-східнякам,
котрі впали жертвою зради Івана
Івасюка ("Туга") 17лютого 1946року.
Записана у с.Білівці від Миколи Домит-
ришина.
ОЙ, НАВИСЛА ЧОРНА ХМАРА
Ой, нависла чорна хмара
Із московської півночі,
Почорніло небо ясне,
Гермаківка стогне-плаче.
А в неділю дуже рано
Сів Назарків на лавочку,
Тай обсіли чорні думи
Його славну голівочку.
Зібрав хлопців опівночі
Та й питає: що робити?
Вже пора нам зброю взяти,
Україну боронити.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
373
Гей, як крикнув: хлопці славні,
Українські соколята,
Не дамо катам московським
Україну катувати!
Стали хлопці нишком-тишком
Ясну зброю готувати,
І чекають лиш наказу,
Щоб до бою вирушати.
Присвячена Андрію Петровичу
Назарківу ("Зелений"), Мельнице-
подільському провіднику ОУН.
Записана у с.Гермаківка від Марії
Мизак-Остап 'юк.
ПІД ЗЕЛЕНИМ ВІТТЯМ КУЩИНИ
Під зеленим віттям кущини,
Там, де "Нечай" умирав,
З останніх сил відкрив він очі
І з Україною прощавсь.
Прощайте ви, ліси зелені,
Прощайте ви, рідні поля,
Прощай же ти, мамо героїв,
І ти, Україно моя.
Великая жертва Вкраїни
Тривожна ця пісня моя,
Шумлять гори, карпатські ручаї
Про славні діла "Нечая".
Ось-ось зареве дзвін тривоги,
Заграють нам сурми боїв,
Закличе нас голос до бою
Невмирущий голос "Нечаїв".
Присвячена Михайлові Васильовичу
Лукію ("Нечай*'), референту Служби
Безпеки Борщівського району. Записана
у с. Бабинці від Марії Солтис,
сестри "Нечая".
СХОДИЛО СОНЦЕ ЗА ГОРОЮ
Сходило сонце за горою,
Ясний загравами день ставав,
Як лютий ворог ліс гуіптинський
Кругом застави обкладав.
Тільки стійковий на край ліса —
"Слух" з "Морозенком" там стояв,
Як лютий ворог ліс маленький
Кругом заставами скріпляв.
Ще не добіг "Слух" з "Морозенком",
Щоб розбудити всіх друзів,
Як вже підсунувсь ворог близько:
"Здавайсь, бандера!" — заревів.
Грянули постріли з криївки,
І голос пісні залунав:
"Прокляття вам, кати Вкраїни!", —
Й гранати ворогам післав.
"Прощай, мій друже найвірніший,—
Обнявшись з "Муром", він сказав...
Ми гинем тут за Україну,
Колись друзі пімстять катам".
А як забрали їхнє тіло
В Скалу-Подільську над Збручем,
Під мури тіло поскладали
На кпини лютим ворогам.
На кладовищі схоронили
В Скалі, у тіні старих лип.
Землев могили зарівняли,
Щоб не дізнавсь народ про них.
Присвячена повстанцям Петру
Завгородньому ("Слух"), Юліану
Онуфреїву ("Пісня"), Петру Кушніру
("Мур") із с. Гуштин та Михайлу
Гоцаку ("Морозенко") із с.Лосяч, які
загинули під час облоги бункера у липні
1945 року. Записана у с.Гуштин з
Книги Пам 'яті, присвяченої 50-річчю
УПА.
У ЧЕТВЕР ДУЖЕ РАНО
У четвер дуже рано
Зорі заходили,
Там червоні посіпаки
Славних хлопців вбили.
Чотирьох їх, як соколів,
Молоді — лиш жити...
Добро справи вимагало,
Щоб життя скінчити.
Покінчили життя своє,
Життя молоденьке.
Добро справи вимагало —
України-неньки.
Перші впали два братчики,
Оба ріднесенькі,
Від одного батька й неньки.
А цей третій — одинак,
Лиш один у мами,
Що за ним і досі
Плаче гіркими сльозами.
Цей четвертий — не самий був,
Мав братів-соколів.
Ще два в батька осталися,
Та батьки в неволі.
Колись вийдуть там дівчата
Могилу вквітчати,
І за нашу волю в полі
Будуть так казати:
"Хоч тіла їх і побиті,
Та дух буде жити,
Ворог духа українського
Не в силі зломити".
Присвячена воїнам УПА із с.Нівра
Василю та Івану Бойчукам,
Володимиру Осташевському та
Василю Кондуру ("Черемшина"), які
загинули в бою з енкаведистами у
серпні 1945 р. Автор — Степан
Батрин. Записана у с.Нівра від брата
Василя Кондура.
374
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
У НЕДІЛЮ ДУЖЕ РАНО
У неділю дуже рано,
Сонце не сходило.
В ярім лісі, темнім лісі
Кати обступили...
Тії стрільці, що на стійці,
Добрий вишкіл мали,
Тії стрільці, що на стійці,
З крісів гасло дали.
Як заграли кулемети,
Кріси і гранати,
І почало НКВДе
З ліса утікати.
Наших стрільців — двоє вбитих,
Два тяжко ранені,
А чотири молоденьких були полонені.
А червоних комуністів
Дві сотні упало,
А півсотні поранених
В потіку лежало.
Дав команду сотник "Голуб"
В ліси відступати,
І ранених, і побитих з собою забрати.
Виступали наші стрільці
у ліси Циганські.
Облягають, обступають
Знов війська поганські.
У неділю дуже рано —
В десятій годині
Сотник "Голуб" вже ранений
Поміж стрільців ходить.
Сотник "Голуб" вже ранений
Лівим крилом, правим крилом
Вперед наступає.
Як влетіла вража куля —
Грудь його пробила,
Українського героя
На землю звалила.
"Прощавайте, вірні друзі,
Бо я вже вмираю,
Свою неньку Україну
Раз на все прощаю".
Присвячена сотнику "Голубу", який
у травні 1945 року керував боєм у
циганських лісах. Записана у с. Іване-
Пусте від Василя Димитрака.
У ВІВТОРОК,
ТАК ДУЖЕ РАНО
У вівторок, так дуже рано,
Ще навіть сонце не зійшло,
У наше ріднеє село
Катів багато вже прийшло.
І обступили "рідні хати,
Вірних синів України...
І приказали начальники
Зібратись за дві години.
Як привезли нас до Іваня,
Наказали усім злізти,
І страхали нас Сибіром,
Що не будем спати, їсти.
Як привезли нас до Іваня,
То мав промову Кілячков:
"Пишите письма своим бандитам,
Пусть приходят с повиной".
Котрий був зрадник України,
Тоді з повиною прийшов,
Він розказав про свою кличку
Та ще про інших розказав.
Як привезли нас до Іваня,
Та всіх надія трималась:
"Синів Вкраїни не зречемось,
Ми ще за них відомстимось".
Присвячена масовій депортації
краян до Сибіру у жовтні 1947 року.
Записана у с. Верхнє Кривче від Гафії
Томенчук.
У П'ЯТНИЦЮ
ДУЖЕ РАНО
У п'ятницю дуже рано,
Де пливе Дністер-ріка,
Приїжджали до Вовковець
З гарнізону, із Чека.
Юні друзі міцно спали
Молодим юнацьким сном,
І не знали, що чекісти
Вже чатують під вікном.
А чекісти входять в хату:
"Встань, бандеро, піднімись!
Кінець твоїй Україні,
Ані з місця не рушайсь!"
Нараз стріли залунали,
Прорізали тишину,
Жертвою впав Янушевський
На зеленую траву.
"Прощай, батьку, прощай, мати,
Ви, подруги і друззя,
За підпільную роботу
Нас стріляють, не щадя".
Назад руки пов'язали
І повели до тюрми,
Навіть тіла не лишили,
Щоб сховать його могли.
Біле тіло не сховали,
Бо чекісти не дали,
А друзів кати забрали
До чортківської тюрми.
Смертний вирок зачитали,
Бо судили в темну ніч,
Кат єхидно усміхнувся
І сказав такую річ:
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
375
"Смертний вирок відмінили,
Всіх не будемо стрілять".
Суд правдивий і гуманний
Дали років 25.
Ой ви, браття-українці,
Не робіть нікому зла,
Бо земне життя скінчиться
І суд буде над всіма.
Присвячена арештові підпічьної
організації у Вовківцях (Дністровому)
27 серпня 1948 року та розстрілу
підпільника Василя Янушевського.
Записана у с.Вовківці (Дністровому)
від Ганни Івасюк.
У ВОВКІВЦЯХ,
У П'ЯТНИЦЮ ДУЖЕ РАНЕНЬКО
У Вовківцях, у п'ятницю дуже раненько,
Ще землю нічка не відкрила,
У те село, де спали наші юні друзі,
Московська орда вже вступила.
Впав всім наказ: "Друзі, до бою!
Не пора нам тепер спочивати.
Стійка доносить, що ворог вже близько,
Треба до бою всім стати".
Наче грім з неба — вистріл із кріса,
Куля зловіщо свистіла,
Першого в бою командира "Дуба",
Мов гадина люта, вкусила.
Упав командир "Дуб" на зелену траву,
Зітхнувши тяженько з болю,
Роздався останній приказ командира:
"Друзі, вперед, за честь і волю!"
Прощайте, друзі, прощай, командире,
Клянемось за смерть твою мстити,
Клянемося волю здобути Вкраїні,
Ворожії ярма розбити.
Присвячена командирові відділу
УПА Михайлові Шестопальчуку
("Дуб"). Записана у с.Бабинці біля
Мельниці від Л.Шестопальчук,
доньки М.Шестопальчука.
ЩЕ В П'ЯТДЕСЯТ
ДРУГОМУ РОЩ
Ще в п'ятдесят другому році,
Була весняная пора,
Як "Клим"-провідник з вірним другом
Все пробирався до Збруча.
Ріку проходять опівночі,
Шалено вітер шелестить.
"Неплюй" до "Клима" обізвався:
"Чогось душа мене болить".
Вони ішли на схід у Провід,
Бо їх провідник викликав,
Вони не знали, що він зрадив
І на них сітку влаштував.
Чекісти тісно обступили
І зразу руки подали,
І тут обох їх розлучили
І в дві дороги повели.
Прощай, дівчинонько кохана,
Прощай, матусю дорога,
Прощай, рідная Україно,
Більш не побачу я тебе.
До похорону тут не прийде
Ні батько, ні сестра, ні брат.
Ніхто не скаже, де могила,
Де тіло похоронить кат.
Присвячена провідникам Михайлу
Ярчуку ("Клим") і Володимиру Гнибіді
("Неплюй"). Автор — Ярослава
Дунець ("Іскра"), зв'язкова "Клима",
жителька м. Борщева.
ЯК СОНЦЕ
ЗА ЛІСОМ ХОВАЛОСЬ
Як сонце за лісом ховалось,
Вороння крякало сумне.
У віщувало смерть шістьох героїв,
Славних вояків СБ.
Перший "Гнатко" був сизий провідник,
А командиром славний "Жук".
І, мов орли, "Юрко" і "Кучерявий",
"Гомін" і славний "Богун".
Там, у Пеньках, на хуторі під лісом,
Відділ спочивати став,
Та кат червоний точно все розвідав,
І їх довкола окружляв.
На краю хутора у діброві
Юрко на стійці стояв.
Запримітив ката — вбіг у хату
І друзям вістку подав.
І крикнув "Жук": "Гей, хлопці, до зброї",
А сам подався вперед.
Вдарив ката... Та гостра куля
Його в груди ранить.
Витяг пістоль тремтячою рукою
Тяжко, і в голову ранивсь.
І крикнув: "Хлопці, боріться завзято,
Щоб не вмирали, як раби!"
Ще смерть до нього не скоро приходить,
Його кат живим у руки взяв.
Виколов очі, припікав залізом,
На орденах колики вбивав.
Вмирає у муках герой України,
Прощає матусю й рідню —
Рідного батька, сестру і брата
Та любу Україну свою.
А його друзі бились завзято,
Кат до них листа писав:
"Бандьори, здайтесь, волос вам не впаде".
376
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
"Гнатко" їм відповідь дав:
"Ми — українські революціонери,
Червоному гаду не здамось,
З нас кожен знає, за що він б'ється,
Щоб рабами жити не довелось".
Вдарили грімко кріси, гранати...
Так билися цілу добу
Та вже не стало у них набоїв,
Віддали душу свою.
Лише "Сівач" один вийшов із бою
В рідний терен перейшов.
Та не минула смерть його геройська,
І там кат його знайшов.
Присвячена бою відділу СБ УПА під
командуванням Євстахія Петраси
("Жук") на хуторі Пеньки
22 березня 1945 року.
ПОВСТАНСЬКІ ДУМИ
ПРО "ЯРЕМУ", ПІДРАЙОННОГО
ПРОВІДНИКА ОУН
Був то день базару, і люди із сіл спішили,
Йшли, щоб дещо продати.
І низько голови хилили,
Як то всі податки здати.
Бо негайно прийдуть,
Як голодний з лісу звір,
І все до нитки обдеруть,
Та ще й поженуть на Сибір.
І кругом, кругом, немов могила,
На білім світі простяглась
Журба людей. Як ніч покрила
Колгоспи... Голод і тюрма...
Та між ними одна людська звірина
Не на базар спішила торгувать,
А звернула любенько, зміїно,
Просто до катів. Сім тисяч взять.
Ох, зрадо, зрадо, — діла гидкії,
Ти нас віками у могилі тримала,
За найвищі святії мрії —
Найкращих синів вбивала.
І весело зрада додому вертала,
І нишком гадюка раділа,
Що таки добре заробила,
Що життя два зі світа зігнала.
А вони, соколи єдині,
На горищі спочивали,
Та про щастя-долю України
Задуми орлині в майбутнє слали.
Це було рано, а у полуднє кацапня
Обступила нишком шопу —
І: "Здавайтесь! Помилуєм! Здавайтесь!.."
Скочили хлопці і... душа занила.
Прощайте, мрії палкії, орлинії крила.
Другі долетять — нам не судилось.
"Здавайся, "Ярема"! — з-під хати летіло.
"На, бери!" — молодий "Ярема" гукає,
І кулю за кулею ворогам посилає.
"Ви хотіли "Ярему"? Беріте!
Ви хотіли "Ярему"? Тримайте!
За зойки матері старої,
За горе дівчини молодої,
За темниці народного болю,
За нівечену, заковану волю!.."
І кинули демони запальнії гранати.
Гук, дим і солом'яна стріха палає.
А "Ярема", Господи, рідну пісню співає.
Співають хлопці. І пісня під небо злітає,
Послідня хвилина. "Прощайте, брати!
Хай живе Україна!"
Отак на Вкраїні, лютії кати,
За волю вмирають сини!.
Отак-то "Ярема" з "Марком" полягли,
Лиш два трупи згорені стягли.
"Яремо"! Дитя любе, орле сизий!
Ще вчора ж ти боровся, літав,
Вчора ще квітли задуми єдині.
Ще вчора щастя і долю кохав.
А нині, нині кучері буйно-золоті
Вітер полем розганяє...
Лежить борець на рідній землі.
Вбили. Серце вже не палає.
Присвячена Степану Боднарчуку
("Ярема") із с.Латківці. Записана у
селі Іване-Пусте. Автор — Лідія
Попович.
ОЙ, НАЩО Ж НЯ МАТЬ ЗРОДИЛА
Ой, нащо ж ня мать зродила,
Ріднесенька моя мать,
Ой, який світ гарнесенький,
Я мушу умирать.
Не один я тут вмираю,
Нас вмирає троє друзів,
Що боролись за Вкраїну
Проти ворогів.
Кати били гранатами
І палили нас вогнем...
Заплакала Україна
За славним борцем.
Присвячена Василю Андрійчуку
("Максим") із с.Шишківці, районному
провіднику, який загинув в 1947 році.
Записана у с.Шишківці від Марії
Недопитальської.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
377
НА БУРДЯКІВСЬКІМ ПОЛІ
На бурдяківськім полі,
Що зветься Грабельки,
Було дванадцять друзів зі зброєю в руках.
А голова сільської ради усе це добре знав,
Про друзів найдорожчих катам все розказав.
Пішли кати у поле, у тії Грабельки,
Почали стріляти у вірнії сини.
Друзів було дванадцять, почали відбиватись.
А сотні червоних стали їх обкружляти.
Прощайте, тату і мамо, за мною не тужіть,
Прийдіть на могилу, Богу помоліться.
Ще прийде час, ця хвилина свята,
Ще встане Україна вільна, самостійна!
Присвячена загибелі дванадцяти
повстанців із с.Бурдяківці 23 травня
1944 року. Записана у с.Бурдяківці від
Катерини Шкромлюк.
ВІРШІ
МЕНЕ МАТИ ДОГЛЯДАЛА
Мене мати доглядала,
А я виростала,
Та проклята людожера
До тюрми забрала.
Не журіться, батьку-мати,
Така наша доля.
Не одна я тут попала,
А більше героїв.
Що боролись, здобували
Україні волю.
Та до мети не дійшовши,
Попались в неволю.
Не жаліли душу, тіла
Для неньки Вкраїни,
Надіялись на Бога,
Що ворог загине.
Чи вернемось, чи загинем?
Це Бог один знає.
А повстанська наша слава
Повік залунає.
Остануться сини й дочки
З героїв завзятих,
Та розкажуть дітям, внукам
Про катів проклятих.
Нагайками, шомполами
Біле тіло рвали,
Та залізними дверями
Пальці припирали.
Схаменіться, яничари,
Бога в серці майте.
Не катуйте братів своїх,
Неньку не вбивайте.
Засіяє ясне сонце
На землю кроваву,
І виростуть бандерівці
Вкраїні на славу.
Синьожовтії прапори,
Тризуб золотенький
Розвеселять заплакану
Україну-неньку.
Автор Олена Житинська-Стефанів
("Ірка"). Підрайонний референт
пропаганди. Н. в с.Сапогів.
ВБИЛИ
БРАТА-ПАРТИЗАНА
Вбили брата-партизана
У чистому полі,
Та не діждав брат рідненький
України-волі.
Лежить мій брат кароокий,
В землі спочиває,
Страшний ворог до могили
Й матір не пускає.
Не пускає страшний ворог
Ні сестру, ні брата,
Не пускає тяжкий ворог
І рідного тата.
Лиш дівчина чорноброва,
Що його кохає,
Вона його могилоньку
Квітами вквітчає.
А в головах посадить
Червону калину,
Бо загинув її милий
За неньку-Вкраїну.
Присвячений Івану Пиріжку
("Ігор") підрайонному господарчому
ОУН-УПА із с.Висічка. Автор — Ганна
Пиріжок (Замойська), рідна сестра
"Ігоря", жителька села Висічка.
ТОБІ, УКРАЇНО,
НА КЛИЧ ТВІЙ СВЯТИЙ
Тобі, Україно, на клич твій святий,
Що грімко в просторах лунає,
Я кров і життя понесу молоде,
Я все Тобі дам, що лиш маю.
У крові й вогні не кину Тебе,
За Тебе полечу до бою,
І знай, що терпіння мені не страшні,
Ні смерть не страшна вже за волю.
Бо краще вмирати у крові й вогні
Зі славою гордо у полі,
Як бути погноєм і жити в ярмі,
Закутим рабом у неволі.
378
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Я вірю, Вкраїно, що день вже настав
Твоєї відплати святої,
І глянь, лиш окови Твій раб вже пірвав,
Залізні окови неволі.
Та знай, Україно, на клич твій святий
Клянусь, що полину до бою,
І знай, що не сам, а героїв сотні
На клич Твій полинуть до бою.
Автор — Левко Грицак ("Сірко") із
с.Озеряни, референт пропаганди
Еорщівської ОУН.
ПОДУМАЙ,
ЛЮБА МАМО
Подумай, люба мамо,
Що доні вже нема,
Твоє дитя забрала
Ненависна тюрма.
Міцні сталеві грати
Стягають цвіт лиця,
І день за днем понуро
Плине моє життя.
Міцні сталеві грати
Сім раз на день числю,
Часом пічну співати,
Риданням закінчу.
Попід дверима ходять
Сурові вартові,
А серце рветься так на волю
Із зболених грудей.
Прости мені, матусю,
Що замість радості
Принесла тобі горя,
Журби на старості.
У неділю все ясніше
За ґратами блакить,
Там люба моя матуся
Під брамою стоїть.
Принесла передачу
Для доні у тюрму,
Підписаний мішечок
Дає дижурному.
Принесла кусень хліба
Ще й сухарів сухих,
Солодкі не від цукру,
А від мами сліз гірких.
Прости мені, матусю,
Що замість радості
Принесла тобі горя,
Журби на старості.
Прилетіла пташина,
Стукнула в вікно,
Забилося серденько,
Потекла сльоза.
Ота мала пташина
Принесла новину,
Збирайтеся, дівчата,
В чужую сторону.
Прощай, моя матусю,
Не думай про тюрму,
Як Господь допоможе
З Сибіру я вернусь.
Записаний від Ольги Данилюк
("Русалка"), жителька села
Жилинці.
ПОВСТАНСЬКА МОЛИТВА
З ПРОХАННЯМ ПРО
ЗАСТУПНИЦТВО
ДО ПРЕЧИСТОЇ ДІВИ МАРІЇ
Непорочна Діво Маріє,
Потішеніє всіх, котрі сумують.
Одна, одинока моя мати,
Прийми мені мою молитву.
Вислухай просьби мого бідного серця,
Не дай мені зійти з дороги чесноти моєї.
Бережи мене в молодості своїй,
Зверни своє ласкаве око на мене,
Наколи безнастанно до тебе взивати я буду.
Записана підпільницею Ольгою
Данилюк із с.Жилинці від сестер-
служебниць Чину Св.Василія Великого
під час спільного перебування у
чортківській в'язниці.
НІМИЙ ПЛАЧ
... Скровавлені їх тіла привезли до Мельниці-
Подільської і, як усіх, скинули серед міста під
муром МДБ. Мов застигла кам'яна статуя, стою
серед натовпу і німо дивлюсь на два Ваші тіла.
Один молоденький, вродливий "Тарас", третій
син у матері-вдови. Остання надія — і цього
віддала Україні. З тупим здивуванням люди
проходять мимо. І, немов нічого не розуміючи,
дивляться кудись...
А другий "Роман". Малий, шпаркий,
чорнявий, сердешний "Роман". Непомітно поміж
людьми катюги проходять і за кожним лицем
слідкують, може, знайдуть кого, впіймають
спільника.
Я мовчу, тільки серце німо кричить:
"Романе"! "Романе"! "Романе"! Рідний!" Ніби
бажаю його збудити. Серце виривається з грудей
і до нього припадає, до його застиглого обличчя,
до рани кровавої, що видніється замість ока.
"Романе"! Проходять довгі, довгі хвилини. Не
прийдеш більше, не постукаєш у вікно, не
покличеш: "Подруго "Олено"!"
Я згадую недавній проклятий сон. Немов на
вулиці десь шум вчинився, і подвір'ям вбігають
"Зелений" і "Роман". "Зелений" десь за шопчину
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
379
сховався, як враз нагрянули москалі. На мить
усе змішалось, але вороги побігли далі. А коли
подвір'я опустіло, я побачила, що серед нього
лежав Ти без рук і ніг. Сон здійснився. Прощавай,
"Романе"! Ти не загинув. Ми зустрінемось. І
останній поцілунок шлю твоїм безкровним устам.
У боях вогненних за волю рідну з Твоїм
Духом піду я. І тисячі нас. Щоб здійснити Ваші
заповітні мрії.
Тебе воскрешу я. Твоя сила мусить знову
ожити. І розвинутись у дальший шлях. Про Тебе
і усіх Вас жагучим серцем і душею нові пісні
виллєм з друзями ми. І поллються вони від хати
до хати по рідній Україні. Серед неволі схоплять
її скорботні серця і враз заспівають її, грімку,
єдину, велику і незбориму... Прощай, "Романе"!
Присвячено Володимиру Недокісу ("Роман")
із Скали-Подільської. Загинув 22 грудня 1951
року у с.Кудринці. Написала "Олена". Прізвище
невідоме.
380
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Запитання: Чи не були б Ви ласкаві, пане
Бандеро, докладніше пояснити поняття "український
націоналізм"?
БАНДЕРА: "Сьогодні в Україні антибольшевицька
визвольна боротьба є організована і ведена ОУН —
Організацією Українських Націоналістів. Поняття
"українського націоналіста", "націоналістичного руху",
має зовсім інше значення, ніж подібні терміни на
Заході. Український націоналістичний рух не має
нічого спільного з нацизмом, фашизмом або
націонал-соціялізмом. Український націоналізм
бореться проти імперіалізму, проти тоталітаризму,
расизму і всякої диктатури чи застосування
насильства.
ім'я "український націоналіст" є співзвучним з
"український патріот", який є готовий боротися за
свободу свого народу, жертвувати для свого народу
все, що він посідає, навіть життя.
Український націоналізм протиставить т.зв.
большевицькому інтернаціоналізмові ідею
самостійности і вільного розвитку кожної нації."
Степан Бандера ("Сірий")
"Інтерв'ю німецької радіостанції в Кельні
з Степаном Бандерою". 1954 р.
"А кого ми не пом'янули через невідання, або забуття, або через
мноокество імен. Ти сам пом'яни, Боже, що знаєш вік і ім'я
коленого, коленого знаєш від лона матері його".
Із Священної і Божественної літургії Василя Великого.
повстанський
ПОМ'ЯНИК
382
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Меморіал 702 воякам ОУН-УПА на кладовищі у м.Чортків. Побудований 1996 р.
г*
|
Ц - * ■ * .ьі ' Л
І ' *" * ^ 'р'
7-а;
РИ
■
1
ШГтл «ЙШ
УР*Жь!ЯПІ
1
І
шшт
і
Іі|
ііііі
1
г "їм*
ІІНІ1
11
•І '* *'*- ^ "І
її
І
Могила юнаків, розстріляних більшовиками у с.Мушкатівка 1941 р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
383
СМЕРТЬ ЇХ
БЕЗСМЕРТЯМ ЗУСТРІЛА
Дорого заплатив наш народ за свободу.
Тисячі героїв ОУН-УПА та їх симпатиків
згоріли на жертовнику доби Визвольних Змагань,
які не хотіли коритися катам. У трагічно-
героїчному пом'янику краю стоять пліч-о-пліч дід
із онуком, батько із сином, брат із братом,
золотом ясніють імена понад дев'яносто матерів,
дружин, дівчат. У ньому подані прізвища, імена
та по батькові загиблих, рік народження,
приналежність до ОУН, псевдонім, обов'язки у
відділі, підпіллі, дата, обставини, місце загибелі
і поховання. При відсутності точних даних
занесені ймовірні відомості.
При складанні пам'ятного переліку
послужили архіви УПА та збройного підпілля
Борщівського і Мельнице-Подільського районів,
матеріали Державного архіву Тернопільської
області, Центрального державного архіву
громадських об'єднань України (м.Київ), Архіву
братства вояків ОУН-УПА Подільського краю
"Лисоня" (м.Тернопіль), матеріали з архівів
МДБ-КДБ (нині СБУ), сільських книг Пам'яті,
присвячених 50-річчю УПА, за 1992 рік.
Основна частина прізвищ загиблих занесена
до пом'яника на підставі розповідей учасників
визвольної боротьби ОУН-УПА, яких, на жаль,
уже залишилося небагато.
Зазначимо, українці зі Східної Галичини під
час другої світової війни воювали у складі армій
трьох держав — Польщі, Німеччини і
Радянського Союзу. Такою була доля
бездержавної нації. З Борщівщини на імперських
більшовицько-нацистських фронтах у Західній
Європі лягли кістками 3.029 краян.
Втрати учасників боротьби за Українську
Самостійну Соборну Державу в лавах ОУН-
УПА Борщівщини становлять 1564 загиблих. З
деяких сіл у національно-визвольному русі
загинуло борців більше, ніж на фронті. Так, з
села Іванків за національну ідею загинуло 119
учасників, на фронті — 85, з Бурдяківців
відповідно — 70 і 63. З Пилипча на фронті
загинуло 56 чоловік, у краї — 38, з Кудринців —
80 і 57, з Устя-Єпископського — 48 і 33, з
Горошової — 72 і 45 і т.д.
Щирі друзі, усі, кому дорога Честь і слава
нації, шануймо пам'ять героїв-мучеників,
бережімо свободу, за яку вони пролили кров,
віддали життя. Молімося за їхні душі,
оберігаймо могили. В них наше безсмертя.
Над цвинтарем ніч темніє,
Сплять у гробі вічним сном.
Тихо-тихо вітер віє,
І співає свій псалом.
Сплять у гробі дерном вкриті,
Мов на матірній руці,
Довговічним сном повиті,
Всі герої, всі борці.
Між гробами Ангел Смерті
Лічить зламані хрести.
Годі, годі сльози лити
Серед смутку й самоти.
384
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
Ш Назва населеного л
п/п
1.Борщів
2.Бабинці (біля Мельниці-Подільської)
3.Бабинці
4.ВІЛІВЦІ
б.Боришківці
б.Бурдяківці
7.БІльче-Зол6те
д.Вережанка
9.Вовківці (Дністрове)
Ю.Вовківці
11 .Вербівка
12.Висічка
ІЗ.Верхняківці
14.ВІльхівцІ
15. Вигода
^ в(Гр||(5оч6к
І7.Гермаківка
18/ГрабївцІ
19.Гуштин
20.Горошова
21.Дзвенигород
22.Дзвинячка
23. Зелєна
24.3алуччя
25.Залісся
26.3авалля
27.ЖИЛЙНЦІ і
28.Іване-Пусте
29.Іванків '
ЗО Верхнє Кривче
31.Нижнє Кривче
32.Кудринці
ЗЗ.Королівка
34.Латківці
Зб.Ланівці-Козаччина і
Зб.Лосяч
І 37.Мушкатівка
Зв.Михайлівка
Зб.МйхалкГв
40| Подільська
4і.Мушкарїв
""42 Н ївра
43.1 є)
44.0лексйнцІ
45.0зеряни
46.0КОПИ
47.Пйлипче
48.Пйлаткївці
49.Пищатинці ]
бО.ПанІвці
бІ.ПІдгійлйп'я
52.Сап6гїв
бЗ.Сков'ятин
54 .Стріл ківці
55.Скала-ПодІльська
бб.Турйльче •
57.Трубчйн
58.Трійця
59.Тарнавка
60.Устя-€пйск6пське
вІ.Худйївцї І
І52 худиківці
; 63.Цигани
64. Шу парка
65. Ш
66.ШЙШКІВЦІ
16
6
32
п
І9
70
57
' 9 <
1 7 '
\ 21
, 29 і
ч»
16
11
2 і
' 12
г- Т6
" ту
' 24
: 45
■ 2
' 17 '
2
' то
16
9
21
43
119
' 22
ї"б
57 '
1 5
7
зо
5
36
' 6
""""" 7
Т2 *
'""" з "'
21
4 ]
' зі
" 14
9~
зб
25 <
ті""*
зі )
32
14
8
~ 25
' 11
: 25
~~ 4
3
то
33*
"7''"~"1
19
25
""" "43
3'8
"УЗ "
11
6
і ЗО
9 ""
10
31
, 56
9
*■ з "
17
і 12 ]
5
ІЗ
4
і ї
12
Г 27 "*"""
1
2І
23
І 1
9
2 і
' 8
13
9
[ 8
27
67 ~
т
9
1 56 ]
1
2
2
4
34
5 ~
5
1 ті
3
"•" І6
і 2 1
23
" І4
2
29
[ Іі
9
18
17
то
5
19
17
6
" ~Т"~ ""
" 3
7
ІІ
" 7
1 14
і 21
іі
'" 17
г то
і
ґ — і
2 і
і
І 2
6 1
і
1 {
І
■•■■і
3 |
:
]
*" "'""" 4""" І
[ ! |
" і
і і і
^
І^ІІІІІ^
І
\ 2 |
з і
" 9 ]
' 2 і
]
4
6 !
ііГ-Гг:і.іігі]
і
> з ]
' і !
: і
з і
і і
2
2
'" - І
\
2 \
4 |
; з і
2 " І
і
і
"і
Г І
-
1
1 І
, і !
к 6
і
і
^0Р™-ці ™ |НщИХ місцевостей
І Західної України
Сини Гуцульщйнй
Повстанці Із-за Збруча, Центральних
\ та Східних областей України
Повстанці інших національностей
Невідомі повстанці
Разом
76
10
28
2
62
1564
зо
8
20
947
6 і
*
2 і
1
94
Дані про загиблих
борців ОУН-УПА
Борщівського
району
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
385
Пом'яник жертв національної
визвольної боротьби
БОРЩІВ
БІГУНЯК Ярослав
1918р.н. Стрілець УПА. Загинув на Бережанщині
1947р.
БАТЮК Роман
1918р.н. Член РУН. Помер у концтаборі Воркути.
БАТЮК Ярослав Михайлович
1914р.н. Член РУН. Загинув у концтаборі.
БОДНАР Яків
1914р.н. Член РУН. Політв'язень польських
концтаборів. Розстріляний НКВС у Чортківській
тюрмі 1944р.
ВОЛОЩУК Антін Йосипович
1925р.н. Член РУН (пс. 'Гомін"). Стрілець УПА.
Загинув 3.01.1945р. у бою в Монастирку.
ГРЕСЬКІВ Микола
1914р.н. Член РУН. Розстріляний німецьким
гестапо на Станіславщині 1943р.
ДРОЗДОВСЬКИЙ Павло
Бургомістр м. Борщева. Розстріляний НКВС 1945р.
як симпатик РУН.
КАШУБ'ЯК Йосиф
Підпільник. Загинув при нез'ясованих обставинах.
ЛИСИЙ Антін
Член РУН. Підпільник. Загинув при нез'ясованих
обставинах.
лівійський йосиф
1921р. н. Член РУН. Підпільник. Загинув у
с.Пищатинці 1946р.
САВЧУК Роман
1926р.н. Стрілець УПА. Загинув у с.Худиївці
1947р.
СКОРОПАД Теофіль Михайлович
1926р. н. Підпільник. Загинув під Борщевом
1947р.
СКОРОХІД Іван Михайлович
1921р.н. Член РУН. Підпільник. Загинув під
Львовом при нез'ясованих обставинах, 1944р.
СКОРОХІД Василь Миколайович
Член РУН. Підпільник. Загинув у Чехословаччині.
ШИМАНСЬКИЙ Володимир Іванович
1916р. н. Провідник РУН Чортківської округи
(1939-1941 рр.) (пс."Мартин"). Загинув
8.05.1941р. у с.Василів на Буковині.
ШИМАНСЬКИЙ Льонгин Іванович
1921р.н. ("Рстюк", "Крига", "Гармаш"). Член
Крайового Проводу юнацтва РУН. З лютого
1944р. політвиховник старшинської школи УПА
"Рлені". Загинув у березні 1944р. у Львові
БАБИНЦІ (біля мельниці-подільської)
БАЛАН Василь Гаврилович
Член РУН. Підрайоновий юнацької сітки РУН.
Пропав безвісти.
БАСАРАБА Василь
Симпатик РУН. Розстріляний НКВС 1944р. за
відмову зрубати хрест на могилі Героїв. Похований
ус. Бабинці.
ПІНДУС Франко Миколайович
Член РУН. Зв'язковий РУН. Розстріляний НКВС.
РУДЯК Петро Іванович
1927р.н. Симпатик РУН. Розстріляний НКВС на
початку вересня 1944р. Похований ус. Бабинці.
ШЕСТОПАЛЬЧУК Михайло Теодорович
Член РУН (пс. "Дуб"). Командир відділу УПА.
Загинув 8.12.1945 року під час бою з військами НКВС
у селі Вовківці (Дністрове). Похований у
с. Вовківці.
ШИБИНСЬКИЙ Володимир Васильович
Член РУН. Заарештований армійською
контррозвідкою "Смерш" 1944р. Пропав безвісти.
БАБИНЦІ
АНДРІЙЧУК Василь Іванович
1921р.н. Член РУН. Студент Чортківської
гімназії. Заарештований німецьким гестапо 1942
року. Розстріляний у Львові 25.09.1942р.
АНДРІЙЧУК Ганна
Симпатик РУН. Розстріляна МДБ 1948р. Похована
ус. Бабин ці.
АНДРУСИК Іван Дмитрович
1918р.н. Член РУН ("Дуб"). Підпільник. Загинув
під час бою у Мушкатівці 17.12.1946р.
БИРКА Михайло Дмитрович
1927р.н. Член РУН ("Чорногор"). Кущовий
референт молодіжної організації "Юнак". Загинув
27.03.1945р. під час облавного бою на полі в
районі сіл Бабинці-Худиківці. Застрілився. Тіло
відвезли до Борщева.
ГУСКА Михайло Семенович
1926р.н. Член РУН ("Тополя"). Кущовий
пропагандист. Загинув 5.09.1946р. у бою з військами
МДБ у сСков'ятин.
ГУСКА Михайло Іванович
1926р.н. Член РУН (пс. "Шпак", "Кармелюк").
Стрілець УПА. Загинув у бою з МДБ в с.Сосулівка
Чортківського району.
ГУСКА Василь Максимович
1924р.н. Член РУН ("Султан"). Старший вістун.
Загинув 5.01.1945р. під час наскоку
більшовицьких військ на с. Бабин ці. Похований у
с. Бабин ці.
