Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ (1774-1817). Историческое исследованіе эпохи Александра I. Томъ 1 - Великій Князь Николай Михаиловичъ

Автор: Великій Князь Николай Михаиловичъ

Теги: древнерусская литература исторія исторія росіи

Год: 1903

Похожие

Русскіе портреты XVIII и XIX столетій. Томъ 1

Московскiй Кремль въ старину и теперь. В 2-хъ томахъ. Томъ 1

Сношенія Россіи съ Бухарой и Хивой за послѣднее трехсотлѣтіе. (Труды Общества русских ориенталистов; № 2)

Русскіе портреты XVIII и XIX столетій. Томъ 2

Текст

Реликій Д.нязь Николай Михайловичъ
ГРАФЪ
ПАВЕЛЪ АЛЕКСАНДРОВИЧЪ
СТРОГАНОВЪ
(1774 — 1817)
Историческое изслѣдованіе эпохи
ИМПЕРАТОРА АЛЕКСАНДРА I
ТОЛХгТЪ ПЕРВЫЙ
---• -
С.-ПЕТЕРБУРГЪ
ЭКСПЕДИЦІЯ ЗАГОТОВЛЕНІЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХЪ БУМАГЪ
1903

Г рафъ
Павелъ Александровичъ
Строгановъ
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ въ эпоху реформъ,
съ портрета ЕеЬгип.
(Изъ коллекціи князя П. П. Голицына въ Марьинѣ).
^еликій ]Д_нязь Николай ^Михайловичъ
ГРАФЪ
ПАВЕЛЪ АЛЕКСАНДРОВИЧЪ
СТРОГАНОВЪ
(1774 — 1817)
Историческое изслѣдованіе эпохи
ИМПЕРАТОРА АЛЕКСАНДРА I
ТОМЪ ПЕРВЫЙ
------------------
С.-ПЕТЕРБУРГЪ
ЭКСПЕДИЦІЯ ЗАГОТОВЛЕНІЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХЪ БУМАГЪ
1903

Нес ііпіео, пес зрего

ПРЕДИСЛОВІЕ.
При разработкѣ славной эпохи императора Але-
ксандра I, личность графа Павла Александровича
Строганова, среди разнохарактерныхъ сотрудниковъ
государя, обращаетъ на себя особенное вниманіе.
Рядъ счастливыхъ случайностей далъ мнѣ возмож-
ность ознакомиться съ нетронутыми еще рукописями
частныхъ архивовъ, которыя не только выяснили благо-
родную фигуру графа П. А. Строганова и его отно-
шенія къ другимъ дѣятелямъ того времени, но и ярко
оттѣнили особу Благословеннаго Монарха.
Архивы графа С. А. Строганова въ его знамени-
томъ домѣ у Полицейскаго моста, въ Петербургѣ, а
также бумаги, хранящіяся въ селѣ Марьинѣ, у князя
П. П. Голицына, служили мнѣ главнымъ источникомъ
VII
къ ознакомленію съ личностью графа Павла Алексан-
дровича. Въ этихъ семейныхъ архивахъ сохранился,
къ счастію для потомства, рядъ цѣннѣйшихъ писемъ и
бумагъ, живо рисующихъ симпатичный образъ инте-
ресной личности гр. П. А. Строганова.
Сверхъ того, цѣннымъ матеріаломъ оказались прі-
обрѣтенныя мною во Франціи бумаги Жильбера Ромма.
Часть этихъ бумагъ находилась въ рукахъ наслѣдни-
ковъ покойнаго И. Ир. Куриса и въ Лобановскомъ
отдѣлѣ библіотеки Зимняго дворца; тѣ и другія были
любезно предоставлены въ мое распоряженіе. Нако-
нецъ, нѣсколько офиціальныхъ документовъ, нахо-
дящихся въ архивахъ министерства иностранныхъ дѣлъ,
въ Петербургѣ и Москвѣ, и въ военно-ученомъ архивѣ
главнаго штаба были тщательно мною изучены.
Издаваемая мною нынѣ біографія графа П. А. Стро-
ганова раздѣлена на пять главъ, заключающихъ въ
себѣ отдѣльные періоды жизни и дѣятельности графа:
первая глава посвящена родителямъ графа Стро-
ганова и особенно его отцу, графу Александру Сер-
гѣевичу ;
вторая — воспитанію графа и его наставнику Жиль-
беру Ромму;
третья — эпохѣ реформъ;
четвертая — Лондонской миссіи, и
пятая—военной дѣятельности гр. П. А. Строганова.
VIII
Обильныя приложенія дадутъ читателю возможность
ознакомиться съ цѣлой серіей еще неизданныхъ доку-
ментовъ.
Я придерживался строго хронологическаго порядка,
дающаго полную картину жизни графа, его мнѣній и
его, сношеній съ современниками. Всѣ записки, бумаги
и письма, относящіяся до эпохи реформъ, издаются
мною впервые полностью въ приложеніяхъ; онѣ взяты
цѣликомъ изъ Строгановскаго архива. Отчетъ о засѣ-
даніяхъ Секретнаго Комитета, изданный съ значи-
тельными пропусками въ «Исторіи царствованія Импе-
ратора Александра I» Богдановичемъ, на русскомъ
языкѣ, печатается нынѣ на французскомъ, согласно
подлиннику. Къ сожалѣнію, не представлялось воз-
можнымъ издать всѣ письма графа Павла Алексан-
дровича къ своей супругѣ Софьѣ Владиміровнѣ (всего
490 писемъ, съ 1793 по 1816 гг.); изъ нихъ вы-
браны только наиболѣе интересныя. То же сдѣлано
относительно писемъ князя Адама Чарторыжскаго,
Новосильцова, графа Кочубея, графа С. Р. Воронцова
и другихъ.
Считаю пріятнымъ для себя долгомъ выразить жи-
вѣйшую благодарность графу Сергѣю Александровичу
Строганову и князю Павлу Павловичу Голицыну за
любезное разрѣшеніе пользоваться ихъ богатыми архи-
вами и за присылку матеріаловъ въ Боржомъ, гдѣ, во
IX
время досуга, я могъ свободно разобраться въ этой
массѣ драгоцѣнныхъ бумагъ.
Сердечно благодарю также графа Григорія Сергѣе-
вича Строганова, графиню Наталью Ивановну Ферзенъ,
графа Владиміра Николаевича Ламздорфа и Василія Але-
ксѣевича Бильбасова за оказанное ими мнѣ всесторон-
нее содѣйствіе въ этомъ историческомъ изслѣдованіи.
Н. М.
Боржомъ.
5 сентября 1902 года.
X
ВВЕДЕНІЕ.
Изъ всѣхъ дворянскихъ родовъ Россійской Имперіи
родъ Строгановыхъ значительно выдѣляется своими
государственными заслугами. Эти славныя ихъ дѣянія
отмѣчены въ жалованныхъ грамотахъ, милостивыхъ
рескриптахъ, и не должны быть забыты исторіей.
7 іюля 1446 года великій князь Василій Василье-
вичъ Темный былъ взятъ въ плѣнъ татарами подъ
г. Суздалемъ; татары требовали 200.000 руб. выкупа и,
въ случаѣ отказа, грозили убить великаго князя;
государственная казна была пуста — Строгановы внесли
выкупъ, и і октября того же года Василій Васильевичъ
Темный былъ освобожденъ изъ плѣна.
Въ 1572 году царь Іоаннъ Васильевичъ предоста-
вилъ Строгановымъ выбрать изъ собственнаго ихъ
войска «голову добру (предводителя) и съ нимъ
казаковъ со всякимъ оружіемъ и ходить войною и
воевать измѣнниковъ: черемисъ, остяковъ, вотяковъ,
и нагайцевъ» — Строгановы исполнили эту государеву
волю и «привели означенные народы подъ высокую
Государскую руку».
XI
Въ 1579 году враждебныя племена нападали на
русскія земли и грабили селенія и слободы Строгано-
выхъ; царь Іоаннъ Васильевичъ не могъ оказать имъ
защиты — Строгановы призвали съ Волги Ермака
Тимоѳеевича съ 8о-ю казаками, присоединили къ этой
небольшой дружинѣ 2047 человѣкъ изъ собственнаго
войска, и Ермакъ, нападая, какъ сказано въ грамотѣ,
«не взначь» (нечаянно) и «по одинаку» (порознь на
каждое племя), привелъ русскую границу въ совер-
шенную безопасность.
Вслѣдъ затѣмъ Строгановы «умыслили взять Си-
бирь и привесть ее подъ высокую Государскую руку»:
они усилили отрядъ Ермака еще 5000 «ратныхъ людей»,
снабдили ихъ «деньгами, платьемъ, обувью, оружіемъ,
порохомъ, свинцемъ и всякими припасами», отправили
водою «на великомъ множествѣ плоскодонныхъ судовъ»
и, какъ сказано въ грамотѣ, «тою службою и
радѣньемъ и высылкою людей Сибирское государство
они взяли, татаръ, остяковъ и вогуличъ подъ высокую
Царскую руку привели».
Въ 1616 году Строгановы, «употребивъ къ тому
много людей, денегъ и оружія», усмирили казанскихъ
татаръ и черемисъ и освободили отъ ихъ осады города
Осу и Сарапулъ.
Въ смутное время Строгановы «поморскіе и казан-
скіе города отъ шатости укрѣпляли, въ Казань и во
многія другія мѣста посылали вѣрныхъ своихъ людей, съ
увѣщаніемъ стоять за Царя и не вѣрить измѣнникамъ».
Въ Московское разоренье Строгановы пожертво-
вали въ царскую казну 423.706 руб., да въ смоленскую
XII
службу дали на жалованье ратнымъ людямъ 418.056 руб.
9 алтынъ серебромъ, «и сихъ денегъ обратно изъ
казны не взяли, въ томъ прибыли не искали, а слу-
жили Государю и Государству вѣрою и правдою».
Въ 1663 году, когда уфимскіе башкиры измѣнили
царю, Строгановы съ пермскихъ своихъ вотчинъ по-
ставили и вооружили съ каждыхъ пяти дворовъ по
одному человѣку, и рать эта стояла въ Кунгурѣ и на
Степановѣ-Городищѣ, защищая край отъ башкиръ
многіе годы «безъ всякой отъ Царской казны подмоги».
Въ 1790 году, графъ Александръ Сергѣевичъ
Строгановъ, «подражая ревностной любви къ отечеству
своихъ предковъ», какъ сказано въ прошеніи, подан-
номъ имъ императрицѣ Екатеринѣ II, отказывается отъ
і о.ооо.ооо десятинъ пожалованной предкамъ его земли—
«по собственной и доброй волѣ оставляетъ тѣ мѣста
за казенными заводами и государственными селеніями».
Наконецъ, въ наши дни, при освобожденіи крестьянъ
изъ крѣпостной зависимости, Строгановы по устав-
нымъ грамотамъ пожертвовали въ пользу своихъ быв-
шихъ крѣпостныхъ болѣе 2.300.000 руб. выкупныхъ
платежей.
Н. М.

РОДИТЕЛИ.
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ
(1733-1811)
и
графиня Екатерина Петровна Строганова,
рожденная княжна Трубецкая
(1744-1815).

I.
Жизнь и дѣятельность графа Павла Александро-
вича Строганова во многомъ отражала на себѣ слѣды
вліянія его родителей, особенно же отца, который былъ
главнымъ руководителемъ воспитанія и образованія
своего единственнаго сына.
Баронъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ былъ
внукомъ именитаго человѣка, Григорія Димитріевича
Строганова, котораго отличалъ Петръ I, пожаловавшій
баронскій титулъ, послѣ его кончины въ 1716 г., тремъ
сыновьямъ: Александру, Николаю и Сергѣю Григорье-
вичамъ *). Произошло это въ Казани по случаю
празднованія Петромъ Великимъ пятидесятилѣтія своего
рожденія, 30 мая 1722 года.
Младшій баронъ, Сергѣй Строгановъ (1707—1756),
былъ отцомъ Александра Сергѣевича, отъ брака съ
Софьей Кирилловной Нарышкиной (| 1737). По до-
*) Графскій титулъ Римской имперіи былъ полученъ барономъ Але-
ксандромъ Сергѣевичемъ въ 1761 году; русскимъ графомъ онъ сталъ при
императорѣ Павлѣ I, въ 1798 году.
3
1*
шедшимъ до насъ свѣдѣніямъ, Сергѣй Григорьевичъ
былъ, въ царствованіе императрицы Елизаветы Петровны,
дѣйствительнымъ камергеромъ и кавалеромъ ордена
св. Анны первой степени; въ день рожденія великаго
князя Павла Петровича, 20 сентября 1754 г., онъ
былъ пожалованъ генералъ-лейтенантомъ.
3 января 1733 года у него родился сынъ Але-
ксандръ, и такъ какъ супруга барона Сергѣя, Софья
Кирилловна, скончалась въ 1737 году, то одинъ Сергѣй
Григорьевичъ почти исключительно посвятилъ себя
своему единственному ребенку.
Имѣя большія связи при дворѣ императрицы Ели-
заветы, будучи дядей Маріи Николаевны Строгановой,
вышедшей замужъ за Мартына Карловича Скавронскаго,
баронъ Сергѣй Григорьевичъ состоялъ въ родствѣ съ
государыней, которая вовсе не скрывала этого родства.
Кромѣ того, Сергѣй Строгановъ состоялъ въ близкихъ
отношеніяхъ къ семейству Воронцовыхъ, а Михаилъ
Иларіоновичъ Воронцовъ былъ въ то время вице-
канцлеромъ.
Когда сыну его, Александру, минуло 19 лѣтъ, въ
1752 году, баронъ Сергѣй Григорьевичъ рѣшилъ отпра-
вить сына за границу, считая, что домашнее воспитаніе
не достаточно. Снабженный рекомендательными пись-
мами, при содѣйствіи М. И. Воронцова, Александръ
Сергѣевичъ отправился, 24 мая 1752 года, въ чужіе
края съ своимъ гувернеромъ, Антуанъ (Апіоіпе), и
двумя служителями, Мурахинымъ и Пегеневымъ.
Путешественники отправились черезъ Нарву, Ригу,
Данцигъ, и прибыли 5 іюля въ Берлинъ. Здѣсь ихъ
4
весьма радушно принялъ прусскій генералъ (впослѣд-
ствіи фельдмаршалъ) Кейтъ, губернаторъ Берлина, быв-
шій хорошій знакомый барона Сергѣя Григорьевича Стро-
ганова, когда Кейтъ находился на русской службѣ *).
Осмотрѣвъ, при любезномъ посредничествѣ старика
Кейта, всѣ достопримѣчательности города — дворецъ,
картинную галлерею, кунсткамеру, библіотеку, 26 Іюля
путешественники покинули столицу Пруссіи.
Они посѣтили Ганноверъ, гдѣ ихъ встрѣтилъ графъ
Петръ Григорьевичъ Чернышевъ * **), другъ отца Але-
ксандра Сергѣевича. Августъ прошелъ въ поѣздкахъ
въ Ганау и Франкфуртъ на Майнѣ; 19 сентября они
прибыли въ Страсбургъ. Всюду молодой Строгановъ
подробно осматривалъ всѣ произведенія искусства того
времени, особенно библіотеки, которыми славились
Ганноверъ и Страсбургъ.
Наконецъ, къ исходу 1752 года, путешественники
достигли Женевы, гдѣ тогда сосредоточивались лучшія
силы науки: Неккеръ читалъ физику, Роминъ — есте-
ственное право, Жилиберъ — математику и логику и
Вернетъ—исторію и географію. Пребываніе въ Женевѣ
особенно понравилось А. С. Строганову и несомнѣнно
принесло ему большую пользу. Строгановъ ревностно
принялся за науки, посѣщая лекціи швейцарскихъ зна-
менитостей. Особенно заинтересовалъ Александра Сер-
♦) КеііЬ, }ате«, 1696—1758, состоялъ въ русской службѣ съ 1720 г. по
1748 годъ. Онъ былъ пожалованъ въ 1730 г. первымъ подполковникомъ
л.-гв. Измайловскаго полка; въ 1732 г.—первый военный инспекторъ русской
арміи; въ 1737 г. тяжело раненъ подъ Очаковомъ; въ 1740 г. назначенъ
гетманомъ Малороссіи.
**) Русскій посланникъ при прусскомъ дворѣ.
гѣевича историкъ Вернетъ, съ которымъ и впослѣдствіи
онъ былъ въ сношеніяхъ самыхъ дружественныхъ, и,
сорокъ лѣтъ спустя, Бернету суждено было увидѣть
сына своего ученика. Женевская жизнь пришлась на-
столько по вкусу Строганова, что онъ просилъ разрѣ-
шенія у отца своего, Сергѣя Григорьевича, послѣ
двухлѣтняго тамъ ученія, продолжить срокъ пребыванія
въ этомъ городѣ. Но получивъ въ отвѣтъ категори-
ческій отказъ, Александръ Сергѣевичъ отправился, въ
сентябрѣ 1754 г., въ Италію.
Снабженный графомъ М. И. Воронцовымъ реко-
мендаціями ко всѣмъ многочисленнымъ итальянскимъ
владѣтельнымъ особамъ, а равно академикомъ Милле-
ромъ къ ученымъ лицамъ, Александръ Сергѣевичъ
могъ подробно осмотрѣть всѣ сокровища Италіи. Ту-
ринъ, Миланъ, Верона, Болонья, Венеція и Римъ были
посѣщены въ теченіе зимы 1754 и почти всего 1755 г.
Ни одной картинной галлереи, ни одного музея
или интереснаго хранилища не было пропущено; на
все обращено должное вниманіе и даже сдѣланы многія
цѣнныя пріобрѣтенія, какъ, напримѣръ, картина Кор-
реджіо, находящаяся до сихъ поръ въ Строгановской
галлереѣ. Такимъ образомъ, основаніе будущихъ дра-
гоцѣнныхъ коллекцій было положено еще въ ту пору,
когда Александру Сергѣевичу было всего 22 года отъ
роду. Кромѣ того, Строганову представилась возмож-
ность завести знакомства съ выдающимися личностями,
которыя впослѣдствіи сохранили съ нимъ связи, и многія
сдѣлались его пріятелями и гостями при посѣщеніи ими
Россіи въ вѣкъ Екатерины — съ графомъ Сегюромъ,
6
маркизомъ Сакромозо, съ нѣкоторыми кардиналами и
даже съ папой Бенедиктомъ XIV *).
Изъ Италіи А. С. Строгановъ направился въ Па-
рижъ, гдѣ провелъ два года, изучая химію, физику,
металлургію и посѣщая фабрики и заводы, что ему
весьма пригодилось въ будущемъ при управленіи, своими
обширными пермскими владѣніями.
Между тѣмъ, отецъ его, баронъ Сергѣй Григорьевичъ,
окончивъ постройку своего знаменитаго дворца въ
Петербургѣ, торопилъ сына возвращеніемъ на родину.
Хотя по архивамъ невозможно точно установить года
окончанія постройки Строгановскаго дворца, но по-
стройка его должна была происходить въ періодъ
1752 — 56 гг., одновременно съ сооруженіемъ Шува-
ловскаго дворца, что нынѣ Пажескій корпусъ, такъ
какъ строителемъ обоихъ дворцовъ былъ тотъ же
знаменитый архитекторъ графъ Растрелли.
Сергѣй Григорьевичъ, кромѣ нетерпѣнія увидѣть
сына послѣ четырехъ лѣтъ разлуки, намѣревался женить
его. Выборъ отца остановился на Аннѣ Михайловнѣ
Воронцовой, дочери вице-канцлера, главнымъ образомъ
потому, что это было желаніе императрицы Елизаветы
Петровны и всего семейства Воронцовыхъ. Нетерпѣніе
отца было такъ велико, что онъ прекратилъ высылку
денегъ сыну въ Парижъ, надѣясь этой мѣрой ускорить
его возвращеніе на родину.
Судьба рѣшила иначе: 3 о сентября 1756 года
баронъ Сергѣй Григорьевичъ внезапно скончался, вѣ-
•) Папа Бенедиктъ XIV, 1740—1758 (Рго.чрег ЕатЬеггіпі).
7
роятно, отъ удара. По сохранившимся свѣдѣніямъ и
отзывамъ современниковъ, баронъ С. Г. Строгановъ
былъ человѣкъ добрый и благонамѣренный, разумно
любившій сына, что уже видно изъ его желанія дать
ему солидное образованіе. Сергѣй Григорьевичъ любилъ
пышность, много принималъ, построилъ знаменитый
Строгановскій домъ, положилъ основаніе извѣстной
галлереи. Онъ похороненъ въ Александро - Невской
лаврѣ.
Графъ Александръ Романовичъ Воронцовъ, разска-
зывая о дѣтствѣ, проведенномъ при дворѣ, говоритъ,
что «с’езі сіе сеііе ёроцие цие сіаіепі іез Ііаізопз дие )’аі
еиез аѵес 1е сотіе А. Не 8іго§апой\>.
Графъ Петръ Григорьевичъ Чернышевъ *) писалъ
барону С. Г. Строганову, отъ 2 августа 1752 г., изъ
Ганновера: «Въ бытность здѣсь вашего сына, я его
какъ королю, такъ и знатнѣйшимъ персонамъ обоего
пола представилъ. Мы ежедневно были вмѣстѣ. Вамъ
съ особымъ удовольствіемъ сказать могу, что воспи-
танію его, учтивости и персональнымъ качествамъ всѣ
должную похвалу воздали,— сіе вамъ достойную честь
дѣлаетъ, что вы своимъ отческимъ попеченіемъ и ста-
раніемъ такъ его возростили. Право, я не нарадовался,
слыша отъ него о имѣющихся у него уже въ наукахъ
добрыхъ принципіяхъ и здравыхъ разсужденіяхъ. Я о
вышеописанномъ вамъ для того такъ распространяюсь,
ибо разсуждаю по себѣ и мню, что вамъ, яко доброму
*) Графъ П. Г. Чернышевъ, дѣйствительный тайный совѣтникъ, сена-
торъ, посланникъ при дворѣ датскомъ, прусскомъ, великобританскомъ и
французскомъ; р. 25 марта 1712 г., ! 20 августа 1773 г.
8
отцу, индиферентно быть не можетъ, и симъ прошу
васъ токмо содержать меня въ старой дружбѣ своей и
вѣрить мнѣ, что я всегда съ подобными сентиментами
и почтеніемъ имѣю честь быть несомнѣнно».
Тотчасъ по возвращеніи А. С. Строганова въ Пе-
тербургъ, императрица Елизавета Петровна и Ворон-
цовы возбудили вопросъ о его женитьбѣ на Аннѣ
Михайловнѣ Воронцовой. Александръ Сергѣевичъ вовсе
не противился этому браку. Онъ писалъ, 7 августа
1757 года, дядѣ своему, Николаю Григорьевичу *),
жившему въ Москвѣ: «По многомъ разобраніи ны-
нѣшнихъ моихъ обстоятельствъ, я, наконецъ, принялъ
намѣреніе сыскать себѣ сходствующую партію и опре-
дѣлить себя закону супружества, въ чемъ и преуспѣлъ.
На сихъ дняхъ я помолвился на дочери его сіятельства
графа Михаила Иларіоновича, на что и высочайшее
Ея Величества соизволеніе послѣдовало; все это и Ея
Величеству было угодно. По моему мнѣнію, партія такъ
хороша, что лучше и желать нельзя. При томъ я
ласкаю себя тѣмъ, что мое избраніе и вамъ можетъ
быть угодно».
Извѣстіе о кончинѣ отца Александръ Сергѣевичъ
получилъ на обратномъ пути, въ Голландіи, и, находя,
что возвращеніе потеряло уже значеніе, ходатайствовалъ,
черезъ графа Ивана Ивановича Шувалова, у импера-
трицы Елизаветы о разрѣшеніи остаться еще за гра-
ницей для окончанія наукъ, но получилъ въ отвѣтъ
*) Баронъ Н. Г. Строгановъ, второй сынъ именитаго человѣка, Григорія
Димитріевича Строганова, род. 1706 г., | 1758 г., отецъ Маріи Николаевны,
вышедшей замужъ за графа Мартына Карловива Скавронскаго.
9
приказаніе немедленно вернуться въ Россію и 23 іюля
1757 г. прибылъ въ Петербургъ.
Если я подробно остановился на путешествіяхъ
Александра Сергѣевича, то исключительно для того,
чтобы будущій вельможа и другъ Екатерины II
сталъ понятенъ для читателя. Съ тѣмъ же намѣре-
ніемъ сообщаю нѣкоторые отзывы современниковъ объ
А. С. Строгановѣ за этотъ періодъ его жизни:
Баронъ Карлъ Ефимовичъ Сиверсъ *) писалъ
отцу его, Сергѣю Григорьевичу, изъ Венеціи: «При
семъ свидѣтельствую, что сынъ вашъ искуснымъ учи-
нилъ себя въ языкахъ нѣмецкомъ, французскомъ и
итальянскомъ, на которыхъ онъ для меня и толмо-
читъ. Черезъ него я познакомился со всѣми здѣш-
ними учеными, и нельзя не замѣтить того, что онъ
всѣми любимъ, и подлинно онъ того своими поступ-
ками довольно заслуживаетъ. Вы не повѣрите, какое
для меня удовольствіе доставило свиданіе съ вашимъ
сыномъ».
Повѣренный въ дѣлахъ въ Парижѣ Ѳ. Д. Бехтѣ-
свъ **) выражается, что «желательно было бы, чтобы
всѣ россіяне въ чужихъ краяхъ пріобрѣли столько
славы, сколько онъ». Тотъ же Бехтѣевъ, поздравляетъ
графа М. И. Воронцова съ замужествомъ его дочери
съ графомъ А. С. Строгановымъ, «котораго не можно
не любить, какъ скоро кто его знаетъ».
•) Оберъ-гофмаршалъ, генералъ-лейтенантъ; род. 1710 г., | $о декабря
1774 г.
•*) Ѳедоръ Димитріевичъ, 1707—1761 г., церемоніймейстеръ, учитель
великаго князя Павла Петровича.
10
Обрядъ обрученія состоялся 20 сентября 1757 г.,
свадьба —18 февраля 1758 г. съ большой торжествен-
ностью, въ присутствіи государыни. Женихъ получилъ
въ день вѣнчанія званіе дѣйствительнаго камеръ-юнкера.
Въ октябрѣ 1760 года Александръ Сергѣевичъ былъ
командированъ въ Вѣну, для привѣтствованія австрій-
скаго двора по случаю бракосочетанія эрцгерцога Іосифа,
причемъ Строгановъ получилъ отъ императрицы Маріи
Терезіи титулъ графа Римской имперіи *).
Скоро, однако, политическія событія рѣзко повліяли
на судьбу молодой четы: 25 декабря 1761 года скон-
чалась императрица Елизавета; на престолъ вступилъ
императоръ Петръ III, а шесть мѣсяцевъ спустя онъ
уже былъ низвергнутъ, и 28 іюня 1762 года нача-
лось царствованіе императрицы Екатерины II. Графъ
Михаилъ Иларіоновичъ Воронцовъ всегда пользовался
полнымъ довѣріемъ Петра III, и на него, въ качествѣ
канцлера, падало все бремя правленія. Новый импера-
торъ былъ влюбленъ въ племянницу графа Елизавету
Романовну Воронцову **), двоюродную сестру Анны
Михайловны Строгановой. Извѣстно, что Елизавета
Романовна стала фавориткой Петра III, и, когда совер-
шался переворотъ, вся семья Воронцовыхъ находилась
на сторонѣ императора. Графъ А. С. Строгановъ при-
надлежалъ, напротивъ того, къ ярымъ приверженцамъ
Екатерины. Съ ея воцареніемъ роль графа Михаила
Иларіоновича окончилась, несмотря на то, что импе-
•) См. Приложенія, № I.
**) Графиия Е. Р. Воронцова род. 174 $ г., впослѣдствіи замужемъ за
камергеромъ Полянскимъ, | 2 февраля 1792 г.
11
ратрица воздавала ему должное и оказывала извѣстное
уваженіе.
Съ этого времени начинается рознь въ супружеской
жизни А. С. Строганова, скоро перешедшая въ откры-
тую вражду и кончившаяся возвращеніемъ графини
Анны Михайловны въ родительскій домъ. Супруги
разъѣхались въ ноябрѣ 1764 года. Пять лѣтъ тя-
нулось дѣло о разводѣ. Екатерина II отклонила отъ
себя рѣшеніе этого вопроса, предоставляя Строганову
обратиться къ суду духовному. Упоминая о намѣреніи
Александра Сергѣевича развестись съ своей женой,
Семенъ Романовичъ Воронцовъ писалъ своему отцу,
графу Роману Иларіоновичу: «Я крайне опасался, зная
его легкомысліе, чтобы не перемѣнилъ своего мнѣнія
о разводѣ, чѣмъ бы Анна Михайловна на вѣкъ опять
несчастной сдѣлалась».
Въ письмахъ канцлера графа Михаила Иларіоно-
вича Воронцова къ его племяннику, графу Александру
Романовичу Воронцову за 1764 и 1765 гг. часто упо-
минается о разводномъ дѣлѣ. Къ одному изъ нихъ
приложена копія съ письма императрицы Екатерины II
къ графу Михаилу Иларіоновичу и отвѣтное письмо
графа*). Въ отвѣтъ на просьбу Воронцова о разводѣ
его дочери, императрица Екатерина писала 2 декабря
1765 г. изъ Царскаго Села, что съ подобной же
просьбой къ ней обращался и графъ А. С. Строгановъ,
но получилъ отказъ. Упоминая о А. С. Строгановѣ,
графъ Александръ Романовичъ Воронцовъ въ своей
*) Архивъ князя Воронцова, XXXI, ш—561.
12
Графиня Анна Михайловна Строганова,
рожденная гр. Воронцова.
(Изъ Строгановской коллекціи).

автобіографіи пишетъ: «Ье сотіе Зіго^апо#, геѵепи
аргёз зез ѵоуа^ез, ёроиза та соизіпе, Йііе ипідие сіи
сЬапсеІіег; сеііе ипіоп пе Гиі ра$ Ьеигеизе еі пе сіига
дие реи Л’аппёез».
Разводное дѣло могло бы надолго еще затянуться,
если бы внезапно, 21 февраля 1769 г., не умерла
несчастная Анна Михайловна. Жизнь ея была весьма
печальна. Политика разстроила ея семейное счастіе.
По отзывамъ современниковъ, она была красавица и
была любима всѣми ближними за ея кроткій нравъ.
Что она была несчастна, въ томъ нѣтъ сомнѣнія, и
въ одномъ изъ ея писемъ къ родному дядѣ, графу Ро-
ману Иларіоновичу, встрѣчается такая фраза: «Ворон-
цова, бывшая по несчастію Строганова».
На могилѣ ея, въ Александро-Невской лаврѣ, чи-
тается слѣдующая надпись: «Въ нѣдрахъ Авраамскихъ
почившей графини Анны Михайловны Строгановой,
урожденной графини Воронцовой, благонравія, любви
и почтенія къ родителямъ наполненной, скончавшейся
въ цвѣтущей молодости на 27 году возраста своего
скоропостижно, не оставя по себѣ потомства, несча-
стная мать, вдова графиня Анна Воронцова, неутѣшно
оплакивая такую кончину, положила. Лѣта отъ Р. X.
1769 февраля 2і». Памятникъ былъ поставленъ матерью
Анны Михайловны, графиней Анной Карловной Ворон-
цовой *), рожденной Скавронской, пережившей свою
дочь на шесть лѣтъ. Отецъ графъ Михаилъ Иларіо-
•) А. К. Воронцова, племянница императрицы Екатерины I, оберъ-гоф-
мейстерина, р. 7 декабря 1722 г., | 31 декабря 1775 г.
13
новичъ Воронцовъ, бывшій канцлеръ, скончался въ
Москвѣ двумя годами раньше, 13 февраля 1767 года.
Такимъ образомъ, первый бракъ графа Александра
Сергѣевича Строганова окончился весьма скоро и до-
вольно плачевно, но не по винѣ супруга: что Але-
ксандръ Сергѣевичъ велъ себя въ этомъ случаѣ вполнѣ
прилично и достойно, видно изъ того, что онъ сохра-
нилъ впослѣдствіи самыя лучшія отношенія къ Але-
ксандру и Семену Романовичамъ Воронцовымъ, двою-
роднымъ братьямъ его первой супруги, которую оба
графа обожали.
Не долго А. С. Строгановъ оставался вдовцемъ. Еще
во время дѣла о разводѣ онъ влюбился въ красивую,
жизнерадостную княжну Екатерину Петровну Трубец-
кую. Она была дочь Петра Никитовича Трубецкого и
Анастасіи Васильевны, рожденной княжны Хованской.
Странно, что въ семейной хроникѣ не сохранилось точ-
наго года бракосочетанія А. С. Строганова съ кн. Тру-
бецкой. Во всякомъ случаѣ, обрядъ вѣнчанія произо-
шелъ гораздо тише и скромнѣе, чѣмъ первый бракъ при
императрицѣ Елизаветѣ. Вполнѣ вѣроятно, что свадьба
совершилась въ 1770 или 1771 г., такъ какъ упоми-
нается о рожденіи сына 7 іюня 1772 г., въ Парижѣ, и
извѣстно, что была еще дочь Наталья, умершая въ
юныхъ годахъ.
Супруги тотчасъ послѣ вѣнчанія отправились за
границу, гдѣ пребывали, главнымъ образомъ, въ Па-
рижѣ, до 1779 года. Путешествуя по Европѣ, моло-
дая чета заѣзжала въ Женеву, которую Строгановъ
покинулъ въ 1754 году, и въ Швейцаріи провела
14
Графъ Александръ Сергѣевичъ
Строгановъ.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

Графиня Екатерина Петровна Строганова,
рождены, кн. Трубецкая,
съ оригинала Лампи.
(Изъ Строгановской коллекціи).

довольно продолжительное время. Въ Фернеѣ они посѣ-
тили старика Вольтера, который обошелся весьма при-
вѣтливо съ молодыми русскими. Это посѣщеніе произ-
вело настолько глубокое впечатлѣніе на Екатерину
Петровну Строганову, что старушкой, живя въ Москвѣ,
она любила разсказывать о своемъ знакомствѣ съ Воль-
теромъ и о тѣхъ комплиментахъ, которыхъ удостоилъ
ее престарѣлый мудрецъ. Дряхлый, больной Вольтеръ
рѣдко уже выходилъ на воздухъ, и однажды, послѣ
прогулки въ солнечный день, онъ, встрѣтя у порога
своего дома графиню Строганову, дышавшую юностью
и красотой, привѣтствовалъ ее словами: «АЬ, Масіате,
диеі Ьеаи )оиг роиг тоі — )’аі ѵи 1е зоіеіі еі Ѵоиз».
Главнымъ мѣстомъ своего жительства Строгановы
избрали Парижъ, гдѣ въ то время доживалъ свой вѣкъ
Людовикъ XV, и начиналось царствованіе его внука
Людовика XVI, при полномъ блескѣ Версальскаго двора.
Парижъ очень понравился Строгановымъ; тамъ же, въ
Парижѣ, родились ихъ дѣти — сынъ и дочь.
Въ Парижѣ жилъ въ то время одинъ изъ сыновей
вельможи Петровскаго времени, графа Александра Гаври-
ловича Головкина, Александръ Александровичъ Голов-
кинъ *), который поселился въ Парижѣ, не желая
*) Графъ А. А. Головкинъ, сынъ графа А. Г. Головкина, посланника въ
Берлинѣ (1711—27), въ Парижѣ (1727—31), и графини Екатерины, рожден-
ной Дона (ЦоЬпа). Онъ жилъ въ Парижѣ и умеръ около 1782 г. въ Пасси;
былъ женатъ на баронессѣ Мосгеймъ (| 1824), которая вышла послѣ замужъ
за герцога Ноайль. Ихъ сынъ былъ графъ Юрій Александровичъ Головкинъ,
посланникъ въ Вѣнѣ (1819—22), оберъ-церемоніймейстеръ, оберъ-камергеръ,
кавалеръ св. Андрея Первозваннаго (р. 1762, | 1846), женатый на Екатеринѣ
Львовнѣ Нарышкиной (| 1820). Юрій Александровичъ былъ послѣдній
графъ Головкинъ.
15
возвращаться въ Россію послѣ того, какъ былъ замѣ-
шанъ въ дѣлѣ царевича Алексѣя Петровича. Когда
французы спрашивали его, отчего онъ не возвращается
на родину, этотъ старый чудакъ отвѣчалъ, что онъ
только тогда вернется, когда отмѣнятъ слѣдующія двѣ
поговорки на Руси: «безъ вины виноватъ», «все Божіе
и государево» *).
У этого-то графа Головкина Строгановы часто бы-
вали и встрѣчались у него со всей французской знатью.
Воспитателемъ графскаго сына былъ нѣкій французъ
Роммъ, который настолько понравился А. С. Строга-
нову, что онъ его пригласилъ позже быть воспитате-
лемъ своего сына.
Въ концѣ 1778 года Строгановы тронулись изъ Па-
рижа въ обратный путь. Казалось, все предвѣщало даль-
нѣйшее счастіе для молодыхъ; но жизнь въ Петербургѣ
готовила новыя разочарованія Александру Сергѣевичу.
Въ 1779 году, ПРИ Дворѣ Екатерины II пользовался
полнымъ довѣріемъ императрицы нѣкій Иванъ Нико-
лаевичъ Корсаковъ, красивый молодой человѣкъ, любив-
шій музыку, пѣніе и обладавшій хорошимъ голосомъ.
Ему было 24 года. Екатерина прозвала Корсакова Пир-
ромъ, царемъ Эпирскимъ, и какъ-то, говоря съ Орло-
вымъ о фаворитѣ, сказала, что онъ поетъ, какъ соло-
вей.— «Это правда», замѣтилъ Орловъ, «но вѣдь соловьи
поютъ только до Петрова дня». Тонкое замѣчаніе Ор-
лова оказалось пророческимъ, и величіе Корсакова было
лишь мимолетное.
•) }е 5ііі$ соираЫе, $ап$ аѵоіг рёсЬё. Тоиі ея а Шеи еі аи Зоиѵегаіп.
16
Графиня Екатерина Петровна Строганова,
рожденн. кн. Трубецкая.
(Изъ коллекцій князя П. П. Голицына въ Марьинѣ).

Еще въ сентябрѣ 1779 года Корсаковъ *) былъ
въ полной силѣ, и Екатерина имъ страшно увлекалась.
Но случилась бѣда. Неосторожный фаворитъ влю-
бился въ только-что вернувшуюся изъ Парижа гра-
финю Екатерину Петровну Строганову. Влюбленные
были обнаружены. Императрица сильно изволила про-
гнѣваться, и Корсакову было повелѣно немедленно
удалиться въ Москву. Къ общему удивленію, графиня
Екатерина Петровна Строганова послѣдовала въ ок-
тябрѣ 1779 г. за Корсаковымъ въ Москву.
Быстро и непріятно лишился графъ Александръ
Сергѣевичъ второй жены и 46-ти лѣтъ остался снова
одинокимъ, съ малолѣтнимъ сыномъ Павломъ на рукахъ.
Къ чести графа Александра Сергѣевича нужно сказать,
что онъ велъ себя въ этомъ случаѣ вполнѣ по-ры-
царски. Графъ предоставилъ домъ свой въ Москвѣ и
подмосковное имѣніе Братцово для жительства поки-
нувшей его супругѣ и всю свою жизнь выдавалъ ей
крупное денежное содержаніе.
Графиня Екатерина Петровна провела всю свою
жизнь, до самой кончины, въ Москвѣ. Она жила
роскошно и въ Москвѣ, и въ Братцовѣ; принимала
у себя все высшее московское общество; Корсакова
продолжала любить, и когда, при императорѣ Павлѣ,
ему велѣно было удалиться въ Саратовъ (въ 1799 г.),
послѣдовала за нимъ и туда.
Въ преклонныхъ уже годахъ И. Н. Корсаковъ
имѣлъ привычку ѣздить въ Братцово въ каретѣ цугомъ,
*) И. Н. Римскій-Корсаковъ род. 1754 г., | іб февраля 1831 г., гене-
ралъ-маіоръ съ 2і іюня 1778 г.
17
2
съ лакеями, съ большой помпою. Онъ пережилъ гра-
финю Екатерину Петровну на много лѣтъ и скончался
въ 1831 году. Погребенъ онъ въ Братцовѣ. Надгробная
надпись гласитъ: «Господи, упокой душу раба Твоего
Іоанна. Здѣсь погребено тѣло генерала маіора, дѣй-
ствительнаго камергера и разныхъ орденовъ кавалера,
Ивана Николаевича Римскаго-Корсакова, скончавшагося
1831 г. февраля іб дня, на 76 году своей жизни.
Благодѣтелю незабвенному». Памятникъ былъ воздви-
гнутъ сыномъ Корсакова и Е. II. Строгановой, Васи-
ліемъ Ивановичемъ, который получилъ фамилію Ладо-
мирскаго и къ которому перешло имѣніе Братцово *).
Графиня Екатерина Петровна Строганова сконча-
лась 71 года, 20 ноября 1815 г., и погребена въ Спасо-
Андроніевскомъ монастырѣ **). До глубокой старости,
*) Этотъ Ладомирскій былъ записанъ дворяниномъ Московской губ., послѣ
былъ Черниговскимъ предводителемъ дворянства (1838—1847 гг.). Онъ имѣлъ
трехъ сыновей и двухъ дочерей: Зинаиду-—за княземъ Д. М. Голицынымъ и
Софью—за графомъ А. А. Апраксинымъ. Въ настоящее время Братцово при-
надлежитъ княгинѣ Софьѣ Александровнѣ Щербатовой, рожденной Апракси-
ной, внучкѣ Василія Ивановича Ладомирскаго.
**) Н. М. Колмаковъ разсказываетъ, что « въ сороковыхъ годахъ въ Брат-
цовѣ жилъ лѣтомъ съ своей семьей графъ Сергѣй Григорьевичъ Строгановъ,
попечитель Московскаго университета; жена его, Наталья Павловна, прихо-
дилась внучкой графинѣ Екатеринѣ Петровнѣ. Въ то время на стѣнѣ одной
изъ комнатъ Братцовскаго дома висѣлъ портретъ графа Александра Сергѣе-
вича Строганова, работы Лампи, какъ будто, говоря этимъ, что и онъ когда
то былъ здѣсь не чужимъ человѣкомъ; другая стѣна той же комнаты укра-
шена была портретомъ Екатерины П, представленной верхомъ на лошади, по-
мужски, въ бѣлыхъ лосиновыхъ панталонахъ и въ ботфортахъ. Изображеніе
ея какъ бы указывало, что и она семейной драмѣ Строгановской фамиліи
была также не чужда; а въ сосѣдней комнатѣ стояла и была въ совершенной
цѣлости кровать, на которой, 30 лѣтъ назадъ, больная графиня Екатерина
Петровна принимала гостей, подъ именемъ графини Строгановой, не при-
надлежа уже ни душою, ни жизнью къ этой фамиліи. Графъ Сергѣй Гри-
18
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ съ супругой
Екатериной Петровной и дѣтьми, Павломъ и Наталіей.
(Изъ Строгановской коллекціи).

несмотря на параличъ ногъ, сохранила она полную
память и любила вспоминать о временахъ Екатерины II.
Вотъ какъ описываетъ ее князь И. М. Долгоруковъ
въ «Капищѣ моего сердца»: «Женщина характера высо-
каго и отмѣнно любезная. Бесѣда ея имѣла что-то
особо заманчивое, одарена многими прелестями приро-
ды, умна, мила, пріятна. Любила театръ, искусство,
поэзію, художество, съ такимъ же огнемъ въ 70 лѣтъ,
какъ и въ молодости. Была очень живого характера» * *).
Несмотря на жизнь въ Москвѣ, Екатерина Петровна
не теряла связи съ Петербургомъ, интересовалась вос-
питаніемъ сына и была въ перепискѣ съ его воспита-
телемъ Роммомъ **). Родители тщательно скрывали отъ
сына свои порванныя отношенія, о которыхъ онъ
узналъ лишь значительно позже.
Перенося семейныя невзгоды съ полнымъ достоин-
ствомъ и самообладаніемъ, графъ А. С. Строгановъ
посвятилъ себя воспитанію своего единственнаго сына
Павла, котораго обожалъ. Въ это-то время, въ концѣ
1779 г., пріѣхалъ въ Петербургъ Роммъ, который съу-
мѣлъ себя такъ поставить на чужбинѣ, что сталъ дру-
гомъ графа Александра Сергѣевича и пріобрѣлъ гро-
мадное вліяніе на своего воспитанника.
горьевичъ, живя въ Братцовѣ и смотря на нѣмые памятники прежнихъ событій,
припоминалъ всю драму, постигшую его семью. Впрочемъ, намъ извѣстно,
что онъ старался выручить портретъ дѣда своей жены покупкой отъ Ладо-
мирскихъ, но, кажется, не успѣлъ». (Русск. Стар., ЫП, боо). Интересно было
бы знать, гдѣ находится теперь этотъ портретъ графа Александра Сергѣе-
вича, писанный Лампи.
•) Долгоруковъ, Ѵляшпк, изд. 1890, стр. 329.
♦•) См. Приложенія, III.
19
2*
Графъ Александръ Сергѣевичъ не переставалъ ѣздить
ко двору и съумѣлъ скоро не только выдѣлиться изъ
среды своихъ современниковъ, но сдѣлаться однимъ изъ
самыхъ приближенныхъ лицъ Великой Екатерины. Уже
въ 1780 году, Герцъ, прусскій посланникъ при Петер-
бургскомъ дворѣ, писалъ: «Графъ Строгановъ одинъ
изъ тѣхъ, которые, хотя не имѣютъ большого вѣса, но
вращаются въ обществѣ императрицы. Онъ теперь го-
воритъ только о Парижѣ, откуда вернулся прошлою
осенью, пробывши тамъ восемь лѣтъ». А. М. Грибов-
скій упоминаетъ графа А. С. Строганова «въ числѣ
всегдашнихъ собесѣдниковъ Екатерины II, и вообще
видно, что Строгановъ былъ однимъ изъ приближен-
ныхъ лицъ къ государынѣ». Строгановъ неоднократно
сопровождалъ Екатерину II въ ея путешествіяхъ. Онъ
былъ съ ней въ Финляндіи и Бѣлоруссіи, ѣздилъ въ
Ригу и Крымъ, плавалъ по Волгѣ, участвовалъ и въ
другихъ вояжахъ. Имя его постоянно встрѣчается въ
дневникѣ Порошина и въ запискахъ княгини Дашко-
вой. Александръ Сергѣевичъ плѣнялъ императрицу
разнообразіемъ своего разговора, природной остротой
ума и тѣмъ, что никогда не гнулся передъ царедвор-
цами и не любилъ вмѣшиваться въ политику. Екате-
рина почти постоянно избирала его однимъ изъ сво-
ихъ партнеровъ въ модную тогда игру бостонъ. Но
Строгановъ, несмотря на такую милость со стороны
императрицы, скажу больше, на такую интимность,
никогда не участвовалъ въ придворныхъ интригахъ, и
главной его заботой всегда было служеніе отечеству на
почвѣ благодѣяній и особенно покровительства искусству.
20
Въ собственноручномъ подлинникѣ, хранящемся въ
Строгановскомъ архивѣ, приводится замѣтка Екате-
рины II «о видахъ добра», написанная ею для графа
Александра Сергѣевича, и его возраженіе, въ которомъ
разбирается вопросъ о способахъ и видахъ благотво-
рительности. Рѣчь объ этомъ между Екатериной и ея
почти ежедневнымъ собесѣдникомъ зашла, вѣроятно,
по поводу мартинистовъ и массонскихъ собраній, въ
которыхъ участвовалъ графъ Строгановъ. Вотъ мнѣніе,
выраженное графомъ: «Какіе бы ни были поводы къ
дѣйствіямъ, полезнымъ обществу—хвастливость, личныя
выгоды, изувѣрство, слабодушіе или прямая благона-
мѣренность и чистое чувство добродѣтели, во всякомъ
случаѣ добро сдѣлано и остается существеннымъ для
того, кому оно сдѣлано».
Согласно съ этимъ, Строгановъ относился къ поло-
женію крестьянъ въ его обширныхъ земляхъ и заво-
дахъ. Въ письмахъ къ управляющему своими пермскими
владѣніями Александръ Сергѣевичъ неоднократно напо-
миналъ, что онъ желаетъ «быть болѣе отцомъ, нежели
господиномъ» своихъ крѣпостныхъ. Крестьяне, рабо-
тавшіе на соляныхъ варницахъ и заводахъ, распускались
лѣтомъ по домамъ для посѣва и уборки хлѣба и сѣна;
только 500 человѣкъ постоянно находились на варни-
цахъ. Самымъ богатымъ крестьянами въ то время въ
Пермской провинціи былъ графъ Александръ Сергѣе-
вичъ, владѣвшій болѣе і8/т. душъ. Въ бо-хъ годахъ
XVIII столѣтія, когда была составлена особая комиссія
изъ духовныхъ лицъ для приведенія въ извѣстность
всѣхъ незаписанныхъ раскольниковъ, заводскіе расколь-
21
ники нашли себѣ защиту отъ дѣйствій этой комиссіи
въ лицѣ своихъ сильныхъ владѣльцевъ графовъ А. С.
Строганова и Р. И. Воронцова.
Когда императрица Екатерина II задумала постройку
Воспитательнаго дома, однимъ изъ ея главныхъ сотруд-
никовъ былъ А. С. Строгановъ.
Гостепріимство Строганова было извѣстно всѣмъ
и каждому. Его пріемы въ хоромахъ его дома или на
Каменно-островской дачѣ остались памятны современ-
никамъ; Екатерина II, Павелъ I и Александръ I неодно-
кратно посѣщали этого вельможу, обѣдая у него или
присутствуя на балахъ. Одинъ изъ иностранцевъ, Иппо-
литъ Оже, говоритъ въ своихъ запискахъ, что «въ
нѣкоторыхъ домахъ, напримѣръ, у графа А. С. Стро-
ганова, являться въ гостиную не было обязательно;
такимъ образомъ, къ нему являлись люди, которыхъ
никто не зналъ, и которые приходили только обѣ-
дать» *).
Главною страстью графа Александра Сергѣевича
была безспорно его любовь къ искусству и наукамъ.
На этомъ поприщѣ графъ явился дѣйствительно покро-
вителемъ всѣхъ русскихъ талантовъ въ области живо-
писи, ваянія и литературы, и никогда не жалѣлъ ни
средствъ, ни труда, чтобы прійти имъ на помощь. Его
собственная картинная галлерея дошла до полнѣйшаго
совершенства; только графъ Безбородко могъ конку-
рировать съ нимъ со своей коллекціей, хотя она во
многомъ уступала Строгановской. И въ наши дни
*) Выдержки изъ «Замѣтокъ» Оже помѣщены въ Русск. Арх., 1877, I и П.
22
галлерея у Полицейскаго моста, въ Строгановскомъ
домѣ, не утратила своей цѣны: школы итальянская,
испанская, голландская представлены рядомъ сЬеГз
(Гоеиѵге.
Съ 1768 года, т.-е. тотчасъ же по основаніи Академіи
Художествъ, графъ А. С. Строгановъ былъ избранъ
почетнымъ членомъ ея. Когда, въ і8оо году, онъ былъ
назначенъ президентомъ Академіи Художествъ, радость
русскихъ художниковъ была безпредѣльна, и дѣйстви-
тельно никогда Академія не была въ такомъ блескѣ,
какъ за это время и не заключала столько замѣчатель-
ныхъ дарованій. Всякій зналъ, что графъ Александръ
Сергѣевичъ не только справедливый цѣнитель талан-
товъ, но другъ и покровитель ихъ. Въ числѣ живо-
писцевъ того времени надо отмѣтить Варнека, Егорова,
Иванова, Шебуева, Левицкаго, Боровиковскаго, Кипрен-
скаго, Щукина; изъ скульпторовъ — Мартоса, Гальберга
и графа Ѳ. П. Толстого; какъ архитекторъ, выдѣлился
бывшій дворовый человѣкъ графа, Воронихинъ; изъ
литераторовъ Державинъ, Гнѣдичъ, Богдановичъ, Кры-
ловъ были своими людьми у графа Строганова, равно
какъ и композиторъ Бортнянскій.
Строгановъ стоялъ во главѣ лицъ, занимавшихся
составленіемъ обширнаго и любопытнаго проекта устрой-
ства Публичной библіотеки и общества для печатанія
книгъ и переводовъ. Александръ Сергѣевичъ издалъ
для сына Павла собраніе рисунковъ, плановъ и картъ
областей, городовъ и другихъ интересныхъ памятни-
ковъ, подъ заглавіемъ: «Ѵоуа^е ріпо^е8^ие сіе Іа
Киззіе».
23
Державинъ, который долгое время былъ пріятелемъ
Строганова, но впослѣдствіи, при императорѣ Але-
ксандрѣ Павловичѣ, на почвѣ личнаго самолюбія и
введенія реформъ, разошелся съ графомъ, написалъ
оду, въ 1791 г., посвященную графу Александру Сер-
гѣевичу и озаглавленную: «Любителю художествъ» *),
гдѣ поэтъ восхваляетъ просвѣщенное отношеніе графа
Александра Сергѣевича къ наукамъ и искусствамъ. Вотъ
строфа изъ этой оды:
«Боги взоръ свой отвращаютъ
Отъ нелюбящаго музъ;
Фуріи ему влагаютъ
Въ сердце черство грубый вкусъ,
Жажду злата и сребра;
Врагъ онъ общаго добра!
Ни слеза вдовицъ не тронетъ,
Ни сиротъ несчастныхъ стонъ—
Пусть въ крови вселенна тонетъ,
Былъ бы счастливъ только онъ,
•) Державинъ, изд. Грота, т. I, стр. 362— 373- Изъ оды Державина,
какъ изъ всякой оды, нельзя, конечно, сдѣлать вывода о лицѣ, которому
она посвящена. Въ текстѣ приведены строки, обратившія на себя вниманіе
Бѣлинскаго; въ одѣ, сверхъ того, встрѣчаются еще восемь строкъ, намекающихъ
на гр. Строганова:
Науки смертныхъ просвѣщаютъ,
Питаютъ, облегчаютъ трудъ;
Художества ихъ украшаютъ
И къ вѣчной славѣ ихъ ведутъ.
Блаженъ тотъ мужъ, блаженъ стократно,
Кто покровительствуетъ имъ!
Вознаградятъ его обратно
Онѣ безсмертіемъ своимъ.
24
Больше бъ собралъ серебра,
Врагъ онъ общаго добра!
Напротивъ того взираютъ
Боги на любимца музъ;
Сердце нѣжное влагаютъ
И изящный нѣжный вкусъ.
Всѣмъ душа его щедра:
Другъ онъ общаго добра».
Это стихотвореніе, которое Гротъ упоминаетъ въ
числѣ «наиболѣе извѣстныхъ» произведеній Держа-
вина, сначала напечатано было въ Московскомъ жур-
налѣ подъ заглавіемъ: «Новый годъ — пѣснь дому,
любящему ученіе».
Есть и другая, гдѣ тоже говорится о Строгановѣ:
«Что нужды мнѣ, кто все зефиромъ
Съ цвѣтка лишь на цвѣтокъ летя,
Доволенъ былъ собою, міромъ,
Шутилъ, рѣзвился, какъ дитя;
Но если онъ съ столь легкимъ нравомъ
Всегда былъ добрый человѣкъ,
Хвалю тебя: ты въ смыслѣ здравомъ
Пресчастливо провелъ свой вѣкъ».
Слава А. С. Строганова, какъ покровителя и зна-
тока искусствъ, распространилась и за предѣлами Рос-
сіи. Его имя знали французы, нѣмцы, итальянцы. Да
оно и понятно: сколько сокровищъ было скуплено
графомъ для своей галлереи въ различныя его стран-
25
ствованія по Европѣ, когда онъ неутомимо посѣщалъ
всѣ заграничныя хранилища художественныхъ произве-
деній и лично зналъ почти всѣхъ современныхъ ему
знаменитостей! И Грёзъ, и Лагренэ, и Канова были
ему хорошо извѣстны, а ихъ картины и бюсты укра-
шали его дворецъ въ Петербургѣ. На почвѣ литера-
туры Александръ Сергѣевичъ, какъ мы уже видѣли,
тоже дѣятельно слѣдилъ за всѣми дарованіями, под-
держивая ихъ, сколько могъ. Есть прямыя указанія,
что онъ принималъ также участіе въ массонскихъ ло-
жахъ. Д. Ѳ. Кобеко, указывая на участіе графа
А. П. Шувалова въ массонскихъ ложахъ, говоритъ, что
«въ Петербургѣ въ началѣ 8о-хъ годовъ существовало
нѣсколько ложъ, изъ которыхъ одна была подъ предсѣ-
дательствомъ графа А. С. Строганова». Авторъ выска-
зываетъ предположеніе, что графъ Шуваловъ обратился
въ массоны подъ вліяніемъ Строганова, бывшаго дѣя-
тельнымъ участникомъ во французскихъ ложахъ. Въ
1778 г. ложа эта имѣла торжественное собраніе въ
память Вольтера подъ вице-предсѣдательствомъ графа
А. С. Строганова.
Насколько А. С. Строгановъ былъ цѣнимъ, какъ
человѣкъ, не только простыми смертными, но и цар-
ствующими особами, видно уже изъ того, что, несмотря
на дружбу съ Екатериной II, продолжавшуюся до ея
кончины, Александръ Сергѣевичъ сохранилъ располо-
женіе императора Павла. Изъ всѣхъ довѣренныхъ лицъ
своей родительницы, Павелъ I допустилъ одного Стро-
ганова въ число приближенныхъ къ себѣ людей. Хотя
въ началѣ царствованія онъ и смотрѣлъ на него не-
26
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

много недовѣрчиво, но это было лишь мимолетно, и
Павелъ сталъ запросто ѣздить къ Александру Сергѣе-
вичу и часто звалъ его къ себѣ обѣдать, что можно
видѣть изъ камеръ-фурьерскаго журнала того времени.
Павелъ Петровичъ пожаловалъ Строганова кавалеромъ
ордена Іоанна Іерусалимскаго и 2і апрѣля 1798 г. къ
титулу графа Римской имперіи прибавилъ титулъ графа
Россійской имперіи. Императрица Марія Ѳеодоровна пи-
тала къ графу искреннюю дружбу. Она называла его
въ своихъ письмахъ топ Ьоп аті или топ Ьоп ѵіеіііагсі
и часто прибѣгала къ его совѣтамъ по дѣламъ благо-
творительности. Племянникъ императрицы, принцъ Евге-
ній Вюртембергскій, разсказывая о вечернихъ собраніяхъ
въ Михайловскомъ дворцѣ, говоритъ, что А. С. Стро-
гановъ (старикъ, сенаторъ), «казалось, былъ любимцемъ
монарха — онъ слылъ за остряка и очень умнаго чело-
вѣка, а низенькая, сухопарая и скорченная фигура
придавала ему видъ настоящаго дипломата».
Ѳ. Я. Мирковичъ, повѣствуя о придворной жизни
при императорѣ Павлѣ, упоминаетъ А. С. Строганова
«въ числѣ замѣчательныхъ разскащиковъ».
Когда вступилъ, 12 марта 1801 г., на престолъ
императоръ Александръ I, графу А. С. Строганову
было уже 68 лѣтъ отъ роду; но онъ былъ вполнѣ
бодрый и живой старикъ, который не переставалъ
интересоваться вопросами дня.
Милость Александра Павловича не покидала старца,
и Строганову пріятно было видѣть, что его един-
ственный сынъ, графъ Павелъ, былъ въ числѣ немногихъ
лицъ, которымъ юный государь оказывалъ полнѣйшее
27
довѣріе. Въ это самое время его невѣстка, Софья Вла-
диміровна, рожденная княжна Голицына, пользовалась
большимъ расположеніемъ императрицы Елизаветы Але-
ксѣевны, которое она сохранила до конца жизни. Го-
сударь и государыня неоднократно посѣщали Строга-
новскій домъ, и старикъ Александръ Сергѣевичъ съ
сыномъ и невѣсткой постоянно приглашались къ обѣ-
денному столу ихъ величествъ *).
Въ 1803 году Александръ Сергѣевичъ участвовалъ
въ депутаціи къ государю для объясненія сенатскаго
дѣла о срокѣ службы дворянъ. Избраніе его въ депу-
таты объясняется тѣмъ, что графъ А. С. Строгановъ
съ 1784 года былъ петербургскимъ предводителемъ
дворянства, должность, которую онъ сохранилъ до своей
кончины, неся эту обязанность въ теченіе 27 лѣтъ.
Въ 1806 году онъ былъ въ числѣ депутатовъ,
которые торжественно поднесли отъ Сената благода-
реніе государю по случаю изданнаго манифеста 30 ав-
густа **); въ 1807 году Александръ Сергѣевичъ былъ
однимъ изъ самыхъ щедрыхъ жертвователей на соста-
вленіе милиціи для войны съ Наполеономъ, на что имъ
было пожертвовано сорокъ тысячъ рублей. При учре-
жденіи Государственнаго Совѣта, въ 1810 г., Александръ
Сергѣевичъ былъ въ числѣ первыхъ 27 членовъ (счи-
тая и министровъ) этого высшаго учрежденія. Все это
свидѣтельствуетъ, насколько и въ преклонные годы
графъ Строгановъ проявлялъ энергію и живой инте-
*) См. Камеръ-фурьерскій журналъ 1801—1807 гг.
**) 30 августа 1806 года былъ обнародованъ манифестъ о предстоявшей
войнѣ съ Фракціею (П. С. 3., № 22256).
28
ресъ ко всему, сохраняя при этомъ свои личные, твердые
взгляды.
Всего яснѣе это выразилось въ его отношеніяхъ
къ Наполеону, дѣятельности котораго Александръ Сер-
гѣевичъ никогда не сочувствовалъ. Онъ долгое время
не хотѣлъ даже познакомиться съ французскимъ по-
сланникомъ Коленкуромъ, удалялся отъ всякихъ сно-
шеній съ нимъ и только по приказанію государя
Александра Павловича долженъ былъ пригласить Ко-
ленкура къ себѣ на балъ. Въ своихъ секретныхъ
донесеніяхъ *) Наполеону, Коленкуръ неоднократно
упоминаетъ графа Строганова, иногда не безъ досады
и не безъ нѣкотораго искаженія даже истины. Такъ,
отъ 3/15 февраля 1809 г. Коленкуръ пишетъ: «Вериіз
бои Ьаі еі зез ехсизез а ГАтЬаззасІеиг Не Ргапсе, 1е Сотіе
Не 8іго§апоД а ёіё іпѵііё а Іа Соиг Н’ой іі ёіаіі ехііё
Нериіз ип ап, роиг пе раз аѵоіг еп§а§ё І’АтЬаззасІеиг сіе
Ргапсе а ипе зоігёе ой іі аѵаіі іпѵіігё сеіиі й’АиігісЬе».
Далѣе, отъ 22 апрѣля: «Оп а Ьеаисоир гетагциё дие
Іе Сотіе 8іго§апоіГ, 1’Ьотте тагдиапі сіе Горрозіііоп,
езі ѵепи роиг Іа ргетіёге Гоіз аи Ніпег сіоппё раг
ГАтЬаззасіеиг Ле Ргапсе аи сотіе сіе КотіапхоД». И,
наконецъ, отъ 19 августа: «Ьа сопѵегзіоп сіе 1’Етрегеиг
сГАиігісЬе а, сііі-оп, орёгё сеііе Ни ѵіеих Сотіе 8іго§апоіГ.
С’езі іиі, сотте Іе ріиз апсіеп, диі а ропё, раг огсіге
Не 1’Етрегеиг Аіехапйге, Іа запгё сіе 1’Етрегеиг Кароіёоп
аи Ніпег сіе І’АтЬаззасІеиг сіе Ргапсе, еі Не ігёз Ьоппе
*) Моиѵеііез еі оп-Ніі Не Зі-РёіегзЬоиг^, 1808—1809. Агсілѵез Каііопа1е$,
Рагіз.
29
§гасе еі Н’ипе тапіёге сопѵепаЫе». Все это показываетъ
лишь подчиненіе приказаніямъ государя, что вовсе не
мѣшало графу оставаться при своихъ убѣжденіяхъ.
Павелъ 1 поручилъ Александру Сергѣевичу по-
стройку Казанскаго собора въ 1801 году, которой
Строгановъ посвятилъ съ полнѣйшимъ рвеніемъ по-
слѣднія ю лѣтъ своей жизни, и это сооруженіе было
послѣднимъ памятникомъ его художественной дѣятель-
ности *). Въ этой работѣ вполнѣ выразилась русская
душа Александра Сергѣевича и его любовь ко всему
русскому. Онъ не щадилъ ни силъ, ни здоровья для
успѣшнаго веденія этого дѣла, несмотря на старческій
возрастъ и физическіе недуги. Только одни русскіе
художники были допущены къ постройкѣ Казанскаго
собора; мы не встрѣчаемъ здѣсь ни одного иностранца.
Главнымъ руководителемъ былъ архитекторъ Ворони-
хинъ, почти самоучка, изъ дворовыхъ людей графа,
который впослѣдствіи былъ возведенъ имъ до высшихъ
чиновъ и почета; художники Шебуевъ, Боровиковскій,
Щукинъ писали образа; барельефы работали Гордѣевъ,
Мартосъ и Шубинъ. Графъ Строгановъ не страшился
взбираться на лѣса неоконченнаго собора и всюду самъ
наблюдалъ за работой, невзирая ни на возрастъ свой,
ни на больныя ноги. Въ теченіе десяти лѣтъ соборъ
былъ оконченъ и 15 сентября 1811 года освященъ.
Въ этотъ день графу былъ пожалованъ титулъ
дѣйствительнаго тайнаго совѣтника і-го класса. Не-
*) Высочайшія повелѣнія и указы с.-петербургскимъ военнымъ губерна-
торамъ: «Для постройки Казанскаго собора учредить комиссію, подъ пред-
сѣдательствомъ графа Александра Сергѣевича Строганова».
30
смотря на дурную погоду, онъ присутствовалъ на
освященіи воздвигнутаго его стараніями храма. Але-
ксандръ Сергѣевичъ подошелъ подъ благословеніе къ
митрополиту, сказавъ: «Нынѣ отпущаеши раба Твоего,
Владыко, съ миромъ». Вечеромъ многочисленные друзья
графа собрались въ сто домѣ, чтобы поздравить его
съ окончаніемъ возложенной на него работы и съ мо-
наршей милостью. Весь домъ былъ богато убранъ и
иллюминованъ. Александръ Сергѣевичъ привѣтствовалъ
гостей, сіяя радостью и счастіемъ, забывъ о всѣхъ
своихъ недугахъ. Но на другой день съ нимъ сдѣлался
продолжительный обморокъ; простуда оказалась серіоз-
ной, особенно въ его лѣта, и 27 сентября, черезъ
двѣнадцать дней, онъ скончался.
Согласно предсмертному желанію графа, отпѣваніе
состоялось въ Казанскомъ же соборѣ, его дѣтищѣ,
надъ которымъ онъ столько потрудился. Императоръ
Александръ, цесаревичъ Константинъ, императрица
Марія Ѳеодоровна присутствовали на похоронахъ его и
сопровождали гробъ до Александро-Невской лавры,
гдѣ тѣло было предано землѣ.
Всѣ оплакивали его кончину, а особенно тѣ много-
численные художники, литераторы и графскіе крестьяне,
для которыхъ Александръ Сергѣевичъ былъ всегда
роднымъ отцомъ.
К. Н. Батюшковъ въ письмѣ къ Гнѣдичу (октября
1811 г.), говоря о смерти А. С. Строганова, такъ
о немъ выражается: «Былъ русскій вельможа, острякъ,
чудакъ, но все это приправлено было рѣдкою вещью:
добрымъ сердцемъ; и я объ немъ жалѣю и жалѣю
31
о тебѣ, ибо ты въ немъ много потерялъ». Графиня
В. И. Головкина такъ характеризуетъ Александра Сер-
гѣевича: «Графъ Строгановъ былъ очень любезный
человѣкъ и добръ до слабости; онъ страстно любилъ
искусство. Весь его характеръ былъ построенъ на
энтузіазмѣ и порывахъ; онъ поступалъ иногда дурно,
увлекаясь, но никогда не по собственному желанію;
всегда ровнымъ настроеніемъ духа и веселостью онъ ожи-
влялъ наше общество. Императоръ Павелъ сдѣлалъ его
президентомъ Академіи Художествъ и онъ способство-
валъ ея улучшенію. Онъ глубоко любилъ свою родину,
не обладая, однако, добродѣтелями, способными сдѣлать
его ея опорой». Даже скупой на похвалы Ф. Ф. Вигель
въ своихъ запискахъ отзывался объ А. С. Строгановѣ:
«Онъ былъ старикъ просвѣщенный, умный и благо-
родный, однако же, вмѣстѣ съ тѣмъ искусный царе-
дворецъ, чтобы ладить со всѣми любимцами царей и
пользоваться благосклонностью четырехъ вѣнценосцевъ».
Не приводимъ другихъ сужденій современниковъ: всѣ
они въ одинъ голосъ отдаютъ должное графу.
Графъ А. С. Строгановъ съ честью послужилъ
своей родинѣ, двумъ императрицамъ, Елизаветѣ и Екате-
ринѣ II, и двумъ императорамъ, Павлу и Александру I.
Онъ былъ русскій меценатъ въ полномъ смыслѣ слова,
и въ теченіе своей долголѣтней жизни съ великою
пользой примѣнилъ въ Россіи всѣ тѣ свѣдѣнія, которыя
пріобрѣлъ въ молодости, неоднократно путешествуя и
подолгу живя въ чужихъ краяхъ. Заграничныя его пре-
быванія настолько принесли графу пользы, а не вреда,
что, вернувшись въ Россію, онъ могъ свободно при-
32
Картинная галлерея графа Александра Сергѣевича Строганова,
съ акварели Воронихина.
(Изъ коллекціи князя И. П. Голицына въ Марьинѣ).

