Текст
                    

4л Скгпіотпіін? Ро+ііднг

ІІОЗТІІ ЧЕТКАЯ
СИДОРАЦКАГО
СОСТАВЛЕННАЯ ИМ ИЗ
запрещонііых стихдв

1‘АЗНЫХ ЛИТОРОВ
4 = Ь - II
81Э0НАТ8КУ - ЕОІТЕПК



•••••••••••••••••••••• ПОЭТУ XI е 1’0) О СЧЙСТІИ ПуСТОМ ) В годііну нашего позора. Нуст] пѣги) твой меж нас. как гром, Раздастся голосом укора. Нуст] ум и душу потрясёт Твой пророческое слово II сердце страдой обол]ёт, II воскресит для жизни ново]. Ты по] о том, что упядйет Паш ум в бездѣйствіи пустом. Что правда свѣтлая страдАет, — Деспот увѣнчай торжестном. Что мы постыдно позабыли Мір независимыя идіу И чтЪчіозором закле]мйли ,0401. ккк грйждан и людё]. нас сил для возрожддіця ЫтсГ'Чід безчувственно влачіім Оковы зла и унижен]я И.раЯі^ііат] нх не хотйм.
06 Атой по]! И. может стйт]ся, ЗастАвиші ты кого-нибуді Н своём бездѣйствіи сознАтіся. С презрѣи]ем на себй взглянут]! ПРИ ЦАРІІХ ЯЛичего нигдѣ не видно. } Мрак, сомнѣніе, пустотА. Мысле] грйзных, мілслс) чорных, Рп.ілилАс] нечистота! Нее темно, нелѣпо, смрАдно, Невозможно, кан конімар, Адски-жАлобно, досАдно, Словно цѣпи и угар! Сердце нбет, сердце жмётся, Груду и дАвит, и тѣснйт. В головѣ—туман желѣзны], Мозг устАлы] мрАчно спит! Угнетённыя желА>і)я Под оковами молчат. Притуплённыя страдАнія Про тоску ли іи] говорйт!.. ПИТЕЛВІ >*г. иг/г у " ШжК.жЛ""
СВОБОДНОМУ ПИСАТЕЛЮ Г^ора! Явію] пророк! ] Все] сплою печали, Нео] сплою любви В.іывасм мы к тебіі! В.ігляііі'і, как слабы мы Н глннн, как мы устали, Как мы безпомощны В мучительно] бор]6І.! Теперь — ил] никогда!.. Со.інйніе умнрйет, I 'тыд іаепет, совѣсть спііт. Ни проблеска кругом. Одно ничтожество Сво] голое нолнышает, А чест], и ум, и иыол) 1‘аздавлевы цпрём!.. НПИТАФІЯ Г'орды] тюл]иан красовался и свѣ- тлпиѣ. У.ініік и<'чал]ны] томился в темницѣ. Горды] тюл]пан еріізан бетрым но- жом. У.іиик пові іисн •.і сстбкпм царём.
ЗАДАЧА ПОЭТОВ ДОогдй бѣдняжка Рус) ) Царей угнетена Как в наши дни, Отирая и до края, Когдй царііт в не] гнёт Безправія и сна, Под тйжкое ярмо Чело ей склоняя, Когда повсіоду розн], Всё ілохнет и молчііт, УнГлі]е, как недуг, Сердцами овладѣло, II холод мрачных дум Сомнѣніем мертвит 11 нлѢменньі] норыв, И начатое дѣло, — О! в ати дни рыдат) Постыдно и грѣшно! II пйша цѣсн] должна Звучат] странѣ нри.іывом, Должна святых иадёжд Бросат] в неё зерно Быт] ярким маяком Во мракѣ молчаливой!
ЗАГУБЛЕНІІЬИ ДРУГ Рот тЬ грозно-нѣмыя твердйни, Гдѣ КО ИМЯ велико] святГдни Стдл]комук,страшных мук безкопцА Горделиво, без слёз принимАлое], Стоя] ко сид молодых раэбивАлос], Непрося и в грядущем вѣнца. Н йтих кймениых глі.ібах и он, Лучші] друг моё] іоности бѣдно], Г>ыл свирѣпыя врагом иогребён! ЧАсто слабы] .безпомощны,),блѣдны] он мерёщился мнѣ еред] ночё], ІіогдА сон убѣгАл от очё]. ІІ,безсйл]ною злббо] сгорая, В ліото] горести р< ни ломАя, Порывался я в битву с врагом, Нес] был молнія,Арост и гром. Міімо грозно] темницы не раз ІІроходііл я в нол< ночны] чае (' горько] ду мо]: «О брат дорого]! < (тчего в видѣ жёртвы свято] ВАібраи ты, а не я, не друго]?.. В блескѣ сил огневГдх, в цвѣтѣ лѣг, В нѣдрах кАменных страшнаго гроба Погребла тебй дикая злоба Мертвецбв, неиавидящих свѣт!..»
МОЛОДОМУ ПОЭТУ -*— ТТуст] нѣсн] твоя кипйт / Огнём негодовйн]я II душу нйшу жжот Гражданскою слезѣ], Пуст] отзыв в не] наід.Ут И чёетныя же л Ануя, II гордая любову К свободѣ дорого], Пуст] кАжды] эвук ей Вперёд нас призываст, Для бтданных борубѣ Надёждою звучйт, Повѣшеннгдх — вѣнком Безсмертія вѣнчйет. И робких россінн Насмѣшкою кло]мйт. Пуст] нас ведёт она В бо] с деспотйзматімдю В суровы], грозны] бо] За истину и свѣт. — II будем мы, наш Друг, ТогдА гордй тобою II скйжем мы тебѢ: «Ты — йстинны] пойт!..і
СОН РУССКАГО ГРАЖДАНИНА ЖЖйпче снилос] мнѣ, что я попЛл в ] тюр]му?.. А за что? — теиёр] не вспомню, не по]му. Ну,«а что уж] тут! Не нйдо и вніій, Коли ест] на то желаніе «сатанй». Бйло мрачно, сйро и темно, Бьіло холодно и голодно... И провёл я там... не знаю, сколько Дне]. Тосковйл сперва по волюшкѣ свое]. Как дитй, рыдал, валііяс] на полу. Бился дб-стѣну, как волны о скалу. Ждал, всё ждал, чтоб двер] от- крылаея... Сёрдце —будто нтіічка біілося... Но часй и дни тянулис] как года!.. И рѣшил я: «Здѣс] я, видно, навсе- гда!...» ЧЖІЖ0 ДНА ДВОРНИКА Х^еакціп дико] суровы] поборник } Дивя нроходяші] народ,
Н овчпнпом тулупѣ безграмотны] Безсмѣнно СИДІІТ у ворот. [дворник II снйтея ему,что при се] оборонѣ, Нелѣпо], но грозно] на вид, (тронѣ Тако] же.как он,на наслѣдственно» Безграмотны] дворник снднт. МАТЕРИ плпч], омат]мой! и сына не ко- } Не горе дом тво] посѣтило. |рп! (' тонко] и гореч]ю врагам не госо- Что сына ты похоронила. [ріі, По ты скажи,что духом он нозстАл II» ненавистно] ночи грбба, Когда уиѣровал и истину но.інал, II что ему смѣшна жандармов злоба. Что много нао. Что наст), ил] по- бѣди г] Пдбм мы не стряшас] гоні'чі]н. Что мы идём старданіем купйт] БорібГз-.іа-волю наслажденіе!... О, мат] моя, Чы можеш] ли понят] Слова мон,стремленія гражданина? Ил], умирая, бідеін] ііовторігг]. Что ран]шс схоронила сына?
В ТЮРЛМ'В 9акрйлие] тяжелыя двери тюр]- у Тюрёмщик засовы задвіінулДмй, Ключй прогремѣли... Одйн я сред] II мір вес] затѣм точно сгйнул.[т]мы Ни звѵка. Лиш] каменны] своднадо Желѣзо, чугін... да икона, [мноі. Пикто не услѣііііит, умри ил] зано], Ни пѣсни, ни тйжкаго стони. Закрйлііе] тяжёлыя двёри тюр]мГз, А сердце широко открГзлое] Для жизни, свободы и братскоі лю- II вѣро] душа оаарйлас]. [бвіі, Не вѣрю, тюр]мА, ни в твердыни Ни в ейлу и счйстіе Крё.іа. (твой. А вѣрю в одно лиш], что сила любви Силргѣ] веѣх твердый] и желѣза. Я вѣрю глубоко в тот ден] золото], Когдй в ати дынные своды Вол]ётся вдругвб.ідух живою струй] И звуки ворвутся свободы... Увижу ли, нѣт ли я ігго живо], Услышу ли, нѣт ли, тѣ звуки, Но с вѣрою в них оживаю душд] И лёгче становятся муки.
ВИД'ВІІГЁ (.^рбпгв могилы спой отдалённыя Г В области вѣчнаго .тріа, Думо} почта к нему ііривлечонныя, Всѣ мы елетѣлис) сюда. Много терпѣли мы злого яучёнія. Всё зА родимы) наіи крау Вспомни х<гі)ты нас я и бс.ідну пб- Паи ііогру.ійтря не да]. [вёнія Врят^ям скажи пйіпу жёртву велй* ІІОДВИГ ЛТобпЙ рок<лі6). [кую, ІІёііяпііст] кзлѵ бе.піоіціднѵю.дйку* Грустною пѣснію воспѣ,)! [іо Хот) ня минуту тѣ звуки печАлріыо Новую жи н,і в нас ндохніт. Снова па рдднну милую, дальнюю К брат]ям любймым верпут.» !—Пѣт! Ожіівйт вяс не пѣсни печа- ХпГлкал)цев жалких уді л, |л]ныя, Грймет в могилы к вам в стороны Гром террорнчсскііх дѣл![дйл)ііія
РЕВ( КТЮЩОПЕРУ Лпербд! забуду свой страдАнуя. у Не отступа] перед грозду. Ворік'І за далупее сіянуе Зари, блеснѵвше] в тумѣ ночпб]. Трудйс], покуда силу и ы ріки. Надежды ясно] не терну. Во имя свѣта и науки Сноу чдстпыу свѣточ подымйу. Ііудй уснувших и .мглѣ глубоко]. УпАвшим — руку подавАу. II слово истины высоко] В толпу, как луч живо], бросА]! ИНОСТРАНЦУ РстолпАх россійскаго правлёлуя Ваш в.іор невол]по отличйт Тот вйсші] столп, что иа смиреіі]и 7'итулом дворника прикрйт. Нрижав к стѣнѣ хребйт сво] мбщ- Пяту простёрши чрсз і-ранит, (вы], Се] страж диевнб] и полуиопшы], Црестол и родину хранйт. +
НЛАЧ ГРАЖДАНИНА —♦ — Р чао. когда живо) волною Г Мыелі, проснФшішс), аакипйт І’лым укбром прёдо МНОЮ Ьбраз родины етойт, Гдѣ н былые дни, лаская, как подснѣжные цвѣты, ІІробивалис), выростйя, ^’ііОвАн}» и мечты. Гдѣ тепёрі однѣ страданіи. И.'ки вѣчно нбвых рай, ’дѣ послѣднія мечтанія 'мёл безімны) урагап. Гдѣ, упорно затмѣвая ІІрбблеск мГасли, правды снѣт, Г<бит сила роковая Кіізніі трѵііетныі раацвіт. дѣ опоры нѣт в .іакбнѣ, Дѣ, в сердца вселйя страх, ісв постГадное — в корой і, неё доброе — в цѣпЛх!
РАЗБИТАЯ ЖІІЗШ Рчнѵлся я. Вокрут гляжу: Темно вездѣ, и я сижу На чом-то жбстком. Затай Дыхан]е, вслушиваюс] я. Всё тііхо. Под руко] Хрустйт солома. II сырб] Внезапно воздух мнѣ ііахкѵл. Тревожно к вё'рху я взгляиіл II водрогнул: в тускло] вышинѣ Окно С рѣшоткрі видно мнѣ... II стая я всё припоминАт]. Но долго я не мог цонйту, КогдА и кѣм перенесён Я был в тюрьму .Вдруг тйхі] етон УслГдшал я. Казйлос] мнѣ, Он сквоз] отвёрзтіе н стѣнѣ ІІроніік втюр]му... Я трепетйл: Знакомы.] голое я узнал: «О не отрйн] мол]6Г.і моё]! «Я здѣсі умру! Я от дверё] «Не отоуду ! Хот{ раз одйн «Пуска] ещо обніімет сын «Своіб тоскующую мат]! «Воз]мй! За это всё отдАт] «Тебѣ готова.»... И тснёру
Вн окііт заржавленная двер]. И мрйк іемийцы озари Дрожащим спѣтой фонарй, Тюпбміцк ахддііт.С крйком нслѣд ВбѣгАст мат}. Я к шу... Но нѣт, Ужо на труд) моііі в сдезДх Оні'і упала. 11 н очах Потѵхла жизнр Но слышал я, Как тяжко бнлаг) груді ей. II я горіл, и я дрожал. II как робінок зарыдал. Г плошку чслбы, недішжен, п і.м, Я до.ііо плакал. Между тѣм Она опіімннлвс] опііті, Хотѣла что-то мнѣ скп.ійт). II нбньу страх мена об-нл. Уны! Я сёрдцем угадал, Что мнѣ еіцо удір одни Суд|ба готовила. «Мо] сып, Сказала мат], давно е тобту І’алсталасі я. Ешо бол]но|, Бе;і памяти, бе» чув<-тн ты был, И еам себй и.іоблнчйл В і-ііоеі «і инЬ». И тщетно мат| 'Гоби хотѣла опрандат]... Мнѣ сына едбза не епасліі: Полуживого увлекли
Тсбй от мЛтерп твоё) І'юлА... Минуло много дне]І И, неотступная как дѣн], Я .ідѣс] у двери каждыу ден]. По днер]. как кпмсн] гробово]. Выла недвижна предо мно]!...» По мёжду тѣм епиДіінрі чае Проиіол, томительны] дли нас. Уходит мат], грсмііт замой. II Я ОСТАЛСЯ ОДП нок. Тянулись грустно] передо] За днями дни. Но мнѣ поро] Еіцо отрадны] леи] сіял: ІІ ві'ідѣл мат] и забывйл О горько] участи мое]. Темница самая при не] Не так мрачна казйлае] мнѣ. Текли бесѣды а тишинѣ. І'ер.іечных, тёплых много слои Паходнт матери любон). Липі] ими жпд я. их я ждал, И жили] ещо Ллагоелоилйл. Но, пдмню, горестнѣ], трудні]. Однажды с мАтср]іо мое] І’а істйлся я, как будто знал. Что я навѣк её терйл. Что и за грббом, можст быт],
Мы с л*'ю розно б.ідем жит]!.. II то пророчество душѣ Сбылое] данію. И моё] тиши Я Ждал её. Она не шла!... Но, окрнлёнпа и свѣтла, Еіцб однажды, и ні.іцем снѣ, Как дух, она явіілас] мнѣ. С тѣх нор пикто не нанѣстіі.і Моё] тюр]мЙ. Я дни нлачііл Как тііжкі] сон. И много лѣт Прошло. Ка.іалос, цѣлы] сиѣг <' і |іадал]ца-у.іника забГдл. Мнѣ хлѣб и коду прпносил Неё тот же страж, и от него Не ждал я бд.ірпе ничего. Н моё] темницѣ я не знал, Ныла ли ноч] ил] ден] сійл: МнѢ неё равно, как будто я Н не нмдал свѣтила дня! Шли за годами годы нслѣд. Однообразны! много лѣт Еіцо провёл я. И во снѣ О в6л]ности не еніілос] мнѣ! Яріпічсго не піад... Но вот Однажды, слышу я, ппдёт Затнор < дисрё] мопх. Потом Блссн ли <|іаке.іы. Круіом
Толпйтся ліЪлч. В их рукйх Сверкйют ружуя... ТІіуныу страх Стѣенйл мнѣ груду. Я трпетйл, Хотй как блАга смерти ждал... По не на казну менѣ влеклй: Пноилемеііникн нриілй Свободу узнику отдату.. Пачі.м? и кто? Мнѣ нужно лу зн- ату! ВедѴт менй. Вдруг свѣт лпеіінду Па очи хлі.іиѵ.і мнѣ волноу. Я был недвйжен, ослѣплін: І.аіалоеу мнѣ, со веѣх стороіі В потока* * Аркаго опій Ь'лубіілису еблнны внруг мепй Но вТ.тер Груду мнѣ оевѣжіІЛ, II бйетро, жадно я дыінАл. II с каждмм надохом к жіізни ННОВ) Тѣеніілае) в груду моіо любову!.., По что мнѣ в жй Ніи? И к чему ОткрСілис) взору моемѵ И і'нЛті.і гор, и дол. и лѣс, * Русскій ч« іо вѣкъ, понявшій ян іірлвон дЬ.ю в тюрьку, может жддтп, и сиоѳй фантазіи, аасг\инпчествж лишь от нкйп іѵ- .мѵнников: ,свов-его не выручаг даже в мечтѣ.
II спод безоблачныя небде? В сознаніи тйжком понял я, Что мір цвѣті'т не для менй. II что, быт) мджет, на земли Два поколѣнія перешлй (’ тѣх нор как я,мертвёц жило), Дни вС'л без счета под землбі... Землй богйта, всликй, Но мнѣ на неі ни уголкА! Кого иекАті? КудА поід<? В ком утѣшйтеля наудУ? Я толіко рад был одному: Бьіті мджет в дтческом дому Еіцд, как нѣкогда, прійт Сѣдины сйрыя наідут. II вот приіпдл я в дтчіі дом. <)н обветшАл. Зелёный мхом Одѣласі кровля но крайм. Дііші толіко хмѣлі и адѣоі и там Еіцд виллѣ, как будто он Одіін годами поінажон. II умилёніем и тоскоі Я был нропйкнут. И иогоі Вступаю рдбко на крыльцѣ... В.іруг нелнакдмое лицо На встрѣчу мнѣ. Хочу назАд... Но мнѣ, я слйшу. говорйт:
«Посто], воз]мй себѣ, старйк!» Даіот мнѣ хлѣб! Я имя, и вмиг Его я судорожно сжал: Мнѣ хлѣб так горек не бывая! Слезйми жаркими омыт, Хлѣб подаяи]я ядовйт. II кра] прекрасны], кра] родно] Мнѣ стая протйвен как чужо]. II только сердцу дорог быя Снягйне] горестно] могйл. Могйлу матери моё] Густою сі.нію вѣтвё] Орі.х роскошно осѣнйл. Он вѣтви к грйбу простирая. II мнѣ ка іалос]: это мат] Хотѣла дѣтище обнят]! О для чегож в его тѣни II мнѣ б не кбнчит] мирно дни, Нолумал я. И тяжело Мнѣ стало вдруг. Склоніівчело К могилѣ матери припав, Я жѣрко, жарко лобызал Сырію зёмлю. Но она Казалас] вдвое холодкѣ! О, ёсли б землю ту пробнг] Я мог слезами, мбжет быт] Онѣ б как пламя потекли
II в сѣмом Прахѣ йснан] зажглйі Тоско] безплодно] утомлён, Я сѣл на камнѣ. Чудны] сои Менй внезапно посѣтйл: (Не знаю, ѵон ли йто был): Безпомощеп, убог и сир, Я обхожу печйл]по мір. Поіот ли пі.сіпі, слышу л] смі.х. Бѣгу >і проч] от пѣсен тѣх. Ндво]нѣ душѣ мой болііт, Когда е] радост] проавѵчйт! Мнѣ чуждо всё! Ве<] мір чужо] И чйсто, часто хлѣб днсвно] Себѣ я вйнекат] не мог. И л душою изнемог Под брсмсм тйжкаго крестѣ. Презрѣнье, скорб] и нищетѣ И одіін удѣл достйлио] мнѣ. Нѣт крона грустно] сѣдинѣ. И нагло шлёт насмѣшку е] Толпѣ біі.ісмьісленных дѣтѣ]!.. О ЦАРІІШКѢ ЪГ .брѣнником небѣс аовут } его, но наша мГдсл] и сйрдне
Кшіііт прсзріпіем к мсчУ: Лож), злобу и корыст] рождает Тунйя сила вкруг себя и всю <’уд]б' народа обращАет І< безсиліе, стой и крои], и плач! Кто выю клонііт униженно, Тот е] любимы] сіліі. Палач Онатомі, борблея кто упбрно За мысл], е. нод-йто] головб]! ПА КОРОНАЦІЮ САМОДУРА Хлдгд іи —• — Р ты. по.оіаніізі] жіізн] острога, Паш доморощенны] Фал]стііф, Паш рйщнр] стрйха и упрека, Моііарх, лишонны] мнбгих праа! Пдёш] ты робко на вѣичйн]е Дрожа В' ѣм тіілом, сам не <’і«>], Как агцец глупы] на заклбн]с, Как бык, нлекомы] на убб]! Не жд?ш],что дух,ті бі. священно] Номазав кисточкою лоб, Не даст крамдлѣ дсрзновдшю]
Свплйт] тебй до ербка в гроб. Панаша тво] был мйаан тоже, II потому был храбр и емѣл, А імер он, в канавѣ лён;а: Беа ног в «мір лічіііі)» отлетѣл! Его от пул] хрипли боги. Пока крамола била в лоб, По чут] задѣли бомбоі ноги, Оп пал раздйвлснныі, как клоп. ТебІ; примѣр ее] в поучёніе: Чтоб набѣжАт) и бомб и мип, Спастйсі жиным от покушенія, По надо маіат] лоб одни. ІІріімй жеовѣт ио мйелп смѣлы]: раздѣнься нео], иришёдшн в храм И вьімаж] міром тори дебёлы], И руки, ноги. ВГамажі сам! обмааанпіие], жііпй открйто. Отнѣтетву] кукиіііем врагам, Ходи ты голы] и беа січ'іты По иит«‘]бургокпм пдопіядйм. Пен.'жны бідут иокунн'чфі: ІІсчёзиет коп крамолы плпі, II кѵиіііи) ты своё снаеёіі)о Такб] дешёвою цѣно],
В КРѢПОСТИ Глухая йоч]... Пи проблеска, ші сні.та... Всю яіи. н] молчи до смертнаго кон- ца! Ни пѣсн] любви здѣс] не на]дётот- в І.та, Пи стоп не тронет мёртныя сердца. Зачі.м же я безжалостно] Сѵд]бою Одно] мечтою стрйсііо нозбуиідёи. Когда уста не могут крйкнут]: к бою! Когда их стой темнйце] заглушон?! КНУТ ІЗоміінны] кнут, не беэуханно], ) Забыты] н нолѣ, вижу я — II нот ужё мечтою странно] Душа наполнилас] мой. Кто даЛ тебіі тио] нид пріятны]’ Тебя тесёмкою обвйл? II кто тно] кончіік сыромятны] Так превосходно прикрѣийа?
Скажй мнѣ, кто плпдія тобою II что он был за человіж, С тяжело], легко] ли рукою? А главное кого ты сѣк? С'гягал ли ты клячонки жалко] Хрсбёт и впалые бока? Пл], мирно чередуян] с пйлко], Гулііл по ..пѣ мѵжикй? МуЖЧІІН ли бдл]П|С ТЫ ИСПрДвИЛ; Ил] также жёнпіип поучал? И ідѣі'і лачѣм тебя остАвил То г, кто тобою обладйл? Ил], — громко ді.вок вызывая То к зёмекому, то на гумно, То к барину под тЬн] рарая, — Стучйл ты в низкое окцо? Ил] мбжет быт], о бич) слаяйнско] Иооружас ] тобб], холбп Дал ...пицѣ ііоніп] дворянско] ТоскѴ простых мужйч]их ..п? И чтоб ни ді.лал ты донГлиѣ, Нрпнѣт тебѣ усердны] мо], Опора трона, друг святі'лііп, Символ сірапы моё] родію]! и. с. тургёнкч
ПОСЛ-В ТЮРЛМЫ — В ЛѢСУ ТТривѣт тебЬ. знакомецмо] кудрявы]! ) Прими менй под сѣн] твоііх дуббв, Раскннувших навѣс сво] величавы] Над глйд]ю евѣтлых вод и зелен]ю луіов. Как жАждал я, измученны] тоскою, Н страд*н]н медленной старая как н огнѣ, Твое] прохладою упнтрн в тишинѣ И на і рану црндёч] горйче] головою! Как часто в тягостной безмолвіи іючс], В часы томйтсл]паго бдѣп]я. Я вспоминал тво] мрак, и музыку рѣчс], И птиц вееёлы] свист и пГн]с. Тебя, могучаго, не измѣнили годы,
А я, тиіу гост], с лѣтами «во. мужал», II под замком от варварски] невзгоды Тяжодо] горечи я много испытал... Неволи яд не убивает. Неіюражает. как вевёснн] гром. Он с. шит мо; г, и в сердце іірошік:ет. Жжигаот ті.ло медленныя огней. Паду л] я, этим ядом іюражонны], Утратив крѣцост] сил и мѣісле] дар, П.13 новых дум и чувстн узнйю :кар. В горнилѣ горя искушовяы] — [нб], Чортвѣеі], что впереди. Тепёр],полуб ..13- Я вноаі под оѣнз твоіо.лѣс сумрачны], ис- II, слушая прнві.тпыз говор тво], [тупаю ТебЬ своіЪ цечалз. как другу, повѣряю...
молодо; вогомолкѣ —♦ II Теііер] ты молода. Полна любви и еил., К чему ж тебі. вдыхат; Вонііічі) дым кадііл II, в храмѣ слушая Безсмысленное пі.іуе, Мечтат] о сумракѣ Загробнаго селсіуя? Тепйрі ты рйдосте] Ищи в свое] груди. Молится и вздыхАті УсігЪеш; — иодождіі! Пргудут годА, как сои. Старушкой бідепц ты, І'мирсиііо] бабушкіу, ('леллйіху и больною, Тогда ты наблюду Обѣдни и постіі II в знАмеіуе креста Дрожащіе персты ТихоН]ко склады на] С безціл]н<>ю молебою.
ДЕСПОТ Аесііот па всё воздвйг гоненіе. Всё то погибели обрёк, ІІПД чГ.м’ нроціёеа вѣчны] бог ІІростёр сноё благословён]С. Н сердцах людё] ои всііГ.пил крои]. За;ког неистовыя сгрЛстіі: ІІиоі рал кроткая люббв]. ('таи мёртвою дсспотско] в.тЛетіі, Вралііся рі>іію ля кпнжАл. II часто адобо] нсдосторіоі Дсснот дух вѣры пскажёл. Віхіімя лжи он воадічігал 1 >р4тоубійственныя борі н. На убѣжденія налагал Насиліи грубаго окопы: Губііл за мыелі. ла нлор, за слово... М. Г[к]АД[т]КОВУ Я?» і] подлецы, котбрых б]ют, / Которым и рожу всѣ н.'іювбт. Но, уіінжоііные, они Во Т]МѢ свой скрывЛют дни. — "А ты о....пн, ты п бнт. Но всё храніпиі сво] наглыі пид.
ЛКІОІІУЩКА, 4-5 а । > ы и я - су да | > і >і и я, } Матушка .Іолбиушка, Что сіідііш,і неиесела, Голову повѣсила? — «Ох, отстАіц, родіімеіфіі], (>гіш;кіи<і, Невііорушка! І.ез тебіі тцшнбхоійко, Гез тебя бол]нбхон]ко. Не мѣшаі .мнѣ мдріішт]ея, Не мѣнну мнѣ корчился!» — Непригоже, мйтушка. Не идёт, сударушка. Ты вѣді дама нѣжная, Нарыпи налріжшиі? — «Ох, былѣ, ролймсіі)кіі, Ох, слылѣ Невііорушка, Дамою я анѣтною, Оченно прііітною, СГлтою, богйтою, 1і ліодям тароватою.» — Зиѣмо дѣло, матушка, * Д.іл росгііігвпго читателя надо япкіітііті., иго п«»д Йо.і'>нушк>>й нужно разумѣть Россію яремен царя Длдесалдра Вішит^.ія.
Ві.домо, .Іолбцуиікп: Здйтом, серебром подіі •' тебіі хот) пруд нрудіі. — «Бі'.іЛо неё, родймсіцкіі- Было всё, Неипдрупіка. НГлііѣ же С НПТЙЖКПМІІ Я живу бумажками Пёстрыми, красивыми, Заурнд фальшивыми.» — Как жстак, судЛрілнн? Как же тнк, Лолдпушна? Гдѣ ж твои рублёвики, Звонкіе цѣлковики? — «Вышли всѣ, родіімои]кі], Вышли всѣ,ІІсвііорушка. Па бумАрі нбвыя, В кабакіі лотовые, Ні.мцам ;іа граиііцсю, Дома на полицію.и — Поінціі, судйрынп, Пошціі, .Іолонуіика. Ты, хот] не опаслива, Ветарі была запіслнва. — «Не іиутіі. родймсіцк'у- По еыекат], Ііевпорушка,
В нёбѣ йена сокола. Обнищала до-гола. Ііроиіілас), прокралася. Вся изворовалася.» — Діло дрнн), судйрыіш. Дѣло лрян), Лолбпущка. Что об нас пові.дают, Кол] сосѣди сві.дают? — «Свѣдали, родйменукі]. Свѣдали, Новворушка. Сщічут всѣ от радости, Дѣлают мнѣ гадости. Пліоют да ругаются. Іѣідут) меня сбираются.» — Ты сама бы, матущка. Ты б самй, Лолопушка, Помянув родйтеле), В морду бы хулйтедер — «Не молчі, родіімсщкі]. Не молчу, Невпорушка. Я и обижйюся: Нліонут — утирйюся, II прощу прощенія За своё смиреніе.» — Дрян] ты стала, мйтушка, Дрян] совеім, Лолопушка!
Пйдо бы, красавица, ІІам с т<М^ попрйпит]ся. — "Нонраііляюе], рбдненіку, Дѣтству к», ІІевпбруіііка: Отдай» юстицію Нод ііадзор н полйЦІЮ. Обрывйю армію, Завожу — жандйрмію.» — На кого же мАтушка, На кого ж, .Іолбиушка, 1‘ату тебѢ тптй|и*ная, < 'йлніца жандАрміжня? — «На себй, родймеврсі], На себй, Невнорушка, Чтобы я прннйкнула,' Ч іббы я не пикнула, Чтоб не ш'.іла жйлобо], Чтоб урй крн'ійла бы.» ДУНИНА И ьрІте, время придёт, и проспёт- у ея иарод: Рааогпёт он и.ібйтую епйну И к родймых лѣсйх на врагбв нодбе- Здоровѣе и крі.пче дубііну. [рёг
(II МІСОНКТКА САМОДЕРЖЦА Самоуправною, / Сііло] дсржАодою Рус]ю великою >1 управлііл. Царство люби мое, Богом хранимое К цѣли беземйс.лснпод Я наііравлііл, Силу жадармскую, Власт] >іолнцс]скую II благочестіе Я укрГ.илид. ІІнгплпггйчееких, Гоціалйческих Правды радѣтелеу Я удуиіал. Всѣ учрежденія Для Просвѣщенія Сйло| ОСЛИНОЮ Я закрывАл. А заведенія Для умноженія Сбора питейнаго Н цоощрііл.
ІІрАігп], дерЖАвНаИ, 1‘ус] православная! Паш нѣрпопблданііы]) ІІрыгаі народі ТОЛКОВЫЯ СЕІІАТОР рваііціоііііым Р'Ч'а идти а могилы, брафі! Ині'ас ліі>ди и мір пришли. ІІІІЫІІ Чувства и понятія Оиіі <•, собою принесли. Мы, стйрціа, ві.рун упорно Н проданіи юности себе], •ІЧШ.І ледёііпм.иак вихря тлетворны,), ИміЗНІ обноіілбннуні лнідс]. (’вятйя истина не с нйміі! Паіп ум ей уже неімбт, II ослабі.нііііпіи очами Глядііт нааіід, а не впербд. Он свѣта истины не кіілнт, II ионіёт: л<'пасі'чііи ігГ.т!» Лиіді4] добра он неііаііпдііт, 11 т]моні на.іывает снѣт!
ОДА ДОЛоШИ Абмаппічице, кого ти не лестйла, > Кому м)ахкйх не слала ти нерііи? ІІІче мало ти л]удс] эанапастйла, ІІІчо інрилп обіц]апкам тво)ім!... о'іуатб^у» тн себй нровозглосйла 1 небеса під ейбе оо]аглй, А на землі тінуа нечиста сила Г'лпіуйнс]ку крбв еторіками лплй. < ібнріти сиіт залізиііми руками < плі:уесс]а, іпчоб ліудс]кому уму і ііорѵдптн с продажніми іннійми Вселёіісріуіу безвйходну Т)урму. I всіх Сланійн сі;.іика]еіп во (едино: Зливаітес]а: ]а—море, ни—руф... Корітес]а і нахінфйте спину, Хилітес]а під присуди мо|і. У мёііе ни до.іиаіеле впокд]у, Іак праведні у бога за двермй: У багнииічі, стсуйчоду водо]у. 1'нистимете з московскими л]уд)мй. А ]ак на вас коли, в лиху годину, Ііо.ідвйгне враг беліипчадну віфіу, То вііріже вас тіл|ко половину,
Л там Пруду і нас обороп]у...» Да слАннцц]а ІІярод Освободіітел]І Да інествюе по слід ]ом< бідй! Да буде ніп во вікп побідптел]! Да лцетіуа кров елав]йис]ка]ак водй! МАТЕРИ Спился миѣ обра.і твор нѣжны], / ТОСКІ’ЮЩу... Тьі прсд иконою ніізко склопйлас] *’ аі |юю кроткою,душу ирачѴюіце], ° сдіпістисііном еыні. моліілас]... Полно, родіімал! МѴчимы] жАждою Истины,сыіі тво] дорого] тернистою Шол,и нред вѣчною жизненно] пра- вдою См]іло предстйнетон с соиѣс;]ю чи- стою. Не надрыва] же ты сердца іцеміица- го, Не удручй] себй тщетным молепіем, И одинокаго узника спящаго Не отѵманина] скорбный нпді.іііем!
НАД ПЕПЛОМ СОЖЖОНІІОД книги ТТропйла книга! |Уж былй / С'опст.м готова.) Вдруг пропала! Цпрііпіка лжот: «Идеѣ ала Опа потворствовпті желала.» А мёжду тѣм опа была Честна.правдйва и смѣла! Уж напечатана — и нѣт!.. Не познакомимся мы с нею! Дѣвица и дсвятнадцаті лѣт Не замечтается над нею. А между тѣм она была Честна, правдива н смѣла! Проща), коррсй судібй твой! Суровая зима настапст: На чаріым столиком сем)й Гурабо) читАт) тебй не стАнет! А между тѣм нѣді ты была Честна, правдива и смѣла! Не .танесёіп] ты повых дум Н глухія, тёмныя селенья. Гдѣ п.піываст русскі] ум Ндаліі от іц-птров просвѣщенія!
А мбжду тѣм пііді ты была Честна, правдива и смѣла! Мнѣ очсн] жа.ті, мнѣ очей] жал)! І*ак рѣдки книги не пустіаи!) и, вѣрю Я, СІіО ПСЧЙл] ( 11 мяо] ра.ідѣлит нея Россія!.. Вѣд].ты былй, вѣд] ты былй Чсстнй, правдива и смѣла! Д'ІіЛО БОЖІЕ Крбстиы] ход в селѣ Отхояцѣ... / Вдруг «пажар?» кричйт нарбд —«Не брасйті же дѣло божіе! Кбігчим прежде нрОстны] ход!» Хй-ха, хА-ха, хй-ха, ха! Ха-ха, ха-ха, хй-ха, ха! И «пакудова» с иконо] ІІІлйлис] тііхо ч|іеа село, Пскро], вѣтром .іаііесёііио], Цсрков] божію сожгло. Хй-хи, хй-хи, хіі-хи, хй! Хй-хи, хи-хи, хй-хи, хй!
ТКРРоРІІСТ »♦— Много дѣв, МНОГО ЖОІІ, } На яну и сквоз] сои, 11 тере.мііх о героѣ тоску ют! Их напрасна ліобоіу: Вогатьірекую крои] Тодріо ду.мы о бомбах нолпуют. * << рбднігь Дену и ночу терзался >1 суд)бб| твое], Н сердцѣ отзывался Зпук твойх цѣнё]. II <• друзу йми ІМІ'ЛО Гіібел]н<у гролб] За екятое дѣло Мы помчѣлис] н бо). Но, увйі, в неволѣ Держнт пару меніі, II на ратяом полѣ Не еражаюе] я! II в тюрімЪ не знаю, Как воуна горйт.
••;.кнГі:Х<11Г и Ш'' гііхлніи Но оц — іцні «<1чінГ х«иГ|у.С >іі',і<1.чх() ‘шігноѵоо.івгу хи ‘ііокл и,, •КК.ПІііи КІЮ11Э П1.1..ККІ11 ,І.1« ||() 'НІІІІІІкХ '.ОШПГІІ-.І огг.іу КѴ|| •хлхцл іГ'іікчііі 'ія.н’ег и оц •игі.іхолііхо овц І'.иігя.хіхо ічц «ііііччу икііГкл'ііѵ о.ю і'ііі ГѴЧ.ц .хл'Г 0Я< ХОХ Гхі'іу ОІННРОѴ НИ П ]|» сііігн.юіііі.і оин X іі.івіііі о,|.,| Ч|НѴ ШІ Г.ХПІЭ |111<г П ІІІІксІу ІІГКЬОІІ ИПІІІГОІІ 1.1011^1 ‘ІІІГПЫГОК І'ІК ОІІЯІОІІОХОО || ‘ЦХІОІІОХЭ 11 ИІ'ІІОХО ГІК V ( чігііікііхі о.і;.| ’квх ипуу гіЗД/ КГСлчіГ ріуох Гхипг пкічнСігоц» 'Гічпх.іоѵоіііі ГвіІ.ч ‘ічу ііііііі; ‘и <ниі'н<1х.> Гх.іл'ц ‘Ггінхо'і.ні пои мши:д іхііхоі'іііі» .ні Г-х.і<||| — тугняіо ііх.> |}|
ОСУЖДЁННОМУ ОІ'ЛВПТНЛ/СТВУЮПІИМ сыілтом " 3 ' чт°’“ С безмолвною тоскою у Меніі спросііл тво) кротку нзор, Когда внезапно над тобою Сенйтскіі грйпул приговор. — За то, что рабскія оковы С себя ты сброенл, их кляніі. За то, что ненавіілят совы Сіяніе радостнаго днр! МОЯ ОТЧИЗНА СТ. знал кра] діікі], гдѣ / Являются порді УмГз и хладные И твердые, как кАмен]. Но моіні ,,х Давится Г.езвре.ченноі тоско], II рано гйспст в них Добрй свяіцёініыі плАмсіі]! Там рано жіізні тяжкй Г>ывает для людё]. 7’ам мыслі свободную Встрі.чают укоріізно],'
Тач стонет человік От рабства и цѣпёр.— К горю моему, Се] кра] — моіі отчизна' ЖЕЛАНІЕ • *** О, бслиб огненное слово / Я в дар от музы получііл, Как безпоіцйдпо, как сурово <’амодержіів]е б и клс]мііл!.. Я б ибднал нсѣх на бо) со мглою, Я б знймя свѣта развернул, II в Рус] бы пѣснею живою К свободѣ жажду л вдохнул! К МЕМУАРАМ РЕВОЛЮЦІОНЕРА -И свободѣ нкілкая любов], / Отрада ты моіі святая! О, если б жіузн] я начал внов). То спона, крест мо] обпиман, <’ анергіе) ноіпбл бы я, Не устрапібн было) треного], І’дѣ горе встрѣтило меня: Доліиіо] то] же, то] ж дорого]...
К БІОГРАФІИ РЕВОЛЮЦІОНЕРА Рлѣнёины] волріости мечтою, Стремился я іа не] одною! С дуто], наполнепно] огнём, Я ноля и бур] по уетрашіілся, И в лёгкой челнокѣ моём Отважно по-морю пустился. ПлГнёииы] вольности мечтою, Стремился я .іа не] олною! Меня мапйл ііадёжды луч, II, как гроза ни бупіевйла, Мнѣ йз-.іа гнѣвиых чориых туч Знездй привѣтная сіяла! ТОПОР ЖЛе жди свободы! Мёртвыя спом ) Спит усыплёиііяя царём Свобода наша сиротою. Ачтоб её нам разбудііт], Так надо прежде все] землёю Тоибр громадны] смастери?], II хороніён]ко отточіи], Да уж идти іютом будіп].
ЗА ЧТО 1ІД.ѴТ В КАТОРГУ Рыл он молод, был он чёстеч Правото] своё] извѣстен... II нерёбское перо Начсртёло лиш] добро... ЛіоДИ вѣрили, любили, ПохвалГл лиш] говорили... По царйшка дал ука.і: «Нод арёст в.іят] в ночи чйс!» И за чёстное ншч'ш]е— Каторжник он в наказАи]е, Чтоб людё] он не учііл, ПрАвды им бы не впушйл! ----л--- ПѢСНЯ МИТРОПОЛИТА тяжело без вѣры У^Па свѣтѣ брённом жит]! Тому могу примѣры Толпѣ л приводйт]. О Бджс.нѣгдѣ-сущіі, Ты милостивыя буд]: На страшны] суд грядушу Вложи мнѣ вѣру в груд]!
КАК ЦАРЛ АКАЯН ХОДІІЛ БОГУ ЖЛЛ11ТЗСЯ *- ЖДі- бойр, не пелрідж торовап.іих, ) Не бойрыі]-красйвиц прпві.тлп- ВЫЦ ІІотѣпійт] Я ХОЧІ* СКЙЗКо] попою, КрАсным словом, что бнеср паніі- занпым. Гусляру-молодцу, пАрню ндлдному Не корыстны подйчки бойрскія, (’ гордых плеч дорогія обносочки, ('о столов со вел]мбжных ободочки, Міілост] барская,сытост] кпсёлріая. <>х ты го] сей, гол] исрекйтиая, Перекатная гол], нспокрйтая! Для тебя мой скйзка слоікіілася, Чтобы ты, голыт]бА, распоті.іннлпс], Да скао;у слёзы свой вѣков+.чныя Хот] разок от дупій разсмѣйлася! Далеко ли от нас — догадй]тесн, II давно ли — смекните, рсбйтуіпки, Ныло цАрство издрёвле крсшоное, Спокдн віку В’І.кдв православное, Сііокдн ві.ку большое, могучее.
‘КнпоѴон пяь'|<і иппі.оі'ои «і.д, ІІГЛПЯКОЛІІОІІ 'к'риоэ ІІІ-.|ГОКу(^ :<>пи -иіііі гіоівіі и опхэіівіі доя и о.юх о у •Я.ЯШ -л.і.ѵк-'.|Гіі»<і|і Гохкял квх Глоі'ияс оц .оігічу-.яі квх ‘ічіі ілкіу ‘омГхох олонго ірііплноііохл Гоііні.іі' Гох и 01‘ічу ох оэц '"К.ИІІ-Иу.І ѵіг 'ПІЧІХІІЬЭ ІЧХОЪОѴЕОПЕ — ‘вяшлеио иіші.'і клан иіуявх ну/ <*.іп)і;ші<Глло<іхлѴ<>ігкнхГпві*ѵѴясо<ів|( лііор иоііічл ои ічушГі охн‘і,іі-оо<1 гевд, ‘іпіііо.чвк инноьогоі: ‘ѵгоііпд •кііои-оі и іпіои хо Глпгнгихлсв,! ‘ОІМЛѴІІЛІІОІІ ОІ.ІО1ІОѴ ІЧ1ІНОЯ ОІ.І! ‘ІПЯОІІІІІІІ І1ІІОХЛ КГІ1іГг<»і||і||| у ‘илигвяигкѵіі ѵ®'011 ив.чі>‘І<'к <>х|, ‘ВХОІГОС О.ІНХЛІ1ІІ '(МВІІ.ІВІІМ ОХ-О.Щ пяіііа іуні-іпіііічікНоя ‘в)ііін.>гіііі-Гя:іі,( Ч> ІВЫІѴОХ ч уоя я ііявігуо ОІПІ'.Щ ОгіііѴмікаі іі ПЛ![Х- ЦГІІІЛГО}; •вуоп-оѴ о.ікніуэ ОѴ Глиічікіінігоц ШЖ1ЛІЧЯ 1ЧІІО.1 ИГ-ІІІЧ І.ОІЧІЦ Иіяоул’і'.і ГІІІВОЯО-І.ИІОК ОХ|, ‘кічяоГок •ияіирі иічньогіж олц ‘шчііхлгуу п.чГііоі><|.іі квх игимохіміц хііічііГі\іліія он ‘хгухліЬі ояхѵ-іоііоу Я
Золотйя всё горы высокія Обратйлис] в пески рудожблтые. ВѣковГ.іс лѣса изумрудные На корнв'з засыхали, валйлися. Рожі-пшенйца, кормйлпца-мйту шка Заростйла иолГлн]ю-кроийвою, Лебедою-травё) ядовитою. Тѣенотй-духотй ііоднев&і)ная Разпслйс) во степном во ра:ідол]ицѣ, В городйх, золочёныя мйковки, Да и в сёлах болрийх со присёлками ВезталАнному лКду хрест] Янскому, Люду тёмному, лв'іДу бездолжному, От неправды лихоі житій нё-было... II то царство боЛ]іиде могучее — ІІрозывалос] око «Акайновко]»— У сосѣдуіпек в грош не считалося. У замдрских лихйх иорссм І ппіиков Не в добр+.,не в чсстй бьіло изстари: Велпчйлос] лѣешу деревёніпино|, Дсревёнщипо], глупо] залёіципоі... II про то разорёніе-стыдёбушку Про неенбеныл бѣды народныя Знйли вѣдали всѣ ліоДіі дёбрые ІСлухом вся-то земля ііерсііолпилас]) Да не вѣдал, не знал православны]
То.) страны госудйрі недогадливы], Акаіін, по отцу Акаянович. Он сндѣл но своём стол]ном городѣ Па престолѣ отцовской и дѣдовской В золочопых хоромах укрйіпепных, За высоким за тйном желѣзныим, Для пароду не слйшно, не вйдимо. Прохлаждался слихо) полюбовннцс] Разноглазою Кріівдо] проклятою, Да с своічо оііричнино] подлою: Со князіяміі-боіірами глупыми, Дармоѣдами злыми, безпутными, С неразумною думо.) боярскою, С завидуіцнм попдвским отродіем, ('• загребущею своро] холопскою. За высоким за тыпом желѣзныим Не слыхѣті ему стону народнаго, Не слыхйт.) ему хохоту врйжіяго, Не пидаіі разорёщя-стыдобушки... Долго дѣется дѣло, ребятушки, Да не скоро и сказка разекйжется: Паше) сказкѣ ещё не копен нршиол, Паша скйзка се]чііс начинается... Не грозѣ в небесах собирѣлася, Загорѣлась не йркая молнія, Да не гром грохотѣл во подиёбес)и,
Собирйлася свѣт ПрЛвлй-мАтушка Но велйкі] поход на врагов свойх; А канна царй*педо<мочка <’ полюбовиице] Крйвдо] проклйтою Да с опріічннно] царскою подлою. Свѣтит Правда, что йркая молнія, Созывает дружйиушку хрйбрмо Громче етрАіпнаго грома небёеиаго: • Уж ты го] сей, плоско великое, Удалая дружйнушка храбрая, Люди добрые, люди крещёные Дѵхом йстннным Свѣта небёснаго, В ком живая душй не помёрннула Не застйло ещо сёрдце честное, Соберйтеся всѣ, содружптеся, Застуиіітеся грудію могучею. Тёпло] крйви своё] не жпл+.ючи, За мойх обездбленных дѣтуніек, Разноглазою Кріівдо] зам.ѵченных, За менй-лн за правду, за истину!» (' четырёх со концов свѣта бѣлаго, II с востока, и с к>га, и с зйпада, II с холоднаго дйл]няго сѣвера Откликалас] дружина могучая. Собирала!-]. сдружнлас],сіілотйла<-и, ('тановйлае] в рядГд нсразрыііііые Нод святыми знамёнами свѣтлыми,
ІІодстуііпЛа ко Стол]ш»му городу Акай на царя-недоумочка, Попалила выеокі] желѣзны] тып, ПачинАла сражёнуе великое, РукоиАшны] бо], грУд)ю .могучею, Тёпло] кропи своё] не жалѣючи, ЗаступіГлае] за правду, за истину, На несчастны] нарбд обездоленны]. Лкаііиу-царіо тут бѣдА пришлА: Бол]но колет ему Правда-матушка Оловянныя очи беастбіжія. Услыхйл Акайныч народны] стоя, Увидііл ра.іорён]е-стыдобушку. ЗашатАлся под иим золото] црестбл И тяжёлая шапочка царская С головы неразумно] сналйлася. ЗакричАл он со страху великаго, Завопйл словно борой зарі'.зашіы], ЗаревІіл как медвѣд] на рогАтинѣ: «Ох ты го] оси, душеіфса милая Полюбовница царская вѣрная, — Разноглазая Кривда любезная! Ты нетава] со пухово] постёлюшкіі, <)дѣйл]ца шелковыя екіідыва]! Соберіі-ка оиріічнину подлую, Випі],она на карйчках расползалас], Подхватіін животишки трусливыя.
Выручите моня, царя-батюпіку!...» Откликалася Кривда проклятая, Говорила царіб лустйвым гблосом: "Не тужи, не горй>у, православны) нарК Анаіін ты мо|, свѣт Акаііновнч! II тебй, ненаглядны] мо], вГзручу. Правдѣ с Крйндоу во-вѣки не снрй- ВИТѴСЯ, Вѣду дружина у неу голу песчйотпая, Неумытая голу, непокрытая. Но хитро нам ту чёляду ледіицую В табачок растерёту.да и вышохату! У меіія-ли воускѣ вей отборныя, 'I ридцату тысяч полкой без единаго У меий-ли оружіе бранное, і амопалы, нищали заморскіе. У менй-ли подвалы глубокіе, Пытки страшныя, кйзни жестокія. Ногодй-посндп, иеиаілйдныі моу, Я как рал ато ді.луцо обдѣлаю: Зажииём мы о тобою по старому.» II пошла на расіірйну жестокую Разноглазая Кривда проклятая, (‘обирала всю сіілшцу тёмную, Гозывѣла впускѣ вей отборныя, Тридцату тйіеяч полкбв без единаго,
За тридцйтым сама стаповйлася. Нападйла па Нрйвду, да с хитростію: II чйстом полѣ капкйиы еу стйвила, Полонила — взяла Нравду-мАтушку, Изловила святую арканами, Нею опутала цѣлую желѣзною, Каидалйі надѣвАла тяжёлые, Заппрйла в подвАлы глубокіе, Н погреба-ли, в застѣпочки крѣпкіе, Отдавала на муки великія Налачам-подлецАм в поруганіе, Чтоб во вѣки вѣков в Акайнопкѣ Не слыхату бйіло Д?ху правдиваго! А дружину ей, голу несчастную, 11 рубила, и крошила беэ жАлостн, А кого не убйла, в полой брала ІГ пытала и мучила дё-смерти! Ну и дііво тут, братцы, случйлося: Но подвалах во тёмных глубокіих, Црёпда-мйтушка нсё-такй свѣтится Ярче молніи в нёченрсу бурную, Ярче свѣтлаго мѣсяца новаго, Ярче лѣтняго солнышка крАспаго. Палачйм-по.члецЧм не убііту ей. Голое вѣіцу в ..а -тіпікѣ гудйт-гремйт Громче страшнаго грёма небеснаго: «Сіиі!дру:кіпіушка,храбран,ві рная!
Стоите,брАтцы.за прйвлу,за истику!» II стоііт удалая дружіінушка. Вся рядами стоііт неразрывными Под евятЁіии знаменами свѣтлыми. На пролом идёт грудію могучею, Тёпло] крови своё] не жалѣючи. Б]ют её, а она іірнбанлііется, РазростАется грозною тучею. Осерчйла тут Кріівда проклйтпя, Вознратіыас] дом<>] к полюбовнику Акаііиу, царіб-недоумочку, Говорила ему таковы словА: «Ох ты го] еей, цар]-недоу мочск, Неразумны] ты мо] полюбошіичек, Зпа г] силупі.е нас Правда постылая: Мнѣ не епрАвит]ся с голую иесчйст- Г>усіііу её, а опА прибавляется, [ною! РазростАется грозною тучею, До тебіі до царя добирается! Надѣвау-ка ты шубопуку царскую, Надѣвау сапогіі скороходные. <'пар>і;кіі]-ка ея вііут], во дорііжеп]- »<У, В дАл]пі] пут), в само царство небе- сное. Сбѣга]. Господу-богу пожАлу]ся На невѣрны] народ Лкаішовскі],
Па веліікую Правду постьілую. Захвати с собоу свѣчку семи пудов, Став] к престолу его ко пресвѣтлому. Вѣду не даром ты бджі] помазанпик! Пуст} пошлёт он памейлы небёеныя. За тебя, аа царя пуст| заступится, За твоё,, за величество царское, — Зажпвём мы с тобою по старому!» Испугался царёк-педоу мочек, Снарядился в дорогу живо] руко], Падѣвйл сапоги скороходные, Брал свѣчу тяжелую семи пуддв, ІПол во свѣтлое царство небесное С челобйтуецем, слёзною жалобоу Па невѣрны] нарбд Акайновскі]. Мало-.і), дблго-ли пюл он, ребятуш- ки, ІПол всё по-небу, словно по лѣсенкѣ, Со звездГя на зиезду перепіагивал, Бѣлы облачка пскок перепрГлі ива.т, И взобрался таки до еамйх небёс, До преевѣтлых врат царства небес- наго. Г.іялу-поглйдрап калитка затворена: Пётр аностол с ключо.м на часах СТОІІТ. Акайн поклопйлея апостолу,
ОжіідАл себі, пропуску скораго, Пётр аііостол вскричал громким го- лолосом: яЧелопі.че! Откуда пожйловал? По какому ты нпдуэдѣс] іплііепір'я? Здѣс] у нас и небссах, нГліѣ стро- гости: Ныиускйсм-вііуекйсм с отладкою, Не сбГ.жали ббе:і спросу угоднички, Не ааіпліі бы сюлй бе піапііібртппкн. Покажи ка, тво] нид не фалрііивы] ли? На тебіі, кипі], одёжда-то нарекай, А по рожѣ видйт), что прохвдст ха- лу]!» Акайп на ту рѣч] обижается, Гладите гордост]ю бороду царскую, Отвѣчііет апостолу с дёр.іост]ю: « А л] ослѣ и ты,Петруша,на старости: У пара в.ідумал пашпорт опріііии- ваі]? Не признйл что л] знакомаго со-сл Ь- Лкайпа-царй православнаго? [пу Али свѣч тебі. мало мы ставили? Мало риа аолочоиых іюді лалн? Ал) по иі.ли молёбпов с акаѳистом? Не кадили чтол] в нос тебі; лАдаиом?
Ал] ты, стары), не зпаепу, не ві.да- епц, Что и всѣ мы, цари, Гюгом данные, Сиокон вѣку вѣков бе.іпашнорт* и ые?» ОссрчАл ІІётр апостол, разгнѣвался. Начни Аст ротйтися-клйтяся: «Вочііі',смерд-прохвдст,завпра< тся! Зиат) не знаю тсбй и не вѣдаю! Отродйе) вАшихснѣч іі не вйдывал! ОтродйС) и молёбков не елыхивал, Золочоныих рйзніц не нАшивал!... Ох ты го] есй, стрАжа небёсная, Всѣ святые архангелы, Ангелы! В)! хватАуге бродйгу-охалршка, СамознАнца-царн безпашпортнаго! ЗакрутГіте ему бѣлы рѣчеіфси, Да стащите к МихА|лѣ в учйсточек. Пустяка ввёргнет его в Т)му кромѣ- шную! И ту гсі'нну-кут,$аку вошЬчую!» 11 алетАли архѣнгсл ы -ангел ы, Аііаіша цари брАли дй-руки, ІІрикрутй.іп верёвками накрѣпко. БрАли цАрскую шубку за шйворот, ІІовелй Акална в учАсточек К самому-лп Михаилѣ архангелу.