25 — 7045
386
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
ГУСКА Іван Васильович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Карий"). Станичний
господарчий. Загинув 5.01.1945р. під час наскоку
більшовицьких військ на с. Бабинці. Похований у
с. Бабинці.
ГУСКА Михайло Петрович
1928р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 1944р. Похований у с. Бабинці.
ГУСКА Іван Максимович
1918р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 1944р. Похований у с. Бабинці.
ГУСКА Іван
1908р.н. Член ОУН. Перший організатор СКВ у
селі. Загинув у Сибірі 1945 року.
ГНАТЮК Федір Семенович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Ігор"). Підпільник.
Загинув під час облавного бою з військами МДБ
26.04.1950р. Тіло відвезли до Борщева.
ГИЖКА Степан Іванович
1923р.н. Член ОУН (Береза"). Стрілець УПА.
Загинув на початку травня 1944р. під час боїв з
силами НКВС у циганських лісах.
ЄМБРИК Василь Юрійович
1917р.н. Член ОУН (пс."Чумак"). Підпільник.
Закатований МДБ 1950р. Похований у с. Бабинці.
КОВАЛЮК Ганна Іванівна
1920р.н. Член ОУН. (пс."Галка"). Закатована
емдебівцями 1950р. у Борщівській тюрмі.
КОВАЛЮК Василь Іванович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Луна"). Підпільник. Заги-
нув 1948р., потрапивши на засідку МДБ.
КОЗАР Михайло Прокопович
1907р.н. Член ОУН. Заарештований службою
"Смерш"у Червоній армії. Пропав безвісти.
ЛУКІЙ Михайло Васильович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Нечай", "Прометей").
Референт Служби Безпеки Борщівського району.
Загинув 24.07.1950р. у перестрілці з
емдебістами. Тіло відвезли до Борщева.
ЛАНЮК Михайло Іванович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Гайовий"). Підпільник.
Розстріляний НКВС 1945 року. Похований у
с. Бабинці.
ЛАБА Йосафат Васильович
1931р.н. Член ОУН (пс. "Явір"). Підпільник. Заги-
нув 20.06.1950р. на полі біля села Бабинці.
ЛАБА Василь Семенович
1901р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 1944р. Похований у с. Бабинці.
ЛАБА Роман Васильович
1922р.н. Симпатик ОУН.Розстріляний МДБ 1950р.
Похований у с. Бабин ці.
МАРТИНЮК Дмитро Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Береза", "Бурлака").
Стрілець УПА. Загинув у липні 1945 року під час
бою у сСосулівка Чортківського р-ну. .
МАРТИНЮК Еммануїл
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 1?44р. Похований у сВабйщі.
МАРТИНЮК Федір
1914р.н. Член ОУН (пс. "Богун"). Стрілець УПА.
Загинув 6.01.1945р. під час бою з військами НКВС.
ОЛЕКСЮК Леонід Федорович
1913р.н. Член ОУН (пс."Крук"). Підпільник,
Розстріляний НКВС 5.05.1944р. Похований у
с. Бабинці.
ПЕЛИХ Петро Дмитрович
1929р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
26.04.1950р. у криївці, оточеній МДБ.
СОЛТИС Степан Васильович
IV24р.н. Член ОУН (пс. "Сурма"). Підпільник.
Загинув 9.01.1946р. Важкопоранений,
закатований. Віднайдено тільки голову у Мельниці-
Подільській. Похований у с. Бабинці.
САПАЧ Іван
1926р.н. Член ОУН (пс. "Пемик"). Підпільник.
Загинув у вересні 1948 року в обложеній
чекістами криївці. Похований у с. Бабинці.
ЧУБЕЙ Семен Гнатович
1900р.н. Член ОУН (пс. "Бджілка"). Підпільник.
Розстріляний НКВС 5.01.1945р. Похований у
с. Бабин ці.
ЧУБЕЙ Дмитро Семенович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Орел", "Чорноморець").
Кулеметник куреня "Сірих вовків" ("Бистрого").
Загинув 14.03.1945р. у бою в селі Худиївці.
Похований у сХудиївці.
ЧУБЕЙ Манолій Гнатович
1918р.н. Член ОУН (пс."Старий"). Підпільник.
Загинув зимою 1947р.
ГРОСУЛЯК Григорій
Член ОУН. Організатор збройного підпілля.
Заарештований гестапо 1943р. Пропав безвісти.
ГАВРИЩУК Іван Григорович
1910р.н. Член ОУН (пс. "Кий"). Підпільник. Заги-
нув 23.01.1946р.
БЕЛІНСЬКИЙ Микола
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у Кудрин-
цях.
ДЕРЕВ'ЯНКО Степан Іванович
1922р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
бою 1946р.
КОЛІСНИК Яків
1924р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою 1946р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
387
КАЛІЙЧУК Василь Дмитрович
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
1.05.1946р. у перестрілці на "Валах".
КАЛІЙЧУК Маркіян Дмитрович
1928р. н. Стрілець У ПА. Полонений НКВСу с.Заро-
жани Чернівецької області. Розстріляний у тюрмі.
ОЛІЙНИК Михайло Миколайович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Івга"). Стрілець СКВ
У ПА. Загинув у бою 1946р.
ПРОДАН Гнат Олексійович
1903р.н. Член ОУН (пс."Дум"). Стрілець СКВУПА.
Загинув у бою 1946р.
СИНДЕЦЬКИЙ Василь Михайлович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Зозуля"). Стрілець СКВ
У ПА. Загинув 20.12.1944 р у бою з військами
НКВС.
ЦИМБАЛЮК Микола Степанович
1924р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА.
Застрілився 1946р. у криївці, викритій провокато-
ром "Тугою". Похований у с.Білівці.
УРБАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович
1926р. н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув у бою в
с.Кудринці.
БАЛИЦЬКИЙ Дмитро Прокопович
1911р.н. Член ОУН (пс. "Вивірка"). Організатор
збройного підпілля. Загинув у листопаді 1946р. у
перестрілці з солдатами МВС. Похований у
с.Боришківці.
БАНАР Микола Якович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Явір"). Стрілець СКВ
У ПА. Загинув 1945р. у криївці. Похований у
с.Боришківці.
ВОЗНЯК Григорій Іванович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Ар"). Станичний. Заги-
нув у березні 1946р. Похований у с.Боришківці.
ГОРБАТЮК Павло
1906р.н. Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
ГАБЧУК Сильвестр Іванович
1925р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА. Загинув
1946р. Похований у с.Боришківці.
ДОЛИНЮК Григорій
Член ОУН. Станичний. Загинув у концтаборі.
ІЛЬКІВ Григорій Іванович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Пугач"). Підрайоновий
провідник ОУН. Повішаний НКВС у Чорткові
2.02.1945 р.
КОРДУНОВИЙ Яків Васильович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
5.12.1944 ру бою з енкаведистамиу с.Кудринці.
КОЛІСНИК Іван Дмитрович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945 року у
спровокованій криївці. Похований у сБоришківці.
МАХШЦЬКИЙ Степан Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1945р. у бою в
селі Вовківці (Дністровому). Похований у
с.Вовківці.
НАДЮК Ілля Михайлович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у підірваній
емдебівцями криївці. Похований у сБоришківці.
НАДЮК Дмитро Михайлович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у підірваній
емдебівцями криївці. Похований у сБоришківці.
ОБАЧ Дмитро
1909р. н. Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
ПАВЛЮК Дмитро Іванович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Сірко"). Станичний.
Повішаний у першій декаді лютого 1945р. у Скалі-
Подільській. __
ПРОДАН Іван Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Лісовий"). Підпільник.
Загинув під час бою 1945р. Похований у
с.Боришківці.
ПАВЛЮК Іван
1915р.н. Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
СОЛОМОН Іван
Стрілець СКВ УПА. Розстріляний НКВСу полоні.
СИНДЕЦЬКИЙ Юрій
1900р. н. Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
ЧЕРНИШ Степан Єрмолайович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Туга"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 1944р. Похований у с.Боришківці.
ВЕРЦІМАХА Франко Дмитрович
1923р.н. Член ОУН. Розстріляний НКВС
8.07.1941р. під час відступу червоних військ. По-
хований у сБурдяківці.
ВЕЛИЧЕНКО Михайло Юрійович
1910р.н. Стрілець УПА. Загинув 1944р.
ГНАТИШИН Петро
1923р.н. Стрілець УПА. Загинув 23.05,1944р. в
обороні повстанського табору, дислокованого в
урочищі "Грабельки". Похований у сБурдяківці.
ГОЦАК Ярослав Іванович
1918р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ГУЛЯК Ярослав Михайлович
1929р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 1945р.
Похований у сБурдяківці.
ГУЛЯК Степан Михайлович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1945р.
ГУЛЯК Ярослав Павлович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Пропав безвісти.
25*
388
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ГИРЧАК Дмитро Іванович
1915р.н., Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
липні 1944р. біля с. Верхнє Кривче. Похований у с.
Верхнє Кривче.
ГРИБА Григорій Мартинович
1911р.н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
ГРИБА Ярослав Іванович
1922р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ГРИБА Микола
1928р.н. Стрілець СКВ УПА. Полонений. Загинув у
концтаборі 1958р.
ГЛЮТА Андрій Михайлович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави 1944р. Похований у с.Бурдяківці.
ГЛУГОВСЬКИЙ Василь Іванович
1903р.н. Член ОУН (пс. "Батько"). Загинув
12.04.1951р. під час облави у Мушкатівському
лісі. Тіло забрано до Скали-Подільської.
ГАСЮК Степан Романович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Дуб"). Стрілець СКВ
УПА. Пропав безвісти.
ГАВРИЛЮК-СЛОБОДЯН Ганна Гнатівна
1923р.н. Член ОУН (пс. "Ліщина"). Медична
сестра УЧХ. Розстріляна "стрибками" 4.05.1945р. Тіло
забрано до Скали-Подільської.
ГУМЕНЮК Василь Мартинович
1926р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. під
час облави.
ДЕМНІК Дмитро Федорович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Зір"). Районний
провідник ОУН, Загинув 23.05.1944р. в обороні
повстанського табору, дислокованого в урочищі
"Грабельки". Похований у с.Бурдяківці.
ДУДКА Михайло Миколайович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою в
с.Тарнавка.
ДАНЬЧУК Микола Антонович
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р.
ЗБИТНЮК Михайло Іванович
1923р. н. Стрілець УПА. Загинув 23.05.1944р. в
обороні повстанського табору, дислокованого в
урочищі "Грабельки". Похований у сБурдяківці.
КИБА Іван Іванович
1917р. н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
КИБА Адам Андрійович
1924р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23.05.1944р.
в обороні повстанського табору, дислокованого в
урочищі "Грабельки". Похований у сБурдяківці.
КОТИК Іван Андрійович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23 травня
1944р. в обороні повстанського табору в урочищі
"Грабельки". Похований у сБурдяківці.
КОВАЛЬЧУК Степан
1922р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
КОВАЛЬЧУК Петро
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
КУХТА Василь Іванович
Член ОУН. Учитель. Організатор підпільної сітки
ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
КАСЬКІВ
1900р.н. Сим патик ОУН. Заарештований МДБ.
Загинув у концтаборі.
ЛУКАШ Адам Михайлович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Петрик"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 23.05.1944р. в обороні
повстанського табору, дислокованого в урочищі "Грабель-
ки". Похований у сБурдяківці.
ЛЯЛЮК Богдан Михайлович
1916р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1944р. у відділі УПА "Схід".
МАКОВСЬКИЙ Семен Максимович
1910р.н. Член ОУН (пс. "Зірка"). Підпільник. Заги-
нув у листопаді 1946р.
МАКОВСЬКИЙ Дмитро Мартинович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Полонений.
Загинув у концтаборі в Норильську.
МАКОВСЬКИЙ Іван Онуфрійович
1927р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
МАКОВСЬКИЙ Михайло Семенович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
МАЛЮГА Михайло Васильович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Дзвін"). Загинув
21.01.1949 року у Гуштині. Застрелився. Тіло
відвезено до Скали-Подільської.
МАЛЮГА Михайлина Василівна
1916р. н. Член ОУН. Зв'язкова. Замордована
"стрибками" у червні 1946р. Похована у
сБурдяківці.
МАЛЮГА Іван
1900р.н. Симпатик ОУН. Заарештований МДБ.
Загинув у концтаборі.
МОСЬОНДЗ Михайло Романович
1916р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23.05.
1944р. в обороні повстанського табору,
дислокованого в урочищі "Грабельки". Похований у
сБурдяківці.
ОНУФРІВ Іван Григорович
1920р.н. Член ОУН (пс "Пізний"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 23.05.1944р. в обороні
повстанського табору, дислокованого в урочищі
"Грабельки". Похований у сБурдяківці.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
389
ПЛАКСІЙ Дмитро Іванович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Луг"). Підрайонний ОУН.
Загинув 31.12.1945р.
ПЛАКСІЙ Григорій
1925р. н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув 1946р.
ПЛАКСІЙ Іван Павлович
1927р.н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув 1946р.
ПЛАКСІЙ Дмитро Степанович
1922р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 1946р.
ПЛАКСІЙ Михайло Дем'янович
1923р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 1946р.
ПОГШІЬ Юлій Адамович
1923р.н. Стрілець СКВ У ПА. Полонений НКВС.
Загинув у концтаборі.
ПАДЛЕВСЬКИЙ Петро Омелянович
1923р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 1944р.
ПОПОВИЧ Іван
1907р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 1945р.
ПАВЛИШИН Ярослав
1923р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Підпільник.
Загинув 1947р. Тіло забрали до Скали-Подільської.
РАДЧУК Степан Федорович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Лиман"). Підрайонний
ОУН. Загинув 18.07.1945р. під час облави у селі
Верхнє Кривче. Похований у с.Кривче.
РАДЧУК Борис Григорович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Лютий"). Стрілець УПА.
Загинув 23.05.1944 в обороні повстанського
табору, дислокованого в урочищі "Грабельки".
Похований у с.Бурдяківці.
РАДЧУК Ярослав Мартинович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у серпні-
вересні 1945р. під час облави НКВС. Похований у
с.Бурдяківці.
РАДЧУК Михайло
1908р.н. Стрілець СКВ УПА (пс. "Остап").
Загинув у серпні-вересні 1945р. під час облави
НКВС. Похований у с.Бурдяківці.
РАДЧУК Василь
Стрілець СКВ УПА. Загинув восени 1945р. під час
облави НКВС. Похований у с.Бурдяківці.
РАДЧУК Григорій
Стрілець СКВ УПА. Загинув восени 1945р. під час
облави НКВС. Похований у с.Бурдяківці.
РИБАК Омелян Михайлович
1922р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
СОЛОВІЙ Ярослав Васильович
1921 р.н. Член ОУН (пс. "Нечай"). Районний
провідник СБ. Загинув 21.01.1949р. у Гуштині.
Застрелився. Тіло відвезли до Скали-Подільської.
СОЛОВІЙ Омелян
1912р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. під
час облави НКВС. Похований у с.Бурдяківці.
СЕМАНЦІВ Іван Миколайович
1922р.н. Стрілець СКВУПА. Пропав безвісти.
СКОРОБАГАЧ Степан
Стрілець СКВ УПА. Розстріляний під час облави
1945р. Похований у с.Бурдяківці.
ТРАНЮК Петро Романович
1911 р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945 р. під
час облави НКВС.
УГРИН Петро
1918 р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ХОМИШИН Степан Іванович
1920 р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави НКВС. Похований у сБурдяківці.
ХОМИШИН Ярослав Іванович
1922р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави НКВС. Похований у сБурдяківці.
ХОМИШИН Ярослав Тимкович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Круг"). Підпільник.
Загинув 1947р., потрапивши на засідку МДБ. Тіло
вивезли до Скали-Подільської.
ЧЕРВЕЦЬ Касіян
1926р.н. Член ОУН. Вбитий польською боївкою АК
1944р. Похований у с.Бурдяківці.
ЧЕСНІК Дмитро
1903р.н. Стрілець СКВ УПА. Розстріляний НКВС
1944р.
ЧЕСНІК Іван
Стрілець СКВ УПА. Застрілився під час облави у
серпні-вересні 1945р.
ЧАЙКОВСЬКИЙ Богдан Омелянович
1913р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 8.07.1941р. під час відступу червоних
військ. Похований у сБурдяківці.
ЩУР Михайло Микитович
1922р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 24.01.1945р.
у с.Іванків. Похований там же.
ЮРКІВ Іван
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945 року під час
облави НКВС.
ЯРОВИЙ Михайло Пилипович
1920р.н. Стрілець СКВУПА. Загинув 23.05.1944р.
в обороні повстанського табору, дислокованого в
урочищі "Грабельки". Похований у сБурдяківці.
АНДРІЄШИН Євген
1925р.н. Член ОУН (пс. "Шутка"). Стрілець УПА.
Застрелився, потрапивши на засідку 28.03.1945р.
Тіло вивезли до Борщева.
БОЙЧУК Михайло Олексійович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Люба"). Стрілець СКВ
УПА. Застрілився під час облави 18.07.1945р.
Похований у с.Більче-Золоте.
390
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ВОВЧУК Пантелеймон Васильович
1907р.н. Член ОУН (пс. "Під"). Станичний Добро-
кута. Загинув 3.04.1945р. під час облави НКВС.
Похований у сДоброкут. .
ГЕРИЛЮК Ганна Василівна
Член ОУН. Підпільна зв'язкова. Загинула
16.08.1947р. Похована у с.Більче-Золоте.
ГЕРИЛЮК Марія Михайлівна
Член ОУН. Підпільниця. Загинула 16.08.1947р. По-
хованау с.Більче-Золоте.
ГЕРИЛО Михайло Степанович
1922р. н. Член ОУН (пс. "Вій"). Фельдшер-санітар
СКВ УПА. Загинув під час бою в 1946р.
ГЕРИЛО Василь Степанович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Діброва", "Зелений").
Підпільник. Загинув 2.06.1951 року.
ДВОЛІНСЬКИЙ Роман Олексійович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Лебідь"). Кулеметник
СКВ УПА. Загинув 14.09.1944р. під час бою з
відділом Армії Крайової. Похований у сДоброкут.
ДЖАМАН Степан
1927р.н. Член ОУН (пс. "Явір"). Підпільник.
Загинув 27.03.1945р. в обложеній чекістами
криївці. Похований у с.Більче-Золоте.
ДІДУХ Степан Онуфрійович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Цяпка"). Підпільник.
Застрілився 28.06.1945р. під час бою з НКВС у
с.Більче Золоте. Похований у с.Більче-Золоте.
ДІДУХ Іван Никифорович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня
"Бистрого" "Сірі вовки". Загинув 1945 р.
Похований у сБільче-Золоте.
ДАНИЛЬЧУК Юрій Васильович
Член ОУН (пс. "Ждан"). Політвиховник. Загинув
12.09.1946р. Похований у гроті біля села. Після
його викриття чекісти сплюндрували могилу.
Місце нового поховання невідоме.
ДЕРМАНЧУК Михайло
1927р.н. Член ОУН з 1942р., (пс. "Орлик").
Підпільник. Загинув 9.04.1947р. під час бою з
військами НКВС у селі Сапогів. Тіло відвезли до
Борщева.
ЗАГАЙКО Марія Тимківна
1904р.н. Член ОУН. Зв'язкова з Бережанським
округом ОУН. Заарештована 1946р. Розстріляна у
с. Королівка.
ЗАГАЙКО Степан Онуфрійович
192бр.н. Член ОУН (пс. "Орел"). Станичний с.Гли-
бочок. Загинув 1.10.1946р., потрапивши на
засідку. Тіло відвезли до Борщева.
КАЧУРА Михайло Федорович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Дністер"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою 6.10.1944р. Похований у
с.Більче-Золоте.
КОСТЮК Теодор Костянтинович
1911 р.н. Член ОУН (пс. "Чех"). Станичний.
Загинув 6.10.1944р., потрапивши на засідку. По-
хований у сДоброкут.
КОСТІВ Василина
Член ОУН (пс. "Тета"). Станична жіночої сітки
ОУН. Закатована емдебістами на Великодні свята
1946р. Похована у с.Більче-Золоте.
КОСТІВ Петро Григорович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Помер від тифу
1948р. Похований у с.Більче-Золоте.
КРАСНОВСЬКИЙ Йосиф
1920р.н. Член ОУН (пс. "Чумак"). Станичний.
Застрелився, будучи пораненим у бою, 20.11.1945р.
Похований у с.Більче-Золоте.
КРАСНОВСЬКИЙ Володимир
1923р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
КРАСНОЖЕНЮК Степан Миколайович
Член ОУН (пс. "Голуб", "Зоря"). Підпільник.
Загинув 1947р., потрапивши на засідку МДБ. Тіло
відвезли до Борщева.
КОГУТ Володимир Дмитрович
1927р.н. Член ОУН (пс "Деркач"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою 6.05.1945р. у сДоброкут.
Похований у сДоброкут.
КОГУТ Михайло Васильович
Член ОУН (пс. "Титива"). Підпільник. Загинув
1947р., потрапивши на засідку МДБ. Похований у
сБільче-Золоте.
КОСАР Федір Олексійович
1920р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
КОСАР Михайло
Член ОУН (пс. "Байда"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув у криївці, обложеній чекістами
6.01.1946р., у с. Бабин ці. Тіло відвезли до
Борщева.
КОЗАК Степан Андрійович
1915р.н. Член ОУН (пс. "Бір"). Підрайонний
терену. Загинув 24.08.1945р. під час
перестрілки з чекістами у с.Мушкарів. Тіло
відвезли до Борщева. Перепохований
підпільниками у с.Більче-Золоте.
ЛУЧИК Степан Михайлович
1928р. н. Підпільник. Пропав безвісти.
ЛУЧИК Яків
1911р.н. Член ОУН (пс. "Камінь"). Загинув
20.07.1945р. (за іншими даними -19.12.1945р.)
у криївці, оточеній енкаведистами.
ЛУЧИШИН Іван Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Ворон"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою 1.07.1945р. Похований у
с.Більче-Золоте.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
391
ЛЕВИЦЬКИЙ Степан Іванович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Сон"). Підпільник.
Загинув 24.09.1949р.
МАСИК Іван
Член ОУН (пс. "Левко"). Зв'язковий надрайону.
Пропав безвісти.
МИКИТЧУК Йосафат
1927р.н. Член ОУН (пс."Журавель"). Стрілець
СКВ У ПА. Загинув 30.03.1945р. у бою з
облавниками в с.Шершенівка. Відступаючи, заст-
релився. Похований у сШершенівка.
МІСЬКІВ Марія
1920р.н. Член ОУН (пс. "Діброва"). Підрайонова
УЧХ. Розстріляна більшовиками 7.05.1945р. у лісі
біля с.Більче-Золоте. Похована у с.Більче-Золоте.
МАРУЩАК Василь Кирилович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Дзвінок"). Стрілець СКВ
У ПА. Застрелився у бою 2.09.1945р. Похований у
с.Більче-Золоте.
МАРУЩАК Роман Іванович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р.
ОСТАФІЙЧУК Петро
1927р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
ПАНЬКІВ Михайло
1928р.н. Член ОУН (пс. "Бульба"). Підпільник.
Загинув 19.07.1945р. під час нападу облавників.
ПУПИК Юрій Олексійович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Шалій", "Палій").
Стрілець СКВ УПА. Застрелився 19.01.1945р. в
обложеній чекістами криївці. Похований у с.Більче-
Золоте.
ПРИТУЛА Петро
1927р.н. Член ОУН (пс. "Хміль"). Зв'язковий
районної референтури Служби Безпеки. Загинув
24.09.194бр. під час бою з емдебістами у
Шупарському лісі. Тіло вивезли до Борщева.
ПЕРУН Яків Петрович
Член ОУН (пс. "Чуприна"). Підпільник. Загинув
3.01.1950р. у криївці обложеній чекістами. Тіло
вивезли до Борщева.
ПЕРУН Дмитро
1927р.н. Член ОУН (пс. "Дубок"). Підпільник.
Загинув 3.01.1951р. у криївці, обложеній,
чекістами. Тіло вивезли до Борщева.
РОЛЯК Петро
1927р.н. Член ОУН (пс. "Весна"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 28.03.1945р., потрапивши на
засідку на олексинському полі.
СНЯТИНСЬКИЙ Василь
1927р.н. Член ОУН (пс. "Сокіл"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 9.11.1946р. під час бою в с.Туриль-
че.
СУДЕЙКО Іван Федорович
Член ОУН (пс. "Лихо"). Підпільник. Загинув
24.09.1949р. Тіло вивезено до Борщева.
СТУПІР Парасковія Степанівна
Член ОУН (пс. "Слава"). Підпільниця. Загинула
1.02.1947р. Тіло вивезено до Борщева.
ТАНЧАК Парасковія Василівна
1925р.н. Член ОУН (пс. "Квітка"). Зв'язкова ОУН.
Розстріляна більшовиками 7.05.1945р. у лісі
поблизу с.Більче-Золоте. Похована у
с.Більче-Золоте.
ТАНЧАК Калина Василівна
1923р.н. Член ОУН. Зв'язкова. Загинула у квітні
1945р. Похована у с.Більче-Золоте.
ЧОКАН Петро Степанович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Мазепа"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 17.02.1946р. у бою у селі Глибочок.
Тіло відвезено до Борщева.
ЧОКАН Василь Степанович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Гук"). Магазинер зброї.
Загинув 8.11.1946р. від нещасного випадку при
користуванні зброєю.
ЧОКАН Михайло Степанович
Член ОУН (пс. "Гай"). Загинув 16.08.1947р. Тіло
відвезено до Борщева.
ШВИДКОВСЬКИЙ Павло Іванович
Член ОУН (пс. "Сян"). Станичний. Загинув
15.11.1946р. у лісі біля с.Турильче. Тіло відвезено
до Заліщиків.
ШВИДКОВСЬКА Василина
1923р.н. Член ОУН. Зв'язкова. Розстріляна
емдебістами 23.03.1946р.
ШОЛОПН Йосафат
1925р.н. Член ОУН (пс. "Завзятий"). Стрілець
СКВ УПА. Розстріляний облавниками 6.10.1944р.
Похований у с.Більче-Золоте.
ЮСЬКШ Іван Васильович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Вістун"). Зв'язковий
районного проводу ОУН. Загинув 30.03.1945р. у бою
у селі Шершенівка. Підірвався гранатою.
Похований у сШершенівка.
ЯРУК Михайло
1927р.н. Член ОУН (пс. "Ліщина"). Стрілець СКВ
УПА. Застрелився 17.08.1945р. у бою з військами
НКВС. Похований у ліс "Діброва".
ЯКИМИШИН Пантелеймон Юрійович
1919р.н. Член ОУН (пс. "Ум"). Підрайонний
пропагандист. Підірвався гранатою у бою 19.07.1945р.
БУЧОК Михайло Семенович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
німецьким гестапо 1943р.
392
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЙЮ
ДУШЕНЬКА Петро
Член ОУН. Підпільник. Заарештований 1944р.
НКВС. Пропав безвісти.
КАЧКОНОГА Степан Олексійович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Вітер"). Підпільник.
Загинув 28.09.1947р. у бою у с.Іванків. Тіло
відвезено до Скали-Подільської.
ЛИСИЙ Василь Петрович
Член ОУН. Станичний. Повітаний більшовицькими
партизанами 14.04.1944р. Похований у с.Вере-
жанка.
ЛИСИЙ Микола Петрович
1919р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
1943р. німецьким гестапо.
ЛИСИЙ Михайло Петрович
1921р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
1943р. німецьким гестапо.
ПОДІЯЛЮК Микола Михайлович
1914р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА. Загинув
взимку 1945 року в бою з військами НКВС.
Похований у с. Бережанка.
ТРИБЕЛЬ Василь Васильович
1928р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 1947р. у
с. Тарнавка.
ЯРЧУК Іван Васильович
1906р.н. Член ОУН (пс."Вір"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув 14.07.1944 у бою з військами НКВС в
с.Іванків.
БАСАРАБА Василь
Сим патик ОУН. Розстріляний 8.12.1945р. оперу-
повноваженим НКВС Чалим в Мельниці-Подільській.
Похований у с. Вовківці.
ВІВСЯНИК Микола
Симпатик ОУН. Розстріляний енкаведистами
8.12.1945р. Похований у с. Вовківці.
ГАНУСЯК
Симпатик ОУН. Розстріляний енкаведистами
8.12.1945р. Похований у с. Вовківці.
ГРИГОРИК Василь Михайлович
1904р.н. Член ОУН (пс. "Орлик", "Шпак").
Станичний військовик. Загинув восени 1944р. у бою з
облавними військами НКВС у сВільхівці.
ІВАНИЦЬКИЙ Іван
Член ОУН. Організатор національного руху в селі.
Заарештований НКВС після повернення з фронту.
Загинув у концтаборі.
КРИВЕЦЬКИЙ Іван
Симпатик ОУН. Заарештований НКВС.
Розстріляний у концтаборі на Уралі за участь у
повстанні.
ЯНУШЕВСЬКИЙ Василь Іванович
1924р.н. Член молодіжної підпільної організації
ОУН. Розстріляний емдебістами 27.08.1948р. По-
хованийу с. Вовківці. :
АНДРУСИК Петро Юрійович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Кармелюк"). Стрілець
УПА-Схід "Хмари". Загинув 18.01.1945р. від
нещасного випадку при користуванні зброєю.
Похований у сБосири Чортківського району.
АНДРУСИК Іван Юрійович
1920р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
В АЛІБРУХ Дмитро
1922р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ДЕМЕНЧУК Андрій
1909р.н. Симпатик ОУН. Заарештований НКВС.
Загинув у концтаборі.
ДУДКА Микола Семенович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв у циганських
лісах.
ДУДКА Михайло Васильович
1919р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
ДРОЗДА Дмитро Васильович
1918р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ЗАХАРЧУК Василь Іванович
1920р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти.
КУЗИК Степан Прокопович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
КОВЦУН Іван
Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
КШДЗЕРСЬКИЙ Василь
Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
ЛАЗАРУК Василь Андрійович
Стрілець СКВ УПА. Загинув під час облави військ
НКВС.
ЛИСАК Петро Пилипович
1925р.н. Член ОУН. Підрайонний господарчий.
Загинув у очні 1945р. Похований у с.Мушкатівка.
\\ МАЛИНИК Дмитро Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Мартин", "Потап").
Надрайонний провідник ОУН. Повішаний на
ринковій площі м. Чорткова на початку грудня
1951р.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
393
МАЛИНИК Василь Теодорович
1918р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
МДВ. Загинув у концтаборі.
НАГУРСЬКИЙ Іван Васильович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Стріла"). Есбіст.
Загинув 26.01.1946р., потрапивши на засідку.
Тіло вивезено до Борщева.
РИБОКОНИК Петро
1923р.н. Член ОУН. Стрілець УПА — "Волинь".
Загинув 15.09.1944р. під час облави. Похований у
с. Вовків ці.
ФІЛПТЧУК Петро
1923р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ЯВОРСЬКА Василина Іванівна
1919р.н. Член ОУН (пс. "Радоя"). Підпільниця.
Санітарка УЧХ. Застрелилася 15.10.1949р. у
криївці, обложеній емдебістами.
ЯВОРСЬКИЙ Василь Михайлович
Член ОУН (пс. "Явір"). Стрілець СКВ УПА. Чоловік
"Радої". Загинув у бою на Пеньках.
ЯЦКЕВИЧ Микола
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
БАБІЙ Володимир Іванович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Пропав
безвісти 1944р.
БАБІЙ Антін
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бункері,
обложеному чекістами у с.Залуччя.
БАБІЙ Михайло Васильович
1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
БАБІЙ Павло Матійович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ВІТРУК Василь Іванович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бункері,
обложеному чекістами.
ВІЗНЮК Василь Тодорович
1916р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бункері, об-
ложеному чекістами.
ВІЗНЮК Марта Юріївна
1916р. н. Член ОУН. Санітарка УЧХ. Пропала
безвісти.
ВІТРУК Яків Іванович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ГРИГОРЧУК Іван Павлович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Бій"). Бойовик СБ.
Загинув 1946р., потрапивши на засідку в
Іванківському лісі.
ГРИЦЮК Іван Станіславович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1945р. під час перестрілки з облавними військами
НКВС. Похований у с.Вербівка. __
БУРАК Дмитро Гнатович
1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти
1944р.
ДЗЮБА Володимир Дмитрович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Орлик"). Підпільник. За-
гинув під час перестрілки у с.Залуччя.
ДЗВИНЯЦЬКИЙ Іван Максимович
1912р.н. Підпільник. Загинув у с.Вербівка під час
облави.
ЗАЗУЛЯК Нестор Петрович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави. Похований у с.Вербівка.
ЗОЗУЛЯК Іван Петрович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облоги. Похований у с.Вербівка.
КОВАЛЬЧУК Василь Леонтійович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Ліс"). Стрілець СКВ УПА.
Важкопоранений у Гермаківському лісі. Застрелив-
ся. Похований у с.Гермаківка.
КРИВИЙ Іван Микитович
1919р. н. Стрілець СКВ УПА. Прибув з
більшовицько-німецького фронту зі зброєю.
Загинув під час облавного бою.
ЛАЗАРУК Касіян Йосипович
1908р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ЛАЗАРУК Петро Михайлович
1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
НАЗАРУК Мафтей Михайлович
1914р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у с.Турильче.
ПАЛИГА Василь Григорович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Полонений. Загинув у
концтаборі.
САФРОНЯК Василь Максимович
1920р. н. Підпільник. Загинув під час облави.
САДОВСЬКИЙ Андрій Іванович
1914р.н. Стрілець СКВ УПА. Полонений. Загинув у
концтаборі.
ТЕЛЬКА Гнат
1908р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтабори
СЕМАНЧУК Василь
1908р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ШЕВЧУК Василь Терентійович
1909р.н. Член ОУН (пс. "Олег"). Підрайонний
Служби Безпеки. Заступник районного провідника
СБ "Арсен а". Загинув у червні 1946р.,
потрапивши на засідку. Тіло вивезено до Скали-
Подільської.
394
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЩЕПАНОВСЬКИЙ Йосип Никнфорович
1913р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ЦЮПІЙ Михайло Миколайович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Андрій"). Підпільник.
Загинув 1951р. у криївці з районним провідником
ОУН Скалеччини "Богуном".
ЮСЬКІВ Михайло Йосипович
1922р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув під
час облави 6.01.1945р. Похований у сВербівка.
БАРЕЦЬКИЙ Іван Васильович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
ЗАМОЙСЬКИЙ Василь Миколайович
1921р. н. Член ОУН. Повернувся з каторжних робіт
з Німеччини. Поповнив лави УПА. Пропав безвісти.
КАСАРАБА Іван Михайлович
1921р. н. Член ОУН. Підпільник. Пропав безвісти.
СТЕФІШИН Микола Григорович
1927р.н. Член ОУН. Розстріляний в Червоній армії
контррозвідкою "Смерш".
ПИРІЖОК Іван Григорович
1927р.н. Член ОУН (пс."Ігор"). Підрайонний
господарчий. Загинув 13.01.1946р. у бою в
сМушкатівка. Похований там же.
ТИМКІВ Михайло Васильович
Член ОУН. Підпільник. Розстріляний в Червоній
армії контррозвідкою "Смерш".
ТИМКІВ Іван
Симпатик ОУН. Убитий 1943р. боївкою Армії
Крайової. Похований у сВисічка.
ГРИЦІВ Михайло
1923р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти. '
ЗАМОСЬНИЙ Михайло Андрійович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Поранений під час
бою. Після ув'язнення пропав безвісти.
ШАНИШИН Михайло
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Закатований
ЗО. 11.1944р. у Борщівській тюрмі. Похований у
с.Верхняківці.
КЛІЩ Микола Іванович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Явір"). Підпільник.
Загинув 2.02.1945р. під час бою у с.Верхняківці.
ЛУКІЯН Михайло Іванович
1911р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 1947р.
Тіло вивезено до Борщева.
МОЙСЕЮК Йосип
1918р.н. Член ОУН (пс. "Воєвода"). Окружний
зв'язковий. Застрелився 5.01.1945р. під час
нападу облавників у Бабинцях. Похований у
с. Бабинці.
МОЙСЕЮК Степан
1923р.н. Член ОУН (пс. "Бір"). Підпільник.
Загинув 2.11.1945 у сутичці з більшовиками в
с.Верхняківці. Тіло вивезено до Борщева.
МОЙСЕЮК Василь Петрович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Чайка"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у серпні 1945 року, потрапивши на
засідку НКВС. Тіло вивезено до Борщева.
МОЙСЕЮК Степан Йосипович
1923р.н. Стрілець УПА-"Південь" групи "Батька".
Загинув під час рейду на Вінниччину біля села
Хмільник. .
МОЙСЕЮК Янко Йосипович
1919р.н. Стрілець У ПА-"Південь" групи "Батька".
Загинув під час рейду на Вінниччину. •
МУ ЛИК Володимир Григорович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Сірко"). Підпільник.
Загинув 12 липня 1945р. в Озерянах. Тіло вивезено до
Борщева.
НАКОНЕЧНИЙ Данило
1907р.н. Член ОУН. Підрайонний військовик.
Застрелився 2.10.1944р. під час бою у
с.Верхняківці.
СЕЛЬСЬКИЙ Микола
1923р.н. Член ОУН (пс. "Олег"). Підпільник.
Загинув під час облави 15.06.1944р. Похований у
с.Верхняківці.
СЕМКІВ Петро
1915р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
17.06.1944р. під час облави НКВС. Похований у
с.Верхняківці.
