/
Автор: Болюбаш В.
Теги: історія україни історія львова краєзнавство етнографія
ISBN: 0-9690239-2-8
Год: 1982
Текст
КАНАДСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА
УКРАЇНСЬКИЙ АРХІВ ТОМ ХХУ
ЗОЛОЧІВЩИНА
її МИНУЛЕ І СУЧАСНЕ
Упорядкував Володимир Болюбаш
ЬіЬгагу ої Соп§ге£5 Саіаіо§ Сапі N0:82-050240
І8ВИ: 0-9690239-2-8
Друкарські роботи виконала друкарня Вид. С-ки „Гомін України"
140 ВаіЬигзІ Зігееі, Тогопїо, Опіагіо, Сапада М5У 2КЗ
НЬЮ-ЙОРК — ТОРОНТО — КАНБЕРРА
1982
ВИДАННЯ КОМІТЕТУ ЗОЛОЧІВЩИНИ
Члени Комітету:
д-р В. Болюбаш — голова, секретар і пресовий референт;
І. Вжесневська, ред. Б. Гошовський, В. Луцак, о. Ю. Микитин,
Я. Петрович, Ю. Сумик — члени
Н. Винницька — фінансовий референт
Мистецьке оформлення виконав д-р Б. Стебельський
Редакція Збірника в низці статей залишила авторську мову, назви
предметів і місцеві мовні особливості в оригіналі.
ЗОЛ ОЧІВЩИН А
її минуле і сучасне
СОЕЬЕЄТЕІ) РАРЕК8
оп іЬе
2ОІОСНІУ РЕСІОМ
оі
УУЕ5ТЕРМ ІІКРАІМЕ
Сотріїед апсі Есіііесі
Ьу
\¥о1осіутуг ВоІиЬаБЬ
ЬІЬгату о£ Сопдгезз Саіа1о§ Саїчі №: 82-050240
Т8ВЬГ: 0-9690239-2-8
ВЬеусЬепко 8сіепіі£іс Єосіеіу іп Сапайа
ИЕАУ ¥ОКК — ТОКООТО — САИВЕКВА
1982
МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ (1811-1843)
В. Чебаник. Графіка
Маркіян Шашкевич
*
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила.
Чому ж мова єй не мила,
Чом ся нев встидати маєм,
Чом чужую полюбляєм?
*
Радість, радість галичани,
Не загостить більше враг.
Греми, Дністре, шуми, Сяне.
Не прискаче вовком лях.
ПЕРЕДМОВА
Опрацювання й видання Збірника про Золочівщину є вислідом
вкладу величезної праці Редакції та авторів статей, що у своїй су-
купності дали нам тематично збалянсовану книгу про Золочівський
повіт.
Редакція була свідома про нелегкість здійснити запляноване за-
вдання через брак джерельних і архівних матеріялів, бо працю ви-
дано поза межами України, не маючи доступу до и бібліотек. Слід
також додати, що багатьох старших громадян Золочівщини відій-
шли у вічність ще до заплянування Збірника, і тому у Збірнику не-
має окремих розвідок про „Рідну Школу", „Просвіту" і політичні про-
цеси, що мали місце в Золочеві під трьома окупаціями від закінчен-
ня Першої світової війни та низка інших аспектів культурно-громад-
ської діяльности в Золочівщині.
Від самого початку нагромаджування матеріялів і плянування
Збірника Редакція рішила збагатити його численними фотознімка-
ми, вважаючи, що вони найпереконливіше промовляють до читача
та доповнюють опис подій, процесів і довершених актів. В загаль-
ному лише ті знімки поміщено у Збірнику, що мають загальнокуль-
турне й громадське значення.
Видання Збірника стало можливим завдяки пожертвам числен-
них Передплатників і Жертводавців, за що Редакція складає їм щи-
росердечну подяку. Повний список імен і суму пожертв поміщено
в одному із розділів цієї книги.
Маємо сильне переконання, що ця праця частинно здійснить
своє завдання, бо спростує большевицьку пропаганду про минуле Зо-
лочівщини, що її знаходимо на сторінках „Історія міст і сіл ~УРСР”,
та дасть майбутнім дослідникам цінний матеріял до написання син-
тетичної праці про історію, культуру, торгівлю і визвольну боротьбу
українського народу того періоду, який тут змальовуємо. Долучений
в кінці книжки географічний й іменний показник полегшить кори-
стування Збірником.
Своєрідна нерівномірність літературного стилю Збірника зумов-
лена різноманітною підготовкою авторів розвідок. Більшість опра-
цьованих тем написано людьми, що жили й працювали в Золочів-
щині.
7
З уваги на сусідство Золочева і Зборова та багатогранну пов’я-
заність обидвох повітів у минулому й теперішньому, рекомендуємо
громадянам Золочівщини придбати Збірник про Зборівщину, а ко-
лишнім мешканцям Зборівщини — Збірник про Золочівщину. Вони
себе взаємодоповнюють.
Ця скромна праця є справжнім доказом великої любови до Бать-
ківщини Маркіяиа Шашкевича і всієї України.
РЕДАКЦІЯ
8
Петро Оришкевич
ГЕОГРАФІЯ ЗОЛОЧІВЩИНИ
І. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД
1. Географічне положення, назва, межі і територія
Золочівщина лежить у Західній Україні й займає територію на
сході Львівської области.
Назвою Золочівщина охоплюємо територію сучасного Золочівсь-
кого району Львівської области і колишнього Золочівського повіту,
Тернопільського воєвідства до початку Другої світової війни.
Золочівщина межує: на сході — зі Зборівським районом Терно-
пільської области, на півдні — з Бережанським районом Тернопільської
области і Перемишлянським районом Львівської области, на заході —
з Пустомитським районом Львівської области, на півночі — входить у
території Буського і Бродського районів Львівської области.
Величину території для принятої назви „Золочівщина” можна при-
близно обчислити, підсумовуючи величини території районів, що туди
входять: Золочівський район (у цілості) 1,100 кв. км
Буський район (б. 1 /3 частина) 300 „ „
Бродський район (б. 1/20 частина) 75 „ „
Величина Золочівщини біля 1,475 кв. км
2. Рельєф
Сучасний рельєф території Золочівщини формувався на протязі
геологічної історії Землі. В місцях, де близько від поверхні лежать ма-
сивні кристалічні скали утворилась Подільська височина. У прогині
земної кори відклались потужні маси осадових скал, в наслідок чого
зформувалась назовинна рівнина — Мале Полісся.
Подільська височина є сильно розчленована пливучими до півдня
річками, що утворили яри і балки. її північна частина має вигляд низь-
кого гірського хребта (поділеного на кряжі), який іноді є вкритий лі-
сом. У Золочівщині ці кряжі мають назви: Опілля, Гологори, Пасмове
Побужжя і Вороняки.
Опілля займає малу західньо-південну частину Золочівщини. Па-
нівним видом рельєфу є великі горби, довжиною 6-12 км, і відносною
висотою 86-100 і більше метрів. Горби завжди витягнуті з північного
9
заходу на південний схід і мають, як правило, плоскі вершини та спа-
дисті і круті (10-20°) схили.
Значно поширений також середньогорбистий терен, представле-
ний горбами, з відносною висотою 30-60 м, теж переважно з плоскими
або випукло-плоскими вершинами і спадистими, а подекуди навіть
крутими схилами. Горби середніх розмірів, зібрані в гряди, витягнуті
з північного заходу на південний схід.
Таким чином, у краєвиді Опілля чергується великогорбистий лі-
совий терен з середньогорбистим, сильно обезлісеним і розораним. Ці
два види терену займають понад 80% площі; решта — це заплавні і
терасові простори, зайняті під різні сільсько-господарські управи.
Опілля перетяте долинами приток Дністра — Гнилої Липи і Зо-
лотих Лип.
Північний, глибоко і часто розчленований Подільський уступ яв-
ляє собою частину Головного Володілу між р. Дністром і Бугом, це
т. зв. Гологори. Яри і балки, вкриті переважно дубово-буковими лісами,
становлять основне багатство району. Верхи Гологір підносяться вище
400 м (гора Камула — 473 м, г. Вапнярка — 467 м, Лиса гора — 457 м).
Північну окраїну области Опілля становить своєрідний фізико- ге-
ографічний район, що називається Пасмовим Побужжям. Він розки-
нувся на північ від Подільського уступу. Краєвид району представле-
ний підвищеними пасмами і низовинними долинами, що відокремлю-
ють їх. Побужжя характеризується переплітанням частіше лісостепових
і рідше поліських комплексів.
На схід від Опілля лежить Західне Поділля. Його північну межу
становить Подільський уступ між річками Золочівкою й Іквою — т. зв.
Вороняки. Це є найвища, найбільш горбиста і лісиста частина західньо-
подільської области, з абсолютними висотами 380-440 метрів. На північ
до Волинської плити пасмо обривається крутим уступом, розчленова-
ним численними балками і ярами (званими тут дебрами). Поверхня
пасма глибоко розчленована верхів’ями рік Бугу, Стиру й Ікви — з
півночі, та Стрипи — з півдня. Ліси вкривають не менше 30% території
району, а орних земель (50-55%) є тут значно менше чим у типовому
Поділлі. Вороняки характеризуються опільським типом краєвиду.
На спадистих і крутих схилах легко виникає ерозія. На ділянках,
вкритих лісом, ерозія практично відсутня; вона є також мінімальною
на схилах, вкритих лучною рослинністю, але на орних землях спосте-
рігається інтензивний змив грунтів і зростання ярів.
Важнішими верхами Вороняків є Підлиська гора (372 м), положена
на схід від села Підлісся, а на схід від с. Черемошня — Свята гора
(365 м). На південь від с. Хватів лежить Біла гора (382 м). На північно-
східньому краю Вороняків підноситься Боратинська гора (391 м).
Мале Полісся є розташоване між Волинською височиною на пів-
ночі і Подільською височиною на півдні. Його середня ширина сягає
10
20-25 км. Воно являє собою своєрідну фізико-географічну область укра-
їнського Полісся, утворюючи внутрішню понижену рівнину з малими
абсолютними висотами, в порівнянні з навколишніми височинами, і
являє собою неначе затоку з поліськими краєвидами, що окружені
довкола лісостеповими краєвидами.
Південна межа Малого Полісся опирається на крутий уступ, роз-
членований річковими долинами, балками і ярами. Різниця у висоті
між рівнем Подільської височини і рівнем Малого Полісся досягає 70-
150 метрів.
Характерними рисами природних умов Малого Полісся, які відріз-
няють його від сусідніх територій Подільської і Волинської височин,
а надають йому типових поліських рис — це рівнинність території,
незначне коливання висот (між 200 і 280 метрів над рівнем океану),
велике поширення пісків у складі поверхневих відкладів, слабоврізані
річки, які повільно течуть серед заболочених заплав, досить затяжні
весняні та літні повені, панування підзолистих і лучно-болотних ґрун-
тів та бори.
3. Геологічна будова
Геологічна будова Золочівщини нескладна. її основу складає Во-
лино-Подільська плита, яка є докембрійського походження, але зазнала
кілька піднять і опускань під рівень моря, і тому вкрита на поверхні
пізнішими, більш молодими породами.
її Волинську частину і долини подільських рік вкриває Верхня
Крейда (геологічний період Мезозойської ери. Тоді тут було море і
творилася крейда, цементні мертелі, пісок), а Поділля — міоцен (гео-
логічна доба Третинного періоду Кайнозойської ери). У відкривках
цієї доби виступають міоценські піски, а в них находяться черепашкові
залишки молюсків як доказ, що тут колись було дно моря). На цих
старших породах уложені молодші четвертинні відкладки і лес, легкі
суглинки, дюнні піски і відклади рік (алювій),
У четвертинному періоді, в льодовій добі, з півночі потужною ма-
сою сунувся льодовик на південь, вкривши товстим шаром північну
Волинь. Біля свойого південного краю (у Волинській частині Золочів-
щини) він нагромадив великі маси валунів, глини, піску, які творили
т. зв. морени. Коли льодових розтанув, вітер переносив дрібні осади-
пил з морен на південь і вони відклалися у вигляді лесу — (сіро-жовтої
глинки), на якій утворився подільський чорнозем.
Золочівщина лежить у Волино-Подільському артезіянському ба-
сейні, що характеризується поширенням системи водообильних гори-
зонтів глибинних вод в палеозойських, мезозойських і кайнозойських
відкладах. Прісні води є відомі до глибини 500 метрів.
4. Клімат (Підсоння)
Золочівщина лежить у помірно-континентальному кліматі. На
протязі цілого року вона є під впливом вологих повітряних мас, що
11
йдуть з Атлантійського океану, і створюють циклональний стан атмо-
сфери з опадами, в наслідок чого влітку зменшується спека, а взимку
пом’якшуються морози і бувають відлиги. З півночі часто доходять
холодні арктичні маси повітря; весною вони викликають повернення
холодів і пізні приморозки, а восени і взимку — різке похолодання.
Найхолоднішим місяцем є січень, найтеплішим — липень. Абсо-
лютні мінімальні температури січня сягають від —ЗО» Ц (—22» Ф) до
—40» Ц (—40» Ф), з ізотермою —5» Ц. Абсолютні максимальні темпе-
ратури липня доходять до 35» і 40» Ц (95» і 104» Ф), з ізотермою
18» Ц.
Середня температура повітря місяця квітня дорівнює 7» Ц (44.6» Ф),
а жовтня 8» Ц (46.4» Ф).
Число днів у році зі середньою денною температурою повітря
вище 0» Ц (32» Ф) виносить 250 до 270; вище 5» Ц (41» Ф) від 200 до 210;
вище 10» Ц (50» Ф) від 160 до 170 днів.
Перший мороз у повітрі приходить у середньому 11-21 жовтня;
останній 21 березня. Тривання безморозного періоду сягає 170-180 днів.
Середня кількість опадів у році дорівнює 700 мм. Днів з опадами
в році начислюється 180. Опади приходять головно літом до 500 мм,
зимою менше — до 200 мм.
Число днів із сніжним покривом дорівнює 75. Сніг у середньому
покриває на постійно поверхню під кінець листопада — початок груд-
ня, а під кінець лютого — початок березня починає танути.
Середнє число годин соняшного сяяння за рік дорівнює 1600.
Характерною особливістю клімату Золочівщини є чітко виражені
пори року та різкі переходи від одної до другої.
Весна в Золочівщині приємна. Цьому сприяє тепле повітря, що
йде з південно-західньої Европи, а іноді й теплі дощі. Коли настають
перші теплі весняні дні, сніг швидко тане, земля прогрівається і сама
стає джерелом нагрівання повітря
Літо є помірно тепле, з найбільшою кількістю річних опадів, що
припадають на червень і липень. Це сприяє розвиткові рослинности.
Осінь тепла і довга, з ясними тихими днями і прохолодними но-
чами. Вона триває з вересня до кінця листопада.
Зима холодна і триває три місяці. Вона починається з початком
грудня, а кінчається в березні. Стійкий сніжний покрив твориться в
грудні. За час зими сніг декілька разів зникає й укладається знову.
Географічна область Малого Полісся має місцеві кліматичні осо-
бливості, якими вона досить чітко відрізняється від сусідніх природних
областей. Маючи менші абсолютні висоти чим середні височини, Мале
Полісся одержує більшу кількість опадів. Так, річні суми опадів тут
в середньому перевищують 650 мм, а по деяких місцях і 700 мм (Броди
12
746 мм), тоді як на Волинській височині і на Подільській плиті річні
суми опадів ледве досягають 600 мм. Більші суми опадів на Малому
Поліссі обумовлені більшою лісистістю і заболоченістю цієї території,
порівнюючи з навколишніми височинами. Збільшення опадів на Ма-
лому Поліссі викликане, таким чином, посиленням місцевого волого-
обігу, що підтверджується тим, що збільшення опадів спостерігається
саме в літні місяці, коли посилюється випаровування і конвекція по-
вітря.
Другою особливістю клімату Малого Полісся є порівняно м’які
зими. Середні температури січня тут не опускаються нижче —5» Ц
(23» Ф), тоді як на прилеглих височинах вони нижчі. М’які зими Малого
Полісся обумовлені меншими абсолютними висотами цієї території
(середня висота Малого Полісся — 230 метрів /750 стіп/ над рівнем
моря).
Низькість положення Малого Полісся в поєднанні з його лісистіс-
тю і заболоченістю позначається на тривалості безморозного періоду,
який тут в середньому дорівнює 140 дням, тоді як на сусідніх височи-
нах триває 150-160 днів. На Малому Поліссі раніше починаються осінні
і пізніше закінчуються весняні приморозки.
Кліматичні умови Опілля, завдяки глибоко розчленованому ре-
льєфу, характеризуються значними місцевими відмінностями. Горбо-
твірні терени одержують більші суми опадів і меншу кількість тепла,
особливо на північних схилах.
Кліматичні умови району Вороняків характеризуються річними
сумами опадів у середньому поверх 700 мм, і середніми температурами
липня до 18,5» Ц (65« Ф); середні температури січня не досягають —5» Ц
(23» Ф), проте зими бувають досить сніжними, порівнюючи з прилегли-
ми безлісними рівнинами.
5. Води
Золочівщина лежить у сточищах Чорного і Балтійського морів.
Ріки Золота Липа та Стрипа випливають у Подільській частині Золо-
чівщини, пливуть на південь до Дніпра, і ним ведуть свої води у Чорне
море.
Ріка Стир пливе на північ до Прип’яті, а дальше Дніпром до Чор-
ного моря.
Ріка Буг з лівобережними притоками Золочівкою і Полтвою пливе
по Волинській плиті до північного заходу, і Вислою вливає свої води
у Балтійське море. Так, через Золочівщину, межею Поділля і Волині,
переходить Головний Европейський Вододіл, що ділить річкові ба-
сейни Чорного і Балтійського морів.
Ріки Золочівщини є повноводні, а весною під час розтопів, і літом
під час зливи виступають з берегів і заливають околицю.
Волинська частина Золочівщини має рівнинний рельєф, що сприяє
ІЗ
формуванню густої річкової сітки та заболоченню Малого Полісся.
Для його сушення прокопано ряд каналів.
На Поділлі виступають невеликі озерця, карстового походження,
т. зв. вікна. Подекуди є стави, де розводять рибу.
Всі ріки взимку замерзають на час до 3-х місяців, але льодовий
покрив нестійкий і нетривалий.
Глибинні води, що виходять на поверхню самопливом, часто є
мінералізовані і використовуються в лікувальних цілях (Золочів). В
Олеську виступає джерело мінерально-главберової води.
Болота і луки займають біля 1/3 території Малого Полісся, поши-
рюючись головним чином у долинах малих річок. Болота часто бува-
ють значної глибини, з великими запасами торфу.
6. Корисні копалини
Корисні копалини є тісно пов’язані з геологічною будовою тери-
торії. Хоч в Україні багато корисних копалин, то Золочівщина вбога
на них. З неметалевих копалин виступають тут крейда і крейдовий
мергель (опока), вапняк, глина (цегляна) і пісок. З горючих копалин
в околиці Золочева виступає буре вугілля і торф, а на північ від Оде-
ська торф, яким палять у броварнях, а також він служить як добриво.
Буре вугіля — це місцеве паливо для електростанцій, промислових
підприємств і побутових потреб населення. Своїм походженням по-
клади бурого вугілля пов’язані з осадовими відкладами третинного
періоду.
7. Ґрунти
Поширення на Малому Поліссі пісків, залягання близько до по-
верхні крейдових мертелів, слабе природне дренування території і
панування лісової та лучної рослинности обумовили утворення в цій
області своєрідних „поліських” ґрунтів, серед яких переважають дер-
ново-підзолисті ґрунти. По долинах річок розвинуті лучні чорноземи,
глейово-лучні і болотно-торфові ґрунти. У міжрічкових теренах, де
виступають крейдові мергелі, поширені перегнійно-карбонатні ґрунти
(громіш), а на островах лесовидних суглинків — сірі лісові ґрунти.
Гологори мають під ріллею зайняті днища балок і пологі схили.
Грунти є сірі лісові, дуже еродовані і малородючі.
Для Пасмового Побужжя характерне поширення опідзолених чор-
ноземів і чорноземів на твердих карбонатних породах (крейдяних мер-
телях).
У ґрунтовому покриві Вороняків переважають опідзолені чорно-
земи й сірі лісові грунти. Значні площі земель на схилах останців
(ізольованих підвищень, що збереглися від руйнування) і балок осво-
єні лише частково. На нижчих частинах схилів Вороняків, у смузі
переходу їх у Малополіську рівнину, де виступають на денну поверхню
14
крейдові мергелі, зустрічаємо досить великі площі перегнійно-карбо-
натних ґрунтів високої потенція льної родючости, але взагалі не влас-
тивих Подільській плиті.
На Поділлі виступають опідзолені чорноземи та темносірі підзо-
листі і суглинисті ґрунти.
8. Рослинність
Рослинність Золочівщини можна зачислити до двох природних
зон: Лісової (Мале Полісся) і Лісостепу.
Мале Полісся відрізняється від сусідніх географічних областей;
тут у значній мірі зберігся природний рослинний покрив: ліси, луки,
болота, що займають до 60% площі. Тут поширені соснові і широко-
листо-соснові ліси; але нема бука. Хоч значні площі лісів вирубані,
проте ліс займає до 30% всієї території. Ліси, що збереглися, є розта-
шовані на найменш родючих слабопідзолистих супіщаних і торфо-бо-
лотних ґрунтах.
Основною деревною породою Малого Полісся є сосна, яка на вер-
шинах піщаних горбів утворює соснові бори з підліском із ялівцю,
чабрецю (родина м'ятки) і лишайників. Найбільш поширеним типом
лісу Малого Полісся є складні бори, що складаються зі сосни з доміш-
кою дуба, осики, берези, вільхи й іноді граба. Підлісок у цих лісах теж
багатіший.
На багатьох торфовищах зустрічаються ще вологі і мокрі низько-
рослі і рідкостійні соснові бори з підліском (із верби, чорниці, жура-
влини, малини, ожини), а на заплавах і межиріччях з високим рівнем
ґрунтових вод зустрічаються вільхові ліси.
Ліси по території Малого Полісся розміщаються нерівномірно;
найбільше залісені північно-західна і східна частини, найменше —
південна, що прилягає до Поділля.
Луки на Малому Поліссі займають понад 28% всієї площі земель-
них угідь. Кращими луками є заплавні, поширені в долинах найбільших
річок району — Бугу і Стиру, де вони чергуються з болотами, які зай-
мають тут менші площі.
Ліси на горбовинних теренах Опілля зберігаються лише невели-
кими ділянками на більш крутих схилах. Тривалість вегетаційного пе-
ріоду Опілля дорівнює 205-210 днів, а періоду активної вегетації 155-160
днів.
На Вороняках переважають діброви. Окремими острівцями зус-
трічаються букові ліси. Дуже поширені є грабові ліси, які являють
собою вторинні асоціяції, що виникли на місці дубових і частинно
букових лісів. У деревостані цих лісів, крім пануючого граба, зустрі-
чаються дуб і явір.
Заліснення Вороняків досягає 50-60%. Ліси мають багатий і різ-
номанітний підлісок. Він складається з ліщини, брусниці, крушини.
15
калини, гордовини, глоду, кизилу, барбарису, смородини, порічок,
шипшини.
9. Тваринний світ
Фавна Малого Полісся багатша чим фавна Поділля. В мішаних
лісах водяться лісова куниця, лисиця, білка, ласка, горностай, дикий
кабан; із птахів — глухар, рябчик, тетерів, дрозд, дятель. Зустріча-
ються також змії, найчастіше звичайна гадюка. Тут живе багато жуків,
кліщів і комарів.
Соснові ліси Малого Полісся мають біднішу фавну. Тут водяться
лісова миша, заяць, їжак, дятель, синиця, зяблик, сова, дрімлюга (ко-
зодій), сич, пугач.
На болотах і заливних луках Малого Полісся живуть горностай,
ласка, чорний тхір, лелека, чайка, кулик. З земноводних тут є очере-
тянка, ропуха, трав’яна жаба; з плазунів — звичайний вуж, болотяна
черепаха.
На річках у невеликій кількості збереглись бобри, видра і норка.
Зустрічаються часто качки, кулики, мартини, крячка, крижні і лас-
тівки.
У річках і ставках водяться риби: короп, плітка, лящ, лин, карась,
вюн, сом, щука, окунь, судак, вугор.
У широколистих лісах Золочівського Поділля збереглися дикі ка-
бани, козулі, білка, миша, лісова куниця, чорний тхір, горностай, лас-
ка, борсук, лисиця, лісовий кіт, їжак, кріт, кажан (лилик).
Ліси Поділля мають багате пташине населення. Дубові ліси, з ба-
гатим підліском і трав’яним покривом, приваблюють найрізноманіт-
ніших птахів, які знаходять тут для поживи комах, ягоди, насіння.
Кожний кущ, кожне дерево тут співає багатоголосим пташиним хором.
Інша є картина в бучинах Поділля, де підлісок і трав'янистий
покрив є бідні, а місцями їх нема зовсім. Тому тут завжди тихо. На-
віть ті птахи, які тут гніздяться, за поживою летять у діброви, або на
прилеглі поля.
Для лісів Поділля характерними є сіра сова, звичайна сипуха (соза),
зеленушка, іволга, соловій, дикі голуби, звичайна горлиця, дятель зе-
лений, дубоніс, сорокопут. У дуплах дерев гніздяться синиці, шпаки,
мухоловки, звичайні пищухи; а на полях — лісові жайворонки.
У зимовий період ліси поповнюються тими видами, які гніздяться
далі на північ, а зимувати прилітають до лісостепу. Серед них найбільш
характерні снігурі, чижі, чубаті синиці, чечітки.
З комах на Поділлі водяться метелики, бджоли, джмелі.
На полях Поділля найбільше збереглися гризуни: заяць-русак,
ховрах-плямистий, хом’як, миша. Живуть тут тхір, лисиця, ласка. Серед
птахів переважають горобині: з хижаків — ворона, сокіл, лунь, шу-
ліка. Промислове значення мають перепели й сірі куріпки. Найчислен-
16
пішими мешканцями полів є жайворонки. На полях знаходять собі
корлі шпаки, галки, горобці, ластівки, сороки.
Тут живе багато дрібних саранових і коників, жуків та мотилів.
II. НАСЕЛЕННЯ
1. Адміністративний поділ
Після короткої (1918/1919 рр.) приналежности Золочівщини до
Української Народньої Республіки, вона у 1920 році, разом з Галичи-
ною, переходить під панування Польщі, яка адміністративно поділя-
лась на воєвідства, повіти і збірні громади. Золочівщина й Олещина
убійшли в склад Золочівського повіту, з центром Золочів; Глинянщина
припала Перемишлянському повітові. Золочівський і Перемишлянсь-
кий повіти увійшли в склад Тернопільського воєвідства.
В 1939-1941 роках, за совєтської окупації, Золочівський і Переми-
шлянський повіти поділено, й утворено райони Золочівський, Переми-
шлянський, Олеський і Глинянський, які увійшли в склад Львівської
области.
За німецької окупації (1941-1944 рр.) Золочів став центром округи
(Крейс), і підлягав безпосередньо дистриктовому урядові Галичини
у Львові.
Після Другої світової війни Золочівщина знову увійшла в склад
Львівської области УРСР з тим, що Золочівський район у 1963 році
побільшено коштом Глинянщини; в тому ж році й Олеський район,
як адміністративна одиниця, перестав існувати, а його територію по-
ділено на три частини і влучено до Буського, Золочівського і Бродсь-
кого районів. Перемишлянщина по часовій приналежності до Золочів-
ського району, стала в 1964 році окремим районом.
У склад Золочівщини (за підсумками у трьох районах) входять:
1 місто, 4 селища міського типу, 34 центри сільських Рад, та 95 сіл і
присілків; разом — 134 міст, сіл і присілків.
2. Число і густота населення
Золочівщина начисляє біля 130 тис. населення, в тому у Золочів-
ському районі біля 100 тис., Буському — біля 28 тис., і Бродському —
біля 2 тис. осіб.
Густота населення меншає до півночі. Найгустіше заселена пів-
денно-західна частина Золочівщини, на південь від лінії Золочів-Буськ.
Розглядаючи райони зокрема, завважимо, що найгустіше заселений
Золочівський район, із 77,2 особами на 1 кв. км; Буський — 71/1 кв.
км, і Бродський — 61/1 кв. км. Середня густота населення Золочівщини
дорівнює 70 осіб на 1 кв. км.
3. Міське і сільське населення
Стан міського і сільського населення Золочівщини є відмінний від
17
загального стану України. Коли УРСР начисляла 1978 року 61% мі-
ського і 39% сільського населення, то Золочів і селища міського типу
становлять лише 25%, а села 75% всього населення Золочівщини.
Низький стан міського населення Золочівщини дасться пояснити
винищенням під час Другої світової війни жидівського населення, яке
становило другу щодо числа національну групу міст і містечок, та
виселенням після війни поляків, які становили були більшість насе-
лення галицьких міст. Третьою причиною низького стану міського
населення є слабий розвиток індустрії й торгівлі у місті й селищах,
що не притягає туди мешканців села для поселення.
4. Національно-соціяльний і релігійний стан
До 1942 року населення Золочівщини складали головно три на-
ціональності. Українці становили основну масу сіл; поляки (мазури)
мешкали колоніями, або жили змішано з українцями. Основним на-
селенням міст були поляки і жиди; українці, звичайно, займали там
третє місце.
Після винищення у Другій світовій війні жидів і після виселення
поляків до Польщі, а німців до Німеччини, Золочівщина національно
стала однородною, заселеною у 95% українцями. Малий відсоток у
Золочеві становлять росіяни і поляки.
Головна маса населення Золочівщини це селяни, що працюють у
колгоспах. Мала частина занята в індустрії, ремеслі, шкільництві й
адміністрації.
Золочівщина забезпечена шпиталями і санаторіями (Золочів, Бі-
лий Камінь, Олесько-Циків, Підгірці).
Релігійно, українці Золочівщини це греко-католики, що 1946 р.
разом зі священиками, були змушені перейти на московське право-
слав’я. Мала частина їх дальше держиться свойого давнього обряду,
має свої Богослужби, або ходить на Богослужби до римо-католицького
костела.
5. Шкільництво й освіта
У Золочівщині за час панування польської незалежної держави
(1920-1939) працювали по селах 2-клясові і 4-клясові, а по містечках
7-клясові школи; у Золочеві відкрито державну гімназію. Навчання у
місті і містечках відбувалось у польській мові.
З приходом у Золочівщину в 1939 році Совєтської влади, звернено
головну увагу на шкільництво, як засіб перевиховання суспільства на
прокомуністичний і проросійський лад. Навчання для всіх дітей стало
обов'язкове і безплатне. Тоді збільшено число шкіл і піднесено їх до
вищого рівня, а навчальною мовою стала рідна мова. У Золочеві тоді
відкрито такі школи: дві українські — неповно-середню і середню
(десятилітку), польську середню школу, жидівську неповно-середню
школу і російську середню школу. Російська мова і література стали
18
обов’язковими в неросійських школах, від другої кляси почавши з
гим, що число лекцій тих предметів збільшається з роками навчання,
а української меншає так, що у найвищій 10-ій клясі число лекцій
російської мови і літератури перевищає число лекцій української мови
і літератури.
Під сучасну пору кожне село Золочівщини має початкову або,
неповносередню школу, а Золочів і селища міського типу та більші
села мають середні школи (десятилітки). Крім загально-освітніх шкіл,
у Золочеві відкрито педагогічний заклад транспорту і комунікації. У
сумі, в Золочівщині працюють б. 120 загальноосвітніх шкіл, у тому
числі 22 середніх і 18 восьмирічних. Працюють також б. 10 дитячих
садків.
Навчання у школі обов'язкове для всіх дітей протягом 8 років.
Все населення стало письменне.
Для ще кращого виховання молодого покоління для совєтського
режиму, відкрито будинки культури та культосвітні заклади т. зв.
клюби. Працюють у тому напрямі також гуртки художньої самодіяль-
носте і райгазета „Ленінське слово".
В місті все більше входять у життя нові совєтські обряди: свята
весни, зустрічі Нового року, реєстрації шлюбів, новонараджених, ви-
ряджання у ряди армії тощо. Українська мова молоді міста стає ма-
каронічною, перемішана російськими словами.
6. Політично-суспільний устрій
Українська Радянська Соціялістична Республіка, за конституцією,
є однією з 15-ти т. зв. рівнорядних союзних республік, яка в наслідок
воєнних дій була насильно включена в СССР і підчинена центральному
державному урядові в Москві. Вправді Українська РСР має свій рес-
публіканський уряд у Києві, але тому, що всі важніші міністерства є
підчинені союзним міністерствам у Москві, то вони лише виконують
зарядження центральних міністерств, опертих на законах СССР, які
є обов'язковими на території УРСР.
Органами державної влади в областях, районах, містах, селищах
і селах є обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних
депутатів. Ці Ради вирішують усі питання місцевого значення, вихо-
дячи із загальнодержавних інтересів, а не інтересів громадян, які про-
живають на території Ради. Вони безпосередньо і через створювані
ними органи керують на своїй території державним, господарським
і соціяльно-культурним будівництвом.
Судами Української РСР є Верховний Суд УРСР, обласні суди,
районні (міські) народні суди. Організація і порядок діяльносте судів
УРСР визначається законами СССР й Української РСР.
Найвищий нагляд за виконанням законів виконавчими і розпоряд-
чими органами місцевих Рад народних депутатів здійснюється Гене-
19
ральним прокурором СССР і підлеглими йому Прокурором Українсь-
кої РСР і нижчеранговими прокурорами. Районні та міські прокурори
призначаються прокурором Української РСР і затверджуються Гене-
ральним прокурором СССР.
Керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром
його політичної системи, державних і громадських організацій є Ко-
муністична партія Радянського Союзу. Вона, озброєна марксистсько-
ленінським ученням, визначає генеральну перспективу розвитку сус-
пільства, лінію внутрішньої і зовнішньої політики СССР, керує творчою
діяльністю радянського народу, надає планомірного, „науково” обгрун-
тованого характеру його боротьби за перемогу комунізму.
Основу економічної системи становить соціялістична власність
на засоби виробництва у формі державної і колгоспно-кооперативної
власности.
Кожний громадянин є обов’язаний сумлінно працювати в обраній
ним галузі і додержуватись трудової дисципліни. За соціялістичною
системою господарства, громадянин одержує гарантовану роботу з
оплатою праці відповідно до її кількости та якости.
Соціяльну основу Української РСР становить непорушний союз
робітників, селян та інтелігенції. Держава сприяє посиленню соціаль-
ної однозгідности суспільства, всебічному розвиткові та зближенню
всіх націй і народностей СССР (під проводом російської нації).
Господарським і культурним життям міста Золочева керує міська
Рада, до складу якої входить 50 депутатів. При виконкомі міськради
створено шість постійно діючих комісій, які займаються питанням
господарського і культурного будівництва.
Районна партійна організація налічує у своїх рядах поверх 2 тис.
членів КПРС (Комуністичної Партії Радянського Союзу). Бойовим по-
мічником партійної організації є Комсомол. В районі створено 124
комсомольські організації, які об’єднують понад 7 тис. членів ВЛКСМ
(Всесоюзної Ленінської Комуністичної Спілки Молоді).
¥ виконанні важливих завдань партії участь беруть народні до-
зорці, агітатори, лектори. На підприємствах, установах, колгоспах
району несуть пропагандивне слово у маси понад 1,8 тис. агітаторів.
III. ГОСПОДАРСТВО
1. Сільське господарство
Основний напрям сільського господарства Золочівщини — зерно-
во-тваринницький із значною питомою вагою технічних культур. Тва-
ринництво має м’ясо-молочний напрям.
Із загальної земельної площі Золочівщини (б. 1,475 кв. км) — 61%
припадає в середньому на земельні угіддя (ужиткову землю). Під
управою находиться 30-70% всієї земельної площі.
20
Зі загальної посівної площі б. 15% припадає на озиму пшеницю,
якої збір виносить 10-15 центнерів з гектара. Стільки ж (15%) сіється
озимого жита.
Цукровий буряк займає 5-10% загальної посівної площі, а його
врожайність 200-250 центнерів з гектара.
На овес припадає 3-10% загальної посівної площі; на ярий ячмінь
— 3-5%, гречку — 1-5%, просо — до 1% загальної посівної площі.
Кукурудза на зерно займає лише 0.2-3.0% загальної посівної пло-
щі, а її збір з гектара дорівнює 15 центнерів.
На льон припадає 1-5%, а на коноплю до 0.1% загальної посівної
площі.
Картопля (бараболя, бульба) займає 10-20% загальної посівної
площі, а її врожайність дорівнює 35-50 центнерів з гектара.
Під яринні городи припадає 1-3%, баштанні культури до 0.5%,
кормові 10-20% загальної посівної площі.
Сіножаті займають 10-20%, пасовиська 5-10%, сади 1-2% загальної
земельної площі.
На 100 гектарів сільськогосподарського угіддя припадає 30-50 голів
рогатої худоби, 15-30 овець і кіз, 30-50 свиней, 100-300 штук птиці.
Селяни мають власні присадибні ділянки землі (до величини од-
ного акра) і працюють у колгоспах і радгоспах. У Золочівщині всього
один радгосп (державне господарство) — Глинянський (займає 1 500 га
сільськогосподарських угідь), який спеціялізується у виробництві м’я-
со-молочних продуктів.
Сільське господарство — нині механізована галузь, забезпечене
тракторами, комбайнами, вантажними автомашинами, електричною
енергією.
2. Індустрія (Промисловість)
Золочівщина має слабо розвинуту індустрію. За якістю продукції
головне місце належить харчовій промисловості, яка представлена
головним чином м’ясомолочним (Золочів, Глиняни, Ожидів), цукровим
(Золочів, Красне), плодоконсервним (Пліснесько), а легка ткацьким і
швацьким (Золочів) виробництвами, і фабрикою виробництва килимів
(Глиняни).
Млинарство, одна з найважливіших галузів харчової промисло-
вости, яка переробляє зерно на борошно і крупи, поширене у Золочів-
щині. Млини працюють у Золочеві, Почапах, Білому Камені, Опаках,
Красносільцях, Ремезівцях, Андріївні.
Значного розвитку набуло виробництво цегли (Золочів, Глиняни,
Куровичі, Підгірці, Андріївка) та черепиці.
В Олеську і Золочеві відкрито фабрики мінеральної води.
З інших індустріяльних підприємств належить назвати: у Золоче-
ві — фабрику аптечних опаковок, шкірзаводи, промкомбінат, шевські
21
артілі, столярну артіль, картонажну фабрику; мебельний комбінат
(Куровичі), гончарство (Гавареччина, Шпиколоси), спиртзавод (Стру-
тинь), видобування торфу (Олесько, Золочів).
3. Шляхи сполучення
Через Золочівщину проходять різні шляхи сполучення. Дворей-
кова залізнична лінія, що йде від Львова через Красне на Броди і спо-
лучує північну Золочівщину з обласним центром, розгалужується у
Краснім і прямує у південно-східному напрямі на Золочів, і дальше
до Тернополя. Тим-то Золочів має залізничне сполучення з обласним
центром. Однорейковий залізничний шлях Львів-Перемишляни після
Другої світової війни став нечинним.
Три головні биті шляхи, що протинають Золочівщину, лучать її
між собою і з сусідніми районами та областями. V Львові починається
шлях, що проходить через Буськ, Олесько, Броди до Рівного; другий
починається у Львові і біжить на схід через Золочів, Тернопіль до
Хмельницького; третій головний шлях прямує з півночі від Рівного,
через Буськ, Глиняни, Перемишляни до Івано-Франківська. Крім того
Золочів сполучений другорядними дорогами з Бродами, Олеськом,
Буськом і Поморянами.
Головні шляхи є широкі (5-7 м), вкриті асфальтом і в доброму ста-
ні; другорядні шляхи є звичайно вужчі (4-5 м), вкриті вільним камін-
ням і слабо утримувані; це т. зв. гостинці. Третьорядні (польові) дороги
в часі дощів розмокають і є трудні до переїзду. По головних і друго-
рядних шляхах курсують автобуси.
Інформативні написи на головних шляхах у російській і англійсь-
кій мовах.
Через Золочівщину проходять: авіолінія Київ — Львів, і нафто-
провід „Дружба" Рівне — Львів — Чехословаччина. Газопровід, який
сполучує Дашаву зі Львовом, через вичерпання газу, нечинний.
IV. ОГЛЯД МІСТ І СІЛ ЗОЛОЧІВЩИНИ (Львівська область)
1. Золочівський район
ЗОЛОЧІВ — колись повітове місто, тепер центр Золочівського
району, розташований за 70 км на схід від Львова, на лівому березі р.
Золочівки (притоки Бугу). Тут залізнична стація на лінії Львів — Тер-
нопіль.
У місті проживало у 1900 році 11, 842 особи, в ому 3,356 греко-
католиків (українців), 3,032 римокатолики (поляки), 5,401 жид. У
1943 році місто начисляло всього 5,912 осіб, а в 1968 році — 13,100
осіб (до Золочева прилучено село Заріччя).
Археологічні розкопи свідчать про те, що вже у період раннього
заліза (VIII-VII ст. до Христа) тут існували поселення. Перша письмова
згадка про місто відноситься до 1441 року. Золочів виріс на перехресті
22
важливих торговельних шляхів. Вигідне розташування міста сприяло
його економічному зростанню. З кінця XV ст. місто стало важливим
торговельним центром західного Поділля. Золочів був також замком-
фортецею, в якому зараз міститься професійно-технічне училище.
Українське населення Золочева за польської влади (до 1939 року)
зазнавало національної дискримінації, яка проявлялась у всіх сферах
життя, зокрема в питаннях народної освіти. У гімназії, яка була зас-
нована в 1873 році, навчання проводилось у польській мові. В місті
працювали тільки приватні українська неповносередня школа ім. М.
Шашкевича та українська гімназія Т-ва „Рідна Школа”. В них навча-
лося в середньому щороку по 220-250 учнів. За кожного учня батьки
платили від 2-5, а в гімназії від 5-15 злотих місячно. Оплата за навчання
позбавляла багатьох можливости посилати своїх дітей до школи, осо-
бливо в гімназію.
Борючись проти політичного та національного гноблення, укра-
їнці міста і повіту, безуспішно надсилали у державні установи про-
тести з вимогою заснування державних шкіл з українською мовою
навчання.
У 1940 році, за совєтської окупації, відкрито у Золочеві дві почат-
кові, дві неповносередні і три середні школи — з українською, поль-
ською, російською і жидівською мовами навчання. Для неписьменних
і малописьменних дорослих були організовані спеціяльні курси, ве-
чірні школи. Навчання стало безплатне. У 1940/41 навчальному році
у місті навчалося 2 387 дітей міста і навколишніх сіл.
Дня 29 червня 1941 року німецькі війська окупували Золочів.
Разом з гітлерівською армією у місто ввійшов й український батальйон
„Нахтіґаль”, жовніри якого були одягнені в уніформи вермахту (ні-
мецьких вояків), але з жовто-блакитними смугами на пагонах і знач-
ком тризуба на мундурах. Тоді-то відкрито на Замку дві ями, в яких
були поховані тіла помордованих сталінським режимом мешканці
Золочева й околиці, головно інтелігенції і молоді, в числі 451 особа.
Більшовицькі садисти, з хвилиною вибуху війни з Німеччиною, ареш-
тували населення, а не маючи змоги вивезти, усіх помордували, видов-
буючи очі, відрізуючи носи, язики, жінкам груди, мужчинам полові
органи, викручуючи руки, а вкінці пострілом в зад голови добивали.
Всі ті жертви спочивають у спільній могилі на Золочівському цвинтарі.
За німецької окупації було вивезено у Німеччину на роботи 3 тис.
осіб, утворено і зліквідовано жидівське гетто, організовано дивізію
„Галичина”. Зі шкіл дозволено було відкрити лише початкову, а щойно
наступного року торговельну школи; в 1943/44 шкільному році, по
довгих стараннях, відкрито учительську семінарію, яка проіснувала
неповний шкільний рік.
Дня 18 липня 1944 року Золочів знову перейшов під совєтську
владу.
23
Економічне обличчя Золочева відзначають промислові підприєм-
ства: м’ясокомбінат, фабрика аптечних упаковок, електростація, шкі-
розаводи, цегельно-черепичні заводи, млини, промкомбінат зі столяр-
ним, хемічним і бондарським цехами, шевська артіль „Труд”, ткацька
фабрика, мукомольний комбінат, артіль хлібо-мучної і кондитерської
продукції швейна (кравецька) фабрика, цукровий завод, харчоком-
бінат, картонажна фабрика, маслосирзавод, спиртзавод; працює також
ветеринарна лікарня.
В 1966 році на всіх підприємствах міста трудилося 6,4 тис. робітників
і службовців. Одним з найбільших промислових підприємств міста є
швейна фабрика — філіял львівської фірми „Маяк", на якій працює
понад 730 осіб. її побудовано в 1955 році. Зростає виробнича потуж-
ність цегельних заводів, на яких працює понад 160 осіб.
Значного розвитку досягла харчова промисловість міста. Крім
маслосирзаводу і м’ясокомбінату, в 1954 році створено харчокомбінат,
на якому виробляються хлібобулочні і кондитерські вироби, консер-
вована городовина й овочі, безалькогольні напої. V харчокомбінаті
трудиться 240 осіб.
Золочів має два штучні озера, і поставлено пам’ятник Т. Г. Шев-
ченкові.
V 1966 році у місті працювало три лікарні, поліклініка, жіночо-
дитяча консультація і санітарно-епідемічна стація. Здоров’я населення
оберігають 48 лікарів і 126 осіб середнього медперсоналу.
Золочів має широку сітку навчальних закладів. V 1966 році в місті
працювало три середні школи, середня школа-інтернат, середня заочна
школа, вечірня школа робітничої молоді і міське професійно-технічне
училище. V школах набувають знання понад 4 200 учнів, яких навчають
220 вчителів. Понад 900 юнаків і дівчат здобувають освіту у заочній
середній школі. Міське професійно-технічне училище випускає меха-
нізаторів сільського господарства, значна частина яких працює на ці-
линних землях Казахстану. В училищі навчається 330 учнів. Щороку
дає державі значну кількість медичних кадрів і Золочівська медична
школа, створена у 1947 році, яка підготовляє спеціялістів середнього
медперсоналу.
До послуг спортовців є два великі стадіони, 12 спортивних май-
данчиків, тенісові корти, гімнастичні залі.
У Золочеві працює три дитячі садки. В приміщенні колишньої
римо-католицької церкви, з листопада 1964 року, діє природничий
атеїстичний музей.
БІБЩАНИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 20 км на
південь від Золочева, на правому березі р. Золота Липа. Населення в
1900 р. — 328 осіб, в тому 287 грекокатоликів, 7 жидів; у 1968 році 387
осіб. Колгосп вирощує технічні культури та займається тваринництвом.
24
V селі цегельно-черепичний завод. Перша письмова згадка про Бібгцани
відноситься до 1454 року. Сільраді підпорядковані села:
Коропець — у 1900 р. — 751 особа, в тому 679 грекокатол., 56 ри-
мокатол., 16 жидів; в 1935 р. — 855 осіб.
Нестюки
БІЛИЙ КАМІНЬ — село, центр сільської Ради, розташоване на
правому березі річку Бугу, за 13 км на північний захід від Золочева,
при шляху Золочів — Олесько. До залізничної стації Ожидів, на заліз-
ничній лінії Львів — Броди, — 8 км. Населення в 1900 р. — 3726, в
тому 1516 грекокатол., 499 римокатол., 1709 жидів; в 1943 р. — 1666,
в 1968 р. — 1060 осіб. Виробничий напрям колгоспу — рослинно- тва-
ринницький. V селі млин. Село має середню школу й центр здоров’я.
Вперше село згадується в документах з 1493 року. Сільраді підпоряд-
ковані села:
Бужок — 1900 р. начисляв 1003 особи, в тому 856 грекокатол.,
125 римокатол., 22 жидів
Гавареччина — в 1900 р. — 431 особа, в тому 396 грекокатол., 31
римокатол., 4 жидів; в 1943 р. — 491 особа.
Черемошня — в 1900 р. — 661 особа, в тому 372 грекокатол., 275
римокатол., 4 жидів.
БОРТКІВ село, центр сільської Ради, розташоване на річці Голо-
гірці і шляху Золочів — Красне, за 20 км на захід від Золочева, за
8 км до залізничної стації Красне. Населення в 1900 р. — 1594 особи,
в тому 1328 грекокатол., 121 римокатол., 139 жидів; в 1968 р. — 1325
осіб. Виробничий напрям господарства рослинно-тваринницький. В
селі є восьмирічна школа. Перша згадка про Бортків відноситься до
1442 року. Сільраді підпорядковані села:
Мала Вільшанка — в 1900 р. — 511 осіб, в тому 349 грекокатол.,
122 римокатол., 40 жидів; в 1931 р. — 538 мешканців.
Скнилів — в 1900 р. — 808 осіб, в тому 698 грекокатол., 69 римо-
катол., 42 жидів.
ВЕЛИКА ВІЛЬШАНИЦЯ — село, центр сільської Ради, розташо-
ване на правому березі річки Гологірки, за 17 км на захід від Золочева.
Населення в 1900 р. — 1898 осіб, в тому 1747 грекокатол., 88 римока-
тол., 63 жиди; в 1968 р. — 1610 осіб. Виробничий напрям колгоспу —
буряківництво, льонарство, зернові культури; тваринництво м’ясо-мо-
лочного напряму. У селі середня школа, дитячий садок і ясла. Перша
письмова згадка про село відноситься до кінця XIV стол. Сільській
Раді підпорядковані села:
Гологірки — в 1900 р. 304 особи, в тому 262 грекокатол., 21
римокатол., 21 жид.
Стінка — в 1900 р. — 669 осіб, в тому 394 грекокатол., 250 римо-
катол., 25 жидів.
25
Трудовая — в 1900 р. — 718 осіб, в тому 654 грекокатол., 48 римо-
катол., 16 жидів.
ВИЖНЯНИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км
на південь від стації Задвір’я і за 35 км на захід від Золочева. Насе-
лення в 1900 р. — 902 особи, в тому 515 грекокатол., 366 римокатол.,
21 жид; в 1968 р. — 625 осіб. Виробничий напрям колгоспу — рослин-
ницько-тваринницький; колгосп має млин. В околицях села знайдено
давньоруське городище ХІ-ХІП стол. В історичних документах Ви-
жняни вперше згадуються у 1397 р. Сільраді підпорядковані села:
Великий Полюхів — у 1900 р. — 915 осіб, в тому 704 грекокатол.,
169 римокатол., 42 жиди.
Заставне
Розваряни (Розворяни) — в 1900 р. — 812 осіб, в тому 676 греко-
катол., 106 римокатол., 30 жидів.
ВОРОНЯКИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 3 км
на південь від Золочева. Населення в 1900 р. — 2175 осіб, в тому 1302
грекокатол., 856 римокатол., 17 жидів; у 1968 р. — 2955 осіб. Госпо-
дарство спеціялізується у вирощуванні технічних культур та продук-
ції тваринництва. Село вперше згадується в 1680 році.
ГЛИНЯНИ — селище міського типу, центр Глинянської селищної
Ради. Розташоване на річці Перегноївці, притоці р. Полтви, за 41 км
на схід від Львова і за 12 км від стації Красне. Населення в 1900 р.
— 4909 осіб, в тому 2145 грекокатол., 584 римокатол., 2177 жидів; в
1968 р. — 5600 осіб. З 1939 по 1963 рік — центр Глинянського району.
Територія теперішніх Глинян була заселена уже в період верх-
нього палеоліту, тобто близько 20 тисяч років тому. Перші письмові
згадки про Глиняни відносяться до 1379 року. Це один з найстаріших
населених пунктів Львівщини. Назва селища, як твердять народні пе-
рекази, походить від слова „глина”. Хати цього поселення будувалися
з глини.
V 1921 році на базі промислового підприємства, що належало
ткацькому товариству, створено килимарську фабрику, яку придбав
М. Хамула. Зараз фабрика спеціялізується у виробництві художніх
килимів геометричного орнаменту. У 1965 році на Глинянській фабриці
„Перемога” працювало понад 560 осіб.
Визначне місце у промисловості селища займає маслосирзавод.
В 1960 році у селищі споруджено міжколгоспний цегельний завод.
На території Глинян є підстація, що забезпечує електроенергією Гли-
няни (з Добротвірської електростації). В 1959 році створено тут рад-
госп „Глинянський”, який спеціялізується у виробництві м’ясо-молоч-
них продуктів. В 1945 і 1962 роках відкрито в Глинянах лікарні.
До 1939 року 2/3 населення Глинян були неписьменними. В школі
працювало 10 учителів, серед них жодного українця. Навчання про-
водилось польською мовою. Від 1939 року в Глинянах почала працю-
26
вати семирічна школа, а в 1946 році відкрито середню школу, із 33
учителями.
У Глинянах є Будинок культури з залею на 370 місць. Життям
Глинян керує селищна Рада, у склад якої входять понад 70 депутатів.
Глинянській селищній Раді підпорядковані села:
Женів — в 1900 р. — 472 особи, в тому 221 грекокатол., 237 римо-
катол., 14 жидів; в 1943 р. — 501 особа.
Замістя — в 1900 р. — 1238 осіб, в тому 920 грекокатол., 258 римо-
катол., 57 жидів; в 1943 р. — 851 особа.
Кривичі — в 1900 р. — 671 особа, в тому 531 грекокатол., 94 римо-
катол., 46 жидів; в 1943 р. — 574 особи.
Перегноїв — в 1900 р. — 1106 осіб, в тому 876 грекокатол., 214
римокатол., 16 жидів; у 1943 р. — 1241 особа.
ГОЛОГОРИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км
на південний захід від Золочева, на річці Золота Липа. Населення в
1900 р. — 3124 особи, в тому 1426 грекокатол., 568 римокатол., 1130
жидів; в 1968 р. — 2330 осіб. Господарство займається рільництвом,
м’ясомолочним тваринництвом. В селі працює середня школа. Вперше
в літописі село згадується у 1231 році. Сільські підпорядковані села
і присілки:
Зашків — в 1900 р. — 329 осіб, в тому 205 грекокатол., 111 римо-
катол , 11 жидів; в 1935 р. — 393 особи
Лісові
Майдан Гологірський — населення в 1900 р. — 406 осіб, в тому
339 грекокатол., 48 римокатол., 19 жидів; в 1935 р. — 409 осіб. На
теритотрії села розкопано поселення перших століть від Христа.
ЄЛИХОВИЧІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 3,5 км
на північ від Золочева. На північ від села простягається сосновий бір.
Населення в 1900 р. — 625 осіб, в тому 233 грекокатол., 375 римокатол.,
17 жидів; в 1935 р. — 539 осіб; в 1968 р. — 430 осіб. Виробничий напрям
колгоспу — тваринництво і птахівництво. В околиці села виявлене
поселення початку залізної доби (УІП-УІ ст. до Христа). Про село
Єлиховичі вперше згадується в 1447 році. Сільраді підпорядковані села
і присілки:
Городилів — в 1900 р. — 691 особа, в тому 436 грекокатол., 210
римокатол., 45 жидів; в 1931 р. — 792 особи.
Заріччя (Заріче) — в 1900 р. — 392 особи, в тому 342 грекокатол.,
50 римокатол. Останньо прилучене до Золочева.
Зозулі — в 1900 р. (разом з Козаками, Кунцевою і Корольниками)
— 1949 осіб, в тому 1166 грекокатол., 692 римокатол., 91 жид; в 1935 р.
— 1630 осіб.
Копані — Монастирок — Обертасів
ЖУКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на
27
південний захід від Золочева. Населення в 1900 р. — 1094 особи, в тому
846 грекокатол., 133 римокатол., 115 жидів; в 1935 р. — 1250 осіб; в
1968 р. — 1340 осіб. Виробничий напрям господарства — рослинниць-
ко-тваринницький. Основна технічна культура — льон; крім того ви-
рощують жито, картоплю. В селі восьмирічна школа. Перша згадка
про село відноситься до 1370 року. Сільраді підпорядковане село:
Роздоріжне (Кропивна) — в 1900 р. — 475 осіб, в тому 388 греко-
катол., 50 римокатол., 37 жидів; в 1921 р. — 600 осіб.
КОЛТІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на
північний схід від Золочева, в долині річки Усті. Населення в 1900
році — 1265 осіб, в тому 669 грекокатол., 547 римокатол., 49 жидів;
в 1935 р. — 1297 осіб; в 1968 р. — 535 осіб. Господарство займається
тваринництвом і вирощуванням цукрових буряків. В селі восьмирічна
школа. В околиці села збереглося давньоруське городище ХІ-ХІН
століть. Перша письмова згадка про Колтів відноситься до 1467 року.
Сільраді підпорядковані села:
Кругів — в 1900 р. — 527 осіб, в тому 305 грекокатол., 213 римо-
катол., 9 жидів; в 1931 р. — 749 осіб.
Хмелева — в 1900 р. — 535 осіб, в тому 151 грекокатол., 374 римо-
катол., 10 жидів; в 1931 р. — 742 особи.
КУРОВИЧІ — село, центр сільської Ради, розташоване на шляху Львів
— Тернопіль, за 36 км на захід від Золочева, за 15 км від зал. стації
Задвір’я. Населення в 1900 р. — 1636 осіб, в тому 984 грекокатол., 587
римокатол., 56 жидів; в 1943 р. — 1790 осіб; в 1968 р. — 1413 осіб.
Виробничий напрям господарства рільничо-тваринницький; колгосп
вирощує жито, пшеницю, займається птахівництвом. Село має цегель-
ню, млин, мебельний комбінат. Тут працюють середня школа, лікарня.
Сільраді підпорядковані села:
Печенія — населення в 1900 році — 840 осіб, в тому 741 грекока-
тол., 70 римокатол., 29 жидів; в 1943 р. — 859 осіб.
Солова (Соловія) — в 1900 р. — 671 особа, в тому 501 грекокатол.,
141 римокатол., 28 жидів; в 1943 р. — 788 осіб.
НОВОСІЛКА (Новосілки) — село, центр сільської Ради, розташо-
ване на лівому березі річки Гологірки, 18 км на захід від Золочева;
з північної сторони проходить головний шлях Львів — Тернопіль. До
зал. стації Княже — 12 км. Населення в 1900 р. — 1371 особа, в тому
486 грекокатол., 840 римокатол., 45 жидів; в 1935 р. — 1323 особи; в
1968 р. — 768 осіб. В колгоспі розвинене м'ясо-молочне тваринництво.
Село має восьмирічну школу. Про село вперше згадується у письмових
джерелах за 1397 рік. Сільраді підпорядковане село:
Митулин — в 1900 р. — 1076 осіб, в тому 582 грекокатол., 432
римокатол., 62 жидів; в 1931 р. — 1060 осіб.
ОПАКИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на
північний схід від Золочева, на правому березі річки Буг. Населення
28
в 1900 р. — 871 особа, в тому 320 грекокатол., 523 римокатол., 28 жидів;
в 1931 р. — 784 особи; в 1968 р. — 450 осіб. Колгосп спеціялізується
на вирощуванні цукрових буряків, льону-довгунця, і займається тва-
ринництвом. В селі 2 млини. V письмових джерелах Опаки вперше
згадуються в 1649 році. Сільраді підпорядковані села:
Верхобуж — в 1900 р. — 981 особа, в тому 858 грекокатол., 110
римокатол., 13 жидів; в 1931 р. — 976 осіб. В околиці села починається
річка Буг.
Руда Колтівська — в 1900 р. — 306 осіб, в тому 72 грекокатол., 227
римокатол., 7 жидів; в 1931 р. — 331 особа.
ПІДГАЙЧИКИ — село, центр сільської Ради, розташоване при го-
ловному шляху Львів — Тернопіль, за 30 км на захід від Золочева, і за
18 км від зал. стації Задвір’я. Населення в 1900 р. — 793 особи, в тому
668 грекокатол., 21 римокатол., 52 жиди і 52 інших; в 1943 р. — 801
особа; в 1968 р. — 1109 осіб. V колгоспі напрям господарства рослин-
ницько-тваринницький. У селі восьмирічна школа. Уперше в письмо-
вих джерелах Підгайчики згадуються в 1397 році. Сільраді підпоряд-
ковані села і присілки:
Косичі (Касичі, Альфредівка) — в 1900 р. — 339 осіб, в тому 174
грекокатол., 129 римокатол., 31 жид; в 1943 р. — 456 осіб.
Погорільці — в 1900 р. — 768 осіб, в тому 459 грекокатол., 201
римокатол., 99 жидів; в 1943 р. — 727 осіб.
Туркотин — в 1900 р. — 513 осіб, в тому 422 грекокатол., 57 римо-
катол., 34 жиди; в 1943 р. — 522 особи.
ПІДЛИПЦІ (До 1515 р. — Мальчів) — село, центр сільської Ради,
розташоване поміж річками Золочівкою і Стрипою, за 12 км на пів-
денний схід від Золочева, та за 3 км від зал. стації Плугів. Населення
в 1900 р. — 1043 особи, в тому 804 грекокатол., 200 римокатол., 35
жидів; в 1931 р. — 1417 осіб; в 1968 р. — 1289 осіб. Місцевий колгосп
— це багатогалузеве господарство. Село має млин і восьмирічну шко-
лу. Перша письмова згадка про Підлипні відноситься до 1470 року.
Сільраді підпорядковані села і присідки:
Дерев’янки, Кам’янисте
Новоселище. Тут міститься сільськогосподарський технікум і лі-
карня.
Осовиця
Плугів — в 1900 р. — 1376 осіб, в тому 1087 грекокатол., 162 римо-
катол., 123 жидів; в 1931 р. — 1513 осіб.
Руда
Тростянець (Тростянець Малий) — в 1900 р. — 1044 особи, в тому
958 грекокатол., 25 римокатол., 61 жидів; в 1935 р. — 1538 осіб (разом
з Осовицею).
ПОЛЯНИ (до 1946 р. — Риків) — село, центр сільської Ради, роз-
29
ташоване за 13 км на південний схід від Золочева. В околиці села бере
початок р. Стрипа. Населення в 1900 р. (разом з Жолобами) — 1010
осіб, в тому 913 грекокатол., 61 римокатол., 29 жидів; в 1935 р. — 945
осіб; в 1968 р. — 1060 осіб. В селі багатогалузевий колгосп і млин. V
Полянах є восьмирічна школа. У писаних джерелах село вперше зга-
дується в 1453 році. Сільраді підпорядковані села:
Красносільці — в 1900 р. — 484 особи, в тому 279 грекокатол., 194
римокатол., 11 жидів.
Махнівці — в 1900 р. — 378 осіб, в тому 338 грекокатол., 56 римо-
катол., 4 жиди; в 1931 р. — 463 особи.
ПОМОРЯНИ — селище міського типу, центр селищної Ради, роз-
ташоване на берегах річок Золота Липа та Махнівка, за 20 км на пів-
день від Золочева. Населення в 1900 р. — 4612 осіб, в тому 2380 греко-
катол., 592 римокатол., 1640 жидів; в 1968 р. — 3900 осіб. Виробничий
напрям колгоспу — рільництво і м’ясомолочне тваринництво. У сели-
щі є середня школа, училище механізації сільського господарства,
лікарня. Перша письмова згадка про Поморяни відноситься до 1437
року. На території Поморян збереглися пам’ятки архітектури: замок
XVII ст., дерев’яна церква, збудована у 1690 році, костел, побудований
у XVII столітті. Селищній Раді підпорядковані села і присілки:
Богутин — в 1900 р. — 793 особи, в тому 604 грекокатол., 173
римокатол., 16 жидів.
Загора, Кульби, Надільне
Торгів — в 1900 р. — 481 особа, в тому 424 грекокатол., 27 римо-
катол., 30 жидів.
ПОЧАПИ — село, центр сільської Ради, розташоване на шляху
Золочів — Олесько, за 6 км на північний захід від Золочева і за 5 км
від зал. стації Княже. Біля села протікає річка Золочівка. Населення
в 1900 р. — 886 осіб, в тому 720 грекокатол., 139 римокатол., 27 жидів;
в 1935 р. — 912 осіб; в 1968 р. — 425 осіб. Виробничий напрям колгоспу
м’ясомолочне тваринництво. Біля села знайдені рештки стоянки ста-
рокам’яної доби (пізнього палеоліту). Між Почапами і Хильчицями
виявлено могильник бронзової доби (II тисячоліття до Христа) та се-
лище часів Київської Руси (ХІ-ХП ст.). Перша письмова згадка про
Почапи відноситься до 1457 року. Сільраді підпорядковані села:
Гончарівка (Белзець) — в 1900 р. — 1615 осіб, в тому 1370 греко-
катол., 183 римокатол., 62 жиди; в 1931 р. — 1649 осіб.
Жуличі — в 1900 р. — 1275 осіб, в тому 954 грекокатол., 287 римо-
катол., 34 жидів; в 1935 р. — 1250 осіб.
РЕМЕЗІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км
на південь від Золочева. Населення в 1900 р. — 1544 особи, в тому 1420
грекокатол., 83 римокатол., 41 жид; в 1935 р. — 1639 осіб; в 1968 р. —
1100 осіб. Напрям господарства колгоспу — льонарсько-тваринниць-
кий, Колгосп має два млини. У селі восьмирічна школа. Село засноване
30
в 1469 році. На його території виявлено поселення перших століть по
Христі. Сільраді підпорядковані села:
Підгір’я
Чижів — в 1900 р. — 684 особи, в тому 549 грекокатол., 118 римо-
катол., 17 жидів; в 1935 р. — 766 осіб.
Шпиколоси — в 1900 р. — 960 осіб, в тому 651 грекокатол., 283
римокатол., 26 жидів. У селі розвинуте гончарство.
РОЗВАЖ — село, центр сільської Ради, розташоване на правому
березі р. Буг, за 14 км на північний захід від Золочева, і за 7 км від
зал. стації Ожидів. Населення в 1900 р. — 911 осіб, в тому 679 греко-
катол., 214 римокатол., 18 жидів; в 1935 р. — 1218 осіб; в 1968 р. —
585 осіб. Перша письмова згадка про Розваж відноситься до 1441 року.
Сільраді підпорядковане село:
Підлісся (Підписе) — в 1900 р. — 590 осіб, в тому 559 грекокатол.,
8 римокатол., 23 жиди; в 1935 р. — 639 осіб. Підписе — батьківщина
відомого українського поета Маркіяна Шашкевича (1811-1843 рр.). Тут
споруджено поетові пам’ятник і відкрито меморіяльний музей.
САСІВ (до 1615 року — Комарове) — село, центр сільської Ради,
розташоване на р. Буг, за 8 км на північ від Золочева, уздовж шляху
Золочів — Броди. Населення в 1900 р. — 3976 осіб, в тому 1261 греко-
катол., 919 римокатол., 1793 жиди; в 1935 р. — 3195 осіб; в 1968 р. —
705 осіб. Виробничий напрям господарства — рільництво і м’ясо-мо-
лочне тваринництво. Село має 2 млини, 2 електростації, лікарню, ап-
теку. У селі середня школа. Сасів виник як містечко в 1615 році. Тут
зберігається пам’ятник архітектури — дерев’яна церква XV ст., а в
околиці села — давньоруське городище ХІ-ХШ століть. Сільраді під-
порядковані села і присілки:
Бір, Папірня, Пісок
Побіч — в 1900 р. — 673 особи, в тому 517 грекокатол., 116 римо-
катол., 40 жидів; в 1935 р. — 609 осіб.
Ушня — в 1900 р. — 2088 осіб, в тому 583 грекокатол., 1417 римо-
катол., 87 жидів; в 1935 р. — 2404 особи.
СКВАРЯВА — село, центр сільської Ради, розташоване на притоці
Золочівки, при шляху Золочів — Красне, за 15 км на північний захід
від Золочева. У селі зал. стація Скварява. Населення в 1900 р. — 2312
осіб, в тому 1825 грекокатол., 425 римокатол., 62 жиди; в 1935 р. —
2480 осіб; в 1968 р. — 1747 осіб. Виробничий напрям колгоспу — ріль-
ництво і тваринництво. В селі середня школа. Перша письмова згадка
про Скваряву відноситься до 1499 року. Сільраді підпорядкований
присілок:
Стадня
СЛОВІТА — село, центр сільської Ради, розташоване при голов-
ному шляху Львів — Тернопіль, за 25 км на захід від Золочева. Насе-
31
лення в 1900 р. — 1828 осіб, в тому 1342 грекокатол., 336 римокатол.,
124 жиди; в 1943 р. — 1841 особа; в 1968 р. — 1580 осіб. Виробничий
напрям колгоспу — рослинницько-тваринницький. В селі став. Село
має середню школу. На території Словіти виявлені речі бронзової доби
(Н-І тисячоліття до Христа). Село засноване в 1442 році. Тут постав-
лено пам’ятник Т. Г. Шевченкові. Сільраді підпорядковані села і при-
сілки:
Мазів
Ясенівка. На території села виявлено 4 кургани бронзової доби
(II тисячоліття до Христа).
СНОВИЧІ (Снович) — село, центр сільської Ради, розташоване на
річці Самці, притоці Золотої Липи, за 8 км на південь від Золочева.
Населення в 1900 р. — 2264 особи, в тому 2106 грекокатол., 87 римо-
катол., 11 жидів; в 1935 р. — 2480 осіб; в 1968 р. — 2369 осіб. Колгосп
спеціялізується у вирощуванні технічних культур та продукції тва-
ринництва. У селі середня школа. У письмових джерелах Сновичі
згадується в 1459 році. Сільраді підпорядковане село:
Коропчик (Коропець) — в 1900 р. — 751 особа, в тому 679 греко-
катол., 56 римокатол., 16 жидів; в 1935 р. — 855 осіб.
СТРУТИНЬ (Струтин) — село, центр сільської Ради, розташоване
на річці Золочівці та головному шляху Львів — Тернопіль, за 4 км
на південний схід від Золочева. Населення в 1900 р. — 852 особи, в
тому 592 грекокатол., 191 римокатол., 69 жидів; в 1935 р. — 960 осіб;
в 1968 р. — 705 осіб. Колгосп буряко-тваринницького напряму. У селі
спиртзавод. Працює тут восьмирічна школа. Про Струтинь вперше
згадується в письмових джерелах за 1441 рік. Сільраді підпорядковані
села і присілки:
Зарваниця — в 1900 р. — 429 осіб, в тому 233 грекокатол.. 153
римокатол., 43 жиди; в 1935 р. — 678 осіб.
Золочівка (Бенів) — в 1900 р. — 315 осіб, в тому 141 грекокатол.,
163 римокатол., 11 жидів; в 1931 р. — 421 особа.
Козаки
Лука — в 1900 р. — 386 осіб, в тому 324 грекокатол., 47 римокатол.,
15 жидів; в 1935 р. — 461 особа.
Підгородне (Фільварки) — в 1900 р. — 953 особи, в тому 637 гре-
кокатол., 281 римокатол., 35 жидів; в 1931 р. — 1143 особи.
ЯСЕНІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване вздовж
головного шляху Львів — Золочів, за 4 км на захід від Золочева. На-
селення в 1900 р. — 751 особа, в тому 516 грекокатол., 209 римокатол.,
21 жид; в 1931 р. — 826 осіб; в 1968 р. — 1048 осіб. Господарство зай-
мається тваринництвом та вирощує зернові, технічні і городові куль-
тури. € тут милн. В селі восьмирічна школа. Документальна згадка
про Ясенівці відноситься до 1473 року. Сільраді підпорядковані села:
32
Бонишин — в 1900 р. — 448 осіб, в тому 309 грекокатол., 130
римокатол., 9 жидів; в 1931 р. — 510 осіб.
Залісся — в 1900 р, — 664 особи, в тому 463 грекокатол., 178
римокатол., 23 жиди; в 1931 р. — 735 осіб.
Княже — в 1900 р. — 1500 осіб, в тому 1036 грекокатол., 444
римокатол., 20 жидів; в 1931 р. — 1451 особа. Тут знайдено поселення
початку залізної доби (УПІ-У ст. до Христа).
Хильчиці (Хильчичі) — в 1900 р. — 579 осіб, в тому 451 греко-
катол., 111 римокатол., 17 жидів; в 1931 р. — 538 осіб.
Червоне (Ляцьке Мале і Велике) — в 1900 р. — 1934 особи, в тому
1354 грекокатол., 531 римокатол., 56 жидів; в 1931 р. — 1929 осіб.
2. Буський район
АНДРІЇВКА (до 1630 р. — Мармузовичі, до 1946 р. — Ферлеївка) —
село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км на південь від Буська
і за 4 км від зал. стації Красне. Через село протікає р. Гологірка,
притока Бугу. Населення в 1900 р. — 1383 особи, в тому 1112 греко-
катол., 201 римокатол., 68 жидів; в 1935 р. — 1528 осіб; в 1968 р. —
1594 особи. Колгосп вирощує зернові і технічні культури. Тваринниц-
тво м’ясного напрямку. Село має цегельний завод і 2 млини. В селі
восьмирічна школа. Перша письмова згадка про Андріївку відноситься
до 1470 року. Сільраді підпорядковані села:
Острівчик Пільний (Острівець) — в 1900 р. — 853 особи, в тому
708 грекокатол., 106 римокатол., 39 жидів; в 1935 р. — 986 осіб.
Петричі (Пітричі) — в 1900 р. — 1500 осіб, в тому 725 грекокатол.,
699 римокатол., 76 жидів; в 1935 р. — 2171 особа.
БАЛУЧИН — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км на
південь від Буська і за 7 км від зал. стації Красне. Населення в 1900
р. — 1126 осіб, в тому 721 грекокатол., 354 римокатол., 48 жидів; в
1935 р. — 1136 осіб; в 1968 р. — 792 особи. Колгосп вирощує зернові
і технічні культури. Тваринництво м’ясо-молочного напряму. В селі
восьмирічна школа. Село вперше згадується у письмових джерелах
за 1476 рік. Сільраді підпорядковані села:
Полтва — в 1900 р. 1189 осіб, в тому 889 грекокатол., 212 римо-
катол., 88 жидів; в 1943 р. — 1262 особи.
Русилів — в 1900 р. — 310 осіб, в тому 227 грекокатол., 67 римо-
катол., 16 жидів; в 1935 р. — 210 осіб.
БОЛОЖИНІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 11 км
на північний схід від Буська, і за 16 км від зал. стації Красне. Насе-
лення в 1900 р. — 617 осіб, в тому 549 грекокатол., 39 римокатол., 9
жидів; в 1943 р. — 1690 осіб; в 1968 р. — 757 осіб. Колгосп вирощує
зернові культури, з технічних — цукрові буряки. Тваринництво м’ясо-
молочного напряму. В селі восьмирічна школа. Боложинів вперше
згадується в історичних джерелах за 1578 рік. Сільраді підпорядковані:
33
Підставки
КРАСНЕ — селище міського типу, розташоване вздовж р. Голо-
гірки, притоки Бугу, на Краснянській рівнині, за 40 км на схід від
Львова, та 5 км на південь від Буська. Красне — вузлова зал. стація.
Селище має середню і восьмирічну школи. Населення в 1900 р. —
1395 осіб, в тому 939 грекокатол., 311 римокатол., 139 жидів; в 1935
р. — 2131 особа; в 1968 р. — 4600 осіб. В 1944 році Красне стало на
коротко районним центром. Сільське господарство — головно вирощу-
вання цукрових буряків. Є тут завод для переробки цукрового буряка.
Значну ролю в житті Красного відограє залізничний вузол, на якому
працює 700 робітників і службовців. Колгосп спеціялізується у годівлі
тварин. Також управляють технічні культури. Археологічні пам’ятки,
знайдені під час розкопок 1930 року, свідчать про те, що територія
Красного і його околиць була заселена ще на початку залізного віку
племенами т. зв. висоцької культури. Уперше в документах село під
назвою Красне згадується в 1476 році.
КУТИ — село, центр сільської Ради, розташоване при зал. лінії
Львів — Броди, за 20 км на півн. схід від Буська, і за 8 км від зал. стації
Ожидів. Населення в 1900 р. — 1797 осіб, в тому 1651 грекокатол., 98
римокатол., 48 жидів; в 1943 р. — 1982 особи; в 1968 р. — 1091 особа.
Колгосп вирощує зернові і технічні культури. Розвинуте м’ясо-молочне
тваринництво. У селі восьмирічна школа. Перша письмова згадка про
село відноситься до 1441 року. В селі дерев’яна церква — архітектурна
пам’ятка 1697 року. Сільраді підпорядковані села і присілки:
Застав’є (Заставне)
Хватів — в 1900 р. — 466 осіб, в тому 421 грекокатол., 33 римо-
катол., 12 жидів; в 1943 р. — 482 особи.
Чишків (Цішки) — в 1900 р. — 1000 осіб, в тому 977 грекокатол.,
12 римокатол., 11 жидів; в 1943 р. — 743 особи.
КУТКІР — село, центр сільської Ради, розташоване в гирлі р.
Ставчанки, притоки Полтви, за 9 км. на південний захід від Буська.
Тут зал. стація Куткір. Населення в 1900 р. — 1029 осіб, в тому 614
грекокатол., 359 римокатол., 56 жидів; в 1935 р. — 1094 особи; в 1968
р. — 907 осіб. Колгосп вирощує зернові і технічні культури; у тварин-
ництві — відгодівля великої рогатої худоби. У селі восьмирічна школа.
Куткір вперше згадується в історичних документах за 1475 рік. Сіль-
раді підпорядковані села:
Безброди (Безбруди) — в 1900 р. — 859 осіб, в тому 517 грекокатол.,
'124 римокатол., 18 жидів; в 1935 р. — 1057 осіб.
Острів — в 1900 р. — 644 особи, в тому 547 грекокатол., 68 римо-
татол., 29 жидів; в 1931 р. — 680 осіб.
ОЖИДІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км на
схід від Буська, і за 1 км від зал. стації Ожидів-Олесько. Поблизу села
протікає річка Солотва. Населення в 1900 р. — 2230 осіб, в тому 1704
34
грекокатол., 422 римокатол., 104 жиди; в 1943 р. — 2413 осіб; в 1968
р. — 2168 осіб. Основний виробничий напрям колгоспу — м’ясне тва-
ринництво. З технічних культур вирощується цукрові буряки. У селі
середня школа. Працює масло-сироцех. Ожидів вперше згадується в
історичних документах за 1432 рік. Сільраді підпорядковані села і
присілки:
Закомар’я (Закомаре) — в 1900 р. — 705 осіб, в тому 657 греко-
катол., 22 римокатол., 23 жиди; в 1935 р. — 729 осіб.
Иосипівка (Юськовичі) — в 1900 р. — 1188 осіб, в тому 1062 греко-
катол., 74 римокатол., 52 жиди; в 1935 р. — 1034 особи.
Павлики, Сидорі
Янгелівка (Ангелівка) — в 1900 р. — 204 німців.
ОЛЕСЬКО — селище міського типу, розташоване за 72 км на схід
від Львова, по автомагістралі Львів — Київ, і за 6 км на схід від зал.
стації Ожидів-Олесько. Через селище протікає струмок Ліберця. На-
селення в 1900 р. — 3643 особи, в тому 2131 грекокатол., 715 римо-
катол., 797 жидів; в 1943 р. — 2887 осіб; в 1968 р. — 2500 осіб. Архео-
логічні дані свідчать про заселення території сучасного Олеська та
його околиць вже в бронзову добу. Безпосереднім попередником су-
часного Олеська було невелке селище ХП-ХШ ст., залишки якого є
в урочищі Покрова, серед давніх боліт. Знайдена там кераміка схожа
на кераміку близького міста Пліснеська, зруйнованого татарами у
1241 році. Найдавніша письмова згадка про Олесько відноситься до
1366 року, поряд з містами Волині — Луцьком і Володимиром. Укріп-
лений замок, споруджений на горбі, перетворився на своєрідний „ключ
до Волині”, який часто був об’єктом збройної боротьби. Перша згадка
про нього в історичних джерелах припадає на 1327 рік.
Олесько багато разів переходить з рук до рук. У 1366 році воно
потрапило у володіння Олександра Коріятовича, залежного від поль-
ської корони. В 1370-1377 рр. воно знайшлося під владою литовського
князя Любарта. В боротьбу за Олесько, що в той час відігравало важ-
ливу стратегічну ролю, включилась Угорщина, яка загарбала Галичину.
Угорський і польський король Людзик приєднав у 1377 році Олесько
до своїх володінь і посадив у ньому свого старосту. У 1382 році воно
знову опинилося під владою Любарта.
В 1431 році Олесько стало опорним пунктом руху, спрямованого
проти намагань Польщі захопити волинські землі. Боротьбу за віднов-
лення Галицько-Волинської державности з політичною лінією литов-
ського князя Свидригайла очолив Іван Преслужич. Замок було здо-
буто королівськими військами вкінці 1432 року. В 1441 році Олеську
надано магдебурзьке право.
У другій половині XV ст. Олесько втратило значення фортеці і
перетворилося на резиденцію магнатських родів. Замок також став
притулком від нападів татарських орд. (Один з основних шляхів нападу
35
татар на українські землі, т. зв. Кучманський шлях, проходив поблизу
Олеська).
У 1605 році місто і замок перейшли до рук одного з найбільших
магнатів Польщі, руського воєводи Івана Даниловича. На місці старо-
го дерев’яного замку був збудований новий, мурований замок: довкола
споруджено глибокий рів, вал і парапети з брусів. У XVII ст. місто
дістало назву „колиски польських королів". У 1629 році в замку на-
родився Ян Собєський (пізніше король Ян III), в 1639 році — Михайло
Корибут-Вишневецький.
В 1648 році під час визвольного походу Богдана Хмельницького в
Галичину місто здобули козаки. В період після визвольної війни
українського народу Олеський замок втрачає значення військової
фортеці. Олесько в той час стало малим, на половину спустошеним
містом, кілька разів сплюндрованим і спаленим татарами. В ньому
були папський костел і дзвіниця та три дерев’яні українські церкви.
У 80-их роках 17 ст. король Ян III відбудував замок і перетворив
на королівську резиденцію. Довкола був великий парк з екзотичними
деревами, алеями, фонтанами, скульптурами.
Збереглися відомості про зовнішній вигляд міста в кінці XVII ст.
Олесько було обведене земляним валом з парапетами з брусів. Став ді-
лив його на дві частини. На валах були 3 брами: Бродська, Львівська і
Крем’янецька; поза валами були два передмістя — Миколаївське (біля
Львівської брами) і „За брамою” або Гончарне (біля Бродської брами).
Олеське міщанство, незважаючи на переслідування, об’єднувалося
для спільної боротьби і здійснювало деякі заходи для піднесення
освіти і культури. В Олеську в 20-их роках XVIII ст. діяла українська
парафіяльна школа, вчителя якої утримувало місцеве братство. XVIII
століття — це період великого економічного занепаду Олеська.
У 1772 році, коли Австрія окупувала Галичину, була підірвана і
та незначна торгівля, яка ще животіла в місті.
В 1860 р. в Олеську, разом з близькими хуторами начислювано
2623 жителів; містечко було забудоване дерев’яними будинками. Жа-
люгідним було становище освіти. Ще в 1797 році в Олеську відкрито
школу, в якій навчання провадилось польською мовою. В 1860 році з
781 дитини шкільного віку відвідувало школу лише 52. В 90-их роках
XIX століття школу приміщено у замку.
В 1882 році тут був заснований кредитний банк. В 1898 році в
Олеську організовано перше у Східній Галичині товариство „Сільський
господар”, що мало на меті поширювати землеробську культуру та
освіту, організувати рільничі гуртки, курси, дослідні стації. На початку
XX ст. Товариство поширило свою діяльність на всю Галичину і центр
його в 1904 році перенісся до Львова. В Олеську довголітнім головою
місцевого Відділу був судовий урядник і взірцевий господар — Семен
Оришкевич.
36
У 1910 році на кошти і силами мешканців Олеська, в сусідстві но-
вої мурованої 5-банної церкви, був збудований Народний дім, що став
центром культурного життя українсього населення. В 1911 році меш-
канці Олеська взяли активну участь у спорудженні та відкритті на
Підлиській горі пам’ятника відродителеві нової літератури та живого
слова в Західній Україні — М. С. Шашкевичеві.
Дня 1 листопада 1918 року Олесько входить у склад Західної
Української Народної Республіки; та не на довго, бо вже 27 травня
1919 року Олесько окупували польські війська.
Дня 17 вересня 1939 року вступає до Олеська совєтська армія й
місто увійшло в склад радянської України, стало районним центром,
і було ним (з перервою за німецької окупації) до 1963 року.
Дня 1 липня 1941 року Олесько займають німецькі війська. Весною
1942 року німецькі окупанти зігнали в центр міста всіх мешканців-
мужчин і вивезли на роботу до Німеччини; з того числа 13 осіб від-
правили в концентраційні табори, з яких 10 загинули, в тому числі і
місцевий голова Т-ва „Просвіта”, адвокат д-р Михайло Дозорський.
На території монастиря Капуцинів німці утворили табір для залишків
жидівського населення, яке в основній масі булс вивезене до ґетта у
Бродах. їхнє майно пограбовано, а людей вивезено в 1943 р. в ліс на
Білу гору і там розстріляно. Дня 22 липня 1944 р., внаслідок воєнних
подій, Олесько знову перейшло під совєтську владу.
В 1945 році в Олеську відновлено видання районної газети, що
з грудня 1957 року виходила під назвою „Ленінець”. Продовжувано
видобування торфу, де працювало 21 робітник, а виробнича потуж-
ність становила тоді 1500 тонн паливного торфу на місяць. Торф ви-
користовується не тільки як паливо, але й для удобрення полів. На
початку 1960 року розгорнулося будівництво торфо-брикетного заводу,
що почав діяти в жовтні 1963 року.
Важливим промисловим підприємством Олеська є завод мінераль-
ної води, яка була знайдена під час розшуків нафти в 1950 році. її
рекомендується при захворюваннях шлунку, печінки та сечової сис-
теми. В 1960 році завод почав давати першу продукцію, яка в 1968 р.
давала 12 млн. пляшок мінеральної води на рік.
В Олеську працює механізована пекарня, розрахована на 100 тонн
хлібо-булочних виробів на добу. Ковбасний цех комбінату випускає
до пів тонни продукції на день.
М’який клімат сприяє садівництву, яке має в Олеську вікові тра-
диції і яким займається чимало олещан. Олещани працюють в сільсь-
кому господарстві, і є членами сільськогосподарської артілі ім. Мічу-
ріна, центральна садиба якої розміщена в сусідньому селі Теребежі.
В Олеську побудовано літній театр, стадіон, автобусну стацію,
лазню, закладено два парки; відкрито лікарню і поліклініку та вете-
37
ринарну лікарню. В олеській середній школі працює 37 вчителів.
Селищній Раді підпорядковані такі села:
Волуйки
Гутище (Гутисько Олеське) — в 1900 р. — 711 осіб, в тому 23 гре-
кокатол., 678 римокатол., 10 жидів; в 1943 р. — 865 осіб.
Теребежі, Циків
СОКОЛІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км
на півн. схід від Буська і за 8 км від зал. стації Ожидів. Населення в
1900 р. — 2668 осіб, в тому 1776 грекокатол., 112 римокатол., 780 жидів;
в 1943 р. — 1930 осіб; в 1968 р. — 1260 осіб. Колгосп вирощує зернові
та технічні культури. Напрям у тваринництві — м’ясо-молочний. Є
тут млин. У селі середня школа. Перша письмова згадка про Соколівку
датується 1644 роком. Сільраді підпорядковані села і присілки:
Грабина, Лабач
Переволочна — в 1900 р. — 1644 особи, в тому 1432 грекокатол.,
156 римокатол., 55 жидів; в 1943 р. — 1233 особи.
Рижани
/ТУР’Я/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядкований
присілок:
Лісове — 16 км на півн. схід від Буська.
УТШІКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км на
півд. схід від Буська, і за 5 км від зал. стації Красне. Населення в
1900 р. — 1097 осіб, в тому 996 грекокатол., 67 римокатол., 34 жиди;
в 1935 р. — 1157 осіб; в 1968 р. — 1249 осіб. Колгосп вирощує зернові
культури та цукрові буряки. Росзвинуте тваринництво м’ясного на-
прямку. У селі восьмирічна школа. Утішків вперше згадується у пись-
мових джерелах за 1476 рік. Сільраді підпорядковане село:
Сторонибаби — в 1900 р. — 822 особи, в тому 660 грекокатол., 137
римокатол., 24 жиди; в 1935 р. — 867 осіб.
3. Бродський район
ПІДБІРЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване при шляху
Золочів — Броди, за 1,7 км від траси Київ — Львів, на схилах висо-
чинного пасма Вороняки, що підноситься тут до 403 м над рівнем моря.
Населення в 1900 р. — 2253 особи, в тому 1363 грекокатол., 766 римо-
катол., 124 жиди; в 1943 р. — 2188 осіб; в 1968 р. — 1396 осіб.
В УП-ХІУ ст., в околиці Підгорець, на вигідному для оборони
місці існувало давньоруське укріплене поселення Пліснесько, про яке
згадується в літописах за 1188 і 1233 роки, та у „Слові о полку Ігоре-
вім”. Збереглись рештки стародавнього міста — городище, окружене
системою земляних валів і ровів. Це найбільша і найкраща пам’ятка
давньоруських фортифікаційних споруд.
38
Підгірці виникли на рубежі ХІУ-ХУ ст., за 3 км на північ від
колишнього города Пліснеська під горою, яке з роками поширилося
і на саму гору. Перша письмова згадка про село Підгірці з’явилась у
1432 році. В 1635-1640 роках на місці старого укріплення був збудова-
ний новий оборонний замок, в стилі пізнього ренесансу, що зберігся
до нині. Недалеко від замку стоїть церква — пам’ятка української
дерев’яної народної архітектури ХУШ ст. На південь від замку —
костел, споруджений в 1752-1766 роках, в стилі пізнього ренесансу.
На хуторі Пліснеську є монастирська церква в стилю барокко, побу-
дована в середині ХУІП ст.
У 1935 р. в Підгірцях було 473 селянських господарств із 2416
особами, 2 початкові школи, в яких навчалось 79 учнів, а навчання
велось польською мовою й учителі, за виїмком одного, були поляками.
За совєтської влади школу перемінено на українську і вона стала
восьмирічною, в якій навчається 185 учнів; окремо працює початкова
школа. Колгосп вирощує зернові культури, цукровий буряк, розводить
тваринництво. Пивний завод Плінесько перетворено в 1957 році на
плодоконсервний цех. В 1958 році побудовано міжколгоспний цегель-
ний завод. Підгорецький замок перетворено на один з важливих ме-
дичних закладів. Сільраді підпорядковане село:
Загірці — в 1900 р. — 321 особа, в тому 267 грекокатол., 49 римо-
катол., 5 жидів; в 1943 р. — 264 особи.
4. Перемишлянський район
/ДУНАЇВ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядковане
село:
Смереківка (Віцинь) — розташоване за 17 км на півд. захід від
Золочева. Населення в 1900 р. — 1340 осіб, в тому 70 грекокатол., 1193
римокатол., 77 жидів; в 1931 р. — 1523 особи.
V. МІСТА І СЕЛА ПОЗА ЗОЛОЧІВЩИНОЮ (в обсягу мали)
А. Львівська область
1. Перемишлянський район
ПЕРЕМИШЛЯНИ — місто, центр Перемишлянського району, роз-
ташоване у верхів’ї р. Гнила Липа, притоки Дністра, за 47 км на півд.
схід від Львова, при автошляху Львів — Івано-Франківськ. Населення
з 1968 р. — 4100 осіб. З 1962 по 1964 рік територія Перемишлянського
району була включена до Золочівського району.
БІЛЕ — село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км на півд.
схід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1216 осіб.
БОРЩІВ (Боршів) — село, центр сільської Ради, розташоване за
З км на півд. схід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1594 особи.
Сільраді підпорядковане село:
Виписки
ВИШНІВЧИК — село, центр сільської Ради, за 15 км на схід від
39
Перемишлян. Населення в 1968 р. — 945 осіб. Сільраді підпорядковані
села:
Лонівка, Плеників
ДУНАЇВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 20 км на
півд. схід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1369 осіб. Сільраді
підпорядковане село:
Курний (Демня)
КОРОСНЕ (Коросно) — село, центр сільської Ради, розташоване
за 3 км на півн. хахід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1183
особи. Сільраді підпорядковані села і присілки:
Затемне, Міжгір’я (Унів), Сивороги
ЛАГОДІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 8 км на
півн. захід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1501 особа.
ЛИПІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км на
півн. схід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1600 осіб. Сільраді
підпорядковане село:
Лоні (Луні)
РОМАНІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км на
півн. захід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1424 особи. Сільраді
підпорядковані села і присілки:
Під’ярків, Селиська
/СВІРЖ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядковане
село:
Копань — 9 км на захід від Перемишлян.
СТАНИМИР — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км
на півн. захід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1017 осіб.
Сільраді підпорядковане село:
Ганачівка
/УШКОВИЧІ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпоряд-
коване село:
Чуперносів — за 2 км на півд. захід від Перемишлян.
ЧЕМЕРИНЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км
на схід від Перемишлян. Населення в 1968 р. — 1617 осіб. Сільраді
підпорядковані села і присілки:
Гуральня, Кучерівка
2. Пустомитський район
/ЧОРНУШОВИЧІ/ — село, центр сільської Ради, якій підпоряд-
коване село:
Журавники
З. Кам’янсько-Бузький район
БАНЮНИН — село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км
40
північ від зал. стації Задвір’я. Населення в 1968 р. — 765 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Неслухів, Убині
ДІДИЛІВ — село, центр сільської Ради. Населення в 1968 р. —
1523 особи. Сільраді підпорядковані села:
Великі Підліски, Хренів
4. Буський район
БУСЬК — місто, центр Буського району, Львівської области, роз-
ташоване за 5 км на північ від зал. стації Красне, та за 50 км на схід
від Львова. Населення в 1968 р. — 6000 осіб.
/БОЛОЖИНІВ/ — село, центр сільської Ради, розташоване за 11
км на півн. схід від Буська. Сільраді підпорядковане село:
Заболотне
ГУМНИСЬКО (Гумниська) — село, центр сільської Ради, розта-
шоване за 9 км на схід від Буська. Населення в 1968 р. — 640 осіб.
ЗАДВІР’Я — село, центр сільської Ради, розташоване за 16 км на
півд. захід від Буська. Населення в 1968 р. — 1956 осіб. Сільраді під-
порядковані села і присілки:
Богданівна, Полоничі
/КУПЧЕ/ — село, центр сільської Ради. Населення в 1968 р. —
557 осіб. Сільраді підпорядковане село:
Журатин — розташоване за 3 км на південь від Буська.
НОВИЙ МИЛЯТИН — село, центр сільської Ради, розташоване
за 9 км на захід від Буська. Населення в 1968 р, — 475 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Кизлів (Кізлів), Старий Милятин
НОВОСІЛКИ (Новосілки Ліські) — село, центр сільської Ради,
розташоване за 12 км на півд. захід від Буська. Населення в 1968 р. —
1146 осіб. Сільраді підпорядковані села:
Дунів, Кудрявці, Лісок
ТУР’Я — село, центр сільської Ради, розташоване за 21 км на
півн. схід від Буська. Населення в 1968 р. — 1192 особи. Сільраді
підпорядкований присілок:
Бачка
/ЧАНИЖ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядковані
села:
Лісове — 14 км на півн. схід від Буська.
Стовпин — 14 км на півн. схід від Буська.
5. Бродський район
БРОДИ — місто, центр Бродського району, розташоване за 93 км
на півн. схід від Львова. Населення в 1968 р. — 13508 осіб.
41
БАТЬКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 28 км
на південь від Бродів. Населення в 1968 р. — 649 осіб. Сільраді під-
порядковані села:
Звижень, Лукавець, Межигори
ГАЇ (Гаї Старобрідські) — село, центр сільської Ради, розташоване
за 5 км на півд. схід від Бродів. Населення в 1968 р. — 885 осіб.
Сільраді підпорядковані села:
Гаї Дітковецькі, Гаї Смоленські, Дітківці
ГОЛУБИЦЯ — село, центр сільської Ради, розташоване за 20 км
па південь від Бродів. Населення в 1968 р. — 1005 осіб. Сільраді
підпорядковане село:
Жарків
ЗАБОЛОТЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км
на півд. захід від Бродів. Населення в 1968 р. — 1028 осіб. Сільраді
підпорядковані села і присілки:
Великі Переліски, Велин, Висоцьке, Вовковатиця, Малі Переліски
Ражнів, Шевченківський (Чехи)
ПЕНЯКИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 22 км на
південь від Бродів. Населення в 1968 р. — 825 осіб. Сільраді підпоряд-
ковані села:
Літовище (Літовисько), Чепелі
ПОНИКВА (Велика Пониква) — село, центр сільської Ради, роз-
ташоване за 12 км на південь від Бродів. Населення в 1968 р. — 918
осіб. Сільраді підпорядковані села і хутори:
Боратин, Видра, Гаї Суходольські, Горани, Переліски, Підгір’я,
Сухота
ПОНИКОВИЦЯ — село, центр сільської Ради, розташоване за
9 км на півд. захід від Бродів. Населення в 1968 р. — 1672 особи.
Сільраді підпорядковані села і присілки:
Глушин, Голосковичі, Ковпин, Сидинівка, Смільне (Смільно), Су-
ходоли
СУХОВОЛЯ — село, центр сільсьскої Ради, розташоване за 10 км
на півд. схід від м. Броди. Населення в 1968 р. — 1294 особи. Сільраді
підпорядкований присілок:
Сталашка
ЧЕРНИЦЯ — село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км
на півд. схід від Бродів. Населення в 1968 р. — 1496 осіб.
ЯСЕНІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км на
42
півд. захід від Бродів. Населення в 1968 р. — 1470 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Дуб’є, Лучківці (Кадлубиська)
Б. Тернопілська область
6. Зборівський район
ЗБОРІВ — місто, центр Зборівського району. Населення в 1973
р. — 3900 осіб. Міській Раді підпорядковане село:
Футори
БЕРИМІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км
на півн. схід від Зборова. Населення в 1973 р. — 388 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Кудилівці, Монилівка, Ярославичі
ВОВЧКІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км
на північ від Зборова. Населення в 1973 р. — 617 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Івачів, Нище (Ніще)
ГАРБУЗІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 17 км
на півн. схід від Зборова. Населення в 1973 р. — 525 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Манаїв, Перепильники
ГОДІВ — село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на
півд. захід від Зборова. Населення в 1973 р. — 1295 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Йосипівка, Розгадів
ГУКАЛІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 14 км
на північ від Зборова. Населення в 1973 р. — 607 осіб. Сільраді під-
порядковане село:
Лопушани
ЗАРУДДЯ — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км
на захід від Зборова. Населення в 1973 р. — 922 особи. Сільраді під-
порядковані села:
Коршилів, Травотолоки
КАБАРІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км
на північ від Зборова. Населення в 1973 р. — 621 особа. Сільраді
підпорядковане село:
Метенів
КАЛИНІВКА (Цецова) — село, центр сільської Ради, розташоване
за 5 км на південь від Зборова. Населення в 1973 р. — 448 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
43
Красне (Красна), Погрібці
КАЛЬНЕ —село, центр сільської Ради, розташоване за 12 км на
захід від Зборова. Населення в 1973 р. — 725 осіб. Сільраді підпо-
ряковане село:
Жабиня (Жабинь)
МЛИНІВЩ — село, центр сільської Ради, розташоване за 4 км
на північ від Зборова. Населення в 1973 р. — 1245 осіб. Сільраді
підпорядковані села:
Кудобинці, Присівці, Тустоголови
ПЛІСНЯНИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 9 км
на півн. захід від Зборова. Населення в 1973 р. — 793 особи. Сільраді
підпорядковані села:
Вірлів, Славна, Храбузна
ЯРЧІВЦІ — село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км на
схід від Зборова. Населення в 1973 р. — 511 осіб. Сільраді підпоряд-
ковані села:
Мшана, Підгайчики
7. Козівський район
ВЕЛИКА ПЛАВУЧА (Велика Плауна) — село, центр сільської Ради.
Населення в 1973 р. — 1288 осіб.
ГЛИННА — село, центр сільської Ради, розташоване на правому
березі р. Стрипа, за 15 км до стації Зборів. Населення в 1973 р. —
1020 осіб. Сільській Раді підпорядковане село:
Хоростець
/КОНЮХИ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядко-
ване село:
Августівка
8. Бережанський район
/РЕКШИН/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядко-
ване село:
Писарівка
/УРМАНЬ/ — село, центр сільської Ради. Сільраді підпорядкова-
ні села:
Краснопуща, Пліхів
44
ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК
Августівка Альфредівка (гл. Косичі) Ангелівка (гл. Янгелівка) Андріївка (Ферлеївка, Мармузовичі) Велин Верхобуж Видра Вижняни Виписки
Балучин Банюнин Батьків Бачка Безброди (Безбруди) Белзець (гл. Гончарівка) Бенів (гл. Золочівка) Бережанський Район Беримівці Бібщани Біла гора г. Біле Білий Камінь Бір Богданів ка Богутин Боложинів Бонишин Боратин Боратинська гора г. Бортків Борщів (Боршів) Брахівка Броди Бродський повіт Бродський район Буг р. Бужок Буськ Буський район Висоцьке Вишнівчик Вірлів Віцинь (гл. Смереківка) Вовчківці Вовковатиця Волинь Волинська високчина Волиця р. Волуйки Вороняки Вороняки г. Гавареччина Гаї Гаї Дітковецькі Гаї Смоленські Гаї Старобрідські Гаї Суходольські Галичина Ганачівка Гарбузів Глинна Глиняни Глинянський район Глинянщина Глушин Гнила Липа р. Годів Головний Европейський Вододіл
Вапнярка г. Велика Вільшаниця Велика Плавуча (Велика Плауча) Великий Полюхів Великі Переліски Великі Підліски Гологірка р. Гол огірки Гологори Гологори г. Голосковичі Голубиця
45
Гончарівка (Белзець) Горани Городилів Граберка Грабина Гукалівці Гумнисько (Гумниська) Гуральня Гутище (Г. Олеське) Демня гл. Курний) Дерев’янки Дідилів Дітківці Дніпро р. Дністер р. Дуб’є Дунаїв Дунів Єлиховичі Зборівський повіт Зборівський район Звижень Зозулі Золота Липа р. Золочів Золочівка (Бенів) Золочівка р. Золочівський повіт Золочівський район Золочівщина Івачів Іква р. Івано-Франківськ Йосипівка Йосипівка (Юськовичі) Кабарівці
Жабиня (Жабинь) Жарків Женів Жолоби Жуків Жуличі Журавники Журатин Кадлубиська (гл. Лучківці) Калинівка (Цецова) Кальне Камула г. Кам’янисте Кам’янка Струмилова, повіт Кам’янсько-Бузький район Кизлів (Кізлів) Кізлів (гл. Кизлів)
Заболотці Затірці Загора Задвір’я Закомар’я (Закомаре) Залісся Замістя Зарваниця Заріччя (Заріче; гл. Золочів) Заруддя Застав’є (Заставне) Заставне (гл. Застав’є) Затемне Зашків Зборів Княже Ковпин Козаки Козівський район Колтів Конюхи Копані Копань Корольники Коропець Коропчик Коросне (Коросно) Коршилів Косичі (Альфредівка) Красна (гл. Красне)
46
Красне Красне (Красна) Краснопуща Красносільці Кривичі Кропивна (гл. Роздоріжне) Кругів Кудилівці Кудобинці Кудрявці Кульби Кунцева Купче Курний (Демня) Куровичі Кути Куткір Кучерівка Кучманський шлях Лабач Лагодів Ланівка р. Липівці Лиса гора г. Ліберця р. Лісове Лісові Лісок Літовище (Літовисько) Лоні (Луні) Лонівка Лопушани Луг р. Лука Лукавець Луні (гл. Лоні) Лучківці (Кадлубиська) Ляцьке (гл. Червоне) Львів Львівська область Львівське воєвідство Мала Вільшанка Мала Стрипа р. Мале Полісся Малі Переліски Манаїв Мармузовичі (гл. Андріївка) Махнівка Махнівці Межигори Метенів Митулпн Міжгір'я (Унів) Млинівка р. Млині вій Монастпрок Монилівка Мілана Надільне Неслухів Нестюки Нище (Ніще) Новий Милятин Новоселище Новосілка Новосілки (Новосілки Ліські) Обсртасів Ожидів Олеський район Олесько Одещина Опаки Опілля Осовиця Острів Острівець (гл. Острівчик Пільний) Острівчик Пільний (Острівець) Павлики Папірня Пасмове Побужжя Пеняки Переволочна Перегноїв
Мазів Майдан Гологірський Перегноївка р. Переліски
47
Перемишляпи
Перемишлянський повіт
Перемишлянський район
Перепильники
Петричі (Пітричі)
Печенія
Писарівка
Підгайчнки
Підгірці
Підгір’я
Підгородне (Фільварки)
Підлипці
Підлисє (гл. Підлісся)
Підлиська гора г.
Підлісся (Підлисє)
Підставки
Під'ярків
Пісок
Пітричі (гл. Петричі)
Плеииків
Пліснесько
Плісняви
Пліхів
Плугів
Побіч
Погорільці
Погрібці
Поділля
Подільська височина
Покрова — урочище
Полоничі
Полтва р.
Поляни (Риків)
Поморяни
Пониква (Велика Пониква)
Пониква р.
Пониковиця
Почапи
Прип’ять
Присівці
Пустомитський район
Радехівськнй повіт
Ражнів
Рекшин
Ремезівці
Рижани
Риків (гл. Поляни)
Рівне
Розваж
Розваряни (Розворяни)
Розгадів
Роздоріжне (Кропивна)
Романів
Руда
Руда Колтівська
Русилів
Самка р.
Сасів
Свірж
Свірж р., Перемишл. р-н
Свята гора г.
Селиська
Сидинівка
Сидорі
Сивороги
Скварява
Скннлів
Славна
Словіта
Смереківка (Віцинь)
Смільне (Смільно)
Сновичі (Снович)
Соколівка
Солова (Соловія)
Солотва р.
Ставчанка р.
Стадня
Сталашка
Станимир
Старий Милятин
Стир р.
Стінка
Стовпин
Сторонибаби
Стрипа р.
Струтинь (Струтин)
Суховилка р. Бродський р-н
48
Суховоля
Суходоли
Сухота
Теребежі
Тернопіль
Тернопільська область
Тернопільське БОЄВІдство
Торгів
Травотолоки
Тростянець (Тростянець Малий)
Трудовач
Туркотин, Золочівський р-н
Тур’я (Тур є)
Тустоголови
Убині
Унів (гл. Міжгір'я)
Урмань
Устя р.
Утішків
Ушковичі
Ушня
Ферлеївка (гл. Андріївка)
Фільварки (гл. Підгородне)
Футори
Хватів
Хильчичі (Хильчиці)
Хмелева
Хмельницький
Хоростець
Храбузна
Хренів
Цецова (гл. Калинівка)
Циків
Цішки (гл. Чишків)
Чаннж
Чемеринці
Чепелі
Червоне (Ляцьке Мале і Велике)
Черемошня
Черниця
Чехи (гл. Шевченківський)
Чижів
Чишків (Цішки)
Чорнушовпчі
Чуперносів
Шевченківський (Чехи)
Шпиколоси
Юськовичі (гл. Йосипівка)
Янгелівка (Ангелівка)
Яричівка р., Буський р-н
Ярославичі
Ярчівці
Ясенів
Ясенівка
Ясенівці
Скорочення
б. — біля кв. км — км2
г. — гора кг — кілограм
га — гектар км — кілометр
гл. — гляди м — метр
грекокатол. — грекокатолик м. — місто
(українець) млн. — мільйон
зал. — залізничний мм — міліметр
49
обл. — область см — сантиметр
півд. — південний ст. — століття
р- — рік; ріка т. зв. — так званий
римокатол. — римокатолик тис. — тисяча
(поляк; латинник) ф — Фаренгайт
рр. — роки ц — Цельсій
с. — село
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Австрійський урядовий перепис населення 1900 року
Атлас автомобильньїх дорог СССР. Главное управление геодезии и
картографии при Совете Министров СССР, Москва 1976
Атлас Украинской ССР и Молдавской ССР. Главное управление гео-
дезии и картографии Министерства геологии и охраньї недр СССР,
Москва 1962
Географический Атлас — для учителей средней школьї — третье из-
дание. Главное управление геодезии и картографии при Совете
Министров СССР, Москва 1963
І. Д. Діброва: Географія Української РСР. Друге перероблене і допов-
нене видання. Державне учбово-педагогічне видавництво „Радян-
ська Школа”, Київ 1958
Греко-католицький тематизм Львівської Архиєпархії 1935 року
В. Кубійович: Етнографічна карта Південно-західньої України (Гали-
чини), Наукове Товариство ім. Шевченка, 1953
Історія міст і сіл УРСР. Головна Редакція Української Радянської
Енциклопедії АН УРСР — 1) Львівська область, Київ 1968, 2) Тер-
нопільська область, Київ 1973
В. І. Наулко: Карта сучасного етнічного складу населення Української
РСР. Академія Наук Української РСР, Інститут Мистецтвознавства,
Фольклору та Етнографії ім. М. Т. Рильського. „Наукова Думка”,
Київ 1966
Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної
Республіки. Видавництво політичної літератури України, Київ 1978
Львівська область УРСР 1:750,000, „Радянська Школа", 1960
Б. Вознипький: Олеський замок. Видавництво „Каменяр”, Львів 1977
Польський урядовий перепис населення 1931 року
К. І. Геренчук, М. М. Койнов, П. М. Цись: Природно-географічний
поділ Львівського та Подільського Економічних Районів. Видав-
ництво Львівського Університету, 1964
Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 липня
50
1965 року. Видавництво Політичної літератури України, Київ 1965
Украинская и Молдавская ССР 1:750,000, ГУГК, Москва 1970
О. М. Маринич: Українське Полісся. Фізико-географічний нарис. Дер-
жавне учбово-педагогічне видавництво „Радянська Школа”, Київ
1962
М. П. Чижов: Український Лісостеп. Фізико-географічний нарис. Дер-
жавне учбово-педагогічне видавництво „Радянська Школа”, Київ
1961
ЕєійбсЬє Неегеєкагіе — Оєіеигсра 1:300 000, Уіай №. Т 50 — Таг-
порої, АиздаЬе №. 2. Негаиє§е§еЬеп уот ОКН/Сеп 8ШН 1941.
СтгозєЬІай: №. 394 — Вгобу 1:100 000. Нег^еєіеШ іт Аиїігаде <1еє
Неп 81с!Н АЬї КагґепУегтШез (II). 8оп<Іегаиє§аЬе VI. 41.
НсеЬепєсйісЬіепкагіе <Іег Каграіеп — ОзІЬІай 1:300 000, І А Меєз
и. 1УеЬг§ео1о§еп8іе11е 16, 1944.
Мара \¥0іе\¥0Й2ІУ.'а іагпороізкіе^о (Е. Котег і Т. Зхитапзкі: АІ-
Іаз єсіеппу Роїєкі) 1:200 000. Аксуіпа єроіка кагіодгаїісхпа і
у/усіау/тсга, Еу/оу/ 1923.
(Основа до: Мапа Золочівщини 1:200 000. 1980 р.)
Уегууаііип^єкагіе уоп Роїеп 1:500 000.
(Передрук польської мали з 1938 року.)
Уйцеутобхідта сепігаїпе і у/зсИобпіе Кхєсхурозроїйє]' Роїєкіе]. Ро-
сіхіаі па дтіпу у/ебіид зіапи г <1піа 1-ІУ 1933 г., 1:1 000 000.
Орг. К. СеЬегіоууісх, ХУагзхау/а 1933.
Студентство Бродівщннн, Золочівщини і Одещини
на прогулянці у Пліснеську, серпень 1936 р.
51
Микола Андрусяк
З МИНУЛОГО ЗОЛОЧІВЩИНИ
ГРУНТИ ЗОЛОЧІВЩИНИ
Традиція XVIII ст. виводила назву Золочева від ланів золотого
збіжжя, що були довкруги нього. У „Статистичному річнику ц. к. ав-
стрійського міністерства рільництва” з 1896 і 1897 рр. є такий опис
ірунтів Золочівщини й сусідніх повітів: Чорно глинястий вапнистий
грунт на північному сході охоплиює район Радехова і частинно Ло-
патина (47%); піски над Стиром і Бугом займають частинно райони
Бродів (64%), Буська (41%), Кам’янки Струмилової (52%). Глина між
Руською Равою, Перемишлянами та Золочевом охоплює Глиняни, Оле-
сько, частину Бродів (36%), Буська (51%), Кам’янки Струмилової
(48%) і Золочева (46%). Височина на північ від головного вододілу
охоплює Перемишляни, Золочів (54%) і Зборів (56%).
СТАРІ ЧАСИ
Про Золочів і Золочівщину писали досі переважно польські істори-
ки, яких вичислює у передмові до своєї „Історії міста Золочева” Луція
Харевічова. За своїми попередниками вона стверджує, що досліджу-
вані А. Кіркором могили бронзової доби в Беремівцях, як також мо-
гили кінця доісторичної доби разом з валами слов’янського городища
Пліснеська коло Підгорець, цвинтарище в Почапах і традиція, збере-
жена донедавна про прастаре поселення в місцях теперішніх сіл
Кропивної, Куткора й Олієва переконують нас про дуже раннє існу-
вання людського життя на терені Золочівщини. Галицько-український
археолог Я. Пастернак ствердив, що в перших сторіччях 2-го тисячо-
ліття до Христа шлеські торгівці міняли бронзові вироби (сокири,
кинджали, прикраси) унєтицького типу (від села Унєтіце в Чехах) за
крем’яні вироби з дуже доброго волинського сирівцю. Перші могили
з бронзовими прикрасами цього типу були досліджені ним у Почапах
та в Якторові, Перемишлянського повіту. Щодо Пліснеська, то це го-
родище — за його дослідами — було засноване тільки в Х-му ст.
Тому що Золочівщина лежить на вододілі Дністра, Бугу й Стиру,
слід прийняти, що її заселяли в давнину племена дулібів, що згодом
називалися бл/жанами й волинянами. С. М. Соловйов думав, що дулу-
бів-бужан слід розглядати як вітку хорватів, що від непам’ятних часів
поселилися над берегами Бугу на Волині.
52
Кінець ІХ-го і перша половина Х-го ст. були часом володіння
київських князів Олега й Ігоря, що мали варягів у своїх дружинах.
„Повість временних літ” зараховує дулубів і хорватів до тих племен,
що брали участь у поході Олега на Царгород у 907 р. Є погляд, що
варяги заснували пліснеське городище. На мою думку, варяги не за-
снували пліснецького городища; його могли збудувати тільки київ-
ські князі, що залишили в ньому свою варязьку залогу. Міг пізніше
у Пліснеську залишити варягів Ярослав Мудрий, коли польський ко-
роль Болеслав І захопив Червенські городи на захід від Бугу, отже,
область верхнього Стиру стала пограничною смугою, яку треба було
укріплювати, щоб не пустити поляків далі на схід. Про пліснеські
окопи й великі кургани, зарослі лісом, згадав Яків Головацький у
„Вінку Русинам на обжинки”.
Терен сьогочасної Золочівщини почали згадувати наші літописи
від часів княжих міжусобиць. Саме на цьому терені межували волості
волинського князя Давида Ігоревича до волостей теребовельського
князя Василька Ростиславича. Коли Давид захопив Василька зрадливо
в Києві, осліпив його, забрав зі собою в неволю до Володимира та звід-
там вирушив, щоб оволодіти Теребовельське князівство. Тут зустрів
на пограниччі Василькового брата, перемиського князя Володаря, і
тому мусив замкнутися в пограничному волинському городі Буську,
де його Володар обліг і змусив до видачі брата. З цього походу Воло-
даря на Буськ залишилася назва „Перемишляни” в місці, де його дру-
жина таборувала, й ця назва перейшла на оселю, що там згодом
постала й перетворилася в місто. Переяславський, а згодом великий
київський князь Володимир Мономах згадував у своєму „Поученні”
про свої походи на Волинь зимою і весною проти Ярополка Із’яславича,
і при тому натякав про оселю Броди, куди він проходив. Князі —
київський Святополк II Із’яславич, переяславський Володимир Моно-
мах та чернігівський Давид і Олег Святославичі відібрали від Давида
Ігоревича Волинь, залишаючи йому тільки Погорину волость від верх-
нього Бугу по верхню Горинь з городами Буськом і Острогом. Але
відтак Святополк II захотів також забрати волості Василька й тому
обидва Ростиславичі стрінули його на границі своїх волостей на Рож-
ному полі, що було між джерелами Бугу, Серету й Стиру, де згодом
була оселя Рожня близько містечка Гологір. Вдруге на Рожному полі
зустрілися великий київський князь Всеволод II Ольгович та галиць-
кий князь Володимирко Володаревич у і 144 р.; останній стояв на голих
юрах, перший на Рожному полі. Відтак Володимирко воював з вели-
ким київським і волинським князем Із’яславом II Мстиславичем, за-
хопив у 1150 р. Погорину волость з городами Буськом, Шумськом,
Тихомлем і Гнойницею, віддав ці городи Мстиславові, синові Юрія
Довгорукого, та після Із’яславової перемоги обіцяв її повернути, але
не повернув. Тому після смерти ще раз була війна між Із’яславом II
53
та Ярославом Осьмомислом, що закінчилася замиренням обох князів
і повернення Погорини Із’яславові.
Нащадки Із’яслава поділили Волинь на дрібні князівства в остан-
ній чверті XII ст. Тоді саме в південно-західній частині Волині
було відокремлено Белзьке князівство, в якому княжив Всеволод
Мстиславич (1195), брат галицько-волинського „царя, самодержця Ру-
си”, Романа. На основі історичної традиції є вступна замітка в літописі
підгорецького монастиря, що саме цей монастир заснувала в 1180 р.
дочка Всеволода, Олена, з чого виходило б, що Белзьке князівство
сягало тоді по Пліснесько й Підгірці. Але цей літопис, що має наголовок
„Синопсис іли краткоє собраніє історії”, охоплює головно 1659-1715 рр.,
і тоді був написаний, отже 500 років після 1180 р. В 1185 р. був похід
повгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, що став
приводом до постання поеми „Слово о полку Ігореві”, в якій саме
вперше згадано Пліснесько. V „Слові” згаданий сон великого київсь-
кого князя Святослава III, якому снилося „всю ніч з вечора, що бісові
ворони гралися у Пліснеську на болоні”. Цей натяк у „Слові" про
Пліснесько спонукав літературознавця Василя Щурата займатися то-
пографічними дослідами Пліснеська, причому він користав з давніших
розшуків історика Ізидора Шараневича в його листуваннях з о. Доро-
жинським, о. Ол. Пристаєм і о. Т. Ґутковським. В Київському Літописі
є згадка про Пліснесько з 1188 р. Саме в цьому городі замкнулося
військо Романа Мстиславича, але не встоялося, бо угри й галичани
одних піймали, а інші втекли. В 1231 р. здобули Пліснесько, що тим-
часово опинилось у ворожому володінні, волинські князі Данило й
Василько Романовичі та белзький Олександер Всеволодович. Загладу
города Пліснеська перекази в’яжуть з татарським нападом у 1241 р.
Після цього нападу губляться вістки про Пліснесько, а традиція подає,
що його заступив новий город — Олесько.
ПІД ЛИТВОЮ Й ПОЛЬЩЕЮ
Ми не маємо докладних вісток, як поділено терен Золочівщини,
коли в 1349 р. польський король Казимир Великий зайняв Галичину,
а князь Дмитро-Любарт Ґедиминович устоявся тільки на Волині. Віс-
тки про пізніші події, а саме, що в 1366 р. Казимир зайняв Олесько,
але відтак у 1382 р. Любарт відібрав його, вказують, що за терен
Золочівщини була боротьба між Литвою та Польщею від половини
XIV ст. Відтак галицький намісник угорського короля Людвика, князь
Володислав Опольський, зайняв знову на якийсь час Олесько й навіть
поспіптився подарувати його створеній римокатолицькій галицькій ді-
єцезії, але Литва знову відібрала Олесько й воно залишилося при ній
аж до 1432 р., коли зайняли його війська Ягайла у війні проти його
брата Свидригайла, великого литовського князя, якого замінив Ягайло
54
Жигмонтом Кейстутовичем, а цей признав приналежність Олеська до
Польщі.
Польські королі роздавали наші землі своїй шляхті. Тим-то і Ягай-
ло дав Олесько разом з околицею в оренду за якусь грошеву суму
Янову зі Сєнна, синові Доб’єслава з Осєсніци. Харевічова вважає, що
в цьому „дистрикті” городу Олеська лежав і Золочів. Але Хареві-
чова не бере під увагу факту, що Олесько до 1432 р. належало до Во-
лині, а Золочів до так званої „Червоної Руси”.
Але до Олеського „дистрикту”, звороту якого — як подає польсь-
кий історик Ян Длуґош — домагалася Литва в 1446, 1448, 1451, 1453 і
1463 рр., належало село Броди, побіч якого було засновано в 1580 р.
місто, що належало також до львівської землі, але воно залишилося
аж до 1772 року під духовною юрисдикцією луцьких православ-
них, а відтак уніятських єпископів, і вся належала до 1432 року до
Волині. Цю приналежність потверджують такі джерела: Наприкінці
XVII ст. сидів у бродівського пароха о. Кіндрата Завалія луцько-остро-
зький православний єпископ А. Шумляновський, а до 1772 р. візиту-
вав парафію Переволочну луцький уніятський єпископ Сильвестер
Рудницький — як це було зазначено у збереженій до часу Дру-
гої світової війни парафіяльній метрикальній книзі. Оселю Пере-
волочну зазначив історик Ізидор Шараневич на карті Галицько-
Волинської держави. Назва цієї оселі, тотожна з назвою оселі над
Дніпром при впаді Ворскло, вказує, що вона походить від переволочу-
вання човнів від Стиру до Бугу. Але старі місцеві люди вияснювали
цю назву тим, що село перевоклося з первісної оселі Ярославки, що
було на південь. На місці сьогочасного села були багна. Перед Першою
світовою війною сканалізовано Радославку, що плила попри сусідній
присілок Бачку, а вже за совєтських часів сканалізовано потік, що
при своїх джерелах звався Безоднею, а в дальшій течії — Ясенівкою.
Сіножаті й луги над ним замінено на поля, але ця каналізація спри-
чинює часто посуху в селі.
Згаданий уже власник Олеська Ян Сєнєнський був руським воє-
водою і коронним маршалком, а його син, також Ян, перемиським
підкоморієм та сандомирським старостою. Він подбав 25-го травня 1441
р. в короля Володимира III Варненьчика в угорській Буді про затвер-
дження його прав власности на „вічність” над Олеськом і навколишні-
ми селами з правом закладання міст і містечок за німецьким правом.
Після оповідання про це потвердження Харевічова додає вістки про
Золочів із трьох різних джерел. Вона пише, що „на цій території (тобто
околиці Олеська) виростав уже новий город „Злочов” й відсилає до
„Коронної метрики”, не зазначуючи дати, коли цей новий город Зо-
лочів існував. Після того пише, що це була оборонна оселя сільського
характеру, осередок „ключа”, що складався із сімдесяти п’ятьох
55
інших сіл, та відсилає до загальної оцінки маєтностей власника Золо-
чева Яна, сина Яна Олєсніци. А щойно після цих вісток наводить згад-
ку з 1441 р. з „Актів гродскіх і зємскіх”, що Золочів у цьому році був
королівщиною. Від цієї згадки слід було й починати.
Можна далі погодитися з Харевічовою, що Володислав Варнень-
чик, коли потребував грошей, заставляв в оренду запозичені йому гро-
ші, але не маючи докладної евіденції вже раз дарованих або видержав-
лених маєтностей, видавав на ті самі маєтності заставні грамоти різним
людям. Отже, в серпні 1442 р., за позичені йому 200 гривень виарен-
дував він Золочів аж до часу звороту грошей львівському хорунжому
Ю. Струмилі. Останній мав уже інші оренди у львівській землі як Гаї,
Колодно й Димович. До львівської землі зараховує Харевічова й Ка-
м'янку, названу від цього Струмила-Струмиловою, але ця Кам’янка
належала до Белзького воєвідства. Коли Струмило зайняв Золочів,
виступив проти нього попередній державець Янчинський. але не міг
виказатися перед судом документами, якими міг би довести свої права
до Золочева, отже суд завісив його право володіння, але признав йому
певний реченець, щоб він міг роздобути докази своїх прав на Золочів.
Продовж цього часу не належав Золочів ні до Янчинського, ні до
Струмила. Та поки суд міг вирішити, хто з них мав бути власником,
з’явився третій королівський віритель з грамотою на Золочів, Ян
Ржешовський. Врешті в 1443 р. віддав Володислав Золочів в оренду
за позичені 100 гривень Михайлові з Бучача з обов’язком постійного
замешкання в Золочеві. Як вони погодилися між собою, про це не
збереглися джерела, тільки Сєнєнські, які не виступали з правами в
суді, залишилися власниками Золочева, і тому Харевічова догадується,
що останні сплатили кількасот гривень усім королівським вірителям.
Золочів лежав на шляху з Волині, що до 1569 р. належала до
Литви. Крім того, в Золочеві роздвоювався шлях зі Львова через Гли-
няни на Волинь; один шлях ішов зі Золочева до Вишневець на Волині,
другий в південно-східньому напрямі, де згодом постав Тернопіль. Сє-
нєнські користали з цих шляхів й вимагали від приїздних людей і
возів митних оплат; хоч люстрація в 1469 р. викрила безправство по-
бирання пих оплат, проте мито побирано далі, а в XVI ст. продавано
золочівські маєтності з грошевим митом і сіллю.
В Золочеві й околиці були рибні стави, а на рибні товари був тоді
великий попит серед львівських купців. Вже в 1475 р. Н. Крамар і М.
Кухта винайняли за 80 гривень спуст золочівського ставу.
Проте Золочів залишився селом, як це вказують акти з 1473-74
рр., і при поділі маєтностей після смерти Яна дістався в посідання
його сина Павла, львівського підкоморія в 1477 р. Йому дісталося
також Олесько, і йому приписує Харевічова перетворення Золочева
із села на місто. Харевічова, як усі інші польські історики, вважають
початками кожного міста введення в них німецького права, й тому
56
вона вважає, що немає сучасної правної підстави для переміни села
на місто, хоч урядові судові джерела дають нам право висловити дум-
ку, що Золочів, як митна станція й оселя при шляху, був уже наприкін-
ці ХУ-го ст. містом у господарському значенні, в якому поволі давнє
право заступали нові інституції німецького права, й тому в пізнішій
льокаційній грамоті з 1523 р, мова вже не про село, тільки про місто,
з якого одначе усуваються польське і всякі інші (Харевічовій тяжко
назвати „руське право” і тому пише вона „всякі інші”) права для
виключного введення в ньому німецького права.
За Сєнєнських був побудований малий замок, правдоподібно на
Кемпі, обкопаний ровами з водою для оборони від татарських нападів
в 1512, 1514, 1519 і 1524 рр. Люстрація з 1515 р. виказує, що багато сіл
золочівського „ключа” було татарами до решти спалено і спустошено.
Грамота з 1523 р. признавала Золочеві торгові і ярмаркові права,
що було важливим для тогочасних способів виміни в ярмаркові дні
по містах і містечках. Ярмарки були визначені в Золочеві на Зелені
свята і 21 жовтня, а тижневі торги відбулися у вівторки. Грамота
застерігала примус продажу збіжжя і меду підданим золочівської во-
лости на ярмарках і торгах у Золочеві. На ярмарки й торги прибували
купці, шляхта й селяни тому, що була це найбільша нагода для вибору
товарів, яких ціну зменшувала ярмаркова конкуренція. На тижневих
ярмарках куповано предмети першої потреби й м’ясо. За Ґурків уве-
дено новий ярмарок у додаток до попередніх. Він відбувся після
латинського свята т. зв. „трьох королів”, що збігалося з нашим Бого-
явленням (тоді ще не було григоріянського календаря),
Харевічова вважає, що Золочів завдячував будову першої церкви
й уфундування нашої парафії Сєнєнським, тому що в податкових спис-
ках з 1515 р. є зазначений „піп”. Але з того не слідує, що перед 1515 р.
не мали автохтонні мешканці Золочева-русини своєї парафії і свяще-
ника та мусіли чекати аж на Сєнєнських, тільки про будову церкви
н існування нашої парафії не маємо раніших вісток, про що згадує
Харевічова в іншому місці. Щодо римокатолицької парафії і костьола,
то їх початки може Харевічова в’язати з Сєнєнськими; саме в супереч-
ках з останнім з них, Станиславом, за десятини й чужоложство висту-
пає золочівський римокатолицький парох. Маючи конфлікт із ксьон-
дзами, які його викляли з приводу нешлюбного життя з Доротою із
Сандомира, Станислав Сєнєнський, що користувався також прізвищем
Золочівський і Малогорський, продав Золочів і навколишні 21 село
З лютого 1532 р. яворівському старості Андрієві Ґурці, але затримав
собі села — Стовпин, Переволочну, Тур’я, Голубицю, Пиняківці, Че-
пихівці, Здевишем’я і Рачисевне, з яких деякі були перезвані згодом
іншими назвами.
Правдоподібно Ґурки не мешкали постійно в Золочеві, але для
впорядкування правних і господарських прав, був Андрій Ґурка в
57
місті в 1537 році. Він побачив урожайність землі, що може легко
виживити багато людей, а вбогість міщан була наслідком частих во-
рожих нападів, і тому він старався в короля про певні полегші для
міщан, і сам звільнив їх на проміжок 14 років від податків і оплат,
щоб вони могли відбудувати свої садиби й укріплення міста. Пізніші
документи подають, що за цього власника місто Золочів, спустошене
ворогом, було майже знову поселене й тим то в пізніших міських
книгах появилися назви „старий ринок” і „стара торговиця” для від-
різнення від нових площ, визначених в часах перебудови чи регуляції
міста за Андрія Ґурки. Він велів також обвести місто частоколами і
ровом, не занедбував і замку, що звичайно був згадуваний в пізніших
актах зміни власности, в яких зазначувано, що Золочів складався з
міста, замку, двору й фільварку. Коли 1532 р. Ґурка купував золочів-
ський „ключ”, до нього належали такі села: Золочівка, Єлиховичі, Го-
родилів, Жуличі Добриличі, Кругів, Ніще, Монилівка, Товстоголови,
Метенів, Івачівка, Лука, Підлипці, Плугів, Кийків, Струтин, Манаїв,
Березів, Бенів і Оліїв.
Воєнні хуртовини і пожари нищили раз-у-раз Золочів, в якому
коло 1541 р. згорів ратуш і доми, був знищений частокіл і тому деле-
гація міщан їздила до Луки Ґурки у Познанщину; він пообіцяв под-
бати про оборону міста від ворога, але міщани мали помагати йому
своєю працею.
Тому що у згаданій льокаційній грамоті короля Жигмонта І з 1523
р. був згаданий тільки війт, як представник міста та загально обгово-
рені судові і ярмаркові справи, Л. Ґурка виставив у Шамотулах в 1541
р. нову грамоту, в якій розмежовано компетенції війта і ради та
обов’язки міщан. Вибори відбувалися весною від березня до травня
під проводом підстарости або провентового писаря, що запевнювало
власника й заряду маєтностей на відповідний добір людей до управи
міста. Дідичним війтом був переважно шляхтич, який користав з
устаткування, що складалося з піль, лугів, підданих, млина, садів і ста-
вів, але у своїх функціях він послуговувався підвійтом (ляндвертом),
що також називався суддею. Він мусів знати магдебурзькі закони і
від його знання залежали присуди, видані з такими аргументами:
оглянувши в описане право” або „прихиляючись до посполитого пра-
ва”. Війтівські ґрунти лежали за містом недалеко дороги із Золочева
до Ремезовець. Крім того, за магдебурзьким правом припадала йому
якась частина судових оплат, та давала йому із замку щорічно „по
звичаю” камінь лою.
Назва золочівської вулиці „Підвійтя” вказує, що там було колись
земельне устаткування для підвійта-судового достойника міста. Війт
чи підвійт „слухав, судив, карав, осаджував і стинав”, тому що мав
право меча і керував кривавим судом. Під його проводом відбувалися
також звичайні суди, і в його присутності мусіли відбуватися всі за-
58
писи нерухомостей і виконування присудів. Ці присуди звучали досить
часто суворо: „має бути караний на горло”; „має бути четвертований”;
„щоб був повішений” тощо. Слідчі зізнання вимушувано тортурами,
якщо обвинувачений не хотів зізнавати добровільно. За менші провини
карано ударами на середині ринку, „щоб сікти мітлами прив’язаного
до стовпа ганьби, дати на плечах знак і вигнати з міста”. В'язниця
була коло польського парафіяльного костелу. Сім лавників засідало
в суді; п’ять з них вибирали в місті, двох з передмістя. Найчастіше
тільки по двох брали вони участь у судах побіч війта або підвійта і
резидуючого бурмістра. Суди мали різні назви: Війтівський, райцівсь-
кий, бурмістрівський і присяжний, а апеляція від їхніх присудів ішла
до золочівського старости, часом званого губернатором або комісарем,
або в останній інстанції — до дідича.
За грамотою з 1541 р. вибирали щорічно в Золочеві чотирьох
райців: двох католиків і двох русинів; один з них був вибираний від
імені підстарости, другий від імені війта для доглядання побору на-
лежностей до замку, а два за волею всіх громадян. Вони мали дбати
про громадський порядок у місті, нагляд за купецькою торгівлею і
ярмарками та контролю ремісників. Бурмістром був райця, вибраний
від імені управи золочівських маєтностей, і він проводив громадською
управою. В час виборів вибирано нічного бурмістра, обов’язком якого
був догляд над нічним спокоєм міста і передмість з допомогою даної
йому міської і передміської варт. Тому що всіх представників міської
адміністрації і судівництва звільнено від усяких міських і замкових
податків, золочівські райці були також звільнені.
Міська скарбниця зберігалася в міській канцелярії в ратуші. Один
ратушевий ключ мав бурмістр, а другий був в руках одного з лавників.
Торгові оплати та ярмаркові чинші від ратушних крамниць, з парні,
ваг, мір, білильні, ставу, виробу мазі, дьогтю, смоли і свічок були
головними прибутками міста. Сама управа рідко займалася цими під-
приємствами, їх видержавлювано, а згодом їх захопили жиди. Чинш
виносив від 400 до 600 злотих, за які втримувано порядок у місті,
висушувано з болота вулиці й площі, поглиблювано рови та направ-
лювано греблі, парки й оборонні частоколи. Звіт з видатків одержував
підстароста, що був найвищим обрахунковим урядником міста.
Залежність Золочева як приватного міста полягала не тільки на
втручанні власника або його заступника в судових і податкових спра-
вах, але також на вимозі виконання цілої низки фізичних праць і
оплат грішми та натурою. Слід зазначити, що ця залежність відстра-
шувала в значній мірі статечних купців від приватних міст, що не
могли так розвиватися, як королівські міста, уподібнені скалею авто-
номії до малих республік. Зобов’язання золочівських міщан супроти
власника були: поволівщина, жирове, осип, бджільна десятина, й тому
міщани мусіли переважно займатися рільництвом і плекати худобу.
59
Власник міста або його заступник-підстароста чи навіть провентовий
писар втручувалися до міських виборів, від імені пана завжди виби-
рали одного райця. Пан був найвищою судовою інстанцією, а підста-
роста посередньою між присудом лавників та рішенням пана. Крім
цього впливу на управу міста, на міське судівництво і фінансове
господарювання була ціла низка повинностей, яких акуратного або
надто сумлінного виконання міг у часі неприсутности пана вимагати
від міщан підстароста або державець. Найдавніші згадки про повин-
ності золочівців подає грамота А. Ґурки з 1537 р., що звільняв міщан
на 14 років від усяких данин, тагарів і оплат, крім поволівщини, від
якої він звільняв місто тільки два рази. Готівкою треба було платити
до замку головно від домів і ґрунтів.
Для торговельних цілей варення пива і мелення збіжжя мусіло
відбуватися в панських броварнях і млинах. Під час ярмарків мали
мірити й варити тільки в скарбового орендаря і платити йому „помір-
не”. Пасічники складали данину медом-ящик меду від 20 вуликів, або
оплату від вулика- „очкове”. Ті, що пасли нерогатину в лісах, віддавали
кожного двадцятого веприка або від штуки платили по грошові; ця
данина називалася „жиром” або „жировим”; її не платили ті господарі,
що кормили дома нерогатину збіжжям.
Місто ділилося тоді на старе й нове, але мешканці обох поселень
мали право користуватися лугами „В Дуброві за Борзвою під Ремезів-
цями” і ставом на Луці. В цьому ж 1541 р. не мало місто ратушу, певно
був дерев’яний так, як інші міські будівлі у час частих пажарів міста.
Для чужих купців існував у Золочеві заїзний дім, про який вже в 1537
р. згадувано, що він віддавна існував. Торговельні полегш! для золо-
чівських міщан полягали на звільненні від внутрішніх мит у цілій дер-
жаві, і, можливо, непогано їм жилося, коли мешканці інших містечок
змагали до таких самих прав, які мали золочівці.
Крім торгівлі, промисл і ремесла відрізняли місто від села. На-
гляд над ремеслами мали райці. Ремісники окремих ділянок єдналися
за зразком інших міст у цехах, але дозвіл давав власник, а не, як у
королівських містах, міська управа. Ремісники платили також чинші
для пана міста. За грамотою з 1541 р. платили шевці по 10 грошів, ган-
чарі — по 10 ґр., різники та інші по 6 ґр. і по два камені недовареного
лою. Ремісники були вільні від фільваркових робіт при жнивах і ко-
панні. До цехів належали поляки й русини, отже, не роблено останнім
таких труднощів, як у Львові, що було наслідком невеликої кількости
ремісників. Якщо б русинів не допустили були до цехів, то либонь чи
ці цехи існували б.
Упродовж 14 років у половині XVI ст. татари тричі (1549, 1551 і
1593 рр.) нападали на Золочів і його околиці та нищили місто й села,
отже треба було постійно відбудовувати й надавати нові привілеї.
60
ЗОЛОЧІВЩИНА В РОКАХ 1669-1772
Новий татарський напад на Золочів у 1575 р. спричинив таке спус-
тошення, що люстрація в 1578 р. виказувала тільки 147 домів і 735
мешканців. Відтак у 1589 р. татари напали ще раз на Золочів і його
волость, що в тому часі змаліла до 18 сіл на просторі 11.15 квадратових
миль. В тому часі 1580 р. заснував белзький воєвода Станислав Жол-
кевський, коло старого села Бродів, місто Любич, але назва „Любич"
не прийнялась, тільки назва „Броди”. Тоді село, що давніше назива-
лося Бродами, почали називати Старими Бродами. В 1584 р. було
надано Бродам магдебурзьке право.
Братський рух в Україні наприкінці ХУІ-го ст. не оминув Золо-
чівщини. В містечку Гологорах коло Золочева було церковне братство
від 1588 р„ але чи було також братство при церкві св. Миколая, що
була найстаршою із золочівських будівель, про те не маємо історичних
даних. Сьогодні нема вже в околиці Золочева містечок Адрнополя і
Марківців, можливо, що село Маркопіль є на їхньому місці. Саме в
1590 р., коли був процес про дідичність війтівства в Золочеві серед
шляхецького роду Добецьких, що були золочівськими війтами від
часів Луки Ґурки, зазначувано, що „війтівство в місці Адрнополі і в
Марківцях належить до міста Золочева.
Тим часом після смерти останнього з Ґурків, Станислава, в 1592 р.
припав Золочів сестрі попереднього Ґурки, Луки — Варварі Чарнков-
ській, якої сини не хотіли морочити собі голови маєтностями в Україні
й тому продали Золочів у 1598 р. красноставському й луцькому ста-
рості, Маркові Собєському, що пізніше став люблинським воєводою.
Але Золочів залишився від 1562-66 рр. у заставі Зборовських, і внуки
згаданого Мартина, Олександер і Самійло, не пустили в 1599 р. Марка
Собєського до міста навіть із судовим присудом; останній мусів зу-
пинитися на передмісті Золочева. Але він подав справу до суду з при-
воду недодержання Зборовськими умови під порукою 70 тисяч фльо-
ренів та порахував собі втрати з приводу незібрання застережених
йому контрактом плодів з 1598 р. й тому суд признав право вторгнення
в усі дідичні і заставом державні маєтності Зборовських, які мали тоді
кількадесяти місцевостей. Сам Зборів, родинний осідок Зборовських,
був у заставі в Чарнковських, коли вони робили контракт продажу
з Собєським, а крім того, в Золочівщині дістав останній такі села:
Млинівці, Івачів, Ясениця, Оліїв, Перепельники, Цебрів, Ярославичі,
Пеняки, Манаїв, Побуже, Опаки, Верхобуже, Колтів, Єлиховичі, Біня-
ви, Городилів, Струтин, Зарваниця, Підлипці, Лука, Плугів, Тростя-
нець, Войще, Кругів, Волчковичі, Голубиця, Чепелівці, Сиківці, Зви-
зення, Тморимірка, Гарбузів, Лукавець, Білокриниця, Мшана, Жукови-
чі, Монилівка, Гукалів, Лопушани, Бандків, Гнидава, Бзовиця, Зачко-
вичі, Зервироги, Даниловичі, Осташів, Богдановичі, Білківці, Несторів-
ці, Грабківці, Кабарів, Волосівці, Поскорички, Пудлівці, Товстоголови,
61
Йосипівці, Середничі, Воробоївка, Маківці, Клудобинці, Курдинівці,
Бінимівці, Метенів, Гута, Бенів, Підгайці, Когутківці, Межигори та інші
села. Собєський домагався передати йому замок з рушницями і всім
військовим озброєнням.
Але звільнення від „данин осипу, доріг і повозів” перецінив Марко
Собєський в 1599 р. на 100 польських злотих, які треба було заплатити
на день св. Мартина; на Зелені свята треба було платити вже значну
оплату за варення напоїв в сумі 720 зл. Крім того міщани мали пома-
гати в фортифікаційних і оборонних працях. Міщани й підзамчани
були зобов'язані відробляти панщину так само, як по селах, тобто
косити сіножаті та відробляти в полі жнива. Хоч міщани мали повну
свободу заміни й продажу своїх посілостей, проте мусіли цього роду
трансакції переводити за згодою власника міста або управи маєтнос-
тей, а перенесення власности за загальнозобов’язуючим законом у
державі мусіло бути зізнане і вписане до війтійських книг, про що
мали дбати війт із райцями.
З давніх часів мали золочівські жиди право утримувати божниці,
окописька, парні, кошерні ятки тощо. Вони також утримували влас-
ний шпиталь, правдоподібно в значній мірі з оплат кошерного м'яса,
при якому ординував лікар і цирулик. В місті Золочеві мали жиди
доступну всяку торгівлю і продаж напитків, за винятком „церковного,
кривавого й мокрого” товару, тобто такого, що походив із крадіжки
й вбивств. Мали вони необмежену торгівлю хутрами, підшитими шап-
ками й шкірами; торгівля шкірами суперечила привілеєві шевського
цеху, що від 1599 р. застерігав, що жиди не мають купувати шкір
індивідуально, тільки десятками на торгу і ярмарку. Серед золочів-
ських жидів було два Мошки: багатий-Турчин і менш рухливий-Пу-
стин. Щодо замку,-жидів зобов’язували такі самі оплати і повинності,
як християн. Вони мусіли також мати в запасі зброю і боєприпаси
для оборони міста: лише старші кагальні були звільнені від різних
повинностей. До шарварків не можна було покликати жидів у їхні
свята, і водночас вони не вимагали праці від своєї християнської
служби у християнські свята. Жидівські різники були зобов’язані
постачати щорічно 6 каменів лою на світло до парафіяльного костела.
Плекання худоби й торгівля нею були видно поширені, коли в
Золочеві лікували худобу, як це видно з вістки про золочівського
ветиринаря з 1596 р., чесного міщанина Яремка. В обіжниках про те,
що червоноруські (галицькі) купці втікали від митних оплат, згадані
й золочівські; з того виходить, що їздили вони по цілій річипосполитій
і поза її границі, головно на південний схід, тому що дорога до Стам-
булу (Царгороду) йшла у ХУІ-ХУП ст. т. зв. волоським шляхом на
Глиняни, Золочів, Теребовлю, Скалу, Кам’янець Подільський, Хотин,
Ясси, Базарчик і Адріянопіль.
Наприкінці ХУІ-го ст. Зборів став містом, а на початку ХУП-го
62
ст. — Топорів (1603) і Сасів (1615). V місті Броди у XVII ст. було
багато русинів-власників реальностей. Брідські руські ткачі хотіли
належати до польського цеху, зорганізованого цехмістрами ткацького
цеху в Буську. В Олеську, якого власниками на початку XVII ст. були
Даниловичі, провів дитячий вік Богдан Хмельницький. Саме на 1598-
1648 рр. кладе Харевічова розвиток Золочева. Золочівське війтівство
в тому часі є безпереривно у шляхецьких руках. У 1633 р. золочівський
жид Самуїл Берович орендував прямо від збирачів чопове всієї львів-
ської землі в Золочеві, Озірній, Маркополі, Гологорах, Білому Камені,
Поморянах, Дунаєві, Залізцях, Фирлеєві, Олеську і Сасові.
Властиво Собєським завдячували поляки своє закріплення в Зо-
лочеві. До того часу існував у Золочеві тільки малий дерев’яний
костьол, і хоч згодом постав навіть золочівський деканат, як один із
сьоми львівської римокатолицької архидієцезії на початку XVII ст.,
не мав він ще тоді постійного вивінування. Щойно син Марка, Яків,
теребовельський староста, уфундував будову нового костьола, збудо-
ваного в 1624-27 рр. і присвяченого Успенню Пречистої Діви Марії. В
тому самому часі він уфундував будову костьолів у Поморянах, Збо-
рові й Озірній та вирядив їх. Крім костьольного устаткування, одер-
жала золочівська римокатолицька парафія в 1627 р. на власність село
Єлиховичі, фільварок коло тернопільської брами, якого дев’ять до-
миків стояло на просторі від будинків шпиталю для літніх людей до
греблі над ставом коло валу й міських укріплень, став у Городилові,
дім для ксьондза із садом і городом, якого парцеля розтягнулася від
костьольного цвинтаря до дороги, що вела із замку до міста, а також
управа золочівських маєтностей мала вибудувати приміщення для
інших ксьондзів. Правом користуватися лісами золочівської домінії
мали піддані золочівського костьолу. Вони могли також користува-
тися пасовиськами.
Вже в 1627 р. існувало при фарнім костьолі два братства, св.
Рожанця і св. Анни. За матеріяльне вивінування мав клир фарного
костьола відправляти заупокійні Служби Божі за померлих і прохаль-
ні на інтенцію живучих членів роду Собєських. Яків Собєський уфун-
дував також дзвін для цього фарного костьола. В 1630 р. вивінував
він шпиталь ім. св. Лазаря для старців і калік, заснований ще до
1627 р. Він помер у 1646 р. й після його смерти маєтностями керувала
його жінка, Теофіля з Даниловичів, яка винайняла львівським купцям
стави золочівської волости, де ловля риб приносила значні доходи.
Після пилявецького погрому поляків 1648 р. через Золочів утікала
польська шляхта, що збиралася коло Глинян під проводом князя До-
мініка Заславського. Гологірські міщани посилали до гетьмана Бог-
дана Хмельницького благання, щоб він визволив їх від польського
тиранства. З того видно, що вони мали надії на створення незалежної
української держави завдяки перемогам Хмельницького. Але брідські
63
міщани не брали участи в народних рухах у 1648-49 рр., тільки опісля
були між ними та навколишніми селянами спори за корови й інше
майно. Саме під Броди найскорше підійшли козацькі відділи, здобули
тамтешній замок, в якому завзято боронилася шляхта та знищили і
цілком спустошили місто. Були спустошені й села: Дітківці, Смільно,
Пониковатиця, Висоцько, Черниця, в якій було спалено також церкву,
Голосковичі, Суходіл, Білявці, Конюшків, Лопатин, Щуровичі, Пере-
волочна, Кобил ля (тепер — Баймаки), Соколівка, Олесько, Білий Ка-
мінь, де спустошено і спалено передмістя, а людність попала в татар-
ську неволю або вимерла від пошестей. В околиці Золочева були
спустошені такі села: Жуличі, в яких спалено церкву, Черемошня,
Хильчиці разом з церквою, Городилів, Колтів з церквою, Скварява
з церквою, Верхобуж й Опаки, Ремезівці з церквою, Стронятин, Сно-
ьичі з церквою, Пиняки з церквою, Чепелів, Плугів з церквою і Зарва-
ниця. За зізнаннями радних м. Золочева Миколи Лупчака й Дмитра
Пелля, спалено в місті 50 домів та 166 знищено; багатьох чоловіків,
а навіть цілі родини з дітьми попали в татарський полон. Внаслідок
того залишені доми в місті й передмістях стояли пусткою. З актів
римокатолицької парафії висновує Харевічова, що золочівці „в часі
замішання після пилявецького погрому кинулися масовим натовпом
до втечі в напрямі Буська, а парафіяльні акти записують, що там
згинуло багато золочівців”. В іншому місці вона наводить саме текст
із тих актів: „Микола Лупчак був господарем золочівського шпиталю;
він мав у руках для своєї диспозиції, як в його завіщанні стоїть ясно,
кількасот шпитальних злотих, якими сам робив і людям робив вигоду,
і з цих позичок своя убогість мала комісійні винагароди”.
Село Княже було знищено. Козаки, що проходили через Буськ і
сусідні селя, знищили їх, серед них Красне. Далі в напрямі Львова
були знищені: Плетениця, Якторів, Лагодів разом з церквою, Ладанці
спалено разом із церквою та Нараїв з церквою.
Міщани з Озірної пограбували костьоли в Поморянах і Дунаєві.
В Буську і Кам’янці Струмиловій побили селяни у вересні 1648 р.
римокатоликів. Глинянські міщани разом з козаками здобули міс-
цевий замок, а шляхту, що в ньому схоронилася, продали за малі
гроші татарам. Коли Б. Хмельницький відійшов із Західньої України
на Придніпрянщину, милятинські селяни напали на шляхту, що по-
верталася на колишні свої посілості. Згодом шляхта люто розправ-
лялася з селянами. Золочівський ксьондз обвинуватив золочівця Тур-
чиняка за те, що він нападав на костьоли й двори, й за це Турчиняка
тортуровали, пекли вогнем, врешті стяли мечем голову і поставили
її на паль.
Коли в 1649 р. король Ян Казимир вирушив на Хмельницького,
то зупинився таборувати в Топорові, а звідтам прямував через Білий
Камінь і Золочів на Збараж. Хмельницький з татарами заступив йому
64
цорогу під Зборовом, а окремі татарські загони розсіялися по Зо-
лочівщині; Звідомлення з 13 серпня 1649 р. подає: „Татари запалили
Ферлеївку й вирізали нарід. Те саме зробили в Золочеві і Буську".
Після берестецького погрому „морове повітря” повіяло смертним по-
дувом по зубожілій Золочівщині й тому сеймик шляхти львівської
землі доручив в інструкції своїм послам на коронний сейм подбати
про звільнення Золочева від податків на 10 років.
Удруге на Львів ішов Богдан Хмельницький через Глиняни у ве-
ресні 1655 р., звідки знову відступив, коли шведський король змовився
з польською шляхтою проти нього.
У другій половині XVII ст., користаючи зі спустошення міста,
жидівська громада, якої початки справді невідомі, одержала віднов-
лення своїх прав. Грамотою з 1654 р. одержали жиди повну свободу
поселення в Золочеві. Ця грамота, адресована до жидівського золо-
чівського „збору”, заохочувала жидів заснувати свої господарства й
пригортати до себе свояків, приятелів і сусідів. Цю заохоту піддер-
жували згодом жиди Сасова, Поморян і Жовкви. На чолі кагалу,
тобто автономної жидівської громади, були вибирані рабіни. Під час
виборів золочівського рабіна складали жиди якісь оплати на замок.
Золочівський рабін був протягом багатьох років зверхником сасівсь-
ких жидів. Він судив справи жидів між собою в одній і другій громаді,
а справи між християнами та жидами не належали до міського суду,
тільки до юрисдикції підстарости з апеляцією від його присудів до
власника міста. У випадку арешту або під час відбування кари сиділи
жиди не в міській, тільки в замковій тюрмі. Дуже часто присуди
засуджували жидів заплатити карну заплату на християнську святиню.
В 1661 р. власником Золочева став Ян Собєський, і одним з його
перших актів у місті було збільшити запотребування вже згаданого
шпиталю для старших і калік.
В 1663 р. з’єдналися дрібні золочівські ремісники в один спільний
цех, до якого належали: ковалі, боднарі, слюсарі, столярі, золотники,
мечники, токарі, котлярі і сідлярі, але серед них найчисленнішими
були ковалі, стельмахи і боднарі й тому їм передано цехмистерство
в цьому цеху. Золочівські ремісники старалися про монополь збуту
своїх виробів у найближчій околиці, і вони одержали такі привілеї
на одну або дві милі в промірі від Золочева. Але ярмаркового при-
пливу не могли цехи здержати й тому вони тільки стримували ярмар-
кову конкуренцію примусом оплат для цеху від привезеного на торги
і ярмарки товару. Цехів, що об’єднали ремісників тільки однієї ділян-
ки, було мало. Лише ткачі, ганчарі, кушнірі й кравці мали в місті
свої окремі цехи.
На основі якоїсь місцевої традиції приписує Людвик Дзєдзіцький
Янові Собєському заснування василіянського манастиря в Золочеві
1665 р. Собєський був у тому часі коронним гетьманом і старався
65
прихилити на свій бік козаків, отже, міг здобутися й на жест для
православного українського населення в Золочеві. Козаків потребував
він у війні проти турків у 1666-67 рр., коли то й на околицю Золочева
прийшли часи таких спустошень, що містечка Зборів, Озірна й Помо-
ряни „так сіли, що знаку, де що було, не знайдеш, а хлопа і на
лікарство, — писав Собєський зі Львова у грудні 1667 р. до своєї
сестри. Коли надходили татари, покликав Собєський навколишнє на-
селення схоронитися в Золочеві, але селяни з околиць Зборова, хоч
там не було ніякої військової залоги, рішили знайти притулок у Збо-
рові. Татари всіх їх там оточили і вирізали.
Тому що гетьман П. Дорошенко зв’язався союзом з Туреччиною
проти Польщі, загрожував останній новий турецький наступ у 1671 р.
Тому Собєський перебудував у тому часі й більше укріпив золочівську
фортецю, і забрав гармати із золочівського замку разом з усім потріб-
ним до ведення воєнних операцій матеріялом для протитурецьких
операцій. Проте Золочів без цих гармат, „добре укріплений валом із
землі і бастіонами з камінних плит і виложеним ровом”, оборонив
себе від турецької армії Капудана паші, що йшов на Львів. В час тих
турецьких наскоків на Золочівщину в першій половині 1670-их років
подалися деякі золочівці до Дорошенкового козацького війська, що
оперувало в Галичині в союзі з турками. Вони опинилися у Мишури-
ному Розі, а звідтам, коли Дорошенко перейшов на бік лівобічного
гетьмана Івана Самойловича, який потім переганяв правобічних ко-
заків на Лівобережжя, козаки з Мишуриного Рога пересилилися в
1677 р. на Слобідську Україну, де над річкою Удою, притокою Північ-
ного Донця за 53 кілометри на північ від Харкова, заснували оселю
Золочів, сьогодні також районовий осередок у Харківській області.
Собєський старався перетягнути Дорошенка на польський бік за
посередництвом свого львівського православного єпископа Й. Шум-
лянського, який згодом потайки склав на руки уніятського митропо-
лита К. Жоховського в присутності короля Собєського і кількох єзуї-
тів у Варшаві, дня 7 березня 1677 р, свою заяву про приступлення до
католицької Церкви. Папа, римська Конгрегація пропаганди віри і
митр. Жоховський хотіли, щоб Шумлянський виступив явно католи-
ком, але він уважав за потрібне приєднати до Католицької Церкви
деякі манастирі у своїй єпархії. За свій тайний акт приступлення до
унії виєднав Шумлянський у короля зрівняння прав православного
духівництва з латинським у його дідичних і королівських маєтностях,
як також звільнення православних священиків від приватних і публі-
чних податків, поборів, подимного, мит, складок жовнірських данин,
десятин, підвод і всяких інших тягарів. Тоді й золочівська православна
парафія дістала фільваркове устаткування, і її духівництво було зрів-
няне з римокатолицьким. Король писав у своїй грамоті: „Постанов-
ляємо і хочемо мати за загострене право те, щоб згадані священики
66
(грецького обряду) у жовківській, золочівській, поморянській, терно-
пільській і загально у всіх інших волостях удостоювалися подібними
прерогативами і пристойними своєму станові вольностями, будучи в
такій самій почесті і шані, як римський обряд”. Наші священики були
звільнені цією грамотою від чиншів, овечих і тваринних данин, торго-
вого, очкового мита і жовнірських стацій. Вони одержали право що-
річно на варення пива і курення горілки, але тільки на власну потребу,
а не на продаж. Прислуговував їм також вільний вируб у лісах і
свобідний вибір дяків. За це вимагав король від духівництва, щоб воно
трималося тієї духовної науки, яку подає йому Шумлянський. Але
ПІумлянський перед православними заявляв себе оборонцем право-
слав’я і висилав навіть у 1689 р. свого довіреного василіянського архи
мандрита й ігумена манастиря в Підгірцях, П. Ломиковського, до мос-
ковського патріярха із заявами своєї православної правовірности. Брат
И. Шумлянського, Атанасій, був луцьким єпископом і до його юрис-
дикції належали Броди й Лопатин з навколишніми оселями в області
верхнього Стиру.
Щоб піднести Золочів із занепаду, введено 1677 р. новий чотиро-
тижневий ярмарок на св. Димитрія. Попередньо дозволені ярмарки
надалі залишилися, але відбувалися тільки три дні. Міську управу
доповнено від 1680 р. так, що ввійшли завідувачі міських прибутків
та доглядачі від всяких будівель і направ. Початкову таксацію також
переводили вибрані мужі довір'я. Водночас вибирано також цехмістрів
до ремісничих цехів та для організації воєнного поготівля, хоч догляд
над військовими повинностями був у руках війта.
Біля 1682 р. вибудували православні на старих фундаментах дав-
ньої церкви серед валів міську церкву Господнього Воскресення, яка
існувала ще в 1770 р. і при якій було й церковне братство. Було також
церковне братство при церкві св. Миколая, що була парафіяльною,
але поза міськими валами й тому називано її передміською або „за
валом”. В описі Золочева з 1687 р. Далєйрака є згадані три церкви,
отже, можливо, що цією третьою церквою був василіянський манастир.
Він також подає, що місто було збудоване з дерева, оточене частоко-
лами, але зі сторони багон, що простягалися під замковою горою, було
відкрите й сполучене з цитаделею широким земельним насипом, що
перетинав цілу ширину ставу. Він називав Золочів столицею „ключа"
таких самих розмірів, що жовківський, та вважав місто просторим і
досить заселеним. Він помітив також велику кількість жидів у Золо-
чеві. Щодо замку, то його називає Далєйрак малою цитаделею з чоти-
рьома мурованими і сильними валами,над посадою цитаделі досить
розлога високорівня, яку перетинали окремі фортифікації досить пра-
вильних форм. Слід підкреслити, що постійні напади нищівних орд,
заставляли відповідальних за оборону міст до щораз досконаліших
форм оборони. В багатьох грамотах є згадка про співпраю міщан при
67
фортифікації й обороні міста. Також усякі нерухомості, записані на
костьол, треба було продавати, а гроші за них ішли на фортифікаційні
вклади.
Одноповерхова мешканева палата відзначалася великою простотою
конструкції. В замкових казематах часто перетримувано татарських і
турецьких бранців. їх уживано при будові замку і при інших працях,
а 1686 р. Я. Собєський поселив татарів на Вороняках як рільників.
Пізніше за Я. Собєського, коли він перебував у Золочеві, довідався про
напад турків на Польщу; тоді він негайно пішов проти турків і забрав
зі собою всю замкову залогу. Татари з Вороняків довідалися, що
замок без залоги, напали на нього, але служба не пустила їх до сере-
дини замку. Татари оточили замок і думали змусити службу голодом
піддатися, але Собєський, довідавшись про татарський напад на замок,
завернув з дороги, уночі оточив татарів і 300 бунтівникам велів стяти
мечем голови. Після того немає більше вісток про татарських посе-
ленців у Золочівщині, хоч деякі татарські прізвища селян у селах
Золочівщини свідчать про походження їхніх предків.
Далєйрак оповідає про розвиток садівництва в Золочівщині. Він
— на думку Харевічової — хибко приписує розвиток золочівського
садівництва вірменам, тому що останні прибули в 1682 й не могли ще
вплинути на господарські замилування міщан. Химерні французи з
оточення Яна ПІ подивляли прегарні золочівські сади, їм смакували
місцеві овочі й вони вважали овочі за джерело заможности цілої
околиці, бо бачили в міщанських садах численні кітли, в яких пере-
варювано, консервовано й сушено овочі для дальшого транспорту;
навіть на лісних полянах були плекані сади. Тепле підсоння, видно,
сприяло садівництву в Золочеві, коли в замкових городах за цього
короля дозрівав спеціяльний рід винограду.
Із „зіставлення рахунків” з 1686-87 рр. виходить, що в тому часі
оживився Золочів промислово; там був заснований тартак, цегельня,
скляні гути, ломи мармуру, а в недалекому Сасові — папірня.
Саме за Я. Собєського поселилися в Золочеві вірмени. Харевічова
вважає ті вістки, що подають поселення вірмен у Золочеві раніше ще
за Турків, які ніби були їх протекторами, за хибні і, на її думку, вір-
мени не появилися в Золочеві раніше 1680 р. Громадно прибули вони
1686-87 рр., тому що в цих роках збудовано в Золочеві шість домів
для вірменської старшини з печами з червоних кахлів, зелено поли-
ваних і з орнаментами. Вірмени під проводом свого осадчого Данила
Дзаруговича створили зараз свою громаду (вірменський магістрат),
затверджений грамотою з 1688 р. На чолі стояв щорічно вибираний
війт із судівничою владою в цивільних і кримінальних справах з апе-
ляцією до пана. Вірменський війт мав право судити також приїжджих
на ярмарок вірменських купців та мав право нагляду за вірменським
цеховим ремеслом. Під його наглядом були також книги, ведені писа-
68
рем, до яких вписувані були судові справи й усі зміни власности серед
вірмен. Собєський звільнив вірмен на 20 років від мит у своїх маєт-
ностях та оплат від площ, які вони займали на ринку і на вулицях за
ринковими домами. Після 20 років мали платити тільки один злотий
від мита і пів злотого від оплат, але він данин у натурі. Вірмени
мали цілковиту свободу в торгівлі напоїв у крамницях і ресторанах
та платили таку саму оплату від напитків до замку або орендаря, як
поляки. їх війт, Данило Дзаруґович, як золочівський громадянин і ку-
пець, торгував у 1687-88 рр. на ярославських ярмарках, між іншим,
з Яковом Бекалі і М. Устичем „ у волоській землі”. У випадку смерти
якогось подорожнього вірменського купця списував вірменський уряд
у присутності замкового адміністратора його майно і воно мало ле-
жати непорушним у домі вірменського уряду в опечатаних замковою
і вірменського уряду печаттями продовж одного року і шістьох тижнів
до зголошення спадкоємців або виявлення завіщання померлого. Коли
визначений реченець минув і ніхто не довів і не зголосив права до
цього спадку, ділили вірменський і замковий уряди це майно на дві
частини: одну призначувано до панської скарбниці, а другу до вір-
менської церкви. Майно померлого без нащадків золочівського вір-
менина не припадало панові, якщо не було завіщання, тільки вживано
його для посполитого добра міста.
Вірменська вулиця вела від замку до ринку. Тому що вірмени в
тому часі були вже уніятами, король розпорядився 10 квітня 1686 р.,
щоб їм дозволено відправляти богослуження у шпитальній каплиці,
на що дозволив львівський римокатолицький єпископ. Вірменських
мертвих хоронено до 16 серпня 1710 р. на цвинтарі при римокатолиць-
кому костьолі. Ян III уфундував устаткування для вірменського па-
роха, що первісно складалося з готівки і додатків у натурі. Управа
золочівських маєтностей виплачувала або сто злотих чвертьрічно, або
400 річно. В натурі, крім пристойного приміщення, садиби, одержував
вірменський парох по чотири півмішки пшениці, жита, ячменю, проса,
гороху, одну півбочілку меду й одного веприка. Порція гороху, пере-
рахована на львівські горці, мала ПО горців.
Щодо жидів, то король Ян III потвердив у 1684 р. застереження
з 1599 р., що вони не мали права купувати на торгах і ярмарках по-
одиноких шкір, а тільки десятками.
Наприкінці 1680-их років король перебував часто в Золочеві, куди
скликував навіть посполите військо та таборував з військом і розсилав
розвідки, щоб довідатися про рухи ворога, а в 1690 р. сам мало що
не попав у полон татарського чамбулу, що несподівано забрив у
Золочівщину. V своїх листах називав себе король „пустинником із
лісів Золочева”. У травні 1691 р. погорів Золочів знову.
Після смерти Яна Собєського 1696 р. другий його син Олександер
був власником золочівської волости в 1696-1704 рр. Тоді золочівську
69
волость оцінено на один і пів мільйона злотих. Є відомості, що 1702 р.
прийшов Золочів до кращого економічного розвитку, але незадовго
наїзд шведів знову підкосив економію міста. Олександер потвердив
фундацію свого батька 1703 р. для вірменської парафії. За його воло-
діння домагалися золочівські кушнірі обмежити права жидів у заку-
пі ними баранячих і лисячих шкір. Не відомо, чи кушнірам вда-
лося, бо Олександра обсіли жиди і виклопотали концесійні грамоти
на експлуатацію лісів Золочівського повіту, де вони заснували скляні
гути у Гуті Верхобузькій і Голубічку.
Після Олександра його старший брат Яків був власником Золо-
чівщини з 1704-1737 рр. Він тільки інколи мешкав у Золочеві, радше
доїжджав із Жовкви, де постійно мешкав, коли перебував у Річипос-
политій. Звідси він виїздив часто до Оляви на Шлеськ. Під час його
владання на Золочів напали шведи 1705 р. і місто мусіло заплатити
сім тисяч контрибуції, на яку заставлено костьольні і церковні срібла
і майно міщан. Відтак переходили через місто саксонці й москалі.
Місто знову погоріло й не було прибутків, з яких можна б було на-
правити шляхи, мости й греблі. Тому-то місто грузло в болоті, яке
зникало з міських вулиць тільки тоді, коли мешканці потребували
його на обліплювання коминів для охорони від пожару.
З початків другого десятиліття XVIII ст. маємо вістку про засну-
вання лінії кінної пошти через Золочів, а саме універсал з 1711 р. у
справі постачання 700 поштових коней на лінії до повороту москов-
ського царя Петра І з Тарнова до Бару. В 1716 р. Яків Собєський
продав Пиняки, Голубицю і Чепелі французькому дворянинові Ф.
Дипонтові. Згодом Собєський позичив 292.000 злотих у сандомирського
воєводи Тарла, записані на маєтностях Золочева і замку.
Щоб пожвавити економічний стан міста, збільшив королевич Яків
у 1719 р. кількість ярмарків, але тоді вже змінилися форми виміни.
Торгівля щораз більше ставала осілою й тим самим ярмаркові атракції
через надмірне розповсюднення втратили на значенні. Щоб запобігти
частим пожарам, був розпорядок у 1724 р., щоб усі доми були забез-
печені залізними гаками, драбинами й посудинами на воду та нака-
зано розбудовувати систему криниць.
Від початків 1720-их років мав Золочів клопіт з жидами. В 1721 р.
ображували жиди поганими словами католиків і тому присуджено
цілому жидівському кагалові заплатити кару 100 гривень золочівсь-
кому фарному костьолові, а всім жидам погрожено „хлостою” на
замку, якщо б щось подібного в майбутньому повторилося. Проте,
коли 1724 р. згоріла божниця, було визначено 200 підвод для звезення
дерева на її відбудову; погорільцям-жидам, у яких згоріло вісім за-
їзних домів з винницями, наказано видати також дерево з панських
лісів, а також позичку в сумі тисяча злотих під умовою звороту через
один рік. Але крім згаданої допомоги жидам, були намагання в 1727
70
р. обмежити наплив жидів до міста. Коли жид купив дім, а знайшовся
на той дім купець-християнин, мусів жид уступити першому. Жиди
могли будуватися без перешкод на такій площі, на якій упродовж
одного року і шістьох тижнів не зголосився до будови християнин.
В 1736 р. королевич заборонив християнам продавати площі й ґрунти
жидам під карою втрати одного і другого. Проте жиди таки множи-
лися в місті і міська управа навіть після смерти королевича проголо-
сила 1740 р., що жиди можуть вільно купувати доми. В руках жидів
був головно продаж горілки. Часто були накази, щоб жидівські орен-
дарі боргували горілку споживачам відповідно до їх майна — убогому
менше, а багатому більше.
Новим власником Золочева від 1740 р. став князь Михайло Кази-
мир Радивші. Він спровадив до Золочева в 1750 р. чин реформатів,
устаткування яких доповнили ще й князі Вишневенькі. Різні польські
магнати спорили за Золочів після смерти Я. Собєського в 1739 р.
Насамперед сандомирський воєвода Тарло зайняв Золочів за позичені
королевичеві гроші і не хотів поступитися дочці Якова, Марії Кароліні,
що відпродала Золочів 1740 р. Радивилові. За Радивилів у передроз-
боровій Польщі двічі горів Золочів — в 1754 р. і 1761 р. В останньому
пожарі згоріло 20 передміських австерій — заїзних домів для місцевих
купців.
Золочівський замок, у якому мешкали в часі перебування в Золо-
чеві всі Собєські — Яків, Ян, Яків і його дочка Марія Кароліна де
Буйон, цілком занепав за Радивилів. Можна вважати, що стан замку
віддзеркалював найкраще стан тогочасного господарства польських
вельмож у Золочеві, що в усьому від них залежав.
ПІД АВСТРІЄЮ
Коли австрійське військо зайняло в 1772 р. Золочів, у замку і на
валах була 21 гармата, а в магазині 82 гаківниці, 85 рушниць і багато
іншого воєнного виряду. Для вирівняння границі австрійські війська
зайняли частину Волині за Сокалем, тобто околиці Лопатина і Раде-
хова. Окуповану територію назвав австрійський уряд королівством
Галичини і Володимирі’! і цим нав’язав до традиції Галицько-Волинсь-
кої держави ХІП-ХІУ ст., хоч у склад Галичини ввійшли частини Лю-
блинського, Сандомирського і Краківського воєвідств по Вислу. Ціла
Галичина була поділена на 19 округ (циркулів), а в 1775 р. була при-
лучена до неї Буковина як 20-та округа. Золочів належав до бережан-
ської округи. Харевічова схарактеризувала положення Золочева за
польських часів як приватного міста, але бідкається, що „Австрія від
початку змагала до знесення польських уряджень у краю, змагала до
знесення самоврядування міст і звужувала атрибуції міських властей,
71
переносячи їх на державні власті. В дійсності не потерпіло міське
самоврядування ні трохи, коли в 1780 р., замість заступника власника
золочівської волости, урядник потвердив вибір міської управи. Під
австрійською владою Золочів мав кращі умовини для свого розвитку,
ніж за польських шляхтичів-власників Золочівщини. ЦІ кращі умови-
ни постали у висліді окремого „Обіжника” з 1782 р. щодо влаштуван-
ня нових окружних урядів, яким вирішено, що „колишній бережан-
ський дистрикт зватиметься золочівською округою і для цієї округи
буде визначена резиденція в місті Золочеві”.
За австрійського режиму 1783 р. зараховано Золочів до ярмарко-
вих місцевостей другої категорії. Через кілька років цісар Йосиф II
признав Золочеву право мати чотири ярмарки щороку, кожний по 8
днів. Був це час, коли вся австрійська торгівля з Волинню і Поділлям
транспортувалася гостинцем, що розгалужувався в Золочеві на два
шляхи: північний до Бродів і Радивила та східній до Тернополя і Во-
лочиськ, отже через Золочів перевозили тоді товари з Відня, Кракова
і Львова. Брідська торгівля була цілком у руках жидів, які також
громадно обсіли всі осередки цього торговельного шляху, отже і
Золочева.
Жидівський центр у Золочеві — за інвентарем з 1782 р. — був
первісно при вулиці званій „від Татаринового млина”; там у 1782 р.
стояла мурована божниця, школа, дім рабіна і парня. V XVIII ст.
жиди брали участь у виборах до міської управи, але коли відбувалася
присяга на хрест, вони виходили зі залі.
За австрійських часів золочівські вірмени вже так спольщилися,
що після смерти вірменського пароха В. Дам’яновича 1800 р., знесено
й замкнено вірменську церкву, а дотацію для неї із золочівської домі-
нії переведено на т. зв. „релігійний фонд”.
Австрійський уряд не довіряв піярській школі; автор звідомлення
про неї дав таку оцінку: „Премудрі отці піяри багато говорять, мало
вчать”. За повідомленням з 1782 р., було в цій школі 500 учнів. В 1785 р.
<'лпи знесені чини піярів і реформатів й одночасно школу, бо в тому
самому році проголошено вчдержавлення попіярських ґрунтів. Тому
що австрійський уряд встановив у 1787 р. кількість русинів у Золочеві
'•а дві тисячі мешканців, ствердив, що церква св. Миколая була замала
для вірних, отже вимагав від домінії відреставрувати попіярський
костьол, в якому були зложені тимчасово військові натуралії. Розпо-
рядок про признання попіярського костьолу русинам був здійснений
8 листопада 1787 р., але справа передачі його для руського користу-
вання затягнулася тому, що золочівські маєтності були тоді в секве-
стері, а секретар Уруський не хотів видати коштів на його реставрацію.
Кляштор і костьолик реформатів перебрало військо і в 1793 р. квар-
тирували в ньому гузари.
Коли в 1782 р. перенесено до Золочева окружний уряд, його уряд-
72
ники нарікали про надто нужденне приміщення і тому ще раз повер-
нено цей уряд до Бережан, але потім таки осів у Золочеві. Перший
постійний золочівський староста називався Тангавзер. Він вимагав
державної фінансової допомоги для заведення порядків у місті, бо
міська громада не була спроможна цього зробити. За зразком інших
міст, австрійський уряд поступово уводив нові зміни у міському уря-
дуванні. На місці давніх магістратів уведено міські виділи, яких гро-
мада вибирала, але виділом керував бурмістр або синдик, іменований
окружним старостою. В 1871 р. австрійський уряд призначив примі-
щення золочівського замку на в’язницю.
Наприкінці XVIII ст. і початках XIX Золочів оживлено проми-
словістю. В селі Куткорі виробляли шовкові пояси, а на початку XIX
ст. існувала там фабрика пороху й паперу. Віденець Й. Рорер, що
подорожував по Галичині в 1804 р., завважив розвиток деревного
промислу в золочівській окрузі, як також ствердив, що в цій окрузі
плекають багато льону. Біля 1811 р. А. Кріґсгабер заснував у Кара-
бінцях фабрику воску і свічок, а в Буську, що належав тоді також
до золочівської округи, був заснований шкіряний завод. В тій самій
окрузі, в селі Ланерівці, існувала фабрика пудру і крохмалю, яку
згодом перенесено до Яворова. В Окладові і Пиняках були фабрики
скла та великі топні заліза. Увесь той промисловий рух вели німці-
пришельні з допомогою державних субсидій, проте з нього користала
місцева людність. За австрійською статистикою в золочівській окрузі
жило в 1807 р. 191.124 осіб населення.
Тут слід пригадати, що народний пробудитель Галицької України
М. Шашкевич, народжений 1811р. у Підлиссі, проживав у своїх батьків
V Княжому, ходив до гімназії в Бережанах, і в мурах Львівської гре-
кокатолицької семінарії розвинув діяльність „Руської Трійці”. Крім
Маркіяна-Руслана, до трійці належали Яків Головацький і Іван
Багилевич. До цього гуртка долучився Іван-Богдан Головацький, ре-
дактор і видавець двох томів альманаха „Вінок Русинам на обжинки”
у Відні в 1846-47 рр. Може сьогочасні українці вважають, що М. Шаш-
кевич, коли писав „Руська мати нас родила” та укладав альбоми й
альманахи, вживаючи для нашого національного означення термінів
„Русь”, „русин”, „руський”, був менш національно свідомий від них.
Цілком ні, навпаки! Саме в Галичині, де не було московського кара-
улу, зберегло наше населення свою стару національну назву русинів,
цілком чужу для московських „русскіх”, що навіть нездібні назви
„русин” вимовити. Цієї назви вживало населення Київщини, Волині
і Поділля в 1821-25 рр., коли декабрист Павло Пестель писав проект
конституції для Росії „Русская Правда”, під час коли вже на Лівобе-
режжі вживало населення накинену москалями назву „малороси” і
таким чином автор „Історії Русів” писав, що гетьман перед пе-
реходом на шведський бік нарікав, що назва „Русь” від нас перейпіла
73
до москалів. Мазепа не міг цього говорити, бо мазепинці в бендерів-
ській конституції 1710 р. називали себе руським народом, а москалів
— москалями. Тенденцією всіх московських асиміляторів є доводити,
що вони є спадкоємцями Руси, а українці відкололися від Руси й тим
самим московський уряд замінив назву „русини” назвою „малороси”
на Придніпрянгцині.
Коли в 1846 р. прилучено Краків до Галичини, виринула проблема
поділу Галичини на східню і західню, чого домагалася „Головна руська
рада” у Львові, політична репрезентація галичан у 1848-51 рр.
Уродженець Кизлова, Золочівського повіту, Іван Наумович, під
впливом польських агітаторів почав був пропагувати і баламутити ру-
синів про відновлення Польщі. Коли він говорив на мості над Дніс-
тром у польській рогатівці, війт із сусідного села Хрещатик скинув
йому рогатівку з голови і кинув її у воду, кажучи: „Там твоя Польща”.
Цим він усвідомив Наумовича, але не назавжди, бо в 1860 р., Наумо-
вич як священик, став здеклярованим москвофілом і щоб протидіяти
„Просвіті”, заснував 1875 р. „Общество ім. Качковського”, називаючи
іменем популярного померлого в 1872 р., мецената галицько-руського
письменства, щоб мати змогу користати із записаних ним на розвиток
письменства фондів.
В другій половині XIX ст. розвивався Золочів як новітнє авто-
номне місто завдяки своїм економічним коньюнктурам без втручання
землевласників, яких маєтності щораз більше маліли, а колишню
владу домінії заступила повністю ієрархія: магістрат, повітовий
виділ і крайовий виділ. На основі закону про виборність громадської
управи з дня 12 серпня 1866 р. відбулося дня 25 лютого 1867 р. зібран-
ня 29-ох громадян, які більшістю вибрали найстаршого віком К. Кра-
євського бурмістром Золочева. Цісарський едикт з 15 травня 1867 р.
надав „ц. к. упривілейованому товариству галицької залізниці ім. ар-
хикнязя Карла Людвика” концесію на будову залізниці зі Львова до
Бродів разом із бічною лінією через Золочів і Тернопіль до Підволо-
чиськ. Будова головної і бічної ліній ішла одночасно, і як тільки будо-
ва лінії Львів-Броди дійшла до Красного, визначено звідтам трасу З
і 1/3 милі завдовшки і вже 1868 р. будівельний рух був в околиці
Золочева, але не збудовано лінії до міста, тільки побудовано станцію
серед піль проти волі громади. Але цьому завинили й противники
віддалення, тому що вони почали протестувати щойно тоді, коли
магістрат притиснено будувати доїзд дороги з міста до новозбудо-
ваної залізничної стації. Громада не хотіла покривати сама коштів
будови дороги й вимагав грошей із краєвих фондів; отже виписала
обширний рекурс до намісництва, що місто Золочів цілком не просило
будувати станцію так далеко від міста, отже будова віддаленого від
міста залізничного двірця була чудацьким помислом, бо цей двірець
міг бути дуже легко збудований блишче до міста.
74
Очевидно, торгівля була головно в жидівських руках. Жидівський
кагал удержував від 1869 р. свою релігійну школу з двома вчителями
при дотації 400 австрійських гульденів річно у двох винаймлених бу-
динках. Склад міської ради чимраз більше затруднював жидів так що
в 1874 р., на ЗО радних у Золочеві було 14 римокатоликів і 13 жидів.
Нащадок орендаря спиртних кітлів золочівської домінії П. Цукер-
кандель заснував у Золочеві в 1870 році книгарню, що видала та-
кож польську літературно-популярну „бібліотеку”. В цьому видавниц-
тві появилася 1912 р. „Антологія сучасних українських поетів” у
перекладі Сидора Твердохліба на польську мову, вибір з поезій Івана
Франка, П. Грабовського, В. Щурата, Б. Лепкого, В. Пачовського, П,
Карманського, княжни Кочубеївни та інші.
Залишився в Золочеві з попередніх століть заклад для старців і
калік. Цим шпиталем займався в 1837-59 рр. польський пробощ Стефан
Майор. Золочівський магістрат хотів перевести фонд цього шпиталю
для хворих.
Думка заснувати для хворих шпиталь народжувалася серед золо-
чівського міського населення від 1832 р. Замість новорічних побажань,
складали деякі мешканці певні грошеві суми на шпитальний фонд
на руки керівника золочівського „Крайсамт”-у. Цей фонд зріс у 1848
р. до суми 1323 фльоренів, а потім збільшувано його доходами з балів,
влаштовуваних у залях замку золочівським „Касіно-Ґезельшафтом”.
Від 1847 р. існував в Золочеві „Крайсшпіталь” для сифілітиків, що
вказує на поширення в повіті цієї страшної хвороби.
V 1853 р. старалася золочівська громада про дозвіл на заснування
нижчої реальної гімназії, яку хотіла удержувати власними коштами,
але тоді австрійське міністерство освіти заявило, щоб громада опла-
чувала своїми приватними фондами народне шкільництво і заперес-
тало виплачувати з державної каси заробітну плату для учителів.
Щойно Крайова шкільна рада дозволила своїм рескриптом з 6 лютого
1873 р. заснувати в Золочеві 4-клясову гімназію, що мала бути від-
крита 1-го вересня 1873 р. її приміщено покищо у відновленому по-
піярському будинку до закінчення будови гімназійного будинку, який
почала будувати громада в 1874 р. В 1878 р. міністерство дозволило
відкрити п’яту клясу, а в наступному році шосту і т. д., так що 1881/82
відбувся в золочівській гімназії перший іспит зрілости. Отже розвиток
Золочева в XIX ст. спричинив створення в ньому спершу окружного,
відтак повітового осередку, з’єднавши його залізницею зі світом та
заснувавши гімназію й інші школи.
В 1890 р. Золочівський повіт складався з таких судових округ:
Олесько, Золочів, Зборів. До Олеської судової округи належали такі
громади: Білий Камінь, Боложинів, Бужок, Гутисько, Загірці, Зако-
мар’я, Кути, Ожидів, Олесько, Переволочна, Підгірці, Підлісся, Розваж,
Соболівка, Соколівка, Ушня, Хватів, Черемошня, Цішки і Юськовичі.
75
Золочівська судова округа охоплювала такі громади: Балучин, Без
бруди, Белзець, Бенів, Бонишин, Бортків, Брониславівка, Гута Верхо-
бузька, Верхобужжя, Вільшаниця, Віцинь, Вороняки, Гологірський
Майдан, Гологори, Городилів, Єлиховичі, Зазулі, Залісся, Зарваниця,
Заріччя, Зашків, Золочів, Жуків, Жуличі, Кіндратів, Княже, Колтів,
Колтівська Руда, Коропець, Красне, Красносільці, Кропивна, Кругів,
Куткір, Лука, Ляцьке Велике і Мале, Мала Вільщаниця, Малий Тро-
стянець, Митулин, Новосілки, Опаки, Підлипці, Пільний Острівчик,
Пітричі, Плугів Побіччя, Почали, Ремезівці, Риків, Сасів, Скварява,
Скнилів, Сновичі, Стінка, Сторонибаби, Струтин, Трудовач, Угорці,
Утішків, Фирлеївка, Фільварки, Хильчиці, Хмелева, Чижів, Шпиколо-
си, і Ясенівці. Зборівська судова округа була вилучена згодом в окре-
мий повіт з озірянською судовою округою.
Як у цілій Галичині, так і в Золочівщині пачала підноситися
освіта нашого народу від половини XIX ст. та почала збільшуватися
кількість нашої інтелігенції, яка до половини XIX ст. походила майже
виключно із священичих родин. Священики залишилися провідниками
народу у більшості й в другій половині XIX ст., і Золочівіцина слави-
лася тоді палким послідовником М. Шашкевича, о. Данилом Танячке-
вичем, парохом Закомар’я, що ще як семінарист писав до народовець-
кої преси статті під псевдонімом — Обачний і Грицько Будиволя. Як
священик, брав участь у політичному житті народу й послував до
парляменту й крайового сейму.
Восени 1911 р. (6 листопада) відбулося посвячення пам’ятника
Маркіяна Шашкевича на Білій горі коло Підлисся, заініціованого
д-ром Т. Ваньом, о. В. Кальбою, парохом Соколівки та вчителем Ф.
Заяцем з Ожидова. За рік після того помер о. Кальба, заслужившись
приєднуванням для української справи сусідшх священиків і навіть
якийсь час утримував гімназійного вчителя в Соколівці для гімназій-
них курсів місцевої молоді.
Після компромісу у справі виборчої сеймової реформи дня 14
лютого 1914 р., що запевнювала українцям 62 мандати на всіх 228, та
відкриття українських паралельних кляс при всіх державних польсь-
ких гімназіях у Східній Галичині, отже також у Золочеві і Бродах,
група опозиційних послів (В. Сінгалевич, Т. Ваньо, Т. Старух із Бере-
жанщини і Кохановський із Яворівщини) опублікували „протест ру-
ської опозиції”, в якому названі посли заявили, що „клюбова солідар-
ність не дозволила їм поборювати в сеймовій палаті стосовний зако-
нопроект, прийнятий більшістю українського клюбу”, і тому їм зали-
шилася дорога на вічні часи проти обмеження прав нашої нації на
нашій споконвічній землі. Цей протест закінчено запевненням, що
наш нарід не спочне в боротьбі, поки не здобуде собі національно-
територіяльної автономії.
В Золочеві відбулося повітове ювілейне Шевченківське свято
76
весною 1914 р. Був здвиг навколишніх „Соколів” і „Січей” з Ремезо-
вець, Городилова, Вільшаниці, Трудовача та інших. В дописі до львів-
ського „Нового Слова” була підкреслена організаційна діяльність Кра-
снопери, мабуть тоді студента, згодом актора у львівських театрах
Заграви чи Стадника зі співом „Ластівко моя прекрасна” в „Запорожці
за Дунаєм” та врешті адвоката в Золочеві. Польову Службу Божу на
цьому святі відправив о. шамбелян д-р Степан Юрик.
В день латинського Вознесення влаштовано в 1914 р. повітове
ювілейне Шевченківське свято. З близьких сіл прибули відділи „Со-
колів" і „Січей”; з дальших тільки делегації з привітання. На Шевчен-
ківську академію впровадив учитель маленьку дівчину деклямувати
в народному строю. її деклямацію нагородила публіка рясними оп-
лесками.
Влітку 1914 р. вибухла Перша світова війна. З кінцем серпня і
початку вересня того року російсько-царські війська зайняли Золо-
чівщину, і через рік в тому самому часі австрійська армія прогнала
москалів із Західніх земель України. Знову внаслідок перемоги ро-
сійської армії 4 червня 1916 р. під Луцьком, австрійська і німецька
армії відступили до Золотої Липи на південь від Золочева, і бої від-
бувалися в околицях Золочева, Поморян і Бережан. На схід від Золо-
чева москалі зайняли Броди. Літом 1917 р. москалі зробили спробу
прорвання коло Бережан і Конюхова. З наближенням фронту в Пе-
револочній стояли військові табори, в яких було багато українців.
Того ж року відвідав Золочів архикнязь Вільгельм (Василь Вишива-
ний). Його вітали від українців о. д-р шамбелян С. Юрик і адвокат
д-р Володимир Балтарович.
ЧАСИ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ
Листопадовий переворот у Золочеві дуже успішно здійснив сотник
35-го австрійського полку Гнат Стефанів. Невдовзі Українська Націо-
нальна Рада покликала його до оборони Львова, найменувавши його
полковником та командантом українського війська у Львові 9-го лис-
топада 1918 р.
Повітовим комісаром Золочівського повіту став адвокат В. Бал-
тарович, бурмістром-лікар-жид, якого прізвище забув.
Державний секретаріят військових справ ЗУНР поділив в половині
листопада 1918 р. Галичину і Буковину на три військові області: Львів,
Тернопіль і Станиславів. Кожна область складалася з повітів. До
Тернопільської области належала золочівська округа, що складалася
з повітів: Золочів, Броди, Радехів і Кам’янка Струмилова. Тернопіль-
ська округа включала Тернопіль, Збараж, Скалат і Теребовлю, а Бе-
режанська — Бережани, Перемишляни, Бібрка, Рогатин і Підгайці.
Командантом Золочівської військової округи став сотник Ілько
Цьокан, родом зі Сторонибаб. Він брав участь у Листопадових боях
77
за Львів і вславився обороною сеймового будинку та штурмом здобув
Єзуїтський город 7 листопада 1918 р.
Золочівщина стала базою для постачання війська і військового
матеріялу на львівський і північно-західній фронт. Тут, у Красному,
був аеродром для галицького літунства. Коли відступили українські
частини зі Львова, полк. Стефанів доручив пор. УСС Петрові Франкові
зайнятися літунським вишколом й організуванням літунського відділу.
Державний Секретаріят іменував П. Франка командантом літунського
відділу 1 грудня 1918 р. при ДСВС. Літунська частина одержала аеро-
дром і всі інсталяції та устаткування австрійської літунської сотні,
що мала свою базу у Красному. Це був один з найкращих літунських
майданів. Старшини й інструктори прибули з Наддніпрянщини.
Із Золочівщини походили видатні державні і військові діячі, що
брали участь і визначували тогочасну українську політику. Президент
УНР і диктатор ЗУНР Є. Петрушевич був уродженцем Буська, що в
половині XIX ст. належав до Золочівського повіту. Д-р Василь Па-
нейко, секретар закордонних справ ЗУНР і колишній редактор щоден-
ника „Діло”, був уродженцем Золочева. На доручення Петрушевича
Панейко відбув подорож до Швайцарії 1918, щоб дізнатися про став-
лення держав Антанти до української справи. Осягнені ним інформації
мали песимістичний характер, і тому Петрушевич вислав д-ра Л.
Цегельського до гетьмана Павла Скоропадського у Київ. В ки-
єві Цегельський дізнався про підготовку повстання проти гетьма-
на „Українським Національним Союзом”, який очолював соціяліст-
демократ Володимир Винниченко. Під час зустрічі д-р Л. Цегель-
ський не натякав про потребу допомоги галичанам на випадок
зриву проти Австрії або війни з поляками за Галичину, щоб у
випадку повалення гетьмана, Український Національний Союз не до-
коряв галичанам про домовлювання з гетьманом. У тому випадку слід
було підходити реально: Галичанам потрібна була негайна допомога
і не слід було чекати, хто переможе на верхах — гетьман чи УНС.
Під впливом інформацій, що їх привіз д-р Л. Цегельський, Українська
Національна Рада проголосила у жовтні 1918 р. окрему Захід ньо-Укра-
їнську Народню Республіку.
Вже в першій половині грудня оформлено Начальну команду
Галицької Армії під командування ген. Омеляновича Павленка та
полк. Є. Мишковського — шефа штабу. Саме НКГА назначила полк.
Тарнавського командантом „Осадчого корпусу” облоги Львова, який
згодом названо П-им Галицьким корпусом. Він складався з 1-ої Бри-
гади УСС, 2-ої Коломийської, 3-ої Бережанської і 4-ої Золочівської
бригад.
У Золочеві зукраїнізовано назви вулиць і тут виходив двічі на
тиждень часопис „Золочівське Слово” під редакцією Миколи Голубця,
а пізніше — М. Біляча. В половині січня 1919 р. відкрито українську
78
державну гімназію, якої директором став Лев Гнатишак. Душею зо-
лочівської гімназії був о. М. Хмільовський. Учителями були люди, що
водночас були старшинами при місцевих військових частинах. Тут слід
згадати низку учителів, що здійснювали подвійний обов’язок: отаман
Северин Лещій, учитель Академічної гімназії у Львові і згодом її ди-
ректор до 1939 р.; сотники Михайло Бараник, д-р Марисюк, Сологуб і
Тимотей Шурак (помер на тиф у Чотирикутнику смерти), поручник
Вацик, пор. Заліпський (брат сотника Сильвестра), чотарі Клим Шан-
ковський, Григорій Мартинюк та хорунжий Мирон Дольницький. Вчи-
ли також учителі жиди, які вчителювали в золочівській гімназії за
австрійської адміністрації.
В половині січня 1919 р. прибув до Золочева командант північно-
західнього фронту Армії УНР отаман Олександер Шаповал. Сотник
Цьокан зібрав золочівську залогу на ринку і привітав його. Саме в
тому часі привезено з-під Львова вбитого хорунжого Євгена Підсон-
ського. Його похоронено з військовою нарадою в Золочеві і отаман
Шаповал промовив над його могилою. Промовляв о. шамбелян д-р
Юрик та підкреслив присутність от. Шаповала, заявляючи, що „Велика
Україна вислала нам вождя”. На окремому прийнятті на пошану
гостя, д-р Юрик вітаючи отамана, сказав: „провадь нас до бою”;
Шаповал у відповідь сказав, між іншим: „Не Гіндербург я, ні Люден-
дорф, а український козак”. Він не командував тим фронтом, коли
дивізії Галлера вдарили на Волинь; він був міністром військових справ
в одному з постійно змінних кабінетів при Директорії УНР, а на емі-
грації належав до гетьманської організації.
З польського і большевицького фронтів приходили тривожні віс-
тки. Коли українські армії здобували перемоги, тоді поляки висилали
антантську місію, яка змушувала українців до перемир’я. Це був
підступно-тактичний прийом, щоб поляки могли підсилитися під час
перемир’я мужвою і зброєю. Ті „антантські” місії, подібно, як фран-
цузький командувач французько-грецької висадки в Одесі, Миколаєві
і Херсоні 18 грудня 1918 р., грозили українським урядам і військовим
командам збройною інтервенцією Антанти на випадок українського
непослуху. Французький командувач вимагав від Директорії УНР пов-
ної капітуляції перед царським генералом Денікіном. Коли відділ М.
Григорієва, що діяв на Херсонщині, прогнав грецьку залогу з Мико-
лаєва, французи в Одесі відмовилися помогти грекам. Невдовзі обидва
інтервенти безславно залишили південну частину України.
Тяжке положення українських військ на фронтах використову-
вала ворожа пропаганда і вносила розклад серед українських військ.
І в деяких галицьких містах вибухли „бунти” військових частин. Це
сталося і в Золочеві спочатком березня 1919 р. Стрільці кинулися
розбивати крамниці, і треба було стягнути більш здисципліновані час-
тини, щоб роззброїти ворохобників і замкнути їх на замку. В часі цієї
79
ворохобні поляки захопили частину зброї і приготовлялися до пов-
стання в Золочеві. Польський заговір відкрито у час і винних частинно
з українськими прізвищами поставлено до полевого суду, що дало
притоку писати полякам про їхнє мниме „мучеництво" в Золочеві
1918-19 рр., у виданій ними брошурі „З кривавих днів Золочева 1919 р.”.
Харевічова тричі нападає на українців Золочева і розповідає про „но-
вий хрест крови” і про „почесне становище” Золочева як „оброньци
культури і польського стану посідання нарубіжах” Польщі. Але з її
пророцтв ніщо не залишилося, бо Золочів уже не буде польським.
5 березня 1919 р. була остання нагода зайняти Львів, коли постав
зрив зброї і в місті постала паніка серед поляків. Але полк. Тарнавсь-
кий не дав наказу до наступу, а потім у передсмертному репортажі
виправдувався тим, що він побоювався, що стрільці кинуться рабувати
місто. Я, що пройшов старшинський вишкіл у польському війську,
дивуюся, що Тарнавський, без сумніву чесна людина, не мав самоіні-
ціятиви до самостійних воєнних операцій.
До Станиславова в січні 1919 р. прибули два високі старшини —
генерал О. Греків і полк. П. Болбочан, яких отаман Петлюра усунув
з армії УНР. Шкода, що їх не використала команда УГА у війні з
поляками. Під час реорганізації штабу на місце Мишковського наз-
начено полк. Курмановича, що вславився в боях в околиці Руської
Рави. Він заступав погляд про відступ армії в Карпати, але цієї думки
Начальна команда не прийняла. Поляки розбили ПІ-ій Галицький
корпус і зайняли Підкарпаття.
ЗОЛОЧІВСЬКА БРИГАДА
Четверта Золочівська бригада постала була з групи військових
частин „Схід” — „Осадного корпусу”, що брав участь в облозі і боях
за Львів. Зформовано бригаду у січні 1919 р. Згодом цей Осадний кор-
пус названо 2-им Галицьким корпусом, який складався з 1-ої бригади
УСС, 2-ої Коломийської, 3-ої Бережанської і 4-ої Золочівської бригад.
Першим командантом корпусу був золочівець полк. М. Тарнавський.
6 липня 1919 р. диктатор Є. Петрушевич іменував його Начальним
вождем УГА і підвищив його до ранґи генерал-хорунжого.
Спочатку командував Золочівською бригадою полк. Дідюків,
а під кінець лютого 1919 р. команду перебрав отаман д-р Степан Шу-
хевич. Через три місяці командиром бригади став полк. Степан Чмелик
(хорват). Начальником штабу спочатку був сотник Мирон Луцький, а
згодом сотник Осип Демчук. Начальником канцелярії була чотар Оле-
на Степанівна. Санітарним шефом був лікар Володимир Щуровський,
а пізніше д-р Мантуляк (придніпрянець). Медичний персонал — Степан
Гайдучок і Мирон Заячківський. Полевими духовниками були о. Іван
80
Лучинський і о. М. Хмільовський. Осідком команди початково було
село Куровичі, а згодом Борщовичі.
У склад бригади входило чотири курені піхоти: 9-й під командою
сотника Чолгана і поручника Петра Ґаздайки, а пізніше пор. Дмитра
Блавацького; 10-ий курінь находився під командою поручника Василя
Метельського; 11-ий під командою золочівця сотн. Сильвестра Заліп-
ського. Зазнавши поранення, куренем командував поручник Павло
Іванів. Як командант 11-го куреня, П. Іванів зорганізував скоростріль-
ну сотню. 12-им куренем командував поручник Мечислав Батан зі
Стрия. У травні 1919 р. зорганізовано кінну скорострільну сотню під
командою чотарів Михайлова і С. Ротенберга (жида). Обслуга скорос-
трілів їхала на конях, а скоростріли вмонтовано на двокілках, тягнув
один кінь. Також ленти з набоями везли на двокілках. Таку бойову
частину легко було пересувати з одного на інше місце бою.
Під Львовом бригада тримала відтинок фронту від села Грибович
Великих через Малехів, Ляшки, Сороки, Кривчичі, Чортківську Скалу
аж до Пасік. У половині квітня 1919 р. польська залога Львова почала
протинаступ і 29 квітня вдарила на групу от. А. Долуда та Золочівську
бригаду. Поляки здобули Брюховичі, Лису Гору, Михайлівщину, Ма-
лехів, Дубляни, Сороки, Підбірці, Миклашів і Підберізці. В половині
травня проти 1-го Корпусу в районі Белза, Рави Руської і Жовкви та
дивізії Сірожупанників на Волині вдарили дивізії ген. Галлера. Вони
вдарили спершу на Волинь, переправились через Стоход, зайняли
Луцьк та забрали там велику частину сірожупанників. Без опору
придніпрянських частин армія Галлера зайняла Рівне і Радивилів. З
уваги на це. Перший корпус мусів відступати пляново на терен Золо-
чівщини. 20 травня поляки зайняли Камінку Струмилову, Радехів і
Стоянів. 2-ий корпус був змушений відступити на Перемишляни і Ро-
гатин. Заанґажовані дивізії Галлера осягнули 24 травня лінію Буськ —
Бібрка — Ходорів — Болехів. Румуни поставили вимогу нашим части-
нам очистити для них залізничний шлях Снятин — Коломия — Над-
вірна — Делятин, мовляв, для операцій проти мадярських комуністів.
Наші частини з-за Дністра відступили на Товмач і Отинію, а польська
боївка зайняла 25 травня Станиславів. Вважаючи, що УГА вже пере-
стала існувати як бойова одиниця, поляки задержалися на лінії Збруч
— Гусятин — Копичинці — Чортків — Ягольниця — Дністер. Розвідка
наших частин зазвітувала про малу присутність поляків на відтинку
Ягольниці. Курінний поручник Богдан Загайкевич поінформував про
це командира бригади підполковника А. Вольфа і піддав думку
започаткувати протинаступ, але Вольф заборонив започаткувати офен-
зиву. У полудень розвідники знову повідомили курінного Загайкеви-
ча про відсутність більших скупчень польського війська, і він, поро-
зумівшись з командантом батерії, поручником В. Зубрицьким, рішили
вдатися до протинаступу на власну відповідальність. Протинаступ був
81
успішний; від поляків здобуто гармати й амуніцію, яку використано
в дальшому протинаступі. Тоді Вольф одобрив ініціятиву пор. Загай-
кевича, і Бережанська бригада разом з Львівською і Золочівського
розбили поляків наступного дня під Чортковом.
Саме в районі Чорткова з 4-ох куренів Золочівської бригади зор-
ганізовано два піхотні полки 7-ий і 8-ий. Восьмим полком командував
сотник П. Іванів, сьомим — сотник П. Ґаздайка. Обидва сотники були
відзначені за переможні бої бригади під Білобожницею, Теребовлею
і Поморянами. В ході офензиви 1-ий корпус зайняв 15 червня Терно-
піль і прямував на Золочівщину. 2-ий корпус, у складі якого були
УСС-и і Золочівська бригада, здобув ніччю з 20 на 21 червня Бережани.
У міжчасі 1-ий корпус здобув 21 червня 9-ою бригадою Підкамінь.
Протинаступ на Зборів не приніс успіху. Дня 22 червня частини 1-го
корпусу ввійшли до Золочева. Поляки залишили Броди і зайняли по-
зиції на лінії Ожидів-Скварява-Гологори. Невдовзі наші частини здо-
були Ожидів і Белзець, причому здобули панцерний поїзд і два вагони
крісової зброї. Згодом Перший корпус посувався на Красне, а Восьма
бригада 3-го корпусу відбила спробу ворога перейти Дністер під Ниж-
невом. Друга і Одинадцята бригади наступали на Бурштин-Ходорів. В
тяжких боях 2-га бригада здобула Нараївку і взяла 22 червня Скомо-
рохи-Болшівці та наступом через Бурштин і Чагрів дійшла 24 червня
до річки Свирж. Одинадцята бригада зайняла 23 червня Рогатин і дій-
шла до лінії Дегова-Підкамінь-Яглуш. Прямуючи до Перемишлян, 2-ий
корпус мав наступати на польські позиції 28 червня, але поляки, діс-
тавши підсилення чотирьох дивізій Гал пера, зробили протинаступ і
розбили Бережанську бригаду на лінії Фірлеїв-Янчин. Шеф штабу 2-го
корпусу полк. А. Шаманек намагався загамувати польську офензиву,
але через брак амуніції, не було змоги. Таким чином з початком
липня польський протинаступ відштовхнув наші війська на лінію Те-
ребовля-Янів-Товсте, а на іншому відтинку були відкинені до ріки Стри-
пи. Два дні перед тим Начальна команда УГА одержала повідомлення
від Найвищої ради Антанти і її союзників про дозвіл польським війсь-
кам продовжувати свої операції аж до ріки Збруч. Для УГА не було
іншого виходу, як перейти Збруч.
Золочівська бригада перейшла Збруч в околиці м. Скали. При пе-
реході Збруча залишилося не більше як чотири набої на кріс. За Збру-
чем команду бригади перейняв от. Лясковський, тому що полк. Чмелик
відійшов до канцелярії директора. Останнім командантом бригади був
от. Богуслав Шашкевич. Командантом 2-го корпусу назначено А. Вол-
фа, піднесеного до ранги генерала хорунжого. Ген. Тарнавський став
Начальним вождем УГА.
Ген. Волф командував лівим крилом армійської групи в часі нас-
тупу УГА і Дієвої армії УНР на большевиків у 20-их днях серпня
1919 р. В часі боїв за Проскурів сьомий полк під командою сотника
82
Ґаздайки здобув панцерний бронепоїзд, який переіменовано на „Золо-
чівку”. В тих боях визначився поручник Петро Сайкевич. Два дні піз-
ніше восьмий полк під командою сотника П. Іванова здобув другий
большевицький бронепоїзд „Комуніст”, якого названо „Галичина”.
Обидва панцерні бронепоїзди здобуто виключно силами піхоти й ар-
тилерії.
Здобувши Проскурів, бригада звела цілу низку переможних боїв
за Староконстантинів, Шепетівку, Попонне, і разом з Львівською сьо-
мою бригадою здобула Житомир. Здобувши Коростишев, бригада вела
затяжні бої з большевиками за Коростень. З причини відступу україн-
ських військ з Києва, мусіла Золочівська бригада відступити на Козя-
тин. 20 жовтня стягнено бригаду з фронту в околиці Винниці і там її
переорганізовано і вислано на протиденікінський фронт. Восьмий полк
відійшов до будинків цукроварні у Щедровій коло Летичева. Тиф
підкосив тут багатьох старшин і стрільців, і коли прийшлось відсту-
пати, більшість вояків могли посуватися тільки на підводах. Біля 20
січня зупинився здесяткований тифом восьмий полк в Ободівці, де
разом з іншими частинами, створив самостійний курінь під командою
от. Михайла Дибуляка. Восьмий полк був включений до 2-ої бригади
ЧУГА. Большевики більшість розстріляли або вислали на Соловки,
де майже всі загинули з рук російських большевиків.
ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ВИШКІЛЬНИЙ КУРІНЬ
23 травня 1919 р. зголосилися золочівські гімназисти до військової
служби. Частина з них була в поборовому віку, тобто осягнула 18 років
життя, а більшість були юнаки 15-17 років життя. У Струсові, коло
Теребовлі, зустрів їх о. Хмільовський і порадив молодим вертатися до-
дому, бо родичі йому докоряли начебто він намовляв їх до війська.
Юнаки не пслухали поради і всі зголосилися до вишкільного куреня.
Командантом сотні гімназистів був сотник Сологуб, гімназійний
учитель. Інструкторами були Клим Політило та Макогонський, інтелі-
гентні хлопці. Командантом куреня був сотник Олександер Малинов-
ський, майбутній Апостольський адміністратор. Господарська частина
куреня була під командою чотар’я Федора Заяця, що був командантом
стації в Ожидові і звідси приїхав він з возами й обслугою, які віддано
для користування армії.
Останнім місцем постою в часі відступу було село Шупарка в
Борщівщині. Там попращався з друзями й автором цих рядків Омелян
Тарнавський, старший син генерала, що ходив тоді до п’ятої кляси і
мав мабуть 15 років. В сотні приймали охотників на стійку над Збру-
чем. Я зголосився разом із старшими гімназистами, тому що я виріс
понад свій вік. Згодом я жалував, що залишив Сологуба. Мій відділ
вислано до Ніври над Збручем. Там будували ми міст, через який мо-
жна було перейти на другий бік Збруча. Будовою, при якій працювали
83
також забручанські молодці керував поручник. Ми часто входили з
ними у дискусії на політичні теми і мали враження, що вони були,
мабуть, під большевицькою пропагандою, бо говорили про буржуазні
республіки, такі, як французька й американська.
На другий день ще досвіта нас побудили і марш у дорогу. Нам
було ближче до Збруча в напрямі на Окопи, кудою літом я повертав
до Галичини з Армією УНР 1920 р., але ми рушили на північ. Виглядало,
наче наші пішли вперед. Ми йшли здовж Збруча на північ і над вечір
зайшли до села, що звалося, здається, Вербівка і лежало мабуть неда-
леко Скали. Там ми заночували, і на другий день ранку ми таки пе-
рейшли Збруч у селі, що лежало обабіч Збруча. Тільки хатки вигляда-
ли дещо відмінними від галицьких, і стрільці затягнули пісню з рефре-
ном „Тяжко жити на чужині". Ми не задержалися в селі, тільки йшли
до полудня і затрималися в полудень серед поля для відпочинку. Сонце
припікало, і роздали нам відозву Начального вождя ген. М. Тарнавсь-
кого й останнє надруковане на галицькій землі число „Стрільця”. V
відозві писав Тарнавський, щоб ніхто не важився чимнебудь образити
наших братів на Великій Україні, бо вони не стерплять і проженуть,
як досі всіх прогнали. У „Стрільці" писалося, що ми повернемося, коли
усвідомимо наших братів, що є у світі ненаситний польський гад. Треба
було знайти якийсь спосіб життя з братами. У селі, де ми заночували,
захопила нас неділя. Стрільці заходили до церкви і ходили попід цер-
кву. Коли після богослуження вийшли люди з церкви, один галицький
старшина промовив до народу. Він сказав, що тут батюшки були на
службі царату. Коли старшина закінчив слово, люди розходилися і
мабуть думали, що хоче від них той „австрійський москаль", як вони
називали галичан.
Через тиждень ми найшлися в іншому селі і справою зближення
зайнявся чотар Ф. Заяць. Після Богослуження він пішов до місцевого
священика з проханням відправити коротке Богослуження для наших
стрільців, для тих, що припадково зайшли до церкви, бо куреня чи
сотні організованим порядком не було в пляні. Священик відправив
Богослуження, а чотар Заяць подякував і сказав, що відправи в наших
церквах такі самі, як тут. Після Богослуження промовив священик до
своїх парафіян та сказав, що ось прийшли наші брати галичани, про-
гнані зі своєї батьківщини поляками, які є навіть нашими духовими
ворогами, бо вони видерли галичанам православну віру . накинули їм
унію. А місцеві люди винні в тому, що вони не допомогли галичанам
в їх боротьбі проти поляків. За таке добре слово подякував чотар Заяць
і стрільці і місцеві селяни розійшлися. Курінь затримався на літній
постій в селі Бодачівці. Там провели ми жнива, а при кінці серпня
започаткували рекрутування до війська. Виявилося, що наші брати
нічим не різняться від галичан, і можна було раніше провести добро-
вільну мобілізацію. Наприкінці серпня переорганізовано курінь на від-
84
діли. Іван Коритко відійшов з одним відділом на інше призначення.
Воєнна ситуація розвивалася не в нашу користь. Наступ ворогів
з усіх сторін, нестача зброї, ліків і епідемія тифу серед вояцтва зами-
кали сторінку нашої новітньої історії. Щасливіші замінили зброю на
книжку і продовжували боротьбу іншими прийомами.
Література
Вг. Ь. Сііаге\уіс7:о\уа. Вгіеіе тіаєіа Хіосготеа. Хіосгото, 1929.
Я. Пастернак, Україна на зарані історії. Велика Історія України, Вид.
І. Тиктор, Вінніпег 1948 р.
Літописний город Пліснеськ і проблема варягів у Галичині, Науковий
збірний УВУ, т. 5, Мюнхен 1948.
Іван Зозанський, 3 минувшини м. Бродів, Записки НТШ, Львів 1911.
С. Томашівський, Народні рухи в Галицькій Руси 1648 р., Записки
НТШ, 1911.
М. Андрусяк, Львівське, Галицьке і Кам’янець-Подільське Православне
та Уніятське Єпископство у Львові, Йорктон, Саск., Канада, 1960.
Словнік геоґрафічни.
Українська Галицька Армія, Вид. хор. УСС Дмитро Микитюк, Вінніпег.
Микола Андрусяк
ЗОЛОЧІВЩИНА У СОВЄТСЬКІЙ
„ІСТОРІЇ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ”
Золочівський район утворено в грудні 1939 р. У теперішніх гра-
ницях він межує на сході зі Зборівським районом Тернопільської
области, на півночі з Бродівським і Буським районами, на заході з
Пустомитським та на півдні з Перемишлянським районами. Його
площа виносить 1,1 тис. кв. км з населенням 85,8 тис. осіб, в тому,
22,6 тис. міського. В районі є 1 міська, 2 селищні і 25 сільських рад
(совєтів). Через територію району проходить залізничний і битий
шлях-автострада Львів-Київ та автострада Львів-Івано-Франківськ.
Ми розглянемо у вищеназваній „Історії" огляд Золочівського, Бро-
дівського і Буського районів Львівської области УРСР.
З корисних копалин у районі є дрібнозернисті та кварцево-вапня-
куваті піски, буре вугілля, вапняки, мергелі, керамічна глина і торфові
поклади. Головний напрям господарства району є сільськогосподарсь-
ке виробництво та легка промисловість, яка переробляє сільськогос-
подарські сировини. За вартістю продукції головне місце в районі зай-
має харчова промисловість, представлена головно м’ясо-молочним, цу-
85
кровим і плодоконсервним виробництвом, а легку промисловість пред-
ставляють швейні виробництва і килимарська фабрика. Значного
розвитку набуло виробництво цегли й черепиці.
V 1966-67 навчальному році було в районі 97 загальноосвітніх шкіл,
з них 92 денні і 5 вечірніх, в яких училося 14.3 тис. учнів та вчило 1076
учителів, серед яких було 3 відмінників народної освіти. V районі є
64 клюби, „районний будинок культури”, 4 кінотеатри і 83 кіноустано-
ви, 2 музеї, 60 масових, 8 профспілкових і 5 колгоспних бібліотек з
книжковим фондом 721,726 тис. примірників (очевидно з совєтською
пропагандою). При культурно-освітніх закладах району є 5 „універси-
тетів культури” і 386 гуртків мистецької самодіяльности, в яких бере
участь 4.9 тис. осіб.
В районі є 10 лікарень на 630 ліжок, 76 медпунктів і 3 сільські ам-
булаторії, 92 лікарі і 471 працівник середнього медичного персоналу.
Районна партійна орг., яка має у своїх рядах 2086 членів КПСС, мо-
білізує трудівників. Бойовим помічником парторганізації є комсомол.
В районі створено 124 комсомольські організації, які об'єднують 7163
члени ВКСМ. V виконанні цих завдань активну участь беруть народні
дозорці, агітатори, лектори. 747 лекторів прочитали 1966 року понад
10 тис. лекцій. Значну виховну роботу проводять 54 народні дружини,
54 товариські суди, члени товариства для охорони природи. Роботи у
сфері фізичного виховання трудящих району зосереджені в 5 спор-
тивних товариствах, в яких є понад 4.9 тис. спортсменів.
Центр району Золочів має залізничну станцію на лінії Львів-Тер-
попіль і 13.1 тис. осіб населення. V 1936 року відбулись у місті робітни-
чо-селянські збори, в яких взяло участь понад 10 тис. осіб. Демонс-
транти протестували проти політичної і національної дискримінації
укр. населення. В 1907, 1911 і 1912 рр. страйкували робітники ряду
підприємств. Відсилаючися до львівського „Діла” з 17 червня 1914 р„
пише Сливка: „17 травня в Золочеві відбулася масова маніфестація
трудящих міста, а також селян сіл Сасова, Ушні, Гологір, Почапів,
Скваряви і Струтина, присвячена 100-річчю від дня народження Т.
Шевченка, в якій взяло участь понад 12 тис. осіб. Очевидно, Сливка
не міг згадати про здвиг „Соколів” і „Січей” з навколишніх сіл, з яких,
крім ним названих у львівському „Діло”, ще Вільшаниця, Городилів,
Трудовач та інші взяли участь, як також про Богослуження, відпра-
влене о. д-ром Юриком в асисті місцевого і навколишнього духів-
ництва.
З часів ЗУНР згадує Сливка тільки про бунт розагітованих поля-
ками й комуністами українських стрільців у печатках березня 1919 р.,
які хотіли використати місцеві поляки для свого повстання проти укр.
влади. Нічого він не згадує, як прийшло до польської окупації Золоче-
ва, тільки пише так: „Щоб припинити революційний рух, який з кож-
ним роком все більше зростав на західньоукраїнських землях, до Льво-
86
ва та інших міст Галичини почали приїжджати численні місії Антанти.
18 серпня 1919 р. власним поїздом до Львова приїхав майбутній прези-
дент ЗСА Герберт Гувер, керівник т. зв. „Американської адміністрації
допомоги”. Золочівські залізничники закрили семафор, і поїзд Гувера
простояв понад годину... Місцеві польські власті спохватилися і вмить
навели на станції порядок.
Протягом першої половини 1920 р. в місті відбулися робітничі
страйки і демонстанції, що носили політичний характер. 17 серпня
1920 р. ввійшли до Золочева большевицькі загони й захопили в полон
300 поляків. V місті проголошено того ж дня совєтську владу і до часу
організації місцевої совєтської влади, заступник начальника 47-ої со-
вєтської стрілецької дивізії І. Голубенко визначив командантом воєн-
ного комісара бригади Сельського, а його помічником Радіонова. 10
вересня створився в Золочеві Повітовий комітет компартії Східньої
Галичини у складі Гоци, Романа Кузьми, сина плугівського пароха, що
як поручник УСС, був уже політруком 2-го куріня 1-ої бригади ЧУСС-
ЧУГА. Але з кінцем жовтня поляки знову зайняли Золочів і прогнали
большевиків. У вересні 1923 р. польський суд засудив Павлишина, М.
Коваля і І. Скочиляса до смертної кари, а інших 12 підсудних до тю-
ремного ув’язнення від 10-12 років.
У 20-30 роках XX ст. перебував Золочів у стадії економічного
занепаду. Крім маслозаводу, не було в місті жадного промисло-
вого підприємства. Розвивалося тільки дрібне ремесло. В 1937-39 рр.
було всього біля 500 найнятих робітників, а кількість безробітних до-
ходила до 1800-2000 осіб. Польська влада принесла до міста тільки
безправ’я, злидні, безробіття і голод. Майже кожного дня біля міського
магістрату збиралися товпи безробітних, що чекали безнадійно на
одержання праці. Безробіття в Золочеві було найгострішою соціяльною
проблемою тому, що безробітні жили в поганих умовах, були позбав-
лені можливости користати з медичної допомоги, а серед злиднів
тяжко було їх дітям учитися в початковій, не говорячи вже в середній
школі. Зокрема українське громадянство Золочева зазнавало націо-
нальної дискримінації, що проявлялася у всіх сферах життя, а головно
у шкільництві. У державній гімназії було навчання тільки польською
мовою, у народній або публичній українську мову також упосліджу-
вано. Тим-то золочівські українці вдержували приватну українську
народну школу ім. М. Шашкевича та приватну гімназію. В них училося
в середньому щороку по 220-250 молоді. В народній школі платили
батьки від 2 до 5 злотих місячно за свою дитину, а в гімназії від 5 до
15 зл. місячно. Очевидно, незаможним було важко платити за навчан-
ня, головно в гімназії, тим-то не всі золочівські українці посилали своїх
дітей до українських шкіл. Проте, не зважаючи на тяжкі умовини
життя, золочівські українці вели гостру боротьбу за свої права, освіту
й рідну мову. Для читальні „Просвіта" придбали вони на власні кошти
87
багато літератури укр. письменників. Борючись проти політичного та
національного гноблення, надсилали українці міста й повіту до дер-
жавних урядів протести проти примусової польонізації й вимагали
заснування державних шкіл з укр. мовою навчання. Тільки 1928 р.
надіслано понад 1000 таких протестів.
Комуністи приписують собі організування страйків у Золочеві, а
саме в червні 1932 р. був страйк золочівських будівельників з вимогами
зарплати на 30%. В червні 1934 р. був страйк робітників тартаку. В
1935 р. домагалися робітники золочівської хлібопекарні від підприєм-
ців скоротити робочий день до 10 годин. В першій декаді травня 1936 р.
застрайкували робітники водоканалізації, лісопильні і кравецьких май-
стерень. За весь час польської окупації переводилися арешти українців;
у 1937 р. в золочівській тюрмі без суду мучилося 700 політичних в’язнів,
серед них тільки 70 були комуністами, більшість укр. націоналісти.
17 вересня 1939 р. зайняли большевики Золочів. V жовтні перевели
вони націоналізацію промислових підприємств: м’ясокомбінату, фа-
брики аптечних опакувань, електростанції, шкіряних заводів, цегелень
і млинів, що досі були власністю Вайнтравбів, Пшебиславських, Убер-
манів і Олехновичів.
Дві початкові і дві середні школи були відкриті у Золочеві 1940 р.
Весною 1940 р. переведено в золочівських школах вперше іспити за
правилами совєтських шкіл. У цих школах 1940/1941 навчалося 2387
дітей робітників і службовців міста та селян району.
29 червня 1941 р. Золочів окупували німці, які, подібно до боль-
шевиків й поляків, свавільно поводилися з українським населенням,
розстрілюючи невинних людей та все, що попало їм під руки, забирали.
Примусово в Німеччину зі Золочева вивезли німці на роботи понад З
тис. молоді. Така поведінка німців заставила українських націоналістів
організувати вже 1942 р. підпілля і саме на терені Золочівщини, в По-
морянах, вишколювалися для підпільної боротьби підстаршини УПА.
18 липня 1944 р. большевики ввійшли до Золочева. Німці знищили 133
мешканевих домів, зруйнували залізничну станцію, середню школу,
міський театр і кінотеатр, дві аптеки та вивезли до Німеччини цінне
обладнання шкіряного заводу, м’ясокомбінату й інших підприємств.
Від 1944 до 1949 рр. українські націоналісти-підпільники „чинили
шалений опір соціялістичному будівництві в місті, вели ворожу про-
тисовєтську агітацію, застосовуючи терор проти партійних, комсомоль-
ських і совєтських працівників". Від оунівських рук у 1945 р. згинув
директор золочівського райпромкомбінату, колишній активний діяч
партизанського руху на Львівщині Л. В. Лисий, а 1947 р. — секретар
міськогосовєту В. Хуторний, інструктор міського комітету КП України
Г. Калюжний та інші активісти.
Одним з найбільших промислових підприємств міста є швейна фа-
брика-філія львівської фірми „Маяк”, на якій працює 730 осіб.
88
В післявоєнних роках вибудовано індивідуальним шляхом у місті
244 нові будинки. 1952 р. вибудовано спортову школу, а 1957 р. — но-
вий будинок середньої школи ч. З та 1963 р. — школу-інтернат. Водно-
час розпочато споруджувати нову каналізаційну систему. В парках,
садах, на площах і вулицях тільки 1964 р. посаджено 12 тис. овочевих
і декоративних дерев, створено двоє озер та розбито клумби і квіт-
ники.
До 1939 р. у Золочеві була тільки одна лікарня й поліклініка з 9
лікарями і 25 працівників середнього медичного персоналу. Крім того
було ще в місті 25 приватних лікарів. V 1966 р. в місті було три лікарні,
поліклініка, жіночо-дитяча консультація та санітарно-епідемічна ста-
ниця. Є 48 лікарів і 126 працівників середнього медперсоналу. 1966 р.
було в Золочеві 3 середні школи: середня школа-інтернат, середня за-
очна школа, вечірня школа робітничої молоді і міське професійно-
технічне училище. V післявоєнних роках понад дві тис. юнаків і юна-
чок здобули середню освіту в місті. Понад 900 юнаків і дівчат, що
працюють, учаться без відриву від праці в золочівській заочній серед-
ній школі. В 1955 р. відкрито в Золочеві училище механізації сільського
господарства, з якого значна частина випусників працює на ціллиних
землях Казахстану!
Все більшого поширення в місті набуває фізична культура так,
що кожний другий-третій мешканець займається спортом, який є зо-
середжений в 25 низових спортивних колективах. До послуг спортовців
є 2 великі стадіони, 12 спортивних майданів, тенісові корти, гімнастич-
ні залі, в яких також відбуваються змагання шахістів, як наприклад,
27 золочівських шахістів змагалися у спортивній залі середньої школи
ч. З зі совєтським шахістом Л. Штейном. У місті культивується 20 видів
спорту. Є також у Золочеві дитяча спортивна школа з понад 300 дітьми,
з відділами акробатики, гімнастики, баскетбола й легкої атлетики. В
місті працює три дитячі садочки. При районному будинку культури
діє 5 гуртків мистецької самодіяльности та народний університет з
відділами літератури, мистецтва, науки, техніки, „наукового атеїзму”
й охорони здоров’я, а також музичний лекторій. У Золочеві регулярно
виступають з кращими виставками самодіяльні гуртки. Комуністи вво-
дять нові совєтські „обряди”, як свято весни, зустрічі Нового року, а
в багатьох підприємствах й установах відзначають день вручення паш-
портів, день першої зарплати, урочисті реєстрації шлюбів, новонарод-
жених, проводи в ряди совєтської армії і пенсію. Нові обряди й со-
вєтські „свята” відбуваються найчастіше в „будинку урочистих подій",
відкритого у Золочеві 1964 р. до 25-річчя „воз’єднання” Західної Укра-
їни зі совєтською державою.
Господарським і культурним життям міста керує міська „рада”,
до складу якої входить 50 депутатів — „кращих виробничників і пред-
ставників інтелігенції”. Вони проводять значну роботу для дальшого
89
розвитку і впорядкування міста та поліпшення побутового обслугову-
вання. При „виконкомі міськради” створено 6 постійно діючих комісій,
що займаються питаннями господарського і культурного будівництва.
До роботи в міськраді депутати залучають широкі маси трудящих. З
кожним роком змінюється зовнішній вигляд Золочева. За роки нової
п’ятирічки волею партії, енергією рук трудових, але не рук партійних
воротилів, Золочів „перетвориться в ще більш квітуче місто із значною
промисловістю, культурно-освітніми закладами, благоустроєними квар-
талами нових житлових масивів. В ансамбль існуючих, недавно спору-
джених багатоповерхових будинків, стануть нові споруди нового ма-
слозаводу, холодильники для обслуговування дитячого комбінату, бу-
динку культури, школи, автоматичної телефонічної станції тощо.
Глиняни
Глинянській селищній раді підпорядковані такі села: Кривичі, Пе-
регноїв, Замістя і Женів. Територія теперішніх Глинян була заселена
вже в добі верхнього палеоліту, тобто близько 20 тис. р. тому. В старо-
руській добі існувало також на цій території досить велике поселення,
про що свідчать знахідки на березі річки Полтви. Перші письмові згад-
ки про Глиняни є з 1379 р. За народними переказами — назва селища
походить від слова „глина”, тому що хати цього поселення будовано
з глини, хоч навколо був ліс. Після окупації Галичини Казими-
ром у 1349 році надано Глинянам магдебурзьке право. В тому
часі через Глиняни проходив шлях зі Львова на південний схід
у Молдавію. Купці, які везли товари цим шляхом, мусіли платити
в Глинянах мито. Деякі з них продавали свої товари в Глинянах. Через
Глиняни проходили також королівсько-шляхетські війська, які збира-
лися в походи проти татар, турків і волохів і від частих постоїв цих
польських військ зазнавало місто великої шкоди. Саме в 1537 р. розта-
шувалася постоєм під Глинянами 150-тисячна армія короля Жигмонта.
У 1578 р. Глиняни дістали право на ярмарки, які відбувалися тричі на
рік. Глинянські міщани зазнавали кривд від воєвод і старостів. У 1596
році львівський староста забрав від них значну кількість земельних
угідь і роздавав їх своїм прибічникам. Для боротьби з ворожими орда-
ми збудували мешканці Глинян ще на початку 16 ст. укріплення на-
вколо міста: глибокий рів наповнений водою і вал, який частинно збе-
рігся до сьогодні. З огляду на зруйнування міста татарськими ордами
дозволив король С. Баторій у 1578 р. міщанам відкривати броварні та
звільнив їх від податків і торгових мит на 12 років. У 1603 р. накрути
Глинян збудовано дерев’яні укріплення, але вони не помогли міщанам
оборонитися від татарів, бо в люстрації з 1621 р. згадується, що місто
було зруйноване й спалене татарами. Поступово з року в рік на руїнах
і згаришах знову виростало місто. Літом 1648 р. збиралися в Глинянах
шляхетські війська до походу проти Богдана Хмельницького.
90
Польські жовніри грабували майно у селян і міщан та косили з
їх мізерних наділів жито, пшеницю і конюшину для коней. Мешканці
І’линян у своїх скаргах до уряду вимагали покінчити зі свавіллям шля-
хетських військ. Було немало випадків, коли міщани в обороні свого
майна розправлялися нещадно з жовнірами. Коли козаки Богдана
Хмельницького ввійшли до Глинян, міщани помагали козакам здобути
Женівський замок, в якому схоронилося багато шляхти. Після відступу
Хмельницького відбувся суд над багатьма глинянськими міщанами за
участь у нападі на шляхту. Мешканці Глинян помагали другий раз
Хмельницькому, коли він знову йшов на Львів 1655 р. Польський геть-
ман С. Потоцький, який зібрав під Глинянами шляхту, не важився до
бою з козаками і 23 вересня відійшов до Городка. Навкруги Глинян
багато могил і валів, в яких находять зброю та інші речі з тих часів.
Під час боїв з турками в 1677 р. Глиняни були знову спалені і зруй-
новані.
Після прилучення Галичини до Австрії 1772 р. Глиняни належали
в 1772-82 до бережанської, а 1782-1866 рр. до золочівської округи та
від 1867 р. — до Перемишлянського повіту. 1776 р. містечко Глиняни
разом зі староством закупили магнати Потоцькі.
У другій половині 18 ст. розвинулося значно в Глинянах ткацтво.
Глинянське полотно везли Сяном і Вислою до Ґданська. Проте розви-
ток глинянського ткацтва був гальмований тією обставиною, що ремі-
сники були в постійній кабалі в лихварів-скупників, які за безцінь ску-
повували готову продукцію. У 1886 р. зорганізовано в Глинянах мис-
тецько-промислове ткацьке товариство, яке займалося виробництвом
скатертей і рушників зі взорами, а від 1890 р. — килимів. Для вивчення
килимарів у Глинянах засновано ткацьку школу на 40 варстатів, у якій
в 1887 р. вчилося 40, а 1888 вже 60 килимарів. У 1921 р. на базі проми-
слового підприємства, що було власністю ткацького товариства, була
збудована килимарська фабрика, яку придбав М. Хамула. Килими
цієї фабрики були на міжнародних виставках у Парижі, Варшаві і
Нью-Йорку та одержали золоту медаль на міжнародній виставці у По-
знані 1929 року.
1905 року побудовано в Глинянах паровий млин і маслозавод;
останнє підприємство мало лише маслоцех і цех пастеризації молока.
Від 1795 р. існувала в Глинянах початкова школа, в якій в 1862 р.
з 300 дітей шкільного віку вчилося тільки 107. Ще в 1397 р. збудовано
в Глинянах дерев’яну церкву, в 1840 р. — костьол, а в 1892 і 1906 —
ще дві церкви.
20 вересня 1939 р. зайняли Глиняни большевики і у зв’язку з новим
адміністраційним поділом, стали Глиняни районним центром у грудні
1939 р. Під час війни значне число підприємств зруйнували німці. З
приходом другої большевицької окупації відбудова глинянських про-
мислових підприємств проходила на новій технічній основі. У фабриці
91
мистецьких виробів „Перемога” розширено виробничі приміщення, а
цехи обладнано новим устаткуванням. На підприємстві були урухом-
лені нові цехи: фарбувальний, килимовий, столярний та інші. ¥ фар-
бувальному цеху встановлено сушильну камеру, в цехах бавовняної
пряжі — крутильний ватер на 144 веретенів і змеханізовано розмоту-
вання бавовняної та вовняної пряжі. У фабриці виробляються мис-
тецькі килими з геометричною орнаментикою. У 1965 р. працювало в
ній понад 560 осіб. Килимарі цього підприємства створюють чудові
килими, на які є попит не тільки в СССР, але і за кордоном. У витканні
гобеленів відзначилися М. Городинська, С. Недільська, І. Зубар і Н.
Карпіль, а килими „Сонце” і „Гуцул” зайняли на республіканській
виставці народніх виробів у Києві перше місце та були відзначені
також на міжнародньому ярмарку в Липську 1950 р. Хоч глинянські
килимарі мають великий досвід у виготовленні виробів, їх група
відвідала килимарські підприємства в Еревані, Дербенті, Баку і Аш-
хабаді. Вивчивши досвід ериванців, майстер С. Шурко вніс на глинян-
ській фабриці низку нових раціоналізаторських пропозицій, які спри-
яли значному підвищенню продуктивности праці. Він сконструював
гарстат, який прискорив ткання килимів на півтора рази. Фабрика
відправляє в основному свою продукцію до своїх фірмових крамниць
у Львові.
У Глинянах 1965 р. зорганізовано лугомеліоративну станицю для
осушення заболочених земель, яка обслуговує колгоспи Золочівського
і Перемишлянського районів. На зміцнення меліоративної бази станиці
„держава” асигнувала 500 тис. крб. За роки семирічки збудовано в
селищі 13 нових мешканевих домів із загальною площею 4 тис. кв. м
В роках большевицької окупації постали такі нові вулиці: Київська,
Івана Підкови, Мирна, Коцюбинського, Яр. Галана, М. Горького
До 1939 р. не було лікарні в Глинянах; мешканці були змушені
звертатися за медичною допомогою до приватних лікарів у Перемиш-
лянах і Львові. В 1945 р. відкрито в Глинянах лікарню, в якій кількість
ліжок збільшилася до 1954 р. сім разів. У 1962 р. відкрито в селищі
нову лікарню на 100 ліжок з найновішим обладнанням. В лікарні є
такі відділи: поліклінічний, санпідв: дділ, дитяча консультація, хірур-
гічний, терапевтичний, дитячий, інфекційний, генекологічний, та від-
крито клінічну, бактеріологічну і зубопротезну лябораторії. Медичної
обслуги в лікарні є понад 150 осіб, серед неї: 17 лікарів, з яких М.