мѣнять свои познанія на русской почвѣ, согласно духу
и требованіямъ родного народа.
Весьма замѣчательны тѣ правила и наставленія,
которыя графъ преподавалъ своимъ управляющимъ
обширными имѣніями Пермской губерніи; сколько было
вложено сердца и души въ его отношенія къ писате-
лямъ и особенно художникамъ! Онъ любилъ Россію
и всѣми силами старался передать и внушить эту
любовь сыну своему Павлу Александровичу. Когда
Александръ Сергѣевичъ задумалъ издать книгу, въ
назиданіе своего сына, подъ названіемъ «Путешествую-
щій живописецъ», онъ не разъ сказывалъ сыну, что
«отечество въ немъ и онъ въ отечествѣ для него равно
любезны». Эта любовь къ отечеству проявлялась всюду.
Какъ семьянинъ, графъ А. С. Строгановъ испыталъ
большія невзгоды, но всегда оставался благороднымъ
въ своихъ дѣйствіяхъ, что особенно ярко сказалось въ
его отношеніяхъ ко второй женѣ, графинѣ Екатеринѣ
Петровнѣ; къ сыну же Павлу нѣжныя чувства графа
не имѣли предѣловъ и были всегда взаимны *).
Если иные видѣли въ графѣ Александрѣ ловкаго
царедворца, то это объясняется свойствомъ его харак-
тера, всегда веселаго и привѣтливаго, его умѣньемъ
вести интересныя бесѣды, съ природнымъ юморомъ и
остротой, причемъ онъ мало обращалъ вниманія на
окружавшую среду. Понятно, что такія качества не
могли не привлечь къ графу Строганову и Екате-
рину II, и Александра I, и даже Павла I. А что многіе
*) Эта черта сохранилась и въ другихъ представителяхъ Строгановской
семьи, о которыхъ я не имѣю нужды распространяться.
33
з
современники завидовали его успѣхамъ, это столь
естественно и понятно, что не требуетъ объясненій.
Закончу этотъ краткій очеркъ словами наставленія,
оставленнаго графомъ А. С. Строгановымъ сыну Павлу,
собственноручный текстъ котораго понынѣ виситъ въ
рамкѣ, какъ святыня, въ одной изъ комнатъ Строга-
новскаго дворца:
*) «Раиі, топ сЬег йіз, )е іе 1’аі сііі сепі Гоіз, 1е
]оиг, Іа пиіі, еп іоиі іетрз, еп іоиі Ііеи, іі Гаиі Іа Іоі
еп ип зеиі еі ѵгаі Біеи. II езі аи сіеі, II езі рагіоиі, іі
п’у а гіеп запз Ьиі еі іоиі езі ріеіп сіе Ьиі. II езі ^гапсі,
II езі Ьоп, ]е сгоіз еп Ьиі еі іоі, топ йіз, сгоіз-у. Пе
ріиз зоіз Ьоп Киззе, зиіз Іа Іоі сіи Ііеи ой іоиз Іез ііепз
зопі пёз. Оце іи зоіз сЬеГ, дие іи зоіз зоиз ип сЬеІ, дие
іи зоіз а Іа Соиг, дие іи п’у зоіз раз, аіе аи Гопсі сіе іоп
соеиг сез тоіз дие ] ’аі сіііз іапі сіе Гоіз: зоіз Ьоп, зоіз Ггапс
еі зоіз Ьіеп зйг, топ йіз, дие диапсі оп пе ѵеиі дие се ди’оп
реиі, оп реиі іоиі се ди’оп ѵеиі. Моп ріиз ^гапсі ѵоеи,
топ йіз, езі дие іоп Ьиі зоіі 1е ѵгаі, 1е §гап(1, 1е Ьеаи».
*) Павелъ, сынъ мой милый, я тебѣ повторялъ сто разъ — и днемъ, и
ночью, во всякое время и всюду нужна вѣра въ единаго и истиннаго Бога.
Онъ на небесахъ, Онъ вездѣ, безъ Него все ничто и все исполнено Имъ.
Онъ великъ, Онъ добръ, я вѣрю въ Него, и ты, сынъ мой, вѣрь въ Него.
Сверхъ того, будь добрымъ русскимъ, подчиняйся требованіямъ страны, гдѣ
родились всѣ твои. Будешь ли ты начальникомъ или подчиненнымъ, будешь ли
ты при Дворѣ или не будешь, имѣй въ глубинѣ твоего сердца слѣдующія,
многократно тебѣ мною говоренныя, слова: будь добръ, будь прямъ и будь
увѣренъ, сынъ мой, что, когда желаешь только того, что достижимо, достигнешь
в/:его, чего пожелаешь. Мое самое большое желаніе, сынъ мой, чтобы цѣль
твоей жизни заключалась въ любви къ правдѣ, ко всему возвышенному, ко
всему прекрасному.
34
Письмо графа Александра Сергѣевича Строганова сыну Павлу
съ отцовскимъ наставленіемъ, хранящееся донынѣ въ родѣ
Строгановыхъ.

Воспитаніе графа Павла Александровича Строганова.
Жильберъ Роммъ
(1750-1795).
з*

II.
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ родился
въ Парижѣ 7/18 іюня 1774года*). Онъ былъ ребенкомъ,
когда родители его возвратились, въ 1779 году, въ
Россію. Пріѣздъ въ Петербургъ француза-воспитателя
Ромма совпалъ почти съ отъѣздомъ его матери, гра-
фини Екатерины Петровны, въ Москву, куда она по-
слѣдовала за И. Н. Корсаковымъ. Незадолго до того,
1/12 мая того же года, состоялся слѣдующій договоръ,
подписанный графомъ А. С. Строгановымъ и вручен-
ный Ромму:
«і) Воспитаніе ведено будетъ по плану, напередъ
строго обдуманному, составленному и условленному
между родителями и г-мъ Роммомъ. Опредѣлятся спо-
*) Надгробная надпись опредѣляетъ 1774 годомъ рожденіе графа II. А. Стро-
ганова. Мое личное мнѣніе — что годъ этотъ ошибочный, и что графъ ро-
дился въ 1772 году. Заключеніе свое я вывожу изъ писемъ графа къ отцу,
Ромму и супругѣ своей Софьѣ Владиміровнѣ, гдѣ ясно указывается, что самъ
графъ Павелъ Александровичъ признавалъ 1772 г. годомъ своего рожденія.
(См. Приложенія).
37
собы обученія и преподаванія. При распредѣленіи часовъ
занятій, обращено будетъ особенное вниманіе на все
то, что способствуетъ образованію характера. Разъ
обсудивъ этотъ предметъ, обѣ договаривающіяся сто-
роны не измѣнятъ своего рѣшенія иначе, какъ по
взаимному согласію.
«2) Первые три года г-нъ Роммъ будетъ получать
по сту французскихъ луидоровъ ежегодно и потомъ
по тысячѣ экю до окончанія воспитанія, т.-е. до тѣхъ
поръ, когда воспитаннику исполнится 18 лѣтъ.
«З) Вмѣсто пожизненной пенсіи, графъ Строга-
новъ за себя и за наслѣдниковъ обязуется выплачи-
вать г-ну Ромму черезъ каждые три года по 8 тысячъ
французскихъ ливровъ; если же въ этотъ промежутокъ
г-нъ Роммъ долженъ будетъ отойти, онъ получитъ
изъ этихъ 8 тысячъ соотвѣтствующую прожитому вре-
мени сумму.
«4) По окончаніи воспитанія, если г-нъ Роммъ
продолжитъ свои заботы и отправится путешествовать
со своимъ воспитанникомъ, то обѣ стороны войдутъ
между собою въ новое соглашеніе.
«5) Кромѣ одежды, г-нъ Роммъ будетъ жить на
полномъ содержаніи графа Строганова. Слуга его во-
спитанника будетъ ходить и за нимъ.
«6) Г-ну Ромму заплатятъ издержки для возвра-
щенія въ Парижъ, откуда бы ни было и по какому бы
ни было поводу».
Педагогу-французу было отведено нѣсколько ком-
натъ съ библіотекой, съ физическимъ и минерало-
гическимъ кабинетами, и семилѣтній ребенокъ, подъ
38
прозваніемъ Попо, всецѣло врученъ въ его полное
распоряженіе.
Кто же этотъ французъ Роммъ?
Во французской литературѣ имѣется весьма мало
свѣдѣній объ этомъ человѣкѣ. Въ 1883 году появи-
лась книга «Ип сопѵепііоппеі сіи Риу сіе Ббте-Котте
1е Мопіа^папі», раг Магс сіе Ѵіззас *), и въ слѣдующемъ,
1884 году, графъ д’Идевилль (Непгі сі’ісіеѵіііе) издалъ
критическую брошюру на эту книгу подъ тѣмъ же
оглавленіемъ: «Котте 1е Мопіа§пагсі». Книга есть
полнѣйшая и пристрастная апологія члена Конвента;
брошюра — столь же пристрастна въ противоположномъ
смыслѣ. Истину, вѣроятно, должно искать между этими
противоположными сужденіями. Мнѣ удалось пріобрѣсти
всѣ бумаги, по которымъ писалъ свою книгу де-Вис-
сакъ, а также документы, купленные у нѣкоего Франсуа
Бойе (Ргап^оіз Воуег), въ Овернѣ, департамента Пюи-
де-Домъ (Риу 4е Ббте), которые оказались у него,
какъ у собирателя всѣхъ документовъ, касающихся
великой революціи этого департамента. До меня, по-
койный князь А. Б. Лобановъ-Ростовскій купилъ у
парижскаго продавца автографовъ Шаравея (Еііеппе
СЬагаѵау) 5 8 писемъ **) Ромма и Строгановыхъ, и, вѣ-
роятно, у того же продавца сдѣлалъ свои пріобрѣтенія,
относящіяся до Ромма, Иванъ Иракліевичъ Курисъ,
*) Въ 1887 г. П. И. Бартеневъ помѣстилъ въ январской книжкѣ
«Русскаго Архива» довольно подробную выдержку, въ переводѣ, изъ книги
Марка - де -Виссака.
**) Эти письма составляютъ нынѣ собственность Лобаповскаго отдѣла
библіотеки Его Величества въ Зимнемъ дворцѣ.
39
бывшій херсонскій губернскій предводитель дво-
рянства.
При разборѣ этого вороха бумагъ, при чтеніи раз-
личныхъ произведеній и писемъ Ромма, вырисовывается
своеобразный обликъ этого скромнаго педагога и яраго
анархиста. Нарисовать его личность возможно рельеф-
нѣе—задача не легкая уже и потому, что весьма трудно
отнестись къ нему вполнѣ объективно.
Жильберъ Роммъ родился въ 1750 г. въ малень-
комъ французскомъ городкѣ Оверни (Аиѵег§пе)—Ріомѣ
(Кіот). Потерявъ рано отца, бывшаго прокуроромъ
въ этомъ городѣ, Жильберъ былъ воспитанъ матерью,
на рукахъ которой осталось пять дѣтей, и онъ былъ
младшій. Изъ этой семьи, старшій братъ, Шарль
Роммъ *), былъ довольно извѣстнымъ впослѣдствіи
математикомъ и остался преданнымъ наукѣ всю свою
жизнь. Объ остальныхъ намъ ничего неизвѣстно. Млад-
шій, Жильберъ, былъ отданъ въ обученіе монахамъ
(Іез огаіогіепз) въ Ріомѣ. Какъ видно, они съумѣли
дать солидное образованіе Жильберу, который, по
примѣру старшаго брата, особенно увлекся положи-
тельными науками и математикой. 24-лѣтнимъ юношей,
онъ, снабженный разными рекомендаціями къ ученому
люду, отправился искать счастія въ Парижѣ. Здѣсь ему
сразу повезло: онъ нашелъ себѣ уроки у различныхъ
иностранцевъ, а математикъ Дюпонъ (Пиропі) ввелъ
его сперва къ графинѣ Дарвиль (сГНагѵіІІе), а потомъ
*) СНагІей Кошпіе, 1744—1805; въ 1778 г. онъ былъ избранъ, какъ
математикъ, корреспондентомъ Академіи Наукъ.
40
СіІЬегі Коттс.
(Съ миніатюры князя П. ГІ. Голицына въ Марьинѣ).

къ графу Александру Головкину, которому Роммъ
понравился, и онъ сталъ давать уроки ариѳметики
графскому сыну. Въ это время Жильберъ Роммъ по-
ражалъ всѣхъ строгостью своихъ нравовъ, большой
выдержкой характера и своей страстью къ наукѣ. Все,
что ему удавалось заработать, Роммъ посылалъ на
поддержку матери и семьи, хлопоталъ объ устройствѣ
математической каѳедры въ родномъ городѣ Ріомѣ,
надѣясь со временемъ самъ получить ее. Въ концѣ
70-хъ годовъ, у графа Головкина Роммъ познакомился
съ графомъ А. С. Строгановымъ и его женой, прожи-
вавшими въ то время въ Парижѣ. Александръ Сергѣе-
вичъ Строгановъ искалъ гувернера для сына, и Роммъ
съумѣлъ сразу понравиться русскому барину и обра-
тить на себя его вниманіе. Вѣроятно, они часто видѣ-
лись, и дѣло наладилось быстро, такъ какъ і мая
1779 года были уже заключены приведенныя выше
условія между Строгановымъ и Роммомъ. Такимъ обра-
зомъ, вмѣсто того, чтобы попасть на каѳедру матема-
тики въ Ріомѣ, Жильберъ отправился въ Россію со
Строгановыми.
Рѣшиться на такой шагъ, въ тѣ времена, стоило
извѣстнаго самоотверженія, и для Ромма въ особен-
ности, такъ какъ, повидимому, все ему улыбалось
въ его родной Франціи. Но Роммъ сообразилъ, что
пребываніе въ Россіи, у богатыхъ людей, дастъ ему
возможность заработать порядочныя деньги, и что
знакомство съ дотолѣ почти неизвѣстной страной —
Россіею — только можетъ принести пользу его науч-
нымъ задачамъ.
41
Де-Виссакъ такъ рисуетъ портретъ его: «Ни-
чего особеннаго нельзя было замѣтить во внѣшнемъ
обликѣ этого человѣка, который скрывалъ могучую
натуру подъ такой скромной оболочкой. Черты лица его
не имѣли ничего привлекательнаго. Онъ былъ малъ
ростомъ, неуклюжъ, при большой худобѣ рукъ и ногъ;
вся его фигура не носила въ себѣ и тѣни изящества.
Голосъ былъ глухой, монотонный, безъ всякихъ оттѣн-
ковъ рѣчи. Зато лобъ очень выдавался, какъ бы для
того, чтобы мысль глубже въ немъ засѣла. Глаза, при-
щуренные, помѣщались въ углубленныхъ орбитахъ.
Онъ былъ близорукъ; его взглядъ былъ блуждаю-
щій, неопредѣленный. Цвѣтъ лица болѣзненно-жел-
товатый, какъ у человѣка, погруженнаго въ постоян-
ную мозговую работу. Тѣмъ не менѣе, во всемъ
обликѣ можно было отмѣтить извѣстное застѣнчивое
добродушіе ».
Нельзя сказать, чтобы восторженный панегиристъ
Ромма далъ привлекательное описаніе его наружности.
Тѣмъ не менѣе, внѣшность Ромма нравилась и гра-
финѣ Дарвиль, и графу А. С. Строганову. Съ первой
онъ сохранилъ самыя дружественныя отношенія до
своей трагической кончины, а съ А. С. Строгановымъ
былъ въ пріязненныхъ отношеніяхъ непрерывно въ
теченіе 11 лѣтъ. Надо полагать, что нравствен-
ныя качества этого человѣка были въ то время
столь уравновѣшаны, его бесѣда была настолько
пріятна и поучительна, что все остальное Ромму не
только прощалось, но, можетъ - быть, признавалось
оригинальнымъ пріютить у себя строгихъ правилъ
42
ученаго, какъ бы онъ былъ и неуклюжъ, и непри-
вѣтливъ.
Роммъ, при своей наблюдательности, хорошо созна-
валъ это и съумѣлъ весьма умно и практично восполь-
зоваться своимъ положеніемъ. Можно думать, что,
дѣйствительно, въ 1779 году Ж. Роммъ былъ исклю-
чительно преданъ наукѣ. Вотъ что онъ писалъ роднымъ
о своемъ рѣшеніи уѣхать въ Россію:
«Аѵапі сіе ргопопсег Іе оиі йёйпіііГ», пишетъ онъ, «диі
сіеѵаіі т’аггасЬег а Іа зосіёіё ой і’аі ігоиѵё сіе ѵгаіз атіз, диі
сіеѵаіі т’ітегсііге Юиі соттегсе аѵес Іез заѵапіз цие та
ІіЬегіё еі топ §ойІ те теііаіепі сіапз Іе са$ сіе гесЬег-
сЬег, диі сіеѵаіі а]'оиіег ипе сіізіапсе іттепзе а Іа Лзіапсе
ой )е зиіз 4ё|а сіе ѵоиз, тез сЬегз рагепіз еі атіз, диі
сіеѵаіі т’оиѵгіг ипе саггіёге Іоп^ие еі ІаЬогіеизе, зетёе
сі’ёріпез, диі сіеѵаіі те Гаіге засгійег тез ѵиез, топ
ехізіепсе роиг сеііез сГип епГапі сіопі )е сіоіз гёропсіге
]'изди’ аи іотЬеаи, і’аі ёіё ейгауё еі і’аі Ьёзііё.
«Е’атіііё сіи сотіе сіе Соіохѵкіп еі сіе М-те сГНагѵіІІе
опі Гаіі сеззег тез Ьёзііаііопз.
«С’езі еп ѵоуа^еапі ди’оп арргёсіе Іез Ьоттез, еі і’аі
таіпіепапі ип сІоиЫе іпіёгёі а Іез соппаііге, риізцие і’аі
епігергіз сГеп Гогтег ип.
«Коиз ѵеггопз РёіегзЬоиг^, Іа Ноііапсіе, Іа Ргиззе,
ГАп^Іеіегге, риіз ]е ргёзепіегаі а тез Ьопз атіз сіе Кіот
ип ёіёѵе (іі§пе і’еих, саг і’еп ѵеих /аіге ип котте. II зогііга
іеі (іе те$ таіпз. 11 зега іои]оигз аззег ібі §гапсі зеі^пеиг,
еі оп аига §а§пё зиг за ѵіе Іе іетрз сіе зоп ёсіисаііоп
еі сеіиі ой 1’ЬаЬііисіе сіе зоп епГапсе аига епсоге дие^ие
іпЯиепсе зиг за сопсіиііе. 8і і’ёіаіз аззег таІЬеигеих роиг
43
дие тез зоіпз пе те рготіззепі аисип зиссёз, )’у гепопсе-
гаіз сіе Ьоппе Ьеиге, еі Юиз тез еп§а§етепіз зегаіепі
готриз. Ь’іпГогіипе езі епсоге ргёГёгаЫе аи Лёза^гётепі
Л’аѵоіг Гаіі ип оиѵга§е таиѵаіз еі Л’аѵоіг Лоппё а Іа
зосіёіё ип соеиг ііиг, ип і^погапі ГагоисЬе ои ип зеі§пеиг
Лезроіе еі ргосіі§ие».
На это посланіе мать Ромма, женщина весьма рели-
гіозная и добрая, отвѣчала сыну:
«}е ргіе 1е 8еі§пеиг роиг іа сопзегѵаііоп; шеіз іа
сопйапсе еп Ьиі; ди’П іе сіоппе Іа запіё Ни согрз еі Ле
Гате, ди’И і’ассотра^пе Лапз іез ѵоуа§ез, еі дие іоп
Ьоп ап§е пе і’аЬапЛоппе раз. )е Ьиі ЛетапЛе Ле іе геѵоіг
аѵапі дие ]е теиге».
Въ письмѣ Ромма замѣчательна его самоувѣрен-
ность, доходящая до похвальбы «сдѣлать изъ своего
воспитанника (графа Строганова) человѣка, достойнаго
его Ріомскихъ друзей», котораго онъ, Роммъ, надѣется
имъ со временемъ представить.
«Я хочу изъ него сдѣлать человѣка, и онъ будетъ
таковымъ, когда я его выпущу изъ своихъ рукъ». Изъ
этой одной фразы, полной самонадѣянности, можно
уже заключить, что Роммъ, дѣйствительно, всей душой
рѣшился серіозно заняться воспитаніемъ столь довѣр-
чиво порученнаго ему ребенка.
і декабря 1779 года Роммъ прибылъ съ своимъ
воспитанникомъ въ Петербургъ.
Семилѣтній ребенокъ, родившійся и жившій въ
Парижѣ, почти ни слова не говорилъ по-русски. Роммъ
рѣшилъ немедленно заняться изученіемъ русскаго языка,
одновременно съ своимъ воспитанникомъ, и въ много-
44
численныхъ рукописяхъ, мною пріобрѣтенныхъ, испи-
саны цѣлыя страницы переводовъ словъ и цѣлыхъ
фразъ съ французскаго на русскій языкъ.
Пріѣздъ Ромма въ Петербургъ совпалъ съ размолв-
кой Строгановской четы. Мать уѣхала въ Москву,
отецъ остался въ Петербургѣ. Надо было, по воз-
можности, скрыть отъ мальчика это положеніе. Тогда
Александръ Сергѣевичъ рѣшается на слѣдующее сред-
ство:
Съ согласія Ромма и даже, главнымъ образомъ, по
его настоянію, признано желательнымъ и полезнымъ
для ребенка путешествіе по Россіи. Ребенокъ мало-по-
малу будетъ знакомиться съ различными бытовыми
сторонами жизни; онъ волей-неволей станетъ на прак-
тикѣ изучать родной языкъ, а французъ-воспитатель
будетъ пріятно путешествовать по незнакомымъ мѣст-
ностямъ Россіи.
Надо отдать справедливость Ромму, — онъ отнесся
къ этому дѣлу -вполнѣ добросовѣстно. Онъ не только
ведетъ подробные дневники своихъ странствованій, но
всюду дѣлаетъ помѣтки на русскомъ языкѣ и явно
старается превозмочь эту трудность для любого ино-
странца. У меня находятся такіе дневники *) путеше-
ствія изъ Москвы въ Нижній, изъ Нижняго-Новгорода
въ Казань, изъ Петербурга въ Выборгъ и на Иматру.
Это были первые опыты, видимо, увѣнчавшіеся успѣ-
♦) Я владѣю дневниками путешествій Ромма по Россіи, за 1781, 1783
и 1784 гг., также тетрадями съ переводами словъ и фразъ съ французскаго
на русскій языкъ, учебными тетрадями графа П. А. Строганова по разбору
Библіи и Новаго Завѣта.
45
хомъ, потому что такихъ путешествій, но уже болѣе
отдаленныхъ, было сдѣлано много *).
Первые два года въ Петербургѣ тоже не прошли
даромъ для Ромма. Графъ А. С. Строгановъ, какъ
извѣстно, много принималъ у себя. Въ пестрой ком-
паніи, обѣдавшей почти ежедневно у графа, Роммъ
имѣлъ случай не только видѣть весь цвѣтъ петербург-
скаго высшаго общества, но и ученый людъ нашей
столицы. Говорятъ, онъ особенно оживлялся и терялъ
свою обычную угрюмость, когда знакомился съ такими
личностями, какъ Палласъ **), Эпинусъ, Фуссъ, графы
Григорій и Алексѣй Кирилловичи Разумовскіе, поэтъ
Богдановичъ, Эйлеръ, Державинъ и другіе, имъ по-
добные.
Ромму выпало въ 1781 году великое счастіе быть
представленнымъ императрицѣ Екатеринѣ II, которую
онъ описалъ слѣдующимъ образомъ въ своихъ замѣт-
кахъ***): «)е пе риіз т’етрёсЬег Не Діге циеідие сЬозе
*) Болотовъ разсказываетъ о посѣщеніи его въ Богородицкѣ П. А. Стро-
гановымъ и его гувернеромъ: « П. А. Строганову было тогда I у лѣтъ », гово-
ритъ Болотовъ и прибавляетъ, что это Строгановъ, «прославившійся послѣ,
во время французской войны, военными дѣйствіями и славящійся еще и по-
нынѣ» (IV, 55).
**) Сохранилась переписка Ромма съ Палласомъ, Фуссомъ, Эйлеромъ и
съ графами Григоріемъ и Алексѣемъ Кирилловичами Разумовскими.
**•) Не могу удержаться, чтобы не сказать нѣсколькихъ словъ о характерѣ
и образѣ жизни императрицы. Благоговѣніе и глубокое уваженіе, внушаемое
ею лицамъ, имѣющимъ возможность знать ее, ставятъ эту женщину на чреду
необыкновенныхъ существъ, которыя, просвѣщая людей, дѣлаютъ ихъ счастли-
выми и которыя въ своихъ слабостяхъ, этой общей людской принадлежности,
стоятъ выше себѣ подобныхъ. Она провела молодость въ отдаленіи отъ
свѣта ,и за это время обучилась всему, чѣмъ развивается и возвышается чело-
вѣческій разумъ. Она прекрасно говоритъ и пишетъ по-французски и по-
46
(Іи сагасіёге еі іе Іа тапіёге (іе ѵіѵге (Іе 1’Ітрёгаігісе.
Ьа ѵёпёгаііоп еі Гезііте ргоЕопіез ди’еііе іпзріге а сеих
диі зоп! а рогіёе іе Іа соппаііге, теііепі сеііе Гетте аи
гап§ (іез ёігез ехігаогііпаігез еі ргіѵііё^іёз диі ёсіаігепі
Іез Ьоттез еп іез гепіапі Ьеигеих еі циі зопі аи-іеззиз
іе іеигз зетЫаЫез тёте раг Іеигз ГаіЫеззез, іопі аисип
п’езі ехетрі. ЕПе а раззё за іеипеззе сіапз Іа геігаііе ой
еііе з’езі іпзігиііе іе іоиі се диі реиі ёіепіге еі а§гапііг
Іа гаізоп Ьитаіпе. ЕПе рагіе еі ёсгіі Гогі Ьіеп Іе Егап^аіз
еі ГАПетапі. ЕПе зе зегі ѵоіопііегз і’ипе іе сез Іап^иез
Іогзди’еііе пе реиі гепіге за репзёе сотте еііе Іе ѵоиігаіі
еп Киззе. Мопіёе зиг ип ігопе іапі іе Еоіз а§ііё раг іе
ІеггіЫез зесоиззез, еііе а зи Гайегтіг раг за іоисеиг, раг
Іе іепіге іпіёгёі ди’еііе топіге роиг зез зи)еіз. Сопзіапіе
іапз зез аЙесііопз, еііе п’аЬапіоппе пі ип ргіпсіре
і’аітіпізігаііоп, пі ип рго)еі, пі ип аті. СЬасип §агіе
аѵес зёсигііё зез скаг§ез еі зез етріоіз, се диі епіёѵе
іоиі Ьиі а Гіпігі^ие. Оиоідие іё]а а§ёе, еііе зе Іёѵе іе
ігёз-^гапі таііп, аііите зоп (еи еііе-тёте еі ігаѵаіііе зіх
Ьеигез раг ]оиг. Ье ЬопЬеиг іе зоп реиріе Госсире іоиі
нѣмецки, и прибѣгаетъ къ одному изъ этихъ языковъ, когда ей трудно
передать свою мысль по-русски. Вступивъ на престолъ, столько разъ испы-
танный жестокими потрясеніями, она съумѣла утвердить его кротостью и
сердечнымъ интересомъ ко всѣмъ нуждамъ своихъ подданныхъ. Она постоянна
въ своихъ привязанностяхъ: она не броситъ ни разъ установленнаго порядка въ
управленіи, ни задуманнаго проекта, ни друга. Всякій сохраняетъ съ увѣрен-
ностью свое мѣсто и свои должности, что дѣлаетъ всякую интригу безцѣльною.
Хотя она уже не молода, но встаетъ рано, сама разводитъ огонь и работаетъ
по шести часовъ въ. сутки. Она всецѣло посвятила себя благу своего народа.
Оттого—общее къ ней довѣріе, а вокругъ нея царствуетъ политическій покой,
простирающійся до всѣхъ, даже самыхъ отдаленныхъ окраинъ обширнаго ея
государства. Имя ея наперерывъ благословляется вездѣ.
47
спііёге. Апззі а-Г-еПе іпзрігс ипе сопйапсе §ёпёга1е, еі 1с
саіте роіііідие диі гё§пе аиіоиг сі’еііе з’ёіепсі іизди’аих
Іітііез гесиіёез сіе зоп ѵазіе етріге ой Гоп Ьёпіг §оп пот
а Гепѵі».
Можно только удивляться такому смѣлому портрету
Екатерины и такой безпристрастно могучей характери-
стикѣ, которую Роммъ писалъ для себя только, въ за-
писной книжкѣ. Де-Виссакъ помѣстилъ ее въ біографіи
Ромма, изданной въ 1883 г. въ Клермонъ-Ферранѣ;
но эта характеристика Екатерины II заслуживаетъ быть
извѣстною всѣмъ тѣмъ, которымъ дорога исторія нашей
родины.
Впослѣдствіи, черезъ графа А. С. Строганова, Роммъ
поднесъ императрицѣ Екатеринѣ II оригинальную чер-
нильницу *) своего издѣлія, желая этимъ подношеніемъ
выразить свое благоговѣніе передъ государыней.
Однимъ изъ любимыхъ пріемовъ Ромма при обу-
ченіи своего воспитанника были письма, которыя онъ
ему писалъ съ различными замѣчаніями, относительно
характера Попо, его поведенія, ошибокъ, увлеченій.
Мальчикъ долженъ былъ отвѣчать на эти записки то-
же письменно; этимъ Роммъ хотѣлъ достичь большаго
вниманія со стороны ребенка къ своимъ требованіямъ.
Этотъ пріемъ продолжался почти за все время пребыванія
Ромма и, читая эти письма того и другого, можно сдѣ-
*) Крышка чернильницы заводилась. По ней двигались солнце, луна и
планеты, обозначались мѣсяцы, дни и часы. Фигурки, искусно сдѣланныя, вы-
двигались и подавали бумагу, чернила, перья, сургучъ и т. д. Очевидно, Роммъ
приложилъ не мало старанія надъ этой работой. Сохранилась ли эта чер-
нильница въ одномъ изъ дворцовъ и понынѣ, мнѣ неизвѣстно.
48
лать довольно вѣрную картину ихъ отношеній. Писемъ
сохранилось много; нѣкоторыя привожу цѣликомъ:
*) «II ітрогіе», писалъ Роммъ ученику своему, «роиг
ѵоіге сопзіііиііоп Не Гаіге ріиз (Гехегсісе а сЬеѵа! еі а
ріеЛ, сіе па§ег, соигіг, заиіег, рогіег, ѵоиз ехрозег аих
іпіетрёгіез сіез заізопз, сопііпиег Іа зоЬгіёіё еі Іа Іетрё-
гапсе дие ѵоиз аѵег ргаіідиёез ]'изди’а ргёзепі, еі у а)ои-
іег (іапз І’оссазіоп; тоіпз ѵоиз соиѵгіг Іе ,оиг еі Іа пиіі,
сопігасіег Іа зітріісііё сіе ѵоіге соисЬег еі (іе ѵоз ЬаЬіІ—
Іетепіз, ёіге тоіпз Іепі а ѵоиз ѵёііг, гёзізіег еп ип тоі
а Гіпегііе циі ѵоиз еіГётіпе еі сіопі ѵоиз пе ІгіотрЬег
рагЕоіз дие роиг аііег Юигтепіег Іез Лотезіідиез ои Іугап-
пізег ип сЬіеп».
И далѣе: * **) «Ѵоііа диіпге )оигз цие ѵоиз ге)е1ег
тез зоіпз, еі дие ѵоиз тёргізег аззег топ атіііё роиг
♦) Вамъ необходимо для вашего организма больше ѣздить верхомъ и
ходить пѣшкомъ, плавать, бѣгать, прыгать, носить тяжести, переносить всякія
перемѣны погоды, быть воздержаннымъ во всѣхъ вашихъ требованіяхъ и по-
казывать выдержку во всемъ. Не слѣдуетъ вамъ чрезмѣрно кутаться ни днемъ,
ни ночью, ложиться спать и вставать съ кровати просто, безъ посторонней
помощи, одѣваться быстро и вообще побороть вашу лѣность, которая васъ
балуетъ, а когда вы ее и бросаете, то для того только, чтобы надоѣдать ва-
шей прислугѣ или мучить собаку.
**) Вотъ двѣ недѣли, что вы отвергаете мои заботы и что вы настолько
презираете мою дружбу, что не спрашиваете моего совѣта на счетъ вашихъ
уроковъ и вашего поведенія. На васъ наводятъ скуку, заставляютъ васъ зѣвать и
усыпляютъ интересныя и поучительныя занятія, необходимыя каждому чело-
вѣку, желающему имѣть положеніе въ обществѣ, а въ особенности тому, кто
хочетъ быть военнымъ. Чтенію классиковъ, естественной исторіи, геометріи,
изученію вашего родного языка вы предпочитаете хорошій столъ и покой,
которые вы покидаете только для того, чтобы безпокоить прислугу или му-
чить собаку. Вы встаете только въ девять часовъ утра, забывая, неблагодар-
ный сынъ, исполнить вашъ долгъ передъ вашимъ отцомъ; вы стали равно-
душны къ тому, что должно было бы быть для васъ самымъ священнымъ,
49
4
пе ріиз те сіетапсіег сопзеіі зиг ѵоз ёіисіез еі ѵоіге соп-
йиііе. Ьез оссираііопз іпіёгеззапіез, іпзігисііѵез еі пёсез-
заігез а Іоиі йотте циі ѵеиі іепіг ип гап§ сіапз Іа зо-
сіёіё, еі зигіоиі а сеіиі циі ѵеиі соигіг Іа саггіёге Иез агтез,
ѵоиз еппиіепі, ѵоиз іопі Ьаіііег еі ѵоиз епсіогтепі. А Іа
Іесіиг.е Зез апсіепз, а ГЬізіоіге паіигеііе, а Гёіисіе сіе ѵоіге
ргорге 1ап§ие, а Іа §ёотёігіе. ѵоиз ргёГёгег ипе Ьоппе
іаЫе, ип Ьоп Геи дие ѵоиз пе диіпех дие роиг аііег іоиг-
тепіег Іез сіотезіідиез ои іугаппізег ип сЬіеп. Ѵоиз пе
циіііег ріиз Іе Ііі ци’а пеиГ Ьеигез сіи таііп, оиЫіапі,
йіз іп^гаі, Іез йеѵоігз дие ѵоиз аѵех а гетрііг аиргёз сіе
топзіеиг ѵоіге рёге; се диі сіеѵгаіі ёіге Іа сЬозе Іа ріиз
засгёе роиг ѵоиз сіеѵіепі Іа ріиз іпсШГёгепІе, се диі сіе-
ѵгаіі ѵоиз оссирег Юиз Іез іпзіапіз сіи )оиг, пе ѵоиз оссире
раз ип зеиі.
Аіпзі еп регЛапІ тез зоіпз, роиг ѵоиз Ііѵгег а ѵоиз-
тёте. ѵоиз ѵоііа ІотЬё сіапз Гі^погапсе, Іа доигтапсіізе,
и то, что должно было бы васъ занимать весь день не занимаетъ васъ
ни одной минуты. Итакъ, отказываясь отъ моихъ заботъ, чтобы стать
самостоятельнымъ, вы впали въ невѣжество, обжорство, лѣность, неучтивость
и въ самую возмутительную неблагодарность. Несчастный! если это будетъ
продолжаться, вы сдѣлаетесь самымъ презрѣннымъ и противнымъ существомъ.
Мое присутствіе васъ оскорбляетъ; весьма часто вы не можете выдерживать
взгляда честнаго человѣка, который, однако же, страдаетъ изъ-за вашихъ
проступковъ, а въ особенности изъ-за вашего равнодушія ко всему хорошему
и честному. Я постоянно жду момента, когда вы сознаете ваше заблужденіе.
Я жду момента раскаянія; но, сердце черствое и холодное, когда же оно
образумится ? Что изъ васъ будетъ ? Когда же вы серіозно начнете заниматься?
Предоставляю вамъ выборъ между хорошимъ столомъ, мягкою постелью и
презрѣніемъ общества и всѣхъ честныхъ людей. Ведите себя воздержаннѣе, и
вы получите расположеніе уважаемыхъ людей.
Больше ничего не имѣю сказать вамъ. Моя дружба будетъ въ зависи-
мости отъ вашего отвѣта, который я васъ прошу сдѣлать письменно, дабы
вы имѣли время подумать объ немъ.
50
Іа рагеззе, Іа таІЬоппёіеіё еі Гіп^гаіііисіе Іа ріиз гёѵоі-
іапіе. ЕЬ, таІЬеигеих, зі ѵоиз сопііпиех, ѵоиз аііег сіеѵепіг
Гёіге Іе р!и$ тёргізаЫе, Іе ріиз сіё§ойІапі. Ма ргёзепсе ѵоиз
оіГепзе зоиѵепі, ѵоиз пе роиѵег ріиз зоиіепіг Іе ге§агсі
сГип Ьотте сіе Ьіеп диі зоийге серепсіапі сіе ѵоз Еаиіез
еі зигіоиі сіе ѵоіге іпзоисіапсе роиг іоиі се диі езі Ьоп
еі Ьоппёіе. }’аііепсІ8 сопзіаттепі аиргёз сіе ѵоиз І’іпзіапі
ой ѵоиз гесоппаіігег ѵоіге еггеиг. }’аііепсіз Гіпзіапі сіи ге-
репііг, таіз, соеиг Егоісі еі сіиг, ^иеІ8 зопі сіопс ѵоз рго)еіз?
Оие ргёіепйех-ѵоиз Гаіге, дие ргёіепйех-ѵоиз сіеѵепіг?
СЬоізіззег епіге ипе Ьоппе ІаЫе еі ип Ьоп Ііі, аѵес іе тё-
ргіз сіе 1а зосіёіё еі сіе Юиз Іез Ьоппёіез §епз, ои ипе
сопсіиііе ріиз гё§1ёе еі ГассиеіІ сіе Юиз Іез §епз езіітаЫез.
}е пе ѵоиз еп сііз раз сіаѵапіа^е, топ атіііё зе сіёсі—
сіега зиг ѵоіге гёропзе дие )е ѵоиз ргіе сіе те Гаіге раг
ёсгіі, айп чие ѵоиз ауех іе Іетрз сГу гёЙёсЬіг».
Наконецъ, вотъ еще одно посланіе: « С’езі аи)оигсі’Ьиі
дие Іа ]оигпёе сіеѵаіі соттепсег еі йпіг раг Іе ріаізіг,
с’езі аи]оигс!’Ьиі ди’аргёз аѵоіг ге^и ип тогсеаи сі’Ьізіоіге
паіигеііе, раигаіз еи Іа заІізЕасІіоп сіе ѵоиз Ігаііег еп Ьот-
те зепзё, еп аті ѵгаі еі етргеззё. }’аигаіз ргёѵепи еп
іоиі ѵоз сіёзігз: рёсЬе, рготепасіе, ]еих, ехрёгіепсез, соп-
ѵегзаііопз а^гёаЫез еі іпіёгеззапіез, ассиеіі сіез Ьоппёіез
§епз, іоиі ѵоиз аигаіі аппопсё 1а ]оіе еі Іе сопіепіетепі
сіе Іоиз сеих диі ѵоиз епіоигепі еі диі п’опі сі’аиігез сіё-
зігз дие сіе ѵоиз ѵоіг сіапз Іа сіаззе сіез Ьоттез езііта-
Ыез еі тагсЬапі зиг Іез ігасез сіе ѵоіге Ьоп рара; аѵес
циеііе ]оіе п’аигаіі-іі раз арргіз ди’іі аѵаіі ип Йіз сіі^пе
сіе зез Ьопіёз, диеііе заіізЕасііоп роиг се рёге іепсіге еі
диеі зоиіа^етепі сіапз зоп ѵоуа§е дие сГарргепсіге іоиі
51
4*
сеіа, гпаіз се рёге гезресіаЫе езі іготрё, ѵоіге Ьитеиг еі
ѵоіге етрогіетепі сГЬіег ѵоиз опі Гаіі регсіге іоиі Іе Ггиіі
Нез ігаѵаих (іе Іа зетаіпе, се ]оиг-сі езі роиг ѵоиз ип
Іоиг (Іе тёргіз, (Іе ігізіеззе еі сі’еппиі, ]е пе зиіз ріиз ѵоіге
аті, топзіеиг, ѵіѵег зеиі еі п’аііепсіех (Іе тоі пі сопѵег-
заііоп, пі ]еих, пі ріаізігз. Еі зі ѵоіге ёіоипіегіе ѵоиз
Іаіззе епсоге циеідиез іпзіапіз (Іе гаізоп, ріеигех зиг ѵоз
Гаиіез, еі пе рагаіззег раз (Іеѵапі тоі. }’аі Ьезоіп сГёіге
ёіоі^пё (іе ѵоиз роиг (Ііззірег Іа (Іоиіеиг дие )’аі (іе пе
раз ігоиѵег еп ѵоиз Гаті дие ]е сЬегсЬе еі сіидиеі )е Гаізаіз
(іёрепсіге Іе Ьопііеиг сіе та ѵіе.
Ѵоиз аѵех Іа ІіЬегіё (Іе ѵоиз оссирег, таіз п’езрёгех
раз дие ]е ѵоиз аѵегііззе аи]‘оигсГЬиі (Іе се дие ѵоиз (іеѵег
Еаіге. А (іеих Ьеигез ѵоиз те геп(1гег сотріе (Іе ѵоіге
соп(1иііе сіи таііп. }е ѵеггаі аіогз се дие ]е сіоіз ѵоиз
ргезсгіге роиг Іе гезіе (Іе Іа іоигпёе» *).
*) Сей день долженъ бы былъ начаться и кончиться удовольствіемъ—
сегодня, получивъ отрывокъ вашей работы по естественной исторіи, я могъ
бы имѣть удовлетвореніе обращаться съ вами, какъ съ человѣкомъ разумнымъ,
какъ съ истиннымъ и услужливымъ другомъ. Я во всемъ предупреждалъ бы
ваши желанія: рыбная ловля, прогулки, игры, опыты, интересные и пріятные
разговоры, пріемъ честныхъ людей, все это дало бы вамъ знать о радости и
удовольствіи всѣхъ окружающихъ, у которыхъ нѣтъ другихъ желаній, какъ
видѣть васъ въ числѣ почитаемыхъ людей и идущимъ по стопамъ вашего
добраго отца. Съ какою бы радостью узналъ онъ, что его сынъ достоинъ
его доброты, какое удовольствіе для этого нѣжнаго отца и какое облегченіе
въ его путешествіи узнать обо всемъ этомъ. Но этотъ уважаемый отецъ об-
манутъ; ваше вчерашнее настроеніе и ваша вспыльчивость уничтожили всю
пользу вашей работы за недѣлю; день этотъ для васъ — день презрѣнія, пе-
чали и скуки. Я больше не вашъ другъ, милостивый государь, живите одинъ
и не ждите отъ меня ни разговоровъ, ни игръ, ни удовольствій. И если ва-
ша вѣтренность оставляетъ вамъ еще разумъ на нѣсколько минутъ, то плачьте
надъ "вашими проступками и не показывайтесь мнѣ на глаза. Мнѣ нужно
быть вдали отъ васъ, дабы разсѣять грусть, что я не нашелъ въ васъ друга,
52
Въ то время, какъ отношенія Ромма къ отцу графу
Строганову только улучшались, съ графиней Екатери-
ной Петровной, жившей въ Москвѣ, французъ всту-
палъ въ частыя столкновенія. Графиня относилась къ
Ромму не столь дружелюбно и часто имѣла довольно
естественное желаніе тоже видѣть своего ребенка, предъ-
являя свои требованія, на которыя Роммъ не согла-
шался и писалъ ей на эту тему подчасъ даже рѣзко.
Привожу одно изъ этихъ писемъ:
*) « 8і і’ёіаіз сЬег ѵоиз, зітріе рагіісиііег, ІіЬге сіе Юи-
Гез (опсйопз, Іез сопіезшіопз диі з’ёіёѵегаіепі епіге поиз
зегаіепг роиг тоі аиіапі сіе гійісиіез, аиіапі (іе іогіз диі
те гепсігаіепі іп<іі§пе сіе ѵоз Ьопіёз... Маіз оиЫіегех-ѵоиз
дие ѵоиз т’аѵех сопйё Іе сіёрбг Іе ріиз засгё дие ѵоиз ауех
аи топйе... ]е сіёѵогегаі Іез сіізігасііопз, Іез іпіизйсез, Іез са-
ргісез, таіз ]атаіз Іез Ьаззеззез еі Іез Ьитіііаііопз... Моп
ііеѵоіг зеиі те іега ассотра§пег ѵоіге йіз сіапз Іа зосіёіё.
котораго я ищу и отъ котораго я ставилъ въ зависимость счастье моей
жизни. Вы свободны заниматься, но не надѣйтесь, что я вамъ скажу сегодня
чтб вы должны дѣлать. Въ два часа вы мнѣ дадите отчетъ въ вашемъ ут-
реннемъ поведеніи. Я тогда увижу, какъ вамъ располагать остальнымъ вре-
менемъ.
*) Если бы я былъ у васъ въ домѣ частнымъ человѣкомъ, свободнымъ
отъ какихъ-либо обязанностей, недоразумѣнія, возникающія между нами,
были бы смѣшны для меня, и я не могъ бы болѣе разсчитывать на ваше снисхо-
жденіе. .. Но вы забываете, что вы мнѣ ввѣрили самое дорогое, что у васъ
есть на свѣтѣ. Я снесу невнимательность, причуды, несправедливость, но уни-
женіе и низость—никогда. Только по долгу я сопутствую вашему сыну,
когда онъ появляется въ обществѣ. Мнѣ слишкомъ чувствительны недовѣріе
и полупрезрѣніе, которыя оказываются въ здѣшней странѣ гувернерамъ, и
я всячески стараюсь, какъ можно рѣже безпокоить своимъ присутствіемъ
тѣхъ особъ у васъ въ домѣ, которымъ претитъ дышать однимъ воздухомъ
съ учителемъ. По собственному опыту, я сердечно сожалѣю добрыхъ людей,
принужденныхъ находиться здѣсь въ одинаковомъ со мною положеніи.
53
Ье ЗізсгёЗіі еі Гезрёсе сіе ЗёзЬоппеиг Зопі зопі соиѵегіз
Іез ^оиѵегпеигз Запз се рауз-сі, аіагшепі ігор та Зёііса—
іеззе роиг цие ]е п’аіе раз Іа ріиз §гапЗе аііепііоп Зе п’іп-
диіёіег цие Іе тоіпз роззіЫе, раг та ргёзепсе, сеих Зе
ѵоіге зосіёіё циі аигаіепі Зе Іа гёри^папсе а гезрігег Іе
тёте аіг ци’ип оиісЪііеІ. С’езі Зё]а З’аргёз та ргорге ех-
рёгіепсе дие ;е ріаіпз Зе іоиі топ соеиг Іез ёігез зепзіЫез
циі зопі гёЗиііз а соигіг ісі Іа тёте саггіёге 9нс тоі».
Эти строки дышатъ гнѣвомъ и оскорбленнымъ чув-
ствомъ собственнаго достоинства. Роммъ умѣлъ поста-
вить на своемъ, имѣя неограниченную поддержку отца,
и графиня оставалась всегда побѣжденной.
Путешествія по Россіи съ 1781 по 1786 годъ, а
затѣмъ пребываніе Ромма съ воспитанникомъ въ Швей-
царіи и Франціи (і 787—1790 гг.) служили явнымъ дока-
зательствомъ успѣховъ гувернера, и ему не приходилось
вращаться въ нелюбимой имъ сферѣ, гдѣ такъ непо-
чтительно относились къ французу-учителю.
Иногда Ромму случалось и поскучать на чужбинѣ;
его брала тоска по родинѣ, по роднымъ. Его стоицизмъ
не устоялъ при встрѣчѣ съ нѣкой М-11е БаиЗеі (Зетоі-
зеііе Зе сотрадпіе графини Строгановой), которую онъ
видалъ въ Братцовѣ и въ Москвѣ, при посѣщеніяхъ
графини Екатерины Петровны. Роммъ скоро поборолъ,
однако, эту нарождавшуюся любовь и еще съ ббльшимъ
рвеніемъ предался научнымъ изслѣдованіямъ.
Ему удалось устроить судьбу одного изъ своихъ
овернскихъ друзей, де-Мишеля, котораго А. С. Стро-
гановъ взялъ въ библіотекари, а позднѣе опредѣлилъ
гувернеромъ къ племяннику барону Григорію Алексан-
54
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ
мальчикомъ.
(Съ миніатюры, принадлежавшей Ромму, нынѣ
составляющей собственность великаго князя
Николая Михаиловича).

дровичу Строганову. Де-Мишель прямо боготворилъ
Ромма и былъ ему искренно преданъ и благодаренъ
впослѣдствіи. Жильберъ ему писалъ: «Ѵепег ѵіѵге аѵес
тоі, ѵепез рагіа^ег топ Ьіеп-ёіге, ѵепег сЬагтег та зо-
Ійисіе ой Іа тёіапсоііе еі (іез регріехііёз іоиригз гепаіз-
запіез етроізоппепі Іе соигз йе та ѵіе. Ѵоіге ргёзепсе
те зоиіа^ега. Сопйех-ѵоиз а тоі. }’аііасйе ѵоіге зогі аи
тіеп. М. Іе Сотіе т’аиіогізе а ѵоиз йіге дие ѵоіге аѵе-
піг езі аззигё». Де-Мишель прибылъ въ Строгановскій
домъ и былъ принятъ прекрасно.
Съ 1784 года мать Ромма усиленно начинаетъ про-
сить сына пріѣхать ее повидать; она жаловалась на свои
недуги и умоляла Жильбера доставить ей удовольствіе
еще разъ обнять его. Роммъ долго крѣпился, но въ
слѣдующемъ 1785 году просилъ разрѣшенія у графа
Александра Сергѣевича поѣхать съ Попо за границу.
Графъ отказалъ, подъ предлогомъ, что императрица
противится дать свое согласіе на эту поѣздку. Роммъ
обидѣлся. Произошла размолвка, тѣмъ болѣе, что ба-
рону Григорію Александровичу Строганову и де-Ми-
шелю были выданы заграничные паспорты. Тогда Роммъ,
въ своей досадѣ, переѣхалъ къ графу де-Сегюру *), гдѣ
находился при посольствѣ его пріятель де-ла-Колиньеръ
(сЬеѵаІіег сіе Іа Соііпіёге). Размолвка угрожала затя-
*) Графъ Луи Филиппъ де-Сегюръ, род. 1 75 3 г-> І 1830 г., былъ фран-
цузскимъ посланникомъ при дворѣ Екатерины II съ 1783 г. по 1789 г.; не разъ
сопровождалъ государыню въ путешествіяхъ; состоялъ членомъ французской
академіи; авторъ «Мешоігез ои зоиѵепігз ег апесбоіез», 3 ѵ. Рагіз, 1825. Его
сынъ тоже оставилъ интересные мемуары о наполеоновской эпохѣ и исторію
кампаніи 1812 года.
55
нуться, но А. С. Строгановъ обратился къ содѣйствію
Сегюра и де-ла-Колиньера, и имъ удалось уговорить
упрямаго француза остаться еще на годъ, съ тѣмъ,
чтобы совершить большое путешествіе по Малороссіи
и въ Крыму. Роммъ согласился.
Въ мартѣ 1786 г. Роммъ отправился съ своимъ
питомцемъ въ послѣднее путешествіе по Россіи. Они
посѣтили Кіевъ, который подробно осмотрѣли; оттуда
поѣхали въ Малороссію, останавливались въ Херсонѣ,
Азовѣ, Перекопѣ, и въ Крыму заѣзжали въ Ѳеодосію,
Балаклаву и Севастополь. Изъ Крыма направились на
Очаковъ до самаго Дуная. Хотѣли проѣхать на Кав-
казъ, о чемъ свидѣтельствуетъ письмо Ромма пол-
ковнику Тамарѣ, жившему въ Моздокѣ, но за
неимѣніемъ времени оставили это намѣреніе. Роммъ
давно мечталъ увидѣть чудную Тавриду, такъ какъ
давно работалъ надъ переводомъ книжки Де НаЫйз
«ПезсгірПоп сіе Іа Таигісіе ои рейіе ТаПагіе». Къ
сожалѣнію, этотъ переводъ, гдѣ Роммъ многое доба-
вилъ и исправилъ, никогда не былъ напечатанъ, несмо-
тря на лестные отзывы гр. Сегюра и графа А. С. Стро-
ганова *). Знаменитый Палласъ тоже участвовалъ въ
этой работѣ.
По возвращеніи въ Петербургъ, молодой графъ Па-
велъ Александровичъ, съ рожденія числившійся въ спи-
скахъ Конной Гвардіи корнетомъ, былъ переведенъ по-
ручикомъ въ Преображенскій полкъ, съ зачисленіемъ
адъютантомъ къ князю Потемкину. Это дало ему воз-
*) См. Приложенія.
56

Баронъ Григоріи Александровичъ Строгановъ
17 л ѣтъ.
(Изъ Строгановской коллекціи).

можность получить разрѣшеніе уѣхать за границу для
окончанія своего образованія *).
Роммъ торжествовалъ. Еще до этого, на сбереже-
нія отъ крупнаго содержанія, ему удалось купить не-
большой клочекъ земли въ Оверни, который онъ пере-
далъ своей матери. Онъ ей писалъ:
«}е ргіе та Ьоппе тёге сГеп ргетіге роззеззіоп еі
сі’еп ]оиіг сотте сіе зоп Ьіеп ргорге. }е зоиЬаііе ди’еііе
геігоиѵе сіапз Іа таізоп сіе зез рёгез Іе героз дие ]е сіёзіге
у ігоиѵег ип ]'оиг роиг тоі-тёте. Еі зі еііе з’у ріаіі,
с’езі а ѵоиз, тез атіз, дие і’еп зегаі гесіеѵаЫе, саг с’езі
а ѵоз зоіпз дие )е Іа гетеіз. Моп ѵоеи езі ди’аиіоиг (іе
та тёге гезріге Гаізапсе, Іе сопіепіетепі еі Іа зёгёпііё
сіе Гіппосепсе. Оие ]е зоіз іпзігиіі сіе зоп ЬопЬеиг еі дие
І’аіе Іа регтіззіоп сі’у сопігіЬиег.
«Роиг тоі, тёге сЬёгіе, ]е ѵоиз рогіе сіапз топ соеиг
еі і’аіте іоиз сеих диі ѵоиз аітепі. Ѵоиз заѵех дие ѵоиз
роиѵег сіізрозег сіе іоиі се диі т’аррагііепі, ехсеріё сіе топ
іетрз сіопі )е пе зиіз ріиз Іе таііге».
Поѣздка на родину, о которой мечталъ Роммъ,
должна была совершиться одновременно съ де-Мише-
лемъ, который былъ гувернеромъ у барона Григорія
Александровича Строганова.
Оба юноши, графъ Павелъ и баронъ Григорій **),
изъ которыхъ второй на нѣсколько лѣтъ былъ старше,
ихъ гувернеры, Роммъ и де-Мишель, шевалье де-ла-Ко-
*) См. Приложенія.
**) Баронъ, позже графъ Г. А. Строгановъ, р. 1769 г., і 1857 г.; послан-
никъ въ Испаніи и Константинополѣ, оберъ-камергеръ; съ 1827 г. членъ
Государственнаго Совѣта, Андреевскій кавалеръ.
57
линкеръ и Воронихинъ (постоянный ихъ спутникъ и
въ путешествіяхъ по Россіи) отправились въ 1787 году
во Францію.
Они прибыли въ Ріомъ (въ Овернѣ) въ первыхъ чис-
лахъ сентября. Попо было 15 лѣтъ; онъ былъ весьма
красивой наружности, очень живой, отзывчивый, сло-
вомъ, имъ можно было похвастать, несмотря на строгія
письма воспитателя, и Роммъ, конечно, былъ въ вос-
торгѣ, послѣ восьми лѣтъ отсутствія, представить сво-
имъ овернскимъ друзьямъ сына своего богатаго благо-
дѣтеля. Насладившись всѣми прелестями Оверни, гдѣ
Роммъ могъ, наконецъ, обнять свою старушку - мать
(портретъ которой написалъ Воронихинъ *) въ Ріомѣ),
вся странствующая компанія направилась въ Швейцарію.
Они прибыли въ Женеву въ ноябрѣ того, же года.
Здѣсь ихъ встрѣтилъ натуралистъ Соссюръ, который
былъ хорошо знакомъ съ графомъ Александромъ Сер-
гѣевичемъ Строгановымъ въ бытность его въ Парижѣ
и принялъ сына съ распростертыми объятіями. Старикъ
пасторъ Вернетъ, знавшій еще отца въ бытность его
въ Швейцаріи, весьма обрадовался пріѣзду сына и пле-
мянника графа Александра Сергѣевича Строганова. Сло-
вомъ, весь тогдашній ученый міръ Женевы встрѣтилъ
путешественниковъ очень радушно. Посѣщать лекціи
такихъ ученыхъ, какъ химикъ Тенгри (Тіп§гу), физикъ
Пикте, и видѣть самого Лафатера должно было благо-
*) Воронихинъ род. 1760 г., | 1814 г., самоучка-строитель, изъ дворовыхъ
людей графа А. С. Строганова, профессоръ архитектуры въ Академіи Худо-
жествъ, строитель Казанскаго собора. Воронихинъ сдѣлалъ еще нѣсколько
портретовъ въ Ріомѣ, которые существуютъ тамъ до сихъ поръ.
58
Андрей Никифоровичъ Воронихинъ.
(Съ портрета, находящагося въ Академіи Наукъ,
имъ самимъ писаннаго).