ШУТЯК Іван Миколайович
1921 р.н. Член ОУН (пс. "Грім"). Підрайонний
Служби Безпеки. Застрелився 25.12.1945р.,
потрапивши на засідку НКВС. Тіло вивезено до
Борщева.
ШУТЯК Михайло
1923р.н. Член ОУН. Зв'язковий юнацької сітки.
Розстріляний більшовицькими партизанами
27.03.1944р. Похований у с.Верхняківці.
БІЛИЙ Петро Дмитрович
Член ОУН. Організатор станичної сітки ОУН.
Розстріляний енкаведистами навесні 1944р.
Похований у с. Вільхівці.
ДАЦІВ Микола Дмитрович
1920р.н. Симпатик ОУН. Загинув 1947р. у
концтаборі в Інті.
КУЛАЧУК Микола Іванович
1914р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув в 1952р.
у Чортківській тюрмі.
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
395
ЛЕВАДНЮК Іван Петрович
1922р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. під
час облави. Похований у сВільхівці.
ПАВЛЮК Петро Іванович
1928р. н. Підпільник. Загинув 1948р. у
концтаборі Норильська.
ПОМОРСЬКА Юстина Іванівна
1925р.н. Член ОУН. Зв'язкова збройного підпілля.
Загинула 1945р. у Харківській тюрмі.
САВЩЬКИЙ Янко Михайлович
1906р. н. Симпатик ОУН. Убитий облавниками в
селі. Похований у сВільхівці.
ЦЬОЛКІВ Василь Михайлович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. під
час облавного бою у селі. Похований у сВільхівці.
ЦЬОЛКІВ Михайло Петрович
1925р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. під
час облавного бою у селі. Похований у сВільхівці.
ЦЬОЛКІВ Юстина Федорівна
1903р.н. Член ОУН. Зв'язкова збройного підпілля.
Загинула 1945р. у концтаборі Норильська.
ЧЕМЕРЕЙКО Марія Петрівна
1901р.н. Зв'язкова збройного підпілля. Загинула
1947р. у Дніпропетровській тюрмі.
ПАСТУХ Яків Степанович
1926р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 1946р.
СЕМЕНІВ Степан
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р.
АЛЕКСЄЄВИЧ Ярослав Мар'янович
1911р.н. Член ОУН (пс "Ґонт"). Інформатор СБ.
Загинув у листопаді 1945р. під час бою в Озеря-
нах. Тіло вивезено до Борщева.
ВОЗЬНИЙ Павло
1912р.н. Член ОУН (пс. "Лис"). Станичний.
Загинув 15.06.1946р. у криївці, обложеній
емдебістами. Тіло вивезено до Борщева.
ГЛАДИБОРОДА Йосафат Іванович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Воєвода"). Підпільник.
Загинув 19.01.1946р. у бою з емдебістами на
хуторі Пеньки.
ГРИЦЮК Володимир Омелянович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Щиголь"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 6.06.1946р., потрапивши на засідку.
Тіло вивезено до Борщева.
КАШУБА Йосиф
1913р.н. Член ОУН (пс. "Тур"). Станичний
с.Мушкарова. Загинув у перестрілці з облавниками
23.03.1945р.
КРУТІЙ Іван
1922р.н. Член ОУН (пс. "Стріла"). Підпільник.
Загинув 15.06.1946р. у криївці, обложеній
емдебістами. Тіло вивезено до Борщева.
ОХІТВА Павло Антонович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Буй-Тур"). Районний
організаційний терену. Застрелився 18.08.1944р.
під час бою з військами НКВС у Стрілківцях.
Похований у с Пищатинці.
П'ЄЦОВИЙ Антін Андрійович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Шрам"). Підпільник.
Смертельно поранений 13.02.1946р., потрапив-
ши на засідку. Похований у с.Глибочок.
ПАРНЕТА Володимир
1925р.н. Член ОУН (пс. "Гонта"). Підпільник.
Загинув 15.06.1946р. у криївці, обложеній
емдебістами. Тіло вивезено до Борщева.
СОВ'ЯК Петро Миколайович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Промінь"). Командир СКВ
УПА. Загинув 19.12.1949р. у с. Стрілківці. Тіло
вивезено до Борщева.
ЦИМБАЛІСТИЙ Антін Петрович
1931р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 1951
року.
ФЕДИШИН Микола Михайлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Підкова"). Ройовий СКВ
УПА. Загинув 7.11.1945р., під час облави
застрелився.
АКСЕНПЇВ Теодор Петрович
1896р. н. Симпатик ОУН. Лікар. Убитий боївкою
Армії Крайової 12.04.1944р. Похований у
сГермаківка.
БІГУН Петро Максимович
Член ОУН. Підпільник. Заарештований
контррозвідкою "Смерш" у квітні 1944р.
Розстріляний.
БОДНАРЧУК Петро Максимович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Квітка"). Стрілець СБ.
Смертельно поранений 19.08. 1945р. у с.Залісся.
Похований у с Гермаківка біля церкви.
БОЄЧКО Степан Петрович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Пропав
безвісти.
БОЙКО Євдокія Олексіївна
1906р.н. Симпатик ОУН. Розстріляна
21.12.1944р. енкаведистами під час бою.
Похована у сГермаківка.
БЕЗДІТНИЙ Іван Андрійович
1921р.н. Член ОУН (пс "Соловій"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув під час облоги Кривченської гроти
10.08.1945р.
396
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
ВОВЧУК Петро Федорович
1900р. н. Сим патик ОУН. Фельдшер. Убитий
12.04.1944р. боївкою Армії Крайової. Похований у
сГермаківка.
ГОЛОВАТИЙ Дмитро Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. 'Тала"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 9.08.1945р. під час облоги
Кривченської гроти. Похований у сГермаківка.
ГУМЕНЮК Степан Іванович
1910р.н. Член ОУН. Підпільник. Капелан. Застре-
лився 1949р. Похований у сГермаківка.
ЗАКШЕВСЬКИЙ Станіслав
1921р.н. Член ОУН. Розстріляний німецьким
гестапо 27.11.1942р. на полі Чортків — Стара
Ягільниця.
КАЛУЦЬКИЙ Василь Максимович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Тригуб"). Чотовий УПА.
Застрелився 1946р. в обложеній чекістами
криївці. Похований, у сГермаківка.
КАЛУЦЬКИЙ Іван Васильович
1911р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1944р. Похований, ймовірно, у с Цигани.
КОСТЕЦЬКИЙ Авксентій Федорович
1921р. н. Член ОУН (пс. "Шарий"). Підрайонний
СБ. Застрелився в обложеній чекістами криївці в
Усті 4.12.1945р. Похований у сГермаківка.
КОСТЕЦЬКА Степанія Василівна
1927р. н. Симпатик ОУН. Померла після катувань у
РВ МДВ 11.05.1946р. Похована у сГермаківка.
ЛЯДОБРУК Гаврило Теодорович
1903р.н. Член ОУН (пс. "Старий"). Станичний
господарчий. Розстріляний емдебістами
15.04.1946р. Похований у с Гермаківка.
МАТІЇВ Петро Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс "Зубенко"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 10.08.1945р. під час облоги
Кривченської гроти.
НЕДОКУС Олена Йосипівна
Симпатик ОУН. Закатована 4.06.1950 року у
Мельнице-Подільській тюрмі за переховування
повстанців.
V НАЗАРКІВ Андрій Петрович
1909р.н. Член ОУН (пс. "Зелений"). Районний
провідник ОУН Мельниччини у 1941-1952 рр.
Загинув 12.05.1952р. у районі сіл Бабинці-Шупарка.
НАЗАРКІВ Григорій Васильович
1909р.н. Симпатик ОУН. Загинув 1945р. під час
облави військ НКВС. Похований у сГермаківка.
МИЗАК Василь Теодорович
1923р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний німецьким
гестапо 1942р. за зберігання зброї.
ОСТАП'ЮК Михайло Кузьмич
1922р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з НКВС у
циганських лісах.
ОЛЕКСИН Петро Іванович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Гонта"). Підрайонний СБ.
Застрелився 30.04.1946 року під час нападу
емдебістів на викриту криївку. Похований у
сГермаківка.
ОЛЕКСИН Володимир Іванович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Тарас"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у перестрілці з МДБ у травні 1946р.
Похований у сГермаківка.
ОСТАФЕЙЧУК Степан Максимович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Вихор"). Стрілець СКВ
УПА. Застрелився під час облави 14.02.1946 року.
Похований у сГермаківка.
ЩДКЛИБАННА Текля Андріївна
1903р.н. Симпатик ОУН. Закатована 1946р. МДБ
за переховування повстанців. Похована у
сГермаківка.
ПІДКЛИБАННИЙ Дмитро Петрович
(син Підклибанної Т.А.), 1926р.н. Член ОУН.
Учасник збройного підпілля. Застрелився 30.04.1946р.
під час нападу облавників на криївку. Похований у
сГермаківка.
ПУЛЯК Кузьма
Симпатик ОУН. Загинув під час облави 1945р.
Похований у сГермаківка.
РУДКА Ярослав Григорович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Чорнота",
"Чорноморець"). Кадровий підпільник. Пропав безвісти.
РУДКА Богдан Григорович
1928р. н. Член ОУН. Бойовик СБ. Пропав безвісти.
РУДКА Нестор Григорович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Тарас"). Підпільник.
Загинув 22.12.1951 року в с.Кудринці. Тіло вивезено
до Мельниці-Подільської.
РЕШІТНИК Степан Григорович
1921р.н. Член ОУН (пс "Мирик"). Підрайонний СБ.
Загинув 26.01.1946р. у спровокованій засідці МДБ
у с.Вовківці. Тіло вивезено до Борщева.
СОЛОВІЙ Василь Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс "Буревій"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 5.12.1944р. під час бою з НКВС у
с.Кудринці. Похований у с.Кудринці.
СИНЬКШ Василь Григорович
1923р.н. Член ОУН (пс "Орлик"). Стрілець СКВ
УПА. Застрілився 12.07. 1945р. під час облави.
Похований у сГермаківка.
ЧЕРНЕЦЬКИЙ Степан Петрович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Твердий"). Підпільник.
Загинув 9.08.1945р. під час облоги Кривченськрї
гроти. Похований у сГермаківка.
ЯРЕМКО Степан Антонович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Коник"). Стрілець СКВ
УПА. Застрелився під час облавного бою у 1945р.
Похований у сГермаківка.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
397
ЯРЕМКО Ганна Тодосіївна
1920р.н. Член ОУН. Станична дівочої сітки ОУН.
Померла 1946р. після катувань у Мельнице-
Подільській тюрмі. Похована у сГермаківка.
БАРАН Михайло Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясованих
обставинах.
БАРАН Микола Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясованих
обставинах.
ВАСИЛЮК М.
1925р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 24.02.1946р.
у бункері, спровокованому "Грозою", в урочищі
"Стасова долина" біля сЖилинці.
ГЕРЧАК Антон
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28 або
29 грудня 1943р.
ГОЛЯН Василь Іванович
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28 або
29 грудня 1943р.
ДЖУМАГА Василь
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28 або
29 грудня 1943р.
МАТІЄШИН Степан Гнатович
Стрілець СКВ УПА. Загинув під час облави.
СТЕЦЬ Йосиф Беркович
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28 або
29.12.1943р.
СТЕЛЬМАХ Михайло Павлович
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28 або
29.12.1943р.
СТЕЛЬМАХ Євдокія
Симпатик ОУН. Розстріляна фашистами 28 або
29.12.1943р.
ХИЖЕВСЬКИЙ Степан Іванович
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28-
29.12.1943р.
ХУДИЧ Іван Прокопович
Симпатик ОУН. Розстріляний фашистами 28-
29.12.1943р.
шиповський п.
1924р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
24.02.1946р. у бункері, спровокованому "Грозою"
в урочищі "Стасова долина" біля сЖилинці.
ГЛУГОВСЬКИЙ Юліан Іванович
1912р.н. Член ОУН з 1939р. Пішов добровольцем
на Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ГАВРИЛЮК Григорій Дем'янович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Шелест"). Підпільник.
Загинув у листопаді 1946р. в оточеній криївці.
Тіло вивезено до Скали-Подільської.
ГАВРИЛЮК Григорій Семенович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Дзвін"). Підпільник.
Заарештований НКВС. Загинув 20.01.1944р. у
концтаборі (Свердловська область, с.Чан, ЛК
239/з).
ГАВРИЛЮК Іван Семенович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Чорноморець").
Підпільник. 14.08.1945р. потрапив на засідку
НКВС. Поранений застрелився. Тіло вивезено до
Скали-Подільської.
ГОНЧАР Василь Якимович
1923р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ГУМЕНЧУК Федір Гаврилович
1921р.н. Член ОУН. Підпільник. Обставини
загибелі невідомі.
ГУЛЯК Петро Андрійович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Дідо"). Розвідник відділу
УПА. Полонений. Загинув у концтаборі
16.09.1948р. (Мордовія п/я №385/9).
ГОЛОВАТЮК Степан Сафатович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Орел"). Підрайонний СБ.
Пропав безвісти.
ДЩИК Степан Романович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Лис"). Підпільник.
Загинув 17.11.1946р., потрапивши на засідку
МДБ. Тіло вивезено до Скали-Подільської.
ЗАГОРОДНІЙ Петро Йосафатович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Слух"). Підпільник.
Застрелився У лютому 1947р. у криївці в Гуштинсько-
му лісі "Панин" . Тіло вивезено до Скали-
Подільської.
ЗАГОРОДНІЙ Петро
1916р. н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня "Сірі
вовки" (сотня "Хмеля"). Загинув у травні 1944р.
під час бою у лосяцько-жилинських лісах.
Похований у сТарнавка.
КУШНІР Петро Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Мур"). Районний
референт СБ. Загинув у травні 1945 року під час
облави у бункері в Гуштинському лісі "Панин".
Тіло вивезено до Скали-Подільської.
КАВУН Михайло Андрійович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Степ"). Підпільник.
Загинув 17.06.1946р., потрапивши на засідку НКВС.
Тіло вивезено до Скали-Подільської.
|/ОНУФРЕЇВ Юліан Олексійович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Пісня"). Районний
референт пропаганди. Загинув у травні 1945 року у
бункері в Гуштинському лісі "Панин". Тіло
вивезено до Скали-Подільської.
398
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ПУЦЕНТЕЙЛО Володимир Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Зір"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув під час бою з енкаведистами 7.04.1945р.
Тіло вивезено до Скали-Подільської.
ПОПОВИЧ Володимир Якович
1919р.н. Стрілець СКВ УПА (пс. "Тютюнник").
Загинув 1945 року у бою в селі Цигани. Тіло
вивезено до Скали-Подільської.
ПОПОВИЧ Остап Павлович
1915р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23.05.1944р.
під час облави на повстанський табір в урочищі
"Грабельки" (поблизу с.Бурдяківці). Всіх забитих
карателі вивезли в село Босири. Його тіло не
побачили. Похований у сГуштин.
ПОПОВИЧ Іван Миколайович
1909р.н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня "Сірі
вовки" (сотня "Хмеля"). Загинув у травні 1944р.
під час бою у лосяцько-жилинських лісах.
Похований у с. Тарнавка.
ПОПОВИЧ Юліан Васильович
1919р.н. Член ОУН (пс. "Карпо"). Підпільник. За-
гинув 14.01.1946р. під час бою з МДБу Ланівцях.
ПОПОВИЧ Михайло Степанович
1927р. н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня "Сірі
вовки" (сотня "Хмеля"). Поранений. Лікувався
вдома. Розстріляний під час облави 6.10.1944р.
Похований у с. Гуштин.
ПОПІЛЬ Юліан Павлович
1908р.н. Член ОУН з 1939р. (пс. "Ліщина").
Районний організаційний ОУН. Проводив групу
новобранців з Мельниччини до вишкільного табору
у Циганські ліси. Загинув на початку травня
1944р. під час облавних боїв у Циганських лісах.
СЕНЮК Петро Матвійович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Тарасюк"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 7.04.1945р. у бою з облавними
військами НКВС. Похований у с. Гуштин.
СЛОБОДЯН Петро Касянович
1927р.н. (пс."Здобутий"). Перебував у
"стрибках". Після розгрому гарнізону влився до УПА.
Пропав безвісти.
СТАДНИК Семен Григорович
1913р.н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня "Сірі
вовки" (сотня "Хмеля"). Загинув у травні 1944
під час бою у лосяцько-жилинських лісах.
АНТОНІЙЧУК Олекса Маркович
1928р.н. Член ОУН. Підпільник. Підірвався
гранатою у 1947 році у бункері, обложеному
чекістами. Похований у сГорошова.
АНТОНІЙЧУК Іван Григорович
1914р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
16.12.1945р. у криївці. Похований у сГорошова.
АНТОНІЙЧУК Дмитро Григорович
1907р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
16.12.1945р. у криївці. Похований у сГорошова.
БОЖИК Юрій Данилович
1922р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944 у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області. ^__
БОДНАРЧУК Макар Васильович
1915р.н. Стрілець УПА. Захоплений у полон
16.07.1944р. під час бою з військами НКВС біля
хутора Зелена Липа Чернівецької області.
Засуджений Чернівецьким військовим трибуналом
на 25 років концтаборів. Загинув 1950р.
ДАНИЛЕЙКО Микола Григорович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Буря"). Стрілець СКВ
УПА. Захоплений у полон 1946 року під час
перебування у Кришталевій печері біля с Верхнє
Кривче. Засуджений на 25 років концтаборів.
Загинув у Воркуті.
ДАРЧУК Григорій Васильович
1913р.н. Стрілець УПА. Загинув 1944р. у бою з
облавниками у горошівському лісі. Похований у
сГорошова.
ДАРЧУК Яків Петрович
1913р. н. Стрілець СКВ УПА. Застрелився 1944р. в
обложеному енкаведистами бункері. Похований у
сГорошова.
ДАРЧУК Андрій Петрович
1924р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ДАРЧУК Володимир Дмитрович
1923р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ДАРЧУК Пантелеймон Дмитрович
1913р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ДАРЧУК Танасій Іванович
1926р. н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ДАНИЛЕЙКО Андрій Васильович
1923р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ДОВГАНЬ Іван Пантелеймонович
1924р. Стрілець УПА. Захоплений у полон
16.07.1944р. під час бою з військами НКВС біля
хутора Зелена Липа Чернівецької області.
Розстріляний у Чернівецькій тюрмі.
ГРИЧАК Дмитро Федорович
1923р. н„ стрілець УПА. Загинув у бою з військами
НКВС 1944р. Похований у сГорошова.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
399
ГРИГОРКІВ Онуфрій Пантелеймонович
1912р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
партизанами-ковпаківцями 1944р. Похований у
сГорошова.
ГУРМАН Федір Прокопович
1918р.н. Член ОУН. Закатований партизанами-
ковпаківцями у 1944р. Похований у сГорошова.
ГУРМАН Іван Прокопович
1912р. н. Член ОУН. Стрілець У ПА. Загинув
16.07.1944р. у бою з військами НКВС біля хутора
Зелена Липа Чернівецької області.
КОЗАК Василь Ілліч
192 7р. н. Член ОУН. Підпільник. Провідник
юнацтва. Закатований партизанами-ковпаківцями
у Квітну неділю 1944р. Похований у сГорошова.
КОЗАК Іван Ілліч
1924р.н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув 1945р.,
потрапивши на засідку. Похований у сГорошова.
КІБЗІЙ Яків Михайлович
1911р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА. Ув'язнений
хворим. Розстріляний НКВС у 1944р. Похований у
сГорошова.
КОСОВАН Микола Пилипович
1923р.н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув у криївці у
1944р. Похований у сГорошова.
ЛЕВКО Іван Федорович
1910р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув у бою
16.07.1944р. з військами НКВС біля хутора Зелена
Липа Чернівецької області.
ЛОПАТНЮК Володимир Якович
1924р.н. Стрілець УПА. Захоплений 16.07.1944р.
під час бою з військами НКВС біля хутора Зелена
Липа Чернівецької області. Розстріляний у
Чернівецькій тюрмі.
ЛОПАТНЮК Ілля Якович
1922р.н. Стрілець УПА. Захоплений 16.07.1944р.
під час бою біля хутора Зелена Липа Чернівецької
області. Розстріляний у Чернівецькій тюрмі.
МУНЕВИЧ Андрій Михайлович
1912р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Розстріляний
1945р. під час каральної акції НКВС
оперуповноваженим Ніколаевим. Похований у
сГорошова.
МУНЕВИЧ Анастасія Федорівна
(дружина Муневича А.М.), 1912р.н„ сГорошова.
Симпатик ОУН. Розстріляна партизанами-
ковпаківцями у 1944р. Похована у сГорошова.
МУНЕВИЧ Ілля Михайлович
1913р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1945р. у бою біля р. Дністер.
МУНЕВИЧ Марина
(дружина Муневича І.М.), 1922р. н. Санітарка СКВ
УПА. Загинула 16.07.1944р. у бою з військами
НКВС біля хутора Зелена Липа Чернівецької
області.
МИРОНЯК Дмитро Федорович
1910р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
16.07.1944р. у бою з військами НКВС біля хутора
Зелена Липа Чернівецької області.
МИРОНІВ Василь Ілліч
1922р.н. Стрілець УПА. Захоплений 16.07.1944р.
під час бою з військами НКВС біля хутора Зелена
Липа Чернівецької області. Розстріляний у
Чернівецькій тюрмі.
і /НИКОРЧУК Богдан Іванович
' 191 Зр.н. Член ОУН (пс "Гополя"). Сотник УПА.
Важкопоранений 16.07.1944р. у бою з військами
НКВС біля хутора Зелена Липа Чернівецької
області. Лікувався у с.Вілівці. У 1945р.
застрелився, коли його оточили чекісти. Похований у с
Білівці.
НИКОРЧУК Ганна Юріївна
(дружина Никорчука В.І.), 1923р.н. Член ОУН (пс.
"Берізка"). Захоплена 16.07.1944р. під час бою з
військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області. Розстріляна у Чернівецькій
тюрмі.
НЕЗНАЙОМИЙ Федір Петрович
191 Зр.н. Стрілець УПА. Захоплений 16.07.1944р.
під час бою з військами НКВС біля хутора Зелена
Липа Чернівецької області. Розстріляний у
Чернівецькій тюрмі.
НЕЗНАЙОМИЙ Яків Петрович
1925р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. у
бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
НЕЗНАЙОМИЙ Микола Петрович
1921р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
1945р., потрапивши на засідку НКВС. Похований у
сГорошова.
НАЙДА Петро Андрійович
1913р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
16.07.1944р. у бою з військами НКВС біля хутора
Зелена Липа Чернівецької області.
НАЙДА Олекса Васильович
1913р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Ув'язнений
1944р. Розстріляний у Чортківській тюрмі.
НАЄДЕНКО Євдокія Іванівна
1904р.н. Член ОУН (пс. "Ліщина"). Станична
жіночої сітки ОУН. Закатована НКВС 1944р. Похо-
вана в сГорошова.
ПИЛИП'ЮК Василь Іванович
1923р.н. Стрілець УПА. Захоплений
16.07.1944р. під час бою з військами НКВС біля
хутора Зелена Липа Чернівецької області.
Розстріляний у Чернівецькій тюрмі.
СТРАТІЙЧУК Іван Гнатович
1904р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
16.07.1944р. під час бою з військами НКВС біля
хутора Зелена Липа Чернівецької області.
400
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СТЕФАНЮК Дмитро Іванович
1921 р.н. Стрілець УПА. Загинув 16.07.1944р. під
час бою з військами НКВС біля хутора Зелена Липа
Чернівецької області.
ЩЕРБАНЬ Семен Григорович
1907р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Закатова-
ний НКВС у 1945 р. Похований у с.Горошова.
ЩЕРБАНЬ Василь Григорович
1907р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1944р. під час перестрілки з енкаведистами на р.
Дністер.
ЩЕРБАНЬ Іван Григорович
1910р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
16.07.1944р. під час бою з військами НКВС біля
хутора Зелена Липа Чернівецької області.
ЧАЙКІВСЬКИЙ Петро Олексійович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
27.07.1945р. над Дністром. Похований у с. Дзве-
нигород.
ЧОРНИЙ Олекса Прокопович
1910р.н. Член ОУН (пс. ''Чорний"). Стрілець СКВ
УПА. Розстріляний НКВС у 1945р.
АНТОНЮК Дмитро Ілліч
Стрілець СКВ УПА. Загинув 13.04.1945р. у бою з
НКВС у сКудринці. Похований у сКудринці.
БІЛОУС Степан Іванович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Міляш"). Підпільник.
Розстріляний більшовиками 26.06.1944р.
Похований у сДзвинячка.
ВІВСЯНИК Дмитро Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 13.04. 1945р. у бою з
силами НКВС у сКудринці. Похований у сКудринці.
ВІВСЯНИК Олекса Васильович
Член ОУН (пс. 'Данило"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув приблизно 7.04.1945р. Похований у
сДзвинячка.
ГОЛОВАЧУК Степан Пилипович
1913р.н. Член ОУН (пс. "Левко"). Сотник УПА.
Загинув 13.04.1945р. у бою з НКВС у сКудринці.
Похований у с Кудринці.
ГОРОДЕНСЬКИЙ Олекса Іванович
Стрілець СКВ УПА. Розстріляний більшовиками
26.06.1944р. Похований у сДзвинячка.
ЗАВАЛЬСЬКИЙ Михайло Лук'янович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у криївці на
Провідну неділю 1945р. Похований у сДзвинячка.
МЕДВІДЬ Іван Петрович
1921 р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
8.12.1954р. у с.Вовківці (Дністрове). Похований
у с.Вовківці.
САЯНЧУК Іван Антонович
Член ОУН (пс. "Вітер"). Стрілець СКВ УПА.
Розстріляний більшовиками 26.06.1944р.
Похований у сДзвинячка.
ОЛЕКСЮК Пилип Дмитрович
1925р.н. Член ОУН (пс "Орлик"). Підпільник.
Розстріляний більшовиками 26.06.1944р.
Похований у сДзвинячка.
ПІДПРНЯК Йосип Михайлович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у розконспірованій
криївці на Провідну неділю 1945 року. Похований
у сДзвинячка.
КОРНІЦЬКИЙ Іван Михайлович
Член ОУН (пс "Гонта"). Станичний. Загинув
внаслідок агентурної комбінації МДБ у 1946р.
ТРАЧ Дмитро Михайлович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1944р.
у бою з НКВС у с.Вовківці (Дністрове). Похований
у с.Вовківці.
ТРАЧ Іван Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у концтаборі.
ШМИГЕЛЬСЬКИЙ Василь Дмитрович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 13.04.1945р.
у бою з НКВС у Кудринцях. Похований у
сКудринці.
ЮРЧАК Михайло Степанович
Член ОУН (пс. "Яструб"). Підпільник.
Розстріляний більшовиками 26.06.1944р.
Похований у сДзвинячка.
ЯКИМЧУК Петро Васильович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1945р.
ПИЛИПЕЦЬ ДМИТРО
Член ОУН. Підпільник. Розстріляний НКВС 1944р. у
Чортківській тюрмі.
САВЧУК Василь Дмитрович
Член ОУН (пс. "Горобець"). Підпільник. Загинув
при нез'ясованих обставинах.
БАБІЙ Данило Васильович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
у Верхньому Кривчі.
ГРЕЧКО Іван Дмитрович
1920р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув при
нез'ясованих обставинах.
ГРЕЧКО Федір Дмитрович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
перестрілки з енкаведистами в 1948 році.
ЗАБІЙБОРОДА Михайло Дмитрович
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави у гермаківському лісі. Підірвався гранатою.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
401
КОЗАК Петро Васильович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Нечай", "Діброва").
Підпільник. Закатований НКВС у червні 1941р. у
Мельнице-Подільській тюрмі. Похований у
сЗалуччя.
КУЛЬЧИЦЬКИЙ Юхим
Член ОУН. Підпільник. Пропав безвісти.
П'ЄЦОВИЙ Василь Федорович
1908р.н. Член ОУН. Підпільник. Пропав безвісти.
ОСАДЧУК Матій Степанович
1908р. н. Член ОУН (пс. "Бурлака"). Кадровий
підпільник-революціонер. Загинув у селі Жилинці
в липні-серпні 1946р.
СІЧКАР Микола Васильович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув при нез'я-
сованих обставинах.
ШИМКІВ Іван Павлович
1921р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув при
нез'ясованих обставинах.
БАБУХ Дмитро Семенович
Член ОУН (пс. "Бистрий"). Станичний. Загинув у
червні 1945 року у криївці, виданій провокатором.
Похований у сЗалісся.
БЕЗПАЛЬКО Павло Васильович
1922р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
перестрілці з НКВС у 1945р.
БЕРЕЗНИЙ Михайло Григорович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Дим"). Підпільник.
Загинув навесні 1945р. Похований у сЗалісся.
ГОЇК Тадей Омелянович
Член ОУН. Підпільник. Загинув 21.09.1950р. у бою
на хуторі Кудринецька Зелена. Тіло відправлено
до Мельниці-Подільської.
ГЛАДІЙ Павло Авксентійович
Член ОУН (пс. "Корч"). Підпільник. Загинув
23.05.1947 року, потрапивши на засідку МДБ. По-
хований у с. Залісся.
ГОНЧАР Йосип Іванович
1928р.н. Симпатик ОУН. Мобілізований до служби
в "стрибках". Заарештований у 1945р. і засудже-
ний до 10 років концтаборів, де і загинув.
ДЕМИДАСЮК Василь Михайлович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Довбуш"). Підпільник.
Загинув 28.06.1949р.
ДИМИТРАЩУК Павло Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Карпо"). Бойовик Служби
Безпеки. Застрелився 30.04.1946р. під час облоги
бункера на германському полі.
ЗАВАДСЬКИЙ Юрій Якубович
1919р.н. Член ОУН (пс."Мак"). Підпільник.
Загинув у червні 1945 року у криївці, виданій
провокатором. Похований ус. Залісся.
КУЧМА Антін Михайлович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Дуб"). Підпільник.
Загинув у червні 1945 року у криївці,
розконспірованій провокатором (Г.В.). Похований
у сЗалісся.
КУЧЕРЯВИЙ Антін Михайлович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1945р. при нез'ясо-
ваних обставинах.
КРИВЕЦЬКИЙ Михайло Андрійович
Член ОУН. Підпільник. Загинув 27.12.1946р.
СЛОБОДЯН Володимир Степанович
1921р.н. Член ОУН. Розстріляний облавниками в
1944р. Похований у сЗалісся.
ТОДОРЧУК Василь Теодорович
Член ОУН (пс."Лис"). Підпільник. Загинув
26.12.1946р. Похований у сЗалісся. __
ХАРЖЕВСЬКИЙ Август Васильович
1910р.н. Підпільник. Загинув 26.05.1945р. Похо-
ванийу сЗалісся.
ХОМЕЙ Василь Павлович
1924р.н. Член ОУН (пс "Голуб"). Станичний.
Загинув 24.05.1946р. у перестрілці з емдебістами в
кудринецькому лісі.
ЧУБЕЙ Петро Степанович
1928р. н. Симпатик ОУН. Мобілізований до служби
в "стрибках". Заарештований у 1945р. і
засуджений до 10 років концтаборів, де і загинув.
ЧОЛГАН Йоан-Ярослав
1888р.н. Греко-католицький священик.
Рукоположений 1917р. Загинув у 1945р. при
нез'ясованих обставинах.
ГОНЧАР Дмитро Антонович
Член ОУН (пс. "Стріл"). Командир СКВ. Загинув
1946р. під час перестрілки з МДБ.
НЕЧВЕДЮК Василь Степанович
Член ОУН. Підпільник. Заарештований НКВС.
Загинув у концтаборі.
НЕЧВЕДЮК Федір Степанович
Член ОУН. Підпільник. Заарештований НКВС.
Загинув у концтаборі. , .
НЕЧВЕДЮК Микола
Член ОУН. Підпільник. Заарештований НКВС.
Загинув у концтаборі.
НЕЧВЕДЮК Андрій
(брат М.Нечведюка) Член ОУН. Підпільник.
Заарештований НКВС. Загинув у концтаборі.
ПИЛЬНЮК Петро Романович
Член ОУН. Підпільник. Заарештований НКВС.
Загинув у концтаборі.
26 — 7045
402
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СЛИШИНСЬКИЙ Степан Якимович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Комар", "Маркіян").
Мельнице-Подільський районний референт Служби
Безпеки. Загинув 19.08.1953 року. Убитий
агентом МДБ у с.Гермаківка. Тіло відвезено до
Мельниці-Подільської.
ЧИХРІЙ Петро Костянтинович
1918р. н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС. Загинув у концтаборі.
ШИНДИРУК Михайло Гаврилович
1920р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС. Загинув у концтаборі.
ВАСИЛІВ Петро
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо у вересні
1943р. у Чортківській тюрмі.
ВОВК Михайло Іванович
1930 р.н.Член ОУН (пс. "Явір"). Стрілець СКВ
У ПА. Загинув 24.02 А 946р. у бункері, виданому
"Грозою" в урочищі "Стасова долина" біля
сЖилинці.
ВОВК Богдан Миколайович
Симпатик ОУН. Заарештований МДБ. Загинув у
концтаборі.
ГНУТЕЛЬ Богдан Петрович
1927р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
бою біля с.Пилипче в 1946 році.
ГРУШЕВЕЦЬ Василина
Симпатик ОУН. Розстріляна облавниками за
переховування повстанців у 1949р.
ГНУТЕЛЬ Михайло Петрович
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
німецьким гестапо у вересні 1943р. у
Чортківській тюрмі.
ГУЛЯС Дмитро
Симпатик ОУН. Закатований фронтовим НКВС у
квітні 1944р.
ДАНИЛЮК Дмитро Миколайович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Грім"). Підпільник.
Розстріляний німецьким гестапо в 1943р. у
Чортківській тюрмі.
ДАНИЛЕВИЧ Володимир
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо у вересні
1943 року у Чортківській тюрмі.
ЗАБУДНИЙ Петро Федорович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Сон"). Стрілець УПА.
Загинув на початку травня 1944р. у боях з НКВС
у циганських лісах.
МАРКІВ Дмитро
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо у вересні
1943 року у Чортківській тюрмі.
МУХА Петро
Стрілець СКВ УПА. Загинув під час боїв з НКВС у
1944р.
МИКИЦЕЙ Іван
Стрілець СКВ-УПА. Загинув під час боїв з НКВС у
1944р.
ПОВАЖНИЙ Володимир Іванович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Шелест"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 24.02.1946р. у бункері, виданому
"Грозою" в урочищі "Стасова долина" біля
сЖилинці.
ПРИСЯЖНИЙ Антон Михайлович
1906р.н. Симпатик ОУН. Убитий облавниками
26.05.1944р. Похований у сЖилинці.
РИБУСЬ Михайло
1923р.н. Член ОУН. Розстріляний гестапо у
вересні 1943 р. в Чортківській тюрмі.
СГРАТУЛЯК Марія
Симпатик ОУН. Розстріляна облавниками
26.05.1944р. за виявлений бункер на подвірі.
СГРУК Іван
Симпатик ОУН. Закатований фронтовим НКВС у
квітні 1944р.
ФЕДЧУН Григорій Петрович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Довбня"). Підпільник.
Загинув 1946р. у районі Скала-Подільська-Гуків.
ЧЕРНЕГА Микола Васильович
1927р.н. Підпільник. Загинув 1946р. у бою біля
сТарнавка.
ЯСЬКІВ Іван Юрійович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 24.02.1946р.
у бункері, виданому "Грозою" в урочищі "Стасова
долина" біля сЖилинці.
БОЙЧУК Степан Миколайович
1917р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний
більшовиками у серпні 1944р. Похований у сіване-
Пусте.
БОЙЧУК Наталія Павлівна
1928р. н. Член ОУН з 1943р. Підпільниця. Загинула
10.04.1946р. під час облави у с.Іване-Пусте.
Похована у сІване-Пусте.
БОЙКО Степан Миронович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
облави у заліському лісі у червні 1945 року.
Похований у сЗалісся.
БОЙКО Петро Теодорович
1924р.н. Член ОУН з 1942р. (пс "Сокіл").
Підпільник. Загинув 4.03.1946р. у обложеній
чекістами криївці. Похований у сІване-Пусте.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
403
БОДНАРЧУК Іван
1923р.н. Член ОУН з 1941р. (пс. "Самоцвіт").
Підпільник. Загинув у перестрілці з емдебістами
21.12.1946. Похований у сІване-Пусте.
БОДНАРЧУК Іван Герасимович
1928р.н. Член ОУН з 1942р. (пс. "Сон"). Кущовий
УПА. Загинув 18.02. 1947р. під час перестрілки з
емдебістами у селі. Похований у сІване-Пусте.
ВІВЧАР Степан Теодорович
1927р.н. Член ОУН з 1941р. (пс. "Остап").
Підпільник. Загинув, потрапивши на емдебістську
заадку 21.07.1945р. Похований у с.Іване-Пусте.
ГРЕСЬКЮ Степан Петрович
1925р.н. Член ОУН з 1943р. (пс. "Грізний").
Підпільник. Загинув 26.03.1944р. від
провокаційних дій рейдуючих ковпаківців.
ГРЕСЬКЮ Іван Йосипович
1923р.н. Член ОУН з 1940р. (пс. "Бистрий").
Кущовий УПА. Загинув 7.08.1946р., потрапивши на
емдебістську засідку. Тіло відвезено до Мельниці-
Подільської.