Григорівна Тимяк, О. С. Яримкевич та І. Д. Пилип’як широко відомі
в Золочівському районі, 51 особа середньої кваліфікації та 82 особи
нододккяо персоналу. До 1939 р. дві третини гпинян
були неписьменними. Навчання в місцевій школі проводилося польсь-
кою мовою, а серед 10 вчителів не було ні одного українця. 1946 р. в
Глинянах відкрито середню школу, в якій до 1965 р. 618 юнаків і дівчат
одержало середню освіту.
92
Бібліотека для дорослих має понад 20 тис. книжок та передплачує
понад 60 періодичних видань; у 1964 р. видано читачам 20,5 тис. кни-
жок, у 1966 р. — 26,9 тис. Для кращого обс іуговування читачів є пунк-
ти видачі літератури на двох тваринницьких фармах радгоспу „Гли-
нянський” і дві пересувні бібліотеки: на цегельняному заводі і фабриці
мистецьких виробів „Перемога”. Бібліотека влаштовує часто читацькі
конференції, літературні вечори, і бібліографічні огляди літератури.
Збільшується постійно передплата періодичних видань мешканцями
Глинян, дехто з них має власні бібліотеки, майже в кожному мешканні
є радіоточка або радіоприймач, а в багатьох — телевізори.
Совєтський публіцист так малює сьогочасні Глиняни: „Змінився
не тільки культурний рівень трудівників селища, а й став новим їх
внутрішній світ. У Глинянах все більше входять у побут нові совєтські
звичаї й обряди: урочиста реєстрація шлюбів і новонароджених, про-
води в совєтську армію і зустріч демобілізованих воїнів, проводи на
пенсію та інші. Цікаво проходить кожного року свято врожаю, що
відзначається в жовтні, після закінчення збирання всіх сільськогоспо-
дарських культур. До його проведення готується все селище (тому, що
мусить). Дирекція радгоспу підбиває підсумки соціялістичного змаган-
ня, учасники мистецької самодіяльности готують спеціяльну програму,
всі приміщення, вулиці прибираються. Свято відбувається на лоні при-
роди — в мальовничих куточках селища. Тут демонструються досяг-
нення радгоспного господарства. Передовикам в урочистій обстановці
вручають урядові нагороди, грамоти, подарунки. Святкування закін-
чується великим концертом, масовими іграми, розвагами. Це символіч-
ний звіт трудівників радгоспу й усіх тих, що брали участь у вирощенні
нового врожаю. Він розкриває красу однієї з найстародавніших і
найпочесніших професій на землі — професії хлібороба. — На честь
народження дитини в парку новонароджених батьки садять декора-
тивні дерева. Разом з свідоцтвом про народження дитини батькам вру-
чається гарно прикрашена пам'ятна книжка, в яку вписуються добро-
зичливі побажання новому громадянинові. — Богатогранним життям
керує селищна рада, у склад якої входять понад 70 депутатів. При
виконкомі селищної ради створено комісії фінансово-бюджетну, сіль-
ськогосподарську, народної освіти та культури, побутового обслуго-
вування, охорони здоров’я та інші, які дбають про піднесення господар-
ства, зростання добробуту й культури селища. Депутатські комісії,
куди входять кращі активісти (тобто комуністичні воротила і їх при-
хвосні) селища, систематично звітують про свою роботу (тобто про
підганяння до праці виголоднілих глинянян), обговорюють на своїх
засіданнях важливі питання впорядкування Глинян, дбають про ство-
рення кращих культурно-побутових умов для всіх мешканців. — З
року в рік зростає бюджет глинянської селищної ради. В 1963 р. ви-
носив він 175,7 тис. крб., а в 1965 р. понад 200 тис. крб. — Велику
93
масово-політичну й виховну роботу проводять партійні, комсомольські
та профспілкові організації, які створені на всіх промислових підпри-
ємствах і установах. Вони мобілізують трудівників Глинян на успішне
здійснення плянів нової п’ятирічки, приділяють велику увагу піднесен-
ня політичної і громадської свідомости молоді, виховання в неї пра-
цьовитости, почуття колективізму, відповідальности за доручену спра-
ву, любови до рідної (тобто до совєтської батьківщини — в дійсності
тюрми народів). Новими трудовими буднями (тобто кріпацькою робо-
тою) живуть нині глиняни. У селищі також велике майбутнє. В роки
нової п'ятирічки тут виростуть нові культурно-побутові та мешканеві
доми, буде споряджено озеро, стадіон, закладено новий парк та пло-
щі для відпочинку трудящих. В дійсності трудящі будуть працювати
в поті чола, щоб усе зробити для втіхи й вигоди комуністичних дури-
світів.
Друге селище міського типу в Золочівському районі — Поморяни,
що лежать над берегами річок Золота Липа й Махнівка з населенням
3,9 тис. осіб. Селищній раді підпорядковані населені пункти: Богутин,
Загора, Кульби, Надільне й Торгів. Перша історична згадка про По-
моряни є з 1437 р. З XVII ст. є замок і костьол; тим-то в околиці
Поморян були бої між козаками й польською шляхтою в 1648-54 рр. і
тоді понад 200 поморянців включилися в козацькі загони. З 1690 р.
походить дерев’яна церква, що зберігається як пам’ятка архітектури.
Наприкінці 1848 р. після скасування панщини вимагали селяни повер-
нути їм кращі землі, загарбані ґр. Потоцьким і польською парафією,
але викликані з Бережан військові відділи жорстоко розправилися з
селянами. В серпні 1920 р. окупували большевики Поморяни і вдер-
жалися в них майже 3 місяці. За нової совєтської окупації від вересня
1939 року засновано в Поморянах один з перших колгоспів на
Львівщині, в якому було 60 родин, 150 га ріллі і дві тваринницькі
фарми. Поморяни були тоді центром району. В лютому 1946 р. понад
3200 енкаведистів зганяли терором людей до виборів делегатів до т. зв.
Верховного совєту СССР. Тепер у селищі є середня школа механізації
сільського господарства та „будинок культури” на 400 місць, 5 бібліо-
тек і лікарня на 50 ліжок.
Сусіднє село Бібщани начислює 387 осіб. Сільраді підпорядковані
населені пункти Коропець і Нестюки. Перша історична згадка про
Бібщани відноситься до 1454 р. В селі є центральна садиба колгоспу
„Більшовик” з 1600 га земельних угідь. Ростуть технічні культури, пле-
кається тваринництво та в допоміжному господарстві існує цегельно-
черепичний завод. Є початкова школа, бібліотека і клюб. Село Реме-
зівці начислює 1100 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти:
Підгіря, Чижів і Шпиколоси. На терені села виявлено поселення пер-
ших століть від Христа. Село засновано 1469 р. Під час німецької
окупації проходив через село загін большевицьких партизанів Д. Мед-
94
в’єдєва. В селі відбувся бій; були жертви. В місцевому колгоспі ім.
Крупської є 2600 га земельних угідь; напрям господарства є плекання
льону й тварин. З допоміжних підприємств має колгосп пилораму й два
млини. В селі Шпиколоси розвивається гончарство. В Ремезівцях є
десятилітка-школа, бібліотека й клюб. Сільський хор неодноразово
займав перше місце на районних конкурсах мистецької самодіяльно-
сти. Село Сновичі має 2369 осіб. Сільраді підпорядковане село Короп-
чик. Перша історична згадка про Сновичі засяє до 1459 р. В 1933-38 рр.
у Сновичах страйкували сільськогосподарські робітники, вимагаючи
підвищення заробітної платні. Під час німецької окупації вивезено 70
селян на примусові роботи до Німеччини. В селі є колгосп „Світанок”
з 2 тис. га земельних угідь із спеціяльністю вирощування технічих
культур і вирощування тваринництва. В допоміжному господарстві є
столярна майстерня і каменоломня. В Сновичах є середня школа, бі-
бліотека і клюб. У післявоєнних роках побудовано 150 мешканевих
домів. Село Поляни (Риків) має 1060 осіб. Сільраді підпорядковані на-
селені пункти Красносільці і Махнівці. В історичних джерелах уперше
згаданий Риків у 1453 р. Центральна садиба багатогалузевого колгоспу
ім. Кірова з 2 тис. га земельних угідь розміщена в Полянах. В допоміж-
ному господарстві є пилорама і млин. В селі є восьмирічна школа,
бібліотека і клюб. Після війни збудовано 105 мешканевих домів. Село
Підлипці (до 1515 р. — Мальчів) має населення 1289 осіб. Сільраді
підпорядковані такі пункти: Дерев'янки, Кам’янисте, Новоселище, Осо-
виця, Плугів, Руда і Тростянець. Перша історична згадка про Мальчів
є з 1470 р. В цій совєтській публікації згадується, що в Плугові наро-
дився в 1901 р. український совєтський поет А. Шмигельський, але
промовчується Романа Кузьму, сина місцевого пароха, що як старшина
УСС захопився комунізмом у час ЧУГА (Червона українська галицька
армія) і був політруком; під час першої большевицької окупації Золо-
чівщини літом 1920 р. він, попередньо звільнений з польського полону,
відійшов з большевиками на схід, де якийсь час учителював на При-
дніпрянщині, але під час чистки ухильників від російського комунізму
попав до московської Луб’янки, де й загинув. Під час Другої світової
війни німці спалили частинно село; в бою з українським націоналістич-
ним підпіллям згинув секретар комсомольської організації С. Миськів.
У Підлипцях є восьмирічна школа, бібліотека і клюб. У Новоселищі
є сільськогосподарський технікум з 620 га дослідного поля та лікарня
на 30 ліжок.
Село Струтинь нараховує 705 осіб. Сільраді підпорядковані насе-
лені пункти: Зарваниця, Золочівка, Козаки, Лука і Підгородне. В істо-
ричних джерелах перша згадка про Струтинь є з 1441 р. В селі Зарва-
ниця кілька українських повстанців зіткнулися 7-го травня 1946 р. з
большевицькою засідкою. У перестрілці вбито двох енкаведистів. Кол-
госп ім. Кузнєцова має 2 тис. га земельних угідь з господарством буря-
95
ково-тваринницького напряму. Свинар Я. С. Чиж одержав звання „героя
соціялістичної праці” (велике геройство). В Струтині є восьмирічна
школа, бібліотека, клюб і спиртзавод. Село Вороняки начислює 2955
осіб. Уперше згадується село в 1680 р. В боротьбі з українськими пов-
станцями згинули 1944 р. прислужники М. Бартошек і М. Михайлів.
Місцевий колгосп ім. І. Петровського з 1035 га земельних угідь спеціа-
лізується у вирощуванні технічих культур і тваринництва. В допоміж-
ному господарстві є пилорама. В селі є початкова школа та школа сіль-
ської молоді, бібліотека і клюб на 300 місць. В селі Жуків живе 1340
осіб. Сільраді підпорядковане село Роздоріжне. Перша згадка про село
Жуків є з 1340 р. В 1909 р., була сутичка селян із жандармами, що
примушувала селян голосувати на панського кандидата до Галицького
сейму, але селяни воліли піддержати свого кандидата. Виробничий
напрям місцевого колгоспу „Комуніст” з 2200 га сільськогосподарських
угідь є рослинно-тваринницький з основною технічною культурою льо-
ну. З допоміжних підприємств є пилорама і каменоломня. В селі є 8-
річна школа, бібліотека і клюб. За німецької окупації жуківці саботу-
вали здачу хліба німецьким загарбникам.
Село Гологори нараховує 2330 осіб. Сільраді підпорядковані насе-
лені пункти: Зашків, Лісові і Майдан Гологірський. Гологори згадуєть-
ся в літописі в 1232 р. На терені села Майдану-Гологірського розкопано
поселення перших століть від Христа. В 1469 р. Гологори одержали
магдебурзьке право із міським самоврядуванням. У ХІУ-ХУІ ст. часто
пустошили місто татари. В час походу Б. Хмельницького 1648 р. вислали
гологоряни до гетьмана послів з проханням визволити їх від ляцьких
гнобителів. Після окупації Галичини Австрією належали Гологори від
1799 р. до домініканського монастиря в Підкамені, а від 1886 р. знову
до світських дідичів; тоді занепала економіка міста і зменшилось чи-
сло мешканців. В час німецької окупації німці зруйнували село, понад
700 людей кинули до табору в околиці села Ляцького (Червоне) і зни-
щили, а 300 осіб вивезено на каторжні роботи до Німеччини. В 1945-46
роках відбулися бої з українськими повстанцями, в яких згинули голова
виконкому О. Дубас, секретар С. Яремович і вчитель-комуніст І. Горіш-
ний. Водночас спалено школу, будинок сільради і клюб. В селі є цен-
тральна садиба колгоспу ім. Б. Хмельницького з 3700 га земельної площі
з плеканням рослинництва та м’ясо-молочного тваринництва. У після-
воєнних роках збудовано в селі 127 нових мешканевих домів і амбуля-
торію. В селі є середня школа, бібліотека, клюб, товариство „Колгосп-
ник” і група товариства „Знання”.
В селі Ясенівці проживає 1048 осіб. Сільраді підпорядковані насе-
лені пункти: Бонишин, Залісся, Княже, Хильчиці і Червоне. В Княжому
знайдено поселення початку залізної доби УНІ-У до Христа. Історична
згадка про Ясенівці відноситься до 1473 р. В час німецької окупації було
спалено тваринницькі фарми в Хильчицях і вбито двох комуністів О.
96
Чучмана і І. Павлишина. По селах сільради були завзяті бої совєтсько-
німецьких військ, під час яких розбито кілька німецьких дивізій 1944 р.
Місцевий колгосп „Дружба” з 2 тис. земельних угідь займається тварин-
ництвом і зерновими, технічними та овочевими культурами. В селі є
млин, кузня, токарна та столярна майстерні, восьмирічна школа, бібліо-
тека і клюб. Село Велика Вільшаниця має 1610 осіб. Сільраді підпоряд-
ковані населені пункти: Гологірки, Трудовач і Стінка. Перші історичні
згадки про село є з кінця XIV ст. За польської окупації 1919-20 рр.
поляки жорстоко розправлялися з населенням, що брало участь в
українській визвольній війні. В днях 17-19 липня 1944 р. відбулися в
селі совєтсько-німецькі бої, в яких згинуло 197 совєтських солдатів.
Від 1948 р. є в селі центральна садиба колгоспу „Вільна Україна” з 3634
га сільськогосподарських угідь, на яких вирощують буряки, льон й
зернові культури та плекається м’ясо-молочне тваринництво. Є се-
редня школа, дитячий садок, ясла, бібліотека і клюб.
Село Новосілка замешкує 768 осіб. Сільраді підпорядковане село
Митулин. Вперше згадується Новосілку в джерелах у 1397 р. Місцевий
колгосп „Нове життя" з 2 тис. га земельних угідь розвиває м’ясо-моло-
чне тваринництво. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб.
У Словіті проживає 1580 осіб. Сільраді підпорядковані населені
пункти Мазів і Ясенівка. На території Словіти виявлено предмети
бронзової доби 2-1 тисячоліття до Христа. На території Ясенівки
виявили археологічні розкопи — 4 кургани бронзової доби. Словіту
засновано в 1442 р. В 1880 р. селяни виступили проти дідича й спалили
його майно. В 1907 р. страйкували й вимагали збільшення заробітної
платні. Місцевий колгосп ім. 17 вересня з 2600 га земельної площі і
рослинно-тваринницьким виробничим напрямом; з допоміжних під-
приємств є пилорама і каменоломня. Став має 9 га площі. Є середня
школа, бібліотека і протитуберкульозний диспансер. До 150-річчя з
дня народження Т. Шевченка збудовано пам’ятник.
Село Підгайчики начислює 1109 населення. Сільраді підпорядко-
вані пункти: Косичі, Погорільці і Туркотин. Уперше в історичних
джерелах згадані Підгайчики в 1397 р. Колгосп ім. 40-річчя жовтня
з 2400 га земельних угідь веде рослинно-тваринницьке господарство.
Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб.
Село Куровичі замешкує 1413 осіб. Сільраді підпорядковані на-
селені пункти Печенія і Солова. Вперше згадуються Куровичі в 1443 р.
В 1935 р. був страйк сільськогосподарських робітників. Колгосп ім.
40-річчя КП України з 3 тис. га землі, на якій росте жито й пшениця
та допоміжньо займається птахівництвом. В селі є цегельця і млин,
мебельний комбінат, дільнична лікарня на 25 ліжок ,середня школа
і школа сільської молоді, бібліотека і клюб. Хор села не раз відзна-
чався на оглядах як кращий в області.
Село Вижняки начислює 625 осіб. Сільраді підпорядковані насе-
97
лені пункти: Великий Нолюхів, Заставне і Розваряни. В околицях
села знайдено давньоруське городище ХІ-ХШ ст. Вперше згадуються
Вижняни в історичних джерелах в 1397 р. Місцевий колгосп ім. XXI
з’їзду з рослинно-тваринницьким напрямом займає 4200 га земельних
угідь. З допоміжних господарств є млин. Тут є початкова школа, бі-
бліотека і клюб.
Село Бортків замешкане 1325 особами. Сільраді підпорядковані
населені пункти: Мала Вільшанка і Скнилів. Перша історична згадка
про Бортків сягає 1442 р. В 1902 р. страйкували в панському дворі
сільськогосподарські робітники і тоді жандарми заарештували орга-
нізаторів страйку селян Г. Папроцького і М. Балучинського. В час
Першої світової війни село було знищено. Колгосп „Україна” з ро-
слинно-тваринницьким виробничим напрямом має 3600 га сільсько-
господарських угідь. Із допоміжних господарств є пилорама. Функ-
ціонує восьмирічна школа і школа сільської молоді, бібліотека і
„будинок культури”.
Село Скварява начислює 1747 осіб. Сільраді підпорядкований
населений пункт Стадня. Перша історична згадка про Скваряву від-
носиться до 1499 р. В селі є центральна садиба колгоспу „Колос" з
3300 га земельної площі та з рільничим і тваринницьким виробничим
напрямом; у допоміжному господарстві є пилорама. В селі існує се-
редня школа, бібліотека і клюб.
Почапи замешкує 425 осіб. Сільраді підпорядковані населені пун-
кти: Гончарівка і Жуличі. Біля села знайдено стоянки старокамінної
доби (пізнього палеоліту). Між Почапами і Хильчицями виявили ар-
хеологи в 1931 р. могильник бронзової доби та селище з часів Київської
Руси. Перша історична згадка про Почапи сягає 1457 р. В селі є
центральна садиба колгоспу ім. І. Франка з 3 тис. га земельної площі
і з виробничим напрямом м’ясо-молочного тваринництва. В допоміж-
ному господарстві є пилорама. Колгосп є показовим господарством
району і в 1958 р. був учасником совєтської виставки досягнень
народного господарства. Тут працює початкова школа, бібліотека
і клюб.
Білий Камінь замешкує 1060 осіб. Сільраді підпорядковані села:
Бужок, Гавареччина і Черемошня. Вперше згаданий Білий Камінь в
1493 р. В 1682 р. одержав він магдебурзьке право. В 1943 р. через село
проходив партизанський большевицький загін С. Ковпака, а відтак
були завзяті бої большевиків з німцями, внаслідок чого спалено село.
Його відбудовано після війни. В Білому Камені є центральна садиба
колгоспу „Серп і молот” з 4 тис. га земельних угідь і рослинно-тварин-
ницьким виробничим напрямом. У допоміжному господарстві є млин
і дві пилорами. В післявоєнних роках збудовано 30 тваринницьких
приміщень, 5 критих токів і 4 зерносховища. Споряджено сортоділь-
ницю і тракторну майстерню. Є середня школа, бібліотека і клюб.
98
Село Розваж замешкує 585 осіб. Сільраді підпорядковане село
Підлісся, в якому відкрито меморіяльний музей і пам’ятник М. ТІТятп-
кевичеві. Перша історична згадка про Розваж відноситься до 1441 р.
В селі є бригада колгоспу „Серп і молот” з 1300 га земельних угідь. Є
початкова школа, бібліотека і клюб.
Село Сасів замешкує 705 осіб. Сільраді підпорядковані на-
селені пункти: Бір, Папірня, Пісок, Побіч і Ушня. В околиці Сасова
є давньоруське городище з ХІ-ХПІ ст.; в селі зберігається як пам’ятник
архітектури дерев’яна церква з XV ст. Сасів одержав у 1615 р. магде-
бурзьке право як містечко. В 1675 р. спалили містечко татари. В 1682 р.
Сасів втратив маґдебурське право. В XIX ст. став Сасів курортним
містечком і водолікарнею, що приймала сезоново 300-400 осіб. У червні
1941 р. відбулися навколо Сасова совєтсько-німецькі бої. Під час ні-
мецької окупації останні замордували в Сасові 1500 осіб. В 1944 р.
знову відбулися завзяті німецько-совєтські бої, що тривали протягом
10 днів. В селі є центральна садиба колгоспу ім. Горького з 2800 га
земельних угід і рільничим та м’ясо-молочним тваринницьким вироб-
ничим напрямом. При колгоспі є ветеринарний пункт. У допоміжному
господарстві є 2 млини, 2 пилорами та дві колгоспні електростанції з
потужністю 35 кіловат. Крім того є лісництво, шевська і кравецька
майстерні, лікарня на 25 ліжок, аптека, середня школа, бібліотека і
клюб. У післявоєнних роках збудовано в селі 80 нових будинків.
Село Єлиховичі начислює 430 осіб. Сільраді підпорядковані насе-
лені пункти: Городилів, Заріччя, Зозулі, Копані, Монастирок і Обер-
тасів. В околиці Єлихович виявлено поселення початку залізної доби.
Вперше згадані Єлиховичі в 1447 р. Село зазнало кілька разів спусто-
шення татарами. Саме в цій околиці Золочівщини УПА ставила опір
новітнім татарам-російським большевикам. У грудні 1944 р. згинув у
Золочівщині в бою з большевиками командир 1-ої сотні Старшинської
школи УПА поручник Коник. 16 травня 1946 р. банда енкаведистів
окружила табір повстанців у лісі біля села Зозулі. В бою повстанці
вбили 4 енкаведистів, а 22 травня 1946 р. повстанці розброїли станицю
„стрибків” в селі Хильчицях. В селі Єлиховичах є центральна садиба
колгоспу ім. Чапаєва з 2500 га земельних угідь і тваринницьким ви-
робничим напрямом.
Село Колтів в долині річки Усті з населенням 535 осіб, 15 км на
північний схід від Золочева. Сільраді підпорядковані населені пункти
Кругів і Хмелева. В околиці Колтова збереглося давньоруське городи-
ще з ХІ-ХШ ст. Перша історична згадка про Колтів є з 1467 р. В 1515
і 1649 рр. його знищили татари. В селі Кругові, що тепер є тільки
населеним пунктом, розстріляло німецьке гестапо місцевого українсь-
кого діяча Иону Сохоцького на донос місцевих поляків, нащадків
колишньої двірської служби, що при парцеляції фільварку дістала
земельні наділи. 15 липня 1946 р. в лісі коло Кругова під час облави
99
банда енкаведистів найшла на постій Відділу УПА „Сіроманці”. За-
низався бій, в якому повстанці вбили 5 енкаведистів і з утратою одного
вбитим відступили. В Колтові є центральна садиба колгоспу ім. М.
Коцюбинського з 2300 га земельних угідь, на яких ростуть цукрові
буряки та плекається тваринництво. Є восьмирічна школа і бібліотека.
Село Опаки, 11 км на південний схід від Золочева, з населенням 450
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Верхобуж з джерелами
р. Буга і Руда Колтівська. Вперше згадуються Опоки в історичних
джерелах у 1649 р. Колгосп „Червона зірка” з 2 тис. га земельних
угідь спеціялізується в плеканні цукрових буряків, льону-довгунця і
тваринництва. Допоміжне господарство має пилораму і два млини. Є
початкова школа, бібліотека і клюб. Після війни збудовано в Опоках
45 мешканевих будинків.
БРОДІВЩИНА
Село Підгірці, що належало до Золочівського повіту, є включене
тепер до бродівського району. Цей район займає північносхідну части-
ну Львівської обл., а саме бродівську рівнину в облисті річок Стиру й
Ікви, на схід від бузько-стирської рівнини.
Середня висота бродівської рівнини є 240 метрів над рівнем
маря. Характерною прикметою краєвиду є велика кількість пі-
щаних горбів, більшість яких є покрита лісами. Луги й пасови-
ща займають майже половину території. Корисними копалинами
є торфовища, зосереджені на північ від міста Бродів. З викопних
будівельних матеріалів слід назвати крейду, пісковики і кварцовий
пісок. Як адміністративну одиницю, Бродівський повіт утворено в 1866
р.; до того часу його територія входила до золочівської округи. В 1919-
39 рр. Бродівський повіт належав до Тернопільського воєвідства. В ли-
стопаді 1939 р. утворено Бродівський район Львівської области. В 1959-
62 рр. до Бродівського району прилучено частину території Олесь-
кого, Заболотецького і Лопатинського районів. Площа району на 1
січня 1967 р. виносила 1148 кв. км. На цій території проживало 69800
осіб, серед них 13100 робітників і службовиків та 49400 колгоспників.
На території району є 100 населених пунктів, з яких є одно місто —
Броди і одно селище міського типу — Підкамінь. Усі населені пункти
об'єднані в 20 сільських і одній селищній раді. Через територію району
проходить залізнична лінія Львів-Київ, як також автострада. Майже
всі населені пункти мають автобусове сполучення з районним і об-
ласним центрами. Шкоди вдіяні німцями в районі в 1941-44 рр. вино-
сили 504 млн. крб. За совєтської окупації напружено розвивається
промисловість Бродівського району. Найбільші підприємства в Бродах
є швейна фабрика „Маяк", консервний завод, райпромкомбінат, хар-
чокомбінат. комбінат побутового обслугування, учбово-виробниче під-
100
приємство для глухонімих, лісопильний і лісохемічний завод для пе-
регонки смоли, міжколгоспна будівельна організація „Райбудуправлін-
ня”, сирзавод, електростація, нафтоперекачувальна стація нафтопро-
воду „Дружба”, відділ „Сільгосптехніки” і друкарня. На території
району є такі підприємства: поникв'янський пивзавол, суходільський
спиртопаточний завод і підкамінський маслозавод.
Важливе місце в економіці Бродівського району займає сільське
господарство. Сільськогосподарські угіддя займають 63600 га, з яких
рілля — 43100 га. Провідною ділянкою сільського господарства є ви-
рощування зернових і технічних культур. Зернові культури займають
52 проц. всієї ріллі (жито, пшениця, овес, ячмінь і кукурудза). Значно
розширились посівні площі технічних культур, як льон-довгунець,
цукрові буряки і хміль. Росте також картопля. Чимале місце в сільсь-
кому господарстві займає тваринництво. Його розвиткові сприяє ве-
лика площа сіножатей і пасовищ. Поголів’я великої рогатої худоби
на 1 січня 1967 р. виносило 27775 голів. V районі є 20 колгоспів і один
радгосп, які досягли значних успіхів у розвитку сільського господар-
ства. V виробництві продуктів сільського господарства Бродівський
район займає одно з перших місць Львівської области. Багато пере-
довиків виробництва працює на фабриках і заводах Бродівського ра-
йону.
В районі є 6 лікарень на 430 ліжок, 57 лікарів і велика кіль-
кість медичного, обслуговуючого персоналу. На 1-го січня 1967 ро-
ку, на 81 школа було 2 педучилища, 10 середніх, 27 неповносе-
редніх і 42 початкові школи; було 780 учителів і 11416 учеників.
Культурномасова і спортова робота зосереджена в 151 культосвітніх
закладах, клюбах і бібліотеках. V Бродах виходить газета „Прапор ко-
мунізму”, орган бродівського районного комітеу Комуністичної пар-
тії України та районної ради депутатів трудящих. Очевидно, кому-
ністи очолюють трудівників району за дальший розвиток народного
господарства, бо з нього вони забирають більшість, а працюючий народ
мусить голодувати. В районі є 79 первинних організацій, в яких є 1469
членів і кандидатів у члени Ком. партії Совєтського Союзу.
В районі є такі історичні й архітектурні пам’ятки: старовинне
городище Пліснесько, замок у Підгірцях, збудований у XVII ст., та
в Бродах — костьол з 1596 р., церква Пресв. Богородиці Марії з 1600
року, св. Юрія з 1625 р. і замок з початку XVII ст.
БРОДИ
Броди розташовані над річкою Суховилкою, притокою Стиру, з
залізничною стацією та з населенням 13508 осіб, 93 км від Львова.
Автори статті Броди Я. П. Кісь і С. І. Уваротов зазначують, що „Броди
вперше згадують в історичних джерелах XIV ст.”, наче „Поучення”
101
великого князя Володимира Мономаха не було історичним джерелом.
В 1441 р. польський король Володислав III подарував Броди разом з
околицею шляхтичеві Сєнінському. Від того часу аж до другої поло-
вини XVIII ст. Броди належали до польських магнатів: від 1580 р. —
Жолкевських, з 1629 — Конєцпольських, з 1682 — Собєських та
від 1704 — Потоцьких. У XVII ст. збудовано в Бродах добре укріпле-
ний замок із земляними валами та дерев’яними стінами й баштами
навкруги і двома брамами: львівською і луцькою. Вигідне географічне
положення Бродів сприяло їх перетворенню на місто зі значним про-
шарком ремісників і купців. У 1584 р. надано містові магдебурзьке
право. Основну масу міського населення Бродів творили ремісничі
майстри та середні і дрібні купці, що мали міське право. До другої
групи належали плебейські верстви міського населення: міська бід-
нота, комірники й слуги богатих міщан, утікачі з села, мандрівні ре-
місники тощо; до третьої — міські багатії — купці і цехові майстри.
Щодо національного складу, то в Бродах жило українське і польське
населення, що поселилося в ХУІ-ХУП ст., та вірменське, що творило
окрему громаду й мало в XVII ст. свого війта. В періоді дальшого
економічного зростання міста в XVII ст. поселилося в Бродах багато
жидів. Аж до другої половини XVIII ст. нема статистичних даних,
щоб встановити точну кількість населення міста. Можна тільки при-
пускати, що в ХУІ-ХУП ст. приблизно було 3,5-5 тисяч мешканців.
Основою економічного життя в Бродах було дрібне виробництво,
ремесла, об’єднані в цехових ремісничих організаціях, що мали свої
статути, привілеї та регулювали виробничу й громадську діяльність
дрібних виробників. У XVII ст. найкраще розвивалося шапкарське
ремесло: вовняні шапки, виготовлені в Бродах, забезпечували не тіль-
ки потреби населення самого міста і його околиць, але вивозилися до
Ярослава, Бару на Поділлі і до Молдавії. З інших ремесел розвивалося
шевське, кравецьке, гаптарське; були в місті й різники, пекарі, слюсарі
й інші ремісники. В 1633 р. королівський привілей зрівняв у правах
бродівські цехи з ремісничими цехами Львова, Кракова, Люблина й То-
руня. В 1659 р. зорганізовано в Бродах ще й столярський цех. У першій
половині XVII ст. тодішній власник Бродів Конєцпольський подбав
про виробництво парчі і шовкових тканин і спровадив майстра для
цього виробництва — грека родом з острова Корфу. Під керівництвом
цього майстра заложено майстерню з фарбарями, челядниками й по-
мічниками, яка була першим мануфактурним виробництвом у Бродах.
Але ця майстерня проіснувала тільки до 1645 р. Успішно розвива-
лися такі промисли: виробництво цегли, поташу, дьогтю, салітри і
стрільного пороху. Варіння горілки й пива було дозволене за відпо-
відну плату всім міщанам, які мали міське право. В XVIII ст. найбіль-
ше поширилося в Бродах кравецьке ремесло. В 1764 р. було 123 май-
стри в кравецькому цеху. Окремий цех мали фарбарі. Крім того
102
були в місті золотарі, кушнірі, ткачі, гаптярі, панчішники, ковалі,
бляхарі, мідники, токарі, столярі, теслі, шевці, склярі, переплетники,
пекарі, різники, миловари й інші ремісники. Торгівля в Бродах роз-
вивалася завдяки положенню міста на роздоріжжі торговельних шля-
хів, що йшли з Волині, Польщі, Прус, Литви до Києва, Молдавії і Ту-
реччини. Привілей з 1584 р. надавав Бродам право на трирічні ярмар-
ки, на яких збиралося багато купців з інших українських міст, а та-
кож з Вроцлава, Липська, Гданська, Люблина, деяких московських
міст і Молдавії. Інтереси багатих купців вимагали додержання „пра-
ва складу”, наданого Бродам в 1633 р. Згідно з цим правом, усі купці,
які привозили товари (лій, салітру, шкіру, мед, вовну, хміль, рибу,
льон і картоплю) з Києва і Полісся до Польщі, і навпаки, мусіли ви-
кладати свої товари на три дні в Бродах до гуртового продажу. Після
помітного занепаду бродівської торгівлі наприкінці XVII ст. пожва-
вилася вона в XVIII ст. На бродівські ярмарки почали приїздити
турецькі, грецькі, перські й італійські купці; вони привозили східні
товари, які подобалися польським панам, як прянощі, шовкові тка-
нини й різні прикраси. Знову ж бродівські купці везли свої товари
до Ґданська та на вроцлавські і липські ярмарки; в 30-40-их рр.
XVIII ст. на липських ярмарках 40 проц. усіх купців з польської
річипосполитої припадало на купців з Бродів. На трьох місцевих
бродівських ярмарках продавали велику кількість коней, волів, збіж-
жя і вина. Коней приганяли на ці ярмарки з Правобережної Укра-
їни, Молдавії, Криму й Туреччини та продавали польським, прусь-
ким і шведським купцям.
За магдебурзьким правом була в Бродах міська рада з бурмис-
трами, яких вибирали радні з-поміж себе, і лавниками, очолюваними
виборним війтом. Вибори відбувалися в січні кожного року. З чоти-
рьох членів міської ради трьох вибирали міщани, які мали міське пра-
во, а четвертого призначав дідич-власник міста. Крім ради вибирали
управнені міщани й міську „лаву”, що складалася в XVII ст. з сімох,
а у XVIII ст. з одинадцяти лавників і війта. Міська рада виконувала
адміністративні, господарські, законодавчі і частинно судові чинності.
Лавники виконували виключно судові чинності і мали право карати
навіть „на горло”, тобто смертю. Але найвищою судовою та апеляцій-
ною владою був дідич-власник міста. Українське населення в Бродах
було упосліджене в міських автономних правах і тому сприяло геть-
манові Богданові Хмельницькому в часі його походів на Львів, під
Збараж і Зборів. Післанець цього гетьмана Ярема Концевич признався
на тортурах у Галичі 31 липня 1648 р., що Броди, Тернопіль й інші
міста з нетерпінням чекали Хмельницького. Населення цих міст гото-
вилося допомагати козакам, виводило з ладу міські гармати, насипало
в них пісок та збирало озброєння для козаків. У вересні 1648 р. 20-
тисячний козацький загін разом з приєднаними до нього навколишні-
103
ми селянами і з допомогою бродівських українців під проводом полков-
ників Нечая і Степи зайняв місто, але не здобув дуже укріпленого
замку. Вісім тижнів була козацька залога в Бродах. В час облоги
Збаража в 1649 р. козацькі війська були під Бродами.
Після прилучення Галичини до Австрії стали Броди прикордонним
містом, і в зв'язку з цим дістало права вільного міста, тобто безмитно
торгували з Польщею, Росією й іншими державами. Тим-то Броди
стали торговельним центром для торгівлі з Польщею до 1795 р., а
відтак з Росією. В час дії привілею вільного міста до 1880 р., завдяки
посиленій торгівлі, збільшувалося населення міста. В 1778 р. було в
Бродах 10887 осіб населення, в 1820 р. — 19471 осіб, у 1851 р. — 17714
осіб та в 1880 р. — 20701 особа. Після 1880 р. місто занепадало й
зменшувалася кількість його населення: в 1900 р. — 17361 особа, у
1921 р. — 10867 осіб. V XIX ст. значну кількість серед населення міста
творили жиди, але українського населення було не багато внаслідок
багатовікового національного гноблення, переслідування й обмежень
його в правах на вільний розвиток. У тому часі Броди були найбільшим
містом після Львова в Галичині, завдяки тому, що від кінця XVIII ст.
вони стали одним з головних осередків в торгівлі австрійських про-
вінцій, а посередньо Італії й Німеччини з Росією, країнами чорномор-
ського басейну й далі з країнами Азії. В 1774 р. обсяг торгівлі Бродів
перевищував обсяг торгівлі всієї Галичини. Річний оборот бродівської
торгівлі в 1784 р. дорівнював 4226000 золотих ринських. Найбільше
ведено торгівлю з Росією; вартість товарів, привезених у 1839 р. з Росії
до Бродів і вивезених через Броди до Росії, дорівнювала 5 млн. крб.
З Росії привозили хутра, вовну, віск, збіжжя, коні, шкіру (передусім
юхту), льон коноплі і пір’я. Пограничною торговельною станицею ро-
сійської держави був Радивилів. Для захисту інтересів російських куп-
ців і торгівлі був оснований в 1827 р. в Бродах російський консулат,
який перенесено в 1895 р. до Львова. У Росію через Броди вивозили
різні товари з австрійських провінцій і з багатьох західноєвропей-
ських країн. Були це коси й різні металеві вироби із Стирії, скляні
вироби з Чехії, рукавички з Відня, готовий одяг з Берліна й Англії,
вина з Франції та цукор (у кінці XVIII і на початку XIX ст.) з міст
Англії і Гамбурга. В 1854 р. через Броди вивезено до Росії 20 тис.
центнерів колоніальних товарів. Розвиткові торгівлі Бродів сприяла
збудована в 1869 р. залізнича лінія Львів-Броди, яка пізніше сполучила
Броди з Радивилом і в 1873 р. з Росією. В кінці XVIII ст. близько 12
тис. мешканців міста працювали при торгівлі для засобів на прожиття,
починаючи від багатих купців та кінчаючи візниками, вантажниками
й іншими робітниками. В Бродах було понад 500 купців, 20 великих
і 200 малих складів для всяких товарів та 27 комісійних і експедицій-
них будинків.
У 1850 р. основано в Бродах торговельно-промислову палату, яка
104
займалася питанням торгівлі й ремесла в золочівській, чортківській,
тернопільській і бережанській округах. Але торгівля міста, спираю-
чись на транзитну торгівлю і торгівлю чужими товарами, не сприяла
розвиткові промисловости в Бродах, де в кінці XVIII і на початку XIX
ст. залишилися старі способи виробництва з великою перевагою дріб-
ного виробництва. Спроби швайцарської фірми Ісак Генрі і Абрагам
Вірханд оснувати в Бродах у 1782 р. бавовно-прядільну фабрику заз-
нали невдачі; безуспішними були й намагання оснувати в Бродах в
кінці XVIII ст. шовкову мануфактуру. На початку XIX ст. зросла
кількість дрібних виробників. У 1806 р. в місті було 646 ремісників
різних професій, а в 1820 р. зросла їх кількість до 738 осіб. Існували
й далі професійні ремісничі організації, як цехи токарів, золотарів,
кушнірів, бляхарів, римарів, сідлярів, ковалів, мотузників, ливарників
і кравців. Одначе змінилися функції цехів: зникли їх регуляції, втру-
чання в справи виробництва; можна було вільно займатися ремеслом;
була вільна конкуренція. З розвитком капіталістичного виробництва
виникає в Бродах низка промислових підприємств. V 1864 р. оснували
брати Капелюші велике лікеро-горілчане підприємство. Акційне това-
риство з капіталом 500 тис. ґульд. заснувало велику льонопрядільну
фабрику. Друге акційне товариство з капіталом 371 тис. гульденів
збудувало в 1869 р. паровий млин. Але ці підприємства існували не-
довго; через п'ять років закрило льонопрядільну фабрику, на якій
працювало понад 200 робітників і було 3150 ветерен, урухомлюваних
паровими двигунами потужністю 75 кінських сил. Паровий млин про-
існував тільки до 1870 р. В тому часі були в Бродах ще й інші підпри-
ємства: фабрика свічок, спиртовий завод, млини, вапнярки, цегельні
тощо. В 1870 р. на п’ятьох бродівських підприємствах працювало 400
робітників, а на чотирьох з них працювало від 20 до 70 робітників і
тільки на одному з них — 273 робітники.
Від 80-их рр. XIX ст. занепадала бродівська торгівля й мало розви-
валася промисловість. Деяке піднесення капіталістичної промислово-
сти було лишень на початку XX ст. В 1910 р. було в Бродах 6 парових
млинів, які виробляли муку й різну крупу головно із збіжжя, спрова-
дженого з Росії. Більшим підприємством була фабрика для виробниц-
тва фарб, на якій разом з лікеро-горілчаним заводом працювало 130
робітників. Для потреб місцевого ринку й вивозу до Росії працювала
фабрика дротяних сіток. Значно успішно йшло в бродівській промисло-
вості виготовлення півфабрикатів з кінських волосів і щитини. Сиро-
вину привозили у великій кількості з Росії, наприклад, щорічно 300
тонн пір’я. В Бродах сировину сортували, чистили, прали і пряли (кін-
ські волоси), а потім вивозили до Англії, Швайцарії, Італії, Франції й
Америки, звідки її перероблену в готові товари знов привозили до
Галичини, зокрема до Бродів. Існувало також кілька підприємств
зубочисток, що успішно конкурували з фабриками Німеччини й Аме-
105
рики. В усіх цих підприємствах було зайнято 500 робітників. Крім
того, на інших дрібних підприємствах і промислах працювало 800 осіб.
Всього в промисловості Бродів в 1910 р. було 1610 робітників.
Однією з подій культурного життя Бродів було заснування в
1937 р. школи, в якій могли вчитися діти багатих міщан. Від 1651 р.
існувала в Бродах також жидівська школа. В Старих Бродах народив-
ся польський письменник-романтик Йосиф Корженьовський (1797-
1869), що написав драму „Верховинці” з життя українських карпат-
ських верховинців та працював як педагог у Києві, Харкові і Варшаві.
В другій половині XIX ст. засновано в Бродах державну гімназію ім.
архикнязя Рудольфа з німецькою мовою навчання, яку в другій поло-
вині першого десятиріччя XX ст. почало замінювати з року на рік
польською. В 1901-1907 рр. вчив у цій гімназії української мови і
літератури поет і вчений д-р Василь Щурат, що причинилося також
у 1903 р. до заснування української бурси ім. Маркіяна Шашкевича
для сільських гімназистів з повіту. В 30-их рр. XX ст. були в Бродах
три семирічні школи й дві гуманітарні гімназії з польською мовою
навчання.
За польської окупації від 1919 р. капіталістична промисловість
Бродів звузилася. Найбільшим підприємством була деревнообробна
фірма-тартак „Фореста”, що в 20-их рр. мала одну парову машину
потужністю 45 к. с., динамомашину на 60 кіловат і електромотор на
5 к. с., дві пилорами і сім циркулярних пил. Річна переробка дерева
в 1923 р. дорівнювала 13500 куб. метрів сосни і 3300 куб. метрів дуба
і вільхи. Власники фірми по-хижацьки нищили навколишні ліси. Два
парові млини експортували свою продукцію за кордон. Невелика фа-
брика мила „Економія” значно зменшила своє виробництво в час
світової кризи в 1929-1933 рр. Недовго проіснувало основане в Бродах
бельгійськими капіталістами підприємство стриження заячої шерсти,
призначеної виключно на експорт. V 1927 р. основано фабрику дитя-
чих забавок, яка виготовляла продукцію для потреб внутрішнього
ринку й на експорт, але вже в 1928 р. перенесено її до іншого міста.
Одна цегельня в Старих Бродах виготовляла щороку 400 тис. штук
цегли. За совєтської окупації від 19 вересня 1939 року до 29 червня
1941 року були знаціоналізовані всі промислові підприємства. В
Бродах був відкритий райпромкомбінат. При районуванні західньо-
українських областей Української РСР 27 листопада 1939 року, ство-
рений Бродівський район був прилучений до Львівської области.
Тому що цей район є головно сільськогосподарський, засновано в
місті для переробки сільськогосподарської продукції плодоконсер-
вний завод. Деякі цехи цього заводу почали випускати першу про-
дукцію вже в кінці 1939 року. В місті урухомлено електричну ста-
цію, дві водонапірні стації, промкомбінат, маслозавод й лісопиль-
ний і цегельняний заводи, авторемонтну базу, три млини, залізничу
106
стацію, дві середні, три неповносередні і три початкові школи з укра-
їнською мовою навчання, відкрито два кінотеатри, міський „будинок
культури", 6 клюбів і хат-читалень, районну бібліотеку й раойнну лі-
карню на 95 ліжок з 17 лікарями й фельдшерами. Прибулі й місцеві
комуністи почали переводити колективізацію сільських господарств
по деяких селах району як у Лешневі, Конюшкові, Клекотові і Сміль-
ній.
Німці вдерлися до Бродів у ночі з 28 на 29 червня 1941 р. Спершу
розправилися вони безпощадно з комуністами, які залишилися, згодом
почали вони нищити жидівське населення, а коли не стало його, взя-
лися до українців: 17 тисяч осіб було знищено в місті, а 9 тисяч з
міста і району вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Після
розгромлення німців та киненої ними на поталу большевикам Гали-
цької дивізії, большевики ввійшли 17 липня 1944 р. до Бродів, де
залишилося всього 700 мешканців, а з 2280 будинків збереглося тільки
596, але придатними для мешкання було лишень 185 домів. Всі мате-
ріяльні цінности вивезли німці з міста; шкоди нанесені ними оцінені
на 278837696 крв.
Деякі стрільці дивізії „Галичина" „губили свою зброю в лісі", тоб-
то передавали її повстанцям, а значна частина стрільців у час відво-
роту з-під Бродів поповнила таки ряди УПА. Тим-то в лютому 1945 р.,
спецвідділи НКВД силою около 30000 солдатів забльокували одночас-
но 70 сіл в околиці Бродів, щоб змусити повстанців вийти за харчами
з лісів і при тому знищити їх. У цих околицях оперував тоді курінь
„Дружинники”. Розділившись на сотні і на рої, курінь звів низку
менших сутичок і вийшов з окруження, а коли большевики пересуну-
лися на Золочів і Радехів, курінь повернувся знов у Бродівщину. 12
лютого 1946 р. наскочила банда енкаведистів на українських повстан-
ців у лісі біля села Боратина, але, втративши 5 убитими, відступила.
23 лютого 1946 р. в с. Бучині окружила банда енкаведистів хату, в якій
квартирувало 3-ох повстанців; вони вбили 4 напасників і без утрат
відступили. 1 березня 1946 р., в часі облави наскочили енкаведисти на
кількох повстанців в селі Попівцях, але повстанці вбили одного енка-
ведиста й без утрат відступили. 11 квітня 1946 р. група українських
повстанців наступала на большевицьку засідку в селі Ясенові. Пов-
станці вигнали большевиків з їхніх становищ, двох з них убили і двох
поранили й примусили большевиків панічно втікати. 18 квітня 19^5 р.
вбили повстанці голову підкамінського райвиконкому і трьох доно-
щиків НКВД в селі Гаях Дітьковецьких. 29 квітня 1946 р. розброїли
повстанці станицю „стрибків" у селі Кадлубиськах. 13 травня 1946 р.
наткнулася група повстанців на большевицьку засідку в лісі, біля села
Чехів, і бравурним наступом повстанці примусили енкаведистів панічно
втікати. 14 травня 1946 р. мали повстанці сутичку з енкаведистами в
селі Літовищі, де одного енкаведиста вбили та двох тяжко поранили.
107
23 травня 1946 р. розброїли повстанці станицю „стрибків” у Гаях
Старобрідських, де забрали ЗО крісів, 2 автомати і один скоростріл.
6 квітня (можливе, що „червня”, бо цей перелік подає Мірчук після
травня) 1946 р. в селі Чехах убили повстанці обласного керівника ен-
каґебівської агентури Павла Нахвостача. ЗО квітня 1946 р. кілька
повстанців найшли на засідку НКВД в селі Ясенові. В бою повстанці
вбили енкаведівського сержанта та важко поранили начальника НК-
ВД. 18 липня 1946 р. група повстанців мала сутичку з енкаведистами
в селі Чехах, де повстанці вбили секретаря комсомолу. В травні і черв-
ні 1948 р. відділи У ПА спалили колгоспи в таких селах Бродівщини:
Черниця, Гаї Старобрідські, Кадлубиська і Паликорови. У час цієї
акції повстанці вбили підполковника МҐБ та місцевого районного
начальника НКВД. Але большевики мстилися над населенням за дії
УПА. У підпільному крайовому виданні „Бюра Інформації УГВР”
ч. 2, з серпня 1948 р., читаємо, що у „12-ти районах Львівської облас-
ти, — Лопатинському, Радехівському, Сокальському, Великомостівсь-
кому, Рава-Руському, Немирівському, Магерівському, Жовківському,
Куликівському, Яричівському, Камінка-Буському і Новомилятинсько-
му — від 17 липня 1944 р. до 17 липня 1947 р. большевицькі катюги
запроторили на Сибір — 2123 особи, в тому 624 чоловіків (переважно
старців), 898 жінок і понад 600 дітей; на примусові роботи в Донбас
запроторено 649 осіб; убито — 1817 осіб, у тому 120 старців, 90 жінок
і 68 малих дітей; заарештовано 3479 осіб; спалено 2706 господарств;
пограбовано й здемольовано 2650 господарств; також знищено 40
церков і 136 бібліотек. При тому — в подане число арештованих
не входять ті особи, які були арештовані на короткий час, а тіль-
ки ті, що отримали судові присуди чи перебували в тюрмі довше.
Особи арештовані й після короткого часу звільнені творять у кожному
районі Західних областей України 50-70 процент усього дорослого на-
селення, особи притримані і поліційно переслухані 75-100 процент”.
Самі совєтські автори нарису про Броди згадують про „гостру і непри-
миренну боротьбу з недобитками українських буржуазних націона-
лістів. Від рук націоналістів у 1947-1948 рр. загинули голова бродівсь-
кої міськради М. Й. Джумига, завідуючий організаційним відділом
бродівського райкому партії І. С. Демченко та інші радянські і пар-
тійні" воротила.
До 1950 р. населення Бродів зросло із 700 осіб, що залишилося
після війни, до 8014 осіб, мабуть прибулих комуністів-наганячів, що
„ширили” „серед трудящих міста в післявоєнні роки” — „патріотич-
ний рух за дострокове виконання і перевиконання п’ятирічних після-
воєнних плянів і зобов’язань, за надплянове нагромадження коштів”.
Отже „під керівництвом районної партійної організації” — почалася
відбудова зруйнованого народного господарства. В першу чергу поча-
ли працювати школи і медичні заклади. З початком 1945 р. відновили
108
роботу електростація, швейна фабрика, маслозавод і плодоконсервний
завод. Електростація працювала на трофейних танкових двигунах по-
тужністю 60 квт, тому що гітлерівці знищили всі двигуни з генерато-
рами, а один з них на 150 квт вивезли до Німеччини. В грудні закінчено
будівництво паротурбінної електростації на 500 квт. Броди швидко
стали містом з розвиненою легкою й харчовою промисловістю. Вже
1946 р. виготовила швейна фабрика продукції на двісті тисяч крб.
Розширено сітку початкових і середніх шкіл, бібліотек, „будин-
ків культури" і клюбів. Ще в липні 1945 р. відкрито в Бродах педаго-
гічне училище для вчителів початкових шкіл, в якому у першому
навчальному році було 90 студентів. У післявоєнних роках споряд-
жено учбово-виробниче підприємство для глухонімих, лісопильний
завод, лісохемічний завод для перегонки смоли, електростацію, наф-
топерегінну станцію, автопарк, друкарню тощо.
За недокладним польським переписом з 1921 року, у Бродах бу-
ло лише 559 осіб, які мали середню або незакінчену середню осві-
ту. Вищу освіту мали 141 особа, в тому лише 10 жінок. Тепер вищу
освіту й спеціяльну середню освіту мають понад 1000 мешканців міста,
середню — 1600, заочно навчаються у вищих та середніх спеціяльних
учбових закладах 125 осіб, у вечірніх та зоачних середніх загально-
освітніх школах — 640 осіб, з яких 50% жінки. На швейній фабриці
з 600 осіб понад 130 жінок мають середню і вищу освіту. Для дітей і
молоді є в місті дві середні й дві восьмирічні школи та вечірня школа
для робітничої молоді. В них є 184 вчителів і понад 3000 учнів. У бро-
дівському педагогічному училищі навчається кожного року близько
165 студентів на учителів. Кількість інтелігенції зросла в останніх ро-
ках. В 1965 р. було в Бродах близько 400 спеціялістів з вищою освітою,
в тому 163 вчителі, 42 лікарі, 22 правники, 58 спеціялістів від проми-
словости, транспорту і будівництва, 34 спеціялісти в сільському го-
сподарстві, 11 спеціялістів у торгівлі, 9 фінансових працівників.
У Бродах є лікарня на 225 ліжок, поліклініка, дитяча і жіноча
консультації, медичні пункти на підприємствах міста, аптеки, санітар-
но-бактеріологічна та санітарно-епідемологічна станції. При лікарні
відкрито в 1963 р. відділ охматдит (охорона материнства і дитинства)
на 80 ліжок. В районній лікарні є 42 лікарі, 128 працівників середнього
медперсоналу. Лікарі Бродів провадять профіляктичну роботу серед
населення району.
Комуністи потворили на підприємствах, установах і організаціях
міста та районних колгоспах 74 „добровільні народні дружини" (до-
поміжний персонал для КҐБ) з участю 2986 осіб, щоб не було „випадків
порушень громадського порядку”. Помічниками старих комуністів є
7697 комсомольців, з яких понад 50% є в міських підприємствах.
Село Підгірці розташоване понад битим шляхом Золочів-Броди,
що підноситься тут до 403 м над рівнем моря. Населення — 1396 осіб.
109
Сільраді підпорядковане також село Затірці. В околиці Підгорець на
одній з гір на вигідному для оборони місці існувало давньоруське
укріплене поселення Пліснесько.
Підгірці
В другій половині 17 і в двох перших десятиліттях 18 ст. Підгірці
було власністю Конєцпольського і Собєських (1682-1720). В той час
село було двічі спустошене татарами (в 1672 і 1688) та забрано багато
селян у полон. У 1720 р. олеський маєток разом з Підгірцями став
власністю Жевуських, власників величезних лятифундій в Україні, і
Підгірці були власністю протягом 145 років згаданих магнатів. Селяни
Підгорець несли на своїх плечах весь тягар будівельних робіт у зв’язку
з відбудовою занедбаного замку і будови костьола. Цей костьол став
розсадником римокатолицизму й польськости в селі й околиці. В.
Жевуський перетворив замок у місце розваг, зорганізував оркестру і
театр та висмоктував зі селян останні соки.
На хуторі Пліснесько є монастирська церква в стилі барокко,
побудована в середині 18 ст. та монастирський будинок, зразок меш-
Новозбудована церква в Пліснеську
каневого будівництва. В монастирі у 17-18 ст. зберігався архів серед
рукописів якого знайдено найстаршу і одну з найбільш цінних руко-
писну копію творів відомого укр. письменника-полеміста, ченця на
Афонській горі Івана Вишенського та „Синопсис або Літопис Підго-
рецького Манастиря", важливе джерело до місцевої історії в другій
половині 17 ст. Підгорецький замок збудований в 1635-1640 рр. в стилі
пізнього ренесансу, є одною з небагатьох пам’яток архітектури, злад-
жених руками кріпосних майстрів в Україні.
Знесення панщини в 1848 р. звільнила селян від повинностей
дідичеві і признала їм право власности на ті клаптики землі, які вони
110
вживали до 1848 р. За скасовані повинности вони мусіли платити
великий викуп у вигляді додатків до податків. Велика частина земель-
них угідь залишалася дідичеві.
Під час Першої світової війни був пошкоджений замок. За нової
польської окупації до Підгорець повернувся князь Сангушко, який —
за переписом з 1935 р. — мав 1404 га землі, під час коли селянські
господарства, в яких проживало 2416 осіб, — мало 1339 га. Більшість
селян мала лише невеликі клаптики землі й селяни виїжджали на
заробітки до фільварків або поза межі Галичини. В 30-их роках було
дві початкові школи з польською мовою навчання.
Після 22 жовтня 1939 р. селянський комітет розподілив землю
князя Сангушка і монастиря між селян-бідняків, але вже весною 1941
року змушено 25 господарств з понад 100 га землі злучитися в колгосп
(жорстока панщина).
Від січня 1940 р. почалося навчання в семирічній школі за совєт-
ською програмою і підручниками, в якій навчалося 389 дітей. При
школі заведено курси для ліквідації неписьменности й малописьмен-
ности для дорослих. Німецький режим почав господарку в селі 5
липня 1941 р. Понад сто дівчат і хлопців запроторено до Німеччини
на примусові роботи. 20 липня 1944 р. Підгірці знову окупували боль-
шевики. Понад 200 чоловіків у Підгірцях були змобілізовані до совєт-
ської армії. Багатьох не повернулись з війни. Опір большевикам ста-
вили українські повстанці, які вбили понад 10 активістів у селі.
Осередком освіти у селі стала восьмирічна і початкова школа. У
8-річній вчиться 185 молоді, в початковій 56. У 1946-1965 рр. було 467
випусників. Близько 150 випусників школи здобули середню, а 20 —
вищу освіту. 2 сільські клюби і бібліотека стали справжнім центром
„культури”. При клюбах є гуртки мистецької самодіяльности, а саме
вокальний, танцювальний, хоровиь, мистецького слова, духова оркес-
тра та драматичний гурток.
За совєтської окупації збудували колгоспники й службовики 125
мешканевих будинків, що змінило вигляд села. На місці дерев’яних
похилих хаток під стріхою є муровані будинки, покриті черепицею,
листовим залізом і шифером. Кращим трудівникам, тобто комуністам
і їх прихвостям, колгосп мусить будувати мешканеві будинки колгос-
пним коштом.
Пониква
Село Пониква мало 918 осіб населення. Поникв’янській сільраді
підпорядковані села: Підгір’я, Сухота і Борати та хутори: Видра, Гаї
Суходільські, Лісові, Переліски і Горани. Про існування поселення на
терені Поникви свідчить скарб монет з другої половини 14 ст., знай-
дений в Поникві 1949 р. і переданий до Львівського історичного музею.
В скарбі було близько 300 штук т. зв. празьких грошей, загальною
111
вагою понад один кґ, карбованих у Празі за Вацлава (1300-1305). Ця
знахідка є найбільшим з усіх скарбів празьких монет, знайдених в
Україні. Відсутність тогочасних монет львівського карбування дає
підставу припускати, що скарб був закопаний чужинцем. Цей чужи-
нець міг прийти з польським чи угорським військом, що воювали саме
на цій території з литовцями.
Перша згадка про село є з 1490 р., коли село й два млини нале-
жали до польського пана Олеського. В 1515 р. власником села був С.
Гербурт. Втретє згадується Пониква з 1627 р. у зв’язку з розмежуван-
ням сіл Поникви, Жаркова й Дуб’я. З документу 1649 р. відомо, що
в часі походів Б. Хмельницького на Волинь і Галичину, його зрадливі
союзники татари спалили село Поникву з млином і коршмою, забрали
частину населення в ясир, а частина вимерла від пошести.
Після скасування панщини більша частина найкращої землі за-
лишилася дідичам Ковнацькому і Борковському. Більшість селян одер-
жали наділи розміром від 0,25 до 0,5 га, що ставило їх в економічну
залежність від дідичів. Крім двох водяних млинів, що існували вже
з давніших часів у Поникві, побудували дідичі ще пивзавод, спиртзавод
та велику палату з чудовим парком. В тому часі сотні селян Поникви
тулились у своїх тісних хатинах, постійно змагаючись із злиднями,
подібно як тепер під совєтською окупацією, не маючи доступу ні до
політичного життя, ні до культури й освіти.
Заснована в 1847 р. початкова школа мала наприкінці 19 ст. всього
80 школярів.
На початку Першої світової війни заарештовано багато москво-
філів та інтерновано їх в Телєргофі. Усіх дорослих і здатних до війсь-
кової служби чоловіків відправлено на фронт „проливати кров за
цісаря і державу”, і багато поникв’ян загинуло на фронтах. В часі
першої большевицької окупації літом 1920 р. селяни поділили між
себе панську землю. В 1931 р. було в Поникві 1839 осіб населення.
За совєтської окупації в 1939 р. панську й церковну землю, худобу
і наявний в маєтку запас зерна розподілено між бідняками села, а
вивзавод і млини знаціоналізовано. Від жовтня 1939 р., замість поль-
ської 4-клясової початкової школи, почала існувати українська семирі-
чна школа. Також зорганізовано гуртки для ліквідації неписьменности
серед дорослого населення та відкрито бібліотеку при клюбі. В часі
німецької окупації відібрано від селян панську землю, і фільварок став
„державним господарством”, на якому мусіли селяни працювати без
будь-якої винагороди. В грудні 1943 р. німці зруйнували й розстріляли
населення в сусідній з Пониквою Гуті Брідській, забрали худобу, а
село спалили до тла. В часі другої большевицької окупації були змо-
білізовані всі чоловіки до військової служби, з яких 223 поверну-
ли після війни додому. 35 поникв’ян, що вислуговувалися комуніс-
там, були знищені українським підпіллям. В 1950 р. зорганізовано
112
колгосп ім. С. Тудора з 425 членами, до якого примушено згодом всіх
селян Поникви, Підгір'я й Боратина та сусідніх хуторів.
Ясенів
Село Ясенів розложене обабіч битого шляху Львів-Київ. В Ясені
є 1470 осіб населення. Сільраді підпорядковані такі села: Лучківці,
Дуб’є, Сабина, Новичина і Тріщуки. Ясенів є одне з найстарших
сіл на Львівщині. Перше поселення існувало вже на грані доби
бронзи і залізного віку. З тих часів збереглися залишки поселення і
могильник, який археологи відносять до пам'яток типу висоцької куль-
тури. На північно-східній околиці села на високій горі є урочище
Видюки, з якого видно краєвид на десятки кілометрів. За народними
переказами — в давнині, в часи татарського лихоліття, селяни трима-
ли тут постійну варту (видюків), яка слідкувала за появою орди. Коли
далеко на обрії появлялися татари, видюки подавали умовний знак і
все населення ховалося у сусідних лісах. Тут же поруч стояв монастир,
зруйнований під час одного з наїздів татар. Ще й сьогодні на урочищі
Монастирище можна знайти сліди старої будівлі.
Перша історична згадка про Ясенів є з 1466 р. В кінці 15 ст. нале-
жало село до В. Лагодівського. В 1494 р. продав він Ясенів за 300 гри-
вен П. Сєнєнському, дідичеві з Олеська, і від того часу аж до кінця 18
ст. доля Ясенева була спільною з долею інших сіл маєтку Олеська.
Ясенівцям нераз дошкулювали татарські наїзди, що відбивалося на
господарському розвиткові села. В 1849 р. татари спустошили Ясенів,
і багато попало в татарський ясир.
Перехід Галичини під владу Австрії не змінив суттєво життя ясе-
нівських селян. Щоб утримати родину й сплатити державні податки,
бідняки мусіли йти на заробітки за мізерну платню у панський філь-
варок, новозасновану хмілярню, спиртзавод і лісорубки або в найми
до заможніших. Деякі селяни займалися ткацтвом, ковальством, ко-
лодійством і шевством. Багато виїхало в американські країни.
У 1855 р. тут відкрито початкову школу, але з 164 дітей шкільного
віку її відвідувало лише 102 дитини. Більшість села була неписьменна.
Великої школи заподіяла селу пожежа 1910 р„ під час якої згоріло
майже все село.
З такого насвітлення Стеблія (радянського автора статті) виходить,
що в 1955-1910 рр. панувала в Ясеневі безпросвітна темрява і непись-
менність. В дійсності, села Ясенів і Дуб’є були найсвідомішими укра-
їнськими селами перед Першою світовою війною. Тут була читальня
„Просвіта”, спортивні товариства „Сокіл” і „Січі”, що брали участь у
повітовому Шевченківському ювілейному святі у Бродах. В україн-
ській повітовій бурсі ім. М. Шашкевича було саме найбільше гімна-
зистів з Дуб’я і Ясенева. Навіть великий пожар 1910 р. не перешкодив
ясенівцям посилати дітей до бродівської гімназії, торговельної, виді-
113
лової і народної школи, в якій підготовлялися діти до згаданих шкіл.
З початком Першої світової війни ясенівські юнаки зголосилися
добровольцями до УСС-ів, а один з них, Білецький, перетривав у рядах
цієї формації аж до 1920 р., виконуючи під кінець боротьби функцію
булавного в одній із сотень ПІ-го куріння, 1-го полку, 1-ої бригади УСС.
Хоч Ясенів було національно свідомим українським селом, проте
деякі селяни попали під вплив москофільського табору. Багато селян,
змобілізованих до австрійської армії, загинуло на різних фронтах. На
початку російської окупації солдати знищили фільварок дідича. Але
весною 1916 р., спало на Ясенів велике нещастя, бо коли внаслідок
офензиви ген. Брусілова зблизився до села фронт, село було зруйно-
ване, а населення евакуовано в околиці Золочева, Перемишля, Кра-
кова і Чехії. Після польської окупації настали для українського на-
роду часи національного поневолення й упослідження, бо колишній
фільварок був розпарцельований між польських колоністів, а частинно
розпроданий місцевим полякам.
За першої большевицької окупації завершено будову школи, яка
стала семирічною, зорганізовано курси для ліквідації неписьменности
серед дорослих та відкрито бібліотеку і клюб. Німці вивезли на при-
мусові роботи до Німеччини понад 100 осіб молоді. Більшість з них
не повернулася. В липні 1944 р. большевики поновно окупували Ясенів,
змобілізували мужву до армії та погнали її без зброї на фронтові лінії.
У грудні 1948 р. створено колгосп з 29 господарств, а до кінця 1950 р.
змушено всі 447 господарства до колгоспу. 1959 р. колгосп об'єднався
з економічно міцним сусідним колгоспом села Лучківці, внаслідок
чого подвоїлась його сила. Колгосп почав спеціялізуватись у м’ясо-
молочному тваринництві і технічних культурах та згодом виріс в одне
з найбільших і найпередовіших господарств в області.
Комуністи, як правило, очолюють найвідповідальніші ділянки
колгоспного будівництва. Надійним помічником партійної організа-
ції є комсомольська організація, яка нараховує 74 члени ВЛКСМ.
З її ініціятиви в колгоспі створено дві комсомольсько-молодіжні лан-
ки для вирощування цукрових буряків. В колгоспі імени Василя Сем.
Стефаника відбуваються систематично семінарі агрономів, бригади-
рів, завідувачів фарм і доярок колгоспів району. До цього колго-
спу спрямовують совєтські можновладці закордонних туристів. Від
1955 року село в цілости електрифіковано та від 1952 року радіо-
фіковано. Мешканці села мають 26 мотоциклів, 400 роверів, 26 телеві-
зорів та 28 боянів і акордіонів. Майже в кожній хаті є радіоприймач.
Стеблій пише: „Все це незаперечно свідчить про те, що завдяки доко-
рінним соціяльно-екеномічним змінам і перетворенням, що відбулися
в Ясенівці за роки совєтської влади, тут побут уступив місце новому,
соціяльному побутові. В цьому яскравий прояв сили нового соціяліс-
114
тичного ладу, який ліквідував експлуатацію людини людиною і всякі
інші форми соціяльного гніту”. В дійсності комуністи терором заве-
ли експлуатацію людини людиною і ця совєтська експлуатація людей
перевищує своєю жорстокістю всі попередні, а питома большевицька
забріханість пише, що вони „ліквідували експлуатацію людини люди-
ною і всякі інші форми соціяльного гніту”. Тільки в Україні 1968 р.
„народні дозорці” здійснили 38,000 перевірок, тобто несподіваних від-
відин різних заводів фабрик, колгоспів, установ і навіть окремих гро-
мадян. Київська „Радянська Україна” з 28 лютого 1968 р. повідомила,
що цього року, „здійснюючи соціялістичний демократизм”, ті дозорці
втручалися у справи тисяч підприємств, „проводячи систематичну пе-
ревірку виконання державних плянів, виступаючи проти проявів міс-
ництва, порушень державної дисципліни”. За інформаціями цієї ж га-
зети — в Україні змобілізовано тепер понад півтора мільйона осіб до
служби в дружинах „народних дозорців”: „На Україні нині працює
понад 90 тисяч груп і 120 тисяч постів народних дозорців”, яких
мусять утримувати колгоспники. Вони здебільшого пильнують, щоб
убогий колгоспник нічого не взяв собі з державного, панщизня-
ного лану. Згадка про „місництво” означає, що ті самовіддані при-
служники окупаційної влади доносять на керівників господарств,
які хочуть дбати спершу про економічні потреби українського народу,
а вже потім виконувати визначені Москвою пляни. „Народні дозорці”
в СССР — це відновлення оприччини з часів Івана Грозного.
Голубиця
Село Голубиця, 39 км на південь від Бродів, з населенням 1005
осіб. Сільраді підпорядковане село Жарків. Вперше згадана Голубиця
в історичних джерелах у 1494 р. В селі є колгосп ім. XXI з’їзду КПСС
з вирощуванням зернових і технічних культур та з розвитком тварин-
ництва. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб. Село Пеняки
36 км на південь від Бродів, з населенням 825 осіб. Сільраді підпо-
рядковані населені пункти: Літовище, Малиншце й Чепелі. В селі Че-
пелях народився український поет, учений і педагог Яків Федоро-
вич Головацький (1814-1888 рр.). Виявлене в околиці Пеняк дав-
ньоруське городище (ХІ-ХІІІ ст.) свідчить про тогочасне заселення
цього терену. Перша історична згадка про Пеняки є з 1515 р. В січні-
березні 1944 р. переходили через Пеняки, Голубицю й Жарків боль-
шевицькі партизанські загони Д. Мєдвєдєва й М. І. Шукаєва. В Пе-
няках є центральна садиба колгоспу ім. М. І. Кузнєцова з земельною
площею 2800 га угідь, на яких плекається рільництво й тваринництво.
З допоміжних підприємств є цегольня, млин, пилорама і ремонтна
майстерня. Є дільнична лікарня на 25 ліжок, середня школа, бібліо-
тека, клюб і стадіон. Село Батьків над річкою Вятимою, 43 км на
південь від Бродів, з населенням 649 осіб. Сільраді підпорядковані на-
115
селені пункти: Знижень, Межигори і Лукавець. Перша згадка про
Батьків є з 1538 р. Місцевий колгосп ім. Жовтневої революції має 3500
га земельних угідь з рільничим виробничим напрямом. Є восьмирічна
школа, бібліотека, клюб і спортовий майданчик. Село Вербівчик над
річкою Самцем, 35 км на південний схід від Бродів та 1 км від битого
шляху Броди-Тернопіль, з населенням 629 осіб. Сільраді підпорядко-
вані населені пункти: Маркопіль, Оріхівчик, Стибирівка і Шишківці.
Перша згадка про Вербівчик є з 1463 р. Місцевий колгосп „Україна"
має 3 тис. га земельних угідь з виробничим рільничим напрямом. З
допоміжних підприємств є пилорама, цегольня та столярська й ремон-
тна майстерні. Є початкова школа, бібліотека і клюб.
Село Паликорови над річкою Зворлем, ЗО км на південний схід
від Бродів, з населенням 584 осіб. Сільраді підпорядковані населені
пункти: Кутигце і Яснище. Перша згадка про Паликорови є з 1501 р.
В час війни „12 березня 1944 р. українські буржуазні націоналісти
знищили 385 осіб місцевого населення”? Земельна площа місцевого
колгоспу ім. 17 вересня має 4 тис. га угідь. Із допоміжних підприємств
є млин і пилорама. Є восьмирічна школа. Селище міського типу Під-
камінь при битому шляху Броди-Тернопіль, 25 км від Бродів, з насе-
ленням 2821 особа. Селищній раді підпорядковані населені пункти:
Паньківці, Стріхалюки, і Яблунівка. Підкамінь є старовинною оселею,
про яку вперше згадується в 1441 р. В XV ст. побудовано домінікан-
ський монастир для ополяччення місцевого українського населення.
В 1569 р. надано оселі міське право. Містечко зазнавало неодноразо-
вих татарських спустошень. У 40-х рр. XIX ст. відмовилися селяни
виконувати панщину й проти них була послана каральна експедиція.
Від грудня 1939 до 1959 р. Підкамінь був районним центром. За ні-
мецької окупації гітлерівці розстріляли 1146 осіб, зруйнували селище,
пограбували монастир і вивезли з нього цінні предмети і документи з
ХУ-ХУІ ст. великої історичної вартости. В березні 1944 р., коли про-
ходили туди большевицькі партизнаські загони, вбито по-звірячому
370 осіб місцевого населення. В селищі є відділ „Сільгосптехніки" і
лісництво. В післявоєнних роках збудовано маслозавод, бойню, пекар-
ню, ковбасний цех, столярську, кравецьку й шевську майстерні та ре-
конструйовано млин. Є середня школа, школа робітничої молоді, шко-
ла-інтернат, бібліотека й „будинок культури". При „будинку культури”
існує „вечірній університет культури для батьків”. На вулицях про-
кладено тротуари, насаджено площі, впорядковано дитячі майданчики
й парк. Є лікарня на 70 ліжок з 9 лікарями й 28 працівниками з серед-
ньою освітою. Село Попівці над р. Іквою, 10 км від Підкаміня, з насе-
ленням 585 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Горбанівка,
Дудин, Немяч і Шпаки. Перша згадка про Попівці є з 1515 р. В 1648-54
рр. селяни Попівців розгромили панський фільварок і монастир та
включилися до козацьких загонів. ¥ 1880 р. селяни заворушилися про-
116
ти місцевого дідича Таратина, який захопив громадські сіножаті, але
військо усмирило селян, з яких більше як ЗО посаджено до тюрми. В
час совєтсько-німецьких боїв в 1944 р. евакуовано тимчасово населення
до Тернопільської области. Місцевий колгосп „Перемога” має 3 тис. га
земельних угідь з рільничим і тваринницьким виробничим напрямом
господарства. З допоміжних підприємств є цегольняний завод і 2 мли-
ни. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб на 200 місць. Село Накваша
над річкою Іквою, 21 км південний схід від Бродів, з яких проходить
через село битий шлях до Тернополя, з населенням 656 осіб. Сільраді
підпорядковані населені пункти: Лукаші, Микитюки і Тетильківці. На
території села знайдено знаряддя праці камінної доби. Село основане
в 1515 р. Земельна площа колгоспу ім. Жданова має 2700 га угідь з
рільничим виробничим напрямом. Є восьмирічна школа, бібліотека і
клюб на 250 місць.
Село Черниця над р. Іквою з населенням 1496 осіб. Село заселило-
ся в 1515 р. 12 березня 1944 р. вбили українські націоналісти 36 поляків.
¥ час совєтсько-німецьких боїв у 1944 р. населення було евакуоване до
села Вишнівця в Тернопільській області. В селі є міжколгоспне під-
приємство — цегельний завод. Є восьмирічна школа, бібліотека, клюб
і 2 спортові майданчики. Село Суховоля на північному схилі гір Воро-
няків над річкою Суховилкою, 10 км на південний схід від Бродів, повз
битого шляху Броди-Тернопіль, з населенням 1294 осіб. Сільраді під-
порядковані населені пункти: Бучине й Салашка. Перша згадка про
село є з 1578 р. Земельна площа місцевого колгоспу „Комуніст” має
3600 га угідь з рільничим виробничим напрямом. Є ветеринарний
пункт, середня школа, бібліотека, „будинок культури” і клюб. У пі-
слявоєнному часі побудовано 125 мешканевих будинків. Село Гаї
(до 1960 р.: Гаї Старобрідські) над р. Суховилкою, з населенням 885
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Гаї Дітковецькі, Гаї
Смоленські і Дітківці. Село оснували наприкінці XVI ст. селяни-вті-
качі з панських маєтків. V 1887 р. наймити спалили фільварок дідича
Шапіра та господарські будинки заможних господарів Балондюка й
Котельницького. Місцевий колгосп „Прогрес” з виробничим тварин-
ницьким і технічно-культурним напрямом має 5500 га земельних угідь
і цегольню. В 1966 р. з одного гектара зібрано: зернових — 27,9 цнт,
цукрових буряків — 409 цнт, картоплі — 164 цнт і овочів — 258 цнт.
На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено: молока — 573 цнт
і .м’яса — 109 цнт. Є восьмирічна школа, бібліотека, клюб, „університет
культури”, 29 комуністів групи товариства „Знання” і низовий спор-
товий колектив „Колгоспник”. Від 1950 р. побудовано 52 мешканеві
будинки. Село Пониковиця над річкою Стиром, 10 км на півден-
ний захід від Бродів, з населенням 1672 особи. Сільраді підпорядковані
населені пункти: Глушин, Голосковичі, Ковпин Ставок, Косарчина,
Осичина, Сидинівка, Смільне і Суходоли. В селі Смільному знайдено
117
наприкінці XIX ст. могильник залізної доби (УПІ-УІ ст. до Хр.). До-
кументально вперше згадана Пониковиця в 1511 р. її знищили татари
в 1688 і 1696 рр. ¥ 1936 і 1938 рр. були страйки сезонових робітників
фільварку. В 1939 р. сільський ревком поділив поміж селянами монас-
тирську землю, але вже в березні 1940 р. совєтські окупанти змусили
селян вступати до першого в бродівському районі колгоспу ім. Будьон-
ного. За німецької окупації відправили гітлерівці на каторгу 300 меш-
канців. Місцевий колгосп „Правда” з рільничим і тваринницьким ви-
робничим напрямом господарства має 6 тис. га земельних угідь. Є се-
редня школа, бібліотека й клюб.
Село Конюшків, 6 км на північ від Бродів повз битий шлях Броди-
Берестечко, з населенням 928 осіб. Сільраді підпорядковані населені
пункти: Лагодів, Мідне, Хмелева і Язлівчик. Перша згадка про Коню-
шків є з 1515 р. В 1907 і 1910 рр. наймити спалили панські стодоли,
тваринницькі фарми й горальню. В 1928 р. страйкували робітники філь-
варку. В березні-липні 1944 р. були запеклі німецько-совєтські бої, село
переходило кілька разів з-під окупації одних ворогів під окупацію дру-
гих і було майже повністю спалено. Місцевий колгосп ім. Кірова тва-
ринницького напряму має 1922 га ріллі. На терені сільради є господар-
ство для вирощування хмелю. Є восьмирічна школа, бібліотека, клюб,
шевська та кравецька майстерні. Побудовано 130 мешканевих будин-
ків. Село Шнирів, 14 км на північ від Бродів, з населенням 551 особа.
Сільраді підпорядковані населені пункти: Білявці, Бовдури й Клеко-
тів. Шнирів згаданий вперше в 1557 р. В 1856 р. багато селян померло
від холери. В 1872 р. була кривава сутичка між селянами з Білявець
та слугами дідича за ліси й пасовища. З відворотом російської армії в
1915 р. багато населення втекло до Росії, щоб уникнути переслідування
австрійського уряду. Решта населення евакуовано в 1916 р. до Австрії,
коли село знайшлося в фронтовій смузі і його повністю зруйновано.
В початках совєтсько-німецької війни і від березня до липня 1944 р.
в околиці Шнирова були бої. Місцевий колгосп „Дружба” займає 4
тис. га земельних угідь, з них — 1600 га — луги й пасовища. Напрям
господарства — зернові й технічні культури (хміль, цукрові буряки,
лен-довгунець), а також молочне тваринництво. З допоміжних підпри-
ємств є млин і 2 пилорами. На території сільради є державний цеголь-
няний завод, що продукує 1,5 млн. штук цегли на рік. У Шнирові є
восьмирічна школа, бібліотека і клюб та побудовано 225 мешканевих
будинків після війни. Село Комарівка, 30 км на північ від Бродів, серед
лісів, з населенням 657 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти:
Козя, Корсів і Митниця. Перша згадка про Комарівку є з початків XIX
ст. В селі є колгосп ім. Леніна із земельною площею 2800 га угідь та з
господарським напрямом: вирощування зернових і технічних культур
(лен-довгунець і цукрові буряки). З допоміжних підприємств є пило-
рама і ремонтна майстерня. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб.
118
V 1945-65 рр. побудовано 200 мешканевих будинків. Село Лешнів, над
правим берегом річки Солонівки, 19 км на північ від Бродів, з яких
проходить через село битий шлях до Берестечка, з населенням 1211
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Грималівка, Королівка,
Лісове й Піски. Перша згадка про Лешнів є з 1471 р. В ХУП-ХІХ ст.
Лешнів був містечком з розвиненою торгівлею і ремеслом. За совєт-
ської окупації вже в 1940 р. зорганізовано колгосп з 70 родин, що мав
415 га землі, 64 пари коней, молотарку, 3 сівалки, 44 корови і 35 овець.
За німецької окупації вимордовано 100 мешканців і спалено половину
села. В квітні 1944 р. територія сільради була в прифронтовій смузі і
совєтське командування зарядило евакуацію населення до рівенської
области. З 4 тис. га земельних угідь колгоспу ім. Шевченка припадає
2 тис. га на луги і пасовиська. Вировничий напрям є тваринництво і
зернові та технічні культури. Є ветеринарна лікарня, сільська лікарня
на 25 ліжок, середня школа, бібліотека, книгарня, клюб і побутова
майстерня. В 1945-65 рр. побудовано 200 мешканевих будинків.
Село Станиславчик над правим берегом р. Стиру, 21 км на північ-
ний захід від Бродів, з населенням 535 осіб. Сільраді підпорядковані
населені пункти: Бордуляки, Збруї, Кути, Монастирок і Панькові. Ста-
ниславчик оснований в XVI ст. В селі Монастирку в 30-их рр. XIX ст.
була одна з найбільших у тому часі в Галичині паперова фабрика.
В 1845-47 рр. в Станиславчику і навколишніх селах заворушилися се-
ляни проти виконування панщини й були присмирені військовою си-
лою. В 1911 р. згоріла більша частина Станиславчика. В селі Бордуля-
ках народився український письменник Тимотей Г. Бордуляк (1863-
1936). V Монастирку похований український письменник і громадський
діяч Лесь Мартович (1871-1916). Виробничий напрям колгоспу ім. Ко-
товського, що має 4 тис. га земельних угідь, є зернові і технічні куль-
тури (лен і хміль) та м’ясо-молочне тваринництво. Є восьмирічна шко-
ла, бібліотека і клюб. Село Заболотці над р. Стиром з населенням 1028
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Велин, Великі Переліс-
ки, Вовковатиця, Висоцьке, Лугове, Малі Переліски, Ражнів і Шевчен-
ківський. Археологічні знахідки виявили 2 кургани з часів Київської
Руси, які свідчать про заселення села в ХП-ХПІ ст. На території сіль-
ради знайдено численні пам’ятки: курган бронзової доби (2 тисячоліття
до Хр.) в селі Висоцькому, могильники залізної доби (УПІ-УІ ст. до
Хр.) в селах Заболотцях, Висоцькому й Луговому. Вперше згадані За-
болотці в документах з 1494 р. У селі Висоцькому, де народився видат-
ний український мистець Іван І. Трупі (1869-1941), основано меморі-
яльний музей. Заболотецький колгосп ім. Чапаєва має 6 тис. земельних
угідь, на яких ростуть зернові та технічні культури. Є лікарня на 50
ліжок, середня школа, бібліотека і клюб. V Висоцьку в священичій
родині народився відомий український політик і публіцист, член уряду
ЗУНР — д-р Лонгин Цегельський. Парохом Станиславчика, а відтак
119
Заболотець був батько Олени Степанівни, хорунжа УСС і УГА. Вона
закінчила після визвольних змагань студії з історії і географії докто-
ратом на Віденськім університеті й учителювала в гімназії СС Васи-
ліянок у Львові, а відтак була секретаркою у централі Ревізійного Со-
юзу Кооператив у Львові. Вона написала кілька історично-краєзнав-
чих нарисів, між іншим про Львів. її син історик Ярослав Романович
Дашкевич є співавтором нарису про Олесько в „Історії міст і сіл УРСР”.
БУЩИНА
Буський район на півночі межує з Камінецько-Буським і Радехів-
ським районами, на сході з Бродівським, на північ із Золочівським і Пу-
стомитським та на заході з Камінецько-Буським районами. Обіймає
площу 846,6 кв км з населенням 59,1 тис. осіб, з яких є 46 тис. селянами
та 13,1 тис. міщанами. На території району знаходиться 86 населених
пунктів, серед них місто Буськ і селища міського типу Красне й Оле-
сько та 18 „сільських рад депутатів трудящих". Є 22 колгоспи, серед
яких є такі спеціялізовані господарства як артілі „Авангард”, „Вільне
;киття”, „Шлях Леніна", „ім. Радянської армії”. Через південну частину
району проходить залізниця Львів-Київ, а по всій території — биті
шляхи зі сходу на захід і з півночі на південь, які перетинаються в
Буську. Основна територія району є в смузі верхньо-бузької рівнини
й відноситься до поліської зони з карбонатними і зерново-підзолистими
ірунтами. По ній протікає ріка Буг з своїми притоками Полтвою, Дум-
ницею й іншими, в долинах яких є багато заливних лугів і торфовищ.
Значна частина їх осушена, освоєна і дає високі врожаї. В економіці
району переважає сільське господарство з напрямом вирощування зер-
нових і технічних культур та м'ясо-молочного тваринництва.
В районі є 16 підприємств, з них — 9 промислових. Найбільшими
з них є красненський цукровий завод, буські заводи пивоварний і
будівельних матеріялів, філіял львівської молочної фірми „Верховина”,
буський харчокомбінат, сторонибабський спиртзавод, завод мінераль-
них вод й інші. В цих підприємствах працює 1,9 тис. робітників і служ-
бовиків. У 1966 р. робітничі колективи підприємств району виробили
продукції на 13,5 млн. крб. Торговельна мережа в районі є досить
розвинена. Є 2 універмаги (універсальні магазини) в Буську й Олеську,
64 промтоварових, 29 харчевих і 15 сільських крамниць, 6 книгарень,
8 аптик та 38 інших „торгових точок”. Є 59 підприємств громадського
харчування: їдалень, чайних, буфетів й інших. їх товарооборот зростає
з року в рік (мабуть паралельно із спадом вартости совєтської валюти)
і в 1966 р. він виказував суму 15,9 млн. крб.
В районі є 9 лікарень, серед них 2 районові в Буську й Олеську,
1 — селищна в Красному, 4 — дільничні в Задвір'ї, Куткорі, Новому
Милятині й Топорові та спеціяльно туберкульозні в Ріпневі і Цикові;
разом у всіх лікарнях є 480 ліжок. При районних і селищних лікарнях
120
є позики шічні відділи, при дільничних — амбуляторії. Лікарські амбу-
ляторії є такою при красненському цукрозаводі і ц селах Андріївці і
Соколівці, а крім того є 3 „здоровпункти” — 2 в Красному та 1 в селі
Заводський, 47 фельдшерсько-акушерських пунктів, 4 колгоспні ро-
дильні будинки, з яких „З працює на громадських засадах”; у закла-
дах охорони здоров'я працює 50 лікарів, 292 працівників середнього
медичного та 302 — обслуговуючого персоналу.
В районі є 63 загальноосвітні школи, з них 10 середніх (серед них
буська школа-інтернат), 22 — восьмирічних, 31 — початкові. В усіх
школах району є більше як 1,5 тис. учеників та 738 учителів, серед них
— 369 з вищою освітою, — 75 з незакінченою вищою, — 270 з серед-
ньою педагогочною і 24 вчителі праці в майстернях із загальною се-
редньою освітою. Є в районі 7 дитячих садків для більше як 350 дітей.
Є 5 „будинків культури”, 54 сільські клюби, 5 міських і 57 сільських
кіноустановок, 2 сільські кінопересувки і 50 бібліотек, з яких є одна
районова в Буську, 2 — селищні в Олеську й Красному, та 47 сільських,
серед яких є 5 приклюбових ІЗ — „на громадських засадах”. У всіх
бібліотеках разом є 408,4 тис. книжок.
Місто Буськ над правим берегом р. Буг при впаді до нього р. Пол-
тви, 5 км на північ від залізничої стації Красне та 50 км від Львова, з
якого проходить через місто автострада до Києва; Буськ займає 3170
га території з населенням 6 тис. осіб. Через Буськ протікають річки
Солотвина, Рокитна, Рудна і Молдова, які ділять місто на кілька час-
тин. У давнину кожна відокремлена частина Буська мала свою назву:
Старе місто, Середнє місто, Нове місто і Яблунівка. До нього прилягали
передмістя: на правому березі Бугу — Липобоки, Довга Сторона і Во-
ляни, поділені руслами болотнистих річок Солотвини — Рокітни, а по
лівому •— Німецький бік і відділене від нього руслом р. Полтви перед-
містя Підзамче. Ще в 60-их рр. XIX ст. сполучення центру міста з
передмістями підтримувалося, здебільшого, через насипані греблі та
близько 68 більших і менших мостів і кладок з двох-трьох дощок на
високих опорах. У часі повеней населення вживало човнів і поромів.
Тим-то деякі письменники називали Буськ „Галицькою Венецією”. Су-
часний вигляд міста майже цілком змінився. Водні потоки повисихали,
зник поділ на окремі частини. Лише містки, мости і кладки з дошок,
перекинені через старі русла річок, і глибокі рови ще й досі нагадують
характерну рису міського пейзажу в минулому. Територія Буська була
заселена вже в камінну і бронзову доби (в ІІІ-ІІ тисячолітті до Хр.),
про що свідчать поховання доби неоліту, виявлені на території міста
в 1937 р., та рештки поселення бронзової доби, відкриті в околиці міста
археологами.
Перша літописна згадка про Буськ оповідає про облогу його в 1097
р. перемиським князем Володарем Ростиславичем, тому що в цьому
городі схоронився волинський князь Давид Ігоревич, з якого наказу
121
був осліплений Володарів брат — теребовельський князь Василько.
Але Буськ як центр племени бужан, що раніше звалися дулібами, міг
існувати значно раніше від першої літописної згадки про нього. В 1165
р., коли з Волинського князівства було виділене окреме Белзьке, був
Буськ включений до останнього. Старий Буськ, положений серед річок
і болот, важко доступний в часі повеней, надавався добре до оборони
перед ворогами й тимто ще для кращої оборони був перекопаний кіль-
кома глибокими ровами „перекопами”, заповненими водами Буга й
Полтви. В 1240 р. пройшли через Буськ татарські орди Батия. В 1284 р.
татарські орди Телебуги пограбували, а потім зруйнували Буськ. Із
старого міста збереглися лише два городища, колишні укріплені по-
селення з XI і ХП-ХІУ ст. Одно з них положене на мисі при впаді Пол-
тви до Буга на місці першого літописного Буська. Друге городище є
над правим берегом Буга на високій терасі, окруженій з трьох сторін
їлибокими ярами. В цьому місці був, очевидно, другий город, коли
перший зруйнували татари. Після загарбання Белзького князівства
поляками було воно надане в кінці XIV ст. мазовецьким Пястам як
васалам польського короля. В 1411 р. мазовецький і белзький князь
Земовит надав Буськові магдебурзьке право. Але з нього користала
лише упривілейована частина населення міста, зокрема польська шля-
хта. Вона була звільнена від багатьох повинностей, мала право ловити
рибу в річках, мала монополь на торгівлю у навколишніх селах і
т. п. Зате для корінного населення була встановлена низка обмежень,
між іншим, було зазначено, що „жадний русин не має права виробля-
ти напоїв і солоду”. В акті городельської унії з 1413 р. зазначено, що
русинів не можна допускати до державної ради, бо різниця у віроіспо-
віданні може викликати різницю в думках і почуттях. Українська шля-
хта заради різних привілеїв зраджувала свої національні інтереси,
польщилася й зливалася з польською. В 1462 р. Буськ з околицею пе-
рейшов під безпосередню владу польського короля. В 1510 р. король
Жигмонт І велів, „щоби згідно з давним звичаєм вибирати радників
у магістраті тільки з-поміж людей римокатолицької віри”. Відтак у
1541 р., підтверджуючи згідно з попередніми актами магдебурзьке пра-
во для міста, король пригадував недопускати до магістрату православ-
них, тобто українців.
Протягом XV ст. кілька разів, а саме в 1442, 1450, 1453 і 1467 рр.
татари пограбували й спалили Буськ.
В 1506 р. населення Буська дістало право на заснування воскобій-
ні. За даними люстрації з 1578 р. в Буську було 4 млини і сукновальня,
4 шевці, 3 ковалі, 10 кравців, 12 кушнірів, 10 ткачів, 6 пивоварів, З
боднарі, 1 лимар, 1 мечник, 3 капелюшники, 2 солодовники, 1 цируль-
ник, 1 золотник, 1 гончар, 30 пасічників й інші ремісники. В 1578 р.
засновано в Буську також папірню, папір якої уживав для друкування
книг Іван Федорів у Львові. В 1714 р. знесла її повінь, але в кінці XVIII
122
ст. її відновлено; місце, де вона була, називають мешканці міста „па-
пірнею”. Між королівськими старостами та населенням міста виника-
ли часті конфлікти. Особливо терпіли від самоволі старостів мешканці
передмість Довгої Сторони, Волян і Підзамча. Старости відібрали від
них землю й примушували їх виконувати різні повинності. З приводу
сваволі старостів міщани вносили скарги до суду, але судові процеси
тягнулися десятками років, а пригнічення міщан за той час ще більше
посилювалось і не помагали нічого скарги до самого короля.
Упосліджені українські міщани зорганізувалися наприкінці XVI
століття в церковні братства. В зв’язку з тим, що друковані книги
були тоді дорогими, вчителі братських шкіл займалися перепису-
ванням рукописних книг. З них збереглася книга „Соборник цвіто-
носний”, переписана в 1621 році в Буську Яковом Чайкою, родом
з села Гаїв. В час походу геть Богдана Хмельницького на Львів, май-
же все місто Буськ було знищене татарами. В 1655 році загони
козаків приступом зайняли місто і зруйнували його укріплення. Міські
мури, вали навколо міста, яких довжина досягала одної милі, були
знесені. Міське українське населення помагало козакам руйнувати за-
мок і костьол. В 1655, 1662 і 1674 рр. населення терпіло від постою
збираних у Буську королівських військ, що грабували й чинили всяке
насилля.
Від кінця XVII ст. почали в околиці міста добувати вохру, залізну
руду. Тоді над Бугом будовано „залізні кузні". На передмісті Волянах
і в селищах Остапківцях і Ланерівцях вибудовано гути — мануфакту-
ри. В 1769 р. багатий купець зі Львова Прешель побудував у Буську
мануфактуру, що пізніше постачала взуття для австрійської армії. В
1763 р. Яблоновський, залишивши староство, перепродав власне помі-
стя Иосифові Мерові. Після поділу Польщі в 1772 р. Мер залишився
буським старостою. Тривале панування графа Мера в Буську і навко-
лишніх селах відзначалося жорстокістю і свавіллям. Він заборонив
різати худобу, примушував продавати її за безцінь, насильно забирав
виловлену рибу, привласнював гаї й будинки та примушував людей
виконувати різні роботи для його господарства, а в разі будь-якого
опору мешканців його наказам жорстоко розправлявся з ними. Меш-
канець міста Якубовський був покараний 150 ударами києм за те, що
хотів залишити службу в його маєтку, Ганна Білинська — 50 ударами,
а 15-річна дочка вдови Лучинської — 100 ударами за те, що відмови-
лися служити графині Мер. Не зважаючи на фізичний терор і систе-
матичне залякування, мешканці передмість відмовились у 1776 р. від
кріпосних повинностей та скинули старого війта й вибрали нового. Але
с'.встрійський уряд примусив мешканців виконувати всі панщизняні
повинності аж до 1848 р., коли панщина була скасована. Але землеро-
би Буська мали сплатити за одержані наділи 233,5 тис. флоренів, що
дорівнювало двадцятирічним їх доходам з цих наділів. З огляду на не-
123
спроможність міщан сплатити таку суму відразу, вона була замінена
спеціяльним податком, розрахованим на 50 років. Проте більшість кра-
щих земель після знесення панщини залишилася дідичам, до яких на-
лежало 47 проц. земельних угідь в Камінецькому повіті, до якого на-
лежав тоді Буськ. У кінці XIX ст. маєтки Графа перейшли на власність
графів Баденів. На їх ланах важко працювали мешканці міста й нав-
колишніх сіл. Коли в 1902 р. відбувалися масові страйки сільськогос-
подарських робітників по всій Галичині, виступили мешканці Буська
па захист своїх інтересів.
В економічному відношенні розвивався Буськ наприкінці XIX і
на початку XX ст. дуже повільно і його населення знаходилось у тяж-
кому положенні. Подорожуючи літом 1901 р. по Галичині, польський
соціялістичний діяч Юліян Мархлєвський, коли зупинився в Буську,
записав: „Я не бачив нічого більше мерзотного, більше страшного, ніж
галицькі містечка. Сумніваюся, що де-небудь в Европі живуть люди
в більш убивчих умовах”. Початкова школа в Буську існувала від 1793
р. В початках XX ст. вона була приміщена на передмісті „Довга Сто-
рона” з українською мовою навчання, але вчилося в ній всього 88
школярів. Польське населення мало 4-клясову школу з польською
мовою навчання. Але автори нарису В. К. Астафьєв, М. Я. Бєлінський
і Н. П. Драчевська не згадують, що в 1910-14 рр. існувала в Буську
приватна українська реальна гімназія. В 1910 р. було в Буську 7751
населення.
З кінцем серпня 1914 р. зайняли Буськ москалі й залишили його
також з кінцем серпня 1915 р. В часі війни згоріло в місті і околиці
111 будівель. 23 травня 1919 р. зайняли Буськ поляки. Від 15 серпня
до 1 вересня 1920 р. перебував у Буську Будьонний з своєю кіннотою.
Після того наступила знов польська окупація. Тоді Буськ у 1921 р. з
населенням 6440 осіб був у застою. Населення, особливо українці,
знаходилось у тяжкому стані. Міська біднота мусіла за мізерну плату
найматися на заводи ґр. Казимира Баденього або обробляти землю в
його маєтках. Він мав 7622 га землі, а більшість селянських господарств
мала по 2-3 морґи землі, або цілком була безземельною. Кількість без-
робітних у місті постійно зростала. Користаючи з того, Бадені вимагав
від тих українців, що хотіли працювати на його фільварку, переходу
на римокатолицьку віру. В місті з 7 тис. населенням було лише 3 лі-
карі, які обслуговували хворих за високу плату. В Буську було дві
семирічні школи, хлоп’яча й дівоча, в яких навчання відбувалося поль-
ською мовою. Промисловість розвивалася повільно. В 1935 р. в місті
були: пивзавод, 2 парові млини, лісопильня, 2 цегольні і 27 ремісничих
майстерень. Пивзавод, млин, цегольня й лісопильня належали до Ба-
денього. З приводу низької заробітної платні робітники буського млина
31 грудня 1936 і в 1937 рр. припиняли роботу й вимагали підвижки
заробітної платні.
124
18 вересня 1939 р. Буськ зайняли большевики, знаціоналізувати
промислові підприємства та передали для вжитку землеробів землю
Баденього. Відкрито поліклініку з 5 лікарями, 1 фельдшером і 8 мед-
сестрами та лікарню на ЗО ліжок. Але місцевого лікаря, уродженця
Буська Миколу Ваня, большевики арештували й вивезли невідомо ку-
ди. 1 січня 1940 р. Буськ став центром району. З початком другого
півріччя 1939-1940 навчального року була створена середня школа, яку
вже в 1941 р. закінчили 18 випускників. Але 1 липня 1941 р. зайняли
Буськ німці, які знищили третину населення міста, а багато юнаків
і дівчат вивезли до Німеччини. В 1943-44 рр. діяли в районі больше-
вицькі партизани, що вбивали не тільки німців, але вбили також 45
українських націоналістів. Німці зруйнували млин, завод безалько-
тольних напоїв, вивезли устаткування й машини з пивзаводу та рай-
промкомбінату, знищили все господарство зв'язку, а саме телеграф і
телефонічну стацію, вивели з ладу майже всі промислові підпри-
ємства міста, зруйнували багато мешканевих будинків, зруйнували
готель, а районовий кінотеатр перетворили у виробництво ковбас
та міський парк — на склад колючного дроту. Гітлерівці пограбу-
вали й вивезли до Німеччини все устаткування й інструменти з лі-
кувальних закладів та цілком знищили все приладдя шкіл. Вони
зруйнували МТС, відібрали від рільників 1113 га землі, забрали 2762
штуки великої рогатої худоби, 700 свиней, 178 овець, багато птиці,
сотні тон хліба, картоплі, овочів та інших сільськогосподарських
продуктів. 18 липня 1944 р. зайняли большевики знову Буськ.
Почалася відбудова зруйнованого міста. Насамперед збудовано
перехідний міст через р. Буг, розчищено вулиці та урухомлено елек-
тростацію, пошту й телеграф. Ремонтовано зруйновані підприємства:
млин, райпромкомбінат і пивзавод. У червні 1945 р. розпочав виробля-
ти цеглу' буський цегольняний завод, а через місяць був готовий цех
газованих вод. За короткий час були відновлені школи, лікарня й інші
„культурно-освітні заклади”, тобто заклади комуністичної пропаганди,
на які держава витратила 307 крб. (в старім обчисленні), а на заклади
для охорони здоров'я — 131 тис. крб. Протягом короткого часу меха-
нізовано низку підприємств. До кінця 1945 р. механізовано повністю
всі виробничі процеси в райхарчокомбінаті. В державному млині на-
ладнано механічне розвантаження й пораду зерна. Побудовано в Бусь-
ку маслозавод. В місті почали виробляти меблі, одяг, взуття, печиво,
борошно, цукорки, безалькогольні напої й багато інших товарів. Виро-
би буських підприємств почали вивозитися поза межі району й облас-
ти. В останніх роках буська промисловість значно збільшила свою
продукцію. Річний випуск пива в 1939 р. становив 350 тис. дкл., у 1965
року — 658 тисяч декалітрів. У порівнянні з 1939 року подвоїв ви-і
робництво цегольняний завод, що в 1966 р. виробляв щоденно більше
як 50 тис. штук цегли. В 1961 р. почав переробляти овочі й фрукти
125
потужністю 24 тис. умовних банок на добу механізований цех буського
райхарчкомбінату. Збільшилося щоденне виробництво масла на бусь-
кому маслозаводі і в 1965 р. становило більше як 3200 цнт на рік.
Весною 1946 р. зорганізовано 2 перші колгоспи в буському районі,
але тоді „куркулі" ховали хліб, вступали в бандерівські банди, чинили
впертий опір соціялістичному будівництву”. В лютому 1946 р. банде-
рівці вбили голову буської міськради С. Д. Зубика; загалом у 1945-46
рр. вбили вони в районі 180 комуністів і їх прислужників. 17 січня
1946 р. в селі Задвір’ї боївка командира УПА Ч. проходила через село
й наткнулася на большевицьку заставу. Повстанці, поранивши 6 енка-
ьедистів, без утрат відступили. 19 січня 1946 р. українські повстанці
під командою к-ра Ч. зробили засідку на енкаведистів в селі Полони-
чах, вбили 2 енкаведистів і одного поранили. 6 лютого 1946 р. україн-
ські повстанці зробили знов наскок на совєтський гарнізон в с. Попо-
вичах і вбили 9 енкаведистів. 22 лютого 1946 р. З повстанці вбили З
енкаведистів, між ними начальника райнквд з Буська в селі Гуті По-
лоничній. 13 травня 1946 р. 120 енкаведистів із Топорова заскочили в
топорівських лісах кількох повстанців. У геройському бою всі вони
загинули, але вбили ст. лейтенанта НКВД і 3 енкаведистів та кількох
поранили. 4 квітня 1946 р. розброїли повстанці станицю „стрибків” у
селі Ракобовтах. 7 липня 1946 р. група повстанців біля села Кутів
звела бій з енкаведистами, які втратили одного вбитим і одного
пораненим і панічно відступили. 19 липня 1946 р. повстанці знищили
Часткового нквд і 2 енкаведівських агентів у селі Острівці.
Терором проводили большевики колективізацію, але їхні публі-
цисти пишуть, що „перші колгоспи досягли помітних успіхів, зростала
оплата за трудодень".
В медичних закладах Буська є 20 лікарів, 10 фельдшерів, 5 аку-
шерок, 4 ляборанти і 34 медсестри з спеціальною середньою освітою.
Лікарня має 75 ліжок; при міській лікарні є „відкритий пункт швид-
кої допомоги”. Лікарня має 6 автомашин, з яких 3 є санітарні. Серед
мешканців Буська й околиці є популярною окуліст-жінка Н. О. Отен-
ко. В середній школі в 1966 році було 600 учеників, а крім неї є
ще вечірня школа для робтничої молоді, школа-інтернат з 370 уче-
никами і восьмирічна школа. В цих школах є понад 100 вчителів. У
післявоєнних роках осягнули середню освіту в буських школах понад
6600 осіб. Понад 200 дітей робітників, колгоспників і службовиків
вчаться у відкритій в 1959 р. музичній школі, в якій є 18 викладачів.
У Буську народився в 1876 р. вже померлий мовознавець і мистецтво-
знавець Іларіон Семенович Свєнціцький, професор Львівського уні-
верситету, в якому є тепер викладачами уродженці Буська: В. Шере-
мета, Б. Ковальчук і Г. Гнатів. Талановиті сестри-співачки Марія, Да-
ниїла і Ніна Байко закінчили Львівську консерваторію.
126
ОЛЕСЬКО
Олесько — селище міського типу Буського району. Селищній раді
підпорядковані населені пункти: Теребежі, Волуйки, Циків і Гутище.
Археологічні дані свідчать про заселення території сучасного Оле-
ська та його околиць ще в бронзову добу.
У найвідомішій письмовій згадці про Олесько у 1366 р. воно зга-
дується поряд з іншими великими містами Волині — Луцьком і Воло-
димиром. В середині 1366 року польський король Казимир захопив
ряд волинських міст від князя Дмитра-Любарта Гедиминовича і серед
них Олесько. Збудований на горі укріплений замок був об'єктом зброй-
ної боротьби й дипломатичних торгів між Польщею та Литвою, що
суперничили в захоплюванні українських земель. Для замирення з
литовськими князями польський король Казимир віддав Олесько в
1366 р. литовському князеві Олександрові Коріятовичеві як васальне
ленно. Але в 1370-77 рр. Дмитро-Любарт відвоював назад втрачену
частину Волині разом з Олеськом. Наступник Казимира на польському
престолі — угорський король Людвик, опираючись на попередні поль-
сько-угорські договори прилучив Галичину до Угорщини, а в 1377 р.
зайняв і Олесько, в якому посадив свого старосту. Але в 1382 р. Дми-
тро-Любарт прогнав угрів з Олеська.
В 1382-1431 рр. Олесько було зв’язане з Волинню, яка одначе не
могла вдержатися самостійною після державної унії Польщі з Литвою.
Великий литовський князь Ягайло Ольгердович, який одружився з
польською королевою Ядвигою Людвиківною і став під іменем Воло-
дислав римокатоликом і польським королем, старався зібрати під
свою зверхність усі литовські, білоруські й українські землі й тому
усунув з Волині Федора Любартовича. Але проти його централізацій-
ної політики виступив його брат, Свидригайло, що спираючись на ук-
раїнських, білоруських і литовських вельможах, хотів відокремити Ли-
тву-Русь від унії з Польщею. Олесько стало в 1431 р. опорним бастіоном
у боротьбі Свидригайла проти Ягайла. В Олеську Іван Преслужич
очолив протипольську боротьбу і до нього приєднався Масько Кале-
никович, Олехно Черемовський, Івашко Мостич Кадлубиський, Сенько
Смоленський, Демко Жидівський, Януш з Підгорець, Нег Староброд-
ський, Лев Чеський і багато інших. Шеститисяному відділові королів-
ського війська під проводом мазовецького князя Казимира й старости
Яна Менжика не вдалося здобути Олеського замку, який боронили
згадані земляни, а яких Ягайло називав „бунтівниками”; вони органі-
зували походи на загарбані Польщею галицькі землі. Іван Преслужич
продовжував боротьбу проти поляків, але наприкінці 1432 р. здобуло
королівське військо Олеський замок. Спочатку король виорендував
Олеську волость, а в 1441 р. продав її Янові з Сєнна; тоді ж Олесько
дістало магдебурзьке право. В 1446-48 рр. Велике Литовське Князівство
домагалося безуспішно повернення Олеська.
127
В другій половині XV ст. Олесько стало резиденцією різних маг-
натських родів. Замок став схоронищем, хоч не завжди надійним, від
нападів татарських орд, тому що близько Олеська проходив т. зв. Куч-
манський шлях, один із тих шляхів, якими татари нападали на укра-
їнські землі. Ян з Сєнна мав право заселяти Олеську волость, але він
дбав радше про збільшення своїх прибутків всякими можливими спо-
собами: митом з купецьких караванів, грабунками й жорстоким визи-
скуванням своїх підданих-селян. Економічне положення Олеська в дру-
гій половині XV і в XVI ст. залежало від конкуренційної боротьби між
Львовом та Камінцем Подільським за монополь у східній торгівлі. Ка-
Прогулянка з Олеська до Підгорець, до замку короля
Яна Собєского, літом 1937 р. Стоять від ліва: Яросла-
ва Несторович-Мандюк, мґр Осип Гулей, Ірина Шах,
Анна Галькевич, Соня Дубинка, Стефа Н., Осип Ориш-
кевич, суддя Ізидор Худко; сидять від ліва: о. Н. Сло-
невський, НН, НН, Ірина Багдай, Ярослава Дудик,
Віра Юркевич, мґр Н. Слоневський, Ксеня Мандюк,
мґр Петро Оришкевич (з готарою), Галина Шах, НН.
мінецькі купці домагалися дозволу на перевезення товарів до Луцька
й на Литву, обминаючи Львів. Цей шлях камінецьких купців проходив
саме через Олесько, яке одержувало значний прибуток від караванів.
Але коли наприкінці XV і з початком XVI ст. Львів переміг, тоді тор-
говельний шлях з Кам’янця через Олесько на Луць поволі запустів, і
для Олеська залишилися тільки прибутки від шляху, яким везли сіль
з долинської і коломийської солеварень через Золочів і Олесько на
Волинь. Значних знищень зазнавало Олесько від татарських нападів.
Около 1507 р. татари знищили місто, а незабаром у 1512 р. знов вони
здобули й знищили місто й замок, під час коли їх хан Менґлі-Ґірей
отаборився між Олеськом та Буськом.
Про внутрішнє життя міста в XVI ст. відомо дуже мало. Воно було
128
цілком залежне від його власників, що часто мінялися. В 1511 р. місто
і замок були поділені поміж двох власників. У місті розвивалося ре-
месло, існував кушнірський цех, працювали гончарі. Але в статуті
кушнірського цеху, затвердженім у 1557 р., було зазначено, що „цех-
містром може бути обраний (майстер) виключно римської релігії, а
українські майстри та їх челядь повинні в усьому повинуватися й ви-
конувати ухвали статуту”, хоч українці становили більшість населення
міста. В 1605 р. власником Олеська став один з найзаможніших поль-
ських магнатів, руський воєвода, Ян Данилович. На місці старого де-
рев'яного замку був збудований новий, мурований замок, довкола
якого викопано рів, насипано вал та поставлено парапети з брусів.
Відповідно до тогочасної військової техніки забезпечено замок гарма-
тами. Дворянином у Даниловича служив дрібний шляхтич гербу Аб-
данк Михайло Хмельницький, проживаючи спершу в Жовкві, а відтак
в Олеську. Мабуть у Жовткві народився його син, Зиновій, який провів
свій дитячий вік в Олеську. Хоч заходи Даниловича сприяли дещо
економічному піднесенню міста, проте вони не могли запобігти тому
його занепадові, що став у наслідок переміщення торговельних шляхів.
У XVII ст. власники міста часто змінялися. В 1629 р. народився в
Олеському замку Ян III Собєський, а в 1639 р. його попередник на
польському троні — Михайло Корибут Вишневецький. В час походу
гетьмана Богдана Хмельницького на Галичину в 1648 р. здобули козаки
Олесько. Опісля Олеський замок втратив значіння воєнної фортеці;
за описом з 1664 р. було в цейхгавзі лише дві гармати, 18 гаківниць (з
них 12 цілком непридатних) і одна велика гармата на брамі. В сучаснім
описі записано так: „Це мале, напів спустошене місто, кілька разів
сплюндроване й спалене татарами. Лежить серед болот, окружене слаб-
кими валами з землі. В нім є панський костьол і камінна дзвіниця —
збудовані добре. Крім цього, три дерев’яні українські церкви. Замок
— це старий будинок з каменя на круглому горбі, що підноситься по-
над усю сусідню височину”. У 80-х роках старався Ян III піднести своє
родинне місто з руїн. Він велів відбудувати замок і перетворив його
на розкішну королівську резиденцію. Довкола був великий парк з
екзотичними деревами, алеями, фонтанами й скульптурами. В 1687 р.
підтверджено наново маґдебурське право Олеська. Суд складався з
війта, двох бурмистрів (міського і замкового), ландвійта, осадчого і
шістьох присяжних, та мав право розглядати всі кримінальні і цивільні
справи. Всі вище наведені посади крім замкового бурмістра були
виборними. Були встановлені нові ярмарки й торги (п’ять річних яр-
марків) і по два торги кожного тижня. Міщани були звільнені від
деяких повинностей. Для піднесення торгівлі запросили вірмен, які
заснували в місті свій квартал. Збереглися відомості про зовнішній
вигляд міста в кінці XVII ст. Олесько було окружене земляним валом
з парапетами з брусів. Озеро ділило місто на дві частини. На валах
129
було три брами: Брідська, Львівська і Кремінецька, а поза валами було
два передмістя: Николаївське (біля львівської брами) і „За брамою”,
або Гончарне (біля брідської брами).
Братський рух серед українського міщанства в ХУІ-ХУП ст. не
поминув й Олеська, в якому теж існувало, не відомо коли основане,
братство, яке втримувало в 20-х роках ХУІІІ ст. вчителя для місцевої
парохіяльної школи. В 1711 р., в час північної війни московське військо
зайняло Олеський замок. Саме ХУІІІ ст. було періодом великого еко-
номічного занепаду Олеська. Коли Австрія зайняла Галичину в 1772 р.,
була підірвана й та незначна торгівля, яка до цього часу животіла в
Олеську. В 1797 р. відкрито в Олеську школу, але вчитися в ній могли
лише діти багатих мігцан, а навчання провадилось тільки польською
мовою. В 40-х роках XIX ст. перебував в Олеську польський етнограф
Л. Сємєнський, який написав такі свої вражіння: „Ніхто не може
втриматися в цьому бідному містечку. Нудьга й туга нападають, коли
подивишся на двох чи трьох перекупок, що в нецьках продають булки
і недозрілі овочі. Кілька жидів з руками за поясом ходять по розмі-
шаному болоті. Гузар стоїть у дверях шинку і курить бакун... Ось
місцевий колорит”.
В 1860 р. в Олеську разом з близькими хуторами було 2623 меш-
канці; містечко було забудоване дерев’яними будинками. В ньому
відбувалося вісім річних ярмарків і щотижневі торги, на які на-
селення привозило невелику кількість сільськогосподарських про-
дуктів. Купці скуповували в селян мед, віск і сільськогосподарські
продукти. Десятиріччями трималося ремесло в містечку на одному
рівні.
В 1849 р. почало українське населення домагатися від місцевого
вчителя вчити дітей української мови, але він відмовився. В 1860 р.,
з 781 дитини шкільного віку лише 52 ходили до школи. В 90-х рр. XIX
ст. хотіли польські діячі перемінити реставрований замок на музей
короля Яна III, але мешканці Олеська й сусідніх сіл виступили проти
цього й домоглися поміщення в замку школи. В 1898 р. священики з
околиці Олеська зорганізували в цьому містечку товариство „Сільський
Господар”, що мало на меті поширювати хліборобську культуру й
освіту, організувати рільничі гуртки, курси, досліди тощо. Це това-
риство поширило скоро свою діяльність на всю Галичину й перенесло
свою централю в 1904 р. до Львова. Ще в 1882 р. був оснований в
Олеську кредитовий банк. V 1910 р. збудували олеські українці На-
родний Дім, що став осередком місцевого українського культурного
життя. В 1911 р. олеські українці взяли активну участь у покритті
коштів на виготовлення й відкриття пам'ятника пробудителеві Гали-
цької України о. Маркіянові Шашкевичеві на Підлиській Білій горі.
Під час Першої світової війни Олесько було місцем воєнних дій.
Війна завдала великої шкоди його економіці, занедбано меліоративну
130
систему одеських болот, запустіли сади. Відчувалася гостра недостача
робочих рук, бракувало тягучої сили, й тому значна частина хлібо-
робських і дідичних піль залишалася незасіяною. Знищено багато
мешканевих домів, спалено ринок, зазнав пошкодшень й Олеський
замок. 27 травня 1919 р. Олесько окупували поляки. В серпні 1920 р.
зайняли Олесько большевики, але не надовго. За версальської Польщі
населення Олеська жило вбого, господарство хліборобів дрібніло,
заробітків не було. В семиклясовій школі лише окремі предмети
викладано українською мовою. Більшість одеських ремісників (му-
лярі, столярі, бляхарі і т.п.) йшла літом на заробітки до Львова і на
Волинь, а зимою сиділи без роботи. Частина бідних хліборобів обро-
бляла панське поле за сніп і за корець та косила траву за копицю
сіна. Тягарем для бідних було плачення податків.
V вересні 1939 р. наступила совєтська окупація. Тоді за рішенням
Одеського районного виконавчого комітету сконфісковано приватно-
власницькі підприємства і панські будинки, які передано для вжитку
лікарні й школі. Тоді відкрито неповну середню школу з українською
мовою навчання і вчилося в ній 350 учеників. Тоді ж також була
влаштована амбуляторія й лікарня на 200 ліжок; мешканці могли ко-
ристати з безплатної медичної допомоги, а до їх послуг було в 1940 р.
9 лікарів, 1 фельдшер і 2 акушерки. В квітні 1940 р. був зорганізований
райпромкомбінат, до якого ввійшло й олеське торфопідприємство.
1 липня 1941 р. окупували Олесько німці. Весною 1942 р. зігнали
німці всіх мущин, крім немічних і старих, й вивезли їх на працю до
Німеччини. 13 осіб відправили до концентраційних таборів, з них 10
загинули й лише 3 повернули. В монастирі капуцинів влаштували нім-
ці табір для жидів, яких близько 900 осіб після знущань у лісі на
Білій горі, розстріляно. Від травня 1942 р. до липня 1944 р. діяли в
Олеську большевицькі партизани; 22 липня 1944 р. ввійшли больше-
вики до Олеська серед боїв з відступаючою Галицькою дивізією.
Кількість населення Олеська внаслідок втрат, які завдала війна,
а також у наслідок виїзду польського населення до Польщі, дещо
зменшилася. Після війни відновлено в Олеську видобування торфу.
На олеських торфовищах працювали в 1945 р. 21 робітник, а виробнича
потужність була тоді 1500 тонн паливного торфу на місяць. Тепер торф
уживається не тільки як паливо, але й у вигляді торфокришки для
удобрення піль. Кількість продукції торфопідприємства безупинно
зростає. В 1958 р. валова продукція олеського підприємства була
оцінена за новою скалею цін на 41,9 тис. крб., а в 1966 р. разом з
бродівською торфодільницею — понад 312 тис. крб. На початку 1960 р.
почали будувати торфобрикетний завод, який пущено в рух у жовтні
1963 р. На заводі діють дві преси, що випускають 36 тонн торфобри-
кетів денно. Роботи при видобуванні й брикетуванні торфу майже
повністю механізовані. В машиновому парку підприємства є 12 трак-
131
торів, 2 бульдозери, 2 тракторні лопати, 3 екскаватори, 3 розстелю-
вальні та інші машини. Продукція підприємства відпускається підпри-
ємствам, установам, а також населенню Львівської, Тернопільської і
Волинської областей. В літньому сезоні працює в підприємстві 61
робітник при видобуванні торфу та 43 — на брикетному заводі.
Торфопідприємство спорядило в колгоспі ім. Мічуріна вузькоколійку
для підвезення кормів на фарми колгоспу.
Важливим промисловим підприємством Олеська є завод мінераль-
ної води Львівського обл. управління харчової промисловості!. Міне-
ральну воду з цінними лікувальними питоменностями знайдено в Оле-
ську під час розшуків нафти в 1950 р. Будувати завод мінеральної води
почали в 1959 р., а в 1960 р. почав завод видавати першу продукцію За-
вод розливає до 38 тис. півлітрових пляшок мінеральної води щоденно.
В 1965 р. мав завод 379 тис. доходу. В 1965 р. завершено реконструкцію
заводу, завдяки якій його потужність зросла до 12 млн. пляшок міне-
ральної води на рік. Продукцію заводу відправляється майже в усі
области УРСР. В літньому сезоні працює на заводі 90-100 робітників.
Олеська механізована пекарня розрахована на 100 тонн хлібо-
булочних виробів на добу. Ковбасний цех комбінату виготовляє до
півтонни продукції на день. М'який клімат сприяє садівництву, що має
в Олеську вікові традиції і яким займається чимало олещан. Незначна
кількість олещан працює в колгоспі ім. Мічуріна, якого центральна
садиба є в сусідньому селі Теребежі. Після 1950 р. побудовано в Оле-
ську літній театр, стадіон, продуктовий магазин, магазин культтоварів,
автобусову стацію й лазню. В грудні 1963 р. відкрито в селищі новий
двоповерховий універмаг. При центральній олеській вулиці вибу-
довано понад 30 нових, переважно двоповерхових будинків. У се-
редині селища є дві площі. Є також два парки, один з них імени
Шевченка, в якому є також пам’ятник великому Кобзареві. Вули-
ці селища добре освітлені, населення користає з газу й водопро-
воду. В олеській лікарні і поліклініці працює 16 лікарів і 35 медсес-
тер. У лікарні є 75 ліжок і відділи: терапевтичний, хірургічний, інфек-
ційний, санітарно-епідеміологічний, пологовий і дитячий, два рентге-
нівські кабінети, дві клінічні лябораторії і два фізіотерапевтичні ка-
бінети. В розпорядженні лікарні є три санітарні машини та злітне
поле, обладнане для приймання літаків санітарної авіяції. В 1966 р.
побудовано нову ветеринарну лікарню, в якій працює два ветеринарні
лікарі й один фельдшер.
Відкриту в 1940р. Олеську середню школу закінчило 886осібу1945-
67 рр. В школі є 37 учителів. У 1951 р. відкрито школу для робітничої
молоді, яку до 1967 р. закінчило понад 300 осіб. У 1964 р. створено при
Олеській середній школі відділ заочного навчання. В 1965 р. створено
сільське професійно-технічне училище ч. 10 в Олеську; це училище
закінчило в 1966 р. 112 трактористів і машиністів широкого профілю.
132
Олеська селищна бібліотека з фондом у 27,5 тис. книжок є приміщена
в новому, збудованому в 1960 р. будинку. В „будинку культури” діє
агітаційно-культурна бригада та гуртки: хоровий, драматичний, мис-
тецького читання, вокальний, танцювальний і естрадний. Під мистець-
ким керівництвом М. А. Калника олеський чоловічий і мішаний хор
брав не раз участь у республіканських і обласних оглядах мистецької
самодіяльності!. Цей хор був нагороджений тричі грамотами уряду
УРСР, раз у 1964 р. на огляді мистецької самодіяльності!, присвяченому
150-річчю з дня народження Тараса Шевченка. На гастролі до Оле-
ська часто приїздять мистецькі колективи інших міст, і бригади Львів-
ської філармонії. Олещани часто колективно виїжджають на концер-
ти до районного центру у Буську. В „будинку культури” є стаціонар-
на-кіноустановка, де регулярно демонструються кінофільми.
Мешканці Олеська дбайливо зберігають архітектурні пам’ятки ми-
нулого, що мають значну культурно-історичну цінність. Замок-палата,
збудований на початку XVII ст., пошкоджений не раз війнами й по-
жежами, реставрується тепер. Реставрується також колишній монас-
тир і костьол капуцинів, збудований в 40-х роках XVIII ст. в стилі ба-
рокко архітектом А. Добравським. На відбудову олеських архітек-
турних пам’яток держава відпустила 500 тис. крб. Колишній римока-
толицький парохіяльний костьол, збудований в другій половині XV
ст. й перебудований близько 1625 р., має характерну восьмикутну
оборонну вежу; його реставровано в 1960 р. Збереглися цікаві залишки
колишньої ринкової площі: ратуша, в якій містилася міська управа,
та купецькі будинки XVIII ст. — характерні пам’ятки міського будів-
ництва, які не збереглися в інших містах Львівської області. В одному
з цих будинків міститься історично-краєзнавчий музей Одеської серед-
ньої школи з цінними експонатами і збіркою документів з сучасного
й минулого Олеська та його близьких околиць. На окраїнах Олеська
збереглися також залишки середньовічного міського валу.
КРАСНЕ
Красне є селище міського типу, Буського району, розташоване
вздовж річки Гологірки, притоки Бугу, на рівнині 40 км на схід від
Львова та 5 км на південь від Буська. Красне має вузлову залізничу
стацію, від якої йдуть відгалуження на Львів, Золочів — Винницю —
Броди — Київ. Населення в Красному є 4,6 тис. осіб. Археологічні
пам’ятки, знайдені під час розкопок в 1930 р., виказують, що територія
Красного і його околиць була заселена ще на початку залізного віку
племенами так званої висоцької культури. Це потверджується знай-
деними бронзовими прикрасами й глиняною посудою. Совєтські архео-
логи відносять цих поселенців до племен неврів, про яких згадує гре-
цький історик Геродот. Уперше в документах село під назвою Красне
згадане в 1476 р. Під час походу гетьмана Богдана Хмельницького на
133
Львів у 1648 р. проходили через Красне козаки. Фільварок козаки при
співучасті селян з Красного й околиці розгромили.
У 70-х роках XIX ст. прокладено через Красне залізничий шлях
зі Львова до Підволочиськ. В Красному збудовано залізничу стацію і
в зв’язку з цим Красне розбудовувалося й збільшувалася кількість
його населення. Поселилися в Красному залізничники, переважно
поляки, та кілька жидівських родин, що займалися торгівлею, реме-
слом і виробництвом мила. В 1857 р. було 100 дворів, в яких проживало
663 особи. В 1900 р. було вже 211 дворів з 1395 особами, серед них було
939 українців, 311 поляків і 139 жидів. Дідич Ґноінський збудував
горальню і водяний млин. Хоч ці підприємства були невеликими, проте
бідні селяни в пошуках засобів існування змушені були за мізерну
платню працювати в горальні більше 12 годин на добу. Мелення зерна
пе було для селян дешевим. Немало клопоту зазнали селянські родини
від торгівлі спиртом.
У 1858 р. відкрито в Красному школу з українською мовою нав-
чання. Спершу вчилися в ній діти українців, а згодом і діти інших
національностей. Понад 30 років учителював у цій школі Іжевський,
щиро відданий справі народньої освіти. На початку XX ст. польська
мова витиснула українську, коли вчителем став Ян Андрушевський.
Він також подбав про заснування приватної школи з польською мовою
навчання.
З кінцем серпня 1914 р. австрійські війська у відступі від росій-
ської армії укріпилися під Красним, намагаючись утримати стацію в
своїх руках, але після дводенного бою відступили. В часі боїв були
спалені будинки при нинішних вулицях Чапаєва і Зеленій. Під час
відступу російської армії з Галичини літом 1915 р. 8 тижнів тривали
бої над річкою Гологіркою; в часі боїв згоріла друга частина села, дім
дідича, горальня і млин. 28 серпня 1915 р. австрійці заволоділи знов
Красним і розмістили в селі військові ремонтні майстерні, аеродром,
склади боєприпасів, кравецькі та інші майстерні, в яких за мізерну
платню разом з військовополоненими працювали також і місцеві селя-
ни. Після розвалу Австро Угорщини від 1 листопада 1918 р. до 24 трав-
ня 1919 р. була в Красному своя українська влада. 24 травня 1919 р.
зайняли Красне поляки, яких виперли на короткий час з кінцем липня
1920 р. большевики, що після завзятих боїв залишили Красне в першій
половині вересня 1920 р. Як у час першої польської окупації в травні
1919 р., так і після прогнання большевиків, почалися переслідування
українців. Майже всіх робітників-українців позбавлено роботи при
залізниці.
Власниця дідичних маєтків у Красному графиня Русоцька задов-
жилася в польському рільничому банку, який продав у 1922 р. поль-
ським колоністам її поле — урочище Могилу, а відтак у 1923 р. частину
поля продав полякам-залізничниками. В 1930 р. розпродав польський
134
уряд решту дідичних маєтків полякам так, що в 1935 р. польське на-
селення в Красному мало 619 гектарів землі, а українське, двічі більше
від польського, мало лише 670 га. Тим-то економічне положення крас-
ііенських селян-українців погіршувалося з кожним роком. Частина з
них продавала свої невеликі клаптики землі і виїжджала до Франції,
Канади, Арґентіни й Бразилії, шукаючи там кращої долі. Інші шукали
за працею у Львові, де одначе лише одиниці могли знайти роботу на
Дівочий відділ „Сокола” в Красному — після відбуття вільно-
ручних вправ, літо — 1937 року.
невеликих і напівкустарних підприємствах. Малоземельні селяни най-
малися на сезонові роботи до дідичів. На фільварковій роботі доводи-
лось їм процювати 12-14 годин на добу за платню пересічно 50-70
грошів на день, а жінки одержували ще менше. V важкому становищі
знайшлися робітники й селяни Красного в часі економічної кризи в
1929-1933 рр., що викликала масове безробіття. В 1935-1939 рр. посилив
польський уряд свою ворожу політику супроти українців й усунув з
роботи всіх українців, що працювали на залізницях. Позбавлені праці
вони шукали собі праці сезоново в дідичів навколишніх сіл: Русилові,
Андріївці і Сторонибабах. Ті робітники, що працювали на пилорамі,
часто страйкували, вимагаючи підвижки заробітної платні, або про-
тестуючи з приводу звільнення їх товариша з праці.
Після упадку Польщі почалася відбудова зруйнованої німецьким
летунством залізничої стації і за два дні залізничий вузол був урухо-
млений. Замість триклясової школи з українською і польською мовами
навчання та одноклясової польської школи, що існували до вересня
1939 р., відкрито совєтську семирічку з українською мовою навчання.
В 1940 р. зорганізовано колгосп й усуспільнено млин і пилораму. Але
29 червня 1941 р. Красне захопили німці, та вивозили населення на
135
каторжні роботи до Німеччини або до концентраційних таборів. 18
липня 1944 р. большевики знов зайняли Красне. Красне стало тоді
районним центром. Через 5 днів відновлено рух залізниці, а для від-
будови й ремонту зруйнованих будинків був створений комбінат ко-
мунальних підприємств. Але українське підпілля не погодилося з се-
вєтською окупацією, і в боротьбі з українськими націоналістами заги-
нуло 21 красненських просовєтських активістів. В жовтні 1947 р. був
створений колгосп ім. Калініна, який вже в наступному році просла-
вився в вирощуванні цукрових буряків. Але в процесі „укрупнен-
ня” колгоспів Львівщини красненський колгосп став у 1951 році
3-ю бригадою нового колгоспу „Перемога”, що став спеціялізуватися
у розведенні й годівлі тварин. Проте розвиток бурякосіяння в Захід-
них областях України викликав необхідність будівництва нових цу-
крових заводів. Рада (совєт) міністрів СССР не УРСР постановив у 1949
р. побудувати такий завод у Красному. Будівництво заводу почалося
в листопаді 1951 р. Працювала молодь Красного й околиці під керів-
ництвом спеціялістів із Східних областей України, а також з Москов-
щини, Білоруси й Молдавії. Для підготовлення будівельників була від-
крита школа ФЗН. 200 осіб пройшло тримісячне навчання на ходорів-
ському, мизоцькому й артемівському заводах, де вони вчилися бути
апаратниками, турбіністами й машиністами. Більше 400 робітників
закінчили технічне навчання безпосередньо на своєму підприємстві.
Перший цукор випустив цей завод 31 грудня, 1954 р. Всі трудомісткі
процеси в заводі є механізовані. Внаслідок впровадження механізації
й автоматизації виробництва, зростання технології виробництва й по-
ліпшення умов праці зростає постійно обсяг виробництва.
За совєтської окупації побудовано ще в Красному хлібозавод, цех
безалькогольних напоїв і ковбасний цех. На красненському залізничо-
му вузлі працює понад 700 робітників і службовиків. Його розширено
й реконструовано, побудовано парки приїзду й від’їзду поїздів.
В 1945 р. відкрито інфекційну лікарню, а через рік — поліклініку
і лікарню, які обслуговують 6 лікарів і 25 працівників з середньою
медичною освітою. При цукровому заводі відкрито в 1954 р. лікарню,
медпункт і аптеку. Відкриту в 1944 р. середню школу закінчило більше
800 юнаків і дівчат. V двох середніх школах (одна з них вечірня для
робітничої молоді) і восьмирічній школі навчається більше 1700 мо-
лоді. Більше 100 випускників з красненських шкіл здобули вищу й
середню професійну освіту. З них 11 є лікарями, 15 — інженерами,
47 — вчителями, 22 — агрономами, зоотехніками тощо. V вузах нав-
чається більше 50 випускників. Для дошкільнят вже в 1948 р. відкрито
дитячі ясла і садок. Протягом 1951-52 рр. до ладу стало ще кілька
дитячих закладів, якими охоплено понад 120 дітей. Із шістьох біблі-
отек користає близько 3800 осіб, що протягом року перечитують
65 тис. книжок. Більшість театральних вистав готують самодіяльні
136
колективи. Популярними є драматичний і танцювальний гуртки при
селищному „будинку культури”. Аматори драматичного мистецтва
виставили більше 80 п’єс за останні 10 років. Серед них: „Доки сонце
зійде — роса очі виїсть” М. Кропивницького, „За двома зайцями” М.
Старицького, „Назар Стодоля" Т. Шевченка, „Веселка” М. Зарудного
й інші. Хор із 75 співаків, серед яких є вчителі, залізничники й люби-
телі пісні інших професій, виступає не тільки на сценах Красного, але
і Львова, Буська, Золочева, Камінки-Буської, Мостиськ і інших міст.
Виконані ним пісні транслюються по радіо. Найбільше популярним є
тріо Івана Кучикана, Мирослава Черевка й Григорія Рибачка. До
Красного приїжджають також хорова капеля „Трембіта”, артисти
львівської філармонії, учасники мистецької самодіяльності! львівської
палати залізничників та інші театральні колективи. В селищі існує
п’ять фізкультурних колективів з 744 фізкультурниками, з яких біль-
шість є футболістами, волейболістами і баскетболістами. Очевидно,
комуністи вже встигли створити в селищі 8 партійних ячейок з 150
членами і 5 комсомольських з 350 юнаками й дівчатами та поставити
пам’ятник Бенінові.
Андріївка (до 1630 р.: Мармузовичі та в 1630-1946 рр.: Ферлеївка),
село 10 км на південь від Буська та 3 км від залізничої стації Красне.
Через село протікає річка Гологірка, притока Буга. Населення є 1594
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Острівчик Пільний і
Петричі (Пітричі). Перша письмова згадка про Мармузовичі відносить-
ся до 1470 р. В 1578 р. село цілком зруйнували татари. Після його
відбудови перетворено його в 1630 р. в містечко Ферлеївку, яку в 1649
р. знов пограбували й спалили татари. Літом 1900 р. був у селі страйк
сільськогосподарських робітників, які домагалися підвижки заробіт-
ної платні. Страйк тривав більше тижня і для його придушення прибу-
ли військові відділи, що змусили страйкарів до роботи, а організаторів
страйку заарештували й відправили до тюрми. В 1939 р. в селі органі-
зовано МТС, якої першим директором був І. М. Андреєв, убитий в
1946 р. українськими націоналістами, а большевики прозвали його прі-
звищем село. Колгосп „Авангард”, якого центральна садиба є в Крас-
ному, має 1534 га ріллі, на якій ростуть зернові й технічні культури.
Плекається м’ясне тваринництво. З допоміжних підприємств є цегля-
ний завод, 2 млини. В селі є восьмирічна школа, середня школа сіль-
ської молоді, бібліотека і клюб.
Село Утішків на 7 км на південний схід від Буська і 5 км від
залізничої стації Красне, з населенням 1249 осіб. Сільраді підпорядко-
ване село Сторонибаби. Утішків уперше згадане в джерелах з 1476 р.
На території сільради є колгосп „Шлях Леніна” з 884 га ріллі, на якій
ростуть зернові культури і цукрові буряки. Розвивається м’ясне тва-
ринництво. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб.
Село Гумниська на 9 км на схід від Буська та 7 км від залізничої
137
стації Ожидів з населенням 640 осіб. Сільраді підпорядковані населені
пункти Вербляни і Чучмани. Близько Гумниськ знайдено залишки
поселень камінної доби (кінець Ш-го тисячоліття до Хр.) та часів
Київської Руси. В околиці Чучманів досліджено залишки поселення
кінця камінної й початку бронзової доби (приблизно кінець Ш-го і
початок ІІ-го тисячоліття до Хр.). На території сільради є колгосп ім.
Калініна з 861 га ріллі, на якій ростуть зернові й технічні (переважно
цукрові буряки) культури. Плекається м’ясо-молочне тваринництво. Є
восьмирічна школа, бібліотека й клюб. Вперше згадані Гумниська в
історичних джерелах у 1476 р.
Символічна могила в Гумниськах з
нагоди відновлення проголошення ук-
раїнської держави 1941 року.
Село Ожидів на 17 км на схід від Буська і 1 км від залізничої стації.
Близько села пливе річка Солотва. Населення — 2168 осіб. Сільраді
підпорядковані населені пункти: Закомаре, Йосипівка (Юськовичі)
Павлики, Сидорі й Ангелівка. Ожидів уперше згаданий в історичних
документах у 1432 р. З Ожидова походила дочка священика Олена
Левицька, яка після вчителювання і торговельної практики в „Народ-
ній Торгівлі” в Стрию та 15 років праці в фірмі Стан. Глинського в
Варшаві, заснувала у Львові в 1907 р. власну фабрику хемічних виро-
бів „Зоря” (пасти „Елєгант”, шварцу й синку), що проіснувала аж до
другої совєтської окупації Львова. О-. Левицька померла в глибокій
старості в Нью-Йорку в 1963 р. На території ожидівської сільради є
колгосп „Вільне життя” з 1827 га ріллі, на якій з технічних культур
ростуть цукрові буряки. Плекається м’ясне тваринництво. В Ожидові
є середня школа, бібліотека і клюб. Після війни побудовано 228 меш-
каневих будинків. Є також масло-сироцех і відділ „Сільгосптехніки”.
Село Кути над річкою Стиром, 27 км від Буська та 11 км від заліз-
ничої стації Ожидів. До совєтської окупації був близько села заліз-
иичий перестанок. Населення — 1091 осіб. Сільраді підпорядковані
населені пункти: Заставє, Хватів і Чишків. Перша історична згадка
чро село відноситься до 1441 р. В селі зберігається дерев’яна церква —
138
архітектурна пам’ятка з 1697 р. На території сільради є колгосп „Здо-
буток жовтня” з 1568 га ріллі з зерновими й технічними культурами і
м’ясо-молочним тваринництвом. Є восьмирічна школа.
Село Соколівка на 25 км на північний схід від Буська і 8 км від
залізничої стації Ожидів. Населення — 1260 осіб. Сільраді підпорядко-
вані пункти: Лабач, Грабина, Рижани й Переволочна. Вперше згадане
село в 1644 р. Від XVII ст. до большевицької окупації Соколівка була
містечком. V початках німецької окупації гестапівці розстріляли 16
українських націоналістів у наслідок доносу польського ксьондза. Від-
так винищили жидівське населення 157 осіб та арештували тих україн-
ців, які переховували жидів. В Соколівці є колгосп ім. Щорса з 1228
га ріллі, на якій ростуть зернові й технічні культури. Плекається
м'ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств є млин. Є се-
редня школа, бібліотека і клюб.
Село Тур'я на 33 км на північний схід від Буська та 14 км від
залізничої стації Ожидів з населенням 1192 особи. З км на північ від
села тече річка Стир, притока Прип’яти. Сільраді підпорядковані на-
селені пункти: Бажани, Бачка, Гутисько-Тур’янське, Лісове, Мамчури
й Руда Брідська. Вперше згадане Тур’я в 1456 р. В 1928 р. був страйк
возіїв лісоматеріялів фірми „Цімант”. Від 6 до 9 березня 1944 р. люту-
вали в Тур’ї большевицькі партизани „штаб М. І. Наумова”, серед яких
був б. конфідент польської поліції і злодій Міхал Домарецький з
Переволочни. Партизани збиткувалися над місцевим парохом о. Тим-
чуком і його жінкою а відтак замкнули їх у хаті і спалили живцем,
їх 13-літний синок утік і переховувався у добрих людей в околиці.
Большевики безпощадно обрабували туринських селян і пробували
напасти ще на сусіднє село Переволочну, але переволочанська молодь
відбила їх наступ; за це в початках другої большевицької окупації в
липні 1944 р. большевики жорстоко розправилися з переволочанською
молоддю, розстрілюючи багато юнаків. Колгос „Зірка” розташований
на території тур’янської сільради, має 1284 га ріллі, на якій ростуть
зернові й технічні культури. Плекається м’ясо-молочне тваринництво.
З допоміжних підприємств є млин. Є середня і початкова школи, бі-
бліотека й „будинок культури” на 480 місць.
Село Топорів над річкою Рад ослав кою (Пустою), притокою Стиру,
на 20 км на північ від Буська та 27 км від залізничої стації Красне, з
населенням 350 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти: Горба-
чі, Гута, Заболото, Ленків і Лісове. Топорів згаданий вперше в 1605 р„
коли йому як містечкові надано маґдебурське право. Як пам’ятку
архітектури, зберігається костьол з XVII ст. Через Топорів проходили
також партизани Наумова в лютому й березні 1944 р. Колгосп ім. Б.
Хмельницького має 1101 га ріллі, на якій ростуть зернові культури і
цукрові буряки. Плекається м’ясо-молочне тваринництво й вівчарство.
139
З допоміжних підприємств є млин. Є середня школа, дільнична лікар-
ня, бібліотека і клюб.
Село Чаниж на 16 км на північ від Буська і 23 км від залізничої
стації Красне з населенням 874 осіб. Сільраді підпорядковані населені
пункти: Гаївське, Заводський (стара назва: Адами), Лісове і Стовпин.
Уперше згадане село в 1476 р. Колгосп ім. XXII з’їзду КПСС має 1096
га ріллі, на якій ростуть зернові культури й цукрові буряки. Плека-
ється м’ясо-молочне тваринництво. В Заводському створено в 1965 р.
львівську птахофабрику. В Чанижі є початкова школа, бібліотека і
клюб на 250 місць.
Село Боложинів на 11 км на північний схід від Буська і 20 км від
залізничої стації Красне з населенням 757 осіб. Сільраді підпорядко-
вані населені пункти: Баймаки, Заболотне і Підставки. Боложинів зга-
даний вперше в історичних джерелах у 1578 р. Колгосп ім. І. Франка
має 1356 га сільськогосподарських угідь, з яких на ріллю припадає
678 га. Ростуть зернові культури й цукрові буряки. Плекається м’ясо-
молочне тваринництво. В селі є восьмирічна школа, бібліотека й клюб.
Село Яблунівка на 6 км від Буська і 13 км від залізничої стації
Красне з населенням 902 осіб. Сільраді підпорядковані населені пунк-
ти: Будиголош, Грабова, Ланерівка, Побужани й Рокитне. В селі Ла-
нерівці збереглися залишки поселення з мідно-камінної доби (III ти-
сячоліття до Хр.). На території сільради є 2 колгоспи: „Заповіт Ілліча”
й ім. Шевченка. До останнього входить Яблунівка. Він має 1040 га
ріллі, на якій ростуть зернові й технічні культури. Плекається м’ясо-
молочне тваринництво. В Яблунівці є восьмирічна школа, бібліотека
і клюб на 250 місць.
Село Соколя на 19 км на північний захід від Буська і 26 км від
залізничої стації Красне з населенням 1154 осіб. Сільраді підпорядко-
вані населені пункти: Волиця Деревлянська, Забрід і Маргцанка. Со-
коля вперше згадане в історичних джерелах у 1578 р. Колгосп ім. Л.
Українки має 884 га ріллі, на якій ростуть зернові культури, цукрові
буряки й лен. Плекається м’ясо-молочне тваринництво. Є восьмирічна
школа, бібліотека і клюб.
Село Купче на 5 км на захід від Буська і 12 км від залізничої стації
Красне з населенням 557 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти
Журатин і Ракобовти. Вперше згадане Купче в джерелах у 1470 р.
Колгосп ім. XXI з’їзду КПСС має 1956 га ріллі, на якій ростуть головно
пшениця, жито, цукрові буряки і лен. Плекається м’ясо-молочне тва-
ринництво. Є міжрайонова племінна станиця і цегляний завод. Є по-
чаткова школа, бібліотека і клюб.
Село Куткір над гирлом річки Ставчанки, притоки Полтви, 13 км
на південний захід від Буська із залізничою стацією і населенням 907
осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти Безброди й Острів. Кут-
кір вперше згаданий в історичних джерелах у 1475 р. В 1905 р. селяни
140
страйкували, вимагаючи від дідича підвижки заробітної платні. Хоч
страйк придушено й провідників страйку арештовано, все таки дідич
дещо поступився. В 1920 р. село було місцем двотижневих боїв боль-
шевиків з поляками. Колгосп ім. совєтської армії має 1601 га ріллі, на
якій ростуть зернові й технічні культури. Є відгодівля великої рогатої
худоби. Є восьмирічна школа, бібліотека і клюб на 200 місць.
Село Балучин 15 км на південь від Буська і 7 км від залізничої
стації Красне та 5 км від річки Полтви з населенням 792 осіб. Сільраді
підпорядковані населені пункти Полтва й Русилів. Балучин згаданий
вперше в джерелах у 1476 р. В 1932 р. був у Полтві страйк сільсько-
господарських робітників, які вимагали підвижки заробітної платні.
Близько села Русилова розкопано в 1931 р. курган, в якому знайдено
поховання родового вождя, камінну зброю і золоту прикрасу з початку
ІІ-го тисячоліття до Хр. Колгосп „Перемога” має 2035 га ріллі, на якій
ростуть зернові й технічні культури. Плекається м’ясо-молочне тва-
ринництво. З допоміжних підприємств є столярсько-теслярська і дере-
вообробна майстерні. Є восьмирічна школа, середня школа сільської
молоді, бібліотека і клюб на 300 місць.
Село задвір'я близько річки Яричівки, притоки Полтви, 20 км на
південний захід від Буська і 2 км від залізничої стації Задвір’я, з на-
селенням 1956 осіб. Сільраді підпорядковані населені пункти Богда-
нівна й Полоничі. Колгосп „Прогрес" має 1778 га ріллі, на якій ростуть
зернові й технічні (переважно цукрові буряки) культури; плекається
м’ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств є млин. На
території колгоспу розташований розсадник львівського тресту зеле-
ного будівництва, що займає площу 200 га. Сезоново працює цех золо-
чівського консервного заводу для виробництва овочевих соків і кон-
сервів. Є середня школа, середня школа сільської молоді, дільнича
лікарня, бібліотека і клюб. Задвір’я згадане вперше в історичних дже-
релах у 1451 р. В 1902 р. був страйк сільськогосподарських робітників.
У серпні 1920 р. большевики розгромили тут поляків.
Село Новосілки (Лісні) 16 км на південний захід від Буська й 5 км
від залізничої стації Задвір’я, між річками Яричівкою з півдня і Дум-
ною з півночі, притоками Полтви, з населенням 1146 осіб. Сільраді
підпорядковані населені пункти Дунів, Кудрявці і Лісок. У 1935 р.
археологи розкопали 2 кургани з бронзової доби (початок II тисячо-
ліття до Хр.) і IX ст. Перша історична згадка про Новосілки відносить-
ся до 1476 р. В селі був парохом в останніх роках свого життя пробу-
дитель Галицької України о. Маркіян Шашкевич (1841-1843 рр.). У
1893 р. перевезено прах поета з Новосілок на Личаківське кладовище
у Львові. Колгосп ім. 30-річчя ВЛКСМ має 1620 га ріллі, на якій ростуть
зернові, технічні (переважно цукрові буряки) і овочеві культури. Пле-
кається м’ясо-молочне тваринництво. Є восьмирічна школа, бібліотека
і клюб на 250 місць.
141
Село Новий Милятин на 9 км на захід від Буська і 16 км від
залізничої стації Красне з населенням 475 осіб. Сільраді підпорядковані
населені пункти: Думниця, Кізлів, Ріпнів і Старий Милятин. Археоло-
гічні розкопи близько села виявили поховання культури шнурової ке-
раміки. Це свідчить про те, що ця територія була заселена ще напри-
кінці ПІ-го тисячоліття до Хр. Розкопки в 1950-1961 рр. виявили низку
поселень, що існували тут, починаючи від VII ст. до Хр. і кінчаючи
XI ст. нашої ери. Першу історичну згадку про Милятин маємо в акті
з 23 лютого 1431 р. Король Володислав Ягайло подарував за службу
Янові з Конєцполя низку сіл, серед яких згаданий і Милятин. V 1578 р.
на 2 км від старого села повстало нове селище, яке назвали Новим
Милятином, якому король Стефан Баторій надав маґдебурське право,
що піднесло селище до міського стану. Але Новий Милятин скоро
втратив своє економічне й культурне значення і в XVII ст. став знов
звичайним селом. Тепер на території села є центральна садиба кол-
госпу „Вільна Україна”, що має 2481 га ріллі, на якій ростуть зернові
(переважно пшениця), технічні (цукрові буряки) і кормові культури.
Плекається м’ясо-молочне тваринництво. З допоміжних підприємств
є ремонтно-технічні майстерні та сховища для мінеральних добрив і
пального. Близько Нового Милятина є цегляний завод, що належить
до міжколгоспного об’єднання, до якого входить і колгосп „Вільна
Україна”. Є середня школа, дільнична лікарня, туберкульозний дис-
пансер, бібліотека і „будинок культури”.
Не так воно є в дійсності, як це представляє „Історія міст і сіл
УРСР”. Але і з цієї „Історії” видно зменшення населення, яке вигублено
або вивезено поза межі України.
Література
Історія міст і сіл УРСР
Велика історія України, вид. І. Тиктора, Вінніпег 1948 р.
Петро Мірчук, Українська Повстанська Армія, 1953 р.
142
Мирон Потопник
ВСТУПНІ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ПОВІТ
Золочівський повіт у теперішніх границях у минулому не існував.
Усі старші села Золочівщини належали до „Белзької Землі”, у склад
якої входили староства Буське і Глинянське, що їх створено в 1466 р.
Переважно ці села належали до Буського староства.
В історичному описі сіл Золочівського повіту автор користувався
двома джерелами: „Словнік Ґеографічни Крулєвства Польскеґо” і
„Акта Ґродзке і Зємске”. „Словнік” є збірною працею різних людей,
що писали його в дуже шовіністичному польському дусі, а про укра-
їнців або взагалі нічого не згадували, або дуже побіжно, інколи дещо
з церковних справ. Про польські події, не раз без історичного, а най-
частіше без історичного значення, писали багато.
„Акта Ґродзке і Зємске” це переважно судові протоколи карних
і цивільних справ. Є там не тільки присуджені кари за різні проступки,
але теж акти купна-продажу маєтків, даровизни, спадки після помер-
лих і т. п. Переважно записи стосувалися маєткових справ землевлас-
ників і власників сіл. Майже не зустрічається заміток стосовно наших
селян, бо в тих часах наші селяни, а навіть священики, в польському
розумінні ледве вважалися нормальними людьми, а були радше трак-
товані на рівні худобини, що мала працювати в користь землевласника.
У наслідок частих татарських наїздів багато з тих судових актів
безповоротно пропало. Без якоїсь особливої причини татари нищили
їх, або спалювали їх разом із замком чи містом. Це до деякої міри
можна зрозуміти, коли брати до уваги грабунковий характер кочових
наїздів. Але історія учить нас, що наїзники не багато різняться від
окупантів, що мають багато спільних рис характеру. Бо ось під час
окупації Польщі, а в тім і частини наших земель шведами, більший
відділ шведської кінноти квартирував у Буську. З причини браку
підстілки для коней, шведські кіннотчики брали з міського і старос-
тинського архіву акти і ними стелили під коні. Знаємо, що більшість
сіл пізнішого Золочівського повіту належали до Буського староства.
Якщо серед тих документів були будь-які, що стосувалися сіл і церков
нашого повіту, то вони перегноїлись у кінських стайнях. Ось одна з
причин браку джерельних матеріялів про Золочівський повіт.
У 1895 році Золочівський повіт мав 40 адміністраційних громад і
131 поміщицьких маєтків. У тому ж самому році було в повіті 97,957
грекокатоликів (65%), 29,460 римокатоликів (19%), 20,947 жидів (14%)
143
і 444 інших народностей (2%). Розговірною мовою для 711 осіб була
тоді німецька мова, а 80 осіб, крім української і польської мови, вжи-
вали ще інших мов. Було тоді 119 народних шкіл, в тому 13 з німець-
кою мовою навчання. Зобов'язаних до навчання дітей було тоді 17,926,
98 учителів, в тому 5 некваліфікованих. V тому ж самому 1895 році
було в повіті 93 громадські позичкові каси.
Ангелівка (Янгелівка)
Австрійсько-німецька колонія з часів розподілу Польщі, коли
галицькі землі дісталися під панування Габсбурґів. З бігом часу вони
вповні зукраїнізувалися, засвоїли собі ношу навколишніх селян, але
задержали свою розговірну німецьку мову. Всі були рільниками і мали
взірцеві господарства. В 1887 р. було там 173 мешканців, 163 німці
римокатолики і 10 українців. Пізніше була римокатолицька парафія,
костьол і священик. Школа була 4-клясова, етатова, з німецькою
мовою.
Белзель (Гончерівка)
Перша згадка про село записана в актах з 1488 року з приводу
розграничення піль власника села Івана Белзецького від сіл Княжого
і Почапів. До часу будови нової церкви в селі стояли дві старовинні
церкви, але хто й коли їх побудував, не знати. Старша встоялась була
ще до 1872 року, а новішу, св. Миколая, розібрано й „утвар” з неї
перенесено до нової церкви. Давні власники часто відходили на зміну
новим, бо село було частиною комплексу Олеських дібр. Частина піль
Белзецьких належала пізніше до римокатолицької парафії в Білому
Камені, а друга залишилася власністю Ясінських, але коли той поділ
белзецьких дібр відбувся, не знати.
Метрики датуються від 1781 року. У 1870 році було в селі 1161
мешканець: 985 грекокатоликів, 105 римокатоликів і 71 жид. Довго-
літним парохом села був о. Володимир Підсонський. Два його сини
були старшинами УГА. Останнім парохом був о. Йосип Чайковський.
Бенів (Золочівка)
У давнині село належало до золочівських дібр і, як їхня складова
частина, мало тих самих власників десь від 16 чи 17 століття. Більшою
земельною власністю користувалися Сестри Милосердя зі Львова, але
не відомо, від якого часу. Крім них, мала свій фільварок українська
родина Барчинських. У 1885 р. було в Беневі 196 мешканців: 20 греко-
католиків, 178 римокатоликів і 8 жидів. В останніх часах перед 1914
роком Бенів був передмістям Золочева, але задержав ще свою окрему
громадську самоуправу
144
Білий Камінь
В актах з 1454 року Білий Камінь згадується як село. Ніде не
записано, що колись хтось дав йому право називатися містом. Аж за
австрійських часів село самочинно перезвало себе містечком, але без
будь-яких особливіших прав, за винятком привілею на торговицю один
раз у тижні, на підставі апробати намісництва у Львові.
Білий Камінь з давен-давна був власністю родини Вишневецьких.
Із замку, що його побудував князь Юрій Вишневецький, залишилася
тільки руїна. У замку було 300 кімнат. Південно-західні крила
використовувались на житлові приміщення. Доступ до замку берегли
в давнині довкільні багнища й оборонні вали. В 1636-1648 рр. мешкав
Церква Чесного Хреста в Білому Камені
Ч І
у ньому сумної слави князь Ярема Вишневецький. Під час облоги в
1648 році козаки частинно знищили його, але не здобули, бо мав сильні
оборонні споруди. Але в наступному році таки здобули замок і зни-
щили його жителів. В роках 1672-75 замок часто здобували й нищили
татари. У 1681 році, після ґрунтовного ремонту, замок мав характер
твердині і залишився в доброму стані аж до 18 століття. Після Виш-
невецьких замок перейшов на власність Карла і Михайла Радивилів.
Після смерти останньої власниці з роду Радивилів, Тереси, замок купив
Фелікс Боґуш, який занедбав замок до тої міри, що він з бігом часу
перетворився в руїну. Наприкінці 19 століття почали його розбирати
аж до фундаментів. Будівельний матеріял зужили на побудову госпо-
145
дарських будинків і нового житлового дому. З первісного замку збе-
реглася одна башта і в’їздова брама.
Від Боґуша купив Білий Камінь Шнайдер, який у своїм тестаменті
залишив його римокатолицьким Сестрам Милосердя. До 1939 р. вони
мали в дворі невеличку лічницю.
У 1640 році князь Юрій Вишневенький заснував римокатолицьку
парафію, яку згодом побільшив своїми дотаціями Ярема Вишневець-
Символічна могила, насипана в Білому Камені з
нагоди проголошення відновлення української дер-
жавности в 1941 р.
кий. Грекокатолицька парафія була в Білому Камені здавна. У 1912
році розібрали дерев’яну церкву з 17 сторіччя, а на її місці побудували
нову. Будинки парафії спорудили з матеріялу давної гусарської казар-
ми австрійської залоги. З давніх актів довідуємось, гцо під час походу
короля Івана Казимира з Топорова під Збараж він затримався 4 дні
146
в Білому Камені і звідсіль розсилав універсали до довкільних сіл з
осторогою, щоб люди не зголошувалися до військ Богдана Хмельниць-
кого. Тоді він відзначив гетьманською булавою козацького старшину
Забуського, що був прихильником короля. В тому ж самому часі роз-
бито відділи татарів, які — знищивши довкільні села — пробували
здобути замок.
На горі в околиці Білого Каменя є сліди старовинної будівлі неві-
домого призначення. Із старої церкви зберігся червоний оксамитний
фелон, що мав на плечах вигаптоване золотими нитками єврейське
слово „Ягве” (Бог). В околиці Білого Каменя є гора, що її звуть „Свя-
тою", із джерелом води, якій люди припискють цілющу силу. Над
джерелом стоїть капличка, а в ній статуя Богоматері.
У 1880 р. було в Білому Камені 3144 жителів: 1090 грекокатоликів,
420 римокатоликів і 1634 жиди. Була там 3-клясова етатова школа і
громадська позичкова каса. Двір мав тоді 1454 морги землі, а хліборо-
би 360 моргів. Бої з москалями в 1914 р. позначились у Білому Камені
купами руїн і згарищ. Місцевим парохом довший час був о. Микола
Копач, визначний піяніст, після нього о. Чекалюк, а останнім о. Олій-
ник, що помер уже в Канаді.
Бужок
Про давність села нічого не відомо крім того, що в селі була стара
дерев'яна церква, яку замістила пізніше нова. Було в селі кілька родин
латинників, але вони не почували себе поляками, хоч час до часу хо-
дили до костьола в Білому Камені. Парафіяльний дім був мурований
після переробки з колишньої австрійської касарні. За переказом, стара
церква була з 18 сторіччя. Село було знане на цілу околицю з того,
що в одній селянській хаті відновився образ Божої Матері. На почор-
нілім від старости і мальованім на дереві образі обличчя Божої Матері
вже й не можна було пізнати. Якось мешканці дому завважили, що
лице Божої Матері стає з кожним днем ясніше, аж вкінці стало цілком
ясне. Консисторська комісія ствердила, що той образ відновився в
чудесний спосіб. Його забрали до церкви і примістили за престолом.
Метрики датуються з 1781 року. Парохами були о. Стеткевич, який
побудував церкву і заложив при церкві крамницю, о. Іван Потопник,
батько автора, старанням якого уряджено церкву в середині і в 1912
р. побудовано нову муровану дзвіницю, о. Шебець, о. Пелех, о. Євген
Лукашевич, о. Лящук і останній о. Яцків. Від 1890 року завжди при-
ходили полки золочівського Гарнізону на гостре стріляння, що відбу-
валося на вигоні між Бужком і Розважем. У 1912 році о. І. Потопник,
напевно на доручення Митрополита привіз зі Львова двох халдейських
грекокатолицьких священиків. Гостили два тижні, відправляли свої
147
тихі Служби Божі й один одному служив. У розмові з священиками
послуговувалися німецькою мовою, яку добре знали.
У 1885 році латинські Сестри Милосердя з Білого Каменя мали
на Бужку 112 моргів землі, а село 1446 моргів. Село мало тоді 645 меш-
канців, а саме 554 грекокатолики, 65 римокатоликів і 26 жидів. При
нагоді копання картоплі викопано несподівано т. зв. „кам’яну бабу”,
яку передано музеєві у Львові. Це була півтораметрова різьба в камені
на подобу жінки, що — згідно з повір'ям — стерегла піль наших пред-
ків.
Балучин
Село належало віддавна до власників сумежного Куткора. У 1885
році власником був Генрих Лонцький. Тоді було в селі 799 мешканців
в тому 457 грекокатоликів, 327 римокатоликів і 15 жидів. Селяни мали
1683 морги землі, а власники Куткора 1491. У селі була одноклясна
етатова школа і громадська позичкова каса.
Вільшанка
Церква з 17 століття свідчить, що село є давнє. У 1886 р. власником
села був граф Юстин Лось. Про попередніх власників немає будь-яких
відомостей. У 1885 р. власник мав 228 гектарів землі, а селяни управ-
ляли 225 гектарів. Із загального числа мешканців у селі було 237 гре-
кокатоликів, 106 римокатоликів і 14 жидів. У селі була неетатова
школа і громадська позичкова каса.
Бонишин
Перша історична згадка про село записана в 1473 році. Тоді воно
належало до родини Хильчицьких. До 1735 року минуле села не відоме.
Граничні камені з гербом Собєських і датою 1735 на полях Бонишина
свідчать, що власники села в тому часі були Собєські, пізніші власники
Золочева. За польського володіння аж до останньої війни був ще в
Бонишині малий фільварок власности якогось жида. Статистичних
даних про село ніде не подано.
Бортків
Село згадується в актах ще з 1594 року. Була в селі старинна
дерев’яна церква з 18 століття. У 1884 році мало 976 мешканців, а саме
773 грекокатолики, 134 римокатоликів і 69 жидів. Була в селі одно-
клясна етатова школа і позичкова каса.
Верхобуж
Назва села пов’язується з рікою Буг, що витікає поміж хатами з
дуже активного джерела, обведеного дубовими цембринами. Між
148
двома старими дипами над джерелом є статуя св. Івана Хрестителя.
Про старовинність села свідчить дерев’яна церква з 18 сторіччя. Ос-
танніми власниками села були Графи Баворовські, які мали в 1885 р.
415 моргів землі, а село 1414. У 1886 році було в селі 128 домів і 856
мешканців, а між ними 766 грекокатоликів, 80 римокатоликів і 10 жи-
дів. Була в селі одноклясна школа і позичкова каса.
Велика Вільшаниця
Стара дерев’яна церква, що її розібрали перед будовою нової у
1880 році, переважно на кошти графині Ожаровської, проречисто
свідчить про старовинність села. Згадка про село зустрічається в доку-
ментах з 1499 року. Правдоподібно воно належало тоді до Ляцького.
В новій церкві є ікона Ісуса Христа, гцо була колись власністю Скита
Манявського. Ми не знаємо, як і чому її перенесено до нового місця
осідку.
В 1930 році була в селі цукроварня, але не довго. Графиня Ожа-
ровська дала на школу двір з 8 морґовим садом, огородом, парком і
шкілкою овочевих дерев. Це був, мабуть, унікальний випадок, що
десь у селі могла існувати семиклясова школа. Навіть колишні муро-
вані стайні казала графиня перебудувати для вжитку школи. В 1913
році було в селі 5 учителів під керівництвом управителя школи, укра-
їнця Юліяна Тарнавського. Кажуть, що деякі мешканці села були
нащадками мадярських гусарів, що їх Австрія розміщувала гарнізо-
нами навіть по деяких більших селах. Деякі з них одружувались у селі,
займалися хліборовством, а їхні діти асимілювалися і затрачували свою
національну ідентичність. Довголітнім парохом був о. Доманик, а ос-
таннім о. Віктор Чорний, зять о. Доманика.
У 1885 році двір мав 520 гектарів землі, а село 1426 гектарів. Меш-
канців у селі було 1754, а саме 1551 грекокатолик, 141 римокатолик
і 62 жиди. У селі була ґуральня і млин. У 1914 році частина села а
з нею і старе приходство, згоріли під час боїв.
Віцинь (Смереківка)
Єдине село в Золочівському повіті з більшістю польського населен-
ня. У давніх документах село не мало стабільної назви. Його називають
Вйончинь, Вйочин і Віцін. У 1389 році король Ягайло дав село Мико-
лаєві Гологорському за якісь заслуги. У 1441 році ґрунти Віциня від-
ділено від Дунаєва. У 1482 році частина села з невідомих причин пе-
рейшла на власність римокатолицького єпископства у Львові, а друга
частина власности Єлисавети Гологорської була обтяжена гіпотечною
позичкою цього ж єпископства в сумі 600 злотих. Згодом власниками
села були Сєнявські.
Основоположником монастиря оо, Василіян у Ьіцин був король
149
Іван Собєський, а королевич Олександер у 1703 році потвердив усі
привілеї дані монастиреві його батьком. Монастир належав до Унівсь-
кої архимандрії. У супровідному акті дарування монастирі 200 злотих
польських, єпископ Варлаам Шептицький писав: „Прошу наслідника
па єпископстві і всякого милосердям і любов’ю до ближнього зобов’я-
зую, щоб пам’ятаючи про мою працю коло того монастиря, заложеного
перед стільки літами на пустій землі — не хотів його відірвати від
Унівської архимандрії”.
Фундатором нової дерев’яної церкви був у 1724 році королевич
Олександер, але вона з якоїсь причини згоріла. Ігумен монастиря
Єдлінський вибудував з допомогою єпископа Сєраковського нову цер-
кву з тесаного каменю, але й вона в 1846 році вигоріла внутрі, і вже
піхто її не відновляв. Будівельний матеріял з церкви й монастиря зу-
жито на спорудження будинків фільварку на місці монастиря, що
перестав існувати. Але назва „Василіяни” у відношенні до фільварку
не перестала існувати в поточній мові селян. В монастирі були дві
чудотворні ікони, а саме Пресв. Богородиці і св. Онуфрія. Після лікві-
дації монастиря ікони і все урядження монастиря перенесено до місця
осідку Василіян у Краснопущі.
Одну характеристичну подробицю з тих часів нашого історичного
лихоліття слід зазначити і підкреслити. Під час нападу татар у 1630 р.,
вони тотально пограбували і спалаили село, а з ним церкву і монастир.
Собєський наново залюднив село методою селекції, бо вибирав на по-
селенців тільки людей із польської етнічної маси. Таким чином Віцинь
перетворився на польське село.
У 1733 році Людвик Собєський продав село Юрієві Подлєвському.
Віцинь із присілками мав у 1880 році 178 домів і 1080 мешканців,
майже поголовно римокатоликів. У селі була одноклясна етатова
школа з 1856 року і два водні млини. Власник села мав 1172 морги
землі, а село 1773. При дорозі до Поморян височіють дві великі могили,
що їх звуть „Татарськими".
Вороняки
Село розкинене по узгір’ях під тією ж самою назвою на південь
від Золочева. Король Собєський заселив його переважно татарськими
бранцями. У 1883 р. становило воно з Золочевом одну катастральну
громаду. У 1890 році було в селі 333 доми і 1866 мешканців, тобто 1099
грекокатоликів, 751 римокатолик і 16 жидів. Була в селі одноклясна
школа і громадська позичкова каса.
Городилів
Існує судовий акт з 1488 року про розграничення ґрунтів Городи-
лова від піль Павла і Гната Хильчицьких, а при дорозі до Гологір при-
150
суджує їм обидвом сипати граничні кіпці через Княже до Олеська. Під
горою на терені Городилівських піль у напрямі Ушні є поле під назвою
„Городище”. Воно має вигляд колись заселеного й укріпленого горо-
дища. Від того, мабуть, виводиться теперішня назва села — Городилів.
Невідомий власник мав у 1885 році 1324 морги поля, а село 1024. Було
тоді 394 мешканців — 351 грекокатолик і 43 римокатолики.
Українська католицька церква в Городи лові
Іван Ганьошин —
фундатор храму
в Городилові.
Фотознімка з 1898 р.
Гологори
Перша писана згадка про Гологори є в документах з 1389 року, а
їхніми власниками були Гологорські. Отці Домінікани мали бути вла-
сниками Гологір у 1300 році. Фундатором римокатолицької парафії
був у 1462 р. Микола Гологорський. 6 літ пізніше здвигнено перший
151
костьол. Хоча Гологори вважалися селом, здавна були там ярмарки,
які король припинив у 1461 році. Щойно в 1515 році Гологори діслали
права міста, тому й привернено їм скасовані ярмарки. У 1578 році Го-
логори перейшли на власність Сєнєнських і були зобов'язані платити
річний податок від 7 комірників, 4 „волоцюг", 6 пекарів, 2 шевців, 2
ковалів, 2 кушнірів, 3 гончарів, 9 рільників і 2 мельників по 28 фльо-
ренів і 8 грошів, а від „чопового” 70 фльоренів. Внаслідок частих напа-
дів татарських орд король Зиґмунд Август звільнив міщан від усіх
податків. Власником Гологір у 1646 році був Кедрей. У 1648 році
міщани Гологір вислали до Богдана Хмельницького послів з повідом-
ленням, що вже все готове на його прихід. Із пімсти, поляки знищили
місто.
Оборонний замок у Гологорах збудував Потоцький з Канева. Це
дає нам підставу здогадуватися, що колись і Потоцькі володіли Голо-
горами. Сучасні руїни не багато мають спільного з первісним виглядом
замку. Це, мабуть, був чотирикутний будинок з вежами на верхах. Хоч
йологірський замок зараховується до найстарших замків у Галичині,
але його історія мало знана. Він сповняв визначну функцію у краю в
15 сторіччі, а в обидвох наступних сторіччях доводилось йому неод-
норазово переходити процеси нищення і відбудови. У 1648 році зни-
щили замок козаки. Його черговий раз відбудували аж у 1766 році,
але згодом, у результаті занедбання з боку власників, він ступнево
обертався в цілковиту руїну. У 1792 році власники, Стаженські, від-
продали гологірські маєтності разом із замком отцям Домініканам з
Під каменя. На початку 19 сторіччя почали люди розбирати замок на
будівельний матеріял. На горбі, напроти, є на постументі статуя св.
.Марка. Під нею, за місцевим переказом, похоронено татарського хана.
Теперішню муровану церкву здвигнено в 19 сторіччі на місці ста-
рої, дерев’яної, але не знати, з якої давнини. Метрики є датовані 1781
роком. Довголітнім парохом в останніх часах був о. Григорій Панчи-
шин.
У 1881 році панські маєтності мали 1949 моргів землі, міщани
2774. За статистикою з 1888 року було в Гологорах 1360 мешканців, а
саме: 663 грекокатолики, 111 римокатоликів, 552 жиди, 20 менонітів
і 14 протестантів. Була в місті шостиклясна етатова школа з окремими
1-10 клясами для старших дівчат.
Гологірки
Село старинне, бо в давніх актах записано, що під час воєн Польщі
з гетьманом Богдана Хмельницьким, польське військо в 1650 році на-
несло селу великих шкод через те, що частина селян приєдналася була
до військ Богдана Хмельницького. Село належало до власників Го-
логір. Останнім парохом села був о. Кунцевич, який виводив свій рід
152
безпосередньо від родини св. Йосафата Кунцевича. У 1881 році отці
Домінікани з Підкаменя мали тут 43 морги землі. У тому ж часі було
в селі 233 мешканці.
Гута Верхобужська
З давних джерел довідуємося, що тут колись був замок, але ближ-
чих відомостей про те, хто й коли його збудував і коли він перестав
існувати, не пощастило найти. Немає навіть ніяких слідів його існу-
вання і бракує будь-яких усних переказів. Минуле тісно пов'язане з
бувальщиною Верхобужа.
Єлиховичі
З уваги на близькість до Золочева, минуле села тісно пов'язане з
історичними подіями цього міста. З нього власники Золочева переваж-
но брали до послуг мужчин і жінок. Малий фільварок в Єлиховичах
король Собєський дарував римокатолицькій парафії в Золочеві. Вона
мала там 268 моргів землі, а село 801. У 1881 році було тут 564 меш-
канців, тобто 101 грекокатолик і 466 римокатоликів. Була в селі од-
ноклясна школа і громадська позичкова каса. З уваги на часті напади
татар, які тудою проходили на захід, село було відоме в усній сло-
весності в давніх часах як „Єлиховічне” — є лихо вічне.
Зашків
Про давнину села свідчить акт з 1377 року, яким Володислав
Опільський напад селу магдебурзьке право і передав село отцям Домі-
ніканам у Львові. У 1378 році Ягайло визначив грамотою границі дібр
Зашкова. У „Крехівському Пам’ятнику" записано, що тут був давно
монастир оо. Восиліян. У давнину був тут великий став. Хто були піз-
ніші власники села, ніде не записано. У передвоєнних часах до 1939
року власником фільварку був спольщений німець Шофер, що мав 634
морги землі, а село орудувало 534 моргами. В селі було 415 мешканців,
тобто 293 грекокатолики, 103 римокатолики і 19 жидів.
Жуличі
Село старовинне, бо в давнім рукописнім служебнику записано,
що під час одного татарського нападу дружина священика втікала до
лісу, щоб з дітьми там схоронитися, але татари їх наздогнали і повби-
вали. Церква в селі дерев’яна з 18 сторіччя. Невідомий власник філь-
варку мав у 1895 році 543 морги землі, а село 915. Тоді було в селі 167
домів і 1112 мешканців, а саме 994 грекокатолики, 76 римокатоликів
і 42 жиди. У селі була одноклясна етатова школа і громадська позич-
кова каса. Довголітним парохом у селі був о. Лішньовський.
153
Жуків
Початки села губляться в сірій давнині. Знаємо, що король Ягайло
на прохання тодішнього власника села, Івана Лабати, надав селу маг-
дебурзьке право. Існувала тоді якась особливіша причина. Село на-
певно чимсь вирізнялося. Була в селі стара дерев’яна церква з 18 сто-
річчя, але її розібрано перед будовою нової. Село належало завжди до
гологірських дібр. У 1890 році власник Гологір мав у Жукові філь-
варок і 930 моргів землі. Село мало 760 моргів. На підставі статистич-
них записів знаємо, що в 1870 році було в селі 148 римокатоликів і 121
жид. У селі була одноклясна школа, громадська позичкова каса,
броварня і ґуральня. Довголітним парохом Жукова був о. І. Малинов-
ський, батько о. мітрата Олександра, апостольського адміністратора
Лемківщини в 1939-44 роках і, згодом, також адміністратора на те-
рені Англії, де і помер.
Заріче (Заріччя)
Село з давен-давна належало до власників Золочева. В останніх
роках між обидвома війнами було вже фактично передмістям Золо-
чева. Жителі села були досить заможними й активними в суспільно-
політичному житті. У 1890 році було в селі 52 доми і 334 мешканці, а
з них 290 грекокатолики, 34 римокатолики і 10 жидів.
Закомаре (Закомар’я)
У старинних актах є згадка, що в 1511 році село належало до
Петра з Олеська. Дерев’яна церква своїм початком сягала 17 сторіччя.
Село завжди належало до Олеських дібр. Із усіх сіл Золочівського
повіту, Закомаре найнижче розташоване. Перед 1914 роком довголіт-
ним парохом був о. Данило Танячкевич, посол до Віденського парля-
менту. З рації свого становища, мав змогу вести баталію і її виграти
проти золочівського старости, великого українофоба Родера. Старосту
Родера Забрали з Золочева. Син о. Танячкевича був начальним лікарем
Української Галицької Армії. У 1880 році було в селі 110 домів і 681
мешканець, а саме 625 грекокатоликів, 33 римокатолики і 23 жиди. В
селі була одноклясна етатова школа і громадська позичкова каса.
Зазулі (Зозулі)
Село розташоване серед лісів у висліді процесу комасацїї пооди-
ноких лісних осель золочівського ключа дібр. Поодинокі оселі злу-
чено в 1848 році в одну адміністраційну громаду, з’єднану з груп
домів: Зазулі, Монастирок, Обертасова (тут був фільварок і камено-
ломня), Козаки, Козакова гора, Орлова гора, Брацька гора, Саврасова
гора, Палькова гора, Бзовий, Риньцове, На осмаленій, Ожарівка (тут
154
був фільварок і вапнярка), Переліське, Будник, В соснах і Вилом. У
1890 році ця громада творила одну катастральну ґміну з містом Золо-
чевом. У частині Зазулів під назвою Монастирок був монастир, спершу
самостійний, потім прилучений до монастиря оо. Василіян з осідком
у Золочеві. До 1873 року була в Монастирку старенька церква, згодом
замкнена, запечатана і розібрана. У ній були портрети Собєських, але
хтось їх забрав. У 1890 році було в селі 303 доми і 1889 мешканців,
тобто 955 грекокатоликів, 821 римокатолик і 113 жидів.
Залісся
Про початки села немає писаних інформацій, але воно було скла-
довою частиною дібр Ляцького. Мурована церква з початку 18 сто-
річчя своїм зовнішнім виглядом вказує на свій оборонний характер.
Ця обставина свідчить про давнину села. Тепер належить до парафії
в Ясенівцях. У давнину Ясенівці були частиною парафії у Заліссю, що
проіснувала аж до 1849 року, до часу, коли о. Котович перемістив
парафію до Ясеновець, а залишений парафіяльний будинок перемінено
на школу. До 1848 р. парохом Залісся був шурин о. Маркіяна Шаш-
кевича, о. Сметана. В метриках вінчання в Заліссю зберігалися 2 акти
вінчання сестер о. Маркіяна Шашкевича. У 1842 році на акті хршцення
дитини є підпис о. Шашкевича. Не відомо, чи о. Шашкевич був коротко
душпастирем Залісся, чи тільки заступав свого шурина. Завдяки о.
Котовичеві, в церкві вставлено іконостас, як теж розмальовано стіни
з іконами св. Кирила і Методія, а на чоловій стіні великий образ хри-
щення Руси-України.
У 1880 році власник села мав 1480 моргів землі, а селяни 985. Було
тоді в селі 110 домів і 648 мешканців, а саме 468 грекокатоликів, 173
римокатолики і 7 жидів.
Зарваниця
Із давна село було частиною золочівських дібр. Пізніше належало
до монастиря оо. Піярів у Золочеві. Хто був черговим власником їх-
нього фільварку, не відомо. У 1890 році фільварок мав 550 моргів землі,
а селяни 301. Було тоді 60 домів і 370 мешканців, а з них 209 грекока-
толиків, 126 римокатоликів і 35 жидів. Зарваниця належала до пара-
фії села Струтина. Отець Зарицький, помічник пароха, що коротко
перед спалахом Другої світової війни замешкав у Зарваниці й запо-
чаткував там дуже інтенсувну культурно-освітню працю, був арешто-
ваний большевиками і пропав безслідно.
Княже
Документ із 1488 року про визначування границь ґрунтів Княжого
є першою звісткою про існування села. Тоді наказано сипати граничні
155
кіпці з Княжого до Гологір, бо туди проходив теж головний шлях, „вія
публіка”, з Княжого на південь. Король Володислав актом із 1646 року
затвердив передачу власности села від Миколи Остророга до Лагодин-
ських. За дозволом короля Івана Казимира, Андрій Жолкевський пе-
редав свої доживотні права до Княжого в користь Михайла Жолкев-
ського. У 1687 році король Собєський визнав право власности на Кня-
же за Жолкевськими. Згодом Даниловичі заміняли Княже за соляні
джерела власности Васілєвських. Черговими власниками Княжого бу-
ли вірмени Авґустиновичі, після них француз Порцері і врешті, від
1913 року, жид Рознер.
Церква в Княжому —
збудована 1900 року.
Сама назва села свідчить, що первісна оселя належала до руських
князів. Від давніх часів був тут монастир сестер Василіянок під по-
кровом св. Параскевії, що проіснував аж до ліквідації монастиря 12
червня 1781 року, на підставі т. зв. „Йосифінської касації монастирів”.
Черниць переселили тоді до Словіти. Внутрішнє обладнання монас-
тиря, богослужбові книги й ризи передано до парафіяльної церкви, де
вони зберігалися аж до 1910 року. Тоді завідувач церкви закупив нові
фелони, а старі наказав спалити як зайве „барахло”.
Метричні записи існували від 1780 року. Крім них було чимало
старинних документів, протоколів візитацій, грамот тощо. У 1700 році
парохом був о. Лука, що його підпис зберігся на спільному акті віднови
унії з Римом за часів єпископа Шумлянського. Після нього душпасти-
рями села були аж до останнього часу: о. Степан Розборський, о. Шаш-
кевич (батько Маркіяна), о. Сметана, о. Гіполіт Дроздовський (протя-
гом 60 років) о. Роман Березинський, о. Іван Потопник, о. Косак, о.
Юрій Малий і останній, до періоду Другої війни, о. Микола Марків.
В одній частині села мешкали поляки, „гербові” шляхтичі, а між
ними тільки одна українська родина, на прізвище Попель, уважала
себе родовою шляхтою. Під час війни в 1914 році австрійці запрото-
рили до Талєргофу 10 найпередовіших громадян села, з яких один,
Петро Добош, там помер.
156
У 1880 році фільварок мав 1129 моргів поля, а село 2034. Із 1251
мешканців було 881 грекокатолик, 370 римокатоликів. Від 1856 року
була в Княжому одноклясна етатова школа і громадська позичкова
каса.
Колтів
Із частини ліса під Колтовом, окруженої Бугом, багнищами і став-
ками, виникнув острівець, що його назвали Замчисько. Правдоподібно
був тут колись дерев’яний замок і напевно згорів, бо з мурованого
залишилися б бодай якісь невиразні сліди. З усних переказів серед
місцевого населення відомо, що тут володіла „цариця Олена”, яка мала
в Колтові свій замок десь там, де тепер резташоване сільце .Монас-
тирок. У „Сводній Літописі” записано: „Олену, дочку Київського князя
Всеволода третього облягали татари коло міста Пліснеська”. Місцеві
перекази говорять, що княжна Олена збройними атаками з замку ни-
щила татарські війська і змусила хана Батия зняти облогу замку і ві-
дійти з нічим. На стіні старовинної церкви в Монастирку була навіть
намальована картина з облоги замку.
Фундатором сучасної мурованої церкви був Граф Баворовський.
його родина асигнувала теж кошти на внутрішнє обладнання і есте-
тичне урядження церкви. На престолі була частина мощів св. Йоса-
фата, що її привіз був з Риму парох Колтова, о. Апольоній Тарнавський.
На дзвіниці було 4 великі дзвони. У підземеллях церкви є гробівці
фундаторів церкви родини Баворовських. Це доволі рідкісне явище
серед польського панства, бо воно з правила гляділо на все українське
байдуже, а то й з погордою. Була ще в селі на горбку старовинна
каплиця, але з невідомих причин Баворовські веліли завалити її.
З давніх давна Колтів належав до ключа дібр Золочів-Олесько.
Власниками Колтова були Сєнєнські, яким право власности надав ко-
роль Володислав Варненьчик, а потім, від 1490 року, власники міня-
лися за такою чергою: .Мнішки Турки, Жолкевські, Собєські, Радиви-
ли. Замітнішою подією з часів Радивилів було надання в 1766 році
Катериною з Собєських Радивил грекокатолицькому священикові ма-
єткового дару на парафію Колтів. Після Радивилів прийшли до Кол-
това Стаженські, а їм на зміну землевласниками Колтова були графи
Баворовські аж до 1939 року. В огороді був соняшний годинник з
написом: „Стаженські 1782”. Це дає підставу думати, що десь після
тієї дати власниками лятифундій Колтова стали Баворовські.
Королевич Яків Собєський дав отцям Василіянам право користу-
ватися колтівським ставом, хоч вони жили в Підгірцях. Відгалуження
гірського пасма Вороняків звуть „Лисі гори”. Давно, мабуть, вони були
залісені. Вода в криницях Колтова не надається до пиття. Тільки одне
джерело в дворі, що його звуть „Альтана”, має здорову питну воду,
157
тому рік-річно відбувалися тут Йорданські свячення води. З іншого
джерела на горбку випливає вода, що має солонуватий смак, тому його
звуть „Солоне вікно”.
Назви піль Колтова виникли здебільша в сірій давнині і зберегли-
ся серед населення до останніх часів. Чи переживуть вони сьогоднішню
колгоспну дійсність, годі передбачити. Хочемо вірити, що льокальні
назви: Стависько, Збіч, Гай, Романиха, Купини, Дубина, Куций луг,
Липинщина й інші, переживуть і сучасне лихоліття. Липинщина — це
назва колишньої садиби з огородами й садом Липинського, що — як
надворний капельмайстер — одержав її від землевласників Стажен-
ських у доживотнє користування. Назва частини піль „Полячки” з
бігом часу заникла. Були там, мабуть, якісь польські поселення у дав-
нині.
На двірському узгір ю відбувалися двірські фестивалі і концерти
власної оркестри. Людвик Фінкель згадує у своїх мемуарах про якийсь
„міщанський заїзд”, але потвердження цього факту не можна було
найти серед місцевого населення. Протягом якогось часу фільварок у
Колтові наймав Яків Шуманьчовський. Довголітнім парохом Колтова
і ревним священиком у виконуванні його обов’язків був о. Апольоній
Тарнавський. Він започаткував у порозумінні з отцями Василіянами
їхні місії в Колтові, перші на терені Галичини. Таким робом 1875 рік
був початковим місійним роком у житті нашої церкви. Після о. Тар-
навського відрядження до Колтова дістав о. Михайло Харлампович,
утікач із Холмщини в результаті переслідування і натиску з боку мо-
скалів на перехід до православ’я. Особливішою заслугою о. Харлам-
повича в відношенні до Колтова був точний опис у 1880 році вигляду,
важливіших подій і взагалі життя села. Черговим парохом Колтова був
протягом довгих літ о. Володимир Чайківський. Два його сини, Осип
і Михайло, були старшинами УГАрмії. Після смерти о. Чайківського
парафію перебрав о. Дудик.
У 1885 році було в Колтові 1090 мешканців, а саме 572 грекокато-
лики, 518 римокатоликів. Тоді село мало 210 домів, а в присілку „На
Кошарах” було ЗО домів. У тому ж часі були в Колтові два млини,
ґуральня, хмілярня і цегельня. Про школу немає ніякої згадки.
Коропець
У документах із 1461 року назва села записана як „Кропич” або
„Кропиеч”. Збережені архіви з колишнього замку в Поморянах свід-
чать, що Коропець належав у давнину до родини Кердеїв, панів
Золочева і Поморян. Ще в 1595 році Кердеї були панами на замку в
Коропці, але з бігом часу замок не тільки перестав існувати, а навіть
із нього не залишився ніякий слід. У 1604 році власниками Коропця
були Пекарські. Як подають давні хроніки, в 1607 році татари „великою
158
масою” напали на Коропець і „зрівняли село з землею”. Після цього
нападу Пекарський наново заселив село і відбудував знищений тата-
рами замок.
Черговими власниками села була родина Собєських, а після них,
від 1870 року, Лісовські. На це вказують писані джерела, але довгий
промежуток часу між Собєським і Лісовськими дає підставу думати,
що в міжчасі були ще якісь власники села. Ніяких відомостей про цей
період часу не вдалося встановити. Останніми землевласниками, аж
до 1939 року, були жиди. У 1885 році власник маєтностей мав 902
морги землі, а село 1323. Тоді було в селі 594 мешканці, а саме 509
грекокатоликів, 63 римокатолики і 22 жиди. Церква дерев’яна з 18
сторіччя. У селі була школа і громадська позичкова каса.
Красносільці
Ніяких відомостей про минуле села не пощастило ніде найти. Але
дерев’яна церква з 17 сторіччя наочно доказує, що село старе. У 1885
році власник села мав 348 моргів землі. Людність села начисляла тоді
363 мешканці. У селі була коршма, що її називали чомусь „Видра”.
Інших статистичних відомостей немає.
Куткір
Про існування села в 1585 році відомо з давніх актів. Власниками
Куткора була здавна родина Лончинських. Один із цієї родини, Анто-
ній, захотів був перетворити і перезвати село на містечко і навіть діс-
тав на це дозвіл від короля Авґуста II. Він бажав назвати новотворене
містечко „Маріянів” з уваги на те, що в давнім дерев’янім костьолі був
чудотворний образ Богоматері. Він намагався поселити в Куткорі
якийсь із латинських монаших чинів, тому спроваджував домініканів,
тринітарів, кармелітів, але вони чомусь не хотіли в Куткорі залишати-
ся. По довгих стараннях осіли в Куткорі капуцини й перебрали римо-
католицьку парафію, що існувала там від 1719 року. Вони побудували
новий костьол і монастир. При монастирі вони мали інтернат для
хлопців. Перед костьолом стояв хрест із дуже невиразним написом у
староцерковній мові. Чому він там опинився, не відомо, бо грекокато-
лицька парафія з церквою існувала раніше римокатолицької. У 18
сторіччі виробляли в Куткорі срібні паси до жупанів з написом
„Куткож".
Наприкінці 19 сторіччя була в Куткорі невеличка фабрика паперу,
але вона перестала існувати, коли папірню в Сасові розбудували на
більшу скалю. Приблизно в тому самому часі якийсь Сєрж заложив
у Куткорі фабрику стрільного пороху, але й вона проіснувала дуже
коротко, бо австрійський уряд велів її замкнути. Недалеко села є уз-
гір’я зване „Винна гора”. Сама назва дає підставу догадуватися, що
159
колись у Куткорі так само, як у Винниках чи інших підльвівських
селах, плекали виноград. Ще до сьогодні одну частину села називають
„Винна”. Амбітне намагання однієї людини перетворити село Куткір
на містечко Маріянів було наскрізь невдалою спробою, бо село зали-
шилося з бігом літ селом і не загубило своєї прастарої назви Куткір.
Тільки одна частина села затримала назву „Маріянів”, своєрідний сен-
тимент до нездійсненої мрії. Протягом довгих літ душпастирив у
Куткорі прастарий священичий рід Монцібовичів, який визначився
низкою діячів на полі культури, науки і релігійної праці.
Великі землевласники мали в 1884 цоці 1447 моргів поля, а село
тільки 807 моргів. Тоді було в селі 819 мешканців, тобто 546 грекока-
толиків, 243 римокатолики. Жидів іще в Куткорі в тому часі не було.
Кіндратів
Село пов’язане територіяльно з містечком Гологорами остільки,
що римокатолицька парафія в Гологорах мала в Кіндратові 149 моргів
землі. У 1885 році село мало 535 моргів землі і 290 мешканців, а саме
50 грекокатоликів і 240 римокатоликів. Жидів у селі не було. Була в
селі одноклясна школа.
Лагодиче
В актах і документах з 15 сторіччя є згадка про село Лагодиче,
яке повинно б бути розташоване десь в околиці сіл Хильчичі, Почали,
Белзець і Бужок. Навіть приблизно трудно сьогодні визначити місце
розташування села. Але воно напевно існувало, бо при нагоді розгра-
ничування ґрунтів і в інших справах, що стосувалися цих сіл, були
писані згадки про село Лагодиче, яке чомусь перестало існувати.
Ототожнювати сучасний Лагодів у перемишлянському повіті з
колишнім Лагодичем доволі важко, бо Лагодів надто далекий, тому
трудно шукати спільних границь з Хильчичами, Почапами, Белзцем і
Бужком. Авторові цих рядків відомо з усних переказів людей із тих
підзолочівських сіл, що на їхніх полях виорювалися якісь невиразні
залишки не дуже давного людського селища, в головній мірі дрібне
череп’я з розбитих хатніх посудин. Отож село Лагодиче в золочівському
повіті ймовірно було, але коли воно перестало існувати, годі сказати.
У шістнадцятому і пізніших сторіччях ніяка писана згадка про Лагоди-
че вже не зустрічається.
Кропивна (Роздоріжне)
У коронній метриці є згадка про річні ярмарки в Кропивній. Це
свідчить про давність села. Хто був у тих часах власником села, не
відомо. У 1888 році дідич мав 203 морги землі, а село 741. Тоді було
в селі 396 мешканців, одноклясна школа, фільварок і млин.
160
Ляцьке Велике і Мале
В актах з 1380 року записано, що в спірній справі стосовно права
власности Ляцького між Миколаєм Шибочищом і Пшибком, обидвома
мешканцями Буська, руський воєвода, Іван, своїм присудом вирішив
цей спір у користь Пшибка. У давніх часах Ляцьке було центром ключа
його землеволодінь, до яких належала низка присілків, а саме: Філь-
варки (під сучасну пору не існують), Колтовець (до 1914 року в Кол-
тівці, крім фільварку з його службою, не було ніяких інших мешкан-
ців), Острів, Казимирівка, група домів під назвою „Підлиса” і така ж
група „Цимбали”. Під час битви на терені і в околиці Княжого в 1914
році фільварок був майже тотально знищений. Залишився тільки дім,
у якому мешкав підлісничий. Хто були пізніші власники Ляцького,
після Пшибка з Буська, не відомо. Аж у 1764 році власником Ляцького
являється Симеон Ґосабовський, опісля Стшембоші, а після них Графи
Ожаровські. Від них маєтності ляцького унаслідили римокатолицькі
Сестри Милосердя. На склоні гори, що височіє над серединою села
Ляцького Великого, стоїть у лісі пам’ятник-обеліск, споруджений на
місці трагічної події, коли граф Ожаровський застрілив на ловах свого
сина.
На східньому кінці села Ляцького Малого стоїть старовинна пала-
та графів Ожаровських з великим парком і маленьким домиком, де
завжди мешкав капелян Сестер Милосердя. Давня головна в’їздова
брама зваблює до себе увагу різьбленими в каменю постатями двох
велетнів, що піддержують руками склепіння брами. Монахині мешкали
в одній частині графської палати, а в другій мали шпиталь і каплицю.
На узгір’ю Вороняк під назвою „Жорнавка” Ожаровські побуду-
вали невеличкий ренесансовий костьолик, де, в його підземеллях, є
гробівці всіх членів родини Ожаровських. Остання власниця Ляцького,
ірафиня Ожаровська, була з породи гордовитих людей і хотіла, щоб
усі „били чолом” об її пороги. Коли парафію в Ляцькім одержав о.
Стисловський, людина твердого характеру, він не просив у коляторки,
гордої Графині, підписання вимаганої законом презенти. Довго, аж
надто довго, графиня Ожаровська ждала на коліновклінність о. Сти-
словського, але не діждалася. Щоб не втратити права підписувати пре-
зенти наслідком вигаслого терміну, вона була приневолена підписати
презенту.
У 1880 році парафіяни постановили розібрати стару дерев’яну цер-
кву з 18 сторіччя, а на її місці спорудити нову, муровану церкву, але
Ожаровська, з ненависти до о. Стисловського відмовилася дати свою
законну частину коштів на цю будову. Тоді люди зігнорували її і сво-
їми коштами здвигнули нову церкву. Коли згодом графиня дарувала
до церкви золоту чашу, цінне Євангеліє і дорогий диван перед престіл,
161
то парафіяни виявили свій твердий мужицький характер і її дару не
прийняли.
Після о. Стисловського душпастирював в Ляцькім: о. Свергун, о.
Юліян Левицький, о. Володимир Плашовецький, український патріот
і організатор Золочівщини, що разом із о. Іваном Потопником з Кня-
жого був співосновником української приватної гімназії в Золочеві.
У 1914 році був арештований москалями і вивезений углиб імперії,
звідки повернувся аж весною 1918 року. Протягом одного року заві-
дував Ляцьким о. Іван Потопник з Княжого, поки не прийшов новий
парох, о. Степан Лопатинський, людина хрустального характеру, рев-
ний священик і патріот. На жаль, він був хворобливою людиною і по-
мер у молодому віці. Його дружину, що була вчителькою в Ляцькім,
забили большевики під час утечі з наших земель у 1941 році. Після
о. Лопатинського священичі обов'язки сповняв у Ляцькім о. Гуглевич,
а останнім душпастирем був там о. Дурдело.
У 1883 році було в Ляцькім 1477 мешканців, але не вдалося, на
жаль, найти будь-яких відомостей про показники стосовно віровиз-
нання жителів Ляцького. Була тоді одноклясна етатова школа, ґураль-
ня і млин. Чимало малоземельних селян користувалися ткацтвом як
побічним і допоміжним джерелом прожитку.
Лука
У 1608 році село належало до роду Опалінських. Свідчить про це
судовий позов Опалінської проти Стадніцького, який напав був на двір
Опалінських, побив службу й ограбив двір з усього, що тільки міг
взяти й вивезти з собою. На давність села вказує назва ниви „Манас-
тирище”. Ця назва говорить сама за себе. В монастирській церкві був
похоронений колишній власник Золочева, Комарницький, бо Лука на-
лежала до комплексу маєтностей цього міста. З давньої монастирської
церкви залишилися ще сліди руїн, серед яких споруджено пам’ятник
Комарницькому в виді обеліска. Під сучасну пору в цій околиці є ліс,
а в ньому так звана „Блаженкова гора”, знаменна тим, що в землі
знайдено тут крім скам’янілостей риб, ящірок тощо, ще й давню ту-
рецьку люльку. На „Лоскотові” біля Струтина є сліди праісторичного
цвинтарища, на якому знаходяться предмети з кам’яної доби. На вер-
шку гори в лісі лежить великий нагробний камінь, але чиї кості ле-
жать під ним, не відомо. Є тут в лісі водопад замітний не так своєю
величиною, як радше назвою. Кажуть, що король Собєський назвав
його „Недовірка".
У 1885 році власник села мав 1274 моргів землі, а селяни тільки
501. Усіх мешканців було тоді 225, з того 205 грекокатоликів і 20 римо-
католиків. Уже тоді існувала в селі одноклясна етатова школа. Дере-
в’яна церква з 17 сторіччя свідчить про давнину села.
162
Майдан Гологірський
Село ще й тепер розташоване серед густих лісів. Недалеко села є
звалища якогось новішого поселення серед лісу і залишки здичілого
саду, званого „Копані". Майдан був частиною гологірських посілостей
і, як такий, належав пізніше разом з Гологорами до оо. Домініканів
з Підкаменя. Про давність села свідчить дерев’яна церква з 17 сторіччя,
яка мала вже тоді священика. Щоб оберегти себе і своє майно перед
нищівними наскоками татар, люди будували свої хати в лісі. Згодом,
із поодиноких і розкинених в лісі хатів, виросло і оформилося в окрему
адміністраційну одиницю село, що в 1883 році займало 1168 гектарів
простору. Було тоді в селі 355 мешканців, а саме 307 грекокатоликів,
32 римокатолики і 16 жидів. У тому ж часі оо. Домінікани свій малень-
кий фільварок віддавали в оренду.
Митулин
Старенька дерев’яна церква з 17 сторіччя проречисто вказує на
давність села. Викопані чи виорані людські кості, кремінні вістря до
стріл та інші предмети праісторичного походення вказують на існу-
вання на цьому терені в тих давніх часах людського селища. Чимало
таких знахідок довершено в головній мірі на терені, званому „Під
бабинею криницею". На просторі піль, що їх називають „Могилками”,
є справді чимало могил невідогого походження. Деякі з них уже ро-
зорано. Чи своїм походженням вони сягають праісторичних часів, чи
це радше залишки численних наїздів татар, ніхто не знає.
Село було інтегральною частиною Новосілок Загальчиних і разом
із ними дідич мав у 1882 році 305 моргів землі, а село 1166. Було тоді
в селі 845 мешканців, а саме 390 грекокатоликів, 455 римокатоликів.
У селі діяла одноклясна школа і громадська позичкова каса.
Ніще (Нуще)
На узгір’ю, що його звали „Чернеча”, був колись монастир оо.
Басиліян. Сліди чотирокутних оборонних монастирських споруд за-
лишилися ще до останніх часів. Ще в 19 сторіччі тривав процесуальний
спір за „Чернечу” між оо. Василіянами і дідичем Ніша, жидом Кріґс-
габером.
Новосілки Загальніші (Новосілка)
Село напевно старовинне, бо джерельні відомості свідчать, що
воно в 1630 році належало до Анни Лагодовської. Сучасний римокато-
лицький монастир Сестер Милосердя споруджено з будівельного ма-
теріялу давнього замку вірніше ,давній замок Миколи Потоцького пе-
ребудовано на монастир. Цей же Микола Потоцький збудував у селі
163
костьол для вжитку монахинь і римокатолицьких мешканців села.
Коли ж у 1781 році костьол перетворено на грекокатолицьку церкву,
монахині побудували костьол біля монастиря. Вони мали при монас-
тирі маленький шпиталик, що був потрібний для навколишніх сіл,
особливо ж під час епідемій тифу, червінки й інших недуг, що навіду-
вались до наших сіл майже кожного року. Треба зазначити, до речі,
що костьол побудовано коштами власника Новосілок, Івана Стшем-
боша. Є підстави припускати, що Новосілки належали до посілостей
Ляцького, яке було власністю Стшембошів протягом довгого часу.
На горі, званій „Виноград”, як свідчить сама назва, плекали колись
виноградну лозу. Там же подибуються залишки праісторичного горо-
дища і кладовища, бо викопуються людські кості, глиняна посуда,
бронзове і кремінне знаряддя.
У 1885 році було в Новосілках 1050 мешканців, тобто 314 греко-
католиків, 663 римокатолики і 46 жидів. Була в селі громадська позич-
кова каса, бровар, ґуральня, вапнярка і 2 млини. Іще в 1885 р. на схід
від села простягалися багнища, але згодом їх осушено й перетворено
на сіножаті. Сестри Милосердя мали 1256 моргів, а село 849.
Давніше парохом Новосілок був о. Курманович, колишній душ-
пастир на Холмщині. Переслідуваний царським православ'ям, він був
приневолений перебратися до Галичини. Він був батьком Віктора Кур-
мановича, генерала УГАрмії. Останнім парохом Новосілок був о. Мар-
кевич, унівський декан, невтомний працівник над національним осві-
домленням наших селян і співосновник приватної української гімна-
зії в Золочеві. Його сини були старшинами в УГАармії.
Опаки
За місцевими усними переказами назва села виводиться з того, що
воно лежить на опаку між двома узгір'ями в кітловині, що була колись
залята водою і творила став. Ще й тепер із давнього ставища залиши-
лись мокчяки, що їх використовують на сіножаті. З давніх-давен село
належало до посілостей графів Баворовських у Колтові, які мали 1022
морги землі, а село 512. У 1885 році було в Опаках 659 мешканців, а
саме 271 грекокатолик, 381 римокатолик і 7 жидів.
Ожидів
Первісно село звалося, невідомо чому, Жидів. Першу оселю зало-
жив Карло Губіцький. У давніх актах записана теж назва „Ожедуф”.
Групи домів, розташовані на т. зв. „Пожарах", виводять цю назву з
факту випалення лісу для побудови тих домів. Інша частина домів
розбудована на ділянці села, що має назву „На болоті”. Є в околиці
Ожидова поля, що називаються „Кримка”. Цю назву пояснюють об-
164
ставиною, що тут доволі часто таборували татари під час їхніх наїздів
на наші землі.
У 1880 році дідич мав 1427 моргів землі, а село ТІЄЇ. Село налічу-
вало в тому часі 1788 мешканців, а саме 1564 грекокатолики, 153 ри-
мокатолики і 71 жид. На місці дерев’яної церкви з 18 сторіччя було
споруджено нову, муровану. Довголітнім парохом у селі був о. Яків
Гутковський, батько 7 синів-священиків. Останнім парохом був о. Єв-
ген Давидович.
Про існування в селі одноклясної етатової школи ще від 1841 року
відомо з записки з 1883 року. Крім хліборобів, були ще в селі кустарні
ремісники: коваль, 2 різьбарі, мосяжник, столяр і швець.
Олесько
У давніх актах місто зветься „Олєшко” або „Ольшеско”. Одеський
замок, як важлива оборонна твердиня на перехресті шляхів схід-захід
і південь-північ, сягає своєю давниною ще часів володіння наших кня-
зів на західніх землях. Перший дерев’яний замок споруджено в Олесь-
ку після знищення татарами города Пліснеська в 1241 році. Крім літо-
писних відомостей, перша згадка в новіших документах про Олесько
записана в 1327 році, коли місто дістав у спадщині князь Болеслав
Тройденович після смерти останнього князя з роду Рюриковичів Га-
лицьких, Юрія Третього. Після смерти Болеслава Тройденовича в 1340
році заняв Олесько Любарт, син Ґедиміна. Але в 1366 році Олесько
чомусь прилучено до Польщі й надано йому магдебурзьке право.
Галицькою землею володів тоді, в імені короля Людвика Угорсь-
кого, Володислав Опільський, фундатор костьола в Олеську в 1375 році.
Він віддав костьол в юрисдикцію львівського римокатолицького єпи-
скопа. У 1377 році до замку в Олеську введено угорську військову за-
логу. Після смерти короля Людвика Угорського, Олесько в 1382 році,
шляхом купівлі, знов опинилося під володінням Ґедиміна. Від того ча-
су литовці часто претендували до володіння півн.-східньою частиною
Галичини й нападали на Лопатин, Олесько, а то й підходили аж
під Львів. Угорську залогу тоді литовці вигнали з замку і замінили
її своєю під командою якогось Івашка з Рогатина, який чинив само-
вільні реквізиції в Олещині і Львівщині аж до 1432 року.
Коли поляки заволоділи Олеськом і цупко тримали його в своїх
руках, місто й околиці сталися тереном частих нападів з іншого боку,
з боку татар. У 1441 році король Володислав Ягеллоньчик надав місту
різні привілеї, а власником міста найменував Івана Сєнєньського.
Після його смерти в 1447 році, дістав місто в спадщині син Івана, Пе-
тро, званий в документах „Пьотр з Олєшка”. Він поділив компактну
масу дібр, включно з замком, поміж двох дочок: Анну, замужню за
Фридриха Гербурта, і Ядвіґу, жінку Мартина Каменецькоге Гербурт
165
мав сина, Станислава і 2 дочки. Одна з них вийшла замуж за Юрія
Даниловича і, внаслідок цього, половина Олеська перейшла до Дани-
ловичів, Юрія і його брата, Івана. У 1578 році сини Каменецького по-
ділились спадщиною, але в короткому часі віддали її в застав за довги
Станиславові Жолкевському, якому продали теж їхні спадщинні права
до половини Олеська. Іван Данилович, що згинув у турецькій неволі
в 1636 році, був жонатий із Софією Жолкевською, власницею другої
половини Олеська. Іще перед своєю нещасною смертю він був єдиним
власником Олеська. Сестра померлого Івана Даниловича, Теофіля,
звінчалася з Яковом Собєським, батьком пізнішого короля, і від того
часу вони набули право власности до міста, замку і сусідних сіл, які
належали до Олеська.
В Олеську народився Іван III Собєський, але дата його народження
2 червня 1624 року, записана в старім служебнику в церкві оо. Васи-
ліян, сумнівна. Під час воєн Богдана Хмельницького з Польщею у 1648
році козаки здобули замок і знищили всю його залогу. Із тих часів
виводиться назва багнища „Козацька тонь”, де загинув невеличкий
загін козацьких військ, не знаючи безпечного переходу до міста крізь
ті непрохідні в тих часах багнисті терени.
Одеський замок, збудований у ренесансовім стилю, зараховується
до найстарших замків у Галичині. Окрім літописної згадки про нього,
в актах з 1366 року говориться про Олесько як пограничний город і про
замок як твердиню під час польсько-литовських війн. У 1422 році ко-
роль Ягайло відібрав замок від литовців і передав його в посідання
Іванові з Сієнни. Рід цього Івана перейменував себе згодом но Сєнєн-
ських і володів замком аж до 1511 року. В наступному році замок був
знищений татарськими ордами. У 1605 році Іван Данилович перебуду-
вав давні, ще дерев’яні, частини замку, домурував чимало нових час-
тин і надав йому характерні признаки сучасного вигляду. Але це був
тільки превенційний засіб охорони замку перед нищівними силами
природи, бо від спорадичних нападів татар не було будь-яких успіш-
них забезпек. Під час безнастанних їхніх рейдів у глибину наших зе-
мель, а головно в 1661 році, вони нищили замок при кожній нагоді.
Щоб не допустити до остаточної руїни замку, жінка короля Собєсь-
кого, Марія, у 1725 році остаточно відбудувала і відновила замок. Про
стан і вигляд замку перед цією відновою в актах з 1665 року написано:
„Кімнати в ньому були порожні, стіни погнили, або їх уже взагалі не
було в деяких кімнатах, а величава входова брама з баштою з дев’яти
вікнами ще не докінчена і не покрита. У ній колись була приміщена
аптека, але тепер та кімната порожня і без стелі. Каплиця і лавки в
вій були багато різьблені, а підлоги з мармуру. Велика їдальня мала
на стінах мальовані „королівські особи”. Печі турецької роботи, ва-
трани різьблені і ще в напівдоброму стані”. Внутрішнє устаткування
замку, закуплене від Константина Собєського ще в 1725 році, перевезе-
166
по в 1912 році до замку в Підгірцях, а частинно до польських музеїв у
Львові і в Кракові. V 1925 р. частину замку відновлено і приміщено в
ньому жіночу господарську школу.
В періоді першої большевицької окупації наших західніх земель
большевики держали в замку кілька соток полонених польських стар-
шин, затруднених при будові автостради Львів-Київ. На фоні замку
в Олеську большевики знімали деякі сцени до фільму „Богдан Хмель-
ницький". Під час боїв у 1944 році вони обстрілювали і бомбили замок.
Перший дерев'яний костьол збудували у 1431 році Петро з Олесь-
ка, Сєнєнський, але той костьол згорів під час одного з багатьох на-
падів татар. Фундатором римокатолицької парафії в Олеську був теж
цей же самий Петро Сєнєнський. Тоді, в 1481 році, почато будову но-
вого, мурованого костьола, що зберігся до останніх часів. Посвятив
його римокатолицький єпископ Луцька, Мацєйовський, про що свід-
чить меморіяльна дошка на мурі костьола з 1597 року. Вежа при кос-
тьолі була колись оборонною баштою в комплексі міських мурів. У
підземеллях костьола є гробниці майже всіх власників Олеська. Хоч
Даниловичі були руського роду і грецької віри, всі члени їхнього роду,
за винятком Івана Даниловича, мали свої гробниці в костьолі. Відсут-
ність тлінних останків Івана, що був похоронений у Туреччині, сим-
волізував у костьолі його пам'ятник. Найстарші метрики в костьолі
походять із 1628 року. Із міських укріплень не залишився ніякий слід.
У середмісті є багнище, що висихає хіба тільки під час дуже по-
сушного літа. Звуть його „Галайове море”. При земляних працях на
терені міста знайдено срібний наголінник і такий же нашийник. У
тому часі доми міщан і жидів були здебільша криті соломою або,
інколи, ґонтами. Найбільшою пожежою, під час якої вигорів у сере-
дині парафіяльний костьол, визначився 1806 рік.
У монастирі оо. Капуцинів, що його споруджено в 1694 році, ще
до 1939 р. мешкало 8-10 стареньких монахів. У всіх дерев’яних спо-
рудах монастиря і монастирського костьола не було ні одного цвяха,
тільки дерев'яні кілки забезпечували стабільність будови. У середині
монастиря була глибока криниця, яка, під час облоги, забезпечувала
мешканцям свіжу воду. Під монастирем були глибокі пивниці й тунелі,
що тяглися далеко, не знати куди. Замок був теж сполучений з монас-
тирем підземним проходом. У підземеллях монастирської каплиці були
гробниці, деякі з них відкриті, а в них були змуміфіковані тлінні ос-
танки ігуменів, монахів і добродіїв монастиря. У 1795 році австрійська
влада виселила була з монастиря монахів і перетворила його на заго-
тівлю зерна. Монастирські дзвони продано жидам, а внутрішнє устат-
кування розтягли довкільні мешканці. Згодом був там шпиталь аж
доки цісар Йосиф II у 1788 році не привернув права власности оо.
Капуцинам. На увагу заслуговує одна цікава і характерна для тих ча-
сів подробиця. При нагоді посвячування парафіяльного костьола в 1797
167
році, зажадав від міста і від 8 сусідніх сіл давати йому частину доходів,
чинців і данин для себе і для його наслідників. Одночасно він зробив
застереження: коли б хтось із власників Олеська, яким прислуговує
право давати священикам „презенту” на парафію, приняв грецьку віру,
то він відібрав би від нього це право й перебрав би на себе і своїх
наслідників привілей користуватися цим правом.
У 1838 році сколихнув Олеськом землетрус, що пошкодив чимало
будинків, а в монастирі оо. Капуцинів навіть потріскали грубі, муро-
вані стіни. В Олеську був у давнині монастир сестер Василіянок, про
що є згадка в „Крехівському Пам'ятнику” з 17 сторіччя. Був там теж
монастир оо. Василіян, але журнал „Львовянин" з 1841 року подав
дуже скупі відомості про його існування. V середмістю мешкали реміс-
ники та урядовці суду й податкового уряду. Українці з давніх-давен
були хліборобами й мешкали на передмістях, а тільки деякі займалися
ремеслом мулярства, камінярства, кушнірства й мали свої олійні. Дві
родини з Олеська, а саме Вернюки і Мандюки були будівниками наших
церков на західніх наших землях до 1914 року .Від 1924 року замешкав
на терені Олеська визначний різьбар і позолотник внутрішнього устат-
кування церков, Дмитро Стащишин. Здавна були в Олеську майже всі
ремісничі цехи. Одяг міщан Олеська відрізнявся від одежі селянства.
Вони вирізнялися довгими киреями або чамарами голубої краски, взи-
мі смужковими шапками й кожухами спеціяльного крою. Ще майже
до початку 20 сторіччя Олесько задержало було свої середньовічні зви-
чаї. Міський охоронець правопорядку, званий поліцай, ходив завжди з
шаблею при боці і, коли мав щось важливе проголосити, скликав ба-
рабаном народ на вулиці містечка, залюбки вилазив на мур перед кос-
тьолом і врочисто починав своє урядове оголошення ось таким всту-
пом: „Люду хшесьціянські, польські і рускі, і вшисци жидзі кагальні,
ходзьцє но ту вшисци, а цось цєкавеґо вам повєм” — і тоді починав
читати урядове письмо.
Довкільні сіножаті з півночі, заходу і сходу міста були в давнині
непрохідними багнищами, що дуже утруднювали ворогам доступ до
міста і замку. Передмістя Олеська в давнині звалися Микулинське,
Млинки, Сади, Воля, За брамою. У ринку була колись велика дерев'яна
ратуша і також низка дерев’яних крамниць, прикріплених до її зовні-
шньої стіни. У давнині були в Олеську майже всі ремісничі цехи. Іще
в 1886 році було в місті: 5 шевців, 4 ковалі, 5 кравців, 6 різників, 2
пекарі, кілька голярів, один гарбар шкіри й один ремонтний фахівець
зброї. Крім них було в місті чимало мулярів і гончарів. У тому ж часі
для потреб міста й околиці було відкритих 25 крамниць з різнородним
крамом, одна мануфактурна крамниця й один магазин харчових про-
дуктів. Віддавна місто користувалося привілеєм річних ярмарків, яких
було 8.
168
На північних склонах узгіря Вороняк з південного боку міста є
населені пункти: Теребежі, Цегольня, Пасічники, Стависька, Вернюки,
Циків, Вольники, Волуйки й одне хазяйство під назвою Каленик. Серед
мокляків „Підболоття” на схід від міста запримічено цікаве явище:
рухомий горбок, що пересувається з місця на місце, зі сходу на захід.
Довголітнім парохом Олеська був о. Левицький, що виконував теж
обов’язки декана. Особливішою його заслугою була побудова в Олесь-
ку величавої церкви. Сотрудник о. Левицького, о. Слоневський був,
мабуть, останнім парохом Олеська.
У 1880 році в місті, разом з передмістями, було 3242 мешканці, а
саме 1856 грекокатоликів, 640 римокатоликів і 746 жидів. Дідич мав
тоді 4106 моргів поля, а загал мешканців міста заледве 1971.
Острів або Островець
В актах з 1488 року це старовинне село було записане під назвою
Острович. Воно було власністю тоді якогось Івана. Пізніше воно на-
лежало до ключа Олеських дібр. Ніяких інших писаних інформацій
про село немає.
Підлипці
Іще в передісторичних часах на території сьогоднішнього села бу-
ла якась людська оселя, про що свідчать різні археологічні знахідки.
Перекази з уст місцевої людности говорять, що татари знищили колись
те давнє село, що було розташоване на південь від сучасного. Під час
татарських наїздів населення сіл ховалося по лісах, яких тоді було ба-
гато. Страх перед черговими нападами татар заставляв багатьох не
вертатися до спустошених сіл і будувати нову оселю серед гущі лісів.
Правдоподібно в тій ділянці лісів росло чимало дерев липи. Ото ж і
назва під липами — Підлипці. З бігом часу люди почали вирубувати
ліси і очищувати терен під управу хліборовських культур. Нова, тим-
часова оселя ступнево набирала вигляду нормального села.
Підлипці, разом з довкільними селами, належали до роду Собєсь-
ких. Пізніше, у 1880 році, село перейшло в посідання Константина
Третера. Назви частин села виводять здебільша з топографічних осо-
бливостей терену, а саме: На горі, Підлісом, Бучина, На Кірковій, Ба-
бина копань.
Терен Підлипець був багатий передісторичними й історичними
знахідками. При будові двора відкопано два кістяки людей, а з ними
кремінні вістря до стр.л. Кості людей і кремінне домашнє знаряддя
знайдено при корчуванні лісу. На полі, званому Лоскутів, археолог
Кіркор відкрив гріб, привалений кам’яною плитою. Це був, імовірно,
гріб якогось визначного чоловіка. Крім знахідок з доісторичної доби,
викопувано з землі теж предмети з середніх віків.
169
У 1880 році, крім дерев’яної церкви з 17 сторіччя, була ще корчма
зі знаменною назвою „Потреба”. Школи ще тоді в селі не було. Не
було, мабуть, потреби. У 1885 році Третер мав 998 моргів землі, а село
1459. Було тоді в селі 152 доми і 826 мешканців, тобто 600 грекокато-
ликів, 180 римокатоликів і 40 жидів.
Побіч
Про початки села не знайдено ніяких писаних документів. Але
дерев’яна церква з 17 сторіччя дає підставу вважати село стародавнім.
Першими відомими власниками Побоча були Комарницькі, про яких
є вже згадка в писаних джерелах. Згодом Побіч належав до власників
Сасова, де був теж осідок спільної парафії. За часів о. Симеона Піту-
шевського, пароха Сасова, дерев'яну церкву в Побочі розібрано, а на її
шсщ поставлено нову, муровану.
Село було розташоване на узгір’ях, що мали свої окремі назви, а
саме: Хомець, Дзвонець, Грабова, Могилки, Папірня, Пасіка, На май-
дані. На терені Дзвонця був фільварок власника села.
У 1880 році дідич мав 2169 моргів землі, село 308. Село налічувало
тоді 595 мешканців, тобто 479 грекокатоликів, 76 римокатоликів і 40
жидів. У селі була громадська позичкова каса.
Плугів
У 1469 році село вже існувало, бо тоді „пан Свинка” показував
королівським ревізорам „акт вічного надання”. Село звалося тоді Плє-
хув, а в пізніших актах Плухів. У 1674 році король Собєський поселив
V Плугові бранців, Волохів, що їх пересилив з Бару і Межибожа. Про
це згадує у своїх записках Шнайдер. Село було дуже знищене татара-
ми. Вигляд тодішнього села подорожник Долєрац у своїх „Апе^іоіее”
з 1687 року описує такими словами: „Село, по недавнім знищенні та-
тарами, мало всього кількадесят хат, сплетених наскоро з галуззя, роз-
кинене в долині і по лісових горбках. Над потоком клекотало кілька
млинів, а в середині стояла нужденна корчма”.
Група домів з боку Зарваниці має назву Мочари. Присілок Плу-
гівчик лежить на правому боці потока Золочівки, а оподаль нього роз-
ташувався фільварок „Олександрівна”. На північнім сході група домів
?лає назву Канвова. Після окупації Галичини Австрією біля Плугова
заложено дві німецькі колонії, Брониславівку і Казимирівку. У Брони-
славівні існувала з 1867 року німецька етатова школа.
На „Гончаровій горі” є сліди передісторичного цвинтарища. Свід-
чать про це знахідки попельниць і кремінного знаряддя. У лісі, званому
Липник, були залишки давніх могил. Кремінне знаряддя, що виорю-
валось також на полях Плугова, доводило існування на тих місцях дав-
ніх поселень.
170
Так у Плугові, як і в Плугівчику були дерев’яні церкви з 17 сторіч-
чя. Власники Золочева були теж дідичами Плугова. Дідичівська посі-
лість у Плугові мала в 1884 році 1332 морги землі, а до села належало
2448 моргів. Тоді в селі, разом із присілками, було 234 доми, 1178 меш-
канців, а з них 822 грекокатолики, 144 римокатолики, 185 жидів і 27
німців. З 1856 року існувала в селі одноклясна етатова школа, громад-
ська позичкова каса, гуральня і каменоломня.
Петричі (Пітричі)
У давніх актах село має назву Пєтигце, а в пізніших часах Пєтриче.
Навколо села є багнисті сіножаті. На північ від села є млин і група
домів з назвою Брикун. Бєльовський у своєму „Записникові” записав
таке: „Власник села очистив перед кількома роками став. У середині
ставу знайдено багато дерев’яних надгнилих стовпів і перегнилого ін-
шого матеріялу”. Старі люди розказували, що в середині ставу були в
очеретах і покриті очеретом низькі дерев’яні хатки. З берега ставу їх
не можна було бачити. Під час нападу татар туди втікали і в тих хат-
ках ховалися люди.
У західній частині піль села Пітрич, недалеко Красного, є дві мо-
гили, одна з них велика. У ній, за переказом, похоронено поляглих у
боях з татарами вояків, а в меншій „сєдмю знатних”, про що є згадка,
записана в актах. Про час і учасників битви ніяких відомостей не за-
лишено. Понижче тих могил, уже на терені села Утішкова, пливе поті-
чок, що його звуть „Кровавник". Можливо, ця назва мала якусь при-
четність до кривавої битви. Деякі історики твердять, що ті могили є
сумними залишками домашніх воєн між руськими князями Давидом
і Святополком.
Кому належали Пітричі у давнину, не відомо. Аж у 1502 році вла-
сником Пітрич був Михайло Пясецький. Довголітнім парохом Пітрич
був о. Лев Чемеринський, що помер майже столітнім старцем. Після
нього був у Пітричах о. Іван Оришкевич. Отець Володимир Безручко
був останнім душпастирем Пітрич.
Підгірці
Перша згадка про Підгірці записана в актах у 1443 році. Тоді Ніль
і Мельхер дістали від короля привілей на посідання села, але в тім акті
зазначено, що право до дворища, званого Бастіїв, одержав Олехно з
Підгорець. У 1515 році частина села належала до Фребрів, які платили
податок від двох ланів, млина, ну й одного „попа”. У тому часі влас-
ники сіл надуживали своїх „панщизняних прав” так дошкульно, що
піддані були змушені жалітися перед самим королем. Підтверджує цей
факт документ із 1566 року, в якому записано, що король Зиґмунд
171
Август заборонив тодішньому власникові села, що називався Казимир
Глинка, гнобити підгорецьких „хлопів”.
Замок у Підгірцях збудував у 1640 році Стефан Конєцпольський.
Будівничим замку був італійський архітект Андрей Дельаква. У війні
в 1648 р. козаки знищили тільки замкові тераси. З 1682 роком замок
перебрав Яків Собєський, а після нього сини короля. Марко Собєський
подарував замок Жевуським. У 1725 році правними власниками замку
стали Санґушки.
Станислав Конєцпольський, тодішній власник Підгорець, актом із
16 вересня 1683 року висловив свою згоду на привернення власности
монастиря оо. Василіянам із одночасним наділом монастиреві різних
привілеїв, що їх у 1687 році потвердив король Собєський. Ці недостатні
джерельні відомості дають нам підставу здогадуватися, що монастир
оо. Василіян існував у Підгірцях із давніх давен, але з якихсь невідомих
причин перестав був діяти. Старинна дерев’яна церква з 17 сторіччя
свідчить теж про існування в селі здавна парафії східнього обряду. У
1763 році побудовано біля замку новий костьол, але римокатол. пара-
фію встановив тодішній власник Підгорець, граф Лев Жевуський, аж у
1861 році. Двісті років тому вінчався у церкві оо. Василіян якийсь Ре-
вуха. Сама собою напрошується думка: невже це не пізніший Жеву-
ський, вірніше Ржевуський?
До 1914 року Підгірці пишалися своїм середньовічним замком,
багатим музейними експонатами, головно з часів битви Собєського з
туркарми під Віднем. Замок проходив упродовж літ крізь фази руїн,
ремонтів і перебудов, тому в останніх часах уже радше подобав на
розкішну палату, а не на твердиню, хоч оборонні споруди задержалися
були в доброму стані. Замок оточував гарний парк, розташований на
трьох терасах від північної сторони. Чи первісний замок стояв на то-
му самому місці, немає ніде ніякої вістки. Під час московської окупа-
ції наших західніх земель у 1914 році з безцінних музейних експонатів
і різнородних мистецьких колекцій мало що уціліло. Частину розгра-
били місцеві жителі, з рештою упоралися московські війська під час
відступу в 1915 році. Навіть коштовні картини середньовічних малярів
повирізувано з декоративних рам на стелях. За часів поверсальської
Польщі замок сповняла порожнеча, а на другий поверх узагалі не було
доступу, бо підлоги почали обвалюватись. Під час большевицького про-
риву фронту в 1944 році, в результаті бомбування з літаків і артилерій-
ського обстрілу, замок вигорів унутрі так, що залишилися тільки мури,
дуже пошкоджені. Розташована біля замку старезна корчма, що була
теж заїзним домом для нічлігу, називалася чомусь Австерія. Своїм
виглядом, величиною і грубезними мурами вона сягала напевно сивої
давнини. їй теж довелось зазнати важких пошкоджень большевиць-
кими стрільнами.
Довголітніми власниками підгірцівських дібр була родина Собєсь-
172
ких. Після них трудно зідентифікувати чергових дідичів Підгорець.
Аж в останніх роках перед 1914 роком власниками замку і дідичами
в Підгірцях були нащадки старовинного українського роду, князі Сан-
гушки. Різнородні назви частин села з околицями вирізняються топо-
графічними ціхами розташування, а саме: Лісовики, Монастирок, на
Кляшторнім ,на Білій, Пліснесько, Звіринець, Затруди, Ставки. У 1889
Аматорський хор в селі Підгірцях — 1932 р.
році сільце Гутисько Одеське було з Підгірцями в одній катастральній
громаді. Тоді дідич мав 2615 моргів землі, а село 1958. Село начислю-
вало 880 домів і 1840 мешканців, а саме 1097 грекокатоликів, 655 ри-
мокатоликів і 88 жидів. Останнім парохом Підгорець був о. Василь
Пришляк, розстріляний большевиками.
Підлися (Підлісся)
Свідком давности села була дерев’яна церква, яку большевики
розібрали. Від найдавніших часів Підлися належало до ключа Одесь-
ких дібр. Ніяких історичних пам’яток на терені села з околицями не
знайдено. Одна з гір між Білим Каменем і Підлисям називається Сто-
рожиха. Назва в’яжеться, очевидно, з часами наїздів степових орд,
коли стійки на горі день і ніч зорили й надслухували, чи не наближа-
ється небезпека. Якщо завважували десь на виднокрузі дим і заграву
пожежі, негайно запалювали смоляну бочку на знак тривоги для нав-
колишніх сіл.
Найзамітнішою культурно-історичною подією не тільки села, але
й здобутком загально-українського значення у 1911 році, було здвиг-
173
пення на верху Білої гори величавого хреста-пам’ятника на честь про-
будитеся Галицької Землі о. Маркіяна Шашкевича. Ініціятива побудо-
ви пам’ятника вийшла була з середовища довкільного духовенства, але
гарячим і невтомним реалізатором ідеї був о. Кальба. Після величавого
посвячення пам’ятника відбувся багатолюдний здвиг на верху Білої
гори. Це був щасливий початок, бо від того часу здвиг народних мас
звідусіль, серед літа, став традиційним святом пошани Пробудителеві
Галицької Землі і перетворився на загально-краєву маніфестацію па-
тріотичного люду. Ініціятором свята, що відбувалося рік-річно аж до
і 939 року, було Товариство ім. Маркіяна Шашкевича з осідком у Золо-
чеві, під незмінним проводом невтомного ентузіяста культу Шашкеви-
ча, адвоката Теодора Баня. Польська адміністрація намагалася різни-
ми заходами робити перешкоди й паралізувати почини ділових комі-
тетів. Це їй в індивідуальних випадках вдавалося, але вони не могли
знищити народньої стихії, що всіми шляхами й стежками пливла на
Білу гору. Упорядникові цих рядків, що був у 1938 році секретарем
ділового комітету свята і програмово-пропагандивним виконавцем ба-
гатьох починів комітету, довелось відсидіти дві доби в підвалі золочів-
ської поліції напередодні і під час свята. Коли в неділю вранці почали
долітати до підвалу радісні співи молоді, що всіми шляхами їхала під-
водами на свята, якийсь необачний поліцай із числа тих, що їх стягну-
ли з терену, гнівно просичав крізь зуби: „Тшеба тен памєнтнік висад-
зіць в повєтше”, але на цих словах обірвав розмову, бо хтось з місцевих
напевно жестом усвідомив його про нашу присутність у підвалі.
Довголітніми парохами Підлися були Тарнавські, наперед о. Юс-
тин, а після нього його син, о. Лев. Останнім парохом Підлися був о.
Дацко. Є відомості, що давній парафіяльний будинок большевики пе-
ребудували й перетворили на музей ім. М. Шашкевича.
У 1880 році Підлися і Юськовичі належали до дідичів Олеська, що
мали в Підлисю 634 морги землі, а селяни 453. Тоді було в селі 432 меш-
канці, тобто 401 грекокатолик, 16 римокатоликів і 15 жидів. Від 1866
року була в селі одноклясна школа.
Переволочна
Село старовинне, але відомостей про нього мало. Воно було інте-
гральною частиною Одеських дібр ,а його власниками в 1541 році були
Стаженські. До Переволочної належав присілок Баймаки разом із час-
тиною, що її звали Баймаки Лісові. Мешканці Переволочної, включно
з Баймаками, займалися продукцією смоли і дьогтю.
У 1883 році замешкували Переволочну 1234 жителі, а в Баймаках
було тоді 206 мешканців. Громада в Переволочній мала свою позичкову
касу і від 1875 року школу.
174
Ремезівці
Село старе, відоме в давніх актах під назвою „Жепшезовче’’, що
належало до Петра Желшешовського. У 1415 році Дмитро з сусіднього
села Шпиколос дав оо. Домініканам позику в сумі 4 кіп грошів на
підклад ставу в Ремезівцях і 12 кіп на став у селі Урманю. Отці Доміні-
кани мали в своїх руках або ціле село, або тільки став у Ремезівцях.
Щоб обмінятися послугами за корисну для оо. Домініканів трансакцію
з Дмитром, вони зобов’язалися правити Богослуження перед престолом
ісуса Христа. Згаданий Дмитро зі Шпиколос був напевно хитрою і ко-
ристолюбною людиною, бо з давніх-давен брав мито в Ремезівцях від
мешканців села, хоч не мав до нього ніяких правних підстав, бо був
власником Шпиколос і до Ремезовець не мав ніякого відношення. У
1469 році королівська канцелярія заборонила йому продовжувати не-
Церква св. Димитрія в Ремезівцях
законну експлуатацію села. Але в багатьох інших випадках події в
Ремезівцях зазублювалися з інтересами Шпиколос, бо обидва села ма-
ли переважно спільних власників.
У 1579 році Петро Кердей і його брат Микола, з дозволу короля
Стефана Баторого, збудували в Ремезівцях замок, але з нього не зали-
шився ніякий слід. У 1604 році татарська орда знищила село, але новий
його власник, дідич Пекарський, відбудував і заселив село наново й
опісля продав його Бжозовському, який у 1630 році, з якоїсь невідомої
причини, подарував село Марґареті з Бенькової. Від неї село перейшло
до рук Конєцпольських. Черговим власником села був король Собєсь-
кий, що купив село від Конєцпольського. Завдяки королеві, село одер-
жало в 1694 році привілей магдебурзького права, що було рідкісним
випадком, бо звичайно таке право діставали тільки міста, або села в
175
перехідній стадії до статусу міст. У 1699 році одержав Ремезівці шля-
хом дідизни син короля Яків Собєський, але після короткого часу він
відступив село своєму братові, Маркові, який у 1723 році передав цю
свою даровизну третьому братові, Константинові. Цей останній віддав
село на три роки в оренду Антонієві Бекерському за ціну 63 тисяч зло-
тих польських. Видно, що прибуткова вартість ресурсів Ремезовець му-
сіла бути замітно висока, коли оренда досягла такої великої суми.