Им на встрі-.чу во Мразѣ стрАнннко Чудотворец Мпкода угодник піол. Увндйл он царя, да и сжалился Над бѣдою его неминучею, Над людскйми слезами горючими, Нопронійл Акаяна оп лйсково; «Человѣче! Почто тебй мѣчают? За как)е грѣхѣ твои тяжкіе Нолокѣт во геённу вонючую?» Падал цар] Акаіш на колѣночкм, Слёзно плйкал, молйлея угоднику: «Ох ты го] еей, Божіі угодничек, Милосёрды] святйтел] Мнкола-свѣт! Ал] и ты не призііііепі] знакомаго, Своеро-ли молёл]іиііка вѣрнаго, Акайна, царй православнаго? Алн свѣч тебѣ мйло я ставливал? МАло риз надарйл раззолоченных? Ал] лѣийлііс] ноны толстопузые, Не пѣнАли молёбнов-акйеистов, Не кадили тебі. под нос ладапоц? Заступііс] за менй горсмѣічнаго, Повели разпязаті руки біілыя, Проведи мепй к господу в свѣтлы] ра]!« Отвѣчйет угоднпк с усм і.шкою; *Хот] не зиАю тебя и не вѣдаю,
Хот) молдбноп попбвоких иослйіхнт И но піЬхивал вашего лйдану, [вал НсС-;к тебй, Акайп, я помилую, На бѣды немипуче] повГдручу, Нровож}' тебй к Господу в свѣтлы] Р"і- Ох ты го) оси, стража неббспая, Отдавгу-ка царя на поруку мнѣ!» Раалсталшу тут стрйжа небесная, Акайпа с Микбліу оставили. Ііопрошал Акайна угбдпичск, Сам раавйаывал ручен|ки бѣлыя: «Ты аачѣм ясе к нам, мйльу, пожйт ловал?» Отвѣчая Акайп, низко клАняяс): «Я прншол, вину ты, к Госнолу с жйлобо] На невѣрны) народ Акайновску, Захвдтйл с соб<у свѣчку семи пудов Ко престолу его ко пресвѣтлому...» Вопрошйст Микола угддничек: «Да тебѣ, слыііу, котораго нйдобно? ВЬді уж паши давнд раздѣліілиея, На три дома живут, и скотинушку Нопііощу, пои' іцу, взывйняну, И людйшек, скотину глагдлюніу, Подѣлили, родимые, поровну...
Был отічі-то, старіік, — не у дѢ.і тенору, Зпау себѣ дсп] леіцскб] наперину шкѣ Чіістых дблачков бі-лыих нѣжится. Да у солнышка краснаго грѣется... Что ж к нему что л] нестіі тебй.мй- лсіукіу?» Призадумался цару-исдоумочек, Долго н царском затылкѣ ночосывал: «Уж поди но порядку ко всѣм троны. Кабы, дяди, мнѣ знаніе да вѣдайте, Захнатііл бы три свѣчки семи пудов. Ііабрехйла мнѣ Кривда любезная, Чтобя к Троицѣ піол с одно] свѣч- кою: Вот теііёру мнѣ как будто бы совѣ- стно.» Отвѣчйст Микола угодничек: «Им такого дерма и не надобно!» Пе хоромы стойт, не высокія, Златом-еёребром всѣ йзукрАпіены, Тверді небесная синяя вЫсится, Изукрашена чйстыми звѣздами, Во святом-то углу пе лампйдочка, Свѣтлы] мѣсяц серебряны] тёплится Да не печка в другом углу топится,
Красно солнышко жАрко растопле- но. Па печй-то лсжйт не нерйнушка, Не высокая пуху лсбйж)яю, Лсжйт чистыя бѣлыя облачки. А на облачках чйстых на бѣлгдих Сам гоеіібд] Саваоѳ дёржи г своі пое- стол. Падая царі Акайн па колѣночки. По стерпі.л того свѣта великаго. От несноснаго страха от ббжріго Задрожали ноджилочки царскія. Молча клал он свѣчу воску яраго, Дорогую свѣчу-то семіі пудбв, Ко іюдножро престола прссвѣтлаіо. Гляд), от солнца свѣчА растоніілася II чадііт па всё царство небёспое. Пробуждался Господ],безпокоился: «Н] како] тут дурак неотесанны] Пачадйл-иавонііл на всю горницу, Али нынче на небѣ блины некут?» Отвѣчает Микола уіюдничек: “Не блиночки пекут, Госноді-ба-пош- А припіол человѣк счелобй ги<>ю.|кя, Прииоснл он тебі;, не іірогиѣваіел, Дорогою свѣчу воску яраго, Да «а солнцѣ свѣча раетоіііілася.
Віііп], чадііт па всё царство небес- ное,» У смѣхнулсяГосіідд],мплііил лАсково: «Ну чего-ж ему, глупому, надобно?» Н бок толкпул Акайпа угодничек; «Говори же, зачі.м приіпол, сказы- Акаян за Миколу хоронится, |ва]!» В.іговорнл, (сам дрожйт, как осііпо- вы] лист): <>х ты го] сей, отче нані бАтюіпка! Цар] царё] и Госпбд] веАкихг&споде], К тебѣ, к Гбеподу-ббгу. я с жйлобо] Па невѣрны] народ Акайновскі]. Ипступне] за меня за избранника, А каина царіі православнаго, За моё за величество цАрекое! Да] побѣду ты мнѣ, одолѣніе На великую Правду иостйлую, Накажи суіюстАтов-крпмс лріиков! Чтобы знали,чтоя тво] помазаннпк!» Пе но нраву пришлое] слово царское (’авадеу-творц] -вседержителю. Распалйлся Господ] гнѣвом пріівед- Из очё] его молніи сйплются, [пым. Молвит слово — грозй разыграется, Топнет ножко] — вее] мір содрога- ется:
«Лхты подлы] червіік.ядовііты] гад, Вини,ползучая мраз], кровожадная! Н очііо ты, червяк, заиирйеііф-я! Неизбрйниикты морне помйзанник! Отродііе) твоё] глупо] головушки Я святыя своіім мііром не мазыпал! БГдло в оные дни стародавніе, Н-акаал л разбк род ИзрЛилев, За его іірегрѣшён]я великія: ІІовелІ.л Самуилу премудрому, Чтоб избрпл пастушонка ослинаго <>н на смѣх во царіі иад НзрЛплем. Чтоб казніілие] людишки безмозг- лые, Не просіілм-б парё] себѣ іідолов! Вишрстѣх нор и пошла лож] вели- кая: Брёшут паши попы толстопузые, Будто я всѣх вас,дурни,ііомДзывал! Да я .іиаі] впе не ;інан>, не пі даю, Кровопі]цы, отродіе Каина, Налачіі, душегубы, грабители! Нас иомАзалп подлост] холопская, Загребтіцая лапа иоііовѵкая! Да уж скоро вам вс.ѣм и конёц прі]- Дёт!» 11 бок толкнул Акаяяа угбдішчек:
«Ну но]дём, попа нѣл, Аканпович! Віідиш],дѣло твоездѣе] невыгорит.» II новёл он царя н вертоград Хрис- тбв. У Хрнсга-сшіса нашего бйтюшки, В вертоградѣ его но зелёными Ликованіе шло, радост] велія: Прииимает Христос дорогих гостё], Дорогйх-лн гостё]. души ііравсдных, Разноглазою Кріівдо] замученные: Прнпимает Христос, обніімает их, Г’аздаёт им пѣнны свѣтозарные. Гоі'орнт им Госііод] таковы слова: «Ох вы го] ссіі, воины храбрые! Чест] и слава вам всѣмінймят] вѣч- Да христово спасибо великое! [паи! Постояли вы грудію могучею, Тёпло] крови своё] не жалІ.ючіі, За моих обездоленных дѣтушск, За мо!І>-ли за братію мён]шую, Да за мѣтушку правду, за йстину!» Как тут входнт Микола уіюдничек, А канна царя ведёт за-руку. Падал пар] Акайн на колі.ночки, Ле стерпѣл того свѣта великаго. От несноснаго страха от божіяго Задрожали іюджйлочки царскія.
Ни словечка не смі.стон вймолвит). Оглянулся Христов, милосерды] сп- УвидЛл он Миколу угодника, [ас. Усмѣхнілея с великою лйскою. А взгллпул на паря, да при.інял ого. Осерчал милосерды], рани І палея: «1>1;лені.і,что Л]об) І лея.Миколушка: Виертоград мо] привёл царя-Ирода, Мобу братіи мёніше] мучителя, Моё] Правды велико] гонителя? Уводи его, Ирода, с ілаі доло]!» Н бок толки]л Акайп* Миколушка: “Ну по]дём, кока нІ;л, Акайнонпч! Випі] и здѣс] твоё дѣло не выгорит. Віідно дѣло твоё, Друг, неправое! У:к не лнйіо, г.естй л] тібй к трётр ему?» Нот иодходят они косвятйм вратг.м Ій'ртограда Христова нсбёснаго, А на ве грі.чу идёт Богородица. <’ама матупіка наша аітупнипа, Разливается плйчем сердечная. Вонроіпі'іет угбдник пречйстую: "Ох ты го] еей, наша заступница! Да почто ты слезймн гори.чими Отуманила очи пресвѣтлыя?» Отвѣчает ему Богородица:
«Как не іілйкат), Миколушка-бАтю- шка! Вѣд] у пас, слыпі], бѣда приключи* ласа: <'вито] Дух-то, голубчик мо] Мйлен]- На порту полеті.л на великую [кц, В Акайиовку ту безталанную, Застуіійт)ся за правду, за истину, Постойт] за неё груд)к> бі-лою, Тёпло] крови своё) не жалі-.ючи. Разноглаза» Кривда проклйта», Акаана цари полюбовница, Нападала на Господа с хйтрост]ю, I! олвйла святого аркАнами, Посадила во клі.точку крѣпкую, Чго во тбт-ли острог бѣлокаменпы), Отдала пплачйм в поруганіе! Вот иду выручат] его, батюшку, Вуду сына ііроейт], Христа господа, ІІосыдал бы игѣ силы небесныя Скоро на-екоро в ту Аиаяновку. Не ровён час.вѣд] Кривда проклятая С Акаяном царей иолюбовпиком Моего-то голубчика Милаго, Духа-свята, ощйплют, да слбиают.’ѵ —«Так ты вот какбв?А!и И Микола -сііят
(Тут стернѣту оп не мог) распалился сам. ІІоглядѣл царіЬ в очи бсзстГлкіл, Пліѣнул раз ему в бороду царскую, Плііяіул два, плюнул три... да и прочу іюшол... Долго дѣется дѣло, рсбйтуіпкп, Да не скоро и ска ка разскажете:!, Нашеу скакѣ сто не копен приіпбл. А когда наша скалка покбнчптся Вапоём, братцы, пѣсню мы новую Уя< весёлую пѣсню, свободную Д.і'ху вѣчному Свѣта и Петины, 11 рйвдѣ-мйтушкѣ.Нйшеу заступницѣ, Волуноу волѣ, народу свободному... ПОЭЗІИ 0поу мнѣ, поэзія пѣсню, /Пѣсню про счйстіе свободы. Пусту ей звуки ра івѣют Грустныя думы невзгоды. Пусту йти звуки волною Хлынут в усталую груду: ІІламенем йрким надежды Внову озарится моу нуту!
о молитвъ Ты гоііорііиі]: «Молііс]!» Кому молит]ся буду? Вѣ.і] безконечна выс] И и пебесах понсіоду — Куда ни посмотрй — Боа еноту и бе.< смѣты Разбросаны міры. Разбросаны планеты. Гдѣ ж ббяче обптйіі]е, Кудѣ ваор обращу? Какое воздаяніе От боса получу? Напрасно мыс.іро грѣшно] Стремлй)су в цад-шёадны] кра] Ищу: гдѣ ад кромѣшны], И гдѣ там свѣтлы] ра]? Законом тяготѣнія И системѣ міроно] Тѣла без назначенія Несутся с быстрота), В нустйпѣ міроздАп]я Сво] совершая бѣг, Без цѣли и названія, Из вѣка и во вѣк.
Вывало чйсто прежде Молился богу я, II в полно] был надеждѣ Ублажит он мепіі. И нёс я терпѣливо Страданія свой, И думал, что учтиво II с теплото] любви Вог слушает молсн]е С небёено] высотй II іплёт душѣ спасён]е От зло] немоготы! Прошли года... Как лйшпі] Я в горѣ пропадйл; Молйл я, а «всенілпіні]» Молйтвам не внимйл. II стал я понемногу ПодѴмыват] смѣлі і. Что не дохбдят к богу Мол]бГл земіп'лх люди], II так мнѣ стйло йспо. Что вѣроват] вполнѣ Всзплбдно и напрйепо! На что ж молитися мнѣ?!
МОСКА.Ъ) У ПЕКЛИ и Г аз в поході москалёви Вмёрти ИрИЛѴЧИЛОС], То] пііпбн нін у «безсрочна]», Хоч и не хотілос]. Віі]шов пА то] с)віт, сердёга, ІІошукат] кватііри. Темно, холодно ]ак ніч]у, У степу в Сибірі. Міікавс], міікавс] наіп служііви]. Ноги помороаіів, Пі корчміі кіи Аиі хііти Тута пе знахддив. Трудно стйло москалёви, Мусів ііропадйтіі. От же глригув. а;к аа лісом Стйло счос] блисчйти. Віи зрадів, та біглим Шагом ІІрііпустйн на с]вітло, Г>о ]ом_Ѵ иже на морозі Тіін]атис] огіідло. ІІрибігй]е. аж будіінок Тут стоіт] велики]. В тім будннку вігн] палае, Гіілас превелики].
Над дворііма бй’Іит] написд: «Влірсш — не вернёшсуа.» А служили] буи ІШСІМёНІІИ), Прочитай, с]мі]ёт]с]а: «От зл]акйвс]а чи ]а ж д< реи]» Счоб ]ссчё ] вертавсрі: На такіі] «ііостёр» ]а іроду И, не сподівавс]а.» Увірнов, а таи: чорт]аки Н карти л]<бо гріуут], П.іуі] горівку та у иічку Дрова підклада]ут]. Ставит] р< ж]с він в куток га] РоздІагйтис] ма]е. «Счо іа папа ц<] будіінок?» У чорпп пита]е. «ІІі. будіінок не не пандски],» Чорти иідмовл]а]ут]: «Хоч и гірші од чорт]Акив ’Гі нанй бувйдутр Ираиду кйжучи, не ііаіуснс ІІёкло лиш зосталос]. Все вони заі рабувйли, Все вже ]іл досталос]. Сче не ііап]скиі це будішок, А це наше пекло!»
Та москйл] не роумі]е: «Бпчу ] сам, счо тепло!» От ]'огд чорт)акп етйлп 3 пекла ннгаіцатп, Бо і самп чортіі бо]йт]е]а Ліх к собі пускатп, Бо не лАрмо про кацапів .!]$де добрі кЛжут]: «Не дружи на моекалріми. Бо ол5рі«т], пражі!» Стйли го па пекла гяАти, А нін не вва;кй]е Та, іак в сёбс дома, в стіпу Цв]Ахи забннаіе. «От не, каже.гні.іді па рАмец], А це на .,іпинёл]у“, Цеі па шапку, не] па шабл]у, Це] на ,,мунінё]у“.» От собі кін по] а]ете]а. А це зразу чу]е: В і.азані іакйс]' то стрАва Па опій шумуіе. Віи пита]е: «счо . а стрйва?» —«Та то грішнг діпіі!» А;к пілскочив ітапі служйвнр —«Та пе иже ;к гал; піі?»
Мйт]у кйнувс]а до <|>л]аіпки. Вііппв добру плошку. Та тоді ,і до ка іаночка. Та ] іш]м<уе ложку. лііу і моек'ЛІ » Кажут] чбртп: «Ііордпп] и душі, А но тіл]ки...» А служііви] Тросчнт] ті галііпі. Тут роасі'-рдплііс] чорту ки. «Ну! руиііц из хіітп! А то ми пс дбиго тебе Сгаяемо прохати!» А служйвп] до-ипх кйже: "Та пітй не дбиго, Тіл]ки пи впсрСд идіте: Покажіт] дордгу!» (_><] эгодіілнс]а нечііеті. Віфплы ч.і будіпіку. Ніи аперс]а та] на пбчи Ліг дл]а одііочііпку. А на дно|>і хв<гп .і]ута. Мер.іііут] ті чорт]акіі. «От при]ді'т]с]а пропадати За поіфх табАкп!» Бідка]ут]с]а та не апа]ут], Счо таке почати.
(><•] ко.ііі ]пкяс] то баба Стала наблпжатіку. «Ну, а де не нтне чорт)ййа.» Кажут] дббрі л]уде: «Кликни бабу, то но Зйраз все і буде.» Гозпнталасуа та і кйже: «От дурні чортуйкіі! И нуогб иже не зум^ут)! Он во ,і>ііг] собаку! Обдеріт] іуі. Салдаіукіу Тарабан .дробите. ВдАрте и нёго,та сче] и сі рмн В пбхід заеурмііте.» ОбідрАлн сучку чбрти. В тарабан .іабилн, 'Га счс у и сурмн бучно-гічпо В пбхід заеурміілп. Вчѵв москйл] то та нз ночи, Мов кавун, скотіівс]а. Та за рймец) сііі], за шаблуу. За «руж]б» вхоіінвс)а. Віібіг з пёкла, а печйсті В пёкло ну скакАтн! Зачніііілне], не пускАууті Москалей у хЛту.
Чужаго віи ітотил]йку: «Ну іа ,і м.ідрі в ката! Догадалис]а, чим треба Виклинйт) салдата!» . ---------*--- ПРОРОЧЕСТВО ЖХтстйнет год, ] .о. .іи слЛвны] год КогдА . а.е] Корона упадёт. Забудет черіу К .а.ю своіЬ ліоббв] II подиссёт Ему и смерт] и крои,). ЭМИГРАнТв АНГЛІИ Рростйс) « родными и друзріми, Лиіпои всего, что мило мнѣ, Живу я, брбіпенні.і] волнами, В тумйііно) дико; сторонѣ. Одни, тоскою адѣс) ТОМИМО), Сижу у мрачнаго оі яіі, Но пАмят) родины любіімоі В умѣ и сердцѣ у мепіі.
О ЗАГРОБПОД ЖИЗНИ ДЛы ни землѣ, всё брёдя рйем / Живём себѣ изо-дня в деп], Покй умёриіи не узнАем, Что вѣра н небо дребедён]. Р могилѣ и мышцы и пёрвы, Остѣівіиую кроіу и скелёт Земные голодные черви Огложут всё в ні.сколіко лѣт, II то, что зонём мы душою То ;к піііцею стйнет червё], II вот почему я молебою Не гнѣвлю небссиых царёр Превратимся мы в скелеты II, покВмѣсті будем гнит], Пас помішут наши дѣти II внучігга, может быт]. Послѣ внуков нас с тобою Не помянет уж никто, II, исчёзнув под землёю, Превратимся мы в ничто. Не спасу г нас, без сомнѣнія, Ни молитвы, ни любов]: IIЬт из мёртвыя воскресенія, II не свидимся мы внові1.
«1І.І)П1ЫЕ»_ИІІГП.іГі('ТЫ МаПИЛЙс] ОІІІ1 ІІІ.рОЮ Пі’.1ЛКОЮ, I Молодою мечтрі непокорною, Чисто) гордостію и любовію. К свѣту йстинному, чудотворною. ПРИВИЛЕГІЯ МУЖИКОВ ливералліі.о чиндрал: Рочитарка сам в законѣ, Новые порядки нонѣ: Граждан велѣло іцадйт), Но суду уже не бит]. Пи-пи розгами, ни плёіую, Но спинѣ и .іахребётро. крестл’іниіі: Л вот в волости у нас Так дсрут и ио-се] час. лиг.кі'ллліі.ы чиндрал: Это, брйтец только вам, Православный мужика.м, II р и в и л л ё гі я тп к а я, Міілсн-і) царская, большая: “Предоставит] волостям (То есі.і вапіпм етарппіпам): Чтобы сво] имѣли суд, Пуст) по прежнему дсрут!»
ГРУНЯ Розлиим всчсром, В б.ірю грсз:іую, На крутой брегу Б&стрц) рѣчевки, Грітоіііка оилігг, Дѣвица сидйт, О своГм грусѣйт Дорогдм дружкѣ: «Уж) вы, нітры-ли, Вѣтры бѣдные, Ужд ты, рѣчсндка Выстротбчная, Гыр-дремучід бор, Матд сырА-землй, К нам <• молдббд свім'д (’браіцйки^ я: Вы скажите мнѣ, Вы попѣда]те, Гдѣ мо) міілы] Друг? Жив-эдоров ли он?» Застонала тут Мат] сырА-:іемля: «Не впдат] тсбѣ Міілаво твово!» Сыр-дремѵчі] лѣс
Всколыхнулся вед Головд) своёу Покачал н отвѣт, ІІрошепгал он с,і Внйтігым шоіютом: «Не видат] тебЬ Друга мйлаво!» И сидііт она, Да по нём груетйт, Слёзы горукія Проливйючи, Прошлое своё, Невозвратное, С груст]іо сдѣлкою Вспоминаючи: «Как бывало тут Вечеркой сижу, И тебй я жду, А ты, милы) друг, Иа села идёшу, Пѣсну о волюшкѣ Про себя ноёііг), Пѣену о волюшкѣ, О томяязеуся За желі.зными, За запорами... II любііли же,
Молодца тебй. Стар и млад н селѣ Не нахвалятся! С кѣм бѣда случііс) Нл) совѣт ну жди, Всяк к тебѣ, мо] друг, Обращается. Да нахлынули ЗлГле вдроны, Жандармйтники, Прокуроришки, ІІолнцё]скіе, Слуги цАрскіе. Уве.члй тебй В дАлрію сторону!» А дремучі] бор Всё одно шу.мііт: «Не видаті тебѣ Дріга мйлаво!» Мат] сырА-землй, Рѣчка бйстрая, Вѣтры б<іные, Всѣ в одно твердйт: «Не видйт] тебѣ, Дѣвица душа, Молодца твово, Міілаво твово.»
Стихла б}ря вкруг, Успокоилас]. Перестали дут] Вѣтры бу]ные. Густолисты] лѣс Не колышется. Не бурлйт рѣка Быстротечная. Ясны.і мѣсяц вдруг Из-за туч взглянул И разлйл крутой Серебристы] свѣт. Всйіду сои царйт... Лишу она не снит Со :імѣ6]-тоско] В сердцѣ ноющей... Чѵі] .іабідлпся Дѣвица* душѣ, Вйдит — гроб стоііт Во часовеіцкѣ... ЧасовЪ] с руж]ём Стережот его... А во гробѣ том Друг ей лежйт... Міілы]-сужеиы]... Встреиенулася,
Пробудйлася Дѣница-душА, II стойт-глядйт: На другдм брегу Милы] друг сидйт, Не шевёлючнс]... Нсхудал лицом, Впалые глазѣ Нлйменем горйт. На рукАх иогАх Цѣпи тяжкія... Он манит-мапит ГрУнюшку своіб... Сёрдце дѣвицы Словно замерло... Онѣмѣлая, Приросла к землѣ... А на том брегу Милы] друг сидйт, Всё манит-манйт ГрУпіошку своіб... Не стерпѣті душѣ, Сёрдце дрогнуло. «Гриша!» вйрвалос] Из груди ей. Нротяиув к нему Руки бѣлыя,
Просилась опА С круга берега... Взволновалася Рѣчка-рѣчсіцка Быстротечная... Зашумѣла рож], Ро;к]-кормй.піца... Содрогнулся лѣс Густояйственны]... С тѣх пор стрйшныь крнк Дѣвицы-души ВсіЪду слГлшится, Всібду носится... НИГИЛИСТКА И ЗАКЛЮЧЕНІИ К'о «чѣ оий? — Ни жена, ни неві.- / ста, И ие родная сестрѣ ііли доч]. — Так отчего ж ей доля ужйспа Спать не даёт, не даёт мнѣ нею ночь? —Спату не даёт от того, что я вііжу Молодости и душно] тюрьмѣ, Крѣпости своды, окно за рѣиідткор.. Слышу я стоны в ночно] полу- тьмѣ...
К БУРѢ Р кучно, без мысли и воли } Но’і.І безконечно длнннй! Бури бы гранула, что ли? Чаша с краями полна! ГрянІ же от моря до моря! К бунту люді'у подымй! Чашу народнаго горя Всю без слѣдй раснлеснй! СВОБОДНОМУ ПИСАТЕЛЮ Д а] нолю груди наболѣнше]— /'Аккорды мощные берй! Для мысли, скорбію ііакипѣвше], Нигдѣ кумира не твори! Не жди ни слйвы, ни привѣта, Не преклонйіся нред толно,! Оетйві боіізн] суждйніі свѣта, Не вѢ даі в л й с т и над соб6і!!! II ёсли чувство забушует, Ты сердца крнк не унимА)! II йсли мыслі тебй взнолнует, Её безстрйіпно выражй]!..
БОРЁЦ ЗА СВОБОДУ ЧРЕЗ ВЪКА СТ енободу веѣм еёрдцсм любйл, 7 Звонарём Я служйл вѣчсвйм, II на ні.че я пёрвым спѣнійл, Волноват] ег^ елЬвом живым. Я неечйсіным был нрёдан душо), И за слйбых Я гр5дро стойл. Я ходйл а ііііх в бо| рококо) И в боіо своіо кроіу ііроливдл. В цві ті. лі.т Я носйл на ногпх И на шеѣ оковы цѣііёр Я томился в е.ырГах рудииках, Поі пбал еред] далёких стеііё]. Под рукб) налаче] умирйл, Как нроступннк, в тяжблыс дни. Н нері.лііо народ нрсдаиал Поруганно когти мо'і... Но, свободнаго вд]еі:а гори], Не нокііну.і Я стана борцбп: Увлокйл Я другііх за собр) Воепат] ирбтив стада глунноч; Если цар] «рЛпініе ср6ка.> умрСт, И ) слыніат свободы набЛг, Пует.і меніі тиранія клянёт: То мой ополченцы авоіійт!
Я — народпых судёб пластелйи! Я — мессія забитыя илемёп: Без мойх благородных дружна Не видат] им свободы знамёи! II „е брошу Я слАвиых рядов, Вуду годы, вѣка аоевАт), И добію Я послі диих врагов: То мо] долг и моіі благодАт]. Не подймся Я шага назАд: Закалйл Меіій бо] иѣковор УмпрАт] за свободу Я рад — Нролетарі], трибін и герб). КЛЯТВА РЕВ<)ЛЮЦІОНЁРА ТГто б ни случйлося со мною, /Чтоб ни пришлое] мнѣ испытАт], Я буду влАстен над собою: Не стану хныкат] и роптАт]. ИзмУ'іус] ли в душАнно] пілткѣ, СгубІІВШИ мблодосі'і СВ0ІО Вдали от всѣх, в сибйрско] сейлкѣ, В глухом, неві.домом краііі, — Іілянус), не дрогну я душою Н гбрдост] мйсла сохраню. Умру пред силою тупою, Но слГ'З мол]бід не пророп:<>!
ГИМН ЧЕРНІІЦ.Т ?дарі ти, громе, над тим дбмом, Над тим божим, де мремо ми, Де ми Бога аневажйіем, ЗневажА]учіі спинй]ем: Господи немііли]! Іак не Біг би, ми б ліубйлис], I кохйлис] і дружйлис], Дйточок би нарастали, НаучАли б та спивАли: Господи поміілу]! Одурйв віп нас, убогих!... Ми ж, окрадеиі нсбоги, I ,І<>г6 теж одурили: Скйгліячи ми потопили: Господи помйлу)І Віи пострйг нас у черийці, А собі ми молодйці: Мп танці.^ем та співіуем I спіиАіучи монл]йем: Господи иемйли)! ПОДРАЖАНІЕ ФРАПЦУЗАМ ЖЖарод мы Лсокіі позабйвим, / И, у позорнаго столба,
Кіінікб] послѣдняго попа. Послѣдняго .арй удавпм. А.С. ПУПІКИН пислмб УЗНИКУ •Я|>а г паііі, тонйрищ снято]! / ІПлём мы тсбѣ ено] нривѣт! Буді ты покоси, родно;. Мы пе забудем шні.т: Цѣли идеи святыя Будем до боли любйт], II алтари дорогіе Будем глубоко мы чтнт]. БрЛт]ев слабі]ших забйтых II жертву нраі ам не дадйм. У. иикон нйіішх веліікііх Н сбрдцѣ сноём сохранйм. Будем боротися мы дружно, Правду святую любй. В ігѣк мы не скажем позорно: «ІІ:ідо інадйт] пам себй.» НАДЕЖДА СИПІДА
РАДУЖПАЯ МЕЧТА т}е траву в степи колГ.ішст, / Не в дубравѣ вѣтр шумііт: Клич удалі.ц мощны] слѣпней, Он нѣ биу с врагоы маніи: “Встаці, парод (ты сила мощна), Нротніі рабства н оков! Суд чинѣ, расправу грозну: Зуб за зуб и кроіу за крену! Чѣм всю ікнзіі.і нрогішт) под гпётом, Лучше рЛ.юм кбнчит] с неі. Жит], как жііли мы досёлѣ, Это — жіі.ін] средѣ огніу. Западёт пустд в душу кйжду: Подлости-зло <• вемліі стерёт] Нл{ па трупѣ брата шівша За свободу умерёт]! Пуст] горііт в душѣ отвага! Пуст) пылйет прАвдо] рѣч]! Пуст] девіізом нйшнм будет: ІІобѣдйт] Ил] с чёстію ле*у! Хлѣшем, брАтія, не робѣя, Как потоки вёшнпх вод! Пуст] для дёсііота-хіодѣя Час отмщенія проб]ёт!»
То не крёчеты лстйют, Чуя блйзост) мертвецов: Люд рабочіі выступАет Мстит) за дѣдов и отцдв. Не страшйт бойцбв мучёнуя, Ни тюр)м;і, ни эшофот: Полны мужества, презрѣнія, Смѣло движутся вперёд. Всѣ они сошлйся дружно Чашу братства вмѣстѣ пит), Чгоб пад трупом монархйзма Знамя равенства развйту ІЗНИК Ѵж давно дйкі) враг, у БелпоіцАны) и ало), Заковал моё тѣло цѣпями, Отнял силы мой, И мо) кра] дорого) Заслонйл мнѣ темницы стѣнами. Ах, на волю бы мнѣ! Я б он»п] послужйл, Свойх сил не жалѣя, народу! Я бы вѣро) своё) И другйх вдохновйл На бор)бу- за родную свободу!
ЦАРТ ТТар псГм’сніі] вік педовги] /'Дай Л}удйні, с]віт робйвши, • година і хвилііни Д'Же скупо полічнвши. Ча землі ж цярі зсміііуі Рчс і того втині^ут] віку • кпідйніімн т]ажкіімп, I •<нуіц:ш)имй без ліку. НАЛЛ.ѴЧІПІЛ ФОНАР.І ТТрузуй, ие лучше ли /'ЧІа мѣсто фонарй, Которыі темси, тускл, Чуту свіѵгмт в пепогодьі, ІІоні.сит] нам .аря? — Тогді бы стал снѣтііт] Луч] пламенно] свободы. а с.піыікии РЕВОЛКЩІ- МІЕРЪ ??то нлавал морей в челйоі.і, / Тому уму тіено нн рѣкѣ.
I) ком страст] мог’чпп живёт, Тот исіілнп тихо] не по]мёт. Среди опіісн >е.те] бор]бы... Он бунтовщіік протйв суд]бьі. Его суд]ба — тліколы] бо]... Ои доджей жёртвоаат] собор - СІ1ЯІЦІ.І ГЁІІ1.І РУССКАГО ВО (СТАЦІЯ Х|.;і сѣверѣ, сѣверѣ ДЙл]іІСМ, } Н холодно] и мрачно] глуши, Ест] холм обнажонны], печал]пы]. На нём — ни жил]й, ни души... На атом холмѣ одиноко, Поникну» к груди голо во], Снит іішоіііа мошны] и строріы], И діівен тот еон молодо]... Года ііерепіщею длинно], ІІрохЪдят, уходят пред ппм, А он пх пстрѣчйет неднйжмм, Дремото] но.тшёбио] томіім... На долго ли ты заколдопап?... Ты будеШ] ли вѣчно дремат]?... Н Руси пи дѣлом, ни словом Не будеш] ты нам волновйт]?
НЕ ВОЛ.І111 >ІЛ ЭМ 11Г РА 11Т РГліал па долю удѣл мнѣ лихѣ]: ’Вду и чужбину далёко! Тѣжко ргізстѣт)ся о сем]ёі дорогѣ] Крѣт]ев любіімых глубоко! Братія печѣіфіы, подругѣ грустиѣ Очи блеснули слезою... Нё]те послѣднюю чашу пипа, Чѣшу разлуки со мною!... Свѣтѣ враги безііощѣдно менѣ В душно] неволѣ морили Отняли рѣдости свѣтлаго дня, Чувства и мысл] изсушили. Вырвался я пз темницы и пот... Надо разстѣтіся с друзами Кто в малодушіи менѣ упрекнёт, Если за-трося слезѣміг? --------------«---- 30В К ПЕРЕХОДУ 113 ПРАВЙТЕЛЗСТВЕНИАГО ЛАГЕРЯ В МИГИЛИСТІІЧЕСКНЗ Рт ликующнх,іірѣздііо-^олтѣюіцих Обагрѣюшпх руки в крови, Убѣжйм с тобб] в стаи погнбѣющи: На великое дѣло любвіі!
ЕД Милы] друг, бе іумао-ем ііды] } Чёс'іны] и жііг.о}, І.ысгро время нрелетідо ІІпніих иетрѣч с тобі>|. Если >і к тѵбі;, бьміала МрАчііых прихолйл II. и оаавлспи ы | -у стал ы] (’ грУстуа» говорйл (I тоск+. невыносимо]. Что менй гпетбт |і русски] ;кй ни шчтерпймѵ] Рабства и неіыгод— Ты ра сіяішо молчала. Слушай меий. Ты скучала и аѣиала, Сои едва гоніі» По коглй в поріішѣ ибвом Рѣч] я заволй.т: (і бор]<1іі с врагом еурбны» До ПОСЛІ.ДІІИХ сил, Снбпа кдйлся ..а свободу Д шу полоікііт] 11 і.рагам за вс іі нен.ігб.іы Г.раті] отомсііп].—
Всѣ чертй твой свѣтлѣли (Нѣт слѣдй тоскіп. Глйзки у тебй горѣли Сдопио огоіфсй... РІДНА МОНА Д^бво рідна, слово рідпо, / Хто вас за<5увй)е, 'Го] угрУд^ак пс есрлсп]ко, А вже кйміііі маіс! Лак ту мову позабітіг, Кдтро]у учила Всіх нас псіііка ѵоворіѵги, Нён]ка нйіиа мііла? Трііо мппо] ми сиіиАлп, В граиіях рі>:імоил]аліі, Тріу моно] пам мпнуле ІІйгпс роакаа&ли. Тріу м6но]у гердр К слані нри.шнали. А роаумні ііііііпі л]удс Книжки нам ініейлі. Мово рідна, слово ріднс, Хто нас забушус. То] у груд]ах пс серді-н]ко, А вжс ж кііміпі ма]с.'
ВЕСНА Де на <-)ійті розціііітй]С, ) Все сроите па несні, 1 и еадкАх на сошіі л|ут]с]а Сле.іи ечйст]а аесіцані. Заіцнілй лісіі і гори, Пріітом вкріілшуа полій... Чом же ти не ро.иф<ітА)еіи, Бідна Вкрйіріо мо)і? разговор о ново; порамъ идеальны; габочіл Плыіп], .іароптал маіи раббчі] на- / ' рбд: Полно рабіітаті ем< на гоепод! Видно,не стйлоу;к бііл^ніс іерніпфі Молча сііоснт] всѣ неправды мучен]- я, Вѣчно трудіп]си для іірйздных гу- ЛІІК. Думу задумйл кресі^йпнн-вахлак: Хочег он сач добываг] своіо долю, Хбдят всО слухи про новую волю. Воі и поиіол, шину, ука.і от властіу
Страху нагнат) на строптйвых лю- Ле.І- Всѣх, кто стойт ла пардд, за голод- ны. ( Жалуст царі паін тюр].мо] новомод- но]. Каторги мйло, знат], стйло ему: ІіыдумАл новую, злую тюріму. Каменны, гроб для свободы людё), КАменны] гроб для народных друзе) Важная штука—могіілушка Ата! Солнечнаго но увидиін] тут спѣта. Стоны, рыдАіфі лиіН) гулом про]д<т. ЗАживо мёртвый тебя ііогрсбёт... А велика! Знат] пе мАло народу, Встйло тенёрі за святую свободу... Был эдѣс) еам цар] и молёбен слу- ІКІІЛ, Сам пі'рвы] ііймен]тюр]мы ноложйл, Богу нотой на колінках молился. Я ноі лялЬл и душою смутился: Віпіі], кропоні]цы, людАрто морйт. Сами о богѣ, любви говорят... нигнлйст -Милы] дружище,не долго пам маят]- ся:
Скоро придётся всѣм дёспотам ка- ят]ся. Буря над Рус]ю вездѣ заревёт. Ибо возстйнет рабочі] иарод. Дрбгнут враги его,стрА&ом об]Лтые. Рухиут пред ним эти здАіуя прокля- тыя: Тіі>р]мы, остроги, судГ.1 и дворцѣ... С нагдых царё] вооорвут] их вѣицы. идеальны.) рлвбчи Слово ты, б{>ат, ие иустое сказАл: Я уж] дэднёіцко его поджидАл. Жили] наша русская волна страдАніі, По не прмходит к нам час во.ідаяну! Пуст] он ударит—мы вмѣстѣ інудём Волю родную доббгі'і тоіюром! УКРАЛНА ТГеДиінро наш кбтит] хвилі Рве стрімкй пороги, Де краііпа, все зелена, Славшу кра] розлоги], Таи козаитво Шфостйло, СлАви-волі добувало,— Укра]1но, Укра]іно, СлАшіи] кра] козацки]!
Там де Чорие море гріцо Бог, Диістёр хніицуууті, Де шл]ахАми, де степами Чумаки ваидр^ут], За громйду і аа піру Ніс колак жнт)ё вофіру.— Укріфпо, Укра]іно, Слйвни] кра] коэацки]! Там будй і Січ лицАрска, Там буліі гефіаии, Ліх затемни Діи і КѴбап], Т)іімлріті _)іх лимйии! Пі'рсд ними у Стамбулі Крііве)а Турок в Едикѵлі.— Укра]іпо, Укра]іио. Слймпіі] кра] козАцки]! По по стало Запорожье, Вже пема гедмапін! Над степами Украфпи Чути анук карАііів! I мои сопіуа іувпка и полі, ВоекреоСи]а жде і нолі Украина, Украііпа Славки^ краі ко ійцки].
КРЛМй.'ІІ.НПКЛМ ы истину страстно любйлп, Вы пламенны были душбі. Вы нсн> шипу я;и:ііі] посвяігли Родимо] етраиі. дорогб)... Вапі гблоо будііл сіі сіілы, < >іі слоиом свободы авучал, И иам» добрѣ до могилы Ваіи тѣсны] кружбк охрічи’іл... Вам лбгче жипбтея во мііогом, ЧІ.М ЖИТ] ПрИХОДВДОс] отцйм, И «слава»! за то исѣм народом Споётся погдА пибід] вам... Д;» евмых далёких іюібмков Сшііо] бідет ваша судьба, В ска іаи'ріх историка громко Прославите» вйиіа борьба... Паш долг иродолжат) вАіис д іло, Наслѣдовати вашнм трудЛм, С глубокою вѣрою, СМІІЛО (' пре >рі ніем к шалішм врагАм... Неброепм мы труд ваіи свяи.бниы], В бѣдѣ — ПС ОІіу.'ТІІМ голой, Пам дброг . аігі.т влохііові'ііныі ('градал^чеі-ких.слаііііых боіцбв!
РОССІИ ДТного.лѣт врукі-. с укАзкою, У Под надзором православія, Ты корпііііі] над стйроі скйзкою О сластях самодержавія. Много лТ.т тсбі; исторію Про ярмо поіот татарское II вслі’іт посііт] <• любовію Хот тикое-ж, только цАрскос. Мттят діікимн законами У.м івіел і.дні] тно] чиндвпііки, 111 к и рйю г милліоцам и Плод трудбв тііоих сапдвннкп. К про< иТ.ііи'іі]іо щсл] убдгую Па тіні] счот іаконоііатнлн II ведѵт епятб] дорогою К кабак.'. тебй предатели... и судъ 0удіі меня саіки} к споіо тюр;м< /проклятая .оітірчіая доржйва .ЧД то, что я, подійв е тобо] воріу Стоііі горо] зй чело і-І.кп криво!
стч —««- Ролетіі ти гАлко, Полстіі ти чорпа ІІА-Січ] рігби іісти! ІІріпссі ти гАлко, Приисеі ти чорпа Під копібп’го вісті! Не літатм гА-уці, Не літАтп чорпу ПА-Сі’і] рйби ііетп! По елихАти гАл^іГц Не слихАти чбриу 11 Січп слАпиу вісте)! —Ге], ви Запорожці! Ге], пи молодйр! Де жупАпн пАіиіі? —«О] жупАни наши Поносіли пАнп — Самі ми пропАли! —Ге], пи Запорожці, Ге], ни молодіуі! Де ж руіинйці вАши? —руиіиііці нАіии У паріи п тувітлиін — САмі ми в темниці!
—Ге|, пн Заплрожці, Гсі, ви молодіці! Де же сіійси вйшн? —«О| же и Аши сіійси У царів у стрісі — Самі ми у лісі...» —Ге|, ви Украрнці, ГС], вп молодй]і! Де же ваша вод)а? — «О] же наша вол]а В .омбі нігиліста, В вірі нАшц в )пгі>.» УКРАЛНІ Ѵіірарно, Украрно, у ПАніко мша, нйіфсо! Лак згадАуу тйбе, крйлу, Защеміт] серд6н]ко. Де ііоділосіа козАитво КрАсшііі жупаші? Де поділасі твіуа вол]а, Бунчукй, геіріаніі? Все мовчйт), мовчат] і ліси, Ріки ] отеи сумуіуті, А над ді-фш Укра^іни Москалі плп'ууті!
ГЕНЫ УМА, убѣжлвіііы из своы РОДИНЫ, нслѣдсті III ЧЕГО сій послѣдняя ОСТАЛАСЬ С ІІУСТОД головы ДТігЬ сіійлос] сегодня в чужой мнѣ / край Н печіѴпіх я родину вйдѣл свой: —«Скажи мнѣ желанны], скажи до- рого], Дожду ли тебй я, сокблик, домо]? Взгляни: мой очи осліилнот слёз, II снѣга бѣдѣ] стйліі пряди полое... Неё грОзягся мнѣ на яну и но снѣ СтрадАіфі твой в чу-.кедйл]пс] стра- нѣ.» —О мйтушка родина! Рад бы дуто] Тебй и утііннт], нсрн<’т]ся домо]. Хот] были б три жизни даны мнѣ в уділ. Всѣ отдал бы я и к тебѣ б прилетѣл! По брос] же позорную связ] ты с кнутом. За волю возстйл], распроіцй]сн с ца- рём! (Тут слёзы текли у исй, как рѣко],
II мблча качала пусто] голово]...) —Остйпусі >і вчуіки, о рбдппа-мпті. Пока ты всё будепі) лиш] царі кан • лпд|! ирф.О*'- РОССІ.ІСКАЯ ИСТОРІЯ Ыстбрнк, я вііжу сроді іі.чы обла- / кои Что скрйто от и о рои другого: Я вііжу теченіе могучпх нѣкой II доли» нардла родною. Мертва и спокоріа лсжііт пр<*до мно] Страна вѣкового застоя. Орёл бе обрЛ ііі.у с дііорід] голово] ІІарні срсд] ночною покоя. Тут трупы за правду ііогйбипіх лс- II хищный птицы леті юг... [:кЛт II ВЫСЯТСЯ ТІІ рріы, и цѣпи .ПІСНЯТ, II стоны рабов не смолкают... Тут зданіе рабства па грідах костё] Стоііт, высоко н громадно, II стая безімпых, жестоких царё; Терзает ппрбд бе ііощадпо...
ПОЛЛА ЭГЙБЛА ТТопімі.іи по Вкр.ірні ] Бандурй, торбана. Де лиш глрпіеіп, сЪіііо, тііхо, Счо аж сёрцс ві&іге: Цід царями полуа згіібла I мовкйл^ паіКуе! А ні кбб іи, голосіібр Дѵ.ми не чувАтн: Плаче бАтрго, плачут) діти Плаче] наша мати: Иід парками волда .нибла I моекал] пан\]с! Січ, козАплво, отамани Мов у море впали Сила ,і счаетде,. прайда ] сл&ва В бё.івіети пропали: ІІІд царріми поліа згйбла I моекал] цапуче! II Дніпро вже хвйлинками Не гриміт] так грімко, Водопадіі пе падут] так Ил скал піімпо, стрімко: Під царіами кбліа згйбла I москйлу паиу]с!
УКРАЛПСЛКІП ГПМІІ 0І Богдана, іи Богдана, Д Бідниу папт гстімАне! І1й-сч<1 дай ти Украуіпу Москалуам ногаиим?! Счоб пернути нйіпу волуу ЛУпком головймі! IІ'аіоаЛмсіа Украрпп Вірними сипами! Налівіцыо та Маіёііа I Тарйс Трасіло ІГліічут) нас ім-за моги.ттг ІГа святое діло! Сче не имерла Украрна, Наша слава] вблуа! Сче иам братуа Укри)іиі(і, Усрііхметіс» дбд]а! Тіло | душу ми шио:кім За ѵвоуу свободу! Брйвпм ділом ми покйікеы Буріѵіу породу: Счд иут] нл]аті москал]уіи ,Іак туміів па сонці! Заііаиу іут] иаппі вілріо У свору сторбиці! -—.
НОРНАЯ ТУЧА Рот тучею черно] по Руси идут Попы п монахи тупые, Высоко хоругви и чаши несут Служители мрака слѣпые. Вот тііхо проходят ОНІІ по лугйм, По нйвам, полйм с образами, По хйжинам бі.дным, бол]шйм го- родйм, Глухпм деревням со крестами. II гдѣ ни прорут,—вейду мрак над страио] Ложится, как ейвап суровы] И дАвит он мысл] человѣка собо], Как крышкою гроба свипцово]. УТРО В ДЕІЦ СУДА Ціу!... За дверію идут, ^Слышсп говор людё)... Блйзок час: поведут Нас на суд палачё]. Но пи просіб, пи мол]бй П в послѣдну наш час Вам, о судіп-рабГл Не услі’.ппаті от нас!
ЗАПОВІТ КАТОВАНОГО Ровставй]те, ви повстйн)те! • Каідани порвите, I вражо]у злд]у кровцу Вол]у окропите! А менё тоді в сім)і Ваше] вілріі], нові] По аабудіте иоміанути Добрим, тёплнм словом. НА ВЗ.ІАТТ.ІА .’МІЯІ В РУКИ Рі бі-де царівіуам суд На аемлі — I буде правда, правда Між л]уд)мй! Повинна бут]! бо едино, Сднце стйнс 1 осквернёяву зі'мліу, Зёмліу сіійле. ПРО ЦАРІВ иа-счо здалйс]а нам царі? / ІІА-счо здалйс]а ці псарі? О ліуде, л]}де, ііебораки, Ми ж таки л]уде, не собаки!
ЖЕЛАНІЕ ДОго лйскамн суд]бй не избаловаи, ) И в жікінп обезіолеп, еир и наг, По, суетный пцеславіем не скопай, Не іпцет пред пластими лйчкых благ, И кто готов обильными слезами В чужо] бѣдѣ сочувственно рыдАт], Жела] тому горячими словами Други м свой тѣ чувства персдат]! Кто ивал реакцію на бо] упорны] II, не іцадй трусливо енл свойх, Стремился в смысл нроніікнут], не- покорны], Сул]бы міреко] вопросов роковых, И, лживыми не убаіЬкап <нАми, Отвйрг іщеті предапі] вѣковых. "й" - *ЖелА] томі горячими словами * Упл<*ч],на поле доблести.других! Э" Кто жи н] влачйл в мучйтел]пое 'Гі>мйтел]пых и безразсвѣт ных дне], Когда добрА и овѣтло] нрАвды сѣмя Лож] подавляла подлостію свое], Кто, возмуніон неправыми дѣлАми, Уміл :ш прАвду смѣло поетонт], —Жсла] тому горйчим словАми, СвоК> отвАіу лі< д! м нередАт]!
ЗАСІДАТЕ.и Гнавеіа кііцми засідател) • 11а чиі.ѵсі біду. Сёред річки заломіівс)а Па тонкйм леду. Б)ут)сіа сбцікп і розейліни, В)< г.і<')а рибакіі: 'Г)агнуг.і шнури кра) пролому. Ости та гаки... —Л)Уде, хочете шукати Вашор бідй, Лиш ьарббвашуа наетавтс — Віудс еам а води! РЕВОЛЮЦІЯ Рна разрушит ослѣпленіе Людскйх сердец, людскпх умой. Как в грозны) час землетрясеніе, Основы храмов и дворибв. Онй взволнует мысл) парода, Как буря спйіціі океан: Народ ноастАяег — кору гнёта Прорвёт, размёчет, как волкан.
І1РЕД ВИСИЛИЦЕѢ З^ёртво] пал ещо одни геро]: / ~ Над его безврёменио] могйло] На врага сомкнёмся в грозны] стро] II ио]дём сражался с темно] ейло]. Не на кАмещ брошено зерно И на нивѣ вол]ности и чести Нлод желйнны] цринсеёт оно: Леѣ по]дё.м под знамем прАво] мёстп! Пусті бор]бй опйена и труднА, Но вѣд] нам идут боріы на смѣну И побѣда нйша рѣшенА: Страх в рядах враговродйт измѣну. * :у ❖ НОВА 1ІІСЛМА УКРАЛНЦІВ Р] булА колйс] гет]манщина в нас— Та ] іце буде, та ] іце буде! О] було колйс] ми панували — Та ] іце бѣдем, та ] іце будем! Во то] нАше] елани укра]інс]ко] Ми ніколи не забудем! Во паріи погАних і москАлів .омбо] сгубим, .омбо] сгубнм!
ПОЧЛО Яоріка разгорЪлаі'і, у Ярка и нѣжнй, Лйско] и привѣтом Свѣтится онй. Чудная прирѣда РАннею веснѣ), РАДОСТНЫЯ думы МчАтся чередѣ]... Чу!.. В далёком полѣ Пѣсня раздалАс), Гѣрем и тоскою В душу мнѣ внилАс): Пѣсн) ноёт о волѣ, ЗАперто] в тюрьму Дёспотом, что сѣет Но Россіи туму... .ІОЛдіІ.ѴПІКѢ ХСак мат) своіо, которая меня / Родила н свѣт, вспоила и вско- ІІо послѣ не далАтакого дни, [рмііла, Чтоб этот дені оиА не отравила — То жйлобо]. за каждя) шаг виня, Па каждое движеніе негодуя,
'Го холодом мнѣ душу леденй —Так и тебя, Лолдпѵшка, люблк'і я!.. ИРОПАГАНДИСТ Ролон чёстннх стремлёні]—отчіі.і- Веліічйвую будушност] дат], [нѣ Уннчтбжит] всё врёдное в жіізнн II народное благо создати Он не мог равнодушно, лѣниво ВыікпдАту и імѣнёнія суд^бй Тѣх бѣдняг, что несут терпѣлйво Жизни крёст, как нѣм&е рабы. Он не мог пыноейт) угнетённа И покорно нест] рабства ярмо, Преклонігт]ся прем грубый стѣснё- II лелѣят^ безправья клеймо. [іцем II презрѣв мелочнГля заботы, Не страшйд тиранііческих гроз, Он ушбл в мір нуждй и работы, В мір отчшифі, горя и елёз. И учйл он страданнцих бріѵіуев, II надёждо] сердцА наполнйл — Вмѣстѣ с ііим онп слйлн проклйфі Тѣм, кто счйстіе воли отнйл. Стойко, страстно он вёл евоё дѣло,
Пробуждая людё] ото спа, Он громііл првтѣеиіітеле] смѣло, II спадала с их гла.і пелена... Дни летѣли... кипѣла работа... По не дрі'млет гнетущая пласт], Её мучит одна лині) забота: оКак бы пая <• высоты не упаст].'> .V тирйнов ест] вѣрныя $тни, ( Гни Іуды с земли не исчёз) Ееті на свѣтѣ продажныя лупин... (Властелины ж богаты, как Крс<) II втюр]му другнародіібыл брбінен, Как опасны] для власти «злодѣ]». Тупоумныя ііаеіТ.чіем скоінеи < 'илы пвѣт и велпких страсте].: Прокурбр своё] рѣч]к> позорно] Па суді. его нйгло громііл, П мятежнику кары достщно] У бездуішгіірііих суді] проейл. Рббкі] голое защиты напрасно К милосердію суд нризывал. ('у і не ння.і это] пр6с]бѣ прскрАсно] II борца за иарод покарал. II погііб, для споко]ствія власти, Друг парода в глѵхііх рудннках.
Г<> велйкія, мощныя стрАсти Зажжены его смертію н сердцах! И напрасны усилія тиранов: Лух свободы проіінкііет в народ, І’іхпут псѣ нх безумные планы II исчё.шет губАтелріаі гнйт. II ЗІІРЛТЙІПІН.КІІ 113 КАТОРГИ Горѣл огоці в его очйх, Он был силён и энсргі'ічеп. Тепёрі нѣт краски на щскАх, И он устал н апатнчеіі! Не разрѣіпйн спойх задАч, Рас іратнв силы безво ’нратно, Раібйі оп ріі.іом неудач, ІІ.:Л' ман пыткоі бе іііощадно. II ком сердца нѣт, быт] мбжет, тот Г укором на него укАжСТ, І’іб «безімпем» нн.ювёт, Нипбііен еам», бездѵінно екажет... По мы ноідсм и иодадіім I му е привѣтом братским р.ѵку, II тёплым елбвом облсгчйм Кіо боліного сёрдца муку! чіГГ -
«МАЛ.1ЧН11ША» ♦ф» “ я"" — Хотите вы ) сказать, Что мблод и, ничтожеіі, пеопАсеп. Зач і.м жевпм нтюрім Имена держйт]? Зач і-.м для нас «мшцчншка» так ужа- сен? <'Мал]чіішки» мы!..—Зачі.м же под- ппмгіі) Впм и.т-за нас таіЗю суматоху? Треногу бнті и голову терйт], 11 жйртвы нсст] судебному молоху? «Мальчишка» я!... Пуст] так, но вы то кто ж, Нлйціе с дреколіем, толпАми На гореті «дѣтер., едва скрывая Лрож,І? Вас кпк на яійт]? Не доблести-л] му- жами? «Малічіііпка» я!... Но, знАрс, муж сталіи о] Н «міілічіііпкТ.» том стараніем нй- шим іріег! Снаепбо вам: спознался я с тюрімо] —Она во мнѣ ндеі зерно посі.ет!..
1ІЕКЁ.7ЛІК СІВЛАТО РІ Дніпре, наш Дніпре, Широки] та ду:кіі]! БогАто ти. бат]ку, У море уиоспв Укра]іпе]ко] крови — 'Га ] сче попесёш ти! Ллів тоді ]<‘іу Та сче не напйвс]а. ІЦу ніч] ти уц]ёшс]а: Пекёл]не]е с]в]4то Но вс у Ука]іні Ц]у нічку паетйпе: Богато пол]ёт]с]а /КандАрмс)Ко]і крови, Московс]ко]і крови, Козйцтво повстАие Новсганут] гет]мани, ІІрокіінет]с]а вйл]а. Свобода і счйст]а Нерніт]с]а .і могіілп В кра]Іну у пашу, КолАк эаспіпіцс: «Пі ихііда, ні цАпа В степйх Ук|>а]ііііі!»
ТУГА ЗА РОДЙНОЛУ Рчужипі ]а аагибй]ю, Марію вік ідё, За ролйно] сіюгл]ада]у Де ж вона, о, де? Мічіе гйдка к нё]і т]йіне, I не мй]у спа. Поки сёрце там не л]йгне, Не усхнё слсгій. Тамо лёгкіе нітер ві]е, Де бат]ківс]кіі| кра]. Там инйкше вечерне, — Ое] де счйст]а ра]! Рідии, рілпіі ІІЙНІИ ІІІІІПІ, Зіюв, коліі ж до нас При горніе] а ]а счаслнічі], Счоб нам снйти ираз? —Бі де миі тоді милфне, Хоч і в чужині, Раз година счаслмвуша Зі]де и вітчині. ЭНЕРГІЯ В ТІОР.ІМ І-. Лі мы- мьісли грозиыя, МГдели-л]міа чёстныи,
/Кит] не номѣшают вам ТіЪрем стѣны тѣсныя. Свѣтом освѣщённыя Праваго страданія Вы в толпі' прорвётеся Сило] уповйнія. /Кн.'н] ея просвѣтите, ГрудІ сіі согрѣете, МЪзга сои прогоните, Рабства т]му разсѣете! «ИРІІЗРЛК» ЬГак тихо, покорю в могилѣ моё]! / Здѣс] смёртн безмолвье царйт. Не дремля стоит чаеово] у дверё] II крѣпко МО] гроб сторожйт. Псчалріо лежу я на кд]кѣ своё]. Пытливо гляиіѵ в іюлу-т]му, И, в лііком хаосѣ лучёі и ті.нё], Почти лабывані тюрьму. Мертво и унйіяо... П<> вот-вотглядйт Н окно к мертвецу часово], Ндругон огскочйл... о, доляіиб-быт] ел рапигі Тут прйзрак его роково].