творно подѣйствовать на юные умы. Лѣтомъ, въ кани-
кулярное время, совершались поѣздки по горамъ и лед-
никамъ Швейцаріи, осматривались заводы и фабрики,
что было важно для Павла Александровича, какъ бу-
дущаго владѣтеля уральскихъ заводовъ. Казалось, Роммъ
ничѣмъ не пренебрегалъ, чтобы успѣшно довести до
конца возложенную на него обязанность и оправдать
довѣріе графа А. С. Строганова. Такимъ образомъ,
молодые люди съ ихъ воспитателями провели цѣлыхъ
двадцать мѣсяцевъ въ Швейцаріи.
Интересны характеристики графа Павла и барона
Григорія Строгановыхъ, сдѣланныя за этотъ періодъ
Роммомъ. Въ одномъ изъ сохранившихся писемъ къ
графинѣ Екатеринѣ Петровнѣ Строгановой Роммъ пи-
шетъ слѣдующее *):
*) ІДопо по природѣ дикъ; братъ его общительнѣе. У перваго много
природнаго ума, быстро схватывающаго, но онъ невнимателенъ и не сосредо-
точивается ни на чемъ; второй схватываетъ тише, но за то куда прилежнѣе
и внимательнѣе. Одинъ человѣколюбивъ, но болѣе по инстинкту и чувстви-
тельности ; другой поступаетъ по разсудку, понимая, что хорошо дѣлать
добро. Чувствительность Павла помѣшаетъ ему сдѣлать проступокъ и служитъ
уздой его страстямъ; Григорій въ моментъ горячности не останавливается
ни передъ чѣмъ, дѣлается жестокъ и несправедливъ, но коль скоро уляжется
волненіе крови, умъ снова вступаетъ въ свои права, и сердце дѣлается от-
зывчивымъ. Гриша долго проработалъ бы, не заботясь о совершенствѣ своего
труда; у Попо часто наступаютъ минуты нетерпѣнія, въ которыя онъ забы-
ваетъ о своемъ долгѣ и самъ собой недоволенъ; ему всегда хочется сдѣлать
лучше, и онъ ищетъ вдохновенія. Онъ цѣлые часы останется въ недоумѣніи,
но, убѣдившись въ невозможности поступить разумнѣе, согласится на среднее
рѣшеніе. На одного больше имѣетъ дѣйствіе разумный доводъ, на другого
примѣръ. Одинъ посовѣтуется, выслушаетъ и послушается; другой болѣе
гордъ и независимъ—онъ совѣтуется и выслушиваетъ, когда ему захочется;
самъ обсуживаетъ и разбираетъ поданный ему совѣтъ, безъ всякаго уваженія
къ совѣтнику и безъ довѣрія къ его здравымъ доводамъ; онъ принимаетъ
59
«Роро і’ипе паіиге заиѵа§е, зоп соизіп езі ріиз
зосіаЫе; Іе ргетіег а Ьеаисоир і’іпіеііі^епсе, ипе сопсер-
ііоп рготріе, таіз ипе аііепііоп 1ё§ёге еі іійісііе а йхег;
Іе зесопі а ипе сопсерііоп ріиз Іепіе, таіз Ьеаисоир сіе
хёіе еі ипе аііепііоп сопзіапіе еі Гегте. Ь’ип езі Ьитаіп,
ЬіепГаізапі раг іпзііпсі, раг зепзіЬіІііё, Гаиіге Гезі раг
гаізоп, зоп ]и§етепІ Іиі Гаіі зепііг ди’іі езі Ьоп сіе Гаіге
іи Ьіеп. Еа зепзіЬіІііё сіе Гип ГетрёсЬега іе Гаіге ипе
Гаиіе, еііе зега ип Ггеіп а за раззіоп; 1’аиіге п’а аисип
Ггеіп сіапз зез тотепіз і’іѵгеззе, іі іёгаізоппе, іі езі іиг
еі іп]изіе, таіз іёз дие ГёЬиІіііоп іи запд зе саіте, за
гаізоп гергепі зез ігоііз, еі іі геігоиѵе зоп соеиг. Сгё^оіге
ігаѵаіііегаіі 1оп§іетрз, запз ёіге Гогі зсгириіеих зиг Іа рег-
Гесііоп іе зоп Ігаѵаіі; Роро а зоиѵепі іез тотепіз і’ітра-
ііепсе диі Гёіоі^пепі іе зоп іеѵоіг еі іапз Іездиеіз іі езі
тёсопіепі іе Іиі-тёте; іі ѵоиігаіі тіеих Гаіге, аѵоіг іе
теіііеигез іпзрігаііопз; іі сЬегсЬега іез Ьеигез епііёгез еі
пе зе гёзоиі а аіоріег ипе ііёе тёііосге ди’аргёз аѵоіг
зепіі зоп ітриіззапсе а Ігоиѵег тіеих. Ьа гаізоп а ріиз
і’етріге зиг Гип еі Гехетріе зиг Гаиіге. Сеіиі-Іа соп-
зиііе, ёсоиіе еі зе зоитеі; сеіиі-сі, ріиз йег, ріиз іпіё-
репіапі, пе сопзиііе, п’ёсоиіе ди’аиіапі дие сеіа Іиі ріаіі,
іі пе соппаіі пі Іез сопіезсепіапсез ди’ітрозе Іе гезресі,.
пі Іа сопйапсс ди’іпзріге ип Ьоп гаізоппетепі, іі ѵеиі
или отвергаетъ совѣты, какъ ему вздумается. По физическому сложенію эти
молодые люди вовсе не похожи одинъ на другого, и въ этомъ я вижу источ-
никъ ихъ нравственнаго развитія и темперамента. Я болѣе не желаю, суда-
рыня, распространять эту параллель, которая и безъ того вышла длинна. Я
боюсь, что увлекся желаніемъ, чтобы Вы сами могли быть свидѣтельницей,
судьей и поддержкой.
60
|и§ег Іиі-тёте се дие ѵаиі ип сопзеіі еі Гасіоріе ои Іе
ге]еКе зеіоп Іа сіізрозшоп сіе зоп езргіі. ѣе рЬузідие сііГ-
Гёге Ьеаисоир сіапз сез сіеих )еипез §епз, еі Гоп пе реиі
зе геГизег а ге^агсіег Іез сІіДегепсез сіе Іеиг ёіге тогаі
сотте ауапі Іеиг зоигсе сіапз Іа сіійегепсе сіез іетрёга-
тепіз.
«]е те §агсіегаі Ьіеп, Масіате, сГёіепсіге сіаѵапіа§е
ип рагаііёіе сіё)а Ггор 1оп§. }е сгаіпз сіе т’ёіге ип реи
Ігор Ііѵгё аи сіёзіг дие і’аигаіз сіе ѵоиз аѵоіг роиг іётоіп,
роиг ]и§е, роиг арриі».
Роммъ былъ доволенъ, что для Попо есть това-
рищъ и собесѣдникъ въ лицѣ Григорія, и онъ постоянно
въ письмахъ къ отцу высказывалъ это довольство,
видя большой успѣхъ въ поведеніи и совмѣстныхъ за-
нятіяхъ Попо. Но Павелъ Александровичъ подчасъ
тяготился предпочтеніемъ, которое Роммъ оказывалъ
старшему своему воспитаннику и не разъ выражалъ это
въ письмахъ *).
Тѣмъ не менѣе, совмѣстныя занятія принесли юному
графу несомнѣнную пользу.
Въ первыхъ мѣсяцахъ 1789 года Жильберъ Роммъ
нашелъ возможнымъ перебраться со своими питомцами
въ Парижъ, чтобы тамъ завершить свою задачу.
Они отправились черезъ Ліонъ, сначала снова въ
Ріомъ, осматривая на пути шелковыя фабрики, уголь-
ныя копи, оружейные заводы, и вскорѣ прибыли въ
Парижъ. Роммъ счелъ болѣе осторожнымъ для Павла
Александровича перемѣнить его фамилію, которую онъ
*) См. Приложенія.
61
временно промѣнялъ на Павла Очера (Раиі ОісЬег),
взявъ названіе одного изъ пермскихъ заводовъ Стро-
гановскихъ владѣній. Эта осторожность со стороны
Ромма показываетъ, что онъ хорошо сознавалъ поло-
женіе дѣлъ въ Парижѣ того времени.
Въ апрѣлѣ пришло извѣстіе о кончинѣ барона
Александра Николаевича Строганова *), и Григорію
Александровичу надо было немедленно выѣхать въ
Россію, съ де-Мишелемъ, который, впрочемъ, скоро
вернулся обратно въ Парижъ, получивъ вознагражденіе
въ десять тысячъ рублей. Де-Мишель также понялъ,
что въ его отечествѣ подготовляются важныя событія,
и его тянуло къ себѣ на родину.
Роммъ и Павелъ Очеръ остались вдвоемъ въ
Парижѣ.
Франція переживала тяжелое время. Всеобщее недо-
вольство, расшатанность нравовъ, броженіе умовъ, без-
отрадное финансовое положеніе указывали на скорое
паденіе монархіи Бурбоновъ. Дни тревоги быстро на-
ступали. Режимъ Людовика XIV и Людовика XV
принесъ свои плоды скорѣе, чѣмъ могли ожидать
Ж. Ж. Руссо и его послѣдователи. Насталъ канунъ
великой революціи. Уже шли выборы въ Національное
Собраніе, засѣданія котораго совпали съ возвращеніемъ
Ромма. Третье сословіе (Іе ііегз ёіаі), имѣя во главѣ
писателей и законовѣдовъ, заручилось двойнымъ чис-
ломъ голосовъ противъ двухъ первыхъ сословій —
*) Баронъ А. Н. Строгановъ, дѣйствительный тайный совѣтникъ, | 15 марта
1789 г.
62
Баронъ Григорій Александровичъ Строгановъ
въ молодыхъ годахъ.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

духовенства и дворянства. Все вдругъ оживилось. Никто
не могъ удержаться отъ чтенія газетъ и участія къ
тому, что происходило въ Версали. Всѣ умы были воз-
буждены въ ожиданіи событій...
Роммъ едва ли былъ чистосердеченъ, когда писалъ
своей матери, что «мы люди не политическіе, и намъ
нѣтъ никакого дѣла до народныхъ сборищъ». Напро-
тивъ, никто такъ не увлекся окружающимъ, такъ
рѣзко не отказался отъ своихъ любимыхъ занятій
наукой и такъ сразу не вошелъ въ сферу огня, съ
увлеченіемъ и страстью, какъ Жильберъ Роммъ. Все
прошлое было имъ забыто въ одно мгновеніе. И какъ
бы его ни извиняли панегирики, въ родѣ біографа
его де-Виссака, какъ бы ни заслуживалъ снисхо-
жденія для всякаго другого такой внезапный пере-
ходъ мысли и дѣйствія, но для Ромма, которому
была столь довѣрчиво поручена молодая жизнь, можно
считать преступнымъ такое отношеніе къ своему нрав-
ственному долгу. Говорю преступнымъ потому, что,
покинувъ Швейцарію и вернувшись въ Ріомъ, Роммъ
не могъ не знать, что творится въ Парижѣ. Если его
самого влекло въ Парижъ, что отчасти понятно, то
неужели нельзя было покончить съ воспитательской
дѣятельностью? Къ тому представлялся и удобный
случай — отъѣздъ двоюроднаго брата и де - Мишеля,
къ которымъ могъ присоединиться и Попо. Можно
было все откровенно написать отцу, графу Александру
Сергѣевичу, который такъ неограниченно довѣрилъ
Попо Ромму и называлъ его въ своихъ письмахъ
любовно «нашъ сынъ» (поіге йіз), подчеркивая этимъ
63
выраженіемъ свое полное довѣріе къ воспитателю.
Кажется, Роммъ настолько привыкъ къ богатому окладу
жалованья и къ довольству, что, хотя, вѣроятно, обя-
занности гувернера ему надоѣли и больше не удо-
влетворяли его честолюбія, но у него не хватило муже-
ства отказаться отъ всего пріятнаго раньше, чѣмъ
съ такимъ пыломъ броситься на политическую арену.
Поэтому, я провожу строгую грань между занятіями
Ромма и его исполненіемъ своихъ обязанностей: до
выѣзда изъ Швейцаріи видна опредѣленная система и
добросовѣстное отношеніе къ долгу воспитателя —
послѣ, все разомъ было забыто. Вся воздержанность
Ромма, его стоицизмъ, любовь къ естественнымъ на-
укамъ и математикѣ — все это исчезло, и передъ нами
обнаружился новый Роммъ, въ особенной оболочкѣ,
дотолѣ неизвѣстной.
Послѣ пересмотра многочисленныхъ писемъ Ромма за
этотъ періодъ его жизни, для насъ остается непо-
нятною та внутренняя комедія, которую онъ разыгры-
валъ самъ съ собой. Если онъ, въѣзжая въ Парижъ,
нашелъ болѣе осторожнымъ перемѣнить фамилію графа
Строганова на Очеръ, то ясно, что Роммъ сознавалъ
необходимость этой мѣры, и еще въ горахъ Оверни,
въ началѣ 1789 года, мысль его опредѣленно работала
въ извѣстномъ направленіи, весьма отдаленномъ отъ
воспитательской дѣятельности. Зачѣмъ же было писать
матери своей и графу А. С. Строганову, что «меня
не интересуютъ политическія событія», а желательно
ознакомить юношу съ Парижемъ, что Попо, молъ, со-
всѣмъ созрѣлъ и подготовленъ въ 17 лѣтъ, чтобы
64
вкусить разнообразныя прелести парижской жизни? Я
склоненъ предполагать, что въ этой метаморфозѣ, про-
исшедшей такъ внезапно съ Роммомъ, ничего случай-
наго не было; все было обдумано и расчитано.
Что же сдѣлалъ Роммъ на первыхъ же шагахъ
своего вступленія въ столицу Франціи? Онъ сталъ
посѣщать съ Павломъ Александровичемъ народныя
сходки и сборища и чуть ли не ежедневно ѣздилъ
въ Версаль на засѣданія Національнаго Собранія (ГАз-
зетЫёе Ыаііопаіе). Роммъ пишетъ своимъ друзьямъ въ
Ріомѣ: «Мы не пропускаемъ ни одного засѣданія въ
Версали. Мнѣ кажется, что для Очера (но не для
графа Строганова, замѣчу я) это превосходная школа
публичнаго права. Онъ принимаетъ живое участіе въ
ходѣ преній. Мы безпрестанно бесѣдуемъ о томъ.
Великіе предметы государственной жизни до того по-
глощаютъ наше вниманіе и все наше время, что намъ
становится почти невозможнымъ заниматься чѣмъ-либо
другимъ». Даже прославляющій доблести Ромма его
біографъ де-Виссакъ наивно замѣчаетъ, что, «конечно,
не для того препоручили иностранцу душу и будущность
молодого человѣка; и не будь Роммъ такъ ослѣпленъ
и увлеченъ событіями, онъ долженъ былъ бы понять,
что самымъ отвратительнымъ образомъ злоупотребляетъ
оказаннымъ ему довѣріемъ, посягая на сердце и разумъ
своего питомца».
Одинъ изъ французскихъ писателей, де-Барантъ,
знававшій Жильбера Ромма въ тѣ времена, весьма не-
привлекательно рисуетъ нашего преобразившагося гувер-
нера: «Мрачный фанатизмъ, циничное желаніе заявлять
65
5
свою нечистоплотность, чрезмѣрная гордость, поведеніе
безупречное и безкорыстное, но омрачаемое завистью
ко всякой знати, будь это знать денежная или знать
дарованія; постоянная открытая проповѣдь невѣрія и
удивительная нетерпимость — вотъ что я замѣчалъ въ
немъ, когда мнѣ случалось входить съ нимъ въ сноше-
нія. Ему очень легко удалось внушить многимъ патріо-
тамъ въ городѣ Ріомѣ самое высокое мнѣніе о своихъ
дарованіяхъ и добродѣтеляхъ. Онъ имѣлъ познанія,
но всегда затруднялся и писать, и говорить. Искусство
его, какъ у многихъ вожаковъ партій, состояло почти
исключительно въ умѣніи устроить такъ, чтобы дѣй-
ствія его оцѣнивались людьми малосвѣдущими». Можетъ-
быть, этотъ портретъ не вполнѣ безпристрастенъ, но,
надо сознаться, мадо привлекателенъ.
іо января 1790 года Роммъ основалъ клубъ «дру-
зей закона» (Атіз Зе Іа Іоі), и въ числѣ первыхъ
членовъ этого клуба мы видимъ фамилію Павла
Очера, племянника Ромма Тельанъ (ТаіІЬапЗ), Болье
(Веаиііеи) и другихъ.
«Друзья закона» должны были обсуждать разно-
сторонніе вопросы политики; у нихъ происходили
предварительные дебаты по разнымъ дѣламъ, разби-
равшимся въ Національномъ Собраніи. Этимъ клубъ
«друзей закона», какъ и многочисленные другіе клубы,
желалъ повліять на голосованіе въ версальскомъ собра-
ніи и какъ бы подготовить пренія въ желаемую сто-
рону. Роммъ особенно настаивалъ въ засѣданіяхъ своего
клуба на «свободѣ печати» (ІіЬеітё Зе Іа ргеззе)
и на «деклараціи правъ» (Зёсіагаііоп Зез Згойз), гдѣ
66
онъ вполнѣ свободно проводилъ свои философскія
теоріи.
Молодой Строгановъ былъ всюду его постояннымъ
спутникомъ. Такъ, они провели цѣлыя сутки на Мар-
совомъ полѣ (СЬатр сіе Маг§) въ день праздника
Федераціи (Рёсіёгаііоп). Роммъ знакомилъ Павла со
всѣми знаменитостями революціоннаго движенія. Юный
иностранецъ сдѣлался быстро извѣстнымъ на всѣхъ
сходкахъ, гдѣ поражалъ своей красивой наружностью.
Роммъ торжественно внесъ отъ себя 8оо франковъ
патріотической контрибуціи въ Національное Собраніе,
а Строгановъ поднесъ какую-то драгоцѣнность (Ьоисіез
сГаг^епі).
На бѣду для неопытнаго русскаго юноши, засѣданія
«друзей закона» происходили въ помѣщеніи уже из-
вѣстной тогда женщины Теруань де-Мерикуръ *).
*) Тйёгоі§пе сіе Мёгісоигі (Аппе-}озёрЬе Тепѵа^пе, сіііе), пёе аи ѵіііа^е
<1е Магсоигі (ѵіііа^е зііиё сіапз Іе ЕихетЬоиг^, 5иг Іа гіѵе сігоііе сіе ГОигіке)
Іе 13 аойі 1762, тогіе 4 Рагіз Іе 9 )иіп 1817; НПе сіе «Ріегге Тегхѵа^пе ои
Т)іёгоі§пе, сиіііѵаіеиг еі соттег$апі, еі й’ЕІіваЬеіЬ ЕаЬауе». Еіеѵёе сіапз Іе
соиѵепі сіе ГаЬЬауе сіе КоЬегтопі сіопс ГаЬЬеззе ёіаіі ипе сіе зез рагепіез, еііе
геѵіпі аи іоуег раіегпеі, 4 Г4§е сіе Зіх-зері апз, пе риі з’епіепсіге аѵес за Ьеііе-
тёге еі з’епіиіі еп Ап^іеіегге. Еііе геѵіпі 4 Рагіз аи тотепі сіе Іа Кёѵоіиііоп,
а Іадиеііе еііе зе сіоппа соиі епііёге. Аих іоитёез сіез $ еі 6 осіоЬге, еііе
ассотрадпа, еп созіите сі’атагопе, іез Геттез сіе Рагіз циі зе гепсіаіепі 4
ѴегзаіПез, еі, 4 рагііг сіе се тотепі, еііе ;оиіі сі’ипе іеііе поюгіёіё, дие зоп
аррагіетепі сіе 1а гие де Тоигпоп сіеѵіпі ип сепіге роііііцие. Цп сіе зез ріиз
Ьгіііапіз зиссёз Гиі еп Гёѵгіег 1790, аи сІиЬ сіез Согсіеііегз, іогзди’еііе ргороза ипе
зоизсгірііоп паііопаіе роиг ёіеѵег ип раіаіз 4 ГАззетЫёе Сопзіііиапіе, зиг Іез
гиіпез-тётез сіе Іа Вазііііе. Реи сіе іетрз аргёз, іпдиіёіёе роиг зоп аііііисіе репсіапі
Іез іоигпёез сіез $ еі 6 осіоЬге 1789, еііе зе гёГирча 4 Еіё^е еі рагсоигиі Іез
Рауз-Ваз; еп ргёзепсе Не зоп ёпег^іе, Іез ёті&гёз сЬегсЬёгет 4 Іа гаіііег 4 Іеиг
саизе; героиззёз, ііз Іа сіёпопсёгепі аих аиіогііёз аиігісЬіеппез, сотте ауат
ѵоиіи аііепіег 4 Іа ѵіе сіе Магіе-Апіоіпеііе. Аггёсёе іттёсііаіетепі, еііе Гиі етргі-
67
5*
Она обратила на себя вниманіе толпы во время взя-
тія Бастиліи своими пламенными патріотическими рѣ-
чами и оригинальностью своего костюма, а также,
когда водила парижскихъ женщинъ въ Версаль *).
Революціонная хроника рисуетъ ее намъ въ красной
зоппёе сіапз Іа Гогіегеззе сіе КиГзіеіп (Тугоі). ТгапзГёгёе а Ѵіеппе, Гетрегеиг
Ьёороісі ѵоиіиі Іа ѵоіг еі Іа йі аиззііоі тенге еп ІіЬегіё. Ое геіоиг а Рагіз, еп
Гёѵгіег 1792, еііе ее гепсііі аи сІиЬ сіез }асоЫпз, ой еііе ехроза Іез тоііГз сіез
регзёсиііопз сіопі еііе аѵаіі ёіё Гоідеі. Аи тоіз «і’аѵгіі зиіѵапі, аѵес Ьоиіз Оаѵісі,
еііе ргёзісіа Іа Гёіе сіоппёе аих Зиіззез Ни гё§ітепі сіе СЬаіеаиѵіеих; аи 20 )иіп,
еііе тагсйа а Іа іёіе сіе Іа Гоиіе сіез ГаиЬоиг§з диі епѵаіііі Іез Тиііегіез, еі еііе
аззізіа ё§а1етепі а Іа )оитёе сіи іо аойі; с’езі Іа дие, гепсопігапі Іе )оита1ізіе
Зиіеаи, аггёіё аи тіііеи <Гип ^гоире сіе гоѵаіізіез, еііе зе зоиѵіпі дие сеі Іютте
Гаѵаіі іпзиііёе сотте Іа сіегпіёге сіез ргозіііиёез сіапз Іез Асіез ііеі Ардігез, еі
дие, сіапз Іе Тосзіп Лез гоіх, іі аѵаіі ргёсірііё Іа гёѵоіиііоп сіе Ьіё^е; заізіе сі’ипе
Гигеиг Ьёгоідие, еііе Гетроі§па аи соііеі, ГарозігорЬа а зоп іоиг, еі 1’іпГоНипё
Іоигпаіізіе зиссотЬа зоиз Іез соирз сіе заЬге сіез аззаіііапіз Ни СИаіеаи. Ассизёе
а іоп З’аѵоіг ргіз рагі аих таззасгез сіе зеріетЬге, еііе еп соп^иі сіи геззепіі-
тепі, се диі Іа рогіа а зе гаіііег аих Сігопсііпз; с’езі аіпзі дие, Іе 51 таі 1793,
еііе ргіі Іа сіёГепзе сіе Вгіззоі сіапз Іез дгоирез диі епѵігоппаіепі Іа Сопѵепііоп.
Ііп тотепі аргёз, сотте еііе зе рготепаіі зиг Іа іеггаззе сіез Тиііегіез, еііе Гиі
аззаііііе раг ипе Ьапсіе сіе Геттез гёѵоіиііоппаігез диі Іиі Іеѵёгепі Іез ]'ирез еі Іа
Гоиеііёгепі риЫідиетепі, та1§;гё зез сгіз; Іогзди’оп Іа сіёііѵга сіе сез тё^ёгез, Іа
«Ьеііе Ыё^еоізе» аѵаіі репіи Іа гаізоп! Оп сіиі Іа сопсіиіге сіапз ипе таізоп сіе
запіё сіи ГаиЬоиг§ Заіпі-Магсеаи, диеідие іетрэ аргёз, еп 1800, А Іа Заірёігіёге,
еі епйп аих Реіііез-Маізопз, сіопі еііе зопіі еп 1807, роиг гепігег сіе поиѵеаи а
1а Заірёігіёге, ой еііе пе геігоиѵа раз за гаізоп таі^гё Іез зоіпз айесіиеих сіи
сёІёЬге Ездиігоі (КоЫпеІ, II, 778).
*) Таіпе, Ьез огі§;іпез сіе Іа Ргапсе сопіетрогаіпе, III, 217: О’аиігез зопі
сіез Геттез сіе Іа гие соттапсіёез раг ТЬёгоі^пе сіе Мёгісоип, ипе ѵіга^о
соигіізапе, диі йізігіЬие іез ріасез еі сіоппе Іе зі^паі сіез Ііиёез ои сіез ЬаНетепіз
сіе таіпз. РиЫідиетепі еі еп ріеіпе зёапсе, сіапз Іа сіёІіЬёгаііоп зиг іе ѵёіо Іез
Зёриіёз зопі арріаисііз ои іпзиііёе раг Іез §а1егіез, зеіоп ди’ііз ргопопсепі Іе тоі
«зизрепзіГ» ои Іе тоі «іпсіёйпі». Ьез тепасез сігсиіаіепі, сііі Гип сіеих, ]’еп аі
епіепсіи геіепііг аиіоиг сіе тоі... Еп іоиі саз іе ргетіег реіоіоп диі зе теі
еп тагсйе езі сіе сеііе езрёсе аѵес Іе 1іп§е еі 1а р;аііё сіе Гетріоі: «Іа ріи-
рап, ѵёіиез сіе Ыапс, соійёез еі роисігёез, ауапі Гаіг еп]’оиё, «ріизіеигз» гіапі,
сйапіапі еі сіапзапі», сотте еііез Гопі аи сіёЬиі сі’ипе рапіе сіе сатра^пе. Тгоіз
68
амазонкѣ, съ большой шляпой, украшенной перьями
съ мужскимъ поясомъ, на которомъ виднѣется сабля
и два пистолета. По всѣмъ дошедшимъ до насъ свѣ-
дѣніямъ, Теруань отличалась какой-то дикой красо-
той, обладая яснымъ и громкимъ голосомъ, который
пріятно звучалъ въ сборищахъ парижской толпы. Роммъ
былъ увлеченъ ея патріотизмомъ; Павелъ Строгановъ—
болѣе ея внѣшними прелестями, привлекавшими въ то
время не одного мужчину.
Теруань завѣдывала архивомъ «друзей закона», а
Строгановъ былъ библіотекаремъ. Съ вѣроятностью
можно допустить, что юноша былъ въ связи съ ней.
Связь была непродолжительна, и увлеченіе только со
стороны Павла Александровича: Теруань всегда была
холодна въ любви, какъ бы въ противоположность ея
политическому пылу. Не мудрено, что, вращаясь въ
такомъ новомъ и своеобразномъ обществѣ, Павелъ
Очеръ поступилъ вскорѣ и въ клубъ якобинцевъ.
Ему былъ выданъ дипломъ 7 августа 1790 года, за
подписью предсѣдателя Варнава (Вагпаѵе) и трехъ секре-
тарей (Рориіиз, Мііііеи еі Могеіоп). На дипломѣ красо-
валась большая печать съ лиліей и надписью: «Ѵіѵге
ІіЬге ои тоигіг». Лилія была замѣнена впослѣдствіи
фригійской шапкой.
Это невѣроятное поведеніе молодого русскаго должно
было обратить на себя вниманіе королевской полиціи
ои диаіге зопі соппиез раг Іеигз потз, Гипе диі Ьгашііі ипе ёрёе, Гаиіге циі
езі Іа Гатеизе ТЬёгоі§пе сіе Мегісоигг... ТЬёгоі§пе, еп ѵезіе гои§;е іі’атагопе,
сіізтгіЬие сіе 1’аг^епі. Оиеідиез-ипез сіізепі аих зоіііаіз: «Меііег-ѵоиз аѵес поиз;
іоиі А і’Ьеиге поиз Ьаигопз Іез 2аг<Іе5 ГО*> поиз аигопз Іеигз Ьеаих ЬаЬііз еі
поиз Іез ѵешігопз».
69
и нашего представителя въ Парижѣ. Хотя Роммъ регу-
лярно отправлялъ графу А. С. Строганову въ Петер-
бургъ свои донесенія и цѣлую массу брошюръ, чтобы
узаконить передъ своей собственной совѣстью такой
рѣзкій переходъ въ воспитаніи юноши, но едва ли
старый графъ отдавалъ себѣ ясный отчетъ о томъ,
что продѣлывалъ безупречный гувернеръ съ его сынкомъ
въ Парижѣ. Брошюры и книги *), числомъ около 150,
направлялись графу моремъ, для большей безопасности,
и, вѣроятно, очутились въ его рукахъ уже послѣ тѣхъ
донесеній, которыя были сухимъ путемъ получены
императрицей Екатериной II.
Екатерина въ своей прозорливости не даромъ долго
не соглашалась дать Павлу Строганову разрѣшеніе пу-
тешествовать по Европѣ. Въ данномъ случаѣ, резо-
люція императрицы на донесеніе Симолина, послан-
ника нашего, изъ Парижа отъ іюля 1790 года,
была крайне категорична: «Читая вчерашнія реляціи
Симолина изъ Парижа, полученныя черезъ Вѣну, о
россійскихъ подданныхъ, за нужное нахожу сказать,
чтобы оныя непремѣнно читаны были въ Совѣтѣ сего
дня, и чтобы генералу Брюсу поручено было сказать
графу Строганову, что учитель его сына, Ромъ,
сего человѣка молодаго, ему порученнаго, вводитъ въ
клубъ Жако 6 ено въ и Пропаганда, учрежденный для
*) Списокъ нѣкоторыхъ брошюръ, посланныхъ Роимомъ графу А. С. Стро-
ганову: «1л$ Соп5І<1ёгаііоп5 $иг Іеі |>оиѵегпетепи», «Ье« Оріпіопв «иг Іа Содеііси-
ііоп», «Іл Запсііоп гоуаіе», «Ее Ѵ&о», «1л Оёсіагаиоп <1е5 дгоіи <1е ГЬотте»,
«Іл$ Ргосёв-ѵегЬаих Зе І’А$$етЫёео, «Ьеь Каррогіз. Мётоігеі, Оёсгси « Ргосіа-
таііоп$».
70
взбунтованія вездѣ народовъ противу власти и властей,
и чтобъ онъ, Строгановъ, сына своего изъ таковыхъ
зловредныхъ рукъ высвободилъ, ибо онъ, графъ Брюсъ,
того Рома въ Петербургъ не впуститъ. Положите сей
листъ къ реляціи Симолина, чтобы вѣдали въ Совѣтѣ
мое мнѣніе» *).
Мнѣніе государыни, очевидно, было настолько ясно,
что довѣрчивому графу Александру Сергѣевичу при-
шлось призадуматься. Но изъ писемъ его къ Ромму
мы видимъ, что нѣкоторое безпокойство уже ранѣе
овладѣло графомъ А. С. Строгановымъ. Еще въ мартѣ
онъ писалъ Ромму: «Скоро настанетъ хорошее время
(т. - е. весна), и я надѣюсь, что вы воспользуетесь
онымъ для поѣздокъ. Видимо, головы у васъ сильно
возбуждены; вся Европа внимательно слѣдитъ за тѣмъ,
что у васъ происходитъ, и, откровенно говоря, я мало
ожидаю хорошаго».
іо іюня посылается графомъ новое письмо **):
«Никогда, любезный Роммъ, мое довѣріе къ вамъ не
ослабѣвало и не ослабѣетъ. Я слишкомъ хорошо знаю,
чѣмъ я вамъ обязанъ, и живѣйшая признательность запе-
чатлѣна въ моемъ сердцѣ. Приглашая васъ покинуть Па-
рижъ, я руковожусь соображеніями, которымъ я дол-
женъ подчиниться. Въ силу ихъ я возобновляю о томъ
мою настоятельную просьбу. Отчего вамъ не поѣхать въ
Вѣну? Тамъ вы найдете тысячу рессурсовъ для воспитанія
моего сына. Дворъ тамошній въ дружбѣ съ нашимъ
*) Архивъ Госуд. Совѣта, I, 2, 729.
**) См. Приложенія.
71
дворомъ. Посолъ нашъ, князь Голицынъ *), почтенный
старикъ; онъ сочтетъ для себя за удовольствіе быть
вамъ полезнымъ. Его помощникъ, графъ Андрей Разу-
мовскій **), человѣкъ отмѣнныхъ достоинствъ, много
про васъ наслышался и весьма желаетъ познакомиться съ
вами. Ради Бога, любезный другъ, взвѣсьте хорошенько
все, что я вамъ говорю. Повторяю, что не безъ са-
мыхъ важныхъ причинъ долженъ я умолять васъ, чтобы
вы покинули страну, гдѣ вы теперь живете. Прощайте,
милый другъ».
Роммъ не замедлилъ отвѣтить, но отвѣтъ его зву-
читъ несправедливой горечью ***): «Графъ, въ первый
разъ съ тѣхъ поръ, что я имѣю честь состоять при
вашемъ сынѣ, даете вы мнѣ чувствовать разницу между
отцомъ и воспитателемъ. Вашимъ письмомъ отъ іо іюня
вы мнѣ сообщаете ваше рѣшеніе, столь противополож-
ное плану занятій, которому я слѣдовалъ по сіе время,
и которое было одобрено вами самимъ, что всѣ мои
надежды должны рухнуть.... Ваше довѣріе укрѣпляло
мои силы и служило мнѣ утѣшеніемъ. Теперь вы меня
лишаете его, уступая какимъ-то вѣсъ имѣющимъ со-
ображеніямъ, о которыхъ вы, однако, умалчиваете.
Такимъ образомъ, не выслушавъ и не посовѣтовавшись
съ тѣмъ, коего вы считали достойнымъ почти двѣнад-
*). Князь Димитрій Михайловичъ Голицынъ, р. 1721 г., | 1793 г., былъ
30 лѣтъ посломъ въ Вѣнѣ (съ 28 мая 1761 г. по 9 апрѣля 1792 г.); кавалеръ
ордена Андрея Первозваннаго; учредитель Голицынской больницы въ Москвѣ.
**) Свѣтлѣйшій князь Андрей Кирилловичъ Разумовскій, р. 1752 г.,
| 1836 г., извѣстный посолъ въ Вѣнѣ.
***) См. Приложенія.
72
цать лѣтъ ввѣреннаго ему священнаго залога, не обра-
щая вниманія на личныя чувства и уморасположеніе
вашего сына, не оцѣнивъ доводовъ моего поведенія,
вы осуждаете мои дѣйствія и предлагаете что-то другое,
не мотивируя, въ чемъ должна собственно произойти
перемѣна.... Въ воспитаніи, мною предпринятомъ, я
ни разу не покинулъ мысли о томъ, чтобъ оно велось
подъ вліяніемъ любви ко благу, къ человѣчеству и
на основѣ принциповъ здравой философіи. Если мои
желанія не вполнѣ осуществились, въ томъ виновны
вовсе не мои намѣренія, а несчастныя обстоятельства,
которыя насъ преслѣдуютъ, и надъ которыми я не
властенъ; развѣ считать виною то, что я люблю про-
стоту нравовъ, справедливость, свободу, порядокъ и
миръ, столь необходимые при обмѣнѣ мыслей, само-
любіяхъ и выгодахъ..... Мы переѣдемъ въ деревню,
гдѣ живетъ моя матушка. Тамъ мы будемъ ожидать
вашего окончательнаго рѣшенія. Я же съ своей стороны
сообщу вамъ оттуда, что могу и что не въ силахъ
буду сдѣлать по отношенію къ плану дѣйствій каса-
тельно вашего сына».
Итакъ, Роммъ, скрѣпя сердце, подчинился желанію
графа А. С. Строганова и выѣхалъ изъ Парижа, на-
правляясь въ родную ему Овернь. Гувернеръ и воспи-
танникъ поселились въ деревушкѣ Жимо (Сітеаих),
близь Ріома, мѣстѣ рожденія Жильбера. Тутъ ихъ
постигло большое горе. Преданный слуга молодого
графа, Клеманъ (Сіётепі), серіозно заболѣлъ и, не-
смотря на внимательный уходъ и леченіе, умеръ. Вѣр-
наго спутника многихъ лѣтъ не стало. Роммъ не до-
73
пустилъ къ ложу умирающаго священника, и Клеманъ
скончался безъ утѣшенія религіи. Даже похороны были
гражданскія. Слугу похоронили въ саду Роммовскаго
домика и въ гробъ вложили бутылку со слѣдующей
надписью *): «Ргап<;оІ8-}о8ерЬ Сіётепі, (іи рау8 (іе Ѵаисі
еп 8иіззе, аііасЬё сіериіз диіпге апз аи зегѵісе (іе Раиі
ОісЬег, сотіе Ле 8іго§апоіГ, езі сіёсёсіё Іе 28 зеріетЬге
1790, (1ап8 Іа таізоп ѵоізіпе аррагіепапі а СіІЬегі Котте,
аргёз ипе та1а<ііе (іе 21 ]оигз, (1ап8 Іа 36-те аппёе (іе
зоп а§е.
«Ь’Еѵап^іІе еі Іа Вёсіагаііоп (іез сігоііз (іе ГЬотте еі
(іи сііоуеп (іёрозёз ісі аііезіепі (іе зез оріпіопз геіі^іеизез
еі сіѵііез.
«Ье ргосёз-ѵегЬа! (іе 8оп іпЬитаііоп а ёіё сопзі§пё
(іапз Іез гё^ізігез сіе Іа типісіраіііё (іе Сітеаих.
«Оие сеих диі рагѵіепсігопі ]изди’а сеі ёсгіі гезресіепі
Іез сепсігез сі’ип Іютте диі зегѵіі запз Ьаззеззе еі аіта
раг-(іе88и8 іоиі Іа ІіЬегіё еі Іа ѵегіи. С’езі се дие Іеиг
с!етап(1епі сіез сотра^попз (іе ѵоуа§е еі (іез атіз.
«8і§пё: Раиі ОісЬег, СіІЬегі Котте, I. В. ТаіІЬапсІ,
I. ВаіЬіаі».
♦) Францъ-Іосифъ Клеманъ, швейцарецъ изъ кантона Во, 1$ лѣтъ слу-
жившій Павлу Очеру, графу Строганову, скончался 28 сентября 1790 г- въ
сосѣднемъ домѣ, принадлежащемъ Жильберу Ромму, на 36 году отъ рожденія.
Онъ былъ боленъ 2і день. Положенные здѣсь Евангеліе и катехизисъ чело-
вѣческихъ и гражданскихъ правъ свидѣтельствуютъ объ его религіозныхъ и
общежитейскихъ убѣжденіяхъ. Записка о погребеніи его внесена въ реэстры
управленія по деревнѣ Жимо. Пусть тѣ, которымъ попадутся эти строки,
почтятъ прахъ человѣка, бывшаго слугой безъ уничиженія и любившаго
выше всего свободу и добродѣтель. Объ этомъ ихъ просятъ его спутники
и друзья.
Подписали: Павелъ Очеръ, Жильберъ Роммъ, Телъанъ, Батіа.
74
Этотъ деревенскій церемоніалъ прошелъ бы незамѣ-
ченнымъ, если бы провинціальные журналы Оверни
не протрубили объ этомъ событіи, прославляя доблести
одного изъ своихъ сыновъ, Жильбера Ромма. Вѣсть
объ этихъ похоронахъ проникла въ Парижъ, а оттуда
дошла и до Россіи. Конечно, это овернское «событіе»
вызвало въ Петербургѣ больше удивленія, чѣмъ него-
дованія. Подпись русскаго графа, вмѣстѣ съ его псевдо-
нимомъ, была обнаружена, а довѣріе графа А. С.
Строганова къ гувернеру его сына окончательно по-
колеблено. Но одновременно почти съ только что
описаннымъ событіемъ, Александръ Сергѣевичъ писалъ
Ромму, отъ 2і сентября 1790 года, слѣдующее:
*) «}’аі 1оп§іетр5 гёзізіё, топ сЬег Котте, а 1’ога§е
диі ѵіепі епГіп сГёсІаіег. СотЬіеп <1е Гоіз, Нериіз ци’іі
*) Любезный Роммъ, я давно противился той грозѣ, которая на дняхъ
разразилась. Сколько разъ, боясь взрыва этой грозы, я васъ просилъ уѣхать
изъ Парижа и еще недавно совсѣмъ выѣхать изъ предѣловъ Франціи.
Право, я не могъ яснѣе выразиться. Васъ не довольно знаютъ, милый Роммъ,
и не отдаютъ полной справедливости чистотѣ вашихъ намѣреній. Признано
крайне опаснымъ оставлять за границей и, главное, въ странѣ, обуреваемой
безначаліемъ, молодого человѣка, въ сердце котораго могутъ пустить корни
начала, несогласныя съ уваженіемъ къ правительству его родины. Полагаютъ,
что и вы, по увлеченію, не станете его оберегать отъ этихъ началъ. Говорятъ,
что вы оба состоите членами Якобинскаго клуба, именуемаго клубомъ Пропа-
ганды или Бѣшеныхъ.
Распространеннымъ слухамъ и общему негодованію я противополагалъ
мое довѣріе къ вашей честности. Но какъ уже выше я говорилъ, буря,
наконецъ, разыгралась, и я обязанъ отозвать моего сына и лишить его
почтеннаго наставника въ то самое время, когда сынъ мой наиболѣе ну-
ждается въ его совѣтахъ. Съ этой цѣлью я посылаю моего племянника
Новосильцова. Онъ еще молодъ, но проявилъ уже свою разсудительность и
благоразуміе. Прошу вѣрить моему сожалѣнію, живѣйшей моей признатель-
ности и нѣжной привязанности.
75
тс тспасе, пе ѵоиз аі-]е роіпі ёсгіі (іе диіпег Рагіз еі еп
сіетіег Ііеи тёте Іа Ргапсе. }е пе роиѵаіз роіпі т’ехріідиег
ріиз сіаігетепі.
«Оп пе ѵоиз соппаіі роіпі аззег, топ сЬег Котте,
оп пе геп(1 роіпі аззех }изіісе А Іа ригеіё сіе ѵоз іпіепііопз.
Оп а сги ѵоіг ип сіапдег іттіпспі <1е Іаіззег ріиз Іоп&іетрз
сіеЬогз, еі зипоиі сіапз ип рауз а^ііё раг ип езргіі сі’апаг-
сЬіе, ип іеипе Ьотте сіапз іе соеиг сіидиеі сіез ргіпсірез
сопігаігез аи гезресі сіи ^оиѵететепі сіе за раігіе роиѵаіепі
"егтег. Оп а сги дие ѵоиз-тёте, раг епіЬоизіазте,
п’оррозегіех раз ипс сіі^ис сопѵепаЫе. Оп а <ііі дие ѵоиз
ѵоиз ёііех іпзсгііз Юиз іез сіеих сіапз іе СІиЬ сіез ]асоЫпз,
ди’оп диаіійе сіе СІиЬ сіе Іа Ргора^апсіе ои сіез Епга^із.
«}’аі оррозё аих Ьгиііз диі опі соиги, аи тёсопіепіе-
тепі §ёпёгаі, та сопЯапсс еп ѵоіге Ьоппёіеіё. }’аі іоиі
ііі, іоиі Гаіі сс диі ёіаіі сп топ роиѵоіг. Маіз сотте )е
ѵоиз Гаі сііі, Гога^с а епйп ёсіаіё, еі )е зиіз оЫі^ё сіе
гарреіег топ йіз, сіе 1с ргіѵег сГип ^оиѵетеиг гезресіаЫе
сіапз Іе тотепі ой зез сопзеік Іиі зопі іе ріиз пёсез-
заігез. }’епѵоіе а сеі сЯеі топ пеѵеи, М. сіе ЫоѵоззіІхоіГ * *),
диі, диоідие (сипе спсогс, а сіоппё сіез ргеиѵез сіе за за-
§е$зе еі сіе за ргисіепсе. Кесеѵех Іез аззигапсез сіе тез
ге^геіз, сіе та ріиз ѵіѵе гесоппаіззапсе еі сіе топ іепсіге
аПасЬетепІ.
Р. 5. Новосильцевъ снабженъ деньгами, нужными для возвращенія сына
моего. Я не знаю, сколько Вами истрачено по послѣднему векселю, который
я вамъ переслалъ. Прошу васъ удержать за собой остатокъ, пока я не доставлю
вамъ болѣе крупнаго доказательства моей привязанности.
*) Николай Николаевичъ, 1761 — 18)8; его мать, .Марья Сергѣевна, рожд.
гр. Строганова, родная сестра гр. А. С. Строганова.
76
«Р. 8. М. Зе КоѵоззіІхоіЕ езі Еоигпі Не іоиі Гаг^епі
пёсеззаіге роиг Іе геіоиг Не топ йіз. }е пе заіз, сотЬіеп
ѵоиз аѵех Нё)а іоисЬё зиг Іа Нетіёге Іеііге Не сгёНіі цие
]е ѵоиз аі Еаіі раззег. }е ѵоиз зиррііе Не §агНег Іе гезіе
еп аііепНапі цие ]с ѵоиз Газзе раззег ипе ріиз Еогіе таг-
дие Не та гесоппаіззапсе».
Благородный тонъ этого письма могъ утѣшить
увлекшагося преподавателя; но Роммъ легко понялъ,
что его воспитательская карьера близилась къ концу.
Старый графъ, щадя самолюбіе Ромма, не сообщилъ
ему, что императрица Екатерина II запретила въѣздъ въ
предѣлы Россіи французу-якобинцу. Но въ то же время
отецъ написалъ письмо сыну, которое гласило такъ:
*) «Ѵоіге геіоиг Напз ѵоіге раігіе ёіапі Напз се то-
тепі-сі аЬзоІитепі пёсеззаіге, топ сЬег йіз, раі ехрёНіё
роиг сеі еЙеі ѵоіге соизіп МоѵоззіІгоІЕ диі ѵоиз гетеііга
Іа ргёзепіе. Ѵоиз рагіігех запз іагИег аѵес Іиі, іі ѵоиз
ассотра§пега, еі сотте с’езі ип Ьотте Ьоппёіе, за§е еі
ргиИепі, ]е Іиі аі ассогНё іоиіе та сопйапсе еі ]’е ѵоиз
соп]иге, топ сЬег йіз, Не Іиі ассогИег іоиіе Іа ѵоіге, Не
зиіѵге зез сопзеііз, іі езі топ аті, іі зега аззигётепі Іе
ѵоіге. Раі іпібгтё Мг Котте Нез гаізопз диі те рогіепі
*) Милый сынъ мой, ваше возвращеніе на родину безусловно необхо-
димо въ настоящее время. Письмо мое вамъ передастъ вашъ двоюродный
братъ Новосильцовъ, котораго я посылаю, какъ спутника, и съ которымъ вы
должны не медля вернуться. Я вполнѣ ему довѣряю, такъ какъ онъ чело-
вѣкъ осторожный, умный и честныхъ правилъ. Умоляю васъ, милый сынъ
мой, оказать ему довѣріе и слѣдовать его совѣтамъ. Я считаю его своимъ
другомъ, онъ будетъ и вашимъ. Роммъ предупрежденъ мною и знаетъ при-
чины, которыя меня побуждаютъ такъ дѣйствовать. Съ нетерпѣніемъ ожидаю
момента, когда могу обнять васъ. До свиданія. Въ Вѣнѣ вы получите даль-
нѣйшія мои указанія.
77
а Гаіге Іа ЗётагсЬе цие ]е Гаіз, і’аііепЗз Іе тошепі Зе ѵоиз
етЬгаззег аѵес Іа ріиз ѵіѵе ітраііепсе. АЗіеи. А Ѵіеппе ѵоиз
аигег Зе тез поиѵеііез иііёгіеигез».
Трудно сказать, на что надѣялся Роммъ. Чувства
собственнаго достоинства заставили его рѣшиться не
ждать Новосильцова у себя въ Оверни и встрѣтить
посланнаго въ Парижѣ. Но каковы бы ни были увле-
ченія Павла Александровича за этотъ бурный періодъ
его жизни, сыновнія чувства пересилили скрытыя на-
дежды Ромма. Объ этомъ свидѣтельствуютъ также его
письма, которыя читатель найдетъ въ приложеніяхъ.
Сынъ вполнѣ подчинился волѣ отца.
Безпристрастная оцѣнка должна отдать должное и
Ромму, какъ наставнику, съумѣвшему вселить въ своемъ
воспитанникѣ такія чувства долга къ своему родителю
и любовь къ родинѣ, которыя оказались сильнѣе мимо-
летныхъ увлеченій, созданныхъ революціонной обста-
новкой жизни въ Парижѣ. Тѣмъ не менѣе, Роммъ былъ
пораженъ разыгравшимися, столь неожиданно для него,
событіями и всецѣло предался новымъ своимъ влеченіямъ.
Насталъ часъ разлуки. Новосильцовъ явился і де-
кабря 1790 г. въ Парижъ. Нужно было разстаться съ
дорогимъ Попо. Прощаніе было трогательное и искрен-
нее съ обѣихъ сторонъ. Въ письмѣ къ пріятелю своему
Дюбрейль (ПиЬгеиіІ) Роммъ пишетъ *): «II езі рагіі
*) Онъ уѣхалъ, вчера вечеромъ, послѣ обѣда съ Воронихинымъ и со
мной. Не требуйте отъ меня подробностей этой тягостной разлуки. Я
слишкомъ еще убитъ горемъ. Но когда я успокоюсь, я вамъ сообщу все,
что <я узналъ о тѣхъ возмутительныхъ интригахъ, которыя увѣнчались такимъ
концомъ.—Для меня начинается новая жизнь. Будетъ ли она менѣе тревожна,
78
Ьіег зоіг аргёз аѵоіг сііпё аѵес Ѵогопікіп еі тоі сЬег
КісЬіег ой поиз ёііопз аЬзоІитепі зеик. Ы’ехі^ех раз «іе
тоі, топ Ьоп БиЬгеиіІ, цие )е ѵоиз Зоппе Зез Зсіаііз зиг
сеііе Зоиіоигеизе зёрагаііоп. Папз се тотспі }е зиіз ігор
ёіоигЗі раг ]е сЬа^гіп. Маіз |е ѵоиз соттипідиегаі іоиі
се цие і’аі гесиеіііі зиг сеііе ігате оЗіеизе Іогздие іе зегаі
а рогіёе Зе гесеѵоіг ѵоз сопзоіаііопз...
«1)пе аиіге ехізіепсе соттепсе роиг тоі; зега-і-еііе
тоіпз а^ііёе? }е те гёзі^пе а та Зезгіпёе; таіз ип
Зе тез ѵсеих с’езі дие Іез оссираііопз риЫідиез ои
ргіѵёез зоіепі аззех асііѵез роиг ди’еііез т’аЬзогЬепі
іоиі епііег еі ци’еііез те дагапііззепі Зез зоиѵепігз атегз
Зи раззё».
Императрица Екатерина приказала послать Павла
Александровича на жительство въ Братцово, подмо-
сковное имѣніе его матери, гдѣ онъ оставался довольно
долго *).
Графъ А. С. Строгановъ прислалъ Ромму десять
тысячъ ливровъ. Роммъ вернулъ ихъ обратно. Тогда
Строгановъ послалъ ему вексель на тридцать тысячъ
ливровъ, и эту сумму Роммъ не возвратилъ. Здѣсь
опять мы наталкиваемся на какое-то противорѣчіе
между принципами неподкупнаго республиканца, и
человѣка, не гнушающагося принять такой щедрый
подарокъ. Правда, и нынѣшніе представители соціализма
во Франціи, какъ только они у власти, ни въ чемъ
чѣмъ бывшая? Я подчиняюсь моей судьбѣ. Но мое желаніе, чтобы мои пуб-
личныя или частныя занятія были настолько дѣятельны н настолько погло-
тили мое вниманіе, чтобы забыть всю горечь моего прошлаго.
*) До 1796 года.
79
себѣ не отказываютъ. Логика эта сохранила свои
права, какъ видно, сто лѣтъ спустя.
Роммъ, какъ онъ и писалъ Дюбрейлю, окончательно
рѣшилъ работать на революціонномъ поприщѣ. Вскорѣ
онъ сдѣлался членомъ Законодательнаго Собранія, куда
его съ восторгомъ избрали Овернскіе друзья - избира-
тели. Особенно Роммъ занимался народнымъ просвѣ-
щеніемъ въ комитетѣ, созданномъ для этой цѣли; къ
этому времени онъ составилъ революціонный кален-
дарь, который доставилъ ему извѣстность, былъ одоб-
ренъ и дѣйствовалъ въ дни революціи до появленія
Бонапарта. Мы видимъ Ромма членомъ Конвента, ко-
тораго онъ былъ предсѣдателемъ, но короткое время.
Какъ членъ «Мопіа^пе», онъ подписалъ, между про-
чимъ, смертный приговоръ королю Людовику XVI.
Роммъ не пропустилъ ни одного засѣданія въ
январскіе дни 1793 года (съ 16 по 22). Мы встрѣ-
чаемся въ его замѣткахъ со всѣми мельчайшими по-
дробностями этой бурной эпохи, но написаны эти
строки безъ таланта, и всюду сквозитъ перо изслѣдо-
вателя-ученаго, попавшаго не въ свою сферу.
Приближалось роковое для него время. «Гора»
(МопГа§пе) была побѣждена. Роммъ и пятеро его
товарищей были арестованы и отправлены на мысъ
Финистеръ (Ь'іпізгёге). Ослѣпленіе Ромма дошло до
того, что, вмѣстѣ съ другимъ членомъ Конвента, онъ
самъ оправдывалъ свое арестованіе: «Сйоуепз поз соі-
Іё^иез, се«е аггезіагіоп реиі ргепФе ип §гапс! сагасіёге»,
писали гражданамъ города Канъ (Саеп), Пріеръ (Ргіеиг)
и Роммъ, «зегѵіг Іа саизе сіе Іа ІіЬепё, таіпіепіг Гипігё
80
Зе Іа гёриЫідие еі гарреіег Іа сопйапсе, зі сотте поиз
поиз етргеззопз Зе ѵоиз Іе ЗетапЗег, ѵоиз Іа сопЯгтех
раг ип Зёсгеі ^иі поиз Зёсіаге оіа&ез. . . Иоиз аѵопз
гетагдиё Запз Іе реиріе Зе Саеп Зе ’ Гатоиг роиг Іа
ІіЬегіё, роиг Іа рзіісе еі Іа Зосііііё». Но воззванія
эти не помогли: арестованные были возвращены въ
Парижъ на судъ военной комиссіи. Мало надѣясь
получить пощаду отъ судей, они дали другъ другу
клятву не отдаваться живыми въ руки палача и для
этой цѣли достали себѣ черезъ сторожей тюрьмы
два кинжала. 17 іюня 1795 г. былъ прочитанъ смерт-
ный приговоръ ихъ. Осужденные сдержали свою
клятву. Первымъ вонзилъ себѣ въ сердце ножъ Жиль-
беръ Роммъ и палъ мертвымъ. Молодой Субрани
(ЗоиЬгапу) выхватилъ кинжалъ изъ раны друга и про-
кололъ себѣ грудь. Такъ поступили Сои]'оп, Пидиезпоу,
ВоигЬоііе и Воиг§еоіз. Трехъ изъ нихъ, еще дышав-
шихъ, неумолимые судьи все-таки послали на гильотину:
одинъ умеръ на повозкѣ, двухъ другихъ успѣли до-
ставить до эшафота живыми.—Такъ погибъ Роммъ
въ цвѣтѣ силъ, 45 лѣтъ отъ роду.
Конечно, эпоха, въ которую жилъ Роммъ, мно-
гое можетъ объяснить и, до извѣстной степени,
оправдать тѣ черты его личности, которыя намъ ка-
жутся непонятными. Роммъ былъ безусловно чело-
вѣкъ съ твердымъ характеромъ, желѣзной волей,
имѣвшій вполнѣ опредѣленныя понятія о чувствѣ
долга и глубоко преданный наукѣ. Въ теченіе своей
недолгой жизни Роммъ два раза измѣнилъ своему при-
званію и дважды попалъ не въ свою колею. Едва ли
81
6
онъ годился въ воспитатели, а еще менѣе въ поли-
тическіе дѣятели.
Остался бы Роммъ вѣрнымъ наукѣ, изъ него вы-
шелъ бы порядочный ученый. Политика далась ему
еще труднѣе, чѣмъ педагогика. Онъ былъ теорети-
комъ, не имѣя ни вдохновенія Камиля Демулена, ни
таланта Сенъ-Жюста, ни выдержки Робеспьера.
Какъ воспитателю, Ромму удалось сдѣлать изъ
ввѣреннаго ему ребенка человѣка и патріота *). Это
мы увидимъ изъ послѣдующаго. Не будь печальной
аберраціи конца его дѣятельности, какъ наставника,
въ Парижѣ, мнѣ кажется, что Роммъ исполнилъ свою
задачу скорѣе успѣшно.
Въ заключеніе остается упомянуть о женитьбѣ
Ромма, совершившейся за нѣсколько мѣсяцевъ (8 марта
1795 г-) ло его кончины. Избранная имъ особа была
молодая вдова, Магіе Масіеіаіпе СЬаиІіп, съ которой
онъ сошелся въ дни Конвента. Она оказалась въ
интересномъ положеніи, и Жильберъ сталъ ея мужемъ.
Роммъ успѣлъ полюбить эту женщину. Вотъ что онъ
ей писалъ въ моментъ ареста, 21 марта 1795 года
(2 Ргаігіаі ап III) **): «Ма сЬёге агпіе, ип <1ёсгеГ сі’аггез-
*) Его педагогическій идеалъ прекрасно изображенъ въ письмѣ къ
гр. Строганову отъ 1787 г. (см. въ Приложеніяхъ).
*•) Милѣйшая подруга, Конвентъ только-что подписалъ декретъ о моемъ
арестованіи. Умоляю тебя, во имя родины, которую ты любишь, во имя сво-
боды и равенства, кои были дороги намъ обоимъ, и во имя ребенка, кото-
раго ты носишь въ себѣ, не предавать себя безпокойству. Помни, что ты
всецѣло принадлежишь своему ребенку, и что бы ни случилось съ тѣмъ, съ
коимъ ты связала свою судьбу, отдай ему въ завѣтъ принципы чистой нрав-
ственности и самаго откровеннаго чувства любви къ республикѣ. Прощай.
Кланяйся племяннику. Напиши моей матушкѣ.
82
іаііоп ѵіепі «1’ёіге гепЗи сопіге тоі раг Іа Сопѵепііоп па-
ііопаіе.
«}е Іе соп]иге, аи пот сіе Іа раігіе дие іи аітез, аи
пот сіе Гё§а1ііё дие і’аі арргіз а сЬёгіг аѵес іоі, аи пот
сіе 1’епГапі дие іи рогіез сіапз іоп зеіп, сіе пе раз іе Ііѵгег
а Гіпдиіёіисіе.
«8оиѵіепз-іоі сіапз Юиз Іез іпзіапіз цис іи іе сіоіз а
іоп епГапі, еі—диоі ди’іі аггіѵе а сеіиі диі аѵаіі аііасЬё
зез сіезііпёез аих ііеппез—ди’іі ге^оіѵе сіе іоі Іез ргіпсірез
сіе Іа ріиз риге тогаіе еі сіи гёриЫісапізте Іе ріиз Егапс».
«Асііеи. }е заіие топ пеѵеи. }е іе ргіе сГёсгіге а та
тёге».
Также трогательны отдѣльныя записки, писанныя
имъ изъ тюрьмы женѣ, за нѣсколько дней до смерти.
Сердце заговорило, но слишкомъ поздно.
-•ИН»1
6*

Эпоха реформъ
(1801-1805).

III.
Живя въ Братцовѣ, графъ Павелъ Александровичъ
часто посѣщалъ домъ княгини Натальи Петровны Голи-
цыной (Ргіпсеззе МоизіасЬе) и вскорѣ женился на ея до-
чери, княжнѣ Софьѣ Владиміровнѣ *). Княгиня Наталья
Петровна Голицына, рожденная графиня Чернышева**),
была женщина большого ума и характера; она дала
прекрасное образованіе своимъ дѣтямъ. Ея сыновья,
Борисъ и Димитрій ***) Владиміровичи, воспитывались
сначала дома, потомъ слушали лекціи въ Страсбург-
скомъ университетѣ, который въ тѣ времена очень сла-
♦) 1774—1845 гг.; учредительница знаменитой «Марьинской школы
практическаго земледѣлія и ремеслъ».
**) Княгиня Н. П. Голицына, дочь графа Петра Григорьевича Черны-
шева, р. въ 1741 г., | въ 1837 г.; съ 30 октября 1766 г. замужемъ за
княземъ Владиміромъ Борисовичемъ Голицынымъ; въ 1806 г. статсъ-дама,
кавалеръ ордена св. Екатерины большого креста, 1826 г.
***) Князь Б. В. Голицынъ, р. въ 1769 г., | въ 1813 г.; генералъ-лейтенантъ,
писатель; скончался отъ раны въ Вильнѣ, полученной въ сраженіи подъ
Лейпцигомъ. Князь Д. В. Голицынъ, р. 1771, | 1844 г.; московскій генералъ-
губернаторъ (1820 — 44); женатъ на Татьянѣ Васильевнѣ Васильчиковой,
1782 г., | 1841 г.
87
вился. Младшій, князь Димитрій Владиміровичъ, былъ
впослѣдствіи московскимъ генералъ-губернаторомъ. Его
сестра, княжна Софья Владиміровна, была не только
женщина высокихъ духовныхъ качествъ, но безупреч-
ная супруга и отличная мать. Въ 1795 г. у нихъ ро-
дился первый ребенокъ, сынъ Александръ; впослѣдствіи
были еще четыре дочери: Наталья, Аделаида, Елиза-
вета и Ольга.
Въ концѣ царствованія императрицы Екатерины II
(1796 г.) молодые Строгановы переѣхали на жительство
въ Петербургъ. Въ письмѣ наслѣдника великаго князя
Александра Павловича, отъ 27 сентября 1797 г., къ
Лагарпу *), упоминается о П. А. Строгановѣ. Не под-
лежитъ сомнѣнію, что, въ короткій періодъ царствованія
Павла, Строгановъ часто видѣлся съ великимъ кня-
земъ Александромъ Павловичемъ, что онъ безвыѣздно
жилъ въ Петербургѣ и что именно въ это время его
супруга, графиня Софья Владиміровна, весьма сблизи-
лась съ великой княгиней Елизаветой Алексѣевной.
*) Вотъ любопытный отрывокъ изъ этого письма: «Мнѣ думалось, что,
если когда-либо придетъ и мой чередъ царствовать, то, вмѣсто доброволь-
наго изгнанія себя, я сдѣлаю несравненно лучше, посвятивъ себя задачѣ да-
ровать странѣ свободу и тѣмъ не допустивъ ее сдѣлаться въ будущемъ
игрушкой въ рукахъ какихъ-либо безумцевъ. Это заставило меня передумать
о многомъ, и мнѣ кажется, что это было бы лучшимъ образцомъ революціи,
такъ какъ она была бы произведена законной властью, которая перестала бы
существовать, какъ только конституція была бы закончена, и нація избрала
бы своихъ представителей. Вотъ въ чемъ заключается моя мысль. Я подѣлился
ею съ людьми просвѣщенными, съ своей стороны много думавшими объ
этомъ. Всего на всего насъ только четверо, а именно: Новосильцовъ, графъ
Строгановъ и молодой князь Чарторыжскій, мой адъютантъ, выдающійся
молодой человѣкъ».
88
Княгиня Наталія Петровна Голицына,
рожденная Чернышева,
мать графини Софіи Владиміровны Строгановой
(Ко5Ііи 1777).
(Изъ коллекціи князя 11. 11. Голицына въ Марьинѣ).

Въ моментъ воцаренія императора Александра I,
изъ всѣхъ друзей его, только графъ П. А. Строга-
новъ находился въ Петербургѣ. Всѣ прочіе отсутство-
вали, впавъ въ опалу по недовѣрію къ нимъ импе-
ратора Павла: Н. Н. Новосильцовъ жилъ въ Англіи,
гдѣ изучалъ тамошніе порядки; князь Адамъ Чарто-
рыжскій находился въ Неаполѣ, въ качествѣ русскаго
представителя; В. П. Кочубей пребывалъ въ Дрез-
денѣ, а Лагарпъ выжидалъ событій въ Парижѣ. Счаст-
ливая случайность дала возможность графу П. А. Стро-
ганову «быть первымъ изъ друзей Александра, кото-
рый удостоился слышать мысли его о предстоящихъ
преобразованіяхъ» *). Это имѣло большое значеніе
для графа Строганова и особенно для той роли, ко-
торая выпала на его долю съ первыхъ же дней новаго
царствованія.
Императоръ Александръ лично вызвалъ Чарторыж-
скаго письмомъ изъ Неаполя; Лагарпъ получилъ мило-
стивое разрѣшеніе пріѣхать и прибылъ въ Петербургъ
въ августѣ. Графъ Кочубей писалъ отъ 27 марта
1801 г. графу С. Р. Воронцову: «}е рагз рагсе дие ]е
сгоіз сіеѵоіг диеідие сЬозе а 1’ешрегеиг Аіехашіге; )е
рагз, рагсе дие ]е сгоіз дие іоиз Іез Ьоппёіез §епз сіоіѵепі
зе гёипіг аиіоиг сіе Іиі еі Гаіге іоиз Іеигз еЙбПз роиг
сісаігізег Іез ріаіез іпйпіез рогіёез раг зоп рёге а за ра-
ігіе; еі аргёз сеіа ѵоисіга-і-іі гп’етріоуег, )е 1с зегѵігаі
сіе топ тіеих, еі сіе ргёГёгепсе сіапз диеідие ЬгапсЬе сіе
Гасітіпізігаііоп іпіегпе». Новосильцова извѣстилъ графъ
*) Шильдеръ, II, 24.
89
П. А. Строгановъ о воцареніи Александра: «Моп Ьоп
аті, Іе соиггісг рагі, ]‘е п’аі Іе іетрз цие сіе ѵоиз сііге
Неих тоіз: Гетрегеиг Аіехапсіге і* гё^пе». Но до
пріѣзда въ Петербургъ этихъ лицъ императоръ Але-
ксандръ имѣлъ уже цѣлый рядъ откровенныхъ бесѣдъ
со Строгановымъ.
Ученику Лагарпа и ученику Ромма сама судьба
давала возможность показать себя не только людьми,
но и государственными дѣятелями. Оба были молоды,
полны силъ и здоровья; оба увлекались, одинъ—своими
прекрасными мечтами, другой—пережитыми ббразами, но
оба увлекались вполнѣ чистосердечно, всей душой, съ
самыми лучшими намѣреніями.
23 апрѣля 1801 года произошелъ между ними
первый продолжительный обмѣнъ мыслей, довольно по-
дробно записанный графомъ П. А. Строгановымъ *).
Сущность его уже издана **). Графъ Строгановъ вы-
сказалъ мнѣніе, ци’іі Гаііаіг соштепсег раг з’оссирег <іе
ГаНтіпізГгагіоп аѵапі цие сіе Гаіге ипе сопзгішгіоп ргорге-
тепі (іііе. Императоръ съ этимъ вполнѣ согласился,
прибавивъ, ци’ипе сіез Ьазез Іез ріиз еззепііеііез сіи іга-
ѵаіі сіеѵаіг ёіге Іа йхагіоп сіез ігор Гатеих сігойз Ни сііоуеп.
Графъ Строгановъ на это замѣтилъ, что, по его мнѣ-
нію, всѣ эти права заключались въ обезпеченіи иму-
щества и въ неограниченной свободѣ каждаго дѣлать все,
что не можетъ быть вредно для другого. «Императоръ
одобрилъ мою мысль, но сказалъ, ди’іі ГаІІаіі епсоге
•) Си. Приложенія.
**) Пслиііаі <Гипе сопѵегхаііоп аѵес ГЕтрегеиг. Шилддеръ, П, 330.
90
Графъ Павелъ Александровичъ и графиня Софія Владиміровна
Строгановы въ молодости.
(Сь миніатюры, принадлежащей великому князю Николаю Михаиловичу).

а]оиіег ди’аисипе епігаѵе пе реиі етрёсЬег Іе тёгііе сіе
рагѵепіг».
Изъ этого перваго разговора, графъ Строгановъ
вынесъ впечатлѣніе нѣкоторой туманности или неопре-
дѣленности мнѣній государя относительно исполненія
предстоящаго государственнаго преобразованія. Подоб-
ное же мнѣніе высказалъ, нѣсколько позже, графъ Ко-
чубей. По этому поводу графъ Строгановъ писалъ:
«М. сіе КоісІюиЬеу Гиі Ггаррё сіи реи сі’огсіге циі гё§паіі
епсоге сіапз Іоиз Іез рго)еіз сіе ГЕшрегеиг. II пе з’ёіаіі Еаіі
аисип ріап, іі Ггарраіі роиг аіпзі сііге а іоиісз Іез рогісз,
п’ёіапі раз ігор зиг сіе зоп Гаіі».
Желая скорѣе выйти изъ сферы неопредѣленныхъ
разговоровъ и создать почву для обсужденія государ-
ственнаго преобразованія, къ которому стремился го-
сударь, графъ Строгановъ въ запискѣ, доложенной
императору Александру 9 мая 1801 г., предложилъ
учредить негласный комитетъ. Работы этого коми-
тета должны были оставаться втайнѣ, чтобы не воз-
буждать преждевременнаго любопытства и толковъ
среди общества.
Текстъ этой записки написанъ графомъ Строгано-
вымъ по-французски *), какъ и большинство его ра-
ботъ. Я нахожу эту записку настолько интересной и
характерной для пониманія личности графа Павла Але-
ксандровича, что привожу ее цѣликомъ, какъ первое
его самостоятельное произведеніе, имѣвшее такія серіоз-
ныя послѣдствія:
*) См. Приложенія.
91
Записка *) но поводу основныхъ началъ для государ-
ственныхъ преобразованіи.
«Представлено 9 мая 1801 г.
«Въ послѣднемъ разговорѣ, который я имѣлъ съ Ва-
шимъ Величествомъ, я старался уяснить себѣ нѣкоторыя
изъ высказанныхъ Вами мыслей по поводу важнаго во-
проса о государственныхъ преобразованіяхъ; а такъ какъ
раньше, чѣмъ приступить къ постройкѣ такого сооруже-
нія, необходимо привести въ порядокъ накопившіяся со-
ображенія и собрать ихъ въ одно цѣлое, я полагалъ,
если только я вѣрно понялъ Ваши намѣренія, что не
будетъ излишнимъ представить Вашему Величеству
общій выводъ переданныхъ мнѣ Вашихъ желаній отно-
сительно этого великаго дѣла, для котораго нужно
составить опредѣленный планъ дѣйствій прежде, чѣмъ
начинать работу. Подвигаясь постепенно въ этомъ на-
правленіи, безъ скачковъ, можно надѣяться начать
дѣло въ строгомъ порядкѣ и вложить въ него опре-
дѣленную систему.
«Когда я въ прошлый разъ замѣтилъ, что не слѣ-
дуетъ терять драгоцѣннаго времени, Ваше Величество
изволили мнѣ отвѣтить, что нужно обождать возвра-
*) Покойный Н. К. Шильдеръ высказалъ по этому поводу слѣдующее
пожеланіе: «Для исторіи царствованія императора Александра было бы весьма
важно ознакомиться съ французскимъ подлинникомъ записокъ графа II. А. Стро-
ганова о негласномъ комигпетѣ въ полномъ ихъ объемѣ (т. II, стр. 273, № 86).
В. А. Тимирязевъ въ книгѣ своей «Александръ I и его эпоха» говоритъ:
«всѣ разсужденія по этому поводу записаны графомъ Строгановымъ на фран-
цузскомъ языкѣ и представляютъ драгоцѣнный историческій матеріалъ, имѣю-
щій важное значеніе для характеристики перваго періода Александровской
эпохи». Я заполняю этотъ пробѣлъ и издаю полностью рукописи, оставшіяся
по этому вопросу въ Строгановскомъ архивѣ.
92
Графиня Софія Владиміровна Строганова съ сыномъ Александромъ
(ЬеЬгнп),
(Изъ коллекціи князя II. П. Голицына мъ Марьинѣ).

щенія Новосильцова. Я совершенно съ этимъ согласенъ,
находя, что не требуется сразу переходить къ оконча-
тельной работѣ, а раньше привести въ извѣстность
все высказанное въ такомъ сложномъ и запутанномъ
дѣлѣ, или, выражаясь по военному, сдѣлать общую
рекогносцировку, намѣтить общій планъ дѣйствій, а
это всегда своевременно.
«Говоря о способѣ работы съ Вашими министрами,
Ваше Величество мнѣ сообщили мнѣніе Завадовскаго
по поводу этой реформы. Мнѣ кажется, что, бесѣдуя
съ княземъ Зубовымъ, Завадовскій не могъ высказаться
вполнѣ откровенно, такъ какъ онъ предполагалъ, что
иниціатива такого рода реформы должна исходить отъ
Васъ лично, и что никто не могъ бы, кромѣ тѣхъ,
которые облечены Вашимъ довѣріемъ, даже имѣть на-
дежду принять въ ней участіе безъ Вашего личнаго
выбора сотрудниковъ въ такого рода предпріятіи. Мнѣ
кажется, что мнѣніе Вашего Величества, высказанное
Завадовскимъ, вполнѣ основательно. Съ своей же сто-
роны, я особенно буду настаивать быть возможно
осмотрительнѣе въ задуманномъ Вами предпріятіи, чтобы
не вселять въ обществѣ несбыточныхъ надеждъ, не
давать повода къ излишнимъ разговорамъ, съ кото-
рыми впослѣдствіи трудно будетъ совладать и придется
считаться, тогда какъ необходимы лишь осторожность
и должный тактъ, чтобы предотвратить несчастныя
послѣдствія. Хотя Ваше Величество мнѣ передавали
свои опасенія, что реформа будетъ нѣкоторыми встрѣ-
чена съ неудовольствіемъ, но, съ другой стороны,
найдется много охотниковъ принять участіе въ заня-
93
тіяхъ, и это обстоятельство только затруднило бы ра-
боту, и многіе, узнавъ о Вашихъ намѣреніяхъ, могли бы
воспламениться совсѣмъ понапрасну. Графъ Кочубей,
съ которымъ я объ этомъ говорилъ, держится того же
воззрѣнія.
«Итакъ, 'если я вѣрно понялъ мысль Вашего Вели-
чества, можно установить слѣдующее: реформа должна
быть созданіемъ государя и тѣхъ, которыхъ онъ вы-
беретъ своими сотрудниками, и никому постороннему
не должно быть извѣстно, что Ваше Величество взяли
на себя починъ такого дѣла. За симъ мы установили,
что реформа должна коснуться всѣхъ отраслей админи-
страціи и что возможное созданіе конституціи могло бы
быть лишь послѣдствіемъ этой предварительной работы.
«Ваше Величество высказали мнѣ по этому поводу,
что установка здраваго управленія, пріобрѣтя всеобщее
довѣріе, сдѣлалась бы залогомъ чего-то необходимаго,
возвышеннаго, но при условіи, чтобъ, при трудности
исполненія, она бы была искренняя въ способѣ ея
введенія. Выражаясь такъ, Ваше Величество, надо по-
лагать, желаете дать свободу, при неприкосновенности
имущества, ввести управленіе справедливое, на почвѣ
нуждъ родной страны, и этимъ подготовить умы при-
нять даруемое, безъ опасеній и съ радостью, какъ
законъ, оберегающій всѣхъ и каждаго отъ произвола,
на общее благо.
«Вотъ, въ краткихъ словахъ, какъ я понялъ пред-
начертанія Вашего Величества по поводу двухъ основ-
ныхъ принциповъ, о которыхъ идетъ рѣчь. Несмотря
на это, такъ какъ мое разсужденіе основано лишь
94
Графъ Александръ Павловичъ Строгановъ
ребенкомъ.
(Изъ Строгановской коллекціи).