На північ від села є поля, звані Коропчик, на згадку знищеного
татарами села, що мало цю ж саму назву. Воно ніколи не відбудувало-
ся, тільки в старих актах і в місцевих переказах є згадки про його існу-
вання. Із землі знищеного Коропчика виорюють кості людей, ножі,
ключі тощо. На полях, званих „Довгий лан”, ще донедавна було три
могили, але їх розорали місцеві жителі. До села належать окремі групи
домів: на захід від ставу „Цици” і „Гуляки”, а на північ від них „Кур-
ніти” і „Лісові”. Там на вапняках трапляються відтиски скам’янілих
рослин. Дерев’яна церква в селі сягає своїм початком 18 сторіччя. У
самих Ремезівцях біля ставища є оболоні, зовсім замулені піском, на-
несеним із зверх двокілометрової дебри. Для охорони оболоней, приз-
начених на пасовисько, від ерозійних пісків, селяни насипали греблі,
але з малим успіхом, бо кожний зливний дощ наново наносив маси
піску. За селом є грубі нашарування гончарської глини, у якій, як і в
вапняках, є відтиски рослин.
У 1880 році дідич мав у селі 1546 моргів поля, а селяни мали 3274.
Тоді було в Ремезівцях 190 домів і 1173 мешканців, а саме 1048 греко-
католиків, 76 римокатоликів і 49 жидів. В селі була одноклясова
етатова школа, фільварок, ґуральня і млин.
Розваже (Розваж)
Село давнє і в старих документах воно зветься „Розваже”, хоч за
часів поверсальської Польщі його звали теж „Розваж", за манерою,
мабуть, польського назовництва. Є в селі група домів, звана Підлипці,
як теж друга населена ділянка з боку Підлися, звана Довженка.
У 1885 році Розваже з Соболівкою творили одну катастральну гро-
маду, що мала 1630 гектарів землі, з чого 185 гектарів були власністю
римокатолицької парафії в Олеську від 15-го сторіччя, з дару Петра з
Олеська. Чи будь-коли в Розважі була церква, невідомо. Село належа-
ло до парафії сусіднього Підлися.
У 1884 році було в селі 145 домів і 759 мешканців, тобто 492 гре-
кокатолики, 235 римокатоликів і 32 жиди. Був у селі водопогінний
млин. Пам'ятним залишився на довгий час для села Великдень 1912
року, коли вигоріла майже половина села. Пожежа виникла була з
тини місцевих хлопців, які забавлялися стрільнею з саморобок і нео-
176
бережно користувалися вибуховою речовиною. Римокатолицька пара-
фія в Олеську віддавала, звичайно, фільварок в Розважі в оренду. В
останніх часах посесором Розважа був поляк Кренжель.
Риків (Поляни)
Кажуть, що село давнє, бо колись був у ньому замок невідомого
походження, правдоподібно знищений татарами. Крім принагідних
згадок у писаних працях істориків, з існування замку в селі не зали-
шилися ніякі сліди. Топографічна назва „Городище" в селі свідчить,
мабуть, про місце розташування замку. Деякі дослідники історичної
бувальщини твердять, що знищення замку було результатом війни
Богдана Хмельницького з Польщею.
Дерев’яну церкву в Рикові збудовано в 1675 році. Метричні записи
своїм початком сягають 1781 року. Хто володів селом на протязі сто-
річ, трудно дізнатися. У 1889 році фільварок мав 1522 морги землі, а
село 1353. У 1890 р. було в селі 122 доми і 748 мешканців, а саме 694
грекокатолики, 20 римокатоликів і 34 жиди. Була тоді в селі досить
поважна кількість, бо аж 12% грамотних мешканців села, тобто 91
особа. Коли брати до уваги тодішні обставини й часи, це досить таки
позитивний факт. Була в селі громадська позичкова каса, етатова шко-
ла з 1856 року, корчма, звана „Огонівка", і фільварок, званий „Жоло-
би". Довголітнім парохом Рикова був о. Микола Рицар.
Руда Колтівська
Село давнє і тісно пов’язане з історичною бувальщиною Колтова.
Посесором фільварку в 1885 році був Стефан Шуманчовський. Тоді
було в селі 242 мешканці.
Сасів
Іван Данилович виклопотав у короля Жигмонта Августа дозвіл на
заснування містечка і в 1616 році почав реалізувати цей задум на полях
свого села Коморова. Новій оселі він надав ім’я Сасів від шляхетського
гербу його роду „Сас”. Невід'ємним додатком до королівського приві-
лею було магдебурське право, що давало містові дозвіл на відбування
трьох ярмарків у році, а саме на св. Миколая, св. Михаїла і на св. Ста-
нислава. Воно включало теж два торги в тижні, а саме в середу й су-
боту. В акті королівського привілею написано: „Подаємо до відома,
що коли ми зрозуміли Івана Даниловича, воєводу руського, що він
задумав, а радше почав осаджувати і здвигувати нове містечко на ді-
дичному ґрунті Коморово, на дуже догідному місці, що лежить між
багнищами під назвою Раковиці, йому (містові) від себе і своїх предків
’ербу „Сас" назву (Сасів) назначив, — ми задумали ласкою і добро-
177
дійствами нашими (його задум) поперти і спомагати... тому, що шляхи
є наражені на різні напади ворогів, то тут є потрібне містечко”. (Слова
в дужках від упорядника цього тексту, для кращого зрозуміння змісту).
У цьому ж самому документі написано, що король звільнив меш-
канців містечка від усіх державних податків на 4 роки і від оплати
мит „гробельного" і „мостового” в землях руських на вічність, за ви-
нятком тільки мита „пограничного”. У дальших рядках цього акту
король подав директиви, „щоб шляхи зо Львова, Кам’янця, Бару і Тер-
нополя переходили крізь Сасів, а також, щоб шлях до Сокаля, Горо-
дла, Крем’янця і Луцька не минав Сасова". Хоч Сасів був під охороною
королівського привілею, а може власне саме тому, він довший час за-
лишався без міської управи. Щойно за часів Теофілі Данилович, жінки
Якова Собєського, актом з 1637 року назначено доживотним війтом
Сасова Себастіяна Буйновського, „який своєю працею заселив містеч-
ко”. Право вибору міської управи знехтовано.
Актом королівського привілею унормовано теж взаємовідносини
між дідичами міста й міщанами. У новозаснованому місті жидів ще
тоді не було, а міщани самі займалися торгівлею, переважно медом і
рибою. Після довшого періоду' володіння в Сасові роду Собєських,
дальшими власниками Сасова були: Радивили, Стаженські, за австрій-
ських часів спольщена родина французів, Вівієн, а останньо Сасів став
доменою жидівської родини Вайзерів, з яких один приняв християн-
ську віру.
У 1648 році малий татарський загін почав уже здобувати містечко,
але король Іван Казимир, що поспішав з військом під Збараж, окру-
жив той малий „чамбул” татар і знищив його. У 1675 році татари
здобули оборонний замок і спустошили місто до тої міри, що Собєсь-
кий був приневолений заборонити будь-які постої військ у Сасові. Не-
має сумніву, що татари у сплаві часу між роками 1648-1675 частіше
руйнували околиці Золочева, не минаючи й Сасова, але будь-які писані
згадки про ті часи лихоліття не збереглися до наших часів. Залишки
міських укріплень були ще до 1880 року, але місця, де був колись за-
мок, встановити не вдалося.
У місті було дві церкви: св. Успення, що згоріла під час пожежі
міста в 1887 році, і церква св. Миколая, надиво збережена від великих
пожеж міста. Під час однієї пожежі згоріло в місті 170 домів, а в дру-
гій аж 400. Обидві церкви дерев’яні. Церква св. Миколая одноліток
.містечка, а може й будували її ще мешканці колишнього села Кемеро-
ва. Давні будівельники не викарбували на ній року спорудження. Вона
стояла ще до останніх часів. На горбі за містом на місці, званому
Городисько, в давнині стояла церква, а довкруги неї були оборонні
вали і ще недавно можна було бачити сліди з них.
Римокатолицьку парафію заснував Іван Данилович, а в 1631 році
178
Лев Динилович здвигнув костьол, але в актах з 1628 року є згадка про
якийсь, мабуть, дерев'яний костьол. Теперішній костьол збудовано в
1868 році.
На передмістю, званому Старики, є давня „Королівська” криниця,
з якої, під час перебування в Сасові, мав пити воду король Собєський.
З давніх пам’яток збереглася в костьолі срібна дарохранильниця в
позолоті з гербом Собєських.
Рільництво в Сасові було на низькому рівні, бо землі в посіданню
міщан було обмаль. У 1880 році дідич мав 1295 гектарів землі, а міща-
ни, разом з населеними пунктами: Дубина, Гаї, Папірня, Фільварки,
Пісок і Старики, усього-на-всього 961. У 1885 році споруджено в Сасові
фабрику глиняної посуди, бо в околиці були нашарування гончарської
глини. Але в наступному році перестроєно її на продукцію паперу.
Упродовж перших трьох років вона випускала тільки грубий папір.
Щойно новий власник фабрики, Вайцер, розбудував її і почав виро-
бляти різні сорти тонкого паперу. По кількох роках він ще побільшив
її і збагатив кількома новими машинами. Таким чином він зробив її
найбільшою фабрикою паперу на території всієї Австрійської Імперії.
Фабрика затруднювала 300 робітників і давала продукцію на суму
460,000 ринських річно.
Крім рільництва і фабричної праці, дуже замітним джерелом при-
бутків мешканців Сасова було гончарство, дуже розповсюджене на
підміських поселеннях і навіть у дільниці містечка, званій Бір. Важли-
ву господарську позицію займало в містечку теж ремісництво і дрібний
промисел, головно деревообробний, що випускав на ринок бондарські
вироби в різних видах, сита, дерев’яні ложки, тощо. Було в містечку
чимало ткачів. Сасівські ковалі і стельмахи зготовляли „Естергази”,
угорські візки, на які був попит у всій Австрії.
Коли жиди поселилися в Сасові, трудно сказати. З бігом часу
вони перейняли в свої руки майже всю торгівлю, а в ділянці промисло-
вого виробництва їхніми продуктами здавна були рутуальні шалі, звані
„Талес", перетикані сріблом і лоєві свічки. У 1889 році було в Сасові
10 шевців, 9 ковалів, 3 пекарі, 5 столярів, 10 різників, 2 різьбарі, 2 гре-
бенники і по одному: слюсар, римар, муляр, гарбар і золотник. Жиди
мали в 1880 році 14 крамниць, а крім того торгували збіжжям і мукою.
Серед дрібних торговців траплялися також християни, що скупо-
вували й перепродували лахміття, прядиво, домашні тварини, шкіру і
фаянсову посудину тоді, коли ще була чинною фабрика. У 1880 році
Бівієн спорудив у Сасові водолікувальний курорт. До двірського пар-
ку спрямовано „Бужок Олеський", малу відногу Буга, яка утворила в
парку сажавку з малими острівчиками й альтанами для пацієнтів. У
парку споруджено для них низку дімків. Медичний нагляд над пацієн-
тами мали три лікарі. Декілька аптек у місті обслуговували пацієнтів.
Але з бігом часу Сасів почав підупадати і перестав бути „курортом”, бо
179
иоправді, крім свіжого повітря, він не мав будь-яких лікувальних осо-
бливостей. Наслідком воєнних подій у 1915 році, фабрику знищено, а
парк з альтанками за часів поверсальської Польщі розпарцельовано.
Наприкінці 19 сторіччя парохом Сасова був о. Де Сас — Корчин-
ський, утікач із Холмщини. Довгі літа був парохом о. Симеон Пітушев-
ський, який заслужився побудовою трьох церков у Побочі, Сасові й
Ушні. Він мав аж трьох „сотрудників”, двох у Сасові й одного в Ушні.
Після нього був о. Дудик, а востаннє о. Микола Лиско.
У 1883 році було в Сасові 470 домів і 3282 мешканці, а з них 691
грекокатолик, 676 римокатоликів, 9 протестантів і 1906 жидів. Була
там двоклясна етатова школа і міська позичкова каса.
Струтин (Струтинь)
Першим відомим власником села, про що згадують старі докумен-
ти, був якийсь Петро Берля. На схід від села є т. зв. Кравецька гора,
але чому її так назвали, не відомо. У цьому ж самому напрямку групу
домів чомусь назвали Кієйків. Село належало в давнину до власників
Золочева. У 17-18 сторіччях доводилось йому часто зазнавати лихої
долі від татарських нападів, що руйнували село так само, як і всі інші
ьідзолочівські оселі... У селі була дерев’яна церква, побудована в 18
сторіччі, але її розібрали перед будовою нової.
У 1885 році власником фільварку був Тит Кієляновський, що мав
1189 моргів землі. Мешканці села мали тоді 1257 моргів. У тому часі
село мало 110 домів і 711 мешканців, а саме 496 грекокатоликів, 148
римокатоликів, 63 жиди і 4 німці. Від 1856 року існувала в селі одно-
клясна етатова школа і фільварочна ґуральня. Останнім парохом Стру-
тина був Антін Янович, що дожив до пізної старости. Два його сини
були вищими старшинами УГАрмії.
Скварява
Згадку про село записано в 1492 році. Тоді воно звалося „Скваже-
ва". У 1650 році король Іван Казимир подарував Скваряву Стефанові
Чарнецькому. Грамотою з 1684 року король Собєський затвердив легі-
тимність „попа” Михаїла і його нащадків у посіданні „попівства" в
Скваряві, де була дерев’яна церква з 17 сторіччя. Костьол збудували в
тисяча дев’ятсотих роках. Тоді була тенденція будувати костьолики
в більших населених пунктах, де було бодай декілька римокатолицьких
родин, з метою стримувати процес денаціоналізації. Паралельними бу-
ли настирливі намагання польського духовенства нав’язувати римсь-
кий обряд мішаним подружжям з явною тенденцією польонізувати
слабші елементи чужонаціонального населення.
У давнині село було українське, без домішки чужонаціонального
елементу. Але побудова попри село залізо-дорожньої колії започатку-
180
вала поселювання польського елементу з числа нижчих службовців і
робітників, бо в селі була залізнича зупинка. Окрім цього, власник
фільварку в сусідньому Белзці, Ясінський, парцелював свої лани в пі-
слявоєнному періоді й поселював на них мазурів-колоиістів.
У новіших часах душпастирили в Скваряві: о. Кузьма, о. Андрій
Дольницький, якого сини були старшинами в УГАрмії, о. Євген Лука-
шевич, о. Лящук і останній парох Скварявп, о. Василь Рудко.
У 1890 році Ясінський мав 763 морги землі, а село 2539. Десять
років раніше було в селі 313 домів і 1967 мешканців, тобто 1521 греко-
католик, 399 римокатоликів, 44 жиди і 3 німці. Була в селі одно-
клясна етатова школа, громадська позичкова каса і водопогінний
млин.
Соколівка
Збірна назва Соколівка для містечка з сумежними назвами населе-
них пунктів Сокіл, Підсокіл, Соколів виводиться, як кажуть, з назви
хижацької породи птиць, соколів, що мали свої гнізда в непроглядних
ісах довкруги містечка в давнині. Соколівка належала до ключа Оде-
ських дібр ,а в новіших часах дідичами Соколівки були графи Баворов-
ські. У середмісті був старий мурований дім, званий Лямус, але ніхто
пе знав, для яких потреб його збудовано. Своїм зовнішнім виглядом
місто подобало на село, до того занедбане. У середмісті був ринок і
декілька жидівських крамничок. Там відбувалися теж щотижневі яр-
марки для торгівлі збіжжям і домашніми тваринами.
У давнині церква була дерев’яна і, за усним переказом, мала мати
300 років. За часів душпастирства о. Топольиицького церкву розібрали
і продали якомусь селу в Долинщині. Це було наявним доказом вели-
кої майстерности колишніх будівельників, які вміли дібрати відпо-
відний матеріял і забезпечити довготривалість їхнім спорудам. Нову
церкву, теж дерев’яну, збудували на місці старої. Містечко мало свої
дільниці, з яких відомими були Березники, Грабина й Ричани. У 1885
році між Підсоколом і Соколоїм був став, але в останніх часах його вже
ке було. На схід від містечка були мочарі й багнища, як теж і поля,
що звалися Великий острів.
Головним затрудненням населення було хліборобство, боднарство,
ткацький промисел. Фільварок вирощував хміль. Крізь населений
пункт Соколів давно проходив головний шлях на Волинь, і там, у 1665
році, помер польський полководець, Степан Чарнецький, що залишив
за собою сумну славу погромника українського населення після війни
Б. Хмельницького з поляками. Наприкінці свого володіння на наших
землях, поляки хотіли перезвати Соколів на „Соколув Гетманьскі”, але
війна припинила загарбницький апетит польських займанців.
У давніх часах не було в Соколівці костьола, тільки Богослужбова
18і
каплиця, до якої доїздив спорадично польський священик з римока-
чолицької Ангелівки. Щоденні духовні послуги латинникам давав гре-
кокатолицький священик. Поляки збудували в Соколівці костьол щой-
но в 1912 році.
Характерною особливістю Соколівки було існування в містечку
унікальної і курйозної інституції, що була визнана урядом Австрії, а
саме „дідівської громади”, професійної організації жебраків. При наго-
ді візитаційної поїздки наслідника престолу, архикн. Фердинанда, скої-
лася була трагікомічна пригода, дієвими особами якої були з одного
боку сторожі правопорядку, а з другого жебрацька братія. На час
переїзду архикнязя шляхом Золочів-Броди, золочівський староста на-
казав жандармерії притримати і спрямувати до в’язниці в Золочеві
всіх дідів з околиці, а зокрема з Соколівки. Під час транспорту дідів,
уся колона втомлених пішоходців затрималася в ліску за Білим Каме-
нем на відпочинок. Зненацька спинилася буча. Збунтовані діди кину-
лися на жандармів, добре їх потурбували й відібрали від них збою, а
тоді пішли в розтіч. Наступного дня вони преспокійно розсілися обабіч
шляху Золочів-Броди в надії на щедру милостиню від архикнязя. Хро-
нікар цієї події мовчанкою збуває реакцію милостивого пана. Але епі-
лог справи був такий, що сердитий намісник Галичини звільнив з уря-
ду золочівського старосту і соколівських жандармів.
Замітною подією у 1913 році в Соколівці був приїзд на постійний
осідок лікаря Гасюка, який пізніше помер на тиф у рядах УГАрмії. Це
був перший випадок, коли лікар-філянтроп не завагався піти в гущу
простолюддя і серед злиднів лікувати ближніх. З-посеред міщан виріз-
нялися Шахи, родина татарського походження, прибула до Соколівки
з Цішок, де майже всі мешканці, колишні воєнні бранці, були татар-
ського походження.
У 1889 році граф Баворовський мав 1115 моргів землі, а мешканці
Соколівки 2221. Дев’ять років раніше Соколівка, з підміськими оселя-
ми, мала 401 домів і 2229 жителів у них, а саме 1410 грекокатоликів,
125 римокатоликів і 694 жиди. Уже тоді була там одноклясна етатова
школа. У новіших часах, аж до війни, душпастирями Соколівки були:
о. Топольницький, о. Кальба, о. Біляк, о. Танчак, а останнім парохом
був о. Сенишин. Найбільшими заслугами визначився о. Кальба. Завдя-
ки його клопотаннями у Соколівці зорганізовано було українську при-
ватну гімназію без права прилюдности, покищо з двома класами, але
ь короткому часі її перенесено до Буська. Він був теж ініціатором і
наполегливим реалізатором побудови пам’ятника М. Шашкевичеві на
Білій горі. Помер у 1912 році.
Сторонибаби
Кажуть, що назва села походить від кам’яних фігур у виді жіночих
постатей .що їх наші, поганські ще предки ставили на границях своїх
182
поселень і ґрунтів для охорони жителів від усяких нещасть. Десь на
території села була напевно така злюща „баба”, тому люди напоминали
один одного поговіркою: „Сторони баби". Такі усні перекази кружляли
серед довкільного населення, хоч вони не мали будь-якого фактичного
підґрунтя.
Про початки села і про тодішніх його власників бракує будь-яких
відомостей. Аж у 1770 році власником села був Йосиф Яблоновськин,
а після його смерти в 1782 році його дружина, Софія, обміняла село з
Обертинським за сільні джерела. Обертинські залишилися дідичами
села аж до війни в 1939 році. їхня резиденція в селі, церква і кладови-
ще біля неї були збудовані в 18 сторіччю.
У королівському періоді польського володіння Сторонибаби нале-
жали до староства в Буську. Під час польських повстань у 1831 і в 1863
роках Обертинські приймали активну участь в організації повстанців,
для яких терен маєтків Обертинських був збірним пунктом. Звідсі їх
переводили більшими гуртами крізь непроглядні ліси на російські те-
рени, де вони приставали до повстанських відділів. Кажуть, що Обер-
гинські намовляли навіть наших селян до участи в повстаннях. Дім
Обертинських був замітним осередком плекання польської культури
й патріотизму. Збірка картин Павликовського з ландшафтами села і
резиденцією Обертинських переховувалась в Оссоліневум і Львові.
Поля Сторонибаб були відомі із знахідок знаряддя з кам’яної доби.
Де вказувало на існування якогось селища в передісторичні часи. Сто-
ронибаби належали до парафії в Утішкові, але в 1940 році почав спов-
няти душпастирські обов’язки в селі нововисвячений о. Володимир
Вапьо, родом з Буська. Під час відступу большевиків від німців в нас-
тупному році, вони позбавили його життя.
У 1889 році фільварок мав 1221 моргів землі, а селяни 1807. У селі
було в 1880 році 87 домів і 663 мешканці, 502 грекокатолики, 135
римокатоликів і 26 жидів. Була в селі одноклясна школа, громадська
позичкова каса, водопогінний млин і гуральня.
Снович (Сновичі)
Юрій Калиновський був власником села в 16 сторіччю ,а в 1723
році Снович із присілками: Березина, Дібровка, Дубина, Гай, Якимівка,
Коропчик, Наболоття, Пригата, або й Прихата, належав до Якова Со-
бєського. Назви присілків дають підставу здогадуватися, що село було
сховане колись у лісах. Яків Собєський дав Сновичі своєму братові
Константанові, який пізніше відступив його ще одному братові, Мар-
кові.
У селі була стара дерев’яна церква з 18 сторіччя. У 1885 році дідич
мав у селі 1904 морґи землі, а селяни 3417. Була в селі етатова школа,
бровар і ґуральня. У 1889 році було в селі 2370 домів.
183
Соболівка
У давнині село належало до Олеських дібр. У 1889 році Соболівка
була в складі катастральної громади в Розважі. У 1880 році було в
селі тільки 19 домів і 105 мешканців, — 16 грекокатоликів, 25 римока-
толиків і 64 євангелики з німецьких колоністів, спроваджених до Гали-
чини за часів цісаревої, Марії Тереси. У 1864 році зорганізовано в селі
євангелицьку школу з німецькою мовою навчання.
Скнилів
Авторові цих рядків не пощастило найти будь-які відомості про
існування села в давнині. У 1889 році була вже в селі нова мурована
церква і від 1856 року одноклясна етатова школа. На південь від села
є ґрунти, що їх звуть Шидлівська долина.
У 1890 році було в селі 92 доми і 626 жителів, 537 грекокатоликів,
56 римокатоликів і 33 жиди. Парохом села був о. Харкавий, колишній
капелян УГАрмії.
Стінка
Село, розташоване серед лісів, із-давна належало до чернечого чи-
ну оо. Домініканів. Дерев’яна церква з 18 сторіччя свідчить про дав-
ність села. Метричні записи в церкві почалися в 1781 році. Отці Доміні-
кани мали в 1889 році 479 моргів землі, а село 1062. У 1893 році було в
селі 103 доми, а в них 495 мешканців, 277 грекокатоликів, 211 римока-
толиків і 5 жидів. Була в селі неетатова школа. Останнім парохом села
був о. Іван Садовський, співосновник української приватної гімназії
в Золочеві.
Тростянець Малий
Згадка в актах з 15 сторіччя про існування Тростянця Малого мо-
вить проречисто про давність села. До останніх часів збереглася в селі
дерев’яна церква з 17 сторіччя. В архівах парафії найдено оригінал
акту з 1766 року, яким Катерина Собєська надала священикові „пре-
зенту” на парафію в Тростянці Малім. У присілку „Монастирське” є
залишки руїн давнього Василіянського монастиря і церкви, а біля них
теж пам’ятник Комарницькому, колишньому власникові Золочева, що
в тестаменті велів себе похоронити в підземеллі церкви. Його волю
здійснили після його смерти в 1868 році. Пам’ятник, у вигляді обеліска,
вже дуже надщерблений зубом часу, з фрагментами напису на ньому.
У лісах Тростянця є чимало могил, почасти розкопаних. Вони про
лихоліття, нанесене в минулому татарами, „з вітрами говорять”. Ґрун-
ти Тростянця багаті на археологічні знахідки кремінного знаряддя.
Тростянець мав два присілки, що звалися Попільна і Дерев’янки. У
184
1892 році дідичем села був Аполіпарій Яровськпй, шо мав 4223 морги
землі. Село мало тоді 959 жителів, а саме 820 грекокатоликів, 70 римо-
католиків і 69 жидів. Була в селі етатова школа, що існувала від
1889 року.
Утішків
Старезна дерев’яна церква з 1687 року простояла на горбочкх
трішки за селом аж до 1938 року. Щоправда, вона вже довший час
стояла без ужитку, руйнована стихійними силами природи, засуджена
на повільну загибель, аж доки її не розібрали. На місці престолу пос-
тавили бетонний хрест із відповідним написом на ньому.
Археологічні знахідки на полях Утішкова вказують на існування
в сірій давнині якогось селища. Подибуються на полях також залізні
частини зброї для бійців і збруї для коней із 17 і 18 сторіч. Дві групи
домів у селі мають назви Пожарниця і Дубина.
У 1882 році в селі було 138 домів і 820 мешканців, а саме 766
грекокатоликів, 52 римокатолики і 2 жиди. Від 1852 року існувала в
селі одноклясна школа. Утішків у февдальних часах був власністю
Обертинських, що мали ще в 1890 році 104 морги землі, а село мало
1309.
Наприкінці 19 і на початку 20 сторіч парохами села були: о.
Вінтоняк, о. Кульчицький і останній душпастир, о. Вільгельм Белкот.
Усі вони похоронені на місцевому кладовищі. Під час державної неза-
лежносте наших земель о. Белкот був капеляном гарнізону в Золочеві.
Ушня
Село належало здавна до власників Сасова. Була в селі дерев'яна
церква з 18 сторіччя, але перед будовою нової, її розібрали за часів о.
Симеона Пітушевського з Сасова.
У 1885 році дідичі мали 449 моргів землі, а село 2113. Було тут у
1882 році 1318 жителів, тобто 1170 грекокатоликів, 52 римокатолики і
96 жидів. Побічним затрудженням мешканців було гончарство. Від
1857 року існувала в селі одноклясна школа і громадська позичкова
каса.
Угорці
Село засноване й заселене в 17 сторіччі людьми з Угорщини. Воно
належало правдоподібно до власників Золочева.
У 1889 році дідич мав у селі 272 морґи землі, а село 752. Були тоді
в селі 84 доми і 511 мешканців, тобто 449 грекокатоликів, 52 римокато-
лики і 10 жидів. Існувала в селі від 1857 року одноклясна школа і
громадська позичкова каса.
185
Трудовач
Про минуле села автор не знайшов ніяких джерельних інформації!.
Воно належало віддавна до Новосілок Загальчиних і було власністю
наперед Потоцьких, потім Стшембошів з Ляцького, а вкінці до Сестер
Милосердя, які мали в селі в 1894 році 747 морґів землі, а мешканці
села 1241. У 1880 році було в селі 113 домів і 513 жителів у них, а саме
495 грекокатоликів і 18 римокатоликів. Існувала в селі громадська
позичкова каса. Про школу немає згадки.
Ферлеївка (Андріївна)
Офіційна назва села в польській документації була Фірлєїв. Вона
виводилась від прізвища давніх власників села, Фірлєїв. Хто були ще
раніші власники села, не відомо. У 1881 році дідичем у Ферлеївці був
Артур Шпель, що мав 995 моргів землі, а селяни 1346. До села належали
присілки Мармушовичі і Мармозівка. У 1881 році було в селі 871 меш-
канець, 691 грекокатолик і 180 римокатоликів. Була в селі однокласна
етатова школа і громадська позичкова каса.
Фільварки (Підгородне)
У давнині село було частиною золочівської маєткової цілости.
Головною базою затруднення населення села є огородництво і садів-
ництво. Близькість Золочева запевняє мешканцям догідний ринок збу-
ту їхніх продуктів. У 1881 році власником фільварку в селі був Стани-
слав Франковський. У цьому ж самому році в селі було 273 жителі
римокатолицького обряду. Про кількість нашого населення немає ні-
яких писаних згадок.
Хильчичі (Хильчиці)
Село відоме теж з назви Хильчиці, може під впливом польського
назовництва, бо в народньому мовлені його звучання було радше твер-
де. Своїм часом існування воно зараховується до старовинних сіл, бо
писані джерела згадують про нього при різних нагодах ще до 1465
року. Першу згадку про власника села, „Павла з Хильчич”, записано
в акті розмежування грунтів між Хильчичами і Почапамн.
Була в селі старенька дерев’яна церква з 17 сторіччя, але перед
будовою нової святині з цегли й каменю, її розібрали. У новіших часах
у Хильчичах була „дочерна” церква парафії в Почапах, але Хильчичі,
не Почали, були чомусь місцем проживання пароха. Богослуження в
обидвох сусідніх селах відбувалися ротаційним порядком. Отець Йо-
сиф Вергановський жив у Хильчичах аж до своєї смерти перед Пер-
шою світовою війною. Після нього о. Яків Краснопера сповняв там
душпастирські обов’язки аж до початків володіння поверсальської
186
Польщі, коли він перебрався жити до парафії в Почапах, де збудували
для нього нове житлове приміщення і всі господарські будинки. Хиль-
чичі, з сусіднім селом Бонишином, дістали статус окремої парафії.
Парохом Хильчич був о. Кметь, а в останніх часах о. Рицар.
У 1880 році власницею фільварку була Людвіка Дзєржковська, що
мала в селі 765 моргів землі, а грунти села начисляли 846 моргів. Було
тоді в селі 417 мешканців, а з них 358 грекокатоликів, 53 римокатолики
6 жидів. Була в селі школа і водопогінний млин.
Черемошня
В архівних документах із 1465 року були при різних нагодах згадки
про існування села, що було власністю Івана Белзецького. З того часу
зберігся на полях Черемошні граничний копець, що розмежовував по-
ля Белзецького від ґрунтів „Івана з Острівця”. Хто були пізніші влас-
ники села, годі сказати. Правдоподібно воно перейшло в посідання
власників Білого Каменя.
У 1885 році було в селі 519 мешканців, а з них 260 були грекока-
толиками, 195 римокатоликами і 64 жиди. У селі була громадська
позичкова каса.
Чижів
Згідно з податковим реєстром з 1515 року, село було зобов’язане
платити податок від ЗО ланів, двох млинів і одного „попа”. У 1578 році
Чижів був власністю Симеона Ходоровського. Тоді було в селі 12 ланів,
один „загородник”, 8 комірників і корчма. Де поділися 18 ланів, що
про них згадував податковий реєстр з 1515 року в загальній кількості
ЗО, не знати. У даних актах була згадка про мурований замок у Чижо-
ві, але немає ніяких відомостей про те, хто його збудував і чому він
перестав існувати.
У 1686 році село було вже під володінням Собєських, бо король
Іван Третій наказав селу виділити 20 здібних до бою і озброєних лю-
дей. Константин Собєський віддав село в оренду Антонієві Бекерсь-
кому на три роки за ціну 63 тисячі польських злотих. На доручення
цього ж Константина, Чижів мав давати 20 „пахолків” до артилерії
.міста Львова. Село залишалося під володінням Собєських аж до часів
зверньої влади австрійського цісарства. Ще донедавна в Чижові була
окрема частина села, звана „застінком шляхетським”, населена дріб-
пою шляхтою.
У 1885 році якийсь новий власник фільварку в Чижові мав усього-
яавсього 17 моргів землі. Решта грунтів (не подано, скільки) була
власністю села. Було тоді в селі 466 мешканців, 389 грекокатоликів,
60 римокатоликів і 17 жидів. Існувала тоді в селі одноклясна етатова
школа.
187
Шпиколоси
В актах з 1415 року є перша писана згадка про село, що належало
тоді до посілостей Петра Шпиколовського. V 1471 ропі село названо
чомусь в актах „Снікол” було власністю Петра Жемисшовського, який
дістав його на власність від короля Казимира Ягельончика. У 16 сто-
річчі власниками Шпиколос були Петро й Іван Кедреї, які, за дозволом
короля, збудували були замок, але з нього не залишилися ніякі решт-
ки руїн. У 1604 році купив село від Кедреїв Іван Пекарський. Зго юм
воно перейшло в посідання Маргарети Броздовської з Бенькової, а в
1630 році то Конєцпольських, а два роки пізніше, до Собєськнх. Конс-
тантин Собєський відступив село в 1723 році Антонієві Бекерському.
У 1881 році було в селі 136 домів і 827 жителів, а саме 527 греко-
католиків, 266 римокатоликів і 34 жиди. Від 1872 року існувала в селі
одноклясна етатова школа. Особливістю села було виробництво на
велику скалю різноманітної домашньої посуди, яку опісля розвозили
господарськими возами по селах Галичини й Волині. Робили це часто
посередники, які скуповували посуду від вирібників і перепродувані
її опісля по селах за гроші, або через брак готівки, обмінювали за
господарські продукти.
Ясенівці
Із записів у давніх актах з 1465 року відомо, що землі Ясеновець
були частиною землеволодінь власників Ляцького. Первісне село було
лісовою оселею на склонах горбовинного пасма Вороняк. Назва оселі
виводиться з відомої породи дерева ясенів, що їх залюбки вирощували
селяни для промислового вжитку, для виробництва возів стельмахами.
В Ясенівцях у давнині священика не було, бо село належало до
старовинної парафії в Заліссю. Першим священиком ,що прибув на
постійний осідок до Ясеновець, був о. Терапонт Котович, утікач із
Холмщини перед насильним вербуванням до православ’я московськи-
ми чиновниками. Він перший почав вербувати неграмотних і вчити їх
грамоти. Він уперше теж засадив овочевий сад в Ясенівцях довкруги
своєї резиденції. За його прикладом пішли місцеві селяни, які почали
теж розводити і плекати садівництво. Понижче парафіяльного будин-
ку, що його збудував о. Котович, стояла старенька дерев’яна церква
з 17 сторіччя, а біля неї кладовище. Отець Котович продав стару цер-
кву мешканцям Зашкова, а кладовище зліквідував.
Після о. Котовича прийшов до Ясеновець о. Харлампович, теж уті-
кач перед насиллям московського православ’я. Він перебудував па-
рафіяльну резиденцію. Черговим душпастирем Ясенозець б'’в третій
утікач із Холмщини, о. Де Сас-Корчинський, який перейшов до Сасова,
188
а його місце перебрав о. Теофіль Ґутковський. Обидва останні свяще-
ники були в Ясенівцях коротко.
Часті зміни священиків у Ясенівцях припинилися на довгий час
після приходу до села о. Миколая Малого, в’язня сумної слави Талєр-
гофу в Австрії. На місці старого кладовища він здвигнув Хрест Сво-
боди і трохи нижче місця, де стояла колишня дерев’яна церква, збу-
дував нову, муровану. Був ревним священиком і безстрашним душпас-
тирем. Коли пошесть холери навідалася у 1893 році до Ясеновець, він
ие перестав відвідувати і причащати хворих та хоронити померлих, не
зважаючи на заборону властей.
У 1903 році згоріла третина села, а з нею стара школа і корчма,
що стояла біля неї. Метричні записи в селі започатковано в 1781 році.
Дідич у Ясенівцях мав у 1885 році 441 моргів землі, а село мало 808.
У 1881 році було в Ясенівцях 381 грекокатолик і 160 римокатоликів.
Після смерти о. Миколая Малого, останнім душпастирем Ясеновець
був його син, о. Юрій, що помер у Канаді в 1975 році.
Юськовичі (Йосипівна)
У давнині була це маленька оселя. В архівних документах не було
навіть згадки про неї. Вона належала до масиву олеських посілостей,
тому одеські володарі були теж власниками села. Дідичами села в
новіших часах були У руський, Васілєвський, Ля Скаля. Вони мали 909
моргів землі, а до села належало 1547 моргів. У 1880 році було тут 943
мешканці, а саме 92 грекокатолики і 21 римокатолик. У селі була
дерев’яна церква з 18 сторіччя, але в останніх роках перед Другою
світовою війною мешканці села викінчували величаву, муровану цер-
кву, на південь від села, при автошляху Львів-Київ.
У селі була одноклясна школа і громадська позичкова каса.
Хватів
Про це мале сільце, чи може присілок Хмелевої, авторові не по-
щастило найти будь-які записані відомості історичного або стати-
стичного характеру.
189
ВКЛАД У ЛІТЕРАТУРУ І КУЛЬТУРУ
МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ
СВІТИЛЬНИК ЗОЛОЧІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Перед празником Покрови Пресвятої Богородиці 1829 року до
Духовної Семінарії у Львові вступив вісімнадцятилітній юнак, Маркіян
Шашкевич, син отця Семена, пароха в селі Княжому, коло Золочева.
Прийшов він сюди, щоб вчитись філософічних і богословських наук,
щоб підготовитись до священичого стану. Маркіян був найстарший із
семи дітей отця Семена і його дружини Єлисавети. Його дотеперішня
шкільна підготова в німецькій народній школі в Золочеві й в „латин-
ській” середній школі в Бережанах вказували, що його побожні батьки
вже віддавна бажали бачити сина при престолі.
Питомець Маркіян був середнього росту, з живим темпераментом,
бистрим умом, буйною фантазією, веселої вдачі; його бліде лице,
русяве волосся, голубі очі робили його дуже симпатичним. Товариші
скоро полюбили його. Маркіян проявляв відразу великий поетичний
талант. Та не тільки це. Він кожним своїм словом проявляв велику
любов до всього, що рідне. Він знав сотні народних пісень та оповідань,
він вдумувався в українську історію, він відчув, що час уже збудити
в інших любов до рідного слова, промовити до серця, заохотити до
праці. Отже, коли говорив на тему привернення народної живої мови
в проповідях, в школах, в урядах, тоді пробивалась назовні вся сила
його душі; тоді його голубі очі блистіли вогнем, його чоло дещо мор-
щилось і набирало грізної поваги, його серце говорило переконливо:
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила,
Чом же мова єй не мила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
Життя питомців української Духовної Семінарії у Львові було
досить спартанське. Будинок семінарії виглядав радше на монастир.
Він стояв на цьому місці, що й нині, тобто між вулицею Коперника
і вулицею Сикстуською. Був це давній монастир Сестер Домініканок.
190
Цісар Йосиф зніс цей монастир, монастирські посілості під Львовом
продано, а сам будинок віддано 1783 року для, т. зв., Генеральної
Семінарії. Він послужив кандидатам духовного стану усіх українських
Єпархій упродовж 104 роки, доки на його місце не станув у 1889 році
довий, гарний будинок, що стоїть донині.
Ціла виховна праця зосереджувалася довкруги розвинення побо-
жносте у питомців, поглиблення богословських сгудій і вироблення
сильного характері майбутніх священиків. Усталений тоді семінарсь-
кий порядок зберігся, при невеликих змінах, аж го наших часів. Наш
український обряд формував безпосередньо молоді д\ші питомців і
треба признати, бо богословці любили церковні відправи, плекали спів.
Молитва, свята Літургія, розважання, конференції, сповідь, щоденне
святе Причастя заправляли молодих людей до аскетичного життя.
Філософічні й богословські виклади спочатку відбувалися в авлях
Духовної Семінарії. Але вже дня 21 жовтня 1784 р. основано у Львові
.цісарським декретом Університет. Цей Університет’ приміщено в дав-
ньому тринітарському монастирі на цьому .місці, де потім станув у
Львові Народний Дім. Отже, наші питомці зачали слухати викладів на
Університеті. Почався живий науковий рух між українцями. В тому
часі маємо вже власних українських професорів, що працюють нау-
ково, пишуть підручники, катехизми, збирають матеріали до історії
Церкви на Україні, зокрема, до історії з’єднання з Святим Апостоль-
ським Престолом. Все це покищо тиха робота скромних священиків,
імена яких нині забуті, але саме ця їхня укрита перед світом праця
приготовила такий світлий виступ, як видання „Русалки Дністрової”
у 1837 році, тобто, виступ Маркіяна Шашкевича, що почав нову добу
не тільки в українській літературі, але й у цілому українському житті
на Західній Україні. Оце був той славний виступ блідого, русявого
юнака з голубими очима, що вийшов із народу і посвятився для наро-
ду, паче цілопальна жертва.
Але дорога до цього виступу була для молодого Маркіянгі далека
й тяжка. Вона вимагала окремої підготовці, додаткових студій. Не є
виключене, що Маркіян вже в перших місяцях свого побуту в Семінарії
цікавиться історією і мовами слов'янських народів. Настоятелі завва-
жують між іншим те, що він скоро покидає рефектар, значить, він
замало здисциплінований. Але ці порушення семінарського порядку
покищо невеликі. Правдиве нещастя зустрічає Маркіяна щойно в дні
15 лютого 1830 року. Два його товариші — Михайло Базилевич і Ми-
кола Антонович — намовили його піти з ними до міста, замість іти на
університетські виклади. В місті молоді бурсаки забавились і так Мар-
кіян вернувся до Семінарії пізно вечором. За цю провину ректорат
виключив Маркіяна з Семінарії дня 21 лютого, а таке виключення з
Семінарії за нарушення дисципліни мало ще й ті тяжкі два наслідки,
191
що: відбивало студентську стипендію на Університеті й на кінець
шкільного року на свідоцтві була зазначена невідповідна поведінка,
що дорівнювало забороні записатись на другий рік філософічних сту-
дій :іа Університеті. Ще гірше було те, що цісарський закон забороняв
вступати на богословські студії тим, що були усунені з Семінарії.
Отже, трагедія молодого Маркіяна була велика. Про його вчинок
довідалась мати, довідався хворий батько і загнівався на сина, а вна-
слідок цього ще більше захворів. Де мешкав молодий хлопець вечором
21 лютого і де перебував він у Львові в наступні роки свого життя
поза мурами Семінарії? Виглядає, що Маркіян мешкав у родини За-
хара Авдиковського.
В біді помогли Маркіянові добрі люди, передусім, дідич з села
Княжого, Тадей Василевський, що його в’язали з родиною Маркіяна
дружні відносини. Василевський був поляк-слов’янофіл, мав добру бі-
бліотеку, був радником Губернії. Зрештою, Маркіян сам зачав заро-
бляти на життя, як інструктор дітей Захара Авдиковського, управителя
шпиталя у Львові. В цьому ж шпиталі Маркіян працює також як по-
мічна сила в діловодстві канцелярії шпитальної управи, працює також
деякий час як наємний писар при Митрополичій Консисторії у Львові.
Маркіян часто заходить до Ставропігії. Пізніше він там вивчає слов'ян-
ську мову, мрією для нього є праця в бібліотеці Оссолінських. Одним
словом, молодий юнак веде себе бездоганно, він здобуває симпатії в
людей, що з ними зустрічається у Львові, багато читає, багато вчить-
ся
Але Маркіян мріє таки про продовження і завершення філосо-
фічно-богословських студій. Він є вірний свому священичому покли-
канню. Упродовж двох років Маркіян старається за дозвіл на звіль-
нення з університетської оплати і на продовження філософічних студій.
Цей дозвіл дістає він у грудні 1832 року. Отже, два і пів року перебув
Маркіян поза Університетом. Цей час не був для нього страчений.
Навпаки, він навчився дуже багато. Він пізнав глибше життя.
Радісна вістка про дозвіл на продовження студій скоро залетіла
до Княжого і добре, що не спізнилась. Батько Маркіяна, отець Семен,
хворів щораз тяжче. Відсвяткував ще празник Христового Р’здва і
Йордан і ЗО січня 1833 року помер, залишаючи без опіки вдову й діти.
Родиною покійного заопікувався дідич Василевський. А тим часом,
сестра Маркіяна Юлія виходить заміж за укінченого богословця Те-
рентія Сметану, що й скоро дістає парохію в Княжому. Отже, родина
Шашкевичів остається на давньому місці. Щобільше, тепер і Маркіян
часто приїжджає до села Княжого на відпочинок, а скоро таки для
иорятовання здоров’я, бо й він зачинає нездужати на легені.
Дня 19 вересня 1833 року Маркіян вніс прохання про дозв'л на
богословські студії. Цей дозвіл він дістав тепер уже скоро і без труд-
192
ненців так з огляду на смерть батька, як і на свою добру поведінку на
світі. Але він покищо мав право студіювати богословію тільки як
екстерніст, отже, мешкав далі поза мурами Семінарії. Однак, до Семі-
нарії приходив він досить часто, бо мусів слухати тут деяких додат-
кових викладів, брати участь у приписаних духовних практиках, слу-
хати конференцій тощо. Тепер він ближче знайомиться з питомцями
Семінарії, розмовляє з ними, диспутує на різні теми. Маркіяна ближче
пізнають настоятелі Семінарії і вони переконуються, що це характер
гарний, благородний, що він не заломився в часі довгої проби, а що
радо спокутував велику кару за малий проступок. Ця думка про Мар-
кіяна є тепер і в Митрополичій Консисторії, і в самого Митрополита
Михайла Левицького.
Так-то 1833 рік був жалібним роком для Маркіяна з приводу
смерти батька. Але, одночасно, був це й рік підйому духа молодого
поета, бо він тепер був щасливий, що може нормально вчитись. Ось,
в цьому році й постає „Син Руси”, в якому знаходимо такі рядки поета:
Дайте руки, юні друзі,
Серце к серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде!
Разом, разом! кто сил має,
Гоніть з Руси мраки тьмаві,
Разом, к світлу, други жваві.
Положення Маркіяна, як кандидата духовного стану, поправля-
ється з кожним днем. Духовні власті видять, що в Маркіяна є правдиве
покликання до священства, отже, час прийняти його до Семінарії, щоб
він міг в спокою приготовитись до свячень. Можливо, що Маркіян ще
раз мусів писати своє прохання. Але дотеперішні дослідники життє-
вого шляху поета не знайшли такого письма. Певним є тільки те, що в
шкільному році 1834-35 Маркіян рахується питомцем Духовної Семі-
нарії. Офіційно прийнято його в місяці вересні 1834 р.
В 1835 році є два дуже замітні виступи молодого Маркіяна, як
промовця-проповідника. Перший виступ мав місце в місяці лютому,
приблизно в п’яту річницю його тяжкого нещастя, тобто, усунення з
Семінарії. Коли по невдалому, т. зв., листопадовому повстанні зачався
ширити і між українськими питомцями в Семінарії польський рево-
люційний рух, тоді Митрополит Михайло Левицький зарядив у вересні
1934 року ректоратові Духовної Семінарії, „иі сапйійаіів віаіив врігі-
Іиаіів іпіііо сиіив шепвів оНісіа ег^а виргешиш Ітрегаїогет рег вегтопев
аЬ ірвів аіитпів Зетіпагіі еІисиЬгапйів ехропапіиг еі іпсиїсепіиг”. Отже,
на зарядження ректорату питомці мусіли виголошувати такі патріо-
193
тичні промови і це робили вони в німецькій, польській або в латинській
мовах. Та ось, прийшла черга на Маркіяна і він виголосив свою гарну
промову в українській мові. Ця подія була дуже замітна в житті Се-
мінарії. Тоді ж у Львові ніхто й не думав проповідувати по-українськи.
V львівських церквах проповідували на польській мові. Один тільки
отець професор Я. Геровський, великий патріот і сердечний опікун
української студентської молоді, проповідував у церкві св. Миколая
по-українськи, чи як тоді казали, по-руськи.
Сього ж року 1835 Шашкевич виголосив першу проповідь україн-
ською мовою в архикатедральному храмі св. Юра у Львові. Було це
на празник Покрови Пресвятої Богородиці. Це була велика подія в
церковному житті на Західній Україні. Микола Устіянович згадує, що
вже давно, бо ще як за часів Владики Йосифа Шумл енського, у свя-
тому Юрі проповідували по-українськи. Про цей свій крок Маркіян не
повідомив перед тим ректора Семінарії отця Телиховського, бо був
того свідомий, що ректорат не згодиться на виступ питомця в україн-
ській мові. Відважний крок Маркіяна не мав тим разом для нього
ніяких неприємних наслідків. Навпаки, його виступ стався історичною
подією в церковному й громадському житті Західної України.
Виглядає, що після цієї першої проповіді, в храмі св. Юра, Мар-
кіян частіше проповідує у львівських церквах і завжди в українській
мові. Між іншим, зберігся текст його гарної проповіді „Слово Боже к
народу в святий день Богоявленія” з власноручним підписом і з датою:
Княже, 4. І. 1837. Цю проповідь, правдоподібно, виголосив Маркіян до
своїх краянів, вірних села Княжого, в часі свого побуту на зимових
вакаціях в домі своїх рідних. Було це чотири роки по смерті батька.
Проповідь слухала мати й рідня Маркіяна та люди його рідного села.
Проповідь була написана на великий празник Йордану, виголошена
в дерев’яній церковці св. пророка Іллі, в якій батько Маркіяна ще
тому чотири роки відправляв і чекав на той день, коли побачить свого
сина при престолі. Зі смертю батька, Маркіян був до кінця свого життя
сумовитий. Ту сумовитість видно в творах поета.
Творчі роки поета — 1836 і 1837 — видають у світ славну „Русалку
Дністровую”. Маркіян хотів видати збірку народних пісень, оповідань,
казок і дрібних наукових статтей своїх молодих товаришів. Цю книжку
думав він назвати „Зоря”. Праця над збіркою йшла скоро й ось, прий-
шов час віддати рукопис до урядової цензури. У Львові не друкували
дотепер українських книг, отже й не було українського цензора. Дозвіл
на друк церковно-слов’янських книг давав Митрополичий Ординаріят.
Отже, Маркіян мусів післати свій рукопис до Відня, до тамошнього
цензора слов’янських книг Вартоломея Копитаря. Але й Копитар не
вважав себе компетентним для вирішення справи і тому звернув Шаш-
кевичеві рукопис. Тим часом австрійський уряд назначив у Львові
194
українського цензора в особі отця Венедикта Левицького, професора
моральної богословії на Львівськім Університеті. Цьому цензорові
правопис „Зорі” не подобався. Маркіян з двома своїми товаришами,
Головацьким і Вагилевичем (відомими під іменем Руської Трійці),
викинув з правопису букву „ь”, „о” з дашком і тверде „ьі". Також, на
думку цензора, в „Зорі” були деякі ліберальні вислови, як приміром
вірш:
Заспіваю, що минуло,
Передвіцкий згану час:
Як весело колись було,
А як сумно нині в нас!
І так український цензор вирішив, що першої української книжки
на Західній Україні не вільно друкувати. Маркіян відчув те рішення
дуже болючо. До того, прийшла до Семінарії поліція і перевели ревізію
в Маркіяна, чи немає в нього заборонених книжок. Австрійські комі-
сари не знайшли нічого і Маркіяна оставили в спокою.
Великою потіхою для Шашкевича була добра постава до нього
збоку Митрополичої Консисторії і ректорату Семінарії. В почині Мар-
кіяна: видати „Зорю", Консисторія не бачила нічого злого. Отже, поет
рішився за всяку ціні/ видати свою збірку поза межами Галичини.
Головацький мав знайомих у Будапешті на Мадярщині й ось, в 1836
році вислав він рукопис на руки серба Юрія Петровича з проханням,
видати як збірник п. н. „Русалка Дністровая”. Справу довершено ща-
сливо. Гроші на видання подарував отець Микола Верещинський, ди-
ректор головної школи в Коломиї. Отже, знову священик допомагає в
такому важному ділі. На марґінесі тут варто зазначити, що минуле
XIX століття дало українській Церкві й українському народові справді
велике число світлих священиків: науковців, добродіїв студіюючої
молоді, письменників, заслужених громадян.
В Будапешті напечатано 1.000 примірників „Русалки Дністрової”;
з них 100 вислано до Відня, а 900 до Львова. Але львівська цензура
не дозволила цим примірникам бачити світу Божого і вони мусіли
зачекати аж на 1848 рік, коли настала весна народів і можна було
звільнити і „Русалку” від конфіскати. Прийшли до Галичини тільки
деякі з тої сотки примірників, що були вислані до Відня.
Як же українська спільнота прийняла „Русалку Дністровую”?
Деякі українські читачі повитали її зовсім не так, як цього сподівався
Маркіян. Він бо, випускаючи її у світ, писав у передмові: „Не журися,
Русалочко, знад Дністра, щось не прибрана. В наряді, який від при-
роди і простодушного і добросердечного народу твойого приймалась,
стаєш перед твоїми сестрицями. Они добрі, приймуть тя і прикрасять”.
Але не всі земляки прийняли радо цей перший овоч з ниви рідного
195
поля. Неодному не подобалась „хлопська” мова. Маркіян зносив тер-
пеливо наруги й незаслужені докори своїх земляків. Він був переко-
наний, що дорога якою він іде, веде до просвіти на Батьківщині.
На четвертому році богословських студій пізнав Маркіяна дуже
симпатичний Перемиський Владика Іван Снігурський, великий патріот,
вихованок славного Барбареум у Відні, потім парох церкви св. Варвари
і декан богословського факультету у Відні. Владика Снігурський радив
Маркіянові остатись в безженному стані й працювати в Консисторії,
взагалі, посвятити свої сили й свою енергію для просвіти народу через
видавництво книг і популярних письм. Цей Владика мав у Перемишлі
власну друкарню. Він мусів на цю тему говорити з Митрополитом Ле-
вицьким, бо оба ці мужі шукали всіх можливих засобів, щоб піднести
освіту й національну свідомість народу. Але Маркіян волів остатись,
як душпастир на селі, серед простого народу. Так бажала собі його
мати і Маркіян рішився сповнити її волю. Зрештою, його недуга роз-
вивалась щораз сильніше і він, мабуть, не почувався на силах до праці
в місті при владичій Консисторії. В пізнішому житті він не може дати
собі ради з сільським господарством. Його фізичні сили на це йому
не дозволяли. Він мусів позичити в сусіди 40 зол., а коли цей віритель
домагався звороту довгу, тоді Маркіян на зворотній сторінці листа
написав ось такий вірш:
Цвітка дрібная
Могила неньку,
Весну раненьку:
Нене рідная!
Вволи ми волю,
Дай мені долю,
Щоб я зацвила,
Весь луг скрасила,
В часі богословських студій (як це твердить славний крилошанин
Антін Петрушевич) хотів Маркіян видавати бодай скромний часопис.
Але дозволу не дістав, бо семінаристам не вільно було займатись пе-
ріодичними виданнями.
Силу Маркіянового духа видно найкраще в трьох „Псальмах Ру-
сланових”. Ось, яку величну гадку висловлює поет в другому своєму
псалмі: „Гордині ся, чоловіче, умом твоїм і розумом твоїм, як день
світлом, забувши на сонце, як в подобі ворона павляним пірєм, гор-
дишся і кажеш: Ніт Бога! — то й тебе ніт! — сон єсь і мара, а твоє
імя вітер на степах України, а мисль твоя дим і заворот, а житє твоє —
житє каміня у землі глубоко, а надія твоя як піна на водах, і не ли-
шится по днях твоїх слід...”
З таким наставленням і з таким аскетичним виробленням ішов
196
Маркіян до ієрейських свячень, що їх одержав в дні 20 травня 1838
року з рук Митрополита Михайла Левицького. Перед тим Маркіян
одружився. Вінчання його з Юлією, донькою священика Теодора Кру-
шинського, пароха в Деревні, Жовківського повіту, відбулось в місяці
лютому 1838 року.
На цьому нарис картини богословця Маркіяна Шашкевича в
часі його філософічних і богословських студій ми повинні закінчити.
На тлі химерної долі поета, у відомих нам важких часах першої поло-
вини минулого століття, ця картина звертає увагу кожного з нас, осо-
бливо в таку річницю, як 150-річчя народи просвітителя Галицької
землі. Перед нею ми, як українські священики і питомці українських
семінарій, клонимо наші голови. А потім, з подивом згадуємо всі інші
імена мужів славних з минулого століття. Це ж були священики: ка-
толицькі священики в Україні, „батьки наші в битії".
Душпастирську працю сповняв отець Маркіян п’ять років у Гум-
ниськах, Нестаничах і Новосілках Ліських. Люди любили свого пан-
отця, бо як же було не любити його за добре серце і за ту любов, що
нею горів він до свого народу. З початком 1843 року недуга отця
Маркіяна поступила так сильно, що він зачав тратити слух і зір. В дні
7 червня 1843 р. отець Маркіян Шашкевич замкнув на віки свої голубі
очі й попрощавсь з цим світом найкращий син України, що у время
люте розбудив її зі сну до життя і до праці.
Мав він усього 31 років і 7 місяців. В отця Маркіяна було двох
синів: Святослав і Володимир. Святослав помер дитиною в Новосілках
Ліських, Володимир написав низку гарних ліричних поезій і помер у
Львові 16 лютого 1885 року. Дружина Маркіяна Юлія з Крушинських
пережила й цю смерть свого сина й осталась ще довгі роки при житті,
в тяжкому матеріяльному положенні.
Отець Маркіян Шашкевич переклав на українську мову Євангелію
святого Івана, задумував видати етимологічний церковно-слов’янський
словник, збирав матеріяли до історії введення християнства в україн-
ському й інших слов’янських народів. Одним словом, він накреслив
собі плян праці на час бодай 70 років спокійного життя. Та ось, смерть
скосила чудову цвітку саме тоді, коли вона стала розвивати свої лис-
точки на привітання ясного сонця волі. А ця воля показалась щойно
за п’ять років по смерті поета. В дні 2 травня 1848 р. у консисторській
залі св. Юра зібралось около 300 українських патріотів, духовних і
світських, під проводом єпископа Григорія Яхимовича. Вони віддали
честь заслугам отця Маркіяна Шашкевича і спільними силами рішили
сповнити заповіт цього великого мужа Галицької землі. Вони видали
тоді відому в історії відозву до українського народу, знану, як відозва
Руської Ради.
Отже, п’ять років по смерті отця Маркіяна мала місце перша за-
197
мітна маніфестація на честь поета. Цю подію і всі заслуги Маркіяна
-згадав український народ, коли в 1943 році в сторіччя смерти Шаш-
кевича, серед воєнної хуртовини, станув над могилою поета. Були це
останні торжественні поминки на Личаківському цвинтарі у Львові.
Постать отця Маркіяна Шашкевича живе в серці кожного сві-
домого українця, і там у Рідному Краю, і тут на чужині. Ще й нині
ця постать показує нам світлий шлях до волі рідного нораду.
ї Мирослав, Єп.
Митр. Йосиф Сліпий
„ТВЕРДНЕ КРИЦЯ ДУШ НАШИХ”
Маркіянові думи...
Початок епохальних подій, їх повстання і зав’язок, пересувається
непомітно для людського ока. Закриті вони все серпанком таємничости
і лиш тоді усвідомлює їх собі загал, коли стануть уже проявлятися
назовні і видніти у своїх далекосяжних наслідках. Незнаний для ото-
чення, невідомий навіть для найближчого гуртка був початок найбіль-
ших дій людства: Воплочення Божого Сина і Його воскресіння із
мертвих.
Такими теж бувають переломові хвилини в житті одиниць і цілих
народів, такими є містерії всіх творчих плянів, які показують нові
шляхи. Так невидимо для нікого снувались великі думи в душі моло-
дого о. Маркіяна Шашкевича. Зайняті своїми буденнимп справами,
журбами про хліб насушний, або й повні пустих балачок — верхи й
низи галицької України пряли сіру нитку свого життя, коли молодий
студент закінчив середню науку в Бережанах і знайшовся в Духовній
Семінарії у Львові. Тужив за чимсь, шукав чогось нового, чого не
знаходив серед свого довкілля, а що тліло на дні душі і не могло знай-
ти свого вияву. Прибите панщиною і кріпацтвом темне селянство і
малосвічене духовенство, що мало рятувати його душу, збуджувало
співчуття і кликало само помочі, а захоплена вищістю польської мови
й перейнята чужими справами й гаслами нечисленна інтелігенція тра-
тила своє нац. обличчя і відчужувалася від свого рідного. Маркіянові
стало ясно, що це хоробливий стан і що треба шукати з нього якогось
виходу. Глянув далі поза свої галицькі межі, став читати українські і
слов’янські книжки і самоосвітою самому підноситись на щаблі, на
яких стояли чужі народи і про що мріяла Велика Україна. Коли всі
народи почуваються собою, прямують до удосконалення свого життя,
198
до розквіту і слави, то чому не маємо робити так і ми? Чому пропадати
в чужому морі і загибати для себе? Це Геврика стало рушієм цілого
дальшого його життя і усієї праці.
Перші кроки — Руська трійця
Минуло кілька років інтенсивних студій над собою, поки позна-
йомився він основно з тодішніми національними прямуваннями. Щой-
но тоді він звірився з своїми думками перед найближчими друзями.
Почалися розмови, дискусії, дебати про український нарід, його мову,
глум над ними, про слов’ян, їх життя, про письменство і т. д. Своїм
запалом і глибоким переконанням він з'єднував собі всіх, будив у них
духа і захоплення для високих поривів. Очі світилися, мов іскри, і
лице сяло надхненням, чоло морщилося і набирало грізної поваги,
коли молодий апостол став проповідувати свої ідеї. А кожне слово
плило йому з серця. Круг товаришів ширшав і закреслював щораз
більше коло. Переконання поглиблювались, запалена іскра розпалю-
валась в огонь. Вже сама назва „Руська Трійця” підкреслювала націо-
нальну ідею назовні серед загалу студентів, цвіту тодішньої Галицької
землі, і розголошувала її довкруги. Душею цілого руху був Маркіян.
Найкращий вислів дав він йому в відомім вірші:
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила.
Чому ж мова єй не мила,
Чом ся нев встидати маєм,
Чом чужую полюбляєм?
Гасло кинене. Програма складена — треба її проводити в життя,
змобілізувати друзів, і тому кличе:
Дайте руки, юні други,
Серце к’ серцю най припаде,
Най щезають тяжкі туги,
Ум охота най засяде.
Разом, разом. Хто сил має,
Гоніть з Руси мраки тьмаві.
Зависть най нас не спиняє,
Разом к’ світлу, други жваві.
Перші Маркіянові твори
З стислою логікою, залізною послідовністю прямує Маркіян до
наміченої мети. Споєний гурт однодумців робить під його проводом
крок вперед, складає літературний твір „Син Руси”, а потім „Зорю”,
199
щоб захопити широкий загал не лише сучасників, але й потемків. І
християнські засади, і всеукраїнське становище, золота голова Києва
з Дніпром — Славутицею і традицією Хмельницького, і народна мова,
і мистецька форма, і протест проти суспільного визиску селян і рівно-
правність з іншими народами, — все це в малім зарисі, — протистави-
лися польській і московській течіям і зазначували свою окремішність.
Може не вийшла ця програма в новочасній формі, як дехто бажав би
собі, та саме в тім і сила її. Таї чоііа іі те£Ііо е 1’іпітісо йеі Ьепе
Часом те, що ліпше, є ворогом доброго. Висунені в різкішій формі
гасла могли зовсім не потрапити до серця народу і викликати рішучий
спротив влади. Та й так не один геніяльний проект, що не століття
випереджував факти української історії, залишився лише задумом і
не знайшов дороги до здійснення в житті...
Оцінка австрійського цензора
Твір пішов до державної цензури. І хоч Маркіян свідомий був
своєї скромности, бо приписує „Зорі” лиш підготовчу ролю, — „Світи,
зоре, на все, поле, докіль місяць зійде”, — то вона вивела цілу україн-
ську справу на широкий форум. Не було цензора наших книжок у
Львові, тому поліція післала твір до Відня. Копітар, якому віддано
його до оцінки, написав тоді таке свідоцтво:
„Наша Галичина має понад 2 мільйонів русинів, а Угорщина мі-
льйон, що дуже прихильно привітають це видання у своїй мові. 2. Так
само привітає його 6 — мільйонів російських русинів тієї самої мови.
3. Отже, його круг діяння простягається на 9-10 мільйонів душ. Але
тому, що нова література викличе негодування з боку поляків і мос-
калів, бо ослаблює їх впливи, Австрія мусить зайняти якесь стано-
вище”.
Чи могла була взяти кращий оборот ціла справа серед найвищих
кругів, як викликати таку оцінку й освідомити правлячу владу? Чого
не могли були зробити найвищі наші церковні і громадські чинники,
учений гурт богословів у Перемишлі з Левицьким і Лаврівським на
чолі, зачим побивалися опісля наші політики у парляментах і сеймах,
те осягнув Маркіян своїми творами. Вони викликали фермент і зво-
рушили плесо забагненого політичного та суспільного життя і змушу-
вали найвищі чинники до виміни думок та пристосування до нового
факту. Дарма, що відповідь на видання твору була відмовна, та мертву
точку зрушено й українську справу висунено на порядок дня.
Дальша Маркіянова творчість
Тимчасом Маркіян не упав на дусі і не зневірювався; він підготу-
вав „Русалку Дністрову”, і то в побільшенім вигляді, і останніх своїх
15 дукатів дав на її видання. Шляхетне завзяття свідчить про його ве-
200
лику посвяту і віру в правоту святої справи і пляновість праці. Ми
окремий народ, мусимо творити своє життя, а не поринати в чужому
морі. Як забрався він далі до пробудження і освідомлення широких
мас?
Серед сірої буденщини просоння цілого народу і байдужости годі
було вхопити іскру піднесення. Не було в ній нічого фасцинуючого, ні
пориваючого. Тому лине він думкою у славне минуле, щоб наочно
показати стихійну силу, що живе в народі, якою підносився він до
найвищої потуги.
Заспіваю, що минуло,
Пересвіцький згану час:
Як весело колись було,
А як сумно нині в нас.
Оспівані ним переможні бої „Під Галичем 1139 р.”, „Хмельниць-
кого обступлення Львова", навівали оптимізмом нарід і збуджували
довір’я до своїх сил, словом — ступенювали динамізм народного орга-
нізму, захоплення бойового духа і наповнювали всіх, бодай у пережи-
ваннях, втіхою довершеної перемоги:
Радість, радість, галичани,
Не загостить більше враг.
Греми, Дністри, шуми, Сяне,
Не прискаче вовком лях.
Бойовий клич, змагання до боротьби — це звінкий тон у творчості
М. Шашкевича і могутній засіб до оживлення народу. Думкою линув
він у старовину і на Січ Запорізьку і до Дніпра-Славутиці. І вітри, і
степи українські, усе-усе хотів він затягнути до своєї акції. Старовина
— „це осінь хороша, звеняча — що підіймає душу, чудує, казавбись,
надприродними діями ум... Старохина — то великий обряд, є то дзер-
кало, як вода чиста". Заслуханий у пісню минулого, він снує пляни на
майбутнє.
До помочі в своїй пробудницькій пробоєвій акції він кличе ще раз
українську пісню. В ній він підносить всеукраїнську свідомість, без-
страшність, суцільність народу, в ній бачить найніжніший чинник
його душі і їй провіщає світле майбутнє.
Колись красою засяє
Під небо до сонця.
Ген-ген полетить —
І буде співати
І о руській славі,
Скрізь світу казати.
В світлій постаті Бандуриста йде він в народ, бажає йому добра
і щастя, живе для нього і з ним ділить і своє горе і смуток. Він далекий
201
від позерства, досягань по світовий блеск, не гордить простолюддям,
але його підносить і пригортає до серця. І справді міг він про себе
сказати, що „з оком ясненьким, мов око святого, іде соловій наш, нові
несе пісні. Пісні нечувані і думи незвісні”. Все це збирання сил, про-
повідування народного поготівля кінчиться могутнім фіналом:
Відкинь той камінь, що ти груди тисне,
Дозволь в той сумний тин,
Най свободоньки сонце заблисне,
Ти не неволі син.
Українські проповіді о. Маркіяна
Створивши таке підгрунтя, він виступив з проповіддю в народній
мові, — хоч при відкритті Духовної Семінарії в 1783 році говорив о.
Скородинський теж по-українськи. Та за той час змінилися умовини,
польська мова стала урядовою і щоденною. Новий виступ Шашкевича
зелектризував усіх і викликав захоплення. За ним пішли інші. І тут
теж перший крок удався. Упередження проломано. Українська мова
в проповіді понеслась по селах, церквах, і народ стрепенувся. Україні-
зування церковного життя почалось. Прозорим оком глянув на май-
бутній правильний шлях.
У своїх проповідях розсипав він перлини свого духа і вказував
розумний, реальний шлях змагань, щоб не розчарувались гірко в жит-
ті, Лірик і ідеаліст виявляє велике реальне чуття. „А коли ся надіяти-
меш на приятелів, о, тогди підпираєш будинок твій стовпом лободо-
вим; бо приятель твій доси коло тебе допче і наскакує, доки чує гріш
у тебе за пазухою, доки видить волики на твоїй оборі, а як того не
стане, розбігнуться і щезнуть, як пустий вітер в полю. Може ся надієш
на твою силу? Видів я раз сильного дуба і думав’єм собі, що світ
перестоїть, але небавком видів’єм, що лежав на земли горі корінем;
так то сильним буває”. (Проповідь на св. Онуфрія).
Окрема сторінка його творчости — це старання про дітей. Бо що
ж дорожчого мало йому бути в цій обновній праці, як не молодь? „Бо
з діточок добре зрощених і вихованих стає нарід крепкий і добрий, з
діточок добре навчених і в страху утриманих виходить товариство
вірних і народ святих”. Його „Читанка” — це вислів і зразок дбайли-
вости за молодь, в якій зарання старався защепити релігійно-мораль-
ного духа і нац. свідомість. „А знаєте, — так звертався до наймен-
ших дітей. — як ся тая (держава) зове, в котрій ми живемо? тая
зве ся Австрія, ...а в Австрії є королівство Галицьке і Володимирське,
а втім королівстві Галицькім живемо ми, Русини”. Кожний крок і
кожне діло — то цеголка до великої будови. А коли загрожувало на-
ціональній нашій справі введення латинської азбуки, він виступив
проти цього.
202
Звичайно висувають у нас заслуги о. Маркіяна на чисто народнім
полі, та забувають, що вони не менші на чисто церковнім. Започатко-
ваний проповіді в народній мові надало живу фірму нашому проповід-
ництву і розбудило релігійне життя. Католицький світогляд ліг в ос-
нову всієї його творчости і досяг зеніту здобутої життєвої мудрости
і мистецького завершення. В Христовій вірі шукав він покріплення й
опори в життєвім горі і злидням, — вона веліла йому йти простим
шляхом, в ній бачив забезпечення цілого народу. Без християнських
засад не можна збудувати тривку національну будівлю, але хіба роз-
валити. Він каже шукати їх у Св. Письмі, яке сам перекладав на укра-
їнську мову. Об’явлена правда — це найвища правда, і любов Божа —
це найвище любов.
Злетів орел буйнокрилий,
На небесні двори,
Глянув в сонце орел смілий.
Глянув в світле море.
А те сонце розплилося,
Словом понад світи,
А те море розплилося,
В мил ость понад діти.
З тих небесних вершин каже він глянути на життя, тоді воно на-
бере правильного змислу.
Мисль піднесену двигти в самім собі,
Душу в природи безвісти занести,
Життя кончини подружити обі,
Глянути мирно, що ся діє в гробі,
К радощам... істинним ся взнести.
Віра о. Маркіяна
Хто вміє, хто вдасть? Ум сильний, високий” Віра в Боже Прови-
діння — то запевнення перемоги: „Віра серця мого, як Бескид, твердо
постановилась на любови; і смуток твій знидіє, а радость сліди його
позмітає, а сумна північ буде ясним полуднем і звеселишся, а око твоє
заблищить зіничкою в бурсий пітьмі життя твоєго і огорнешся зоревою
свитою тихомиря і линяєт над тобою милость Божая, бо надія із серця
твого не втікла — бо хто яко Бог”. — Сполошиш ми долю і проженеш
щастя, день ми споморочиш і світ мй западе, нуждов мя вдариш і на-
шлеш ми злидні світ ми спустіє і йме ворогувати, знидіє радость і плач
мя огорне, туга ми ранком і вечером журба, і ніч ми несонна і горьо-
вання с сонцем, вирвеш, а не возмеш милости і віри не возмеш, а не
видреш любови і віри не видреш, бо руське ми серце тай віра руська”.
Це вершок його поетичної творчости.
203
Його любов обіймає не тільки своїх, але підноситься й до вселюд-
ських вершин. Якими яскравими красками малює він країни по ту-
рецькім наїзді, щоб збудити співчуття до нещасних жертв.
„Можесте нераз від старих людей, або в піснех чули, що то єст
війна, як страшно Турки воюют; куда непріятель перейшов, куда хма-
ра турків перелетіла, там пустиня і безлюд вчинилася; стань і оглянься
в коло, а хотьбись мав серце веселе, як ангела серце, жаль і туга стисне
тя за него, як тугий мороз, гроза і дрож наскрізь тя перейме, а густі
слези, хоть для великої жалости не раз із очей проканут ти. Глухо і
пусто, докола ні живої душі, ні людського голосу, поля і ниви зміщені
копитами, міста і села в курищах лежать, а дим як останний дух ле-
жащого на смертній постели, сумним стовпом зводиться під небеса,
туда і сюда немовлятко або старець сивенький лежить зарубаний, мо-
лодіж і кріпка челядь в полон занята. Така то війна; так само і тим
християнам повелося нинішними часами. Повалено їм міста і села,
погоріли церкви і хати, подоптано поля і городи, а нужда, як ворон,
чорним накрила їх крилом; без пристановиска, без стріхи, без кава-
иочка хліба і без сорочки блукают ся як сколочені овечки по родимой
земли, що насякла кровію їх рідних. Серце падаєся на таке нещастя
ближнього, сами слези лются на тілько недолі брата христіянина.
Святий Отець наш. Папа Римський, і цар наш наймилостивший вста-
вляється за тими нещасними до вас, братя христіяни. Гляньте на спо-
ловілі очи, на почорніле від голоду тіло ваших братей і злекшіт їм
недолі. Підводят они пожовкле лице, на впіл умерлі, від плачу кровю
очи до вашого милосердія, простягают від нужди кощаві руки і жебрут
від вас кусника хліба, хоч. лиху рубатку покрити наготу. Знаю я, не
відсилалисте жебрущого діда, котрий що року, що місяць, що тиж-
день до вашого порога приступав по ялмужну, не відкидайтеж ся і тих
братей христіян, що далеко з за моря перший раз, доки світ стояти
буде, пукают з плачем до ваших дверей, до серця і просят милостини,
на яку кого стане”.
Значення виступу о. Маркіяна Шашкевича
Мимо багатьох критичних розвідок многогранна творчість Шаш-
кевича жде ще своєї нової і справедливої оцінки. Якби ми хотіли з’я-
сувати собі з вікової перспективи головні моменти Шашкевичевої пра-
ці над відродженям Галицької України, то треба з повного рішучістю
ствердити, що це була далекосяжна програма, що в головних зарисах
осталася донині і виправдала вповні свою раціональність і життєву
силу.
Віра в Бога, християнські засади, повна національна свідомість і
соборниптво, любов до свого народу, політична рівновартність і рів-
ноправність, усунення суспільного визиску — оце ті гасла, що видніють
204
і нині на наших прапорах. Тим саме став о. Маркіян віступом великої
ідеї національного відродження. Правда, дехто хотів би обнизити ці
заслуги, але дарма. Бо й сучасники і потомки дякували йому за той
вогонь, гцо запалив у їх грудях, і поклін „Головної Ради” 1848 року
для свого духового батька, і тріюмфальне перенесення його тлінних
останків до Львова, і святкування його пам’яті впродовж століття, і
наше ціле церковне і громадське життя — це найкраща відповідь на
всякі такі заміти.
Чого не вдіяли збройні повстання, щоб скинути невольницькі пу-
та, чого не вдіяли політичні і суспільні діячі, те осягнув перший Под-
вижник нашого Відродження. Мав він багато перешкод, трудів, при-
крощів і колод від своїх і чужих. Та не в тім річ і заслуга, — бо хто їх
з нас не мав і не має? Але в тому, що о. Маркіян, не зважаючи на
своє слабе здоров'я, вмів їх подолати і вийти з них у житті переможцем.
Найважча річ у проводі — знайти в народних змаганнях правий шлях
і спрямувати туди увесь народ. І здається навіть, що це останнє важче
ніж перше. І саме Маркіян знайшов його і попровадив ним Галицьку
Україну до кращого завтра. При тім цілу свою програму і працю убрав
він у мистецьку форму і склав у скарбницю нашої культури як високу
цінність. Він вніс в тогочасну літературу новий чинник усної слове-
сности.
Сам — глибоко віруючий священик, наскрізь етична людина, має
широке серце і співчуття для ближніх. Хрустальний характер, не ва-
лявся в життєвих брудах і не понижував ні своєї особистої, ні націо-
нальної гідности, все був вразливий на добре і гарне. Ціле життя і
творчість показують його як високого, розумного патріота. З природи
милої, м’якої, чутливої і вразливої вдачі, з щирим серцем, саме тою
ніжністю промовив народові до переконання і не як Езопів вихор,
що нагально хотів здерти з подорожнього свиту, яке як сонце, теплом
і світлом зсунув легко з Галицької України лахи свідомости раба.
І за це прийшли ми, Отче Маркіяне, в соті роковини твоєї смерти
віддати доземний поклін твоїм тлінним останкам і занести наші га-
рячі молитви перед престіл Всевишнього за твою душу. Ми певні, що
за твоє святе, праведне і трудяще життя одержав ти належний вінець
слави. Будь нашим заступником перед Богом і помічником у нашій
важкій боротьбі. Нехай дух твій вітає між нами і провадить нас.
І наче на прощання чуємо з домовини його золоті слова: „Не жу-
ріться і не плачте. В огні нещастя твердне криця душ тугих”.
Проповідь з нагоди поминок о. М. Шашкевича на Личаківському
цвинтарі 1943 р.
(Календар „Українських Вістей”, Едмонтон 1961).
205
Д-р Теодор Ваньо
ЗНАЧІННЯ КУЛЬТУ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
В 1911 році з нагоди 100-ліття уродин Маркіяна Шашкевича зало-
жено старанням бл. п. о. Володимира Кальби, пароха Соколівки,
Товариство ім. Маркіяна Шашкевича в Золочеві, — якого головним
завданням є плекати культ Маркіяна Шашкевича. Як голова цього
Товариства дозволю собі в декількох словах вияснити значіння культу
Маркіяна Шашкевича і вказати головні напрямні праці в тім напрямі.
Шашкевич є зіркою народнього відродження галицької України;
він пробудив від віків приспану націю до самостійного життя. Про-
буджена нація живе — розвивається і змагає до здобуття рівних прав
серед вільних народів.
Шануючи пам’ять Маркіяна Шашкевича, величаємо хвилю того
пробудження народу й рівночасно приглядаємося розвоєві українсь-
кої нації. Тому культ Маркіяна Шашкевича є культом нації.
Маркіян Шашкевич назвав пробуджену націю дрібною весняною
цвіткою і молив неньку-землю, щоб хоронила її від вітру й морозу.
Були бурі і морози — та цвітки не зломили і не зморозили.
Українська нація вшанувала пам’ять Маркіяна, переносячи його
тлінні останки з Новосілок до Львова; вона звеличала його улюблену
Білу гору на Підлиссю, ставлячи там великий залізний пам’ятковий
хрест. На ту гору відбуває нарід рік-річно прощі та складає поклін
свому Пробудителеві. Іменем Маркіяна Шашкевича вшановано багато
культурних установ та названо по містах улиці і площі.
Товариство ім. Маркіяна Шашкевича опікується хрестом на Під-
лиській Білій горі, збирає пам’ятки з життя й діяльности Маркіяна
Шашкевича, а в біжучім році приступає до викупна цілої Білої гори.
З нагоди сьогорічного свята на Підлиській горі появилися в „Но-
вім Часі" дискусійні статті в яких о. д-р Застирець пропонує перенести
тлінні останки Маркіяна на Підлиську гору. Запроектовано також за-
ложення музею ім. Маркіяна Шашкевича.
Це все відноситься безпосередньо до культу Маркіяна Шашкевича
і при допомозі української суспільности Товариство ім. Маркіяна
Шашкевича в Золочеві намічену програму виконує, а саме викупить
Білу гору і її устроїть та залежить музей його імени.
Як це зробити і якими засобами, про те пізніше.
На отсьому місці хочу звернути увагу нашої суспільности, що ці-
лий культ Маркіяна є лише засобом до розбудови і звеличання нації.
Одначе найгарнішим пам’ятником для Маркіяна Шашкевича було б
з'єднання української нації під оглядом культурним і релігійним. Ви-
творити слід тим досконалого під умовим і фізичним оглядом україн-
206
ця, бо лише сильні духом і тілом стануть побідниками в боротьбі за
існування нації.
Товариство ім. Маркіяна Шашкевича як не політичне має завдан-
ня підносити культурний рівень українського народу. Отже воно є
легітимоване до праці в напрямі культурного й релігійного з’єдинення
й витворення досконалого типу українця.
Дуже важним чинником культури кожної нації є віра. Україн-
ський народ під оглядом віри є більше розділений, як кордонами
політичними. З’єдинення під релігійним оглядом залежить лише від
нас самих. € народи на світі, яких лише одна спільна віра тримає і
надає їм сили. Шукаймож такої віри, яка б нас духово з’єдинила!
Маркіяна Шашкевича, віра в святу єдину, соборну апостольську цер-
кву. Нехай той хрест Маркіяна на Білій горі стане хрестом релігійного
з’єдинення українського народу!
Єднаймося всі українці під один спільний прапор віри, творім під
стягом Маркіяна одну питому українську культуру!
Товариство ім. Маркіяна Шашкевича, товариство людей свідсь-
ких, підносить прапор релігійного й культурного об’єднання українців
усього світу, з мотивів національних і для добра української нації, та
кличе всіх українців до співпраці.
„Діло”, Львів, 18 жовтня 1929.
Володимир Янів
ЗНАЧЕННЯ О. МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
Для належної оцінки подій чи постатей завжди потрібна історич-
на перспектива. Заслуги одиниць чи гуртів виходять здебільша з від-
далі часу виразніше, плястичніше... Проте, іноді трапляється саме
навпаки, що час затемнює заслуги. І так, напр., сьогодні після велич-
нього розвитку української культури в Галичині в другій половині
XIX і, зокрема, на переломі XIX і XX століть, після могутнього націо-
нального зриву в часі світової війни й після Визвольних Змагань, після
впертого спротиву польській окупації та після кривавої епопеї УПА —
важко належно оцінити ті скромні початки, з яких прослезило дже-
рело нашого національного відродження, і тому ще важче усвідомити
ту неповторну ролю, яку на тому сірому тлі відіграв головний под-
вижник і надхненник нашого національного пробудження на Західніх
Землях — о. Маркіян Шашкевич. Щойно сумлінне простудіювання
цілої історичної доби дозволяє нам з належною пошаною зблизитися
до тої небуденної Постаті, що визначила дороговкази цілим поколін-
ням, і з чиєї духа початтю ідемо понад сотню років. Це ж була доба,
207
в якій забулася наша історична традиція, в якій не мали ми почуття
нашої національної відрубности, в якій забулося навіть рідну мову до
тої міри, що навіть у церкві проповідувано по-польському... І якою
трагедією дише від талановитих описів того часу, коли то ми прига-
дуємо чи дізнаємося, як найкращі, найідейніші, найжертвенніші сини
України приносили все найцінніше в офіру чужій нації. І так саме з
життєписів Маркіяна знаємо, як то чимало з його старших товаришів
втягнено в польське підпілля, як то вони ідейно в ньому працювали
для відбудови польської держави, як попадали в наставлені поліційні
тенети, проходили тортури й допити, як то були суджені й засуджу-
вані на десятиліття в’язничних терпінь, а то й на смерть. І подумати,
що стільки терпіння за не свою справу... І що все те закінчилося, що
ми усвідомили собі власне призначення й власну ціль, що ми навчи-
лися до визначеної мети вперто й консеквентно прямувати, — все те
невміруща заслуга тихого й скромного українського питомця й —
згодом — священика, що вмер узаранні свого життя, на 32-ому році.
А від його виступу невпинний наш похід на вершини.
Є ще одна причина, чому сьогодні громадянство радше примен-
шує заслуги Шашкевича. Маркіян, як пробудитель Галичини, що з
відсталої волости перемінилася впродовж п’ятидесяти років у П’ємонт
України, послужився насамперед СЛОВОМ, — згідно зі своїм покли-
канням священика, який мусів всією душею і цілим своїм серцем ві-
рити у Божественну силу слова, — згідно із духом своєї романтичної
доби, що милувалася поезією, переказом. Життєписці пригадують, що
Маркіян ще як юнак, мало що не дитина, складав віршики, щоб зро-
бити ними приємність своїм близьким та рідним. І тому до історії
перейшов він, як поет. Але ж поетів після нього мали ми чимало, і
чимало з них перевищило Маркіяна обдаруванням. Тому в літературі
відходив він з роками на дальший плян. Проте ж нам треба пам’ятати,
що головна сила Маркіяна не в самій поезії, а в тому, що він своєю
поезією у свою добу осягнув. І з цього погляду мало хто Шашкевича
перевершив, мало хто з ним може рівнятися.
Проте навіть і в його поезії криється якийсь дивний чар, що вка-
зує на його велику обдарованість. Серед настроєвих віршів, що малю-
ють атмосферу оточення й доби, що відбивають непідфальшовану
тугу, яка є рішальна для щирости почувань і тим самим для правди-
вости поезії, — серед тих настроєвих перлин є одна коротка лірика,
що могла б правити за мотто життя Шашкевича, що могла б бути з
багатьох причин його символічним пророцтвом власної долі на тлі
судьби цілої спільноти. Думаємо про „Веснівку”, — про ту ранню
квітку, що передучасно з-під снігу виходить, яка віщує весну, хоч сама
ще весни не знає... Вихор ломить квітку, мороз в’ялить її, але веснівку
люблять люди, як заповідь перемоги світлого над темним, як заповідь
тепла, шо прогонить мороз.
208
Символічна „Веснівка” для Шашкевича у його особистій долі,
повній невисказаного трагізму, коли то він умер на 32-ім році життя,
зможений важкою недугою, тому, що не шанував себе, — що, не зва-
жаючи на слабкі сили, виснажував себе працею. Голод знання, голод
чину, голод служби та доброго діла був в нього такий великий, як
упертість тої тендітної квітки, що з-під снігу виставляє дзвіночок, щоб
тільки сповнити вірою людей, щоб їх порадувати, потішити, розвесе-
лити віщуванням кращого майбутнього.
Символічна зокрема „Веснівка” для Шашкевича, як для народ-
ного діяча, що виступив зі своїми ідеями на провесні, коли загал ще
тих ідей не розумів, — коли ще з них чимало земляків глузувало, коли
більшість була їм ворожою. Проте веснівка мусіла прозябати, бо в
ній поруч із сніжністю була й дивна внутрішня сила. Ото ж тендіт-
ність здоров’я, а рівночасно ніжність вдачі Шашкевича підкреслювали
його сучасники, а за ними пригадують їх сливе всі біографи. Був він
наче замкнений у собі, тихий та несміливий, сумовитий із глибокою
тугою в очах, але в розмові він оживав, а коли мова сходила на теми,
які його цікавили, чи пак на ідеї, якими він горів, тоді спалахував і
надхненно поривав співбесідників і слухачів, запалюючи їх, захоплю-
ючи, приневолюючи йти за собою.
А у віднесенні до цілої спільноти „Веснівка” віщувала, що сніго-
вії й хуртовини можуть знищити предвісників весни, але проте весна
прийде Невідклично, неминуле. І весна прийшла й для Галичини, хоч
сам Шашкевич її не бачив. Але символізм його вірша й надхненна
сила віщування найкраще свідчать про його поетичне обдарування й
про велику правдоподібність його поетичного росту, спиненого лише
тільки передучасною смертою, а ще перед нею невідрадними умовами
життя.
А втім, про Шашкевича — поета свідчить якнайкраще сумлінне
перелисткування його поетичної спадщини, коли то виразно кидається
увічі надзвичайна подібність мотивів із тематикою Шевченкового
„Кобзаря”. Обидва великі сучасники думкою линули в славне минуле,
намагалися пробудити до нього пошану та любов, викресати із по-
мерклих картин національну гордість. А поруч любови до минулого
маємо захоплення рідною стороною, яке викликає завжди специфіч-
ний милий настрій. А Шашкевичів „Бандурист”, як Шевченків „Коб-
зар", належать до найулюбленіших постатей їхньої творчости:
„Бувало весною, як голуб сивенький,
Із оком ясненьким, як око святого,
Під полов бандурка, в устах пісень много,
Що-року приходить соловій старенький...
А всі го за батька рідненького мали:
Старії і діти, молодці й дівчата,
209
Як батька з дороги всі єго витали,
У селі му кожда своя була хата.
Бо й годен був того... Бувало з'явився
Мов сонце на небі!.. Заспіва, заграє,
То всякий веселий, о журбі й не сниться,
Бо ж то й нема пісні, як сей заспіває!”
Маркіяна й Тараса, чиї великі ювілеї українська спільнота не-
давно символічно в одному й тому самому році відзначала 1), зв'язу-
ють не тільки спільні мотиви поезії. Перед генієм Шевченкового слова
всякий — свій і чужий — в найглибшій пошані схилить голову. А про-
те це не в слові й не в поезії його головна сила, а в тому, що він просто
народний пророк, що врятував націю від сну. Подібно й у Шашкеви-
чеві; вище його поетичної творчости ставимо його заслуги Пробуди-
теля, що на нові шляхи попровадив Галичину. І вправді не було в
нього Шевченкового вогню й патосу, але знову ж не треба забувати,
що Шашкевич був перший!
І — врешті — ще одна спільна риса: важка доля обох, і, навіть —
бодай до певної міри — переслідування. Бо і Шашкевичеві важко
довелося йти до мети: підготований ним перший збірник „Зоря” —
заборонила цензура, — після чого в Шашкевича переводили обшуки
й він сам найшовся під наглядом поліції. А і славетна „Русалка Дніс-
трова”, від якого то збірника звикли ми рахувати відродження Гали-
чини, не легко родилася на світ. Довелося її друкувати не у Львові й
не в Галичині, а в угорському Будапешті. І хоч на її появу дозволила
місцева цензура, то всі примірники, що вислано до Львова, були скон-
фісковані. Тільки 100 примірників (із тисячного накладу), що були
вислані до Відня (та не до Галичини), збереглися. Тому то сьогодні
оригінал „Русалки Дністрової" належить до бібліографічних рідкостей.
Можна б ще хіба пригадати, що і Шашкевич і Шевченко звернули
увагу на необхідність виховання молоді, коли то перший підготував
1836 року свою „Читанку”, а другий після виходу з неволі вважав
одним із своїх найважливіших завдань підготувати перед смертю свій
— „Буквар”. На жаль, Шашкевич і зі своєю Читанкою не мав щастя.
Не зважаючи на те, що вона мала гарно продуману методичну цілість
(про яку ще й сьогодні педагоги дуже позитивно висловлюються, мов-
ляв, вона й насьогодні ще не втратила своєї вартости), друком з’яви-
лась щойно 7 літ по смерти автора. Ці порівняння аж надто добре
свідчать про правдиву величину Шашкевича.
Факт, що Шашкевич узявся до підготови читанки, вказує на все-
бічність його заінтересувань, і всебічним був він справді. Поруч із
!) Йдеться про 1961 р., коли то на еміграції широко відзначено 150-ліття
Маркіянових народин і 100-ліття Тарасові смерти.
210
оригінальною поетичною творчістю не занедбав він перекладів. На-
магався він реформувати засади проповідництва, і ще як питомець,
перший почав проповідувати народньою мовою. Цікавився також на-
уковими проблемами, і широко відомою стала його розвідка в обороні
уживання нашої традиційної азбуки (проти поширюваного проекту
ввести латинське „абецадло”). При цілій тій всесторонності всі його
зусилля йшли послідовно в одному й тому самому напрямі, щоб у
слові та письмі уживати виключно українську народню мову, — щоб
піднести її до рівня літературної мови, — щоб через мову дійти до
витворення національної свідомости й почуття окремішности. Ото ж
ця всебічність знову свідчить про велике обдарування Маркіяна.
І тут годиться сказати, що без впертої послідовности Маркіяна
утримання української національности на терені Галичини була б не
до по думання. Без нього не було б пізнішої Просвіти, ані нашої Ака-
демії Наук — Наукового Товариства ім. Шевченка, ані змагання до
українського університету. Якщо ж пригадати, яку вирішну ролю ві-
діграла Галичина в найтяжчі хвилини поневолення Східніх та Цен-
тральних Земель царським режимом, то тоді безсмертність Шашке-
вича виходить у повному світлі, і тут саме історична перспектива є
конечна для оцінення ролі скромного сільського священика, який за
життя не мав належного зрозуміння, не говорячи вже про признання.
Навпаки, часто мав він навіть поважні неприємності та прикрості.
Але коли ми сьогодні покланяємось його світлій постаті, тоді не
вільно нам забувати рівночасно цілого того середовища, з якого він
вийшов, — не сміємо промовчати ролі духовенства у відродженні
Галичини. Бо в світі ніщо не діється без відповідної підготови, ніщо
не вискакує нагло. І саме одного із поважніших заслуг еміграційного
ювілейного видання праці проф. Степана Шаха про о. Маркіяна Шаш-
кевича на тлі галицького відродження (1961) є вказання на тих пред-
теч Пробудителя Галичини, які записалися золотими літерами у нашу
історію і які всі без винятку були духовниками, — нерідко навіть кня-
зями Церкви. І так, напр., чотирьох перемиських владик під ряд, які
на владичому престолі сиділи понад пів століття, мають свої заслуги
для відродження нашої мови й для росту нашої культури. А найближ-
чі співробітники самого Шашкевича, — члени т. зв. „Руської Трійці”,
були його товаришами з Богословської семінарії, а згодом священи-
ками. Не було б українського духовенства у Галичині, не було б і
нашого національного відродження. Все те вказує на ролю нашої
Церкви в житті народу, — все те підкреслює, як тісно з народом жили
наші Отці-Душпастирі, як вони любили нарід, і як нарід їх поважав.
Все те зокрема треба пригадати в хвилині, коли з одного боку
большевицький режим старається народові вирвати прадідну віру,
коли він намагається порізнити його з духовенством, але коли з дру-
гого боку є ми на еміграції, навпаки, свідками тісної спів дії: ієрархії.
211
душпастирів, мирян та загалу вірних. І сьогодні, з погляду значення
Церкви для нашого народу взагалі, а для його культури зокрема,
нагадуються в дечому Шашкевичівські часи, коли то Церква стала
найпевнішою охороною традицій і найкращим гарантом нашого куль-
турного росту. З цього погляду на еміграції утрималася традиція вза-
ємного проникання релігійного та національного елементу, а Церква
стає знову опорою, охороною перед денаціоналізацією, що їй знову
з’єднує вдячність патріотичного загалу.
А втім, треба сказати, що почуття вдячности є одною з найбільших
християнських чеснот. І коли ми константуємо безсмертні заслуги сми-
ренного душпастиря, тоді є нашим обов’язком і поклонитися його ті-
ням, даючи відповідний приклад прийдешнім поколінням, і то не тіль-
ки з нагоди ювілею; віддавання пошани його пам’яті повинно статися
загальним. Але треба сказати, що як Шашкевич не мав може належ-
ного признання за життя, так вдячними виявилися для його пам’яті
нащадки. Біля його постаті витворився справжній культ, і нам прихо-
диться тільки його послідовно плекати на чужині.
Головними етапами Шашкевичівського культу були й є ювілейні
роки. І так, напр., у 50-і роковини смерти (1893) перевезено його тіло
із маловідомого села — до столиці краю — Львова. Спочив він на ре-
презентативному місці найкращого цвинтаря. Промовляли передові
народні діячі, а ці другі похорони провадив не хто інший, а сам ми-
трополит, кардинал С. Сембратович. Тоді то пролунали над могилою
ці надхненні слова посла Олександра Барвінського, які сталися віщи-
ми, а одночасно визначили цілий шлях: „О, безсмертний Маркіяне!
Нехай Твій світлий дух витає між українським народом, нехай будить
сонних, загріває рівнодушних, освічує несвідомих і незрячих — і буде
провідною зорею на шляху народної праці”.
В 100-і (1911) роковини народин — вмуровано серед 20,000 здвигу
народу пропам'ятну таблицю, і то на історичному місці, при вході до
Святоюрської катедри, а посвячення довершив сам Великий Митропо-
лит, нині Слуга Божий Андрей. Він же сказав з нагоди панахиди над
могилою ці віщі слова: „Навіть і великих людей могили скоро після
їх смерти присилує порох забуття, а цієї могили нарід не забуде довгі
століття, бо збирати його буде біля неї велике ім’я, що перед роками
було товчком цілого нашого відродження, а днесь є для нас і остане
на віки криницею живої, цілющої води, що зрошує лани нашого цер-
ковного й народного життя й усе відсвіжує зелень надії на майбутнє...”
Цього ж таки року вмуровано пропам'ятну таблицю й у мурах
Духовної Семінарії, в якій колись студіював о. Маркіян, а промову
говорив отець-ректор, і пізніший Луцький Владика, о. д-р Йосиф Бо-
цян. Врешті — також того самого року збудовано на Підлисецькій
Білій горі, яку Шашкевич так любив, гарний пропам'ятний залізний
212
хрест на спеціяльно висипаній могилі. Цей пам’ятник постав завдяки
загальним всенародним збіркам.
Відзначувано також 100-ліття появи „Русалки Дністрової" —
(1937), століття смерти (1943) не говорячи про менше замітні дати. З
виступів наших Ієрархів треба пригадати архиєрейську св. Літургію,
служену Єпископом Н. Будкою 1937 р. на Білій горі, як також над-
хненну промову Митрополита-Ісповідника в століття смерти (1943), і
яка була одним із останніх прилюдних виступів Митрополита перед
його засланням на 18 літ каторги. І в ряді цих святкувань треба також
назвати відзначення 150-их роковин, народин що на еміграційні
умови, відбулися справді величаво. Насамперед треба назвати факт,
що ціла українка ієрархія на чужині, вступаючи в сліди своїх великих
попередників, цілим серцем приєдналася до святкувань для підкрес-
лення значення свята і для скріплення почувань вдячности, вірности
супроти святої Матері-Церкви, яка — опікуючися духовим добром
вірних — завжди змагала до поглиблення їх патріотичних вартостей.
Але цілком окремо треба назвати підготову й видання низки поваж-
них праць у ювілейному році (Л. Луцева, М. Марунчака і, зокрема, С.
Шаха), які якнайкраще свідчать про глибину й вкорінення Маркіяно-
вого культу. Рівночасно глибоким сумом віє від ствердження, що со-
вєтський режим на Рідних Землях не дав змоги відзначити в подібний
спосіб ювілею. Як це не дивно, але публікації державних видавництв
України 1961 р. про Маркіяна стоять далеко позаду і змістом і розмі-
ром і оформленням від еміграційних видань.
Ми свідомі, що й нині не служитимуть у листопадові роковини
панахид над могилою о. Маркіяна, що не виступлять з промовами ми-
трополити, ні князі Церкви у столичному, княжому городі, що навіть
мало буде академій чи статтей. Проте ми не менше свідомі, що могила
не залишиться забутою. Ми свідомі, що пам’ятники ми поставили на-
родному Пробудителеві у наших серцях, і ми можемо бути горді, що
навіть серед важких умов еміграції ми не ограничуємося до самих
тільки слів та академій, але намагаємося створити тривкіші переду-
мови Шашкевичівського культу. На численних працях, які приносять
новий чи призабутий матеріял, буде виховуватися молоде покоління
на таких самих засадах, які присвічували о. Маркіянові, які й присві-
чують і нам: у вірності Богові й його святій Церкві, — у жертвенній
службі Народові, у братерській любові й єдності цілої нашої спільно-
ти, у пошануванні вселюдських ідеалів.
Передрук із журналу „Шашкевичіяна, Ч. 5 /28-29/, Рік XVI, Вінніпег,
1978, стор. 23-31.
213
Проф. О. Кульчицький
КУЛЬТ М. ШАШКЕВИЧА ЯК ПСИХОСОЦІЯЛЬНА ПРОБЛЕМА
„Культ поетів” як особливий випадок стосунку
„народніх мас” до „духовних провідників”
„Культ поетів" з точки зору соціології і соціяльної психології, —
це особливий випадок загального ставлення „народніх мас” до їхніх
„духових провідників”, а коли останні вже не живуть, то до „провід-
них духів”. Усі ці терміни — „культ”, „маса” і „провідник” — розгля-
даючи із соціологічної точки зору, потребують попереднього соціоло-
гічного визначення. За соціологічним словником „культ” у первісному
значенні означає „сукупність” ритуальних дій, що пов’язані з поша-
нуванням та умилостивленням до себе „божеств” чи „духів”. У загаль-
нішому значенні та в нашому випадку термін „культ” означає той рід
і ту форму особливого пошанування (що має в собі щось „квазірелі-
гійне"), що звернене до „провідного духу" національного поета.
Про „масу” говоритимемо теж у дуже широкому, найширшому
значенні цього терміну. „Маса” — це соціяльний агрегат, що твориться
під впливом якогонебудь спільного зацікавлення і що характеризу-
ється своїм низьким ступенем спаяности і організації. Елементи маси
рекрутуються з різних суспільних шарів; вони залишаються „анонім-
ними і фізично відокремленими”. Це, дуже загальне визначення маси,
хотіли б ми уточнити заввагою, що йдеться про „народні маси” і саме
в розумінні „мас абстрактних”, тобто не окреслених якимсь конкрет-
ним місцем у часі і просторі. Л. фон Візе так характеризує „абстрак-
тну’' масу: „Абстрактна маса має просту структуру, якої часове три-
вання невизначене і може розтягатися на кілька поколінь..." „Це —
продукт суспільний, тривкий і незорганізований, що основою його
поняття є неокреслена скількість людей, які творять цю масу, а є
зв’язані якимись взаємними пов’язаннями переживання чи спільної
долі". „Пов’язаність переживання”, „спільної долі", про які мова, у
нашому випадку визначені прикметником „народні” (маси), при чому
„народній" визначує не стосунок до т. зв. „простолюддя”, але до на-
ції і тим самим доволі точно вказує на якість згаданих спільних пере-
живань чи цієї спільної долі.
Якщо йдеться, врешті, про соціологічне поняття „провідника”, то
стосується воно особи, що виконує, як кажемо в соціології, „суспіль-
ну контролю”, тобто має вирішний вплив на ментальність і поведінку
214
групи, чи то в наслідок свого авторитету, тобто впливу на довкілля,
пов’язаного із виконуванням „окремої суспільної функції”, чи в наслі-
док особистого „престижу”. „Престиж” — соціологічно — це зовсім
особиста якість чи прикмета”, гцо „в усіх ситуаціях, у яких людина
перебуває, викликає в оточенні схильність підпорядковуватися, „виз-
нати вищість” особи обдарованої тією прикметою. Джерелом „прес-
тижу” може бути або особливий успіх, наявність особливих досягнень,
або чинник, що його в соціології називаємо „харизма”, якась обдаро-
ваність з Божої ласки. Серед „харизматичних” провідників знаходимо
вождів політичних партій, засновників революцій, „великих промов-
ців” тощо. Лє Бон і Тард охарактеризовують „провідника” як вияв і
переживання „таємної потуги, зачарованости, сповнення подиву і по-
шани, що паралізують критичні здібності людини.
Маса і „провідники” у своїх взаєминах
Ставлення маси до її провідників виникає передусім із самої при-
роди маси, як соціяльного незорганізованого і мало спаяного агрегату,
іцо його одинокою пов’язуючою силю є спільність переживання спіль-
ної долі. Значення провідників для мас виявляється найкраще, коли
їх забракне. Найкращим доказом органічної безсилости маси є факт,
що коли в боротьбі гине її провідник, то вона залишає в безладній
втечі побойовище, як муряшня переможна страхом. Виявляється то-
ді, що вона позбавлена усякого інстинкту реорганізації, хібащо нові
вожді, здатні до того, щоб заступити втрачених, спонтанно і безпосе-
редню виринуть із її лона.
На спосіб, яким провідники діють у соціологічному розумінні на
перетворення „структури маси”, кинула найяскравіше світло психо-
аналіза Фройда, якої деякі висновки, хоч далеко й не всі засновки,
сучасна соціологія і соціопсихологія, вивчаючи маси, у великій мірі
собі засвоїли. Суть погляду Фройда лежить в тому, що він створив
символ незрівняно! вартости, щоб виявити тенденцію, яку можна спо-
стерігати на протязі всієї історії від її початків до сьогодні. Цей сим-
вол — це символ батька-провідника.
За послядом Фройда, „світ людини визначується невеликою кіль-
кістю осіб, що в її очах набули грандіозного значення і що до неї
належать передусім особи родинного кола, а понад усе — батько”.
Батько є й буде першим володарем, першим жерцем, першим зразком
для сина”, — каже Тард. Тут починається ціле суспільство. Цей пер-
ший процес суспільного наслідування має вирішне значення для на-
ступних. За Фройдом відношення сина до батька ведуть до так званої
у психоаналізі „ідентифікації”, „утотожнення”, процесу партиципації,
участи в переживанні і почування другої особи, перенесення себе на
основі розуміння другої особи в її єство. У наслідок ідентифікації
215
(ототожнення) члена маси з її провідником утворюється взаємна від-
поєна ідентифікація членів маси поміж собою, що, ґрунтовно міняє
структуру маси.
Ствердження існування соціологічних правильностей (закономір-
ностей), що виникають із природи і структури маси та деяких типових
властивостей у постатях провідників, авторитет, престиж, харизма),
може послужити нам основою до соціологічної інтерпретації культу
М. Шашкевича в народніх українських масах, як особливого конкрет-
ного випадку ставлення народніх, галицько-українських мас до їх про-
відних духів. Як дуже слушно завважує Фройд, почуття обожування,
пошани, підпорядкованости, чулости, вірности виявляються часто сто-
совно до „батька-провідника” первісного клану, як „позагробовий по-
слух”, і зосереджуються в „тотемі", тобто рослині, тварині, предметі
чи явищі природи, що залишається в магічному зв’язку з „провідни-
ком", — а що від тотему клан, за своєю вірою, бере свій початок, —
то він і стає для клану джерелом морально-соціяльних наказів і забо-
рон, продовжуючи таким чином і з-поза гробу володіння провідника.
„Той факт, що якась визначна особовість виступає на сцену в якійсь
країні у даний момент, є безсумнівно наслідком випадку. Але гадаймо,
що цей випадок не мав би місця, тоді знайшлася б там інша особа,
що це місце була б зайняла. Якщо б французька республіка, вичерпана
війнами, не була б знайшла диктатора такого, як Наполеон, то інша
особа була б увійшла на сцену. Доказом цього є те, що в ході історії
майже завжди особа, достосована до умовин, виринала, коли ситуація
цього вимагала", — каже М. Адлер.
Етапи культу М. Шашкевича в перспективі монографії С. Шаха
Етапи культу поета у суспільно-громадській Градації визначені у
книжці С. Шаха заснуванням Головної Руської Ради, 2-го травня 1848
року, з’їздом українських учених у жовтні 1848 року, відвідинами гро-
бу поета 1880 року, святкуванням 50-ої річниці його смерти 1893 року
товариством „Просвіта” і перевезенням тлінних останків його до
Львова, відзначенням столітньої річниці народин поета 29 жовтня 1911
року у Підлиссі і 5 листопада 1911 року у Львові відзначенням століт-
тя появи „Русалки Дністрової” 1937 року, як теж століття смерти М.
Шашкевича 1943 року та — останньо — 150-ліття уродин Шашкевича
1961 року.
Про перше публічне відзначення пам’яті Шашкевича на „Головній
руській раді”, 1848 р. у Львові, пише проф. О. Огоновський так: „На-
перед віддано честь заслугам М. Шашкевича, що був першим просві-
тителем Руси в рідній мові. Згадкою про того славного мужа освячено
той збір патріотів руських, які дорогий заповіт Маркіяна хотіли спов-
нити запопадливим трудом около добра земляків, і
216
Коли 1880 р. іурт українських студентів Львівського університету
відвідав могилу Маркіяна в Новосілках Ліських, довідався він, як
це оповідає о. проф. Ом. Огоновський, щойно зі слів однієї старенької
жінки, де поет взагалі похований; парафіяни села дізналися щойно
пізніше із промови В. Рожевського, на могилі поета, ким він був та
чим великий і славний у Руси галицький. Із цих слів о. Огоновського
видно, як земляки забули вже про свого Пробудителя, якщо за 37
років після його смерти людям у Новосілках щойно оповідати треба
було, хто це на їх цвинтарі спочиває. з Побіч таких від’ємних проявів
цілковитого забуття, зазначаються й додатні, коли про Шашкевича
згадують, а саме у вірші І. Грабовича („Зоря”, р. 1880, ч. 14) „На мо-
гилі Маркіяна”, де його постать пов’язана вже вперше із уявленням
„провідного духа”:
Честь Ти на віки, честь Маркіяне!
Честь Ти складає весь край;
А нім нам красша доля настане, —
Духом над нами вітай!..
Переломовим роком у культі Шашкевича виявився рік 1893, коли
перший голова „Просвіти”, проф. А. Вахнянин, піддає Головному виді-
лові думку, якої символіка мусіла бути наочна народнім масам, —
відзначити 25-літній ювілей „Просвіта” — врочистим перенесенням
тлінних останків М. Шашкевича до Львова, — в знаменний для культу
иоета спосіб обгрунтовуючи проект тим, що „могила галицько-русько-
го поета у Львові частіше буде нагадувати Русинам дороге для кож-
ного патріота ім’я Маркіянове і його заслуги коло нашого народнього
відродження, та й частіше і більше зможе загрівати молодіж серед
нашого народу до горячої любови і рідного краю і рідної мови”, з Пе-
ревезення здійснилося 31 жовтня і 1 листопада 1893 року у приявності
вже справжніх „народніх мас”, що число сягало до десять тисяч. Так
зростав культ М. Шашкевича, і коли настав 1911 рік, тобто 100-ліття
уродин „Пробудителя" Галицької України, то день 6 листопада став
всенародним святом української спільноти в Галичині і Буковині”. «
Степенювання культу поета, після майже порожньої прогалини 1848-
1880, із кожним десятиліттям настільки наявне і очевидне, що й ціл-
ком виправдується дуже правильна, а для соціологічної інтерпретації
культу поета важлива і знаменна авторова заввага: „І виступає цікаве
тут явище. Чим дальше молоді, свіжо наростаючі покоління відпалю-
ються часово від фізичної смерти М. Шашкевича, тим більше росте
постать цього, неумолимою смертю так трагічно скошеного, народ-
яього Провідника о. Маркіяна.
Про перевезення тлінніх останків поета до Львова 1893 року „Ді-
ло” пише: „То Русини проводжали свого Сина, то діти, внуки і прав-
нуки відпроваджували давно переставше ся бити серце Батька, що
217
научив їх він любити понижену „хлопську бесіду” і велів пригорнути
до себе” „меньшого, незрячого брата”. Величавий був цей тріюмф! Се
бо в’їздив у мури престольного города Галицької Землі витязь мисли
і духа, побідник злорадних міліонів темряви, вістун кращої долі, Кер-
манич!! А у його боку десятки тисяч апостолів і учеників — ціла
Русь”. 5
1912 року Б. Лепкий у своїй монографії „Маркіян Шашкевич” ка-
же: „Поезія М. Шашкевича була не йно в його писаннях, але й у
чинках. Він перший вивів нас галичан із зачарованого галицького кола
поза галицькі рогачки на ширший шлях українства. Він розширив на-
ші виднокруги в безконечність. Для галицької України зробив те, що
роблять генії для свого народу — вказав нам шляхи поступу”, в Голов-
ний організатор свята здвигнення Хреста на Підлиській Горі о. В.
Кальба, вплітає у своїй промові в апотеозу Маркіяна мотив, що звучав
хоч може й не так виразно, як попередньо — мотив тісної пов’язано-
сти культу Тараса і Маркіяна. „Сей пам’ятник нехай нам усе, як нині,
нагадує ім’я і ідею Маркіяна, нехай стане посестрою Тарасової могили
і сюди нехай спішить кожний зачерпнути віри і надії в кращу долю
народу. Високо піднесене знам’я Хреста нехай благословить україн-
ський нарід дійти через хрест до воскресіння...” М. Шашкевич зробив
своє ім’я безсмертним, а заслужив собі на безсмертя тим, що ввів по-
горджену і висміяну селянську мову в літературу, уклав першу гарну
читанку для народніх шкіл, ужив у своїх писаннях фонетичного пра-
вопису, підкреслював при кожній нагоді єдність українців на всьому
їх етнографічному просторі, усю свою діяльність спер на своєму наро-
дові і все, що робив, робив для кращого майбутнього рідної землі —
М. Возняк).
Література:
Розвідку проф. О. Кульчицького під таким наголовком поміщено у праці Наукові
Записки, УВУ, 1963, ч. 7, Мюнхен, стор. 208-222. Тут подаємо її у стягненій формі.
і. Степан Шах, О. М. Шашкевич та Галицьке Відродження, УХР, ч. 2, Париж-
Мюнхен, стор. 215
?. там же, стор. 216
з. „ „ стор. 216
ь „ „ стор. 216
„ „ стор. 220
„ стор. 219
218
Михайло Марунчак
ДО ІСТОРІЇ ТОВАРИСТВА ІМ. М. ШАШКЕВИЧА В ЗОЛОЧЕВІ
Столітній Ювілей народження Маркіяна Шашкевича, що його
обходила дуже величаво в 1911 році вся Галицька Україна завдяки
розгорнутій ініціятиві Головного Відділу Матірного Товариства „Про-
світа” у Львові, підніс культ Отця Маркіяна на високий п’єдесталь.
З нагоди цього сторіччя Матірне Товариство „Просвіта” враз з ме-
режами своїх філій і читалень поставило собі за ціль поширити культ
Маркіяна Шашкевича на широкі народні маси, а враз з цим погли-
бити в тих масах ідейний зміст духової творчости Пробудителя Га-
лицької Землі.
Під впливом цих благодарних починів започатковано тоді в Зо-
лочеві Товариство ім. Маркіяна Шашкевича. Організатори цього то-
вариства, на чолі з о. Володимиром Кальбою, поставили собі за ціль:
„Зберігати й збирати пам’ятки, що відносяться до життя і культу Мар-
кіяна, берегти його пам’ятник на Білій горі й улаштовувати там рік-
річно Краєве Маркіянове Свято (цитуємо за Ст. Шахом „о. Шашке-
вич та Галицьке відродження”, ст. 195). Первісні цілі товариства були
яачеркнені загальниково й на цьому статуті існувало товариство аж
1930 року, коли то була потреба статут уточнити та поширити. В но-
вому статуті від 1930 року вже говориться таке: „Ціллю Товариства
є ширення культу Маркіяна Шашкевича і дбання про культурне
піднесення українського народу (§ 1)’’. В другому параграфі говорить-
ся про способи осягнення цієї цілі, а саме: „а) консервація і збирання
пам'яток, що відносяться до життя Маркіяна Шашкевича, б) здвиган-
ня нових і береження існуючих пам’ятників Маркіяна Шашкевича, а
зокрема на Білій горі в Підлиссю, в) улаштовування сходин, нарад,
викладів, концертів, прогульок, забав, г) видання відповідних цілям
часописей, брошур і відозв, д) вношення пропам’ятних письм, петицій
і відозв та висилання депутацій в справах Товариства, е) ширення
культури і національного освідомлення серед українського народу
всіми законно дозволеними способами і средствами (гляди „Шашке-
вичівські Вісті” ст. 29, ч. 1, 1931).
Первісний статут товариства був схвалений в дні 31. XII. 1911 р.
В нараді над уложенням статуту брали участь: Атанас Скобельський,
судовий надрадник, Тадей Дияконський, радник Окружного Суду і
д-р Теодор Ваньо, адвокат в Золочеві.
219
За основу першого статуту прийнято статут товариства „Руська
Бесіда” у Львові. Для передісторії цього статуту варто відмітити, що
ініціятиву заснувати окреме товариство М. Шашкевича піднесено на
комерсі в честь о. Кальби в дні 17. XII. 1911 р. знова черновик ста-
туту підготовив сам о. Кальба та переслав повищій комісії в дні 21.
XXII. На комісії реферував статут д-р Теодор Ваньо, що відіграв ви-
значну ролю в праці Товариства в пізніших роках.
Перший статут підписали: о. В. Кальба, А. Скобельський, д-р Тео-
дор Ваньо, С. Заліпський, В. Душенчук, К. Дияковська, М. Західний,
В. Дольницький, А. Західна, В. Йойко, П. Яськів, І. Федорчак, С. Бу-
чацький, о. Е. Громницький, о. д-р С. Юрик, Е. Дрогомирецька, Ф.
Заяць, І. Мелешкевич, о. П. Петриця, М. Левицький, д-р К. Тиняч-
кевич, о. М. Хмільовський і П. Смаль. Рескриптом з 18. І. 1912, ч. ХІПа
20 Намісництво у Львові прийняло статут до відома, а Староство в
Золочеві повідомило про це о. В. Кальбу письмом від 2. 2. 1912.
Перші Загальні Збори Товариства відбулися 14. III. 1912 в залі
Бесіди. Книга протоколів з того часу затрималась. Правдоподібно в
часі воєнної евакуації вивезена була з частиною документів в 1919 р.
до Кам’яниця Подільського. Учасники перших загальних зборів від-
творили перебіг тих зборів з пам’яті щойно на третіх загальних збо-
рах в 1921 р.
Першим головою Товариства був о. Кальба. Він з місця роз-
горнув був широку працю, але ненадійна смерть в дні 4. XI. 1912 р.
знівечила широкі пляни. Тимчасом надійшла Перша світова війна, що
перервала цілковито муравлину працю організації, що її вже в тому
часі очолював д-р Т. Ваньо.
Рік 1918 пробудив Товариство до нового життя. В тому часі То-
вариство набуло на власність мурований поверховий дім в Золочеві,
з великою залею на збори та чвертьморговим городом в середмісті.
Дім цей, шо його популярно звали Касином, набуло Товариство від
Акційного Гіпотечного Банку у Львові за суму 95.000 корон. Кон-
тракт купна і продажу підписали іменем Товариства д-р Т. Ваньо і
Атаназій Скобельський в дні 28. 6. 1918 р. Грошей на завдаток не
було і треба було затягнути позичку. Зголосилися добродії великого
діла. М. Балтарович, адвокат в Золочеві, тодішній український комісар
Золочівщини та Грекокатолицька парафія в Золочеві на чолі з о. д-ром
Степаном Юриком вирятували Товариство з фінансових клопотів,
випожичаючи на завдаток по 10.000 корон. Купно дому дало товчок
розвинути широку діяльність Товариства.
В тому ж році відбулись другі загальні збори, а треті щойно по
війні 13 листопада 1921 р. Після третіх загальних зборів Товариство
стало вести більш систематичну працю. Відбулися регулярно річні
загальні збори, інформація, звітування. Адміністрація дому забирала
багато часу. При цій адміністрації заслужилися Карло Тома та Дми-
220
тро Казимпра, директор Повітового Союзу Кооператив у Золочеві.
До історичних ухвал Товариства належить постанова від дня
7 серпня 1924 р., щоб заснувати при Товаристві Музей Маркіяна
Шашкевича; дальше постанова від 26 квітня 1925 р., щоб викупити
Білу гору, а в 1929 році схвалено ввести в життя постійну канцелярію,
що допомогла впорядкувати працю Товариства. Знова на підставі вже
нового статуту, що був затверджений Воєвідством в Тернополі та
Староством у Золочеві в дні 18. 4. 1930 р. (ч. акт. 6—609—1930), То-
вариство стало видавати в 1931 р. „Шашкевичівські Вісті", що немало
причинилися до спопуляризування Шашкевичівських ідей в широких
масах.
БІЛА ГОРА
В столітні роковини народження М. Шашкевича український на-
рід завдяки масовій збірці дрібних пожертв цілої нашої спільноти
побудував пам’ятковий хреест на Білій горі (парцеля 1238). В актах
Товариства був захований виказ пожертв на будову пам’ятника. Цей
виказ занотував в коштах пам’ятника 8.623.15 корон. В тому була
позиція позички в сумі 3.774.15 корон. Годиться зауважити, що пер-
ша пожертва на пам’ятник була зложена в касі Народ нього Дому в
Олеську ще дня 16. VII. 1904 р. По день 1. IX. 1910 р. вплинуло було
тільки 187.45 корон. Щойно з акцією „Просвіти" в 1911 р. почали
обильно впливати жертви, а пам’ятник Маркіяна став дійсністю в
тому самому році. На чолі збіркової дії стояв о. Володимир Кальба.
З 1911 року Біла гора стає другим українським Каневем, місцем
традиційних народніх прощ, а Товариство Маркіяна Шашкевича стає
всестороннім опікуном цієї великої ідеї та тихим адміністратором
місця прощі, улюбленої Маркіянової гори.
Кожнорічно в місяці серпні маси народу збиралися під Маркія-
новим 25-метровим хрестом, щоб зачерпнути національної віри до
дальшої народної праці. Навколо хреста на горі тягнулось 70-морґове
пасовисько й ліс, що були власністю громади, монастиря і деяких
господарів з Підлисся. Звідси розлягався чудовий вид землі україн-
ської. На захід взносився Високий замок князя Льва, на схід вели
шляхи до Золотоверхого Києва-Матері українських городів, на північ
розпростиралась Надбужанська низина та простора Волинь, а на по-
луднє майоріли лісисті Карпати.
Товариство ім. Маркіяна Шашкевича в Золочеві поставило було
собі за ціль викупити поля і ліс та зробити Білу гору враз з довкіллям
власністю цілого українського народу. З великим вдовіллям треба
відмітити, що українські господарі власники парцель часто добро-
вільно жертвували свою грядку для народного добра. Знова викуп
парцель — це світла сторінка зусиль Товариства Маркіяна Шашке-
221
зича в Золочеві. Вже в 1930 році Владика Никита Будка, перший
канадський єпископ, довершив посвячення викупленої частини Білої
Гори при великому здвизі людей. Дальша акція викупу продовжува-
лась аж до часу Другої світової війни.
На Білій горі недалеко Маркіянового хреста була могила двох
українських незнаних стрільців, що впали були в часі перших виз-
вольних змагань. Ця дорога могила враз з Маркіяновим хрестом сим-
волізувала Маркіянову ідею та велику посвяту української людини,
щоб та ідея була жива і вічна. Не диво отже, що Біла гора стала в
серцях не тисячів, а тисячів тисяч чимсь великим, надзвичайним,
містерійним, святим.
„ШАШКЕВИЧІВСЬКІ ВІСТІ”
В 1930 році Товариство ім. Маркіяна Шашкевича розгорнуло
працю не тільки в культурній ділянці, але також в економічній пло-
щині. Щоб реалізувати ці пляни, треба було мати пресовий орган,
що популяризував би розроблені пляни. Тому то в 1931 році стали
появлятися „Шашкевичівські Вісті”, квартальник на 32 сторінки, що
став офіціозом Товариства ім. М. Шашкевича. На жаль, цей квар-
тальник закінчив свою появу після трьох чисел (1, 2 і 3-4), таки в
тому самому році, що став появлятися. Ідеї з’ясовані в цьому квар-
тальнику та бібліографічне його обговорення заслуговують на окрему
статтю.
Тут згадуємо тільки загальниково, що Товариство змагало до
приспішеного і цілковитого викупу Білої гори. Щоб прискорити фон-
дів на цю ціль, Управа Товариства розвинула ідею побудувати цілий
ряд економічних підприємств. І так мала постати кооперативи й ін-
ституції „Дрібної цвітки” т. зв. лікарський тип, збіжевий, будівельний,
спілковий млин, Шашкевичівський банк, „Шашкевичівські. дуби”,
Шашкевичівський інститут тощо. Мало що з того зреалізс ан і. Еко-
номічна криза в Европі в тому часі тяжко відбилась на вед_.ях пля-
нах Товариства, а світова війна поставила їм остаточний край. „Шаш-
кевичівські Вісті” видавались в тиражі 15.000. Редактором їх був д-р
Теодор Ваньо. Побіч „Шашкевичівських Вістей” Т-во друкувало окре-
мі заклики, листівки, памфлети. Тільки про потребу Шашкевичівсь-
кого Інституту видано було брошуру в тиражі 7.000 примірників.
Брошура ця появилася в 120-річницю народження Маркіяна.
РЕЄСТР, МУЗЕЙ, АРХІВ, БІБЛІОТЕКА
Хоча Товариство Маркіяна Шашкевича винесло офіційну ухвалу
в справі створення Музею Маркіяна Шашкевича щойно в 1924 році,
то проте в Товаристві вже зберігалося багато пам’яток, зв’язаних з
життям, творчістю і культом Маркіяна Шашкевича. 1924 рік оформив
222
те все в одну величину —• Музей, та архів М. Шашкевича. Була при
Товаристві теж бібліотека, однак не спеціялізовано шашкевичівська.
Багато матеріялу вплинуло до музею і архіву, коли то Товариство ро-
звинуло акцію за реєструванням шашкевичівських пам’яток. Згідно
зі закликом Товариства реєстер вівся після громад. В кожній громаді
записувалися пам’ятки і пам’ятники в той спосіб, що реєструвались
насамперед вулиці і площі, опісля пам’ятники, дальше інституції, що
носили назву М. Шашкевича, а вкінці інші предмети, які зв’язані з
діяльністю і життям Шашкевича, або які створено, щоб розвивати
культ Шашкевича.
При реєстрації вулиць і площ, а також і пам’ятників Товариство
добивалось знімок і точного опису реєстрованих об’єктів, включно
з іменами осіб, що причинилися до цього.
Цікава була постанова щодо реєстрування інституцій, що носи-
ли назву Маркіяна Шашкевича. Товариство збирало не тільки точні
дані про історію і розвиток інституцій, але теж реєструвало, чим дана
інституція оправдує це, що носить назву М. Шашкевича.
Всякі реєстровані пам’ятки розподілялись на дві групи. До пер-
шої групи зачислювало Товариство манускрипти, видання творів М.
Шашкевича і предмети, як портрети самого Шашкевича, або його
родини та інші пам’яткові речі по Маркіянові.
В другій групі реєструвались різні Шашкевичівські святкування,
як концерти, академії, доповіді, вечірки тощо (гляди ст. 12—13 ч. 2,
1931, „Шашкевичівські Вісті”). Отже в другій групі було все те, шо
відносилося до культу Маркіяна, тоді коли в першій групі поряд ку-
валось все, що в’язалось з життям і творчістю Поета.
ГІМНАЗІЯ ІМ. МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
Старанням Товариства Маркіяна Шашкевича зорганізовано в Зо-
лочеві Гімназію ім. М. Шашкевича. Першим директором цієї гімназії
став о. Михайло Хмільовський, один із членів основників Товариства.
В гімназії учителювали визначні педагоги, як: Михайло Бараник, піз-
ніший директор гімназії „Рідна Школа” в Городенці, Іван Винар,
пізніший професор у Львові, Дмитро Бурка й багато інших.
З цієї гімназії вийшли сотні ідейних студентів, що зайняли пере-
дові позиції в культурному і громадському житті спільноти.
Трудилися в рядах Товариства сотні, а то й тисячі шанувальни-
ків Маркіяна. Часто допомагали вони не тільки в організаційній пра-
ці. Звичайно вони першими відгукувалися з фінансовими пожертвами,
щоб в той спосіб допомагати двигати Товариство вперед. Для історії
годилося б відмітити такі імена, як перший голова та організатор
Товариства о. В. Кальба, дальше його наступник д-р Т. Ваньо, члени
управи й інші, як о. д-р С. Юрик, о. Йосиф Кравчук, Кирило Кузьма
223
з Білого Каменя, Г. Марусин з Княжого, д-р Ілько Цьокан, Володимир
Кравчук, д-р Лев Хомінський, Д. Гошовський, о. М. Хмільовський,
Микола Мартинюк, Дмитро Казимира, Микола Кравчук і багато-бага-
то інших, а серед них передусім Михайло Балтарович. Маючи вели-
ких ідейників в своїх рядах, Товариство планувало великі речі. В
тридцятих роках воно розвинуло заходи, щоб на Білій Горі побуду-
вати величаву церкву, яка мала б заступити стару пересувальну ка-
плицю. Проект під цю церкву виконав знавець мистецтва В. Січинсь-
кий. На жаль, цього проекту Товариство не зреалізувало так, як не
зреалізувало багато інших великих задумів.
Та мимо цього Товариство ім. М. Шашкевича в Золочеві зали-
шило за собою світлу сторінку праці і культу Маркіяна Шашкевича
серед нашого народу. Візитною карткою Товариства перед широкими
масами були щорічні Краєві Свята.
Великі пляни цього історичного Товариства та ширина праці
тільки свідчать, якими животворними соками кормила шанувальників
Маркіяна Шашкевичівська Ідея.
Передрук з журналу „Шашкевичіяна”, Вінніпег, 1963-72, стор. 17-27
Федір Заяць
ПАМ’ЯТНИК НА БІЛІЙ ГОРІ В ПІДЛИССІ
Перед моїми очима стоїть 1911 рік.
Я був тоді вчителем народньої школи в Кутах біля Олеська, в
Золочівщині. Під час вакацій, около 25 липня, запросив мене парох
сусіднього містечка Соколівки, о. Володимир Кальба. Він заявив, що
запрошує мене до участи в комітеті будови пам’ятника Маркіянові
Шашкевичеві на Білій горі в Підлиссі і пропонує мені зайнятися зор-
ганізуванням мішаного хору, який мав би виступити на святі відкрит-
тя і блогословення пам’ятника.
Тоді я пригадав собі слова бл. п. о. Данила Танячкевича, пароха
недалекого Закомар’я, які він висказав під час проповіді на храмовім
святі в день Чесного Хреста в моєму рідному Ожидові. Підіймаючи
ручного хреста в напрямі Білої гори, він сказав: „На цій горі повинен
стати хрест, який показуватиме дорогу нашого національного відро-
дження”. Ці слова чув я ще малим хлопцем 1895 року, але вони гли-
боко врізалися в мою пам’ять.
Пропозицію о. Кальби я прийняв і зараз обміркував з ним спосіб
організації хору. Отець Кальба передав у моє розпорядження свій
шапірограф, яким я міг користуватися при писанні нот, а крім того
224
поінформував мене, що звернувся з проханням до композитора Ста-
нислава Людкевича написати відповідну кантату до слів Маркіяна
Шашкевича.
Я взявся з молодечим запалом до праці. Тому, що я мав намір
зорганізувати великий збірний хор, складений із співаків 12-ти чита-
іень „Просвіти” Одеської округи, треба було приготовити відповідну
кількість нот, рахуючи по два примірники на кожний голос для кож-
ної читальні. У програмі свята відкриття пам’ятника передбачалося
Архиєрейську Службу Божу, під час якої мав співати збірний хор, а
потім біля колодязя під Маркіяновими дубами на приходстві у Під-
лиссі цей же хор мав відспівати дві кантати, „Підлисся”, і „Дайте
руки, юні други”.
До співпраці при писанні та копіюванні нот я запросив студента
філософського факультету, Степана Ґалянта з Кутів. Крім того, він
зробив мені прегарну віньєту на партитури Служби Божої, яку я
склав з композицій Бортнянського, Вербицького й Нижанківського.
По двох днях праці ноти до Служби Божої були готові, і тоді почалася
властива підготова збірного хору. Хор мав складатися з читальняних
хорів таких місцевостей: Білий Камінь, Бужок, Кути, Ожидів, Олесько,
Підгірці, Розваж, Сасів, Соколівка, Ушня, Цішки і Юськовичі. Насам-
перед я мусів відвідати всі ці місцевості й договоритися зі співаками
про дні й години відбування проб. За основу збірного хору я вибрав
хор читальні „Просвіти” в Кутах, який нараховував понад 60 осіб і
який від квітня 1911 року вже співав під моєю батутою.
Оголосивши на пробі хору в Кутах запрошення о. Кальби і моє
додатне рішення, я стрінув у всіх велике одушевлення і запал до
праці. На запит, хто згодиться возити мене за заплатою на проби
хорів, виступив член хору Федь Кіпран (Маслів) і заявив, що він
готовий їздити навіть щодня, без огляду на заплату, аби тільки по-
щастило такий хор зорганізувати, бо „варто буде послухати, як така
маса людей заспіває”.
Перший мій виїзд до визначених місцевостей припав на суботу,
15 серпня. Я заздалегідь повідомив оо. парохів про час приїзду та
просив подбати про збірку хористів. Виїхав я з Кутів у четвертій го-
дині по полудні до Юськович, потім до Ожидова, звідти до Розважа,
а в Бужку заночував. Другого дня після Служби Божої відвідав Бі-
лий Камінь, Ушню, Сасів, Підгірці і через Олесько около першої го-
дини по півночі повернувся до Кутів. У понеділок по полудні поїхав
через Цішки до Соколівки, де звітував о. Кальбі про дуже добрі
наслідки моєї першої поїздки. Отець Кальба дуже зрадів самими
добрими новинами і просив мене прибути з цими реляціями на за-
сідання комітету, яке має відбутися наступного дня, 18 серпня, в тре-
тій годині по полудні в ждальні другої кляси залізничної станції в
225
Красному. Красне вибрано тому, що воно є залізничним вузлом, і
всім членам комітету було найвигідніше сюди приїхати.
До комітету будови пам’ятника належали такі особи: о. Володи-
мир Кальба, як голова; Михайло Балтарович, судовий радник у Зо-
лочеві, заступник голови; о. Олександер Левицький з Олеська, скар-
бник; о. Лев Тарнавський, парох Підлисся, господар комітету; о. Вік-
тор Цебровський, парох Кутів; о. Тома Дуткевич, парох Цішок; о.
Юліян Дуткевич, парох Дуб’я; о. д-р Степан Юрик, парох Золочева;
о. Ізидор Зельський, парох Козлова; д-р Кость Танячкевич, лікар у
Золочеві; Атанас Скобельський, суддя в Золочеві; Володимир Йойко,
суддя в Золочеві; д-р Теодор Ваньо, адвокат у Золочеві; Кіндрат По-
чапський, учитель у Юськовичах; Теодор Заяць, учитель у Кутах;
Микола Загульський, господар у Розважі. На перше засідання при-
були всі члени комітету. Після схвалення проекту пам’ятника в опра-
цюванні інж. Лушпинського, уповноважено голову комітету віддати
проект до виконання Михайлові Стефанівському у Львові. В пресі
проголошено збірку пожертв на будову пам’ятника і зібрані з терену
Галичини гроші вплачувано в Українбанку в Олеську на окремий ра-
хунок комітету. Вжито заходів для впорядкування площі й заготівлі
матеріялів до будови.
Завдяки старанням о. Льва Тарнавського, два господарі з Підлис-
ся, Антін і Роман Стефанові подарували під будову пам’ятника свої
земельні ділянки на Білій горі, на найвищому її поземі. Тут почали
зводити будівельний матеріал, камінь і пісок. Замовлено вагон цемен-
ту. За проектом, пам’ятник мав мати 9-метровий кам’яний цоколь і
16-метровий залізний хрест, схожий своєю конструкцією на вежу
Айфля в Парижі. Пам’ятник мав стояти на насипі висотою в 12 метрів.
Розпочав і я свою роботу з підготовою збірного хору. То був
перший того роду хор у Галичині. Почавши від 20 серпня, провадив
я щоденно по дві проби хорів, від 6-8 години в одній місцевості і від
9-11 ввечорі в другій. Час між пробами витрачав я на переїзд. Кожної
суботи, або напередодні свят, виїхав я з Кутів у 4-ій годині по полудні,
а вертався додому в понеділок удосвіта около 3-ої години.
Першого вересня почалася наука в школі, але це не було для
мене перешкодою у розпочатій праці. Я був затруднений у школі до
год. 3-ої по полудні, а вже в 4-ій заїздив перед хату мій Федь, я сідав
на воза і їхав від читальні до читальні. Така праця тривала без перер-
ви до 18 жовтня. На цей день я призначив генеральну пробу збірного
хору в залі народнього дому в Олеську. Я заповів, що будь-який хор,
який не явиться на цю пробу в повному складі або запізниться, не
буде допущений до співу на святі.
Точно в 4-ій годині почалася проба збірного хору з участю 256
співаків. Проба пройшла краще, ніж я сподівався. Усі зобов’язалися
226
явитися точно 21-го жовтня в 9-ій годині ранку на площі біля пам’ят-
ника, що мав бути відкритим і посвяченим.
У міжчасі біля самої будови йшла гарячкова праця: хреста мон-
тували з окремих залізних частин, привезених зі Львова на трьох за-
лізничних платформах. Останніми часами праця не вгавала вдень і
вночі, бо перед 21-им жовтня пам’ятник мусів бути готовим.
Настав цей великий радісний день, що мав бути завершенням
праці комітету. Від год. 7.45 уранці щодесять хвилин прибував на
станцію в Ожидові спеціяльний поїзд, який привозив гостей на свято
з цілої Галичини. Прийшли шість спеціяльних поїздів. Гості уставля-
лися в ряди і йшли походом на Білу гору.
Похід очолювала кінна чота (бандерія), складена з членів това-
риства „Січ” або „Сокіл". У поході, що розтягнувся був на півтора
кілометра, що сто метрів ішли трубні оркестри. В 10-ій годині похід
зупинився перед пам'ятником, на якому в подувах осіннього вітру
лопотіли синьо-жовті прапори. Біля пам’ятника зібралося того дня
около ЗО тисяч людей з усієї Галичини. Прибула й українська деле-
гація під проводом д-ра Шепченка з Радивилова.
Службу Божу відслужили три мітрати під проводом о. Туркевича
зі Львова в оточенні численного духовенства. Співав збірний хор під
моїм керівництвом. „Не хотілося вірити, що це співають селяни” —
писав д-р Іван Брик у книжечці „Пропам’ятні дні”, виданій „Просві-
тою”. „Гарний приклад, гідний наслідування”. По Службі Божій від-
правлено панахиду, під час якої співав хор питомців духовної семіна-
рії зі Львова. Потім прийшла черга на властиве свято відкриття па-
м’ятника. Виступив голова комітету будови пам’ятника о. Володимир
Кальба і в коротких словах накреслив картину заслуг о. Маркіяна
Шашкевича для відродження українського народу в Галичині. „Нині
цей народ складає тобі, Маркіяне, свою подяку, а пам’ятник, який
збудовано на цій горі, буде нам нагадувати тебе і твої вказівки, які
ти нам подав. Складаємо тобі присягу, що будемо йти тією дорогою,
яку ти нам указав, аж до здобуття самостійности нашої Матері-Укра-
їни”. Звертаючись до мешканців Підлисся, яким передав пам’ятник
в опіку, цей великий священик-патріот сказав: „Бережіть цей пам’ят-
ник, як своє найбільше громадське добро, а ваше село, в якому по-
бачив світ безсмертний Маркіян, буде віднині нашою національною
Меккою”. Від імени селян виступив господар Микола Загульський і
склав заяву, що мешканці Підлисся приймають цей пам’ятник у свою
опіку, а гостей-відвідувачів пам’ятника будуть вітати й гостити в себе,
як своїх найближчих.
По відчитанні привітів від усіх найважніших установ країни роз-
почався похід з-під пам’ятника до Маркіянових дубів на приходстві
в Підлиссі. Похід розтягнувся більше, ніж на два кілометри. При
колодязі відбулося водосвяття, а після того збірний хор проспівав
227
під моїм проводом дві кантати, композиції Станислава Людкевича.
Сонце схилялося вже до заходу, коли нарід, беручи по листкові з
Маркіянових дубів, став розходитися додому. Так закінчилося перше
свято в Підлиссі на пошану сотих роковин народження Пробудителя
Галицької України до нового життя.
Повернувся і я у свої Кути і щойно тоді почав роздумувати над
тим, чого то людина може досягти, коли має охоту й силу до праці.
Щодня, по дорозі зі школи до свого мешкання, поглядав я на Маркі-
янів хрест, що височів на Білій горі, і мені ставало якось легко,
радісно на душі.
За місяць я дістав листа з Золочева, в якому було запрошення
прибути 17 грудня 1911 року на бенкет для вшанування тих, що при-
чинилися чимсь до побудови пам’ятника. Тоді теж відбулися збори
Товариства ім. Маркіяна Шашкевича в Золочеві. Завданням ново-
створеного товариства було зайнятися висипанням пропам’ятного
кургану біля пам’ятника та опікуватися народньою школою т-ва
„Рідна Школа” під патронатом Маркіяна Шашкевича. Першим голо-
вою товариства обрано о. Володимира Кальбу, а секретарем мене.
Щоб належно підготуватися до дальшої діяльности та щоб мати мене
біля себе, о. Кальба поробив заходи перед Краєвою Шкільною Радою,
щоб мене перенесла з Кутів до Соколівки. Його заходи увінчалися
успіхом. Від першого квітня 1912 року я став завідувачем двоклясної
школи з українською мовою навчання в Соколівці на Підсоколі. То-
дішня австрійська адміністрація, що складалася в більшості з поля-
ків, намагалася спольонізувати школу в центрі Соколівки, і тому до-
велося створити на Підсоколі другу школу з українською мовою нав-
чання.
Під час свята на Білій горі о. Кальба перестудив горло й дістав
сильну хрипу, яка не вступалася, не зважаючи на довге лікування.
Тому лікарі вислали його на лікування аж до Аббації над Адрійським
морем. Коли я перенісся до Соколівки, о. Кальба вже лікувався в
Аббавії. Одержавши від мене повідомлення, що я вже в Соколівці,
написав мені картку і просив, щоб я, не чекаючи на його поворот,
робив приготування до чергового свята в Підлиссі, яке він задумував
улаштувати 6 червня. Тоді мало розпочатися сипання кургану, моги-
ли біля пам’ятника. Я замовив 25 тачок і стільки ж лопат. Третього
травня о. Кальба повернувся з Аббації і взявся до підготови свята.
Він зредагував відозву до українського громадянства в краю з запро-
шенням до участи в святі. її надрукували наші щоденники й інші ча-
сописи. Одночасно в часописах появилося повідомлеення, що на Білу
гору запрошено послів до австрійського парламенту, Костя Левиць-
кого й Володимира Сінгалевича, які виголосять посольські звіти своїм
виборцям.
Шостого червня була прегарна погода. Вже від ранку на Білу
228
гору почав сходитися народ з довкільних місцевостей. Прибули теж
делегації з дальших місцевостей, прибули й оба посли. Приїхав інж.
Лушпинський, проєктодавець пам'ятника, щоб визначити місце, на
якому мали висипати курган. По Службі Божій та панахиді за душу
о. Маркіяна відбулося всенародне віче з посольськими звітами і про-
мовами. Тепер прийшла черга на сипання кургану. Інж. Лушпинський
виміряв місце й показав, де забивати палики. Перші тачки землі
привіз і висипав о. Кальба, а після нього оба посли. Кожний із при-
сутніх уважав за свій почесний обов'язок завезти на курган бодай
тачку землі. Землю брали з каменолому, що був недалеко пам’ятника.
Воження, а то й ношення землі на курган протягнулося до вечора і
продовжувалося в тому році при нагоді різних прогулянок на Білу
гору до пізньої осени.
Нашу працю перервала несподівана смерть голови т-ва ім. М.
Шашкевича, о. Володимира Кальби. Хвороба горла, що почалася
була в ході акції будови пам’ятника та під час його посвячення, пе-
ретворилася в горляні сухоти. 4-го листопада 1912 року в год. 3.45
над ранком замкнув він навіки свої очі. 7-ого листопада відбувся по-
хорон, на який прибуло дуже багато людей із цілого повіту. Тіло
поховано в гробівці, на якому пізніше збудовано залізний хрест, що
був мініатюрою Маркіянового хреста на Білій горі.
По смерті бл. п. о. Кальби, заходами поляків Соколівки, шкільний
інспектор переніс мене на іншу посаду. Мені вишукали закид, ніби я
займався політичними справами. 13-ого лютого я одержав декрет на
посаду молодшого вчителя двокласної школи в Ремезівцях. Зі смертю
о. Кальби й моїм перенесенням на другий кінець повіту, на Білій горі
припинилася усяка дальша праця.
Під час Першої світової війни російські війська вирили окопи
біля самого пам'ятника. Землю, що її навезено під курган, розкинено,
а решту дощі розмили так, що майже сліду не лишилося. Залізна кон-
струкція хреста під час боїв була ушкоджена артилерійськими від-
ламками. В такому стані застав я його в березні 1920 року, щасливо
вернувшися додому з світової і української визвольної війни. Я до-
відався, що під час Чортківської офензиви УГАрмія дійшла була аж
до Білої гори і що біля пам’ятника був бій з поляками, в якому впа-
ли два наші стрільці. По відступі українського війська їх похоронили
мешканці Підлисся біля пам’ятника.
Коли в недалекім селі Баймаках згорів польський двір, поліція
назвала мене палієм, і я без вини просидів два місяці в тюрмі в Золо-
чеві та у Львові. Та поки мені пощастило дістати вчительську посаду,
прийшла на зміну Червона армія. Коли в вересні 1920 р. большевики
відступили на схід, знову біля пам’ятника на Білій горі був бій. З
притаєним диханням дивився я з-під Маркіянового дуба в Підлиссі,
229
як розривалися ґранати і шрапнелі біля самого пам’ятника і як, за-
ховавшися за його високий підмурівок, сюди й туди бігали червоно-
армійці.
Нарешті я влаштувався тимчасово, як учитель рисунків, руханки
і співу, при українській приватній гімназії в Золочеві. Крім того, я
почав організувати хор і театральний гурток при товаристві „Бесіда”.
Ця моя культурна праця стала сіллю в оці місцевим полякам, і вони
почали всякі заходи, щоб позбутися мене з Золочева. Це було причи-
ною, що шкільний інспектор Рольський запропонував мені державну
посаду вчителя, а далі став розпитувати, де б я хотів учителювати.
Я відповів, що хотів би бути керівником школи в Підлиссі. Інспектор
відовлявся, мовляв, Підлисся вже обсаджене, але коли я йому заявив,
що іншої посади не прийму, він сказав: „То сідайте і напишіть собі
декрет на те Підлисся”.
Упродовж години всі формальності були полагоджені, і я став
учителем у Підлиссі. Пам’ятаючи слова бл. п. о. Кальби, щоб розпо-
чате діло в Підлиссі довести до кінця, я постановив сповнитп його
бажання. Першого вересня 1921 р. я приїхав до Підлисся і забрався
до роботи. Найперше впорядкував я шкільні справи, а потім почав
громадську працю в селі. За моїм почином викінчено будову громад-
ського будинку, який стояв на стовпах ще з 1914 року. Тут найшла
приміщення відновлена читальня „Просвіти”. При читальні я зоргані-
зував хор. На весні я докладно оглянув пам’ятник і ствердив, що
конструкція хреста в кількох місцях була ушкоджена, а цілий хрест
покрився іржою. Щоб пам’ятник направити і помалювати, треба було
роздобути відповідні фонди, тому я постановив улаштувати під час
шкільних ферій Маркіянове свято на Білій горі. Свято відбулося 2
серпня 1921 року. Воно складалося із Служби Божої перед пам’ятни-
ком, з панахиди на могилі вояків УГАрмії та з фестину під лісом.
З уваги на вороже відношення польської поліції, свято пройшло до-
сить слабо. Все ж таки населення найближчих місцевостей прибуло
па свято. Біля півтори тисячі вислухали Службу Божу, що її відпра-
вив парох Підлисся, о. Лев Тарнавський спільно з о. Петром Лящуком
із Бужка. Прибутки з фестину, з уваги на малу вартість тодішньої
польської валюти, були незначні, зате під іншим аспектом свято мало
велике значення: воно започаткувало традицію щорічних всенародних
свят-поминок на Білій горі, що мали величезний вплив на розбуджен-
ня національної і державницької свідомости населення Західньої
України.
У 1922 році запрошено на свято о. декана О. Левицького з Олесь-
ка, а він покликав до участи всіх отців свого деканату. Із багатьох
сіл прибули на Білу гору церковні процесії. Програма цього церковно-
національного свята з роду в рік ставала багатша та величніша і участь
населення більша. Маркіянове свято в 1923 році звеличав своєю при-
230
сутністю Преосвященний Кир Йосиф Боцян, що проживав тоді в мо-
настирі оо. Василіян у Пліснеську. В дальших роках участь у торже-
ствах на Білій Горі приймали постійно львівські владики та вище
духовенство, єпископ Йосиф Боцян, Микита Будка, Іван Бучко і ми-
трат Базюк. Підлисся стало українською національно-релігійною свя-
тинею, до якої щорічно приїжджали десятки тисяч людей, щоб на-
брати нової духової сили до дальшої праці для народу.
Але почалася Друга світова війна. Большевицькі армії окупували
Західню Україну. Оце вперше від 1921 р. Маркіянове свято на Білій
горі не відбулося. Щоб зіпсувати враження від величного виду заліз-
ного хреста, який можна було бачити голими очима в погідні дні з
околиць Львова, Жовкви, Кам’янки Струмилової, Радехова і Бродів,
большевики поставили були біля самого пам’ятника військову дере-
в’яну вежу.
Останнє Маркіянове свято відбулося 14 вересня 1941 р. після
приходу німців. Улаштувало його Т-во ім. М. Шашкевича з Золочева,
яким довший час керував д-р Теодор Ваньо. Не зважаючи на дуже
непевний воєнний час, це було одне з найвеличніших свят на пошану
Маркіянові Шашкевичеві. Містечка, села і шляхи, що вели до Підлис-
ся, були прибрані українськими національними прапорами та ембле-
мами. На всіх телефонних стовпах за багато кілометрів до Білої гори
трепотіли на вітрі хоруговки. Від півночі напередодні свята всі шляхи,
що вели до Підлисся, сомоніли бадьорими піснями. То пішки, автами,
на возах і вельосипедах прямували з усіх сторін організовані громади
молоді і старших. Зі сльозами радісного зворушення в очах вранці 14
вересня слідкував я з вершка Білої Гори, як усіма шляхами з Білого
Каменя, Ожидова, Соколівки, Олеська, Сасова і Підгорець, стежками,
межами й лісовими доріжками пливли річки й потоки святково при-
браних людей, як процвітали народні одяги дівчат, як над головами
багатотисячної громади маяли прапори і церковні корогви. Співали
хори, грали оркестри, а стрункі колони учасників безперестанку вхо-
дили на крейдяні схили Білої Гори й розливалися морем на площі
біля-пам’ятника. В тому пам'ятному дні біля 40 тисяч людей, що при-
були з сіл і міст Золочівщини, Бродщини, Кам’янеччини, Радехівщини,
Зборівщини, а також зі Львова й інших дальших околиць нашої зем-
лі, ще востаннє віддали пошану безсмертній пам’яті Маркіяна. Бого-
службу біля пам’ятника відслужив Преосвященний єпископ Микита
Будка в оточенні численного духовенства. Потім відправлено панахи-
ду на могилі стрільців УГА і посвячено на ній новозбудований пам’ят-
ник. Ціле свято сфільмовано, а фільм висвітлювано опісля у більших
кінотеатрах. Німці не дали більше дозволу на влаштування такого
свята.
В липні 1944 року Підлисся черговий раз було терено л воєнних
231
дій у т. зв. бродському кітлі, де билася і звідки проривалася наша
перша Українська Дивізія. Білу гору знову скропила українська кров,
пролита на визвольному шляху народу, що не забув Маркіянового
гасла „Ти не неволі син!”
Пам’ятник о. Маркіяна Шашкевича на Білій
горі б. Підлисся
МАРКІЯНОВЕ СВЯТО У ШДЛИССІ
(1911 р.)
І ось почалися ювілейні дні Маркіяна Шашкевича. Національне
свято 100-літніх роковин народження Того, що як автор „Енеїди” во-
скресив Наддніпрянську Україну — так „Русалькою Дністровою”
пробудив Маркіян наш народ з вікового сну до нового національного
життя.
Вчора у Підлиссі, в родиннім селі Маркіяна, на Підлиській горі,
оспіваний Його Музою, відсвяткували ми велике всенародне свято,
відкриття пам’ятника Маркіянові. І на вид того багатолюдного, бли-
зько 15 тисячного народу, здвигу з особливою ясністю, пригадалися
232
ті часи, коли „Руська Трійця” починала свою діяльність, а навкруги
неї була темнота і байдужність, а проти неї виступали з цілою силою
свого авторитету і своєї влади не так чужі, як свої, ті, що вважали
себе „батьками народу”, але своє високе становище використовували
так, що перейшли до історії як гробокопателі його. Як те все мину-
ло! Вони — осуджені, а ті, що їх молодіжні пориви „на стрічу сонцю
золотому" морозив їх авторитет і придушувала їхнє владання, живуть
і на віки житимуть у душі відродженого народу.
І вчора оце на Підлиській горі ми вшанували пам’ять Того, що
дав почин до нашого національного відродження.
ЗІ ЛЬВОВА ДО ПІДЛИССЯ
Вчора рано на львівському головному двірці зібралася основна
частина тієї нашої інтелігенції, що з дальших сторін краю вибралася
на посвячення пам’ятника М. Шашкевичеві. Кажемо: головна части-
на, бо значне число поїхало іншими засобами транспортації. А все
таки до спеціяльного поїзду, замовленого львівськими „Соколом-Бать-
ком", всіло коло тисяча осіб.
Ранок випав — хоч холодний, але ясний, соняшний, що наповни-
ло всіх піднесеним настроєм. На двірці і по дорозі грала оркестра з
Малехова, лунали національні пісні, по вагонах відбувалося збиран-
ня датків на пам'ятник, продаж ювілейних пам’яток.
Доїжджаючи до станції Ожидова, вся публіка заповнила вікна,
напружуючи зір, щоб побачити пам’ятник, який здалека виднів на
виднокрузі. На станції в Ожидові чекали приїжджих селянські під-
вози. Хто хотів, їхав, а значна частина з уваги на гарну погоду воліла
йти пішки. На приїжджих чекала кінна чота „Соколів” з Ожидова й
Олеська. За нею стояли в похідній лаві львівські „Соколи”, а там не-
проглядні ряди возів і пішоходців.
Голова комітету о. Кальба привітав на двірці о. митрата Турке-
вича, о. митрата Подолинського, архидиякона перемиської капітули,
які приїхали довершити акт посвячення пам’ятника. Під Підлиською
горою ждали на привітання церковних достойників процесії. Тут в
імені духівництва привітав оо. Туркевича і Подолинського промовою
о. декан О. Левицький з Олеська, і процесії вже під їх проводом
подалися на гору, під пам’ятник.
ПАМ’ЯТНИК МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА находиться на Підлись-
кій або Білій горі. Є це широкопростірний горб без дерев, лише
з однієї сторони порослий низькими кущами; з другої — видніють
зломи білого вапняка, який і дав почин до назви гори. Довкола гори
розпросторилася кількамилева рівнина, на небосклоні якої сіріють
навколишні села й містечка, як Олесько, Кути, Білий Камінь, Соко-
лівка, Ожидів і інші. Рівнину перетинають гостинець і залізничний
233-
шлях, що йде до Бродів та кілька „польських доріг". Коли їхати за-
лізницею, то гору видно протягом щонайменше півгодини, а коли
їхати підводою, то видно цілими годинами. Найближча точка, з якої
можна схопити оком гору, тримаючися головних трактів, виносить
до двох кілометрів. Замислившись над цими обставинами, архітект
А. Лушпинський, до якого комітет звернувся у справі проекту і бу-
дови пам’ятника, піддав думку, що треба поставити щось простого,
але колосального у своїх розмірах, коли йде про те, щоб на горі па-
м’ятник був справді видний. Архітектові прийшлося взяти до уваги
не тільки топографію терену, але і скромні матеріяльні засоби, яки-
ми диспонував комітет. І ось серед таких обставин спала йому на
думку дуже щаслива проекція височезного пам’ятника-хреста. Цей
проект, якого зреалізував слюсарський варстат п. Стефанівського у
Львові, зображається як залізний хрест кратової конструкції, висо-
кий на 18 метрів, а основа широка на чотири метри. Хрест спочиває
па кам’яному, сім метрову фундаменті, так що висота пам’ятника
становить разом 25 метрів, тобто стільки, як 5-поверхова кам’яниця.
Підлиська гора належить частинно до громади, а частинно власністю
селян. В інших обставинах місце під пам’ятник була б відступила
громада, але тепер — ану ж польський Повітовий виділ не затвердив
би його?! Отже, щоб не кланятися чужим, комітет звернувся до бра-
тів Івана, Василя і Антона Стефанових і вони пожертвували частину
своєї реальности під пам'ятник.
Під пам’ятником уже роїлося від народу. Деякі учасники при-
їхали сюди ще ввечері і таки тут заночували. Вночі прийшла сюди
партія учасників походом зі смолоскипами. Ранком ще перед при-
їздом зі Львова, приїхали учасники поїздом з Бродів, зі Золочева
підводами, учасники з перемиської і станиславівської гімназій при-
були раннім поїздом. А там почала напливати непроглядна маса на-
роду з цілої околиці.
При цій нагоді слід згадати, з яким щирим серцем місцеві селя-
ни приймали приїжджих, гостюючи їх по своїх хатах. А ось ще одна
картина: якось випало так, що група учасників, не знаючи дороги,
зайшла так, що або переходити через ріллю, засіяну житом, або вер-
тати назад. І ось власник ниви заявив: „Ідіть, це нічого, ви ж нині
наші дорогі гості і ми для вас нічого не пожалуємо”.
Близько полудня Підлиську гору окружило біля 15.000 народу.
В такій товпі, розуміється, годі все завважити, отже дуже можливо,
що наш список делегацій буде неповний. І так начислили ми коло
20 церковних процесій, 50 читалень і 20 інших товариств з околиці.
„Соколи” були зі Львова (з прапором), Олеська, Ожидова, Білого Ка-
меня, Черемошної, Почапів, Сваряви, Купчі, Підлисся, Лісок, Утіш-
кова, Топорова, Соколівки; „Соколиці" з Олеська, Білого Каменя,
Топорова. Кутів; кінні „Соколи" з Олеська і Ожидова; „Січі” з Ушні,
234
Золочева, Сасова, Жулич; музика з Комарна. Львівська духовна се-
мінарія була репрезентована оо. ректором д-ром Боцяном і віцерек-
тором Яремком з питомцями. З гімназій були: Жіноча СС. Василія-
нок, ц. к. академічна і філія зі Львова з учителями і прапором, тер-
нопільська з учителями, станиславівська з директором, учителями і
прапором, брідська з учителями, золочівська з учителями, бузецька
прив. з директором і учителями і рогатинська з учнями й учителями.
Міська школа ім. Шашкевича у Львові була заступлена представниц-
твом.
Першу Службу Божу під пам’ятником відправив ранком о. Є.
Шухевич з Підберезець. Коли церковна процесія під проводом оо.
митратів коло 12 год. в полудень прибули під пам’ятник, застала
вівтар і подіюм для промовців, окружений півколесом почесної со-
кільської сторожі. Торжественну Службу Божу відправив о. митрат
Туркевич в асисті 12 священиків. Під час Богослуження співав з’єд-
наний хор з дванадцяти хорів під диригентурою учителя Ф. Заяця.
Дівочий хор зі Соколівки відспівав псалом Мендельва. По Богослу-
женні оо. Туркевич і Подолинський довершили обряду посвячення
пам’ятника, а згодом відправлено панахиду.
ПРОМОВИ
По відправі першим промовив сивоволосий о. митрат Туркевич.
З уваги на сильний вітер, промовці мусіли зрезигнувати з трибуни
та промовляти з більш затишного місця за пам’ятником, хоч це при-
тягнуло менше людей, була менша авдиторія. Отець митрат, згадавши
про вагу священичого стану, перейшов відтак до національних заслуг
поета — Маркіяна, якого ювілей відзначається здвигненням такого
величавого пам’ятника. Це зрілий народ, що вміє відзначати своїх
героїв, які повели його на шлях правди, щастя, добра. І оце нині море
українського народу прибуло на Підлиську гору, щоб щирим серцем
засвідчити свідому свою почесть і вдячність для першого свого народ-
ного героя і для грядучих поколінь — посвятити свого народнього
батька-пробудителя.
Нарід спав летаргічним сном: козаччина погасла, скована Укра-
їна завмерла і тишина царила на тій Підлиській горі. Ніхто у нас не
знав навіть, ким він є і яка мати його родила. Аж рівно сто літ тому —
під цією горою наша Ненька-Україна видає сина, Маркіяна, який
перший збудив нас, дав нам іскру самопізнання, вказав нам на жи-
вучість України, яка, хоч скована, проте має живий розум і живу
волю. Він у Підлиссі прислухується пильно імпульсові народу, по-
свячується духовному станові, щоб стати духовним батьком народу
і в семінарських мурах перший промовляє до свого народу чарівною
рідною мовою, стукав ріднити звуками в серце народу, щоб пробу-
235
дився і пізнав, хто він. А щоб дібратися у народне серце, промовляє
до нього звуками поезії, могутніми тонами слова псальмів. А щоб
народ прокинутий зі сну, не потонув знову у попередній сон, дає
йому вруку першу руську читанку.
Велич піонерської праці, що вся спочила на плечах його одного,
о. Маркіяна, серед несприятливих обставин і збентежуючих днів на-
роднього просоння, повалила його з ніг. Але не загинула його праця,
його ідей. Сьогоднішнє свято утверджує нас в тому, що за 100 років
від народження, народ справді пробудився, що його посів вже не
лише зійшов, але зацвив і видав овочі.
Нехай-же цей пам’ятник голосить славу нашого народнього бать-
ка-пробудителя, нехай стане документом нашого пробудження і на-
шої зрілости, нехай будить всіх останніх, сплячих або заспаних ще
синів України, та нехай буде нам дороговказом у світляну, свобідну
майбутність народу. Після Проповіди о. Туркевича забрав слово о.
Володимир Кальба, парох Соколівки, і як голова комітету для спо-
рудження пам'ятника, виголосив оцю промову: „Українська родино!
Велике народне свято, важне і цінне століття, пам’ять уродин Апос-
тола українського слова і Воскресителя Галицької України казало
нам, представникам українських організацій цього повіту, закликати
вас до Підлисся і зібрати на оцій горі, щоб разом з вами поклонитися
пам’яті Того, якого ім’я у кожного свідомого українця нині в серці
і на устах, якого народові нашому дало Підлисся, який, зупиняючи
свій зір на оцій горі, вигрівав у хлоп’ячій груді думку про відроджен-
ня рідного свого народу, — народу, що на довгому і важкому шляху
свого існування розгубив і політичну самостійність і економічні дос-
татки і його закони і свою школу й інтелігенцію і ім’я навіть своє
втратив і — каже один з письменників — хоч мав героїв, ніхто їх не
знав, хоч усе любив волю — усе життя жив рабом. І лише один
лишився цьому чудному народові скарб від далеких прадідів. Цей
скарб єдиний — це рідна мова. А й мовв ця стала лише мовою му-
жицькою, бо все, що лише трохи вибилось в гору, шляхецтво, міщан-
ство, вся інтелігенція і духівництво говорило і писало польською мо-
вою — свою мову заміняло за чужу-ворожу. Здавалося, що набли-
жається вже кінець народу і важким каменем лягла на серці тяму-
щих синів народу думка, що народ наш не піднесеться вже ніколи,
і або зіллється в одно з пануючим над нами народом, або вічним
рабом стане. У таку хвилину залунало Маркіянове могутнє слово.
відкинь той камінь, що ти серце тисне
дозволь, в той сумний тин,
най свободоньки сонце загляне
Ти не неволі син!
236
Продовжуючи думкою своєю, що рідна мова і письменство на
тій мові стане народові за зіницю, що вкаже на близький світ сонця
і збудить зі сну, відізвався Маркіян в обороні погордженого рідного
слова, як лише найкращий його речник-оборонець міг відізватися:
Руська мати нас родила,
руська мати нас повила,
руська мати нас любила,
чому мова єй не мила?
чом ся нем встидати маєм
чом чужою полюбляєм?
І зготував коло себе гурток молодих товаришів і видає на нашій
рідній мові книжку, писану галичанами і для Галичини — „Русалку
Дністрову” — з вірою, що робить добре діло і з надією на великий
для народу свого корисний вчинок. Та українське слово у тій кни-
жечці стало причиною, що і тодішнє правительство і духовне на-
чальство і руська світська інтелігенція віднеслись до неї ворожо, а
Шашкевич і найближчі його товариші зазнали за свій сміливий крок,
за надрукування на рідній мові книжечки, замість радости-сміху і
наруги, замість заохоти — багато переслідувань з боку свого началь-
ства.
Відродження українського народу зупиняли власті насильством.
Самі найближчі товариші йдуть на службу чужим. Маркіян бідував
тяжко, та незважаючи на убогість проживання, працював далі для
просвічення свого народу аж до своєї передчасної смерти на 32 році
трудолюбивого життя.
Нема надії на кращу майбутність! — говорив зневірений това-
риш його Головацький, — поле руської просвіти лежить пусто і по-
нуро, а на ньому лежать мрячно чорні хмари. З розпукою в сеці кли-
кав М. Устіянович:
бідна невістко, печальная мати,
ой лиш з руська дитині співати,
бо руська думка — сумний хрест на тобі,
а руська мова сором на подобі,
а руське серце — туга степовая,
а руська доля — сирота німая
...бодай то руськой думочки не знати.
І там, на сході, і тут, довгим сном заснула Україна, а тимчасом
проголошувано і писано вже її присуд смерти. Та не вмирати укра-
їнському народові, забагато у нього сили до життя. Прокинулася з
дрімоти галицька Україна, згадала ім’я Маркіяна, відшукала вказа-
ний ним шлях, а нині йдуть ним мільйони на зустріч її воскресення —
237
нині нашим знаменом, за яким ідемо сміло, без застою, що йдемо
шляхом правим, до сонця правди і волі, і чести народу.
Ім’я Маркіяна — наша гордість, а цей пам’ятник, хоч скромний
дар Його Імени і жертвою народу споруджений — це лише слаба від-
битка того, як високо підняла нас Його ідея. Цей пам’ятник хай
нам все, як нині, нагадує ім’я й ідею Маркіяна. Ця гора з пам’ятни-
ком Маркіяна хай стане посестрою Тарасової могили і сюди хай спі-
шить кожний зачерпнути віри і надії на кращу долю народу. Високо
піднесене знам’я хреста хай благословить всьому українському на-
родові дійти через хрест до воскресіння.
Відкриваючи оцей пам’ятник М. Шашкевича, треба згадати ім’я
„батька" бл. п. о. Данила Тинячкевича, який був першим, що підніс
думку поставлення на цій горі пам’ятник Маркіянові. Комітет, який
займався будовою цього пам’ятника ,передає його нині своїми ус-
тами на власність українському народові, а громада Підлисся, яка
при влаштуванні нинішнього свята, виявила багато зрозуміння і жер-
товности для пам’яті Маркіяна — своєї дитини, дозволить прийняти
почесний обов’язок бути господарем народного дару пам’яти Вос-
кресителя Галицької України.
На заклик голови комітету, щоб громада Підлисся була почесним
господарем і сторожем пам’ятника, відповів речник селян, зазнаючи,
що підлиські селяни свідомі того, що ідея, яку защепив у серцях
народу Маркіян Шашкевич, гордиться тим, що Він власне з їх селом
зв’язаний і вони опікуватимуться не тільки пам’ятником Маркіяна,
але також стоятимуть на сторожі Його ідей.
Від Головного виділу т-ва „Просвіта” у Львові промовляв д-р Є.
Озаркевич:
Українська Громадо! Сто років минуло, коли побачив світло той,
кому судилося воскресити галицьку Україну до нового життя. Цим
пробудителем був незабутній Маркіян Шашкевич.
Які відносини застав тоді Маркіян серед нашої української
спільноти? Відносини були такі невідрадні, що він, пускаючи у світ
свою „Русалку Дністрову", мусів з жалем сказати: „Судилося нам
послідним бути. Бо коли другі слов’яни наближаються до вершка
свого духового розвитку і коли невдовзі побратаються з повним, яс-
ним сонцем, нам на долині у густій холодній мряці гибіти”.
Ця густа мряка, про яку казав поет — це був брак національної
свідомости нашої інтелігенції і темнота простого люду. І хоч бачив
Маркіян такі прикрі, здавалося б, непоборні перешкоди, вірив своїм
віщим духом, що мусить бути інакше і що є в нашім народі зброя,
якою ми здобудемо кращу майбутність. Тією зброєю, на його думку,
є „Язик і хороша душа руська, чиста як слова дівоча в долони
Серафима”.
Рідна мова мала стати підвалиною нашого відродження, і хоч
238
за часів Маркіяна не вдалося ще запевнити її належного становища,
прийшло молоде покоління, яке підійнялося ввести в життя віщий
Маркіяновий заповіт. Ці люди, які взялися до здійснення Маркія-
нових ідеалів, були засновниками нашого культурного т-ва „Просві-
та”. Вони пізнали, що годі нашому народові вічно „гибіти в густій
студенній мряці” і рішили розігнати ту тьму світлом просвіти. І
справді, овочі цієї праці великі. Нині маємо ми перед собою не тем-
ну, незрячу масу ,але один великий, просвічений, свідомий україн-
ський народ. Тож нехай вільно буде мені від цього Товариства, яке
є рідною дочкою незабутнього Маркіяна, і матір'ю усіх наших наро-
дних осередків праці, зложити на вічну пам’ять нашу глибоку честь
і поклін батькові галицької України. Ми залишаємося вірні його за-
повітам, керуючись тими чеснотами, які його відзначено, тобто —
безмежна любов до народу. „Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш,
а не вирвеш любови і віри, бо руське ми серце і віра руська”.
Нехай цей пам ятник стане символом наших бажань і стремлінь.
Так як він гордо пнеться вгору і глядить в далечінь, наче хоче „збра-
татися з ясним повним сонцем , так само і ми повинні гордо глядіти
в нашу майбутність, прямуючи здійснити наші народні ідеали. А це
Маркіянове „повне і ясне сонце", — це повне і цілковите визволення
нашого народу з чужого ярма!
Після слова голови „Просвіта”, директор руської гімназії у Ста-
ниславові, д-р М. Сабат, виголосив оцю промову:
Шуми вітре, шуми буйний
на ліси, на бори,
мою журбу неси думку
на підлиські гори.
Підлисецько горо біла,
Як тебе не бачу,
Так ми тяжко, так ми сумно,
що трохи не плачу!
Веселися сторононько,
до серця-сь припала!
Душа Тебе, як милого
Мила забажала.
Так ось тут, у нову весну нашого національного життя, співав
жайворонок галицької України-Руси. Співав, а його пісенний дзвін-
кий голосочок нісся далеко-широко по просторах рідної землі, від
срібнолетного Сяну і бистротекучого Дністра-Словутиці! Співав —
а ми, духові спадкоємці його золотої кобзи підходили радісно лю-
239
бенькі, чарівні звуки його пісень, овіяних високими ідеалами лю-
бови до рідної землі. Підхопили і десь хором, з однієї груді цілого
народу-велита лунає дужий, наче б рефрен:
Веселая сторононько
До серця-сь припала!
Душа Тебе, як милого
Мила забажала.
І так „милий до милої", так нарід увесь, „старі і молоді", у Під-
лисся, у „веселу сторононьку” нашого Кобзаря-жайворонка сьогодні
влетів і десятками тисяч голов заляг улюблену Його „Підлисецьку
гору білу”.
Та стаємо горді і сильні духом під оцим хрестом, що є не лише
пам’ятником слави нашого безсмертного Маркіяна, але також подіб-
ного сурмою, яка могутнім голосом грудей народу велита кличе сво-
їх і чужих: Глядіть, це наша рідна земля, зрошена у власній хаті,
кладемо печать нашого національного життя-буття.
Стоїмо горді і сильні духом і піднесені надією! Бо як зі святого
хреста на Гол готі спливають в безконечні часи і мільйони християн-
ських сердець всотують у себе промені віри, надії і любови, так з
оцього хреста на Білій горі сипатимуться безперебійно животворчі
іскри у мільйони українських сердець, щоб розгоріла великим, свя-
тим полум’ям любови рідної землі, рідної мови, своєї пісні і своєї
віри! 1 дасть Бог, що та землиця, наша батьківщина, як довга і ши-
рока, застелиться скрізь на вигляд цієї Білої гори, символами нашого
народного „Я", щоб знову могла „усміхнутись заплакана мати” —
Русь-У країна.
З такими бажаннями і з таким національним „Вірою” клонять
свої голови і похиляють прапори своїх храмів науки перед оцим
Хрестом, перемогою віри, світла і народної самосвідомости, предста-
вники учителів і студентів руських гімназій.
Згодом промовляв від питомців Львівської духовної семінарії
К. Куницький, а закінчив ряд промов в імені своїм і парляментарної
репрезентації нашого народу посол Володимир Сінгалевич. Під час
промов хор питомців Львівської семінарії під дириґентурою Осадци
відспівав ювілейні кантати.
По виголошенні промов учасники розділилися на дві частини.
Процесії зійшлися з гори одною дорогою, а другою пішов велича-
вий похід, яким керували впорядники „Сокола” і який почався де-
філядою перед пам’ятником. Враження походу — величаве. Одна
старша жінка йшла і говорила: „Яка м слаба, а йшла би оттак день
і ніч".
Похід подався через село до Маркіянового колодязя і дуба, опи-
240
саних в „Підлиссю”. Тут о. Подолинський довершив обряду водосвят-
тя та окропив свяченою водою учасників. На пам’ятку люди взяли
собі листя і галузки з дуба.
На свято переслали організації численні вінки, якими прибрано
трибуну під пам’ятником, і багато привітних телеграм — також з
Надніпрянської України.
„Діло”, Львів, ЗО-го жовтня 1911 р.,
ч. 241, стор. 1
--------❖--------
НА БІЛІЙ ГОРІ
Дня 13 серпня ц. р. відбулося на Білій горі коло Підлисся Мар-
кіянове Свято. Звичайно тисячі народу приходило на це свято з бли-
жчих і дальших околиць. Цього року погана погода, велика буря
з громами пронеслась перед святом; болото, вітер й холод вплинули
па зменшення числа учасників. Не зважаючи на це, всеж таки при-
було понад дві тисячі людей.
У полудень приїхав автом із Золочева преосв. Іван Бучко. На
горі привітав його о. Олександер Левицький, декан олеського дека-
нату. Згодом владика Іван в асисті понад двадцяти навколишніх свя-
щеників відправив архиєрейську Службу Божу. Співав гарно золо-
чівський чоловічий хор. Під час Богослуження виголосив патріотич-
ну проповідь о. шамбелян д-р Стефан Юрик із Золочева.
По Службі Божій промовив до народу Преосв. Іван. Достойний
промовець згадав про великі заслуги Маркіяна Шашкевича. Далі він
згадав про нечуване лихоліття на Великій Україні, де живе ЗО мі-
льонів наших братів та вказав на велику історичну місію українських
галицьких католиків, що їх жде після упадку царства сатани за Збру-
чем. Вкінці владика уділив учасникам свята архиєрейське благо-
словення. Під час проповіді владики Івана, що була насичена незви-
чайно сильними й зворушливими моментами, у багатьох присутніх
лились сльози з очей. Після многолітствія за папу, митрополита Ан-
дрея й український народ, хор відспівав „Боже великий...”.
Після того преосв. Іван в асисті духовенства відправив панахиду
на могилі Невідомого Стрільця, що знаходиться поблизу Маркіяно-
вого пам’ятника. Дир. П. Петрик привіз зі Львова чашу землі, яку
взято з могили М. Шашкевича, та передав її о. шамбелянові Юрикові,
який висипав її на могилу Невідомого Стрільця, стверджуючи вод-
ночас, що українська земля всюди однакова: у Львові та на Білій
горі. На закінчення хор відспівав „Видиш брате мій”.
Того дня не було ніяких випадків з поліцією, хоч повсюдно було
видно агентів поліції. На святі були селяни з навколишніх сіл, сту-
дентська і середньошкільна молодь з ближчих і дальших околиць.
„Діло”, 1933 р.
241
ВЕЛИЧАВЕ СВЯТО НА БІЛІЙ ГОРІ
Як і в попередніх роках, так і цього року відбулось величаве
свято на Білій горі, де є пам’ятковий хрест пробудителя Гал. Землі
М. Шашкевича. Вже здалека видніє на Білій горі високий залізний
хрест із жовто-блакитним прапором, цілу гору залягли непроглядні
маси народу; начислюють понад 12.000 людей. Переважала молодь
у гарних народніх строях. При тріюмфальній брамі, гарно прибраній
зеленню привітав духовенство в імені Т-ва ім. М. Шашкевича адв. д-р
Т. Ваньо, голова комітету. Підкреслив з гордістю, що Т-во є вже вла-
сником всієї землі кругом Маркіянового пам’ятника простором 4 і
три четвертих морга. Дотепер Т-во викупило вже 9 моргів поля і 275
квадратових сяжнів.
Половину площі біля Маркіянового пам’ятника відступило Т-во
на власність Богословській Академії під будову церкви. Сподіється,
що тепер за допомогою духовенства вдасться незабаром на Маркія-
новій Горі здвигнути церкву.
О год. 10-ій ранку почалась Служба Божа, яку відправив о. декан
Левицький в обслуженні священиків шамб. о. д-р Юрика зі Золочева
і о. д-р Застирця зі Львова, о. В. Белкота з Утішкова, о. Біляка з Ці-
шок, о. Дацка з Підлисець, о. Давидовича з Закомар’я, о. Пришляка
з Підгорець, о. Кедринського з Жулич, о. Оришкевича з Пітрич, о.
Смачила з Гребенева, о. Яцкова з Бушка, о. Феденишина з Чех і о.
Шаневича з Білого Каменя.
Гарну проповідь про заслуги о. М. Шашкевича для українського
народу виголосив о. Марків, підкреслюючи, що гасла автора „Русал-
ки Дністрової" здійснює саме Митрополит Шептицький.
Взірцевий лад під час богослуження і панахиди на могилі по-
ляглих, що стоїть на Білій горі, берегти чоловічі і жіночі відділи
„Сокола” зі Золочева, Олеська і Юськович. До панахиди за поляглих
станули всі священики. Під час Богослуження і панахиди співав хор
з Олеська під проводом п. Сумика.
По полудні відбулася народна забава. Під звуки сокільської ор-
кестри зі Золочева, під керуванням п. В. Поважука, відбулись вправи
хоруговками і вінками соколів і сокілок, а далі вежі і скоки.
Ціле свято залишило якнайкраще враження.
„Діло” 1935 р.
КОМУНІСТИЧНА ПРОВОКАЦІЯ НА БІЛІЙ ГОРІ
Високий залізний хрест, на якому майоріє синьо-жовтий прапор,
служить для народу за орієнтаційний знак, що крізь простору рів-
нину — йде і їде на Білу гору.
Невдовзі приїхав преосв. Іван Бучко, якого промовами привітали
місцевий декан О. Левицький та голова Т-ва М. Шашкевича д-р Т.
242
Ваньо. Почалась співана Служба Божа, під час якої співав злучений
хор з Олеська, Теребежів, Волуйків та Вільшаниці.
Зустрінули д-ра Ваня, що оповів нам про свої пляни, як звичайно,
пов'язані з розбудовою Білої гори. Незабаром після того почалась
друга частина свята — програма концерту. Численні впорядники, пе-
реважно хлопці з навколишніх сіл, вдержували зразковий порядок.
На трибуну ввійшли злучені хори Кутів, Олеська, Теребежів, Волуй-
ків, Вільшаниці та Юськович. Свято відбувалося спокійно, аж раптом
постала паніка. Юрба кинулася скоро бігти з вершин гори. Що воно?
Йдемо напроти людей і всіх питаємо, від кого втікають? — „Не зна-
ємо, — інші втікають, тому й ми втікаємо, — відповідають учасники.
Щойно згодом дізналися, що нагорі б’ються, ріжуться і стріляють;
інші кажуть, що зловлено якогось злодія. Справжнє підложжя мало
інший характер: щоб викликати замішання серед зібраних, група
комуністів засіла грати в карти. В одному моменті вони зчинили
авантюру, мовляв, хтось вдається до шахрайства. V замішанні, що
при цьому постало, комуністи поранили у плечі кольпортера проти-
комуністичного видавництва „Дешева книжка” В. Грицая, а після то-
го нацькували на нього юрбу, кричачи: „бийте, це комуніст!". Зде-
орієнтовані люди кинулися бити жертву провокації. Поліція випи-
тала Грицая та оточила його від розлюченої товпи, бо на нього си-
палися дальші удари і каміння. Поліція вистрілила декілька пострілів
у повітря. В час того заколоту були ранені. Такої провокаторської
події з боку комуністичного охвістя ще не було на Білій горі, хоч
були спроби в минулому — торпедувати всенародні здвиги на горі
Маркіяна.
Під час замішання комуністи на-
магалися знищити кіоск з україн-
ськими книжками, кинулися демо-
лювати буфетні букви „Рідної
Школи” та інші. Вістка про черго-
ву комуністичну провокацію роз-
неслася згодом серед учасників
свята.
„Діло”, серпень 1937 р.
Пам’ятник Маркіянові
Шашкевичеві в Підлиссі
243
Богдан Лепкий
В МАРКІЯНОВІ РОКОВИНИ
„Золотострунна гарфо вдар.
Озвись, промов, заграй!
Окриваєш в собі чарів-чар,
Хвилює степ, горить пожар,
Цвите чудовий май ...
Золотострунна гарфо вдар,
Озвись, промов, заграй!
Лежалась довго в буряні
Посеред роздорож;
І чулась, як в страшній борні
Лягали голови буйні,
Аж йшла степами дрож;
Лежалась довго в буряні
Посеред роздорож.
Лежалась довго в забутю,
В безпросьвітній імлі,
Як жемчуг згублений в сьмітк
Як скарб затрачений в житю.
Як зерно без рілї,
Лежалась довго в забутю,
В безпросьвітній імлі,
І чулась, як від наших хат
Летіли стон і плач;
Як відцурав ся брата брат,
Над людом як знущав ся кат,
Як смерть вістив пугач;
Ти чула, як від наших хат
Летів лиш стон і плач.
Заграй же нині нам, заграй,
Новий, сильний псалом.
Минуле пекло спогадай,
І відчини ворота в рай.
Потуги вдар крилом ...
Заграй же нині нам, заграй,
Новий, сильний псалом ... !”
... Лежалам довго в буряні,
На струни впала цьвіль.
Опівночі вітри буйні
Сьпівали курганам пісні,
Сум плакав серед піль ...
Лежалам довго в буряні,
На струни впала цьвіль.
Аж він прийшов. З шляху на роздорожу
Підняв мене, забутую людьми.
На ржу віків він кинув іскру божу,
Горячими огрів мене грудьми,
І в руки взяв і свої пальці білі
Поклав на струни здавна занімілі.
І диво-див! Озвались з тиха струни,
Заплакали, як чайка над степом.
І підняла ся рідна пісня з труни,
Як лебідь білим сплеснула крилом,
Як той орел злинула в сонце, в хмари,
Як дзвін гукала: кари — кари — кари!
І вже нема для ньої нині впину,
І вже нема для ньої перешкод.
244
Вона летить в зелену Верховину,
Вона жене до синіх Дону вод,
Вона звіздою в небесах повисне,
І громом загремить і блискавкою блисне.
В ній наша міць, непоборима сила,
В ній гордощі і на зневіру лік.
Вона, мов тая птаха буйнокрила
Понад кордони нас буде носила
Від гір високих до широких рік.
Аж занесе нас у сьвяті пороги
В золотоверхий, ясний волі храм ...
Лиш прямо йдім і не сходім з дороги,
Хотьби кервили ся кервою ноги,
Хотьби вітри спирали віддих нам!
А на перед! — Він;
Знесилений, блідий;
В очах огонь сьвятий,
А в груди серце — дзвін.
Дивіть ся! — він забув
Про щастє, про добро,
Не злото — серебро,
Він душу нам добув.
Дивіть ся, як іде
Задивлений в простір!
До сонця і до зір
Свій рідний люд веде.
І слово, хоть до ран
Клади, він нам прорік ...
Нехай славить ся в вік
Безсмертний Маркіян!”
„Руслан”, ч. 92, 1912.
•і_і--------
Роман Завадовий
1837 — 1937
Залізним кроком мов суворий лицар
Пройшло століття коло наших хат
І наше серце ствердло наче криця
V шумі бур і гаморі гармат.
Та іншу казку нам говорить літо
Тисяча вісімсот і тридцять сім,
Як ренесансу нашого привітом
Зривався перший провесінний грім:
Понура ніч, важкий отрутний морок
На тіло й душу зморою лягли,
Дивився Відень злющо і судово,
Москва острила пазурі і кли.
245
Лягли крилаті злети й поривання
Під тристалітнім пилом забуття,
Давив холодний намогильний камінь
Живцем в могилі сховане життя.
В чужий табор, чужому на послугу
Ішли народу дочки і сини,
Мужик удвоє схилений над плугом
Орав під кнутом не свої лани.
А рідна мова — гордощі народу
Осміяна, опльована всіма
Скиталася мов сирота без роду
Предивно гарна, пишна і — німа.
Здавалося — в живих подій реєстрі
Історія перекреслила нас,
Призначення проткне холодне вістря
Народу мізок, щоб на все погас...
...І ми немов на провесні крижина
Розтанемо у морській глибині —
Здавалося — останнє бє година
І вже над нами виписано: „Ні!”
І ти тоді зявився, Маркіяне,
Щоб всьому світу заявити: „Так!”
Від мого слова сонний нарід встане,
Піде вперед за мною на мій знак”.
„Крізь чорну ніч, крізь бурі перевали
До сонця волі шлях пересічем,
Розкришим криги свого серця палом,
Промінним слова нашого мечем”.
Воскресло Слово в шумі заверюхи,
А ти нагробний камінь відвалив
І нам подав приносом свого духа
Найбільший скраб, найбільше диво з див.
Вже не русалкою ширяє дністровою
Твоїх ідей озорений завіт,
А лицарем, золотосяйвим воєм,
Що дужим духом проникає світ...
246
...І втілений в залізне перехрестя
Із Білої Гори святий та прав
Над падолом безвіря і безчестя
Горі Чернечій рамена подав.
А там, гнівами реве Ревучий
Стовпом огненним вицвів Його дух —
І так ви два — великі і могучі
Обєднані як з другом вірний друг.
Нехай гудуть і настигають бурі,
Нехай гогоче громів розговір!
—Ти наші серця воздвигни, як мури.
Ти наші душі викуй, як топір.
РОМАН ЗАВАДОВИМ — ПОЕТ, ПИСЬМЕННИК, ПЕДАГОГ
(Біографічна довідка)
Р. Завадович, письменник, поет для дітей і молоді, редактор-журналіст,
педагог, громадський, культурний і церковний діяч, народився 18 грудня 1903
в селі Славній, зборівського повіту, в Галичині. Обидвоє батьки були вчите-
лями. Дитячі роки провів на селі, вчився в гімназіях Перемишля, Золочева і
Тернополя. Іспит зрілости склав у Тернополі 1923 р. Юнацький вік і національ-
на свідомість формувалися під впливом родинного виховання та бурхливих
років визвольних змагань. V грудні 1920 р. був надрукований перший вірш
поета у львівськім місячнику „Світ Дитини”, хоч Завадович почав писати зна-
чно раніше. З того часу співпрацював у періодиках для дітей і молоді, головно
в „Світі дитини” та в „Молодій Україні”.
Після закінчення середньої освіти брав участь в освітній праці по се-
лах Золочівщини в системі товариств „Просвіта”, „Рідна школа” та ін. Пра-
цював як організатор самоосвітніх секцій молоді, театральних гуртків, дири-
гент і суспільний діяч.
Від 1923 до 1925 рр. був студентом Підпільного Українського Універси-
тету у Львові, а потім студіював з перервами у державнім Львівськім Уні-
верситеті славістику, яку закінчив у 1938 р. дипломом магістра. Під час сту-
дій належав до „Гуртка студентів-україністів”, а також до літературного об’єд-
нання „Листопад” (інші замітні члени — Р. Драган, Б. Кравців, Є. Ю. Пелен-
ський, В. Лопушанський, В. Янів), співпрацював у журналах „Дажбог”, „Літе-
ратурно-науковий вісник” та „Дзвони”. Поетична творчість Завадовича цього
періоду перекликується з поетами й письменниками „віспиківської” школи,
проте вона стемперована християнським світоглядом.
У рр. 1939-41 працював учителем середніх шкіл Золочева як викладач
української мови. Продовжуючи літературну діяльність, від 1937 р. майже
виключно присвятив свій талант творам для дітей і молоді. Зав'язав тісну
співпрацю з журналом „Малі друзі” і продовжував її теж у час німецької
окупації, коли постійно перебував у с. Ремезівцях і весь вільний час присвя-
чував літературі. В той час появляється ряд його поем, віршованих казок,
оповідань і сценок у тодішніх періодиках чи окремими випусками
247
В 1944 р. Р. Завадович з матір’ю Оленою, дружиною Ганною та малим
сином Романом Михайлом покидає рідний край та емігрує до Німеччини
(довше перебував у Бад Верісгофені), а потім переселюється за океан. З 1949 р.
живе в Чікаґо. Ще на еміграції в Німеччині зав’язав співпрацю з відновле-
ними „Малими друзями” посилав матеріяли до журналу для дошкілля „Со-
нечко", а потім до „Юних друзів” (Лондон) і „Мого приятеля” (Вінніпег).
Разом з Б. Гошовським та іншими Завадович у 1947 р. був співосновником
Об’єднання працівників дитячої літератури (ОПДЛ) і весь час належав до
його управи. Від імени ОПДЛ він пропагував дитячу літературу, зокрема дав
почин до проведення т. зв. Місячників дитячої літератури.
В 1954 р. Завадович увійшов до складу редакційної колегії журналу
„Веселка” (видання УНСоюзу), де вже чверть століття постійно містить свої
твори та редагує матеріяли для цього популярного місячника. В 1960-х роках
Завадович став мовним редактором книжкових видань у видавництві М. Де-
нисюка в Чікаґо, а також журналу „Овид”, а з 1971 р. — членом редакції
релігійного двотижневика „Церковний вісник". Тут помістив низку літератур-
них нарисів, публіцистичних статтей та поезій. Його педантичній редакторській
праці завдячуємо також появу низки інших видань у видавництві Братства св-
Андрея в Чікаґо, головно річних календарів-альманахів. Був співосновником
Братства св. Андрея Первозваного, яке згодом надало йому почесне звання
„старшого брата”.
Ректорат Українського Католицького Університету в Римі іменував Р.
Завадовича в 1974 р. надзвичайним професором мови і літератури, і з того
часу він вів курси з мовознавства у Філії УКУ в Чікаґо. Раніше викладав
українську мову в школі українознавства та на Педагогічних Курсах ім.
Петра Могили. Не зважаючи на чималі обов’язки в позалітературній праці,
Завадович постійно збагачує нашу літературу для дітей і молоді.
ЗО січня 1960 р. Українсько-Американська Молодеча Рада в Чікаґо від-
значила Завадовича почесною грамотою „за творчу працю для української
молоді”.
В 1970 р. в 50-річчя літературної діяльности Завадовича молодь з Пласту
вручила йому „таблицю вдячности” з дедикацією на металевій дошці.
27 і 28 березня 1976 р. чікагська громада відзначила 55-ліття літературної
творчости Р. Завадовича. Список його книжкових видань на той час переви-
щив цифру 25. Ці святкування, проведені з ініціятиви організацій жіноцтва
і молоді, були гідним ушануванням сеньйора української літератури для
молоді й дітвори. Тоді також засновано спеціяльний фонд для видання творів
письменника.
22 січня 1978 р„ у 60-річчя української самостійности, відділ Українського
Конгресового Комітету в Чікаґо вшанував Р. Завадовича почесною грамотою
„Українця Року” за його заслуги на полі української культури й виховання.
--------------❖--------------
Богдан Гошовський
ТВОРЧИИ ШЛЯХ РОМАНА ЗАВАДОВИЧА
„Дитячий письменник — післанництво. Богом дане, писати для дітей —
священна служба, що до неї треба вдягати ризи на себе", — каже К. Гри-
невичева.
Роман Завадович — виїмкова постать в історії української літератури,
яка свій талант поета і прозаїка віддала цілковито українській дитині, спов-
248
вюючи своє, можна сміло сказати, післанництво, як священну службу з пев-
ного відповідальністю за неї перед власним сумлінням, перед Богом і перед
нацією.
Свою працю, як автор, почав Р. Завадович на сторінках дитячого журна-
лу, напевне й не усвідомлюючи, що із цим моментом ступив на шлях свого
призначення. Його поезії на сторінках львівських літературних журналів у
1930 роках „Дажбога”, „Вісника”, „Дзвонів” і інших можна вважати періо-
дами шукання самого себе, хоч у той час могло здаватися, що Завадович
стане поетом молодого українського покоління. Це ж із сторінок „Вісника"
залунала з усією силою й вірою його поезія:
Ростем! Живем!
У гнів усьому світу
Встаєм мов Фенікс, оновлений в огні! Ж
Мечем в юрбу нікчемну і неситу, І
В не одному товаристві і сільської і середньошкільної і студентської
молоді ця поезія була деклямована з таким же запалом і вірою, з яким запа-
лом і вірою проспіввав її поет — тоді сам студент Львівського університету.
Лунала вона із сцен під час національних свят, запалювала юні душі, запалює
їх і сьогодні, — не припадково ж усмістив її ньюйоркський журнал молоді
„Крила".
Але поезія Завадовича запалювала не тільки молодь. Ось, для прикладу,
українське студентство Львова, готуючи весною 1938 року свято Чорного моря,
не мало в хоровому репертуарі пісні-гимну про море. Тоді запропонував я
студентам поезію Завадовича про Чорне море і разом з ними пішов до Нестора
Нижанківського.
Представляємо справу: є текст, немає пісні. „Коли концерт?” — пита-
ється композитор. — „За три тижні”, — відповідаємо вповні свідомі абсурд-
пости нашої просьби при такому реченці. Відповідь прозвучала чемно, але
рішуче; „Це ж неможливо!” Все ж не даю за виграну: добуваю текст і подаю
музиці. Глянув — прочитав першу строфу, другу... У глибоких розумних очах
блиснув вогник: „Добрий вірш, для пісні — дуже добрий... Але ж хор, —
коли вивчить хор?”
Під впливом поезії Завадовича „неможливе” стало фактом: із народжен-
ням ранку народилася могутня композиція, а хор Богословської Академії вже
другого дня почав із запалом її щоденно вивчати. За три тижні заля Україн-
249
ського Народного Дому при вул. Рутовського здригнулася від потужного
акорду:
Чорне море — українське море!
Нашу радість знаєш ти і горе.
України бачило ти славу,
Наших предків боротьбу криваву!
І треба додати, що „пісенність” віршів Завадовича спонукала скласти
до них музику В. Балтаровича, Я. Ярославенка, а О. Залеський склав музику
до його п’єси „Кобзарева гостина".
Глибокий, органічний, національний патос поєднаний у Завадовича з
таким же органічно-глибоким релігійно-християнським світовідчуванням, чого
чи не найкрашцим виявом є його цикл сонетів „Сотворення світу” в львівських
„Дзвонах".
Оцьому поєднанню своїх двох основних творчих стимулів зостався За-
вадович несхильно вірний, але остаточний і вже єдиний їх вияв знайшов собі
місце не на сторінках літературних видань, а на сторінках наших скромних
журналів для малят і школярів. Кінець 30-х років у творчості Завадовича —
це вже остаточне, ясно усвідомлене віднайдення свого шляху — шляху дитя-
чого письменника. А шлях цей, треба сказати, не був приманливий. Наше
літературознавство ще й у тому часі (чи власне особливо в тому часі) наче
не помічало факту існування цієї ділянки словесної творчости, що її звемо
дитячою літературою. Тільки виїмково, звичайно при обговорюванні творчости
Л. Глібова і І. Франка, бувала згадка, що, мовляв, писати для дітей байки й
казки. А втім, для такого становища в тому часі були подекуди й виправдані
причини. Це ж, власне, в дитячих, тоді відносно численних виданнях — періо-
дичних і книжкових — появлялися (та й звичайно швидко заникали) імена,
яких ніде не доводилося зустрічати, — свідоцтво, що саме в цю ділянку по-
падали здебільшого припадкові люди, що з літературною творчістю мали мало
спільного. Звичайно, історія літератури і критика такою здебільшого невисо-
коякісною творчістю не могла займатися. Були й інші випадки: своє перо
присвячували дітям, бувало, і відомі письменники, але тут заходило дивне
явище: при писанні для дітей вони зразу ж знижували свій мистецький рі-
вень. Це помічалося особливо при віршованих творах: навіть обдаровані без-
перечним талантом поети писали для дітей, бувало, так, наче б поетика і її
вимоги взагалі не існували, а дитячі душі не тільки не мали своїх особливостей,
а взагалі були мертвим твором. Що тут важив у немалій мірі теж повний
брак творчої й ведучої критики дитячої літератури, — це ясно. Щоправда,
появилися рецензії, але майже виключно для розхвалення книжки без глиб-
шого знання проблематики дитячої літератури, а разом із тим без глибшої
критичної аналізи й оцінки.
Зважитись у такій ситуації стати при наявності свого таланту виключно
дитячим письменником — значило просто перекреслити свою літературну
кар’єру, або власне... здобути її, двигнувши дитячу літературу своїм талантом
на належне їй почесне, важливе й цінне місце. V випадку з Завадовичем стався
власне оцей ґрунтовний перелім у сучасній історії нашої дитячої літератури,
що його ми бачимо вже наочно сьогодні і що його починає бачити і наше
літертурознавство (у чому — додамо — пособляє теж у немалій мірі безпо-
середня зустріч із дитячою англомовною літературою та її вже дуже широко
і науково розпрацьованою історією і проблематикою).
Рік 1937-й завершив остаточно шукання творчого шляху нашого пись-
менника: він стає постійним і найближчим співробітником заснованого тоді
у Львові дитячого журналу „Малі Друзі", працює в ньому і в часі війни і на
250
еміграції в Німеччині до 1948 року (коли журнал, через брак ліцензії і вна-
слідок фінансової реформи в Німеччині, перестав появлятися). Перерва була
тільки тоді, коли польська влада двічі закривала цей журнал, і закрила
остаточно в травні 1938 р. разом із зв’язаними з ним журналами „Молоді
Друзі” (для юнацтва) і „Дорогою" — журналом молодих, та тоді, коли треба
було або замовкнути, або писати з наказу: це були роки 1940 до червня 1941
Р- — час першої окупації Галичини большевиками. Свідомо не включивши
себе до тодішнього літературно-видавничого „курсу” по лінії компартії, Зава-
дович замовк, але його талант надолужив утрату вже в найближчих 1942-44
роках, коли журнал „Малі Друзі" вернувся з еміграції з Кракова, перебувши
там від січня 1940 до січня 1942 р. і проробивши свою велику роботу між
українськими дітьми Лемківщини, Засяння, Холмщини й Підляшшя. Німець-
кий окупант все ж не зважився ще тоді повністю зліквідувати українське
культурне життя і толерував єдине Українське Видавництво Краків-Львів, при
якому й існували „Малі Друзі" та дитяча бібліотека „Моя книжечка". Всу-
переч старій правді, що коли гримить зброя, мовчать музи, саме в цю три-
вожну і трагічну для України добу муза Завадовича заспівала на сторінках
„Малих Друзів” свої до того часу найкраші пісні. У той час Завадович заго-
ворив мовою вже цілком свідомого своєї ролі відповідальности дитячого пись-
менника, — відповідальности за кожне написане слово, за досконалість літе-
ратурної мови, за досконалість поетичної форми і особливо за ідеї своєї твор-
чости, як форматора найвищої цінности нації — душі української дитини.
На сторінках „М. Друзів", розкинуті десятками його вірші, сценічні
картини, казки, оповідання, — разом зібрані вони становили б собою одну
з найкращих книг нашої дитячої літератури. Це власне в „М. Друзях” поя-
вилася вперше постать Гномика Ромтомтомика. щоб за спонукою редакції
стати героєм чергових своїх пригод. Отак пригоди Гномика розрослися в
цілу книжку, яка й вийшла 1940 р. в Кракові з дотепними і милими ілюстра-
ціями Е. Козака та зустрілася з ентузіястичними прийняттям не тільки малих
читачів чи слухачів, але й батьків та педагогів. Поетка ж Олена Теліга так
захопилася Гномиком, що й напам’ять знала цілі строфи та написала повну
захоплення рецензію в журналі „Дорога”, визнавши видання „чудесною кни-
жкою".
Друге видання „Пригод Гномика" вийшло після війни в Австралії, а
третє в Канаді в Торонті 1964 р., дякуючи фундації п-ва Ярослави і Михайла
Шафранюків, приятелів письменника і любителів його творчости. „Гномик
Ромтомтомик" — вже „вічна” постать у нашій дитячій літературі — це твір,
що дає оту чарівну казку дитинства, якої не забувається і до самої старости.
Поруч з творчістю у журналі наш письменник дав у рр. 1942-43 свої
чергові окремі твори, — тоді, м. ін., вийшли „Чародійні музики” — віршована
казка, „Зимові царівни” — прозова казка, тоді постать досі найбільший і най-
цінніший твір Завадовича для старших дітей „Хлопці з зеленого бору” —
історична поема-казка, нагороджена першою премією на конкурсі творів ди-
тячої літератури, проголошеному Українським В-вом у Львові 1943 р., тоді
постав теж його улюблений дітьми „Переполох” — віршована казка-гумореска.
Воєнні події не дали змоги появитися цим творам своєчасно друком — „Хлоп-
ці” побачили світло щойно 1948 року в Мюнхені у В-ві „Нашим Дітям” ОПДЛ,
а „Переполох”, появився в тому ж В-ві щойно 1951 року в Нью-Йорку.
„Переполох” — варто це особливо підкреслити — поєднує в собі вальори,
які ставлять його в ряд найкращих творів нашої дитячої літератури. Своєю
темою і структурою вірша він придатний уже для наймолодших діток: хоре-
їчна побудова вірша найближча малим дітям, бо хореїчний ритм — це ритм
251
дитячої пісні-гри, а чисте і близьке римування (а а) дає малятам чарівну для
них гру-музику слова. Комулятивність — часті повтори з одночасним наро-
станням дії (прикмета народніх дитячих казок), врешті гумор зокрема такий
близький дітям гумор нісенітниці-перевертня („рак ведмедя настоптав, під
курча шуліка впав” і т. д.) — все це справжнє джерело насолоди дітям, дже-
рело щастя дайної чарівно-цілющої води для спраглих краси й мистецтва
слова дитячих душ. Та не тільки в цих вальорах вартість „Переполоху”. Його
ж читаємо з не меншим інтересом і ми, дорослі, не зважаючи на всю „дитя-
чість” форми. „Переполох" — це казка-фантазія дітям, але одночасно погідна
сатира на „панікерство" слабодухої людини, що здатна в своїм „переполосі”
на неймовірні і щораз більші вигадки і віру в „татарські вісті („фама кресціт
еундо” — фама-вигадка росте з поширюванням). Отож, читаючи „Переполох"
нашого письменника, наші діти сердечно сміються, але сміємося і ми, сміє-
мося самі із себе — своїх людських хиб і покорів. Отаке поєднання у творі для
дітей двох моментів: фантазії і правди життя —• це прикмета кращих творів
дитячої літератури. Правду життя старший читач схоплює зразу, дитина що-
йно в старшому віці відкриває цю правду і з нею ідею твору. Отак додаймо,
і казкова князівна, стережена в льодовому замку змієм, щойно в старшому
віці дитини, а то й щойно в її зрілості стає зрозумілим їй образом Правди
й Волі, змій -— образом зла, а лицар-визвольник — образом лицарськости та
шляхетности людської душі і її одвічного змагання до світу любови, правди
й добра.
І власне світ любови, правди і добра — це світ, до якого веде Завадович
українську дитину і в новій добі творчости, яка почалася в нього після пере-
їзду до ЗСА і з заснуванням в 1954 р. дитячого журналу „Веселка”. Десять
років існування і дії цього журналу — це десять років такої творчої натуги-
праці Завадовича, що просто доводиться подивляти його багатющу творчу
інвенцію і в ділянці, і прози, а ще зокрема отого „дитячого" гумору, що ним
особливо визнається цикль оповідань „Марушка Чепурушка і Лесь Побігдесь".
Але основний вальор творчости Завадовича, що ним так часто нехтують більш
чи менш припадкові автори в дитячій літературі — це мистецтво слова, —
той вальор, що без нього взагалі немає і не може бути літературного твору.
Тут варто навести міркування Б. Грінченка ще з 1892 р. Він говорить: „Вимога
од творів для дітей —• артистичність (в розумінні мистецтво — прим. моя).
Вони мусять бути артистичні тим, що тільки артистично написаний твір може
вчинити враження з потрібною міццю. Коли твір буде артистичний, правдивий,
то він буде цікавий і не самим дітям, а так само дорослим”. „Коли твір чита-
тимуть з цікавістю й дорослі (а вони читатимуть артистичний твір), то вихо-
дить, що це твір так само і для дорослих, а не для самих дітей”.
І врешті кінцеве твердження-принцип: „Твір для дітей мусить відпові-
дати всім тим вимогам, яким відповідає твір для дорослих” (Б. Грінченко).
Оцей принцип з основним принципом „артистичности” — мистецтва
слова установив і для своєї творчости дітям Роман Завадович.
„Без любови немає творчости для дітей. Мертвою, без любови творчістю
заганяємо в могилу дитячі душі. Власне велика, любляча душа, благодатна,
ясна, далі ж розум високий, глибоке знання і жива поетична уява-фантазія —
ось що потрібне дитячому писменникові".
Ці слова — із тієї самої доповіді Катрі Гриневичевої, згаданої на по-
чатку статті. І здається, саме цими словами найкраще закінчити оці рядки
про нашого сучасного видатного письменника і про його творчість.
Велика, любляча, благодатна душа письменника, його знання душі ди-
тини, його жива поетична уява, його талант прагнуть і далі свого вияву.
Творчий шлях Романа Завадовича незакінчений, навпаки, перед ним по роках
252
творчого досвіду й зростання ще великі творчі перспективи. І українські діти
ждуть на нові — щораз кращі і щораз чарівніші дари від свого дорогого й
улюбленого письменника. І чекає на них у своїй турботі за душу дитини
українське громадянство.
Володимир Барагура
„СВІТ, МОВ КАЗКА, СВІТ, МОВ МРІЯ”
(До ювілею Романа Завадовича)
55 років тому, 15-го грудня 1920 року, трапилася така подія: 16-літній
учень гімназії в Тернополі по дорозі до школи купив у газетному кіоску
українського воєнного інваліда свіже число славетного журналу для дітей,
„Світ Дитини". На його останній сторінці був надрукований вірш п. н. „Свя-
тий Миколай", підписаний псевдонімом „Роман зі Славної".
Можемо уявити собі, як затремтіло серце юнака, бо саме він був авто-
ром вірша. Цим юнаком був Роман Завадович.
Подія, здавалась би, звичайна... Не раз надибуємо в журналах для дітей
і молоді літературні спроби юних авторів, але звичайно на цих спробах усе
кінчається — юний автор не продовжує своїх писань. V цьому випадку ста-
лося інакше. Згадана дата стала народженням на небосхилі нашого літератур-
но-мистецького і національно-культурного життя нової зірки — поета і пись-
менника для дітей і молоді, педагога й учителя, журналіста-редактора і гро-
мадського діяча на майже всіх ділянках національно-суспільного і релігійного
життя — Романа Завадовича.
І ось 55-ліття сяйва тієї мерехтливої зірки відзначаємо сьогодні.
Майстри слова — поети й письменники, як і всі мистці — часово неви-
мірні. У своїх творах вони живуть вічно в людському розумінні вічности і,
навіть після своєї фізичної смерти, промовляють до живих силою свого невми-
рущого слова. Тому до них не стосуються круглі дати. Оці ювілейні дати
потрібні радше їхнім шанувальникам — громаді, для якої мистці живуть,
горять і творять і яка живе й розвивається та прямує до висот завдяки їхньо-
му горінню й творчості.
Час-від-часу треба зупинитися на цьому безконечному шляху вічности
для передиху і зроблення підсумків.
Я не знаю жадного іншого випадку за час існування нашого поселення
у вільному світі, щоб українська громада так ушановувала живучого поета,
як це робить чікаґська у випадку Р. Завадовича. Звертає на себе увагу обста-
вина, що відзначення ювілеїв Завадовича не влаштовує ані ОПЛДМ, ані інше
об’єднання письменників, ані загальногромадська організація, тільки жіноц-
тво і шкільна дітвора та молодь. Чому? Бо післанництво жіноцтва таке близьке
післанництву дитячого письменника — вихованню молодого покоління. Одна
мета, тільки шляхи й засоби інші. А діти вдячним серцем хочуть відплатитися
своєму улюбленому письменникові, який віддав їм труд свого життя. І хоч
сьогоднішні святкування влаштовані спільними силами молоді, то й у них
відчувається тендітний доторк ніжної руки і тремтливе биття гарячого жіно-
чого серця.
Ми вже не раз відзначали ювілеї Р. Завадовича, одначе цьогорічне від-
значення 55-ліття його плодотворного життя перейшло всякі сподівання. Свят-
кування тривають кілька місяців, а сьогоднішні дні є вивершенням цього під-
253
несеного настрою, що створився довкола особи ювілята й одночасно є висловом
пошани, подяки і вдячности громади своєму заслуженому членові. Чікаґська
громада вміє бути вдячною — варто жити й трудитися на терені Чікаґо!
V чому тайна цього будуючого явища?
Передусім — це особисто-людські вартості ювілята. Він є „повною, прав-
дивою людиною”. Коли Іван Франко закликав бути „хоч хвилечку повним
чоловіком”, то в нашім випадку Завадович є повною і правдивою людиною
увесь час так у своїй творчості, як і в практиці щоденнго життя.
Друга причина цього небуденного явища — це його жива й активно-
творча участь у національно-громадському житті, зокрема в процесі розвою
національної культури. Завадович своїм духовим і творчим корінням глибоко
сягає в душу української нації, яку він відчуває всіма фібрами своєї чутливої
душі. З найглибших, найбільш скритих, інтимних і незримих надер душі наро-
ду він черпає життєдайні і життєтворчі соки, ідеї, наснагу для своєї творчости
і праці. Зокрема найближчою йому є та ділянка культурно-національного жит-
тя, що вміщається в понятті виховання і навчання — психо-педагогічна і ди-
дактична.
І третє та найважливіше — це його творчість на полі літератури для
дітей і молоді.
Література для дітей і молоді — це по-мачушиному трактована в нас
галузь мистецтва писаного слова. її уникають або тільки мимоходом „бавлять-
ся" нею представники т. зв. „великої літератури”, тобто літератури для до-
рослих.
Вже з огляду на свою істоту і призначення галузь дитячої літератури
має ужитково-прикладні нотки й аспекти через те, що їй присвічує практич-
но-утилітарна мета — виховувати й формувати молоду людину за допомогою
писаного мистецького слова. Одначе цей практично-утилітарний кут бачення
ніяк не перешкоджає цій літературі стати на найвищому мистецькому рівні —
навпаки, треба мати не абиякі письменницькі здібності і кваліфікації, щоб
поєднати оці складні елементи в одну органічно спаяну, досконалу цілість.
Треба мати на увазі, що дитяча література приготовляє майбутнього спожи-
вача „великої літератури" — „без читача — дитини не може бути читача —
дорослої людини". V своїй доповіді „Доля української дитячої літератури”
Завадович пише: „Не може доросла людина нинішнього часу стати повновар-
гним споживачем літературної творчости якщо вона не стала читачем ще в
дитячому віці. Дитяча література — це передсінок храму, який безумовно
треба перейти, щоб дістатися до самого храму. В цьому передсінку проходить
вся підготовна робота, яка має з читача „Ріпки” та казок, а далі дитячих
оповідань і віршів виховати повновартного читача творів Шевченка, Франка,
Л. Українки, Коцюбинського, Яновського, Рильського, Самчука, Симоненка і
багатьох інших представників «великої літератури»".
Завадович не дав спіймати себе на принаду „великої літератури”. І хоч
її сирени співали йому принадні мелодії, а її музи нашіптували спокусливі і
приманні перспективи успіхів і слави, Завадович, наче гомерівський Одиссей,
цупко прив’язав себе до щогли літератури для малих, щоб причалити до тих
берегів, які перед ним майоріли — до берегів найкращої країни — чарів
дитячої літератури. Роман Завадович утотожнюється в мене з казкою. Не
тому, щоб я вважав його казковим персонажем чи казковим героєм. І не
тому, що він вважає казку коренем і праджерелом літературної творчости
взагалі. У своїй, цитованій уже доповіді, Завадович сказав, що „першим
етапом, з якого розвинулося всесвітнє письменство з усіхма його численними
жанрами і відмінами було ніщо інше, як казка, та казка, що тепер обслуговує
дітей, але колись була чи не єдиним жанром для дорослих”. Зрештою —
254
каже далі Завадович — „доросла людина має також свою казку-видумку, що
називається поезія, тільки ця казка зрозуміла не всім, а вибранцям”.
Але найважливіший момент, що ідентифікує в мене Завадовича з каз-
кою — це те, що казковість є одним із основних елементів структури його
психіки і як людини, і як майстра писаного слова.
Коли Б. Лепкий назвав „Казкою життя” свої дитячі й юнацькі роки,
коли Микола Зеров згадує про „неубутні чари” дитячих переживань у казці,
то в Завадовича ця казка триває все його життя аж до сьогодні.
Підхід поета до життя, його відчування, сприймання розуміння життє-
вих явищ і процесів — наскрізь казкові. Це не значить, що Завадович не
стоїть на твердому ґрунті реального життя, що живе і творить відірвано від
життя, потонувши в світі мрій, фантазії, міражів і видив. V своєму житті й
у своїй творчості він уміє поєднати реальне життя з його казковістю, як
каже орієнтальне прислів’я: „Щасливий і розумний той, хто звертає очі до
зір, але ногами цупко тримається землі”.
Бо казка — це ніщо інше, як елементи, проблеми й факти щоденного,
реального життя, тільки перепущені через грайливу призму фантазії автора,
який при допомозі вигаданих людей-героїв та персонажів тваринного світу на
тлі неправдоподібних, неймовірних ситуацій і дій у своєму кінцевому наслідку
дає якусь життєву правду, конкретизує якусь ідею, пояснює філософію життя,
характеризує складність людської психіки і скомплікованість проблем люд-
ського існування.
Недарма один із шедеврів поезії Завадовича починається словами „Світ,
мов казка, світ, мов мрія..." V цій поетичній перлині все іскриться і перелива-
ється калейдоскопними блисками і грайливим усіх кольорів веселки, все пере-
пущене через призму сніжинок і бурульок, щоб закінчити наскрізь реальним
акордом перемоги життя. І таких творів у Завадовича більше.
Нагадується спомин Жана Жака Руссо, що разом з батьком зачитувався
у книжках до світанку. Тоді батько казав: „Ходімо спати! Я куди більша
дитина, ніж ти!”
Такою дитиною, що зачиталася, заглибилася й потонула в казку життя,
щоб потім виринути на поверхню реального життя, збагаченою підводними
скарбами — є Роман Завадович.
V своїй доповіді на ювілейному вечорі, влаштованому в 50-ліття твор-
чости Р. Завадовича 82-м Відділом СУА в Нью-Йорку, я назвав ювілята „не-
звичайним чорнокнижником", що послуговується особливим засобом чаклу-
вання, а саме: силою поетичної уяви й магією писаного мистецького слова,
наче чародійним ключем відчиняє таємну скриньку найцінніших скарбів і
самоцвітів — душі й серця юних читачів, тож у ділянці писаного слова для
дітей і молоді він займає одне з передових місць не тільки поміж українсь-
кими письменниками вільного світу, але й у всеукраїнському маштабі.
Життя і творчість Завадовича це не тільки праця однієї людини, але
цілий спліт проблем, ціла проблематика нашого національно-культурного жит-
тя в минулому, сучасному й майбутньому.
Роман Завадович народився в селі Славній Зборівського повіту 18-го
грудня 19СЗ року як єдина дитина в учительській сім’ї, де педагогічна профе-
сія, поєднана з громадською працею, традиційно передавала з роду в рід.
Згодом батьки Романа переїхали до Присовець біля Зборова. Тут виростав
Роман серед природи й у близькому контакті з селянами. В хаті панувала
сприятлива духова атмосфера. Зимовими вечорами мати вголос читала твори
передових українських письменників, зокрема Франка й Кобилянської. Батько
Романа мав невеличку, але добірну домашню бібліотеку. На його полицях
красувалися оправлені фоліяли „Літературно-Наукового Вісника", видань „Про-
255
світи” та „Видавничої Спілки". Коли Роман навчився читати, до нього почав
приходити журнал для дітей „Дзвінок”. Роман був не лише пасивним переплат-
ником-читачем, але й тримав з журналом активний зв’язок. В останньому
числі „Дзвінка", що припинив свою появу в 1914 р. зі спалахом 1-ої всесвітньої
війни, читаємо відповідь Романові тодішнього редактора журналу, проф. І.
Крип’якевича.
З порога присовецької школи було видно на горбі будинок „Сокола” в
Зборові. Тут час від часу виступав мандрівний український театр, а місцеві
вчителі влаштовували аматорські виставки. Малий Роман мав раз маленьку
ролю статиста в п’єсі „Чумаки”. Він захоплювався театром і бавився в театр:
сценою був стільчик, материна хустка правила за завісу, порожні пляшечки
з-під чорнила заступали акторів, Роман був і актором, і хором, і оркестрою,
і технічним завідувачем сцени. Єдиною передумовою успіху „вистави” було,
щоб на той час нікого іншого не було в кімнаті...
Свої дитячі письменницькі спроби Роман списував на складених учетверо
подвійних аркушах канцелярійного паперу. Зглянувся над ним св. Миколай
і десь на 8-9 році життя поклав йому під подушку оправлений зошит з написом:
„Святий Миколай для Романа на твори".
Наївна дитяча віра казала Романові бачити в цьому дарунку особливий
вияв Божої волі й особливе зацікавлення ним з боку св. Миколая. Зрештою
пізніше Роман віддячився святому...
V 1912 р. під час вакацій у Криворівні Роман випадково мешкав під
одним дахом з Іваном Франком. Це повторилося і за двох наступних років.
Він мав щастя дивитися на Каменяра власними очима й слухати, як поет
читав свої твори запрошеним гостям. Франко навіть бачив перші літературні
спроби Завадовича — вірші, прозу й п’єски, списані у святмиколаївському
зошиті — хоч, як признається сам Завадович — звернув увагу тільки на один
момент, різноманітність жанрів.
На вступі я згадав перший вірш Завадовича „Святий Миколай”, написа-
ний під псевдонімом „Роман зі Славної”. Це псевдо швидко розкрилося, бо
редакційний „чортик” показав свої ріжки, і вже після третього друкованого
в „Світі Дитини” вірша редактор Михайло Таранько забув про псевдо і підписав
автора повним його прізвищем. Хоч вірш про св. Миколая формально слабий,
то в ньому вже ембріонально заложені ідейні основи майбутньої літературної
творчости поета — релігійний і національний мотиви, виховні елементи, оп-
тимізм, віра в перемогу.
Ані проф. І. Крип’якевич, відповідаючи у „Дзвінку” на листа 10-літнього
Романа, ані ред. Михайло Таранько, вміщуючи його початкові літературні
спроби, не могли передбачити, що Завадович стане чільним представником
української літератури для дітей.
V 1923 і 1924 рр. за посередництвом Таранька Завадович познайомився
Володимиром Гнатюком, і той дав йому поради, яких авторів читати й в
кого вчитися писати.
V 1930-х роках Завадович перебуває на студіях славістики у Львівсь-
кому Університеті. Він належав до Гуртка Студентів Україністів і на його
сходинах деколи читав свої поезії. Всі знаки на небі й на землі показували,
що він піде приманним шляхом „великої літератури”, тобто писатиме для
дорослих. Молодий студент мав на те всі дані. Завадович став членом літе-
ратурного об’єднання „Листопад” разом з Є. Ю. Пеленським, Володимиром
Лопушанським, Іваном Чернявою, Богданом Кравцевим. Об’єднання видавало
журнал „Дажбог”.
Р. Завадович виступив сильно, переконливо й успішно. Його писання,
256
що друкувалися в „Дажбозі”, „Літературно-науковім віснику”, „Дзвонах”, від-
повідали настроям тодішньої університетської й середньошкільної молоді.
Вони були пройняті синтезою раціоналістичного й волюнтаристичного
світоглядів і філософії та йшли по лінії націоналістичної ідеології чи динамі-
чного християнізму, який у „Дзвонах" ставив до авторів суворі й високі
літературно-мистецькі вимоги так у формі вислову, як і в змісті та ідеології,
що поєднувала християнську філософію з динамізмом націоналізму.
Його вірш „Ростем, живем!”, що появився на сторінках ЛНВ, лунав
часто не лише на імпрезах студентської чи середньошкільної молоді, але й
зі сцен сільських читалень:
Ростем! Живем!
V гнів усьому світу
Встаємо феніксом.
Оновленим в огні.
Мечем в юрбу нікчемну і неситу,
Мов леза сталь:
— Не вмерти, ні!
Його „Гимн про Чорне море”, до якого музику уклав Нестор Нижанків-
ський, мав не менший успіх:
Чорне море — Українське море!
Нашу радість знаєш ти і горе.
України бачило ти славу.
Наших предків боротьбу криваву.
Мелодійність і пісенність творів Завадовича заохотили скласти до них
музику таких композиторів, як Яровлавенко, Балтарович, Безкоровайний, За-
леський, Білогруд, Шуть та ін.
Поезіями Завадовича захопився молодший за нього Богдан І. Антонич.
Обидва вони зустрічалися на університетських лекціях і в Гцртку Студентів
Україністів. І хоч це два різні тиші поетів, проте Завадович і Антонич мають
теж немало спільного — соняшність, життєрадість, бажання творити, безмеж-
ний оптимізм, віру в любов, добро, красу й перемогу. Обидва — „хлопці з
сонцем у кишені”.
Наприкінці 1930-х рр. Завадович опинився на буревійних перехрестях,
на тривожних розстайдорогах свого життєвого й творчого шляху. Кудою йти,
на що зважитись? І в 1937 р. він зробив вирішальний вибір: твердо ступив на
шлях своєї життєвої місії й свого життєвого призначення — творчости для
дітей і молоді. Це був шлях, початку якого треба шукати у святмиколаївському
зошиті й у першому друкованому вірші автора. Вибір такого шляху був не-
легкий. Шлях був неприманний. Наше літературознавство наче не помічало
факту існування тієї ділянки словесної мистецької творчости, що її називаємо
літературою для дітей. Тільки вийнятково при обговорюванні творчости Л.
Глібова, І. Франка чи Лесі Українки згадувано й про те, що вони писали і для
дітей. Для дітей писали здебільша випадкові люди, прізвища яких згодом
цілком зникли з овиду. Цікаве явище, що коли автори з іменем бралися
писати для дітей, то зразу ж знижували мистецький рівень своїх писань, хоч
уже Борис Грінченко в статті „Періодичні видання для дітей” писав, що „твір
для дітей мусить відповідати всім вимогам, яким відповідає твір для дорослих”.
Причиною такого стану була відсутність ведучої критики, що відкривала
б таланти, наводила б їх на правильний шлях, передбачала б, де треба заохо-
чувала, де треба картала, робила оцінку вартостей.
257
Зважитись у такій ситуації стати виключно письменником для дітей —
значило перекреслити свою літературну кар’єру або, навпаки — здобути її.
V випадку з Завадовичем сталося це друге. Він не тільки став одним із пере-
дових поетів і письменників для дітей, але й своєю поетичною творчістю став
у лави тих письменників, що підняли літературу для дітей на належне їй
місце й довели до того, що вона стала рівнорядною віткою літературної
творчости поруч з літературою для дорослих.
Р. Завадович уважає, що література для дітей — це „не забава у вір-
шики, а справжня література, нічим не гірша від літератури для дорослих”.
Він визнає аксіому, що для „дітей треба писати так само, як для дорослих,
тільки краще..." „Література для дітей — пише він в одному з листів до автора
цих рядків — це рівнорядна вітка з літературою для дорослих, а під певним
оглядом і важливіша, бо це перший етап ознайомлення людини з друкованим
мистецьким словом”. Ці його погляди покриваються з поглядами Катрі Гри-
невичевої, яка в своїй доповіді на першому з’їзді Об’єднання Працівників
Дитячої Літератури (ОПДЛ) в 1946 р. сказала: „Дитячий письменник —
післанництво Богом дане. Писати для дітей — священна служба, що до неї
треба вдягати ризи”. І хоч боротьба за належне становище літератури для
дітей у нас ще не закінчена, проте треба сказати, що завдяки передовим
дитячим письменникам, до яких належить і Завадович, повна перемога вже
недалеко.
Рік 1937-й завершив остаточно шукання творчого шляху нашого пись-
менника: він став постійним співробітником заснованого тоді Богданом Го-
шовським у Львові журналу для дітей „Малі Друзі”, працював у ньому і під
час війни і на еміграції в Німеччині до 1948 року. Перерви були тільки тоді,
коли польська влада двічі закривала журнал і остаточно закрила вліті 1938 р.,
та під час большевицької окупації в 1940 р. до червня 1941 року.
Завадович відновив свою письменницьку діяльність з хвилиною, коли
журнал „Малі Друзі” вернувся до Львова з еміграції у Краков.
Хоч приповідка каже, що під час війни мовчать музи, то талант За-
вадовича блиснув на сторінках „Малих Друзів” повним сяйвом, а його муза
заспівала найкращі пісні. В той час Завадович заговорив мовою вже цілком
(.відомого своєї ролі й відповідальности дитячого письменника — відповідаль-
ности за кожне написане слово, за чистоту літературної мови, за поправність
поетичної форми і, передусім, за ідеї своєї творчости в формуванні найвищої
цінности нації — душі української дитини.
Ред. Б. Гошовський так описує оцей похід Завадовича на вершини своєї
літературної творчости: „Пригадую докладно мій приїзд до Романа влітку
1941 р., коли я поїхав до нього, до села Ремезовець. Пробув два дні у нього
на „генеральній дискусії” про те, щоб поставити дитячу літературу на належне
їй місце. Роман слухав і слухав, врешті заявив не без певної міри жалю й
розпачу: „Значить, те все, що я досі писав — небагато варте...”
Але це була тільки хвилина вагання і зневіри, бо Завадович взяв собі
до серця поради Гошовського і почав ставити до своєї творчости куди вищі
вимоги.
Період Ремезовець — це золота доба у творчості Завадовича. Тоді
постали такі твори, як „Пригоди Гномика Ромтомтомика”, „Чародійні музи-
ки", „Переполох” і шедевр „Хлопці з зеленого бору”. І хоч майже всі вони
через історично-політичні події й несприятливі економічно-видавничі умовини
побачили світло денне щойно в Америці, всі вони були написані в Ремезівцях
під час воєнної хуртовини.
Початок 1940-х рр. — це не тільки особистий успіх Завадовича, мистця
слова, але й успіх української літератури для дітей і молоді. Ці роки —
258
виразна межа між двома різними періодами української дитячої літератури —
періодом „Дзвінка”, „Світу Дитини” і „Дзвіночка" та періодом „Малих Друзів”
і „Веселки”. До цих років наша дитяча література була культурно-національ-
ним явищем з дидактично-виховним і утилітарно-прикладним аспектом, після
цив років вона піднялась і на літературно-мистецький рівень та відновила
вартості, що їх внесли в дитячу літературу Л. Глібів, Б. Грінченко, М. Коцю-
бинський, Леся Українка й, особливо, Іван Франко.
За час перебування в Америці, поруч писань, що публікуються в „Ве-
селці" чи в інших періодиках для дітей, появилося кілька книжкових видань
його творів — „Переполох”, „Марушка-Чепурушка і Лесь Побігдесь”, „Пригоди
Гномика Ромтомтомика", „Я піду!”, „Тодірків літачок”, п’єси для дитячого
театру й видана Окружною Управою і 22-м відділом Союзу Українок Америки
в Чікаго казка „Чародійні музики”.
Другим виданням появилася історична поема „Хлопці з зеленого бору”.
Цей твір критика вважає шедевром творчости поета, хоч деякі критики за-
уважили, що автор увів у поему мотив зради. Відкидаючи це зауваження,
авторка рецензії на друге видання „Хлопців"... Марія Барагура в „Нашому
Житті” за березень 1974 р. писала: „Автор увів мотив зради не задля неї самої,
але задля того, щоб показати всю гидоту цього злочину, який вкінці приводить
виновника до заслуженої кари. На тлі мотиву зради ще рельєфніше виступа-
ють позитиви характеру білого хлопця, ще яскравішою стає ідея служіння
загалові".
Я дав нарис біографії й генези Завадовича як поета й письменника для
дітей. Тепер з’ясую, чому Завадович пище й як пише, тобто хочу заглянути
в його творчу лябораторію. В одному з листів до мене він згадує: „Чому я став
писати — не розберу. Кортіло”.
Це короткі, але багатомовні слова. Вони вказують, що в нього є вро-
джена поетична іскра, він пише з внутрішньої потреби, без примусу й надуму,
не як ремісник, а як мистець-творець. З другого боку він стверджує, що не
співає, як птах, але працює над собою, не пише з розмахом, на коліні, але
повертається до написаного вдруге й утретє, прочитає голосно, намагаючись
збагнути, чи дітям воно буде зрозуміле, чи звучить природно і гладко. Тому
його вірші діти сприймають легко і швидко вивчають напам’ять.
Завадович уміє проектувати, тобто переноситися чи переставлятися в
становище дитини-читача. Він посідає рідкісний євангельський дар „будьте,
як діти”, тобто вміє думати, дивитися на світ і сприймати його очима дитини.
Оте творче роздвоєння, оте вміння бути одночасно дорослою людиною, пись-
менником-творцем, і дитиною читачем-сприймачем — це обдарованість, подібна
до обдарованости театрального чи фільмового актора, який, коли треба, му-
сить перестати бути собою і перевтілитися в ролю дійової особи. Як приклад,
хай послужить коротенький віршик для малят:
ГАЛИНКА ПРОСИТЬ
Ангелику із ялинки.
Усміхнися до Галинки,
Заспівай ій ти колядку
Про малесеньке Дитятко.
І з ялиночки на згадку
Скинь солодку чоколядку!
Оця мова про себе у третій особі (не „я", а Галинка), оця анімізація,
уживотворювання мертвих предметів, врешті оця наївна просьба до ангелика,
щоб скинув чоколядку, базована на переконанні дитини, що, коли є щось
259
солодке, то дитина повинна бути ним обдарована — яке це все правдиво
дитяче! Кожна мама й кожна бабуня в постаті Галинки побачить свою донечку
чи внучечку. Оце вміння Завадовича перевтілитися в малого читача оцінила
належно Олена Теліга — вона, між іншим, вивчала напам’ять цілі розділи з
„Гномика Ромтомтомика”, а Оксана Лятуринська призналася, що складає
зброю в поєдинку з Завадовичем за „простоту мистецького вислову", яка їй
„ніяк не вдається".
У писаннях Завадовича немає надуманости, штучности, натягання слів
чи рими, немає ритмічних зривів, неправильних наголосів, нелітературних
слів, патосу, прямого дидактизму, декляматорства, менторства чи банального
пустомелства. Його ідеї й національно-релігійні елементи органічно випливають
з його творів як наслідок внутрішньої душевної структури, його переконань,
киттєвої й мистецької філософії. Він соняшний поет, життєрадісний, погідний,
усміхнений, у нього безмежна віра в добро, любов, красу, в життя й перемогу.
Для прикладу розберім коротенько його вірш „Світ, мов казка”. Автор
дає поетичний образ зими, що крижаним холодом скувала природу. І здається,
що цей холод, іній і паморозь, що ці льодові подуви вітру заморозили все
життя назавжди. Але ось у двох кінцевих рядках, який контраст:
А під листям спить комашка.
Спить, чекає до весни...
Який могутній воскресний акорд, гимн життю, віра в невмирущість і
незпищенність життя!
У Завадовича є ще одна риска, необхідна дитячому письменникові —
гумор. Цей гумор ніжний, тендітний, він не штучно-вимушений чи пришитий,
а органічно пов'язаний з його творчістю. Цей гумор наче вишивки, вшиті
в полотно, наче мереживо тканини чи волокна в плетеві як їх невід’ємна
складова частина, без якої цілість не може існувати.
Такі твори, як „Івасик Бульбасик”, „Марушка Чепурушка”, „Модерний
Телесик”, „Гоца Драла”, діялог „Максим і Марко” — це приклади оцього
гумору, що повністю заблищав цілою каскадою в поемі „Переполох”, де
автор показав себе майстром гумористичного трактування серйозних жит-
тєвих явищ і подій. Автор виявив себе тут всебічним знавцем усіх тайників
послуговування гумором, як засобом поетично-мистецького вислову.
Для своєї творчости автор потребує рідної атмосфери. Таємницю процесу
й техніки свого творення відслонює він у вірші, що, як кілька десятків інших,
призначені для дорослого читача.
Ледве чи є інший наш поет, що так глибоко і цупко запустив коріння
і з рідного ґрунту тягне життєдайні соки, переробляє їх у горнилі свого серця
й душі і передає читачеві готові плоди. Він нагадує стародавнього княжого
багатиря, що боровся з степовиком, і скільки разів поганець піднімав його
вгору і він не доторкався ногами рідної землі, стільки разів він ослабав.
Щоб зберегти силу, багатир захопив жменю рідної землі і — подолав про-
тивника.
Оцю жменю рідної землі вивіз Завадович із собою на еміграцію, і вона
допомогла йому бодай частинно відтворити на чужині рідну атмосферу.