ГУЦУЛЯК Василь Петрович
1925р.н. Член ОУН з 1942р. (пс. "Хмель").
Стрілець СКВ УПА. Застрелився під час облави
4.03.1946р. Похований у с.Іване-Пусте.
ГУРЛИК Іван Григорович
1922р.н. Член ОУН з 1940р. (пс. "Федько").
Бойовик Служби Безпеки. Загинув 30.07,1946,
потрапивши на емдебістську засідку. Тіло
відвезено до Мельниці-Подільської.
ГРИБІНЧУК Василь
1902р. н. Сим патик ОУН (пс. "Байда"). Загинув
16.12.1945р. у криївці, виданій провокатором, у
сГорошова.
КРАЙОВСЬКИЙ Петро Степанович
1927р.н. Симпатик ОУН (пс. "Явір"). Підпільник.
Загинув 21.12.1946 у перестрілці з МДБ. Похова-
ний у с.Іване-Пусте. '
КРУПЧАК Степан Михайлович
1924р.н. Симпатик ОУН. Стрілець СКВ УПА.
Пропав безвісти.
КУЗИМКА Іван Дмитрович
Член ОУН (пс. "Рев'юк"). Підпільник. Закатований
у Тернопільській тюрмі в 1952р.
КУШШРИК Іван Васильович
Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС у 1944р. у
Чортківській тюрмі.
КУШШРИК Петро Григорович
1920р. н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
німецьким гестапо. Розстріляний 27.11.1942р. на
полі Чортків — Стара Ягільниця.
МОСТОВ'ЯК Василь Танасійович
1927р.н. (пс "Грудка"). Підпільник. Загинув
7.08.1946р., потрапивши на емдебістську
засідку. Тіло відвезено до Мельниці-Подільської.
НИКОЛАЇШИН Степан Миколайович
1922р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний
більшовиками в 1946р. Похований у с.Іване-Пусте.
НИКИФОРЧИН Іван Якович
1919р.н. (пс. "Чайка"). Загинув 21.07.1945р.,
потрапивши на емдебістську засідку в лісі "Мура-
винець". Тіло відвезено до Мельниці-Лодільської.
НИКИФОРЧИН Авксентій Степанович
1923р.н. Член ОУН з 1940р. Підпільник. Загинув
4.03.1946р. Похований у с.Іване-Пусте.
НИКИФОРЧИН Іван Павлович
1932р.н. Симпатик ОУН. Зв'язківець підпілля.
Закатований МДБ у 1950р. Похований у с.Іване-
Пусте.
ПИЛИПИК Василь Петрович
1924р.н. Член ОУН з 1941р. (пс "Сурмач").
Підпільник. Загинув у жовтні 1944р. від
нещасного випадку при користуванні зброєю.
Похований у с Гермаківка.
ПУЛЯК Яків
1912р.н. (пс. "Явір"). Підпільник. Загинув у липні
1944р., потрапивши на емдебістську засідку.
Похований у с.Іване-Пусте.
ПИЛИПИК Іван
1920р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 4.03.1946р.
у бою з емдебістами. Похований у с.Іване-Пусте.
ПРУДИВУС Павло Іванович
1922р.н. Член ОУН з 1940р. (пс "Іван").
Організаційний референт Мельнице-Подільськрго
Проводу ОУН. Загинув 30.06.1946р., потрапивши
на емдебістську засідку на гермаківському полі.
Тіло відвезено до Мельниці-Подільської.
ПОЛЯТИКА Павло Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс"Веселий"). Кур'єр надрай-
ону. Загину 6р. у сДзвинячка. Тіло
відвезено до Мельниці-Подільської.
ПАСКАРИК Василь Петрович
1925р.н. Симпатик ОУН (пс "Ілько"). Бойовик
Служби Безпеки. Загинув 29.03.1947р. внаслідок
викриття місця постою. Тіло відвезено до
Мельниці-Подільської.
ПАСКАРИК Авксентій Павлович
1925р.н. Член ОУН (пс "Вихор"). Підпільник.
Застрелився на початку червня 1952 року у
сЗалісся.
ПАСКАРИК Марія Павлівна
1928р.н. Симпатик ОУН. Загинула на початку
червня 1952р. разом з братом у сЗалісся.
ПЕТРИШИН Роман Дмитрович
Член ОУН (пс "Гнат"). Повітовий провідник ОУН
за німецької окупації. Пропав безвісти.
'/ НИКИФОРЧИН Микола Микитович
1911р.н. Член ОУН (пс. "Колос"). Повітовий
провідник ОУН (1939-1941 рр.). Пропав безвісти.
404
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СЕМЕНІВ Іван Павлович
1923р.н. Член ОУН з 1941р. (пс. "Гай").
Станичний ОУН. Загинув 19.11.1944р. під час об-
лавного бою з НКВС. Похований у сІване-Пусте.
СЕМЕНІВ Анастасія Петрівна
(мати І.Семеніва) Симпатин ОУН. Закатована єн-
каведистами 19.11.1944р. Похована у сіване-
Пусте.
СТЕФАНЧУК Василь Петрович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Ігор", "Демко").
Підрайонний референт Служби Безпеки. Загинув
20.07.1948р., потрапивши на засідку МДБ у
сГермаківка. Похований у сГермаківка.
СУШИНСЬКИЙ Іван
1922р.н. Член ОУН (пс. "Ікс"). Бойовик Служби
Безпеки. Загинув 21.09.1950р. у бою з військами
МДБ на хуторі Кудринецька Зелена. Тіло відвезено
до Мельниці-Подільської.
УРСУЛЯК Іван Михайлович
1924р. н. Симпатин ОУН. Розстріляний НКВС при
облозі подвір'я Варвари Никифорчин. Похований у
с.Іване-Пусте.
ЦЮНИК Іван Степанович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Смертельно
поранений в 1944р. під час акції на польську боївку Армії
Крайової у сГермаківка. Похований у
с.Іване-Пусте.
ЦЮНИК Василь Степанович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Змій"). Станичний,
заступник районного господарчого. Загинув
24.01.1947р. у с.Кудринці. Похований у с.Іване-
Пусте.
ЧУБЕЙ Василь Прокопович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Лев"). Станичний.
Бойовик Служби Безпеки. Загинув 13.11.1946р. у
перестрілці з емдебістами біля с.Іване-Пусте.
ШМИГЛИК Іван Степанович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Чорноморець").
Підпільник. Загинув 5.04.1949р. у бою з МДБ у
с.Худиківці. Тіло відвезено до Мельниці-
Подільської
ШМИГЛИК Гаврило
1912р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1944 у
бою в сВовнівці (Дністрове).
ШИСГОВСЬКИЙ Василь
1917р.н. Член ОУН (пс. "Ілько"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у травні 1945р. під час облави НКВС
на ліс "Муравинець". Застрелився. Тіло відвезено
до Мельниці-Подільської.
АНТОНЯК Іван Васильович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у перестрілці
з МДБ під час жнив 1946р. Похований у сіванків.
АНДРІЙЦІВ Ілля Васильович
1927р.н. Підпільник. Загинув у перестрілці з МДБ
28.09.1947р. Тіло відвезено до Скали-Подільської.
БАСАРАБА Михайло Миколайович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
більше зиками 8.05.1944р. Похований у сіванків.
БАСАРАБА Дмитро Михайлович
1920р. н. Підпільник. Розстріляний НКВС у квітні
1944р. Похований у сіванків.
БАСАРАБА Микола Васильович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Вітрик"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 24.02.1946р. у бункері, виданому
"Грозою" в урочищі "Стасова долина" біля
с.Жилинці.
БАСАРАБА Петро Васильович
ШЗр.н. Симпатик ОУН. Закатований енкаведис-
тами 21.07.1945р. Похований у сіванків.
БАСАРАБА Маланка Василівна
Симпатик ОУН. Підпільниця. Заарештована НКВС у
1945р. Пропала безвісти.
БАСАРАБА Анастасія Миколаївна
Симпатик ОУН. Розстріляна гестапо 14.09.1943р.
у Чортківській тюрмі.
БУГЕРА Петро Іванович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Клен"). Станичний з
1946р. Загинув 28.09.1947 р. у бою з МДБ. Тіло
відправлено до Скали-Подільської.
БУГЕРА Дмитро Микитович
1906р.н. Симпатик ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС за співпрацю зі збройним підпіллям.
Похований у сіванків.
БУГЕРА Володимир Васильович
1918р.н. Член ОУН (пс. "Панас", "Твердий").
Провідник ОУН Скала-Подільського району.
Застрелився 17.04.1945р. у виданому бункері в
Іванкові.
БУГЕРА Микола Михайлович
1925р.н. Член ОУН (пс "Довбня"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою 1945р.
БУРТНЯК Михайло Миколайович
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо
14.11.1943р. у Чортківській тюрмі.
БУРТНЯК Михайло Миколайович
1922р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА.
Застрелився у квітні 1946р. під час бою з переважаючими
силами МДБ.
БУРТНЯК Дмитро Іванович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Чорнота"). Підпільник.
Загинув на початку квітня 1945р. у бою з НКВС.
Похований у сіванків.
БАРТКІВ Василь Дмитрович
Член ОУН (пс. "Батько"). Станичний з квітня до
осені 1944р. Загинув 15.05.1945р.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
405
БАРТКІВ Михайло Іванович
Член ОУН. Підпільник. Загинув в 1947р. при
нез'ясованих обставинах у Скалі-Подільській.
БАБ'ЯК Іван Михайлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Чайка"). Підпільник. За-
гинув у бою з МДБ 22.03.1946р. Тіло відвезено до
Скали-Подільської.
БАРДАШЕВСЬКИЙ Казимір
1915р.н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув у бою з НКВС
14.01.1945р. Похований у с.Іванків.
ВАЛІЙ Петро Степанович
1923р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ВАЛІЙ Михайло Васильович
1922р. н. Член ОУН (пс. "Чорноморець").
Підпільник. Загинув 24.07.1945р. у викритій
криївці. Похований у с.Іванків.
ГУМЕНЮК Василь Михайлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Євген"). Підрайонний
Служби Безпеки. Загинув 25.08.1945р. у бою з
енкаведистами у с.Сапогів. Тіло відвезено до
Борщева.
ГУМЕНЮК Петро Миколайович
1916р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув у
Чортківському районі при нез'ясованих
обставинах.
ГУМЕНЮК Василь Миколайович
1920р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ГАРАСИМІВ Василь Михайлович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Грім"). Санітар УПА.
Загинув 25.02.1945р. у бою з НКВС у сВовківці.
ГАРАСИМІВ Петро Дмитрович
1923р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ГНИБІДА Володимир Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Неплюй"). З 1944р. у
боївці Служби Безпеки М.Ярчука. З 1950р.
референт СБ Борщівського району. Розстріляний
МДБ у Проскурівській тюрмі 2.12.1952р.
ГНИБІДА Петро Васильович
1918р.н. Член ОУН (пс. "Тарас"). Художник.
Керівник технічної групи по виготовленню
підпільних листівок. Загинув 26.12.1949р. у
підпільній друкарні в с.П'ятничани Хмельницької
області.
ГНИБІДА Микола Васильович
1920р. н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1945р. Загинув у концтаборі.
ГНИБІДА Михайлина Василівна
1928р. н. Член ОУН. Підпільниця. Загинула в
1947р. під час бою у сВовківці. Тіло відвезено до
Скали-Подільської.
ГРИНЧУК Петро Васильович
1925р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясо-
ваних обставинах. .__
ГРИНЬКІВ Василь Миколайович
1912р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний
більшовиками у лютому 1945р. за співпрацю зі
збройним підпіллям. Похований у с.Іванків.
ГРИНЬКІВ Петро Васильович
1928р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у боях з НКВС
у 1945р.
ГУРМАН Петро Миколайович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Ластівка", "Поляна").
Станичний Гуштинки. Загинув 28.08.1945р. під
час бою з НКВС.
ГАЛАНДЖІЙ Дмитро Федорович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Довбуш", "Олекса").
Станичний Іванкова з жовтня 1944р. Загинув у
бою з МДБ 15.05.194бр. Тіло відвезено до Скали-
Подільської.
ГАЙДАМАХА Микола Петрович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Ворон"). Районний
референт пропаганди. Загинув 17.04.1945р. у
бункері, обложеному чекістами. Похований у
с.Іванків.
ГАЙДАМАХА Михайло Іванович
1914р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС в 1941р. Пропав безвісти.
ГРЕЧУХ Петро Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Підпільник.
Перебував за завданням ОУН на Зазбручанській
Україні. Розстріляний МДБ 14.10.1952р. у
Проскурівській тюрмі.
ГРЕЧУХ Дмитро
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо у червні
1943 року за переховування підпільника "Савки".
ГРЕЧУХ Анастасія
Симпатик ОУН. Розстріляна гестапо у червні
1943р. за переховування підпільника "Савки".
ГОЦАК Дмитро
Симпатик ОУН. Розстріляний гестапо у червні
1943р. за переховування підпільника "Савки".
ДІДУР Андрій Іванович
1917р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1945р.
у криївці, обложеній чекістами. Похований у
с.Іванків.
ДІДУР Дмитро Іванович
Член ОУН. Підпільник. Загинув 24.07.1945р. у
криївці, обложеній чекістами. Похований у
с.Іванків.
ДІДУР Василь Іванович
Член ОУН. Заарештований контррозвідкою
"Смерш". Пропав безвісти.
ДІВОНЬКО Микола Васильович
1896р. Член ОУН. Громадсько-політичний активіст
села. Заарештований НКВС у 1945р. Загинув у
концтаборі.
406
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
ДУБЧАК Микола Ілліч
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у бою з
облавниками МДБ в 1946р.
ДІСЯК Микола Дмитрович
1925р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
облавних боїв у 1945р. Похований у сіванків.
ДІСЯК Іван Миколайович
1925р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний
облавниками НКВС у березні 1945р. Похований у
сіванків.
ЖОЛИНСЬКИЙ Михайло Антонович
Симпатик ОУН. Загинув під час облави. Похований
у сіванків.
ІВАСЕЧКО Василь Миколайович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Ізгой", "Роман").
Районний референт — військовик. Загинув
18.06.1945р. у бою з НКВС на хуторі Пеньки.
ІВАСЕЧКО Василь Миколайович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Левко"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 18.06.1945р. у бою з НКВС на
хуторі Пеньки.
ІВАСЕЧКО Михайло Миколайович
1924р.н. Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній
армії. ,
ІВАСЕЧКО Степан Миколайович
1908р.н. Член ОУН (пс. "Снігур"). Станичний з
квітня 1946р. до 7.08.1947р. Загинув у с.Трійця,
потрапивши на засідку.
ІВАСЕЧКО Микола Михайлович
1914р.н. Симпатик ОУН. Загинув в 1945р. у
розконспірованій криївці, оточеній чекістами.
ІВАСЕЧКО Микола Григорович
1903р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 20.08.1944р.
під час облави НКВС. Похований у сіванків.
ІВАСЕЧКО Петро Іванович
1916р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 26.08.1946р.
Підірвався у бою гранатою.
КОГУТ Ганна Іванівна
1912р.н. Симпатик ОУН. Розстріляна МДБ
6.06.1946р. за співпрацю зі збройним підпіллям.
Похована у сіванків.
КОГУТ Наталія Іванівна
1930р. н. Симпатик ОУН. Розстріляна МДБ
6.06.1946р. за співпрацю зі збройним підпіллям.
Похована у сіванків. ^^^
КИЛІНАС Михайло Ількович
1922р.н. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти. ^
КИЛИМНИК Богдан Степанович
1926р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
17.04.1945р. у бункері, оточеному чекістами.
Похований у сіванків.
КРАСНОВСЬКИЙ Тадей Теофілович
1930р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний МДБ.
КУШНІРЧУК Дмитро
1913р.н. Греко-католицький священик.
Закатований МДБ 24.03.1946р.
КАЧКОНОГА Степан
Член ОУН (пс "Вітер"). Підпільник. Загинув під
час облави 28.09.1947р. Похований у сіванків.
ЛИХИЙ Василь Миколайович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Ігор"). Підпільник.
Загинув у бою 6.06.1946р. Тіло відвезено до
Скали-Подільської.
ЛЮЛЯНЧИК Микола Федорович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув під
час облави МДБ-МВС 1946р.
МОЧУЛЬСЬКИЙ Михайло Васильович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час обла-
ви НКВС у сіванків 14.07.1944р.
МУДРИК Іван
1904р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
у 1945р. Похований у сіванків.
МУДРИК Петро Іванович
(син), 1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Заарештова-
ний 1946р. Загинув у концтаборі.
МИСЬКІВ Василь Миколайович
1924р. н. Загинув у боях під час переходу з групою
добровольців на Волинь до УПА навесні 1944р.
МИКИРСА Михайло Іванович
1923р. н. Загинув у боях під час переходу з групою
добровольців на Волинь до УПА навесні 1944р.
НИЖНИК Василь Іванович
191 Зр. н. Член ОУН. Станичний (квітень 1943р.
— квітень 1944р.). Загинув у боях під час
переходу з групою добровольців на Волинь до УПА.
НИЖНИК Володимир Петрович
Член ОУН (пс "Вій"). Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ОСАДЧУК Микола Петрович
1926р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ОСТРОВСЬКИЙ Ярослав Григорович
1918р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
17.04.1945р. у бункері, обложеному чекістами,
Похований у сіванків.
ПЕТРАШ Михайло Васильович
1929р.н. Член ОУН (пс "Ячмінний"). Підпільник.
Загинув під час бою з МДБ 22.03.1946р. Тіло
відвезено до Скали-Подільської.
ПРОКОПІВ Василь
Член ОУН. Підпільник. Заарештований МДБ у
березні 1946р. Загинув у концтаборі.
ПРОЦКІВ Михайло Дмитрович
1923р.н. Член ОУН (пс "Запорожець"). Стрілець
УПА сотні "Волоха". Загинув під час облави у
квітні 1946р.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
407
ПАВУЛА Дмитро Миколайович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у боях під час
переходу з групою добровольців на Волинь до УПА.
ПОМОЗИБІДА Федір Іванович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 14.07.1944р. під час
бою з НКВСу с.Іванків.
ПОМОЗИБІДА Микола Петрович
1920р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. у
бояхзНКВС.
ПАКУЛЯК Володимир Миколайович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Приходько", "Бій"). Рай-
онний провідник ОУН Скалеччини (січень 1941р.-
квітень 1944р.). Загинув 17.04.1944р. у бою з
НКВС в с.Іванків.
ПАКУЛЯК Андрій Миколайович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 24.07.1945р.
у криївці, оточеній емдебістами. Похований у
с.Іванків.
ПАКУЛЯК Іван Данилович
1929р. н. Симпатик ОУН. Учень 7 класу.
Розстріляний карателями 14.03.1945р. у
с.Іванків.
ПАКУЛЯК Орест Андрійович
Член ОУН (пс. "Муха"). Підпільник. Студент
Львівського політехнічного інституту. Загинув
на Станіславщині при нез'ясованих обставинах.
ПАКУЛЯК Іван Дмитрович
Симпатик ОУН. Спалений живцем німецькими
карателями 20.12.1943р. за переховування озброєних
повстанців.
ПАКУЛЯК Михайло Іванович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Кучер"). Підпільник. За-
гинув у бою 5 або б. 02.1946р.
ПАКУЛЯК Степан Іванович
1924р. н. Член ОУН. Загинув у боях навесні 1944р.
при переході з групою добровольців на Волинь до
УПА.
ПРИДКА Іван Михайлович
Стрілець СКВ УПА. Підпільник. Помер від хвороби у
1946р. Похований у с.Іванків.
ПРИДКА Михайло Михайлович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
карателями НКВС 1946р. у Кривчі.
ПРИДКА Петро Миколайович
Симпатик ОУН. Заарештований угорськими
вояками за спробу роззброєння їхніх частин 17 або
18.03.1944р. Пропав безвісти.
РАВЛЮК Теодор Романович
1918р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 14.07.1944р.
під час бою з НКВСу с.Іванків.
РАТУШНЯК Микола Пантелеймонович
1920р. н. Член ОУН. Загинув у боях у травні
1944р. при переході з групою добровольців на
Волинь до УПА.
РАТУШНЯК Ганна Іллівна
1910р. н. Симпатик ОУН. Розстріляна гестапо
1943р. у Чортківській тюрмі за розповсюдження
повстанських "бофонів".
РИЗАК Марія Михайлівна
1926р.н. Член ОУН (пс. "Леся"). Підпільниця.
Дружина районного провідника ОУН "Богуна".
Загинула 12.04.1951р. під час облави МДБ у
Мушкатівському лісі. Тіло відвезено до Скали-
Подільської.
РИЗАК Степан Михайлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Скиба"). Станичний у
1944р. Референт районної господарської служби.
Захворів психічною хворобою. Загинув у 1947р.
Похований у сіванків.
РИЗАК Дмитро Федорович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Богдан"). Провідник ОУН
Борщівського району. Загинув 4.12.1945р. у
криївці, оточеній НКВС, у сЛанівці. Застрілився.
Тіло відвезено до Борщева.
РИБАК Василь Іванович
Член ОУН (пс. "Рисік"). Підпільник. Загинув
17.04.1945 року у бою з облавниками НКВС. Похо-
ваний у с.Іванків. ,
РИБАК Іван Васильович
1904р.н. Член ОУН (пс. "Сірий"). Підпільник.
Загинув 17.04.1945р. у криївці з членами районного
проводу. Похований у сіванків. ___
СОЛТИС Василь Дмитрович
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у липні
1944р. у бою з НКВСу с.Вовківці.
СТАСЮК Степан Васильович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Карпо"). Станичний
(квітень 1945р. — березень 1946р.). Загинув у
бою з НКВС в урочищі "Говда" над Збручем. Тіло
відправлено до Скали-Подільської.
СТАДНИК Михайло
1916р.н. Підпільник. Загинув 1946р. у бою з МДБ
в с.Іванків.
САВЧАК Дмитро Іванович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 2.10.1945р.
під час облави у с.Іванків.
САВЧАК Іван Андрійович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Чумак"). Станичний ОУН
(1940-41 рр.) Брав участь у бойових діях УПА на
Волині. Повернувся ройовим. Загинув
17.01.1945р. у бою з НКВСу Верхньому Кривчі.
САВЧАК Михайло Дмитрович
1925р. н. Загинув у боях на початку травня 1944
року при переході з групою добровольців на Во-
линь до УПА.
САВЧАК Роман Дмитрович
1923р. н. Загинув у боях на початку травня 1944
року при переході з групою добровольців на
Волинь до УПА.
408
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СИТНИК Петро Іванович
1924р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 14.07.1944р.
у бою з НКВС. Похований у с.Іванків.
СИТНИК Петро Федорович
Член ОУН (пс. "Сосна"). Підпільник. Загинув
28.09.1947р. у бою з силами МДБ.
СЕМЕНІВ Михайло
1926р.н. Член ОУН (пс. "Юрко"). Бойовик СБ.
Загинув 31.08.1945р. під час бою з МДБ у
с.Сапогів.
ХОРОШИЙ Іван Манолійович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Моряк"). Повітовий
провідник юнацтва ОУН. Загинув 15.03.1944р.
при спробі роззброєння більшовицьких партизанів
у сСтрілківці.
ХОРКАВА Марія Олексіївна
1912р. н. Симпатик ОУН. Розстріляна оперуповно-
важеним Шалигіним за співпрацю зі збройним
підпіллям. Похована у с.Іванків.
ЧАПАК Ярослав Федорович
1924р.н. Стрілець СКВ. Загинув під час облави на
Іванківській "дубині". Похований у с.Іванків.
ЧАПАК Володимир Федорович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Цвіркун"). Зв'язковий
підпілля. Розстріляний нацистами 4.12.1943р. під
час облавних акцій у жилинських лісах.
ШТОЙКО Микола Петрович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Богун"). Провідник ОУН
Скала-Подільського району. Загинув 15.08.1951р.
у селі Підпилип'я за Збручем. Застрілився.
ШТОЙКО Іван Васильович
192бр.н. Член ОУН (пс. "Соловій") Референт
пропаганди Борщівського районного проводу ОУН.
Загинув 27.03.1945р. у криївці оточеній НКВС у
с.Більче-Золоте. Тіло відправлено до Борщева.
ЯРЧУК Михайло Іванович
1922р. н. Член ОУН. Загинув у боях при переході з
групою добровольців на Волинь до УПА.
ЯРЧУК Микола Андрійович
1903р. н. Стрілець УПА сотні провокатора
"Грози". Відійшов у складі сотні на Хмельниччину.
Пропав безвісти.
ЯРЧУК Василь Михайлович
1920р.н. Член ОУН. Загинув у боях при переході з
групою добровольців на Волинь до УПА.
ЯРЧУК Іван Васильович
1914р.н. Стрілець СКВ. Загинув 14.12.1944р. під
час облави НКВС. Похований у с.Іванків.
ЯРЧУК Михайло Васильович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Гарт", "Клим").
Надрайонний провідник Служби Безпеки.
Розстріляний МДБ 2.12.1952р. у Проскурівській
тюрмі.
БОЙКО Федір Васильович
Стрілець СКВ УПА. Полонений 9.05.1944р. у лісі
біля с.Вовківці. Загинув у жовтні 1944р. у
Харківській тюрмі.
БОЙКО Іван Степанович
1925р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.05.1944р.
під час бою з НКВС у Сапогові.
БОЙКО Микола
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
БОЙКО Василь
Стрілець СКВ УПА. Загинув під час облави.
БУГЕРА Дмитро
1915р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
облоги НКВС Кривченського печери 10.08.1945р.
БОДНАР Михайло Іванович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у концтаборі
у 1947р.
БОДНАР Василь Іванович
1925р.н. Стрілець СКВ УПА. Розстріляний НКВС.
БОДНАР
(мати Михайла та Василя, членів УПА). Загинула у
листопаді 1947р. під час депортації на Сибір.
ГАРИН Степан Васильович
1922р. н. Стрілець СКВ УПА. Полонений
9.05.1944р. у лісі біля с.Вовківці. Розстріляний
НКВС у Чортківській тюрмі.
ГРЕЧКА Іван
Симпатик ОУН. Закатований НКВС у Борщівській
тюрмі.
ГІРНИК Іван Миколайович
1930р.н. Член ОУН. Загинув 21.09.1950р. у бою з
МДБ на хуторі Кудринецька Зелена. Тіло вивезли
до Мельниці-Подільської.
ДУДЧИШИН Павло
Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
ДУДЧИШИН Василь Павлович
Симпатик ОУН. Заарештований НКВС за співпрацю
зі збройним підпіллям. Загинув у концтаборі.
КРАКОВСЬКИЙ Петро Дмитрович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Ув'язнений
9.05.1944р. у лісі біля с.Вовківці. Розстріляний
НКВС у Чортківській тюрмі.
МАГДЮК Степан
Підпільник. Загинув у концтаборі.
МИРОНЮК Григорій
Підпільник. Пропав безвісти.
СЕМЕНЮК Іван Йосипович
1922р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
САКОВСЬКА Катерина Михайлівна
1918р.н. Симпатик ОУН. Закатована НКВС у
тюрмі.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
409
ТОДОРУК Михайло
Підпільник. Пропав безвісти.
ТАТАРЧУК Степан Миколайович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Рись", "Богун").
Станичний. Загинув 17.11.1951р. від руки прихованого
вбивці. Тіло вивезли до Борщева.
ПАВЛИШИН Василь Степанович
Т919р.н. Член ОУН (пс. "Дуб"). Підпільник.
Загинув у концтаборі.
ЯЛОВЕГА Степан
1922р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
БУРТНЯК Микола Михайлович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Байда"). Підпільник.
Застрелився 21.07.1945 у бою з облавниками
НКВС.
КЛЮЄК Степан
1924р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Підпільник.
Загинув 21.07.1945р. у бою з облавниками НКВС.
МАТІЄШИН Іван Петрович
1900р.н. Член ОУН (пс. "Нечай"). Підпільник. За-
гинув наприкінці червня 1944р. у бою з НКВС.
МИРОНЮК Григорій Петрович
1910р.н. Член ОУН (пс. "Мак"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув наприкінці червня 1944р. у бою з
НКВС.
МАРЦЕНЮК Михайло
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
21.07.1945р. у бою з НКВС.
МАРЦЕНЮК Андрій Михайлович
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у
концтаборі.
ПАНЬКШ Василь Іванович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
21.07.1945 у бою з облавниками НКВС.
ПАНЬКШ Михайло Іванович
1926р. н. Підпільник. Помер від хвороби.
ТОДОРУК Петро
1922р.н. Член ОУН (пс.Чопір"). Підпільник.
Загинув у Харківській тюрмі.
ЯЛОВЕГА Степан Дмитрович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Лесь"). Підпільник.
Пропав безвісти.
БІЛИК Северина Михайлівна
Член ОУН (пс. "Ластівка"). Розвідниця.
Закатована енкаведистами 11.04.1945р.
Похована у с.Кудринці.
БІЛИК Василь Данилович
Член ОУН (пс. "Карий"). Стрілець СКВ УПА.
Застрелився у бою з військами НКВС у вересні 1945р.
Похований у сКудринці.
БАТИРНЯК Степан Матвійович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Квітка"). Підпільник.
Застрелився 27.05.1946р. у бою з МДБ. Похований у
с.Кудринці.
БАГОВЕЦЬКИЙ Іван
Член ОУН. Підпільник. Загинув у концтаборі.
БАЛИНСЬКИЙ Іван Михайлович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ВАСИЛІВ Михайло Андрійович
1912р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ВАСИЛІВ Михайло Олексійович
Член ОУН (пс. "Бир"). Стрілець СКВ УПА. Загинув
14.06.1944р. у бою з НКВС у с.Кудринці.
Похований там же.
ГАВРИЛЮК Степан Іванович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Зв'язковий.
Загинув 28.09.1944р. під час облави НКВС. Похо-
ванийу с.Кудринці.
ГУГЕЛИК Дмитро Тодосійович
Член ОУН (пс. "Хмара"). Колишній січовий
стрілець. Підпільник. Загинув у Кудринцях у
серпні 1946р.
ГРИГОРАШ Петро Григорович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у концтаборі.
ГРАБ Михайло Петрович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
концтаборі.
ДОВБУШ Степан Васильович
1911р.н. Член ОУН (пс. "Борис"). Розстріляний
НКВС 24.05.1944р. Похований у с. Кудринці.
ДАНЧУК Іван Васильович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Гордий"). Підпільник.
Розстріляний НКВС 24.04.1944р. Похований у
с.Кудринці.
ІЛИХ Григорій Вікторович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Лис"). Стрілець СКВ
УПА. Розстріляний більшовиками 24.06.1944р.
Похований у сКудринці.
ЗЕЛЕНЮК Роман Федорович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Рай"). Підпільник.
Розстріляний більшовиками 24.05.1944р.
Похований у сКудринці.
КОБИЛЬ Микола Григорович
Член ОУН. Підпільник. Розстріляний більшовиками
1944р. Похований у сКудринці.
КЛИМ Євгенія Юріївна
Член ОУН (пс. "Зоря"). Підрайонна ОУН.
Закатована МДБ у квітні 1946р. в Мельнице-
Подільській тюрмі. Похована у сКудринці.
410
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
КЛИМ Михайло Павлович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Лис"). Стрілець СКВ
УПА. Розстріляний більшовиками 24.05.1944р.
Похований у с. Кудринці.
КЛИМ Петро Михайлович
Член ОУН (пс. "Степ"). Підпільник. Загинув
8.01.1946р. у Чортківській тюрмі.
КЛИМ Петро Дмитрович
1917р.н. Член ОУН (пс. "Кармелюк"). Підпільник.
Застрелився 4.03.1946р. у бункері, оточеному
чекістами в сІване-Пусте. Похований у
с. Кудринці.
КУКУРУДЗА Гафія Василівна
1926р.н. Член ОУН (пс. "Зірка"). Районний
референт УЧХ. Застрелилась 27.05.1946р. у бункері
оточеному чекістами. Похована у с. Кудринці.
КИРИИЧНИЙ Степан Прокопович
Член ОУН (пс. "Вітер"). Підпільник. Загинув у
бою 21.02.1946р. Похований у с. Кудринці.
КРИСЬКА Іван Васильович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Морозенко"). Стрілець
СКВ У ПА. Загинув у бою 26.01.1945р. Похований у
с. Кудринці. _^^
КОСТИШИН Михайло Дмитрович
Член ОУН. Підпільник. Розстріляний більшовиками
у травні 1944р. Похований у с. Кудринці.
КАТЕРИНЧУК Степан Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Сірко"). Загинув у бою з
НКВС 8.10.1944р. Похований у с. Кудринці.
ЛУК'ЯНІВ Михайло Петрович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Ігор"). Підпільник.
Загинув у липні 1945р. у бою з НКВС біля
сЗелена.
ЛУК'ЯНІВ Василь Петрович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Клен", "Впертий").
Підпільник. Загинув 26.09.1944 від польської
боївки Армії Крайової. Похований у с. Кудринці.
ЛУК'ЯНЮ Іван Петрович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Андрій"). Підпільник.
Загинув 12.05. 1952р. у районі сіл Шупарка-
Бабинці. Тіло вивезено до Мельниці-Подільської.
МАКСИМ'ЮК Григорій Іванович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
МАКСИМ'ЮК Василь Дмитрович
1929р.н. Член ОУН (пс. "Ліс"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув у бою з НКВС 24.01.1945р. на хуторі
Зелена Липа Чернівецької області.
МУКОМОЛА Яків Григорович
Член ОУН. Заарештований МДБ. Загинув у
концтаборі.
МІЗІНЧУК Степан Прокопович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у концтаборі.
МІЗІНЧУК Іван Микитович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у концтаборі.
МІЗІНЧУК Василь Микитович
1921 р.н. Член ОУН (пс. "Стакан"). Підпільник.
Загинув у бою 2.01.1949р. Похований у
с. Кудринці.
МІЗІНЧУК Степан Микитович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Горіх"). Пропагандист
підрайону. Загинув 3.12.1944р. у бою з НКВС у
сВовківці (Дністрове).
МІЗІНЧУК Василь Федорович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
НКВС 13.04.1945р. на хуторі Кудринецька Зеле-
на. Похований у с. Кудринці.
МІЗІНЧУК Павло Андрійович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Гай"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув у бою з НКВС 2.09.1945р. Похований у
с. Кудринці.
ПАНЧУК Василь Михайлович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ПАЛАГНЮК Михайло Касіянович
Член ОУН (пс. "Ліс"). Загинув 5.12.1944р. під час
облави НКВС. Похований у с. Кудринці.
ПРОКОПЧУК Іван Дмитрович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Зорян"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою з НКВС у липні 1945р.
ПИЛИПЧУК Павло Никифорович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з МДБ
влітку 1946р.
ТИМЧУК Павло Никифорович
Член ОУН (пс. "Буревій"). Господарчий. Загинув у
бою з МДБ 21.02.1946р. Похований у с. Кудринці.
ТИМКІВ Лук'ян Васильович
Член ОУН (пс. "Сич"). Зв'язковий Служби Безпеки.
Загинув у бою 21.02.1946р. Похований на
цвинтарі с. Кудринці.
ТИМКІВ Іван Васильович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Колос"). Бойовик Служби
Безпеки. Застрелився 27.05.1946р. у бункері,
оточеному емдебістами.
ТИМКІВ Гафія Іванівна
1922р.н. Член ОУН. Підпільниця (дружина
І. В. Тимківа). Застрелилась 27.05.1946р. у
бункері, оточеному емдебістами.
ТИМКІВ Михайло Іванович
Член ОУН (пс. "Боян"). Підрайонний ОУН. Загинув
у вересні 1945р. під час перестрілки з НКВС у
сІване-Пусте.
ТИМКІВ Іван Антонович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Хмара"). Підпільник.
Загинув у вересні 1946р. _^
ТОСТАНОВСЬКИЙ Ярослав Костянтинович
1905р.н. Член ОУН (пс. "Лебідь"). Кущовий
Служби Безпеки. Загинув під час облави МДБ
11.07.1946р. у селі Завалля. Тіло вивезено до
Мельниці-Подільської.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЙНО
411
ТОСТАНОВСЬКИЙ Роман Костянтинович
Член ОУН (пс. "Камінь"). Командир СКВУПА.
Загинув 27.05.1945р. у с. Новосілка (Збручанське).
ХІХЛАТИЙ Василь Дмитрович
Член ОУН (пс. "Швейко"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув у бою з більшовиками у червні 1945р.
Похований у с. Кудринці.
ЧЕРВОНОГРАДСЬКИЙ Іван Леонтійович
Член ОУН. Підпільник. Загинув у концтаборі.
ШПАК Іван Васильович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Розстріляний НКВС
23.08.1944р. у Чортківській тюрмі.
ШПАК Дмитро Костянтинович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Квітка", "Місяць").
Загинув 1.08.1945р. Похований у с. Кудринці.
ШИНДИРУК Василь Онуфрійович
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
партизанами-ковпаківцями 26.03.1944р.
Похований на цвинтарі с. Кудринці.
ЯНУШЕВСЬКИЙ Іван Дмитрович
Член ОУН (пс. "Грім"). Кущовий СБ. Застрелився
27.05.1946р. у бункері, оточеному чекістами.
ЯНУШЕВСЬКИЙ Михайло Дмитрович
Член ОУН (пс. "Явір"). Стрілець СКВ УПА. Загинув
5 грудня 1944р. у бою з НКВС.