на разговорѣ съ Вами, въ общемъ немного неопредѣ-
ленномъ, я бы желалъ получить болѣе положительныя
указанія и увѣренность, что я правильно понялъ мысли
Вашего Величества.
«Что же касается всего остального, о чемъ между
нами было говорено, то лучше оное включить въ над-
лежащее мѣсто, когда основной планъ работы будетъ
выработанъ, иначе, торопясь, мы только запутали бы
раньше времени все дѣло».
Общій выводъ основныхъ положеній объ организаціи
комитета для взаимной работы по преобразовательной
реформѣ.
«Представлено 9 мая 1801 г.
«Для полноты труда, первоначальное назначеніе
котораго переработать порочное управленіе, затѣмъ за-
мѣнить его законами, долженствующими остановить
дѣйствіе существующаго произвола, дать рядъ мудрыхъ
мѣръ, съ тѣми измѣненіями, которыхъ потребуютъ
обстоятельства,„> все это имѣетъ первенствующее зна-
ченіе и можетъ быть разрѣшено съ успѣхомъ особымъ
комитетомъ, спеціально созданнымъ для этой цѣли.
«Предстоитъ двойная задача: съ одной стороны,
щадить умы отъ нежелательнаго предубѣжденія про-
тивъ реформъ, съ другой—понять настолько настрое-
ніе общества, чтобы не возбуждать неудовольствія
напрасно. Это требуетъ засѣданій секретныхъ, причемъ
надо принять за основу занятій полную негласность
обсуждаемаго; этимъ чувствомъ должны быть проник-
95
нуты всѣ тѣ, которые войдутъ въ составъ этого
комитета. Кромѣ того, въ пользу принципа неглас-
ности говоритъ извѣстная способность человѣка менѣе
роптать на то, что является безусловной необходи-
мостью, что представляетъ ему законъ, накладывающій
на него ярмо, безъ всякихъ предварительныхъ безпо-
койствъ.
«Сложность предстоящихъ занятій и необходимость
войти во всѣ подробности мелочей потребуетъ усид-
чиваго и послѣдовательнаго труда со стороны Вашего
Величества.
«Занятія должны вестись такъ (при принципѣ не-
гласности), чтобы не возбуждать ни удивленія, ни
любопытства.
«Обративъ вниманіе на опасность увлеченія теоріей,
идущей часто въ разрѣзъ съ практикой, надо отдать
предпочтеніе опытности, которая скорѣе разберется
въ злоупотребленіяхъ. А потому слѣдуетъ пригласить
людей свѣдущихъ и хорошо знающихъ различныя
отрасли управленія.
«Поэтому, представляя еще въ болѣе сжатомъ видѣ
сущность всего высказаннаго, думаю держаться слѣ-
дующихъ началъ:
«Необходимо создать комитетъ.
«Въ основѣ своей организаціи и по способу работы
онъ долженъ быть негласнымъ.
«Для единодушной связи при занятіяхъ необходимо
руководство Вашего Величества.
«Изученіе всеобщаго положенія государства требуетъ
полнѣйшаго пониманія дѣлъ управленія».
96
Итакъ, идея учрежденія негласнаго комитета все-
цѣло принадлежала графу П. А. Строганову. Импера-
торъ Александръ одобрилъ почти все, выраженное
графомъ въ его запискахъ отъ 9 мая 1801 г., и коми-
тетъ собрался въ первый разъ 24 іюня того же года.
Членами его были назначены графъ Викторъ Пав-
ловичъ Кочубей, Николай Николаевичъ . НовоСильцовъ,
князь Адамъ Адамовичъ Чарторыжскій *) и графъ Па-
велъ Александровичъ Строгановъ. Предсѣдательство-
валъ лично самъ государь. Графъ П. А. Строгановъ,
имѣя привычку все записывать по возвращеніи домой,
сохранилъ для потомства подробные отчеты всѣхъ
засѣданій, вопросовъ, въ нихъ возбужденныхъ, и про-
исходившихъ между членами преній.
Изъ молодыхъ людей, вошедшихъ въ составъ ко-
митета, старшему, Новосильцову, было 39 лѣтъ, графу
Кочубею — 33, князю Чарторыжскому — 31, Строга-
нову—29. Тѣсная дружба соединяла четырехъ моло-
дыхъ людей, причемъ графъ Кочубей держалъ себя
немного въ сторонѣ, занимая самостоятельную долж-
ность **); три остальные составляли извѣстный тріум-
виратъ. Императоръ Александръ часто въ шутку
называлъ новорожденный комитетъ «Іе сотііё сіи заіш
*) Графъ В. П. Кочубей, р. 1768 г., | 1834 г., впослѣдствіи князь, ми-
нистръ внутреннихъ дѣлъ дважды, предсѣдатель Государственнаго Совѣта.
Н. Н. Новосильцовъ, р. 1762 г., | 1838 г., впослѣдствіи графъ, предсѣ-
датель Государственнаго Совѣта.
Князь А. А. Чарторыжскій, р. 1770 г., | 1861 г., товарищъ министра
иностранныхъ дѣлъ, членъ Государственнаго Совѣта 1805 — 32 гг. Исключенъ
изъ членовъ приговоромъ верховнаго уголовнаго суда.
**) Онъ въ это время былъ министромъ внутреннихъ дѣлъ.
97
риЫіс». Графъ Строгановъ былъ особенно близокъ
съ Новосильцевымъ, съ которымъ состоялъ въ род-
ствѣ и съ которымъ совершилъ, десять лѣтъ назадъ,
путешествіе изъ Парижа въ Россію. Всѣ они были
проникнуты самыми чистыми желаніями, и даже князь
Адамъ, какъ говоритъ Гречъ, «служилъ Россіи въ
первые годы царствованія Александра честно, усердно
и благородно» *).
Князь Чарторыжскій въ своихъ воспоминаніяхъ,
говоря объ этой эпохѣ, высказывается такъ: «Свойства
характера Новосильцова выгодно отражались, словно
въ зеркалѣ, на молодомъ графѣ Строгановѣ. Мнѣнія
ихъ и чувства носили на себѣ отпечатокъ справедли-
вости, искренности, европейскаго просвѣщенія, небы-
валыхъ въ то время въ Россіи, противъ которыхъ я
не могъ устоять». Далѣе Чарторыжскій подробно
повѣствуетъ о своемъ сближеніи съ императоромъ
Александромъ, съ Кочубеемъ, Новосильцовымъ и Стро-
гановымъ. Послѣдняго онъ называетъ «самымъ пыл-
кимъ».
*) «Ь’Етрегеиг еиі сіез )оіез З’епГапі, таіз Іе раиі Зез іеипез Киззез не сасііа
ра5 зоп ётоі еі 8а соіёге. Ь’Ітрёгаіпсе тёте сгиі ѵоіг <1ап5 топ ассеріаііоп сіез
іпіепііопз таиѵаізез ои, роиг Іе тоіпз, Зе ГіпЗёІісаіеззе ѵіз-а-ѵіз Зе 1’Етрегеиг,
іпЗёІісаіеззе диі, зеіоп еііе, сопзізіаіі й ассеріег ип розіе З’ипе $і Ьаиге сопйапсе
таі^гё Горіпіоп §ёпёга1е (й се ди’еііе сгоуаіг Зи тоіпз) еі таі^гё Іа сопѵісііоп
дие )'е Зеѵаіз аѵоіг З’епіеѵег а 1’Етрегеиг ГаЯесііоп Зе зоп реиріе. Е’Ітрёгаігісе
сезза аіогз Зе те рагіег, Зе те заіиег, Зе те ге^агЗег». (Метоігез Зи ргіпсе
АЗат Сгагіогузкі, і. I, р. 363).
«Еез Киззез з’іта§іпаіепі дие )’е Гаѵогізаіз зесгёіетепі Іа Ггапсе, дие |е ѵои-
Іаіз епігаіпег АІехапЗге ѵегз Вопарагіе еі Іе геіепіг Запз за ЗёрепЗапсе, роиг
аіпзі Зіге, зоиз Іа Газсіпаііоп Зе зоп дёпіе. Ь’Ітрёгаігісе-тёге рапа§;еаіі сеііе
оріпіоп еі ргора^еаіі сез іпдиіёіиЗез рагті Іез )еипез ойісіегз». (ІШ., I, р. 351).
98
Изъ новѣйшихъ писателей Н. Ѳ. Дубровинъ, упоминая
о графѣ Павлѣ Александровичѣ, выражается о немъ,
какъ объ одномъ изъ «благороднѣйшихъ, честнѣйшихъ
и благонамѣреннѣйшихъ людей, бывшихъ при дворѣ
Александра I. Государь называлъ его своимъ другомъ,
и этотъ другъ всегда говорилъ ему правду».
Б. Б. Глинскій, въ статьѣ «Республиканецъ при
русскомъ дворѣ», дѣлаетъ слѣдующій выводъ: «Все
это были люди, полные силъ, образованные, преиспол-
ненные самыхъ лучшихъ намѣреній и носившіе на себѣ
характеръ идеалистическаго либерализма. Старое поко-
лѣніе не называло ихъ иначе, какъ вольтеріянцами и
якобинцами. Изъ этого кружка исходили всѣ реформы
перваго времени (до Тильзитскаго мира); среди нихъ
обдумывался планъ систематической реформы безобраз-
наго зданія государственной администраціи» *).
Какъ же относились къ реформамъ люди стараго
времени, дѣятели прошлыхъ царствованій?
Конечно, большинство смотрѣло враждебно на
новшества, и четыремъ юнымъ сотрудникамъ Але-
ксандра I приходилось вступать въ открытую борьбу
со стариками. Но нужно отдать справедливость всѣмъ
четыремъ, что они довольно ловко справлялись съ
трудностью обстоятельствъ и однихъ съумѣли пере-
*) Одинъ только злоязычный и всегда пристрастный Ф. Ф. Вигель въ
своихъ воспоминаніяхъ бичуетъ графа П. А. Строганова: «Пріятное лицо и
любезный умъ жены его сблизили съ нимъ императора Александра, а его
добродѣтель не могла послѣ разлучить съ нимъ. Ума самаго посредственнаго,
онъ могъ только именемъ и фортуной усилить свою партію». (Виіелъ, ч. 2,
стр. 6).
99
7*
манить на свою сторону, другихъ удачно отстранили
отъ всякихъ дѣлъ. Къ тому же, и противники ихъ
сами далеко не ладили между собой.
Трошинскій и Беклешовъ перессорились съ Держа-
винымъ; графа Завадовскаго мало кто любилъ; графъ
Ростопчинъ сидѣлъ въ Москвѣ, занимаясь писаніемъ
ѣдкихъ писемъ и все критикуя; А. А. Аракчеевъ
пріютился въ Грузинѣ, выжидая терпѣливо событій;
наконецъ, братья Воронцовы явно покровительствовали
молодымъ дѣятелямъ, причемъ графъ Семенъ Рома-
новичъ, изъ Лондона, сдерживалъ ихъ по мѣрѣ силъ,
рекомендуя во всемъ англійскіе рецепты *), а преста-
рѣлый графъ Александръ Романовичъ вскорѣ совсѣмъ
перешелъ на ихъ сторону; онъ настолько былъ увле-
ченъ молодежью, усердно помогая имъ въ работѣ, что
навлекъ даже на себя строгое порицаніе брата Семена.
Къ сожалѣнію, государь, который не любилъ графа
Н. С. Мордвинова, не желалъ привлечь его въ засѣ-
данія комитета, несмотря на то, что изъ всѣхъ лицъ
вѣка Екатерины II онъ былъ самымъ подходящимъ,
чтобы заправлять сложными дѣлами комитета и сдер-
живать порывы молодости. Хотя вскорѣ Мордвиновъ
и былъ сдѣланъ морскимъ министромъ, но не долго
оставался на этой должности, которую онъ уступилъ
адмиралу Чичагову, пользовавшемуся въ то время довѣ-
ріемъ молодой партіи и графовъ Воронцовыхъ **).
•) Си. Приложенія. СопГбгспсе аѵес Іе сотіс 5ітоп ХѴогопІгоЯГ.
**) Впрочемъ, это согласіе съ Чичаговымъ продолжалось не долго. Уже
въ 1804 г. придворный врачъ Роджерсовъ писалъ графу С. Р. Воронцову:
«М. ЫоѵоміІгоЯ еі Іе )еипс Зіго^апоЯ' диі (аѵес ѵоиз еі ѵоіге ігёге) опі Іе ріиз
100
Графъ Александръ Романовичъ
Воронцовъ, канцлеръ.
(Съ миніатюры великаго князя
Николая Михаиловича).

Въ своихъ бесѣдахъ съ графомъ П. А. Строга-
новымъ императоръ Александръ часто распространялся
о тѣхъ личностяхъ прежняго времени, которыхъ можно
было бы привлечь къ дѣлу реформъ. Такъ, Строга-
новъ особенно рекомендовалъ государю графа А. Р.
Воронцова * *) и Трощинскаго. Перваго Александръ
заподозрѣвалъ въ отсталости, дряхлости, и нехотя
соглашался на его сотрудничество; Трощинскаго цѣ-
нилъ больше, а особенно надѣялся на помощь графа
Петра Завадовскаго, лѣность котораго и любовь къ
вину были извѣстны всѣмъ и каждому.
П. А. Строгановъ неоднократно напоминалъ импе-
ратору о запискѣ покойнаго графа Безбородки, пере-
данной Александру Павловичу, когда онъ былъ еще
наслѣдникомъ; но государь видимо отдавалъ предпо-
чтеніе общимъ наброскамъ Новосильцова, сдѣланнымъ
для него за то же время. Между тѣмъ, взгляды, выра-
женные въ запискѣ графа Безбородки, были замѣча-
тельны во всѣхъ отношеніяхъ, и П. А. Строгановъ
сопігіЬиё <іе Гаіге за Гогіипе, зопі сііап^ёз епѵегз Іиі іоіаіетепі ег Іе ѵоіепі аѵес
Іа тёте зепзаііоп дие ѵоиз ге§;апіегег ипе ргізе іі’ірёсасиапЬа». {Архивъ
КН. Воронц., т. XXV, сгр. 210).
*) Строгановъ пишетъ: «Видно, что неблаговоленіе государя къ проэкту
графа А. Р. Воронцова распространялось и па самого его составителя; по
крайней мѣрѣ Чарторыжскій, замѣтивъ это, сказалъ въ заключеніе засѣданія:
«Желательно было бы, чтобы государь почаще видался съ Воронцовымъ и
совѣщался съ нимъ почаще; хотя Воронцовъ старъ, но идеи его молоды, и
притомъ онъ не держится старыхъ предразсудковъ». Императоръ возразилъ,
что онъ съ нимъ видится; но что, хотя Воронцовъ кажется свободнымъ отъ
старыхъ предразсудковъ, однако, упорно держится своихъ идей, однимъ
словомъ, что онъ не имѣетъ о графѣ Воронцовѣ того понятія, какого отъ
него желаютъ. Чарторыжскій не соглашался съ государемъ и замѣтилъ, какъ
опасно оскорблять такого человѣка, какъ Воронцовъ».
101
былъ вполнѣ правъ, когда высказывалъ свое мнѣніе,
что «это лучшее произведеніе, могущее служить основой
всему тому, что задумано совершить».
При тогдашнемъ настроеніи императора, конечно,
взгляды графа Безбородки не могли его удовлетворить.
Записка начиналась слѣдующими словами: «Россія
должна быть государствомъ самодержавнымъ. Малѣйшее
ослабленіе самодержавія повлекло бы за собой отторже-
ніе многихъ провинцій, ослабленіе государства и
безчисленныя народныя бѣдствія. Но государь самодер-
жавный, если онъ одаренъ качествами, сана его
достойными, чувствовать долженъ, что власть дана
ему безпредѣльная не для того, чтобы управлять
дѣлами по прихотямъ, но чтобъ держать въ почтеніи
и исполненіи законы предковъ своихъ и самимъ имъ
установленные; словомъ, изрекши законъ свой, онъ,
такъ сказать, самъ первый его чтитъ и ему повинуется,
дабы другіе и помыслить не смѣли, что отъ того укло-
ниться или избѣжать могутъ».
Эти прекрасныя слова приводили въ восторгъ графа
Строганова, но не Александра Павловича: онъ отнесся
равнодушно къ запискѣ графа Безбородко.
Вскорѣ, въ августѣ 1801 года, появился въ Петер-
бургъ и Лагарпъ. Конечно, пріѣздъ его не мало обезпо-
коилъ правительственныя сферы, и общество не ожи-
дало ничего хорошаго отъ бывшаго наставника вѣнце-
носца. Но самъ Лагарпъ былъ уже не тотъ. Побывавъ
у власти, въ управленіи Гельветической республикой,
Лагарпъ успѣлъ познать всю прелесть свободы народ-
ныхъ собраній. Поэтому-то онъ явился элементомъ
102
сдерживающимъ въ либеральныхъ стремленіяхъ того
времени, и отчасти этимъ можно объяснить, что молодая
партія четырехъ друзей царскихъ воспротивилась еди-
нодушно появленію Лагарпа въ засѣданіяхъ комитета.
Но императоръ Александръ частенько передавалъ на
обсужденіе комитета записки швейцарца *), изъ кото-
рыхъ иныя были приняты во вниманіе, особенно все то,
что касалось народнаго просвѣщенія. Въ бесѣдахъ сво-
ихъ съ государемъ, Лагарпъ всячески предостерегалъ
своего бывшаго воспитанника отъ чрезмѣрныхъ увле-
ченій, и совѣты его, какъ вѣрно выражается Н. Шиль-
деръ, «сводились къ одному основному началу —
твердой и непоколебимой власти, но, конечно, отнюдь
не въ смыслѣ реакціи». По этому поводу Лагарпъ
писалъ императору Александру:
«Вамъ, государь, подобаетъ даровать народу своему
великое благо — спасти его отъ произвола вашихъ
преемниковъ и дать странѣ такія учрежденія, которыя,
сохраняя правительству его силу, ограждали бы народъ
отъ самовластія тирановъ. Вы такъ думали и чувство-
вали, когда еще не испытали обаянія власти. Будучи
въ теченіе восемнадцати мѣсяцевъ облеченъ властью,
которую обстоятельства дѣлали неограниченной, я могу
*) Графъ Строгановъ писалъ Новосильцову: «Если вы станете разбирать
письма Лагарпа, вы не найдете въ нихъ ничего; онъ не можетъ убѣдиться,
что есть систематическій планъ, что не дѣлаютъ риска безъ вѣроятности
успѣха. Онъ судитъ только по нѣсколькимъ отдѣльнымъ и безсвязнымъ
фактамъ и не воображаетъ, что они связаны звеньями, которыхъ онъ не мо-
жетъ видѣть, и о которыхъ слѣдовало бы справиться прежде, чѣмъ произ-
носить сужденіе; но онъ, не принявъ на себя этого труда, рѣшаетъ все и осу-
ждаетъ».
103
засвидѣтельствовать, что требуются большія усилія и
надо быть постоянно насторожѣ, чтобы не поддаться
заманчивому призыву самовластія. Первая потребность
вашего народа — миръ, вторая — просвѣщеніе, третья —
судопроизводство, которое доставило бы жителямъ
имперіи существенныя блага гражданской свободы...
Заключу своимъ старымъ припѣвомъ: единственный
вѣрный другъ монарха—его собственное здравое раз-
сужденіе» *). Замѣчательно, что покойный графъ Без-
бородко и Лагарпъ въ этомъ случаѣ сошлись почти
совсѣмъ въ своихъ сужденіяхъ относительно самодер-
жавія и направленія власти монарха.
Когда былъ возбужденъ вопросъ о роли Сената,
Лагарпъ усиленно ратовалъ противъ расширенія его
правъ, усматривая въ этомъ западню, поставленную
государю немедленно по его вступленіи на престолъ.
Вопросу о предоставленіи власти Сенату посвящено
было нѣсколько засѣданій, въ которыхъ читались,
между прочимъ, проекты графа П. А. Строганова **).
*) Шильдеръ, II, 48.
**) Прекраснымъ результатомъ этихъ совѣщаній о сенатской реформѣ
явился знаменитый указъ Александра I Сенату, отъ $-го Іюня 1801 года:
«Уважая всегда Правительствующій Сенатъ, яко верховное мѣсто правосудія
и исполненія законовъ, и зная, сколь много права и преимущества, отъ госу-
дарей предковъ моихъ ему присвоенныя, по времени и по различнымъ об-
стоятельствамъ иодверглися перемѣнѣ, къ ослабленію и самой силы закона,
всѣмъ управлять долженствующаго, я желаю возставить оный на прежнюю
степень, ему приличную и для управленія мѣстъ, ему подвластныхъ, толико
нужную, и на сей конецъ требую отъ Сената, чтобъ онъ, собравъ, предста-
вилъ мнѣ докладомъ все то, что составляетъ существенную должность, права
и обязанности его, съ отверженіемъ всего того, что въ отмѣну или ослабленіе
оныхъ доселѣ введено было. Права сіи и преимущества Правительствующаго
104
Императоръ Александръ I
въ молодости.
(Съ миніатюры великаго князя Николая Михаиловича).

Такимъ образомъ, хотя и безъ Лагарпа, новые
члены комитета стали собираться регулярно подъ пред-
сѣдательствомъ государя. Въ камеръ-фурьерскомъ жур-
налѣ за і8оі и 1802 гг. фамиліи лицъ, приглашенныхъ
къ высочайшему столу, всегда обозначались, и имена
князя Чарторыжскаго, графа Строганова, Новосиль-
цева и графа Кочубея встрѣчаются чуть ли не еже-
дневно. Между прочимъ, графъ Павелъ Александровичъ
былъ званъ разъ навсегда, безъ особаго приглашенія.
Н. К. Шильдеръ, говоря объ этихъ обѣдахъ, разсказы-
ваетъ, что «послѣ кофе, поговоривъ нѣсколько минутъ
съ прочими приглашенными, императоръ удалялся; но,
пока остальные гости разъѣзжались, четыре избранника
вводились черезъ особый ходъ въ небольшую туалетную
комнату, смежную съ внутренними покоями ихъ ве-
личествъ. Туда приходилъ государь, и тамъ, въ его
присутствіи и при его участіи, происходили оживленныя
и продолжительныя пренія по вопросамъ о реформѣ
безобразнаго зданія».
Какъ это хорошо рисуетъ извѣстную черту характера
Александра I, которая уже проявилась съ первыхъ же
лѣтъ его восшествія на престолъ, а со временемъ стала
развиваться еще болѣе—наружная обворожительная лю-
безность, за которой никто не могъ уловить настоящихъ
чувствъ его, и какая-то кокетливая скрытность чуть ли
не передъ самимъ собой. Графъ П. Строгановъ замѣчалъ
не разъ, что, «вступивъ въ споръ съ императоромъ,
Сената я намѣренъ поставить на незыблемомъ основаніи, какъ государствен-
ный закопъ, и силою данной мнѣ отъ Бога власти потщуся подкрѣплять,
сохранять и содѣлать его навѣки непоколебимымъ». (П. С. 3., № 19908).
105
слѣдовало опасаться, чтобы не заупрямился, и благора-
зумнѣе было отложить возраженія до другого случая».
Засѣданія комитета происходили довольно правильно
и часто въ теченіе двухъ лѣтъ, до конца 1803 года.
Коронація императора Александра была назначена на
сентябрь 1801 г., и большинство указовъ и льготъ,
обнародованныхъ тогда, были ранѣе подробно раз-
смотрѣны въ негласномъ комитетѣ. Здѣсь же выра-
батывался проэктъ «всемилостивѣйшей грамоты, рус-
скому народу жалуемой» *), который не былъ обна-
родованъ въ дни коронаціи, но которому было посвя-
щено нѣсколько засѣданій. Графъ Строгановъ назы-
ваетъ этотъ проэктъ Воронцовскимъ, принадлежащимъ
перу графа Александра Романовича, но по поправ-
камъ видно, что и Сперанскій привлекался къ участію.
По этому поводу Тимирязевъ высказываетъ, что «это
было чѣмъ-то въ родѣ компромисса между молодой
и старой партіей, къ которой принадлежалъ графъ
А. Р. Воронцовъ».
Въ манифестѣ 15 сентября 1801 г., объявленномъ
въ день коронаціи, упоминалось о всемъ томъ, что
правительство сдѣлало за 6 мѣсяцевъ, съ 12 марта
того же года **).
Намъ особенно интересно прослѣдить дѣятельность
графа Павла Александровича Строганова по разнымъ
*) Засѣданія негласнаго комитета отъ 15 и 25 іюля 1801 года.
**) Въ негласномъ комитетѣ, въ засѣданіи 21 іюля 1801 г., императоръ
Александръ, упоминая о наградахъ, которыя онъ былъ намѣренъ раздать въ
Москвѣ, замѣтилъ, что никому не дастъ крестьянъ, и въ этомъ отношеніи
не отступитъ отъ принятаго имъ намѣренія.
106
вопросамъ, возбужденнымъ въ лонѣ комитета, а именно:
народнаго просвѣщенія, дѣлъ крестьянскихъ, по роли
дворянства, по учрежденію министерствъ, а также по
роли товарища министра внутреннихъ дѣлъ.
По этому поводу Н. К. Шильдеръ вообще замѣ-
чаетъ: «Въ засѣданіи неофиціальнаго комитета і8 но-
ября 1801 г. графъ П. А. Строгановъ въ замѣчатель-
ной рѣчи своей обнаружилъ такое вѣрное пониманіе
положенія дѣлъ въ Россіи, что, вникая ближе въ ея
содержаніе, легко убѣдиться, насколько неосновательны
мнѣнія противниковъ александровскихъ реформъ, обви-
няющихъ и по настоящее время молодыхъ совѣтни-
ковъ государя въ незнаніи Россіи» *).
Переходя къ частностямъ, необходимо обратить
вниманіе на сотрудничество графа Строганова въ дѣлѣ
народнаго просвѣщенія. Нашъ маститый историкъ лите-
ратуры, А. Н. Пыпинъ, находя, «что со временъ
Петра I не было столько заботъ объ установленіи
школъ»**), пишетъ: «Съ Завадовскимъ работали искрен-
ніе и лучшіе друзья просвѣщенія изъ высшей аристо-
кратіи и немногочисленнаго тогда ученаго сословія,
люди, какъ Муравьевъ, Новосильцовъ, Строгановъ».
Въ разсужденіяхъ о народномъ просвѣщеніи Строгановъ
весьма здраво предлагалъ образецъ французскихъ учеб-
ныхъ заведеній, именно систему заведеній для общаго
образованія, къ которымъ должна примыкать дальнѣй-
шая ступень заведеній для образованія спеціальнаго.
*) 'Г. II, стр. 280.
**') Общественное движеніе, изд. 1900 г., стр. 105.
107
Въ комитетѣ было рѣшено создать «учрежденіе ко-
миссіи училищъ» (впослѣдствіи главное управленіе учи-
лищъ). Графъ Строгановъ также засѣдалъ въ этой
комиссіи и «П. В. Завадовскій», какъ замѣчаетъ Гречъ
въ своихъ воспоминаніяхъ, «не успѣлъ бы ничего сдѣ-
лать, если бы ему въ помощь не придано было бы
главное управленіе училищъ». Біографъ графа II. В.
Завадовскаго, Листовскій, не соглашается съ этимъ воз-
зрѣніемъ, указывая, «что краснобаи болѣе успѣвали въ
своихъ проэктахъ, щеголявшихъ новизной, хотя бы
они вовсе были неприкладны для Россіи. Князь Чарто-
рыжскій, графъ Строгановъ, Новосильцевъ Россію мало
знали. Получивъ французское образованіе и проведя
молодые годы за границей, они порицали все родное.
Стоило указать на какое-нибудь неудобство, чтобы
готово было немедленно нововведеніе. «Удостовѣрив-
шись въ этомъ, я сталъ нѣмъ», писалъ Завадовскій,
«и удаляюсь отъ всякаго причастія къ новотворцамъ».
Самъ графъ П. А. Строгановъ въ слѣдующихъ сло-
вахъ характеризуетъ дѣятельность Завадовскаго въ
письмѣ къ Новосильцову: «Наше народное просвѣщеніе
идетъ немного тихо. Господь Богъ, создавъ вселенную
въ шесть дней, отдыхалъ седьмой, но нашъ министръ
поступаетъ лучше, онъ ровно ничего не дѣлаетъ шесть
дней и тѣмъ не менѣе отдыхаетъ и седьмой».
Кажется, вообще понятія объ образованіи, вос-
питаніи, просвѣщеніи у всѣхъ были еще сбивчивы
и неясны; даже самое названіе министерства было
подвержено продолжительному обсужденію и только
послѣ долгихъ споровъ утвердили названіе министерства
108
народнаго просвѣщенія. При этомъ графъ Строгановъ
возставалъ «противъ общественною воспитанія и нахо-
дилъ, что его не слѣдуетъ смѣшивать съ народнымъ
воспитаніемъ, невозможнымъ въ дѣйствительности».
Особенный интересъ графъ Строгановъ выказалъ
къ дѣламъ крестьянскимъ, гдѣ его сужденія часто
сходились съ мыслями императора Александра. Въ
своихъ взглядахъ графъ Павелъ Александровичъ шелъ
безусловно впереди всѣхъ своихъ современниковъ, осо-
бенно нападая на крѣпостное право и доказывая, что
«дворянъ нечего бояться».
Пыпинъ пишетъ: «Строгановъ представилъ цѣлую
аргументацію противъ мнѣнія Лагарпа, графа Мордви-
нова и Новосильцова, что правительству при рѣшеніи
крестьянскаго вопроса нечего опасаться никакихъ вол-
неній, что ихъ никакъ нельзя ожидать ни со стороны
дворянства, не способнаго ни къ какой оппозиціи,
ни со стороны крестьянъ, въ пользу которыхъ совер-
шилось бы это событіе... Въ запискѣ Строганова есть
много вѣрнаго пониманія вещей, и тѣмъ, кто обви-
няетъ молодыхъ совѣтниковъ «въ незнаніи Россіи»,
можно было бы именно указать на эту записку, гдѣ
изображеніе политическаго и умственнаго ничтожества
массы тогдашняго дворянства и изображеніе народныхъ
понятій представляютъ достаточное знаніе отношеній
и замѣчательны отсутствіемъ реторики и простымъ по-
ниманіемъ вещей, какъ онѣ есть» *). Н. К. Шильдеръ
выражается еще опредѣленнѣе: «Изъ всѣхъ совѣтни-
*) ІІМ., 96.
109
ковъ Александра графъ П. А. Строгановъ высказался
самымъ рѣшительнымъ образомъ въ пользу этого вели-
каго дѣла (улучшенія быта крестьянъ) и пришелъ къ
заключенію, что, если во всемъ этомъ вопросѣ есть
опасность, то она заключается не въ освобожденіи
крестьянъ, а въ удержаніи крѣпостного состоянія».
Графъ Строгановъ заходилъ настолько далеко въ своихъ
сужденіяхъ о необходимости отмѣнить крѣпостное
право, что въ засѣданіи і8 ноября 1801 г. выразился
даже весьма рѣзко о дворянствѣ: «Это сословіе», ска-
залъ онъ, «самое невѣжественное, самое ничтожное и
въ отношеніи къ своему духу — наиболѣе тупое».
Но въ лонѣ комитета Строгановъ пользовался въ то
время по этому вопросу поддержкой только императора
Александра и то скорѣе негласной *). Самому принципу
преобразованія государь безусловно вѣрилъ, но практи-
ческое осуществленіе пугало его; онъ впадалъ въ не-
рѣшительность, и въ результатѣ получалось нѣчто «вя-
лое и трусливое», какъ выразился Строгановъ въ одномъ
изъ писемъ къ Новосильцову **).
*) По поводу крестьянскаго дѣла графъ Кочубей писалъ графу С. Р. Во-
ронцову, отъ 9 ноября 1801 г.: «Коз гёГогтез іпіёгіеигез ѵопі Ьіеп Іепіетепі.
П у а еп ѵёгііё реи бе §епз ргоргез роиг з’еп оссирег, еі циеЦиез-ипз бе сеих
циі роиггаіепі у ёіге етріоуёз ііеппепі реиі-ёіге ігор къ старинѣ. Серепбапі
Гетрегеиг зетЫе ѵоиіоіг у тенге бе Іа зиііе. II ііепі Ьеаисоир 4 Гібёе бе бё-
Гепбге Іа ѵепіе іпбіѵібиеііе без Ьоттез еі бе регтеііге аи ііегз-ёіаі, з’епіепб
аих тагсЬапбз, аих Ьоиг^еоіз еі раузапз бе Іа соигоппе, 1’асЬаі без іеггез, запз
зегГз, Ьіеп сотргіз. II то зетЫе 9ие сез орёгагіопз зопі аиззі иіііез ди’еііез рси-
ѵепі ёіге ехёсиіёез запз біЖсиІіё; таіз Гетрегеиг езі ип реи іггёзоіи». (Архивъ
кн. Ворони., т. і8, стр. 254).
**) Богдановичъ приводитъ такой отзывъ о дѣятельности графа П. А. Стро-
ганова: «Графъ Строгановъ, человѣкъ съ прекрасной, благородной душой,
110
Когда въ неофиціальномъ комитетѣ разсматрива-
лось вновь вводимое учрежденіе министерствъ, въ
замѣну бывшихъ коллегій, графъ Строгановъ особенно
ратовалъ за то, что всѣ важнѣйшія государственныя
дѣла должны быть обсуждаемы въ совѣтѣ, состоящемъ
изъ всѣхъ министровъ. Другими словами, Строгановъ
какъ будто предугадалъ ту выдающуюся роль,' кото-
рая выпала вскорѣ на Комитетъ Министровъ, послѣ
обнародованія манифеста 8 сентября 1802 г. Въ самомъ
опубликованномъ проэктѣ учрежденій министерствъ
вовсе не предполагалось дать такое исключительное
значеніе Комитету Министровъ, и едва ли составители
имѣли это въ виду.
Въ 15 пунктѣ манифеста сказано, что всѣ министры
суть члены Совѣта и присутствуютъ въ Сенатѣ. Дѣла
обыкновенныя разсматриваются въ Комитетѣ, составлен-
номъ только изъ министровъ; для другихъ же дѣлъ,
имѣющихъ особую важность, прочіе члены Совѣта
принадлежалъ къ числу ревностныхъ почитателей Мирабо и гласно заявлялъ
заимствованный имъ отъ запада свободный образъ мыслей. Само собой раз-
умѣется, что его ультра-либерализмъ былъ не столько выраженіемъ глубокаго
вѣрованія, сколько стремленіемъ поддѣлаться подъ бывшій тогда въ ходу тонъ
современнаго общества» (1,8г). На это Пыпинъ замѣчаетъ: «Отчего разумѣется,
не видно и, напротивъ, непонятно, какимъ образомъ человѣкъ «съ прекрасной,
благородной душой» упадалъ до того, чтобы «поддѣлаться подъ тонъ обще-
ства», и если господствующій тонъ общества былъ таковъ, то ему нечего
было и поддѣлываться, когда онъ по своему «исключительно французскому
воспитанію» былъ уже готовымъ почитателемъ Мирабо». Пыпинъ же высказы-
вается о всѣхъ четырехъ реформаторахъ, Кочубеѣ, Строгановѣ, Новосильцевѣ
и Чарторыжскомъ, «что всѣ они воспитывались подъ непосредственнымъ влія-
ніемъ времени и всѣ болѣе или менѣе ревностно преданы были новымъ обще-
ственнымъ идеямъ, какія распространялись тогда изъ Франціи и преобразо-
вали европейскую жизнь» (Общ. движ., 78).
111
должны собираться разъ въ недѣлю. Между тѣмъ, на
практикѣ вышло не такъ. Вслѣдствіе неопредѣленности
полномочій Совѣта и Комитета, не разъ дававшихъ по-
водъ къ недоразумѣніямъ, на дѣлѣ случилось слѣдующее:
рѣшено было Совѣту собираться по понедѣльникамъ,
а Комитету по вторникамъ, что практикуется и до
нашихъ дней, но такъ какъ государь всегда удостаивалъ
своимъ присутствіемъ засѣданія Комитета Министровъ,
то это учрежденіе пріобрѣло особенную важность *).
Императоръ Александръ посѣщалъ эти засѣданія очень
аккуратно съ 1802 по 1805 г., когда его отвлекла война
съ Наполеономъ; впослѣдствіи же графъ Аракчеевъ
съумѣлъ придать Комитету еще большую цѣну, будучи
много лѣтъ докладчикомъ по дѣламъ его у государя **).
Мысль учрежденія министерствъ, осуществленная
знаменитымъ манифестомъ 8 Сентября 1802 г. ***),
*) Журналы комитета сначала составляли Н. Н. Новосильцовъ и графъ
П. А. Строгановъ, затѣмъ М. И. Муравьевъ и графъ А. И. Салтыковъ.
**) Изъ «Историческаго обзора дѣятельности Комитета Министровъ» Сере-
донипа видно, что императоръ Александръ I присутствовалъ въ 1802 г. на
20 засѣданіяхъ, въ 1803 г. —на 42, въ 1804 г,—на 26, а въ 1805 г.—только
па 4, въ 1806 г.—на ю, въ 1807 г. вовсе не присутствовалъ.
***) 8 сентября были назначены министрами: военнымъ—генералъ-отъ-ин-
фантеріи Вязмитиновъ, военныхъ морскихъ силъ — адмиралъ Мордвиновъ;
иностранныхъ дѣлъ, со званіемъ государственнаго канцлера — графъ Але-
ксандръ Романовичъ Воронцовъ, товарищемъ его — тайный совѣтникъ князь
Адамъ Чарторыжскій; юстиціи или генералъ-прокуроромъ — Державинъ; вну-
треннихъ дѣлъ — графъ Кочубей, товарищемъ его — графъ П. А. Строгановъ;
финансовъ — графъ Васильевъ, товарищемъ его — гофмейстеръ Гурьевъ; ком-
мерціи-графъ Н. П. Румянцевъ; народнаго просвѣщенія—графъ Завадовскій,
товарищемъ его — тайный совѣтникъ М. Н. Муравьевъ; государственнымъ
казначеемъ — тайный совѣтникъ Голубцовъ. Въ указѣ было упомянуто, что
государь предоставляетъ себѣ впредь назначить министру юстиціи товарища.
Это мѣсто при Лопухинѣ занялъ Н. Н. Новосильцовъ.
112
всецѣло принадлежитъ четыремъ любимцамъ государя.
Лонгиновъ выражался такъ о нихъ: «Духъ времени уже
леталъ надъ этими молодыми и пылкими умами и
коснулся ихъ своимъ крыломъ. Они вѣрили уже не
въ прошедшее, а въ будущее, которое имъ казалось
такъ легко создать по идеалу, составившемуся въ ихъ
воспріимчивыхъ душахъ, и пламеннымъ ихъ желаніемъ
было примѣнить къ Россіи новыя формы жизни, только-
что выработавшіяся въ Европѣ » * **)).
**) Изъ членовъ негласнаго комитета только Викторъ
Павловичъ Кочубей былъ назначенъ министромъ вну-
*) Корфь, I, 95.
**) Въ письмѣ д’Антрега (д’Апігаі^иез) къ князю Чарторыжскому, отъ
13 іюля 1805 года, анализирующаго перехваченное письмо Лессепса (Ьеззерз)
къ Талейрану (Таііеугапд), мы читаемъ слѣдующее: «...се <]ие дізаіі Ьеззерз
а Таііеугапд еп рагіапі дез адіоіпіз, іі діі іехіиеііетепі: «1’Етрегеиг а ріасё еп
еих юиіез зез езрёгапсез роиг Гаѵепіг, саг іі тёргізе Іез тіпізігез рагее ди’іі
Іез соппаіі еі езрёге гоиі дез адіоіпіз рагее ци’іі пе Іез соппаіі раз». И пе Гаіі
Іе ропгаіі дие де <1еих адіоіпіз дізапі дие Іе гезіе езі зі тёргізаЫе 9и’і1 пе
ѵаиі раз Іа реіпе д’ёіге поттё. Сез деих зопі Зіго^апоЯ сіопі іі Гаіі Гёіоде дез
ѵиез, диеЦиез тоуепз, таіз дёѵоиёз а Іа Ггапсе, сіапз Гепііюизіазте сіе Вопа-
рапе ци’іі реиі сеПіГіег ци’іі Іиі а діі а Іиі-тёте еі ди’іі заіі ци’іі а гёрёіё зои-
ѵепі ди’іі ргёГёгегаіі д’ёіге аіде де сатр сіе Вопарагіе й ёіге ргетіег тітзіге еп
Киззіе. Риіз ѵіепі Саагюгузкі еі зиг іиі с’езі іа ѵіеіііе сііапзоп <]и’і1 езі Роіопаіз,
с]и’іі сіёіезіе іа Киззіе, ци’іі деѵгаіі ёіге гоі де Роіо^пе, ци’іі пе ГоиЫіега
Іатаіз еі ди’ІІ іе Іеиг Гега зепііг. Сеііе Іеііге езі гетагциаЫе еп сесі, с’езі дие
)е ѵоіз зоиз Іа зі^паіиге де Ьеззерз, сеііе поіе де Воигіеппе, аіогз зесгёіаіге де
Вопарагіе: «М-г де Таііеугапд іётоі^пе а Ьеззерз та заІізГасІіоп де сеііе Іеііге
еі Газзигега де та ЬіепѵеіПапсе еі де та сопйапсе. Зі^пё Вопарагіе» ... (Архивъ
министерства иностранныхъ дѣлъ). Д’Антрегъ былъ эмигрантъ, тайный агентъ
Бурбоновъ; онъ жилъ поперемѣнно въ Вѣнѣ и Петербургѣ, гдѣ принялъ
русское подданство и даже православіе. Впослѣдствіи онъ былъ загадочно
убитъ около Лондона, въ 1812 году. Въ вышеприведенномъ письмѣ, которое
ему удалось перехватить, д’Антрегъ распространяется о донесеніи Лессепса
къ Талейрану, посланному изъ Петербурга съ подробностями о русскомъ пра-
вительствѣ.
113
8
треннихъ дѣлъ; всѣ остальные товарищами: къ Ко-
чубею— графъ Строгановъ; къ канцлеру графу А. Р.
Воронцову—князь Адамъ Чарторыжскій, а Новосиль-
цовъ первое время былъ безъ мѣста, получивъ постъ
товарища, когда ушелъ Державинъ и былъ назначенъ
министромъ юстиціи кн. П. В. Лопухинъ. Новосильцевъ* **))
былъ нуженъ государю первые года для работы въ
негласномъ комитетѣ, и этимъ только объясняется его
позднѣйшее назначеніе. Своимъ быстрымъ возвышеніемъ
онъ, конечно, былъ обязанъ графу П. А. Строганову,
своему другу и родственнику **). Многіе изъ современ-
никовъ особенно выдѣляли способности Новосильцова,
и Жозефъ де Местръ (}озерЬ сіе Маізіге) ставитъ его
«головой выше своихъ товарищей».
Намъ представляется, что онъ былъ въ то время
прекраснымъ работникомъ, отличнымъ исполнителемъ
возлагаемыхъ на него письменныхъ задачъ, но скорѣе
труженикомъ тріумвирата, чѣмъ руководителемъ, кото-
рымъ безспорно оставался самъ государь.
Графъ П. А. Строгановъ со свойственными ему рве-
ніемъ и увлеченіемъ предался своимъ новымъ обязанно-
стямъ товарища министра внутреннихъ дѣлъ. Онъ дѣй-
ствительно, а не по званію только, оказался помощникомъ
графа Кочубея, который всегда имѣлъ талантъ добросо-
*) Лаижеронъ слѣдующимъ образомъ характеризуетъ Новосильцова:
«ЫоѵоззіІгоЯГ ёіаіі ип етріоуё зиЬакегпе цие Гатіііё Ни сотіе Раиі Зіго^апоЯ
аѵаіі ёіеѵё іивди’й ееііе сіе Гетрегеиг; с’езі ип котте сіе саЬіпеі, ехееііепі іга-
ѵаіііеиг, Ггоісі, ргибепі еі соппаіззапі Ьіеп Іез айаігез. )е пе рагіе раз Не за то-
гаіііё».
**) См. выше, стр. 76.
114
вѣстно исполнять все ему порученное, и съумѣлъ оцѣ-
нить труды графа Строганова, съ которымъ всю жизнь
оставался пріятелемъ. Въ бумагахъ П. П. Бекетова
нашлось стихотвореніе неизвѣстнаго автора «Бостонъ»,
которое гласитъ:
«Съ нимъ, правда, Строгановъ играетъ,
Но козырей сей графъ не знаетъ,
Съ чего не смыслитъ подходить».
Насколько дѣйствія новаго министерства внутрен-
нихъ дѣлъ распространялись и на другія вѣдомства,
видно изъ переписки П. В. Чичагова съ С. Р. Ворон-
цовымъ *). Адмиралъ Чичаговъ, желая «сломать шею»
графу Мордвинову, что ему, впрочемъ, и удалось,
очень заискивалъ у тріумвирата. Такъ, 12 мая 1801 г.
онъ писалъ Семену Романовичу: «фаі ІасЬё сіе іаіге
рагѵепіг )изди’а 8а Ма]езіё раг Іа ѵоіх Ни согше 8іго-
§апоіГ, дие ]'е пе ѵоиіаіз диіііег Іе зегѵісе дие рагсе дие
)е пе роиѵаіз роіпі сопсіііег ГЬитіІіаііоп еі Іез іпіизіісез
сгіапіез ехегсёез сопіге тоі сіапз Іе гё§пе раззё, аѵес тез
ргіпсірез». Затѣмъ, позже, тонъ перемѣняется и въ
1804 г. перо Чичагова дѣлается насмѣшливымъ: «Ье ]’еипе
8іго§апоД а сіетапсіё а КіокаІсЬохѵ (с’езі ип сарііаіпе
диі соттапсіе Іез уасЬіз Не ГЕтрегеиг): «О.иі езі-се дие
Топ роиггаіі поттег а та ріасе»? замѣчая при этомъ:
«Ѵоііа а диоі ііеппепі Іез скиіез (іез тіпізігез еі Іез
ёіесііопз аи тіпізіёге сіапз се рауз». Далѣе слѣдующая
замѣтка: «}е зиіз регзиасіё дие зі Гоп теііаіі ип 8іго-
*) Арх. кн. Воронцова, т. XIX, 39, 122, 125, 129.
115
8*
§апоф раг ехетріе, а та ріасе, іоиі ігаіі готіетепі, еі
Іе зегѵісе тёте §а§пегаіі раг Іа, саг епйп оп зега оЫі§ё
сі’еп ѵепіг Іа». Въ письмѣ 8 марта 1805 года, говоря
о министерствѣ внутреннихъ дѣлъ, Чичаговъ выли-
ваетъ всю свою горечь: «Но если допустить министер-
ству внутреннихъ дѣлъ распространить власть свою и
на самыя границы, порты, крѣпости, корабли и проч.,
то оно сдѣлается уже не одно министерство, но мини-
стерство всѣхъ министерствъ, и тогда другіе министры
обратятся только въ его орудія, что, къ сожалѣнію,
и утверждалъ въ мнѣніи графъ Строгановъ». Въ томъ-
же письмѣ Чичаговъ подробно разсказываетъ объ
исторіи, вышедшей у него съ графомъ Строгановымъ:
« Эе ГЬізіоіге (іез диагапіаіпез диі т’езі аггіѵёе сіегпіёгетепі
аѵес Іе тіпізіге сіе Гіпіёгіеиг, аи зиіеі сіез тезигез дие
1’Етрегеиг а ѵоиіи Гаіге ргепсіге роиг етрёсѣег дие Іа
Йёѵге ]‘аипе пе рёпёіге сіапз ГЕтріге». Онъ излагаетъ
здѣсь свои замѣчанія относительно проэкта «указа
Сенату» (министра внутреннихъ дѣлъ), который, какъ
пишетъ Чичаговъ, произвелъ «ипе §гапсіе іпйаттаііоп
сіапз Гіпіёгіеиг; іоиіе Іа ігіпііё зе сопзиііа, саг Іе диаігіёте
ёіаіі сйех ѵоиз, еі оп сЬаг^еа ип сіез іпіезііпз, іе ріиз
ргорге а сеі еЯеі, роиг ѵотіг Іа Ьііе дие сеіа аѵаіі ргосіиіі.
Се ѵёЬісиІе Гиі Іе ]еипе 8іго§апоіГ; оп Іе регзиасіа ди’іі
сіеѵаіі зе теііге еп аѵапі, еі сотте іі езі Іа ЬопЬотіе
тёте, іі зе тіі а ргёсЬег еі Яі ип тётоіге», извлеченіе
изъ котораго и дѣлаетъ Чичаговъ. Говоря о своихъ
возраженіяхъ графу Строганову, которыя читалъ госу-
дарь, адмиралъ пишетъ: «II т’а еп§а§ё а пе раз т’еп
зегѵіг, сіізапі дие сотте ГаЯаіге роиѵаіі ёіге іегтіпёе
116
запз сеіа (саг іі а сІ’аЬопі сіёзарргоиѵё Іа (ііззегшіоп Не
Зіго^апой’) іі ѵоиіаіі тіеих пе раз Ноппег Ііеи а Не ріиз
Іоп^иез Нізриіез. }е ]‘оіпз аиззі Іа поиѵеііе ог§апізагіоп Ни
Нёрагіетепі Не Іа тагіпе». Словомъ, все недовольство
Чичагова *) сводилось къ тому, что онъ не признавалъ
права за министерствомъ внутреннихъ дѣлъ принимать
мѣры предосторожности въ подвѣдомственныхъ ему
портахъ противъ занесенія заразы. Но и въ наше время,
то же министерство принимаетъ мѣры для борьбы съ
чумой или холерой, и едва-ли Чичаговъ былъ правъ,
думая, что, благодаря этому вмѣшательству, дѣло можетъ
пострадать. Характеръ же адмирала былъ настолько
своевластный и задорный, что онъ не могъ допустить
никакого посягательства на свои права. Какъ видно,
графъ Строгановъ съумѣлъ не уступать и поставить
на своемъ.
Дѣло въ томъ, что третья экспедиція департамента
внутреннихъ дѣлъ и медицинскій совѣтъ, а также все
медицинское вѣдомство, состояли въ завѣдываніи и
непосредственномъ управленіи товарища министра вну-
треннихъ дѣлъ, тайнаго совѣтника графа Строганова.
Въ 1807 году графъ Кочубей представилъ государю
отчетъ за пять лѣтъ дѣятельности своего министер-
ства со времени его учрежденія, и въ этомъ отчетѣ
читаемъ по части медицинской: «По непрерывнымъ
замѣшательствамъ въ распредѣленіи медицинскихъ чи-
новъ по арміи и флоту, бывшимъ товарищемъ министра
") Павелъ Васильевичъ Чичаговъ, р. 1762 г., | 1849 г.; морской министръ
1802 —1809 г., авторъ мемуаровъ на французскомъ языкѣ, гдѣ онъ оправды-
ваетъ свой неуспѣхъ въ предводительствѣ дунайской арміей въ 1812 году.
117
внутреннихъ дѣлъ, графомъ Строгановымъ, сдѣлано
соображеніе объ отдѣленіи сихъ частей и о составѣ
особенныхъ для сего экспедицій при министерствахъ
военныхъ».
Въ отчетѣ графа Кочубея сказано, что «если по
арміи оно и встрѣтило нѣкоторыя нареканія, то по
флоту совершенно одобряется». Такъ, напримѣръ, для
улучшенія аптекарской части, по порученію товарища
министра, графа Строганова, сдѣлано лейбъ-медикомъ
Крейтономъ соображеніе «о правилахъ, долженствую-
щихъ входить въ аптекарскій уставъ». Несомнѣнно,
что и на этомъ спеціальномъ поприщѣ графъ Стро-
гановъ оказалъ въ тѣ времена большія услуги, о чемъ
свидѣтельствуютъ единогласно всѣ медицинскіе отчеты.
Гораздо большую оппозицію тріумвирату оказывалъ
министръ юстиціи Державинъ *). Будучи многимъ обя-
занъ старику графу Александру Сергѣевичу Строганову,
Державинъ съ нимъ разошелся, засѣдая вмѣстѣ въ Се-
натѣ, а графскаго сына, Павла Александровича, онъ
совсѣмъ не выносилъ. Въ его запискахъ порицаніе
молодымъ совѣтникамъ императора читается на каждомъ
шагу. Такъ, упоминая о сенатскомъ дѣлѣ 1803 г., Держа-
винъ пишетъ: «Тогда всѣ окружающіе государя были
набиты конституціоннымъ французскимъ и польскимъ
духомъ, какъ-то: князь Чарторыжскій, Новосильцовъ,
графъ Кочубей, Строгановъ, а паче всѣхъ и какъ ата-
манъ ихъ — графъ А. Р. Воронцовъ» **). Онъ называетъ
*) Гавріилъ Романовичъ Державинъ, р, 1743 г., I 18іб г., сенаторъ, ми-
нистръ юстиціи (1802—1803), поэтъ.
**) Соч. Державина, VI, 787.
118
ихъ «коварными и корыстными», «якобинской шайкой»,
«людьми, ни государства, ни дѣлъ гражданскихъ осно-
вательно не знающими», и осмѣиваетъ ихъ всѣхъ въ
своей баснѣ «Жмурки». Разсказывая о депутаціи Сената
по дѣлу о службѣ дворянъ, Державинъ скорбитъ о
томъ, что государь не говоритъ ни одного слова съ
генералъ-прокуроромъ, а только совѣтуется съ моло-
дыми, ближайшими совѣтниками, и дѣлаетъ справедли-
вое заключеніе, что «противная сторона взяла перевѣсъ».
Въ свою очередь, тріумвиры строго осуждали по-
веденіе Державина, что можно заключить изъ записокъ
графа Строганова. Объ участіи Державина въ проэктѣ
преобразованія Сената графъ выражается такъ: «Послѣ
мнѣнія Державина, представленнаго письменно въ Се-
натъ имъ самимъ, нельзя ничего ожидать отъ его
ложныхъ идей; Новосильцовъ былъ принужденъ рас-
пространиться объ истинныхъ началахъ раздѣла вла-
стей, который Державинъ думалъ соединить въ Сенатѣ».
И Державину на дѣлѣ пришлось уступить и оставить
постъ министра, который онъ занималъ не болѣе года.
На его мѣсто былъ назначенъ кн. П. В. Лопухинъ, а
товарищемъ—Новосильцовъ.
За то вліяніе Сперанскаго начало сказываться уже
съ учрежденія министерствъ. Графъ Кочубей весьма
удачно привлекъ Сперанскаго къ себѣ въ сотрудники,
почти съ самаго основанія министерства внутреннихъ
дѣлъ. Потому-то это министерство и пріобрѣло, раньше
другихъ, стройную организацію. Всѣ проэкты новыхъ
постановленій были писаны Сперанскимъ. Извѣстно,
насколько перо его было талантливо и отличалось отъ
119
стариннаго языка, употреблявшагося въ дѣловой пе-
репискѣ. Конечно, слѣдя зорко за тѣмъ, что происхо-
дило въ негласномъ комитетѣ, Сперанскій уже тогда
могъ начать подготовлять тѣ планы, которые ему
пришлось осуществить, хоть отчасти, въ ближайшемъ
будущемъ. Кочубей же и Строгановъ относились къ
нему вполнѣ дружественно и довѣрчиво.
Въ маѣ 1803 года вернулся въ Петербургъ изъ
Грузина, по личному приглашенію государя, Алексѣй
Андреевичъ Аракчеевъ, вступивъ попрежнему на долж-
ность инспектора всей артиллеріи. Это событіе, какъ
будто прошло незамѣченнымъ, но въ дѣйствительности
вскорѣ дало себя почувствовать. Засѣданія негласнаго
комитета прекратились въ концѣ того же 1803 года.
Хотя императоръ Александръ продолжалъ аккуратно
посѣщать Комитетъ Министровъ, но стало замѣтно
нѣкоторое охлажденіе его къ дѣламъ внутренней по-
литики. 27 ноября 1804 г. графъ Строгановъ писалъ
къ Н. Н. Новосильцову: «Ѵоиз заѵех дие поиз (пои$
относится къ государю) зотшез зфеіз циеІдиеГоіз раг
сіез ге^геіз сіёріасёз еі ип тапдие сіе гёзоіиііоп а гёіго-
§гасіег сіапз Іез тезигез ци’оп аѵаіі гёзоіиез, а пе раз
озег Гаіге Іез сЬозез аи тотепі ой еііез сіеѵаіепі Геіге,
еі сотте Іез сігсопзіапсез п’аііепсіепі раз Іе Ьоп ріаізіг
сіез зоиѵегаіпз, іі еп гёзиііе циеідие сЬозе сіе ІасЬе еі сіе
таі сіапз Іез орёгаііопз» *). Дѣйствительно, мысли госу-
*) Вы знаете, что мы иногда страдаемъ неумѣстными сожалѣніями и
нерѣшительностью въ моментъ, когда все должно быть исполнено, а такъ
какъ событія не ждутъ прихотей монарховъ, въ результатѣ выходитъ что-то
трусливое и плохое.
120
даря перемѣняли направленіе, и въ немъ уже стало за-
рождаться новое увлеченіе—борьбой съ Наполеономъ,
причемъ императоръ желалъ взять на себя главенство
въ готовившейся коалиціи противъ Франціи.
Слѣдствіемъ такого настроенія была кампанія 1805 г.,
закончившаяся Аустерлицкой катастрофой. Но зачат-
ки окончательнаго разрыва съ Наполеономъ надо искать
раньше. Еще въ 1802 году, въ засѣданіяхъ негласнаго
комитета, не разъ высказывалась явная враждеб-
ность къ Бонапарту. Въ то время графъ Строгановъ
и князь Чарторыжскій доказывали, «что надлежало
положить преграду властолюбивымъ видамъ Франціи»,
и «что мы можемъ сдѣлать имъ болѣе вреда, чѣмъ они
намъ» (засѣданіе 22 января 1802 г.), іо марта того же
года, графъ Строгановъ въ комитетѣ горячо оправды-
валъ дѣйствія нашего посла въ Парижѣ Моркова и
доказывалъ, что статья въ «Лондонскомъ Курьерѣ»
«оскорбительна для Россіи», и что «государь не можетъ
умолчать о томъ безъ нарушенія народной чести».
Но императоръ Александръ не согласился съ этими
доводами и въ засѣданіи 17 марта рѣшилъ послать въ
Парижъ, на просмотръ, планъ русскаго кодекса, вопреки
комитету, который доказывалъ, что тамъ «не преминутъ
интриговать въ семъ дѣлѣ». 24 марта, государь уже
прямо высказался за тройственный союзъ, который
послужилъ бы средствомъ къ «обузданію» Бонапарта и
доставилъ бы намъ «полезное вліяніе на дѣла Европы».
Комитетъ поголовно возсталъ противъ этого сужденія,
и Строгановъ усиленно настаивалъ на томъ, что союзъ
такого рода уронилъ бы Россію въ общемъ мнѣніи,
121
такъ какъ мы не могли бы ничего сдѣлать, если бы
Франція соединилась съ Пруссіей. Непріязненныя чув-
ства государя поддерживались донесеніями графа
Моркова, котораго пришлось отозвать изъ Парижа
(26 ноября 1803 г.), но съ награжденіемъ орденомъ
св. Андрея Первозваннаго. Старшій изъ чиновниковъ
посольства, У бри, остался завѣдывать дѣлами. Разрывъ
подготовлялся быстрыми шагами. Въ началѣ 1804 года
заболѣлъ канцлеръ графъ Александръ Романовичъ
Воронцовъ и удалился отъ дѣлъ. Государь настоялъ,
чтобы товарищъ его, князь Чарторыжскій, замѣнилъ
его немедленно, и князь, послѣ недолгаго колебанія,
принялъ эту отвѣтственную должность.
Вотъ какъ онъ разсказываетъ это событіе въ своихъ
мемуарахъ*): «То было однимъ изъ тѣхъ капризовъ,
какими часто задавался Александръ, и онъ не зналъ
покоя, пока не удовлетворялъ ихъ. Когда подобная
фантазія приходила ему въ голову, онъ постоянно
возвращался къ ней, всѣми путями стремился къ ея
достиженію. Умъ его не пытался разобрать, насколько
она хороша или дурна, полезна или вредна. Его зани-
мала одна мысль объ устраненіи всѣхъ препятствій.
Достигнувъ же успѣха, онъ успокаивался, становился
часто равнодушнымъ, иногда даже враждебнымъ тому,
чего самъ страшно добивался».
Н. К. Шильдеръ замѣчаетъ, не безъ основанія,
что «рѣшеніе государя назначить поляка-патріота на
одну изъ важнѣйшихъ должностей въ имперіи возбу-
*) М^тоігеі, I, 360.
122
дило въ современномъ обществѣ и въ придворныхъ
сферахъ сильнѣйшее неудовольствіе». И дѣйствительно,
готовясь къ борьбѣ съ Наполеономъ, князь Чарто-
рыжскій*) хотѣлъ принять за основаніе возстановленіе
Польскаго королевства. Россія взяла бы на себя ини-
ціативу этого великаго дѣла и не дала бы возможности
Наполеону предупредить ее. Но этотъ фантастическій
планъ встрѣтилъ большую оппозицію, во главѣ которой
стоялъ другой любимецъ государя — князь Петръ Пе-
тровичъ Долгорукій. Онъ убѣждалъ государя привлечь
Пруссію на свою сторону и съ этой цѣлью онъ былъ
посланъ къ королю Фридриху-Вильгельму ІП въ Берлинъ.
Чарторыжскій же признавалъ войну съ Пруссіей зало-
гомъ успѣха при борьбѣ съ Наполеономъ. Расходясь
во взглядахъ на отношенія Россіи къ Пруссіи, оба князя
сходились въ необходимости дѣйствовать оружіемъ
противъ Франціи. На дѣлѣ же, однако, государь открыто
перешелъ на сторону князя Долгорукаго.
•) Ланжеронъ такъ выражается въ своихъ запискахъ о князѣ Чарторыж-
скомъ: «Ье ргіпсе А«Іат Саапогузкі циі )оиаіі аіогз Іе ргстісг гдіе сіапз іа «ііріо-
таііс гиззс ёіаіі 4 рсіпе а^ё сіе }о апз, с’ем ип Ьотте за§с, Ггоісі, ргиЗепі еі
Ьоппёіе. ]е пе заіз з’іі ёіаіі сіе Гогсе 4 Іиііег сопігс Іе саЬіпеі еі Іе #ёпіе Ле Каро
Іёоп, ІІ аѵаіі «іе ріиз Іа тёйапсе сіе зез ргоргсз Гогссз яиі роиѵаіі епсогс пиігс
аи сіёѵеіорретепі сіе зез тоуепз. II ёіаіі аіогз аті сіе Гетрегеиг; ІІ Іиі ёіаіі
стіёгепіспі сіёѵоиё; оп пе роиѵаіі зоир^оппег сі'атЬіііоп, пі сі’аѵісіііё ип Ьотте
4 циі ипе іттепзе гісЬсззс ёіаіі сіезііпёс еі сіопі Гсхізіепсс ёіаіі аззигёс раг за
паіззапсе, таіз яиап«і тёіпе ссз сіеих гаізопз пе 1с теиаіепі раз 4 ГаЬгі «іи
зоир^оп, за ргоЬііс сі за Іоуаиіё зеиіез Гсп сісГспсіаіст зиШзаттепі. Е’аспгііё сіе
Гетрегеиг сі за циаіііё 4’ёігап^сг еі зипоиі сіс Роіопаіз 1с гспсіаіспі ГоЬ,сі сіе Іа
Ііаіпе сіез Низзез, сс с;иі езі аззех паіигеі, таіз ІІ ёіаіі аиззі ГоЬ)еі сіс саіотпісз
<]ие гіеп пе роиѵаіі схсизег. Рісгге Цоі^огоику сіізаіі риЬ^иепіепі 9и’і1 азрігаіі
аи ігбпе «іе Роіо^пе еі 9ие роиг у рагѵспіг іі ігаЬігаіі Іа Киззіе еі зоп зоиѵегаіп;
сеііе аяегііоп ёіаіі аЬзипіе; Воі^огоику пе Гі^погаіі раз, таіз іі рагѵепаіі 4 1а
Гаіге сгоіге 4 ^исЦиез регзоппез; зоп Ьиі ёіаіі гетріі».
123
Остальные члены тріумвирата открыто не вмѣши-
вались въ этотъ споръ, но, конечно, сочувствовали
князю Чарторыжскому.
Всѣ они сопровождали государя въ кампаніи 1805 г.
(кромѣ Кочубея) и были свидѣтелями Аустерлиц-
каго погрома. Графъ П. А. Строгановъ впервые попалъ
въ огонь и очень увлекся военными событіями, гдѣ слу-
чайно ему пришлось быть свидѣтелемъ геройства нашихъ
войскъ, при неумѣломъ дѣйствіи союзныхъ штабовъ.
Вѣроятно, съ этого времени уже запала у него тайная
мысль предаться всецѣло военному поприщу, на которое
черезъ два года онъ и перешелъ окончательно.
Вскорѣ послѣ Аустерлицкаго сраженія, императоръ
Александръ приказалъ графу Строганову ѣхать въ
Лондонъ съ дипломатическимъ порученіемъ*).
Счастливые дни тріумвирата близились къ концу.
Первымъ удалился отъ дѣлъ князь Чарторыжскій, за-
мѣтя перемѣну въ обращеніи съ нимъ государя: 17 Іюня
1806 г. онъ сдалъ свою должность барону Андрею
Яковлевичу Будбергу и остался попечителемъ Вилен-
скаго учебнаго округа. Вскорѣ послѣ него ушелъ
графъ Кочубей, въ іюнѣ 1807 г., оставаясь членомъ
Государственнаго Совѣта. Графъ Строгановъ перешелъ
на военную службу. Новосильцовъ, хотя еще и оста-
вался попечителемъ С.-Петербургскаго учебнаго округа
въ теченіе двухъ лѣтъ, совсѣмъ вышелъ въ отставку,
пребывая въ Вѣнѣ до 1812 года.
*) Въ письмѣ отъ іо января 1806 г. графъ Ростопчинъ писалъ князю
Циціанову, что «для новыхъ негоціацій графъ Строгановъ отправленъ имѣть
дѣло съ Питтомъ».
124
Замѣчательно, что, когда іб Марта 1807 г. импе-
раторъ Александръ выѣхалъ изъ Петербурга въ дѣй-
ствующую армію, то Новосильцовъ, графъ Строгановъ
и князь Чарторыжскій снова, какъ въ 1805 году,
сопутствовали ему, несмотря на то, что новый министръ
иностранныхъ дѣлъ, баронъ Будбергъ, тоже находился
въ свитѣ государя. Едва-ли это было особенно пріятно
польскому магнату; двое-же остальныхъ, хотя еще были
у дѣлъ, но уже предполагали скоро удалиться. Кочу-
бей же въ оба раза не сопровождалъ государя.
Останавливаясь на роли каждаго изъ нихъ въ дни
могущества и царскаго довѣрія, интересно прослѣдить,
какъ они держали себя.
Графъ Викторъ Павловичъ Кочубей, хотя и занималъ
самое видное мѣсто, имѣя въ своемъ вѣдѣніи министер-
ство внутреннихъ дѣлъ, имѣлъ талантъ оставаться всегда
немного въ отдаленіи, не отступая отъ крайней осто-
рожности въ словахъ своихъ и дѣйствіяхъ и держа
себя скромно, но величаво. Новосильцовъ, зная, что
безъ него не обойдутся, болѣе всѣхъ другихъ велъ
черную работу въ занятіяхъ съ государемъ и отличался
замѣчательнымъ прилежаніемъ и усидчивостью въ заня-
тіяхъ. Онъ взялъ на себя роль скромнаго ментора,
регулирующаго страсти и увлеченія, хотя на практикѣ
такъ же увлекался, какъ и его товарищи. Князь Адамъ
Чарторыжскій, особенно въ началѣ этого періода и въ
разгарѣ дѣятельности негласнаго комитета, съ откровен-
нымъ рвеніемъ и юношескимъ увлеченіемъ предался
реформамъ, видимо безъ всякихъ заднихъ мыслей, пока
не былъ облеченъ завѣдываніемъ иностранной полити-
125
кой Россіи, гдѣ онъ уже не могъ сдержать своихъ
патріотическихъ польскихъ чувствъ и пристрастій.
Одинъ Строгановъ съ начала до конца этой преобра-
зовательной горячки оставался вѣренъ себѣ, увлекаясь
болѣе всѣхъ другихъ, говоря безусловно откровеннѣе
товарищей и вовсе не стѣсняясь той обстановкой, среди
которой ему приходилось произносить пламенныя рѣчи.
Ему пришлось часто быть въ положеніи застрѣльщика,
иногда неосторожнаго, мало опытнаго, но всегда чисто-
сердечнаго, благороднаго и не страшившагося правды *).
Когда переносишься мысленно въ ту эпоху, осо-
бенно бросается въ глаза лихорадочное увлеченіе, охва-
тившее молодыхъ сотрудниковъ монарха.
Но увлекался ли самъ монархъ одинаково со своими
сверстниками? Едва ли. Внимательно прослѣдя различ-
ныя фазы той многосложной работы, которая была
такъ быстро затѣяна, постоянно замѣчаешь въ дѣй-
ствіяхъ государя сперва смѣлый шагъ впередъ и тот-
часъ же нѣсколько шаговъ назадъ, именно тогда,
когда, казалось, уже все приходило къ желанному
рѣшенію. Онъ замѣчательно умѣлъ вдохновить своихъ
избранниковъ, смѣло намѣтить, хотя всегда въ общихъ
чертахъ, извѣстную программу и цѣль, но какъ только
машина приходила въ полную силу своего напряженія,
*) Графиня В. Н. Головкина говоритъ, что «благосклонность великаго
князя Александра къ тѣмъ или другимъ лицамъ ничего не значитъ въ гла-
захъ императора, и что это особенно видно на примѣрѣ молодого графа
Строганова, къ которому Александръ благоволилъ болѣе, чѣмъ къ другимъ
придворнымъ, а, будучи императоромъ, вскорѣ осыпалъ непріятностями и уни-
женіями».
126

Императоръ Александръ I.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

давался непредвидѣнно задній ходъ. Затѣянное остана-
вливалось и такъ же быстро все обращалось къ чему-либо
новому, конецъ котораго ожидала та-же участь. Вотъ
отчего такъ поражаетъ незаконченность всѣхъ тѣхъ
реформъ, которыя государь хотѣлъ положить въ ос-
нову своего царствованія, и которыя получили образъ
какого-то пестраго, неопредѣленнаго конгломерата,
освѣтившаго на короткое время Россію въ формѣ
спустившагося съ небесъ метеора.