Силою своєї мистецької уяви Завадович уміє створити собі на чужині
рідну бутафорію для своєї творчости. Він споминами переноситься в рідний
край, в рідні околиці, яким так багато завдячує. Він лине у рідний Зборів:
Або друге місто-спогад, де його „юність цвіла, мов мак на подільськім
полі” — Тернопіль:
260
Я чую: мов пінний прибій.
Шумить золота пшениця —
Мов шелест зів’ялих мрій,
Той пошум у душу ллється.
Я згадую: білі дімки.
Обвиті клюмбами зілля.
Зелений подих ріки
І білі шляхи в Поділля.
Там поет залишив своє серце і туди в хвилинах творчого відчаю:
О, місто весняних літ!
Чи треба тобі ще питати?
Хто вийшов без серця в світ,
Не може його не шукати!
Зайшли ми в далекі світи
Туди — по сингальській дорозі.
Та серце лишилось, де ти —
На ріднім порозі.
Оцього залишеного на рідній землі серця поет шукає і знаходить його
в своїй творчості на чужині, а разом з ним шукаємо й знаходимо ми —
читачі його творів.
Діяльність Завадовича не обмежується тільки творчістю поета й пись-
менника. Вона куди ширша своїм діяпазоном і заторкує багато ділянок
культурно-національного життя нашого народу. Завадович вже від 1924 р.
займався громадсько-суспільною працею серед народу, намагаючись пробу-
дити його свідомість у відсталих околицях південної Золочівщини. Цю працю,
як пише Завадович, він робив з „приємністю, навіть з ентузіязмом, не зважа-
ючи на претяжку працю з сирим людським матеріялом, бо я дуже любив
свій добрий і здібний, але занедбаний нарід”.
Цю працю, започатковану в юних роках у Рідному Краю, продовжує
Завадович на еміграції. Він вивіз на скитання не лише свої клунки, але й свій
талант, духові вартості й уподобання, зокрема почуття відповідальности за
свою участь у національному житті. І це почуття відповідальности, ця тривога
за майбутнє зганяють йому сон з очей, смичуть за полу, не дають йому спокою
й одночасно поштовхують до творчих зусиль.
Сам поет так дивиться на ювілеї: „Найкраще — пише він в листі до
мене — коли громада з нагоди такої річниці купує книжки і жертвує на
книжки, доказуючи тим, що любить своїх дітей не менше, ніж любив їх той
чи інший автор, що жертвував їм працю свого життя”.
А, довідавшись про сьогоднішні святкування, він пише: „Моїм бажанням
є, хоч ювілей не був самоціллю чи культом особи, а засобом для пропаганди
рідної мови, книжки й українського виховання в родині й у школі”. Основну
базу майбутнього нашої спільноти Завадович бачить у молодому поколінні.
Творчість Завадовича є живим прикладом, як на ділі повинно виглядати таке
надуживане сьогодні гасло „Лицем до молоді?"
Але найкраще зорганізований вечір, найбільш блискуча доповід, най-
докладніша біографія, найбільш вдумлива критична студія не дадуть нам
повного образу душі поета. її треба шукати там, де поклав і заховав її мистець
писаного слова — у його творах. Тому й найкраще відзначимо річницю За-
261
вадовича, коли подбаємо про видання, поширення його писань та творів
інших письменників для дітей, коли допильнуємо, щоб ці твори мали читача.
Треба привітати постанову організаторів святкувань ювілею Романа
Завадовича, щоб прибуток із них призначити на видання його творів, бо це
найтриваліший дарунок, який громадянство може піднести ювілятові.
Слово про Романа Завадовича, яке виголосив у Чікаго ред. В. Барагура
з нагоди 55-ліття творчости поета. Доповідь опубліковано на сторінках „Цер-
ковний календар-альманах на 1979 р.’’, Чікаго, 1979 р., стор. 158-169 (Дещо
скорочено).
---□----
Роман Завадович
„З ЛЮБОВ’Ю БАТЬКІВСЬКОГО СЕРЦЯ...”
Філософ Григорій Сковорода, предтеча і вчитель тих, що пробудили
український нарід зі сну неволі, проголошував у педагогії принцип вроджених
здібностей, які він називав утаєною іскрою Божою в людині, її призначенням
чи покликанням. Хто розминувся з своїм призначенням, не використав свого
вродженого хисту, з того нема користи ні для нього самого, ні для суспільности.
Моє покликання не зробило мене ні лікарем, ні інженером, ні архітектом,
ні ремісником, а тільки вчителем, коло якого притулилося моє письменство.
Можна б навіть переставити упорядок — на першому місці письменство, на
другому вчительство. Бо коли мені, кількалітньому хлопцеві, ще і не снилося
думати про такі речі, як фах, уже щось штовхало мене брати за папір і за
перо. Я вже не раз розповідав, що ще Святий Миколай приніс мені оправлений
зошит, де я вписував свої дитячі вірші і прозу. Але ще треба було почекати
7-8 років, щоб я мав право зголоситися до письменницького цеху, де майстри
від літератури записали мене в челядники. Челядником я був досить довго,
бо в той час не було добрих майстрів, що навчили мене чого треба, як це в
цехові буває, і „визволили” з челядника на самостійного майстра. І я мусів
учитися сам — на творах Глібова, Марка Вовчка, Грінченка, Коцюбинського.
Багаато допомагали мені Перро, Андерсен, Ґрімми, Велс, Лягерлеф, Дефо з
своїм „Робінсоном”, Свіфт з своїм „Ґулівером”, Кіплінг, а передусім наш слав-
ний Іван Франко з його неперевершеним „Лисом Микитою”. І знайшлася не-
забаром ще одна особа, якій я багато завдячую: це не був майстер від літе-
ратури, лише співробітник і кум — Богдан Гошовський. Не був він мені ні
вчитель, ні інструктор, сам не писав віршів — він був передусім редактором
і впорядником моїх пісень, але розумівся на літературі. Ми обидва спільно
шукали нових засобів вислову, підходу до дітей і так старалися тоді бідну
нашу дитячу літературу підняти на вищий рівень під оглядом змісту і форми.
Ця співпраця дуже мені придалася.
Та, покищо, треба тут конечно завернути до гном'ячого віку, коли то
моя мама розказувала мені казки, а як репертуар вичерпався, вигадувала свої
власні. Це ж вона будила в мене уяву і той дивний чарівний світ фантастичних
витворів і фікцій, у якім — як кажуть психологи — живе дитина в своїй
родині на правах ґномика-карлика і закрашує своєю уявою гри, забави і всю
свою діяльність. А коли закінчився вік казки, я пам’ятаю: вечорами мама
читала голосно своїм слухачам повісті Франка, Кобилянської і ще декого і,
хоч я далеко не все розумів, вибирав те, що збагачувало мою фантазію.
То був фундамент, на якім виросла моя літературна праця протягом
262
останніх 60-ох років. На цьому психологічному фундаменті будувала свою
навчально-педагогічну діяльність школа, що скеровувала мене до творів по-
передніх письменників. У їх творах я шукав провідних думок ідей, способу
вислову і того всього, що автор переливає зі свого серця в серце свого читача.
Це була направду пильна праця, а її плоди появляються щойно тоді, як осо-
бовість письменника розгорнулася і дозріла, коли він допоможе своєму чи-
тачеві відрізняти добро від зла; коли він навчився писати коротко, просто,
щиро і з любов'ю, бо лише це є виявом і доказом літературної майстерности.
А з другого боку сказано в теорії літератури, що творчість для дітей є орга-
нічною частиною загальної літератури і невіддільною від неї. Творчість для
дітей формується на ґрунті для дорослих на основі тих самих законів педаго-
гіки і психології. Коротко кажуть, що для дітей треба писати з такою самою
увагою і пильністю, як для дорослих, а навіть — ще краще. Тому добре напи-
саний твір для дітей читається з цікавістю та приємністю дорослим читачам.
Однак, треба пам’ятати, що те, що ми уважаємо літературою для дітей,
хронологічно старше, воно на тисячоліття випередило модерну літературу для
дорослих. Оці казки і міти, які тепер кормлять уяву дітей, були колись —
якщо так можна сказати — літературою для дорослих людей. Це було тоді,
коли культура людства стояла дуже низько, коли людство вірило і, навіть
у свої релігійно-поганські вірування вплітало оці оповідання про персоніфіко-
вані сили природи, про всякі чудеса і дива, змії-дракони і все те, що людина
визнавала за живу дійсність і вірила в неї. Ця література, очевидно, не була
написана, вона жила лише в пам’яті людей і передавалася зроду в рід на
основі переказування. Коли ж людство звільна виростало з примітивного стану,
коли появилося письмо і перші письменники, тоді казки, міти і легенди пере-
йшли на власність дітей, де вони виконують велику конструктивну роботу.
Але не відбігаймо від теми. Чому я став передусім письменником для
молодого покоління? Поперше тому, що в мене було відчуття і зрозуміння
дитячої душі. Письменник для дітей мусить в якійсь мірі залишитися дитиною
і дивитися на світ, як дитина. Цього не можна вивчити, з тим треба уродитися.
Подруге, я побачив, що т. зв. „золота доба" дитячої літератури — як її нази-
вають — скінчилася в нас на Франкові і що на тім полі не було видно справ-
жніх письменників для дітей. Потрете, я ніколи не забував вислову Богдана
Лепкого, що „діти — це частина народу, до якої належить майбутнє”. А ще
краще сказав Христос, вказуючи на дітей: „бо таких є царство небесне".
Я дуже уважав, щоб у своїх творах, навіть нехотячи, я не підказав дітям
якогось прикладу, що звів би їх на неправильну дорогу. Безперечно, були не
раз негативні приклади, але вони мали викликати в читача відразу і погордість
до зла. Зло треба пізнавати, але не можна його наслідувати. В євангелії Марка
і Матея написано виразно, що сказав Христос про дітей: „Хто спокусить
одного з цих малят, такому було б краще якби млинове колесо повішено
йому на шию, і він був утоплений у глибині моря”.
Я йшов за прикладом своїх попередників: змальовувати світ з кращого
боку, розгортати любов і приязнь між людьми, в родині, в громаді, в народі.
Бог і Церква стояли на одному з перших місць, за ними йшли пошана до
батьків, до старших, вірність своїй батьківщині та предківським заповітам.
Тому в нашій дитячій літературі так часто бачимо культ героїв і поєднана з
ним, коли конечно, жертва, як це зробив Борис Грінченко в оповіданні „Олеся".
Треба було лише уважати, щоб просто не стати ментором, не навчати дітей,
„будь такий, а не такий”, лише ставити їм перед очі персонажі, які самі дають
приклад, що їх діти повинні наслідувати, А поза тим я розгортав світ дитячої
263
забави, радости, втіхи з життя, бо це той час, коли дитина того найбільше
потребує. Тому я думаю, що не маю приводу вішати собі на шию млиновий
камінь і кидатися в морську глибину, але, на жаль, не можуть того сказати
автори багатьох теперішніх т. зв. модерних літератур.
Сьогодні не буду говорити про мою поезію, призначену для дорослого
читача. Так само не згадую про публіцистичну діяльність, хоч вона у великій
мірі поєднувалася з теорією літератури для молоді і з тим вихованням, яке
полягає на використанні творів літератури.
Тепер, коли „вистукало” моє 60-ліття на праці пером, багато споминів
виринає із моєї пам’яті. Ось перший вірш, висланий до редакції журналу та
очікування, яка доля його стріне. Перша радість, що він появився друком,
хоч і на останній сторінці газети. І скільки було тих, „радостей”, коли згодом
появлялися чи то окремі речі, чи цілі книжечки! Потім моя праця в складі
редакційного колективу, далі вже не тільки творення, але й дружня допомога
моїм молодшим або ще не досвідченим колегам з літературного цеху. Нага-
дується створення першого об’єднання письменників і взагалі мистців, що
працюють для дітей. З’їзди і наради, де укладалися пляни, як поліпшити нашу
працю. Були зустрічі письменників з громадянством, з батьками і педагогами,
літературні вечори, деколи пов’язані з річницями 40-ліття, 50-ліття чи 55-ліття
літературної праці. Були конкурси творів для дітей з вирізненням і преміями.
Скільки приємних моментів переживалося, коли виступала наша молодь з
творами „своїх" письменників, навіть тих найменших з дитячого садка, або
коли на сцені виконувалися вистави з юними акторами. Ішов час, минали
роки за роками — і все треба було вчитися, вдосконалювати свій письменни-
цький хист, завжди було щось таке, чого не знаємо, не вміємо.
Було — як писав поет — з „журбою радість обнялася”. На рідних землях
нашу дитячу літературу гнобила цензура загарбників або запрягла їх до воза
своєї пропаганди. Були закривання наших видавництв, переслідування пись-
менників. Потім прийшла війна, табори переміщених осіб, врешті переселення
на всі континенти світу. Хто мав передусім журитися про збереження україн-
ської свідомости, предківської мови серед молоді? Була рідна школа, але хто
заповнював змістом її читанки, як не „дитячі письменники? Воно, може, трохи
дивно, але прийшов час, коли треба було подумати вже не тільки про україн-
ське виховання дітей, але і їхніх батьків, що народжені та виховані на чу-
жині, втрачали зацікавлення українством, рідною літературою і, взагалі, куль-
турою. Маліла кількість читачів і передплатників дитячої преси, малів і так
невеликий гурт письменників для дітей, що поступово відходили в інший світ,
а на їх місце не приходив ніхто з молоді. І ми таки багато втратили читачів,
які відвернулися від Шевченкової мови, від Франкового слова.
Тепер, на 60-ім році літературної служби на рідній ниві, треба висловити
вдячність і пошану тим усім, що дбали про мене і помагали мені. Насамперед
треба згадати моїх батьків, що перші передали мені від мого опікуна, Святого
Миколая доручення взяти в руку літературне перо. За ними треба поклонитися
своїм учителям, між ними на першім місці знов таки моїм батькам, що вчили
мене в початковій школі, та всім іншим виховникам, що відкривали мені
таємніші письменницького знання. Треба поклонитися знавцям літературної
справи, що скеровували мене на шлях письменника. Немає можливости на-
звати по імені всіх моїх колег на літературній ниві, що співпрацювали зі мною
в редакціях і в організаціях письменників. Треба згадати добрим словом ви-
давців журналів, де я співпрацював, і книжок, які я написав. Не можна по-
минути читачів, для яких це все було написане, а були між ними і такі, що
264
в дорослім віці дякували мені за допомогу в їх вихованні. Зокрема треба
сказати вдячне слово про тих, що заопікувалися моїм літературним доріб-
ком — передусім Видавничому Комітетові творів Романа Завадовича, що вже
п'ять років публікує і поширює мої писання серед громадян взагалі і виконує
велику освідомну роботу для цілої нашої педагогічної літератури. Ви знаєте
їх, отой невеликий гурток людей, що так само, як я, вірить у ту силу в твор-
чім слові —в тім слові, яким послуговувався навіть Христос, складаючи притчі,
і цим літературним жанром уприступнював людям свою науку. Тепер складаю
їм щиру подяку за те, що вони вже зробили і за те, що вони в майбутньому —
може вже і без мене — плянують зробити. Нарешті мушу згадати прилюдно
і цю скромну особу, яка працею свого життя у великій — дійсно великій мірі
причинилася до того, що я міг працювати як письменник і виховник молоді.
Цією особою є моя дружина.
На цім місці складаю сердечне „спасибі” всім, хто влаштував цей фес-
тиваль. Між ними в першій мірі знов Видавничому Комітетові і тим, хто
йому допомагав, маючи на увазі, що попри 60-ліття вони пригадали громаді
ще важливішу справу: виховання молодого покоління засобами рідного мис-
тецького слова. Дякую молоді і їх виховникам, що прийняли участь в кон-
курсі. Дякую учасникам сьогоднішньої гостини і тим, хто її підготував. Дя-
кую обом парафіям, що відступили свої приміщення на цю імпрезу. Дякую
жертводавцям, що великодушно пам’ятали про фонд, призначений на видання
рідних книжок нашим дітям. Дякую всім — усім, що так чи йнакше при-
чинилися до успіху цієї імпрези.
У поневоленій Україні всі мої твори виключені з ужитку, їх ніде немає.
У школах їх не знають, а вчителі ніколи не чули, що є в світі такий письмен-
ник, хіба що деколи скаже їм диктор із закордонного радіо. Ніхто з нас
цьому не дивується, бо таких авторів, що вийшли з народу і працюють для
народу, для віри і Церкви, комуністична система не приймає.
Так є тепер, але ми віримо, що так завжди не буде. Прийде час, що
твори Романа Завадовича — без уваги на те, чи він буде жити чи ні —
стануть власністю всього українського народу, бо були написаі з любов’ю
батьківського серця, з вірою в українську і Божу людину для всіх його дітей.
Це буде тоді, коли розвалиться тюрма народів і з-під руїн — як провістив
Шевченко — „встане Україна і розвіє тьму неволі”.
----□----
ВЕЛИКИЙ заповіт
Пам’яті
Митрополита Андрея
Нема Учителя! Заснув навіки,
Мов камінь канув в вічности глибінь,
І жаль розлився, мов осінні ріки,
І на серця упала смутку тінь.
На бездоріжжі сірої пустині
Підносить руки нарід-сирота.
„Куди іти? І де, в якій країні
Свята мандрівка нашої мета?”
265
Ні, він не сам! В глухій пустелі
Надія сходить буйно, мов трава —
Горять в серцях, мов викуті у скелі.
Його завіту батьківські слова.
Клекоче грізно буря понад світом,
І блискавок стинаються мечі,
Та нас з Його величним заповітом
В похід ізнову кличуть сурмачі.
Під прапором єднання і любови
У громові скривавленії дні
Скликають браття однієї крови
Дітей єдиної сім’ї.
Вони ідуть, вирівнюються лави,
І стигне громом незабарна мить.
Коли вінцем відродження і слави
Наш край Всевишній поблагословить.
Написано у Відні в листопаді 1944 р. під враженням першої вістки про
смерть Митрополита Андрея.
----□----
ЗА ВІТЧИЗНУ НАШУ
За Вітчизну нашу, землю Богом дану
Нашим славним предкам до віків кінця,
За країну славну гетьмана Богдана,
Віщого Тараса й Симона-борця
І за нарід рідний, завжди вірний Богу,
У його вишневих селах і містах,
За його спасіння, щастя й перемогу
Молимось до Тебе, Мати Пресвята.
Він в тяжкій неволі, чорні дні — як ночі,
І душа, і тіло скорчені в ярмі;
Там церкви закриті, там молитва — злочин.
Вірні Божі слуги нидіють в тюрмі.
На піски пустелі, у Сибір холодний,
Де під білим снігом мертво спить тайга,
Наші рідні, любі йдуть німі, голодні —
Змилуйся над ними, Діво Всеблага!
В боротьбі завзятій там стоять герої
За народ, за віру і за рідний край —
В обороні справи чесної, святої,
Опікунко мужніх, поміч їм подай!
Ти колись Почаїв чудом рятувала
Від ярма неволі, від терпінь і ран,
Ти над містом вражі кулі завертала
На турецьке військо, на турецький стан.
266
Поможи й Вітчизні нашій в горю лютім,
Під свою опіку Ти її прийми,
Подаруй їй силу розірвати пута
І на сонце волі вийти із тюрми,
Щоб у власній хаті та на власнім полі
З радістю у серці, не в тяжкій журбі
Український нарід в вільних націй колі
Вільними устами помоливсь Тобі.
1962 р.
----□----
БОРЦЕВІ БЕЗ МЕЧА
Він був як дуб, що горде верховіття
Підняв назустріч буряним вітрам;
Поліг весь ліс в негодах лихоліття —
Лиш дуб з вітрами дужається сам.
Він був як скеля, що назустріч хвилям
Чоло підносить сіра і німа;
Морські прибої береги розмили —
Лиш скеля з морем бореться сама.
Він лицар був, на всі готовий жертви,
Хоч не з мечем ішов у вир борні;
Він був герой, що не лякався смерти
І ворогам сказав незламне: Ні!
Минали дні, немов примари темні,
Минали ночі, як кошмарні сни.
Сімнадцять літ, холодних і тюремних,
Вело його снігами чужини.
Та в слід за ним крізь холод і терпіння
Ішов невидний Сторож день і ніч.
Бо незбагненні пляни Провидіння,
Накреслені у далину сторіч.
Бо світ, роздертий сумнівами, кволий,
Що дивиться не вгору, а униз,
Повинен ще уздріти Князя Волі
І доторкнутися його священних риз...
— і привітати Сина України,
Що, як вона, в душі вогонь зберіг,
А в серці — вірність Божої людини,
Що має зразу за найбільший гріх.
Бо світ, що поклонивсь матерії божищу.
Що в собі світло духа загасив,
Повинен вникнути у справи вищі,
Де ціль — не гріш, а жертва і порив.
267
І повелінням Божим із в’язниці
Він вийшов в світ, новітній Авраам,
На радість добрим, на досаду ницім,
V гнів нікчемним правди ворогам.
Пишайсь, гордися, Україно-Мати,
Дарма що ти розп’ята на хресті:
Твій Син — Герой незламний і завзятий,
Борець на правди вічні і святі.
Тож ми йому поклін доземний даймо
За труд, за біль, за вігций заповіт
І урочисто-гідно привітаймо
Вісімдесят його преславних літ!
1972 р.
--□---
БІБЛІОГРАФІЯ КНИЖКОВИХ ВИДАНЬ ТВОРІВ Р. ЗАВАДОВИЧА
„Князь Марципан",
1 вид. В-во „Світ дитини”, Львів 1924.
2 вид. Накладом школи ім. митр. Шептицького, Реґенсбурґ 1948.
„Рицар Лесь”,
В-во „Світ дитини”, Львів 1924.
„Серед ангелів”,
В-во „Світ дитини”, Львів 1924.
„Казка про царевича Івана”,
В-во „Світ дитини”, Львів 1925.
„На дворі царя Гороха”,
В-во „Світ дитини, Львів 1935.
„Живий страхопуд”,
В-во „Світ дитини", Львів 1936.
„Покарані калатьки",
В-во „Світ дитини”, Львів 1936.
„Пригоди гномика Ромтомтомика”,
1 вид. Українське видавництво, Краків 1940.
2 вид. Українське видавництво, Сидней 1955.
З вид. ОПДЛ, Торонто-Нью-Иорк 1964.
„Чародійні музики",
1 вид. Українське видавництво, Краків-Львів 1943.
2 вид. Накл. СУА ,Окружної Ради і 22 відділу, Чікаго 1970.
„На веселому кутку",
Українське видавництво, КрКаків-Львів 1943.
„Зимові царівни”,
1 вид. Українське видавництво, Краків-Львів 1943.
2 вид. В-во „Говерля", Нью-Йорк 1956.
„Тодірків літачок”,
1 вид. Українське видавництво, Краків-Львів 1943.
2 вид. В-во ОПЛДМ, Торонто-Нью-Иорк 1970.
268
ВАСИЛЬ ПАЧОВСЬКИЙ — ПОЕТ І ПИСЬМЕННИК
Василь Пачовський народився 1878 року в Жуличах, Золочівського по-
віту. Походить із старого священичого роду. До гімназії ходив у Золочеві, а
у ніверситетські студії на філософському факультеті почав у Львові. Тоді ве-
лась боротьба за права студіюючої молоді на власний український університет.
Пачовський брав живу участь у тій боротьбі і разом з 77 друзями залишив
Львів і пішов на еміграцію. Це була т. зв. сецесія українських студентів як
протест проти польського шовінізму й австрійської коляборацїї з поляками
V недопущенні до заснування українського університету. Філософські студії
закінчив Пачовський у Відні, здав професорський іспит і став гімназійним
учителем у Львові. Коли вибухла війна, втік від москалів до Відня. Тут пра-
цював в українській гімназії для емігрантів та в „Союзі для визволення
України”. Короткий час служив в австрійському війську, а потім працював
у таборах для українських полонених у Фрайштаті, Австрія і в Раштаті та
Вецляві в Німеччині. Тоді переїхав у Галичину, перебув коротку добу само-
стійности Галицької України, побував на Наддніпрянщині й переїхав на наше
Закарпаття.
Перша його збірка, еротична лірика „Розсипані перли” (Львів, 1902 р.)
стрінулася з великим успіхом серед читачів і критики. Свіжість чуття, мо-
лодечий, бадьорий настрій і дуже легка, аж до іраниць можливості! викінчена
форма були причиною цього успіху. В тих віршах тут і там відзиваються
відгуки Гайне і нашої народної пісні, яку Пачовський дуже любить і дуже
добре знає.
Друга збірка, „Настоці гір”, пройшла без такого гарного вражіння, яке
залишила „Розсипані перли”, а третя, „Ладі й Марені", викликала навіть деяке
негодовання серед громадськости, а то з причини надто різких вибухів при-
страсного еротизму, хоч ця остання збірка куди глибша за змістом від попе-
редніх, лише відчувається брак тої молодечої свіжости, що у попередніх.
Ного історично-патріотична драма „Сон української ночі” була у свою
пору сензацією дня. Молодь захоплювалася нею.
Пачовський має буйну фантазію, володіє по мистецьки українською мо-
вою, має дуже вражливе вухо для краси вірша і для його музичних ефектів,
близько приймає до серця політичні переживання народу і являється одною
із замітніших літературних постатей серед тогочасних письменників.
Визначний син Золочівщини, талановитий український поет, письменник,
громадський діяч і педагог відійшов у вічність на світанку Воскресення 1942
року у Львові і там похований.
Роман Пачовський
ДО ЧВЕРТЬСТОЛІТТЯ СМЕРТИ БАТЬКА
Мій батько, поет Василь Пачовський, відійшов у вічність 5-го квітня
1942 р. у сам Великдень у Львові. Залишив мені важке завдання-збереження
своєї письменницької спадщини. Я оберіг в її довгі роки воєнних мандрів
на чужині. Осівши в Нью-Йорку 1950 р., я почав сам ще трудніше завдання —
відчитування рукописів і переписування їх на машині, щоб упорядкувати цю
багату спадщину і зберегти для української культури хоч у формі кількох
копій, поки не зможе появитися повне видання його творів. Це вимагало
269
багато труду, терпцю і завзяття. Я ще й досі не впорався з цією працею
вповні, бо зусилля понад сили однієї людини. До того вигляди на видання
в нас, нації бездержавної, на чужині мінімальні. В Україні під сучасну пору
твори мого батька ніяк не зможуть появитися. Те, що вряди-гори з’являється
в згадках про нього з ласки закріпачених „старшим братом” видавництв, —
є тільки доказом цілковитого поневолення нашого народу, якому не вільно
видавати навіть літературної спадщини померлих поетів чи письменників, бо,
бачите, їх слово може стати смертельною загрозою „ніким непобідимій” тю-
ремній державі.
Ддя цього збереження і видання спадщини залишається надія тільки
на вільну українську громаду у світі, яка знала і шанує пам’ять мого покій-
ного батька. Більшість батькових писань досі ненадрукована, бо ж його жит-
тєві обставини були завжди невідрадні саме через його повну посвяти працю
для українського народу. Він ніколи не мав змоги подбати про власне видання
сам, а поодинокі друковані твори, які появилися давно, є сьогодні надзви-
чайною рідкістю на чужині. Мандруючи вічно, він залишив без вагання все
своє майно, коли цього вимагав обов язок служіння Україні. Його твори
попадали не раз по роках цілими накладами в руки спритних торгівців, які
користали з його письменницького майна без скрупулів. Так бувало у Львові,
в Станиславові, у Вецлярі і на Закарпатті — де остали залишки майна.
Який стан збереження його друкованих творів сьогодні в Україні, цього
не збагнути. На чужині його твори знаходяться в наших бібліотеках, здебіль-
шого, в кількох примірниках. Деколи, може, чужинецькі бібліотеки мають
більше, як от, напр., Бритійській Музей має десятку в Лондоні. Ці бібліотечні
сховища є добрим місцем збереження, та на завжди відомі дослідникам твор-
чости, і не завжди доступні для ширшого загалу.
За сорок років письменницької творчости батько безнастанно трудився,
борючись рівночасно з непереборними злиднями. Він створив три десятки
літературних творів, з яких менш як половина побачила світ. Загалом його
писання начислюють півсотні назв. Коли ж йдеться про оцінку його творчости,
то вона є тільки частинна. В підручниках літератури, звичайно, скупі згадки,
майже повторювані за одною формою. В енциклопедіях неточні відомості і в
нас у вільному світі, з однобічною оцінкою його творчости, з меншою чи
більшою дозою пересудження згори. Радянські видання звичайно негативні
з такими окресленнями, як фашист, ворог народу, як декадент, тощо. Проте
не бракує цікавих спроб речевої оцінки трьох ранніх творів, яку дав М.
Степняк у своїй статті „Поети Молодої Музи” в „Червонім шляху” ч. 1, 1933 р.
в Харкові.
З більших рецензій відома похвала І. Франка на першу збірку „Розси-
пані перли”, яка причинилася до згадок в підручниках літератури. З другого
боку негативні оцінки О. Грицая про драму „Сонце Руїни” і ліричну збірку
„Ладі й Марені”, які не спонукали ніякого дослідника до перевірки, а в
загальному насторожили критиків у відношенні до драматичної творчости
поета. Тому справа повної оцінки творчости мого батька є такою ж неза-
вершеною проблемою, як і видання всіх його творів.
Бажаючи пригадати пам’ять батька на чужині, я підготовив пропам’ятну
виставку його творів, друкованих і рукописів, світлин, документів та інших
пам’яток, які збереглися ще до цього 25-річчя смерти. Думаю, що ця виставка
в Літературно-мистецькому Клюбі Нью-Йорку в половині квітня ц. р., при спів-
участі Наукового Товариства ім. Шевченка з доповідями про творчість, умо-
жливить нашій культурній громаді познайомитися хоч з суттю творчости або
принаймні дасть уявлення про творчу атмосферу, в якій доводилося моєму
батькові жити, боротися й творити. Мені видається, що досі в нас мало було
270
таких виставок про письменників, а ця виставка може дати образ давно
минулих літ, які ще живуть хіба в пам’яті старшого покоління, а молодше,
може, не зовсім переконане в тому, що це минуле є гідне уваги. Скажу тільки,
що коли б була змога представити ввесь матеріял, який покійний батько
зберігав довгі роки в надії, що це стане предметом зацікавлення по смерті,
то це була б справді виставка музейних розмірів. В нас немає ні музеїв ні
бібліотек з догідними для такої виставки влаштуваннями для постійного
показу. Проте і на цій виставці не одна людина побачить багато цікавого, і
переконається, як у житті ми мало звертаємо увагу на творчу працю пись-
менника чи мистця тоді, коли наша піддержка давала б більше змоги твор-
цеві до повного виявлення себе.
Звичайно громада спам’ятається наглою смертю творця і тоді щойно
збирається вшанувати пам’ять чи виданням творів чи хоч вибором. Так було
теж і з моїм батьком у Львові. Вшанували його пам’ятником долота св. п.
Сергія Литвиненка, та вже не змоглися видати хоча б вибору творів у тодіш-
ньому „Українському видавництві" в Кракові, хоч про це широко заповіда-
лося. Воєнні дії і заметіль світових подій притрусили пам’ять батька. Тепер
уже і в Лондоні зберігається в Бібліотеці ім. Т. Шевченка, і там теж буде
святкове зібрання нашої громади в Брітанії з доповідями про творчий шлях
батька і показом його творів завдяки старанням проф. В. Шаяна. Треба
сповідатися, що виставка і доповіді в Нью-Йорку і в Лондоні, як теж згадки
в нашій пресі у вільному світі причиняться до вшанування пам’яті батька,
та все таки найкращим вшануванням пам’яті було б повне видання його
творів, на що він заслужив собі своєю працею на полі української літера-
тури й культури, і як поет-державник, і як громадський діяч.
З тієї нагоди звертаємося теж до всіх ВШ. громадян, які знали мого
батька і пригадують цікаві факти про його життя, щоб вони чи написали
про це в пресі, чи подали мені ці відомості листовно на адресу редакції. Мій
батько не записав багато про себе, бо „не любив спогадів із свого життя".
Він зберігав своє широке листування з різними людьми продовж років, та,
на жаль, майже все листування і твори, друковані по журналах і часописах,
пропадали в Криниці, де довелось залишити їх у лемків-селян, яких опісля
вигнали з рідних сторін поляки. Бували вже такі випадки тут в Америці, що
люди присилали мені чи рукописи чи листи, чи твори друковані по журналах.
Все це для мене дуже цінне. Я хочу з цієї нагоди подякувати тут проф. Р.
Придаткевичеві, який зберіг у себе кілька пісень з „Дзвону слави князям”,
твору який не зберігся інакше в спадщині батька. Теж пок. парох С. Мусій-
чук, колишній редактор „Січових вістей” у Чікаго, прислав мені цінний
рукопис.
Виставка відкриється в суботу 15-го квітня доповідями про творчість,
яку виголошуватимуть наші відомі літературознавці з Наукового Товариства
ім. Шевченка. Після цього виставка буде відкрита щоденно від полудна до
вечора ввесь тиждень до 22-го квітня ц. р.
„Свобода", квітень, 1967 р., ч. 4/61.
----□----
Василь Пачовський
ХУРТОВИНА МОГО ЖИТТЯ
Присвячую молоді.
Не люблю споминів зі свого життя, бо моє життя — це безупинна
хуртовина, що не вщухає, а несе мене як перекотиполе. Моя думка все звер-
тається вперед, а не взад — тому мене більше цікавить майбутнє, як минуле.
271
Студіював я історію України, аби вичитати не те, що було, а те, що буде.
Моя душа дивиться не на зовнішній світ, а в нутро свого „я” і „ми” цілого
народу. Саме тому я не тямлю подробиць свого життя, але головні моменти
стоять мені перед очима як вогненні стовпи, що освітлюють минуле й май-
бутнє. Одні з них сіяють надії, другі палають жаром огірчення. Хто десять
разів у житті був вигнаний з хати за свою ідею, цей мусить повірити в
прокляття свого я, в прокляття свого роду й прокляття свого народу, що все
хоче добре, а все йому виходить на зло. Я створив Марка Проклятого, бо я
відчув його в собі!
В родині Пачовських удержується легенда, що одна з прабаб прокляла
все покоління нашого роду з огірчення до свого сина. Ніхто з Пачовських
не осягне свого, кожний починає з великими надіями та кінчає нуждарем.
Над усім родом тяжить прокляття, як і над цілим народом — не вміє жити,
а не може вмерти...
Судив мені Бог переходити через пекло, бути вивищеним славою над
багатих і мудрих і бути пониженим становищем до найнікчемніших і найглу-
піших, аби спізнав я цілу страдальну дорогу нашого народнього життя, роз-
битого на атоми. Мене вважають гордим, бо я не бачу людей і не вітаю їх
уклонами, та я хочу бути небаченим — дивлюся в себе, бо я творю душею
новий світ. Де не йду, кудою не блукаю, я творю і збіраю з окруження те,
що потрібне для мого твору, який я укладаю для воскресення народу. Все
проче, як зайве, не існує для мене — тому я переочую „сильних сего міра”,
які живуть сучасним або минулим, а не майбутнім.
Джерелом моєї віри в майбутнє є діти й молодь, в яких я черпаю най-
кращі надхнення. Любить мене молодь „рессуректура”, а легковажить і зне-
важає стара каста „морітурних”. Всі мої учні люблять мене й усі вітають зі
мною як з батьком; від товаришів Вітовського до маленьких учнів другої кля-
си, що не раз коротко були моїми учнями — горді, що я був їх учителем.
Відсували мене від молоді чужі і свої, хоч я так люблю дітей і молодь, як
і вони мене. Завидую кожній стрічній учительці, що веде дітей і може бути
близько тих непорочних душ, різьбити їх світогляд, їхні думи і мрії. Тому
я посвячую ці рядки молоді, щоб пам’ятала про мене — я належу до неї
думами і мріями воскресення з мертвих.
ЗАПОВІТ БАТЬКА
Мій батько Николай, священик, лежав хворий з палаючими очима на
ложі болю. Застукав у вікно і став рецитувати параграфи австрійського ко-
дексу без кінця й без упину.
Я стояв перед ним у глибокій пошані, дивився здивований на руїну
його тіла і не розумів нічого. Потім мені розказали: Він прийшов до села, яке
було розпиячене й опинилося в жидівських кишенях. Батько, великий люби-
тель народу, розпозичив задовженим церковні облігації, викрутив їх з жидів-
ських пазурів і завів братство тверезости — село оживилось новим духом.
Австрійський староста, невдоволений виборами, під’юдив людей обвинуватити
батька в крадежі облігацій. Загнав його в довголітній процес з хрунями.
Батько не вірив адвокатам, вивчив сам усі параграфи німецькою мовою —
виграв процес і збожеволів. Так то він стукав у вікно й говорив безперестанку
ціле право ніч і день — аж попав у горляні сухоти. На саме Різдво його
ховали, я був у другій клясі — не плакав — не знав, що втратив.
Батько оставив мені свій заповіт, який живе в моїй душі. Його везли
підводою на Кульпарків. Біля нього сидів мужик як опікун, а я йшов зі
Золочева на Жулицьку гору по кійло і зозулині черевички для науки ботаніки.
272
Батько мене спізнав, наставив руку на привітання. Я поцілував, а він погладив
мене зі словами: „Іди, іди до мами!” І я пішов до мами, та як моя мати]
померла, я чув голос незримого духа батька над собою: „Іди, сину, іди до
мами!” Я йду до Великої Мами до нинішнього для, але дорога моя через
хуртовину, без кінця-краю... Та вірю, що дійду до Неї і сповню батьківський
заповіт.
ВИГНАННЯ ЗІ ШКОЛИ
Я ходив до гімназії в Золочеві. Після смерти батька мати переїхала до
старшого брата — учителя під Львовом. Я з братом Іваном лишився в Золо-
чеві на станції. За неточною оплатою ґаздиня перестала нас харчувати. Ми
накупили кукудзяних крупів і самі варили обіди. Мені забракло зшитка в
школі, я поніс два запасні мішочки продавати на місто. Жидівка, оцінивши
мене по одежі, замість купити в мене крупи, покликала поліцая. Мене посу-
джено за крадіж, повели на поліцію з гурмою вуличників. Я оправдувався
перед поліцією — мене відвели для перевірення до жидівки Ханці, в якої я
купив крупи. Вона спасла мене від арешту, повернула мені двадцятьчотири
сотики, але слава про учня, запідозреного в крадежі, долетіла до дирекції
гімназії.
Я докінчив четверту клясу в голоді — живився ягодами на Вороняках
і кваском над Золочівкою. Купався в річці, щоб у школі не охлянути з голоду.
Таївся навіть перед найлюбішим товаришем Болобонським, що я голоден,
і сох як скрипка. Раз погостив він мене хлібом з маслом — я зомлів після
голодових виметів...
Перейшов я четверту клясу з лихою нотою з поведінки, спричиненою
слідством у магістраті. Після вакацій брат Славко переніс мене до Львова,
але в нього не було грошей на шкільну оплату за поведінку й мене вперше
вигнано з Академічної гімназії.
І заболіло в мене серце, як я бачив, що мої товариші ходять до школи,
а я нидію послугачем в безробітного брата, призначений до ремесла. Стрийко-
священик, в якого я був деякий час, відіслав мене назад до брата, боючись
моїх „сухіт”, а брат спас мене добрим лікарем, та до школи не післав. Я
замкнувся в собі, та став учитись із книжок батька. Читав усе, що в руки
попало, щоб власним знанням перевищити тих, що ходили до школи. Я
перевищив їх та й описав опісля це в недрукованім оповіданні: „В обіймах
нужди”. Я спізнав, що в царстві Европи не все гаразд, коли охочого до науки
виганяють зі школи, тому що він є сином окраденої нації!
ВИКЛЮЧЕННЯ З УСІХ ШКІЛ
Після двох літ я вирвався з братової сім’ї до Золочева, де мій брат Іван
закінчив гімназію. Знову засів я в нашої давньої хазяйки-мазурки на її удо-
виній пенсії і став ходити до п’ятої кляси, коли мої товариші були вже в
сьомій. Це діймало мене до глибини душі. Я заснував тайний гурток україн-
ської молоді, який примістив свою бібліотеку саме в домі моєї хазяйки, де
ми й збиралися. Я написав оповідання, за яке дістав признання від Маковея.
З похвали в клясі: що з мене буде письменник — я виріс в очах молоді на
провідника. В сьомій клясі помер син катехита Єзєрського. Я хотів промов-
ляти на похороні, та директор школи не дозволив. Після промови звісного
о. Танячкевича мені стало соромно за промову. Я забрав голос над труною
товариша і бесідою захопив усіх приявних на похороні. Про мене заговорило
ціле місто, але директор Нєментовський заборонив мені вступати до кляси
273
аж до рішення Шкільної Ради. Господар кляси Довжанський радив мені брати
свідоцтво відходу, та я був прив’язаний заробітковими лекціями до Золочева.
Професор польської мови Сєндзімір, з яким я нераз сперечався за „Оґнєм
і мечем”, поїхав до Шкільної Ради. Мене виключили з усіх шкіл у краю. Удар
був засильний супроти моєї провини. Але я вирішив переперти свою волю
до науки проти цілого світу й вибитися з дна на верх за всяку ціну.
ВИГНАННЯ З РІДНОГО МІСТА
Мене викинули зі школи, але я остався в рідному місті, де приватно
вчив чотирьох синів о. Дякова. Дирекція гімназії візвала вітця і вимагала,
щоб він вимовив мені місце інструктора, називаючи мене українським ради-
калом. О. Дяків, як характерна людина, хоч був москвофіл, не хотів мене
викидати на вулицю.
Тимчасом моя давня хазяйка-мазурка, яка любила мене як сина, почула
про мою халепу в школі. Вибралась до директора, хотіла мені помогти пла-
чем, як не словом вимогти для мене прощення. Вона стала переконувати
директора, що я найкращий ученик в гімназії, бо до мене сходяться студенти
з цілої гімназії; я їм викладаю; а навіть старші від мене слухають мене!..
Далі стала плакати, та виділа, що в нього камінне серце й відійшла з нічим,
заклявши його, як це опісля мені розказувала. Ця оборона стала приводом
до вигнання мене з міста! Було це восени 1897 р. У мене з’явився поліцай
і візвав мене до магістрату. Звідти відіслали мене з поліцаєм до староста.
Староста Родер, по хвилині писання, запримітив нас, встав з-за бюрка й
промовив польською мовою:
— А, то ти, пташку, заколочуєш нам спокій у місті?
Я застерігся проти тикання мені і перечив його закидам. Він показав
мені доволі великий камінь, приготований на бюрку.
— А це що є? — питає.
— А що ж, це камінь! — сказав я спокійно.
— А хто ж його кинув до канцелярії директора?
Я створив широко очі з дива й відказав з гідністю:
— Я ні, я вважаю таку пімсту за негідну моєї особи.
Отже прошу, — кинув наказ староста — опустити місто, а то я відставлю
пана ескортою до місця уродження!
— Я уродженець Жулич, виріс у Золочеві, а пан староста щойно тут
два роки! За годину можу бути з Жулич щоднини в місті, бо це моя сторона...
— Мовчи, смаркачу! — крикнув староста, червоний від гніву, а до по-
ліцая кинув наказ:
— Два тижні тримати його під доглядом поліції, а опісля дати знати,
чи опустив місто! А тепер проч мені з очей...
Ми вийшли. Я, опущений поліцаєм, пішов просто до гімназії, що стояла
напроти староства. Зненацька входжу до канцелярії й жаліюся, що вжито
такого підступного засобу, аби мене позбутися з рідного міста... Директор
звикнеться, наче він не знає, хто кинув камінь, тільки підозріння паде на
мене...
Тоді я складаю торжественну заяву, піднявши гордо голову вгору; що
я своїм життям покажу себе елевом гідним заведення, де я черпав перші
промені знання серед найщасливіших хвиль молодости; моя пімста буде в
славі моєї праці для громадянства — на сором гімназії, що мене викинула...
— Єще в тем гімназіюм, — кінчив я з емфазою молодечої самопевно-
сти — бендзє моє імє випісане злотемі літерамі, бо заклад щиціць сен бендзє,
же я билем єго учнем!..
274
Я вклонився і вийшов серед мовчанки остовпілого директора. В тиж-
день після цієї сцени виїжджав я, демонстраційно проведений учнями-това-
ришами через місто на двірець. За рік я подав прохання до міністерства осві-
ти, яке дозволило мені здавати вступний іспит зрілости в трьох польських
гімназіях у Львові. Через три роки я учився на приватних лекціях в панотців
Темницького, Радецького, Винницького по десять-дванадцять годин денно, аби
відповісти своїм вимогам найстрогішої комісії при іспиті зрілости.
ІСПИТ ВИГНАНЦЯ З УСІХ ШКІЛ
В лютому 1899 р. я йшов з мішком книжок на плечах з гімназії при
вул. Баторія до Бернардинської гімназії. Ввійшов до порожньої конференцій-
ної залі, кинув на землю міх з книгами з пліч, як з канцелярії вийшов дирек-
тор д-р Прухніцький. Я пред’явив йому папір із дозволом здавати вступний
іспит до восьмої кляси і задрижав — я боявся, що він мене не прийме, як і
директор з гімназії на Баторія. Він поглянув на мене, спитав про зміст міш-
ка — усміхнувся привітно та й прийняв мене до іспиту. Я писав завдання під
його доглядом чотири дні, користуючись словниками, а сполудня мене основно
перепитували з усіх предметів, так що з самої історії я мав кількадесять пи-
тань. Швидко після іспиту директор заявив мені, що — мимо признання для
мого знання — не може прийняти мене, бо мусів би робити два відділи
восьмої кляси. Я згодився на прийняття до сьомої кляси, аби дістатись до
гімназії. Тоді директор замкнув двері канцелярії й спитав мене, чому мене
виключено зі шкіл. Я сказав правду, як було.
— Недаром — сказав великий педагог — дістав я наказ: „егзамін сьці-
сьлє провадзіць”. Прошу отже зрозуміти, що я всередину заведення прийняти
не можу, хоч я ціню ваші здібності й працю. Шкільна Рада провадить глупу
політику, викидаючи найспосібніших людей, які потім будуть перервати цілий
край як Вітик. Не краще дати їм можливість скінчити студії, аби зайняли
відповідне становище і принесли хосен для цілого краю? Бачучи ваші успіхи
в задачах, я приймаю вас на приватиста до восьмої кляси і прошу подати
заяву до матури в моїм заведенні.
Я вийшов вдоволений і готовився до матури після вимог професорів
гімназії Прухніцького, а в навечер’я іспиту прийшов до мене наказ Шкільної
Ради сідати не приватистом, а екстерністом четвертої гімназії дир. Козла.
Я мусів здавати наново всі предмети, бо іспит з лютого уневажнено.
Нічого було робити. При вступному іспиті з філософії випив я гіркого
пива з лайкою від проф. Ямруґевича за мої закиди проти дир. Нєментовського
з Золочева. Він критикував мої натуральні завдання по клясах за „руські
стиль”, радикального духа. Усний іспит здавав я сам один накінці від 3 до
пів 9 вечора. Я подужав п’ять авторів з грецької, чотирьох з латинської мови;
літературу українську, польську й німецьку, історію всесвітню й польську —
зовсім гладко відповів на численні питання, зате у фізиці на доказах спо-
тикнувся.
— Піш пан, як умєш, то нє єст радикальна агітація! — крикнув Ямру-
ґевич. Старий професор математики Цісло скривився, що я перемінив букви
в назначуванні фігур — не за його шабльоном — і він не міг орієнтуватись,
що зле, що добре...
О дев’ятій годині предсідник комісії директор німецької гімназії подик-
тував мені вислід, за яким у всіх предметах виказав я добрий поступ, зате
в математиці і фізиці слід мені доповнити „бракі", так що я провалився на
рік. Д-р Смялек приступив до мене і подав мені руку та й підбадьорив мене
за мої відповіді з грецької мови...
275
За рік я пішов до інспектора Дворського і поставив питання рубом,
чи моя цілоденна наука по десять-дванадцять годин вистарчає до складення
іспиту. Інспектор успокоїв мене, що без огляду на мої добрі відповіді я пере-
пав, аби не склав іспиту скоріше (що було в травні), як мої товариші (що
здавали в червні). Тепер, як я відбув кару, можу бути доброї гадки — він
сам буде при іспиті.
Вдруге я сів до іспиту ранком 3 липня 1900 р. вдвійку з публічним
учнем. Інспектор перевів швидко наш іспит до 10-ої години. Я тільки поправ-
ляв похибки публічного учня, який провалився, а я видержав іспит з повним
признанням майже тої самої комісії, що мене торік провалила. Д-р Смялек
гратулював мені сердечно. З моїх пліч виросли крила до лету, бо матуристові
тоді отвирався широкий світ.
ВИГНАННЯ З УНІВЕРСИТЕТУ
Як студент медичного факультету у Львові, попав я у вир університет-
ського життя в часі боротьби за права української мови у львівському уні-
верситеті. Кожний день сходились ми в Громаді і слухали відчитів. Кожний
з нас мусів бути в товаристві, а то уважав день за втрачений. Я записався
на медицину за намовою брата, але побіч лекцій природничих наук я писав
поезії, яких збірку готовив до друку. Перші мої спроби друковано в „Молодій
Україні”.
У львівському університеті студенти-українці, світські й духовні, пли-
вуть як плав по коридорах — на академічне віче. Ректор відмовив їм залі, та
молоді рамена натиснули валом на двері третьої залі — двері тріснули, а
студенти звалилися лавою і заповнили залю по береги. На підвищенні катедри
виступає один промовець за другим — всі протестують проти нехтування
української мови в університеті. Нарешті виступаю і я, виголошую віршем
свою композицію: з боротьби титанів, які збунтувалися проти бенкетуючих
богів. За кожною строфою, голошеною з горіючими очима, мене проводить
буря оплесків...
Це було пропам’ятне віче 19 листопада 1901 р., яке дало привід до
сецесії всіх студентів-українців із Львівського університету. За нами чоти-
рьома станула вся університетська молодь, кількасот студентів-українців ви-
ступило з львівської святині науки і готовилось переписатись до Кракова,
Праги і Відня. Всіх студентів світських і духовних з’єднав один дух. За
нами стануло все громадянство, зложило кількадесять тисяч на удержання,
нас пращала концертом і комерсом львівська інтелігенція...
Як же це сталося, що всіх огорнув один дух одушевлення акцією
молоді, яка покинула поле бою і йшла на чужину для демонстрації?
Було це за часів найкращого розцвіту „Академічної Громади”, за часів
Косевича, Грабовського й М. Галущинського. Там відбувалися відчити на
всякі теми і широкі дискусії. При кінці року бували величаві віча, як от:
в 1900 р. було загально-університетське віче, яке проголосило ідею самостійної
України за ціль життя нації! Вся молодь — світська й духовна — підняла
однозгідно цей прапор змагання народу, бо до цієї пори обмежувалась дріб-
кою працею освітньою й економічною без далекої перспективи. Вся молодь
готовилась трудом фахових студій до суспільної праці, аби поширити цю ідею
серед мас у межах ліберальної австрійської конституції.
Між молоддю і старшою генерацією не було пропасти помимо різниці
поглядів. Молодь брала участь у розбудові товариств — старші допускали
молодь до проводу для практики, аби виховати гідних наслідників по собі.
Між ними не було прірви, вони не боролися зі собою, бо обидва покоління
276
говорили спільною мовою, а добро нації було для них найвищим законом.
Я їхав з більшістю студентів осібним поїздом до Відня. Нас пращали
на кожній стації батьки й сестри, на двірці в Перемишлі дали нам знати,
що в Журавці нас вітатимуть гімназисти.
Я видав саме в тому часі першу збірку ліричних пісень: „Розсипані
Перли”. І. Франко написав рецензію в Літературно-Науковім Віснику, М. Ло-
зинський у „Буковині”, А. Крушельницький в „Ділі”.
Заїхав поїзд вночі перед двірець. Виступають учні зі смолоскипами і з
піснею на устах. Я зійшов з вагону і кидав палкі слова, що падали в серця
наймолодших мов ті іскри зі смолоскипів.
— Слава, слава, слава! — учні загреміли кругом.
Ми їхали на Захід шукати справедливости для наших домагань, але
на Заході заходило сонце правди.
„СОН УКРАЇНСЬКОЇ НОЧІ”
Мене оголомшила слава поета й письменника. Я спізнав, що мені не
бути лікарем тіла, а краще бути лікарем духа земляків, яких мені слід
запалювати до великого зриву. Я шукав матеріялу для вислову жару моєї
душі. Будучи студентом медицини, я не раз ходив на виклади української
літератури, але лекції Колесси і Студинського відстрашували мене від студій
української літератури. В їхніх викладах вона крутилась довкруги полемічних
питань, або невисоких одноманітних ідей селянської маси з XIX ст., без гро-
мів і блискавиць на шпилях вселюдської думки. Чим же міг я запалити душу
нації?
Студіюючи історію, я спізнав, що в нашому письменстві княжої Укра-
їни блискають великі думки державного народу; є великі ідеї, важні для
майбутности; є великі постаті чину, що стоять мов високі верхи серед громів
і хуртовини століть — але їх не видять маленькі душі професорів рабського
народу.
У Відні я переписався на філософію для студій історії. Через студії
рідної історії дійшов я до державницьких ідей, і черпаю донині мотиви своєї
творчости з історії. Студіюючи історію у Відні спізнав я багатство європейської
культури в ґалеріях образів, та й виставах архитворів Вагнера у віденській
опері. Вони мали великий вплив на розвій моїх почувань і задумів.
Під час мого побуту у Відні вибухли звісні страйки на Полтавщині,
які одавив кн. Оболенський, як це описували німецькі часописи. Це дало мені
принуку до творчости, я творив у Відні, а вернувши до краю, написав „Сон
української ночі”.
Я повернув з Відня до брата Івана, священика, що був адміністратором
на трьох селах, багатих чорноземом на Поділлі. Він не збирав собі майна з
того поля, а удержував цілу бурсу для селянських дітей у Тернополі, яким
наймив кухарку і доставляв харчі та й купував їм білля й одіння. Будучи на
вакаціях, я бачив, як він сам учив їх до вступного іспиту — завівши в окремій
хаті цілу школу. Крім цього брат попадав в ентузіязм з приводу побід народу
над дворами і говорив палкі промови. В нього я скінчив писати „Сон”.
їхав я до Львова писати докторську працю з історії мистецтва, аж ось
дістав телеграму, що мама померла в Яричівцях біля Зборова, куди перене-
сено брата Івана. Як вона вмирала, нікого не було дома, бо братова з дітьми
поїхала до тещі, а брат відсиджував дві неділі арешту за проповідь з похва-
лою страйку. Він їхав з тюрми, вертаючи додому, коли це йому замигтіли з
277
вікон свічки край домовини. Він увійшов до хати — застав маму на ката-
фальку.
Я приїхав — мені показали фіолетну книжечку моїх „Розсипаних Перел”,
що дав я їх мамі з присвятою. Мама до кінця життя тримала цю книжечку
в руках, потішаючись, що принаймні та книжечка є біля неї — замість мене...
Тоді станула мені перед очима остання сцена пращання матері зі мною,
коли вона прочуваючи свою смерть, шептала зі сльозами: „Не буду тебе біль-
ше бачити, сину! Не буду, не буду...”
І не бачила більше. Загасло серце, що ходило за мною, коли я стрибав
над пропастями, по вершинах, досягаючи сонце. Так минулися наші родичі
без нашої пам’яти у тьмі української ночі, як і наші діди й прадіди заснули
без сліду, а ми, безбатченки, навіть хрестів на їх могилах поставити не зуміли:
„Одна вечірная вітає їх могили,
Одна вечірная їх чує заповіт!”
ШКОЛА — МІЙ ХРАМ
Після сецесії організація молоді охопила й учнів середніх шкіл. Виси-
лали до них делегатів з метою організування тайних кружків ідейного змісту.
Я був делегатом раз до Коломиї, раз до Станиславова. Цю місію сповняв я,
немов віруючий жрець у храмі, хоч наради відбувалися далеко поза містом
в лозах. Але з яким святим почуванням ми вели ці наради — нас єднала
водно тайна містерії воскресення творчих сил нації...
Опісля я прийшов до Станиславова на посаду вчителя української мови
й історії. Я вступив до школи — неначе до храму, з якого мають вийти
апостоли нових державницьких ідей нації. Я йшов на виклади, як ревний
священик на Службу Божу і говорив до учнів усе, неначе проповідь на горі.
Вони хапали мої слова серед святої тиші — я мав вражіння, що сію золоте
зерно в святу землю.
В науці української літератури я держався засади: „Чуже святе —
своє щонайсвятіше!” В науці історії я зробив серединою світу не історію
Німеччини, а історію України, бо хотів виховати покоління державників,
дарма, що, студіюючи історію, я мав вражіння, що ми нація морітура! Ос-
трозькі, Вишневецькі, Богдан Хмельницький — історичний підмет, але роз-
клад на дві верстви самопожираючі себе, ліквідація активної —частини на-
роду, пасивність, надія на чужу силу й поміч стати для мене дефініцією
морітурної нації в історії. Кругом мене гуртувались кращі мої учні, як Дми-
тро Вітовський, Федюшка Євшан, М. Струтинський, В. Кучабський, Яцьків,
Придаткевич, Гайворонський, брати Заклинські і ін., хоч я не знав про їх
кружки. Але як вони слухали, як записували кожне слово моєї науки, з
якою пошаною зближалися до мене з запитаннями, з яким відчуттям читали
мої твори, з якою святістю вивели мій „Золотий вінець”, фрагмент „Сну
Української Ночі" на вечорі Шевченка...
Та серед праці між молоддю росла моя віра, що ми воскреснемо. Те
почування святого звання учителя остало мені на ціле життя. Я все йшов
до школи, як до церкви — очистити душу в цілющій криниці. Я вмію отви-
рати серця молоді, тим мене любить молодь, що по літах пізнає мене, як
свого вчителя, пам’ятає мене, хоч старі мої ровесники, морітурні, легковажать
і зневажають мене зі зависти. Всі мої учні й учениці люблять мене як доброго
товариша, всі сповіряються мені, немов батькові, з найглибших тайн.
278
Василь Пачовський
ЗОЛОТІ ВОРОТА
Покараний з висот наш люд роздертий
Розсипався в атоми на ввесь світ —
Не вміє жити, а не може вмерти!
Впав гірш Ізраїля, що мав завіт —
Всі його можуть повним ротом жерти,
Аж найде шлях до Золотих Воріт.
Ті Золоті Ворота Ярослава
Сіяли сонцем з київських валів —
Докіль у нас була своя держава.
Храм злотоверхий з тих Воріт яснів —
Об них розбилась все ворожа лава
Під гордим стягом київських князів.
З Воріт тих князь Михайлик бив татарів.
Марко Проклятий наустив киян
їм видали його для ханських дарів.
Конем князь-лицар скочив на майдан:
„Останній раз вас крили від ударів
Ворота Золоті — навчить вас хан!”
Як сніп святого жита взяв Ворота
З валів на спис і в Царгород заніс —
В проломину удерлась вража рота...
Держава наша впала назаріз.
Престіл упав — і вкрила соромота
Народ, що сам на шию взяв заніз.
Шість соток літ шукав Марко Проклятий
Тих Золотих Воріт і не знайшов —
Аж впав у пекло Рідний Край багатий.
Аж сотий раз у Царгород зайшов,
І перший раз заплакав дух завзятий
На гріх, що зродив всі гріхи з оков...
Криваво плакав, впав під своїм горем...
Сходило сонце. Море, як кришталь,
А плай у Рідний Край стелився морем.
А Царгород мінився, як опаль.
Пінився беріг шумом перлозорим —
Дух його рвавсь над море в гірну даль...
279
Піднялось серце — гордо слова впали:
„О, Золоті Ворота! — крикнув в сні, -
Стояти вам знов там, де ви стояли!"
І сталось чудо. Нагло в далині
Там Золоті Ворота засіяли,
їх золото заблисло ув вогні.
Край них Михайлик-лицар, що мав крила,
А скрізь горіли очі із тих крил —
З його лиця ясніла вічна сила.
Весь в срібній зброї, як князі з могил,
Черлений щит з тризубом руч носила:
„Маркові слава!” — гримнув шестикрил, —
Зробила, Марку, це сльоза кривава,
Що ти уздрів мене за шістсот літ,
Спізнавши в пеклі, що за скарб — Держава,
І затужив до Золотих Воріт!
Перенесу їх вам, як горда слава
Поставить їх у Київ на граніт."
Марко зірвався, онімів від жаху,
Побачив в крилах очі тих голов
Народу, що упали серед шляху...
Вони ж давали свою кість і кров,
А він їх всіх валив у темнім страху
У грязь з державним стягом стрімголов.
Архангел одчинив йому Ворота.
Медвідь і тур і лев з них заревів:
„Не бійся туч, ні громів, ні болота!"
Марко ввійшов і зразу зомумів,
З його очей зісунулась сліпота,
Бруд світу з його духа облетів.
Майдан без краю. Українське царство
Грає красками, наче море вніч:
Князі, гетьмани, гордеє лицарство;
Де не взялася Запорозька Січ —
Пропала кволість, розтіч і коварство;
Шум, регіт, танець, співи, іскри з віч.
Довічні вороги засіли в раду
До одного стола, кладають плян;
Забули свари, зависть, лесть і зраду.
280
Хто князь, хто гетьман, хто мужик, хто пан —
Всім одна ціль: Держава свого ладу!
Веде їх Володимир, рече Богдан:
„Здоров був, Марку! Буде тобі шана,
Поклич усіх живих у Січ на дух!"
І затрубив Марко в трубу Богдана,
І дух його облетів світ навкруг —
Зірвались мицарі, як хвиля гнана...
У всіх державах знявся дивний рух.
Війська із Царгороду виступали —
„О, Золоті Ворота! — крикнув хтось, —
Стояти вам знов там, де ви стояли!”
І золото мов полум'ям взялось,
І золоті Ворота засіяли,
І вгору тисячі голов знялось.
Та вражі орди знов зареготались:
„Ні бо! вже в Києві не бути вам!!"
І щезли тим Ворота, що сміялись.
Медвідь і тур і лев ревіли з брам:
„Великої «України» злякались?!”
Архангел блиснув крилами вірлам.
Дев’ятий вал підняв козацькі чуби,
Видющі всі як плав плили на Січ —
Марко на Україні вдарив в труби...
І меркла в небесах московська ніч.
М. М.
ТЕОДОР КУРПІТА — ПОЕТ, ПИСЬМЕННИК, РЕДАКТОР
Теодор Курпіта народився 12 травня 1913 року в селі Ремезівцях, Золо-
чівського повіту. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню — в
українській гімназії „Рідна Школа” в Золочеві і Малих семінаріях у Львові
і Рогатині. Іспит зрілости склав 1934 р.
Друзі шкільної лавки і пізніші літературні критики схарактеризували
1. Курпіту як людину з меткими очима, завжди привітним і щирим, що
водночас віддзеркалювало його внутрішню, гуманістичну структуру й куль-
туру. Ного обличчя завжди було усміхнене та легко спілкувався з людьми,
утворюючи в них враження, що, мовляв, „я тебе знаю з першого поверху".
Свою поетичну творчість почав ще у шкільній лавці у Золочеві, помі-
шуючи свої перші статті у львівських журналах, як „Дзвіночок”, „Наш при-
281
ятель”, „Світ дитини". Згодом друкувався також у поважних львівських жур-
налах. Це, очевидно, позитивно впливало на його дальшу поетичну творчість,
бо його мова ставала багатшою, кількість літературно-стилістичних засобів
збільшувалася, витончувалася, метафоризація ставала більш індивідуалізова-
ною, а це передумова для кожного поета.
Першу збірку поезій під наголовком „Надоспівах весняних" надруковано
в Рогатині у 1934 р. Під час війни працював у шкільництві та продовжував
займатися літературою.
В роки Другої світової війни виїхав на еміграцію, проживаючи деякий
час у Словаччині, а згодом поселився у Мюнхені. Тут він зорганізував видав-
ництво „Академія” та видавав літературно-мистецький журнал „Рідне слово”,
біля якого згуртувалося було більшість визначних українських письменників,
поетів і критиків. Тут його дорібок збагатився такими творами, як „Нат е
песс”, „Карикатури з літератури”, „Вибране”, „П’яте через десяте", ,Збірник
у честь Марії”, „Український колядник" та інші. В той період написав цілий
ряд статтей на літературні теми. Він редагував також книжкові календарі та
видавав гумористичні журнали „Комар” і „їжак". Свої статті і твори підписував
Т. Курпіта та різними псевдонімами, як Теок, Те-ка, Ремезівський, Андрух
Бандзюк тощо.
Теодор Курпіта
Прибувши з європейської скитальщини до ЗСА, поселився у Чікаґо і
там продовжував літературну діяльність. Він дав ініціятиву до створення Ук-
раїнського Літературного Фонду ім. І. Франка, завданням якого є спонукувати
літераторів до писання літературних творів різного жанру та висилання
їх на конкурс до жюрі, яке, оцінивши вартість написаного, визначувало авто-
рові відповідну винагороду грошевого характеру. Той фонд діє до сьогодні.
У 1966 р. він видав люксусовим оформленням автобіографічну повітсь
„Блакитні Троянди”, присвячену покійній дружині Ользі, яка жила світом
літератури і яка передчасно відійшла у вічність. За цей твір Т. Курпіта одер-
жав літературну нагороду з Фонду ім. І. Франка 1967 р. Цього ж року від-
значено було його 35-річчя письменницької творчости. З цієї нагоди вийшов
282
збірник пісень до його слів, музику до яких написав д-р М. Федорів. Збірник
названо „Сальви і Мальми”.
Тяжко працюючи на прожиток, поет знаходив час на опрацювання стат-
тей та поміщування їх в українській пресі; також писав поезії з нагоди на-
ціональних свят і редагував збірники. Серед тяжких обставин Т. Курпіта на-
писав дуже гарний твір про боротьбу героїчної УПА під наголовком „Полк
Слави”, який одержав високу оцінку від Олеся Бабія. Через брак фінансів
твір ще неопубліковано.
Т. Курпіта був поетом небесної лірики. Ного меланхолійна лірика ха-
рактеризується ніжністю й чутливістю. У творі „Блакитні Троянди” вона під-
несена до неабияких висот. Поет добре прислужився для української літера-
тури й культури. Хай ці слова будуть подякою за його працю та квіткою на
його могилу. Він відійшов у вічність 31 березня 1974 р. у Чікаґо і там похований.
ВИЇЖДЖАЄМО З РІДНОГО ДОМУ
Виїжджаємо з рідного дому,
Але де та куди — не знаєм...
Тільки чуєм, як стогнуть колеса.
Тільки бачим вогненну Содому
Над країною нашого краю.
Це — горить і кривавить, мов близна,
Наше серце смутне і обдерте —
Наша жовто-блакитна вітчизна,
Що все може •— тільки не вмерти.
В нашім клунку „Псалтир” і „Кобзар” наш —
Наше все урятоване щастя,
Щоб душа українська нездарна
В безнадії під муром чужини
В них знаходила віри причастя.
І читаєм: Криниця і Нітра...
Нема хліба в порожній торбині...
У легенях ще нитка повітря
І ще смужка надльвівської сині,
Та в очах твоїх з льону села
Чорний смуток і зміна:
Ти гориш і ти тлієш дотла.
Мов уся Україна.
І ми чуєм, що серце в нас — рана одна.
Та по нас несправлятимуть тризни.
Ми все перебудем. Така бо ціна
За тризуб золотий,
За Шевченка слова,
За любов до вітчизни.
283
Тож хай бомби ревуть і хай дим
Переходить над попелом праці!
Це так мовить Господ.
Це Ного херувим
Рабів перетоплює в націю.
Кленовець, Словаччина, серпень, 1944
---□-----
ПРИВІТАННЯ ЗОЛОЧІВЦЯМ
Чесні Пані і Панове з нашого повіту,
Всім Вам шлемо із Чікаґо китицю привіту.
У цій наші хвилювання і душевні схлипи,
Тужливіші, як берези Золотої Липи...
У ній туга із журбою в горі обнялися
І так пахнуть, як барвінок на горі Підлисся,
І так щиро промовляють, сиплять думок корець
Про синь неба Ремезівець і поля Угорець...
Жалко нам, що спільно з Вами не візьмем тарілку,
Не проломим спільно хліба, не вип’єм горілку.
Ні по-дружньому не стиснем серед слів горячки
Ні друг друга, ні коліна рідної землячки..
Довгий шлях нас розділяє і власні доріжки,
Не доїхати шнельцугом, ні не зайти пішки...
Важко нам у світ далекий вирушати з хати, —
Один робить, другий хворий, а третій жонатий...
І хоч ділить нас усяке і ми різні -івці.
Але всюди гордо кажем, що ми золочівці!
І ми йшли і підем з Вами славним рухом,
І хоч тілом ми є вдома, але з Вами духом...
Тож подяка Вам і слава сильніша за крицю,
Що зібрались пригадати нам рідну землицю,
Що зійшлися, як вояки, у граді чужому
Простеляти власним серцем дорогу додому.
Честь Вам, Друзі, що злетіли під спеки негоду
Пригадати сільце тихе, де дуб тягнув воду,
Зазулі ті спом’янути, де під шум дубровський
Свої Ладі і Марені начеркав Пачовський...
Кадлубиська пригадати і їх білі гуси.
Звідкіля Роман Купчинський ішов в Усусуси,
Пригадати Вороняки, світочів епохи,
Що їх втягнув золочівець у Ігорів похід.
284
Гарний Вишнівчик згадати, де з-поміж каштанів
Вилітала орлом сизим — Олена Степанів,
Теплий Золочів згадати і Вали, і квіти,
Де учив нас Хміль стояти, а сендзя... сидіти.
Тож і радьте та вкладайте діла у глаголи,
Щоб нам Золочів із серця не зникав ніколи,
І про нього надрукуйте книгу прецікаву,
Україні на пожиток, а собі на славу!
Степан Бук (Золочів), Теодор Курпіта (Ремезівці),
Мирон Маланюк — (Угорці).
Чікаго, 29 червня 1965 р.
Іконостас шпиколоської церкви — закрита окупантом
285
БОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ
Матвій Стахів
МОСКВОФІЛЬСТВО У ЗБОРІВЩИНІ І ЗОЛОЧІВЩИНІ
Замітки про його причини, боротьба проти нього і перемога над ним
Назвою „москвофільство" окреслюємо різні суспільно-політичні течії того
чи іншого народу. З погляду всеохопности розрізнюємо політичне, політично-
ідеологічне й ренегатське москвофільство.
Політичне москвофільство це орієнтація якогось діяча чи певного огрупо-
вання на політичну допомогу Московїї-Росії для досягнення політичних цілей
свого народу у даній історичній ситуації, який не може осягнути їх своїми
власними силами. Політично-ідеологічне москвофільство унавнюється тоді, коли
якась партія орієнтується на політичну підтримку Московії, приймаючи також
ідеологію панівного режиму Московії-Росії в даній ситуації. Врешті, про рене-
гатське москвофільство говоримо тоді, коли даний діяч чи ціла група відріка-
ється свого народу, переходить до московського, а то й навіть разом з мос-
ковськими чинниками веде боротьбу проти свого народу. Таке явище назива-
ємо також москвофільським відступством, апостасією і зрадою.
Москвофільство було і є суспільним явищем не лише на українському
грунті; воно проявилося і діє тепер серед різних народів із таких самих причин.
Візьмімо, наприклад, москвофільство поляків і німців. Мусимо тут пам’ятати,
що москвофільську орієнтацію прокладає не тільки та чи інша партія даного
народу, але всіма доступними засобами сама Росія, незважаючи на характер
свого режиму, щоб лише осягнути подальші імперіялістичні цілі.
У XIX і на початку XX ст. в Польщі проявлялося ренегатське москво-
фільство серед інтелігентської верстви, хоч воно не було надто поширене. Мо-
лоді інтелігенти із зубожілих шляхетських родин вступали на службу російсь-
кого уряду і до війська. Щоб осягнути старшинський ступінь чи високу пози-
цію в державній адміністрації .треба було відректися від Польської Католиць-
кої Церкви та заявити себе росіянином. Такі ренегати „дослужувалися" навіть
провідних генеральських ступенів. В той час Польща була поділена й окупо-
вана трьома великодержавами: Росія зайняла найбільшу частину польської ет-
нографічної території із столицею Варшавою, решту Польщі зайняла Німеччи-
на і Австрія. В цих політичних обставинах постало серед поляків два політичні
табори. Один проголошував „всепольську”, соборницьку програму, але не дер-
жавницько-незалежну, бо цей табір не вірив у власні сили народу для визво-
лення всіх трьох частин Польщі в одну незалежну державу, але водночас вірив
у силу Росії. Він сподівався, що в зударі німецько-австрійського союзу з Росією,
остання переможе й об’єднає всі польські землі під скиптром царя, а цей визнає
за Польщею автономію. Цю течію підтримували московські „слов’янофільські"
кола, обіцяючи за такої умови піддержати польські автономні аспірації. Ідео-
286
лотом і пропаґатором того політичного польського москвофільства був Роман
Дмовський, діяч у Варшаві. У своїх публікаціях він поборював інший польський
табір, що мав свою головну базу у Галичині, та який проявляв австрофільську
і німецькофільську орієнтацію. Цей табір заступав програму відбудови неза-
лежної польської держави у зайнятій Росією території при допомозі Австрії
і Німеччини. Під час Першої світової війни обидва табори діяли відповідно
до своєї програми. Германофільський польський табір виставив по німецько-
австрійському боці значний Польський легіон у війні проти Росії, а табір Дмов-
ського, що репрезентував польський соборницький націоналізм, також змобі-
лізував Польський легіон, що воював у рядах царської армії проти Австрії
і Німеччини. За своєю ідеологією обидва польські табори станули збройно
один проти одного. Обидва табори врятовано від дальшого кровопролиття упад-
ком Росії.
У період 1919-20 рр. табір Дмовського і голова польської держави Юзеф
Пілсудскі заступали досить дивну, нову москвофільську концепцію. Вони по-
таємно підтримували мілітарно владу совєтської Росії в її боротьбі проти ре-
жиму ген. Денікіна, увійшовши таємно та домовившися з Леніном. Пізніше
Дмовський явно заступав погляд у „Газета Варшавська", що найвигіднішою для
Польщі є влада большевицької Росії, бо... большевицька влада з усіх діючих в
Росії влад, найслабша, а це лежить в інтересі Польщі, щоб ця влада у Росії
була слабкою.
Зазнавши поразки у війні з Антантою 1918 р., в Німеччині поширилось
було політичне москвофільство серед провідних суспільних верств і серед
робітництва. Внаслідок великих воєнних відшкодувань, наложених перемож-
ними державами над Німеччиною, постала там велика економічна депресія
і масове зубожіння. В цій ситуації московська большевицька пропаганда
проповідувала гасло, що Німеччину може врятувати від тиску Антанти до-
помога совєтської Росії. У це повірили широкі кола робітництва, і вони за-
лишили соціял-демократичну партію і приєднались до комуністичної партії Ні-
меччини з вірою, що коли в Німеччині переможе большевицька комуністична
революція, то напевно прийде з Москви допомога. В союзі з Московією пере-
можуть антантські війська і розв’яжуть таким чином господарську кризу
Німеччини. Ця форма москвофільства дістала назву „націонал-большевизму”.
Слід додати, що консервативні і навіть реакційні кола в тодішній Німеччині
орієнтувалися на співпрацю Німеччини і совєтської Росії у зовнішній полі-
тиці. До таких курйозних проявів москвофільства можна згадати виступ од-
ного з провідників німецького аристократичного консерватизму графа Реван-
тльова на сторінках пресового органу Німецької комуністичної партії „Роте
Фане” із статтею, в якій він виявив переконання, що німецькі консерватисти
і московські большевики можуть цілком успішно співпрацювати спільним фрон-
том проти пресїї Антанти на Німеччину і Совєтський Союз. Таких прикладів
поширення політичного москвофільства можна навести чимало з преси тих
європейських країн, що зазнали поразки у Першій світовій війні.
-----□------
ПРИЧИНИ МОСКВОФІЛЬСТВА У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ
У першу чергу сама Московія-Росія намагалася викликати серед україн-
ців під Польщею промосковський рух з наміром приєднання цих земель до
Московії. У XVIII ст. Україна була поділена між Московією, що зайняла укра-
їнські землі на схід від Дніпра та Польщею, що панувала над українськими
землями на захід від Дніпра. Панівний польський шляхетський режим і все
287
аристократичне суспільство прийняли тоді програму цілковито знищити укра-
їнсько-руську провідну верству, що складалася з решти зубожілої шляхти,
вищого духівництва і міщан. В 1717 р. подано польському сеймові „Проект
на знищення Русі", який рекомендував програму нищення українсько-руської
провідної верстви так, щоб залишилося лише темне і неосвічене селянство і
неосвічені священики, тобто український народ мав складатися лише з „попів
і хлопів”. Ця програма передбачувала різні засоби психологічного і суспіль-
ного терору: виявлювання погорди до української Церкви зі слов’янським
обрядом, недопускання українських шляхтичів і міщан до урядів, якщо вони
не визнають себе поляками. Погорда до „хлопської" української мови і взагалі
до „хлопа” мала за завдання ширити польську аристократичну ідеологію серед
української шляхти і міщан, бо це автоматично зближало цю верству до по-
ляків; вони соромлячися української „хлопської" мови, мали користуватися
в літературному і громадському житті лише польською мовою і таким чином
польщитися. Та програма мала значний успіх. Хто з освіченої українсько-ру-
ської верстви все ж таки не переходив до польського аристократизму, той
переважно не вводив до письменства народної мови, але писав мертвою, бол-
гарсько-церковною мовою з домішкою народних слів там, де автор не зна-
ходив відповідного староцерковного слова. Лише меншість, головно черці
Чину св. Василія Великого, далі користувалися народною мовою.
Також була ситуація, коли Австро-угорська монархія при поділі Польщі
забрала під свою владу Галичину і північно-західні українські землі. Серед
освіченої української громади панував цей польський аристократичний дух,
хоч проти нього ставив опір народовецький рух.
Слід згадати, що австрійський „освічений" абсолютизм ставився до ук-
раїнського народу нарівні з польським, отже українська інтелігентська верс-
тва мала досить значну охорону проти натиску польської шляхти і міщанства.
Крім цього, значний вплив на пожвавлення народовецького руху мала рево-
люція в Західній Европі і потім в Австрії 1848 р. під кличем демократизму і
народолюбства. Саме ця революційна демократична течія допомогла україн-
ському народовецькому рухові до його поширення й остаточної перемоги.
Вплив польського аристократизму серед української інтелігенції — духовної і
світської — послаб і пригасився. Але він не розвіявся цілковито.
Ще до цієї революції в 1839-1940 рр. перебував у Львові на студійній екс-
педиції професор Московського університету М. Поґодін, який поставив собі
за завдання ширити серед української інтелігенції московську доктрину про
єдність „малоруського народу" з „великоруським” і про конечність об’єднатися
в одній „Великій Русі” під берлом царя. Його тактика була наслідування польсь-
кої: він ширив погорду до „простої малоруської мови", вмовляючи, що вона не
має жадної культурної традиції в минулому, і на цій основі агітував і про-
пагував московську мову, як мову „високої культури". До своєї доктрини
він легко прихилив значне число наших аристократів, які до того часу вва-
жали себе культурно поляками. До таких зміновіховців слід зарахувати Д.
Зубрииького, Б. Дідицького. І. Наумовича та інші. Вони вивчали московську
мову, і хоч не опанували її досконало, писали нею. Вони не виступали з цим
явно, бо ще переважав народовецький дух, зміцнений революційною динамі-
кою 1848 р. Крім того народовецький рух мав підтримку австрійського конс-
титуційного права.
Але на початках 1850 р. запанувала в Австрії реакція, що воліла спів-
працювати з польською аристократією, а не з „плебейським” рухом українсь-
ких народовців, до яких належали лише нижчі чини духівництва і горстка
288
світської інтелігенції Вся колишня вища аристократія опинилася в польсь-
кому таборі.
Австрійський уряд передав владу в Галичині польській аристократії, бо
рештки нашого аристократизму затратили віру в австрійську правову охоро-
ну українців від польського натиску; водночас австрійський уряд не вірив у
приспану силу „малоруського народу”. Та обставина була визначальною в тому,
що значне число людей повернули свої очі на схід, сподіваючись допомоги
від „Великої Росії-Московії”. З вірою у „братську" допомогу Москви у боротьбі
проти поляків і австрійського режиму, москвофільський табір підняв явно
голову.
До підсилення цієї орієнтації (москвофільства) зумовила зовнішня ситу-
ація, в якій опинилася Австрія. Вона зазнала поразки у війні з Італією (1859 р.),
а незабаром зазнала великої поразки у війні з Прусією (1866 р.). Москвофіль-
ська пропаганда мала за завдання ширити неровіря в силу Австрії і змальо-
вувати перспективу майбутньої поразки Австрії у війні з Росією, яка знищить
першу і приєднає „всі руські землі” під одну владу московського монарха.
Такі тенденції зміцнював той факт, що австрійський цісар в новій консти-
туції для Галичини запевнив владарне місце польській шляхті і польському
міщанству.
Незабаром редакція часопису „Слово” у Львові переставилася на своє-
рідну російську мову та заявила, що вона (редакція) не може відступати від
„язикової, літературної, церковної і народної зв’язі із всім русским міром”.
Цій доктрині москвофільської групи невдовзі дала солідну базу ворожа
для українства польська панівна еліта із сеймової трибуни у Львові. Маючи
угоду з німецьким урядом Австрії, польська шляхта відкрито заперечила саме
існування українського народу так, як це зробив раніше Валуєв окремим
указом, заперечуючи існування української мови й українського народу. Май-
же тими самими словами гриміли із сеймової трибуни у Львові слова поль-
ської репрезентації, що, мовляв, „Світ знає лише Польщу і Московію... Русі
немає”.
Одним з тих польських репрезентантів був граф Лєшек Борковський.
Він заперечив існування Руси-України. Це означало, що „малоруське” насе-
лення мало себе визнати або за поляків, або за москалів. На таку провока-
тивну заяву польського лідера прийшла небажана йому відповідь від одного
з чільних провідників москвофільського середовища, о. Івана Наумовича. Він
заявив, що його група не бажає собі бути поляками. Коли, — як каже граф
Борковський, є лише вибір для русинів Польща або Московія, то він заявляє
себе по боці з „Московською Руссю” „Воліємо втопитись у московському мо-
рю, ніж душитися в польському болоті”. Далі він заявив про єдність „усіх Ру-
сей”. „Русь Галицька, — говорив він із сеймової трибуни, — Русь Угорська,
Київська, Московська, і Тамбовська і прочії, під взглядом етнографіческим,
політическим, лексикальним, літературним, обрядовим — єсть одна і тая самая
Русь... Ми настоящі русскії... Нині стало уже доказано, як не можна лучше,
що малорос, єсли не хоче стати настоящим поляком, імієт єдиноє прибіжи-
еще в приобщенії к високообразаваной, готовой книжной богатой русской
літератури".
Ось так прийшло до ренегатського москвофільства. Наступив очевидний
поділ серед української інтелігенції на ренеґатів-москвофілів і на українських
народовців. З того поділу мусіло прийти до тривалої боротьби за душу укра-
їнського народу в Галичині: селянства, робітництва, міщанства і молодого по-
коління світської і духовної інтелігенції.
289
МОСКВОФІЛЬСТВО НА СЕЛЯНСЬКОМУ, МІЩАНСЬКОМУ
І РОБІТНИЧОМУ ГРУНТІ
Вищезгадана заява о. І. Наумовича в сеймі відразу довела до поділу
польської фракції: приблизно половина послів стала на москвофільській плат-
формі о. Наумовича, а друга — виразно української народовецького спряму-
вання під проводом о. Степана Качали і судді Ю. Лаврівського виступила проти
цієї москвофільської програми.
Народовці вже від 1860 р. займалися масовою освідомлюючою національ-
ною діяльністю в рамках тов. „Просвіта” з філіями по повітах, містах і селах.
Москвофільський рух, що захопив у свої руки головні позиції у суспільному
житті народу, рішив поширити свою „об’єднительну” програму також у на-
родні маси. У противагу народовецькій „Просвіті”, вони заснували коштом
великого на ті часи фонду, подарованого суддею М. Качковським, своє ніби
Общество ім. М. Качковського з повітовими філіями у краю (1873 р.). В час
поділу інтелігенції на москвофілів і народовців, з москвофілами залишилася
більшість духовної і світської інтелігенції з консисторіями включно. У самому
москвофільському таборі від самого початку було дві фракції. Одна рекляму-
валася явно як „рускі" і проповідувала єдність „усіх Русей”; друга частина
вважала себе окремим „галицько-руським” народом, але душевно тяготіла до
москвофільської групи і всюди піддержувала москвофілів. Внаслідок цього,
при народовецькій течії залишилася тоді невеличка кількість інтелігенції, пе-
реважно з молодшого покоління. Тим-то назовні наш народ у Галичині про-
тягом цілого покоління репрезентували обидві фракції москвофілів, що гостро
і неперебірчиво поборювали народовців.
Розбиття колишньої солідарности, що постала внаслідок демократичної
революції в 1848 р., довела до послаблення активности народних низів і через
те втрачено дотеперішній вплив на крайову адміністрацію. Це видно з ви-
сліду виборів до державної ради у Відні. В 1848 р. українські кандидати здо-
були 37 мандатів і всі посли заступали всеукраїнські національні позиції.
Через 25 років, під час виборів 1873 р., до державної ради вибрано від наро-
довців лише 15 послів, з чого 14 були москвофілами; єдиний посол, о. Степан
Качала, був народовцем.
Безоглядність боротьби москвофілів з молодою інтелігенцією народовців
ілюструють такі приклади: з духовної семінарії у Львові усунено тих питомців,
що явно заявляли себе українськими народовцями. Коли питомці закінчили
теологічні студії і зістали висвячені на „сотрудника”, їх чекали переслідування
з боку консисторії, коли вони відважно проповідували українські національні
погляди. За такий політичний „гріх” їх перекидувано з одного місця на інше
по декілька разів. Деканами іменовано переважно москвофілів. Ще 1880 р.
у Перемиській єпархії на 40 деканів лише 2 були народовецької формації.
Львівська консисторія окремим обіжником заборонила підлеглому духівництву
переплачувати й читати часописи народовців „Правду” тільки тому, що її ре-
даговано в народницькому дусі. Редакторами були такі заслужені народні
діячі, як проф. О. Барвінський і о. Степан Качала.
Увесь москвофільський і „галицько-руський” табір публікував усе старим
„етимологічним правописом, бо він уподібнював ці публікації до московських.
Український фонетичний правопис, уживаний народовцями, поборювано не
лише словами, але й ділами. Духівництву не вільно було писати до консисторії
українським фонетичним правописом, а сміливих карано.
Проте українська національна ідея, що її розвогнювали народовці, здо-
бувала собі щораз ширший вплив серед молодого покоління духовної і світ-
290
ської інтелігенції та в народніх масах. Молоді парохи майже виключно були
свідомими українцями. Також велика більшість молодих світських інтелігентів
вже належала до українського національного табору. Вони у повітах і селах
закладали філії і читальні „Просвіта”, кооперативи та інші організації. А най-
важливіше — вони стали переводити плянову політичну організацію не серед
самої інтелігенції, як це було раніше, але серед селянства, міщанства і робіт-
ництва. Ця масова організація зустрічалася на місцях з москвофільською орга-
нізацією. Коли український національний рух, без уваги на партійну принале-
жність, діяв виключно за свої гроші, жертовані найсвідомішими колами на-
селення, москвофільський рух користувався насамперед російсько-державними
субсидіями. Це давало москвофілам можливість утримувати два щоденники.
Коли обидва щоденники виходили нібито московською мовою, то популярні
видання для маси були редаговані в основному українською мовою з доміш-
кою церковних і московських слів. Особливо була поширена „Наука”, засно-
вана о. Наумовичем і редагована дуже приступно. Вона мала найбільшій вплив
у пропаганді москвофільства по селах.
Про характер селянського москвофільства у Зборівщині і Золочівщині
буде мова пізніше. Це питання залишимо на пізніше, а тепер зупинимося лише
над статистикою боротьби між українським національним табором і москво-
фільським обидвох фракцій. Здобутий вплив здорової української ідеї і вияв-
лювання баламутних гасел москвофільського табору буде наочніше видно з
вислідів перших загальних і таємних виборів до австрійської державної ради
— парляменту у Відні.
Вибори до крайового сейму були ввесь час посередні і нерівні. Тим-то
посередні вибори помагали панівному режимові купувати голоси нечисленних
і невідомих виборців. Показником впливу того чи іншого політичного табору
могли бути тільки рівні загальні вибори з таємним голосуванням. Підкупство
тут було утруднене, хоч польська шляхта його практикувала. Першими рівни-
ми і загальними виборами були вибори до австрійського парляменту в 1907 р.
Голосами наших виборців вибрано тоді з Галичини 22 українських націонал-
демократів, українських сеціял-демократів та 5 москвофілів скрайнього рене-
гатського напрямку. На Буковині вибрано 5 українських націонал-демократів
і соціял-демократів. Разом з обидвох частин української території вибрано 27
послів українського національного табору і 5 москвофілів; це значить голо-
сами наших виборців вибрано 32 послів.
Коли йдеться про самі голоси наших виборців у Галичині, то всіх було
547,000 голосів на всіх кандидатів. Москвофіли одержали лише 171,000 голосів.
Сорок років наполегливої праці серед українського народу дало велику дозу
самоусвідомлення. Проте недуга москвофілства була ще значною. Але коли
відбуто наступні вибори в 1911 р., до сейму вибрано лише двох москвофілів.
У тих виборах вибрано д-ра Д. Маркова і д-ра В. Куриловича — обидва мос-
квофіли. Марків писав своє прізвище „марков” на московський лад. Його
вибрано двічі в окрузі Золочівщини і Зборівщини.
-----□------
ЧОМУ У ЗОЛОЧІВЩИНІ І ЗБОРІВЩИНІ ТАК ДОВГО
ПРОЦВІТАЛО МОСКВОФІЛЬСТВО?
У попередніх розділах ми зупинилися коротко над причинами народжен-
ня москвофільства в Галичині і подали короткий огляд його росту й упадку.
Безпосередньо до вибуху Першої світової війни ця недуга була у зборівсько-
золочівській окрузі далеко сильнішою, ніж в інших повітах Галичини, бо ж
291
тут ще 1911 р. голосами виборців вибрано одного з ренегатських москвофіль-
ських лідерів, д-ра Дмитра Маркова. На це склалися особливі суспільні при-
чини в цій околиці. Ці причини коротко такі:
1. Ця територія охоплювала частинно подільські і пограничні з Поділлям
села. Тут, в загальному, були заможні парафії нашої Церкви. Консисторія
митрополії була тоді в руках москвофілів. Тим-то кандидатів на парафіяльну
позицію призначувано лише москвофілів, а українських народовців висилано
на убогі гірські і підгірські парафії. Ті парохи були носіями москвофільства
у селах і містечках. Ще 1924 р. на 12 членів митрополичої капітули було 11
москвофілів, і лише один крилошанин, о. О. Стефанович, був українським
патріотом.
2. Тому що деканами в цій окрузі були москвофіли, вони всіма засобами
спиняли підлеглих їм парохів українського національного напряму від суспіль-
ної діяльности, а зокрема від участи в українському політичному русі. У Збо-
рівщині, наприклад, один із таких провідних москвофілів був почесний кри-
юшанин о. Иона Пелехатий. Він дбав про те, щоб по селах його Оліївського
деканату було засновано читальні Общества ім. Качковського і щоб там пе-
редплачувати москвофільський тижневик „Русскоє Слово" та місячник „На-
ука”. Чин св. Василія Великого в Галичині був джерелом місійного руху в
українському національному дусі. Він видавав місячник „Місіонар”, очевидно,
народною українською фонетичною мовою. Спеціяльно партійно-політичними
справами цей журнал не займався, а ширив тільки релігійну побожність. Проте
декан о. Пелехатий вже після Першої світової війни хвастався, що не допус-
тить до того, щоб по парафіях його деканату передплачувано „Місіонар".
3. Москвофільські парохи дбали про те, щоб дяками в парафіях були
москвофіли і щоб вони помагали москвофільським священикам у їхній полі-
тичній протиукраїнській роботі.
4. Москвофіли видавали популярні газети і книжечки Общества ім. Кач-
ковського — справді дещо зіпсутою народною мовою, але етимологічним пра-
вописом. Цим правописом були друковані церковні видання і всі публікації
митрополитської консисторії, і також пастирські листи до 1913 р. Характе-
ристичною ознакою етимологічних видань для середнього читача були букви
„т>” і „йор”. Хто видавав таким правописом газети і книжки, того вважали
„твердим русином”. Тих, шо користувалися українським фонетичним право-
писом, називано „м’якими русинами" яких начебто видумали поляки у проти-
лежність до „твердих русинів".
5. Усі москвофільські видання, редаговані грекокатолицькими священи-
ками, зручно поширювано серед читачів та вмовлювано в них, що унія з Римом
це видумка поляків, завданням якої утворювати „міст” та спрямовувати „рус-
ский народ” до польського костьола, щоб там його зденаціоналізувати. Ця унія,
мовляв, розбила єдність „русскої Церкви" і вона становить відсутність від
правдивої православної віри, яку начебто весь час визнавав „русский” народ
від св. Володимира і Ольги починаючи і наших часів включаючи. Вони твер
дили, що тільки в Росії задержано правдиві апостольські обряди у повній
чистоті та що „уніятська ієрархія" — особливо Василіяни — спотворили цей
обряд різними латинськими вкрапленнями.
6. Неподалік Зборівсько-Золочівського повіту знаходиться славний істори-
чний монастир у Почаєві з чудотворним образом Богоматері. Цей монастир
увласнювали Василіяни. Вони мали там своє видавництво і друкували церковні
пісні та різні видання, в яких підкреслювалося єдність з апостольським прес-
толом в Римі. Цей релігійно-культурний монастир діяв і після поділу Польщі,
292
але 1831 р. російський уряд відобрав його у Василіян та заборонив йому спіл-
куватися з Римом. Невдовзі цар віддав його синодальній Російській Право-
славній Церкві, яка вже в той час стала політичним інструментом російського
уряду. Почаївський монастир найшовся в руках найчорнішої реакційної час-
тини російського клеру. За підшептами москвофілів до Почаєва організовано
прощі галичан, під час яких чорносотенні ченці і світські пропаґатори індок-
тринували народ та всилювали в нього ненависть до Риму. Вони розказували
людям, що Росія має „тверду віру”, що там люди „твердо постять” та що дія-
кони там ходять по всій церкві, підходять до кожного образу і кадять образові
за твердими засадами. У щоденних молитвах вірні співають 12 разів „Господи
помилуй’”. Занечищені обряди співають лише три рази „Господи помилуй”.
У Почаєві прочани зустрічалися не з панівною московською верствою уряд-
ників і жандармів, але з українським селянством, що розмовляло цією самою
українською мовою, як і вони. З цього вони висновували, що в Росії живуть
такі самі русини, як і в Галичині.
7. Слід додати, що сукупність такої індоктринацїї, породжувало до деякої
міри цареславіє. Москвофільські пропагандисти вмовляли в народ, що не ляхи
ні німці владають над ним, а російський цар, що є водночас царем русинів.
Ці несвідомі селяни не мали стичности з дійсними москалями і не знали, що
цей народ говорить іншою мовою, читає інші газети і панує над українським
народом. Таким чином, отже, москвофіли не знали фактичної Росії.
8. У Зборівщині і Золочівщині діяв ще один чинник, що допомагав по-
ширювати позиції москвофільства. В селі Присівцях жив і звідси діяв мос-
квофіл Іван Процик. Мавши лише початку школу і знання дякувати, він
самоосвітньою працею здобув собі досить широке знання з москвофільських
видань і вишколив себе на доброго пропагандиста. Його обдарованість заува-
жив о. Наумович і прийняв його на працю до редакції „Наука”. Будучи до-
брим промовцем і виступаючи на багатьох зборах, де парохами були москво-
філи, він ширив ідею „твердої” віри, чистоти обрядів і вірности синодальній
Російській Церкві. Очевидно він не знав російської мови, і російську пропа-
ганду поширював українською мовою з домішкою староцерковних слів.
-----□------
УПАДОК МОСКВОФІЛЬСЬКИХ ВПЛИВІВ
Ми подали короткий огляд москвофільського руху у Золочівському і Збо-
рівському повітах з двох причин: обидва повіти за австрійської окупації до
1905 р. творили один повіт. Золочів був більшим містом і там відбувалися
часто ярмарки-торги, де можна було придбати предмети до сільськогосподар-
ського землеоброблювання, худобу, безрогі тощо. Тож після поділу цього
району на два повіти, значна частина людей тяготіла до Золочева, а не Збо-
рова. Довший час після поділу території на два повіти, Золочів залишився
центром політичного національного руху і руху москвофільства.
Буйний зріст українського національного руху в Галичині від 1870 р.
змилював закаптуреність москвофільства у всіх закутах Галичини. Це було
видно також у зборівсько-золочівській окрузі, хоч з уваги на близькість до
москвофільського релігійного центру, що находився в Почаєві, це запаморо-
чення зникало повільніше ніж в інших частинах Галичини.
Зріст національної ідеї був зумовлений низкою факторів. До найпершої
слід згадати той факт, що молоде покоління духівництва виросло під впливом
українського народництва, що працювало над усвідомленням народу, хоч мос-
293
квофільські декани робили перешкоди у цій праці. Єдиною зброєю „твердого"
декана було легковаження і висміювання молодих парохів, які працювали для
української національної справи серед громадянства. За любов і відданість
народові декани постійно прозивали національно свідомих священиків „попи-
ками-радикалами”. Але ніякі тиски на молодих парохів не зуміли зупинити
їх від дальшої праці на національній ниві.
В другій половині 1890-х років засновано в Галичині низку гімназій з
українською мовою навчання. Гімназійна молодь тих гімназій разом зі своїми
і/чителями засновували читальні „Просвіта” та витіснювали „читальні” ім. Кач-
ковського. Молодь також поширювала передплату українських часописів і кни-
жок. Слід додати, що навіть сини і внуки москвофілів, одержали освіту в укра-
їнських гімназіях, відверталися від москвофільства. На цьому місці треба ствер-
дити факт, що внуки москвофільського лідера И. Пелехатого, Оліївського де-
кана, ще за життя свого діда і живучи в його мешканні, заявилися свідомими
українцями, а старий внук, И. Сохоцький, син активного ренегатського мос-
квофільського адвоката, був навіть одним із провідних членів ОУН. Носієм
національної свідомості! серед молоді була військова служба в австрійській
армії. Організація австрійського війська була побудована за територіяльним
принципом. Це означає, що рекрути відбували військову службу у полках
своїх повітів. Тому-то військові формації в Золочеві і Зборові складалися фак-
тично з самих українців. Офіцерами в тих полках були також українці. Якщо
рекрути належали до москвофільського табору, то відслуживши військо і за-
знавши впливу національно-свідомих співдрузів, ставали також свідомими ук-
раїнцями і назавжди такими залишилися.
Пропагована москвофілами проща до Почаєва невдовзі почала давати
протилежні до сподіваних наслідків. Вірні почали відвертатися від москвофіль-
ства і приєднуватися до організованого свідомого українства.
Проголошуючим ударом для москвофільської пропаганди був факт при-
буття царсько-російської армії до Галичини в час Першої світової війни. Через
Золочів і Зборів просувалися полки цієї армії, бо на цьому терені прокладено
головний шлях Тернопіль-Львів і Броди-Красне. Часто окремі відділи тих пол-
ків їздили по селах та робили закупи харчів для себе і коней. Люди бачили,
що рядові солдати говорили цією самою мовою, що й вони, а їхні офіцери
розмовляли незрозумілою для них мовою. Наявність цього факту переконував
людей, що українці і росіяни це два окремі народи. Москвофілів, отже, зде-
масковано, і значна частина з них поверталася до народницького середовища.
Лише ті села залишилися москвофільськими, до яких не ввійшла нога цар-
ської армії.
Але найбільший перелом стався в 1918 р., коли постала Українська На-
ціональна Революція в Галичині. Постання ЗУНР і війна з Польщею остаточно
розмітила всякі затуманені концепції промосковського і пропольського наста-
влення. Водночас слід згадати, що низка ренегатських лідерів не повернулися
на шлях українства і далі продовжувала зрадницьку роботу серед українсь-
кого народу. Зокрема до цієї групи ренегатів належав д-р Дмитро Марків,
вибраний на посла в 1911 р. у зборівсько-золочівському районі.
-----□------
ЗРАДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРУПИ МАРКОВА ПРОТИ УКРАЇНИ
під час війни і згодом у час польської війни
ПРОТИ ЗАХІДНЬОЇ УКРАЇНИ
Лідери ренегатської групи москвофілів створили до Першої світової війни
свою партію під назвою „Русско-Народная Організація”. Від неї 1911 року обра-
294
по до австрійського парламенту два посли, одним з яких був д-р Дмитро Марків
з округи Золочева і Зборова. Коли восени 1914 р. початково російська армія
мала успіхи проти Австрії й зайняла цілу Східню Галичину по верхів’я Карпат,
тоді лідери цієї групи стали на службу російського воєнного губернатора у
Львові. Вони помагали різними доносами заарештовувати українських націо-
нальних діячів, гцо їх застала окупація краю. Тисячі з них депортовано включ-
но з митрополитом А. Шептицьким у глибину Росії і на Сибір. Всі культурні
організації були заборонені, а їхні домівки закриті. Ці зрадники намовляли
своїх симпатиків по повітах і селах співпрацювати як донощики з окупаційною
владою Москви.
Коли 1915 р. австрійська і німецька армії проломили російський фронт
у Західній Галичині, російська армія мусіла нашвидко відступати на схід. Ви-
явилося, що вона мусить відступити аж до лінії ріки Стрипи. Акція групи
Маркова в часі окупації скомпромітувала багатьох своїх симпатиків і вони
му сіли побоюватися, що коли прийде австрійська влада, то їх арештують за
злочинну діяльність проти Австрії. Цілком легко могли провідники партії
Маркова переконати тих діячів, щоб вони втікали на схід, до Росії. Разом
з ним, щоб показати свій вплив перед царським урядом, ті лідери намовляли
також села, де жили їхні симпатики і співробітники, щоб також утікати
разом з російською армією. Російська влада йшла цій акції на руку і пома-
гала таку втечу більших груп на Схід. їх евакуйовано в околицю м. Ростова
над Доном. Туди спрямовано також силою евакуйовані села з прифронтової
смуги над Стрипою. Таких втікачів і евакуйованих в околиці Ростова було
приблизно 25 тисяч. Для пропаґандивних цілей лідери цієї ренегатської гру-
ші згодом перебільшували сильно кількість тих втікачів, своїх симпатиків до
числа 150 тисяч осіб.
Разом з російською армією втекли ті лідери, що співробітничали з уря-
дом рос. воєн, губернатора на чолі з В. Дудикевичем. Марків і Курилович
та О. К. Вальницький були заарештовані австрійською армією на початку війни,
але були звільнені на основі амнестії для політичних в’язнів 1917 р. разом з
іншими арештованими і конфінованими москвофільськими провідниками.
Коли 18-19 жовтня 1918 р. скликано Конституанту з усіх українських
земель колишньої австрійської імперії у Львові, то посол Марків і його колеги
збойкотували ці Установчі збори, бо знали заздалегідь, що ці Установчі збори,
зложені з вибраних послів до парляменту і до сейму Галичини та рівним
голосом представлені делегати партій, проголосять відновлення української
державності! на цих землях. Партія Маркова не визнавала українського на-
роду, як рівноправного з усіми народами, але за антропологічну відміну „єди-
ного русского народу”. Вони були проти УНР в рр. 1917-1918 і проти Геть-
манської держави після того. Вони залишилися догматично вірними доктрині
єдиної і неподільної Росії, у склад якої мала увійти ціла Україна.
Опір проті державності! Західньої України, який виявила група Мар-
кова, був не тільки пасивний, тобто самі лідери і їхні чільні однодумці не
вступили в ряди оборонців рідної землі проти агресії цілої Польщі, але вони
активно почали бунтувати громадян ЗУНР проти цієї держави в ім’я при-
єднання Західньої України до нової Росії, як її провінцію. Що це був тоді
привид фантазії, видно з факту, що в листопаді 1918 року Росія була поділена:
центральна Росія в Европі була під владою большевиків, Си'ЇЇр був під владаю
реакційного білого режиму адм. Колчака, а „Добровольча Армія Юґа Росії"
під командуванням ген. А. Денікіна була далеко на К джазі. Безпосередньо
Галичина сусідувала тоді з реальною українською дер» хвою під владою геть-
295
мана Скоропадського, а від кінця листопада під владою Директорії УНР. Не-
нависть лідерів ренегатського москвофільства була така сліпа, що вони не
вагалися свою акцію звернути проти влади Західньої України саме в часі, коли
на неї сунула воєнна агресія всієї Польщі. Активно діяти в центрі краю, у
Львові, група Маркова не могла, бо в перших тижнях тут владала ЗУНР і УГА,
що незначними силами щойно зорганізованих полків, обороняла з трудом
Львова.
У виконанні цього зрадницького пляну Марків скоро в перших днях
листопада виїхав на Лемківгцину і 7-го листопада 1918 р. скликав до Сянова
своїх однодумців і деяких несвідомих делегатів з Лемківщини. Марків пред-
ставив цьому „з’їздові” організований український провід, як злочинців, що
діють на шкоду народу і після того цей „з’їзд" ухвалив „прилучення Галицько-
володимирського князівства, тобто Галичини, Буковини і Закарпаття, до Росії.
Цю резолюцію передано до публікації чеській і словацькій пресі.
У своєму „Очерку" історії руху своєї партії, Марків зазначує, що цю
резолюцію вислано також до польської преси в Західній Україні. Цим він хотів
показати, що його партія не буде воювати проти Польщі в обороні української
державності!. Своїм виступом проти ЗУНР, очевидно, здобув симпатію серед
польських урядових кіл, коли зважити, що він повернувся з Сянока без пере-
шкод через польську фронтову лінію до Львова, де перебував штаб його партії.
Там був також центральний орган „Русскої Народної Організації" під назвою
„Русский Народний Совєт” під проводом колишнього посла до порляменту
В. Куриловича. Цей партійний орган Маркова окремою делегацією в особах
В. Куриловича і д-ра К. Вальницького представив членові командування фран-
цузького десанту в Одесі, шефові фр. розвідки і політичному референтові про
справи Росії в штабі цього командування капітанові Вільємові меморандум,
г якому були представлені представники української державности в Західній
Україні і в Східній Україні в найчорніших красках. Меморандум вимагав до-
помоги антанти в боротьбі з „українським сепаратизмом" в ім’я відновлення
єдиної російської реакції під проводом ген. Денікіна.
Домагання прилучити Західню Україну до Росії було ніби звернене проти
Польщі, яка вимагала в Парижі визнання за нею права на Галичину, але в
дійсності в цій стадії Мирової конференції вимога москвофільської ренегатсь-
кої РНО йшла на руку польській пропаганді, бо меморіял твердив, що в За-
хідній Україні немає порядку і тому треба міжнародної організації замість
влади ЗУНР. Слід додати, що саме Західня Україна під владою ЗУНР була
єдиною країною того часу у Східній Европі, де спокій і порядок був наявний
у повному сенсі цього слова. Коли писали ці москвофільські лідери свій мемо-
ріял у Львові, то це було саме кілька тижнів після здобуття Львова польським
військом, яке здійснило там масовий триденний погром проти жидів.
----□----
ВОРОЖА АКЦІЯ РЕНЕГАТІВ ПІД ПРОВОДОМ МАРКОВА
ПОЗА КОРДОНОМ ЗУНР У ПРАЗІ, КАТЕРИНОДАРІ І ПАРИЖІ
Делегати Марків і О. Вальницький прибули у Прагу в половині грудня
1918 р. Туди прибула також делегація з Лемківщини, яку викликав Марків.
Ці самозванці — о. М. Юрискевич з Черного, д-р Ціханський з Криниці і д-р
Кочмарик з Більцареви з’їхалися до Фльоринці і за порадою Маркова рішено,
що якщо Лемківщина не може бути приєднана до Росії, то її треба приєднати
до Чехо-Словаччини.
Дня 3-го січня 1919 р. Масарик приняв згадану делегацію під проводом
296
Маркова на довшу авдієнцію. Він вислухав пояснення делегації щодо її вимоги
нібито в імені всього „русского народу Прикарпаття" об’єднатися з Росією і
запевнив, що всі її меморіяли і „записки” делегації передасть міністрові за-
кордонних справ Е. Бенешеві, який бере участь у Мировій конференції у Па-
рижі. При тому Масарик заявив цій делегації, що він уже отримав бажання
русинів з угорської Руси, щоб цю країну приєднати до Чехо-Словаччини.
З Праги Вальницький поїхав через Білгород (Югославія) до ген. Денікіна
в Катеринодар. Він передав генералові звіт про досьогочасну діяльність. Після
того звіту д-р О. Вальницький вступив як доброволець до армії Денікіна, що
знаходилася у воєнному стані з військами УНР. На території білоросійської
армії адм. Колчака і на території ген. Денікіна в області Донського Війська
і на Кавказі того часу діяв „Центральний Карпаторусский Союз”, завданням
якого було пропагувати і репрезентувати цей рух „за освобожденіє Карпатской
Руси” і приєднати її до Росії. Головою цього союзу був д-р А. Копистянський,
а до управи входили В. Шемердяк і капітан М. Лозинський, а також Г. Малець,
В. Ковдра і В. Ваврик. Цей союз утворив при білоросійській армії окремий
„Карпаторусскій Добровольческій Отряд”. В цьому „отряді” був організаційну
ролю відіграв д-р Павенцький. Ясна річ, що мілітарного значення цей „отряд”
не мав, бо в ньому не було більше, як не ціла сотня вояків. Все це були
засліплені москвофіли, яких не зворушила стихія Української Національної Ре-
волюції 1917 року, яка скоро призвела до відбудови УНР. Маса втікачів у та-
борах Ростова в часі революції прозріла, а після Берестейського миру й ам-
нестїї в Австрії, вернулися назад до Галичини, як свідомі українці.
Лідери „Карпаторусского Союзу” в часі влади гетьмана Скоропадського
увійшли в тісний контакт з провідниками неділимського табору в Києві. В
листопаді 1918 р. в Києві був утворений чорносотенними провідниками спеці-
яльний керівний політичний осередок для неділимської акції в Україні, його
названо „Южно-русский національний центр”. Головою його був колишній
посол до другої і третьої Думи від Києва малорос, ренегат В. Шульґін. До
управи цього „центру” входив також один з провідників ренегатського мос-
квофільства в Галичині Д. Вергун. Для неділимського впливу і концепції "єдиної
Росії на антантських дипломатів в Одесі і Румунії цей центр за участю Вер-
гуна передали 24-го лютого 1919 р. деклярацію, в якій рекомендують застосу
вання единонеділимської воєнної диктатури на території „Южной Россії".
Поки О. Вальницький виїхав до Праги, він разом з кол. послом В. Ку-
риловичем і ще кількома членами львівського москвофільського центру ви-
їхали в другій половині грудня 1918 р. до Сянова. Туди вони запросили також
кілька буковинських і закарпатських москвофілів на спільну нараду. Вона від
булася в Сянові 26-го грудня. Вищезгадані лідери проголосили тут „Національ-
ним Совєтом Карпатської Росії" і від імені цієї самозванчої фірми уложили
„Меморандум” у фр. мові для членів конференції в Парижі. Цей „меморандум"
визнає лише „російський народ” у Галичині, Буковині і Карпатській Русі і
від імени цього народу вимагає від Мирової конф., щоб вона постановила
приєднати ці краї до російської імперії.
Цей меморандум відкинув рішуче українську державність, проголошуючи
українців твором Габсбурґів. Деклярацію антанти з 1914 р. про інкорпорацію
цих українських територій до Росії уважає правно обов’язуючою з погляду
міжнародного права і покликуючись на те, меморандум заявляє від імені під-
писаних провідників цієї самозванчої „Національної ради карпатської Росії”,
що від тепер „...ми вважаємо себе громадянами унітарної і великої Російської
Держави".
297
Меморандум підписали: голова „ради:; В. Курилович, заступник — д-р
В. Туркиняк (нібито від угорської Руси", д-р К. Богатирка — від Буковини,
д-р О. Савюк — Галичина і двох секретарів з Галичини — д-р О. Вальницький
і д-р Є. Чатинський. Цей меморандум привіз зі собою О. Вальницький до Праги
і передано разом з іншими заявами Маркову, а цей передав през. Масарикові
й антантським амбасадорами у Празі і на Мировій конференції. Д. Марків,
делегат на Мирову конф. одержав відповідні візи від низки держав без будь-
якої перешкоди завдяки допомозі російської амбасади Денікіна і Колчака у
Парижі. Він прибув туди вже в половині лютого 1919 р. Перед тим він їздив
до Білгороду на зустріч з провідними російськими дипломатами.
Марків тісно співробітничав у складі російської амбасади Колчака і Де-
нікіна, яка вповні підтримувала програму приєднання „Карпатської Росії" до
єдиної російської імперії. Він розсилав членам Мирової конф. згадані матеріа-
ли у фр. мові. Крім того він гце від себе подав таку деклярацію від імені
4 росіян „Карпатської Росії”, де повторяв ті самі домагання і нападав на весь
укр. нац. рух, яку чужу для народу „партію”. Коли з Америки приїхали ще
два представники москвофільського руху, а саме П. Дзвоник (Скрентон) і П.
Гаталан (Нью-Йорк), то він разом з ними заснував у Парижі „Карпаторусскій
Комитет" для боротьби проти делегації УНР на Мировій конф. Цей „Карпа-
торусскій Комитет" діяв увесь час тривання конференції. З допомогою амба-
сади Колчака і Денікіна він мав злощасні успіхи проти української справи.
Документи про діяльність цієї ворожої для нас групи не були відомі для наших
істориків. З допомогою моєї дружини нам вдалося відшукати їх в архіві Де-
нікіна і Колчака у Парижі. Ми зуміли одержати фотостат тих документів, і
бачимо, якої дипломатичної шкоди нанесли українській справі на Мировій
конф. група Маркова. Тепер ясно, що труднощі української дипломатії у знач-
ній мірі були зумовлені дезінформацією ренегатами типу Маркова, і їх зручно
використала російська амбасада проти України, переконавши Найвищу Раду,
щоб вона не визнала неподільности колишньої царської імперії, яку в той час
репрезентували білі генерали на чолі з Колчаком і Денікіном.
-----□------
НЕДІЛИМСЬКИИ ДЕМОКРАТ ВИЯВЛЯЄ ПОГОРДУ
ДО РЕНЕГАТСЬКИХ МОСКВОФІЛІВ
В час Мирової конф. в Парижі зібралися не лише колишні царські ди-
пломати, але також різні московські політичні провідники протибольшевиць-
кого напрямку, але не ентузіясти політичної плятформи Денікіна і Колчака в
соціально- економічних питаннях.
Через Англію прибули до Парижу А. Керенський, Н. Чайковський і різні
діячі російських с-р і конституційних демократів. Всі вони заступали програму
відбудови рос. імперії, включаючи туди всі народи колишнього рос. царства,
крім Польщі і Фінляндії, яким антанта зі своїх інтересів Гарантувала їхню
державність. Ці діячі не були згідні щодо того, який внутрішній лад повинен
бути відбудований у цій майбутній небольшевицькій державі. Соціялісти і бур-
жуазні демократи вимагали парляментарного ладу, а праві й реакційні кола
заступали програму привернення давніх порядків за царату, як цього бажали
Колчак і Денікін.
Галицькі москвофіли ренегатського напрямку були в денікінськім таборі
і діяли в тому дусі у Парижі. Ті московські демократи, які ближче знали
українські справи, шукали способу переконати український провід до того,
298
щоб він погодився на прилучення України в нову Росію, обіцяючи українцям
у тій Росії перспективу свобідного національно-культурного розвитку. Вони ба-
чили, що укр. нац. рух виявив себе сильним і в Галичині, і Наддніпрянщині.
Для них було ясно, що заперечування очевидного факту, що українці не є
окрема етнічна індивідуальність, було абсурдом. Таке ставлення лише погли-
блює ворожість з боку українців до Росії.
Коли Марків розіслав до членів Мирової конф. свій меморіял про „аспі-
рації малоросіян колишньої Австро-Угорщини” від імени нібито 4 і пів мі-
льйона таких росіян у цьому краю, то це спонукало одного з російських демо-
кратів до того, що він остеріг всі демократичні кола Росії і також амбасаду
в Парижі від контактів з цим ренегатським гуртом зрадників. Ним був В.
Вікторов-Топоров, колишній член редакції петербурзького щоденника „Рєчь”.
Він в роках 1909-1913 їздив по Галичині як кореспондент цього щоденника і
добре познайомився з національно-політичним сентиментами укр. народу в цьо-
му краю. Тоді він написав довірливого листа до редакції і політиків Росії та
остерігав їх від будь-яких зв’язків з галицьким москвофільством.Тепер у Пари-
мсі, після розповсюдження меморандуму Маркова, Вікторов-Топоров написав
потаємний звіт про велику силу укр. нац. руху в Галичині і Буковині га про
нікчемність москвофільської акції.
Спочатку Вікторов стверджує, що питання Галичини „дуже складне і
делікатне". Так зване „русске населення” Галичини є в дійсності „українською
віткою русского народу”. Величезна більшість цього населення називає себе
українцями і протиставить себе виразно росіянам також тоді, коли хтось на-
зиває себе русином. „Українська національна свідомість розвинута дуже силь-
но”. Автор „Записки” змальовує після того свої спостереження про прекрасно
розвинену сітку укр. читалень і бібліотек по селах та широкий розвиток ко-
оперативного життя. Виразна національна свідомість української більшости
проявляється в боротьбі за політичну реформу в краю і за свою культуру.
За останні десятиліття українство в Галичині зросло під культурним, соціяль-
ним і політичним оглядом дуже сильно і воно вже становить вирішальний
чинник у кажній ділянці. Для кожного, хто лише трохи познайомився зі ста-
ном національних відносин у Галичині, стає ясно, що група Маркова-Дидике-
вича не представляє 4,1/і мільйона населення Галичини російської орієнтації,
а тільки кілька десятків тисяч. Ця група зв’язана з Петербургом не лише
матеріяльними зв’язками, але також „з найчорнішими реакціонерами так, що
це москвофільство було тотожне з ідеєю реакції. Тим-то ідея єднання з „рус-
ским народом”, яку пропагували ці москвофіли в Галичині, себе скомпромі-
тувала. Група Маркова-Дидикевича внаслідок того навіть „серед прихильників
ідеї єднання трьох віток русского народу, мусіла викликати почуття огиди і
обурення”. Вона тим самим ударемнювапа здорову русофільську пропаганду
в Галичині у випадку війни. У висновках автор „Записки” закликає зірвати
всякі зв’язки з групою Маркова і виразно визнати існування українського на-
роду. Тільки тоді, на його думку, укр. народ може повірити „здоровій русо-
фільській пропаганді” про єднання України з Росією. Автор „Записки” особли-
во наголошує про засліпленість концепції Маркова, яку він голосив у згада-
ному меморіялі, а саме, що він і від імени нібито мільйонів населення Гали-
чини вимагав безпосереднього приєднання Галичини до Росії, а не до України
в кордонах Росії. Таке ставлення справи, каже автор, викликає враження, що
Україна може бути навіть самостійною державою, а такого враження „ми не
сміємо ані на хвилину допускати", кінчає автор.
З благословення Найвищої Ради Мирової конф. Польща окупувала мілі-
тарно Галичину, причому ця Рада застерегла собі право пізніше рішити долю
299
цієї країни. Коли наприкінці 1919 р. був остаточно розбитий Денікін, віра в
перемогу старої Росії серед москвофілів скорчилась до зера. 1920 р. війська
Вранґеля також були знищені, а в листопаді того ж року армія УНР зазнала
поразки від совєтських військ Польща підписала мировий договір з комуніс-
тичною Москвою в Ризі 1921 року, силою якого поділено українські землі між
Польщею і СССР. Польща відтягнула своє визнання УНР, і при цій нагоді
визнала правною владою над обкроєною Україною режим УССР.
В той час Марків залишився за кордоном. Діяв, але тихо. Коли Рада
Амбасадорів антанти 1923 року рішила визнати кордони ризького договору,
група молодших діячів „Русскої Народної Організації” перемінила своє об-
личчя і стала совєтофільською. Цією групою молодших москвофілів керував
К. Вальницький, який 1918 року був одним з провідних лідерів ренегатської
груші Маркова і редагував у реакційному дусі „Прикарпатська Русь” москов-
ською мовою. Тепер, коли формально Москва визнала ніби українську дер-
жавність у формі УССР, ця молода група москвофілів рішила орієнтувати
свою діяльність вже під прапором симпатій до цієї совєтсько-української дер-
жави, яка фактично була тісно і є тісно пов'язана зі совєтською Росією. Ця
група заснувала в 1923 р. нову партію під назвою „Народна Воля” з тижневи-
ком „Воля народа". Головою цієї групи став д-р К. Вальницький, а його голов-
ним помічником-редактор Кузьма Пелехатий. Воші переконалися, що силу ук-
раїнської національної ідеї мусіли визнати московські большевики, але побо-
рювали її не старим методам царського уряду і простої неґації так, як вони
робили до того часу, а новими, більш рафінованими способами, але фактично
реалізували ідею неділимства.
На цю плятформу станули тепер провідники „Народної Волі”. Вальни-
цький і Пелехатий редагували в тому дусі вже українською мовою, поширю-
ючи радянофільство і пропагуючи зручною пропагандою гасло, що незабаром
прийде „українська радянська армія визволити український народ і з’єднати
його в одній радянській державі”. Цим способом ці новітні москвофіли ста-
нули тепер формально на український національний ґрунт, а потайки визна-
вали большевизм як спасенну форму єднання народу „у своїй радянській
державі”.
В 1926 р. Вальницький об’єднав свою партію з волинською групою радя-
нофілів, які до того часу були діячами в самостійницькому русі і тільки зі
зневіри перейшли на радянофільство. Так була утворена нова партія під наз-
вою „Українське Селянсько-Робітниче Об’єднання” — „Сельроб”. До нього всту-
пили всі ті, що сподівалися допомоги СССР проти польської окупації. Члени
нелегальної комуністичної партії в Галичині, як філії комуністичної партії Поль-
щі, дістали директиву також вступити до Сельробу. При старих позиціях Рус-
скої Народної Організації залишилися лише „тверді старорусини” і засліплені
ренегати. По селах їх підтримували ще старі священики, дяки і ті селяни,
які не мали ближчої зустрічі з царськими арміями у світовій війні.
Вплив пропаганди старих москвофільських гасел, поєднаних тепер сильно
з релігійними кличами про спільність обряду з „великим русским народом”
поза кордонами Польщі, можна було почути і побачити наочно при загальних
і тайник виборах 1928 року. На протязі одного десятиліття, від 1918-1928 рр.,
вплив старих москвофілів цілковито розмилився. Вони не могли вибрати ні
одного посла до варшавського парляменту. Колишня твердиня москвофільсь-
кого руху з окрузі Золочів-Зборів зазнала тотальної поразки під час тих виборів.
Колись тут обрано двічі ренегата Маркова. Зборів і Золочів творили разом
одну округу спільно з Бережанами, Рогатином, Перемишлянами, Жидачевом,
300
Бібркою, Радеховом, Бродами і Камінкою. В цій окрузі вислід голосування був
такий: листа з українськими кандидатами одержала 180.342 голоси, а москво-
фільська — 21.343 і ні одного мандату.
ОСТАТОЧНИЙ РОЗГРОМ РЕНЕГАТСЬКОГО МОСКВОФІЛЬСТВА
Й РАДЯНОФІЛЬСТВА
Загальні і таємні вибори з 1928 р. виявили повну і рішальну поразку зрад-
ницького москвофільства. Не зважаючи на субвенціоновану совєтською владою
коштовної пропаганди „українського радянофільства”, також цей табір потер-
пів рішальну поразку. До виборів міг об’єктивний спостерігач набрати вра-
ження, що цей табір здобуде при виборах рішальну більшість виборців. Хоч
московські фонди плшіи потоком і хоч за ці фінансові субсидії дали себе
купити численні інтелігенти, то загал народу Галичини і в тому Золочівщини
й Зборівщини не пішов за приманливими гаслами про близький прихід „радян-
ських армій для визволення панської польської неволі”.
Цей факт викликав у Москві недовір’я до проводу радянофільства в Га-
личині. До Москви поїхали були оправдуватися деякі вожаки лояльного ра-
дянофільства і між ними також д-р Кирило Вальницький. Вони вже живими
ні мертвими не повернулись. Большевизм зазнав у Галичині спустошуючої по-
разки.
Коли прийшли нові загальні вибори восени 1930 року, то лідери ренегат-
ської „Русскої Народної Організації” вже навіть не ставили своїх кандидатів.
Також група лояльних радянофілів не найменувала нікого із своїх людей на
кандидатів. Якщо йдеться про Золочівщину і Зборівщину, то тут рештки ста-
рого москвофільства щезали, як віск на сонці. До того спричинилися такі
національні організації як „Пласт", „Сокіл", „Каменярі” та інші. Сини і внуки
старих москвофілів відійшли від поглядів своїх батьків і дідів і стали активно
працювати в масі народу для зміцнення національної визвольної ідеї. Багато
зробила також організація українських кооператив, які тепер засновано в тих
селах, що колись були москвофільськими. Читальні „Просвіта” зросли щодо
кількости й активності!. В обласних і повітових центрах цієї округи вже діяли
активні духові і світські інтелектуали. V Зборові визначився о. Крохмалюк і
інші громадяни. В Золочеві адвокат д-р Т. Ваньо, радник Балтарович та
інші. V цьому періоді була в цих повітах вперше правильно переведена пар-
тійно-політична організація зі своїми партійними громадами по селах. В цьому
напрямі діяли згадані вже інтелігенти, а також у Зборові політичний органі-
затор радикального огруповання Осип Маланчук, який водночас працював
для поширення кооперативної сітки. В тому часі колишні осередки старого
москвофільства та нового радянофільства порозпадалися під впливом живої
діяльности над всебічним національним вихованням селянства. Особливим уда-
ром для радянофільства були інформації про штучний голод, викликаний пля-
ново московсько-совєтським режимом в Україні з мільйонами жертв україн-
ського народу.
Коли-то 1939 року, на початку Другої світової війни, Галичину окупувала
комуністична Росія, вона вже не зустріла ніякого значнішого старого москво-
фільства, ані радянофільства. Практика цієї окупації потім угробила рештки
ЗОЇ
москвофільських і радянофільських настроїв у Золочівщині і Зборівщині і в
цілій Західній Україні.
Література:
Р. Дмовскі, Мислі новочеснеґо Поляка, 1907
д-р Ф. Млинарскі, До броні, Нью-Йорк, 1915
Г. Баґінскі, Войско польске на Всходзє 1914-1920, Варшава, 1927
С. Качала, Політика полякіуф взґлєндем Русі, Львів, 1879
Е. Ліковскі, Гісторія Унії Косьцьола Рускеґо, Познань, 1875
1. Франко, Панщина і її скасування в Галичині, Львів, 1898
С. Шах, Маркіян Шашкевич та галицьке відродження, Мюнхен, 1961
М. Миколаєвич, Москвофільство, його батьки та діти, Львів, 1936
М. Возняк, Як відродилося українське народне життя в Галичині за Австріїї,
Львів, 1924
М. Павлик, Москвофільство та українофільство серед українсько-руського на-
роду в Галичині, Львів, 1935
М. Андрусяк, Нариси з історії галицького москвофільства, Львів, 1935
Д. Марків, Очерк... Гляди: Архів амбасади Денікіна і Колчака п. н. „Очеркі з
десятельности карпато-русских организаций в бившей Австро-Венгріи и за-
границей", Париж, 29 квітня 1919 р.
302
ЗОЛОЧІВЩИНА У СПОГАДАХ І СВІДЧЕННЯХ її ЖИТЕЛІВ
Осип Ільків
СЕЛО БУЖОК ЗА СВОЄ НАЦІОНАЛЬНЕ ОБЛИЧЧЯ
Національне відродження українського народу інтенсивніше
позначилося на межі минулого і поточного сторіч на Західніх зем-
лях України, що входили у склад австро-угорської імперії. Етно-
політика австрійського уряду була ліберальнішою і позитивнішою
щодо етнокультуральних проблем і потреб громадян монархії, ніж
це було під царсько-російською займанщиною. Заснування НТШ,
найменування проф. М. Гришевського на історика Львівського уні-
верситету, поява періодичної української преси, заснування моло-
діжних організацій, боротьба між москвофільством і народництвом,
відзначування свят Т. Шевченка і М. Шашкевича, подивугідна праця
Івана Франка, Лесі Українки та інших літераторів — все це мало
великий ефект на збудження і кристалізацію національної свідомо-
сти галицьких українців не тільки по містах і містечках, але водно-
час по селах і присілках. Мешканці села засвоювали ці ідеї і вони
ставали частиною їхнього громадського буття. Село ставало більш
свідоме, більш культурне і більш працьовите, бо пізнання — це
сила і чаруюча душевна насолода.
Культ Шашкевича і ступінь поширення культу започатковано
у серпні 1911 року, коли на Білій горі у Підлиссі поставлено вели-
чавий пам'ятник на пошану Пробудителя Західньої України. Меш-
канці Бужка взяли численну зорганізовану участь у посвяченні па-
м'ятника, а хор села приєднався до з’єднаного хору, яким диригував
Федір Заяць з Ожидова.
Вже до Першої світової війни громадяни села побудували влас-
ними силами муровану церкву, прикрасили її гарним різьбленим
іконостасом та чудовим розмалюванням. Крім цього, в селі збудо-
вано громадську комору, церковну крамницю та приміщення, у
якому виробляли свічки з бджільного воску для церкви. На кінці
села, від сторони Білого Каменя, збудовано млин, що був власністю
Служебниць св. Вінкентія з Білого Каменя і фундації Шнайдера.
Ця фундація, на бажання її власника, допомагала убогим людям з
навколишніх сіл. Для цього було збудовано одноповерховий шпи-
303
таль, який долучено було до триповерхового млина і спиртфабрики.
Фундація Шнайдера увласнювала ще великий фільварок, городи та
прекрасний парк, у якому були ще звалища замку Сєнєнських.
Коли Польща одержала мандат на адміністрування Галичиною, за-
повіт фундатора знехтувано, українська громада не мала доступу
до фундації, і вона стала згодом осередком польонізації.
Більшість родин села сягала своїм корінням у глибину віків
і належала до старих родів. Тут слід згадати такі родини села:
Барани, Бабії, Козаки, Конашевичі, Дідичі, Баландюки, Кожушини,
Вітязі, Гавришкови, Жуки, Ґавури, Гуди, Ількови, Кіляри, Пасєль-
ські, Грицаї, Макаровські, Пастернаки, Маланюки, Ляховичі, Ми-
хайлюки, Пушкарі, Руді, Штохмали, Стасюки, Сапелюки, Свідерські,
Сисуни, Федоровичі та інші. Оскільки освіта була важко доступною
у той час і важливість її не була настільки актуальною, як сьогодні,
жителі Бужка засвоювали практичні ремісничі фахи. Село мало
своїх будівельників, теслярів, столярів, стельмахів, шевців, кушнірів,
кравців, ткачів, млинарів, дахівкарів тощо.
Домашня традиція, що передається з покоління в покоління, на-
дає молоді цілеспрямування й змалювання ідеалів. Діти виявляли
охоту до навчання в школі, чарувалися співом і самі співали у
самодіяльних гуртках і хорових групах. Як каже пластова засада,
у здоровому тілі — здоровий дух. Молоді хлопці і дівчата були
вродливо збудовані. Коли викликували хлопців до війська, вони
швидко опановували військове ремесло та авансували на підстар-
шим у своїх частинах. Чоловіки були високого росту, переважно
брунети або бльондини. Це підказує, що вони були нащадками пле-
мен бужан і волинян.
З погляду діялектології Бужок становив межу, де говірка з част-
кою „сї” кінчалася, і в сусідному селі, Маркіяновому Підлиссі, меш-
канці додержувалися нормативної літературної форми з чіткою ви-
мовою частки „ся”. Коли бужанці одружувалися з дівчатами Підлис-
ся, їхня мова уподібнювалася і наближалася до літературної.
Коли скасовано панщину в австрійській імперії (1848 р.) і щоб
гідно відзначити цю подію, селяни Галичини ставили пам’ятники при
дорогах, перехрестях і по селах. Жителі того часу Бужка поставили
аж шість таких пам’ятників — камінних хрестів. Усі вони буди
поставлені на видних пунктах села і кожний хрест обсаджено чоти-
рьома ясенями та обведено залізною огородою.
Неподалік села знаходиться кладовище, де похований стрілець
УГА, якому прізвище Смолій і який походив з околиці Жовкви.
На його могилі поставлено високий пам’ятник, що свідчить про
боротьбу за українську землю і волю України. Поляглий був одним
із перших стрільців, що віддав своє молоде життя у польсько-укра-
їнській війні на терені Бужка. Слід також додати, що відома в істо-
304
рії „Чортівська офензива” засягнула границь Бужка. Брак боєпри-
пасів унеможливив дальший наступ цієї офензиви. Могила симво-
лізує боротьбу, трагедію, геройство і пошану. Біля вищезгаданої
могили щороку молодь групувалася, прикрашувала її квітами, від-
творювана частину нашої історії, переосмислювала її, наснажу-
валася почуттям ідейности, клятви, вірности і рішучости до даль-
шого змагання за осягнення недовершеного ідеалу. V тому сенсі
могила промовляє глибше і переконливіше, ніж книжка з історії.
Вибух Першої світової війни наніс на село страшне спустошен-
ня. Царська армія оточила Білий Камінь і Бужок та окружила їх
кулеметами. Солдати запалили село. Настало пекло. Багато мешкань
згоріло. Врятовано ті господарські будинки, що стояли наподалік
бід хат. Воєннослужбовці російської царської армії ходили від го-
сподарства до господарства та стріляли у „видющі ями” (льохи на
картоплю), де заховалися були жінки і діти. Жорстокий окупант
стріляв у гущу тіл та багатьох вбито і поранено тим стрілянням.
Москалі також ґвалтували жінок і дівчат, демонструючи тим самим
своє монгольство. В той час спалено більшість села, млин, школу,
церковну крамницю, громадську комору та приходство.
До Першої світової війни була в селі двоклясова школа з українсь-
кою мовою навчання. У Бужку в той час учителював Цвічинський,
уродженець Переволочної. Він був солідним учителем та ідейною
людиною. Крім навчання в школі, він займався вирощуванням ви-
сокоякісних щеп та заставляв старших учнів садити їх на своїх
дворах. Село пишалось садами, і така натуральна бар'єра запобігла
розширенню вогню під час московської облоги.
На схід від села розпросторились стрімкі схили Жулицької гори.
Під час війни 1915 року австрійська піхота штурмувала і зайняла
цю гору коштом багатьох убитих по обидвох боках воюючих сторін.
У підніжжі цієї гори знаходиться кладовище, у якому похоронено
упавших вояків обидвох сторін. У тому ж часі село знову було
частинно зруйноване вибухівками московської артилерії.
З відходом фронту започатковано шкільне навчання, яким ке-
рував учитель Маринович, згодом молоденька вчителька, Єзєрська,
внучка священика зі Скваряви. Учні любили її за її лагідну вдачу.
Цпід теж ствердити, що під час війни матері самотужки навчали
своїх дітей матеріял першої і другої кляс.
В той час священиком був спочатку о. Шебець, а після його
смерти, о. В. Пелех, колишній капелян австрійської армії і УГА.
Хоч знесилений тифом, взявся совісно до громадської праці. Люди
раділи, що нарешті удостоїлись ідейного пароха. Але радість нев-
довзі смутком обнялась. Отець відійшов незадовго у вічність. Місце
па культурній ниві зайняла вдова о. Пелеха. Вона присвятила себе
повністю навчанню, стаючи вчителькою, засновуючи драматичний
305
гурток та виховуючи дітей на корисних громадян спільноти. Згодом
до Бужка призначено о. Євгена Лукасевича, який визначався ідей-
ністю і відданістю українській справі.
Коли прогриміли останні постріли визвольної боротьби україн-
ського народу, люди Бужка взялися до енергійної праці над відбу-
довою знищеного села і відновленням культурно-громадської діяль-
ности. До перших піонерів слід зачислити М. Михайлюка, А. Ількова,
Сапелюків, Гавришків, Гудів та інших. Нашвидко засновано коопе-
ративу, відкрито читальню „Просвіта”, т-во „Сільський Господар”,
Жіночий кружок тощо. Завдяки жертовності односельців, які про-
живали в Канаді й Америці, побудовано дім „Просвіти". У будинку
приміщено кооперативу, молочарню і залю на всякі імпрези. Роз-
винуто хоровий спів, бо в селі існував хор вже від 1911 року. Хором
керував М. Сапепюк, а згодом його двоєрідний брат, Іван Сапелюк.
Сестра Івана, Софія, була окрасою хору, виконуючи сольове сопрано.
Як і інші села Галичини за польської окупації, Бужок не був
багатим. Єдиний Осип Ільків ходив до приватної гімназії „Рідна
Школа” у Золочеві і завершив навчання матурою. Автор цих рядків
протягом 8 років у час вакацій займався своїми однолітками, нав-
чаючи їх пісень та відбуваючи з ними гутірки на різні теми. Убогість
людей використовувала польська поліція, вербуючи їх на свої по-
слуги „за шмат гнилої ковбаси”. Треба було бути обережним у час
доповіді, щоб не дати притоки для донощиків. Пацифікація не до-
сягнула села, але арештовано найідейнішого і найпрацьовитішого
Романа Сапелюка, і польська поліція піддала його тортурам.
Аматорський гурток поставив низку п’єс, дохід з яких призна-
чив на „Рідну Школу".
Окупація большевиками Західньої України 1939 року принесла
жах і страхіття для мирного населення нашого народу. Першими
жертвами московського енкаведівського терору стали найсвідоміші
громадяни. На донос голови сільради Марії Гречки заарештовано
Петра Макаровського, Романа Сапелюка, Янка Гуду, Ярослава Гав-
ришкова і Василя Маланюка. Усі вони згинули у катівні НКВД на
Лонцького у Львові. Син закатованого Петра Макаровського, Ми-
рон, згинув геройською смертю 17-літнім юнаком у рядах УПА.
Також у рядах УПА загинули брати Михайло і Іван Кожушини та
Иосафат Гуда. У цій же нерівній боротьбі згинув Томко Рудий,
якого змасакроване тіло привезли чекісти під читальню та веліли
матері пізнавати свого сина. Вона померла на місці від розриву
серця.
За нацистської окупації Гестапо розстріляло Василя Гавришка.
Коли він тимчасово зайшов до своїх батьків, сусід-поляк П. Стже-
лецкі зробив на нього донос до Гестапо через свою сестру, яка пра-
цювала на пошті у Білому Камені.
306
Маємо інформації, що ранені упісти одержували медичну до-
помогу від мойого старенького батька, колишнього підстаршини і
санітара австрійської армії. Смертю героя згинув Левко Сапелюк,
якого розстріляли енкаведисти, а його дружину закатували боль-
шевицькі партизани.
Родина Нестора загинула з рук польської банди, яка станціо-
нувала у польського міщанина Зайонци у Білому Камені. Членів
родини закатовано багнетами. Могилу мого батька чекісти двічі
обезчестили.
Символічна могила в Бужку
з нагоди проголошення віднов-
лення української державности
1941 р.
Друга окупація України большевиками завдала величезних жертв
українському народові. За моїм підрахунком половина мешканців
села Бужок згинула в боях з різними займанцями поточного століття,
а частина померла з голоду, холоду, гусениць танків і автоматів у
концтаборах Сибіру. Про місце їхнього вічного спочинку майже
нікому невідомо. Пам’ять про них зберігаймо у своїх серцях і писа-
ній мартирологи українського народу.
Геройською смертю в рядах УСС за волю України загинув Га-
лущак, Вітязь і Михайло Макаровські.
Володимир Пелех
БУЖОК У МОЇХ СПОМИНАХ
Хоч автор цих рядків львів'янин, „пристав” до Золочівщини,
яку дуже полюбив, особливо мешканців села Бужок, в якому провів
найкращий період свого життя (1931-1944).
Село Бужок положене над рікою Буг. На північ розпростори-
307
лось Підлисся, де жив о. М. Шашкевич та де побудовано пам’ятник
на Білій горі на пошану Пробудителя українського народу Гали-
чини. До цього пам’ятника кожного року приходили прочани з усіх
кінців Галичини, щоб почути релігійну і високопатріотичну пропо-
відь бл. п. єп. Будки та інших священослужителів.
Напередодні молодіжного здвигу Бужок „молоднів", бо хати,
стодоли, приходство, читальня і школа гостили в себе молодь. Тут
вона відпочивала і підкріплювалася та приготовлялася до здвигу на
Підпиській горі. Пам’ятаю, що лавки зі шкільних кімнат „зникали",
з’являлася солома, накрита простиралами.
Від 1931 р. починаючи, я щорічно відвідував Бужок та проводив
там свої вакації. Щоденна стичність з населенням дала мені можли-
вість добре пізнати мешканців і їхні життєві умови. Громадяни
села не були собі звичайні „затуркані” селяни, але були вони ро-
зумні, інтелігентні, свідомі, релігійні, підприємчиві та талановиті.
Це завдяки їм село піднеслося на вищий рівень громадської куль-
тури.
Хоч мешканців Бужка не було багато (700-800), важко було
їм вижити тільки з плодів землі, тому вдалися вони до опанування
практичних ремесл. Багатьох з них стали мулярами, столярами, шев-
цями, кравцями, стельмахами, боднарями, ганчарами, ковалами, мли-
иарами, лісорубами, годинникарами тощо. Немало виїжджали на
заробітки до Німеччини, Франції, ЗСА, Канади, Арґентіни та інших
країн. Майже всі поверталися назад до Бужка, заробивши дещо
грошей за кордоном та купивши поля на господарку. Слід додати,
що бужани з Канади і ЗСА переслали дві тисячі долярів на будову
читальні „Просвіта” по Першій світовій війні.
В 1931 р. кооператива спровадила з Лодзі машину до роблення
панчіх та скарпеток разом з нитками та інструкціями, як вигото-
вити фактуру. Через 2-3 роки було вже в селі 20 машинок, які
виробляли першорядний продукт і який збували через українську
кооперацію. Мануфактура була доброї якости і на 10-15% дешевша
від фабричної. Від податку були звільнені, бо це належало до т. зв.
домашнього промислу.
Вже 1920 р. селяни Бужок заснували „Жіночий кружок”, Коо-
перативу та „Сільський Господар”. Великі заслуги для піднесення
соціяльної і національно-релігійної культури села поклав отець Лу-
кашевич.
Демографічно село було майже на сто відсотків українське, хоч
було декілька мішаних родин, але вони вважали себе також укра-
їнцями. Школа була в руках українців. На полі освіти такі учителі
зробили значний вклад: дир. Іван Сихунський, дир. Марта Капіта-
нець і учителька Теофіля Пелех. Остання провела ціле своє молоде
308
життя у праці для поширення національної свідомости. Вона не
тільки була вчителькою школи, радною в громаді, але й медсестрою
для навколишніх сіл, що користувалися лікарською опікою широ-
ковідомого філянтропіста д-ра Володимира Свідерського. Ця люди-
на була відома в усій Західній Україні.
Автор цих рядків допоміг зорганізувати курси народних танків
та балетний ансамбль, який дав багато виступів у навколишніх селах
і містечках. Дівочий квартет і танцювальна група виграли першу
’іагароду в Олеську і Львові 1941 р.
Священослужителями були там оо. Потопник, Вінтоняк, Пелех,
Лящук, Яцків, Лукашевич, Град і Сахно. У свята і празники співав
церковний хор під диригуванням дяка, Івана Сапелюка. Під час Ве-
ликодня дівчата виводили коло церкви гагілки, а хлопці стріляли
з моздірів.
Прихід большевиків не змінив релігійного життя, зате працю
у „Просвіті” перервано. На церкву і на пароха наложено незмірно
великі податки. Школу перемінено на неповню середню та збіль-
шено кількість учителів. Автор допису став директором. Мусів часто
їхати до Золочева або Олеська на „шдоктринацію” та переглядати
щоденно пляни лекцій кожного учителя, продискутовувати тему лек-
ції та писати програму лекцій. Російську мову введено як обов’яз-
кову для шкільної дітвори. Найважче було знайти викладача анти-
релігійної пропаганди. Остаточно одна учителька піднялася до цього
„предмету”, викладаючи протягом довшого часу постання грому
як електричного явища. Крім викладання різних предметів, учителі
намагалися защіпити в дітей — релігійні, патріотичні і моральні за-
сади, за що загрожувала їм сувора кара. Це було роблено дуже
обережно, щоб ніхто не міг „причепитися”. Учителі робили це спон-
танно, від себе, — як своєрідний бунт проти окупантського на-
сильства.
З бігом часу і внаслідок терору люди почали відсторонюватися,
замикатися в собі. Невдовзі заарештовано шістьох найсвідоміших
господарів; всі вони загинули у підвалах смерти НКВД. Кільканад-
цять родин запроторено на Сибір. Люди почали заливатися алько-
гольними напитками, бо цього було досхочу.
22-го червня 1941 р. німці вдарили на сталінську імперію. На
зміну попереднього окупанта прийшов інший. Москалі змобілізува-
ли близько ЗО осіб та пігнали їх під Пархач, де всі загинули, оборо-
няючи „родіну”. Друга мобілізація була безуспішною, бо НКВД
вже втікало з району.
Німецькі „визволителі" поводилися не краще від попередніх.
Вони „визволяли" від селян харчі, худобу і запроторювали нашу
молодь на примусові роботи до Німеччини.
З поворотом большевиків 1944 р. почалися масові арешти меш-
309
канців села. Значна частина молоді пішла до УПА; інших розстріля-
но або запроторено до сибірських концтаборів. Посередньо одержа-
но інформації, що населення Бужка втратило 3/4 свого первинного
населення.
Петро Дацків
МІСТЕЧКО ГОЛОГОРИ
Містечко Гологори положене на горбах, які є продовженням
Вороняк і простягаються в північному напрямку поза село Стінку,
віддалене від Гологір 5 кілометрів. Ця горбовина продовжується до
Лисої гори і битого шляху („гостинця”), що йде зі Львова через
Золочів до Тернополя. Коло битого шляху положені села: Ляцьке
мале й велике, Залісся, Ясенівці, а в північному напрямку Білий
Камінь і Підлисся, де стоїть пам’ятник пробудителеві галицьких
українців, о. Маркіянові Шашкевичеві. Горби тягнуться дальше до
Олеська і Підгорець.
Колись старі люди розповідали, що Гологори давно називалися
Дукля. Коли Галичину забрала давня Польща, а польським королем
був Ян Собєський, він побудував на горбі замок. Під час татарських
наїздів, татари цей замок зруйнували, цілу околицю спалили, а що
Дукля була положена на горбах, то з оселі не залишилося ніщо,
тільки голі гори. Ось тому цю місцевість назвали Гологори. Із замку
залишилися були тільки руїни мурів, які простояли до 1939 року.
Пізніше оселя відбудувалася, але назва Гологори залишилася,
і вона розрослася у містечко та стала осередком довколишніх сіл.
На схід від Гологір є села Кіндратів і Майдан гологірський, а даль-
ше Шпиколоси і Ремезівці; в полудневому напрямку Зашків, Жуків,
Вишнівчик і Лунівка; на захід Унів, Гологірки, Трудовач, Ново-
сілки і Митулин, а на північ Стінка.
Гологори замешкували українці, поляки й жиди. Українці тво-
рили більшість населення, около 1600 осіб, а поляки й жиди разом
біля 1400. Жидівських домів у центрі містечка було 60-70, і в руках
жидів була вся торгівля. У своїх крамницях продавали вони спо-
живчі товари, матеріали для одягу, шкіру, залізні вироби, кухонний
посуд та будівельний матеріал. Пекарі випікали хліб, булки й кола-
чі, три млини мололи збіжжя на муку, а з гречки робили крупи.
У різниці різали худобу, м’ясо продавали у крамницях, що їх люди
називали „ятками", а шкіру виправляли гарбарі на юхт для чобіт.
З усіх сіл привозили селяни до Гологір городину, кури, качки, гуси,
яйця, масло, сир і молоко, а також дерево до огрівання хат. З
ремісників були в містечку кравці, шевці, бляхарі, ковалі, мулярі,
310
столярі та будівничі. М’ясарі різали свині, робили ковбаси та інші
м’ясарські вироби і продавали їх у крамницях. Були також ресто-
рани і шинки, в яких продавали горілку, пиво й вино. У жидівсь-
ких руках були позичкові каси, з яких вони мали лихварські зиски.
До поштового уряду привозили поштові посилки з сіл, а звідтіля
відвозили пошту до Золочева, де в поштовому уряді відбирали по-
силки й видавали пошту для гологірського поштового уряду. Ці
посилки вкладали до скриньки і її замикали, а на пошті в Голого-
рах скриньку відчиняли, розділяли пошту за селами і передавали
в скриньках сільським поштовим посланцям. У селі війт (начальник
села) відкривав скриньку й видавав пошту адресатам.
У Гологорах був лікарем українець, д-р Ярослав Лопатинський,
відомий музика-композитор. Був теж власник аптеки українець Сту-
пницький.
Як я вже згадував, українці творили більшість населення міс-
течка. Тут були дві українські грекокатолицькі церкви і дві парафії.
В полудневій частині була мурована церква під патронатом Пресвя-
тої Трійці, а парохом був о. Теребушка. До цієї парафії належало
також село Зашків, у якому була дерев’яна церква. У північній час-
тині Гологір була дерев’яна церква св. Юрія, а коло неї, подібно
як і в полудневій частині, було приходство, цебто мешкання пароха
та господарські забудування, а біля них гологірський цвинтар. Па-
рохом був о. Панчишин. До цієї парафії належало село Гологірки
і передмістя: Довга сторона. Двірники, Малинівці, Дідалів, Куче-
рівка і Голоди.
У Гологорах була читальня товариства „Просвіта” і товариство
„Січ”. З Гологір на „Довгу сторону” була дорога, праворуч неї був
став, а на ліво вгору фільварок; за стадом була лісничівка. Це все
належало до польського монастиря оо. Домініканів, які мешкали
в Підкамені. До монастиря належали великі ліси й багато поля.
Поле й фільварок у Гологорах вони віднаймали. У Гологорах був
великий римокатолицький костьол і „пробоство”, на якому були
два священики. До польської парафії належали латинники з сіл:
Вишнівчик, Жуків, Зашків, Кіндратів, Майдан, Стінка, Гологірки,
Трудовач, Новосілки, Митулин і Луні. До української парафії у
Стінці належало село Майдан, до парафії в Жукові — Вишнівчик,
а до парафії в Новосілках — Митулин і Трудовач. Так було до
Першої світової війни в 1914 ропі.
З початком війни через Гологори маршували царські війська
або, як їх люди називали, москалі. Тут деякий час стояла їхня
військова команда. Москалі вивезли зараз о. Панчишина, пароха
церкви св. Юрія, а парох церкви Пресв. Трійці сам, бо був мос-
квофілом. І так Гологори залишилися без священика. Не стало та-
311
кож лікаря, бо д-ра Лопатинського покликали з початком війни
до австрійської армії.
Коли в 1915 році московські війська почали відступати з Кар-
пат, довкруги Гологір викопали окопи (стрілецькі рови) і затягли
їх колючим дротом, а людям казали вийти з містечка, бо мав бути
великий бій. При кінці червня 1915 року австрійські війська про-
ломили фронт і відкинули москалів аж до річки Стрипи. Відсту-
паючи, москалі спалили середину міста всі жидівські хати, а також
чимало нежидівських. Тоді згоріла школа і церква св. Юрія.
Від 1916 року почали вертатися до міста жиди, які на початку
війни виїхали були з міста. Вони почали відбудовувати свої доми,
відкривати крамниці й так поволі починалося у містечку звичайне
життя. З Унева приїздив монах і відправляв щонеділі Богослужбу.
В 1917 році висвятився на священика Павло Олійник, що походив
зі села Вишнівчика, і був у нас священиком по 1918 рік.
В часі української влади у 1918-19 роках була в нас станиця
української поліції, а комісарем містечка був Яким Лоняк з Гологір.
По польсько-большевицькій війні у 1920 році приїхав до нас з
Підгаєччини священик о. Концевич та замешкав на приходстві пара-
фії Пресв. Трійці, а при кінці 1922 року повернувся із заслання
о. Панчишин. Тому, що церква св. Юрія була спалена, оба свяще-
ники відправляли Богослужби в церкві Пресв. Трійці. У 1924 році
повернувся д-р Я. Лопатинський і замешкав у Гологірках, бо його
хата в Гологорах згоріла в часі війни. Згодом один жид збудував
гарний дім у Гологорах, і в ньому замешкав д-р Лопатинський з
дружиною і малим синком. Д-р Лопатинський працював як лікар
золочівської повітової каси хворих.
До відбудови містечка причинилася цегельня, у якій виробляли
цеглу для відбудови домів. Збудовано шостиклясову школу на місце
давньої чотириклясової, яка у війні згоріла. Парафіяни збудували
нову муровану церкву св. Юрія, яка була посвячена у 1932 році. В
полудневій частині містечка, де парохом був о. Концевич, основано
кооперативу й читальню „Просвіти", при якій зорганізовано аматор-
ський гурток. Загалом майже у всіх селах Гологірщини були коопе-
ративи й читальні.
Як я вже згадував, у Гологорах був фільварок, що належав до
оо. Домініканів. У 1926 році цей фільварок розпарцельовано і май-
же все поле, яких 200 або 250 моргів закупила полуднева парафія.
У 1936 році монастир розпарцелював решту поля, але продавав тіль-
ки полякам, або тим, що мали жінку польку, і вона вважалася за-
конною власницею поля. Тоді спровадили колоністів — мазурів,
щось біля 20 родин, яким розпродали поля. Коли в 1939 році боль-
шевики заняли Галичину, усіх тих мазурів вивезли в глибину Со-
вєтського Союзу.
312
Роман Завадович
ПРАЗНИК У СЕЛІ ЖУКОВІ
Роковий празник — храм нашого собору свв. Володимира і Оль-
ги мимоволі приводить на пам’ять багато інших урочистих празників,
коли ми ще перебували на нашій предківській землі.
Одному із таких празників хочу присвятити сьогодні кілька слів.
То був празник церкви св. Микити в селі Жукові, Золочівського
повіту. Ходив я на той празник не тому, що жили там мої свояки
чи знайомі. Ніхто мене там не знав, не сподівався побачити і не го-
тувався запросити до себе на празничну гостину. Я пішов до церкви
св. Микити на те, щоб почути хор, про який слава лунала по всіх
навколишніх селах і про нього знали в самому повітовому Золочеві.
На той час (а було це 55 років тому) парохом золочівського
Жукова (бо ще був другий Жуків — бережанський) був о. Іван
Малиновський. Його син Олександер, знявши по визвольних зма-
ганнях однострій старшини Української Галицької Армії, вступив
до Духовної Семінарії у Львові. Саме тоді він закінчив богословські
студії і, чекаючи на покликання до висвячення, перебував у домі
батьків. Він мав музичну освіту і гарний голос. Тож не диво, що
в своїм селі заснував церковний хор і сам диригував. Щоправда,
сільських хорів, навіть добрих, було вже в повіті кілька, але такої
співачки, як мав жуківський хор, ніякий інший хор не мав ні перед
тим, ні після того.
Дівчина називалася Євдокія Федунчик, походила з бідної роди-
ни і була за фахом ткачем. Коли зголосилася до хору і тут відкрили
її незвичайний голос (сопрано) та музичний слух, вона вже була не
першої молодости. Але голос її був незвичайний — сильний, висо-
кий, чистий і з такою чудовою закраскою, що тільки слухати і ди-
вуватися. Богослов Олександер (Олесь) — пізніший митрофорний
протоєрей, віцеректор Духовної Семінарії у Львові, апостольський
адміністратор Лемківщини, генеральний вікарій для українських ка-
толиків в Англії — поставив хор на такій висоті, що під певним
оглядом він дорівнював міським хорам. Особливу заслугу в тому
мала Євдокія Федунчик уже хоча б своєю участю в ньому, а також
тим, що весь хор намагався підтягнутися до неї.
На жаль, у тому часі, як я навідався до Жукова, о. О. Мали-
новського вже там не було, а хор провадив місцевий дяк. Все таки,
хором я був причарований. Я цікавився ним ще тому, що сам зас-
новував сільські хори, а на приходство до о. Івана Малиновського
приходив опісля переписувати ноти. Отож, я хотів почути цей хор
і передусім його незвичайне сопрано.
Наші побожні селяни залюбки ходили на відпусти до таких мо-
313
пастирів, як Краснопуща, Підгірці, василіанський монастир „у ліс-
ку” в самім Золочеві, навіть до Почаєва, а дехто не оминав і латин-
ських відпустів, особливо в Милятині коло Княжого Бузька. Раз
пішла до Милятина і Євдокія Федунчик і, коли заспівала ввечері
якусь релігійну пісню, повибігали з монастиря вражені незвичайним
голосом ченці. Довідавшись, звідки вона, прислали незабаром двох
людей до Жукова, щоб переговорити з Євдокією і згодом кудись її
забрати. Жуківські патріотичні хлопці підняли алярм, зробили „бу-
чу", і висланці з Милятина чимскоріше вибралися з села.
Щойно тоді комусь прийшла думка показати Євдокію нашим
знавцям співу у Львові. Євдокію слухав комп. Станислав Людкевич
і ще дехто. Не багато могли вони порадити, бо на перешкоді стояв
і вік і низька освіта співачки. Не знаю, чи це відповідає правді або
ке було перебільшенням, але говорили, що „голосовий матеріал Єв-
докії” був тої самої якости, що голос Сальомеї Крушельницької. На
жаль, запізно. В тодішніх обставинах, в бідноті й неволі, багато та-
лановитих молодих людей, як у містах, так і в селах, змарнувалося,
бо не було кому відкрити їх і вивести їх на мистецький шлях.
Євдокія вернулася до свого ткацького варстату. На деякий час
поїхала на заробітки до Франції, потім одружилася і залишилася в
рідному селі. Хіба як коли заспівала в жуківськім лісі, то її голос
відзивався луною по всій околиці.
Василь Макух
КОРОПЕЦЬ ЗА МОЄЇ ПАМ’ЯТІ
Золочівський Коропець лежить над Золотою Липою, найдальше
положений на полуднє. До села належав присілок Голоти і Сук-
манів. В селі була читальня „Просвіта", кооператива, самодіяльний
аматорський гурток при читальні, кружок „Рідна Школа”, що зай-
мався збиранням датків на Рідну Школу. При читальні була бібліо-
тека, що начислювала около 400 книжок.
В селі є церква св. Духа — стара дерев’яна, стоїть до сьогодні.
Парохами парафії, що їх пам’ятаю, були оо. Теодор Прачук, Роз-
дольський, Іван Кондрат, Михайло Фанґа та Іван Шулим (1938-44 рр.).
За Польщі була 2-клясова школа; за большевиків неповно-серед-
ня, а зараз повна середня десятилітка. В селі був малий фільварок,
власником якого був жид.
Автор цих рядків закінчив високі богословські студії — Бого-
словську академію у Львові, а дволітню промислову школу — де-
314
ревообробку — закінчив у Львові Марко Вавриків, замордований
большевиками в Поморянах 1941 р.
У Визвольній боротьбі взяли участь і не вернулися: Яміліян
Гонтар і Филип Олійник; вернулися — Павло Ґонтар, Володимир
Сабадаш, Теодор Шмиґер, Василь Ґонтар, Володимир Турило, Ми-
кола Баран, Семен Оберський і Филип Ґонтар. Було ще багато інших,
але їхніх прізвищ не можу пригадати.
В 1941 р. большевики замордували у Львові мого брата Володи-
мира Макуха, Степана Карповича, Михайла Войціховського, а в По-
морянах — Володимира Сабадаша і Филипа Сукмановського. Засу-
джено на Сибір Сукмановського Григорія і Петра Долішного. В роки
Другої світової війни багато молоді діяли в рядах підпільної ОУН,
Самооборони села й УПА. Деяких змобілізовано до дивізії „Галичи-
на”. З приходом большевиків 1944 р. — як і сотні місцевостей
Галичини — Коропець і навколишні села зазнали брутального терору
від спеціяльних відділів МВД, які займалися поголовним нищенням
українського народу. Багатьох вивезено на Сибір, ув’язнено, а ті, що
ставили збройний опір, заплатили найвищу ціну у боротьбі за Волю
У країни. Пам’ять про них зберігається серед народу у формі пов-
станських пісень, переказів і таємних могил, в яких спочивають
тсрої України.
Н. Н. (Колишній мешканець с. Кутів)
СЕЛО КУТИ І ЙОГО МЕШКАНЦІ
Село Кути замешкане нащадками колишніх боярських родин.
Назва „Кути” зв’язана з топографією довкільного світу. Між фор-
тецями, що їх збудовано в давньоминулому ї знайдено щойно у
дванадцятому сторіччі та пізнішою оселею, що її названо ..Кути”,
простягнись болота-води, які утруднювали безпосередній доступ до
поселення.
Під час татарської навали 1241 р. ворожі ватаги плюндрували
паші землі, вбивали людей і палили замешкані пункти. Татари збу-
дували вал-перехід через болота, щоб могти дістатися у сторону
Вороняк, а звідси до Олеська. Назва „вали” задержалася до сьогодні,
яку тепер називають „гребля” Недалеко від неї постала оселя, що
носить назву „Загребелля". З приходом татарів люди втікали в шу-
варі-очерет і в болота та там вичікували, поки небезпека не промине.
Від слова „ожидати” татарського приходу постала назва Ожидів.
Наше село названо Кути, тобто в куті тих болот.
Під час владання польських гетьманів село розвивалось нешвид-
ко. Щойно внаслідок національної революції на чолі з гетьманом Б.
Хмельницьким постали значні зміни у розбудові сіл.
315
Батько Б. Хмельницького, Михайло Хмель, був на услугах маг-
ната Івана Даниловича. Село Кути належало також під його воло-
діння. Є переказ, що в Олеському замку, яким володів Данилович,
народився орел і народ назвав його „Богом даний”, а від батька
свого одержав ім’я „Хмель”. За цим переказом, він потопить ворогів
наших у гнилому болоті.
В Кутах козаки започаткували будову церкви св. Михаїла, і за-
кінчили її будову мешканці села 1693 р. її збудовано дерев’яними
клинами, не вживаючи ні одного цвяха.
У церковних книгах є згадка, що М. Шашкевич був за хресного
батька одному з односельців. Це, очевидно, доказ того, що поет
мав близькі зв'язки з нашим селом.
Група діячів при читальні „Просвіта” в Кутах. Зліва: В. Рома-
нюк, М. Мисак-Миколаїв, О. Качанюк, Д. Паланиця-Степанюк,
д-р А. Мартишок, М. Драбинюк-Грабовецька, 3. Карпій, д-р М.
Мартинюк, 3. Драбинюк, о. В. Цебровський, Г. Цебровська-
Древницька, о. П. Цап-Даревич
У першій половині 19-го ст. збудовано школу, до якої ходили
діти з навколишніх сіл. Напередодні Першої світової війни зоргані-
зовано в селі Народний дім. Люди раділи тим, що в селі не було
багато неписьменних.
З вибухом Першої світової війни багато молоді зголосилось до
УСС, а згодом — до УГА. Ця війна нанесла великі спустошення селу,
бо фронтова битва відбувалась неподалік села.
По війні культурно-освітня праця розвивалася з повного насна-
гою. „Просвіта” і церква стали огнищем поступу. Завдяки о. В. Це-
бровському відновлено читальню та зорганізовано драматичний гур-
316
юк, спортивне т-во „Сокіл”, трубну оркестру, гурток Доросту та
прекрасний хор під дириґентурою М. Цапа. Отця Цебровського боль-
шевики арештували за першої окупації, і він пропав без вістки.
Зі села Кутів походять такі високоосвічені особи: проф. Г. Мар-
тинюк, д-р А. Мартинюк, д-р М. Мартинюк, проф. Паланиця, адв.
Цебровський, о. Паланиця, о. Малий, о. Уздрик, о. Даревич, о. В.
Цебровський, інж. Масло і багато інших.
Село втішалося добре розвиненою кооперативною торгівлею. Там
засновано філію Споживчої кооперативи і молочарню. Не було лі-
том вільної неділі без зайнять, бо все щось цікавого влаштовувано:
фестин у сосновому гайку, змагання відбиванки, поставлення п’єс,
влаштовування вечорниць та приготування до відзначення націо-
нальних свят.
Національна свідомість була висока, тому молодь зазнавала
шиканів від польської поліції та арештів за приналежність до ОУН.
Чим були більші переслідування, тим народ виявляв більшу від-
порність і загартованість.
До визначніших родів належать наступні: Мартинюки, Михай-
лишини, Карнії, Кіпрани, Романюки, Павлюки, Масли, Паланиці,
Габи, Грабовецькі, Барди, Мехи, Ґоґоші, Власюки, Скорики, Ца-
пи, Грицини, Коренди, Ґалянчуки, Сухоставські, Бакуні, Савчуки,
.Мельники, Вільки, Махи, Ясіновські та інші. За національністю Кути
було поспіль українським селом. Багато молоді пішло в ряди УПА
і дивізії „Галичина". Великі жертви понесли мешканці у боротьбі
з окупантами України.
Н. К.
СЕЛО КУТИ У ПРОЦЕСІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
Процес національного відродження Західньої України на почат-
ку 20 ст. позначився найдинамічніше на тлі боротьби з москвофіль-
ством, яке фінансувала Москва для своїх політично-імперіялістичних
цілей та просвітянським народництвом, що випливало з пізнаваль-
них шукань історичного коріння українського народу.
Під впливом московської пропаганди засновано в селі горсткою
москвофілів товариство ім. Качковського 1912 року. Вони найняли
хату та заснували крамницю споживчих продуктів. Одержуючи фі-
нансову допомогу з імперіяльної московської скарбниці, вони при-
лягали громадян села, обдаровуючи їх мукою, солониною, цукром,
нафтою та іншими продуктами щоденного споживання й користу-
вання. Але була поставлена одна, на перший погляд, безвинна перед-
умова щодо одержання даром продуктів: селяни мусіли стати чле-
нами москвофільської організації.
317
Нарощування національної свідомости серед населення поширю-
валося, і однієї неділі в корчмі москвофілів почалася бійка між
свідомим населенням села і москвофільськими баламутами. Люди
зійшлися з цілого села і навкулачки перемогли збаламучених. Мос-
квофільське товариство перестало існувати ще до Першої світової
війни. Невдовзі після того мешканці села збудували Народний дім,
який згодом названо „Просвіта". Крім „Просвіти”, засновано також
руханково-пожарне товариство під назвою „Січ”, до якого вписалося
близько 50 членів. Січовики вивчали військову дисципліну, спілку-
валися на базі групової дружности і формувалися громадсько на
свідомих українців. Дуже добрим й улюбленим учителем був Мо-
цюк, що водночас очолював „Січ”. Інколи до села приїжджав основ-
ний „Січі” д-р К. Трильовський. Він пишався загальною любов’ю і
пошаною. У центрі села збудовано муровану Народну школу і по-
мешкання для директора школи. Неподалік школи також збудовано
невдовзі новий будинок читальні „Просвіта” — культурно-освітня
інституція, що провела величезну просвітницьку роботу на протязі
свого існування. У „Просвіті” приміщено споживчу кооперативу і за-
лю на влаштовування різних імпрез і читальняну бібліотеку.
Заходами місцевого о. В. Цебровського і його дружини Ольги
та кількох свідомих українських учителів і студентів зорганізовано
при читальні гурток з доростаючої молоді під назвою „Доріст”. Хоч
при читальні „Просвіта” зорганізовано руханково-спортивне товари-
ство „Сокіл”, то заснування „Доросту” мало велике значення у ви-
хованні молоді в релігійному і культурно-національному дусі.
У виховну програму „Доросту” включено було самоосвіту, кри-
сталізацію національної свідомости, культури, народного мистецтва,
обрядів і звичаїв. Отець Цебровський часто влаштовував доповіді
та виклади з історії України і літератури. Щоб заохотити молодь
до вивчення тих предметів, уведено змагання між учнями за най-
кращі оцінки і нагороджувано тих, що найкраще засвоїли суму
знаць з цієї тематики.
Ольга Цебровська вложила багато праці для виховання молоді.
З Доросту зорганізовано аматорський гурток і хор, якими вона
керувала. Крім народних танків і конкуренції хорів, влаштовувано
н'єсові представлення і концерти на пошану Т. Шевченка, Свято
весни й інші, на які часто треба було одержувати спеціяльні доз-
воли від польського старости. Члени Доросту брали участь у здви-
гах біля пам’ятника М. Шашкевича і тим самим виявляли пошану
і ширили культ Пробудителя національного життя Галичини. Коли
польській поліції важко було толерувати зміст національних патріо-
тичних пісень, вони вибігали з-поза кущів та нагайками розганяли
зібраних.
„Веснівку” М. Шашкевича любили й вивчали всі: діти в школах
318
декламували й співали її, а хор Доросту і старших також частенько
включав у свій репертуар.
За Австрії у селі вчителював здібний і талановитий диригент п.
Ф. Заяць, родом з Ожидова. Під час відкриття пам’ятника ІПашке-
вичеві він керував збірним хором, що складався з 256 співаків.
Підлиська гора була вкрита морем людей з усієї Галичини, Буко-
вини, Закарпаття і Лемківщини.
Молодь Кутів була добре зорганізована і добре вихована. В час
Різдвяних свят ходили колядувати на народні цілі. Також відзна-
чувано всі інші обрядові свята року. Отець Цебровський мав вели-
урток „Доросту” в Кутах. Посередині вчителі-виховники —
В. Паланиця і О. Качанюк
кий вплив на своїх вірних і молодь. Пригадується, як влітку у не-
ділі відбувалися на лугах або серед затишного гаю культурні імпре-
зи, і коли задзвонив дзвін на вечірню, як на команду, молодь спішила
до церкви. Отець Цебровський і його дружина Ольга характеризу-
валися великою енергійністю і працьовитістю. Як сотрудник свого
батька, а згодом парох, він дбав про розбудову села в ділянці
економіки, культури і релігійного виховання. За його почином і до-
помогою односельців з Канади, зорганізовано трубну оркестру, що
здійснила велику ролю у культурному процесі села та його околиць.
З приходом російських большевиків 1939 року, коли отець по-
вертався з відпустової відправи з Ожидова, НКВД схопило його в
Олеську і закатувало в одному з млинів смерти. Вістка про його
арешт потрясла вірними Кутів й околиці. Населення всього села
разом з дітьми пішло до Олеська з домаганням і проханням звіль-
нити їхнього пароха. Чекісти заявили, що „він тут був, полагодив
свої справи і пішов додому; його тут нема”.
319
Село дало цілий ряд професійної інтелігенції, яка працювала у
своїй професії і займалася громадською діяльністю. Село мало також
немало ремісників, як ковалів, римарів, механіків, шевців, кравців,
ткачів тощо. В селі було також багато жінок і дівчат — кравчинь,
вишивальниць і писальниць писанок.
Молоде покоління палало любов’ю до України. Багато молоді
належало до підпілля, і включилися до УПА і самооборонних відді-
лів. Багато загинуло в боротьбі з московсько-большевицькою бан-
дою за Волю України. Під час відступу німців 1944 року значна
кількість хлопців зголосилася до Галицької Дивізії, щоб одержавши
вишкіл і зброю, могти стати ядром української армії.
Значне число колишніх мешканців виеміґрувало до Канади і ЗСА
(біля 100 осіб). Багатьох з них беруть активну участь у громадському
житті на місцях свого поселення.
Закінчую цей короткий спомин і свідчення про село Кути з
надією, що не один односелець відтворить у своїй пам'яті недавнє
минуле і ту колосальну працю, яку здійснили працівники і члени
„Доросту” для добра і кращого майбутнього українсього народу.
Церква Пресвятої
Богородиці в Кутах,
збудована 1750 р.
с. Е. Весоловський
ДУМКОЮ У НЕДАВНЬОМИНУЛЕ ОЛЕСЬКА
Містечко Олесько — це дуже давня українська оселя, віддалена
бід повітового міста Золочева 21 км на північ. Воно розташувалось
у підніжжі Подільської височини, що тягнеться від Підкаменя на
сході до Підлиської Маркіянової гори, на якій у 1911 році філії
„Просвіти" з Олеська й Золочева поставили на честь Пробудника
Західньої України, Маркіяна Шашкевича, пам’ятник заввишки понад
25 м на мурованій підставі, по-мистецьки виконаний Стефанівським
320
зі Львова. Його будовою керував протягом двох місяців автор цієї
статті, тоді ще питомець другого року теології у Львові. Завдяки
пильному щоденному наглядові над роботами, хрест-пам'ятник ви-
кінчено і благословення довершено 29 жовтня 1911 р. Вимріяна
погода дописала на той день. З’їхалось понад 15.000 народу.
Оселя Олесько була оточена від півночі непроходимими баг-
нами в кілька соток акрів. Річка Стир, що випливає в Загірцях, лед-
ве протікала вужоподібно серед тих мочарів. Від півдня оселя Оле-
сько була хоронена лісами на „Вороняках”, а у стіп „Вороняків”
простягалися глибокі стависька, які сягали аж до високих валів,
що окружали Олесько. На відвищеній природньо околиці засновано
оселю Олесько, окружену високим валом, господарськими будів-
лями, садами, огородами тощо. В час нападу ворога боронились на
валах, або крилися в густих лісах і високих густих очеретах серед
багнищ, званих „Покрова”. Згодом ліси вирубувано під будови, а
землю управляли, закладали овочеві сади, господарства, стави ви-
сушили на луги, і так постали передмістя — Сади, Волуйки, Тере-
бежі, Циків, добре загосподарені. Донині на передмістях Сади, Во-
луйки і навіть у місті є залишки татарів, прозваних „Турками”, як
Турчиняки, Кишаї тощо.
Ті потомки татарських залишенців антропологічно є низького,
присадкуватого росту, лице і шкіра темної краски, малі очі, чорні,
волосся і заріст чорний, лице широке. Сьогодні вони добрі українці
і члени церкви. Поволі затираються сліди їхнього походження.
В Олеську жило багато жидів на ринку, творячи своє гетто;
вони займалися купецтвом, ремеслом і посередничали у купівлі і
продажу.
В Олеську з давен-давна були три парафії з малими дерев’яними
церквами; звідси пішли назви трьох передмість: Миколаївське, Пре-
чистське і Дмитрівське. На місці згорілої Миколаївської церкви
почали мурувати нову, але будови не закінчено; лишилася ще до-
нині мурована „апсида” східньої стіни. Підписаний пам’ятає ще
старенького пароха о. Анастазія Пашковського, що побудував в „Са-
дах” цегельню, бо там була дуже добра глина на цеглу. Випалив
цеглу і побудував у найкращому місці Олеська велику 5-банну цер-
кву, одну для цілого Олеська. Так зорганізував одну велику україн-
ську громаду.
В давніх часах був серед лісу на „Вороняках" дівочий монастир,
що його звали „Масненьке”; ще тепер виорюють там то ложечку
до св. причастя, то хрестики, а люди показують в лісі „Вороняки”
місце, де жив „пустиножитель”.
В давніх часах в Олеську не було лат. костьола, бо не було
латинників. Щойно після 1340 року, коли Польща завоювала Гали-
цьку державу, почали поселюватися пришельці-колоністи з Польщі.
321
З тих часів лишилися родини: Чаплінські, Косінські, Моралєвічі,
Мілєрскі, Кожальскі, Халупки і багато інших. Деякі з них зукраїні-
зувалися і прийняли українську мову. Щойно за Польщі дідичі
Жолкевскі й інші побудували лат. костьол і кляштор о. Капуцинів.
На північ від міста Олеська, серед непрохідних торфових багнищ,
було природне узгір’я, дуже добре для оборони від ворога. На ньому
збудовано замок ще за української влади й укріплення з дубових
дилів і з дубовим частоколом, власність родини Даниловичів. Зго-
дом замок згорів, а родина Жолкевских, що одідичила його, збуду-
вала новий, мурований замок. V східній частині замку, у партері,
уряджено молитовницю, а на протилежній стороні була тюрма з
малими віконцями, густо заґратованими. На першому поверсі побу-
довано чотири великі кімнати на канцелярії і гостинниці, а у п’ятій,
середній залі, була тронова-короля Івана III Собєского, який мав
-ут народитися і був одружений з „Марисєнькою”, з роду Жолкев-
ских. В західній частині замку були мешкання, кухні, комори, а на
подвір’ю — глибока криниця. Над в’їздовою брамою до замку міс-
тилась вартівня і висока вежа. Довкруги замку були вали і сад, а
одна дорога вела до замку „Липина”. Нижче замку на північ були
великі стайні для коней і помешкання для дворян. Дворянином на
Олеськім замку мав бути батько Богдана Хмельницького. До замку
можна було заїхати лише однією дорогою, висадженою старинними
липами зі сторони Підгорець, українського села внизу гори, і на
краю якої стояв сильний замок-кріпость. В Олеському замку, в зам-
ковій каплиці, мав бути охрещений малий Іван Собєскі; під час хре-
щення мав розламатись надвоє мармуровий стіл, коли малого Івана
положили на ньому. З цього висновували, що він стане великою
людиною. V ближчих до нас часах замок у Підгірцях був добре
збережений і служив як музей. Там були портрети Б. Хмельницького,
І. Виговського, полк. Богуна, багато зброї і виряду. Перед Першою
світовою війною вивезено пам’ятки замку до Кракова. Замок був
власністю кн. Сангушків. В час повороту австрійської влади до Га-
личини в замку заквартирувала частина ген. штабу армії Бема Ермолі.
Дещо нижче на західній частині Олеського замку побудовано було
монастир оо. Капуцинів. Монастир наділено полями, що тяглись
довкруги монастирських високих мурів. Внутрі мурів був великий
сад і дві саджавки на риби. Сам монастир мав вид підкови з числен-
ними келіями. З північної сторони прилягав до монастиря костьол.
Уся обстановка в костьолі і монастирі була виконана з чистого ду-
бового матеріялу. Там жили за моїх молодих часів три капуцини:
один старий єромонах і двох старців-монахів. Ані під час Першої,
ані під час Другої світової війни монастир не був пошкоджений.
За австрійської окупації Олеський замок перейшов на власність
Крайового виділу. Його не направлювано, занедбаний нищився. На-
322
прикінці 1905 року Крайовий виділ відремонтував п’ять заль
у східній частині замку, і відступив їх на чотири кляси народної
школи. Під час російської інвазії 1914 року, московські війська,
оглядаючи замок, повирізували собі кращі картини зі стелі. Меш-
канці Олеська оповідають, що в час Другої світової війни, коли
большевицькі війська вели завзяті бої з українською дивізією „Га-
личина” в околицях Дуб’є, Кадлубиськ, Ясенева, Майдану і Підгір-
ців, совєтські літаки мали бомбами дуже ушкодити Олеський замок,
який та влада тепер відновлює.
------□------
НАСЕЛЕННЯ ОЛЕСЬКА, ДЕРЖАВНІ УРЯДИ І ЇХ УРЯДОВЦІ
Від найдавніших часів населення Олеська було чисто українське.
Щойно від часу польської агресії 1340 року, а пізніше австрійської,
наїздили польські дідичі і їх слуги; опісля, крім службовців-україн-
ців, приходили також польські до повітового суду, податкового уря-
ду, нотаріяту, а вчителі народної школи були майже самі поляки.
В Олеському повітовому суді начальником за моєї хлоп'ячої
пам’яті був українець Н. Глинський, перенесений по якомусь часі
до окружного суду в Коломиї. Після нього прийшов Н. Вокрой —
поляк, але його дружина і дочки були українки. Після нього при-
йшов радник Н. Голов’єскі, поляк. Хто за Польщі був начальником,
підписаний на знає. Суддями були такі українці: Н. Беднар з укра-
їнською ріднею, Розлуцький і Зарицький. Судді-поляки: Круковскі,
Шидловскі, Потоцкі, Власек; всі вони через кожних кілька років
мінялися.
Урядовцями в суді були такі українці: А. Бурин, який за укра-
їнської державности був комісарем міста Олеська, і зате Польща
не прийняла його до праці в суді, І. Мандюк, якого невдовзі пере-
несено до Коломиї, Семен Оришкевич — секретар суду, помер 1966
р. в Олеську; підурядниками були такі українці: Н. Юринець, Н.
Дробенко, Н. Мончаловський, Н. Турчиняк; урядовці-поляки: Н.
Козьол, Н. Кубішин; підурядники-поляки: Бжозовскі, Бжозовска, Н.
Коржельскі, Генрик Король, 3. Самборскі; урядовці-жиди: Зомер-
фельд — секретар суду і Фрухтер. Урядники-українці: Глинський,
Пашковський, Татомир, Н. Гриб, В. Радомський і М. Ґрубрин. При
скарбовій сторожі і міській жандармерії було по трьох поляків.
Один раз командантом жандармерії був українець, Н. Лазаревич,
який подбав про напис на домі жандармерії в трьох мовах: німець-
кій, українській і польській. Нотарем завжди був поляк. Щойно за
Польщі найменовано українця, Н. Ліщинського. Соліцитаторами йо-
го були українці — С. Матвійчук і В. Ганкевич. Аптекарем був Ро-
тенберґ, а практикантом — Штрайхер. Лікарем був д-р Ляфлер;
323
ветеринарем-українець, д-р Пітулей. За Польщі лікарем був д-р Му-
чій, а перед ним жид, д-р Вайс, який мав служити при УСС. Поштою
керував емер, сотник-поляк П. Томкевич, а урядовцелі-українець —
Стенкевич. Помічницею канцелярії була Олена Денещук, а листоно-
шом Шатковскі, поляк.
-----□------
ШКОЛИ І ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ
В Олеську з давна була двоклясова школа, якої директором
був Ян Сокальскі. Згодом школу піднесено до чотириклясової з чо-
тирьома учителями. Пізніше засновано шестиклясову школу. Серед
учителів був лише один українець, М. Кудрий, з повними кваліфіка-
ціями. Міщани, хоч мало освічені, то все ж таки були свідомі укра-
їнці, міцно держалися своєї віри, обряду, мови. Від раннього юнацтва
займалися якимось ремеслом. В Олеську розвинуто було різновидні
ремесла: ткацтво, шевство, ковальство, боднарство, столярство, те-
слярство тощо. Всі мали повні руки роботи. Також розвинене було
пасічництво, а в новіших часах — мулярство. Мулярі їздили по селах
і мурували церкви, народні доми, школи, і при них мали роботу
і столярі. Були і будівельні підприємці. В поточному столітті мулярі
постійно їздили на роботи до Львова. Крім того, в Олеську від давніх
часів було поширене садівництво. Земля в Олеську дуже надавалася
під овочеві дерева. Бувало з Бродів приїздили купці і закуповували
різного роду овочі: черешні, вишні, сливки, яблука, грVШІ. Кожного
понеділка наладовані овочами вози виїздили валками до Бродів.
Парохом до смерти о. А. Пашковського був о. А. Левицький,
українець, добрий проповідник, що підніс садівництво і рільництво
в Олеську на високий рівень. Заснував він „Просвіту” і „Сільсь-
кий Господар” та розвинув на кількох моргах землі шкільну шля-
хетних деревець, влаштував курс садівництва, вишколював молодих
садівників і розмножував щепи в окрузі по селах. Також поширене
було пасічництво. На полі освіти „Сільського Господаря” помагали
о. деканові Левицькому посол о. Данило Танячкевич, парох Закома-
р'я, о. Тома Дуткевич зі села Цішки, о. Т. Кузьмів, сотрудник в
Олеську та інші. Данило Танячкевич заснував не тільки „Сільський
Господар”, який згодом перенесено до Львова і розвинуто його у
Крайове товариство „Сільський Господар”, але також допоміг зас-
нувати в Олеську Товариство св. Ольги, яке також перенесено до
Львова. Взагальному кажучи, майже всі українські священики з
навколишніх околиць брали активну участь у громадській і цер-
ковній праці, засновуючи читальні „Просвіти”, „Сільський Госпо-
дар", „Сокіл", „Січі”, „Луги”, а в новіших часах — систему коопе-
ратив і молочарень.
324
ОСВІТА В СЕРЕДНІХ ШКОЛАХ
Під впливом освіти й організацій в Олеську міщани почали по-
силати своїх синів і дочок до гімназій у Бродах і Золочеві, а то й
Академічної гімназії у Львові. Наприклад, Іван Мандюк вислав сина
Івана мол. до гімназії у Броди, який закінчивши її, записався на
студії філософського факультету у Львові і став професором історії
української літератури в гімназії у Перемишлі. Л. Гриневич вислав
до Бродів сина Олександра, який закінчивши гімназію, студіював
право. Отець О. Левицький подбав про освіту для всіх своїх синів,
висилаючи їх до Львова, ,Перемишля, Відня. Дробенко Рудольф,
закінчивши гімназію, закінчив правознавчі студії докторатом у Від-
Студентські вечорниці в Олеську, серпень 1935 р. Сидять від ліва:
Н. Н. їмость і о. А. Шуневич, Н. Н., д-р Ф. Мучій, панна Волинець,
Н. Н., М. Галькевич, М. Дозорська
ні. Юринець Володимир, зложивши іспит зрілости, осягнув ступінь
д-ра філософії. Згинув в Росії. Юринець молодший, бувши учнем
гімназії, трагічно згинув у п’ятій клясі. Пньовський Василь, закінчив-
ши гімназію, студіював право. Е. Весоловський за порадою А. Мак-
симовича пішов до Академічної гімназії у Львові. Закінчивши гім-
назію, студіював богословію на австр. університеті у Львові 1910-1914
рр. Згодом записався на філософський факультет і закінчив студії
іспитом 1918 р. Після того працював секретарем у канцелярії митр,
ординаріяту у Львові. Закінчивши студії на Львівському універси-
теті, був покликаний до праці в „Ліквідаційній Комісії” в Золочеві
в ранзі хорунжого. Повернувшись з війни, працював дальше як се-
кретар в канцелярії митр, консисторії. Згодом, коли одержав свя-
325
чення, працював як катехит-профссор релігії й української мови в
державній гімназії у Теребовлі. Водночас став сотрудником пароха
в парафії св. Миколая там же від 1923-1944 рр. Евакуйований німе-
цькою військовою владою, виїхав на Захід і ЗСА. А. Радомський, за-
кінчивши гімназію у Бродах і студії богословських знань, був паро-
хом в селі Каплинцях біля Зборова. А. Шунь — закінчив Академічну
гімназію, відбув воєнну службу в австрійській армії й УГА; повер-
нувшись додому, закінчив богословські студії у Львові та став свя-
щеником у Білому Камені. Шунь Михайло, повернувши з війни,
зложив іспит зрілости в Акад. гімназії у Львові та закінчив студії
географії у Краківському університеті. Був професором на Сході Поль-
щі. Тепер в Канаді. Р. Шунь, абсольвент Акад. гімназії і Духовної
семінарії у Львові. Тепер виконує душпастирські обов’язки в Соко-
лівці. Є. Лабінський закінчив Богословську Академію у Львові та
виконував душпастирські обов’язки у Бродах. Бакун Василь, про-
фесор математики. Гриневич Василь, студент гімназії; виїхав у Ка-
Студентський хор в Олеську з 1932 р. Спереду від ліва: О. Ориш-
кевич, Р. Процінський; Сидять: Талан, П. Оришкевич — диригент,
о. А. Іздрик, П. Талан, А. Будка-Оришкевич; стоять: І. Гачкевич,
С. Дубинка, С. Оришкевич, С. Панас, М. Голубій, А. Литвин, Н. Кі-
шай; задній ряд: П. Цап, д-р Т. Мучій, В. Цебровський, В. Про-
цінський, Р. Шуневич, М. Мартинюк, І. Оришкевич
наду. Мандюк Семен, студіював хемію у Празі. Сумик Володимир,
г’ув студентом Акад. гімназії; жив в Олеську і керував оркестрою
„Сокіл”. Згинув у Вінниці. Оришкевич Семен, практикуючий хрис-
тиянин, урядовець у пов. суді в Олеську, виховав 6 синів і 2 дочки,
які закінчили середні школи й університети, а дочки — учит. семі-
326
парії. Семен помер 7-го лютого 1966 р. Діти по старшині: о. Іван-
Дионізій, абсольвент Акад. гімназії; відбув богословські студії в
Дух. Акад. у Львові; висвятився і був парохом в Куровичах; тепер
у ЗСА. Петро закінчив гімназію і філософію у Львівському уні-
верситеті. Був професором географії, природи, стенографії в гім-
назіях, семінарії й торговельних школах Перемишля, Львова, Золо-
чева та в Німеччині, а через 11 років дир. Школи українознавства
у Вашінґтоні. Д-р Осип, лікар у ЗСА. Тадей, інженер-лісник; тепер
у ЗСА. Роман, д-р медицини — директор шпиталю. Софія, дочка, заму-
жня за д-ра вет. В. Малиновського. Тепер у ЗСА. Сузанна, дочка,
замужня за д-ра вет. П. Телішевського; тепер у ЗСА. Олександер,
д-р теології, священик. Відбувши каторгу, д-р філософії і абс.
теології Євстахій, проживає в Олеську. А. Грицина, учитель в Укра-
їні. О. Грицина, абс. торговельної школи; тепер у Польщі. В. Лабун-
ський, гімн, матурист. М. Курилко, гімназист. В. Сумик, матурист.
Д. Приймак, гімназію в Золочеві, студії інж. в Німеччині. Т. Тур-
чиняк живе в Канаді. В. Мандюк, гімназист. В. Лучків, студ. меди-
цини; тепер у Канаді. В. Долинюк, учителька в Україні. Р. Кішай,
абс. техн. сер. школи. Я. Кішай, абс. техн. сер. школи. С. Курилко,
абс. торг, школи в Україні. Н. Сподинко, абс. торг, школи в Україні.
С. Оришкевич, гімназист. С. Денищук, гімназист. Р. Таланчук, гім-
назист.
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНА ПРАЦЯ В ОЛЕСЬКУ
Містечко Олесько ще за Австрії за старанням впливових поляків
виробило собі назву „Королівське місто Олесько”. Тут не було ні
одної залі на збори чи театральні вистави для українців. Поляки
з допомогою дідички Уєйської побудували собі невеличку залю на
театр, вистави і збори та назвали її „Т-во школи людовей”. Молоді
гімназисти вищих кляс, як Р. Дробенко, В. Пньовський, Є. Весолов-
ський і А. Радомський, зорганізували аматорський кружок, дібрав-
ши ще охочих з міщанської молоді, вивчили сценічну виставку „Вер-
ховинці”. Дробенко випросив польську залю на виставку в дідички
С. Уєйської. Це була новість в Олеську. Зал я була переповнена людь-
ми. Виставка вдалася, але лише один раз, бо не було власної залі.
Тому молодь влаштовувала „Фестини” з різновидними програмами,
а народ радо приходив і горнувся, бо це було своє рідне.
Це заохотило о. дек. Левицьчого до будови власного дому. Він
заснував „Руський народний дім” і примістив його в параф. канце-
лярії, бо не було де. Тому порадившися з поважними громадянами
Олеська, закупив весь матеріал під будову великого церковного дому
327
на дуже гарній церковній площі біля церкви. Плян виконав даром
конц. будівничий Дівановський, а мулярі дали даром всю працю. Всі,
хто жив в Олеську, радо помагали при будові; навіть шкільні діти,
вертаючись зі школи, помагали виносити по кілька цегол на ришту-
вання. Дім був покритий бляхою і від фронтової сторони мав 4 ве-
ликі кімнати: дві по правній стороні на „касу” і по лівій дві кімнати
на читальню „Просвіта”, „Сільський Господар”, т-во „Сокіл” тошо.
В другій половині дому, від саду, була довга, досить широка і висока
заля на вистави, збори і забави. Радість велика, своя хата; життя
закипіло в Олеську.
В читальні відбувалися тепер часто проби хору під дириґентурою
С. Гриневича й Т. Созанського та приготування сценічних п’єс. Мо-
лодь упорядковувала власними руками залю, побудувала сцену, А.
Радомський вималював декорації, а вистави гуртували й молодь і
старших. Національна свідомість ширшала і кріпшала.
Коли автор цієї статті приїхав 1910 р. до Олеська на Різдво з
Духовної Семінарії у Львові, його брат Володимир запропонував
заснувати в Олеську духову оркестру при т-ві „Сокіл”, тимбільше,
іцо польські інтелігенти вже заложили в „Домі школи людовей”
свою оркестру, спровадили інструменти, і раз у тиждень мав приїз-
дити зі Львова інструктор і задармо вчити грати. Не маючи належ-
ної кількости польських хлопців, заманювали наших. Брат Володи-
мир з ровесниками побоювалися, чи не підуть деякі з наших до
польської оркестри. З уваги на те, ми рішили з кількома молодшими
хлопцями на Різдво піти з „вертепом" по домах і зібрати пожертви
на оркестру. Автор скоротив дещо виставку у Вертепі о. Штокалка,
і хлопці вивчили ролі. Пошили примітивні костюми, зробили вертеп,
а декан заохотив громадян в церкві радо привітати на Різдво виста-
ву Різдва по домах. Пішли хлопці з вертепом на Різдво, Новий рік
і Йордан. Зібрали 800 австр. корон і зложили до банку. Автор зало-
жив Музичний кружок при т-ві „Сокіл”, а члени Муз. кружка зло-
жили по 10 корон і піднесли готівку до 1000 корон. По святах я
попросив свого товариша Івана Лучинського, щоб пішов з нами,
олеськими хлопцями, і вибрав у фірмі „Капралік” у Львові 24 інс-
трументи для трубної оркестри Олеська. На наступні ферії Іван Лу-
чинський приїхав до мене, заложив кружок, провірив музикантів,
чи мають муз. слух і почав науку; вивчив дещо в короткому часі.
Зате в наступному році, маючи цілий місяць відпустки, йшла гаряча
наука від год. 8 ранку до 12 полудня і по полудні від 2-6, а навіть
7-ої ввечері. Ноти підписаний позичив від о. Кишакевича, військо-
вого капеляна. До репертуару входили маршові, релігійні й танцю-
вальні пісні. Польська оркестра перестала існувати. Наша оркестра
ірала на „Січово-Сокільських Здвигах” у Львові, українських тор-
328
жествах у Бродах, по селах, благословенні „Січового” прапора в Ку-
тах й інших місцях. Також у поході на Йордан, Великдень і в час
походу на гроби померлих. Своїми виступами оркестра ширила на-
ціональну роботу.
Війна в 1914 році прорідила ряди Товариства „Сокіл” і ряди
оркестри. Все ж таки, 1918 року зорганізувались члени оркестри,
хоч у меншому числі, і зголосились до УГА в Золочеві. В цьому
місці хочу зложити найщирішу подяку своєму молодшому братові
бл. п. Володимирові і його товаришам — Т. Масловському, А. Кіша-
еві, В. Лабінському, Кісьові, М. Вернюкові, А. й Н. Якимовичам, В.
Булці та іншим. Вони брали участь у влаштуванні Вертепу, органі-
зації Музичного кружка і грали в оркестрі.
Олеський мішаний хор під керівництвом П. Оришкевича — 1935 р.
Дорогий читачу споминів про Олесько, згадай теплим словом і
щирою молитвою за спокій душі бл. п. В. Весоловського, здисциплі-
нованого члена т-ва „Сокіл” і ревного музиканта оркестри, що, як
молодий, 20-літній юнак-вояк 80 полку, боровся весь час на сербсь-
кому фронті. Він помер у лічниці від поранення, і тлінні останки
спочивають в Надь-Вараді, Угорщина. Також згинув на війні Іван
Кісь, геліконіст і добрий актор.
Всі члени „Сокола” в той час мали однострої, а хто ще не мав,
то носив сокільську шапку і синю ленту. Сокілки мали жіночі одно-
строї. Тоді-то відбуто благословення прекрасного сокільського пра-
пора і великий сокільський здвиг. Петро Весоловський загинув 1941
року, розстріляний НКВД у золочівській тюрмі.
329
ПІДГОТОВКА ДО ВИБОРІВ У 1912 Р.
Автора цієї розвідки попросив о. декан А. Левицький на дові-
рочну розмову. Маючи довір'я до підписаного, застерігся, що це
строга тайна. Він сказав мені, що наступного року відбудуться
вибори по всіх селах, містечках і містах на „правиборців”, а потім
вибрані з’їдуться на означений день до повіту і там виберуть послів
до Галицького сейму у Львові за старим австрійським виборчим
порядком. Нам треба вибрати якнайбільше свідомих українців, щоб
вони могли вибрати у своєму повіті наших послів.
Українцям призначено двох, жидам двох, а полякам чотирьох
правиборців. Декан дав мені книгу „Статус аніморум" Олеська та
велів мені переглянути прізвища всіх наших виборців, що були упра-
внені голосувати. Я списав їх на окремі групи відповідно до алфавіту
і передав деканові.
Українці заявили, що йдуть голосувати за 8-ма своїми канди-
датами. Поляки і жиди виявили свою листу кандидатів. Коли список
виборців було опубліковано, виявилось, що українських виборців
не внесено на список голосуючих. Ми пішли до „Руського народного
дому” і там зробили реклямації та одержали від податкового уряду
список громадян, які платять державний податок. Сотки рекламацій
було зроблено, і громадський секретар мусів переробляти список
голосуючих кожного тижня. Під час виборів українська група здо-
була вісім правиборців. Польська листа зазнала поразки. Олесько
віддало свої голоси на д-ра Т. Баня, і його вибрано послом до сейму.
Перша світова війна скасувала важливість вибрання послів, але цей
досвід використано у прийдешньому.
-----□-------
ПРАЦЯ КРУЖКА „СІЛЬСЬКИЙ ГОСПОДАР” В ОЛЕСЬКУ
Як уже попередньо згадано, довкруги Олеська лежали сотки
акрів торфових багнищ, з яких не було жадної користи. З ініціа-
тиви о. Левицького і о. Танячкевича придбано землю, на якій посад-
жено деревця-шкілку овочевих щеп, а інж. Корпель здійснив меліо-
рацію торфових багн та висушив сотки акрів землі, які згодом пере-
творено на гарні сіножаті й пасовиська. Він зреґулював річку Стир,
що випливає в Загірцях, вирізавши пряму лінію, широкі береги і гли-
боке русло аж до білої глини. Води почали стікати до корита Стиру.
Другий такий канал викопано на границі ґрунтів села Кутів й Оле-
ська. Це була заслуга „Сільського господаря”, що в Олеську зроблено.
330
ПОЧАТОК ЗАСНУВАННЯ МОНАШОГО ЧИНУ
СВ. Т. СТУДИТА В ОЛЕСЬКУ
Парафія в Олеську під гідним проводом о. А. Левицького под-
бала про те, що тут засновано чоловічий монастир, що дав початок
відновленню давнього чину св. Т. Студита. Його історію можна
коротко змалювати так: в Олеську, на передмісті „Теребежі”, жив
досить заможний і побожний міщанин, Максимович. Він мав вели-
кий овочевий сад, город, дещо орної землі й великий мешкальний
дім з господарськими забудуваннями. Майно це залишив своєму си-
нові Андрієві. Коли Андрій відбув військову службу в австрійській
армії, повернув додому з молодим монахом, Ніконом, що проживав
у монастирі оо. Воскресінців у Львові. Обидва вони заснували мо-
Молодь Олеська перед прогулянкою на Підлиську гору,
серпень 1929 р.
настирець для хлопців, що хотіли стати монахами. Невдовзі було
їх там дванадцять. Одні працювали на ріллі, інші в саді, а ще інші
займалися ремеслом. Багато часу посвячували на молитви, читання
св. Письма й ширення божого слова. В неділі і свята всі ходили до
церкви й приступали до св. Причастя. Декан Левицький відвідував
їх у монастирці.
Осінню 1901 р., на свято Різдва Пречистої Діви Марії, відбулося
в Олеську велике релігійне торжество-коронація ікони Матері Бо-
жої, на яке прийшло багато священиків і тисячі народу. Ікони Ма-
тері Божої і св. Івана Хрестителя намальовано в Римі та поблаго-
словлено св. отцем Левом XIII, а коронацію довершив митрополит
331
Андрей Шептицький. Після богослуження митрополит відвідав мо-
настирець. Тут він провів довшу конференцію з братчиками й пообі-
цяв забрати їх до Львова. Спочатку братчики жили на „вульці” коло
Львова, а згодом у новозбудованому монастирі у Скнилові. Пізніше
понад сто монахів жило в Уневі, де вели сирітський захист для
хлопців і друкарню. Крім того мали вони монастир у Львові, на
Личакові, і дуже гарну дерев’яну церкву гуцульського стилю та
монастир у Зарваниці, де займалися рільничою господаркою.
Третій монастир чину оо. Студитів знаходився на Княжій Лем-
ківщині, в селі Фльоринці. Церкву біля монастиря в честь св. Арх.
Михаїла збудовано в 1875 р. її душпастирем став єромонах Іларіон.
Четвертий монастир того чину відкрито в Канаді, п’ятий у Німеч-
чині, а шостий засновано в Італії, близько Риму.
Ігуменом оо. Студитів був о. Климентій, брат митрополита Шеп-
тицького. Після смерти слуги Андрея, архимандритом став ігумен
Климентій, що загинув як Ісповідник за св. Віру на Сибіру. Отець
Іларіон працював місіонарем на Лемківщині. Вивезений польською
владою до концтабору Берези Картузької, зазнав жахливих побоїв
і знущань. За большевицької окупації проживав в Олеську, де й
помер. Таким чином початок чину оо. Студитів був в Олеську.
Школа Садівничок в Олеську — 1942 р.
Моя пам'ять записала такі прізвища одеських священиків: А. Паш-
ковський, О. Левицький, В. Дубицький, Тимкевич, Т. Кузьмів, Н.
Юрик, В. Давидяк, Н. Іванчук, В. Лиско, Л. Гаркавий, А. Іздрик,
І. Клюс, Н. Слоневський.
Тому що підписаний не жив в Олеську від 1919 р., не може
332
подати докладніших даних, що там діялося за большевицької й ні-
мецької окупацій. З інших переповідань дізнався, що в Підгірцях
є велика „Братська могила” на площі перед замком кн. Сангушки.
У ній спочивають вояки дивізії Галичина, що полягли смертю
героїв поблизу Бродів, Ясенева, Підгорець і околиць. Біля головної
могили спочило тіло сина о. Є. Д. Веселовських, Ореста, якого боль-
шевики розстріляли в Підгірцях як воєннополоненого з рядів Дивізії.
Б. І-в
МІСТЕЧКО ОЛЕСЬКО
У північній частині золочівського повіту, недалеко від станції
в Ожидові при залізничному шляху Львів-Броди, лежить невеличке
містечко Олесько. Розкинулось воно поміж садами на низині, що
простягається від лівого берега ріки Стиру до північно-західнього
рамени узгір’я Вороняк. Згідно з останньою конскрипцією, начисляє
воно 3560 жителів, з чого 2095 українців, 695 поляків і 770 жидів.
Займаються вони переважно управою ріллі і садівництвом, але є
теж між ними чимало всяких ремісників, особливо теслярів і муля-
рів, що на літо розходяться на заробітки по всій Галичині.
Хто й коли оснував Олесько — не знати, бо про це немає ніяких
записок, ані переказів. Певним є тільки те, що воно є дуже давною
староукраїнською оселею. Перша історична згадка про нього є в
1366 році. Уже тоді було воно городом, тобто укріпленою оселею,
і належало до галицько-волинського українського князя Любарта
Гедиминовича, що мав свою столицю в Луцьку на Волині. Потім,
на протязі шістнадцяти років (1366-1382) належало воно до поль-
ських і угорських королів, доки князь Любарт не приєднав його
назад до свого князівства. Уже в тих часах була в Олеську якась
твердиня, якої дерев’яні стіни були з грубих дубових пнів в один
або в два ряди. До тих стін з середини були прибудовані будинки
з плоскими дахами. Як Любарт і його син Федір, так і пізніші
литовські князі Витовд і Свитригайло, держали там сильну війсь-
кову залогу з дбайливо підібраним начальством, до якого князі
мали беззастережне довір’я. Одним із таких начальників Олеська
й цілої округи в часах князя Свитригайла був боярин Богдан Рога-
тинський і його син Іван.
У 1432 році Олесько опинилося знову в границях польського
королівства, а король Владислав Варненьчик грамотою з 1441 року
передав його разом із замком і цілою округою, тобто з приналеж-
ними до неї селами, на „вічну власність” польському шляхтичеві,
333
Янові Сєнінському, За той щедрий дар він мусів на кожний воєнний
поклик не тільки ставитися особисто, але й привести з собою чоти-
рьох піших „ратників” зі списами й вісім лучників, стрільців на ко-
нях. Після нього власником його посілостей став наймолодший син
Петро. До розлогих дібр олеських належало тоді понад ЗО сіл, роз-
кинених довкола Олеська й Бродів, а дальше ще й села довкола
Підкаменя й Залозець.
Один з родини Сєнінських, не відомо напевно, чи це був Іван
чи його син Петро, побудували в Олеську около 1500 року костьол
й визначили для латинського пароха дотацію в ґрунтах і десятинах,
а пізніше власники Олеська ту дотацію ще побільшили, додаючи
до того село Розваже.
Після смерти Петра Сєнінського поділилися його добрами в
1511 році дві його заміжні дочки, Анна Гербуртова і Ядвига Каме-
нецька. Таким чином також Олесько, місто з замком, перейшло в
руки цих двох родин. У 1580 році Каменецькі продали свою части-
ну Жолкевським, а друга половина міста, наслідком подружніх звяз-
ків, у 1557 році перейшла на власність Даниловичів. Один із них,
Іван Данилович, оженився в 1605 році з Софією Жолкевською, що
в додатку до другої половини Олеська була власницею дібр у Жов-
ківщині. Він постійно перебував в Олеську і, замість давної дере-
в'яної твердині, збудував у 1590-1610 роках цілком новий, мурова-
ний замок, що стоїть до сьогодні. Він був обведений довкруги валом
і глибоким ровом. Доїзд до замку був можливий тільки при ДОПО-
МОЗІ рухомого мосту. До того ще увесь горбок із замком на верху
був обведений частоколом. Розказують, що до його будови вживали
спійманих на війні татарів. У замку було чимало кімнат із марму-
ровою підлогою або шліфованим каменем. Була там і зброївня, а в
ній гаківниці й усяка інша зброя. Була й домова каплиця св. Анни.
Івана Даниловича, що помер у 1628 році, похоронено в олеськім
костьолі ,а його маєтки дістала в спадку дочка Теофіля, жінка Якова
Собєського, власника Золочівщини. Яків мешкав у Жовкві, а Оле-
сько було спершу в руках князя Єремії Вишневецького, власника
сусіднього Білого Каменя. Потім його власниками були Конєцполь-
ські. Біля 1680 року король Ян Собєський набув Олесько назад для
власного користування. Під час козацьких і турецьких воєн замок
був дуже спустошений, тому жінка Собєського наново прикрасила
його мальовилами. Син Собєського, Константин, продав Олесько й
Підгірці Ржевуським у 1720 році. Северин Ржевуський вибудував
в Олеську в 1739 році великий монастир для оо. Капуцинів, а для
себе літну палату на місці, що до сьогодні зветься Северинка. Усе,
іцо в олеському замку було вартісне, переніс брат Северина, Вац-
лав, до свого замку в Підгірцях. Опісля, в наслідок великого задов-
ження, Олесько з Северинкою і села Цішки й Чехи виставлено на
334
продаж. Закупив їх у 1796 році Олександер Зєлінський. Його наслід-
ники роздробили олеське майно чи то в наслідок поділу спадку,
чи то шляхом випродажу поменшених ділянок. Сам же замок, по-
павши в руки малозаможних власників, з бігом часу щораз то біль-
ше виявляв наслідки занедбання, а врешті, в 1882 році, Софія Лі-
тинська його продала. З думкою зберегти замок від цілковитого
знищення, спілка кількох панів закупила його разом із 17 моргами
ґрунту за 15000 золотих ринських, а в 1890 році віддала його на
власність краю. Краєве правління відновило в нім декілька заль
і віддало їх громаді Олесько в тимчасовий ужиток для приміщення
школи.
Містечко Олесько, окружене в давнину непроходимими багнами
й ставами, у підніжжі вкритих лісами горбів із південного боку,
було ще обведене глибокими ровами й валами з гостроверхим час-
токолом. До міста можна було ввійти тільки двома брамами по
перекидних мостах, які на ніч піднімалися догори, а брами зами-
калися. За валами розкинулися були передмістя. У містечку, крім
осілих жителів, оселювались і пришельці, купці й ремісники. Була
там і вірменська оселя. На основі статусу магдебурзького права,
Олесько мало свою самоуправу й інші привілеї, включно з торго-
вицями й ярмарками, які давали можливості містові рости й бага-
тіти. Ремісники мали свої цехи, а саме кушнірський, що був наданий
у 1557 році, і ткацький. Місцеві жителі вели торгівлю шкірами,
воском, лоєм, медом, овочами, мануфактурою, тощо. Торговельні
шляхи сягали Чорного моря. Але з бігом часу, коли сусідні міста —
Броди, Золочів та й Білий Камінь росли в силу, значення Олеська
щораз більше меншало. До цього в чималій мірі причинялися ще
часті татарські наїзди й козацькі війни з турками в 17-ому столітті,
позначені грабунками й спустошенням. Полишили вони по собі су-
мні спогади і страшні наслідки. Крім великої кількости людей, що
погинули від їхнього меча, голоду й пошестей, чимало одеських
жителів попало й у турецьку чи татарську неволю. Свідчать про це
записки в церковному „Пом’янику померлих” із 1728 року. Хто по-
падав у ясир, його вважали померлим, тому біля його прізвища
писали: „Пом’яни, Господи, полоненого раба...” До того ще в містеч-
ку спалахували інколи великі вогні, з яких особливо нищівними
були пожежі в роках 1756, 1806, 1836, 1841, 1843 і в 1889. У публікації
цих історичних фактів друком у 1901 році зазначено, що в останніх
часах містечко починає незамітно підноситися з давного занепаду,
особливо ж від часу побудови мурованого шляху й віднови щотиж-
невих торгів.
Хто й коли збудував на терені Олеська першу церкву і визначив
для діючих у ній священиків матеріяльну базу, годі з браку джерел
щось розповісти. Але напевно можна догадуватися, що ще в часах
335
русько-литовських князів на Волині, ця давня оселя, заселена пер-
винно нашими людьми, зовсім вірогідно мала свою церкву, а в ній
своїх священиків. Промовистою базою здогаду є сліди християнства
з літ 1000-1100 в недалекому, бо тільки на одну милю віддаленому
від Олеська старинному городищу, Пліснеську. Місцеві олеські жи-
телі оповідають собі, що колись дуже давно церква в Олеську мала
стояти там, де є сьогодні костьол, тобто вона повинна була існувати
ще перед роком 1450, але на потвердження такого переказу бракує
доказів. Розказують теж про існування двох інших церков, а саме
одна на полю в полуднево-західній стороні від міста, де випливає
потічок, т. зв. Мартинова криниця; друга під Покровом Преч. Бого-
родиці, теж за містом у північно-західній стороні, посеред мочарів,
званих до сьогодні Покровою. Був в Олеську теж жіночий монастир
СС. Василіянок серед лісів на південний схід від містечка. Сьогодні
там поле, що має назву Масненьке. Про монастир згадується при
кінці 17-го сторіччя. У тих давних часах олеська парафія належала
до луцько-острожської єпархії. Щойно в 1783 році прилучено її до
львівської єпархії.
Певніші відомості про олеські церкви маємо з пізніших часів,
із 17-18 сторіч. Около 1632 року згадується священик, Фед р Нейко
(чи може Неверейко). Пізніше, в 1672 році, в напів спаленому і спу-
стошеному містечку було вже три дерев’яні церкви. Але, після стра-
шенного спустошення краю в рр. 1672 і 1675 турками й татарами,
в 1687 році згадується ледве одна. У першій половині 18 сторіччя
існували в Олеську три осібні парафії з самостійними парохами
при трьох недалеко від себе віддалених дерев’яних церквах. У місті
була церква св. Димитрія і трохи нижче церква Успення Преч. Бо-
городиці. Дещо дальше від них, уже на Миколаївському передмісті,
побіч брукованого шляху до Юськович, була церква св. Миколая.
Коли ті церкви було побудовано, котра з них була найдавнішою і
чому в такому малому містечку здвигнено аж три церкви — не
відомо. Довкруги кожної з них було кладовище, де хоронено па-
рафіян. Около 1783 року заборонено на них хоронити і біля спіль-
ної для обидвох обрядів каплиці св. Катерини утворено для оби-
двох обрядів спільне кладовище, яке там є до сьогодні.
почату будову занехано.
Із числа священиків, що були при церкві св. Миколая, відомі
пише три: о. Йоан Броілович, о. Григорій Вишньовський і о. Павло
Качинський. Після його смерти в 1787 році, церква не мала вже
більше своїх осібних священиків і стала дочерною спершу церкви
святоуспенської, а опісля св. Димитрія. У 1814 році парафію св.
Миколая остаточно зліквідовано, а церква стояла ще до 1830 року,
коли вона згоріла, а все, що з вогню врятовано, перенесено до
других церков. Були намагання з боку мешканців сумежного перед-
336
містя у 1868 році збудувати на місці спаленої церкви каплицю, але
Давня церква Успення Преч. Діви Марії згоріла була, а на її
місці в 1757 році здвигнено нову, дерев'яну, що простояла аж до
1891 року. Одна з олеських церков, але не відомо котра, св. Успення
чи св. Димитрія, була збудована з модерева і стояла раніше побіч
сучасного монастиря оо. Василіян на Пліснеську під Підгірцями,
звідки її в другій половині 18-го сторіччя, на доручення Ржевуських,
перенесено до Олеська. При Успенській церкві існувала братська
організація, а саме Союз Хрестоносного Братства. Братчики були
П’ятибанна церква в Олеську
зобов’язані відзначатися прикладним християнським життям і піклу-
ватися церквою. Луцько-острожський єпископ установив братство
біля 1725 року на прохання „славетних граждан і блюстителей”
храму: Василя Гриневича, Івана Попейка, Олександра Роздольського,
Миколи Кашубового й Василя Перожка. Єпископом був тоді Йосип
Виговський.
Із різноманітних записок знаємо, що при Успенській церкві були
душпастирями: о. Йоан; о. Теодор Шуневич, протопресвітер і парох,
згадуваний у рр. 1727-1730; о. Григорій Шуневич, декан і парох,
337
згадуваний у рр. 1738 і 1739; о. Степан Жуковський, декан і парох,
іцо був похоронений у церкві під царськими воротами у 1759 році;
о. Теодор Созанський, декан і парох у рр. 1759-1768, похоронений
теж у церкві; від 1768-1771 завідував Успенською церквою парох
церкви св. Димитрія, о. Степан Кучинський; о. Симеон Щаніцький,
місцевий завідувач від 1771-1776; потім від 1776-1777 знову парох
св. Димитрія, о. Михайло Сподинкевич; від 1777-1779 парох св. Ми-
колая, о. Павло Кочинський. Після нього був парохом від 1779-1802
о. Яків Косієй; о. Матей Лотоцький, парох від 1803-1816; о. Василь
Брошньовський від 1816 до 1822. Після того всі олеські парафії з’єд-
налися в одну велику парафію.
Первісна дерев’яна церква св. Димитрія стояла вже в 1694 році.
Коли вона згоріла, біля 1694 року, побудовано нову, що простояла
аж до 1891 року. З усіх священиків, що при ній були, згадуються
тільки такі: о. Петро Сподинкевич, парох до 1750 року; о. Марко
Опшанський, сотрудник, згаданий у 1751 році; о. Йоан Голубович,
сотрудник у 1752 році; о. Василь Червінський, парох, згадуваний
у 1754 році; опісля завідував церквою о. Теодор Созанський, парох
Успенської церкви від 1759-1768; о. Степан Кучинський, парох св. Ди-
митрія від 1768-1772; о. Михайло Сподинкевич від 1772-1811. Сотруд-
иик від 1800 року отця Сподинкевича, о. Василь Авдиковський, був
тут парохом від 1811-1856. Під час його душпастирської праці заіс-
нувала остаточна злука одеських парафій. Опісля до одеської пара-
фії прилучено ще дві, знесені в сусідніх селах, а саме у Хватові в
1814 і в Юськовичах у 1836 році. Ось так соборна церква Успення
Преч. Діви Марії в Олеську сталася відтепер церквою парафіяльною
і матірною.
Після смерти о. Авдиковського був завідателем о. Константин
Білевич від 1856-1857, а по ньому парафію перебрав о. Атаназій
Пашковський, що очолював її від 1857-1896. Майже 39-річне душ-
пастирювання о. Пашковського залишило в одеській парафії чимало
видимих слідів його діл. Завдяки його старанням побудовано най-
перше на старій і докупленій ділянці будівляної площі житловий
дім для пароха, а відтак усі інші господарські будинки. Зміркував-
ши, що час вікування двом дерев’яним церквам неминуче добігає
до кінця, о. Пашковський забрався до будови нової церкви в Оле-
ську. У тій цілі закуплено в відповідному й дуже догідному місці
досить простору площу для побудови церкви й церковного дому.
Хоч готівки на будову не було, а про планомірне обтяження парафіян
годі було й думати, він — здавшися на Божу поміч — почав поміж
парафіянами збирати добровільні пожертви. Від себе він відпустив
парафіяльне поле, придатне на виріб цегли, а камінь дала громада.
Призбиравши ось так трохи матеріальних засобів, до чого причи-
нилися в деякій мірі й пожертви з інших повітів, у 1885 році почато
338
будову за плином архітекта Василя Нагірного. Завдяки матеріяльній
допомозі одеських міщан і при фізичній помочі місцевих ремісників,
будову закінчено протягом п’яти років. При будові дуже заслужив-
ся старший брат церковний, Дмитро Панас, а з ним багато інших.
Церкву, довгу на 24 з половиною метра й широку на 17 метрів,
здвигнено в формі хреста з великою копулою по середині і з чотирма
меншими по боках. її посвятили в дні св. Йоана Христителя у 1891
році, а на пам’ятку урочистости в стіну церковну вмуровано табли-
цю з таким написом: „Цей храм здвигнули тутешні парафіяни захо-
дом пароха о. Атаназія Пашковського, а посвятив Преосвященний
Митрополит Кир Сильвестер Сембратович дня 24 червня 1891”. До
пової церкви перенесено з обидвох старих всі речі, прилади й цер-
ковні приряди. Обидві церкви опісля розібрано, а матеріял частково
зужито на побудову житлового дому для сотрудника.
Після смерти цього активного душпастиря дальшу його працю
продовжував черговий парох, о. Олександер Левицький. Для при-
краси нового храму Божого він подбав про прегарні ікони св. Йоана
Хрестителя і Пречистої Діви Марії, роботи італійського маляра, Цеза-
ра Кароселлі. Римський папа, Лев VIII, поблагословив ікони в дні
18 травня 1898 року. В заступстві кардинала Сильвестра Сембрато-
вича спровадив ті ікони о. митрат Лев Туркевич до залізничної стан-
ції в Ожидові, звідки процесіонально з особливою величавістю, при
участи численних священиків і при многолюднім здвизі народу спро-
ваджено їх до Олеська й уміщено в презвитерії за великим вівтарем.
Жителі Олеська вже з давен-давна з великою побожністю моли-
лися перед іконою Пречистої Діви Марії. Серед народних мас гли-
боко вкорінилася віра, що ще від часів татарських наскоків на
наші землі Богоматір була для них опікункою і охороняла їх від
багатьох прикрощів і нещасть. Тож недивно, що коли місцевий
душпастир запропонував своїм парафіянам золотою короною при-
красити і звеличати ікону Божої Матери, побожні олеські жителі
з найбільшою готовістю жертвували все, що тільки могли. Жінки
й дівчата скидали з шиї золоті „дукачі” й дорогоцінні намиста, а
чоловіки й молодці грошевими внесками виявляли свою покору пе-
ред маєстатом Небесної Цариці. Корону й берло виготовили в Римі
італійські золотарі, а поблагасловив їх папа Лев VIII. У день Рож-
дества Пречистої Богородиці, 21 вересня 1901 року, корону й берло
привіз до Олеська наш великий митрополит, Андрей граф Шептиць-
кий для довершення врочистої коронації.
Ця розвідка була надрукована в Перемишлі в 1901 році, в дру-
карні Н. Джулинського, невеличка книжечка формату молитовника
п. з. „Пам'ятка з Олеська в день Коронації Ікони Матери Божої".
Людина, що окрилася за ініціялами Б. І-в, була автором книжечки.
Передаємо оце до рук читача зміст книжечки в майже дослівному
339
’сучасненні тодішної літературної мови. Крім мовних і конечних
фразеологічних зворотів та не суттєвих пропусків, ми старалися не
вводити історичних змін в оригіналі цінного довідкового матеріялу,
так доконче потрібного для вивчення нашого минулого.
------□------
Богдан Подолянко
ПРО СЕЛО ОЖИДІВ
(Жмут спогадів)
Збираючись писати про місце мого народження й проживання
у ньому моєї молодости, я беру до уваги той факт, що життя села
Ожидів, не відірване явище, а радше характерне і для інших сіл чи
містечок Золочівського повіту. Читач мабуть знайде багато подібно-
го в порівнянні з іншими місцевостями нашого повіту.
Про походження назви села Ожидів є, на мою думку, дуже ціка-
ва історична легенда і саме, як легенда історичного підтвердження,
можна дошукуватися у ній, від чого усне передавання історичної
вартости не набирає. Тож коротко про географію спершу. Село
Ожидів лежить у підніжжі Підлиської Лисої (Маркіянової, як казали
в Ожидові) гори. Висунене більше на північ ніж село Підлисся, від
Золочева віддалене на 21 кілометер, залізнична станція Ожидів є
віддалена від Львова на 70 кілометрів, лежить на лінії Львів-Броди,
Здолбунів і при шосе, побудованому большевиками в 1940 році Львів-
Київ.
Канву для ідеї походження назви Ожидів, розповіла мені моя
старенька бабуня, яка знала цю історію від своєї бабуні, роки і факти
додаю вже сам. Отже, коли армія Хмельницького в 1655 році повер-
талася на схід з-під Львова, з козаками були теж вояки російської
царської армії, бож, якщо вірити УРЕ, навіть командирами цього
протипольського походу були російські воєводи: В. В. Зутурлін і Г.
Г. Ромодановський. Хоч я схильний думати, що початок поселення
міг статися ожидівцями після програної Хмельницького під Зборо-
вом 1649 року, коли кримський хан Іслам-Гірей ПІ зрадив нашого
гетьмана. Частина розбитої армії, опинилася в околицях нинішнього
Ожидова, очікуючи чи „ожидаючи” решти своїх поворотців. Навіть
поле, де ніби ці недобитки зупинилися, допині зветься Кримка, так
і названо артезійне джерело, яке є на полі Кримка між присілком
Олеська Волуйками і селом Ожидів. Те, що майже половина села
Ожидів носили прізвище Москва, підказує дошукуватися його похо-
дження. Східні українці, які попадали до Ожидова після 1939 року,
допитували чи справді такі прізвища має стільки людей, а чи вже
процес пристосування до нових обставин? Мовного засмічення росій-
340
щиною не помічалося крім того, що галичани тікаючи від польської
мови, попадали в полон російської. Ожидівці грішили хіба тим, що
мали свою характерну мову, з якої насміхалися сусідні села. В
Ожидові можна було почути: Голенко, піди до Голекси, пожич гоґе-
ра, поїдемо до Голеська на готпуст... Тож донині не знаю, звали
ожидівців сусіди „гуньками” за те надмірне уживання „г”, а чи від
того, що ще до Першої світової війни в селі носили гуньки, з білого
домотканого полотна, щось вроді відомих нині кожному тренчкотів.
Село зараховували в описувані мною 1920-30 і 40 роки до вели-
ких сіл. Тут була мурована одноповерхова 7-клясова народня школа
і велика мурована трьохбанна церква. Великий дерев’яний Народній
дім, з залею і сценою і читальняна бібліотека. Українська свідомість
Церква в Ожидові
села характеризувалася тим, що село отримувало три щоденники-
газети: „Діло”-1, „Новий Час”-2 і „Українські вісти”-1. Було понад
60 передплатників газети „Народня справа”, що її видавав у Львові
концерн Івана Тиктора, яка обезпечувала корову кожного перед-
платника, і якщо та гинула, передплатник одержував гроші на купно
другої. До Читальні приходили ще тижневики „Нове село” й „Наш
Прапор”, а теж були журнали для дітей „Дзвіночок” і „Наш прия-
тель", католицький з Жовкви „Місіонар”, і кацапське „Русске слово”,
якого мови я не розумів і відчував ворожість до цієї газети. Були
г. селі і два польські щоденники „Вєк нови" зі Львова і краківський
„Ілюстровани Курєр Цодзєнни” і це важливе для нинішнього мойого
спогаду тому, що село було докладно й точно інформоване про міс-
цеві і закордонні проблеми, що свідчить про свідомість села. В
немалій мірі до того причинялися і ворожі агентури. Наприклад, в
341
селі був великий тартак (лісопильний завод), і комунізуючі агенти
заклали були профспілку 333 зет-зет-зет (Звйонзек ззйонзкуф заво-
дових, чи, як сміялися, пародіювали деякі — „Звйонзек злодзєї заво-
дових). Мотором цієї профспілки був дуже релігійний сектант-субот-
ник Олекса Особа, що побувавши десь на Волині і в криміналі, при-
віз в село навіть таку культуру, як пісня „каліна-маліна", яку молодь
співала не розуміючи її слів. Та найбільше патріотичного виховання
в селі віддали йому Читальня „Просвіта”, велика бібліотека, у якій
кожний безплатно міг позичати книжки, було заложено т-во „Сіль-
ський господар”, до села часто заїздили мандрівні українські театри,
яких було повно в Галичині, в селі був при читальні і при церкві
аматорський гурток, що кожного Різдва й кожного Великодня ста-
вив якусь нову сценічну виставку. Дяк села Семен Лабінський кож-
ного тижня провадив проби світського й церковного хорів, а свяще-
ник — аматорського гуртка. Найбільше популярними авторами були
ті, що гльорифікували козацьку героїку, отже зокрема Кащенко,
Чайковський і Богдан Лепкий. Трилогія Лепкого уважалася майже
євангелією, а згодом її місце займала Волинь Уласа Самчука. У при-
творі церкви „русофіл-священик” оснував немалу бібліотеку, у якій
крім „Мученицького Мехіко”, була і Чорна Рада і „Чарне озеро”,
„Науходах" і „Українська жінка на Радянщині", не виключаючи кни-
жок з маркою шакала на обкладинці, видання Донцовського „Вісни-
ка". Усі видання „Дешевої книжки” були кольпортовані в селі теж.
А коли 1939 року, із-за палення панських скирт збіжжя горіла пше-
ниця, село кипіло ненавистю до окупанта, а невідомі люди спилювали
ночами телеграфічні стовпи, доказ існування підпільної УВО. Була
в селі крамниця кооперативи, через яку йшов чи не найтісніший
контакт з Золочевом, купном товарів у Повіт. Союзі Кооператив.
Центрами для освіти дітей, яких не було багато — були ближчими
й вигіднішими для доїзду Броди і Львів, бо до Золочева треба було
спершу їхати на Захід до Красного й тоді знов перти на схід до
Золочева, проти чого було саме розположення станції в Золочеві,
далеко від центру міста. До села часто приїздили так звані люстра-
тори Просвіти, чи інспектори з Союзу Кооператив, пам’ятаю нині
прізвище просвітянина Івана Видрівського, що був сам з Соколівки,
але працював у золочівській Просвіті, саме таких, як він часто при-
тримувала польська поліція, не без логіки підозріваючи, що це особи,
які контактуються теж в підпільній дп. Ще молодиком співаючи в
церковному хорі, мені попадала на хорах за плечима інших „Сурма”,
яку треба було тут же почитати й віддати назад, щоб не попала в
невідновідні руки. Директором школи в селі завжди був українець,
завжди свідомий й відданий вихованні селянської дитини, вчитель-
ками зате майже завжди були польки, однак я не пам’ятаю випадку,
щоб їхня польськість мала якийсь вплив на патріотичне виховання.
342
Було радше навпаки. Читаючи обов’язкову шкільну лектуру, як на-
приклад Сєнкевичівську „Огнем і Мечем", вже діти спорили з вчи-
тельками, що автор „каже неправду ,прошу пані”, бо от такий і
такий автор пише про козаків зовсім інакше. На те, що читали
учні поза школою, здається ніхто не мав впливу, крім самого дов-
кілля: коли мені приятель рекомендував читати „Ярошенка” Осипа
Маковея, то не було сили, щоб могла мене в тому зупинити. І це
стосувалося цілого села... Нині дехто не захоче повірити в те, що
напишу. Отже не було мови про те, щоб в Ожидові учень чи учени-
ця, навіть на лекції польської мови, питаючи щось не до теми у
вчительки, пробував розмовляти польською мовою. Говорити своєю
було майже якимось табу, що його ніхто не ламав. Те саме стосува-
лося розмов з однокашниками учнями поляками, німцями, чи жи-
дами. Це була українська стихія і мої сусіди поляки, за два поколін-
ня забули, що їхні предки були поляками. А старушка Чапля, корін-
на полька, могла після якогось бешкету поліції заявити вголос, що
„пшекльонте ляхи не дайов жиць нам україньцам”.
------□------
„Антисемітизм в Ожидові”
Так, він був точно такий, який я бачу в Торонті, Нью-Йорку,
Сіднею, чи в Лондоні. В селі було 3 жидівські родини, що як пра-
вило, займалися торгівлею. Цьоця Товба мала посеред села велику
хату і коршму у ній, Іцко, а по ©жидівському Гицко, мав склеп з
мидлом і повидлом і гарну доню Рифку, у якій любилися всі хлопці
села за її красу, а жидівка Генця займалася контрабандою сахарини
й була необхідною в селі. Але із зростом того, що ми звемо нині
свідомістю, люди ставали менше пити й курити й цьоця Товба про-
дала хату й переїхала жити між панів до Золочева, а коли Генцина
Гітля, інша сільська красуня вийшла заміж, тим закінчився ожидів-
ський антисемітизм і оті „славні жидівські погроми в Україні”. Осо-
бистого друга Юська Нойталлера вже аж в квітні 1940 року, доблесні
визволителі повезли до Біробіджану, де слід пропав по останній
жертві українського антисемітизму.
Посеред села був великий майдан-сіножать, в центрі якого ро-
сла височезна й старезна груша. Оця груша була символом україн-
ської демонстрації. Як не пильнували поліцаї, а кожного 1 листопада,
молодці доводили до того, що на вершку цієї груші майорів жовто-
блакитний прапор, мов крик, що тут не Польща, а Україна. ОУН
поселилася в селі Ожидові після відомої справи Біласа і Данилишина,
більше, як мені здається, пімста за смерть цих двох молодих
людей, ніж як вияв патріотизму. Я добре пам’ятаю, як спорили у
343
нашій хаті селяни за те, що палити скирти збіжжя, навіть як воно
панське, є гріх, „краще є вкрасти й бідному завести”, що здається,
навіть з нинішнього погляду на цю проблему не можна тому відмо-
вити логіки. Ситуація в той час одначе була така, що щоб не ста-
лося, але як воно приносило шкоду польській державі, то було
добре. Село не мало до 1939 року ні одного комуніста, бо припису-
вання комунізму тодішнім радикалам, мало з комунізмом стільки
спільного, що має нині західньоевропейський соціялізм з совєтсько-
ю зразка соціялізмом.
Редактор цього збірника просив мене зокрема згадати період
відходу большевиків й приходу гітлерівців. В цей час я вже був
по відсидженні невеликого терміну в польській тюрмі, за прина-
лежність до ОУН, „за вибори” польської зброї в складах 22 полку
Хор „Сокіл” в Ожидові — 1929 р.
Язловецьких уланів в Бродах. Московські визволителі першим аре-
штували були бідного, безземельного селянина, Осина Петрова, го-
лову читальні „Просвіти” й відданого діяча у вихованні патріотич-
ного молодого покоління. А з відходом з села у ньому оставили
дезертира Степана Щербину, що під тим прикриттям перетривав
німецьку окупацію, вкрутився в кола ОУН, а в 1945 році виявився
великим провокатором, ота галицька довірливість гарним словам,
наївність ще раз показала свої грізні зуби. Цей самий Щербина
нібито нехотя чистячи зброю, ранив мене з револьвера, відкупився
гарними словами, а щойно роки пізніше, я дізнався, хто він був
насправді. Прихід німців і проголошення України, як ми тоді казали,
вніс одушевлення в селі. Німців вітали як визволителів. Нашвидко-
344
руч після ЗО червня було скликано збори в робочий день, прийшло
все село, з церкви винесено хоругви й з співом почався марш крізь
село, автострадою, якою на схід ще сунули гармати й танки. Німці
зупинилися й довідавшись, що це село так радіє, ступалися з дороги.
Потім в Народньому домі зроблено мітинг, де було з’ясовано наші
цілі й завдання в сучасну пору, що зводилось до встановлення ладу
Напис на частоколі: „ДО КРАЮ БАНДЕРУ!”
Таких написів на дорогах і будинках було багато в усій
Галичині і Наддніпрянщині після арешту німцями
С. Бандери і провідного активу ОУН 1941 року
й порядку, наладнання адміністрації. Патріотичні тиради супрово-
дилися в сльозах старших і молодих жінок, багато з яких вже тоді
були втратили своїх близьких чи то арештованих, чи засланих. Вжи-
ваючи тодішнього терміну, отаке „проголошення України” місцеві
Символічна могила в Ожидові з нагоди
проголошення відновлення укр.
державности 1941 р.