ЯРЕМА Іван Михайлович
Член ОУН (пс. "Тополя"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув у вересні 1945р. у бою з переважаючими
силами НКВС. Застрелився.
КАСАРАБА Іван Михайлович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у
Сков'ятиніу бою з військами НКВС.
КУЦИМІР Іван
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1946р. біля
сШишківціу бою з військами НКВС.
КВІТЕЦЬКИЙ Прокіп
1907р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у червні
1946р. при нез'ясованих обставинах.
САВЧУК Роман
1926р.н. Член ОУН (пс. "Богун"). Кущовий
інформатор Служби Безпеки. Загинув 3.10.1946р.
під час нападу облавників на місце постою. Тіло
вивезено до Борщева. '
ЯРЧУК Іван Васильович
1906р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний
облавниками НКВС.
БЕРЕЗЮК Петро Олексійович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 13.04.1945р. у бою з
бійцями НКВС у с. Кудринці. Похований у
с. Кудринці.
БОДНАРЧУК Петро Васильович
Член ОУН (пс. "Ріг", "Беркут", "Ярема").
Підрайонний провідник ОУН. Згорів у вогні під час
бою у селі Зелена 13.07.1949р.
ГАНУСЯК Василь Дмитрович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1945р. під час
бою з НКВС у селі Вовківцях (Дністровому).
Похований у сВовківці.
ЖИЛІНСЬКИЙ Михайло Миколайович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1945р.
під час бою з НКВСу селі Вовківці (Дністровому).
Похований у сВовківці.
КОВАЛЬЧУК Іван Гнатович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Крига"). Підпільник.
Загинув 1946р. у перестрілці з емдебістами у
сапогівському лісі.
САНОВЩЬКИЙ Іван Гнатович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1945р. під час
бою з НКВСу сВовківці (Дністрове). Похований у
сВовківці.
ТУРЧАК Петро Олексійович
1913р.н. Підпільник. Загинув 1945 р у
Дзвенигороді.
БУРЛАК Йосиф Васильович
1914р.н. Перейшов до УПА з лав дивізії "СС-
Галичина". Загинув у Львівській області.
БАБИН Михайло Антонович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. під
час бою з НКВСу сЛанівці.
ВАСИЛЕНКО Богдан Пилипович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. у бою
з НКВС біля с Сков'ятин.
ГЛАДІЙ Володимир Андрійович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час бою у
шупарському лісі.
ГЛАДКИЙ Степан Паньковнч
1907р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 24.02.1946р.
у бункері, виданому "Грозою" в урочищі "Стасова
долина" біля сЖилинці.
ДОНЧАК Петро
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1946р. під
час бою з МДБ під с Глибочок.
ДУДКА Василь
Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
ДУДКЕВИЧ Петро
Симпатик ОУН. Важкопоранений енкаведистами
1945р. Помер.
ДУДКЕВИЧ Євгенія Петрівна
1928р.н. Симпатик ОУН. Розстріляна НКВС 1945р.
ЖАРИЙ Омелян Кирилович
1909р.н. Симпатик ОУН. Закатований
більшовиками 1944р.
412
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЗАДОРОЖНЯК Стефанія Іванівна
1926р.н. Зв'язкова збройного підпілля. Пропала
безвісти.
ЗЕЛІНСЬКИЙ Ярослав
Стрілець СКВ УПА. Загинув у концтаборі.
ЗАСІЙБЩА Петро
1921р.н. Член ОУН (пс. "Буревій"). Дільничний
СБ. Загинув 23.05.1946р. у викритій криївці на
олексинському полі. Тіло вивезено до Борщева.
ІВАНИШИН Михайло Григорович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1947р. біля
цвинтаря у Борщеві.
КОВАЛІВ Григорій Миколайович
1914р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 4.12.1944р.
під час облоги криївки на "шляхті" (Польській
колонії). Похований у сЛанівці.
КИСІЛЬ Данило Миколайович
1914р.н. Підпільник. Розстріляний німецьким гес-
тапо у Львові 1941р.
КИСІЛЬ Йосафат Микитович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 4.12.1945р. у с.
Козаччина.
КОРПАН Петро Дмитрович
1914р.н. Стрілець УПА. За деякими свідченнями,
перебував на вишколі у Карпатах. Пропав
безвісти.
КРУТІЙ Михайло Панькович
1925р.н. Стрілець УПА. За деякими свідченнями,
перебував на вишколі у Карпатах. Пропав
безвісти.
КУКАЮстина
Член ОУН. Зв'язкова збройного підпілля. Загинула
1946р. у Скалі-Подільській.
ЛЕСЬКА Дмитро Іванович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у
боях з НКВС у сЖилинці. Похований у сЖилинці.
МОТЕЛЬ Михайло Михайлович
Стрілець УПА. Пропав безвісти.
ПРИЙМА Богдан Іванович
1921р.н. Підпільник. Загинув 1949р. під час
облоги криївки у сЖилинці.
ПРИЙМА Василь Лукашович
1924р.н. Стрілець УПА. Загинув 1944р. від
нещасного випадку при користуванні зброєю у лісі
Рип'яки коло Тулина.
ПРИЙМА Паранелька
Симпатик ОУН. Загинула у криївці під час ворожого
нападу.
СІКОРСЬКИЙ Петро
Стрілець УПА. Загинув 1944р. при нез'ясованих
обставинах. •
САРАНЧУК Іван Павлович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у
с. Козаччина.
СТАХІВ Іван Йосипович
1914р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
1945р. під хутором Монастир біля Тулина.
СГАСЮК Юстина
Симпатик ОУН. Загинула 1949р. під час нападу на
криївку у сЖилинці.
ШАБАГА Ганна
1926р.н. Симпатик ОУН. Загинула 1947р. під час
облави у сЛосяч.
ГОЦАК Михайло Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс "Морозенко"). Командир
боївки СБ. Застрелився 1945р. під час облоги
викритого бункера. Тіло вивезено до Скали-
Подільської.
МИТНИК Михайло Йосипович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Ворон"). Підпільник.
Захоплений під час бою в селі Грабівці і
відправлений до Заліщиків у лікарню НКВС. При
спробі втекти розстріляний.
ЛИХО Петро Васильович
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув восени
1947 року. Тіло вивезено до Скали-Подільської.
ЛИХО Микола Васильович
1924р.н. Член ОУН (пс "Нечай"). Ройовий СКВ
"Чара", що діяв на Чортківщині з осені 1945р.
Загинув восени 1946 року. Застрелився в
обложеній криївці. Тіло вивезено до Ягільниці
Чортківського району.
СКОЧИЛЯС Йосип Антонович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944 року
під час бою у с Тарнавка.
БРЕТУН Леонід Павлович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Лев"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у лютому 1945р. під час бою з НКВС
на хуторі Палайка. Похований у сМушкатівка.
ВЕСЕЛИЙ Омелян Дмитрович
1923р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ВЕСЕЛИЙ Іван Дмитрович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Сагайдачний"). Стрілець
СКВ УПА. Загинув 1946р. у бою на хуторі Палайка.
Похований у сМушкатівка.
ГОЦАК Йосип Степанович
1920р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ЖМУД Василь Петрович
1919р.н. Член ОУН (пс"Явір"). Підпільник.
Загинув у червні 1947р. під час перестрілки з
МДБу сМушкатівка. Похований у сМушкатівка.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
413
ЗАПОТОЧНИЙ Ярослав Михайлович
1930р. н. Член ОУН. Зв'язковий збройного підпілля.
Загинув у грудні 1948р. під час облави МДБ. Тіло
вивезено до Борщева.
КУЙБІДА Антін Миколайович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Беркут"). Підпільник.
Загинув 1947р. у бою з МДБ у селі Верхняківці.
Тіло вивезено до Борщева.
КУЙБІДА Володимир Миколайович
1926р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
КУЧЕР Ярослав Михайлович
1923р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
КУЧЕР Микола Степанович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Зелений"). Кулеметник
СКВ УПА. Загинув 1947р. у Чортківському районі.
КУЧЕР Богдан Михайлович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Ангел"). Пішов добро-
вольцем на Волинь до УПА. Пропав безвісти.
КУЧЕР Петро Михайлович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Липа"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у лютому 1944р. під час бою з НКВС
на хуторі Палайка. Похований у сМушкатівка.
КУЧЕР Ярослав Михайлович
1923р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
МАТІЯЩУК Павло Пантелеймонович
1909р.н., сМушкатівка. Член ОУН (пс. "Дорош").
Організатор станичної ОУН. Загинув у 1947р. у
перестрілці з емдебістами в с.Іванків.
МАТІЯЩУК Володимир Миколайович
1918р.н. Член ОУН (пс. "Непорадний").
Підпільник. Загинув у червні 1947 року, потра-
пивши на засідку МДБ. Тіло вивезено до Борщева.
МАТІЯЩУК Микола Миколайович
1925р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
МАТІЯЩУК Василь Михайлович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Станичний ОУН.
Загинув у серпні 1944р. Похований у
сМушкатівка.
ОЛЕЩУК Павло Михайлович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Ох"). Загинув
12.11.1946р., потрапивши на засідку МДБ.
Застрелився. Тіло вивезено до Борщева.
ОЛІЙНИК Ярослав Петрович
1925р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 16.07.1944 у
бою з НКВС. Похований у сМушкатівка.
ОЛІЙНИК Василь
1910р.н. Симпатик ОУН. Загинув 16.07.1944р. під
час облави НКВС. Похований у сМушкатівка.
ПОВАЖНИЙ Іван Семенович
1904р.н. Член ОУН (пс. "Дума"). Пішов
добровольцем на Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ПАСТУХ Микола Петрович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Сорока"). Підпільник.
Загинув у лютому 1945р. під час бою з НКВС на
хуторі Палайка. Похований у сМушкатівка.
СЕМАК Михайло Дмитрович
1927р.н. Член ОУН (пс "Вишневий"). Підпільник.
Загинув у лютому 1945р. під час бою з НКВС на
хуторі Палайка. Похований у сМушкатівка.
СЕМАК Ганна
Хутір Слобідка Мушкатівська. Симпатик ОУН.
Загинула 18.10.1946р. під час облави на хутір.
СЛОБОДЯН Василь Михайлович
1924р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
СТАВРУК Василь Михайлович
Член ОУН (пс. "Дубок"). Стрілець СКВ УПА.
Загинув 20.08.1945р. у бою з НКВС на хуторі
Слобідка Мушкатівська. Похований у с.Вовківці.
САНЧАК Василь Матвійович
1918р.н. Член ОУН (пс. "Довбуш"). Стрілець СКВ
УПА. Арештований у 1946р. Закатований у
тюрмі.
ТИТЕНИЧ Євген Васильович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Горіх"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у лютому 1945р. під час бою з НКВС
на хуторі Палайка.
ТИТЕНИЧ Володимир Васильович
1926р.н. Член ОУН (пс "Лопушок"). Впав
жертвою зради у липні 1946р. в Озерянах. Тіло
вивезено до Борщева.
ЧЕРНЕГА Микола Васильович
1924р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
ЧЕРНЕГА Михайло Миколайович
1924р.н. Член ОУН (пс "Циган"). Підпільник.
Виконував завдання Проводу ОУН на Зазбручанській
Україні. Розстріляний 14.10.1952р. у
Проскурівській тюрмі.
ЧУБАК Михайло Васильович
1920р.н. Член ОУН (пс "Гай"). Станичний ОУН.
Загинув 9.08.1946р. у перестрілці з бійцями МДБ
у лісі біля сМушкатівка. Похований у
сМушкатівка.
ЧУБАК Петро Васильович
1924р.н. Член ОУН (пс "Гонта"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у червні 1947р., потрапивши на
засідку в сМушкатівка. Тіло вивезено до Борщева
і спалено на подвір'ї районного відділу МДБ.
ЧУБАК Михайло Миколайович
1924р.н. Член ОУН (пс "Деркач"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у лютому 1945р. під час бою з НКВС
на хуторі Палайка. Похований у сМушкатівка.
ШТЕФАНЮК Михайло Порфирович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Яр"). Підпільник.
Важкопоранений у квітні 1945 року. Закатований НКВС
у Борщівській тюрмі.
414
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЙЮ
ШУТЯК Василь Якович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Хміль"). Підпільник.
Загинув у квітні 1945р. у бою з НКВС на хуторі
Слобідка Мушкатівська. Тіло вивезено до Борщева.
АНТОНЮК Степан Іванович
1909р.н. Член ОУН (пс. "Матрос"). Командир СКВ
У ПА. Загинув 28.04.1946р. у бою МДБ.
КАСЬКШ Микола Васильович
1915р.н. Член ОУН (пс. "Допер"). Стрілець СКВ
У ПА. Загинув 1944р. у бою з НКВС.
МЕДВІДЬ Микола Онуфрійович
1921р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА. Загинув
4.05.1945р. у викритому бункері.
СУХИЙ Василь Іванович
1907р.н. Член ОУН (пс. "Сокіл"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у бою з НКВС 13.04. 1945р.
СУХИЙ Михайло Дмитрович
1914р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
31.07.1945р.
СУХИЙ Степан Миколайович
Симпатик ОУН. Загинув 1945р. під час облави у
лісі Муравинець між селами Гермаківка-Іване-
Пусте.
ГАВРИЛЮК Василь Михайлович
1921р.н. Член ОУН (пс. "В'юн"). Станичний ОУН.
Загинув у бою з МДБ у лютому 1946р. Тіло
вивезено до Мельниці-Подільської.
КАРАЧОК Іван Степанович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1946р. у бою
з МДБ.
ЛУПКЕЙ Михайло Павлович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ТКАЧ Михайло Семенович
ШЗр.н. Член ОУН (пс."Ясень"). Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ТКАЧ Іван Іванович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Поранений 1945р.
Загинув у Кам'янець-Подільській тюрмі.
ТКАЧ Юрій Михайлович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Дуб"). Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ЯКІВЧУК Парасковія Іванівна
1921р.н. Член ОУН (пс. "Ластівка"). Секретар
альської ради. Закатована емдебістамиу 1949р. у
Мельнице-Подільській тюрмі.
БОГДАНІВСЬКА Юстина Михайлівна
1924р.н. Член ОУН. Підпільниця. Закатована
емдебістами у грудні 1948р. у Чортківській
тюрмі.
БАЗЮК Михайло Іванович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Чумак"). Підпільник. За-
гинув у грудні 1945р. під час бою у с.Зозулинці
Заліщицького району.
ГОЛИК Михайло Іванович
1910р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
24.03.1944р. партизанами-ковпаківцями.
Похований у смт. Мельниця-Подільська.
ГОЛИК Петро Іванович
1900р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
24.03.1944р. партизанами-ковпаківцями.
Похований у смт. Мельниця-Подільська.
ГАВРИЛЮК Михайло Петрович
1898р.н. Член ОУН (пс. "Сулима"). Організаційний
референт Мельнице-Подільського районного
Проводу ОУН. Застрелився 1946р. у бункері,
оточеному чекістами.
ГОРБОЛІНСЬКИЙ Павло
1897р.н. Член ОУН. Пропав безвісти.
ЗУЛЯК Дарія
1924р.н. Член ОУН (пс. "Іскра"). Підпільниця.
Загинула 1945р. при нез'ясованих обставинах.
КОСТЮК Михайло Миколайович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Олег"). Підрайонний
референт молодіжної організації "Юнак". Помер
1951р. після перебування у карцері Мельнице-
Подільського РВ МДБ.
ПОГОРЕЦЬКИЙ Іван Михайлович
1924р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
24.03.1944р. партизанами-ковпаківцями.
ЧОПИК Дмитро Юрійович
1910р.н. Член ОУН (пс. "Звір"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 1944р.
ЮРЕЧКА Йосиф Іванович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Боєвір"). Загинув 1949р.
у перестрілці з облавниками МДБ.
ЮРЕЧКА Марія Іванівна
1923р.н. Член ОУН. Закатована МДБ 1946р. у
Мельнице-Подільській тюрмі.
ТКАЧУК Юрій
1921р.н. Член ОУН (пс. "Лесь"). Станичний ОУН.
Застрелився 1.01.1946р. під час нападу
облавників МДБ у селі. Тіло відвезено до Борщева.
ПРОКОПІВ Іван Костянтинович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Лісок"). Підпільник.
Загинув 1947р. у перестрілці з емдебістами. Тіло
вивезено до Борщева.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
415
ШИМКІВ Петро
192бр.н. Член ОУН (пс. "Змій"). Станичний ОУН.
Загинув 27.10.1944р„ потрапивши на засідку
енкаведистів.
БОЙЧУК Іван Федорович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
серпні 1945р. під час бою з військами НКВС на
ніврянському полі неподалік с.Залуччя. Похований
у с.Нівра.
БОЙЧУК Василь Федорович
1922р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
серпні 1945р. під час бою з військами НКВС на
ніврянському полі неподалік с.Залуччя. Похований
у с.Нівра.
БОЄЧКО Дмитро Михайлович
1915р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
липні 1945р. під час бою з військами НКВС.
Похований у с.Нівра.
БОЙКО Василь Павлович
1926р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
23.12.1944р. у бою з військами НКВС у
Чемерівському районі Кам'янець-Подільської
області.
БОЙКО Федір Олексійович
1911р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. в
оточеній криївці. Похований у сНівра.
БОЙКО Дмитро Олексійович
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. в
оточеній криївці. Похований у сНівра.
БОЙКО Магдалина Якимівна
(дружина Д.О.Бойка), 1921р.н. Симпатик ОУН.
Закатована 1944р. гарнізонниками села Нівра.
Похована у сНівра.
БАТРИИ Степан Федорович
1920р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
грудні 1945р. під час облави НКВС. Похований у
сНівра.
ДЕМКЮ Дмитро
1913р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у липні
1945р. під час облави на гермаківському полі.
КРАВЧУК Василь Петрович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Квітка"). Кадровий
підпільник-революціонер. Загинув з 12 на 13
грудня 1943р. у перестрілці з польськими фолькс-
дойчерами біля села Боришківці. Похований у
сБоришківці. ^
КОНДУР Василь Миколайович
1924р.н. Член ОУН (пс "Черемшина"). Стрілець
УПА. Загинув у серпні 1945р. під час облави.
КОНДУР Іван Миколайович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Щука") Стрілець СБ.
Загинув у березні 1946р. Підірвався гранатою.
КОНОВАЛЬЧУК Дмитро Васильович
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у
перестрілці в 1948р. у лісі біля с Верхнє Кривче.
Тіло відвезено до райцентру.
КОНОВАЛЬЧУК Василь Федорович
Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС у грудні 1945р.
за сина. Похований у сНівра.
МИЦКО Зиновій
Член ОУН. Розстріляний службою "Смерш" на
фронті.
ПАСКАРУК Василь Данилович
1923р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
СМОЛЯК Олекса Васильович
1906р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у липні
1945р. під час облави НКВС на гермаківських
полях.
ОСТАШЕВСЬКИЙ Володимир Степанович
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у серпні
1945р. під час облави у районі сЗалуччя.
ЧИМБІР Василь
1903р.н. Член ОУН. Розстріляний німецьким
гестапо 1941р. у Чортківській тюрмі.
ЧОПИК Ярослав Іванович
Член ОУН. Розстріляний службою "Смерш" на
фронті.
ЯГОЛЬНИЦЬКИЙ Степан Іванович
1926р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
23.12.1944р. у Чемерівському районі Кам'янець-
Подільської області.
АНДРІЙЧУК Петро Михайлович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
бою з НКВС навесні 1945р.
АНДРІЙЧУК Іван Михайлович
1928р. н. Стрілець СКВ УПА. Розстріляний у
Чортківській тюрмі.
КРИВЕЦЬКИЙ Михайло
1914р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
серпні 1945р. Підірвався гранатою. Тіло вивезено
до райцентру в м.Оринін Кам'янець-Подільської
області. ■'•
МОРОЗ Володимир Григорович
1920р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у серпні
1945р.
БАЙТАЛЮК Іван Костянтинович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Галайда"). Стрілець УПА
"Південь" полковника Омеляна Грабця
(пс"Батько"). Загинув 26.04.1944р. у боях з військами
НКВС на околиці Вінниці.
416
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
БУРЕЙКО Микола Никифорович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Соловій"). Підпільник.
Загинув 27.04.1946р. під час облави. Тіло
відправлено до Борщева.
БУРЕЙКО Пилип Никифорович
1912р.н. Сим патик ОУН. Розстріляний
більшовиками у квітні 1944р. Похований у
с.Олексинці.
БУР ДУЛА Ярослав Степанович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Деркач"). Підпільник.
Загинув 11.03.1947р. під час бою з облавниками
МДБ. Тіло відправлено до Борщева.
ВИРОЗУБ Михайло Ярославович
1927р.н. Підпільник. Ув'язнений в 1946р. Загинув
у концтаборі.
ГАНДЗЬОЛА Лук'ян Кіндратович
1911р.н. Член ОУН. Підпільник. У червні 1941р.
натрапив на засідку НКВС. Похований у с.Більче-
Золоте.
ГРИЦЮК Юрій Семенович
1914р.н. Член ОУН (пс."Лебідь"). Кадровий
підпільник-революціонер. Дев'ять разів
поранений. Пропав безвісти.
ГРИЦЮК Костянтин Тодосійович
1925р. н. Стрілець СКВ У ПА. Ув'язнений в 1946р.
Загинув у концтаборі.
ГРИЦЮК Іван Іванович
1923р. н. Сим патик ОУН. Фронтовик. Розстріляний
в 1948р. за зв'язок зі збройним підпіллям.
ДЕШЕВИЙ Гнат Романович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Тур"). Підпільник.
Загинув 27.04.1946р. у бункері, оточеному
чекістами. Тіло відправлено до Борщева.
ДЕШЕВИЙ Максим Григорович
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Закатований НКВС
у квітні 1944р. Похований у с.Олексинці.
КАЛЕНЮК Павло Миколайович
1913р.н. Член ОУН (пс. "Юр"). Стрілець СКВУПА.
Застрелився влітку 1946р. під час бою з МДБ на
хуторі Пеньки. Тіло відправлено до Борщева.
КАЛЕНІЙ Григорій Васильович
1922р.н. Симпатик ОУН. Закатований НКВС у
квітні 1944р. Похований у с.Олексинці.
НИКОЛИН Василь Петрович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Мороз"). Підрайонний
Служби Безпеки. Пропав безвісти.
НИКОЛИН Василь Іванович
1911р.н. Член ОУН (пс. "Корній"). Санітар УПА
"Південь" полковника "Батька". Загинув
26.04.1944р. у боях з військами НКВС на околиці
Вінниці.
МИШКУН Петро Павлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Нечай"). Зв'язковий над-
району. Загинув у бою 3.04.1945р. Застрелився.
Тіло відправлено до Борщева.
МЕДВІДЬ Василь Іванович
1927р.н. Стрілець СКВУПА (пс. "Швидкий"). Втік
зі зброєю з Червоної армії. Загинув 18.02.1947р.
Тіло відправлено до Борщева.
ПРОЦИШИН Дмитро Герасимович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Ліс"). Інженер по
будівництву бункерів та криївок. Застрелився під
час облави НКВС 2.09.1945р. Похований у
сШишківці.
РОЛЯК Дмитро Омелянович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Гнат"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 28.03.1945р. у викритій криївці.
Тіло вивезено до Борщева.
СРІБНИЙ Петро Филимонович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Кривоніс"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 28.03.1946р. у с.Мишків. Похований
у сМишків.
СРІБНИЙ Дмитро Якимович
1920р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у травні
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах.
СРІБНИЙ Микола Богданович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Шах"). Підпільник.
Загинув 11.03.1947р. під час облави МДБ. Тіло
відправлено до Борщева.
СВЯТИЙ Михайло Степанович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Олег"). Підпільник.
Загинув на початку травня 1944р. під час боїв з
військами НКВС у циганських лісах.
ТВЕРДОХЛІБ Микола Васильович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Стріла"). Стрілець УПА
"Південь" полковника "Батька". Загинув
26.04.1944р. у боях з військами НКВС на околиці
Вінниці.
ТИМЧИШИН Іван Сидорович
1921р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ЧЕКОРЛІЙ Іван Семенович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Лис"). Підрайонний ОУН.
Застрелився під час облави 27.04.1946р.
ЧЕКОРЛІЙ Микола Дем'янович
1906р.н. Член ОУН. Організатор підпільної
станиці ОУН. Загинув на початку травня 1944р.
під час боїв з військами НКВС у циганських лісах.
ЯКИМИШИН Микола Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Оріх"). Стрілець УПА
"Південь" полковника "Батька". Загинув 26
квітня 1944р. під час боїв з військами НКВС на
околиці Вінниці.
ЯРЕМА Степан Юрійович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Летун"). Підпільник.
Загинув 11.06.1946р., потрапивши на засідку
облавників. Тіло відправлено до Борщева.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
417
ЯРЕМА Михайло Петрович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Рак"). Підпільник.
Загинув у 1947р. у сапогівському лісі.
ЯРЕМА Михайло Миколайович
1906р.н. Симпатик ОУН. У нього квартирував
полковник "Батько". Закатований в НКВС у
1944р.
БАТРИНЧУК Марія Григорівна
1927р.н. Член ОУН (пс. "Казка"). Медсестра УЧХ.
Загинула в 1945р. у Копичинському районі.
БАТРИНЧУК Теодор Ілліч
1914р.н. Член ОУН (пс. "Гриць"). Господарчий
референт ОУН Чортківського надрайону. Загинув
10.03,1945р. у селі Капустинці Чортківського
району. Похований у с.Капустинці,
ГРИЦАК Лев Андрійович
1922р,н, Член ОУН (пс. "Сірий"). Референт
пропаганди Борщівського районного Проводу ОУН.
Загинув 17.11.1945р. у бою з НКВС біля
с.Озеряни. Тіло відправлено до району,
ГОЦУЛЯК Омелян Васильович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ У ПА. Загинув
при нез'ясованих обставинах.
ЗАПЛАЦІНСЬКИЙ Йосиф Михайлович
1925р.н. Член ОУН, Стрілець СКВ УПА, Загинув у
1945р.
ПАЮК Степан Васильович
1920р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
1945р.
ПАЮК Євгеній Іванович
1923р.н. Член ОУН. Пропав безвісти.
ПАЮК Степан Іванович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
1945р.
ПАЮК Володимир
Член ОУН (пс. "Кум"). У його господарстві
знаходився бункер з підпільною друкарнею
Чортківського окружного Проводу ОУН у 1943-
1944р. Заарештований у лютому 1946р. Пропав
безвісти.
РЕПЩУК Михайло Іванович
1915р.н. Член ОУН (пс. "Сірко"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув під час облави біля залізничної
станції Тересин.
СКРИНИК Віра Володимирівна
1923р.н. Член ОУН (пс. "Мотря"). Підпільниця.
Загинула 5.06.1947р. від рук провокатора
"Білого".
ТОПОЛЬНИЦЬКА Марта Антонівна
1926р.н. Член ОУН (пс. "Іскра"). Підпільниця.
Загинула в 1945р. під час бою з НКВС біля
с.Федорівка у Копичинському районі. Перепохована
в 1991р. у братській могилі с. Великі Чорнокінці
Чортківського району,
ХРИК Іван Іванович
1920р.н. Член ОУН. Арештовувався гестапо. Втік
з німецького концтабору. Воював у лавах СКВ
УПА, Під час бою, будучи контуженим, потрапив у
полон. Засуджений до 25 років концтаборів. У
1950 році втік з тюрми. До 1959 року проживав
у селі нелегально. Загинув трагічно. Тіло
відправлено до Борщева.
ХРИК Онуфрій Іванович
1912р.н. Член ОУН. Кадровий підпільник-
революціонер. Пропав безвісти,
КОСТИШИН Василь Петрович
1922р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 12,07,1945р,
КУДРИНЕЦЬКИЙ Василь Іванович
1919р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув
15.10.1945р.
КОЗАК Василь Іванович
1919р.н, Стрілець СКВ УПА, Загинув 31,01,1946р.
Похований у с.Окопи.
ЛИСАЧОК Василь Григорович
1928р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 5,12.1944р.
у бою з військами НКВС біля с.Кудринці. Похований
у с.Кудринці.
МОСКАЛЮК Михайло Васильович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1944р. під час
бою з НКВС у с.Вовківці (Дністрове).
МОСКАЛЮК Іван
Стрілець СКВ УПА. Загинув 8.12.1944р. під час
бою з НКВС у с.Вовківці (Дністрове).
НАЗАРКІВ Степан Олексійович
Член ОУН (пс. "Случ"). Підрайоновий ОУН.
Підірвався гранатою 1.05.1946р.
НАЗАРКІВ Євгенія Олексіївна
Член ОУН (пс. "Марія"). Зв'язкова збройного
підпілля. Закатована емдебістами 16.06.1946р.
Похована у с. Окопи.
СОТНИК Іван (Василь)
Стрілець СКВ УПА. Загинув у Кудринцях.
АБРАМЧУК Михайло
1905р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС під
час облави. Похований у сПилипче.
БОЙКО Іван Михайлович
1923р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1945р. під
час облави НКВС. Похований у сПилипче.
БОЙКО Дмитро Михайлович
1925р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
27 — 7045
418
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
БОЙКО Петро Іванович
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1946р.
під час облави військ МДБ у Пилипецькому лісі.
БОЙКО Василь Ілліч
1915р. н. Симпатин ОУН. Розстріляний НКВС під
час облави. Похований у с.Пилипче.
БАНДУРА Іван Миколайович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Ворон"). Підрайонний
господарчий. Заарештований 1946р. у
Кривченській печері. Загинув у концтаборі.
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Іван Леонович
1925р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ГНІЗДОВСЬКИЙ Василь Дмитрович
1922р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
ГНІЗДОВСЬКИЙ Володимир Григорович
1914р.н„ с.Пилипче. Симпатик ОУН.
Заарештований МДБ за зв'язок зі збройним підпіллям. Пропав
безвісти.
ГРИНЧУК Іван Васильович
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ГНАТЮК Василь Дмитрович
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Студент
Львівської гімназії. Розстріляний німецьким
гестапо.
ДУДКА Яків Степанович
1924р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з військами
НКВС у циганських лісах.
ДУДКА Микола Іванович
1914р.н. Член ОУН. Член мельниківської похідної
групи ОУН. Загинув у 1941р. поблизу Кам'янця-
Подільського. Похований у с.Пилипче.
ДИКУН Василь
1920р.н. Підпільник. Розстріляний облавниками
НКВС.
ДОЛШСЬКИЙ Іван Антонович
1919р. н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
КАРАЧКО Степан Олексійович
1890р.н. Симпатик ОУН. Закатований у МДБ в
1946р. у Мельнице-Подільській тюрмі за двох
синів і доньку, учасників повстанського руху.
КАРАЧКО Іван Степанович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Крет"). Підпільник.
Загинув у 1946р. у селі Устя-Єпископське.
КАРАЧКО Василь Степанович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Остап"). Бойовик СБ.
Загинув у бою з НКВС 20.01.1945р.
КАРАЧКО Ганна Степанівна
1926р.н. Член ОУН (пс. "Чайка"). Зв'язкова СБ.
Закатована 14.10.1945 "стрибками" та НКВС.
КАРАЧКО Василь Іванович
1913р.н. Член ОУН. Загинув на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах.
ЛУТИНЕЦЬ Дмитро Васильович
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
облави МДБ. Похований у с.Пилипче.
МИХАЛЬЧУК Іван Васильович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Кучер"). Підпільник.
Загинув 19.11.1944р. у сутичці із залізничною НКВС
у селі Іване-Пусте.
ПРОДАНЮК Іван Степанович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Ув'язнений навесні в
1946р. у Кривченській печері. Загинув у
концтаборі.
ПАНАСЮК Володимир Миколайович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Фукс", "Максим", "Цяп-
ка"). Командир СКВ УПА, районний військовик.
Загинув навесні 1946р., потрапивши на засідку
облавників. Тіло відправлено до Мельниці-
Подільської.
ПРУСЬКИЙ Федір
1922р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
СТРАТТЙЧУК Микола Михайлович
Член ОУН. Підпільник. Художник. Розстріляний
німецьким гестапо.
СТРАТТЙЧУК Дмитро Миколайович
1929р.н. Член ОУН. Підпільник. Художник-
початківець. Загинув у 1949р. у бою в с.Зелена.
ТРИНЧУК Михайло Петрович
1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з НКВС
на гермаківському полі.
ТРИНЧУК Іван Васильович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ФАЛЕНДАШ Омелян Васильович
1925р.н. Член ОУН. Ув'язнений на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах. Загинув у концтаборі.
ФОСПЙ Микола Васильович
1922р. н. Член ОУН. Загинув на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах.
ФОСТІЙ Василь Васильович
1922р. н. Член ОУН. Загинув на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах.
ФОСПЙ Микола Іванович
1920р. н. Член ОУН. Загинув на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВС у циганських
лісах.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
419
ХІМ'ЮК Іван Григорович
1915р. н. Член ОУН. Загинув у 1946р. у с.Кривче.
ШМИГЕЛЬСЬКИЙ Яків Йосипович
1922р.н. Член ОУН. Ув'язнений на початку травня
1944р. під час боїв з військами НКВСу циганських
лісах. Загинув у концтаборі.
ШМИГЕЛЬСЬКА Ганна
(мати Якова Шмигельського). Сим патик ОУН.
Розстріляна оперативником МДБ Віктором Кубеєм
у 1947р.
ШМИГЕЛЬСЬКИЙ Яків Дмитрович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Підпільник.
Застрелився 15.10.1949р. у криївці, оточеній
чекістами. Тіло відправлено до Мельниці-
Подільської.
ЯКІВЧУК Іван Йосипович
1924р.н. Член ОУН. Узятий в полон на початку
травня 1944р. під час боїв з військами НКВС у
циганських лісах. Загинув у концтаборі.
БУТЕРНАВСЬКИЙ Петро Дмитрович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
24.02.1946р. у криївці, викритій "Грозою", в
урочищі "Стасова долина" біля сЖилинці.
БУТЕРНАВСЬКИЙ Дмитро Андрійович
1896р. Симпатик ОУН. Розстріляний німецьким ге-
стапоу Чортківській тюрмі в 1943р.
БУТЕРНАВСЬКИЙ Михайло Дмитрович
(син Д.Бутернавського), 1927р.н. Член ОУН.
Підпільник. Розстріляний німецьким гестапо у
Чортківській тюрмі в 1943р.
БУТЕРНАВСЬКИЙ Йосип Семенович
1920р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний військово-
польовим судом Червоної армії 1944р.
БАРАН Микола Васильович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Луна"). Підпільник.
Загинув у травні 1946р. Тіло відправлено до Бор-
щева.
ВАСИЛІВ Петро Гнатович
1920р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний німецьким
гестапо у Чортківській тюрмі у 1943р.
ГРИБЕНЮК Йосиф Андрійович
1920р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
24.02.1946р. у бункері, виданому "Грозою", в
урочищі "Стасова долина" біля сЖилинці.
ЖАРИЙ Йосафат Григорович
1910р.н. Член ОУН (пс."3ір"). Підрайонний
Служби Безпеки. Застрелився 26.05.1946р. у
с.Пилатківці під час перестрілки з облавниками
МДБ. Тіло відправлено до Борщева.
КУШНІРИК Степан Костянтинович
1919р.н. Підпільник. Загинув 1949 року. Тіло пе-
ревезено до Борщева.
ЛІБИЧ Семен Пантелеймонович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. при
нез'ясованих обставинах.
ЛИЖЕЧКО Петро Васильович
1919р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний під час
мобілізації на фронт 1944р. Похований у
с.Пилатківці.
МАТІЄШИН Михайло Якович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Здобутий"). Підпільник.
Загинув у 1946р., потрапивши на засідку МДБ.
Тіло відправлено до Скали-Подільської.
МОСКАЛЮК Варвара
1921 р.н. Симпатик ОУН. Загинула під час облави
1945р. Похована ус. Пилатківці.
ПРОЦКІВ Казимир Стахович
1921 р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний під час
мобілізації на фронт 1944р. Похований у
с.Пилатківці.
ПАПРОЦКА Анастасія Антонівна
1934р.н. Симпатик ОУН. Розстріляна енкаведис-
тами під час облави 1945р. Похована у
с. Пилатківці.
ТЕТЕНИЧ Йосип Андрійович
1921 р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний під час
мобілізації на фронт 1944р. Похований у
с.Пилатківці.
ЧИЧАЙЛЮК Гнат Дмитрович
1907р.н. Член ОУН. Кадровий підпільник-
революціонер. Загинув 1946р. під час бою з
облавниками у с.Тарнавка. Тіло відвезено до
Чорткова.
ЧИЧАЙЛЮК Семен Дмитрович
1899р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
ЧИЧАЙЛЮК Тома Дмитрович
1924р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у Верхньому
Кривчі в 1947р.
ЧИЧАЙЛЮК Михайло Романович
1909р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
ЧИЧАЙЛЮК Василь Романович
1914р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
ЧУХРЕЙ Петро Якович
Член ОУН. Стрілець надрайонної боївки СБ.
Загинув у бою з НКВС біля Товстого при нез'ясова-
них обставинах.
ЧЕРЕПОК Дмитро Григорович
Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясованих
обставинах.
ЧЕРЕПОК Петро Григорович
Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясованих об-
ставинах.
27+
420
ЗА ТЕБЕ, СВЯПГА УКРАЇНО
ЯКИМОВИЧ Юрій Іванович
1894р.н. Симпатин ОУН. Розстріляний уночі
провокаційною групою НКВС у 1945р. Радянці
поставили йому на могилі пам'ятник з написом:
"Загинув від рук буржуазних націоналістів".