ШД МОСКОВСЛКИМІІ ЦАРЛАМП ТТомарніла наша дол|а: } У темноті гйне лрд. Чдрні хмари, т)а;кки болі Укра_)ІИ(уку дакл]аті груд). Хто помдже нам и страждаіуі, Хто стріасё наш сои э повік? Хто поперне в6л.іу дапіцу II подАст] ціліучіу лік? —На Тарасову могйлі ІІокладІм (чуатіу завіт До житт)'а послідну хвйли Боронити рЧсуки) рід! ПОЧОРІНЛЕ ПОЛЕ -0І ЧОІО ж ти почорніло, ]Г Поле ти зелёне? —«Почорніло ]а від крові За свободу ) волзу: Круг міетбчка Берестёчка На чотйрі мйлі Мёне славні Запорожці Свіуім трупом вкрйли.»
ЕМУ ГТред лолотым кумйром вѣка / Не преклонная никогда. II, уважая человѣка В себѣ самом, иди всегда Дорого] честнаго труда. В бор]бѣ с невѣжество» и т]мою Ты буді надёждо] укрѣплёп, Что скоро над странд] родною (Раз.ывно] ,6мб<^| небоеклон Отрадно будет оларён. РУССКІЛ ПРОГРЁС Т'рігжды ваш слугѣ покорны] Подвергался ааключёіуям, Ибо был подозрѣвѣем В то.м, что служит убѣждён]ям. В пёрвы] раз сидѣл два года, Во второ] — три іода с ліііііним, Сколько ж в трёті] просидйт ОН Знѣет лиш] творёц-веевышні]. Но не ді’ма], ты читйтел], Что такія заключён]и Груст] в душѣ его рождѣют Пли даже тѣн] смущён]я...
о, панротив, оп в восторгѣ, Внѣ себй от восхніцену, Ніідя рѴсску дух прогрева Даже в сроках заключену. ДЕ НАША ДОЛЛА Рі ужб літ двісті, Лак козак в неволі Ходиті нобік Дніпра, Виклика]е дол]у —«Віуди мила, нй.іди Гарна, и:> подіщі! І1іі.>нол,І, вйавол] мене, Сйрце, из темнііці!» —«О] не віуду к тебе, Мі| козйче л]уби]! (не віулу к тебе, Му соколе мііліу! Хоч і рйда б віути, Та не віуду зйраз, Во самй в неволі, Ііо самй в темнйці... У неволі т)а>і<киі, У іармі залізним, За московіуким цАрским Калавуром зіркпм!»
ЗАВѢЩАНІЕ ЭдѣС] умирая, в казе.матах, } Мы завѣіг.аем всѣм дру.ірім За муки бѣднаго народа Отмстіи] врагам! Са.мб] суд]бѣ бросА]те вызов, Уж] раз к врагу она ношлй, С ним протнв братства и свободы В соібз вошла! Когда же, в час побѣды свѣтло], Разволновавшаяся кров] Утйхнет в сёрдцѣ, —завѣіцйем Одну любов]! Нуст] кра] роднд] не оглашйет Ни стой страдАюшнх людё], Ни свист бича, ни гром орУді), Ни звоп цѣпё]! Вы храм воздвигнете наукѣ, На мѣсто храма лжи и т]мы, II храм свободы лучезарно] Взамѣн тюр]мГ.і! ИЗРѢЧЁІПЕ А. С. ПУШКИНА Р царствѣ русской нѣт закона, А столб, и на столбѣ — корона.
россискля гармонія фРак всё мудро в русской свѣтѣ, } Как гармоніи полно (Очей) жал], что мысли этн Не усвоил я давно): Для того, че] взгляд не шире Лёнткн ордснско] — простор Дан царями полны] в мірѣ, Чгоб ра.ппирит) круго.чор... Для того ж чій стремленія Прогрессивны, піирокй — В тіошмііх с стрАже] помѣщеніе II крѣпчй)шіе замки. ОТЛЪЗД ССЬІЛЛІАГО ЗАДУМАВШАГО Г.ѢЖАТЗ 113 ССЫЛКИ ЖрАжется п жизни своё] ты и я / Горя узнАлн довольно. Снова с тобд], голубка моя, НАдо разстаться невольно! Знйю, увѣрен, придётся еіцд Нам с тобд] видѣтися снова, Вмѣстѣ работат], любит] горячо, Жит] для парода родного.
ВОЛНА Рдвух сосѣдиих государствах Взбунтоватися мы хотѣли: Пам налоги в пользу плАстных II прпжймкп надоѣли. Чтоб избѣгнут] се] нанЛетн II СОКрГл] СВОЮ вину. Крѣпко думали всѣ власти — II придумали всуну. Дву.м мннйстрам приказАли Сгат] в раздор между собо). — Тѣ друг друга обругіли, ІІогрозіілисд во]н6]. За такое «оскорбленіе» Царі ведёт солдАт и поход, Неё готово к наступленію Раззорні] другѣ] народ. Наша армія нипает Ко ірапйцѣ то] странй, Гдѣ народ просто] стралает Стоя] же тііжко, как и мы. Цар] комАыдует: «Смѣлѣе! ('ваммббг и емерт] нрагам! Убива]те, не жалѣя: Чсст] и слава будет нам!
Я ж, ваш пару, пз за лѣсов, Погляжу па нас и трубу: Кто жестдче буёт нрагов, Я награду дам тому!» II военные герои, Исполняя повелІ.пус, Воспылали жйжлоу крови II помчалнсу в вихру сражёнуя... Кра) разрупісн побѣждённые, Слёзы луёт и стднет он, Хлѣб надолго запасённые ВбуеКоМ бйістро истреблён. ТГлсяч сто людё] убили, И пожгли нх города. Коптрибупію слупили С мніімо-наіпего врагА. Хоту солдаты хрАб|ю дрйлису Крову лили и умирйли, По им дснуі и не досталпсу: Пару с иачАлуотвом всё забрали. Л покончивши походы, Обѣ власти согласйлису Внову давиту свой народы, С прёжнеу иаглостую и сйлоу, Чтобы нё-было вперёд 11 стребіітелі и оу воу н ы,
Лиш] обрівят паи поход, Всѣхвластёь повѣсим мы! ПРОПАГАНДИСТКА, ПОТЕРЯВШАЯ СВОЁ здоров.ік В ПРЕДВАРЙТЕЛ.ІНОМ ЗАКЛЮЧЕНІИ, ПРЕД СУДЛЁЛ М".І ТЯЖКІ] ГрѣХ, М<>І ІМЫССЛ зло- / діускі] Суди, судій, но проще и скорі.]: Без мишуры, без маски фарисёіеко], Без защитйтсліных рѣчё]... Крестьянскія лохмот]я, вмѣсто плй- тья, Одѣв, и сняв «преступно» башмаки, Я шла тудА, гдѣ стонут нАшіі брАтія, Гдѣ вѣчны] труд и бѣдняки. Застигнута на мѣстѣ «преступле- нія», С «полйчным» я на суд приведена. Зачѣм же тут свидѣтели и прёіуа? Вѣдь я круго.м уличснй! Оставь, судій, ненужные допросы. Взгляни — я вся вулйках: на плечйх Мужйцкая одёжда, ноги босы, Мозоли видны на рукАх.
Тяжблою раббто] я разбита... Но, знйеш] ли, в душѣ моё], па днѣ, Тягчйушая из всѣх улйк сокрыта: Ліобов) к родимо] сторонѣ. Но зпа] и то,что,как я ни преступна, Ты надо мно] безсйлен, мо] суд]й. Нѣт, кйрѣ я сурово] недоступна, II побѣдйіп] не ты, а я: «Пожизненно» мспіі ты закопаеш], Но мо] недуг уж] написйл протёст... II мнѣ. гро.ійт (сам ийдпш] ты и лпа- еші) Лині] кратковрёмепны] арёст. Л я умру всё с тою же любов]ю... II, уровни тюрёмные ключи, С раекалп]ем приийкпут к пзголон]- II зарыдйзот палачй.і*) |ю (*) Ралумѣетсл, пилами л буквальной смыс- лѣ: тюремная стража. Зяпятмт же палачи, как А івксандр ОткорялеаммА, Мяколамка Катас- трофный, никогда не раскаются и никогда не яарыдают, скорѣе поскрежещуг. Они раскатт ѵіі лишь послѣ того, как аллстят ; Л - лдр Вѣ- шатель, 1-і*о марта, раскаялся и яармдал. СНТ.Т ИРАИДЫ Я. поіпо.1 к богачйм, 7 Кои дйвят нужду:
Услыхавши моіб Рѣч) о прАвдѣ, любвй, Усмѣхнулис] опй И яорч ѣе свой Сундуки припялйсу Карду .іиту-стерёч]... Я пошол к судійм, Кои жмут бѣдноту: УслілхАвшіі моіі> Рѣчу о прАвдѣ, любвй, Усмѣхнулису ОПЙ II хитрѣе сто СтАли крйвдѣ служйту. Я пошол и к царіЪ, Что гистёт сноу народ: УслыхАшші мои’) Рѣчу о прАвдѣ, любвй, Он жандйрмам евоіім ІІозорчі.с велѣл За народом слѣдііту. Я нзял .ом.у руно] Её бросил п толпу Сих служйтелеу тумы. Тутсвѣт прЛвды свнтду Над веѣм міром блеенул
II свобода взрослА Сред; еогрй.кіан мойх. . :'>Г \>Ч' . * " КІ.ЖЯ® льжл*' ~ ГРАЖДАНСКІЕ ПОХОРОНЫ в рісскол ссйлкг Ярімучспны] тйжко; невблс], } Ты СЛАВНОЮ смёргро почйл: Н бор;бѣ за народное дѣло Ты (Нріыя кости слоисйл. С'лужйл ты немного, но честно Дли блага родимо; земли. II мы, твой братья по дѵху, Тебй на кладбище снсслй. Паш враг над тобо; не глумился: Кругбм тебй были 14(011. Мы сами, родймы;, закрыли Орлиныя очи твой. Не горе нам дчпу давило, Не слезы блисгАли в очах, Когда мы, прощАле; с тобою, Землё) засыпали тио; нрах. Нѣт, злоба нас только душила. Мы к бйтвѣ с врагами рва.піс] II мстит; за тебй безпощадно Над прахом твопм ііоклл.иіс].
С гобою одна нам дорога: Іак ты, мы в острогах сгніём. Как ты, для народнаго дѣла Мы головы ийшіі снесём. І.'ак ты, мы, быт,і мбікст, послуіким Лину почво] для ибвых людё], Липу грозный пророчсстпом новых Грядуіцих и доблестпых дно]. Но знАем, как зиал ты, родимы], Что скоро из наіпих косіё] Подымется мстіітслі суровы], ІІ бѵдст он нас носил]ні]. ♦ * ♦ ГРАЖДАНСКОЕ МУЖЕСТВО ІП> РУССКОЙ НАРОДЪ -'ТЧітя! йпон что пароду / Собралос] у кабака. Всё толкуют про свободу... Тятя! кто опа такіі? — кЦыц! ііпіпкпп! Пуща] гуторют. НАпіе діло — сторона! Как во:і]мут тебй да вспорют, Так уанаеш], кто она!»
ПРОПАГАНДИСТУ ЖогдА желѣзною руко] )) Ніи' влАсти гнёт повсіоду дАвнт, КогдА безумны] произвдл Измученный нарддом нрАкит, КогдА никто во все] странѣ От стрАха уст раскрйт) не емѣет, II ейлы лучшія ЛЮДё) И дремотѣ тйжко] цѣпенѣют — Среди страдАні] и окби IІорабошоппаго народа Иди но Сёлам, городАм, Крнчіі: «Да здрАвствует свобода!» Гдѣ человѣка человѣк Скотйно] в]іочною считает, Гдѣ всё пред денежный мѣшком Колѣни трепетно склонйет, Гдѣ чест] и женская любон] И человѣка труд свободны] — Всё ііокупйется с торгов, Гдѣ пре нірйемы]. голбдны] Работник жи и] свон’і клшіёт — Пуст] тАм твоё ;кив6<> слово К борьбѣ, со ілом и к жй нііі ново] Народ молчащі] іірпзовёт.
Гдѣ слАбаго тѣснііт, II сііла право замѣняст, ГДѢ всюду наглы] паразііт Нарбд рабочі] истопіает, Гдѣ человѣка тоичат в гря у, Л палачи, сіраны су.д]ба.ми Владѣя, нагло дѴіпи г всѣх Сноіімн грязными руками — ТудА идіі на славны] бо] Во іімя прЛііды и свободы! ТудА идя, буди ліо.іё], Нови к возстанію народы. Не ты вино], когда в боіо Ііров] неповинная прольёте и: Бел іксртв, беі крови, без бор]біл Нарбдам счйсі]е не даётся! ІІдй и не слабѣ] в бор]бК: Пуст] рѣч] твоя не умолкаеі! Пуст] бѵдит дрёмлющих опа, ІІз гроба мёртвых подннмает. КогдА ;ке, к рАдости врагов, Ты попадбііі]ся власти в руки, Не ноблѣдігі.сіи] ты нред не], В окбвах обречон на муки. И, если радостны] ікандарм
Тебя с улйбко) безсердечно, Пахііліно спрйсит: «Ч|я и.игла?» ОтвІ.іЧ: «Моя во:умёт. конечно.» ••••а Іі НАРОДЪ Ралка, котомка, Дібжипа с ліішшім «издйні.і» Крѣпкія ноги, Множество планов, мечташр.. ІІіінга, нокос, Свѣтлые виды, приволье... Тракты глухіе, Н й.ібах мужйчфіх бездбл]с Но в хАтѣ каждо] «Страннику» хлі.б-солі готова.. ( ' жйдностую люди Сл.ѵшают истины слово. В сёлах жандармы, Штрафы, оброки, поборы... «Бытф братцы, бунту!» Слышно вездѣ в разговорѣ. Добрая почва: Сѣмя тут ладно упало... Ну-ка, что дйл]іпе? Поля еіцо вѣді не мало...
КАВКАЗСКП «ГЕРОЬ Ргнй, и музыка, и бал... Красавки ро], кружйс], сійл... Среди толпы кавка.скі] воин Нам показался одкпдк... Его взгляд грі'стен и глубок, От таріаго мученія нсспокдси. Тупо] ли долг, любвіі л] печал] Его когда то пійли вдал]? Пли безвыходное горе? Иді жйжла молодо] мечты УвйдГ.г] горные хребгГ.1 И посмотрѣт] па юг и ейпе море? Но возвратна-] из тѣх сторой, Одно] он мГлел]ю удручон, Что: Раб безумія и вІжа, Он па воріЪ был палачом... II стало жалу емі потбм, Что рЬзпл попусту он человѣка... НОІІРОС ЦАРЮ Ртчего под нопіе] кріч’тно] Все] в крови влачится правы]? Отчего везді. безчбетиы] Встрѣчей почест]ю и слйво]?
РУССКИ ОБЫВАТЕЛ.Т Ѵіілііч) в корніб и на пристяжкѣ, / Как рйса смйрных біітюгов,— Ходйті но всііческоі упрйжкѣ, Хоі'і до скончанія вѣков, — Возйті, кого и как угодно, Возйті, куда укйжет кнут, Возйті всегда, хот] не охотно, Посй с терпѣніе»! хоміт, — Возігд п под-гору, н в гору. Да об овсѣ мечтат] порбі — Вот русскі] тнп, знаісдмы] взору, Тнн обывателя роднѣ)! ДОПРОС ЦАРИ) ВО ВРЕМЯ РЕВОЛЮЦІИ ты л] бсзжіілостно] рукб] / Народа грабнл достойіуе? Не ты л] отдал его суд)бу Своіім Л'істецАм на норуган]е? Не гы л], когдй страдал нарбд, В чертбгах пыіпных веселился? Не ты л) винд], что он за нож Тепйрі в отчаяніи схватился???
ПРОГРЕСЙСТУ «орііе] за истинны] закбн / Равенства, брАтства и свободы, А не за стро] быльіх времён, Что ]дёт протйв людско] природы. Сгонй] с престблов «сйл]ных міра»: Царйпіек, лёсііотов, в.іадык... Во) и А рабАм нарй-кумйра, Ко) жёр^воват] люд]мй привАік! Работа) па мснрпую брАт)ю, Апостол йстины-любвй! В ей бор]бѣ с давйше] влйст]ю Е] помога], её иедй. Но не ищи себѣ главенства, Стат] выше веѣх не ножслА]: Тво.і идеАліны] плап равенства В живое дѣло ііретворй)! ОГОНЛ ЛЮБВЙ К СВОБОДЪ Ягоіу свято] любвй к свободѣ ВсегдА снлён, всегдА жнвѵч, ВсегдА таіітся он в народѣ, Как под землё] сокрыты] ключ. И он родйт вокр]т броженіе, Не устойт ничто иред ним, Как искра вѣчнаго движенья, Он никогда не загасйм!
МОГИЛА В СИБИРИ Там, в краіЬ далёкой, Гнбнет много сил: Ест) там много, много Дорогйх могйл. И сред) ііііх могила Гордаго борцй, Равенства и братства Свѣтлаго пѣвца. Все] дошо] он страстно Родину любііл, За неё страдйл он, Дли ней лшп) жил. Не свой невзгоды Мучили его — Ждал он в жіізііи счастія Т6л]ко одного: Чтобы ты, воспрянув, Русская земля, Сбросила верш и Рабскаго житрі. И.івергоы забиты], В каторгѣ глухо], > мср он, измучсн Сёрдцем и душо].
Умер... Пут] тернисты] ІІрд]ден паконёц: Вйстрадан сторйие], Доблестны] вѣнёц! И колддннк пйрыл САжня дна землй. Четверо конніуных К Амѣ труп сиеслй. Кое-как, с досАдо] Торопливо пои Отвалял МОЛЙТВЫ, Заиечатал гроб. П йму опустйли Гроб его ііростб], Крѣпко надавили Мёрзлою эемлёр II никто не прблил Над могйло] слбз, II нвѣтбв іірощйл]ных К гробу не принёс. Хот] бы холм пссчаны] Міру говорйл «Здѣс) лежАщі] чёстно Родину любйл»!
СІіВЕРІІЫ.1 ЕГЙПЕТ Держиморды кругбм Всѣх КОЛОТЯТ] кнутбм, — Фараон пдіот ухмылЯется. А на тѣх, кто потом Недовблсп кнутбм, Дёсят] кйзнеі зпрЛз посылается. Весу народ пред цйрікбм Нозлегйст ничкбм, — Здѣс] мечтат] о прпвДх воспрсіцЛе- В се] странѣ кАждьу год [тсн. На полйх нсдорбд, А на помоіці папіірус марбетсн. Как Мемнбн пся нечат] Звук одни издаваі] Лиіи) «урА» да «ура», нынуждаенчі. Куча му му сидііт И дѣлА так вершнт, Что в дѣлАх лабнрннт яамѣчйется А одйн крокодйл Нам недавно твердііл, Что «законом страна управляется».
РАЗИН ЭД. над Волго] сндѣл, ) И на волны ілядѣл, Как катйлис] онѣ чередой. Вдруг почудилос] мнѣ, Что в рѣчію] глубинѣ Раздало»]: «Ге], ребйта, піудём! На бойр, на попов Да на сытых глупцов За нардд, за рабочі], честію]! (’сбѣ волю на]дём, Себѣ зёмлю »оз]мём, ІІостойм друг за друга горо)!» И опйт] тишинѣ... Вдруг я вйжу: со дна Всплыл на Волгу-рѣку рѣзвы] стру- А на том на стружкѣ [г, Сидйт хлопцы в кружкѣ. На носу атаман, вѣрны] друг. Он стойт недвижйм, Куніаком дорогйм Опойсал он стаи молодо]. То — народны] борбц. То — за правду боічі, Стеня Рѣзни, казѣк удало].
-еОО/тг- •«Лоіэоіііі л'яіосііт <ш *ч..паіц он і'инц .1ИИИ ЯОЖіМ.1.1 ѴЦ4.ЭХД хини ги евхл гй .і.Х| «;о<1омо хин «И 19ѴВП вѴосіші Гіэо^ :Гіпн Гпоіін оіХмэгоіг ц ‘Г.імж ни олгог эн <І|| ЦГІІ9Х.ПІГ НОНВОХОИ О.ІВЕ эвц кГііогох-гіниі. и цГі:иия-а<1ір>9 ‘Мв^| 11x1.1901г оіопіАѴ ни Ѵоіівн о.].і! ‘Гноуоіі' <илпіІ'іго9 ѵ(. Гіккіл віііви Сэѵігиігсиіц ;н<>наіТ<мі-Г.иівН Хкіоіі м л.<>н-ііюц ‘ІПО.І.КЧЛ хвнгі: попои ві/ ЖОкГгЭІІ-Вву 191(9011 О.!.], ‘поНѴоѵои хихиіг хічѵ^Гд'евц іііиаэ хншцпгэ іэѵц ‘и Хжиа ’ивн ѵчігэп оц ‘кэ'Івп хи о оиѵове <І«9 нлоі-ц охапки эвн ХЦ.ЭЯ мв}| ‘охіпо'Іи я:л іц.г н.іэ'і.щг» :коііоііоі ихнгвяквіі ‘хііыіинио ц хлнхкіЬ. нніиіхХя но ‘г.<п;і<1ЭВ0 нкино но
ВЕЛІІКІЕ КПЯЗЛЯ И НАРОД ДОогдй мы, точно как лакеи, / В кружок собрАвпіис/ у ворот, Проводки робкія идёи О безполезности «господа, Нас прерывАет голое «вГ.ііііе»: «Э/-вы, ничтожество!.. МолчАт/! Нел/зй л/ я.іык чесАт/ потйше, Чтоб не пришлося отвѣчАт/! Паи вАши мдлкія душонки В поступка* нАших не укйз: КогдА мы с.Алнся в пелёнки, ТогдА уж были выше нас!» ---------------•--- НАДПИСИ НА СТѢНѢ ЭТАПНОЗ ТЮРЗМЫ ТТрощА^, о родина, простй! /Ян кра/ безвѣстны/ Ѣду.. Ты йност/ новая, ростѣ. Чтоб тот же крест себѣ нл/тй, Идй по прАвому путй, Ил/, пакоиёц, побѣду! ч
ИНТЕЛЛИГЕНЦІИ Ртречомся от рАбскаго міра, Отряхнём его ирах с наших ног! Нам враждебны деспотіи кумиры, Ненавистей нам царскі] чертог. Мы ііоіді'м в ряді'л стрАждуніих бріі- Мы к несчастному діоду поідём. |ті], пим поіплём мі.і тирАнам проклятія Па пеуну мы его позовём! ЭМИГРАПТ РІІ чеспю 6ІІЛСЯ, 611 НДОЖІІЛ В сноіб бор]бу нес] цнѣт, вес] пыл. Всё отлал родня I. своё] Ужё вначалѣ ібных дпс]. Что-ж родина? — Онй молчііт... Неужто матерію забыт < >н аа неё отдавші] кров| 11 рЛдост] ЖИЗНИ, И ЛНіббвІ? Неужто но странѣ роднд] Нііт никого, души одно], '1)6 сёрдце ежалос] бы об нём I братски вспыхнуло огиём?!..
НАРОДУ огачй, кулаки жадно) споро] 1‘аі-хііпіаніт тяжбльі] тво] труд. ’Гкойм псітом жиріют обжоры. ТіІО] послѣдку КѴООК О1ІІ1 риут. Голода), чтоб опй пироайлм Голода], чтоб и игрѣ біуіжево] Опи іонѣст] и чесі] ііродпкАли. Чтоб руітілііс] они над тобіу! Тебѣ бтдых—одна липу могила. ІІАжды] лету недоимку готдв)! ЦіірІ-іііпіппр на тсбіі тйиет жилы, Царі-пампйр пр'і народную кроіу. Ему нужны дли іі6]ска солдаты: Подакаі же сюда сынопё)! Ему нужны ітрі’.і да палагы'. Подана] ему кропи твоё]! У;к доволіпо пам пЬчиаго горя? Пстіінем, братія, повсіііду аараа! От Днѣпра и до Гйілато-мбря. II Пополжіе и храбры] Канка.і! Па попов, на властё], на боіатых. Да па злого вампііра-цпря! Не], губи их, злодѣев нрокліітых! Заспѣіііс], ново] жіізіііі ларіі!
Пусті взсцдёт за несчастій Т]мою Солнце правды п брАтствалюдё]. Купай вшциост] мы храбро, борібб- КуПИм'сЙЛОЮ счастіе дѣто]. |ю, Пусті настАнет година свободы, Сгйнст царі и ярмо навсегда, Пусті соліііітся во братствѣ народы П пбвом царствѣ свобдды , труда! РЕАКЦЮНКР Ян чужд свойм брйтіям, оп чужде- гб вѣку, ( >н чужд будст дѣтям спосі же ссміи, Бездушны] свидѣтели злых дѣл чело- вѣка, Ненужное бремя родймо] земли. ПІІЕЧАТЛІіНІЕ зрителя политйчкекоз казни Я- топор наточу, 7 Я себіі пріучу •' ііранлііті смертоносныя оружіем, П сёрднѣ жАлост] убіаі, Чтобы руку свой» Сдѣлат] стрАіпіюі безчувственный ____________________ судія м!
СОЛОВЁДКО Д/Ѵ',с' каудйннык, к тісиі] клітці / Солове|КО нудігунйв, Спогадавщп, ]ак на вітці Вееелёссіцко спіиав: I про до.т.іу, і про іисцу 1 про лрбосчі — про все... Л тспер замбвк иін з бол]у, Муки довго не знесд. Иже у песка уйму не снйтусуа, А журбі пема кіиіцй. Заспівйв би, так темнйцуа Гірше смерти дл]а сиівіуй. л ❖ * МОЛОДІСТЛ ПРОІІАСЧА •й ХІе суму], счо ирода У 4>і>адй]е :> личка. Не суму]: то шкода Діже невеличка. А журис]. счо марно Гйне сила красча: (’чо мииауе хмарно Мдлодісті нропасча!
идіот Рт «беэсмѣісленных мечтйііу» Огражу я сноі народ, Обуявііл среді колебану Вѣнценосны) идіот. Чйстых ііскренннх желаиу Частію родинѣ служит) От «безомьіеленных мечтану» Не сумі.л цар) отличйт]. Но среді рабских лнковйиу Утѣшаиіс) я однйм: Мы «безсмысленны* мечтану» Никогда не нрекратйм! 1X95 ВЫСОКІЕ ПОРЫВЫ — ГХгЬ высокіе порывы, / Сны о правдѣ и добрѣ? —Рйнну гроб себѣ наіплн вы В тбиту каторжно] ворѣ! ШЕФУ ТА.ІНО.І ПОЛИЦІИ Ты свѣт затмііл златого дня, Ты создал мрвк глубоко) ночи: II деіу н ноч) блюду г менй Твои недремлющія бчм!
СІПВЦЁВІ Л'І же лі<би] няш епівяче! Ги скажи нам, заспівй], .Іак убоги] л]уд скріз] плйче, Крйвді вёрху не ля вау! ЗаспівА] про бідиіст] лууту Та злочйпствя с]вітові. Про сірому, в пекло пхпуту, Ти абудй думки живі. Нік борйс] за кра] сві) рідпи], (’чо тебй співйт] послйв. Глупи], і»к б]ёт)с]а нй]мит бідші], Злйдаріа в пі<'Н)Ах прослйв. Про велйкі заповіти Нага.ій] нам хоч слівпеМ, ('чоб тебб нам зрозуміти, Счоб ма.іват] тебё співцём. Годі пудйтис], склалЛ]учн руки! Клйче робітппків рідна лсмл]а! Віра, впотіжнена словом пауки, Ха; иа<- МІПНЦШ окрил]А!
НА СНБІРУ М.< ііі снилас] рідна хата / .Іа в садку відпочнвав, Мов діждАвсіа собі ср|Ата, В краспих мрі'іах раіував. ПодмухАв вітреіц лег<'-н]ки), За слівпсм піептАв слівік4. 'I рідіінх ]Аблун| іфііт білеі^киі Обсинйв меиі лице. .Іа проіійпувс]: йз-за гй)у ('умно міс)аіу випліівАн, ЭАмісііі бйгіківс]ього крп.іу Ла н чужому пробунан. ДсрсвА сиігамн вкрйті. А не іцніт побачив .ія,— 1 кутей не Мііла и ерііті І’олона сумнй мо]А! « О « ійдил кнітонлкл ХСрасно при долиііі ) Кнітоніка цвіла, ’І л до кі<- діичниі Мати заплела.
К РѢЗНѢ МОНАРХЙСТОВ ТИы вэйли мсч: покА сердцѣ не сг- / НИЛИ, Мы не долікнйі разстаться с ним! Довол]ио мы враібв свойх любили, Мы неиавйдѣт] их хотйм! Однѣ люббв] не дастстранѣ свободы II нѣт снасёнія в любви! 'Гы, нйнависті, суди врагбв народа! Ты, мщОн]е ковы разоряй! Там, гдѣ тираны трои сво] у твердили ІІреетбл мы в щенки обратим! Довольно мы ирагов свойх любили, Мы нснавйдѣт] их хотйм! Нуст] в грудях тѣх, в ком сердце ст- рйст]ю бьётся, Царптлнпіі ненависти жар. Готов костбр, довольно дров шудёт- ся, Чтоб нА-вес] мір разжёч] по:кар. Борцы,что для людско; свободы ;кй- Кричйте братіям свойм: [ли, Довольно мы врагов свойх любили, Мы нснавйдѣт] их хотйм! Ра ійтс ;к дёепогов не уставая,
Разите смѣлою руко). И бу-дет вам та нёнавист] спятАя Свящёпнѣе любвй гнило}! Мы взйли меч: пока сердцА не сгнили Мы не должна разстался с нпм. Доволріо мы прагбп свойх любили. Мы пенявйдѣт] их хотйм! ПОСЛѢ ГЛАСНАГО СУДА Суд и Анѣ мог бы хот) с балбтом 7 Ііоспбрит): «сйлінне эемлй» Пришли смотрѣт] нас по билйтам, На нас бинокли навеліі. Нам было лёстио сострадайте Прочёст} У пих "п лѣцах к нам. Нам дАясе слОшалос] рыдАпіе Из отдѣленія для дам. Зна] продолжАляс] до обѣда, Бгат) мбжет долрпе, их нечАл]. У них о нас велАс| бесѣда, Всё говорили: «Жал} пх, жал]!» А у мепй в тюрьмѣ угріёмо) БылА меж тѣм своя печАл]: ІІолнА им попонйтпо] дУмо], Я повторяла: лМн1і вас жал|!»
СШВЦЕВЕ 11АРІКАШЛ співауетруа меиі } Во про счо співати? Хто почууе ті пісні, Лак веі .івйкли спати? Сум, не долу а — от і все, Міу ісоханиу кра)у! Лак епінпіу меиі про се, Так піду до гйіу. I иовішу ліру таи, Або кипу а полі — БІуиим бавитису иітрам, І'рйти па роэдолуі Мо:ке часом тим зростб Інше іюколііуа А я ніім вііѵпі і сіуатб Почутуа болініа- УКРАЛПІ ТТовіуав лёгіт чарами, / II чуту у тумі Ніи!): "Не згйіісш ти під хмарами Кохаіін] крауу міу!и -е-
ВЙГНАНЕЦІ И словёчка не діждатиіу!.. / І'Іажко мйрти в чужині, Ніи між ліуди порицати»у, И самоті дожити дні. Мов заглухло нее на с)віті... ІІронеслйсі без воротій Спи ліубови, не пригріті Сдвітлим прдміпем житій. Не бажйв іа звиті кубблдуа, Де б у зйтишку іувілй Мир та ріу, кудй б весбліціа Човііик тихо принесли. Пр]пмувйв іа біліш до трѴду У братёрніому вурті, Счоб корйстиим стати .ууду— Но справдйлиц) думи ті! У СИБІРСЛІИ ТІУРМІ рмбртіу дйшуті тймні стіни. /*Де пі ілійнеиі, скрілі межа. 1'іліки голое з Украіінн Мй)у гугу розважА.
БУРДА Г'трЛтио бурі» завивл)е /^Поборбтис] впкликА. Море стогне, море грА]е, ПАче смілого гукА. Лак орСл роспрАв ти крила, В сАме пекло порииА]: Силу „очи тво)А сйла ПеревАжит), — почішй)! ДІВЧІІ1ІІ Лівчепоірко кароока! Ге], промов-скажй мені: Де в:уалА ти мйле лично, ОчеіцАтка чарівні? Де взіалА „а білим с]Віті Новиі „устопіка такі, Паче квітоіука рожАві, ПАче пдлум]а палкй? С поцілупку твого і лосі Лак Дурнй] собі Хожу, Зовсім втрАтив диі веселі, За тобо]у все тужу!
ВОПА з т\|у вчора посваріілпс), / Втекла росёрднвшис) вина. .Іа дожидйвіц рр дарёмпо... Туаглйіуа довго ніч без сна. .Іа сподівАвс)а сліз, докорів I ждав ііасітілеііих ,|а брів, I вйнну голову покірно ЗаздАлепд] ужй схплйв. Алё суогодні в хату вбігла, Вссёла звону ] чеиуриА, I, з поціліиком, смуучйсіа, На іпйіу кйнулас] вопй. До мёне горцучиср тихёіуко Прошепотііла: «Л]убііі му!» А очі іасно і лукйво Зоріліі з ЙІД НІОВКОВ1ІХ ВЦ. РУССКИ МП* М 1.1 зіійсм русскц мір... / О, в этом жйлком мірѣ Так исковёркан прйва стро], Что всяк, кто вздумает Взгляпуп на жизіц ііошйре, Тѣ.м сймим жёртвует собіц!
ПРОРОЧЕСТВО ХРогдй над ббіцеством / Госпбдствует порок В годину злого испытанія, Встаёт среди людё) Восторженны] нророк, Чтоб брйтіям облсгчйт] страдйгфз. Спокойно бу'ДѴІЦНОСт] Укйзываст он: «Пусті мч&гся годы за годами ІІуст] торжествует зло, — Божественны] заной Внов] воцарйтся нпд умами. Пуст] преклонйются Прсд пйлкою народы! Пуст] понран и презр+.п заной, Пуст] трусы равенство, И брЛтство, и свободу Счнтают за нелѣпы) сон, — Беэсмёртяых йстин сих Не поколбб.тют лЛди: Несокрутйм свободы храм, Ей огбн] заяокбт ОпйТ) их грѴдп И поселйтся вѣчно там!» ---------
В ТЮРЬМѢ ЗА ПРАВОЕ ДѢЛО 4^ак стрйшно мнѣ!.. Кругбм меня / неё мгла нѣмѣя, Разбити помрячон моу ум боліііб]. И в сёрдцѣ жизн}, кпк луч послѣд- ні} догарйя, Ройт пред мно} видѣпі} грозны х стро}: Я нііжу тяжкія песчйст}Я и стрядй- За правду гіібнѵіцих людё}. |нрі Их стоны громкіе и гдр}кія рьідйіця Звучйт кпк йдскі] хор и груди моё]. Вуніует зло... Тирйны торжветпі- ют Над жёртвами свободы мірово), И тризну шумную их гибели пируют, И ІІІЛІОТ проклятія истинѣ СВЯТО}’! Что это?—Жизн}? 11.1} сои у;кй- Ил} бред разбитаго ума?., (сны}? Отпѣтанѣт}... Но знйю: мір іірек- раеіп.іі Исчёзпуд для меня павѣ ни.навсегда! В ЗАКЛЮ'ІЁНДИ і вынести могу разлуку Со всѣм, что драгоцѣнно мнѣ.
Я вГлнссти могу всю муку Быту в вѣчно мёртво] тишинѣ. Всё — одиночество, лншён]я, Груст) но родному очагу’, В надёждах горшія сомнѣнія,— Всё это выпест] и могу. Но про.іябйт] с живо] душою, Кололо] гнпт], упАвше] в на, Имѣя ум, расти травою, — Нѣт, это свыше всйкнх сил! НОВЫЛ І1САРД Ртѣ дни, как на іірестол царё] Взлѣзйло новое «свѣтйло», О наступленіи лучших дне] Вся швал] Руси заговорйла. Спѣшили всѣ иаперерйв Друг другу сообщйт] новинки, И даже торгаши па рйнкѣ, Свой обманы позабьів, В горйчих спорах как умѣли, Дѣлили русскіе портфёли. Наивно] вѣрою горя, О перемѣнах всё мечтали Н всё от новаго псарй И пог.ых пѣсен ожидали.
Оіт нбвых пѣсеп по поёт, Однако ж нѣт копіи падёждѣ, И піпал] попрёжнему всё ждёт «Росёія двинется вперёд,» — Русйиіка ж пятится, как прежде. БОГОМОЛКА <І?то знйст пАшу богомолку, / Тот с не] узнАл наединѣ, Что взор плутовки втихомолку, ІІоёт акАфнст сатанѣ. Как слАдко с но] играт] глазймп, Пиц падая псрёд крестбм, II окайниыми устами, ПсрерынАт] ей псалбм! О, как люблгіі сй ворчйіуе: Па языкѣ ей всегдА Откйз скрывАст обѣщйп|е. «Нѣт» на словах—надѣлѣ «да». И, грѣшница, всегда сначала Она завбпит горячо: «О, вйрвар! ііаверг! я пропйла!» А послѣ: «Міілы] друг, еіцо!» ГЕПЕРЛЛ-ЛК.ІТ. ДЕНЙС ДАВЫДОВ
БРАТСТВУ П СВОБОДЪ Р,братство святое, святЛя свобода! В вину не постаете мнѣ жАлоб моііх: Я слаб (человік я) и в миг, как нев- згода ('жимает в желѣаных обуйт^ях своііх, ІІевол]наго стона не в сіілах сдср- жйт] я: УжАсны тоски и неволи обрітрі! Но быстро минутная слабосі) про- ходи!' И снова свѣтлі.ют и сёрдце, и ум, II снова спокойствіе в душу ніісхб- дит, II ро] благодярных и рАдостиых дум Н тюр]му мою вноснт луч тихаго свѣ- та: Мнѣ чудится звук мірового привѣта. Быт] может (как знат] это) кров] моя бу дет I То] капде], что кАиув горячим сиии- цом, Народную сог-ѣст] от дрёмы пробу- дит,
И, в ужасѣ, встрѣтяс] с родньім ме- ртвецбм, і На йтот раз совѣст] парода сознАет, ; Чему ёовершатря онА допускйет!.. : О, брйтство святое, снятая свобода! За кАждау жестоку, убійственна) миг, Котора) я вГдяес для счАстуя народа, За кАжда) невольны) стрддАл)чсскі) крик, Я нам и суд)бѣ моё) шлй> в умилёіуи І'орячее, свѣтлое благодарите! НАДГРОІ1НОЕ СЛОВО РроіцА), товАрищ по страдАн)ям! Прими послѣдні) наш привѣт! Иди... (до скораго свиданія!) ТудА, гдѣ стбнов скорби иѣт. Там вѣчна] нАрствует поко], Там из безсмАртников вѣнками ВѣпчАет смсрт] того меж нами, Кто гіібнет в битвѣ роковдр Там всѣ равнъі,там всѣ липу братія, Там пѣт тюрімьі, ни иалачс], ТудА пріі|м>дв-мат] в об)йт]я Зовёт свобода сыионА]!
сокбл РрошлА зимА. Подхбдит лѣто, Но рйдост] мнѣ пе прппесёт. А как любйл я время йто, Когда природа нея живёт!.. Но здѣс], в могйл]но] тишинѣ, Даёт страданія одни Неё то, что бѣгло мі'іло мнѣ Н былйе, радостные дни... Пдёт ли до.кд], гремйт ли гром, ІІл] солнце Арко заблестйт, ЛунА ли пА-небѣ ночном Меж туч украдкою бѣжйт, — Живѣе прошлое встаёт Н душѣ взволнованно] моё), И тнжелѣ] меіій гнетёт Унѣіли] звук мойх цѣпё]. Когда ж свободен буду я? КогдА ж увижу я друзё]? КогдА отрАдно груд] мой Нздохнёт среди родньіх полё]? Н помню в дѣтствѣ у менй Бпл н клѣткѣ еокол молодо]. Как чйсто, чАето думал я О нём в тюр]мѣ моё] глухё]!
Я помню, он нс раз сидѣл, 1 Сво] взор в небесны) свод вперйв. Как грустно, бѣдны,і, он гляді.л. Как взор тот был краснорѣчйв!.. Однажды к клѣткѣ я прнніол И пищу соколу принёс: Я мёртвый сокола напіол, Неволи тйжко] он нс спёс!... О, мбжет быті, как сокол тот, У1Чр$' И Я В СтѢіІЙХ ТІОрІмГ.1, Умру за то. что ено] народ, Освободйт) хотѣли мы... ІІДУЧІ1 Н КАТОГУ Рроіцар нроща). земля родпйя! мо- жет быт) У:к бодрие мнѣ тсбй не суждено у- вйдѣзу. По буду я тебя но прежнему любйт] И всѣх твойх враібв, как прёжле, неііавйдѣт). Кдалй изгнанія, зпкйппііны] ицѣіінх, 1 Свободы, счііс і ія II ра.юсі и нс зная, я буду умолйт) судіб< олічших днях Не лй’іно для еебіі, а для родного ________________________ края.
посланіе доктору Ркак на суд]б<’ мнѣ обидно: КопцА мойм иукам не видно! Так груд] разболѣлас] в неволѣ, Я вся пзстрадАлас] от боли! О! Как бы я стрАстно хотѣла, Чтоб вѣст] ' каземйт долетѣла О грозной святой пробужденіи Народа родного, о мщён]и Поббрннкам т]мы изступлённыя, Свободы врагам озлоблённыя, Сгубйвшіім в глухбм каземАтѣ Парода друзё], мойх брйті]! И как мнѣ ни тяжко в темницѣ, Как в клѣткѣ измученно] л]пйцѣ. Ііез дѣла, без воли, без свѣта... Но тол]ко бы вѣсточка эта — II я бы как роза алѣла, И груді бы мой не болѣла! Я зпАю: народ мо] любимы], Меня не забАіл бы, гонимо], II, в час своё] слАвы побѣдно), КогдА над отчизною бѣдно], Над краем застои и тлѣн]я, Прошла бы грозА обновлён]я, —
Он, звуки заслйінав тревоги, 1‘азнёс бы дворцы и остроги, И полна] и силы, и власти, Он нолю и свѣтлое счасіуе Мнѣ дал бы, как вѣрному дрѣгу, •іа всю пережитую муку, — И и бы как роза алѣла, И груд] бы моя не болѣла! Но если бы дйже родимы] Чарод, мною страстно любимы], Ча ібіівніи ярмо угнетёіфі, ЧабГлл бы меня в заточёіфі, Ч моём каземйтѣ ностылом. Как в склепѣ сырой и унГдлом, То всё же в окно казсмйта, От ранне] зари до заката, Не пѣсни тоски и печали Тогда бы ко мнѣ долетѣли, Чо, полныя ечасфі, свободы, Нослйс] бы нод тёмные своды, — Ч я бы, как роза алѣла, Ч груд] бы мой не болѣла! Но там. внѣ тюрёмно] огрйды, 1'ам тоже не много ограды! Там нивы, лугѣ зелонѣют, Небесные своды сині.ют,
Там іпопот прохладнаго бора, Раздоліе степного простора, II вольнаго вііхря дыхйн]с, II грознаго морі'і плсскаіі)с. Там псѣ, псѣ богйтства природы, Но нѣт одного: нѣт свободы! О если б народ угнетённы], Свободно вздохнѵл, обноплёнпы], Я пышно] бы розо] алѣла II груд] бы мой не болѣла! і!е * :;с ДРАМА ХІачнн ]а с]огодпі п]йсу крйком, сміхом та сл]озамн Трошки плАкяв ]а | с]мі]апе]а.— Не з ті]ё]і тіл]кк дрймн... Ні, в моубму серціі п]ёеа Лдо счо-дп]а без одпочйпу: Там комёді]а і дрйма, Сл]ози ] с]міх па нереміну... Ла з того театру віі]ти Мо;ку, а з свогб песііла, Но не ]а при]шов на п]ёсу, А пока в мені засіла...
ПА СМЕРТ.Г пропонѣдннкл БДЛГОІЮДІІЫХ МДМ II ЗОЛОПІІ1 Ріі пал, гсріу, его могйла Зарбіта свѣжею землёд. Погибло неё, что СНЯТО было Н душѣ прекрасно] и живо]. Ни слёз, ни слона сожалѣнія Он не нашол в странѣ роднб). Его мечты, его стремленія Не бГалн поняты толно] И сердца тарная мученія, Что нйнес он н борьбѣ со злой, Схоронены и рѣкѣ забвёіі)Я, Исчезли, как прекрасны) сои! Иліи і шпілііст То] баж^е сувіт зажёртн Зѣ-дліа сёбс одного. Цеі нраіц^е і хоче нмёрти Зй-длрі народу свого. Тоі у тёмріаві конАіе I жіпіё, счоб іістн і ниті- Цеі житій св<>іё склад^е, Счоб науку збагатйті-
ПРОКЛЯТІЕ Ча цѣпи тяжкія, сковавшія мпѣз ) р< кзд За гиёт] тюр]мй сурово] и глухо], I За годы долгія мучительно] разлуки 1 С страдйлііце]-подруго] дорого], । За одиночество, за ііьітки уиижёиія,; За всё, за всё, чѣм мучите мевй, — И Отнёсся б к вам, врагй, без озлоб- । лён]я, Простііл бы вас с презрѣн]ем, не ' кляпѣ, , Но Адскія дѣѣп]я вАших рук — ИзгнАнная из всѣх углов Русй сво- бода, Позор и ншцетА родймаго народа. Всё горе тяжкое, разлитое вокруг, । Друзё] мойх и гибель, и мучён]я, Вся пролитйя вАми кров] — Убйлп в сёрдцѣ чувство всепро- . II отравили злобою любов]! [щён]я ІІоклйт]с вам, ходячіе віз гробы! Вы умертвііли всё, чѣм был я так богАп>... ) Отдп]те сёрдце мнѣ моё назАд! Мнѣ тяжело существовать для зло- бы;
БѢДНЫ/ ЮНОША слйшно шуму городского: / За Нёвско) бйпіне) тишинй, П на штыкѣ у часового І'орйт полночная луна. Вот бѣдны) іЪноша, ровдсяик МладГдм пвѣтѵіцпм деревйм, 3 глухо] тюрьмѣ эаводит пѣсню И отдаёт тоску полнйм: "Прости, мо) кра), прости отчизна! Простй, мо) дом, мой сем]й! Здѣс), за рѣшоткою желѣзно) Навѣк от вас сокрѣілся я! Откуда ;кдат) мнѣ избавленія? Придёт ли сим бѣдйм конёц? Чѣді нѣт па свѣтѣ провидѣнія, Зѣд) на Русй царйт подлёц!» ЖЛАН.ІЕ УЗНИКА ЧИивотвбрны) воздух ВОЛИ / Дй.іте мнѣ. ’вдохпіТ), От тупй), душйвно) боли Дй)те отдохпут)! И забѣіт), что ест) закопы,
С\Д|И И ШТЫКІІ, Прокуроры и шпіоны, ЦІиш да нарікіі. ПІСЛІЛА у Шсрп чолонік знарибв У Утіху ВІД иудігіі ЛИХ<>ІІ .1 на праніу весеіі]ш піінов Під голое іііоіні чарінноіі. Віи рйдіеио приніав іуі, Дак піелашіиціу з крйечих мйрів- Надці віілив и ні] сиор I сам надуам тим повірив. БРАТЛЯМ ПО ДѢЛУ —*♦— Дорогіе братія! /ЧІз-за стѣн тюрімГд Вам свой обйтуя Открывшей мы. ВІірІте, братья, сііла Нйших тйжкнх уз Наш не задавйла Дружескі] соіЬз.
ТОВАРИЩУ +?слн,товарищ,на волю ти вы) деіи), / Тѣх, ко го л ібб и і и), у и й ди ш ,, об и и - То не забуд) МОІІ‘ магІ! Імеіид» Рйди всего,что ест) в жизни святого, ‘•истаго, свѣтлаго, пан дорогого, Да) обо мнѣ ты с) знат)! Гы е) скажи, что жива я, здорова, Что не ищу я удѣла иного, — Всѣм идейлам вѣрпѣ. Г>йло мнѣ трудно здѣ<;і первое время ІСтрйппіо разлуки тяжблое брбмя), Думала, слбмит меня... Ди не сломило!.. Тепбр) не блѣднѣю, •то уж надежды в душѣ не имѣю. ПРАВОСУДНОМУ БОГУ Р правосудны) бог, Сотри жаидармов рог, И от иустйх тревог Россію охранй! Царё) мучйтсле). Кнутѣ любіітеде), Добра гоіііітелеі Ты .омбо) пстребі'і!
ПЮЗА ХЛік-то за поле] свободо] далёкою / Четверо брАт]ев попіліі. Тихо пдут онй стёп]ю широкою В разиіпя стрАиы земли. К сѣверу н облас.т] холодную Норны] нрііходііт, — глядйт: ПЛшут крест)йне равпйну безплоді /Калко пх платно на вйд. [нуЮ Нѣт им покоя в их дрііхло] обители. Вѣчно націй, баропіі! Всё отбпрают землй то] властители, 410 пи добідѵг оіііі! Важныя страны сухія и :<но]ныя Выпіел ил брйт]ев второ] Вйдпт он массы парода ігее.трбріыЯ Ветйли за волю на бо]. Грянули залпы в толпу непокорную, Кр6в]ю покрылис] полй. Скоро окбігчилас] б6]пя позорная, Снова в неволѣ зсмлй. Трёті] пз брат]ев к востоку отпрй' Вйдит приволіе п іппр]. [вился! Встрѣтпл он рѣку, но вплав] перс- прёвился-
Вот перёд нвм мопастйр]. Ярко блестйт сгб главы высокія. Мох по карніі.іам растёт. Ч чёркви монахи суровые строгіе Учат терпѣнію парод. Пйзко склоніілас] толпа беэотвѣтпя- Внёмля их грозный елопйм. (я, Віідпы на лііцах тоска безпроспѣт- Страх и покорпост] нраійм. [пая, Віииел четвёртку пз брйтіев-товари- К западу: ІКсто вокруг. [ику Вмѣсто селёиу там пни да ножарн- Гблы нолЛ от засух. [іца. Цѣлое плёмя грабителустна жаднаго Когти раскрыло в странѣ. 1 ’йбнет парод от труда бе.піощадна- Пѣт ему воли нигдѣ! [го. * трАшно илму’часі вбезплодпых ис- іістрѣтнлис] брат]л огііітр [каніях, Вралсшзалп про всё,чти в с.китані- Чм привелдс] ушідат]. [лх । Дѣнн посмотрииі), нуждй безысхо- . Счйстія и правды —нигдѣ! [дпал. 'Кйдныя власти,как полки голодные, Вігщут и гр&бят вездѣ!
Тронуло брАт^ев народа терпѣніе, Горе его, и с тѣх нор Всібду они проповѣдугот мщеніе, Грозны] сзывают сговбр. Бйстро сговор тот растёт, раздвигй- Рушится дрёвні] покд]. [ется: ГнТ.в на пародных нрагдв наконлй- II разразится грозо)! [стсЯ ПРЕД СМЁРТЛО ТТ обѣда труднЛ над господство»! у позора. Над злобный народныя врагом, II скорбно на сёрдцѣ, что скоро уя< УснѴ непробудный я свём. [скоро О, как бы хотѣлос] не трупом хо- лодный Под крйшко] гробовою ГНИТ], — Народа друзрім в их бою благород- но» ХОТ] чѣм нибуді В ПОМОЩ] слу;кі,т] Чтоб М0Г Я, ДОЖДАВШИС] минуты су [ровоу Как грйнет рѣшите^ны] бо], Хотй бы одно одобрёнія слово Им кріікнуті И.Ч Т|МЫ гробовд]!
НАДДОРОГША ПЕРЛИНА •Качив ]а ус]Акі пёрли /1 коштовні самоіцвітм, Ало іесті одна перлйиа, Счо з усіх на]крйсча в цв'іті, КупувАт] іуі не можна, Або нёіу торгувАти. Лі)і часто маіут) бідні I частуше, ніж багаті. Ту перлйяу не дістати Ні з ііечёр землі, ні з мор]а. Тілікп то] ]і]і .інахбде, Хто чуткии родйвс] до гор]а. Одібрйт] ]і]і не зможс Ні]акА злоба несйта. — .Іест] вонА сл]озй с]віатй)а, За похйли] Л]уд пролита. ТЯЖОЛАЯ МУКА Т^огдА ТЫ МОЛОД, ІІОЛОН сил, ' Когда всю жизя] желАнісм жил "орібйі, свободы и труда, (’чдіті в тюрімѣ, сидѣті года, 1'лпли от жйзпи и людё], — Кѣт муки в мірѣ тяжелѣ]!...
•вГнпм'.с9 інэѵояогпон «8 овіі Гішріииііі ші Гхлып’іі | ‘ѵГііііііг Г иГх.іуі.э Гхйхпнііі окѵ.і ‘эвн .С явГ ’ііі'Хг хіГ ж рів.і. •шімгжвИх..» ѵГ.іСхвГгаіі нхчі.ц хин х.мі.чо хвлфнві'іі ѵи 1 ііін.іг.ніьган ѵГішуэ і!іііі*ац хпнэвС хнх хвМое и Хыіу «Г ілпііхііѵн ѵГ л.і,<ііг лы?9 [ ‘Г.іпі’іііГііоіІ іГкік эж <Ъпох — •л'ііп.і ііг игиицх іііін: !ів,|, ‘Гіііігоя <иінѵі вГ нвк >г мвх •в.іоу І'иик.?Гих 1'іи (ііхііНяГі ) кііхѵГііГ.і кві‘о.інѵГ оііьін квд, ‘вхукс эп хлх Гэііхпііііхѵ і'ко;і *эг <9 онкіп ;>(х.і«ь.> ивд, •іігог ѵГѵнаі.ікѵіі ушл'Ѵ Гѵ<1 і'ихііх X Гхііхоѵ ііі'л’х ‘ісо9 ішѵн ікуѴінаіі кв,!, ‘Гѵ<1я Гимигхеь.і кех :ѵѵклі? ѵр іііох.юііп и пхлиіѵіпіі хіГ жі|( ксэ нліхц.чіи охавь ‘охэиіі ѵ|' ѵн ЬімьлСгауГ ‘огвял<|*/ ‘квСиусх ккмінугѵк ‘Ьигоіі ошівД{ 03311
I б]Утіс]а, ] гйнут] у бориі, I зневаікйрут] бідцих дукп, I там весёлі]і тори Втонули п дйкнх крйках муки. I скіліки )іх, з кра]іи бідй Рвучііс] у ра] з плачём горійчпм Сио)і иадір шліут] с]удй, На іуу плаиёту, де ми плачем! УЗНИКУ Рѣнком из душйстых, весёнпнх цв- Покрйлбы я кудри твой:[ѣт6в Прскрйсси ты стал бы сред] этих о- В холодно] могйлѣ тюр]мй. |ков Я б пѣсню безумно прекрасную спѣл Герою свободы народно], Герою, которому дйно в удѣл Влачііт] дни в неволѣ холодно]. Далёко бы пѣсня мой разнеслйс], В пучины б морскія проникла, В небёсно] лазури б она разлилйс]: И там бы замолкла, поникла... Но сковано бѣдное сердце моё, В нём звуки своббдные мрут, И пѣсня свободы звучала бы дико В странѣ, гдѣ рабы лнш] живут!
В ЧКСТ.І полйков -Кратцы, дружно пѣсню грііием /удалую в добры) час! В Полякоп стрѣлйт] ис стінем: Не праги они для нас! Только злйе командиры Пх приказывают блт], Чтобы русскіе мундиры, В бд)Нѣ се) нам посрамііт)!... Брат ли пстАпет протай брата? А Нолйкп — брАт^я нам! I! для чдстнаго солдйта Убнпйт) их грѣх и срам! Жеіпцпп слйбых н недужных Арестуй по церквйм, Убивйя безоружных, По быпйло л) стГддно нам? Нам ли сйрдце не сжимАли ІІхпі) стой и йхні) плач? В се) рѣзні. мы так устйли... Ру-сскі) вопи — не ііалйч! П за что пх бит)? За то ли, Что онй страні. свой) Ипіут] счастія, ііщут воли, И терзаются об не)?