активісти ОУН зробили на другий день в місці народження Маркіяна
Шашкевича, в селі Підлисся і в селі Розваже. Ентузіястична молодь
в пам’ять тієї радісної події почала сипати символічну могилу, фото
якої залучую, відслужено Богослужбу за поляглих, відчитано звер-
нення Митр. А. Шептицького, а на вимогу організаторів, наш отець
Давидович, замість звичного „за тих, що живот положили на полі
345
брані”, таки видушив з себе, „за тих, що життя своє віддали за волю
України”... В половині місяця липня 1941 року село вислало свою
делегацію на похорони жертв замордованих большевиками у Золо-
чівській тюрмі 649 осіб, що їх після розпізнання рідними, поховано
у спільній могилі.
М. Андрусяк
ПЕРЕВОЛОЧНА
В ОПОВІДАННЯХ І СВІДЧЕННЯХ II МЕШКАНЦІВ
Для ілюстрації, як розвивалися села в Золочівщині від 1848 р.,
зосереджуся на селі Переволочна, що за оповіданням старших гро-
мадян і власного досвіду на тлі культурно-освітнього, соціяльного,
економічного й політичного життя, може послужити за приклад до
узагальнення.
Парафія Переволочни зі старою дерев’яною церквою Введення
Пресвятої Богородиці належала до 1772 р. до Луцької єпархії, а зго-
дом до Львівської архидієцезії, Буського деканату. За свідченням моєї
баби дізнався я, що ще до 1848 р. була в селі парафіяльна школа-
дяківка.
В другій половині XIX ст. довголітнім парохом у Переволочній
був о. Н. Соловський. Першим селянином у Переволочній, що післав
своїх синів вчитися до гімназії, був Г. Лагола. В старій переволочан-
ській церковній метрикальній книзі з перед 1772 р. були записані
„Глаголи", отже пізніше пропущено „г” і стали „Лагоди”. Видно, що
їхній предок повторяв часто церковно-слов’янське „глагола”, а може
й був дяком. Син Глаголи, Василь, студіював право і був товаришем
Костя Левицького. Він намагався відтягнути Василя від московського
табору і сказав йому. „Василю, якщо ми будемо стояти на позиції
окремішности нашого народу від московського, то будемо провідни-
ками народу, а якщо долучимося до москалів, то будемо в їхньому
хвості". Як студент, Василь приєднував членів до „Академічного
кружка”, і тому один із підсудних на процесі Ольги Грабар (А. Дв-
орянський і о. І. Наумочич — москвофіли) назвав його „Петром з
Амієну”. Про цей процес була стаття в календарі „Общества ім. Кач-
ковського” з 1907 р. і там поміщена знімка д-ра Василя Лаголи. Він
був довголітнім директором Народного дому у Львові. Інші два сини
Глаголи, Ілія і Кіндрат, стали священиками. V другій половині 1920-х
років усі три сини приїхали відвідати Переволочну. В час відвідин
о. Ілія мав сказати з приводу збудованого будинку на школу у
Переволочній: „Тут люди збудували школу, а мої парафіяни збуду-
вали корчму...”
346
Коли мій батько ходив до школи, учив його учитель-поляк Цві-
чинський. Він казав моєму батькові, що слов’яни повинні триматися
разом, бо німці є ворогом слов’ян.
Другим інтелігентом у Переволочиш був Т. Сахно. Як гімназист,
приятелював Сахно з Г. Іваховим, що був довголітнім війтом. Коли
Сахно був уже в духовній семінарії у Львові, він живо цікавився
громадським і студентським життям. Висвятившись, протягом бага-
тьох років був парохом у Лагодові. Коли вибухла Перша світова
війна, внаслідок суперечок, що постали між о. Сахном і лагодівча-
иами, останні звинуватили його у москвофільстві, хоч він таким не
був, і його запроторено до концтабору у Талергофі. Там він сказав:
„Ви, кацапи, знаєте, за що сидите, а за що я мучуся?”. Три старші
сини о. Сахна були в рядах УГА.
Наступна трійця переволочанських гімназистів — це Іван Івахів,
Іван Рудко і Василь Лагола. Іван Івахів був правником, і за студент-
ських часів агітував у селі за вибір москвофільського посла.
В селі була читальня ім. Качковського, але 1905 р. змінено її на
читальню „Просвіта”. На початку XX ст. учителем переволочанської
школи назначено українця зі Сокальщини, Й. Журавля. Він одру-
жився з полькою-покоївкою о. Березинського. До жінки і дочок го-
ворив тільки по-польському. В селі було кільканадцять формально
римокатоликів, але деякі з них зукраїнізувалися і не хотіли призна-
ватися до польськости, між іншим, перший голова українського „Со-
кола”, Петро Фабіянський. Старі римокатолики ходили до нашої
церкви і хрестили своїх дітей в церкві. Коли діти підросли і почали
ходити до школи, Журавель змушував їх перейти на польську ре-
лігію. Батьки протестували, говорили, що вони хрестили дітей в
церкві, що вони не хочуть бути поляками, а один з них, Франко
Витрикуш, заявив: „хоч я поляк, але мій син Гриць — русин”.
Абсольвентами золочівської гімназії були Дмитро Стефанюк з Пере-
волочної, В. Ґалан з Глинян, Микола Голубець, Василь Метельський
та інші. Учителем української мови в золочівській гімназії був тоді
М. Галущинський, згодом курінний отаман у вишколі УСС-ів та
і олова львівської „Просвіти”. Тоді в золочівській гімназії засновано
Пласт. На потаємних сходинах гімназистів викладали історію Укра-
їни та формували національний світогляд шкільної молоді.
Автор цих рядків скінчив у 1914 р. першу клясу та замешкав
в українській бурсі у Бродах. В цій бурсі було найбільше гімназистів
з сіл Дуб’є і Ясинів, а також низка з Білявець, Берлина, Боратина,
Поникви, Лопатина та інших.
Учитель польської мови Мацєєвський завдавав домашні вправи
з ортографії і переглядав домашні зошити. Коли бачив зошити бур-
саків, видані Українським педагогічним т-вом і підписані по-україн-
ськи, говорив: „цо ти мисьліш, як подпішешсє по-руску, то Украї-
347
нев збудуєш?” На вписових картах ми виповняли вже „народність
українська" і „бурса українська”, але вчителі-поляки називали її
„рускою", а москвофільську бурсу тільки „Єфіновіча”. Гімназія вла-
штовувала спільні для всіх гімназистів імпрези для вшанування Шев-
ченка і Міцкевича; українці мусіли слухати польських деклямацій
і співів на пошану Міцкевича і навпаки, поляки на пошану Шевченка.
Національно-освітню працю, що її започаткувала Папроцька в
Переволочній, продовжували згодом учителі пп. Сухінський і Ми-
хайло Кудрич до 1934 р., коли якась провокаторська рука подерла
і викинула зі школи портрети Пілсудського, і це було причиною до
арешту Софії і Михайла Кудричів. На їх місце наслано поляка. Тоді
молоде покоління переволочанських просвітян рішило попросити
старшого місцевого пароха о. Івана Березинського очолити читальню
„Просвіта”. Він погодився і здійснював цей обов’язок сумлінно.
------□------
Юрій Логин
СЕЛО ПЕРЕВОЛОЧНА У МОЇЙ ПАМ’ЯТІ
Національне відродження Галичини почалось у другій половині
19 ст. з появою друкованого слова і живого проповідування україн-
ською мовою, автором якого став Маркіян Шашкевич. Старші люди
розказували мені, що у Переволочній існувала сильна течія москво-
фільства. Носіями цієї ворожої нам орієнтації були багатші селяни,
члени громадського управління, „прості" люди і навіть священики.
За загальним поглядом, коли постала „Просвіта” і її філії по
селах Золочівщини, москвофільство почало розмилюватися під впли-
вом саме „Просвіти” і молодого покоління, яке гуртувалося навколо
цієї просвітницької інституції. До найвизначніших промоторів про-
світянського руху у Переволочній слід зачислити дяка Петра Курика.
У 1894 році парохом у Переволочній став о Іван Березинський,
який віддано працював для піднесення свідомости і просвіти серед
населення молодшого покоління. Народницький рух міцнів і поши-
рювався серед громадськости. Під кінець дев’ятнадцятого століття
засновано церковний хор, а в першому десятилітті нашого століття
постав у Переволочній аматорський драматичний гурток. На процес
відродження навколишніх сіл мав сильний вплив о. Кальба із Со-
колівки. Коли за ініціятивою о. Кальби поставлено пам’ятник на
Білій горі 1911 року на пошану М. Шашкевича, багато людей —
старших і молоді з мого села взяли участь у посвяченні пам’ятника.
Та подія залишила значний вплив на свідомість народу, і національ-
не відродження громадян села відбувалося під впливом щорічних
348
святкувань, маніфестацій і фестинів, що мали місце на Підлиській
горі.
Слід також додати, що на початку нашого століття, особливо
перед Першою світовою війною, засновано було філію молодіжної
організації „Сокіл”, що мало назву „пожарно-руханкового товарис-
тва". Переволочанська молодь в рядах „Січей” і „Соколів” взяла
участь у великому здвизі у Львові, що відбувся напередодні Першої
світової війни.
Церква в Переволочній
Перша світова війна припинила культурно-громадську працю, а
Б приходом царської російської армії, вона цілковито була заборо-
нена. Щойно по війні культурне життя почало відроджуватися зав-
дяки включенню до неї колишніх вояків УГА і УСС. Зразу унорму-
валася шкільна система, і культурне життя знову зосереджувалося
навколо Просвіти. Учителювала в моєму селі Анна Папроцька, згодом
дружина Ф. Заяця, учителя, патріота, вояка УГА і диригента з’єдна-
них хорів, що співав під час відкриття пам’ятника М. Шашкевичеві.
Довголітнім директором школи був М. Кудрич. Крім педагогічної
праці, займався суспільно-громадською діяльністю та керував шкіль-
ним хором, який дав низку концертів у читальні „Просвіта”. Хоро-
вий виступ шкільної молоді у Просвіті став стимулом до постання
хору серед позашкільної молоді. Згодом під диригуванням М.
Кудрича постав чоловічий і мішаний хори у Переволочній. У зв'яз-
ку з усуненням зі школи портретів польських політиків, М. Кудрича
і його дружину арештовано, хоч вони не мали нічого спільного з
цією подією. На місце М. Кудрича поляки наслали польських учи-
телів, які почали накидати молоді польську культуру. Цим насиль-
ством зроджували серед молоді відразу до польського окупанта і
свідомого постання українського націоналізму серед шкільної мо-
лоді.
349
З приходом російських большевиків 1939 року систему навчан-
ня у школі радикально змінили до потреб большевицької політики
й ідеології. В селі засновано сьомиклясівку. До школи ходили навіть
старші люди, які не мали змоги навчитися попередньо читати і пи-
сати. Серед більшого числа учителів слід згадати Анну Литвин із
села Юськович, Ярослава Ґабу з Кутів та теолога К. Яцкова, дирек-
тора школи.
Після арешту М. Кудрича 1934 року диригентом хору став автор
цих рядків. Керуванням хору займався до приходу німецької окупації.
Молодіжна організація „Сокіл", хоч формально мала одне зав-
дання, завдання пожарників, проте виховним ідеалом цієї молоді
було суто націоналістичне. З цієї організації вербовано майбутніх
членів ОУН.
В селі розвинуло діяльність Т-во „Кружок Рідної Школи", філія
Кооперативи (споживальних товарів) і Молочарська кооператива.
Кількість жертв Першої світової війни начислюється на кілька
десяток. Друга світова війна забрала близько сотні громадян з Пе-
револочної. Покоління двадцятих років стало повністю на сторону
УПА. Багатьох з них загинули геройською смертю з російським боль-
Мішаний хор при читальні „Просвіта”
в Переволочній
шевизмом. Немало односельців окупант вивіз на Сибір; деякі по-
вернулися, а значне число — загинуло. Большевики закатували
у Львівській тюрмі таких хлопців: Фабіянського Юрка, Степана Кі-
зеля, Василя Андрусяка, Степана Москалевського і студента Яросла-
ва Дихдала. В німецьких концтаборах згинули Логин Іван і Лагола
Степан.
350
Василь Кузьма
ПОЧАПИ
Перша письмова згадка про Почапи, за совєтськими джерелами,
відноситься до 1457 року. Мирон Потопник, що досліджував історію
сіл Золочівщини, найшов згадку про існування села в акті з 1488
року. Генезою і змістом цього документу була потреба розмежувати
грунти сіл, приналежні до Почапів, Хильчич і Лагодич. Звістка про
Лагодичі в документі є наскрізь містерійна, бо такого села в околиці
нема. Невідомо теж, коли й чому воно перестало існувати. Власником
Лагодич був Іван Бельзецький, що був теж землевласником села
Белзця, розташованого на північний захід від Почапів. Хильчичі,
поряд із менш популярною назвою Хіільчиці, були власністю Івана
і Стецька Хильчицьких. Розмежування ґрунтів, залегалізоване зга-
даним документом, здійснено з волі „пана Золочева”, Павла з Оле-
ська.
З давніх актів відомо, що первісно Почапи називалися Подчапи.
Крім цієї лаконічної згадки, покійний уже сьогодні Мирон Потопник
не міг найти ніяких інших додаткових інформацій. Подав тільки,
що „пан Золочева", Павло з Олеська, і його наслідники були влас-
никами села. У Почапах була дерев’яна церква з 17 сторіччя, але
її, перед будовою нової, мурованої церкви, розібрали. Нову церкву
почали вживати в 1890 році.
Формальним осідком парафії були Почапи, хоч фактичним мі-
сцем проживання душпастирів, іще з австрійських часів і в перші
повоєнні роки поверсальської Польщі, були Хильчичі, де була „до-
черна” церква. Богослуження в обидвох селах чергувалися і меш-
канці кожної неділі на зміну відвідували церкви своєї парафії. Від-
даль між Хильчичами й Почапами становила один з паловиною кі-
лометра плоскорівного, битого шляху. Ось так „чап, чап до Почап”,
як трохи жартома любили говорити селяни. Це ж не те, що „гиц,
гиц до Жулич”, до сусіднього села з вибоїстою дорогою і багнистими
перебродами. До Хильчич, рідше до Почапів, доходили на богослу-
ження теж мешканці Бонишина, де не було церкви. Щойно в остан-
ніх роках перед війною завзятущі громадяни Бонишина з подиву-
гідною енергією змурували власну церкву, приєднану до парафії в
Хильчичах.
Мешканці Почапів довгий час косим оком дивилися на осідок
своєї парафії в Хильчичах, хоч у Почапах не було ані будинку для
пароха, ані господарського забудовання. Щоправда, з фронтового бо-
ку церкви був невеликий садок і, ймовірно, будинок колишньої ре-
зиденції пароха, але в ньому була школа й житлове приміщення для
учителя з родиною. Настирливі вимоги мешканців Почапів реакти-
351
Бувати осідок парафії в селі увінчалися згодом успіхом, але селяни
мусіли зобов’язатися побудувати спершу на церковній ділянці за
церквою усі необхідні будинки. Щойно тоді о. Яків Краснопера, то-
дішній парох, переселився до Почапів, а Хильчичі з Бонишином
одержали статус окремої парафії. Добра воля і холодний розсудок
завершилися примирливою розв’язкою спору.
Довгий час, аж до 1913 року, парохом Почапів був о. Йосиф
Бергановський, якого син був професором Львівського університету.
Після нього адміністрував парафією о. Коссак, аж поки функцій
душпастиря не перебрав о. Краснопера, чутливий адепт музичного
мистецтва. Любов до музики унаслідували теж його діти. Дочка
Олена, дружина оперного співака Михайла Голинського, була йому
в Харківській Опері акомпаньяторкою, а під час останньої війни
була у Львові концертмайстром театру опери й балету. Син, Воло-
димир Краснопера, адвокат за фахом, мав за собою стаж диригента
хорів і сам грав на фортепіяні. Останнім душпастирем у Почапах
був о. Лев Загульський, син відомого дяка з Розважа.
Колись між Хильчичами й Почапами був став, що його навод-
нювала річка Золочівка, але в новіших часах з нього залишилися
тільки мокряки й сіножаті. Уздовж правого берега річки простя-
галася між обидвома селами багатоакрова смуга рухомого піску, що
його суховійні вітри переносили з місця на місце. У наслідок цього
відкривалися нижчі нашарування піску, густо засіяні череп’ям з
розбитих керамічних посудин із кам’яної доби. Після одного з таких
піскових буревіїв учневі Академічної гімназії у Львові вдалось вия-
вити могильник бронзової доби, унєтицької культури, з другого ти-
сячоліття нової ери. Ця знахідка спонукала була д-ра Ярослава
Пастернака в 1931 році провести на тому місці розкопи. Опісля він
опублікував друком працю, в якій дав знахідці оцінку з наукового
погляду.
У цьому ж самому періоді часу археологічні розкопи переводив
у Почапах теж професор Львівського університету, Сулімірскі, з до-
помогою своїх студентів. Був там тоді й асистент професора, украї-
нець Жмурко. Археологи виявили тоді теж селище з часів Київської
Русі. Кістяк голови дівчини з бронзовим нашийником і такими ж
сережками переховувався в музею Наукового Т-ва ім. Т. Шевченка
у Львові. Знімок із тієї почапської знахідки опублікував на сторінках
„Історії України” її видавець Іван Тиктор. Чимало крем’яного зна-
ряддя і фрагментів кераміки з піскової пустелі в Почапах у різних
періодах часу збагачували не тільки колекцію нашого музею у Льво-
ві, але й збільшували музейні надбання польських наукових установ.
У періоді перед і зараз же після Першої світової війни село
будь-якої замітнішої діяльности не проявило. Воєнно-революційні
події, державно-політичні зміни режимів, упадок власної державно-
352
сти, хаотична провізорія і непевність у розвитку грядучих подій аж
ніяк не сприяли нормалізації і стабілізації відносин. Послаблення
морально-етичних засад розбуджувало радше примітивні інстинкти
й породжувало анархічні прояви серед парубоцтва села. Це було,
зрештою, загальне явище в післявоєнному часі. Гучні весілля з аль-
когольними напитками й такі ж забави з пиятикою доводили часто
сп'янілих, із будь-якої причини, до кривавих сутичок між собою.
Об’єктом зависти й ненависти були, звичайно, хлопці з сусідніх сіл.
Якась дивна психоза гніву, ворожнечі й бажання помсти опанувала
була загал парубоцтва. Настала фаза війни всіх проти всіх. Пооди-
нокі населені пункти перетворилися у замкнені фортеці й випадові
бази. Село воювало не тільки з найближчим селом, але й з усіма
довкільними селами, які творили відтинки одного суцільного фрон-
ту. Атмосфера ненависти просякла була уми молоді настільки гли-
боко, що в самих Почапах, невеличкому селі, були три зони ворожих
таборів: кінчанці затискали кулаки на серединців, серединці кидали
визов підгайцям. Що було причиною льокального клубка конфліктів,
годі було збагнути. Хіба тільки закономірність війни всіх проти всіх.
Озброєна в дрючки й каміння, інколи навіть на саморобних „тачан-
ках", ватага одного села нападала зненацька на противника з іншого
населеного пункту, здебільша нічим навіть не спровокована, намага-
ючись за всяку ціну впоїтися насолодою „перемоги”.
Тереном боїв були, в головній мірі, пасовища, а фронтова смуга,
де відбувалися дрібніші сутички між пастухами обидвох ворожих
таборів, проходила вздовж границі посілостей обидвох сіл. Великі
баталії, інколи навіть із участю кінноти, розгорталися із змінним
успіхом, в залежності від чуйности й підготови противника, звичайно
в неділі, коли головні „пробоєві сили” парубоцтва були вільні від
буденних робіт. Треба признати, що неписані закони „чесної гри”
звичайно були респектовані ворожими таборами. Але трапився раз
разючий випадок ганебного потоптання тієї лицарської засади. Од-
нієї ночі парубки з Белзця підступно напали на сплячих почапських
„конярів", побили їх, покалічили їм голови та поспішно втекли, за-
лишивши ранених на полі бою без ніякої опіки. Самозрозуміле обу-
рення почапців не мало меж, але початкове бажання пімсти й від-
плати чомусь не здійснилось. Ні тоді, ні навіть пізніше. Чорна пляма
на сумлінні белзецьких хлопців так і залишилася винятковим випад-
ком порушення засад чесної гри.
З бігом часу розбурхані спалахи гніву й ненависти почали непо-
мітно пригасати. Чи і наскільки ганебний випадок побиття сплячих
почапців був тим критичним і вирішальним імпульсом, що підказу-
вав задурманеним гнівом молодикам сумніватися в доцільності про-
довжувати безглузду ворожнечу, годі збагнути. Може переоцінка дій-
353
сности мала куди глибші причини. Може радше консолідація сил
дійсного ворога, польської окупаційної влади, що почала була щораз
то відчутніше прибирати до рук українське населення, заставила
бунтарську молодь схаменутися. Здається, що людям уперше від-
крилися очі на гірку дійсність при нагоді поклику призовників до
польської армії. Вони не схотіли іти служити полякам. Коли в село
прийшла поліція з наміром зламати пасивний спротив, вони почали
втікати в ліс. Зацокали рушниці, і їм услід посипались стріли. Одна
з куль наздігнала Гриця Гулика і зранила йому лице.
Гаряча куля, наче кухоль зимної води на буйні голови, спам’я-
тала молодь. Вона побачила, що позбавлена будь-якої мотивації вій-
на брата проти брата завела її у сліпу вулицю. Щобільше, стихійний
зрив молоді до боротьби з уявними ворогами не мав ніякого ні полі-
тичного, ні національного кольориту. Горстка поляків серед укра-
їнської гущі була ще тоді аморфною масою, що говорила поголовно
українською мовою, ходила до наших церков, із нашими дівчатами
співала українські пісні та спільно з нашими хлопцями боролася з
сусідніми селами. На щастя, цей інтересний з психологічного погля-
ду феномен був тільки епізодом. Він не залишив за собою ніякого
тривалого сліду в духовому житті молоді в пізніших часах.
Нові побутові відносини в селі почали формуватись із приїздом
на посаду вчителя Івана Мариновича з жінкою — полькою, старшим
сином і молодшою дочкою. Ще дві дочки народилися у Почапах
пізніше. Уже тоді почали зарисовуватися познаки пізніших криста-
лізаційних процесів у національно-політичному аспекті, коли з амор-
фної маси австрійських русинів і місцевих римокатоликів стали про-
ти себе свідомі українці і здецидовані поляки. Наявний вертикаль-
ний поділ у самій родині Мариновичів, де батько з сином були укра-
їнцями, а мати з дочками польками, мав безсумнівний вплив теж на
формування національної свідомости в цілості села. Батько послу-
говувався в хаті виключно українською мовою, а мати з чоловіком
і дітьми говорила по-польськи. Діти зверталися в українській мові
до батька, а з мамою і між собою говорили по-польськи. Але в від-
ношенні з селом усі користувалися українською мовою, яку добре
знали в слові й письмі.
Маринович і його жінка почали працювати в школі з першим
вересня 1919 року. Він був теж управителем школи. Між селянами
і вчительською родиною зразу ж нав’язалися були приязні відно-
сини, бо вчителі не мали звички ставитися до будь-кого згорда. Хоч
управитель, звичайно, був опановано-поважний, інколи навіть з ви-
гляду серйозний, то з селянами вмів найти спільну мову і справедли-
ве трактування кожного. Але не міг стерпіти крутійства і мудру-
вання, тому в конфліктних ситуаціях доводилось йому інколи зво-
354
дити баталії з „хлопськими філософами”, яких ніде не бракувало і
яких він органічно недолюблював. V принципових справах він завж-
ди твердо й неуступчиво захищав свої позиції. Тому завзяті, як і він
сам, його особисті недруги втягали його провокативно в гострі супе-
речки й використовували кожну нагоду, щоб тільки йому дошку-
лити. На щастя, це були тільки одиниці. Але це була вода на млин
місцевим полякам, що були під захистом позамісцевої поліції. Вони
за всяку ціну намагалися позбутися Мариновича з села. Компліку-
вала їм тільки усі спроби його дружина, дуже розумна жінка, без-
сумнівна польська патріотка, але не шовіністичного покрою. Уперше
хтось намагався письмом до польської влади підірвати авторитет і
морально зламати Мариновича в 1924 році. Під текстом письма було
аж 14 підписів селян. Але виявилося, що „якась злослива одиниця
підробила підписи людей, які про це не знали”.
Посвячення дзвона в Почапах на початку 1920 р.
Посередині — о. шамбелян д-р С. Юрик і о. Я. Краснопера
До останніх днів свого життя Маринович зберігав у своїх папе-
рах оригінал доносу до шкільного інспекторату в Золочеві, підписа-
ний двома поляками й, на жаль, одним збаламученим українцем,
людиною з природи доброю, але слабкого характеру. Полякам до-
конче був потрібний підпис будь-якого з української громади. Зміс-
том доносу була інкримінація, що Маринович навчав дітей у школі
співати патріотичні пісні, як ось „Ще не вмерла Україна”. До цієї
шовіністичної вихватки шкільний інспектор поставився ще цим ра-
зом доволі поблажливо. Після довірочної розмови з дружиною Ма-
355
риновича, яка втішалася в Золочеві належним їй респектом, інспек-
тор дозволив їй забрати оригінал доносу до хати.
Сливе з самих початків свого перебування в Почапах Маринович
почав цікавитися всіма ділянками збірного життя громади. Особли-
вішу увагу він звернув на занепалу під час війни шкільну й пошкільну
освіту серед дорослого населення села. У зв’язку з цим він подбав
про відповідне обладнання церковного будинку в центрі села, де
влаштовано Читальню „Просвіти”. Якщо бракувало чогось необхід-
ного, він приносив із дому, або з власної кишені оплачував потрібну
газету, книжку чи картину на порожні стіни. У центрі своєї уваги
ьін завжди ставив друковане слово, яке пропагував живим словом
заохоти, інколи навіть настирливої. Тому бібліотека під його нагля-
дом росла кількісно і, що важливіше, якісно. Він визнавав потребу
і практично проводив у життя колективну співпрацю загалу член-
ства, тому в усіх випадках настоював на тому, щоб ніхто не пробував
викручуватися з основних обов’язків. Коли господарська ситуація в
країні, після початкових післявоєнних років безконтрольної дева-
люації грошей, знормалізувалася, він особисто стежив за. акуратною
вплатою членських внесків до каси від кожного члена читальні.
Під час довготривалої господарської кризи в тридцятих роках, коли
в касі не вистачало грошей на покриття поточних витрат, він пропо-
нував постійним відвідувачам читальні в зимових місяцях споради-
чно приносити з собою одне поліно для огрівання домівки. Але це
було радше добровільне зобов’язання, бо не всі могли здобутися на
таке додаткове обтяження тоді, коли селяни не мали грошей на сіль,
сиділи вечорами в неосвічених кімнатах і гострим ножем розколю-
вали дерев'яний сірник начетверо. Така нужда насіла була тоді на
наші села. Не раз доводилось селянці вичікувати, поки курка знесе
яйце, бо воно було тоді майже одиноким засобом виміни в коо-
перативі.
Диригентом Маринович не був, але грою на скрипці він залюбки
плекав серед дітвори й молоді любов до рідної пісні й хорового
співу. Скрипка допомагала йому розучувати основні голоси й вона
ж була в його руках акомпаньяторкою при співі молоді. У пізніших
літах такі співанки, вже без участи вчителя, стали дуже популяр-
ними взимку в читальні, а в літніх місяцях у центрі села, де була
церква, школа й читальня. Там звичайно гуртувалася молодь, і там
починалися співанки, що не втихали до пізньої ночі. Часто хлоп’я-
чому молоднякові наче б затісно бувало й терпцю не вистачало сто-
яти на одному місці. Крилата пісня рвалася з грудей у простори.
Сп'янілі чаром власного співу, юнаки виходили на вулицю і, мап-
шуючи селом, доносили пісню до кожної хати.
Поруч друкованого слова, книжки й газети, у центрі уваги Ма-
риновича було теж живе слово. Але він не був типом ані гомінкого
356
оратора, ані сценічного актора. Слово з його уст було радше засо-
бом, не метою, у процесі навчання і виховання. Ще в школі він нама-
гався розбуджувати в дітей уяву і шляхетні почування шляхом голо-
сного читання уривків із клясиків української літератури для дітвори
й молоді. Цим способом він заохочував дітей до самостійного читан-
ня в пізніших літах, хоч він цілком реалістично бачив несприятливу
дійсність. Сама концепція елементарної сільської освіти протягом
чотирьох літ була розрахована на те, щоб навчити дітей трохи чита-
ти, трохи писати й небагато рахувати. Тому він орієнтувався перед-
усім на талановиту молодь, якій приділяв багато уваги.
Коли йому довелось пізніше підшукувати кандидатів до аматор-
ського гуртка, він виразно бачив перед собою увесь комплекс труд-
нощів. Він міг розчисляти майже виключно на добру волю сирого
людського матеріалу. Майбутні сільські актори ніколи не бачили сце-
нічної гри будь-якого театру, ні навіть якогось аматорського колек-
тиву. Треба було починати буквально з нічого. Але він труднощами
не зражувався. При своїй вродженій впертості він терпеливо продов-
жував працю режисера, суфлера, сценічного декоратора, характери-
затора й бо-зна-кого ще, аж доки перший виступ на сцені сільських
акторів не завершився майже нечуваною дотепер сензацією, про яку
довго не вмовкали говорити в селі. Цей виступ сільських акторів на
сцені, з декораціями й розсувною заслоною, був радше успіхом ім-
провізації, а не якоїсь завершеної сценічної гри. Це була виграна
боротьба акторів із собою, із своїми навичками, браком відваги,
неповоротністю, із вродженою соромливістю. Це був зародок віри
у власні сили, нестримне бажання дальших успіхів. Гурток збагачу-
вався новими силами, гра на сцені з кожною новою виставою якісно
підвищувалася, репертуар ставав різноманітним. Поруч поважних
драматичних творів, на сцені бували вистави гумористично-сатирич-
ного змісту. У ранніх тридцятих роках на сцену виведено навіть
ревію пісні, гумору, веселих рецитацій, сатеричних співанок і скечів
на злободневні теми.
Не знати, коли це сталося, але раз Маринович прийшов до чи-
тальні з шахами під пахвою. У селі не було тоді нікого, хто міг би
змірятись із ним у шахових змаганнях. Саме тому він вирішив нав-
чити гри кожного, хто тільки виявляв до цього охоту. Ніхто тоді не
сподівався, що в розмірно короткому часі гурт охотників різного
віку ростиме в десятки. Виринула потреба змайструвати додаткові
шахи й шахівниці домашним способом, Але пізніше хтось поїхав
до Львова і привіз у дарі для читальні три прегарні новісенькі ком-
плети. Це було спонукою до проби сил у шляхетному суперництві
серед заавансованих шахістів. Були й такі, що стали перемагати і
свого вчителя. їм спершу було трохи ніяково Можливо й Маринович
357
почувався упокореним. Хто ж бо любить поразку? Але назовні він
хвалив і подивляв переможців.
Серед селянської гущі бували іноді дуже талановиті одиниці,
але вони нид’ли й марнувались у злиднях селянського побуту. Ніхто
краще Мариновича не знав потенціяльних можливостей кожної мо-
лодої людини в селі. Талановитих дітей, після завершення сільської
освіти, він всіма силами намагався пропхати до вищого типу шкіл
Золочева. З тією метою він відвідував батьків, іноді й кількакратно,
з наміром переконати їх про потребу повищеної освіти їх дітей. Його
заходи, здебільша, були безуспішні, але не з браку свідомости в бать-
ків, а з нестачі матеріяльних засобів. Тільки двоє дітей із села закін-
чили середні школи, але вищих студій їм таки не довелось завершити.
Було кількоро дітей, які доходили до Золочева й у „Рідній Школі”
ще три додаткові роки дошколювались. Висуванцям Мариновича
доводилось, здебільша, пасти корови, хоч у пізніших роках вони
самоосвітою намагались надолужити втрачені можливості і збільшу-
вати таким чином лави передовиків села. Вони, саме вони творили
тверде ядро читальників і серед них були одиниці (брати Михайло
й Теодор Смолінські), що перечитували клясиків української літера-
тури по 2-3 рази.
Одним із таких, що йому війна й невпорядковані відносини після
неї відібрали змогу здобувати освіту, був Теодор Оленьчак. Уродли-
вий парень 1905 року народження, високого росту й сильної фізич-
ної статури, щойно у зрілому віці почав інтенсивною самоосвітою
надолужувати втрачений час своїх юних літ. Саме тоді, коли — з
коротким проміжжям власної держави — ворожа навала одного
окупанта витискала з села другого, навчання шкільних дітей зво-
дилось до спорадичної імпровізації. Інколи бракувало навіть учи-
теля в селі. Не багато знання довелось йому винести з такої школи.
Тому справжньою школою для нього стали тверді обставини пово-
єнної дійсности. Спраглий освіти і знання, він не марнував ніякої
нагоди чогось нового навчитися. З думкою про власну державність,
він навіть службу в польській армії сприймав як життєву школу.
Оленьчакові надто тісно було в рідному селі. Він шукав ширших
горизонтів, щоб дати змогу своєму допитливому умові і твердій
волі виявити свої можливості. Самочинно, чи за чиєюсь порадою,
він забрив до містечка Олеська і зголосився до майстра церковного
різьбарства й золочення вивчати різьбу іконостасів. На жаль, нам
бракує відомостей про те, як довго він там був і в якій мірі довелось
йому опанувати складну техніку різьбарства й золочення саме під
час великої господарської кризи в тридцятих роках, коли вигляди
па працю були вповні ілюзорними. Після того він постійно жив у
Почапах і доривочно займався столярськими роботами, з яких не
358
мав ні матеріяльної користи, ні морального вдоволення. Його ваби-
ло тоді щось інше.
Полонила його тоді повністю ідея вивчати основи музичного ми-
стецтва, гру на мандоліні й техніку дириґентури. Щасливим збігом
обставин йому трапилась нагода користати з послуг фахового інс-
труктора в особі д-ра Краснопери, який перебував тоді в Почапах
у своїх батьків. У тому ж самому часі д-р Краснопера почав вишко-
лювати мандолінову оркестру, яка, з ініціятиви саме Оленьчака, зор-
ганізувалась була тоді при читальні. Таким чином Оленьчак мав змогу
вивчати теоретичні основи музики і в складі оркестри практично підго-
товляти себе до остаточної мети вишколу, до дириґентури. Під фахо-
вим проводом Краснопери оркестра в досить короткому часі почала
оправдувати сподівання, що витрати грошей на інструменти не бу-
дуть даремні. Уперше оркестра виступила була прилюдно в церкві
на Різдво й відіграла ще не вповні згармонізовано низку колядок, з
хором і самостійно. Добрий початок був заохотою для членів оркес-
три ще інтенсивніше продовжувати досить таки непосильний для
спрацьованих селянських рук музичний вишкіл. Паралельно з оркес-
трою почав працювати відновлений і скріплений кращими співаками
з Хильчич мішаний хор. Ішла тоді підготова до відзначення берез-
невих днів на пошану Шевченка.
Пам’ятні й багаті на події тридцяті роки інтенсивної праці на
культурно-освітньому полі в селі ще під одним аспектом вирізняли-
ся серед усіх інших сіл Золочівщини. До села приїхав був на відві-
дини з підміської Левандівки у Львові колишній учень В. Авраменка
н соліст балетного мистецтва, Євген Сохацький. Це була вийнятково
добра нагода заангажувати його до зорганізування й вишколу тан-
цювального гуртка молоді. Він радо погодився і почав працю з ін-
дивідуальних лецкій із дітьми, а згодом став ангажувати й юнацтво.
Лекції відбував у стодолі на тоці або в читальні. Його власне мурму-
рандо імпровізувало відсутність музичного інструменту. V другому
етапі вишколу він підготовляв гуртові танці. Паралельно з тим він
звербував сільських музик, що грали звичайно на весіллях, вивчати
танкові мелодії і ритміку. У його програмі були всі найбільш відомі
танці з репертуару В. Авраменка. Сценічні виступи танцювального
гуртка, спершу в Почапах, а опісля в довколишніх селах, були тоді
своєрідною сенсацією, чимсь новим, неповторним. Вершком подиву
й захоплення був завжди сольовий виступ самого інструктора в ролі
чумака. Дуже успішним та особливіше пам'ятним був виступ гуртка
в Ремезівцях, де жив і був присутній на залі письменник Роман За-
вадовий. Дуже прихильна й похвальна рецензія його авторства поя-
вилася була опісля в щоденнику „Діло”.
Крім читальні „Просвіти”, що була в селі завжди передовою і
найбільш авторитетною установою, діяли ще й мали осідок у спіль-
359
йому будинку Т-во „Сільський Господар”, Кружок „Рідної Школи”,
Руханково-пожежне т-во „Сокіл”, Т-во „Відродження”, Кооперативи
„Згода" й наймолодша з усіх Сметанкова станиця „Районової Моло-
чарні” в Золочеві. Різноманітні за своєю цілеспрямованістю функції
кожної з цих установ не мали якогось виняткового характеру, бо
одні й ті самі люди очолювали й надавали зміст праці їм усім. Дві
останні установи, радше комерційні за своїм характером праці, за-
лишалися трохи поза сферою культурно-освітньої діяльности. „Сіль-
ський Господар”, безумовно необхідна в селі організація в нормаль-
них умовинах, унаслідок матеріальних злиднів села робив тільки
дуже мізерні спроби модернізації сільського господарства. Для Кру-
жків „Рідної Школи” в селах, з уваги на існування державних шкіл,
не залишалися ніякі можливості статутової діяльности в ділянці
шкільництва. Позбавлені структуральної бази, рідношкільні клітини
по селах не мали наявно відчутної мети. Семикласна школа й гім-
назія „Рідної Школи” були тільки в Золочеві. Тому на сільських
клітинах повітової організації тяжів моральний обов’язок допомага-
ти в організації фондів на потреби шкіл Золочева. Двічі в році, з
нагоди рокових свят, проходила в повіті збіркова кампанія на „Рід-
ну Школу”.
Сокільська організація молоді проявляла дуже оживлену діяль-
ність у двадцятих роках. Були тоді дуже популярні масові руханкові
вправи з топірцями й хоруговками. Акцент був покладаний не на
прорух тіла, а на кординацію рухів, на пописові властивості, на зов-
нішні ефекти. V тридцятих роках масові вправи на військовий лад
почали затрачувати притягальну силу. Молодь стала захоплюватись
радше динамікою руху, різновидами спорту, змаганнями дружин.
Дуже популярними в селах стали дружини відбиванкарів, бо цей
рід спорту не вимагав ані просторих майданів, ані коштовного виря-
ду. Село із селом м'ячевими іграми, а не камінням і дрючками, як у
повоєнних роках. Розгульні забави, підсилювані алькогольними на-
питками, і криваві бійки в їхньому результаті, згадувались як дуро-
щі давноминулих літ. Молодь поголовно перестала пити не тільки
гарячі алькогольні напитки, але й пиво. Юнаки перестали й курити.
Тільки двох із загального числа хлопців не-курці обкидали кпинами,
бо вони не могли чи не схотіли позбутися навички курення. Весілля
й забави в селі відбувалися без каплі алькоголю. Отверезіння села
настало без видимого натиску, без погроз, без намови. Відродило
село Т-во „Відродження”, що пропагувало наявну шкідливість аль-
коголю і тютюну на здоров’я людини. Це була мова фактів. З іншого
боку, з підпільних видань, лунали більш емоційні аргументи, як ось:
„Ухо п’яного раба не чує брязкоту кайдан, у які він закутий”. Це
звучало переконливіше. Бо це був голос реакції на нещодавнє пож-
нив’я пацифікації сіл окупаційними силами.
360
Хтось започаткував у селі маніфестаційний похід із церковною
процесією і вінками до символічної могили борцям за волю України
на кладовищі під час Зелених свят. З того часу маніфестація стала
щорічним звичаєм. У 1936 році, коли маніфестанти облягали були
могилу, хтось спритно завісив на хресті терновий вінок. Поліція зда-
лека приглядалася, до могили не підходила. Як тільки пролунали
останні акорди пісні: „Коли ви вмирали, вам дзвони не грали”, люди
почали розходитись. Спокійно, без ніякого інциденту. Тоді поліція
зняла вінок. Реагувати ніхто не відважився. Але вночі хтось вломив-
ся до польської домівки і знищив портрет президента держави та
„годло паньствове", білого орла. До Золочева пішов рапорт. У селі
з’явились агенти таємної поліції. Допити були довгі, виснажливі, але
безрезультатні. Дослідити, хто понищив символи влади окупанта, —
даремна витрата часу. Ніяких свідків, ніяких речевих показників.
Товариство „Сокіл” у Почапах — 1929 р.
Посередині — Теодор Оленьчак
Але хто завісив вінок? Сотні маніфестантів приглядалися, але ніхто
на нікого в селі не міг показати пальцем. Після десятки днів допи-
тів — знову ж ніякого результату. Хтось, хто „позичав” юнака з
іншого села, не міг зрадити тайну.
Саботажна акція у 1930 році мала широкий розголос і далекий
відгомін. Скирти збіжжя горіли скрізь. Поляки зареагували паци-
фікацією. Каральні відділи поліції і війська не шукали винних. Вони
брутально побивали кожного, хто тільки попадався їм під руки.
Особливо ж громадських діячів. Кооперативний крам зливали наф-
тою, ламали устаткування читалень, нищили бібліотеки. На трасі
Почали — Білий Камінь хтось біля лісу підрізав декілька телефоніч-
них стовпів. Вони не звалилися, але престиж польської держави по-
361
чав валитися. Винуватця треба було найти за всяку ціну. От і най-
шли. Жертовного козла, найшли... Мариновича. Польська шовініс-
тична преса у Львові писала, що він „поджеґач" і „моральни справ-
ца". Ця грубими нитками пошита махінація була, за підшептом міс-
цевих шовіністичних елементів, ділом поліції, з виразною метою по-
збутися його нарешті з села. Арешт Мариновича був для шкільного
інспекторату в Золочеві достатньою причиною, щоб тимчасово від-
ставити його з праці, а в 1931 році кинути далеко від родини на
посаду вчителя в село біля Лодзі, на польській території. Кажуть,
що приклали старань до тієї баніції наші таки людці, два його
„воріженьки" з громадської праці. Вони нібито заявили в інспекто-
раті: „Ми нє хцеми научицєля, ктури бил подейжани о саботаж”!
У цьому ж самому 1931 році, на підставі декрету шкільних властей,
його заставили перейти на емеритуру. Він мав тоді 48 літ.
Коли в 1934 році Костек-Бєрнацкі зорганізував сумної слави кон-
центраційний табір у Березі Картузькій, одним із перших, що туди
попав, був Теодор Оленьчак. Він був тоді на посаді просвітянського
організатора повіту в Устриках Долішніх, де довелось йому в новій
для нього ділянці праці провести заледве кілька місяців. Але за цей
короткий час він успів з’єднати собі симпатії місцевого населення,
особливо ж інтелігенції повіту. Своєю лагідною вдачею, товарись-
кими манерами і гладкою поведінкою він зразу звертав на себе
увагу кожного нового середовища. Декому неправдоподібно навіть
виглядала істина, що Оленьчак не мав формальної середньої освіти.
Можливо, що така прихильна опінія про нього випливала з факту,
що він залюбки перебував у товаристві людей вищого від себе інте-
лектуального рівня. Він постійно намагався чогось нового навчитися
і поглибити своє знання. Задушевне бажання рости інтелектуально
робило його повноцінною людиною.
Для повнішої характеристики Оленьчака, як людини суспільного
формату, варто навести цікавий факт із його глибокого розуміння
потреби виховання дітвори шкільного віку на селі. Коли від січня
1937 року почав виходити у Львові журнал для дітей „Малі друзі"
під редакцією Богдана Гошовського, то найбільше передплатників
із одного села видавництво мало з Почапів. Це було діло Теодора
Оленьчака з власної його ж ініціятиви. Він збирав теж передплати
з сусідніх сіл, але не в такій кількості, як із Почапів. Це тривало
недовго, бо вже влітку 1938 року польська влада остаточно закрила
видавництво журналів: „Малі друзі” для дітвори, „Молоді друзі”
для юнацтва і „Дорога”, журнал молодих.
Після звільнення з Берези Оленьчак не виявляв охоти вертатися
до праці в Устриках. Він знав, що ця надто експонована позиція
культурного діяча при якійсь найближчій нагоді, або й без неї, до-
веде до нового арештк. Він був радше схильний виждати на якусь
362
можливість на місці. Коли виринула нагода перебрати з українських
рук харчову крамницю в Золочеві, він був цілком готовий. З мето-
дикою роздрібної торгівлі він був обізнаний, бо працював довший
час продавцем кооперативної крамниці в рідному селі. Не надовго
лиха доля дозволила йому втішатися релятивним спокоєм, бо з ви-
бухом війни 1 вересня 1939 року йому довелось ще раз їхати до
Берези, цим разом на короткий час воєнних дій. Після повернення
до тати йому, мабуть, веліли перейти знайомими йому з праці в
Устриках стежками за річку Сян. Якийсь час перебував він у Кра-
кові, звідки непомітно щез.
Хоч як пильно большевицькі застави берегли кордон з німцями,
люди в початкових місячах різними шляхами проривалися на захід.
У районі Сянова втікачі з „раю” звичайно заходили до Допомогового
комітету. Якось раз навесні 1940 року хлопці-втікачі стрінулися з
урядовцем Комітету й оповіли йому про трагічний випадок, що ско-
ївся в їхньому селі 13 лютого. Троє людей, що перейшли були, мабуть,
кордон з німецького боку, залишили за собою слід на свіжому снігу,
що випав уночі. За слідом прийшла погоня. Коли червоні охоронці
кордону живим обручем почали оточувати хату, в якій схоронились
невідомі люди, їм, цим людям, не було виходу. Вони вийшли на го-
рище і гранатою покінчили з собою. Хто були ті люди й куди виве-
зли большевики їхні тлінні останки, хлопці не знали. Ніхто тоді не
сумнівався в правдивості вістки, але й ніхто не надавав їй якогось
особливішого значення. Спроба переходу кордону була завжди ри-
зиком Майже кожного дня люди говорили про різні інциденти, ін-
коли дуже перебільшені. Але десь там на заході обмежений круг
людей зразу ж розшифрував трагічний аспект тієї припадкової віст-
ки. Тимчій-Лопатинський, М. Левицька і Теодор Оленьчак були тією
трійцею.
Повний надій і тривожної безнадії 1938 рік. Карпатська Укра-
їна! Почуття гордости розширяє груди. Гонведи йдуть наступом. Гні-
тучий біль стискає серце. У Почапах стихійна маніфестація протесту.
Молодь вискакує на вулицю і маршевим кроком вистукує свій гнів.
У селі арешти, у слідчій тюрмі побої. Начальник слідчої поліції,
Чайковскі, цідить крізь зуби: „Польска ма вроґув твардих, як сталь”.
„Або Польща має сталь?” — падає зухвалий запит одного з допиту-
ваних. Аж 5 „гончих”, на кивок Чайковского, наскакує на зухвальця.
З носа й вух тече йому кров. Солтис села, поляк, свідчить, що нічого
не бачив. Але інші поляки бачили й оскаржують на вимогу слідчих.
Брат зухвальця іде до одного з поляків у селі і, зціпивши зуби, за-
питує: „Ти бачив мого брата?" Полякові душа втікає до п’ят. „Ні,
не бачив” — він ледь чутно відповідає. На суді в Золочеві ніхто з
поляків його не бачив, хоч усі бачили. Не могли ж у білий день не
бачити. Із 5 підсудних тільки він, зухвалець, вийшов без вини й кари.
363
Одному присудили рік тюрми, трьом по 6 місяців. З криці тесані були
хлопці з Почапів.
Обов’язки управителя школи, після відходу Мариновича, пере-
брала його дружина, якій дали до помочі вчительку-польку. У 1936
році Мариновичі вирішили виїхати на постійний осідок до Львова,
з наміром дати змогу дітям здобути високошкільну освіту. Селяни
потайки влаштували свому вчителеві, як уміли й могли найдостойні-
ше, прощальну вечірку в читальні, де щиро дякували йому за дов-
голітню працю у громаді. Він був видимо зворушений і з трудом міг
говорити.
Поновне просування большевицьких збройних сил, у тяжких бо-
ях з німцями, на захід мало для Почапів катастрофальні наслідки.
Розбитим частинам Української Дивізії прийшлось відступати і з
боями прорватися з оточення у напрямі Почапів, Княжого і Ля-
цького. На Почали спрямовано концентричний вогонь усіх родів боль-
шевицької зброї. У наслідку цього розбито церкву в центрі села,
зруйновано млин із водною погінною силою і міст на головному
шляху. Упродовж фронтової лінії наступу спалено половину села.
З одного приватного листа відомо, що в боях протягом трьох днів
„кілька соток вояків, чи німців, і їх коней було вбитих. З цивільних
людей один убитий і двох ранених”. Під словом „вояків" автор листа
мав на увазі хлопців з Дивізії, між якими були теж німці. У цьому
ж самому листі є згадка, що в пізнішому часі „Іван Оленьчак, його
зять Михайло Почапський і Осип Оленьчак померли вдома на своїх
подвірях, і інших двадцять кілька осіб з нашого села так само
померли”. З іншого джерела відомо, що 95 хлопців з Почапів заги-
нуло від куль „визволителів”, ще поки залізна мітла брутального
наїзника вимела з села всеньке населення. Трьома наворотами вій-
сько облягало село. Під наглядом трьох ешельонів війська люди з
Почапів їхали заселяти сибірські тундри. Неймовірно високу ціну
заплатило село за свою національну стійкість, за любов до рідної
землі, за ненависть до безскрупульного окупанта. Нікому з заслан-
ців, після відбуття ними терміну покарання, місцеві чиновники не
дозволили повернутись до рідного села. Одній старенькій жінці вира-
зно сказали при звільненні, що „імущества” не повернуть. Ті, що їм
дозволили повернутись у рідні сторони, живуть розпорошені по всій
території західніх земель.
Німецько-большевицька війна, що спалахнула 22 червня 1941 р.,
була для совєтської адміністрації приголомшенням. Переляк опану-
вав передусім родини службовців, які з поспіхом вантажили клунки
й утікали на схід. Особливо інтенсивно почали працювати тоді органи
терору НКВД. V Почапах на майдані колгоспу відбувся мітінґ з
довгими, трафаретними промовами партійних агітаторів. Після мі-
тінґу людям казали не розходитися. Когось ще вичікували, хтось
364
запізнився. Дехто з людей непомітно висмикнувся з юрби. Нарешті
приїхали — партійні з енкаведистами. Вони заходили до садиб і ви-
кликали декого, напевно за якимсь списком. Забрали з села вантаж-
ною автомашиною 8 чоловіків різного віку й родинного стану, одру-
жених і самітних. Декому вдалось непомітно виплигнути з хати. Ен-
каведисти не шукали за ними, видно — поспішали. Коли прийшли
німці, ніхто з арештованих не повернувся до села. Не вийшли з тюр-
ми: Володимир Ґаврис, Михайло Ґаврис, Іван Добак, Осип Квас,
Василь Оленьчак, Павло Павлишин і Андрій Чучман. Усіх їх постигла
смерть на Замку-тюрмі в Золочеві разом із сотнями інших в’язнів.
752 тіла знівечених до непізнання людей видобуто з ям і підвалів
тюрми та похоронено пізніше у спільній могилі на кладовищі в
Золочеві.
Церква Пречистої Богородиці в Почапах.
Знищена большевиками 1944 р.
За урядовою статистикою з 1883 року, тодішній власник Почапів
мав 3622 морги землі, а селяни сукупно тільки 594. Отож з усієї
маси землі в Почапах тільки 14.1% було власністю селян і аж 89.9%
належало до одного власника села. Така була тоді дійсність. Із
усіх 677 пожильців села в тому часі 528 були грекокатоликами, 142
римокатолики і 7 осіб Мойсеевого віровизнання.
Совєтська „Львівська Область” подає 425 осіб населення в По-
чапах під сучасну пору. Це, приблизно, половина передвоєнного ста-
ну. Під час воєнних дій у селі загинув тільки один чоловік. А де
решта жителів села? Совєтська „статистика” мовчанкою збуває тра-
гічну дійсність. Вони мовчать, бо правди виявити не можуть. Автох-
тонного, споконвічного населення в селі нема. Цих 425 осіб з їхньої
„статистики" — це вигнанці з рідних сіл наші лемки, яким віддали
на власність спорожнені садиби почапських засланців. Брунатні
расисти вбивали тіло, червоні фашисти вигнали й душу з села. Але
правди вони не вбили, бо вбити її — не можуть!
365
Володимир Болюбаш
РЕМЕЗІВЦІ НА ТЛІ ПОДІЙ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ
XX СТОРІЧЧЯ
Про історію давньоминулого Ремезовець маємо декілька цінних
згадок на сторінках цьото Збірника, які подав М. Потопник. Чи є
десь ширші інформації про минуле села, нам не відомо.
Про загальне культурно-гормадське життя мешканців села у
першій половині нашого сторіччя пишемо на підставі оповідань і
свідчень старших і молодших осіб, які були жителями Ремезовець
і які проживають тепер у вільному світі. Опис жахливих подій на
наших землях після другої большевицької окупації України одер-
жано різними дорогами.
Все сучасне пов’язане з минулим і становить базу для майбут-
нього. Ідеї Французької Революції та ідеї романтизму в гуманістич-
них науках (філософії, літературі, соціології, націології тощо) мали виз-
начальний вплив на становлення нової національної свідомости серед
європейських народів. Культуротворчі діячі України зазнайомлюва-
лися з новими, західньоевропейськими течіями, засвоювали їх собі
та поширювали ці ідеї через літературу, церковних і громадських
діячів та людей науки й публіцистики.
Процес національного відродження в Західній Україні був ши-
рокозакроєний, та проявив себе водночас у ділянці шкільництва,
просвітництва, екеномії, полемічної публіцистики та в різновидних
організаціях молоді. Користаючися більшою громадською свободою
в системі австрійської імперії, там розбудовано було в українській
частині Галичини сітку державних і приватних шкіл з українською
мовою навчання. Водночас студентська молодь заснувала організа-
цію „Січ", що мала свої клітини у Львові, Чернівцях, Відні і Ґрацу.
Січ культивувала історичні традиції Запорізької Січі, і її члени від-
бували організовано вправи в народних одностроях та маршували
під звуки історичних пісень і оркестри та несли прапори своєї ор-
ганізації.
На економічному відтинку зроблено було далекоглядний почин,
засновуючи в Олеську господарське товариство „Сільський Господар”,
що згодом поширило свою діяльність на всю Галичину і піднесло
техніку землеоброблювання і якісну видайність зернових культур.
Для піднесення освіти й самоосвіти народу засновано було у
Львові 1868 року „Просвіту", яка відіграла була монументальну ролю
у поширенні національної свідомости серед народу та активно ста-
вила чоло москвофільським тенденціям, які Москва — явно й пота-
ємно — поширювала серед збаламученого населення Галичини. „Про-
світа” також поширила свою діяльність на сільськогосподарський
366
сектор, засновуючи при читальнях крамниці, ощадно-позичкові каси,
кооперативи, молочарні, шпихліри, бібліотеки і тим самим збільшу-
ючи добробут і громадську культуру населення.
V площині високого шкільництва довершено було цілий ряд
актів, що мали широкий відгомін серед народу і студіюючої молоді.
Боротьба за український університет у Львові з польською шовініс-
тичною суспільністю і смерть у вирі цієї боротьби студента Адама
Коцка була початком нового, національно-революційного процесу, що
зумовив постання дальших актів. Атентат на графа Потоцького 1908
р., якого довершив М. Січинський, знайшов широкий відгомін у сві-
товій пресі про нестерпне положення українців у Галичині.
Під кінець минулого сторіччя завбачено велич М. Шашкевича
та започатковано культ його ім’я. Спорудження і посвячення пам’ят-
ника на пошану Маркіяна Шашкевича, який довершено на Підли-
ській горі 1911 року, було дальшим етапом у збудженні, кристалі-
зації і поширенні національної свідомости та маніфестацією любови
до української народної мови. Бо мова „Це найбільше й найцінніше
добро кожного народу, — це його мова, ота скарбниця, в яку народ
складає своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почуван-
ня”, — каже П. Мирний. Покоління народу приходить і відходить
одне за одним, але результат культурних надбань кожного поколін-
ня залишається в мові — у спадщину нащадкам. Мова є найважли-
вішим зв’язківцем, що з’єднує віджиті, живі й майбутні покоління
в один хронологічний і духовий ланцюг історії. Вона виражає не
тільки життєвість народу, але саму сутність життя.
Поскільки ні людина, ні громада не живе ізольовано, можна
сміливо висунути погляд, що й мешканці Ремезовець були вистав-
лені на проникання й засвоєння вищезгаданих ідей і процесів у
щоденних стосунках людей і ширенні соціяльної інформації. Хоч
лій не диспонуємо історичними даними про те, коли було збудовано
в Ремезівцях читальню „Просвіта”, але відомо, що вона від самого
початку заснування міцно стояла на народовецьких або національ-
них позиціях. Маємо також відомості, що в селі засновано було
товариство ім. Качковського, але воно проіснувало недовго; москво-
фільський характер цього товариства не знайшов послідовників серед
мешканців села. На базі історичної літератури можна опосередко-
вано висновувати, що тогочасні парохи могли були бути під впливом
москвофільських орієнтацій, бо майже всі церковні деканати в Золо-
чівщині стояли на москвофільській плятформі (гляди: М. Стахів, Мо-
сквофільство в Золочівщині і Зборівщині). Якщо в Ремезівцях дійшло
було до боротьби між москвофільством і народницькою стихією, то
вона завершилась перемогою національних сил на переломі XIX і
XX ст.
За австрійського режиму була в Ремезівцях лише двоклясова
367
народна школа — назва від двох шкільних заль і двох учителів, хоч
ділилася вона на чотири кляси — ступені. Першим учителем (після
дяковчителів) був Петро Маморський, дід Романа Завадовича. Зго-
дом було таке чергування: Граб’янка, Цішецький і Федір Заяць.
За української держави і перші чотири роки польської окупації учи-
телем в Ремезівцях був Михайло Завадович і його дружина Олена —
батьки Р. Завадовича. Пізніше учителював і був директором Павло
Тильчак з підручними вчителями — Михайлом Ататеєм і Романною
Гузар, з якою Ататей одружився. В Ремезівцях за пам’яті автора
статті учителював поляк М. Лянг, ненависник українців.
Ще до Першої світової війни перенесено було відомого педагога
і диригента Ф. Заяця з Олегцини до Ремезовець. Завдяки його талан-
тові й організаційній здібності, ремезівський хор відніс він до висо-
кого мистецького рівня. Коли в Золочеві відзначувано 100-річчя на-
родження Тараса Шевченка, то Ювілейний комітет запросив був
ремезівський хор до участи у святкуваннях цієї річниці. В нашому
посіданні є копія запрошення в такому звучанні:
Золочів, дня 1 мая 1914 р.
До Високоповажаного Пана Теодора Заяця в Ремезівцях
Отсим маємо честь запросити Вас до участи в ювілейнім обході
100 роковин уродин Т. Шевченка дня 17 с. м. та просимо уклінно
о відспіване ремезівським хором Служби Божої. Єсли би се неробило
великої трудности, просимо о вивчене Лисенка „Боже великий єди-
ний”.
З високим поважанєм,
М. Балтарович
До визначних ремезівських педагогів належать:
Михайло й Олена Завадовичі, Павло Тильчак, Романна Гузар-Ататей,
Дубинка і Ярослав Караванський. Усі вони залишили за собою па-
м’ять палких патріотів, відданого служіння молоді і людей високих
громадських чеснот.
В Ремезівцях є церква св. Димитрія, яку збудовано з цегли ще
за панщини. За живої пам’яті колишніх мешканців села священика-
ми були оо. Новацький, Й. Балтарович, Л. Нестор, Р. Дикий, І. Нехай,
Г. Брездень і Богдан Бачинський. Користаючи з конституційного пра-
ва про „свободу релігії” за першої большевицької окупації, о. Б.
Бачинський викладав учням релігійну науку в церкві, але невдовзі
окупант заборонив йому „псувати” шкільну молодь. Тепер церква
відкрита, служать у ній „православні” священики. При парафії існує
Церковний комітет. Він заплянував збудувати новий мешкальний дім
для священика.
368
Поразка українських армій у війні за українську державність
залишила глибокий слід на учасниках цієї боротьби. Розповідь про
воєнні події притягали допитливу увагу синів і дочок батьків, що
боролися в рядах УСС, УГА і УНР. Вибух української національної
революції та проголошення державної самостійности України було
великим виладуванням захованої ідейної енергії народу й зворотним
пунктом у новішій історії України. Боротьба за політичну незалеж-
ність українського народу випливала з історичної спадщини Київ-
ської держави, козаччини, гайдамаччини та світу ідей й зображень
модерної політичної думки. На сторінках цього Збірника В. Демків
Група молоді з Ремезовець на Підлиській горі
в день свята М. Шашкевича — 1937 року.
згадує про існування таємного студентського гуртка в золочівській
гімназії на світанку поточного сторіччя, до якого належав студент
С. Заліпський, майбутній легендарний сотник УГА. Історія України
й боротьба українського народу була головним предметом зайнять
таємного гуртка студентів.
Університетська й гімназійна молодь не була єдиною, що ціка-
вилася історією визвольних змагань і історією України. Шкільна і
позашкільна молодь по селах не менш цікавилася цими питаннями,
369
хоч не завжди мала доступ до систематичного навчання цього пред-
мету. Молодь по селах засягала інформації від старших громадян,
колишніх учасників визвольної боротьби, читанням газет, альманахів,
книжок, і також прислуховувалася до викладів історії України про-
відними членами підпілля льокального терену, хоч таке ствердження
можна зробити лише з перспективи часу, бо юнацтво тоді не знало
про організоване й цілеспрямоване впливання на нього членів ОУН.
Управа кооперативи в Ремезівцях — 1934 р. Счдять зліва: М. Курпіта,
Г. Курпіта, П. Болюбаш. Стоять зліва: С. Попадюк, В. Боднар, М.
Карабін, О. Бандура.
Нарощування революційної національної свідомости серед мо-
лоді підсилювалось польським режимом та його колонізаційною по-
літикою супроти українців. Як реакція на польський колоніялізм,
українське підпілля вдавалося до палення скирт польських колоніс-
тів. Арешт і засуди українських патріотів нарощувало ненависть до
польського окупанта. Засуд і виконання присуду над Біласом і Дани-
лишином зреволюціонізувало українське населення Галичини, і став
зворотною точкою в українсько-польських стосунках того часу. Крім
цього, постійне переслідування діячів української культури і само-
діяльних гуртків та зривання поліцією шамок-мазепинок з голів
хлопців по селах і містах викликувало в молоді почуття відрази й
гніву.
Феноменальний вплив на поширення національної свідомости
серед молоді мав щорічний здвиг молоді, що відбувався на Підли-
ській горі (гляди на окремі статті про ці святкування). Трагічна
смерть полк. Є. Коновальця, процес у Варшаві, Львові і Золочеві над
370
членами ОУН, проголошення самостійности Закарпатської України
— все це залишало глибокий слід на душі народу та пожвавлювало
соціяльну динаміку волюнтаристського націоналізму.
Мабуть ніщо так глибоко не впливає на почуття людини, як
могила стрільця, що віддав своє життя за Волю України. На реме-
зівському кладовищі знаходиться могила стрільця УГА, яку молодь
села уквітчувала й упорядковувала щорічно на день Зелених Свят.
Вона була водночас місцем заприсяження членів ОУН та влашто-
вування окремих відправ з членами організації. Вояцьку могилу асо-
ціює людина з ідеєю служіння народові, віддання життя за права
народу, за Батьківщину, за Українську Землю. Тому промовляє вона
так глибоко до душі людини та збуджує в неї почуття замислення,
містичности, обожання й духовного єднання.
Мішаний хор в Ремезівцях — 1936-37 рр.
Посередині — диригент Степан Дацко
Культурне життя ремезівської громади зосереджувалося навко-
ло читальні „Просвіта”, кооперативи, церкви, школи і самодіяльного
аматорського гуртка і хору, диригентом якого був Роман Завадович,
а згодом Степан Дацко. Тут слід ствердити, що душею культурно-
громадського життя і надхненником усіх культурних починів був
Роман Завадович, найвідоміший письменник дитячої літератури, поет
і педагог. Все починається від людини і все завершується людиною.
Навколо творчої людини постає поле творчої культури. Вона захо-
плює своїм променем людей та перетворює їхню природу на куль-
туру, імпульси на ідеї. В тому узмістовлюється унікальність людини.
Народ охарактеризував Р. Завадовича як людини лагідного характе-
371
ру, тонкої природженої інтелігенції, легкого й приступного до спіл-
кування та відданого сина своєму народові. Належить він до сокра-
гівської і сковородянської категорії особистостей. Життя і діяльність
Р. Завадовича в рідній Золочівщині залишила нестертий слід на жи-
вучих поколіннях Землі Маркіяна Шашкевича. Коли українська гро-
мада відзначувала в Чікаґо 60-річчя письменницької праці Р. Зава-
довича, „Голос Америки” переслав в Україну спеціяльне інтерв’ю з
поетом, яке слухало мільйони слухачів на Батьківщині. З України
люди писали, й туристи говорили авторові розвідки, що радіопере-
дачу слухали в Україні з великим піднесенням; що живе слово поета
записали на магнітофонну стрічку та передавали одні одним, як
надзвичайну подію, велику радість.
Демографічно село не було замешкане лише українцями. В Ре-
мезівцях жила незначна кількість поляків і жидів (гляди: географі-
чний огляд Золочівщини), але вчені вже давно ствердили, що укра-
їнська культура по селах поглинала своїми гранями громадян поль-
ського роду. Будучи юнаком, бачив я, як польські парубки маршу-
вали разом з українцями в Ремезівцях та співали „Ми гайдамаки...”,
„Засвистали козаченьки" та інші. Польський режим невдовзі до ви-
буху війни почав відшукувати людей польського роду та заманював
їх всякими пільгами до переходу на польськість. Більшість з них не
знала польської мови, і з цього приводу постало немало жартів.
Треба додати, що польський уряд мав деякі успіхи у перевихованні
„загублених” поляків, але війна внесла новий елемент і нові ситуації
для всіх національностей у Східній Европі.
Промотором кооперативного життя був Федір Боднар. Він був
членом Надзірної Ради Повітового Союзу Кооператив у Золочеві.
Боднар був одним із перших, якого НКВД підступно арештувало і
замордувало у підвалах смерти. Головою читальні був Федір Боднар,
а бібліотекарем — Федір Болюбаш. З другим приходом большевиків
НКВД схопило його і разом з родиною запроторило на Сибір. З Ре-
мезовець походив Петро Цица, абсольвент золочівської гімназії. Поль-
ський суд засудив його 1938 р. на досмертне ув’язнення за причетність
до вбивства Ясінських. З вибухом війни вийшов на волю і опинився
по той бік Сяну. Там вишколювався і вишколював майбутніх членів
Похідних Груп в Україну. Знаний під псевдом „Конрад”, був членом
Південної похідної групи ОУН. На Херсонщині був схоплений Гес-
тапо і повішений у херсонській в’язниці наприкінці 1941 р.
Ми вже згадали були про самодіяльний аматорський гурток у
Ремезівцях. Цим гуртком керував Василь Гевко. Гурток часто виїж-
джав до сусідніх сіл з п’єсами і драмами та заохочував місцеву мо-
лодь до заснування своїх власних аматорських гуртків. Ремезівський
драмгурток втішався славою добрих акторів, серед яких слід виріз-
нити Миколу Попадюка, Семка Ґаляна, Мілька і Івася Чепаків, Петра
372
і Михайла Курпітів, Василя Босака, Василя Чепака, Гриця Болюбаша,
Марії Юрків, Ольги Босак, Наталки Бойко, Ольги Федунчик та багато
інших.
Терор першої большевицької окупації підступно вирвав з лав гро-
мади уже названого Федора Боднара, довголітнього голови „Просвіти”,
двох братів — Григорія й Івана Циців, Михайла Семчишина, Івася
Чепака, студента вищих семестрів університету та Івана Курпіту. Всі
бони загинули мученицькою смертю у підвалах НКВД. М. Семчишина,
замордованого у перших днях війни в золочівській в’язниці, похоро-
нено на ремезівському кладовищі. Дружина пізнала здеформоване
тіло від тортур по родимці на тілі.
Ремезівський аматорський гурток — 1943 р. Перший ряд зліва:
С. Галян, М. Юрків, О. Федунчик, Н. Бойко, Г. Семчишин, А.
Курпіта, О. Босак, Т. Болюбаш. Другий ряд: Г. Болюбаш, М.
Босак, П. Попадюк, М. ІГІумляковський, В. Гевко, П. Курпіта,
М. Попадюк, М. Чепак, Д. Босак, В. Цепак, В. Босак.
На зміну московському окупантові всунувся гітлерівсько-німець-
кий. Будь-які сподівання на гуманнішу свободу від німців швидко
розвіялись, коли вони виарештували майже весь Провід, що прого-
лосив відновлення української держави Актом 30-го червня та жорс-
токо розправився з його лідерами. Німеччина виповіла війну україн-
ському народові, депортуючи мільйони молоді на тяжкі роботи у
Німеччину, розстрілюючи й виморюючи мільйон і триста тисяч воєн-
нополонених українців з Червоної армії та плюндруючи й вбиваючи
українське цивільне населення.
Україна вкрилася сіткою підпільного руху та ставила збройний
опір німецькому окупантові й большевицькій партизанці, що діяла в
Україні за інструкціями Москви.
373
На світанку ІІ-го січня 1944 р. розвідка повідомила, що зі снович-
ського лісу в напрямку Коропця посувається на санних підводах ва-
жко озброєна група людей. У Коропці ця група зупинилася на 24 го-
дини, підкріпилася, відпочила й наступного дня, знявши застави й
охоронні стійки, подалася до Ремезовець. Післанець підпілля випе-
редив полевими дорогами озброєних пришельців та повідомив провід
Самооборони села про наближення ворога. Команда Самооборони
негайно зарядила поготівля. Коли загін увійшов у село, його оточено
з усіх сторін у „Вовковій” вулиці та наказано зложити зброю. Наша
боївка була добре озброєна. Найшовшись у перстені, большевицьку
групу можна було легко зліквідувати, відкривши по них скоростріль-
ний вогонь. Командир Самооборони „Галайда” зробив тактичну по-
милку, бо замість відкрити вогонь першим, чекав, поки большевики
це зроблять. Справді, він поставив ультиматум банді, вказуючи, що
вони оточені з усіх сторін та вимагав від них зложення зброї. Дано
Василько і Михайло Босаки.
Загинули в бою з больше-
вицькою бандою.
одначе большевикам нагоду відбути „нараду" та осягнути від них
остаточне рішення в цій справі упродовж наступних кількох хвилин.
Згрупувавшись у коло, їхній командир дав наказ відкрити з усієї
автоматичної зброї вогонь і піти в наступ у всі сторони оточення.
Заскочені несподіваним градом олова з автоматів, на полю бою впа-
ло п'ятьох членів Самооборони: Василь Чепак, Матвій Сорока, Мілько
Чепак, Михайло і Василько Босаки (брати). Справді Василько Босак
зазнав важкого поранення і помер наступного дня в золочівській
лічниці. Всіх оборонців села похоронено в одій могилі на ремезівсь-
кому кладовищі.
На третій день Великодня 1944 року Золочівську вулицю Реме-
зовець спалено вогнепальними кулями німецько-польською (Фолькс-
374
дойчською) поліційною експедицією, що поверталася з погромницької
акції с. Шпиколос (дивись: Трагедія Шпиколос).
З другим приходом московських большевиків український народ
зазнав дальших жертв астрономічних величин. Від татарського лихо-
ліття проминуло кількасот років, але воно знову проявилось з бесті-
яльною жорстокістю, коли російсько-большевицькі опричники зброй-
но зайняли Україну. „Визволяючи” Україну з її свободи, вони засто-
сували тактику масового терору, зверненого проти мирного населен-
ня. В селі багатьох заарештовано й запроторено на Сибір. Т{( що
шукали порятунку й укривалися від катюг, були розстріляні на очах
дітей і жінок. На засланні загинула від голоду, хвороби й холоду по-
друга шкільної лавки підписаного Маруся Гевко і Марія Гайдар.
Також загинули на засланні брати Петро й Микола Чепаки і Михайло
Босак.
Школа-десятилітка в Ремезівцях, збудована в 1979-1980 роках.
В рядах збройної боротьби з большевиками окупантом України
полягли смертю героїв Омелян Босак, Марія Чепак, Микола Шумля-
ковський, Михайло Лісовий, Володимир Лісовий, Гриць Прус, Іван
Смерека і Чукас Василь. Петра Курпіту схоплено живим у бою і за-
проторено його на 25 років заслання без дозволу повернутися в Укра-
їну. Слід додати, що в перших днях большевицької окупації загинули
від куль окупанта Петро й Іван Попадюки, Семко Жуківський, Ми-
хайло Стечишин, Андрух Курпіта з жінкою, Павло Попадюк з жін-
кою, Мирон Барабаш з жінкою, Федір Леськів і багато інших. В селі
розстріляно Степана Гулика, провідника боївки. Любу Лісову заареш-
тували і по-звірськи енкаведисти катували. її вліпили десять років
тяжкої тюрми й концтаборів. Втративши здоров’я від тортур, відій-
375
шла передчасно у вічність. Жертвою большевицького розстрілу стала
Олена Босак і Павло Листвак з Вільшаниці.
До визначних родин села можна зачислити такі в абетковому
порядку: Боднарі, Т. Болюбаш, Босаки, Дацки, Дацкови, Гевки, Кур-
піти, Попадюки, Сороки, Сукмановські, Федунчики, Цици, Чепаки.
Автор цих рядків відвідав нещодавно Україну та мав змогу роз-
мовляти з багатьма людьми з центральних і західніх областей Укра-
їни. їдучи ніччю поїздом з Києва до Львова, познайомився на кори-
дорі вагону з людиною, що працювала в Академії наук УРСС. Між
нами швидко постало повне довір’я один до одного, і ми гуторили
сам-на-сам протягом восьми годин на різні актуальні теми про дійсну
ситуацію в Україні. Мій співпромовець виявився тонким знавцем там-
тешньої дійсности, але без вагань висловився оптимістично про май-
бутнє України. Такі погляди висловлювали українці Києва й Львова.
Віра в національну живучість українського народу маніфестувала
себе повсюдно.
------□------
о. Володимир Кармазин
САСІВ — ІСТОРІЯ, ЛЮДИ
Сасів засновано 1615 року руським воєводою, володарем Одесь-
кого замку, Іваном Даниловичем. Свою назву воно одержало від
напису на гербі Даниловичів „САС”. Король Зигмунд III, затвердивши
назву міста, надав йому магдебурзьке право та звільнив усіх від по-
датків на чотири роки.
1675 року напали татари несподівано на Сасів, пограбували місто
та вбили багато міщан, а решту взято в полон. Дерев’яний замок зруй-
новано, і те місце названо Городисько. Під такою назвою воно відоме
до тепер. Згодом місто відбудовано, але 1884 року в місті виник
пожар, який протягом години охопив ціле містечко. Під час того
пожару згоріла стара, дерев’яна церква Преображення, дзвіниця,
приходство, навіть дзвони стопилися, і згоріли всі парафіяльні бу-
динки. З усіх пам’яток залишилася дерев’яна церква св. Миколая.
Тепер її зараховано в категорію архітектурних пам’яток. Церкву по-
будовано ще 1641 року на т. зв. Леваді над Бугом, а 1725 року її
перенесено до центру містечка. Є переказ, що в час пожару Сасова
прибіг сусідний жид під церкву й просив, щоб отець Миколай вря-
тував його хату. Оповідання далі каже, що всі сусідні доми поблизу
церкви згоріли, а його оціліла.
Організоване релігійне життя сягає початку сімнадцятого сто-
ліття. 1898 року збудовано другу церкву Преображення Господнього.
376
Під час відступу німців і наступу Червоної армії 1944 року граната
знищила копулу й обернула церкву в руїну. Церква і цінний іконос-
тас, роботи місцевого різьбаря Черкавського Василя, лежить у руїнах.
Донині її не відбудовано.
До парафії Сасова належало ще два села: Ушня і Побіч. По
Першій світовій війні село Ушня одержало власну парафію. У По-
бочі є гарна мурована церква Вознесення. Те село належало до од-
ного зі свідоміших в повіті і видало низку інтелігентів, як суддю
Гриця Піліча і Василя Баса, учителя. Релігійне життя розвивалося
у братствах для старших і Марійській дружині для дівчат. Добрий
чоловічий хор під диригентурою Й. Лазаревича підносив престиж
громади.
Церква св. Миколая в Сасові ___
збудована 1941 р.
Корелятивно (співвідповідно) з релігійною свідомістю розвивала-
ся й національна. Всі мешканці містечка почували себе русинами-
українцями. Людей москвофільської орієнтації не було. Правда, дві
особи вивезено до концтабору у Телергоф, але це сталося з мотиву
особистої відплати.
Вже перед Першою світовою війною засновано „Січ”, молодіжне
товариство, якого засновником був Олександер Черкавський. Він зі
своїми січовиками, обведеними синьо-жовтими стяжками на плечах
377
і топірцями в руках відбував вправи. Національна свідомість шири-
лась завдяки праці місцевих студентів. До Другої світової війни
студенти заснували читальню „Просвіта” та займалися молодшою
молоддю. Отець В. Лиско заснував „Рідну Школу". До кристалізації
і духового піднесення національної свідомости великий вплив мали
щорічні маніфестації під пам'ятником М. Шашкевича. Сюди прихо-
дила молодь з усіх близьких і дальших кінців, сіл і міст усієї Гали-
чини. Просвітницька діяльність була фактором у будові Народного
дому.
До відоміших громадян слід зарахувати Михайла Гнатюка, який
1914 року зголосився до УСС, а згодом став отаманом Галицької
бригади у Києві. По війні викладав музику в Яворові. Олександер
Черкавський був старшиною у відділі УСС і УГА, а згодом адвокатом
у Станиславові. Михайло Яхторович, правник за професією. Повер-
нувшись з російського полону, адвокатував у Золочеві. Гриць Кар-
мазин, правник, згинув у рядах УГА під Львовом. Володимир Кар-
мазин, колишній стрілець УСС і абсольвент Львівської Семінарії.
Тепер душпастирем у ЗСА. Микола Душнечук, урядовець банку у
Жовкві. До громадян Сасова слід зачислити трьох синів о. Ю. Ду-
дика. Матурант Володимир згинув на італійському фронті; Микола
урядував на. пошті в Золочеві, а Роман, як вояк УГА й учасник
Чортківської офензиви, втратив ліву руку. Учителював у Юськови-
чах. Юлія Черкаська, замужня Миджин, була учителькою у Соко-
лівці. Там її закатували большевицькі партизани. її сестра, Стефанія
Черкаська, замужня Яхторович, довголітня учителька у Рідній Школі
у Золочеві. Тепер живе в Чікаго. До молодшого покоління належав
А. Яхторович, абсольвент Богословської Академії, змобілізований до
совєтської армії і згинув на фронті. Василь Кармазин, абсольвент
Богословської Академії, помер в Австралії. Орест Яхторович, лікар
в Чікаго; О. Лиско, інженер у ЗСА; Р. Лиско, священик, закатований
большевиками 1945 року у Львові; Михайло Лиско і Юрій Лиско —
проживають у Канаді. Володимир і Люба Лиски закінчили учитель-
ську семінарію.
До піднесення національної і громадської свідомости населення
у великій мірі спричинилися такі священики: Пітушевський, Потоп-
ник, Захарчук, Ю. Дудик, Микола Салій і Володимир Лиско. Остан-
нього большевики запроторили на заслання, де відстраждав десять
років. Повернувши зі Сибіру, замешкав у Винниках і там помер
1964 року.
378
Павло Швець
СНОВИЧІ У МОЇЙ ПАМ’ЯТІ
Село Сновичі належить до одного з найбільших сіл в Золочів-
щині. Перед Другою світовою війною в ньому начислювано близько
750 господарств та понад три тисячі жителів.
Листопадовий зрив і постання української державности, а згодом
боротьба за українську державу викликала глибокі переживання
й піднесення серед населення. Багато недавніх вояків, що служили
па різних фронтах в австрійській армії і хлопці військового віку,
зголосилися в ряди Української Галицької Армії та пройшли усю
гоєнну кампанію аж до закінчення війни.
Церква св. Миколая в Сновичах
Та справжнім початком розквіту національної свідомости слід
вважати появу о. Ярослава Муровича, колишнього сотника армії
УНР, що десь біля 1925 року став парохом села. Він був дійсно
гарячим патріотом і добрим організатором культурного, церковного
й громадсько-кооперативного життя у Сновичах.
За його ініціативою засновано церковний хор, самодіяльний дра-
матичний гурток та започатковано відзначування національних свят
і культ героїв. Крім того, в селі існувало дві читальні „Просвіта”
з бібліотеками та дві народні школи, в тому одна сьомиклясова.
В селі було дві кооперативи, які обслуговували мешканців села.
У Сновичах була велика виробня пива, що своєю якістю дорів-
нювала найкращим зразкам пива в країні. Доброякість пива при-
писувалося джерельній воді, яку вживано до виробу цього напитку.
379
Слід також додати, що в селі проіснував до 1934-35 великий філь-
варок. Його поляки розпарцилювали, але найкращі і кращі землі
того фільварку передано польським колоністам, яких спеціяльно
польський режим спровадив з корінної Польщі. Прибуття польських
колоністів й обдарування їх українськими землями викликало сильне
обурення серед українського населення села й українців в загальному.
Коли наш селянин хотів купити 1-2 морги третьорядного поля,
йому пропонували перейти на римокатолипьке віровизнання, іншими
словами, стати поляком. Та недовго нажиралися польські колоністи
українською землею. Большевики запроторили їх на Сибір 1940 року,
а решту, зорганізувавшись в озброєну банду під час війни і напа-
даючи на українське населення, самі зазнали ефективної пацифіка-
ції з боку українського підпілля й організованих груп оборони й само-
Школа у Сновичах
оборони українського населення від польських боївкарів. Недобитки
знайшли притулок у польському селі — Віцині, що згодом було
доженту знищене німцями і ненімцями.
Саме для оборони населення у Сновичах почала сильно діяти
сітка ОУН в 1943-44 рр., а пізніше система підпілля включилась у
загальну боротьбу проти німців і большевиків. Багато молоді запла-
тило найвищу ціну у боротьбі з окупантом за Волю України. Пам’ять
про них зберігається серед народу.
380
М. Бручковський
НА ПЕРЕХРЕСТЯХ СОКОЛІВКИ
Старе українське містечко — Соколівка, назва якого, мабуть,
пов’язана з хижацькою родиною птахів „соколи”, згадується в до-
кументах минулих сторіч.
Доба українського національного відродження, що почалась з
приходом Т. Шевченка на Наддніпрянщині і М. Шашкевича в Гали-
цькій Україні, призвела до постання просвітянського, або народни-
цького руху. Головним завданням народовецької течії — нести про-
світу серед найпіирших кіл населення та в парі з тим підносити
культуру громади й културу національної свідомости серед україн-
ського народу.
Мешканці Соколівки були сильніше виставлені на ідейний рух
нової течії завдяки поступовому й свідомому духівництву і громад-
ських діячів другої половини 19 ст. Вже 1858 року засновано в Соко-
лівці школу, до якої записано 402 дітей, в тому 130 учнів навчалося
українською мовою.
Десь у першій половині 17 ст. збудовано в Соколівці українську
грекокатолицьку церкву св. Вознесіння. Вона була збудована з де-
рев’яних кругляків і проіснувала вона до 1934 р. В тому році її
продано до сусіднього села.
Економіка містечка наприкінці 19 ст. була побудована та таких
фахах, як кравецтво, шевство, боднарство, м’ясарні продукти, ко-
вальство, мулярство і т. п. Кожної наступної середи тут відбувалися
ярмарки, на яких продавали худобу, коні, збіжжя, і різновидні
продукти споживного, декоративного, текстильного і шкіряного ха-
рактеру. На ярмарок приїздили купці з навколишніх сіл і містечок. В
той час було в Соколівці близько 25 крамниць різного призначення.
Тому що торгівля знаходилася переважно в неукраїнських ру-
ках, покупшв-споживачів експлуатували купці, посередники і дер-
жавний режим. Це й було причиною, що колись рухливе торговель-
не місто, перетворювалося на убоге село, якого головним зайняттям
було хліборобство.
Вибух Першої світової війни наніс селу величезного спустошен-
ня. Треба було щонайменше десять років важкої праці, щоб відбу-
дувати зруйновані господарства. Крім того, економіка Соколівки не
розвивалася відповідно до потреб українського населення, бо еконо-
.мічна й політична сила знаходилася в руках неукраїнців.
З нарощуванням і збільшенням селянських родин, господарства
щораз більш роздроблювалися на менші і маленькі ділки. Більшість
одноосібних господарств мало 2-4 морги поля. Такий стан пригно-
блював мешканців, — молодших і старших та підказував їм шукати
381
А
виходу з нестерпної дійсности. З ініціятиви купців і підприємців
засновано було ряд кооперативно-громадських організацій, що по-
ставили собі за завдання хоч частинно опанувати торгівлю і держати
її у своїх руках.
Галичина покрилась сіткою торговельних, промислових й про-
світницьких інституцій, як „Сільський Господар”, „Маслосоюз” і „Про-
світа”. Працівники вищеназваних організацій виїжджали на села та
навчали селян сільськогосподарської техніки й нової технології зем-
леоброблювання; інші займалися продажем кращої якости насіння
зернових культур та нових метод оброблювання й додавання штучних
хемічних добрив для осягнення кращого врожаю.
Добра ідея сприймається людьми і поширюється майже зі швид-
кістю світла. Хтось подав пропозицію засягнути інформацій в нашій
Господарській академій, що мала свій осідок у Под’єбродах, Чехо-
V садибі Сопруновських
Словаччина. З УТГІ одержано курс лекцій про техніку випалювання
цегли. Водночас засвоєно техніку вирощування помідорів, житавсь-
кої цибулі, цукрового буряка, сої та інших культур городини і рос-
линного світу. Для одержання кращої раси рогатої худоби рішено
купити бугая голляндської раси „Гольштайн”. Подібна раса дає
подібний плід.
Читальня „Просвіта” пропагувала думку серед молоді про вив-
чення й набування молоддю практичного ремесла. Вже біля 1935
року в селі були свої столярі, слюсарі, кравці, шевці, ковалі, мулярі
та 50 цеглярів, в тому вісім фахових. На кустарному рівні працювало
близько 45 боднарів. Всі ті фахи вивчали одні від одних, а крім
цього, — десятки осіб рік у рік виїжджали на сезонові роботи до
інших країн та деякі з них набували та привозили нові фахові знання
382
та досвід. Власним технічим персоналом збудовано паровий млин
на шість циліндрів (М. Мисак і М. Лех), що став гордістю Соколівки,
стимулом для громадян навколишніх сіл.
На похвалу заслуговує споживча кооперативи та щаднича каса
Райфензена. Кооперативна крамниця купувала товари українських
продуцентів та платила дивіденди своїм покупцям відповідно до
суми закуплених товарів на протязі року. Кредитівка охороняла
людей від лихварів і чужих шкурників та творила запасовий фонд
для самодопомоги.
Молоде покоління соколівців заснувало власні підприємства, і
до війни було вже 31 підприємство.
На окрему згадку заслуговує родина Сопруновських, яка зай-
малася відливанням дзвонів різної величини. їх продукція була ві-
дома в усій Галичині і визначалася мистецькою орнаментикою й
красою. Кількість на рік зроблених дзвонів, на думку автора, сягала
20-30 штук. Дзвони приготовляли зі суміші міді, бронзи й срібла, а
на бажання церковної громади, викарбовувано різні орнаменти і
написи золотом. Ця родина визначалася великою благородністю та
заслуговує на ширшу статтю і монографію.
Слід також згадати про цегельну промисловість Соколівки. Че-
рез брак будівельного матеріялу родина автора репортажу вигото-
вила потрібну кількість цегли на будову власного дому. В селі було
багато жовтої, червоної і чорної глини. За прикладом піонерів, інші
особи почали виробляти цеглу не тільки для власних потреб, але навіть
на продаж. До Другої світової війни таких цегляних підприємств
було біля десять і стільки ж з цегли збудованих домів.
Нестача сільськогосподарської землі і брак працезатруднення
зумовили еміграцію громадян Соколівки до Канади, ЗСА, Арґентіни,
Парагваю, Бразилії тощо. Кількасот людей виеміґрувало в час між
двома світовими війнами до згаданих країн.
Підсумовуючи усе досі сказане, слід ствердити, що діяльність
„Просвіти”, „Сокола”, „Сільського Господаря", „Рідної Школи" та
кооперації, а також підпільна діяльність УВО і ОУН сильно підне-
сли національну свідомість населення. Розповідь батьків про визволь-
ну боротьбу була часто темою розмов між молоддю і батьками.
Молодь жила ідеалізмом, патріотизмом і націоналізмом в організо-
ваній формі. Вона маніфестувала свій патріотизм в час здвигів на
Підлиській горі, прогулянками на козацькі могили під Берестечко й
інші історичні поля боїв козацьких полків Хмельницького, сотень
УСС й УГА. Автор статті особисто кольпортував книжки і журнали
до Здолбунова і Дубенщину. Коли рознеслась вістка про смерть ген.
Тарнавського, молодь рвалася йти пішки на похорон вождя Україн-
383
ської Армії. V здвизі „Українська молодь Христові” понад 50 молодих
юнаків і юначок взяли участь у цьому святкуванні.
Це зовсім закономірно, що в час Другої світової війни і після
неї, багато молоді зі Соколівки зі зброєю в руках обороняло право
українського народу на власну державність і багатьох зложили най-
вищу ціну на вівтар України. їхні імена зберігаємо у нашій пам’яті
і писаній документації.
Інж. М. Бручковський
СМЕРТЬ ПОГРОМНИКА С. ЧАРНЄЦКОГО
У НАРОДНИХ ПЕРЕКАЗАХ
Згідно з переказами місцевих старших громадян, польський геть-
ман С. Чарнєцкі відзначився незвичною жорстокістю супроти укра-
їнського народу. Хоч тілом і духом належить він до польської істо-
рії, його найпідшуканіші способи карання козацького народу, ши-
роке застосування карних експедицій, нищення вогнем сіл і містечок
України, покарання тисяч громадян на горло та плюндрування праці
українського народу поставило його в реєстр катюг українського на-
роду.
Переказ про насильницьку смерть Чарнєцкого передав мені в
формі розмовної розповідности 80-літній „дідусь” у першій чверті
поточного сторіччя. Свою розповідь базував він на інформаціях свого
діда і прадіда його діда, що міг бути очевидцем або сучасником
тих подій. За історичними даними, гетьман Чарнєцкі загинув у люто-
му 1665 року поблизу Соколівки.
За версією мого інформатора, польські війська дійшли до го-
ловного шляху Броди-Львів. На просторовому проміжку між Соко-
лівкою і селом Лабач козацькі війська несподівано заатакували
польські відділи. Військо супротивника не сподівалося присутности
в цій околиці козацьких військ, попало в паніку й збентеження, та
почало відступати хаотично, не знаючи цього терену. Частина поль-
ського війська рішила поставити козакам опір, щоб дати можливість
штабові гетьмана С. Чарнєцкого вирятуватися йому з оточення. Тому
що поляки не знали терену, вони подалися на північ, у сторону
„Старої ріки”, терен якої був покритий мочарами, багнами і тря-
совинням.
Подія відбулася на початку зимового сезону, і трясовиння тере-
ну було покрите тонким шаром снігу. Почот з Чарнєцким загнався
саме в терен того трясовиння, під поверхнею якого було багнисте
підложжя 10-15 метрів завглибшки. Очевидно, важкі коні з вояками
384
застрягли по животи в болотисте трясовиння та погрузли всередину
багна. Носій переказу казав мені, що саме площа „Старої ріки" мала
назву „безодні” — крутий вир, що постійно поповнювався водами
підземельних джерел. Ті „вовчі ями” — як їх також називали —
сягали багатьох метрів завглибшки.
Польська версія за Шайнохою (Шкіце гісторичне, т. З, ст. 234-35)
заступає погляд, що гетьман Чарнєцкі зазнав важкого поранення
під час зудару з козаками. Козацькі сили несподівано заатакували
ворога та змусили поляків залишити поле бою і відступити в на-
прямі Львова. Ця подія мала місце в неділю, 16-го січня 1665 року.
Поляки швидко втекли головною дорогою, що вела через Броди
до Львова, і щоб не зазнати зудару з козацькими відділами, головна
частина на чолі з Чарнєцким звернула з головного шляху відступу
і подалася в околицю передмістя Соколівки. Покликаючись на Шай-
поху, Б. Сокальський потверджує цю версію і каже, що Чарнєцкі
був настільки хворим, що його поклали на ноші і в такому стані
продовжували втечу від козаків.
На дворі шаліла замитіль, і дальша подорож ставала всебільш
проблематичною. Крім цього, гетьман втікаючи, задержався поблизу
Соколівки в одній хатині. Виснажений і переляканий, він велів по-
кликати капеляна А. Домбровського, щоб висповідатися. Капелян
відправив „мшу” і запричащав гетьмана Чарнєцкого. Невдовзі після
того він помер, і його тіло перевезли до Варшави, відправили похо-
ронні панахиди та похоронили його в родинному селі Чарнці на
Сандомирщені.
Котра із згаданих версій відповідає правді, годі сказати. Польські
підручники історії зі знімкою вмираючого гетьмана роблять його
героєм, щоб врятувати „героїчність" коронного гетьмана.
Що польський варіянт не відповідає правді, свідчить той факт,
що 1932 року приїхала до Соколівки польська історична комісія,
щоб зібрати переказані оповідання про смерть Чарнєцкого. Комісія,
записавши зміст переказів, від’їхала до Варшави.
Якщо С. Чарнєцкі навіть там не втопився, то народна уява зма-
лювала собі обстановку загибелі погромника народу. Можна споді-
ватися, що в майбутньому найдуть кістяк Чарнєцького в соколівських
болотах, що згинув тут не як герой моцарства польського, але —
смертю боягуза в болоті „Старої ріки”.
------□------
385
Осип Залеський
ТРОСТЯНЕЦЬ — МОЄ РІДНЕ СЕЛО
Хоч тема обмежена до одного села Золочівщини, проте соціяльні,
релігійні і національностеві порушені питання стосуються у певних
аналогіях до всіх інших поселень на українських землях, що найшли-
ся під австрійською окупацією. Початок двадцятого століття — це
початок інтенсивної боротьби за українські катедри на Львівському
університеті. Австрійська влада сприяла польським національним ін-
тересам і не хотіла допустити до створення українських катедр.
Студенти проголосили бойкот Львівського університету та записали-
ся на інші університети (Краків, Чернівці, Прага, Відень, Ґрац тощо).
Національна свідомість того часу почала забруньковувати, як
цвіт на деревах у великому саду. Все ж таки слід ствердити, що
багато людей вважали себе „твердими русинами”. Та частина етніч-
ного елементу не прийняла назви „українець”, і зараховувала себе
до „великоо русского народу", а в писанні вживала етимологічного
правопису з твердими буквами „йор" і „ять”, тому й називали їх
твердими русинами, або „кацапами”, чи москвофілами. їм імпону-
вала велич „русскої імперії”, царський двір, російська мова і літе-
ратура. В поточній мові користувалися вони українською народньою
мовою, бо російської не знали, але залюбки вживали слова „госпо-
дин” замість „пан". Кацапи мали свої окремі товариства й організа-
ції, щедро піддержувані російськими рублями, які одержували від
царського уряду. Молодь старалася говорити по-російському, хоч
це їй не завжди виходило синтаксично, фонетично тощо. Серед
українців кружляла така гумореска: одного вечора на „кацапському”
балі у Львові була одна московка з Росії. її партнер танка, хотівши
обдарувати її компліментом і побачивши у неї причеплену до сукон-
ки червону троянду, сказав їй „какая у вас красная рожа”. Дівчина,
обурившись таким компліментом, залишила партнера і відійшла.
Парубок не знав, що ті слова в російській мові означають — „яка
у вас червона морда”. Ця сміховинка довгі роки кружляла серед
українців як доказ, що українська і російська мови — різні та що
москалеві не легко зрозуміти українця.
Немалу ролю в цьому процесі роз’єднування українського наро-
ду відіграла російська пропаганда, якій потурала австрійська адмі-
ністрація, що була в Галичині в руках поляків. Поляки боялися
росту і поширення української свідомости, бо це загрожувало у втри-
манні влади і впливу у центральному австрійському державному апа-
раті. Тому-то кацапів і москвофілів піддержувала польська адмініс-
трація у Східній Галичині. Австрійський уряд не орієнтувався у цій
проблематиці або поляки не допускали таких інформацій, щоб Відень
386
не знав правди, що весь русофільський рух є піддержуваний царсь-
кою Росією, яка в такий спосіб підготовляє собі ґрунт для майбут-
нього завоювання української Галичини. З другого боку поляки і
москалі вважали український народовецький рух за видумку австрій-
ського уряду і німецького канцлера Бісмарка та звинувачували ук-
раїнські проводи організацій, що вони, мовляв, за свою політичну
працю одержують гроші з Берліну. V такій маніпулюючій ситуації
австрійський уряд не мав автентичних інформацій, і полякам легко
було вести таку політику в Галичині, яка служила теперішнім і май-
бутнім інтересам Польщі. Вони гальмували український процес від-
роджування, як тільки могли: вони були проти заснування укра-
їнських катедр у Львівському університеті, не допускали до засну-
вання українських середніх і фахових шкіл, не приймали українців
до урядової праці, ставили перешкоди в організації читалень „Про-
світа” — словом — вели політику „на зніщенє Русі”, що було тоді
їхньою девізою. Ця політика жорстоко заманіфестувала себе з вибу-
хом Першої світової війни. Австрійська адміністрація, на домагання
військових чинників, виарештувала не тільки провідників русофіль-
ського руху, але й більшість свідомого українського елементу, головно
по селах, та запроторила їх до горезвісного табору Телергофу, Авс-
трія. Після перших воєнних невдач в Галичині, коли австрійська
команда виявилася нездатною до ефективного керування військови-
ми операціями, спрямовувала вину на українців, мовляв, вони шпи-
гуни, зрадники і коляборанти Москви. Вистачило вказати на когось
пальцем, що він шпигун, як жандарми арештували його без ніяких
доказів і саджали до в'язниці, а потім великими транспортами відво-
зили до концтабору. Значну ролю донощицтва відіграли тут га-
лицькі жиди, які, знаючи німецьку мову, мали доступ до австрійсь-
ких військовиків, вказували на „небезпечних людей”, і вони з місця
ставали жертвами австрійського, польського, угорського і жидівсь-
кого терорів. Чим більше було невдач на фронті, тим більше поси-
лювалися „шпигуноманія”, а військові команди без слідства і суду
вішали селян, священиків та інтелігентів, бо це, мовляв, зрадники,
які давали знаки москалям про те, де знаходиться австрійська армія.
До яких трагічних моментів доходило у звинувачуванні людей у шпи-
гунстві, мав я нагоду особисто переконатися дещо пізніше, коли мене
змобілізовано до австрійської армії і став я перекладачем у штабі
бригади в часі наступу на східньому фронті. У підкарпатському міс-
течку Пістині зустрів мене на вулиці начальник штабу бригади, у
якій я служив і каже мені: „ходи подивися на «видовище», як
будемо вішати вірменського попа з містечка Кутів”. Чому, за що? —
питаю його. — Він казав дзвонити у дзвони, коли наші перші стежі
входили до Кут, і тим давав знати москалям про наш наступ. — Слу-
хайте — кажу йому, — як можна підозрівати католицького свяще-
387
ника у співпраці з москалями, яких вони переслідують, арештують
і вивозять на заслання. Крім цього, москалі зайняли високі позиції
на березі Черемоша, коло містечка Вижниць, і бачать рух австрій-
ських військ, як на долоні, — А для чого той піп казав дзвонити?
— Зовсім просто — кажу йому — хотів привітати австрійську армію,
яка прийшла визволити місто від москалів; він же австрійський
громадянин і зробив це певно з патріотизму, а ви хочете вішати
його за те. Офіцер подумав і сказав: ти маєш мабуть рацію, і старень-
кого вірменського пароха відпустили. Наступного дня я вже був в
Кутах і спитав місцевих громадян, хто причинився до арешту їхнього
вірменського пароха? Він мас своїх „приятелів” між жидами і хтось
з них „прислужився” йому.
Багато русофілів переховалося від арештів і ждало приходу
царських військ, які мали принести їм визволення та щасливе життя
під опікою царя-батюшки. Але невдовзі гірко вони розчарувалися.
Українська стихія 1917 року відкрила їм очі. Вони побачили, що
Україна це не фікція, як їх інформовано перед війною, але конкретна
дійсність. Декого з них стрічав я згодом в Україні 1918 року, як сві-
домих українців.
Та дещо я відскочив від теми і повертаю до „мого рідного села”.
ЛІій батько був учителем у Тростянці Малому. Там була чотирикля-
сова школа, але тільки одного учителя й одну шкільну залю, так що
батько вчив на дві зміни. При теперішньому способі навчання важко
уявити собі ефективність такого навчання, але тоді був це загально-
прийнятий спосіб навчання. Зранку до полудня було зайняття з дво-
ма клясами, а від полудня до вечора, наступні дві кляси. Коли
батько опрацьовував лекцію з учнями одної кляси, друга писала
або тишком читала. Такий підхід виправдовувався ощадностевими
мотивами. Ані австрійський уряд, ані крайова рада, що була в руках
поляків, цим не турбувалися. Вони знали, що за таких обставин не
могло бути мови про значніші успіхи у навчанні, бо вчитель не міг
робити чудес. Головною ціллю навчання в таких школах було нав-
чити дітей читати, писати і рахувати по-українському і по-польському,
бо польська мова була обов’язковою, хоч у Тростянці не було по-
ляків. Закінчивши чотирирічне навчання в народній школі, молодь
була зобов'язана ходити два роки на „доповнюючу науку”, яка від-
бувалася два рази в тижні. За цілоденну педагогічну працю учитель
одержував мізерну плату, з якої важко було вижити, особливо тоді,
коли мав на удержанні діти. В деяких селах учителі мали шкільне
поле і великі городи, що в деякій мірі підсилювало домашній бюджет.
Влада вважала сільські школи „конечним лихом”, бо ж треба
було боротися з безграмотністю, щонайменше теоретично, але, на
жаль, багато селян заступали погляд, що школа це тільки тягар
для селянина і громади. Причин до цього було багато: економічна
388
нужда селянина; населення збільшувалося, а землі — ні; сільські
господарства карликували і ніхто не дбав про піднесення видайности
поля. Ніхто не вчив селянина нових метод управи і використову-
вання землі. Щойно згодом, коли засновано українські економічні
підприємства, село почало підноситися матеріяльно. Ця економічна
нужда була й причиною легковаження школою. Крім того поль-
ська адміністрація вважала освітню працю за „політику", якою учи-
телям заборонено було займатися, бо краще було мати „темного
хлопа” і його використовувати, ніж освіченого рільника, що знав
вартість своєї праці. Селянина використовували поміщики, їхня слу-
жба, економи та лісова служба, корчмарі-жиди і частинно парохи.
Всякі виступи проти цієї системи вважалося „бунтом”, а спричинни-
ків „бунту" міг бути вчитель або священик. За священиками стояла
церковна влада, з якою представники влади мусіли числитися, а
вчителя не було кому боронити, і за кожну провину шкільна влада
переносила його на інше, звичайно гірше, місце. Мій дядько за час
своєї навчальної праці був перенесений 18 разів зі села до села,
бо не хотів іти на руку „власть імущим”.
Символічна могила в Тро-
стинці у пам’ять віднов-
лення проголошення укр.
державности 1941 року.
При читальнях були аматорські театральні гуртки та хори, якщо
була людина, що вміла таким гуртком керувати. Деякі читальні мали
власні театральні залі чи пак великі кімнати зі сценою і в тих залях
відбувалися віча, збори і концерти. Читальні були або церковні,
тобто такі, що ними піклувався парох, або товариства „Просвіти”.
Були і читальні каменярського „Общества ім. М. Качковського”, яко-
го централя була також у Львові. Звичайно в місцевостях, де парох
був москвофілом, була й читальня кацапською, але цього не можна
узагалблювати, бо коли в селі було декілька свідомих і діяльних
одиниць, там засновано читальню „Просвіта” та стимульовано куль-
турне життя.
Українська преса й книжкові видавництва тоді були ще слабо
розвинені. Мій батько читав „Діло”, але він не передплачував його,
389
бо родинний бюджет не дозволяв, тільки позичав у пароха. Допові-
дей в читальнях було мало, бо й доповідачів не було.
Заснування товариства „Просвіта” 1868 року відіграло величезну
ролю у відродженні культурно-національного життя Західньої Укра-
їни. При церквах почали засновуватися під впливом людей з „Про-
світи” „братства тверезости”. Парохи закликали селян у церквах впи-
суватися до цього товариства і присягати в церкві, що не питимуть
горілки. Для прикладу селянам, батько вписався до цього товариства
і до кінця життя не пив горілки. Таке братство тверезости мало
велике значення для села, бо горілка була одним з найбільших бо-
лячок селянина. Без неї не відбувалися ніякі празники, весілля чи
христини. Селянин продавав останню теличку чи порося, щоб купити
горілки, бо якщо не буде горілки, „будуть люди сміятися". А не було
що продати, та корчмар давав горілку „на кредит”, за який числив
собі відсотки, та що селянин продав нераз поле, щоб розчислитися
з крамарем. Заснування братства тверезости дуже вдарило по корч-
мах, і вони всіми силами старалися селян відтягнути від присяги не
пити горілки. В Тростянці було 3 корчми. На початку цього століття
засновано в селі при церковному дворі крамницю „мішаних товарів”.
У 1903 році мій батько перейшов на емеритуру після сорока
років учительської праці. Вдома велася дискусія, куди переїхати з
Тростянця, бо до кінця серпня треба було залишити шкільний бу-
динок. Відсвяткували ми останній празник-храмове свято Успіння
Богородиці. Парох о. Бройдакевич в час проповіді попрощав батька
та подякував йому за його довголітню працю, а наступного для ми
подалися до Золочева. Виїжджаючи з села, всі ми плакали, а селяни
відпровадили нас до границь села. Щойно 35 років пізніше, немов
передчуваючи наближення Другої світової війни, відвідав я з братом
Тростянець. По стільки роках краса сільської природи не змінилася
в моїх очах, а навпаки, видалася ще кращою.
Ю. Кузьма, Ю. Сумик, С. Мединський
ХВАТІВ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 20 СТ.
Загальні процеси національного відродження галицьких україн-
ців під австрійською окупацією не залишилися без впливу на меш-
канців села Хватова. Але громада села до Першої світової війни була
характеристичною тим, що стояла на твердому національному ґрун-
ті. Таке загальнопоширене соціяльне явище як „москвофільство” чи
„сельробство” не закорінилося у Хватові. Справді, малосвідомі і не-
грамотні мешканці заснували були москвофільську читальню ім. Кач-
390
ковського, але вона проіснувала всього кілька днів. Зі сусідного міс-
течка Олеська приїхав о. декан О. Левицький і з допомогою місцевого
дяка І. Покутицького розгігнали ту читальню.
V 1904 р. збудовано нову, муровану церкву на великій площі,
що її називали „жидівщиною", а 1930-31 рр., за війтійства свідомого
громадянина Івана Цимбалістого збудовано „Громадський дім”, в
якому приміщено школу, кооперативу і читальню „Просвіти”.
З нагоди скасування панщини в селі поставлено пам’ятник із
зображенням Богоматері на ньому і написом: „Знесення панщини
1848 року”.
Вже до Першої світової війни працювала в селі читальня „Про-
світа” і руханково-спортивне товариство „Сокіл” та „Луг". До виз-
Аматорський хор у Хватові
начніших просвітителів села того часу слід залічити І. Покутицького,
одного з засновників Головного т-ва „Просвіта” у Львові. Він також
був протягом багатьох років дяком і війтом, і за його владання
побудовано нову церкву. На жаль, згодом він відійшов від націо-
нального життя, і хоч не спольщився, до кінця життя належав до
т. зв. „пожондних русінуф”. Дубас Василь прислужився тим, що
безплатно віддав частину своєї хати до диспозиції „Просвіти”. Кузьма
Федір, хоч був неграмотним, за його старанням постало у селі спор-
тивне т-во „Сокіл” та робив старання, щоб у селі постала державна
народна школа. Фахово займався випалюванням цегли у багатьох
околицях Золочівщини.
Хоч в селі збудовано нову церкву, село не мало постійного па-
роха. До Хватова приїздили священики з містечка Олеська, у якому
засновано деканат. За принципом чергування приїздили на відправи
до села такі священики: декан О. Левицький, Клюс, Іздрик і Сло-
невський. Інколи, з нагоди значнішого свята приїздили також оо.
391
Василіяни з монастиря у Підгірцях. До монашого чину оо. Студитів
в Уневі належав П. Покутицький, уродженець Хватова. Після смерти
1938 року дяка І. Покутицького, функцію дяківства і піклування
церковним господарством займався Михайло Мединський до 1944
року. При церкві засновано також сестрицтво, головою якого була
М. Якимович, а згодом М. Жмур. Членами товариства були М. Ме-
динська, А. Пашковська, Є. Мединська та інші. Кожної неділі відбу-
вали сходини-молитви та опікувалися внутрішньою декоративністю
церкви і правопорядком. В цьому їм помагали старші дівчата, які
піклувалися церковними хоругвами.
1910 року постала в селі державна народна школа. До того часу
навчанням займалися приватні вчителі, які мали низьку освіту. Зго-
дом допомагав у навчанні під час різдвяних вакацій студент учитель-
ського семінара Михайло Кузьма.
Першим учителем у держав тій школі був Деркач. Крім педаго-
іічної праці у школі, займався просвітницькою діяльністю у читальні
„Просвіта”. Він визначався організаційним хистом та спонукував лю-
дей заходити до читальні навіть у час жнивових робіт. Люди, повер-
таючись з поля, заходили до „Просвіти” та слухали читання книжок.
Дещо пізніше учителював недовго Лущанець, майбутній дирек-
тор школи в Юськовичах. По відході Лущанця його місце зайняла
вчителька Орловська, українка, що одружилася за поляка. З уваги
на її гострість і нервовість, часто доходило до непорозумінь і кон-
фліктів між нею і батьками. Вона часто вдавалася до фізичного
карання дітвори.
У час Першої світової війни і за часів української держави у
селі вчителював уродженець Хватова Михайло Кузьма. Коли україн-
ська армія відступала від поляків, його змобілізовано до армії. В
дорозі захворів на тиф і в лікарні попав у польський полон. Повер-
нувшись з полону, подальше вчителював у Хватові аж до 1936 року.
Того року, на донос польського поліцая Ґлядека, звинувачено його
у національній праці та перенесено на підрядну посаду учителювання
у Зборівський повіт, а на його місце наслано польку, на ім’я Хвой-
ківна. Вона зайнялася організуванням малосвідомого місцевого поль-
ського елементу і на цій позиції працювала до вибуху німецько-
польської війни. З приходом большевиків, а згодом німців, М. Кузьма
знову вчителював аж до виїзду на еміграцію. Перша світова війна
не надщербила села. Воєнні операції не діткнули Хватова. По війні
відновлено читальню „Просвіта" та засновано споживчу кооперативу
„Злука”, Кредитову кооперативу та т-во „Сільський Господар”. Всі
ці установи приміщувалися у приватних хатах. Слід згадати, що зас-
новниками вищезгаданих установ у селі були брати Михайло і Юстин
Кузьми. їхні мешкання були гостинницею для всіх приїжджих у
справах кооперації, читальні тощо.
392
До свідоміших і активних громадян слід також зарахувати М.
Курилка, у хаті якого відбулося багато сходин і нарад, пп. Ковальчу-
ків (Михайла і Петра), М. Мартиновича, Ю. Мазайла і М. Куцина,
які спричинилися до заснування кооперативи. Прихильницею читаль-
ні була Іванна Покутицька, яка протягом кількох років безкорисно
віддала свою хату на читальню. Вона цікавилася самодіяльним теа-
тральним гуртком та часто ходила до Золочева, щоб одержати дозвіл
на демонстрацію п’єси.
Церква у Хватові
Продавцями у кооперативній крамниці були такі особи: п-і Яки-
мович, Ю. Кузьма, М. Мединський, його син Ярослав, С. Васильов-
ська, о. Ільків, В. Жмур, В. Кузьма. До Другої світової війни громад-
ськими справами займалися молодші віком студенти народних шкіл
і гімназій. До цієї групи слід віднести такі: Ю. Сумик, С. Куцин
С. Кузьма, Я. Мединський, О. Ковальчук, В. Фещур, Б. Кузьма і його
сестра, Ярослава, М. Цимбалістий, Й. Жмур, К. Равлик, В. Жмур, С.
Покутицький, А. Цимбалістий, К. Лучишин; з молодої „Просвіти” —
Р. Кузьма, С. Мединський, О. Ситник та інші.
До аматорського гуртка належали С. Ратишин та І. Жмур. Вони
захоплювали глядачів своєю артистичністю. Крім згаданих, грою на
сцені займалися В. Куцин, В. Фещур, К Жмур, В. Кузьма і К. Лу-
цишин.
З поза місцевих слід згадати о. О. Левицького, О. Пришляка, ад-
воката Дозорського та о. Слоневського. Вони у значній мірі піднесли
рівень культурної освіти мешканців Хватова. Отець Слоневський
393
загинув на засланні, відмовившись перейти на російське православ’я.
До села інколи приїздили студенти університету — студент медицини
Оришкевич з Олеська та Біляк з Цішок. Вони читали доповіді на
різні актуальні теми.
Крім драматичного гуртка при читальні існував хор, диригентом
якого був М. Кузьма, а згодом М. Сумик. До важливішої події села
слід згадати місію о. Ваврика, здається 1938 р. Під час богослуження
за участю кількох священиків посвячено прапор молоді. Тоді місіо-
нар пророчо сказав, що можуть постати часи, коли релігія буде
заборонена або загрожена. В той же час молодь заприсягнула, що
за жадних умов не відступить від Бога. Багатьох із заприсяжених
засвідчили свою вірність народові і Церкві своїм життям.
З вибухом нім.-польської війни змобілізовано до війська ряд лю-
дей. З війни не повернувся Осип Когут, а Я. Мединський згинув у німе-
цькому полоні. Німецько-большевицька війна 1941 року забрала низ-
ку жертв. На фронтах і полоні згинули наступні особи: Ф. Жмур,
Д. Жмур, О. Покутицький і І. Жмур.
До Дивізії „Галичина” зголосилося певне число хватівчан у лип-
ні 1944 року. Пройшовши вишкіл, частини дивізії брали участь у
боях в Югославії, Словаччині (проти больш. партиз.) і під Фельдбахом,
Австрія. В тому бою згинув О. Ситник.
Вже до Другої світової війни діяла в селі сітка ОУН. За першої
большевицької окупації запроторено на Сибір Анастазію і Володи-
мира Фещурів. Останній помер на засланні 1944 р. Заарештована
Олена Ількова була закатована в тюрмі. Під час німецької окупації
група підпільників, передягнувшись в однострій гестапівців, зробила
наскок на тюрму в Олеську. З другим приходом большевиків у виз-
вольній війні з ворогом згинули такі бійці: Василь, Іван і Степан
Ількові, Василь Дубас, Степан Кузьма, Іван Красовський, Андрій і
Степан Цимбалісті, Степан Куцина, Іван Кузьма, Степан Загоруйко,
Олекса, Дем’ян і Степан Кузьми, Володимир Грицина, Осип Ситник,
Кость Равлик. У післявоєнний період провідником боївки УПА на
Хватівську околицю був призначений О. Жмур. Коли МВД схопило
його, він дав згоду співпрацювати з ворогом, зрадивши відомі йому
криївки. З його рук загинуло декілька старших селян і багато бойо-
виків УПА. Большевики поселили його на східніх землях України.
З Хватова запроторено десять родин на сибірське заслання. їх
звинувачено у співпраці з підпіллям. Багатьох членів підпілля засу-
джено на 10 і 25 років концтаборів.
На еміграції оцілілі колишні мешканці Хватова включилися у
громадське життя на нових місцях поселення. До активніших нале-
жать: інж. Ю. Сумик, Ю. Кузьма, Р. Кузьма, О. Кузьма, В. Жмур, Я.
Кузьма-Кукіль, С. Мединський. Коли писано ці рядки, відійшов у
вічність бл. п. М. Кузьма.
394
Микола Рибка
ТРАГЕДІЯ ШПИКОЛОС
(Розповідь очевидця)
За 10 км на південь від повітового міста Золочева, коли їхати
битим шляхом, лежить село Шпиколоси. Одна частина населення —
хлібороби, друга здавен-давна — гончарі. В селі є церква, тепер
замкнена на ключ. До кінця війни то була філіяльна церква парафії
в сусідніх Ремезівцях.
Трагічні події, що громом упали на це мирне невинне село,
сталися у квітні 1944 р., наприкінці Другої всесвітньої війни і були,
між іншим, плодом того здичавіння та озвіріння, яке ця війна при-
несла людству.
За 6 км на південний захід від Шпиколос було село Віцинь,
давня польська колонія. Одного дня приїхало з Золочева туди кілька
німців до місцевої горальні по контингент спирту. При тій нагоді не
обійшлося без випивання, яким управа горальні „погостювала” нім-
ців. Чи „гості” забагато випили, чи їм підсунули затруєний спирт —
досить що три німці після випивання там же на місці вмерли не-
постижною сметю.
Німецька команда в Золочеві вирішила, що це саботаж, і зорга-
нізувала каральну експедицію, яка мала покарати Віцинь. До складу
трупи належало коло 40 німецьких поліцистів і кількадесять поль-
ських колоністів, які в бурхливих часах війни залишили свої госпо-
дарства на Волині і знайшли тимчасовий притулок у Золочеві. Ко-
мандантом групи призначено капітана Савіча, польського походжен-
ня чи таки поляка, що примазався до німців. Можна думати, що це
він за згодою німців узяв собі до помочі згаданих колоністів, бо
вони не мали навіть сяких-таких одностроїв, а вирушили на „паци-
фікацію” в своїм цивільнім одязі. При такім складі групи включно
з командуванням не тяжко було з відомих мотивів змінити первісний
плян: замість польський Віцинь, покарати українські Шпиколоси,
пришивши їм якусь там провину супроти німецької „влади”. На
жертву обрано собі Шпиколоси, мабуть, лише тому, що це село ле-
жало на півдорозі між Золочевом і Віцинем.
18 квітня о год. 7-ій ранку карна експедиція оточила село. По-
бачивши небезпеку, дехто з пожильців пробував непомітно вислиз-
нути з села. Одначе, хто тільки вибіг поза будинки в сторону поля,
попадав під кулі. І так, від куль каральників уже першої години
згинуло кільканадцять невинних жертв, дорослих і дітей. Ось їх
прізвища:
Леськів Микола і два його сини віком 10 і 12 літ; Семчухи, Іван
батько і два сини, Григор та Михайло; Здирки, Іван батько і син
395
Євген, 10-12 років; Ґулінські, Іван і Олекса; Буняк Михайло, Лабаз
Блажко, Ґалян Василь.
Всіх прізвищ не пам'ятаю, але знаю, що вбитих було тоді разом
15 осіб.
Коли каральники після цього вступили в село, продовжувалася
дика розправа. Впали від куль чергові жертви. В моїй пам’яті зали-
шилися досі такі прізвища:
Василь Боґуш, Григорій Буняк, Михайло і Василь Гуменюки,
Настя Гуменюк, Василь Семчишин, Іван Рибка.
Церква в Шпиколосах — закрита окупантом України
Каральники почали зганяти людей на площу посеред села. Дано
наказ роздягатися. Поліційні помічники-колоністи забиралися до ма-
сового розстріляння, але прийшов від німців інший наказ: людей
забирати на вантажні авта, а село підпалити.
Коли авта з вивоженими (було їх коло 140 осіб) виїжджали з
села, село почало горіти. До вечора з-поміж приблизно 300 дворів
залишилися тільки 42, до яких пожежа не досягнула.
Битий шлях зі Шпиколос до Золочева веде попри Ремезівці. Вер-
таючись до Золочева, каральники вогневими кулями підпалили крайні
хати Ремезовець. Від них вогонь перенісся на сусідні будинки, і так
згоріла половина одної вулиці. Пожежа спинилася щойно на неза-
будованих площах поміж хатами. Рятувати не було можливо, меш-
канці Ремезовець в переполоху втікали на південь до суміжних сіл.
Захоплених у ясир шпиколоських людей, мужчин і жінок, німці
завезли до Золочева і замкнули в тюрмі, колишнім обороннім замку
короля Собєського. Тут тримали їх від вівтірка до неділі та перево-
396
дили слідство, при тому тяжко знущаючись. V неділю арештованих
погнали на залізничну станцію і повезли на захід.
Зупинка була в Перемишлі. Коли нас гнали зі станції до тюрми —
розповідає учасник — то біля брами стояли поліцаї з дрючками і
кожного, що походив, били, куди попало. Ті, що нас допитували,
зневажали і обіцювали „посікти нас на січкарні”, відзивалися до
нас по-польськи. Видно, що то були такі самі, як ті, що помагали
німцям руйнувати Шпиколоси. Ми не знали, що нас чекає, але ми
могли сподіватися найгіршого. Знущанням, побиттям не було кінця.
Був такий момент, що ми в розпачі впали на коліна, підняли руки
і в збірній молитві просили Бога про рятунок. В якогось старшини,
що побачив це, відізвалося ще якесь людське чуття в серці. Нас
перестали мучити.
За тиждень нас знову загнали до вагонів і вивезли до Німеччини
на роботу. За моїм побіжним підрахунком вивезено тоді коло 135
осіб.
Решта населення, що уникнула розстрілу або вивозу, влашту-
вала убитим жертвам звірячого нападу збірний похорон. На шпико-
лоськім цвинтарі виросла свіжа масова могила — ще один доказ,
що в людській природі від часів нападів диких ордів, гунів і татарів
ніщо не змінилося.
Адам Гнідь
СЕЛО ЮСЬКОВИЧІ У БОРОТЬБІ ЗА КРАЩЕ ЗАВТРА
По знесенні панщини 1848 р. і подуву духу „весни народів" укра-
їнське населення Галичини почало переживати початки політичного
пробудження. Перша австрійська конституція з 15 березня 1848 р.
гарантувала свободу слова, друку, зборів і запевнення впливу на
владу й законодавство народних представників. Хоч панщину ска-
совано, але в руках панів залишилися засоби виробництва, великі
маєтності і дальшу своєрідну залежність селянина від економіки кон-
трольованої дідичами.
В селі Юськовичах пан не залишився позаду в експлуатації селян
від інших панів-паразитів. Вже 1850 р., через дорогу від двору, по-
будовано ґуральню. Золоте зерно перетворювано у сивуху. Частину
горілки відставлювано до Львова, а решту призначено було для міс-
цевого споживання. В селі відкрито низку корчм, що проіснували
до Першої світової війни. Та сітка корчм, заснована паном й адмі-
ністрована жидівським орендарями, скоро зловила всіх тих, які шу-
кали пільги при чарці тяжкого, одновимірного життя. Корчма стала
скандалом і трагедією села. Поки Церква внесла санацію в цю тра-
397
гедію з допомогою „Братства тверезости” і присяги відмовлення від
горілки, багато селян пропили своє майно й стали сільськими же-
браками. З другого боку, ті, що не пили горілки і жили ощадно,
змогли купити поле в тих людей, які задовжилися в жидівських корч-
марів і стали сільськими багачами. Горілка стала каталізатором еко-
номічної шаровости села.
Багатші селяни єдині мали змогу піднести матеріяльну куль-
туру села, застосовуючи на скромну скалю досвід з інших частин
Австрії, що його приносили до села юськовичівські хлопці, які слу-
жили у війську на терені імперії, брали участь в австрійсько-пруській
війні 1868 р., помагали Прусії відзискати Шлезвіґ-Гольштайн від Да-
нії, і в рядах австрійської армії старалися недопустити до з’єднання
Італії. В 60-х і 70-х роках минулого ст. почали зникати курні хати:
нові хати мали комини, хоч вони часто стояли в сінях, а дим з меш-
кальної кімнати виходив дірою і підносився до солом’яної стріхи.
Зовнішні впливи виявилися також в одежі селян. Хоч більшість селян
все ще одягалася в білі „гуньки” з лляного полотна, але усвята мо-
жна було вже побачити штани з міського сукна, а на жінках красу-
валися т. зв. „турецькі” хустини.
Але наші селяни нерадо приймали „панську й жидівську” ношу
й мали дуже добре розвинений смак, що годиться носити українсь-
ким селянам. Вони старалися творити свою власну матеріяльну куль-
туру. Видними зовнішніми ознаками селянського статусу й матері-
яльного добробуту стали показові елементи селянського побуту: коні,
„як змії", випашена худоба, гарний господарський інвентар, просторі
чисті хати, гарно оброблені ниви. Поправилися водночас стандарти
харчування серед багатших родин, що мало великий вплив на даль-
ший розвиток села. Багатші селяни держали кілька корів, мали до-
схочу масла й сира, а частину продавали „жидам у місті”. На прос-
торому обійстю було місця для курей й свиней. Підвищене спожи-
вання білковини зменшило смертність сільських дітей, підвищено
статеву активність молодого покоління і невдовзі зароїлися хати чи-
сленною дітворою.
Бідніші селяни також не могли знехтувати життєвого стандарту,
що його встановлювали багатші. Хати будовано у прийнятому стилі.
Не маючи засобів до будови таких хат, як хати багатших, убогіші
люди побудували майже третину подвійних хат: два брати, або навіть
сусіди ставили таку ж хату, але в одній хаті мешкало дві родини.
Якщо уявити собі село як економічно-соціяльну одиницю із спіль-
ними інтересами і ціллями, то головною ціллю юськовичівської спіль-
ноти було змагання до набуття солідної економічної бази. В цьому
змагу всі змагуни були майже однаково вивінувані при старті, але
ж нематеріяльні фактори, особисті ціхи характеру одиниць і при-
398
падкові щасливі обставини скоро забезпечили перемогу тільки час-
тині змагунів. Інші скоро залишилися позаду.
Автор статті заступає погляд, що крім економічних факторів й
амбіцій, інших ідеацій село ще не мало. Політично село було в су-
мерку несвідомости й солодкаво-сантиментального австрійського па-
тріотизму. Про вищу освіту не могло бути навіть мрій, бо до 1870 р.
не було в селі учителя, а сільський дяк вчив охочих читати й писати.
До кінця 19 ст. ніхто в селі не вийшов поза межі триклясової сільсь-
кої школи. Люди думали категоріями традиційного селянського жит-
тя та інших життєвих можливостей, що проникали з-зовні, не пере-
живали щоденних зударів з ритуалами традиційного селянського пів-
світу. Та й не легко було вийти із зачарованого кола селянського
мікросвіту. Пан все ще являвся найбільшим працедавцем і бідніші
люди мусіли панові коритися, якщо хотіли в нього працювати. Цей
убогіший елемент мусів працювати від світанку до ночі, щоб заро-
бити на прожиток, і про родин посилати своїх дітей в школу до
Олеська чи до Золочева, але багачі потребували своїх дітей до роботи
на ріллі. Ремесла також не хотіли вони своїх дітей вчити, бо воно
стояло нижче на драбині суспільних вартостей ніж продукція „свя-
того хліба”. V торгівлі пан фаворизував жидів; для селянських дітей
там не було виглядів.
В 1875 р. зовнішній світ завітав до Юськовичів. Австрійський
уряд почав одноторову залізницю зі Львова до Бродів і далі до 3дол-
бунова на тодішній царсько-російській границі. Місцеві люди працю-
вали тільки як чорнороби; будівничі, інженери, наглядачі були німці,
австрійці й поляки, а мости будувала італійська фірма з Трієсту,
яка привезла зі собою навіть чорноробів. По закінченні будови упра-
ва залізниці перейшла в руки фахових залізничників з Польщі, що
з них деякі поселилися в Юськовичах, як Бжевські, Буяки, Зборовсь-
кі, Ґарголі, Лаби тощо. Інші поляки-залізничники поселилися в Ку-
тах і Ожидові. Місцеві люди працювали далі як чорнороби під про-
водом поляків. Але не гордили вони чорною роботою, бо гроші було
тяжко в селі заробити.
Аналіза демографічних процесів в Юськовичах і навколишніх
селах на початку нашого сторіччя дає надзвичайно цікаву картину.
З одного боку ми бачимо нечуваний приріст автохтонного населення,
а другої — алярмуючий приплив чужинців. В час скасування пан-
щини в Юськовичах було 48 „нумерів” окремих господарських оди-
ниць з населенням біля 300 душ. Безконечні серії воєн, татарських
нападів, пошестей, неврожаїв і той факт, що Юськовичі лежать на
відвічному шляху зі Сходу на Захід, напевно держали населення села
на рівні 1850 р. ще від княжих часів. Підвищення рівня побутової
культури, кращі хати, краще зрозуміння гігієни, краще харчування —
всі ці фактори зумовили зріст населення Юськовичів до 1,188 за
399
офіційним переписом з 1900 ст. Аналогічний приріст населення в ко-
жній місцевості України за той самий час був би збільшив населення
України до сто мільйонів.
Мале польське й жидівське населення мешкало в Одещині ще
від часів Казимира Великого. Ліберельна економічна політика Ав-
стрії, кращі засоби комунікації і сприяння чужинцям польською
адміністрацією призвели до масового поселення поляків і жидів на
наших землях. За статистикою з 1900 р. (гляди: Географія Золочів-
щини) поляки і жиди не тільки домінували в торгівлі, промислі і
ринках збуту товарів, але чисельно перевищали українське населення
в найбільших населених пунктах повіту 2:1. В цілому повіті в 1900 р.
було вже більш третини немісцевого населення. Мешкаючи в най-
кращих місцях біля центрів торгівлі й промислу, близько шкіл, діти
тих польських і жидівських поселенців користали з усіх нагод, ходи-
ли до середніх і вищих шкіл і потім займали кращі пости, вже не
за попертям чи протекцією уряду, а таки завдяки набутим кваліфі-
каціям. З міст поширилися поляки й жиди на навколишні села.
Протеґовані урядом, польські колоністи і вишколені тисячолітнім
маганням зі своїм довкіллям, жиди-космополіти легко домінували
над економічно немічним і суспільно й політично відсталим гали-
цьким селянином, який тільки пробудився зі сну і найшов себе
окраденим.
Покоління селян, що не знало вже панщини й доходило до пов-
ноліття при кінці XIX століття, вже не терпіло від почуття менше-
вартости й психологічної залежності! від двору. Це покоління було
вже дійсно письменне. Воно свідомо шукало за способами виходу
із скрутних економічних ситуацій. В їхніх намаганнях найбільшу
поміч дав їм олеський декан о. Олекса Левицький. В Юськовичах
священика не було віддавна. О. Левицький за своїх молодих літ був
дійсним пробудителем Олещини й великим дорадником юськовичів-
ських громадян. Разом з О. Домбровським, директором школи в Оле-
ську, о. Левицький заснував в Олеську товариство „Сільський Госпо-
дар”, яке пізніше перенесли до Львова. Микола Яцків-Ґреків, Гриць
Яцків-Ґреків, Михайло Дупелич-Юрків, Іван Луцишин-Яджин і Степан
Гаврилюк-Шведак, на початку цього століття, заснували філію „Сіль-
ського Господаря” в Юськовичах. Ця організація зараз взялася до
праці. Здовж річки Ліберці, допливу Стиру, простягалися болота й
мокляки, які не надавалися до культивації. Іван Луцишин-Яджин
одержав 1,000 корон допомоги від інж. Корнелі з „Сільського Госпо-
даря” на осушення цих ґрунтів. Степан Гаврилюк-Шведак привіз
вагон потасової соли, каїніту і томасини, перших штучних погноїв
в селі, дуже корисних на неврожайних землях на захід від села.
Сміялися з нього люди, мовляв, „дурний Степан возить якусь землю
і складає в стодолі”. Пізніше люди зрозуміли. Заснували в селі також
400
громадську крамницю, яка проіснувала до Першої світової війни.
При крамниці був також громадський шпихлір, де багатші господарі
давали вклади збіжжя, а бідніші могли його в потребі позичати й
віддавати пізніше збіжжям або готівкою. Жидівська Рувинка, яка
продавала крамницю з мішаними товарами, зараз її закрила, запо-
чатковуючи передання торгівлі в селі в місцеві руки.
Приріст населення був рушійною силою великої ваги перед
Першою світовою війною. В селі стало тісно: хати наповнилися ді-
точками, нивки вужчали з кожним роком, молоді подружжя не
мали змоги заснувати своїх власних господарств, бо не було місця
в самому селі, а врожайного поля шкода було давати під будову.
Грошей не було: курячі яйця і збіжжя служили в крамницях замість
грошей, коли треба було купити „товарі з міста”. В 1905 році виїхали
перші емігранти до Америки й Канади, спочатку одинцем, а потім
з родинами, але тільки кілька осіб, бо Новий світ був дійсно тоді
ще „терра інкогніта”. Люди їздили більшими групами до Прусії на
роботу, спочатку одиниці, а потім ветерани таких поїздок, як Те-
кля Шмігельська й Петро Шимапський, верталися до села й збира-
ли цілі групи молодих людей і везли їх до Німеччини. Вони верталися
додому за рік-два. Останніх зарібників зі села застала там Перша
світова війна.
В липні 1907 року впав на Юськовичі страшний удар. Всі були
в полі, збирали жниво, коли одна божевільна жінка підпалила сто-
долу в східній частині села, з якої вогонь розлетівся блискавкою по
селі, від даху до сухого солом’яного даху, підсичуваний вітром. „За
кілька годин пішло з димом около сто господарств, біля трьох ста
будинків", — оповідає Михайло Янович, який був свідком пожежі.
„Ніхто не врятував ані хатньої обстановки, ані домашньої птиці. Ви-
горіли всі сади, вся деревина. За кілька годин не було більшості!
села, а стирчали тільки муровані комини нових хат і стовбури дерев.
Із старих курних хат і сліду не залишилося". Два роки пізніше
вигоріло кільканадцять господарств в частині села, званій Брахівка.
Ці два великі пожари ніби були символічним закриттям попе-
реднього століття і панщизняних часів. Більшість господарів стали
урядово-затвердженими жебраками, які мали право їздити по інших
селах і просити данини на відбудову своїх господарств. В багатьох
випадках вогонь знівелював всі економічні здобутки минулого по-
коління. З другої сторони вогонь дощенту вичистив пережитки пан-
щизняного побуту, які ще стояли подекуди в селі, і все те, що було
зв’язане з життям в курних хатах. Нові хати були кращі, здоровіші,
культурніші. В більшості були вони покриті бляхою або цементовою
дахівкою. Вогонь дав також змогу перестрійки й переорганізації ста-
ровинних, невигідних плянів господарств. Знищення пережитків при-
401
мітивної старовини дало змогу збудувати нове село, і нещастя стало
прологом поступу.
Але за яку ціну?! В своїх намаганнях вийти в люди Юськовичі
мусіли дорого заплатити за кожний крок.
Великий приріст населення продовжував бути найзнаменнішим
фактором економії Юськович між двома світовими війнами. Помимо
того, що понад сто чоловіків не вернулися з Першої світової війни,
й помимо смерти понад ста осіб під час епідемії плямистого й че-
ревного тифу в 1920-22 роках, згідно з переписом населення з 1935
року, населення Юськович начисляло 1,555 осіб — 35% більше числа
з 1900 року. В 1935 році було п’ять разів стільки мешканців, що в
1850 році! В 1935 році припадало вже менш одного морга землі на
особу.
По Першій світовій війні, під натиском різних економічних сил,
почали ділити юськовичівський фільварок, але місцеві селяни з
парцеляції не скористали. Одні не мали грошей, інші повірили чут-
кам, що земля не продається навіки, а тільки дається в оренду. Кіль-
ка немісцевих родин придбали великі, на місцеві обставини, кусні
землі й стали найбільшими землевласниками села. Вони купили най-
кращу землю, яку пан задержав був для себе до кінця. Петро Ко-
ринкевич, діставши поважне відшкодовання за випадок на фабриці
в Скенесдеді, де він працював, вернувся додому і купив 50 моргів
поля недалеко від свого рідного містечка, Білого Каменя, біля юсь-
ковичівського присілку, Павликів. Литвин, родом з Переволочни, та-
кож вернувся з Америки по Першій світовій війні й купив 15 моргів
землі в Юськовичах. Інші українці, уродженці інших сіл, Турчин,
Семенюк, Кологін, кожний купив по 10 до 15 моргів поля. Решту
землі продали полякам — Беднарському, Стояновському й іншим —
які приїхали з Польщі й поселилися біля давнього двору.
За подрібною аналізою маєткового стану в Юськовичах, яку я
перевів при помочі бувших мешканців Юськович, власників землі
можна клясифікувати ось так:
58 родин посідали кожна 1 до 2 моргів землі; 84 родини посідали
кожна від 2 до 3 моргів землі; 77 родин посідали кожна від 3 до 5
моргів землі; 10 родин посідали кожна від 5 до 7 моргів землі; З
родини посідали кожна около 12 моргів поля.
Ми вже згадали про тих, які скористали з парцеляції. Треба ще
згадати про десяток зовсім безземельних родин, від директора школи
до найбідніших шевців-полатайників. Пересічна сім’я в Юськовичах
начисляла п'ять осіб. Всі ці дані відносяться до 1939 року.
Якже могло село вижити на такій мізерній економічній базі?
Зараз по Першій світовій війні граф Бадені, власник обширних лісів,
побудував тартак біля залізничної станці в Ожидові, де працювали
біля 250 робітників, але цей тартак був одинокою індустрією не тіль-
402
ки для Юськович, але також для Ожидова, Кутів, Брахівки й навіть
Закомар’я. Чоловіки з 15 родин, наибідніших в селі, працювали в
тартаку. Заможніші люди на тартак не йшли. Микола Бідюк-Нестерів,
Василь Вольчак, Микола Гаврилюк-Яджин, Юзеф Зборовський, Ми-
хайло Мартинюк і Петро Стирень працювали на залізниці. Луць
Бідюк, Петро Яцків-Гринів, Гаврило Павлик, Юрко Дупелич, Василь
Янович, Іван Скрига були власниками, співвласниками, або праців-
никами крамниць мішаних товарів і також посідали трохи поля.
Іван Луцишин-Гнатків був агентом беконярні в Золочеві. Федь Тур-
кало був власником олійні, важного джерела товщів з насіння льону
й соняшників. Пилип Гаврилюк-Леськів та Михайло Скрига-Якимець
не тільки виготовляли одяг найвищої якости, але також виховали
молоде покоління кравців. Михайло Дмитерко, Олекса Наваренчук,
Василь Ручка й Степан Медук займалися шевством. Іван Тватттитттин,
Василь Кіпран із сином Степаном, брати Шах, з кількома принагід-
ними помічниками, виконували більшість теслярської роботи в селі.
Були в селі також три ткачі, один боднар, два ковалі, один годинни-
кар і два гробокопи. Десять осіб жили або на емеритурі, або з пенсії
за чоловіків, які згинули на війні. Учителі, Роман Дудик і Павло
Лущанець жили повністю зі своєї платні, а солтис Іван Гнідь також
побирав урядову платню. Дві-три родини одержували деяку фінан-
сову поміч від своїх рідних в Америці чи Канаді. Отже, в 1939 році
около 80 родин сполягалися принаймні частинно на приходи з-зовні,
а 60% з цієї групи не могли б були вижити без цих зовнішніх прихо-
дів. Около 220 родин жили виключно з праці на ріллі. Найбільші
з них, приблизно 25 родин, жили в неймовірних злиднях і споляга-
лися тільки на принагідні заробітки в заможніших господарів. Ті, що
мали менш п’яти моргів землі, також були недалеко від злиднів.
Але юськовичівські хлопці, читаючи в школі про злидні проле-
таріяту в англійських, наприклад, містах, вважали себе щасливими,
що народилися вони в Юськовичах. Хоч орної землі було обмаль,
але до села належали обширні пасовиська на Сидорах і на Березині,
які спільно вживалися громадою. Були також сіножаті. Все це умо-
жливило Юськовичам держати около 700 штук рогатої худоби, 150
коней і 15 овець. В 1935 році також нарахували в селі 500 свиней і
4400 штук домашньої птиці. М’ясо траплялося рідко на сільському
столі, але білковина з яєць і молока забезпечувала достатню дозу
протеїни для нормального росту й життя. Додаткову рослинну про-
теїну постачала фасоля всякого роду, яка грала велику ролю перед-
усім в зимовому харчуванні. Літом їлося багато ярини, якої брак
сильно відчувався зимовими місяцями, коли сполягалися тільки на
квашену капусту й цибулю, як засоби проти шкорбуту. Мінералів
було подостатком в сирій і квашеній ярині, як також в солонині.
Отже діти в Юськовичах виростали здорові й прямі, під українським
403
сонцем, без викривлень тіла й душі, що їх спричиняє життя в по-
нурій, неприродній атмосфері великих європейських міст. Пережив-
ши найгрізніший в селі час раннього дитинства, переважна частина
мешканців Юськович доживала до сімдесятий.
Все ж таки, помимо додаткових приходів, люди мусіли жити
дуже скромно: вистачало матеріяльних засобів на скромний прожи-
ток, але на інші речі не було фондів; не було й можливосте заоща-
дити трохи капіталу. Вартість науки, як дороги до кращого життя,
пізнала більшість свідоміших селян вже на початку нашого століття,
але кошт науки й утримання в школах у Львові чи Золочеві був
високий майже для всіх. Перед Першою світовою війною Степан
Гаврилюк, один з піонерів „Сільського Господаря” в Юськовичах,
Церква в Юськовичах (Йосипівка)
післав свого сина Павла до школи до Львова, але скоро вибухла
війна й Павло мусів іти до війська. По Першій світовій війні, коли-
шні вояки українських військ Павло Ґеречка й Михайло Янович
закінчили високі школи в Чехо-Словаччині. На початку тридцятих
років Кіндрат Яцків почав ходити до Малої семінарії у Львові й
згодом закінчив теологію. Також в тридцятих роках десяток хлопців
і дівчат, дітей заможніших і свідоміших селян закінчили семилітню
школу в Олеську, а кілька з них — Ярослав Бідюк, Василь Войтина,
Адам Гнідь, Мирон Ґаба, Василь Дупелич, Роман Янович і Іван Яц-
ків, як також одинока дівчина, Ярослава Мартинович — були прий-
няті до гімназій у Львові, Золочеві й Бродах і остаточно здобули
вищу освіту в Україні й поза нею. Тепер дуже багато молодих з
Юськович кінчать десятилітку в Олеську й деякі продовжують науку
в університетах.
„Спершу їсти, опісля філософувати”, каже латинська приповідка.
Навіть з цього короткого нарису економічного розвитку села за ос-
404
танніх сто літ наглядно, як ворожа політика різних окупаційних
урядів намагалася затримати всі інші прояви місцевого життя засо-
бами економічної неволі, навмисним держанням народу на примітив-
ному рівні економічного розвитку й сприяння чужим елементам
в економічній ділянці. Чужинці ссали соки з нашої землі, але нічого
в нашу землю не вкладали. Наше село хотіло вийти в люди й вияв-
ляло великий потенціял до прогресу й розвитку, коли тільки поста-
вала найменша нагода, але цей „хід в люди” мусів відбуватися дуже
малими кроками, через гущавину пасток, забобонів, глупоти й чужої
ворожнечі. В обличчі таких перепон треба було мати надлюдську
силу й янгельську віру, щоб не втратити надії ще перед початком
будь-якого діла.
Перед початком Другої світової війни Юськовичі вже мали всю
торгівлю в своїх руках, селяни були не тільки політично, але й еко-
номічно свідомі, находили спосіб, як посилати дітей в школу. Ши-
Символічна могила в Юськовичах,
споруджена 1941 року з нагоди
проголошення відновлення укра-
їнської державности
роко вже вживалися штучні погної, господарі купували на спілку
сільськогосподарські машини, говорили про комасацію ґрунтів. Все-
одно, село стояло перед економічною кризою. Нездарний польський
уряд не будував індустрії навіть на польських теренах, не говорячи
вже про Галичину. В кращих умовинах життя і буття приріст насе-
лення був нормальним наслідком, а засоби до життя не росли рука-
в-руку з населенням. Юськовичівські нивки стали такі вузенькі, що
при орці один кінь мусів іти полем сусіда. Вже не було що ділити.
За море тяжко було виїхати, з причини браку грошей та еміграційних
законів. Молодь шукала роботи у Львові, але там також було тяжко.
Брак виглядів в економічній ділянці був напевно одною з причин
феноменального росту Організації Українських Націоналістів по на-
ших селах: наша молодь не мала нічого до втрачення, не тільки
політично, але також економічно. За кілька літ, без війни, серйозний
зудар з польськими окупантами був би неминучий.
Історія рішила інакше. Село Юськовичі, яке перейменували на
Йосипівку в 1947 році, находиться тепер в стані економічного зане-
паду: старші люди клигають в колгоспі, а молоді стараються вирва-
405
тися зі села й поселитися в місті. Такий тренд можна завважити
в цілому світі — невпинний зріст населення міст і вилюднення сіл.
Управа землі примітивними методами вже не всилі виживити всіх
тих, що їх потрібно було б до праці при традиційній, примітивній
господарці. Одинокий вихід — масова культивація, механізація, зни-
щення сільської культури. Совєтська економічна система, побудова-
на на догматичних засадах і підсилювана політичним гнітом .про-
водить це знищення старого ладу безоглядно й безпощадно.
Роман Завадович
СПОМИНИ ПРО СІЛЬСЬКУ ЦЕРКВУ
Один мій знайомий розповідав ще в „Старому Краю", що, коли
хоче мати правдиво глибоке релігійне пережиття, він іде на Службу
Божу до сільської церкви. Тут він находить те, чого не може найти
деінде: безпосередність і силу народної віри. Він стає учасником
урочистого збірного духового акту, величньої і могутньої містерії,
що окрилю^ серце і підносить його до Бога.
— Мені здається, що ніде Бог не був так близько мене, як у
сільській церкві, — говорив знайомий.
Хоч це, звичайно, його особиста думка, я розумів його добре,
бо сам провів значну пайку життя на селі. Я побував і в величавих
Божих храмах великих міст з чудовою архітектурою та мистецькою
орнаментикою, прислухався до врочистих богослужень, але це не
перешкоджувало мені завжди линути душею до тихої сільської цер-
кви і тужити за гомоном її дзвонів, що в суботу звіщали людям
кінець повного трудів тижня, а в неділю кликали людей до церкви.
То була звичайна сільська церква, збудована ще за панщини.
Вона стояла близько Красної Пущі і недалеко Унева, відомих бого-
мільних місцевостей Західньої України. На неї дивилась Шашкеви-
чева „Підлисецька Гора Біла” — гора, що викликала і сполучувала
почуття любови Бога з любов’ю Батьківщини. Ті, що цю церкву
збудували і прикрасили, віддавна вже лежали під муравою цвин-
таря в тіні кучерявих черешень і ясенів. Але, здавалось, віра їх прос-
того серця залишилась на престолах перед старими іконами, а їх
молитовні зідхання ще й тепер жили під білою стелею храму. Вони
ж бо приносили сюди що мали найкраще в своїх серцях. Лише туї
вони підіймались думками понад клопоти сірих буднів у підхмарні
висоти, шукаючи зустрічі з Богом.
Перебування в тій церковці було для мене найкращою зустріччю
з минулим, з таємним духом того, що тут прогомоніло, але безслідно
406
не вмерло. Тут переховувалась велика спадщина предків, залишена
нащадкам. Частина її належала й мені. Я ніколи не забував, що
поруч, за церковною стіною спочивають вічним сном найближчі мені
особи: мої по матері дідо й баба, батько, з десяток дядьків і тіток.
Всі вони приносили до тієї церківці на долонях своє серце, складали
Богові свої просьби й подяки, єднались з Богом. Ще малим хлопцем
я любив і дуже шанував старосвітські ікони своєї церкви не тільки
тому, що вони нагадували мені цікаві історії про святі особи, але
й тому, що на них дивились мої предки. Пізніше, ставши вигнанцем,
я зрозумів, що великим щастям є не тільки звікувати свій вік на
рідній землі, але й спочити поруч своїх предків на рідному цвинтарі.
Не дивно, що, коли я трохи підріс і приїжджав зі школи додому
на вакації, я завжди хотів зробити щось корисне для своєї церківці.
Коли мати вишивали заполіччю хоругов чи обрус на престіл, я по-
магав підбирати або й сам укладав хрестиковий узір. Я вбирав у
нові палітурки старі церковні книги з інтересними записами на мар-
гінесах, що нагадувало староукраїнські літописи. Я помагав робити
копії метрик для митрополичого архіву. Але найбільше енергії і ра-
дісно-хвилюючої довголітньої праці я віддав справі церковного хору.
Перша співанка була для молоді села справжньою подією. Для
мене це була перша більша громадська робота. Цілі дні я просиджу-
вав над нотами, а цілі вечори працював з хором. Були великі труд-
нощі: я був дириґент-аматор, а голосовий матеріял хору початково
зовсім „сирий”. У тісній домівці, де ми збирались, стеля погрожу-
вала обвалом, і її підперли дерев’яним стовпом, але ми прибрали
його кольоровим папером і співали так грімко, що не раз не видер-
жувала нафтова лямпа і, здавалося, згасне.
Це було б не таке гідне уваги, якщо б не факт, що наша праця
була одним із перших проявів національно-культурного пробудження
західньоукраїнських народних мас, що прийшло після могутніх во-
єнних потрясень і тимчасової невдачі визвольної боротьби. Нас схо-
пила стихія й понесла на своїх хвилях, хоч ми самі не були цього
свідомі. Одночасно інтересно, що цей рух розпочинався і потім роз-
вивався в безпосередній близькості до справ Церкви, черпаючи з
неї енергію і заохоту, а подекуди находячи в неї оборону і захист
у час переслідувань. Без тієї співпраці неможливо уявити собі ве-
личаве свято у Львові, що перейшло до нашої історії під назвою
Українська Молодь Христові.
Землю обмивали холодні дощі й сповивали осінні мряки, роз-
мокли дороги й стежки, дошкулював вітер і холод, але це не могло
бути для нас перешкодою ходити на проби. Ми з непослабленою
енергією і з захопленням прямували до першої й найближчої мети:
прилюдного виступу. Він відбувся в „різдвянку”, одної неділі по
407
вечірні, в церкві під хорами, бо не було певности, чи старенькі хори,
збудовані в формі вузького містка по середині церкви, видержать
тягар пів сотні людей. Хор відспівав в’язанку коляд. А на Різдво
хор співав уже всю Службу Божу, рискуючи вийти на згаданий
тількищо місток, який, слава Богу, видержав ще не один рік, доки
його не перенесли над „бабинець” і не перебудували. А потім праця
продовжувалась, поступово поповнявся репертуар, вигладжувались
вивчені партії, зголошувались нові співаки. У Великому Пості хор
готувався до великодніх відправ. Трохи не щовечора з усіх кутків
розлогого села плили в напрямі читальні мерехтливі світляки. То
хористи серед густої пітьми ліхтарями освічували собі дорогу. Бу-
вали випадки, що приходили на пробу навіть хворі, бо не могли
втриматися вдома.
Приклад буває завжди заразливий, а особливо добрий приклад
для добрих людей. Сусіднє село забажало піти нашими слідами. Коли
напровесні 1925 р. делегат Філії „Просвіти” заснував там читальню
і на перших загальних зборах обмірковував з членами-основниками
програму майбутньої діяльности, молодь висловила бажання роз-
почати її від церковного хору. Це була важка справа. Не було дири-
гента. Мені, що був гостем на тих зборах, стало ясно, що тільки я
один можу їм допомогти. Селяни були заввічливі, щоб звернутись з
пропозицією просто до мене, що вже зайнятий одним хором. Але,
коли я зголосив свою готовість, їх радощам не було кінця. Вони
зобов’язались привозити і відвозити мене, а, крім того, жертвувати
сотню золотих на фонд т-ва „Рідна Школа". І справді, двічі на тиж-
день увечері по мене приїжджала підвода. Цей обов’язок викону-
вала громада в порядку черги, так само, як привозила свого отця
пароха з другого села (тут була „дочерна” церква). Дві ночі кожного
тижня я майже не спав, бо, поки вернувся зі співанки додому, було
недалеко ранку, а вдень з захопленням неофіта поринав у нотах,
випробовуючи та вибираючи найвідповідніші, не важкі, але гармо-
нійні композиції. Вербицький, Бортнянський, Ведель, Цьорох, зда-
валось, вийшли з своїх партитур і розгостились у моїй кімнаті. Не-
мов голодний їдець я розсмаковував кожний акорд, кожну музичну
фразу та фіґуру, я був ладен довгими годинами про них розмовляти
з тими, які подавали надію стати диригентами, я передавав їм своє
захоплення красою пісні, а зокрема врочистої релігійної музики.
Настала весняна розталь, і сільські дороги перемінились у гли-
боке багно чим, за давнім звичаєм, не турбувались ні крайові ні
повітові чинники. Мене возила підвода, запряжена вже не парою
коней, але трійкою. Та незабаром показалось, що бідним конятам
важко самим, без воза, пробратись такою дорогою. Тоді мої поми-
слові хористи зорганізували транспорт верхи. Як починало смерка-
тись на моїм подвірю з’являлись два осідлані коники. На одному
408
сидів мій поводатор, другий був призначений для мене. Ми проби-
рались „найлегшою дорогою”, тобто бездоріжжями, лугами понад
Золоту Липу, поміж безодні й зарослі осокою багнюки. Для мене,
молодшого юнака, це була чудесна мандрівка. Десь далеко за вино-
колом неба погасли останні вогні провесняного сонця. Луги сповила
заслона темряви, під ноги підкочуються хвилі сірого туману. Жур-
чать потічки снігової води, що почула недалеку весну і квапиться
з поля до річки або шарудить під копитами побілена приморозком
торішня суха трава. У вологому повітрі чути подих, щоправда, ще
далекої, але неминучої весни. Аж ось з-за горбка линуть нам назус-
тріч веселі світельця вікон. Наближаємось до села, що є метою на-
шої їзди. В тісній селянській хаті (тоді ще не було дому „Просвіти”)
тісно, мов у густому лісі. Хор чекає в повнім складі.
Починається співанка, важка, але радісна праця. Направду пра-
ця, невироблені голоси, невправлений музичний слух, фатальна акус-
тика, піт на чолі в диригента і в співаків. По кількадесять разів пов-
торяють важку музичну фразу і все фальшиво. Раз-у-раз відчиняють
двері, щоб впустити трохи свіжого повітря. Минають працьовиті го-
дини. А потім поворотна дорога темними лугами, захололими від
нічного холоду. Десь по хуторах співають півні...
Наш ентузіязм був високого напруження і довготривалий. То
не був солом’яний вогонь. Коли перший мій хор (я називав його
„старшим”), з яким я не переривав занять, співав у церкві в більші
свята, другий, „молодший” все ще готувався. Настала весна. Конята,
що возили мене на співанки, пішли в поле — нелюдяно було б і
вночі не давати їм спокою. Я почав ходити до „молодшого” хору
пішки, пізно вночі хлопці відпроваджували мене додому. Потім став
мене виручати мій помічник Гриць, що під моєю рукою підучувався
на диригента. Під його проводом хор уже міг вивчати знані Грицеві
голосові партії. Цей молодий хлопець також немало прислужився
справі хору: ціле літо ходив пішки до другого села, доки не викінчив
заплянованого репертуару. Коротка літня ніч минала, як одна го-
лина. Коли Гриько вертався з співанки, вже благословилось на світ.
Потім знов я забрався „вигладжувати” вивчені арії. Нарешті, по
довгих місяцях праці настало велике „наше” свято: перший виступ
у церкві. Виступ був удатний. Хористи були незвичайно вдоволені,
вони відчували, що виконали значне культурно-релігійне діло. їх мо-
лодецька енергія, жива й динамічна, як весняна вода, найшла собі
нарешті відповідне річище, вони переживали почуття добре сповне-
ного обов'язку перед Богом, своєю церквою і громадою. Це може
найкраще оцінити той, хто знав побут наших галицьких сіл і життя
молоді, що була копальнею чудових талантів і прегарним матеріялом
для культурної праці, але часто виростала самопас, без доброї опіки
й проводу.
409
Через короткий час „молодший” хор мав уже власного дириген-
та: серед співаків найшовся талановитий хлопець, що дуже легко
оволодів потрібними знаннями. Я не мав з ним багато труду, пере-
даючи йому таємниці диригентського вміння. За кілька років його
хор вибився на одне з перших місць в повіті. Ми обидва часом зво-
дили свої хори докупи і співали разом або навпереміну під час більш
урочистих богослужень. Незалежно від того, що я в своєму домі
влаштував курс для диригентів ближчої околиці, він також підго-
тував диригентів для двох сусідніх сіл. Згодом, коли зміцніла про-
світянська організація в повіті, ці „саморобні” диригенти могли до-
помогти свої вміння на фахово веденім диригентськім курсі.
Від таких форм праці почався історичний процес пробудження
свідомости західньоукраїнського села в 20-х роках. Зріст національ-
ної свідомости приніс з собою зміцнення свідомости релігійної, ще
більше прив’язання до української католицької церкви, ще краще
усвідомлення її ролі. Гурткова праця в хорах стала школою для тво-
рення інших гуртків, головно самоосвітніх, любителів книжки, куль-
турної розваги й поведінки, театральних, тверезости тощо. Згодом
церковні хори збагатили свій репертуар теж і світськими піснями,
влаштовуючи концерти в залях читалень і кооперативних торговель-
них спілок, що почали виростати по наших селах і містечках, мов
гриби по дощі. Це доказує (і то не перший раз в історії України),
що українського національно-культурного процесу неможливо уя-
вити собі без процесу релігійного, бо це дві сестрині парості з одно-
го кореня, української духовости. Глибока вроджена релігійність
українського народу підказує йому творення таких власне форм на-
ціональної роботи, які б світським починам давали міцне релігійно-
моральне підґрунтя. Тому кожний удар по його Церкві є рівночасно
ударом, що влучає в основи його існування. І тому з такою посвя-
тою боронить нарід свою переслідувану Церкву, що разом з ним
вийшла в катакомби, в ліс, на вигнання. Немає сумніву, що майбутні
часи виявлять численні факти релігійної стійкости і вірности, що
опромінять сяйвом героїзму і мучеництва сторінки історії Україн-
ської Церкви.
Я згадую свою сільську церковцю кожного Різдва й Великодня,
кожного врочистого свята й неділі. В моїй уяві вона вимальовується
такою, якою я оглядав її впродовж 25 років: в вінку вічнозелених
смерек, як символ невичерпної животворчої сили, що виходить із
неї. Біля її мурів на почесному місці спочивають вічним сном не
тільки її ктитори й благодітелі, але й ті, що в час усесвітньої бурі
віддали своє молоде життя „за своїх друзів”, за право свого народу
навільне життя. Хрестами всоєї бані вона благословить цю найбіль-
шу жертву. Я знаю — вона переможе!
410
ПОГЛЯДОМ У ДАВНОМИНУЛЕ ЗОЛОЧЕВА
Мирон Потопник
ЗОЛОЧІВ — МІСТО МОЇХ ЮНИХ РОКІВ
Майже всі більші осередки Галицької Землі опрацювали монографії про
свої місцевості. Я поставив собі за завдання написати коротку історію Золо-
чева, де я прожив свої юнацькі й шкільні роки.
Уже в давнині Золочів був осередком, що лежав на т. зв. „Чорному
шляху" і головним трактом, що єднав Київ зі Львовом, Краковом, а дальше —
Західньою Европою. Через Золочів везли чумаки сіль з побережжя Чорного
моря і через Золочів турецькі, вірменські й перські купці везли свої продукти
до західніх міст. Через Золочів маршували полки гетьмана Б. Хмельницького у
війні проти Польщі і гетьман Петро Дорошенко прямував через Золочів на
захід, на Польщу, щоб помститися за кривди, якими поляки віками нагніту-
вали український народ. І вже за нашої пам’яті Золочів й околиці були тере-
ном боїв з поляками в час визвольної боротьби 1918 року.
Коли постала оселя Золочів, положена над річкою Золочівкою, названою
в давнині „Струтинський потік”, немає записаних згадок ані жадні перекази
про це не говорять.
До XV ст. Золочів був ще селом, хоч уже в 1441 р. має т. зв. „магдебур-
зьке право” самоврядування. Що Золочів був „селом”, про те дізнаємося з ак-
тів, якими король Владислав Варнельчик 22 серпня 1442 р. забезпечив Ю. Стру-
мила з Демишева позику 200 гривень на „селі” Золочів, а 1469 р. позику в Ми-
хайла з Бучача 100 грошів на „селі” Золочів. В 1488 р., як власник Золочева,
виступає правдоподібно один із Сієнських, званий „Павло з Олєшка”, бо „село”
Золочів належало тоді до дібр „Одеського ключа”. В 1469 р. той самий король
дає „село" Золочів родині Сієнських, які, мабуть, походили з Сієни, Італія.
В тому ж році король заборонив Катерині з Сієни — жінці Андрея і Єлиса-
вети з Гологір, побирати мито в „селі" Золочів. Король Знґмунд І 1523 р. по-
тверджує давнє магдебурзьке право і визнає вже Золочів як місто. Цього са-
мого року висунув претенсії на місто Золочів С. Малогорський, бо є акт, в
якому король наказує відібрати Золочів від Малогорського, тому що він уже
1522 р. був екскомунікований латинським єпископом тричі протягом одного
року за чужоложство з Доротою з Сандомира. Але в дальших роках фігуру-
ють власниками Золочева Сієнські, що вже підписуються Сінєнські, але вони
продали „місто з твердинею” родині Гурків.
Андрій Гурка звільнив міщан від податків, бо „місто дуже зубожіло че-
рез напади ворогів”. Але він поставив вимогу передміщанам — послуги праці
для замку й оборонних споруд міста. Передміщани не хотіли на це погодитися
і спір протягався довший час та щойно 1543 р. осягнено згоду між Гуркою
і міщанами, на підставі якої міщани зобов’язалися працювати при будові й
иаправі оборонних споруд міста, але не зобов’язалися виконувати робіт для
замку.
411
Гурки добре укріпили замок і місто та поселили в місті багато вірмен і
на прохання Луки Гурки, король фундував вірменський костьол. На місці ко-
лишнього вірменського костьола чи церкви, бо не відомо чи золочівські вір-
мени були латинського, чи східнього обряду — стоїть тепер будинок окружного
суду. При будові суду в 1906 р. відкопано ще фундаменти вірменського кос-
тьола і цвинтарище біля нього.
1553 р. король дав на прохання Гурки дозвіл на відбуття річного ярмарку
на „трьох королів”, тобто в день нашого свят-вечора.
1576 р. татари знищили місто й околиці Золочева, тому Стефан Баторій
звільнив підданих золочівських околиць від усіх оплат і податків на 5 років,
а 1595 р. „посесори” дібр „золочівського ключа" Самуїл і Олександер Зборов-
ські „винайняли деякі села Золочівщини жидові Ізраїлеві".
Від Гурків золочівські добра і місто відкупив Марко Собєскі 1599 р. і по-
твердив усі давніші привілеї Гурків. На протязі багатьох років родина Собє-
ских стала власниками золочівського ключа сіл і міста Золочева. За часів їх
володіння українське населення не відчувало сильного гноблення зі сторони
поляків, бо жінки перших двох дідичів Золочева, Марка і Якова, походили з
українських княжих родів. Жінка Якова, Маріянна, була княгиня Вишневець-
ка, а жінка Марка також походила з української родини та була тісно пов’я-
зана з українськими шляхетськими родинами. Марко Собєский старався про
добро міщан і заснував дім для старців і калік 1663 р. і в тому самому часі
обдарував грекокатолицьку парафію в Золочеві, що була тут уже з давніх часів,
але не відомо, хто її заснував. Дотацію грекокат. парафії збільшив Людвик Со-
бєский, син Івана III.
1694 р. місто щойно почало розвиватися, бо навіть мешканці латинського
обряду не мали костьола. Щойно Марко Собєский поклав угольний камінь під
костьол, а будову закінчив його син Яків 1627 р., хоч римокат. парафія була
збудована вже 1624 р. В 1627 р. померла жінка Якова, і її похоронено в підзе-
меллях ще остаточно незакінченого костьола. її гріб існує же тепер у гробниці
грекокат. парафіяльної церкви, а в церкві є її пам’ятник-гробівець. У старих
хроніках записано, що жінка Марка Собєского похоронена в костьолі, але не
відомо де, бо в Золочеві ще тоді „навіть костьола не було”; можливо, що в
одному з містечок золочівського ключа.
В „актах городських" записано під датою 1630 р., що „Ключ дібр золочів-
ських охоплює сто сіл і фільварків, і околиця замешкана русинами; поляки,
жиди і вірмени гуртуються по панських фільварках і містечках".
1634 р. засновано монастир піярів та відкрито при ньому „колегію” з
інтернатом. На ту ціль дідичі Золочева зложили великі гроші, щоб держати
молодь у польських руках, а головно, щоб — польщити синів української шлях-
ти, що густо замешкувала ближчі й дальші околиці Золочева і саме місто. Як
видно з давніх актів, „губернатори" Золочева аж до 1736 р. виплачували річно
400 золотих на вдержання „колегії” піярів. Цю „колегію” і монастир скасував
австрійський цісар Иосиф II 12-го червня 1781 р., а в колегії приміщено вій-
ськову австрійську залогу. Костьол та інші монастирські будинки перетворено
на військові магазини зброї і військового внряду. В останньому часі в попіяр-
ськім будинку приміщено староство, мешкання старости і польську бурсу „То-
важиства школи людовей”. На попіярських городах збудовано невеликий парк
і державну гімназію. Попіярський костьол з будинками дала австрійська влада
1782 р. українцям, бо церква св. Миколая була замала на таку велику кількість
вірних. Але хитрі поляки покмітили свою користь в тому, щоб попіярські бу-
дівлі лишилися власністю поляків і замінялися з українцями, давши на церкву
412
свій старий парафіяльний костьол, а собі взяли від українців даровані цісарем
великий комплекс попіярських будівель із просторими городами і великим
костьолом.
Коли поляки заміняли з українцями свій парафіяльний костьол, вони за-
брали зі собою з двіниці старинний найбільший дзвін, вилитий у Ґданську 1653
року. Дехто ту заміну церков приписував традиції, але це факт, на потверджен-
ня якого в архіві львівської архиєпархії був формальноправний акт заміни
церков українців з поляками. Тому в останніх часах перед II світовою війною
поляки придумували над тим, як би то Воскресенську церкву — давній їх па-
рафіяльний костьол — знову відібрати від українців. Навіть деякі пропонували,
щоб уряд вибудував для українців нову церкву, але за містом. Покищо урядово
в цій справі вони ще не виступали, але вже такий проект мали. Стеля в церкві
розмальована добрими образами релігійного змісту, але не знати, хто і коли
їх малював. Тепер малювання уже було закінчене і відпадало разом з випра-
вою. Перед II світовою війною за старанням пароха о. В. Плашовецького все-
редині відновлено і добудовано другу захристію. Яків Собєский, батько Івана
НІ, заложив і оснащив в Золочеві монастир Реформатів, якого будівлі з вели-
ким городом зв. „Великий Гоф”, зайняло австрійське, а згодом польське вій-
сько. Після смерти Якова Собєского удідичив золочівський район дібр і місто
король Іван III Собєский. Він зараз же звільнив мешканців міста і передмість
від всіх оплат на п'ять років і потвердив всі попередні привілеї міста.
В „актах городиських і земських” записано таке: „В 1682 р. розпочали
за дозволом короля будову церкви Воскресення Господнього, з якого нині
немає ні сліду”. Тож не відомо чи будову цієї церкви закінчено і згодом ро-
зібрано, чи було її знищено під час татарського нападу на місто. В 1691 р.
велика пожежа знищила місто і тоді — як говорить місцевий переказ — мала
б згоріти дерев’яна церква, будову якої розпочато в 1682 р., бо ж виразно
написано в тих актах, що вже з неї 1682 р. не було ні сліду. Що якась церква
Воскресення була колись в місті можна здогадуватися з того, що українці в
теперішній церкві, переміненій з польського парафіяльного костьола, відсвят-
ковують свій празник саме в день Воскресення.
Татарські орди часто пустошили місто й околиці Золочева. В актах го-
родиських записано під 1630 р. таке: „Татари восени ґрасували в околицях
Золочева". Що такі бої з татарами часто мали місце в Золочівщині, може
потвердити поле між Княжем і Золочевом, що зветься „Татаринець”, на якому
було багато могил. Одну з найбільших зрівняно з ґрунтом тоді, коли з неї бра-
ли землю на підсипання цвинтаря при будові нової церкви в Княжім, а інші,
менші, з часом господарі порозорювали. Одного літа хлопці, що пасли там
корови, розкопали одну з таких могилок і знайшли в ній багато людських
костей; вони налякались і втекли, а на другий день засипали те, що розкопа-
ли. Ще тепер виорююється багато зброї з того часу.
На місці старого дерев’яного замку, збудованого ще Сєнєнськими, Марко
Собєский вибудував новий замок. Була це масивна, примітивна будівля, зовсім
не подібна на панську палату, але сильно укріплена, бо замок мав тоді числен-
ну залогу і гармати на мурах і тому всякі „конфедерати” й розбишацькі вата-
ги, яких тоді в тих околицях не бракувало, оминали Золочів.
1672 р. татари з козаками гетьмана П. Дорошенка знищили місто і замок,
що відбудував король Собєский у тому вигляді, в якому він тепер є, і призна-
чив його на табір для воєннополонених турків і татарів, за яких сподівався
одержати великий викуп. У 1690 р. несподівано з’явився під Золочевом чамбул
татарів; Іван ІІҐ7 будучи на ловах у підзолочівських лісах, малощо не попав
413
у татарський полон. Знову 1697 р. велика пожежа навістила місто і від тоді
Золочів почав занепадати аж до часу зайняття Галичини Австрією. Про цей
доавстрійський період записано в городських актах, що „місто занедбано і
воно постарілось".
Після смерти Івана III на короткий час „паном” Золочева став його син
Людвик, що внаслідок різних посвоячень, віддав золочівський ключ Данило-
вичам, старому українському княжому родові, поки знову племінниця Івана
III, Маріянна де Бойльон, одержала у спадковість Золочів. Але вона невдовзі
продала Золочів Радивилам, хоч один з них також невдовзі затитулував себе
„паном на Золочів”. Радивил потвердив місту всі попередні привілеї, але задов-
жився в княжни Сапєги і вона за довги відібрала від Радивилів місто Золочів
1772 р. Від того часу вигасло магдебурзьке право, яке Золочів мав від давна,
навіть тоді, коли був „селом”.
1802 р. набувають золочівський ключ сіл і місто Комарницький і Гурніц-
кі, і вони стали власниками Золочева аж до 1868 р. Лука Комарницький — тип
буйного і гордого шляхтича. Він відновив замок і казав на зовнішній стіні
будинку вмурувати таблицю, що він є тут володарем. На слідах монастирища
біля Тростянця Малого стоїть хрест-пам’ятник Луки Комарницького, що мав
би бути похоронений у монастирській церкві. За їхнього владання місто пос-
тупово підносилось з упадку; села золочівського ключа купували різні люди, а
головно багаті жиди. Також золочівський замок Комарницькі продали жидам,
але коли почали розбирати замкові мури 1873 р., то суддя Позняк змусив
австрійський уряд відкупити його назад від жидів, і після реставрації пони-
щених будівель, приміщено там суд і тюрму. Найдавніший замочок стояв яких
200 метрів на схід від мурів міста, де тепер ще є досить високий круглий горб
з рівною повернею, що називається „кемпа” — міський парк. Колись цей горб
був вищий, а на ньому згодом побудовано форт „капітель", який з усіх сторін
був оточений річкою й болотами. Може там стояв перший дерев'яний замочок
Сієнських? За місцевими переказами під цією „кемпою" мали бути якісь муро-
вані пивниці, але того ніхто ніколи не просліджував. Цей „капітель” був прав-
доподібно з'єднаний з міськими валами малою гребелькою і рухомим мостом.
Був у місті другий старинний будинок на перехрестю головної вулиці з
Підвіттям. Що це була за будівля, ніхто не знає, ані немає жадної записки
про неї. Виразно готицького стилю, подібний до костьола, і то тільки до свя-
тилища. Його розбирали на відбудову міста після пожару 1903 р., так що за-
лишилися тільки рештки. Але був на горі і в партері кимсь замешканий. Дехто
каже, що той будинок належав до парафіяльного костьола, теперішньої цер
кви, але поляки, коли замінялися церквами з українцями, продали тільки па-
рафіяльний костьол, а парафіяльний будинок, що був правдоподібно латинсь-
ким приходством, задержали собі. Виходить, що той будинок був збудований
в тому самому часі, що і парафіяльний костьол. За тим промовляє факт, що
завжди тим домом завідував римокатолицький парох і від непам’ятних часів
там мешкали костьольні органісти, що не мали своїх домів у місті. Можливо,
що колись той дім був поєднаний з міськими мурами і тут могла бути міська
брама. В довоєнних часах приміщено там польський старечий дім.
Місто в давнині не було велике, бо займало тільки стисло теперішнє се-
редмістя, включаючи т. зв. старий ринок. Одною з найкращих будівель міста
це церква св. Миколая, що давно стояла „під мурами міста”. Церква побудо-
вана на початку 16 ст., а перебудована в 1765 р. За місцевим переказом, гетьман
Б. Хмельницький молився в цій церкві, коли йшов на Львів. Навколо церкви
було кладовище і тоді, коли будували польський дім „Сокола” в 1907 р., відрі-
зали частину гірки, на якій було кладовище при церкві, тоді викопано багато
414
людських костей і різних вартісних знахідок, головно монет. Кості людей по-
хоронено в могилі на міському кладовищі, а знахідки присвоїли собі люди, а
дещо зі знайденого віддано до польських музеїв. Щоб земля з цвинтарної гірки
не обсувалася, то від сокільського майдану поставлено високий мур, який під-
держує ґрунт, на якому стоїть церква. Є це мала, мурована будівля, що була
водночас бастіоном, включеним в обороні споруди міста. 3-зовні була ще цер-
ква, оточена валами і ставом, якого рештки збереглись ще десь до 1925-26 рр.
Перед Першою світовою війною церкву всередині розмальовано малярем Со-
сенком, чиста, дуже гарно упорядкована, але, на жаль, дуже рідко в цій від-
правлялися богослуження. З-під церкви св. Миколая тягнеться мурований дов-
гий підземний хідник. Як далеко він провадить і куди, тим ніхто не цікавився.
Мешканці міста казали, шо „старі” і „нові" вали вели до замку. Але це не
може бути правдою, бо давно замок від міста відділено аж двома річками і
великим багнищем.
Теперішній замок це велика будівля, збудована за всіма здобутками фор-
тифікаційної інженерії XVII ст. На горі оточив він високими підмурованими
з долини валами; на чотирьох рогах замку видніють башти, на яких вирізьблені
ь камені герби визначніших власників Золочева: „Яніва”, „Ґоздава”, „Равіча",
„Гербурта" тощо. Над північною брамою стоїть одноповерховий будинок, до
якого входиться на велике чотирикутне замкове подвір’я. У південному кінці
подвір’я знаходиться простора замкова каплиця, властиво колись мешкальний
дім. До замку провадить ще одна з передмістя Підгороддя у східній частині
мурів. Це була колись в'їздова брама до замку. Внутрішня обстановка замку
була вивезена до Підгорець і до інших польських музеїв. З мурів міста не збе-
реглося ні сліду, хіба назви „старі” і „нові" вали, бо після великої пожежі
міста, розібрано на відбудову міста.
Два кілометри на південь від середмістя, при гостинці до Ясеновець, сто-
їть манастир і церква оо. Василіян, популярно званий „Лісок”, тому що манас-
тир донедавна стояв у грабовім лісі, який згодом монахи викорчували і пере-
мінили в орне поле. Давний манастир і церква були дерев’яні. 1704 р. родина
Яворських побудувала муровану церкву, криту мідяною бляхою. Ця церква
перестояла аж до цілковитого її знищення під час відвороту німців з-під Бродів
1944 р. Іконостас зі старої церкви продано до церкви в селі Ластівка дрогоби-
цького повіту. Був ще в Золочеві другий манастир на схід від міста, але де
саме, докладно не знати, мабуть, близько теперішнього Підгороддя, заснований
королем Собєским 1665 р. в буковім гайку і тому називали його манастир „На
бучині”, а в деяких записках зветься „Межигірський”. Деякі джерела подають,
що в селі Маркопіль є група домів, що називається Межигори або Межигір,
а і тут був манастир Василіян, званий „Бучина” або „Золочівський”. Ці два
манастирі „На Бучині" і „На Грабині" з’єднано 1750 р. в один. Від тоді старий
манастир „На Бучині” тратить своє значення, а згодом монахи, які ще зали-
шилися жити у старому манастирі, переходять уже до манастиря „На Гра-
бині”. Золочівський манастир не був скасований цісарем Иосифом II тому,
що монахи зобов’язалися давати одного сотрудника до міської парафії.
В час реформи Василіянського Чину в 1882 р. ті монахи, що не хотіли
прийняти реформи, приходили до золочівського манастиря. Звичайно прожи-
вало в ньому тоді двох-трьох старших віком монахів. У 1882 р. був ігуменом
о. Яворський, колишній директор бучацької гімназії. Він привіз зі собою до
Золочева величезну бібліотеку та пожертвував на народний дім у Львові 40.000
корон. Кожного року виїздив на вакації десь до Західньої Европи, але нікому
не казав куди. Одного літа виїхав знову і вже ніколи не повернувся. Правдо-
415
подібно помер у Мерані, але немає достовірних потверджень. Тоді жив в ма-
настирі єромонах Пеленський. Одного вечора, коли він відмовляв свої вечірні
молитви, ходивши попід церкву, йому привиділася постать Матері Божої над
горами на т. зв. Козаках. Приблизно в тому самому часі він побудував в тому
самому місці своїм коштом капличку в честь Божої Матері, де у понеділок
Зелених свят відправляли Літургію. Від 1900-1908 рр. був ігуменом о. Юліян
Німилович, дрогобицький міщанин, парох міста, директор народної школи і мі-
ський радний. Був культурною людиною і високоосвіченою. Хоч був скупий,
проте зараз після приїзду до Золочева відновив золочівський манастир коштом
25.000 корон. О. Німилович дуже любив церковні паради і завжди на відпуст
у свято Вознесення просив зі Службою Божою о. Климентія Сарницького, львів-
ського архимандрита і професора Львівського університету. Він правив Служ-
бу Божу в асисті двох добрих співаків —- о. М. Малого з Ясеновець і о. А.
Яновича зі Струтина. О. Німилович помер 1908 р. і похоронено його в Дрого-
бичі. Ігуменом в Золочеві став о. І. Косак. Він був сотрудником о. Німиловича
в Дрогобичі і з ним приїхав до Золочева. В серпні 1913 р. забив його в келії
фірман під час сну, бо вважав, що о. Косак має манастнрські гроші. Довго
шукали за вбивником о. Косака аж 1917 р., коли в Перемишлі мали повісити
австрійського вояка за грабунок і морд старенького лісничого і його жінки,
тоді вже „під шибеницею” він признався, що це він замордував о. Косака в
Золочеві. Першими реформованими василіанськими ігуменами в Золочеві були
оо. Мушкевич, Білик, Тисовський, Борта та інші. За останнього ігумена о. Фе-
дорика большевики зліквідували кількасотлітній осідок Василіян в Золочеві.
Деякий час після 1-ої світової війни замешкали в золочівському манастирі
Василіянки і мали тут сиротинець для дівчат, головно таких, яких батьки
згинули в час війни. Капеляном Василіянок був о. М. Хмільовський, якого тоді
поляки звільнили з в’язниці. Багато з тих вихованок ходило зі мною до гімна-
зії, деякі з них, як Левицька, Туркало, Венгринович лишилися в монашестві, а
моя шкільна товаришка Венгринович була згодом ігуменею у Словіті. Здається,
що після трьох років Василіянки залишили Золочів, а манастир знову став
власністю оо. Василіян. Ігуменом тоді став о. Модест Пелех, а з ним був ще
єромонах Бурдяк і брат Бобик.
З давніх пам’яток заховалася ще на бродівському передмісті кам’яна ста-
туя св. Івана Хрестителя при мості над Золочівкою. Дивно, що св. Івана Хрес-
тителя вважають за якогось сторожа мостів, бо будучи в Німеччині під час
війни, я також стрічав у кількох місцях при мостах кам’яні постаті св. Івана
Хрестителя.
До міста здавна належало багато передмість: Підгороддя, Фільварок,
Шляхи, Глинянське, Львівське, Брідське. Деякі з них вже були пізніше діль-
ницями міста. До золочівської парафії належали такі присілки, як Бенів, Заріче,
Зазулі, Козаки, Опаки, Вороняки. Мешканці Вороняк це нащадки татарів, бо
Собєский татарських бранців поселював на Вороняках. Вони з пливом часу
зукраїнізувалися, поженилися з християнками і приняли грекокат. віру. Деякі
з них навіть своїм зовнішнім видом різняться від слов'янського типу мешкан-
ців навколишніх сіл. Декотрі мають ще походження татарського прізвища, як
Салабай, Сембай тощо.
Жиди замешкували північну частину міста. Мали у своїх руках майже
всю торгівлю і промисел, зокрема у північній частині міста. Над річкою було
повно стоячих у безладді домиків, що деякі з них мали цікаву архітектуру.
Над безліччю тих дімків, царювала мурована, велика синагога з XVII ст. Ко-
лись мусів певно бути в Золочеві ратуш, коли навіть у маленьких містечках
є середньовічні стилеві ратуші, хоч ніде немає про них згадки.
416
Золочівські міщани не мали багато ріллі, крім кількох багачів Чорно-
дольських, але високо цінили свій міщанський стан. Багато з них служило в
різних державних установах, при війську, і також займалися ремісництвом.
Вже 1927 р. цех мулярів очолював П. Шипула, а цех кушнірів — Н. Шипула.
Золочів до Другої світової війни начислював 14.000 мешканців. В 1870 р. жило
в Золочеві 10.202 мешканці: 2.826 українців, 2.190 поляків, 5.086 жидів та сто
інших. Мешканці інших національностей, як німці, чехи, вірмени — спольщи-
лися або зукраїнізувалися, залишаючи свої давні родові прізвища.
До Другої світової війни були тут всі повітові установи: окружний суд,
шпиталь, польська й українська гімназії, три народні семиклясові школи, в то-
му одна українська вчительська семінарія і середня торговельна школа.
У XVII і XVIII ст. торгівля і промисл були в Золочеві слабо розвинені.
Колись золочівські ліси служили заготівлею доброго дерева на експорт загра-
ницю, а численні підміські стави давали на експорт багато риби. Коли ж вису-
шено стави на сіножаті, то дохід з продажу риб дуже зменшився.
Чоловіча народна школа була заснована в 1789 р. Була це „тривіяльна”
школа з одним учителем і містилася у пореформаторському манастирі. Опіку-
ном тієї школи був кн. Радивші, а пізніше княжна Сап’єжина. Після перене-
сення староста з Бродів до Золочева 1790 р. перемінено ту школу на „цирку-
лярну”, тобто повітову і приміщено її в окремому будинку, збудованому 1890 р.
До 1849 р. навчання відбувалося в ній по-німецькому. Дівоча народна школа
була заснована в 1883 р. і примістилася спочатку в будинках попіярського ма-
настиря.
В 1870 р. було в Золочеві 866 будинків. За Австрії стояв в Золочеві вели-
кий гарнізон 80-го полку піхоти, якого вояки мали червоні вилоги і при них
співали пісоньку „Ой, мамуню, мамунцуню, жовнір я си жовнір, вилізла ми
біла воша на червоний ковнір”. Крім того полку, стаціонував ще в старих
касарнях на т. зв. „великім гофі” 25-й полк „ландверів”, в якому тоді був най-
старший віком сотник і пізніший генерал М. Тарнавський. Касарні були прос-
торі і добре оснащені на ті часи. Тут також була частина 13-го зборівського
полку уланів. За Польщі стаціонував у Золочеві великий гарнізон. На полях
перед шпиталем стояла порохівня — магазин гострої амуніції. Золочів від 1900
ставав осередком українського культурного й політичного життя не тільки
міста і Золочівщини, але навіть для сусідніх повітів. З бігом часу приходило до
Золочева багато українців до австрійських адміністраційних урядів, до суду,
податкового уряду, до пошти тощо. Кількість української інтелігенції постійно
зростала, і тим самим було вже кому очолювати наші установи і взяти провід
у свої руки. В час моїх шкільних років на чолі української громадськости сто-
яли такі визнані люди, як адвокати Дрогомирецький М. Балтарович і Ваньо,
священики — о. д-р Степан Юрик, о. М. Хмільовський, о. В. Плашовецький,
якого москалі 1915 р. вивезли на Сибір, а 1945 р. знову заарештували і вивезли
на заслання, де й загинув.
У Золочеві були повітові осередки майже всіх тоді існуючих українських
установ: Повітовий Союз Кооператив, Сільський Господар, Наша Спілка, Рідна
Школа, Товариство ім. М. Шашкевича, що влаштовувало щорічно здвиги на
Підлиській горі. В Золочеві був гарний простірний будинок ім. о. М. Шашке-
вича, колишнє австрійське офіцерське касино, яке придбав для української
громади слюсар Тим. В тому будинку приміщувалася „Українська Бесіда”, а
велика заля служила місцевим установам на різні мистецькі імпрези, академії,
концерти і т. п.
Всі наші установи придбано й удержувано працею і коштом мешканців
міста і сіл повіту та гуртували при собі всіх громадян українців міста і навко-
417
лишніх сіл. Не можна тут поминути, не згадавши про працю і жертовність
грекокат. духівництва Золочівщини, що ніколи не жаліло ні труду, ні гроша
на заснування і піддержання українських установ. Крім міських священиків,
активну участь брали в національному русі о. Маркевич, декан Новосілок, о.
Садовський зі Стінки, о. Панчишин з Гологір, о. Янович зі Струтина і ніколи
не забутий корифей національного відродження о. Кальба зі Соколівки та о.
Пришляк, парох Підгорець.
До моїх шкільних часів були парохами Золочева о. шамбелян Чемернн-
ський, о. д-р Ст. Юрик, о. А. Янович, о. Бук, о. д-р Побігушка, о. Богонюк, о.
Стечишин і о. Ю. Микитин. Попередньо сотрудниками були оо. Петриця, Гу-
раль, Кравчук, Єзерський, Громницький і пізніше почесний крилошанин о. М.
Хмільовський. Його ув'язнили поляки і тортурували. Вийшовши на волю, ку-
раторів відібрала йому право навчати в державних школах. Щойно пізніше
о. М. Хмільовський став директором української гімназії в Золочеві і за нього
наша гімназія дістала визнання прилюдности.
Золочів звали „містом емеритів”, бо тут було багато шкіл, дешеві харчі,
багато вільних помешкань і залізнична станція на головній лінії Підволочись-
ка-Львів-Краків-Відень. Також положення міста знаходилося серед мальовничої
природи, бо з кількох сторін, майже під саме місто, сягали ліси, здорове пові-
тря, прекрасні сади і спів солов’їв. Різні емерити купували собі будівельні діл-
ки і ставили на них гарні дімки-віллі. Завдяки тому довкіллі Золочів до 1939 р.
був чи не одним з найчистіших і найприємніших міст у всій Галичині, крім
Львова. В останніх роках місто розпросторилось, — бо постали нові модерні
дільниці міста. Кладовище і шпиталь, що ще 1924 р. знаходилися за містом,
то вже пізніше були вони таки в місті.
Ось такий Золочів залишив я 1927 р., коли після гімназійної матури і
смерти мого Батька, пароха в Княжім, доля наказала мені залишити Золочів-
щину до нинішнього дня.
Хоч немає серед живих багатьох моїх шкільних друзів, бо одні полягли
на війні, інші в далеких сибірських, гітлерівських і знову сибірських концта-
борах, то завжди серцем і думкою перебуваю в Золочеві, де провів найкращі
роки свого життя.
Тадей Залеський
ЗОЛОЧІВ V РОКАХ 1895-1909
Шкільництво. У той час діяла тут шестиклясова школа з польською мо-
вою навчання. У цій школі релігію викладав український священик о. І. Гураль.
За час мого перебування в цій школі (від березня до кінця шкільного року)
катехит мав лише одногодинний виклад релігії.
У гімназії, що начислювала мабуть найменшу кількість учнів з усіх гім-
назій у Галичині (біля 300), було близько 70 українців-католиків і кількох учи-
телів грекокатолицького обряду: історик Саноцький (москвофіл), природозна-
вець С. Труш (москвофіл), математик О. Літинський (москф.) філолог-клясик
И. Сєнкевич (москф.) та україніст Б. Старецький. Катехитом був о. С. Єзерсь-
кий, що навчав української мови в 7-8 клясах. З початком шкільного року
1895-96 учителем української мови став І. Ружицький, україніст з повними ква-
ліфікаціями. Він повставив навчання мови на високий рівень та ставив високі
вимоги під час іспитування. Співу навчав В. Дольницький. Директор гімназії
був поляк, учасник польського повстання 1863 року, И. Нементовський, куль-
турна й тактовна людина.
418
У рисунковому кабінеті було високе погруддя Т. Шевченка, яким шкіль-
на молодь прикрашувала сцену під час гімназійних свят на пошану поета.
Свято влаштовувано тільки для шкільної молоді в залі міської ради, пізніше
в театральній залі будинку народної школи.
У Золочеві було дві церкви: парафіяльна у середмісті і менша — св. Ми-
колая, також у середмісті, „на Валах”, стара, гарна будівля з бальконом. Була
вона рідко відкрита, мабуть, тільки в день празника св. Миколая. Поза містом
була нова, гарна, велика церква оо. Василіян, а неподалік неї — мешкальний
і господарські будинки манастиря. У місті був тільки один польський костьол,
що належав до манастиря. До костьола був прилучений великий будинок, у
якому приміщувалася народна школа, а згодом хлоп'яча бурса.
Золочів у той час мав характер польсько-жидівського міста, у якому
переважало польське населення. Тільки передмістя — Шляхи, Глинянське і За-
річчя були в більшості заселені українцями. У місті не було ніяких українських
установ, крім філії товариства „Просвіта”, яка ледве животіла. Що два роки
приїздив зі Львова театр „Української Бесіди” і давав кільканадцять вистав.
Актори і актриси мешкали у скромних приміщеннях серед українських родин,
бували в гостях, словом — робили „рух” у місті і тоді ми відчували, що жи-
вемо на українській землі і „щось” значимо. Театр відвідували поляки і жиди.
У квітні 1896 року помер визначний артист театру Стечинський, і на третій
день Великодніх свят був його похорон при численній співучасті народу і ду-
хівництва, яке з’їхалося з околиці. Від 1896 року театр давав вистави у театраль-
ній залі нового будинку народної школи, а до того часу вистави відбувалися
ь „заїздному домі”, де, звичайно, спинялися люди з возами і кіньми. Крім укра-
їнського театру, заїздив до Золочева інколи хор польських студентів Львівсь-
кого університету. У програму хор вставив одну-дві українські пісні. Рідше
появлявся хор українських студентів. Бували виставки аматорських гуртків із
сіл. У 1899 році прибув до Золочівської гімназії Франчук, учитель української
мови, та подбав про те, щоб українська громада влаштувала прилюдно свято
Т. Щевченка. На святі виголосив промову посол до Віденського парляменту
о. Д. Танячкевич. Студент Львівського університету В. Пачовський деклямував
„Каменярі" І. Франка, а проф. Франчук виголосив доповідь. Це було одне з пер-
ших святкувань на пошану Т. Шевченка в Золочеві, хоч першим було, мабуть,
свято, влаштоване суддею Хараком перед 1895 роком, не за моєї пам’яті.
З української інтелігенції, крім гімназійних учителів, двох парафіяльних
священиків та двох оо. Василіян, було ще кілька суддів та судових урядовців
і адвокат Л. Рожанковський. Опінія про українців щодо їхньої національної
свідомости була така, що крім адвоката Рожанковського, о. Єзерського та
судового урядовця Цурковського, всі вдома говорили по-польському. До сві-
домих українців треба зачислити судового радника А. Скобельського, у якого
на столі був поставлений відлив погруддя Т. Шевченка, щось незвичне у тому
часі. Цікаві гімназисти, переходячи повз мешкання Скобельського, підскакува-
ли, щоб побачити бодай шапку на голові Шевченка і патріотично віддихнути.
Старші особи, особливо москвофіли, говорили між собою по-польськи (російсь-
кої мови не знали, хоч уважали себе членами „великого русского народу”),
молодь зі сіл держалася мови села, зате молодь з міста, діти батьків москвофі-
лів, нижчих урядовців і робітників, послуговувалися часто польською мовою.
Молодь гімназії мала свій тайний гурток, у якому були пізніший секре-
тар внутрішніх справ УНР В. Темницький та В. Панейко, майбутній редактор
щоденника „Діло” і секретар закордонних справ в уряді Петрушевича. Гурток
мав невеличку бібліотеку із значком МУ (Молода Україна1. Діяльність гуртка
415
була не дуже жвава. Члени платили вкладку, деякі читали „Діло”, але дуже
з тим окривалися, щоб часом хтось із шкільної влади цього не доглянув. .Діло”
переховували в ліжку під сінником, на якому спали. Членами гуртка були
свідомі учні з 4-8 кляс. Одного разу гурток влаштував скромне свято на честь
Драгоманова. Сходини відбувалися з доповідями на літературні та політичні
теми. Часом на такі сходини приїздили хтось із чужих доповідачів та намовляв
перенести в Галичину тлінні останки М. Драгоманова з Болгарії та влаштувати
з цього приводу національну маніфестацію.
З кінцем 90-х років минулого століття учнями золочівської гімназії були
майбутні письменники й політики, як Д. Лукіянович, В. Пачовський, Т. Темни-
цький, В. Панейко та інші. V той час гімназійна молодь здобулася на перший
патріотичний виступ прилюдного характеру, а саме: подбала про поминальне
Богослуження в церкві за о. М. Шашкевича. Молодь поставила у церкві високу
символічну могилу і поклала на ній портрет поета. В .ас богослуження по оби-
двох боках могили стояла весь час молодь обох статей, згоріючими свічками
в руках. Це був перший організований виступ молоді, перший прояв патріо-
тизму.
V 1898 році кількох старших учнів виїхало потайки до Львова, щоб взяти
участь у ювілею І. Франка та святі століття відродження українського пись-
менства. Таке свято відродження українського письменства влаштувала шкіль-
на молодь у Золочеві на початку 1899 року. З інших проявів національної сві-
домости можна вважати суперечку двох учнів нижчих кляс — українця і по-
ляка — на тему: чи австрійський цісар українець чи поляк .Українець переко-
нував, що цісар українець, а поляк навпаки. Коли читаємо про це сьогодні, то
видається воно нам смішним, та все таки воно свідчить, як будилася тоді в
нашої молоді українська свідомість. Другий подібний доказ це патріотична
промова В. Пачовського на похороні сина о. Єзерського, за яку Пачовського
виключили з гімназії (гляди: В. Пачовський, Хуртовина мого життя).
V погідні, вільні від науки дні, молодь влаштовувала прогулянки в гори Во-
роняк, а весняними й літніми вечорами збиралася на окраїнах міста і співала
українських пісень, які лунали не раз аж поза північ. Згадати б ще, що учень
Сухинський зробив з дерева ровер і їздив ним по місті.
Під кінець 90-х років засновано крамницю споживчих товарів „Народня
Торгівля”, як відділ львівської централі. Примістилася вона у камениці при
головній вулиці, напроти суду, недалеко костьола й гімназії, на місці великої
польської крамниці. Молодих хлопців підносила на дусі поява такої установи
та ще з українською вивіскою (реклямою) в українській мові. До Народної
Торгівлі заходили на закупи також старшини австрійської армії. Згадати б ще
про агенцію обезпеченевого товариства від вогню „Дністер" та про основання
щадничо-позичкової каси, яка одначе опинилася в руках москвофілів.
Українського клюбу в Золочеві не було, і дехто з інтелігенції заходив до
урядового касина, де сходилися інтелігенти без різниці віровизнання й народ-
ности. Щойно один нетактовний крок з польського боку примусив українців
до заснування українського касина. Було це на початку 20 ст., коли-то поляків
захопила дурійка рятувати „мільйони поляків” у Східній Галичині. Поляки
скликали віче для поляків, що говорили українською мовою, щоб вирвати їх
з-під українських впливів. По вічу відбувся похід під пам’ятник Міцкевича, де
один польський агітатор сказав у своїй промові, що Міцкевич був ворогом мо-
скалів і русинів. Тоді хтось крикнув: преч з русінамі! На другий день на две-
рях касина появилася картка — „преч з русінамі”! Це зробив гімназійний учи-
тель Я. Вербицький (внук композитора М. Вербицького), пізніший директор
української Академічної гімназії у Львові, москвофіл. Зробив він це зумисно,
420
щоб приневолити українців виступити з урядового касина й заснувати своє,
українське касино. Незабаром засновано клюбове товариство „Бесіда”, до яко-
го вписалися українці і москвофіли. Згодом постали в касині непорозуміння
на національному тлі, а почалося з того що один з членів (москвофіл) написав
у „книзі бажань” якусь заввагу наче російською мовою. Тоді гімн.учитель
Грицевич подав якесь бажання у книзі чеською мовою, а на репліку одного
члена-москвофіла, чому члени „Бесіди” пишуть у книзі чужими мовами, від
повів Грицевич: „Якщо можна писати в чужій, московській мові, то чому не
можна писати в чеській?" Справді, в касино не було ні чехів, ні москалів.
Непорозуміння закінчилися тим, що москвофілів усунено з товариства.
З початком поточного сторіччя українська громада в Золочеві була вже
досить чисельна. В гімназії катехитом був о. Д. Лопатинський, а після його
відходу о. Є. Громницький; в народній школі був о. М. Хмільовський. V гімназії,
крім названих уже учителів, були В. Масляк (поет), Ф. Примак і М. Галущин-
ський, а в публічній школі, перші українці учителі Бучацький і Єзерська, дочка
померлого гімн, катехита. Були українці і в поштовому і податковому урядах,
а найбільше було в суді, а саме: судові радники М. Балтарович, Дольницький,
Скобельський, Віханський, Романович, Кульчицький і прокурор Русин. Деякий
час повітовим старостою був Телішевський (українець) і комісар староста Дзе-
рович. По наглій смерті старости Телішевського, сказав президент суду Хор-
жемський (поляк): Божа кара стрінула Телішевського за те, що для кар’єри
змінив обряд. Парохом був канонік о. Чемеринський, загально поважана особа
в місті, але незацікавлений національною працею; зате його помічник о. П.
Петриця був активним членом української громади.
Щоб поглибити й поширити національну працю в повіті, треба було ад-
вокатів та лікарів. Адвокат Л. Рожанковський був уже похилий віком та три-
мався москвофілів. Невдовзі відкрив адвокатську канцелярію молодий Віхан-
ський, а на свого помічника прийняв д-ра Є. Левицького, якого згодом вибрано
послом до австр. парляменту, а на його місце прийшов д-р Д. Левицький, май-
бутній голова УНДО. В той час відкрив у Золочеві лікарську практику д-р К.
Танячкевич, син о. Д. Танячкевича, пароха Закомар’я, що з кінцем 90-х років
був послом до австр. парляменту. Лікар Танячкевич, будучи ще студентом
медицини, мав у Золочеві політичний процес, який викликав свого роду сен-
сацію серед укр. громадянства. В той час відкрив адвокатську канцелярію д-р
Дрогомирецький (москвофіл), одружений зі сестрою знаного тоді політика й
посла зі Стрийщини, Є. Олесницького. З приходом адвокатів, лікар’я, а згодом
гімназійного учителя М. Галущинського, організаційна й культурна праця в
повіті сильно піднеслася. Засновано читальню „Просвіта” на Глинянському пе-
редмісті (1903 р.) і середмісті, де головою був проф. Галущинський і де часто
відбувалися доповіді на різні теми. До замітніших подій треба зачислити при-
їзд митр. А. Шептицького, а зокрема те, що митрополит говорив усюди укра-
їнською мовою. Від „Просвіти" старші громадяни і студенти виїжджали на
села, на загальні збори читалень, відкриття крамниць, ощадностевих кас, зас-
нування „Соколів", і це поглиблювало національну свідомість населення. Сту-
дентська молодь вела боротьбу за написи в українській мові на залізничних
квитках та проводила агітацію перед виборами до парляменту чи галицького
сейму. Не один молодий студент попадав за ту працю до рук жандармерії,
або й до арешту.
V 1903 році 17-го вересня навістило місто велике лихо-пожар, у якому
згоріла майже половина міста, головно жидівська частина середмістя та час-
тина Глинянського передмістя. Т во „Просвіта” одержало у 1905 році гарну
грошеву пожертву від учителя С. Наливайка з Вільшаниці і за ті та допозичені
421
ще гроші купили гарну реальність, у якій засновано хлоп’ячу бурсу. Першим
головою бурси був проф. М. Галугцинський, а згодом о. М. Хмільовський. На
місце М. Галущинського прийшов до гімназії П. Карманський, а в наступному
році І. Гаврилюк. Культурний рух перейшов в руки адвоката Т. Ваня, що в
між часі відкрив в Золочеві свою канцелярію. Він закупив у середмісті більшу
кам’яницю, в якій примістилися українські товариства, а згодом приватні укра-
їнські школи. Так почався новий період у розвитку національного життя в
Золочеві й Золочівщині.
мґр. Роман Громницький
МІСТО ЗОЛОЧІВ В РОКАХ 1901-1914
З початком лютого 1901 р. Галицька шкільна рада перенесла мого батька,
о. Є. Громницького з Тернополя до Золочева, на місце померлого катехита о.
Єзерського, автора підручників науки про релігію.
Наприкінці вересня 1903 р. сталася в Золочеві подія, що потрясла меш-
канців міста. На початку Львівської вулиці замешкав убогий жид, який виро-
бляв ковдри на ліжка. Прасуючи одну з ковдр у кімнаті при відкритому вікні,
залишив гаряче залізко та кудись вийшов. Від гарячого залізка загорілася ков-
дра, полум’я засягнуло дерев’яний дах, а що того дня був сильний вітер, вогонь
охопив сусідні будинки. Уся південна частина Львівської вулиці опинилася у
вогні. Невдовзі вогонь поширився на південну частину міста аж до Поштової
вулиці. Завдяки енергійній акції пожарної сторожі з усіх навколишніх місте-
чок і навіть Львова, вдалося зльокалізувати вогненні язики. Уся Львівська ву-
лиця аж до Глинянського передмістя та околиця шпиталю стали жертвою
великого вогню. Шпиталь згорів „до тла".
На місці шпитального будинку поляки побудували новобудову, в якій
примістився „Сокіл”. В будинку була театральна заля, освічувана газом-ацети-
леном. До того часу єдиним освітленням були нафтові лямпи.
Ми, учні Золочівської гімназії, багато помогли у гашенні вогню. За те
одержали вільний від науки тиждень, а Шкільна рада Львова переслала ґра-
туляційне письмо з висловами подяки учням за їх вклад у погашення пожару.
Слід згадати, що пожар тривав декілька днів бо хоч вдалося частинно зльо-
калізувати, зруйновані будинки продовжували горіти. Поблизу Поштової вули-
ці пожарники найшлися в такій критичній ситуації, що мусіли залишити під
тиском вогню вогнегасильник, який і згорів цілковито. На місце катастрофи
«мобілізовано військові саперські частини, які руйнували мури згорілих будин-
ків і ліквідувати вогонь горіючого устаткування тих домів.
Після пожару Золочева Галицький сейм у Львові схвалив закон про на-
дання позики на низькі відсотки і терміни сплати позики через 15-20 років.
Багато постраждалих покористувалися цією позикою, і місто відбудовано.
Посадником міста до 1903 року був д-р Білет, адвокат-жид, що мешкав
на вул. В-Б, тобто головній вулиці, що простягалася від ринку до Будинку пові-
тової ради. Після пожару посадником став адвокат Весоловський, за урядуван-
ня якого проведено водопроводи у місті. Той водопровід черпав воду з криниці
з допомогою помпи, що знаходилася біля будинку гімназії. До домів цей водо-
провід води не доставляв, а тільки до криниць на вулицях, з яких пожарна
422
сторожа також черпала воду у випадку вогню. Владання Весоловського не було
довгим; його замістив лікар д-р Ґольд. За його урядування в Золочеві побудо-
вано електростанцію на розі вулиць Львівської і Глинянської. Електростанцію
побудувала угорська фірма „Ґнац”. Вона працювала з допомогою моторів Ді-
зеля, які в тому часі щойно появилися на ринку, та були „останнім чудом"
технологічних досягнень. Електричну сітку проведено в усьому місті, а вулиці
міста, на місці нафтових лямпів, були освітлені електричними лямпами.
До гімназійних учителів, які мене вчили, слід зарахувати проф. М. Галу-
щинського, що викладав українську мову, Літинського — викладача матема-
тики і фізики та проф. Ф. Примака, біолога.
На межі 1905-1906 р. відбулося перше в історії Золочівської гімназії сту-
дентське „віче”. Пам’ять не записала мотиву віча, але міська поліція негайно
інтервенювала і розігнала студентську маніфестацію.
-----□------
ГРОМАДСЬКЕ ЖИТТЯ ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Перший український банк у Золочеві постав 1908 р. під назвою „Україн-
ський Народний Дім". Ініціятором, мабуть, був о. П. Петриця, сотрудник парафії
та катехит золочівських народних шкіл. Тоді закуплено приміщення для наших
установ на Залізничній вул. напроти пам’ятника А. Міцкевича. V цій камяниці
від лівої сторони, від входу, був приміщений кооперативний „Хлібороб”-крам-
ниця, у якій продавано сільсько-господарське знаряддя, штучні погної тощо. У
цьому ж будинку було приміщення банку і канцелярія філії Товариства „Про-
світа”. Я займався працею в канцелярії, і до моїх обов’язків належало збирання
членських вкладок і відсилання частини вкладок до Львова. Тут також прода-
валася наша преса, насамперед тижневик „Свобода”, що втішався великою
популярністю серед громадянства. Сюди заходили наші селяни за порадами у
різних справах. Невдовзі вибрано адміністратора читалень, яким став п. Дідух,
одначе він небавом помер від тифу. Ного дружина-вдова одружилася за адво-
ката д-ра Теодора Ваня.
Десь біля 1910 р. відкрито в Золочеві перший кінотеатр, що приміщувався
у залі польського „Сокола". Дещо пізніше зголосився до канцелярії філії „Про-
світи” золочівський жид Коссер та одержав дозвіл на відкриття другого кіно-
театру, який приміщено в будинку Народної школи. Коссер звернувся до упра-
ви „Просвіти” з проханням заохочувати наших людей Золочева й околиці до
відвідування кінотеатру та зобов’язався платити нам відсотки від проданих
квитків. Управа дала згоду на його пропозицію і доручила мені зайнятися роз-
численням, тобто збиранням відсотків від проданих квитків. Кінотеатр Кос-
сера відвідувало багато мешканців, зокрема жиди і наші міщани.
Мій батько купив мені ровер, яким я їздив до навколишніх сіл та дола-
годжував справи „Просвіти”. Зокрема тішила мене кожна поїздка до Лук, де
було багато свідомих селян. Серед багатьох пригадую собі Павлюкевича, що
кожного тижня, у день ярмарку, приходив до нашої канцелярії „Просвіти” та
одержував для себе і своїх односельців декілька примірників „Свободи” та кни-
жечки видавництва „Просвіти”. Друге село, куди я часто їздив — було Віль-
шаниця, в якій директором школи був Семен Наливайко. Одного дня, коли я
їхав через село Ляцьке Велике, мене обкидали місцеві хлопці камінням. Те село
було під впливом москвофільства.
Золочівську „Січ" засновано 1910 року. Вона стала великою притягальні-
423
стю для молоді. Причиною цієї притягальности, мабуть, була трубна оркестра.
Багато праці в організацію цієї оркестри вложив тоді сотник, а згодом полк.
УГА, Гнат Стефанів. Він подбав про те, що команда 35-го полку дала дозвіл
своєму капельмайстрові вчити січовиків грати на музичних інструментах. Охо-
чих до науки було немало, хлопці швидко опановували техніку гри на інстру-
ментах, і через шість місяців навчання капеля вже маршувала по місті під
звуки гри власних маршових мелодій. Я також був одушевлений справою му-
зики і капелі, придбав дещо грошей, купив музичний інструмент та навчився
музики у того самого капельмайстра, чеха Піхмана. Він опанував дещо укра-
їнську мову у час спілкування з українськими стрільцями полку та був сим-
патично наставлений до українців. Тепер уже на чолі відділу січовиків, що
виходив у неділі на вправи чи на прогулянку за місто, маршувала січова ор-
кестра та пригравала для маршуючих. Дивним-дивом Золочівське староство не
перешкоджало в цьому, знаючи, що старшина Стефанів мав підтримку серед
команди полку.
Наші громадські установи примістилися у тому часі в будинку т. зв. „ста-
рої пошти”, поверхового будинку на вул. Потоцького і міського парку т. зв.
„Валів”. Тут примістилось касинове товариство „Бесіда", яке передплачувало
низку українських газет і віденський щоденник „Ноє Фрає Прессе”. „Бесіда"
мала також гарну залю на забави і сходини громадян. На забави приходили
українські старшини золочівського Гарнізону, як сот. Г. Стефанів, Стеткевич і
Підкович. По правому боці будинку примістилося міщанське товариство „Ро-
дина”. В одному з приміщень находилася бібліотека, головою якої був проф.
М. Галугцинський. Знову в іншій кімнаті цього будинку відбувалися сходини,
доповіді та різнорідні імпрези. V горішній частині будівлі знаходилася канце-
лярія адвоката і відомого суспільно-політичного діяча д-ра Т. Ваня. Там теж
він мешкав.
При головній вулиці А-Б знаходилася крамниця споживчих продуктів „На-
родня Торгівля”, якої директором був Михайло Лазорко. Він не тільки керував
крамницею, але дбав про вишкіл молодого покоління у купецькій штуці.
Директором нашого банку, що примістився на вул. Залізничій, був Силь-
вестер Заліпський, а його помічником — Марисюк. Вони обидва були студен-
тами Львівського університету. Банк прооперував добре. Крім згаданих студен-
тів, пригадую собі ще Осипа Душенчука і Сергія Віханського, що згодом став
суддею в Косові, його молодшого брата Євгена, диригента хору та Олександра
Черкавського з містечка Сасів, що часто приїздив до Золочева. Слід згадати,
що тодішні студенти не мусіли весь рік перебувати в університеті та ходити на
виклади. Студії були так упрограмовані, що студенти могли перебувати поза
чніверситетом, а тільки приїздити на складання приписаних іспитів. Тому мали
еони змогу працювати у громадських установах та займатися громадською
працею в місті і довколишніх селах.
Крім адвокатської канцелярії д-ра Т. Ваня, провадив адвокатською кан-
целярією також д-р Дрогомирецький, член „староруської” (москвофільської) пар-
тії. Третьою адвокатською канцелярією займався Окружний радник суду Ві-
ханський. В його канцелярії працював деякий час адвокатський практикант
д-р Дмитро Левицький, відомий діяч УНДО та дипломат ЗУНР. Четвертим укра-
їнським адвокатом був д-р Михайло Конюшецький, шо згодом перенісся до Ра-
чехова.
Визначне місце в Золочеві займав командант золочівської жандармерії
майор Шолгиня, українець з Буковини. Із суддів українців треба згадати рад-
ника золочівського Окружного суду Дольницького (диригента хору „Боян”),
Балтаровича, Дияконського, Скобельського, Иойка та Карачевського.
424
Заступником голови золочівської залізодорожної станції був Гірняк, що
брав активну участь у громадському житті Золочева.
З вибухом Першої світової війни я виконував функцію адвокатського
кандидата в Окружному суді. У час мобілізації покликано мене до військової
служби при 95 полку піхоти в Станиславові. Виїхавши з таким призначенням
із Золочева, я вже більше до нього не повертався на постійний побут.
Зі Станиславова виїхав я з моїм полком на Угорщину й опинився в місті
Сатмар- Неметі, а згодом на Словаччину в м. Левоча, а звідси — на фронт. Як
ад’юдант першого батальйону 95-го полку піхоти, перейшов я ногами немалий
простір Словаччини аж під Перемишль у час австро-німецької офензиви 1915
року. Перемишль зайняли тоді царсько-російські війська і ми зупинилися під
фронтом „Оптин", який наш батальйон мав зайняти штурмом. На наше щастя,
німці прорвали були російські фронтові лінії на північ від Перемишля, і це
відкрило нам дорогу на північному секторі аж до Люблина. Звідси пішов мій
полк подальше на північ до Берестя Литовського, міста, що виглядало тоді як
місто духів, бо москалі видворили майже все населення Берестя, так що меш-
кання стояли порожні, з хатньою обстановкою, включно до фортепіянів. З Бе-
рестя вирушили ми вже пізною осінню на поліські багна. Там був кінець моєї
військової кар’єри. У непрохідних лісах, на страшних болотах, у яких угорська
кавалерія тратила коней, ми не могли зорієнтуватися, бо про ці терени ми не
мали добрих мап, ні австрійських, ні німецьких. А тимчасом москалі з допомо-
гою місцевих селян, що знали всі лісові стежки і переходи, оточили нашу ар-
мію, що складалася з австрійських, німецьких і польських відділів легіону Піл-
судського. Царська армія забрала в полон на цьому відтинку понад п’ять тисяч
військовослужбовців. Полонених старшин перевезли через величезні ліси до
містечка Кольки, опісля до Володимира Волинського і Житомира. З Житомира
перевезли нас до табору у Києві, на передмістя Дарниці. Там ми не були довго,
бо нас вивезено вагонами через Тамбів, Пензу, Уфу, Челябинськ та запроторили
до гарного сибірського містечка Шадрінська над рікою Ісет, яка вливається
до Тоболу і разом з Тоболом — до ріки Об. Там перебули ми майже два роки,
а з вибухом революції 1917 року; нас старшин перевезли до Куйбишева над
Волгою, одного з найгарніших міст, які довелося мені бачити у царській Росії,
з багатьма фабриками і великою корабельною пристанню.
Осінню 1917 року вдалося мені виїхати з Куйбишева до Києва.
Володимир Демків
ЗОЛОЧІВ У ЛЕГЕНДАХ, ПЕРЕКАЗАХ І ДІЙСНОСТІ
Золочів як місце поселення існує вже від 1441 р. Про це чув я від О.
Дашкевича, господаря, що в 1905-1908 рр. був заступником, а згодом головою
читальні „Просвіта" на глинянському передмісті. Чув я цей переказ 1906 року,
а 1911 р. записали його пластуни, які під час пластових мандрівок збирали і
записували народні пісні та різні перекази і легенди, пов’язані з місцевостями
мандрівок.
В Золочеві постали того року два пластові гуртки: студентський і гурток
молоді ремісничо-фахових шкіл. Першим постав студентський, сильний і добре
зорганізований. Один з цього гуртка, Пилип’як з Білого Каменя, пов’язався
з колишніми шкільними друзями, які працювали в різних ремісничих верста-
тах, і зорганізував з них другий пластунський гурток. Сходини відбувалися у
неділі в кімнатах „Рідної Школи”, яка примістилася в домі адвоката дра Т.
425
Баня. Першими, що вписалися до гуртка, були: В. Канівський, А. Ґалуцький,
Васильків, І. Пупка, В. Демків, В. Мединський та інші, яких прізвища вже
призабув.
В час мандрівок зібрано багато матеріялу, про який я згадав, і цей
матеріял передав В. Камінський пластунові Пилип’якові. Що з тими записками
сталося і чи вони десь збереглися, не знаю, бо ремісничий пластовий гурток
згодом розбрився, поповнюючи ряди членів т-ва „Січ” чи „Сокіл”. Тут я хочу
подати те, що сам почув і що мені залишилося глибоко в пам'яті з часу наших
мандрівок.
На правому березі річки Золочівки є село Заріче, а за селом у напрямі
сіл Городилова та Єлихович було поле, яке називали „Радече". За давним пе-
реказом мало там існувати місто Радече в тому самому часі, що і Пліснисько,
тобто десь біля 1180 року. Хто його заснував, у переказі не подано. Мало воно
бути збудоване на легкому схилі до річки Золочівки, по обидвох боках берега,
і простягалося аж до села Бенева. З північої сторони горби були укріплені, там
де сьогодні село Городилів, а друге укріплення-городище було там, де тепер
село Єлиховичі, а дальше на північ, городище Білий Камінь. В напрямку сьо-
годнішнього замку простягалися непроходимі багна, порослі комишем, а на
схід був відкритий шлях на Тернопіль-Київ і тим шляхом нападали від сходу
різні монгольські племена. Загорода Єлиховичі була укріплена, але не маючи
природних заборол, вод чи багн, була легкою до здобуття, і з цієї сторони
ворог легко нападав та нищив городище й тому люди говорили, що це є лихо
вічне, а з того пішла назва оселі Єлиховичі.
Радече було знищене скоріше ніж Пліснисько, яке було знищене ханом
Батієм 1241 р. разом з іншими давними городами і оселями. По розгромі Раде-
че, люди, яким вдалося врятуватися від смерти чи полону в непрохідних боло-
тах, лісах чи комишах, збиралися чи „зволікалися” і створили нову оселю серед
комишів та болот недалеко сьогоднішнього замку. їх називали „золочівцями”,
а оселею „Золочівкою”. Будували цю оселю в той спосіб, що зрубували в лісах
дерево, один кінець загострювали і вбивали такі стовпи рядами в багно-торфо-
вище, клали на них колоди чи грубі дилі і на такому підкладі будували доми.
Оселя була закрита верболозами і комишем й тому люди могли там жити спо-
кійніше серед комишів та болот. Проходили часи, життя мінялося, ставало спо-
кійніше, а з оселі „золочівців” постало село, а згодом місто, про яке згадує
історія Золочева під роком 1441.
Вже за моєї пам'яті в 1903 році — осінню, яка була суха і вітряна, навіс-
тило Золочів дві сумні події: перша це була пошесть холери, яка забрала багато
людських жертв, бо не було дня, Щоб дзвони церков не сповіщали про смерть.
Друге нещастя, яке пришилося переживати мешканцям Золочева, це був по-
жар, що тривав пів дня і пів ночі і знищив приблизно половину міста, від
оинку по вул. „На Бліх”, мешкання при Львівській вул. аж до жидівського
шпиталю та Глинянське передмістя. Після пожару люди почали відбудовувати
доми, поширено деякі вулиці, закладено водопровід від Замку по жидівську
божницю над Золочівкою. В час копання глибоких ровів для водопроводу на
старому ринку пришилось витягати з торфовища грубі дубові стовпи, які були
вбиті рядами в землю. Роботи біля побудови нових вулиць і водопроводу були
в руках мого батька, і я мав змогу бачити ті викопані стовпи, що були тверді
і темно-синьої краски, бо лежали у торфовищі і там не зігнили, а законсерву-
валися. Робітники витягнули близько ста тільки зтого місця, куди мав бути
проведений водопровід, а скільки залишилося їх в інших місцях, де не копано,
не знати. Ті стовпи забирав батько додому, а фірмами, що їх звозили, діставали
половину, або як говорили, „фіра за фіру". Коли підсохли, ми їх пиляли і вжи-
вали на опал, не знаючи, що це був дорогий матеріял на виріб меблів.
426
На місці погорілого міського шпиталю збудували поляки польського „Со-
кола”, і при будові фундаментів викопано кістяк татарина з розрубаним чере-
пом, а коло нього рукоять шаблюки і кінцівку списа — все знищене ржою —
а також кістяк коня. На місці, де зрівняно площу для вправ „Соколів”, відко-
пано старий цвинтар, що належав до церкви, яка була колись на розі вул. Со-
кола в сторону „зеленого ринку", коло дому посадника Абенда. Ту церкву
розібрано за панування австрійського цісаря йосифа II. На відкопанім цвин-
тарі були ще камінні хрести з написами, які можна було відчитати, але хрести
хтось скоро повивозив, а з нашої сторони не було ніяких заходів, щоб їх збе-
регти, як свідків минулости. Мій батько говорив про це з о. Чемеринським,
але він тим не зацікавився, згодився тільки, щоб викопані кости небіжчика
скласти в пивниці церкви св. о. Миколая, яка стоїть біля місця, де був цвинтар.
В роках 1912-13 відновлено церкву св. Миколая, а розмалював її мистець
Сосенко. Слюсарські роботи, як вікна, двері, поруччя і сходи на хори та про-
повідальницю роблено у варстаті В. Душенчука, в якого я тоді працював, тому
й мав змогу побачити, що крилося у пивниці під церквою. В середній пивниці
отвір від сторони дзвіниці був засипаний, а коли мій батько плянтував подвір’я
навколо церкви, відкопав його, і тоді можна було зайти в пивницю, де стояв
ослін, а на ньому труна з кістяком. Навколо під стінами на камінній підлозі
були труни з кістяками, але без верхів. В одній стіні фундаменту була загли-
бина, що входила під камінну підлогу церкви, а в тій заглибині труна з кістя-
ком, мабуть, фундатора, чи одного з фундаторів церкви. Під бабинцем було
чотири труни, дубові, в доброму стані, що лежали одна на одній. Кости скла-
дено в пивниці під захристією за згодою о. Чемеринського. В час віднови цер-
кви, з доручення о. пароха д-р Юрика, складено їх в скрині та перевезено на
цвинтар, де похоронено в одній могилі.
Біля церкви Воскресіння в центрі міста, в час копання фундаментів під
будову дому, відкопано підземні ходи, одні в сторону магістрату, інші в на-
прямі польського костьола. Робітники при світлі свічки перейшли тим хідником
яких 50 метрів у сторону магістрату, але дальше не можна було дістатися, бо
хідник був засипаний. Цією справою ніхто не цікавився, хоч про це знала упра-
ва міста. При копанні каналу від „Дому вбогих", через вул. Даниловичів до
дому Ваґнера, відкрито мури оборонного валу. Після знесення оборонних валів
залишилася тільки назва „старі й нові вали"; на них засаджено дерева і зро-
блено малі парки. „Кемпа” була висипана татарами, що їх взяли в полон по-
ляки. З Кемпи до замку провадив міст понад потік, що випливав з джерела
під горою та зі ставка, при якому стояв млин, званий „татарський”, бо першим
мельником був татарин.
При вул. Львівській, перед жидівським кладовищем на полі, стояв камін-
ний хрест, подібний до хреста біля церкви св. Миколая; був на ньому напис,
але ніхто не старався його відчитати. На тому місці мав бути „заїздний дім”,
малий шпиталик і каплиця св. Михаїла. Згодом на тому місці, де була каплиця,
поставлено згаданий хрест. Фундаменти давніх будівель відкрито також в час
копання каналів від вул. Ягайлонської, попри касарні 35-го полку піхоти та
при вуличці, на якій мали свій постій дорожки (фіякри). Тут Відкрито пивницю,
а під нею другу, ще більшу, в якій знайдено великих розмірів бочку, яку ро-
зібрано.
Золочів мав передмістя: Львівське, Тернопільське, Глинянське, і Брідське.
Між передмістями Львівським і Глинянським було два „Луги": великий і малий.
Великий Луг простягався від вулиці Глинянської до Бонишівської дороги, а даль-
ше була сіножать аж до Малого Лугу, що доходила до Львівської вулиці. V
Малому Лузі було джерело чистої води, якою користувалися женці в час жнив,
427
щоб гасити спрагу. Називалося це джерело „Жидівка” — відкіля пішла ця
назва, ніхто не знав. До Малого Лугу доходило поле, що його називали Могила;
вона була мабуть насипана, бо від сторони Львівської вулиці, де поле було
розкопане, видні були верстви, з яких вона складалася: чорнозем, пісок і пісок
з дрібними камінчиками. 1962 р. писав мені брат, що з цієї могили брали пісок
для будови домів і докопалися до якогось вартісного матеріялу, який забрав
окупант. Що це було, ніхто не дізнався. Поля Могил називалися Більце, а в
південному напрямі від міста до залізничої станції Півники. На пограниччі сіл
Ясеновець і Залісся були сліди ровів, мабуть з часів, коли гетьман Дорошенко,
йдучи на Львів, отаборився в тому місці. Можливо, що в тому місці був бій,
бо в лісі була могила, над якою 1924 р. пастухи бачили фосфоричні вогники,
що могли походити з тліючих костей в цій могилі.
На Глинянському передмісті була корчма „Родороже”, бо тут розходилася
дорога до Бонишева і Великого Лугу. V Лузі була знову корчма — „Вигода”,
куди мешканці Золочева і Великого Лугу виходили на прогулянку та склянку
пива. Між Роздорожем і Вигодою стояв дерев’яний хрест на пам’ятку знесення
панщини. Від Глинянського передмістя на північ була мала оселя, що звалася
„Кут”, а назва походила від цього, що тут річка Золочівка і поля сіл — Почапів
й Городилова — творили кут. На сіножаттях Кута була „безодня”, сильне дже-
рело, яке видавало багато води і яка творила потік, що вливався в Золочівку.
Тепер з цього джерела скеровано воду рурами до села Ясеновець, де збудовано
велику цукроварню. Загалом Золочів і околиця багаті в джерельну воду. Під
замком було сильне джерело, з якого водопроводами розходилася вода до кри-
ниць у місті, про що я вже згадував. За часів польської окупації довертілися
на полях Ратушне, недалеко залізничого шляху, до головної водної артерії, що
проходила в сторону горбів Вороняк. Приклавши вухо до землі, чути було кле-
кіт води. На полях Радечі в час орання поля, виорювали різні предмети з дав-
нини, але їх ніхто не досліджував і ними не цікавилися. Ці мої замітки подав
я колись покійному І. Бучацькому, але чи передав він їх дальше, не знаю. Мо-
жливо, що знаючи про ці різні перекази, покійний вже проф. Пастернак був
би їх використав для своїх археологічних дослідів, як це зробив у своїй праці
про Крилос.
Володимир Демків
З МИНУЛОГО ЗОЛОЧЕВА
Радече на основі усних переказів
Де була ця оселя? В 1905 році заснував о. Петро Петриця читальню „Про-
світи” на Глинянській вул. Заступником голови був Онисько Дашкевич, члена-
ми — Петро і Пилип Шипули, Михайло і Марко Купчики, Шумінський та мій
батько як „господар”. Вони мали становища в управі, та про всіх не пам'ятаю.
Багато вписалося в члени читальні „Просвіти”, навіть ті, що належали до кол.
читальні ім. Михаїла Качковського, що її підтримували — о. шамбелян Чеме-
ринський, адвокати Дрогомирецький і Рожанковський та інші.
Одного разу після засідання Онисько Дашкевич розповів про Радече. За-
гинуло воно раніше, ніж Пліснесько. Лежало воно недалеко від „Чорного шля-
ху". Монголи нападали на нього з гори від нинішнього села Єлихович, тоді
званого „Єлиховічне”, бо з тої сторони монголи нападали, грабили, палили, в
ясир брали, а люди втікали та ховались по комишах, лісах. Коли монголи відій-
шли, люди знову сходилися (тоді говорили „зволікалися”), і від того слова
постала назва оселі „Зволочів”. На багнистих теренах побудовано в комишах
428
міст, яким могли дістатися до оселі ті, що знали добре, де вона захована. Той
міст був також добрий до оборони: вузький, а з обох боків непрохідні багна. Хто
хотів перейти без провідника, топився в багні.
Оселя, кажуть, простягалася на південь від річки Золочівки, від місця, де
нині Старий Ринок, аж під гору, де замок.
Тато чув оповідання Ониська і розповів усе те вдома та порадив мені
піти до Ониська, щоб ще раз переказав і мені, та я забув і не ходив. Після
пожару Золочева 1903 року почалися більші роботи при відбудові. Багато праці
дістав мій тато: розбирати мури, копати фундаменти і пивниці, будувати водо-
провід від замку, розпроваджувати ним воду по місті і в деяких місцях поста-
вити муровані з цегли криниці, з яких вода випливала на два боки як день, так
ніч. Таких криниць було на ціле місто шість: одна коло школи, друга недалеко
костьолу, третя на Старім Ринку, четверта на Зеленім Ринку, п’ята коло бож-
ниці над річкою, до якої вливалася вода окремим проводом від кожної крини-
ці; де була шоста криниця, не пам’ятаю. По недовгім часі ті криниці зліквідо-
вано і перероблено на „помпи”, хто хотів води, мусів собі „напомпати”.
Коли тато почали копати рови на рури (труби), натрапили на Старім
Ринку на велике і глибоке торфовисько, а в ньому на стовпи без кори, повби-
вані в торф досить густо. Стовпи робітники витягали з землі й вечорами виво-
зили возами — одного дня собі, а другого дня для тата, так що ми довгі роки
мали чим палити. Дуби були здорові, синьо-чорні. Все те, що знаходилося в
землі, робітники здавали „кустошеві” (так його звали) краківського музею, а
був ним учитель народної школи в Золочеві, Зиґмунт Подґурскі.
Тоді я нагадав собі про переказ Ониська Дашкевича, пішов до нього, і він
ще раз розповів про те, що чув від свого батька. А його батькові тоді було 85-90
літ, помер десь коло 1907-1908 року. Я зладив з пам'яти плян, де те Радече було,
тоді то було поле з польовими дорогами, а нині там певно великий колгоспний
лан. За Польщі я нікому про це не розповідав, щоб не рили, як риють тепер
москалі Пліснесько (я читав у совєтській газеті), де знайшли 27 поховань та
великий дітинець, викладаний камінними плитами, та великі фундаменти.
-----□------
Церква св. Миколая
Я працював з татом 1912 року коло її віднови. То було за часів о. шам-
беляна Степана Юрика. Ми вставляли нові вікна, двері, залізну амвону, сходи
на хори і поруччя на хорах з верстату В. Душенчука. Мулярські роботи вико-
нували Петро Шипула і Василь Шандро з помічниками, а маляр Модест Со-
сенко розмалював церкву. Тато вирівнював кругом церкви подвір’я і на ба-
жання о. шамбеляна пересунув камінний хрест, бо під час прецесійного походу
кругом церкви він заваджав. Ного уставлено рівно з дзвіницею. Під час вирів-
нювання землі показався вхід до крипти під церквою, отвір у мурі з зовніш-
ньої сторони. З отвору вів спадистий вхід до крипти. Кількоро робітників спус-
тилося туди, між ними і я. Кругом льоху-крипти стояли домовини без верхів,
а в кожній домовині лежав кістяк. По середині стояв ослін, а на нім теж домо-
вина з кістяком. Середня стіна мала похиле заглиблення і там лежала домови-
на з кістяком. Під бабинцем стояли 4 домовини з верхами одна на одній. Опі-
сля отвір закрито, і туди вже ніхто не може дістатися. Лише під вхідними
дверима між першою і другою сходиною залишено діри для продуву. Коло
тетраподу була плита. Коли її піднесли, відкрилося заглиблення, в якій лежала
домовина. Може то був фундатор другої частини церкви, бо церква мала спер-
429
шу вигляд ротонди, до якої, як свідчать колюмни, добудовано другу частину
та бабинець.
При будові польського „Сокола”, при вирівнюванні площі до вправ, від-
крито стародавній цвинтар, багато хрестів та намогильних плит. Усе це за одну
ніч магістрат вивіз своїми возами і ними вимощено гостинці (тверді шляхи).
З нашої сторони ніхто цим не цікавився, лише о. Чемеринський дозволив кості
покійників висипати до пивниці під захристією через вікно, бо входу не було
можливо знайти. Щойно в 1912 році під час роботи один з наших почав бави-
тися якимсь штуцерним замком у захристїї, і тоді відкрилися двері до пивниці:
полички шафи на веретені обернулись і відкрився вхід. О. Юрик наказав кості,
зсипані через вікно, зложити у двох скринях, і їх закопано на новім цвинтарі
в північнім куті.
Коли регульовано вулицю Сокола, розбирано спалений дім і копано рови
під фундаменти та пивницю, відкрито давні фундаменти церкви, будованої, але
не скінченої і потім розібраної. Старі фундаменти прикрито новими, і там став
дім якогось жида.
Донині ніхто не знає, де була церква Воскресення, тому потім цю назву
дано костьолові, який українці дістали шляхом обміну від цісаря Иосифа II.
Коло 1925-26 року поляки думали церкву відібрати від нас, а нам поставити
нову десь за містом, але це їм не вдалося.
Федір Заяць
ВІДНАЙДЕННЯ МОЩІВ СВ. ЙОСАФАТА
Третього або четвертого вересня 1915 р. я, старшина австрійської армії,
повертався з австро-російського фронту з-під Баранович на Білорусі до запас-
ного коша 80 полку піхоти в Угорщині. Після закінчення воєнних дій на фрон-
тах залізнична рух ще не всюди був наладнаний, тому довелось мені подоро-
жувати 120 кілометрів пішком і трохи автом аж до Люблина, куди доходили
вже поїзди. Разом зі мною ішли ще два мої воєнні товариші — Жигмонд Слі-
вінський, поляк, управитель школи в Стоянові і д-р Лев Кагане, жид, львівсь-
кий адвокат.
Наш маршрут провадив крізь Білу підляську, куди ми прийшли були десь
біля 6-ої години ввечері. Саме тоді дві батерії австрійських мавзерів переїздили
з-під Берестя литовського на лівий відтинок фронту. Усі квартири в самому
місті були зайняті обслугою тих батерій, тому нам довелось шукати можливо-
сті! заночувати аж на передмісті. Переходячи біля церкви, яка була тоді від-
чинена, бо німецькі вояки змагазинували були в ній здобуті на москалях кріси,
я вступив до неї на кілька хвилин молитовної тиші. Нутро церкви викликало
в мене враження грекокатоліщької святині.