Лондонская миссія
(1806).
9

IV.
Если колебанія и неопредѣленность были замѣтны
въ дѣлахъ внутренняго управленія, то они были еще
болѣе ощутительны во внѣшней политикѣ. Особенная
нервность проявилась послѣ Аустерлицкаго погрома.
Не довольствуясь трудами русскихъ представителей за
границей — графа Семена Романовича Воронцова въ
Лондонѣ, графа Андрея Кирилловича Разумовскаго *)
въ Вѣнѣ, Максима Максимовича Алопеуса **) въ Бер-
линѣ — императоръ Александръ началъ ввѣрять раз-
личныя дипломатическія порученія своимъ избранни-
камъ, къ которымъ питалъ довѣріе, и посылать ихъ
поперемѣнно въ столицы иностранныхъ государствъ.
Иногда сго выборъ оказывался удачнымъ, но чаще
*) Свѣтлѣйшій князь А. К. Разумовскій, р. 1752 г., ѣ 1856 г., посолъ
въ Вѣнѣ въ теченіе многихъ лѣтъ.
**) М. М. Алопеусъ, р. 1748 г., + 1822 г. во Франкфуртѣ на Майнѣ;
дипломатъ, чрезвычайный посланникъ въ Берлинѣ 1802—1807 гг., временно
въ Лондонѣ 1807 г.; трижды выходилъ въ отставку, окончательно въ 1815 г.
131
9*
происходили, вслѣдствіе этого оригинальнаго опыта,
нежелательныя недоразумѣнія. Нечего и говорить, что
сами представители государя при европейскихъ дворахъ
были вовсе не рады такимъ непрошеннымъ гостямъ.
Алопеусъ ворчалъ, когда явился въ Берлинъ и до-
вольно долго тамъ пребывалъ князь Петръ Петровичъ
Долгорукій (1806 г.); графъ Семенъ Романовичъ Во-
ронцовъ былъ непріятно пораженъ пріѣздомъ, въ
1804 г., Н. Н. Новосильцова, которому удалось, не-
смотря на это, достичь русско-англійскаго соглашенія.
Въ февралѣ 1806 г. пріѣхалъ въ Лондонъ графъ П. А.
Строгановъ.
Несмотря на полнѣйшее личное расположеніе пре-
старѣлаго графа Семена Романовича къ Новосильцову
и Строганову, ихъ пріѣзды явно показывали старику
недовѣріе къ его особѣ со стороны императора, и графъ
Воронцовъ, конечно, въ концѣ концовъ, счелъ себя
вынужденнымъ просить объ увольненіи, и просьба его
была принята. Въ донесеніяхъ графа Строганова это
настроеніе Воронцова передано довольно рельефно.
Приблизительно къ тому же времени, императоръ
Александръ и князь Чарторыжскій, желая снова завя-
зать сношенія съ Наполеономъ и заключить временное
перемиріе, выбрали для этой цѣли статскаго совѣтника
Петра У бри *). Ему были даны особыя полномочія,
довольно ясныя, выраженныя въ слѣдующихъ словахъ,
отъ 30 апрѣля (12 мая) 1806 г. :
*) Петръ Яковлевичъ Убри, | 1847 г., дѣйствительный тайный совѣт-
никъ, чрезвычайный полномочный министръ въ Мадридѣ и Франкфуртѣ.
132
*) Оиоідие топ іпіепііоп еп ѵоиз епѵоуапі а Рагіз
пе зоіі роиг Іе тотепі дие сГёіаЫіг ипе іізсиззіоп йапсЬе
еі сопйіепііеііе зиг іоиз Іез іпіёгёіз сіе Іа Киззіе еі сіе Іа
Ргапсе, айп сіе ргёрагег раг Іа Іез ѵоіез а ипе пё^осіаііоп
Гогтеііе роиг Іа раіх §ёпёга!е, пёаптоіпз, сотте іі езі
ргоЬаЫе ди’іі з’ёіаЫіга ё^аіетепі а сеііе йп іез роиг-
рагіегз епіге Іа Ргапсе еі Іа 6гапіе-Вгеіа§пе еі дис ѵоиз
зегех іпѵііё а у ргепіге рагі, ]’аі гёзоіи Не ѵоиз аиіогізег
а іпіегѵепіг еп топ пот, еп аиепсіапі дие ]е риіззе
іёзі§пег а сеі оЬ]еі ип ріёпіроіепііаіге рагіісиііег, іапз іоиіе
пё§осіаііоп диі з’ёіаЫіга епіге ГАп§1еіегге еі Іа Ргапсе еі
іе зі§пег зиЬ зре гаіі, аѵес Іез ріёпіроіепііаігез гезресіііз,
Юиі асіе дие ѵоиз ]и§егіе2 сопГогте а Гкоппеиг еі аих
іпіёгёіз іе Іа Киззіе.
Два мѣсяца ранѣе, графъ П. А. Строгановъ былъ
отправленъ въ Лондонъ, тоже съ особыми инструк-
ціями, гдѣ вскорѣ замѣстилъ графа С. Р. Воронцова.
У бри было предписано сообразовать свой образъ дѣй-
ствій съ заявленіями графа Строганова.
Прибывъ въ Парижъ 24 іюня (6 іюля) 1806 года,
У бри уже 8/20 іюля подписалъ на свой страхъ оконча-
тельный мирный договоръ съ Наполеономъ и повезъ этотъ
*) Собственно я не имѣю другого намѣренія теперь, посылая васъ въ
Парижъ, какъ завязать прямое и довѣрительное обсужденіе всѣхъ выгодъ Россіи
и Франціи, съ цѣлью подготовить путь къ формальнымъ переговорамъ о все-
общемъ мирѣ; тѣмъ не менѣе, такъ какъ, вѣроятно, начнутся съ тою же
цѣлью переговоры между Франціей и Великобританіей, и вась пригласятъ
принять въ нихъ участіе, то я рѣшился, въ ожиданіи, пока можно будетъ
назначить для этого особаго уполномоченнаго, поручить вамъ вступать
во всякіе переговоры между Англіей и Франціей и подписывать ьиЬ 5ре гаіі,
вмѣстѣ съ ихъ уполномоченными, всякую бумагу, которая покажется вамъ
соотвѣтствующею чести и выгодамъ Россіи.
133
документъ въ Петербургъ. За это время - князь Адамъ
Чарторыжскій передалъ веденіе министерства иностран-
ныхъ дѣлъ барону Будбергу *), а князь П. П. Долго-
рукій обмѣнялся съ Пруссіей тайными деклараціями.
Обстановка измѣнилась. Императоръ Александръ не
призналъ возможнымъ скрѣпить своей подписью мир-
ный договоръ, привезенный У бри, и передалъ этотъ
договоръ на обсужденіе Совѣта, который не нашелъ
возможнымъ ратификовать «актъ сего мнимаго умиро-
творенія» ** ***)).
У бри былъ объявленъ выговоръ, съ повелѣніемъ
удалиться въ свои земли. Онъ уѣхалъ въ Ригу.
Считаю небезъинтереснымъ привести текстъ «заявле-
нія, вызваннаго неутвержденіемъ договора, подпи-
саннаго У бри и Кларкомъ въ Парижѣ 8/20 іюля
1806 г.»:
***) Ье сопзеіііег сі’ёгаС Р. сГОиЬгіІ, диі Гиі епѵоуё а
Рагіз аи соттепсетепі Пи тоіз (іе таі Негпіег роиг рогіег
сіез зесоигз аих зоісіаіз гиззез ргізоппіегз (іе §иегге, аѵаіі ёіё
типі еп тёте іетрз (Гіпзігисііопз роиг Іе саз, ой іі
ігоиѵегаіі оссазіоп сі’орёгёг ип гарргосЬетепі епіге Іа
Киззіе еі Іа Ргапсе. II еп езі геѵепи еп іоиіе <іі1і§епсе
•) Баронъ Андрей Яковлевичъ Будбергъ, р. 1750 г., ѣ 1812 г., министръ
иностранныхъ дѣлъ съ 1806 по 1807 г.
’*) Текстъ самаго договора смотри въ Приложеніяхъ.
***) Статскій совѣтникъ П. Убри, посланный въ Парижъ въ началѣ прош-
лаго мая, для вспомоществованія русскимъ военноплѣннымъ солдатамъ, былъ
въ то же время снабженъ инструкціями на тотъ случай, еслибъ представилась
возможность устроить сближеніе между Россіей и Франціей. Онъ очень по-
спѣшно возвратился оттуда и привезъ мирный договоръ, подписанный 8/20 іюля
имъ и генераломъ Кларкомъ, уполномоченнымъ для этого французскимъ прави-
тельствомъ.
134
рогіапі аѵес Іиі ип ігаііё сіе раіх, $і§пё Іе 8/ао |иі11еі
раг Іиі еі Іе "ёпёгаі Сіагке аиіогізё а сеі еДеі раг Іе
доиѵегпетепі Ггап^аіз.
Сеі ёѵёпетепі, диі ейі сотЫё Іез ѵоеих сіе 8. М. I.
роиг реи дие Гасіе еп диезііоп ейі ёіё сотраІіЫе аѵес
за (1і§пііё, аѵес зез еп§а§етепіз епѵегз зез аіііёз, аѵес Іа
зйгеіё (іе зез реиріез еі Іа ігапдиіііііё (іе ГЕигоре, а (Ій
ргосіиіге ип еЯеі Іоиі оррозё, рагсе ди’аисипе (Іе зез
іпіепііопз та§папітез пе з’езі ігоиѵёе гетрііе сотте
оп Іе ѵегга раг Іа ігайисііоп сі-сіеззоиз. Сапз ипе зёапсе
ехігаогйіпаіге (іи сопзеіі й’ёіаі, Іе топагдие а (Іаі^пё
соттипідиег Гасіе (іе сеііе ргёіепсіие расійсаііоп, еі аргёз
Гаѵоіг сотрагё аѵес Іез іпзігисііопз (іоппёез а М. сі’ОиЬгіІ,
аіпзі ди’аѵес Іез огйгез ргёсіз а Іиі епѵоуёз аѵапі зоп
сіёрап (іе Ѵіеппе роиг Рагіз, 8. М. I. з’езі ѵие сіапз
І’ітроззіЬіІііё сіе гаіійег се ігаііё дие М. сі’ОиЬгіІ а ргіз
аЬзоІитепі зиг Іиі сіе зі^пег, поп зеиіетепі еп сіё-
раззапі Іез Ьогпез сіе зез роиѵоігз, таіз епсоге еп а§із-
запі ёѵісіеттепі сопіге Іа Іеііге еі Гезргіі сіе за сот-
тіззіоп.
Это событіе было бы верхомъ исполненія желаній е. и. в-ва, если бы
упомянутая бумага согласовалась съ его достоинствомъ, съ его обязательствами
относительно союзниковъ, съ безопасностью его народовъ и спокойствіемъ
Европы. Но оно произвело противоположное впечатлѣніе, потому что не
исполнило ни одного изъ его великодушныхъ намѣреній, какъ явствуетъ
изъ нижеслѣдующаго перевода. Монархъ соблаговолилъ сообщить это мнимое
умиротвореніе совѣту въ чрезвычайномъ засѣданіи, и, сличивъ его съ данными
г-ну Убри инструкціями, а также съ точными приказаніями, посланными ему
передъ его отъѣздомъ изъ Вѣны въ Парижъ, е. и. в-во нашелъ невозмож-
нымъ утвердить этотъ договоръ, который г. Убри подписалъ совершенно на
свой страхъ, не только преступая предѣлы своихъ полномочій, по и дѣйствуя,
очевидно, противъ буквы и духа своего порученія.
135
Ье сопзеіі сі’ёіаі, §иісіё раг Іе зепіітепі ипапіте (іе
Іа §1оіге паііопаіе еі сіе іа Іоуаиіё соппие сіе ГЕтрегеиг,
а арріаисіі а се геГиз іпсіізрепзаЫе сіе іоиіе гаііѣсаііоп, еі
8. М. I. з’езі Ьотёе а Іе Гаіге аппопсег еп Ргапсе еп
у ]оі§папі ип ареной сіез Ьазез зиг іездиеііез ипідиетепі
сіез пё§осіаііопз сіе раіх роиггаіепі ёіге гепоиёез.
Ье тіпізіге сіез айаігез ёігап^ёгез а Гаіі рап оіГісіеІіе-
тепі сіе сез гёзоіиііопз аих тіпізігез ёігап§егз гёзісіапі
ргёз сіе іа соиг ітрёгіаіе. М. сГОиЬгіі диі, раг ипе сот-
Ьіпаізоп іпсопсеѵаЫе сіе сігсопзіапсез а зі таі гёропсіи а
іа сопЯапсе сіопі іі ёіаіі іпѵезіі еі ци’іі аѵаіі іизііЯёе іоиі
гёсеттепі сіапз сіе соттіззіопз ітрогіапіез гетрііез аѵес
ип зиссёз сіізііп§иё а Ьопсігез, а Вегііп еі а Ѵіеппе,
а ёіё гепѵоуё зиг зез іеггез роиг у гезіег іизди’а поиѵеі
огсіге.
Мнѣ пришлось довольно подробно остановиться
на инцидентѣ съ П. Убри потому, что, во-первыхъ,
случай этотъ даетъ нить ко многимъ приложен-
нымъ донесеніямъ графа Строганова, и, во-вторыхъ,
очевидно, показываетъ, насколько роль графа • Павла
Александровича въ Лондонѣ была трудна. Графу Стро-
Государственный Совѣтъ, руководимый единодушнымъ чувствомъ народ-
ной славы и извѣстной честности императора, пришелъ въ восторгъ отъ
этого неизбѣжнаго отказа во всякой ратификаціи, и е. и. в-во ограничился
тѣмъ, что извѣстилъ объ этомъ Францію, прибавивъ перечень единственныхъ
основаній, на которыхъ могли бы возобновиться мирные переговоры.
Министръ иностранныхъ дѣлъ офиціально сообщилъ объ этомъ рѣшеніи
иностраннымъ министрамъ при императорскомъ дворѣ. Г. Убри, въ силу не-
постижимыхъ обстоятельствъ, такъ мало оправдавшій то довѣріе, которое
еще такъ недавно онъ оправдывалъ отличнымъ исполненіемъ важныхъ пору-
ченій въ Лондонѣ, Берлинѣ и Вѣнѣ, былъ отосланъ въ свои имѣнія, чтобы
оставаться тамъ до новыхъ приказаній.
136
ганову предстояло теперь, исполняя приказаніе го-
сударя, разрѣшить щекотливую задачу. Ближайшими
его сотрудниками въ Лондонѣ явились баронъ Павелъ
Андреевичъ Николаи (повѣренный въ дѣлахъ) и
Н. М. Лонгиновъ *), оба бывшіе въ прекрасныхъ
отношеніяхъ и съ графомъ С. Р. Воронцовымъ, и съ
семействомъ Строгановыхъ. Николаи **) помогалъ ему
въ Лондонѣ ***), а Лонгиновъ подробно сообщалъ
изъ Петербурга о всѣхъ личныхъ перемѣнахъ и о на-
строеніи при дворѣ.
Надо отдать справедливость старику графу С. Р. Во-
ронцову. Несмотря на тѣ чувства, которыя его волно-
вали при пріѣздѣ графа П. А. Строганова въ Лондонъ,
онъ, тѣмъ не менѣе, сдѣлалъ все отъ него зависѣвшее,
чтобы облегчить положеніе своего молодого замѣсти-
теля. Представленіе Строганова первому министру Фоксу
произошло еще въ февралѣ, въ присутствіи графа
Воронцова. Зная о недовѣріи Фокса, графъ Семенъ
Романовичъ воспользовался случаемъ, чтобы ему ска-
зать ****), « дие ГЕшрегеиг, еп епѵоуапі ісі Іе сотіе 8іто-
§апоЛ, те тагдиа зоп сіёзіг роиг ди’іі Гйг ті$ аи соигапі
*) Николай Михайловичъ Лонгиновъ, р. 1775 г-> + 1855 *'•> статсъ-секре-
тарь по учрежденіямъ императрицы Маріи, впослѣдствіи сенаторъ и членъ
Государственнаго Совѣта.
♦*) II. А. Николаи, р. 1777 г-> + 1847 г-> дипломатъ, 1806-1807 г. повѣ-
ренный въ дѣлахъ въ Англіи, потомъ въ Швеціи, съ 1818 г. полномочный
министръ въ Даніи.
***) См. Приложенія.
*♦*») что государь, посылая сюда графа Строганова, выражаетъ мнѣ свое
желаніе, чтобы графъ былъ посвященъ въ дѣла между обоими государствами,
и что государь желаетъ, чтобы Строгановъ присутствовалъ при моихъ пере-
говорахъ съ британскимъ кабинетомъ. Потому онъ всегда и присутствовалъ
137
дез аЯаігез епіге Іез сіеих рауз еі ди’іі сіёзігаіі ци’іі Гйі
ргёзепі а тез сопГёгепсез аѵес Іе тіпізіёге Ьгііаппідие.
С’езі роигдиоі іі а аззізіё іои)оигз а тез епігеѵиез аѵес
Іоічі Ми1§гаѵе, аіпзі ди’а сеі Іез дие і’аі еиез аѵес Іиі-тёте.
Еп сопзёдиепсе сіе сеіа Іе сотіе 8іго§апоД’ зека Юиригз
аѵес Іе Ьагоп (іе Кісоіау аих епігеѵиез дие Іиі, М'г Рох,
зега сіапз Іе саз аѵес поігс сЬаг§ё (ГаЙаігез зиг Іез гаррогіз
сіе поз рауз гезресііГз» *).
Графъ Семенъ Романовичъ Воронцовъ, уже рѣшивъ
удалиться, постепенно вводилъ въ курсъ дѣлъ царскаго
посланца; съ своей стороны, князь Чарторыжскій пи-
салъ графу Воронцову, излагая свои соображенія отно-
сительно послѣдствій Аустерлицкой битвы, и увѣрялъ
посла нашего въ полномъ съ нимъ единомысліи графа
Строганова **). Послѣ своей отставки, графъ С. Во-
ронцовъ продолжалъ жить въ Англіи частнымъ чело-
вѣкомъ, слѣдя съ интересомъ за ходомъ дѣлъ. Отно-
шенія между нимъ и Строгановымъ были наилучшія,
почему послѣдній и сообщалъ ему подробно о своихъ
дѣйствіяхъ. Оказывается, что старикъ вполнѣ одобрялъ
своего молодого преемника, что, напримѣръ, видно
изъ письма его къ сыну Михаилу Семеновичу отъ
при свиданіяхъ моихъ съ лордомъ Мульгрэвомъ, а также при тѣхъ, которыя
я имѣлъ съ нимъ самимъ. Въ силу этого графъ Строгановъ будетъ всегда съ
барономъ Николаи на свиданіяхъ, которыя Фоксу представится имѣть случай
съ нашимъ повѣреннымъ въ дѣлахъ по поводу взаимныхъ сношеній нашихъ
государствъ.
*) Арх. кн. Воронцова, XV, 402.
••) Въ письмѣ изъ Москвы отъ 28 іюня 1806 г. Я. И. Булгаковъ писалъ
сыну своему, А. Я. Булгакову въ Неаполь: «Графъ Воронцовъ въ Лондонѣ
отставленъ; вѣроятно, его мѣсто займетъ находящійся тамъ графъ Строга-
новъ».
138
6 августа 1806 г. *): «}с зиіз епсЬапіё Зе зез ЗёрёсЬез
(П. А. Строганова) а ВиЗЬег^ еі Зез соирз З’ёрегопз
ди’іі іиі Зоппе роиг ехсііег еп Іиі Зи раігіоіізте еі Зе
Гёіёѵаііоп З’ате» **). Позже, въ письмѣ къ тому же
сыну, Михаилу Семеновичу, Воронцовъ проситъ ска-
зать графу П. А. Строганову, что онъ ***) «ѵгаітепі
ип Зі§пе еі гезресіаЫе Ьотте, ди’іі а Гаіі рагГаііетепі
Ьіеп, ди’іі а ёіё еп гё§1е еі ди’іі а а»і Запз топ зепз
еп оиѵгапі Іе радиеі Зе ТаіізсЬіеіГ рагсе дие поп зеиіе-
тепі ]’аі диіііё топ атЬаззаЗе, еі іоиі се диі езі аЗгеззё
а ГатЬаззаЗеиг раг сеих диі і§погепі епсоге за геігаііе
Зе за ріасе, пе Іиі аррагііепі ріиз, таіз а сеіиі диі Гаіі
Іез аДаігез Зе за соиг»... Графъ Строгановъ внушилъ
ему «ипе іеііе атіііё, езііте еі сопйапсе дие ]’е пе роиггаі
аѵоіг гіеп Зе сасЬё роиг Іиі еі ди’іі п’у а аисипе Іеііге
рагіісиііёге сі сопЬЗепііеІІе дие ]е ѵоиЗгаіз пе раз Іиі
топігег...» и еще «дие Іа ГгапсЬізе аѵес Іадиеііе іі а
*) Я въ восторгѣ отъ его депешъ (графа Строганова) барону Будбергу
и отъ тѣхъ ударовъ шпорами, которыми онъ подбодряетъ барона, чтобы воз-
будить въ немъ патріотизмъ и возвышенность души.
*•) Арх. кн. Воронцова, XVII, 136.
***) что Строгановъ дѣйствительно достойный и уважаемый человѣкъ, что
онъ отлично вошелъ въ свою роль, былъ корректенъ и дѣйствовалъ совсѣмъ
въ моемъ духѣ, вскрывъ пакетъ Татищева, потому что я оставилъ свое мѣсто,
и все то, что адресовано на имя посла тѣми, которые не знаютъ объ его
уходѣ, должно быть вскрыто лицомъ, на котораго возложено веденіе дѣлъ
посольства». Дальше онъ пишетъ, что «графъ Строгановъ внушилъ ему такую
симпатію, такое уваженіе и довѣріе, что я не буду въ состояніи чего-либо
отъ него скрыть, и нѣтъ такого частнаго, конфиденціальнаго письма, которое
я не пожелалъ бы ему показать», и «что прямота, съ которой онъ отнесся
къ лорду Грэнвиллю и князю Кастельчикала, вполнѣ его достойна, такъ
какъ она дышетъ благородствомъ и осторожностью и должна вселить къ
нему полнѣйшее уваженіе и довѣріе».
139
а§і епѵегз Іогсі Сгапѵіііе еі Іе ргіпсе Сазіеісісаіа езі 4і§пе
сіе Іиі, саг еііе езі поЫе еі ргисіепіе, еі сіоіі іпзрігег роиг
Іиі Іа ріиз дгапсіе езііте еі сопйапсе».
Когда разыгрался парижскій инцидентъ, Строгановъ
понялъ оплошность Убри. П. А. Николаи сообщаетъ
С. Р. Воронцову отъ 25 іюля: «Ье сотіе 8іго§апоіГ
з’езі Зёіегтіпё а ргёзепіег аиіоипГЬиі іоиіе ГаЙаіге а Іогсі
Сгапѵіііе Не тапіёге ди’ііз ѵоіепі сіаігетепі дие с’езі
Гоиѵга^е сіе М. сГОиЬгі! зеиі, запз ди’іі аіі ёіё аиіогізё
а Іе іегтіпег, еі Іе сотіе 8іго§апойЕ т’а аззигё ёіге рег-
зиайё дие ГЕтрегеиг пе Гарргоиѵега раз». Между тѣмъ,
Убри спѣшилъ сообщить графу Строганову скрѣплен-
ный имъ договоръ, наивно прибавляя, что, хотя онъ,
можетъ быть, и превысилъ свои полномочія, но по
здравому разумѣнію не могъ поступить иначе *).
Съ большимъ вниманіемъ и съ неменьшимъ удивле-
ніемъ читалъ и перечитывалъ графъ П. А. Строгановъ
бумаги, полученныя имъ отъ г. Убри изъ Парижа, не
только его объяснительное письмо, но особенно дого-
воръ 8/20 іюля. Чѣмъ болѣе вдумывался онъ въ смыслъ
и значеніе словъ, тѣмъ яснѣе представлялись ему и
непригодность этого договора сама по себѣ, и про-
тивность его всѣмъ дипломатическимъ стараніямъ по-
слѣдняго времени. Свои взгляды на этотъ договоръ и
мысли свои, имъ вызванныя, графъ Строгановъ крас-
норѣчиво излилъ въ подробномъ всеподданнѣйшемъ
рапортѣ своемъ, писанномъ 15/2 7 іюля, ровно черезъ
недѣлю послѣ заключенія пресловутаго парижскаго
•) С.м. въ Приложеніяхъ.
140
договора. Въ виду важности этого рапорта, помѣ-
щаемаго въ Приложеніяхъ, привожу его въ дослов-
номъ переводѣ:
«Государь!
«Вашему Императорскому Величеству извѣстны уже,
изъ отправленія моего на-скоро сдѣланнаго 13/2 5 іюля,
причины недовѣрія къ намъ здѣшняго министерства,
вслѣдствіе болѣе чѣмъ своеобразнаго поведенія г. Убри
въ Парижѣ, которое не преминуло бы заставить насъ
поссориться съ Великобританіей, если бы оно было
вполнѣ одобрено; но я нимало не сомнѣваюсь, что
одобрено оно не будетъ, и я, не колеблясь, объявилъ
это лорду Грэнвиллю въ конференціи, которую я испро-
силъ у него по этому поводу, причемъ я сообщилъ
ему іп ехіепзо все, что получилъ изъ Парижа, не давая
ему, однако, офиціально копій, такъ какъ признавалъ
недѣйствительными бумаги, составленныя самимъ г. Убри
не только безъ всякихъ полномочій, но въ полномъ
противорѣчіи съ буквою и смысломъ тѣхъ инструкцій,
которыя были даны ему и сообщены мнѣ.
«Въ сегодняшней моей депешѣ къ барону Будбергу
я сообщаю для свѣдѣнія Вашего Императорскаго Ве-
личества всѣ бумаги съ приложеніями, которыми обмѣ-
нялись между собою лордъ Ярмутъ въ Парижѣ и
министры его королевскаго величества. Бумаги эти
дадутъ Вашему Императорскому Величеству возмож-
ность судить о началахъ, которыми всегда руководился
сэнт-джемскій кабинетъ, и которыя, по моему мнѣнію,
вполнѣ сходны съ духомъ тѣхъ началъ, которыя я
141
всегда получалъ отъ Васъ, Государь. Зная всѣ эти
бумаги, г. Убри былъ, слѣдовательно, вполнѣ освѣ-
домленъ о духѣ и началахъ британскаго кабинета; я
подтверждаю еще это депешами, отправленными мною
г. Убри 4/16 іюля и равнымъ образомъ приложенными
въ копіи барону Будбергу.
«Моя депеша была показана г. Фоксу и лорду Грэн-
виллю и вполнѣ согласовалась съ тою, которую они
послали лорду Ярмуту; но все это было уже слишкомъ
поздно.
«Г. Убри, желая всѣми мѣрами спасти, сверхъ чести
своего государя и достоинства своей страны, еще что-
нибудь и видя, что спасеніе того, что онъ обѣщалъ
мнѣ въ своей депешѣ, стало весьма сомнительнымъ,
рѣшился уже во что бы ни стало подписать хоть что-
нибудь, и изъ всего хвастливаго перечня, сдѣланнаго
имъ въ своихъ депешахъ, находящихся въ числѣ
другихъ приложеній, остается спасенною одна лишь
Рагузская республика, да и то французскія позиціи
представляются расположенными съ явною цѣлью уни-
чтожить независимость и этого незначительнаго госу-
дарства. Спокойствіе Черногоріи основано, кажется, не
на болѣе прочныхъ началахъ, ибо условіе, которое обез-
печиваетъ его и единственнымъ судьей котораго является
Бонапартъ, совершенно противорѣчитъ нравамъ и убѣ-
жденіямъ черногорцевъ, которые постоянно отказы-
ваются признавать себя подданными Порты и во всѣхъ
сношеніяхъ съ нашимъ дворомъ всегда подписываются
«вѣрноподданными» Вашего Императорскаго Величества.
Такъ что ставить ихъ спокойствіе въ зависимость отъ
142
условія, которое, можно заранѣе сказать, не будетъ
исполнено, значитъ предоставить ихъ всецѣло мести
Бонапарта. Вотъ чѣмъ мы отплачиваемъ за ихъ посто-
янную готовность проливать за насъ свою кровь по
первому нашему знаку! Такова-то награда за ихъ без-
корыстную вѣрность! Если черногорцевъ станутъ утѣс-
нять, чѣмъ можемъ мы помочь имъ, при обѣщаніи,
данномъ г. У бри отъ Вашего имени, что Вы, Государь,
не будете содержать на этихъ семи островахъ болѣе
4000 человѣкъ? Не постыдно ли соглашаться на такое
насмѣшливое условіе? Содержать такой незначительный
отрядъ равносильно вовсе не имѣть тамъ войска. Но
и это еще не все.
«Г. Убри восклицаетъ, что «Австрія спасена», и это
должно оправдывать его во всемъ. Необходимо, однако,
замѣтить, что приказы, которые должны быть даны
по этому поводу, отложены на неопредѣленное время;
когда же приказы эти послѣдуютъ, то возможно, что
они не будутъ исполнены: если они будутъ исходить
отъ г. Убри, болѣе чѣмъ вѣроятно, что Ваши, Госу-
дарь, военачальники не подчинятся имъ; если же изъ
Петербурга, то невѣроятно, чтобы трехмѣсячный срокъ
былъ достаточенъ для соблюденія всѣхъ условій, свя-
занныхъ съ уходомъ французскихъ войскъ. А такъ
какъ за это время честолюбіе Бонапарта не останется,
вѣроятно, спокойнымъ, то онъ найдетъ, конечно, ты-
сячу предлоговъ, чтобъ оставить свои войска въ зани-
маемыхъ ими позиціяхъ, даже атаковать Австрію, если
онъ признаетъ это нужнымъ, еще до истеченія озна-
ченнаго срока. Развѣ нельзя предполагать, что онъ
143
нарушитъ свое слово? Развѣ это такъ необычно у
главы Франціи, и неужели преступно сомнѣваться въ
его благородствѣ?
«Гдѣ, въ какихъ статьяхъ этого договора, оговорено
вознагражденіе за признаніе нами императорскаго титула
за Бонапартомъ? Развѣ мы не вправѣ ожидать, что
онъ пожертвовалъ-бы чѣмъ-нибудь за это?
«Да позволено мнѣ будетъ заключить нѣсколькими
замѣчаніями относительно срока размѣна ратификацій,
назначеннаго черезъ 2 5 дней по подписаніи этихъ
статей. Первое извѣстіе объ этомъ договорѣ будетъ
привезено самимъ г. Убри; но онъ не можетъ прибыть
въ Петербургъ скорѣе, какъ черезъ 16 дней—Вашему
Императорскому Величеству останется, слѣдовательно,
всего девять дней для разсмотрѣнія сдѣлки, находя-
щейся въ полномъ противорѣчіи съ образомъ дѣйствія,
котораго Вы придерживались, Государь, со времени
вступленія Вашего на престолъ. Такимъ образомъ,
г. Убри, не удовольствовавшись тѣмъ, что позволилъ
обойтись съ собою, какъ съ плѣнникомъ, которому не
даютъ времени, необходимаго для отдыха и ѣды, согла-
шается еще и на то, чтобы августѣйшая особа Вашего
Императорскаго Величества была бы поставлена въ та-
кое же положеніе и была бы обязана пожертвовать
своимъ спокойствіемъ и на-скоро обдумывать, какъ, если
смѣю выразиться, робкій приказчикъ, чувствующій на
себѣ суровый взглядъ своего хозяина.
«Секретныя статьи договора не представляютъ, мнѣ
кажется, ничего болѣе удовлетворительнаго или болѣе
почетнаго. Въ нихъ нашъ добровольный позоръ за
144
оставленіе неаполитанскаго короля, который потерялъ
свое королевство дѣйствительно изъ-за насъ и Англіи;
и это безъ малѣйшей пользы для общихъ дѣлъ взамѣнъ
такого добровольнаго пораженія! Но что еще болѣе
поражаетъ — мы не только отдѣляемся отъ Англіи,
нашей вѣрнѣйшей союзницы, но объявляемъ себя про-
тивъ нея, ибо соглашаемся закрыть ей временно порты
Болеарскихъ острововъ, одинъ изъ которыхъ, портъ
Магонъ, можетъ имѣть большое значеніе. Мы подра-
жаемъ въ этомъ поведеніи Пруссіи относительно пор-
товъ Сѣвернаго и Балтійскаго морей.
«Правда, г. Убри говоритъ, что мы остались тѣмъ,
чѣмъ были, и дѣйствительно, я не замѣчаю ни одной
русской провинціи уступленною; но все, что могло
связывать насъ съ Европою, пренебрежено и принесено
господиномъ Убри въ жертву.
«Я не преминулъ объявить англійскимъ министрамъ,
что мы, съ испоконъ вѣковъ привыкшіе въ дѣлахъ
чести и славы быть руководимыми августѣйшею семьею
Вашего Императорскаго Величества, особенно теперь
не допустимъ поработить себя по примѣру другихъ
континентальныхъ державъ.
«Простите, Государь, мои размышленія; но я не могъ
воздержаться отъ изліянія чувствъ, которыя я испыталъ,
ознакомившись съ этимъ своеобразнымъ актомъ.
«Съ глубочайшимъ почтеніемъ, Государь, имѣю
счастье пребыть
Вашего Императорскаго Величества
преданнѣйшій и вѣрноподданный
П. Строгановъ».
145
ю
Не только императоръ Александръ I и весь Госу-
дарственный Совѣтъ, не только вся Россія, но сама
исторія оправдала политическіе взгляды и патріоти-
ческія чувствованія русскаго посланника въ Лондонѣ.
Этотъ рапортъ лучше всего рисуетъ дипломатическія
способности графа П. А. Строганова. Онъ и на
чужбинѣ высоко держалъ знамя русской чести и
жизненныхъ интересовъ Россіи. Не онъ повиненъ въ
томъ, что его дипломатическія усилія не увѣнчались
заслуженнымъ успѣхомъ. Читая его лондонскія реляціи,
помѣщаемыя въ Приложеніяхъ, убѣждаешься, что импе-
раторъ Александръ не ошибся въ своемъ выборѣ,
посылая его въ Лондонъ, на смѣну графа С. Р. Во-
ронцова.
Изъ приведеннаго всеподданнѣйшаго рапорта видно,
что графъ Строгановъ, и помимо своихъ служебныхъ
обязанностей, свыкался уже съ лондонскою жизнью и
завелъ весьма дружественныя сношенія съ тамошнимъ
обществомъ. Но изъ писемъ Лонгинова онъ зналъ,
что новый министръ иностранныхъ дѣлъ, баронъ Буд-
бергъ, относится къ нему не только завистливо, но даже
враждебно; удаленіе князя Чарторыжскаго было дур-
нымъ предзнаменованіемъ. Позднѣе Лонгиновъ, упоминая
о Будбергѣ, сообщаетъ графу С. Р. Воронцову: «II п’у а
регзоппе аи топсіе ди’іі сіёіезіе Іапі дие Іе сотіе Раиі
8іго§апоЛ. Се Негпіег а еи Іа ргёіегепсе, попоЬзІапі дие
Іе ргіпсе Сгагіогузкі еі Моѵо88І1І2О\ѵ пе 8оіеп1 раз ріиз
аітёз <іе Іиі» *).
*') Арх. кн. Воронцова, XXIII, 35.
146
Графъ Строгановъ началъ тяготиться своими обя-
занностями дипломата, но желалъ еще остаться въ
Англіи, которая ему все болѣе нравилась. Государь же,
какъ видно изъ письма его отъ 14 августа къ графу*),
требовалъ скорѣйшаго его возвращенія въ Петербургъ,
вѣроятно, думая дать ему какое-либо новое назначеніе
въ сферѣ внѣшней политики. О томъ, что императоръ
былъ доволенъ образомъ дѣйствій Строганова, ясно
выражено въ этомъ письмѣ; то же писалъ П. А. Николаи
графу С. Р. Воронцову, отъ 14 и 17 сентября: «8а Ма-
)езіё Іиі заіі ип §гё рагіісиііег ди’іі Іиі а гепЗи». Говоря о
возвращеніи Строганова изъ поѣздки по Англіи и о
передачѣ писемъ, полученныхъ за его отсутсвіе, Николаи
разсказываетъ, какъ графъ прочелъ ему письмо госу-
даря «диі ехргіте іоиі зоп сопіепіетепі зиг Іа сопсіиііе
ди’іі а Іепие ісі еі Іе ргеззе сіе поиѵеаи Не Іе ге)оіпсіге.
}’і§поге епсоге диеіз зопі Іез рго]еіз Ни сотіе 8іго§апоЛ»,
прибавляетъ Николаи. 2 3 сентября, баронъ Андрей
Львовичъ Николаи**), упоминая о слухахъ объ отставкѣ
Строганова, писалъ графамъ Воронцовымъ (отцу и сыну)
изъ Монрепо: «Ье Ьгиіі диі соигі дие Іе сотіе 8іго§а-
поіТ, аи §гапс! ге§геі сіе Раиі (сына Николаи), ѵіепі Не
зе сіётеііге сіез аЛаігез еі ди’іі зега гетріасё раг ип аиіге
тіпізіге асі іпіегіт ци’оп пе потте раз епсоге, таіз
(іициеі Раиі роиггаіі Ьіеп пе раз з’ассоттосіег зі Ьіеп дие
*) См. ниже.
♦*) А. Л. Николаи (Яісоіау, Неіпгіс1і-Ьи<Ьѵі§), изъ Страсбурга, профессоръ
логики, преподаватель великому князю Павлу Петровичу (1769 г.), библіоте-
карь и секретарь его (1776 г.), тайный совѣтникъ, президентъ императорской
Академіи Наукъ, р. 1737 г., | 1820 г.
147
10*
8 и сотіе, ЮШ сеіа те ііепі епсоге еп зизрепз- зиг Іе
зогі сіе топ Яіз».
Въ это самое время графъ Павелъ Александровичъ
безпечно посѣщалъ герцога Сомерсета (Зотегзеі) въ
Девонширѣ (ВеѵопзЬіге), намѣревался отправиться въ
Портсмутъ осмотрѣть русскую эскадру и медлилъ отъ-
ѣздомъ на родину. Наконецъ, онъ выѣхалъ, но окруж-
нымъ путемъ—черезъ Данію и Швецію.
Что пріѣздъ графа ожидался давно, явствуетъ изъ
письма старика барона Николаи отъ 28 декабря изъ
Монрепо къ Воронцовымъ, «дис Іе сотіе 8іго§апоіГ
Зоіі з’ёіге (іёіоигпё (іе за гоиіе роиг аііег Гаіге за соиг а
Іа ^гапііе-НисЬеззе Магіе а СорепЬа§ие еі сіе Іа ргепсіге
зоп сЬетіп раг Тогпёо. Аиззі за Гетте циі езі аііёе а за
гепсопіге іизди’а "\ѴіЬог§, з’езі-еііе еппиуёе Не Гу аііепНге
еі з’еп езі геіоигпёе ісі». Такимъ образомъ, миссія графа
Строганова была закончена, и, не зная, что собственно
его ожидаетъ при возвращеніи, онъ, нехотя и не торо-
пясь, пустился въ обратный путь.
Въ своемъ «Собраніи трактатовъ и конвенцій»
проф. Мартенсъ высказываетъ слѣдующее мнѣніе объ
англійской командировкѣ графа Павла Александровича:
«Графу Строганову предоставлена была большая сво-
бода дѣйствій, благодаря довѣрію къ нему государя.
Ему, между прочимъ, было поручено поддерживать дру-
жескія отношенія съ принцемъ Валлійскимъ, котораго
король-отецъ ненавидѣлъ. Но графъ Строгановъ былъ
настолько благоразуменъ, что не воспользовался дан-
нымъ ему правомъ, если онъ убѣдится въ умѣстности
благопріятныхъ для принца совѣтовъ, сдѣлать шагъ въ
148
пользу принца Валлійскаго; онъ считалъ вообще неу-
мѣстнымъ вмѣшиваться въ отношенія между отцомъ и
сыномъ, до которыхъ русскому послу не было никакого
дѣла. Графъ Строгановъ отлично понималъ, что поли-
тическое положеніе Европы постоянно усложнялось и
подвергало серіозному испытанію существующій между
Россіей и Англіей союзъ» *).
Казалось, по высокому одобренію своего государя,
миссія графа Строганова увѣнчалась полнымъ успѣхомъ,
и тѣсный союзъ Россіи и Англіи былъ обезпеченъ для
предстоявшей борьбы съ Наполеономъ. Въ дѣйстви-
тельности, ожиданія эти не оправдались.
По возвращеніи въ Петербургъ, графъ Строгановъ
былъ назначенъ сопровождать государя въ походъ
противъ Наполеона. Внѣшнее расположеніе къ нему
императора продолжалось; графа хотѣли снова при-
влечь къ дипломатическимъ порученіямъ, что вовсе не
соотвѣтствовало его влеченію. Нося до этого времени
номинально званіе товарища министра внутреннихъ
дѣлъ, которое онъ сохранялъ, будучи въ Лондонѣ,
графъ Строгановъ просилъ уволить его отъ этой долж-
ности, на что и послѣдовало согласіе государя. Лонги-
новъ сообщалъ графу С. Р. Воронцову, что «графъ
Строгановъ оставилъ министерство внутреннихъ дѣлъ
и сдѣланъ сенаторомъ. Въ нынѣшней поѣздкѣ онъ, ка-
жется, не имѣетъ никакой особливой части управленія,
но употребленъ будетъ по общимъ дѣламъ... Ему по-
ручены нѣкоторыя политическія дѣла (о чемъ онъ самъ
•) Трактаты сі Англіею, т. XI, стр. 124—125.
149
намекалъ Лонгинову передъ отъѣздомъ), и онъ по-
ѣдетъ въ Вѣну, а потомъ въ Лондонъ». Всѣ эти слухи
подтверждаются, какъ пишетъ Лонгиновъ, словами са-
мого Строганова, который говорилъ какъ-то, что «его
куда-нибудь пошлютъ, и не худо было бы снова побывать
въ Англіи». Въ томъ же письмѣ, отъ і8 марта 1807 г.,
Лонгиновъ замѣчаетъ: «Не знаю, чѣмъ я такъ про-
гнѣвалъ Будберга, не видавъ его больше одного раза
съ пріѣзда сюда. Развѣ тѣмъ, что нѣсколько разъ
обѣдалъ у графа Строганова, котораго онъ совсѣмъ
не обожаетъ». Вскорѣ Будбергъ заболѣлъ, и надѣялись,
что это мѣсто займетъ кто-либо болѣе способный и
пригодный къ такому отвѣтственному посту.
Императоръ Александръ уже намѣтилъ себѣ лич-
ность, подходившую по обстоятельствамъ. Выборъ его
палъ на графа Николая Петровича Румянцева *), но на-
значеніе состоялось лишь по возвращеніи государя изъ
Тильзита **). Тѣмъ не менѣе графъ Румянцевъ принялъ
заранѣе нѣкоторыя мѣры предосторожности, о чемъ
свидѣтельствуетъ врачъ Роджерсонъ въ письмѣ къ
графу С. Р. Воронцову, отъ іо мая 1807 г.: «Аѵапі
Іе сіёрагг Не 8а Маіезіё, КоитіапіхеіГ а аггап^ё цие Іа
соггезрошіапсе епіге Іиі еі Іе Маііге зегаіі Нігесіе зиг
Юиіез Іез аЯаігез, запз Гіпіегѵепііоп Не МоуоззИгоЙ" еі
8іго§апой».
*) Н. П. Румянцевъ, р. 1754 г-> + 1826 г., дѣйств. тайный совѣтникъ
1797 г., Андреевскій кавалеръ 1798 г., членъ Государственнаго Совѣта 1801 г.,
министръ коммерціи (і8оі —1807 г.), иностранныхъ дѣлъ (1807—1810г.), пред-
сѣдатель Государственнаго Совѣта (1810—1812 г.).
**) 50-го августа 1807 г.
150
Графъ П. А. Строгановъ чуялъ что-то недоброе
и, уѣхавъ въ армію съ государемъ іб марта, отпро-
сился, съ, его разрѣшенія, поступить волонтеромъ въ
ряды войскъ. Разрѣшеніе это было дано, но нехотя,
и графъ Строгановъ съ этого момента окончательно
посвятилъ себя военной карьерѣ.
Уже въ началѣ лѣта военныя дѣйствія были пре-
кращены, и война закончилась Тильзитскимъ свиданіемъ
і з Іюня и мирнымъ договоромъ и союзнымъ тракта-
томъ съ Наполеономъ 25 того же мѣсяца*).
Предчувствія графа Строганова сбылись. Послѣ
этого событія тріумвиратъ окончательно распался, и до-
вѣріе Александра было обращено къ новымъ лицамъ.
Старикъ графъ Семенъ Романовичъ Воронцовъ
выражаетъ свое негодованіе по поводу Тильзитскаго
мира въ письмѣ къ сыну, графу Михаилу Семеновичу,
отъ 2 іюля 1807 г., говоря, что князь Чарторыжскій,
графъ П. А. Строгановъ и Н. Н. Новосильцовъ «репзепі
сотте ѵоиз еі тоі зиг се тёте зи]‘еІ» и что «сез Ігоіз
Ьоттез зі аііасЬёз а ГЕтрегеиг, а за §1оіге, а за Зі^пііё
еі а Іа сй^пііё еі ргозрёгііё сіе Іа Киззіе, зегопі «іёзоіёз сіе се
диі аггіѵе». Далѣе онъ находитъ вполнѣ естественнымъ,
при измѣненіи образа мыслей государя, желаніе Стро-
ганова и Новосильцова уѣхать изъ Петербурга и уда-
литься отъ дѣлъ.
Графъ Завадовскій, извѣщая графа Воронцова о
разрывѣ союза Россіи съ Англіей, кончаетъ слѣдую-
*) Тильзитскій миръ былъ подписанъ 2) іюня (7 іюля) 1807 г., и 27 іюня
послѣдовала ратификація этого договора.
151
щимъ Р. 8.: «Князь Чарторыжскій, Строгановъ и Но-
восильцовъ не попрежнему».
Привожу нѣкоторыя письма и донесенія изъ Лон-
дона графа Строганова къ императору Александру и
князю Чарторыжскому, которыя дадутъ ясное понятіе
о способностяхъ графа, какъ дипломата. Всѣ осталь-
ныя письма изъ Лондона читатель найдетъ въ Прило-
женіяхъ.
Донесеніе отъ 6/і 8 февраля 1806 г. князю Чарто-
рыжскому:
*) Аиззіібі топ аггіѵёс ]е те ргёзепіаі сЬех Іе сотіе
АѴ. диі те гесиі ігёз Ьіеп, ргіі тез сіёрёсііез еі запз Іез
оиѵгіг те диезііоппа Ьеаисоир зиг Іез ёѵёпетепіз сіопі
І’аѵаіз ёіё іётоіп. Аргёз аѵоіг а реи ргёз ёриізё Іа таііёге
репсіапі ргёз сіе сіеих Ьеигез сіе сопѵегзаііоп, се диі з’ёіаіі
ігёз Ьіеп раззё сіе за рагі, іі оиѵгіі Іез йёрёсЬез еі Іез Іиі.
}е гетагдиаі аиззіібі ип сЬап^етепі еі сіе §гасіеих ди’іі
ёіаіі іі сіеѵіпі аі§ге еі зёѵёге, ігоиѵа а гесііге а Іа Нёрё—
сЬе сіізапі ди’еііе зе сопігесіізаіі, ди’іі у аѵаіі сіез Гаиіез
сіапз Іа сііаііоп сіез сіаіез, епйп іі п’у еиі раз {изди’а Іа
*) Сейчасъ же по моемъ пріѣздѣ я отправился къ графу В., который меня
отлично принялъ, взялъ мои депеши и, не распечатывая ихъ, началъ меня
разспрашивать про событія, свидѣтелемъ которыхъ я былъ. Онъ велъ разго-
воръ очень любезно въ продолженіе почти двухъ часовъ; переговоривъ почти
обо всемъ, онъ распечаталъ депеши и сталь читать ихъ. Я тотчасъ замѣтилъ
въ немъ перемѣну; изъ любезнаго онъ превратился въ язвительнаго и стро-
гаго; началъ критиковать депешу, говоря, что она сама себѣ противорѣчитъ,
что есть ошибки въ изложеніи чиселъ; наконецъ, даже не былъ забытъ и
почеркъ переписчика (это былъ Кайсаровъ), довольно плохой, но четкій. Я
принужденъ былъ объяснить ему всѣ подробности экспедиціи, дабы оправ-
дать эти маленькія погрѣшности.
Пунктъ, въ которомъ онъ нашелъ противорѣчіе, составляетъ предметъ
сегодняшней депеши. Чтобы его успокоить, я ему сказалъ, что, какъ мнѣ
152
таіп сіи сорізіе диі ёіаіі аззег таиѵаізе диоідие ІізіЫе
(с’ёіаіі Кайсаровъ) диі пе Гйі раз оиЫіёе; ]е Гиз оЫі§ё
Не Іиі ехріідиег іоиз Іез Нёіаііз Не ГехрёНіііоп роиг ехсизег
сез реіііз НёГаиіз.
Ье роіпі зиг Іедиеі іі ігоиѵаіі ди’іі у аѵаіі сопіга-
Нісііоп ёіаіі сеіиі диі Гаіі ГоЬ)еі Не Іа ИёрёсЬе Н’аиіоигИ’Ьиі,
еі роиг Іе теііге а зоп аізе ]е Іиі Иіз дие сотте іі те
рагаіззаіі ^ие Іе Ьиі Не се разза^е те рагаіззаіі ёіге зіт-
ріетепі Н’ез^иіззег Іез гаізопз диі Гаізаіепі Гаро1о§іе Не
поіге сопНиііе, іі те рагаіззаіі ди’оп роиѵаіі Іе раззег
зоиз зііепсе еі Ноппег Н’аиігез гаізопз диі тёпегаіепі аи
тёте Ьиі, диі ёіаіі Не топігег дие Іа таІЬеигеизе іззие
Не сеііе сатра§пе пе Иеѵаіі раз поиз ёіге ітриіёе а іогі;
іі сопііпиа еп Нізапі дие с’ёіаіі ипе соттіззіоп Гогі Нёз-
а§гёаЫе ди’іі аѵаіі іоиригз еие, еі іі соттеп^а а т’еп
сііег ріизіеигз; епіге аиігез іі те Ніі, сотЬіеп оп зе тёйаіі
Не Іиі еі іі гарреіа ГЬізіоіге Не Гіпзігисііоп Не ЗаЫоикоіГ,
іі еп ѵіпі епзиііе а Гепѵоі Не Моѵоззііхой" ^и’і1 аѵаіі соп-
кажется, цѣль этого мѣста была просто начертать причины, заставляющія
оправдывать наше поведеніе; мнѣ казалось, что можно ихъ обойти молча-
ніемъ и дать другія причины, достигающія той же цѣли. Цѣль эта—доказать,
что несчастный исходъ этой кампаніи не надо было ставить намъ въ вину.
Онъ же продолжалъ говорить, что это очень непріятное порученіе, что такія
порученія ему всегда давали, и началъ перечислять нѣкоторыя изъ нихъ.
Между прочимъ онъ сказалъ мнѣ, что ему очень не довѣряютъ, и напомнилъ
исторію Саблукова, затѣмъ присылку Новосильцова, которую онъ считалъ
крайне непріятной, но что, несмотря на это, его усердіе къ общественному
благу заставило его сдѣлать Новосильцову всевозможныя облегченія для испол-
ненія его порученія, и что онъ обращается къ нему, чтобы тотъ самъ засви-
дѣтельствовалъ, какъ онъ ему услужилъ, хотя онъ не можетъ скрыть, что
это было ему непріятно. Онъ добавилъ, что въ восторгѣ отъ моего пріѣзда
сюда, что онъ доставитъ мнѣ случай видѣть министровъ, и что, если у нихъ
явятся сомнѣнія на счетъ сообщеній, которыя имъ будутъ даны, то я могу
давать какія угодно объясненія. Наконецъ, прободрствовавъ до двухъ часовъ
153
зіЗёгё сотте ипе сіюзе Зёза^гёаЫе, таіз дие зоп яёіе
роиг Іе Ьіеп риЫіс таі^гё сеіа Гаѵаіі еп§а§ё а Зоппег а
ХоѵоззіІгоГ іоиіез Іез Гасііііёз роззіЫез роиг ассотрііг за
соттіззіоп еі ци’іі еп арреіаіі а Іиі-тёте роиг іётоі^пег
з’іі Гаѵаіі Ьіеп зегѵі, диоіди’іі пе рйі раз зе Зіззітиіег цие
с’ёіаіі ипе сЬозе Зё$а§гёаЫе роиг Іиі, іі а]оиіаіі ди’іі ёіаіі
епсЬапіё дие ]е зоіз аггіѵё ісі, ци’іі те ргосигегаіі Госса-
зіоп <1е ѵоіг Іез тіпізігез еі цис з’іі Іеиг зигѵепаіі циеі-
циез Зоиіез зиг Іез соттипісаііопз ди’іі ГаиЗгаіі іеиг Гаіге,
)е п’аигаіз ци’а Іе Іеиг ехрііциег сотте ]е ѵоиЗгаіз, епйп
аргёз аѵоіг ѵеіііё ]изци’а сіеих Ьеигез сіи таііп )е Гиз геп-
ѵоуё аи ІепЗетаіп а тісіі роиг сопГёгег епсоге зиг Іез
тоуепз З’ёѵііег ои сіе раіііег сеііе сопігаЗісііоп. Ье гёзикаі
<1е іоиі сесі Гиі ци’оп пе соттипіциегаіі Іа ЗёрёсЬе цие
раг ехігаіі еі цие сотте Іогсі Миі^гаѵе пе Зізаіі гіеп Зе
розіііГ аѵапі Іе гёіаЫіззетепі Зе М. Рііі, іі п’у аигаіі
ргоЬаЫетепі аисипе ехріісаііоп а Гаіге. Ье сотіе Йі аиззі
циеіциез оЬзегѵаііопз зиг Іе гарреі Зез ігоирез ЗёЬагциёез
ночи, я былъ отпущенъ до 12 часовъ слѣдующаго дня, чтобы посовѣто-
ваться еще на счетъ способа избѣгнуть или смягчить это противорѣчіе. Резуль-
татомъ всего этого было рѣшеніе сообщать депешу только отрывками и
такъ какъ лордъ Мульгрэвъ не хочетъ говорить ничего положительнаго до
выздоровленія г-на Питта, то никакого объясненія, должно-быть, не будетъ.
Графъ сдѣлалъ нѣсколько замѣчаній относительно отозванія нашихъ войскъ,
высаженныхъ въ Неаполитанскомъ королевствѣ; они мнѣ показались довольно
справедливыми и были сообщены уже раньше. Черезъ день мы были у лорда М.;
результатъ этой конференціи былъ точно переданъ въ депешѣ, которую я
подписалъ вмѣстѣ съ графомъ В. Съ тѣхъ поръ болѣзнь г-на Питта все уси-
ливалась; министра мы болѣе не видѣли, и не было ничего интереснаго для
офиціальнаго сообщенія. Я проводилъ время въ наблюденіи; видѣлъ людей
оппозиціи и людей министерства; я изучалъ самого графа и вскорѣ убѣдился,
что графъ В. совсѣмъ не на своемъ мѣстѣ; я разберу еще болѣе подробно
его характеръ. Мнѣ всегда казалось, что онъ дѣлаетъ болѣе затрудненій, чѣмъ
министры, съ которыми надо было вести переговоры объ очищеніи Италіи
154
сіапз Іе гоуаите сіе №р1ез диі те рагигепі аззег )изіез,
еі диі опі ёіё соттипідиёез сіапз Іе іетрз. Моиз Ійтез
іе зигіепсіетаіп сЬех Іогсі М.; іе гёзикаі сіе Іа сопСёгепсе
а ёіё гепсіи Яйёіетепі сіапз 1а сіёрёсЬе дие ]’аі зі§пёе
аѵес іе сотіе Вериіз, Іа таіасііе сіе М. Рііі ауапі іои-
]’оигз аи^тепіё, поиз пе ѵітез ріиз іе тіпізіге еі іі п’у
еиі гіеп сГіпіёгеззапі сіе раззег ойісіеііетепі. }’етр1оуаіз
топ іетрз а оЬзегѵег Іа зсёпе, ]е ѵоуаіз сіез §епз сіе
Горрозіііоп еі (іи тіпізіёге, і’ёіисііаіз Іе сотіе Іиі-тёте еі
]е пе іагсіаіз раз а те сопѵаіпсге дие Іе сотіе АѴ. п’езі
роіпі ргорге сіи іоиі а сеііе ріасе; ]е роиггаіз сіоппег аіі-
Іеигз ріиз <1е сіёіаііз зиг зоп сагасіёге, таіз іі т’а іоиригз
раги ріиз сііЖеиІіиеих дие Іез тіпізігез аѵес Іездиеіз іі
Гаііаіі пё§осіег Гёѵасиаііоп сіе Гііаііе раг поз ігоирез,
ди’іі Іиі рагаіззаіі зі іеггіЫе еі зі етЬаггаззапі а іизіійег,
п’а ёіоппё регзоппе, ехсеріё Іе ргіпсе Сазіеісісаіа диі <1е-
ѵаіі Іе Гаіге сГоійсе еі ехсеріё Іез §епз ігёз сіёііёз еі ассои-
іитёз а зиіѵге Іе Й1 сіез ёѵёпетепіз запз з’аггёіег а 1а
отъ нашихъ войскъ, что казалось ему столь ужаснымъ и такъ трудно объ-
яснимымъ, хотя оно никого не удивило, исключая князя Кастельчикала, ко-
торый долженъ былъ сдѣлать это по должности, и исключая людей, очень
прозорливыхъ, привыкшихъ слѣдить за нитью событій и болѣе углубляться
въ нихъ. Я всегда видѣлъ людей въ восторженномъ удивленіи отъ импера-
тора. Такъ что можно сказать, что впечатлѣніе это общее; людей, не раз-
дѣляющихъ этого взгляда, очень мало.
Я искалъ все это время случай познакомиться съ лордомъ Мойра, что
мнѣ устроила лэди Уарренъ. У меня было съ нимъ свиданіе въ іо ча-
совъ утра, и въ продолженіе полутора часа мы имѣли довольно интерес-
ную бесѣду. Похваливъ поведеніе государя, онъ меня спросилъ, не было ли
возможности, вмѣсто того, чтобы давать сраженіе, перейти Марку, ко
торая, судя по картѣ, представляетъ удобства для обороны, такъ что мы
имѣли бы возможность дѣйствовать болѣе рѣшительно на нашемъ лѣвомъ
флангѣ; я отвѣтилъ на это, что, не будучи самъ военнымъ, я не могу ему
дать опредѣленнаго отвѣта, но что я слышалъ отъ австрійцевъ, которые, ко-
155
зирегйсіе, і’аі іои)оиг8 ѵи іоиі Іе топйе сіапз ипе асіті-
гаііоп епіЬоизіазіе сіе ГЕтрегеиг, аи роіпі ди’оп реиі сііге
цие сеіа езі §ёпёга1, Іе потЬге сіез аиігез езі реііі.
}’аі сЬегсЬё репсіапі се іетрз Госсазіоп сіе Гаіге Іа
соппаіззапсе сіе Іогсі Моіга, се диі т’а ёіё ргосигё раг
Іасіу \Ѵаггеп, реиз ип гепсіея-ѵоиз а сііх Ьеигез сіи таііп,
еі поиз ейтез репсіапі ипе Ііеиге еі сіетіе епѵігоп ипе
сопГёгепсе аззег іпіёгеззапіе; аргёз сіез сотріітепіз зиг Іа
сопсіиііе сіе ГЕтрегеиг іі те сіетапйа зі, аи Ііеи сіе Ііѵгег
Ьаіаіііе, оп п’аигаіі раз ри раззег Іа Магк, диі, а еп ]и§ег
сГаргёз Іа сагіе, оЙгаіі ип тоуеп сіе сІёГепзе аззигё еі аигаіі
регтіз сіез орёгаііопз ріиз сіёсізіѵез зиг поіге §аисЬе, )е
іиі гёропсііз дие п’ёіапі раз тііііаіге тоі-тёте ]е пе
роиѵаіз іиі сіоппег ди’ипе гёропзе Ьіеп реи заіізГаізапіе,
таіз дие і’аѵаіз епіепсіи сііге аих АиігісЬіепз сріі паіигеі-
Іетепі сіеѵаіепі тіеих соппаііге Іеиг ргорге іеггаіп дие се
п’ёіаіі §иёге ГаізаЫе. }е Іиі сіетапсіаі епзиііе зі оп п’аи-
гаіі раз ри Гаіге сіе Іа рагі сіе 1’Ап§1еіегге диеідиез сііѵег—
нечно, лучше должны знать свою собственную территорію, что это невоз-
можно. Я спросилъ его затѣмъ, нельзя ли сдѣлать диверсію со стороны Англіи;
онъ мнѣ отвѣтилъ, что безъ сомнѣнія можно, и что два мѣсяца тому назадъ
можно было высадиться на берегахъ Франціи, или иномъ мѣстѣ, что очень
помогло бы союзникамъ, но что тѣ, отъ которыхъ это зависѣло, ничего въ этомъ
не смыслятъ, и что это не было исполнено. Что же касается г-на Питта, то
его здоровье значительно ухудшилось, такъ что ему будетъ невозможно испол-
нять всѣ свои обязанности съ прежней дѣятельностью; вотъ почему въ по-
слѣдніе мѣсяцы произошелъ застой въ дѣлахъ, очень убыточный для обще-
ственнаго блага. Онъ прибавилъ относительно графа, что съ нѣкотораго
времени послѣдній потерялъ общее довѣріе и что большинство не за него.
Возвращаясь къ континентальнымъ дѣламъ, онъ говорилъ мнѣ о поведеніи
Пруссіи, какъ о причинѣ несчастнаго исхода дѣлъ, и прибавилъ, что, если бы
ей съ самаго начала дали столь значительную приманку, то, конечно, ее во-
влекли бы въ войну. Я его спросилъ, какого рода эта приманка; онъ, не
колеблясь, отвѣтилъ, что надо было сразу предложить ей Ганноверъ. Я замѣ-
156
зіопз, іі те (ііі ди’іі п’у аѵаіі раз Іе тоітіге (іоиіе ди’оп
аигаіі ри Іе Гаіге еі дие сіеих тоіз ріиз Іоі оп аигаіі ри
Гаіге ипе сіезсепіе зиг Іез соіез сіе Ргапсе ои аіііеигз диі
аигаіі ри зесопсіег риіззаттепі Іез аіііёз, таіз дие сеих
диі ёіаіепі еп роззеззіоп (іе сеііе рагііе-іа п’у епіепсіепі
гіеп еі дие сеіа ёіаіі гезіё запз еГГеІ, дие роиг М. (іе РІН,
за запіё ауапі зепзіЫетепІ сіёсііпё, іі пе Іиі зегаіі ріиз
роззіЫе (іе ѵадиег а іоиіез іез аіГаігез аѵес Іа тёте асіі-
ѵііё, се диі (іериіз ріизіеигз тоіз аѵаіі оссазіоппё ипе
зіа^паііоп ігёз (1отта§;еаЫе аи Ьіеп риЫіс, іі т’а]ои1а
геіаііѵетепі а М. Іе сотіе дие (Іериіз диеідие іетрз іі аѵаіі
Ьеаисоир репіи (іе Іа сопйапсе §ёпёга1е еі дие Іез сопііп-
§епІз п’ёіаіепі роіпі роиг Іиі; еп геѵепапі аих аіГаігез сіи
сопііпепі іі те рагіа (Іе Іа сопсіиііе (іе Іа Ргиззе сотте
ауапі ёіё саизе (іе Іа таІЬеигеизе іззие сіез аіГаігез, еі іі
те (ііі дие зі оп Іиі аѵаіі (іоппё сіёз Іе соттепсетепі
ип арраі аззех сопзі(іёгаЫе оп Гаигаіі сегіаіпетепі еп§а§ёе
(іапз Іа Іиііе; зиг се дие ]'е Іиі (Іетапсіаі «іе диеііе паіиге
роиггаіі ёіге сеі арраі, іі те гёропсііі запз Ьёзііег ди’іі
Гаііаіі (іёз Іе ргетіег тоі Іиі оіГгіг Іе Напоѵге; зиг се цие
тилъ на это, что думалъ всегда, что невозможно получить на это согласіе
короля; онъ отвѣтилъ, что слабое министерство не могло бы этого сдѣлать,
но что министерство талантливое, пользующееся общимъ довѣріемъ и же-
лающее достигнуть этого, во что бы то ни стало, добилось бы желаемаго
результата; тутъ онъ началъ говорить мнѣ про слабость послѣдняго мини-
стерства, въ которомъ, кромѣ г-на Питта, не было никого, а что Питтъ одинъ
не могъ исправлять все. Я спросилъ его, не ожидаетъ ли онъ, что Бонапартъ
предложитъ миръ; онъ отвѣтилъ, что ожидаетъ, но не видитъ возможности
прійти къ соглашенію, и что въ настоящее время ничего другого нельзя сдѣ-
лать, какъ увеличить, насколько возможно, способы обороны и ожидать со-
бытій; что пока невозможно предугадать, какой оборотъ примутъ дѣла. Онъ
считаетъ, что интересы Англіи и Россіи тождественны, и, слѣдовательно,
естественная политика обоихъ государствъ должна ихъ сблизить въ настоящее
157
]е Іиі оЬзегѵаі ди’оп аѵаіі іои]оигз сги ди’іі ёіаіі ітроз-
зіЫе (ГоЬіепіг се роіпі сіи Коі, іі те гёропЛі ди’ип ті-
пІ8іёге ЕаіЫе пе Гаигаіі ра8 ри, таІ8 ди’ип тіпізіёге сот-
розё сіез ргетіег8 Іаіепіз, роззёсіапі Іа сопйапсе ^ёпёгаіе
еі диі аигаіі іепи а сеіа, заиГ а диіііег Іеиг етріоі, Гаи-
гаіі роиг 8йг етрогіё, еі 8иг сеіа іі те рагіа сіе Іа ЕаіЫеззе
<1и сіегпіег тіпізіёге, ди’ехсеріё М. Рііі іі п’у аѵаіі регзоппе,
еі дие Іиі пе роиѵаіі ра8 зиЯіге а іоиі. }е Іиі (іетапсіаі
з’іі пе з’аііепсіаіі раз дие Вопарагіе Еегаіі сіе8 ргорозіііопз
сіе раіх, іі те сііі ди’іі з’у аііепсіаіі, таІ8 ди’іі пе ѵоуаіі
ра8 Іа роззіЬіІііё, ди’іі у ейі тоуеп сіе з’епіепііге еі дие
роиг Іе тотепі іі пе ѵоуаіі ра8 ди’іі у ейі аиіге сЬозе
а Гаіге ди’а аи§тепіег 1е8 тоуеп8 сіе сІёЕепзе аиіапі ди’іі
ёіаіі ро88ІЫе еі ѵоіг ѵепіг Іез ёѵёпетепіз, дие роиг Іе
тотепі іі Іиі рагаіззаіі ітроззіЫе сіе ргёѵоіг Іа Іоигпиге
дие ргепсігаіепі Іез сЬозез, ди’іі сопзісіёгаіі дие Іез іпіёгёіз
<1е Іа Киззіе ёіаіепі Іез тётез еі дие раг сопзёдиепі іі
сгоуаіі дие Іа роіііідие паіигеііе (Іез Неих рауз сіеѵаіі Іез
гарргосЬег Запз се тотепі ріиз дие ]атаіз еі ди’а еих
сіеих Іа Киззіе еі ГАп§1еіегге роиѵаіепі епсоге оіТгіг ип
сопігероісіз ітрозапі аи роиѵоіг ёпогте (Іе Іа Ргапсе.
Теііе езі Іа зиЬзІапсе сіе поіге сопѵегзаііоп еі )е сіоіз
сііге ди’іі т’а зіп§и1іёгетепі зёсіиіі раг за тапіёге ЕгапсЬе
время болѣе, чѣмъ когда-либо, и что вдвоемъ, Россія и Англія, могутъ еще
составить внушительный противовѣсъ огромному могуществу Франціи.
Такова сущность нашего разговора, и я долженъ сказать, что онъ меня
очаровалъ честнымъ и откровеннымъ способомъ высказываться. Въ концѣ
моего визита я просилъ его представить меня принцу Валлійскому, что онъ
и устроилъ мнѣ черезъ нѣсколько дней.
П. Строгановъ.
Лондонъ,
6/і8 февраля 1806 г.
— 158 —
еі Іоуаіе іе з’ёпопсег, і’аі іегтіпё та ѵізііе раг Іе ргіег
сіе т’іпігоіиіге аиргёз сіи ргіпсе сіе Саііез се ди’іі т’а
ргосигё диеідиез ]‘оигз аргёз.
Р. 8іго§апоіГ.
Ьопігез.
6/і8 Гёѵгіег 1806.
Донесеніе отъ 16/28 апрѣля 1806 г. князю Чарто-
рыжскому:
*) Ье соиггіег раг Іедиеі ѵоиз гесеѵгех сеііе Іеііге, топ
Ргіпсе, ѵоиз рогіега еп тёте іетрз Іез соріез сіе Іа Іеііге
сіе Таііеугапсі а М. Рох еі сіе Іа гёропзе дие се іегпіег
у а Гаііе. }е пе сіоиіе раз, топ Ргіпсе, дие 8а Ма]езіё
Ітрёгіаіе п’аіі епііёгетепі Ііеи сі’еп ёіге заіізіаііе; еі Гез-
ргіі Ггапс еі поЫе іе Іа Іеііге іи зесгёіаіге і’ёіаі ап^іаіз
сопігазіе Ьіеп аѵес Газіисе диі регсе іапз Іа іёрёсЬе
Ггап^аізе. }е пе сгоіз раз ди’оп риіззе рогіег ріиз Іоіп
ГаііасЬетепі геіі^іеих а зез аіііапсез еі а за рагоіе дие
се диі езі ргоГеззё раг іе саЬіпеі Ьгііаппідие іапз Іа гё-
ропзе ци’ііз опі ехрёііёе а Рагіз. II зетЫегаіі дие сеіа
іеѵгаіі ёіге ипе сЬозе зі паіигеііе, дие сеіа пе іеѵгаіі раз
*) Курьеръ, черезъ котораго вы получите это письмо, доставитъ вамъ въ
то же время копію письма Талейрана къ г-ну Фоксу и копію отвѣта
послѣдняго. Я не сомнѣваюсь, князь, въ томъ, что Его Императорское Вели-
чество будетъ вполнѣ этимъ доволенъ. Письмо англійскаго статсъ-секретаря,
дышащее откровенностью и благородствомъ, рѣзко отличается отъ коварства,
которое проглядываетъ во французской депешѣ. Нельзя, мнѣ кажется, выка-
зать болѣе священной привязанности къ заключеннымъ союзамъ и къ своему
слову, чѣмъ та, которая высказывается британскимъ правительствомъ въ от-
вѣтѣ, посланномъ въ Парижъ. Казалось бы, что держать свое слово есть
вещь вполнѣ естественная, что въ этомъ нѣтъ никакой особенной заслуги;
но, въ нашъ вѣкъ, это сдѣлалось такъ рѣдко, что самая обыкновенная по-
рядочность воздвигается въ примѣрную добродѣтель, и дѣйствія, которыя
159
ёіге ип тёгііе (іе з’у сопГогтег; таіз (Іапз Іе зіёсіе, ой
поиз ѵіѵопз, ссіа езі (іеѵепи зі гаге, дие ГЬоппёіеіё Іа
Іа ріиз соттипе ііоіі з’ёгі^ег еп ѵеПи ехетріаіге еі ци’оп
ассопіе ип зепіітепі (Гасіпмгаііоп а (іез асііопз циі аираг-
аѵапі п’аигаіепі ехсііё ди’ип зітріе тоиѵетепі (І’аррго-
Ьаііоп. II езі Ьеаи (іе ѵоіг епсоге (іеих соигз з’ёіге ргёзег-
ѵёез аи тіііеи (іе Іа соггирііоп §ёпёга!е еі сопзегѵег Іе сіёрбі
засгё (і’ип зепіітепі диі аигаіі (Ій ёіге ипіѵегзеі. Сез (іеих
ріёсез, топ Ргіпсе, рагіепі роиг еііез-тётез, еі іоиі сот-
тепіаіге а Іеиг ё§аг(і зетЫе іпиіііе. Тгоіз роіпіз ргіпсі-
раих сопзіііиепі іез Ьазез (іе Іа ріёсе Ггап^аізе: зорЬізтез,
Гаиззсіёз еі ѵегЬіаде. І.е ргетіег езі геІаііЕ а Іа паіиге
(іізііпсіе (іез (ііЯегепсіз ци’іі з’а^іі (і’ассопіег епіге 1а Ргапсе
еі Іа Сгап(1е Вгеіа^пе (і’аѵес сеих циі (ііѵізепі Іа Ргапсе
(іез риіззапсез Ли сопгіпепі; зорЬізте зиг Ісциеі ііз Гоп-
(іепі Іе геГиз ди’ііз Гопі (і’аЛтеНге ип ріёпіроіепііаіге гиззе,
сотте зі Юиз сез ЛііГёгепЛз п’аѵаіепі раз роиг зоигсе
соттипе Іе Ьоиіеѵегзетепі Ле ГЕигоре еі сотте зі оп
прежде заслужили бы простое одобреніе, теперь вызываютъ восхищеніе.
Отрадно видѣть два двора, которые съумѣли устоять среди всеобщаго раз-
врата и сохранить святость чувствъ, которая должна была бы быть всемірной.
Эти два акта, князь, говорятъ сами за себя, и всякіе комментаріи по поводу
ихъ излишни. Три главные пункта составляютъ основаніе французскаго
акта: софизмъ, фальшь и пустословіе. Первый относится къ различію между
распрями Франціи и Великобританіи, которыя надо примирить, отъ тѣхъ,
которыя отдѣляютъ Францію отъ континентальныхъ державъ. Это софизмъ,
на которомъ они основываютъ свой отказъ допустить русскаго уполномо-
ченнаго; точно разрушеніе Европы не есть общая причина всѣхъ этихъ рас-
прей и точно не въ возстановленіи порядка въ этой части свѣта надо искать
начало всеобщаго соглашенія. Ясно, что, стараясь вести переговоры по одному
и тому же предмету съ двумя великими державами порознь, они прибере-
гаютъ себѣ причины къ несогласіямъ, которыми они могли бы воспользоваться.
Вторымъ пунктомъ оии стараются вселить зависть и недовѣріе, или говоря
про непосредственныя предложенія, или же рисуя фальшивую картину отно-
160
роиѵаіі риізег аіііеигз дие сіапз Гогсіге а іпігосіиігс сіапз
сеііе рагііе сіи гпопсіе Іез ргіпсірез сі’ип ассоттосіетепі
аѵес Гип еі аѵес 1’аиіге. Аіпзі п’езі-іі раз сіаіг ди’еп
сІіегсЬапі а ігаііег зёрагётепі роиг Іе тёте оЬ]еІ. аѵес
сіеих §гап8ез риіззапсез, с’езі ёѵісіеттепі роиг зе тёпа^ег
сіез тоуепз сіе сііѵізіоп сіопі ііз ргойіегаіепі. Роиг Іе зе-
сопсі роіпі ііз ІасЬепІ сіё]а сіе деіег сіез зетепсез сіе )аІоизіе
еі сіе сіёйапсе зоіі еп рагіапі сіе ргорозіііопз сіігесіез, зоіі
еп Еаізапі ип Еаих іаЫеаи сіез геіаііопз сіе 1а Киззіе аѵес
1а Ргапсе; еі сеіа езі саісиіё сіе тапіёге ди’аи саз ди’еііез
поиз зоіепі соттипідиёсз ііз аіспі ипе сііапсе ди’еііез
ргосіиігопі сЬег поиз Іе тёте еЙеІ. Роиг 1с ігоізіёте
роіпі ііз сіізсиіепі іпиіііетепі Іез Іоп^иеигз сі’ип соп§;гёз,
аидиеі оп п’а ]атаіз репзё. Оп а зепіі ісі, дие зі Гоп
ѵоиіаіі сіізсиіег Іе Еопсі сі’ип гаізоппетепі аиззі Еаих, се
зегаіі соттепсег ипе зорЬізІісаІіоп іпІегтіпаЫе, еі оп езі
аііё сігоіі аи Ьиі; оп а гёропсіи саіёдогідиетепі еі сі’ипе
тапіёге диі реиі, ]с репзе, поиз заІізЕаіге ріеіпетепі, еі
шеній Россіи къ Франціи, и это разсчитано такимъ образомъ, что въ случаѣ,
если они будутъ намъ переданы, они могли бы произвести такое же впеча-
тлѣніе и у пасъ. Въ третьемъ пунктѣ они напрасно разсуждаютъ о медленности
конгресса, о которомъ пикто никогда не думалъ. Здѣсь поняли, что на-
чать разбирать основу столь коварнаго разсужденія, значило бы начать
безконечную софистику, и поэтому пошли прямо къ цѣли. Они отвѣтили
категорично и такимъ образомъ, что, мнѣ кажется, мы должны быть до-
вольны; если можно еще сожалѣть о кое-какихъ пунктахъ этой сдѣлки, то
только по поводу нѣкотораго замедленія въ сообщеніи о различныхъ оборо-
тахъ, которые принимали эти переговоры, и которые, будь они тотчасъ же
переданы, дали бы возможность посольству Его Величества увѣдомить васъ
объ этомъ нѣсколькими недѣлями раньше. Только вы, князь, можете судить,
насколько такая потеря времени могла быть убыточна интересамъ Его Вели-
чества. Что же касается меня, то, въ виду того, что дѣла окончились такимъ
образомъ, я ни о чемъ не сожалѣю. Одинъ изъ пунктовъ депеши Талейрана,
на который слѣдовало отвѣтить, касается непосредственныхъ предложеній
161
11
з’іі езі регтіз сі’епігеіепіг епсоге диеідиез ге^геіз зиг
диеіциез роіпіз сіе сеііе ігапзасііоп, сеіа пе реиі ёіге цие
зиг диеіциез геІагНз ди’опі ёргоиѵёз Іез соттипісаііопз
ди’оп а Гаііез сіапз Іеиг Іетрз сіез сііѵегз ііе^гёз дие рге-
паіі сеііе пё§осіаііоп, еі диі аигаіепі ри, ёіапі Гаііез зиг
Іе сЬатр, тенге Іа тіззіоп сіе 8а Ма|езіё сіапз Іе саз сіе
ѵоиз еп іпГогтег диеідиез зетаіпез ріиз іоі. Се п’езі
дие ѵоиз, топ Ргіпсе, диі риіззіег ]и§ег, зі ипе рагеіііе
регіе сіе Іетрз а ри ёіге сіотта§еаЫе аих іпіёгёіз сіе
8а Маіезіё: роиг тоі, Іез сЬозез іегтіпёез сіе сеііе тапіёге,
)е пе ге^геііе ріиз гіеп. Ѵп сіез роіпіз сіе Іа сІёрёсЬе сіе
Таііеугапсі диі тёгііаіі сі’ёіге геіеѵё, ёіаіі се диі ге^апіе
Іез ргорозіііопз сіігесіез ди’іі аззегіаіі ехізіег сіе поіге рагі
а Рагіз; іі ейі ёіё сіёріасё сіе топ соіё сіе т’ёіепсіге еп
^гапсіез ргоіезіаііопз сіи сопігаіге, еі )е ііепз ди’ипе 1оп§ие
Іизіійсаііоп ейі ёіё іп]игіеизе аи сагасіёге сіе 8а Ма]езіё.
}е те зиіз сіопс Ьогпё а сііег Іе Гаіі сіидиеі оп аѵаіі ри зе
ргёѵаіоіг а Рагіз роиг аѵапсег ипе сіюзс рагеіііе, еі диі
яко бы существующихъ съ нашей стороны въ Парижѣ. Было бы весьма не-
умѣстно съ моей стороны пускаться въ доказательство противнаго, и я нахо-
дилъ, что пространное оправданіе будетъ оскорбительно для Его Величества.
Я ограничился тѣмъ, что привелъ фактъ, которымъ воспользовались въ Па-
рижѣ, чтобъ утверждать подобную вещь; это могла быть только команди-
ровка шурина Лессепса вслѣдъ за его конференціей съ вами. Объ этомъ
случаѣ дали тогда же знать лорду Гоуэру, о чемъ онъ и увѣдомилъ свой
дворъ. Точно также дворъ былъ предупрежденъ графомъ Воронцовымъ,
который сообщилъ г-ну Фоксу копію протокола этой конференціи, прислан-
ной ему вами. Министръ очень хорошо помнитъ это обстоятельство и даже
сказалъ, что лордъ Гоуэръ кончилъ свою депешу словами, что онъ очень
недоволенъ, что такъ хорошо обошлись съ французскимъ агентомъ. Г-нъ Фоксъ
сказалъ, что отвѣтилъ ему на это, что онъ съ нимъ не согласенъ и что
онъ вполнѣ одобряетъ наше поведеніе.
Вы можете видѣть, князь, изъ отчета, даннаго вамъ барономъ Николаи
о нашей конференціи съ г-мъ Фоксомъ въ прошлую субботу, что министръ
162
пе роиггаіі ёіге цие Гепѵоі Ни Ьеаи-Ггёге Не Ьеззерз а Іа
зиііе Не за сопГёгепсе аѵес ѵоиз, сігсопзійпсе, НопГ ІогИ
6. Ь. Солѵег іиі іпГогтё Напз се іетрз еі Нопі іі гепИіі
сотріе аіогз а за соиг, Не тёте ци’еііе еп Гиі аѵегііе
раг Іе сотіе АѴогопгохѵ, циі соттипідиа а М. Рох Іа
соріе Ни ргоіосоіе Не сеііе сопГёгепсе цие ѵоиз Іиі епѵоуаіез
аіогз. Се тіпізіге зе гарреіа ігёз Ьіеп сеііе сігсопзіапсе, еі
тёте іі ариіа дие ІогИ С. Ь. С. Япіззаіі за ИёрёсЬе еп
Нізапі, ди’іі ёіаіі ГасЬё ди’оп аіі §агНё іапі Не тёпа§е-
тепі ѵіз-а-ѵіз Не Га§епі Ггап^аіз, зиг диоі М. Рох
сопііпиа еп Нізапі, ди’іі Іиі аѵаіі гёропИи, цие зиг сеіа
іі п’ёіаіі роіпі Не зоп аѵіз, еі ^и’і1 арргоиѵаіі Гогіетепі
Іа сопНиііе ди’оп аѵаіі оЬзегѵёе сЬех поиз Напз сеііе
оссигепсе.
Ѵоиз гетагдиех, топ Ргіпсе, Н’аргёз Іе сотріе ігёз
ехасі цие ѵоиз гепН Іе Ьагоп Ыісоіау Не Іа сопГёгепсе
цие поиз аѵопз еие аѵес М. Рох затеНі Негпіег, сре се
тіпізіге сгоіі цие Напз Гёіаі асіиеі Нез сЬозез іі зегаіі
этотъ находитъ, что при настоящемъ положеніи вещей для союзниковъ
было бы весьма важно предпринять рѣшительную мѣру, результатъ которой
будетъ безусловно выгоденъ для спасенія Европы, благосостояніе которой
такъ существенно связано съ нашимъ благополучіемъ. Г-нъ Фоксъ говоритъ,
что какое-то всеобщее оцѣпенѣніе овладѣло континентомъ и что потрясеніе
необходимо, чтобы вывести Европу изъ летаргіи, въ которую она погружена
уныніемъ перенесенной неудачи, и что мы обязаны это сдѣлать для под-
держанія нашей репутаціи. Почему, говоритъ онъ, не подражать намъ Бона-
парту, который, намѣтивъ извѣстный пунктъ, собираетъ туда всѣ свои силы
и рѣшительный ударъ, нанесенный имъ въ одномъ мѣстѣ, по реакціи воз-
становляетъ все то, что онъ, казалось, покинулъ, и за что его осуждали?
При теперешнемъ положеніи вещей, кажущемся отчаяннымъ, вслѣдствіе по-
тери надежды на поддержку, рѣшительный успѣхъ надъ противникомъ, гдѣ
бы онъ ни былъ, покажетъ силу, могущую служить пунктомъ соединенія,
дастъ себя почувствовать въ мѣстахъ, самыхъ отдаленныхъ, и воскреситъ
храбрость, которая зависитъ отъ успѣховъ. Признаюсь, князь, что доводъ
163
11*
іогі іпіёгеззапі роиг Іез аіііёз сіе Ггаррег ип §гапс! соир,
дие Іе гёзиііаі іпсопіезіаЫе еп зегаіі ігёз аѵапіа§еих аи
заіиі сіе ГЕигоре, сіопі Іе Ьіеп-ёіге езі зі еззепііеііетепі
Ііё а поіге ргозрёгііё ди’ипе іогреиг ^ёпёгаіе з’ёіаіі ет-
рагёе сіе іоиі іе сопііпепі, еі ди’іі Гаііаіі ипе соттоііоп
роиг Іа іігег сі’ипе 1ёі1іаг§іе, ой еііе п еіаіі ріопдёе дие
рагсе ди’еііе ёіаіі аЬаііие раг ип геѵегз, еі дие поиз у
ёііопз еп§а§ёз роиг дие поіге гёриіаііоп пе Гйі раз іетіе
раг Іа тапіёге сіопі Іа сопіезіаііоп аѵаіі ргіз Йп. Роигдиоі,
сіізаіі-іі, п’ітііегіопз-поиз раз Вопарагіе диі з’аііасЬе а
ип роіпі, у гёипіі зез Гогсез еі раг Іа гёасііоп сіи §гапс!
соир ди’іі Ггарре сіапз ип зеиі епсігоіі гёіаЫіі Іез рагііез
ди’іі аѵаіі зетЫё аЬапсІоппег еі ди’оп Іе сопсіатпаіі
сі’аѵоіг пё§1і"ёез? Вапз Гёіаі асіиеі сіез сЬозез, диі рагаіі
сіёзезрёгё рагсе ди’оп сгоіі аѵоіг регсіи іоиі езроіг сіе
зоиііеп, ип аѵапіа^е сопзісІёгаЫе, диеідие рагі дие сеіа
зоіі, топігегаіі епсоге ипе риіззапсе диі реиі зегѵіг сіе
роіпі сіе гаіііетепі, зе Гегаіі зепііг рздие сіапз Іез епсігоііз
этотъ меня поразилъ, и мнѣ кажется, что вы не можете не признать его
убѣдительнымъ. Вопросъ теперь, гдѣ нанести ударъ? Здѣсь вопросъ этотъ
предрѣшенъ, по судить объ этомъ могутъ только въ Петербургѣ. Мое мнѣніе,
что сѣверная Германія не можетъ быть театромъ военныхъ дѣйствій, что я
и сказалъ г-ну Фоксу. Но если вы найдете возможнымъ дѣйствовать въ
томъ же духѣ, какъ и здѣсь, то я охотно покорюсь вашему рѣшенію. Я съ
удовольствіемъ, если буду еще здѣсь, сообщу предложенія, противорѣчащія
мнѣніямъ, которыя я высказалъ.
Мнѣ кажется, князь, что въ депешѣ барона Николаи онъ забылъ.
. . . . на то, что я спросилъ у г-на Фокса, приняты ли здѣсь мѣры, вслѣд-
ствіе письма г-на Италинскаго графу В., къ отправкѣ нѣсколькихъ судовъ
для крейсерованія въ окрестностяхъ Константинополя, чтобы этимъ напу-
гать немного Порту. Онъ мнѣ отвѣтилъ, что нѣтъ, но что они имѣютъ это въ
виду. Вотъ, дорогой князь, все, что я могу пока сообщить вамъ интереснаго.
Примите увѣреніе совершеннаго моего уваженія.
П. Строгановъ.
164
Іез ріиз ёіоі^пёз, еп гапітегаіі Іе соига^е циі сіёрепсі Не
поз зиссёз. }е ѵоиз аѵоие, топ ргіпсе, цие сеі аг§итспі
т’а Ггаррё, еі )е сгоіз дие ѵоиз пе Іе ігоиѵегсх раз запз
Еогсе. Маіпіепапі ой Гаиі-іі Ггаррег? Ьа диезііоп езі ргё-
]и§ёе ісі, таіз се п’езі ди’а РёіегзЬоиг§ ди’оп реиі еп
)’и§ег. Моп оріпіоп езі цис се п’езі раз Іе погН Не ГАПе-
та§пе диі еп риіззе ёіге Іе іЬёаіге; с’езі Напз се зепз
дие і’аі рагіё а М. Рох; таіз зі ѵоиз епігеѵоуех Іа роз-
зіЬіІііё Н’а§іг Напз Іе зепз ой оп Іе ]и§е ісі, ]е Гегаі атепНе
ЬопогаЫе Не §гапН соеиг. 8і і’у зиіз епсоге, іе зегаі Ьіеп
сЬагтё Не рогіег Нез ргорозіііопз диі сопігеНігопі Іез
оріпіопз цис1 і’аі аѵапсёез.
II те зетЫе, топ ргіпсе, дие Напз Іа НёрёсЬе Ни
Ьагоп Ыісоіау іі а оиЫіё Не..................................
дие зиг се дие і’аѵаіз НетапНё а М. Рох; зі Н’аргёз ипе
Іеііге Не М. Ііаііпзку аи сотіе \Ѵ. еі Иопі соріс Іиі
аѵаіі ёіё соттипідиёе, оп аѵаіі ргіз Нез тезигсз ісі роиг
соттапИег диеідиез ѵаіззеаих Напз Іа ѵие Не сгоізег
Напз Іез епѵігопз Не Сопзіапііпоріе еі Н’ейгауег раг Іа ип
реи Іе Ніѵап, — іі те Иіі дие поп, таіз ди’ііз аѵаіепі Не
рагеіііез тезигез еп сопіетріаііоп. Ѵоііа, топ сЬег ргіпсе,
се цие і’аі Не ріиз іпіёгеззапі а ѵоиз тапНег роиг Іе
тотепі. Ассеріег Газзигапсе Не та сопзіНёгаііоп.
Р. $іго§апоіГ.
Рапортъ ко Двору отъ 15/27 іюня 1806 года:
*) 8іге 1
}е сгоіз Не топ Неѵоіг Не гепНге сотріе а Ѵоіге
Ма)езіё Ітрёгіаіе ди’ауапі ге$и за Іеііге роиг Іе гоі Не
165
Іа Сгапсіе Вгеіа^пе, і’аі Летапсіё сіе зиііе аи ргіпсіраі
зесгёіаіге <Гёіаі роиг Іез аЯаігез ёігап§ёгез сіе те ргосигег
ипе аисііепсе сіе 8а Ма]'езіё роиг Іиі гетеііге еп таіп
ргорге Іа Іеііге сіе Ѵоіге Маіезіё Ітрёгіаіе. Ье )оиг т’ауапі
ёіё йхё аѵапі-Ьіег Іе 13/25 сіе се тоіз, )е те зиіз гепсіи
а Іа таізоп сіе Іа Кеіпе ой Іе Іеѵег <1и Коі з’езі іепи.
Мопзіеиг Рох ёіапі таіайе, і’аі ёіё асігеззё а туіогсі 8репсег
диі т’а іпігосіиіі сЬех 8а Маіезіё, ой аргёз Іиі аѵоіг гетіз
іез Іеіігез сіе сгёапсе, і’аі ргіз Іа ІіЬегіё сГаззигег 8а Маіезіё
ди’ауапі еи Іе ЬопЬеиг сі’ёіге Ьопогё сіе ѵоіге сопЯапсе,
8іге, ]е те ігоиѵаіз Ьеигеих сі’аѵоіг роиг ргіпсіраі сот-
тапсіетепі сіе Ѵоіге Маіезіё Ітрёгіаіе сіе сиіііѵег Іа Ьоппе
Ьагтопіе еі Іа сопйапсе диі зиЬзізіаіепі зі Ьеигеизетепі
епіге Іез сіеих рауз; дие роиг топ рагіісиііег і’аѵаіз а
гёсіатег Гіпйиі^епсе сіе 8а Маіезіё ёіапі еп§а§ё роиг Іа
ргетіёге Гоіз сіапз ипе саггіёге аиззі ёріпеизе а ипе ёродие
*) Ваше Императорское Величество!
Считаю своимъ долгомъ отдать отчетъ Вашему Императорскому Вели-
честву въ томъ, что, получивъ письмо Вашего Величества къ великобритан-
скому королю, я немедленно попросилъ главнаго статсъ-секретаря по ино-
страннымъ дѣламъ испросить мнѣ аудіенцію у его величества, чтобы вручить
въ собственныя руки письмо Вашего Императорскаго Величества. Аудіенція
была мнѣ назначена і уг $ сего мѣсяца, и я въ означенный день отправился
во дворецъ королевы, гдѣ происходилъ утренній пріемъ короля. Такъ какъ
г-нъ Фоксъ боленъ, я обратился къ милорду Спенсеру, который ввелъ меня
къ его величеству. Представивъ королю мои вѣрительныя грамоты, я взялъ
на себя смѣлость увѣрить его величество, что, имѣя высокую честь пользо-
ваться Вашимъ довѣріемъ, я очень счастливъ тѣмъ, что главнымъ приказа-
ніемъ Вашего Императорскаго Величества было поддерживать согласіе и
довѣріе, которыя такъ процвѣтаютъ между двумя государствами; что лично
для себя я испрашиваю снисходительность его величества, будучи въ первый
разъ призванъ на такую щекотливую дѣятельность въ столь затруднительное
166
аиззі сіёіісаіе. Ье Коі т’ассиеііііі аѵес Ьотё еі з’ёіепгііі
Ьеаисоир зиг Іа пёсеззііё роиг Іез Леих рауз сіе геззеггег
ріиз дие іатаіз Іез Ііепз диі ипіззаіепі Іез сіеих зеиіез па-
гіопз диі риіззепі епсоге Гогтег ип сопігероісіз аи гезіе сіе
1’Еигоре аззегѵіе зоиз Іе )ои§: дие с’ёіаіі сіапз сеііе ипіоп
дие §егтегаіі епсоге Іе гезіе сіе Іа ІіЬегіё сіи сопііпепі,
сіопі іі пе Гаисігаіі іатаіз сіёзезрёгег іапі дие се поуаи
гезіегаіі—се ди’іі т’огсіоппа сіе гесііге а Ѵоіге Ма)езіё
Ітрёгіаіе.
}е пе риіз сопсіиге запз ргіег Ѵоіге Ма)езіё Ітрёгіаіе
сГассеріег Газзигапсе сіе та гесоппаіззапсе роиг Іез таг-
диез сіе сопЯапсе сіопі еііе а Ьіеп ѵоиіи т’Ьопогег еі
сі’ёіге аззигёе дие }е пе пё§1і§егаі аисип тоуеп еп топ
роиѵоіг роиг іизііЯег Іе сЬоіх ди’еііе а Ьіеп ѵоиіи Гаіге
сіе тоі.
зиіз аѵес Іе гезресі, Іе ріиз ргоГопсІ, 8іге, сіе Ѵоіге
Ма)езіё Ітрёгіаіе Іе ігёз ЬитЫе еі Ігёз Гкіёіе зи)еі
Р. 8іго§апоіГ.
время. Король принялъ меня милостиво и много говорилъ о необходимости
для обоихъ государствъ скрѣпить, больше чѣмъ когда-либо, узы, связывающія
двѣ единственныя націи, которыя еще въ состояніи образовать противовѣсъ
остальной, угнетенной подъ ярмомъ, части Европы, что въ этомъ союзѣ за-
ключается еще остатокъ свободы континента, въ которой не надо отчаиваться,
пока звено это будетъ существовать. Король приказалъ мнѣ передать это
Вашему Императорскому Величеству.
Прошу Ваше Императорское Величество принять увѣренія моей благо-
дарности за довѣріе, которымъ Вамъ угодно было меня осчастливить, и быть
увѣреннымъ, что я сдѣлаю все отъ меня зависящее, чтобы оправдать остано-
вившійся на мнѣ Вашъ выборъ.
Съ чувствомъ глубочайшаго высокопочитанія, Вашего Императорскаго
Величества вѣрноподданный слуга
П. Строгановъ.
167
Донесеніе барону Будбергу отъ 14/26 іюля 1806 г.:
*) Моп Сёпёгаі,
}’аі ГЬоппеиг (і’ассизсг а Ѵоіге ЕхссІІспсс Іа гёссрііоп
сіе Іа сігсиіаігс раг Іазисііе ѵоиз т’арргспсг ѵоіге поті-
паііоп, еі сіе то гссоттапііег а ѵоіге іпсіиі&спсе а саизс
<іе топ іпехрёгіепсс сіапз Іез аНаігсз аиззі ёріпеизез цис
Іез ргёзспіез.
Ь’схрёсііііоп, Мопзіеиг Іе Вагоп, <іопі 1с соиггісг
(Гаиіоипі’Ьиі езі сЬаг^ё, езі геіаііѵс а ипе аЯаігс циі т’а
саизё, )е ѵоиз Гаѵоисгаі, ипе ѵіѵс рсіпе. ]’аі сги цис Іа
тсііісиге тагсЬс дие і’аѵаіз а зиіѵгс еіаіі <і’адіг (іапз
ссііс оссигспсе аѵес іоиіе Іа ГгапсЬізс роззіЫс ѵіз-а-ѵіз
(іи тіпізіёгс Ь^ііаппі^ие еі )с Іиі аі аЬзоІитепі іоиі
соттипідиё се дис і’аѵаіз гсди сіе Ргапсе; еі таі^гё 1с
(іёзіг дис і’аѵаіз сіе т’сраг^пег сеііе Іссіигс а саизе (іе
Іа Ьопіе дис і’еп ергоиѵаіз, і’аі сги ди’іі ѵаіаіі тіеих
ргёѵепіг Іез сопйсіспсез ііс М. (іе Таііеугапд і сеі ё^агсі, еі
дис Іа ГгапсЬізс ёіаіі Іе зсиі тоусп сіе раіііег Іе таиѵаіз
еЙеі дие Іа сопйиііе (іе М. (ГОиЬгіі а (Ій Гаіге ісі. ]’аі
•) Ваше Превосходительство.
Имѣю честь засвидѣтельствовать вашему превосходительству полученіе
циркуляра, которымъ вы извѣщаете мсия о вашемъ назначеніи, и прошу у
вашего превосходительства снисхожденія къ моей неопытности въ нынѣш-
нихъ щекотливыхъ дѣлахъ.
Сегодняшній курьеръ, г-нъ баронъ, посланъ по поводу дѣла, которое,
не скрою отъ васъ, меня крайне огорчило. Я думалъ, что лучшее направленіе,
котораго я могъ держаться въ этомъ случаѣ, это дѣйствовать съ полною
откровенностью по отношенію къ британскому правительству, и я сообщилъ
ему все, что было мною получено изъ Франціи. Несмотря на все желаніе воз-
держаться отъ этого чтенія, изъ-за стыда, который я испытывалъ, я нашелъ,
что лучше было предупредить сообщенія по этому поводу г-на Талейрана
168
Іа заіізГасііоп (1с ѵоіг раг Іа «іёрёсЬе асігеззёе Ьісг а ту-
Іогсі бгапѵіііе Ьеѵезоп Сохѵсг ци’оп езі іои)оигз ргёі ісі
а сопііпиег зиг Іе ріесі <іопі іі п’у а цие М. сі’ОиЬгіІ
циі хе зоіі ссапё; еі цие Іа регзиазіоп ой Гоп езі ісі,
ци’оп пе гаііііега роіпі ип асіс аиззі схігаопііпаігс, Гаіі
цис іез ііізрозіііопз а поігс ёдапі пе зопі роіпі скап^ссз.
}е п’аі ри аггёіег ГеіТизіоп сіе тез зспіітепіз сіапз ип
гарроп цис і’аі аіігеззё а 8а Маіезіё Ітрёгіаіе зиг сеі
оЬ{сі. }е п’аі раз аиіге сЬозс а татіег а Ѵоіге ЕхссІІспсс,
сс тёте гарроп гепГсгтапі іоиі се цис і’аі сги ргоргс
<1е сііге сіапз сеііе сігсопзіапсс.
}с ргспсіз Іа ІіЬепё сГаіоиіег ісі Іез аппехез тспііоп-
пёез сіапз та геіаііоп а 8а Маіезіё ГЕтрегсиг.
А§гёех, ]с ѵоиз ргіе, а сеііе оссазіоп Іез аззигапссз
сіе Іа Ііаиіс сопзісіёгаііоп аѵес іацисііс і’аі ГЬоппсиг сі’ёіге,
топ Сёпёгаі, сіе Ѵоіге ЕхсеІІспсе іе ігёз ЬитЫс еі ігёз
оЬёіззапі зсгѵіісиг
Р. 8іго^апоЙ'.
и что полная откровенность есть единственное средство смягчить дурное
впечатлѣніе, произведенное здѣсь поведеніемъ г-на Убри. Я съ удоволь-
ствіемъ увидѣлъ вчера изъ депеши, посланной милорду Грэнвиллю Гоуэру,
что тутъ вполнѣ готовы держаться прежнихъ отношеній, отъ которыхъ
уклонился одинъ лишь г-нъ Убри; что здѣсь убѣждены въ томъ, что столь
странный актъ (трактатъ) утвержденъ не будетъ, и въ силу этого отношенія
къ намъ не измѣнились. Я не могъ удержать изліянія своихъ чувствъ него-
дованія въ рапортѣ, который я по этому поводу послалъ Его Император-
скому Величеству. Изложивъ все, что я считалъ нужнымъ сказать но этому
дѣлу, я ничего больше не имѣю доложить вашему превосходительству.
Позволяю себѣ присовокупить при семъ приложенія, о которыхъ я упо-
минаю въ моей реляціи къ Его Императорскому Величеству.
Прошу васъ принять выраженіе глубокаго уваженія, съ которымъ имѣю
честь быть вашего превосходительства покорнѣйшій слуга
П. Строгановъ.
169
Рапортъ*) ко Двору, отъ 15/27 іюля 1806 года:
8іге,
Ѵоіге Ма)С8іё Ітрёгіаіе заига (іё)а раг Гехрёсііііоп циі
з’езі Гаіге Іе 15/25 сіе се тоіз, ігёз а Іа Ьііе, Іез тоііГз
сі’арргёЬепзіоп дие Іе тіпізіёге сіе се рауз езі сіапз 1с саз
(Гспігеіепіг а поіге ёдапі раг Іа сотіиііе ріиз цис зіп^и-
Ііёгс ііе М. (РОиЬгі! А Рагіз сі диі пе тапдисгаіі раз
сіе поиз Гаіге готргс аѵес се рауз зі еііе ёіаіі епііёгс-
тепі арргоиѵёс; таіз )с п’аі аисип (іоиіс ди’сііе пе Іе
зега раз, сі )с п’аі раз Ьёзііё а )с (іёсіагсг а туіогсі Сгап-
ѵіііе сіапз ипе сопГёгепсс дие )с Іиі аі сіетатіёе а ссі
еЯеі еі ой |е Іиі аі соттипідиё іп ехіепзо іоиі се дие
І’аѵаіз гс?и (іе Рагіз, те геГизапі роиПапі <іс Іиі еп сіоппег
соріе оіНсісІІетепі, рагсе дие ]с гс^апіаіз сез ріёсез сотте
поп аѵсписз, ауапі ёіё сопсіисз еп епііег раг М. (1’ОиЬгіІ
<іе Іиі-тёте, поп зеиіеитспі запз іпзігисііопз, таіз еп
сопігасіісііоп розіііѵс аѵес Іа Ісиге еі Гезргіі (Іе ееііез
(іопі і’аѵаіз еи соппаіззапсс, сі диі т’ёіаіепі аппопсёез
сотте Іез зіеппез.
«]’а(ігс5зе сіапз та сіёрёсЬе сі’аиіоигеГЬиі а М. Іе Ьагоп
(іе ВисіЬег§ роиг ГіпГогтаііоп (іе Ѵоіге Ма}с5іё Ітрёгіаіе
Іа зиііе (іез ріёсез аѵес Іеигз аппехез диі опі ёіё ёсЬап^ёез
спігс туіоггі ѴагтоиіЬ а Рагіз еі Іез тіпізігез (іе 8а
Ма)езіё ісі. Сез ріёсез ѵоиз теіігопі, 8ігс, а тёте (іе
]и»ег сіез ргіпсІрез диі опі іоиригз апітё 1с саЬіпеі (іе
8аіпі-)атез, сі сіапз топ оріпіоп еііез зопі ігёз сопГогтез
а Гезргіі (іе ееііез дие ]’аі іои}оигз ге^иез сіе ѵоиз, 8іге.
') Переводъ этого рапорта см. выше, стр. 141.
170
М. (1’ОиЬгіІ ауапі соппаіззапсе сіе іоиіез сез ріёсез ёіаіі
(іопс рагГаііетепі аи Гаіі (іе Гезргіі еі (Іез ргіпсірез (іи
саЬіпеі Ьгііаппідие; ]’е Гогіійаі епсоге сеіа раг Іез йёрёсЬез
(Іопі ]е |оіпз ё§а!етепі соріе а М. Іе Ьагоп (Іе ВийЬег^
еі дие і’айгеззаі а М. Й’ОиЬгіІ Іе 4/16 (Іе се тоіз. Ма
(ІёрёсЬе аѵаіі ёіё топігёе а М. Рох еі а туіоічі Сгап-
ѵіііе еі ёіаіі еп ассогйапсе аѵес сеііе ди’ііз ехрёйіаіепі а
туіогсі ТагтоиіЬ; таіз іоиі сеіа ёіаіі ігор іагй, еі
М. (1’ОиЬгіІ ѵоиіапі а іоиіе Гогсе заиѵег диеідие сЬозе,
ехсеріё 1’Ьоппеиг (іе зоп зоиѵегаіп еі Іа (іі§пііё (іе зоп
рауз еі ѵоуапі дие Іе заіиі (Іез оЬ]еіз ди’іі т’аѵаіі рготіз
(Іапз за (ІёрёсЬе ёіаіі ігёз аѵепіигё, аѵаіі 4ё]а гёзоіи (Іе
зі§пег диеідие сЬозе а іоиі ргіх; еі (іе іоиі 1’ёіаіа^е
ротреих ди’іі те Гаіі (іапз зез (ІёрёсЬез диі зе ігоиѵепі
рагті Іез аиігез аппехез, іі пе гезіе дие Іа гёриЫідие
<іе Ка§изе (Іе заиѵё еі епсоге Іез розіііопз Ггап^аізез
рагаіззепі-еііез ргізез аѵес Іез ргёсаиііопз пёсеззаігез роиг
аппиіег Гіп<іёреп(Іапсе (іе се тізёгаЫе ёіаі. Ьа ігапдиіііііё
(Іез Мопіёпё^гіпз пе рагаіі раз Готіёе зиг (Іез Ьазез ріиз
зоіісіез, саг Іа сопйіііоп диі у езі аііасЬёе еі (іопі рег-
зоппе п’езі Іе )и§е дие Вопарагіе, езі еп оррозіііоп
(іігесіе аѵес Іез тоеигз еі Іез оріпіопз (іе сез реиріез диі
геГизепі сопзіаттепі (іе зе гесоппаііге зиіеіз (Іе Іа Рогіе
еі зе зі^пепі іои|оигз (іапз Іез розіііопз Ггёдиепіез а поіге
соиг, «зи)еіз ййёіез» (іе Ѵоіге Ма]езіё Ітрёгіаіе; (іе зогіе
ди’еп аііасЬапі Іеиг ігапдиіііііё а ипе сЬозе ди’оп реиі
ргёсііге (і’аѵапсе диі пе зега раз гетрііе, с’езі сотте зі
оп Іез Ііѵгаіі запз гёзегѵе а Іа ѵеп^еапсе (іе Вопарагіе.
Ѵоііа Іе ргіх (Іопі оп рауе Іе зап§ ди’ііз опі іоиригз ёіё
ргёіз а ѵегзег роиг поиз аи ргетіег зі^паі (іе поіге рагі!
171
Теііе езі Іа гёсотрепзе дие Гоп ассогсіе а Іеиг йсіёіііё
Ьіеп §гаіиііе! 8і сез §епз зопі такгаііёз, диеііез геззоигсез
аѵопз-поиз сіапз сеііе рагііе аѵес Іа ргёсаиііоп дие
М. сі’ОиЬгіІ а ргізе сіе рготеііге еп ѵоіге пот, 8іге, дие
ѵоиз п’епігеііепсігіех раз ріиз сіе 4000 Ьоттез сіапз Іез
зері ііез? Ы’езі-се раз ипе сЬозе Ьопіеизе сі’асдиіезсег
а ипе сопсііііоп ёѵісіеттепі сіёгізоіге ? Саг ип аиззі реііі
согрз п’езі-іі раз ёѵісіеттепі зі аѵепіигё ди’іі езі ргёГёгаЫе
а п’у ^агсіег регзоппе? Маіз се п’езі раз іоиі. «Ь’АиігісЬе
езі заиѵёе»! з’ёсгіе М. сі’ОиЬгіІ, еі с’езі се диі сіоіі Іе
Іизіійег сіе іоиі; таіз іі езі а гстащисг дие Іез огсігез диі
сіеѵгопі ёіге сіоппёз а сеі ейсі зопі гетіз а ип іетрз ёіоі^пё;
еі аргёз Іе сіёрагі сіе сез огсігез ііз реиѵепі Гогі Ьіеп пе
раз ёіге ехёсиіёз, саг зі с’езі сіе М. сі’ОиЬгіІ ди’ііз сіоіѵепі
ётапег, іі езі ргоЬаЫе дие ѵоз соттапсіапіз тііііаігез,
8іге, п’у оЬёігопі раз; еі зі с’езі сіе 8аіпі-РёіегзЬоиг§, іі
п’езі раз ргоЬаЫе дие Іе іегте сіе ігоіз тоіз зиійзе роиг
дие іоиіез Іез сопсііііопз аііасЬёез а Іа гепігёе сіез ігоирез
Ггап^аізез зоіепі гетрііез. Еі сотте еп аііепсіапі 1’езргіі
атЬіііеих сіе Вопарагіе пе гезіега ргоЬаЫетепі раз ігап-
диіііе, пе ігоиѵега-і-іі раз сіапз се Іарз сіе іетрз тіііе
ргёісхіез сіе таіпіспіг зез ігоирез сіапз Іез розіііопз ди’еііез
оссирепі? Ь’аііадиег тёте ГАиігісЬе, з’іі Іе ігоиѵе Ьоп,
аѵапі тёте 1’ехрігаііоп Іе се іегте? Ые реиі-оп тёте
раз сгоіге ди’іі тапдиега а за рагоіе; еі езі-се ипе сЬозе
зі схігаогсііпаіге сіапз Іе сЬеГ сіе Іа Ргапсе ди’іі зоіі сгіті-
пеі сі’епігеіепіг диеідие сіоиіе а Гё^агсі сіе за Іоуаиіё? Ой
ігоиѵе-і-оп сіапз Іез агіісіез сіе се ігаііё Іе ргіх сіе поіге
гесоппаіззапсе сіи ііігс ітрёгіаі сіапз Вопарагіе? Ы’езі-оп
раз еп сігоіі сіе сгоіге ди’іі аигаіі засгійё диеідие сЬозе
172
а сеіа? Ме зегаіі-іі регтіз сіе сопсіиге раг диеідиез оЬзег-
ѵаііопз зиг Іе іегте (іе ГёсЬап&е сіез гаіійсаііопз Йхё а
ѵіп§і-сіпд |оигз а сіаіег сіе Іа зі^паіиге сіез агіісіез?
Еа ргетіёге поиѵеііе ди’оп аига сіе се ігаііё зега раг
М. сі’ОиЬгіІ іиі-тёте. II іиі езі ітроззіЫе сі’аггіѵег ріиз
ѵііе ди’еп зеіхе ]оигз; іі пе гезіега сіопс дие пеиГ ]'оигз
а Ѵоіге Ма]'езіё Ітрёгіаіе роиг сопзісіёгег ипе ігапзасііоп
еп оррозіііоп Гогтеііе а іоиіе Іа сопсіиііе дие ѵоиз аѵех
іепие, 8іге, сіериіз ѵоіге аѵёпетепі аи ігбпе. Аіпзі
М. сі’ОиЬгіІ, поп сопіепі сіе з’ёіге Іаіззё ігаііег Іиі-тёте
сотте ип ргізоппіег, аидиеі оп пе регтсі раз сіе ргепсіге
Іе іетрз пёсеззаіге роиг зоп героз еі за поиггііиге соп-
зепі епсоге дие Іа регзоппе аи^изіе сіе Ѵоіге Ма]'езіё
Ітрёгіаіе зоіі тізе сЬпз Іа тёте розіііоп сі зоіі оЫі§ёе
сіе засгійег зоп героз еі сіе тёсіііег а Іа Ьаіе, зі )е риіз
т’ехргітег аіпзі, сотте ип соттіз сгаіпііЕ Іогзди’іІ зе
зепі ргеззё раг Іез ге^агсіз зёѵёгсз сіе зоп таіігс. Ьсз
агіісіез зесгсіз пе ргёзепіепі раз, )е сгоіз, диеідие сЬозс
сіе ріиз заіізЕаізапі ои сіе ріиз ЬопогаЫе. Ыоиз у аѵопз
Іа Ьопіе дгаіиііе сі’аЬапсІоппег Іе гоі сіе КарІсз диі сіапз
Іе Гаіі п’а епсоиги Іа регіе сіе за соигоппе дие роиг поиз
еі ГАп^Іеіегге; сі сеіа запз ди’іі еп гёзиііе Іа тоіпсігс
иіііііё роиг Іез аЙаігез ^ёпёгаіез еп сотрепзаііоп сі’ипе
сіёіесііоп аиззі ^гаіиііе. Маіз се диі сіоіі Егаррсг сі’аѵапіа§е,
с’езі дие поп зеиіетепі поиз поиз зёрагопз сіс ГАп"1с-
іегге, поіге Йсіёіе аіііёе, таіз с’езі дие поиз поиз йёсіа-
гопз сопіге еііе; саг поиз сопѵепопз ёѵепіиеііетепі сіе Іиі
Гаіге Еегтег Іез рогіз сіез ііез Ваіёагез, сіопі Гип епіге
аиігез, Іе рогі МаЬоп, реиі ёіге Еогі іпіёгеззапі; поиз зет-
Ыопз ітііег еп сеіа Іа сопсіиііе сіе Іа Ргиззе а Гё§агс1
173
Зез рогіз Зез шегз Зи МогЗ еі Ваііідие. А Іа ѵёгііё
М. З’ОиЬгіІ Зіі дие поиз гезіопз се дие поиз ёііопз, еі
еп сГГсІ ]е п’арегсоіз аисипс ргоѵіпсе гиззе Зе сёЗёе;
таіз Іоиі се диі роиѵаіі поиз Ііег аѵес ГЕигоре езі аЬап-
Зоппё еі М. З’ОиЬгіІ еп а Гаіі Іе засгійсе.
}е п’аі раз Ьёзііё а Зёсіагег аих тіпізігез ап^Іаіз
ди’ассоиіитёз Зериіз Зез зіёсіез а ёіге §иіЗёз Запз Іез
зепііегз Зе Іа §1оіге еі Зе ГЬоппеиг раг І’аи^изіе Гатіііе
Зе Ѵоіге Ма)езіё Ітрёгіаіе, сеіа пе зегаіі сегіаіпетепі раз
а ргёзепі дие поиз поиз Іаіззегіопз аззегѵіг а Гехетріе Зез
аиігез риіззапсез Зи сопііпепі. — Ехсизег тез гёйехіопз,
8іге, таіз }е п’аі ри т’етрёсЬег Зе Зоппег соигз аих
зепіітепіз дие і’аі ёргоиѵёз еп ргепапі соппаіззапсе Зе сеі
асіе зіп§и!іег.
)е зиіз аѵес Іе гезресі Іе ріиз ргоГопЗ, 8іге, Зе Ѵоіге
Маіезіё Ітрёгіаіе Іе Ігёз ЬитЫе еі Ігёз йЗёІе зи)еІ
Р. 8іго§апойГ.
«ИН»»*
Военная дѣятельность
(1807-1814).
Кончина графа Павла Александровича Строганова
(1817).