Русскц Русский быт] обязйн, Как Полйк Полйком быт], Кгат] к странѣ своё] привязки И отечество любііт]. ІІуст] себѣ за ослушаніе Нас иачаліство душит всѣх, Лучше іп'ліесті нстнзйіііе, Чѣм принйті па душу грѣх! Н чест] Полйков дружно грянем Нашу пѣсню в добры] час! В спх славйп стрѣлаті псстанем: Не враги ош'і для иас! 09 БЕЗУМЕЦ Рдйн, без кпііг, без воздуха, без свѣта, II дені и ноч] в об]йтіях тоскй, Он слГ.ішал тбліко кйшел] у сосѣда, Да то, как щолкалп тюрйлпяс зам- кіі. Врагдм терзіемыі, друзііімп нозабГд- Как похордясняыі мері н< ц,|тыі, Оп ііостеііёшіо гас в неволѣ ядонй- II стал безумцем наконёц! [то] у / гГКК у V 'ѵѴѵѵ. Г
ПЕВІСТЛ И* О. вйрвалас] и жизн]. Я свободна, / мо] милы], Сил]нА и боротися о суд]бою хочу, Наружу дат] выход живому ключу Моё] молодо] и нетронуто] силы. Всю жизн] за народное счАст]е и волю С врагАмн народа, с невѣжеством, Я буду боротися!... Я также бор]бо] II в хлѣбѣ пасущпом воз]мусвоіо до- лю. Повѣр],двѣ бор]б&і,за себй и другііх, Как сёстры родні'ая жит] могут всо- іЪзѣ, Как к людям любдп] и любов] твой к м.Ѵзѣ /Кіівут в безиск}'сственных пѣспях твойх, С нѵждб] и с трудом не страшуся я встрѣчи! Суд]бѣ я укора за них пе поіпліб!... Людё] уважйю, людё] я любліЬ, Пбрсменемлеч] не хочу им каплёчи! А ёсли страдАн]н всегда неразлучны С любовью к пароду п с чёстным тру- дом,
Идите ко мпѣ,вя,стерновым вѣпцдм Страданія!— Я встрѣчу вас пѣснею звучно]! И что мнѣ оніі!? Чтобы С НІІМІІ бо- ... і"-т" 1 ак много я чувствую силы в груди! И, если, мо] друг, и тебѢ впереди ('ію,піаг]ся со врйжеско] адобо] прн- ]дСтен •*а правду, за святост] твоііх убѣж- дёні], •*а честное сердце, за смѣлое і] ума, Ностіігнут тебй угнетеніе, тюрріа И ряд нескончАемых, жгучих мучё- ’І’огда приносу я тебі: не слезу... [ні], О! нѣт, мо] желанны], тогдА н »вли>- ’Іебп поцѣлую, тебі. улыбнуея, |ся, И крееттво] тяжелы] <• тоббу понесу! идущему в ссылку Аакбван в желт..іы с тяжёлою цѣ- # п.ііо, Идбш] ты, изгппнпик, в холодную далу, ИдСш] безконечною, ені.жпо.о сто- »]ю,
ІІдёш] в рудокопы на труд и печіл]. Но вѣр] пеослйбно, паш м.Ѵчсник ССЙ1л]ны], Друго] рудокон не нсчёз (он могуч) Незримы], но слышны], повсііідны], всеснл]ны]. Народно]свобода таинственны] луч. он роется мі'ясл]ю, работаст словом, Он іЪноше] будит в безмолвьи почё], Пророчите племени снл]ном н но- вой, Хоронит безжалостно нётхих людё]. Он создал тебя и п плѣну не покй- нет. Он стрАжу разгояит и цѣн] раскуёт. Он кАмен] от входа темницы откй- нет, На прадннк народны] тебя нозовёт. Идіі ;к без уиГ.ін]я, иди без роптАіця, Тво] подвиг прекрассн и святы стра- _________________________дйн]я! ЗАКЛЮЧОІШОМУ Злобо] н міцёніем горііт у Всѣ нснавік'тники свободы, И ждёт того мучёні] ряд,
Кто будит спйіціе народы! і’ж протекло три тйжких года, Как дерзко] дѣенота рукб] В тюрімѵ ты брошей, и свобода На вѣк простіілася с тобб]. і'ж много прблил ЛЛО| крови Надѣты] на тебіі вѣнец... Но хмурыя тирйна брови Разіладит тол)ко тво] конёц! II ты умрёш]... Лія палачё] Всего дороже кров] гербев. СлѣііцГд тупйе віідят в не] Цемент гнильіх своііх устбев. Но пбмни, милы], эта кров], Так гнусно добытая ііми, Падёт на дёсиота покрбв: Ножаром воп&хиет пёред нііми! В груди раббв опа зажжбт Свято] свободы чисты] пліімен]. В сердцйх отвАгою взо]дёт Н оживйт бездушны] камеи]. Нарбду и друзуйм твойм, В пылу рѣшительнаго боя, Послужнт клііком боевГлм Та смсрт] трибуна и героя!
ПЕУДАЧПЬП КОПСІПІРлТОР 4Ле то обидно мнѣ, / Что отнята свобода, По ко], здоровье и сем]я. Что в мёртво) тишинѣ II мглѣ глухого свода Дня свѣтлаго не вѣжу я.’ Нѣт, ёсли б дали мнѣ Сверпійт) благое дѣло, Что мнѣ страданіе моё! Я дѣду правому Отдался би всецішо, Свободу б отдал, счастіе... всё О, ёслп б в Руо) внести Хоі] каплю правды чисто], За это я готов страдат]! 11, вѣрите, жалобы На мо.і удѣл тернисты) Вам от менй б не услыхат). Но вот обидно что: Я полой был желану, Я многое свсршйт) хотѣл, Но я был В.ОІТ сщо Среди одііііх мечтйіііі |І воіиотііті пх не усиѣл!...
ЛРОІЦЛПЛЕ Рѣжію, крѣпко, вас бы брйт]я Всі.х н обр'ітія заключвл, Всѣ надежды, и проклятія С нами б брйтскп подѣлйл. Но тупйя сѣла злобы Вой из брйтскаго кружкй Гонитъ (нѣжные сугробы, В т]му и сі'дрості рудника. По и там, на зло гонёнію, Вѣру полную МОІІ) В міровбе возрожденіе В сердцѣ вѣчно сочранй. Буді бошбй успѣшнѣі ваша, Встрѣті и бой побѣда вас, II мину] вас ята чішіа, Отравляющая нас! БЕЗ СВОБОДЫ [Трошлй веспй, прошло и лѣто, / Прошлй и бсен^, и зимй, И внові всё зёлеіі]ю одѣто, А для менй — всё та ж тюрімй! Природа вёіппсю красою Стремится в душу жизн) вдохцуті Но без свободы и весною Всё также тйжко дышет груд].
НАДІЯ ТТо весні розцівітаіутісіа квіти /' I до осени ніііино іувітуті, А зімёуу вміраіут] і зиову Роэіувітаіуту і зиову животу. I не екаже ніхто, счо за суиігом Лх не мАтиме біярпе землей, Счо весца не народит) уіх знову, Закрасйвши га]і та подуй. Так і в сёрці у мёне надіуі То вмірйіут), то знову яіинутр I то зіму, то вёсну весёду Мені в грудуах натомлених чугу. I не можу сказати, счоб горе, Счо сіогддні зустріло мепё, ІІанувало у сёрці довіку, Счо ніколи зіяй не мшіё... САТЙРИК В ТІОРДМЪ ТТуст] я в тюрім+.,пускЛІ я свйзан, / Всё-ж остаётся мнѣ моу смѣх. И пм я опозорю тѣх, Кому всрёнкпмп обйзан.
ЗАКЛЮЧОПНЫМ Ж^а нас, работников свободы, ] Нуст] злоба низкая идвт... Пуска] в разгар свято] работы Оковы вам с собд] неебт, Как неизбѣжное отмшёи]е За то, что были вы вѣрны В дѣлах святому убѣжденію. Пускѣ] ЛШІі] СНЫ, ОДНІІ ЛИІН) сны Дак'іт вам подышѣт] свободо], 11 нуст] дал]нѣ]ше] жизни нит] Сплоппіб] окпѢіііена невзгодо]. Нуст] так! Нѣт нужды!— Не убйт], Нѣт, не убйт] им тѣх стремлбні], Что в молодо] живут груди И, как прекрасны] ро] нидѣні], Манйт привѣтно впереди! ПА ПОВѢГ 113 ССЫЛКИ Р родина, не долго мнѣ Н изгнаніи тйжком оставѣт]ся, И злѣе], в могйл]по] тишинѣ, Тоскѣ сердечно] предавѣт]ся. Но и вдали, в странѣ чужо], Я буду мідслеино с тоб<>].
СПОР СНОНАМИ __ . ~*** академіи )олопско) ) Громко музыка игрйст II к духовному турниру МЛссу публики СЗЫВНСТ. На турнирѣ йтом рАспря Разрѣшатся не мсчАми, А охолйстикою тонко -Заострёнными рѣчами. Здѣс] не рГдцар] и чсст] красйвиіі Ііудет бйт]ся с паладііном, А пачпёт во слАву бога Архиіійстыр] спор с раввіпіом. Камилавка да ермолка Вмѣсто іплёмов их нѣнчйют, А церковныя одёжки 11м кол]чугн замѣняют. Тёзяс спора: Че] бог пёлу? То ли бог еврёев стйры], Пли новаго завѣта Бог жандАрмов троеглАвы]? Сііло] вѣско] аргумёнтов, Ддводов неотразымых II цитатами учбиых, Всѣми признанны* и чгіімых, »
Постараются герои Ираиду міру обікіружит) И друг Лр>г.т ад-абсурдум Приведи, обсзрружит]. Рѣшено, что тот, кто сдастся II уе.тупит палріу спора, Должен тогчас вражую вѣру Воспрііп) без разговора: Что раВВІІІІ, не медля, должен В христійіістім) обратился, Хрпетіаніііі же На мѣстѣ ОбрГ.зйнро подчини^ея. II одйнііадііат) адёптов К кАждому борцу ІІрІІМКІВЛИ, Всѣ послѣдствія турнира Раэдѣлііт) с іііім присяі іНліі. В монц рі.чё] единовѣрца Крѣпко вѣруя, монахи Дёржат тут же па головѣ II купели, и рубахи, Мйпіут весело кроіпілом. И кадилупиту блестяще,). А еврёи бритвы тбчат К операіфі иредстойще). Обѣ рйіи па іотовѣ •-'тали нред баруёром зала,
II толпй нетерпѣливо Ждёт, волнуяся, скандала. Н гнѣвѣ нАбожном выхбдит Пйстсірі душ краснорѣчивы]. Тон поповско] рѣчи страстно] 'Го плаксивы], то брапчйвы]. ІІменем «отцй» и «сйна». Духа йменсм святого Пачинает изгонйт] он На раввина бѣса злого, Так как в спорах вѣры часто Чорт учістуе припимйст И жйдов для спора сило] Остроумія снабжйет. Отчитйвіпи сймвол вѣры II пзгпйв чертё], рупія, Догму ийстыр] в ход пускйет, Катехйзисом стрѣляя. Говорйт он, что три бога Божество его вмѣіцйет, Но что кйжды] в одипіічку, Если н^жво, внступйет: лТот па]мёт лиш] йту тй]ну, Кто, разсудка сбрдсив нуты, Атрѣшйт себя на вѣки Ат тюр]мы ево и смуты.»
РазсказаЛ, как в Впфлеёмѣ Родилсй на свѣт «всевьпппу» От свято] Маріи дѣвы, Вѣчно дѣвство сохранившее! Разсказал он, как «спасйтел]» От полиціи еврё^ско] Скрылся бѣгством во Егйпст, Как казней потом злодѣйски. Разсказал он, как из гроба II троту дочу нозстйл «спасител] II вознёсся прямо к пі'бу Он в отцовскую обйтел]. Как он внов] придёт на зёмлю II судйт] но волѣ бога Вудет всѣх живГдх и мёртвых... ІІйстырі тут восклйкнул строго: «Трепсіцйте іудеи, Вы яво убуцы были, Прихадйвшаво спасти вас Вы безжаластно убили. Іудёи — нёчист), падал], Вся кишащая червями, Ваши чрёпа, как геёна ІІсрспдлиспы чертйми! Вы, гадгіжи, скарпіопы, Ядавйтые у даны,
Змі и. Аспиды ехидны! — Іиіг раядАвпт в.-ііни главы! Ій-.іи :к шину поі аіу-ді шу Точно вы спасти хотите, К мор гу брогргс синагогу, В мѣсто алАчпое спѣшите: В храм, любовію а іарГ-ппы}, Гдѣ куш-ли вы ііарётс. Галавп) в ііпх няі ру.иівніііс;, Влагадііт) вы абрѣтётс! Мы как ангелы, па смс'ртп В пебссах ікііт] бѣдем вѣчно, <’ :кплт<у лііліе) в рукАх там Станем мы гулігг) безпечно, «'броенв грубый а.к'жды, В ш'бѣ пышно облачимся Мы в тафтѣ, ппрчу и бйрхпт, В шолк и .кЧііі.1 нарядимся. Напѣвая, лабкгіЛіг, Праведі-м мы вѣчност] славно, Распѣвая с Ангелами ІГ.ке херувими плавно.о Пастырі смолк монЛхп шдалп Вот пастѣпнт ііросвѣтлди]с. Устанавливая »т.Ѣшно Всѣ снаряды для креіці'н.ія.
По лукаво уомѣхйяс], Сторонйлис] іудёи, II раввйи іуда начал Излагйт] овой идеи: «Цтоб твоё поеѣят] сѣмя Па землѣ моё] безплодно], 'Гы её навозом сцёдро Зддбрил бріііш сумазброднор Войкі] сліідует методѣ Сколы и кое} воспитался, Я з на браіі] отвѣцу кротко, Ибо в зизи] я не ругйлся. Вйса троица не мозет НАсим лібдям быт.і привита: С дѣтства в правилѣ тро|ндм мы Упразпйлисл до сГдта. Цто у нас три бога в богѣ Я дивлійся, цто так мало? Вот в языцсствѣ не рѣдко Тысяц сесті богов бывало. Пе знаком я с вйенм бого.м, Цто Христосиско] зовёте, II с его мамасеі-ді вко]. Кое] цсст] вы так блюдёте. II эалѣю я, цто встрѣтнл Вас бозёственны) мессія
Во святом Іерусалимѣ Непріятности бол]сія. Мы л] іі его виновны смёртп? — Трудно слѣдствіем добйт]ся, Так как брёняые останки В трёті] деи] успѣли окрГдт]ся. II его напрасно цёрков] Сьіном бозрім славит] смѣет], Ибо, сколько мнѣ извѣстно, Бог потомков не имѣет. Иас господ], как глупи] йгпец, За людё] не распинался, Он не сладісі] филантропіи:, Ерундо] пе занимался. Не люббв]— нас бог, пе кротост], ВорковЯт] оп не умѣет, Он бог грома, он бог мецёіфі, Грозеп оп, кол] евнрѣпѣет]! Гнѣва молн]ями свойми Оп разйт без созалѣідя, И потомки отвѣцают За прадѣдов прегрѣсён]я! Нас бог зив, а пе покд]ник, II в цертдгах свѣтлы» рая Позивает он отлично, В безконечности витая!
ІІас господ] здороіусм крі.иок, Он не миф и не загадка, II не тосц, как тѣп] скелёта, II не блѣден, как рубйска! ІІас бог зйрсн: дёрзит в дланях Всѣ нлапёты, нёба споды, Цут] бровями поведёт он, Гйбнут троны и народы! Всѣх. избрАнников смирёшіых, Зйвснх цйнно, по уставу, Он своё] любимо] рыбко] Угостйт в раіЪ на славу! Э], послу са]тсс] совѣта, И, разставсис] с л6з]ю тлѣнно], Вы вкусите рыбки сладко] С кухни бога нссравнёппо]!» Так вѣіцйл он, как на уду С тйріым смѣхом завлекая. И еврёп ликовали, ІПумію бритвы потрясЛя. Лрхипастыр] ирсрываст, Гнѣва плАмекем обріты]: «Пуст] сразйт гасиод] всевйіпіні] Самавб тсбіі, праклйтія]! Всѣм багам твайм дуранкпм Наплюн'з я в рожу смі до,
Ибо жнв па мііѣ Псус Христос: Лт япо вкусі'іл я тѣла! Тѣло божіе па вкуснѣе ІіАпіе] рыбы безпримѣрно] (’ тухлый соусом чесночный, Что сам чорт варііл навѣрно! Ах, ахотнѣе, чѣм спорит], 1! б епалйл, не тратя время, На кастрѣ и агиі. агромном II тсбіі и вйіііе плёмя! 11алпце]скіе! нпз]мііте йтих нАхрпсте], что спорит] С праваслѣвісм дерзАют: Па Руси нѣт прйиа вздорит]!» САТИРИКУ ХРогдА и тіму, н предразсудки / Увіідипц ты перёд собіу, Когда услыіііііпі] плоское^ шутки Над словом йстііпы снято], Когда замѣтині] ііошлост] в мірѣ II раіііраіцонпоеті меж цар]мй, Ты волю да] своб] сатіірѣ II их ііасмѣіпко] заклерій!
СКАЛА Моусбу, неполной дико] вѣры, / Сниду (иоп врёт) побйл жезлоиС Снеріиіілосу чудо без примѣра: Ссу кАмепу закипѣл ключом! По кто пророк ТОТ ВДОХІЮНбіІПЫу Ключи яиівйе открывату П толпѣ уолдпскоу, псизм І.ппоу, II и псу свободы ключ ражднту? О! чуду двАждя не свершйтуея (Кудбспіік-бог тенору у;к спігі): ІІѢиец беэсіілеи — не смягчится Сердец безчівстеііііых граіиіі!.. — — ГОСУДАР('ТВЕ1111ЫЛ ДІ4ІТЕЛ.1 ;Р мой безумные годА ) На чііетом небѣ лѣтнеу ночи Ііолушая яркая звѣзда Мои приковывала очи. Тспбрі »пгѣ кАікетОп емѣпіна Сія исббспая забава: Тенору прійиіа маѣ одна Звіі.ідА святого СтапислАва.
КОНСШІРАТОР ^го еіцо / НокЛмѣст] не распяли Но — блйзок ДСІі] — Он будет на крестѣ. Его послГіл Бог гнѣва и печАлп, Властйм земли Наоомнит] о Христѣ! Не говори: «Забйл ои осторожности II будет] сам (’удІбы своё] вино]!» Не хужё нас Он знАет невозможност] Слуиііп] добру, Не жертвуя сооо). Но іыгляд его Возвйшепнѣ] н шире, В его душѣ Нѣт помыслов земпГзх: «Веди во]ну С Прагой свободы міра, Умри в борьбѣ За брАтіу дорогйх!»
Т{ІК МЫСЛИ! ОІГ, II смсрт] ему любезна, II ?лйя каоі] Пііск6л]к<і не страппіА: Не скйжст он, Что п'ібел) безполёзпа, Его суддбА Вполнѣ ему яспй! Г.ОЛЦЬІ ЗА ОСВОБОЖДЕНІЕ ГТѵст] их казнііт лак^ску суд, / Пуст] их измічат палачами, Пуст] ждёт их смсрт]: опй несу г В ппрод своё святое знАмя. Н побѣду вѣруют опй, Н побѣду правды и свободы. ІІридѵт и к паи евятГде дни: Возстаііут спйщіе народы. ІІроідёт безуміе вѣков, 11[>оідут норбдііыя страданья, 11 кровлю нйнѣіпних бо]пов Скрѣпится будущее зданіе. ТогдА, в ден] свѣтлы] торжества Люді'і счастлпвых поколѣнія Сочтут дѣлА, прочтут слова Воіпдп за их освобожденіе.
ГОЛУБИ Голуби I! >-ДВОру хбдят, воркуют Сизо] артс'л]ю своё]. Неё подо ірііте.фю как то тодкіют, БГдстро летйг от людё]... Часто гур]бою громадно] слетаются Міірпо ко мнѣ под окно, Цѣло] коммуною дружно питаются, ДІ.лят по братски зерно... Вйдно вліянье ндё] растлсіиіющих Н міірпо] сем]Г. голубо]... Пріпіцип замѣтен идё] развращАю- Соціаліізма идё]... |ніих, Здѣс] анархизма примѣр замѣчает- СтрАшпы] прпмѣр для людё].|ся, Браки свободны, никто пе вѣпчает- Пѣт пи попов, ни церкнё)! [оя, Гдѣ ;ке ‘.капдЛрм, ото зла охрапяю- Мулро] полиціи глаз?! [ЦЦІ, Гдѣ у них кдрмчі],к пути папрапля- Гдѣ же порядка компас? [юаці]? Голуби сіізые, пташечки бѣдныя, Развращеній ж вы совсі.м! Кѣм же ндёи то йтп зловредныя К вам прививАются. кѣм?!
Скйжут природу,.. Для благ челов- Выскажу мні.н]с своё: [Ічества Вели природа оийспа отечеству, Вйіслат) с жаидйрмом её! РУССКИ БОГ Бог ухйбов, бог мятёле], Бог просёлочных дорог, Бог ночлёгов без постёле], — Вот он, вот он русекі] бог! Бог холодных, бог голбдных, Нйіцих вдолі.и поперёк, Бог иміініі бездоходных, — Вот он, вот оп руевкі] бог! Бог пришёліцев, пнозОмцев. Перешёдпіих наш порог, Бог в особенности н-Ьмцев, — Вот он, вот он русскіе бог! Бог всѣх с Линою на шёѣ, Бог лакёсв без сапог, Бар служйщих как лакйи, — Вот он, вот он русскі] бог! К глупым полой благодати, К умнізм сні'діпе міры строг, Бог всего что е<иу не кстйти, — Вот он, вот оирусскі} бог!
ПОРТРЁТ ІІИГЛЙСТА ЖХепреклонная гордост] во-взглядѣ. } Неподдѣльная отрАстиост] в рѣ- Простотѣ в пебогАтом нарядѣ, [чАх Блеск умА и развитія в очАх. Всѣ черті'л не сдаібще]ся сіілы, Не способно] пассивно страдАт], Не погуще]— липі] рѣч]ю упГлло] — На невзгоду тоску выраікАт]. о •а ѵ В’ГІХА ВІД СМЕРТИ ХРолй ]а пиру, / То в ту пору Природі ]а себб віддАм. I тіло все Перенесб ВонА у сві] веліічни) храм. Нісчо нігдй Не пропадё: Лак ]іі, мені кіиц]А немА. В іі]і красу Ла все внесу, Счо надалА вонА сама...
ДА .ПРОТЕСТУЮ? ТТишйте меня рук и пог, у Мнѣ рАиами тѣло покроете 11, ёсли познолит наш бог, Живьім мепй в нму зароре. II пуст] наш жандАрм-ндідт Над мука] моёю смѣётся, Но да шевелится нарйд, И да протестует и б]ётся! ДОЛГО ЛЛ ІГпіо молчйт душА народа, /”*(Царёы окопай русскі] ум) II угнетённая свобода Таііт порывы свѣтлыя дун. О, долго лі цѣпи вѣковыя С рамси отчизны не спадут! ПокА пробудится Россія, Неужли вѣки протекут?!.. ОБЫВАТЕЛИ И;ій по жизни ПОЛЮ / Мы зрим одну неволю!!!..
СЕНАТОР «ЛывАло к стряпкѣ Парасков]ѣ /ііа кухню йвиццся врасплох, Да и жуСіц] там на здоровье Сыру'ю рѣпу и горох... Тспёрі я — отірческі] ребёнок: I И послѣ дозы ревешб, Бул]он да жйреины] цыплёнок — Моё вседнёвное меню! Бывало в лружеско] попойкѣ Пропустимъ водки цѣлы] штоф II, дёрнув зй-город на тро]кѣ, Глотйеш] пора всѣх сортов... Тепёр] мнѣ, рйдп апетиту, Дозволпл дбктор, яа ѣдо], Стакйн хорошаго лафиту, И то разбйвлешіыі подо]! Бывало, в бѣшенную пдру, Увйдѣл Лпку — и бѣдй! Влюблйлся в жбшцин бея разбору, Бгал их поклбиником всегда... Тепёрі я к Атому магнііту Давнйм давно ужё не лріу, И развѣ бонну Маргариту ІІІутй за .б.ку ущмшіу.
Бывало іца)ка молодежи ПривАлит с задняго крылріа — Какія искреннія рожи, Какія чйстныя сердцА!.. Тепёр) — вход эаперт либералам: Я охладѣл к свойм друз)ям, Всё болрие тянет к генерАлам, Всё маки г к грАфам и князуйм. Бывало вид чужо) печали Меня томйл и деіі,і и ноч). Всѣ фибры сердца мнѣ кричали Скорѣ) несчастному помоч).., Тепёр) избыток чувств опАсеп В мой преклонные года. Я увлекАт)ся не соглаеен, II не волн^юо) никогда. БывАло нѣжны) плод искусства Ил) благотворны) луч наік Будили ум, ласкали чувства И услаждали мо) досут... Тепёр) финѣнсовц) науко) Я озаряю сво) заійт: Даю я в ссуду за пору ко), Беру я вёщи под заклад. Бывйло, ради балагурства,
С весело] музою п ладах, Холопство, лест] и самодурство Кле]М»л я в шуточных стихах... Тепёрі усмотрят в яих сходство, Тепёр] себй я берегу: Стихи па теаоименйтство Я папчсат] ещо могу. Бывйло мпѣ в доспѣхѣ брйпном БылА Россія дорога, II я, при громѣ барабанпом, МечтА.і удАрит] на врагѣ... Тепбрі я думаю инде, II основ*тсж)Яѣі сужу: Чѣм леч] костіміі в свирі.пом боѣ, Я лучше дома посижу...» --------------•---- нигилйст ІТто мнѣ угнетенія оковы, ДІТюрімА и с рѣіпдткоі окно! Страданіе в левдлѣ сурово, Но мУ'іит меня не оно. Народа безмолвіе пѣмбс, Людйшек труслйвы сердцА, К ярму равнодушіе туное —; Вот гдре моё без копца!
СМЕРТЛ ДЕСПОТА ТТаРІ> гоийтел] свободы и правды П свято], Народившееся мГдслп гоийтел]. Сладострастны], холодны], жесток- іе стари к, ІІаших спл молодйх разрушйтел], Окружониы] плсйдо] дворцбвых ра- бов, В облаках покупньіх фиміймов, Не разсл&ппал оп в&іие] родіімо] зе- мли За хвалами придвбрпых болвйнов. Оп не вѣдая, пс знал за обйлріым столом, Как в нуждѣ умирает голодны]. Двйдцат] лѣт, как блудница, с дру- з]йми мотйл Оп послѣдні] достаток нар&дны]. А иовейіду то голод, и холод, и мор. Обездблеиных грйбйт, воруют. Свіпцѵт розги в погапых рукйх ста- II избиты] пх р]кіі цѣлѵет.[новйх, Вот под Іілёвио] дымится огромны] ку)ігап,
Там остАнки ещё не догийлн: Чтоб уважит] царя, и именины его, Много тАісяч свойх положили. Именйпиы] пирог из начинки людс- ко] Гірпт ноднбс ит пѣичАнному брАту, А на родинѣ вѣ.тер холодны] шумйт II разносит солдатскую хАту... Вот старушка убйтая горем, сидйт: Н канлалАх увели сй сына: В всс]олдпском жестокой тирАігѣ, в парѣ, Но хотѣл он признйт] властелина. И.і родймаго дома его увелй, От любимыя родныя оторвали II па годы, на долгіе годы н тюр]мѣ, Как и могил ѣ глухо] эакопАли. Вот невѣста в слезАх: разстрѣлйли в- /Кснихй,об]явйвіііаго смІ.ло,[чсрА Что по сдАстся злодѣям приіігёдпіим Оторват] от великаго дѣла. [егд Да товйршц печйл]но стойт в капда- лйх Над могііл]ным холмбм,вспомииАя Как погйбла во цвѣтѣ надежды и сил Благородная жизн] молодАя.
Стоиет П6л]ша, казак и забиты] му жйк, Стоиет нАхар] наш мпогострадйл]- ны]. Истомился в далёко] Якутско] тарѣ Ярку свѣточ науки опіл]но]. Стоиет мат] пад могйло] убйтых Дѣт- II вдовА над могилою мужа. [ё], Вторит им не впопАл завывая мятё.т], Да Сибйри трескучая стужа. Стоя и вопли страдй.уцев до сймых нсбёс ГоремГ.ічпо] росо] поднялйся И вселенскою туче] пад тропой царй С цѣло] русско] земли собралйся. И висйт эта туча и будто бы ждёт, Словно крыл]я орёл расправлйет. И удйрит же час: грозовая стрѣлА, Как архангела меч. засверкАет. КАжды] стой, кАжды] вздох, проли- тая слеза В огнедйппшіі] змѣ] обратится, II в давно зачерствѣлое сёрдце царя Милліонами зуб]ев вонзятся!... Как удАр громово], всенародная каз-
“І Пад безумныя злодѣем свершила- сь То однѣ ия ступеней от здйпія т)мы С грозный трёском долѣ) отвалйл- ас|... Г.езсрдё'піі.г) палйч упокбен павѣк, По откроются злостныя очи. II трепёщет у пйішнаго гроба его Его сып, ноны) деспот полночи. Блѣдны) лик щепкА гнѣвным укдро- м сперкАл. Мрачны)вГдзов во взорѣ свѣтйлся. Скот, он зііа і) захотѣл, кто папАшку убйл. Кто пп подпнг гсро]скі] рѣшился? —Не злод1.],не завйстшік, нс нёдруг Пе свой вымещЛл он обиды, [лихо]! То ПослАшіпк) Велйкц, послушны) Воёи Всенародно), Свято) ІІемсзйды!.. БЛАГОМУ Ж^о;ке! кол) ты благ есй, /*Всѣх царе) во гряз) смесй!
ЦАРІ-ІШ1НИЦА "Ѵрыч угріЪмія], строгих прапи. / Был поко)ныі мо) родйтел], Я ж шампАнским запивйк»— II премудры] я властйтел]. О, прелестны] іто нёктар, Дйром чудным он владі.ет: Чут] я вйп]ю, от блаженства Всс] народ тотчас и]яиі.ст. Чорствц) хлѣб рабочих бѣдных В торт мнндалріы] обратится. В шолк и бархат с соболями Кажды] іійпп] облачится. Всіоду рбсконі). Вмиг болііп'де обрѣтйюг исцѣлСчце. Вдруг становится толкдвым Мудрспов моих учбніс. Мандарйвов хлам исгбднці, Даже стЛрціл и., «совѣта», Влдор не мёлят. а со смГдслом Рязсуждаіот Іп пх то лѣта!). Слдвно бѣс прсд ббжрш словом Исчезйют радикАліл, II не л(гот — цѣпё] и плети Прося г констнтѵпіеналы!..
ВОКС ІЕГОВѢ Ре вѣрю я в велйч)С Іеговы, Не вѣрю я в отжившія основа. Вог самовластья, нёнависти бог Пзобличдн страданьями вѣков: Он создал алтарѣ, рабов, проклйт]Я, Неравенства ужАсныя н;>ьйт)я, Он пёрвш] мысль свободную сковйл, Люді’ь от дрёва знАнья отогнан. Он обучйл нѣмому послушанью, БезсмАісленко-тупдму упованью. Он ненавіістен мнѣ,он проклят мно], Дух косности, зовущіьсл Іёговд)! • ПРЕД РАСШІПЕМ «СПАСИТЕЛЯ» Ррискобрно стѣсняется оёрдце моё При видѣ твоём, назарё). МечтЛтель,без}мсц,«мальчйшка»,ты ЗабАівшіь для блАга людё)! [всё СплсчА бичевАл ты злодѣьство, поро- Зачто н прослыл ііольнодумцсм. [к, Был прёдан и распят в урок Подобный новѣьшим «безумцами. Собор фариеё)скіь коварно, безбож- на гибель ісбя осудііл, [но
Зато что ты смѣло, и неосторожно Люд рЛвеиству-брйтству учйл. Не был, по пеечйст]ю, во время твоС Пзвѣстев печйтны] станбк: Особою книжно] учен)е своб Пустіп] бы вѣрнѣе ты мог. Цензура, приличіе прйвов любй, Смарйла бы много в не] мѣст, Как добрая мат], охраняя тебй, II ты не попйл бы на крест... *»* РАБСКАЯ РОССІЯ СТ віідѣл рйбскую Россію: 7 Перед стунічі]ми алтарй, Гремя цѣп]міі, склонивши выю, Она мо.ійлае] за царя: Свободы гордо] вдохновенье, Тебй пе ві.дает парод. Оно молчйт, святое мщічцс, II па царі'] не возстаёт! Под Адскнм йгом самовлйст]и, Покорны вѣчному ярму, Рабы не чувствуют несчйст]», Пм ум не сліжиг ни к чему!..
ПѢСНЯ О ЦАРѢ . ЛЕКСЛНДРІІШКѢ ВѢШАТЕЛѢ на свѣтѣ русскі] цар), /" Разнѣмёцхіі государі- Он крест)йнскому народу Волю обѣщая. Чтобы кажды, селянйн, Как тепёря дворянйн, От работы іюдмевол)но; Вѣк не горевал. Чтоб его ни би г], пи сѣ’у, Обдирйя шкуру <• илеч, Ни помѣщнк, ни чиновник Болѣе не мог. Чтобы он землё, владѣя П пошли ему в паді'.л ТѢ поля, за что п.вдтйл он Бѣрпну оброк. обѣщйл то цар] легкб Но уѣхат] далеко На посулѣ, как на стулѣ, Видно захотѣл. Думая: «глуп мужіік всё с]ѣст! И состйвил маннфёст, Что ни п толк взяті, ни поиііт] Дюд наш не сумѣл.
Ну чиновники чтітат;, Да крестійиам толковАту, Что та новая неволя Волюшка и есТ)! Воля вдліпал пищАту, Да под розгами нипійт), Да пачАлуству грові послЬдні, Со слезАми иесіу. Призадумался парод, Чует, кто пибуд) да врбт: «Ил; пачйЛ)ство надувйет. Или самыі царі- Что за вбля без землѣ? Чтобы бйрщипу посла И оброк крестьяне тАкже Как водйлос) встарр Это что пибі'ді не так.» II попалися в нросАк Тѣ крестуйне, что судйли О дѣлйх свойх. Но сслйм без дАліних слов, Как прямГдх буптовщиков, СтАла сѣч] их и тирАпит) Стйя становйіх. Ну сзыват] па пих полки, Да водйт] солдйт в штыкіі,
Чтоб по старому порядку Всё вводйлос] впов]. Напроказнл царі-отёц: Па Руси, с коііцй в копёц, ІІз-за цАрскаго обмАна ПролилАся крову НАдо, знйчнт, для крест)йн, Чтоб народ за волю сам Дружно — міром, волостями В час едйньу встал! НАдо, зпачит, чтоб солдАт ПомогАл ему как брат И, ослушавшио) приказа, Пуле] нс стрѣлйл. ВСТАН.І ПлАв]ся свобода и чёстнсц напі тр- Г ѵд! Пуст] нас за прАвду в тсмпйцк зап- рут... Пуст] нас пытАют и жгут нас огней, Пѣсню свобддга и в тк’цумах споём. Славься тга, слйв]ся, родіімая Рус), Да пред царём и кнутАми не труд! Встаід, ополчііся за прАвду набраир Встаіц же скорѣе, родіімая, встану!
ОТПѢВАНІЕ ПОВЕРЖЕННАГО В І1РАХ ДЁСНОТЛ Измождённы, избиты, в желѣзных / ЦІІПІІХ, Кто с прострѣленно; груд]ю, кто свйзан. Кто в зійющих рйнах па вспухших сііинйх, Будто только что плёт]ю иакіізан. Тут и лйпот] крсст]>інскі] и чорны] сюртук, Жёнскі] локон, солдйтик в мунди- рѣ, И с всрёвко] на шёѣ удАвленны] труп II поэт, заморённы] в Сибйри... Словно духи па стрАшную трйзну со- шлйс] В час условны] ночного свиданія. Собралйся и, стАвши вокр<т мертв- Затянули ему отпѣпйп]е: (ецА, «Жйзцро распутною всхоленпы], Нашею кровію вспоенны], ЖАлости в сёрдцѣ невѣдавші], Пйтки и смврт] проповѣдавші], ПІёдших дорого] тернистою
Мявші] стопою нечистою В страшно], неравно] бор]бѣ, — Вѣчная пймят], тебѣ: Нѣмят] позорная Мысли гоніітелю! ПАмят] укорная Злому мучителю!» ИСТОРИКУ Тіп скажи, говори, Как в Россіи цари Прѣвят... Ты скажи іюскорѣ]. Как в Россіи каре] Дѣвят. Как капралы Петрѣ Провожали с дворѣ Тйхо. А женѣ пред дворцом Раз]ѣзжѣла верхом Лихо. Как курносы] злодѣ] Воцарйлся по не] — Горе! Но господ], ру-сскі] бог Бѣдным лк'-дям помог Вскорѣ...
ГЛЯДЯ НА СВОБОДУ В ЧУЖІ1Х КІ'АЯХ И І;дІ и ми, аризіійтрш, “Тоже бы имѣли. Если б только, братцы, Дружно захотѣли: Стоит липу однажды Сговориться дружно, И сказать всѣм вмѣстѣ: «То и то нам нужно!» Порознь иас, конечно, НА-смерт) ііеренорят, А как встАнем вмѣстѣ, Нас не псрсспорят! САмыу царі вѣдь нами. Братцы, только сіілен: Вьудем всѣ на нлощад), Будет с нами сміірсн! МИНЙСТРИІІІКА Ріі цари иодстрекяёт, Царі укйз подмахиёт: Ему шутка, А нам жутко.
ЧИІЮВННК іМе нѣмец я, не басурманип, / Я не поляк, не швея, не грек, Я православны; христіании, Я чисто руоскі] челонѣк! Мнѣ по душѣ обйі'уи пйши: ІІрнвык я к водкѣ, к пирогу, Мнѣ не обѣд без іце] и кАвіи, Я ;кпт] без квасу не могу. Служебный долг отдйп забдтам, ІІоі.м, часок-другб) всхрапну, II в банѣ пйрюс] по субботам, II в церкви с пѣвчими тяну. Любліб попрѣт] у самопйра, Ест] для спокойствія халйт, Для развлеченія гитАра II для прогулок Лѣтні] Сад. Лечус] и рѣд]ко] ил] разсдлом, Турёцкі] я кура’» табйк, Не проч] гулінут) с прекрАспым пд- II всііких киііг закдіпыі враг. [лом, Болрир) удѣл судіббі мнѣ нд-дап, И и вперёд не выдави*], Начальству все] душою прСдан II, страх, полиціи боііч].
ІІмі.ю чпп, жену, ребйток, Казённы] <тол и дрова. II, что касается до пзйток, То уж сорву как дважды два. —— ДВТ. КАРТИНЫ і Рот тиранство тупое сурово ПалагАет па волю оковы, II мучёп]Я великаго стой Нбе ит ігЬтср от рйэпых сторой... II Вот волнуется йро парбд, Вот па битву свободы пдёт... о « « РАДИКАЛ II КОНС’ЕРВАТОР —ТГарііж слывёт столйце] мод /11 цёнтром всѣх весёлі]. По смысл в нём. Пётр. по тот. ІІлсват] мнѣ па камёлі)! Для чуткпх, грймотпых вождё) Оп был посглА наватом, Лаборатбріе] идА]!.. —«А водкй каковй там?»
СВОБОДНОЕ СЛОВО Ты чудо ііз вйсшііх чудбс, Ты мысли свѣтйлршк и нлймя Ты луч к нам на зёмлю с небйс, Всему человѣчному зііАмя! Ты гдииш] невѣжество, лож], Ты вѣчною жизнію ново, Ты к прАвдѣ, ты к свѣту всдбіи] Свободное, вол]ное слово! О слово, дар нёба свято], Кто слово свободное свііжет, Тот пут] человѣку иио], Пут] к бунту кровАвы] укАжет. Па козни ж, на врёдную рѣч] В тебѣ нзцѣлёіце готово, О духа единственны] меч, Свободное, вол]ное слово! В ПЕТЕРБУРГ 113 МОСКВ& V вас НевА, у У нас МосквА, У вас авос] Россіи ос] Крутйт, вертііт,
Л «кучер» спит. У нас плутая, У пас глупцйм, II счёту нѣт. II счёту нѣт. Осёл а судѣ, ДурЛк вездѣ. У кпо соаѣт, Его здѣс,) нѣт) (СоглАссн а том), По жёл ты] доя У пас адѣс| сст|... Н чахоткѣ чсст), Как па Невѣ. Так и в Москвѣ. -«*»- МОПАХУ РАЯ ДСопах стучйт в ворота рйя. У Апостол Пётр сму в отвѣт: «Кудѣ грядёпі]. не разбирая? Здѣс] ваше] брйт)ѣ быту не слѣд. Пн всё печётесі о житё)ском, Вши], слёвпо бброп разжпрѣл! Должно бят] в чіпіѣ архирё]ском Ты вслпст] курятинки поѣл...»
СИВУШНАЯ ОДА "Иесдліе сету Руеп иііти» /^Сказйл ііуяичі га русскіу князу, II нйиіа л Ьтонису событі] 11 чае добркц с вддки началас). Па полѣ бита, за мирный плѵгом, В семуѣ, на торжищѣ, в судѣ, Истбчник .ідраіун, ирач недугам, Сивуха влйствует вездѣ! II Ру<у вѣрна отцов обйчуям, Пила за вѣру и царй, II упоённая велііч]еи, Заснула сном богатырѣ!.. СУКІ1ПЫМ СЫПЛЯ Лкх, ты сікин сын, проклйты) ст- «ново), Во нею нрыту бѣжііпі] Іраздуу тебй горбу!) Цѣлы] стая, поди, как липку обод- рйл! Ах, ты сукин сый, чтоб чорт гебй нобрйл! Ах, ты сукин сый, помѣщик грубі- >ін!
Ча] падул устішпо] грамото] крест]- 1ПІ! ІІх землё], как ест), негодно] падѣ- лйл, Чорту сбогом и тоже время угодйл. Лх.ты сукин сяп, лрГдга п]йны] поп, Полиік’ускі] да помѣщичі] холоп! Что бѣжііш] опйт] о волѣ бож]е] вр- ат]? Чёстно л] хАре] постно] бога надѵв- ат]? ----*---- СУД1ЯМ ІТишйтс вы свѣтлаго дня, ) *Спобдды, труда и весёлая. Закууге вы в цѣпи мепй И бросите во мрак подземелья. Убё]те подругу мок’>, Дру.іё] нп крестйх разопнііте, Чтоб злобу насьітит) своіо ІІх муки и мнѣ покажите... По всё же к народу любов] II нёпавпст) к ва.м не уб]ёте, Л в сёрдцѣ свойх же сынов В грядущей презрѣнье на]дёте.
БЛАГОРОДНАЯ РОССІЯ Помимо прѣздников, / Рупій п кабаков, Вся Рус] живёт в трудйх Подданы* и нрнгддных. Но кромѣ бѣговйх Заводски* рысаков, Я мйло вижу в не] Прсдмдтов благородны*. Всѣ благородные Метйллы — у я; и доп. Тни благородны* лиц — Висйт в старинны* рАмах. От благородны* чувств II м&сле] нѣт плодбп. И благородны| друг Явлйется лііпі] в дрАма*. Хлѣб, кожи, сѣло, шерст), Желѣзо н пенікА, Падбж, пеурожА] II вейкое невэгодіе! Всадѣ тяжолыі труд Бѣднйгн мужикѣ. II что ни тѵнейд, То «вйше благорбд]с.»
РОСГЦСКАЯ МУЗА —Тры Л} это муза? Что с тобою? / Ты псп п слезАх? Ты гдѣ былй? —«УвГд! гоніімая судьбою, Я почі в участкѣ провелА! Меня к допросу притянули, Коріілн дерзостію ндё], Свободо] слова попрекнули, 11 чуту не выеѣкли, ОД-ёр В тюрім.ѵ грозііляся упрйтат], 11 дѣло тѣм порѣшено, Что мнѣ не тблуко что печйтаті, Но и писйт] запрещена...» —Труднёнуко жит} литературѣ! Да и кому и: тспёрі легко? У нас подвержены цензурѣ В сосцАх кормплиц молоко, И лёпет жАлкаго народа, I! ш'длкоі ібпостп мечтй, И честі, іі сбвѣсті, п свобода, И пѣсен пёстрые цвѣгГ.і! У нас, в видах па пбмону божію, ЖивАп рѣчі запрсіцеіпі, 11 мёжду йстиіюі и ложію, Стоііт цензурная стѣіій!
ПРИЗЫВ К ВОЗСТАНІЮ СТ — пѣвёц вѣкового страданія. У Полководец я'ваш по призванію. Я — тпо] брат, безсловесная тварі- Я — поэт, я законны] тво] цар]: Приходи ко мнѣ год) непокрытая, Спокон вѣка бѣдою повіітая, Под забором в грязи нарождённая П горячо] слезр) воспоённая! Приходи ко мнѣ рваіі) небогатая. Веб отродіе, в утробѣ проклйтое! Приходіі ко мнѣ всё незаконное П царём-палачом закле]мённое! Приходите ко мнѣ горемГачпые, Ко кнуту, словно стадо, привычные! Подымііся, просимся, убожество: Нужно вдускампѣ многое множест- во!.. Встаіі], проспііся отрёб]е народное! Онолчіімсн мы в вд]ско свободное! Завоійем мы еч4ст]е и долюшку! Да широкую, вольную волюшку! КРАМОЛА Х^рамбла стрълйст в ііарй, / .Іюбов]ю к отчйзнѣ горя.
НОВЫЕ БОДЦЫ Ли, мы погйбнем. Но рядами Уму новые бо]цй стойт И двинуто» за ріідом ряд Тропор проложенною нами. Оий и знат] не будут нас, Но та же жажда жечі их бёдет II кажды] дсн], и кажды] чао На битвы новыя нобудит: На встрѣчу т|мам такпх же 6іід, Покорны голосу природы, Они ноілуі за нами велі.д К живому роднику свободы! Так неизмѣнно] чередо] За ноколѣіцем поколѣнье По]дёт пробитою тропо] Без бтдыха, без утомлёіфі, Пока не ембжет пакопёц Подпігг] забитую свободу II с дёспота сорв&г] віиіёц II возвратйт) его пароду. САМОДКРЖЦУ исчезни в болбтп ил] в рі.кп } И згпн] ты. проклйты). на вѣки!
ОСЛУШНАЯ пѣсня ТТас ослушнб] пробйл для нас. ^Освободіім себя со едйво]! Злодѣи вынудили нас К распрйвѣ дружно] и кроваво]! К оружію друзей! Сомкнёмтеся в рядйі! Впсрёд! — нас ждёт земля Да воля за труды. (Этп \ строки повторяются пбслѣ кйждаго куплёта.) Нуст] как едины] челов-Ьк Вся Ру<] замученная ветанет! Освободи» себіі па вѣк! Земли родно] на всѣх достйнет! Доволрю нѣмцам пировАт], Дов6л]но тѣшитися ипд нйми! Солдат, креегілнетво угнетйт]: Кнутбм, плѣт]міі да кандалймн! Нас грабежами до сумы Цари довольно доводили! Крест]іінско] крбв]ю вдбетал] мы Родныя нивы напоііли! Довблпіо нас терзйли зря, Дов6л]ію стригли пас, как стйдо!
Не нАдо больше нам царя, Чиновно] свдлочи — не нАдо! Без полііцё)ских и дворйн Собб] управимся мы сймп. Разс<’дим всѣ дѣлй мірАн, Как встарі—землё), да волостйми! Сходйс] со всѣх сторон парод, Всяк что за волю — будете пАми. Солдаты к нам! настАл черёд Свободу отстоят; штыками! ----*---- ИДУЩІЕ В КАТОРГУ Година паша, Нас помянй. Гбресте] чаша Ждбт нАши дни. Много л] нас мало ли, Чтоб нас пе ждАло, С брйтско) любовро Лйжем косыми. Княз] и невёліник, , ІІоп и расколыши, ІІАшею крдвро Стапут людьми.
чиновпик и пёс Хэ хандрѣ над Дйрвином сижу, ) Трезор дро/КІіт над чёрство] ісор- Как много сходства нахожу [ко]. Я мёжду мпбю и Трезор ко]! Мы оба с ним, сыны любви, Волочим дни н печалріо] долѣ, С враждою к братіям в кровіі И оба служим поневолѣ. Благоговѣя прсд хлыстом, Трезор нодчас, всс]ма нодлёнек. Да как и не виліи] хностом, КогдА в кармАнѣ нѣту дёнег. Суд]бА дпрйт нас наравнѣ Благами в віідѣ балаболок: Когда на шёю дѣли мнѣ, Я н смѴ дал ожерёлок. Его а Чекі ши увелА IІаднііх какАя то ДіАпка, Меий к Дороту увлеклА Кауро] масти иностранка. По чАстп дпчп мы точ] в точ] Одну пмѣем с ним натуру: Трезор до дупелб] охбч, А н дюбліб литературу.
Лиш) в благородствѣ чувств вполнѣ Л пёред псом уипчтожАюсі: Оп все] душою прёдан мпѣ, А я — ііродйт] егд сбирАшс]!.. КНУТУ 0кажіі мпѣ днйгател] нарбдигаі, усіимвол россійски; простоты, Како) рукою «благородно]» Сюдй, па Рус], запбсен ты? От стрып ли дйкаго востока Пришол ты в обществѣ мечА Н рукАх ревпйтслс] прордка, Слѣпому рабству нас уча? Нл], русскаго происхожденія, Ты по сродству нам слйдок стал, И пи единаго мгновенія Ещё перусскпм пе бывАл? Скажіі мнѣ: грѣшною епшібю Тебй кто пёрвыі перенбе? И упііжднныі пред тобою Потоки лил ли гбрікпх слбэ?..
СБИРАЛТЕС1 Мр-за мйтушкп, за Волги / Со широкаго раздолья, ІІодпялйсз толпорнародно] Сила русская, сплошная. НодиялАс] спокёріым стрбем, Да как кліікнет грдмким кліічем: «Добры молодцы идите, Добры молодцы ебира]тес], С Вѣла-моря ледяного, Со степного Черномор]я, Но родно] велііко] Руси, Но УкрАргк по казйцко]! Отстойм мы нашу зёмлю, Отстойм мы нашу нолю, Чтоб землй да нам достАлас], Воля вольная сложйлас], ЦАрско] злобы не пугАлас], ВлАст]ю нагло] не томйлас]'.» СОЛДАЦКАЯ ДОЛЯ Рѣт шігдГ по свѣту Тяікелѣ] неволи, Как в Россіи н&ше] Зло] солдАтско] доли!
ПА ПРИСОЕДИНЕНІЕ ГРУЗІИ \Г<і; в пбрвом вѣкѣ христіанства у Грузины ѣли просвирй, II никогда магометанства Не допускали до Куры. ЗпіилА к ним Русд сыграту а тавлер<- НашлА хо.оіев по хмѣліб, |у, II об]егорила злодѣйка, ЗадАвши мат их королю... ЛДМИППСТРАТОРАМ РУСІІ Ры ест] россійская чѵмА, Лжецы, грабители и воры, Враги свободы и ума, Престола гнусныя опоры! ВЕЛИКІЕ КТІЯЗІЯ В лѢіТІЕМ САДУ У ПАМЯТНИКА КРЫЛОВА ТТукАвы] дѣдушка с гран(ітпо| вы- у сотй Глядііт, как рѣзвятся иокруг него гісбііта, II дімает себѣ: «Омйлтае звѣрята. Какіе, вйросши, вы будете скоты!»
ЗАВѢЩАНІЕ еган, сто] далрпе от дпорцбв, / Не жми ты руку у прпдвбрных, Холбдных, вкрадчивыя, притворнш- II гоф и камер-подлецбв |х Там леет), интрига и порой, Там ліббят, глядя по погодѣ. По ко двору ты им, дружба: Ищи сочувствія в пародѣ! Мо] сын, пе зпа] палат вел]мбж: Там и атмосферѣ аромЛтпо] Гусііны] гурт породы знатно] Илыхает скуку, спѣс] и лож]. Там сі'рдце пріічут под замбк, Там хбдпт йстипа по модѣ. Не лазі ты к барам, мо] дружок: Ищи сочувствія и пародѣ! Мо] сып, чужда]ся богачё), Гіііржевиков, жидбв-банкііров, Что золотГлх творят кумпров Иэ горсти гріізпыхцѣлкачё]. Девйв их — кассовы] итбг, Душа — дашіым-лавііо в расходѣ. Пе жди добрй от нпх, дружок: ІІіцй сочувствія в народѣ!
Мо] сын, бѣги от дураков, От карт, камёліі. лвбералов, Монахов, бражннков. нахалов, Жандйрмок и роетовщпков. II всё і'ка.іал тебѣ, что мог. Буд] вѣрой чести п свободѣ! II помни мо] завѣт, друждк: Ищи сочувствія к народѣ! ПЛАЧ МАТЕРИ ЪГто так вѣтер воет глухо? /Али ноля отнята? Нѣт, то плйчет мат)-старуха: Сын попался н рекрута. П чужедал]нюю пенблю. Па солдатское :кит]б, Проклиная злую ДОЛЮ, Он уходит от неё. Горск чёрствы] хлѣб солдата, II труды то тяікслі'д, Да и скораго возврата Нѣт из парено] кабалѣ! ІПІВА.ІІІД Глупости, царю Н богу Он пріінёс на жёртву ногу.
ВѢРА II ЛЮВОВІ у входа в свѣтлы] ра] } Двѣ женщины сошлйся: Однѣ — монахиня, ДругЛя же — актрйса. Однѣ в монастырѣ II в дѣвстпѣ умерла, Другйя знйла жизн] II всѣя была милй. Святы] апостол Пётр, У двёри их встрѣчая II на актрису взор С любдіую устремляя, —«Не бо]ся!» Е) сказйл: «Душа твоу проводийк. Чтоб в божі] ря) во]тй. Не піжсн духовнйк!» Актриса пе ждалй Подобнаго привѣта II молвила в слезйх: «Я нё-была отпѣта! Н отечествѣ у пас Жестокі] есту закбн: Актёров и актрйс Липіаіот похорон!»
Апостол возразйл: —«Всѣ наши отпѣвйзця Не сліжят ни к чем<: Злѣе] цѣнятся дѣйіфі. Того пріѣмлем мп, Всѣм сѣрдцем иозлюбй, Кто блйікпяго любііл, Как самого себй.» Мопѣхшія тогдй Апостолу сказала: —«Я жйзнію свод] II смертію дока.іѣла, Как возлюбила я Пебёснаго творцѣ: Я цѣломудріе Хранила до концѣ!» —«А я, спятоі отёц...» Актриса говорила: «В обрітіях любвіі Творцѣ боготворила! II чѣшу рѣдости Со мноі па сдиііѣ Пивали и моиах II нйщі) наравнѣ!» —«В чертогах лолотьіх II в хижинѣ убого)
Я поучАла всѣ» ДержАт)ся жизни строго]... II сколько грѣпііііих дути От Ада отвлеклА!» МонАхипя Петру Апостолу реклА. —«А я своу уголбк Не обращала н кёЛ]Ю.» Актриса говорнт Апостолу Петру. —«Обирала дёіф’П я .V всі.х и и.ібі'.гікѣ сущпх II отдавала их Па пользу неимущих Во имя господа Спасителя Христа.» Монахиня реклА II смдлкнули уетА... —«А я, о, страж Христов! Жила и проживала! Не знаю как брала, 11с помню как давала, Но бѣдные мепіі Любили как сестру!» Актриса говорнт Апостолу Петру.