Вийшовши з церкви, ми втрійку пішли в напрямі згаданого передмістя,
перейшли міст над рікою, що вливалася до ставу, і вступили до першої хати
за ставом. Під хатою зустріли ми пару стареньких людей, чоловіка з дружиною.
Поздоровивши господарів українською мовою, я запитався, чи в їхній хаті є
вільна кімната, в якій можна б переночувати. Старенький дідусь, заскочений
і здивований появою людей у військових уніформах, наче б не дочув мого пи-
тання і поставив запит мені: „А ви звідки?”. Після мого пояснення, що ми
галичани, запросив нас у хату, де ми зняли з плечей наші наплечники, що були
доволі тяжкі. Мої два супутники пішли негайно назад до міста, бо хотіли дещо
купити, а я залишився з власниками хати на дружній розмові. Виявилося, що
430
він, Еміліян Радимінський, був колись уніятом, але під пресією московських
жандармів був приневолений перейти на православ’я. Господиня мовчки при-
слухалася нашій розмові й почала приготовляти картоплю до вечері. Я попро-
сив, щоб і нам зварила трохи картоплі й дав їй загріти м’ясні консерви. Коли
згодом повернулися з міста мої товариші подорожі, ми всі засіли до вечері,
іцо її зготовила нам господиня хати. Я вийняв з наплечника пляшку з румом,
ми випили по чарці і вгостили румом господарів, що сиділи поруч нас. По
другій чи третій чарці Радимінському розв’язався язик і він почав оповідати.
„Ви бачили в місті нашу церкву з-зовні і внутрі. Вона була колись уніят-
ською церквою отців Василіян. На престолі церкви, у скляній домовині лежали
мощі св. Иосафата ,що їх спровадив був до Білої князь Радзівіл. Домовина всте-
лена була червоним оксамитом, а св. Иосафат наче б спав у ній. У 1873 році
приневолили нас російські жандарми перейти на православну віру. Тоді теж
вони забрали домовину з тілом св. Иосафата й занесли, крізь північну захрис-
тію, до підвалу під церквою, а вхід до підвалу замурували й засипали каміння-
ми й землею. Жандарми забрали були до тієї роботи мого батька, бо він був
ммпярем. Я носив батькові полуденок і тоді з цікавості! зайшов із своїм ровес-
ником на хори, звідки ми бачили все, що там діялось. Ми бачили, як брали
домовину з вівтаря та понесли в підвал, де св. Иосафат спочиває й досі”.
Украй зворушені оповіданням господаря, ми глянули один на одного, а
Слівінський сказав до мене по-німецьки: „Дорцу, це для вас, грекокатоликів,
важлива новина. Поцікався цією справою”. Я вийняв свою записну книжку й
негайно записав адресу господаря і ціле його оповідання Він дуже тим пере-
лякався і схвильовано просив мене не накликати на нього тюремної кари. Я
заспокоїв його і запевнив, що йому нічого злого не станеться. Записую те все
для приватного вжитку, бо не хотів би забути цікавих подробиць. Мене, уніята,
просто цікавить ця справа, нічого більше.
Наступного дня вранці, в неділю, ми пішли до міста шукати якоїсь на-
годи, щоб дістатись чимскоріш до Люблина. У місті був того дня німецький
фельдмаршал Макензен разом із своїм штабом на протестантському богослу-
женні в одному з латинських костьолів з нагоди перемоги над москалями біля
Красноставу. Зайшов і я до того костьола й бачив, як маршал сидів у лавці
з книжечкою в руках і співав разом з іншими при акомпаньяменті органів. По
богослужбі бачив я Макензена в пишній уніформі з гусарською шапкою збли-
зька. Мимохіть я подумав: великий полководець покірно клонить голову перед
маєстатом Вищої Сили.
Нам пощастило найти вантажне авто, що мало їхати до Люблина. Ко-
мандант авта погодився забрати нас із собою. Чимскоріш ми повернулися до
Радимінських, взяли свої наплечники, попрощалися з приязними людьми й пі-
шли в дальшу дорогу. При цій останній нагоді я сказав Радомінському, що пі-
сля війни я ще раз приїду до нього, а тоді підемо в церкву відшукати св. Ио-
сафата.
По кількох днях подорожі залізницею доїхали ми щасливо до кадри на-
шого полку. Я дістав відрядження до першої запасної сотні в селі Баранд.
Там я почав шукати нагоди, щоб якимсь чином поїхати до Львова й передати
до Митрополичої консисторії вістку про віднайдення мощів св. Иосафата. Така
нагода трапилась несподівано швидко. У кошовому наказі появилася директива
команди коша для першої запасної сотні вислати 14 конвоєнтів у зв’язку з тран-
спортом рекрутів до Бродів. Я дуже зрадів тією вимріяною можливістю вбити
двох зайців за одним стрілом, а саме полагодити справу мощів св. Иосафата у
Львові й відвідати в Ожидові моїх батьків, від яких уже більше року я не мав,
431
внаслідок московської інвазії, ніякої звістки. Я пішов негайно до команданта
сотні, капітана Рудольфа Ґепперта, зголосив йому свою готовість поїхати на
те відрядження і просив його про вирішення тієї справи в мою користь, бо я
маю полагодити багато справ у Львові, а крім цього маю намір відвідати своїх
батьків. Він погодився.
Діставши до рук письмове відрядження на поїздку, я вибрав з-поміж муж-
ви сотні 14 людей з Золочівщини і Бродівщини і подався з ними в дорогу. До
Львова ми приїхали залізницею третього дня вранці. Від’їзд до Бродів був наз-
начений на другу годину з полудня.
Я залишив своїх людей на головному двірці й пішов сам до отця крило-
шанина Миколи Чапельського, члена Митрополичої консисторії. Я знав його
особисто з-перед війни, тому сподівався найти в ньому сприятливого посеред-
ника. Опинившись віч-на-віч з о. Чапельським в його ж кабінеті, я зразу з’ясу-
вав йому мету моїх відвідин, а тоді звернув його увагу на потенційну можли-
вість встрявання в цю справу польського клеру. Мене непокоїли побоювання,
що Слівінський може сконтактуватися із латинським архиєпископом, який схо-
че забрати мощі св. Иосафата до свого костьола.
Отець крилошанин вислухував моє оповідання з увагою і заявив мені та-
ке: „Вам певно відомо, що Ексцеленцію Митрополита москалі вивезли в гли-
бину Росії. Ми маємо тепер багато мороки з управою цілої дієцезії. Може б Ви
потрудились із цією справою до отців Василівн на Жовківську? Вони повинні б
поцікавитись і позитивно її полагодити”.
Мені не залишилося забагато вільного часу. Я попрощав отця крилоша-
нина та пішов прямо на Жовківську до отців Василівн. На хвіртці я сказав
дижурному ченцеві, що в одній дуже вашливій справі я хочу бачитися з отцем
ігуменом або з о. протоігуменом Філясом. Чернець із видимим недовір’ям прий-
няв мою заяву, але мовчки пішов до о. ігумена і по хвилині вернувся назад
із запитом, чи не міг би я сказати, що то за така важна справа. Я коротко
відповів йому, що говоритиму про мощі св. Иосафата. Він пішов знов же до
о. ігумена й за хвилину відчинив хвіртку та запросив мене до розмовниці, де
чекав уже мене о. ігумен.
Я зарекомендував себе о. ігуменові, показав на доказ свою виказку і по-
чав розповідати про свій побут у Білій підляській та про віднайдення мощів св.
Иосафата. Вислухавши з увагою початкові слова мого оповідання, о. ігумен
зненацька перепросив мене і звернувся до ченця хвіртіяна словами: „Брате,
покличте всіх отців, хай слухають усі”. За хвилину кільканадцять ченців увій-
шли до розмовниці. Один із них тримав у руках записну книжку в синіх об-
кладинках. Отець ігумен попросив мене почати оповідання із самого початку.
Чернець із записною книжкою в руках кожне моє слово стенографував.
Скінчивши оповідання, я ще раз апелював до отців Василівн не відклада-
ти справи, бо хтось сторонній може їх випередити. Я попрощав отців Василіян
і з полегшою у серці поспішив до головного двірця, де чекали на мене мої
люди.
Щойно по війні в році 1923, будучи управителем школи в Підлиссю, я до-
відався від о. декана Евгена Давидовича з Ожидова, що у Львові вийшов
журнал „Богословів" під редакцією о. д-ра Иосифа Сліпого, в якому поміщений
опис віднайдення мощів св. Иосафата, опрацьований Преосвященним о. д-ром
Иосифом Боцяном. Я випозичив тоді від о. Давидовича це число журналу і
прочитав опис віднайдення та розпізнання св. мощів. Хотів я спростувати, що
оо. Василівни дістали вістку про віднайдення св. мощів не від о. Чапельського,
але просто від мене, та з огляду на особу автора того опису залишив ту справу
на пізніше. Як виходило з того опису, то до Білої поїхав у 1915 р. о. Демчук
ЧСВВ і за вказівками, поданими мною і Радомінським, відкопав св. мощі, що
432
їх в р. 1916 перевіз до Відня. Там по повороті Ексц. Митрополита Андрея з
вигнання й відбулося канонічне розпізнання автентичності! св. мощів.
У виданих „Місіонария” в Жовкві були також нераз згадки про віднай-
дення св. мощів. Але чомусь у тих згадках та описах поминали мою участь у
віднайденні св. мощів і не згадували, що то я подав був про це вістку оо. Ва-
силівнам при Жовківській у Львові в 1915 році. Щоб ту для нас, українців-
католиків, важну подію передати до відома грядучим поколінням так, як вона
відбулася, зробив я ще раз цей опис віднайдення мощів св. Иосафата та моєї
скромної участи в цьому ділі.
Оркестра Кутів — 1938 р.
433
ЗОЛОЧІВЩИНА У БОРОТЬБІ
ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ
Лев Рубінгер
ЛИСТОПАДОВИЙ ЗРИВ 1918 РОКУ В ЗОЛОЧЕВІ
Чотирирічна війна і пов’язані з нею труднощі з прохарчуванням, застій
у промисловості і всі інші тягарі і нещастя, а особливо запальні революційні
кличі, що плили зі сходу, створювали смертельну атмосферу для австрійської
імперії, яка в історії відіграла не одну вирішальну ролю і голос якої мав вагу
міжнародного значення. Кожний народ, що був тоді в складі австрійського ці-
сарства, думав своїми власними державницькими категоріями. Усюди йшла під-
пільна підготовча праця до остаточного повалення австрійської імперії. Упарі
з тим і під впливом подій у Східній Україні, українське громадянство Галичини
зактивізувалося.
Гаряче прагнення боротися за визволення „братів українців з московсь-
ких кайдан” утрачало вже своє значення і свою силу, бо за річкою Збручем
відродилася Українська Держава і над золотоверхим Києвом у повному маєс-
таті лопотіли українські прапори. Великі події за Збручем не могли не найти
відгомону в настроях галицьких українців, що були ще під Австрією. Тепер у
їхні серця влилася нова сила завзяття, збільшене прагнення вирватися на волю
і стати господарем на своїй прадідівській землі. Та хоч австрійська імперія
тріщала в своїх основах, то українці в себе в хаті мали шовіністично настроє-
ного, активного і смертельного ворога, поляків.
Золочів був одним із більших галицьких міст. Його передмістя і поблизь-
кі села мали значний відсоток поляків. Правляча верства поляків, що була
при владі на нашій рідній землі, спроваджувала мазурів до наших сіл і давала
їм повсякчасну підтримку й допомогу. Таким чином вони скріплювали свій
„стан посяданя”. Завдяки своїй фактичній владі в Галичині, поляки мали змогу
ще більше підсилювати себе елементом із корінних польських земель у наших
містах, де вони почувалися безконтрольними панами. І ось серед таких обста-
вин доводилось українцям здобувати польські твердині й силою перебирати
владу в свої руки. Кожний необдуманий крок серед таких обставин міг спри-
чинити небажану і соромливу поразку. V результаті цих міркувань, ще два
тижні перед першим листопада 1918-го року відбулися таємні наради в домі
адвоката Баня, який був душею цих нарад. Військовиків на цих нарадах ре-
презентували сотник Гнат Стефанів, пор. Н. Вовк і автор цих рядків. Після
дебат не було в нікого сумніву, що до реалізації перевороту треба було негай-
но підготовити підстаршин і стрільців 35-го стрілецького полку, що стаціонував
у Золочеві. V міжчасі ми виготовили оперативний плян дії з розподілом функ-
цій, що передбачав: сот. Стефанів очолюватиме команду міста, пор. Вовк опа-
нує залізничну станцію і приготує поїзд для транспорту війська до Красного,
434
а автор цих рядків із кулеметною сотнею і однією чотою займе Красне, роз-
броїть мадярські частини, що були там для охорони цього важливого залізнич-
ного вузла і, після обсади станції в Краснім, роззброюватиме всі військові час-
тини, які приїжджатимуть з України, і спрямовуватиме їх не в напрямі Львова,
а на Тернопіль.
Після апробати накресленого пляну ми негайно почали підготовляти під-
старшин і мужву до перевороту. У підході до кожного зокрема треба було
бути особливо обережним, щоб не попасти на людину слабкого характеру. В
короткому часі ми мали відповідні відомості про думки й почування підстар-
шин і стрільців стосовно заплянованого зриву. Коли останнього дня жовтня
1918 року полковник зарядив збірку старшин, сот. Стефанова непокоїло підо-
зріння, що хтось міг виявити наш плян і полковник має намір арештувати нас.
Саме тому він наказав мені не йти на збірку, а підготувати кулеметну сотню
до можливості! інтервенції. Коли б полковник дав наказ арештувати сот. Сте-
фанова, моїм завданням було б заарештувати штаб полку, звільнити Стефанова,
дати знак сурмачеві засурмити тривогу і зараз же зробити переворот. Коли
сот. Стефанів пішов на збірку, він втаємничив мене, що стоятиме біля вікна, і
на випадок арешту, він білою хустиною дасть мені знак, що його арештовано.
Тоді я маю увійти до залі старшинських нарад, звільнити сот. Стефанова і за-
арештувати штаб полку. Я наказав поготівля в кулеметній сотні з тим, що
коли крикну „алярм”, сотня з кулеметами й амуніцією має негайно станути на
подвір’ю і чекати на дальший наказ. Я проходжувався біля казарми і вдивляв-
ся у вікно, біля якого стояв сот. Стефанів. Нервозність вичікування на знак
білої хустини довжилася в безконечність. Коли врешті, після приблизно однієї
години, збірка скінчилася, сот. Стефанів приступив до мене і заявив, що завтра
вранці, тобто першого листопада о год. 7-ій має відбутися збірка цілого полку,
а сот. Стефанів має виголосити „Фатерлєндіше Реде". Мені довелось відкли-
кати поготівля.
Вночі з 31-го жовтня на перше листопада приїхав кур’єр зі Львова й зве-
лів о год. 8-ій рано опанувати Золочів і округу. Коли вранці о год. 7-ій 35-ий
стрілецький полк станув до збірки на подвір’ю казарми, сот. Стефанів виголо-
сив патріотичну промову, а на закінчення заявив: „Коли почуєте голос сурми
на алярм, усі маєте зібратися на подвір’ю і чекати на дальший наказ". Після
промови військові частини відійшли до своїх казарм. Біля 8-ої години сурма
засурмила тривогу. Усі старшини і стрільці німці, поляки, чехи поспішно ви-
бігли з казарми на подвір’я, але не могли зміркувати, в чому сенс алярму.
Вийшов на майдан і полковник. Тоді сот. Стефанів підійшов до нього і зголосив
йому, що українці перебирають владу до своїх рук. У міжчасі пор. Вовк і ав-
тор цього спомину сформували свої частини. Як перший підійшов до сот. Сте-
фанова пор. Вовк і зголосив, що чекає на наказ. Різкою війською мовою наказ
був „зайняти двірець". Опісля автор цих рядків підійшов з кулеметною сотнею
та однією чотою і зголосив свою готовість слухати наказу. „Заняти Красне" був
наказ. Усі старшини інших національностей приглядалися з помітною цікавіс-
тю і не могли вийти з дива, як це так пляново й організовано, наче на війсь-
кових вправах, подія за подією проходили перед їхніми очима.
Сот. Стефанів перебрав владу над Золочевом, роззброїв жандармерію та
обсадив військом усі важливіші об’єкти міста, а пор. Вовк обсадив залізнич-
ний двірець і приготовив мені поїзд до Красного. Після приїзду з моєю части-
ною до Красного я перебрав команду над двірцем, а опісля, за всіма правилами
військової обережності!, я розвинув розстрільну стрілецької частини і в боєвій
формації підійшов до центру селища, в якому квартирували мадяри. Довідав-
шись, де є команда частини і хто є її командувачем, я оточив будинок військом,
435
а тоді з кількома стрільцями ввійшов до середини будинку. Я зголосився ко-
мандирові як поручник 35-го полку і командувач кулеметної сотні, поінформу-
вав його про те, що українці перебирають владу в Галичині і просив його дати
наказ своїм частинам скласти зброю. Спершу він вагався, але побачивши оз-
броєних стрільців назовні будинку і в його ж таки кімнаті, він не мав шансів
ставити опір, тому погодився дати наказ.
Опісля я змінив сторожу біля табору поворотців з полону, а в наступно-
му дні постарався про поїзд і всіх мадярів та різнонаціональних поворотців
витранспортувати з Красного. Позбувшись із селища мадярів, я обсадив дві-
рець скорострільними гніздами, щоб мати змогу роззброїти всі військові час-
тини, що їхали з України. Найбільше клопоту я мав з польськими відділами,
які відказувалися скласти зброю та ще й викрикали: „Сьвінє руске, мисьліцє,
же ми вам бронь оддами”. Але мій ультиматум, що стрілятиму по вагонах, був
кухлем зимної води на гарячі голови. Вони ж бачили, що кулемети готові до
стрілу, тому без спротиву складали зброю. Тоді я спрямовував поїзд на Терно-
піль, не на Львів.
Ось так ми перебрали владу в Золочеві без будь-яких ускладнень і без
проливу крови. Опісля сот. Стефанова покликали до штабу у Львові, пор. Вовка
відрядили і призначили командатом частини під Львовом, а мені довелось
бути командувачем кулеметної сотні при групі „схід" у сот. Букшованого підо
Львовом. На призначених нам позиціях перебули ми до часу відвороту укра-
їнських військ за Збруч.
Були різні причини, чому наші визвольні змагання не увінчалися успіхом.
Найменше спричинилися до поразки наші збройні сили. Серед дуже невідрад-
них і складних обставин, вони гордо й відважно відстоювали право своєї нації
до волі. З перспективи довгих десятиліть від часу нашої поразки без нашої ви-
ни, ми бачимо тодішні події у виразнішому й яснішому світлі тепер, ніж будь-
коли раніше. Ми краще розуміємо їхню суть і їхнє значення. Замрячуються в
уяві контури справ дрібних, а виразніше зарисовуються істотні, світлі моменти.
Багато дечого ми розцінюємо сьогодні інакше, ніж їх бачили й розуміли тоді
Ніхто не намагається приховувати наш брак політичної зрілости й нестачу ед-
ности, особливо в критичних моментах нашої боротьби. Але не треба ані пе-
ребільшувати наші негативи, ані применшувати наші позитиви. Справжня кар-
тина тогочасних подій була безумовно світла і такою вона повинна залишитися
для майбутніх поколінь.
Правдивого погляду на тогочасну добу нашої історії не можна виробити
собі основного зрозуміння культурного, економічного й суспільно-політичного
укладу чужих сил, що діяли тоді в Україні. Державу доводилось будувати
майже з нічого, без достатніх матеріальних і з дуже скупими людськими ре-
сурсами. Форми й методи державного правління, які віками творилися і дос-
коналились у процесі щоденної праці в незалежних народів, треба було вив-
чати й інколи імпровізувати протягом кількох місяців у нас.
Кожна більша історична подія в житті народу починає нову добу, серію
духових перемін і суспільного устрою, еру свободи і державної незалежносте,
що врізується глибоко в людську пам’ять. Такою світлою подією був саме
Листопадовий Зрив народу до свободи в 1918 році. Світлий день першого лис-
топада в історії українського народу епохальний тим, що він закінчив психі-
чний стан неволі, і започаткував новий етап збройної боротьби й готовости
продовжувати її до моменту остаточної перемоги. Листопадовий Зрив відбувся
в західній області України виключно місцевими галицькими силами, але було
б наскрізь недоречно кваліфікувати його критеріями обласного, партикуляр-
436
ного вияву волі народу. Своїми тенденціями до спільної мети, хоч різними
шляхами, він був неподільно всеукраїнським і стояв в ідейно-політичному зв’яз-
ку з державницьким зривом над Дніпром.
Петро Вовк, пор. УГА і Мирон Дольницький, чот. УГА
СВЯТО ЗЛУКИ В ЗОЛОЧЕВІ 1919 РОКУ
Національна Рада ЗУНР у Станиславові зробила 3 січня рішення, силою
якого з’єднано Галичину з материком України. Радісна вістка про це облетіла
блискавкою всі галицькі міста й села. Віковічні мрії наших дідів, святі зма-
гання наших батьків здійснилися 3 січня 1919 р. Розшматована лихоліттям
Україна прийняла у своє лоно рідних синів-галичан. Народня сила затерла
накинені кордони, що мов невольницькі кайдани віками в’язали свавільно без-
межні українські простори. Радістю наповнилася кожна українська душа. Не-
одна вдячна сльоза покотилася з отінених ще тужливим сумом очей, що з
новою надією зверталися на Схід, до Матері українських городів — до золо-
товерхого Києва. Оживала проголомшена віковим підневоленням гордість сте-
пових орлів, а палкі українські серця горіли жаждою принести найвищу жер-
тву на рідному, відновленому вівтарі свободи.
Золочів повідомлено про соборне з’єднання телеграфно. Окружна війсь-
кова команда вішала святочний наказ, а місцева газета „Золочівськс Слово”,
присвятила всі сторінки про соборність українських земель. Про довершеність
соборности говорила передовиця. На мурах міста наліплювано з доручення
повітового комісаріяту проголошення, яке передавали ту радісну вістку шир-
шому громадянству.
П’ятого січня відбулося військове свято золочівської залоги. З полудня
стали приходити військові відділ»» з обидвох золочівських баз та в окремих
частин зформовано сотні, які помаршували на центральну площу міста. Того
дня вийшли всі три куріні золочівського коша піхоти зі скорострільним від-
ділом та сотнею кінноти. За ними прибули окремі відділи: булавна та вартова
сотні, військова поліція, державна охорона, повітова міліція, технічий курінь,
а за ними зайняли позицію гарматники з 20 гарматами, які дбайливий отаман
Лещій готовив під Львів. Перед гарматами вишнурувалася лавами піхота. Ліво-
руч передньої лави стояла військова оркестра, якою диригував чотар Головин.
Після оркестри стояли гуртом старшини, а ліворуч представники цивільної вла-
ди, яких запросила команда. Перед піхотою зайняли площу й усі сумежні
вулиці непроглядні маси народу, що з ранку вже почали сходитися з навколи-
шньої околиці. На доручення команди міста будинки прикрашено килимами
і прапорами. Тризуби, льви й архангели, а декуди й портрет Петлюри наліплю-
вано на вікна або вивішено на балькони. Погода була чудова. Легенький мороз
утримував якраз рівновагу і недопускав до танення снігу.
Комендант міста, сот. УГА Янович, був призначений командантом цілого
святочного відділу. Коли впорядковано і вирівняно колони війська, розійшовся
народ та уможливив окружній військовій команді на чолі зі сот. УГА д-ром
І. Цьоканом прибути на своє місце постою. Військова оркестра відіграла на-
ціональний гимн, а тисячі українських стрільців вслухувалися у зміст свята.
Море людських голів переживали історичну радість. На зворушених обличчях
покотилися людям сльози. Після звіту відділи відмаршували під звуки оркес-
три головними вулицями Золочева, повз міську ратушу, ОВКоманду і Команду
міста в напрямку до казарм золочівського коша. Похід війська командував
437
сот. Янович. Гарматньою сотнею командував сот. Сітницькнй. За гарматами
розтягнувся довгий язик військового табору.
Коли чоло походу дійшло до міської ради, відділи зупинилися. Зі святочно
прибраного балькону міської ради промовив командант золочівського коша
сот. Заліпський. „Придоптаний грубою силою раб звівся і відкинув тяжкі око-
ви”, — говорив старшина. „Засліплений у своїй злорадності, ворог дрожить те-
пер, очікуючи відплати. Недавно він кричав ще, що „польскі буґ подептал рус-
кеґо буга”... Ще слідні останні його зусилля зупинити орлинний лет вільних
українських синів... З лютою піною намагається він збезчестити наші святощі,
хоче чорною злобою закрити українське ясне сонце... Та ми змиємо його свя-
тотатські поступки його ж недоброю кров’ю і наситимо вівтар свободи обиль-
кими жертвами народніх катів. І ми станемо для них божими й людськими
месниками за наших предків безвольних і за нас самих".
Так закінчилося свято з’єднання в осідку військової окружної команди
в Місті Золочеві. Маси народу розбрилися вулицями. Люди гуторили і міркува-
ли, скільки одержать допомоги з Наддніпрянської України, як легко здобудемо
Львів і проженемо ляцьких наїзників далеко за Сян... Рознеслися чутки, що
боєприпаси і воєнне устаткування уже вислано до Галичини. Пригноблені і з
похиленими головами нишком проходились місцеві поляки. Недавня ще бун-
дючність і задиркуватість розвіялися. Український великан наповнив їх страхом.
Були безрадні і безсильні.
Після різдвяних свят загостив до нас міністер УНР отаман Шаповал зі
своєю булавою, якої начальником був сивенький, у скромному однострої, полк.
Какурін. У склад булави от. Шаповала входили деякі галичани, що попали як
австрійські старшини в полон царсько-російської армії.
Гостина міністра війни була дуже наочним доказом про те, що з’єднання
переводиться негайно, а тому Золочів прийняв міністра Соборної України радо
й величаво. Сотні війська знову помаршували на центральну площу, щоб від-
дати дефіляду міністрові війни. Після дефіляди промовив ядерними словами
про значення соборности українських земель міністер Шаповал. Грімким три-
кратним „Слава” привітало військо дорогого міністра. їдучи автом і зупиняю-
чися перед сотнями війська, Шаповал говорив, що від сьогодні кожний ворог
стає спільним українським ворогом і проти його зазіхань повинні спільно стати
всі українці. В українсько-польській війні Наддніпрянщина допоможе одягом
і воєнним устаткуванням. Дещо вже вислано, багато ще вишлють, а у потребі
приймуть брати з-над Дніпра, щоб спільними силами відкинути польського
наїзника, щоб спільно пролитою кров’ю засвідчити ділом соборність усіх укра-
їнських земель. Ще грімкіше „Слава" пролунала зі стрілецьких лав.
У струнких молодіжних поставах крилася та могутня сила, що переміни-
ла в руїну довголітні тюрми українського народу, Росію і Австрію. У стрілець-
ких очах блестів святий визвольний порив, наче відблиск того блаженного
вогню любови, що жеврів у їх грудях для воскресної України.
Під час гостини наддніпрянських українців промовив також папський
шамбелян о. д-р Юрик. Він навів історичні паралелі визвольних змагань укра-
їнського народу та вказав на великі завдання теперішнього покоління та істо-
ричну відповідальність за долю народу. Лише труд невпинна муравлина праця
повинні супроводжати нашу рішучість. Український народ зрозумів без уваги
на різниці суспільних верств вагу довершеного об’єднання в одну Соборну
Україну. Вкінці промовила представниця жіноцтва, п-і Гнатишакова, дружина
директора державної української гімназії в Золочеві. „Щасливі Матаері, — го-
ворила вона, — „що можуть родити своїх дітей у цій свідомості, що вони не
438
носитимуть невільничого тавра чужих рабів. Тобі, високодостойний гостю, ук-
раїнський міністре війни, віддамо радісно своїх виплеканих синів на захист
Неньки-У країни. Ми навчимо їх умирати за Україну з усміхом на устах... На-
шим борцям вручимо зброю з материнським заповітом: Добути — або дома не
бути!..” Відповідаючи, міністер сказав, що „Очі кожного українця повинні звер-
нутися на золотоверху столицю України, всі дороги просторих українських
земель повинні сходитися в Матері українських городів, у Києві”. Під час обіду
співав військовий хор стрілецькі і військові пісні. Настрій був більш ніж свя-
точний.
Декілька днів пізніше похоронено в Золочеві убитого подяками під Жов-
квою чотаря УГА Михайлова. Отаман Шаповал прощав упавшого героя пори-
ваючою надгробною промовою. Геройську смерть старшини УГА ставив як при-
клад самозаперечення і закликав старшин і стрільців скріпити нашу завзятість
в обличчі наступаючого ворога. На поясах опускали старшини домовину свого
друга на лоно рідної землі. Гарматні сальви і крісові стріли сотні віддали ос-
танню подяку і пращання з борцем за Волю Соборної України.
------------------------------------□-----
Н. Н.
ЗОЛОЧІВ З ПЕРСПЕКТИВИ МОГО СЬОГОДЕННЯ
Золочів — це місто моїх юних літ. Моє знайомство з Золочевом почалось
від часу, коли зі своїм батьком приїхав я забрати свого брата додому у зв’язку
з великим пожаром міста що стався 1903 року. Згодом, 1904 року, повернувся
я до Золочева, щоб зложити іспит до Золочівської гімназії. Під час іспитування
провалив мене поляк з польської мови, але проф. М. Галущинський врятував
мене тим, що він пропустив одного поляка, не здавши предметного іспиту, а
поляк відвзаємнився тим, що дав мені кредит з польської мови. За такої „полі-
тичної” комбінації, я попав у Золочівську гімназію.
Серед студентства нуртували тоді, як це традиційно задемонструвала істо-
рія, різні орієнтувальні політичні течії під аспектом потреб українського наро-
ду. Ми зорганізували тайний студентський гурток у приватному мешканні д-ра
Танячкевича, а згодом — тайний пластовий гурток та організаційні стрілецькі
чоти під проводом Стефанова, поручника 35-го артилерійського полку. Він учив
нас у Пласті картознавства і стрілецької та військової тактики. Старі шатра
одержали ми від підсотенного Чорного з магазинів 80-го полку.
Ніхто з нас не думав тоді, що через п’ять років будемо користуватися
набутим знанням у війні між двома імперіями. 1914 р. майже всіх абсольвентів
Золочівської гімназії змобілізовано до австрійської армії, як записаних стар-
шин. Тут треба зазначити, що 1-го листопада 1918 року Золочівська гімназія
дала УГА цілий ряд визначних фронтових старшин, а Золочівська військова
округа була чи не найкраще зорганізованою військовою одиницею в західній
частині УНР та вислала найбільше зорганізованих військових відділів на фронт
під Львів.
З початком січня 1919 р. мене покликано до Золочева на команданта шко-
ли старшин артилерії при золочівському запасному гарматному коші під ко-
мандою сот. Сільцького. Коли у лютому цю школу перенесено до Станиславова,
я від’їхав з більшим транспортом гарматників до Винник біля Львова, де пере-
вів організацію 4-го гарматного полку у склад 9-ої батерії при Золочівській
бригаді з командою у Борщовиці.
До Золочева попав я знову аж влітку 1919 р., коли після чортківської
офензиви моя батерія з десятого артилерійського полку була викликана зі Са-
439
сова до Золочева, як запас 1-го корпусу, і ми заквартирували в уланських ка-
сарнях. Та недовго, бо одержали наказ негайно виїхати на фронт до Почапів,
де поляки намагалися прорвати нашу бойову лінію. Прийшло до бою з армією
Галера і ми мусіли відступати, бо не було зброї до дальшої боротьби.
У зв’язку із закінченням війни, я не мав змоги бути в Золочеві. Можу
тільки ствердити, що студентство Золочівської гімназії та українське громадян-
ство Золочева здали свій іспит зрілости, коли постала нагода змагатися і буду-
вати українську державність.
І тому організаторам збірника належиться велика подяка за те, що пос-
тавили собі за завдання списати і видати книгу про історію Золочівського по-
віту, не для самопохвали, але як науки для прийдешніх поколінь — як треба
зрозуміти і як треба працювати, щоб створити українську державу. Самі куль-
турні робітники, хоч скільки їх не було б, цього не здійснять. Треба мати і мілі-
тарну силу, що єдино може забезпечити повну державну незалежність. Золо-
чівці були тим щасливі, що їх провідники змогли того часу задержати рівно-
вагу сил, і тому в часі Листопадового зриву Золочівська округа вела своєю
організованістю і своїм загальним державницьким підходом, чого найкращим
доказом було відкомандирування двох сотень запасної залоги на Волинь до
вдержання правопорядку й ладу.
Це не припадок, що Золочівська округа була найкраще зорганізована з
проголошенням ЗУНР. Великий вклад праці до зорганізованости і підготовки
Золочівщини вложили такі особи, як посол Сингалевич, Стебельський, Балта-
рович, Височинський і культурні діячі — проф. М. Галущинський, поет П. Кар-
манський, о. Громницький та інші.
Дмитро Микитюк, кол. хорунжий УГА
СТАРШИНСЬКА ШКОЛА ПІХОТИ В ЗОЛОЧЕВІ
Старшинську школу піхоти в Золочеві зорганізувала Окружна військова
команда на початку січня 1919 р. Школа творила самостійну частину з власною
канцелярією й харчівнею. Вона примістилася була в касарнях кол. 35-го полку
піхоти. Виклади відбивалися в міській школі.
З початком січня у школі було понад сімдесяти курсантів — підстар-
шин і стрільців, а до кінця цього ж місяця число курсантів збільшилося до
ста. У цій школі були галичани, холмщаки і трьох з Наддніпрянщини. Коман-
дантом школи був И. Фещур, суворий, рішучий і тактовний старшина. Служ-
бовий правильник викладав пор. Т. Кантор; полеву службу, теренознавство й
орієнтацію в терені — чотар Ф. Фехтер. Інструкторами були чотар Барвінський
і бун. Венґляж.
Курсанти вишколилися на взірцевих, карних і добрих вояків. Вони явля-
ли собою добру ударну одиницю. Дня 6 березня 1919 р. збунтувалися були дві
сотні коша, призначені до відходу на фронт у львівський терен. Ці сотні під-
няли збройний бунт, роззброїли несподівано решту сотень коша, залишили
касарні та укріпилися на передмісті Золочева з погрозою, що стрілятимуть на
місто скорострільним вогнем, якщо старшини і Старшинська школа не скла-
дуть зброї. Бунт був зліквідований без пролиття крови.
Фронтові успіхи поляків під Львовом і бунт двох сотень Старшинської
школи заохотив поляків підняти бунт проти української влади в Золочеві.
Місцеві поляки під проводом капітана Ю. Штаркля пробували в березні 1919 р.
зробити переворот в Золочеві. Заговір своєчасно викрито і воєннослужбовці
440
Старшинської школи виарештували заговірників. Наглий військовий суд засу-
див змовників на розстріл, який виконано. Згодом польська поліція арештувала
команданта цієї школи от. Лещія та поставила його перед суд, одначе суд не
визнав його винним.
Старшинська школа брала участь у всіх церковних відправах і відзна-
чуваннях національних свят. Несподіваний прорив большевиків на фронті по-
близу Підволочиськ зумовив негайний відхід курсантів на фронт, щоб загоро-
дити ворогові шлях під Підволочиськами.
Дмитро Микитюк, хорунжий УГА
ЧЕТВЕРТА ЗОЛОЧІВСЬКА БРИГАДА УГА
На протязі перших двох місяців існування українських збройних сил Ук-
раїнська Галицька Армія являла собою мішанину регулярних і партизанських
або півпартизанських загонів, відділів, сотень, куренів чи груп, що оперували
переважно на власну руку під командою місцевих військовиків, індивідуальних
підстаршин чи старшин колишньої австрійської армії. Вони не мали зцентра-
лізованого командування й структури командування.
Панцерний бронепоїзд, здобутий 4-тою Золочівською бригадою у
бою з большевиками поблизу Проскурова 1919 р. Здобутий броне-
поїзд названо „Вільна Україна”
У цих самостійних групах чи куренях були навіть самостійні сотні. їх
бойова сила була також різною. Деякі сотні були сильнішими від куренів.
Основну організацію й реорганізацію УГА здійснено на початку січня 1919 р.
В той час армія одержала остаточну організаційну схему і перетворено її в
регулярну армію. Сталося це завдяки фаховій й,невсипушій праці тодішнього
шефа штабу Начальної команди полк. Є. Мишківського.
З реорганізацією різновидних військових частин Галицька армія склада-
лася з трьох корпусів, у склад якого входило чотири піхотні бригади, а кожна
бригада складалася з трьох до п’ятьох піхотних куренів, полку артилерії сотні
кінноти, технічної сотні, сотні зв’язку і допоміжних формацій — санітарних,
інтендантських тощо.
441
У склад піхотного куреня входило три або чотири сотні піхоти і скорос-
трільна сотня. Один гарматний полк складався з чотирьох батерій по чотири
гармати кожна. Цю організаційну схему опрацював полк. Мишківський і вона
задержалася Галицькою армією до кінця її існування.
Коли українське військо відступило зі Львова 21 листопада 1918 р., тоді
постало дві бойові групи: „Група схід" і на півдні — „Група старе село”. Першу
групу зорганізовано завдяки ініціятиві команди полку Українських Січових
Стрільців, командиром якої був сотник Осип Букшований (зліквідований кому-
ністами в час єжовщини). Начальником штабу полку був сотник Мирон Лу-
цький. „Група схід” стала зав'язком підльвівського фронту. Дещо пізніше разом
з Другою Коломийською бригадою стали ядром Другого галицького корпусу.
Так переорганізовані бригади УГА мали чергові числа і назву вужчої бать-
ківщини. Після цієї основної переорганізації УГА диспонувала 12-ма піхотними
бригадами, що належали до трьох галицьких корпусів. Перша бригада УСС
Курінь 4-ої Золочівської бригади в Ободівці відзначує 9 березня 1920 р. свято
Тараса Шевченка. Промовляє сотник Олександер Малиновський.
була першою одиницею Галицької армії, бо її курені були першими, що взяли
участь у боях за Львів у листопаді 1918 р. Друга Коломийська бригада була
другою з черги військовою одиницею, що вислала свої частини під Львів (ку-
рінь 24-го полку ім. гетьмана Дорошенка і курінь 36-го полку ім. гетьмана
Мазепи). Третя бережанська і Четверта золочівська бригади були наступними,
яких курені, зорганізовані на базі 35-го полку, найшлися під Львовом.
Першим командантом Золочівської бригади був полк. Дієвої армії УНР
Дідюків, а після нього команду перейняв отаман Степан Шухевич. Коли отаман
Шухевич був відкомандерований до Начальної команди УГА, команду бригади
перейняв полк. Степан Чмелик (хорват). Начальником штабу бригади став сот-
ник Осип Демчук.
442
У Золочівській бригаді було чотири піхотні курені й один гарматний
полк. У час Чортківської офензиви, що почалась була 9 червня 1919 р., ство-
рено з тих куренів два полки, шо їх названо порядковим числом 7 і 8. Коман-
дантом сьомого полку був сотник Петро Газдайка, а його адьюдантом — пор.
Дмитро Блавацький. Командантом восьмого піхотного полку був пор. Павло
Іванів. Командантом XI куреня був сотник С. Заліпський, командантом Х-го
полку зув пор. Василь Метельський, а командантом ХП-го куреня був пор.
Михайло Баґан. Персональним адьюдантом був чотар О. Караван, а начальни-
ком канцелярії була чотар Олена Степанів. Інтендантом був чотар Мануляк,
ветеринарним референтом був чотар Михайло Ловчій; санітарним шефом був
лікар УСС Володимир Щуровський, а лікарем — д-р Мантуляк. В додатку бу-
ло ще двох медиків — Степан Гайдучок і Мирон Заклинський. Капелянами
були о. Іван Лучинський, о. М. Хмільовський і о. І. Лушпинський. При команді
була кінна скорострільна сотня, якою командував жид, чотар С. Ротенберґ
і чотар Михайлів.
Осідком команди було село Куровичі, а згодом перенесено осідок ко-
манди ближче до фронту і приміщено в селі Борщовичі. Пекарні містилися
в Куровичах і Задвір'ю. До Золочівської бригади належав четвертий гарматний
полк під командою сотника Петра Лясковського. Адьютантом полку був сотник
д-р В. Ґалан. Коли він став командантом батерії, на його місце призначено
чотаря М. Ткачука. З початку четвертий гарматний полк мав чотири батерії.
Перша батерія була під командою сотника Ю. Полянського, другою батерією
командував сотник Сорокевич, третя батерія стояла в Чижках, а четвертою
батерією командував пор. Бучак. Невдовзі одержано зі Золочева більше гар-
мат і з них створено нові батерії — 5-6-7-8, які розміщено було в таких селах:
Прусах, Ляшках, Мурованих і Дублянах.
-----□------
ЗАПІЛЛЯ ЗОЛОЧІВЩИНИ
На основі постанови Державного секретаріяту військових справ в Зо-
лочеві діяла Окружна військова команда, до якої належали Повітові команди
Золочева, Радехова, Кам'янки Струмилової, Бродів і Зборова.
Командантом Окружної військової команди в Золочеві був сотник Ілько
Цьокан, а згодом сотник Северин Лещій, нарешті, — отаман Лесняк. Запасний
кіш знаходився під командою полк. Гната Стефанова і сотника И. Фещура.
Командантом Старшинської школи був сотник М. Грицина, а згодом — сотник
Фещур. Командантом Гарматного коша був сотник С. Лещій. Скорострільним
вишколом займався сотник Іван Рудницький.
Під Львовом Золочівська бригада держала міцно свій відтинок фронту.
Під час Чортківської офензиви Золочівська бригада разом із сьомою Львів-
ською здійснили 8-го черня 1919 р. блискучий прорив під Чортковом, а даль-
ше — у переможному поході взяла участь у завз’ятих боях під Білобожницею,
Бережанами і Поморянами. Начальна команда УГА за здобуті перемоги підне-
сла на один ступінь поручників П. Ґаздайку, П. Іванова і В. Метельського. У
час другого відступу Золочівська бригада переступила Збруч коло міста Ска-
ли. У тому часі стрільці бригади мали лише по чотири набої до кріса.
Перейшовши Збруч, команду перейняв от. Лясковський, бо полк. Чмелик
відійшов до канцелярії уряду у Кам’янці. В час переможного походу на Київ
в серпні 1919 р. бригада входила у склад армійської групи ген. Вольфа, що
творила ліве крило на протибольшевицькому фронті. В час боїв за місто Про-
скурів в перших днях серпня 1919 р. сьомий полк під командою сотника Ґаз-
443
дайки здобув пронепоїзд, який перейміновано на „Золочівка”. Через два дні
восьмий полк під командою сотника Іванова здобув другий большевицький
бронепоїзд „Комуніст”, якого названо „Галичина”. Після здобуття Проскурова
бригада звела низку переможних боїв за Староконстантинів, Шепетівку, Полон-
не. Разом із сьомою Львівською бригадою здобуто Житомир. Відступивши з
Києва 31 серпня 1919 р. до Козятина, бригада була вислана на протиденікін-
ський фронт. На цьому фронті командантом Золочівської бригади був от. Бо-
гуслав Шашкевич. У час примусового з’єднання УГА з Червоною армією от.
Група старшин 4-ої Золочівської бригади УГА з командиром от. Б.
Шашкевичем у таборі інтернованих — Цехо-Словаччина
Шашкевич запротестував проти акту з’єднання з большевиками і подався сам-
на-сам до містечка Чечельника,, де в тому часі перебувала команда Першого
галицького корпусу. Звідси він подався на південь і над Дністром поставив
опір большевикам. З початком березня 1920 р. приєднався в Мотилеві до Тре-
тьої залізної дивізії, якою командував полк. О. Удовиченко, та передав цій
дивізії військове майно, а стрілецтво перейшло нелегально до Галичини. Ота-
ман Б. Шашкевич дістався до Чехо-Словаччини. Так закінчила бойові дії одна
із кращих частин-бриґад УГА.
МИ ЙДЕМО В БІЙ, ЗЕМЛЯ ГУНЕ
ЖАЛІБНИЙ СПИСОК
старшин, підстаршин і стрільців УСС і УГА, що народилися в кол. Золочів-
ському повіті (Кам. Струм, і Перемишляни), взяли участь у визвольній бо-
ротьбі за українську державність в роках 1918-1920 і полягли на польському
або больш. фронті, померли від ран і хвороб або були зліквідовані у табо-
рах воєннополонених і Сибіру. Цей список далеко неповний, бо зібрати пріз-
вища всіх покійників-героїв не під силу. Тут подаємо лише ті, що їх вичи-
слено у книжці „Українська Галицька Армія”, яку упорядкував і видав хо-
444
рунжий УСС Дмитро Микитюк у 50-річчя визвольної боротьби. Подані скоро-
чення означають: стр. — стрілець, ст. стр. — старший стрілець, віст. — вістун,
дес. — десятник, ст. дес. — старший десятник, бул. — булавний, хор. — хорун-
жий, пор. — поручник, сот. — сотник, гарм. — гарматник, нар. — народжений,
а дальше рік, місцевість і повіт.
Андрухів Гриць, ст. стр., Переволочна, Зол.
Антонович Іван, бул. ст. дес. 1889, Банюшин, Кам’янка Струмилова (Кам. Струм.)
Антонів Микола, ст. стр., Лісок, Кам. Струм.
Бабінський Антін, Вільшаниця, Зол.
Багій Петро, 1901, Біле, Перемишляни
Бандура Дмитро, Сновичі, Зол.
Бас Ілько, стр., 1895, Сасів, Зол.
Безпалко Семен, хор., 1890, Заріччя, Зол.
Бекерський Степан, гарм., 1896, Гологірки, Зол.
Бжезінський Посип, стр., 1886, Фирлеївка (Андріївка), Зол.
Богонюк Марко, стр., 1890, Зазулі, Зол.
Болінський Михайло, 1901, Біле, Перемишляни
Болінський Теодор, Біле, Перемишляни
Борух Василь, стр., 1896, Словіта, Перемишляни
Борячок Петро, стр., Дідилів, Кам. Струм.
Брошко Семен, стр., 1897, Дунаїв, Перемишляни
Букида Дмитро, дес., 1897, Красне, Зол.
Булка Володимир, стр., 1899, Олесько, Зол.
Василишин Петро, стр., Сілець-Беньків, Кам. Струм.
Вінярський В'ячеслав, Словіта, Перемишляни
Возняк Андрій, ст. стр., 1886, Желехів, Кам. Струм.
Гавришків Ярослав, стр., 1900, Ожидів, Золочів
Гаврис Теодор, стр., 1899, Почали, Золочів
Галушка Іван, стр., Словіта, Перемишляни
Галушка Максим, дес., Словіта, Перемишляни
Гаркавий, чот., Кизлів, Золочів
Гнатюк Кость, стр., 1887, Яхторів, Перемишляни
Гойванович Володимир, сот., 1882, Милятин, Кам. Струм.
Городиловський Михайло, стр., 1894, Золочів
Граничка Павло, віст., 1893, Гриня, Золочів
Гриневич Іван, стр., 1901, Олесько, Золочів
Гриньків Василь, старшина (?), 1896, Трудовач, Золочів
Галян Микола, стр., 1887, Шпиколоси, Золочів
Гольдман Давид, дес., 1899, Золочів
Гулевич Олекса (?), Золочів
Данидовський Яцко, стр., 1901, Буськ, Кам. Струм.
Дембіцький Іван, бул. ст. дес., 1887, Буськ, Кам. Струм.
Демчак Ілько, стр., 1899, Переволочна, Кам. Струм.
Дідик Онуфрій, чо г., Золочів
Дяків Павло, стр. (УСС), 1897, Цішки, Золочів
Дунелич Степан, стр., 1901, Юськовичі (Иосипівка), Золочів
Жмурка Степан, стр., Словіта, Перемишляни
Жовнір Михайло, стр., 1883, Фирлеївка (Андріївка), Золочів
Завалія Андрій, стр., Переволочна, Золочів
Загарайко Михайло, стр., Княже, Золочів
Закутинський Антін, стр., Словіта. Перемишляни
Заліпський Сильвестер, сот., Золочів
445
Заяць Павло, хор., 1890, Скварява, Зочоч.в
Заяць Петро, Ожидів, Золочів
Золочівський Дмитро, віст., 1899, Підлипці, Золочів
Зрай Петро, стр., Словіта, Перемишляни
Зробик Андрій, Соколівка, Золочів
Івашків Ілько, стр., 1909, Лука, Золочів
Івашків Онуфрій, дес., 1891, Желехів, Кам. Стркм.
Кіндратів Іван, стр., 1893, Закомар’я, Золочів
Коваль Гриць, стр., Задвір’я, Перемишляни
Когут Степан, кіннотчик, 1891, Верхобуж, Золочів
Козак Степан, віс. жандарм., 1895, Качанівка, Перемишляни
Колачек Андрій, стр., 1898, Скварява, Золочів
Король Василь, ( ), Ожидів Золочів
Кривцун, стр., Словіта, Перемишляни
Крил Іван, стр., 1881, Утішків, Золочів
Крушельницький Петро, стр., 1896, Колки, Золочів
Лабаз Тимко, Шпиколоси, Золочів
Левандовський Іван, стр., 1882, Вільшаниця, Золочів
Лехів Гаврило, стр., 1898, Обертасів, Золочів
Лемішка Степан, стр., Словіта, Перемишляни
Логин Михайло, стр., 1897, Переволочна, Золочів
Лотоцький Роман, стр., 1896, Острів, Кам. Струм.
Луцишин Василь, 1900, Хватів, Золочів
Мазур Павло ,стр., Словіта, Перемишляни
Маренін Михайло, дес., 1893, Вільшаниця, Золочів
Матвіїв Михайло, стр., 1893, Кизлів, Кам. Струм.
Мединський Лука, дес., 1892, Олесько, Золочів
Мединський Павло, ст. дес., 1882, Заріччя, Золочів
Мельник Андрій, віст., 1883, Дрогониже, Золочів
Милюта Роман, стр., 1900, Погорільці, Перемишляни
Миськів Олекса, стр., Словіта, Перемишляни
Михайлів Іван, пор., 1890, Городилів, Золочів
Миханів Іван, стр.. Біле, Перемишляни
Миханів Микола, стр., Біле, Перемишляни
Мойса Іван, стр., Словіта, Перемишляни
Моравецький Михайло, (?), Соколівка, Золочів
Мороз Степан, (?), Милятин, Кам. Струм.
Мотилевич Матвій, (?), Красне, Золочів
Мудрик Василь, (?), Чаниж, Кам. Струм.
Обрибальський Гриць, стр., Словіта, Перемишляни
Олексюк Іван, (?), Дунаїв, Перемишляни
Олійник Теодор, стр., Словіта, Перемишляни
Ониськів Олекса, пор., Золочів
Орембальський Іван, стр., Новосілка, Золочів
Павлик Володимир, стр., 1900, Купче, Кам. Струм.
Панчишин Дмитро, пор., 1893, Трудовач, Золочів
Перена Василь, стр., 1900, Скварява, Золочів
Петель Ґустав, підхор., 1899, Кам. Струм.
Піддужний Іван, стр., 1895, Новосілки, Золочів
Підсонський Євген, хор., 1895, Белзець (Гончарівна), Золочів
Погорейко Олекса, стр., Біле, Перемишляни
Поцілуйко Антін, стр., 1887, Яблонівка Кам. Струм.
Процик Теофіль, хор., 1899, Ладанці, Перемишляни
446
Проць Онисько, Коропець, Золочів
Прус Яків, стр., 1889, Вільшаниця, Золочів
Пуляк Осип, 1900, Біле, Перемишляни
Пура Василь, пор., Золочів
Рахаль Володимир, Чемеринці, Перемишляни
Різаний Мирон, Янчин, Перемишляни
о, Романюк Василь, пол. дух., 1868, Кути, Золочів
Ростикус Василь, чот., нар. в Золочівщині
Рудник Петро, залізнич. телегаф.. Красне, Золочів
Савчук Теодор, стр., Словіта, Перемишляни
Салига Іван, стр., 1900, Баймаки, Золочів
Сарамаха Петро, стр., 1899, Плісняни, Золочів
Сеньчук Василь, стр., 1894, Золочів
Сербан Степан, пошт, служб., 1875, Ляцьке (Червоне) вел., Золочів
Сікорський Павло, хор., Кам. Струм.
Скоцький Степан, Золочів
Слимаковський Іван, нар. учит., 1884, Скварява, Золочів
Сметана Михайло, віст., 1893, Болотна, Перемишляни
Солтис Станислав, чот., 1890, Купча, Кам. Струм.
Сосновський Пилип, Чаниж, Кам. Струм.
Сохацький Іван, стр., Словіта, Перемишляни
Ставничий Михайло, Вільшаниця, Золочів
Степанів Ананія, сот., 1890, Вишнівчик, Перемишляни
Ступницький Томко, стр., Чаниж, Кам. Струм.
Сумик Августин, стр., Словіта, Перемишляни
Сумик Володимир, дес., 1892, Олесько, Золочів
Сумик Мирон, 1898, Олесько, Золочів
Танячкевич Кость, др., сот. лікар, Закомар’я, Золочів
Тарнавський Андрій, стр., 1902, Скварява, Золочів
Тивонишин Андрій, стр., 1888, Кизлів, Кам. Струм.
Туз Михайло, стр., Чаниж, Кам. Струм.
Федишин Теодор, стр., Чаниж, Кам. Струм.
Филипович Теодор, чот., нар. в Золочівщині
Філяк Посип, Кореличі, Перемишляни
Форостецький Посип, стр., Чаниж, Кам. Струм.
Фурґала Денис, санітар, 1890, Глиняни, Перемишляни
Хахула, дес., Словіта, Перемишляни
Ціпко Микола, стр., 1902, Вільшаниця, Золочів
Цвях Микола, Риків (Поляни), Золочів
Чарнецький Іван, Ясенивці, Золочів
Чепіжак Федір, стр., Юськовичі (Иосипівка), Перемишляни
Черкас Роман, стр., Грабівка, Золочів
Чучман Юліян, чот., 1897, Буськ, Золочів
Шиманський Михайло, стр., 1896, Словіта, Перемишляни
Шмиковський Володимир, саніт., 1897, Розваж, Золочів
Шуст Михайло, ст. кондук. заліз., Кам. Струм.
Юркевич Микола, хор., 1891, Білий Камінь, Золочів
Янович Мирослав, сот., Струтин, Золочів
Чепак Василь, стр., Ремезівці, Золочів
Юрків Федір, страш. УГА, Ясенівці, згинув у боях під Львовом
447
ЗОЛОЧІВЦІ В РЯДАХ УСС ІВ ВІД 1914 РОКУ
Булавний відділ:
Цьокан Ілько, сотник, с. Сторонибаби
Постолюк Петро, підхор., с. Сторонибаби
Марешко Михайло, вістун, с. Мала Вільшаниця
Баб’як Василь, стрілець, с. Дусанів
Перша сотня:
Баран Василь, стрілець, с. Болотня, Перемишляни
Дрібота Гнат, стрілець, с. Болотня, Перемишляни
Гнатів Ілько, стрілець, Словіта
Гриньків Микола, стрілець, с. Дідилів, Кам. Струм.
Калин Василь, стрілець, с. Милятин Старий, Кам. Струм.
Кінах Іван, стрілець, с. Малий Желехів, Кам. Струм.
Кіт Василь, старший стрілець, с. Бортків
Кожух Михайло, стрілець, с. Бачів, Перемишляни
Король Василь, стрілець, с. Подусільна, Перемишляни
Кульчицький Павло, с. Русинів, Кам. Струм.
Ладика Степан, старший стрілець, с. Сторонибаби
Литвин Богдан, десятник, с. Бібщани
Сивий Семен, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Соляревич, стрілець, с. Підлисся, Золочів
Федун Теодор, стрілець, с. Плугів, Золочів
Чучман Михайло, стрілець, с. Юськовичі (Йосипівка), Золочів
Чучман Петро, вістун, с. Гумниська, Кам. Струм.
Друга сотня:
Безпалько Ілько, старший стрілець, с. Зазулі, Золочів
Вернюк Дмитро стрілець, с. Олесько, Золочів
Заставний Василь, страший дес., с. Юськовичі (Йосипівка), Золочів
Колтун Михайло, старший стрілець, с. Задвір'я, Перемишляни
Юськів Семен, стрілець, с. Словіта, Перемишляни
Мамчур Теодор, хор., Закомар'я
Третя сотня:
Бідюк Василь, стрілець, с. Юськовичі (Йосипівка), Золочів
Войтків Іляріон, вістун, с. Остапківці, Кам. Струм.
Вульчак Степан, стрілець, с. Шпиколоси, Золочів
Деркач Пилип, підхор. с. Сторонибаби, Золочів
Загульський Володимир, підхор., с Розваж, Золочів
Конашевич Осип, вістун, с. Білий Камінь. Золочів
Леськів Андрій, стрілець, с. Кізлів, Кам. Струм.
Патерів Андрій, с. Буськ, Кам Струм.
Сенчук Федір, стрілець, с. Мамаїв, Золочів
Салабай Яків, стрілець, с. Печенія, Перемишляни
Струтинський Михайло, стрілець, с. Задвір’я, Золочів
Третяк Кость, стрілець, с. Городилів, Золочів
Четверта сотня:
Гнідь Іван, старший дес., с. Юськовичі, Золочів
Івашків Петро, стрілець, с. Великий Желехів, Кам. Струм.
Кіт Герасим, стрілець, с. Старий Милятин, Кам Струм.
Кіт Ілько, стрілець, с. Трудовач, Золочів
448
Макаровський Андрій, с. Бужок, Золочів
Мухар Василь, старший стрілець, с. Розваж, Золочів
Михайлів Осип, вістун, с. Городилів, Золочів
Невпораний Степан, стрілець, Розваж, Золочів
Партика Микола, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Подусовський Михайло, стрілець, с. Глиняни, Перемишляни
Сипко Осип, стрілець, с. Чемеринці, Перемишляни
Салабай Яків, стрілець, с. Печенія, Перемишляни
Склепкович Дмитро, стр., с. Виписки
Сюрбин Михайло, ст. стр., с. Хильчиці
Чорний Петро, ст. стр., с. Хильчиці
П’ята сотня:
Вовк Осип, стрілець, с. Королевичі, Перемишляни
Мисик Онуфрій, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Партика Михайло, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Підцерковний Іван, стрілець, с. Подусільна, Перемишляни
Сайко Василь, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Хміль Микола, стрілець, с. Трудовач, Золочів
Шостя сотня:
Безпалко Семен, підхор., Заріччя, Золочів
Біляч Іван, підхор., с. Княже, Золочів
Ворона Микола, стрілець, с. Зазулі, Золочів
Дідушок Василь, сотник, с. Княже, Золочів
Дідушок Петро, чотар, с. Княже, Золочів, розстріляний большевиками 1920 р.
Дзюбановський Юліян, стрілець, с. Угорці, Золочів
Гадуляк Петро, стрілець, с. Бачів, Перемишляни
Мельник Андрій, стрілець, с. Княже, Золочів
Романюк Осип, стрілець, с. Княже, Золочів
Стецишин Семен, стрілець, с. Рейнарівка, Золочів
Сьома сотня:
Баб’як Гриць, стрілець, с. Дусанів, Перемишляни
Бордун Микола, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Ватуляк Ілько, стрілець, с. Бичів, Перемишляни
Війтович, стрілець, с. Станимір, Перемишляни
Дзюба Василь, вістун, с. Бортків, Золочів
Іванців Василь, підхор., с. Сторонибаби
Кулеба Микола, стрілець, с. Подусільна, Перемишляни
Кузьмів Гриць, стрілець, с. Полюхів, ПеПремишляни
Лісовець Семен, вістун, с. Побужани, Кам. Струм.
Михайлишин Павлина, дес., с. Ганачів, Перемишляни
Нагірний Василь, стрілець, с. Кореличі, Перемишляни
Оралевський Микола, стрілець, с. Дусанів, Перемишляни
Стецюк Іван, стрілець, с. Юськовичі (Иосипівка), Золочів
Телепко Василь, стрілець, с. Подусільна, ППеремишляни
Тиць Іван, стрілець, с. Волків, Перемишляни
Філяк Антін, стрілець, с. Королевичі, Перемишляни
Восьма сотня:
Бурмило Микола, стрілець, с. Подусільна, Перемишляни
Василина Петро, стрілець. Старий Милятин, Кам. Струм.
449
Гук Іван, стрілець, Вільшаниця, Золочів
Іванишин Михайло, стрілець, с. Болотня, Перемишляни
Канчалаба Михайло, стрілець, с. Біле, Перемишляни
Куренда Микола, стрілець, с. Кути, Золочів
Кухар Ярема, вістун, Бартків, Зол.
Михайлюк Маріян, стрілець, Кам. Струм.
Посполіта Матвій, стрілець, Скварява, Зол.
Проців Іван, стрілець, с. Куровичі, Перемишляни
Сампара Павло, стрілець, с. Подусільна, Перемишляни
Сирватка Іван, стрілець, с. Сновичі
Тиктор Іван, підхор., Красне, Зол.
Цимбалістий Іван, стрілець, Буськ, Кам. Струм.
Черкавський Олекса, хорунжий, Сасів, Зол.
Технічна сотня:
Васьків Іван, стрілець, с. Кути, Зол.
ґаба Іван, стрілець, с. Кути, Зол.
Гурльовський Михайло, стрілець, с. Дусанів, Перемишляни
Деревляний Микола, стрілець, Кореличі, Перемишляни
Качалаба Івана, стрілець, Задвір’я, Перемишляни
Максимів Василь, стрілець, Дусанів, Перемишляни
Мурський Іван, стрілець, Задвір’я, Перемишляни
Обозна сотня:
Гнатюк Михайло, поручник, с. Сасів
Свістель Франц, поручник, Перемишляни
Цьокан Гриць, вістун, с. Сторонибаби
«4- *
ВОЯКИ УГА, ЩО ПОМЕРЛИ НА ТИФ АБО БУЛИ
РОЗСТРІЛЯНІ БОЛЬШЕВИКАМИ 1919-20 РР.
Гаркавий Іван, чотар УГА, с. Кізлів, Зол., розстріляний больш. весною 1920 р.
Гойманович Володимир, сотник, Старий Милятин, помер на тиф у польському
таборі 1920 р.
Дідик Онуфрій, чотар, Золочів, розстр. больш. 1920 р.
Заліпський Сильвестер, Золочів, сотник, трагічно згинув в Одесі.
Моравецький Михайло, нар. Соколівці, чотар, розстр. больш. весною 1920 р.
Олійник Степан, чотар, с. Дернів, Кам. Струм., помер на тиф 1920 р.
Ониськів Олекса, поручник, Золочів, помер за Збручем на тиф 1920 р.
Петель Ґустав, підхор., Кам. Струм., помер на тиф 1920 р. у Винниці.
Пура Василь, підхор., розстр. больш. весною 1920 р.
Ростикус Василь, чотар, старшина Зол. бригади, розстр. больш. весною 1920 р.
Сікорський Карло, чотар, Кам. Струм., помер на тиф у Винниці 1920 р.
Филипович, чотар, родом зі Золочівщини, розстр. больш. веною 1920 р.
**
СПИСОК УСС-ІВ, ЩО ЗГИНУЛИ В БОЯХ З МОСКАЛЯМИ
АБО ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕНЬ
Безпалко Василь, вістун, Городилів, згинув в бою з москалями 3-го жовтня 1914
року на горі Ключ.
Безпалко Ілько, вістун, Зазулі, поляг на горі Лисоня 3-го вересня 1916 р.
Боріц Антін, ст. стрілець, Подусільна, поляг на Лисоні 3-го вересня 1916 р.
450
Букета Дмитро, стрілець. Красне, згинув на горі Лисоня 3-го вересня 1916 р.
Вульчак Степан, стрілець, Шпиколоси, згинув на горі Лисоня 3-го вересня 1916 р.
Гадуляк Петро, стрілець, Бачів, згинув на горі Лисоня 3-го вересня 1916 р.
Гаврилів Федір, стрілець, Трудовач, згинув у бою з москалями 3-го жовтня 1914
року на горі Ключ.
І'аба Іван, вістун, Кути, ранений в бою на горі Маківка 1-го травня 1915 р.
Габа Петро, стрілець. Кути, ранений 24-го жовтня 1914 р. на горі Кобила, Дро-
гобич.
Гедзун Іван, вістун, Кудерявці, ранений на горі Маківка 1-го травня 1915 р.
Гулька Іван, вістун, Сторонибаби, ранений на горі Маківка 1-го травня 1915 р.
Іванців Василь, підхор., Стороибаби, згинув в бою з москалями в селі Конюхи
1-го липня 1916 р.
Калин Василь, стрілець, Старий Милятин, поляг під Бережанами 16-го верес-
ня 1916 р.
Макаровський Андрій, Бужок, поляг на Лисоні 8-го вересня 1916 р.
Михайлів Осип, вістун, Гологори, поляг під селом Потутори 14-го серпня 1916 р.
Рудий Павло, стрілець, Скварява, поляг в бою над річкою Золота Липа 10-го
липня 1915 р.
Сютик Михайло, ст. стрілець, Хильчиці, згинув на горі Лисоня 3-го вересня 1916 р.
Телепко Михайло, стрілець, Бачів, поляг на горі Лисоня, 3-го вересня 1916 р.
Тимчишин Пилип, стрілець, Трудовач, згинув на горі Маківка 1-го травня 1915 р.
Чучман Михайло, Юськовичі, ранений 25-го грудня 1914 р. в с. Бержава, Карпати.
Тарнавський Віктор, чотар УСС, Підлисся, арештований больш. 1920 р., згинув
на засланні.
Цьокан Ілько, сотник, арештований больш. 1930 р., згинув на Сибіру 1940 р.
Використана література:
Альбом „Українські Січові Стрільці 1914-1918", Видання Ювіленого Комі-
тету, Львів, 1935 р. „За Волю України" Історичний Збірник УСС, накладом Упра-
ви Братства УСС, Нью-Йорк, 1967 р.
Примітка: На прохання Комітету Збірника про Золочівщину оцей вичер-
пний список поляглих, ранених, розстріляних большевиками і померлих на тиф
старшин і вояків УСС і УГА Золочівщини опрацював Дмитро Микитюк, коли-
шній вояк УСС з 1914 року і видавець 5-ти томової історії „Українська Галицька
Армія”. На цьому місці Редакція Збірника складає йому Щиросердечну подяку
за його труд і добру волю. Реєстр опрацьовано на підставі альбому „Українські
Січові Стрільці — 1914-1918 рр.”, вид. „Червона Калина”, Львів, 1935 р. До списка
не включено тих стрільців, що відбували воєнну службу в Коші УСС-ів або були
в той час в австрійських військових шпиталях.
НА ПОШАНУ БОРЦЯМ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ
(Неповний список борців, про яких одержано особисті дані)
БАКУН ВАСИЛЬ, стр. УГА, народжений в селі Кутах пов. Золочів. Після
Листопадового зриву зголосився до УГА. У рядах УГА відбув усю воєнну кам-
панію на протипольському і протиросійському фронті. Був двічі підкошений
тифом. Зазнавав переслідування від польського режиму за свою діяльність на
полі „Прості и”. Виїхав в Канаду 1926 р. і включився у працю Стрілецької Гро-
мади у Вінніпезі і водночас працював для КОДУС. Помер 15 грудня 1976 р. у
Вінніпезі і там похований.
Д-р БАРЧИНСЬКИИ СТЕПАН народжений в Золочеві, покінчив гімн, і
451
факультет ветеринарії докторським дипломом. Вивчив англійську мову і 1912 р.
виїхав до Австралії. Напередодні війни приїхав до Золочева і тут застала його
війна. Був змобілізований до австрійської армії, а з розпадом Австрії, зголо-
сився до УГА і взяв участь у всій кампанії. Володів англ., еспанською, шведсь-
кою, італійською і іншими мовами. Подорожував по всіх європейських країнах.
У 1936 році знову подався до Австралії, повернувся перед Другою світовою вій-
ною в Галичину і після війни виїхав напостійно до Австралії. З приїздом пово-
єнної укр. еміграції в Австралію став він порадником і організатором укр. гром.
життя в Сіднею. Помер 6 січня 1961 р. в Сіднеї і там похований.
БЕЗПАЛКО СЕМЕН народився 1890 р. в селі Заріччі, покінчив гімназію в
Золочеві, право студіював на Львівському університеті, хор. УСС, брав участь
у бою на горі Лисоні. Був зліквідований большевиками в липні 1919 р. за
Збручем.
БОДНАР ПОРФІРІЙ, ЧСВВ, нар. в с. Торгові, гімназію покінчив у Золо-
чеві. Філософські студії покінчив в манастирі у Лаврові, а теологічні в Інсбру-
ку. Під час війни був парохом у Дунаїві. У 1920 р. митр. А. Шептицький найме-
нував його капеляном для обслуговування полонених укр. вояків УГА і Дійової
армії УНР. У 1922 р. виїхав в Канаду і навчав молодих монахів у Мондері. Там
помер і похований на місцевому кладовищі.
ГНАТЮК МИХАЙЛО, сотник УСС, нар. 29 вересня 1883 р. в Сасові. Гім-
назію покінчив у Золочеві, а вищу освіту у Львові. По війні вчив музику в
Жіночій сем. в Ярославі, а під час Другої світової війни був головою УДК в
Ярославі, що опікувався втікачами з України й укр. воєннополоненими. Віді-
йшов у вічність у Чікаго 7 серпня 1972 р. і там похований.
ҐАБА ПЕТРО, вістун УГА, нар. 18 червня 1896 р. в селі Кутах. Вже з юна-
цьких років брав участь у культурно-громадському житті села. З вибухом вій-
ни зголосився до УСС. Учасник бою на горі Ключ, де й був поранений. З упад-
ком Австрії зголосився до УГА та взяв участь у всій воєнній кампанії. Був у
кітлі Чотирикутника смерти. Був переслідуваний поляками і виїхав у Канаду.
У Вінніпезі був членом Стрілецької Громади. Помер 3 лютого 1970 р.
ҐАЗДАЙКА ПЕТРО, сотник, народився 19 квітня 1891 р. в селі Красні,
пов. Кросно, Лемківщина. Гімназійну освіту осягнув у Новому Санчі, юридичні
студії у Львівському університеті. Однорічну військову службу і старшинський
вишкіл відбув у 1913-14 рр. у Трієсті. Його приділено до 87 полку, який мав свій
осідок у той час у Полі. В рядах цього полку брав участь від початку війни
на протиросійському фронті, і там, у час наступу, був ранений. За виявлену
відвагу і хоробрість був сім разів відзначений бойовими хрестами заслуги і
піднесений до ступеня поручника.
З розвалом Австрії зголосився до українського війська у Львові. Началь-
на команда призначила його командантом на один з найбільш важливих від-
тинків у Львові. Він був командантом скорострільного відділу у групі „Схід”,
а згодом командиром 9-го куреня, Четвертої золочівської бригади на фронто-
вому відтинку Пруси-Миклашів-Ляшки-Муровані-Кривчиці-Лисиничі. Він особи-
стою відвагою йшов перший в бій, за що здобув повагу і послух серед стрільців
сотні. Як командир сьомого полку, визначився в боях за Поморяни, які здобув
штурмом. За Збручем, у час битви за Проскурів, здобув большевицький броне-
поїзд та звів тяжкі бої за Староконстантинів і Коростень. Був підкошений
тифом у Чотирикутнику смерти. Повернувши додому, був арештований поля-
ками за пацифікацію польського села Білки Шляхоцькі, коли велись бої за
Львів. Воєнний суд у Львові готовив справу проти нього, але з допомогою
452
друзів зміг втекти з тюрми і, перейшовши пішаком Карпати, прибув до своєї
бригади, яка перебувала тоді в таборі інтернованих у Иозефові, Чехо-Словач-
чина.
Д-р ҐАЛАН ВОЛОДИМИР, сотник, народився 3 квітня 1893 року в містеч-
ку Глинянах, Золочівщина. Середню освіту здобув у золочівській гімназії. Пер-
ша світова війна унеможливила йому закінчити юридичні студії на Львівсько-
му університеті. Як офіцер австрійської армії, брав участь у боях на італійсь-
кому фронті, а згодом на російському, де й попав у полон. З вибухом революції
повернувся до Галичини й вступив у ряди УГА і з нею пройшов усю воєнну
кампанію. По закінченні визвольної боротьби записався на правознавчі студії
у Віденському, а згодом Празькому університетах, які завершив докторатом з
права.
Сотник Петро Ґаздаика
Стрілець Василь Бакун
Д-р В. Ґалан виеміґрував у 1923 р. до ЗСА і там закінчив післяаспірант-
ські студії на Пенсильвентському університеті. Як один із нечисленних тоді
високоосвічених інтелігентів, включився в активну працю серед української
спільноти в Америці та займав найвизначніші позиції у структурі українсько-
го життя у ЗСА.
Д-р ГУЛЯЙ ІВАН, чотар, нар. ЗО січня 1890 р. в Гологорах, повіт Золочів.
Закінчив Академічну гімназію у Львові. Юридичні студії почав у Львові, закін-
чив у Празі докторатом з прав. В 1912-13 рр. відбув однорічну військову служ-
бу при артилерії. З вибухом війни брав участь у боях на італійському фронті.
В час Листопадового перевороту роззброїв австрійську жандармерію, зоргані-
зував українську міліцію в Гологорах і зголосився до УГА. Був учасником боїв
за Львів та пройшов у рядах 10-го гарматного полку протимосковську кампа-
нію. 1924 р. виїхав у Карпатську Україну, а 1926 р. прибув у Канаду, де став
ініціятором і членом-основником Української Стрілецької Громади. В роках
1930-1943 був головою Головної управи УСГ. Помер 4 серпня 1963 р. у Вінніпезі.
453
ДІДУШОК ВАСИЛЬ, сотник УСС, нар. 1887 р. в селі Княжому. Право
студіював на Львівському університеті. Учасник бою на горі Ключ і під Семи-
ківцями. З відступом УГА за Збруч, сот. Дідушок служив у рядах Першої бриґ.
Попав у большевицький полон і був ними зліквідований.
ДІДУШОК ПЕТРО, чотар УСС, нар. 1889 р. в селі Княжому, пов. Золочів.
Студіював на Львівському університеті. Під час Мирової конференції в Пари-
жі був одним з молодших дипломатів УНР. Повернувся згодОїМ в Україну і був
большевиками зліквідований.
Чотар д-р Іван Гуляй
Сотник Володимир Ґалан
ДОЛЬНИЦЬКИИ МИРОН народився 21 червня 1890 р. в Гологорах, пов.
Золочів. Закінчив українську Академічну пмназік у Львові. Університетські
студії закінчив з історії і географії у Львові і Відні, а докторат філософії здобув
у Празькому університеті. Початково учителював в українських гімназіях Зо-
лочева. Від 1920 р. проживав у Чехо-Словаччині. Під час Першої світової війни
був хорунжим в австрійській армії. З постанням українського уряду включив-
ся в ряди УГА. Як старшина УГА, був командантом Золочева, адьютантом
Окружної команди Золочева, старшиною для окремих доручень, а відтак На-
чальником оперативної канцелярії Третьої бережанської бригади. Проживаючи
в Чехо-Словаччині, був спершу культосвітнім керівником української військо-
вої еміграції, учителем гімназійних семінарійних курсів у військових табрах
УГА, а потім учителем української гімназії у Празі, доцентом Українського
Високого Педагогічного Інституту в Празі, професором Українського Вільного
Університету та членом професійної колегії УТГІ. На еміграції після війни
був директором української гімназії в Мітенвальді, шкільним інспектором ЦПУН
і згодом — після переїзду до ЗСА — інспектором Шкільної ради при УККА.
Професор М. Дольницький написав низку наукових праць з ділянки географії
Східньої Галичини, Закарпаття і підручник географії України.
454
Жеруха Олекса зголосився добро-
вольцем у ряди Української Га-
лицької Армії. Як вояк УГА, був
захоплений в польський полон по-
близу Поморян 1919 року і там
поляками закатований разом з ін-
шими полоненими з УГА. Тіло за-
мордованого Олекси спочило на
місцевому кладовищі в Поморя-
нах. Він народився і проживав до
вибуху війни в селі Зозулях.
ЗАЛЕСЬКИЙ ОСИП, чотар УГА, нар. 16 квітня 1892 р. в Малому Тростянці, пов.
Золочів. Гімназійні студії закінчив у Золочеві, а студії природознавчих наук
завершив у Львові і Відні. Він також закінчив музичну консерваторію. Війсь-
кову службу відбув у 35-му Золочівському полку, який, з вибухом війни, ста-
вив опір російській армії. Невдовзі після того відбув старшинський вишкіл у
Чотар Мирон Дольницький
Чотар Осип Залеський
455
школі м. Шгернберґу, Моравія. Як знавець російської мови, був перекладачем
при Сьомій армії та приділений до 18-ої самостійної бригади в Карпатах, а
пізніше призначено його до окремих телефонічних станцій в Чернівцях і Мо-
гилева над Дністром. В листопаді 1918 р., Осип Залеський зголосився до окре-
мого загону Низових козаків у Могилеві, але на заклик ЗОУНР, повернувся
до Галичини і був приділений до групи Старий Самбір, що займала фронт
від Хирова до чеської границі. Ця група стала частиною Першої гірської
брикали УГА, іцо 15 травня 1919 р., бувши відтята від Ш-го корпусу, пере-
йшла до ЧСР. Спинившися на еміграції, переїхав до ЗСА. Тут включився в
громаську працю та займається педагогічною працею та публіцистикою на
різноманітні теми.
ЗАЛІПСЬКИЙ СИЛЬВЕСТЕР, сотник, нар. в Золочеві. Гімназію закінчив
у Золочеві. Вже в гімназійних клясах належав до таємного студентського гурт-
ка, в якому вивчав історію України. Юридичні студії закінчив на Львівському
університеті. Під час воєнних операцій вславився як один з найвідважніших
старшин австрійської армії, за що був відзначений бойовими хрестами. В час
боїв був декілька разів поранений. З упадком Австро-Угорської монархії не-
гайно зголосився до української армії та відбув з нею усю воєнну кампанію
на протипольському і протибольшевицькому фронті, як хоробрий командир
Сотник Сильвестер Заліпськии Сотник Павло Іванів
П-го куреня Четвертої золочівської бригади. В час бою за Львів був ранений
кулею з кріса, коли на чолі куреня звів бій з поляками. За Збручем був у
Чотирикутнику смерти, двічі підкошений тифом. У час примусового приєд-
нання УГА з Червоною армією, не міг пережити трагедії УГА і в квітні 1920 р.
кинувся під поїзд в Одесі.
ІВАНІВ ПАВЛО, сотник, нар. 1892 р. у Стовпинові, пов. Радехів. Гімназію
закінчив у Золочеві, а правничі студії у Львові. З вибухом Першої світової
війни був змобілізований до 95-го полку австрійської армії, і в ранзі поручника
брав участь у боях на італійському фронті. З упадком Австрії зголосився до
456
українського війська, зорганізував Радехівський курінь та став командиром
того куреня. Наприкінці 1918 р. взяв участь у боях за Львів з польським
агресором. Після реорганізації військових частин став командиром ІІ-го золо-
чівського куреня у складі Четвертої золочівської бригади. У час славної Чорт-
ківської офензиви, як командант 8-го полку, був відзначений за хоробрість і
відвагу та піднесений до ступеня сотника. За Збручем взяв участь у всій кам-
панії. Під Проскуровом його частина здобула модерний большевицький бро-
непоїзд „Комуніст”. Разом з тисячами інших вояків УГА пройшов через пекло
Чотирикутника смерти та захворів на жахливий тиф. По Другій світовій війні
переїхав у Канаду та проживає в Торонті, коли пишемо згадку про нього.
КЕКІШ ЛЕВ, сотник УГА, нар. 1886 р. в селі Дусанові, повіт Переми-
шляни. Гімназію закінчив у Бережанах, а правознавчі студії у Львові. Як
старшина австрійської армії, у час офензиви ген. Брусілова, попав у російський
полон. 1918 р. повернувся додому та взяв участь у Листопадовому зриві в
місті Перемишляни. Під кінець листопада 1918 р. був командантом Глинян,
а згодом приділено його до Окружної команди в Бережанах. Пережив Чотири-
Сотник Лев Кекіш
Чотар Осип Кекіш
кутник смерти, і в час з’єднання з Червоною армією був командантом у місті
Бершаді, Поділля. У квітні 1920 р., більшість старшин УГА большевики ув’яз-
нили та невдовзі вивезли до концтабору, що знаходився в Кожухові, під Мо-
сковою. У червні 1920 р. большевики заладували всіх старшин УГА у вагони
та спрямували транспорт на Соловки, але по дорозі усіх у підступний спосіб
зліквідували.
КЕКІШ ОСИП, чотар УГА, нар. 1882 р. в селі Подусільній, повіт Переми-
шляни. Гімназійну освіту осягнув у Тернополі. Згодом студіював право у
Львові. Як старшина австрійської армії, брав участь у багатьох боях. З розпа-
дом Австрії зголосився до української армії та відбув усю воєнну кампанію
за Українську Державність з поляками і росіянами. Найшовшись у Чотири-
кутнику смерти, захворів на тиф і помер у Винниці восени 1919 р. До війни
був адвокатом у м. Яворові та займався громадсько-політичною працею. Був
обдарований хистом промовця, і за свої відважні виступи просидів декілька
місяців у львівській тюрмі.
457
КУРМАНОВИЧ ВІКТОР, ген., нар. 26 листопада 1876 р. у Вільшаниці, пов.
Золочів. Закінчивши п’яту клясу, вступив до кадетської школи і став старши-
ною австрійської армії. 1912 р. закінчив у Відні Військову академію і був при-
ділений до генерального штабу на протиросійському фронті.
З вибухом війни, як шефа розвідувальної служби, вислано його на тери-
торію рос. імперії. У Ковлі його арештовано і засуджено як шпигуна. В цар-
ській тюрмі просидів до 1915 р. Того року його звільнено за одного царського
адьютанта. Після того було призначено його на протиросійський фронт Буко-
винського відтинку, а згодом італійського. Спочатку він командував полком,
а потім бригадою.
З упадком австрійської імперії зголосився у Відні до УГА і переїхав у
Галичину. Курманович став командиром групи „Жовква”, а згодом групи „Пів-
ніч” на протипольському фронті, який охопив терени Сокаля, Рави Руської
та Яворова. Згодом перенесено його до Начальної команди, і 13 лютого 1919 р.
став шефом УГА. На цій позиції здійснював свої обов’язки до 7 червня 1919 р.
Водночас був протягом кількох місяців державним секретарем військових справ
ЗОУНР. Після переходу УГА за Збруч став генерал-квартирмайстром штабу
головного отамана, тобто Верховної команди об’єднаних українських армій.
З уваги на розбіжність поглядів щодо оперативних плянів у глибині України і
тяжкої хвороби ревматизму, примусили його залишити Україну, і він переїхав
до Відня. В 1921-22 рр. був командантом бригади в таборі інтернованих у Чехо-
Словаччині. Від 1922 р. замешкав у Відні. У квітні 1945 р. большевики схопили
його у Відні вивезли до одеської тюрми, де він помер 18 жовтня того ж року.
Ген. Віктор Курманович
Капелян Мирон Кривуцький
КРИВУЦЬКИЙ МИРОН народився 18 липня 1884 р. в селі Чижові, пов.
Золочів. 1903 р. записався на теологічні студії оо. Василіян у Крехові і закін-
чивши їх 1912 р., був висвячений на священика в храмі св. Юра митрополитом
Шептицьким. З вибухом війни був арештований москалями. Повернувшись із
заслання, відбував душпастирську службу у Крехові. Коли УГА відступила за
Збруч, о. Кривуцький виїхав разом з армією УГА. Затримавшися у Кам’янці,
458
Начальний капелян о. Василь Лаба найменував його полевим духовим капе-
ляном УГА. В час поширення тифної пошести відвідував вояків у шпиталях
Дунаївців, Барі, Жмеринці і Могилеві. Коли УГА найшлася у кризовій ситуації
за Збручем, о. Кривуцький вступив до 5-ої Херсонської дивізії, якою коман-
дував ген. Долуд, і з нею здійснив поворот до Городенки. Згодом переїхав у
Чехо-Словаччину і в таборі Иозефів виконував обов’язки капеляна. До Канади
прибув 1923 р. і став парохом церкви св. Володимира й Ольги у Вінніпезі.
Згодом переїхав до манастиря оо. Василіян у Мондерах і там виконував душ-
пастирські обов'язки.
КУП’ЯК ДМИТРО народився 6-го листопада 1920 р. в селі Яблунівці, пов.
Золочів. Початкову школу закінчив у рідному сел Від 1937 р. працював у
філії Повітового Союзу Кооператив в м. Буську. Тогож року вступив до ОУН.
Дня 12-го листопада 1938 року був заарештований польською поліцією за де-
монстрацію в Буську V зв’язку з проголошенням Закарпатської України. В бе-
резні 1939 р. його засуджено Окружним судом в Золочеві на три роки тюрми.
За большевицької окупації Західньої України 1939 р. перейшов у під-
пілля, бо НКВД рішило його заарештувати. Провід ОУН призначив його ор-
ганізаційним у повіті Кам’янки Струмилової.
Дмитро Куп’як
Отаман Омелян Лисняк
22-го травня 1941 р. НКВД запроторило його родину-батьків на Сибір, де
батько загинув 1942 р., а мати 1947 р.
З приходом німців працював в Українсьому Допомоговому Комітеті у
Кам’янці Струмиловій під прибраним ім’ям Славко Весляр. Під кінець 1941 р.,
втікаючи від арешту Гестапо, перейшов на працю у книгарні в Буську, яка
була в руках організації.
В січні 1942 р. записався до Торговельної школи у Львові й успішно
закінчив її через один рік. На протязі того часу працював при Крайовому
проводі СБ. Осінню того року, після успішного звільнення — визволення двох
провідних людей — Ярослава Старуха й Дмитра Грицая з львівської в’язниці,
поринув у підпілля та виконав низку доручень проводу ОУН.
459
На доручення Крайового Проводу ОУН зорганізував зимою 1944 року
бойову групу СБ та керував нею до жовтня 1945 року. Упродовж того часу
звів ряд боїв з большевицькими військами й органами НКВД. Під час тих боїв
був двічі ранений: перший раз у бою в час зимової бльокади, а другий раз
біля с. Радванця.
Після успішного наскоку на фортецю НКВД і тюрму в Радехові, звів
ланцюг боїв з большевицькою погонню. В той час його брат зазнав важкого
поранення і до тижня помер від ран.
У листопаді 1945 року переїхав до Польщі, а через рік подався до Чехо-
Словаччини. Звідси перейшов границю й опинився у Баварії. Згодом виїхав до
Англії, а 1948 рок переїхав на постійний побут у Канаду.
У 1953 році одружився і став власником малого підприємства. Переїхав-
ши до Торонта, побудував ресторан-гостинницю та керував нею до 1976 р.
В 1964 році Москва вимагала його екстрадиції як „воєнного злочинця”.
Канада відкинула московські „докази”, бо, мовляв, вони не підтверджені судом.
Тоді большевики влаштували показовий „процес” у селищі Красне, що тривав
від 27-го жовтня до 2-го грудня 1969 р. На лаві підсудних, крім нього (непри-
сутній), судили п’ятьох колишніх членів УПА, які відсиділи вже багато років
тюрми і концтаборів. Визнавши його „винним", Москва знову вимагала видати
Д. Куп’яка на московське судилище. Цього їй не вдалось і тому казиться.
ЛИСНЯК ОМЕЛЯН народився 24 квітня 1882 р. в Городенці, повіт Кросно,
Лемківщина. Народню освіту здобув в Городенці, а гімназію закінчив у Чер-
вінцях. В час війни перенесено його з австрійської армії до Легіону УСС. У
важких боях, що мали місце поблизу Бережан, попав у російський полон 31
вересня 1916 р. Повернувши зі сибірського полону в березні 1918 р., австрій-
ський уряд назначив його в червні того ж року своїм консулем в м. Самарі.
На початку 1919 р. був командантом Окружної військової команди в Золочеві
і тут наказав здушити польську конспірацію проти української влади. В час
Чортківської офензиви був командиром новозорганізованої 12-ої бригади УГА.
З наказу Начальної команди вів переговори з армією ген. Денікіна та підписав,
як голова делегації, перемир’я з ворогом України. Після Другої світової війни
був схоплений большевиками у Відні і вивезений на заслання, де й помер у
невідомих обставинах.
Я, МУЦАК ВОЛОДИМИР, нар. 7-го лютого 1897 р. в Золочеві, Західня
Україна. З постанням української державности на Західніх землях України
вступив я у ряди української армії — УГА та брав участь у боях цієї армії на
багатьох фронтах.
Коли частина УГА знайшлася за Збручем, брав я участь у боях на терені
Кам’янця Подільського, Проскурова, Жмеренки та інших місцевостей.
Повернувши з війни, не міг одержати праці за нової, польської окупації,
тому заснував у спілці ресторан у Золочеві і працював у ньому до приходу
большевицької окупації 1939 р.
1923 року помер мій брат і братова, залишивши п’ятеро дітей, якими я
заопікувався аж до 1939 р. Окупація большевиками Західньої України 1939 р.
та адміністративне введення ними „комуністичних" способів працезатруднення,
позбавило мене і всіх мешканців Галичини приватної власности, отже крам-
ниць і підприємств.
До 1939 р. був я членом Виділу українських купців і промисловців в Зо-
лочеві та виконував за весь час функцію скарбника в цій організації.
В січні 1941 року НКВД підступно заарештувало мене в Золочеві та за-
проторило до золочівської в’язниці, а через тиждень відвезли до львівських
Бриґідок. Під час допитів зазнав я тортур та втратив два зуби, вибитих під
460
час ведення слідства. Коли вибухла німецько-большевицька війна 22-го червня
1941 р., російсько-большевицьке НКВД почало поголовно мордувати всіх полі-
тичних в’язнів у всіх тюрмах Галичини і почасти Наддніпрянщини. Протягом
тижня енкаведисти закатували тисячі в’язнів у львівських в’язницях.
Я сидів у смертній келії протягом декількох днів, коли щодня і щоночі
енкаведисти катували й розстрілювали українських громадян у Бриґідках. Що-
йно наближення німців і втеча большевиків від німців врятувала кількасот
в’язнів від московських катюг. Справді, коли чекісти втекли перший раз, сотні
оцілілих в’язнів, розбивши двері келій й вийшовши на в’язничне подвір’я, були
зустрінуті вогнем енкаведистської автоматичної зброї. Хто не впав від куль,
назад повернувся до тюрми пекла неймовірного терору. Постала така ситуація,
що німці задержалися на передмісті Львова і чекісти повернулися добивати
тих в’язнів, які ще були живими. Під час того несподіваного поновного на-
скоку енкаведистів на подвір'я в’язниці, мене поранила куля в ногу, але я ще
мав сили приповзатися до в’язниці та шукати „притулку”. Щойно друга втеча
російських катів напередодні приходу німецької армії уможливила недобитим
щасливцям повернутися додому серед страшних сцен тисяч закатованих укра-
їнських громадян в містечках, містах і селах України.
МАГИР АНТІН, стрілець, нар. 1887 р. в селі Сільці Беньковім, повіт Ка-
м’янка Струмилова. З вибухом війни служив у кінному полку та брав участь
у боях з москалями. З упадком Австрії зголосився до УГА та відбув усю виз-
вольну боротьбу в рядах Четвертої золочівської бригади. Пережив страхіття
Чотирикутника смерти і тифу. 1927 р. прибув у Канаду і остаточно поселився
в околиці містечка Ростен, Саскачевану. Був людиною лагідної вдачі і щедро
жертвував на народні цілі. Відійшов у вічність 9 вересня 1969 р. в Ростерн.
МАРУНЧАК ПЕТРО, підстаршина, нар. в с. Переволочиш, пов. Золочів.
Як вояк австрійської армії, воював на протиросійському фронті. З розвалом
австрійської монархії зголосився до української армії та воював на протиполь-
ському й протимосковсько-большевицькому фронті в рядах Четвертої золочів-
ської бригади. 1927 р. Петро Марунчак приїхав у Канаду та поселився в Суд-
бурах. Там був він активним у Стрілецькій Громаді. Згодом переїхав до Едмон-
тону, де продовжував цікавитися громадським життям і сам у ньому брав
участь. Його діти, син Степан і дочка Анна, осягнули вищу освіту та засвоїли
почуття українського патріотизму. Обидвоє беруть живу участь у громадсько-
му житті й праці в Едмонтоні. По короткій недузі відійшов у вічність 26 квіт-
ня 1967 р. в Едмонтоні і там похований.
МАРУ СИН ВОЛОДИМИР абсольвент золочівської гімназії. Був головою
Студентської громади, організатор читальні „Просвіта” в Княжому. На початку
Першої світової війни загинув під Кам’янкою Струмиловою. Був воєннослуж-
бовцем 80-го Золочівського полку австрійської армії.
МАРУСИН ІВАН народився 1897 р. в Княжому. Займався господаркою
і землеоброблюванням. В роки Першої світової війни був вояком австрійської
армії і брав участь у багатьох боях протягом трьох років. З постанням україн-
ської держави зголосився у ряди УГА та брав участь у всій її воєнній кампанії.
У висліді Другої світової війни опинився у ЗСА. Для дозвілля й насолоди зай-
мається малюванням.
МИКИТЮК ДМИТРО народився 10 серпня 1897 р. в селі Рахівнику, повіт
Коломия. Був учнем коломийської гімназії. З вибухом Першої світової війни
в серпні 1914 р. вступив до Легіону УСС і був призначений до сотні С. Горука.
В рядах цієї сотні взяв участь у карпатських боях 1914-15 р. В одному з боїв
461
Стрілець Володимир Марусин
Стрілець Іван Марусин
з москалями був ранений 2 листопада 1916 р. поблизу села Семиківці над
Стрипою.
З вибухом українсько-польської війни зголосився до Другої коломийської
бригади. В червні 1919 р. відкомандеровано його в ранзі підхорунжого до Стар-
шинської школи УГА.
З переходом УГА за Збруч, школу і дальший вишкіл перенесено на схід
від Кам'янця Подільського, до Гути Чугорської. Закінчивши тримісячний виш-
кіл, призначено його до Начальної команди УГА у Винниці. Тут ген. М. Тар-
навський підніс його до ступеня хорунжого. За Збручем був підкошений тифом
у Проскурові і другий раз у Тульчині. У квітні 1920
рок\ втік з польського полону біля Козятина.
Повернувшись з фронту додому, включився в
потік культурного життя, працюючи в читальні „Про-
світа” і беручи участь в аматорському гуртку. Поль-
ська поліція запідозрівала його у приналежності до
УВО і запроторила до тюрми, в якій просидів три мі-
сяці. Атмосфера переслідування поляками змусила
його виїхати поза межі України. До Канади прибув у
травні 1930 р. і напосіійно замешкав у Вінніпезі. Тут
став членом Стрілецької Громади, головою Станиці
колишніх українських вояків у Вінніпезі та органі-
затором українського громадського життя. З його іні- Хорунжий
ціятиви і редакторства опубліковано 5-ти томові Дмитро Микитюк
працю під наголовком „Українська Галицька Армія” та „Матеріали до історії
УГА”. Слід також додати, що Д. Микитюк співробітничав з багатьма регіональ-
ними збірниками, пересилаючи матеріали про людей, які брали участь в укра-
їнській визвольній боротьбі. На народні цілі пожертвував понад 50 тис. доларів.
462
МИХАЙЛІВ ІВАН, поручник УГА, народився 1890 р в селі Городилові,
пов. Золочів. З вибухом війни був старшиною австрійської армії та брав участь
V воєнній кампанії на багатьох фронтах. З розпадом Австрії зголосився до
української армії і став командиром 1-ої сотні П-го куреня, Четвертої золо-
чівської бригади. Під час боїв за Львів під селом Ляшки Муровані зазнав
важкого поранення та невдовзі після того помер від ран у золочівській ліч-
ниці. Тлінні останки поховано на місцевому кладовищі.
Поручник Іван Михайлів
Чотар д-р Федір Мучій
Д-р МУЧІЙ ФЕДІР нар. 31 листопада 1897 р. в селі Куткорі, пов. Золочів.
Гімназійну освіту здобув у рогатинській гімназії. Змобілізований до австрій-
ської армії, був призначений до 80 а згодом — 41 піхотного полку. Старшин-
ську школу відбув в Еґерндорфі. Як командир чоти в ранзі хорунжого, брав
участь у трьох офензивах на італійському фронті. З упадком Австрії став во-
яком в лавах УГА. Командував підкуренем та взяв участь у боях під Равою
Руською і Жовквою. З відступом УГА за Збруч, пройшов воєнну кампанію у
війні з большевиками. На чолі сотні також взяв участь у Чортківській офен-
зиві. Був учасником походу на Київ. Захворів на тиф. Після роззброєння поля-
ками галицьких частин, запроторено його до Тухоля, табору для воєннополо-
иених. 1921 р. став студентом медичного факультету Українського Тайного Уні-
верситету у Львові. Закінчив медичні студії у Празі та був лікарем в Олеську.
Польська поліція заарештувала його за громадську діяльність та запроторила
до концтабору у Березі Картузькій. Також був в'язнем НКВД у Херсоні. За
німецької окупації викладав медицину в Медичному інституті у Львові. По
війні опинився в Баварії. Прибув у Канаду 1951 р. та одержав право практи-
кувати медицину від 1952 р. Поселився Р Вінніпезі.
ПАЧОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ народився 12 січня 1878 р. в Жуличах, повіт
Золочів. Вигнаний зі всіх гімназій в краю, з „вовчим квитком” склав іспит
зрілости в польській гімназії у Львові в 1899 р. Записався на медичний факуль-
тет Львівського університету, але, за його палкі промови в обороні прав укра-
їнської мови, його виключено з університету. Переселився до Відня і записав-
463
ся на філософський факультет. Війна вирвала поета з рідного краю. В 1915 р.
за старанням Союзу Визволен'іЯ України його переносять із служби в австрій-
ській армії до таборів укр. полонених з царсько-російської армії. На відгомін
перевороту в Галичині поет повернувся крутою дорогою до рідного краю. На
доручення Секретаріату військових справ, як старшина УГА, редагував часо-
пис українського війська „Стрілець" у Станиславові. Уряд УНР призначив його
на аташе до Ватикану. Василь Пачовський помер 1942 р. у Львові.
ПОСТОЛЮК ПЕТРО, чотар УСС, нар. 10 липня 1894 р. в селі Сторониба-
бах, пов. Золочів. Гімназійну освіту здобув у Золочеві. З вибухом війни зголо-
сився до Легіону УСС, сотні Василя Дідушка. Під час війни взяв участь у боях
з царсько-російською армією у Карпатах і Поділлі. У січні 1917 р. став адью-
тантом команданта Легіону УСС сотника Осипа Микитки. У час Листопадового
зриву зазнав поранення в час бою за Кадетську школу у Львові. За Збручем
пройшов страхіття Чотирикутника смерти і жахливо спустошливої пошести —
тифу. Повернувши з Наддніпрянщини 1920 р., став ініціятором, засновником
і директором відомого т-ва „Червона Калина”. В роках 1922-39 видавництво
видало багато цінних праць, в тому 18 історичних календарів і „Літопис Чер-
вона Калина”. П. Постолюк працював також у видавництві Івана Тиктора у
Чотар Василь Пачовський
Чотар Петро Постолюк
Львові; під час Другої світової війни працював в українському видавництві
в Кракові. Переїхавши до ЗСА, відновив працю у „Червоній Калині”. Крім
цього, працював у видавництві „Свобода" як голова книговидавництва. Помер
на 85 році трудолюбивого життя 27 вересня 1978 року.
РОМАНЮК МИКОЛА, отець, нар. 1868 р. в селі Кутах, пов. Золочів. Гім-
назійну освіту здобув у Золочеві. Був шкільним другом Мирона Тарнавського,
майбутнього вождя УГА. Закінчивши теологічні студії, був висвячений 1893 р.
Деякий час був сотрудником у Вільшаниці, а згодом катехитом у Городку коло
Львова. Зараз після вибуху війни о. М. Романюка заарештовано і запроторено
464
до концтабору в Телергові. В рядах УГА виїхав за Збруч, де став полевим
духовником при Сьомій львівській бригаді. В листопаді 1919 р. помер на тиф
в місті Немирові.
Д-р РУБІНҐЕР ЛЕВ, сотник, нар. 21 лютого 1890 р. в Городку біля Львова.
Гімназію закінчив у Коломиї, а правознавчі студії у Львові. З вибухом війни
взяв участь у боях з російською армією над Стрипою і Золотою Липою в 1915-
1916 рр. З розпадом австрійської імперії взяв активну участь у подіях Листо-
падового зриву в Золочеві. У Четвертій золочівській бригаді, як командир
скорострільної сотні, перебув усю воєнну кампанію проти польських і росій-
ських фронтів. За Збручем захворів на тиф. 1922 р. повернувся з Наддніпрян-
щини до Галичини і відкрив адвокатську канцелярію в Коломиї. Згодом став
прокуратором суду в Чорткові і посадником м. Коломиї. Опинившись на при-
мусовій еміграції і переїхавши до ЗСА, працював на суспільному відтинку і ве-
теранських організаціях.
Поручник Лев Рубінґер
Сотник Іван Рудницький
РУДНИЦЬКИЙ ІВАН, сотник, нар. 20 лютого 1886 р. у Бедриківцях, повіт
Заліщики. Гімназію закінчив у Коломиї, а правознавчі студії на Львівському
університеті. Першу світову війну перебув у 30-му піхотному полку. Як коман-
дант скорострільної сотні в ранзі поручника, взяв участь у боях, спочатку на
сербському, а згодом на італійському фронті. Напередодні розвалу австрійсь-
кої імперії, перебуваючи на відпустці у Львові, був одним з найактивніших
членів Військового революційного комітету у Львові та підготовив і перевів
в життя Листопадовий зрив. Після відходу українських військ зі Львова був
командиром скорострільних відділів Четвертої золочівської бригади. Під кі-
нець функціонування українського уряду був військовим представником дик-
татора Петрушевича у Відні і військовим аташе посольства ЗОУНР у Празі.
Повернувшись до Галичини, займав провідне місце в команді УВО. Помер З
березня 1951 р. в таборі біженців у гихтері, Вествалія, Зах. Німеччина.
Д-р СВІДЕРСЬКИИ ВОЛОДИМИР народився 1888 р. в Білому Камені,
повіт Золочів. Гімназійну освіту здобув у Золочеві; медичні студії закінчив у
Віденському університеті. У серпні 1914 р. вступив до Легіону УСС. Як коман-
465
дир чоти, взяв участь у важкому бою з царсько-московськими військами на
торі Маківці у Карпатах. У бою під Лісовичами попав у російський полон, з
якого втік разом зі сотником О. Букшованим через Персію, Туреччину і Бол-
гарію та повернув до Легіону УСС. З повстанням ЗУНР був лікарем при 1-ій
бригаді УСС. Після закінчення визвольної війни був лікарем у Білому Камені.
Д-р В. Свідерський був правдивим добродієм бідного населення. У висліді Дру-
гої світової війни опинився на еміграції. 1948 р. прибув до ЗСА, нострифікував
медичні студії і був лікарем в місті Ром біля Ютики. Був членом Українського
лікарського товариства. Відійшов у вічність 4 лисопада 1952 р. Про лицар-
ськість, великодушність, патріотизм і безмежну відданість своєму народові, поет
Роман Купчинський присвятив окрему хвалу — останнє слово перед уявною
могилою великої Людини. Це хвалебне слово під наголовком „ЛИЦАР І ЛЮ-
ДИНА" поміщене в цьому Збірнику.
СТЕПАНІВ ОЛЕНА, старшина української армії, педагог і громадський
діяч, народилася 7 грудня 1892 р. в селі Вешнівчику, пов. Перемишляни. Бувши
студенткою Львівського університету, працювала в системі УСС-ів як коман-
Полковник Гнат Стефанів
Хор. Олена Степанів зі
своїм братом Аналієм
дантка жіночої чоти. З вибухом війни, як вояк УСС-ів, була учасницею битви
під Маківкою. За свою хоробрість була відзначена срібною медаллю. У кри-
вавій битві під Болеховом, що відбулася ЗО травня 1915 р., попала в російський
полон. З вибувом революції зголосилася в ряди УГА та була воєннослужбов-
цем у Четвертій золочівській бригаді. Закінчивши Віденський університет і док-
торизувавшись з історії й географії, стала учителькою гімназії Сестер Василія-
нок у Львові. У грудні 1949 р., Олену заарештували у Львові та запроторили
до концтабору на Сибір, з якого повернулася до Львова 1956 р. зі знищеним
здоров’ям. Померла 11 липня 1963 р. у Львові і там похована. Автор спогадів
„Напередодні великих подій" і монографії „Сучасний Львів".
466
СТЕФАНІВ ГНАТ, полк., народився 10 лютого 1886 р. в Топорівцях, повіт
Городенка. 1902 р. вступив до кадетської школи у Львові, яку закінчив 1906 р.
В активній службі австрійської армії відбував військову службу в різних пі-
хотних полках. 1915 р. попав у російський полон у Перемишлі, з якого втік і
через Фінляндію та Швецію назад продістався до Австро-Угорщини. Листо-
падовий Зрив застав його у запасному коші 35-го стрілецького полку в Золо-
чеві. Тут він дуже вдало перевів державний переворот. Українська Національ-
на Рада найменувала його на початку 1918 р. полковником і командиром укра-
їнських військ у Львові. Від грудня 1918 р. до березня 1919 р. був начальником
постачання Дійової армії. Був учасником Першого зимового походу як коман-
дир окремого кінного полку. В 1920 р. з групою ген. Кравса перейшов до Че-
хо-Словаччини, де виконував обов'язки команданта українських військових від-
ділів на Закарпатті та обов’язки консуля ЗОУНР в Ужгороді. 1947 р. урядом
УНР був піднесений до ранги генерал-хорунжого. Помер 21 червня 1949 р. у
Реґенсбурзі і там похований.
ТАРНАВСЬКИЙ МИРОН, ген., прийшов на світ 29 серпня 1869 р. в селі
Барилові, пов. Радехів. Закінчивши гімназію у Бродах, відбув однорічну війсь-
кову службу, після чого вступив на цивільну працю урядовця Крайового ви-
ділу у Львові. Але вже по короткому часі залишив її і добровільно зголосився
до активної служби та посвятився військовій кар'єрі. 1909 р. здобув ранґу
капітана. Був учасником у роки Першої світової війни на австро-російському
фронті та брав участь в цілому ряді боїв, за що одержав високі австрійські й
німецькі відзначення.
Завдяки старанням Бойової управи УСС у Відні, призначено його з кін-
цем січня 1916 р. командантом вишколу УСС. В той час піднесено його до
ступеня отамана (майора). Від 15 вересня до 15 грудня став він командиром
Легіону УСС, що станціонував тоді на фронті над Збручем.
Привід до позбавлення от. Тарнавського команди над УСС дали часті
його виступи в обороні стрілецької чести перед командою бригади, та ще й
те, що от. Тарнавський підтримав своїм підписом прохання УСС до Команди
корпусу, щоб їм дозволено святкувати проголошення ПІ-го Універсалу (20 ли-
стопада 1917 р.) Української Національної Ради, яка проголосила Україну са-
мостійною державою. Австрійська військова влада добачувала в цьому про-
ханні нелояльність супроти Австрії, і заборонила святкування, а от. Тарнавсь-
кого перенесли назад до 35-го полку на командира куреня.
На Наддніпрянській Україні виконував майор Тарнавський спершу функ-
ції референта українських справ при штабі однієї з австрійських дивізій, від-
так завідував цивільними справами міста Жмеринки. Коли вибухла революція
в російській імперії і постала українська держава, от. Тарнавський став ко-
мандантом табору поворотців з полону в Дарниці, поблизу Києва. На цьому
пості віддав велику прислугу не Австрії, а своїй Батьківщині, бо опікувався
зокрема Січовими Стрільцями та скріплював ядро нової української армії, ки-
ївських Січових Стрільців. Це одначе не сподобалося австрійському команду-
ванню і воно незабаром перенесло його на іншу позицію. Як підполковник,
перебрав команду одного з австрійських полків піхоти, розташованого на Над-
дніпрянщині. З розвалом Австрії повернувся з рештками цього полку до За-
хідньої Галичини і звідси продістався до Львова, щоб якнайсторше вступити
в ряди своєї армії. Але тут попадає в руки поляків і до табору полонених у
Домб’ю. Звідси вдалося йому через Відень і Будапешт дістатися до Станисла-
вова, де зголосився до Державного секретаріяту військових справ ЗОУНР.
Він став тут командиром групи „Схід”, а згодом П-го Галицького корпусу. З
того часу командував боями свого корпусу під Львовом і тими, що мали місце
467
пізніше у Східній Галичині. Згодом М. Тарнавський став Начальним команди-
ром УГА і перекинув її за Збруч. Там пережив він ситуації тріюмфу й трагедії
УГА. Це під його проводом УГА — рам’я об рам’я з Дієвою армією — йшла
побідним походом проти большевиків і здобула Київ, вела бої з Добрармією
ген. Денікіна. Коли вже була докраю обезсилена армія і не мала змоги по-
дальше боротись, він єдиний мав сміливість взяти на себе всю відповідальність
за армію та за те, що з нею станеться, і нав’язав переговори з Денікіном. „Не
дописав політичний провід —• залишився сам Генерал, як Мойсей на пустині
тоді, коли політики, видвигнувши концепцію замирення з Денікіном, самі від-
сунулися в тінь”.
За цей акт диктатор ЗОУНР усунив його з посту Начального команданта
і поставив під військовий суд „за державну зраду”. Але суд звільнив заслу-
женого генерала.
Після звільнення і в час хвороби тодішнього Начального командувача
УГА ген. Микитки, виконував знову деякий час функції Головнокомандувача,
поки большевики не усунули його (УГА була вже тоді з’єднана з Червоною
армією). Від того часу ген. Тарнавський таємно проживав у Києві аж до від-
пороту Дієвої армії і польських військ з Києва, в липні 1920 р. В той же час
приєднався до т. зв. Ліквідаційної комісії УГА і разом з нею подався на
захід — в сторону Галичини. 21 липня 1920 р. арештували ген. М. Тарнавсь-
кого в одному селі біля Рогатина, вивезли насамперед до Львова, а потім до
Варшави і запроторили до табору воєннополонених в Тухолі. П,ять місяців
просидів він в полоні. Звільнений з полону, повертає до родини, до Золочева,
і тут жив у важких умовах, його економічна позиція поправилася, коли
Центробанк передав йому переведення парцеляції маєтку в селі Черницях,
поблизу Бродів. Дня 29 червня 1938 р. ген. М. Тарнавський відійшов у вічність.
Тлінні останки Начальника УГА спочили на Янівському цвинтарі у Львові
серед стрілецьких могил вояків УГА. його похорон був масовою українською
м аніфестацією.
Генерал Мирон Тарнавський
Чотар Іван Тиктор
ТИКТОР ІВАН, чотар, нар. 6 липня 1897 р. у Краснім, пов. Золочів. Гім-
назійну освіту здобув у Львові і Рогатині, іспит зрілости зложив у Відні. У
серпні 1914 р. вступив до Легіону УСС і був справником сотні Будзиновського.
468
від 1917 р. займався рекрутуванням у штабі УСС. Коли УГА відступила за
Збруч, Іван Тиктор був інтендантом у 1-ій бригаді УСС. Він також найшовся
на території Чотирикутника смерти, пережив тиф і повернувся з відступом
УГА до Галичини. Після війни разом з іншими колишніми членами УСС
зорганізував найбільше пресове видавництво в Західній Україні під назвою
„Українська преса”. Це видавництво видавало щоденник „Новий час”, півтиж-
невик „Наш прапор", тижневики „Народна справа”, „Комар”, „Наш лемко" і
місячник „Дзвіночок”. Видавництво видало також „Велику історію України”,
„Історію українського війська" та близько 400 книжок з різної тематики. На
еміграції займався видавничими справами. Коли приїхав у Канаду, заснував
видавництво і продовжував видавничу діяльність.
ТКАЧУК МИРОСЛАВ, стрілець, народився 18 грудня 1902 р. в Золочеві.
Як член Пласту, взяв участь у роззброєнні австрійської залоги в Золочеві 1-го
листопада 1918 р. Зголосився до УГА та служив телефоністом у 1-ій батерїї 4-го
гарматного полку. У рядах Четвертої золочівської бригади взяв участь у Чорт-
ківській офензиві. З відступом УГА за Збруч продовжував боротьбу з боль-
шевицьким військом за Жмеринку, Житомир, Коростень тощо. Двічі захворів
на тиф. По воєнній кампанії повернувся до Золочева, де згодом відбув поль-
ську військову службу. По Другій світовій війні виїхав спочатку до Австралії,
а 1953 р. прибув до Канади, і поселився напостійно в Едмонтоні. Там вклю-
чився у громадсько-культурне життя та став членом-основником колишніх во-
яків УГА. Свій патріотизм для України виявив у жертвуванні на всегромадські
цілі і харитативні потреби.
Стрілець Мирослав Ткачук
Сотник Ілько Цьокан
ЦЬОКАН ІЛЬКО, сотник УГА, нар. 1887 р. в с. Сторонибабах, пов. Золо-
чів. Гімназію і юридичні студії закінчив у Львові. У серпні 1914 р. зголосився
до Легіону УСС та визначився в боях з царсько-російськими військами в Кар-
патах. За організаційний хист піднесено його до ступеня чотаря. З постанням
Української Державности 1918 р. зголосився до українського війська та був
учасником кривавих боїв за Львів у листопаді 1918 р. На початку 1919 р. став
командантом Військової окружної команди Тернополя. Постановою Начальної
команди 31 січня 1919 р. І. Цьокана підвищено до ступеня сотника. В липні
469
1919 р. перейшов річку Збруч і став Начальним інтендантом УГА У час ката-
строфи УГА на Наддніпрянщині переїхав весною 1920 р. до Відня, а згодом
до Ужгороду, В час т. зв. „українізації” сот. Цьокан переїхав з іншими україн-
ськими діячами і старшинами УГА на Україну, щоб приєднатися до національ-
ної й культурної праці, яка спонтанно динамізувала за М. Скрипника. Під час
масового большевицького терору був заарештований Чека і запроторений на
Сибір, де загинув у місті Семипалятинську 1940 року.
ЧЕРКАСЬКИЙ ОЛЕКСА, чотар УСС, нар. 1888 р. в Сасові, повіт Золочів.
Гімназійну освіту здобув у Золочеві, а юридичні науки на Львівському уні-
верситеті. Був одним з учасників боротьби за український університет. У сер-
пні 1914 р. вступив до Легіону УСС та був ранений у бою з москалями на горі
Лисоні. Відбув воєнну кампанію в рядах Першої бригади за Збручем. Після
визвольної боротьби брав активну участь у політичному житті та був вибра-
ний послом до Варшавського сейму від УНДО 4 березня 1928 р. Відійшов у
вічність 13 березня 1933 року.
ШАШАРОВСЬКИИ ДМИТРО, стрілець, нар. у Верхобужі, повіт Золо-
чів, Вже від юнацьких часів брав участь у культурно-освітній праці в читальні
„Просвіта” і самодіяльному аматорському гуртку. З упадком австро-угорсь-
кої монархії зголосився як доброволець до української армії і був призна-
чений до Четвертого золочівського куреня, в якому пройшов воєнну кампанію
на протипольському фронті і за Збручем у протибольшевицькому. В 1928 р.
приїхав у Канаду і працював на різних роботах. В 1938 р. одружився та разом
з дружиною працював у своїй крамниці і мотелі в містечку Вайлдвуді, Ал-
берта. Відійшов у вічність 25 вересня 1969 р. в Едмонтоні і там похований.
ШАШКЕВИЧ БОГУСЛАВ народився 1 липня 1888 р. в Лолині, пов. До-
лина, внук поета М. Шашкевича. V 1908 р. закінчив піхотинську кадетську
школу у Львові з дуже добрим успіхом. З вибухом війни покликано Б. Шаш-
кевича до 58 полку і негайно вислано його на фронт. За відвагу в боях відзна-
чено його медаллю хоробрости першої кляси та піднесено до ступеня чотаря.
В лютому 1915 р. попав він у московський полон, але невдовзі втік з нього, і
через Персію дістався назад до Австрії. Після короткого відпочинку його знову
вислали на фронт. За відвагу його знову відзначено було вищими відзначен-
нями.
Листопадовий зрив застав його у 58-му полку у Станиславові. Невдовзі
став він військовим командантом у Кам’янці Струмиловій. Дня 12 трудня 1918
року став він командиром XI групи Галицької бригади. У травні 1919 р. Б.
Шашкевича найменовано командиром Першої галицької дивізії. У Збаражі зор-
ганізував він 21-шу бригаду. Постановою диктатора Петрушевича піднесено
його до ступеня сотника, а згодом отамана. У час Чортківської офензиви ко-
мандував Четвертою золочівською бригадою, з якою перейшов Збруч і здобув
Полоне, Житомир і Коростень. Коли відбулося з’єднання УГА з Чевоною ар-
мією, от. Шашкевич заявився проти большевиків, і в березні 1920 р. приєднав-
ся в Мотилеві до частини ген. Удовиченка. За його боротьбу проти поляків
польська військова влада хотіла його арештувати, але йому пощастило пере-
їхати до Чехо-Словаччини, а згодом у Канаду. Останньо поселився був в Едмон-
тоні. Помер 23 червня 1935 р. в Едмонтоні і там похований.
Д-р ШУХЕВИЧ СТЕПАН народився 1 січня 1876 р. в селі Серафинці, пов.
Городека. Під час Першої світової війни в ранзі сотника командував куренем
УСС-ів, який взяв участь у боях з російсько-царською армією в 1914-1915 рр.
у Карпатах.
470
З упадком австрійської імперії зорганізував над Збручем у містечку Під-
волочиськах українську військову формацію, яка з успіхом розброювала ав-
стрійські частини, що верталися з України. Коли постали військові бригади
УГА, став командиром Четвертої золочівської бригади, яка ставила чоло поль-
ським військам на схід від Львова. Згодом при Начальній команді УГА став
референтом персональних справ і на цій позиції перейшов з армією поза річку
Збруч 1919 р. Розпорядком міністерства військових справ був піднесений до
ступеня отамана 31 січня 1919 р. Як член Ліквідаційної комісії УГА, повернувся
літом 1920 р. до Львова та відкрив тут адвокатську канцелярію. Уславився як
оборонець українських політичних в’язнів, яких польський суд судив за при-
належність До УВО-ОУН. Опинившись як біженець на території Німеччини,
помер 6 червня 1945 р. в місті Амбергу.
Отаман Богуслав Шашкевич
Отаман д-р Степан Шухевич
ЮРКЕВИЧ ОСИП народився 25 січня 1894 р. в Білому Камені, пов. Зо-
лочів. Гімназію закінчив напередодні Першої світової війни в Коломиї. На до-
нос війта, поляка М. Федорського, мовляв, Осип Юркевич належить до мос-
квофілів, його арештовано і запроторено до концтабору в Талергофі. Невдовзі
після прослідження справи і звільнення його з концтабору, Осипа забрали до
австрійського війська та призначили до 80-го полку піхоти. Після упадку ав-
стрійської монархії Осип Юркевич зголосився до Січових Стрільців та зараз
після того вислано його частину у бій за Львів. Невдовзі його піднесено до
ступеня поручника УСС. З відступом УГА за Збруч Осип ділив долю і недолю
воєнних ситуацій. 1920 р. він повернувся в рідні сторони та приєднався до УВО.
Поляки його переслідували, тому переселився до Борислава. 1926 р. прибув у
Канаду та включився у громадське життя. Він став основоположником Стріле-
цької Громади й УНО. Помер 15 грудня 1971 р. в Едмонтоні.
ЯНОВИЧ МИРОСЛАВ, сотник, нар. в селі Струтині, пов. Золочів. Як
старшина австрійської армії, брав участь у боях на італійському фронті. З про-
голошенням Листопадового зриву включився до української армії і був підви-
щений постановою Військової команди до ступеня сотника. Як сотник-суддя
Військового трибуналу, видав присуд до розстрілу на 18 польських диверсан-
тів, що планували в запіллі Золочівської округи вчинити бунт проти українсь-
кої влади. Командант Золочівської округи отаман Омелян Лисняк затвердив
471
вирок і ворохобників розстріляно. Сотник Янович не міг повернутися в Гали-
чину після фіналу визвольної боротьби за Збручем, бо поляки були б помс-
тплися на ньому за його коман. іантське рішення. Під час загального терору
в Україні сотника М. Яковича Чека арештувало і слід за ним пропав.
Поручник Осип Юркевич
Сотник Мирослав Янович
А. Гнідь
У ПАМ’ЯТЬ ПАВЛА ҐАВИ
Ґаба Павло нар. 1914 р., в Юськовичах, пов. Золочів, в сім’ї бідного се-
лянина. Вчився кравецтва в Золочеві й там втупив в ряди Організації Укра-
їнських Націоналістів. ОУН дала йому завдання в 1932 році розкинути летюч-
ки з протипольським текстом, під час богослуження, з хорів української като-
лицької церкви в Олеську. За це Ґабу засудили на два роки тюрми, але із
завішенням, бо Габа був неповнолітнім.
Від 1932 року перейняв Ґаба провід над сіткою ОУН в Юськовичах. Він
зорганізував і зміцнив перші звена ОУН, розвинув ряди симпатиків ОУН, які
об'єднували не тільки майже всіх молодих людей, але також старших гро-
мадян. Молодь в селі була національно свідома й жертовна. Внаслідок жер-
товної роботи Габи між 1932 і 1939 роками, около двадцять молодців пішли
в ряди УПА в 1943 році, а з них 10 поклали свої голови в боротьбі. Село Юсь-
ковичі, під проводом Габи, стало зв’язковим центром ОУН між повітовим про-
водом і довколишніми селами.
Павло Ґаба брав участь в різних крайових акціях ОУН, одною з' яких
була акція проти поміщиків Ясінських в 1937 році. Він був часто арештований
і під сталим наглядом поліції, але в тюрмі перебував тільки в слідстві. Йому
ніколи не могли доказати протидержавної діяльности. По засуді Качора, Цици
і Кука якось вийшла наяв участь Габи в підготовці до акції проти Ясінських,
і від 1938 року він мусів жити нелегально. При спробі арешту Ґаби в Золочеві,
осінню 1938 року, згинув детектив польської поліції.
Віддавши свої молодечі роки для ОУН і юськовичівської молоді, Павло
Габа перейшов кордон до Польщі, окупованої німцями по приході совєтської
армії в 1939 році. Вертаючись на рідні землі, Павло Ґаба згинув від совєтських
куль, разом з Лопатинським і Медведем, вже по переході границі, біля с. Пе-
респа на Сокальщині, 5-го жовтня 1940 року.
472
ВІД ПОРАЗКИ ДО НОВОГО ПО V
Яким Христич
ПОЛЬСЬКИЙ ТЕРОР НАД ГРОМАДЯНАМИ ЗОЛОЧІВЩИНИ
Коли пишу цей нарис-спомин про Золочів — то мимоволі пригадуються
мені події-етапи, як активному учасникові-членові У країнської Центральної Ра-
ди, з часів Української Революції-Визвольних Змагань за Волю Соборної Укра-
їни — Української Народньої Республіки... Сумні спогади!!!
Як відомо, сталося так, що Армія УНРеспубліки, після зрадливого від-
ходу „союзника” — поляків з України, залишилася сама в боротьбі проти мо-
ськовських — полчищ червоних і білих, виснажена бойовими операціями і ти-
фозними хворобами, примушена була закінчити збройну боротьбу, залишити
Рідний Край-Україну і злочасного 20-го листопада 1920 року відступити-перейти
Збруч — річку коло Гусятина у Галичину, тоді окуповану поляками, і тут зло-
жити зброю полякам...
Ще недавні „союзники’-поляки військовиків Армії УНРеспубліки запро-
торили у Західну Польщу до таборів полонених, як от: Каліш, Ланцут, Вадо-
виці та інші, під „дружні" густі кільчасті дроти і під пильним військовим „ка-
раулом”, а наших цивільних українців-невільників заслали до Ченстохови на
примусовий „відпочинок" до манастирських таборів, під омофор „Матки-Бос-
кі”, на „покаяння” — покутувати свої самостійницькі „гріхи”, між якими опи-
нився і Аз Єсм...
Перебування у Ченстохові і „панська опіка" — відживлення із Страдому
скоро допровадила до того, що вже почалися масові-голодові захворювання і
навіть смертельні випадки. Як інші, так і я почав сильно відчувати спадок на
силах, так що одного разу, лікар, оглядаючи мене, порадив мені, щоб я якнай-
скоріше покинув Ченстохову та знайшов собі притулок в якійсь гірській око-
лиці, бо вже маю симптоми туберкульози.
На цю доброзичливу пораду лікаря та при його допомозі, почав я робити
всі заходи перед польською адміністрацією про звільнення з табору, і таки
просто вирватися із Ченстохови і в кінці липня 1921 р. прибув у Галичину, до
Коломиї, „яко наг, яко благ — несть нічого”...
Під час всяких евакуацій, в Коломиї я бував у 1919 році, мав вже деякі
знайомства, які й відновилися тепер, коли я приїхав із Ченстохови. Відразу
мені пощастило співпрацювати в тижневику „Покуття”, якого був видавцем
і редактором Омелян Карашкевич та частинно у В-ві „Жіноча Доля” сен. Оле-
ни Кисілевської, а крім того був книговодом-бухгалтером українсько-польської
„кооперативи” п. н. „Добробут”, брав участь у виставах аматорського театраль-
ного гуртка...
Все те не довго тривало. Десь в половині липня 1922 року польська адмі-
ністрація вигнала мене із Коломиї, як нібито „з приграничної зони”... Припадок
хотів, щоб в той час тут давав свої вистави театральний ансамбль — група
Івана Когутяка, до якої і я вступив і з нею блукав по містах і селах, а в тому,
мимохіть-щасливо забрів і до Золочева, на початку червня 1923 року, теж з
473
виставами театру Когутяка, аж на цілий тиждень, і тут, у Золочеві почалося
моє нове життя-буття...
Після першої вистави „Еспанська Муха”, гостинна золочівська громада
улаштувала для нас-гостей прийняття в залі „Українська Бесіда”. При цій на-
годі я вже мав приємність познайомитися з кількома видатними суспільно-
громадськими діячами, передусім з адвокатами — д-р Ваньом і д-р Пиндиком
та іншими, якось особливо, з першого побачення-знайомства, наблизився я до
незабутнього українського патріота-соборника о. М. Хмільовського...
Золочів... Протягом тих моїх „театральних” днів розглядав я „сюди й ту-
ди” і це чепурне місто, з високою горою, (за якою с. Фільварки), повне зелені
і квітучих дерев-кущів, горбок „Кемпа” з високими деревами, „ріка”-3олочівка,
заросла шуваром, мені щось так припало до душі, що я вже майже рішився
тут залишитися.
При одній зустрічі з д-р Пиндиком, я признався йому про мій задум —
залишитися у Золочеві. Він радо прийняв це до відома, а навіть сказав, що
сам хотів мені запропонувати, а при цьому запевнив, що познайомить мене
з проводом місцевого аматорського театрального гуртка з тим, щоб я брав там
активну-допоміжну участь, а крім того з іншими існуючими організаціями-
товариствами і особами, які можуть дещо матеріяльно допомагати, або під-
шукати якусь платну працю...
Отже, залишив я театральну групу Івана Когутяка і залишився у Золо-
чеві... Очевидно, насамперед, втягнув мене д-р Пиндик до Аматорського теа-
трального гуртка і щотижня почалися проби при моїй участі, а крім місцево-
го, ще відбувалися т. зв. „генеральні” проби 3-ох сільських — з поблизьких сіл —
таких же гуртків, з яких найбільш кращим інтенсивним гуртком був із с. Філь-
варки, під проводом Г. Дмитрпка (як мені пізніше оповідали, він за часів німе-
цької окупації Галичини 1944 р., був війтом с. Фільварки). Мороки-праці було
коло них досить...
Треба би зауважити, що театральні вистави відбувалися кожної неділі,
то одного, то другого аматорського гуртка, в Золочеві, в театрі ім. о. Маркіяна
Шашкевича і що заля все була повна глядачами... Наш — Золочівський — кра-
щий гурток давав свої вистави кілька разів у Гологорах і Зборові, власною
малою оркестрою і хором... (Між ін. в ті часи мого перебування у Зборові, за
містом, було ще турецьке кладовище, ніким не бережене — заросле буряка-
ми — і тільки на грубих палицях видніли дерев’яні „фески”)...
Над справами театральних аматорських гуртків я спинився трохи дов-
ше, бож це був мій перший „джаб” — посвята для мистецтва...
Мило мені згадувати про прощу на „Білу гору” до пам’ятника-хреста о.
Маркіяна Шашкевича. Така проща відбувалася щороку у липні, при величез-
ній участи громадянства із різних закутків Галицької Землі, щоб віддати-вша-
нувати пам’ять Просвітителя — незабутнього учителя о. Маркіяна Шашкевича...
На таку незвичайну для мене прощу, два рази — 1922 і 1923 рр. — брав мене
на свій візок-„шарабан” д-р Ваньо, той, що написав брошюру: „Біла цвітка”-
ентузіяст Шашкевичіяни... Отже, бувши у Підлиссю, крім блукання на горі, шу-
каючи „білої цвітки”, заходив і до колишньої „резиденції”-домівки о. Маркіяна
Шашкевича, — запущеною, яка стояла пусткою і лише, в залі, зі стіни дивився
сумно портрет о. Маркіяна. Постояв я і коло криниці і ті дуби, „що тягли
воду", оспівані поетом: „Там ти скаже дуб зелений, і один, і другий, як я жив
там без журби і туги”... Такі відвідини ніколи не можуть забутися...
Забув я раніше сказати про те, що крім зайняття з театральними аматор-
ськими гуртками, а одержав працю мало платну у відомого бібліофіла проф.
Івана Калиновича, у якого довший час провадив картотеку нових видань. Тре-
ба було подивляти те, що в кількох кімнатах — у шафах була зібрана і впоряд-
474
кована велика кількість книг — бібліотека різних українських і чужоземних
авторів та видавництв... Чи той скарб — книжковий фонд — уцілів чи зберігся,
трудно сказати, а була б велика шкода щоб пропав би...
Дещо про загально громадську домівку, яку одні називали: „Українська
Бесіда”, а інші: „Касино ім. Шашкевича". Чому було дві назви тієї самої домів-
ки, не знаю. В тому великому домі було кілька кімнат і велика заля зі сценою.
В цій залі, час від часу, відбувалися доповіді-реферати на різні теми, місцевих
і приїздших прелегентів (головно зі Львова), а також іноді улаштовувалися
малі концерти або культурно-освітні вечірки, в яких і я брав актуальну участь...
В інших кімнатах, майже щовечора, старші громадяни сходилися, щоб дещо
„погуторити” про недавнє і теперішнє гірке положення українців під польсь-
кою окупаційною владою, або провести годину-дві за картами, ну й дещо
перекусити... І так, з дня на день проволікалося, після своїх фахових занять,
без виразного політичного „завтра”, яке щораз ставало гіршим, бо діяла Укра-
їнська Військова Організація, а значить і поселилися жорстокі польські репре-
сії — наповнювалися тюрми та судові „розправи”, з суворими вироками... до
розстрілів включно...
Десь в половині червня 1923 року у Золочеві громадські діячі почали ор-
ганізувати Повітовий Кооперативний Союз (з наказу Центросоюзу із Львова),
з тим, щоб і по селах, (замість жидівських склепів і шинків), теж закладати
свої кооперативні крамниці. Щоб підготовити для сільських кооператив відпо-
відні торговельні кадри-продавців, Дирекція Повітового Союзу улаштувала та-
кі „купецькі” курси, а мені було запропоновано (через д-ра Пиндика) зайняти-
ся-провадити курси кооперативного діловодства-бухгалтерїї-книговодства.
І так сталося — прислали мені 12 дорослих-розвинених хлопців із 6-ти
поблизьких сіл на ті курси-місячні, які відбувалися в домівці Народної Школи,
директором якої був о. Хмільовський (тут же й мешкав). Як зараз пригадую,
що між курсантами був (згаданий раніше) Дмитрик із с. Фільварки, член УВО,
який приносив „Сурму", яку хлопці дуже обережно, між своїми паперами, кни-
жками приносили і роздавали у своїх селах — теж членам УВО...
Згадані кооперативні курси проходили з деякими неприємними перешко-
дами, бо вже на третій день-початку, під час зайнять, з’явився відділ польської
поліції, перевів у кожного ревізію, переглядали їхні зошити і записи, а потім
обшукали усі кляси і парти. Очевидно, шукали „Сурми”, але не знайшли тому,
що хлопці наперед вже знали, коли точно день мала б „відвідати” польська по-
ліція — бувала три рази й відходила з тим самим результатом — „Сурми” не
знаходила, але вона таки тут була, та спритно заховала під підлогою, по якій
7:одили поліцаї...
На закінчення курсів Дирекція Повітового Кооперативного Союзу приз-
начила іспитову Комісію •— голова д-р Пиндик. Скрупулятно-детально (кілька
годин) іспитова Комісія протоколярно засвідчила, що усі курсанти-хлопці від-
повідно підготовлені до провадження книговодства у сільських кооперативах, і
тут же одержали всі офіціяльні урядові атестати-свідоцтва. Зокрема мені, Ко-
місія висловила подяку за зразкове ведення курсів і... тільки!.. Пізніше дові-
дуюсь, що мої курсанти вже одержали посади і працюють в сільських копе-
ративах.
Незвичайна зустріч з вояком УГА у Золочеві. Під час якоїсь театральної
вистави на павзі, підходить до мене чоловік, середнього віку, мав гарне-худень-
ке лице, трохи згорблений і бідно вбраний, пильно мені приглядається, віта-
ється-представляється, а потім запитує, чи я його знаю-пам'ятаю. На ці його
запити відповідаю, що не можу його знати, що він, мабуть, помиляється. Тоді
він: а пригадайте собі 1919 рік, ви тоді були у шпиталі — хорували на тиф, а
я був санітетом і вас обслуговував, а ви, на „всякий випадок", написали до-
475
дому лист, який я мав би „у відповідний час" переслати, а за це ви мені пода-
рували наперед чоботи, які ще й тепер маю... Так ось воно як! Дійсно пригадую
Вас, ніби крізь сон, ви тоді називалися Юхим Н... Дякую, що пригадали мені
ті прокляті-тифозні часи під червоними большевиками у Вінниці 1919 року...
Запитую: що ж Ви тепер робите? Та от, каже, під горою будую собі „калибу”-
хатину, а на заробітки ходжу на панські поля та якось так „промишляє” коли-
шній вояк УГАрмії... Дійсно, дуже мила була зустріч і знову багато пригадала
про трагічні минулі роки...
Мандрівка по селах Золочівських... В літні недільні дні, кілька хлопців і
я з ними, мандруємо-відвідуємо близькі села, щоб придивитися, як там наші
люди живуть під „благословенними” порядками окупаційної польської влади.
Кількома наворотами відвідали ми такі села: Сасів, Почапи, Вілий Камінь,
Фільварки, Заріччя і ще одне, вже забув назву. Це мало б бути село, віддалене
від Золочева на яких два-три км, за горою. Хлопці туди щонеділі ходили, бо
там було багато дівчат, а я спеціяльно поцікавився там побувати, бо з того
села був членом Української Центральної Ради, провідний член Партії Соція-
пістів-Революціонерів Іван Лизанівський. Отже, був у його хаті, розпитував, чи
знають дома де він і що з ним сталося... Нічого не знають, лише чули що
він — Іван Лизанівський — попав до большевиків і, мабуть, там або загинув,
або десь може засланий до Сибіру...
Одного разу чув я розмову про те, що десь недалеко на передмісті Золо-
чева живе-доживає віку, всіма забутий-занедбаний, кол. вождь УГАрмії — пол-
ководець ген. Тарнавський...
Настав вересень — тривожний місяць 1923 року, коли польський поле-
вий суд нроваді.^ процеси проти уявних чи дійсних членів Української Війсь-
кової Організації, якими в'язниця була вщерть виповнена Золочівської катівні...
Спеціяльна-надзвичайна сесія суду розглядала процес проти трьох осіб,
обвинувачених нібито за підпал збіжжя-скирі польських поміщиків-дідичів, а
саме: Олександра Павлишина, Ілька Скочиліса і Миколи Коваля. Обвинува-
чених боронили адвокати зі Львова, між ними був і д-р Старосольський. Вирок
суду був: усіх трьох розстріляти. Тій дикій-кривавій розправі, яка відбулася на
подвір’ї в’язниці, гора, з якої добре було видно, усіяна нашими людьми при-
глядалися, як поляки „долагоджували” „мирне співжиття” з українцями на їх-
ній землі...
Бачив я (і, при гадці, все встає сумний образ) як проходила „процесія”
до кладовища. Забитих вложено до наспіх збитих не вибльованих скринь, на
яких було видно кров... Поховано на кладовищі по правій стороні коло заго-
рожі паркану... Наші хлопці і я з ними, відвідували ті могили та коло кож-
ного було посаджено насіння білих каштанів... (Цікаво відмітити, що відвіду-
ючи весною 1924 р. ті могили, було видно, що посаджені капітани прийнялися
і вже показували „головки" — отже будуть рости)... В наступну неділю, в Со-
борі грекокат. церкви, о. Хмільовський правив панахиду за „трьох убієних
воїнів"... Після того мав неабиякий клопіт з польською адміністрацією поліцією...
Не треба, мабуть, згадувати про те, що кривава подія на тюремному по-
двір’ї болюче сколихнула пригнічене українське громадянство Золочева і сіл
повіту! Навіть ті „старорусини” (не було їх багато), які шукали якоїсь мирної
розв’язки-співжиття з поляками, при даних умовах, і вони зріклися своїх на-
мірів та гостро осудили польську адміністрацію за замордування українських
патріотів.
Про діяльність Української Військової Організації (пізніше ОУН) до нас
— Золочева — надходили скупі вістки, бо часописи зі Львова все з великими
білими плямами. Одиноке, що ми час від часу довідалися повніше від „Сурми”
476
(якимось чином кольпортував, згаданий раніше, Дмитрик із с. Фільварки), я
також мав...
Мабуть УВО дошкульно допікало в теренах, тому й в Золочеві поліція
„розперезалася вовсю". Щоденні ревізії-обшуки запідозрених громадян і Ор-
ганізацій, зокрема був погром Т-ва „Просвіта”, не проминули „шпики” „Укра-
їнської Бесіди” і „Касино", перекидувано-розкидувано театральні „розщебеги”
все шукаючи якоїсь зброї і „Сурми”. Розуміється, при тих обшуках не обхо-
дилося й без арештів в поліційній „буцегарні" (в якій і я „перебув" щось 6-7
год., поки у мене робили ревізію, теж шукаючи „Сурми")...
При такому стані річей — безоглядного поліційного терору — сильно
підупало громадське культурно-освітнє життя, навіть „Українська Бесіда" ча-
сами стояла пусткою, бо й старші громадяни воліли бути дома, як наражувати
себе на якісь прикрощі... Театральні сільські аматорські Гуртки перестали да-
вати вистави, бо були або заборонені поліцією, або „забракло” виконавців —
ліквідувалися, лише ще, покищо, тримався Золочівський Гурток і, хоч і рідко,
дещо ставив на сцені. Але й тут доходило до абсурду, напр., щоб Амат. Гурток
схотів би виїхати до Зборова або Гологір, то на це треба було мати поліційний
дозвіл, а при тому був би їхній агент-цивільний „шпик”, особливо цензурували
п'єси до вистав...
Як з того всього виходить, та ще й під підозрілою „опікою” поліції, я вже
не мав що робити у Золочеві і змушений залишити цю гарну для мене „Оазу"
десь в середніх числах червня 1924 року... Стільки — спомин про Золочів...
-----□------
ОТЕЦЬ Д-Р ШАМБЕЛЯН С. ЮРИК ПЕРЕД ПОЛЬСЬКИМ СУДОМ
(Опрацювання Редакції на підставі низки свідчень)
Дня 28-го лютого 1920 року заарештовано у Станиславові о. д-р С. Юрика,
папського шамбеляна і пароха Золочева та члена уряду УНР. Списавши полі-
ційний протокол, ув’язнено його разом із польськими вояками, яких посадже-
но за крадіж. Першого березня відвезено його до Львова, а 3-го березня пере-
везено знову до Золочева, і тут місцева польська інтелігенція напала на нього
та побила його. По дорозі з залізничої станції до тюрми справили шамбелянові
справжню „хресну дорогу”. Били, зневажали, плювали в лице. Були серед них
і жінки польських суддів. Його стан від побиття був настільки серйозним, що
д-р С. Юрик запричащався і очікував остаточного, хоч передчасного, призна-
чення. Привівши арештованого у в’язницю, підпоручник Бочарскі разом із
поліцаями завів в’язня до келії, в якій вже було трьох українців: д-р Т. Ваньо,
о. М. Хмільовський і ще один. Невдовзі його перенесено до іншої келії, де
не було ні ліжка, ні сінника, ні соломи. Так залишили його польські поліцаї —
побитого, обкривавленого, з розбитою головою. На прохання подати йому склян-
ку води, ключник (Щурек) саркастично відповів, що дасть йому „каменя”. Ін-
ший ключник, що знав д-ра Юрика, сказав йому, що „ми маємо ліжка, коци
і сінники, та наказано нам не дати вам”. В таких обставинах пришилося жити
три дні і ночі. П’ятого дня перевезено його до іншої, меншої кімнати, також
неопаленої, з мокрими стінами і мокрою підлогою. По кількох днях слідства
і переслухання ув’язненого, слідчий суддя майор Золотенький звинуватив в’я-
зня у шкідливій діяльності проти польської армії.
Арештованого поставлено на граничний харч, і протягом перших тижнів
багато польських старшин — інколи зі своїми жінками, приходили до келії
звинуваченого, щоб побачити „ксендза-мордерцев". Слід також додати, що два
477
польські капеляни відвідали ув’язненого, і ставши у двер’ях клітки, гнівно
кричали: „Ти є той, що допустився таких злочинів!", а польські жовніри, що
приносили приписане харчування, не раз витягали багнети і погрожували смер-
тю. Інші знову підходили до дверей келії і висловлювалися лайливо, мовляв,
„ти дурак, ти піп... с. син...”
Після двох місяців знущань і в наслідок недоживлювання, звинувачений
почав пухнути. Покликаний лікар без вагань наказав негайно перевезти д-ра
Юрика до шпиталю. Слідчий суддя Золотенький наказав відіслати о. Юрика
до військового судді у Львові. В ночі, 25-го квітня 1920 року, під охороною
чотирьох поліцаїв перевезено о. Юрика до військової тюрми на Замарстиновій.
На інтервенцію митрополита Андрея звинуваченому дозволено відправи-
ти Службу Божу у в’язничій каплиці. Це сталося щойно 16-го травня. Дня 19-го
червня військовий суд передав справу звинуваченого цивільному судові в Зо-
лочеві, і того ж дня його повели під ескортою до львівської цитаделі, звідки
перевезено його до Золочева. В Золочеві арештований перебував до 6-го липня,
звідки його знову перевезено до Окружного суду у Львові. V зв’язку з насту-
пом большевицьких військ на Галичину й Польщу, підсудного разом з кримі
наявними злочинцями вели вулицями Львова до транспорту на залізничний
двірець. Звідси його вислали в глибину Польщі. Після відступу большевиків
о. С. Юрика знову перевезено до Львова та остаточно поставлено перед суд,
звинувачуючи його за австрійським кримінальним кодексом у громадському
насильстві, до якого ніби допустився під час української держави, підбурюючи
народ проти поляків у своїх публічних промовах і проповідях. V цій справі
переслухано 156 свідків. Судова розправа відбулася щойно 1921 року. На судо-
вий процес не явилось дві третини свідків, бо не хотіли під присягою повторя-
ти брехливі доноси. Отець д-р С. Юрик виголосив під час судової розправи
блискучу промову українською мовою в обороні українського народу і в обо-
роні своєї діяльности на користь українського народу. Польські судді були
збентежені, безмовні й засоромлені своїм судилищем. Вони прийшли до вис-
новку, що не мають за що судити о. Юрика і звільнили його безумовно.
На цьому місці слід згадати про такий епізод, що кидає світло на
категоричну принциповість великого патріота. Коли московська орда зайняла
Галичину в роки Першої світової війни, вона звандалізувала українське куль-
турне й релігійне життя та вивезла десятки тисяч українського народу на
Сибір і в глибину царської імперії, в тому митрополита Андрея і о. С. Юрика.
На засланні о. С. Юрик перебував з майбутнім воєводою Тернопільщини. Коли
воєвода при нагоді візитації золочівського старости відвідав о. д-ра Юрика,
шамбелян прийняв його гідно, як воєводу, у своєму помешканні, проте весь
час спілкувався з ним тільки українською мовою. Воєвода, від’їжджаючи, по-
дякував о. Юрикові за гостинність, але все ж таки завважив, що йому непри-
ємно, що о. С. Юрик не промовив до нього ні одного слова польською мовою.
На це воєвода одержав відповідь, що це тому, що „Пан воєвода є воєводою
на українській землі".
Григорій Дмитрик
МІЙ СПОМИН ПРО БЛ. П. О. ШАМБЕЛЯНА СТЕПАНА ЮРИКА
ПАРОХА В ЗОЛОЧЕВІ
Я не всилі багато писати про ту духовну особу, але згадаю кількома
словами про сл. пам. шамбеляна д-ра Степана Юрика. Не пригадую собі точно,
в котрому році прийшов він до Золочева. Знаю, що була весна. Ного привітали
478
процесією на залізниці в неділю. Була теж оркестра товариства „Січ”. В імені
місцевих священиків вітав його бл. п. о. Петриця, а також польський канонік
і жидівський рабін та маса людей без різниці релігійного переконання.
Коли процесія прийшла під церкву, о. Петриця передав о. Юрикові клю-
чі від церкви. Після того о. Юрик з місцевими священиками відправив моле-
бень до Божої Матері, привітав людей і виголосив першу глибоку науку. Був
він щирим патріотом, загально любленою й шанованою людиною, незвичайно
працьовитою й солідною, а при тому скромною особою.
Він працював не тільки на релігійній ниві, але теж на культурній, освіт-
ній і політичній. Був довголітнім головою філії „Просвіти”, головою „Рідної
Школи”. Заложив Рідну Школу в домі сл. п. д-ра Ваня, будучи головою Това-
риства ім. М. Шашкевича. Належав до всіх українських товариств, як: „Бесі-
да”, „Сільський Господар" і інші. їздив по читальнях. Давав наукові відчити.
Промовляв на вічах і давав рекомендації по селах. Відвідував він також ма-
настир і в Пліснеську, коло Підгорець, і в Краснопущі, коло Поморян. Виголо-
шуючи глибокі релігійні науки, загрівав людей до любови своєї віри і до свого
народу. Не було такої науки, щоб не згадав хоч кількома словами про Украї-
ну. Зі співчуттям і щирим серцем відносився до людей, його заслугою було
відновлення старої церкви.
Коли 1914 р. вибухла австрійсько-російська війна, сотник Сороковський
почав організувати Українських Січових Стрільців. На Спаса — 19-го серпня
пополудні Січові Стрільці разом із оркестрою ввійшли до церкви, де о. Юрик
з місцевими священиками відправив молебень, як теж виголосив проповідь і
поблагословив Січовиків Найсв. Тайнами. За свою роботу, коли прийшли мо-
скалі до Золочева, сейчас о. д-ра С. Юрика арештували і вивезли до в’язниці
в Києві.
Послухаймо, що писав у своїх споминах історик Дмитро Дорошенко:
„Привезено о. Юрика, людину надзвичайно милу, симпатичну, освічену і щи-
рого патріота. Він здобув собі в наших киян загальну повагу і пошану, його
тримали в Лук’янівському участкові щось коло трьох місяців. Пристав дозво-
лив йому щодня виходити на кілька годин до міста, вірючи на слово, що він
не втече. І о. Юрик щодня заходив до нашої хати, обідав у нас, читав часописи,
я навмисно запрошував до себе декого з поважніших громадян, щоб о. Юрик
мав нагоду з ними познайомитись. По неділях ми з о. Юриком робили екс-
курсії по Києву. Оглядали Лавру, Кириловську церкву та інші наші святині
і пам’ятники. Отця Юрика вислали до Вогогди. Наші люди здобули грошей і
він виїхав на власний кошт в супроводі Городовика. Ми потім листувалися з
о. шамбеляном Юриком, аж поки не зустрілись з ним уже по його визволенні.
В помешканні митрополита Андрея Шептицького я мав приємність зустрітися
з о. Юриком. Тепер о. Юрик аж сіяв від радости, що скінчилася неволя для
його земляків, що настають для України кращі дні, й що він бачить свого
улюбленого митрополита на волі й серед своїх людей. Будучи на Великій Укра-
їні, о. Юрик переговорював з деякими православними про справу Унії в Укра-
їні. йому гостро опонував передусім проф. О. Лотоцький і о. Юрик зрозумів,
що ця справа ще не дозріла.
За України о. Юрик був вибраний послом зі Золочівщини до Української
Національної Ради Західньої Української Республіки. Отець шамб. Юрик був
теж членом Виділу Національної Ради. По трагічному закінченні наших зма-
гань о. Юрик вернувся до катедри св. Юра у Львові, і там перебував довгий
час. Коли вернувся до Золочева, поліція негайно його арештувала і вела через
місто наче розбійника. Польське шумовиння кричало за ним: „на гак кабана”,
плювали в очі та кидали камінням на нього.
479
Лице бл. п. шамб. Юрика брю ціле скривавлене. Запровадили його
просто до тюрми на замку. В короткім часі відвезли до Львова і там відбу-
лася розправа. (Читай „Америку” з дня 23 листопада 1974 р. статтю Впр. о.
Сохоцького). На внесок Папи розправу не докінчено й о. С. Юрик повернувся
до Золочева. Не упадав він на дусі, але ще більше взявся до праці на релігій-
нім і політичнім полях. Купив дім з великим городом і садом під Українську
Захоронку. їздив знову по читальнях „Просвіти" з рефератами, давав релігійні
місії, відвідував манастирі ЧСВВ і інших.
Коли о. С. Юрик передчував близьку смерть, просив, щоб його скромно
похоронили. Його лікували місцеві лікарі — д-р Залужний і д-р Ґілевич, крім
них ще приїздив д-р Панчишин зі Львова і д-р Свідерський з Білого Каменя.
Коли о. шамб. Юрик перестав жити, в „Бесіді” під проводом д-ра Баня зібра-
лося кільканадцять інтелігентів, які вибрали похоронний комітет. Ухвалили
похоронити сл. п. о. шамб. д-ра С. Юрика, — колишнього російського і поль-
ського в’язня — як великого Сина України за його заслуги.
Коли тіло пок. о. Юрика вбрали в церковні ризи, перевезли до церкви
св. Миколая. Там лежало цілу добу. Приходили поклонитися і помолитися за
його душу не тільки українці, але також поляки і жиди. На другий день по-
полудні в год. 3.00 перевезено тіло до Воскресенської церкви при співучасти
українських і польських священиків. Було багато людей. На другий день при-
їхали зі Львова під проводом о. О. Малиновського представники від митропо-
лита Андрея Шептицького і від усіх українських товариств прислали вінки.
Порядок в церкві мало Товариство „Сокіл". Завпокійну Службу Божу і парас-
тас відправив о. декан з Олеська у співслуженні інших отців. Співав хор під
проводом директора Кравчука.
Після поминальних богослужень у церкві почали готуватися до похорон-
ного походу за вказівками проф. Юркевича, голови „Сокола”. Похід відкри-
вали делегати зі Львова, нісши вінки від різних товариств, а за ними золо-
чівські від „Просвіти”, „Рідної Школи”, „Української Гімназії”, „Сокола”, „Бе-
сіди”, Т-ва ім. М. Шашкевича, „Сільського Господаря”. За ними йшли церковна
процесія, духова оркестра „Сокола" під проводом П. Солодкого, церковний хор
під проводом директора Кравчука.
За хором кількадесяти українських і кілька польських священиків. За
священиками несли тіло о. Юрика, за домовиною около 10 тисяч народу. По-
хорон був дуже величавий, бо зійшлись вірні з усіх-усюдів, щоб віддати остан-
ню прислугу своєму улюбленому душпастиреві. При брамі цвинтаря стояла
стійка Т-ва „Сокола”, яка впускала представників з вінками зі Львова й Золо-
чева, оркестру, хор, священиків і тіло бл. п. о. шамб. С. Юрика. Над відкритою
могилою тримали стійку „Соколи”.
Священики почали правити панахиду. По відспіванні „Вічная пам’ять”,
тіло о. С. Юрика спустили до гробу. Промовляв о. мітрат Малиновський і про-
щав його від митрополита Андрея Шептицького. Було ще дві промови від
товариств зі Львова. Від Золочева прощав д-р Т. Ваньо.
По короткім часі завиднівся на могилі величавий пам’ятник. Так спочив
великий син України, славний своїм служінням любови Богові, Церкві й На-
родові.
Вічная Йому пам’ять!
„Світло", квітень 1976 р.
480
Богдан Гошовський
СТРІЛЕЦЬКІ МОГИЛИ В ЗОЛОЧЕВІ
Великі події 1918-19 рр. залишили по собі також у Золочеві чимало
всяких — більш чи менш — наявних та цінних слідів-пам'яток. Згадати б хоч
грошові бони-посвідки, видані в Золочеві — як це було й в інших містах —
українською владою, „Золочівське слово", часопис, що постав у Золочеві з
хвилиною упадку Львова, в якому криється чимало історичного матеріялу,
цінного для висвітлення тогочасних політично-воєнних подій не тільки льокаль-
ного, але й загально-українського характеру.
Одначе найбільш виразною та — з боку моральної вартості! — цінною
пам'яткою з часів визвольної боротьби являються в Золочеві стрілецькі могили,
що виросли на місцевому новому цвинтарі протягом цілого часу боїв за Львів,
до другого відвороту УГА з-під Гологір, 28 червня 1919 р. включно.
Всіх могил, в яких спочивають переважно стрільці УГА, що померли в
золочівських лічницях від одержаних на фронті ран та на тиф, було зразу
понад сотні (докладно невідомо), сьогодні, внаслідок ексгумації та комасації,
переведеної в час відомих оссіних подій 1930 р., не знати властиво ким і на
якій підставі, є їх всього... тридцять кілька.
На місці ненарушеними остали тільки ті, що знаходяться на самому
фронті в числі 28, майже всі інші могили перенесено й злучено в дві спільні
на самому кінці нового кладовища. Крім цього є ще кілька могил разом з
давніми австрійськими, скільки одначе їх і де вони саме — невідомо.
Громадянство Золочева, насамперед пластова молодь, почавши вже від
1922 р. опікувалась могилами, обкладаючи їх дерниною та обсаджуючи квіттям.
В 1926 р. поставлено на них заходом пластунів-ремісників даровані громадя-
нами села Вороняк, членами місцевої читальні, березові хрести, що й пиша-
лись ненарушеними до осені 1930 р. В тому році, в дні 1-го листопада, якась
злочинна рука більшу частину тих хрестів повиривала й понищила.
Цей факт, як також факт частинної ексгумації, заставив Філію т-ва охо-
рони могил у Золочеві замислитися остаточно над давно плянованим оцемен-
туванням цінних могил.
Дякуючи студентській молоді, яка й взяла — за порозумінням з Виділом
філії — переведення цілої справи у свої руки, почато весною 1931 р. в першу
чергу інтенсивну збірку гроша на фонд охорони могил.
І тут з признанням приходиться ствердити, що все золочівське грома-
дянство без огляду на свої партійні переконання в повному розумінні цього
окреслення, поставила собі Філія ТОВМ і студентська молодь, просто з поди-
вогідною жертовністю складало обильні датки на „наші могили”, так, що вже
в час літніх ферій 1931 р. можна було приступити до праці.
Одначе на перешкоді станула влада, яка не дозволила на поставлення
пам'ятників, бо, мовляв, скомасовані вже досі могили підлягають виключно
піклуванню відповідних військових чинників, а ще не скомасовані іають теж
підпасти комасації. Таке вирішення справи не могло очевидно вдоволити Ви-
ділу філії і тому він далі продовжував свої заходи. Вкінці, завдяки численним
особистим інтервенціям голови Філії о. шамб. д-ра С. Юрика вдалося таки
виклопотати довго очікуваний дозвіл.
Негайно приступлено до праці. Започаткувало її золочівське студентство
в дні 27 серпня 1931 р. товченням каміння. Від того часу аж до 15 вересня
праця не вгавала. Вели її фахівці мулярі, одначе всю іншу роботу виконували
виключно самі студенти. На окрему згадку заслуговує праця студента Романа
481
Кравчука, який не кидав її ні на хвилину. Також протягом трьох тижнів виріс
ряд нових, тривких пам'ятників.
Коли їхати з залізничного двірця до міста, можна бачити по правому
боці дороги, як на самому фронті кладовища стоять 28 оці німі, але життє-
творчі свідки недавнього минулого.
Виконані з цементу, після проекту й пляну самих таки студентів, з пос-
тументами, на яких витиснено заглублення на таблиці та хрестами, лякеро-
ваними з переду на чорно, виглядають вони незвичайно естетично, а при тому
масивно й поважно.
На жаль, не всі могили зістали оцементовані; двох спільних, осінню 1930
року скомасованих могил влада таки не дозволила бетонувати. На них і досі
стоять малі, цементові хрестики з написами... „жолнєж армії украіньскєй”...
Загальний вид стрілецьких могил на цвинтарі в Золочеві
Загальний кошт будови пам’ятників виносив близько 2.500 зол. На дю
суму зложилося головно — як уже згадано — жертви місцевого громадянства,
зокрема студентська молодь та доходи з улаштованих молоддю на цю ціль
імпрез.
Не можна теж на тому місці поминути мовчки заслуг, які поклала біля
збірки фондів своєю дбайливістю п. С. Околітівна.
’ Написів на пам’ятниках немає покишо жадних, бо влада, поза поданням
імени й прізвища та означенням зіркою й хрестиком (навіть без слова „заги-
нув") дати уродження й смерти не дозволила на уміщення на них будь-якого
тексту.
В дні 21 вересня 1931 р. відбулося торжественне посвячення новооцемен-
тованих могил. Церковна процесія з о. шамб. Юриком на чолі й зі всім міс-
цевим священством, безліч вінків, численний хор, непроглядна, бо понад шість
тисячна маса народу, високопатріотична промова о. шамб. Юрика й посла
Олесницького, вкінці чудова осінна погода — оце головніші моменти того
482
небуденного для українського Золочева дня, в якому клонив свої голови перед
тінями Тих, що відда пі своє життя за краще завтра Нації.
V грекокатолицькому парафіяльному уряді в Золочеві находиться книга
померших і погибших членів УГА, похоронених на золочівському цвинтарі.
Відпис цієї книги передано Т-ву охорони воєнних могил у Львові.
Філія ТОВМ в Золочеві задумує теж прикрасити пам’ятниками воєнні
могили в повіті, зокрема в Краснім, де — як відомо — спочивають старшини
літунського відділу НКУГА, що згинули 6 лютого 1919 р. трагічною смертю
при розриві бомби під час науки. Могили їхні знаходяться на приватному кла-
довищі гр. Росоцької і на них до сьогодні видніють хрести з пропелерів. Там
є три могили. В найбільшій спільній могилі спочивають: пор. Олексій Басап,
?:ор. Михайло Володимир, хор. Осип Швець, хор. Назбулат Кануков (грузин),
полк. Борис А. Губер, пор. Гумецький Орест. Крім убитих від розриву бомби,
спочивають в окремій могилі два невідомі підстаршими літунського ві.іді.ту,
родом з Галичини, що в березні 1919 р. загинули в літунській катастрофі біля
Чорного Острова. В окремій могилі спочиває хор. літ. А. Шеременіцький.
ПОСВЯЧЕННЯ МОГИЛ УКРАЇНСЬКИХ ВОЯКІВ У ЗОЛОЧЕВІ
На цвинтарі в Золочеві похоронили в 1919 р. 24 українських вояків, іцо
полягли у польсько-українській війні. Звичайні ковані могили, прикрашені бі-
лими березовими хрестами, почали западатися, а воєвідство покликуючись на
Похід на цвинтар в Золочеві в день Зелених Свят
розпорядок щодо воєнних могил, домагалося їх розковання та перенесення
останків упавших до спільної могили на відтинку цвинтаря, призначеного на
воєнні могили.
Завдяки інтервенціям о. шамбеляна д-ра Юрика та посла д-ра Яр. Олсс-
ницького одержано по довгих заходах дозвіл на залишення тих могил та лс-
ремурування їх на сталі гроби. Знов же завдяки жертовності української золо-
чівської громади та повної посвяти праці української молоді й українських
ремісників Золочева, довершено цього в короткому часі. Дня 21 вересня, в день
Матері Божої довершено торжественного посвячення тих могил. Під проводом
483
усього українського духовенства Золочева пішла величава процесія з понад
тисяча учасників на цвинтар. Після посвячення промовив до зібраного народу
о. д-р Юрик, а на закінчення посол д-р Олесницький, що зложили поклін па-
м’яті поляглим та підкреслили значення їх жертви для нашого національного
розвитку та для скріплення нашої національної свідомости.
Щорічний похід на Стрілецькі могили в Золочеві
Під кінець треба додати, що всі могили та хрести прикрашено жовто-
блакитними вінками та лентами. З цього приводу місцева поліція веде вже
на протязі кількох днів слідство та шукає, хто це зробив.
За „Ділом”
------□--------
СВЯТО „РІДНОЇ ШКОЛИ” В ЗОЛОЧЕВІ
Ювілейне свято в 50-ліття „Рідної Школи" відбулося в Золочеві в залі
дому ім. М. Шашкевича дня 4-го жовтня. Головну Управу „Р. Ш." заступав
пос. Д. Великанович. Свято мало характер незвичайно величавий і сильно спо-
пуляризувало ідею „Рідної Школи”. Найбільше праці у влаштування ювілею
вложили: учитель „Р. Ш." п. Мартинюк, невсипучий секретар Кружка та голо-
ва Кружка — місцевий лікар д-р Залужний і учитель Попадюк.
Найголовніші точки програми свята виконали оркестра та хор читальні
„Просвіта” під диригентурою п. Туркала та читальняна оркестра з Ляцького
Великого, якою ревно опікується о. С. Лопатинський, парох з Ляцького Ве-
ликого.
Програма свята складалася з наступних точок: 1. В церкві велика Служба
Божа з панахидою та високо-патріотична проповідь о. д-ра Юрика на тему
рідної освіти і „Рідної Школи”; 2. По богослуженні мали учасники зібратися
на майдані. Одначе з причини дощу перенесено свято до великої залі дому
ім. Шашкевича, в якій годі було всім присутнім приміститися. Хор в супро-
воді музики відспівав гимн „Р. Ш.’’, після гарне вступне слово виголосив посол
д-р Олесницький, адвокат Золочева. Після його слова зложив привіт від Голов-
ної Управи посол Великанович і подякував усім тим, що причинилися до нині-
484
шнього свята. Промовець на прикладах сусідніх народів виказував потребу
рідного виховання, торкнувся нашого положення в державному шкільництві,
якого люки заповнює „Рідна Школа” та порушив зміст рідношкільної праці в
Золочівщині. Бесідник закінчив словами: „Як у Великому Новгороді перед 1000
роками великий дзвін скликував громадян на майдан у важких і критичних
моментах города, так нині дух М. Шашкевича з Підлиської гори кличе золо-
чівських українців на майдан праці „Р. Ш.", яка в нинішньому тяжкому поло-
женні несе нам джерела національного оздоровлення. Відтак слідували хорові
продукції, декля.маційні і гімнастичні виступи місцевої народньої школи ім.
Шашкевича і гімназії. Велике вражіння робила ритміка шкільних дівчат при
звуках пісні „Ой у лузі”. Захоплення викликували піраміди молоді української
гімназії та вправи дівчаток вінками і хусточками при звуках стрілецьких пі-
сень. Дуже багато праці в хор гімн, молоді вложив катехит о. д-р Ф. Побігуш-
ка, а також руханкові вправи вийшли гарно завдяки працьовитості проф.
Юркевича. Останньою точкою був виступ на сцені оркестри з Ляцького Ве-
ликого, яка після прощальних слів д-ра Залужного закінчила ювілейне свято
відігранням „Ще не вмерла..." і „Боже великий".
„Діло”, 7 листопада 1931 р., ч. 251
Мирон Сагатий
ФУТБОЛЬНІ УКРАЇНСЬКІ КОМАНДИ У ЗОЛОЧЕВІ
Хто був основником і коли засновано Т-во „Сокіл” у Золочеві, не знаю,
але десь біля 1930 р., його головою став Іван Гаврилів, один з директорів Союзу
Кооператив в Золочеві. Видними діячами товариства того часу були: Левко
Гусак, Микола Павлишин, Славко Ховзун, Ема й Ольга Рудівні, Степан Біло-
вус, Ярослав Петрик, Ірина Шипула і проф. Т. Юркевич. Члени „Сокола”
брали участь у відзначуванні національних свят, різновидних імпрез, — фес-
тивалів, фізкультурних прав і хороводів. Товариство мало свою трубну оркес-
тру, якою диригував Солодкий, придніпрянець, що одружився з Чорнівною,
учителькою народної школи.
При Товаристві „Сокіл” була футбольна команда. Дружина належала до
Українського спортивного союзу у Львові. Серед змагунів були першоклясні
гравці. Команда грала з „Богуном" Бродів, „Лисоню” Бережан, „Поділля" Тер-
нополя та з іншими командами.
Золочівська команда грала на високому технічному рівні. Поляки хотіли
за всяку ціну придбати наших гравців до своєї команди, обіцюючи змагунам
державну працю.
Найкращими змагунами команди були: Іван Строчан, Роман Квасовський,
Володимир Богонович, Мирон Лех, Іван Бойцун, Василь Косаревич, Іван Рудий,
Михайло Богонюк та інші. З уваги на те, що поляки полювали за нашими
гравцями, рішено було скликати ширші сходини всіх змагунів і симпатиків,
щоб рішити дальшу долю команди. Мабуть у половині 1936 року такі сходини
скликано, і більшістю голосів рішено заснувати окреме спортивне товариство,
головно команду футболу. Також рішено було стати членом Асоціяції футболу
у Львові, бо змагуни хотіли вступити у склад інших команд. Асоціація була
зв'язком польських футбольних команд. На пропозицію Івана Строчана рішено
перейменувати нашу футбольну команду на УСТ „Русалка”. Ця назва пов’язана
485
з відомою працею М. Шашкевича — „Русалка Дністрова”. Першим головою
новопосталої команди був Мирон Саґатий (1936-38), а наступним головою —
проф. Кіналь.
Після сходин приступлено до збірки на закупівлю спортивного устатку-
вання для гравців. Наші купці і промисловці щедро відгукнулися на наш за-
клик. Невдовзі закуплено інвентар для першої команди, — синьо-жовті сороч-
ки, білі підштанці, чорні черевики. Перший меч відбувся з польською коман-
дою „Щельчи". Наша команда вийшла переможцем не тільки з цих змагань,
але багатьох наступних і дальших гор. Слід згадати, що „Русалка” здобула
„Русалка” — Золочівська футбольна команда. Зліва: Михайло Саґатий — член
Управи, В. Левкович — господар, С. Купчик, Б. Величко, І. Руденський, П. Чер-
воний, І. Рудий, І. Гупаловський, М. Саґатий, Р. Квасовський, Р. Ваньо, І. Стро-
чан, Я. Дзендровський, В. Косаревич, П. Купчик — суддя
чемпіонат Золочева, перемігши поляків, жидів і мішанців. Це був час вершин-
ної слави „Русалки", і на змагання приходили тисячі народу, — навіть старші
бабуні з навколишніх сіл.
------□-------
ПОЛЯКИ ЗАБОРОНЯЮТЬ КОНЦЕРТИ В ЗОЛОЧІВЩИНІ
Виділи читалень „Просвіта” в Ремезівцях і Угорцях постановили влаш-
тувати у своїх осередках районні концерти за участю хорів таких сіл: Ремезів-
ці, Угорці, Шпиколоси, Сновичі. Горячкові готування не послабли навіть у
часі жнив. Повідомлення про концерти вислано до староства в Золочеві 16
днів наперед, і хоч поліційні постерунки в Сновичах і Віцині провірювали справу
па місцях, відповіді до останньої хвилини не одержано. Кількаразові інтервен-
ції в старостві з доручення філії „Просвіти” і заінтересованих читалень кін-
486
милися відсиланням від Анші до Кляфи. Врешті, коли реченці обох концертів
минули, наспіла заборона концерті, умотивована тим, що влаштування збір-
ного концерту виходить поза обсяг затвердженого статуту читалень. Ця забо-
рона в своїх консеквенціях унеможливлює всякий зв’язок між читальнями і не
дозволяє якомунебі дь аматорському самодіяльному гурткові чи хорові влаш-
тувати ксльтурну імпрезу в іншій місцевості. Заборона ця тим більш дивна,
що інші староства в аналогічних випадках зовсім не добачують переступлення
границь статуту і дозволяють на районові імпрези.
„Діло”, 15-го вересня 1929 р., ч. 208
Інж. Іван Калиновим
ФІЛІЯ Т-ВА „С. Г.” У ЗОЛОЧЕВІ 1927-1930 РОКАХ
Як абсольвент Української Господарської Академії в Подєбрадах (Чехія),
1927 р. я приїхав на агрономічну працю до Збаражу. Одначе, завдяки націо-
нально-політичній праці мого тестя Яцка Остапчука, староство заборонило мені
не лише на якубудь агрономічну працю, але примусило мене з родиною зали-
шити Збараж. Прийшлось виїхати до Львова і зголоситися в Централі Т-ва
„Сільський Господар”. Дирекція Т-ва „С. Г.", вислухавши про мою ситуацію в
Збаражі, запропонувала мені обняти працю в Золочеві, бо Повітовий Союз
Кооператив (ПСК) просив прислати їм агронома. Директор Централі Т-ва „С. Г.”
д-р інж. С. Храпливий сказав мені: „Попитайте щастя в Золочеві”. Я подякував
йому і, повертаючись до Збаража, зробив зупинку в Золочеві. Тут у канцелярії
ПСК я застав старшого пана і сивого священика. Я їм представився. „Дуже при-
ємно" сказав д-р Т. Ваньо. „Я є головою Надз.рної Ради ПСК. Агронома нам
треба, але такого, щоб робив гроші й умів промовляти до селян. А в цьому
допомагатиме вам о. шамб. д-р С. Юрик — місцевий парох. Ми обидва будемо у
вашій праці допомагати порадами. Отець дасть розпорядження всім священи-
кам свого деканату сприяти вам в організаційній праці”. Потім я оповів про
свої пригоди в Збаражу. Д-р Ваньо сказав: „Тут ви самі не проситиме дозволу
перебування в Золочеві, а я вас представлю д-ру Білинському, який щовечора
грає на більярді з повітовим старостою, він зробить підготовку і вас предста-
вить. Тепер прошу піти до дирекції ПСК. Там є ваш краян з Наддніпрянщини
п. Мисик.
В ПСК приняли мене дуже ввічливо, але не обіцяли більше як 200 зл.
на місяць. Збільшаться торги, збільшиться й платня. Дир. Мисик під час виз-
вольної боротьби служив у міністерстві шляхів УНР. Тут він провадив тор-
говельні агенди і бухгальтерію ПСК. Головним директором був п. Казимира —
учитель народньої школи. Був і третій директор, багатий селянин із с. Стру-
тина, але був хоровитий і приїздив лише підписувати папери. Умови праці
я прийняв і приобіцяв, що приїду за пару днів.
їдучи до Збаража, я мав добрий настрій. Попрощавшись із родиною,
їду до Золочева. Приступаю до праці, але не знаю ані прирсцноО-кліматичних,
ані ґрецтових, ані господарських умов терен» повіту. В польській бібліотеці
я найшов книжку? про Золочівщині — „Повят Злочевскі”. Вдома побачив,
що на кінці книжки була ще й мапа грунтів. Це дало мені ключ до праці.
Малу перемалював, збільшуючи в кілька разів, а роди розмалював кольоро-
вими олівцями. В селах, де були кооперативи, намалював сині зірки, а де
487
були Кружки Т-ва „С.Г." — жовті. Тепер я мав бодай сяке-таке уявлення про
господарські умови Золочівщини.
За пару днів прийшов до канцелярії ПСК поліційний сержант і повідо-
мив мене, щоб я прийшов на авдієнцію до п. старости. Іду я з д-ром Білин-
ським, який представив мене старості. Приняв він нас досить привітно. Після
запитів про мій короткий життєпис він погодився на мою агрономічну працю
в повіті, але просив, щоб я, за день перед виїздом до якого будь села, особисто
зголошував йому, а він повідомить дотичний постерунок.
Перше село, куди я хотів їхати, було село Підгірці. Національно село
було свідоме і добре зорганізоване. Парохом був о. Пришляк. який багато
проці вкладав у свою досить велику парохію. V неділю після Служби Божої
на заклик о. Пришляка в чит. „Просвіти” зібралося біля 150 осіб. Незабаром
явився туди місцевий комендант із одним поліцаєм. Вилегітимував мене. Я
покликався на дозвіл старости про уладження відчитів. Комендант залишив
поліцая в читальні, а сам пішов і телефонічно перевірив справу в старостві.
Ця візита збентежила приявних господарів, вони непомітно один за одним
почали висмикуватися з читальні. „Чи можу я продовжувати виклад, чи му-
шу зачекати повороту коменданта?" — спитав я поліцая. Той подумав і сказав,
що він тут лише для того аби пан не утік. Я тоді продовжував свій виклад.
Незабаром появився комендант і забрав поліцая. Господарі почали повертати
до читальні і слухати далі виклад. В селі була молочарня і тому вечором я
зробив другий виклад — про годівлю молочних корів. На вечерю запросив
мене управитель місцевої школи. Він із великим сумом сказав, що учителі
українці, які мають над собою шкільного інспектора поляка, не можуть так
як священики, приймати участь в економічному піднесенню своїх односель-
чан. І так, в лютому і в березні, я відвідував з господарськими викладами село
за селом: Скваряву, Красне, Білий Камінь, Хильчиці з характерною назвою
кооперативи — „Не хились” та ін. базарні дні виїздив в села: Трудовач, Но-
восілки, де колись був парохом о. Маркіян Шашкевич, Княже та ін. По ви-
кладах я розпитував селян про ґрунти, про спосіб господарювання. Взагалі
старався нав’язати контакт зі свідомішими господарями. З приємністю можу
ствердити, що я зустрів з боку селян повне зрозуміння. Після викладів гос-
подарі давали замовлення на сівалки, плянети, млинки, штучні погної та ін.
В селах, де не було Кружків Т-ва „С.Г.”, робив заходи до їх заложення.
Треба сказати, що Золочівщина мала різноманітні грунти. На півночі,
райони сіл Переволочна й Соколівка, грунти були легкі, піскуваті; на півдні
села Вороняки і Тростянець — тяжка глинка, а села Красне та Ферлеївка —
глибокий до метра чорнозем; на схід у напрямі Брідщини — неглибокий чор-
нозем. Тому в посушливі літа тут урожай збіжжя був малий. Одначе добре
родила цибуля, бо її треба було підгортати, а це затримало вологість. В селі
Трудовач майже в кожній хаті мали риштовання для підсушування маленької
цибульки, т. зв. „димка”, на садження. Ціна на неї була добра. ПСК у своїй
діяльності заключив договір із великою експортовою фірмою яєць. ПСК дос-
тавляв фірмі всі яйця, що збирали через свої сільські кооперативи. Після
умови ПСК на кожне телефонічне жадання фірми негайно мав доставити
потрібну кількість яєць. Ціни на яйця подавав „Центросоюз" у Львові на ко-
жний день. Всі справники сільських кооператив Золочівщини підписували кав-
ційний вексель на 500 зл., що вони не будуть продавати яєць на сторону, а
лише до ПСК. Тут треба зазначити, що вага яєць була 3-4 дека, а ринок ви-
магав яєць більшої ваги. Тому Філія Т-ва „С.Г.” в тісній співпраці з ПСК
приступила до поліпшення раси курей. Для цього ПСК виписав 250 штук виля-
гових яєць Леггорнів. Ці яйця роздано на села поступовішим господарям. В
березні дирекція ПСК на пораду мою спровадила штучних погноїв: суперфо-
488
сфату 10 вагонів, томасини 1, потасової солі 1, каїніту 3, азотняку 1 і 1 вагон
хожовської салітри. Крім того зібрано і передано завдатки на 12 сівалок
Працнера і 25 плянетів. Дирекція ПСК таке велике замовлення зустріла зимно.
Вечером відбулось засідання дирекції ПСК з Надзірною Радою. Д-р Ваньо теж
був проти такого великого замовлення. Тоді я пригадав його слова при пер-
шій зустрічі: „Агронома нам треба, але такого, щоб умів робити гроші і умів
промовляти до селян. Отже я це роблю, а ви не даєте". Після дискусії дирекції
ПСК і Надзір. Ради проект мого замовлення був принятий. Тоді дир. Мисик
подав кошторис на побудову шопи для 17 вагонів погноїв, 12 сівалок і 25 пля-
нетів, а під сподом пивницю для вуголю. Цей кошторис після дебат теж був
принятий.
Після цього я почав пильно підготовлятися до весняної кампанії. Набли-
жались Великодні свята. І як грім із ясного неба прийшло повідомлення, що
я не можу на Нансенівський паспорт дістати побуту і щоби до 3-ох днів виї-
хав назад до Чехії. Через адвоката роблю відклик до воєвідства, а до староства
подав прохання, щоби мені позволили перебути в Золочеві до часу відповіді
з воєвідства. Довший час відповіді не було, але і мене ніхто не чіпав.
Тим часом шопа готова, прийшли погної, які я почав продавати під век-
сель. Торги ПСК почали збільшуватись — місяць квітень дав 35.000, а травень
*3.000 зл.
Нарешті одного дня приходить поліціянт, дивлячись по канцелярії, питає:
„Хто з вас інженер Калинович? Вас просять до староства, кімната ч. 13”. В
таких випадках треба негайно йти. На дверях ч. 13 написано: „Поліційний ре-
ферент Айслєр”. Стукаю і входжу. Делікатний, щуплий панок, уважно дивить-
ся на мене і показує рукою на крісло. Хвилина мовчанки. Потім в російській
мові питає: „Скажіть мені — чи мали ви кого в російському 44 Камчатському
полку?” — „Так, мав свого дядька Миколу Андрієвича Калиновича”. Тоді п.
Айслєр додав: „Це був мій командир батальйону в Камчатському полку. Як
ви попали на службу до цих галичан? Що вони вам платять? Ми слідкуємо за
вашою роботою, ви добрий агроном. Дають вам хоч 400 зл.?" — „Тимчасом
платять 200 зл., обіцяють зі збільшенням торгів, давати більше. Відносяться
добре, за виклади дістаю по 3 зл.” — „У нас за виклади платять 10 зл. Як би
ви до праці поїхали на Волинь, то діставали б 450 зл. місячно. Подумайте!”
наглив Айслєр. „Бачите, пане, референте, моя дружина в поважному стані. Тут
близько її родина". А сам подумав — інж. Пант. Прудько (абсольвент Укр.
Госп. Академії в Подєбрада:;) мав у вас на Волині теж 450 зл., а поляки довели
до того, що він у Горохові мусів кинутися під потяг. „Отже, тепер не можу
нікуди рушатись". Айслєр подумав, а потім: „Ви петлюровець?” — „Так я був
в армії Укр. Народ. Республ." — „Я не про те питаю. Чи ви по переконанням
петрлюровець, бо в армії УНР були й гетьманці. Ми запитували комітет у Вар-
шаві і маємо відповідь, що вас у списках петлюрівців нема. А всі майже га-
личани є „вивротовці", під політичним оглядом небезпечні. У мене цілий буди-
нок ім. Шашкевича є в особливій картотеці, а тому, що ви там працюєте, теж
маєте бути туди занесений. Тому тяжко з вашим побутом. Тимчасом до по-
бачення”.
Незадовго вертаючись з наради на піхоту з с. Новосілок, бачу — йде
спереду якийсь пан, пані і посередині хлопчик. Минаючи їх, я пізнав п. Айслє-
ра. На моє привітання він приємно усміхнувся і представив своїй пані. На
запит — звідкіля я йду? Я з удаваним сумом сказав: „Тяжко приходиться по-
літичному емігрантові заробляти на свій хліб”. Пані, перекинувшись з чоловіком
кількома реченнями, спитала мене: „Пан бився разом із поляками проти біль-
489
піовиків?” — „Так, прошу пані, я був в Окремій Кінній дивізії. Тоді нас не
питали поляки — чи ти петлюровець, чи соціяліст, чи гетьманець?..” — „Знаєте
що", сказав Айслєр — „прийдіть до мене в четвер, точно в 11-ій годині, я вам
дам побут до кінця року”.
Дирекція ПСК і д-р Ваньо були дуже вдоволені, що я нарешті дістав
право на побут, бо якраз був розгар літа.
В центрі міста Філія Т-ва „С.Г." мала власний будинок, біля якого була
парцеля сторожена сіткою, де я мав дослідні грядки з 35 сортами сої, що при-
слав мені сл. п. проф. В. Доманицький, що все дбав за своїх учнів. Були ще
грядки з бараболями, на яких я хотів показати, що 40% потасова сіль збільшує
врожайність і смакову якість бараболь, а також грядки з різними травами.
Одного дня відвідав мене на городі сам староста в асисті агронома з Виділу
Повітового. Староста, оглядаючи сорти сої, каже мені: „Панський колега скін-
чив у Кракові високу Рільничу Академію і знає лише один сорт сої, а у пана
є аж 35. Як то так?” Тоді я пішов у канцелярію і приніс книжку: інж. Г. Гор-
дієнка „Соя” і показав старості, що сої в Китаю і Японії є біля 600 сортів і
показав колекцію тих 35 сортів. Агроном і староста уважно їх розглядали. На
кінець візити староста сухо промовив, що йому приємно мати в своєму ста-
ростві таку кваліфіковану людину. Тут я перший раз познайомився з агроно-
мом Виділу Повітового.
Таким чином, відбившись від усіх ворогів і клопотів, я міг спокійніше
працювати далі. Підсумовуючи всю весняну кампанію з приємністю можу ствер-
дити, що наші селяни в Галичині були свідомі і поступові. Вони радо погоджу-
валися і виконували господарські поради агронома: обсівали свої поля дорід-
ним насінням і сівалкою, доцільно уживали штучні погної, почали краще году-
вати молочні корови та ін. В моїй агрономічній роботі багато допомогали свя-
щеники повіту, як рівнож свідомі й поступові хлібороби. Для піднесення гос-
подарського добробуту селянства дуже багато і жертвенно працював о. При-
шляк. Щоби примусити своїх прихожан відкрити молочарню в селі, він спро-
вадив молочаря і сам його оплачував доти, доки селяни не побачили користи
з кооперативної молочарні. Він заложив при Кружку Т-ва „С.Г.” в своєму селі
Допомоговий Фонд на випадок загибелі тварин, а також вистапався в „Масло-
союзі” у Львові відповідну допомогу на закупно добрих молочно-удійних корів.
Д-р Ваньо був людиною обережною, гуманною і високо-патріотичною.
Звичайно, поляки провокували його, як тільки могли. На його пропозицію я
відбув із ним кілька поїздок на села з господарськими рефератами. З одної
такої спільної поїздки до містечка Сасів, місцевий комендант постерунку за-
боронив йому виклад з рамени Т-ва „Просвіти”. Тоді д-р Ваньо запитав ко-
менданта — „Чи можу я вийти на трибуну й зробити кілька рухів руками?”
Комендант позволив. Д-р Ваньо вийшов, зняв капелюх, підніс обидві руки
вгору, обхопив себе руками, а потім показав руками в землю. „Що то, пане
меценасе, означає?" — допитувався комендант. „Пан комендант бачив”, — сказав
д-р Ваньо. Ми від’їхали. Вертаючись до Золочева я запитав: „Шо то значило?”
Д-р Ваньо сказав: „Боже! Ти бачиш наші кривди. Тримаймося міцно, і наші
вороги підуть у землю”...
Другим непохитним працівником у національно-освідомлюючій роботі
був о. д-р С. Юрик. Під час його Богослуження в церкві все було кілька де-
тективів, а пізнати їх можна було під час „казання”, бо всі вони мали блок-
ноти і записували. Всі знали, що починаючи з Євангелія, о. Юрик кінчав віль-
ною Україною. Вечорами в кущах його саду все були детективи, заглядали у
вікна, дивилися, хто приходить. Це все оповідав він мені, коли ми їхали в
поле біля с. Вороняки, подивитися на його пшеницю. Під пшеницею ґрунт
був тяжка глинка: „Даю суперфосфат, посипаю порошкованим вапном, а уро-
490
жай малий” — каже о. Юрик. Я оглянув прложення поля, — краї поля були
піднесені, а між пшеницею росла сосонка. „Отче, цей грунт має квасну реак-
цію, вапно тут не поможе, бо сполучується з суперфосфатом і редукується у
фосфорит. Фосфорит не дає ніякого відживлення для рослин. Восени мусите
тут дати томасину”.
Восени я знова почав цикл викладів на актуальні господарські теми.
Господарі радо відвідували виклади. В с. Ферлеївка хотіли заложити моло-
чарню, куди я кілька разів виїздив із рефератами з годівлі молочних корів
і молочарства взагалі. Тут я познайомився з о. Навроцьким, парохом м. Красне.
Пізніше в Краснім був зорганізований кількодневий господарсько-кооператив-
ний курс, що відбувався з добрим успіхом. Було ще село Ляцьке вел. москво-
фільського напрямку. В селі була кооператива, що робила закупи в польській
централі, а не в ПСК. Це дирекцію ПСК непокоїло. Священиком у селі був
ще молодий о. Лопатинський. Отож дир. Мисик запропонував мені, шоб я
поїхав до Ляцького вел. і зробив там господарський виклад. Як вони попросять
приїхати ще, то скажіть: „Купуйте в нашому ПСК, тоді я зможу приїздити”.
Написали листа о. Лопатинському. Він приїхав і ми домовилися про день і
годину викладу. Після викладу представники кооперативи підійшли і просили
ще приїздити до них з господарськими викладами. Я їм пояснив, що мені за
роботу платить ПСК і посилає в ті кооперативи, які роблять закупно в ПСК.
Погодилися, що завтра приїдуть за цілим накупом, а взагалі будуть купувати
половину в ПСК. Передбачення дир. Мисика оправдалися.
Варто пригадати характеристичний епізод із нашого родинного життя.
Дня 23 жовтня 1929 р. народився нам син. Назвали його Богдан-Андрей. Пішов
я зголосити родинний стан до староства. Вже відомий з попереднього п. Айслєр
записав зміну, подивився на мене і каже: „Але ваш син ані Хмельницьким ані
Шептицьким не буде!?..”
В Золочеві було кількох купців гуртівників жидів, в яких ПСК часом
брав товар на сплату. Одної п’ятниці всі гуртівники появилися в канцелярії
ПСК. День був завізний і дир. Мисик мав багато ще до полагодження справ
після великих торгів. Побачивши своїх вірителів-гуртівників, він нервово пи-
сав далі. Гуртівники зрозуміли його: „Ну, ми не по гроші прийшли запитати,
як не секрет, які торги мали ви сьогодні?” Дир. Мисик заглянув у книжку і
каже: „10.700 зл.” Жиди переглянулися: „Пане директоре, ми мусимо відмови-
тись від споживчих товарів, ми всі гуртівники продали сьогодні лише на 2.750
зл.” Повернулись і пішли. За хвилину з гумором заходить д-р Ваньо і каже:
„Пане директоре, ви доводите до розп ки жидів, пішли з великим розпачем,
це ж тихий погром...”
Надійшов час посіву озимини. Даю поради господарям про посіви ози-
мини і одночасно об’їздити громади, де були розплодові гнізда курей білих
Леггорнів. Когутиків майже всюди вилупилось 50%. Порадив робити обмін:
расових когутиків замінювати за сусідські великі когути. Занотував адреси
власників гнізд і подав до журналу „Сілький Господар”, що в той час редагу-
вав мій колега зі студій інж. П. Дубрівний. Незабаром поприходили замовлення
на вилягові яйця. Найбільше замовлень дістав управитель школи в селі Гавер-
чині п. Цегельський. Лише з Волині було замовлень на 600 штук. Але найкра-
ще гніздо Леггорнів було в справника кооперативи Андрія Сокола в с. Хиль-
чичах. Таким чином вдалося зробити почин до поліпшення яєць і несностп
курей на Золочівщині.
Почала зеленіти озимина. Одного дня одержую лист від о. Біляка із села
Цішки. Повідомляє, що на озиминах появляються галявини, щось втягає сходи
жита в землю і їсть. Просить приїхати. Я вже догадувався, що то за шкідник,
тому взяв із десяток порожніх пуделочок від сірників. Від станції виїхав возом
491
на поле. Отець Біляк вже чекав. Придивившися, я побачив попілястого кольору
ніби коників, але вони не стрибали, тільки бігали. Тулуб був подовгастий і з
кожного боку було до 6 ніжок. Мені вдалося піймати з десяток цих шкідників,
яких я вислав до Централі Т-ва „С.Г.” у Львові. В журналі „Сільський Госпо-
дар” була надрукована велика стаття про цього шкідника й способи боротьби
з ним. Але за кілька днів прийшов до мене агроном Виділу Повіт та й каже:
„Чому пан так сепарується? Я мав велику неприємність. Чому я не знаю, що
робиться на полях Золочівщини? А чому знає український агроном?" І просив
на майбутнє тримати з ним контакт у подібних випадках.
Десь серед зими парох м. Сасів зорганізував 7-миденний господарський
курс. Містечко Сасів було майже польське, а околиці села були українські.
На прохання пароха о. Лиська я радо погодився перевести там курс. Коли я
приїхав перший раз на виклади, то довідався, що хтось вночі через розбиту
шибу вилляв до читальні „Просвіти” відро з фекаліями. Отже там не могли
бути виклади. Тоді парох о. Лисько пішов до магістрату і дістав дозвіл прова-
дити виклади в магістраті. Одначе сказав почекати з викладом, бо зараз при-
йде комендант постерунку, він українець, але страшна „бестія”. Комендант
відразу попросив писемне позволення від старости. Я сказав, що він мусить
мати. „Я маю" відповів він — „а чи має пан?" Прийшлось показати. Усміхаю-
чись, він сказав: „Як би не було, то не позволив би на виклади”. На шостий
день тривання курсу підійшов до мене представник чит. „Просвіти” і просив
мене завтра на виклади не приїздити, тоді вони, з огляду на мою неприсутність,
прочитають доклад — „Бій під Зборовом’, а о .Лисько додав, що вони вишлють
коні, лише я мушу відмовитися через хворість, щоби не вчепився комендант.
На другий день в Сасові зчинився цілий „балаган". Справа пішла до суду.
Потягли і бурмістра магістрату — чому він дав приміщення і чому сам був
присутній на викладах? Ось з такими труднощами приходилось працювати
українському агрономові на своїх рідних землях.
В червні 1930 р. повітового старосту д-ра Дороша перенесено до іншого
міста. Тепер „польський шовінізм" завзявся проти моєї особи. Почались різні
провокації проти мене та ін. Не пройшло й тижня, як я дістав від нового
старости п. ґавенди листа: „Взицам пана вжити вшисткіх старань на виязд
з Ржечи Посполітей Польськей...” Робити старання про дальший побут було
не доцільно. Тому я рішив залишити Золочів і з родиною виїхав нібито у
відпустку до батьків дружини в Закарпатську Україну в село Страбичів біля
Мукачева. Виїздив лише з валізками. На станції нас проважав шеф тайної
поліції. Він вдавав, що нас не бачить.
Проминули роки... Тепер із приємністю згадую своїх близьких співпра-
цівників на Рідних Землях і схиляю зі смутком голову перед тими, які перед-
часно відійшли у вічність. В Страбичеві я одержав відомості про їх волю. Д-р
Т. Ваньо в часі першого приходу большевиків до Золочева в 1939 р. перебував
в Золочівщині. Цілий його маєток націоналізували, а він ходив від села до
села, і селяни його годували і переховували. Його сина 18-літнього Романа
найдено неживого між сотками трупів у тюрмі „На Замку” після відступу біль-
шовиків в 1941 р. з Галичини. Серед цих трупів найдено і труп дир. І. Мисика.
Син дир. Казимира д-р Б. Казимира, який тепер перебуває в Канаді подав, що
його батько їхав тягаровим автом із Золочева до Львова в часі німецької оку-
пації Галичини і найдено його неживого восени 1941 р. Причини смерти не
усталено. Це були непомітні, тихі і чесні працівники, які дбали за добро свого
обездоленого народу.
Пишу ці спогади, щоби наступні покоління знали, як українці в тяжких
492
умовах, під чужою окупацією, виборювали собі право па людське життя і не
давали спокійно спати цьому ворогові. Звертаю увагу, що все це відбулося на
невеликому клаптику української землі, але серед свого народу, що його
пробудив до чину працівник Золочівщини о. Маркіян Шашкевич. Тому селяни
Золочівщини були статечні, спокійні і працьовиті. Авторові цих рядків пощас-
тило ходити по слідах, які лишив по собі о. Маркіян Шашкевич.
Інж. Роман Мамчин
ФІЛІЯ Т-ВА „СІЛЬСЬКИЙ ГОСПОДАР” ¥ ЗОЛОЧЕВІ
В РОКАХ 1932—1936
З національним відтюдженням у Галичині прийшло також економічне
відродження. В часах до Першої світової війни в Золочеві постає Філія „На-
родньої Торгівлі", якої директором був Ілля Антоняк, і „Руська каса" (потім
переорганізована на Українську Щадничо-кредитову кооперативу), директора-
ми були: Р. Сороковський, М. Наливайко, а останньо В. Кравчук. Філія Т-ва
„С.Г.” в Золочеві заснована 1904 р. Основниками були: о. В. Кальба, о. В.
Цебровський, о. Ю. Дуткевич і о. Т. Дуткевич. Головною метою Т-ва „С.Г.”
було піднесення хліборобської культури. Для цієї мети було засновано майже
у кожному селі кружожк „С.Г.”, а їх було 84 на всіх 90 сіл повіту. Фінанси
кружків „С.Г.” складались з членських вкладок і добровільних датків. Звичай-
но вони були незначні в порівнянні до потреб занедбаного хліборобства та
зубожілого селянства. Цей перший період праці Філії Т-ва „С.Г.”, від засну-
вання до 1-ої світ, війни, можна назвати організаційним і шукання доріг та
способів піднесення хліборобської культури.
Визиск наших селян нечесними купцями заставив провідників повіту
організувати закуп добірного насіння до посіву, штучних погноїв, сіл.-госп.
машин та ін., а також наладнати збут сіл.-госп. продуктів. Для цього в Золо-
чеві постала 1910 р. споживча кооператива під назвою „Хлібороб", що місти-
лася в домі згаданої „Української щадниці”. Завідуючим „Хлібороба" був В.
Бучацький — учитель народніх шкіл.
Щоб охоронити селян перед визиском при збуті сіл.-госп. продуктів, а
передусім безріг, закуплено півгектаровх площу біля залізничної станції на
Вороняках і побудовано великі стайні. Збут безріг відбувся кожного понеділка
(торговий день), а закуплені свині відставлялись вагонами головно до Відня.
Менші штуки докормлювались в побудованих стайнях. Закуп і збут свиней
від Філії „С.Г." переводив Василь Гупаловський.
Для піднесення хліборобського знання улаштовувались популярні викла-
ди по кружках „С.Г.”. Прелегентами були головно священики, учителі, сту-
денти та інтелігенція, яка хотіла і могла виконувати цю працю.
Для поліпшення раси великої рогатої худоби Філія Т-ва „С.Г.” закупила
6 розплодових бугаїв сіментальської раси і примістила їх у селах: Струтин, Ре-
мезівці, Ожидів, Плугів і Підгірці. Закуплено досить багато кнурів і льох раси
Иоркшір. Побудовано десятки бетонових гноївень. Фонди на це все дістала
Філія „С.Г." з державних австрійських субвенцій. Окремих платних службовців
у Філії „С.Г.” в той час не було. Вся організаційна і фахова праця спиралась
на людях доброї волі.
В 1912 р. головою Філії „С.Г." був адвокат д-р Теодор Ваньо, посол до
австрійського сойму у Відні, енергійний, повний посвяти невсипущої праці,
патріот. Власне за його ініціятивою Філія „С.Г.” пожвавила свою працю, як
493
зрештою все організоване життя Золочівщини. Він закупив для Філії „С.Г."
коштом 112,000 австр. корон великий одноповерховий дім із 2/3 гек площею
на середмісті.
Під час Першої світ, війни все організоване життя часово зовмерло. Д-р
Т. Ваньо був покликаний до війська, як і більшість активних працівників. За
часів української визвольної боротьби д-р Мих. Балтарович став повітовим
старостою в Золочеві, а д-р Т. Ваньо міністром харчів і провіянтури в Стани-
славові. Будова власної держави абсорбувала всі людські сили так, що не було
спроможности продовжувати працю Філії Т-ва „С.Г.".
По програній війні, коли західні українські землі опинилися під Польщею,
поволі почало відживати знову організоване життя. Повернулись з полону і
в’язниць ті, що залишились при житті. Дуже часто зі слабим здоров’ям, але
незломним духом, почали відбудовувати руїну воєнного лихоліття. В літах 1923-
1924 відновили свою діяльність всі товариства, що були зареєстровані ще
австрійською владою, а передусім культурно-освітні: „Просвіта”, „Рідна Шко-
ла", „Українська Бесіда”, Т-во ім. Маркіяна Шашкевича. Для цього останнього
закуплено одноповерховий дім (колишнє офіцерське касіно). В тому великому
домі приміщувалися майже всі українські установи включно з пізніше органі-
зованим Пов. Союзом Кооператив і його магазинами на збіжжя і яйця, на
подвір’ю в '/і гек. площі. Дім закупив д-р Т. Ваньо за 100.000 австр. корон, а
гроші дали: д-р М. Балторович, продавши свій власний дім і о. д-р Ст. Юрик —
парох Золочева, як грошеву позичку з церковної каси в сумі 10.000 корон.
В той час у домі Філії „С.Г." містилися 7-ми класова українська приватна
школа.
Діяльність Філії Т-ва „С.Г." в Золочеві відновлено щойно в 1927 році з
приїздом до Золочева агронома інж. І. Калиновича. Працював він у Золочів-
щині з 1927 до 1930 р. і то переважно при ПСК, що в першу чергу мав на увазі
торговельні операції.
В травні 1932 р. Філія Т-ва „С.Г.” прийняла автора цих рядків на працю
повітового агронома, абсольвента університету у Кракові. Місячна моя платня
мала бути 200 зл., але фактично я діставав біля 60 зл. місячно. Головою Філії
Т-ва „С.Г.”, як і інших багатьох повітових установ, був д-р Т. Ваньо. Він усе
мав багато задумів і плянів та заставляв українську безробітну інтелігенцію
творити власні варстати праці, спираючись на українських громадських орга-
нізаціях. В тих роках постав кооперативний „Спілковий млин" у Струтині, яко-
го управителем був інж. Ів. Друпович.
Д-р Ваньо стояв на становищі, що треба вести працю в організації, щоб
вона щонайменше могла оплатити своїх службовців, а це було тяжко вико-
нати в Т-ві „С.Г.", бо майже вся торговельна праця сіл.-госп. продуктами була
зосереджена в кооперації. Державних субвенцій не було. Членські вкладки до
Філії Т-ва „С.Г.” були мінімальні і їх не вистачало на найконечніші видатки,
зв’язані з працею Філії. Усі „батьки повіту” одноголосно стверджували, що
агрономічна праця конечна, але ніхто не знаходив способу, як поладнати фі-
нанси Філії „С.Г.". В той час в інших повітах працю Філії „С.Г." субвенціону-
вала кооперація для загального закупу і збуту, молочарська, а частинно і кре-
дитова. В Золочівщині цей принцип був прийнятий і Філія „С.Г.” не мала від
кооперації ніяких дотацій.
Щоб зробити Філію Т-ва „С.Г.” фінансово незалежною, за вказівками
Централі Т-ва „С.Г.” у Львові, створено Фінансово-організаційну колегію до
складу якої входили представники всіх українських повітових економічних ус-
танов: ПСК, Українбанк, Районова Молочарня та спілковий млин у Струтині.
Головною метою колегії була координація сіл.-госп. праці і роздобуття фондів
494
для праці Філії Т-ва „С.Г.". Ця колегія залишилася в дійсності тільки паперовою
установою — відбулося лише кілька засідань і ціла справа завмерла.
Дім Філії „С.Г.”, в якому містилась українська приватна 7-миклясова нар.
школа, не то що не приносив жодних доходів Філії, а треба було роздобути
гроші на сплату довгу за дім у Галицькій Касі ощадностії у Львові, а також
на податки і ремонт.
На річних Заг. Зборах Філії Т-ва „С.Г.” в 1931 р. вибрано мене секретарем
Ради Філії. Нарешті ПСК погодився платити певну суму на удержання агро-
нома з умовою, що він буде виконувати працю для ПСК, як референт закупу
і збуту сіл.-госп. тварин — головно свиней, курей і гусей. В цей час постала
в Золочеві фабрика беконів п. Робінзона, який висилав ці бекони до Англії.
Закуп і збут свиней натрапляв на великі труднощі. Приватні купці під-
носили штучно ціну, бо знали, що як на початку не зломлять організованого
кооперативного збуту, то їхні лихварські прибутки припиняться. Польські ор-
ганізації — „Кулка Рольніче", попирані Повітовим Виділом і державою, також
намагалися розбивати кооперативний збут свиней. Заряд беконарні теж робив
різні шикани у відборі свиней. Тоді ПСК в порозу мінні з „Центросоюзом” у
Львові відставляв безроги до беконарні у Львові, стараючись в цей спосіб
вплинути на беконарню в Золочеві. дначе ця акція не вдалася, бо беконарня
почала купувати свині з інших повітів.
Від 1933 р. я працював також як член управи Р. М. в Струтині і був її
співосновником. Вона добре розвивалась і пізніше перенесла свій осідок до
Золочева.
При Філії „С.Г.” створено „Правну пораду” для членів Т-ва „С.Г.". В тор-
говий день кожного понеділка українські адвокати по черзі давали безплатно
поради для членів „С.Г.”, а саме: д-р Ваньо, д-р М. ґерета, д-р В. Дольницький,
д-р В. Безпалко і радник суду Ю. Грицак. Багато з членів користали з тих порад.
В літах 1932-36 на терені Золочівщини було 86 кооператив для загального
закупу і збуту, 3 Район. Молоч., 1 кооп. млин у Струтині, 15 щадничо-кредито-
вих коператив, 82 кружки Т-ва „С.Г.”. Згадую лише ті установі!, які стояли
в тіснім зв’язку з філією Т-ва „С.Г.”.
Працю по кружках „С.Г.” переводили фахові Секції, що закладались в
міру потреби. Найбільш надійною і приємною була праця в Секції Хліб. Виш-
колу Молоді. Праця була розложена на кілька років і мала заступити хлібо-
робські школи. Надмір праці у Філії „С.Г.” не дозволяв одному агрономові
займатися кількома справами, тому для провадження праці в Секції ХВМ
був принятий спеціяльний інструктор Ів. Пиріг — абсольвент гімназії і сіл.-
госп. курсів для інструкторів ХВМ при Централі Т-ва.
Переведено ряд курсів для підготовки передовиків ХВМ і влаштовано
дві повітові виставки праць змагунів із конкурсових грядок. Ці виставки мали
величезне значіння для поширення сіл.-госп. культури в повіті. Дальше улаш-
тування виставок польська адміністраційна влада заборонила.
Шпихлірові Секції. Звичайно нашим селянам на весну бракувало збіж-
жя. Ходили позичати до приватних магазинів і платили лчхву — за 100 кг.
позиченого збіжжя весною, віддавали по жнивах 200 кг. Такий стан приму-
сив організувати власні шпихлірові Секції при кружках „С.Г.”. Член Секції
давав свій уділ 100 кг. твердого зерна пшениці, жита або 120 кг. ячменю, вівса,
проса, гречки. Цей уділ міг бути вплачуваний частинами на протязі кількох
літ. Члени випозичали збіжжя за оплатою 10 кг. річно від 100 кг. позички.
Таким чином запаси збіжжя в шпихлірі постійно зростали. Секції також про-
вадили виміну посівного матеріялу. В багатьох Секціях були організовані пун-
495
кти підготовки насіння до посіву: чищення посівного матеріялу при помочі
млинків, змійок, трієрів, а також протруювання насіння сухими препаратами
„Зегевоп” і „5е§е1ап”. Також уживали мокрих заправ переважно формаліну.
Секції Рослинної Продукції. Нові сорти пшениці, під час мого побуту в
Золочівщині, були „Високолитовка" і грубоколоса остиста. На ці сорти пше-
ниці був великий попит, бо вони давали досить великий врожай. Секції зай-
малися також спровадженням кращих сортів картоплі до садження. Філія
„С.Г." спровадила з Янчина від М. Луцького два сорти картоплі: „Пепо" і „Де-
одора". Це були великі бараболі, що давали найвищий збір із одиниці площі.
Якісно вони не уступали іншим сортам і процент крохмалю був досить висо-
вий. В секціях провадилися також різного роду досліди щодо сортів різного
роду збіжжя й угноєння грунтів штучними погноями. Велися над прправою
сіножатей і пасовиськ.
Секції Садівничі. Золочівщина мала багато овочевих садів, а передусім
на Гологірських горах. Село Вороняки тягнеться 7 км і все покрите садами,
а далі Ясенівці, Гологори, Трудовач, Фільварки, Струтин, Олесько, Ожидів,
Підгірці — це все околиці овочевих садів. Робили спроби організувати збут
овочів, бо вся торгівля овочами була в чужих руках. Створили окрему коопе-
ративу під назвою „Ренета" в с. Фільварках. Одначе велика різнородність сор-
тів, брак відпевідних магазинів, капіталу і фахівців не дали розвинути біль-
шої діяльности кооперативи. Свою діяльність коопер. „Ренета" провадила тільки
два роки. Спроби з сушенням овочів також були без успіху.
Головна увага філіяльної Садівничої Секції була звернена на поширення
тільки найкращих зимових сортів яблук. Праця була ведена в двох напрям-
ках: 1. Заложення нових зразкових садів і 2. Ведення курсів для щеплення
молодих і перещеплювання старих дерев. Цю працю переводив ще з перед
Першої світової війни і в часі війни д-р М. Балтарович. На гект. площі на
Вороняках він заложив шкілку овочевих дерев і там вчив щеплення. Брак
робочих рук привів до цілковитого занедбання шкілки. Кілька тисяч деревець
пересаджено до ближчих садів.
Перед тим сади в Золочівщині були знищені і занедбані. Причиною бу-
ли — минула війна, а також тарчівка, що знищила сотні тисяч слив. В кого
сади уціліли, садівники почали сприскувати дерева вчасно на весні і вліті
кілька разів відповідними отруями. Однак сади були дуже проріджені.
До праці в Садівничих Секціях Філія „С.Г." прийняла 1933 р. інж. Ів.
Коропецького. Сам уроджений і вихований у Вороняках, знав багато садівни-
ків, їхні сади і вимоги. Працю свою розпочав, збираючи замовлення на щепи
овочевих дерев. Перше замовлення щеп восени 1933 біля 500 штук було спрова-
джено з заведення А. Терпиляка з Заблуки. Яблука (5 сортів), 2 сорти зим. груш,
сливи, виїпні і вчасні черешні. У кількох садівників ми перевели показ правиль-
ного садження деревець — це дало добрі наслідки. Наступного року ми
спровадили біля 10.000 щеп. Філія „С.Г.” й далі спроваджувала щени, але вже
в меншій кількості. Садівники маючи в саді добрі сорти, самі щепили і виро-
щували потрібний їм матеріял.
На площі біля дому Філії „С.Г.” інж. Ів. Калинович засадив багато
деревець білої морви. Філія „С.Г." деревця морви випродала, ґрунт зорала і
запровадила там шкільну овочевих деревець з найкращих сортів яблунь на
Золочівщині. Між іншим золочівський сорт яблука „Біловинник" — дуже
добре, ароматичне яблуко, десертове, добре до перехований; дерево відпорне
на морози і шкідники. Цей сорт був знаний лише в Золочівщині.
496
Секції Годівлі домашніх тварин. З Секцій при кружках „С.Г." найбільше
розвинулася Секція годівлі свиней. Найсильніші Секції були в Ожидові (200
свиноматок), Підлиссі, Розвожі, Кутах, Цішках, Білому Камені, Городилові
і Соколівці. Як уже було згадано, що ПСК провадив акцію закупу і збуту
свиней, а польська влада давала дозвіл тоді, якщо рівночасно йшла праця
над поправою раси свиней і над поліпшенням їх плекання. Це був свого роду
примус організувати такі Секції. Крім того була вимога тримати расу сви-
ней „Вел. білу англійську” і схрещенців з тою расою. Філія „С.Г." закупову-
вала 6-ти тижневі поросята і давала членам до плекання. Члени були зобо-
в’язані держати льошку чи кнурика найменше 3 роки, з першого опоросення
член був обов’язаний віддати двоє 6-ти тижневих поросят, які Філія „С.Г."
прицілювала іншим членам. Тих поросят Філія „С.Г.” мала досить багато.
Але польська влада робила перешкоди і спиняла діяльність наших Секцій
і збут свиней. Для того приїздили представники Хліборобської Палати зі
Львова на контролю наших Секцій і стверджували, що племінний матеріял
свиней „невідповідний”, вишукували ще інші причини і розв’язували наші
Годівельні Секції, списуючи протоколи, що така то Секція не виконує вима-
ганої праці й уважається за неіснуючу. Про цю акцію головно старались
інструктори Виділів Повітових у порозумінню з польською поліцією.
Про шикани польської влади варто ще згадати, що в кожному повіті
існування т. зв. Комісія Рольна, завданням якої було піднесення хліборобської
культури. До цієї комісії були запрошені і представники від Філії Т-ва „С.Г.”
та жидівського Хліборобського Т-ва Делегатами від Філії „С.Г." були д-р Т.
Ваньо та автор цих рядків.
Після відчитання річного звіту „Комісії Рольної" агроном Вид. Пов Ю.
Абрисовським, предсідник (староста Ян Плахта) відкрив дискусію. Слово за-
брав д-р Ваньо і ствердив, що звіт неповний і він хотів би почути другу поло-
вину звіту. Збентежений староста запитав п. Абрисовськоо — чи то все? А він
відповів: „Так". Тоді д-р Ваньо каже: „На терені повіту існує хліборобська
організація „Сільський Господар", яка виконала в два рази більшу працю без
жодних грошевих субвенцій, а про це в звіті не сказано ні слова". Староста
заявив, ліо він нічого не знає, що така організація, як „С.Г.” існує. А д-р Ваньо
Каже: „То ви староста і не знаєте, що діється в повіті! Кожного року ми да-
ємо вам список зарядів кружків Т-ва „С.Г.", які зареєстровані ще в 1904 р.
і відновлені по війні за вашим дозволом, а ви кажете, що нічого не знаєте?"
Збитий з „пантелику” староста каже: „Пане меценасе, прошу уважати, що
ви говорите до старости”.
Д-р Ваньо відповів: „Я був міністром — та що з того!" Це наводжу для
того, щоб вказати, які були серед урядового повітового адміністраційного апа-
рату нестерпні відносини. На Заг. Збори кружків „С.Г.", відчити, наради при-
ходили польські поліцисти і провіряли в присутніх членські виказки. Коли
якийсь член забув членську виказку в хаті, поліцист забороняв дальше про-
вадити збори чи відчит. Карали гривною членів Ради Кружка „С.Г.” за те, що
був пе’/іорядок на обістю, бур’яни на полі та ін. Очевидно це лише видуманий
претекст, щоб дошкулити селянинові. Ці шикани до певної міри гамували
розвій Т-ва „С.Г.". Пам’ятаю, що Ів. Піліча, молодого господаря з с. Пабіч,
посадили у в’язницю в Золочеві і збили до нестями за те, що Хліб. Вишкіл
Молоді, якого він був опікуном, провіряв на полі грядки своїх змагунів і було
їх більше як 10 хлопців і дівчат. Поліцист жадав від нього дозволу від старо-
ства на „публічні збори”. Він не мав такого дозволу, бо не було потреби, але
поліція хотіла припинити діяльність ХВМ і вишукувала всілякі можливі і не-
можливі способи, щоб цього доконати.
497
Секція охорони домашніх тварин. При Районовій Молочарні були орга-
нізовані відомі Допомогові Фонди. Звичайно при них були фахівці, які знали
як рятувати худобу при здутті, породах та інших випадках. Були зонди, під-
ручні аптеки та все те, що було потрібне при наглих випадках. Якщо згинула
корова члена Секції, то на підставі правильника Допомогового Фонду випла-
чувалась грошева допомога на закупно іншої корови. Таким чином рятувалось
господарів у нещастю.
Пасічнича Секція. Пасічництво в Золочівщині провадилось у двох на-
прямках: продукція меду та плекання вчасних роїв. В червні приїздили куп-
ці-жиди з Поділля і купували рої, що мали найменше 8 рамок черви. Ціна
за рій була 20-25 злотих. Закуплені рої вони вивозили на подільські гречки.
Після сезону вибивали бджоли та забирали мед. Це була спекулятивна гос-
подарка. Звичайно пасічник мав біля 25 пнів, але були пасічники, які мали і
більші пасіки. В непожиткові роки, щоб рятувати пасіки від загибелі. Філія
спроваджувала цукор для підгодівлі бджіл. Впродовж мого побуту в Золочеві
було спроваджено до 15 вагонів денатурованого цукру. Пасічнича Секція в ор-
ганізований спосіб збувала мед, віск, а також закуповувала пасічниче прилад-
дя, штучну вощину та інше у своїх пасічничих коперативах. Вулики були
переважно слов’янські. Поступові пасічники почали заводити вулики україн-
ської системи.
Крім Фахової праці Т-во „С.Г.” улаштовувало свята обжинок, сіл.-госп. ви-
ставки: Дві господарських і одна садівничо-пасічнича з показом сортів ово-
чів і медів.
Праця Філії Т-ва „С.Г.” зростала, а фондів на роботу не прибувало. В 1935
році інж. І. Коропецький перейшов на працю до Філії Т-ва „С.Г.” в Бродах, а
я обняв працю восени 1936 р. в Філії Т-ва „С.Г." в Журавні та Жидачеві. На
моє місце прийшов мій шкільний колега з університету в Кракові інж. Ю.
Цішевський, який був там агрономом до П-ої світової війни.
Тут хотів би я згадати імена осіб, які трудилися для піднесення хлібо-
робської культури та добробути серед селян на Золочівщині, а ними були:
Іван Калинович — бібліограф, бувший член уряду ЗУНР, редактор (це не був
інж. Іван Калинович), Іван Мисик — надніпрянець, Дм. Казимира та люстра-
тори ПСК: Наливайко, Павлюк і Френзей. З особливою приємністю згадую
про гармонійну співпрацю членів Філії Т-ва „С.Г.”: д-ра Т. Ваньо, о. Пришляка,
о. Чайковського, Л. Редкевича, Т. Боднара та І. Мариновича. Багато з цих осіб
вже не живе, але їх муравлина праця показала, що шлях до незалежности і
добробуту мусимо самі спільними силами будувати.
Мирон Саґатий
ІСТОРІЯ ПЛАСТУ В ЗОЛОЧЕВІ (1921-1930 РР.)
У 1921 році я був учнем 4-ої народної кляси навчання. Тоді вже був
пластуном-новаком. До моїх друзів-однолітків належали Євген Левицький, Во-
лодимир Ковалик, згодом о. д-р В. Ковалик. Виховником нашого гуртка був
дир. П. Лисецький. В той час було в Золочівській гімназії дві кляси і два
гуртки пластунів.
Нашими виховниками були перш усього наші вчителі, колишні Січові
Стрільці. До старших виховників слід зачислити Михайла і Зенка Тарнавських
498
(синів ген. М. Тарнавського), Богдана Гошовського, Мирона Потопника, Олек-
сандра Мамчина, Володимира Заяця, Івана Коропецького (закатованого в зо-
лочівській в’язниці російськими большевиками 1941 р.), Осипа Ґалиша і Євгена
Дмитрука. Обов’язки новацького виховника виконував Володимир Мельник.
М. Тарнавський виїхав у 1926-27 р. на Наддніпрянщину і слід за ним пропав.
Коли я вступив до першої кляси гімназії, ми мали вже два відділи —
„А” і „Б” та курінь, що мав назву 22-й курінь ім. Пилипа Орлика, якого пер-
шим курінним був п. Лобур. Кожного року курінь збільшувався на один гур-
ток, таи що 1929 року було вже 8-9 гуртків. Курінним тоді був Орест Чемерин-
ський (розстріляний Гестапо у Києві 1942 р.) і Богдан Садовський (замордо-
ваний рос. комуністами в золочівській тюрмі 1941 р.). Останнім курінним був
Іван Пиріг, а я був курінним писарем.
V моєму гуртку вже від першої кляси гімназії були такі пластуни: Іван
Пиріг, Володимир Біловус, Євген Левицький, Ярослав Кобилецький, Семен Бод-
вар, Рудник, Євген Платовецький, Михайло Горішний, Іван Степишин і Підліс-
сний. У старшому від нас гуртку були: Орест Чемеринський, Мирослав Сем-
Символічна Стрілецька могила у Вознесенській цер-
кві в Золочеві — 1928 р. — з написом: Борцям за во-
лю України Пред могилою о. М. Хмільовський; з бо-
ку — о. Ф. Побігушка
чишин, Богдан Садовський, Лобур, Медвідь, Осип Ільків, Роман Кравчук і
інші. В Золочівській гімназії був також дівочий курінь, курінною якого була
Ірина Кобилепька-Мамчин, Зеня Боровицька-Снігурович, Степанія Квасовська,
Леся Кредесор-Ярош, Леся Садовська, Дарія Дмитрук, Марія Бойцун-Сабат,
Стефа Бойцун-Туркевич, Анна Власенко-Бойцун, Ярослава Руденська-Оришке-
вич, Галина Книш-Гошовська та інші.
Бувши учнем 6-ої кляси, до нас приєдналися ще такі пластуни: Л. Олен-
ський, Теодор Корецький, Іван Березовський і Дмитро Павлів.
Курені пластунів і пластунок влаштовували щорічно національні свята,
як Листопадовий зрив, день проголошення Української Державности, Річницю
крутянського бою. Шевченківську академію, піклування могилами в день Зеле-
них Свят та організування Походу на стрілецькі могили, поки поляки не забо-
499
ронили й того. Слід також додати, що Пласт брав участь у стійці при Божо-
му гробі.
На імпрезах, які приготовили дівчата і хлопці Пласту, учителі і священи-
ки виголошували патріотичні промови. До таких належали о. М. Хмільовський,
проф. Винар, проф. Дмитро Бурко (замордований большевиками в Дрогобичі)
директор Микола Величко, о. Ф. Побігушка тощо. Пластова молодь влаштову-
вала прогулянки до Пліснецька, Краснопущу, Підлисся і Білу гору. Свято на
пошану М. Шашкевича відбувалося в першу неділю серпня, а в 1928-1929 рр.
відбуто у Підлиссі двотижневе таборування за участю пластової молоді з Тер-
нополя. Таборування відбуто також в Уневі, Перемишлянського повіту, на
дворі манастиря оо. Студитів, де єгуменом тоді був о. Климентій, брат Слуги
Божого Андрея Шептицького. Наш курінь взяв також участь у посвяченні Ко-
зацької могили в серпні 1929 року під Зборовом. Пластуни з Тернополя взяли
Таборування в Уневі.
Зліва: Б. Гошовський, І.
Кобилецька, О. Мамчин
були участь у двотижневому таборуванні під Зборовом. Справді це була виси-
пана могила на полю бою біля Зборова. Була це величава маніфестація, в якій
взяли участь десятки священиків, владика Бучко або Будка, наші посли до
сейму, молодіжні організації „Соколів" і „Лугу” в одностроях і багатотисячні
маси народу. Під час цієї маніфестації відправлено архиєрейську Службу Бо-
жу, Панахиду за поляглих козацьких борців і душу гетьмана Богдана Хмель-
ницького. Коли промовляв один із наших послів, на велике здивування поль-
ське військо, поліція і шчельци з крісами і багнетами заштурмували учасників
маніфестації. Вони стріляли на пострах у гору, паніка охопила народ, і весь
народ подався у сторону могили. Хоругви, хрести та ікони зрівняно з землею.
Це нагадувало погром гунів, москалів і монголів. Ми повернулися поїздом до
Золочева, і на станції на нас чекала велика кількість поліції. Нас всіх ареш-
тували і відвезли на поліцію, на допити. Богдана Гошовського задержала полі-
ція на декілька днів. Під час польського штурму під Зборовом мене поранено
500
багнетом, і мій однострій був ще в крові. Я довго держав закровавлений од-
нострій, як свідок польського варварства.
Десь у половині червня 1930 року п’ять старших пластунів хотіли зло-
жити іспит на пластуна — „Скоба” і треба було відбути мандрівний табір на
Поділля і Волинь. Зголошені приготовили наплечники і нас попращали обидва
курені на подвір’ю бурси. Ми вирушили в дорогу, та вже неподалік Золочева
польська поліція заарештувала нас, завезла на поліційну станицю та провела
ревізію. Доля хотіла, що Платовецький мав у своєму наплечнику два примір-
ники „Сурми" — орган ОУН. Чотирьох нас звільнили, а „підпільника” задер-
жано на 48 годин та звільнено щойно за кавцією, одначе нам заборонено ви-
їздити поза Золочів на цілий місяць. Щойно відбувши домашній „арешт”, дозво-
лено чотирьом виїхати до своїх місцевостей. Як мешканець Золочева, я зали-
шився на місці. Так „завершили” ми третю пробу.
Відзначуючи свято М. Шашкевича, Пласт взяв, як завжди, в ньому участь,
проте це вже був останній наш організований виступ, бо ЗО вересня 1930 року,
польська влада розв’язала Пласт у всій Галичині. Багато провідних пластунів
заарештовано та посаджено до в’язниць. Я був свідком, як польська поліція
окружила Пластовий дім у Львові та виарештувала всю пластову молодь. Такі
пластуни зі Золочівщини віддали своє життя за волю України: Роман Кравчук,
організатор УПА, Іларій Кук, засуджений на смерть польським судом, Петро
Цица з Ремезовець, повішений Гестапо на Херсонщині під кінець 1941 рочу.
Осип Безпалко з Бенева, Михайло Мудрий із Заріччя.
Після розв’язання Пласту більшість пластунів поповнили ряди ОУН. Ін-
ші включилися в культурно-громадські організації та організацію бойкоту аль-
когольннх напитків і тютюнових виробів.
Тут засновано Т-во „Відродження”, кличем якого було: „святкуймо без
алькоголю”. Замість напитків, на стіл покладемо коверту на „Рідну Школу".
Я працював у Т-ві Студентської громади та Союзі українських купців і про-
мисловців. Був одним з основників УСТ „Русалка” і її головою.
Осип Ільків
ПРОГУЛЯНКА У ПЛАСТОВЕ МИНУЛЕ
Чоловічий курінь Пласту засновано при гімназії „Рідна Школа” в Золо-
чеві, в місяці вересні, 1920 року, з ініціятиви старшого сина генерала Тарнав-
ського, студента Тайного Українського Університету у Львові. На перші осно-
вуючі сходини зійшлися старші учні з різних кляс гімназії і курсів. Сходини
відбулися в канцелярійній залі за дозволом тодішнього директора Михайла
Бараника. Сходини скликано потаємно, без відома батьків. На цих сходинах
були такі друзі: О. Чемеринський, старший Квасовський, В. Чорнодольський,
Дорощак, Дунець, М. Гупаловський, М. Саґатий, старший Федик, Курочка з
Фільварків, Пиндик з Ялехович та багато інших. Курінь найменовано ім. геть-
мана Орлика.
Наймолодший гурток вибрав собі назву „Вовкулаки”. Він проіснував до
1930 року. Перша пластова відзнака була відлита з олова, а щойно згодом
одержали ми лілійку, переплетену тризубом.
Перші роки пластування позначилися важкою працею над собою. Це був
час жорстокої боротьби, бо завербоване шумовиня з ренегатів і поляків що-
денно обкидувало нас камінням, болотом та кидали наші книжки в болото.
501
Часто доходило до фізичної бійки й конфронтацій з польськими студентами і
деякими нашими, які були студентами у польській гімназії.
До програми пластування включено вивчення пластових пісень і пісні
з патріотично-національними мотивами. Співання таких пісень наповнювало нас
своєрідним бойовим духом. Слід також додати, що виховники були члена-
ми УВО.
Опікуном Пласту був директор гімназії М. Бараник, а пізніше — проф.
Іван Винар. Моїм гуртковим був Богдан Гошовський до 1930 р. Того року
польська поліція розв’язала Пласт. Першим скавтмайстром був О. Тарнавсь-
кий. Курінними були Орест Чемеринський, Богдан Садовський та інші. Засно-
вано також чоловічий пластовий хор під дириґентурою радника Дольницько-
го, ве іикого ентузіаста молоді. За час мого дев’ятилітного пластування ми бра-
ли участь у гімназійному хорі, драматичному гуртку та влаштовували вистави
у читальнях міста і передмістя.
Прогулянка до Маркіянового дуба в Підлиссі. Направо: І. Періг,
Р. Квасовський, О. Галиш, В. Богонович, Є. Платовецький, С. Бо-
днар, М. Рудник, М. Саґатий; сидять: С Околіта, Р. Романюк,
І. Мамчин, Романюк мол., Романюк старший
Пласт мав власну бібліотеку та всі видання пл. сень. Л. Бачинського і
Закидальського. Поки поляки не зліквідували Пласт, праця в ньому плодо-
творно розвивалася. Б. Гошовський видавав цікаву стінну пластову газету.
Йому помагали Орест Чемеринський. Наші гуртки влаштовували прогулянки
на Зазулі, Вороняки, Пліснесько і щорічно на Білу гору і Яхторова.
----□----
Роман Мамчин
СПОМИНИ ПРО УКРАЇНСЬКУ КООПЕРАЦІЮ У ЗОЛОЧІВЩИНІ
Д-р Ілля Витанович у своїй праці „Історія Українського Кооперативного Руху"
у передмові пише так: „Кооперативний і Спілчанський рух був одним з найва-
жніших відтинків тих змагань, що тісно пов’язаний з національно-політичним
і соціяльно-визвольним змаганням українського народу в Галичині від сімде-
502
сятих років минулого століття до 1939 року. Він мобілізував, виховував маси
на високих ідеалах громадської самодопомоги й самоуправи у стремлінні до
поступу, до волі, до добра”.
За старанням інж. архітекта Василя Нагірного засновано у Львові „То-
вариство Народня Торгівля” в 1883 р. Завданням Т-ва було об’єднати й утво-
рити якусь одноцілу систему власної громадської організації економічного роз-
витку українського народу в Галичині. Вже в 1888 р. було в торговельних
взаєминах з „НТ" близько 130 різного роду крамниць — парафіяльних, громад-
ських, а найбільше крамниць при читальнях „Просвіта”, чи Т-ва ім. Качков-
ського.
Вони не мали кооперативного знання, ані фахового вишколеного персо-
налу, який часто нерозважним боргуванням та іншими некомпетентностями,
доводив такі крамниці до банкрутства. Вже другого року після заснування
„Народньої Торгівлі” почали закладати свої філії по більших містах Галичини,
і тоді, правдоподібно, засновано „НТ" в Золочеві. Правдоподібно засновниками
„НТ" були радник Окружного суду Михайло Балтарович, парох с. Струтиня
о. Янович, радник суду Скобельський і адвокат Т. Ваньо та інші священики,
учителі і свідомі селяни.
Крамниця „НТ” в Золочеві приміщувалася у власному двоповерховому
будинку на головній вулиці Собєського. Управителем крамниці був Біля Анто-
няк. Він був добрий купець і керував крамницею до 1939 р. На жаль, не маю
жадних статистичних даних про фінансові обороти, але це була одна з най-
кращих крамниць споживчих товарів в Золочеві. Крім споживчих товарів,
крамниця продавала насіння, служебні вина для церков і буфет з перекусками
для замісцевих. Склеп також був гуртівлею для приватних купців і спілок
для сіл. Покупцями були насамперед українці, але тому, що там можна було
купити доброякісні продукти ,сюди заходили поляки і жиди, хоч на цій самій
вулиці була крамниця „Кулко Рольніче”, зорганізована поляками.
Організаційної праці в повіті Ілля Антоняк не провадив, бо не мав на
це часу. Д-р Ваньо зорганізував в 1910 році спілку „Хлібороб”, яку популярно
називали „Залізний склеп", завданням якого було доставляти хліборобам добрі
сільсько-господарські машини і знаряддя по уміркованих цінах, Там продавали
плуги, борони, млини, віялки, серпи, коси і дрібний інвентар, як лопати, граблі,
вили, різного роду сапи, залізо на обручі до коліс, підкови, цв’яхи і т. д. Все
це спроваджувано з Чехо-Словаччини, Австрії, Німеччини.
Крамниця продавала також вози і сани місцевого виробу. До Першої
світової війни крамниця дуже добре розвивалася. Багато праці в розбудову
крамниці доложив учитель народньої школи Сидір Бучацький. За час Першої
світової війни спілка була змушена припинити свою діяльність. Російська ар-
мія зайняла Золочів, товарів не можна було спроваджувати, а по війні „Хлі-
бороб" переорганізовано на кооперативу споживчих товарів. В тридцятих ро-
ках я часто зустрічався із Сидором Бучацьким. Він жив уже у відставці, і не
займався „Хліборобом”, але він дуже радо розповідав про свою передвоєнну
працю в тій крамниці.
С. Бучацький любив суспільну працю і зорганізував спілкову цегельню.
Це не була кооператива в повному сенсі цього слова.
Члени читальні „Просвіта” на передмістю Золочева в околиці Глинянське
спільно приготовляли і випалювали цеглу. З тієї цегли побудували гарний про-
сторий будинок під читальню „Просвіта”. Пізніше члени випалювали цеглу
для власних потреб, будуючи з неї мешкальні хати та продаючи її для інших.
Не знаю, які обороти мала ця спілка, але це була корисна праця.
503
КРЕДИТОВА КООПЕРАЦІЯ
Від часу заснування кредитової кооперативи „Віра" у Перемишлі, модель
таких кооператив поширився у всій Галичині. За таким прототипом засновано
1895 року при страхувальних установах у Львові Кооперативний Банк „Дніс-
тер”. Також зорганізовано „Завдаткову Касу” у Стрию. Такі повітові каси пос-
тали під керівництвом різних діячів. У Перемишлі управителем був о. В. Гро-
мницький, в Олеську — о. Левицький, в Золочеві — д-р Т. Ваньо, в Станисла-
вові — д-р Янович і цілий ряд інших. В Золочеві було кілька „кас”, де пози-
чали селяни гроші на „векслі”, але то були приватні інституції, звичайно, жи-
дівські, під покришкою кооперативи. Популярно називали їх „Банк Міттера”,
„Банк Зайдена” тощо. Також була польська „Позичкова каса ощадностей”, але
ь них позичали переважно наші селяни, які фактично були членами тих ко-
оператив, хоч не усвідомлювали собі цього. Про загальні збори тих інституцій
були повідомлення тільки в газетах, звичайно, дрібним друком, яких селяни
не читали. Таким чином до управи тих кооператив вибирали самих „своїх”.
Часто-густо такі кооперативи банкрутували, наприклад, „Польська Каса Ощен-
дносці”. Тому що порука членів була необмежена, то членів, які своєчасно
не виповіли своїх уділів, потягали до відповідальности, і вони мусіли заплатити
високі суми грошей, або продавати їхнє майно на ліцитацїї. Багато людей
постраждало через незнання норм і довір’я.
Як уже було згадано, під кінець 19 ст., з ініціятиви д-ра Т. Ваня, зас-
новано в Золочеві „Руську Касу”. Вже 1910 року було в касі 500 австрійських
корон. В Золочеві, на вул. Залізничній ч. 24, був двоповерховий будинок, його
власником був емерит-управитель народної школи українець Сороковський. Він
хотів продати свій дім і перенестися до Львова. Д-р Ваньо звернувся до нього
з пропозицією, щоб він цей будинок продав „Руській Касі”. Сороківський, що
був членом цієї каси, засміявся, бо знав, що в касі всіх уділів було близько
500 корон, а за свій дім хотів 12.000.00 корон. На запитання, за що купите
будинок, коли у вас немає грошей, Ваньо відповів питанням: — „Що ви зро-
бите з грішми, коли продаси свій будинок?” — Зложу у Львові до банку на
щадниче конто на 2% — була відповідь. Чому у Львові? Зложіть на 2 *Л°/о в
нашій касі, — сказав Ваньо. Власник дому запитав, яку гарантію матиме на
свої депозити. Відповідь була, що він стане першим директором і управителем
і нічого без вашої згоди не може рішитися. Крім цього матимете зайняття й
платню. Ще того самого дня д-р Ваньо зробив контракт на купно дому, дав
йому щадничу книжечку „Руської Каси” на 12.000.00, а каса стала власником
будинку. Під час Першої світової війни Сороковський помер, — гроші обезці-
нилися, а дім лишився власністю каси. У часі Першої світової війни в будинку,
де приміщувалася каса, були приватні мешкання і харчівня, якою управляли
Душепчуки, а по війні знаходилися там канцелярії філії „Просвіти”, Україн-
ського Педагогічного Товариства, „Рідної Школи”, а 1925 року — відновлено
діяльність „каси” із зміненим статутом. Нове товариство названо „Українбанк”.
У сплаві часу змінювалися управи й управителі. Останнім директором (1927-
1939) був Кравчук, якого ім’я не пам’ятаю.