V.
Еще до полученія перевода на военную службу,
графъ Павелъ Александровичъ поступилъ волонтеромъ
въ отрядъ Платова, имѣя чинъ тайнаго совѣтника и бу-
дучи сенаторомъ—случай рѣдкій, оригинальный, вполнѣ
характеризующій то нравственное состояніе бывшаго
товарища министра внутреннихъ дѣлъ, въ которомъ
онъ находился, когда, въ свитѣ государя, выѣхалъ, въ
мартѣ 1807 года, въ походъ противъ французовъ.
Гречъ, говоря въ своихъ запискахъ о перемѣнѣ въ
отношеніяхъ императора Александра, замѣчаетъ: «До-
стойные слуги его были удалены или удалились сами.
Графъ П. А Строгановъ, опасаясь, что его употребятъ
по дипломатической части въ сношеніяхъ съ врагомъ
Европы и Россіи, перешелъ въ военную службу».
Графъ П. А. Строгановъ, какъ извѣстно, былъ
ярымъ противникомъ всякаго сближенія съ Наполео-
номъ; его послѣдняя поѣздка въ Англію еще болѣе
укрѣпила въ немъ эти чувства. Современники считали
177
12
его, и не безъ основанія, сторонникомъ сближенія съ
Англіей и даже упрекали его въ англоманіи.
Поступивъ въ ряды дѣйствующихъ войскъ, графъ
Строгановъ долженъ былъ на дѣлѣ подтвердить свои
политическія убѣжденія.
Атаманъ Платовъ, командуя авангардомъ^ поручилъ
графу Строганову одинъ изъ казачьихъ полковъ.
24 мая былъ совершенъ лихой набѣгъ у рѣчки Алле
(между Гутштатомъ и Алленштейномъ). Смѣшанный
отрядъ, находившійся подъ начальствомъ Строганова,
атаковалъ обозы корпуса маршала Даву. Непріятель,
имѣя сильное прикрытіе для обезпеченія своего обоза,
защищался упорно, но, въ концѣ концовъ, былъ смятъ,
оставивъ на полѣ битвы до 300 раненыхъ и убитыхъ;
остальная часть французскаго отряда была взята въ
плѣнъ — Гутштатскій комендантъ полковникъ Мурье,
46 офицеровъ, 491 нижній чинъ и весь обозъ. Канце-
лярія маршала Даву, его экипажъ и вещи сдѣлались
добычей русскихъ. Памятники этого набѣга—мундиръ
маршала Даву, его шляпа и футляръ маршальскаго
жезла—донынѣ сохраняются у потомковъ графа Стро-
ганова; самый жезлъ, какъ извѣстно, находится въ
Казанскомъ соборѣ.
Этотъ первый военный подвигъ снискалъ графу
П. А. Строганову всеобщее уваженіе и похвалу.
Беннигсенъ писалъ 25 мая въ своемъ донесеніи:
«Графъ П. А. Строгановъ оказалъ вчера отличный
подвигъ съ атаманскимъ казачьимъ полкомъ, который
генералъ-лейтенантъ Платовъ отдалъ подъ его началь-
ство: перейдя вплавь рѣку Алле, онъ мгновенно ата-
178
ковалъ непріятеля, разбилъ его, положилъ на мѣстѣ
по крайней мѣрѣ до юоо человѣкъ и взялъ въ плѣнъ
4 штабъ - офицера, 21 офицера и 360 рядовыхъ».
Тотъ же Беннигсенъ сообщалъ изъ главной квартиры
въ Анкендорфѣ старику графу Александру Сергѣевичу
Строганову о подвигѣ его сына въ слѣдующихъ выра-
женіяхъ: «Мнѣ весьма пріятно увѣдомить ваше сіятель-
ство, что сынъ вашъ, хотя и не служа въ военной
службѣ, отличился необыкновеннымъ образомъ, сдѣ-
лавъ знаменитѣйшій подвигъ. Во уваженіе сего честь
имѣю препроводить при семъ вашему сіятельству полу-
ченный мною отъ гетмана Платова рапортъ; но какъ
въ ономъ не обо всемъ еще донесено обстоятельно,
то и долженъ я извѣстить ваше сіятельство, что сынъ
вашъ, командуя однимъ казачьимъ полкомъ, отмѣнно
поразилъ непріятеля. Позвольте ваше сіятельство по-
здравить васъ съ толико достославнымъ сына вашего
подвигомъ».
Въ этой кампаніи графу Строганову почти все
время пришлось дѣйствовать въ авангардѣ и принять
живое участіе въ сраженіи подъ Гейльсбергомъ. На-
градой за эти первыя дѣла на военномъ поприщѣ былъ
орденъ св. Георгія 3-й степени и переименованіе изъ
тайнаго совѣтника и сенатора въ генералъ - маіоры
со старшинствомъ і ноября 1805 года, т.-е. съ Аустер-
лицкаго сраженія.
Вигель, повѣствуя объ этой рѣдкой метаморфозѣ,
прибавляетъ, что «графъ Строгановъ, отличавшійся во
фракѣ съ казаками противъ французовъ, поступилъ
въ военную службу генералъ-маіоромъ». Такъ или
179
12*
иначе, первый боевой опытъ оказался вполнѣ въ пользу
графа Павла Александровича, и послѣ заключенія Тиль-
зитскаго мира ему недолго пришлось оставаться въ
бездѣйствіи въ Петербургѣ.
Къ этому времени относятся довольно интересныя
донесенія генерала Савари, посланнаго Наполеономъ въ
качествѣ чрезвычайнаго уполномоченнаго въ Петербургъ
для окончательнаго сближенія съ русскимъ импера-
торомъ. Въ этихъ донесеніяхъ Савари неоднократно
упоминаетъ о графѣ Строгановѣ. Привожу выдержки,
ясно свидѣтельствующія о тогдашнемъ настроеніи петер-
бургскаго общества. 23 сентября Савари доносилъ:
«З’аѵаіз ёіё оріпіаігётепі геГизё а Іа рогіе (Іе Сгагіогузкі,
Коѵо55ІІ2оіГ, 8іго§апоЙ' еі КоісЬоиЬеу... Тапі цие і’у
зегаі, Іеиг (Іез ргетіёгез таізопз сіе РёіегзЬоиг§) розіііоп
зега §ёпёе аѵес поіге атЬаззасіеиг еі за Іё^аііоп. Репіепсіз
рагіег сіез ЗігодапоіГ, КоісЬоиЬеу, ЬароикЬіпе, РоисЬкіпе,
ОгІоГ еіс; іоиз сез регзоппа§ез-1а опі ріиз сі’ітрогіапсе еп
Киззіе дие сіез тіпізігез». Разсказывая о высшемъ русскомъ
обществѣ и говоря объ англійской партіи въ Россіи, Са-
вари отзывается слѣдующимъ образомъ: «II ехізіе сіапз
сеііе поЫеззе ип рагіі ап§1аіз сіёсісіётепі ргопопсё сопіге
поиз еі сопіге іоиі се дие Гаіі Гетрегеиг сіе Киззіе». Къ этой
партіи принадлежатъ отецъ и сынъ Строгановы. «V ауапі
раззё (въ Англіи) Іоп^іетрз, ітЬи сіез ргіпсірез сіи §оиѵег-
петепі ап^іаіз еі ѵоисігаіі Іез арріідисг а 1а Киззіе. Ко-
ісЬоиЬеу, Зіго&апоД’ еі ЬІоѵоззіІгоД’ зопі іез Ьоттез ^и’оп
еііе роиг аѵоіг диеідиез іаіепіз» и т. д. *).
*) АгсЫѵез Наііопаіез, Рагі.ч.
180
27 января 1808 года графъ Строгановъ былъ на-
значенъ командиромъ лейбъ-гренадерскаго полка. Когда
началась Шведская война, графу Строганову былъ
порученъ сперва резервъ, собранный у Вильманстранда,
позднѣе онъ поступилъ въ корпусъ князя Багратіона,
которому было приказано идти на Аландскіе острова,
занять ихъ и черезъ Аландграфъ вступить въ Швецію.
Войска князя Багратіона были раздѣлены на пять
колоннъ. Они выступили изъ Або 26 февраля 1809 г.
и 2 марта по льду достигли островка Кумлинга. Съ
этого пункта четыре колонны были двинуты прямо
на большой Аландъ. Графу Строганову, съ пятой
колонной, было предписано обойти островъ по льду
съ южной стороны, занять проливъ между запад-
нымъ берегомъ Аланда и островкомъ Сигнальскере и
отрѣзать непріятелю путь отступленія. «Я согласенъ—
писалъ кн. Багратіонъ гр. Строганову — что переходъ
этотъ довольно труденъ; но я увѣренъ, что ваше
сіятельство не пропуститъ случая, который принесетъ
вамъ большую честь и увѣнчаетъ начатую экспедицію
несомнѣннымъ успѣхомъ»*). Гр. Строгановъ вполнѣ
оправдалъ надежды кн. Багратіона**). Шведы имѣли
намѣреніе защищаться на островѣ Бене, но были сбиты.
Когда князь Багратіонъ занялъ Аландъ, Кульневъ,
бывшій въ авангардѣ колонны графа Строганова,
успѣлъ охватить арьергардъ отходящихъ шведовъ,
отнялъ орудія и остановился въ Лемландѣ, такъ какъ
*) См. въ Приложеніяхъ ордеръ кн. Багратіона, № 75, отъ 4 марта 1809 г.
*•) «Благодарю васъ весьма за быстрый походъ», писалъ 6 марта кн. Багра-
тіонъ гр. Строганову. См. въ Приложеніяхъ.
181
начались переговоры. Тѣмъ временемъ колоннѣ Строга-
нова пришлось слѣдовать по неровнымъ глыбамъ льда
и ночевать съ отрядомъ на морѣ. 6 марта ему удалось
догнать шведовъ въ Сигнальскере. Кульневъ же пре-
слѣдовалъ ихъ до шведскихъ береговъ, занялъ мѣстечко
Гриссельгамъ и хотѣлъ идти прямо на Стокгольмъ.
Только приказаніе главнокомандующаго остановило рус-
скія войска: шведы просили мира, и 8 марта начался
обратный походъ съ Аланда. Дѣло ограничилось труд-
нымъ хожденіемъ войскъ по льду.
Едва окончились военныя дѣйствія со Швеціей,
какъ началась турецкая война. Князь Багратіонъ былъ
назначенъ главнокомандующимъ южной арміей, и графу
Строганову было разрѣшено послѣдовать за нимъ на
новый театръ войны. Здѣсь сначала онъ находился въ
корпусѣ генерала Маркова, который осаждалъ Мачинъ.
Послѣ сдачи этой крѣпости, Строганову снова случи-
лось дѣйствовать въ авангардѣ Платова и съ нимъ
занять, 30 августа, Кюстенджи. Въ сраженіи подъ
Рассеватомъ графъ Строгановъ велъ съ казаками нѣ-
сколько удачныхъ атакъ и послѣ битвы преслѣдовалъ
съ ними турокъ до Силистріи, исполнивъ точно при-
казаніе, данное ему Платовымъ. Золотая шпага съ
надписью «за храбрость» была наградой за это дѣло.
Когда началась осада Силистріи, Павелъ Александро-
вичъ находился въ отрядѣ Платова. 23 сентября великій
визирь двинулся съ своими главными силами для осво-
божденія Силистріи, но былъ встрѣченъ Платовымъ,
который выставилъ шесть казачьихъ полковъ въ пер-
вую линію подъ начальствомъ графа Строганова, под-
182
крѣпляя ихъ конницей и пѣхотой. Турки не выдержали
атаки нашихъ войскъ и обратились въ бѣгство, пре-
слѣдуемые казаками на протяженіи 15 верстъ. Сто
плѣнныхъ и одинъ паша были добычей казаковъ. За
это дѣло графъ Строгановъ былъ награжденъ орде-
номъ св. Анны і-й степени.
Въ началѣ октября великій визирь снова дви-
нулся на освобожденіе Силистріи. Князь Багратіонъ
пошелъ ему навстрѣчу и разбилъ турокъ, іо октября,
причемъ нѣсколько молодецкихъ атакъ казаковъ,
съ графомъ Строгановымъ во главѣ, много содѣй-
ствовали успѣху. Эта битва носитъ названіе Тата-
рицкой.
Вскорѣ князь Багратіонъ былъ отозванъ и главно-
командующимъ Дунайской арміи назначенъ графъ Ка-
менскій 2-й *), одинъ изъ юныхъ героевъ финлянд-
ской войны, возобновившій осаду Силистріи. Графъ
Строгановъ участвовалъ во всѣхъ бояхъ іюня и іюля
1810 года и особенно отличился въ жаркой схваткѣ
съ турками подъ Шумлой, за что получилъ алмазные
знаки на орденъ св. Анны, а за Татарицкое дѣло
св. Владиміра 2-й степени.
Съ уходомъ князя Багратіона изъ рядовъ Дунай-
ской арміи, графу Строганову было довольно трудно
ладить съ новымъ главнокомандующимъ, характеръ ко-
тораго былъ весьма неуживчивый и завистливый, не-
смотря на безспорныя его качества, какъ боевого гене-
*) Графъ Николай Михайловичъ Каменскій, род. 1776 г., і 4 мая 1811 г.,
младшій сынъ фельдмаршала графа М. Ѳ. Каменскаго; генералъ-отъ-инфантеріи,
главнокомандующій въ Турціи 1810—іі г.
183
рала. Результатомъ этихъ отношеній былъ отъѣздъ
графа Строганова изъ арміи въ Петербургъ.
Баронъ П. А. Николаи, говоря объ извѣстіяхъ,
полученныхъ съ театра турецкой войны, пишетъ графу
С. Р. Воронцову: «Коиз апепсіопз ісі зоиз реи іе сотіе
Зіго^апоЛ, диі з’езі Ьаііи соп атоге». Вигель, повѣствуя
въ своихъ запискахъ о той же кампаніи, замѣчаетъ,
что «послѣ штурма Рущука нѣсколько придворныхъ
генераловъ, въ числѣ коихъ былъ и Строгановъ, по-
скакали въ Молдавскую армію за вѣрными успѣхами и
побѣдами. Но такъ какъ они скорѣе затрудняли гене-
рала Каменскаго, чѣмъ помогали ему, а онъ не умѣлъ
этого скрывать и не хотѣлъ имъ давать явнаго пред-
почтенія передъ другими заслуженными воинами, то
среди нихъ родились неудовольствія». Графъ же Лан-
жеронъ *) въ своихъ мемуарахъ, еще полностью не
изданныхъ, отзывается всюду съ похвалой о дѣйствіяхъ
графа Строганова, критикуя многихъ изъ его боевыхъ
товарищей. Какъ извѣстно, въ этой турецкой кампаніи
генералы вообще плохо ладили между собой **), осо-
бенно когда во главѣ ихъ былъ поставленъ тридцати-
четырехлѣтній главнокомандующій.
Въ Петербургѣ Павла Александровича постигло
большое горе: въ сентябрѣ 1811 года, послѣ освя-
*) Графъ Александръ Ѳедоровичъ Ланжеронъ, французскаго происхо-
жденія, генералъ-отъ-инфантеріи, участникъ наполеоновскихъ войнъ, род.
1763 г., I 1831 г., въ Одессѣ отъ холеры. Много заботился о благоустрой-
ствѣ Одессы.
**) См. въ Приложеніяхъ характерное письмо кн. Багратіона гр. Строга-
нову.
184
шенія Казанскаго собора *), скончался его престарѣлый
родитель, 78-й лѣтъ отъ роду. Дѣла его были очень
разстроены; надо было озаботиться приведеніемъ въ
порядокъ громаднаго состоянія. Роскошный образъ
жизни графа Александра Сергѣевича во все царство-
ваніе императрицы Екатерины II, устройство знаменитой
картинной галлереи, стоившей нѣсколько милліоновъ
рублей и другія большія затраты, — все это легло тя-
желымъ бременемъ на его наслѣдника. Сперва думали
прибѣгнуть къ займу въ Англіи подъ залогъ перм-
скихъ заводовъ, но, къ счастію, эта мысль была оста-
влена, и государственный Заемный банкъ нашелъ сред-
ство ссудить графу нѣсколько милліоновъ, чѣмъ стро-
гановскія дѣла были исправлены. Въ переживаемое
бурное время графу Строганову не было, однако,
времени заниматься личными дѣлами.
Наступилъ достопамятный 1812 годъ. Весной графъ
отправился на западную границу и принялъ сводную
дивизію, входившую въ составъ третьяго корпуса ге-
нералъ-лейтенанта Тучкова і-го. Дивизія эта состояла
изъ шести полковъ: лейбъ-гренадерскаго, графа Арак-
чеева, Павловскаго, Екатеринославскаго, С.-Петербург-
скаго и Таврическаго **). Часть этой дивизіи участво-
•) Въ сажий день освященія Казанскаго собора, I? сентября і8і I года,
графъ П. А. Строгановъ былъ пожалованъ генералъ-адъютантомъ императора
Александра I.
м) Н. Н. Новосильцовъ былъ при дивизіи графа Строганова въ качествѣ
волонтера. Лонгиновъ нисалъ 21 августа 1812 г. графу С. Р. Воронцову:
«...ци’іі а ОД Ьіеп Ііеигеих (Новосильцовъ) сіе раззег зоп іетрз ргезцие ипіцие-
тепі аѵес іе ргіпсе Місііеі (М. С. Воронцовъ) еі Іе сотіе 5іго{;апо(Г сіериіз
Іа гсипіоп сіез сіеих агтёсз )из^и’й зоп сісрап» (подъ Смоленскомъ).
185
вала въ Лубинскомъ боѣ за Смоленскомъ, но выдаю-
щееся участіе выпало на долю этихъ войскъ подъ
Бородинымъ.
Генералъ Тучковъ находился съ третьимъ корпу-
сомъ на старой смоленской дорогѣ. Когда другая
дивизія его корпуса, подъ начальствомъ генерала Ко-
новницына, была двинута къ Семеновскому редуту, весь
натискъ французовъ сосредоточился на дивизіи графа
Строганова. Долго и упорно держался онъ у деревни
Утицы. Получивъ подкрѣпленіе изъ корпуса Багговута,
дивизіи графа Олсуфьева, генералъ Тучковъ рѣшился
снова занять прежнюю позицію, отъ которой пришлось
отступить. Дружнымъ ударомъ въ штыки непріятель
былъ оттѣсненъ, но генералъ Тучковъ смертельно ра-
ненъ. За Бородино *) графъ Строгановъ былъ про-
изведенъ въ генералъ-лейтенанты.
Въ лагерѣ подъ Тарутинымъ графъ Строгановъ
принялъ начальство надъ третьимъ корпусомъ, за смертью
Тучкова, будучи старшимъ изъ оставшихся генераловъ.
11 октября армія двинулась изъ Тарутина **) къ Мало-
ярославцу, гдѣ произошла кровопролитная битва при
дѣятельномъ участіи войскъ графа Строганова. Подъ
Краснымъ, 5 ноября, графъ Строгановъ дѣйствовалъ
особенно умѣло и, при содѣйствіи князя Д. В. Голи-
*) См. въ Приложеніяхъ рельефную картину одного изъ моментовъ Боро-
динскаго боя въ собственноручномъ черновомъ рапортѣ гр. Строганова.
*♦) Полковникъ Кроссаръ, находившійся въ Тарутинскомъ лагерѣ, разска-
зываетъ, что на другой день послѣ оставленія Москвы нѣсколько офицеровъ
обѣдало у графа Строганова, и князь Димитрій Владиміровичъ Голицынъ
говорилъ: «Я сожалѣю только, что при выходѣ изъ Москвы мы сами не
подожгли нашихъ домовъ».
186
цына, помогъ генералу Милорадовичу совершенно истре-
бить корпусъ маршала Нея.
Боевое напряженіе сильно разстроило здоровье
графа Строганова, и послѣ сраженія подъ Краснымъ
ему было разрѣшено уѣхать въ Петербургъ лечиться.
Тщетно семья уговаривала графа поберечь себя, — его
тянуло на поле брани, когда побѣдоносныя русскія
войска уже были въ Германіи. Павелъ Александровичъ
снова отправился въ дѣйствующую армію, взявъ съ
собой своего единственнаго сына, Александра, во-
семнадцатилѣтняго юношу. Они во - время поспѣли
къ Лейпцигскому сраженію, гдѣ снова графъ Павелъ
Александровичъ выказалъ много мужества, находясь въ
войскахъ генерала Беннигсена; подъ его сыномъ была
убита лошадь. Въ дальнѣйшій періодъ кампаніи 1813 г.
графъ Строгановъ находился въ арміи наслѣднаго
принца шведскаго, очищавшей Ганноверъ. Вскорѣ ему
удалось взять крѣпость Штаде, ниже Гамбурга, и очи-
стить устья Эльбы и Везера отъ непріятеля. Беннигсенъ
предпринялъ блокаду Гамбурга, гдѣ заперся маршалъ
Даву; дивизіи графа Строганова и графа М. С. Во-
ронцова находились долгое время здѣсь, а потомъ
поступили, въ началѣ февраля 1814 года, подъ на-
чальство генерала Винцингероде и присоединились къ
войскамъ, дѣйствовавшимъ во Франціи. Здѣсь графъ
Строгановъ успѣшно дрался подъ Шампоберомъ, Мон-
мирайлемъ и Бошаномъ.
23 февраля началась злополучная для гр. Строганова
битва подъ Краономъ. Онъ стоялъ въ резервѣ за двумя
передовыми линіями графа М. С. Воронцова и подкрѣ-
187
плялъ его свѣжими частями. Бой горѣлъ всюду свирѣ-
пый. Самъ Наполеонъ руководилъ сраженіемъ. И вотъ,
въ пылу боя, прилетаетъ страшная вѣсть о гибели его
сына, которому ядромъ снесло голову. Молодой чело-
вѣкъ находился при отрядѣ Ил. И. Васильчикова, своего
родственника. Конечно, потеря любимаго существа
удручающимъ образомъ подѣйствовала на отца и имѣла
для него роковыя послѣдствія. Несмотря на всеобщее
сочувствіе къ его горю, графъ вскорѣ началъ хворать
и болѣе уже не поправлялся. Многіе современники опи-
сываютъ это ужасное событіе.
Князь Адамъ Чарторыжскій писалъ Н. Н. Ново-
сильцеву: «Слыхали ли вы уже, милый другъ, о слу-
чившемся несчастій? Бѣдный Александръ Строгановъ
убитъ почти на глазахъ своего отца, который въ пол-
номъ отчаяніи. Что будетъ съ бѣдной графиней Софьей
Владиміровной ? Выдержитъ ли она этотъ ужасный
ударъ? Рѣдко что-либо меня такъ огорчало. Импера-
торъ хочетъ послать Строганова въ Петербургъ; это
было бы самое лучшее. Несчастіе этого семейства ужасно;
несчастіе, которому ничѣмъ не помочь и которое по-
стигло такихъ друзей, какъ эти, надрываетъ сердце;
бѣдный молодой человѣкъ, послѣдовавшій за своимъ
дѣдомъ!» *).
Н. М. Лонгиновъ въ нѣсколькихъ письмахъ графу
С. Р. Воронцову распространяется о кончинѣ молодого
графа и о нравственномъ состояніи злополучнаго отца.
5 марта 1814 г. изъ Брюсселя: « МаПіеигеизетепі сіапз
*) Изъ письма отъ 2Т4 марта 1814 г., изъ Шомонъ.
188
сеііе таІЬеигеизе аДаіге Іе )еипе сотіе сіе 8іго§апоф Яіз
ипідие сіе ѵоіге аті, ехсеііепі ]‘еипе Ьотте, сіез ріиз §гап-
сіез езрёгапсез роиг за гезресіаЫе Гатіііе, а ёіё іиё. И ѵе-
паіі зеиіетепі сГёіге ріасё аиргёз сіи сотіе МісЬеІ, сЬозе
дие зез рагепіз опі іапі сіёзігёе». Отъ 2 марта изъ На-
мюра: «II зиррогіе зоп таІЬеиг (смерть сына) аѵес
іоиіе Іа Еегтеіё еі Іа гёзі§паііоп роззіЫез, еі за запіё зе
зоиііепі аззех Ьіеп. }е п’аі аисипе ісіёе соттепі ГіпГогіипёе
сотіеззе 8іго§апоД’ зиррогіега зоп таІЬеиг, еііе диі езі зі
сЬёііѵе еі ІаіЫе сіе запіё». Далѣе, упоминая о графѣ Ми-
хаилѣ Семеновичѣ Воронцовѣ, «диі а ргосигё аи сотіе
8іго§апоД Іа регтіззіоп сі’аііег еп Киззіе, сі’аргёз ипе Іеі-
ігс ди’іі Іиі а ёсгііе, аргёз Іиі аѵоіг гепсіи Іе соттапсіе-
тепі сіе зоп согрз, риіздие 1’аісіе сіе сатр сіи сотіе 8іго-
§апоЙ" ди’іі аѵаіі епѵоуё аѵес зез гаррогіз еіс. з’езі репіи
еі п’езі ]’атаіз аггіѵё аи диагііег "ёпёгаі». Изъ Вѣны
11 октября: «Ье сотіе 8іго§апоД зе рогіе Ьіеп, таіз
зоп аГЯісііоп езі запз гетёсіе, еі і’арргепсіз, а топ §гап<і
ге§геі, дие зоп сагасіёге езі аііеіпі сі’ипе тёіапсоііе ехсез-
зіѵе ».
Несмотря на глубокое потрясеніе, графъ П. А. Стро-
гановъ участвовалъ еще въ Лаонскомъ сраженіи, какъ
бы ища смерти на полѣ брани—онъ находился все время
подъ сильнымъ огнемъ непріятеля.
Черезъ Германію отправился гр. Строгановъ съ прахомъ
сына въ Петербургъ, получивъ на то милостивое раз-
рѣшеніе государя и послѣднюю боевую награду—орденъ
св. Георгія 2-й степени. Не суждено было графу Павлу
Александровичу увидѣть Парижъ, который онъ 24 года
назадъ, юношей, покинулъ вмѣстѣ съ Новосильцовымъ;
189
не суждено было ему войти въ столицу Франціи съ
побѣдоносными войсками союзниковъ. Лишившись един-
ственнаго сына, почти подъ стѣнами Парижа, съ рас-
терзаннымъ сердцемъ и душой, совершилъ онъ обрат-
ное путешествіе съ драгоцѣнными останками своего
ребенка. Едва-ли графъ Строгановъ могъ предвидѣть
такой жестокій ударъ судьбы, когда, въ 1790 году,
почти тѣхъ же лѣтъ, что и его сынъ, полный увле-
ченій, возвращался онъ на родину; теперь все было
надломано, и ко многимъ разочарованіямъ присоедини-
лась еще глубокая, гнетущая скорбь. Здоровье графа
окончательно было потрясено; смертельная болѣзнь,
таившаяся въ груди, стала быстро развиваться.
18 августа 1814 года императоръ назначилъ графа
въ число лицъ, составившихъ особый комитетъ, «обя-
занностью котораго будетъ пещись о доставленіи воз-
можнаго вспомоществованія неимущимъ изувѣченнымъ
воинамъ». Графъ Строгановъ отнесся къ этому дѣлу
съ полной сердечностью и добросовѣстностью.
Болѣзнь быстро развивалась: постоянная лихорадка,
кашель и другіе симптомы ясно указывали на чахотку.
Рѣшено было отправить графа моремъ за границу, въ
Англію или въ Лиссабонъ. Домашній врачъ, Крейтонъ,
мало надѣялся на его поправленіе. Въ маѣ Кристинъ
писалъ княжнѣ Туркестановой: «Ье сотіе 8іго§апоД
езі ігёз таі, Сгаі^ііюп п’а ріиз Іе тоіпсіге езроіг. 8’іі
п’а раз сі’езроіг, с’езі дие ргоЬаЫетепі іі п’у а ріиз сіе
геззоигсе. Оиапсі і’аггіѵаі еп Киззіе, іі ёіаіі ГоЬіеі сіе
Гепѵіе сіе іоиіе за дёпёгаііоп: Ьеаи, }еипе, гісЬе, Гаіі роиг
аііег а іоиі. Віепіді аргёз іі ёроиза ипе Гетте сЬагтапіе,
190
ипе Гатіііе аззех потЬгеизе пе Іагсіа раз а паііге еі а
рготеііге ип аѵепіг Яаііеиг...........Тоиі сеіа з’ёѵапоиіі а
зез уеих, еі Іез гёЯехіопз диі оссирепі зоп езргіі сіоіѵепі
ёіге сі’ипе рЬіІозорЬіе Ьіеп сЬгёііеппе, роиг Іиі сіоппег Іа
гёзі^паііоп пёсеззаіге ».
Еще въ февралѣ 1817 года была рѣшена загра-
ничная поѣздка, но тронуться въ путь оказалось
возможно лишь въ половинѣ мая, на кораблѣ, изъ
Кронштадта. Супруга графа, Софья Владиміровна, и
племянникъ его, баронъ А. Г. Строгановъ, сопрово-
ждали больного. Первые дни въ морѣ оказали хорошее
вліяніе; но, достигнувъ Копенгагена, графу стало, сразу,
рѣзко хуже. Чувствуя приближеніе смерти, графъ
пожелалъ, чтобы жена его оставила; несмотря на
всѣ ея просьбы, она должна была сойти на берегъ.
Одинъ только племянникъ былъ свидѣтелемъ его
кончины.
«II з’езі ёіеіпі сотте ипе Іатре», пишетъ Кристинъ
княжнѣ Туркестановой, «диеЬріез ]оигз аѵапі Я’аггіѵег
а СорепЬа^ие іі аѵаіі ге$и Іез засгетепіз еі з’ёіаіі тёте
Гаіі сіоппег 1’ехігёте-опсііоп зе сгоуапі Ьіеп сеПаіп сіе
п’еп раз геѵепіг» *).
•) Письмо Н. М. Лонгинова С. Р. Воронцову: «Заіпі-РёіегзЬоиг§, Іе 7 }иі11еі
1817. Ье сіі^пе сотіе 8іго§апойГ п’езі ріиз. Аіпзі дие ;е Гаі ргёѵи еі цие Іез
тёсіесіпз Гопі ргёсііі, іі езі топ еп тег сіеих )оигз аргёз аѵоіг диіиё СорепЬа^ие,
ой іі з’езі зёрагё сіе Іа сотіеззе еі сіи ргіпсе Оітіігу Саііігіпе еп ехі^еапі ди’ііз
геіоигпепі еп Киззіе аЬзоІитепі роиг зоі&пег Іеигз Гатіііез гезресііѵез еі еп Іез
ргёѵепапі ди’іі зе зепіаіі аи ріиз таі еі яие Іеиг ргёзепсе пе роиѵаіі Іиі ёіге
сі’аисипе иіііііё. Ьа сопзиііе сіез тёсіесіпз а СорепЬа^ие а сіоппё роиг гёзиііаі
с^и’іі пе роиѵаіі ріиз ѵіѵге аи-сіеіа сіе сіеих ои ігоіз )оигз. Ьа сотіеззе 3. сіеѵаіі
аііег Іе геѵоіг епсоге і Еізіпеиг Іе Іепсіетаіп, таіз еп у аггіѵапі, еііе а ігоиѵё
дие Іа Ггё^аіе а раззё оиіге запз з’аггёіег, сГаргёз Іе сіёзіг ехргёз сіи сіёГипі. Ье
191
Такъ скончался графъ Павелъ Александровичъ,
іо іюня 1817 г. на 44-мъ году жизни, оплакиваемый
всѣми, кто его зналъ. Тѣло его было привезено въ
Петербургъ и предано землѣ въ Александро-Невской
лаврѣ, рядомъ съ сыномъ *), 5 іюля, при большомъ
Іепдегпаіп іі а ехрігё ои ріиійі іі з’езі ёіеіт сотте ип ЙатЬеаи раг Гехіёпиаііоп
іоіаіе дез Гогсез еі дез Гасиііёз рііузідиез, ауапі сопзегѵё сеііез де Гате іизди’аи
дегпіег тотепі, рагіапі ап^іаіз аи тёдесіп, Ггап$аіз аѵес зоп пеѵеи Іе Ьагоп Згго^а-
поГГ еі гиззе аи ѵаіеі де сЬатЬге. 11 рагаіі, д’аргёз ип ргосёз-ѵегЬаІ дез тёдесіпз
дапоіз гёипіз аи зіеп, диі езі ип Ап^іаіз, роиг 1’оиѵепиге ди согрз, ди’оп а ігоиѵё
аи Ііеи дез роитопз ип тогсеаи д’епѵігоп деих роисез, сЬаг^ё де тіііе аЬсёз
ріиз ои тоіпз §гапдз еі юиз гетрііз де таііёге еі дапз ип ёіаі де роиггііигс
сотріёіе. Ь’епіеггетепі а еи Ііеи аѵапі-Ьіег еп ргёзепсе де ГЕтрегеиг еі дез
"гапдз-дисз Сопзіапііп еі Місііеі. Ь’Етрегеиг а ёіё Ьіеп іоисЬё де Іа репе дс
Гаті д’епГапсе, еі Іе раиѵге Ыоѵоззііігоѵѵ Гаізаіі ріііё еп сотргітапі Іа доиіеиг
де геѵоіг Іа іотЬе де зоп аті аи Ііеи де Іиі-тёте. II езі ітроззіЫе де Гаіге ипе
репе диі зоіі ді^пе д’ип ге^геі §ёпёга1 сотте сеііе ди сотіе Зіго^апоЯ", допі
іез диаіііёз еі Іез ргіпсірез Іиі опі асдиіз Гезііте де іоиі Іе топде. Еа сотіеззе
а ёіё гепсопігёе раг за Гатіііе ргёз ХѴуЬоиг^, дапз ипе іегге аррагіепапі а Іа
ргіпсеззе Саііігіпе, за тёге. Еііе пе з’езі аггёіёе а Іа сатра^пе ргёз де Катеппоу-
Озігоѵѵ дие роиг геѵоіг зез деих Йііез садеиез, еі а ігаѵегзё зеиіетепі Іа ѵіііе
роиг зе гепдге а Іа сатра^пе А юо ѵегзіез д’ісі зиг Іа Тозпа, запз раззег А Іа
таізоп де ѵіііе. Оп діі ди’еііе езі дапз ип ёіаі де доиіеиг еі де запіё зі ргёсаігс
ди’оп сгаіпі ип поѵеаи таІЬеиг роиг за Гатіііе, диі а дё]а ёіё тізе а іат д’ёргеиѵез
сгиеііез еі еп зі реи де іетрз». (Архивъ князя Воронцова, томъ XXIII,
стр. 384 и 385).
♦) Въ Александро-Невской лаврѣ сохранилась до настоящаго времени
слѣдующая надпись па могильной плитѣ отца и сына:
«Съ упокоеніемъ Того, Который есть воскресеніе и животъ, преданы
здѣсь землѣ
Графъ
Павелъ Александровичъ
Строгановъ
Его Императорскаго Величества генералъ-адъютантъ, генералъ-лейтенантъ,
командовавшій лейбъ-гвардіи 2-ю пѣхотною дивизіею, въ прежней его гра-
жданской службѣ тайный совѣтникъ, сенаторъ, министра внутреннихъ дѣлъ
товарищъ и главнаго правленія училищъ членъ, многихъ россійскихъ и дру-
гихъ иностранныхъ орденовъ кавалеръ, родившійся во Франціи 1774 года
192
стеченіи народа. Императоръ Александръ *)‘, импера-
трицы, великіе князья почтили похороны своимъ при-
сутствіемъ.
Архимандритъ Филаретъ (знаменитый витія, митро-
политъ московскій) произнесъ замѣчательное надгробное
слово, которое мы помѣщаемъ впервы.е полностью **):
« Блаженъ мужъ, иже
« претерпитъ искушеніе:
«зане, искусенъ бывъ, прі-
«имстъ вѣнецъ жизни».
(Іак. і. 12).
«'Гы знаешь, къ чему теперь сіе апостольское
слово, если ты слышишь насъ, безмолвный предначи-
натель сего слова; и ты не огорчишься, что, привѣт-
іюпя въ 7-й день, скончавшійся близь Копенгагена въ 1817 году, іюня
въ ю-й день
и
единственный сыпь его
Графъ
Александръ Павловичъ
Строгановъ
.................воинъ, положившій жизнь за свое отечество во Франціи
подъ Руаномъ, 2; февраля 1814 гола, въ кровопролитнѣйшей битвѣ между
і$-ю тысячами россійскихъ войскъ, которыми предводительствовалъ его ро-
дитель, и слишкомъ 50-ю тысячами непріятельскою арміею подъ личнымъ
начальствомъ Наполеона Бонапарта».
Эта характерная, какъ лапидарный памятникъ, надпись полна ошибокъ :
какъ мѣсто смерти сына (Руанъ, вм. Краоігь), такъ и годъ рожденія отца
(1774, вм. 1772) показаны невѣрно.
*) Баронъ П. А. Николаи сообщалъ графу С. Р. Воронцову отъ іб іюля
1817 г.: «Ье сотіе Біго&апоЯГ ѵіепі 4’ёігс епіеггё а Кеѵзку, сі ГЕтрегсиг. циі
еіаіі ргёзепі а Гепіеггетепі а ёіё ѵізіЫетепі айесіё».
•*) «Слово предъ погребеніемъ тѣла генералъ-лейтенанта графа Павла Але-
ксандровича Строганова. Говорено въ Благовѣщенской церкви Свято-Троицкой
Александро-Невской лавры, въ высочайшемъ присутствіи Его Императорскаго
193
13
ствуя тебя въ сей послѣдній на земли разъ, мы не
избрали для тебя другого привѣтствія, которое каза-
лось бы болѣе торжественнымъ. Ибо лучше ли было
бы ублажать тебя славою сихъ тлѣнныхъ вѣнцовъ,
когда они праздно носятся въ воздухѣ и не дости-
гаютъ уже безсмертной главы; или сихъ знаковъ чести,
возданной заслугамъ твоимъ, когда Церковь подвизается
въ молитвахъ о томъ, чтобы ты сподобленъ былъ
почести вышняго званія; или сихъ громкихъ именъ,
когда ты уже не носишь ихъ, воспріявъ новое имя,
котораго здѣсь никто не знаетъ (Апок. II. 17)? Довольно
ли было бы теперь ублажать тебя воспоминаніями
временнаго счастія, которое и прежде ты цѣнилъ
токмо по способамъ творить добро, и которое, хотя есть
достояніе избранныхъ, коимъ принадлежатъ и настоящая
и грядущая (і Кор. III. 22), однако, не есть ихъ
отличіе, ибо въ немъ участвуютъ не рѣдко и тѣ, кои
воспріемлютъ благая въ животѣ своемъ (Лук. XVI. 25)?
Но что я говорю? Самое воспоминаніе твоихъ добро-
дѣтелей не усладило бы для тебя нашей бесѣды, когда
ты, можетъ-быть, уже яснѣе насъ познаешь, кто
постоитъ, аще назритъ Господь беззаконія (Пс. СХХІХ. 5)!
Итакъ, мы привѣтствуемъ тебя преимущественно на-
деждою блаженства, предуставленнаго тому, кто не
яко младенецъ токмо, питаемъ былъ земными благо-
словеніями, но паче яко мужъ, претерпѣніемъ искушенія
Величества Благочестивѣйшаго Государя Императора Александра Павловича
и Ихъ Императорскихъ Высочествъ Государей Великихъ Князей Цесаревича
Константина Павловича и Михаила Павловича, 5 іюля» (напечатано отдѣльно
и въ собр. 1820 и 1821 г.).
194
очищенъ, укрѣпленъ и пріуготовленъ къ вѣнцу небес-
ному. Блаженъ мужъ, иже претерпитъ искушеніе: зане,
искусенъ бывъ, пріиметъ вѣнецъ жизни.
«Участники сего торжественнаго сѣтованія! внесемъ
отрадную мысль о пути къ блаженству чрезъ искушеніе,
яко свѣтильникъ во мракъ судьбы человѣческой вообще,
и особенно во мракъ предстоящаго намъ гроба.
«Нѣкогда путь блаженства былъ пространенъ,
какъ широта страны Эдемской, и отъ начала своего
до конца пролегалъ чрезъ рай сладости. Но сѣмена
запрещеннаго плода, вкушеннаго человѣками, упали
на землю, и путь блаженства заросъ терніемъ и волч-
цами. Тщетно люди, слѣдуя или темному воспоминанію,
или обманчивымъ вожделѣніямъ, старались вновь устро-
ить себѣ пространные пути: самая широта ихъ, теперь
уже неестественная, содѣлалась признакомъ того, что
они ложны и не могутъ приводить къ цѣли — широкій
путь вводяй въ пагубу (Матѳ. ѴП. 13).
«Поелику пространный путь, какъ видимый, болѣе
и болѣе обольщалъ странниковъ и привлекалъ въ
пагубу, а истинный путь жизни, какъ сокровенный и
даже непроходимый безъ вышняго Руководителя, болѣе
и болѣе запустѣвалъ и становился совсѣмъ невѣдомъ,
то, наконецъ, по неизреченной благости небесъ, чудесно
явился на земли «Тотъ, Который есть» *) Путъ и
Истина и Животъ (Іоан. XIV. 6). Однако, и Онъ не
очистилъ пути къ блаженству отъ тернія и волчцевъ,
но предоставилъ сіе тому времени, когда Онъ паки
*) Въ отдѣльномъ изданіи этихъ словъ нѣть.
195
13*
пріидетъ очиститъ все пространное гумно Свое и всѣ
плевы сожещи огнемъ неугасающимъ (Матѳ. ІІІ. 12). Нынѣ
же Онъ указалъ намъ тѣсный путъ, вводящій въ животъ
(Матѳ. VII. 14), и Самъ прошелъ симъ путемъ, намъ
оставлъ образъ, да послѣдуемъ стопамъ Его (і Пет. II. 21).
«Есть различныя стези и части единаго всеобщаго
пути къ блаженству; но всегда вѣрнѣе узнается онъ
потому, что тѣсенъ, и требуетъ подвига отъ прохо-
дящихъ по нему. Онъ лежитъ тамъ чрезъ воды слезъ:
блажени плачущій (Матѳ. V. 4), здѣсь — чрезъ пустыню,
въ которой должно потерять все, чѣмъ когда-либо
думали обладать въ самихъ себѣ: блажени нищііг
духомъ (Матѳ. V. 3); индѣ — чрезъ дебри уничиженія:
блажени изгнана (Матѳ. V. іо), блажени будете, егда
возненавидятъ васъ человѣци, и егда разлучатъ вы гг
поносятъ (Лук. VI. 22). Должно иногда воинственною
рукою низлагать преграды и напряженнѣйшими усиліями
восходить на высоту совершенства: царствіе небесное
нудится (Матѳ. XI. 12); иногда преданностію вѣры
повергаться въ смертныя опасности, чтобы достигнуть
спасительнаго упованія на Бога: иже погубитъ душу свою,
той спасетъ ю (Марк. VIII. 35). То, что споспѣше-
ствуетъ въ путяхъ плоти, часто даже препятствуетъ
на пути духа, и колесницы міра устроятся большею
частію не по размѣру узкихъ вратъ, вводящихъ въ животъ:
такъ не удобь уповающимъ на богатство въ царствіе
Божіе, внити (Марк. X. 24). Небесный Путеводитель
требуетъ отъ насъ нѣкотораго разлученія съ ближай-
шими нашими сопутниками: пріидохъ, говоритъ Онъ,
разлучити человѣка на отца своего, и дщеръ на матеръ
196
свою; иже любитъ отца или матеръ паче Мене, нѣсть
Мене достоинъ: и иже любитъ сына или дщерь паче Мене,
нѣстъ Мене достоинъ (Матѳ. X. 35 и 37). Чтобы достиг-
нуть въ царство всеобъемлющей любви Божіей должно
прежде остаться одиноку сердцемъ, какъ тотъ, кто
сказалъ: единъ семъ азъ, донде же прейду (Пс. СХЬ. іо).
«Скажутъ ли на сіе нынѣ, какъ говорили прежде:
кто убо можетъ спасенъ быти (Матѳ. XIX. 25)? И нынѣ,
какъ прежде, отвѣтствуетъ Подвигоположникъ спасенія:
у человѣкъ сіе не возможно есть, у Бога же вся возможна
(Матѳ. XIX. 26). Если человѣкъ возмнитъ самъ содѣ-
лать свое спасеніе, то, хотя бы ему извѣстны были
всѣ средства спасенія, скажемъ, не обинуясь, для него
невозможно спасеніе. Но сія невозможность самоспасенія,
признаваемая смиреніемъ и вѣрою, становится возможно-
стію спасенія въ любви и премудрости Божіей: не воз-
можная у человѣкъ, возможна суть у Бога (Лук. XVIII. 27).
Человѣкъ не доволенъ и помыслити что доброе отъ себе,
яко отъ себе (2 Кор. III. 5); иногда онъ работаетъ умомъ
Богу, но плотію закону гргъховноміу (Рим. VII. 25); или еже
хотѣти прилежитъ ему, а еже содѣяти доброе не обрѣтаетъ;
или творитъ, но не еже хогцетъ доброе (Рим. VII. 18 и 19).
Богъ и знаетъ, и можетъ, и хощетъ, и творитъ.
И зная лучше насъ, чего мы требуемъ, Онъ не рѣдко
ведетъ насъ, куда не знаемъ; и желая намъ блага
болѣе, нежели мы самимъ себѣ, Онъ не рѣдко творитъ
съ нами, чего не желаемъ. Храняй младенцы духа Господъ
(Пс. СХІѴ. 5), и заповгьеть Ангеломъ Своимъ, да на
рукахъ возьмутъ (Пс. ХС. 12) ихъ; питаетъ ихъ млекомъ
утѣшеній и, какъ только расширяютъ уста свои, Онъ
— 197 —
исполняетъ я (Пс. XXX. 11). Зритъ враговъ нашихъ,
сильныхъ, и ненавидящихъ насъ утверждающихся паче
насъ, и предваряетъ насъ въ день озлобленія нашего, и
изводитъ на широтгу (Пс. XVII. і8 и 20). Но когда
видитъ насъ способными вступить въ училище высо-
каго Божественнаго воспитанія, или на самое поприще
духовныхъ подвиговъ, тогда его же любитъ Господь,
наказуетъ, біетъ же всякаго сына, его же пріемлетъ
(Евр. XII. 6); тогда крестъ и искушеніе предлагается
намъ непремѣнно, и отъ времени «до времени» *)
обильнѣе, какъ твердая пища совершенныхъ (Евр. V. 14).
Скорби, лишенія, болѣзни, событія внезапныя и пора-
жающія насъ посѣщаютъ, какъ наставники въ уречен-
ные часы, и поучаютъ насъ въ силѣ и существѣ само-
отверженію, презрѣнію міра, безстрастію, преданности
въ волю Божію—знаніямъ, невѣдомымъ въ мірѣ, кромѣ
ихъ имени. Мы проводимся сквозь огнь и воду, да будемъ
бѣлы, яко снѣгъ, и чисты, яко злато; да искушеніе нашея
віьры многочсстнѣйгие злата гибнуща, огнемъ же искушена,
обрящется въ похвалгу и честь и славу, во откровеніи
Іисусъ Христовгь (і Пет. I. 7).
«Кто еще не мыслитъ яже суть Божія, пусть сулитъ
хотя токмо по человѣчески, или слагаетъ буквы сти-
хійной природы, и читаетъ, хотя въ окаменѣлыхъ и
раздробленныхъ скрижалахъ, единый всюду законъ ду-
ховный. Какая земля благословеннѣе?—та ли, которая,
хотя подъ благотворнымъ небомъ, но безъ воздѣлы-
вающаго, если не лежитъ въ запустѣніи, то произво-
*) Въ отдѣльномъ изданіи этихъ словъ нѣтъ.
198
дитъ токмо дикое быліе или служитъ пажитію безсло-
веснымъ, или та, которая, будучи раздираема раломъ
и утруждаема питаніемъ ввѣреннаго ей сѣмени, при-
носитъ, наконецъ, жатву, питающую человѣка? Какое
древо любезнѣе вертоградарю ? — не то ли, которое
болѣе страждетъ для вертоградаря ? Какая вода непо-
врежденнѣе сохраняетъ естество свое? — не та ли, ко-
торая менѣе покоится и болѣе стонетъ, будучи гонима
судьбою, изреченною ей въ законѣ тяжести, и сокру-
шаема о камни? Какая сила болѣе возрастаетъ и
укрѣпляется? — не та ли, которая болѣе находится
въ борьбѣ съ трудомъ и утомленіемъ? Что болѣе
возвышаетъ и совершенствуетъ добродѣтель? — благо-
получіе ли, которое большую часть силъ ея приводитъ
въ покой, или бѣдствіе, которое поставляетъ ее на
поприще, ея достойное, и вводитъ въ подвигъ, ей
свойственный? Кто не мужественъ, когда нѣтъ брани?
Кто не великодушенъ, когда не о чемъ сѣтовать? Вне-
запно является врагъ, и воздремавшее мужество едва
находитъ свое оружіе. Постигаетъ скорбь, и мечта-
тельная твердость духа, какъ утлое древо, сокрушается.
Искушеніе, посылаемое Провидѣніемъ, есть соль земного
счастія; въ избыткѣ своемъ она уязвляетъ вкусъ, но
безъ нея въ томъ, что услаждало вкусъ, осталась бы
одна гнилость и смрадъ. Такъ бываетъ въ порядкѣ
естественномъ, такъ и въ духовномъ. Отнимите иску-
шенія, и не будетъ спасаемыхъ *), сказалъ одинъ изъ
тѣхъ, которыхъ искушеніе содѣлало искусными.
*) Антоній Великій.
199
«Не удивимся же и тому, что знающій цѣну даровъ
Божіихъ, какъ бы пренебрегая благоденствіемъ, про-
ситъ себѣ дара быть искушаему: искуси мя, Боже
(Псал. СХХХѴІІІ. 23); паче же и сами послѣдуемъ
совѣту и увѣщанію Апостола: всяку радость имѣйте,
братія моя, еіда въ искушенія впадаете различна (Іак. I. 2).
«Но если и вступать на путь искушенія должно
съ радостію, кольми паче справедливо ублажать тѣхъ,
которые уже прешли его, достигли своего предѣла съ
терпѣніемъ и потому почіютъ въ мирѣ и во упованіи
вѣнца жизни? Блаженъ мужъ, иже претерпитъ искушеніе:
зане, искусенъ бывъ, пріиметъ вѣнецъ жизни.
«Напрасно и въ жизни, и въ смерти ближнихъ
нашихъ, мы преимущественно любимъ смотрѣть на
ихъ счастіе, которое и, блистая, ослѣпляетъ пасъ и,
скрываясь, оставляетъ во мракѣ. Если бы мы болѣе
взирали на искушенія, коими Богъ очищаетъ ихъ и
совершаетъ въ жизнь вѣчную, мы бы во всякомъ
случаѣ могли почерпать «отсюда» *) и наставленіе,
и утѣшеніе. Въ семъ расположеніи дерзнемъ простерть
гадательный взоръ въ тайну жизни, запечатлѣнной въ
семъ гробѣ, доколѣ не отверзется великая книга жизни.
(Апок. XX. 12).
«Отрасль рода благословеннаго и служеніемъ оте-
честву, и благодарностію отечества, счастливый сынъ
счастливаго родителя, радостный отецъ достойнаго сына,
вѣрный и украшенный довѣренностію сперва въ высо-
комъ домѣ царевомъ, а потомъ въ пространномъ домѣ
*) Въ отд. изд.: «отселѣ».
200
царства, гражданинъ, стяжавшій славу воина, воинъ,
которому не время принесло званія и почести, но ко-
торый восхитилъ ихъ неутомимостью въ подвигахъ,
наконецъ, мужъ по сердцу владычествующаго сердцами
Россіянъ — въ такихъ наиболѣе чертахъ являлся очамъ
свѣта въ теченіе жизни своей знаменитый боляринъ и
вождь, графъ Павелъ. Гдѣ ты нынѣ, свѣтлый видъ
счастія и славы? и что міру осталось отъ тебя, развѣ
горькое утѣшеніе воспоминанія о томъ, что возвра-
щено быть не можетъ?
«Но зрите посреди украшенныхъ цвѣтами путей
человѣческихъ сокровенные слѣды пути Божія, покры-
таго священнымъ терніемъ. Богъ даровалъ рабу Своему,
да скажемъ словами Апостола, не токмо еже вѣровати,
но и еже страдати (Фил. I. 29). Собственною рукою,
какъ и большею частію бываетъ, изъ невидимаго хра-
нилища судебъ извлекъ онъ таинственный жребій, пе
вѣдая, что это будетъ жребій искушенія. Благовре-
менію для отечества, но неблаговременно для него
самого, ревность къ подвигамъ исторгла его изъ спо-
койной, впрочемъ, довольно уже дѣятельной, жизни
гражданской; онъ взялъ долго покоившійся мечъ свой,
и, поспѣшая имъ поражать враговъ, непримѣтно усѣ-
калъ собственные дни; по необозримымъ полямъ брани,
съ которыхъ собралъ вѣнцы побѣдъ, невозвратно
расточилъ свою крѣпость и здравіе. Между тѣмъ пла-
мень, наполнявшій сердце отца, объялъ и сердце един-
ственнаго сына его, который хотѣлъ наслѣдовать, прежде
всего, живый примѣръ отеческихъ добродѣтелей. Каза-
лось, будто предугадывалъ благополучный дотолѣ ро-
201
дитель страшное опредѣленіе судебъ, когда съ тѣмъ
токмо согласился видѣть сына своего воиномъ, чтобы
никогда не видѣть его подъ своими знаменами. Но
яже Богъ святый совѣща, кто раззоритъ, и руку Ею
высокую кто отвратитъ? (Исаіи XIV. 27). Суждено
было — мы не знаемъ закона, но видимъ дѣйствіе сего
вышняго суда — суждено было, чтобы, какъ нѣкогда
корень сего знаменитаго рода истребленъ былъ неистов-
ствомъ зловѣрныхъ утѣснителей Россіи *), такъ нынѣ
высшая отрасль его сокрушена была бурею, воздвигну-
тою безвѣрными губителями Европы; что какъ благо-
словенный начатокъ сей благородной крови принесенъ
былъ въ жертву вѣрѣ, такъ чистѣйшій останокъ ея
пролитъ былъ за отечество; чтобы мужъ, сподоблен-
ный дара не пюкмо віъровати, но и страдати, по мѣрѣ
сего дара, поучился высокому чину жертвоприношенія
Авраамова. И се бранный вихрь, вопреки человѣческой
*) Извѣстный россійскій исторіографъ, профессоръ Миллеръ, въ сочиненіи
своемъ «Описаніе Сибирскаго царства», часто утверждается на повѣствова-
ніяхъ голландскаго писателя Николая Видзена, а Видзенъ въ книгѣ, изданной
имъ въ 1692 году въ Амстердамѣ, на голландскомъ языкѣ, подъ заглавіемъ
«Сѣверная и Восточная Татарія», пишетъ между прочимъ слѣдующее:
«Происхожденіе знаменитыхъ въ Россіи богатыхъ людей Строгановыхъ
есть слѣдующее: ихъ родоначальникъ родился въ Золотой ордѣ, близь
Астрахани, и былъ сынъ тамошняго царя. Пожелавъ принять христіанскую
вѣру, онъ отправился въ Россію, гдѣ по обряду греческой церкви былъ
крещенъ и вступилъ въ супружество съ выданною за него царемъ родною
его дщерію. По совершеніи сего брака, когда Строгановъ остался въ Россіи,
татары за сіе столько вознегодовали, что начали войну съ россіянами. Царь
послалъ сего Строганова самого съ войскомъ противу татаръ; но непріятели
взяли его случайно въ плѣнъ и лишили его жизни, сострогавъ съ него все
тѣло. Страдалецъ оставилъ послѣ себя беременную супругу; рожденному его
сыну дали наименованіе Строганова, которое и понынѣ сохраняютъ его
потомки ».
202
заповѣди, приноситъ юнаго ратоборца подъ знамена
родителя, и приноситъ токмо для того, чтобы онъ
палъ подъ знаменами родителя! Какое искушеніе вѣры
и терпѣнія — видѣть смерть сына, и даже не оплаки-
вать его; видѣть смерть достойнаго сына, и проститься
съ пріятнѣйшими надеждами; видѣть смерть единствен-
наго сына, и вдругъ пережить свое потомство! Однако,
никакое малодушіе, никакой ропотъ на судьбу не воз-
мутили жертвоприношенія по чину Авраамову, и сирот-
ствующій отецъ, съ преданностію волѣ Того, изъ Нею
же всяко отечество на небесѣхъ и на земли именуется
(Еф. III. 15), возвратился въ домъ, чтобы дѣлить
печаль и утѣшенія съ вѣрною супругою и чтобы при-
веденіемъ въ порядокъ обширнаго своего домостроитель-
ства какъ бы приготовить Вышнему Домовладыкѣ по-
слѣдній отвѣтъ о приставленіи домовнѣмъ (Лук. XVI. 2).
Здѣсь новый плодъ искушенныя вѣры его явился въ
томъ, что онъ многаго лишилъ себя самого, дабы не
сократить руки своей для тѣхъ, которые благоден-
ствовали посредствомъ непрерывныхъ его благотвореній.
«Но путь искушенія его, по судьбамъ Божіимъ, не
иначе долженствовалъ окончиться, какъ вмѣстѣ съ его
жизнію. Болѣзнь, порожденная трудами и, можетъ-
быть, возращенная печалію, была орудіемъ Провидѣнія,
колико тяжкимъ для плоти, толико же безъ сомнѣнія
спасительнымъ для духа. Ей поручено было не токмо
ежедневно воспоминать сыну времени о вѣчности, но
даже нѣкоторымъ видимымъ образомъ расторгнуть всѣ
узы, привязывавшія его къ міру, и еще во плоти
отдѣлить его духъ отъ всего земного, чтобы пріуго-
203
товить къ соединенію съ Богомъ, не терпящему ника-
кого посредства или чуждаго влеченія. По внушеніямъ
сей, впрочемъ еще не довольно понимаемой, наставницы,
онъ оставляетъ домъ и отечество. Крѣпкая, яко смерть,
любовь увлекаетъ за нимъ его супругу; но вскорѣ,
истиннѣе почувствовавъ свое состояніе, онъ укрѣпляетъ
духъ свой христіанскими таинствами и, чтобы освобо-
дить себя и се отъ тягостнаго состоянія—непрестанно
умирать въ ея глазахъ, переноситъ тягостное же со-
стояніе—оставить се, такъ сказать, кораблекрушеніемъ
надежды повержену на брегъ иноплеменный *). Тогда
равнодушно сходитъ онъ въ море, какъ бы взывая
съ Давидомъ: единъ семь азъ, дондеже прейду; и прешедъ
не болѣе двухъ дневныхъ поприщъ, подкрѣпясь новымъ
напутствіемъ духовнымъ, тихо входитъ въ покой свой.
«Что помыслимъ мы, христіане, взирая на сей путь
Провидѣнія, столь мало сходный съ чертежами нашего
легкомысленнаго разума, но столь же, безъ сомнѣнія,
правый и благій, яко начертанный и указанный Пре-
мудрымъ Отцомъ! Повинемся Отцу духовомъ (Евр. XII. 9),
какъ повинулся Ему единый отъ сыновъ Его, къ Нему
нами провождаемый, и живи будемъ, какъ и ему и
молимъ, и чаемъ вѣнца жизни.
«1 Іовинитеся Отцу духовъ и вы, которыхъ, можетъ-
быть, сіе самое событіе поставляетъ на новый путь
искушенія. Пути искушенія выходятъ одинъ изъ дру-
гого; но также не оскудѣютъ и вѣнцы жизни, если
терпѣливо пойдемъ до предѣла искушенія.
*) Въ Копенгагенѣ.
204
«И ты, супруга и мать, сугубо сиротствующая! Въ
какомъ бы уединеніи ни скрывала тебя твоя печаль,
но ты услышишь гласъ Церкви, простираемый къ тебѣ
въ вѣрѣ и любви: повинная Отцу духовъ и проходи еще
продолжающійся для тебя путь искушенія, взирая на
вѣнецъ жизни. Вѣренъ же Боіъ, Иже не оставитъ иску-
ситися паче, еже моженіи (і Кор. X. 13).
«Отчс духовъ и Боже всякія плоти! Пріими духъ
раба Твоего, болярина и вождя графа Павла, яко все-
плодіе жертвенное; занс искусилъ еси его, яко злато въ
юрнилѣ (Прем. III. 6). Сподобп его блаженства пре-
терпѣвшихъ искушеніе и подаждь ему вѣнецъ жизни
вѣчныя. Посли сѣтующимъ о немъ духа утѣшенія
Твоего. Ты 6о еси Отецъ щедротъ и Боіъ всякія утѣхи,
утѣшаяй насъ о всякой скорби нашей (2 Кор. I. 3
и 4). Аминь».
Въ «Духѣ журналовъ» были тогда же*) помѣщены:
«Чувствованія христіанина при отпѣваніи тѣла графа
II. А. Строганова и при слушаніи слова, произнесен-
наго на сей случай архимандритомъ Филаретомъ».
Мысленно проходя все поприще жизни покойнаго графа,
авторъ говоритъ: «Поприще, въ началѣ усѣянное ро-
зами и освѣщенное славой, но въ концѣ трудное,
заросшее терніемъ и омраченное скорбью и страда-
ніемъ». Онъ графа поминаетъ какъ: «Любимаго и
уважаемаго всѣми, и ближними, и друзьями, и посто-
ронними, благословляемаго облагодѣтельствованными
•) 1817 г., № 51.
205
отъ него, украшеннаго вѣнцами, и гражданскихъ за-
слугъ, и военныхъ подвиговъ, и христіанскихъ добро-
дѣтелей. Для него суждено было испить чашу стра-
даній, тому, кто въ жизни уготовлялъ для всѣхъ только
счастіе и отраду». Описывая отпѣваніе тѣла графа въ
церкви, онъ говоритъ: «Здѣсь государь императоръ и
великіе князья Константинъ и Михаилъ Павловичи,
тамъ сѣтующіе родственники и друзья и изыскан-
ные его сподвижники, а здѣсь посторонніе почита-
тели его добродѣтелей, пользовавшіеся милостивымъ
и благосклоннымъ его обхожденіемъ, и, наконецъ, тѣ
облагодѣтельствованные имъ старцы, вдовы и сироты,
убогіе, раненые и немощные, коимъ онъ былъ отцомъ
и ангеломъ хранителемъ. На лицахъ всѣхъ исписана
глубокая печаль о потерѣ того, кого всякъ имѣлъ
столь много причинъ любить, почитать и оплаки-
вать». Авторъ свидѣтельствуетъ о глубокомъ впе-
чатлѣніи, которое произвела на всѣхъ рѣчь архиман-
дрита Филарета.
Въ сужденіяхъ большинства современниковъ о графѣ
II. А. Строгановѣ почти не встрѣчается мнѣній не въ
сго пользу. Привожу характеристики, сдѣланныя ли-
цами различныхъ состояній, положеній и лѣтъ.
Старикъ графъ С. Р. Воронцовъ, въ письмѣ къ
сыну Михаилу, такъ отнесся къ покойнику: «Ьа тогі
сіи сотіе 8іго§апоД те ѣііі Ьеаисоир сіе реіпе, рагсс
^и’оиі^е Гехсеііепі сагасіёгс ци’іі аѵаіі, іі аѵаіі аиззі ипе
ёіёѵаііоп сі’ате Ьіеп гаге рагті сеих диі зопі ёіеѵёз а Іа
соиг еі етріоуёз аиіоиг сіи зоиѵегаіп сіапз Іез аЯаігез. . . .
Ье сотіе 8іго§апоіТ аѵес сіез ргіпсірез ріиз ёіеѵёз еі ипе
206
Могила графа Павла Александровича Строганова
на кладбищ-Ь Александро-Невской лавры.