СвятГд] апостол Пётр С вес&чем отпирая Желаемую двері Божественнаго рія, Благословёніем Двух жёіпцші осѣнйд II глАсом кротости К обѣіім возопил: —«О Д}шп добрыя! За то, что вы любйли Душою ближняго И ближнему служили, Здѣс] жйзіі]ю вѣчною Вы заживёте внов], Идите обѣ в ра) 11 вѣра м любові!.. евглііжй РУСИ Ты Рус)! у падшая глубоко, РоднАя иАша сторонА, Дух раболѣпнаго востока Безмолвно зрѣту осуждена. вмѣсто МОЛИТВЫ -**— «Мс да] нам духа празднословія!» / И так от нынѣшняго дня
Ты. п силу ЭТОГО условія, Моліітв не трёбуі от меніі. РЕВОЛЮЩОЦЁРАМ 5КалІ М1,'Ь ,іа<,> людё) беаоднных: / Цѣлы) мір кругом храийт, А от дум нсугомбнных Ваіи тревожны] ум пе спит. Бродит, іпнет, рѣч] лаводит <’ тѣм, с другйм — всё пблізы иѣт! Тот глазйми чут] ноиодит, Тот сквоз] сои кшшёт в отвѣт. Вот, оставнв братіев спящих, Вы ведёте в т]мѣ ночиб], Не смыкая вѣжд горящих, Діму долгую с собд]. II падумалис] и снова Мысли бурно закипйт... Будите того, другого — Всѣ кивамут, да молчат! Вы нолнуетес], горите, В сёрдцѣ гореч], в слухѣ звон, А кругом то, посмотрите, Как глубок Русйшки сои!
К МЩЕНІЮ уКаждо) правды изнывая, / В тёмной царствѣ лжи и зла Жизн] зачахла молодая: Гнёта не снеслй. Вѣчны] нраг всего живого, ТупоѴмен дик и зол, ІІІшіу жизн] за мысл] и слово Топчет произвол! II чі.м жизн] честнѣ] и чище. Тѣм нещаднѣе су у ба. Ралдвигй]ся ты кладбище. ІІрипіімц) гроба! Ты умоли, но нам ил гроба Скорбны] лик тво] говорнт: «Что ж,друз]іі, молчііт в вас злоба? Что любоіі] молчііт? Врат]я, нуст] любок] вас тѣсно Сдвйнет н дружны] )>атны] стро], Нуст] ведёт вас мщенье в чёсіиы] II жестокі] бо]!» РОЖИ ТЖмпер&торскія рожи / На солдітскія похожи.
ЗАГОВОРІЦНК О % умру: па убо] палачам 7 Беззащйтное тѣло отдйм... Равнодушно опіі Лія забАвы ііластд) ОтднрАт] от костс) В.Ѵдут жйлбі мой... Обругают, ув)іі>т II но] тру и разораут... По стерплй), не скажу ничего Не наморщу челА моего. II, как дуб вѣковд], Неподвйжны) от стрѣл, Неподвйжен и смѣл, Встрѣчу ММГ рОКОВО]. II, как вони и муж, Пережду в страну душ. Пёред сонмом тіиіё] воспой* Я безсмёртную гнбелі сво*')... II раіскАз мо] плѣнйт Пх внпмйтеліны] слух, II войнствеппБд дух Мертвецдв оживйт, II проідот но устнм Слава чёстным дѣлая.
II рѣпійт оіііі в голое одйп: «Ты—достдуны] пранріідѣдов сып!» Совокупно] ТОЛПО] Мы па эёмлю со]ді'Ы, П<> Руей разол]ём Пыл вражды боево]. ІІобѣдйм, пораайм II властны отомсти»! Я умру! Па убрі палачам Веазапійтное тѣло отдам... Но, как дуб вѣко во], Неподвижны] от стрѣл, Я, недвйжим и смѣл, Встрѣчу мпг рококо] II, как вопи и муж, Псреру в страну дуга! ----*—— СОИ РУССКАГО ЦАРЯ —"ТТі'РЛстйв] себѣ, мо] друг, / Ііако] н віідѣл сои! Мнѣ снйлос], бу'ДТО-бы Я стал цароі Европы...» —Л я тсбѢ сс]чАс Скажу', что зпЛчит оп: Во снах мы всѣ царіі, А па явѣ — холопы.
ПОЭТИЧЕСКАЯ В.ѴД.Ѵ1ЦІІОСТЛ іолопскоа столицы Море воет, море стоиет, / Чут.і поднимется волий. Чут) пологу берег трднет, С стопой ііроч] бѣжііт онй. Море плачет. Врег песчины] Одпнок, печАлен, дик. Тускло небо. Сквоз] тумАны Нсхбдит блі.деи солнца лик. Молча пА-воду спускАет Лодку ветхую рыбйк, Молча сі.тп разставлііет Мал]чпк, гліідя в дйлріі] мрак. И задумался оп, гліідя, II взллА его тоска: —«Что так море стоиет. дядя?» Оп епросііл у рыбака. —«Іійдппу піпп.у? Как пас в іюг- Зпкачало с год тому, [бдку ІІдмпиш] ты, как нАшу лодку Привязали мы к пем_<? Тут был город всѣм невольны] II пад нсКми господйн. Нынче шпіі.у от колоколрш
Вйден йз-моря одни. Город, слышно, был богАты] II ііаріідііы), как жеийх. Да ссбі; ковйл он злАто, А жел-Ьзо для другііх. Жиподёр его построил, Тоіі) костймя забутнл, Но как с богом он пн спорил Бог его перехитрйл. В наше море и стары годы, Говорят, теклй рѣка, II сперла гранйтом коды I Іодневолріая рукѣ. По подула буря с моря, II пазѣд поіплА их рат], Воли морскйх пе нереспоря, Человѣку вымещАт]. Веб за то, что прбчпх брАту Брат богйтьу по.іабьіл. Ни молити их, ни проклйту Он пе слушал — ѣл да пил. Оттого-то море стбнет. Чуті поднимется волнѣ, Чуті пологу бёрег трднет, С стоном ііроч] бѣжйт опа.»
Мал]чнк елушал, робко глядя. Страшно дѣлАлос) ему: —«А какое имя, дядя, «БГдло городу тому’» —«Имя бі'дло, да чужое, Позабытое давно. Оттого, что не родное, II пепамятио оно.» ПРОПОВ-ВДНИК Я мой студенческіе годы, /в чпсйі кармаііио] непогоды, Любйл я страстно мйлых дѣв, ІІх гармонйческі] напѣв, Нх взг.тяд и быстры), и ЖИВО), 11 груді роскошную поро) Любйл я страстно цѣловать II к груди нѣжно прііжііміѴг). Теперь не то, моіі дру.уя! Уж ногубйл здоровье я, II доджей е й>ност]ю моё) Любовью пылкою своё) На цѣлы] вѣк ужё простйт]ся II п кёл]н міірпо) поселиться, Да юпоню) іііійх учйті, Как им здороніе сохрапйт]!..
дух-рево.і.туц.іопг:р ТТ ѵх, счо тіло рве до бо]у, /*Рне за посту», счастіе ] вол]у, Вічни] рсполіуціопер, Віи ;кц6, ні» сче не пмер. Ні попівсікір тортури. Ні аренітів »арс|ких мури, Лпі ііі]с]ка муиітровйні, Ні гармйти лпіптовйиі, Пі нініопіи ремесло В гріб ,|огд сче не знеслд. Дух, паука, думка, вол]а Не уступл]ат] иГфгі »<іл]а. Розвалйлас) зла руііна, Покотплас]а л]аннна, — II де и спіті тй)а сила Счоб и бігу І]1 сниинла, Счоб пгасііла, мои оген], Розвидн]йіущііе]а деп.і?! ----------------»---- ЦАРИ Дарйм стал чуясд народ »м дйнпы] Он» ему закрйліі слух. Ни русскіі п ннх, н» чужестрашіы] II» ііовы|, н» старинны] дух.
БОЯЗШ СЛАВЯНОФИЛА и> ПмотрнЗ в грядущее, /Блѣднѣю и страшуо]: В об]йт]лх айпада Дрожііт спятая Рус]! ----е---- ВО11.І.І РУСИ Р І ты не кори менй ’Кручйіку-.мосчйстісм, Скорѣ] подари менй Словёчком-учйстісм. Я тГлцу лі.т маяла,:], II всё под опёкою, Я по-міру пілйлася Сиротко]-калѣкою... Князей да правители Уж бсмдно ТИрЙНИЛИ, И душеспасйтели Мо] ум отумйпплп, А бйре-кабАтішНки Мо] дом пораэгрйбшпі, II воры-кабйтчики Мо] дух поослАбили!
СИБИРИ ЯІ ты гдреч|, алія мачнха Сибіір], Сні.ікно] стйп]ю разметйлас] вдо- л] и ншир]. Непривѣтна, пеприволріа, нелюдна, Неприглядна, непріятна, холодна! Не грызи ты злобоі-мбстію свое] Бсззаступных горемык,честнйх лю- дей. Что томйтся в чужсдЯліне] сторонѣ С лиходѣямн-ворймн наравнѣ!.. -— •— У НАС 1 «ывльмджи руку жму г /грабители> и моту. Без дДвег н ѣт любви Без денег нѣт почету! —*—• ФРАНЦ.ѴЗ Литй весйлія, му:к свободы, Фрашгуз идйямн велпк: В решпйктѣ дбрікнт оп владйк И учнт грймотѣ народы. -п-
УРоК ТИРАНАМ андАрмско-цАрскіі произвол ) Так далеко у нас эашол, Что суд — комёдія пустАл С суфлёром в голубйх штанйх. Цѣл) импсрАтора такйя: Поддёрживат] всеобщіе страх, Чтоб люд к смирён}» нріучйт), Чтоб всё живое задушйтр И безпрепйтственно царйт] Над стАдом жАлкаго скотА Без йвно] помощи кнутА. Но тол]ко тут он ошибётся! Среду ру'сско] нАціи найдётся Людё] не мало молодйх, Отвйжных, чёстнгах и прямйх, Которых сёрдце бодро бьётся Из-зА идё], всѣм дорогйх II нам нечуждых от прігрбдп, Равенства, брАтства и свободы. Опй сумі.ют постойті За правду-матушку горо]. Главу жандАрмов иаказАт] Пм заслужённою каро],— И тѣм урок тирАнам датр
РУСЛ МЕЖТРЁХ ИМПЕРАТОРОВ Гусскі] имперАтор В вѣчност) отошбл: Царскі) оперАтор Г>рй)Х<> распорол. НлАчет государство, ПлАчет «не<\і народ»: Т>дет к нам на царство Клнстантин урод! Но цари» вссленно], Богу ньпиних сил, Царі «благословенны]» Грамотку вручііл. Грамотку читАя, «СжАлился» гворен: Дал нам Никола». (Сѵкіін сын, подлАц!) 1823 г. * ОФНЩАЛЛНЫЗ МП* Д|ір упіетйтелсі, / Обмйна и рабби — Его, покА я ;кив, Нодкапынат] готов!
БОРИСД ^Корііс] за йетиины] закон Равенства, братства и свободы, Л не за стро] былйх времён: Тот стро] идёт ироніи природы. Своди с престолов сііл]иых міра, Тиранов, дёспотов, владГлк... Ворій правам царй-кумира, Ко] к жёртвам общества привык! Работа] на мепшую братью, Апостол истинно] любви: В ей бор]бѣ с давйще] знйт]ю К] помога], её веди! Безстр&шен буд], ты сын свободы, Остйв] рабам их страх людё]: Другйя жпзн] зовёт народы, И наша жили]—ступёп] лнш] к не]! РЕВОЛЮЦІОИЕР Репокорпы] сып природы, Пеизм'кнны] друг свободы, С іі’Пых лѣт В море бѣд Я направид быстры] бѣг, Я остйвил міірны] брег.
ГЕНЕРАЛЫ ЛЗпимйя ужаеам порчи, /51 из противнаго Берлина К поліім родимо] стороны Летііл со скорбю гражданина: Ну-что, как вдруг не в добры] час Да к нам нахлйнут сонмы гйллов? ІІосліпіат] ні.мцев, так у иас Тепср] нѣт нонсс генерйлов... С тяждло] мі'аслро выхожу У вержболбвскпго вокзала, Запйхло родимо], гляжу: Стоііт четйре генерйла... 51 понял іійглост] клеветы. Сажус] в вагон, качу по І1бл]іпѣ, I! генерАл]скія пал]тй Мел]кАюп> больше всё и болрпс... ІІріѣхал н Піітер, и как раз Такйя книжка мнѣ попйла: Из не] узнйл я, что у нас Сем]сот четйре генерала... И сдѣлал вГлнід я таков: Там что ни говори нахалы. Но до скончйнія нѣкбп Н Россіи бідут гспс|і.ілы!
В СІІВИРЛ К ЖЕНИХУ ГГо Дорогѣ столбопо] / Колоколршк заливается. 'Го не нѣрен] удало] Г.ілым епѣгом опушается’ Нѣт! а ласточко] летйт Но дорогѣ красиа-дѣвипа. Мчатся кони, от копыт В]ётел лёгкая ыятёлица. Крояс] в пухѣ еоболё], Вся душою в дал] уносится. Н.і задумчивыя очё] Капля слёз за каііле] просится! Грустно с]: роднйя мат] Тузкпт тУгою сердёчною, Бодрю ду шу оторвАт] • )т души ра ілуко] вѣчною! Сёрдцу горе суждено... Сердце нА-двое не дѣлится, Ра (рыпается оно: Дал]ні] пут) пред нею стёлетея. Но зачі.м в степную дал] (’вѣт-душа стремится взорами? 7Кді‘т вѣд] там её печйл] За желѣзными „атворами!
—«С другом лкэбо и в тюрьмѣ!» Мйслнт-мдлкнт крйсна-дѣвица: «Свѣт он мнѣ в МОГЙЛ.ІНОІ тьмѣ! Встань, неси меня мятёлица! Занеси в его тюрьму! Пусті, как птичка домовитая, Прилечу я и к нему Притаібд, людьми забйітая!» —— ОБЩЕСТВЕННАЯ РАБОТА В РОССІИ М.чучйли иас сызмйл^ства / Подчинённость соблюдать Под ояёксц у начальства Мы вкушаем блаіодйт]. Никакая то забота Не касается до нас, — II идёт у иас работа: «Пики! трефы! бубны! ппс!» ВОПРОС 0 гдѣ тропинки ктѣм могплам, / Скажи, о родина мой, Гдѣ смсрт] сыскйли чОстиын сйлам Твой погйбіпіе друзуй?
АРЁСТ Рбрйд окончился позорны]... Вот глухо расііахнулас] двсрз II проглотила пАст]ю чорно]. Вот я одни. одни тепер]!.. II дни прорѵт, быту может годы... і), здравству], гроб и вмѣстѣ храм, II колыбёл] роднод свободы, /Кино] укор ея врагйм! МолчАпуе тй]ны, сои могйлга... С дворю] рѣшоткою окно Кпдает полуевѣт унылы]... По нѣт, не всё погребено! О, скдл]ких блі.дных скорбных тѣ- Я тйхі] іпёлест узнай'* [не] Борцов мпнувпіих поко.ті.ні]... Здѣс] чйшу выпивппіх свою! МОЛНТВА НАРОДА Проклятіе богу, пред кѣм мы с мо- лубою Склопйлися в гблод н холод зимою! ІІапрЛсно мы ждйли, надёжды полн- Нас бог обман]л, одурачены мы! [й,
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ПРЕСТУПНИКА»! Р, вга погіібли не папрАспо: Всё что посѣяли, взорёт, Чего жслАли вы так стрАстпо, Всё то исполнится, придёт! За вас возстАнст грозны] мстйтсл], За вас возстанет мшины] род. Страны своё] освободитель Проснётся дрёмлющі] народ. В побѣдны] дсп], в дсн] слАвно] тр- Свершйтся роковАя мест]— [іізны, И пред лицом шіо] ОТЧЙ8НЫ Заблёшет ярко вйша чсст]. ПРОЧПЫЛ РЕВОЛЮЦІОНЁР РАдо мною буря ві'.іла, Гром по нёбу грохотАл, СлАбы] ум суд]бй страшила, Холод в душу проиикАл. Но не пал я от стрядАіця: Гордо выдержал удар, Сохраийл в душѣ мечтанія, В волѣ — силу, в сердцѣ — жар!
ПРОГРЁС Х?ак твёрдо, боіко и машисто ) Вперёд піагает человѣк, И в дѣлено] роли машиниста Чего пе вйдумал иаш вѣк! Летйт по проволокѣ слово Из газа л]ётся ііркіу свѣт II солнце с неба голубого В ал^бом рис^ет твой портрёт. Напрягши ум, впорйвѣ рршом, Разбйв преграды в пух и прах, Сквоз) нѣдра гор и окейном Прогрёс несётся на парйх!.. Но мы кадйт] ему по будем. Пусту скйжет опытност] самй: Теплѣ) ли стАло бѣдныМ людям От искр холоднаго умй? Честнѣ] ли сдѣлалпся ліоди, Добрѣе л, стали их сердцА, Свободп іф лёгчелі дідпіат груди, Казнйт ли совѣст] подлеца?.. Двое] другое поколѣ.іуе Увіідпт лучшіе года! Тёиёрі всё тоже направлёяіе, Тепёр] всё та;ке ерунда.
Всё тйкже разсѣвают смуты И дёржат знамя кабальі БогопомАзанные плуты II вѣнценосные осльі. Всё также душат клич свободы Остроги, пушки и штыкѣ, Всё тАкже бѣдствуют пароды, Да благодёнствуготь полкіі. Гребут всё тАкже дёнсг горы II глалят сйльиые пупГз Уполномоченные воры, Купчишки, власти и попЛі... И чут] раздАстся голое смѣлы] На кару подлости и ала, Замрёт в гортАни онѣмѣло] Глагол нро гнусныя дѣлѣ!.. НА ТЫСЯЧЕЛѢТІЕ РОССІИ ГУІирА]ся Рус] на подкиг брАжпы] / Готдя]ся к ухарски] гул]бѣ: Ты посмотри како] вал]Ажны] Сіаповят иамятник тебѣ! Дссйты] вѣк ты доживАеш], Но знат] вѣка тебі. не впрок: До сих нор грамотѣ не знАеш] И ходиш] чут] не без порток...
ПА СМЕРТ.Т САМОДЕРЖЦА Рыла пора: пад трі-лом фараона, Втом склёлѣ,гдѣ храиіілис] ме- ртвецѣ, Спокойные, без жйлобы и стопа, Сбирплися мемфисскіе жрецѣ. Всю жизн] усопшаго без страха ра- збирали И приговор пад мёртвая изрекали. II новы] царі впимал суду жрецов, IІокорствуя ираидіиіому рѣші'и]ю, II хоронйл отца в тишй,с толпо] ра- бой, Пл] пышное сну готовил погребёіус. И па гранитѣ первозданпых скал Народны] приговор нсторик высѣ- кйл. Тепёр] не та порй: пуст] нам не в моч] страдаіуя, Исдбхпшх пзвергов судіи] мы не до- лжиѣ: «Усопшим мир!» Паи говорііт пр- едйіуе, ЗавІ.т глупцов, обГлча] старинѣ: Релйгірш прощат] врагов насучпт,
Молчйт], когда нас царі гиетбт и мучит’ ГОСУДАРСТВЕННЫ.! ГЕРГ» Я нашод, дру;<ій, напібл, / Кто виибвник безтолковы] ІІаніих бкдстві], нАпіих зол: ВиновАт во всё.м гербовы], Всероссі]скіі шин брйл! Ираиды иксу и русской мірѣ, Недосмотры оттого, Что глазііщ в орлѣ четйре, Да не ніідят ничего. ДЕКАБРИСТЫ •* (іпп как жбртва искупленія / Пп суд исторіи пошли: Прпмѣр ііслйчі» и смиренія Осуществлйя па земли. Под мрйком стйрых заблуждёніі Россіи гйснула звездй, ІГоннк главоі народны] гдні] II в стрѣхѣ сред] безплбдных прСні] Ждало отечество... Тогдй. Они яіпіллс], грудою стали. Сразйлис] тнК'тно, славно пѣли.
новогодняя пѣсня росс'иских КЛРБОНЛРІЕВ РстрЬтим мы вёсело с думою смѣ- Новы] родіівпіі)ся год! (ло) СтАпем боротіся за правое дѣло, Бйіуся за бѣдны) народ. СвАлятся старые рабства кумиры, С радостью мы развернём Красное знамя, стяг біунаго міра, Вольности пѣсню споём! Голод да холод, и муки изгцйпія, Тяжкіе годы тюр)мй, Труд утомительны), горест) екптаи- Всё сіё вынесли мы. [)Я — Всё это зАвтра мя вновѣ и снова, Твёрдо и стойко свесём. Что нам сегодня до горя лііхово?— Вольности пѣсню споём! Новы] родившіеся год па чужбинѣ Встрт.тим мы клйком: ура! ЗнАем,он даст нам то ж горе, что ны- Вйдим в нём мало добра. [нѣ, Г>< дем работат) за шит, за копѣ)ку, Мйкат)ся ноч]ю и днём... Ну её... нынѣ, забдту-злоді.)ку! —
Вол] пости пѣсню споём! Сторе, за брАт]ев далёких.любймих Полны] подѢімем стакйн! Там они б|іЪтся и мічат родіімых, (Тйнет их жйлга тирйн.) Всѣ приготовимся к смёртиому бою! К битвѣ оружіе скуём! II без боязни пред грозно] судьбою Вольности пѣсню споём!!! НА УДАР САВЛЕ7 В ГОЛОВУ ТТГриключёніе в Отсу /Разъясни паріб с царйцею Слйдко л] матери । отцу, Если сАіна б]ёт полиція? А наслѣдный .икота), Раз те цйрствоват] придётся. То почАще разміяшлй], Как полиція дерётся! 1891 В РОССІИ ХрричАл я громко о свободѣ, / Кле]мйл стѣснйтел]ную власт], Скорбѣл о страждущей народѣ— И угодйля... прямо в част)!
Волна Молйс) искусству, как святйшѣ, / Наяте.і) камеи] оживляя, II в бѣло-мраморно] богинѣ Останид міру идеал. Красй роскошнѣ]ше] природы Художник кйст]ю уловйл. По врпг искусати и бич свободы, Солдйт— припіол и вей сгубйл! II всё падёт от грубо] силы, II всё разрушит суиостат. Одни воэт и у могилы Глядйт без стрАха на булйт. Свящённы] жар пѣвцА чудёсен, Согрѣт в божёственном огнѣ, И ві.щі] стро] свободныя пѣсен Гремігг проклятіем во]нѣ! 1871.' —# • йолопы ТТотѢшно мы свершбсм жйзни пут]: } То іпаг вперёд, то два іпвгй обрй- тво. Впрягли АвбсрНебос] и Как-нпбуд], Да и кружіім по РѴси необуйтло]. ----♦——
ДУМКА ИГО МОСКОВСЛКУ КУЛЗТІТ-У ТТроіувітйла рожа / С.ѵпроти вікнД, Запаіина та гожа, Пішша та р]асиа. Алс ос| удйрив Ліутщ студенёц), Лі'іст]ачко ошпарии, Погубйв в кіиСці- Так т]ма нсіірогл]адиа Забивй стежки, Північ безвідрадна Мотлошйт] думки. МОРЕМ РОСЫСКОГО Ж1ГПА ХГпмйло ЛІТ ПО моріу / У Т|МІ ніиі.1 Вперёд иа.і^стріч горіу Цлив новой мц. ШвпргАли хвйлі буриі На всі кра]і. Вставали думи журні Нуд)Гй-змі.)1.
СТОП ДОЛОПСКАГО БОГА ^гат) ббгом трудно и пй.ше врёмя: /*Бог сам, забѣпт лѣтѣ спои, КоукАк „а нёбѣ тйнет брёмя То интенданта, то судіи. Липіі свѣточу божіяго вниманія Прорѣжеті су'мрак облаков, С мо.іубр] дневного пропитанія Миліоня лѣзут мужиков. Про всемогущество и слАву В псалмѣх нетрудно пѣті вед)мй, На сАмом дѣлѣ же ораву Поди, попробуі, накорми! Лишу толуко солнце зёмліо обогрѣло, II прочу люд, крестйсі, встаёт. Тут не зѣвА), тут что пи дѣло, Так уголонщино] несёт: Обѣдни кдичилис), мопАхи, ГІопй, чиновники, царѣ, Того надѣлают, что и страхѣ Дрожат крестя и алтари... Оно бы, как и подобАет, В них громом грякут) свысока, Но здѣсі на нёбѣ кто ж не знАет, Что »руку мыту должна рукѣ.»
Так депі за дней, в исходѣ года, К веліікі) пост, сбира] грѣхи... И всѣ прости! А из дохода С просфор, с пріічасіуя—ни крохіі. В концѣ коппбв, со все] сноровко], Что зашибёпі) па старое») лѣт? Купцы попйм тряхнут рублёвкр), Намѣжут и Суздали нортрёт... К тому же люд, грѣхѣ сваливши, Потопит илот] в иуховиках, Порйдком в&инв, закусивши, А бог морозься в облакйх!.. Спокоя нѣт: мол^бй, слушанія, Что час несутся к богу сил! Прилёг ЛІІ1П), ИоС крутііт курёіуя И дым притворства от кадил! О, пГлпѣ мёнтором всесвѣтный Кто б пи засіл па нсбееѣх, Т>уді хот| с умом ветхозавітным, Не раз почёшет в волосах! ЭПИТАФІЯ 0и говорйл нам о народѣ, / Учііл значён]ю слова «труд», Оп в нас будііл любой] к свободѣ И тиранію звал на суд.
цірски пѣвёц ГГри раздѣлѣ міра Мнѣ сказАл Зевёс: «Вот, тсбѣ, брат, лира, Вот клочок нсбёс. Полную свободу Дам тебѢ кругом: По] себѣ природу II ромаиов дом.» Полой мощно) вѣря, Я пошол в лѣсА: НАдо мною сѣры Гіьіли небесА. Тѣни, как в дремотѣ, Плыли над рѣко], Город на болотѣ Встал передо мііор Звёзды геперАлов Озаряли пут), Нѣсколько жрунАлов Сйлилис] разд.ѵт] Гдѣ то в т]мѣ безліі’чя Тлѣвші] огопёк, Русскаго велѣнія гіустен]кіі залог.
На плацу солдаты, Дѣлал царі развод, ІІастырі бородаты] ПоучАл приход. Под кпутом бойрскпм, Взйтку дав пластАм, Раб кадііл о цАрском Здравіи фиміам. ПрАлеет) пАрскод плАстп, В сёрдце оптутйв, Укротііл я стрАсти Бѣшены] порыв. К мірнгам пѣсням еклЬвпост) Вдруг я возим+л II цѣпА) закбиност) СлАдостно поспѣл. РАботва псѣ разряды, КАжды] іпук цѣнА), Взятки, мрак, парады, Шалости царА), Крѣпостное прАво Пѣл в поту яипА, И облёкся слйво) «Русскаго» пѣвцй.
НОВОПРИВЕЗЕННОМУ В Т10Р.ІМУ Дк! и плохіе пришли ыремеиа! у В крѣпосту полая гы, мо] ыііл ы]: Мёртвая всюду царыт тишина, Изрѣдка лвол ліші] унылы]. Ну да вѣд] воч], а как утро ііридёт, Всё ж весел і е, брат, стамет. Завтра увнднш] ты аді.нші] народ, Нова» жи.пі] и ііастішет. ЗАвтра пачнёш] ты подслуишват] ш- Звуки разгАдыват] будеш]. [ум, Только помёіцше мучйтел]пых дум: Скоро здоровье ногубиш]. Лучше спокойно и кротко сноси Долю своіЪ роковую. Много СЫНОВ ЗДѢс) родимо] Руси Спосят тоску гробовую, Многіе годы емдііт адѣсц н ждут Долгіе, тйжкіе годы! Что то оий ни в концѣ нрпнееут: Может быт) Шлюсеелрш своды... Спи же, родіімы], смокідоо сосніі! Завтра дадут тебѣ киш у, С не] скорогаеш] тюрёмпые дни. Г.ратскую свіикоиі] с не] ліігу.
В книга* па]дёш] ты не раз и не два Вѣры своё] подтвержденіе. В кігйгах увйдипі], как чАсто злобА Чбстност] гнела в заключай] и. СкАжут онѣ: нѣт вѣрнѣе пути, Кромѣ бор]бГл то] кровАво], Что завязАлас] тепер] па Русй С парено] жестоко] ораво] ІІйзких холоііов чурбАяа-царй, Губящих ум и свободу, ПрАвду, науку, кёдуіцих шутй Группы люде] к эшафдту. СкАжут онѣ, что иастанет порА (Нас, может быт], уж не будет): Сбросит на род напі с престола царй, ЗОм.тю и волю добудет. Спи же покА, брат, споко]но усиіі, Буд] до копца дѣлу вѣрен, И на вопросы жаидАрмов скажи, Что отвѣчАт] не памѣрен. РАІСКОЕ БЛАІКЁНСТДО РрА]ское блаженство вѣра — Па]пусті:]шпя химбра.
революціонный поэтам "Пѣсн] надёжды, пѣсц) свободы, / Пѣсню чудную СНОНІ, Пѣли вы во дни невзгода, Угадавши іруст] мой>. Эта пѣсну в меня вдохнула ЖАжду к подвига» святЫм, На добро мепй толкнула Сёрдцсм пйлкпм, молодСім. СТРАДАЛ.ТЦУ ЗА СВОБОДУ Там, гдѣ гпёт, гдѣ стой народн- Дбля скорбная, нужда, [ы_і, Та на подвиг благородны) Безкорыстно шол туда. По за прёданпост] парбду, За любову к странѣ роднб), Цар) убйл твоіЪ свободу, Наградивши зло) тюр]мо)‘... Ты страдѣеш) за свободу, Но утт.шуся: подвиг тво) Будет памятей пароду, Как свободы луч живо].
ТИРАНОКАЗПІІТЕЛП СУД.ТЯМ тето сердца в груди не пмі.ет, / В ком чувство любви п лк'ідям с- Кто скорблю страны не болі.ет,|ппт, Пусті прймо тот нам говорііт: —«Преступники — кАзші достойны, И кдзііи нас всѣх предадутъ» —Казните! Мы, судіи, спокойны. За пАмп другіе поддут. Как нас, их страданія парода, Насиліе, гнбт, пронзвол Нодпііпут для казни урода. Занявшаго царску престбл. 1ІМ, 61НІТІЯМ СВОІІМ но идеѣ, Мы вѣру остйвим свою: Враги пАіпп нынѣ силрііе, По мы побѣдйм их в бок>! А нам, злГле судіи, лакеи Тіірйиа и власти слѣпо]. Исторія пйіпет своёю Рукд] приговбр роково]! ГРОЗНАЯ ТУЧА ХХе гролпАтуча по-пебу поептея,— / У царѣ Рус] на волюшку проси іся.
У СИБІРІ 0ижу І» ® чужігні /Та маріу тихдніко: Чи внов те’бё вбачу, Укра^іио-иёіцко? Чи эвов рідпу вёмл]у В сарма* поціійУі Чи вік протинійіусі, Одни нромаидрйу? Колі б меві, мймо, Легёоенукі крила, В обуміі до тёбе Душа б подетіла, Во тут испривітно, Тут хукга та стадіи), ОднЛково сУмпо I в св]ато, і в будеіу. Рік цідн] павколо Нее мрс та нім^^е, Самотиого сёріца Нісчо не вгаыу]е. Рид.'Ч иероэвйжно, Кладіку в домовину... Подумати т|йяіко, Счо тут і ;ииішу.
Розсйпл,іут]е]а чари, Мов квіти зпуалі, Остаяу іус|* жілі, Сами-нукі жалі... Сижу ]а в чужйні Та мяр)у тихёніко: Чи знов тебё вбачу, УкрЛрно-нёніко? Чи знов рідну зёмліу В СЛрзАХ ПОЦІЛУІУ, Чи ВІИ ІіроТИНруус], Одни промаидрууу?,, КОНСЕРВАТОРОВІ ДОругом счаслива ти л]удйиа: ) Не .і.'^акяіеки'іа грози. Во сче не бЛчила кря.)іиа Вид тёбе счиро^і слуозй. Не знавс) ти и муілуу гіркауу, Не будеш, гвпучи, ковіи^... Да) тіх]кп біс тоіч* снокіуу Пікому на-срііті ме знат^! ГУЖДйвд МРІЛА — ^Солй краі рідни) нолеіу 4>с>ьуе, / Годі просчн], мо(а гужлйіт мрі]’е!
НПГИЛНСТ НА ІІСПОВЪДИ Р тюрьмѣ, пред казнію, Удалы] террорйст Попу*духовпику В глаза глядѣл сурово, I I на возглАс его «ПокА]ся нигилист!» С усмѣшко] гордою Такое модппл слово: «Мнѣ пе в чом каят]ся! Свободѣ я слуияіл ВсегдА как вѣрны] сын! II, умирая нынѣ, Истерзанны] врагом, Собрав остаток сил, Я с] одно] молюс], Души моё] святЁшѣ! У]діі же, .батюшка*! Кол] ты не лнцемѣр, Стыдис] пред мио] стойт) С напутствіем бездушным! Смирённая ваш Христос Мнѣ гАдок, как прнмѣр! Я пе роікдён рабом Безгласным и лослушным!
Я прожил вѣк бо]’цом, И я умру такіім, Смѣйс] в лицо врагу, Проклятья посылая, Лині] месі'і кровівую, Товйрищам мойм, К царй), к его сем]ѣ, II слугам завѣщая!» УслГдша рѣч] сій), Паш поп, скорбй до слёз, Ушолот «грѣшника», ІѣідыхЛя, молча.) іівіл ],.. II тотчас же властям О сих словах донёс, ІІрибівя от себя: «Вот мзверг горделивы]!» -----------ф---- РУССКОМУ СУД.ІІ: ’Ѵ’ж это вѣдомое дѣло: у На то и суд, что всяк берёт: 1>уд^ в просьбѣ у тебя всё бѣло, Вуд] ты свято], но зна] вперёд: Кол| хочеш] кйши, мйела влС], Сухія ложка рот дерёт: Судій, вот лвадпят) пят] рублё]...
СГПВЦЁВТ Ру, сівйчс, в дрдсукі груди у Прйвди вічікуі зерно! Дйрма, брате, счо не всуу’дн ЗрАзу пріумедсуа воно. Вже співців не трохи мяли Ми, счо нас в чаей туажкі С підупйду підумйли, На кові вели стежкй. Оттава у тв»уй эадйча: С]міло уди за нйии велід, Счйре еёрне, хиу гарр'іа, Чёсна думка, жвйвиу ви-д. Не того втішЛі, хто злобі Та насилу ству послтгйч, А хто в горі та и жалобі. Над безджуам ийіпнм плач! Не трат] віри я ейлу духа, Су иасінгуачко добра, Хоч по вс)ак теб<> послу-ха, Хоч лнхй тепдр порй ДОсчо вндмут) бурі ду<кі, Робачііуа дёсчо аріет}, Д4с’«о ві»б]ут] раппі стужі, Але тйко ж буде ; ріет.
РозсівЛ) же, доки сила, Та пе вмре остдппц згук: Всім ділйс}, чого вділпля Тобі дол]а э счёдрих рѵк! —П - ПЁРЕД СЛВГТОМ Ре журйсуа, друже рёвппі, Счотаий) етпв деиі паіи тёмни), Счо пе нёбі сумоейтім Збрі ) міеуаіц иомарніли, Счо тумйнп зёмліу вкрилп, Бо се пёред сдвітом! Пе л]акЛ)с]а, міілп] брале, Счо гадіуче кодло кл|Дте Свё]™ чёревом ііеейтпм Повилёзпло з болота, Счо птвуж во т]мі робота... Бо се пёред с]вітом! Пе сумй, счо всі поскули, В пітімі мёртві'і потонули, Счо над л]удом, чон пебктим, Хйба віиен] кукурікне, Пес загавка та д патйхне... Бо се пёред сувітоя!
ЗУСТРРІ Ровергавс|а ^а з чужими, Гадав вс^у дорогу, Лак матісіу ріднесёніку Стріну кра| порогу. Лак до лоіуа припаду ]і), Все на сёрці вйдіу, Лак вона меиі з л]убдв]у Кіінетіда па пііуу. I здав&яос] з нетсрпліАчки, Счо часй сішпіілнс), Счо колёса з морм возом Зовсім не котіілиср Ос] і хйта... 3 крйком нОн^а Біжит] обпімйтп... I забув ]а в ту хвплйну Все, счо мав казйти. ----•------ У РОСІЛСЛКОМУ ЦАРСТВІ дч хмарно ыд думки сумно] /*Безнадііністі ]ак мдлотом б^е... Де подітисі від крнвдн земнор? Хнбй в нёбі? Так кі»ил не стаіё!
МОГИЛА Рілрші степ, в степу могила, Вдрба ні'із]ко роспустйла Вітон)кп сумпі: КолачАіцко чорпобріівіі), И ВІДВЙЖІПі], І Ііродліівиі Поліг на вуні. Товарііство ну тікйти... Не діждйлас) сііпа м.Тги, 3 горіа прокл^алА. РідниІ брат продАв крарпу, А дружііна па чужнпу В ворогом пііплй. * Долла Реі жптА грозіуу абйло ІІоліаглй травй... Стихла бур)а: іаено, мило, Поле ожіівіі. Так і пйіпа хм< ра доліа: Прогудут] громіі — II зітхнём ми, абувпіиеі гбруа, Повиими грудіміі.
БЛАГОРОДНЫ! ЧЕЛОВІК ЛЭодплся я как подобйет: ) Родйтел) мо] бпл столбово]. Гдѣ он служйл, госпбді то знйет, Но человѣк бпл с голово]. Хотй пе дрался оп с франці’зом, Носнл медАт), не зпал аптёк, БЫЛ ДЮЖ, ЗДОрОВ, С ОГроМППМ П}'ЗОМ, Как благородны] человѣк. Псс] дои его был в строгой чйнѣ: Холопе] прйздную сем]й> Держйл всегда оп и дисциплинѣ, Как свору гончую свой,. Он вёл дѣлй благополучно: Вііпбвных на конй>шнѣ сѣк, Псарё] учйл собственноручно, — Как благородны] человѣк! Имѣя дѣла очеіу много, То на охотѣ, то в гостях, Менй он сдал на волю бога: Я взрос у к.ііѢ'іііпц па руках. Я поѣдйл варёіуя слйвно, Ходйл смотрѣт] рысіісты] бѣг, Да в бйбкн дулся преиспрйвио, — |іак благородпи] человѣк!
Я с гордостію открою внукам, Что полны] куре мо]— был буквар], Что обучал меш'і паукам Наш дсревёнскі] понамар]. Я рос свободно, праздно, вол]но Меж дворни, гопчих н телёг, Да плётко] слуг стегйл преболрю,— Как благородны] человѣк! ЧтобГд избавиться от жАлоб, Отёц рѣшііл меня женііті, Да разсуднл, что нс мѣшало б Сперва малёп]ко послужйт]. Мой бумйги были чіісты, Тогдй был нс учены] вѣк, И поступйл Я В КОПІИСТЫ, Как благородны] челові.к! Не знал я, что такое стрйсти, За чёстро гпат]ся нс умѣл, Я покорился всііко,і іілйети, ЧерС-д царём благоговѣя. Не простирая далёко вііды, (Сбнрйл щепы, как дровосі.к) Спосйл безропотно обиды, — Как благородны] челові.к! Я враг был вейкпх лпбералов, Ко мнѣ помѣщпк не потух,
Всегда терпѣту не мог журпплов: В них нтакоу какбу то дух... Я дёнег не сорйл на вздора, Не заводйл бнбліотёк, II не вступал о блйгѣ в споры, — Как благородны] человѣк! Я пронодйл досіт инйче: Бродйгам хлѣба не давйл, II в зіімпіу вёчср и на дйчѣ Исправно спал, плу козырііл. Меня не трогал неимуіціу, Не призрѣвАту же всѣх колѣк! Пусту сам достйпет хлѣб насущны], Как блаітірбдныу человѣк! Жену мои'і (как вам сказату бы) Мнѣ моу пачйлунпк предложйд, Её он зігал еіцб до спйдубы... И награждйл по мѣрѣ еил. За не] еулііл он тріідцат] тйсяч... Ну кто ж откАжетсл в папі вѣй? Да я б себіі позво.тил пГ.ісѣч]1 (Как благородны] человѣк!) Женй любила страх обряды Великолѣппых, свѣтскмх дай: Днём закупала всё наряды, ^киталас] почую по балйм.
Спернй её.плѣпяла поліюц А там подіѣхал знатны,і грок... Что бі’лло ділаті? ПЛІоІІѴЛ тол]ко,— Как благородны] человѣк! Я был и дѣлах отмѣнно тонок, СпниГд и шеи не ікалііл, Пред сйліным просто падпл до-пог, Знан фамил]йрности предѣж. Хотй без мудраго учічфі, А персплыл я много рѣк, Да иажнл елапных три и.мілфі,— Как благородны,) человѣк! Я в свѣтѣ с вішіііоетро прямою Ні-ег.дй держйті собй умѣл, II подчинённы] предо мндю Ни СѢСТ), НИ ІІЙКІіуТ] бы НС смѣл. А если б пьііпел ои и.і правил, 'Го н бы еуд над ним н.ірёк: Ко і хлѣба ни исю жизн] остйвил,— Как благородны] человѣк! ДІітё] к ппчі'іліству на поклоны Нсегдй с собою я ноііііл: Что зіпічат вйиіиыя персоны, Я с малолѣтства им пнѵшйл. За то каріёру им состаиил, Тепёр] поідут я без «пск:
Я долг родіітел]скі] иепрйвил, Как благородны] чслов+.к! Нее] вѣк н тёрся по пріёмный У командіірон и велріож, 'І'ернѣл их шутки с индом скромны», На неё готбв был п прнгдж: .Ча чест] счіггйл вкушйт] пх брйшеи), Домд} ходйл лига] на ночлёг. .Зато их ийлоегро укрйшен, Как благородны] челові.к! Хот] прйвда, ждал бѣднйк уплйты С меніі лѣт нОсем] иногда, Но мі.тил я и арнстокрйты, ІІритом же знал, что нѣт стядА Должат] за мёбел] да линё]ки... Зато платііл я все] мо] вѣк Долги по кйртпм до коиі;]ки, Как благородны] человѣк! Я внёс па имя да» прелёстных Н ломбйрд немалы.] капитйл, Достйг да стеііенё) извѣстных И неё, что можно, нахватйл. Возвёл ятанееі в пнт] домишко, Л формулйр мо.і чист], как спѣг... II жпл то я па сво] умишко, Как благородны] человѣк!
Скончался я, оплйкан сйном, За мно] тянулся ряд карйт, Свезліі меня под балдахйном, И для помішок дан обѣд. Ча днях в газйтах вьіртет нумер, Что мол тако] то (имя реи) Почтенно жил и чёстно умер, Как благородны! человѣк. 1.1ВЕВТЁ Де соппаін иие раігоппѳ / Оиі не иоште ЬіЬегІѳ. А нен ёіиэ еііс ііоопе Еогсе, ^Іоіге, нйгеіё. РОССІЯ Госсія вся покрйта Хмѣл|нйх людё] толпами. Там слйшен д-Ьтскц хдхот Пад ціАными отцймп. Там в мракѣ безпросвѣтной Проходят дни и годы: Там влАст|ю аагорджен Пут] к прйвдѣ и к свободѣ!..
ПРАВОМУ 1ЮГ.Ѵ ТТрйвіу-бдже! окладу мй^епу ) Над усйм...» 'Гпк прнхилйс), Зг.уаіуіу над мііромі Чи зламіуені Ти карДия ці колію]?! Да} нам силу ніірват] рУкн II.і обумів )іх цунких, Зарату] нід скбну-мунн, Тхпн огпём паду ітлкйх! Розірвй на пйбі хмари, Т]му дгримадікеиу розну, Счоб аагйбдп ліудс|кп чпари, В'іѵііпін голое «дѵжііі» тну! ИЛІИ ДЕІІ.І ,. -о*- Делснуе <чірі:у траншу а ) ІЦпіт бууіуе по пнуЛх. БЛйсис деіу нані: чеепі лйіуа Сче нс всі обві]ав страх. В напіім гйуі, в пйінім полі Заіувітуту р]аспі квітнй, I м>іііётіс)в сум пенблі :?Ве<’С.’П]шаІут] думкй.
•идя В ССЬІЛКУ Ре страшна мнѣ Сибйрі и безмолвіе лі.сдп, Ей тундры и мёртвыя степи, Не страшшк миѣ трсскучіі морда; в- ихрі спѣгдв, Бурны] вТ.тр и желѣзныя цѣпи. Яши] бы дѣло ііапіол я носйлам себѣ, Лпші бы мог я работѣ отлаііея! О,тогдй и вСибйрп, и и мёртво] та]гѣ Я по буду тоскѣ поддавйт]ся! Прочі бсзціліиыя муки и горе-тоска! Впереди ноны] мір развернется) Гдѣ живётлііііі] парбд, там работа н- Ренолібціи сйпіѵ наідётся! [сегда ІЮНЬ! РопГд,жрецы церкоицы* алтарі'і,— Поборники ііеибли и пі.псі. ЗА СВОБОДУ Л^ак угорі поімаііііыі / Сколілпт и рвётся и воду, Всю жіі.іпі СНоК'і борііс] II бёіся .іа свободу!
СОЛДАТА» Оіх товарищи любёзны, у Уж и что я вам споіЪ: Проливаете токи слёзны, Как и сам я слёзы л)ю! Для того ли вн от поля В службу цАрскую пошли, Чтобы тѣ, что йіпут воли Смерті от вАших пуле нашли? Чтобы вы, как ворог стАли Без впньі стрѣлйте в крест]йп, А они б вас проклинали, Умираючи от рай? Чтобы остры] штык солдйта ПронпкАл не в врАжёю грудё, А отца пороё ил| брАта Отправляй па смёртны] путе? Чтоб повсіЬду, гдѣ крестеянин Настоящее воли ждёт, Командиры, пх тпрАпя, Вас травйли па народ? II с нахАлёною отвАгое Заставліілп вас стрѣляте, НаказАпеем п присйгоё Вас умілочи пугате?
Комаидйрам злям не вЪрітс: II присяги нѣт таксу, Чтоб свойх же бііт] до смАртн Иулеі шт^церпоі, шалііібі'. О, чсстпіу под пакозйяг)ем САмым тйжкпм умират), Чѣм по влйстя приказанію В горемАік-крестріп стрѣлйт]! —•9— ЖЕЛАНІЕ ТЕРРІ>РІІСТ()В ДудІбЛ, да] паи благою дбрзоі Т| / Русй паруіпит] тишину, Чакбноп зла поп+.дат] мер.юст] II и царство алых внести шупу. ПускА) пожрбт пасплЛмспі брАппы], Пуст] *УХ снѣдйст нас Заботоі мёстіі непрестАино], И дсп), и иочі, и кАждыі час! ----♦—— ПЕТЕРБУРГ при деспотах Р Петербургѣ всѣ скучАют, От царя чегб то ждуті Сл.Іжат, плі'ішут ііл] гулйют, А житіб свое кляпѵт.
Л ЪА ВБѴ.ОЫіІ'ПОК Ти поиз <1ѳІіѵгсв <1о поя Гегз, Ея гепѵегяапі Іе сіеэроііяте. Топ пот Гаіі ІгетЫѳг Івв рѳгѵегв 8иг Іез «ІёЬі-іл сіи Гапаіівіпе. АРЕСТАНТ .^ылА семуй — асмуй разбііта... / ДрУЧІ’*? — но гдѣ оніі тспёр)? Он зйпсрт, словно діініу звѣруі Как и темно] ймѣ, жизн] зарыта. Пропіітан кажды] мнг созііан]ем Тупого торжестай неиіжд, II дАжо сои усталых віккд ОтрАвлеп часовых бряцйн]см. ПРИ САМОДЕРЖАВІИ Рт горсти <-мѣл]чакдв Усёрдно охрана» Жіі.пі] безполезную, ТопчА во гря і] заной, Свиріпствует у пас Жандармов пійука злйя, II прАвпт ролііио] Везсовѣстны] іипіон!
• ССЬШПЬГІ Н отдалённой край,, за Ур;іл]еким 1 хребтом, Н неприглядно], холодно] (’ибйри, Окруждпны] глухими спѣгйми и л]д- Отдѣлёпны] насйл]ііоот міра, [ом, Стйпу я коротйт] молодѣіе года, Замѣнивши исколю неволе], Утѣшйяс] тяжело] ІІОрб] ИНОГДА, Чтоолужйля ко^і'іѣмніібуді нолѣ! II Хот] мйло нринёс я родимо] странѣ, Но всегдА для ней я трудился, 1 не жили корыстныя м Гасли по мнѣ: Я ко благу Россіи стремился! 1ІОВЫ.І МІР ш ѴдАрПт час, как тяжкі] сои У В ігЬмую дал] наш вѣк у]дёт. Лучом свободы озарён, Счастливы.), новы] мір блсспёт Волшёбно], скйзочно] мечто] Из окровйвленііых могйл. Придёт, сійя красото], Оп, іЪПбі], горды] полны] сил!
ІЛ]ЫІОХ ЕТЦ.А СОЕГШЕ Лигопв иніоп рогрёіиеііе } Аѵес іои§ Іев реиріея сііѵегн. Зпгоіів ипе #>ісгге ёіегиеііе А Іоив Іее гоІ8 Не Гииіѵеі'8. МСТЙТЕЛЯМ Грозные мстители,встАіуте вы что ли! Дольше нѣт сил, ни терпі.нія жда- Ржавыя цѣни народно] неволи [т]! Врёмя пришло разорвйтр Встан], подымііся ты іоное племя! Встаіу вес] народ для расправы к- руто]! Хйіцнпков алчных венужное брбмя С нлсч посбросйем доло]! ДОГ.РОМЙСННЛ ІПДДЛІІИЛ Пошуіст], напіёт]с]а / Та] зал]аже опАтн, Виспит]с]а— і знову Дашу починйти. ТЩкіі ж то ,і робота— Спати, іііітіі, ]істи,
Падвечір заснувши, За стіл зрйнку сісти. ПО Г.ІВІТУ Д^ало жив )а, та нимало / Поблукап по суніту. Мо]е сірдсіуко шукАло Ласки і нривіту. Стёпп, гори чи дібровн — Все ]а переходив, Та при]Аэііі і лзубоіш Нігде не знаходив. ПовертАв не раз за з псица В городи і сёла, Та не бАчпв, де та долуа Счёдра і весёла. До лзудскёго герзувАнза Скрі;у 3а нрислухавсза, — С.Ѵмпиі голое безталанза На папір прохансза. ЗакипАли в души елзози, Дпвліучпсз на мучпі, II зривАлисз тихо з кобзи ІІсрозвйиспі гукн.
ЧЕТЫРНАДЦАТАГО ПОЛЯ ТТо]те, товарищи, пѣсни весёлыя: /*Рдвно столѣт, как Бастйл]я взя- тй, НГлцчепирУетвес] мір образованны] ІІЙмяг] «обѣ ды свободы і трудйі 1889 —*—• вѣнценосны; идіот ТЛГстпріл зопёт его } На спѣшную работу, II много от него Пай нно нсдёт народ, Но пёкогда ему: Оп І-.дет на охоту! Но некогда ему: Он Ѣдет на развод! ігГ ВІ’АТЛІМ ПО ДѢЛУ Драт]я, труден наш пут]! /^Надрывается груд] П ато] бйтвѣ с бездушною сило]. По сомні.пія проч]! Ві.д) пе всё ж будот поч], Свѣт блеснётхот] пад пйіпс] могііло]!
МАРСЕЛЛ'ІЗА фрлнцйзскц нлцюнллзныз гими В РУССКОЙ ПЕРЕВОДИ Рперёд, сынГд страны родію]! Дни слАвы наступали! ТирАньт дикою толпо] И наш воланы] кра] вступили! Вам слёшіны ли у очагдв Солдат свирѣпгах клики? Враги то иАших брот сынов, Подруг то нАших крики! К оружію, друзрі! Сомкнёмся в дружны] стро]! Идём! Идём! II враг наш побѣжйт Безумною толпд]. НашлА на нас ордА рабов С злодѣями-царйми! Кому желѣзна пѣп] оков Куётся их властймн? То нам,то нам!.. какое звѣрство! Как злобо] не пнлйт)! Хотйт нам рйбство-изувѣрство Штыками папязат}!
К оружію, друз]й! Сомкнёмся и дружны] стро]! Идём! Идём! II враг наш побѣжйт Безумною толпо]! Нам чужезёмныя ордГл Писйт] законы смѣют! И их безумныя толш’л Отчизну одолѣют?! Чорт побери! скук'іт нам длани, Под иго бросят ниов], Чтобы виновник йто] брани Мог пит] народа кров]! К оружію, друз]й! Сомкнёмся и дружны] стро]! Идём! Идём! И враг наш побѣжйт Безумною толпо]! Дрожи, тираи! дрожите вы, Помѣщики в изгнаніи! Измѣнники родію] странѣ, Вам будет воздаяще! Здѣс] веяк солдйт, чтоб вас избйт]! И пуст] падут герои:
Земля другйх родйт, чтоб мсіиту В ожееточониом боѣ! К оружію, друз)й! Сомкнёмся и дружны] етроу! Идём! Идём! II враг наш іюбѣжііт Везу мною толноу! Друзей, вам сердце говорйт: "Жалѣ) людё) бездолріых.» И пуст], сколу можно, меч щадйт Протйвников невол]ных. Но дёспотам, что крови ждут II Франціи иадёнрі, И йзвергам, что их недут, Не должно быту с«асеіі]»і!!!,. К оружію, дру.уй! Сомкнёмся в дружны] строу! Идём! Идём! II враг наш ііобѣжііт Безумною толпо)! [ ГОЛОСА ДѢТЕЛ | Когда мы в <’ноу чсрёд поудём Сражатуел за отчизну, Мы брітуев косточки наудёы
Да чест] без укорйзны! Но не страшйс] им вслѣд идти, Искіт] мы стйнем боя, Чтобмзду за них ііл] смері] на]тй, Как слѣдует героям! К оружію, друз]й! Сомкнёмся в дружны] стро]! Идём! Идём! И враг наш побѣжйт Безумною толпо]! Веди к побѣди ым нас путйм Любов] к странѣ святая! Буд] лозунгом свойм дѣтйм ’Гы вол]ност) дорогія! II пуст] в побѣдѣ прогремйт Нам гёні] воли: «браво!» Пуска] вселённая узрйт, Как меч стойт за право! К оружію, друз]й! Сомкнёмся в дружны] стро]! Идём! Идём! И враг наш побѣжйт Безумною толпо]! -ц-
ОБОДРЕНІЕ Ма рубежѣ нрошёдшаго с грядущ- / Товарищи, оглянемся назАд: [пм, Там не одни погйб за прАвду брат, Погйб, побѣду завѣщай живущпм. Хот] многіе попАдали в боіб, А всё ж ряді'л бо]цов не порѣдѣли: Онй ид<т к своё] велйко] пѣли И высоко несут хоругв] своіо. ---•—-— ВО ВРЕМЯ БУНТА Друзей! пуска] ваш остри] меч /Кандармско] . .дв]ю обагрйтся: Тому отрАда в зёмлю леч], Кто за свободу ополчится! ПРОТОІЕРЕЮ ХГішов]ё да кулаки беріт гроши: /Очсіі] де крестіяпскн дён]ги хор- рошй! По и пои, хотя акйфисти поёт, А руками тѣ же дёнежки гребёт! Ах ты подлы], долгогривы] сатапА, Вѣді и так, твоіі мошна давно полиА!
1ІД.Ѵ1ЦІ.І НА КАЗНѢ СВОЕЛ ЖЕІГВ XX е верпбш] ты слезами, что отнято / смертію. Не воскрбспет зарыты] в могилу. Если бури ііорі'авом однііх упеслі, Нс губйт] же друпім свою силу Безполезною муки], безплодно] тос- Разіѣлйюпінм душу оомпѣпіем. Нѣр]! и знамя бор]бй ещд сйл|Ио] р- уко] Держи смѣло п гордо с терііѣн]ем. Вѣр], что жёртвы бор]бйі се] упбрн- о], глухо] Не безплодны, пе сгйнут безслѣд- но: ІІх заслѵги припбмилт счастливо] п- оро|, Коглй клик разнесется побѣдны]. Пуст] же смерт] пйпіпх брйт]ев, иог- йбшпх п бор]бѣ, Возродйт твоіб силу, отийгу, Чувство мбсти кронЛво] возбудпт н тебѢ И стремленіе к парадному бяйгу!