Не маю жадних фінансових даних про обороти і балянси, але „Україн-
банк” в Золочеві розвивався добре. Слід додати, що банк мав замало оборот-
ного капіталу, щоб могти заспокоїти потреби всіх українських установ, головно
кооперації, яка вже сильно розвивалася. По Першій світовій війні ставилися
люди з великим недовір’ям до кредитових кооператив „Райфайзенок”. В тому
часі обезцінилися австрійські корони, а українські гривні мали лише пам’ят-
кову вартість. Також польські марки являли собою тільки друкований папір
504
без покриття і вартости. Продаж і купівля відбувалися в американських доля-
рах. Щойно 1925 року, здається, марки заступлено польськими золотими, що
й устабілізувало дещо грошевий вимінний ринок. В тому часі почалася акція
за зорганізування українських Райфайзенок по селах. Пам’ятаю, як гімназійний
учень їздив з доповіддями по селах Золочівщини, пропагуючи форму ощадности
і збираючи фонди на ощаджування. Такі реферати виголошували студенти і
старші громадяни. Очевидно, промотором цієї акції був провід „Українбанку”,
головою якого був д-р Т. Ваньо.
Нелегко було переконати селян-хліборобів, що такі Райфайзенки будуть для
них корисними. Вони завжди вказували справу девалюації грошей і долю всіх
ощадностей. Незважаючи на упередження і нехіть до кредитівкових інституцій,
Виділ Т-ва Купців і Промисловців у Золочеві. Зліва:
І. Антоняк, д-р Т. Ваньо — правний дорадник, Олекса
Мазяр, В. Луцак — касир; стоять: Ковалик — член,
Н. Н., Карпа — секретар
праця десяток, а то й соток ентузіястів кооперативного руху дала добрі ре-
зультати. Приблизно в тому часі відновлено ощадні каси в Олеську і перей-
меновано їх на українські Райфайзенки. На місцях довоєнних щадниць при
церквах і читальнях „Просвіта” постали Райфайзенки з новим статутом у
Красному з ініціятиви о. В. Навроцького, у Підгірцях — о. В. Пришляка, в
Княжому — о. Маркова, в' Кутах — о. В. Цебровського, в Ожидові та інших
місцевостях. Наскільки пам’ять мене не підводить, таких щадниць постало 15.
Ці кооперативи були засновані за моделлю українських кооператив, об’єднаних
у Ревізійному Союзі Українських Кооператив у Львові.
СІЛЬСЬКА КООПЕРАЦІЯ ДЛЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЗАКУПІВЛІ И ПРОДАЖУ
Коли польська влада звільнила з ув'язнення українських патріотів і доз-
волила повернутися в рідні сторони, як радник М. Балтарович, о. д-р шамбелян
Степан Юрик, о. Микола Хмільовський, д-р Теодор Ваньо та інші, почалася
організація культурного і просвітного життя. Відновили діяльність усі пере-
двоєні товариства. Тоді також започатковано організування сільких споживчих
505
кооператив. 1925 року повернувся з Відня до Золочева журналіст, бібліограф
Іван Калинович. Він виконував ролю зв’язківця Української Народньої Західної
Республіки у Станиславові. З доручення уряду їздив до Бельгії і Голландії, тому
поляки не дозволили йому повернутися в Україну аж до 1925 року.
Багато праці в розвиток кооператив вложили І. Калинович. Дмитро Ка-
зимира, колишній командант жандармерії та інші. Коли сітка кооператив по-
ширилася в цілому повіті, зорганізовано 1925 року Повітовий Союз Кооператив.
Надзірна Рада складалася з 7-ох Членів. Д-р Т. Ваньо став його головою. До
Управи належали такі особи: Іван Калинович, Дмитро Казимира та Іван Ми-
сик. Він був членом уряду УНР як референт залізничих шляхів. Він не мав
польського громадянства, жив у Золочеві на базі чужого паспорту і мусів ко-
жного року вносити прохання про дозвіл на проживання в Золочеві.
Магазин і канцелярії ПСК містилися в будинку Т-ва ім. М. Шашкевича.
1927 рокг помер Іван Калинович на удар серця. Його позиція не була
обсаджена на довгий час. 1935 року з’єднано ПСК Бродів із Союзом в Золочеві,
і тоді Юрія Говоруна обрано на справника. Його ім’я було широко відоме ще
до Першої світової війни на Полтавщині.
Працівниками ПСК були такі особи: І. Гаврилів, М. Павлюк, О. Наливайко,
І. Франзей, Б. Гайдучок, Я. Цішецький, І. Бабак, 3. Гошовська, І. Лісовий, С. Біло-
вус, В. Граничка. Від 1928 до 1930 рр. Союз Кооператив спроваджував вагонами
штучні погної, сільсько-господарські машини, плуги тощо. Цією функцією зай-
мався агроном — Іван Калинович, родинно непов’язаний з колишнім дипло-
матом уряду. Повітове староство не дозволило І. Калиновичеві проживати в
Золочеві, і він виїхав до Чехо-Словаччини. У тридцятих роках, роках економіч-
ної кризи оборот значно зменшився. В роках 1932-36 я був референтом купівлі
й продажу сільсько-господарських продуктів. Кооперативний персонал займався
купном безріг для золочівської беконярні, власником якої був жид Робінзон.
ПСК скуповував кури, гуси і качки, які відвозив до Центросоюз у Львові.
Крім цього, продавав збіжжя вагонами на біржі, але початки були дуже тяжкі,
а доходи-мінімальні. Польська влада робила перешкоди при закупі безріг, не
дозволяла і без причин розв’язувала секції вирощування безрог при Т-ві „Сіль-
ський Господар”, а без них неможливо було доставляти інвентар до беконярні.
Незважаючи на господарську кризу, брак відповідного власного капіталу
та перешкод з боку польської влади кооперація розвивалася напрочуд добре.
Це була наче „держава в державі". Свідоме селянство і місцева інтелігенція
працювали безкорисно з повною посвятою. Жидівські корчми зникли по селах.
Кооперативний рух став притягальним економічним і національним фактором.
Про золочівський кооперативний рух д-р І. Витанович говорить так: „Золочів
об'єднав повіти Броди, Перемишляни, Радехів і Зборів. Золочів був центром,
а в інших повітах находилися складниці. Це був з черги найбільший Союз
кооператив в Галичині щодо кількости об’єднаних кооперативних гуртівень” (І.
Витанович. Історія Українського Кооперативного Руху”, стор. 383).
Слід зазначити, що до управи кооператив не завжди належали квалі-
фіковані люди; деякі з них не мали досвіду, інші — зловживали. Пам’ятаю,
що одного року на загальних зборах ПСК звітував дир. І. Мисик і сказав,
що місцеві кооперативи Золочівського повіту зложили уділів на 10.000 до
ПСК і в той же час заборгувалися і виявлено нестачі на суму 30.000 зл.
Незважаючи на таку нестачу —• „манко", фінансовий стан Союзу був добрий.
Були випадки, коли продавців кооператив притягувано до судової відпові-
дальности за зловживання. Деякі з них залишали працю в кооперативі і зас-
506
новували власні крамниці. Це був доказ, що українці мали і мають хист до
купецтва і керування підприємствами.
Таких українських приватних крамниць в Золочеві і по селах було ба-
іато, а в Золочеві навіть постала філія Союзу Купців і Підприємців, головою
якого став Григорій Карпа, власник книгарні в Золочеві. Заступаю погляд, що
великою заслугою у розвитку української кооперації були люстратори, які
контролювали діяльність кооператив по селах. Не меншу ролю відіграла від-
даність ідейних людей, які керували кооперативами. Серед багатьох відданих
справі людей пригадую справника Муца зі с. Шпиколос, Теодора Боднара з
Ремезовець, Івана Дзюбу з Підлисся, Гаврилюка з Юськович, Городиловського
з Городилова, Марка Чучмана із Жулич та інші.
Українська інтелігенція переважно шукала праці в кооперації, бо у поль-
ських державних чи самовласницьких установах не могла одержати праці.
Це й була одна з причин, чому українська кооперація в Галичині розвивалася
милевими кроками вперед. Абсольвенти університетів і високих шкіл, закін-
чивши навчання, „сиділи на ласці батьків” або працювали за мінімальну ви-
нагороду в кооперативах. Була ще одна можливість набути високу освіту у
дещо іншій ділянці, — теології. Тоді було багато „покликань" на теологію.
Наші священики у значній мірі стояли у проводі кооператив. Українці-
учителі, які працювали на державних позиціях, не могли працювати в коопе-
ративному русі, бо польська влада вважала це як вияв нелояльности до ре-
жиму і часто звільняла таких з праці.
В Управі ПСК найбільш енергійним був Іван Мисик. Він був книго-
водом і душею Союзу. В організаційних справах ніколи не їздив у села, бо
за ним весь час слідкувала польська поліція. Польського громадянства він
не мав, і міг бути позбавлений права на проживання в Золочеві на наказ
поліції. Незважаючи на те, що не був громадянином польської держави, про-
жив там до 1941 рок.
В 1939 році російські большевики зайняли Галичину і зліквідували всі
приватні підприємства, в тому числі також Повітовий Союз Кооператив. Боль-
шевики не дали праці колишнім працівникам Союзу, особливо провідним
членам. На початку німецько-большевицької війни большевики арештували Іва-
на Мисика і по-звірськи закатували в золочівській в’язниці. В той час понад
600 безвинних свідомих українців замордували в цій же в’язниці лише зате,
що були патріотами України.
МОЛОЧАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ
Після Першої світової війни зорганізовано в Золочівщині молочарську
кооперацію, наслідуючи таким чином інші повіти, які мали кращі природні
умовини для кормогодування рогатої худоби й овець та скорше заснували мо-
лочарні. Мені здається, що перша кооперативна молочарня в Золочівщині була
заснована в Красному, близько 1925 року. На початку не мала вона вишко-
лених фахівців і не мала необхідного капіталу. Продаж масла був не фахово
наладнаний. Та молочарня проіснувала кілька років і припинила свою діяль-
ність.
За ініціятивою о. В. Пришляка зорганізовано в Підгірцях другу коопе-
ративну молочарню. Сюди привозили молоко з низки сіл та виробляли сме-
тану, яку згодом доставляли до Підгорець. Молочарня розвивалася слабо, бо
не було кваліфікованого персоналу. Сметана літом псувалася, а за продане
масло до Маслосоюзу одержано низькі ціни.
507
Коли виріб масла й осідок пайонної молочарні перенесено до Ожидова
біля 1935 року і збільшено кількість збиральних пунктів молока, розвиток
підприємства збільшувався, й успішно конкурував із жидівськими купцями,
які скуповували молоко у польських фільварках та намагалися підкопати наші
молочарні, плативши вищу ціну за молоко.
Районна молочарня відсилала масло до Маслосоюзу дуже швидко, бо в
Ожидові була залізнична станція, і протягом кількох годин продукт завезли
до Львова та одержали найкращу ціну. Крім цього, Кооператива одержувала
добру обслугу і контролю Маслосоюзу, що у великій мірі поліпшувало якість
масла.
Третя Районна молочарня була в селі Жукові у полудневій частині Зо-
лочівського повіту. У тій молочарні бував багато разів, але не можу пригадати
собі працівників цього підприємства. Там часто чергувалися молочарські тех-
ніки. Приміщення молочарні не було найкращим, збиральних пунктів не було
багато, успіхами не могла похвалитися, але проіснувала до 1939 року. Най-
більшою і найкраще зорганізованою була Золочівська молочарня. В 1934 р.,
за старанням Ю. Сабата, постав ініціятивний комітет, до складу якого входили
Ю. Сабат, інж. Р. Мамчин і М. Волошин. Головою Надзірної Ради був д-р Т.
Ваньо. Засідання відбувалися в канцелярії Повітового Союзу Кооператив.
Організаційний відділ Маслосоюзу не дозволив почати працю поки не
буде достатньої кількости членів-доставців молока і зібраної суми грошей,
або декларованих уділів. Управа піднялася зорганізувати членів у близьких
селах, але уділовців не було легко придбати. Майбутні члени і доставці мо-
лока підписали заяви на уділи, але заплатити за уділи обіцяли щойно тоді,
коли одержуть гроші за продане молоко. Мені здається, шо один уділ виносив
5 або 10 золотих. В Золочеві управа не могла найти відповідного приміщення
на молочарню, бо не було потрібних фондів.
Михайло Волошин підшукав приміщення на молочарню в с. Струтині.
Там винайнято стайню, перебудовано її до наших потреб і одержано дозвіл
від староства на виріб масла. В час організування молочарні приїздили інс-
труктори з Маслосоюзу, як інж. Нижанківський, інж. Котик, а на збори інж.
Хронов’ят та інж. Мудрик, директор Львівського Маслосоюзу.
Перші збиральні пункти знаходилися у Струтині, Зарваниці і Плугові,
а піл кінець року — в Хильчицях, Почапах і Вороняках. Користуючись досві-
дом і попередніми помилками, Золочівська молочарня розвивалася дуже до-
бре. При районній молочарні зорганізовано „Допомоговий фонд" на випадок
захворіння або загибелі корів. Також придбано ліки й інструменти до ліку-
вання худоби. Працю господарського референта початково виконував автор
цих рядків. Слід додати, що я влаштовував курси і виголошував реферати
про кормлення корів і чистоту стаєнь. Через молочарню куповано ситний
корм по знижених цінах, з чого користали доставці молока.
Хліборобські господарства були невеликі, а годівля домашніх тварин да-
вала більші приходи, ніж зернова господарка, тому селяни радо збільшували
кількість корів і тим самим збільшували доставу молока до збиральних пунктів.
Це і було причиною швидкого розвитку молочарні.
Заплату за одержане молоко здійснювано в крамницях споживчих коопе-
ратив. Діставши готівку, господарі сплачували нею заборгування. Виплачувано
за молоко кожного місяця. Члени управи виїздили на села та виплачували за
доставлене молоко. Кожен член платного комітету мав із собою 1500-2000 золо-
тих дрібного монетою. За ввесь час таких розчислена не було ні одного випадку
грабунку.
508
За ініціятивою Ю. Сабата відкрито крамницю Районної молочарні в Зо-
лочеві на головній вулиці в будинку Л. Оппера Там продавано масло, маслянку
та інші молочні продукти за вищі ціни. У крамниці затруднено Соню Мудру
та Ірину Шипулівну. Крамниця була солідно оснащена устаткуванням і про-
дуктами, та щоденно відвідувало її багато покупців. Найбільшу заслугу у пос-
танні Золочівської молочарні поклав Ю. Сабат і М. Волошин.
Після мого виїзду зі Золочева під кінець 1936 року осідок молочарні пе-
ренесено зі Струтина до Золочева. Молочарня придбала власний будинок на
вул. Підвіття. її змеханізовано і значно діяльність поширено. На моє місце
обрано В. Біловуса — правник за фахом. 1941 року большевики арештували
Ю. Сабата і закатували його у в’язниці. Хай згадка про нього буде нагородою
за його труд. Технічним персон, були І. Бойцун, Я. Кобилецький, В. Богонович.
Павло Гупаловський також працював у цьому підприємстві. Кінчу свій спомин
про Кооперацію Золочівщини словами що були виписані на прапорі Т-ва „Сіль-
ський Господар"
„Тобі Рідна Земле, любов наша і труд наш!”
-------□-------
Мирослав Семчшпин
УКРАЇНСЬКА ПРИВАТНА ГІМНАЗІЯ В ЗОЛОЧЕВІ
За всі ці пройдені десятиліття різних життєвих ситуацій, забарвлених
здебільша складними переживаннями, а інколи тільки успіхами, не легко бра-
тись за перо і відтворити історію своєї рідної української гімназії, яка відкри-
вала перші двері до освіти, — гімназії, що в балянсі національно-культурних
змагань золочівської землі зіграла зовсім не другорядну ролю. Це ж бо була
навчально-виховна установа, яка не тільки давала необхідні знання молоді на-
шого повіту (і інших земель), але була школою національного виховання, бо
готовила кадри майбутніх кваліфікованих інтелігентів, майбутніх професіона-
лістів, які вклали свою частку у загальний ріст нашої західньоукраїнської Бать-
ківщини.
І справді, дати хоч би тільки схематичний образ початків і розвитку зо-
лочівської гімназії було б неможливо без допомоги шановних Земляків — ко-
лишніх учнів і абсольвентів цієї нашої „Альма Матер" — в особах пп. д-ра
ветеринарії Осипа Ількова, — друга шкільної лавки та д-ра мед. Ореста Ях-
торовича. І за це їм треба тут висловити подяку. Своїми цінними інформаціями
вони дуже багато допомогли скласти приблизну картину того, що собою за
майже 20 років свого існування являла золочівська гімназія, які переходила
зміни і кому вона все це завдячувала.
Перше, що треба розказати молодшому поколінню золочівців — це обста-
вини, серед яких засновано гімназію, а дальше її професуру та етапи розвитку
в умовинах польського панування на західньоукраїнських землях. Одним з пер-
ших відтинків фронту, який відкрила польська окупаційна влада після закін-
чення Визвольних Змагань у Галичині проти українців — було шкільництво.
Йшлося про досить численну і добре зорганізовану, ще з часів Австрії, сітку
передусім народних шкіл. Вони підпали процесові вимушеної польонізації або
переходові на двомовні. Це саме стосувалось державних гімназій з українською
мовою навчання (а було їх в Галичині тільки п’ять), в яких спершу заведено
обов’язково польську мову як предмет навчання, а згодом і лекції з польської
історії в польській мові і з поляками — викладачами.
509
Не будемо тут зупинятися над катастрофальними для українського насе-
лення наслідками такої екстермінаційної політики польського режиму в ділянці
народного шкільництва, яке перед розпадом Австрії, нараховувало в Галичині
2.496 народних шкіл з українською мовою навчання, а яких число у 1930 р.
впало до 139! Такій же польонізації підпала 7-клясова виділова школа в Золо-
чеві, яка мала паралельні відділи польські і українські, а в 1920 р. була пере-
ведена виключно на польську мову навчання.
Професори й учні гімназії „Рідна Школа” в Золочеві — 1923-24 рр. Професори —
перший ряд зліва: Ю. Юркевич, В. Домбровський, Ю. Радкевич, о. М. Хмільов-
ський, М Бараник, М. Вацик, Гаврилишин; учні: С. Дмитрук, Р. Левицька, Н.
Кобилецька, М. Потопник, М. Бойцун, І. Кобилецька, Курпіта, Д. Величковська,
Гриценко, К. Тучапський, Б. Садовський, О. Чемеринський, В. Боровицький, Ба-
грій, В. Шандро, Б. Гайдучок, В. Матвіїв, А. Гринкевич, Цимбровський, М. Сем-
чишин, В. Івануса, Курочка, В. Левицький, Н. Волівець, Н Пенхирський, І. Ло-
бур, О. Пригода, О. Ільків, Мудрий, Р. Кравчук, В. Рудко, Р. Вельґан, В. Чорно-
дольський, Є. Федик, Пундик, В. Заяць, Сахно, В. Лабунський, К. Федорук, М.
Гайдучок, В. Боднар, Дубно, Калник, Н. Мочульський, Дунець, Дорощак, С. Ба-
грій, Стельмах, Заплатинський, О. Матвіїв, Б. Антоняк, В. Лех.
Зрозуміло, що за таких обставин, українське суспільство було вимушене
боротись з драконськими законами польської окупаційної влади. Результатом
цього природного руху самооборони була організація українського приватного
шкільництва та позашкільного виховання в молодечій організації „Пласт”. Го-
ловним промотором цієї боротьби за українську школу було засноване ще у
1884 р. „Українське Педагогічне Т-во”, яке у 1920 р. відновило свою діяльність,
а в 1926 р. прийняло назву „Рідна Школа”. Об’єднались у ній усі українські
чільні педагоги, яких польська влада не допускала до державних шкіл, і по
містах і містечках Галичини почали відкриватись її філії та за фонди місцевого
громадянства почали засновуватись народні — тобто початкові школи, а теж
гімназії і учительські семінарії. Така філія Українського Пед. Т-ва постала теж
\ Золочеві, а її засновниками стали відомі в Золочівщині громадські і культурні
діячі в особах гімн, учителя проф. Мих. Бараника, заслуженого діяча і колиш-
нього політичного комісара за часів ЗУНР — адв. М. Балтаровича, відомого
510
діяча адв. Т. Ваня, та б. шк. інспектора за часів української влади у Золочеві
педагога Луки Семчишина і інших. Першим ділом новопосталої філії УПТ було
заснувати 7-клясову народню приватну школу, що знайшла приміщення в об-
ширному домі б. Т-ва „Сільський Господар" при Залізничій („Колєйовій") вул.
її директорами були Лисецький, Заклинський, п-ні Винар.
Другим великого значення ділом було заснування української приватної
гімназії, яка мала забезпечити повну середню освіту українським дітям. За-
чатком її став однорічний натуральний курс для тих студентів, що в наслідок
війни не могли закінчити своєї освіти, а між цими курсантами були м. ін. син
ген. М. Тарнавського — Мирон (популярно прозваний „Зьомко") і відомий як
композитор В. Балтарович. Гімназія була подумана як гуманістична — 8-кля-
сова, з мовами грецькою, латинською, німецькою (без польської). Навчальний
Гімназія „Рідна Школа” в Золочеві. Перша, нововідкрита 5-та
кляса. Сидять зліва: І. Ваньо, М. Бойцун, Я. Баймак, Косаревич,
Я. Плашовецька, 3. Боровицька, В. Черняк; стоять зліва: О. Ма-
твіїв, Є. Олесницький, Є. Сказинський, О. Горбач, В. Боднар, О.
Пригода; другий ряд: Б. Садовський, Р. Кравчук, В. Матвіїв, І.
Лобур; Третій: В. Шандро, С. Стельмах, М. Медвідь
рік почався восени 1920 р. Не легко було цю гімназію організувати. Треба було
подбати про професорський склад, про учнів, приміщення. Професорський
склад скоро укомплетувався, а подбав про це проф. Мих. Бараник, що став
першим директором золочівської гімназії. Дещо гірше з початку було з учня-
ми. Треба було починати від першої кляси, а таких кандидатів на терені
самого Золочева у першому році знайшлося всього 10-12 (між ними й автор
цієї статті, бо ж за навчання треба було платити. Але вже наступний рік
виглядав дещо краще, бо „помогло село", і довкільні містечка (Білий Камінь,
Ожидів, Сасів), і до першої кляси у другому році існування гімназії вже запи-
салось 20-25 учнів. Не легко воно було і позамісцевим, бо крім оплати за науку,
треба було батькам оплачувати т. зв. станцію, тобто приміщенням з харчем
у приватних домах, звичайно дещо грішми, а дещо харчевими продуктами.
Другою проблемою було приміщення, яке відповідало б потребам школи і ви-
вінування в необхідне устаткування (лавки, таблиці, шк. мапи, тощо). А врешті
треба було дістати від польської влади дозвіл на відкриття такої школи, а
все це разом був великий експеримент, бо нічого подібного досі, в такому
511
невеликому місті як Золочів (10-12 000 мешканців) не існувало досі. Дві публіч-
ні школи т. зв. виділова — 7-клясова і польська гімназія, були єдиними, що
мали все потрібне для навчальної роботи. Згодом засновано тут ще приватний
польський семінар. Але завдяки жертовності і посвяті гурта відданих справі
громадян;меценатів, ці початкові труднощі поборено. Передусім знайдено при-
міщення для школи: стала ним стара, вже не вживана, з кількома кімнатами
дяківська бурса, просторим подвір ям, садом у глибині і помешканням (яке
займав о. д-р М. Хмільовський). Знаходилась вона на т. зв. старих Валах, в
сусідстві приходства, де жив духовий провідник золочівського повіту, відомий
національно-церковний діяч і мучений поляками — політв’язень о. д-р шамбелян
Ст. Юрик. Отже, з одного боку сусідувала школа з садом приходства, з другої
шк. подвір’я було відмежоване високим муром від площі для військових і спор-
тових вправ. Напроти школи, по другому боці Валів, що досить глибоким яром
Перша матура в гімназії „Рідна Школа” в Золочеві 1929-30 рр.
Зліва: Є. Цимбалістий, А. Давидович, О. Лотоцька, проф. М. Ва-
цик, І. Ваньо, Я. Баймак, М. Марицький; другий ряд зліва: Р.
Кравчук, М. Савчин, О. Ільків, М. Медвідь, В. Ш індро, А. Грин-
кевич, В. Матвіїв, В. Оленський; третій ряд: В. Боднар, Є. Олес-
ницький, Б. Гуньковський, В. Маркевич, Б. Садовський
спадали в низ, стояла чудова, в пізньо-ренесансовому стилі збудована, прекрасно
розмальована церква св. о. Миколая. Крім згаданого уже директора М. Бара-
ника — що був справжнім опікуном та виховником молоді, людиною з великим
авторитетом, професорами у перших кількох роках навчання були: М. Ва-
цик — математика, І. Гаврилишин — латина, Ю. Юркевич — німецька мова,
д-р В. Добровольський — українська мова і грека (був він м. ін. визначним
науковцем — автором двох книжок про українську поетику і стилістику та
ритміку української поезії); Юліян Редкевич — математик. Географію й історію
вчив спершу дир. Бараник, а згодом до географії прийшла п-на Стойкевич зі
Зборова, до латини проф. М. Мельник. Крім них були ще проф. І. Теслюк та
М. Миколаєвич. Тому що склад професорський часто мінявся, важко встано-
вити, хто-коли і чого в даний рік вчив. Від самого початку існування гімназії
існував при ній пластовий курінь ім. гетьм. Пилипа Орлика — а курінним і
виховником був син ген. Тарнавського — Омелян. Курінь ділився на гуртки,
які відбували свої сходини, складали пластові іспити, брали участь у зелено-
512
святочних походах на могили стрільців, держали стійку при Божому гробі, а
теж влаштовували прогульки в терен. Після виїзду Омеляна Тарнавського, ку-
рінним якийсь час був Іван Коропецький, а опісля, аж до розв’язання поль-
ською владою Пластового Упаду (у 1929 р.), — другий син генерала, Мирон
Тарнавський, якого молодь дуже любила. В пізніших роках постав при гімназії
учнівський хор, диригентом якого був адв. Дольницький і драматичний гурток,
яким керував проф. М. Вацик.
У 1925 р. гімназія перенеслась до вигідніших приміщень у будинку при
церкві св. Воскресення в центрі міста. У 1929 р. відбувся перший матуральний
іспит і гімназія одержала від польської шк. влади права державних шкіл.
Сталось це після численних візитацій польських інспекторів, які врешті решт
мусіли признати, що рівень навчання в українській гімназії дорівнює держав-
ним польським школам. У 1936 р., в наслідок шк. реформ, змінилася організа-
ційна структура гімназії. З 8-клясового старого типу вона стала новою, 4-кля-
совою гімназією, а після її закінчення студенти поступали у дворічний ліцей,
з посиленою програмою гуманістичних або природничо-математичних пред-
метів. Закінчення ліцею давало право вступу до вищих шкіл університетсь-
кого типу.
Після перших двох років існування гімназії, директора Бараника замінив
о. д-р М. Хмільовський, а в дальших роках директорами були проф. М. Ка-
линюк і М. Величко. Цей останній був на цьому становищі аж до кінця існу-
вання золочівської гімназії і ліцею. У професорському складі, крім перших
учителів уже попередньо згаданих, ще були: (в азбучному порядку): Бліхар, М.
Кукеда, І. Винар, В. Волицький, М. Гева, О. Горбачевська, М. Грицишин, сес-
тра-василіянка Ольга Дика, п-ні Калин, І. Кіналь, М. Лисогір, М. Логінський, о.
Ю. Микитин, Дарія Мриц, п-на Собчуківна, М. Стельмащук. З приходом совєт-
ської влади гімназію і ліцей перетворено на 10-річку.
Ось такий загальний нарис історії золочівської гімназії. В мережі укра-
їнського приватного шкільництва вона зіграла свою ролю навчально-виховного
закладу, з якого вийшли десятки професіоналістів і станули на службу рідній
справі.
-----□------
Володимир Біловус
УКРАЇНСЬКА МОЛОЧАРСЬКА КООПЕРАЦІЯ В ЗОЛОЧІВЩИНІ
Живуть ще золочівці, що самі були учасниками і свідками початків орга-
нізації кооперативного життя в Золочівщині. Деякі залишилися на рідних зе-
млях, багато з них відійшли від нас до вічности, інші розбрилися по широкому
світі. Не знаємо, хто з них живе, хто відійшов.
У цій розвідці будуть заторкнені початки і розвиток трьох районних
молочарень, які існували в системі української кооперації в Золочівщині.
РАЙОННА МОЛОЧАРНЯ В ЗОЛОЧЕВІ
(в пам’ять основоположника сл. п. Юліяна Сабата)
Початок цієї молочарні датується 1935 роком. Ініціятором і промотором
молочарської кооперації в Золочеві був Юліян Сабат, по професії правник, нас-
нажений ідеєю української кооперації. Передусім він нав’язав організаційні
зв’язки з „Маслосоюзом” у Львові, відбув молочарську практику в районній
513
молочарні в Глинянах і почав підшукувати однодумців, охочих посвятитися
кооперативній праці.
В тому часі, по закінченні студій, я почав клопотання дістатися на ад-
вокатську практику. У цій справі я звернувся до д-ра Теодора Ваня, адвоката
і мецената всіх культурно-освітних й економічно-господарських організацій на
терені Золочева. V розмові д-р Теодор Ваньо, між іншим, сказав: „Пане това-
ришу, українських адвокатів є вже багато, а ось ваш колега зі студій, Юпіян
Сабат, починає організувати Районну молочарню, помагайте йому в тому, бо
кооперація це наша сила, це вияв українського суспільно-економічного патріо-
тизму”. Під впливом цих незабутніх слів д-ра Теодора Ваня і дружньої заохоти
Юліяна Сабата я зрезиґнував з адвокатської практики, а вибрав кооперативну
ділянку, працю з народом і для народу.
Круг заінтересування кооперативним молочарством щораз збільшувався.
До групи ініціяторів належали вже: агроном „Сільського Господаря” в Золо-
чеві інж. Роман Мамчин, книговод сільсько-господарської кооперативи в Стру-
тині Михайло Волошин, Іван Бойцун, Володимир Богонович, Ярослав Кобилець-
кий, Роман Янович і інші.
З ініціятиви Юліяна Сабата запрошено інж. Михайла Хронов’ята, началь-
ника Організаційного відділу Маслосоюзу у Львові, щоб з достовірного джерела
одержати вичерпні вказівки стосовно дальшої нашої праці. З його слів ми
зорієнтувалися, що оснування молочарні не буде легкою справою. Передусім
треба буде провести велику організаційну працю в терені. А для підготови
терену треба відбути низку доповідей по селах наміченого району діяльности.
Та найважливішим питанням буде справа капіталу. Провідні думки інж. Ми-
хайла Хронов’ята нас не розчарували, а навпаки, заохотили, бо ми довідалися,
з чого треба починати.
У висліді цієї наради створено Організаційний Комітет районної моло-
чарні в Золочеві, під проводом д-ра Теодора Ваня, із завданням підготовляти
терен діяльности. Закінчилися теоретичні роздумування, прийшов час прак-
тичної праці.
Почалися роз’їзди по селах району з доповідями на теми кооперативного
молочарства. Такі доповіді відбувалися в читальнях „Просвіти” або й у при-
ватних домах. Велику поміч давали нам місцеві священики і провідники сіль-
сько-господарських кооператив. Вислухавши доповіді, нарід ставився до затор-
кнених питань прихильно й позитивно, сприймав ідею створення кооператив-
ного молочарства для збуту молока, одного з важливіших продуктів сільського
господарства. Після доповіді й дискусії присутні, звичайно, вибирали тричлен-
ний комітет для збірки заяв на кількість доставлюваного молока і членських
уділів-пайків.
В січні 1936 року скликано „Основоположні загальні збори районної мо-
лочарні в Золочеві”. На ці Збори прибув з Маслосоюзу у Львові інж. Григорій
Иовик, який, із питомим йому хистом, виголосив доповідь про кооперативне
молочарство й матеріяльні користі для членів.
Загальні Збори вибрали Надзірну Раду в такому складі: голова — д-р
Теодор Ваньо, заступник голови — о. Осип Чайківський, секретар — о. дек.
Василь Кедринський, члени: Марія Гарматюк, о. Павло Олійник, о. Володимир
Теленко, Лев Солтівський, Ілія Волошин, Григорій Адамик, Осип Левандовсь-
кий, Григорій Гулик і Константин Стойко.
Надзірна Рада на своєму першому засіданні іменувала Дирекцію, її зас-
тупників і вибрала з-поміж себе Контрольну комісію: Дирекція — головний
директор — Юліян Сабат, його заступник і скарбник — мґр Володимир Біло-
вус, книговод — Михайло Волошин; заступники дирекції — інж. Роман Мамчин
514
і дир. Іван Маринович; Контрольна комісія — д-р Теодор Ваньо, о. дек. Василь
Кедринський і Григорій Адамик.
Дня 7-го лютого 1936 року зареєстровано в золочівському суді назву
молочарні: „Районна Молочарня, кооперативи з відповідальністю уділами в Зо-
лочеві”. З того часу почалася інтенсивна праця дирекції для придбання капі-
талу на урухомлення молочарні, бо без грошей не можна було починати діло.
Юліян Сабат — директор
Михайло Волошин — книговод
Мґр Володимир Біловус
— скарбник
Передусім відкрито в Українбанку в Золочеві членське конто РМ, на яке члени
дирекції вложили від себе по 250.00 злотих. До цього початкового фонду посте-
пенно впливали суми уділів-пайків із поодиноких сіл.
Необхідним було питання приміщення. По розгляненні різних об’єктів, на
пропозицію Михайла Волошина, вибрано на тимчасове приміщення маслярні
мурований, ще не викінчений будинок у Струтині. його викінчено і пристосо-
515
вано до законних вимог. Своєчасно заготовлено відповідну кількість льоду.
Канцелярія примістилася в сусідньому мешкальному домі в одній кімнаті разом
з технічною лябораторією.
Маслосоюз у Львові постійно допомагав нам своїми організаційними інс-
трукторами, вказівками, порадами. За посередництвом Маслосоюзу молочарня
придбала дві ручні масниці, кружлівки, транспортівки, всі потрібні машини і
приладдя. Ще перед урухомленням праці трьох сметанкарень (Струтин, Зар-
ваниця, Плугів), приїхав представник Маслосоюзу, Олекса Лис, щоб технічни-
ми порадами допомогти нам почати продукцію. Мабуть, два тижні часу посвя-
тив він процесові виробництва масла, даючи фахові вказівки кандидатові на
техніка Іванові Бойцунові, його помічникові Ярославові Кобилецькому та „май-
строві” Петрові Гупаловському. Що другий день свіже масло доставляли ми
залізницею до Маслосоюзу у Львові. З початком шкільного року, в місяці верес-
ні, коли Іван Бойцун поступив до Молочарської школи Маслосоюзу в Стрию,
обов’язки техніка перебрав Ярослав Кобилецький, а його помічником став Во-
лодимир Богонович.
У скорому часі, при одночасному поширенні діяльности в нових селах
і зростові продукції масла, показалося, що теперішнє приміщення стає вже
тісним, потрібно більшого будинку. Почалися пошукування за новим більшим
місцем. Найбільш відповідним був у тому часі новий будинок при вул. Легіонів
ч. 34 з більшою вільною площею і мурованою льодівнею в сусідстві. Маслосоюз
одобрив цей проект, бо дім відповідав потребам модерної молочарні. Районна
Молочарня стала власником будинку за суму 20.000.00 злотих. Знову прийшлося
пристосовувати його до законних вимог, а тих вимог було багато, не врахову-
ючи вже навіть шикан польської урядової адміністрації.
Нашим бажанням було вповні змеханізувати молочарське виробництво в
цьому новому приміщенні. Без особливіших труднощів нам це вдалося довер-
шити. Після одного року піонерської праці в Струтині, нове, вповні змехані-
зоване приміщення в Золочеві, було для нас під кожним оглядом вигіднішим
і, як на ті часи, навіть модерним.
Одночасно наступила також зміна осіб в нашому технічному відділі. Іван
Бойцун, по закінченні Молочарської школи Маслосоюзу в Стрию, перебрав
працю технічного управителя, а В. Богонович і Я. Кобилецький почали вишкіл
у тій же школі.
Діяльність Районної молочарні поширилася з місяця на місяць, охоплю-
ючи вже майже всі села нашого району. У зв'язку із зростом продукції, яка
в тому часі дійшла до 500 кг. масла денно, на чергу виринуло питання власної
молочарської крамниці й заангажування ветеринарного лікаря.
Крамницю ми відкрили в 1937 році при головній вулиці Собєського, в
сусідстві крамниці Народної Торгівлі. Начальником крамниці була Соня Му-
дра, а її помічником Галина Книшівна. Внутрішнє устаткування крамниці, уві-
члива обслуга, чистота, добра якість продуктів, приступні ціни були головними
чинниками, що притягали покупців, серед яких були не тільки українці, але
поляки й жиди. Не зважаючи на конкуренцію, торговельні обороти крамниці
були все великі.
Першим ветеринарним лікарем нашої молочарні був д-р Володимир Ско-
робогатий, а після нього д-р Степан Гуляй. Ветеринарний лікар був конечний
для забезпечення тварин від хвороб й загибелі. У зв’язку з цим, для членів-
доставців молока створено Допомоговий Фонд, зевданням якого було забез-
печення тварин на випадок загибелі. Забезпеченева оплата була низька, відра-
ховувана місячними ратами при виплаті за молоко, тому корисна вигода для
доставців була очевидна.
Для вигідної комунікації з розлогим вже районом, дирекція купила мо-
516
тоцикля, яким користувалися члени дирекції, технічий управитель і вет. лікар.
До цього часу середниками комунікації були власні ровери або селянські
підводи.
В місяці жовтні 1938 року технічий управитель, Іван Ьойцун, на власне
бажання відійшов від нас, а його працю перебрав Володимир Богонович, аб-
сольвент Молочарської школи Маслосоюзу в Стрию. Він, як і його попередник,
совісно й віддано виконував свої технічні обов’язки. По році часу В. Богонович
забажав студіювати ветеринарію на Львівському університеті. Ми з жалем по-
проїдали його, бажаючи успіхів в його студіях. Працю технічнго управителя
перебрав тоді Ярослав Мінчакевич.
Кожного року відвідували нашу молочарню, для провірки загального й
технічного книговедення, ревізори Маслосоюзу і Ревізійного Союзу Українсь-
ких Кооператив у Львові. Вони не тільки перевіряли діяльність молочарні й
давали важливі вказівки, але й були правдивими приятелями-дорадниками. Ре-
візори й ми, працівники РМ, раділи ростом рідної кооперативної установи. Не
маючи, на жаль, статистичних даних, неможливо подати точну схему росту
членства, молочної продукції, оборотових і власних фондів нашої молочарні.
Одначе, коли взяти до уваги, що такий короткий промежуток часу (1936-1939)
ми об’єднали ввесь запланований Маслосоюзом район, продукція масла зросла
понад 1000 кг. денно, то все це вказує, що Районна молочарня в Золочеві була
передовою одиницею в системі молочарської кооперації.
1-го вересня 1939 року почалася Друга світова війна, а 17-го вересня Со-
вєтський Союз окупував Західну Україну. Львівське радіо повідомило: „До-
блесна армія принесла братам Західної України визволення, щастя і свободу
від польського гніту”. Один окупант відійшов, а другий прийшов і почав заво-
дити свої „демократичні” порядки. На початку окупації здавалося, що україн-
ська кооперація зможе продовжувати свою працю на старих засадах. Так
здавалося, а як воно насправді було, дозволю собі повторити слова д-ра Василя
Лопатнюка, представника Організаційного відділу Маслосоюзу у Львові, з листа
до мене: „Може пригадуєте собі мій побут в РМ Золочева в жовтні 1939 року
на „мітингу" доставців молока. Подам коротко передісторію тої поїздки. По
приході большевиків достава молока до молочарень майже припинилася, а тим
самим і достава масла до Маслосоюзу у Львові. Не було для населення, але
не було і для Червоної армії, що нас „визволила". Тодішний тимчасовий ди-
ректор Облспоживспілки, Семен Галицький, скликав був в домівці РСУК кон-
ференцію, на якій мусів бути й я, бо по втечі інж. Михайла Хронов’ята вже
в перших днях окупації, мені прийшлося „очолити” Організаційний відділ. Тут
прийшлося вислухати чимало погроз, що це саботаж, не забезпечувати насе-
лення і головне „освободителів” — Красну армію, та що коли не подбаємо,
щоб діло було наладнане, тоді чимало кому прийдеться відчути тверду совєт-
ську владу. Погроза була виразна, що в першу чергу відповідять працівники
Централі, а дальше і проводи районних молочарень. На мою заввагу, чи не
було б вказаним наложити примусову постачу, я стрінувся з контрзапитом. „А
чи за панської Польщі була примусова постача? За Польщі ви могли успішно
працювати, а тепер не можете?”. На другий день відбулася друга конференція
в „Облвиконкомі” під проводом голови Козирєва. Тут вже говорилося про
заготівлю не тільки молока і масла, але й м’яса, збіжжя, яєць і т. д. У висліді
було доручено вислати в терен „ударні бригади” і за всяку ціну наладнати
заготівлю. Прийшлося нам в Маслосоюзі включити до тої бригади, крім наших
організаторів, також і робітників та шоферів, що й так не мали що робити, і
розіслати в терен. Так я поїхав до Золочева. І, як собі пригадуєте, говорив я,
юворив Юліян Сабат і інші, а відтак прийшла дискусія. Під час цієї дискусії
один доставець молока до РМ, жидок, підніс питання, чому так мало платила
517
РМ за молоко. Він бідний, мусів доставляти молоко до молочарні, а діставав
лише 10 грошів за літру молока. Я взявся йому вияснювати, що не було можна
більше платити, бо й масло було дешеве, тож одиноке, що можна було зробити,
це ощаджувати на видатках, щоб доставцям виплачувати можливо найкращу
ціну. Тут мені перериває якийсь прибулий зі сходу тип, що прийшов на нараду
від якоїсь районової організації, і каже: „Давольно єтай єрунди!. Ви гаварітє
што, маслозавод плотіл 10 грошей за літру молока?. Таваріщі, я вам должен
сказать, што єто било шкуродьорство!. Ми, в Савєтском Саюзє, плотімо ЗО ка-
пєйок!”. І що було відповісти? Що в Совєтському Союзі продають масло по
24 рублів за кілограм, а не як у нас 3.50 до 4.00 злотих?. Було дуже рисковне
щось подібного сказати, це самі знаєте”.
Напроваджені слова д-ра Василя Лопатнюка мабуть найкраще віддзер-
калюють забріханість совєтської системи і важкі обставини, серед яких при-
ходилося працювати вже з перших днів большевицької окупації.
В часі большевицької окупації українську молочарську кооперацію вклю-
чено в систему споживчої кооперації. Маслосоюз названо „Молочною Конто-
рою", а районні молочарні приділено до Повітових союзів кооператив, назва
яких тепер звучала „Райспоживспілка". Отже РМ в Золочеві втратила свою
правну особовість і під новою назвою „Маслозавод” її підпорядковано Рай-
споживспілці в Золочеві.
З’явився й новий директор Райспоживспілки, Григорій Басун. Спочатку
в „новому" Маслозаводі ми почали працювати на своїх давних позиціях, та
скоро й у нас наступила зміна, на „пропозицію” нових господарів. Такі зміни
переведено по всіх кооперативних установах.
Григорій Басун, на так званому мітингу працівників Маслозаводу пере-
вів зміни в проводі нашої молочарні без жадної дискусії, вияснення справи.
Дир. Юліянові Сабатові „запропонував" працю в Райспоживспілці, Володими-
рові Біловусові передав обов’язки завідуючого Маслозаводом, Михайлові Воло-
шинові, малоземельному мешканцеві села Струтин, „порадив” занятися орга-
нізацією колгоспу в своєму селі, а на книговода призначив Юрія Говоруна,
колишнього директора Повітового Союзу в Золочеві. Технічний управитель і
всі інші працівники залишилися на своїх попередніх місцях.
Маслозавод одержав плян заготівлі молока, і його треба було обов’яз-
ково виконати, щоб не було „зриву”. В Совєтському Союзі все йде „по пляну",
офіційно заявляв Гр. Басун, але приватно, в „чотири очі”, піддавав думку, як
його натягнути, щоб був виконаний на 100%. В цьому місці хочу підкреслити,
що Гр. Басун, хоч партійний, але передусім був щирим українцем і зі своїми
співпрацівниками із самого початку наладнував приятельські відносини. З ти-
ми, яких мав змогу й нагоду добре пізнати, ділився своїми думками, спостере-
женнями. і не раз старався попередити, коли котромусь із нас загрожувало
лихо.
З початком грудня 1940 року, „по пляну” згори, новим завідуючим Ма-
слозаводу призначено Леоніда Калмикова, „пастоягцощо”, як тоді говорилося,
енкаведиста, який вірив тільки в „наган”, що з ним ніколи не розставався. Л.
Калмиков почав свою працю мітингом працівників, на якому бундючно заявив,
що він не тільки знає, що діється в Маслозаводі, але навіть знає, хто що думає.
Він збільшив кількість „заготовщиків” і до них приділив і мене. Ми одержали
від нього готові доповіді й роз’їхалися по селах району „заготовляти молоко".
Вночі, 17-го грудня 1940 року, НКВД перевело чергові арешти серед укра-
їнського населення. Тоді заарештували, між іншими, Романа Яновича, праців-
ника молочарні й мене. В хаті моїх батьків перевели ревізію й питали тільки
про мого брата, Степана. Про мене нічого не згадували. Моє ім’я, мабуть, не
було на їхньому списку. Та, проте, не знайшовши Степана, бо він у тому часі
518
був у Львові на відрядженні Григорія Басуна для виконання свого пляну, за
вказівкою Л. Калмикова, який знав, де за мною шукати, забрали мене. Увечері
того дня я переводив „мітинг заготовки молока” в селі Жуличі. Після доповіді
мій приятель, Нестор Сагатий, запросив мене на нічліг до своєї хати, бо наступ-
ного для вранці треба було довідатися про вислід „мітингу" відносно збіль-
шення достави молока. По півночі з’явилися три енкаведисти, перевели ревізію
в хаті Н. Саґатого, мене забрали з собою, і ранком я вже був у в’язниці, на
Замку.
По 22-ох днях мене звільнили. Я мав вернутися до своєї попередньої праці,
але при помочі приятелів, мені пощастило „зникнути їм з очей”, до кінця
їхньої окупації. Про переживання, припадкову зустріч у ночі на коридорі в’яз-
ниці з дир. Українбанку, Михайлом Ваґулою, близьким членом моєї рідні,
який був арештований два місяці раніше мене, триденні допитування, про
„залізну електричну пічку” в підвалах НКВД, якою енкаведисти старалися
видобути „правду” від в’язня, розказувати не буду, бо це все до теми про
молочарню не належить.
В дні 22-го червня 1941 року почалася війна Німеччини з Совєтським
Союзом. Вночі, 23-го червня, енкаведисти перевели ще раз масові арешти се-
ред українського населення не тільки в Золочеві, але в усій Західній Україні.
Вони в макабричний спосіб закатували десятки тисяч наших свідомих людей
тільки за те, що були українцями.
Така сумна й трагічна доля стрінула, між іншим, і дир. Юліяна Сабата.
Ного тіло зі слідами жахливих тортур знайдено в спільній могилі у в’язниці-
Замку в Золочеві. Це були дні всенародного горя і скорботи. Ця жорстока
картина навіки залишиться в нашій пам’яті.
Німці, нові окупанти, спочатку не вмішувалися до справ української ко-
операції. В короткому часі Районна молочарня в Золочеві відновила свою ді-
яльність у зміненому вже складі: директор — Володимир Біловус, книговод —
Михайло Волошин, а функцію скарбника передано Стефанії Паламар. Обов’яз-
ки технічного управителя перебрав знов Ярослав Мінчакевич, а лябораторійну
працю виконувала Марія Ребрик. Інж. Осип Мазурок, який на доручення Ор-
ганізаційного відділу Маслосоюзу у Львові відновляв діяльність давних район-
них молочарень, застав нашу молочарню вже при повній праці.
Одного дня зголосився в нашій молочарні незнаний нам чоловік на ім’я
Кость Нуждин. Він заявив, що походить зі східних областей України, залишив-
ся тут, бо „товаришів” має вже досить, по фаху він механік, був шофером
при пожежній сторожі. Він запропонував нам, що з залишених, частинно ушко-
джених совєтських вантажних авт, змонтує для молочарні добре авто. Ми радо
приняли його пропозицію, а за кілька днів він придбав для нас не тільки добре
авто, два мотоциклі, але й багато запасних частин, якими він користувався,
коли заходила потреба їх змінити. Наш Кость був майстром „на всі руки” і,
коли не сидів за кермою авта, все знаходив собі якусь роботу, все коло чогось
майстрував.
У зв’язку з тим, що молочарня не мала ні гаражу, ні відповідного гос-
подарського будинку, прийшлось нам його будувати. Матеріял на будову цього
будинку допоміг нам придбати голова збірної громади Фільварків Григорій
Дмитрик. Такий будинок споряджено і посілість молочарні огороджено.
На зміну совєтських „плянів", прийшли німецькі „контингенти”, обов’яз-
кова заготівля сільсько-господарських, в тому й молочарських продуктів, у пер-
шій мірі для німецьких воєнних цілей, а дальше також для міського населення.
Для кращої обслуги мешканців Золочева молочарня відкрила ще дві крамниці
продажу молочних продуктів, що їх дозволяв продавати на спеціяльні картки
німецький окупаційний уряд.
519
З часом німці підпорядкували всю українську кооперацію під свій заряд,
створюючи відповідні установи. V Львові створено Обласний Союз для молоч-
ної господарки, з Інспекторами по Округах, під проводом німця Ропімана. Зав-
данням цієї установи було стежити головно за виконанням достави молока й
молочних продуктів.
За старанням українських провідних чинників, заступником Ропімана іме-
новано інж. Михайла Хронов’ята, який перебрав фактичну керму організацій-
ної праці в молочарській кооперації. Завдяки дипломатичному хистові інж. М.
Хронов’ята, всі окружні інспекторати були обсаджені свідомими українцями,
ідейно зв’язаними з Маслосоюзом.
В Золочівській окрузі інспектором молочарства був інж. Мирон Гану-
шевський, який заступав перед місцевою окупаційною владою районні моло-
чарні: Золочів, Жуків, Ожидів, Глиняни, Ладанці й Чехи. Його помічником був
Ярослав Мінчакевич, технічний управитель нашої молочарні, на місце якого
прийшов новий технік, Іван Медвідь.
V зв’язку зі знаменними подіями того часу, які проходили на наших зем-
лях, коли чимало молодих українців ішли в „ліс", в УПА, наша молочарня
постачала потайки „лісовикам” свою продукцію, масло, сметану, сир. „Со
страхом і трепетом” передавав наш технік ці продукти ніччю, бо молочарня
була в близькому сусідстві німецької поліції. Одного ранку в канцелярії дирек-
ції молочарні залишилася записка. „Дякую за працю і за все добро, що Ви
мені вчинили. Мене кличуть інші обов’язки. І. М.”. Всі ми знали, які обов’язки
спонукали його залишити молочарню.
Якийсь час були ми без техніка, якщо не враховувати доривочної помочі,
яку давав нам Я. Мінчакевич у своїх вільних від праці годинах.
На наше щастя з’явився в Золочеві Володимир Богонович, якому у Льво-
ві „почала горіти земля під ногами”, у зв’язку з арештами нашої ідейної молоді
новими окупантами. Він перебрав порожнє місце технічного управителя, а крім
того, за апробатою голови і секретаря Надзірної Ради, його кооптовано на
третього члена дирекції.
За німецької окупації РМ в Золочеві поширила свої забудовання, мала
вже добре наладнані транспортні середники, одним словом була одною з най-
більших молочарень Золочівської округи. В тому часі молочарня запровадила
для своїх працівників харчівню, в якій вони за дуже низькою оплатою, одер-
жували смачні обіди. Харчівню ведено дуже дбайливо й чисто.
З уваги, мабуть, на замітну позицію нашої молочарні, Маслосоюз у Львові
плянував відкрити при РМ в Золочеві „Складницю Маслосоюзу”. Функції на-
чальника цієї Складниці доручено директорові молочарні, який вспів приго-
товити холодільню і канцелярію, а дальшу працю прийшлось занехати, з огля-
ду на фронтові дії з двох сторін, Бродів і Зборова. Все вказувало на те, що
дні німецької окупації пораховані.
Дирекція, згідно з довірочним дорученням Маслосоюзу, виплатила пра-
цівникам тримісячну платню і рішила все молочарське устаткування залишити,
бо це було майно членів кооперативи, які залишалися на місці.
День 14-го липня 194ч року був останнім днем праці молочарні. Совєтські
літаки своїми бомбами зруйнували будинок молочарні, ушкодили будинок
складниці, господарський будинок, Гараж і льодівню. Наступного дня ми ви-
їхали з родинами молочарським вантажним автом до Старого Самбора.
V Старому Самборі, дня 17-го липня відбулося останнє засідання дирекції.
Присутніми на засіданні були всі три члени й інж. Олександер Зибенко, інс-
пектор молочарського відділу Ревізійного Союзу Українських Кооператив у
Львові, який в тому часі також перебував там. На тому засіданні написано
звіт про збомбардування молочарні й передано його інж. Олександрові Зибен-
520
кові, який наступного дня вибирався ще до Львова і пообіцяв доручити цей
звіт дирекції Маслосоюзу. Пошта листів вже не приймала.
Перед виїздом до Австрії, в Команчі, німецьке військо зареквірувало на-
ше молочарське вантажне авто, залишаючи нас без середника транспортацїї.
Ми заладувалися на відкриту плятформу поїзду і рушили „в світ за очі”,
залишаючи Рідну Землю, своїх рідних і друзів, яким, з тих чи інших причин,
не пощастило вирватися в час з „найдемократичнішої країни світу”.
В цьому місці бажаю добрим словом згадати всіх працівників молочарні,
що віддано і солідарно працювали в канцелярії, в маслярні, в крамницях, у
сметанкарнях і збірнях молока в селах нашого району, словом усіх, що своєю
працею допомагали в розбудові нашого кооперативного молочарства.
РАЙОННА молочарня в жукові
Заснована осінню 1926 року при сільсько-господарській кооперативі. По-
чин до заснування молочарні дав місцевий священик. Молочарня приміщува-
лася разом із сільсько-господарською кооперативою в одному більшому дере-
в’яному будинкові.
З урухомленням молочарні відкрито тільки дві сметанкарні. Жуків і Ви-
шнівчик. З бігом часу зорганізовано більше сіл.
В 1931 році молочарня відокремилася від сільсько-господарської коопе-
ративи. На Загальних зборах змінила статут і почала свою діяльність під наз-
вою „Районна Молочарня, кооператива з відповідальністю уділами в Жукові”,
як самостійна одиниця в системі молочарської кооперації.
Діяльність молочарні поширилася й об’єднувала 14 сіл району, запля-
нованого Маслосоюзом.
В місяці серпні 1938 року Маслосоюз у Львові приділив абсольвента Мо-
лочарської Школи в Стрию Павла Ледвовка на технічного управителя, якого
Надзірна Рада молочарні іменувала директором.
РАЙОННА молочарня в ожидові
Зорганізована люстратором-організатором Маслосоюзу у Львові, Миколою
Мазуром. їдучи з доручення Маслосоюзу на Волинь, він після провірки район-
них молочарень в Глинянах і Жукові поступив по дорозі до свого шкільного
друга, Михайла Козлинського в Підгірцях. Це діялося в місяці квітні 1927 року.
Молочарню зорганізовано при сільсько-господарській кооперативі в Під-
гірцях. Управа кооперативи завідувала одночасно і молочернею. Директором
молочарні був Іван Псюрський, а функції скарбника і книговода виконував
Михайло Козлинський. Не маючи фахових сил, що визнавались би в молочар-
ській техніці, молочарня розвивалася слабо. Вона проіснувала до серпня 1935 р.
В липні 1935 року, суспільно-ідейний священик села Ожидова, о. Давидо-
вич, який був гол. Надзірної Ради місцевої кооперативи, звернувся з проханням
до Маслосоюзу у Львові за дозволом заснувати Районну молочарню в Ожидові.
У відповідь, Маслосоюз доручив о. Давидовичові перебрати молочарню в Під-
гірцях і перевести її до Ожидова. В тому часі існував польський молочарський
закон, який вимагав, щоб одна молочарня від другої не була ближче, як 16
кілометрів, а Підгірці від Чехів, де була Районна молочарня, були на віддалі
всього 8 кілометрів, тому молочарня в Підгірцях мусіла ліквідуватись. Цей
закон був спрямований проти молочарень Маслосоюзу, польські молочарні йо-
го не вцвнавали.
Згідно з дорученням Маслосоюзу, все молочарське приладдя молочарні
в Підгірцях перевезено до Ожидова, де вміжчасі приготовано маслярню в гро-
521
мадському домі. В скорому часі Районна молочарня в Ожидові почала свою
діяльність.
До молочарні в Ожидові перейшли працювати також Іван Псюрський і
Михайло Козлинський, а на третього члена дирекції покликала Надзірна Рада,
іоловою якої був о. Давидович, мешканця Ожидова, Филипа Гудиму.
Отець Давидович вислав Володимира Короля на молочарську практику
до Районної молочарні в Чехах на свій кошт, за якого він також оплачував
навчання в торговельній школі в Бродах. Після практики Володимир Король
почав працювати в молочарні як технічний помічник при продукції масла. В
тому часі Районна молочарня в Ожидові об’єднала вже 20 сіл свого району.
Осінню 1936 року, тому що продукція масла постійно збільшувалася,
Маслосоюз приділив на технічного управителя Олександра Шумського.
На Загальних зборах 1937 року Іван Псюрський і Михайло Козлинський
відмовилися від праці в молочарні, мотивуючи це тим, що їм невигідно і тяжко
щоденно доходити з Підгорець до Ожидова.
Надзірна Рада на своєму засіданню іменувала новий склад дирекції:
директор — Григорій Петрів, скарбник — Михайло Гудима, книговод — Осип
Заяць.
В травні 1937 року залишив працю технічний управитель Олександер
Шумський. На його місце Маслосоюз прислав нового, Івана Куземського, яко-
го Надзірна Рада іменувала директором на місце Григорія Петрова.
В 1938 році молочарня почала будову нового мурованого будинку, але
Друга світова війна перешкодила в тому. Будинок викінчено вже за больше-
вицької окупації.
За большевицької окупації Районову молочарню перезвано на Маслоза-
вод і приділено до Райспоживспілки в Олеську. Маслозавод продукував, крім
масла, тваріг і різні молочні напитки.
За німецької окупації директором Районової молочарні був Мирон Са-
гатий, скарбником Лука Данилиха, а книговод Осип Заяць.
Ці основні відомості про районні молочарні в Жукові й Ожидові побу-
довані на матеріялах колишнього люстратора й організатора Маслосоюзу у
Львові, інж. Осипа Мазурка, за шо належиться йом\ особлива подяка.
Роман Мамчин
ОГЛЯД ВОКАЛЬНО-МУЗИЧНОГО ЖИТТЯ В ЗОЛОЧЕВІ
МІЖ ДВОМА СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ
Пишу цей огляд не як знавець, але як любитель музики і співу і як член
хорів і оркестр Золочева. Недосконалість праці лежить у нестачі архівних
джерел і пишу її на базі власного запам’ятання і пам’ятного відтворення.
До Першої світової війни існував у Золочеві гімназійний хор. Директором
гімназії в Золочеві був, здається, проф. М. Галущинський. Тоді був я учнем
народної школи, і з моїми батьками ходив я на концерти, які влаштовувано на
пошану Тараса Шевченка. На тих концертах виступав золочівський гімназійний
хор. Концерти відбувалися в „міській залі”, що знаходилася в народній школі,
тоді ім. А. Міцкевича. Той гімназійний хор також приходив до нас колядувати
на Різдво. Мої батьки гостили хористів-колядників, і тоді в мене постала велика
любов до нашої пісні.
В той час була також дуже добра сокільська оркестра, яка відбувала
свої проби і мала приміщення в будинку д-ра Т. Ваня. Там містилося також
товариство „Українська Бесіда”, куди я заходив по газету „Діло” для мого
батька і вслухувався і придивлявся, як оркестра відбувала проби. Очевидно,
522
я спізнявся з газетою, батько мене картав, але, коли була проба оркестри, то
мої спізнення повторялися. Та оркестра грала на фестивалях, виступах соколів
тощо.
Під час війни 1914-17 років не було навчання в школі. Пропали також музичні
інструменти сокільської оркестри. Залишився тільки фортепіян Т-ва „Бесіда”,
який переховано в нашій хаті. Невдовзі, в час війни, радник Володимир Доль-
вицький зорганізував жіночий хор і став його диригентом. Хор співав на чо-
тири голоси в церкві під час богослуження, національних свят, концертів та
інших святкувань. На тих концертах було багато військовиків-чужинців, які
подивляли нашу пісню.
Хор „Просвіти” в Золочеві — 1927 р. Сидять зліва: О. Ільків, Л. іусак, Р. Кравчук,
О. Мамчин, Я. Чорна, С. Ховзун, Б. Гайдучок; другий зліва: С. Окуліта, Л. Са-
довська, Залужна, о. Ф. Побігушка — диригент, Санодака, Сурякова, Мартинюк.
проф. Заліпський, Шипулг; стоять: Н. Н., дир. М. Кравчук, Є. Дмитрук, Доро-
щак, Н. Н., Грицак, Барчинська, С. Гошовська, Н. Н., Белкотівна; другий ряд
зліва: Вагула, В. Масник, С. Краснопера, М. Андрущишин, С. Ховзун, Блозов-
ський, О. Галиш, Р. Гусак, П. Харків, Р. Вельґан, Я. Волинець, О. Матвіїв, М.
Лех, Гусак, Панькевич, Руденський, Кіндрятюк, Г. Мудрий
До хору належали такі жінки: сестри Чорнівні, Гусаківна, Гошовська,
Душенчуківна, О. Ґаврачинська, сестри Мамчинівни, М. Дорощак, С. Черкав-
ська та інші, яких не пригадую. Хор складався з приблизно 20 осіб.
З постанням української держави я був учнем третьої кляси Української
державної гімназії в Золочеві. Євген Заліпський був учителем співу і дириген-
том. Він керував гімназійним мішаним хором та дав концерт на пошану Т.
Шевченка в березні 1919 року. Згаданий диригент зорганізував квартет, до
якого належали: С. Чорний, В. Балтарович, Герман і М. Функенштайн. Форте-
піянове сольо виконувала М. Дрогомірецька, а скрипкове — Є. Заліпський. Того
самого дня відбувся ще один концерт в будинку „Сокола" на честь Т. Шев-
ченка для старшого громадянства. Того вечора співали з’єднані хори (чолові-
чий і жіночий) під дприґентурою Михайла Гайворонського, старшини УСС.
523
Гайворонський мешкав тоді в Золочеві, у домі д-ра Ваня, на першому поверсі.
Водночас відбувся виступ військової оркестри під диригуванням Гайворонсь-
кого. Незабутнє вражіння зробила на мене в’язанка стрілецьких пісень, об-
робки Гайворонського.
В час похорону українських старшин і стрільців, які згинули в боях за
Львів, співав чоловічий хор, який зорганізовано нашвидко для цієї конкретної
оказії. Серед вбитих були такі старшини: хорунжі Белкот і Підсонський та
чотар Михайлів. В тому похороні взяло участь українське військо і непроглядні
маси народу. Грала військова трубна оркестра. Домовини везли на гарматі,
накриті українськими прапорами. Прощальну промову виголошували з баль-
кону будинку „Хлібороб” — Це була спонтанна, піднесена маніфестація укра-
їнського народу. 1923 року В. Дольницький зорганізував молодіжний чоловічий
хор при Т-ві „Українська Бесіда”. Був також мішаний хор, яким диригував
Ф. Заяць. Цей хор виступав на святі М. Шашкевича, що відбулося на Білій
Підлиській горі. У дальшому культурному розвитку вокального аматорського
Злучений хор Зазулів і Золочева при філії „Просвіти” — 1937 р.
Іван Видрівський — диригент хору
мистецтва в Золочівщині були засновані хори майже у всіх селах. Особисто
мав я приємність слухати хори із сіл Підгорець, Ожидова, Закомар’я і трубної
оркестри з Кадлубиська.
Як і на кожному іншому відтинку громадсько-культурного життя, непо-
розуміння, поділювання і дроблення мали місце також в ділянці музики і співу.
V 20-х і 30-х роках було в Золочеві не один, а кілька хорів. Одним з них керу-
вав о. д-р Ф. Побігушка, катехит у польській державній гімназій. Отець Побі-
гушка диригував чоловічим хором у церкві і похоронах. Хор начислював 16-
18 осіб.
V страсний тиждень хор співав у Воскресенській церкві псальми Бор-
тнянського, а на Різдво — колядки. Тоді церква була вщерть наповнена вір-
ними. У влаштуванні національних свят, концертів-академій на пошану Т. Шев-
ченка, І. Франка та інших, співав також мішаний хор під керівництвом о. Ф.
524
Побігушки. Це був великий хор, співаки приходили з Фільварків, Городилова,
Зарічного тощо. Отець Побігушка був знаменним диригентом і організатором
хорів, що складалися з 50-60 хористів.
В Золочеві засновано товариство „Боян". Один із членів цього товариства,
адвокат Ґерета, диригував мішаним хором, який виконував переважно народні
пісні. Цей хор виїздив з концертами у більші села Золочівщини. Концерти
відбувалися в домівках читалень „Просвіта" і мали добрий успіх. Ті концерти
мали поштовх до заснування по селах аматорських самодіяльних хорів, теа-
тральних гуртків при читальні „Просвіта". В Золочеві влаштовано було курс
для диригентів. До зорганізування курсів диригентури спричинився багато Ми-
рон Гайдучок і Ґенко Садовський. Вони їздили по селах і помагали тим хорам,
які потребували професійної допомоги. Згодом відбувалися повітові фестивалі
Оркестра „Сокіл” в Золочеві
Юрій Цішецький — керівник; Поважук — диригент
і змагання тих просвітянських хорів в домі Т-ва ім. М. Шашкевича. Змагання
між хорами тривали декілька днів, а участь у тих змаганнях брало 30-40 хорів.
Театральні аматорські гуртки існували в Золочеві і майже при кожній читальні
„Просвіта”, та проявили дуже жваву діяльність, хоч слід ствердити, що пові-
тове польське староство робило перешкоди, і не дозволяло демонструвати па-
тріотичні п’єси. Звичайно, хори не були постійною організацією. Вони поста-
вали відповідно до громадських потреб, а їх організація залежала від здібнос-
тей і культури диригентів.
Для відзначення Крутянського бою хором керував Володимир Кравчук
або Карабин. Деякий час хором „Боян” диригував радник суду Будзиновський.
Він також добре грав на чельо і сольо на концертах. В. Дольницький також
525
частенько диригував хором, і ніколи не був відсутнім ні на одному концерті.
Найкращий час розвитку вокально-музичного мистецтва слід вирізнити
роки 1926-35, коли в Золочеві проживав гімназійний учитель і композитор Ва-
силь Безкоровайний. Популярно мав прозвисько „Базьо”. В тому часі постала
в Золочеві смичкова оркестра (якої членом був автор цього нарису), що скла-
далася з 18 осіб. Безкоровайний був також диригентом мішаного хору і душею
театрального гуртка. Він влаштовував часто імпрези, що проходили з великим
успіхом. Він мав дар притягнути до праці всіх зацікавлених і обдарованих
співом і музикою. За його ініціятивою відкрито в Золочеві філію Музичного
Інституту ім. Лисенка у Львові. Він був керівником філії. В Золочеві засновано
виклади кляс фортепіяну і скрипки. Не пам’ятаю числа учнів, але знаю, що
було немало. Управителькою кляси фортепіяну була пані Віханська, учитель-
кою Дозя Демчишинівна. Учителем скрипки був Перфецький. В останніх ро-
ках по окупації большевиками Золочева керівником філії Музичного Інституту
була Надя Ґаврачинська, з дому Калинович. На щорічні іспити приїжджав зі
Львова С. Людкевич. Не знаю, скільки учнів закінчили науку в Інституті, але
значне число довершили студії.
Пригадую собі, коли 1920 року, С. Петлюра підписав угоду з Польщею.
Б Золочеві станціонувала тоді українська військова кавалерійська оркестра,
яка кожного ранку виїздила на конях на Львівський гостинець і прекрасно
грала. Згодом низка тих музикантів залишилася в Золочеві, одружилися і стали
організаторами й інструкторами трубних оркестр в Золочівщині. Тоді постала
в Золочеві сокільська трубна оркестра, яка грала на фестивалях, забавах, похо-
дах на Зелені свята, йорданських процесіях, святі у честь М. Шашкевича на
Білій горі і святі Обжинків, що його влаштовував „Сільський Господар”.
Хочу згадати Анну Хомінську, що виступала на концертах як п’яністка,
Юрія Цішецького, Ярослава Цішецького, Чорнівну, М. Саноцьку, Зоню Мудру,
Любомира Иойка, Галю Красноперу, і композитора В. Стона Балтаровича. Він
почав компонувати, маючи лише 13 років. В. Балтарович брав активну участь
у музичному житті Золочева. Він часто виступав як піяніст, або скрипаль у
квартетах, а також як диригент. Стан Балтарович був талановитим диригентом,
але не мав сили вдержати дисципліни серед хористів. Він був творцем і лю-
бителем легкої музики. Сам володів милим. ліричним тенором. Співав у всіх
золочівських хорах і без його участи не можна було собі уявити проби хору
і оркестри. З фаху він лікар. Медичні студії почав в Українському Тайному
Університеті у Львові, а продовжував у Празі. Коли повернувся до Галичини,
одержав докторат з медицини на Львівському університеті під польською оку-
пацією. його горизонти були широкі і глибокі. Стрічався він з Богданом Леп-
ким і хотів скомпонувати оперу до трилогії „Мазепа". До найбільш творчого
періоду Балтаровича слід зачислити його перебування в Чехо-Словаччині по
Другій світовій війні. Там він скомпонував військові марші, за які одержав
відзначення і нагороду від чехо-словацького уряду. Пластові пісні і музику
легкого жанру також скомпонував- в цьому періоді. Ось один приклад такої
творчости до слів: Чудовий ранок, золотяться роси,
Підемо дружно у веселий тан,
Піднесем думку, аж до хмар просторів
Краси і сонця не затьмиться туман
В 30-х роках скомпонував музику до п’єси „Жабурниця”, лібретто Г. Лужни-
цького. Багато його творів-композицій затратилися, або українському грома-
дянству зовсім невідомі. Чужинці користуються його працями.
526
С. Балтарович загинув трагічно невдовзі після того, коли москалі втор-
гнулися на Чехо-Словаччнну 1968 року. Незадовго після трагічної смерти чоло-
віка, його дружина також згинула трагічною смертю, з дому Галя Голубовсь-
ка, піяністка і балерина. Не знаю, що сталося з його бібліотекою і композиція-
ми, хоч я переписувався з ним майже до кінця його життя, його кореспонден-
цію зберігаю, бо, може, хтось з музикологів підійметься опрацювати його спад-
щину. Можу послужити матеріялами.
Стон Балтарович
і його дружина
Наш нарід любить і вміє співати. Прекрасні композиції церковного співу,
які наслухався я від дитинства, залишили глибокий слід у моїй душі. Прекрасна
природа України, шум лісів, спів птиць, шарудіння потоків — заохочують лю-
дину до співу. Силу української пісні ознаменовує геніяльний Шевченко:
Наша пісня, наша дума
Не вмре, не загине!
Ось де люди — наша слава,
Слава України!
ВБИВСТВО ПОЛЩІЙНОГО АГЕНТА В ЗОЛОЧЕВІ
Польська преса подає, що в середу, 20-го квітня ц. р. відбувся в Золочеві
похорон поліційного агента Яна Бісеніка, якого застрілив невідомий справник
в часі ревізії у кравця Павла Купчика. У хвилині, коли похоронний похід звер-
тав з вулиці Собіського на вул. Колійову, частина учасників похорону відір-
валася та вибила шиби в українських крамницях та установах. (В час ревізії
на стриху переховувався член ОУН Ґаба. Коли поліційний агент по драбині
дістався на стрих, бойовик ОУН „пукнув" з револьвера йому в голову. Агент
зленів убитим на підлогу, а другий агент втік з переляку).
„Діло”, 24-го квітня 1938 р.
Роман Завадович
КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЄ ЖИТТЯ ЗОЛОЧІВЩИНИ
(Загальний огляд до 40-х рр.)
Завданням цього короткого огляду є загально зарисувати культурно-освіт-
ній стан колишнього Золочівського повіту в межах, які він мав до початку
П-ої світової війни. Ми примушені залишити на боці обговорення культурно-
освітньої діяльности української громади самого міста Золочева, бо це окрема
527
підтема, що вимагає спеціяльного опрацювання з використанням докладніших
речевих даних.
На вступі треба ще підкреслити, що культурно-освітня діяльність була в
тодішній дійсності по-шевченківської і по-шашкевичівської доби тим самим,
що праця національно-освідомна. Годі собі уявити зріст національної свідомо-
сти населення без тієї підбудови, якою є освіта, одна з головних складових
частин культури народу. За поверсальської Польщі культурно-освітня праця
українських установ служила не тільки справі розбудження національних по-
чувань серед найширших верств народу, але була теж прикриттям для тієї
державницько-політичної роботи, яка проходила в усіх наших організаціях не-
залежно від того, чи це було спортово-руханкове Т-во „Сокіл”, чи споживчі
кооперативи або кружки „Сільського Господаря”.
Ні під географічно-кліматичним, ні господарським, ні мовним оглядом
Золочівщина не являє собою однородної цілости. Переділена на дві частини
головним європейським вододілом, що розмежовує сточища Балтицького і Чор-
ного морів, розташована на півночі на Надбужанській низині, а на півдні — на
Подільсько-опільській плиті, вона має два досить різні підсоння, дві різні гео-
логічні почви, різниці під оглядом рослинности, а також дві різні говірки. У
північній Золочівщині народна мова своїми особливостями примикає більше
до волинсько-подільської групи говорів, а в південній Золочівщині — до групи
наддністрянської. Про це згадуємо тому, що подібні різниці виступали також
на культурно-освітньому полі, де виявився такий самий поділ на дві частини —
північну та південну.
Північна частина — то терени, що примикають до Брідщини і Кам’янеч-
чини. Вони розміщені на горішній частині Надбужанської низини, і тільки
район Сасова втискається вже у яри Подільської високорівні. Головні центри
цієї частини — містечка Олесько і Соколівка.
Південна частина — то терени, відмежовані від решти повіту досить
високим на 150-200 м заввишки крутим берегом Поділля, що в географії має
назву Гологірсько-крем’янецького східця. Коли дивитись на нього з півночі, він
виглядає, мов невисокий гірський хребет, але, коли вийти на нього, опинює-
мось на високорівні. На цьому східці біля самого Золочева розташоване село
Вороняки. Ця частина Золочівщини має тільки одно містечко Гологори, близь-
ко межі з кол. Перемишлянським повітом. Решта цього простору сусідує на
сході й півдні із Зборівщиною. Здається, що тількищо згаданий Гологірсько-
крем’янецький східець мав здавна поважний вплив на формування господар-
ських і культурних, а навіть державно-політичних умовин у цій частині укра-
їнської землі. За княжих часів, а далі за королівської Польщі та на початках
австрійського панування, його круті схили і яри становили поважну перешко-
ду для комунікації, і тому південна Золочівщина включно з селами, що підхо-
дили навіть під сам Золочів, тяготіла радше до Поморянського центру, що за
панщини мав, щоправда, характер передусім господарський, але теж і адмініс-
траційний. Оце, мабуть, і причина, чому південна частина Золочівщини не ма-
ла тісніших зв’язків з північною частиною — не тільки з Олещиною, але навіть
з самим Золочевом. Історичні мапи вказують, що туди, схилами Вороняк і Го-
логірських горбів в давнину проходила границя між Галицьким і Волинським
князівствами.
Одещина, розташована на низині, мала легкий доступ усюди, туди ішли
колові шляхи на Волинь і до Львова, через Одещину в 60-х роках минулого
століття прокладено залізницю зі Львова до Бродів — коротко, звідти були две-
рі на всі сторони. Сюди вільніше проникали культурні впливи львівського
528
центру і народовецькі гасла національного відродження. Тут раніше поселю
вались видатні громадські діячі, передусім світлі священики й учителі, головні
носії української свідомости в добу після Шевченка та Шашкевича. Південна
частина повіту цих новітніх подувів доби відродження так чітко не відчувала,
вона була більш відстала і консервативна, тому тут сильніше вкорінилися і дов-
ше утримувалися москвофільські впливи з системою читалень Общества імени
Качковського для противаги „Просвіті”, але праця цих москвофільських чита-
лень була дуже слаба і майже ніде не залишила по собі замітніших слідів,
крім т. зв. „сельробівського” руху в 20-х роках.
Великий вплив на культурний, а тим самим і національний розвиток пів-
нічної Золочівщини (себто Одещини) було те, що звідси походив Маркіян Шаш-
кевич видатний діяч українського відродження, пробудник Галицької України.
Щоправда, осягнувши зрілий вік, автор „Русалки Дністрової” не проживав і не
діяв на терені Одещини, але сам факт, що він уродився в Підлиссі й оспівав
його в своїх творах, сповняв гордість пожильців цього гарного закутка україн-
ської землі, і тут сильніше поширювався культ ідей, заслуг і пам’яті Шашке-
вича, ніж деінде. Тут, в Ожидові, о. Данило Танячкевич, парох Закомара, під
час проповіді перший висловив думку, щоб на горі біля Підлисся поставити
Шашкевичеві гідний пам’ятник, який „показуватиме дорогу для нашого націо-
нального відродження”. Тож не диво, що здійснення тієї думки, тобто побудова
пам’ятника заходами о. Володимира Кальби і його співробітників стрінули
такий ентузіястичний відгук серед українського населення Одещини, а щорічні
свята на Білій горі, починаючи від 1911 р., влаштовувані Т-вом ім. М. Шаш-
кевича та філією „Просвіти” в Золочеві, стали могутнім чинником підйому
національної свідомости і культурної праці вже не тільки на вужчій батьків-
щині Маркіяна, але в цілій Галичині. Отець Танячкевич (псевдонім Грицько
Будеволя), був одним з головних провідників народовецького руху серед мо-
лоді Галичини. До піднесення Одещини на вищий рівень видатно причинився
також о. Юліян Дуткевич (1857-1925), парох Дуб’я. Він, хоч був економічним
діячем (у 1899 р. заснував в Олеську місцеве т-во „Сільський Господар”, що
згодом було перенесене до Львова як крайова централя), залишив слід також
на літературній ниві збіркою оповідань „Цвіти і будяки”.
Установою, яка у величезній мірі подіяла на розбудження національної
свідомости широких народних мас у Галичині, була „Просвіта”. Заснована 1868
року у Львові, вже від 1875 р. засновувала свої філії по селах. Вони з успіхом
поборювали діяльність москвофілів і згодом їх цілковито перемогли. Якщо мо-
ва про Золочівщину, то „Просвіта” почала діяти раніше в Одещині, ніж у пів-
денній частині повіту за Вороняками. Із спогадів учителя Федора Заяця дові-
дуємось, що в 1911 р., коли почалася підготова до відкриття і посвячення хре-
ста-пам’ятника на Білій горі коло Підлисся, Одещина вже була вкрита діяль-
ними читальнями „Просвіти”, а співочі гуртки цих читалень послужили йому
базою до створення великого, небувалого на той час збірного хору в кількості
коло півтретя сотні співаків. Цей хор складався з 12 читальняних хорів таких
місцевостей, як Олесько, Соколівка, Сасів, Білий Камінь, Ожидів, Розваж, Бу-
жок, Кути, Підгірці, Ушня, Цішки та Юськовичі. Можемо собі уявити, якого
величезного ентузіязму, вольового зусилля і вкладу праці треба було, щоб
створити такий масовий хор (перший в Галичині) і вишколити його для вико-
нання умисне для цієї нагоди написаних композицій Станислава Людкевича.
З того часу дух Маркіяна вже не переставав вітати над Золочівщиною, не
зважаючи на згар і кров 1-ої світової війни та тяжкі політичні умовини життя
під польською окупацією. По війні завдяки дир. Федорові Заяцеві та меткому
громадському діячеві д рові Теодорові Ваньові відновлено від 1921 р. звичай
529
влаштовувати на Білій горі багатолюдні шашкевичівські свята, що відбувалися
щорічно в серпні при участі кількадесятьох тисяч учасників і при „асисті” зма-
сованої польської державної поліції.
Культурно-освітній рух Золочівщини, як один з проявів національного
життя народу, започаткований „Просвітою”, згодом поширений на кружки
„Рідної Школи”, т-во „Сокіл” і підтримуваний Т-вом ім. М. Шашкевича в Зо-
лочеві, приносив гарні плоди. У 30-х роках на терені цілого повіту діяли 94
читальні „Просвіти" і 34 кружки „Рідної Школи”. По містечках і селах пра-
цювали театральні гуртки, хори, подекуди і трубні оркестри, засновувалися
бібліотеки, відбувалися сходини для читання часописів, національні свята, фес-
тини. На щорічних повітових святах „Просвіти” та інших імпрезах Філії в Зо-
лочеві виступали найкращі хори, танцювальні та театральні гуртки, серед яких
Дівочий хор в Золочеві — 1937 р.
читальні Одещини здобували здебільшого перші місця. Добре вишколений
просвітянський хор з Олеська-Теребеж під управою Михайла Сумика відбував
навіть концертові поїздки по повіті, співаючи в стилі Котка. У Почапах, одно-
му з кращих сіл Золочівщини, де працював учитель Іван Маринович, існував
деякий час зразковий балетний гурток під керівництвом балетмайстра Євгена
Сохацького зі Львова. До найсвідоміших сіл Золочівщини належали Перево-
лочна (рідна місцевість науковців д-ра Миколи Андрусяка та Василя Рудка),
Закомаре (де вели культурну працю о. Давидович і вчителька-письменниця
Олена Цегельська), Кути (парохія ідейного священика о. Віктора Цебровсько-
го) та Утішків. Росла й міцніла українська національна свідомість, і ніякі пе-
решкоди та репресії збоку польської адміністрації не мали сили її зупинити.
Впорівень з Одещиною українське життя південної Золочівщини пробу-
дилося значно пізніше. До 1-ої світової війни тут майже не було ніякої органі-
зованої національної роботи і не було кому її провадити. Нечисленна інтелі-
гентська верхівка була опанована москвофільським духом, але й на цьому
полі бездіяльна. Перші ознаки пробудження в цих сторонах треба завдячувати
згаданому вище учителеві Федорові Заяцеві, який був перенесений австрійсько-
польською шкільною владою з Соколівки до Ремезовець на вимогу впливових
поляків, наляканих його динамічною діяльністю в Одещині. Але й тут молодий
невтомний ентузіяст національної праці заснував читальню „Просвіти”, зорга-
530
візував і вишколив мішаний хор, а перенесений до Жукова, продовжував і там
освітню працю. Перша світова війна припинила ці провесняні прояви зоргані-
зованого життя, і застій тривав у цих сторонах аж до 1924 р., коли то в Ре-
мезівцях заходами автора цих рядків була відновлена читальня „Просвіти” і
заснувався хор та театральний гурток. В короткому часі за прикладом цього
села і при підтримці Філії „Просвіти” в Золочеві пішли стихійно всі села пів-
денної Золочівщини. Протягом кількох літ всюди тут наладнано організоване
українське життя, не зважаючи на те, що майже ніде не було провідників з
рядів інтелігенції. Зате ентузіязм і бажання, як писав Франко, „вибиватись з
туману” надолужували всі недостачі. Молоді селяни набиралися досвіду на
повітових вишкільних курсах і працювали, як уміли.
Довший час Ремезівці були осередком просвітньо-рідношкільної праці
для всього району. Тут відбувалися курси диригентів для навколишніх хорів,
районові концерти чи хорові змагання, тут була найбільша музична бібліотека
і розподільня нот, тут культурно-освітні працівники одержували поміч і пора-
ду. В Ремезівцях, де згодом діяли дві читальні „Просвіти”, була добре наладна-
на бібліотека і зразково зорганізоване читання книжок по домах (з кінцевими
перевірками та нагородами). Тут діяла самоосвітня секція молоді. На видне
місце вибивалося теж село Угорці. Таким чином південна Золочівщина в 20-х
і 30-х роках повністю включилася в національно-культурну працю цілого повіту.
У 30-х роках майже в кожнім селі Золочівщини був хор і театральний
гурток.
-------□--------
Митрополит Андрей
Шептицький
531
КРИВАВІ ПОДІЇ В ЗОЛОЧІВЩИНІ В ЧАС
ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
н. н.
МАСАКРА В’ЯЗНІВ У ЗОЛОЧІВСЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ
Російсько-большевицький режим закатував мільйони українців за час сво-
го варварського владання в Україні. Енкаведівські опричники допустилися
безлічі кошмарних масових вбивств, гцо назавжди заплямували режим і його
можновладців тавром жахливого злочиства. Масові морди в’язнів (сорок тисяч)
відбулися у всіх тюрмах Західньої України у перших днях німецько-большеви-
цької війни, що вибухла 22 червня 1941 р.
Довго мовчали большевицькі злочинці про ці злочини, вичікуючи при-
туплення пам’яті і шукаючи офірного козла. Щойно починаючи з 1959 р., ро-
сійсько-большевицька пропаганда почала пускати у світ підлу провокацію на-
чебто масакру українських в’язнів у містах Галичини вчинили українські на-
ціоналісти. Щоб підтримати цю провокацію якимись доказами, пишуться статті,
пересилаються радіопередачі, організуються пресові конференції, на яких вис-
тупають з самооскарженням вчорашні нібито члени українського підпілля, за-
являючи, що вони, українські націоналісти, закатували в’язнів.
День-у-день поширює большевицька пропаганда підле брехню про „зло-
чин” націоналістів та намагається знеславити їх перед українським народом і
очорнити кращих синів української визвольної боротьби. Большевицька брехня
така безмежна й злочинна, що треба знову і знову відсвіжити пам’ять і факти,
від яких 1941 року здригалася ціла країна, лились потоки сліз і навіки закар-
бувався серед сотень тисяч українців безвимовний біль з приводу заморду-
вання чекістськими людоненависниками найкращих синів і дочок України.
В Золочівській в’язниці знайдено по-звірськи закатованих близько 700
в'язнів. Сліди страшних катувань можна було знайти в келіях і на коридорах,
де залишилось багато крови. Дивлячись на змасакровані трупи з відрізаними
частинами тіла, повиколюваними очима, повирізуваними язиками, можна собі
уявити, якою жахливою смертю загинули ті мученики. Лікарська комісія, що
зробила прослідження трупів, ствердила, що значна частина жертв була жив-
цем кинута і закомана в ямі.
Большевики влаштували нікчемну комедію „суду" над західньонімецьким
міністром Оберлендером, під час якого московські наймити зі Східньої Німеч-
чини твердили, що, мовляв, у місті Золочеві, на західньоукраїнських землях,
українські націоналісти закатували в’язнів.
Про події тих трагічних часів один свідок розказує ось що: — восени
1940 року московське НКВД заарештувало мого діда й запроторило до Золочів-
ської в’язниці. Коли вибухла війна, я, як налий ще тоді хлопець, майже неза-
мітний для НКВД, частенько навідувався в околицю тюрми, щоб довідатися
532
про долю свого дідуся. Вранці, 29-го червня, передні частини німецьких військ
зайняли Золочів. Біля другої години того дня я був вже під замком, де зібра-
лося дуже багато народу. Добившись з трудом до мурів замку, я став перед
довгими рядами напіврозкладених трупів. Невдовзі до тюрми прийшли мої
батьки. Кількість трупів, що їх викопували й витягали з могил і складали ря-
дами на траві у саду, збільшувалася. їх витягали з кількох великих могил, об-
чищували від землі та крови й клали у саду. Запах гніючого тіла просто
звалював людей з ніг, але багато чоловіків, жінок і дітей, наклавши на уста
й ніс хусточки, ходили між рядами трупів і шукали за рідними. Ми також
шукали нашого дідуся, але надаремно.
Виносять з ям закатованих в золочівській в’язниці в’язнів
Трупи чоловіків були з неголиними обличчями, деякі у подертій, брудній
білизні, інші напів або цілковито нагі. Багатьох мали поламані й повикручувані
руки й ноги та мали сліди страшних тортур, з повириваними нігтями на паль-
цях, повирізуваними статевими органами, повидовбуваними очима та повідрі-
зуваними язиками. Всі знаки вказували, що їх закатовано 5-6 днів тому до
приходу німців. Свіжих трупів я не бачив. Наступного дня винесено трупи у
сад з в’язничних камер, в яких вони були живцем замуровані. Вигляд тих
трупів був ще страшніший.
Лише 21 труп вдалося розпізнати з числа близько сім ста. Розпізнаних
поховано окремо, а всіх інших разом поховано на золочівському кладовищі в
одній спільній могилі, на якій поставлено великий дерев’яний хрест. На похо-
роні було дуже багато людей.
Після похорону ми знову зайшли до тюрми та оглянули забудовання, де
були сліди катувань. Ми ввійшли брамою від заходу, яка стояла в центрі го-
ловного будинку. Там була канцелярія і приміщення цля вартових. Там також
знаходилися залі для ведення слідств. По лівому боці брами була простора за-
ля, подібна на велику різню. Долівка й стіни її були обризкані кров’ю. На
стінах видніли сліди від куль і звисали повбивані гаки. На середині залі стоя-
533
.ти закривавлені столи і різні гострі інструменти для катування. В куті видніла
діра, крізь яку викидали закатованих трупів прямо до викопаних ям, що зна-
ходилися за мурами в’язниці. Кожен в’язень-труп мав прострілену потилицю.
Частина мала зв’язані дозаду руки. Всі вони мусіли пройти через ту залю і за-
знати нелюдських мук від московських енкаведистів.
Большевицьке видання „Історія міст і сіл УРСР” на сторінці 375 так зма-
льовує історію замордування в’язнів: „Але знову прийшла темна ніч понево-
лення. 29 червня 1941 року Золочів окупували німецько-фашистські війська,
які принесли дике свавілля, злидні і голод. Разом з гітлерівськими військами
у місто вдерлися й українські націоналісти батальону „Нахтігаль", які були
одягнені у форму вермахту, але з жовто-блакитними смугами на пагонах і знач-
ком тризубця на мундурах. Команди „Нахтігаль” вчинили у Золочеві багато
звірств і насильств. Вони розстріляли сотні радянських громадян”.
Відкопані трупи замордованих в золочівській тюрмі в’язнів
Н. Золочівська
РОЗСТРІЛИ У ЗОЛОЧЕВІ
Могили закатованих у Золочеві
Свідчити про арештування й жахливі розстріли молодих українців у Зо-
лочеві в день вибуху війни СССР з Німеччиною в недію 22 червня 1941 р. —
справді дуже тяжко. Від цієї трагічної події минуло вже 40 років і пам'ять
дещо підводить, коли нема записок і документів. Всі свідчення поодиноких
очевидців будуть різнитися в датах, особистих переживаннях та описах наоч-
них свідків, серед яких обставин НКВДисти брали осіб до тюрми. Одне зали-
шається безпірне: всіх розстріляли в тюрмі в Золочеві після страшних тортур,
534
чого доказом були покручені і поламані руки, виривані нігті, навіть відрізані
вуха, жінкам відрізували груди чи пошкоджували статеві органи.
В неділю, 22 червня 1941 р. вибухла війна між союзниками — німцями і
Совєтським Союзом. V малому місті Золочеві о 5-ій годині ранку було чути
гудіння літаків і детонації бомб. Мешканці зривалися зі сну і вибігали з хат,
щоб переконатися в чому справа. Радіо передало вістку, що німці перейшли
кордон Сов. Союзу і виповіли війну совєтам.
Спільна могила закатованих патріотів України
на золочівському кладовищі — 1941 р.
V серцях українців радість, пов'язана з острахом. Всі здавали собі справу,
що НКВД (сьогоднішня назва КҐБ) розправиться з місцевими українцями. Шос-
та година ввечорі була визначена, як поліційна година. Не вільно було мешкан-
ням виходити з хат, ні навіть світити світла в хаті. З вечора цієї неділі поча-
лися арешти, які тривали поза північ.
Під різними брехливими обвинуваченнями входили енкаведисти до хати,
мовляв, у вашій хаті світилося, чи даєте знати ворогові де місто? Забирали
чоловіків і впевняли, що вони негайно повернуться до дому, слід тільки справ-
535
дити деякі деталі. Арештування тривали до четверга 26 червня. В місті роз-
казували в родинах арештованих, що останнього арештували І. Коропепького.
У суботу, 28 червня 1941 р. був великий налет і німці бомбили місто. Всі
мешканці скривалися по пивницях. У нашому мешканні вилетіли всі шиби у
вікнах. Перші німецькі стежі вступили до міста мабуть у вівторок 1 липня о
годині 5-ій ранком. Мешканці сиділи у своїх сховищах. Дехто з відважніших,
особливо родини арештованих, спішили у сторону в’язниці, яка містилася в
колишньому замку Яна Собєского, щоб довідатися про долю своїх рідних. По
вулицях лежали конаючі совєтські вояки, а на головній вулиці вже появилося
міське шумовиння, що розбивало крамниці та виносило різне награбоване до-
бро. Німці в’їздили великими танками до Золочева, спокійно приглядаючись
всяким розбоям та руйнованню крамниць.
Розповідь про жахіття в тюрмі описав наочний свідок, молодий тоді юнак,
під псевдонімом І. Рубіжний, в „Шляху Перемоги” з 29 травня 1966 р. п. з. „На
ганьбу брутальній Москві". До його свідчень про злочини НКВД у Золочеві
хочу додати свої свідчення.
В останніх днях до приходу німців (від 22 червня до 26 червня 1941 р.)
арештовано в Золочеві понад 60 осіб. З цих арештованих рідні розпізнали 29
осіб (неточне число). У кількох ямах, які були в саді біля тюрми, знайдено
багато розстріляних людей, які були знищені НКВДистами давніше, — ареш-
товані в останніх днях перед приходом німців були в ямі під тюремним вікном,
куди скидали тіла змасакрованих і розстріляних совєтські садисти. З великою
перфідністю плянували совєтські злочинці затерти сліди своїх злочинів, бо сві-
жа яма була обложена зеленим травником. Не передбачували, що „доблесна,
пепобідима совєтська армія" буде так швидко розгромлена, та що німці зай-
муть Галичину до 10 днів і що їхні злочини будуть виявлені.
Німецькі вояки та старшини також оглядали змасакровані тіла, розло-
жені на тюремному подвір’ї, вимощеному кам'яними плитками. Довгі колони
військових авт та танків затримувалися перед тюрмою і вояки оглядали тіла
змасакрованих. Хоч це були військовики, загартовані в боях, то деякі не ви-
тримували цього жахливого виду й швидко виходили з тюремної площі. Були
випадки, що деякі з них умлівали, бо справді від горячі й розпеченого бруку
тіла розкладалися і стояла невитримана духота. Всіх дивувало, чому тіла за-
мордованих були білі мов крейда. Німецька військова комісія, в тому лікарі з
наложеними на уста масках, занотовували і писали звіти, фільмували та розпи-
тували присутніх членів родини про обставини чи причини арештів. Усіх тру-
пів, як подає І. Рубіжний, нараховано 752. З цього числа розпізнано 21 особу —
я запам’ятала, що розпізнано 27 осіб, яких поховано окремо, а всіх інших у
спільній могилі.
Підготовкою похорону займалися друзі помордованих, бо рідня була при-
бита тяжким горем і ледви могла погодитися з фактом, що їхніх синів, доньок,
чоловіків, братів та сестер нема в живих. Пригадую, що найбільшою пробле-
мою було знайти готові труни, яких на складі не було. Тож добрі люди допо-
магали родинам, підшукувати дошки на складі дерева й разом з родинами
збивали скрині для помордованих. Парох Золочева о. В. Плашовецький (у час
другого приходу большевиків до Галичини 1945 р. був вивезений до Казахстану,
де помер в таборах полонених) багато помагав родинам та в підготові похоронів.
У день похоронів з’їхалося до Золочева маси людей з довколишніх сіл і
хоч у той час не було нікої телефонічної чи радієвої комунікації, вістка про
закатованих і розстріляних НКВДистами українців швидко розійшлася в най-
дальші закутини золочівської области, навіть до Бродів, бо в золочівську ве-
лику тюрму садовили людей з інших повітів. Кількатисячна зорганізована укра-
536
їнська громада маршувала головними вулицями Золочева делегаціями з різних
сіл на чолі з священиками, церковними хоругвами та сотнями вінків і китиць
квітів. У поході йшли також хори, які співали похоронні пісні. Довга колона
жалібної громади розтягнулася широко „Колійовою” вулицею, яка вела на
місцевий цвинтар, далеко за містом. Спільний гріб для нерозпізнаних жертв,
які загинули з рук совєтських катів, був приготовлений недалеко стрілецьких
Спільна могила на місцевому золочівському кладовищі
помордованих українців-патріотів — 1941 року
І. Шипула і В. Вагула над могилою зака-
тованого больш. В. Дзендровського. Оби-
дві згинули геройською смертю в бо-
ротьбі з ком. Росією в околиці Золо-
чівщини
могил. У спільній могилі поховано всіх в’язнів, які сиділи в золочівській тюрмі,
бо правдоподібно їх розстрілювали раніше, ще до вибуху німецько-совєтської
війни. Родини, які розпізнали своїх рідних (синів і чоловіків), похоронили їх в
окремих могилах, таки біля спільного гробу.
Спільну панахиду за всіх помордованих, які згинули з рук НКВД, відпра-
вили священики, коротке слово сказав Осип Безпалко. Тіла були обгорнені в
полотна, бо не стало часу і матеріялу, щоб збити чотири дошки. Ями копали
жиди, яких зганяли німецькі вояки. Тіла дуже розкладалися і жахливо задиха-
ли, тож жиди зісували їх по дошці в могилу. Після панахиди молоді і дорослі
537
засипали ями. Всі могили покрили численні вінки та китиці квітів, які зложили
делегації зі сіл та родини помордованих, друзі, знайомі і незнайомі.
Розривалося серце з болю родин, які оплакували своїх дітей, чоловіків
чи дідусів. У тяжкому смутку верталися молоді жінки з немовлятами на руках
та сивоволосі матері, поховавши нараз рівночасно по кілька найближчих з цієї
самої родини.
Над Золочевом стояв страшний день, в якому змішалося все: Кров, заду-
ха з покатованих тіл, сльози і неймовірний біль тиск сердець. Як це все люди
витримали? До сьогодні на спомин цього дня, в якому і я пережила тяжку
втрату, морочиться мені в голові і цей спогад буде йти зі мною до останнього
дня мого життя.
НЕПОВНИЙ СПИСОК В’ЯЗНІВ,
ЗАКАТОВАНИХ У ЗОЛОЧІВСЬКІЙ В’ЯЗНИЦІ
Близько сімсот в’язнів, цвіт золочівської інтелігенції й українських па-
тріотів, було по-звірськи закатовано російсько-большевицькими катюгами у
першому тижні німецько-большевицької війни у червні 1941 року. Тіла помор-
дованих були жахливо здеформовані фізичними тортурами, пострілом у поти-
лицю і розкладом трупів у ямах. Лише небагатьох вдалось родині розпізнати
по залишках одягу. Частковий список заарештованих і замордованих:
* *
Безпалко Григорій
Білинський Володимир
Блашкевич, адвокат
Вишинський Микола, управитель школи
Вагула Михайло, голова „Просвіти” у Золочеві
Ваньо Роман, студент
Волинець, студент
Галатан Володимир
Граничка Василь
Гупаловський, працівник адв. Ваня
Гупаловський Михайло, шофер
Гаврачинський Євген
Иойківна, дівчина
Дзендровський Володимир
Дзендровський Ярослав
Динещук Мирон, студент
Калинович, студент
Коропецький Іван, інж.
Кузик Ярослав
Кухар, адвокатський аспірант
Оленьчак Павло
Ониськів Андрій
Пиндик Григорій, адвокат
Пиндик Кость
Мисик Іван, директор Союзу Кооператив у Золочеві
Мудрий Михайло
Паламар Василь
Пікас Микола, лікар
538
Романів, працівник у торгівлі
Рудий Володимир
Ружицький Микола
Сабат Юліян, член Управи районної молочарні
Сай Марко
Семчишин Михайло, з Ремезовець
Словінський Дмитро
Словінський Петро
Словінський Н.
Стаскж Т.
Строчан Іван, студент
Строчанівна Ірина, студентка
Спишний, погребник в Золочеві, якого больш. розстріляли після масакри в’язнів.
Струсевич Юліян, адвокат
Суряк, з дому Гусак — жінка
Цішецький Мирослав
Чемеринський Олекса
Чепак Івась, з Ремезовець, студент третього року університету
Шапайло Володимир
Шандро Володимир
Яблонський Василь, муляр
Янович Роман, молочарський технік
АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ ВІДНОВЛЕННЯ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ЗОЛОЧЕВІ
Волею українського народу. Організації Українських Націоналістів під
проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за
яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вож-
дя ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-
большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь укра-
їнський народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не
буде створена Суверенна Українська Влада.
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і по-
оядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.
На західніх землях України твориться Українська Влада, — яка підпо-
рядкується українському національному урядові, що створиться у столиці Ук-
раїни — Києві.
Українська національно-революційна Армія, що твориться на українській
539
землі, боротиметься далі проти московської окупації за Суверенну Соборну
Державу і новий, справедливий лад у цілому світі.
Хай живе Суверенна Українська Держава!
Хай живе Організація Українських Націоналістів!
Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів — Степан
Бандера!
Льва-Город, ЗО червня, 1941 р., год. 20
Ярослав Стецько
Голова Національних Зборів
Мапіфестаційне зібрання народу в Золочеві з нагоди проголошення відновлення
української державности, що відбулося тут 6 липня 1941 р.
Л. ІПанковський
ДІЇ УПА НА ЗОЛОЧІВЩИНІ
УПА на Золочівщині! Золочівщина належала до Військової Округи УПА
ч. II „Буг”, шо охоплювала північну частину Львівської области, але без м.
Львова, т. зв. Янівського полігону і південних районів Львівської области.
Командиром ВО УПА ч. II був призначений пор. Василь Левкович („Вороний"),
який 18. XII. 1946 попав був поранений у полон до большевиків. Після виліку-
вання його, суд Київської Воєнної Округи присудив його до кари смерти, але
540
Верховний суд змінив йому цю кару до 15 років ув’язнення у спецтаборах.
Пізніше, за деякими вістками мали йому додати ще 10 років і він повинен був
вийти на волю в 1973 році. У захалявній літературі про нього, одначе, немає
ніяких вісток. Може помер, а може вжили його до випробувань атомової бомби
на Новій землі, як правдоподібно вжили командира ВО УПА ч. V, „Маківка” —
Олега Вітовського, сина полк. Дмитра Вітовського.
У складі ВО УПА ч. II, „Буг” були наприкінці німецької окупації Укра-
їни такі курені: „Дружинники” (к-р Черник), „Кочовики” к-р Штиль у Раде-
хівському та Лопатинському районах), „Пролом” (к-р Зореслав у Кам’янець-
кому та Куликівському районах), „Тигри” (к-р Ромко у Сокальському районі).
Курення в УПА називали т. зв. „матірні" частини, що мали свої вишкільні
табори і свою власну теренову підпільну організацію. Крім цього команда
ВО УПА ч. II, „Буг” мала вже в 1944 році готові бойові відділи. Ними були
„Галайда” І (к-р Перемога), „Галайда” II (к-р ?) і „Перебийніс” (к-р Шумсь-
кий). Старшини й вояки відділів „Галайда” І і „Галайда" II — це були колишні
вояки легіону „Соловейко" (Нахтіґаль), що мав офіційну назву ДУН (Дружина
українських націоналістів). „Перебийніс” був утворений з вояків, що перей-
шли вишкіл у Карпатах, у Військовій школі кадрів ОУН „Тигри”, що існувала
в горах Долинщини вже від літа 1942 року. Від неї теж пішла назва Сокаль-
ського куреня. В 1945 році постали ще два інші бойові відділи в окрузі: „Хо-
лодноярці” — рейдовий курінь, к-р Град, і „Переяслави” (яворівський курінь,
к-р Бриль). В 1945 році постала теж обласна боївка СБ Клея, що була рівноварта
бойовій сотні. її командир, Дмитро Куп’як.
Формування УПА на терені ВО УПА ч. II, „Буг” були утруднені браком
недоступних лісових комплексів, а теж, від 1944 року, постійною інфільтрацією
червоних партизанів, які через терен Округи переходили з Волині до Польщі.
Вже в першій половині 1944 року на терені округи гостювали з’єднання чер-
воних партизан ген. Вершигори, ген. Наумова і Попудренка. Останній був при-
значений виключно до боротьби проти укр. бурж. націоналістів і хвалиться,
що йому вдалося знищити 45 укр. бурж. націоналістів (ІМіС УССР, Львівська
область, ст. 411). Ніде не вдалося на терені ВО УПА ч. II створити такого виш-
кільного табору, які були в Карпатах, але теж на безлісній Тернопільщині
(терен ВО УПА, ч. III, „Лисоня”), але там населення викопало цілу мережу
підземних бункрів, що служили за такі табори і деякі з них були викриті
щойно в 1945 році. На терені ВО II не було вже часу такі бункри побудувати.
Спроби к-ра Морозенка створити такий табір у р. Мостів великих закінчилися
розгромом його німцями.
Дружинники були куренем УПА, в якому командир, старшини й під-
старшини були колишніми дружинниками Шухевича в 1941 році. Початково
воші пробували організувати табір у лісі Гавареччина біля Білого Каменя,
але пізніше перенеслися до Станимірських лісів тодішнього Глинянського
району. Вже в першій половині 1944 року вони мали одну бойову й одну
вишкільну сотні та господарську чоту. Перед боєм у Бродах, бойова сотня
Дружинників перейшла в тодішній Підкамінський район, а вишкільна сотня
залишилася в Станимірських лісах. Під час Брідського бою, бойова сотня
Дружинників значно посилилася дивізійниками, що пристали до них і збро-
єю, так, що у новій совєтській дійсності було вже три бойові сотні „Дру-
жинників" — „Дружинники” І з кулеметною й ґранатометними чотами і „Дру-
жинники” II і „Дружинники” III також з важкою зброєю. Цим сотням ГК
УПА приділила терен дій: колишні райони: Броди, Глиняни, Заболотці, Золо-
чів, Красне, Олесько, Підкамінь. „Дружинники” І стали рейдуючою сотнею,
„Дружинники" II перейшли до Станимірських лісів, а „Дружинники” III три-
541
малися волинського кордону — від Попівців і Некваші до Лешнева і Карлова.
Часто переходили на Волинь, де в той час, у Радивилівському районі, була
сильна підпільна оргаанізація з бункрами, криївками тощо.
У своїх районах, „Дружинники” проявили значну діяльність до часу
своєї демобілізації в першій половині 1947 року. Тоді (перша половина 1947
року) відбулася далекосягла реорганізація УПА: за вийнятком БО IV „Го-
верля” і V „Маківка”, де ще якийсь час залишилися відділи УПА, інші відділи
на теренах БО І (Львів), II „Буг”, III „Лисоня" (VI БО була „Сян” за лінією
Керзона) відділи УПА розформовано, а повстанців переведено в підпілля, або
звільнено (даючи їм різного роду документи, боротьба за ці документи, це
окрема сторінка боротьби, що має досить широке насвітлення в сов. літера-
турі). Постав „революційний пляцдарм” Західньої України і в ньому підпільні
клітини організовані не за територіальним поділом, як досі було, але за
функційною системою, окремо підпільні клітини СБ, господарські, пропаґан-
дивні.УЧХ, зв’язку, технічні звена, для спецдоручень — кожна із своїм чи-
сельним знаком і кожна з підлеглістю по лінії своєї функції. Очевидно, що
боротьба не припинилась, але вона вже велась підпільниками, якими стали
теж колишні повстанці. Очевидно, не припинилася теж боротьба на терені
„Дружинників”, тобто у згаданих раніше районах. У закордонних архівах
зберігаються звіти ГК УПА, менш-більш до половини 1949 року. До цієї дати
звіти є менш-більш повні, дальше вже рідкі, якщо не рахувати карпатських
округ. Існує теж статистика боїв і збройних сутичок з ворогом, до яких за-
раховується усі збройні сутички в яких були віддані стріли, отже була зброй-
на боротьба. Рейди по селах, під час яких роздавано підпільну літературу
до збройних акцій не належать. Отже, на території БО УПА ч. II, за час від
1. VII. 1945 до ЗО. VI. 1949 було 529 збройних акцій, а від 1. VII. 1946 до ЗО. VI.
1949 — 485. Ці цифри стосуються до всієї Львівської області, отже до БО
УПА ч. І (Львів — південна частина Львівської области) і БО ч. II, „Буг”
(півн. частина Львівської области). На терені БО УПА ч. II „Буг” від 1. І. 1946
до ЗО. VI. 1949 (для цього часу є дуже подрібні дані в архівах) була 344 зройні
акції, в тому на терені „Дружинників” — 79, у тому на терені районів: Бро-
ди — 6, Підкамінь — 10, Олесько — 10, Глиняни — 16, Заболотці — 7, Красне —
15, Золочів — 15. Останні дані подаю з власної картотеки, яку зладив для II
видання „Історії УПА” (перше в „Історії українського війська”, Вінніпег, 1953).
До цих збройних акцій треба зарахувати бої й збройні сутички, але теж атен-
тати, яких було дуже багато і на які нарікає Історія міст і сіл Львівської
области на ст. 126, 142, 151, 169, 170, 377, 391, 399, 403, 425 (це тільки, що від-
носиться до району „Дружинників” — напр. ст. 377, Золочів: убиті Л. В. Ли-
сий, директор райпромкомбінату, 1945, секр. місь. райкому В. Хуторний, інстр.
парт. В. Калюжний, 1947; Історія стверджує: В 1949 році покінчено з їх воро-
жою діяльністю (тобто банд укр. бурж. націоналістів). Історія не згадує, що
ЗО. V. 1947 р. в Паликоровах згинув майор Нікітін, нач. Бродівського РО МГБ,
що в Почапах, в бою 14. V. 1947 р. впав капітан Звєрєв зі Золочівського РО
МВД, що під Бродами із засідки загинув полк. МГБ Крижанівський і ще 5
офіцерів, які їхали автом з Києва до Львова і т. і. Все ж таки, в Історії можна
вичитати, що убн зліквідували в Глинянському районі партизанську групу
В. Я. Дорожка, що в Красному з рук убн загинуло 21 активіст, що в Бродах
бід атентату загинув голова місьради Дримуга і орг. реф. партії Демченко і
орг. реф. партії Демченко і багато інших.
Золочівщина й суміжні райони пережили дві величезні облави в січні
й квітні 1945 року. В квітні облава почалася 5 квітня і закінчилася 20. На
закінчення цієї облави (опис таких облав, див. збірник статей Горнового),
УПА (в тому теж кур. Дружинники) виконали в днях 26-27 квітня 1945 вели-
542
кий наскок на м. Радехів, яке здобули, звільнили всіх в’язнів, перекинули
місто дном. Опис цього наскоку є в книжці підпільних матеріалів: „У боротьбі
за волю — під бойовими прапорами УПА” (передрук під. видання, Авгсбург
1949 р.), а дещо може розповісти теж Д. Куп’як, бо він там був. Після наскоку,
великий бій УПА із заалярмованими прикордонниками (з польського кордону)
відбувся в Радванецьких лісах, між сс. Тишиця і Воля радванецька, куди
відступили (крім Дружинників) частини, що брали участь в наскоку на Ра-
пехів. Бій цей мав місце 28. IV. 1945 р. Дружинники через Стоянів відійшли
на Волинь, а потім через Лопатинський район вернулися „додому".
На терені Золочівського району, в моїй картотеці записані такі збройні
акції: 7. V. 1946 р. — Зарваниця, 16. V. 1946 р. — Зазулі, 22. V. 1946 р. — Хиль-
чиці. Рейд, пв УПА натрапив у Зарваниці на засідку, впало 2 больш. У Зазулях
Чота юнаків-упівців на вишколі
в Золочівщині — 1943 р.
напад на табір повст. Впало 4 больш. Вертаючись, пвд у Хильчицях розброїв
станицю „стрибків". Поворот до Станимірських лісів без пригод.
16. VI. 1947 р. — Жуличі: Бій. Упав ст. лейт. Коновалов. 1. VIII. 1947 р. —
Почали: Зустрічний бій, загинув повстанець, а ранена повстанка дострілилася.
2 емведисти ранені. 12. IX. 1947 р. — Тростянець мл.: Під час облави і бою
впали два повстанці й повстанка, яка перед тим вбила лейтенанта МВД.
3. II. 1948 р. — Скварява: Бій. Упав ст. лейт. і 2 емведисти. 2 ранені мвд. Пов-
станці без втрат. 2. Іу. 1948 р. — Белзець: Сутичка. Впало 2 мвд.
У травні 1948 р. всюди на терені ВО УПА „Буг" палено колгоспи. На
терені „Дружинників” спалено колгоспи в Паликоровах, Черниці, Гаях ста-
робрідських, 4 колгоспи в Заболотцівському районі, МТС (4 молочарки) в Фер-
леївці, колгоспи в Русилові, в Ясенівцях; одночасна йшла акція роззброювання
„стрибків”. У зв’язку з цими акціями були бої (великий бій у Паликоровах —
ЗО. V. 1948 р.). 14. V. 1948 р. — Почали: Впав капітан Звєрєв. 25. V. 1948 р. —
Жуличі: Впало 10 повстанців. У серпні 1948 р. акція палення колгоспів і ро-
зброювання стрибків була повторена. У зв'язку з нею один мвд попався в
оточення між Пониквою й Боратином. Відбувся завзятий бій, в якому мвд
втратило 7, а повстанці 10 вбитими. 11 повстанців, у тому 2 ранених вийшло з
оточення.
543
В 1949 році, збройні сутички ще відбувалися в Радехівщині, але на те-
рені „Дружинників” уже спокійно. У недавно виданій книжці урядовця ЦАР
(СІА) Геррі Розіцке (СІА'с Сікрет Оперейшнс, Н.И. 1977 р., ст. 169, автор, який
мав радієвий зв’язок з УПА твердить, що в осені 1953 року відбувся останній
бій УПА проти одного сов. полку підтриманого летунством й артилерією.
Думаю, що цей бій мав місце на території Зборівщини, десь в околиці За-
лозець.
В 1945 році на території Золочівщини відбулися одинокі переговори ГК
УПА з представниками рад. укр. уряду. Про ці переговори, про які є згадки
в больш. літературі, я писав недавно у журналі Патріярхат, у статті „Фанта-
зії Москви про ролю Ватикану в боротьбі УПА”, ч. З, 1978 року.
У збірнику „Московські вбивці Бандери перед судом” за ред. Данила
Чайківського (Мюнхен 1965) є подано за львівською „Вільною Україною" з
21 і 23 липня 1959 р. вісті про процес Олега Медієвського, Володимира При-
диби й Юліяна Чорнобая, що відбувся в залі Ясенівського „будинку культу-
ри” в Одеському районі. Вони належали до вд УПА к-ра Підкови, що оперу-
вав в районах Заболітці й Олесько. В боях упали: Підкова, Кот („Василько") і
Долинюк („Роман”). Останній бій був у лісі б. с. Підліски. Підсудні врятува-
лися і переховувалися далеко від рідних місцевостей, до 1958 року. Видала їх
у руки чекістів Марія Гнатюк з села Дуб’є. Вона й Ярослава Кацалай теж
з Дуб’я були на Сибіру, але повернулися скоро мабуть підписавши заяву спів-
праці з МВД. Большевики розстріляли Чорнобая, на 10 років засудили Ме-
дієвського, а Придиба під час слідства збожеволів (гляди назв, книжка, ст.
17-18).
Петро Оришкевич
ШКІЛЬНИЦТВО У ЗОЛОЧЕВІ В РОКАХ 1939-1944
(Совєтська окупація — 17 вересня 1939- 29 червня 1941 рр.)
Дня 1 вересня 1939 р. почалась німецько-польська війна, яка пізніше роз-
винулась у Другу світову війну. Вона принесла великі людські і матеріяльні
знищення та політичні зміни. Дня 17 вересня того ж року вступила у східні
межі колишньої Польщі совєтська армія. Це сталося у висліді таємного до-
мовлення між Сталіном і Гітлером. Нова границя між Німеччиною і Совєт-
ським Союзом проходила по лінії Сяну і Бугу. Українські землі приєднано
до Української РСР.
Я був за Польщі безробітним, бо закінчивши університетські студії в
ділянці географії і природи та завершивши їх довголітньою безплатною гімна-
зійною практикою і педагогічним іспитом, не міг, як українець і грекокатолик
одержати ніде у Польщі вчительської праці. Тепер, з приходом радянської
влади відкрито в школах багато вільних учительських місць. Користаючи з
того і прагнучи нарешті стати корисною людиною, вніс я прохання на учи-
тельську посаду до Тернополя, Бродів і Золочева. На відповідь не треба було
довго ждати, бо незабаром одержав запрошення на учительську працю до
всіх трьох згаданих міст. З Тернопаля, за підписом Дмитра Великановича, кол.
посла до польського сейму, отримав я з датою 10 листопада 1939 року почтівку,
в якій просив негайно зголоситися з документами до Обласного відділу на-
родної освіти в Тернополі, щоб стати на працю учителя в Педагогічному лі-
544
цеї. Тяжко було рішитися на вибір, але тому, що до Золочева було мені най-
ближче і з тим містом лучили мене давніші культурні зв’язки, я зголосився
на працю до Середньої школи ч. І у Золочеві, і почав від 15 жовтня учите-
лювати.
Середня школа ч. 2 примістилася в будинку кол. гімназії Т-ва „Рідна
Школа”, біля церкви, і навчання відбувалося початково за програмою гімна-
зії і ліцею. Тому, що навчання було безплатне і відбувалось українською мо-
вою, до школи вписалось було так багато дітей, що кляси стали численні, а
1-ша кляса зросла до трьох відділів.
На початку директором цієї школи був останній директор гімназії „Рід-
на Школа” в Золочеві проф. Микола Величко. Мене призначено було вчити
географію і природу. Крім цього я піднявся керувати хором (фотознімка) Се-
редньої школи ч. І у Золочеві 1940 р. Учителями інших предметів були: Є.
Логінський, кол. учитель гімназії „РІП” в Золочеві — українська і німецька
мови; Н. Горбачева, кол. вчителька гімназії „РІП” в Золочеві — українська
мова; Н. Грицишин — латинська мова. Він любив жартувати й брати все
налегко. До нас, молодих учителів говорив, що директор є на те, щоб розка-
зувати, а вчитель, маючи два вуха, одним слухає, а другим — випускає. Ма-
тематику і фізику вчив Н. Соболь, кол. проф. польської гімназії у Стрию,
високий, пристійний, середнього віку мужчина, самітний. Внаслідок несо-
вісної праці дентиста, частина металю від зуба ввійшла кровоносною суди-
ною до серця, що й спричинило після кількох місяців смерть. Історію вчив
директор М. Величко.
Приблизно через місяць часу М. Величко перейшов працювати до Від-
ділу народної освіти, а директором на короткий час став Н. Шах зі села Ціш-
ки (тепер Чишків), на північ від Олеська, абсольвент філософії, який через
свої ліві погляди не міг за Польщі одержати учительської праці. У своєму
селі займався бджільництвом та культурно-освітньою працею. Пригадую собі,
що десь під кінець 20-х або на початку 30-х років в Олеську відбувалось ра-
йонне Просвітянське свято, на якому Шах виступав зі своїм хором, але „Ін-
тернаціонал” співав у сусідній кімнаті, бо громадяни не дозволили йому спі-
вати прилюдно. Директор Шах був добрий українець, культурна й тактовна
людина, та належно доцінював виховну працю учителів. Але недовго вдер-
жався він на високій посаді, бо шкільна влада мала свої пляни. Коли Шаха
призначено було директором, йому водночас дали заступника — завпеда (за-
відуючого педагогічною частиною) в особі А. І. Карпанюка з Винниці, абсоль-
вента Одеського університету в ділянці біології.
Одного разу дир. Шах скликав батьківські сходини, на яких виголосив
антиклерикальну доповідь з філософської перспективи. Говорячи необережно,
викликав проти себе протест батьків і був змушений перервати свою бесіду.
Присутний на залі заступник директора, Карпанюк, засів за стіл та заспокоїв
батьків заявою, що радянська влада не виступає проти Бога і священиків;
кожен громадянин, казав він, може визнавати релігію, і сам провадив дальше
сходинами. На цьому закінчилась кар’єра директора Шаха. Він повернувся
на село, де дальше займався пасічництвом. Директором став А. І. Карпанюк.
По короткому часі навчання за давнім типом перемінено нашу школу
на десятирічку. Крім української мови навчання, почали навчати російську
мову, від другої кляси починаючи. Слід зазначити, що кількість годин нав-
чання української мови зменшувалася з кожним роком. В останній клясі
десятилітки число годин російської мови і літератури перевищило число го-
дин навчання української мови і літератури.
Першим завпедом за директури Карпанюка була Марія Гречко, 35-літня
дружина генерала, пізніше маршала Андрія Гречка, учителька російської мо-
545
ви, голова профспілки учителів, знаменитий пропагатор й оратор в обидвох
мовах. Після відходу М. Гречка директор наполягав на мене прийняти обо-
в’язки завпеда. Коли я відмовився, завпедом стала Н. Прислопська, учитель-
ка рос. мови, а після неї — учитель-математик жидівського роду, якого пріз-
вища не пам’ятаю.
Учителі часто мінялися. Крім вищеназваних, учили в нашій школі такі:
Н. Букеда — математику і фізику; Н. Нікітін — історію, жидівка — німецьку
мову, поляк — руханку та два жиди, яких прізвища призабув. До учитель-
ського колективу пристав один зі Східної України, що вчив українську мову.
Коли зор’єнтувався, що тут небезпечно, повернувся на старе місце. Також
учителька української мови Н. Горбачева, давня емігрантка, побачивши, що
тут не дадуть їй спокою, постаралася про перенесення її до початкової школи
на найдальше положене від міста село, де, як казала, буде могти спокійніше
виконувати свою працю. На її місце призначено молоду вчительку (мабуть
Толочко) зі східних областей, яка водночас вчила українську мову в росій-
ській середній школі та нарікала, що там діти не хочуть вчитися українсь-
кої мови.
На початку учнями школи була молодь зі Золочева й району, тому шко-
ла стала багаточисельною. Згодом, коли у селах району відкрито вищого сту-
пеня школи, учні відійшли до своїх місцевостей. Тоді число дітей в Середній
школі Золочева зменшилось, не зважаючи на те, що її відвідувало невелике
число дітей службовців зі Східної України. Були це діти військовиків, полі-
труків, партійців, міліціонерів, і навіть дві дочки другого секретаря Партії,
Натальченка. Слід також згадати, що більшість дітей совєтських достойників
були учнями нечисленної середньої російської школи.
Сьома кляса Середньої школи ч. І в Золочеві_ 1940 р. Сидять злі-
ва: Н. Н., Н. Букеда, М. Гречко, Н. Карпанюк — директор, П.
Оришкевич — опікун кляси, Н. Н.
Учнями моєї кляси, якої опікуном я був і яких прізвища пам’ятаю, були:
Мирослав Марусин (єпископ), Василь Зарічний (лікар-остіолог), Марія Горо-
диловська-Маркевич (дентистка), Наталка Чайківська-Возняк, Н. Безпалко (з
родиною запроторено на Сибір), Н. Вагула (скрито вбита), Адам Гнідь (учи-
546
Восьма кляса Середньої школи ч. І в Золочеві — 1941 р. зі своїми вчителями.
Сидять зліва: Н. Н., Н. Присловська, П. Оришкевич, Н. Карпанюк, Н. Логін-
ський, Н. Н., Н. Н.; другий ряд зліва: Н. Н., Фітьо, Н. Н., М. Городиловська,
Н. Безпалко, Н. Чайківська, Ваґула, Н. Н...; третій ряд зліва: Н. Н., Н. Н., М.
Марусин, Я. Вільк, Н. Н., Василь Зарічний (згодом лікар у ЗСА), Н. Н...
тель німецької мови), Я. Вільк, Тадей Оришкевич, Н. Квасниця (директор шко-
ли), Н. Фітьо.
В 1941 році були заарештовані і закатовані такі учні дев’ятої і десятої
кляси: Т. Радомський у львівській в’язниці на Лонцького, Н. Фітьо, сестра і
брат Строчани, Н. Гринкевич — замордований у золочівській в’язниці. Вря-
тувалися щасливо Н. Квіт, що втік від енкаведистів, вискочивши через вікно
і Н. Карванська, яку заарештовано й посаджено в тюрму. Коли вибухла ні-
мецько-большевицька війна, у в’язниці почали мордувати в’язнів. Викликувано
один за одним. Карванська ждала своєї черги. Коли більшість в’язнів були
вже зліквідовані, настала затримка, невдовзі двері знову відкрито й енкаве-
дист викликав її ім’я. Спочатку провадив її коридором і миттю показав ру-
кою, куди має втікати, Так вона залишилася при житті.
НКВД жорстоко розправилось з в’язнями у золочівській тюрмі. Коли
у місті ввійшла німецька армія, на Замку відкопано дві великі ями, в яких
лежали трупи сотень мешканців Золочева та околиці, які викладено до роз-
пізнання. Це був страшний вид: тіла були змасакровані — з відтятими носа-
ми, язиками, вухами, половими органами, викрученими руками, видовбаними
очима та пострілом у потилицю; у жінок відтято груди; тіла були чорні. Моя
дружина і я бачили це у перших днях приходу німців, 2 і 3 липня 1941 р.
Серед замордованих мало знайтися і моє тіло лише зате, що бувши учителем,
я взяв шлюб у церкві. Боже Провидіння чудом схоронило мене, може тому,
іцоб розказати про звірства звироднілої частини большевицьких урядників
547
на українських землях, які-то землі ніколи в історії не належали до московсь-
кої держави, і такого страхіття не переживали.
Наша школа була відкрита для партійців і комсомольців. Пригадую со-
бі, коли одного дня, без попередження й ескорти ввійшов до 9-ої кляси один
партієць і, не привітавшись зі Ліною і не сказавши, яка мета його прибуття
сюди, сів у задню лавку. Не вслухуючись у мій виклад, почав переходити
зором усіх учнів та самочинно залишив клясу.
Крім Середньої школи ч. 1, були в Золочеві ще середня школа з поль-
ською мовою навчання, невелика середня школа з російською викладовою
мовою, неповно-середня школа з українською мовою навчання та жидівська
неповно-середня школа.
Тому, що не було достатньо фахових учительських сил, а число шкіл
і кількість кляс збільшувалося, набирали до учительської праці інтелігентів
з інших професій, що не мали виглядів одержати працю за своїм званням,
як наприклад, колишні судді, адвокати тощо. Колишній суддя Н. Грицак
був короткий час учителем середньої школи ч. 1, поки його разом з іншими
суддями запроторено у Казахстан, де й помер. Завідуючим господарською час-
тиною нашої школи був кол. адвокат Н. Гулка, а вчителем у неповно-середній
школі й диригентом її хору — адвокат Н. Ґерета. У неповно-середній школі
вчителював тоді Ярослава Руденська-Оришкевич, абсольвентка гімназії „РІП”,
Н. Бартошек, Н. Яхторович, Н. Семчі шин-Городиловська, Шандровська, Ми-
хайло Кудрич і Євген Назарко, абсольвент Державної семінарії у Львові. Він
став директором школи.
Завідуючим Золочівського району відділу народної освіти в той час був
Н. Ступівцев, що дуже добре володів українською мовою та був добрим про-
мовцем; інспектором був Н. Сахаров, україніст, що оженився з Марією Ду-
бинка з Олеська. Коли Золочів став окремим міським районом, завідуючим
Відділу народної освіти для міста призначено А. Топоровського.
З вибухом нім.-совєтської війни 22 червня 1941 р. всі вчителі були покли-
кані до праці у Відділі освіти, хоч це був вакаційний час. Коли я одержав
таке покликання, замість піти зразу до інспекторату, а пішов насамперед до
школи, щоб повідомити про це директора. Увійшовши в будинок школи, я
застав його порожнім; тільки на коридорі при бюрку сидів завгосп. Коли я
показав йому письмо і спитав, як маю поступати, він порадив мені дещо по-
никати, бо до інспекторату пішов старший учитель Н. Тарнавський, якому
напевно нічого лихого не вчинять, а як повернеться, про все дізнаємося. У
міжчасі завгосп почав розказувати про останні події. Два дні після вибуху
війни, хоч це був вакаційний час, проте завідуючий Відділом народної осві-
ти прийшов у школу і крім секретаря, не застав там нікого. Він наказав
секретареві Загульському негайно покликати до нього завгоспа. Коли з’я-
вився в інспектораті, побачив там поденервованого й невиспаного інспектора,
що мав за холявою закривавелиний ніж. Завідуючий побачив завгоспа, негайно
підняв телефон. Він відчув, що кличе НКВД, щоб його арештувати. Одначе
не маючи змоги зв’язатися, зі злістю віднісся до нього і сказав: „директора
нема, бо пішов до війська, а ти завгосп, і твоїм собачим обов’язком є сидіти
у школі; негайно поклич мені всіх учителів”. Тоді я пішов до школи і велів
секретареві написати письмо до учителів, щоб вони прийшли до праці у Від-
ділі народної освіти. Вислухавши з найбільшою увагою зворушливу розповідь
завгоспа, я спитав його, що маю робити, чи йти до інспекторату, бо Тарнав-
ський не приходить, водночас відчуваючи дрож по цілому тілі. Тоді він даль-
ше розповідав про останню розмову з дир. Карпанюком, з яким добре жив,
та порадив вертатись бічними дорогами додому, взяти зі собою найважливіші
документи й тікати на село. Я подякував тов. завгоспові й відійшов з поспі-
548
хом. Коли я йшов до школи відважно, бо ж мав зголоситися до праці в інс-
пектораті, то тепер вертався дуже обережно. Я почувався наче малим і лег-
ким, що в разі потреби, міг би денебудь сховатися, втекти чи перескочити
високий пліт. Я вертався скоро до свого мешкання, і коли зайшов до хати,
попросив дружину приготовити маленьку валізку з потрібними речами й до-
кументами. Через півгодини ми залишили мешкання та подалися на село, де
щасливо пережили аж до відходу совєтської армії. Ті вчителі, що зразу
зголосилися до Відділу народної освіти (Калинович, Шандро), ніколи живи-
ми не повернулися; їхні тіла знайдено серед закатованих.
НІМЕЦЬКА ОКУПАЦІЯ
Дня 1 липня 1941 р. ввійшла до Золочева німецька армія, а невдовзі після
того відбулось проголошення урядом Ярослава Стецька Української Держав-
пости на площі перед церквою. Старостою Золочівського району став Степан
Туркевич, а посадником Золочева М. Алиськевич. Такий стан, одначе, тривав
лише до кінця липня, бо вже у серпні назначено старостою німця, який уря-
тував незалежно від українського старости. Останній силою факту мусів
уступити зі свого посту.
Учительський збір Торговельної школи в Золочеві — 1943 р. Сидять
зліва: д-р Герета, М. Величко — директор, Логінський, о. Ю. Мики-
тин, Склепкович; стоять зліва: д-р П. Оришкевич, Кулицький, Ле-
вицький, Рак, Левицький, Дорощак
Німці трактували Україну як свою колонію, тому й не дозволяли на
примноження інтелігенції, тобто на відкриття шкіл. У вересні дозволено від-
крити лише початкову 4-клясову школу, якої директором став Н. Мартинюк,
кол. директор початкової школи „РІП" в Золочеві. Керівником Відділу освіти
став Н. Шандровський, кол. учитель німецької мови в Ярославі за німецької
окупації 1939-1941 рр. Через півроку прийшов німець — Вілленберґ.
Тому, що учителі середніх шкіл залишились без праці, то треба було
піти до інспектора і просити про працю в народній школі. Очевидно, розмова
549
з інспектором мала відбутись німецькою мовою, бо українська мова для ньо-
го — це китайська мова, якої, казав він, не розуміє. Після таких заходів, на-
решті, призначено вчителів середніх шкіл до початкової школи. Н. Дорощака
призначено вчити першу клясу, мені — другу, М. Велнчкові — третю, а Ло-
гінському — четверту. Такий стан тривав декілька місяців. Згодом дано доз-
віл на відкриття Торговельної школи. Тоді всі згадані учителі перейшли до
цієї школи та вчили такі предмети: Дорощак — математику, Величко — іс-
торію і географію, Логінський — українську і німецьку мови, а автор цих
рядків — стенографію, машинописання і географію. Крім того заангажовано
Любомира Левицького до викладання бухгальтерїї і Е. Склепковича — това-
рознавства. Пізніше учительський збір доповнився ще такими учителями:
о. Ю .Микитин, д-р Н. Герета, Н. Кулицький, Лев Левицький, Н. Рак.
При школі постав мішаний хор, якого диригентом був підписаний. Та-
кож доручено мені опіку над виховними гуртками, бо я відбув у серпні 1942 р.
інструкторський курс-табір.
Навчання відбувалося нерівномірно, бо через нестачу опалу, його нерідко
Виховний гурток Торговельної школи в Золочеві — 1943 р.
переривано на день або довше; також кляси з’єднувано, а учителів позбав-
лювано лекцій. Крім цього, вже на початку 1943 р. почато робити заходи
набору учнів на роботи до Німеччини, що викликувало пригноблення так
серед учнів, як і учителів та батьків.
Учні Торг, школи були приміщені у двох бурсах, — хлоп’ячій і дівочій.
Управителькою дівочої бурси була учителька народної школи Я. Руденська-
Оришкевич. Настоятелі бурс харчувались у кухні комітету, якою завідувала
пані Михайлнна Величкова.
Дня 5 березня 1943 р. відбулась у Золочеві перша ловля людей на ро-
боти до Німеччини. Під час цих ловів схоплено хлопців ремісничої школи;
дівчата в бурсі сховались були до пивниці, але їх там знайшли і повели разом
з настоятелькою до „Сокольні”, де всіх перевірили, настоятельку звільнили,
а учениць задержали. Багато труду вложено на звільнення їх від новітнього
550
ясиру. Щойно надвечір двома партіями звільнено п’ять учениць — Хміль, Ба-
кун, Савчук, Граничку і Пилип’як.
Впада наклала на учителів обов’язок їздити по селах з рефератами та
інформувати населення про політичне положення і пригадати при тому про
обов’язок платити податок та збирати контингент людей на працю до Тре-
тього райху. Як нагороду за таку додаткову працю прицілювано по кілогра-
мові цукру.
Не зважаючи на несприятливі умовили, виховна і культурна праця у
школі поступала повільно вперед; відбувались проби хору, і відзначувано ва-
жливіші роковини подій в Україні. Так, 20 березня 1943 р. школа влаштувала
Шевченківський концерт в ранніх годинах для учнів школи, а ввечері для
батьків і громадянства. Осягнено моральний і матеріальний успіх.
Хор Торговельної школи в Золочеві — 1943 р. Посередині сидять:
Логінський — директор, проф. П. Оришкевич — диригент
Невдовзі постала ще одна загроза для нормального навчання, а то й
існування школи. Дня 28 квітня 1943 р. відбулось у Львові врочисте засну-
вання Дивізії „Галичина”, а вже 3 травня о год. 3-ій, у залі Міської ради в
Золочеві записувано добровольців до Дивізії. Записалось тоді близько 300 осіб.
При наборі був сильний підйом, але панувала й протилежна думка.
В той час зголосилося 5-тьох учителів. Посадник Алиськевич запитав
мене, чи я зголосився до Дивізії. Коли я дав йому негативну відповідь, тоді
він почав мене переконувати, що я повинен вписатися. Я відповів, що зголо-
шуся, коли прийде час. Слідкував я уважно за подіями і переходив моральну
боротьбу з самим собою. Коли під час першого зібрання добровольців я ввій-
шов у залю Сокола, то побачив її удекорованою червоними прапорами і „га-
кенкройцами”. Довго шукав я хоч би за одним синьо-жовтим прапором чи
тризубом, та, на жаль, не знайшов. Тоді остаточно я рішився не вписуватися
551
до такої Дивізії, бо вона була не українська. Зі мною солідаризувався лікар
ґілевич. Після моєї відмови, деякі колеги сторонили деякий час від мене.
Кінець шкільного року припав на ЗО червня. Учні були в церкві на
Службі Божій. Крім студентів торговельки, були також учні початкової й
ремісничої школи. Після богослуження відбулося вручення свідоцтв.
З початком липня почався для учителів шкіл курс про лікувальні зела,
на якому викладав проф. Н. Сікора з Кракова польською мовою, перепросив-
ши присутних про його незнання української мови. На курсі взяло участь
125 учителів. Мене найменовано районним референтом у збиранні лікуваль-
ного зілля. Під час вакацій у цій справі об’їздив я школи.
Хоч уже вакації і шкільний рік вже давно скінчився, щойно в днях
14-23 липня відбулись писемні й усні іспити в Торговельній школі під про-
водом інспектора Н. Ковалтська зі Львова. Усні іспити відбувалися за карт-
ковою системою: учень вибирав картку з питаннями і давав на них відповіді.
Дня 7 липня 1943 р. розійшлася вістка, що для Золочева признано семі-
нарію, а в місцевій газеті з 4 серпня появилось офіційне повідомлення про те,
що буде відкрито чотири курси і один підготовчий. Проголошено також
конкурс на учительські посади. На признання семінарії Золочів ждав що-
найменше рік. В 1942 р., під час вакацій, автор цього спомину відбував курс
у Криниці. Одного дня з’явився там голова Центрального комітету проф. В.
Кубійович і при звіті вітався з кожним учасником. Вітаючись зі мною, він
сказав, що Золочеві признано семінарію. Повернувшись після курсу до Золо-
чева, переказав цю вістку дир. Величкові, але офіційного повідомлення про
те не одержано. Щойно пізніше ми дізнались, що ту семінарію одержав Бу-
чач.
Вже 17 серпня почалися вписи до семінарії, а в другій половині серпня
відбулися вступні іспити. Зголосилось багато кандидатів не тільки зі Золо-
чева й околиці, але й з подальших міст. Екзамінаторами були: о. В. Жолке-
вич — релігія і спів, Н. Семчишин — українська мова, М. Величко — історія,
Н. Капій — німецька мова, Н. Пищик — математика і фізика, Н. Склепко-
вич — біологія, П. Оришкевич — географія. Капій викладав також українську
мову, Величко — педагогіку, пані Жолкевич — спів, а хором диригував о. В.
Жолкевич.
Хоч більшість кандидатів здали іспити до семінарії, то про прийняття
вирішував сам директор Н. Бабич. До кожної кляси приймав він мале число
учнів, а доповнював за протекцією. Кожному учителеві дав право прийняти
одного кандидата.
Дня 31 серпня почали з’їздитись учениці до бурси, де приготовлено бу-
ло 45 ліжок, а наступного дня, 1 вересня, відбулось у церкві спільне богослу-
ження для всіх шкіл. Службу Божу відправив о. Жолкевич ущерть заповне-
ній дітворою церкві. На доручення дир. Бабича, Величко й автор спогаду
уложили правильник для семінарії. Через два дні в гарному великому будин-
ку колишньої неповно-середньої школи почалось навчання. Я вчив у Семіна-
рії і Торговельній школі.
Розвиток подій не віщував нічого доброго, і вже від початку шкільного
року навчання нормально не відбувалось. Воно проходило під враженням
вісток про большевицьких партизанів та відступу німців на фронтах. Ми часто
питалися один одного, що треба буде робити, куди тікати. Вже 14 вересня в
семінарії було всього чотири лекції, бо бракувало учителів. Того ж дня від-
булись вписи до Захоронкової семінарії, а 17 вересня — Учительська повітова
конференція. Дня 22 вересня більшу частину приміщення семінарії зайняли
війська й евакуйовані з України. У школі нема веселого настрою; застановля-
552
ємося, що буде далі. Через тиждень залишилось всього чотири кімнати до
диспозиції семінарії і народної школи. В класах відбувалося 2-3 лекції.
На доручення німецької влади і рішення Комітету з 29 жовтня учні
торговельної й ремісничої школи мусіли йти до беконярні скубти гуси, а
вже 18 листопада навчання в семінарії перервано, бо будинок зайняло вій-
сько. Семінарію перенесено до будинку торговельної школи. Але спочатком
січня і приміщення торговельної школи зайняло військо. Невдовзі військо
зайняло дівочі бурси. Управителька бурси пані Кулицька знайшлася на вули-
ці, бо її мешкання також забрано. Наближення фронту зумовило перервання
у навчанні й приспішення зложення іспитів. Третього лютого 1944 р. відбуто
в семінарії матуру, яку склали всі абітурієнти, а 6 лютого відбуто прощальні
сходини з абсольвентами Семінарії. Дня 7 лютого Броди і Підкамінь одержа-
ли розпорядок евакуації. В таких невідрадних і небезпечних обставинах від-
бувалося навчання у школах Золочева під совєтською і німецькою окупація-
ми 1939-1944 рр.
БОЛЬШЕВИЦЬКІ ДИВЕРСАНТИ І УПА
„Комсомольська правда” ч. 230 з 3 жовтня 1974 р. помістила довшу статтю
Николая Струтинського — совєтського розвідувача партизанського „отряда По-
бедители” п. н. „Последний бой Николая Кузнецова”. Мова тут про російсько-
большевицького партизана і терориста, який в мундирі німецького офіцера-
ляйтенанта або капітана, під прізвищем Павля Зіберта виконав ряд атентатів
і вбивств на території Волині і у Львові.
Петро Івахів з Переволочної згинув з рук
больш. банди, зазнавши 47 багнетних ран
Д. Н. Медведєв — старий чекіст очолював в Цуманських лісах збройний
відділ совєтських розвідувачів і диверсантів, що їх літаками скинено на Во-
линь. Коли Н. Кузнєцов був уже розшифрований гестапівцями в Рівному, Мед-
ведєв 7 січня 1944 р. відправив до Львова три розвідувальні групи по 2 в кож-
ній групі. Всі мали фальшиві документи і право на в'їзд до Львова. Вони по-
винні були підшукати помешкання, вивчити умови в місті до часу прибуття
цілого відділу Медведєва. Для відвернення уваги німців від розвідувачів, їм
553
до помочі післано маневрову групу з 12 людей під командуванням Бориса
Крутикова, який нині живе у Львові і займає посаду доцента Львівського по-
літехнічного інституту. Та маневрова група отримала завдання зорганізувати
„маяк” (тобто пункт) приблизно від ЗО до 35 кілометрів від Львова. Для пос-
тійного зв'язку розвідувачів Медведєва з маневруючою групою післано Євгенія
Дроздова. З маневруючою групою полк. Медведєв обговорив також справу зу-
стрічі з відділом в його марші на Львів.
18 січня того ж року ві цйшла на Львів група Грачева (Кузнєцова), з
яким були ще Бєлов і поляк Камінський. Вони мали автомобіль, німецькі фаль-
шиві документи і мундири. Коли б між групою Кузнєцова і відділом Мед-
ведєва не дійшло до контакту у Львові, група Кузнєцова повинна б від’їхати
до Кракова і там продовжувати терористичну діяльність. Кузнєцову передано
всі дані і зв’язки. При вході до Великого театру у Львові в 12 год. дня визна-
чено контакти між собою.
Відділ Медведєва пробивався з боями на Львів. Все ж таки йому не
вдалося маневрування і мусів повернутися в Цуманські ліси. Далі є розповідь
про групу Крутикова. 12 січня 1944 року в селі Ремезівцях Львівської области
групу Крутикова затримала людина, яка назвала себе сотенним УПА. Вона
зажадала назвати кличку (пароль) і показати документи. Не вдоволившись
перевіренням документів, він сказав командирові групи зайти до будинку ніби
на переговори. „В тому моменті — пише Н. Струтинський — зі всіх боків...
були виставлені кулемети”. Група Крутикова втратила в бою з УПА трьох
диверсантів. Радист Бурлак намагався зловити контакт з Москвою, але йому
не вдалось це зробити. 12 січня він зв’язався ,але з кимось іншим. Щойно при
кінці лютого 1944 р. совєтський диверсійно-розвідувальний центр довідався про
випадки під Львовом.
Вбивство Кузнєцовим у Львові двох чи трьох німецьких урядовців зумо-
вило відворот його групи зі Львова. Далі є мова про те, що з маневруючої
групи Крутикова на границі Ганачівського лісу загинула Жена Дроздова, а
Василь Дроздов „загинув з рук бандерівців вже після війни”. Є ще місце про
те, що в Ганачівському лісі переховувались львівські жиди, які навіть органі-
зували відділ. Тому, що Жена Дроздова загинула на границі Ганачівського
лісу, виникає питання, з чиїх рук?
Н. Струтинський пише, що большевицькі диверсанти мали під Бродами
запасний „маяк” і туди прямувала група Кузнєцова, яку раніше затримали
жди в Ганачівському лісі як підозрілих.
В німецьких актах знайдено сліди смерти Кузнєцова і його двох супутни-
ків. Щойно після кількох літ сліди большевицьких чекістів зупинилися в селі
Боратині під Бродами. Туди 8 березня 1944 р. вночі прийшла група Кузнєцова.
Вони підійшли до вікна селянина Голубовича, який впустив їх до кімнати.
Скоро там ввійшли воїни УПА і вив’язалася стрілянина. Ян Камінський та
Іван Бєлов загинули на місці, а Николай Іванович Кузнєцов ніби зірвав себе
гранатою. Тіло Кузнєцова закопано в канаві за селом. Випадково німецькі са-
пери натрапили на трупа Кузнєцова і, взявши його за німця, за офіцера Вер-
ліахту, його поховали деінде.
Чекісти почали розшуки з Боратина. По кількох роках знову повернулись
туди. Почали від риття могил. Викликали д-ра історичних наук скульптора-ан-
трополога М. М. Герасимова і він ніби ствердив, що знайдено кості Н. Кузнє-
нова — російсько-большевицького диверсанта і провокатора.
554
Г. Д-
ЖАЛОБНА МАНІФЕСТАЦІЯ В ЗОЛОЧЕВІ
У 1942 році прямо чудом УДК у Золочеві дістав від німецького управління
в Золочеві на дозвіл відзначення пам’яті наших сестер і братів, що їх перед
відступом большевики помордували в золочівській тюрмі, і для вшанування
пам’яті о. М. Шашкевича на Підлиській горі. Останньої неділі м. червня 1942 р.
вранці вже почали сходитися мешканці з навколишніх сіл і самого Золочева.
Всі поспішали до місцевого парку, щоб спом’янути борців. В год. 8:30 з трьох
церков прийшли процесії з корогвами та іконами, займали місце перед польо-
вим вівтарем. Далі стояли хор, духова оркестра і сила силенна народу з тер-
новими вінками і квітами. О год. 9-ій ранку під проводом о. Плащовецького,
Пам’ятник за волю України, що його споруджено в Золочеві у пам’ять постання
української державности. Большевики зруйнували його диномітом.
в сослуженні численного духівництва, почалась Заупокійна Служба Божа. Спі-
вав церковний хор під дириґентурою кол. директора Кравчука. Порядок під
час богослуження і в час походу на цвинтар тримала зорганізована молодь під
керівництвом В. Кравчука.
По відспіванні „Вічная пам’ять” тисячі учасників жалобного походу го-
ловними вулицями Золочева пішли на місцевий цвинтар. Похід очолили
дві дівчини в народних строях, які несли вінок з колючого дроту з шарфою
червоного кольору і тризубом від ОУН, а за ними несли багато вінків, здебіль-
ше тернових вінків. За частиною з вінками йшли церковні процесії, духова
оркестра, хор, священики і кількатисячна маса народу. Весь час був збере-
жений зразковий порядок. Оркестра грала жалібні марші, а їй на зміну хор
співав жалобного змісту пісень. При вході на цвинтар впорядники намагалися
примістити між могилами якнайбільше людей, але того не вдалося зробити.
555
Присутні на жалобному зібрані заповнили дорогу, що провадила до залізниці.
Згодом почали складати вінки. Вінок від імени ОУН зложили на спільній брат-
ській могилі, інші — на стрілецьких, чотири вінки поклали на могилах О. Пав-
лишина. Коваля, Кочеліса і Кука. їх польська влада поховала близько цвинтар-
ного рова.
При братській могилі священики відслужили Панахиду. Співав хор, а ті,
що втратили когось з родини в час большевицької масакри, оплакували рідних.
Громада в німому молитовному мовчанні співчувала їх горю. Під спів „Вічная
пам’ять" священики поблагословили всі могили священою водою. Сонце сильно
пражило, але маси не розходилися. Священик о. Щ. виголосив глибокозмістовну
проповідь у пам’ять тих, що їх московські людолови й катюги знищили в тюрмі.
Оркестра під керівництвом п. Солодкого відіграла пісню про відлітання
журавлів, а хор відспівав революційно-патріотичну пісню. Нині від тих могил
ділять нас океани, гори, ріки і безмежні простори. Пам’ять про них залишиться
вічною.
Дмитро Куп’як
БОРОТЬБА З МОСКВОЮ ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ
Ми поляжем, щоб славу, і волю, і честь
Рідний краю здобути тобі.
І. Франко
Свідчення людини — це своєрідна присяга, тому спогади учасника бо-
ротьби становлять частину історії народу.
Місяць липень 1944 р. добігав до кінця. На терені Бродівщини і Золочів-
щини відбувався бій двох потуг, що ще нещодавно подружилися були і підпи-
сали пакт про „неаґресію” один на одного. Німецький націонал-соціалізм і ро-
сійський імперіалістичний комунізм, мов шакали, роздирали між собою Укра-
їну. У цій боротьбі одні гинули за німецьку „надлюдину” і нову Европу, а
другі за „совєтську” людину і сталінський комунізм. Відступаючи, німецькі вій-
ська залишали великі втрати в людях та незліченний арсенал різноманітної
зброї.
Українське населення не мало жадних ілюзій щодо його долі під москов-
сько-большевицьким режимом, зазнавши гіркого досвіду під час першої боль-
шевицької окупації західньоукраїнських земель 1939-1941 рр. Жорстоке НКВД
закатувало понад сорок тисяч українців у тюрмах Галичини перед утечею від
німців, а сотні тисяч інших загинули від куль, тортур і заслання в різні далекі
місця імперії. Очевидно, до цього числа не включаємо мільйонів жертв, що
загинули з рук московських бандитів до 1939 року і пізніше.
Як тільки німці відступили з українських земель, українське підпілля
поставило собі за завдання повизбирувати залишену німцями зброю, посорту-
вати її та замаґазинувати у потаємні сховища для ведення дальшої боротьби
з новим окупантом Зброї було дуже багато, і її треба було чимшвидше захо-
вати, поки большевицька нога стане на новій території. До цього завдання
піднялося все населення: старі і молоді, жінки і чоловіки, дівчата і хлопці.
Зброю звожувано і приношувано в один центральний пункт, а пізніше з такого
пункту розділювано, і довірені особи зі сітки ОУН і УПА перевозили її в за-
секречені місця-сховища.
Модерна зброя і боєприпаси до зброї були підставою до оснащення нею
відділів УПА і підпілля ОУН. Добра зброя надавала відділам великої боєздат-
556
кости. Запас зброї був такий великий, що нею озброювано щораз то нові
відділи УПА, ОУН і СБ та зужитковувано її у щоденній боротьбі з ворогом.
Зі зміною окупанта постала зміна тактики боротьби. Під час німецької
окупації сітка ОУН і її симпатики розконспірували себе в акції проти німців
і большевицької партизантки та їхньої агентури, що діяли на укр. землях.
З приходом поновної московської окупації невідхильно треба було знову зас-
тосувати засади гострої конспірації. Потреба суворої конспірації була також
потрібна для того, щоб не виставляти своєї родини на переслідування, теро-
ризування і запроторювання її членів на Сибір або жорстокі катування. Члени
родини „зникали”, мовляв, німці забрали до Німеччини на примусові роботи.
На довшу мету було це безперспективне, але для тимчасового окозамилювання,
часто себе виправдувало.
З почуттям глибокого жаху зустрічав український народ жорстокого оку-
панта. Він знав, що дикунська жорстокість московських большевиків переви-
щувала садизм усіх попередніх російських сатрапів. 1 недовго довелось чекати
на наслідки...
Вже наприкінці липня 1944 року до Буська, Золочева, Олеська і Бродів
приїхали чолові партійці організувати нову адміністрацію. Тут слід зазначити,
що дуже часто поверталися ті самі комісарі і члени НКВД, які оперували в
даному районі за першої большевицької окупації. Вони знаменно орієнтува-
лися в обставинах і специфіці українського революційного руху. Один з таких
начальників НКВД приїхав до Ново-Милятинського району. Він був постра-
хом на всю околицю. Свою розслідувальну, розвідувальну і терористичну ро-
боту виконував, їдучи танкеткою разом зі своєю охороною і на кожному пункті
привселюдно заявляв, що знищить наскрізь „бандерівську гидру”. Підпілля
зліквідувало його, його танкетку й особисту охорону ще 1945 року.
До нової адміністрації почали набирати місцевих людей. В їх руки від-
дано кооперацію і заготівлю продуктів для держави. Найчастіше були це міс-
цеві поляки, що не хотіли виїхати до Польщі. Сюди також призначено шумо-
виння з місцевого комуністичного елементу. V той же час почалася мобілізація
до Червоної армії. Хоч українська мужва була свідома про наслідки нез’явлен-
ня до війська, проте більшість чоловіків збойкотували мобілізацію. Зголошених
без елементарної військової підготовки висилали на фронти, — часто без зброї,
мовляв, зброю мусите здобути від убитих ворогів. Іншими словами, неозброєні
стрільці мусіли наступати на ворога, у рукопашному бою здолати супротивника
і здобутою зброєю себе озброїти. Можна уявити, скільки жертв понесено у
такій тактиці бою. Вже після кількох тижнів родина одержувала повідомлення
з воєнкомату про те, що член родини загинув у бою з фашистами за „родіну”,
за російсько-большевицьку імперію. Подібні повідомлення відштовхували від
мобілізації; хлопці радше зголошувалися до УПА і підпілля. Не маючи успіху
з покликанням до армії, члени воєнкомату з допомогою НКВД виїжджали на
села і займалися полюванням на чоловіків, і під сильною охороною бранців
запроторювали до району. Дуже часто траплялося, що такий транспорт з мо-
білізованими не доїжджав на місце призначення через несподіваний напад
УПА. Так, наприклад, на шляху Львів-Броди, між Ангелівкою і Гумниськами,
Буського району, відділ Самооборони заатакував транспорт з бранцями. В цій
акції загинуло чотирьох службовців воєнкомату, а трьох було поранено. Біля
ста змобілізованих чоловіків звільнено. В цьому бою був убитий провідник
повстанців Казимир Чучман. В околиці Волиця-Соколя Буського району чота
відділу УПА „Пролом" напала на конвой з мобілізованими бранцями. Началь-
ника конвою убито, а рекрутів звільнено. Таких сутичок було дуже багато.
Щоб змусити людей зголоситися до армії, большевицький окупант вда-
вався до терору проти населення, а насамперед проти родин, члени яких не
557
зголосилися до війська. Отож уже на початку серпня 1944 року почали виво-
зити цілі родини на Сибір.
Народня мудрість каже, що клин клином вибивають. На терор окупанта
український народ відповідав терором проти цього ж окупанта. Ворог прора-
хувався. До слова прийшов закон протилежности: чим більший тиск, тим біль-
ший опір. Поруч московської брутальної сили, заманіфестувало себе її безсилля.
Вивози на Сибір відбувалися переважно ранком. Відділи НКВД, стрибки
та спецвідділи МВД оточували село. На світанку призначена частина вдира-
лася в село за наживою. За декілька хвилин село перетворювалося у пекло.
Сальви з автоматів і скорострілів, московська лайка, плач жінок і заспаних
дітей — все це створювало жахливу картину. Для більшого терористичного
постраху запалювано низку хат. Після такої розбишацької оргії забирали кіль-
канадцять родин на підводи та вивозили.
Коли терор не дав бажаного упокорення, тоді почали застосовувати
провокації і підступи. Уже у вересні 1944 року проголошено відозву до ОУН і
УПА, запевняючи їм амнестію, якщо вони зголосяться до совєтських властей
з виявом покаяння і стануть до творчої праці. Ніхто з підпілля того звернення
поважно не трактував, знаючи з минулого московську перфідність і забріха-
ність. Коли перший підступ не дав ніяких наслідків, тоді большевики вдалися
до провокації, підшиваючись під відділи УПА і СБ. Завданням провокації —
внести елементи замішання, хаосу і викликати недовір’я до підпілля. Тут
варто змалювати одну таку провокацію, що мала місце на терені Золочівщини.
Осінню того ж року несподівано з’явилася в околицях Олеського р-ну „волин-
ська сотня УПА". Відділ прийшов за кличкою двох зв’язкових сітки ОУН і
тому не було ніякого сумніву щодо їхньої автентичности. Сотня отаборилася
в лісах Боложинів-Соколівка, Олеського району Львівської области. Командир
сотні розіслав повідомлення до провідників УПА і ОУН, які діяли на тому
терені, та запросив їх на дуже важливу нараду. Повідомлено провідників райо-
нів Буська, Олеська і Золочева та окружного провідника Золочівщини Б-вого,
а також провідника групи СБ Крайового проводу, Клея. У міжчасі районове
НКВД числом 15 осіб прибуло до Соколівки та заарештувало близько двад-
цятьох людей. Арештованих забрали до сільради, щоб зробити протокол. Хтось
із місцевих людей повідомив „волинську сотню УПА” про арешт людей. Наказ
закомуніковано. Перший відділ УПА на конях помчав до Соколівки, щоб звіль-
нити арештованих. Оточено сільраду, відкрито вогонь і всіх енкаведистів без
жадних жертв взято в полон. Пов’язавши руки і ноги, покладено їх на вози
та перевезено до їхнього табору у ліс. Населення з радістю привітало упівців
і попросили видати їм катів-енкаведистів, щоб самим розправитись з ними.
Люди били їх на возах ломаками та обкидали камінням. Командир стримував
людей від самосуду, кажучи, що після допиту вони самі розправляться з ними.
Коли люди з Боложинова принесли до табору харчі, зауважили на дереві двох
повішених енкаведистів. Вістка про героїчний подвиг „волинської сотні" ро-
зійшлась по кількох районах. Хоч в організаційній структурі між сіткою ОУН
і УПА була якнайтісніша співпраця, то все ж таки безпосереднє звернення від-
ділу „волинської сотні" викликало в декого підозріння.
З допомогою розвідки встановлено, іцо це була спеціальна провокація,
щоб дістати в руки весь провід даного терену. Отже замість іти на нараду
до запрошених, окружний СБ Золочівщини запросив їх до себе на зустіч, в ліс,
поблизу села Переволочної. На цю нараду з т. зв. „волинської сотні УПА"
прибуло шість людей. Вони вже назад не повернулися.
Із скаженою люттю мстилися бандити з „волинської сотні УПА” за втрату
шости осіб. Багато людей заарештовано в тих околицях; їх катовано та за-
проторено на Сибір. Як виявилося, провокація була зорганізована самим НКВД.
558
Повішені в енкаведівському однострої особи були зв’язкові організації. Вони
стали жертвою провокації НКВД.
Після цієї події Москва видала друге звернення до населення Західньої
України. Як і в першому, в цьому зверненні пообіцяно широку амнестію ко-
жному, хто зголоситься і покається. Щоб надати ширшого розголосу, по містах
і селах скликано пропаґандивні мітинги та насильно змушувано людей вислу-
хувати „історії” про злочини українських буржуазних націоналістів. На тих
мітингах дуже часто називали прізвища керівників підпілля, звинувачуючи їх
у зраді батьківщини і називаючи їх ворогами народу. Також з допомогою
преси погрожували за всяку ціну знищити повстанський рух. І тим разом
підпілля потрактувало чергове звернення, як підступну провокацію.
Зазнавши таких неуспіхів у боротьбі з українським визвольним націо-
налізмом, Москва вислала в Західну Україну добре вишколені дивізії військ
НКВД під командою досвідчених генералів-спеціялістів у боротьбі з „банди-
тизмом”. Наказ Кремля — зліквідувати українське підпілля до 15-го березня
1945 року, організований рух українського підпілля прийняв з почуттям виклику.
Почалась боротьба за життя і смерть.
Для підпілля настав критичний час, бо зима була затяжна й холодна.
Ворог почав широкозакроєні облави і бльокаду лісів, щоб унеможливити до-
ставу харчів. Під час облави більші відділи УПА і відділи Самооборони не
входили у безпосередній бій з переважаючими силами ворога, а розпорошува-
лися на менші підвідділи — чоти, рої і боївки для легшого маневрування і
проривання на території, яку піддано облавам.
На території Золочівщини облави почалися в лютому 1945 року. Сюди
прибуло кільканадцять тисяч спеціяльного війська для боротьби з українським
підпіллям. Терен облоги виглядав як справжній фронт. Всюди було повно вій-
ська з важкою і кулеметною зброєю. На всіх стратегічних і другорядних пунк-
тах виставлено кулемети і танки. Цілий терен покрито сіткою телефонного
зв’язку. Довкола сіл і узлісся постійні патрулі. Щоб стероризувати населення,
большевицькі відділи стріляли з автоматів і скорострілів до уявних повстанців,
лісів, хущів, на поля, а також запалювали декілька хат у селі. Вони шукали
за криївками, бункерами і магазинами зброї; викидали снопи зі стодоли, пе-
рекидали стопі з сіном, розбирали печі, зривали підлот. До сільради, де зви-
чайно засідали слідчі НКВД, заводили під конвоєм арештованих чоловіків, жі-
нок і дітей. Над заарештованими по-звірськи знущалися, тортурували і зака-
товували. Таким терором хотіли дістати інформації про підпілля. Слід ствердити,
що ніхто не просив помилування, хоч багатьох знали, де знаходяться криївки
повстанців або замагазинована зброя. Якщо і натрапляли на бункер, то це
ставалося припадково або була це робота сексота. Якщо бункер був порожній,
арештували цілу родину даного господарства. Коли у криївці повстанці не
здавалися, їх закидали гранатами. Закінчивши розшуки за повстанцями і не
знайшовши їх, московські зайди грабували все, що попало під руки. Всі енка-
ведівські бандити були налоговими пияками. Напившись до безтями, вони за-
трачували будь-які людські критерії та вдавалися до найганебніших актів на-
сильства. Ґвалтували жінок, а то й дівчат-юначок. В селі Яблонівцях майор
знасилував 9-річну дівчину, доньку Анни Савкової на очах матері.
Загально відомо, що партизанська війна особливо жорстока. Проте вби-
ти пострілом — це одна річ, а катувати раненого, конаючого у передсмертній
агонії — це вже щось інше.
У містечку Буську викрито бункер, у якому переховувалося п’ять під-
пільників. На заклик енкаведистів здатися, — упісти відповіли гранатами, а
потім розірвали себе останньою гранатою. Маріян Чучман, Євген Чучман та ще
два бойовники згинули відразу, а Дозеві Маркевичеві з Ракитної розірвало
559
живіт. Він був ще живий, і в такому стані НКВД забрало його до тюрми і
кинуло напризволяще. Щобільше, вони привезли його дружину до тюрми та
змусили її дивитися на його передсмертні муки. Така сама доля зустріла Єв-
іена Парубочого із села Яблунівки. Тяжко пораненого привезли під село і ки-
нули в яму. Потім примусили громадян з цілого села прибути на місце тяжко
раненого та придивлятися на жахливу картину конаючого воїна. Російські
большевики не залишили й мертвих, які віддали своє життя за волю свого
народу. Так зробили з Михайлом Куп’яком, братом цього свідчення. Довідав-
шись, де він похований (два тижні після геройської смерти), енкаведисти вико-
пали труну й викинули тіло на видовище. Зігнали людей зі села та погрожу-
вали Сибіром, якщо хтось відважиться знову поховати мертвого. Василя Бер-
беку заслано на Сибір лише за те, що приготовив труну для небіжчика. Кожне
село Західньої України зазнало важких ран, якщо через його двір пройшли
каральні загони московської орди. Ці рани і досьогодні не загоїлися, бо цвіт
нації зрубано в часі його брунькування.
Болючу втрату понесло підпілля в лісах Закомар’я-Ожидів. Під час облав,
що мали місце між Гумниськами та Ожидовим, члени ОУН і СБ — 24 бойови-
ки — попали в оточення. Становище виявилося безвихідним. Провідник групи
Гайдук, побачивши, що прорив неможливий, дав наказ прийняти бій і боротися
до останнього набою. Побачивши, що оточені завзято відбиваються, команда
НКВД закликала повстанців до капітуляції та пообіцяла помилування. Але
досвід підказував, що ворог не знає, що це таке помилування. Ніхто на це не
пішов. Всі члени групи боївки героїчно загинули. Ті, хто зазнав поранення,
розривали себе гранатами. Коли замовкла зброя, переможці кинулись шукати
хоч би одного, хоч раненого, щоб дістати „язика”... Не знайшовши ні одного
живого, з почуття помсти і лютті пустили серію з автоматів у кожного трупа,
щоб хтось не „воскрес”.
Найгрізнішою небезпекою під час облав — це небезпека зазнати пора-
нення. Загально було прийнято й практиковано, що тяжко ранений докінчував
себе власним пострілом. Життя легко поранених також кінчалось трагічно.
Мітична дата 15-го березня 1945 року наближалася до своєї каленрадної
дійсности. Хрущов пообіцяв Сталінові, що до цієї дати ні одного націоналіста-
повстанця не буде серед живих. До цього дня весь український повстанський
рух буде зліквідований. Та український повстанський рух перекреслив цю обі-
цянку, підпілля діяло далі, завдаючи ворогові дошкульних утрат. Ось низка
фактів: у Буську вбито голову Міської ради, жорстокого комуніста, Зубика.
Знищено майора спецвідділу Головка з його шофером та кількома членами
НКВД. V Новомилятинському районі вбито начальника НКВД з його тричлен-
ною охороною. V Лопатинському районі вбито першого секретаря райпаркому
Ю. Маланчука.
Хоч бльокаду добре зорганізовано й введено всі засоби модерної зброї,
проте зліквідувати український підпільний рух не вдалося. Негайно після таких
облав повстанці відповідали відплатними актами. Більші з’єднання УПА робили
напади на районні центри та засвідчували живучість і силу українського виз-
вольного руху. До таких виплатних акцій слід зачислити напад на районний
центр у Радехові. Під кінець квітня 1945 року відділи воєнної округи „Буг”
(Галайда, Тигри, Пролом), „Кочовики” і група СБ Крайового проводу зібралися
в Радехівських лісах, щоб координовано вдарити на районний центр Радехова.
Було відомо, що під час облав сюди НКВД запроторило близько 500 осіб на
тортури, засуд, смерть або депортацію на Сибір. Кожен командир свого від-
ділу дістав призначений відтинок оперативного об’єкту. Визначено умовні знаки
початку акції і відступу після закінчення справи. Усе було враховано і перед-
560
бачено. Кажуть, що історія часто повторюється у певних варіянтах. Виступ
гайдамаків із Холодного Яру має певні історичні аналогії.
До кожного відділу призначено зв’язкових із місцевої сітки ОУН, які
добре знали розташування містечка. Відділи, яким призначено знищити ста-
ницю, НКВД, Воєнкомат та гніздо партії, дістали панцерфавсти (протитанкові
базуки), щоб ними розбити мури фортифікацій. Всі відділи зайняли позиції.
Кожен чекав на сигнальну ракету, наказ до наступу. І кожен чекав цієї хви-
лини з великою нетерпеливістю, щоб помстити за кривди і наруги, за закатова-
них чоловіків, жінок і дітей. Нарешті піднеслась ракета й освітила небеса.
Кілька серій з автоматів пролунало серед тиші. Нічний спокій перервано, а
для тих, хто чекав останнього ранку перед розстрілом, блиснула надія визво-
лення, а були й такі...
Зненацька заскочені бандити кинулись до втечі, попали в паніку... почали
відстрілюватися, куди попало, але наступ був такий сконцентрований, що ен-
каведівські горлорізи найшлись у мішку. Панцерфавсти розбивали мури ста-
ниць НКВД і воєнкомату, а кілька ручних гранат кинуто в середину будинку.
Страшні вибухи. Зойк, вибухи і московська лайка. Опір біля тюрми був швидко
зламаний. Відчинено брами, двері в'язниці і чути голосно „Слава!” Радощам
не було меж. Це була тріюмфапьна перемога, коли з радістю члени родини,
призначені на розстріл, зустрілися з українськими повстанцями. Перед очима
багатьох повстанців постала перед духовим зором картина, коли отаман Сірко
звільнив бранців з турецької неволі.
Очевидно, після такого успішного наступу на Радехів, треба було споді-
ватися відплатної акції і погоні; вона невдовзі прийшла. Командири успішного
рейду рішили передістатися через Буг в околиці Вовсвина-Городища і податися
у Жовківські ліси. Наступного дня передові частини УПА наблизились до Бугу.
Тут уже стояла большевицька застава, яка привітала повстанські загони куле-
метним вогнем. За повідомленнями розвідки ми знали, що ворог стягнув великі
сили довкруги лісу, щоб унеможливити нам прорватися з оточення. Не було
іншою виходу, крім одного: підшукати стратегічне місце та прийняти бій з
ворогом. Справа стратегії в надійних руках командира відділу „Галайди". Ко-
жен знав своє місце і призначення. Копаємо ями, сховища. Десь біля 2-ої год.
по полудні ворожа розвідка нав’язала контакт з нашими передніми стежами.
Кілька пострілів з кулемета і розвідка відступила, та ненадовго. Підтягнувши
великі сили навколо наших позицій, гураганним вогнем та галасливим „ура”,
„вперед", ворожі чолові частини підступили під наші позиції. Наші стрільці
дістали наказ допустити ворога під наші позиції якнайближче. Кілька разів
большевики підходили під наше розташування, намагаючись витіснити нас з
окопів. Ворог підтягнув ще більше сил. Наступ за наступом... на землі пекло...
Кожен з нас бажає, щоб відразу..., щоб не стати раненим. Ось недалеко куле-
метник Олійник з Кам’янеччини, який зі свого важкого „МҐ” поклав гори
трупів, розвів руки і всунувся на землю. Санітар перев’язав рани, з яких плила
кров. Бій тривав понад три години, а наших позицій так і не здобуто. Вечоріє.
Ворог знає, що ніч — наша мати, доклав усіх зусиль, щоб викорінити нас з
окопів. Тоді ворог почав палити ліс, хотів димом викурити нас. На щастя
почав накрапати дощ, та й ліс не був сухий — не горить, а димить. Нарешті,
коли вже стемніло, командир Перемога дав наказ до прориву. Постріл умовної
ракети і наші відділи пішли у наступ, на прорив. Ворог спершу не зорієнту-
вався, і ми прорвали перстень оточення. Наші втрати: 37 убитих та багато ра-
нених. Ворожі втрати багаторазово вищі, бо аж два дні збирали своїх убитих.
Гостра зима 1945 року наближалася до кінця, і велика бльокада також
була знята. Природа оживала, як тисячі років тому. Вона байдужа до людської
боротьби, страждань, конфліктів і війн; вона щедро обдаровує всіх...
561
Наближався кінець жорстокої війни. Десь там глибоко в душі жеврів
вогник надій на краще, як і завжди після великих воєн, потрясень... Але було
це тільки марево, як привид, щезло, безслідно зникло. Доля українського на-
роду і пів Европи була пересуджена договорами „великих".
Ставши твердим чоботом переможця на території Німеччини, тепер Мо-
сква сконцентрувала всі сили на боротьбу з українським визвольним рухом,
що віддавна непокоїть її.
V другій половині травня видали третє звернення до українського виз-
вольного руху з тими самими обіцянками і визначивши дату 20-го липня 1945,
з якою вигасає амнестія і всепрощення. Свідоме своєї незавидної долі, україн-
ське населення почало шукати виходу з критичного положення, особливо та
частина, що була пов’язана з рухом опору. Щоб загубити за собою слід, багато
переселилося до міст, „на люди", або виїхало на схід, в Україну. Іншим ме-
ханізмом до затертя слідів за собою — це купування фальшивих військових
книжок ціною 3-5 тисяч карбованців за кожну, щоб десь приписатися. Тут
слід додати, що такі чорні біржі були часто організовані органами НКВД з
подвійною метою: одержували великі гроші за військові виказки, а головне,
людина, що купила такий документ, була вже зареєстрована в органах НКВД
та чекала лише своєї черги.
Ті особи, що відсторонювалися від мобілізації, почали з'являтися до НКВД
та з’ясовувати свою відсутність. Певна кількість рядових членів підпілля теж
зголосилась, мовляв, вони були несвідомі, обдурені... їх примушували підпи-
сувати заклики до інших підпільників, вбивати своїх провідників, пізнавати їх,
знаходити їх і зголошувати місце їхнього перебування органам безпеки. Деякі
почали навіть відкрито служити в „Истребитєльних батальйонах”, стрибках та
бути допоміжним донощицьким знаряддям НКВД. Вони показували бункери,
криївки, магазини, доносили на людей, які допомагали підпіллю. Ті особи, які
виявили беззастережну відданість режимові (зробили багато доносів та багатьох
видали на поталу ворогові), спрямовували до великих міст, щоб там розпізна-
вати і зраджувати для НКВД своїх знайомих, а то й „друзів". Одним із таких
аґентів-перевертнів у Львові був Богдан Мороз із Буська, який показав криївку
з повстанцями, членами Районового Проводу ОУН. Мар'ян Чучман, Євген Чуч-
ман, Маркевич і ще два загинули в тому бункері. Мороза вислано відшукати
членів СБ групи Кпея, яких він особисто знав. Богдан Мороз був зліквідований
у Львові осінню 1945 року. Таким чином, низка з тих, що покаялися і щоб
довести свою відданість „хазяїнам”, не жаліли своїх вчорашніх друзів. Доказом
такого служіння ворогові може послужити ще один факт. Петро Бедрій зі села
Верблян не завагався вбити автоматом зв’язкову ОУН „Ганю” з його села, щоб
доказати свою льояльність українському ворогові.
Коли Німеччина скапітулювала. Червона армія поверталась через Поль-
щу і Західню Україну з метою розправитись остаточно з українським визволь-
ним рухом, ліквідувати УПА і збройне підпілля народу. Ціле літо посувалися
військові частини на Схід. Українське населення західніх земель мусіло году-
вати армію та ще й дякувати за „визволення".
Використовуючи станціонування військ по селах, енкаведисти повели ша-
лений наступ на мазепинство, український визвольний рух і все те, що мало
виразне національне обличчя. У цьому немалу ролю відіграли місцеві квіслінґи,
відкрито вислуговуючись ворогові. Така ситуація була найбільшою причиною
духового занепаду, деморалізації і хвилювання серед українського народу.
Вчорашній, здавалося, однодумець, ставав сьогодні зрадником.
Враховуючи розвитковість такої ситуації, Провід організації опрацював
нову стратегію збройної і пропагандистської боротьби у новій, повоєнній дій-
сності. Головна команда УПА видала наказ до бійців УПА, в якому сказано,
562
що боротьба для українського народу ще не закінчена, що в Україні панує
лютий ворог-окупант, з яким треба боротись одностайно і з великою відчай-
душністю. Оголошено Декларацію Проводу ОУН до своїх членів, у якій під-
креслено про неминучість затяглої боротьби проти московсько-большевицького
імперіалізму та що ОУН не залишить на поталу свій народ. ОУН постала з
народу і з народом прямує до своєї остаточної мети. Про потребу дальшої
боротьби говорила й роз’язнювала численна підпільна література. Зроблено
звернення до червоноармійців російською мовою, в якому говорилося про ціль
і завдання боротьби УПА. Прочитавши звернення, червоноармійці відчували
прихильність до ідей УПА та нерадо йшли у бій з повстанцями. Так, наприклад,
в селі Побужанах червоноармійці нерадо йшли на облави, заявляючи: „Вже
досить навоювались — і за що?" В селі Яблунівцях старшина-українець у роз-
мові з господарем сказав, що мусить іти на облави за „якимись там бандерів-
цями”. Старшина „захворів”, щоб не йти на свого брата.
Імперіялістична Росія не випадково прозиває бійців українських армій
різних періодів то „мазепинцями”, то „петлюрівцями”, то „бандерівцями”, щоб
психологічно відрізнити широкі маси народу від, мовляв, гурту людей, які
являли собою банду, очолену „зрадниками українського народу” і „ворогами
українського народу".
Повертаючись ще раз до перебування червоноармійців по селах Західньої
України, треба ствердити одну важливу, але, на жаль, мало відому деталь:
залишаючи села, чевоноармійці часто залишали зброю для повстанців.
Одною із нових форм прийнятої стратегії боротьби були масові пропаґан-
цивні рейри УПА. Бо треба було заманіфестувати живучість УПА, і саме ці
рейди здійснили завдання. Крім пропагандивних рейдів, УПА вела відплатні
акції. Тут слід згадати про бій біля села Сільця-Бенькова і Дідилова та повтор-
ний напад на Радехів у червні 1945 року. У той час зліквідовано багато секторів.
Немає сумніву, що за ті роки визвольної боротьби український народ поніс
великі жертви. Але пролита кров не йде в забуття; пам’ять про героїв віковічна.
Майбутні історики, пишучи про боротьбу УПА, зарахують її до найжор-
стокішої і водночас до найгероїчнішої сторінки в історії українського народу.
Наближається час, коли пророчі слова І. Франка стануть дійсністю.
Та прийде час,
І ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі!
Дмитро Куп’як
ЗАСУД УКРАЇНСЬКИХ ПАТРІОТІВ У КРАСНОМУ
В 1969 році відбувся у Красному, Буський район, голосний судовий про-
цес над п'ятьма українцями-золочівцями, вдруге оскаржених у приналежності
до СБ при Крайовому Проводі ОУН. Ця група діяла на терені Львівської облас-
ти і ніби „довершила ряд терористичних актів”. Головою суду був Є. Г. Круч-
ков-Дворецький, а суддями — М. А. Бутенко, К. М. Бєлова; прокуратором —
А. Т. Емельянов.
Під час процесу, що почався 27-го жовтня і тривав до 2-го грудня, за-
слухано свідчення 154 свідки, в тому 11 з Польщі. Для більшого галасу наслали
каґебісти кореспондентів з усієї московської імперії і країн-сателітів. Суд від-
бувся на цукровому заводі Красненського, — „будинку культури”, який вміщує
понад 500 людей. Заздалегідь були пороблені заходи, щоб заля була ущерть
заповнена глядачами.
563
Процес над п'ятьма підсудними тривав сорок днів. За заздалегідним по-
диктованим присудом, лава суддів визнала винними всіх підсудних у „вчиненні
ряду тяжких державних злочинів, особливо небезпечних для радянської влади”.
На підставі кримінального кодексу УССР, колегія суддів засудила Володимира
Олійника на 15 років концтаборів і п'ять років заслання, Андрія Мороза на
13 років концтабору, Павла Чучмана — 15 років концтаборів і три роки заслан-
ня, Степана Чучмана — 15 років концтаборів, а Леонтія Поцілуйка — 14 років
позбавлення волі.
Щоб зрозуміти мотиви того суду, треба зупинитися коротко над перед-
історією, що спонукала окупанта до такої показухи.
1964 року совєтський уряд поставив вимогу канадському урядові, щоб
передати мене як „воєнного злочинця” кагебівському судилищу. Отже, щоб
надати цій справі більш серйозного значення та спрямування голодних на сен-
сації кореспондентів, Москва передала 23-го жовтня ноту канадському урядові
не через большевицьку амбасаду в Оттаві, але передала її Високому коміса-
реві Канади полк. Дж. Дрюві в Лондоні, Англія. Водночас повідомлено прес-
агентство Ройтера в Лондоні, що в Канаді переховується „воєнний злочинець”.
Очевидно, всі пресові агентства в Канаді повідомили про перебування в цій
країні злочинця, і тепер вони поставили собі за завдання його відшукати. Мене
найшли в моїй гостинниці-ресторані.
Моїм обов'язком, як господар’я, було вітати щоденно гостей і вже той
факт заперечував московську брехню, наче я скриваюся і відсторонююся від
людей.
День 23-го жовтня 1964 року залишився у моїй пам’яті як історичний
день у моєму житті. Цього дня я здійснив тут на еміграції свій святий обов’язок
супроти України: того дня я видержав інвазію кореспондентів та пішов у про-
тинаступ московській нахабній брехні. Це не було легкою справою, проте, як
колись зі зброєю в руках, так тепер словом правди і свідченням я став в обо-
роні сво»о народу. Того дня перед моїми очима ввижалися тисячі мучеників-
героїв, що з могил кричали про пімсту, і це додавало мені сили та відваги
відстояти чотиригодинний гураґан провокативних питань близько двадцятьох
кореспондентів.
V рішучій і категоричній заяві я розказав кореспондентам про підступ-
ність, віроломність, забраханість і провокашиність московських звинувачень
та вказав на жахливий масовий і безприкладний Геноцид, довершений москов-
ським імперіялізмом супроти українського народу. Як тисячі інших борців, я
брав участь у боротьбі українського народу проти московського насильства над
моїм народом. Зараз, після інтерв’ю, канадські засоби масавої інформації при-
несли обширні інформації про зміст моїх роз'яснювальних відповідей. Газета
„Телеграм" з 24-го жовтня 1964 року писала: „Український народ веде боротьбу
з Москвою століттями і вона продовжується до сьогодні”. „Де Ст. Кетеринс
Стандарт” з 24-го жовтня 1964 року написала: „Ми боролись за свободу 45 мі-
льйонів людей” і „не було пощади сексотам і коляборантам окупанта”. „Де
Едмонтон Джорнал” писав: „Я боровся за свободу свого народу і не жалую,
що робив на Україні; сумління в мене чисте”. Моя рішуча постава і позитивне
з’ясування канадською пресою моїх стверджень заскочило Москву; вона того
не сподівалася. Вона розчислювала, що я не зможу психологічно видержати
тиску їхньої рафінованої пропаганди і з допомогою їхньої агентури в Канаді
заломлюся, як це сталося з двома балтійцями. Про депортацію не могло бути
мови, бо не було правосильної підстави, і Канада немає взаємного договору
про екстрадицію. Канадський уряд відкинув вимогу як не узасаднену і без-
доказову.
Коли перша спроба не принесла успіху, Москва негайно почала фабри-
564
кувати проти мене оскаржуючі „докази”. V червні 1965 року пересилають другу
ноту, з додатковими свідченнями, підписаними фіктивними особами, знімки
тощо. Канадський уряд знов відкинув ноту, мотивуючи своє відхилення тим,
що „документи” не були судово доказані.
Та не так думали в Москві. Вони рішили за всяку ціну здобути судом
потвердження і доказання моєї вини в оскаржувальному акті. Для цієї мети
їм потрібно було членів ОУН-УПА, які в минулому, безпосередньо чи посеред-
ньо, були пов’язані з моєю групою. Розшукуючи по всій імперії, знайшли шість
осіб, яких ще не встигли закатувати в концтаборах Сибіру. Тоді знову ареш-
тували В. Олійника, С. Чучмана, А. Мороза, П. Чучмана, Л. Поцілуйка і Петра
Смагчу. Розшук за оцілілими ще особами тривав 4 місяці. Зазнавши протягом
16 місяців нелюдських тортур, арештовані „визнали” себе винними, як оскар-
жувано. Маючи підсудних готові зізнання, ставлять їх перед суд, щоб привсе-
людно осудити боротьбу ОУН-УПА, мовляв, та боротьба не мала жадного па-
тріотичного та ідейно-національного підложжя, а велась вона виключно для
власної наживи і розбишатства. Відповідальним за всі злочини є Д. Куп’як,
який з пограбованими грішми виїхав до Канади. Як бачимо, ціла справа була
заплянована КҐБ і доведена до осудного кінця. Невдовзі після того Москва
пересилає Канаді третю ноту з усіма судовими матеріялами та вимогою вида-
ти мене Совєтському Союзові як воєнного злочинця, покликаючися водночас
на цілий ряд міжнародних угод, включаючи рішення ООН з 26-го листопада
1968 р.
В липні 1970 року появилася у Львові на 170 сторінок книжка під наго-
ловком „Розплата”, накладом десять тисяч примірників, а 1972 року перело-
жено її на англійську мову „Дей оф Рекнінґ”. Книжка містить повно типової
большевицької лайки і брехні. Про справу нападу на Радехівську тюрму і ви-
зволення понад п’ятсот в’язнів не згадується. Але на сторінці 20-ій кажеться,
що під час нападу на Радехів „Було вбито двох чоловіків і чотирьох поранено,
а також пограбовано пивний завод". Ніби напад був здійснений з метою гра-
бунку; не згадується також, що під час визволення українських патріотів з
енкаведівської в'язниці загинуло 24 енкавендисти (гляди: „Історія Укр. Війська,
стор. 737, І. Тиктор). Мої батьки замерзли на Сибіру, брат згинув в УПА 9-го
травня 1945 р. Його тіло викинули з гробу під кінець травня. Дня 27-го лютого
я зазнав поранення і перебував у бункеровому шпиталі до 5-го квітня, проте
каґебісти приписали мені ряд „злочинів” за час того періоду, коли я проходив
лікування в підземній шпитальці.
Повстанці на Поліссі. Дереворит підпільного мистця
Ніла Хасевича зі серії „Волинь в боротьбі”
565
КУЛЬТУРНО-ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ ЗОЛОЧІВЩИНИ
Редакція Збірника свідома того, що через брак автентичних інформації!,
значна кількість визначних громадян Золочівщини не охоплена цією працею.
В цьому розділі містимо авторські й опрацьовані Редакцією сильветки про
майже півсотні культуротворчих діячів, що залишили свій відтиск на соціаль-
ній спадковості Золочівщини, Галичини й України.
Проф. М. Андрусяк народився 1902
р. в Переволочній, Золочівського по-
віту. Народну школу закінчив у рід-
ному селі, а гімназійну освіту набу-
вав у Золочівській державній гімна-
зії.
Проф. Микола Андрусяк
З постанням української державності! зголосився 16 літнім юнаком до
Золочівського вишкільного курення УГА та пройшов у рядах цього курення
воєнні операції за Збручем. У 1919 р. продовжав гімназійне навчання в Золочеві.
Здобувши свідоцтво зрілости, записався на історичний факультет Львівського
університету й спеціалізувався в історіознавстві України всіх періодів. Після
Другої світової війни став професором історії в Українському Вільному Уні-
верситеті, дійсним членом НТШ та низки інших наукових інституцій.
До його більших праць слід зарахувати такі: „Зв'язки Мазепи з С. Легцин-
ським і Карпом XII" (1933 р.), „Иосиф Шумлянський" (1934 р.), „Нариси з історії
галицького москвофільства в 19 і 20 ст." (1935 р.), „Мазепа і Правобережжя”
(1938 р.), „Генеза і характер галицького русофільства в 19 і 29 ст.” (1941 р.), „На-
ціональна свідомість серед галичан у 1772-1837 рр." та велику кількість розвідок
й статтей з історії Галицько-Волинської Держави, козаччини, національного
відродження в Галичині та низку розвідок для регіональних збірників.
566
Роман Мамчин
БАЛТАРОВИЧ МИХАЙЛО — ПАТРІОТ І КУЛЬТУРНИЙ ДІЯЧ
Балтарович Михайло, надрадннк Окружного суду — це найвизначніша
постать української спільноти в Золочівщині кінця минулого й першої чверті
нашого сторіч.
Народився в селянській родині в Глинянах 1850 року. Народню освіту
здобув у Глинянах, а клясичну гімназію закінчив з відзначенням у Золочеві.
Оповідав мені, що як 13 літній учень гімназії, приносив цигарки і подавав
їх через вікно тюрми польським повстанцям, яких схоплено й ув’язнено 1860
року. Тюрма була напроти суду, на розі вул. Поштової, а гімназія приміщува-
лася неподалік римокатолицького костьола, де пізніше примістилася польська
бурса.
Коли прощаблював у вищі кляси гімназії, почав він вивчати твори Тараса
Шевченка, які одержував написані рукою, бо друкувати українською мовою
в Росії було заборонено. Учні переписували і розмножували їх та повсюдно
поширювали слово Шевченка.
Закінчивши гімназію, молодий матурант поїхав до Відня, записався на
студії агрономії та закінчив їх протягом трьох років навчання. На працю не
міг влаштуватися в наших хліборобів, а для польських поміщиків працювати
не хотів, тому почав студіювати право у Відні. Закінчивши правознавчі науки,
одержав працю судді в Зальцбургу, Австрія. В тому часі одружився з дівчиною
польського роду. В 1890 році став суддею в Золочеві і від того часу весь вільний
час посвячував на піднесення культури української суспільности.
Під час судових процесів бачив, як багато кривди і несправедливости
заподіяно нашому народові, які підлі прийоми застосовувано під час виборів
до Галицького сейму у Львові і до парляменту у Відні. Суддя дуже болів з
приводу несвідомости і неграмотності! наших селян. Тому-то з полум’яним
молодечим запалом кинувся у вир праці для усвідомлення українського народу.
Його бачимо активним у всіх тодішніх українських товариствах. Кожної неділі
їздив з рефератами по селах, влаштовував зустрічі з громадянством та навчав
його практичної мудрости. Він також поставив виклик москвофільству, яке
розгніздилося в деяких селах Золочівщини. Для піднесення свідомости і са-
мосвідомості!, організував читальні Т-ва „Просвіта", кружки Т-ва „Сільський
Господар”, „Українську Бесіду”, і видно його всюди там, де йшлося про добро
української справи.
Під час однієї зустрічі розповідав мені, як на розправі в суді заприсягали
свідка, а суддя поляк запитав: „хто ви є — поляк?” Ні — була вудповідь, —
„русій” —ні! „А хто?” — українець! М. Балтарович був тоді другим суддею
і казав, що це був перший випадок в його житті і так втішився, що хотів того
чоловіка обняти і поцілувати. Хоч низькою була тоді національна свідомість
і гордість, але муравлина праця дала сподівані висліди.
Балтаровичі були бездітні, і 1904 року адоптували сина Володимира з ро-
дини Штоців. Та родина мала ще двох хлопців. Батько їх виїхав на заробітки
до Америки і там помер, а мати лишилася з трьома дітьми (синами). Найстар-
шого, я>:ий був тоді кількамісячним немовлятком, адоптував М. Балтарович.
Це пізніший д-р Стон Балтарович, лікар, диригент, піяніст, скрипач, співак і
композитор.
До Першої світової війни багато було зроблено в Золочівськім повіті,
до якого належало 92 села і 3 містечка (Красне, Сасів, Олесько). Інтелігенція,
священики, учителі, державні урядовці, адвокати, старша гімназійна молодь
тощо, були у проводі громадської структури. Було зорганізовано в повіті гім-
567
настичні і пожарні товариства „Соколи" і „Січі" та Українське Педагогічне
Товариство. Багато праці пророблено на спорудження пам'ятника-хреста на
Підлиській Білій горі на пошану поета Маркіяна Шашкевича. М. Балтарович
вложив багато праці для завершення цього проекту.
Коли вибухла Перша світова війна, австрійський уряд евакуював всі
державні установи до приходу московсько-царської армії. Виїхав до централь-
ної Австрії і М. Балтарович з родиною, але коли 1916 року австрійські і німе-
цькі війська зайняли Золочів, він був одним із перших, що повернувся чим-
скорше до рідного міста.
В той час усі українські товариства були недіяльні. Більшість активних
людей були покликані до війська. М. Балтарович працював невпинно над ре-
клямаціями до урядів у справі відшкодувань знищених сіл, приділами буді-
вельних матеріалів, звільненням й відволіканням від військової служби моло-
дих людей, яких потрібно було до хліборобського господарства та багато інших
справ. Черги стояли в його канцелярії, а він ніколи, нікому не відмовив у
проханні.
Так застав його Перший Листопад 1918 року.
У день Листопадового зриву відбулися збори довірених осіб в Домі ім.
М. Шашкевича, під час яких обговарювано, як перебрати владу від австрійсь-
кої адміністрації. Були різні думки і ради, дискусія й аргументація. М. Балта-
рович, керівник зборів, сказав: Замикаю дискусію, бо вже 3-тя година ранку;
о год. 8-ій того ранку кожен, кому наказано, має явитися у призначеному
йому уряді і перебрати владу від австрійського режиму. В цьому допомага-
тиме нам українське військо, яке відбуває службу в австрійських батальйонах.
Вірю, що Пан Біг нам допоможе. Закриваю Збори”.
Згідно з домовленням, 1-го листопада, перед будинком кожного уряду
стояла група військовослужбовців в австрійському однострою, а на шапках
видніли синьо-жовті відзнаки. М. Балтарович зобов’язався перебрати уряду-
вання повітового староства, і того дня він став старостою Золочівського повіту.
Суд перебрав Володимир Дольницький, пошту — Червінський, податковий
сектор — Давидович. Залізничну станцію — Юлій Юркевич, магістрат і полі-
цію — не пам'ятаю.
Перебрання влади відбулося спокійно і в найкращому порядку. Не було
жадного опору з боку урядників, навпаки, — всі вони залишилися працювати
на тих самих позиціях, зложивши заяву льояльности новопосталій Українській
Державі. Щойно пізніше, більшість поляки, відмовилися працювати.
Тоді я був учнем 3-ої кляси гімназії. Перший Листопад 1918 року був
похмурий день, падав дощ. Навчання в школах не було, бо поширювалася
заразлива недуга — „гішпанка”. Багато людей захворіло на неї і багато по-
мерло від неї.
Гімназія була закрита на два тижні. Йдучи вулицями міста, я бачив по-
валений пам’ятник Адама Міцкевича. На бальконі дому „Хлібороб” майорів
синьо-жовтий прапор. Такі прапори були вивішені на будинку ім. М. Шаш-
кевича, магістраті і будинку староства. Більшість людей не знала, що сталося.
Вони ходили громадами по вулицях, одні з веселими, радісними обличчями та
розповідали одні одним, що сталося, інші зраджували промінь збентеженості!.
Не легка була праця М. Балтаровича ,як старости. У всіх справах звер-
талися до нього за порадою і поміччю, якої не завжди міг уділити. Працював
днями і ночами, і часу не вистачало. До кожного був ввічливим і робив, що
тільки міг. В молодій державі не все відбувалося гладко і не одну прикрість
пришилося йому пережити. Та розвиток подій проходив не в нашу користь.
У травні 1919 р. поляки зайняли Золочів. Більшість українських провідників
подалася на Схід. М. Балтарович залишився з народом. Поляки інтернували
568
його і його співробітників, і не дозволили проживати в Золочеві. Його дружина
вже не жила. Взявши сина Володимира, переїхав до Кракова і щойно 1921
року одержав дозвіл повернутися до Золочева.
На працю в суді його не покликали, але провадив свою адвокатську кан-
целярію і помагав людям. В той час уже не мав багато сили й енергії, але
'«аимався організованим українським життям. Брав участь у всіх громадських
імпрезах, а на товариських зустрічах з нагоди Нового Року — як найстарший
віком громадянин, виголошував промову.
Кожної неділі можна було бачити
його у Воскресенській церкві на бо-
гослуженні, а на Великдень ніс пла-
щаницю. В загальному його шанува-
ли і любили. Для кожного мав лас-
каве слово. Був українським патріо-
том до останнього акту трудолюбиво-
го життя. Мешкав на вулиці Підвіття
у власній гарній кам'яниці, з городом
і садом, але, коли виїжджав до Кра-
кова, мусів її продати. По повороті
до Золочева купив малу хатину з ве-
ликим городом, напроти попередньої
хати, яку купив комендант польської
поліції Ясінський.
Суддя Михайло Балтарович
В останніх роках свого життя не брав активної участи у суспільно-гро-
мадському житті, але був членом усіх українських товариств і установ, а в
багатьох був почесним членом. Помер 23-го травня 1933 року. Вістка про його
смерть розійшлася миттю по місті. Смерть скосила його життя, сидівши на
лавці у своїм городі. Д-р Т. Ваньо, дізнавшись про його наглу смерть, сказав:
„Так вмирають тільки праведні”. Похорон тлінних останків мав характер вели-
чавої маніфестації, його ховав о. д-р С. Юрик в асистуванні десяток свяще-
ників. Домовину везли на звичайнім возі дві пари волів; за домовиною кроку-
вав його старший брат з Глинян і син Володимир та непроглядні маси народу.
Золочів не бачив ще такого похорону. Похований на золочівськім кладовищі
біля своєї дружини. Одного разу я запитав селянина Брояку Івана з Зазулів
про те, -.то, на його думку, більший патріот — М. Балтарович чи Т. Ваньо?
Він подумав хвилину і сказав: М. Балтарович — то серце, а Т. Ваньо — це
голова-розум". Дуже влучна характеристика і порівняння. Сл. п. Михайло Бал-
тарович Цілим своїм серцем стояв з народом і віддав йому своє трудолюбиве
життя. Хай пам’ять про нього буде вічно живою.
Євген Калій
ЄПИСКОП БОЦЯН ИОСИФ
Боцян Иосиф — син Івана і Юлі Капій — народився 1879 р. у княжому
ісроді Буську. Початкову школу закінчив у Буську, а гімназію в Золочеві. Вже
від першої кляси народної школи виявив себе дуже здібним і пильним учнем.
Навчання на всіх щаблях закінчив з відзначенням.
569
Невдовзі після закінчення гіліназіі записався 1897 р. на богословські сту-
дії у Львові, і вже тоді рішив прийняти свячення, не одружуючися. Крім бо-
гословських студій, виявив глибоке зацікавлення історією, літературою і філо-
логією. його зацікавлення тими і спорідненими предметами далеко пересту-
пали сферу формальних академічних вимог.
Закінчивши богословські студії у Львові, митрополит Андрей Шептиць-
кий вислав його на вищі студії до Інсбруку. З притаманним йому завзяттям
багато читає він філософської літератури і літератури з ділянки прав і історії
Церкви. Інсбрукські студії закінчив риґорозом з права й історії Вселенської
Церкви.
У >904 р. одержав пресвітерські свячення у Словіті біля Унева, а через
рік найменовано його префектом студій в Духовній Семінарії у Львові. Тут
він виявив глибоку любов до питомців та помагав їм в опрацьовуванні різних
богословських тем. Працюючи весь час над собою, у 1909 році промувався у
Відні на доктора теології. За рік після того митрополит Андрей Шептицький
вислав о. д-ра Боцяна в подорож по Австрії, Німеччині і Швайцарії, щоб там
приглянутися до способів ведення семінарій. Коли він повернувся до Львова,
невдовзі після того Божий Слуга Андрей призначив його на ректора Духовної
Семінарії.
З вибухом Першої світової війни і приходом російської царської армії
у Галичину московські жандарми арештували митрополита Андрея і запрото-
рили його у глибину Росії. Користуючись повновладдям апостольського прес-
толу, митрополит Андрей відновив Луцьку єпархію, і в дорозі на заслання
зупинився в Києві та 22 вересня 1914 р., в готелі „Континент", в час Служби
Божої висвятив потайки д-ра И. Боцяна на єпископа. З уваги на воєнний стан
і специфіку обставин, митрополит не мав змоги наділити нового єпископа всі-
ми атрибутами владичної гідности. Замість жезла дав йому свою палицю.
Але російсько-царський терор ша-
лів і пожирав щораз більше жертв
у Західній Україні. V ніч проти 18
лютого 1915 р. відбулися у Львові ма-
сові арешти серед українського сві-
домого громадянства і священнослу-
жителів. Саме в той час вернувся о.
ректор Боцян від митрополита Ан-
дрея, шо перебував у той час у Кур-
ську, і ще тієї самої ночі його жан-
дарми заарештували та запроторили
в найдальший закуток Сибіру.
Єпископ Иосиф Боцян
З вибухом революції в Петрограді й упадком царського режиму єпископ
И. Боцян повернувся в Галичину і почав організувати-відновляти працю в Ду-
ховній Семінарії. Тим разом цьому перешкодила знову польсько-українська
війна і захоплення поляками семінарії та інтернування ними ректора і понад
20-ти питомців.
Коли знайдено мощі священомученика Иосафата, єпископ Боцян був
одним із свідків урядового розпізнання і встановлення автентичности мощів
570
Иосафата. Це сталося ЗО серпня 1917 р. Єпископ Боцян приготовив протокол
з процесу встановлення автентичности мощів та долучив 12 документів, якими
стверджувано дійсність віднайдення мощів Иосафата.
Зазнавши вашкого переслідування царсько-російським режимом на Си-
біру та втративши здоров’я на засланні, Луцький єпископ, Львівський єпис-
коп-помічник, кол. ректор Духовної Семінарії у Львові, видатний знавець Схід-
нього обряду та громадський діяч о. д-р Йосиф Боцян відійшов у вічність 21
листопада 1926 року у Львові і там похований.
Роман Мамчин
Д-Р ВАНЬО ТЕОДОР — ГРОМАДСЬКИЙ діяч і політик
Ваньо Теодор — це одна з найкольоритніших індивідуальностей в Золо-
чівщині першої половини 20 ст. Він був знаменитий адвокат, український сус-
пільно-політичний діяч, посол до Галицького сейму, міністер економічних справ
в уряді ЗУНР, голова політичної партії УНДО (Українське Народне Демокра-
тичне Об'єднання) в Золочівському повіті.
Т. Ваньо народився 1880 року в Буську у багатій родині хуторянина. У
місті свого народження закінчив початкову освіту, а середню у Золочеві. Пра-
вознавчі студії закінчив у Львівському університеті, а докторську аспірантуру
у Відні.
Бувши гімназійним учнем, виявляв
непересічні організаційні здібності та
брав активну участь у процесі укра-
їнського просвітництва і кооперації.
Як політик і оборонець, був золото-
усний промовець-оратор. Т. Ваньо —
перший український адвокат у Золо-
чеві. Адвокатську канцелярію від-
крив 1910 р. у власній кам’яниці, на
розі вулиць Поштової і Нових Валів.
Д-р Теодор Ваньо
В його канцелярії кожного дня було багато людей, яким потрібно було
засягнути його послуг і порад. Слава про нього, як доброго українського адво-
ката і патріота, ширилася далеко поза межі Золочева. Крім професійної адво-
катської праці, відвідував села та організував читальні „Просвіта”, кружки Т-ва
„Сільський Господар", ощадні каси, громадські зернові комори, або виголошу-
вав доповіді на актуальні господарсько-кооперативні теми. Без перебільшення
можна ствердити, що не було громадської сфери діяльности, у якій д-р Т. Ва-
ньо не брав визначальної участи.
В його мешкальному будинку найшли приміщення двоклясова приватна
українська народня школа, Т-во „Сокіл”, „Січ”, міщанське Т-во „Родина , укра-
їнська „Бесіда” тощо. Там відбувалися найрізноманітніші сходини, наради, збо-
ри, проби аматорських самодіяльних гуртків, хорів — одним словом — центр
українського життя.
571
1913 року Відзначуваний одружився із вдовою, учителькою рідної школи
Катериною, з дому Черлінка, а за прізвищем першого чоловіка — Дідух. В неї
була доня Ярослава, яку Ваньо адоптував. Того року його обрано послом від
УНДО до Галицького сейму, що мав свій осідок у Львові.
V роки до Першої світової війни з його ініціятиви постають по селах
численні філії читальні „Просвіта", Щадничі каси, а в Золочеві — „Руська Ка-
са”, яка мала свій власний будинок. Філія Т-ва „Сільський Господар” широко
розгорнула була діяльність у всьому повіті. Українське Педагогічне Товариство
також розвинуло широку педагогічну діяльність. В будинку „Руської Каси”
знаходилася перша кооператива „Хлібороб”. В бурсі ім. Григорія Кузьми пос-
тійно мешкав о. . Хмільовський, гімназійний катехит, а згодом директор укра-
їнської гімназії, що опікувався бурсаками. Д-р Т. Ваньо був багатою людиною
і щедро піддержував всі українські товариства, а коли поставала потреба, то
позичав безвідсотково гроші для потребуючих установ.
З вибухом Першої світової війни покликано Ваня до австрійської армії
у ступені поручника. Осінню того ж року російсько-царська армія зайняла
Золочів. Його дружина з донькою подалася до Ґмінду, Австрія. З приходом
московського вандала було припинено всю організовану працю. Навіть україн-
ське релігійне життя росіяни переслідували. Пароха Золочева, о. д-ра Степана
Юрика, москалі арештували і вивезли у глибину Московщини. Навчання в
школі припинено. Повіяло московським духом. Запахом вонючого дьогтю мос-
ковські солдати заповнили Золочів.
Контрофензива австрійських і німецьких армій 1916 року примусила ро-
сійсько-царську армію до втечі. В час відсутности д-ра Ваня його адвокатською
канцелярією керував адвокат Гіршгорн (жид), приятель українців. В домі Т.
Ваня знову зактивізовано організоване життя. Там відбувалися сходини укра-
їнської громади у всіх важливіших справах, головно у праці Червоного Хреста,
що допомагав полоненим і раненим українцям та їх родинам.
Полк, у якому Т. Ваньо відбував військову службу, станціонував у Чехо-
Словаччині. Там несподівано австрійська військова жандармерія арештувала
Ваня і поставила його перед військовий суд. Під час арешту знайдено в нього
записки-концепцію про те, як українці та інші слов’янські народи, що знахо-
дилися під австрійським пануванням, повинні відокремитися від австрійської
монархії та утворити власні, незалежні держави. Військовий суд засудив його
на кару смерти через розстріл. Про це оповів мені д-р Т. Ваньо особисто.
Після засуду його задержано у в’язничному замку, і останньої ночі, напере-
додні виконання засуду, бувши у стані розпаччі і розпуки, написав лист, в яко-
му засвідчив, „що він невинно згине і просить Божого милосердя й помилу-
вання. Якщо хтось найде і прочитає цього листа, та прошу помочі”. Це ви-
глядає наче казка, але так дійсно сталося. Написаного листа він кинув через
ґрати вікна будинку, який знаходився в парке. Ранком, коли проходжувалася
по парку австрійська княжна з Габсбургів, найшла написаного листа і поробила
заходи для прослідження справи. її інтервенція запобігла виконанню покарання
та наказано відновити слідство в цій справі. V висліді перегляду оскарження,
скасовано вирок смерти, помилувано оскарженого, але водночас здеґрадовано
з офіцерської ранґи до звичайного вояка та звільнено його з війська. Від того
часу був під постійним наглядом жандармерії. Незважаючи на переслідування
режимом, він починає знову працювати для народу. Як адвокат, боронить мо-
лодих хлопців від покликання до війська та реклямує їх, як потрібних до
керування хліборобським господарством. Водночас домагається прицілів буді-
вельного матеріялу та відбудови знищених війною будинків. Він також запо-
чаткував організацію Т-ва ім. М. Шашкевича та купив для неї будиноюк —
572
„Офіцерське касино”, що приміщувався на розі вулиць Тернопільської і Під-
віття. Згодом в цьому будинку приміщувалося більшість українських установ
і товариств.
Першого листопада 1918 року разом із радником М. Балтаровичем та ін-
шими золочівськими патріотами перейняв владу від австрійської адміністрації
в Золочеві. Східня Галичина стає незалежною українською державою у формі
ЗУНР (Західно Українська Народна Республіка). З молодечим запалом і ши-
роким знанням стає Ваньо на поверхні державного життя молодої української
держави. Український уряд покликав його на міністра економічних справ всієї
Західньої України.
В той час д-р Т. Ваньо купив для Т-ва „Сільський Господар” одноповер-
ховий будинок з великою площею на вул. Залізничній, де згодом примістилася
семиклясова українська приватна „Рідна Школа” і канцелярії Т-ва „СГ”. Також
купив будинок для Української діточої захоронки.
У травні 1919 року, коли поляки зайняли Золочів, д-ра Ваня арештовано
і вивезено в глибину Польщі. Такої долі зазнало багато інших свідомих україн-
ців. Звільнено його щойно 1921 року, і він повернувся до Золочева. Не відпо-
чиваючи, взявся з повною рішучістю до відбудовування українського культур-
ного й економічного життя Золочівщини у видозмінних обставинах. За його
імпульсом відновлено діяльність у майже всіх передвоєнних товариствах, а го-
ловно, звернено увагу на розбудову української кооперації. Він стає головою
майже всіх повітових установ в Золочеві. В загальному можна сконстатувати,
що не було ні одного товариства, в управі якого не було д-ра Т. Ваня, а таких
громадських установ того часу було понад двадцять. Справді не був він в упра-
ві Союзу Українок, але і це товариство користувалося його порадами і вка-
зівками.
Адвокатська канцелярія д-ра Т. Ваня процвітала і прооперувала добре.
Польські гроші того часу були майже безвартісні, тому всі справи полагоджу-
вано в американських долярах. Користаючи з доброї коньюнктури, Т. Ваньо
хотів купити двоповерхову кам’яницю братів Бугсдорфів для української бурси.
Селянські діти не могли вчитися в українських школах, не маючи де замеш-
кати. Маючи це на увазі, почав переводити збірку на закуп будинку. Один з
братів хотів продати, а інший ні. Між ними постала сварка з цього приводу і
той, що не хотів продати, фізично потурбував Ваня на вулиці. Він переніс
побиття спокійно і віддав справу до суду. Польські судді не покарали напас-
ника, бо Ваньо був для поляків „сіллю в оці". Суд рішив, що оскаржений
ментально незбалянсований і свій вчинок здійснив під враженням спонтанного
імпульсу. Д-р Ваньо жалувався мені, що ніхто з українців не висловив навіть
співчуття з того приводу.
В 1925 році д-р Ваньо купив для себе незакінчену хату на вулиці Сокола.
Купив її за польські золоті, яких виміна на американські стояла у відношенні
5:1. Контракт підписано і домовлено зробити заплату в американських долярах.
Поки закінчив будову кам’яниці 1928 року, вартість золотого зменшилася до
відношення 10:1. Прийшлося платити йому подвійно, і саме тоді постала сві-
това господарська криза. Приходи з канцелярії значно зменшилися, бо в Золо-
чеві було вже більше українських адвокатів і немало жидів, з якими прий-
шлось конкурувати. Ваньо найшовся у фінансових клопотах. Банки вимагали
заплатити устійнених рат, грозили ліцитацією обидвох будинків. З уваги на це
Ваньо мусів звільнити всіх працівників з праці, бо не мав чим заплатити за
їхню працю. Не розуміючи або не хотівши зрозуміти важкої позиції, звільнені
особи обезславлювали авторитет великого громадянина. Крім цього, Ваньо за-
хворів на невилічену недугу шкіри. Зір очей теж зазнавав поступового зане-
дужання. Як казка каже — „Коли лев вмирав, то навіть осел копав його”.
573
За зібрані гроші на українську бурсу, яких не вистачало на велику бу-
дову, побудував дім, де примістилася філія т-ва „Просвіта” й адміністрація
журналу „Шашкевичівські Вісті”, яких був головним редактором і видавцем.
За допомогою того журналу сподівався зібрати фонди на закуп Білої гори у
Підлиссі, на якій стояв пам’ятник-хрест на пошану М. Шашкевича. Власника-
ми гори були десятки селян, серед яких значне число виїхало в різні країни
світу. Майно переходило у власність дітей і внуків, так що постала потреба
оформити сотні контрактів, і ніхто не хотів піднятися до цієї праці. Єдиний
Ваньо послідовно викуповував ділки Білої гори, власником якої стало Т-во ім.
М. І Іашкевича. На цій горі кожного року відбувалася маніфестація-крайове
свято, на яке приходила і приїжджала молодь з усієї Галичини і Волині. Від-
бування кожнорічно такого здвигу мало величезний єднальний й усвідомлю-
ючий вплив на молодь всієї Західньої України. З цієї нагоди д-р Ваньо ви-
голошував патріотичні промови і взивав молодий народ до праці для добра
народу.
Дня 17-го вересня 1939 року російсько-большевицькі дивізії зайняли Га-
личину. Д-р Т. Ваньо не міг дістати праці, ходив від села до села та ділив
долю свого народу. Люди належно доцінили його заслуги та опікувалися ним
у всіх особистих потребах. Його лікували і переховували. Коли большевики
відступили з України під натиском гітлерівської інвазії, Т. Ваньо повернувся
до Золочева і дізнався про трагічну мученицьку смерть свого сина Романа,
якого, маючи 19 років, схопили большевики в перших днях війни і закатували
в золочівській в’язниці. Незважаючи на страшну трагедію — втрату улюбле-
ного і багатонадійного сина, Ваньо знову піднявся до відбудови зруйнованих
російсько-большевицьким наїзником українських інституцій, але скоро пере-
конався, шо новий окупант не менш жорстокий від попереднього. Знесилений
літами, хворобою і варварською окупацією України гітлерівською Німеччиною,
але сильний духом і почуттям нести допомогу потребуючому народові, надалі
підіймається до громадської праці та боронить інтереси українського народу.
1942 року померла його дружина, а 1944 року Золочів зайняли большевики,
відкидаючи німецького агресора. Невдовзі жорстокий большевицький окупант
заарештував д-ра Ваня й запроторив його на Сибір. Після відбуття концтабору
повертається до Золочева, але його доробок большевики сконфіскували; його
залишено самітнім, без засобів на життя і з підірваним здоров’ям. Большевики
заслали його до дому для старших у Жовкві, де він помер під кінець п’ятдеся-
тих років. Точної дати не знаю. Тлінні останки благородної Людини напевно
поховано у Жовкві, але могилу заслуженого д-ра Т. Ваня либонь чи хтось
віднайде.
Тяжке і багатотворче було його життя; не зазнав він і родинного щастя,
але совісно і з повною посвятою здійснив обов’язки християнина, українського
патріота, політичного діяча; він завжди жив візією вільної і незалежної Укра-
їни. Ваньо жив для України, ділив її долю і недолю та був розп’ятий за Укра-
їну, як вся Україна.
Я гордий, що мав змогу працювати під його розумним проводом, бо та-
ких людей — особистостей, як Т. Ваньо — дуже мало. Хай цей скромний спо-
мин буде квіткою Його світлій пам'яті на забутій могилі, але увіковіченій у
Збірнику Золочівщини.
Вінніпег, 15-го липня 1980 року.
Директор ВЕЛИЧКО МИКОЛА походив з давнього козацького роду, про
що говорив учням. В роки Першої світової війни був у рядах УСС-ів та брав
участь у боях проти російської царської армії на Маківці.
574
Замешкавши в Золочеві, він спочатку був виховник у бурсі для хлопців
і професор приватної української гімназії „Рідна Школа”, де вчив історію. Був
низького росту, з круглою головою, то бурсаки остерігали себе перед появою
професора кличем „місяць сходить”. Після відходу з гімназії у першій половині
1930-х років директора Калиняка, Микола Величко перейняв його обов’язки.
з приходом у 1939 році большевицького режиму короткий час був директором
школи, а згодом працював в інспектораті.
Під час німецької окупації (1941-1944 рр.) коротко вчив у початковій шко-
лі, а з відкриттям інших шкіл, перейшов на працю професора до торговельної
школи, а пізніше до учительської семінарії, де викладав педагогіку й історію.
Па еміграції заснував гімназію в таборі для біженців у Реґенсбурзі та
став її директором. Навчання в гімназії поставив на високому рівні, і за це
одержав визнання німецького міністерства освіти. З батьківською любов’ю й
вирозумінням ставився до своїх учнів, а особливо піклувався молодими хлоп-
цями, гцо опинилися в таборі без батьків. Хоч на вигляд був строгий і непри-
ступний, дійсно дбав про долю всіх студентів/ток. Він був добрим педагогом-
батьком та психологом. Знав й оцінював кожного учня індивідуально. Викла-
дав плинно й інтересно без записок, проходжуючися по клясі. Свої думки і
погляди висловлював виразно, певно і переконливо. До матури переробляв з
учнями питання. Завжди активний, ініціятивний і творчий. Був зглядний су-
проти слабших, але корисних учнів. Високо держав повагу учителя і дирек-
тора. Був товариським і не раз давав добрі практичні поради. Придержувався
здорової гігієни, і по вечері часто ходив на прохід зі своєю дружиною. В
Америці, хоч фізично тяжко працював, часто давав доповіді на наукові й ви-
ховні теми для молодіжних організацій на терені Ньюарку. Передчасно помер
15-го вересня 1955 року, не знаючи, шо його син залишився живим у концта-
борах Сибіру. Колишні його учні Золочівської і Реґенсбурзької гімназій клонять
свої голови й з повагою і вдячністю згадують великого педагога, патріота, гро-
мадянина — директора Миколи Величка.
ГАЛУЩИНСЬКИИ МИХАЙЛО (Некролог) 25 вересня ц. р. помер на 53-му
році життя визначний громадсько-політичний діяч, голова т-ва „Просвіта" у
Львові проф. М. Галущинський.
Особливо прислужився небіжчик своїй батьківщині працею на культурно-
освітньому полі. Ще на початку цього століття він заложив у м. Золочеві першу
в Галичині українську бібліотеку-випозичальню. Як голова т-ва „Просвіта" у
Львові, покійник розвинув плянову працю, щоб книжкою зацікавити населення
на українських землях під Польщею та полегшити до найдальших розмірів
заснування народних бібліотек. З його ініціятиви т-во „Просвіта” від 1924 р.
завело щорічне свято книжки, на місяць жовтень.
Покійник був учасником Міжнародного Бібліотечного З’їзду у Празі, де
виголосив реферат на тему „Українські народні бібліотеки та пропаганда
книжки”.
Редакція „Книголюба” разом зі всім українським народом боляче відчу-
ває передчасну смерть великого працівника на полі української культури проф.
М. Галущинського.
„Книголюб”, Прага, 1931, кн. 2, ст. 101-102
575
ГОРОДИЛОВСЬКИИ ЮРІЙ народився 3 січня 1922 р. у Львові. Родинно
був пов’язаний з Золочівщиною і початкову гімназійну освіту здобув у золо-
чівській гімназії, а свідоцтво зрілости осягнув у гімназії в Дрогобичі. В 1940 р.
записався на медичний факультет Львівського університету і продовжував у
ньому навчання до 1944 р. Через воєнні події виїхав на захід і продовжував ме-
дичні студії після війни на Ерлянґенському університеті в Німеччині. Закінчив-
ши медицину й одержавши диплом лікаря, прибув з родиною до ЗСА, зложив
приписані для нострифікації іспити та одержав право практикувати медицині
Д-р Юрій Городиловський
Директор Микола Величко
з цій країні. Невдовзі відкрив власну лікарську канцелярію в Чікаго та водно-
час став лікарем шпиталю св. Хреста. Від юнацьких і студентських років ці-
кавився громадською проблематикою і брав активну' участь у праці нашої сус-
пільности. Був він довголітнім членом Українського Лікарського Т-ва Північної
Америки, членом Американської Медичної Асоціяції та Американської Академії
Лікарів. Д-р Ю. Городиловський брав активну участь в українському суспіль-
ному і церковному' житті. Протягом багатьох років був він головою Комітету
Оборони Традицій УКЦ в Чікаго. Свій патріотизм для України виявляв ділами,
пожертвувавши понад 25.000.00 дол. на потреби Церкви, катедр українознав-
ства, культуротворчих проектів та розвитку українського спорту. Одружився з
Орисею Несторович, батько двох доньок — Зоряни і Марти. Прикладний гро-
мадянин, відданий слуга Церкві і громаді, лікар від душі і тіла — відійшов
у вічність 18 березня 1982 року в Чікаго і там похований.
ҐАЛИШ ОСИП народився 31 березня 1909 р. в Золочеві. Початкову і се-
редню освіту здобув у рідному місті. За громадську і націоналістичну діяльність
польська поліція арештувала його та запроторила була до тернопільської, а
згодом золочівської в'язниці. Наприкінці 1930 року, через брак доказів на
576
оскарження, його звільнено з в’язниці, але невдовзі після того, покликано його
до війська. Відслуживши військову службу, записався на теологічні студії до
Богословської Академії у Львові, які закінчив 1936 р. Через рік його висвячено
на священика і призначено на парафію у Безбрудах, пов. Золочів. З вибухом
польсько-німецької війни о. О. ґалиша польська поліція знову арештувала та
запроторила до концтабору Берези Картузької. Згодом виконував душпастир-
ську працю у Зборівщині. З відступом німців з України подався на еміграцію
та опинився на деякий час з родиною в Австрії. По закінченні війни замешкав
у таборі для біженців у Баварії і там виконував душпастирські обов’язки. У
1949 р. прибув до ЗСА та замешкав напочатку в Дітройті. Згодом був перене-
сений на іншу парафію, до Вунсакету, ст. РІ, де був парохом протягом 18
років. Був одружений з Євгенією Семениною, батьком трьох синів, які дослу-
жилися високих офіцерських ступенів в американській армії. Відійшов у віч-
ність 1968 року і похований в осідку парафії.
Отець Осип Ґалиш
Отець Євген Дмитрук
ДМИТРУК ЄВГЕН народився 22 лютого 1909 р. в Золочеві. Народну і
середню освіту здобув в Золочеві, а богословські студії у Богословській Ака-
демії у Львові. Одружився з Неонілею Цегельською у 1935 р. Рукоположення-
свячення одержав 28 серпня 1936 р. Душпастирив у подільському містечку
Струсові, Кам’янці Струмиловій і Любіні Великому біля Львова.
Крім церковної священичої праці, о. Дмитрук брав активну участь у
громадському житті. В роки німецької окупації був співорганізатором окруж-
ного Українського Допомогового Комітету і його головою у Кам’янці Струми-
ловій. В наслідок воєнних подій опинився 1944 р. з родиною на еміграції в
Австрії і був іменований душпастирем для українських скитальців у Ґрацу і
деканом Штаєрмарку. В Ґрацу був співорганізатором УДК і його головою.
В 1949 р. поселився з родиною в Канаді і став душпастирем в околиці
577
Лементу, Алберта, і духовим асистентом відділу ЛУКЖК. Владика Ніль від-
значив його гідністю єпархіяльного радника. Від багатьох років о. Є. Дмитрук
а членом Т-ва св. Андрея, членом КУК, Українсько-Канадської Фундації ім. Т.
Шевченка і Українсько-Канадського Архіву і Музею в Едмонтоні.
ЗАЛЕСЬКИИ ТАДЕИ нар. 1883 р. в селі Тростянець Малий, пов. Золочів.
По закінченні сільської школи й гімназії в Золочеві Тадей записався на студії
у Львівському університеті, де студіював укр. мову й літературу, та старі кля-
сичнг мови. В тих роках уже велася боротьба за український університет у
Львові і в одній фазі цієї боротьби, у 1905 р., більше число студентів Львівсь-
кого університету, між ними і Т. Залський, попало до в’язниці. Як протест
проти ув’язнення студенти почали голодівку, і щойно протести і крик укра-
їнських послів у Віденському парляменті приневолили Львівський суд звіль-
нити ув’язнених. Ця подія залишила широкий відгомін в європейській пресі,
яка стала в обороні студіюючої молоді. Польський шовіністичний письменник
Г. Сєнкевич назвав голодівку укр. студентів обманом, і за це студенти подали
на нього судову скаргу і в суді доказали, що голодівка була дійсною, і суд
засудив його за наклеп.
По закінченні університетських студій Т. Залеський став учителем укр.
мови в учительському семінарі в Залігциках і тут почав він працю над мо-
лоддю, яка по закінченні науки, мала стати також до учительської праці. Крім
навчання, був він опікуном гуртожитки учнів-українців і серед них прово-
див увесь вільний від шкільних занять час. З тодішніх семінаристів вийшло
багато вартісних одиниць — учителів та військовиків у час наших визвольних
змагань, між ними визначний музика — М. Гайворонський.
З вибухом Першої світової війни виїхав на еміграцію до Відня, де вчив
на семінарійних учительських курсах для укр. молоді. Повернувшися в 1915 р.
до Самбора, продовжував працю в школі й в укр. гром. установах. У 1918 р.
вибрано його послом до укр. парляменту в Станиславові. За це „нагородила"
його польська влада і заслала до концтабору в „Буґ-шопах" у Бересті, а потім
у Стшалкові.
В роки Другої світової війни подався 1944 р. на захід і спинився у Ново-
му Ульмі, де працював учителем у гімназії. З табору виїхав з дружиною й
донькою на дальшу еміграцію до Канади. Працюючи тут фізично, мислив
науково, пишучи статті та даючи доповіді на літературно-наукові теми. Відій-
шов у вічність 10 січня 1976 року у Трентоні і похований на православному
цвинтарі у Бавнд Бруку.
Осип Назарук
СИЛЬВЕСТЕР ЗАЛІПСЬКИИ —
КУРІННИИ КОМАНДАНТ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ
Пізно наспіла до нас вістка про смерть Сильвестра Заліпського. Таких
як він, не було багато. Якби мене хто запитав: який маєш ідеал армії у своїй
уяві? — я відповів би конкретно: для мене була б ідеальна армія, яка мала б
10% таких старшин, як Заліпський.
Виглядом, одягом, поведінкою, освітою, точністю, характером, рішучістю,
сильним почуттям обов’язку був це дійсний ідеал бойового старшини, ідеал
578
не тільки в нашій армії, але й у чужих. Бачу його як живого перед собою:
високий, стрункий, бльондин з сірими очима, з отвертим форемним лицем,
надзвичайно рішучого вигляду, все елеґентно одягнений. Слухав уважно, гово-
рив рідко коли й коротко: „Так”, „ні", або кидав якусь іронічну, ляпідарну
замітку. Ніколи не політикував, хоч цікавився публічними справами й добре
був поінформований про людей і події. Командував куренем в часі української
облоги Львова. Свій батальйон держав кріпко в руці мов пилку. Цілий фронт
і наш і польський знав, що там, де стоїть Заліпський, ніякий прорив неможли-
вий. Його курінь мав найкраще виконані позиції і сам належав до найкращих.
Бо мав правдивого командира. Заліпський, навіть тяжко ранений, не опустив
його. І один з останніх уступав з-під Львова — наказом, хоч його довго були б
здобували в його норах і криївках. Я переконаний, що Заліпський був би сам
не уступив з-під Львова — навіть перед цілою ворожою армією. І так само
вірю, що ні один з його куреня не відважився б був уступити з місця. Бо За-
ліпського треба було знати: той спокійний і розумний чоловік з невідступним
револьвером при боці готов був випалити в лоб за найменший опір. Уже сама
його поява говорила кожному, що це культурний, але надзвичайно гострий
старшина, з яким нема жартів. Притому це був гімнастик, дуже сильний і
зручний, з виглядом уродженого полководця.
Завзятість Заліпського це немов символ галичан і їх боротьби проти Поль-
щі. Трагічної боротьби, бо годі заперечити, що між галичанами мало таких
родів, які не мали б зв'язків крови з поляками. І Заліпський мав матір —
польку, та й вихований був по-польськи. Я пізнав його молодим хлопцем пе-
ред 20 роками, як прийшов до золочівської гімназії. Заліпський тоді майже
зовсім не вмів говорити українською мовою. Врятував його від польонізаціі
таємний кружок українських гімназистів.
Скінчивши золочівську гімназію, студіював Заліпський право, згодом пі-
шов на адвокатуру. Він освідомляв і організував золочівський повіт ще до
приходу сюди д-ра Т. Ваня. В національній свідомості цього повіту багато його
праці.
Студіюючи для своїх історичних нарисів і повістей життєписи полковод-
ців різних часів і народів, зробив я спостереження, що майже всі визначніші
полководці, які пролили найбільше крови, умирали не на полі бою, хоч не
шанували себе в боях. І все я мав вражіння, що до таких типів належить За-
ліпський. Він був багато разів ранений і мав різні відзначення ще з австрій-
ської армії. Не даром він їх одержав. Заліпський не був з тих, що приймають
неналежне їм. А мені все здавалось, що Заліпський не загине в бою. Моє
почуття справдилося — на жаль — скоро: Заліпський, захоплений разом з Га-
лицькою Армією большевиками, був якийсь час під їх владою. Потім кинувся
під поїзд біля Винниці. Один з моїх знайомих писав мені, що Заліпський „не
міг дивитися на те все, що діялося".
Хто знав Заліпського, той знає, як йому мусіло бракувати кисню у без-
ладді, який з природи речі панує на зревольтованій землі. Він, що так дуже
любив точність і порядок, що був європейським старшиною на весь ріст, пев-
но не міг дивитися на мітінги війська, на розвал транспорту, на нищення
Галицької Армії, „на все, що діялося" там. Під польське ярмо не хоче вертати,
під московським не міг оставати. В ньому, очевидно, діялося те, що Арістотель
сказав про найкращих: „Чим краще якесь єство, тим більше терпить воно,
коли не має відповідних умов”. А Заліпський був одним з найкращих типів,
які я зустрічав у життю, а зустрічав я їх немало. І тому він помер, маючи
лише 34 роки.
579
Сильвестрові Заліпському належиться пам’ятник на Галицькій Землі, іде-
ального вояка. Коли такі типи вже виховує наш нарід, то перемога його не
може бути далека.
„Український прапор”, Відень, 20 листопада 1921, ч. 47
Роман Завадович
ПОДЗВІННЕ БЛ. П. ФЕДОРОВІ ЗАЙЦЕВІ
(Зразковому синові рідної церкви і народу)
25 лютого 1954 року в Бофало, Н.И., розпрощався навіки з цим світом
бл. п. Федір Заяць. Прізвище покійного не чуже тим усім, що цікавилися
церковним і громадським житям Галицької України та приймали в ньому ак-
тивну участь. Заслуги покійного в службі Українській Католицькій Церкві і
своєму Народові варті того, щоб їм присвятити окрему згадку.
Федір Заяць народився 1886 року в Ожидові, Золочівського повіту. Тра-
дицією роду Заяців було, крім хліборобства, займатись працею дяковчителів
при місцевій церкві і стояти в проводі своєї громади. Вже рідний дім при-
щепив покійному замилування до праці, незвичайну пильність, чесність, любов
до Бога й до рідної землі. По закінченні шкіл у Золочеві й Сокалі Федір Заяць
працював з малими перервами 41 рік як учитель у Золочеві й у повіті, потім
на еміграції в Карльсфельді і Міттенвальді, а по приїзді до ЗСА від 1949 р. в
Ланкастері і Бофало. В рр. 1914-1919 був старшиною австрійської, а потім укра-
їнської армії.
Рід Заяців любувався у співі й музиці. Із цим замилуванням вийшов у
світ з рідного дому молодий Федір, що вже тоді визначався гарним голосом.
Учителюючи по селах Золочівщини, ще перед Першою світовою війною з за-
палом організував церковно-народні хори, влаштовував концерти і з муравли-
ною пильністю займався позашкільною освітньою працею. Крім того, зорга-
нізував був хор українських учителів Золочівського повіту і був засновником
та диригентом великого збірного хору Олеської округи, складеного із 256 спі-
ваків і співачок. Цей перший у Галичині масовий хор, що складався із 12
окремих хорів, він зорганізував величезним вкладом енергії і виступив з ним
у 1911 році на величнім торжестві з нагоди посвячення пам’ятника о. Маркія-
нові Шашкевичеві на Білій горі і під „Маркіяповими дубами" на приходстві у
Підлиссі. Федір Заяць був одним із 16 членів комітету будови пам’ятника, що
його очолював бл. п. о. Володимир Кальба, парох Соколівки, небуденний па-
тріот і ширитель пошани до Маркіяна в Галичині.
По Першій світовій війні 1921 р., відбувши як політв’язень польську тюр-
му і ставши учителем у Підлиссі, Федір Заяць започаткував традицію щоріч-
них всенародних здвигів на Білій горі. Ці багатотисячні здвиги, що відбувалися
при участі найвищих духових достойників і представників українського полі-
тичного та культурного світу, мали величезний вплив на зростання релігійної
й національної свідомости українського народу. Останній такий здвиг від-
бувся вже під час Другої світової війни, у вересні 1941 року.
Бл. п. Федір Заяць відзначався глибоко релігійністю, на що склалося
кілька вийняткових причин. За 1-ої світової війни, під час припадкового нічлігу
в Білій на Підляшші він дізнався від одного старого міщанина про таємне
поховання тіла св. Иосафата Кунцевича в підземеллях місцевої церкви. Божою
волею йому була доручена таємниця, якої майже ніхто не знав на цілім Під-
ляшші, бо царська жандармерія сховала труну з мощами цього українського
580
святого ще в 1873 року майже без свідків. Федір Заяць повідомив про це Отців
Василіян у Львові, і ще 1915 року труну святого віднайдено та перевезено до
Відня. Митрополит Шептицький дарував покійному частину мощів св .Иоса-
фата, що донині зберігаються в родині панства Заяців. Ще за життя покійний
твердив, що мощі чудесним способом урятували його від неминулих нещасть.
В українській католицькій пресі (Шлях, Світло, Голос Спасителя) він помістив
кілька статтей про цю велику подію свого життя, а в своїм архіві залишив
інтересні рукописи-спомини про свою невсипущу громадську працю.
Федір Заяць
Звичайно, в цім короткім нарисі ми згадали тільки найзамітніші факти
з життя бл. п. Федора Заяця. Окремо можна писати про його педагогічну діяль-
ність, про працю в розбудові економічного життя (в управі „Українбанку” в
Золочеві) і про багато інших фактів із життя цього зразкового громадянина.
Нехай буде йому вічна пам’ять, а його заслуги, що не померли разом з ним,
нехай приводять інших до тих Божих і людських ідеалів, яким Покійний так
віддано служив.
ЗАЯЦЬ ФЕДІР народився 14 березня 1886 р. в селі Ожидові, пов. Золочів.
Ного прадід, дід і батько дякували при церкві Чесного Хреста в Ожидові.