ате ріиз Гогіе еі ріиз поЫе зега іои]оигз ге§геііё (Іе сеих
диі Гопі соппи еі диі ѵоіепі аѵес (іоиіеиг сотЫеп реи И
гезіе Ле сез сагасіёгез сЪе^ поиз».
Н. М. Лонгиновъ, многимъ обязанный покойному
графу, говоритъ: «11 езі ітроззіЫе сіе Гаіге ипе регіе
диі зоіі Ні§пе сі’ип ге§геі §ёпёга1 сотте сеііе сіи сотіе
Зіго^апоіТ, (іопі Іез циаіііёз еі Іез ргіпсірез Іиі опі асдиіз
І’езііте Не іоиі Іе топсіе».
Ѳ. В. Булгаринъ, въ своихъ воспоминаніяхъ, отзы-
вается слѣдующимъ образомъ: «Ангелъ душой, съ
умомъ свѣтлымъ и глубокимъ, съ высокимъ образова-
ніемъ, графъ П. А. Строгановъ любилъ Россію выше
всего въ мірѣ и обожалъ государя, въ которомъ чтилъ
высшія дарованія и пламенное желаніе къ просвѣщенію
и возвеличенію отечества».
Ланжеронъ такъ выражается въ своихъ мемуарахъ
о графѣ Строгановѣ: «Ье сотіе 8іго§апоіГ диі а Гёродие
сіе Іа сатра§пе Не 1805 ёіаіі Гогі ]еипе епсоге, таіз іі
аѵаіі ГарІотЬ Н’ип Ьотте Гаіі. II ёіаіі Иоих, Ьоппёіе,
аітаЫе, ргоЬе, тоНезіе, іпзігиіі еі аііасЬё а зоп зоиѵегаіп
еі а за раігіе. 11 ёіаіі аіогз афоіпі Ни тіпізіге Не Гіпіёгіеиг.
11 ёіаіі Иёріасё Напз се розіе; іі а ргіз аргёз Іа саггіёгс
Нез агтез еі іі з’езі Нізііп§иё».
Михайловскій-Данилевскій заканчиваетъ свой біогра-
фическій очеркъ словами: «Одаривъ его всѣми сред-
ствами для благоденствія въ жизни—знатнымъ родомъ,
богатствами, почестями, счастіемъ семейной жизни—
судьба одарила его и прекрасной, привлекательной
наружностью, умомъ, который обогатили превосходное
воспитаніе, свѣтская и придворная жизнь. Подобно
207
своему достопамятному родителю, онъ любилъ науку
и просвѣщеніе. Какъ смѣлый наѣздникъ, бросаясь въ
битвы при началѣ своего воинскаго поприща, онъ
соединялъ въ себѣ впослѣдствіи всѣ качества гене-
рала; хладнокровный въ опасностяхъ, неутомимый въ
трудахъ, великодушно раздѣлялъ съ подчиненными бо-
гатство и обиліе средствъ жизни, столь щедро удѣ-
ленныя ему».
Гречъ пишетъ о немъ: «Молодой графъ пропи-
танъ былъ революціонными правилами, но честная,
добрая душа его со временемъ все переработала; онъ
былъ самымъ усерднымъ и ревностнымъ русскимъ патріо-
томъ».
Наконецъ, графиня В. Н. Головина дѣлаетъ до-
вольно мѣткое замѣчаніе въ своихъ запискахъ: «Графъ
П. А. Строгановъ былъ однимъ изъ тѣхъ объевро-
пеившихся русскихъ аристократовъ, которые умѣли
какъ-то связывать въ своемъ умѣ теоретическіе прин-
ципы равенства и свободы со стремленіями къ полити-
ческому преобладанію высшаго дворянства».
Алексѣй Петровичъ Ермоловъ, въ своихъ запис-
кахъ, говоритъ о военныхъ способностяхъ графа Стро-
ганова: «Быстрый ходъ по службѣ не допустилъ
нужной опытности, не представились случаи обнару-
жить способности военнаго человѣка. Изъ всѣхъ
наилучшихъ качествъ, украшающихъ Строганова, во-
енныя не суть превосходнѣйшія. Никому не усту-
пая въ отважности, готовый всегда встрѣчать опас-
ность; но не среди звука оружія можетъ возгремѣть
имя его».
208
Приведу также два стихотворенія, написанныя на
кончину графа П. А. Строганова, одно графа Хво-
стова *), другое С. Н. Глинки **).
Николаю Николаевичу Новосильцову на смерть графа
П. А. Строганова.
Еще печальны слышу стоны,
Въ дубравѣ погребальный вой;
Стремятся бурны аквилоны
Съ столѣтними дубами въ бой,
Отъ корня отрасль отторгаютъ,
Тотъ дубъ, который осѣнялъ
Луга, водами упоенны,
Порывомъ вѣтра сокрушенный,
На отрасль преклонясь, упалъ!
Лей, Новосильцовъ, слезъ потоки,
О другѣ вѣрномъ возрыдай,
Терзая грудь, ты рокъ жестокій
И косу смерти проклинай.
Но, ахъ! стенанья безполезны:
Уже твой Строгановъ любезный
Не узритъ болѣ милыхъ мѣстъ;
Съ тобою, ближними простился,
Съ отцомъ и сыномъ съединился
*) Графъ Димитрій Ивановичъ Хвостовъ, род. 1757 г., 1183 5 г., писатель,
стихотворецъ.
**) Сергѣй Николаевичъ Глинка, род. 1775 г., | 1847 г., историкъ.
209
14
Среди чертога свѣтлыхъ звѣздъ.
Царю, отечеству заслуги
Ему безсмертіе дарятъ,
И отдаленные, и други
Дары душевные цѣнятъ;
Соотчичей благословенье
Въ печали кровныхъ облегченье.
Почто потоки слезныхъ рѣкъ,
Почто печаль и сердца скука,
Коль сына, и отца, и внука
Почтенна память будетъ въ вѣкъ?
Рыдающей супругѣ нѣжной
Совѣты мудрые внуши;
Представя путь всѣмъ неизбѣжный,
Спокой волненіе души.
Кто время, быстрое въ полетѣ,
Удержитъ для себя на свѣтѣ?
Кто зналъ, кому о комъ рыдать?
Не долженъ смертный окрыленный,
Здѣсь духомъ вѣры озаренный,
Подъ игомъ скорби упадать.
Графъ Хвостовъ *).
На смерть графа П. А. Строганова.
Герой, средь славныхъ битвъ гремѣвшій,
Любимецъ славы и побѣдъ,
*) «Духъ журналовъ» 1817 г., № 29, стр. 164.
210
На смерть безтрепетно глядѣвшій,
Летавшій ужасомъ во слѣдъ:
И ты не миновалъ могилы?..
Тогда ты не былъ пораженъ,
Когда сражалъ враждебны силы,
И былъ смертями окруженъ.
Такъ смерть и льститъ, и уловляетъ!..
Средь лучезарныхъ, ясныхъ дней
Въ могилу хладну увлекаетъ;
Подъ тучей бѣдъ — щадитъ людей.
Но смерть не поражаетъ славы;
Безсмертіе — удѣлъ дѣламъ:
Изъ гроба дастъ герой уставы
Плѣненнымъ славою сердцамъ.
Кого у хладной зримъ гробницы,
Гдѣ Строганова скрылся прахъ?
Того, отъ чьей блеститъ десницы
Миръ, тишина во всѣхъ странахъ *).
Герой въ вѣнцѣ чтитъ прахъ героя,
Который рвеніемъ дышалъ
Къ царю, къ отечеству средь боя
И жизнь имъ въ жертву обрекалъ.
Владѣя счастія дарами,
Породы блескомъ озаренъ,
•) Государь и ихъ императорскія высочества присутствовали на похоро-
нахъ графа Строганова.
211
14*
Онъ могъ жизнь усыпать цвѣтами,
Могъ — отъ трудовъ быть удаленъ;
Онъ могъ... и громъ войны внимая,
Онъ разлучился съ тишиной;
Покой и жизнь на смерть мѣняя,
Спѣшилъ въ кровопролитный бой.
* *
*
Вступилъ онъ въ поприще героевъ
И славы опытнымъ сынамъ,
Средь быстрыхъ и всечасныхъ боевъ
Героемъ онъ явился самъ.
Орломъ съ донскими онъ орлами
Предъ русскимъ воинствомъ леталъ
И съ атаманскими бойцами
Побѣдны лавры пожиналъ.
* *
*
Когда грозился врагъ суровый
Россіи бытіе прервать,
Онъ, славой увѣнчавшись новой,
Умѣлъ предъ свѣтомъ показать,
Сколь Россъ честь любитъ безпредѣльно!..
На поле битвъ онъ сына взялъ.
Съ сыновней славой нераздѣльно
Свою онъ славу сочеталъ.
* *
*
Безсмертна жертва, несравненно!
Онъ сынъ единственный... на немъ
212
Сердецъ надежда утвержденна,
Что древній не исчезнетъ домъ.
Но юный Строгановъ ужь въ полѣ!
Летитъ онъ по слѣдамъ отца.
О смерть! въ твоемъ онъ произволѣ;
Щади его... щади сердца!
* *
*
Гоня враговъ, орлы полночны
Въ предѣлахъ Франціи парятъ,
Несутъ съ собой перунъ всемочный
И милосердіемъ дарятъ.
Упорство мира не пріемлетъ;
Оружье россіянъ гремитъ;
Парижъ побѣдны звуки внемлетъ,
И мечъ, и огнь его страшитъ.
* *
*
Во дни сіи, средь грозныхъ боевъ,
Палъ юный Строгановъ!.’, онъ палъ
Въ глазахъ отца, въ рядахъ героевъ:
Расцвѣлъ, блеснулъ, погасъ, увялъ...
Герой мужается душевно;
Но онъ отецъ! — онъ слезы льетъ,
Томится горестью вседневно,
За сыномъ — въ мрачный гробъ идетъ.
* *
*
Супруга нѣжна! не терзайся,
Что друга ты пережила;
213
Его ты славой подкрѣпляйся!
Смерть — только прахъ его взяла.
Россія цѣлая — семейство
Великихъ, ревностныхъ сыновъ;
Ихъ слава — общее наслѣдство;
Награда — вѣчная любовь!
17 іюля 1817 г.
С. Н. Глинка *).
Жизнь и дѣятельность графа Павла Александровича
Строганова представляютъ много поучительнаго и ори-
гинальнаго. Сынъ одного изъ первыхъ вельможъ вѣка
Екатерины II, единственный наслѣдникъ богатѣйшаго
состоянія, воспитанникъ анархиста Ромма, другъ импе-
ратора Александра I, товарищъ министра внутреннихъ
дѣлъ, боевой генералъ и участникъ всѣхъ войнъ съ
1807 по 1814 годъ, графъ Строгановъ умеръ въ цвѣтѣ
силъ, 43 лѣтъ отъ роду. Онъ оставилъ по себѣ пре-
красную память — хорошаго, доступнаго, благороднаго
человѣка. Желаніе француза-воспитателя вполнѣ осу-
ществилось, и графъ Строгановъ былъ, дѣйствительно,
человѣкомъ, въ самомъ лучшемъ смыслѣ этого слова.
Чистая, прямая душа Павла Александровича, никогда
не боявшаяся сказать правду въ глаза, даже сильнымъ
міра сего, рѣзко отличала его отъ современниковъ.
Полная отзывчивость къ нуждамъ ближняго, добро-
совѣстное отношеніе къ своимъ обязанностямъ, любовь
•) «Русскій Вѣстникъ» 1817 г., 2 ч., Лё.Ѵ 13 и 14,
214
Графъ Григорій Александровичъ Строгановъ.
(Изъ Строгановской коллекціи).

къ родинѣ, безъ всякихъ громкихъ фразъ, были отли-
чительными чертами его характера. Увлеченія его юноше-
скихъ лѣтъ, конечно, сказались въ той роли, которую
судьба предназначила ему играть въ первые года царство-
ванія Александра I; но въ этихъ увлеченіяхъ вовсе не
замѣчается ни карьерныхъ замысловъ, ни мелкаго духа
интриги; напротивъ, графъ предавался дѣлу ради идеи,
всѣмъ сердцемъ, напрягая всѣ свои способности. Про-
сматривая обширный архивъ, оставшійся послѣ него,
удивляешься той добросовѣстности, съ которой онъ
предавался различнымъ, возлагавшимся на него пору-
ченіямъ и занятіямъ. Журналъ засѣданій секретнаго
комитета представляетъ уже образецъ самаго серіознаго
отношенія къ тѣмъ многочисленнымъ реформамъ, ко-
торыя обсуждались въ тѣ времена. По всѣмъ мало-
мальски интереснымъ вопросамъ остались многія записки,
замѣтки, свидѣтельствующія о той активной роли, ко-
торую игралъ графъ Строгановъ въ первый періодъ
своей государственной дѣятельности. Когда же образъ
мыслей его царственнаго «друга» началъ измѣняться,
графъ, хотя и принялъ на короткое время возложенную
на него миссію въ Лондонѣ, исполненную имъ съ пол-
нѣйшимъ вниманіемъ, несмотря на его неподготовку къ
такого рода порученіямъ, но, опасаясь, что государь мо-
жетъ окончательно и съ почетомъ удалить его на дипло-
матическое поприще, рѣзко перемѣнилъ свою службу.
Несомнѣнно, что рѣшеніе это произошло послѣ
усиленной внутренней борьбы съ самимъ собой, что
разочарованіе въ царственномъ другѣ было велико,
и что огорченіе отъ перемѣны мыслей императора
215
Александра больно отразилось въ отзывчивой натурѣ
графа Строганова. Но незамѣтно никакихъ колебаній въ
образѣ дѣйствій графа: онъ, не дождавшись даже
перечисленія въ ряды войскъ, идетъ волонтеромъ, въ
званіи сенатора и въ чинѣ тайнаго совѣтника, къ ата-
ману Платову и съ полнымъ воодушевленіемъ, соп атоге,
бросается въ лихія схватки съ казаками противъ фран-
цузовъ. Нравственное состояніе Павла Александровича
было таково *), что ему хотѣлось какъ бы забыть
все прошлое и искать развлеченія въ поэзіи битвъ,
что такъ мало подходило къ свойствамъ его человѣко-
любиваго нрава **). Тѣмъ не менѣе, и военному дѣлу
графъ Строгановъ отдается съ полнымъ увлеченіемъ,
стараясь изучить его возможно лучше. Метаморфоза
удалась ему вполнѣ, и имя его останется навсегда въ
лѣтописяхъ Наполеоновскихъ войнъ на ряду съ про-
чими собратьями по оружію, особенно въ Отечествен-
ную войну 1812 года. Архимандритъ Филаретъ спра-
ведливо отмѣчаетъ, пробѣгая въ своей надгробной
проповѣди всю жизнь графа П. А. Строганова: «гра-
жданинъ, стяжавшій славу воина, воинъ, которому не
время принесло званія и почести, но который восхи-
тилъ ихъ неутомимостью въ подвигахъ».
*) Девизомъ графа было: «пес іігпео, пес 8рего», и эта надпись сохра-
нилась на его печати, нынѣ принадлежащей графу Павлу Сергѣевичу
Строганову.
**) Графъ Сергѣй Григорьевичъ Строгановъ сказывалъ про своего тестя,
что иногда, подъ вліяніемъ воспоминаній о молодыхъ годахъ, Павелъ Але-
ксандровичъ становился страненъ, чудилъ, и вдругъ ни съ того, ни съ сего
уходилъ въ комнаты своихъ слугъ, садился съ ними за просто обѣдать и
наслаждался равенствомъ.
216
Баронесса Анна Сергѣевна Строганова,
рожд. кп. Трубецкая,
первая супруга барона Григорія Александровича.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

Говорить-ли о русскихъ чувствахъ Павла Алексан-
дровича и о его замѣчательной любви къ родинѣ?
Казалось, юноша, жившій мальчикомъ сперва въ либе-
ральной Швейцаріи, потомъ въ бурномъ Парижѣ, въ
самый разгаръ революціоннаго движенія, имѣвшій гу-
вернеромъ француза-анархиста, не могъ бы проявить
глубокихъ чувствъ любви къ отечеству. Вышло наобо-
ротъ: не только Строгановъ любилъ все русское, но
часто весьма вѣрно умѣлъ цѣнить нужды русскаго
крестьянина и проявлялъ безусловное пониманіе обста-
новки при реформенной горячкѣ первыхъ лѣтъ цар-
ствованія Александра I; не хватало лишь опыта, какъ у
него, такъ и у товарищей, не доставало твердой
руки, при опредѣленной волѣ, которая спокойно и
умѣло руководила бы при сложной работѣ. Черта
эта — любовь ко всему родному, при воспитаніи за
границей—была присуща и нѣкоторымъ другимъ со-
временникамъ графа Строганова. Вспомнимъ графа
М. С. Воронцова, князя Дм. Вл. Голицына, князя Вик-
тора Павловича Кочубея, Н. Н. Новосильцова и со-
знаемъ, что заграничное воспитаніе вовсе не мѣшало
выработать изъ этихъ людей чисто русскихъ государ-
ственныхъ дѣятелей.
Графъ Михаилъ Семеновичъ Воронцовъ все дѣт-
ство провелъ въ Англіи, гдѣ отецъ его столько лѣтъ
былъ посланникомъ; конечно, англійское воспитаніе
отражалось на многомъ въ теченіе его жизни, а между
тѣмъ онъ отлично понималъ русскіе интересы, что
показалъ на дѣлѣ, правя Новороссійскимъ краемъ, а
потомъ будучи намѣстникомъ на Кавказѣ.
217
Н. Н. Новосильцовъ, будучи юношей, въ царство-
ваніе Павла, жилъ въ Англіи и спеціально изучалъ
строй англійской жизни; но остался русскимъ, какъ
въ періодъ реформъ, такъ и позже, управляя гра-
жданской частью въ Польшѣ.
Князь Димитрій Владиміровичъ Голицынъ, воспитан-
ный во Франціи, слушавшій продолжительное время
лекціи въ Страсбургскомъ университетѣ, въ теченіе
25 лѣтъ управлялъ Москвой и оставилъ по себѣ память
образцоваго генералъ-губернатора, котораго москвичи
съ уваженіемъ вспоминаютъ и понынѣ.
Графъ Викторъ Павловичъ Кочубей, воспитанный
въ Швейцаріи, выказалъ свои высокія дарованія, упра-
вляя дважды министерствомъ внутреннихъ дѣлъ и бу-
дучи при императорѣ Николаѣ I предсѣдателемъ Госу-
дарственнаго Совѣта.
Конечно, всѣ эти дѣятели, родившіеся въ славное
царствованіе императрицы Екатерины, уже съ раннихъ
лѣтъ, въ домахъ своихъ родителей, привыкали любить
все родное, и заграничное воспитаніе, которому въ то
время придавали большое значеніе, оказало на нихъ
самое благотворное вліяніе. Симпатіи нѣкоторыхъ изъ
нихъ къ англійскимъ или французскимъ порядкамъ,
хотя и отражались въ различныхъ мѣропріятіяхъ, но
основная цѣль — благо отечества — не забывалась, а по-
тому они оставили глубокіе слѣды своего пребыванія
у власти.
Умѣніе выбирать себѣ сотрудниковъ, даръ, къ сожа-
лѣнію, не всѣмъ присущій, выказали особенно Кочубей
и Воронцовъ. Графъ Кочубей, привлекшій Сперанскаго
218
Графиня Юлія Петровна Строганова,
рожд. Д’Альмеда,
вторая сѵпруга Григорія Александровича Строганова.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи).

къ своему министерству, съумѣлъ выдвинуть этого зна-
менитаго дѣятеля и не мало способствовалъ его воз-
вышенію. Князь Михаилъ Семеновичъ Воронцовъ соз-
далъ цѣлую школу послѣдователей его системы и въ
Одессѣ, и на Кавказѣ, имѣя при этомъ талантъ давать
ходъ способностямъ. Переписка его съ графомъ Ро-
стопчинымъ и особенно съ А. П. Ермоловымъ свидѣ-
тельствуетъ о его блестящихъ дарованіяхъ государ-
ственнаго человѣка.
Графъ П. А. Строгановъ, умершій еще молодымъ,
принадлежалъ къ этой плеядѣ славныхъ русскихъ
людей.
Какъ семьянинъ, Павелъ Александровичъ былъ
образцовымъ мужемъ и нѣжнымъ отцомъ. Его супруга,
Софья Владиміровна, рожденная княжна Голицына,
была женщина, обладавшая прекрасными свойствами
души и обратившая на себя вниманіе современниковъ
разносторонностью своего образованія. Она была прія-
тельницей императрицы Елизаветы Алексѣевны; пере-
писка съ нею, продолжавшаяся до самой кончины
государыни въ 1826 г., сохранилась въ архивѣ села
Марьина, принадлежащаго теперь князю Павлу Павло-
вичу Голицыну. По этой перепискѣ можно судить о
высокихъ душевныхъ качествахъ графини С. В. Стро-
гановой.
Графиня не мало способствовала сближенію между
императоромъ Александромъ и императрицей Ели-
заветой, которое и состоялось въ послѣдніе годы ихъ
жизни. Въ молодыхъ годахъ государь былъ очень
увлеченъ Софьей Владиміровной и особенно обращалъ
219
на нее свои взоры, когда супругъ ея былъ товарищемъ
министра внутреннихъ дѣлъ. Но графиня съумѣла
вести себя съ большимъ достоинствомъ и сохранить
дружескія отношенія съ царской четой. Продолжая
традиціи своего тестя, графа Александра Сергѣевича,
графиня Софья Владиміровна сосредоточивала въ домѣ
своемъ не только все высшее петербургское общество,
но также ученыхъ и литераторовъ. Графиня сама пе-
ревела на русскій языкъ поэму Данте «Адъ». Она
усидчиво занималась изученіемъ русскаго языка, отъ
котораго отстала, такъ какъ воспитывалась за гра-
ницей, долго путешествуя ребенкомъ съ своей матерью
княгинею Н. П. Голицыной *) по чужимъ краямъ **).
Державинъ написалъ на помолвку княжны С. В. Го-
лицыной съ графомъ П. А. Строгановымъ стихотвореніе:
«О, сколь, Софія! ты пріятна
Въ невинной красотѣ твоей,
Какъ чистая вода прозрачна,
Блистая розовой зарей»!***).
Н. И. Гречъ не разъ упоминаетъ въ своихъ запис-
кахъ о Софьѣ Владиміровнѣ, «какъ о женщинѣ не-
обыкновенныхъ качествъ ума и сердца».
Графиня Эделингъ, разсказывая о своей жизни въ
Царскомъ Селѣ, говоритъ въ слѣдующихъ восторжен-
•) Княгиня Наталія Петровна Голицына, рожденная графиня Чернышева,
дочь графа Петра Григорьевича Чернышева (Ргіпсеззе МоизіасЬе).
**) Ея братья, князья Борисъ и Димитрій, слушали курсы въ Страсбург-
скомъ университетѣ.
***) Соч. Державина, I, 374.
220
Графъ Сергѣи Григорьевичъ Строгановъ
въ молодости.
(Съ миніатюры Строгановской коллекціи)-

ныхъ выраженіяхъ о графинѣ Строгановой: «Будучи
очаровательно умна, она никогда не давала чувствовать
свое превосходство. Потребно много искусства, дабы
скрыть такое обиліе прелестей и добродѣтелей. Что
до меня, то я восхищаюсь охотно, и потому я любила
графиню Строганову и полагаю, что невозможно встрѣ-
тить столько совершенствъ въ одномъ лицѣ».
Княжна Туркестанова писала Кристину: «Сеііе сот-
іеззе 8іго§апой’ езі аззигётепі ипе регзоппе диі ѵоиз
епіепсігаіі еі диі аигаіі ип §гаті аіігаіі роиг ѵоиз. Моп
Біеи, дие сіе зітріісііё аѵес ипе іисіісіаіге ехсеііепіе! Оие
Не паіигеі, дие Не §аіеіё, еі аѵес іоиі сеіа дие Не ѵегіиз,
тізез еп ргаіідие! II п’у а раз Неих зиг се топНе Іа».
А. Я. Булгаковъ выражаетъ увѣренность, что гра-
финя С. В. Строганова понравится его брату: «во всѣхъ
отношеніяхъ почтенная женщина, и Вася очень счастливъ
попасть въ такую семью» *).
Когда въ Грузинѣ была убита Наталья Минкина,
графъ Аракчеевъ приказалъ составить реэстры всѣхъ
вещей, подаренныхъ ей разными высокопоставленными
особами, и развезти ихъ тѣмъ, отъ кого онѣ были
присланы; фельдъегеря, развозившіе эти вещи, не яви-
лись только въ два дома, а именно: графини Софьи
Владиміровны Строгановой и князя Александра Нико-
лаевича Голицына.
Графинѣ было суждено перенести много горя. Въ
1814 году она лишилась единственнаго сына Александра,
убитаго на поляхъ Краона; три года спустя угасъ отъ
*) Дочь С. В. Строгановой, княжна Аделаида, выходила замужъ за князя
Василія Сергѣевича Голицына, мать котораго двоюродная сестра Булгаковыхъ.
221
чахотки ея возлюбленный мужъ. Въ шесть лѣтъ сошли
въ могилу три поколѣнія графовъ Строгановыхъ: графъ
Александръ Сергѣевичъ умеръ въ 1811 г., графъ Але-
ксандръ Павловичъ убитъ въ 1814 г. и графъ Павелъ
Александровичъ скончался въ 1817 г. Софья Владимі-
ровна пережила ихъ всѣхъ; она жила то въ Петербургѣ,
то у себя въ Марьинѣ, и скончалась 5 марта 1845. г-,
уважаемая и оплакиваемая всѣми, кто ее зналъ. Она
погребена тоже въ Александро-Невскомъ монастырѣ.
Императоръ Николай Павловичъ и императрица Але-
ксандра Ѳеодоровна пріѣзжали поклониться ея праху.
Судя по портретамъ, она въ молодости была вос-
хитительно хороша, но съ лѣтами, конечно, утратила
свою красоту. Подъ конецъ жизни, графиня была
небольшого роста старушка, немного сгорбленная, но
нисколько не утратившая силы воли, характера и здра-
ваго смысла въ бесѣдѣ. Кончина ея въ 1845 Г°ДУ была
неожиданна: говѣя на первой недѣлѣ поста, она
наслаждалась еще полнымъ здоровьемъ, когда параличъ
сердца мгновенно прекратилъ ея жизнь.
Когда въ 1814 году графъ Павелъ Александровичъ
Строгановъ лишился своего единственнаго сына, ему
предстояло озаботиться о сохраненіи Строгановскаго
имени и состоянія. За нѣсколько мѣсяцевъ до своей
смерти, графъ составилъ маіоратный актъ, по которому
всѣ его имущества вошли въ общій составъ подъ
именемъ нераздѣльнаго имѣнія. По этому акту, высо-
чайше утвержденному уже послѣ смерти графа П. А.
Строганова, 11 августа 1817 года, его вдова, графиня
Софья Владиміровна, вступала въ пожизненное владѣніе
222
Графиня Наталія Павловна Строганова,
супруга графа Сергія Григорьевича.
(Изъ Строгановской коллекціи).