ЦАРЕУБЦЦЪ ЭД*ак солнце, какъ луну поставлю / Твоу образ будущим вѣкйм! Превознесу тебя, прослйвлю! Гобоу бѳзсмёртен буду сам. —аааа^аааа— ЦЕРКОВНОМУ ПРОПОВѢДНИКУ Ты дуиаенц, болтун, Что ты уж элатоуст, Но мы увѣрены О то», что мозгтво] пуст. НА ИЗГНАНІЕ ЦАРЯ Ір'устѣети кипйт в нас крову, ]) Надежда, рйдосту, страх-любов.) Жчвйт, крѣпйт, к весблую клднят: Цари россІуцБі в шйю і онят. --«ааафаааа- ПОЭТУ (Свободнаго пѣвцй / Вселённа не забі дст: В могилѣ будет он, Но говоріпу он будет! -д-
КРЕСТ.ІЯПЕ V іііцпыя стаи народных мучйтел- / ’ Алчпых ваіцмдж и жестдких парё], Цйрских холдіюв, чиновиых грабйт- Iі । мну кі крестуйне питают свое]. [еле] ІІІІГІІ.ІІК'Т И ЕГО СУД.ІИ Я пс'м равенства мечті, — /И вас подлы] чи». Вы чала т]мы, — Он свѣта сын! УЧЕНИКУ ВДснавіід] ты всѣх властйтеле], у Не хвали ты и рабов! І'і.ѵд] гы нёрвым ері'-ди мстйтеле], Чтобы сбросит] гнёт оков! ОТЦАМ СЕМЁЛСТВ учите вы дѣто] У Сноітх, отцй семс]ств: Исторія царё) Русй есті цѣпі злодіуств.
СОПОСТАВЛЕНІЕ ЦАВЙ С ЦАРЕУБІЗЦВЗ Ты жизн] употребляя, Как нрёменну утѣху. Он жизн] пренебрегйл К республики успѣху. Безспорно роскош] в том БылА тебѣ причина. Идея сланная Была ему дружина. --------♦----- ДУХ ПОЭТА Г^'.і дух в пророках предвѣщАет, ✓ ІІарйтв пійтах н высоту, Б витіях сонмы убѣждает, С пародов гонит слѣпоту. Се] дух и в уэах не бойтся ТирАнам прАвду говорйт]: Чего безсмертному страпійт]сл? — Он будет и за гробом жит]! СУД Правды от судА не ждут, /і Если влАсти чйнят суд.
НИГИЛЙСТАМ Рам предоставлено суд]бімн Рѣшйт] спор ада с небесами: Стойт) ли алтарям христовым, Ил] встат] законам вѣря новый, Дават] ли солнцу свѣт людям, 11 быт], или не быт] царям ВЛАСТ.І ЦАРЮ ХХикто не уповй] во вѣки / На тщбтну власт] на ре] земпьіх: Их тѣ ж создали человѣки, По нѣт людскйх серддц у ннх. - д— ДОПРОС ?ночй жандармишки напали Неправедные на меня 11, стыд оставя, вопрошали О том, чего не знйю я. ---•---- НАРОДНЫЯ ПРАВА т? настановленіе народных прав р Свершится кйзшю вѣнчанных глав.
РЕСПУБЛИКА республики восход / Злато] наукам вѣк достАвит И от презрѣнія избавит Всей Руси народ. ВЫСОКОПОСТАВЛЕННЫЕ Ра пышно] степени «мы» влйсти СвоіЪ терйем высоту, В порочнын уііадшп страсти Подобно низкому скоту. іиігнлнст РТ СЙМБІХ пЬкных лѣт Он с властію иел іюріу, Сквоз] муки проходи За рабскую страну. РѢКА Д'ЕМЕН І?І;кй вромён в споём стремленіи / Уносит всѣ дѣла людё), 11 топит в пропасти забвенія Вогов, міінйстров и царё].
ИДУЩИМ В СИБІІРЛ ТТГроіцй]те, брйт]я дорогіе! / Вы іі жёртву прёданы суд]бо]. В могилы гонят вас живйми, Как гнйлн всѣх аа прйііы] бо]. Что тяжко жизн] влачііт] в неволѣ, Мы это чувствуем глубоко, II та же участ), та же доля, Постйпіет нас по волѣ рока. Но пи тюрімй, пи дііже казни, Не слбмят дух протеста в пас: Дорого] ваше] без бойзпи По]дём мы мстпт], друз]й, за вас< Пуска] в темницы запирйют II даже свѣта нас лишйт, Пуст] нашу жизн] нам отравліпот II годы цѣлые томйт, Пуст] ра.ілучйют нас с друз]йми, По кйплям кров] пуст] будут пит],— Всё ж будем кляст] мы то устЛмп, Что сёрдцем не смогли любйт]. Злодѣ]ства власти не зпбудем, В себѣ враждѣі к не] не уб]ём. За міки браті] мстпт] е] будем Всю жизіу, покамѣст] не помрём!
ПАУКИ Рауки іЬиошс] питают, ОтрАду стАрцам подаібт, И счастливо] жизни украшАют, В несчастны] случа] берсгут, Научи деснотов сгонйют За то, что тѣ парод гнетут И волю ліодям возвратами1, ПзбАвя их от царекпх пут. НА ОСТАВЛЁНШ РАБСКАГО ОТЕЧЕСТВА СнѢиій, сиѣпій от мѣст / Цпрйгцем заражонных, Сиѣпій за Попт, за Рс]н, За II ил, за океАн. И как уж б.Удеш] ты В страіІАхстол] удалбнннх, И там покАжется, Что близко се] тирАн! С.ѴГ.ѴВА1ЦІОХВЛ.ІА РохвАшяо дѣло власти презирйт] Сугуба нохвалА их истреблйту.
ДВА СТАНА Рмірѣ два стана. нещАдно вражд- ѣющих: . Н первой—с пахал]но поднято] гла- во] НІа]ка весёлых, безиёчно-ликующ- Сйтых, доволріых собо], [пх, 111 А]ка тсрзАющих силы народныя, ІІАсло сосѣших народную кров], Тбпчуіцих в гвяз] всё снятое, свобо- Чест], идеАл и любоіу. [дпое, | Совѣст] и чест] для нпх звуки забыт- ' Изгнаны ими любов], идеАл. [ые. Стдны народные, в золото слитые, Вот йхну бог, их ваАл. Вѣчная прАадиост), разгул несконч- аемы], І1]янство. обжорство,безстыдны] р- азврйт, Наглая лож], произвол неекрынАсм- Здѣс] без препйтетві] царйт... [ы] ВстАнѣ другом миліоны унііженных, Стопущнх тйжко от царскнх ОКОИ, <'част]я не знающих, рбком обпжс- Цѣпи вда'іАіцих рабов, [пиых,
Вѣчно надломленных, вѣчно страдй- ющпх, МолотоМ, ЛО.МОМ, СОХО], ТОПОрОМ 'Кизп] и здоровье своё яадрыиАющііх Пад пспосііл]иым трудом. Только не вѣчнопм рйбетво позорн- ое, •’нёт исшівнгтпы.) смиренію пестѣ. Кончится скоро молчаніе покорное, II эадрожѣт палачѣ. Блѣзок уж чае, уж борьбѣ разгорае- тся, Мрак безпросвѣтны] петануж гпе- Это свобдділ зарѣ занимается, [тёт. Это нпрод но.іетаёт! ----------------4—— ПА ПРОѣЗД Холопскаго цаічка-клопкл по галліи ЖХардд, смѣяншіісл І Над псѣм без нсключёіуя, Как ты н наш вѣк смѣшно учйл. К чему веліі тебя Псѣ бѵнты, псѣ нолпёнія? Ты из опій да іі полымя поіінл, Гдѣ ііта спорная, Несчастная свобода,
Пз-зЛ чего своі?> Вы проливали кров]? Гдѣ брАтство,равенство, прявй пар- Гдѣ вАша к вольности любдві?[ода? Тепбрі, іолонскому Царіб-клопу так радія, Вы гблову нред ішм Рѣшилпсі прсклоиііт]! Зачѣм же строили Вы вАши барикады, Зачі.м республику Вам было городйт]? ГЙБЕЛД МОЛОДЬІХ ІІОКОЛЪІПЛ Я травныя в жйзни творится явлб- нія... Гйбнут одно за другіім поколѣнія, Юныя, лучшія с снлоі могучею, С брАтскоі любовію к народу родно- му. Гіібпут, а всё ж их идёя живучая — Вѣчны] укор всему пошлому,злому— Двіігает новыя рати отважныя В битву с тнрйнаміі алыми, продаж- ными.
злодѣи ?ел)моя!И злйе и царй Для хвал имѣют алтарй. ’Ірез происки свой хвастливы, Велйки, мудры, справедливы Являются вселёино] все]. Но гдѣ их йстина коснётся, Завѣса лёсти раздерётся, Из «бога» вскроется злоді]! ---->* Л* а " ИЛ РУСИ Ыароды па Руси, ) Собраніе глупых стад: ТерзАют смерти ых тут Гонёнія и глад, НАРОДУ Юусй народ просто] ) Раздума] ты о том, Не лі’чше л] умерёт], Чѣм подлый жит] рабом? КОВАРСТВО ТГарё] коварство, /хГпетёт всё цйрство.
ПРЛЗДПИК ПЕРВАГО МАЯ ТТраздник свѣтлы] и свободны], / Славься нёрны] ма]скі] ден]! Наш соіііз международны] Новый блёском ты одѣн]! Уж проходит год десЛтіа] С то] порГ>і, как цѣлы] свѣт Облетѣл прнзйв крылйты]: «В этот ден] работы нѣт!» Пуст] же грйнет на просторѣ Міровому хору вслѣд Чёрез горы, чёрез мдре Дружны], русскі] наш привѣт! Над Уралом и КавкАзом, Над Нево] и над Днѣпром Пуст] наш клнк раздастся разом Как весённі] с нёба гром! Пуст] хозяева ] жапдйрмы В торопйх заб]к’>т в набат. Цару пуст] гонит из казйрмы Против нас рядй солдат — Пас угроза но принудит, Наш отвѣт готов даввд: «В йтот дсп] работ не будет — Всѣ рѣшили мы в одно».
Смііло, станем обще] ратую, Всѣ в рлді’л, плечо в плечо! Отоит дружно астату нам, брѣтуя, Ч враги нам пи почом! Над Уралом и Кавкйзом, Над Ново] и над Днѣпром, Нуст] наш кяик раздастся різом, Как весен ніу с неба гром! НАДПИСЛ К БОГАДѣЛЛІѢ ПОСТРОЕННОЕ ПАРКИ ХРояёчно, можно тут /'Числу большому жнт]. Но всѣх однако же Тебѣ не умѣетйт], Которых по-міру Застаиил ты ходііт). V ЦЕРКОВНЫЯ ВРАКИ т^равоучёніем / Преслйвньц Телемак Стократ полёзиѣе Церкіівных всйкнх врак.
ПРОТПВ волны Маст&яет час, и он уж не далёк: । / Проснется спящіе народы, Соединится с айііадом востбк, Во имя братства и свободы! НастАвут времена рі.'іе) свободны*. Они замѣнят нам геро]скі| меч, II вдохновенная живая рѣч.і Суд)ёю будет межнародным. Пастйнет час, и смѣло возвѣстйт ОрАтор йстину святую, И лирою свободно Ііро.івучйт Любов] нарбдов вѣковую, II будут всѣ внимАт] тогда народы... II ііерестйнет лйтр’я крону.. II лй>ди водворйт нз рода в роды Свободу, братство и любов]! ЦАРСКОЛ ФАМИЛІИ —Ш— Ры не отечества сынй, Питомцы припілецдв нрезрѣнны- Мы чужды вас,людё] надмённыхДх: II вы от нас отчужленй!
РВСЙУБЛПКА ЗлІ’і'.І МІ4 ТІІОрІІМ СПОЙ) судібу. / Здѣс) гену ж&т^сл не обйзан, И, как собака, не іірнвязая, К самодсрікапиому столбу. СВОБОДА ТТарй) долдпскому онЛ /ч! ненавйства и с.мѣіпнй. ГОСУДАРСТВЕННЫ.! НІ’ЕСТІ'ІІННК госулЛрстінчінку прссті пннк. / СидІ-,.1 н тюр]мі. наш бі.дпі.у упнп Зііті.м царі гні.ном носнылЛл |к.. Ч в ссылку узника соелЛл. Ч страну мнтело.і н еп і-.гбп. Ч В'Іічііых іуюг, и ПІ.ЧНІЧХ ЛІДОЙ, Тоску, разлуку, ходод, горе ЧспГзтыват] при хладном морѣ. поплм Лотйтс вѣчнаго Народу ни ярмі: Чоіітес] пробудйті Вездѣ] ствіс умй.
двъ сосѣдки ДОогцемо,, какая скука /і Заключонно] быт.і в тюрум-і! Цѣлы} леи} лсжЛт) без звука II без мысли и головіЦ Ах как тяжко, тяжко, душно! Словно камеи], дащіт груду, Сердце буётея Непослушно Тяжело вздохпут)! Но вЬд} рндом.тожс клѣтка: Мбжет, веселіе там. Стук-стук-стук! ну что, еосідіШі Хорошо л] живётся нам? —«Лёгкія,всё не в порядкѣ, Стало трудно міфдышат]. 'Го чахотки зло] зачатки, Видно, надо номират)! Кашел] мучаст пот тоже, Окаянііы], груду болйт... А сііпоіці] мір-бо.жу За окном так яціт] манііт! За желѣзную рі.піотку Иадрш.с иі.ри уже ирі‘ир«тіиі> <‘ііасн 6оС .гпасиОи.* Я}ии Оудуіциго иризяает; „раднбо, іодо..?
Солнца луч] скол]зііу'Л, Вѣтерок, ворвиишш] в клѣтку. Свѣжестро пахну л. ПКчічет, лииі] к лицу касйяс]. Про зслбііы] лТ.с, Что, вершинами елниаяс] С еп 110116] небі-с, Аромйт росиро,•трииікч : Свѣ.кест] ебесіі. мхов Груд] болріую укрѣіілнет Лучше докторбв... іиопчеп, нервы раздражая, Про ТОТ луг рОДІіб], Гдѣ цвѣты благоухая Искрится росо], А порѣ] .інучігі умГлло О борьбѣ ГЛѴХО|, Гдѣ была б поле, на сила Жіізни молодо]. По подрѣзаны мнѣ крыл]я... Дйиит, как тш'ки, Чувство гордаго бе.'.еііл]», Злобы и тоски. Перед смертію я по трушу, По желала бы пожнт], Чтоб всѣ < іі,іы и всю душу
В дѣло ноложйт].» Кппіел] жалобны] раздался II пронёсся стой. Жгуче] б6л]ю отозвался В сжатом сердцѣ он. По II сіірйвп сет] сосѣдка. Даі толкніе] туда, Лііш] понйт] её нерѣдко Трудно — вот бѣдй! Как жііпОін], касатка Маша? —«Плохо, друг мо]. ллят... Ден,і и иоч] ввд] в стѣну ііішіу Жулики стучат. Арестйнты всѣ спириты, Замѣчаю я, А жандармы ядовито Смотрят на меніі. Замѣчаю, как ирс:ірѣп]е В лііцах их сквоайт, П улыбка сожалѣнья ІІа устйх сколрііт. По, что пишу я, о-божс! Огоідкіі горііт! 11л углов и окон рожи Страшныя глядят... 1! все больше: то толпится
Гномы вкруг огня, С адекнм хохотом грозйтся Ногубі'іт] мспй: ,,Как, неечі’ісгпая, мсчтйепц Обновйт] ты мір? Унпчтоипіт] к нём желйеш] Наш кровавы] пнр! Не спасёиц ты человѣка! Пам и нам одпіім Адом пласт] дпніі от ві.ка ЦЛрствонпт) над ппм'.“ Подо мно) раанср.ілас] бё.тдна, Неё нлынёт кругдм, Я борйс), по безполезно! Нобіі-.кдает і ном!» < молію всё. Лшіу часового Раздаётся мі.риь^ шаг. Ііез ітрадно и сѵроио Смдтрлт :шё.іды в небссЛх... ЕІ’6 ВЕ.іГіЧЕСТВУ Ркаікіі пам, Ш.мец обрусі лы), /Что для Россіи ты сверіініл? Когда и в чом вові.в тво] цІ>лЦ] Любоіу своііі к пе'і прояпііл?
ПЕРОВСКОЛ ХѴт] жоны чудныя, снятыя... /^Ііх рѣчи, МЬІСЛІІ и МСЧТЙ Манят, как звёзды зояотйя, В мір тй]ію], вйснге] красогй: (’оздап]ем чіістым, благодйтпым Выла Ты в н'ідолн земно]... Да свѣтит солнпем незакатный ІІріЛт души твоё] снято]! Ты долго гнёт переносила, Спокд)но шла в толпѣ людё], По жажду мёстп Ты тайла, Как чудны] клад, п душѣ твой]... Так нёбо ясное, сбирая II град, и громы, и опій, Молчііт, прекрасное, играя .Іа;пр]к> в солнечные дни. О, гдѣ поэт что пе рѣшится Скловііт] колѣни пред Тобо], Тобо], ч]я жи.ш] умѣла слнт]ся С одно] завѣтною мечто]: «Уб|]ством стрЛшпаго урода ('трапу' родимую енпстй II угнетённаго народа Любов] в награду обрѣстіі.»
Утробѣ зпѣря ттл велѣла Расплату дат] Тебѣ за кров], За всё, чѣм так оікі жирѣла Ч чѣм жйрѣт) не будет внов)... Влистйл юно) красотою. Встрѣчая смертны] сво] конёц, Ты шла с улыбкою святою Как будто к брйку Под вѣнёц... Доступа звйн]я человѣка, Доч] незабвенная, лнш] Ты! Ты — солнце родины іі вѣка, Ты — перл святЫнп ] доброты! Прорут года, ігарод держйвНЫі Изррет мрамора пласты, 'Ітбб дбра.і тво], Навѣки славны) Затмйл всѣ дйва красоты! ____ * —— іістпіііюі: ( 'іа< т.іе ТТокй еет] кйпля крови в жйла'х / ІІе будем іглакат] ип могйлах! ІІдём бор6т)ея. мйсліѣг), жит), Царё], властё] ѢЛѢГх ,’Ьмбоі бит)!- І’дѣ нѣт тревоіЧі 'и йенйст]Я. Там нѣт и іістииігаго счйСт)я.
ятлііііі.м_іі.ѵтніік "МГдёт он устйлы], а цѣни гремйт... ] Закованы руки и ноги... ( покорю и гордо он взор устремйЛ Ннерёд по пустьінно] дорогѣ... II лѣтнее солнце пеіцАдпо паліТг, II двинется трудно от ийіли... (’ тоскою он мьіслпт дорого] о тѣх, Что прежде по не] нроходіілп... А дёспот ппрует в роскошной двор-І Трсвогу ііиііом залнвАя... [цѣ, Но грозныя буквы огпём на стѣнѣ Уж черти г рукА рокоііАя: «Падбт произвол и возстанет нар&д, Ііелйкі], могучі], свободны].'» —Ироній], иаш товАршц, ты чёстпо прошол Сво] доблестиыі пут] благородны.)! I Ты жёртпою пал во борьбѣ вѣковд], С любовію ссрдёчіюі к народу. Ты жизн] дорогую прпнёс за него, За труд его, чест.) и свободу!.. РАБЬІ "Презрѣнные рабы / ІНлют за царёі мол]бй. ,
•ДВОРЯНСТВО Трісйт] задумав про дворішство, / Я рйфму к слону ста.і искйт]. • I что ж?нашдос] лііні] чванство, іі)- Пучто прикажете сказіп]? [янство. Когдйж прибѣгнеіи] к корисслоіую, Не годен Кореи] ни одіш: Ужб л] ни одного отрод)>і Дворёцкі], дворник, дворяніін? Зачѣм дворняшками зовутся Тѣ псга, что лйют нз ворот, И меж собо] за косі] дерутся? Ужй л] они дворяискі] род?! ----*---- РЕЛИГІОЗНАЯ МАТЛ и умное дитіі —і.'Ѵ' тебіі ест] брат на пббѣ, У Он меиіі не огорчал: ВІ.рнл в бога он и ангел К небссйм малібтку взял.» —Паучіі мсніі,родн;Ъі, Как тебя мнѣ огорчйт], Чтоб не мог мепй с тобою ГАдкі] йнгел раздучит]!
ПДЕЛЛЛЙЫ.1 ЧПЙОВШІК О- состйяім сёбі. положеніе ) Вез проті'кці], без сайзе], одѣн. У меіііі с.тйпнЫ] дом іі имѣніе, Ордена и почбпіѣрпіі ’Лйі, Оттого, Что ітіібйтісл почтйтсл]Но Бьіло дѣлом спяѣйм для мспй. Говорйт: «піічо пгуТ) уійізйте.т)ііо. Это всё пустякіі, болН'пвнй! Это мёлят фіілбеофм поптде (Упаси и пзбйііп нас бог!), Это веб либерплі'.і су'рдвгаё, Вез чнпов, коіпеЧріа н слііог. Я такіім убѣждбіцям не слѣдую, 11с гакЛя натура мой. Сыноіуіім л сноігм пройонѣдую: «Дѣти, гннтес]'кПк і нулея'іі н!» У меніі бм.т .ниттінник еіятеЬ]ні,і]: Оттого оп и сіілу мнѣ дал, Что чіііібнник я смпрИЫ), ііекііТел] II ему как никто угождііл. [пьі] Как-то, ноМіПЪ, нрипібл Я с докіійд Иеред иіім ег<> мпіі-ііИял дочу, [пми Па неё он еордІп'іЯМИ ІпглііМмн Смотрнг сумрпней,тріізі'п,как ноч]
Обернулся-ко мпѣ и с сурѣпою Міпіо^ мнѣ оп мяполил сказЛтр "Что мнѣ ді.лат] С дѢвЧОИКО] бѣдов- Мнѣ не хочет руки цѣловАт)! [ою? Покажи еі нрнмѣр нослутпЛпія, Одолжй ты меня, старшій: НоцілуІ дли ей назиданія.» *ут счо протянулас] рука. 11 ту ж минуту,смпрйнно.поч гіітел]- Чодбѣжйл я, согиуніиис) дугрі |ио Ч губймп своіімн чувстийтеліпо Приложіілея К рукѣ Дорого). Помню тйкіке друто] яамѣчйтел]пы], •'ланііыі слічаі из жйанн моер ІіГ.іло лѣто: вачаліннк сійте.Г)Шяі Жпл в то время па дачѣ сво<у. I* іиін-мундйрѣ. наві.спв отличія, Н явлйюеі к нему... тол)КО вдруг І'оворйт он: «Такій гцчілйчія Пс.піолезніл па дачѣ, мо] друг. •Чдѣс) по город. тебі. полполіітеліпо Н сюртукѣ :ідѣе) стойі) Предо мнор» >1 пи слова, согнулся почтіітеліііо П пз комнаты мйіом домд). Снлл тогчііс я свои украшенія,
Взяд сюртук у лакёя его II исііоднен святого смиренія, Пёред шефа предстал своего. Много, много услуг я оказывая, Чтобы быт| у него на виду: Для него я обѣды закАзывал, РасчищАл я дорожки в саду, Па лопій ікѣ сыночка прокАчивал, У супруги болонок чесйл, II магазины по счбтам уплАчпвал И провйзію в дои прпнасАл. По его одному мановенію, Голое сёрдца в себѣ латай, Правых я подвергая осужденію, А виновных оправдывая зря. Чут) кого награждая оп любовію, Я того принимался любйт). Никакому ни в чом прекословію Не давал и.і себя выходйт). Оттого я вознёсся впачйтелфіо, Оттого сила ест] у менй!.. Гопорйт: «шею гнут) унизйтел]по.и Это всё пустяки, болтовня!!!
ПАДЕНІЕ СЕВАСТОПОЛЯ 4^ак плйкпл дрёвлѣ Ерсмія /' Над плѣном родины своё], Так плАчет сын тво], мат] Россія О гибели твойх дѣтё]! Да, плач и горе мёиіду пАми!.. Еврдпы гёні] пас избйл. В кропи омГатымн руками Прекрасны] город он сразйл. 1’убіі полкѣ солдАт боа енота, Пані царі не эяал егб еберёч]! С него мы трёбуем отчета За глупост] беэтолковых сѣч]! И ТЮР.ІМ І. • ♦*» Анротіівѣли мнѣ книги, Л Не хочу я их читйт]. Дѣло міра, слйдост] пѣги. Не могу о вас мечтат]! Мнѣ вѣді пжизн] по ноэпратііт]ся: Сгнит] в могіілѣ мнѣ доляшо. Без копца в гробу томйт]ся Мнѣ царйшко) сужденб!
МАТУШКА ЖЕНЕВА т- Город сплётеіі), город вздохов Город всйческих подвохов!.. Ты вмѣстііл в ііредѣлах $;іких Поляков, жидов II русских!.. Много ДЛІІІ11ШХ языков Ест] в уста* твоііх «сынов»!.. Будто палками их гонят, Всібду рыскают, трезвопдт: Не слыхйл ли. кто о том. Что М(эн) сдѣлался скотбм? Что так Ля то дѣвица — Преехііднѣіппш птица. Что вот тѣм припіол капут: Скоро с голоду номрут. Что у гѣх (глупы как пробка) За столбм была похлёбка. Что того бы іірослѣдііт]: Сііл]ііо начал он кутікг)... Но всѣ толки, нередаті. То ж что звбады сосчитйт]... Сплётне] справа, сплётнеу слѣва. БріД.ккст матушка Женева!..
Как течёіце быстро] Роны, Там же носятся шпіоны. ВсіЪду бродят, примѣчают, Корок фрішков получают: Кто и с кѣм, когда бранился, Кто, как стёлука, п]ян напился. Кто куппл себѣ штаны, К лі'івкпх сколько кто должш'д, Всё немедленно допосят Ч себі, прибавки просят... Тород снлётен], горол іыдохов, Гброд всяческих нодвохов!.. Но едвй л] мо] стнх уміістен: Город, ты давно нзвЬстен!.. ЦАРЛ II ГРАД Лпііі] только цар] пріьдот в |>усс >’ К«] град Чіпіоны прсвратят се] град во ад. ЧІІСТІІЬМ.ГРАЖДАЧЙН Г*воббду и правду любіі, Л*Царя и жандйрмов кляня, Воролся аа родину я.
РУССКОМУ АДМИНИСТРАТОРУ Рсё, п чом дышАла жизн] живАя, Любові, свобдда, правда і чест), Чііиовіи.у дух тпо] возмущая, В тебѣ ппнілд вражду и мсст]. СЕНАТОРАМ 1 м* Я. ппйст вас тепері Россія, Извѣстны вАпіи псѣ дѣлА, II вАши личности сѣдйя Судьба презрѣнію обрекла. — — МИНИСТРУ Д^пк раб, кпк черіі) ты преемгакбл- } Позорно блйжпих предапАл, (ся, Н всё за честію ти гонялся, Хоті честі давно ты потерйл. АКАДЕМИКУ ИМПЕРЛТОРСКОЗ АКАДЕМІИ ПАІК Твоя «почбтная» извѣстное^ Рѣшёніем тѣх утверждепА, Кому россцская словёеності Есті незнакомая странѣ.
185Н_ГОД " Меня іюстйвил бог / Над русскою землёю.» Сказал нам наглы] ішрГ "Во имя божіе Склонй)те<^ предо мною, М«\) трои — его алтарр Для русских не нужны Заботы гражданина, Я думаю за иас. Уснйте: оторожйт Глаз эоркц властелина Россію всіікц час, Мо] ум вас оградйт От чуждых нападёнц, От инутрснннго зла. Чуст] шініа жіі.іпі точот Вдали забот, в смирёной, Сііокозпа и свѣтла. Совѣты не нужньі Помазаннику бога: Мнѣ оп даег соііѣт. Нардд мд« і за мно.) Нсвйдимоз дорогор Одни я нижу евЬг. і'ордйтес], русскіе,
Бйті ціфскпяи рабами. Закоп вам *•- іиигсіг) »ой, Отйчеепю пам <-“флаг Над царскими дворцами, Россія — йто я!» Мая .дЛлго пі.ри.тп: В і*ря«'і востй'чгярі лі.ии И м&іко] сустй Покорно цѣловал Ряд рУтсмгх поколі?пі| Прах цйрстіилиго) ііятѴ.1. Іі^даіустиіс у»і* Над нДм’п тяготило. За градами бумАг, За перепискою Мы зябвіиАли пѣло В присуѵстненикіх мѢстАх. в защиту поровстпа, В зяіийту псрлвгі.пі» Мы стйвили ЭКкМН. Под буншмо «ѵб СнрКІПАЛОСГ) простутглбніс, Но пункт бита «обиюдОя. Свойм дяректпрая, МімгіКЯфМі иі»я схуікйли Отчизну ПОЗйбь№.
Чред пйипі ползали. Чннов у шіх прссйліг, Кростов наперерйи. 11 стало воровство Паи ді.лом о6ядсііігы»і. Ктотиог схва'гй'г), тот брал. 11 мёжду ніі,пі тот Бпл болѣе почтённый, ’Кто болѣе укрііл. Члрйд опредѣлйл Познанья генерала, Он г.туп или у«ён. Церсмоіфіліііы) мпріп II пОггринка рѣшала, Чего достопн он. Бригйднвп геіюрйл Был лѵчшіі губорпіатгір, Искусй'Ьрцу <п7>атег, Отличны] нпжепер, IІрлпдпа Ірнпі сепіяор, ЧесгігРупіг] іюліжѣк. 4<ічйліпик, ніігнішго Права не огіб.'подйя, Был лйоппт, по.туббг. ''Опем^іслснтті сатрАн, Был царокірбиіі для чран,
Губйл, вредйл, гдѣ мог. Стал коиюх— цёнзором, ІНут царскі]—адмиралі КлерімАхел] графой стал. Россія роздана В аренду обиралам! Что ж русску? Русскі] спа.і. Кряхтй, нёс мужжчдк Как прежде господину Прад-Ь донскі] оброк. Кряхтй, поміщик кдал Вторую половину Имѣнія в залбг. Кряхтй, по прежнему Даіу русскіе платили По.уячим и кластим. ШепталиС) меж собіу, Ворчали, говорили, Что ато етыд и срам, Что прйвдга нѣт в судѣ, Что трітят милліона, Россіи кров] и пот, На путешествія, Кіоски, павпл]бпы, Что плохо всё идёт. Нотой за сралаиі
Спдйлисі по полтйнѣ, Косйс] по сторонам, ‘‘•нііС'ли хлопали, Бранили Фреццолйші, Лорнировали дам, Ч низко клйиялпс] Продажному вельможѣ, И грйзлис^ за чинй, Ч снйли, ЖИВИ] СВОЯ) Заботой но тревожа, Отечества сынй. Чл] удалнлис] а глуіи] Прадѣдовски* пмѣнід В бе.ідѣіетніп жирѣт), Мечтйт) <> пирогѣ, Бесѣдоват] о сѣнѣ, Животным умерёт). А ёсли кто нибуд], Сред] обще] летаргіи, Мечтою увлечон, Чх нризывйл на бран] За правду и Россію, Как был бѣдніік смѣшон! Чак ловко над его Безіміем издѣвался ЧиндвнБі) фарисО]!
Как быстро от него, Блѣднѣя, отрекался В'ісрАшиіі круг друзе)! II, под анйфемо] Общественнаго мнѣнія, Срсді смрада рудиикби < >н узнавал. что грѣх. Прерват) оцѣпенѣніе, Тяжолпі сон рабби. II он был нозабйт... Пороу лшпі о безумцѣ Шептали здѣс) и там: "Быі'і может оп и прив... Ж жалко волуно думца!.. Но что за дѣло нам?» Гордіілнс] мы однйм: Могущество» Россіи В собраніи королёі- «Что нам (мы думали) Их ѴКорИЗІІГ.1 злыя, Мы всё-така андоѣ).» Когда на илошн.ти Пред царскою нѳлйскоі Шли строіные иолкіі, Знамёна вѣяли. Блестѣли грозно каски
ня Гэпѵі<ч.иэ ІПИ у ;нв<1хэ хйЯВой 101«<Ій ѴѴіоц :$*ЦМі*й » нэГіипохоц иъііэаѵ йгі?х0 •ийлиНллія Гннтіыіод * (ійфжйііо (.«.Іи І'няѵііоіім ц шиоміф ѵпэойз іі -локоілМ гитКіовя ]] 1*19004 И О101НПП1НЯ«Ѵ (іОПіНИІфП ЯОЯоіІВіі хогіоцо я ййцоХц «р.ия аіязннііѵі;! <о«ь ѵ«П<і?ѵХ 100 и «ЯО.пМп КіЙППЛТГОО ГВЦ ЙО^Ѵ««Ч,О0<і|» НИ 01Ц ‘ол. «»: э«н 1В90ИГ дпв .ЯОНГІМП ЙИИИоГгй^ ‘яаеЗм ипкі.кігороаіі (овѵсіол ‘иігік1:[.а «іяѵіѵан Меп йиао^йІ ц яригой іуяяЛіо вя{и*э» :ли»ч вн пѵя<І!|.я п... *ия4м йМП^ІХ г^кэ4ѵ] ' ‘югшвяло 4ке<иих>?<іяо ‘иѵгеігаоігоя гвц Ц 'ЯЯН1.1П ЬіТИКІЯЭИ ц
ПачАлу нспогпдн: Ми гордо шли ия бор «Пусті (покорили МКІ) Беаумствуют народи, Силён паш кра) родпб)! ІІродвйдѣл русекі] пару Дапиб ужё волнёніе, Всё приготбвил он. II міровб] бор^бй Ждёт тйжкое мгновеніе ' Спокоен и силён.» II крѣпче прежняго СбирАлис) мы вкруг трона, ВиимАя бранны] клик. Давали богачи Отчизнѣ милібны, Сво] грош давАл мужіік. II что я<? ЗаОтМ и расплбх Иас парна врпждй иарод- Н тяждлы], мрАчны] <іае (но]. <іб]йл поелаиііііков Сои глупости прирбАІіо]. Всѣ обманули нас. Куда дѣпАлиоя СоддАтов милібны? Гдѣ был готов отпор?
Мп всё по вѣрили, А слЫшалисі уж стбны И;і-зА кавказских гор. Предѣлы русскіе Вора уж раззоряла. .Уже страдйл парАд. С крестй Исанія Россія различала Британокі] горды] флот. Одйн кур]ѣр идтй Вперёд нёс прпкЛзап]е, Друго] идти пазЛд. И двигалис) норка Без цѣли, без сознанія. (То был уж не варАд!) И бГдло мало нас Вездѣ, гдѣ враг яплйлся. Солдйт нпні грудію брал. Глупѣе прежняго Зато распоряяиілсл Парадны] генерал. Там отступали мы От фбртов Силистріи С потёреі и стыдом. Здѣсі унижали мы Достоинство Россіи
Пред гйбсбургским ордою. Тут Лерег фикскіу вес] Был предай разграбляю. Там гордый адмврал, Амфибія, геро] Проигранныя сражёні], Своё] земли нс знал. Толпо] ліобймчиков Ничтожныя окружённы], Он погубііл наш флот. Паркйтиы] бомондііо-», ІПут кодкзд и надмённы], Зло] гёні] (длв оотрот), Он защищает Крым, Высочествам е почтён]ем Он раздаёт креотй, А русских крову течот, Враг ближе к укрѣплёи]- Россія! гдѣ ;ке гы'^ |ямь. ІІроснйс], мо] крау родно], Пз]Ѣаешіы] норами, Подавленны] ирмом, Позорно скованны] Бездушными властями, Шпіонством, ханжеством, От сна, невѣжества,
От брёда унижён)л, От лѣни в-Ьково]! Возстану и посмотри: Вездѣ кішіт движйиуе, Черёд уж и тобо]! Давно гнетут тебя Наслѣдники Баті.ія, Нѣт нрава длятебн! Нросшіс], ироенис]! Возстан)! Несчастная Россія! Твоі бог зовСт тебя Не в звучно» пѣніи Торжественнаго кл йра ІІред ликом золотѣти, В живо] душѣ ищи Глагол «владѣти міра», Іішша], словам ашвѣш! Встаіц! Ты пред йдолом Колѣна преклоаяеіиі, Внимаеші дѣху лжи. Свободны], ій;чны.| дух Тырабством асквсрияеш]! Оковы развяжи! Возстан], свободная, Прсд сило] беззакоямо], Пред хйосом власте)!
От пеурйдицп Спасбпуе, оборбну Ищи в душѣ своё]! Пред тропой деспота, 11 с крііком и с проклйтуем Предстану судуёу, нарбд! За славу русскую. За крову вс Ьх падших бра- Пускйу царі даст отчбт. |тіу Скажи ему: „Не бог Вознёс тебй иад нйми! Твоу трои—пеббжіу трои! Пе бог нас осудйл Твоими биту рабАмп! Нѣт, рабство не закбн! Гдѣ знаки твоего Божественнаго прйпа? Гдѣ чудеса твой? Гдѣ безпристрастіе, Пра Интелу нелукйвыу? II мудросту гдѣ змій? Россія облекла Тебй верхбвпоу пластую. Ты на землѣ бял бог. Владѣл ли ты соббу? Повелѣвая ли стрйстуЮ?
Всё л) совершай, что мог? Чіітаеші ли ты, царі, Прозрі.ніем пророка, В глазііх, и сердцёх людёі? Ты нснавйдиші ли Слуг лёстн и порока? Жмнёіщ ли для людёі? Ты слутиаеші ли, царі, Глас божіі — глас парода? Зовёші ли в ово) сопі.т Ты крѣпких доблестію, Не звйтностію рода, Не древностію лѣт, Нс раболѣпных слуг, Пе Д.ТЧНЫХ чнноліббцев, Клеветнпков, ханже), Продажпых обирйл, Разврйтных сластодіобцев, Безчувственных судёі? Пѣт, увлекался ты Невѣденіе»! и страстію. Ты прямодушіе гнал. В опасную игру Своёі играл ты властію И Русі позабывал* Ты дѣлал всё смотры,
Тя отмѣяйл султаны. 11а перекор уму Под предложёніем ІІепТ.ікдкі, шарлатана Ппсал «быт] по сему!» Ты спбрал цепзордв Презренную породу, Чтоб сон тве] охрмяйт), Чтобы пс вйдѣт слбз. Не сльпнат стоя народа, Чтоб прйввѣ не вшіматі Ты прбдлл йстину На тонкія игуч<*Н)Я, На смсрт] евобрёк: 'Раошій, раоіпін её!» Кричйліі в пасту плеіірі Безумство и порой. Опа «сгтёрааня, Оплёнапя рябамн, В ночіі погребена. На кямеіі] гробово} НечйстБгмн руками Псчат] наложена. II чттрЛжу строгую Над грозною мопй'лбі Постйвил фарисх^.
И дёспот гаворйт, Гордйс) своічо ойлор «Нслрй воскресну т] еу» Но віідшц) ли? Зарй Зажгяйоя на пестЬ'кі.. Тесудии) дсп] настал. Давно тот свѣтля] леи) Провидѣли пророки. Довольно мір страдая. Тга видипі) ли? П 'огнѣ Несутся иерупймтл С пнглйющілс ивбде... Т*я СЯЫИ1ІПП) ли? Грсмйт 11« глас пемкжуш й м Ы]: «Прогрйс, ігрогре<с иоскрёс! Носкрёсла ііетягна'! На суд сб»р*д<№сі стрвггі Цред скипетром ей Монйрхп-дёспоты, Г'інілйіе полубоги! І’рядёт ваш с^-дій!» Предстая), '(іяр), прол -суйом Исторіи порода, ТІред йстіпін судбИ! И® правду отвергая, 'Гй тгоіпгрйл свободу.
Ты был страстё] рабо.м. Россію погубйл Ты гордост|ю пустою, И мір вооружйл. Смирно; пред брітіями, Прсд родино; святою. Ты нёмощен и хил. «Проотйте мнѣ (скажй) Мой забвён|е, брАт|я! Мнѣ нужен наш совѣт. Откроете грѣшнику Народныя об|йт|я! Друго; опоры нѣт!»“ (иик. 1|) КТО ОП ? Кдва на рамо взял .Іолопскую порфйру, Едвй успѣл ступнт| Ок тропа на ступён], Как ясно доказал Всему честному міру, Что цар| Солопіи Глупіу, чѣм пробки иені. [иик. 2Ц
ЧТЕНІЕ СВЯТОГО ЕВАНГЕЛІЯ Граф Остолби, фнлбсоф наш пе- чал}иы], Евѣигелуе в сему!-. своб) читая, А казачбк огАрок свѣчки сАльноу Пред пймн с трепетом держАл. “Друг мал]чик наш заплАкал, зары- дАлъ... "«Вот-вбт с кого примѣр берите, дуры! > ’раф дочерни в восторгѣ закрич- алъ: «Откройся, міілгді сый натуры, Іто-чтб слезб] твоу омрачйло взор- ъ?» А тот в отвіт: —«Мнѣ хочется на- двбр!» НАРОД ПОЭТУ т^еви^і, чтобй в стихАх * Гордйяи лух сійлъ, " мысли нам, рабйм, Свободныя онушйл. -н-
призыв князё; в юлогпю Я когл* нибуд] ебсрус] / СкАзку пам сложйт] про Рус], Про пар,'] ей держйвных, Про людО] холдпством славныя, И про разныя дѣла (1 то] порй, как начала Рус] считіт]ся государстном, Подневол]пым рабским пйрством. Но покамѣст] скйако] длинно] Я вас, дрУги, удружу, На обйча], на старинны], Я вам прйскаэку скажу: Ге], садно] честно] парбд! РазѣвА] пошире рот, Придвш А] скаи]й к огнх'і, Сдута] присказку мой! Долго бывши старшиною Над славйнскою страною Княа] мастйты] Гостомйсл Потерйл под сійроет] смысл. И пред смёртвою кончйпо] На болііэиепном одр+. Оп сказал пердд дрѵжйио]: «НАдо думат] о царѣ... Вы одни не уживйтсс],
Как бараны вы дербтоо]. І’ак плывите аа миря Чыбираті себѣ царя!» Кот и поплыли барйны •*а царём в чужія страны (Словно пе-было кого Іѣіят) стіД* своего). Ч, пріѣхавши к сосі.дим, Чоіілопіілисі им челом, Чодарйли их медвѣдей. 11 чекаиным сереброн. Ч сказали: «Краі наш сГілси, •>Н велйк, как бѣлы] свѣт, Си богатствами обклей. Да порядку липу н пем нѣт! 1'ак нельзя ли пас увйжпті: Ч нам пожМомт), чтоб киісісмт|.» сосѣди отвѣчали: "Мы об вас дави» слыхали. Ч‘іды мы паи еділаі] чесі). Чам на шеіо зйдом сѣсту!>і Ч пришли на Р)сі Нирчі н- Ч°:іасмеліные бродяги. ''г<иіи кцялш і] и д) ип'іі'і-, ' еланяие им с.чужшу.. Много времени ирош.'іб. Міібгих горе ущч ло.
Но с тѣх пор суд]біі народа Веб в руках чужого рода... И до нйнѣшних времён Ніыец нам дпбт закон!.. АРИСТОКРАТЫ Рнй кружйтся в вихрѣ свѣта Толпою жАлкою невѣжд, И полны их младГля лѣта Пустйіх рѣчб], пустйх надёжд. Любов] к отчйзиѣ производит И в их сердцАх како] то жар, Но их без пользы жизн) проходит И их любвй безплбден дар. 1* ЧИНОВНЫІ люд •в* — ІЛѢт, не помыел благородны] у Двйжет вес] чинбвпы] люд, Вы.іывйет ум холодны] На безплодны], мнимы] труд. Мысл] о слйвѣ и безслАв]и Не волпует йхню кров], В них живёт одно тіцеслАв]е, Мёлких іючесте] любйв].
УТКА •Р юл] 1,0 Р>;,ч«ѣ Чередѣ / Утка плѣвает в водѣ... Плѣвает п подѣ ѵтнца Подушка под не] мутіітся... Хпостиком онй пертйт, Недалбче лѣс стойт, А на йіого лѣсочка Выѣзжѣот, толет, как бочка, ('трогу баріш а пиджачкѣ (С нам казіік на облучкѣ). Нѣжно лёжа не глядііт, Ііурпт да под нос свнстііт: ІІраіяіславпих дхш нечал]іінк ТосподСін земсшу начѣл]ник! Говорйт: «В селѣ Ефіімкн Піікопйлпс] недоимки. ІІі.ініче каторжны] мужіік, <>н начйліству врат] прніи'.ік: Випі] каки пойт куплеты, Г>$дто скѣрбу вовсе нѣту! А аачѣм плынёт злѣе] <тка? Развѣ утка, братцы, шутка? По какому ты закдну Не пошлѣ с аукціону?!»
КСТАТУИ ПЕТРА СВИРѢПАГО Гріляч вслйкі], муж кровавы]! ) Кдалй, па рубежѣ родной, ( гоаш] ты и тмѣ жестоко] славы <: окровиилёиным топорбм. ІІеіібіпііі цѣли ііроснѣщбн]я, Іі оное] отчизнѣ ты возник И стройныя іюд]йл мучён]я, II к < ни егрАіиііып воздвйг. По ими «ІІ/іл]аы» іі «пауки», крй.іекио] в странѣ чужо], Не раз твой дсбблМ руки І.аі ріілііс] кровію родііб]! II истрсблйя «зЛоо в отчйзнѣ, Ты всю отчйэііу оскорбйл. Гопй «иорбки» русско] ЖЙЗІІІІ, Ты жіі.'.н] Россіи подакйл. Вся Рус], вся жизн] ей доселѣ Тобою прЛ.ірѣііа была, Г па твоём деспота дѣлѣ Печат] проклніія легла. < іткйнул Рус] ты ною жестоко II от народа ты вдали Постропл город одинокі] (Вы вмѣстѣ жш] уж не могли).
гріду дал своё назвйіце, 'Іііпу о тебѣ глаейт оно, И Ідоброволріое сознаніе) На чуждой языкѣ дано. Настало врёмн зла и горя, И <• чужестранною толпо) 1 зо] град, торгующі] у моря, Стал Руси тйжкою бѣдо). (>н соки жизни истощает. Назвйнпиі прозвищем твойм, ()б руоско) он землѣ не знйет И духом движется чужйм. Сон Руси дал тебѣ побѣду И Русі ты смял, но по всегда По твоему е) влёчіел слѣду Чутем мертвящаго стыдй. П, будет врёмн, Рус) возстАпет, Назгонит долголѣтіи] сои, 11 на непрйвду грозно грннет. (В неправдѣ подвиг тво] свершон.) Народа дух распустит крыл]я, Нзмѣпников обймет страх, ' ранйтныі памятнкк насилія, Налейплется в иичтбжиыі прах...
ПѢСНЯ КРЕСПЯП Долго нас помѣщики душили, Станоийе бйли II привыкли всякому злодѣю Подставлйту мы шёю. Про царёу попѣі твердили міру, С ііуйна или с жиру, Будто бог помазал их елёем, Пи кнуту мы нс смѣемі II стрАхѣ нас квартАліныс держали. Нѣмцы муштровали. Будто глупы мы как козус стадо, Стричу да бриту нас нАдо... КАждыу бутару звал себй с нахалус- МАленуким начАлуством. [твоМ Знату и этпх, господи ты бдже, МАзал мАслом тоже? Нс наудётся что лу у нас инова Друга Пугачёва, Чтобы крѣнкоу грУдую встал он смѣ- За народа дѣло! [ло ТВАРЛ Рсеуолдпскіу дёспот-цару — Без души и сердца твару.
ОБЯЗАТЕЛЛІОЕ ПОСѢЩЕНІЕ ЦЕРКВИ РЬвая в православной русской х, а.мі Л чувствую себй в поморю] ямѣ. Когда провозглашаю'!' царскі] дом, Хочу Я( ЧТоб в попа удйрил гром. 111’ЕД «ПОКУІПЕІІІЕМ» Рго правй, его іімі.іуя — Плоды неправды и хищеніи... Но апат] судьба не так сурова... Уж мест] аа правды гнёт готова... Есіу 11 кинжалы, и друзрі... И он не вѣдает, кто я... НА ІІЬІѢЗД ИЗ ЛОЛОПІП Рмоі корйбл), с тобо; я рад Носйт)ся по волна»! Лпіпі не п.'іывй со мно] назід К рутины берсгйм! Далёко на скалах и степи Пріібт еыіцу .себѣ... А ты. о родина, простіі, Ноч] добрая тебі.!..
ВЕСНОЛ нам, наконёц, / Пришла желанная весна Её давно зовём, Её мы долго ждйли! Сомнѣнья» нодчинёи, Ум говорйл: «Едва ли Вернётся к нам теплд, Воспрянет мір от сна!» II вдруг — ла.лур] небёс... /Кивйтел]пых лучё) Потоки яркіе песут Тепло на землю!.. Природа пѣспям птиц Прилётиых слёдко внёмл Иіурчаіцем радостный [ет.. В отвѣт ноёт ручёр «Пришла, пришла весна.» Побѣдны] гимп руч]й Поіііт, немолчные. Над холодом, над снѣгом II жалкая зима В постСідпом, сп+.пшом б Роийет по путй [4іі'1 Доспѣхи всѣ свой...
—Я рйдуюс] песнѣ, По жду весну другую... Іову её всегда... П вѣрю, что нридёт... Свобода ни Руси! Сііѣшй к пам! Рус],тоску- Тебй, своёі веснй, [я, Томіітелріо так ждёт! Ѵ.ЗНИК С НАДЕЖД04 ПЛ ЦАРЯ " Г}оенйтал я себѣ неволю... / Мо| жрёбіу — слёзы и тоскй. ДалА сносйт] такую долю Йрагй жестокая рукА. По есті надёжда в нзбавлёнрі * ’воіім бѣдйм наутй конёц. Нѣ.у сст) благое прокид-) нус И на Руси сст] цару-отёц. О русскіу нар]! в твое] коронѣ Ксг] драгоні нігЬіші] алмііа... 0и іначііт: ,міілост] буду на тр< ігІ.!‘ О русскі] цар], поміілуі нас!» Нот год проніол. друку... десяінф. Затѣм дваднйты] уж настАл!.. А бі.дньу Узник в кааемагіі Неё ту же пѣсню іювторііл....
ВТ.ЧЕВОДколокол Х^огдй в колоколй ) Торжественно звонят, II ухо чуткое Услышнт звон их дал]ні] Невольно думою Печйл]но] я об]йт. Как будто пѣсни погребально] Весёлым звукам их Внимаю грустно я, II тй]ным ропотом Полна душа мой. Преданье тёмное, Та]нйк взволнует груд». II, мнится, колокол Я слышу вечево], Властіім когдй-то роково]. Разбиты], мбжет быт], На тйсячи оруді]. Мнѣ будто в аві'Ках тѣх Таится звук ино], Просиівшеься Русіі, С царйми грозны] бо]. Да, <мер оп давнб, Замоли язйк народа, Склонившаго главу
Под т>і;ккі] царскі] кнут... Но встйнет грозны] ден], По возэовёт свобода, И кАмни вопли издадѴт! И расточонны] прах II кости исполина Совокупйт опйт] Дух воли по едино. II звучппім голосом Он СНОВА зогудйт, II в оны] судны] дек], ІІ расплАты ден] кровАвы], В нём новгородская ДупіА заговорйт Свободно] р*Ьч]ю величАво]. II вйсело тогда ПабАшнях и стѣпАх Народно] вол]пости Заві.ет крАснн] стяг! ГРИНВВИЦКОМУ КезстрАшнід] муж, желАл ты блага! /*Ты мысл] великую питйл, И теб-Ь и сила, и отвйга, II дух высокі] обитАл!
звоп оков »сті, есті священныя скрижали. / Гдѣ наши дѣды и отцы Отважно имена вписали. Гдѣ современно боуці'д Ешо и нынѣ, пйшут крои]», о них то служа] ты с любов]ю, Лови ты жйдно всйкі] звук. Мо] друг, не зябывй] наук. По прбжде древішх языков Послуша] зной святйх оков: Гдѣ звоп цѣпб], гдѣ кров] люде]. Лоро] там слѣд святГдх ид<і! ПА ВЕЛИЧІЕ И ЕДИНСТВО ГОССІЗГКОЗ ДЕІ'ЖЛНЫ ХРако) монарх возмог, / Чтоб под одну державу Иарддов множество Толѣкое собрйт]? Чуті зііают по (іѣчЛм Себй, лицу и врану. Но всѣ в сдйііы] глае Орут «е.й.а мат]!>*
нипш Мѣлы) год мечтая я об одном: Умерёт] бы тгнуко яа постели. Но бо.трійцы, гдѣ б мі'іііі при.ірі.ли І'оворят наполнены бйтком... Ирокормйт)ся думая я трудами, И нросйл работы со слезами, Да нросйл не и добрыі, видно, чпс: Всѣ вотвѣт: «Работы нѣт для иас!» Воровйт] и грйбигі прихолйлос}, Да па сйрдцѣ совѣст) ніевелйлаеі. А соблАзн то был со веѣх сторой! И пошдл я кляичиі) у окон! Черв] зловредны], я вас безпокою? Раздавііте гйдипу ногою. Чтожалѣт]? ВсіЬжизи] меня давили Отчего мепй вы не учйлц? Ві'дшел бы и:і чбрвя муравёр Я бы умер, брат^ев обнимая. А бродйпу стйрым издыхАя. Призываю мщеніе на властё]! ТУЧИ ’Ѵ’ нас из-за царёвых туч у Не проннкает свѣта луч,
ХОР БОЗЦОВ ЗА СВОБОДУ Хррѣпко мы за вол]ност] бйлис], / За всемірную любов], Но мечи ііереломйлис] II изсякла в жнлах кров]! К нам народы обратили Очи, смутные от слба, Но, беасділріые. просили Тол]ко міцеіфі у пеббо. О царйиіка, черіу разврата! Сколько крови ты ИСПІІЛІ Ск6л]ко жйэне], сколько злата В диком чрАвѣ поглотйл! —О святйя Немезйда! Да отмстится нам обйда! О снятія Немезйда! Да отмстйтся нам обйда! ВЛАСТЯМ Рмиріітсс], гордые владыки, /"Властители судбб людскйх! Гдѣ вйіпа власт), чтоб смолкли крй- II чтоб народны] стой затйх?! [кИ
ПРЕД КАЗІІЛО —«Завтра казіц... тоііор піирді.і| у Эту голову отру би г... Я покоен... Кто жалѣет, Вудет плакать, если любить. Ііудет злобно издѣвйтіся Над моіім кровйвым ті.юм Сонм рабов тунйх и ді'гких, Ніізких духом, пддлых дѣлом... За свободу,за свободу, Я страдал и честно бился. За свободу я прогрессу Пламенно душѣ] иолйлся! Но умру н безполезно, Кров] мои продуется даром... Смерту покбнчігг с жйзиую сіоіы ТонорА одіійм удйром!» Прогресса дух заговорпл: —-«Нѣт,кроіу лгодбу не ліётся даром: 1’я в души искры заронйл, И вспьіхнут искры ті» пожАром' . * ы дѣло жизни соверниТл, И пддвиг смерти пред тобою: Н вѣнцѣ терновой в сѣну моги.і, Идіі е подуйто] головою.'...»
СВЯТАЯ РУСД страшны] віідѣл сои: 7 Мнѣ снилосу будто гдѣ то, В каком то смрѣлном я Вертёнѣ эаключов: Запоры да замки... Ни воздуха, ни свѣта. II душно было мнѣ. Кругом я слышал стой. Да свнст бичбу, да жсртн Отчаянные крики. Проклятія и молубьі. И хохот палачё), Напѣвы ііріныо Какііх то пѣсен днких Н стук оков, и аау.к Бряцѣіопгих цѣпёр.. Обшйрсц был вертйп, Людёу в нём бііло много, П всё томйлося В потумах и духотѣ... Н тёрлпсу мёікду ПІІХ Назоулнно и строго Тиірёмщик да палйч... Привьічпыі к темнотѣ,
Их глаз слѣдііл ’п веѣч. ІІх КйіКЛЦ) ііиііот Ча.ійлое] елйшало. Ловило всйкі.) плпч... Ч горе бѣдняку! За жалобу, : а рбіюі Ча иетяаАніс Тпіцйл ег<> палач, Ч ВСІіМ ВІіуШПЛП ІНІМ. Чтоб 6ЙЛИ МЫ ІІОКбрІІІ.І. Что бог нам гпк і«’ЛІ.і, Что нѣту бляг шіГ.іх. Что блага прочія Мечтптелрп.і и в ід< рні.і, •то сміірш.іх во.іве.іу г Н тюрочніини епмих, Ч право, в сво] чербд, Дпд<т им беч | япіічпо ' убііті и буртвоваті, II грйбнті, и гуннііі. Что можно краеіу и лгпті. По лбЛпо п прнліТчно, Что неё тому проетнт. Кто малгор Донос.ііті. Ч узпіікоп парод К'аайлое], нріімирплсп
(' скоёю долею. Под брсменем оков Несчастны] ііо-уцці Ноірн.і и опустился В пороки гнусные Поданлешіых рабой: 1 Іев і.аи'стно, обма и 11 лому и лпцемі.р]е, Мдоиметно, іюдкуп, лест], Навѣты и подлог... 11 вѣру дли него Смѣнило еѵевір]е, II стадо юлою Ему едины] боі. И.; удушающе] Атмосферы насилуя Исхода я иека.і, Но заперт был исхбд! И стерегло его Народное беасйлуе. II жалко было мнѣ Подавленны] народ. В его паденіи, В его несчастно] долѣ Ее.івістны] веѣм ігѣвец, Душою и скорбі.л.