БЕЛЕЦЬКИЙ Іван Миколайович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Горіх"). Підпільник.
Загинув 12.09.1946р. під час бою з МДБ у с.Вовківці.
Тіло відправлено до Борщева.
БІЛИК Михайло
1924р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний
більшовиками 15.06.1944р. Похований у
сПищатинці.
ГАЛЯС Василь Андрійович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Турчин"). Кущовий
тереновий ОУН. Загинув 24.03.1945р.під час бою у
с.Верхняківці. Застрелився. Тіло відправлено до
Борщева.
ГЛУХИЙ Петро
1921р.н. Член ОУН (пс. "Пісня"). Кулеметник СКВ
УПА. Загинув 7.11.1945р. під час бою з НКВС у
Глибочку. Тіло відправлено до Борщева.
ІВАНИШИН Григорій Васильович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Граб"). Зв'язковий
підрайону. Загинув 16.12.1945р. під час бою з
НКВС у Стрілківцях. Тіло відправлено до Борщева.
КАПУСТА Петро
1910р.н. Член ОУН (пс. Торішній"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 24.03.1945р. під час бою з НКВС у
с.Верхняківці. Тіло відправлено до Борщева.
КОРМИШ Григорій Григорович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Зорян"). Станичний ОУН.
Загинув 23.02.1946р. під час бою з військами МДБ
у сСтрілківці. Тіло відправлено до Борщева.
КОРМИШ Василь Григорович
1914р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1949р.
біля сЮр'ямпіль.
ОСАДЧУК Микола
1927р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Зв'язковий
підрайону. Застрелився 16.12.1945р. під час
нічного нападу облавників. Тіло відправлено до
Борщева.
СТЕФШІИН Михайло Іванович
192бр.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Підпільник.
Застрелився 16.12.1945р. під час нічного нападу
облавників. Тіло відправлено до Борщева.
СТРШЬЧУК Василь
1903р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний
облавниками НКВС 24.11.1944р. Похований у
сПищатинці.
БЕЗУБЧАК Йосиф Костянтинович
1926р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув при нез'я-
сованих обставинах.
БУРЯК Дмитро Лук'янович
1916р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
НКВС
БУРЯК Микола Кирилович
1914р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний про-
вокатором "Тугою"у 1946р.
ВЛАДИКА Іван Григорович
1919р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
ГЛАДИШ Дмитро Васильович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
НКВС.
ГУДЗЬ Василь Дмитрович
1900р.н. Стрілець СКВ УПА. Виданий
провокатором "Тугою" у 1946р. Загинув у
концтаборі.
ГРИГОРИШИН Степан Теодорович
1913р.н. Член ОУН (пс. "Довбуш"). Підпільник.
Застрілився 1.09.1949р. під час бою з МДБ у
Панівцях.
ГРИГОРИШИН Іван Васильович
1914р. н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
ГРИГОРИШИН Михайло Захарович
1924р. н. Член ОУН. 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
ГОЛОВАЧУК Іван Павлович
Член ОУН. У 1944р. мобілізований до Червоної
армії. Заарештований НКВС 359 стрілецького
полку у Вишньому Волочку. Пропав безвісти.
ГЛАДЕЙ Максим Миколайович
1923р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
1946р. під час бою з облавниками у "Микитиному
ЯРУ"-
ДОБРЯНСЬКИЙ Йосиф Іванович
1909р.н. Член ОУН. Стрілець УПА куреня "Сірі
вовки" "Бистрого". Пропав безвісти.
МОЛДОВАН Іван Прокопович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. у бою з
військами НКВС.
МАКСИМІВ Володимир Павлович
1917р.н. Член ОУН. 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
421
ЛЕВИЦЬКИЙ Павло Сафронович
1900р. н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоно! армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
ЛЕВОНЮК Касіян Миколайович
Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясованих
обставинах.
ОСАДЧУК Микола Дмитрович
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясо-
ваних обставинах.
ОНИЩУК Василь Дмитрович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув при
нез'ясованих обставинах.
ОНИЩУК Максим Васильович
1906р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
САГАЙДАК Іван Степанович
192бр.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. у
бою з військами НКВС.
САГАЙДАК Степан Ілліч
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1946р. у
бою з МДБу "Микитиному яру".
САГАЙДАК Василь Дмитрович
1923р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
СОСНОВСЬКИЙ Степан Петрович
1922р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
СЕНЬКІВ Петро Йосипович
1910р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на Во-
линь до УПА. Пропав безвісти.
СОЛОМКА Петро Семенович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув при нез'ясо-
ваних обставинах.
ПАСТУШЕНКО Едуард Васильович
1926р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1946р. під
час бою з бійцями МДБу "Микитиному яру".
ПИЛИПЧУК Степан Миронович
1907р.н. У 1944р. призваний до Червоної армії.
Заарештований НКВС 359 стрілецького полку у
Вишньому Волочку. Пропав безвісти.
РУМ'ЯНСЬКИЙ Петро Федорович
1914р.н. У 1944р. призваний до Червоної армії.
Заарештований НКВС 359 стрілецького полку у
Вишньому Волочку. Пропав безвісти.
КРИЩУК Степан Данилович
1900р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС 359
стрілецького полку у Вишньому Волочку. Пропав
безвісти.
ФОРОСГЯН Юрій
Член ОУН. Учасник визвольних змагань 1918-20 рр.
У 1944р. мобілізований до Червоної армії.
Заарештований НКВС 359 стрілецького полку у
Вишньому Волочку. Пропав безвісти.
ФОРОСТЯН Іван Юрійович
1927р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
1944р. в бою з військами НКВС.
ПІДПИЛИІТЯ
БІЛАНЮК Володимир Федорович
1920р.н. Член ОУН. Підрайонний провідник Кам'я-
нець-Подільської області (Дунаївці). Розстріляний
німецьким гестапо в 1943р. у Кам'янці-
Подільському.
БІЛАНЮК Ярослав Федорович
1921 р.н. Член боївки СБ. Поранений. Ампутовано
ногу. Передчасно помер.
ГУМЕННИЙ Франко
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою на
березі р.Збруч.
ГРИЩАК Степан Максимович
1921 р.н. Кулеметник куреня УПА "Південь".
Загинув на Східній Україні.
ГРИЦАК Юліан
1921р. н. Стрілець СКВ УПА. Пропав безвісти.
ГРИЦЮК Іван Костянтинович
1923р.н. Член ОУН. Станичний. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
ДУДКА Микола
1921 р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. у
бункері, оточеному НКВС у сЗалуччя.
ДУБЧАК Василь
1920р. н. Фронтовик. Після повернення з фронту
влився до лав УПА. Пропав безвісти.
ДЕМКІВ Йосипа Максимівна
1927р.н. Член ОУН. Зв'язкова збройного підпілля.
Збожеволіла після ув'язнення. Померла у
психіатричній лікарні м.Буданова.
ІВАХІВ Олекса Павлович
1921 р.н. Стрілець УПА куреня "Сірі вовки"
"Бистрого". Пропав безвісти.
ІВАХІВ Василь Іванович
1921р. н. Симпатик ОУН. Загинув у концтаборі.
КАЛПЦУК Володимир Кузьмич
1926р.н. Член ОУН (пс. "Літун", "Богдан").
Командир боївки. Загинув 21.09.1950р. у бою з МДБ
на хуторі Кудринецька Зелена. Тіло відвезено до
Мельниці-Подільської.
422
З А ТЕБЕ, СВЯТ А УКРАЇНО
КАЛІЩУК Василь Євстахійович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Сокіл"). Підпільник.
Загинув 1.11.1946р., потрапивши на засідку НКВС у
"Шимковій долині", поблизу с.Мушкатівка. Тіло
відвезено до Скали-Подільської.
КОВАЛЕВИМ Іван Васильович
1925р. Член ОУН (пс. "Мирон"). Зв'язковий над-
районного Проводу Чортківщини з Проводом ОУН
східних областей України. Надрайонний провідник
ОУН на Кам'янеччині. Розстріляний 14.10.1952р.
у Проскурівській тюрмі.
КУЛЬБАБЧУК Дмитро Романович
1932р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув під час
перестрілки з емдебістами. Тіло відвезено до
Скали-Подільської.
ЛАЗАРУК Василь Іванович
1919р. н. Підпільник. Загинув у криївці, оточеній
емдебістами у с.Залуччя.
ЛОБЧУК Іван Прокопович
1921р.н. Стрілець УПА куреня "Сірі вовки"
"Бистрого". Поранений. Загинув у більшовицькому
полоні.
МИКИТЕЙ Тарас Пантелеймонович
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 24.02.1946р.
у бункері, виданому "Грозою", в урочищі "Стасова
долина" біля Жилинців.
МОШЕНКО Михайло
1921 р.н. Симпатик ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
МОШЕНКО Панько
1919р. н. Симпатик ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
МОШЕНКО Володимир Онуфрійович
1928р.н. Симпатик ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
НАДОРОЖНИЙ Володимир Йосипович
1920р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув на
Мельниччині, можливо, у 1950р.
НАДОРОЖНИЙ Олекса Семенович
1920р.н. Член ОУН. Стрілець боївки "Літуна".
Загинув 21.09.1950р. у бою з МДБ на хуторі
Кудринецька Зелена. Тіло відвезено до Мельниці-
Подільської.
НАДОРОЖНА Марія
1923р.н. Член ОУН. Санітарка боївки "Літуна".
Загинула разом з чоловіком Олексою 21.09.1950р.
у бою з МДБ на хуторі Кудринецька Зелена. Тіло
відвезено до Мельниці-Подільської.
ПАВЛЮК Микола Миколайович
Член ОУН. Підпільник. Закатований у 1945 році у
Борщівській тюрмі.
ПОВОРОЗНЯК Михайло Онуфрійович
1914р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний в 1944р.
під час облави.
РОСШЧУК Петро Федорович
1915р.н. Член ОУН. Кадровий підпільник-
революціонер. Загинув при незіясованих
обставинах у 1948-49р.р.
РОСШЧУК Василь Йосипович
1918р. н. Член ОУН. Кадровий
підпільник-
революціонер (пс. "Зір"). Вбитий провокатором у
листопаді 1946р.
СТРІХОВИЧ Вавро
1900р. н. Член ОУН. Розстріляний
Борщівській тюрмі.
ТОМЧИШИН Тома
у 1945р. у
1919р.н. Член ОУН. Підпільник. Застрелився під
час бою.
ЯКОВИШИН Тома
1918р. н. Член ОУН. Станичний.
гранатою під час бою в 1944р.
ЯКОВИШИН Остафій Хомич
Підірвався
1919р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС у 1944р.
ЗАРИЦЬКИЙ Іван Михайлович
Член ОУН (пс. "Рись"). Підрайоновий терену.
Загинув 9.04.1947р. Тіло відвезено до Борщева.
ЗАРИЦЬКА Ганна
(дружина І.Зарицького), 1929р.н., с.Стара
Ягільниця. Член ОУН. Санітарка УЧХ. Загинула з
чоловіком 9.04.1947р. Тіло відвезено до Борщева.
ЗАРИЦЬКИЙ Ілля Пантелеймонович
Член ОУН. Кадровий підпільник-революціонер.
Розстріляний більшовиками в 1944р.
ДИКУН Василь Никифорович
Член ОУН. Стрілець УПА "Південь". Загинув на
теренах Центральної України.
КИРИЛЮК Марія Дмитрівна
1899р.н. Симпатик ОУН. Розстріляна НКВС
18.06.1945р. за доньку-підпільницю "Тирсу".
КИРИЛЮК Василь Іванович
1924р.н. Член ОУН. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Пропав безвісти.
САЛАМОН Петро Іванович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Узятий у
полон у 1944р. Розстріляний у Чортківській
тюрмі.
САЛАМОН Михайло Степанович
1924р. н. Стрілець УПА. Загинув під час рейду УПА
в Карпатах.
САРАБУН Микола Іванович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Олень"). Підрайоновий
терену. Загинув 25.08.1945р. у оточеній криївці.
Тіло відвезено до Борщева.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
423
САРАБУН Петро
1925р.н. Член ОУН (пс "Шелест"). Бойовик СБ.
Загинув 31.08.1945р. у криївці, оточеній енкаве-
дистами. Похований у сСапогів.
САРАБУН Христина
(дружина). Сим патик ОУН. Закатована у
Борщівській тюрмі. Залишила сиротою
чотиримісячну дитину
ТКАЧ Василь Михайлович
1924р.н. Член ОУН (пс."3абіяка"). Підпільник. За-
стрелився 15.02.1945р.
ФЕЩУК Григорій Васильович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Морозенко"). Підпільник.
Загинув 22.01.1946р. під час бою з емдебістами у
Верхньому Кривчі. Тіло відвезено до Борщева.
ЯКОВШ Палата
Симпатик ОУН. Активно підтримувала збройне
підпілля ОУН. Розстріляна НКВС.
АНТОНЮК
Стрілець СКВ УПА. Загинув 25.11.1945р. під час
бою з облавниками у Вовківцях. Похований там
же.
БІЛЕЦЬКА Оксана
1896р. н. Симпатик ОУН. Закатована у
Чортківській тюрмі.
ГАСЮК Марія
1928р.н. Член ОУН (пс. "Орися"). Підпільниця.
Загинула при з'ясованих обставинах.
ГАНУЩАК Ярослав
1927р.н. Член ОУН (пс. "Грива"). Загинув під час
бою з НКВС у шупарському лісі.
ОЛІФЕР Дмитро Миколайович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1947р.
Тіло відвезено до Борщева.
ТОМИН Василь Михайлович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Винниченко"). Загинув у
1948р. під час бою у шупарському лісі.
ТРУПШІ Пилип
Симпатик ОУН. Заарештований МДБ у 1949р.
Загинув у концтаборі.
ЦИМБАЛЮК Петро
1917р.н. Член ОУН (пс. "Тарас"). Підпільник.
Розстріляний МДБ 10.04.1946р. Тіло відвезено до
Борщева.
БОДНАРЧУК Іван Миколайович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Грива"). Санітар УПА.
Загинув 15.11.1944р. під час нападу облавників
НКВС. Похований у сСтрілківці.
БІЛЕЦЬКИЙ Василь
1921р.н. Член ОУН (пс. "Жук"). Окружний
зв'язковий. Загинув 23.05.1946р. у криївці,
оточеній чекістами. Тіло відправлено до Борщева.
БАЛАН Василь Іванович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув під час
облави.
БОЙКО Василь Іванович
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
ГУДЗ Василь Семенович
1907р.н. Член ОУН. Станичний. Загинув 1944р.
ГАЛЯС Петро Михайлович
Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою.
ГАЛЯС Михайло Данилович
(батько П.Галяса). Стрілець СКВ УПА. Загинув під
час облави.
ГАЛЯС Ярослав Іванович
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
КОСТЕЦЬКИЙ Іван Дмитрович
Член ОУН. Розстріляний НКВОу Червоній армії.
КОСТЕЦЬКА Марта Михайлівна
Член ОУН. Підпільниця. Загинула під час
перестрілки з НКВС. Похована у сСтрілківці.
КУШНІРИК Михайло Данилович
1908р.н. Член ОУН. Служив у дивізії "Галичина".
Опісля перейшов до лав УПА. Загинув у 1944р.
Похований у сСтрілківці.
МАЛИНИК Петро Пантелеймонович
Стрілець СКВ УПА (пс. "Хмара"). Загиув під час
облави.
ОСТАФІЙЧУК Іван Васильович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою.
ОЛІЙНИК Володимир Іванович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою.
ПАЛІНКА Микола Васильович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Шпачок"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 8.06.1946р. від нещасного випадку
при користуванні зброєю.
ПАЛІНКА Михайлина Олексіївна
1929р. н. Член ОУН. Підпільниця. Загинула у
перестрілці з відділом НКВС. Похована у
сСтрілківці.
ПАЛІНКА Петро Олексійович
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
ПАЛІНКА Богдан Васильович
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
СТЕЦКО Іван Михайлович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Меткий"). Надрайонний
військовик. Застрелився 25.05.1946р. під час
нападу емдебістів на криївку у сапогівському лісі.
Тіло відвезено до району.
СТЕЦКО Гнат Дмитрович
1925р.н. З Червоної армії перейшов до лав УПА
(пс. "Чупринка"). Загинув у 1947р. під час бою у
Стрілківцях.
424
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
СТЕЦКО Михайло Григорович
1916р.н. З Червоної армії перейшов до лав У ПА.
Загинув під час бою з НКВС у "Ксьондзовій
долині". Похований у с.Стрілківці.
СТЕЦКО Василь Дем'янович
1923 р. н. Член ОУН (пс. "Орел"). Стрілець У ПА.
Розстріляний 15.07.1944р. прилюдно
червоноармійцями у Пищатинцях. Похований там
же.
СКОРОПАД Петро Семенович
Симпатик ОУН. Розстріляний німецьким гестапо.
ЧОРНІЙ Михайло Дмитрович
Член ОУН. Писар при німецькій установі м.
Борщів по набору "остарбайтерів". Звільнив
частину людей від направлення на роботу.
Розстріляний гестапо.
ШМАНЬКО Михайло Іванович
Член ОУН. Звеновий юнацької сітки ОУН.
Розстріляний НКВС у Червоній армії.
БОДНАРЧУК Микола Дмитрович
1922р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1947р.
БОЙКО Євстахій Іванович
1926р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у
концтаборі.
ГНИДКО Іван Михайлович
1916р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1948р.
ДЗІСЯК Олександр Миколайович
1914р. н. Підпільник. Загинув у концтаборі.
КУРГАНОВИЧ Іван Іванович
1944р.н. Член ОУН (пс. "Лютий"). Підпільник.
Загинув у квітні 1946р.
КУРГАНОВИЧ Степан Іванович
Член ОУН. Заарештований НКВС у 1944р. Загинув
у концтаборі.
КОЛУПАЙ Федір Якович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Перець"). Підпільник.
Загинув 24.02.1946р. у бункері, виданому
"Грозою", в урочищі "Стасова долина" біля
Жилинців.
КОВАЛЬЧУК Михайло Виронійович
1918р. н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
МАЙДАНЮК Ярослав Методійович
1913р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
23.05.1944р. в обороні повстанського табору,
дислокованого в урочищі "Грабельки" поблизу
с.Бурдяківці.
МЕТЕЛЬНИЦЬКИЙ Антон Михайлович
1910р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1948р.
під час бою з МДБ у с.Мушкатівка.
НЕДОКІС Володимир Петрович
1921р.н. Член ОУН (пс. "Роман"). Підпільник.
Загинув 21.07.1950р. у с.Кудринці. Тіло відвезено
до Мельниці-Подільської.
СТАРИЦЬКИЙ Іван Григорович
1914р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
СТЕЦЮК Олександр Іванович
1920р. н. Член ОУН. Заарештований НКВС. Загинув
у концтаборі.
СТРУТИНСЬКИЙ Юліан Дмитрович
1924р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний МДБ
у 1946р.
СКОРОДА Адам Андрійович
1920р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
ЧОРПІТА Орест Іванович
1916р.н. Член ОУН. Студент юридичного
факультету Люблінського університету. Стрілець СКВ
УПА. Загинув 14.07.1944р. під час бою з
енкаведистами у сіванків. Похований у с.Іванків.
ЧОРПІТА Михайло Іванович
1918р.н. Член ОУН (пс. "Зір"). Референт
пропаганди Чортківського надрайонного Проводу ОУН.
Загинув 1 травня 1947 року, можливо, біля
сГриньківці Товстенського району.
ЯРЕМА Ярослав Іванович
1923р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС у 1944р.
БУК Іван Костянтинович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Вій", "Мартин", "Граб",
"Ярема"). Повітовий провідник ОУН Борщівщини.
Загинув 2.01.1945р. від нещасного випадку при
користуванні гранатою. Похований у сТурильче.
БАЙДЮК Дмитро
1917р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований у
сТурильче.
ВАЛЬЧУК Йосип
1927р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований у
сТурильче.
ГРИГОРИШИН Іван Андрійович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ДОВБУШ Михайло Іванович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою з
військами НКВС 23.07.1944р. Похований у
сТурильче.
ДЕМКІВ Петро Миколайович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у сТурильче.
ДЕМКІВ Никифір Семенович
1927р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований у с Турильче.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
425
ДЕМКІВ Ілля Семенович
1927р. н. Стрілець СКВ У ПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований у
с.Турильче.
ГРИГОРИШИН Іван Андрійович
Член ОУН. Пішов добровольцем на Волинь до УПА.
Пропав безвісти.
ЖЕЛЬСЬКИЙ Степан Іванович
1915р.н. Стрілець СКВ УПА (пс. иВер"). Загинув
3.02.1945р. у бункері, оточеному НКВС.
Похований у с.Турильче.
КУЗИК Іван
1893р.н. Греко-католицький священик села
Турильче. Рукоположений 1927р. Заарештований
МДБу 1950р. Пропав безвісти.
ЛАЗАРУК Микита
1890р.н. Симпатик ОУН. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у с.Турильче.
МАЛЬОНКА Василь Петрович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у бою 1944р.
НАДОРОЖНИЙ Володимир Станіславович
1922р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у с. Турильче.
РАВЛЮК Михайло Романович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у с. Турильче.
РАВЛЮК Микола Романович
1926р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований на
цвинтарі с. Турильче.
РАВЛЮК Федір Романович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1944р. у бою з НКВС.
РОГАЧУК Павло Юрійович
1919р.н. Член ОУН (пс. "'Арсен"). Референт
Служби Безпеки Скала-Подільського району.
Загинув 1.11.1946р., потрапивши на засідку
облавників у "Шимковій долині". Тіло відвезено до
Скали-Подільської.
РОГАЧУК Авксентій Юрійович
1917р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
1944р. у бою з енкаведистами.
ПАВЛЮК Іван Якимович
1921р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р.
у бункері, оточеному НКВС. Похований у сТуриль-
че.
ПАВЛЮК Василь Якимович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у бою з НКВС.
ТРАЧУК Іван Максимович
1920р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у с.Турильче.
ЦАРУК Михайло Дмитрович
1920р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 3.02.1945р. у
бункері, оточеному НКВС. Похований у сТурильче.
ЦАРУК Йосип Григорович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у бою з енкаве-
дистами.
ЦАРУК Станіслав Григорович
Стрілець СКВ УПА. Загинув 1945р. у бою з
енкаведистами.
БУЧКА Михайло Миколайович
1909р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
27.04.1946р. у бою з відділом НКВС на березі
Дністра. Похований у с.Трубчин.
ГАВРИЩУК Іван Григорович
1910р.н. Член ОУН. Станичний. Загинув у Великий
піст 1945р. Похований у сТрубчин.
КАЧКІВСЬКИЙ Антон Іванович
1921р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Захоплений
у полон під час бою у с. Вовківці (Дністрове)
8.12.1944р. Повішаний 10.02.1945р. на площі
райцентру в Мельниці-Подільській. Похований у
с.Трубчин.
ШДЛЕЦЬКИЙ Богдан Васильович
1926р. н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
27.04.1946 у бою з відділом НКВС на березі
Дністра. Похований у сТрубчин.
ДЕРКАЧ Стефанія
1926р.н. Член ОУН. Підпільниця. Загинула у
1947р. від рук бандитів-грабіжників.
ЩДСКАЛЬНИЙ Никифір
Член ОУН з 1946р. (пс. "Мур"). Підпільник. Зака-
тований більшовиками 21.03.1946р. у с.Іванків.
ПАВЛЮК Михайло Михайлович
1909р.н. Член ОУН з 1938р. Станичний ОУН.
Загинув у 1944р.
АНТОНИШИН Петро Олексійович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Дон"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув у 1944р. під час бою з НКВС.
Похований у с. Тарнавка.
БУДНЯК Юліан Дмитрович
1918р.н. Підпільник. Загинув у 1946р. при нез'я-
сованих обставинах.
ВЕРЕС Володимир Семенович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув від рук
провокатора.
ЖУРБА Омелян Максимович
1928р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1947р.
при нез'ясованих обставинах.
426
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
МЕЛЬНИЧЕНКО Тарас Іванович
1921р. н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС у Чорткові 1944р.
МЕЛЬНИЧЕНКО Мирон
1925р. н. Член ОУН. Підпільник. Пропав безвісти.
ЛІСОВИЙ Євген Михайлович
1920р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. під
час бою з НКВС у сЖилинці.
ЛІСОВИЙ Омелян Михайлович
1916р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. у
Скалі-Подільській.
ЧЕРЕПОК Петро Григорович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1947р.
при нез'ясованих обставинах.
ЧЕРЕПОК Дмитро Григорович
192бр.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1947р.
при нез'ясованих обставинах.
АНТОНІЙЧУК Микола Якович
1922р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
10.04.1945р. Похований в с.Устя.
АМБРОСІЙЧУК Яків Ілліч
1920р.н. Підпільник. Загинув 23.10.1945р., по-
трапивши у засідку облавників.
БОХОНЮК Олекса
1889р.н. Симпатик ОУН. Загинув 23.10.1945 у
підірваній міною криївці. Похований у сУстя.
ВОЛОЩУК Федір Васильович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Рак"). Стрілець СКВ
УПА. Загинув 4.12.1945р. при нез'ясованих
обставинах.
ГРИЧАК Михайло Петрович
1911р.н. Підпільник. Загинув 3.02.1946р.
Розстріляний оперуповноваженим МДБ В.Кубеєм.
ГРИЧАК Степан Степанович
1923р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 9.03.1945р.
під час бою у с. Саму шин на Буковині.
ГРИЧАК Дмитро Федорович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Підпільник.
Розстріляний НКВС 7.06.1944р. Похований в
сУстя.
ГНАТЮК Василь Федорович
1915р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 5.12.1944р.
під час бою з енкаведистами у селі Кудринці.
Похований у сКудринці.
ГЛАДІЙ Олекса Якович
1912р.н. Член ОУН (пс. "Глебик"). Пдпільник.
Загинув 23.10.1945р. у підірваній міною криївці.
ДАНИЛЬЧУК Богдан Григорович
1927р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
5.12.1944р. під час бою з енкаведистами у
сКудринці. Похований у сКудринці.
ДАНИЛЬЧУК Василь Якович
1925р. н. Підпільник. Загинув 23.08.1946р. від
отриманих у бою ран. Похований в сУстя.
ДОМІТРЯК Яків Дмитрович
Підпільник. Загинув у 1947р. при нез'ясованих об-
ставинах.
ІЛЬНИЦЬКИЙ Степан Васильович
1909р.н. Член ОУН (пс. "Струк"). Підпільник.
Розстріляний НКВС 10.11.1945р. Похований в
сУстя.
КУРИЛЮК Іван
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
10.04.1945р. партизанами-ковпаківцями.
КОСОВАН Микола Пилипович
1923р.н. Підпільник. Загинув 16.12.1945р., по-
трапивши на засідку облавників у сГорошова.
МАТІЇВ Іван Якович
1918р.н. Підпільник. Узятий у полон 1945р.
Загинув у концтаборі.
МАТІЇВ Петро Якович
1920р.н. Підпільник (пс. "Жолудь"). Загинув
23.08.1945р., потрапивши на засідку облавників.
Похований в сУстя.
МАТІЇВ Юрій Якович
1923р.н. Підпільник. Загинув у 1945р.
МАТІЇВ Ілля
1900р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС
27.11.1945р. Похований у сУстя.
МЕЛЬНИЧУК Йосип Іванович
1927р.н. Підпільник. Розстріляний НКВС
15.10.1945р. у с.Пилипче.
НИКОРЧУК Іван Васильович
Підпільник. Загинув під час бою 1.05.1945р. Похо-
ваний у с.Устя.
ОСАДЧУК Ілля
1906р.н. Стрілець СКВ УПА. Узятий в полон під
час бою. Розстріляний НКВС 6.10.1944р.
Похований у сУстя.
ОЛЕКСИН Федір
1907р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув на
початку травня 1944р. під час боїв з
енкаведистами у циганських лісах.
ПЕТРИЧЕНКО Яків Васильович
1910р.н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23.08.1945р.
Похований у сУстя.
РОМАНЮК Дмитро Васильович
Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув на початку
травня 1944р. під час боїв з енкаведистами у ци-
ганських лісах.
РОДЖАК Яків
1917р. н. Стрілець СКВ УПА. Загинув 9.03.1945р.
під час боюуСамушині на Буковині.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
427
СТЕФАНЮК Іван Петрович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Май"). Бойовик Служби
Безпеки. Загинув 23.05.1949р. Тіло відвезено до
Мельниці-Подільської.
СТРАТІЙЧУК Іван Гнатович
Член ОУН (пс. "Бук"). Підпільник. Загинув
8.09.1945р. Похований у сУстя.
ТКАЧ Григорій
1906р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС
10.11.1945р. Похований у сУстя.
ТИМКІВ Григорій
1913р.н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС. Тіло
скинуто в р.Дністер.
ФІЛПТЧУК Дмитро Михайлович
1920р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС
18.12.1945р. Похований у с.Устя.
ФІЛПТЧУК Іван Михайлович
1925р. н. Симпатик ОУН. Розстріляний НКВС
10.10.1945р. Похований у с.Устя. _^_^
ФУРМАН Данило Антонович
1915р.н. Підпільник. Загинув 13.11.1946р.
ГНАТЮК Ярослав Іванович
1926р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Стрілець
юнацького СКВ. Загинув 10.11.1944р. під час бою
ус.Шупарка. Похований у сХудиївці. .
ГНАТЮК Володимир Дмитрович
1927р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
1945р.
ГАВРИЛЮК Степан Григорович
1927р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Пропав
безвісти.
ЗУШМАН Іван Васильович
1927р.н. Член ОУН (пс."Шпак"). Кущовий
пропагандист. Загинув 27.03.1945р. у оточеній криївці
на полі між Бабинцями іХудиївцями. Тіло відвезено
до Борщева.
МАНДЗЮК Михайло Григорович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Сорока"). Підпільник.
Загинув 27.03.1945р. в оточеній криївці на полі
між селами Бабинці і Худиївці. Тіло відвезено до
району.
ОЛІЙНИК Зиновій Григорович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Тарас"). Підпільник.
Загинув 1952р. у селі Кривче (за іншими даними у
сЛисичники Заліщицького району).
ПРОКІПЧУК Володимир Федорович
1920р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув на по-
чатку травня 1944р. під час боїв з
енкаведистами в циганських лісах.
БОЙЧУК Олекса Миколайович
1923р.н. Підпільник. Загинув у червні 1944р. По-
хований у сХудиківці.
БОДНАРУК Олекса
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув 5.04
1949р. у селі Худиківці. Тіло відправлено до
Мельниці-Подільської.
БАРИЦЬКИЙ Антоній
1891р. Греко-католицький священик. Рукопокла-
дений 1923р. Помер 1953р. після перебувань у
слідчих камерах РВ МВС-МДБ.
БЕРНИК Олекса Павлович
1925р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
ВОЛОШИН Павло Іванович
1909р. н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
ВОЛОШИН Йосиф Миколайович
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
ГРИГОРІЙЧУК Петро Гаврилович
1917р.н. Член ОУН (пс. "Щупак"). Підпільник.
Загинув 1947р. у с. Худиківці.
ГАРАСИМЧУК Павло Іванович
1920р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
КОВАЛЬЧУК Микола Васильович
1920р.н. Член ОУН (пс. "Впертий"). Загинув під
час облави у 1944р. Похований у сХудиківці.
МОЙСЮК Василь Юсипович
1925р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
МОЙСЮК Гаврило Михайлович
1900р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
НКВС у 1944р. Пропав безвісти.
РАВЛУСИК Юстина Дмитрівна
1913р.н. Симпатик ОУН. Переховувала
повстанців. Зарубана сокирою "стрибком" під час
облави 5.04.1949р.
ТКАЧИК Ілля Іванович
1921 р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1944р.
під час бою з облавниками.
ТКАЧИК Василь Кирилович
1925р. н. Підпільник. Загинув у 1944р. під час бою
з облавниками.
ТКАЧИК Харитон Іванович
1912р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Пропав безвісти.
ТОДОРУК Василь Дмитрович
1901 р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Пропав безвісти.
428
ЗА ТЕБЕ, СВЯГГА УКРАЇНО
ТОДОРУК Микола Петрович
1920р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Пропав безвісти.
ХВИНЮК Богдан Васильович
1919р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
Червоній армії. Пропав безвісти.
ЦІНКАЛОВСЬКИЙ Олексій Ілліч
1922р.н. Підпільник. Загинув 19.07.1944р. під
час бою з облавниками. Похований у сХудиківці.
БІЛИК Осип Антонович
1917р.н. Член ОУН. Заарештований НКВС у
1944р. Загинув у концтаборі.
БІЛИК Микола Михайлович
1915р. н. Член ОУН. Арештовувався поляками.
Відбував ув'язнення у Березі Картузькій. Загинув
у 1944р., потрапивши на засідку польської боївки
АК. Похований у с. Цигани.
БІЛИК Антон Михайлович
1918р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у 1944р.,
потрапивши на засідку польської боївки АК.
Похований у сЦигани.
БЕРНЕЦЬКИЙ Омелян Йосипович
1922р.н. Член ОУН з 1940р. Підпільник.
Розстріляний німецьким гестапо у 1944р.
БОЙЧУК Василь Миколайович
1928р.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув у
концтаборі.
БУЯР Касян Гаврилович
1885р.н. Симпатик ОУН. Учасник визвольних
змагань 1918-1920 рр. Убитий польською боївкою
АК. Похований у с. Цигани.
БУЯР Анастасія Касянівна
1918р.н. Член ОУН. Секретар-друкарка районного
Проводу ОУН. Впала жертвою емдебістської
провокації.
БОДНАРЧУК Степан Степанович
Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній армії.
ВЕРЦІМАХА Василь
Член ОУН. Заарештований НКВС. Пропав безвісти.
ВЕРЦІМАХА Омелян
Симпатик ОУН. Мобілізований у "стрибки". Загинув
на передовій лінії проти відділу УПА.
ВАСИЛИК Казимир Григорович
192бр.н. Член ОУН (пс. "Вер"). Заступник
чотового УПА. Загинув 16.01.1946р. у Циганах.
Тіло відвезено до Скали-Подільської.
ГУЛЯС Степан Іванович
1916р.н. Член ОУН (пс. "Мах"). Референт Служби
Безпеки Скала-Подільського району. Загинув
26.05.1946р. у бункері, оточеному МДБ, в
урочищі Торби" біля станції Тересин.
ДУШЕНЬКО Петро
1914р.н. Член ОУН. Розстріляний НКВС у Червоній
армії.
ДЕМЧУК Микола Михайлович
1915р. н. Член ОУН. Переховував вдома зброю.
Розстріляний німецьким гестапо у 1943р.
ДЗІКОВСЬКИЙ Володимир
Симпатик ОУН. Мобілізований у "стрибки". Загинув
на передовій лінії проти відділу УПА.
ЖУРБА Михайло Миколайович
1923р.н. Член ОУН (пс. "Люба"). Служив у дивізії
СС "Галичина". Був під Бродами. Військовий
вишкільник СКВ УПА. Загинув у грудні 1944р. під
Монастирком.
КУДРИК Адам Антонович
1924р.н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув
19.05.1944р. під час бою у Ланівцях.
КОСТЮК Михайло Іванович
1910р.н. Член ОУН. Розстріляний НКВС у
Червоній армії.
КОСТЮК Осип Кирилович
1914р.н. Член ОУН (пс. "Кармелюк"). Стрілець
СКВ УПА. Загинув 1945р. у бою з НКВС між селами
Грабівці-Тарнавка.
ПАХОЛОК Дмитро Миколайович
1910р.н. Член ОУН (пс. "Старий"). Загинув у
концтаборі.
НАПАСГЮК Омелян Петрович
1924р. н. Член ОУН (пс. "Крат"). Секретар при
надрайонній референтурі Служби Безпеки.
Загинув 26.05.1946р. у бункері, оточеному МДБ,
в урочищі Торби" біля станції Тересин. _^
ТРАСКОВСЬКИЙ Іван Михайлович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Моряк"). Командир СКВ
УПА. Загинув 19.01.1945р. під час перестрілки у
сЛосяч. Тіло відвезено до Скали-Подільської.
ТЕТЮК Омелян Ілліч
1928р.н. Член юнацької сітки ОУН. Убитий
польською боївкою АКу 1944р. Похований у
сЦигани.
ЦАРУК Роман Миколайович
1926р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув 1945р.
у бою з НКВС у циганському лісі.
ЯЦИШИН Іван Михайлович
1914р.н. Член ОУН з 1939 року. Кадровий
підпільник-революціонер. Проголошував у селі Акт
ЗО червня 1941р. Застрелився під час облави у
1946р. Похований у с. Цигани.
АНТОНЮК Петро
Стрілець СКВ УПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС.
Похований у с.Шупарка.
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
429
АНТОНЮК Ганна Андріївна
1910р.н. Симпатин ОУН. Мати підпільниці
"Берези". Розстріляна МДБ 17.12.1947р. Тіло ви-
везено до Борщева.
АНТОНЮК Василина Василівна
1924р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Підпільниця.
Розстріляна 10.10.1947р. оперуповноваженим
МДБ В.Кубеєм Тіло вивезено до Мельниці-
Подільської.
АРСЕНЧУК Дмитро
Член ОУН (пс. "Щек"). Підпільник. Загинув
11.03.1945р. у криївці, оточеній НКВС. Похований
ус.Шупарка.