Народну освіту закінчив у рідному селі. Гімназійну освіту здобув частинно
в Золочеві, але через шовіністичне наставлення до здібного студента дирекції
школи, був змушений завершити її іспитом зрілости в Учительській семінарії
у Сокалі. В 1907-1941 рр. учителював у таких місцевостях Золочівщини: Жуків,
Кути, Соколівка, Підлисся, Віниць і Золочів. Старшина австрійської армії і
УГА. З українською армією пройшов усю воєнну кампанію на протиросійсь-
581
кому і протипольському фронтах. Диригував багатьма хорами в Золочівщині і
багаточисельним хором (256 людей), що взяв участь у відкритті пам’ятника М.
Шашкевичеві 1911 р. У 1923 р. одружився з Анною Папроцькою з Переволоч-
ної; є батьком двох доньок: Оксани і Люби. Під кінець Другої світової війни
подався на Захід та працював на фабриці в Тюрінгії. Після війни поселився в
Баварії, а згодом переїхав до ЗСА, де працював за дяковчителя і був дириген-
том у церкві св. Василія Великого в Лянкестері, Нью-Йорк, а згодом у церкві
св. Миколая в Боффало. Боже Провидіння винагородило його праведність та
дало йому ласку віднайти мощі св. Иосафата. Відійшов у вічність 25 лютого
1954 р. в Боффало і там похований.
Н. Н.
ДМИТРО КАЗИМИРА — БІОГРАФІЧНА СИЛЮЕТА
Поміж заслуженими громадянами Золочівщини теж знаходиться сл. п.
Дмитро Казимира, кол. хорунжий УГА, пізніший директор Повітового Союзу
Кооператив у Золочеві.
Саме минає 100 років із дня його народження, і 40 років від дня його
смерти. Дм. Казимира прийшов на світ 15. IX. 1881 р. в селі Яхторів, пов.
Перемишляни. Галицький рід Казимирів виводився від козацького старшини,
який по зруйнованні Січі, як переказували в родині, із деякими свободолюб-
ними козацькими старшинами вибрали волю і прибули до Галичини. Він осівся
в селі Унів, пов. Перемишляни, де став мельником.
Дмитро Казимира, у своїй туземній мандрівці, був вірний Богові і свому
Народові. В час української державности, як хорунжий УГА, працював у Дер-
жавному Секретаріяті Військових Справ і докладав своїх рук до закріплю-
вання рідної держави. Коли ворог переміг і польська влада стала закріплюва-
тися, він не прийняв праці в т. зв. корінній Польщі, а став заробляти на утри-
мання своєї родини працею в громадах Черніїв, Хом’яків і Братківців у Ста-
ниславівщині.
В той час, то є в роках 1921-22 кол. військовики УГА стали розбудовувати
сільсько-господарське життя. Вони закладали по селах споживчі кооперативи,
молочарні, кредитівки тощо, щоб у той спосіб піднести економічний рівень
українського селянина. Дм. Казимира також присвячував свій вільний час тим
справам, і незабаром у селі Черніїв та сусідних селах, при співпраці свідомих
одиниць, стали діяти господарсько-економічні установи, стало пульсувати куль-
турно-громадське життя. Воднораз він старався покращати свої кваліфікації і
в 1921-22 році склав матуру в Учительській Семінарії в Станиславові.
Коли в 1923 р. дирекція Рідної Школи в Золочеві потребувала вчителя,
він вніс подання і отримав там працю. Ось так відкрилася перед ним нова
життєва сторінка. Через рік спровадив до Золочева свою сім’ю і віддав майже
одну третину свого життя на праці в культурно-громадському і економічному
секторах розбудови української Золочівщини. В Золочеві відразу включився в
громадську ланку, яку тут розробляли від довшого часу піонери українського
відродження. Праця в Т-ві ім. Маркіяна Шашкевича, у Виділі Філії „Просвіта”,
в тіловиховному Т-ві „Сокіл”, в кооперативі „Хлібороб”, Українбанку, роз’їздив
по селах із доповідями про потребу творення сільсько-господарської кооперації
забирали його вільний час.
З хвилиною розбудови кооперативних клітин по селах Золочівського по-
віту Дмитро Казимира залишив працю в народній школі і зайнявся організу-
582
ванням Повітового Союзу Кооператив, що приміщувався при вул. Тернопіль-
ській ч. 6. Незабаром ПСК-Золочів розбудувався і став добре зорганізованою
торговельною одиницею. У свій час, Повітовий Союз Кооператив у Золочеві
перебрав під свої крила складницю в Бродах, організував збіжеву господарку,
купівлю і продаж яєць, збут сільсько-господарських продуктів і т. д.
Розбудова сільсько-господарської і молочарської кооперації, клітини „Сіль-
ського Господаря” і інших установ — це висліди праці кооператорів, агрономів,
патріотів, жертовного духівництва, інтелігенції і селян, які віддали свій час,
знання і посвячували собою на те тільки, щоб українство могло розвиватися,
закріплюватися і ставити чоло наступаючому польському шовінізмові. Золо-
чівський повіт став одним із передових організаційних одиниць. Дмитро Кази-
мира склав тут чесно свою частку у служінні Народові поруч адвоката д-ра
Теодора Ваня, шамбеляна о. д-ра Степана Юрика, о. Миколи Хмільовського,
директора коедукаційної гімназії Українського Педагогічного Товариства, дир.
Кравчука, дир. Івана Мисика, аґрономів-інженерів Івана Калиновича, Романа
Мамчина, Юрія Цішецького та інших незгаданих плугаторів.
Тут спочиває
бл. п. Дмитро Казимира
хорунжий УГА — директор ПСК в Золочеві
Ур. 15. IX. 1881 р. — Помер 13. VII. 1941 р.
Вічна Йому Пам’ять!
Коли восени 1939 р. радянські війська зайняли Галичину, тоді культурно-
громадські і господарські надбання стали заникати. Новий окупант став за-
водити свій лад і жити не було весело. Літом 1940 р. Дмитро Казимира переїхав
до свого родинного Яхторова, де став учителювати. Через рік німці розпочали
війну з Радянським Союзом і незабаром на звільненій території почалася, в
міру спромоги, відбудова культурно-громадського і господарського життя. Ре-
візійний Союз Українських Кооператив у Львові видав доручення відновляти
кооперативні установи. Повинуючися цьому рішенню, Дм. Казимира відвідав
два чи три рази Золочів і наладнав справу віднови діяльности ПСК. Коли 13
липня 1941 р. він повертався фірою зі Золочева до Яхторова, його ненадійно
застукала, серед невияснених обставин, смерть нижче Словітської гори неда-
леко вже від Яхторова. Разом з ним сестра Иосифа, ігуменя монастирів Сту-
дійського Уставу і ще одна черниця-студитка, яка мала організувати сирітсь-
кий захист у Золочеві.
583
Ціле село вилягло відпроваджувати свого Сина на вічний спочинок.
Похорон провадив о. крил. Аркадій Гуглевич, місцевий парох. На горбку, де
колись в селі Яхторів у 16 сторіччі стояла церква, а тепер розлогі дерева
гомоніли свою пісню про минуле, виросла могила. Там станув дубовий хрест,
на якому була таблиця з відзнакою УГА. Під сподом було вирите: гляди стор. 583.
Д-р КАЗИМИРА БОГДАН народився 19 жовтня 1913 р. Гімназійну освіту
закінчив матурою в Золочівській гімназій „Рідна Школа”. Тут належав до 21
пластового куреня ім. полк. І. Богуна.
Вищі студії осягнув на таких університетах: Лювен — суспільно-політичні
науки; Львів — богословські студії в Українській Богословській Академії; Ві-
день — докторизувався з історії; Мкґіл — бібліотекознавство; Вашінґтон —
сертифікат ведення рекордів і архіву.
Викладацькою діяльністю займався в Богословській Академії, Духовній
Семінарії в Кулемборґу (Голляндія), УКУ і Ріджайнському університеті. До
видавничої праці слід зачислити Пресове бюро „Про Україна” у Брюселі, ре-
дактор журналу в Едмонтоні „К.Акція” та керівник радіопрограми в Едмонтоні.
Дійсний член НТШ, УВАН; член Українського Богословського Наукового
Т-ва, Пласту та багатьох інших наукових і професійних товариств. Брав участь
у низці міжнародних конгресів (Бельгія, Еспанія, Канада). Його доповіді чи-
тались на наукових конференціях НТШ у Канаді, ЗСА та Італії.
Співпрацював з періодичними і неперіодичними виданнями українською
й англійською мовами — в Европі, ЗСА і Канаді. Співробітник АЕУ, ЕУ/2, АЕУ/2,
„Логос”, „Пластовий шлях" та інші. Автор понад 60 друкованих праць. Слід
теж додати, що д-ра Б. Казимира назначено на головного редактора Історії
УКЦеркви в Канаді у зв’язку з 1000-річчям Хрищення України.
М. Г. Марунчак
ОТЕЦЬ ВОЛОДИМИР КАЛЬБА
До поширення культу о. Маркіяна Шашкевича багато причинився о. Во-
лодимир Кальба. В цьому році минає рівно сто років від його народження.
Збудування пам’ятника первоначальникові українського відродження на Білій
горі, а дальше оснування Товариства ім. Маркіяна Шашкевича в Золочеві тісно
пов’язане з ініціятивою та працею о. В. Кальби. Щоб хоч частинно насвітлити
працю цього великого ідеаліста, народного працівника та відданого своєму
народові священика, присвячуємо ці скромні рядки про його життя та працю.
Народився він 1865 року в Острові коло Тернополя, з родини Теодора й
Олени з дому Любович. Народню школу закінчив в Острові, а гімназію в Бе-
режанах. По закінченні двох років правничого факультету на Львівському
університеті перейшов на теологічні студії, які закінчив у 1889 р. у Львові. В
тім же році перед висвяченням, він оженився з Мальвіною, дочкою о. Івана
Левицького. Спочатку він працював сотрудником у Бережанах та Сасові, в
Золочівськім повіті. Пізніше був на експозитурі в Гниличках, повіт Збараж.
У 1898 р. обняв парафію в Соколівці, повіт Золочів. Парафія ця була велика,
бо начислювала понад 3,000 душ. Зате національна свідомість була дуже низь-
ка. В селі були дві читальні ім. Качковського (москвофільські).
584
Більшість Золочівського і Брідського повітів у тому часі була під впли-
вом саме москвофільського руху. Обнявши парафію, о. В. Кальба негайно взяв-
ся за заснування читальні „Просвіти” в Соколівці, а дальше таких же читалень
в Олеськім деканаті, до якого належала Соколівка. Подібну акцію вів у повітах
Золочів і Броди. Був він першим священиком, організатором Товариства „Про-
світа” в цих околицях. Праця була незвичайно утруднена наслідком великих
субвенцій царсько-російського уряду для москвофільського руху в Галичині,
а зокрема для прикордонних смуг Галичини. Москвофільська течія опанувала
була тоді не тільки світських, але теж і духовних людей.
Поширюючи просвітній національних рух, о. В. Кальба стрічався з ве-
ликими неприємностями таки від священиків москвофілів, що в багатьох ви-
падках протиставилися праці цього ідеаліста. Ще більше шикан він терпів від
польсько-австрійської адміністрації. Та о. В. Кальба не уставав у наміченій
праці. Посвята національному відродженню українського села двигнула його
на становище постійного члена Головного Виділу Товариства „Просвіта” у
Львові, Народньої Торгівлі, Т-ва „Дністер”, організації „Сокіл”, „Рідної Школи”
та інших центральних і повітових товариств. Був він також одним із перших
основоположників і фундаторів Рогатинської, Яворівської і Бузецької гімназій.
Саме він на засіданні Головного Виділу Товариства „Просвіта" у Львові
в 1910 р. дав почин піднести культ Маркіяна Шашкевича на високий, всена-
родній п’єдесталь. Він причинився у великій мірі до будови пам’ятника вели-
кому Маркіянові. Як голова будівельного фонду, він завершив його будову
1911 р. при пожертвах усієї суспільности Західньої України. В тому ж самому
році він був ініціятором заснування Товариства ім. М. Шашкевича в Золочеві.
Жадна релігійна чи національна маніфестація в Золочівщині не вудбулася без
участи енергійного о. В. Кальби. Належав він до кращих проповідників у цер-
кві та політичних промовців на трибуні.
З приходом до Соколівки в 1898 р., о. Кальба застав великий нелад у
громаді й велику неграмотність. У короткому часі молодий парох заснував
п’ять читалень „Просвіти”. Новозасновані читальні стали кузнями національної
свідомости. При кожній читальні були основані курси для неграмотних. При
парафії заснував він Братство Тверезости та парафіяльну крамницю під нагля-
дом Народньої Торгівлі у Львові. Вкоротці зорганізовано в парафії хор, а при
кожній читальні аматорський гурток. Згодом почало існувати Товариство „Со-
кіл" та кредитове товариство „Віра". Народ підносив голову і став вірити в
свою організовану силу. У всіх починах була рука о. В. Кальби, що кожної
неділі та свята переводив з народом науки та дискусії в читальнях. Наслідком
цієї велетенської активности обі читальні Качковського захирілись.
Звів о. В. Кальба громадську боротьбу ще на іншому відтинку. Соколівка
в тодішніх часах була малим містечком, але з великими ярмарками, особливо
па коні з „Росії". Подібні ярмарки були в Бродах і Золочеві. Торгівля була
в жидівських руках, бо Соколівка мала досить жидівського населення, очоле-
ного рабіном і синагогою. В Соколівці були навіть дві окремі громадські ради:
християнська і жидівська. Війта від непам’ятних часів вибирали з багатої жи-
дівської родини Горовіців. Попередні священики не протестували проти цього
дивного „звичаєвого права”. Отець В. Кальба вважав, що переважна більшість
українського населення повинна мати свого представника, що очолював би
громаду. Це викликало велику ворожнечу між християнською і жидівською
радами. Вони стали процесуватися, і це тривало кілька років. Отець В. Кальба
поїхав був навіть до Відня на авдієнцію до цісаря Франца Иосифа, щоб ста-
ратися про окремий декрет у цій справі. По довгих стараннях, у Соколівці
585
заіснувала одна громада з виборним головою, війтом із-поміж широкого за-
галу населення. Ідея о. Володимира пройшла повністю.
У 1907 році, в травні відбувалися вибори до австрійського парляменту у
Відні. Українським кандидатом на посла з округи Соколівки був о. Зельський.
Поляки й жиди, як звичайно, бльокувалися разом при виборах, щоб протиста-
витись більшості українського населення. Соколівка в той час була вже сві-
домим селом і всеціло піддержувала кандидатуру о. Зельського. Щобільше,
звітам промінювала виборча агітація на цілу округу.
Щоб залякати населення, польсько-австрійська влада на час виборів на-
слала в село одну сотню „драґонів”, кавалерії, очоленої виборчим комісаром
Слонєцьким із Золочева. Населення Соколівки не далось залякатися. Вислід
виборів, не зважаючи на очевидні надужиття урядових чинників, був у користь
о. Зельського. Але несподівано виникла була комплікація. Безпосередньо по
виборах хтось пострілив на терені Соколівки виборчого комісаря. Управа
громади відвезла раненого до Золочева, а поліційні чинники придумали пімсту
в відношенні до о. Кальби. Еони зробили закид, що це він інспірував злочин,
а навіть намагались доказати, що він сам був його виконавцем. Отця Кальбу
відвезли до тюрми в Олеську, а опісля до Золочева. По кількох днях, не ма-
ючи найменших доказів, о. Кальбу звільнено з в’язниці. Виявилось, що в часі
злочину о. Кальба відправляв „маївку”.
Негайно по звільненні патріотична громада Львова й Золочева запросила
о. Кальбу до Львова на т. зв. „комерс” (прийняття) на його честь. Українська
громада Соколівки й околиці влаштувала о. Кальбі велику овацію, коли він
повертався зі Львова додому. Вдячний нарід за жертовну й безкорисну працю
для громади свого душпастира виніс його на руках з вагону Ожидівської зу-
пинки. Около 500 людей, а між ними кінна бандерія Соколів, вітали радісними
окликами свого провідника. На границі парафії, біля придорожного хреста,
очікувала о. Кальбу церковна процесія не тільки з Соколівки, але теж із по-
близьких сіл під проводом о. І. Березинського з Переволочної.
На провізоричному престолі, під тим же хрестом, о. В. Кальба відправив
благодарний Молобень. По скінченні відправи парафіяни попросили свого душ-
пастира сісти на заздалегідь приготований фотель, що його зразу ж підняли
на рамена і так несли кілька кілометрів аж до Соколівської церкви. При
вході до села жиди з рабіном у проводі з законними книгами й таблицями
Заповідей Божих також привітали о. В. Кальбу. На привітання жидівської
громади о. В. Кальба відповів гебрейською мовою. Була це зворушлива хвилина
для всіх. Досі українська й жидівська громади ворогували з собою. Від тої
хвилини настали дружні відносини.
У 1910 році зорганізував о. В. Кальба першу і другу кляси приватної
гімназії. Тому, що учні були здібні, але походили з бідних батьків, він сам
оплачував їм науку. Не жалів о. Володимир також своїх грошей на підтримку
організацій та інституцій. І тут був він добрим прикладом до наслідування.
Була в нього велика віра в будучність свого народу. Під її промінною
зорею він горів у праці для своєї спільноти. В 1912 році він злучив дві гім-
назійні кляси з гімназією в Буську. Святковий акт поєднання шкіл, на якому
виступав о. Володимир, був спричинником його важкої простуди і, після трьох
днів, наслідком його дуже передчасної смерти. Помер він 4 листопада 1912
року, проживши всього 47 років.
Народ не забув свого вчителя, батька і провідника. Спільними жертвами
збудовано на могилі о. Володимира пам’ятник вдячности, що його відслонено в
п’ятнадцяту річницю його смерти. Здійснено це 4 листопада 1927 року. Від того
часу Соколівка й околиця щорічно святкувала світлу пам’ять о. Володимира
586
28 липня, а тиждень пізніше, третього серпня, звеличувала вічну пам’ять Мар-
кіяна Шашкевича на Білій горі, пам’ять Пробудителя Галицької Землі, що був
животворним о. Володимира Кальби на протязі цілого його життя.
Отець КАРМАЗИН ВОЛОДИМИР народився 20 січня 1899 р. в Сасові,
Золочівського повіту. Народну освіту набув у Сасові, а середню в Академічній
гімназії у Львові. Богословські студії закінчив у Львові. Єпископ Иосиф Боцян
висвятив його на священика 1925 р. Душпастирські обов’язки виконував у Ста-
рих Бродах, Павлові і Поморянах. Митрополит Андрей найменував його голо-
вою поморянського деканату. За німецької окупації був арештований та відси-
дів два місяці концтабору у Львові разом з 70-ти іншими особами. Завдяки ін-
тервенції митрополита Андрея всіх арештованих звільнено; усім арештованим
загрожувала кара смерти. Після війни опинився на вигнанні в Інсбруку, де став
головою Братства св. Андрея. За дозволом місцевого єпископату засновано там
гімназію і початкову школу. В 1950 р. прибув до ЗСА та здійснював душпастир-
ську працю в Норд Дакоті, а від 1959 р. в Бетлегемі. Там отець збудував цер-
кву і парафіяльний будинок. Блаженніший патріярх Иосиф найменував його
крилошанином, а єпископ Лостен — архипресвітером. З постанням української
державности вступив у ряди УСС та взяв участь у поході на Київ 1919 р. але
тиф підкосив його під Житомиром. Вернувши в 1920 р. додому, записався на
богословські студії у Львові і закінчив їх у 1924 р.
Отець КОВАЛИК ГРИГОРІЙ, ЧСВВ, народився в Золочеві 20-го вересня
1910 року. Закінчивши українську народну школу, став студентом української
приватної гімназії в Золочеві. Закінчивши четверту гімназійну, вступив до Мі-
сійного інституту св. Иосафата в Бучачі. Пізніше продовжував навчання в
Новіціяті оо. Василіян у Крехові 1927 р. Відслуживши новіціят, закінчив гім-
назію та почав студіювати філософію й теологію у Василіянських домах сту-
дій. В 1936 р. одержав св. Тайну священства з рук преосв. Иосафата Коцилов-
ського. Заряд чину вислав його до Риму на дальші студії у Григоріянському
університеті. В цьому університеті одержав 1938 р. ліценціят з теології і повер-
нув до Галичини, де став професором філософії і теології у Кристинополі
(1938-1946). Після закінчення війни виїхав до Риму, де закінчив свої теологічні
студії докторатом з теології. V вересні 1947 р. виїхав на місійну працю серед
наших вірних в Арґентіні. Головний заряд чину назначив його 1948 р. заступ-
ником протоігумена в Арґентіні, а 1953 р. генеральним економом, на позиції
якого був до 1955 р. Від 1965-69 рр. був професором релігії у школі св. Юра
в Нью-Йорку. Під кінець 1969 р. повернувся до Арґентіни і тут продовжує
місійну працю. Заснував і був довголітнім редактором релігійно-суспільного
мисячника „Життя”, написав працю „Обнова людини", „Масонерія" — руїна
віри і народів, „Наші сучасні проблеми” та багато статей на теми релігійного
й громадського характеру.
КОРЖАН МИХАЙЛО народився в Закомар’ю, Золочівського повіту. Про
його початкову, середню і високу освіту не маємо інформацій. Вже з юнацьких
років виявив активне зацікавлення історією боротьби українського народу за
свою державність. З постанням ОУН включився в ряди цієї підпільної органі-
зації та швидко прощаблював у ній на керівну позицію, бо вже 1935 р. ввійшов
587
у склад керівного ядра Юнацтва ОУН на північно-українських землях — Холм-
щина, Полісся і Підляшшя. Був в’язнем горезвісної Берези Картузької — поль-
ського концтабору. Під час масових арештів у серпні 1937 р. провідного активу
ОУН на Північнозахідніх Землях, був арештований та зазнав протягом 18 мі-
сяців рафінованих тортур з рук польської військової контррозвідки. У травні
1939 р. польський суд засудив його на 12 років ув’язнення. По війні займався
душпастирською працею та працював в системі УТГІ. На початку 70-х років
став ректором УТГІ та викладав на Високошкільних курсах при УВУ. Помер у
Мюнхені і там похований.
Отець КРИЖАНОВСЬКИИ Н., ЧСВВ, народився 22 травня 1876 р. в селі
Верхобужі, пов. Золочів. Початкову освіту набув у рідному селі, гімназійну в
Золочеві. Після матури вступив до новіціяту оо. Василіян у Добромилі. За-
кінчивши богословські і філософські студії, висвятився на священика 1903 р.
Невдовзі після рукоположення вислано його на місіонерську працю до
Канади, яку сумлінно виконав упродовж усього свого життя. Серед тяжких
обставин життя, в якому найшлися наші піонери в Канаді, приносив він своїм
вірним духову опіку, пораду і заступався за права новоприбулих пришельців
з України. Водночас поборював він ворожі Церкві і народові ідеології та
навчав збаламучених громадян української католицької свідомости.
Від 1910 р. о. Крижановський замешкав був у Мондері і розвинув там
широку працю в ділянці шкільництва і виховання нових священиків. Непо-
далік заснував він 1912 р. щоденну укр. школу, в якій навчалося 120 дітей.
Воднораз місіонер поставив собі за завдання заснувати манастир-новіціят, який
споруджено було 1923 р. в Мондері. Слід додати, що величаву мондерську
церквк також збудовано завдяки його трудові.
Виконуючи самовіддано місіонерську душпастирську працю, подорожував
він по всій Канаді, відшукуючи своїх людей, організуючи їх у своєрідні парафії
та розбудовуючи храми на місцях поселення нових переселенців. Мондерські
та вінніпезькі манастирські хроніки рясніють такими записками: „Поїхав я...
Вернувся я... Від’їхав я..."
Щоб зберегти нові покоління для українства, отець Крижановський зас-
нував цілоденну укр. школу у Вінніпезі. Він водночас домагався й одержав
дозвіл від провінційного уряду на заснування школи в українській й англій-
ській мовах навчання. В цій справі декілька разів відбув зустріч з тодішнім
прем’єром Алберти Сифтоном і міністром освіти. V висліді цих заходів зас-
новано було в містечку Веґревилі таку школу. Треба теж відмітити, що мон-
лерський церковно-культурний осередок відвідав прем’єр Канади В. Лоріє в
1910 р., а згодом двічі відвідав його митрополит А. Шептицький в час його
візитації українців у Канаді. Отець Н. Крижановський помер несподівано 10
квітня 1940 р. у стемфордській семінарії. Його тлінні останки перевезено до
„рідного" Мондеру і там поховано.
КУССИИ ЛЮТОСЛАВ нар. у Львові 16 березня 1902 р. Народну і середню
школу покінчив у Золочеві. З постанням Української Державности зголосився
17-літнім юнаком у ряди української армії. У 1920 р. склав іспит зрілости в
Академічній гімназії у Львові, і через рік вступив на богословські студії до
Духовної семінарії у Львові. Закінчивши теологічні студії в 1925 р. з відзна-
ченням, був висвячений митр. А. Шептицьким та призначений на парафію в
588
Дашаві поблизу Стрия. Слід, додати, що о. Л. Куссий взяв участь у розбудові
сільськогосподарського й кооперативного сектора в низці місцевостей Стрий-
щини й установах м. Стрию, і тісно співпрацював з провідними кооператорами
того часу, як О. Луцьким, Ю. Павликовським, А. Палієм та іншими. У 1929 р.
зложив він іспит на шкільного катехита, та викладав цей предмет у Буську.
Воднораз займався на цьому терені розбудовою економічного життя. У 1933
році перенесено Лютослава у Бродівщину, де виконував душпастирську працю
в с. Пониковицях. Як голова Повітового „Сільського Господаря” і Союзу Ко-
оператив, відвідав він цілий повіт Бродівщини і Підкаменеччини та дав почин
до розвитку й активізації економічного життя на цій території. Внаслідок
воєнних дій в Україні опинився в Баварії, і після війни виконував душпастир-
ську працю в таборах біженців і викладав науку катехизму в середніх школах.
У 1952 р. прибув з родиною в Канаду, і в новій країні поселення продовжував
душпастирську працю в багатьох місцевостях у Канаді і на терені м. Чікаго.
За останні десять років душпастирив у Лондоні і Сарнїї, Онт. Відійшов у
вічність на 55-ому році трудолюбивого душпастирського життя, 3 березня 1981
року в Торонті і там похований.
Отець Лютослав Куссий
Отець Юліян Микитин
Отець МИКИТИН ЮЛІЯН побачив світ 2-го березня 1902 року в селі
Куткорі Золочівського повіту. Закінчивши гімназійні студії в Золочеві, молодий
абсольвент записався на медичні студії у Львівському університеті та студіював
цю ділянку протягом чотирьох років. В 1927 р. вступив до манастиря оо. Васи-
лівн у Крехові, а рік пізніше почав студії в Богословській Академії у Львові,
ректором якої був тоді нинішний патріярх Йосиф. Рукоположення довершив
владика Н. Будко 14-го лютого 1934 року.
Після висвячення зайняв позицію катехита в українській приватній гім-
назії в Золочеві та працював у цій функції до першого приходу большевиків
1939 р. Водночас був сотрудником парафії в Золочеві.
Під час німецької окупації виконував ролю катехита в торговельній і ре-
місничій школі в Золочеві. З наближення фронту 1944 р. подався на еміграцію,
де дальше виконував душпастирську працю в Австрії, а згодом у Німеччині,
де, від 1952 р. обслуговував 44 осередки з осідком у Людвіґбурґу.
У 1960 році виїхав до Канади і душпастирив у Сент Боніфасі, Мані-
589
гоба, а від жовтня 1962 р. став душпастирем у церкві св. Миколая в Торонті.
Упокоївся 21-го червня 1979 р. в Торонті на 78 році життя і 46-ому році душ-
пастирської праці. Похований в Торонті. Член Редакції Збірника.
Отець декан ЛЕВИЦЬКИИ ОЛЕКСА народився 1860 р. в місті Бродах.
Закінчивши богословські науки у Львові, призначено його до Одеського де-
канату як сотрудника до о. Р. Пашковського. Він став деканом Олеська 1895
року та водночас обслуговував парафії у Хватові і Юськовичах за окремим
дозволом Львівської капітули. Душпастирську працю виконував без сотрудника
аж до 1920 р. В 1935 р. найменовано його каноніком за заслуги у праці на
релігійній й національній ниві.
Отець Левицький був рушійною силою в Одещині в час національного
пробудження українського народу вже наприкінці минулого сторіччя і, оче-
видно, поточного віку. Разом з директором школи в Олеську Д. Домбровським,
він заснував т-во „Сільський Господар”, яке згодом поширило свою діяльність
на всю Галичину, осідок якого перенесено до Львова.
В той час, коли було мало освічених і письменних людей, о. Левицький
був не тільки відданим священиком, але й адвокатом, дорадником і оборонцем
населення байдужою, ворожою і злосливою владою. Він багато спричинився
до заснування „Сокола" і „Січі" у селах його юрисдикції й успіху братств
тверезости, що поклали кінець пиятиці й економічному спустошенню селян
по селах. Його авторитет серед місцевого українського і польського населення
був так високий, що його причетність до даної організації або навіть присут-
ність на зборах було запевненням успіху цілей організації.
По Першій світовій війні був надхненником культу могил і хрестів на
гробах поляглих вояків УСС і УГА. Кожного року він відправляв урочисті
панахиди на тих могилах, даючи вияв своєї пошани Тим, що заплатили найви-
щу ціну за кращу долю України.
Д-р Богдан Казимира
ОТЕЦЬ ОЛЕКСАНДЕР МАЛИНОВСЬКИИ —
ПАТРІОТ І СЛУГА БОЖИИ
(Жмут споминів)
З родиною Малиновських я мав змогу запізнатися в моїх молодечих сту-
дентських літах. До гімназії ходив рік чи два вище за мене Івась Малиновський,
братанич о. Олександра. Пізніше він студіював медицину і деколи я зустрічав
його під час літніх ферій в його дідуся о. Івана.
Родина Малиновських
Отець Іван Малиновський, парох Жукова і низки місцевостей Золочів-
щини, як собі його пригадую із 1936-37 років, був старшою людиною. Він був
незвичайно ввічливий, завжди з усмішкою на лиці і ласкавістю до кожного:
служби, родини чи гостей.
Площа, на якій стояла старенька церква, була оточена високими ли-
пами. Недалеко від неї було жидівське приходство. Двері з кухні виходили
на просторе господарське подвір’я. З другого боку, від вулиці, була веранда,
що її своїми обіймами пригортав дикий виноград. З веранди виходилося на
квітник, вкритий різним квітучим зіллям. У сальоні був роял, і інколи доня
590
о. Івана сідала за нього. Звуки народної чи стрілецької пісні плили поза
границі приходства і губилися у вечірній тиші села. В хаті о. Івана була
гарна бібліотека, що нею він гордився, були теж українські газети зі щоден-
ником „Діло" на видному місці.
Отець Іван Малиновський був вдівцем; дім і господарку провадила його
доня, замужня за священиком, який був сотрудником у свого тестя. Пригадую
собі його внучку, мале дівча, яке своїм щебетанням і безжурним сміхом вно-
сила подих молодости на приходство.
Часто можна було зауважити як до о. пароха заходили селяни, щоб
бачитися зі своіаі „вотцем”, як говорили. Для них о. Іван завжди мав час і
добре слово поради. Служити своїм парафіянам — було одною із притаманних
ціх українського душпастиря на рідних землях. Священичий дім вславився
сердечною гостинністю. Так було теж у Жукові. Пригадую собі, що одного
разу я наловив раків у Кропивній і з ними прийшов на приходство, бо знав,
що раки — це були ласощі для старенького о. пароха. Треба було бачити
його розрадуване обличчя, коли накрито стіл і подано юшку, в якій були
надівані раки з рижом.
Отець парох Малиновський мав чудову пам’ять і любив розказувати про
події із минулого. Це був син українського священика, як багато інших, що
так гарно записалися в праці над релігійно-національним відродженням Гали-
цької волости. Пам’ять про таких священиків-патріотів зберіг для майбутнього
Богдан Лепкий у своїх писаннях. Український галицький священик був не
тільки душпастирем, який вів свою паству до Бога, він теж був громадським
діячем провідником. Він колись змагався з недугою пиянства на селі, пізніше
допомагав організувати читальні „Просвіта”, споживчі чи сільсько-господарські
кооперативи, кредитівки, клітини „Сільського Господаря” тощо. Коли пан-отець
працював серед газдів, тоді пані-матка піклувалася жіноцтвом. Вона була їх
доброю приятелькою, дораджувала впроваджувати корисні зміни, допомагала
організувати курси шиття, куховарства, гігієни дитини тощо. Діти священика,
хлопці і дівчата, працювали серед молоді села. Вони їх вчили рідної історії,
помагали організувати хор, підготовляли концерти чи вистави. Найбільше пуль-
сувало життя літом, коли гімназисти чи студенти університету приїжджали
на літні вакації. Приходство було живчиком села, там гомоніло життя, зро-
джувалися пляни онови українського селянина. Тому не диво, що Галичина
стала П’ємонтом українського відродження. На її території проходили зриви,
тут організувалися УСС-и, творилася УГА, простори Полісся, Волині і Гали-
чини покрили боєві з’єднання УПА. Хто приїздив до села і бачив його від-
родження, сміло ствердив, що в селі є добрий о. парох, громадянин і патріот.
В такій то релігійно-національній атмосфері на світ прийшло 12-го січня
1888 р. у селі Жуків, дитя-хлопчик, у священичій родині о. пароха Івана Ма-
линовського і Валерії з Перфецьких. При хрищенні хлопчик отримав ім’я Олек-
сандер. його рідня була майже в цілости священича: старший брат Анатоль
був священиком у Перемиській єпархії, його всі три сестри були віддані за
священиків.
Олександер отримав у родинному домі релігійно-національні основи жит-
тя і їх далі передавав своєму довкіллю сільських однолітків. Родичі післали
свого сина до української пмназп в Перемишлі, де він здав матуру. Потім він
відбув однорічну добровільну службу в австрійському війську. З неї він ви-
йшов зі ступенем старшини і записався на правничий факультет Львівського
університету, де отримав абсолюторію права.
Перша світова війна
В часі т. званого балканського поготівля 1912 р. Олександра Малиновсь-
591
кого покликано, як резервового старшину, виконувати повинність на австрій-
ському прикордонні в Боснії. З хвилиною вибуху війни в 1914 р. його змобі-
лізовано до воєнної служби і він пішов на фронт як старшина 80 полку пі-
хоти, найперше як поручник, опісля як старший поручник.
Розвал Австрійської імперії його застав у Сербії. Чутки про те, що на
Рідній Землі нарід став до боротьби за волю, вплинув на старшину-патріота
повертатися в родинні сторони, зголоситися в ряди УГА і послужити батьків-
щині своїм військовим знанням. Ол. Малиновського підвищено до ступеня сот-
ника і назначено командантом залоги в його повітовому місті Золочеві.
Сотник Малиновський, як оповідали, був строгий й вимагаючий, а при
тому дбайливий за своє вояцтво. Своєю хоробрістю і відвагою служив для
інших. У рядах УГА він пережив усі світлі і трагічні моменти Українських
Визвольних Змагань. У Східній Україні захворів на плямистий тиф, пережив
прикру злуку УГА з большевицькою армією, як теж віддання зброї полякам.
За допомогою свого товариша з юних літ оминув польський полон. Але годі
було повертатися в любу Золочівщину, бо польська влада шукала за тими
українськими старшинами, які ліквідували в Золочеві їхню протиукраїнську
підпільну акцію.
Вибрав хрест замість меча
Скриваючись якийсь час у свого швагра священика в Черемиській єпар-
хії, сот. Малиновський рішив заміняти меч за хрест і так віддати свої сили
батьківщині, стаючи на служіння у винограднику Христовому.
В 1921 р. його принято до Духовної Семінарії у Львові. Це були часи
неспокою. Поляки там часто переводили ревізії і арешти між богословами.
Отець д-р Василь Лаба передав історії про ті часи таке: „Поляки переводили
в Духовній Семінарії ревізії й арешти між питомцями, які, крім одного, були
старшинами і підстаршинами УГА. Вона мала тоді вигляд радше касарні, як
духовної семінарії".
Коли сот. Малиновський відбував свої філософсько-богословські студії,
тоді в семінарії бракувало всього: харчів, одягу, опалу, устаткування тощо.
В додаток студенти жили в постійному страху від шикан поліції і польської
вулиці. 1925 року Олександер Малиновський закінчив богословію і прийняв
ієрейські свячення в неодруженому стані. По піврічному душпастирюванні. Вла-
дика Митрополит Андрей покликав його 1926 р. працювати в Духовній Семі-
нарії насамперед в характері настоятеля, а пізніше як віцеректора в секторі
господарської частини.
Отець Ол. Малиновський, як його собі пригадую в характері віцеректора,
зустрів я в Богословській Академії в академічному1935-36 році, коли мене за-
числено до студентів цієї установи і назначено асистентом при катедрі соціо-
логії і політичної економії, якою деканував сл. п. о. д-р Микола Конрад. Наче
сьогодні бачу о. О. Малиновського, цього рослого мужчину, випрямленого, ско-
рого в рухах. Шляхетні риси лиця, розумні очі, що глибоко проникають в ду-
шу людини. У розмові речення короткі, наче падають прикази. Волос на голові
темний, набік зачіска, притому приятельська усмішка на устах. Хоч він був
вимогливий і строгий, але вирозумілий і добросердечний до студентів. Кожний
ставився до нього з належною пошаною і з повним довір’ям у кожному клопоті
чи потребі. Він відслужив на пості настоятеля 12 років. Одначе Владика-Ми-
трополит потребував його досвіду і вміння на іншому місці, де загрожувала
ліквідація зі сторони польської адміністрації. Тому 1937 р. Митрополит Андрей
назначив його ректором Українського Академічного Дому у Львові при вул.
Супінського 21. Щоб рятувати цю установу, її перейменовано на релігійно-цер-
592
ковний інтернат. Але життя там плило тим самим руслом, що попередньо. Там
далі кипіло українське студентство вервою і запалом ідеалів. Слушно Юліян
Бескид в одному місці писав: ..Змінилася форма, але суть була незмінна”. На
цьому загроженому' відтинку в житті української академічної молоді о. Мали-
повський видержав повні два роки і виявив силу духа, посвяти і повноти
енергії.
Друга світова війна
V вересні 1939 р. почалась Друга світова війна. Отець Малиновський пе-
ребув облогу Львова німцями у манастирі СС. Василіянок при вул. Потоцького.
Коли Львів заняли радянські війська, тоді Кир Андрей вислав його в липні
1939 р. на Лемківщину, щоб там перевів реєстрацію речей по церквах, що мали
музейну вартість. Галицький Митрополит своїм віщим духом передчував, що
о. Олександер має на Лемківщині відіграти важливу ролю, зв’язуючи її тісніше
з Галицьким материком. І так сталося, хоч не судилося довести розпочате діло
до кінця. У червні 1940 р. о. Малиновський став генеральним Вікарієм Апос-
тольського Адміністратора Лемківщини, о. Якова Медвецького. По його смерті
в січні 1941 р. Апостольський Престіл іменував 3-го лютого 1941 р. о. О. Ма-
линовського Апостольським Адміністратором Лемківщини. його місце осідку
став княжий город Сянок, звідки він клопотався про українські церковні на-
родні справи.
Новоназваний достойник взявся з питомою йому вервою до праці над
піднесенням культури Лемківщини, яку вороги зробили були тереном важких
релігійних і національних суперечностей. Це йому легше приходило, бо вже
був дещо ознайомлений з тереном і його проблемами. Були добрі надії, що
Лемківщина у недалекому майбутньому зрівняється з іншими українськими
землями та одержить свого Владику в особі о. Малиновського.
Проте не сталось, як бажалось. Тут у Сяноці застав о. Малиновського
кінець війни, його душпастирський обов’язок казав бути на стійці і не поки-
дати важливого становища. Одначе большевицькі і польські війська та власті
стали йому дошкулювати. Коли українське населення Лемківщини стали на-
сильно виселювати з прадідівської землі за Сян, тоді о. митрат О. Малинов-
ський з течкою в руках під охороною вояків УПА пройшов щасливо Чехо-
Словаччину і в грудні 1935 опинився в Баварії.
На скитальщині
Вичерпаний фізично і нервово, по короткому відпочинку і лікарській
опіці, він взявся наново до праці, стаючи Ген. Вікарієм Апостольської Візита-
тури в Німеччині. Незабаром, бо в липні 1946 р. отримав нове призначення на
пост ректора виховання й адміністрації в Українській Католицькій Духовній
Семінарії в Гіршбергу (Німеччина), а пізніше в Куламборґу (Голляндія). В Гол-
ландії Духовна Семінарія проіснувала до грудня 1950 р.
В Німеччині в той час бракувало всього. Треба було старатися про лі-
тургійний виряд, харчі, книжки і одяг для приблизно 60 студентів-богословів.
Це було клопотанням о. Малиновського придбати всі ті речі. Слід підкреслити,
що в Голландії відносини були куди кращі. В Голландії, як і в Німеччині у
проводі Духовної Семінарії були ті самі дві особи: ректором студійної ділянки
о. митрат д-р Василь Лаба, а виховно-адміністраційну ланку задержав о. митрат
О. Малиновський.
Коли мені вдалося щасливо видістатися з Відня і переїхати до Бельгії,
тоді в академічному році 1948-49 рр. на внесення о. д-ра В. Лаби, — Преосв.
Кир Іван, Апостольський Візитатор для українців у Західній Европі затвердив
мене викладачем історії Церкви і французької мови в Духовній Семінарії в
593
Кулемборзі. Кожного місяця я приїхав з Брюсселі до Кулемборгу на виклади.
Тут я зустрів своїх добрих знайомих, колишніх виховників і приятелів. Наша
перша зустріч з усіма була незабутня. Мов учора бачу, як о. митрат Лаба
розцілувався зі мною, а о. Малиновський, відкривши руки, пригорнув до своїх
грудей. Це була та сама людина, яку я бачив і зустрічав у Львові чи пізніше в
Сянокг/. Тепер він був дещо нервовий, виски вкрила сивина, але з його облич-
чя, як колись, пробивалася здисциплінованість, обов’язковість і простолінійність.
В Кулемборгу стали о. Малиновському відзиватися різні недуги як вислід
його довголітніх і тяжких переживань. Деколи згадав мені про них, бо трак-
тував мене як собі близького земляка. Він любив заводити розмову про Жуків,
свій батьківський дім, Золочів, Львів чи Лемківгцину. Не говорив про труд-
нощі чи життєві невдачі, підкреслював позитиви наче бажав, щоб на них
будуватися.
По Різдві 1950 р. мені довелося покидати Бельгію і переїздити до Канади.
Пізніше я мав ще від о. Малиновського декілька листів. По ліквідації Духовної
Семінарії в Кулемборзі о. митрат Малиновський переїхав в 1951 році до Англії
як Ген. Вікарій Апостольського Візитатора на Англію, Шкотію та Ірландію.
Тут він безупинно та успішно працював. Папа Пій XII підніс його церковну
територію до гідности Екзархату, а його наділив титулом Домового Прелата.
Отець О. Малиновський наче вояк на стійці видержав до кінця свого життя.
Переводячи візитацію в місті Брадфорд, нагло захворів під час богослуження,
і наступного дня, 17 листопада 1957 року, закінчив своє трудолюбиве життя.
Далеко від Рідної Землі склав свої кости сл. п. сотник о. митрат і прелат
Олександер Малиновський, патріот, громадянин і душпастир, проживши 69 ро-
ків^ у земній мандрівці. Його тлінні останки спочили на лондонському кладо-
вищі. Золочівщина, як він так палко любив, ніколи Його не забуде.
Василь Сосічко
ЄПИСКОП МИРОСЛАВ МАРУСИН —
СИН ЗОЛОЧІВСЬКОЇ ЗЕМЛІ
Владика Мирослав Степан Марусин прийшов на світ у селі Княжім,
Золочівського повіту, під Підлисецькою Білою горою, в хаті дяка Андрія та
Марії з Качоровських. Народився він на празник Пресвятої Евхаристії, 26 чер-
вня 1924 року і був охрищений в місцевій церкві святого Іллі пророка. До
тієї церкви йшов він вже як малий хлопець з батьком або дідом і мав місце
коло них обох у крилосі. Там стояли старі книги, на яких були дописи, зро-
блені рукою Маркіяна Шашкевича, пробудителя Галицької землі. Бо батько
Маркіяна, Семен, був парохом у Княжім і сам Маркіян тут пережив своє ди-
тинство, а потім як школяр і студент приїздив на свої вакації. В тій церкві
служив малий хлопець Мирослав священикові до Служби Божої і то вже від
10-го року життя. Тут прийняв він перше св. Причастя.
Народну школу зачав він в рідному селі на сьомому році життя, а зго-
дом перейшов до Золочева і там по закінченні сьомої кляси вступив до гім-
назії „Рідної Школи”, в якій скоро виявився першим учнем і те місце зберіг у
Малій Семінарії у Львові, яку закінчив свідоцтвом зрілости 8 червня 1943 р.
Його товариші, що живуть в Україні й тут на еміграції, пам’ятають його як
учня спокійної вдачі, пильного, товариського і безпретенсійного. Не надто звер-
тав увагу на розривки й забави, волів пильнувати книжок, пробував писати
594
статті до шкільних стінних газет, помагав слабшим в науці товаришам, на
вакаціях заступав батька на буднях в церкві, де вранці дзвонив, послуговував
до Божественної Літургії, супроводив священика до хворих та вмираючих, при
померлих читав Псалтирю. В таких обставинах з кожним днем зростало по-
кликання до духовного стану. Виховання в Малій Семінарії, зустріч з кращи-
ми професорами у Львові, якийсь час св. Юрія та постать Слуги Божого Ми-
трополита Андрея — були тими чинниками, що вплинули на вибір життєвого
шляху. До того в юнака був раніш видний нахил до релігійних справ, коли по
прочитанні життєпису св. Тереси від Дитяти Ісуса почав щонеділі, а потім
щоденно приступати до св. Причастя. Як дев’ятнадцятилітній юнак вступив до
Духовної Семінарії і Богословської Академії у Львові, де вдалося йому до
другого приходу большевиків закінчити перший рік філософії.
Прийшов липень 1944 року і застав молодого студента богословії на ва-
каціях в його селі, а тимчасом воєнна хуртовина нищила все кругом і зміняла
обличчя спокійної колись Галицької землі. Треба було рішатись самому, чи
остатись вдома, чи йти у далекий світ, де можна б було продовжувати бого-
словські студії. Постелився довгий шлях через Львів і Перемишль, крізь Кар-
пати, поза межі рідної землі, через Мадярщину й Відень до північної Німеч-
чини. Там у Німеччині, в місті Падерборні, вдалось знайти пристановище, бо
місцевий Архиєпископ Кардинал Лаврентій Єгер, прийняв кількох українських
студентів на студії богословії. Так, отже, своє філософське й богословське на-
вчання на університеті відбув студент Мирослав у Німеччині. Тут у 1948 році
був він уже готовий до ієрейських свячень. Свячення отримав він з рук
ВПреосв. Владики Івана Бучка, на празник св. Пасхи, 2 травня 1948 року в
місті Мюнхені. Коротко потім Владика Іван покликав його до Риму, щоб тут
він міг продовжити ще вищі богословські науки та захистити докторську
тезу. Це й сталось на Папському Інституті Східніх Наук, 12 червня 1951 року.
Та пляни Архипастиря Скитальців були дещо ширші. Владика хотів
наперед мати коло себе молодого секретаря і супутника в його частих і дов-
гих пастирських подорожах по країнах Европи і то такого, що міг би від
нього багато навчитись, співпрацювати, а потім був би здібний продовжувати
зачате діло й уряд Апостольського Візитатора. Наші вірні українці мали від
1951 року нагоду бачити цього молодого священика, кожного року в далеких
подорожах по всіх країнах Европи, в 1957 році в Канаді, в 1958 році в далекій
Австралії (через Грецію, Єгипет, Близький Схід, Філіпіни, Тайляндію і Нову
Івінею), в 1962 році ще раз в Канаді, а з приїздом Блаженнішого Верховного
Архиєпископа Кир Иосифа до Риму — на Сицилії та в Австрії, з нагоди Між-
народного Евхаристійного Конгресу в Індії, Іраку, Ливані, Сирії, і в 1968 році
по всіх краях українського поселення в цілому світі.
При тому всьому о. Мирослав займається і науково-публіцистичною пра-
цею і, як літургіст, пише низку праць, а крім цього ряд брошур та артикулів,
які поміщує в нашій українській пресі, а також у чужомовних виданнях. Він
від 1958 року є членом Літургічної Комісії при Священній Конгрегації для
Східних Церков, від 1963 р. читає в Римі свої виклади з Літургіки, дає реко-
лекції питомцям, а при тому всьому душпастирює у Швайцарії і Скандинавії.
Як обрядовець — він знає літургійну традицію нашої Церкви і в своїх писан-
нях дорожить нею і береже її. Він був упродовж років головний церемоньєр
на всіх величавих богослужбах в Римі й на Світових Конгресах, в яких українці
брали г'часть. Тепер, як єпископ, був відповідальний за відправу в Сикстинсь-
кій каплиці, так з нагоди хіротонії митрополита М. Любачівського, дня 12-го
листопада 1979 р., як також на започаткування Синоду українських Владик
під проводом Святого Отця, в днях від 24 до 27 березня 1980 року.
595
Звичайно, що найбільше часу посвячує кореспонденції і важним цер-
ковним справам, бо він майже 25 років сповняє уряд Секретаря і Канцлера
Апостольського Візитатора, в Канцелярії якого зосереджується в повоєнних
роках усе, що відноситься до нашого так церковного як і громадського життя.
При тому всьому він є свідком і очевидцем тих усіх важних подій, що мали
місце за останні десятиліття і які вже тепер переходять до історії. Не диво
тому, що Архиєпископ Іван начеб чекає тільки на добру нагоду, коли передати
в його руки увесь депозит нашого церковного надбання за ці повоєнні роки,
щоб все це збереглось на кращі часи. Такий момент приходить, коли Святий
Отець Папа Павло VI вважає за потрібне прийняти прохання Владики Івана
про звільнення, з огляду на його вік, з тяжких пастирських обов'язків та пе-
редати їх отцю Мирославові, як наступникові в уряді Апостольського Візита-
тора. Сталось це 24 грудня 1971 року, хоч сама номінація мала місце вже 29
листопада. Ще в 1959 році Папа Іван XXIII іменував його своїм Почесним
Шамбеляном і до цього титулу привикли наші вірні в Україні, що слухають з
захопленням і любов’ю його часті проповіді у Ватіканському радіо. Можна б
сміло сказати, що нема в Україні віруючого католика українця, який не знав
би імені цього священика-проповідника.
З хвилиною іменування нового Апостольського Візитатора Святий Отець
підносив його до гідности Прелата і він до речі має права і власть правлячого
Владики для українців по всіх країнах Европи, де немає власного українського
ієрарха. Святий Отець Папа Павло VI іменував Апостольського Візитатора
єпископом тит. Кадоенським, тобто дав йому той самий титул, що його мав
колись Владика Іван Бучко. Єпископської хіротонії довершив старенький уже
Архипастир Скитальців, разом з чотирма єпископами, що були запрошені на
торжество: Єпископ Платон Корниляк, Єпископ Володимир Маланчук, Єпископ
Августин Горняк та румунський Єпископ Василь Хрістеа. Свячення відбулись
в церкві св. Иосафата в Римі, на празник св. Володимира Великого, 28 липня
1974 року. Святочний цей день приготовив Архиєпископ Іван Бучко, який радів
ним безмежно і дякував Богу, що має кому залишити свою багату спадщину.
Справді Архипастир Скитальців жив ще всього 7 тижнів і помер в Римі на
празник Пресвятої Богородиці, 21 вересня 1974 р., проживши 84 роки, в тому
45 літ в єпископському достоїнстві.
У своїх розмовах ближчим особам нераз виявив Владика Мирослав і
крихітку своїх почувань, які могли б представити його портрет в реальних
барвах, коли б тільки можна було мати їх дещо більше під рукою. Ще перед
матурою прочитав він життєпис св. Иосафата, а там довідався, що Святий вже
в молодому віці вивчив церковне правило напам’ять. Отже й питомець Миро-
слав взяв від тоді в руки ієрейський Часослов і вже з ним не розставився ні-
коли. Він мріяв і бажав собі завжди бути священиком і то душпастирем, але
також з бажанням віддатись студіям Святого Письма, а не іншій, як кажуть,
церковній кар’єрі. Коли ж воля Церкви була, щоб він став до праці в осередку
нашого церковного життя, в самім Римі, то він прийняв це як волю Божу й
на цім місці, близько престолу св. Апостола Петра, має святе бажання послу-
жити Церкві та Рідному Народові.
Своє призначення — бути Пастирем Скитальців в Европі бере як чер-
говий вияв Божої волі й Божої лююбови і тому радо їде до своїх вірних по
всіх краях і знає їх по імені, не робить між ними різниці, всіх однаково любить
і шанує. Можна сказати, що сам він радше духом кротости і терпеливості!
хоче з’єднати всіх. Він не вміє в нікому добачати неприятеля. Тому й вірні
віддають йому серце за серце. Вірність Апостольського Візитатора Вселенсько-
596
му Архиєреєві та пошана і послух до Апостольського Престолу в Римі виходить
наперед з самих богословсько-догматичних спонук і про це дав він вже нераз
вислів у проповідях, а тепер в посланнях до своєї пастви. А крім цього він має
на увазі й історичні мотиви та й те знання церковних справ, що виказують
свою тяглість не тільки в тих останніх десятиліттях, але за час нашої довгої
історії. Він здає собі справу з нашої дійсности, розмірковує наші сучасні мо-
жливості, глядить з довір’ям на Боже Провидіння і тому воліє бути нераз
маломовним та дискретним, повільним до осудів, як великословним у промовах,
що ні на крихітку не змінять нічого в церковному чи політичному положенні
Народу. Зрештою священика-пастиря обов’язують в його дії такі норми, що є
з Божої установи й як вічні та незмінні принципи не завжди є зрозумілі для
людей, що думають чисто світськими і часовими категоріями. Він, отже, кер-
мується в своїй праці напрямними і вимогами до священика чи єпископа, що
їх виразно ставить св. Павло, коли каже: „А єпископ має бути муж бездоган-
ний, тверезий, чесний, невинний, здібний навчати, тихий, несварливий, не-
сріблолюбець", одним словом людина по серцю Христовому. Тому й каже Ти-
мотеєві, своєму учневі: „Ти, о Божа людино, біжи за правдою, благочестям,
вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю. Змагайся добрим змагом віри, пере-
дання бережи”.
Архиєпископ Іван Бучко і єпископ
Мирослав Марусин під час Божес-
твенної Літургії
Український загал мало знає про те, що Владика Мирослав є від 1977
року Місто-голова Понтифікальної Комісії для ревізії церковного канонічного
права, а тим самим несе він велику відповідальність перед Вселенською Цер-
квою та Святим Отцем. Він, отже, є приналежний, як це кажуть, до Римської
Курії та очолює одну з її пчкастерій. Крім цього є він Членом Священної Кон-
іреґації для Східніх Церков, іменований ще Папою Павлом VI та наново
затверджений теперішнім Папою Іваном Павлом II. З хвилиною своєї номіна-
ції на єпископа є він Членом Понтифікальної Комісії для інтерпретації поста-
нов Другого Ватиканського Вселенського Собору. З огляду на ці високі зав-
дання у Вселенській Церкві, Преосвященний Мирослав є також членом Бого-
словської Комісії, що складається з католицьких та православних представни-
ків для ведення богословського діялогу, спрямованого до зближення та з’єд-
нання всіх християн Сходу в одній, святій, соборній і апостольській Церкві.
597
Отець МУДРИЙ ЛЮБОМИР народився в місті Золочеві 17 квітня 1923 р.
Початкову і середню освіту набув в Золочеві. Осінню 1942 р. вступив до Бого-
словської Академії у Львові, закінчуючи два роки стислої філософії. Через
воєнні обставини змушений був виїхати закордон та продовжував після
війни теологічні студії в Бамберзі, Баварія та в Українській Духовній Семінарії
в Гіршберґу, які закінчив 1948 року.
В 1949 р. прибув з родиною до ЗСА і замешкав в Лонґ Айланді, Нью-Йорк.
Спочатку працював фізично і водночас дякував у місцевій парафіяльній церкві
Пресвятої Родини. На рекомендацію о. д-ра Мелетія Войнара, ЧСВВ та бла-
гословенням владики Івана Бучка і місцевого владики К. Богачевського, вступив
1950 року до Української Духовної Семінарії у Вашінгтоні та водночас запи-
сався на четвертий рік богословії в Католицькому університеті. Після одного
року навчання зложив приписані іспити та отримав єрейські свячення з рук
владики К. Богачевського 18 червня 1951 року. Через тиждень після рукополо-
ження відправив першу Службу Божу в парафіяльній церкві Пресвятої Родини
у Вест Айсліпі, Нью-Йорк. Невдовзі після того душпастирську працю виконував
у Бостоні як сотрудник пароха храму Найсвятішого Серця Христового. Згодом
працював сотрудником і вчителем релігії в парафіях Дітройту, катедрі у Філа-
дельфії, Ансонії, парафії Святого Миколая в Боффало і парафії Святого Михаїла
в Ионкерсі. У 1960 році владика йосиф Шмондюк призначив його парохом
храму Святого Івана Христителя в Сейлемі, а два роки пізніше став парохом
церкви Святої Покрови Богоматері в Озон Парку, де виконує душпастирську
працю до часу написання Збірника.
За визначні душпастирські й адміністраційні здібності владика й. Шмон-
дюк найменував його єпархіальним совітником, а патріарх йосиф Сліпий кри-
лошанином.
Від початку заснування священичого Т-ва Святого Андрея ввійншов до його
управи та виконував функцію секретаря. Коли американська філія цього т-ва
перейняла світовий провід, він подальше здійснює ролю секретаря.
ПАНЕЙКО ЮРІЙ народився 3-го квітня 1886 року в Золочеві. По за-
кінченні державної гімназії у Львові студіював на факультеті права і полі-
тичних наук Львівського університету, у якому одержав в 1910 році ступінь
доктора прав. В цьому році вступив до австрійської політично-адміністративної
служби в галицькому Намісництві. Водночас працювюав науково в ділянці
державного й адміністративного права. Одержавши державну стипендію, сту-
діював додатково на університеті в Галле (Німеччина) під проводом проф. Лє-
нінга і на університеті у Відні під проводом проф. Бернаціка. У 1913 р. пра-
цював у Цісарській публічній бібліотеці в Петербурзі над національним правом
у царсько-російській імперії. В 1924 р. відбув подорож до Швайцарії, щоб по-
знайомитися з проблемами швайцарського самоврядування.
В 1926 р. габілітувався на Краківському університеті як доцент науки ад-
міністрації й адміністративною права. У 1928 р. став надзвичайним професором
на факультеті права і суспільних наук у Віденському університеті, а в 1936 р.
звичайним професором на цьому ж університеті. В роках 1933-37 був деканом
факультету права і суспільних наук. Від 1933 р. до вибуху Другої світової
війни був членом Компетенційного Трибуналу у Варшаві. Слід ствердити, що на
цей пост запросили польські державні чинники 10. Панейка тільки тому, що
був він уже в той час одним з найвизначніших авторитетів адміністративного
і±рава в тодішній польській державі. По війні Ю. Панейко опинився в Мюнхені,
і в квітні 1948 р. став професором науки адміністрації й адміністративного
598
права і статистики на Українському Вільному Університеті. В роках 1948-50
був ректором цього ж університету.
Проф. д-р г. к. Юрій Панейко, видатний юрист і теоретик адміністрацій-
ного права, кількаразовий ректор УВУ, дійсний член і довголітній член Пре-
зидії Української Вільної Академії Наук, дійсний член НТШ, кол. голова Ко-
мітету будови Української Католицької Церкви у Мюнхені відійшов у вічність
18 серпня 1973 р. в Мюнхені і там похований.
о. Ізидор Сохоцький
Д-Р ЄВГЕН ПЕТРУШЕВИЧ
Євген Петрушевич прийшов на світ 3 червня 1863 року в Буську. Походив
він із старшинного боярського роду, що пішов у священики, щоб не дати себе
знищити. Середню і університетську освіту закінчив ; Львові. Будучи студентом
університеті належав Петрі шевпч до провідників української молоді і був
якийсь час головою ..Академічного братства” Закінчившії правознавчі студії,
відкрив адвокатську канцелярію в Сокалі. Т\ т кшл всь вир національної праці
і скоро з’єднав собі ввесь повіт. Сокальський повіт, як усі північно-східні повіти
Галичини, був у ті часи майже в цілості москвофільським. Не виступаючи
агресивно проти москвофілів, потрапив своєю широкою діяльністю прихилити
599
майже все населення до українського табору. Був теж посередником між на-
родовцями і національно настроєні’мг членами радикальної партії й належав
до тих, що причинились до порозі міння між ними та до створення національно-
демократичної партії, шо перебрала політичний провід у свої руки.
Коли в 1907 р. прийшли перші вибори до австрійського парляменту на
основі загального виборного права, Петрушевича вибрано послом великою
більшістю голосів, не зважаючи на те, що округа була в більшості москво-
фільська.
Д-р Петрушевич втішався великими симпатіями серед українського гро-
мадянства. Представляв собою тип культурного і високоосвіченого європейця,
що проявлялось в його поведінці з іншими і в громадських виступах. Був чес-
ний, безкорисний, мав велике почуття обов'язковості! і відповідальности за свої
вчинки. Про провідні становища не побивався, часто від них відмовлявся, та
коли вже прийняв якийсь обов’язок на себе, старався виконати його найкраще,
маючи на оці добрі справи, а не свої особисті інтереси. Слід також додати, шо
Петрушевич був знаменним промовцем у парляменті.
Коли перемога Антанти ставала всебільш очевидною, д-р Петрушевич до-
бре знав галицьких поляків і був переконаний, що вони вживуть усіх можли-
вих заходів і засобів, щоб удержати Східню Галичину при Польщі. Була теж
можливість, що австрійський уряд передасть владу у Галичині полякам. 26-го
жовтня 1918 р., коли Австрія ще існувала, Петрушевич вислав від імені „ек-
зекутивного комітету Української Національної Ради, як тимчасового прави-
тельства на українських землях колишньої австро-уторської монархії” меморіял
до през. Вілсона за посередництвом шведського посольства. У цьому меморіялі
повідомив, що Австро-Угорщина вже не існує та шо австро-угорські українці
створили на основі проголошених ним принципів Українську Національну Раду,
яка проголосила на українській території Австро-Угорщини окрему державу.
Він теж вказав у цьому меморіялі на безпідставність польських претенсій до
української території і жадав застосування свобідного самовизнання народів, в
тому також українців.
Очевидно, Петрушевич намагався використати ще останні тижні австрій-
ського уряду, щоб при його помочі перебрати владу в Галичині. В цей спосіб
паралізував він теж таку саму акцію поляків.
Листопадовий переворот здійснено, коли Петрушевич перебував у Відні.
Затримали його там три справи: праця над дальшим наладженням зв’язків із
західнім світом, приготовання скорого повороту додому з полудневих фронтів
галицького вояцтва, з якого мала творитися українська армія, і виєднання учас-
ти галицької держави в ліквідації майна монархії, бо убога Галичина залиши-
лася без жадних фінансових і матеріяльних засобів і їй грозила фінансова
катастрофа.
Коли українці перебрали владу у Східній Галичині 1-го листопада 1918 р.,
Петрушевич телеграфічно і за посередництвом посольств невтральних держав
повідомив про створення західньо-української держави та про агресію поль-
ської держави проти неї. Петрушевич робив теж заходи, щоб з’єднати прихиль-
ність і піддержку української справи серед невтральних держав. Між іншим,
нав’язав особистий зв’язок з Масариком, який обіцяв піддержку галицької спра-
ви на Мировій конференції. Щоб Галичина мала доступ до світу, погодився в
Будапешті з тодішнім шефом угорського уряду гр. Каролі, що Галичина не
буде реалізувати силою своїх претенсій до Закарпаття та що долю його має
вирішити Мирова конференція на основі права про самовизначення народів.
Врешті створив західньо-українські посольства у Відні і Празі та дипломатичне
представництво в Будапешті.
600
За загальним поглядом, щойно від січня 1919 р. почалося в Галичині
плянове і послідовне будівництво української державности на фундаментах,
що їх заложив в найбільш несприятливих умовах попередній уряд. Національна
Рада під досвідним проводом през. Петрушевича працювала як справжній
парлямент західньо-европейського зразка і випрацювала цілий ряд законів, що
нормували державно-правне життя Галичини. Державний секретаріят мав теж
поважні успіхи у своїй праці. Зокрема створення майже без жадних засобів
125-тисячної армії. В той час Галичина під урядуванням Петрушевича була най-
більш упорядкованою державою на Сході Европи.
Д-р Петрушевич належить до найкращих та найчесніших і найшляхетні-
ших провідників української визвольної боротьби. Політична доля його була
лукава. Він майже зовсім викреслений з пам’яті сучасного покоління. Скла-
лося на це багато причин. Передусім польська влада не дозволяла в Галичині
нічого про Петрушевича писати і тому доростаюча молодь не мала звідки про
нього довідатися. Знову деяким українським угрупованням в їх групових чи
партійних інтересах не вигідно було згадувати про Петрушевича, і вони по-
ширювали культ своїх людей.
Фактом є, що д-р Петрушевич був єдиним можливим тоді і найкращим
представником галицької вітки українського народу та носієм західньо-україн-
ської політичної думки. Ім’я його зв’язане нерозривно з галицькою державністю
1918-23 рр. Завдяки Петрушевичеві не було перерви в еволюції галицької полі-
тичної ідеології. І хоч галицька державність впала, то не без славного зброй-
ного опору і дипломатичного протесту. Закордонна діяльність Петрушевича по-
знайомила цілий світ з українською справою. Завданням української історіогра-
фії буде визначити д-рові Петрушевичеві належне йому місце в новітній укра-
їнській історії.
Скорочено: о. Ізидор Сохоцький, Історичні Постаті Галичини ХІХ-ХХ ст.,
НТШ бібліотека українознавства ч. 8, Нью-Йорк — Париж — Сідней — Торонто,
1961 р., стор. 159-207.
Роман Мамчин
ОТЕЦЬ Д-Р ФИЛИМОН ПОБІГУШКА
Отець д-р Филимон Побігушка народився 3 грудня 1893 року в селі Бе-
резівці, повіт Збараж, у селянській родині. Там закінчив народну школу, а
середню освіту здобув у клясичній гімназії в Тернополі. Був активним учас-
ником визвольної боротьби 1918-19 рр., а згодом вступив на теологічні студії
Духовної семінарії у Львові, які закінчив з відзначенням 1923 р. В тому ж році
одружився з Юлею Кіляр у Малашівцях. У Золочеві, в манастирі оо. Василіян,
був висвячений єпископом Боцяном на священика та був призначений на со-
трудника о. д-ра шамбеляна Степана Юрика в Золочеві. Як енергійний, тала-
новитий і послідовний священик та добрий організатор, віддався повністю на
службу свому народові і його Церкві. Спершу багато праці вложив на впо-
рядкування парафіяльної канцелярії, яка була занедбана через арешт о. шам-
беляна С. Юрика.
Водночас о. Побігушка зорганізував церковний чоловічий хор, а що тяж-
ко йому приходилось вивчати поодинокі партії, вчився грати на скрипці і по-
кілька годин денно вправляв на цьому інструменті. Невдовзі опанував гру на
скрипці і таким чином йому легко приходилось вивчати композиції на чотири
голоси. Хор складався приблизно з 30-ти співаків. В тенорових партіях прекрас-
601
ними голосами співали Ковалик і Заброцький, а в басах вирізнялися Кравчук,
Шипула, Панкевич і О. Мамчин, які співали сольові партії. Хор співав кожної
неділі Службу Божу в церкві „Воскресіння", а крім того, у різдвяний час, від-
бувався концерт колядок і щедрівок, а перед Великоднем концерт псальмів
при супроводі оркестри, що її зорганізував о. Побігушка виключно для цієї цілі.
Концерти відбувалися в церкві у вщерть заповненій залі. В Золочеві це була
велика новість. Згодом хор поширено і включено жіночі голоси. Як мішаний
хор, виступав на концертах у честь Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича та
під час відзначування національних свят. Протягом року о. Побігушка здав
іспит навчання катехизису і став проф. релігії для українців-католиків, учнів
державної польської гімназії в Золочеві. До того часу українці мусіли ходити
па науку релігії разом з римокатоликами, бо о. М. Хмільовський, який протя-
гом багатьох років був катехитом за австрійського режиму, не одержав доз-
волу від поляків на навчання релігії, а іншого священика з відповідними ква-
ліфікаціями не було.
Отець Ф. Побігушка був для учнів не тільки учителем релігії, але також
дорадником, опікуном і приятелем, та не одному слабшому учневі допоміг за-
кінчити гімназію. Крім церковних і шкільних обов’язків, найшов час на поши-
рення свого знання та підготовлявся до докторату, який осягнув протягом
двох років. Він брав живу участь у всіх культурних і освітніх українських
товариствах. Завжди можна було бачити його на засіданнях Т-ва філії „Про-
світа", Рідної Школи, Української діточої захоронки, де порадою і ділом по-
магав у розвитку тих товариств. Найбільш одначе працював у церкві, гімназії і
хорі.
1928 року Шкільна кураторія перенесла його до гімназії в Бережанах,
можливо тому, що охороняв українську молодь від денаціоналізації.
Під час Другої світової війни опинився у Познані, а з закінченням війни
найшов притулок разом з родиною у таборі біженців у Гайденаві, Німеччина.
Там допоміг зорганізувати гімназію і сам учив декілька предметів. Він також
допоміг зорганізувати в Гайденаві Пласт та репрезентував Україну на міжна-
родному джемборе, що відбулося 1947 року у Мавсоні, Франція.
1949 року приїхав з дружиною Юлією, сином Орестом і донею Лесею до
Пью Иорку. Тут натрапив на великі труднощі влаштуватися на працю свяще-
ника зі сторони митрополита Богачевського. Останній пам’ятав о. Ф. Побігушку
іце з Богословської академії у Львові, де він, як богослов, виголосив реферат
на концерті в пам'ять Івана Франка. Митрополит при кожній нагоді називав
о. Побігушку соціялістом і не хотів приділити його на душпастирську працю.
На одному соборчику священиків, який скликав митрополит Богачевсь
кий в Нью-Йорку, був присутнім також о. д-р Ф. Побігушка. Митрополит в
образливий спосіб запитав його „чого він сюди прийшов?” Та несправедлива
образа так вразила його, що отець дістав розрив серця і там помер. Це сталося
5-го листопада 1953 року.
ПОТОПНИК МИРОН народився 6-го вересня 1906 року в селі Бужку,
повіт Золочів, в домі о. Івана і Марії з Пітушевських. Народну освіту осягнув
у Княжому, а гімназійне навчання почав у Ростові над Доном, куди царська
Росія запроторила десятки тисяч українців з Галичини 1915 року, коли оку-
пували її в час Першої світової війни. Іспит зрілости зложив у Золочівській
гімназії.
Закінчивши матуру, вступив на теологічні студії до Богословської Акаде-
мії у Львові і закінчив їх у 1936 році. Не одержавши свячення, працював орга-
602
нізатором „Рідних Шкіл" у Зборові аж до приходу большевиків 1939 р. Під
час першої окупації большевиками Галичини учителював в Озірній, викладаю-
чи німецьку і російську мови.
З приходом німців доповнив учительські студії й одружився з Анною
Запорозькою, учителькою зі с. Мшанця, Тернопільської области. Там став упра-
вителем школи. В час війни виїхав до Німеччини, а згодом переїхав у Канаду.
Маючи доступ до Торонтської університетської бібліотеки й архівів дав-
нього історичного минулого польського й австрійського панування на україн-
ських землях, вишукував інформації, що стосувалися української пробле-
матики та польсько-українських стосунків з історичної ретроспективи. Свої
розвідки на історичні теми поміщував на сторінках журналу „Світло” і сто-
рінках часописів. Водночас переслав свої розвідки для збірників про Теребо-
вельщину, Підгаєччину, Бучаччину, Зборівщину і Золочівщину.
Був він людиною великих чеснот і громадського світогляду, що випливали
з його моральних засад і глибокої віри в Бога й український народ. Як щирий
український патріот, болів він смутками і радів успіхами свого народу. Упоко-
ївся 2-го травня 1977 року в Торонті і там похований.
Мирон Потопник
Отець д-р Ф. Побігушка
Отець ПРИШЛЯК ВАСИЛЬ почав душпастирську працю в Підгірцях після
Першої світової війни. Був він не тільки ідеальним священиком і парохом у
Підгірцях, але водночас був ініціятором господарського, культурного і спор-
тивного життя підгорецької громади. Завдяки величезному трудові й енергії о.
Пришляка, побудовано в селі величаву церкву та зорганізовано високоякісний
хор. Він також зорганізував в селі кооперативу, Маслосоюз, команду футболу і
відбиванки. Слід додати, що він багато праці вложив у читальні „Просвіта” та
підніс культуру села на вищий щабель національної свідомости.
За другої большевицької окупації України чекісти запроторили його до
психлікарні у Львові, де й помер у невідомих ближче обставинах. Його сини
боролися за волю України. їхня доля невідома.
603
Д-р ОЛЕСНИЦЬКИИ ЯРОСЛАВ народився 1875 року в Західній Україні.
Він належав до талановитих діячів та проявив у щоденній праці творчу енер-
іію. Вмів успішно працювати для народної справи та приєднувати до неї сим-
патиків навіть серед недружніх народів.
Ще за студентських часів кинувся у вир суспільного життя і став
душею студентських гуртків і зборів. З вибухом Першої світової війни покли-
кано його до австрійського війська, але з огляду на хворобу, працював в ад-
міністрації армії. З постанням ЗУНР зголосився у ряди УГА і під час польсько-
української війни був делегатом у переговорах.
Галицький уряд вислав Олесницького в західноукраїнській делегації на
свято з’єднання українських земель у Києві, і йому доручено було відчитати
Акт соборности французькою мовою на майдані Софійської площі. Згодом його
вислано до Лондону, де він спочатку був заступником голови дипломатичної
місії, а потім її головою до 1920 року.
В 1924 році переніс він свою адвокатську канцелярію зі Львова до Золо-
чева. Будучи політичним діячем, був вибраний послом до Варшавського пар-
ляменту-сейму в 1930 році від УНДО. Д-р Я. Олесницький був видатним прав-
пиком. Упродовж багатьох років був членом виділу Львівської адвокатської
палати та членом Адвокатської іспитової комісії. Належав він до тих діячів,
що ніколи не в’язали особистих інтересів з громадською працею. Ладен був
віддати матеріяльні надбання для загальної справи.
Відійшов у вічність 15 жовтня 1933 р. в Золочеві і там похований. Похо-
рон Олесницького був одним з найбільших у Золочеві. До визначних особис-
тостей, що прибули віддати останню послугу Покійному, були: д-р Д. Ле-
вицький, А. Горбачевський, д-р М. Загайкевич, д-р Павликовський, д-р В. Бі-
ляк, Макарушка, Федак, Т. Ваньо та багато інших.
ОРИШКЕВИЧ ПЕТРО ЮРІЙ ІЗИДОР народився 29-го квітня 1909 року в
Олеську, в домі Семена, судового урядника, і Кароліни Денищук. Знання укра-
їнської мови набув у родинному домі, а польської у місцевій 4-клясовій поль-
ській школі. Клясичну гімназію закінчив у Філії Державної Гімназії у Львові
в 1928 р., після чого вписався на польський держ. університет у Львові, в якому
студіював географію, природу і стенографію. Диплом магістра філософії в ді-
лянці географії одержав в 1933 році, а до 1936 року додатково склав іспити з
природи. По відбутті дволітньої учительської практики в гімназії у Перемишлі
склав у 1939 році на університеті у Львові педагогічний іспит на право навчання
географії і природи в середніх школах, у польській і українській мовах. Учи-
телював в гімназії, семінарії, торговельній і середній школах — в Перемишлі,
Львові, Золочеві, Діллінгені (Німеччина), а від 1955 до 1978 рр. — в Школі
Українознавства у Вашінґтоні, де в роках 1963-1974 був директором. Перебу-
ваючи в Німеччині, студіював в Українському Вільному Уніцерситеті, і на-
писав дисертацію „Українці Засяння”. По складенні відповідних іспитів одер-
жав ступінь доктора філософії в ділянці географії. У ЗСА, після 2-річної фі-
зичної праці, одержав державну посаду в ділянці географії і картографії, де
працював упродовж 26 років. Зараз перебуває на емеритурі.
Важніші опубліковані праці: 1. Українці Засяння, Український Вільний
Університет, 1962 р., ст. 49 і мала; 2. Географічні Мали України, Наукове Това-
риство ім. Шевченка, 1963 р.; 3. Географічні Мапи України, вид. 2-ге, Наукове
Товариство ім. Шевченка, 1970 р.; Початкова Географія України й українських
поселень, Наукове Товариство ім. Шевченка, 1974 р., ст. 207; Географія Україн-
604
ців (Русинів) Великого Вашінгтону, Осередок НТШ у Вашінгтоні, 1981 р., ст. 64,
2 мапи Крім того опублікував ряд статей і дописів.
Є членом-кореспондентом Науково Т-ва ім. Шевченка і довголітнім се-
кретарем його Осередку у Вашінгтоні. Жонатий з Ярославою Руденською з
Заріччя. Єдиний син працює дентистом.
Отець ОРИШКЕВИЧ ІВАН народився 9 жовтня 1906 року в Олеську, пов.
Золочів, як найстарша дитина численної родини Семена і Кароліни з Денищу-
ків. Початкову 4-клясну освіту набув в Олеську за часів Австрії і тимчасової
окупації Галичини царсько-російськими військами. V час незалежної українсь-
кої держави почав навчання в гімназії у Золочеві, і свідоцтво зрілости осягнув
у філії Державної гімназії у Львові 1927 року. Невдовзі після того вступив
до Духовної Семінарії у Львові та закінчив богословські студії 1931 року. В 1932
році одружився з братанкою єпископа Н. Будки, був висвячений та працював
душпастирем-сотрудником в Добромірці і Пітричах. Відбувши свягценичу прак-
тику як сотрудник, одержав призначення на пароха до Курович, повіт Переми-
шляни. Внаслідок воєнних подій Другої світової війни залишив село та подався
з родиною на захід, спочатку на Лемківгцину і Словаччину, а по закінченні
війни, опинився в Німеччині в таборі для біженців у Дінгольфінґу, Баварія, і
там виконував душпастирські обов’язки. Згодом перенісся до табору у Регенз-
бургу. У 1949 році прибув до ЗСА та душпастирив у Лейтробі, Вілінґу і Клів-
ленді. Після відходу його дружини в потойбічність його здоров’я занепало і
він перейшов на пенсію.
Як студент гімназії і богословії, був
завжди активний в культурно-гро-
мадському житті Олеська, підготов-
ляючи п’єси і концерти та продовжу-
ючи займатися тим родом культурної
діяльности в інших парафіях, в яких
служив Богові і народові.
Отець Іван Оришкевич
САВЧУК СТЕФАНІЯ, уроджена ґерицька, нар. 1899 року в Золочеві. По-
чаткову і середню освіту набула в Золочеві. Будучи ще студенткою, займалася
вона громадською діяльністю на Рідних Землях, а з постанням Української
Державности 1918-20 рр., працювала при Коші полку в Золочеві.
V 1922 ропі одружилася з Іваном Савчуком, підхорунжим УГА, що про-
йшов усю воєнну кампанію на протипольському і протиросійському фронті.
Зазнавши переслідування з боку польського режиму і відсидівши півтора року
ь польській тюрмі за участь у визвольній боротьбі, Іван Савчук прибув 1923
605
року до Канади, а через рік спровадив свою дружину Стефанію. У Канаді при-
йшлося пережити невідрадні обставини життя, бо 1935 року І, Савчук відійшов
у вічність, залишаючи донечку Віру, яка також відійшла у світ вічности на
21-му році юного життя.
Від самого початку буття в Канаді С. Савчук включилась у громадську
працю — між іншим — у Рідній Школі, Т-ві ім. М. Грушевського, студентсько-
му гуртку та інших організаціях. З постанням Української Стрілецької Громади
була головою жін. відділів при цій організації. Водночас С. Савчук зорганізу-
вала жін. Товариство ім. О. Басараб. У 1934 році обидві організації злились в
Організацію Українок Канади. Увесь час була в проводі цієї орг., а в роках
1954-72 була головою Управи ОУК; від 1972 року — почесна голова ОУК. Слід
додати, що С. Савчук була учасницею першого конгресу КУК, членом Ширшої
Ради КУК та в роках 1954-52 виконувала обов’язки голови КУК в Торонті. В той
час разом з іншими організаціями КУК в Торонті здійснив величезну роботу
на користь українців, що знайшлись у таборах Західньої Европи.
У дальшій хронології громадської
праці С. Савчук була довголітнім
членом дирекції Осередку Культури
й Освіти, членка президії УНО і ди-
рекції Видавництва „Новий Шлях”.
Водночас була співосновницею Укра-
їнської Кредитової Спілки, т-ва „Ук-
раїнська спадщина" та низка інших
організацій. Крім громадської праці,
займався також педагогічною діяль-
ністю в системі „Рідна Школа".
Стефанія Савчук
У повоєнних роках була співосновницею СФУЖО і учасницею першого
Світового Конгресу Укр. Жіноцтва, що відбувся в Філадельфії 1948 року. Від
1956 року була заступницею голови СФУЖО, а від 1972 року її головою. У 1977
році почесна голова СФУЖО. Учасниця Укр. Панамериканських Конференцій,
трьох конгресів СКВУ; виконувала в них низку функцій. Слід додати, що С.
Савчук брала живу участь у всеканадському організованому житті в Канаді і
міжнародних форумах. Вона обдарована хистом красномовности, організатора і
педагога, тому виступала на багатьох з’їздах як головних промовець. На увагу
заслуговує її промова в Римі, яку виголосила в час бенкету на пошану Патрі-
ярха Иосифа Сліпого і посвячення Собору св. Софії. За визначні заслуги для
укр. суспільности є відзначена Шевченківською медаллю і грамотою, почесною
грамотою м. Торонта, грамотою КУК, срібною медаллю Єлисавети II, грамотою
УНО, УВФ, ОУК та інших. Також СФУЖО вибрало С. Савчук на свою почесну
голову. З нагоди відзначення 90-річчя укр. жін. руху в Канаді найменовано її
Жінкою Року. Українська громада відзначила 40-річчя діяльности С. Савчук у
1967 році окремим бенкетом з участю владик, видатних громадян Канади і ЗСА;
привіти одержано від діячів української діяспори, прем’єра і міністрів Канади
та загальноканадських установ.
606
Галактіоп Чіпка (Роман Купчинський)
ЛИЦАР І ЛЮДИНА
(Лист до бл. п. д-ра Володимира Свідерського)
Свідер! Друже незабутній! Чи чуєш ти мене зі свойго гробу? Прикрила
Тебе труба верства американської землі, але Ти чуєш, напевно чуєш...
Отже слухай! Я хочу Тебе хвалити. Вибач мені!..
За вікном шелеснув вітер. Чи це вітер, чи це Твій шепіт: „Не треба!”
Ні, Свідер, треба. Нехай хоч що десятий, що сотий наслідує Тебе!..
Не любив Ти похвал, а коли хтось хвалив Тебе — Ти відмахувався від
хвальби як від оси.
— Ви були знаменитий вояк! — казав хтось.
Хто, я?! Я так само боявся як кожний інший.
Або:
— Ти направ.цу добрий лікар, відразу пізнав, що
мені хибує.
— Іди! От, скінчив медицину і тільки...
Або:
— Докторе, ви чудово знаєте ботаніку!
— Знаю небагато, але дуже люблю її.
Тепер уже свобідно можна сказати і одно, і дру-
ге, і третє, і ще багато-багато більше, бо Ти, Друже,
Д-р Володимир
Свідерський
не можеш уже заперечити. Твоя рука вже не махне
маловажно.
А, як Ти вітрові накажеш шуміти „не треба", то я поставлю свідків на
Твою лицарську славу: Маківку, Болехів і Твоїх товаришів зброї, а на Твоє
знання усіх, кому Ти поміг.
Хто повів чоту на багнети, коли важилася битва за Маківку і перший
вдерся в російські окопи?!
Хіба не Ти?!
Хто під Болеховом відбивав запеклі наступи москалів, аж цівка Твойого
кріса пекла Тебе в руку!?
Хіба не Ти?!
Хто втік з російського полону, переплив уплав Волгу, берегом дістався
до Персії, командував племенем курдів проти москалів, а потім вернувся через
Константинопіль назад до УСС!?
Хіба не Ти?!
А пам’ятаєш наш відступ у 1919 р.?! Це було десь коло Долини. Ми їха-
ли обидва позаду останньої сотні УСС. Минали якийсь міст, а Ти кажеш:
„Тримай коні, а я буду боронити моста!” Підійшли поляки, дістали вогонь,
залягли, почалася стрільба — і ще півгодини міст був український.
А Чортків? А Бережани?..
Ти тоді тяжко нарікав: „Ох. тільки ранених, тільки ранених, ані хвилин-
ки часу!"
Хтось думав би — виспатися, відпочати... ні! Ти хотів піти з крісом до
окопів!..
А на Східній Україні! Як горнулись до Тебе люди по селах... „Пане лі-
карю поможіть!" І Ти йшов і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг. Вони, Свідер,
відчували не тільки Твоє знання, але й Твоє серце...
А потім у Твоїм ріднім Білім Камені...
607
Був я саме тоді в Тебе. Приходить селянка, у грудях — каже — коле.
Оглянув Ти її, записав лікарство, а вона вив’язує з хустини три яйця... „Пане
докторе, чи то вже буде і на медицину?” „Я вам ще додам золотого і купіть
за все медицину!.."
Не шуми, Друже, вітром за моїм вікном, бо це все треба сказати.
І ще одно...
Я був у Тебе на тиждень перед Твоєю смертю. Твоє викривлене від болю
лице — випогодилось, Твої затиснені уста — всміхалися, а Твої очі дивилися
на мене як на спомин. Добре і тяжко було нам обом. Але ми говорили так,
ніби не падала тінь коси на стіну.
А потім, як ми з другим Твоїм побратимом відходили, Ти казав Себе
обернути і провадив нас до дверей Своїми очима, як двома променями захо-
дячого сонця.
Ти знав і ми знали, що це востаннє на землі...
А там, на другому світі, напевно вийшли напроти Тебе: і Головний Ота-
ман, і генерали, і Твої побратими, і все військове браття. І прийняли Тебе
гідно, Тебе лицаря і людину.
Не відказуйся, Свідер, від їх похвали — Ти чесно заслужив Собі на неї!..
СЕМБАИ ТИМОТЕИ прийшов на світ 1884 року в селі Городилів, пов.
Золочів. Початкову освіту здобув у рідному селі, а середню закінчив з відзна-
ченням у Золочеві. Богословські й філософські студії закінчив у Львові. V 1909
році митрополит Андрей ТПептицький висвятив його у священики. Спочатку
виконував він душпастирську працю в Тернополі, а згодом віддався цілковито
вихованню молоді, всилюючи в неї християнські й національні засади та ви-
ховуючи її на повноцінних громадян української спільноти. Катехизм викладав
у державних гімназіях і учительській семінарії. Водночас викладав українську
мову й літературу. За час своєї педагогічної і релігійної діяльности виховав
два покоління молоді у низці місцевостей Західньої України.
За визначні заслуги на полі релігії, душпастирської праці і виховання
молоді Ординаріят найменував його інспектором релігійної науки у Терно-
пільському деканаті і водночас радником Митрополичої консисторії. Природа
обдарувала його мистецтвом красномовства, тому був добрим проповідником і
інспіратором благородних ідей.
Заступаючи Церкву і говоривши в її імені, належав до багатьох проводів-
гправ культурно-освітніх і громадських установ. Був також радним Управи м.
Тернополя. За першої совєтської окупації деякий час викладав українську мову
в середній школі, а за німецької був наприкінці насильно вивезений до Сянока.
Тут Апостольський адміністратор на Лемківщину о. О. Малиновський призна-
чив його на своє місце парохом Сянока, коли о. О. Малиновського українське
підпілля вирядило на Захід. Слід додати, що невдовзі, під тиском польського
комуністичного режиму, о. Сембая видворено назад в Україну. Опинившись у
Львові, початково важко працював робітником на фабриці, не зважаючи на
його старший вік життя. Згодом вдалося йому влаштуватися на працю у місь-
кій бібліотеці на книговода, бо своєю людяністю притягав увагу і пошану серед
народу.
Залишився вірним Українській Католицькій Церкві, потаємно виконував
душпастирські обов’язки та виховував нові кадри священиків. Помер у Львові
1963 року і похований у родинному гробівці в Тернополі.
608
СЕМБАЙ СИДІР народився 1 липня 1910 року в селі Городилові. Своє
дитинство і юні роки провів у столиці Поділля — Тернополі. Там він закінчив
народну школу й Українську державну гімназію. Належав до Пласту й Україн-
ської молодіжної громади у Кракові, коли був студентом медицини.
Медичні студії закінчив у Ягайлонському університеті 1930 року. Одер-
жавши диплом лікаря, був покликаний до військової медичної школи у Вар-
шаві, у якій дослужився ступеня поручника. Згодом повернувся у рідні сторони
і відкрив лікарську канцелярію в Івачові Вижнім, неподалік Тернополя.
З вибухом німецько-польської війни був покликаний до війська, і тільки
чудом уникнув смерти під Катинем. За большевицької й німецької окупацій
працював лікарем у Тернополі. Наприкінці війни опинився на Судетах. По вій-
ні працював у таборах для біженців, а пізніше виїхав спочатку до Бельгії, а
згодом поселився в Аргентіні. Там одружився зі студенткою Ольгою Колодій,
що народилася в Золочівщині, але виеміґрувала дитиною з батьками на по-
стійний побут в Аргентіну. Починаючи від 1953 р., д-р С. Сембай займався
приватною практикою і водночас був директором малої місцевої лікарні в Ар-
болєдасі.
Д-р Сидір Сембай
Отець Тимотей Сембай
Слід згадати, що д-р С. Сембай займався філятелістикою, зокрема з ук-
раїнською тематикою. З цієї ділянки написав немало статей та помістив їх у
німецькому журналі, за що був відзначений окремою медаллю Німецьким со-
юзом філателістів України. Повний енергії і ідеалістичних мрій, відійшов не-
сподівано у вічність 9 травня 1975 року під час виконування лікарських обо-
в'язків. Його тлінні останки спочивають на кладовиші в Кордобі, Аргентіна.
СЕМЧИШИН ЛУКА народився 1878 р. в селі Полоничній, пов. Радехів.
Після закінчення Учительської семінарії у Львові почав свою педагогічну ка-
р’єру в школі с. Утішків, де й одружився зі Стефанією Вінтоняк, донькою о.
декана Карпа Вінтоняка. Від початку 1900-х років став директором школи в
Почапах і на цьому становищі перебував аж до листопада 1918 року., коли
українська влада покликала його до Золочева на повітового інспектора Золоч.
609
шк. округи. У липні 1919 року подався разом з УГА за Збруч та відбув там
усю воєнну кампанію. Повернувши до Золочева, через два роки був під полі-
ційним наглядом і щойно 1922 року одержав державну учительську посаду
в селі Заліссі біля Золочева. Водночас від 1924 року викладав українську мову
і літературу в польській приватній семінарії. У 1938 році перейшов на емери-
туру, і за першої большевицької окупації знову учителював один рік. За ні-
мецької окупації займав керівне місце в адміністрації міської управи Золочева.
У 1948 році був арештований НКВД і сидів у відомій в’язниці на вул. Лонць-
кого, де й помер, хоч не відомо де і коли похований. Ного 70-літню дружину
Стефанію запроторило НКВД у тому ж 1948 році до концтабору в Центральній
Азії, де й загинула.
Лука Семчишин
Сл. пам. Л. Семчишин належав до передових національних діячів Золо-
чівщини. Був він одним із основоположників Української приватної гімназії
„Рідна Школа" в Золочеві, членом управи Українбанку, членом Т-ва ім. М.
Шашкевича, головою золочівської філії Т-ва Взаємна Поміч Українського Вчи-
тельства, а за нім. режиму — головою Об’єднання Українського Вчительства,
Золочівського повіту.
СЕМЧИШИН МИРОСЛАВ народився в Почапах, повіт Золочів. Початкову
народну школу закінчив у рідному селі, а гімназійні студії покінчив у Золочеві.
Після одержання матурального свідоцтва записався на славістичний факуль-
тет Львівського університету. Згодом став професором української гімназії у
Львові. За першої большевицької окупації був професором Педагогічного інс-
титуту і співробітником Львівського філіялу Української академії наук (УРСР).
Під час війни працював у системі Центрального Комітету у Львові. На емігра-
ції в Австрії був одним із засновників і професором української гімназії у
Зальцбургу. Після виїзду до Англії, один рік учителював у польській приватній
610
гімназії, а пізніше — був редактором тижневика „Українська Думка" — орга-
ну Союзу Українців у Великобританії та керівником бюра УНРади на В. Бри-
танію. Був також науковим співробітником Дослідного інституту для студій
СССР у Мюнхені. Від 1955 року проживає в Чікаго, де був співосновником і
редактором тижневика „Українського Життя”. В роках 1961-1978 був профе-
сором Чікаґського університету.
ТАРНАВСЬКИЙ ЛЕВ народився 1862 року в Західній Україні. Він походив
зі старої свягценичої родини. Його предки, починаючи від о. Авдиковського,
впродовж 160 років були парохами в Підлиссі. Отець Л. Тарнавський — це
родич ген. М. Тарнавського.
Крім душпастирської праці о. Л. Тарнавський брав живу участь у гро-
мадському житті. Він був одним з ініціяторів спорудження пам’ятника М.
Шашкевичеві на Білій горі. По собі залишив пам’ять як добрий душпастир,
оборонець покривджених і медично допомагав погребуючим. За його життя
підлиське приходство було осередком культурного й національного життя для
всіх навколишніх священичих родин.
Обидва сини пароха були першими, що зголосилися в ряди УСС. За їхнім
прикладом пішли інші. Отець Л. Тарнавський любив молодь, і вона відвзаєм-
нювалася. Слід додати, що студіююча молодь відбувала свої вакації на підли-
ському прнходстві. Тут вони знаходили культурну атмосферу, вчилися особис-
тої і громадської естетики і дружнього співжиття одні з одними. Відійшов у
вічність 1923 року і похований у Підлиссі.
Отець Лев Тарнавський
Отець И. Чайковський
Отець ЧАИКОВСЬКИИ ИОСИФ народився 1892 р. у Верхобужжі, пов. Зо-
лочів, в родині о. Володимира й Ольги з Рожанковських — довголітнього па-
роха Колтова на Золочівщині. Середню освіту закінчив в Золочеві, а правничі
студії почав на Львівському університеті, які перервала Перша світова війна.
Він взяв активну участь у визвольній боротьбі, спочатку в рядах УСС, а з
вибухом Української Революції, працював у міністестві внутрішніх справ УНР
т Києві. Тут також був інструктором у військовій школі артилерії. В рядах
611
УГА пройшов усю кампанію, включно з чотирикутником смерти і двома тифами.
Після війни був студентом Українського Таємного Університету у Львові,
а згодом закінчив теологію. Одружився з С. Підсонською, донькою о. В. і А.
з Вітошинських — довголітнього пароха Белзця. Рукоположений митрополитом
А. Шептицьким 1925 року, став парохом Суходолу на Бойківщині, а від 1931
року — Белзця.
Разом з дружиною широко розвинув громадську працю, засновуючи й
керуючи товариством „Рідна Школа", „Відродження”, „Сільський Господар”,
„Союз Українок", „Маслосоюз”, „Просвіта” і кооперативою. Крім цього, зас-
нував при церкві Сестрицтво і Братство. Белзець було одним з найбільш сві-
домих сіл на Золочівщині.
Під кінець війни опинився він з родиною в Німеччині, а згодом у та-
борі для втікачів на Фраймані. Тут викладав науку катехизму. Приїхав 1949
року до ЗСА, став парохом у Ленкестері біля Боффало і душпастирив тут
протягом 10 років. Відійшовши на емеритуру, далі був катехитом у щоденній
парафіяльній школі в Боффало. Переїхав до Каліфорнії, став катехитом й ка-
пеляном Пласту в Лос Анджелесі аж до своєї смерти 1977 року. Як священик,
патріот, громадянин і громадський діяч, здобув собі пошану і любов серед
своїх вірних.
ЧОРНОДОЛЬСЬКИИ МИХАЙЛО — професор біології-географії-геології —
народився 14 вересня 1899 року в Золочеві. Початкову освіту почав у державній
гімназії в Золочеві, а іспит зрілости довершив у Тернополі 1921 року.
1918 року був старшиною у Військовій команді міста Золочева, а згодом,
з відступом армії, був приділений до Армійського вишколу І корпусу УГА,
що примістився у Зелених Курилівцях на Поділлі.
В роках 1921-1926 був секретарем Т-ва ім. М. Шашкевича в Золочеві та
організатором величавих походів на Білу гору.
Був арештований польською поліцією та запроторений до Золочівського
замку-тюрми за участь у праці за української влади.
Зложивши іспит зрілости, записався на Український Таємний Універси-
тет у Львові, де студіював клясичну філологію, а від 1926 року студіював на
Державному університеті у Львові і університеті ім. Баторого у Вільні. Студії
закінчив з науковим іспитом 1930 року, а педагогічний іспит склав 1932 року в
університеті ім. Баторого. Від 1930 року працював викладачем біології у дер-
жавних гімназіях на терені Віденської Кураторії, а 1939 року покликано його
на професора біології до Української академічної гімназії у Львові. По війні
учителював в українських гімназіях Карльфельду і Берхтесґадену за дир. В.
Радзикевича.
В 1925 році одружився з учителькою К. Чевуцькою. Батько дочки Ірини,
тепер Черлинська. Дідо двох внуків, Віктора і Богдана.
5-го травня 1949 року виїхав з родиною до ЗСА. До 1969 року працював
у відділі АФЛ-СІО в Нью-Йорку.
Був головою управи 196 відділу Союзу Українців Католиків „Провидіння".
ЮРКЕВИЧ ЮРІЙ народився 1888 року в місті Сараєві, Сербія. Під час
Першої світової війни, як професійний офіцер австрійської армії, взяв участь у
багатьох воєнних операціях. З розвалом австрійської імперії всеціло віддав се-
бе до послуг української державної влади в Галичині. Він займав високе ста-
новище начальника залізничної станції в Золочеві, що під час Листопадових
612
днів і польсько-українських воєнних дій була важливим комунікаційним пунк-
том. Згодом йому доручено керувати транспортним рухом Підволочиська-Київ
в логістичній системі руху української армії. Був двічі заарештований поля-
ками й ув’язнений в тюрмах Львова і Вісніча біля Кракова. За свою вірну служ-
бу українському народові був позбавлений волі упродовж трьох років.
Вийшовши з тюрми, став професором золочівської гімназії, викладаючи
німецьку мову і тіловиховання. Хоч був натуралізованим українцем, виявив
себе великим українським патріотом і державником.
Одружився з Оленою Пашківською. Є батьком двох синів і дочки — Віри,
що є дружиною відомого українського діяча і лікаря д-ра Ахіля Хрептовсько-
го в Чікаґо. Відзначувашій відійшов у вічність у 1980 році на 92 році трудо-
любивого життя у Чікаґо і там похований.
Проф. М. Чорнодольський
Проф. Ю. Юркевич
Роман Мамчин
ОТЕЦЬ ДИРЕКТОР МИКОЛА ХМІЛЬОВСЬКИЙ
Золочів пам’ятаю від 1908 року, і тоді вже о. М. Хмільовський був кате-
хитом державної гімназії й учительського семінара в Золочеві. Від часу, коли
його запам’ятав, він постійно мешкав у домі ім. Г. Кузьми, де приміщувалася
бурса для українських хлопців, що ходили до школи.
Він був одружений, бездітний, середнього росту, щуплий, дуже енергій-
ний, український патріот, приятель і виховник молоді. Як учитель, багато ви-
магав від учнів. Повсюдно брав активну участь у суспільному, культурному і
харитативному житті Золочівщини. Поляки його дуже не любили, і коли Зо-
лочів опинився під владою Польщі, його не прийняли на катехита у школах.
Говорили про нього, що „Це вождь тих гайдамаків, яким святив ножі на
поляків”.
О. М. Хмільовський не сидів безчинно. Він добре знав, що чужа школа
денаціоналізує молодь, тому зорганізував гімназійні і семінарійні курси в бурсі
ім. Г. Кузьми. Крім нього, учителями курсів були ще такі особи: проф. Бараник,
Л. Редкевич, Домбровський, Ляхович, Стойкевичівна, Т. Пашковський та інші.
Це завдяки о. Хмільовському, що десятки, а може сотки молоді закінчили се-
613
редню освіту з нац. світоглядом на цих курсах, а кінцеві іспити кожного
року відбувалися в польських державних гімназіях з українською мовою ви-
кладання в Тернополі, у Львові та інших школах. Я також був учасником та-
ких курсів у 5-ій і 6-ій клясах гімназії 1922-1923 роках.
Згодом ті гімназійні курси дістали право прилюдности, і завдячуючи о.
Хмільовському, постала Приватна українська гімназія „Рідної Школи” в Золо-
чеві. Гімназія примістилася у двоповерховому церковному будинку біля церкви
„Воскресення”. Директором і душею гімназії був о. Хмільовськнй.
Директор отець Хмільовськнй був випусником клясичної гімназії, тому
велику увагу звертав на навчання латини і греки. Дуже часто під час лекції
релігії перепитував учнів з грецької і латинської граматики. Хто не знав тих
предметів, того вважав за слабкого учня.
Коли поляки зайняли Золочів 1919 року, його арештували, як і зрештою
кожного виднішого українця. В золочівській тюрмі було багато українських
політичних в’язнів. Тоді-то жінки під проводом пані М. Дрогомірецької зорга-
нізували Допомоговий комітет, який займався придбанням харчів для в’язнів.
V мешканні о. Хмільовського варилися страви у великих кітлах, а ми, курсан-
ти, возили приготований харч возиками, а зимою санками, до тюрми, і не раз
годинами вистоювали, поки тюремна сторож прийняла їх для в’язнів. Слід та-
кож додати, що майже кожна українська родина щоденно давала один обід
або гроші на обід. Ми збирали ті обіди і відносили їх до тюрми. Дружина о.
Хмільовського й інші пані, крім збиранням фондів і готування їжі для полі-
тичних в’язнів, помагали також їх родинам.
1934 року о. Хмільовського призначено директором „Малої Семінарії” у
Львові. Ту працю він виконував до 1939 року. Коли большевики зайняли Гали-
чину, навчання в семінарії заборонено, а о. Хмільовськнй виїхав до села Мша-
ни біля Львова. В час окупації Галичини німцями приїздив до Золочева відві-
дати знайомих. Дальшої його судьби не знаю. Посередньо дізнався від золочів-
ців, що коли 19ч6 року москалі змушували священиків переходити на росій-
ське православ'я, він відмовився. Згодом його заарештовано та запроторено
на заслання, як сотні тисяч інших вірних свому народові і Церкві. Повернув-
шись зі заслання, проживав останні роки в селі Мшанах, де і помер 30-го квітня
1962 року. Похорон відбувся при великому здвизі народу.
Д. Б.
відійшла мати-страдниця
(Пам’яті бл. пам. Рози Чемеринської)
І досі не зустрічав я в нашій пресі згадки про смерть бл. п. Рози Чеме-
ринської, що померла 13 квітня 1966 року в старечому домі в Зальцбургу, в
Австрії, на 85 році життя. А цій Матері-страдниці належиться не тільки згадка,
а й поклін та пошана, це ж бо вона дала на жертівник батьківщини єдиного
сина, Ореста Чемеринського, члена ОУН, закатованого німцями в Києві в лю-
тому 1942 року разом з Оленою Телігою, Іваном Рогачем, публіцистом Олій-
ником та іншими жертвами гестапівського терору.
Покійна, вдова урядовця податкового уряду, виховувала сама змалку сво-
го єдиного сина, учня гімназії „Рідної Школи” в Золочеві, потім студента ме-
дицини у Львові. Але не медицина була його призначенням, бо змалку тяготів
до публіцистики й журналістики. V студентському часі був співредактором га-
зети „Золочівське Слово”, що її видавала місцева студентська „Молода Грома-
да” в 1930-1931 роках, аж поки постійні конфіскати не довели газети до упадку.
614
Безупинні арештування польською поліцією примусили врешті надійного моло-
дого публіциста залишити нелегально Галичину. Опинився зразу в Чехо-Словач-
чині, потім у Берліні, де став редактором Українського Пресового Бюра, що йо-
го вела Організація Українських Націоналістів. Тут написав м. ін. монографію
про еспанського генерала Франка, яка й появилася 1937 року друком у Львові
в бібліотеці „Вісника” Д. Донцова під псевдом Р. Керч. Був знайомий особисто
з генералом Франком і дістав від нього особисту подяку за цю монографію.
Писав головно під псевдом Ярослав Оршан і видав окремою книжкою свої
ідеологічні етапі, які мали свій широкий відгук. Для зустрічі з Матір’ю ви-
їздив з Берліна до Мадярщини, куди й вона їздила під претексом відвідин
своїх близьких (була посвоячена з мадярською родиною).
Перед вибухом німецько-большевицької війни опинився в Кракові, де бо-
люче пережив розрив в ОУН. Шляхом через Львів пішов до Києва, щоб тут
під німецькою окупацією організувати українське життя та українську пресу.
Тут і постигла його смерть з рук німецьких опричників. А осамітнена Мати,
тільки на короткий час зустрівшися з сином та невісткою, ждала і ждала на
його поворот з Києва, не вірила в неждану смерть разом з молодою невісткою
і жданим онучам. З тією вірою-надією, що син таки живе й повернеться, виї-
хала на еміграцію, де опинилася в старечому домі в Зальцбургу. Минали роки,
син до матері не вернувся, і вкінці пішла за ним туди, де ні горя, ні печалі...
Політичні в'язні Золочівщини зазнали багато добра від Покійної, яка
безбоязко, без огляду на остороги й погрози польської поліції, суду, опікува-
лася ними, організувала щоденне харчування, доставляючи його до місцевої
тюрми „на Замку”, добувала дозволи на книжки і под.
Відійпша ще одна мати-стралнипя з отих тисячів-тисячів наших Мате-
рей, що дали на жертівник Батьківщини своїх найдорожчих, своїх дітей...
Хай чужа земля буде їй легкою.
ЖИТЕЛЬ ЗОЛОЧІВЩИНИ
ВРЯТУВАВ ЖИТТЯ майбутньому нобелівцеві
За повідомленням щоденника „Нью-Йорк Тайме" з 20-го жовтня 1981 ро-
ку, Д-ра Р- Гофмана з Корнельського університету нагороджено Нобелівською
нагородою з ділянки хемїї.
Р. Гофман народився у Золочеві 18-го липня 1937 року, а до ЗСА прибув
1948 року, коли йому було 11 років. V своєму інтерв’ю Гофман сказав, що
„Народився я в Золочеві, в 20-ти тисячному місті в Галичині між Львовом і
Тернополем. В тому місці мешкали поляки .українці і жиди. Мій батько був
інженером, а мати учителькою. Моєю першою мовою була польська мова, а
згодом навчився жидівської і гебрейської. Війна з Польщею почалася 1939 року,
і для жидівської громади почалася дійсна трагедія... Мая історія є типовою
для жидівського суспільства. Загнали нас спершу до ґетта, а відтак у табір під
Золочевом. На початку 1943 року батькові вдалося звільнити мене й маму. Укри-
вав нас до кінця війни український учитель у замаскованій частині хати. Єди-
ним світлом протягом 15 місяців було те, що продіставалося до нас через ма-
лий у стіні отвір. Мій батько був у таборі, але бувши пов’язаний з рухом опо-
ру, рішив втекти з табору. Невдовзі німці його схопили і замордували. Нас звіль-
нили в червні 1944 року. Майже всю нашу родину німці вимордували; зали-
шилась тільки мати і я”.
Згодом молодий Гофман виїхав з мамою до ЗСА та здобув найвище від-
значення в науковому світі.
615
Володимир Болюбаш
І НЕСИТИЙ НЕ ВИОРЕ НА ДНІ МОРЯ ПОЛЕ...
Т. Шевченко
(Рефлексії про Маркіяна Шашкевича)
ВПЛИВ СИМВОЛІВ НА ПЕРЕТВОРЕННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІЇ
З ПОГЛЯДУ ГЛИБИННОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Воля до життя і самозбереження в індивідуальному й колективному ро-
зумінні цих понять — це найдинамічніший універсальний двигун в історії люд-
ства. Психологія цього двигуна надто складна, змінлива і несхопна.
Фундаментальною метою регіональних збірників, між іншим, — змалю-
вати незнигценність стремлінь і волі українського народу до свободи і боротьби
за державність. На сторожі самобутности народу стоїть його воля до життя і
воля до влади. Ступенем волі до державного життя й суверенної влади озна-
меновується національно-політична свідомість народу.
Становлення і кристалізація національної свідомости — це складний про-
інколи часу поколінь і моральної свободи на засвоєння символів національного
самопізнання.
Так як дерево потребує необхідних соків до життя і відповідного клімату,
іцоб забрунькувати і заквітнути цвітом, так і душа людини потребує своєрід-
них життєдайних соків, щоб забрунькувати і дати плід у формі культуротвор-
чих вартостей для розвитку національної і всесвітньої культури.
Постать М. Шашкевича розглянемо з перспективи глибинної психології,
при чому ані аналіза його творчости, ані його життєпис не будуть предметом
розгляду. Нашим завданням є вказати на багатогранну метафізичну пов’язаність
людини не тільки з її персональним минулим, але водночас минулим її батьків
і праДхДів, рідного народу і людства, і, нарешті, минулим всієї антропологічної
еволюції. Націоналізм і самобутність народу треба розглядати з синхронної і
діяхронної перспективи.
Мотиви у творчості мислителя, народ якого змагається за своє місце під
сонцем, пов’язані переважно з екзистенціяльною проблематикою українського
народу. М. Шашкевич переосмислив світ ідей і зображень свого народу та сфор-
мулював їх словами мови в нову концепцію. Незнищенність і вічність стремлінь
українського народу випливають з джерел його глибинної психіки і консерва-
тивного традиціоналізму. З них черпав свою творчу надхненну наснагу поет,
священик і редактор.
Людина-творець ідей і інспіратор чину
Усе сучасне насичене минулим і вагітне майбутнім (Ляйбніц). Фундамен-
том історії є людина, що суцільно поєднує в собі почуття соціяльности, релігій-
ности й національности. Національність є найзагальнішим принципом у дифе-
ренціяції народів світу. Людина є носієм і творцем ідей та надхненником і
реалізатором усіх сощяльних змін і перетворень, що у своїй сукупності тво-
рять історію народу.
616
Почуття „історизму”, за Гайдегером, узмістовлюється в екзистенціяльній
свідомості власного буття і буття нації на тлі тяглости історії. Таким чином
людина є остаточним підложжям у розвитку соціяльної еволюції, носієм пер-
сональної і національної свідомости та водночас акумулятором історичних знань,
набутих з писаної історії, творів народної мудрости, оповідань, леґенд, мітів,
пісенної творчости, дум, приповідок та всіх інших джерел соціяльної спадщини.
Людина усвідомлює своє буття на цьому світі як відношення до ціліс-
ного світу в його сучасному, минулому і майбутньому. Вона без вибору „вки-
нута” у цей світ, не маючи сили тигра, зору орла, ні вміння літати. Свою „не-
мічність” надолужує вона високорзвиненою системою розумово-пізнавальних
функцій та вмінням інтелектуально синтезувати сприймальний світ зображень
у систему філософського світогляду.
Чи людина обдарована заздалегідними схильностями й можливостями та
чи набуває вона їх у навколишньому світі від початку її „вкинення” у цей
світ — питання філософське і тут ним займатися не будемо. Але треба згадати,
що людина успадковує ідеї, вартості і зображення з невичерпних джерел на-
ціональної і всесвітньої спадщини, поглинає їх у свої душевні тайники, пере-
живає і переосмислює їх у своїх роздумуваннях, ідентифікує себе з ними та
спаює себе духовими вузлами з цією спадщиною. Нове переосмислення ідей це
рівновідповідие творенню ідей.
Психічна енергія, яку людина зуживає на шляху свого життя і діяль-
ности міститься в гонах, імпульсах, архетипах, символах і зображаннях мітів і
ности, міститься в гонах, імпульсах, архетипах, символах і зображеннях мітів і
легенд. Сукупність психодинамічних сил це маніфестація самого життя, на-
ціленого на осягання цілей і мет.
Символи і міти тісно пов’язані з землею, на якій живе народ. Вплив
прадідівської землі і духу підземелля (хтонічний фактор) на душу людини —
величезний. Це також емоціональна підстава патріотизму. Ідея „батьківщини”
пов’язана алегорично з поняттям „батько-мати”, але сила інтенсивности душев-
ного почуття не зумовлюється цією алегорією. Вона підноситься завдяки сим-
волічній вартості переживання землі-матері, нашої годувальниці, місця про-
живання і культу предків.
Ідея нації закорінена у глибинах психіки
Швайцарський психолог Юнг висунув гіпотезу, що людська психіка уні-
! ерсально містить в собі подібні змісти найзагальніших зображень і ідей. Вони
спочивають на найглибшому шарі психічної дійсности, що має назву „колек-
тивне несвідоме". На погляд Юнга, усі великі проблеми життя пов’язані з ві-
ковічними уявленнями-зображеннями, що генетично сягають глибин колектив-
ного несвідомого. Оскільки ті зображення є продуктом нашарування антропо-
логічної еволюції упродовж мільйонів років, то кожний конфлікт за інсування
й самоствердження відтворює ті зображення.
Хоч колективне несвідоме універсально містить ті самі мотиви і зобра-
ження, проте, у процесі диференціювання рас і народів на окремі суспільні
організми, — роди, родини, племена, народи і нації — вони набули специфічних
характеристик, зображень і змістів, що є більш своєрідними і притаманними
для здиференціованих суспільних організмів. З цієї перспективи, отже, можемо
говорити про окремі змісти і зображення колективного несвідомого родин,
родів, племен і народів-націй. Іншими словами, ідеї, вартості, зображення і
психічні утвори культурного, релігійного і технологічного характеру людини
випливають і спочивають на шарі колективного несвідомого індивідуальних
617
народів, що у свою чергу, у своїх глибших лябіринтах, спочивають на підложжі
загального й універсального колективного несвідомого. Етнонаціональні зобра-
ження проявляють себе в ментальній історії народів, їхній культурі, мітології,
демонології та зображенні Бога, батьківщини, правопорядку, владання, магії,
престижу, гетьмана-полководця, мудреця-філософа і т. д. В тих глибинах фор-
муіоться найшляхетніші й водоночас найжорстокіші зображення, бо все люд-
ське містить в собі двобігуновість: світле і тінь, добро і зло, божеське і дия-
вольське. Колективне несвідоме це відповідник творчости. Людина до нього
прислуховується, з ним консультується, бо це голос природи, джерело автен-
тичности і первинної дійсности, що промовляє до нас з глибин віків.
Змістами колективного несвідомого є архетипи. „Архетип” неможливо ви-
значити мовними окресленнями. В загальному, це поняття означає „праоснову",
„прапочаток”, „прототип”, „модель”, за яким інші, подібні речі, моделюються.
За П’єроном, архетип — це вроджені, ендогенні (внутрішні) моделі й
імаґінаційні продукції. Іншими словами це психодинамічна сила, або внутріш-
ній „котел вогню", що поштовхує людину до життя й боротьби за існування.
Інше визначення каже, що це успадкована організація психічної енергії і зо-
браження головних законів і принципів.
Архетипи виявляють себе інколи як акти несвідомих тенденцій, що по-
штовхують людину в її найближчому довкіллі до пересадних недоцінувань або
перецінувань, що часто витворює непорозуміння, сварки, фанатизм і різного
роду глупості. Метафорно висловлюючись, архетип можна порівняти до водя-
ного шляху, яким пливе життєносна вода впродовж сторіч, виглиблюючи для
себе глибоководний канал.
Колективне несвідоме містить у собі мітологічні й віковічні зображення
всіх народів світу, тому-то міти народів мають таку схожість. На погляд Юн-
га, архетипи передаються не тільки традицією, мовою і міграцією, але спонтан-
но постають у кожній епосі і в кожному географічному просторі. Тому, що
випливають вони з глибини нашої душі, заздалегідь формують вони наші дум-
ки і почуття. Часто мудрість, що постає у несвідомому, є далекобачнішою,
схопнішою і гострішою, ніж мудрість раціонального думання й передумування.
Активізація архетипів маніфестує себе з особливою динамічністю в час
небезпек і викликів існуванню народу. V таких кризових ситуаціях вони ви-
являють схильність до „трансгресивности”, тобо проявлювання себе в такий
спосіб, що, здається, належать більше до спільноти, ніж індивідуальній особі.
Архетипи найсильніше виявляють себе в ситуаціях любови, ненависти, гону до
боротьби і жадоби перемоги.
Дальшою психологічною характеристикою колективного несвідомого — це
автономність їхньої поведінки й реакцій на зовнішні стимули. Цей елемент
унаявнений у деклярації Лесі, коли вона каже: „Ти мене убити можеш, але
жити не примусиш”. Характер людини і її персональна постава визначуються
силами глибинного несвідомого. Інколи свідома думка підказує людині зайняти
елястичнішу позицію в небезпечній для неї ситуації, напр., підступну вимогу по-
ліційних слідчих у катівнях КҐБ, щоб не викликати на себе ще більших знущань,
але автономна душа в людині каже — ні! Дійсна людина захована в глибинах
свого буття, і коли вона проходить іспит випробовування й ототожнює себе
зі святими ідеалами свого народу, ані тортури, ані підступи, ані загроза смерти
не відштовхнуть її від свого вірую.
Як відомо, московські чекісти намагаються продістатися у глибини ко-
лективного несвідомого українського народу та висмоктати з нього автентичну
субстанцію самобутности, але це не під силу жадній, найбрутальнішій системі.
Всякі спроби можуть мати сповидні успіхи, але насправді, глибинна психічна
618
дійсність залишається недоступною й незнищенною. Досвід наочно утверджує
„виховання", „індоктринації” і втискування „соціялізму”. Наношування чужих
„виховання”, „індоктрінації" і втискуванням „соціялізму”. Наношування чужих
богів з чужого поля і кривавих ідеалів ніколи не приймуться на українському
ґрунті. З національного не вдасться створити „совєтського”, бо все, що має
важливість для збереження українського народу і його самобутности, знахо-
диться в глибинах його душі, куди вчення про формування „совєтського наро-
ду", не доходить.
Віковічні уявлення й основні прямування народу є завжди актуальними,
бо народ проходить постійний процес трансформації навколо тих самих питань.
Національні символи як трансформатори психічної енергії
Людина живе символами і відкриває їх у глибинах своєї душі. Символ —
це зображення ідеї, процесу і постаті, що збуджує в нас почуття обожання,
дивування, притягання, ототожнювання й чарування. Коли глянемо на хрестик
або тризуб, особливо в атмосфері політичної заборони бачити такі символи,
огортає нас, звичайно, почуття потаємної чарівности, піднесення настрою й
обожання баченого. Отже символ це наче жива сутність, що утворює і пере-
творює психічну енергію у зображення чогось містичного і сакраментального.
Як жива сутність, символ виражає вагітний на значення смисл та пронизує
ним наше єство почуттям таємности, непояснювальности. Слід додати, що ко-
жне психологічне явище й уявлення може бути символом, якщо ми бачимо в
ньому щось більшого, значнішого і глибшого.
Чи бачена річ є символом, залежить від нашого наставлення, нашої сві-
домости, що її розглядає. Якщо розглядана річ, явище, ідея, процес не збуджує
в нас спонтанности і не заховує в собі ширшого значення, їх слід вважати за
матерію об’єктивного світу.
Соціяльні символи, до яких зараховуємо національні символи, постали в
душі народу впродовж багатовікової його історії. Національний гимн, рідна
мова, емблеми, військо, рідна держава, поняття батьківщини, величаві будівлі-
святині, інституції, визначні історичні постаті — все це символи, що узмістов-
люють у собі духову і матеріяльну культуру нації.
Сукупність національних символів творить динамічний зміст нації та ви-
значує шлях її розвитку. Завдяки багатій системі символів національна свідо-
мість народу одухотворюється, поглиблюється і поширюється. Вона досягає ви-
щого ступеня наявности в час небезпечних криз і зовнішніх викликів.
Хоч український народ втратив власну державну організацію через за-
воювання і підкорення його зовнішніми силами, ідея власної державности
жива й актуальна серед народу. Вона простягається золотою ниткою в літера-
турі, народних піснях і різновидннх формах боротьби за відновлення й встанов-
лення власної держави. На певних історичних етапах ідея активної боротьби
маніфестувала себе то сильніше, то слабше, — залежно від історичної ситуації
і духової напружености, але вона ніколи не згасала на довший проміжок часу.
Бо неможливо ніякій силі знищити всенародних ідей, що вульканізували в
Україні впродовж сторіч і безперебійно маніфестують себе до наших днів з
непослабленою силою.
Росія завжди була і є катом національних символів українського народу.
За інструкціями імперського режиму поліційний апарат знищує наші символи
на грані їхньої кристалізації. Москва переслідує їх, проклинає і ховає їх від
народу, проте вони живуть у пам’яті, душі і серці народу. Символи становлять
підложжя опору московському шовінізмові в Україні. Самвидавна література
в Україні свідчить про абсолютну перевагу в ній національних мотивів. Під
619
впливом дії національних символів українські патріоти свідомо йдуть на дов-
голітнє ув’язнення, щоб засвідчити живучість і тяглість великої ідеї.
Почуття неповноцінности і вищецінности
З-поміж чотирьох психічних функцій (думання, почуття, відчування і ін-
туїція) функція почуття є найдимамічнішою, тому займає вона центральне міс-
це в структурній психології.
Кожен акт думки супроводиться почуттям, і навіть „байдужність” є
виявом почуття. Світ людини настійно схоплює й оцінює зовнішні сприймання.
Живу, отже думаю, сприймаю, оцінюю, реагую.
Як соціяльна істота, людина входить у соціальні стосунки з іншими спів-
громадянами, громадськими інституціями і державними установами. Останні
у свою чергу нав’язують і нормують міждержавні стосунки.
Психологія людини віддзеркалює психологію народу. Людина несвідомо
відображує в собі свій народ, його історію, державу і її позицію в світі.
Історична доля народів на даному етапі їхнього існування неоднакова.
Та „неоднаковість” свідомо й несвідомо впливає на почуття громадян тих дер-
жав. В одних зображення своєї держави створює почуття „грандіозності!”, „мо-
гутності!", „арогантности” і аґресивности; в інших, доля яких поставила у менш
вигідну позицію, переживають своєрідне почуття „недорівняльности”. „менше-
цінности”, й „увнутрішности”. Психологія розглядає ті й інші, згущені, тональні
почування, як явище психологічних комплексів.
Комплекси утворюються в несвідомому. Вони проявляють себе автономно,
самостійно, незалежно від нашої свідомости. Деформація, наприклад, органу
людини (горбатий, носатий) сЬопмує в неї почуття „неповнопінности”, „каліц-
тва", що виявляє себе в поведінці, поставі й організації реакцій Комплекс скла-
дається з первинного „ядрового елементу”, що лежить поза межами свідомої
волі, і другорядних, малих ..острівпів", шо притягаються до ядрового елементу.
Характеристичною власністю комплексів, між іншим, це тенденція до розще-
плення особистости, внесення душевного неспокою і дестабілізації єдности
психіки.
Завданням цієї короткої розвідки є не індивідуальні комплекси, від яких
не вільна ні одна людина, але соціяльні, в найширшому сенсі цього окреслення.
Уже на початку слід зазначити, що комплекси не завжди є обтяженням для
суспільності!. Навпаки, вони часто є джерелом інспірацій і поштовху до усу-
нення пригноблених почувань. В цьому контексті комплекси становлять потен-
ціяльну, колективну енергію, яку можна й треба спрямувати на досягнення
національних ідеалів.
Ані індивідуальні особи, ані народи не вільні від комплексів. Вони ста-
новлять частину несвідомого життя спільноти. Посідати комплекс не конче оз-
начає меншецінність. Адже вони містять в собі бажання, готовність до посвя-
ти, почуття тривоги за долю країни та шукання альтернатив і стратегії до
розв’язання актуальних питань щоденного буття.
Соціяльні комплекси піддаються психотерапевтичному лікуванню й ко-
регуванню технікою діялектичної дискусії і відповідного групового виховання.
Коли маршал Роммель здобував перемогу за перемогою у війні з англійськими
військами в Африці, маршал Монґомері піднявся саме такого „діялектичного"
перевиховання англійського вояка, вселяючи в нього почуття своєї „вищости”
і привертаючи йому довір’я до себе й англійської могутності!.
Інтелектуальне розуміння комплексу не вистачальне, щоб його позбутися.
Нам треба вглянути в обставину, що створила комплекс, а це вимагає відваги,
сили волі і жертви.
620
Почуття „недорівняльности" у певному сенсі пронизує кожного з нас,
бо всі знаходимося в положенні, яке хочемо покращати та скріпити його по-
чуттєву основу. Гін до досконалості! й надвирівняльности виростає з почуття
неадекватности й неповности. Але водночас слід мати на увазі, що ні одна
людина не осягнула позиції остаточної всесильності! й вдоволености. З цієї пер-
спективи наголошування росіянами їхньої „великости", „месіяністпчности", ви-
зволяння ними народів з їхніх свобід і т. д., можна вважати, як вияв їхнього
комплексу меншецінности, замаскованого криком мнимої сили, надутим по-
чуттям грандіозности, агресією і нетолеранцією до решти людства. Повна боч-
ка мовчить, а порожня гуде, — каже народна мудрість.
Комплекс меншецінности є загрозою для існування народу саме тоді,
коли в нього переважає зафіксоване почуття про неможливість подолати йо-
го причини. Саме про створення такого загального почуття серед українського
народу настирливо працює зверхцентралізована московська пропаганда в Ук-
раїні. Як це завжди бувало в минулому, є тепер і буде в майбутньому, кожна
тимчасова перемога через насильство заховує в собі зерно прийдешньої по-
разки. Це патологічно відчуває Москва, і тим вона журливо тривожиться.
Сила природи сильніша за силу насильства. Що природа встановила, зали-
шається встановленим.
М. Шашкевич як символ перетворення народу
Нація живе символами і відкриває символи у своєму духовому світі.
Символ, як уже згадано, це перш усього зображення ідеї. Творцем ідеї є лю-
дина Вона поєднує в собі індивідуальне і соціяльне. Спільнота є первиннішою
даністю, на фоні якої розвивається індивідуальна особа. Вона абсорбує в себе
надбання спадщини, переосмислює її в горнилі свого творчого духу і форму-
лює у впсліді цих переосмислень нові правди, нові шляхи і прокладає нові
дороговкази. В тому лежить оригінальність, феноменальність і геніяльність
новаторів.
Маркіян Шашкевич належить до категорії творчих особистостей, що за-
слуговує на почесну назву „новатора”. Дивлячися з сьогоденної перспективи,
вам може, з першого погляду, не спасти на думку, що введення ним народної
мови у проповіді і письменство було таким революційним актом. Проте цей
акт був переломовим у розвитку української культури і розвитку української
національної свідомости в більш сучасному розумінні цього поняття. Треба бу-
ло виявити неабияке розуміння цього феномену, що став визначальним у від-
родженні нації, яку деякі земляки вже поховали були та спішили записати її
пісенну творчість, щоб ще щось залишилося „на пам'ятку". Водночас слід
ствердити, що був це вияв далекоглядности й відваги, бо серед непросвітниц-
тва, москвофільства й закаптуреної атмосфери тодішньої дійсності!, кинутий
вогонь живого слова охопив згодом увесь народ Галицької України.
Велику заслугу М. Шашкевича треба завбачувати в тому, що він, вий-
шовши з лона народу, знав його наскрізь, його душеві стремління та потреби.
Знаючи, що мова є найпершим засобом комунікації й інструментом для фор-
мулювання мовних понять і думок, він, щоб піднести народ на вищий куль-
турний рівень, запалив в нього любов до рідної мови.
Це не означає, що народ ставився байдуже до рідної мови, але треба
було комусь першим заговорити нею в громадських установах і церквах, щоб
надати їй пошани, гідності! і права, як засобу міжлюдського мовного спілку-
вання на найвищих щаблях мовних стосунків. Цього довершив М. Шашкевич,
і тим самим заслужив собі віковічну пошану і пам'ять у народі. Він став для
621
прийдешніх поколінь символом, бо своє національне обличчя і розвиток націо-
нальної культури завдячують творчому духові Маркіяна. Отож він став зв’яз-
ківцем між минулим, сучасним і майбутнім.
Любов до рідної мови створило серед народу почуття любови до всього
національного: історії, літератури, словесності!, етнографії тощо. Глибини пси-
хіки народу зазнали значного перетворення й засвоєння нових змістів, нових
зображень. Так народилась нова свідомість.
Що таке свідомість і як вона постає, — надто складне питання. За Штер-
ном, „свідомість є знаком і витвором конфлікту”. Це означає, що так довго,
як довго наші прямувальні тенденції співпадають з довкільним світом явищ,
подій і речами матеріяльного світу, немає свідомости. З хвилиною, коли наш
пуховий зір завбачує зміну або можливість зміни в навколишньому світі, по-
стає в нашій думці своєрідна ментальна революція і світло нового світу; так
народжується буття нової ідеї, горизонт нової перспективи, що дає початок
соціологічному й культурологічному розвиткові.
М. Шашкевич на певному етапі свого життя отой „знак і витвір кон-
флікту” пережив у своїй свідомості і призвів його до „експльозії”, духове сві-
тло якої охопило мільйони свідомостей. Тим самим поклав він твердий фун-
дамент для національного відродження Галичини, що стала згодом П’ємонтом
України. В тому й лежить історична заслуга й історичне значення М. Шашке-
вича для України.
Узагальнюючі міркування
Поняття „глибинна психологія” натякає нам на шось таємне, заховане і
небезпечне для досліджування. Водночас це окреслення підказує нам на місце,
в якому заховані цінності і життєдайні динамічні процеси, в яких зображується
і переживається світ в його багатогранній виражальності. Усі здобутки куль-
тури й цивілізації є вислідом творчости людської психіки. Вона очаровує нас
своєю здатністю сприймати зовнішній світ і віддзеркалювати його в нашому
внутрішньому мікросвіті.
Світ ідей і зображень даний нам апріорно, незалежно від досвіду. Пси-
хологічна сторінка того світу міститься в констеляції архетипів колективного
несвідомого. З допомогою пізнавальних і розумових здатностей людина „упо-
рядковує” світ вибіркових зображень у своєрідну філософську категоріяльну
систему ДІЙСНОСТІ!.
Людина живе символами й творить символи в щоденній дійсності свого
індивідуального й соціяльного існування. Вони (символи) постають в глибинах
психічного коріння колективного несвідомого.
Найбагатший світ символів пов’язаний з релігійною и національною сто-
ронами зображень. Багатство національної культури, історії, епосу, легенд, мі-
тології, історичних постатей, культуротворчпх осередків (Київська Лавра, св.
Софія, св. Юр), боротьба за права народу (полки княжих дружинників, ко-
зацьке військо, сотні Січових Стрільців, воїни УПА), національна емблематика
(герби, прапори, тризуб, бандура, народній одяг) — все це символи національ-
ної ідентифікації українського народу, в яких зберігається багатий світ значень
і який служить за джерело для дальшого розвитку національної культури й
національного самопізнання. Могутнім єднальним елементом в житті народу —
це спільні герої, відзначування культу героїв, спільні ідеали, ідеальні постаті,
спільні провідники, поети, боги тощо. У творенні й кристалізації національної
свідомости визначальну ролю здійснює індивідуальний чинник: людина, сим-
вол, провідник, навколо якого швидше й виразніше відбувається спаювання
іації і перетворення її в духову суспільність.
622
Характеристичною постійною властивістю російського політичного світо-
сприймання — це месіянська виключність російського народу. Мабуть кульмі-
нацією цієї універсальної імперіялістнчної доктрини є поєднання т. зв. марк-
сизму з його імперіялістичною тенденцією і російського національного боль-
шевизму. На наших очах ця потвора ще проковтує жертви своїм насильством,
але її динаміка закономірно спалюється і зворотно поступає на шлях розкладу,
як наслідок суперечностей, виснаження, ідейного банкрутства та відосередніх
тенденцій неросійських народів, поневолених Москвою.
Національні символи українського і російського народів цілковито про-
тилежні і неспівмісні. У висліді цієї несумісності! Росія намагається знищити
духовий аспект українських національних символів. Це одначе їй не під силу,
бо кожне покоління шукає і знайомиться з українською системою символів;
вони закомуніковуються молоді тисячами різних доріг, хоч Москва намагається
їх заховати, угробити і знищити. Народ живе і буде жити метафізичною суб-
станцією своїх символів, бо такий закон життя і така сила природи.
На погляд соціяльних і філософських знань (націологія, філософська ан-
тропологія, феноменологія) територія, мова і традиція є важливим факторами
у формуванні національного світосприймання, але не завжди рішально визна-
чальними. За цим поглядом, засвоєння людиною національних символів і мітів
фундаментально визначує основу її національного „я”. Очевидно, історія, куль-
тура, територія, мова і тоадиція моделюють душу людини, свідомість її на-
ціональної відрубности й самобутності!. але виховання тієї свідомости можна
досягнути поза межами прадідівської території, — навіть у довкіллі плюраліс-
тичного культурного оточення. Це не означає, одначе, що ми применшуємо
значення рідної мови і рідної землі Навпаки, мова і земля є міцною зброєю
поневоленого народу в його визвольній боротьбі за власну державність.
Національний патріотизм стосується не до держави-імперїї, але до рід-
ного народу, що бореться за свою державність. Свідома нація не асимілюється;
її можна лише фізично знищити, якщо вона малочисельна. Сучасні нації ма-
сово неможливо засимілювати навіть найбрутальнішими асиміляторами. Кожна
нація покликана творити свою державу, і має на це натуральне право. Що
нація, то держава.
Маркіян Шашкевич відчув заховані прагнення народу і перший загово-
рив мовою свого народу. Геній без народу не витворить жадної культури, але
й народ без велетнів не є нацією. Народи видають зі себе своїх великих про-
відників, поетів і мислителів, що зі свого боку через засіб мови, релігії, мис-
тецтва і політики перетворюють народ, до якого вони духом належать. Поява
М. Шашкевича і введення ним рідної мови, як засобу міжлюдської комуніка-
тивности, започаткувала нову епоху національного ренесансу українського на-
роду в Західній Україні, який соціологічно можна назвати процесом всенаціо-
нального усуспільнення цілого народу. Так як природа всотує проміння сонця,
так М. Шашкевич увібрав проміння бажань і потреб народу та надав їм чіткої
визначальности. „Будеш, батьку, панувати. Поки живуть люди...".
Література
ТЬе СоПесіей ЇУогкв о£ С. С.
Напз КоЬп, №аііопа1І5гп: І із Меаліпд ап<1 Нізіогу
Е. Низзегі, ТЬе Ісіеа о£ РНепотепоІоду
М. Неісіедег, Веіпд апф Тіте
1га Рго§ой:, ОеріЬ Рзусііо1о§у апсі Мойет Май
623
Е. Иешпапп, Тіїе Оп£тз апсі Нізіогу ої Сопзсіоизпезз
А. Асіїег, йирегіогіїу апсі йосіаі Іпіегезі
М. Бсіісііег, Мап’з Ріасе ш Наиігс
Тіїе РИііозорЬу о£ ЯсЬорепЬаиег
N. Вегсіуаеу, Тке Ог ^іп о£ Еиззіап Соттипізт
N. Вегйуаеу, Тке Киззіап 1<1еа
Ю. Вассиян, Твори
Є. Сверстюк, Собор у риштованні
О. Кульчицький, Основи філософії і філософських наук
Софійський собор у Києві
624
ФУНДАТОРИ, ДОБРОДІЇ, ЖЕРТВОДАВЦІ
короткий життєпис фундаторів, добродіїв і жертводавців,
ВІД ЯКИХ ОДЕРЖАНО ОСОБИСТІ ДАНІ ДЛЯ ЗБІРНИКА
БОЛЮБАШ ВОЛОДИМИР народився 1-го вересня 1927 року в Ремезівцях,
повіт Золочів. Народну освіту завершив у рідному селі, а середню на еміграції.
До Канади прибув 1949 року. В 1956 році заснував разом з дружиною аптекар-
ське підприємство та керував ним протягом 15 років. Осягнувши матеріяльну
незалежність, записався на філософський факультет Українського Вільного Уні-
верситету та завершив у ньому студії докторатом з антропологічної психології.
Для поглиблення знань історії Сходу Европи, прослухав курс з історії України
в Гарвардському університеті. Виявляючи зацікавлення філософською пробле-
Д-р Володимир Болюбаш — ре-
дактор Збірника, дружина —
Христина і сини — Богдан і
Любомир
Дмитро Босак
матикою, поступив 1978 року на філософський відділ Иоркського університету і
закінчив з успіхом під кінець 1980 року. У 1976 році був найменований асистен-
том викладання психології на УВУ.
Член Пласту, НТШ, дир. Фундації катедри українських студій на Торонт-
ському університеті, член Управи Клюбу Українських Підприємців і Профе-
сіоналістів в Торонті, голова фінансової референтури УВУ в Канаді. З власної
625
ініціятиви і співпраці західньонімецької амбасади в Оттаві осягнув для УВУ в
міністерстві скарбу Канади чартер харитативної організації. Одружений з Хрис-
тиною Вертипорох, батько двох синів — Богдана і Любомира — студенти уні-
верситету. Меценат катедр українських студій на низці університетів. Упоряд-
ник Збірника про Золочівщину, і на його видання жертвував $500.00.
БОСАК ДМИТРО народився 4 листопада 1923 р. в Ремезівцях, Золочів-
ського повіту. Народну школу закінчив у рідному селі і вже з юнацьких років
включився у культурно-громадську працю. В юності належав до гуртка „Мо-
лода Просвіта” і товариства „Відродження”. Також був членом аматорського,
хорового і танцювального гуртка при читальні „Просвіта”. В роки Другої
світової в.ійни зазнав утрати двох братів, що загинули в бою з большевицькою
бандою, обороняючи жителів села. В половині 1944 р. опинився він у рядах
дивізії „Галичина" та звяв участь у боях проти большевиків на східньому
фронті і під Фельдбахом, Австрія. Як воєннополонений, просидів два роки в
таборі Ріміні в Італії, а згодом переїхав разом з усією дивізією до Англії. Після
звільнення з полону включився в громадське життя в системі СУБ, СУМ, ОбВУ
та інших організацій. Одружився з Вірою Панасюк та прибув у 1958 р. до
Канади. Батько двох доньок — Оксани і Наталки. Прибувши до Вінніпегу,
включився у громадське життя — „Інституту Просвіти” і ЛВУ. На збірник
пожертвував $100.00.
• • •
БОРУХ ІВАН народився 22 серпня 1897 року у Великій Вільшаниці, пов.
Золочів. Народну школу закінчив у рідному селі. Маючи 16 років, рішив по-
їхати у світ на заробітки. У 1915 році змобілізовано його до австрійської армії
та вислано його частину на російський фронт. Згодом його сотню перельоко-
ьано на італійський фронт, де він попав у полон. З розпадом австрійської імпе-
рії повернувся додому в 1919 р. У 1929 році виїхав у Канаду та невдовзі вклю-
чився в ряди Стрілецької Громади в Едмонтоні. Слід додати, що Іван Борух
став членом-основником часопису „Новий Шлях" та співробітником ред. Пого-
рецького у розбгшові видавництва.
Коли в Едмонтоні засновано 1932 року Українське Національне Об'єднан-
ня, Іван Борух був одним з основоположників цієї організації. Він також брав
участь в аматорському гуртку та став членом мішаного хору при УНО. Був
декілька разів головою Стрілецької Громади і філії УНО.
Іван Борух став великим меценатом української науки, Церкви та всіх
всенаціональних громадських інституцій. Його пожертви на громадські цілі пе-
реступили сто тисяч долярів. На Фундацію ім. Т. Шевченка і централю КУК
зложив по десять тисяч; на СКВУ — двадцять тися; Українсько-канадський
музей в Едмонтоні — десять тисяч. Тисячі долярів пожертвував на фонд „Ново-
го Шляху”, Енциклопедію Українознавства, Катедру св. Івана УПГ в Едмон-
тоні, „Українські Вісті” і тисяча долярів на Збірник Золочівщини. Ім’я І. Бо-
руха записане золотими буквами в історії українців Канади й українського
меценатства.
БРУЧКОВСЬКИИ МИКОЛА народився в Соколівці, повіт Золочів. Почат-
кову освіту здобув у рідному містечку, а середню в Дубні. Факультет економіч-
них натк закінчив у Віцбургському університеті, Німеччина. Від 1932 року М.
Бручковський розгорнув широку громадську працю на терені Соколівки в та-
626
кнх організаціях і установах, як „Сокіл”, „Рідна Школа”, „Сільський Господар”,
„Просвіта” та у розвитку кооперації. Вложена праця принесла добрі резуль-
тати та піднесла соціяльну культуру і національну свідомість суспільності!
Соколівки. Соколівка була тереном вишколу відділів УПА під час Другої сві-
тової війни. Прибувши по війні в Канаду, заснував власне підприємство і роз-
будував його на одне з більших. Увесь час слідкує за розвитком подій в Укра-
їні й у вільному світі. Є жертводавцем на громадські потреби. Пожертвував на
книгу $500.00.
Інж. М. Бручковський
ДАЦКІВ ПЕТРО народився 16-го червня 1906 року в Гологорах. Початкову
освіту здобув у рідному селі. В Україні займався шевським ремеслом, належав
до читальні „Просвіта”, читав українську пресу та цікавився громадським жит-
тям. По війні опинився в Німеччині, звідки переїхав до Англії, а згодом виї-
хав у Канаду. Пожертвував $200.00.
Петро Дацків
Д-р Семен Дорощак
627
ДОРОЩАК СЕМЕН побачив світ 15 лютого 1916 року в селі Вороняках.
Народну і середню освіту завершив у Золочеві. В роках 1938-1944 студіював і
закінчив медичні студії на Віденському університеті. В 1945 році переїхав до
Німеччини та працював у таборовій лікарні в Міттенвальді. До ЗСА прибув у
1950 році та відбув приписаний лікарський перешкіл. Нострифікувавши і одер-
жавши американський лікарський диплом, відкрив 1953 року приватну прак-
тику в місті Боффало. Одружився з Іриною Вариводою і став батьком двох
дочок. Обидві здобули університетську освіту. Старша, Надя, здобула доктор-
ський ступінь в ділянці патології; молодша, Христина, спеціялізується у психо-
логії. Пожертвував на Збірник $110.00.
ІВАХІВ ІВАН народився 1916 року у Переволочній, повіт Золочів. Народ-
ну школу покінчив у рідному селі, а середню освіту осягнув у польській гу-
маністичній гімназії у Бродах. Внаслідок подій Другої світової війни опинився
в Німеччині, а по війні студіював економічні науки в Українському Вільному
Університеті. До ЗСА прибув 1952 року і працює урядником департаменту шкіль-
ництва в стейті Колорадо. Зложив пожертву в сумі $100.00.
Іван Івахів
Д-р Осип Ільків
ІЛЬКІВ ОСИП народився в селі Ферлеївці (тепер Андріївка), повіт Золо-
чів. Початкову освіту здобув у Бужку, а гімназійну у Білому Камені і при-
ватній гімназії „Рідна Школа” в Золочеві. Іспит зрілости довершив у цій же
гімназії 1929 року. На вищі студії записався у Львові і закінчив Академію ве-
теринарної медицини 1936 року та одержав диплом вет. лікаря. У цій професії
працював у Білостоцькому воєводстві — в містечках Лискова і Свіслова. З ви-
бухом Другої світової війни він переїхав у Західню Україну і працював за про-
фесією в різних місцевостях до половини 1944 року. Опинившись в наслідок
воєнних подій в Австрії, а згодом у Баварії, замешкав у таборі біженців в
Авсбургу. Там працював у системі УННРА-ІРО до 1948 року. До ЗСА прибув з
родиною 1948 р. і поселився в Чікаґо. Невдовзі одержав працю в державному вет.
628
закладі та працював у ньому до емеритури. Осип Ільків є батьком двох ді-
тей — дочки Олександри — опталмолог і сина Андрія — лікар. Жертводавець
на всенаціональні цілі. На Збірник про Золочівщину пожертвував дві тисячі
долярів.
КОСТРУБА ЄВГЕН народився 22 лютого 1925 року в Княжім, повіт Золо-
чів. Народну і середню освіту закінчив в Золочеві, а згодом навчався у вищій
технічній школі у Львові. В роки Другої світової війни був змобілізований до
дивізії „Галичина" та був учасником боїв під Бродами. До Канади прибув 1950
року. Одружився з Надією Лучка 1953 року в Торонті, а через рік заснував
будівельне підприємство, головою якого є вже три декади. Від юнацьких років
брав активну участь у молодіжних організаціях. Крім керування підприємством,
займається громадською діяльністю на терені Торонта. Батько трьох дітей: Ла-
риси, Ореста і Андрія — студенти університету. Жертводавець на актуальні все-
народні цілі. На збірник про Золочівщину зложив $500.00.
МАЛИНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ народився 13 лютого 1912 року в селі Івано-
вій, повіт Зборів. Народну школу закінчив у рідному селі, а матуру зложив у
приватній гімназії в Золочеві. У 1934-1939 роках студіював ветеринарію в Ака-
демії медицини у Львові та одержав диплом вет. лікаря 1940 року. За больше-
вицької окупації працював районним ветеринаром в Олеську, а за німецької
в золочівській лікарні і різні. Дня 22 листопада 1947 року оборонив доктор-
ську дисертацію та одержав ступінь доктора вет. наук. У 1949 році прибув з
родиною до ЗСА і влаштувався на державну працю у своїй професії. Зложив
пожертву на Збірник у сумі $ 150.00.
Володимир Макаровський
МАКАРОВСЬКИИ ВОЛОДИМИР народився 3 квітня 1901 року в Білому
Камені, повіт Золочів. Народню освіту осягнув у рідному селі. З проголошен-
ням Української Державности зголосився 18-літнім юнаком до українського
війська та в рядах своєї частини взяв участь у боях з поляками і російською
629
армією Денікіна. Як тисячі інших вояків УГА, був він підкошений тифом на
Наддніпрянщині. По закінченні війни вернувся додому, але був невдовзі схо-
плений польською поліцією і запроторений до війська. Після відбуття війсь-
кової служби включився в організоване життя суспільности, особливо працю-
вав серед молоді. Він був засновником організації „Сокіл” у Білому Камені.
До Канади прибув у 1928 році та остаточно поселився в Торонті, де включився
в громадське життя в системі УНО та став членом Т-ва „Бесіда”. Одружений з
Марією Данилів, родом з Тернопільщини. Склав на Збірник $200.00.
НЕПОРАНИИ ИОСИФ народився в 1901 році у Розважі, повіт Золочів.
Початкову освіту набув у рідному селі. З постанням Української Державности
зголосився до УГА та пройшов з нею протипольську воєнну кампанію. З уваги
на нестерпну ситуацію в Галичині під польською займанщиною, И. Непораний
виїхав 1927 року до Канади. Тяжкою працею заробляв на прожиток, але опа-
нувавши мову і маючи будівельний досвід ще з краю, заснував власне буді-
вельне підприємство і примножив багатий капітал. Завжди переймався долею
українського народу, співчував йому і мріяв про виховання здібних україн-
ських студентів на політиків і професорів політичних і економічних наук. Про
свою інтенцію часто розмовляв з п. О. Винницьким з Торонта.
Коли И. Непораний важко захворів, п. Остап Винницький відвідав його
у шпиталі та одержав від умираючого тестамент, силою якого він передав
200.000.00 (двісті тисяч долярів) на стипендії для аспірантів з ділянки політично-
економічних наук, пов’язаних з українською проблематикою. Ці гроші пере-
дано на Канадський Комітет Українських Студій в Едмонтоні. Лише відсотки
з одержаної суми призначено на стипендії. Великий Жертводавець відійшов у
вічність 10 червня 1978 року в Торонті і там похований.
Василь Спільник
Михайло Яворський
СПІЛЬНИК ВАСИЛЬ народився 15-го лютого 1912 року в селі Побічі. З
молодих літ помагав батькові у праці на господастві. Маючи 17 років, набув
фах різника-м'ясара. Проживав у Золочеві до 1944 року. Того ж року подався
630
на захід через Чехо-Словаччину та опинився у Західній Німеччині. 1951 року
виїхав до ЗСА. Одружений і має одного сина. Пожертвував на Збірник $125.00.
ЯВОРСЬКИИ МИХАЙЛО народився 20-го жовтня 1920 року в Золочеві.
Народну школу і гімназію закінчив у Золочеві. З юнацьких років був любителем
спорту та був гравцем футбольної золочівської команди „Русалка". Після оку-
пації большевиками Галичини 1939 року був змобілізований до Червоної армії.
Невдовзі після вибуху німецько-большевицької війни 1941 року попав у ні-
мецький полон та був запроторений на тяжкі роботи до Німеччини, а згодом
до концтабору, в якому перебував аж до кінця війни. Після війни опинився в
таборі для втікачів в Окері біля ґосляру та став головою того табору. Водночас
включився в організоване життя табору, зорганізував клітину молодіжної ор-
ганізації СУМ та став її головою в ґослярі і Бравшвайґу. В часі дальшої емі-
грації прибув з родиною до Канади та поселився в Торонті. Тут також вклю-
чився в осередок праці СУМ та драматичного гуртка при цій самій організації.
Батько двох дітей, Юрія і Христини. На Збірник пожертвував $500.00.
Повний список Фундаторів, Добродіїв і Жертводавців в абетковому порядку,
яким завдячується видання цього Збірника:
Фундатори Добродії
Болюбаш В., д-р 500.00 Бандура 3. 200.00
Борух І. 1000.00 Винницька Н. 200.00
Бручковський М., інж. 500.00 Вжесневська І. 250.00
Зарічний В., д-р 500.00 Дацків П., Онт. 200.00
Ільків И., д-р 2045.00 Ільчина В. 325.00
Коструба Є. 500.00 Кармазин В., о. Кіт П. 200.00 250.00
Мудрий Л., о. 500.00 Макаровський В. 200.00
Яблонський С., д-р 500.00 Марусин Я. 300.00
Яворський М. 500.00 Сембай Я. 250.00
Жертводавці
Біловус В. 100.00 Борковський Р., д-р 50.00
Біловус С. 150.00 Босак Д. 100.00
Бачинський Б., о. 100.00 Бохна Б. 40.00
Бартошек І. 75.00 Бук С. 100.00
Беднарський Я. 50.00 Бурдик Іван 45.00
Бережницька 0. 100.00 Венґер Р. 40.00
Березович Р. 100.00 Возняк Н. 50.00
Болюбаш Г. 125.00 Галатин П. 50.00
Болюбаш М. 100.00 Галицька 0. 125.00
Болюбаш М. 50.00 Галюцький В. 50.00
Бойко Р. 100.00 Головко С. 150.00
Бойцун Р. 100.00 Горбай В. 50.00
Бойчук В. 40.00 Городиловські 0 Ю„ д-р 150.00
Бойкевич 3. 50.00 Гупаловський П. 125.00
Богонович В., д-р 55.00 Гулей Д. 100.00
631
Рурський М. 50.00 Луцак Б. 100.00
Ґудзяк 0., д-р 100.00 Лучків В. 40.00
Ґураль А., д-р 50.00 Лянґстон Л. 50.00
Дацків П., Канада 60.00 Маланюк М. 100.00
Дацків Т., ЗСА 50.00 Малиновський О., д-р 150.00
Дацків М., Австралія 65.00 Макух В. 50.00
Дацків М., Австралія 50.00 Мамчини І А 100.00
Данки І В 50.00 Мамчин Р. М., інж. 100.00
Дмитрук С., о. 110.00 Мандзій М. 50.00
Домарецький С. 50.00 Мартинюк Р., д-р 50.00
Дорощак С., д-р 110.00 Масло С. 100.00
Дума В. 75.00 Матвіїшин Г. 50.00
Дунець П. 50.00 Матвіїшин С. 100.00
Заброцький С. 50.00 Михайлів В., д-р 45.00
Заліпський Я., д-р 110.00 Микуляк С. 50.00
Заяць А. 50.00 Міносора В. 50.00
Заяць 0. 100.00 Москаль І. 50.00
Зарічна М. 50.00 Москва Я. 40.00
Закревський Л А 100.00 Мочула О. 100.00
Жеруха М. 120.00 Наконечний М. 100.00
Жмур В. 50.00 Оришкевич П., д-р 50.00
Жмур С. 50.00 Оришкевич И., д-р 75.00
Івахів І. 100.00 Оленець Р. 100.00
Кальба Р. 100.00 Оленчак Б. 50.00
Квас В. 50.00 Пальчук І. 50.00
Квасовські І Р 160.00 Паска М. 50.00
Квасовський І. 80.00 Пелех В. 50.00
Квасовська С. 100.00 Пеня Д. 40.00
Кобилецький Я. 75.00 Петрик Я. 100.00
Комарницька М. 100.00 Петрович Я. 50.00
Косаревич М. 50.00 Петелецький С. 50.00
Косаревич В. 50.00 Пилип’як Р. 50.00
Кристальський 3. 100.00 Пиріг І., д-р 100.00
Костів С. 60.00 Питльований В. 40.00
Коструба Я., Н.И. 100.00 Підярківський П. 50.00
Костюк Т. 60.00 Пітик Г. 40.00
Кравчук Л. 50.00 Пітик В. 75.00
Кузьма 0. 55.00 Плювак Л. 50.00
Кузьма А. 50.00 Подільський А. 70.00
Кузьма Ю. 50.00 Прокопів М. 100.00
Курпіта Р., Австралія 50.00 Різен С. 50.00
Куссий Л. о. 50.00 Романець М. 130.00
Кушнір М. 100.00 Руденський І. 50.00
Лабаз В. 50.00 Савчин М. 50.00
Лагола І. 75.00 Савраз М. 50.00
Лагола П. 125.00 Савраз Б. 100.00
Левицький Є. 50.00 Савчук В. 50.00
Литвин Г. Лісовий І. 50.00 40.00 Савчук С. 100.00
Літинська А. 50.00 Саґатий М. 100.00
Логин Г. 60.00 Саґатий М., Н.И. 100.00
Логин І. 50.00 Свідерський М., інж. 110.00
Луцак В. 100.00 Свідерський М. 50.00
632
Семків Л., д-р 50.00 Чепак І. 50.00
Семчишин М., проф. 100.00 Чепак М., Канада 50.00
Цімко Я. 50.00 Чепак М., Австрл. 100.00
Спільник В. 125.00 Чеховський Я. 40.00
Сорока П. 75.00 Чорний М. 50.00
Стесишин С. 50.00 Чорнодольський В. 50.00
Стецьків-Безкоровайна Н. 60.00 Чорнодольський М. 50.00
Строчани І 0 75.00 Чучман І. 50.00
Сукмановський Г. 50.00 Чучман М. 50.00
Сумик Ю., інж. 100.00 Чучман Р. 60.00
Сюрко Т. 50.00 Хребтовська В. 100.00
Таланчук К. 50.00 Шах С. 50.00
Телішевська С. 50.00 Швець П. 55.00
Тиж А. 50.00 Шевців Я., о., Австрл. 100.00
Тицький М. 50.00 Шекмар П. 50.00
Ткачук М. 100.00 Шипула М. 50.00
Турило С. 65.00 Юрцан П. 50.00
Турчиняк Т. 50.00 Юськів П. 100.00
Фіглюс М. 65.00 Яхторович 0., д-р 125.00
На вшанування світлої пам’яті
Величка М. від кол. студентів Реґенсбурзької гімназії 100.00
Городиловського Ю., д-ра від Яхторовичів О Р 100.00
Коверка К. — приятелів 15.00
Леха Івана і Марії з Макаровських від родини 100.00
Микитина Ю., о. від вірних 247.00
Галиша О., о. від синів 150.00
Луцак Софії від Н. Н. 100.00
Чучмана Івана від Марії Чучйан і дітей 50.00
Окремі пожертви
Ващук Н., 20.00, Вертипорох І., 40.00, Грицина Д., 20.00, Ґаврачинська Н.,
20.00, Галиш Є., 20.00, Заброцький М., 5 фунтів, Ковальський В., 5 фунтів, Костюк
Т., 25.00, Пелех П., 10.00, Сеньків Т., 20.00; різні пожертви — 484.00.
Бойчук О., 25.00, Дмитрів В., 20.00, Король П., 25.00, Марчак К., 30.00, Міно-
сора В., 25.00, Рибка М., 25.00, Фесяк С., 30.00, Чайковська М., 25.00, Шлюзи
МА, 30.00.
----------Є-----------
ІСТОРІЯ ЗОЛОЧІВСЬКОГО ЗБІРНИКА
У половині 1976 року одна особа потелефонувала до автора цих рядків і
запитала, чи я уродженець Золочівщини і чи хотів би стати передплатником
збірника про Золочівщину, друкарська праця над яким уже завершується. Давши
позитивну відповідь інформаторові, одержав я невдовзі від іншого золочівця
із ЗСА листа в якому він висловив мені подяку за те, що я піднявся упорядку-
вати й видати збірник про Золочівщину.
Протягом довшого часу я змагався зі своєю совістю, як маю поступити в
633
тій ситуації. Десь тиждень до часу одержання згаданого листа приснився
мені віщувальний сон, зміст якого вказував на складну і неприємну дійсність.
Очевидно, сонне віщування пов’язав я з розвитковою ситуацією навколо Збір-
ника.
Нелегко було дійти до остаточного вирішення, бо все треба було починати
майже від початку, хоч слід згадати, що ще 1965 р. відбуто Золочівський з’їзд у
Боффало, завданням якого було заснувати комітет та приступити до опрацюван-
ня збірника. Крім загальної ідеї, початкового ентузіязму і незобов’язуючих пос-
танов, З’їзд не залишив майже ніякого тривалого результату.
Але не святі горшки ліплять. Після довших розважань, замислень і кон-
сультацій з низкою осіб я вирішив піднятися редагування книги про Золочів-
щину, хоч жадного досвіду в цім ділі не мав. Громадська відповідальність за
спадщину перемогла всі інші імпуьси, що супротиставилися загальному.
Приступаючи до праці, засновано перш усього Комітет, написано відпо-
відного листа і вислано його на всі адреси тих золочівців, які відгукнулися
були на заклик у пресі, помішений ще 1965 р. Наші розчарування актуалізу-
вались: майже всі листи-звернення пошта повернула нам з допискою, що ця
людина на даній адресі не живе. За час 13 років, як видно, майже всі грома-
дяни змінили свої адреси мешкань.
Під кінець 1978 року Комітет помістив у канадській українській пресі
заклик до кол. жителів Золочівщини під наголовком „Золочівщина кличе”.
Невдовзі після того цей сам заклик поміщено на сторінках української преси
в Англії і Австралії. В лютому 1979 році також щоденник „Свобода” надрукував
звернення до золочівців, що проживають на терені ЗСА. Початковий відгук на
заклик був задовільний; Комітет одержав листи, передплати, пожертви, фото-
знімки й адреси золочівців, які не були ще в нашому реєстрі. Одним з перших
меценатів-жертводавців на видання збірника був д-р Осип Ільків з Чікаґа, що
пожертвував на ту ціль тисячу долярів, а згодом підніс суму пожертви до
двох тисяч. Висловлюючися англійським ідіомом, його пожертва була „застри-
ком у рам’я", бо тепер Комітет упевнився, що заплянований проект завер-
шиться успіхом. Також, завдяки цій великій пожертві д-ра О. Ількова Редакція
вирішила видати збірник системою гравюр, хоч цей спосіб фотоілюстрування
коштовніший, проте естетичніїпий.
Упродовж 1979 і першої половини 1980 рр. вислано на відомі нам адреси
три дальші звернення, інформуючи золочівську громаду про поступ праці над
збірником, фінансовий стан та проблеми, що їх треба ще розв’язати. В той
час Комітет мав у своєму реєстрі близько 450 адрес. На деякі адреси висипано
було обіжники декілька разів, з’ясовуючи в них важливість видання Збірника.
Це була мозолиста праця, бо вимагала величезного вкладу енергії, часу і гро-
ша. Уся праця велась кореспонденційним порядком. За той час вислано понад
дві тисячі листів-звернень і понад чотириста листів від редактора Збірника
до авторів статей, проспективних співробітників, передплатників, жертводавців
тощо. Уся праця спочивала в руках підписаного і касирки Наталії Винницької.
Більшість осіб, до яких вислано звернення, позитивно відгукнулась, а
меншість, як і можна було сподіватися, залишилася глухою на заклики і ко-
респонденцію. Один „мудрагель”, якого батько згинув мученицькою смертю в
золочівській в’язниці з рук большевицьких катюг, навіть демонстративно від-
мовився прийняти пошту від Комітету. Є люди і людиська.
На цьому місці Редакція висловлює щиросердечну подяку всім тим Спів-
робітникам, що доложили найбільше зусиль над розбудовою фінансової бази
та придбання тематичних матеріялів для Збірника в абетковому порядку: Бойко
Р. (Австралія), Болюбаш Г. (Англія), Босак Д. (Вінніпег), Винницька Н. (Торон-
634
то), ред. Б. Гошовський (Торонто), Дацків М. (Австралія), Дацків П. (Едмон-
тон), проф. Завадович Р. (Чікаґо), проф. О. Залеський (Боффало), д-р О. Ільків
(Чікаґо), Маланюк М. (Чікаґо), інж. Мамчин Р. (Вінніпег), Микитюк Д. (Вінні-
пег), д-р Оришкевич П. (ЗСА), Петрович Я. (Торонто), Саґатий М. (Філядельфія),
проф. Семчишин М. (Чікаго), Сорока П. (Австралія).
Фактична праця над Збірником у Торонтському періоді тривала непов-
них чотири роки. Перші два роки повністю присвячено було на нагромаджен-
ня доброякісних матеріялів і фондів для видання Збірника. Процес придбання
оцих підставових необхідностей для видання книги тривав довше, ніж ми цьо-
го сподівалися. Наступні два роки присвячено на упорядкування матеріялів,
переписування їх на писальній машині, висилання статей до їх авторів для
виправлення помилок у силябілізації прізвищ, узгіднення дат, подій, назв міс-
цевостей тощо. Деякі статті Редакція мусіла набагато скоротити і вибрати з
них лише ті частини, що мають більш історичне і культурно-громадське зна-
чення для читача і майбутніх поколінь. У процесі усування і звуження статей
деяких авторів затрачено числово-порядкову систему відсилань до первинних
джерел, але подано використану підставову літературу на кінці розвідки. На
вимогу деяких авторів залишено в оригіналі їхню граматику, синтаксу і пунк-
туацію.
Хоч у низці звернень Редакція обіцяла була видати Збірник у коротшому
часі, проте брак матеріялів, фондів і людей до праці не дали змоги додержати
обіцянку. Зрештою, коли ознайомитися з історією всіх регіональних збірників,
виявляється, щ оопрацювання й видання кожного індивідуального збірника три-
вало 8-15 років, а то й довше. З цієї перспективи золочівська громада заслу-
говує на своєрідне вирізнення, і може стати прикладом для інших.
На цьому місці Комітет і Редакція висловлюють щиру подяку всім Жер-
тводавцям і Передплатникам за їхню допомогу у виданні Збірника. Без їхньої
піддержки книга не побачила б світу. Повний список імен Жертводавців по-
міщено в прикінцевому розділі Збірника.
Редакція свідома того, що про багатьох громадських діячів Золочівщини
немає у Збірнику відповідної згадки. Це зумовлене тим, що Редакція не одер-
жала від золочівських громадян потрібних даних про тих осіб, і сама не мала
їх у своїх архівах інформацій. Також, коли матеріяли Збірника були вже дру-
карнею набрані і стало відомо, що праця над ним наближається до успішного
кінця, були завваги низки осіб, мовляв, чому ніхто до них не звернувся за
матеріялами? Відповідь на такі завваги одна: треба було відгукнутися тоді,
коли наша преса у вільному світі помістила заклик Комітету, в якому з’ясо-
вано було тематику й проблематику Збірника та прохання надсилати статті,
фотознімки, документи, свідчення і т. д.
Видання Збірника поза межами України має за завдання, між іншим,
вшанувати всіх Тих, що віддали своє життя' за Волю України на полі бою,
тюрмах, концтаборах і засланні всіх кривавих займанщин. Тим самим здійс-
нено наш моральний обов’язок супроти Бога й України.
Володимир Болюбаш,
Редактор Збірника
635
К Е 8 Е М Е
Тке риЬІісаііоп ої іЬіє Воок кав Ьееп песеввііаіесі іо а 1аг§е ехіепі
Ьу іке сіупатіс етег§епсе ої Киввіап паііопаї Воївкеуівт іп іке соигве
ої іке іу/о у/огісі у/агв іп оиг сепіигу.
Тке таггіа§е Ьеіу/ееп іке ківіогісаі Киввіап ехрапвіоп апсі Іке Магх-
іап ітрегіаіівііс Іепйепсу іпкегепі іп іів ркіїоворку, ікаі ів, іке сіевіге
Тог а віп§1е, у/огісЬуісіє восіаі огйег, кав ргоуісіесі Мовсоу/ \уіік Віє ісіео-
1о§іса1 іпвігитепі ої с!ергіуіп§ іке поп-Киввіап паііопв у/іікіп іке Кив-
віап-8оуіеі етріге ої ікеіг паііопаї ківіогу, іііегаіиге апй ргасіісаііу
аіі вуткоїв ої паііопаї веії-ісіепііїісаііоп.
АПег іке Йівіп1е§гаііоп ої іке івагіві Киввіап етріге іп 1917 апсі іке
евіаЬІібктепІ ої їгее, іпсіерепсіепі Екгаіпе, а \уаг у/ав сіесіагей оп кег
Ьу Іке топагскіс апсі соттипіві Киввіап їогсев Іесі Ьу V. Ьепіп апсі
§епега1 А. Пепікіп. Ткив, Окгаіпе Ьесате іке їігві уісііт ої Киввіап
соттипіві ১геввіоп ипсіег іке §иізе ої “Іпіегпаііопаї Соттипівт.”
Ав а гевиїі ої іке 8есопй Шаг, іке у/коіе іеггііогу ої Окгаіпе Ьесате
сіотіпаіесі апсі сепігаїїу айтіпівіегей Ьу іке Кгетііп. II вкоиїй Ье
роіпіесі оиі, Ьоу/єуєг, ікаі Мовсоу/’в ітрегіаі еікпороіііісв кауе Ьееп
сІЄ8І§песІ апсі регвівіепИу Гоїіоу/есі у/іік іке аіт ої ипіїуіп§ аіі реоріе,
паііопаїіііев, апсі соприегесі паііопв іпіо а їасеїевв, паііопіевв, апсі гооі-
Іевв ১ге§аіе ої со§в.
А сіосігіпе ої а ипіїуіпд “єосіаііві сопвсіоивпевв” кав Ьееп сіеуеіорей,
іке ригврове ої у/кіск ів іо іпвіііі апсі ігапБЇогт іпсііуісіиаїв іпіо а кегсі
ої “іпіегпаііопаІівІБ.” Іі вкоиїй Ье поіей ікаі іке іегт “восіаііві соп-
всіоивпевв”, І8 ап еиркетівт їог Киввіап ітрегіаИвт, поп-іоіегаііоп
ої оікег паііопаїіііев апсі а тапіїевіаііоп ої скаиуіпівт.
Ву арріуіпд Рауіоуіап геїіехоїоду ої сопйііістей апсі ипсопйіііопесі
геасііопв іо китап Ьеіп§в, Мовсоу/ етЬагкес! ироп а роїісу ої аппі-
кі1аііп§ аіі ківіогісаі паііопаї регвопаїіііев апсі сопс!етпіп§ ікет ав
“ігаііогв” іо іке Екгаіпіап реоріе. Іп ригвиіп§ іків соигве, а вувіетаііс
сіевігисііоп ої паііопаї вуткоїв апсі паііопаї ігеавигев ів Ьеіпд саггіед
оиі Ьу Ьигпіп§ сіоу/п ікове ИЬгагіев у/кіск коїсі агскіуев, ківіогіо§гаркіса1
іііегаіиге, апсі ківіогісаі сіоситепів регіаіпіп§ іо іке геіговресііоп ої
Іікгаіпе. Могєоуєг, аіі гевеагск оп іке ківіогу ої Скгаіпе ргіог іо іке
соттипіві іпуавіоп ої Пкгаіпе іп 1918 ів іоіаііу Ьаппесі. АП Ьоокв у/кіск
касі Ьееп риЬІівкей оп іків апсі геїаіей виЬіесів іп Іікгаіпе апсі оікег
соипігіев кауе еіікег Ьееп сіевігоуесі ог гетоуей їгот аіі ИЬгагіев. Ве-
вісіев, іке ківіогу ої Іікгаіпе кай Ьееп гєу/гііієп тапу іітев оуег іо
виіі Мовсоу/’8 паііопаїіііев роїісу апй тапу пеу/ аііетрів аге Ьеіп§
тайе іп егайісаііп§ іке паііопаї таігіх ікаі І8 во еввепііаі іп ко1йіп§
іке паііоп врігііиаііу вігоп§.
636
Іп ригвиіп§ а роїісу ої Виввіїісакіоп, сіепаііопаїіхакіоп апсі їаівіїі-
саііоп ої кЬе раві Ьівіогісаі Ьегіка§е, а “Нівіогу ої Сікіеє апсі Уі11а§ев
ої ІЬе Екгаіпіап 88К” касі Ьееп риЬИвЬесІ іп ІЬе Е88К іп ІЬе 60в, ІЬе
ригрове ої у/ЬісЬ угав іо с1епі§гаке, сіівіогі, апсі савігаіе еуепів, ргосеввев,
апсі реоріе у/Ьо у/еге с1еІегшіпіп§ ІЬе аикЬепкіс си1киго1о§іса1 сіупатівт
апсі уТіо раввіопакеїу їои§ЬІ ІоГіЬе пакіопаї гі§Ьів апсі роїікісаі іпсіе-
репгіепсе ої Екгаіпе.
Тіїе ргітагу аіт ої кілів риЬІісаііоп ів іо ргевепі ІЬе сопііпиііу ої
Ьівкогу апсі ІЬе вкг觧1е їог пакіопаї сіеуеіортепі ої кЬе ХоіосЬіу Ве§іоп
ої Шевіегп Екгаіпе їгот ікв апсіепі іітев іо ІЬе ргевепі. АиіЬогв ої
кЬіє Шогк сіеаі у/ікЬ виск корісв ав Ьівкогу, сІето§гарЬу, ге1і§іоп, Іііега-
киге, 1а\у, есіисаііоп, їогеі§п Іс1ео1о§іе8 апсі огіепіаііопв, есопотісв, восіаі
вігаііїісаііоп іп гекговреск, ІЬе віг觧1е у/ііЬ іпуасіегв, ІЬе Ьісійеп теап-
іп§в іп пакіопаї вутЬоїв апсі туіЬв їгот іЬе регврескіуе ої сІерріЬ рву-
сЬо1о§у, апсі тапу оіЬегв.
8ресіа1 етрЬавів Ьауе Ьееп тасіе оп ІЬе рЬепотепа ої пакіопаї ге-
уіуаі, ууЬісЬ ів §епеііса11у Ипкесі ко ІЬе Сгеак РгепсЬ Кеуоіиііоп апсі кЬе
ехкепвіоп ої ікв ісіеав іо оІЬег соипігіев іп Еигоре.
ТЬе пакіопаї, геЬігІЬ ої а паііоп ів а тиііісіітепвіопаї сіупатіс рго-
севв у/ЬісЬ ивиаііу еп§и1їв ІЬе епііге рориіаііоп ої а соипігу. 8осіо1о§і-
саііу іі ГЄ8І8 оп іЬе їипсіатепіаі ргетівев оГ Котапіісівт іп Іііегаіиге
апсі рЬіІоворку ав ууєіі ав оікег восіаі всіепсев.
ТЬе іпсерііоп, §егтіпа1іоп, апсі ехіепвіоп оГ паііопаї сопвсіоивпевв
іп \Уе8іегп Скгаіпе ів сіовеїу аввосіаіесі хуіік М. 8ЬавЬкеуусЬ, а роеі,
ргіевґ апсі риЬІівкег, у/Ьове у/огк іп ІЬе Іікгаіпіап уегпасиїаг 1ап§иа§е
§ауе гіве іо ІЬе пеу/ регсерііоп оГ паііопаї сопвсіоивпевв апсі паїіопаї
вутЬоїв.
8еуега1 агіісіев сіеаі \уііЬ іЬе евіаЬИвЬтепІ оГ а воуєгєі§п Скгаіпіап
КериЬІіс іп ХУевіегп Скгаіпе аїіег ІЬе сіівіпіе^гаііоп оГ ІЬе Аивіго-Нип-
§агіап топагсЬу апсі Еавіегп Екгаіпе, у/ЬісЬ ргосіаітесі іів паііопаї
іпсіерепгіепсе аііег ІЬе сІоу/пГаїї о£ ІЬе івагіві Киввіап етріге. ТЬе ипі-
Гісаііоп ої ІЬе ІУ/о іпіо опе воуегеі§п віаіе Гоїіоу/есі вооп аїіегу/агсів.
Аі ІЬе оиівеі оГ ІЬе у/аг Ьеіу/ееп Кагі Сегтапу апсі ІЬе 8оуіеі Епіоп
ІЬоивапсів ої реоріе у/еге аггевіесі апсі Іакеп іпіо іЬе аігеасіу оуєг-
сгоу/сієсі ргівопв у/Ьеге ІЬеу у/еге Ьгиіаііу тигсіегесі — іпсііуісіиаііу опе
Ьу опе, Ьу сиШп§ оиі коп§иев, еуев, еагв, Ьу Ьгеакіп§ Ьапсів апсі Ьеасів,
сиШп§ оГГ ІЬе вкіп апсі повев. бігів, Ьоув, віисіепів, апсі \уотеп \уеге
іогіигесі апсі іЬеп вЬоі іп ІЬе Ьаск ої ІЬе Ьеасі апсі іЬгоу/п 1Ьгои§Ь Ше
у/іпсіоу/ ої ІЬе ргівоп іпїо ап ореп рік пехї іо іЬе ргівоп, Оуєг Їогїу
іЬоивапс! ргівопегв у/еге тигсіегесі іп висЬ а таппег іп іЬе їігвї у/еек
ої ІЬе у/аг. А їєу/ рЬоіов ої ІЬе тигсіегесі уісіітв аге вЬоу/п іп ЇЬів
Воок ав їЬеіг Ьосііев \уеге їакеп оиї ої ІЬе рік їог ісіепкіїісакіоп. Мові
тикіїакегі Ьосііев \уеге Ьеуопгі гесо§піїіоп.
637
Іі вііоиід Ье саіе§огіса11у етрЬавігед ІЬаі діє Сегтапв Над поікіп§
іо до у/ііЬ діів епогтоив сгіте.
ТЬе Иагі’в оссираііоп о£ Окгаіпе у/ав аз Ьгиіаі ає ікаі о£ діє Киє-
віапв. Мііііопв о! реоріе регівЬед аі На/і Ьапдв іп іЬе РОШ сатрв, ІЬе
сопсепігадоп сагпрв ає у/еіі ає ої 1іип§ег, Ьагд ІаЬоиг апд агтед ге-
вієіапсе а§аіпві Сегтапу.
ТЬе геоссирадоп ої Шкгаіпе Ьу діє Кед Агту Ьгои§Ьі оп а пеу/
у/ауе о£ іеггог. Нипдгед о! ґЬоивапдв о£ реоріе у/еге аггевіед, іогіигед,
апд дерогіед іо сопсепігадоп сатрв іп ЯіЬегіа.
Ноіу/ііЬ8іапдіп§ ІЬе орргевіоп апд дергіуаііоп о£ паііопаї Ггеедот,
Пкгаіпе кав поі Іозі іів ідепіііу ає а 1іото§епеоиє реоріе апд іів єутЬоІє
ої єеІГ-ідепШісаііоп.
ТІїе Рііепотепоп о! діє паііопаї єигуіуаЬіНіу І8 Ьеіп§ апаїуєед Ггот
діє регвресііуе о! деерді рєусіїоіо^у апд іів таіп сотропепі, діє сої-
ієсііує ипсопєсіоиє апд діє єутЬоІє о£ ігапєіогтаііоп. Іі ів геїіесіед
іп діє врігіі оТ діє реоріе, діє паііопаї сиііиге, діє ипдег§гоипд риЬІі-
саііопв іп Іікгаіпе. ТІїе вутЬоІв апд туііів о£ паііопаї веії-ідепШу ге-
віде іп діє деереві вігаіа о£ Йіе соіієсііує воиі апд діеу гергевепі віогед
теапіп§8 іуііісіі соттипісаіе р8ус1іо1о§іса11у іо діє гедесііуе тіпд діє
кпохуіед^е о£ опе’в дідегепдаіед іпдіуідиаіііу апд падопаїііу. То сот-
ргеїіепд діеіг ітрасі, опе гливі аіво віиду діє соттипісаііоп пеііуогк
Ьу уігіие о£ у/Ьісіі іЬеу аге ігапвтідед вупсЬгопісаІІу апд діасЬгопісаІІу
їгот §епегаііоп іо §епегаііоп.
638
Собор св. Юра
639
Блаженніший Патріярх Йосиф І
640
географічний показник
Августівка — 44
Альфредівка (гл. Косичі) — 29
Ангелівка (гл. Янгелівка) — 35, 138,
144
Андріївка (Ферлеївка, Мармузовичі)
— 21, 33, 137
Балучин — 33, 141, 148
Бажани — 139
Баймаки — 141
Банюнин — 40
Батьків — 42
Бачка — 41, 139
Безброди (Безбруди) — 34, 140
Белзець (Гончарівка) — ЗО, 144
Бенів (Золочівка) — 32, 144
Бережанський район — 9, 44
Беримівці — 43
Бібщани — 24, 25, 94
Біла гора — 10, 37
Біле — 39
Білий Камінь — 18, 21, 25, 64, 98,
145, 529
Білявці — 118
Бір — 31, 99
Бовдури — 118
Богданівна — 41, 141
Богутин — ЗО
Боложинів — 33, 41, 140
Бонишин — 33, 96, 148
Боратин — 42, 107
Боратинська гора — 10
Бордуляки — 119
Бортків — 25, 98, 148
Борщів (Бортів) — 39
Брахівка, Буський р-н
Броди — 12, 22, 25, 31, 34, 38, 41, 42,
43, 52, 53, 61, 101-110
Бродівський повіт — мала
Бродівський р-н — 9, 17, 38, 41
Буг р. — 10, 13, 15, 25, 28, 31, 33, 34, 52
Бужок ___ 25, 98, 147, 529
Буськ — 17, 22, 33, 34, 38, 41, 52, 53,
64, 120, 124
Буський р-н — 9, 17, 33, 41
Вапнярка г. — 10
Велика Вільшаниця — 25, 86, 97, 149
Велика Плавуча (Велика Плауча) —
44
Великий Полюків — 26, 98
Великі Пересілки — 42, 119
Великі Підліски — 41
Велин — 42
Вербляни — 138
Верхобуж — 29, 64, 100, 148
Видра — 42, 111
Вижняни — 26, 97
Виписки — 39
Висоцьке — 42, 119
Вишнівчик — 39
Вірлів — 44
Віцинь (Смереківка) — 39, 149, 395
Вовчківці — 43
Вовковатиця — 42, 119
Волинь — 11, 13, 35
Волинська вис. — 10, 11, 13, 54, 55
Волиця р., Бродівський р-н
Волуйки — 38
Вороняки — 26, 68, 150
Вороняки г. — 9, 10, 13, 14, 15, 38
Гавареччина — 22, 25, 98
Гаї — 42
Гаї Дітковецькі — 42, 107, 117
Гаї Смоленські — 42, 117
Гаївське — 140
Гаї Старобрідські — 42, 107, 117
Гаї Суходольські — 42, 111
Галичина — 17
Ганачівка — 40
Гарбузів — 43
Глинна — 44
Глиняни — 21, 22, 26, 27, 63, 90-93
Глинянський р-н — 17, 26
Глннянщина — 17
Глушин — 42, 117
Гнила липа р. — 10, 39
Годів — 43
Головний Европейський Вододіл — 13
Гологірка р. — 25, 33
Гологірки — 25, 28, 34, 97, 152
Гологори — 27, 53, 86, 96, 151
Гологори р. — 9, 14
Голосковичі — 42, 64, 117
Голубиця — 42, 115
641
Гончарівка (Белзець) — ЗО, 98
Горани — 42, 111
Горбачі — 139
Городилів — 27, 64, 99, 150, 426
Граберка, Брод. р-н
Грабина — 38, 139
Грималівка — 119
Гукалівці — 43
Гумнисько (Гумниська) — 41, 137
Гуральня — 40
Гута — 139, 153
Гутище (Олеське) — 38
Гутисько-Турянське — 139
Демня (Курний) — 40
Дерев’янки — 29, 95
Дідилів — 41
Дітківці — 42, 117
Дніпро р. — 13
Дністер р. — 10, 39
Дуб’є — 43
Думниця — 142
Дунаїв — 39, 40
Дунів — 41, 141
Єлиховичі — 27, 99, 153, 426
Жабиня (Жабинь) — 44
Жарків — 42, 115
Женів — 27
Жолоби — ЗО
Жуків — 27, 96, 154, 521
Жуличі — 30, 98, 153
Журавники — 40
Журатин — 41
Заболото — 139
Заболотне — 41, 141
Заболотні — 42, 119
Затірці — 39
Загора — ЗО
Задвір’я — 26, 28, 29, 141
Закомар’я (Закомаре) — 35, 138, 154,
524
Залісся — 33, 96, 155
Замістя — 27
Зарваниця — 32, 95, 155
Заріччя (Заріче) — 22, 27, 99, 154
Заріддя — 43
Застав’є (Заставне) — 26, 34, 98, 138
Затемне — 40
Зашків — 27, 96, 153
Зборів — 43, 44, 62
Зборівський повіт — мапа
Зборівський р-н — 9, 43
Збруї — 119
Звижень — 42, 116
Зозулі — 27, 99, 154
Золота Липа р. — 10, 13, 27, 30, 32
Золочів — 14, 17, 32, 38, 52, 55, 57, 60,
64, 69, 70, 411-417, 418, 422
Золочівка (Бенів) — 32, 95
Золочівка р. — 10, 13, 29, ЗО, 31, 32
Золочівський повіт — 9, 17
Золочівський р-н — 9, 17, 22, 39
Золочівщина — 9, 11, 15, 17-22
Івачів — 43
Іква р. — 10
Івано-Франківськ — 22, 39
Йосипівка — 43
Йосипівка (Юськовичі) — 35, 138
Кабарівці — 43
Кадлубиська (Лучківці) — 43, 107, 524
Кальне — 44
Калинівка (Цецона) — 43
Камула г. — 10
Кам’янисте — 29, 95
Кам’янка Струмилова, повіт — мапа,
52, 64
Кам’янсько-Буський р-н — 40
Кизлів (Кізлів) — 41, 142
Кізлів (Кизлів) — 41, 142
Кіндратів — 160
Клекотів — 118
Княже — 28, ЗО, 33, 64, 96, 155
Ковпин — 42, 117
Козаки — 27, 95
Козівський р-н — 44
Коз’я — 118
Колтів — 28, 64, 99, 157
Комарівка — 118
Конюхи — 44
Копані — 27
Корсів — 118
Королівка — 119
Копань — 40
Корольники — 27
Коропець — 25, 94, 158
Коропчик — 32, 95
Коросне (Коросно) — 40
Коршилів — 43
Косичі (Альфредівка) — 29, 97
Красна (Красне) — 43
Красне — 21, 22, 25, 26, 31, 33, 34, 38.
41, 133-137
642
Красне (Красна) — 43
Краснопуща — 44
Красносільці — 21, ЗО, 95, 159
Кривичі —• 27
Кропивна (Роздоріжне) — 28, 52, 160
Крігів — 28, 99
Кудилівці — 43
Кудобинці — 44
Кудрявці — 41, 141
Кульби — ЗО
Кунцева — 27
Купче — 41, 140
Курний (Демня) — 40
Куровичі — 21, 22, 28, 81
Кути — 34, 119, 529
Куткір — 34, 52, 73, 140, 159
Кучерівка — 40
Кучманський шлях — 36
Лабач — 38, 139
Лагодиче — 160
Л аго дів — 40, 118
Ланівка р. — Перемпшл. р-н
Лешнів — 119
Липівці — 40
Лиса г. — 10
Ліберця р. — 35
Лісове — 38, 41, 119, 139, 140
Лісові — 27, 96, 111
Лісок — 41, 141
Літовище (Літовисько) — 42, 115
Лоні (Луні) — 40
Лонівка — 40
Лопушани — 43
Луг р. — Бродівський р-н
Лука — 32, 95, 162
Лугове — 119
Лукавець — 42, 116
Луні (Лоні) — 40
Лучківці (Кадлубиська) — 43
Ляцьке (Червоне) — 33, 161
Львів — 17, 22, 25, 26, 28, 29, 31, 32,
34, 35, 38, 39, 41
Львівська обл. — 9, 17, 41
Львівське воєводство — мапа
Мазів — 32, 97
Майдан Гологірськнй — 27, 96, 163
Мала Вільшаниця — 25, 98
Мала Стрипа р. — Зборівський р-н
Мале Полісся — 9-16
Малі Переліски — 42
Мамчури — 139
Манаїв — 43
Мармузовичі (Андріївка) — 33
Махнівка р. — ЗО
Махнівці — ЗО, 95
Межигори — 42, 116
Метенів — 43
Митниця — 118
Митулин — 28, 97, 163
Мідне — 118
Міжгір’я (Унів) — 40
Млинівці — 44
Монастирок — 27, 119
Монилівка — 43
Мшани — 44
Надільне — ЗО
Неслухів — 41
Нестюки — 25, 94
Нище (Нііце) — 163
Новий Милятин — 41, 142
Новоселище — 29, 95
Новосілка — 28, 97, 141
Новосілки (Новосілки Ліські) — 41,
163
Обертасів — 27, 99
Ожидів — 21, 25, 31, 34, 35, 138, 164,
340-346, 521, 524, 529
Одеський р-н — 17
Олесько — 14, 18, 21, 22, 25, ЗО, 34, 35,
37, 53, 54, 55, 127-133, 165-169, 320-
340, 529
Одещина — 17
Опаки — 21, 28, 29, 100, 164
Опілля — 9, 10, 13, 15
Осовиця — 29, 95
Острів — 34, 140, 169
Острівець (Острівчик Пільний) — 33
Острівчик Пільний (Острівець) — 33,
137
Пав лики — 35, 138
Панькові — 119
Папірня — 31, 99
Пасмове Побужжя — 9, 10, 14
Пеняки — 42, 64, 115
Переволочна — 38, 55, 139, 174, 346,
348
Перегноїв — 27
Перегноївка р. — 26
Переліски — 42, 111
Перемишляни — 22, 39, 40
Перемишлянський повіт — 17
Перемишлянський р-н — 9, 17, 39
643
Перепильчики — 43
Петричі (Пітричі) — 33, 137, 171
Печенія — 28, 97
Писарівка — 44
Підгайчики — 29, 44, 97
Підгірці — 18, 21, 38, 39, 52, 53, 100,
524, 110, 171, 529
Підгір'я — 31, 42, 111
Підгородне (Фільварки) — 32
Підлипці — 29, 95, 169
Підлисє (Підлісся) — 31
Підлиська г. — 10, 37
Підлісся (Підлисє) — 10, 31, 99, 173
Підставки — 34, 141
Під’ярків — 40
Піски — 119
Пісок — 31, 99
Пітричі (Петричі) — 33
Плеників — 40
Пліснесько — 21, 35, 38, 39, 52, 53, 54,
110, 426
Плісняки — 44
Пліхів — 44
Плігів — 29, 64, 95, 170, 171
Побіч — 99, 170
Погорільці, Золочівський р-н — 97
Погрібці — 43
Поділля — 10, 11, 13, 23
Подільська вис. — 9, 13, 15
Покрова-Урочище — 35
Полоничі — 41, 141
Полтва р. — 13, 26, 33, 34, 141
Поляни (Риків) — 29, 30
Поморяни — 22, ЗО, 94
Пониква р. — Бродівський р-н, 111
Пониковиця — 42, 117
Почапи — 21, ЗО, 52, 86, 98, 351
Прип’ять — 13
Присівці — 44
Пустомитський р-н — 9, 40
Радехівський повіт — мапа
Ражків 42, 119
Рекшин — 44
Ремезівці — 21, 30, 58, 60, 94, 95, 175,
366-376, 486, 531
Рижани — 38, 139
Риків (Поляни) — 29, 95, 177
Ріпнів — 142
Рівне — 22
Розваж — 31, 176, 529
Розвар’яни (Розворяни) — 26, 98
Розгадів — 43
Роздоріжне (Кропивна) — 28, 96
Романів — 40
Руда — 29, 95
Руда Брідська — 139
Руда Колтівська — 29, 100
Русинів — 33, 141
Самка р. — 32, 63
Сасів — 31, 99, 177-180, 376, 529
Свірж — 40
Свірж р. — Перемишлянський р-н
Свята г. — 10
Селицька — 40
Сидинівка — 42, 117
Сидорі — 35, 138
Сивороги — 40
Скварява — 31, 86, 98, 180
Скнилів — 25, 98, 184
Славна — 44
Словіта — 32, 97
Смереківка (Віцинь) — 39
Смільне (Смільно) — 42, 117
Сновичі (Снович) — 32, 95, 183, 379,
486
Соболівка — 184
Соколівка — 38, 139, 191, 381, 529
Солова (Соловія) — 28, 97
Солотва р. __ 34
Соколя — 140
Ставчанка р. — 34
Стадня — 31, 98
Сталашка — 42
Станимир — 40
Стаиіславчик — 119
Старий Милятин — 41, 142
Стир р. — 10, 13, 15, 52
Стінка — 25, 97, 184
Стовпин — 41, 140
Сторонибаби — 38, 137, 182, 183
Стрипа р. — 10, 13, 29, ЗО, 44
Струтинь (Струтин) — 22, 32, 86, 95,
180
Суховилка р. — Бродівський р-н
Суховоля — 42, 117
Суходоли — 42, 117
Сухота — 42, 111
Теребежі — 37, 38
Тернопіль — 22, 28, 29, 31, 32
Тернопільська обл. — 9, 43
Тернопільське воєводство __ 9
Топорів — 139
Торгів — ЗО
644
Травотолоки — 43
Тростянець (Тростянець Малий) —
29, 95, 184, 386
Трудовач — 26, 86, 97, 186
Туркотин, Золочівський р-н — 97
Тур’я (Тур’є) — 139
Тустоголови — 44
Убині — 41
Угорці — 185
Унів (Міжгір’я) — 40
Урмань — 44
Устя р. — 28
Утішків — 38, 137, 185
Ушковичі — 40
Ушня — 31, 86, 99, 185, 529
Ферлеївка (Андріївна) — 33, 65, 137,
186, 491
Фільварки (Підгородне) — 32, 475
Футори — 43
Хоростець — 44
Хватів — 10, 34, 138, 189, 390
Хильчичі (Хильчиці) __ ЗО, 33, 96, 186
Хмелева — 28, 99
Хмельницький — 22
Храбузна — 44
Хренів — 41
Цецова (Калинівка) — 43
Циків —• 18, 38
Цішки (Чишків) — 34
Чаниж — 41, 140
Чемеринці — 40
Чепелі — 42, 64, 115
Червоне (Ляцьке Мале і Велике) —
33, 96
Черемошня — 10, 25, 98, 187
Черниця — 42, 107, 117
Чижків — 34, 138, 529
Чехи (Шевченківський) — 42, 107
Чижів — 31, 94, 187
Чишків (Цішки) — 34, 138
Чорнушовичі — 40
Чуперносів — 40
Чучмани — 138
Яблунівка — 141
Янгелівка (Ангелівка) — 35
Яричівка р. — Буський р-н
Ярославичі — 43
Ярчівці — 44
Ясенів __ 42, 107, 113-115
Ясенівка — 32, 97
Ясенівці — 32, 96, 188-189
Шевченківський (Чехи) — 42, 119
Шнирів — 118
Шпиколоси — 22, 31, 94, 95, 188, 395-
397, 486
Юськовичі (Йосипівка) — 35, 138, 189,
397-406, 472, 529
ПЕРСОНАЛЬНИЙ показник
А
Авдиковський В., о. — 338
Адамик Г. — 514, 515
Алиськевич М. — 549
Андрусяк В. — 350
Андрусяк М. — 52, 346, 530, 566
Антоняк І. — 493, 503, 505
Б
Бабак І. — 506
Бабич, дир. — 552
Батан М., пор. — 81, 443
Бакун В. — 451
Балтарович В. С., комп. — 250, 511,
523-527
Балтарович М. — 77, 220, 224, 226, 368,
421, 440, 494, 496, 506, 567-569
Балтарович И., о. — 368
Бандера С. — 345, 539
Бараник М., дир. — 79, 223, 502, 510, 513
Барагура В. — 253
Барвінський О., посол — 212
Бартошек Н. — 548
Барчинський С. — 451
Бачинський Б., о. — 368
Бачинський Л., — 502
Безпалко В. — 495
Безпалко Н. — 546
Безпалко О. — 501, 537
Безпалко С. — 452
Безкоровайний В. — 526
Безручко В., о. — 171
Белкот В., о. — 185, 242
Белкот, хор. — 524
Березинський І., о. — 348
Березинський Р., о. — 156
Березовський І. — 499
645
Білевич К., о. — 338
Біловус В. — 499, 513, 514, 515
Біловус С. — 485, 506
Біляк, о. — 182, 242
Блавацький Д., пор. — 81, 443
Бліхар М. — 513
Боднар П., о. — 452
Боднар С. — 499
Боднар Ф. — 370, 372, 498, 507
Болбочан П. полк. — 80
Богонович В. — 485, 509, 514, 516, 520
Богонюк М. — 485
Болеслав 1. — 53
Болюбаш В. — 1, 2, 4, 366, 616, 625, 635
Боліобаш Г. — 634
Болюбаш Ф. — 372
Бойко Р. — 634
Боицун І. — 485, 509, 514, 516
Бойцун-Сабат М. — 499
Бойцун-Туркевич С. — 499
Боровицька-Снігурович — 499
Борух І. — 626
Босак В. — 374
Босак Д. — 373, 626, 634
Босак М. — 374
Боцян И., єп. — 212, 569
Брездень Г., о. — 368
Броілович И., о. — 336
Брошньовський В., о. — 338
Бручковський М. — 381, 384, 626
Будзиновський, дир. — 525
Будка Н., єп. — 213
Букеда Н. — 546
Букшований О., сот. — 442
Бурко Д. — 500
Бучак, пор. — 443
Бучацький С. — 220, 503
Бучко І., єп. — 593, 597
В
Вагилевич І. — 195
Вагула В. — 537
Вагула М. — 519
Вагула Н. — 546
Вальницький К. О. — 295-296
Ваньо В., о. — 183
Ваньо Т. — 206, 220, ЗОЇ 424, 426, 474,
480, 487, 490, 494, 504, 505, 506, 514,
571-574
Ваньо Р. — 486
Варненьчик, король — 55, 56, 333
Рацик М. — 510, 511
Вацик, пор. — 79
Варнюки — 168
Вахнянин А. __ 217
Великанович, посол — 484
Величко Б. — 486
Ветичко М., дир. — 500, 513, 545, 552,
574
Вербипький Я. — 420
Верещинський М., о. — 195
Вергановський И., о. — 352
Вергун Д. — 297
Весоловський Е., о. — 320, 327
Весоловський, адв. — 422
Видрівський 1. — 524
Винар І. — 223, 500, 502, 513
Винницький О. — 630
Винницька Н. — 2, 634
Вільк Я. — 547
Вінтоняк, о. — 185, 309
Вітовський В. — 278
Віханський С. — 424
Вжесневська І. — 2
Власенко-Бойцун А. — 499
Вовк Н., пор. — 434, 437
Войціховський М. — 315
Волицький В. — 513
Володар, кн. — 53
Володимир Мономах, кн. — 53
Волошин І. — 514
Волошин М. — 519
Вольф А., підполк. — 81
Г
Гаврилишин І. — 512
Гаврилів І. — 506
Гаврилюк — 507
Гавришків Я. — 306
Гавришко В. — 306
Гайворонський М. — 523, 278
Гайдучок В. — 506
Гайдучок С. — 80
Галлер, п. ген. —• 81
Галушинський М. — 276, 347, 421, 422,
440, 575
Ганьошин І. — 151
Ганушевський М. — 520
Гарматюк М. — 514
Гева М. — 513
Головацький Я. — 53, 73, 115, 195
Голубець М. — 78, 347
Голубович И., о. — 338
Горбачева Н. — 546
Горбачевська О. — 513
Горішний М. — 499
646
Городиловський — 507
Городиловський Ю. — 576, 633
Гофман Р. — 615
Гошовська 3. — 506
Гошовський Б. — 2, 248, 481, 499, 500,
635
Гошовський Д. — 226
Гнатишак Л. — 79
Гнатюк М. — 542
Гнідь А. — 397, 546
Град, о. — 309
Граничка В. — 506
Греків О., ген. — 80
Гречко М. — 545
Грицак Ю. — 495, 548
Гринишин М. — 513
Громницький В., о. — 505
Громницький Є., о. — 220. 421, 440
Громницький Р. — 422
Гувер Герберт, ам. през. — 87
Гуда Я. — 306
Гузар Р. — 368
Гуглевич, о. — 162
І'улик Г. — 514
Гупаловський В. — 493
Гупаловський І. — 486
Гупаловський М. — 501
Гусак Л. — 485
Г
Ґаба П. — 452, 472, 527
Ґаврачинська Н. — 526
Ґаздайка II. — 81, 443
Ґалан В. — 347, 453
Ґалиш О., о. — 499, 576, 633
Ґедимін, кн. — 165
Ґерета М. — 495, 549, 550
Ґілевич, лікар _ 480
Гуляй І. — 453
Гуляй С. — 516
Ґутковський Я., о. — 165
Д
Давидович, о. — 165, 242
Давид Ігоревич, кн. — 53, 121
Данилевич І. — 165, 178, 334
Дацків М. — 635
Дацків ГГ. — 635
Дацків П. — 627
Дацко, о. — 174, 242
Дацко С. — 371
Дашкевич О. — 425
Демків В. — 425, 428
Демчук О. — 80, 442
Денікін А., рос. ген. — 295, 297-298
Де-Сас-Корчинський, о. — 188
Дибуляк М., от. — 83
Дика О. — 513
Дикий Р., о. — 368
Дишенчук О. — 424
Дідицький Б. __ 288
Дідюків, полк. — 80
Дідушок В. — 452
Дідушок П. — 452
Дзендровський Я. — 486
Дзюба І. — 507
Дмитрук Д. — 499, 510
Дмитрук Є. — 499
Дмитрук Є., о. — 577
Дмовскі Р. — 287
Добровольський В. — 512
Дозорський М. — 37, 393
Долішний II. — 315
Дольницький М. — 79, 421, 437, 454
Дольницький В. — 220, 418, 495, 524
Долуд А., от. — 81
Дорощак С. — 627
Дорощак — 501, 510
Дорошенко Д. — 479
Дрогомирецька Є. — 220
Друпович І. — 494
Дудик, о. — 158, 180, 378
Дудкевич Т., о. — 226, 324, 493
Дудкевич Ю., о. — 226, 493, 529
Дунець II. — 501
Дурдело, о. — 162
Є
Єзерський, о. — 419
Ж
Жеруха О. — 455
Жолкевич В., о. — 552
Жуковський С., о. — 338
З
Завадович М. — 368
Завадович О. — 368
Завадович Р. — 245, 247, 268, 313, 368,
371, 406, 527, 580, 635
Загайкевич Б. — 81
Загульський Л., о. — 352
Загульський М. — 226
Залеський О. — 386, 455, 635
Залеський Т. — 418, 578
Заліпський С., сот. — 79, 81, 369, 424,
578
647
Заліпський Є. — 523
Заклинський — 278, 511
Залужний, лікар — 480, 485
Зарицький, о. — 155
Зарічний В., лікар — 546
Заяць В. — 499, 510
Заяць Ф. — 76, 83, 84, 226, 235, 319, 349,
368, 430, 524, 529, 580
Зубрицький В., пор. — 82
Зубрицький Д. — 288
І
Іванів П., сот. — 81, 443, 456
Івахів П. — 553
Івахів І. — 628, 634
Ільків О. — 303, 499, 501, 510, 628, 635
Й
Иосиф II, цісар — 72
Иойко В. — 226
К
Казимир В., король — 54
Казимира Д., дир. — 224, 492, 498, 505,
582
Казимира Б. — 492, 584, 590
Калинович І., бібліогр. — 498
Калинович І. — 474, 487, 494, 498, 505
Калин — 513
Калинкж М. — 513
Кальба В., о. — 76, 182, 206, 220, 223,
226, 228, 236, 493, 529, 584
Капій Є. — 569
Капітанець М. — 308
Карашкевич О. — 473
Карпа Г. — 505
Карпанюк І. — 545
Кармазин В. — 378
Кармазин В., о. — 376, 587
Карманський II. — 422, 440
Карпович С. — 315
Качала С„ о. — 290
Качинський П., о. — 336
Качковський М. — 290
Качор — 472
Квасниця Н. — 547
Квасовський Р. — 485
Квасовська С. — 499
Кедринський В. — 514-514
Кедринський, о. — 242
Кекіш Л. — 457
Кекіш О. — 457
Кисілевська О., сен. — 473
Кіналь І. — 513
Кізель С. __ 350
Кметь, о. — 185
Книш-Гошовська Г. — 499
Кобилецький Я. — 499, 509, 514, 516
Кобилецька-Мамчин — 499
Ковалик В., о. — 498
Ковалик Г., о. — 587
Коваль М. — 87, 476
Коверко К. —• 633
Кожучин М. — 306
Коник, пор. УПА — 100
Кондрат І., о. — 314
Копач М., о. — 147
Копитар В., цензор — 194
Косак, о. — 156
Коссак, о. — 352
Косаревич В. — 485
Косієй Я., о. — 338
Коржан М., о. — 587
Коропецький І. — 498, 499, 513
Коропецький Т. — 499
Коструба Є. — 629
Котович, о. — 188
Кочиліс І. — 556
Кравчук И., о. — 223
Кравчук В. — 224, 493, 525
Кравчук Р. — 499, 501, 510
Краснопера Я., о. — 186, 352
Кресодор-Ярош. — 499
Кривуцький М., о. — 458
Крижановський О., о. — 588
Крохмалюк, о. — 301
Кубійович В. — 552
Кудрич М. — 348, 548
Кузнєцов Н. — 554
Кузьма В. — 351
Кузьма Р. — 95
Кузьма Ю. — 390
Кузьмів Т., о. — 324
Кук І. — 472, 501, 556
Кукеда І. — 513
Кулицькии Н. — 550
Кульчицький, о. — 185
Кумицький К. — 240
Кунцевич, о. — 152
Купчик С. — 486
Купчик П. — 486
Купчинський Р. — 606
Куп’як Д. — 459, 556, 563
Куп’як М. -— 560
Курилович В. — 291, 296
Курманович В., ген. — 80, 164, 458
Курманович, о. — 164
648
Курпіта Т. — 281
Курпіта І. — 373
Курочка — 501
Куссий Л., о. — 588
Кучабський В — 278
Кучинський С., о. — 338
Л
Лазорко М. — 424
Лагола С. — 350
Левандовський О. — 514
Левицький О., о. — 169, 223, 226, 339,
590
Левицький М., митропол. __ 193, 197
Левицький М. — 220
Левицький А., о. — 324, 331
Левицька М. — 363
Левицький Д., політик — 424
Левицький Л. — 550
Левкович В. — 486
Лепкий Б. — 244
Лех М. — 485
Лиско Ю. — 378
Лиско М., о. — 180
Лиско Р., о. — 378, 492
Лисецький П. — 498, 511
Лисняк О., от. — 443, 459
Лисогір М. — 513
Лісовий І. — 506
Лішньовський, о. — 153
Лобур — 499
Логин І. — 350
Логінський М. — 513
Лопатинський, о. — 162, 421
Лопатинський Я., комп. __ 311
Лотоцький О., проф. — 479
Лотоцький М., о. — 338
Лукашевич Є., о. — 147, 309
Луцак С. — 633
Луцак В. — 2, 505
Луцький М., сот. — 80, 442
Луцький О., посол — 589
Лучинський І., о. — 81, 443
Лучка Н. — 629
Лушпинський І., о. — 443
Лушпинський, інж. — 226
Любарт-Ґедеминович — 54, 333
Лясковський, от. — 443
Лягцук П., о. — 147, 230
М
Мазяр О. — 505
Мазурок О. — 519, 522
Макаровський В. — 629
Макаровський М. — 306
Макаровський П. — 306
Макогонський, в. УГА — 83
Макух В. __ 315
Макух В. — 314
Маланюк В. — 306
Маланюк М. — 635
Малиновський В. — 327
Малиновський І., о. — 154, 313
Малиновський О., о. — 83, 154, 590-594
Малий Ю., о. — 156
Майорський П. — 368
Мамчин Р. — 493, 502, 508, 514, 571, 601,
613, 635
Мамчин О. — 499
Мандюк — 168
Маринович — 354, 498 , 515, 530
Маркевич, о. — 164
Маркевич Д. — 559
Марків М., о. — 156, 505
Марков Д. — 291
Мартинюк Г. — 79
Мартинюк М. — 224
Мартинюк Н. — 549
Мартович Л. — 119
Марунчак М. Г. — 584
Марусин І. — 461
Марусин В. — 462
Марусин Г. — 224
Марусин М., єп. •— 198, 546, 594-597
Медвідь — 499
Медвецький Я., о. — 593
Медвєдєв Д. — 94, 553
Мединський С. — 390
Мелешкевич І., о. — 220
Мельник В. — 449
Мельник М. — 512
Микитин Ю., о. — 2, 513, 550, 589, 633
Микитюк Д. — 440, 461, 635
Миколаєвич М. — 512
Мисик І. — 487, 498, 505, 507
Михайлів І. — 463
Мишківський Є., полк. — 78, 441
Мінчакевич Я. — 519
Монцібович, о. — 160
Мороз А. — 564
Москалевський С. — 350
Мриц Д. — 513
Мудрий Л., о. — 598
Мудрий М. — 501
Мурович Я., о. — 379
Муц — 507
649
Мучій Ф. — 326, 463
Н
Навроцький В. — 505
Назарко Н. — 548
Назарук О. — 578
Наливайко О. — 506
Наливайко С. — 421, 498
Наумович І. — 74, 288, 289
Непораний И. — 630
Нестор Л., о. — 368
Несторович Орися — 576
Нехай І., о. — 368
Новацький, о. — 368
О
Ожарські, графи — 161
Огоновський О. — 216
Олег, кн. — 52
Оленьчак Т. — 358, 363
Оленський Л. — 499
Олесницький Я., посол, •— 483, 604
Олійник П., о. — 312, 514
Олійник В. •— 564
Околіта С. — 502
Омилянович Павленко, ген. — 78
Опільський В. — 165
Опшанський М., о. — 338
Оришкевич І., о. — 171, 242
Оришкевич І., о. — 326, 605
Оришкевич П. — 326, 329, 544, 551, 604,
635
Оришкевич О. — 326, 327, 394
Оришкевич Є., о. — 327
Оришкевич Ол., о. — 327
Оришкевич С. — 323, 326
Оришкевич Т. — 547
П
Павликовський Ю. — 589
Павлишин М. — 485, 556
Павлишин О. — 87, 476
Павлів Д. — 499
Павлюк М. — 506
Палій А. __ 589
Панейко В. — 78, 419
Панейко Ю. — 598
Панчишин Г., о. — 152, 311
Паньчишин М., лікар — 480
Папроцька А. — 348
Пастернак Я. — 52
Пачовський В. — 269-2881, 419, 420, 464
Пачовський Р. — 269
Пашковський А., о. — 321, 332
Пелех В. — 307
Пелех Т. — 308
Пелех, о. — 147, 305, 309
Пелехатий И., о. — 292, 294
Петрик П., дир. — 241
Петрик Я. — 485
Петриця П., о. — 220, 428, 479
Петрович Я. — 2, 635
Петрушевич Є., през. — 80, 599
Пилип’як — 425
Пиндик — 474, 501
Підсонський В., о. — 144
Підсонський Є., хор. — 79, 523
Пілсуцскі Ю. — 287
Пітушевський, о. — 170
Платовецький Є. — 499
Побігушка Ф., о. — 485, 500, 524, 602
Поважук В. — 242, 525
Подолинський, о. — 233
Поґодін М. — 288
Полянський Ю., сот. •— 443
Постолюк П. — 464
Потопник М. — 143, 411, 499, 602
Потопник І., о. — 143, 156, 309
Поцілуйко Л. — 564
Пранчук, о. — 314
Пришляк В., о. — 173, 242. 393, 488, 505,
507, 603
Придаткевич — 278
Процик І. — 293
Р
Радомський Т. — 547
Рак Н. — 550
Ребрик — 519
Редкевич Л. — 498
Редкевич Ю. — 512
Рибка М. — 395
Рицар, о. — 185
Рожанковський Л. — 419
Розборський С., о. — 156
Романюк М., о. — 464
Ромашок Р. — 502
Рубігґер Л. — 434, 465
Руденська-Оришкевич. — 499, 548
Рудник М. — 502
Рудко В. — 530
Рудницький І., сот. — 443, 465
Ружицький І. — 418
С
Сабат Ю„ дир. — 508, 513, 514-515, 517,
519
650
Сабадаш В. — 315
Савчук С. — 605
Саґатий М. — 498, 501, 635
Садовська Л. — 499
Садовський Л. — 499
Садовський Б. — 499
Садовський І., о. — 184
Салій М., о. — 378
Сапеляк Р. — 306
Сахно, о. — 309, 347
Свідерський В. — 480, 607-608
Сембай Т., о. — 608
Сембай С. — 609
Сембратович, кардинал — 212, 339
Семчишин-Городиловська — 548
Семчишин Л. — 510, 609
Семчишин Мих. — 373
Семчишин М. — 499, 509, 610, 635
Сингалевич В., посол — 240, 440
Сихунський І. — 308
Січинський М. — 367
Сітницький, сот. — 438
Сліпий И., митрополит — 198, 432
Словенський, о. — 169, 332. 393
Склепкович Е. — 550
Скочиліс І. — 87, 476
Смаль П. — 220
Смачила, о. — 242
Сметана, о. — 156
Снігурський І., єп. — 196
Спільник В. — 630
Созанський Т., о. — 338
Сологуб, сот. — 83
Солтівський Л. — 514
Сопруновські — 382
Сорока М. — 374
Сорока П. — 635
Сорокевич, сот. — 443
Сороковський Р. — 493
Сосічко В. — 594
Сохоцький И. — 294
Сохоцький І., о. — 599
Стащишин Д., різьб. — 168
Старосольський В. — 476
Стахів М. — 286
Стебельський Б. — 2
Степанів О., хор. УСС — 80, 120, 443,
446
Стечишин Т. — 499
Стефанів Г., полк. — 77, 424, 435, 443
446
Стефанович О., о. _ 292
Стисловський, о. — 161
Стойко К. — 514
Строчан І. — 485-486
Страчани (брат і сестра) — 547
Струтинський М. — 278
Сукмановський Ф. — 315
Сукмановський Г. — 315
Сумик Ю. — 2, 390
Сухінський — 348
Т
Танчак, о. — 182
Танячкевич Д., о. — 154, 224, 238, 324,
330, 421, 529
Танячкевич К., лікар — 226
Тарнавський А., о. — 157, 158
Тарнавський Л., о. — 226, 611
Тарнавський М., ген. — 80, 82, 468
Тарнавський О. — 83, 502, 513
Теленко В., о. — 514
Телиховський, о. — 194
Телішевський П. — 327
Темницький В. — 419
Теслюк І. — 512
Тиктор І. — 443, 469
Тильчак П. — 368
Тимчіи-Лопатинський — 363
Ткачук М. — 443, 469
Тройденович Б., кн. — 165
Труш І., мистець — 119
Туркевич С. — 549
Ф
Фабіянський Ю. — 350
Фанґа М. — 314
Федишин, о. — 242
Ферик — 501
Федик — 501
Федунчик Є. — 313
Фещук И., сот. — 443
Федюшка Є. — 278
Фітьо Н. — 547
Франзей І. — 506
Франко П. — 78
X
Харевічова Л. — 80, 52
Харлампович, о. — 188
Хмільовський М., о. — 81, 83, 220,
224, 421, 416, 476, 510, 511, 613
Ховзун С. __ 485
Храпливий С. — 487
Хребтовський А. — 613
651
Христич Я. — 473
Хронов’ят М. — 514
ц
Цьокан І., сот. — 77, 224, 437, 469
Цебровський В., о. — 226, 316, 318, 320,
326, 493, 505
Цегельський Л. — 78, 119
Цица Г. — 373
Цица І. — 373
Цица П. — 372, 472, 501
Цішецький Я. — 506
Цішецький Ю. — 525
Ч
Чайковський В., о. — 158
Чайковський И., о. — 144, 498, 514, 611
Чарнєцкі, п. погромник — 181, 384, 385
Чекалюк, о. — 147
Чемеринський Л. — 171
Чемеринський, о. — 427
Чемеринський О. — 499. 501, 510, 614
Чемеринська Р. — 614
Червінський В., о. _ 338
Чепак І. — 373
Чепак В. — 374
Чепак М. — 374
Черкавський О. — 377, 424, 470
Черкаська С. — 378
Черкаська Ю. — 378
Чмелик С., полк. — 81, 442
Чолган, сот. — 81
Чорний В., о. — 149
Чорнодольський В. — 501
Чорнодольський М. — 612
Чучман М. — 507
Чучман К. — 557
Чучман М. — 559
Чучман Є. — 559
Чучман П. — 564
Чучман С. — 564
Ю
Юрик С„ о. — 77, 79, 220, 223, 429, 438,
477, 480, 481, 485, 487, 490, 494
Юркевич Віра — 128, 613
Юркевич О., сот. — 471
Юркевич Ю. — 480, 510, 512, 612-613
Ш
Шаневич, о. _ 242
Шандровський Н. — 549
Шандровська Н. — 548
Шанковський Л. — 540
Шанковський К. — 79
Шаповал О., от. — 79, 438
Шах С. — 211
Шах Н. — 545
Шашаровський Д. — 470
Шашкевич Б., от. — 82, 444, 470
Шашкевич М., о. — 37, 73, 190-198, 198-
205...
Швець П. — 379
Шептицький А., митрополит — 212, 295,
332, 345, 479, 480
Шептицький К., о. — 332
Шипула І. — 485, 537
Шулим І., о. — 314
Шульґін В., ренегат — 297
Шумлянський, єп. — 66, 156
Шухевич Є., о. — 235
Шухевич С.,_ от. — 442, 470
щ
Щаніцький С., о. — 338
Щуровський В., лікар _ 443
Я
Яворський М. — 631
Янів В. — 207
Янович А., о. — 180
Янович, лікар — 504
Янович Р. — 514, 518
Янович М., сот. — 437, 471
Яськів П. — 220
Яхимович Г., єп. — 197
Яхторович О., лікар — 378, 509, 633
Яхторович А. — 378
Яхторович Н. — 548
Яцьків — 278
Яцків, о. — 147, 242
652
СПИСОК ФОТОІЛЮСТРАЦІЙ
стор.
Маркіян Шашкевич ................................................... 5
Студентство Бродівщини, Золочівщини і Олещини ....................... 51
Церква у Пліснеську ................................................ 110
Замок у Підгірцях .................................................. 128
Дівочий відділ „Солока” у Красному ................................. 135
Символічна могила в Гумниськах ..................................... 138
Церква в Білому Камені ............................................. 145
Символічна могила в Білому Камені................................... 146
Церква в Городилові .. - -............• •........................... 151
Ганьошин Іван — фундатор городилівської церкви ..................... 151
Церква в Княжому ................................................... 156
Аматорський хор в Підгірцях ........................................ 173
Церква в Ремезівцях ................................................ 175
Пам’ятник Маркіяна Шашкевича на Білій горі.......................... 232
Пам’ятник М. Шашкевичеві в Підлиссі ................................ 243
Роман Завадович .................................................. 249
Теодор Курпіта ..................................................... 282
Іконостас шпиколоської церкви ...................................... 285
Символічна могила в Бужку ......................................... 307
Група діячів при читальні „Просвіта” в Кутах ... ............... 316
Гурток „Доросту” в Кутах ........................................... 319
Церква в Кутах .......... ............• •........................ 320
Студентські вечорниці в Олеську .................................... 325
Студентський хор в Олеську . . ...... ....................... 326
Олеський мішаний хор ............................................... 329
Молодь Олеська .......... ........... ........................ 331
Школа Садівничок в Олеську ......................................... 332
Церква в Олеську .... - ........................................... 337
Церква в Ожидові ................................................... 341
Хор в Ожидові .......... ...........• .......................... 344
„До краю Бандеру” .................................................. 345
Символічна могила в Ожидові...........- -........... ........... 345
Церква в Переволочній .............................................. 349
Хор в Переволочній ........- ............. ...................... 350
Посвячення дзвона в Почапах .......................... .. 355
„Сокіл” в Почапах .........- -..................................... 361
Церква в Почапах ................................................... 365
Ремезівська молодь на Підлиській горі .............................. 369
Управа кооперативи в Ремезівцях .... .......................... 370
Хор в Ремезівцях .......- ......................................... 371
Аматорський гурток в Ремезівцях .................................... 373
Босаки — Василько і Михайло........................................ 374
Школа в Ремезівцях ............................... 375
Церква в Сасові...................... ........................... 377
Церква в Сновичах .................................................. 379
653
Школа в Сновичах ................................................. 380
У садибі Сопруновських..... ...............• •.................. 382
Символічна могила в Тростянці .................................... 389
Аматорськіш хор у Хватові ......... ... 391
Церква у Хватові ................................................. 393
Церква у Шпиколосах .............................................. 396
Церква в Юськовичах ..... ...........• ........................ 404
Символічна могила в Юськовичах ................................. 405
Оркестра с. Кутів ............................................. 433
Бронепоїзд „Вільна Україна” .................................... 441
Курінь 4-ої золочівської бригади . ........... ................. 442
Старшини Золочівської бригади..................................... 444
Сотник Петро Газдайка ............. ............................ 453
Стрілець Василь Бакун .............................-...............453
Чотар д-р Іван Гуляй .. . • -.. ... - ......................... 454
Сотник Володимир Галан ........................................... 454
Жеруха Олекса ............... ................................. 455
Чотар Мирон Дольницький ........................................ 455
Чотар Осип Залеський ...............• ...................... 455
Сотник Сильвестер Заліпський ..................................... 456
Сотник Павло Іванів .......................................... 456
Сотник Лев Кекіш ............................................... 457
Чотар Осип Кекіш ..................- -............................ 457
Ген. Віктор Курманович ........................................... 458
Капелян Мирон Кривуцький ........................................ 458
Дмитро Куп’як .................................................. 459
Отаман Омелян Лисняк .............. .......................... 459
Стрілець Володимир Марусин ....................................... 462
Стрілець Іван Марусин .... ............ • ................ 462
Хорунжий Дмитро Микитюк 462
Поручник Іван Михайлів ....................................... 463
Чотар др Ф. Мучій ................................................ 463
Чотар Василь Пачовський ....... .................... 464
Чотар Петро Постолюк.............................................. 464
Поручник Лев Рубінгер ........................................... 465
Сотник Іван Рудницький ....................................... 465
Полковник Гнат Стефанів ........................................ 466
Хор. Олена Степанів зі своїм братом Аналієм ...................... 466
Генерал Мирон Тарнавський ...................- -................. 468
Чотар Іван Тиктор ................................... .... 468
Стрілець Мирослав Ткачук...................................... 469
Сотник Ілько Цьокан ...............................-.............. 469
Отаман Богуслав Шашкевич . . ..................471
Отаман Степан Шухевич .......................................... 471
Поручник Осип Юркевич ........................................ 472
Сотник Мирослав Янович ........................................... 472
Загальний вид стрілецьких могил в Золочеві ....................... 482
Похід на цвинтар в Золочеві ..... ...........• .................. 483
Похід на стрілецькі могили в Золочеві ............................ 484
„Русалка” — футбольна команда 486
Символічна стрілецька могила у Вознесенській церкві ..._ __________499
Молодь V Підлиссі ................................................ 502
Таборування в Уневі .............................................. 500
654
Виділ Т-ва Купців і Промисловців ................................... 505
Професори і учні „Рідна Школа” в Золочеві............................510
Гімназія ,рідна Школа" в Золочеві...... ..................... 511
Перша матура в гімназії „Рідна Школа" .............................. 512
Юліян Сабат ........................................................ 515
Володимир Біловус 515
Михайло Волошин . 515
Хор „Просвіти” в Золочеві .......................................... 523
Злучений хор Зазулів і Золочева .................................... 524
Оркестра в Золочеві ................................................ 525
Сон Балтарович ..................................................... 527
Дівочий хор в Золочеві ............................................. 530
Митрополит Андрей Шептицький....................................... 531
Трупи закатованих в’язнів ... 533
Відкопані трупи в’язнів ............................................ 534
Спільна могила закатованих в’язнів ................................. 535
Спільна могила замучених ......................................... 537
Над могилою В. Дзендровського....................................... 537
Проголошення відновлення української державности в Золочеві — 1941 . 540
Чота упівців в Золочівщині ....................................... 543
Середня школа в Золочеві — 1940 р................................... 546
Середня школа в Золочеві — 1941 р................................... 547
Учительський збір Торговельної школи в Золочеві — 1943 р.............549
і’урток молоді Торговельної школи в Золочеві — 1943 р. . . .....550
Хор Торговельної школи — 1943 р......................................551
Петро Івахів з Переволочної ...................... .... 553
Пам'ятник за волю України .......................................... 555
Повстанці на Поліссі .. .................... .... 565
Микола Андрусяк .................................................... 566
Михайло Балтарович ................................................. 569
Єпископ Йосиф Боцян ................................................ 570
З еодор Ваньо...... 571
Юрій Городиловський 576
Микола Величко ................................................... 576
Отець Осип Галиш ................................................. 577
Отець Євген Дмитрук ................................................ 577
Федір Заяць ...................................................... 581
Дмитро Казимира .................................................... 583
Отець Лютослав Куссий ............................................ 589
Отець Юліян Микитин ................................................ 589
Архиєпископ Іван Бучко і єпископ Мирослав Марусин................... 597
Євген Петрушевич ................................................. 599
Мирон Потопник ..................................................... 603
Отець Ф. Побігушка ................................................. 604
Свідерський Володимир .............................................. 607
Сидір Сембай ..................................................... - 609
Отець Тимотей Сембай ............................................... 609
Лука Семчишин ...................................................... 610
Отець Лев Тарнавський . . . ............. -...................... 611
Отець И. Чайковський .. 611
М. Чорнодольський ........................ 613
Юлій Юркевич ....................................................... 613
655
Софійський собор у Києві ...................................... 624
Володимир Болюбаш ............................................. 625
Дмитро Босак .................................................... 625
Бручковський Микола ............................................. 627
Іван Борух ...................................................... 627
Петро Дацків .................................................. 627
Семен Дорощак ................................................... 627
Іван Івахів ..................................................... 628
Осип Ільків ..................................................... 628
Василь Малиновський ........................................... 629
Володимир Макаровський .......................................... 629
Василь Спільник ................................................. 630
Мала України .................................................. - - 638
Собор св. Юра .................................................. 639
Блаженніший Патріярх Иосиф І .................................... 640
Д
656
ЗМІСТ
Передмова.........................................
стор. 7
ГЕОГРАФІЯ, ПРИРОДА, ДЕМОГРАФІЯ
Петро Оришкевич: Географія Золочівщини.................... 9
Фізико-географічний огляд .............. 9
Населення ............................. 17
Господарство .......................... 20
Огляд міст і сіл Золочівщини............22
Міста і села поза Золочівщиною (в обсягу мали) . 39
Географічний показник ................. 45
ІСТОРІЯ
Микола Андрусяк: 3 минулого Золочівщини...................52
Старі часи ............................ 52
Під Литвою й Польщею................... 54
Золочівщина в роках 1699-1772 ......... 61
Під Австрією .......................... 71
Часи української влади ................ 77
Золочівська бригада.................... 80
Золочівський вишкільний курінь..........83
Золочівщина у совєтській „Історії міст і сіл
УРСР”, Львівська область .............. 85
Глиняни ............................... 90
Бродівщина.............................. 100
Броди .................................. 101
Підгірні ............................... 110
Пониква ................................ 111
Ясенів ................................. 113
Голубиця ............................... 115
Бущина ................................. 120
Олесько ................................ 127
Красне ................................. 133
Мирон Потопник: Вступні інформації про Золочівський повіт .. 143
Історія сіл і містечок Золочівщини...... 144
ВКЛАД У ЛІТЕРАТУРУ І КУЛЬТУРУ
Мирослав, єн.: М. Шашкевич — світильник золочівської землі ... 190
Митр. Й. Сліпий: „Тверде криця душ наших"................198
Теодор Ваньо: Значіння культу Маркіяна Шашкевича.........206
Володимир Янів: Значення О. Маркіяна Шашкевича...........207
Олександер Кульчицький: Культ М. Шашкевича як психосоціяльна
657
проблема .......................................... 214
Михайло Марунчак: До історії Товариства ім. М. Шашкевича в
Золочеві ........................................... 219
Федір Заяць: Пам’ятник на Білій горі в Підлиссі...........224
За „Ділом": Маркіянове свято у Підлиссі...................232
Богдан Лепкий: В Маркіянові Роковини......................244
Роман Завадович: 1837-1937 .............................. 245
Роман Завадович — поет, письменник, педагог...............247
Богдан Гошовський: Творчий шлях Романа Завадовича.........248
Володимир Барагура: „Світ, мов казка, світ, мов мрія”.....253
Роман Завадович: „З любов'ю батьківського серця”..........262
Великий заповіт ......................... 265
За вітчизну нашу ........................ 266
Борцеві без меча ........................ 267
Бібліографія книжкових видань творів Романа
Завадовича ......................... 268
Василь Пачовський — поет і письменник.................... 269
Роман Пачовський: До чвертьстоліття смерти батька.........269
Василь Пачовський: Хуртовина мого життя...................271
Золоті ворота..........................279
М. М.: Теодор Курпіта — поет, письменник, редактор........281
Т. Курпіта: Виїжджаємо з рідного краю.....................283
Привітання золочівцям ............................ 284
БОРОТЬБА ЗА НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕЮ
Матвій Стахів: Москвофільство у Зборівщині і Золочівщині.286
ЗОЛОЧІВЩИНА У СПОГАДАХ І СВІДЧЕННЯХ її ЖИТЕЛІВ
Осип Ільків: Село Бужок за своє національне обличчя.......303
Володимир Пелех: Бужок у моїх споминах .................. 307
Петро Дацків: Містечко Гологори...........................310
Роман Завадович: Празник у селі Жукові....................313
Василь Макух: Коропець за моєї пам’яті....................314
Н. Н.: Село Кути і його мешканці..........................315
Н. К.: Село Кути у процесі національного відродження......317
Стець Є. Веселовський: Думкою у недавньоминуле Олеська....320
Б. І-в: Містечко Олесько................................. 333
Богдан Подолянко: Про село Ожидів.........................340
Микола Андрусяк: Переволочна в оповіданнях і свідченнях її
мешканців .......................................... 346
Юрій Логин: Село Переволочна у моїй пам’яті...............348
Василь Кузьма: Почапи ................................... 351
Володимир Болюбаш: Ремезівці на тлі подій першої половини XX
658
сторіччя .......................................... 366
Отець Володимир Кармазин: Сасів — історія, люди..........376
Павло Швець: Сновичі у моїй пам’яті......................379
М. Бручковський: На перехрестях Соколівки................381
М. Бручковський: Смерть погромника С. Чарнєцкого у народних
переказах ......................................... 384
Осип Залеський: Тростянець — моє рідне село..............386
Ю. Кузьма, Ю. Сумик, С. Мединський: Хватів у першій половині
XX століття........................................ 390
Микола Рибка: Трагедія Шпиколос ........................ 395
Адам Гнідь: Село Юськовичі у боротьбі за краще завтра....397
Роман Завадович: Спомини про сільську церкву.............406
ПОГЛЯДОМ У ДАВНОМИНУЛЕ ЗОЛОЧЕВА
Мирон Потопник: Золочів — місто моїх юних років..........411
Тадей Залеський: Золочів у роках 1895-1900 ............. 418
Роман Громницький: Місто Золочів в роках 1901-1914 ..... 422
Володимир Демків: Золочів у легендах, переказах і дійсності .... 425
Володимир Демків: 3 минулого Золочева....................428
Федір Заяць: Віднайдення мощів св. Йосафата..............430
ЗОЛОЧІВЩИНА У БОРОТЬБІ ЗА УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВНІСТЬ
Лев Рубінґер: Листопадовий зрив 1918 року в Золочеві.....434
П. Вовк і М. Дольницький: Свято злуки в Золочеві 1919 року.437
Н. Н.: Золочів з перспективи мого сьогодення.............439
Дмитро Микитюк: Старшинська школа піхоти в Золочеві........440
Дмитро Микитюк: Четверта Золочівська бригада УГА.........441
МИ ЙДЕМО В БІЙ, ЗЕМЛЯ ГУДЕ...
Жалібний список..........................................444
Золочівці в рядах УСС-ів від 1914 року...................448
На пошану борцям за волю України.........................451
А. Гнідь. У пам’ять Павла Ґаби...........................472
ВІД ПОРАЗКИ ДО НОВОГО ПОЧИНУ
Яким Христич: Польський терор над громадянами Золочівщини .. 473
Отець д-р шамбелян Юрик перед польським судом............477
Григорій Дмитрук: Мій спомин про бл. п. о. шамбеляна С. Юрика . . 478
Богдан Гошовський: Стрілецькі могили в Золочеві..........481
Посвячення могил українських вояків у Золочеві...........483
Свято „Рідної Школи” в Золочеві..........................484
Мирон Саґатий: Футбольні українські команди у Золочеві.....485
Поляки забороняють концерти в Золочівщині................486
659
Іван Калинович: Філія Т-ва „С.Г." у Золочеві 1927-1930 рр..487
Роман Мамчин: Філія Т-ва „Сільський Господар” у Золочеві в роках
1932-1936 .......................................... 493
Мирон Саґатий: Історія Пласту в Золочеві (1921-1930 рр.) ..498
Осип Ільків: Прогулянка у пластове минуле..................501
Роман Мамчин: Спомини про укр. кооперацію у Золочівщині....502
Мирослав Семчишин: Українська приватна гімназія в Золочеві ... 509
Володимир Біловус: Укр. молочарська кооперація в Золочеві .... 513
Роман Мамчин: Огляд вокально-музичного життя в Золочеві....522
Роман Завадович: Культурно-освітнє життя Золочівщини....... 527
КРИВАВІ ПОДІЇ В ЗОЛОЧІВЩИНІ В ЧАС II СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Н. Н.: Масакра в’язнів у золочівській в’язниці.............532
Н. Золочівська: Розстріли у Золочеві.......................534
Неповний список закатованих в’язнів........................538
Акт проголошення відновлення української держави у Золочеві.. 539
Лев Шанковський: Дії УПА на Золочівщині....................540
Петро Оришкевич: Шкільництво у Золочеві в роках 1939-1944 .... 544
Большевицькі диверсанти і УПА..............................553
Г. Д.: Жалобна маніфестація в Золочеві.....................555
Дмитро Куп’як: Боротьба з Москвою за волю України..........556
Дмитро Куп’як: Засуд українських патріотів у Красному......563
КУЛЬТУРНО-ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ ЗОЛОЧІВЩИНИ
Роман Мамчин: Балтарович Михайло — патріот і культурний діяч . 567
Євген Капій: Єпископ Боцян Йосиф...........................569
Роман Мамчин: Д-р Ваньо Теодор — громадський діяч і політик .. 571
Осип Назарук: Заліпський Сильвестер — курінний комендант
Галицької Армії ......................................... 578
Роман Завадович: Подзвінне бл. п. Федорові Заяневі.........580
Н. Н.: Дмитро Казимира — біографічна силюета...............582
М. Г. Марунчак: Отець Володимир Кальба.....................584
Богдан Казимира: Отець Олександер Малиновський — патріот і
слуга Божий ............................................. 590
Василь Сосічко: Єпископ Мирослав Марусин — син Золочівської
землі ............................................ 594
о. Ізидор Сохоцький: Д-р Євген Петрушевич..................599
Роман Мамчин: Отець д-р Филимон Побігушка .................601
Галакіон Чіпка-Роман Купчинський: Лицар і Людина (Лист до бл. п.
д-ра В. Свідерського)................................606
Роман Мамчин: Отець директор Микола Хмільовський...........613
Д. Б.: Відійшла мати страдальниця (Роза Чемеринська) ......614
Житель Золочівщини врятував життя майбутньому нобелівцеві ... 615
660
І НЕСИТИЙ НЕ ВИОРЕ НА ДНІ МОРЯ ПОЛЕ...
Володимир Болюбаш: Вплив символів на перетворення і збереження
нації з погляду глибинної психології (рефлексії про М.
Шашкевича) ....................................... 616
ФУНДАТОРИ, ДОБРОДІЇ, ЖЕРТВОДАВЦІ
Короткий життєпис Фундаторів, Добродіїв і Жертводавців..625
Список Жертводавців.....................................631
Історія Золочівського збірника......................... 633
Резюме англійською мовою................................636
Собор св. Юра...........................................639
Блаженніший Патріярх Йосиф І............................640
Географічний показник ................................. 641
Персональний показник...................................645
Зміст...................................................657
661