Поклоипик'пламени ці Добра, любви и воли Хот| ІГІ-СИО) ѴЗПНКОВ Ут+.іппт] я хогі.і, И к памяти подипті Побитаго народа Слова, которыя Давно утратнл он. Скаайт], что есгі и ічіѣт, II право, и свобода. Чппбмпит) < .иіикпм. Что сила но . пі.оп, Что быі'і осиленныя ІІасііліем возможно, Чо права прилгана і,| Насил]я не должно! Что всё новолріое Обманчиво и ложно. Коварно, пагубно, Неправо и темно!.. Чо| голое с пёрвых слоя Шпіоны услыхали. Чапали на меня ТюрёМІЦПКІІ ТОЛІіб), Ч подняли бичи, II ііму указали.
«;Тг.?иО’і кисіп.1. киііз’іі ;<лігизніі іілііо'і риіафсЬі.'ОП Гиніілѵя»Я'О[[ ;Гіч>ііыіг.іінл Гряш.чі ріаіиіЬк-ѴоіІѴН Гіінѵ і .>ц ГІІО.ІГІЯ .1 іс.ч-пі". ѵ,| ірючлі Го’іГііГ.і <чіпоГ<і|| .і.мігя аого.і «и. Гаі. Ц «іц.ііэі ѵ,!» :<рік пі’пывія Гоіігох іпіипг)' [| ГІІІОПІПІ ІІІІІ.ІІІІЛК.І || ‘хвгог.і и Іічи міПІІП.нЬ'І.І. Ггшѵѵ<1л<< ГЧНІіГіМК 'кііхл’Г-оіі ОГМІХЧЦ НІІО1П П ЬВГІІ НІ'МГОКЩ; •Ц.ІОІ.ЧГ (!?! ’.ІПІІ Ѵ[| ••І'ОІІЧН яочипГого.*] Н.ІГІІ ІІІІІП:-- ‘ГЧІХОГІ'ІІ ‘Гапі-пяіііно <пѵ<9 мііч ѵкГсІои впііі'ккікі । Хги<г Гішпіпп:)' оііііп:| іГ.югипкІляо.і чіі.чікиі || ОііііііпНіЛ 04. ОЛЬ •1ЛІІ1Ц •ГоЯ.Сі! <1ІО4..>І!Ь0|| *рік ПІ-І.ЧІОІ.’ 4<>й П
И псѣ повѣрили Отрадному обѣту (Н нссчйст]и вѣрится Так скоро и легко), Ча встрѣчу бросилис] Мерцающему свѣту, Но свѣт бѣжйл от вас: Блистйл он далеко... И йто был не оп, Тот свѣт жавотворйші], Свѣт вѣчны], Вотиння], То был не солнца свѣт, А просто фе]ервёрк Трескучі] и блестйіці], Иллюминація, .Минуты] блеск ракёт! 1і его колёблемом, Сверкающей сі>ін]и Кдвй успѣли мы Друг друга опознат], Про вѣши бѣдствія, Неволю и страдащя, Про паши тяготѣ Взаимно раэсказііт]. Сіі'ін]е ужасы Яснѣе озарйло.
Которыя ДОСёЛ) От нас таила т|ма!.. Но фе)српёрк угас И всё опйт] как было... И тѣ ж тюремщики, Шпіоны и тюрьма... Ж ХРИСТІАНЕ -*- ТТуст] нас дуют валко] / ІВдол] и с перевалко], Мы вѣлі хрпстіАне: Наш удѣл — терпѣт]. «Господи помйлуі» Мы всё ж бі дсм пѣіі. РОЗГА Рот средство вѣрное, Чтоб к нам но допустйт] На дряхлом западѣ Возникшую крамолу, II в сердцѣ подданныя С успѣхом нревратйт] Любов] к отечеству Но прйданності к престолу.
СНБЙРІ —ш- Ты зиЛепі] ли страну. Гдѣ лбвят ооболд), Гдѣ вѣчніз] иѣрствует Тумап среди степ<\). Гдѣ солнце блѣдное Не грѣст, не печот. Гдѣ тбл]ко мох одни Пад тундрами раегет? Тн зпЛеніі ли страну Бсздбнных рудннкбн. Гдѣ жизн] евоіб влачат Уж нѣскоЛ)ко вѣко а Под тйжестію тоски Свободныя созданія. Кляніі муіііте.іі'і В послѣдней издыханіи? Ты знаніи] ли царіі? — Жестоко он царйт, Ударами кпутон Рабов своііх дарпт. И, царственны] ііаляч. Безмозглы] и суровы], Он шлбт своііх рабов В тот кра] бе;ілі<‘>дііі.:і,іи.іі д]..
БОГ Я дважды бог, возстйв от сна, Курііл сигару у окна И, чтоб занялся чѣи от скѣки, Трубу взял и творческія руки. Глядйт, іі вйдит вдалекѣ Земли вертйтся н уголкѣ: «Чтоб для ней я двішул ногу, Чорт побери меня, еу-богу! о человѣки всѣх цвѣтоа!» Сказал, зѣвая, Сав^оф: «Мнѣ самому смотрѣту забавно, Как вами управлйют славно! По бѣсит лишу меня одно: Я дал нам жёіпцнп и вино, А вы, безмозглые пигмеи, Колотите друг друга в шеи, 11 сЛ&вите иотом меня Нод гром карточнаго огнй! Меж вами карлики-царй Себѣ воздвигли аліарй, II дімают они, буффоня, Что и иадѣл на них короны II право дал дупійту лк>дё)! П и том ие ітііоийт, е)-е]І
Попы мнѣ чест) воэдат] хотйт, Мнѣ ладан іібд-иоеом курят, ’трашат вас еві.то-нредставлёіуем Н ііда грознаго мучёіуем! Не сл}’піа)те иы их враней: 1>Ті'Ц нсѣм умный дѣтям Я! Но смерти муки не страгпйтес], • Іюбйте, не)те, веселнтес)!» ХОР РУССКИ* СЕРДЁЦ грудях іоііоіііеі мы бйлнс) /За снободу-правоту, І> безконечному стремііли<], •)бо;килн красоту... С’сГіілкою, тюрімдяз, йдом, Нас царішіка истребляя... Да прол]стс>і над сим іадом, Мщёіфі вѣчнаго фійл! * > сиятан Неме.ійда, Да отмстится нам обида! (> сііятйя Неме.ійда, Да отмстится нам обйда! ГЛАС НЕМЕЗІІДЫ Глас правдйноі Немезйлы, За столѣтнія обиды,
Нас па мщеніе зовёт: « .дмбы, .омбочки вперёд!» молйтвл долдпов ля родного края 1І1ёл|му . и ко лая Гдсподи помйлур За его «заслуги» Жизн| его .лядііпи Гдсподи помйлу|! Даром чудодѣіетва Царское семё|ство, Гдсподи помилу)! К глупости народа. Подлецой Сѵнода Гдсподи поми.«у|! От петліі-иапаети, Всѣ чины и власти Гдсподи номйлу)! Для смотра-парада, единства громаду Господи помйлу)! II от просвѣщенья Всѣх без исключенія Гдсподи поміілу|! 'ві.
ЗАВТ.ІЦЛІПЕ РЕВОЛЮЦІОННАГО ПОЭТА Друзр'і, мо) іірах похороните Без іюгребалріых ліііпііих слои. На гроб цвѣткив мнѣ не кладите II не носите мнѣ вѣнков. По вро]те жерл] в сырую глііиу Надгробію] насыпи мое] II, евин верёвку, на вершішу Монарха надёрните на не]. Пуст) будет вихр], и полііх играя, Его порфиру раавѣват]. Пуст] оулет буря завыпйя Бездушны] труп его качііт]. Ліііп] тбл]ко скрйшістіиест высбиі] Моё] могилы мавзолё], II кажды] ра.і в землѣ глубоко] Благоеловліо лііхйх друаё]. ЦАРСКАЯ НЛАСТ.І II ПАРОД СГІім болѣе роосі]скі] царі / Берёт власті выше ] ныіие Тѣм болѣе парод Становится і лунѣ] н тише.
монлх нигилисту *• , РС полезно) жизни цѣни Я нлачііл, страдая. Я поетйлся н молйлся. Плача и рыдАя. Власянйцу и вериги, Я посііл стеная, II по.н-тйт) я мнил духовно, Ті:ло убивАя. Но творец соадАл прирбду, Н іірасоті. н сіілѣ: Мы ли сміем иііі.чіі снятую Торопііт) к могйлѣ? Я смотріл на гнёт безмолвію, Ты ж .іа брАт)ен вѣчно, ПСХОДІІЛ И борібіі упорно), II .мукѣ бе (Конечно)... ♦ ♦ РЕНОЛІОЦІі)НИЫ.І ІІ<>НТ Г'питу іо йстину /Вѣпіаст он народу — Гояйіуя не страшАс), Поёт СГО енободу.
ПѢСНЯ РЕНЕГАТА ТТуст] гйбнет всё. к чему- сурово I Так долго дух напрйвлен был. Терзадас] мысл]. трудйлос) слово, , Когда и пас много бйло сил. Слабіуте рЧ'КЯ, вы не нужны! Усни тіп дух, давно порѣ! Разсіутес) псѣ, кто бьіли дручины Во имя правды н добрѣ. Кеаплодпы всѣ труді.і и рвёп]е, Всзплодеп слона дар живо], Г,е:іѵмсп подвиг обличенія, Возу'мон вейку ПрЛвы] бо]! Безумна чёстпая отнйга Правдиво) к'іпости. и с неу Гісзумпы всѣ жслЛиуя блага, Святьія брёдни »пых дне)! Ты сокручппеі, дупій гордйіпя, В бор|бѣ неравно] ты падёпі]! Сплопіпѣе л]ла стоііт твердѣнія, Царііт безсмйіс.тепная лож]. О веселіісі, и пас белучпсв Мучёіуем гдруким пспытуі, Клерііі про:івап]ем полріод-мпеп, Ка.іпіі, царіпце, торжестнѵ]!.. »
в тюр.імѣ и» ЖЖа соломѣ лежал ои в темницѣ сы- Г Р°І> Сквоз] рѣшётку сійл утра луч золо- то], II ході'іл оп узором по мокро] стѣнѣ. Видны НОЛріЫЯ ПТИЦЫ и небо вовнѣ. Видно: вогненной морѣ илынут ост- II лѣса и ларя и иебёс синева!|рона.. А кругом давят] своды темницы сы- ро], Да желѣзо звеиііт и блесттіт под ру- к< «і... СЕКРЕТАРЛ II ПЛ'ІЛ.ІЛПІі; сккретлрз: ^авалей, право, я работою! ) Дѣла к три тысячи ліістов! Повѣрі'іе мнѣ, со все] охётою >1 пе могу быт] в срок готов. НАЧЛЛ.П1И к: Мнѣ ді лапѣт! миипстр наш трёбует, Чтоб толуко вѣрен был итог. |Я предварііл нас так как слѣдует: Я сді-.лал всё, что тдл]ко мог.)
НЕАРЕСТОВАННЫМ РЕВОЛЮЦІОНЕРА М И долго}, тяжело} раалукѣ /цѣлые годы прошли. Горя, страдані} и муки Бё.ідну оніі принесли. Стал я о нолѣ смутнѣе Помнит}, как будто о снѣ... Т6л}ко дру:і}й всё яснѣе Іірнпомнцйются мнѣ Чйсто скво»} сумрак темницы В душно} поморкѣ моё}, Вйжу я смѣлыя липа Нѣрпых народу людё}. Знаю я, тёмныя ейлія Их не согнут сноіім :<ллм, Буд.ѵт оніі до могилы Гінт}сл с народныя нрпгом. ч х НА ИЗГНАНІЕ ЦАРЯ ТТо}те, Д]>уги, пѣсн) побѣды: / Беа прспйтстві} потекут Наши ноліныя бесѣды, Здкнпйт дѵхонпыі трѵд! ‘ -и-
ДѢТСТВО РЕВОЛЮЦІОНЕРА Р нашей лѣсу за забГдто] избушкою Есті обвалйвші]ся вал, — Часто там с нянею, дряхло] старз пі- В лѣтніе дни я гулііл. [кою. Сѣвши покоріѣ] под вѣтви зелёныя, Вѣчно тиха и грустна, ДапНяго прошлаго сказки мудрёныя Мнѣ говорила оиА. II мрАкѣ прошёдшаго чАры враждё- Бѣдных терзали людёр.. [биыЯ ВГлсилис] дб-неба замки волшебные, Зміем летАл народѣ], В ступѣ ноейлае] над лѣсом беззУб- Дрйхлая бАба-ягА, |аЯ Всё подавляла безумная, грубая Злоба КощАя-врагА! II цѣлы] ден], пригоріопяс], под йвоЮ Робко тогда я сидѣл, С смутно] тоскою и ікАікдо] пытлй' В дал] голубую глядѣл. [вою Чудныя грёзы немолчно ройлися В дѣтско] душѣ в атот миг: Дѣтскія силы пизвёргнут] стремили- Царство волшёбников злых, [си
Сброспт] оковы, разрушит] іубйшіе ПлАны волшебства в зла!.. Л предо мшу монотоііно-шумящап ІКн.іп] так обычно текла! КОМНАТА РАДИКАЛА ЯотонА, тѣсна» комнатка Наитія, / Вѣчно в окурках. в пылй, Гдѣ о борьбѣ за свободу крест)йііііті Споры горячіе шли, Гдѣ до полѣночп книги любимый Вслух мы читали не ра і. Гдѣ всѣ за благо народа юиимвіс СтАлн свялынеі для нас... Комнатка бѣдная.виду невзрачнаго Как хороша ты была! Тідкое облако дйму табйчнаго Сверху стойт... У стола, С разпых еторбн. носкорѣ), как ііо- Всѣ размѣстили)*] кругом.[налоея Сколько туттблков у нас завязало) >і: С Ване] в народ мы идём! Област] чужая, невѣдомо-чудная! Нто в тебѢ скрыто для нас?... Гчаетіс н.і) гіібе.іі? Толпа миог< л бд- < молкла, притихла заріѣі... [на))
ЕГО ПРОХВбСТОВОДИТЕЛК’ТВУ гр,.і іідміпііи) ли, когда и тиши I ІІред всѣми ныю преклоийл, II нііюсти своё] души (' удойно] хіггрою скріявѣл, И <-лыл смпрёиным добраком, Когда был мелочныя піісцбм, Как пред инчйл]ником свонм Па аадних лѣпках ты ходііл И моеікою ему служнл, КовАриост]ю люббв] снискЛл, Пграл как куклою ты им II іа сребро жидйм нродал?.. Нродал пачал]ника, Лру.іё), ТонАрище] свойх по службѣ, УігЬрик чх п своё] к ііпм дружбѣ... II чёетным слыл ты у іілпстё]. Но виду тихі|, блаі-одушпы], Ты службоі зАпяты] всегда... Ты подлы] раб, слуга послушны], П тебѣ нѣт совѣсти слѣдѣ... ЦЛРЛ НА ПРВСТбФВ ТЛчѣті не будсм воли / Нокѣ цар] па престолѣ.
КАЗЁННЫЯ ЦѢПИ Скованы пі.ніі. /Кто же вае бідет ноейті? Взяты; ли в степи Бѣглы;, устйвші) бродііт;? Вор ли грабіггел;, Схначеипы; нбч;ю глухо;? Пли служится; Братства идеи свято;? —•••• — УМПРАЮТЦІ.1 в крѣпости С ипули еіілы... / Тускло сіяніе дни... Холод могилы Обиііл. кнн савпи мепіі... Крѣпости стѣны, ТіііКОст; тупая в умѣ... IIЬт ііерсміпы! Глухо и душно в тюр;мі.... Чаша всё ближе... Мйло осталое; пуі іі... Блаюеловіі ;ке. Родина-ма г], и простіі.
В ЗАКЛЮЧЕНІИ - —»*- Г*олыя стѣны, тюрёмвьш думы, / Как вы унылы. темны и угрібыы! Скверно в неволѣ без дѣла лежйт], Цѣлые годы о волѣ мечтат). Нее здѣс] так тихо, бе.іжіізнсіию, б- лѣдно! Годы іірохбдит безплодно, безслі.д- ’Гіінутсн долго недѣли и дни, [во! Скуку тупую наводит оіш... Мысли іупі.ют от долго] неволи, Тііжест] в мо ту от мучіітслуно] боли, Даже минута кпк вѣчност] долга И ігго] коморкѣ в четыре шага! Душно иод іііі.ікіім, ..аиачкишіым с- водом, Силы слабі.ют силріѣ] год за гбдом, Давмт собб] йтот кпменвы] пол, Нтот желѣзны] прикбиавпы] стол, Ніи кроваі| эгот етул, что прибиты ]>’ стѣпам, кпк бі дто могііл]ны>і пли- ты. В ві.чном молчаніи еуровом, ві.мом Даже себіі соліаёін] мертвенбм! Наглухо рамы дво]ньиі забиты,
ГрЯгую и пыл]ювсѣ стёклапокрыты. Замерла муха па грй.зно] стТ.нЬ, Ланки скрестйвши на чбрно] спинѣ. Полной] ігріііплѣ. Во] часов раздаёт- ся, Рѣзко их звук в коридорѣ несётся, Давит, сжим'Ает болѣзненно грул]. Глбжет тоскѣ... Не ѵдѣстся заснѣт]... ВОЛПАМ У ПИТЕРА Яѣтры, море обхватите, /море к нёбу всколыхнйте, Вздуете вдлны, подымете, И как горы, покатите На преступны] йтот град, Гдѣ оковы, гнёт и с.мрад! ПОД ЗВЁЗДНЫМ ІІЁВОМ Я Россы! Среди безконечнаго міра, Гдѣ нѣт ни рабби, ни нарё], В тиніп йтнх чудных почё], Вы чуждые гости сред] чуждаго пй- ра. Вселённая — цйрство свободы и ми- А вы — достояв]е цѣпё]! [ра,
ПРОПАГАНДА Р кравіе] пабѣ, гдѣ безплодное, Л- Цбле легквт за селом, [йкое ТАрю ведёте вы дѣло великое В царствѣ рабов вѣковой. Вот омѣ, окна избушки морозныя, В. свѣтѣ лучины блестят. I! комнатѣ лііца раббчих серьёзныя С думо] глубоко] глядйт. С дымом м чэдом лучина трескучая В хатѣ мерцаег сыро]. Изрѣдка падают угли сыпучіе В грязную кадку с подо]. Жутко... Сырыя, угрюмыя, чадныя Стѣны из мрака глядйт, Странно но стіііиім и нблкам грома- Чорныя тѣни дрожйт. [дні.ія Словно всѣ духи аогйбших, в молчА* Слушат] слетѣлис] толпоу [ни*, 1‘ѣч[ овеликом народном сградаціи I! о свободѣ свято]. НА ЦАРЕЛ Р, будет врёмя, Руеі возстѣнет — И на царё] безстрашно грйнет!
СОПЯ Смѣло на вѣки упілй ты, свободн- / Брбсив отёческі] кров, [ая, II прозябаіцс налмённо-безнлйдпос И мірѣ рабьні] и рпбов! В отческой домѣ бездушно-нарадн- ТОЛ,)КО ЛІПІІ.І внѣшности любя, [ыя, Дѣтства пустого подруги нарядныя Скоро забыли тебя... Вслѣдтебй сыпалис] пасквили іыдб- Хором иеелис| клеветы... [рные, По, как всегда, клеветѣ, непокорная, По огляпілася ты! Трудно] бор|бѣ ты с врагдм угпета- Псю посвятила е.сбіі... [мяцим Кажется мнѣ. н ореолѣ сіяющей Вй;ку я, Соня, тебіі!.. РХСІІ НАРОДЫ -*к- Гусп народы, чно в иѣнйх и крови, Піцут свободы, Истины, брйтства, любви.
НАПУТСТВІЕ В СІІВЙРЛ ловёц, тво) кончен пут] над бёзд- ПроіцА], наш друг любёзны]![но]! МужА]ся! блйзок грустны] час: Ты загремйпу п дверйх цѣпйми II, может быт], в послѣдпу раз Еіцо окйнену ты глазами Луга, и горы, и лѣсА Над свѣтлаго Днѣпрѣ струёю, Ко.іаков волу ною стезёю, ІІоднймеіп] взор па пебесА Нал сёрдцу пАмятно] страною, Гдѣ ты анёргіе] дыіпал II к жизни лучше] усгремлйл Взор свѣтлы] с чистою душою. Псчёзнет веб. как в вѣчност] деіу! Пз мііло] родины изгнаины], Среду черни діікоу, своенрАвноу, Ты будешу жизіу влачнту, как тѣну, И жилуѣ тунгуса, илу бурйта (Да будет власту царя проклйта), Гдѣ вѣчно нАрствуст зима, II гдѣ природа липу тюр]мА. Гдѣ много жёртв царё] и власти, Под нопіе] скорби и напАсти Грустя свой влачили дни,
Гдѣ ты погйбнеш), как они... --------------«--- ЗАКЛЮЧОНПЫЕ ССЫЛАЕМОМУ К СИВЙР.Т ПОЭТУ Ь-Т.і стѣн тюрьмы. из стѣн неволи, / Мы брйтскц шлём тебѣ привѣт ІІуст] облегчйт к час злобш^ доли Тебй он, наш роднѣ) поэт! Нроклйтым гнётом самовлйст]я Нам не дано тебй обнйт), II даід любви, и дай] учАст]я Тебѣ, учпіел] иаш, воэдАтр Но деп] иридёт, и на свободѣ Мы про тебй разскйжсм нео, Разскйжсм в русской мы народѣ, Как ты сградйл из-за него. Да, сі.ял доброе ты сі.мл, ВІ.іцал ты слово правды нам, Нѣр], іі.іод н.юрёт и нАіпе племя • ітметпт сторицею врагам. II разорпбт позора ці.пп, Соі рст с чела клеймо раба, И приаовбт п.і снѣжно] сп'чіи Друзс) народа и добра.
В «ДОМѢ» ІШЕДВАРЙТЕЛЗНЛГО ЗАКЛЮЧЕНІЯ Хромнаткп, точно пчелиные соты, / Строріо и плотно рядами стойт. Лн’>ди в них тихо, без дѣл и заботы, Словно личинки н тѣх сбтах, сидйт. Самою чйстою пйілро одѣты Стѣны кругом, от окоп до дверё). Лишняго воздуха, вреднаго свѣта Нѣт—как ума в головѣ у царё]. Точно орі.хам под их скорлупою, Так пам ув'ітно в комбркѣ пусті у! Скол]ко удобств! — И за это] стѣною Стали мы бодры, как мухи зимо]. НЛДЕЯ5ДА Гйбпст насилія царство бездблріое В свѣтѣ ікивіііцих лучй], Скоро услышипі] ты вбістрѣлы вд.тр В родинѣ бѣдно] твоё]. [ные Скороуслышиш]! Уж сила великая Рвётся под гнбтом окбв, Падает, рѣшиться звѣрское, дйкое Цйрство народных врагбв.
ДВА ЦАРЯ ХСогдй оп в нѣчпост пресс.тйлоя, / Паш «незабвенны]» НиколА]. І> Петру апостолу явился, Чтоб двері ему тот отпер и ра]. —«Ты кто?» Спросйл его кліочар]. —«Как кто? Извѣстны] русскі] иар]!» —«Ты цар], так подождн немного. Ты зпйеш] в ра] трудна дорога, К тому же рабскія врата Узёп]ки, пидпіп] тѣснота.» —«Да что же эчо вей за сброд? Цари, или просто] нарбд?» —«Ты не узнйл своііх! Вѣд] это рос- Тной неё бѣдные крострпіе, [сінне, Оніі всѣ по-міру пошли II нищіе к нам в ра] пришли.» Тогда подумал Никола]: «Так вот как попадают в ра]!» II пйпіет к сыну: «Милы] Сата! Плоха па нёбѣ доля наша! Кол] пбдданпых своііх ты ліббиш], Вогіітством только пх погубиш]. А если хАчсш] в ра] впестй, Так нсѣх пх но-міру пусти!»
застрѣлГівпшся СІ'ЕДІІ РІ'ССКНХ аЧІІП’ЛНТОН —"то ег*) ДУШа* исю жизн] кшіі л /Родніік богатыя снл природп- Источник мі'лсле] благородныя [ых, 11 честныя, безкорыстныя дІ>л. Умно он истинѣ служііл, Он духом был смѣлѣ) пас, чіпце, Зато среді нас и проложііл Себі. дорогу...» —На кладбище.'.. ІІТ.СШ ГИБНУЩАГО НАРОДА Иг за наши, за тііоіі } Бог карает нас грѣяіі! о зюді.і, о воли несыіы], Царско] мАнтіеу прнкрыіы]! Тв — прокліітіе небі'с! Ты — в трея лііцах темны] бѣс: Ты — во]нй, зараза, голод, ІІпкѣваеіні смертны] холод' ІІоі нбаем. погнбаем, И тебя мы прокдііиаем' г-П
ГЛАС ВОПІЮЩАГО В ПУСТЫНИ О родина! Долго л] ты будені] стра- / ... I, Подбрбмепем гдр]коі невзгоды? П долго л] позорно ты будеш.і молчй- 11а голое призГ.івны] свободы? | г] Ветан] бѣдны] парод! Подымите)] II в битву іідііте скорѣе! ІрабГ.і! Довдл]но вы гну.іис] нод пгом еуд]б. Разбі]те оковы смѣлѣе! |і'д, РЕНЕГАТА*! Полно волйких, чёстных ду.м Волнуется младое племя, Кипііт свободны] горды] ум, II мыслит : «Будет наше время!» А время твёрдою стонб] Жп.ш] пошло] практики нывбдит, Гася святіѣх мечтапі] роу... Свѣт пріічется... Туман приходит. II, с злом царяіцпм примпряе], Ватйга прёікпяя бе омцев Писходит в жйзненую гря.і], В хан;кё]-раб6в—на волріоді мцев..
ЖАНДАРМЫ - Ч^апдармё]скі] генерйл ) Злых жандйрмов пособрйл. Чтоб царіЪ служйлп смѣло Палинйл по рймкѣ цѣло], По полтиннику дарііл. —«Эіі ребйта!» Говорйл: «Подозрительныя лица Пояпіілнся к столицѣ, И бунтіют II мутя г, II царя известь хотйт! О] вы, синіе мундиры, Обыщите псѣ квартиры! Русскі] цар] даёт вам власт] Псѣх таіцйт], ребйта, в част]!» Но исполнены псчйлп Голубые отвѣчали: —«Ах, отёц тн пані родно], Прсдводіітел] удало], Показали бы примѣрно, Как царк'і мы елужим вѣрно, Да сомпйтел]ио ппіп] тут: Сохраяй господі, уб]йт!іі *
ПРОБУЖДЕНІЕ Среди насмѣшки и сомнѣіуя / Благое дѣло возстаёт, II поколѣнье воколішую Сію] слйвнву труд передаёт. Сиадаст с Кііждвім чйоом бодѣ С очё] густая пеленй, II богатыру выходат в поле, От долгаго очнувшис] сна. II .жизіу и труд и ум народа СтрЯСІІЮТ Ц'ЬіЦ 11 Долгу НЛІ1Н. II улыбается свобода Бы.івіх, но памятных времён. Быт] может время не далёче, КогдА приияв сво] мотиву кид, Как море заколёбляс], вѣче Заговбрит и зашунііт. Народа дух грядуще] жніши > Во.пііікнет, поливу сил младых, Иодйст свободу впогу отчизнѣ, I И уішчтожнт КОВЫ злых, II чувство в нас проснётся снова... Л дрёвпу глас услёинат виоіуі.. Произнеоут живое слово... Народ прол]ёі гираиа кроіу...
ог.ыск Т^дмяиіп] тѣ годы, как бодрые, сй- / лріыс Вмѣстѣ п народ мы ушли?.. (Трудные годы, невзгодо] обильные, Сколько вы сил унесли!) Послѣ того, как с тобою рпзстйлися, Помкипі), тогдА, п февралѣ, Долго мы с Сбне] сто оставйлися В л гинеи фабрйчном селѣ. Вскорѣ мы стали, с работо] освопв- К ново] средѣ привыкАт]...[піис], Сколько народу тогда, поустрбпн- Пам удалое] розыскйт]!.. [шис], Скоро нас знал долеко по окрйстпо- Кажды] живо) челові.к... [стч Толіко пришлое) нам, увГ.і, к йтоі м- Дѣло іюкі’нічит] навѣк!..[І.стностн Раз. было нреміі сырое, дождливое, Вктер кругом бупіевла, Дробью своеві немолчно-шумливою Дожднк тоску нагопйл... Выло в тот вечер у нас на собраніи Трое Ціабріічных дру:м>]. Всѣ мы мечтали, полньі упованія,
Как чёрез ні.скол)ко днс). (Тол)ко окончат рабочіе мѣстные Время фабричныя работ,) ВмУ.сгк по)дём мы и деревни беаві.с- Нсіры) крестршскі) ііародДтныи Вдруг в полут)мі нйіиа двер) рпство- (рйласн, Взвиагнув па петляя своііх. Ці..іая кіча жамдйрмон вломйлася Вмѣстѣ с толію) ііоііЯтых!... Копчено! рушилос) дѣло великое! Жііанп рііавйака пришла! Грубо) рукою дѣісііиітеліііост) діік- Всѣ наши п.іаііы смела! |ип Вот они, слуги пресіолн аакопііые, В епііііх мупдирах етоііі... Грустно рабочих глааа наумлёішые ВсК.ду ап ними слѣдііт... Помню и сцену пре., апако) рпалук- Обыск к концу іірнходи.і, [ою: Кажды) прощался, іюдам.іенныі мі- Мблча, со всі.м, что .побііл.. ,|к. Быстро сноеііли жандармы іірпві.іч- В груду бол)іп<ю на стол |ные І1ііс)ма, брошібры и книги ра.іличи-
СтАлп ппсат] протокол... [кія, Соня піенпула: «Два адреса схвАче- В пйс]мах,чго сверху, глядй!»[ны Только что писана к отправкѣ наэнА- Мы не успѣли снести... [чсньі, Вдруг нам предстала картина ужііс- Обыск... арёсты друзб]!.. [пан: Кто причинйтАту гіібел] напрасную! Бросилис] к пйс]мам мы с не]. II не успѣли жандАрмы смущённые С мѣст іпевел]нут]ся свойх, Как яти пйсріа, в клочки превращо- Были проглочены вмиг! [ппыс, Всё спасено!... Офицёр наш, как б- ѣшеиніл], Блѣдны] от злости вскочйл: «Бе] их! Вяжй ихскорѣ]!» Как пом- С ігіліо] у рта возопил. [ѣіпаппы], «Беі пх! Вяжіі пх!» Кругом ааао.ійл- ВІ.рные слугп тотчАс. [нея Мйгом верёвки на сцёну явйлися, Руки скрутили у нас... С саблями на-голо, с ру гшую грязп- Бросилис] всѣ к нам потіім, [ою ІІ началася ТОГДА безобразная
Діікая свалка кругом! Сам офццёр, напшх ішссм лшшівіп- Сднюза горло схватил, [і]сл, Сжав его, словно бул]д6г обозлйвш- Соня упала без сил. [і]ся... Тщетно до боли напрягши усилія, Рвал я верёвки свой, Снова я пйдал на зёмлю в безсиліи С злобою жгуче] в крови!.. ’І Г.м яги сцёны ііотом заверпінлися, Право, и всиомпит) нсв.моч]! В мѣстной острогѣ мы всѣ очутпли- В ату же самую иоч]! [ея Медленно в мрачно] іюр]мѣ безпощ- Гбды прошли передо], [адпые СкрГддисл воли картины отрадныя. Только лшп] поздно] Поро], В полноч] глухію, в чаеі'л нсстерпй- Дблгнх тюрёмных ночс] |мыо Смутно мы видѣли сцены любимыя Жйэии ііршпёдше] своё]... Вскорѣ потбм ііачалйел дознанія Ставки, допросы пошли. Сколько гнетуще] тоски и страданія Пам эти дни принесли!
Ві.чііая пдшлост], придйрки, ііслі.и- В<-ё мы пенили до дна... [ости, Послѣ трёх лѣт заключеніи в крѣпо- Соня былй соеланА. [ста Год с неболріійм просйдѣп п заклю- Я на свободу бѣікал [чі-ніи, С .кАікдо] могуче] к|и»вАваго мшеніи Ипоіу я друзё) уиидал. Тбл]ко липу рѣдки, как пни па по;к- II іёлспи ново], лѣсно], [арніцѣ Старые иАшн друзрі и товарищи Выли в сем]І; молодо]! Всіідмпііліі вмѣстѣ мы силу громйд- ІІрёяпич велйко] сем]іі [иуіо II за попіоших на меет] безпощадн- Отдалн р<ки сиоіі... [ую Нот у;к два і ода, Как виов] обновлс- Вр'мічі с врагбм мы опіи. |нкыс Т>ду тепёр] и п к|Шй отдалённые Соню ііз ссылки 1 нііс.-Ѵг]. СТОЯ І’УСІІ Р-і т]мѣ, и царс] ткніі /мы іубпм иаіпіі дни! Не буд) у нас царё] Мы были бы уми-Ь].
ДОЛОПІЯ Рездѣ неприглядною, чёрною мгл- СтепнАя равнйна одѣта. [о] И мрачно и душно в пустйнѣ глухо], II нѣт а не] ни жйэни, ни свѣта. Как смутныя тѣни ]олопы стоііт, Забитые робкіе люди. Глаза их потухли и в землю глядйт И впали изсохшія груди. В покрыто] навозом глухо] сторонѣ Молчііт ум и народѣ, глубоко И только в могйл]по] ночно] тишинѣ Пх пѣсня знучйт одиноко: Та пѣсня тоски безконечно] полна, Знучйт и вдали замнрйет. Но всё безучастно... Кру іом тишина, II мрак сво] покрои не снимает. О вѣіглян] же небо меж туч полос.6], Блеснй тысвѣійл хороводом, II ві.тер поду] ты жіівйіце] струё] Над гйбнушим в рабствѣ нарбдомі ЦАРЮ Мшёіфі, міцёіфі час пас.тйл! / Люды] цар] наш, ты пропал!
СИНОД ПРОСТОМУ ПАРОДУ и» Ррокляты] навѣки всевйппнігм от- пои» И с еёрдпем, грѣхомомрачоппым. Ты доджей б«гг] вѣчный, покорныя рабой, Служііт] для другйх осуждённыя. 'Гы доджей смириться дуто) навееѵ- Обііды еаосйту молчаливо, [да, < ’ традаі] под ярмом вѣкового труді II гнет ево) нести терпѣливо. Люби стой цѣпи, неволю любй, Томйе} безотрадно] забота], Смирй] евою душу » тѣло губі», И вѣчно работа], работа]! Гони иясла:кден]я.трудно] втишинѣ (Ти тёмныя родйлся и грѣгігным!) Ил] будеш] ты ирбклят, и в адской огнѣ Погйбнеш] во мрѣкѣ кромѣшном! ІІолучиш] награду за рабства годѣ Как будеш] под кровом могіілы. Но злѣе], кол] захочеш] ты счйст]я, тогда Жди мщѵи]Я божественно] силы!
СВОБОДА (ІГ.1 ИСТОРІИ ФРАНЦІИ) Д^огдЛ взошлй заря / II стратига] леи] багропга], ІІпродітга] дсп] настйл, Когда гуді.л пабат, И крупны] дожд] свпнцові.і] По .Ілицам хлеетал, Конечно, ПЙ-бЫЛО Там віідно ловко стпйтых Мупдііров пашпх дно]. Там ді;]ствоішл напор Лохмот]яміг пріікрм ггах, Запйчкаиых люда']. Чери], грязною руно], Там ру:к]я заряжала II лакончбіпіыч ргом, Н порохоіюм дгам*, Там сколоч] носкійцАла: «Чорт іюберй, умрём!» А йтп баловни Н натйнутіах перчйтках, С б(гтйстови:м бѣл]ём, Женоііодббиыс, П корсётах, па подклядсах, Там бй.пі л] под ру.к}. м?
ІГѢт! их там пё-было, Когда всё низвергая II сквоз] картёч] стремѣс], Та черіц великая II сволоч] та святая К безсмёртію неелас]. Л тѣ господчики, Ііоіісі громов и блеску, II слыша грозны] рев, Дрожали кое гдѣ Вдали, за занавѣско] На корточках присѣв. Пх нё-было в виду, 1ІХ нё-было в поминѣ Сроді обще] свалки там, Иаті.м, что, видите л], Свобода не графйия II не пз модных дам, Которыя, носѣ На истощонном ликѣ, Румйн кармйнных слоу, Готовы и ббморк Унёст] при иёрвом крикѣ Под нёрвоіо ііал]брі. Свобода — женщина С ѵпрупу, мбшпо] груд]ю
С загаром на щекѣ, С зажжоиным фитилём, Приложенный к орудію, I) дымящееся рукѣ. Свобода — женщина С шіГроким, твёрдый шагом С<> взором огпсв&м, Нод гордо ві.ющпм, По вѣтру красныя флйгом, Под ді’імом боені'з.м. И голое у нея, Не женственны] сопрано! Ни жерл чугунных ряд, Пи мѣ.іі колоколбв, ІІіт шкура барабана, Его не заглушій! ІІУСТЛ ТТусі] нае н ц'Ьпііх / Годы томііт Пуст] и рудипкАх Пае уморйт: ’Гііх, кто с врагом В біітні; ппдёт, Вспомнит доброй Руескі] народ!
ЛОЛОПЫ ПОД І1ГОМ ЦАРЁЛ К глуиі.]шііх трудах, выбиваяс] пз у"* сил, Без прав и законов мга ;кйлп, Насстрах пред цпрііми всечасно з- Оковы и цѣпи даніілн. [нобііл, Вес] вѣксво] мы прожили в рабствѣ, Пе віідя ни счаст]я, ни воли... Тайлое] болѣзненно в иашем умѣ Сознанье позорно] неволи... II жизн] ііиіпа суще] ограво] біллй... Ряд бѣдсіві], страдаяу и муки... 1>езсііл]ныя нроіив гнетущаго зла В бор]бІ омусийлися руки... ♦----- ПРАВОСЛАВНАЯ РУСЛ Глуш] ві.ковая, нѣмйя, глубокая, Робко тіа крсст сво] несла! Тйхо и мирно, умом недалекая, Год ты за годом жнлй. Всё втебѣ, за сто лѣт придугадано, Искони шло чередой, И бе.іоірадно, как зйііпхом ладана, Ві.я.ю в пзбах кругом.
П11СПЛ ЦАРЯ НАРОДУ ТТоётцяр] пароду: лСклоіійс) предо / мно) Ты подлое рйбское нлёмя! Пока супіе,сіг.ует земли под тобо] II в вѣчпост) бѣгущее время, Ты зпа): никогда и нигдѣ не наідёпі.і Свобода п правды на свѣтѣ! Рабой родилос) ты, рабой п умрёгпі II будут рабГд твой дѣти!» (хор народа:) «А] да цару-отёп, ІІот каков подлёц!» Побт цар) народу: «Не.іыблем закоп Господства богатства и силы Страдат) терпѣлйво ты им осуждён, Трудіітіся вѣс) вѣк до могилы! Папрйсны о равенствѣ, братствѣ сл- овѣ! Нуст) слабаго сйл]ны] тар.иіет! "Успѣх или гибсл)!//Вот глае божес- Что міром вѣка управлйет!» |тві'і, (хор нигилнствов:) «А.І да царі-отёц, Вот капоі подлёц!»
родинѣ -<** «Ыскуда ді.т)ся от мобы к боли!., ) Порча какая случіілаея что ли. Жолч] ли во мнѣ раллилас] ату ноч], Право, не знаю!.. Но только нсвмбч]! ІІрбтив любіімо] недавно отчизны □Іются н.і сердца словѣ укоризны: «Рддмна-мпті.иѣтпн счоіу,ни смѣты Змѣя и, что были тобою пригрѣты! Вс іоду душі'іл тебя нАглы] сспатор, Хіпцні.і] чиііовпик, палАч-нмперато- Пои и помѣщнк. еуд]й и купёц! |р, ГрАбнл послѣдпі] судёіскі] ііпссц! Ты же, ты только терпѣла, страдАла, Вѣчно трудіілас] и вѣчно молчала, 11 срсді громАдно], рОДІІМО] .ІСМ.ІІІ Вѣчно валялся пародтво] в пыли...» Но ралоідйсі ты, тоска гробовая! Злу не помбікепі], лѣниво страдая. Некогда плакат], не время стонйт], ПАдо ошибки отцов попрапляті!.... Родиііа-мат]! Рааисрніі свои силы, /Кп.іні пробуди среді молчанія моги- лы! Ветаіі]! Угнетеніе п ті»іу прек]іати, II за погйбппіх дѣте) отомсти!.
ПРИЗЬІВ Т'вёрдпе поле],и невзгодѣ сурЛвгае, Ново] работы работники новые, ВІ.дная родина, бѣдны) парод Іі бо) вас за волю зовёт! ВГ.іідіпе, братія, на мщеніе великое: Варварство злобное, варваетво діік- Всіодч над рісскоі землёю царпт,[ое Всё в нсі живое мертвйт. Время прпдёт, пред раббтоі упопп- Рухнет насилія зданіе позорное[ою II засіяст ппд р)сскоі землё) Сдлпце свободы родно). ПОЛИТИЧЕСКІЕ ССЫЛ.П1ЫЕ Д4 із гибли в безплодныя и дйких с- / іепйх, В бсзвѣстпоі глупііі у’мирйлп, И часто в под.іёмных.сырых рудпи- ках Напрасно мы смерт] призывали. цъ;ы жизни •9* Оозлюбй е.сѣм сёрдпем брата, ГЧИёствуі к бёнту без возврата!
ПАД МОГЙЛОІ ІІОГЙГ.І1ІАГО ЗА СВОБОДУ СЛОВА Гроб вчера и гроб сегодня, Завтра гроб... а мы стоіім Сред] могйл и «влпст] господня । Как рабй тпердіім. Вот и тно] смоли голое чёствы] II смежйлся честны] пзгляд, II улоікен и гроб ты тіоны]. Ѳтстрадіиіші] брат! Мы стойм, не слйипа зова, II ликует, звѣрски зол, Гіібел] мйсли, гіібел] слова Царекі] промэвол. ЦАРСКАЯ РУСЛ ч*- ж ДКрак гробово], /*Густ и суров, Лёг над страно] ВЬчііых рабов. Мёрзост] казѣрм В кіикдоы селѣ, Врубы] жандйрм — Цар] па землі-..
ВОРЛБА ТИогучее слово / Воеейліным влійіцем ('нѣт ИСТИНЫ НОВО] Приноси г и соаиАіуе Нѣмого раба. По гордую силу, По твёрдую волю, По моиц до могилы Не падат] в неволѣ Даёт лиш) борьба. Липу бйтво] с врагами В годины невзгоды Велйкое знамя Вселёнско] своббды Ппрйд водру.ійт. Пред смѣло] борьбою За свѣт безконечны] Пад жйлко.) землею Царящее вѣчно Пасйл,іс сбѣжйт. ЕГО «ВЕЛИЧЕСТВО» *• - украв народи право, у Оп цйрствует лукаво.
НА ЭТАПЪ —ш— Тоскливо гляжу и во мрачную далі, На сердцѣ и міцёіуе и жолч] и пе- чАл]! Всё чудится будто бы цѣпи звеийт... Пн вопля, ни слёз... лицу проклятія гремят, Тоскливая пѣсні надрывйот нам гру- ДІ, Мы в каторжных піубах и долог наш пут]... Вокріт собралйся попГл да полки, Акйфисты нравят, и точат штыкй... IІРОФЁСІЯ РЕВОЛЮЦІОНЕРА С<‘І уді.л— уді.л НС МНОГИХ / Свйше Избранныя людёі, Духом твёрдыя, духом строгая, Цѣли прёданныя своер Нлагородноі стрйстн жаром Сёрдце в них воспалено, Н чело высоким дёрой От небёс озарено!..
РЕВОЛЮЦТоШІОМУ 1І( )ЭТ.Ѵ Тво] горда] прпзьів по странѣ про- авучііт, Пароды па тропи возстанут, Земля содрогнётся, вес] мір зашум- п і, II п страхѣ монархи воспрйпут... С отчЛлпиі сдохнет двуглавы] орёл. Деспотія и прпх обратится, II адЛпіерабства,царіііпкіііі преетол, Сломивіііпс], во мглѵ погрѵ.ипея. ф БОГУ СВОБОДЫ — ПОСЛѢ І’ЕВОЛІііІІІІІ — Рас исхйтнвши от тлі.іфі. Пл темпііцы и оков, Глас пруміі благодаренія, Цар] царё] и бог богов! ІІРІПИЦІН пвіі ено] вѣк, шца свободы, / Бѵдіі ироніи царі'і пароды!
ЛОГИКА ЦАРЯ К'.’і? тирану сушу вздор... ) Чтоб добйтуся цѣли Жмёт народ до тѣх он нор, Сок пока ест] в тѣлѣ: І!м же лучше, нуст] сидйт В нищетѣ и в мрйкѣ. Вѣді от жѣру, говорнт, Бѣсятся собаки.» м ДВАДЦАТЛІЯТЬМ ГОД Л^ю слыхал о дкадцатуніітом годѣ ) Во простбм народѣ, Как собрйліку на элодѣеп: Стихотвор Кондрат Рылѣев, Да полковшііі ІКчте.у и другіе Молодці'з лихіе? Не сумѣли в ту нору мы смѣло Отстонт] их дѣло!.. 11 сложили Пбстелі да Коядрііті] 1 оловы за брату! О. когдіі б не глупы были, Мы давно бы не тужили!
В БАШНѢ Рм и башнѣ тюрёмшу болдно) л ле- / жйл. Тоска мой груді надрывАла. В окошко НорЬІВІІСТЫ.) ІіѢтСр СТѴЧаЛ, II лАмпочка слйбо мерцала. Н комбрку скво.у тучи снѣ. гііла луна, Рѣшотку ей о.іарйя. Болѣзненно, блѣдно глядѣла онй, Как емотрит дигй умирая. То] тёмною ночію ніідѣлис] мнѣ Унылыя рабства картины: Я ду мал о гнётѣ н россіускоу етран- МнѢ Грё.ШЛШ'і бшыя СІ1ІІНЫ... [ѣ, РЕВ0Л10ЦІОННЫЛ ІІОЭТ Ж^Ѣт, не рождёчі поятом я! / *'реді грёл и рпфм ;:абьіт]сіі Я не могу! Душа моя К борьбѣ с царём стреміггея! II муза мнѣ па ум пе ідёт... Лнну алосту родііт и сердце рнёт.
ОСВОБОЖДЕНІЕ 113 КРѢПОСТИ ** - ХРопчеиы годы тупого мучёнія... ) Склей мо] исчёз крѣпостидр < 'попа и груди моё] живн] и волнёніс. Снопа ііростор предо мнор.. ПОЭТУ ХГогда повсіоду гнёт тупо] } Над рддпно] больною, І.'огдД к борьбѣ с неіірйвдо] зло) Стремится всё живое, Тогда не слѣд с пером спдѣт] II пѣсни о неволѣ пѣт]! Тогда бросй) перо скорѣ], ІІдіі, сражался аа свободу: Стѣснённому неволею народу ВЬдІ не помбжеиі) пѣснею своё). толпѣ Рмі.ло воспріінув душою свобддн ою Кйнргес] на встрѣчу судьбѣ! Пуст] заволнуется море народное В ірд-іно] за волю борьбѣ!..
ПАДЕНІЕ ЦЕРКОВНАГО ВРАНА •Мад могилою спокойно], } РАдост] буйная шумйт, И обпивши?), в пляскѣ стрбріо], Дѣва с ібноше) летйт. СкрЙІЛПС) II рощицѣ ТІ'.НЙСТО), Меж отеческих гроббв, П под ивою вѣтвисто), Увѣнчалас) их любой)... СТАРЫЯ ВРЕМЕНА ТТГрошлй тѣ времена, } Как вѣрила Россія, Что головы царёі Не могут оыт) пустьія, Н будто создала Влагая длаіі) творцА Парода тысячи Для одногѣ глупцА! ЧАС ОТМЩЕНІЯ Л* ПГас отмщенья иаступАет: ^Буря бунта обвивает Стѣны крѣпкія дворцов, Храмы барскіе богов!
у царскаго гроба 0е вйдипі] смертны] ирах у Властителя того, Россія зрѣла в кои Тирана своего. Калигула. Норой, В теоріи что знали, То Россія от него На дѣлѣ испытали. Вся вп.ѣтренносту его Геенною нылАла. Злодѣйская рукА Невинны* убивала. Бып Адой ослѣилён. Сынов Руси терзйл. ПесчАстиыі ріескіу люд На вѣки бы пропАл! Но мстйтелріым огнём Всё нёбо воспылАло: /Кестоку йзверг пал, II солнце волсійло!.. В.ІАСТ.І Природа, создавая пласту, Вложила еу отремлёіуе краст).
ІДУЧП В ССЫЛКУ ТІТнбко 116-ПОЛЮ мчится дорожны] / возбк, Под дуго] заливается йркі] знонок, И от звона пугАотся стая порой. И далёко разносится грбхот и звоп... И безмолвно внеряюс] л н тусклую ла.т.І, II чего то я жду, и чего то мнѣ жал]... Вот мнѣ чудится, будто встаібт му- жики И острйт топоры, и сбирАют полкіі, II огромною рАтро идут на бойр, Пакнязё]... ав каэічіных доміпііках пожАр II визжііт и рсвёт, озаряя им ну і], Могучая мсст] паполнііет и х груд], II поібт мужики: «...Вот п кремл.і и Москва...» II катится одна :ш лругрі голова... ЭПИДЕМІЯ ОГ.ЫСКОВ Р5 ря гондні] в безумно] свирТіюсти Вдруг проиеслас) пад асмлб]! СгіікуловсёІпетропАвловеко] крі.но- ІІІііил] эаблистёл пад странѣ]...[сі и
ЗАЖИВОІІОГРЕВЁННЫЛ Я. врагѣми в тк>р)мѣ погребён, 7 Но живу всё ещо год от гдду... В дни тяжоло) бор)бй за свободу Гіі'4ло время мойх похорон. За желѣзно] тюрёмно) рѣшотко), За сыро) и холддно) стѣнб), Ярким свѣтом горят предо мно) Эти дни моё) жизни коротко). Вспоминается мнѣ та порѣ, Как но піівам родимаго края Раэдалос), сѣры) люд пробуждая, Слово братства, свободы, добрѣ.,. Как в смятёіфі подняли тревогу Слуги мрака, оков п цѣпё), И покрдвом терновых вѣтвё) Застилали к народу дорогу... Как в бор)бѣ с их несмѣтно) толпо) Молодая, могучая сила, Погибѣя, иарод пробудила, II проснулся рабочі) на бор.. Вы, друз)іі, что в бор)бѣ уцѣлѣли, Тоже здѣс) вспоміінастес) мнѣ... Лічіне Л) вам на родпо) сторонѣ? Ближе л), брѣт)я, стоите вы к цѣли?
Тяжкі.І крест прівелое] пам прпийт], Лёгку жрёбу мнѣ вьіпал па долю: Трудно жпт] к боротися за нолю, По легко за неё умирйт)! - п- КОРТЁЖ МРАКОБѢСІЯ Рот Ѣдуттолпами народа бичіі: Вот грубы) жапдарм.вот сепй- тор. Вот с< д]и, несчАстніу страны пала- та ними палАч-имперАтор. [чіі, То старое рАбство привычно] сте.іё] Пдёт, всё губя и терзая. А аіірево рАбства горігі надстранб), Мзчёіуя людё) освѣщая... НИГИЛИСТИЧЕСКОЕ СОБРАНІЕ Рііобода и доблест] у всѣх па устАх, /II пѣсня лихая на інбикііх струн- Ах, II кАждыі орлйпым полётом летііт, II смѣло грядііцему ночи глядііт. II к богу кричііт: «Я по хіяіе тебя! II мір перестрою по своему я!»
ТЕРРОРИСТА»! Я странѣ бездушно], гдѣ заной ] Орудіе лжи, гдѣ воздух смрален II йдом рабства напоён, Одни лнну ты мнѣ был отрадой, Ты малочисленны] соібз Людё] бс.і страха и бсз лёсти, Себя добром взпіімиых у:і ('крѣпішшнх дли борубы и чёсти. Досуга прАзлпо не губй, II полны гордых іамышлёпі], Вы возложили на себй .Чадйчи ці.лых ноколѣпі]! Идя навстрѣчу зло] суд]бѣ, Избравши пут] ужйсны] свііду, Вія обрекли себй бор]бѣ, II мстііте бѣднаго обиду. » синод ТТош'л-отцы о том } Хлопбчут во синодѣ, Чтобьі невѣжество Поддёрікнват] в народѣ.
1ГКС1І.І ЦЛРСКПХ ЧІІНОВІІІ1КОВ ЖТам ліЪбо и мило / Среді царскпх налйт, Гдѣ брйажут черпііла, Гдѣ ііёррі скрипйт, Гдѣ вѣчно мы. СПИНЫ Согнувши, СНДІІМ, Огрдмно] машины Колёса вертйм. Гідѣс] нашему брйту ОтрАдны] іірій>т, II добрую плату Верём мы за труд. Богач ли счастливы], Бѣднйк ли аарёт, От всѣх иам пожива, II дан.і и почдт. II казп] и проіцбп]е II радост] и стрйх,— Всё в нашей владѣіфі, Всё в паших рукііх. ТЕРРОРИСТЫ ЦАРЮ ГЧсня парбд царі сам, | Даёт оружіе нам.
УЧАСТЛ БОРЦА ЗА ПРАВДУ В РОССІИ Потвтёмно] конуркѣгоріітогопёк, ) В кокуркѣ СИДІІТ ИОЛОДёЦ ОЛИНОК. Вино па дубовой столѣ нс кипііт, На стдлнкѣ кружка с водпіиу стоііт. II заперты крѣпко запоры двсрё], Чтоб пё-было в камерѣ лііиііінк гос- тё]. Вот полному проходит и двери скрн- пйт, Жандармы иду г и задвижки ни іжат. Сосвязкоу кдючёу человѣчек ношдл: »3дордв молодёц! Поиву год уж прп- шол! 11 вѣсточку к новому году прнпйс, Тебѣ новосёлуе готово у нас. СтолбГд с псреклАдино] — воттебі. дом! Высоку и свѣтлы], зефиры кругом, II жАвронок в нёбѣ, как в клѣткѣ п- По зёлену полю гулііет парод. [оёт, Там будсиу, дружок, припѣваючи житу, ПокА станут Ангелы в трубы трубй- _____________________ Т).»
НА ВЬІПУОК РЕВОЛЮЦІОННО.) поэмы Долдйіце городос готово, /11 рвётся іи груди поэта... Он скажет творческое слово II разольётся море свѣта. Давно в груди поэта рді.отд Россіи свѣтлая :іарй: Гляди, свободо] всібду вѣст, Осталое] истребить .аріі! УМИРАЮЩІЛ ПОЭТ ТЕРРОРИЗМА СТ сйло) благодатно] ] Пролился па Россіи», II рѵсскі] пож булАтнія]. Заражет тиранію. Моё вы сёрдце п урну С почтён]ем положите! II русский Ату 5'рну, В день воли покажите! Хоругвь моя заблёіцет, Потомство, прсд тобо)! Мо) пёпел затрепёщет В то] урнѣ гробово}...
ЖАР СВОБОДЫ ХРолй горйт I В тебѣ свободы жар, Отвѣе] царю Дубііпою удар. СОВТ.Т ДУРАКУ ЖЕЛАЮЩЕМУ Г.ЫТЛ ИИГИЛЙСТОМ чФі Ты не іі.і йрких исключаю], Не то, чтоб глуп, не то, чтоб гб- Так избери воднику быт, [ну, Гдѣ был бы прАздсн ты дй сыт. * * ПОЖЕЛАНІЕ ТТускй] в том, кто воэстйл за люб- Вплот] до двбри холоднаго гроба Не смолкает могучая злоба Н киііііг отомщйніем кроіу!.. ДРУГУ СВОБОДЫ Ппободы друг, нечал] души /^Тирйна смбрт)И> заглуши!!!