АРСЕНЧУК Марія
Симпатик ОУН. Загинула при нез'ясованих
обставинах.
БОДЗ Іван
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС.
Похований у с. Шупарка.
БОДЗ Дмитро
1927р.н. Підпільник. Загинув у 1947 році. Тіло
вивезено до Борщева.
ВАСИЛЮК Микола
191бр.н. Член ОУН. Підпільник. Загинув
20.05.1944р. під час облави НКВС.
ГНАТЮК Ярослав
1927р.н. Член ОУН (пс. "Береза"). Загинув
10.11.1945р. у бою з енкаведистами у селі
Худиївці.
ДАНИЛЮК Петро
1927р.н. Підпільник. Загинув 22.12.1945р.,
потрапивши на засідку енкаведистів. Похований у
с.Шупарка.
ДАНИЛЮК Іван
Підпільник. Загинув у 1945р. під час облави НКВС.
ДАНИЛЮК Василь
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
ний у с.Шупарка.
ЗАДВВРНИЙ Степан
Підпільник. Загинув у 1947р. під час облави НКВС.
КРИК Степан
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС.
Похований у с.Шупарка.
КРИК Іван
Член ОУН. Закатований НКВС у Борщівській тюрмі
у березні 1945р.
КРИК Михайло
Член ОУН. Станичний юнацької сітки.
Заарештований НКВС у Червоній армії. Пропав
безвісти.
КРИЩУК Степан
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
ний у с.Шупарка.
КРИЩУК Марія
Симпатик ОУН. Закатований НКВС у Борщівській
тюрмі в березні 1945р.
КІТ Степан
Член ОУН. Загинув у концтаборі.
ЛУЧИК Дмитро
1919р.н. Член ОУН (пс. "Місяць"). Підпільник.
Загинув у 1945р. в оточеній чекістами криївці.
Тіло вивезено до Борщева.
ЛУКІЯНЧУК Василь
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
ний у с.Шупарка.
ЛУКІЯНЧУК Іван
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
нийу с.Шупарка.
ЛУКІЯНЧУК Степан
Підпільник. Загинув у 1945р.
ЛУКІЯНЧУК Федір
Підпільник. Загинув у концтаборі.
ЛУКІЯНЧУК Ярослав
1925р.н. Член ОУН (пс. "Крук"). Загинув
13.06.1944р. під час облавного наступу НКВС.
Похований у с.Шупарка.
ЛИЧМАН Тодоська
Симпатик ОУН. Закатована МДБ. Місце поховання
невідоме.
МАШЕРА Тодоська
(мати Ганни і бабка Василини Антонюків).
Симпатик ОУН. Розстріляна МДБ у 1947р.
Похована у с.Шупарка.
НИЧКА Михайло Іванович
1927р.н. Стрілець куреня УПА "Сірі вовки"
"Бистрого". Поранений 13.03.1945р. під час бою у
с.Худиївці. Лікувався у селі Костільники
Золотопотіцького району, де його вислідив
більшовицький агент. Підірвався гранатою.
НЕСГЕРОВИЧ Петро
Підпільник. Загинув у 1945р. під час облавного
наступу НКВС.
ПЕТРІНЧИК Дмитро
1917р.н. Підпільник (пс. "Комар"). Загинув
13.06.1944р. під час облавного наступу НКВС.
Похований у с. Шу парка.
ПЕТРІНЧИК Василь
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС.
Похований у с.Шупарка.
430
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ПЕТРІНЧИК Іван
Симпатин ОУН. Закатований НКВСза сина Василя,
учасника збройної боротьби ОУН-УПА.
ПЕТРІНЧИК Михайло
Член ОУН. Розстріляний НКВСу Червоній армії.
ПАЦАРИНА Іван
Підпільник. Загинув у 1945р.
СЛУХЕНЬКИЙ Семен
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
ний у с.Шупарка.
СЛУХЕНЬКИЙ Петро
Підпільник. Загинув у 1945р.
САВЧУК Василь
1927р.н. Член ОУН (пс. "Сірко"). Підпільник.
Загинув 20.07.1946р. під час облави МДБ у с.Шу-
парка. Тіло вивезено до Борщева.
СЕМЕНЮК Михайло
Підпільник. Загинув у 1945р.
ТАРНАВСЬКИЙ Степан
Підпільник. Загинув у 1945р.
УКРАЇНЕЦЬ Петро
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС.
Похований у с.Шу парка.
ЧУБАТИЙ Володимир
1895р. н. Греко-католицький священик
Рукопокладений 1921р. Заарештований
8.01.1946р. Загинув у 1949р. у концтаборі.
ЮСШГЮК Степан
Стрілець СКВУПА "Орлика". Загинув 16.02.1945р.
під час нападу оперативного відділу НКВС. Похова-
ний у с.Шупарка.
ЮСИП'ЮК Василь
(пс. "Гром"). Підпільник. Загинув 3.11.1947р. під
час бою у с.Шу парка. Тіло забрано до Заліщиків.
БАЙТАЛЮК Дмитро Семенович
1904р.н. Член ОУН (пс. "Журавель"). Стрілець
УПА. Загинув 30.03.1945р. під час бою у
Шипівському лісі Заліщицького району.
БАЙТАЛЮК Деонізій Григорович
1902р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВСу м.Красно-
ярську. Загинув у концтаборі.
БАЙТАЛЮК Степан Семенович
1923р.н. Член ОУН. Заарештований МДБ 1946р.
Загинув у концтаборі.
БОРУТИНСЬКИЙ Володимир Йосипович
1926р. н. Стрілець УПА. Загинув 1945р. під Воло-
чиськом Хмельницької області.
ВЕРБІЦЬКИЙ Микола Степанович
1927р.н. Член ОУН (пс. "Дуб"). Стрілець УПА.
Загинув 14.07.1945р., потрапивши на засідку
облавників. Тіло вивезено до Борщева.
ВАЛЯВСЬКИЙ Володимир Іванович
1913р.н. Член ОУН (пс. "Моряк"). Стрілець УПА.
Загинув 15.12.1945р. під час бою в урочищі
"Стінка" біля Шершенівки.
ВОЛОЩУК Пилип Орфимович
1911р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
М.Красноярську. Загинув у концтаборі.
ВОЛОЩУК Олекса Орфимович
1909р. (пс."Жар"). Стрілець УПА. Загинув у
жовтні 1946р. Тіло вивезено до Борщева.
ВОЛОЩУК Яків Гаврилович
1914р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у м.Красно-
ярську. Загинув у концтаборі.
ГУМЕНЮК Михайло Карпович
1925р.н. Член ОУН (пс. "Галка"). Зв'язковий над-
району. Загинув 18.02.1946р. у криївці, оточеній
чекістами. Застрелився. Тіло вивезено до
Борщева.
ГУМЕНЮК Микита Амбросійович
1898р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ГУМЕНЮК Василь Карпович
1928р.н. Член ОУН (пс. "Вістун"). Стрілець СКВ
УПА. Застрелився 18.02.1945р. у криївці,
оточеній чекістами. Тіло вивезено до Борщева.
ГУМЕНЮК Карпо
Симпатик ОУН. Заарештований емдебістами.
Розстріляний.
ДОВБУШ Степан Йосипович
1924р.н. Стрілець УПА. Загинув у вересні 1946р.
у бою біля сМушкарова.
ДЕРЕВ'ЯНЧУК Ірина Степанівна
Санітарка УЧХ. Поранена. Пропала безвісти.
ДЕРЕВ'ЯНЧУК Петро Володимирович
1912р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС. Загинув у
концтаборі.
ЗОЛОТИЙ Яків Онуфрійович
1921 р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВСу м.Красно-
ярську. Загинув у концтаборі.
ЗАРЕМБА Михайло Танасійович
1918р.н. Симпатик ОУН. 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
М.Красноярську. Загинув у концтаборі.
КАЛИНЮК Павло Миколайович
1913р.н. Член ОУН (пс. "Юр"). Стрілець УПА.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
431
Застрелився 17.11.1945р. під час бою у Глибочку.
Тіло вивезено до Борщева.
КОРОЛЬЧУК Петро Максимович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець надрайонної боївки
СБ. Застрелився 18.02.1946р. у криївці, оточеній
чекістами. Тіло вивезено до Борщева.
КОРОЛЬЧУК Василь Максимович
1927р.н. Член ОУН. Підпільник. Застрелився
18.02.1946р. у криївці, оточеній чекістами. Тіло
вивезено до Борщева.
КРАВЧИК Петро Семенович
1907р.н. Симпатик ОУН. 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВСу м.Красно-
ярську. Загинув у концтаборі.
ПРОКОПЧУК Прокіп Якович
1902р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ПАНЧИШИН Антон Микитович
1922р. н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ПЕТРИЧКА Василь Федорович
1921р.н. Стрілець У ПА. Пішов добровольцем на
Волинь до УПА. Загинув ймовірно на Східній
Україні.
ПЕТРИЧКА Василь Іванович
1924р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ПЕТРИЧКА Петро Амбросійович
1916р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
РУДКОВСЬКИЙ Володимир Миколайович
1912р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВСу Красноярсь-
ку. Загинув у концтаборі.
РУДКОВСЬКИЙ Пилип Іванович
1921р.н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
СЕМЧУК Микола Дмитрович
1925р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Захоплений у
полон під час бою на р.Серет. Закатований у
Чортківській тюрмі 1946р.
СОЛОМОНЮК Роман Дмитрович
1904р. н. Симпатик ОУН, У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
САП'ЯК Василь Григорович
1924р. н. Член ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВСу
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ТКАЧИК Лук'ян Ілліч
1912р.н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
ЧУЧАК Михайло Дмитрович
1922р.н. Член ОУН (пс. 'Грім"). Стрілець УПА.
Загинув у вересні 1946р. у бою біля Мушкарова.
ШАНТАРУК Іван Павлович
1924р.н. Член ОУН (пс. "Іскра"). Зв'язковий
окружного Проводу ОУН. Загинув ЗО. 03.1945р.,
підірвавшись гранатою у Шитвському лісі
Заліщицького району.
ШАНТАРУК Василь Павлович
1927р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув
ЗО.03.1945р. під час бою в урочищі "Чаплине"
біля р.Серет.
ШЕВЧУК Дмитро Степанович
1925р.н. Стрілець УПА куреня "Сірі вовки" "Бист-
рого". Пропав безвісти.
ЩЕРЕЦЬКИЙ Петро Миронович
1923р. н. Симпатик ОУН. У 1944р. мобілізований до
Червоної армії. Заарештований НКВС у
Красноярську. Загинув у концтаборі.
АНДРІЙЧУК Василь Методійович
1919р.н. Член ОУН (пс. "Орел", "Бор", "Остап",
"Максим"). Кадровий підпільник-революціонер.
Політреферент Борщівського районного Проводу
ОУН. Загинув 3.11.1947р. під час бою із
заліщицькими емдебістами у с.Шупарка. Тіло
вивезено до Заліщиків.
АНДРІЙЧУК Дмитро Методійович
1908р.н. Симпатик ОУН. Рідний брат "Максима".
Повішаний оперуповноваженим Борщівського РВ
МДБ Я.Саливоном 18.05.1947р.
ВІВЧАРУК Дмитро
1923р.н. Член ОУН (пс. "Сокіл"). Бойовик СБ.
Загинув 3.10.1946р. уХудиївцях. Тіло відвезено до
Борщева.
ГУСКА Михайло
1922р.н. Член ОУН. Підпільник. Розстріляний
НКВС 2.03.1945р. Похований у с. Шишківці.
ГРИГОРИШИН Микола
1920р.н. Стрілець УПА. Загинув 4.04.1945р. у
бою з облавниками у с. Росохач Чортківського
району.
ГЛУХ Михайло
1922р.н. Член ОУН. Станичний. Загинув
1.03.1945р. Похований у селі Шишківці.
ГУРА Василь Іванович
1908р.н. Член ОУН (пс. "Довбак"). Підпільник.
Загинув 30.08.1945р. Похований у с.Шишківці.
432
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЖУЧОК Михайло Ілліч
1913р.н. Член ОУН. Підпільник. Заарештований
1946р. Загинув у концтаборі.
ЗУШМАН Онуфрій
1914р.н. Член ОУН (пс. "Порохня"). Підпільник.
Загинув 30.08.1945р. під час облави НКВС на
шишківську стінку. Похований у сШишківці.
ЗУШМАН Дмитро
1926р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув під час
рейду у Карпатах.
СТІНКОВИЙ Степан Михайлович
1922р.н. Член ОУН (пс. "Черник"). Підрайонний
господарчий. Загинув 24.03.1945р. під час нападу
облавників. Похований у сШишківці.
ТОДОРУК Микола Васильович
Член ОУН. Підпільник. Заарештований
2.03.1945р. Загинув у концтаборі.
ЮЗЬВАК Ярослав
1924р.н. Член ОУН. Стрілець УПА. Загинув,
можливо, у Чехії під час рейду загону УПА до
Німеччини.
ПОВСТАНЦІ З РІЗНИХ
МІСЦЕВОСТЕЙ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ
БАБ'ЯК Григорій
Народився у сКолодрібка Заліщицького району.
Стрілець СКВ УПА. Розстріляний НКВС у 1944р.
Похований у с. Бабинці.
"Богдан"
Народився у 1923р. в с.Петликівці Підгаєцького
району. Член ОУН. Підпільник. Стрілець
надрайонної Служби Безпеки. Застрелився
25.05.1946р. у криївці, оточеній чекістами у
Сапогівському лісі. Тіло вивезено до Борщева.
БРАТКІВ Іван Семенович
Народився 1922р. у с.Джурин Чортківського
району. Член ОУН (пс. "Омелян"). Організаційний
надрайонний. Застрелився 25.05.1946р. у криївці,
оточеній чекістами, у Сапогівському лісі. Тіло
вивезено до Борщева.
БАБУНЯК Ірина
Народилася 1921р. в с. Вербі в Бережанського
району. Член ОУН (пс. "Ніна"). Надрайонний
фармацевт УЧХ. Загинула 7.05.1945р., попавши
на засідку, біля села Більче-Золоте. Похована у
с.Більче-Золоте. Перепохована 1997р. на
цвинтарі м. Теребовля.
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Іван
Народився у М.Тернопіль. Член ОУН. Розстріляний
НКВС у 1941р. у с.Іванкові.
БЕЛЗЮК Степан Степанович
Народився у 1920р. в с.Дзвиняч Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув 1943р. у
Борщівському районі.
БАРИЦЬКИЙ Степан Семенович
Народився 1922р. в с.Мухавка Чортківського
району. Стрілець СКВ УПА (пс. "Меткий").
Загинув у селі Турильче. Обставини невідомі.
БІТІВ Марія
Народилася 1915р. в с.Заболотівка Чортківського
району. Член ОУН (пс. "Гуска"). Дружина
окружного провідника ОУН В.Шиманського
("Мартин"). Загинула у похідній групі ОУН на Великій
Україні 1941р.
"ВОГОНЬ"
Народився на Волині. Стрілець УПА сотенного
"Тополі". Загинув 7.03.1944р. при роззброєнні
німців у Монастирку. Похований там же.
"ВІТРОГОН"
Народився на Волині. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
лютому 1946р. у с.Жилинці.
ВІЛЬХОВИЙ Микола Йосипович
Народився 1924р. в сУгринь Чортківського району
(пс."Шпак"). Чотовий УПА куреня "Сірьі вовки"
"Бистрого". Загинув 1945 року у лісі біля хутора
Вигода.
"ВОЛОДИМИР"
Народився, можливо, в с.Пробіжна Чортківського
району. Сотник. Втратив зір у боях УПА на
Волині. Переданий по зв'язку місцевому підпіллю.
Загинув з 2 на 3.09.1948р. Розстріляний
провокатором "Долярем"у стрілківській печері.
"ВУЖ"
Чотовий УПА. Загинув у березні 1946р. під час
бою у Гермаківському лісі. Похований там же.
Перепохований на цвинтарі с.Гермаківка
5.07.1992р.
ВОЙТОВИЧ Григорій Васильович
Народився, можливо, в сВасильківці біля Гусятина.
Стрілець СКВ УПА (пс. "Підкова"). Загинув під час
перестрілки з емдебістами у с.Пилатківці
26.05.1946р.
ГЛУХ Михайло Андрійович
Народився 1919р. в сШманьківчики Чортківського
району. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1945р. у
сШишківці.
ГЕДЕОН Федір
Народився 1925р. в с.Шульганівка Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув 1944р. у районі сіл
ПилатківцШилинці.
ГАРАСИМІВ Іван Данилович
Народився 1917р. в с.Шульганівка Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув у 1944р. під час
боїв з військами НКВС у Жилинських лісах.
ГОЛШАТА Михайлина
Народилася 1924р. в с.Стара Ягільниця
Чортківського району. Член ОУН (пс. "Лариса",
"Мрія"). Важкопораненау бункері в с.П'ятничани
Хмельницької області 26.12.1949р. Загинула у
лікарні, зірвавши перев'язку
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
433
"ГАМАЛІЯ"
Чотовий УПА. Загинув у березні 1946р. під час
бою у гермаківському лісі. Похований там же.
Перепохований на цвинтарі с.Гермаківка
5.07.1992 р.
ГОЛОДШСЬКИЙ Павло
Народився в сШульганівка Чортківського району.
Стрілець СБ (пс. "Квітка"). Загинув
22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки. Похований
там же. Перепохований 4.11.1990р. в с.Хом'яківка
Чортківського району.
ГЕДЕОН Павло
Народився в с.Долина. Стрілець СБ (пс. "Богун").
Загинув 22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки.
Похований там же. Перепохований 4.11.1990р. у
сХом'яківка Чортківського району.
"ГОМІН"
Народився на Підгаєччині. Стрілець СБ. Загинув
22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки. Похований
там же. Перепохований 4.11.1990р. у с.Хом'яківка
Чортківського району.
"ГНАТКО"
Народився в Коломиї. Пропагандист. Загинув
22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки. Похований
там же. Перепохований 4.11.1990р. у с.Хом'яківка
Чортківського району.
ГАЛУЩАК Василь
Народився в Солотвині. Член ОУН (пс. "Вітер").
Підпільник. Загинув 6.01.1946р. під час бою у
Монастирку. Тіло вивезено до Борщева.
"ГРАНІТ"
Народився 1923р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Член ОУН. Підпільник. Загинув у серпні
1944р. під час бою у Худиївцях. Похований у
с. Бабинці.
"ГОЛУБ"
Сотник У ПА. Діяв у Надзбруччі у 1943-44 рр.
Загинув під час бою з НКВС у Лосяцькому лісі,
ймовірно 15.05.1944р.
"ДЕМКО"
Народився на Теребовлянщині. Повітовий СБ.
Застрелився у першій декаді березня 1945р. під час
облави НКВС на сков'ятинському полі. Похований у
с.Шишківці.
ДРАГОМИРЕЦЬКИЙ Петро Васильович
Народився на Станіславщині. Член ОУН. Стрілець
УПА. Загинув 13.04.1945р. під час бою у
сКудринці. Похований там же.
ДУМЕНКО Дмитро Миколайович
Народився в 1912р. в с.Самушин Чернівецької
області. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. під
час облави у селі Горошова. Похований там же.
ДІДУРИК Микола
Народився в 1922р. в с.Кутузів Підгаєцького
району. Член ОУН (пс. "Нечай"). Заступник
надрайонного референта Служби Безпеки.
Застрелився 25.05.1946р. у криївці, оточеній
чекістами у сапогівському лісі. Тіло вивезено до
Борщева.
"ДЗВІНОК"
Член ОУН. Командир СКВ УПА. Загинув
14.09.1944р. під час бою з відділом польської
Армії Крайової у Глибочку. Похований на цвинтарі
с.Більче-Золоте (Доброкут).
ДОЛИНЧУК Ярослав
Народився 1925р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Загинув на Борщівщині при неїясованих
обставинах.
ЄЛИНДЮК Степан Петрович
Народився 1922р. в с.Онут Чернівецької області.
Стрілець УПА сотні "Тополі", що формувалась у
с.Горошова. Загинув 16.07.1944р. у бою з НКВС
біля хутора Зелена Липа на Буковині.
"ЗОРЯ"
Підпільник. Загинув у березні 1945р. у криївці в
селі Іванків (знаходилась у господаря Івана Валія).
ЗОЗУЛЯК Василь Павлович
Народився 1924р. в с.Залісся Чортківського
району. Член ОУН (пс."3уб"). Підпільник. Загинув
1948р. у с.Тарнавка.
ЗАХАРКІВ Мартин Іванович
Народився 1915р. в с. Дубівка. Член ОУН
(пс." Підкова", "Холодний"). Командир і
організатор СКВ УПА. Загинув у бою 24.01.1945р.
в с.Іванків.
КАВЧУК Роман Гнатович
Народився 1924р. в сШульганівка Чортківського
району. Стрілець СКВ УПА. Загинув у 1944р. у
районі сіл Пилатківці-Жилинці.
КУХАР Павло Федорович
Народився 1921р. в сШульганівка Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув у 1944р. під час
боїв у жилинських лісах.
"КОБЕЦЬ"
Народився на Волині. Стрілець УПА. Загинув
1.03.1944р. у бою з німцями на хуторі поблизу
села Іванків. Похований на місці бою.
КАЧУРІВСЬКИЙ Ярослав Степанович
Народився 1923р. Член ОУН (пс "Дніпро").
Окружний військової розвідки. Загинув 5.01.1945р.
під час нападу енкаведистів у с Бабин ці, біля
Борщева.
КРАВЧУК Василь Степанович
Народився 1917р. в м.Станіслав. Член ОУН.
Загинув 18.01.1947р. у с.Бабинці біля Борщева.
"ЛЮТИЙ"
Народився 1927р. в с.Мишків Заліщицького
району. Командир районного СКВ УПА. Загинув
28.03.1945р. під час бою у с.Шершенівка.
Похований у сМишків.
28 — 7045
434
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ЛІЩИНСЬКИЙ Іван Антонович
Народився 1921р. в с.Залісся Чортківського
району. Член ОУН (пс. "Матвій", "Степовий",
"Матюшенко"). Референт пропаганди Скала-
Подільського районного Проводу ОУН. Надрайонний
провідник ОУН на теренах Кам'янеччини.
Розстріляний 14.10.1952р. у Проскурівській
тюрмі.
ЛУЧКА Ганна Миколаївна
Народилась 1923р. в с. Пробіжи а Чортківського
району. Член ОУН (пс. "Кленя"). Референт УЧХ
Борщівського районного Проводу ОУН. Загинула під
час бою у с. Олексинці в 1946р. Підірвалась
гранатою. Тіло вивезено до Борщева.
ЛИСАК Михайло
Народився 1920р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Підпільник. Загинув на Борщівщині при
нез'ясованих обставинах.
"МИРОСЛАВА"
Народилася, ймовірно, на Скалатщині. Член ОУН.
Референт УЧХ Чортківського надрайонного
Проводу ОУН. Убита провокатором "Доляром" у
стрілківській печері з 2 на 3.09.1948р.
МАРІЯ
Народилася на Львівщині. За іншими даними - на
Скалатщині. Член ОУН (пс. "Мавка"). Зв'язкова
надрайонної референтури СБ. Друкарка. Загинула
26.05.1946р. у бункері надрайонного Проводу СБ
в урочищі "Горби" біля залізничної станції
Тересин.
ОЛЕКСИШИН Роман
Народився 1925р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Підпільник. Загинув на Борщівщині при
нез'ясованих обставинах.
ОЛЕКСИШИН Олексій
Народився в с.Ворвулинці Заліщицького району.
Підпільник. Загинув на Борщівщині при
нез'ясованих обставинах.
ОЛЕКСИШИН Іван
Народився в с.Ворвулинці Заліщицького району.
Підпільник. Загинув на Борщівщині при
нез'ясованих обставинах.
ОПИХАНИЙ Карно
Народився в с.Шульганівка Чортківського району.
Член ОУН (пс. "Юрко"). Стрілець боївки СБ.
Загинув 22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки.
Похований там же. Перепохований 4.11.1990р. у
сХом'яківка Чортківського району.
ОПИХАНИЙ Степан
Народився в с.Шульганівка Чортківського району.
Член ОУН (пс. "Кучерявий"). Стрілець боївки СБ.
Загинув 22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки.
Похований там же. Перепохований 4.11.1990р.у
сХом'яківка Чортківського району.
ОРІХ Степан Данилович
Народився 1921р. в с.Сосулівка Чортківського
району. Стрілець куреня УПА "Сірі вовки"
"Бистрого". Загинув 13.03.1945р. під час бою у
Худиківцях.
ПЕТРАС Євстахій
Народився в сХом'яківка Чортківського району.
Член ОУН. Провідник боївки СБ (пс. "Жук").
Загинув 22.03.1945р. у бою на хуторі Пеньки.
Похований там же. Перепохований 4.11.1990р. у
сХом'яківка Чортківського району.
"ПІМСГА"
Народився на Волині. Стрілець СКА УПА. Загинув у
лютому 1946р. у с.Жилинці.
ПОНЯТИШИН Марія
Народилася 1924р. на Теребовлянщині. Член ОУН
(пс. "Леся"). Надрайонна лікарка УЧХ. Загинула
7.05.1945р„ потрапивши на засідку облавників у
лісі поблизу села Більче-Золоте. Похована у
с.Більче-Золоте. Перепохована 1997р. на
цвинтарі м.Теребовля.
ПАШКОВСЬКА Марта
Народилася приблизно 1921р.н. на Чортківщині.
Член ОУН. Дружина Льонгина Шиманського
(пс"Гармаш"). Пропала безвісти, ймовірно, у
1944р.
ПЕТРО
Народився 1910р. в с.Яблонів Копичинського
району. Підпільник. Загинув 5.06.1944р. у
с Бабинці біля Борщева. Розстріляний облавника-
миНКВС.
"ПАНАС
Підпільник. Загинув 30.08.1947р. у Шупарському
ліо.
ПОПИК Олексій
Підпільник. Стрілець охорони надрайонного
провідника ОУН "Сидора". Загинув 23.01.1946р. у
районі сіл Більче-Золоте-Глибочок. Застрелився у
бункері.
РОГА Іван
Народився 1914р. у с.Мишків Заліщицького
району. Член ОУН (пс "Луна"). Станичний.
Загинув 6.01.1946р. під час облави НКВС у
Монастирю/. Тіло вивезено до Борщева.
РИСАК Іван
Народився 1924р. в с.Зарваниця. Член ОУН (пс
"Сич"). Стрілець УПА. Загинув 6.01.1946р. під
час облави у Монастирку. Тіло вивезено до
Борщева.
РИЗАК Ярослав Іванович
Народився 1921р. в с.Сосулівка Чортківського
району. Член ОУН (пс. "Хома"). Підпільник.
Загинув у листопаді 1945р. на полі біля села Озеряни.
Тіло вивезено до Борщева.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЙЮ
435
СЛОБОДЯН Василь
Народився в с. Колодрібка Заліщицького району.
Підпільник. Загинув 1944р. у селі Бабинці біля
Борщева. Похований там же.
"СМИК"
Народився на Волині. Стрілець СКВ УПА. Загинув у
лютому 1946р. у с.Жилинці.
САГПЩУК Степан Іванович
Народився 1920р. в с.Сосулівка Чортківського
району. Член ОУН. (пс."Бронз"). Референт СБ
Борщівського району. Загинув 17.11 1945р. на
полі біля сОзеряни. Тіло відвезено до Борщева.
СЛОБОДА Василь Дмитрович
Народився 1921р. в с.Джурин Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув 18.07.1944р. у
Стрілківцях під час бою з військами НКВС.
Похований у с.Пищатинці.
СОВСУН Степан
Народився 1921р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Районний провідник ОУН (Заліщики).
Загинув у Ворщівському районі при нез'ясованих
обставинах.
САДОВИЙ Степан Миколайович
Народився 1920р. в с.Дзвиняч Чортківського
району. Стрілець УПА. Загинув у 1943 році у бою
з німецьким відділом у Ворщівському районі.
СТРУТИНСЬКИЙ Володимир Іванович
Народився 1916р. в с.Малі Чорною нці
Чортківського району. Стрілець УПА. Загинув у
1944р. у Ворщівському районі при нез'ясованих
обставинах.
"СЯН"
Підпільник. Загинув у Верхняківцях. Перепохова-
ний на цвинтарі 20.07.1996р. _^
"СОКІЛ"
Сотник. Ймовірно з Волині. Діяв у Надзбруччі у
1942 — 1945 рр. Організатор підпільної друкарні
ОУН в Озерянах. Загинув 1945р. під час бою з
НКВС у районі сіл Жилинці-Пилатківці.
ТКАЧУК Петро Михайлович
Народився 1910р. в с.Колодрібка Заліщицького
району. Член ОУН (пс. "Грім"). Застрілився
5.01.1945р. під час нападу енкаведистів у
Бабинцях біля Борщева. __^^
УХНАЛЬ Семен
Народився 1921р. в с.Ворвулинці Заліщицького
району. Стрілець УПА. Загинув у травні 1944
року під час боїв з військами НКйСу циганських
лісах.
"ХРІН"
Народився 1928р. Заступник підрайонового ОУН.
Загинув 22.12.1946р. внаслідок провокації МДБ.
Похований у с. Шупарка.
ШТИР А Сильвестр Якович
Народився в с.Росохач Чортківського району.
Підпільник (пс. "Віра"). Загинув у Ланівцях при
нез'ясованих обставинах.
'ЯРЕМА"
Народився на Волині. Член ОУН. Сотник УПА
"Схід". Загинув 18.07.1944р. під час облави НКВС
у сСтрілківці. Похований у с.Пищатинці.
ГОЛОВАЧУК Михайло
Працював у 1942-44 рр. у господарствах селян
с. Верхнє Кривче. Вступив до лав станичної ОУН
та стрільців УПА. Ув'язнений 9.05.1945р. у лісі
біля с.Вовківці. Розстріляний у Чортківській
тюрмі.
ГРИНИШИН Дмитро
Працював у 1942-44 рр. у господарствах селян
с.Гермаківки. Вступив до теренової сітки ОУН.
Загинув під час облави НКВС в 1944р.
Микола
Прізвище невідоме. Працював у 1942-44 рр. у
господарствах селян с.Мушкатівка. Вступив до
місцевого СКВ УПА. Пропав безвісти
Микола
Прізвище невідоме. Працював у господарствах
селян сПилатківці. Вступив до місцевого СКВ УПА.
Пропав безвісти.
Михайло
Прізвище невідоме. Народився на Сокальщині.
Працював у 1942-44 рр. на Борщівщині. Тут
вступив до ОУН (пс. "Ярема"). Загинув
20.01.1946р. під час бою з відділом МДБ у
Сков'ятині. Тіло відвезено до Борщева.
Олекса
Прізвище невідоме. Працював у 1942-44 рр. у
господарствах селян Боришківців. Вступив до
станичної ОУН та збройного підпілля. Загинув у
березні 1946р. у с.Боришківці. Похований там же.
"СИНОК"
Прізвище невідоме. Працював у 1942-44 рр. у
господарствах селян с.Трубчин. Вступив до
станичної ОУН та лав збройного підпілля.
Розстріляний МДБ у березні 1946р. Похований у
с.Трубчин.
СЕНЕДЖУК Михайло Ілліч
Народився 1924р. в с.Жураки Богородчанського
району, що на Станіславщині. Працював у 1942-
44 рр. у господарствах селян Шишківців. Вступив
до підпілля ОУН (пс. "Шалій"). Зв'язковий району.
Важкопоранений у бою. Помер від рани 18.12.
1992р. у сХапогів. Похований там же.
СИНИШИН Михайло
Народився 1924р. Працював у 1942-44 рр. у
господарствах селян с.Олексинці. Вступив до
станичної бУН. Рейдував з групою УПА "Південь"
полковника Омеляна Грабця (пс."Батько").
Загинув у квітні 1944р. у боях під Вінницею.
28*
436
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
Микола
Прізвище невідоме. Народився в 1924р. в
с.Долина. Працював у 1942-44 рр. у с.Бурдяківці.
Вступив до станичної ОУН та стрільців УПА (пс.
"Чуй"). Помер від простуди 29.11.1947р.
Похований у ліс "Круголець" поблизу с.Бабинці.
ПОВСТАНЦІ З-ЗА ЗБРУЧА,
ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА СХІДНИХ
ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ
"АРСЕН-СТАРШИЙ"
Командир відділу УПА з теренів Кам'янеччини. У
1944-45 рр. перебував на постої у
надзбручанських селах (с.Залісся). Подальша доля
невідома.
"БУРЛАКА"
Командир відділу УПА з теренів Кам'янеччини. У
1944-45 рр. перебував на постої у селах Панівці-
Окопи. Подальша доля невідома.
"БОГДАН"
Заступник провідника ОУН Кам'янець-Подільського
округу. Застрелився 17.02.1946р. у бункері,
оточеному чекістами (с.Окопи). Тіло відвезено до
Мельниці-Подільської.
"БУК"
Командир відділу УПА з теренів Кам'янеччини
(1944-45 рр.). Застрелився 17.02.1946р. у
бункері, оточеному чекістами (с.Окопи). Тіло
відвезено до Мельниці-Подільської.
"БУГАЙ"
Стрілець УПА. Загинув 18.07.1944р. під час бою з
військом НКВС у Стрілківцях. Похований у с.
Пищатинці.
"ВАЛЕНТІЙ"
Стрілець УПА. Загинув 5.12.1944р. під час бою з
військом НКВС у с.Кудринці.
"ГАНЖА"
Кур'єр окружного Проводу ОУН Кам'янеччини.
Загинув 1948р. на Скалеччині.
"ДНІПРО"
Народився 1910р. Підпільник. Загинув
18.07.1946р. під час бою з НКВС у с.Бабинці біля
Борщева. Похований там же.
"ЗАПОРОЖЕЦЬ"
Лікар УЧХ Кам'янець-Подільського окружного
Проводу ОУН. Перебував на постої у селах Окопи,
Панівці, Кудринці, Залісся. Застрелився у 1946р.
"МЕДВЩЬ"
Командир відділу УПА з теренів Кам'янеччини.
Застрелився 17.02.1946р. у бункері, оточеному
чекістами, в с.Окопи. Тіло відправлено до
Мельниці-Подільської.
"МУР"
Командир відділу УПА з теренів Кам'янеччини.
Застрелився 17.02.1946р. у бункері, оточеному
чекістами, в с.Окопи. Тіло відправлено до
Мельниці-Подільської.
Микола
Народився 1910р.н. Підпільник. Розстріляний
5.06.1944р. у Бабинцях біля Борщева.
"НАЙДА"
Стрілець УПА "Схід". Загинув 25.02.1945р. під час
бою у сВовківці. Похований там же.
"НИЗОВЕНКО"
Підпільник. Загинув 18.07.1945р. під час облави
на Кривченську стінку. Похований у с.Кривче.
НАГНИБІДА Василь
Народився в с. Залуччя Хмельницької області.
Підпільник. Загинув у 1947р. у районі сіл
Турильче-Залуччя.
"ОКСАНА"
Підпільниця. Загинула 19.06.1945р. у селі Залісся
на подвір'ї Василя Гринчука. Після катувань
енкаведистів стрибнула у криницю. Труп її
витягнули і спалили.
ПОНОМАРЕНКО Степан Якович
Народився 1900р. на Конотопщині. Командир СКВ
УПА на Мельниччині (пс. "Оселедець"). Загинув
26.05.1946р. у Кудринецькому лісі. Тіло
відправлено до Мельниці-Подільської.
ПОНОМАРЕНКО Володимир Степанович
Народився на Конотопщині. Стрілець СКВ УПА
відділу "Оселедця" (пс. "Щука"). Загинув
26.05.1946р. у Кудринецькому лісі. Тіло
відправлено до Мельниці-Подільської.
ПОНОМАРЕНКО Іван Степанович
Народився на Конотопщині. Кулеметник СКВ УПА
відділу "Оселедця" (пс. "Ванька"). Загинув при
нез'ясованих обставинах.
Петро
Народився 1910р. Підпільник. Загинув
18.07.1944р. під час облави НКВС у с.Бабинці біля
Борщева.
ПИРІГ Михайло Васильович
Народився в с.Підпилип'я Хмельницької області.
Член ОУН (пс. "Сокіл"). Підпільник. Розстріляний
14.10.1952р. у Проскурівській тюрмі.
"ПОДОЛЯН"
Ройовий УПА. Перебував у 1944р. на постої у
селах Панівці, Кудринці, Окопи. Подальша доля
невідома.
СОКОЛЯНСЬКИЙ Олександр Кирилович
Народився 1915р. на Дніпропетровщині. Член
ОУН (пс. "Шура"). Окружний провідник ОУН Кам'я-
нець-Подільської області. Загинув 26.05.1946 у
Кудринецькому лісі. Тіло відправлено до Мельниці-
Подільської.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
437
СОКОЛЯНСЬКА Лариса
Дружина провідника "Шури". Загинула у квітні
1946р. у бункері, оточеному чекістами, у лісовому
масиві біля сіл Гермаківка-Нівра. Перепохована
5.07.1992р. на цвинтарі с.Гермаківка.
СКРИНЧУК Микола
Народився 1922 р. в с. Подоляни Хмельницької
області. Член ОУН (пс. "Хмель"). Сотник куреня
"Сірі вовки" "Бистрого". Важкопоранений у бою з
НКВС на жилинських полях 1944р. Загинув у
концтаборі.