РЕВОЛЮЦІОННЫЕ поэт Рускаі пуглйваго Тирйпства прпговор ГотЬвит мнѣ в удѣл Изгнйпія «позора! За смѣлые стихи, Внушенные поэту Дѣлами низкими II вредными подсвѣту, Я но уппжуся Нррабскою душ<>і Пері'д жестокою, Но глупою руко). Служители алтари Вогііни ВДОХНОВЕНІЯ Умѣет презирѣту « Властйтеле]» гопён] я. И всѣ усйлія Цензуры и попов Не в сйлах истрсбйт] ВозвЛппенпгях стихов. ЦАРСКЬІ РОД (П.ііппком жадны] цАрскі] род /грйбнт и тѣспііт піірбд.
ПРИМѢРНАЯ МЛТ.Т ЭДРестоко] ка.пш обречённы], ) Лежйт вцѣляхвенгёрскі] граф: Своё] отчизнѣ угнетённо] Хотіл номоч] он. Горды] пари Л нём возмущался. Меж рабйми Себѣ он чѴвствовал рабой. Он взят в бор]бѣ с могучим ЗЛО.4, II к пётлѣ прнсуждёп врагами. Едва двадцатая весна Настйла для него и надо Покішут] мір! Не емерт] страншй ІГ>ол]ндму сёрдцу в не] отрада): Ужйсно в петлѣ роково] Среді .полно] площади качйіуся... Порёпы жадныя слетятся, II над оиал.іною глшіо] Голёдны] ро] пх стйиет драт]ся! Но граф в тюрьмѣ, в углу сиром, Заснул спокоуным. дѣтский сном... Поутру, грустно мату лаская, Он говорйл: —«ПрощА], родная! Я у тебй дитя, одно, Л мнѣ так скоро суждено Ра істатуся с жйзц]ю молодою! Логйбнет без слѣда со мною
II іімл честное моё! Лх, ножалѣ] дитя своё! Я в вихрѣ бнтв не знал бойаніг, Я не дрожал в дыму, в огнѣ, По завтра, при ужасно] казни. Дрожйтр кпк лист] придётся мпѣ.» Мат] говорила, уіѣпійя: —«Не бор-я, не дрожи, родни]! Я по дворёц пору, рыдая. Слсаймп. вбплем и мол]бо] Я сёрдне разбужу на тронѣ... II поутру, как поведут Тебй па илбіпа]. стану тут, У мѣста казни, нп балконѣ. Колі В ЧорНОМ ПЛЙтрі буду я. Яна], неизбѣжна смерт] твой... Не правда л], сын мо|, пійгом смі.л- ІІо]дспі] па встрѣчу ты суд]бі.' |ым Вѣд] кров] венгерская в тебѣ! Но ёслп в покрывалѣ бѣлой Менй увйдінп] пая толію]. Яна], вымолила я слезами Пощаду жизни молодо]. Нуст] будеіпі ехввчен палачами. Не боуся, не дрожи, родпорч Н графу тихо, мііріпі спится, П до утра он бі дет еііат);
Ему всё па балконѣ мат.) Под бѣлый покрывАлом снится. Гудііт набат... Бѣжйт парод... II тихо улице] пдёт, Угрюмо] сіраже] окружонпы], На плоіцаді граф приговорёпни]. Всѣ окна нйстеж]. Сколько гла.і Его глааймп провожает, II сколько женски* рук бросйст Ему цвѣты в послѣдні] ра.і! Граф ничего не замѣчйет: Внерёд на плоіцаді он глядйт. 'Гаи на балконѣ мат] стоііт, ( інікіфіа, в покрывалѣ бі.лом. II заиграло сёрдце в нём! II к .мѣсту казни іпагом смѣлыя ІІопіол он... С рйдостным лііцом Вступйл на нбмост с иалачо.м... И ііеон к петлѣ поднимался... И в сймо] иёт.тЬ — улыбался!.. Зачѣм ;кс и білом мат] былй? О лож] святая!.. Так моглй Солгагі лиш] мат), полпй бой.іпію, Чтоб сын не дрбгнул пёрсд кйзііік
ВТ.К ПРИ ЦАРЯХ Да будст проклят ѣтот вѣк, Гдѣ /'торжествуст всё, что низко и лукаво, II Гдѣ, ССбѢ хорбші] человѣк Стрпдіифі пріобрёл убійственное пр- аво! ВЕСЕЛОМУ БОГУ Дёгхаго творца с престола “Свёрпіув мощною руно], Царству], царству] бог весблы]. Рѣзва], вѣтренны], живо)! Бог свободы, бог двп>кён]я, Вѣчнаго преобрпжёнрі! МНІІПЕ РУССКІІХ ЖАІІДАРМОВ Рбладателв ума Вредоносны, как чума. РОССІЙСКОМУ ДЕСПОТУ У'.кё давно настало время у Завѣсу тй]ны рдзорват]: Твойх затѣ] плодѣі іі сѣмя Пред свѣтом явно показйт]!
РАДИКАЛУ ИД.Х ШГ.МѴ П ЧИНОВНИКИ 0-тянопис]! и для мертвйпіе] жизни у Не отдана) младо] души свое], Чтоб не внутііло поздпе] укоризны < 'о.інпнісничтожности твоё]. Ни воприіцТ. служебной дли отчизны Не будеш] ты иолёзвѣ] и сдави!;]. Еіцо и тебі. так силы сві.жи, новы — Ужёл] на иих иа.тінепі] ты оковы?.. ПОЭЗІЯ Поэзія — ботов / Высоким ЯЗГ.1КОМ Презрительно іиутйт Пад зпат]н> и царём. ----«---- ПРОРОЧЕСТВО ПпергАн царскіе законы, /“Народов истйнут миліоиы. ПОДЛЁЦ Т_Гар], «отёчес іва отёц», /'•Грабпт нашу Рус], иодлёц!
НИГИЛИСТУ Рты, не вѣруя Неправедному праву Очймн не рабй Взирйеш] на державу: Ты мйслипу, что однѣ б Достоинства должпй Даваті не только скиптр, Но самые чииьі, Что нѣкогда наук Животворяпіц геяу, Отёц народных благ И цйрскнх огорчёнц, Постйвит, рйзумом Обезоружніі трои, В сслёпіях Русй Сво} истинны] закбн. НАСЛѢДНИКУ ТТарёнок, Азбуки Г* Не зная просвѣщая, Готов прннйті браздй Верховнаго правленія.
ФРАНЦУЗЫ РУССКПМ нас свободны] ум, у У нас другіе нрйпы, Нечйт] у нас не л]етнт Нравйтел]ству без слйвга: Для нас :<акйн царй Не ест] закди суд]бГд. Прошли тѣ времепй И мы уж не рабйі! -4ФФ-- НАРОД ОГ. УКАЗАХ ТТ ар] наш в Пйтерѣ сидйт, не слі’.і р Всё укізы пйшет. [шит А указ, как бйсером нанйзап, Нс про нас липі) пйсан: Как его ты не читаеш], Всё не нонимйені|... НАШЕ ОТЕЧЕСТВО Ядѣс] плёмя чуждое с улГдбкоі у Тер.іает нас жестоко] пйтко]! Злѣе] слово, мысл], нен6л]ны] взор Кашнт как тйріы] заговор!
ГКПП РУССКИ! СВОБОДЫ Днѣ роДНПБІ И одинокц, /Свободы гёні) наш стоііт! Как стрйппик, он н степіі широко] Себѣ пристанища не зрит! Пи в грйзно] хижинѣ селёні], Ни в пошло] рдскоіііп дворцов Он не встрѣчйст] вдохновёні], РоднГдх не слГлшит голосов!.. ЧАС ПРОБУЖДЕНІЯ Яо ймя братства н свободы /ІІуст] угнетённые народы Подымутся с мечом на вас, Цари, в сво] нробѵждён])і час! ЦАР.) ірубит царі ожесточённы] / ІІаніи вГ.чныя нрава: Слово, нёба дар свящённы] 1‘йзум, лѵч от божества! ПАРОДУ Леспот ест] человіж, Позорящі.) наш вѣк.
РАСКАЯНІЕ ЧИНОВНИКА М"і пуі] свершон. Я на краібмо- )' гиды. !І вспоминаю всё,о чом давно забьіл. КудабииАлыя свой растрАтид сііли?! С какою цѣлію и для чего я жил?! КогдА назАд я мйслро обращАюс], Прошедшее окину взором я, Скорбліо тогда и духом я смущА* КакАя жизн] ничтожная моя![юс]: И грустно думат] мнѣ, чтопцётио я трудился, Что даром отдал жизн] на жертву ц- Арско] службѣ, Чтотружеником здѣс] ничтбжпым я ЯВИЛСЯ, Что не своё] я шол дорого] бытій! Чтоотмоё] усердно], долго] жизни, От моего служебнаго трудА, ІІіі пользы никому, ни блага для отч- йзны, Ни свѣтло] пАмятп, ни слАвиаго слѣ- ДА! О тяжело! Во мнѣ проспулис] сно- Всѣ іцкіжнія движенія души! [ва
Я будто слйшту впоіу тайнствеппое слово, Давно будившее меня влочно] тишіі. Палывают лібди счйст]ем Жили] подобную моё], Не смущённую пснАст]см, И пе впавшую страсте]. По губйтел]по влійігде Это] жизни пустотй, Но опасно обайіце Ве.шадёжео] слѣпотй... Отдал я за гар]кі] опыт Жизни всѣ свои лѣтА, II тепёр] иеволріы] ропот ІІ.ідаіЪт мои устА: Я к иному был назпачсн ІІНрёбі] мною тот уграчен), По постйгпут] нс умі.л Я сво] истинны] уд'іл! Помню я: живое чувство, И иа] кп и искусства, Влаі ородная любов] Волновали сііл]но кров]. Если б перваго при:>вйп]л Я послышался влійіця,
Понесённые трудГд Дали б вѣчные плоды! Срсд.і идёріых наслаждспц, Сред) во.твГлпенных мгновбпу ПротеклА бы яиілн] мой < чувство»! СвѣтЛЫМ бытіи! Тщетно всё! Перёд собою Нижу дііром прожитою Жнзіц своіо! Отрйды нѣт: ЮІІОСТЛ РЕНОЛЮЦІОН Ё РА ДЛе буіная рАдост, / Весёлое и шум Треножили МЛЙДОСТ), Плѣнили но] ум: Сил гордых отвйга, Дум смі.лых полёт, ЦІ.лі общаго блйга, О нолѣ ааббт! ЦЕНТР ДУРАЧЕСТВ РеуважАющу ДурАчеств и н коронѣ Прсмпого их наідбт Близ трона и на тронѣ.
Г.1ЛС ПАРОДА РЕВОЛЮІНОП&РЛМ Мы знаем, нодвиг вам суждёп / Опасны], тяжку, ежедневны]. По сколько ра.і нрекрасніу он Печально] праздности душёвно]! Вас не останит пыл к трудны Среди и кЛзнё] и проклйту. Мужй]тсс]! Снл дооудут вам ВлагословСіфі бі.диых браті]! Ваш трул нернётсті.снейііым грудям Ироетор н во.ідух в душно] мглѣ... О благо вам, хорбшим лібдлм, За ваше дѣло на землѣ! ПР1ІКЛЗ ЦАРЯ Р6]ску дат] маршрут! Нуст] их лямку трут! Вмѣсто их рекрут Втрое наберут! .ОМСЪ ТЛрібаіу нас, .омба, от иапастк / Г1оі;орйт]ся царско] власти!
У ГРОБА ГЕНЕРАЛГУБЕРНАТОРА *»♦’ Ты был богііт и анйтси. Да подл к тому ;к разнрйтеп! Порода, пёрны] чии Н отечествѣ тпоём, Тебѣ позволила Всюясиан] прожить глупцбм. Оіій дала тебѣ Вельможеское право По цйрекп вѣк пронесть, Хоть и с дурною слано], На лонѣ роскоши Дли одного себя. II ты, запятія Пдуішіх ПОПЯТЬ любя, Стѣспііл ено] жирны] стаи Лпарёею тирана, Ходйл и дѣьстпоиал По звуку барабаня, П мйслил, как вслііт, Ра ісудкп не спросйс], Пли нпчтб'.кпыь царь. Пліі «веліікіь» кия ь, КоТОрЫЖ у ЛІОДС| Отеческаго края
По сёрдиу лиш] руж.іё Да голова пустая. ----------------*------ СБИВШЕМУСЯ с революціоннаго пути Мы вмѣстѣ, міілы] мо], О родинѣ судили: Царя и царское 11равител]стві> бранили... Твоего касаюс) слуха Во имя нрёжне] дружбы я: Это л] дѣятелріості духа, Это Л| цѣлу была твой?! Гдѣ ж движеніе, гдѣ же благо, ( ёрдца йскрешіі] пріі.іыіі, Влщгорддных дум отвйга, Ирёжних лѣт ТВОЙХ порСів? Ты не тот, каким был іірёждо, С храбро-честною дупіб], Донѣрііншцся надеждѣ, Оболрца віп і]с я меч.тд]!.. Ты отвдргнул иуті движеніи, Стал ты глух па гявс живо],— ПрозябА) же без стремленія И косиі] своё] дуин>і!!!
ДУШИ УМЕРШИХ В ТЮРДМЪ • 1 **• ІДГйсто] доблести свѣтила, ]ІМы взошли на небеса, И с надёясдо] обратило К нам отечество глазѣ... По реакціи рѣкою Зѣлил нёба свод тпрйн, II с поникшею главою Пали звёзды вйсшнх страп. Рок зажог нас, чтоб сіяли Мы среді сѣвера ых иочё], II мы с рйдоет]Ю пріяли Огн] от солнсчных лучё]. Нп'іипал уж леи] отрадны] Разгонііт] тумап густо], Но цар] темпы], кровожадны] Задушйл наш вѣк младо]! ИНОСТРАНЦУ ТТосмотрй как Россы стрйждут / В имнерйторскнх цѣпѣх, II напрасно воли жіждут, Как источника в степйх!
ПО ДОРОГЪ В КАТОРГУ Г'пускАется солнце за степи, /вдалй золотится ковідл], Колодников звонкія цѣпи Взметают дорожную пнл]. Пдут онй с брйтыми лбйміі, ЧІагйя виерёд тяжело, Угрюмыя сдвинули брови, Ча сёрдце раздумье легло. Чдѵт с нйми длинныя тѣни, Двѣ клйчи телѣгу везут, Лѣніто сгибйя колѣни Конвдріые с ними идут. "Что, братцы, затйнем ка пѣсни Забудем лихую бѣду! видно такая непрАвда Чанйсана нам на роду!» Ч вот, повелй, затянули... ЧоіЪт, заливАяс] они Чро жйзни свободно] раздолуе Чро счйст]я минувшіе дни. Пов'зт про свободныя стёпи, Чро волю родную поіЬт. Ден] мёркнет, а цАрскія цѣпи Дорогу метут, да метут...
ЦАРЛ И ПОЛИПА всвлолЬпскм тіірліі (подвоченясз): —" 0бирй]тсс], сл]ги и вассалы, /На кротки господина зов.' Судите, не бойс] оийлы, Я прйвду вйслушат] готдв! Судите спор паи всѣм знакомя]: Хотй могуч и сйлен я, Хотя держйвным чтут меня, Не властен у себя я дома: Всё непокорна, всё грустна, Мой мятёжная жена; Её я прйзрѣл сиротою, II разорённое взял её, II дал с державною рукдю Е] покровйтел]ство своё, Одѣл её парчд] со злйтом. Несмѣтно] страже] окружйл. И враг её чтоб не сманйл Я сам над не] стой» с булатом. По ііедоволріа и грустна Неблагодарная жена! Я знйю,жйлобо], навѣтом Сра вездѣ меня кле]мйт!
Я знаю пёред цѣлыя свѣтом Она кляиёт мо} кров и щит, И косо смотрііт пз-иодлдб}я: И повторяя еп.іётеіі.і лож}, Готовит козни, тдчит нож, НздувАет опі) междоусоГуя: С іниістанцсм шёіічется она, Моя ковАрпая женѣ. И торжествуя и дов6л]ны, Праги моіі ни нас глядііт, И хвйлят гнѣв ей крамолуны}, II суетно} гордбінѣ л}стят. Сові.т мнѣ дА}те благотворны], Оудйте, кто меж нами пран? (Я.іізк мо] строг, а не лукАн.) Тепёр} внемлите непокорно}: Пуст] защищАется онй, Моя преступная жена.» 1 Ьнз поллпи (нлібнгн влнцотнгану): ~-РабА ли я или іюдрѵга. То знйет бог! Я л} избрала Себѣ гнуеніуінаго «супруга»? Самй ли клйтну я дала? 'Кпла я вол}но и счастлііво, СвоіЪ любила волю я.
По іюбѣдйл, забрйл меня Сосѣде] .ілі.іх набѣг кичливы] Не отдана, а проданй, Я узница, а не женй! Напрасно ііго роковое Тнрйн желйет золотііт), Напрасно мщёіце, мнѣ святое, I! любов] он хочет обрАтитр Не нужны мнѣ его «щедроты», Его я стражи не хочу: Сама строптйвых научу ІІлатпт] мнѣ мі'ірно дан) почёта. Лнщ) им одіійм унижена, Я враг ему, а не женй! Он говорйт] мнѣ запрещает Па языкѣ моём родном, Знаменоватися мнѣ мѣшйет Монм наслѣдственный гербом. Не смѣю пёрсд ним гордитися Старйнным йменем мойм, И прёдков хрймам вѣковьім, Как прёдки славные молііт)ся. Ино] устйв принуждена Принята несчастная «жепй»!
Поелйл он в ссылку, в заточеніе Всѣх ві.рных, чёстных слуг моііх, Меня же прёдал притѣсненію Рабов, лазутчиков свойх! Позор, гоненіе и неволю Мнѣ в обрАчны]» дар принбеит он, Мнѣ дйже ропот запроіцон! Терпй такую злую долю, Тайт] пт всѣх её должна Пасйліно взйтвя «женА»!.. [Вассйлы-слігіі, в образѣ попов, жандАрмов, московских купчйпіек, роесііских арнстопіек, легАл]Ных е- трочйл и предварйтсліновйдранных обывАтелеі, кланяются и лйжут по- чву, не смі.я пропзнестй сужденія.] АКТИВНЫЯ РЕАКЦІОНЁРАМ Йві говорйте: — «Не нужнА /Нам слава, не страппіы потомки: Укрбют нАніи имсііА Забвен]я мйрные потёмки.» —Забвйнія ждёте вы?.. О, нѣт! Вам мало было бы забвенія!.. ОетАвите вы прочны] слѣл, ВѣкАм далёкіім в поученіе!
Когда ия дупіно] гріы НОЧІЮ}, Ликуя крАсны] леи] проглйнет, От вас, потомок наш родііо] (' тоско] и ужасом отпряііст. II в книгѣ памяти снято] о паших жёртвах п печалях Вы мрачно] ляжете чсрто] Па окровйвлеішых скрижйлях! II у;к сѣдйя старшій Обні.ет пас давно модчЛн]ем, А ваши булут имена Всё повторяйся с солрогйн]ем!.. ре ві >люі ц< ни і ы я вол 11 ы ІЗолпа упАла. нрошѵмі.н, / Влееііуи. как дйпиос видѣніе, ІІогіібло наше поколѣніе, Любов] угасла, аамер гнѣв... Но так был грбаен йтот блеск, Что ііолноч] дрогнула пугливо, II до поры ііноі, ечастлпвоі Доідёт волны погйбшеі плеск! II волны новыя П[>идугт На бёрег сумраком повиты], II жизни острые граниты Усйліі их не разобііот!
ЧЕЛ0БІ1ТЧІІК Дх тга, доля, наша доля, У Безталанна и горікА! Уж нс тн ли, злая доля, До Сибири довела? Не за іцйпство, ал] буйнство, И не за иочно] разбо], Мило] родины лишился: За крест]янекі] мір] честно]. В год одни ііеѵрожаріы], СтАли подати сбирАт]: Всѣ крестршекіе пожитки, С барабАпа продават]. Я от міра с челобйтно] К самомѴ царю пошол. На дорожеп]кѣ схватили, До столицы не дошбл. И поймали, заковали По рукАм и по погАм: ЦАрско] милости платёл]іцик Подчинился кандалАм. Ох, от родины далече, Л хотѣлос] бы мнѣ знАт], Удалое] ли односйл]цам С шеи подати скачйт]?
РЕВОЛЮЦІОННОЛ МУЗЪ ХРогдй, ледяное молчанье храня, ) Тюремныя стѣны меня обступй- ли, < > і жизни,от счйст]я и свѣтлаго дня, Кактруп, навсегдй отдѣлили, < ) дважды,я помню,в нолуночны] час Услйшал я голое желанны]: — о Вос- кресни! Не всё ещё взйто царйшко] у нао, Не всѣ ещо спѣли мы пѣсни!» I! пбднял усталую голову я На зов благодатно] надёжды и свѣта. То муза, то вольная муза мой, Она не забГ.іла поэта! —Подруга! менй не могііластраіпнт, Не ужасы пі'лтки, разлука с сем]ёю, Не кра] чужедалрп], гдѣ в]іі>га свис- А только разлука с тобою! [тііт, МОЛИТВА НА СМЕРТІ ЦАРЯ "Увала тебѣ, творёц, / Издох же наконёц Всей Руси подлёц: Цар]-батюніка-отёц!
СЫН ЦЕРКВИ родился он за стойкою, ) И столку полюбііл. Рукд] своёю 66] кою Виш'іщем люд поііл. Смот'рѣл, как люл іф'-т зеліе, Глядѣл и не зѣвйл, Срсд] гйма и веселія Грошіі в мошну егребал. Дуто] своё] продйжною Кріівііт и так и і'іік... Врюхйст, с у«-мІ.ІІІШі.| НЙІКПОЮ Влюдёт родіиі) кабйк... Влюдёт и бе< смущенія Глядііт па море слёз... Кто пил до одурёнія, Ирогонит на мо]>6з. Толкнёт с к|н.іл.іий высокаго Г>езт[>спегноі рѵкб}... Умри оісц под окнами, Не тронется дупііу! Но сбвіісти тер апіл <>н тоже исііытпл: Гюііся накаііиіііі, Колокола лппал...
КолоколА, им слитые, ПрежАлобно гудйт, Сле.чо] людскб] облитые, Глупцов во храм манят. ніігилйсты ХЛам сжал вперві'де груд] / Не жбнских ласк восторг, Не сладкі] трёиет страсти нов- II перічую слезу [о], Н;і іі>иых глаз исторг Не взгляд красавицы сурово]. Над скорбно] рбдино] Скорбѣвшія устА ШсіітАлн первыя призііАідя. Над прАхом дорогой Товариіца-бо]цЛ Звучали иёрвыя рыдан]я. Н.іам І'.и бсзііёчиых слов Бесѣды молодо] Мы совііст] раскрнвАли нАшу. Н іамѣіі хмѣл]но] струй II । чаши круговб] Мы исііытаіііі пили чашу...
ІІЪСНЛ РУССКО.І ЖІІЗНП ріраіпную, стрАшную пѣсню / Жпзн) надо мною поёт, Каждое слово отраву И душу унбілую л]ёт. Каждое’ слово в то] пѣснѣ — С.тон и.і несчйстных могііл Сотри замученных жіізнс], Сотри загубленных сил! Слово то] пѣсни разАіце], Звук тѣх бичующих слои Громко івучат над Россіе] Вот уж с десятой вѣков. Громко звучііт над Россіе], Рвутся в людскія сердца... Я не слі.іхал их начала Ч не улыніу конца... Ііі рю, что слАвен и свЬтсл, Чблоп побѣды свято] ІЧдет коііёц этоу пѣсни, Чѣени борубы вѣііовб]. Чі.ри> я, тріізиу справляя Чад п< біѵ.кдёнііым царёч, Ч рая да е.вятАя воспріінет В слАвѣ и блескѣ своём,
Тіицко, увы. по услйіпу, Как эта пЬеіу до.івучйт: Па-сердцѣ сімрак мнѣ ляжет, Сон мой очи смежйт, Сои роковд]. непробудны], П мрйкѣ одно] м.і могііл Сотен заыіченных жіі не], Сотен загубленпых сил... спііт.іы.1 гкіпл и цді’Л ХЖапрйсно надтобд], родіімая стра- ) ІІ:Ч Промчался правды свѣтлы] геи']. Напрасно еі-.ял он ікпнГл» сѣ.менй Высоких дун, снятьіх стремлдпі]. ПапрАсно он сердца дремавшія буд- І’осб] надежды окроплйя. [ил, ІІиіірасію молодосг] па злоои онол- II в битву вёл благословляя. |чііл Пи слѣд за гёніем желйііным над то- Друго] промчАлся гбні]. |боі Как вихор], іпн-ланны] .іавнсглпво] судібд]. Он всё губііл в соём стремленіи. II там, гдѣ пйдали живыя сѣмена,
Кропйл оп мёртвою подою. И там, гдѣ молодости цвѣла, падёжд полна, Чертйл он гроб своё) клюкою. И там, гдѣ слышалас) благословёіфі рѣчі, Шептйл проклятія он сурово, Чтоб кров] безцѣнная багрила цйрс- кі) меч, ЧтобГ.і безплодно бьіло слово... Сбылііе) прокліп іяІПорыны и мечп’д II уѣла ржавчина б<'зсГіл]я! Тоскливо жаждет груді добра н кра- сотй, По поднимало], бротся крыл]я!.. о - — ДУХОВНЫ.! СЫН МАРАТА Рсё, что чувствовал МарАт, Вполнѣ споеббен поііимАт] я. И буд) сам бог аристокрАт, Ему б я смѣло пѣл проклятія. ЦАРИ ГТарп от незапамятных времён /’.Іюбилп па Рѵсй могйліныі сон. • ♦♦♦ •
ВСЕРОССІЙСКІЙ гпмн нліюд. обрлщлясл к іілрй»: Ѵра урй! у Иас биту порй. Урй урй! Иас сѣч) пора. Урй урй! Иас драт] порй. Урй ура! палачи: Порй, порй! Ура, урй! Порй, урй! Урй, пора! Урй,урй! Порй, порй! АДМИНИСТРАЦІЯ, 1КЛ.ІІЯ пл парод; Урй, ура! Их бит] порй. Урй, урй! Их сѣч] пора. Ура, урй! Их драчу пора. илллчіі: Пора, пора!
УрА, урА! ПорА, урА! УрА, пора! УрА, ура! ПорА, норА! цлі'.і,' оппліцляса к народу: УрА, ура! ВАс бп д порА. УрА, урА! Вас сѣч] порА. УрА, урА! Вас драт| пора. УрА, урА! ііаллчй: ПорА, порА! УрА, урА! ПорА, урА! Ура, пора! УрА, урА! ПорА, порА! всѣ вмѣстѣ: УрА! УрА! Витд-бит] порА! УрА! УрА! Сѣч]-сѣчі пора) УрА! УрА!
Дратрдрат] порА! Урй! УрЛ! плллчіі: ПорА, пора! УрА. урй! Пора, ура! Ура, порѣ! Ура, ура! Пора, порА! У ЦАРСКОЛ ТЮРДМЫ ГТолноч], злая стужа / На дворѣ трещйт. Мѣсяц облакАмп Сѣрыми закрыт. При тюрёмном зданіи, Н 'лицѣ глухо], Мѣрными шагАми Ходит часово). Под его ногАми Жёсткій спѣг хрустйт, А кругом глухАя Т]ма Русй молчйт...
НА ПАРАДЪ <Нсѣ в ожиданіи иѣмом... / Вот скйчет царі с холбпско] ови- ІІгрйет вѣтр ого іісром, В'о], Он, горды], наглы] и сердиты], Всс] о.шрабт-люд кругом. Сердца рабби в едино слиты: «Урй» полной и трубны] звук Па встрѣчу раздается вдруг. Марш эангрАл, пошла ра;і в раз Пѣхота мйссою спокд]но]. За нею кЬнпица вилйс] Колонію] построю н стр<>]но]. Я сам был вдин в этот час! В душѣ. ироснулас] безпокд]но Потрйбност] кропи и воріГд... (Как ліЬди странно соаданьі!] П я хотѣл во этот мнг, Прямого полны] вдохновенія, р Всѣм прокрйчат] отважны] клнк Священнаго освобожденія: "За мно.]! Точііте меч и штык! Я поведу вас в направленіи, В котором эти господа Пе цоведут вас никогда!..»
ПА АРИСТОКРАТИЧЕСКОЙ ВАЛУ •О*- г*тарйк держял иалдт бубиовы]. / Вдруг дочка, за-руку его Охвптйв, спрлсйля у него: —«Егд вы видѣли?» —«Да что вя, КняжнА? Поміілууге, кого?» —«Как вам не знат)!.. Он блпгордд» еп, Так прост, во мнѣнія* свобддсн, Так сердцем чист, так в мыслях с- мѣл...» Старше, приіцурясі, поглядѣл, II, карты отложйв направо, Он улыбнулся нрелукАво, Так губы ежав, что вмѣсто рта < >стйлас] злостная чертА. Взял табакерку золотую, открыл, понк'іхал и сказал: —«Я, прііво в вас не ожилал ІІаітй проказницу такую. Его?!.. Княжна, я не віідал. Здіиу никого нѣт в йтом родѣ, И лйже, ёслиб было в модѣ, ЧтобГд такіе господй СюдА явлйлмсі иногда, То, вѣрите мнѣ, ербогу,
Я не . апёс сюдй б и ногу!» СМЕІ’Т.1 М н I. гнйлося. чт<>Я к гробу лежу, / А сам стою у (чібстіичіПНГо гро- II па себіі на мёртваго гляжу. р>а Сам от себіі ш>ст;ііілеішы] особо. II дѵмал я: «Какйя тишина! Кпк счііетик я. чтоумср на чу.кбин- А то б д)ячбк, бормочущіе со спа, I I.. Тревояиіл е.мсрте и мпр сй сняіьпі- іі!». іі.ѵтеііп:< тіііі. в ссі.ілк-ѵ 'Т'рб.Іка мчится лихо, ) Колокдле’іик .ііипіок, Напѣвает тйхо ІІапі ямишк с ііросопок. Я іп, кибиткѣ валкое Ъду да тоскую: Скучно миі. и жидко Сторону рОДІІХЮ.
ПРИГОВОРЁННОМУ [м. л. мііхлзлову] Попбыл нарупіеп. Здѣс] и там /Молва бродііла по устйм, Вспыхала мыел], пісптйлпс] рѣч], Грядіщнх ііодвигов предтёч]. Но, робко зьібляс]. подлы] страх Привычно жил ещо в сердцАх, II надо было жертвы віюв] Раэясёч] пх нёмощную кров]. Так, цѣпенѣя, рйтпы] стро] Стоііт и по вступіет и бо]. Но врйжі] вйстрѣл проспистйл, В рядах одйп и:і паіппх пал! II гнѣва трбпст боево] Об]ёмлет вдохновенны] стро]. Вперёд, вперед! рлар]піен етрах, И наглы] враг падёт во прах. Ты эта жёртва. За тобо] Сомкнётся грозно Лпы] стро]. Не побоіітся палачё], Ни тюр]м, ни соёілок, ни смсртё]. Тво] подвиг дйром не пропал, Он чары стрАха разорвііл.
Иди :к на кйторгу бодрі.]. Ты дѣло сдѣлал — не жалѣ]! Цар] не посмѣл тебя казнііт]... Вѣд] ты н:і фрачиых... Может быт] Вередѣ гогподсебѣ отпор Ііашдл бы смертны] прнговор... Вот если бы тебй нашли В поддёвкѣ, в трудовч] пылй, Тебй велѢл бы он схвагнт) И, как собаку, нристрѣлііт]. Он слово «казіі]о пе прон.інёс, Но до пощады не дорбс. Мо іг <.:ок п душа мелкЛ, Мысл] милосердіи далека... По ты ііро]дёш] чре.і тѣ мѣстѣ. Гдѣ бел моіплы и креста Недавно брбшеп саіокі] труп Во]ца, ііосіівіпаго тулучі. Наш стйрші] брат п.і му.шікбв, Оп нервы] встіы протйв врагоа Н поле] царскою был он За волю русскую ка.шёи. Ты тихо гблову СКЛОІІІІ Н имя брата іюмпніі.
СГІОР О БОІ”В Д^іііі был ' весело. Со мпод / одйн философ аіиісвоу Проепорнл ц+лы^час о богѣ. Оп сам далёк іи то[ мечты, Чіоб сре.’і небесно) нусіогГіі, Гдѣ по загиёргКенію] дорогѣ Блуікдает мѣрно хор свѣтйл, Вообраііп] себі; чтоб жил І.’акб] то барии, учредіггел], Зсмпых дѣлнпіск упраіпітел]. По гоііорігг пеі )ма умно. Что всё ест) что то, что должно ІІріізпаті а бога, что украдноу Па двѣ всего жнвёг н тіпгпТ, Что зіо нѵиіпо б для порядка II для безсмертія душіі. А И, III! В мір 110 ві'-рл II ІП.ІП1ІІІ], Ни в дно неіпі'і, н отрнцал, II но-просту ем сназал. Что йто «что то» вовсе ліііпне. < >н енбрпл ріііно, мудрено. Я снорнл холоднп и сухо. Нго нон>'іт]е мпі. сміяіпіо, Моё ему шло міімо уха, Так что могли б мы без груда
С ним и не спормт] никогда. И ЧЕСТНО.! ПОЭТЕСѢ 5$пдмпю... (годы миновали!) } Вы билли чудно хороши: Чертй лицѣ у вас дышйли Все] Кто] нрёлест)ю души. В тѣ дни, когда неугомонно Искало сёрдце жарких слов. Вы мнѣ вручили благосклднно ТетрАд] завѣтную стнхов. Не помню слог стихотворбні] Хорош ли, не хорош ли был, Но их свободы горды) гёиі] Своіім наііт)ем освятііл. С иорі’лвом страстнаго участія Вы пѣли водріосг], и слезоі • Почтили жертвы самовластія, Их прах казпёшіыі, но свято). Лиотй тетрйди то] завѣтиоі Я перечитывая не ра;і, И спилси мнѣ ваш лик привѣтны], И блеск,и жіівост] свѣтлыя глаз.
ВЫЛЕТ ИЗ РОССІИ и> СТ в будущності страны мой) 7 Никйк не мог уж вѣрнту болѣ II думал: видно вѣчно с] Чорт осудііл страдйт) н неволѣ... II начиная я віідѣті в неу Одно заброшенное поле, Везилодную глухую степу, Л жизпу звучала мнѣ как цѣпу... ...Граница! Чсрез полчаей Я пнѣ Россіи... И смущеніе ’Гѣснйт мнѣ груду... Поля, лѣей, II зйпах ро.і и іітйчек пѣніе, II голубйе небеей — Чужое всё!.. — Ешо мгновеніе Л закрнчйл неволуио я: ».Ѵж здѣсу не рабская земля!» Как йто чувство стрйііно, друг! Конечно разницы пн мйлоі Нѣт в двух піагах, но как то вдруг Я отдохніл дупібу устйлоі, Как будто цѣну свалйласу с рук, II так легко, легко мнѣ стало, II с ві.роі я на жи.піі взглянул, II ноліно, широко вздохпул!..
КАЗАРМА ТТТирдкіі. плдскі] днор. Кругбм ) Забор с рѣшбткою желѣзно]. Серёд] дворй ііысбкі] дом. Гдѣ вѢк ПроВОДЛТ беЗПоЛЙ.ІПО Полки замучеиных солдат. Всю жили] готовяс] на парад. Покои, ТОЧНО корридоры, ТемиГ.1 и длинны. Тускло взоры КровАтс] нйлят два рядА. Па кй.кдо] во]лок безобразны], В ночи упГдло] бтдых грязны] За днём безплоднаго трудА, А воздух там и спёрт и смрАдси. Нѣт, нѣк солдата не отрйден! Вывйло утрой па зарѣ Глядиіп] и окно па двор піпрбкі], А уж учічуе па дворѣ. То ест] одни дурак высЪкі] В ряд ставит днадцат] дурпкбв П, под рычаніе гліпых слои, ШагАт] их учпт, чтоб не с.м І ли Пошевел]нут]ся головб]. Ну, чтдбы так ходііт] умѣли, Как и не хйдігг род людско]...
ЖЕРТВА ЦАРСКАГО ПРОИЗВОЛА Г*тарйк, как прежде п часпривй- / Сидѣл за книгою обѣічпо],[чны], Но не тревджила слегкА Странііц бсзсйлыіая рукА. Взор устремлёп был, по без цѣли, Уста как бы иіеіітат] хотѣли, По мысл] не находѣла слов. Старѵшка, сквоз] стекло очкдв, Глядѣла в <тол отупѣло, С чулком присѣвши у окнѣ, И не вязАла... в домѣ цѣлой БылА нѣмая тиіпипА... Меж тѣ.м давно ли здѣс], бывало, Всё свѣже] жіізпею дыпіАло, II дѣвушка в оіумпадцат] лѣт Впосйла мирно в дом старинны] Дар звонких пѣсен, смѣх невинны] И милы], лАсковы] привѣт? И что ж’Так просто,так пичтджн- ДалА листок псосторбжпо! [о: Донёс жандарму поп-сосѣд... Попала бѣдная в отвѣт... Затѣи тюрімА и ссылка вдал]... « ломііла бѣдную печѣл]...
Вот кров] у не] чут] бьётся в жйлах... Нотой и груд] дыпійт] не в сйлах... А там и блсск и глазйх ногух! Во г бд Ѣдны] труи и нѣм и глухі 11 старики остіишс] оба, Как будто тяжко] жйзпи нпт] Пресѣчена, а их сложііт] Пабі'з.ін в мирны] холод гроба. II и домѣ цйретнует одна Тенер] нѣмая типпінА. И ёсли ест] хот] что живое, Так развѣ солнце золотое, Когда нгрііет здѣсі н там II па полу и по етѣнАм, Да брбдят мѣрно, как живыя, По кру гу стрѣлки часовыя. ВЕЛ1ІКІ.І ПОСТ РГорѣ инйя наступила Велйкі] пост пришол С свойю нажносіуіо уньіло] II ііііпіе] хуже венких зол, С печаліпым колокдлріым звдіюм, С убцетвенным эемнйм иоклопом С ворчлипо-груетною мольбо] И подавлѣюніе] тоско]1
СВОБОДУШКА Роля ты, свобддушка Гдѣ ты там сиднш]! Что же ты лебёдушка, К нам то не легкій]? Полно тѣ, капризная, ЗА-морем лстат). Не пора ли гпёздышко, Па Руси свивѣт]? Со беэдОДя горікаго, От руки царѣ Стбиет наша русская, Мат] сырѣ-землѣ! У пас правды-матушки, Віідом не видѣт). Про любов], про брѣтскую С'лйхом не слыхат)! Кривда безразсудная, На Руси царііт, Всѣх рукѣ) желѣзною Дйнит, да тѣснит! Хоть крест)янми вольными, Кривда пас зовёт, А сама про волюшку, Піікнут) не даёт!
Го], ты гс] свобддугнка, На наш сто и и во], Ты лети лебёдушка, Мстіітелуноз стрѣло]! ЦЕРКОВНАЯ СЛУЖБА Г*пѣша к Сосѣдкѣ, шш <• досАдоу /ііролеііетал мужё) и зкон Чут] не до тькчічп нмёп... Носился лйдон в віідѣ смрАда,— II сарачіінское пшено, Моліггвою осѣнено, ПобАів на маленькой налоѣ И чуту не сдѣлавшись святое, ІІро]дёт чре.т кіпніін и устА Во славу господа ХристА. ПРЕД КРЪНОСТЛО Р, Россы! сроете поскорѣ], Вы эти стѣны, этн своды, Замкіі отбё]те у дверё], Зовйте всѣх на нир свободы! КОНСЕРВАТОР Рн, ползая у цАрских пог, Рад облнзйт] на пих сапог. —о—Ні -о—
эміігрднт шіслталі Р годину гнёта и нечйлн. Всѣ лібди русскіе молчали. Глас воііііі.іцаго и иуст&шѣ Одни раздался на чужбинѣ. Знучйл па почкѣ не родно] 11с ради прихоти пусто]. Не потому, что и.т боа. пи Оп укрывался би от кй.чіи. А потому, что адѣс] яаык К снободомГлелію пришли II не касйется окбна До человѣческаго слона. V СОЛДАТ ІІАЧАЛіСТВУ "Ѵот] косо смбтрііт часонбі / 11а узника, бо.іѵі побо], Но всё ж соллат наш и не . лобсіі Да и к шпіонству не спосббен. Не смотрят братія мужіпш На угнетённых свысока. Рождён соллат наш добряком, Нс встАнет брпт противу б|кітп ІІ не удАстся ііалачом Нам сділаті русскаго солдата!
ПОЛЯКУ Ііт, я пс враг тебѣ, сосі.д! } Как ткі п я лтоблй) своббду II дал еі жёртвоваті обі.т. Я повтрадАапіему пароду Шлюсёрдцембратствеппыі приві.т. Твов'і жестокую невзгоду С слезою вижу, Полрип сын, Как человѣк и слапяпип. В ЦЕРКВИ 3дѣ<у тускл огдіу СпѢчб]... в плт- } Сердито нходитпоп космАты].[лрі Угріомо бродит поііомар]. Д)ячок бормочст бородаты], II ДІІІКОП ІІІЦОТ СвО) отихйрі. Нроспіірня пйбпст спом об^йта. Кадііло ді'.іча клуб иесёт II иі.ст ладон на на род. По признаюсь не вижу я Осдбенио^ отрады в втом. ГовЬ]те вы собѣ, друзей, Я рйзвѣ послѣ стАну... лѣтом... Попы, д]ячкй и актиіі]й Не могутбыт] любвй прсдмйтом.
ТЮРЛМА Ро волѣ предписаніе дйкпх . В одно] из комнат не веліікпх Я очутился в запертіі. Кровйт], да стод, да стул убогі], Да, чтобы я не мог у)тм, Был часовое поставлен строгіе У двери, лйперті>ё на ключ, Как будто я был так могуч, Что мог бы вырваться оттуда Бе.і сверх-естёствеинаго чуда. Но тут не всё: в дверіі окно II часовому знат] дано, Чтоб он смотріл (за чЬм, не энйю,) Что я в тюрьмѣ предпринимаю. II он в окно смотріл не раз, Безумно вѣруя в нрикАз. РУССКІЕ ОБЫВАТЕЛИ В МОМК1ІТ РЕАКЦІИ безропотно, как мален]кіл дѣти, } Оніі свободу отдали тотчйс, В смущеніи боису /кандАрмскоу пдй т» II вес] прогрёс, как шёлост] в пи! ногйс
ПОТОМСТВО МОСКлЛЛЛМ Роіх слйвпо-дірзостиих Подвйжвиків свобода Ви звйкли змйлку злбдііами звати. Ви пововлбіуніа прав Сівіасчййно]і природи Пе хочете ]ак счііро] иравди знати. Були у иас царі, Счо ви ііх трепетали, Трепбчучи іак рідниі кнут ліубіілп. Во И кріівді ІІХ СВОІ& Прибіжисчс вбачйли Бід иравди, счо давили вйши сііліі ЦАР.ІАМ ТТарі проклійтиіі! /Ароббту дути великих Ви хочетс в хабс Руііиііпі обернуті, Широки] русікіц ум Оддйті па вбліу діікпх I псрегородпті Лому куліті рпіу путі!
ИСТИННЫ.! МЕССІЯ ІГогдйто лѣди шли в соборы ) ПоЧТИТ] ту НОчф КОГДА «с высот Гремѣли херувймов хоры», Благую вѣсту неся в народ: «Родился в бѣдности Мессія, Родйлся в яслях пару міров? Он прскратит враждй зеяіійя, Он уврачует бол] рабов, < >и слохит кёеаря гордГднто, Он фарисёев обличйт, Ра.іруіпит іідолоп святйпю, Любову п правду водворйті» Вѣка минули за вѣкАми, Но всібду цйрствуст враждѣ. Народов крову течот рѣками. Для фарисёев нѣт судѣ. Под лицеяѣріея закопа Трудйщі)ся живвт рабой. А на безсмйслениые троны С нсбёс не ігалетйет гром. Любвй и правды от Мессіи Пароды перестали ждат). Не сходят ангелы святі.іс Зсмііѣе зло уирачевйту.
Безплодны жаркія молйтвы, Беэейлфіы Буды и Хрікты Среди безчеловѣчно] бйті.и, Средй безумно] суетьі. Истай] человѣк! Ты .мёртвы] йдол Своё] надёждо] .ожиі.ил, Ему мечтііі свой ты прйдал, Себіі в Христѣ ты воплотйл. Іілагѵю вѣст] освобждён]я Ты сам в его лицѣ проніл. Ты чуда ждёпі]? Пришло мгновСчце: Иди па пут] чудёепых дѣл! Да встаиут дружно всѣ народы! Да иризр'іінйют н с.гѣіші.і.' Иѣст] братства, равенства, свободы Пусі] грйнет в мір, во всѣ концы! По, зшу, не дрсмлют фарисеи, Бунтар], тебй Голгоі(иі л.дёт, Тебй осі дит іерён, «Лплйт» па ка.іп] тебй попілёт. • Ступа] па крест ;:а благо брйті], Па крест за правды торжество. Средй клевёт, среди ироклйті] В себѣ ты йішіп] божество. П бор|бЬ твой окрі ппут силы Пастанет час. ты новслйін] —
II разлетится склеп могилы — Так стіры] мір ты обновіпп)... ІІридёіП] ты грозныя судіею С мечбм и пламенем и руках. Пласт] затрепеіцет пред тобою, Кумиры зла падут во прах. Пароды в дсп] освобожденія Скрѣпят сво] брйтскі] договор, И новое раздастся пѣіі)е. Благая вѣст], свящённы] хор: «Мессія истинны] родился: Свободны] бого-человѣк, Оп в наіпсм бунтѣ воплотился, оп — правда । мир па вѣки вѣк!» ОБЛДУБЕИНИЦІ Рі, велика сёрціу рйдіст] Злого ворога зломйти, А сче біл]ша, а сче віісча Счііро, счііро иоліубйти. О], велііка сдрпіу мука 3 с]вітом дорогйм просчАтис], А сче біл]піа, а сче гірша ОблІубдННИЦІ ЛИШАТИС].
КАРАКОЗОВ I ГРІНЕВЁЦКП 33ор]ці за вол]у .) чес]т], /Свобідности герор! Вуло вас на вс]у Руг.) Велйких тіл]кп дво]е!!!. В СТЕШ! Рійн в степіі необозримо], Да впереди ещё ямщіік, — II т6л]ко слГяіпен звон, да топот II ямщика удйлы] клик... И ни шпіопов, ни жандАрмов, Ни полицб]ских на задіі! О, бели б в атом отношёіуп По все] Россіи стой] наутп! ТУРКО-РУССКАЯ ВОЛНА Р лицА земли стерёт] желАя /"Врагбв, лшеуют без копца Опйт], как в годы Николая, Холопы Зимняго дворца. Урбк исторіи минувше] Забьів, бушует внов] как встарі Цивилизаціи хлебну вшу, Но ёю прокляты] днкАр].
Он, встав, шстішится штакАми, Слапйи «освобоадйт]» ндбт, Забі'.ів, что с русскими полкйми Свобода рйдом не по]Дёт, Что род] позорную пгрАсм Мы па дворібм своди путй: Одно] рукдю Пблрпу давим — Друго] слаайн хотйм «спасти». О вы, славшіе, нАши брйт^я, Пусті вас пс т+.шит знон мечАр Іуды новаго об)йт]я Страііші.] турсцких палачё]. ЛЛУБОВ ТІІубиш, чи не лрбнш, У 'Го мені баідужс... Вік ті пірна буду, Мі) «’срдёчии.і друже. Вік л^убнти бі ду, Бо раз поліубпла, Бо л)убов дл]а мёне I ікпт^с, і сила. ПІСЛЛА ВДАТІІОГО 1ІОВСТАІ1ЛА М_и знали тих с^вуатйх, } Вслнких сёрсд Руси, —
Не тим булй с]в]аті, Счо б, зиаі, поклони клйлп, А тим, счо п6-вс|ак час, I па воді з на сусі, Про нйше варварство Нас)лідііцс міркувйли. Тепёр ми всі царі, Счо зёмл]у ос]агнули ІІід вічне’скйпетро Пачки та кулрури, 1 нёба глибині' До пл]ам |аснйх збагиуліі... Не ііідкопаісц.іціа Душмаи під иаіиі мури!.. в « * ДШЧПНІ /а л]убл^ тсбё, дівчйпо, .Іак дитйпу маги, Не бажгцу за кохАн]е Від тебё відплйти. Мое сёрце за кохАіце Миі вясс відплатйло, Счо житій дорогу тёмпу С]вітои ос]вітйло.
ПОЛИТИЧЕСКОМУ плѣннику ХХе такого б ты стбнл удѣла, ] Полны] жизни, энёргіи, сил: Вѣрны] рыцар] великаго ді.ла, Ты любймым-бы был и любііл. По не то тебі. пйло на долю: Ты аскётом нею жизн] прожнвёш]. Пз тюрёмпо] лніп] вГи]деіи] исколи, Кпк в тюр]му ты оийт] попадёіп]. Ты всю жизн],как бродйгаскитйяо], Слово правды вездѣ разнесёш]. II за счЛст]ем людскіім вѣк гонйяс], Свосгд ты нигдѣ не на]дёш]. По, погйбнеіи] ты,брат наш,нсдйр- Что ты сѣнл.то неё и изо]дёт. [ом: Всё, чему ты учііл с ійным жйром, Всё в народѣ сво] отклик на]дёт. Глубоко западут в егб душу СІ.менЛ тѣ, нп зло сіілам т]мы: Пх не пыриет суровая стііка І’усско] мозг-леденяшс] зіімй. Грозсп будет тот отклик народа, Громче звона его кандалов. ІІрозвучйт у нас слово «свобода» И разсѣст иародных врагов.
Был тво] подвиг свертоп не напрйс- Как отшёлріика подвиг тупо], [по, Ко],бичуя оебй ежечасно, Тѣло томит безплодно] бор]бо]. II на грудах костё] вашнх браті] Оснуётся то.цйрство любви, Гдѣ пе будетуж слышно проклйті], Стопой жертв,затоплёішых в крови. Рухнет стйры] сов'із бюрократа, Деспотизма, царй да еолдйта. Как видѣи]е тяжёлаго сна, ВѣковАя исчёінет тюр]мй! иго зрлдда \ ХХі, не ]ого, — ]а сйлу ту л]убйла, / Счо в мнсл] одну дві души пати злила Ла не ]ог6 луубйла, а липі] того, Счо в сёрпі чувства розвив: ]е іфііт, Зливй дві дііпп в ійніола одного, Счобн л]уббв]у обідали вес] с]віт, I на часіінку из жит]А гіркого Взнеслііс],дс слі.цде бол]у ] гбр]а иі г. ІІі, не ]ого — ]а сйлу ту л]убйла, Счо в мнсл] одну дві души шипи злй- ----------------$____ ла!
КОБЗАРЁВІ о> - Я], загра) меиі, кобзйріу, Про часы ті давні, Лак у Січі проживали Паши прбдки слйвні. О), загрАі мені, кобзйріу: Хаі і ]а заплАчу, Хаі ]а вбліу, крАсиу доліу, Кріз) слезу побАчу. о * • ДІВЧАТАМ НИ Гозиівітаіте і вкрашаугесі Квітками, дівчата: ІІА-те рбдпті вас, сердбппіих, В бол]ах тіАжких мати. РозщвітАіте і нам дй)те Вапшх чар напйтисі: Тілікн і счАстіп нА-цім сівіті, Счо на вас дивіітис]. МАТИ УКРАЙНА /Горога тм мні і рідна, Сбрденіко дівчйно,
А дорджша і рідііі)'ша Маги Украрна. --------------*---- ТИРАН Тирйн добра личііно] лжйво] Сокрьіл сі«у дух властолкібиво), II угиетёіуя сѣмена, В народ наш ннісѣял сполна... Пожнём мы сво) позор и страх: То цйрство распадётся к црах, В пучинѣ .ІОЛ н бѣд потопст, Гдѣ мысл] и цѣплх и чёстності гбшіт. клнк • *** Яберімос}, пор;ід)мосі, счо ма|см у робйти 3 ордд]У, счо нас обліагДіе, Тісннт). нам міша]е кулрѵрі служіі- Руршіор слѣпи жадіус! [тн, Порад]мос]а вічсм,]ак прѣвда спобб- дпим, (Старшфіі гріхп с себд змііімоі I духом високим, умбм благорбдним Кулугурі всесівітну служімо! ѵ / * / у
ПОЛИТИЧЕСКАЯ ДѢЯТЕЛЛІПЦА ' Ролюбйла ты брата убогаго: Ты его утѣшала слезами, И затд пред судій тсбй строгаго Привели, оковйвши цѣпйми. Перед шім принесла ты повинную. У судій онустйлнся руки: —«Как могу л головку невинную Осудііті на жестокія муки?» —Нѣт, судій! Эту дѣвушку блѣдную І'с.шоша.шым кара) приговором! Илі не чуеші ты силу побѣдную Под не.ілобливым,лК бяіцпм взором? О, не ратію, оружіе»! сверкйющеі, По ворібю, не сплою дііко), А любовію горйче}, страдающе), ИобТокдСи будет мір наш иеліікц! ПЕВ( ША ТТоцн Рус) иоветініп Р' <’іу, ) I Дніпрб у море ліётініа, Поти серце украіінісіке. 3 тіаготоіу не зживйтіціа.
ДУЮ Лесті у с]ніті прЛпда чііста. / 1 добро і вдліа... Пзпипіу }іх, м<>іа д.ѵмо, ІІр родіпні поле! ДІТИ Д*с послати, зростйтм БлагодАтну ибліу Іак не к нас на Украдіігі 11а крівйвім іюлі! О], зпсііу іа иадуі, Д5'моіі)ки внсокі У козАц)кім, у лицАрднім С6рдеи)ку глибокім. О), нехЛ} цуі иад'ф БУдуті мор діти: В счйрім сердеіцку лиц&рскім СтАнуті ]іх носііти. РоспипАлисі ддбрі ліуде, Счоб у раіі жити, А мсні абіі не зігііклі* МбД діти з сдв'іту!
8ІПОПАТ8КѴ-ЁШТЕѴВ. РАКІ8 ЛЫТІОКЗ ЕМ НѴ58Е: бѵайбо. сопіс. ргі« I Гг. Аіігарб. поиѵсііо. 2 Гг. ІІп Ьогато Іюисоих. 1 Гг. Еа рсп«ёо ІіЬго. 50 еепіітвя. ЕлпГіініс» оі ва- Іігс». I Гг. (Мбіпо оиѵгадо аЬгедб. 25 с.) Сііглл- (отпііііе гивлс. лѵос пссопіа. 50 с. Оп ргорІнЧ рпі»іЫо, 50 с. Еся цисяТІопя 50 с. Аих Іиіорся, 50 с. Ьса вопя. 4 Гг.: Лдоіовеопі, с. Ь'оваепсо ёс !аѵіе.4О с. ІІпо Гопіпіпо. 50 с. Е'схсигвіоп. ВО с. Ьо диѵоі. 50 с. ЛокІогсЪа, 50 с. Еіоп Іа роп*ёс, 50 г. Леих бІёрЬппі», 50 е. І’во ціОс, 50 г. ІІпо Іоіігс, і(Е Лѵопіпге «Госіі,50с. 1)оих іыіііоів. 50 с. Яиг!а сопГоваіоп.50 с. Мегѵіое. готпп. I Гг. Еасгоу- япсе Лапн Гаѵепіг, 50 с. Еа ѵіо Ьгіаоо, 50 с. Ггстпібга ГоніІІп. 50 с. Іо- Іороисііка. 50 с. ЛІік^еіап ! Гг. Лкяіаи. 1 Гг. Сгоипіа.бОс. Л еІІо.кі.ЕсяоиІіаМ.ісі. І,а ^иогго.і^. І.« МоНіо, і<1. ЕК «ККА15ІЕК: Нутпо, 50 с. КЯ НѴ35Е ЕТ ЕХ ЕНАХ^ЛІЗ: ГиЫв. 1 Гг. СЪге- ІотпІІііс гидо аппіуііцио, < Гг. РоіИ іпапиоі Не Іпп^ис гимс. Агііііоп М. 50 с. 1’еііі тапие) <1<? Іап^пс німо. бгііііоп К. 50 с. ЕМ ЕПЛХѴЛ18: < Гг, 5і4огаИХУ*Ітргіпіоі п. Акт 354 41