ФЕДОРИШИН Володимир
Народився 1922р. в с. Бережанка Чемерівського
району Кам'янець-Подільської області. Член ОУН
(пс. "Зоря"). Захоплений облавниками
14.01.1945р. Повішаний прилюдно 18.02.1945р.
у Борщеві.
"ХМАРА"
Заступник окружного провідника ОУН Кам'янеччи-
ни. Загинув у вересні 1948р. у районі скала-
подільського лісового масиву.
ЦИМБАЛЮК Ярослав
Народився 1920р. на Київщині. З Червоної армії зі
зброєю перейшов до лав УПА сотні "Тополі".
Загинув 17.07.1944р. у бою з НКВС на хуторі
Зелена Липа Чернівецької області.
ПОВСТАНЦПНШИХ
НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ
САРКАРІЙ
Узбек. У 1944-1946 рр. воював у складі СКВ УПА
на Мельниччині. Подальша доля невідома.
Яша
Чех. Німецький льотчик. Збитий у 1944 році у
хотинському небі. У 1944-1945 рр. воював у
складі СКВ УПА на Мельниччині. Загинув 1945р. у
с.Вовнівці (Дністрове). Похований там же.
НЕВІДОМІ ПОВСТАНЦІ
Дата
загибелі
1943-1944рр.
Ж05ї944р.
5.12.1944р.
3.02.1945р.
14.03.1945р.
15.03.1945р.
15.06.1945р.
1945р.
25.01.1946р.
24.02.1946р.
2.06.1951р.
1951р.
1946-1950рр.
Кількість
загиблих
п ять
чотири
два
три
п ять
один
дванадцять
один
дванадцять
два
чотири
один
десять
Місце та обставини загибелі
І Загинули у бою з німецьким відділом на хуторі поблизу
:Іванкова
Загинули у викритій крйТвці у с^^ИНц(;
(Загинули у бою з військами НКВС у с.Кудринці.
{Загинули під час штурму військами НКВС бункерів у
\ с.Турильче
13агинули у бою (з куреня •Сірі вовки")з військами НКВС !
і у с.Худиївці.
і Смертельно поранений (із куреня "Сірі вовки") у с.Іванків.
Жилинські поля. Загинули у бою з переважаючими силами;
і ворога (із куреня "Сірі вовки" сотні "Хмеля").
Загинув при нез'ясованих обставинах у с.Вовківці.
• Загинули у бою з НКВС в районі лісового масиву біля
станції Тересин.
! Загинули у бункері, виданому "Грозою", у с.Жилинці.
! Загинули у викритній криївці у лісі поблизу с.Бїльче-
Золоте.
ГНевідома підпільниця. Застрелилася у криївці у с.Сапогів.
і Тіло відправлено до Борщева.
І Перепоховані 22.08.1993 р. у Борщеві під час посвячення І
І могили Героїв. Обставини і роки загибелі невідомі.
Всього
шістдесят два
438
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
ПРИМІТКИ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
1. Буртняк М. Історія ОУН-УПА (с.Іванків)//
Галицький вісник. —1994.-22 жовтня.
2. Мизак Н. У бій за волю ішли галичани//
Надзбручанська правда. — 1990.— 16 червня.
3. Аріо. Нарис історії XIX бригади УГА//
Літопис Червоної Калини, ч. 1.- Жовква, 1930.-
С.16-17.
4. Чисельний перелік колишніх рядових і
підофіцерів українських збройних формувань з
Борщівського повіту 9 серпня 1929 року//Літопис
Борщівщини. Випуск другий.- Борщів, 1993.-
С.96.
5. Герасимович І. Шкільництво//Українська
Загальна Енцикльопедія. Т.З.Львів-Станиславів-
Коломия, 1936.-С.868.
6. Історія міст і сіл Української РСР.
Тернопільська область. -К., 1973.-С.135.
7. Неграмотність найгірше наше лихо//
Календар "Просвіти".-Львів, 1939.-С111.
8. Історія міст і сіл Української РСР...-С.150.
9. Кубійович В. Антропогеографія й
демографія//Українська Загальна Енцикльопедія.
Т.З.-С.422.
10. Шематизм всего клира греко-
католицькиої єпархії Станиславівської. Річник
ХХХУІ.-Станиславів, 1938.-С.98-108, 123-130.
11. Кровава книга.-Дрогобич, 1993.-С.154.
12. Історія міст і сіл Української РСР...-
С.150.
13. Чортківська Округа. Український Архів.
Т.ХХУІ.-Нью-Йорк-Торонто, 1974.-С.542.
14. Кровава книга. - С.262-263.
15. Субтельний О. Україна. Історія.-К., 1991.-
С.376-377.
16. Список колишніх старшин і підстарший
українських збройних формувань періоду
Визвольних Змагань (1914-1920), що проживали
у Борщівському повіті.//Літопис Борщівщини.
Випуск другий.-С.90-95.
17. Чортківська Округа...-С.540.
18. Там само.
19. Список колишніх старшин...-С.28.
20. Скочиляс І. З історії філії "Просвіти" в
Мельниці-Подільській//Галицький вісник.-
1996.—21 вересня.
21. Календар "Просвіти".-Львів, 1938.-С.153.
22. Дрібнюк Р. У пісні озвалася душа//
Галицький вісник.-1993-5 квітня.
23. Мірчук П. С.Бандера символ
революційності. Нью-Йорк-Торонто, 1961.—
С.19.
24. Буртняк М.Вказана праця//Галицький
вісник. — 1994. — 10 грудня.
25. Дрібнюк Р. Від "Січі" до "Лугу"//
Галицький вісник. — 1992. — 5 вересня.
26. Там само.
27. Список колишніх старшин...— С.28.
28. Календарець "Відродження". — Львів,
1939.— С.22.
29. Скочиляс І.Протиалкогольний рух на
Борщівщині і церковні братства тверезості//Га-
лицький вісник.— 1992. — 16 травня.
30. Чортківська Округа...— С.560.
31. Там само.
32. Список колишніх старшин...— С.90-95.
33. Літопис Борщівщини. Випуск шостий. —
Борщів, 1994.—С.40-45.
34. Календарець українського кооператора.—
Львів, 1939.—СІ 85.
35. Літопис Борщівщини. Випуск шостий. —
С.40-45.
36. Скочиляс І. Борщівський Пласт у підпіллі/
/Галицький вісник.— 1992. — 2 березня.
37. Список колишніх старшин...— С.90-95.
38. Чортківська Округа...— С.542.
39. Літопис Борщівщини. Випуск п'ятий,
1994. — С.98-103.
40. Українське відродження і національна
церква.— К., 1990. С.83.
41. Шематизм всего клира...— С.98-108,123-130.
42. Субтельний. Вказана праця. — К., 1991-
С.380.
43. Шематизм всего клира... — С.98-108, 123-130.
44. Чортківська Округа... — С.541.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
1. Історія Української РСР. Т.І — К.,
1957.— С.477.
2. Чортківська Округа...— С.550-601.
3. Історія міст і сіл Української РСР. —
С.168, 172.
4. Білас І. Репресивно-каральна система в
Україні 1917-1953. Книга перша. — К.,
1994.— СІ 15.
5. Там само.— СІ 17.
6. Там само.— СІ 18.
7. Там само.— СІ 18.
8. Там само.— СІ 17, 119, 120.
9. Там само. — С.123.
10. Чортківська Округа.— С504.
11. Там само.— С.504.
12. Гімназисти серед борців за волю
України// Голос народу.— 1992. - 2 вересня.
13. Реабілітовані посмертно//Галицький
вісник.-1992.-19 грудня.
14. Саган СДруге народження//Галицький
вісник.-1992.-12 вересня.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
439
15. Дрібнюк Р.Трагедія родини Лунівих//
Галицький вісник.-1993.-3 липня.
16. Державний архів Тернопільської області
(ДАТО), ф.1, оп.1, спр. 290, арк. 19-22.
17. Білас І. Вказана праця. Книга друга.-
К., 1994.-С.127, 265.
18. Як гнали в'язнів Чортківської тюрми
на Схід//Злочини комуністичної Москви в
Україні вліті 1941 року. - Дрогобич, 1991.-
С.82-83.
19. Там само. — С.82-83.
20. Білас І. Вказана праця. Книга перша.-
С.127.
21. Там само. — С.231.
22. Там само. — С.244.
23. Там само. — С.259-261.
24. Умань//Злочини комуністичної
Москви...-С.84-87.
25. Білас І. Вказана праця. Книга друга.-
С.268-269.
26. Умань//Злочини комуністичної
Москви...-С.86.
27. Білас І. Вказана праця. Книга друга.-
С.268.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
1. Там само.-С502.
2. Мірчук П. Степан Бандера символ
революційної безкомпромісовності. — Нью-
Йорк-Торонто, 1961. -С.82.
3. Косик В. Вказана праця. -СІ31.
4. Там само. — С.-525.
5. Там само.
6. Джумага Б. Карби//3а вільний край.-
1991.-21 вересня.
7. Куп'як Д. Спогади нерозстріляного.
Торонто.-Нью-Йорк, 1991.— СІ 66.
8. Косик В. Вказана праця.-С592.
9. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. — 1995-3 червня.
10. Лебідь М. УПА.-Дрогобич, 1993.-
С.105.
11. Косик В. Вказана праця.-С455.
12. ДАТО ф.П-1, оп.1, спр. 102, арк.10-12.
13. Мизак Н. Дивізійники//3а вільний
край.-1991.-27 липня.
14. Косик В. Вказана праця.-С.бОб.
15. Лист з Копенгагена № 17. -1994- 1
травня. Архів Братства вояків ОУН-УПА
Подільського краю "Лисоня" (Тернопіль).
16. Там само.
17. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 34, арк. 1-3.
18. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.59.
19. Білас Т. Репресивно-каральна система...
— С.289, 315.
20. Мірчук П. Українська Повстанська
Армія...-С.26.
21. Косик В. Вказана праця.-С561.
22. Мірчук П. Українська Повстанська
Армія...-С.26.
23. Мизак Н. Провідник лицарів
безсмертних//Галицький вісник.-1992.-4 квітня.
24. Справка об истории национализма в г.
Борщев. 13.09.1961. (Без номера). З архіву
КДБ Борщівського району.
25. Дунець Я.Спогад про "Неплюя'У/
Галицький вісник.-1995. - 7 серпня.
26. Буртняк М.Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-21 січня.
27. Лазарко Й. Спогади.-Тернопіль, 1996.-
С.5-10.
28. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. -1995.-11, 18 лютого.
29. Мірчук П. Українська Повстанська
Армія.. .-С.279.
30. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995-3 червня.
31. Шанковський Л. Історія Українського
війська. - К., 1991. - С.82. Савка Б. Ходили
у рейди повстанці//Свобода-1996.-20 лютого.
32. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-З червня.
33. Косик В. Вказана праця.-С618.
34. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 34, арк. 1.
35. Центральний державний архів
громадських об'єднань України (ЦДАГО
України (Київ), ф.1, оп.23, спр. 2948, арк. 186.
36. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-11 лютого.
37. Там само.
38. Там само.
39. Там само.
40. ЦДАГОУ України (Київ), Ф.1, оп.24,
спр. 805, арк.187-188.
41. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-21 січня.
42. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. -1995-11 лютого.
43. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. -1995-11 лютого.
44. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.86, арк.15-16.
45. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. -1995. - 11 лютого.
46. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995. - 29 серпня.
47. Там само.
440
З А ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
1. Косик В. Вказана праця.-С.405.
2. Білас І. Вказана праця. Книга перша.—
С.256-257.
3. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.2, спр.
920, арк.1-3.
4. Історія Української РСР. Т.2.-К., 1957.-
С.365.
5. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.1, арк.1.
6. Там само.
7. ДАТО, ф.ЗЗ, оп.1, спр.8, арк.1.
8. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.9, арк. 7.
9. Білас І. Вказана праця.- С.260.
10. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. — 1995.-19 липня.
11. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. — 1995.-24 червня.
12. ДАТО, ф.63, оп.1, спр.З, арк.З.
13. Там само.
14. Білас І. Вказана праця. Книга перша.-
С.172.
15. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 14, арк.ЗЗ.
16. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 150, арк.2.
17. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.159, арк. 1-51.
18. Там само.
19. Там само.
20. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 159, арк.1-51.
21. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.161, арк.5.
22. Білас І. Вказана праця. Книга перша.
— С.265.
23. Білас І. Вказана праця. Книга друга.-
С.576.
24. Щербань М. Жанна Д'арк з Горошови/
/Галицький вісник.-1992.-травень.
25. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.59.
26. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.8.
27. Там само.
28. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.8, арк.4.
29. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.6, арк.7.
30. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 14, арк.26.
31. Там само, арк.З 1.
32. Лазорко Й. Вказана праця. -С.14.
33. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.6, арк.7.
34. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.26, арк.6.
35. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.111, арк. 29.
36. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.14, арк. 1-2.
37. Мірчук П. Українська Повстанська
Армія...-С.218-219.
38. Лебідь М. Вказана праця.-С.94.
39. Савка Б. Ходили у рейди партизани//
Свобода. — 1996.-2 лютого.
40. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.102, арк.5.
41. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.- 1995.-24 червня.
42. Організаційна структура УПА//УПА в
світлі документів з боротьби за Українську
Самостійну Соборну Державу 1942-1950.
(збірка документів). Частина перша. Видання
Закордонних Частин Організації Українських
Націоналістів.-1957.-С13.
43. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.8.
44. Там само.
45. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.105, арк.24.
46. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.8.
47. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.25.
48. Там само.
49. Архів ОУ СБУ Чернівецької області.
Колекція документів, арк. 41.
50. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 290, арк. 17-18.
51. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.30.
52. Там само.
53. Там само.
54. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 13, арк.24. •
55. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.37.
56. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 192, арк.22.
57. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.7, арк.37.
58. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.34, арк.1-3.
59. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.102, арк.22.
60. ДАТО, Ф.23, оп.1, спр.14, арк.19.
61. Там само.
62. Там само.
63. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.14, арк.19.
64. Там само, арк.19.
65. Там само, арк.19.
66. Там само, арк. 1-2.
67. Там само, арк. 1-2.
68. Там само, арк.18.
69. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.14, арк.1-2.
70. Там само, арк. 17.
71. Там само, арк.34.
72. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.6, арк.46, 49, 55.
73. ДАТО, Ф.П-1, оп.1, спр.161, арк.24.
74. О бандпроявлениях в Камянец-
Подольськой области за зимний период
времени 1944-45 гг. Без номера. ЦДАГО
України (Київ).
75. Там само.
76. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр.2948, арк. 144.
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
1.ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.290, арк.17-18.
2. Крик Г. Розстріляна юність//Галицький
вісник.-1992.-5 березня.
3. Буртняк М. Вказана праця/ЛГалицький
вісник.-1995.-29 серпня.
4. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.400, арк. 10.
5. ДАТО, ф.89, оп.1, спр.31, арк.З.
6. ДАТО, ф.89, оп.1, спр.32, арк.96.
7. "Радянське село". — 1945-24 вересня.
8. ДАТО, ф.89, оп.1, спр.32. арк.96.
9. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр. 13, арк. 174.
10. ДАТО, ф.21, оп.1, спр.14, арк.24.
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
441
11. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.4, арк.134.
12. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.П, арк.ЗЗ.
13. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.13, арк.59.
14. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.44, арк.5.
15. ЦДАГО України (Київ), ф.23, оп.23,
спр.1727, арк.1-101.
16. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.34, арк.1-3.
17. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.187, арк.84.
18. Архів СБУ Чернівецької області.
Документ № 55, арк.4.
19. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 4975, арк. 65.
20. ЦДАГО України (Київ), ф. 1, оп.23,
спр. 4975, арк.65. О бандироявлениях в
Каменец-Подольськой области за зимний
период времени 1944-45 гг. от 17.04.1945. Без
номера.
21. Василюк М. Спіть хлопці спіть//
Галицький вісник.-1992.-15 серпня.
22. Лазорко Й. Бій у Худиївцях//Галицький
вісник.-1995 № 28.
23. Шевчук С. Не віддайте мене живою
ворогам/ЛГалицький вісник.-1995.-27 травня.
24. Віват І. "Бистрий", "Сірих вовків" у
рідному селі//Галицький вісник. -1994.-18 червня.
25. Шанковський Л. Вказана праця.-С.ПЗ.
26. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.34, арк.1-3.
27. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.84, арк.1-3.
28. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.84, арк.41.
29. Там само.
30. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.43, арк.44.
31. Попович Л. За рідний край у крові і
вогні. Рукопис. -1953.— С.198.
32. Там само.
33. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 1706, арк.74.
34. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 1706, арк.74.
35. Шанковський Л. Вказана праця.-С128.
36. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 1676, арк.69.
37. Там само, арк. 69.
38. Там само.
39. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 1676, арк.89.
40. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.236, арк.26.
41. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 1676, арк.89.
42. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.296, арк.24.
43. Там само, арк.25.
44. Шанковський Л. Вказана праця.-С.П2.
45. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 34, арк. 5-6.
46. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 84, арк. 15.
47. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.84, арк. 37-40.
48. ДАТО, ф.П.-І, оп.1, спр.318, арк.4-13.
49. Бандера С. Пляновість революційної
боротьби у краю//Визвольний шлях. Х-1969.-
СЛ 122.
50. Докладная записка об использовании
специальньїх агентурних боевьіх групп по
ликвидации подполья ОУН и его вооруженньїх
банд в Западньїх областях Украинской ССР//
За вільну Україну.-1992.—вересень, № 22.
51. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.6, арк.2.
52. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.6, арк.7.
53. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.43, арк.3-4.
54. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 34, арк. 12.
55. Білас І. Вказана праця. Частина перша. —
С.442-443
56. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 23, спр. 1716,
арк. 7-17.
57. Літопис УПА. Т. 23.-Львів, 1993.-С.65.
58. Там само.
59. Буртняк М. Вказана праця/ЛГалицький вісник.-
1995-25 лютого.
60. Лазорко Й. Вказана праця.-С.73-74.
61. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк.21.
62. Літопис УПА. Т.12.-Торонго, 1989.-С.85.
63. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 290, арк. 17-19.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ
1. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.89, арк. 12.
2. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 1794, арк.14.
3. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.564, арк.9.
4. Мизак Н. Він буде великий в очах
Господніх//Галицький вісник.-1992.-10 жовтня.
5. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.557, арк.9.
6. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.34, арк.П, 34;
Ф.23, оп.1, спр.84, арк.И.
7. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 557, арк. 51.
8. Літопис Борщівщини. Випуск шостий.-
С.113-116.
9. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 50, арк. 33-34.
10. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-23 грудня.
11. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 50, арк.42.
12. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1996.-6 січня.
13. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 4975, арк. 234.
14. Там само.
15. Твердохліб В. Лиха доля спіткала
дочку повстанця//Галицький вісник.-1993.-15
травня.
16. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр.2948, арк. 144.
17. Буртняк М. Вказана працяУ/Галицький
вісник.-1996.-17 вересня.
18. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.84, арк. 38.
19. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.86, арк.36.
20. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.84, арк.5.
21. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 561, арк. 169.
442
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
22. Там само, арк. 152.
23. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.47, арк.275.
24. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 561, арк. 169.
25. Білас І.Вказана праця. Частина перша.
-С.274.
26. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 867, арк.34.
27. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 581, арк.92.
28. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 1436, арк. 62.
29. "Радянський селянин". —1946.-1 січня.
30. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. З, арк.9.
31. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.1, арк. 2.
32. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр.4975, арк. 65.
33. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 47, арк. 292.
34. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 4975, арк. 65.
35. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.39, арк. 18.
36. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 50, арк. 23.
37. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 85, арк.49.
38. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 34, арк. 17.
39. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник-1995. -23 грудня.
40. "Радянський селянин".-1946.-8 березня.
41. Чубатий ї. У вирі трагічних подій//
Літопис Борщівщини. Випуск третій, 1993.-
С.76.
42. Мизак Н. Останній ректор//За вільний
край.-1991.-21 вересня.
43. Чортківська Округа. Український
Архів. Т.ХХУІ.- С.484.
44. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 43, арк. 1-2.
45. Там само.
46. Чубатий ї. Вказана праця// Літопис
Борщівщини. Випуск третій. - С.76.
47. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995.-23 грудня.
48. Чортківська Округа. Український
Архів. Т.ХХУІ.-С.484.
49. Ткачук В. З цієї правди треба
починати//Галицький вісник. — 1995.-18
березня.
50. Літопис Борщівщини. Випуск шостий. -
С.22.
51. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.34, арк. 19.
52. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк. 23.
53. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.84, арк.5.
54. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк. 19.
55. ДАТО, ф.23., оп.1, спр.85, арк. 17.
56. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк.23.
57. Там само.
58. Там само, арк.23.
59. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр. 4975, арк. 65; ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.
564, арк. 72.
60. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк. 19.
61. Партизанський рух у Східній
Підгаїччині//3а народ.-1942.-С93.
62. ЦДАГО України (Київ), ф-1, оп.23,
спр. 2948, арк. 186.
63. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.86, арк. 16.
64. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк. 23.
65. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк. 22.
66. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.23,
спр.2948, арк. 186.
67. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 557, арк.70-
71.
68. Рибак М. Згадаймо курінь командира
"Бистрого'7/Досвітні вогні.-1996.-2 березня.
69. "Радянський селянин". — 1946.-1 січня.
70. "Радянський селянин". — 1946.-18
травня.
71. "Радянський селянин". — 1946.-19
червня.
72. "Радянське село". — 1946.-24 вересня.
73. Мизак Н. Де ви кати мого народу?//
Галицький вісник.-1992.-26 вересня.
74. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.47, арк.36.
75. Там само, арк.37.
76. Там само, арк.267.
77. "Радянський селянин". — 1946.-18
вересня.
78. "Радянський селянин". — 1946.-23
вересня.
79. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.48, арк. 109.
80. "Радянський селянин". — 1946.-4
травня.
81. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр. 13, арк.39.
82. "Радянський селянин". — 1946.-2
березня.
83. "Радянське село". — 1946.-28 липня.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
1. ДАТО, ф.63, оп.1, спр.З, арк.1.
2. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.6, арк.1.
3. Там само, арк.55.
4. ДАТО, ф.31, оп.1, спр.29, арк.1.
5. ДАТО, ф.63, оп.1, спр.46, арк. 154.
6. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 1801, арк.54.
7. Там само, арк.ЗЗ.
8. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.1198, арк.251-252.
9. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.86, арк.50.
10. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 14, арк.24.
11. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр. 18, арк.58.
12. Там само, арк.59.
13. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.24, арк.24.
14. ДАТО, ф.68, оп.6, спр.З, арк.30.
15. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.867, арк.31-33.
16. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.19, арк.З.
17. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.46, арк. 15.
18. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.70, арк. 1.
19. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.5, арк.253.
20. ДАТО, Ф.23, оп.1, спр. 138, арк.1.
21. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.24, арк.15.
З А ТЕБЕ; СВЯТА УКРАЇНО
443
22. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.15, арк.2.
23. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.92, арк.1.
24. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.70, арк.1.
25. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.24, арк.7.
26. ДАТО, ф.23, оп.1, спр. 24, арк.9.
27. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.51, арк.65.
28. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.51, арк.65.
29. ДАТО, ф.25, оп.5, спр. 143, арк.57.
30. Мизак Н. Драматичні роки
становлення//Радянська Буковина.-1990.-20
червня.
31. Андруник. Слово невмирущої пам'яті//
Галицький вісник.-1993.-17 липня.
32. ДАТО, ф.ГТ-1, оп.1, спр.290, арк.19-22.
33. ДАТО, ф.86, оп.1, спр.62, арк.2.
34. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1995-17 лютого.
35. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.44, арк.5.
36. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.46, арк.152.
37. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк.ЗЗ.
38. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.61, арк.37.
39. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.84, арк.5.
40. ДАТО, ф.21, оп.1, спр.86, арк.36.
41. Білас І. Вказана праця. Частина
перша. -С. 283.
42. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.87, арк.75.
43. Там само.
44. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.867, арк.64.
45. Там само, арк.86.
46. Білас І. Вказана праця. Частина перша
-С.288.
47. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.35, арк.148.
48. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1996.-2 березня.
49. Лазарко Й. Вказана праця. - СІ44.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
1. ДАТО, ф.П.-І, оп.1, спр. 1794, арк.56.
2. ДАТО, ф.23, оп. 1, спр.1, арк. 74.
"Радянське село". — 1948. — 5 лютого.
3. "Радянське село". — 1948. — 29
квутня.
4. ДАТО, ф.21, оп. 5, спр. 143, арк. 342.
5. "Радянське село". — 1948. — 29
квутня.
6. ДАТО, ф.П. 33, оп. 1, спр. 59, арк.8.
7. ДАТО, ф.68, оп. 1, спр. 80, арк.1.
8. "Радянське село". — 1948. — 9 травня.
9. ДАТО, ф.68, оп. 1, спр. 89, арк. 160.
10. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 23,
спр. 5041, арк. 8-9.
%11. ДАТО, ф.-І, оп. 1, спр. 1478, арк, 1-
103: -Т.2, арк. 1-102.
12. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 23,
спр. 5045, арк. 3-5.
13. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 23,
спр. 5045, арк. 37, 39.
14. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 24,
спр. 31, арк. 4-14.
15. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп. 23,
спр. 5045, арк. 37, 39.
16. ДАТО, ф.23, оп. 5, спр. 143, арк. 140
17. ДАТО, ф.П-1, оп. 1, спр. 290, арк. 17-18.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
1. Шанко вський Л. Вказана праця.-С186.
2. ДАТО, ф.ЗЗ, оп.1, спр.59, арк. 197; Ф.П-
33, оп.1, спр.71, арк.92-93; Ф.П-33, оп.1,
спр.87, арк. 107.
3. ДАТО, ф.ЗЗ, оп.1, спр.59, арк.197; Ф.П-
33, оп.1, спр.71, арк.92; Ф.П-33, оп.1, спр.87,
арк.107.
4. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.214, арк.4; Ф.23.
оп.1, спр.282, арк.57.
5. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 181, арк.87.
6. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.20, арк.З.
7. ДАТО, ф.П-33, оп.1, спр.74, арк. 18.
8. Білас І. Вказана праця. Частина перша.-
С.368.
9. Там само.-С369.
10. Чернихівський Д.Шумлять старі дуби й
каштани//Свобода. — 1997. — 24 травня.
11. Содоль П.Українська Повстанська
Армія, 1943-49. - Нью-Йорк, 1994. - С.90-92.
12. ДАТО, ф.68, оп.1, спр. 153, арк. 69.
13. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр. 2135, арк. 46-
47, 79-80.
14. Лист зберігаїться у Солтис Марії,
сестри "Нечая" (с.Бабинці Борщівського
району).
15. Записано від фельдшера Івана Мороза,
жителя с.Милівці Хмельницької області,
котрий подавав першу медичну допомогу
пораненим емдебістам.
16. Лист зберігаїться у Сосновської
Магдалини, сестри "Ікса" (с.Іване-Пусте
Борщівського району).
17. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1996.-13 липня.
18. Як загинув начальник. Рогатинського
РОМГБ—капітан Аносов?//УПА в світлі
документів з боротьби за Українську
Самостійну Соборну Державу... СІ80-181.
19. ДАТО, ф.П-1, оп.1, спр.21, арк.-35.
20. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник.-1996.-13 липня.
21. ДАТО, ф.23, оп.1, спр.198, арк.74.
22. ЦДАГО України (Київ), ф.1, оп.24,
спр.805, арк.187-188.
444
Ш ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
23. Судовий процес по справі учасників
оунівської банди та шпигунів Сказінського,
Малиника, Поповича, Бегерського//Вільне
життя. - 1951.-28 жовтня.
24. Буртняк М. Вказана праця//Галицький
вісник. — 1996-25 травня.
25. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.50, арк.41-42.
26. ДАТО, ф.68, оп.1, спр.187, арк.160.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
1."Вільне життя".- 1960.-13 жовтня.
2. "Вільне життя".- 1961.-10 лютого.
3. "Вільна праця".- 1961.-21 березня.
4. "Вільна праця".-1959.-14 жовтня.
5. "Радянське село".-1961.-30 травня.
6. "Галицький вісник".-1994.-2 квітня.
7. Історія України. Львів, 1996.-С.380.
8. Мармус В. Прапори над містом//Молодь
України. -1998.-22 січня.
9. Мизак Н. "Зв'язковий "Шалій"//
Галицький вісник. -1992. - 3 жовтня.
10. Турченко Ф., Панченко П., Тимченко
С. Новітня історія України. Частина друга.
1945-1995. -К., 1995-С.178-179.
11. Татарський С. "Хрести на межах"//
Надзбручанська правда.-1990.-29 травня.
12. Осадца С. 50 років тому хлопці за
волю полягли//Тернове поле. — 1995-18
березня.
13. Віват І. "Бистрий" "Сірих вовків" у
рідному селі//Галицький вісник.-1994.-18
червня.
ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
445
ЗМІСТ
Від автора З
Розділ перший
Здобудем Українську державу
На руїнах ЗУНР 6
Волю будила "Просвіта" 9
Кооперація плекала надію 12
Ми рушаєм до бою нового 15
Вісті з-за Збруча 17
Бог є світло 17
Розділ другий
Безумство червоних
Тривожне "визволення" 32
Режим скидає маску 33
На схід їх тисячами гнали... 36
Козака несуть 40
Поіменний список жителів
Борщівського району, страчених
НКВС у 1940-1941 рр. 42
Розділ третій
У огні світового пожару
Відгомін Акта Української
Державності 64
В ім'я правди 65
Фашистські репресії 65
В легальних структурах рейху 68
Польсько-німецька колаборація 69
У бій справедливий ОУН поведе 72
"Любіть її, як рідну. Вона не зрадила
Україну..." 79
Керівний склад Проводів ОУН УПА
Чортківського округу (надрайону),
Мельнице-Подільського, Борщівського,
Скала-Подільського районів 82
Розділ четвертий
'Волю народам, людині!"
Повернення сталіністів 104
"Не за Україну, а за її ката" 107
"На Волинь до УПА!" 109
Хай ворог згине! 112
У бою під Зеленою липою 112
Україно, слава тобі! 113
Постріли на світанку 113
Прислужництво "Гая" 114
Закон Холодного Яру 114
Під контролем УПА 114
Прорив крізь заслін 115
У Вовківцях у п'ятницю 115
"Мьі не можем восстановить Советскую
власть" 116
Повстанці-східняки 116
Розділ п'ятий
У світі ще не мир
"Лютий кат прийшов проливати
кров..." 130
Герої, що вміли вмирати 130
"Свої серця нам виривали"... 130
Турилецька трагедія 131
Прилюдні страти повстанців 131
Згубили страдників кати 132
Облава на Залуччя 132
Повстанці не визнають полону 132
Кривавий розбій у Сапогові 133
Живими не здалися 133
На Провідну неділю 134
"Ми гинем тут за Україну"... 134
У катівнях Мельниці та Борщева 134
Полювання на бранок 135
Облави 45-го... 135
Більшовицькі4 "блага" 136
Поєдинок біля Кривчанської гроти 136
Звитяга чотирьох 137
Боронив свою Україну 137
Із реєстру підпільних звітів 137
Початок новітніх депортацій 138
Провокаційна анонімка 139
Контрнаступ червоних 140
Відплата 140
"Духа не вб'єш, проклятий
кате Сталін!" 141
Помирали з надією 142
Смерть здирникам 142
Безстрашні рейди "Бистрого" 142
Тривожні роздуми 144
Невловимий "Арсен" 145
"...І я залишаюсь для неї" 145
Неоднозначність глибини" 146
Безстрашний Панасюк 146
446
З А ТЕБЕ, СВЯТ А УКРАЇНО
Усе для Перемоги 147
У кабінетах НКВС та НКДБ 147
"Ми вас вітаємо, брати!" 149
Помилування по-радянськи 150
На сторожі Змагань 152
Карали "стрибків" і "околотників" 155
Пильнували ряди 157
"Пече у грудях рана..." 160
Уроки 1945-го 163
Розділ шостий
Тотальний наступ кремлівської
воєнщини
Насаджуваня каральних гарнізонів 178
Жертви "великої блокади" 178
Окопи не змовчали 184
Ідеологічний терор 185
Антидемократичні вибори 187
Нищення української греко-католицької
церкви 188
Масові арешти та ув'язнення 192
Агентурні комбінації МДБ 196
Зрада 198
Жертвою впали 199
Провокатори діють 201
Драма в катакомбах 202
Розстріл курінного 203
Підступні вбивства 203
Диктатура "воєнного комунізму" в
галицьких селах 204
"За кров, за сльози, за руїну" 207
Розділ сьомий
Трагічний 47-й
Засилля номенклатури 222
"...За зти слезьі допиши ей еще 50 кг
"контингента" 226
Посилення контрпропагандистських
заходів ВКП(б) 234
Голод - спільник ворога 236
За Сибіром сонце сходило... 239
"Ми творимо історію..." 244
П'яті роковини УПА 246
Заповіт "Максима" 248
Слово на Свят-вечір 249
Проти блазнів і яничарів 251
Під покровом таїни 254
На "бойовий фонд" 256
Розділ восьмий
Не випускаймо з рук прапора!
Геть колгоспне ярмо! 270
Грабіжницький тягар державних
позик 271
За "вороже ставлення" до радянської
влади 276
Не вмирає душа наша 276
Зраджений постій 283
Вмирали патріотами 284
Ще тліли іскри нескореності 285
У спровокованому полум'ї 286
Сміле слово - то наші гармати 288
Підпільні архіви 290
Розділ дев'ятий
"Україна буде, але ми вже
її не побачимо..."
"Хай живе боротьба!" 314
"Нам ще Бог допоможе зустрітися" 315
За покликом серця 317
"Ми ще заживемо весело..." 317
Спровокований бункер 318
Самочинний атентат 319
Надія помирала останньою 319
Снодійне для "Кагана" і "Нестора" 320
Постріл у спину 320
"Куди пішли два, туди хай іде й
третій..." 321
Чорний вирок 321
Україна волею змогутніє 322
Емдебістська пастка 322
Розстріл у тюрмі 323
Розплата за довір'я 323
Останній з хоробрих 324
Епілог Визвольних Змагань
У світлі Полинової зорі 338
Повстанська муза 369
Повстанський Пом'яник 381
Примітки 438
Ж ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО
447
Науково-дослідницьке видання
За тебе, свята Україно.
Мизак Нестор Степанович, народився в 1948 року у селі Гермаківка
Борщівського району Тернопільської області. Закінчив історичний факультет
Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Нині викладач
суспільних дисциплін Чернівецького будівельного технікуму. Автор понад 130
публікацій з проблем відродження української національної історії.
Літературний редактор Володимир Михайловський
Редактор Людмила Черняк
Коректор Марія Новак
Комп'ютерна верстка Мирослава Бігуна
Фотографії до окремих розділів світлив фотокореспондент журналу "Пам'ятки
України" Степан Окоцімський, (уродженець с.Іване-Пусте Борщівського району).
В оформленні книги використано елементи з повстанських листівок та
нагород УПА: на обкладинці — золотий хрест бойової заслуги 1-го класу, на
сторінках — золотий хрест заслуги 1-го класу, встановлені наказом Головного
командування УПА 2 січня 1944 року та затверджені Українською Головною
Визвольною Радою.
Видавництво "Буковина"
при незалежній газеті "Буковина", 274000, м.Чернівці, вул.Українська, 22.
На видання жертвували
(за станом на 1 вересня 1998 р.)
Жителі-патріоти Борщівщини (збірку перевів Володимир ОСАДЧУК);
Українці Канади (збірку перевели Ірина МАЛАЩУК та Василь ВЕ-
РИГА);
Михайло БІГУН, Михайло БОЙЧУК, Григорій МОРОЗ, священики
м. Калуш;
Петро ВОВЧУК, голова Теребовлянської районної державної
адміністрації;
Катерина ВЛАДИКА, директор будинку-інтернату смт. Мельниця-
Подільська;
Володимир ГРИМАЛЮК, голова спортивно-технічного клубу смт.
Мельниця-Подільська;
Михайло ДОРОЩУК, фермер смт. Мельниця-Подільська;
Іван ДАНИЛЮК, голова селянської спілки смт. Мельниця-Подільська;
Степан КЛИМ, директор дослідної станції смт. Мельниця-Подільська;
Орест ЛЕВІЦЬКИЙ, директор фабрики господарсько-побутових
виробів смт. Мельниця-Подільська;
Володимир МИХАИЛЮК, декан УГКЦ смт. Мельниця-Подільська;
Степан РІЗНИК, голова Калуської міської державної адміністрації;
Іван САДЖИНСЬКИЙ, директор малого підприємства "Олімп" с.
Гермаківка;
Степан СОКОЛИШИН, бізнесмен;
Іван СИНЬКІВ, декан УГКЦ м. Борщів;
Богдан ТУЧАК, пенсіонер;
Микола ЮРЕЧКО, голова Мельнице-Подільської селищної Ради;
Віддруковано в Чернівецькій обласній друкарні з діапозитивів замовника.
274018 м. Чернівці, вул. Головна 200. Зам. № 7045.
*! -ЛЗ.
Щ &■&.
Щ %
♦ *•*
•м.
і??
йгЯЕ-
1щ
4 Ц№??*в$ї1ґ
^Щ'-.,. Щ
Шї
и&м
щ
«Ям
І!
«"у
* *
- * >.
4 *4м
т, 1
!
і
;*«
Й#*Й»Гі
І* І
т
т
■ч
' 1
;
І»' ■}♦ !і
г* І.
91
'і С р .1