маіоратнымъ имѣніемъ, а затѣмъ старшая дочь, Наталья,
дѣлалась наслѣдницей маіората.
Молодой графинѣ Натальѣ Павловнѣ было 2 о лѣтъ
въ годъ смерти отца. Она вышла замужъ за барона
Сергѣя Григорьевича Строганова, сына барона Григорія
Александровича, троюроднаго брата отца своего. Же-
нившись на старшей дочери графа Павла Александро-
вича, баронъ Сергѣй Григорьевичъ получилъ графскій
титулъ. Отецъ же его, баронъ Григорій Александровичъ,
получилъ титулъ графа съ прочимъ потомствомъ въ
день коронаціи императора Николая I, въ 1826 году.
Наталья Павловна скончалась 7 октября 1872 года
(родилась 7 мая 1796 г.), а супругъ ея, графъ Сергѣй
Григорьевичъ, 28 марта 1882 года. У нихъ было
четыре сына: графы Александръ, Павелъ, Григорій и
Николай, изъ которыхъ, кромѣ старшаго, всѣ здрав-
ствуютъ и понынѣ, и двѣ дочери: Софья (за гра-
фомъ И. П. Толстымъ) и Елизавета (за княземъ
А. В. Мещерскимъ).
По смерти дочери графа П. А. Строганова, гра-
фини Натальи Павловны, маіоратнымъ владѣльцемъ
сталъ графъ Сергѣй Григорьевичъ. Такъ какъ старшій
сынъ его, Александръ, скончался ранѣе его *), то ны-
нѣшнимъ владѣльцемъ маіората сталъ единственный
сынъ, графъ Сергѣй Александровичъ.
Въ указѣ о Строгановскомъ маіоратѣ сказано, что
онъ утверждается въ знакъ уваженія отличнаго усердія
и преданности графа Павла къ особѣ государя, а равно
*) Графъ Александръ Сергѣевичъ былъ женатъ на Татьянѣ Димитріевнѣ
Васильчиковой, пережившей его.
223
и въ награду услугъ и ревности, оказанныхъ имъ и
его предками россійскому престолу. Имѣнія, поступившія
въ маіоратъ, находились въ пяти уѣздахъ Пермской
губерніи: Пермскомъ, Оханскомъ, Соликамскомъ, Кун-
гурскомъ и Екатеринбургскомъ и заключали въ себѣ,
при учрежденіи маіората, въ 1817 году, 45,875 крестьянъ
мужескаго пола. Кромѣ того, въ составъ маіората вошли
119 душъ Нижегородской губерніи съ землей и усадьбой
въ самомъ Нижнемъ-Новгородѣ, два дома въ С.-Петер-
бургѣ, одинъ у Полицейскаго моста, и земля со Стро-
гановскими дачами на Выборгской сторонѣ. Наталья
Павловна Строганова, вступивъ во владѣніе маіоратомъ
по смерти матери, въ 1845 году, исходатайствовала
у императора Николая Павловича право перехода маіо-
рата, по ея смерти, въ пожизненное владѣніе ея мужа,
графа Сергѣя Григорьевича. Указъ объ этомъ состоялся
5 апрѣля 1847 года. Графъ Сергѣй Григорьевичъ при-
соединилъ къ маіорату имѣнія, доставшіяся ему отъ
отца, графа Григорія Александровича, и отъ брата
Александра, въ количествѣ 13 тысячъ душъ. По осво-
божденіи крестьянъ, число душъ въ нераздѣльномъ
имѣніи превышало 8о тысячъ человѣкъ, а съ присоеди-
неніемъ особенной, собственной, части было 94 тысячи
душъ. Земли, за надѣломъ крестьянъ, осталось у вла-
дѣльцевъ около 1.300.000 десятинъ. Количество вы-
купныхъ денегъ въ пользу владѣльцевъ составляло
7.570.000 рублей. При утвержденіи выкупныхъ сдѣлокъ,
графъ Сергѣй Григорьевичъ уступилъ крестьянамъ
свыше 2.300.000 рублей.
-------------------------------
224
Григорій Дмитріевичъ Строгановъ, род. 1656 г., |1715 г.
Именитый человѣкъ.
Женатъ: і) на Вассѣ Ивановнѣ княжнѣ Мещерской;
2) » Маріи Яковлевнѣ Новосилыювой, род. 1677 г., Ѣ 1733 г.; статсъ-дама Екатерины I и Анны Іоанновны.
Отъ 2-го брака три сына.
Баронъ Александръ Григорьевичъ Строгановъ,
генералъ-поручикъ, род. 1699 гп | 1754 г.
Жевать на:
I) Доминикѣ Васильевнѣ Шереметевой;
2) Еленѣ Васильевнѣ Дмитріевой-Мамоновой;
3) Маріи Исленьевнѣ Загряжской.
Отъ а-го я з-го брака по одной дочери.
Баронъ Николай Григорьевичъ Строгановъ,
тайный совѣтникъ, род. 1700 г., | 1758 г.
Женатъ на Прасковьѣ Ивановнѣ Бутурлиной, I 1758 г.
Баронъ Сергѣй Григорьевичъ Строгановъ,
генералъ-поручикъ, род. 1707 г., | 1756 г.
Женатъ на Софьѣ Кирилловнѣ Нарышкиной, ѣ 1737 г.
Бар. Григорій Николаевичъ,
р. 1731 г., | 1777 Г.
Женатъ на Александрѣ Бо-
рисовнѣ Голицыной.
Бар. Сергѣй Николаевичъ,
бригадиръ,
р. 1738 г., | 1777 г.
Женатъ дважды.
Бар. Александръ Николае-
вичъ, дѣйствит. тайн. сов.,
I 1789 г.
Женатъ на Елисаветѣ Але-
ксандровнѣ Загряжской,
+ '83> Г.
Гр. Александръ Сергѣевичъ,
р. 1733 г., | і8и г.
Женатъ на:
і) Аннѣ Михайловнѣ Во-
ронцовой,
р. 1743 г., + 1769 г.;
2) княжнѣ Екатеринѣ Пет-
ровнѣ Трубецкой,
р. 1744 г., | 1815 г.
Отъ 2-го брака сынъ.
Марія Сергѣевна, за Нико-
лаемъ Устиновичемъ Ново-
енльцовымъ.
Гр. Александръ Сергѣевичъ,
р. 1818 г., | 1864 г.
Женатъ на Татьянѣ Дмит-
ріевнѣ Васильчиковой,
I 1880 г.
Графъ Павелъ Сергѣевичъ,
р. 1823 г.
Женатъ на Аннѣ Дмит-
ріевнѣ Бутурлиной.
Сергѣй Алексан- Марія, за
дровичъ. Женатъ Ягминымъ.
на княжнѣ Ва-
сильчиковой;
вдовъ; нынѣшній
владѣтель
маіората.
Бар. Александръ Сергѣе-
вичъ, гофмаршалъ,
р. 1771 г, + 1815 г.
Женатъ на княжнѣ Софьѣ
Алекс. Урусовой, р. 1779 г.,
Т 18о і г. Дѣтей не было.
Гр. Григорій Александро-
вичъ •), оберъ-камергеръ,
‘йенъ Государств. Совѣта
и Андреевскій кавалеръ,
р. 1770 г., | і8$7 г.
Женатъ на:
і) Аннѣ Сергѣевнѣ Тру-
бецкой,
р. 176$ г., + 1824 г.;
2) графинѣ Юліи Петровнѣ
Осйнгаузенъ (д* Алмейда).
Отъ і-го брака $ сыновей
и дочь.
Гр. Павелъ Александровичъ,
р. 1774 г., | 1817 г.
Женатъ на Софьѣ Влади-
міровнѣ княжнѣ Голицыной,
Р- >77$ г-> I і845 г.
Николай Николаевичъ Но-
восильцовъ,
р. 1761 г., I х8,8 г.
Гр. Сергѣй Григорьевичъ,
р. 1794 г., | 1882 г.,
генералъ-адъютантъ.
Женатъ на Наталіи Пав-
ловнѣ Строгановой.
(Ему перешелъ графскій
титулъ).
Николай Григорьевичъ,
| молодымъ.
Александръ Григорьевичъ,
генер алъ-адъютактъ,
Р- «79$ г« I 1891 г.,
членъ Государств. Совѣта.
Женатъ ва графинѣ Ната-
ліи Викторовнѣ Кочубей,
+ >8$3 г.
Алексѣй Григорьевичъ,
р. 1797 г.
Валентинъ Григорьевичъ,
штабсъ-ротмистръ Кавалер-
гардскаго полка,
р. 1801 г., | 1833 г.
Елена Григорьевна, 1183 2 г.,
за шталмейстеромъ Иваномъ
Дмитріевичемъ Чертковымъ.
Гр. Александръ Павловичъ,
р. 1795 г., | 1814 г., убитъ.
Наталья Павловна, р. 1796г.,
+ 1872 г., за гр. Сергѣемъ
Григорьевичемъ Строгано-
вымъ.
Аделаида Павловна,|і882г.,
за княземъ Василіемъ Сер-
гѣевичемъ Голицынымъ.
Елисавета Павловна, за кня-
земъ Иваномъ Дмитріеви-
чемъ Салтыковымъ, + 1831 г.
Ольга Павловна, р. 1808 г.,
| 1837 г., за графомъ Пав-
ломъ Карловичемъ Ферземъ.
Гр. Григорій Сергѣевичъ, Гр. Николай Сер-
р. 1829 г. гѣевичъ,
Женатъ на графинѣ По- р. 1836 г.
тонкой, 1 1882 г.
Софья Сергѣевна, Елисавета Сергѣевна,
р. 1824 г., і 1852 г., р. 1826 г., за Але-
за графомъ Иваномъ ксандромъ Василье-
Петрович. Толстымъ. вичемъ Мещерскимъ.
Гр. Григорій Александро-
вичъ, р. 1824 г., | 1879 г-
Женатъ на великой княгинѣ
Маріи Николаевнѣ, 11876г.
Наталья Александровна,
р. 1828 г., і 1853 г., за кня-
земъ Павломъ Васильеви-
чемъ Голицынымъ.
Александра Ива-
новна Черткова,
за бар. Боде.
Григорій Ива но- Михаилъ Ивано-
вичъ Чертковъ, вичъ Чертковъ,
генер.-адъют., Варшавскій генс-
Ѣ 1884 г. ралъ-губериа-
торъ.
Елена Ивановна Черткова,
за: і) графомъ Орловымъ
Денисовымъ;
2) графомъ Петромъ
Андреевичемъ Шувало-
вымъ.
Князь Павелъ Васильевичъ
Голицынъ,
Женатъ:
і) на Наталіи Александр.
Строгановой, | 1853 г.
(см. рядомъ);
2) на княжнѣ Екатеринѣ
Никитичнѣ Трубецкой.
Князья Салтыковы.
Графы Ферзенъ.
Елена, Ольга,
умершая за княземъ
дѣвицей. А. Гр. Щер-
батовымъ
Сергѣй Григорьевичъ,
р. 1861 г., | 1877 г.
Марья Григорьевна,
за княз. А. Г. Щер-
батовымъ.
Петръ Ивановичъ
Толстой.
Наталія Ивановна
Толстая, за гра-
фомъ Павломъ
Ферземъ.
Графиня Елена Григорьевна,
за: 1) В. А. Шереметевымъ;
2) Милашевичем ь.
Марія Павловна,
за П. В. Родзянко,
Князь Павелъ Павловичъ Голицынъ,
Женатъ на княжнѣ Мещерской.
Примѣчаніе.
') У графа Григорія Александровича Строганова были двѣ сестры:

ПРИЛОЖЕНІЯ.
15

I.
ОФИЦІАЛЬНЫЯ БУМАГИ.

1.
Рескриптъ графу Строганову.
Съ особливымъ удовольствіемъ усмотрѣли Мы изъ реляціи
вашей подъ № 8 отъ 23 іюня (4 іюля) персонально вамъ при
отпускныхъ аудіенціяхъ учиненныя отъ обоихъ Ихъ Величествъ
Императора и Императрицы королевы, тако-жь отъ всей Ихъ Импе-
раторской фамиліи, наисильнѣйшія увѣренія о ненарушимой къ
Намъ дружбѣ, почтеніи и доброжелательствѣ ихъ, и что Его Вели-
чество Императоръ, имѣя удовольствіе въ разсужденіи вашего въ
тамошнюю бытность поведенія, во знакъ своего отличнаго благо-
воленія пожаловалъ вамъ на имперское графское достоинство
дипломъ, на принятіе котораго просите вы о Нашемъ высочайшемъ
позволеніи. Мы чрезъ сіе вамъ объявляемъ, что весьма Намъ угодно
такое отъ императора римскаго снабденіе васъ графскимъ достоин-
ствомъ, и всемилостивѣйше соизволяемъ оное принять вамъ и
пользоваться такъ, какъ и другіе изъ Нашихъ подданныхъ симъ
достоинствомъ пользуются. При семъ же дается вамъ знать, что
ваше поведеніе и поступки, при исправленіи порученной отъ Насъ
коммиссіи *) бывшіе, такъ же и оказанное къ службѣ Нашей
*) Баронъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ, женатый на дочери канц-
лера Воронцова, графинѣ Аннѣ Михайловнѣ, быль посланъ въ Вѣну для
поздравленія съ бракосочетаніемъ наслѣдника австрійской имперіи эрцгерцога
Іосифа (позже императоръ Іосифъ II) и, находясь въ Вѣнѣ, былъ возведенъ
императоромъ Францомъ I 29-го мая 1761 г., въ графское Римской Имперіи
достоинство.
229
радѣніе не инако, какъ къ Нашей высочайшей благоугодности
были, а того же и впредь отъ васъ уповаемъ. Данъ въ Санктъ-
Петербургѣ іюля 17 дня 1761 года.
По Ея Императорскаго Величества указу подписанъ по сему:
Г. Михайла Воронцовъ.
(Отправленъ на стафетѣ въ і8-й день того жь іюля) *).
2.
Гр. Строгановъ гр. Безбородко.
Сіятельнѣйшій графъ,
Милостивый государь мой
Александръ Андреевичъ!
Я имѣлъ честь уже просить Ваше Сіятельство о исходатай-
ствованіи всемилостивѣйшаго Ея Императорскаго Величества бла-
говоленія на уволненіе сына моего въ чужія край; а какъ на-
ставникъ его въ воспитаніи человѣкъ добротою души, ученіемъ и
искусствомъ въ семъ званіи подавшій уже мнѣ желаемую надежду
видѣть моего сына хорошо воспитаннымъ, имѣетъ необходимую
нужду отъѣхать подъ умѣреннѣйшій климатъ здѣшнихъ мѣстъ, и
я принужденнымъ найдуся лишиться такого человѣка, которыхъ
счастливый выборъ обыкновенно долженъ быть для отцовъ дорогъ,
ибо онъ рѣшитъ судьбу ихъ, или утѣшаться въ старости дѣтьми, или
вѣчной по себѣ оставить стыдъ и упреканіе, то я, лучше почитая
съ сыномъ моимъ самому на малое время разстаться, нежели уда-
лить его отъ попечительныхъ надзираній такого человѣка, намѣ-
ренъ былъ Вашему Сіятельству самолично напомнить о прежней
моей просьбѣ; но должностью будучи отозванъ въ городъ, чрезъ
*) Моск. гл. арх. мин. ин. дѣлъ.
230
сіе осмѣливаюсь покорнѣйше просить Ваше Сіятельство, чтобъ вы
приняли трудъ представить нынѣ съ сими причинами всемилости-
вѣйшей Государынѣ мое всеподданнѣйшее прошеніе объ увольненіи
моего сына хотя на два года въ Швейцарію. Я тѣмъ болѣе ласкаюсь
надеждою о великодушномъ милосердой нашей Монархини воз-
зрѣніи на сію первую мою просьбу, которою я осмѣлился Ея Вели-
чество утруждать, что много было примѣровъ высочайшаго на
таковыя отцовъ прошенія снисхожденія; принятіе съ стороны
Вашей въ толь важномъ для меня дѣлѣ посредства обяжетъ меня
вѣчною благодарностью и умножитъ еще болѣе къ вамъ того
почтенія и преданности, съ которою есмь
Вашего Сіятельства,
милостиваго государя,
покорнѣйшій слуга
Графъ Александръ Строгановъ.
Іюня 9-го дня
1786 года *).
3.
Симолинъ ** *•*)) гр. Остерману **♦).
Мопзіеиг!
}’аі ге?и Іа 1е«ге, дие Ѵоіге Ехсеііепсе т’а Гаіс ГЬоппеиг сіе
т’ёсгіге іи 4 іи тоіз раззё, роиг те Гаіге соппаііге Іез Ьаиіез
іпіепйопз <іе 8а Ма)е$іё Ітрёгіаіе й Гё&агі іе зез зи]’еіз, циі опі Гаіг
зё)оиг еп Егапсе іериіз Іез ігоиЫез, диі а§ісепі се гоуаите.
*) Гос. Лрх., X разр., № 480, ч. XXIII.
•*) Иванъ Матвѣевичъ, 1721 — 1798, русскій полномочный министръ
въ Парижѣ.
*•*) Иванъ Андреевичъ, 1725 —1811, вице-канцлеръ, начальствующій надъ
коллегіею иностранныхъ дѣлъ.
231
Эериіз Гепігёе іе зез огігез, )е п’аі раз регіи ип іпзіапі іе те
ргосигег іез гепзеі§петепіз зиг Іез зи]‘еіз гиззез, диі зопі і Рагіз, ег
іе Іеиг Гаіге епіепіге, дие Іа ѵоіопіё іе 8а Ма]езіё Ітрёгіаіе езі
ди’ііз диіпепі се рауз запз регіе іе Гетрз.
]’аі Гаіі ігеззег іеих Іізіез, цис )е )оіпз ісі, сопіепапг Іез потз,
Га&е, Іе гетрз іи зё)оиг, еі Іез оЬзегѵаііопз зиг сеих диі зе ігоиѵепі
А Рагіз, іопі сеих, А диі )’аі рагіё, т’опі аззигё ёіге ргёіз А рагііг
аиззіібі ди’ііз аигопі ри аггап^ег Іеигз аЯаігез еі аѵоіг іе диоі Гаіге
Іе ѵоуа§е. Ье зіеиг Козіохѵзку *), зсиіріеиг, рагі тёте іетаіп аѵес
:іеих ёіёѵез, диі зопі аиргёз іе Іиі.
II у а асіиеііетепі ігёз реи іе регзоппез іе диаіііё А Рагіз.
М. Іе ргіпсе Вогіз іе Саіііаіпе, диі а Гаіі ип зё)оиг іе диеідиез
аппёез еп Ргапсе аѵес за ГатіІІе, езі зиг зоп іёрагі роиг з’еп
геіоигпег еп Киззіе.
М-те Іа ргіпсеззе іе ЗсІіакЬочѵзкоу езі юи)оиг.з таіаіе еі
іетеиге А Іа сатра§пе.
М. іе СЬоііпзку }оиіі іе тёте і’ипе ігёз реіііе запіё еі зе
ііепі А Іа сатра^пе. 8е.з геіаііопз і’опі іёіегтіпё А зе Яхег еп
Ргапсе; серепіапі іі т’а іёсіагё ёіге ргёі А зе гепіге А Зі-РёіегзЬоигц,
зі Іа ѵоіопіё іе ГІтрёгаігісе п’аітеі раз і’ехсерііоп А зоп ё^агі, еі
ди’іі пе .заіі ди’оЬёіг, диапі тёте за запіё зегаіі ехрозёе аи ріиз
«гапі гіздие.
Оп т’а аззигё ди’іі у а еи, ои ди’іі у а реиі-ёіге епсоге А Рагі.з
ип )еипе сотіе 8іго«апо(Г, дие )е п’аі іатаіз ѵи еі диі пе з’езі Гаіі
соппаііге А аисип іе зез сотраігіоіез. Оп ііі, ди’іі а сЬап^ё іе пот,
еі поіге аитопіег, дие ]’аі тіз зиг Іез ѵоіез, п’а ри Іе іёіеггег. Зоп
^оиѵегпеиг іоіі Гаѵоіг ГаиЯІё аѵес Іез епга^ёз Іез ріиз іёіегтіпёз
іе ГАззетЫёе Яаііопаіе еі іи СІиЬ іез }асоЬіп.з, аидиеі іі іоіі
аѵоіг Гаіі ргёзепі і’ипе ЬіЫіоіІіёдие. М. іе МазсЬкоіГ зега еп ёіаі
іе іоппег А Ѵоіге Ехсеііепсе диеідиез гепзеі^петепіз зиг зоп зи)еі.
*) Михаилъ Ивановичъ, 1755—1802, знаменитый скульпторъ; воспитан-
никъ, пенсіонеръ и профессоръ императорской Академіи Художествъ.
232
Оцапсі тёте }е роиггаіз рагѵепіг А Гаіге за соппаіззапсе, і’Ьёзііегаіз
і Іиі Гаіге Гіпзіпиаііоп (Іе циіиег се рауз, риізцие зоп сопсіисіеиг,
§оиѵегпеиг ои аті, у аііасЬегаіі ипе риЫісііё, цие )е сіоіз еі ѵеих
ёѵііег. II зегаіі сопѵепаЫе, цие Мопзіеиг зоп рёге Іиі епѵоуіі Гопіге
Іе ріиз ргёсіз сіе зопіг сіе Ргапсе запз Іе тоіпсіге сіёіаі. II езі А
сгаіпсіге, цие се ]еипе Ііотте п’аіі риізё ісі сіез ргіпсірез, циі зопі
іпсотраііЫез аѵес сеих, ци’іі сіоіі ргоГеззег сіапз іоиз Іез аиігез ёіаіз
еі сіапз за раігіе, ег циі раг сопзёциепі пе реиѵепі цие Іе гепсіге
таіііеигеих.
}е пе тапциегаі раз сіе сіоппег раг: А Ѵоггс Ехсеііепсе еп зоп
іетрз, сіе циеііе тапіёге сііасип сі’еих зе зега сопГогтё аих огсігёз
сіе 8а Ма]ез:ё Ітрёгіаіе. }е сіоіз т’аііепсіге цие ріизіеигз сГепіге еих
пе циіііегопі раз Рагіз, у ауап: Гатіііе, ип ёіаЫіззепіепі, ои сгиідпапі
роиг Іеиг ІіЬеггё.
}’аі ГЬоппеиг сі’ёіге аѵес Іе ріиз гезресіиеих апасЬетепі,
Мопзіеиг,
16/27 }иП1еТ
1790.
Рагіз. *)
сіе Ѵоіге Ехсеііепсе
Іе ігёз ІіитЫе еі ігёз
оЬёіззапі зегѵііеиг
8І1НОІІП.
4.
Гр. Разумовскій гр. Румянцеву.
Милостивый Государь
Графъ Николай Петровичъ!
По случаю смерти президента императорской Академіи Худо-
жествъ дѣйствительнаго тайнаго совѣтника і-го класса графа
Строганова, государь императоръ высочайше повелѣть соизволилъ,
*) Моск. і і. арх. мпн. пн. дѣлъ.
233
чтобъ Академія впредь до повелѣнія управляема была вице-прези-
дентомъ подъ вѣдѣніемъ министра просвѣщенія. Почему покорнѣйше
прошу Ваше Сіятельство, если по ввѣренному Вамъ министерству
случатся дѣла, касающіяся до Академіи Художествъ, относиться по
онымъ ко мнѣ.
Имѣю честь быть съ совершеннымъ почтеніемъ
Октября 12 дня
181 г года *).
Вашего Сіятельства
покорнѣйшимъ слугою
Гр. Алексѣй Разумовскій.
Мосх. іл. арх. мии. ин. ділъ.
234
II.
ПЕРЕПИСКА
гр. А. С. Строганова съ воспитателемъ его сына Роммомъ.
Изъ Строгановскаго архива
(томъ 53).

Гр. Строгановъ Ромму.
5.
Ои 20 Маі 1780. Роіоіхк.
Епйп )’еп ііепз Зопс, )е Іез аі Запз тез таіпз сез поиѵеііез
цис і’аііепЗаіз аѵсс (ат З’ітрасіспсе. Ѵоиз ёіез сп ѵёгііё Зе сгисііез
депз, тез Ьопз атіз. $і ѵоиз заѵіех сотЬіеп ссііс аііепіе т’а Гаіі
Зе реіпс, еп ѵёгігё ѵоиз пс піе Гсгісг раз Іапдиіг сотте ѵоиз Іе
Гаііез, таіз дие Гаіге! ]’аі Ьіеп іоп Зс ѵоиз дгопЗсг— се п’езі раз
ѵоіге Гаиіе, таіз ееііе Зез тоуепз дие ѵоиз аѵе/ етріоуёз роиг те
Іез Гаіге рагѵепіг.
]’аі еи ип гЬите аЯгеих, таіз п’еп зоуег раз іпдиіеіз, іі езі
раззё. Роиг еп геігапсЬег аЬзоІитепі Іа саизе ]’аі ргіз Іа пиіі раззёс
ипе Ьоппс ригде сі т’еп ѵоііа диіііе. Ыоіге ѵоуаде *) зе сопііпис
сотте іі а соттспсё, с’сзі-а-Зігс дие рагіоиі ой ГІтрёгаігісс разве,
еііе сп Іаіззе рагіоиі Зез ігассз раг Іез ЬіспГаііз ди’еііс гёрапЗ. Ма
ргетіёге оссираііоп Запз Іоиісз іез ѵіііез раг ой поиз раззопз, с’езі
Зс т’ІпГоппег сЬег Іез доиѵсгпеигз, Іез тадізігаіз, Іа поЫеззс, Іа
*) Гр. А. С. Строгановъ сопровождалъ въ это время императрицу
Екатерину II въ ея путешествіи въ Могилевъ на свиданіе съ императоромъ
Іосифомъ II.
237
Ьоиг^еоізіе, тёте сЬег Іез зітріез сііоуепз (іе Іеигз Ьезоіпз, <1е Іа
тапіёге сіопі Іа ]изсісе у езі асітіпізігёе, сіез таІЬеигеих, циі Іап-
§иіззепі сіапз Іез ргізопз. Аиззііоі цие )’еп іпГогте Птрёгаігісе, зі
Іез сгітез пе зопі раз сарііаих, Іез рогіез сіез ргізопз з’оиѵгепі еі
зез Іаг^еззез зе гёрапсіепі зиг юиз сеих циі еп опі ип ѵгаі Ьезоіп;
Ьогз ісі, ой, §гасе аих )ёзиііез, Іез ёсоіез зопі зиг ип аззех Ьоп ріесі,
ГёЗисагіоп езі рагіоиі ігёз пё§1і§ёе. Ь’Ітрёгаігісе ѵеиі ргепсіге сіез
тезигез еіБсасез роиг гёрагег се таі циі а Ьезоіп <Гип рготрі
гетёсіе. Ыоиз гезіопз ипе соиріе сіе ]оигз ісі тоуеппапі циоі і’езрёге
аѵоіг епсоге іе іетрз сіе ѵоиз ёсгіге. Асііеи, тез Ьопз атіз, асііеи,
зоуег зйгз сіе та ріиз іепсіге атіііё. Аітег-тоі, аітег-тоі, ]е ѵоиз
еп соп)иге, ]е зепз юиз Іез ]‘оигз сіе ріиз еп ріиз сотЬіеп )’еп аі
Ьезоіп. Ріиз Іез ріаіпіез сіез таІЬеигеих рагѵіеппепі і тез огеіііез,
еі ріиз ]е зепз сотЬіеп сеих сі’епіге еих циі опі сіез атіз зопі
тоіпз а ріаіпііге цие Іез аиігез. Аііеи.
6.
Ви 26 Маі 1780. МоЬіІесѵ.
Воп)оиг, тез Ьопз, тез ехсеііепіз атіз, ]е циіііе Іе ЬаІ циі зе
сіоппе а Іа Соиг роиг сопѵегзег аѵес ѵоиз. Вапз Іа Іеііге цие і’аі
ёсгііе Ьіег а та Гетте ѵоиз аигег ѵи ци’аргёз Іез ргетіегз іпзіапіз
<іе 1’епігеѵие епіге 1’Етрегеиг еі і’Ітрёгаігісе циі (іеѵаіепі паіигеііе-
тепі ёіге етЬаггаззапіз роиг Гип еі роиг Гаиіге, іі з’ёіаіепі реііі-і-реііі
ассоиіитёз Гип а Гаиіге аи роіпі ци’ііз зопі а ргёзепі сотте з’ііз
з’ёіаіепі соппиз сіе Юиіе ёіегпііё. II езі ітроззіЫе сі’ёіге ріиз ргёѵе-
папі, ріиз гезресіиеих цие пе і’езі 1’Етрегеиг ѵіз-і-ѵіз сіе поіге
зоиѵегаіпе; ііз сііпепі Юиз Іез )оигз епзетЫе, ііз пе сеззепі сіе зе
рагіег. Ь’Ітрёгаігісе Іиі сіізаіі ци’еііе зе ігоиѵаіі Гогі Ьеигеизе сіе се
ци’іі аѵаіі Іе §ойі сіез ѵоуа§ез, риізцие сеіа Іиі аѵаіі ргосигё Іе ріаізіг
сіе іе ѵоіг. «Масіате», Іиі гёропсііі-іі, «оп поиз ёіёѵе Юиз сіе Га^оп
«а поиз Гаіге іта§іпег цие поиз зоттез сі’ипе раіе сіИТёгепІе сіез
238
«аиігез, се п’езі ди’еп ѵоуа^еапі дие поиз поиз арегсеѵопз дие поиз
«пе Нійёгопз еп гіеп (Іез аиігез Ьоттез».
Ьез (іеих зоиѵегаіпз зе ігоиѵепі зі Ьіеп епзетЫе ди’ііз пе ѵеиіепі
раз зе диіпег іе зі іоі, іі Ноіі ѵепіг аѵес поиз ]изди’і Зтоіепзк;
Не Іа іі іга а Мозсои еі ѵіепНга ге)оіпИге 1’Ітрёгаігісе а РёіегзЬоиг^,
раг сопзёдиепі, Ьеигеизетепі поіге ѵоуа^е зега гассоигсі Не диеідиез
)оигз. Зепіег-ѵоиз, тез атіз, сотЬіеп )’еп зиіз сопіепі, ;е ѵаіз те
гарргосЬег Не ]оиг еп )’оиг ріиз Не ѵоиз, )е ѵоиз етЬгаззегаі, ]е пе
ѵоиз диіііегаі ріиз. Моп Віеи, дие ]’еп зиіз сопіепі! АНіеи, тез
Ьопз атіз, ]е зиіз оЫі§ё та1§гё тоі Не ѵоиз диіпег, та ріите
сеззега Не ѵоиз рагіег, таіз топ соеиг пе сеззега Не ѵоиз гёрёіег
сотЬіеп іі ѵоиз аіте. ЕтЬгаззех топ сЬег Роро еі аітег Іе сотте
7.
Мез сЬегз еі Ьопз атіз!
II у а ип апсіеп ргоѵегЬе диі Ніі, еі диі а §гапНе гаізоп Не
Ніге, дие Іа ргесаиііоп езі Іа теге Не Іа зйгеіі. Ые ѵоиз ёіоппег Нопс
роіпі дие ]е п’епіге роіпі аѵес ѵоиз Напз іоиз Іез Нёіаііз Напз Іездиеіз
]'е ѵоиНгаіз епігег. ѴегЬа ѵоіапі, зеі зсгіріа тапепі. Тоиі се дие )е
риіз ѵоиз Ніге, с’езі дие поіге аи§изіе зоиѵегаіпе зе рогіе Іе тіеих
Ни топНе, дие зез Ьопіёз роиг тоі зе тапііезіепі іоиригз Не ріиз
еп ріиз, ди’й реіпе поиз зоттез зогііз Не Іа ѵіііе, еііе т’а ргіз
Напз за ѵоііиге, ди’еііе езі ісі сопііпиеііетепі епіоигёе Не зез епГапіз
еі Не зез реіііз-епГапіз, дие се зопі Нез сагеззез сопііпиеііез, дие
сеііе ипіоп ѵгаітепі Ьоиг^еоізе поиз Гаіі гёрапНге Нез Іагтез Не
ріаізіг, дие і’аИоге та сЬёге таіігеззе іоиз Іез )оигз Иаѵапіаде, дие
)е зегаіз рагГаііетепі Ьеигеих зі )е ѵоиз аѵаіз аѵес тоі. Ье іетрз
езі зирегЬе, Іа паіиге гепаіі, Іез рготепаНез зопі ипідиез. ЕтЬгаззег
топ сЬег Роро, Нііез-Іиі ди’іі зоіі Ьіеп за§е. АНіеи, тез сЬегз, тез
Ьопз атіз, аНіеи, ]’е ѵоиз ѵеггаі тагНі.
239
8.
Эи 28 ]иі11сі 1785, Не Тзагзкоіё 8ё1о.
ріі гес;и ѵоз (іеих Ісіігсз Не Мозсои, тс.з сііегя атіз: Іа ргепііёгс
сіе ѵоиз, топ сіісг йіз, сі Іа зссопНе Не ѵоиз, топ сіісг Котте.
]е зиіз Ьіеп сііаппё цис ѵоиз ѵоиз рогііег Ьіеп Гип сі Гаиіге еі цие
ѵоиз сопііпиіег Іісигсизстспі ѵоіге гоиіс. ]’езрёгс цие ѵоиз аѵс/ ге\и
тез сіеих ісіігсз циоіцис ѵоиз пе т’сп ассизіех раз Іа гёсерііоп; ]е
пе зиіз раз ігор зйг Ни зогі Не сеііе цие )е ѵоиз ёегіз, )е Гспѵеггаі
іоиі Ьоппетепі а Іа розіе аѵес ргіёгс Не ѵоиз Іа Гаіге гетепгс. }е
те рогіе ігёз Ьіеп, ІЭіси тегсі, еі та НПе аиззі. ѵоиз Нігаі, топ
сіісг Котте, роиг поиѵеііез цис Іа Незсгірііоп Не Іа ТаигіИс езі Псрі
ітргітёе, оп п’сп ИізігіЬис роіпі епсоге Іез схетріаігез, таіз аззигётспі
)е зегаі ип Исз ргетіегз а еп аѵоіг еі |с ѵоиз еп спѵсггаі раг Іа
ргетіёгс оссазіоп. М. 1с сЬсѵаІісг Не Іа Соііпіёгс, аѵес Ісциеі і’аі Ніпё
Негпіёгстепі сіісх М. Не Зсдиг, т’а Иіі цие Ьіепіоі іі у аигаіі ипе
оссазіоп Н’спѵоуег ѵоз сЯеІз еп Ргапсе. }’сп ргоГіісгаі сі )’у а)оиісгаі
ипе рсіііе саіззе аѵес Нез раріегз сіііпоіз еі се цис ]с роиггаі газзстЫег
циі ѵоиз роигга Гаіге ріаізіг. II п’у а роіпі си )изци’а ргёзепі Не ісііге
Не ВетісЬсІ роиг ѵоиз, )с ИстапПегаі а топ соизіп з’іі сп а гс^и
Іа ргетіёге Гоіз цис ;е Іе ѵеггаі.
АНіеи, тез сЬегз атіз, )е ѵоиз етЬгаззе Ьіеп ІспИгетспі.
АпНгё пе те Ноппе роіпі Не поиѵеііез Не се дгаѵеиг цис )с
Гаѵаіз сЬагдё Н’еп^адег А топ зегѵісе.
9.
Ви 4 ЫоѵетЬге 1785.
Ье іетрз езі зі ИёісзіаЫс, тез сЬегз атіз, іез сііетіпз зі даіёз
цис )е пе т’сіоппе раз цие Іа розіе геіагНе циеІциеГоіз, таіз пе зоуег
роіпі іпциіеіз пі зиг та запіё, пі зиг ГехасіііиНе цие ]ё теіігаі А
та соггезропНапсе; топ соеиг те ропе А ѵоиз епігеіепіг, с’езі ип
240
ѵгаі Ьезоіп роиг тоі. ]е ѵіепз Зе Гаіге ѵепіг РаѵеІ сііег тоі, іі т’а
сііс дие Іа саіззс аѵес Іез Ьоиг§еопз сіе заріп езі сіи потЬге сіе сеііез
диі зопі рапіез; ѵоиз пе Зеѵех раз ёіге іпдиіеі Іа-Зеззиз, топ сііег
Коттс. Ьа Зезсгірііоп Зе Іа ТаигіЗе рагі аи)оигЗ’Ьиі а ГаЗгеззе дие
ѵоиз т’аѵег епѵоуёе, с’езі-а-Зігс а М. Матвѣй Семеновичъ Бѣіичевъ *).
Ѵоиз роиѵег Іа гёсіатег сЬех Іиі. 8і се тоуеп те гёиззіг, аіогз )е те
зегѵігаі сіе Іа тёте ѵоіе роиг ѵоиз Еаіге рагѵепіг ЗіДегепіез сіюзез.
Моп ѵоуаде ріііогездие сіе Іа Киззіе те іоите іои)оигз Іа іёіе.
}е Гаіз сіе іетрз еп іетрз З’ехсеііепіез асдиізіііопз роиг сеіа; раг
ехетріе, еп сіегпіег Ііеи оп т’а сіоппё ипе сагіе сіи §оиѵегпетепі сіе
Мозсои, ехсеііепіе, )е п’аі гіеп еи Зе тіеих. І.е реіпіге диі ігаѵаіііе
аих ѵиез сіи Мопі Саисазс езі З’ипе Іепіеиг ехігаогЗіпаіге. }е Гаіз
ігаѵаіііег а Іа ігаЗисііоп еп Ггап^аіз сіе Іа сіезсгірііоп §ёо§гарЬідие сіе
Іа Киззіе (Іопі ѵоиз аѵег етрогіё ипе соріе. Тоиі сеіа епіге Запз Іе
ріап Зе 1’оиѵгаде диі т’оссире, саг |е ѵоиЗгаіз ди’іі зоіі еп Ггап^аіз
еі еп гиззе. АЗіеи, тез сЬегз атіз.
10.
Ои і8 ЫоѵетЬге 1785.
І’аі оиЫіё, тез сЬегз атіз, Зе ѵоиз тапЗег дие ѵоіге саіззе Зе
РёігозаѵоЗзк езі аггіѵёе іі у а Зё)і диеідие іетрз еі дие ;е І’аі ріасёе
Запз топ саЬіпеі. Моп гесиеіі роиг Іе ѵоуа^е ріііогездие Зе 1а
Киззіе аидтепіе реііі а реііі, {е газзетЫе Зе іоиз соіёз Зез таіёгіаих,
)е Гаіз ігаЗиіге Запз се тотепі-сі еп Ггап^аіз Іа Зезсгірііоп §ёо§гарЬідие.
]е ѵоиз епѵеггаі, топ сЬег Котте, Зе іетрз еп іетрз Іез Геиіііез;
)е ѵоиз ргіегаі Зе Іез соггі§ег еі Зе те Гаіге ѵоз гетагдиез Іа-Зеззиз.
Сеіа зега оп пе реиі ріиз іпіёгеззапі. Раііез сеіа, )е ѵоиз еп
соп]иге, с’езі роиг Гиіііііё Зе Роро дие ;е газзетЫе іоиі сеіа еі с’езі
а Іиі дие ;е Іе ЗёЗіе. І’аі епсоге диеідиез апесЗоіез дие ]е Гоиггегаі
*) Артиллеріи генералъ-поручикъ.
241
16
раг сі раг Іі Запз сеі оиѵга§е еі диі Іе гепЗгопІ ріиз рідиапі. Ѵоиз
Зеѵех аѵоіг, пюп сЬег Котте, Запз ѵоіге іоитаі диеідиез Зёіаііз
зиг поіге ѵоуа§е а Іа саіагасіе Зе Іа ѴоксЬа, зиг Іез ехрёгіепсез дие
поиз у аѵопз Гаііез; Гаііез-тоі Іез рагѵепіг еі зі і’озаіз ѵоиз ргіег З’у
ІоіпЗге ѵоз гёйехіопз зиг Іа Зітіпиііоп Зез еаих Запз сеііе ргоѵіпсе,
ѵоиз т’оЫі§егіех Ьеаисоир. Ѵоиз пе те Зігез гіеп зиг Іез Зеих
апесЗоіез Зе Ріегге Іе СгапЗ дие )е ѵоиз аі епѵоуёез.
АЗіеи, тез Ьопз атіз, )е ѵоиз етЬгаззе Гип еі Гаиіге.Ьіеп іепЗгетепі.
11.
Ви 2 ВёсетЬге 1785.
Ѵоісі епсоге, тез сЬегз атіз, Іа сопііпиаііоп Зе Іа ігаЗисііоп дие
Гоп Гаіі Зе Іа Зезсгірііоп Зе Іа Киззіе. }е Зёзіге дие ѵоиз рагіа^іех
аѵес тоі Іе ріаізіг Зе ѵоіг топ ігёзог з’асситиіег. 1’арреііе аіпзі Іе
гесиеіі дие ]е Гаіз. II езі роиг іоі, топ сЬег йіз, с’езі і іоі дие )е
ѵеих Іе ЗёЗіег, іі т’атизе аиіапі ди’іі т’оссире. }е газзетЫе Зе
іоиі сбіё Зез таіёгіаих, )е зиіз сотте ГаЬеіІІе іоиригз ѵоіапі Зе
Йеиг еп Йеиг, }е гатаззе рагіоиі. }е сгоіз ди’ип ]оиг сеіа роигга
ёіге ітёгеззапі. АіЗех-тоі, топ сЬег Котте, і ргороз Зе сеі оиѵга§е.
1’аі ргіё М. Зе Іа Соііпіёге З’ёсгіге і Рагіз роиг те Гаіге ѵепіг ип
Іеипе агіізіе дие )е ргепЗгаі & тез арроіпіетепіз. }е Іе Гегаі ѵоуадег
Запз гоиіе Іа Киззіе роиг Зеззіпег се ди’іі у а З’іпіёгеззапі. РагЗоп,
тез сЬегз атіз, Зе се дие )е ѵоиз рагіе іапі Зе сеіа, таіз )е ѵоиз
аѵоие дие сеіа езі Зеѵепи та раззіоп еі 1’оссираііоп Іа ріиз а§гёаЫе.
Иоіге аті ІкозоіГ ѵоиз ёсгіі аи)оигЗ’Ьиі; ]е Гаіте оп пе реиі Заѵап-
іа§е; іі т’а іепи сотра§піе сопзіаттепі Іез сіпд )оигз дие )е пе зиіз
раз зопі а саизе Зе тез таих З’уеих, таіз Ьеигеизетепі сеіа езі
раззё еі )е сопііпие Зе ѵадиег аих аЙГаігез Зи зёпаі а топ огЗіпаіге.
АЗіеи, ]е ѵоиз етЬгаззе Ьіеп ІепЗгетепі Гип еі Гаиіге.
}е п’аі раз епсоге ге?и Іез Зеззіпз.
Ѵоіге Іеііге, топ сЬег Котте, роиг ВетісЬеІ езі рагііе.
242
12.
Ви 29 ВёсетЬге.
С’езі Іа сіегпіёгс Гоіз цие ]е ѵоиз ёегіз Запз Іа ргёзепіе аппёе,
тез сЬегз атіз, поиз Іа йпіззопз ё!оі§пёз Іез ипз (Іез аиігез; і’езрёге,
тез Ьопз атіз, ди’іі п’еп зега раз (іе тёте сіе сеііе циі ѵіепі. }е
п’аі раз Ьезоіп сіе ѵоиз сііге юиз Іез зоиЬаііз цие )е Гаіз роиг ѵоиз,
та іепсігеззе ѵоиз езі соппие, еііе пе ѵоиз зёраге раз Гип сіе Гаиіге,
ѵоиз т’ёіез ё§аіетепі сЬегз. Моп йіз, топ аті, ееіиі циі гстрііг
та ріасе, циі ргёраге Іе ЬопЬеиг Гиіиг сіе топ епГапі, соттепі Іез
сіізііп^иег? Ѵоиз, топ сЬег Котте, )е те )е11с сіапз ѵоз Ьга.з;
сопііпиех іосцоигз сотте ѵоиз і’аѵех Гаіі іизци’і ргёзепі. 8оі§пех
Іа )еипе ріапіе цие )е ѵоиз аі сопйёе, сі ѵоиз, топ сііег йіз, а циі
)с сіоппе та Ьёпёсіісііоп раіетеііе, ѵоиз, цие ;с зеггс сопіге топ
соеиг, зиіѵех Іез аѵіз сі’ип аті циі а Гаіі іапі сіе засгійсез роиг ёіге
аиргёз сіе ѵоиз, роиг ѵоиз зегѵіг сіе зесопсі рёге. Оиі, топ сЬег йіз,
еп зиіѵапі зез сопзеііз ѵоиз сіеѵіепсігех Ьоп сііоуеп, ѵоиз сіеѵіепсігех
ип Ьотте иіііе а ѵоз зетЫаЫез еі ѵоиз зегех та сопзоіаііоп. Ѵоііа
Іез зоиЬаііз сі’ип рёге циі ѵоиз аіте, сі’ип аті циі ѵоиз сЬсгіг. М. сіе
Іа Соііпіёгс т’а соттипіциё ѵоіге ігасіисііоп, топ сЬег Котте, сіе
Іа сіезсгірііоп сіе Іа Таигісіе, )е Гаі Іие аѵес Іе ріиз ^гапсі ріаізіг сі
І’аі репзё ци’іі п’у аѵаіі цие ѵоиз циі риіззіех Гаіге сеііе Ігасіисііоп. }’аигаіз
ѵоиіи цие ѵоиз еиззіех а]'оиіё циеіциез-ипез сіе ѵоз ргоргез гёЯехіопз,
еііез аигаіепі ёіё ріиз іпіёгеззапіез цие 1с іехіе тёте. М. НаЫііх,
аиіеиг сіе сеііе сіезсгірііоп, М. Раііаз еі М. сіе Іа Соііпіёгс ѵіеппепі
сіетаіп сііпег сЬех тоі. Ѵоиз поиз тапциегех, топ сЬег аті.
}е ѵіепз сіе гесеѵоіг іе сіеззіп сГипе ѵие сіе Кіе>ѵ ргізе сіи Ьаиі
сіе іа топіадпе, ипе реіііе сіе Гіпіёгіеиг сГипе сЬареІІе еі ип сіеззіп
Гаіі аи сгауоп сГипе ЬгапсЬе сіе ѵі^пе; |е ѵоисігаіз цие ѵоиз те йззіех
іа сіезсгірііоп сіе сез сіеззіпз-іа, )с Іез аі ге^из раг Іа розіе, )е пс
заіз раз зі се зопі сеих цие ѵоиз аѵех ѵоиіи спѵоуег раг ип сіез
§епз сіе М. Іе сотіе Аіехіз Казоитохѵзку. Ѵоиз гесеѵгег аи]оигсГЬиі
тіііе гоиЫез еп раріег А ѵоіге асігеззе огсііпаіге. Асііеи, тез сЬегз атіз.
243
16*
13.
Ви іі ЫоѵетЬге 1786.
}’аі і ѵоиз арргепЗге, тез сЬегз атіз, дие М. Іе сЬеѵаІіег сіе Іа
Соііпіёге ѵіепі сіе ргепсіге зоп соп§ё сіе І’Етрегеиг роиг аііег Гаіге
ип іоиг сіапз за раігіе. II а ѵоиіи ргойіег сіе ГаЬзепсе сіе 5а Ма;езіё
еі сіе сеііе сіе зоп тіпізіге, циі а ГЬоппеиг сіе Гассотра§пег, роиг
геѵоіг зез атіз еі зез рагепіз. Зоп ѵоуа^е зега сіе зерс а Ьиіі тоіз,
іі геѵіепсіга епзиііе; реиі-ёіге аига-і-іі іа заіізГасііоп сіе ѵоиз ѵоіг.
}’аѵоие дие і’епѵіе зоп зогі. }е ѵоиз сіігаі ипе аиіге поиѵеііе: Маііу
ѵіепі сіе геѵепіг сіе зоп ігоізіёте ѵоуа^е сіе ЗіЬёгіе; іі еп а гарропё
Не Ьіеп Ьеііез сЬозез, таіз М. Іе сотіе Аіехіз Казоитоѵзкі а Зё)а
ргіз Іез сіеѵапіз, іі еп а еи сіе ігёз Ьеаих тогсеаих, епіге аиігез ипе
таіасЬііе сіе диіпге роисіз.
Ісі іоиі зе ргёраге роиг Іе Зёрагі сіе ГІтрёгаігісе диі аига Ііеи
сіапз Іе соттепсетепі сіи тоіз сіе }апѵіег ргосЬаіп. }е п’аі раз
ГЬоппеиг сГёіге Зе за зиііе. М. Іе сотіе Зе Ваітаіпе *) а еи іа
ріасе Зе доиѵетеиг дёпёгаі З’ОгеІ еі Зе Коигзк, еі за ріасе Зе
Зігесіеиг Зи согрз Зез саЗеіз а ёіё Зоппёе А М. іе сотіе З’АпЬак.
Ѵоіій Ьіеп Зез поиѵеііез, п’езі-се раз, тез Ьопз атіз; таіз і’езрёге
дие сеііе диі ѵоиз іпіёгеззега Іе ріиз, с’езі дие, Віеи тегсі, тоі еі
та Й11е поиз поиз рогіопз Ьіеп. АЗіеи, ]’е ѵоиз етЬгаззе.
14.
Ви 12 Маі 1787.
Іе те Іоиаіз Зи ргіпіетрз, тез сЬегз атіз, Запз та Зетіёге
Іеііге. Ье іетрз езі Ьіеп сЬап§ё, поиз аѵопз асіиеііетепі Зез ѵепіз
*) Графъ Антонъ Богдановичъ де-Бальменъ (де Ваітаіпе), 1740—1790;
въ русской службѣ съ 1751 г.; въ 1774 г. — генералъ-маіоръ, въ 1780 г.—
генералъ-поручикъ; въ 1790 г. принималъ участіе во а-й турецкой войнѣ;
умеръ отъ ранъ. Его сынъ, графъ Александръ Антоновичъ, былъ комиссаромъ
отъ русскаго правительства при Наполеонѣ I на о. св. Елены.
244
Ггоісіз еі диеІдиеГоіз сіез §е1ёез Іа пиіі диі іпсоттоЛепі Ьеаисоир.
}е т’еп геззепз, саг )’аі ипе езрёсе Ле Іогіісоіі диі т’іпсоттоЛе аззея.
}е ѵоиз епѵоіе Іе іоитаі Ли ѵоуа§е Ле ГІтрёгаігісе роиг ѵоиз тенге
аи Гаіі Ле се диі зе раззе еі )е ѵоиз Іез епѵеггаі Ле гетрз еп гетрз.
Ь’Ітрёгаігісе ѵіепг Ле риЫіег ип тапіГезіе іеггіЫе сопіге Іез Лиеіз;
се таі диі поиз ѵіепі Лез ЬагЬагез еі Л’ипе Гаиззе іЛёе Ли роіпі
Л’Ьоппеиг, соттеп^аіі Ьеаисоир а ргепЛге гасіпе сЬег поиз. Ье тапі-
Гезіе езі ігор 1оп§ роиг ѵоиз Іе ігапзсгіге, таіз )е ѵоиз еп Гегаі рагѵе-
піг ип ехетріаіге аѵес Іез Ііѵгез дие ѵоиз те ЛетапЛея еі дие ]е
сотріе ѵоиз епѵоуег іпсеззаттепі. II п’езі роіпі Ли іоиі диезііоп
Ле §иегге ісі еі )’изди’і ргёзепі оп езі Гогі ігапдиіііе Ле се сбіё-іі.
)е зиіз Ьіеп сопіепі, тез сЬегз атіз, Ле ѵоіге Легпіёге Іеііге, ѵоиз,
топ сЬег Котте, раг Іе Лёіаіі дие ѵоиз те Гаііез Лез оссираііопз
Ле топ Ыз еі ѵоиз, топ сЬег Ыз, раг Іез зепіітепіз дие ѵоиз те
Гаііез соппаііге зиг Іа геіі^іоп. Ѵоиз аѵея еи Ле Іа реіпе, те Лііез-ѵоиз,
Ле пе роіпі аѵоіг ри сеііе аппёе еп гетрііг Іез Леѵоігз, риізди’іі
п’у а роіпі і Сепёѵе Л’ё§1ізе Ле поіге соттипіоп; )е ѵоиз Лігаі
Іі-Леззиз, топ сЬег аті, ди’а ГітроззіЫе пи! п’езі іепи, таіз дие
ѵоиз еп гетріігея Іез Леѵоігз, еп Гаізапі ѵоіге роззіЫе роиг асдиёгіг
Іез соппаіззапсез диі реиѵепі ѵоиз гепЛге иіііе а ѵоз зетЫаЫез, еп
ауапі ипе сопЛиііе еі Лез тсеигз іпіасіез, еп гетрііззапі ехасіетепі
се дие ѵоіге аті, Іе тіеп, сеіиі диі те гергёзепіе аиргёз Ле ѵоиз,
М. Котте еп. ип тоі, ѵоиз ргезсгіга. Аіогз Іе Сіеі ѵоиз Ьёпіга, еі
)е ѵоиз Іа Лоппе, топ сЬег аті, сеііе ЬёпёЛісііоп раіегпеііе. Ѵоіге
зоеиг ѵоиз етЬгаззе, аЛіеи.
15.
Ви іо ВёсетЬге 1787.
Вапз ѵоіге Легпіёге, топ сЬег Котте, ѵоиз те тапЛея ди’іі
ѵоиз гезіе 4767 ііѵгез Ле Гаг§епі диі ѵоиз а ёіё Лезііпё Лапз Іе
соигапі Ле 1’аппёе раззёе, таіз сотте ѵоиз п’аѵея гіеп ргіз зиг сеііе
245
зотте сіез Ьопогаігез диі ѵоиз геѵіеппепі, )е ѵоиз ргіе Зе Іез ргепЗге
еі З’еп Гаіге Зе тёте А Гаѵепіг, іеіз ди’ііз зопі тагдиёз сіапз Іе
сопігаі Гаіі епіге поиз еі гёЗі§ё раг Іе сотіе сіе Соіолѵкіпе дие )е
ге^агЗе сотте засгё еі дие )е Зоіз еі ѵеих таіпіепіг сіапз іоиіе за
Гогсе. Ѵоиз те регтеіігег серепЗапі Запз Іа зиііе З’у а]оиіег іоиі
се дие та гесоппаіззапсе те Зісіе еі те Зісіега роиг ѵоиз. И п’езі
раз ]изіе, топ сЬег аті, дие ѵоиз зирропіег роиг ѵоіге сотріе іа
Зёрепзе Зез Іе^опз дие ѵоиз аѵег рапа^ёез аѵес топ йіз, риіздие
с’ёіаіі роиг Іиі зегѵіг З’ётиіе еі дие сеіа епігаіі Запз Іе ріап Зе зоп
ёЗисаііоп Зопі ]е ѵоиз Іаіззе Іе таііге аЬзоІи, ёіапі Ьіеп регзиаЗё
раг ехрёгіепсе Зе Іа за§еззе еі Зе ГогЗге дие ѵоиз у теііех. }е ѵоиз
епѵеггаі іпсеззаттепі Гаг§епі раг Іе топі-Зе-ріёіё. 1’аигаіз гасЬеіё
сеііе аппёе сез Зіатапіз, таіз Гаг§епі дие )'е Зезііпаіз роиг сеіа еі
ріиз епсоге а ёіё етріоуё раг та Гетте роиг ГасЬаі З’ипе таізоп
а Мозсои. Сеі оЬ)'еі т’а сойіё Зіх тіііе гоиЫез; сесі езі роиг ѵоиз
зеиі, топ сЬег аті.
}’етЬгаззе Ьіеп іепЗгетепі топ йіз, )е п’аі раз іе іетрз Зе Іиі
ёсгіге еп ранісиііег.
16.
Ои 4 Магз.
5’аі ге$и ѵоз Зегпіёгсз Іеіігез, тез сЬег атіз. Ьа сопііпиаііоп Зе
іоп )оита1, топ сЬег йіз, те Гаіі §гапЗ ріаізіг. А ргороз Зе )оита1,
)е ѵоиз Зігаі дие М. Іе сотіе Зе МапІеиГеІ *) ѵіепі Зе геѵепіг Зе
зоп дгапЗ ѵоуаде Запз Гіпіёгіеиг Зе Іа Киззіе. II а Гаіі ріиз Зе
40000 ѵегзіез Зопі ріиз З’ип диап А сііеѵаі. Зоп )'оитаІ зега запз
Зоиіе Ьіеп іпіёгеззапі. С’езі ип Ьіеп езіітаЫе ]’еипе Ьоттс, іі )’оіпі
А ип дгапЗ ГопЗ З’іпзігисііоп Іа теіііеиге сопЗиііе еі Іа ріиз дгапЗе
♦) Андрей Андреевичъ, 1762—1832, сенаторъ.
246
тоіезііе, аиззі езі-іі §ёпёга1етепі аітё еі езіітё. Ти ѵоіз, топ сЬег
Роро, 4иеіз зопі Іез Ггиііз і’ипе Ьоппе ёіисаііоп еі сГипе іосііііё
зоиіепие аих сопзеік сі’ип за§е §оиѵегпеиг. }е п’аі ри т’етрёсЬег,
топ аті, еп Іе ѵоуапі іе репзег і іоі, )е п’аі ри т’етрёсЬег іе
іёзігег ^ие іи Іиі геззетЫез еі ]е пе риіз т’етрёсЬег іе і’ёсгіге роиг
іе гесоттапіег, аи пот іе та іепігеззе раіетеііе еі іе іоиі се
ци’іі у а іе ріиз засгё, іе тепег ипе сопіиііе за§е, іе г’арріідиег еі
іе сопіепіег еп іоиі топ теіііеиг аті еі Іе ііеп. С’езі М. Котте
циі те гетріасе аиргёз іе іоі, цие іи іоіз аітег еі гезресіег сотте
ип зесопі рёге.
Мез етЬгаззетепіз, )е ѵоиз ргіе, тез сЬегз атіз, й топ пеѵеи
еі і ВетісЬеІ. Вііез і се іегпіег цие і’аі ге$и за Іеііге аѵес сеііе
циі у ёіаіі іпсіизе, цие )’еп аі сопГёгё аѵес топ соизіп еі М. Ьиіегз;
се §а1апі Ьотте езі Ьіеп ёіоппё іез іоиіез цие Гоп іётоі^пе зиг
зоп сотріе, іі сгоіі цие се зопі зез соггезропіапіз іе Ноііапіе циі
зопі саизе іи геіагі іез рауетепіз цие зез атіз іе 8ігазЬоиг§ ёргои-
ѵепі, таіз іі у гетёііега; аи гезіе тоі ]е Гаі рауё іёз Іе тоіз іе
}иіп раззё циапі оп а гепоиѵеіё ѵоз іеіігез іе сгёііі. Аііеи.
17.
Ви 2і Магз 1789.
}е ѵоиз епѵоіе сі-іоіпі, топ сЬег Котте, ипе іеііге роиг топ
пеѵеи; еііе езі й сасЬеі ѵоіапі роиг цие ѵоиз риіззіег 1а Ііге. ]’у
)оіпі ипе Іеііге іе сЬап&е іе 15500 Ііѵгез; Іе сЬап§е езі зі Ьаз цие
ѵоііі іоиі зе ци’опі ргоіиіі 5000 К. }е зиіз зі ассаЫё іе Іа регіе
цие ]е ѵіепз іе Гаіге ци’іі а Гаііи цие )е газзетЫе іоиіез тез Гогсез
роиг іиі ёсгіге еі пе раз тагциег іоиіе та зепзіЬіІііё роиг тёпа^ег
Іа зіеппе. Сопзоіег-Іе, топ Ьоп аті, ;е гепіз §гасе аи СіеІ іе се
<}ие іапз ип тотепі аиззі іеггіЫе ой і’аі Ьезоіп іе іоиіез тез Гогсез
роиг гёзізіег аи сЬа§гіп цие ]е геззепз, )’е гепіз дгасе аи СіеІ, ііз-)е,
іе се ци’П те Гаіі )'оиіг іе Іа запіё Іа ріиз рагГаііе. Вііез ё ѵоіге
247
аті ВетісЬеІ ди’іі пе з’іпдиіёіе раз сіе зоп зоп риіздие )е зиіз Іе
ргіпсіраі іиіеиг (Іез Ьіепз сіи ЗёГипі, еі дие ]’аі роиг сотра^попз
<іез регзоппез диі Гезіітепі іпйпітепі ег дие і’аі сЬоізіез тоі-тёте.
Ои’іі зоіі Зопс ігапдиіііе, ди’іі сопііпие й ргепЗге зоіп сіи Ьагоп еі
ди’іі поиз Іе гатёпс аи ріиз іоі.
Еі іоі, топ сЬег йіз, ргепсіз зоіп <1е іоп соизіп, Зе іоп аті, сіе
іоп Ггёге, саг )е ГаЗоріе Зёз се тотепі-сі роиг топ йіз; сопзоіе-іе,
топ сЬег аті; сотте за зепзіЬіІііё, Іа ііеппе езі аиззі Запз се
тотепі-сі А 1’ёргеиѵе. АЗіеи, топ аті.
18.
Ви 9 Маі.
Моп сЬег Котте, с’езі ѵоиз, топ Ьоп аті, дие )е сЬаг§е
(1’етЬгаззег Ьіеп іешігетепі (іе та рагі топ йіз еі (іе Іиі Зёсіагег,
дие 8а Ма)езіё ГІтрёгаігісе а еи Іа Ьопіё Зе Іе ріасег сотте аісіе
(іе сатр Зи тагёсЬаІ ргіпсе Роіеткіп *), се диі Іиі Зоппе гап§ Зе
сарііаіпе, еі роиг ди’іі зе гепЗе Зі§пе (Іез Ьопіёз (іе за зоиѵегаіпе
еі роиг тёгііег ГарргоЬаііоп Не зоп сЬеГ, іі Іиі езі регтіз (іе
гезіег (іапз Іез рауз ёігап^егз роиг асЬеѵег зоп ё(іисаііоп. А ргёзепі
с’езі іоі, топ сЬег сарііаіпе, с’езі а іоі, топ сЬег йіз, дие ]е
т’аЗгеззе: еп гесеѵапі еп топ пот ГетЬгаззетепі Зе М. Котте,
зоп§е, топ аті, дие с’езі тоі-тёте диі і’етЬгаззе, диі іе зегге
Ьіеп іепЗгетепі етге тез Ьгаз раіегпеіз, диі іе соп]иге Іез Іагтез
аих уеих Зе сопііпиег А ігаѵаіііег роиг іе регГесііоппег Запз іез ёіиЗез,
Зе зиіѵге ріиз дие іатаіз Іез сопзеііз Зе поіге аті соттип; дие іа
сопЗиііе зоіі іоиригз арргоиѵёе раг Іиі еі іи сопіепіегаз Іе ріиз
іепЗге Зез рёгез.
•) Григорій Александровичъ, 1736 — 1791, генералъ-фельдмаршалъ.
248
19.
Мез сЬегз атіз, ]е п’аі раз ѵоиіи Іаіззег раззег сеііе розіе запз
ѵоиз ёсгіге еі запз ѵоиз тапсіег дие )е те ропе, Віеи тегсі, Гогі
Ьіеп. }е п’аі раз Іе іетрз сіе т’ёіепсіге аи]оигс1’Ьиі, саг )е герагз
сіапз Гіпзіапі роиг іа Соиг. }е ѵоиз сіігаі, топ сЬег Котте, ипе
поиѵеііе диі, }е сгоіз, пе ѵоиз Сега роіпі сіе реіпе, с’езі ди’ип сіе
ѵоз атіз дие ѵоиз аітег сотте тоі, з’езі аЬзоІитепі зёрагё сі’ипе
регзоппе диі Іиі Гаізаіі сіи гогг сіапз ѵоіге езргіі еі дие Іа регзоппе
рап сіапз ігёз реи сіе )оигз. Асііеи.
20.
Оие ѵоиз ёіез аітаЫе, топ сЬег аті, сіе т’аѵоіг сіоппё сіе ѵоз пои-
ѵеііез, дие ѵоиз ёіез аітаЫе епсоге ипе Гоіз сіе т’еп аѵоіг сіоппё сіи
сЬег сотіе сіе Соіосѵкіпе. 8а іеііге езі ехсеііепіе, таіз се сЬег аті пе
соппаіі роіпі Іез Соигз, іі езі ітроззіЫе дие )е Іізе за Іеііге іеііе
ди’еііе езі А Гітрёгаігісе. геѵіепсігаі тагсіі еі поиз Іа гёГогтегопз
А поиз сіеих сіе Га^оп ди’еііе роигга Гаіге зоп еНеі еі п’оЯепзега
регзоппе. Се дие сіетапсіе М. сіи Раіу езі зі сііЖсіІе, дие с1І8-)е,
сііГНсіІе, с’езі тёте ітроззіЫе. С’езі ип сЬаоз дие поз Іоіз сгітіпеііез,
іі Гаисігаіі Ьіеп сіи іетрз роиг Іез газзетЫег, іі еп Гаисігаіі епсоге
сіаѵапіа§е роиг Іез тенге еп огсіге еі риіз се п’езі раз поз Іоіз
ди’іі Гаиі гёГогтег, іі еп Гаиі сіе поиѵеііез еі с’езі А диоі з’оссире
поіге асІогаЫе зоиѵегаіпе. Ѵоиз заѵег сотте еііе з’езі ехріідиёе аѵес
тоі ІА-сіеззиз, ѵоиз заѵег ди’еііез зопі сіё]’А ргездие іоиіез Гаііез, ѵоиз
заѵег диеіз реііі.з агіісіез у тапдиепі, раг сопзёдиепі, се дие )е
сіёзігегаіз сіе М. сіи Раіу п’езі раз сіез Іоіз сгітіпеііез роиг Іа Киззіе,
таіз сіез ѵиез §ёпёга1ез, сіез ргіпсірез §ёпёгаих зиг Іез Іоіз сгітіпеііез
еі зиг Іа ргосёсіиге сгітіпеііе. Ьа диезііоп езі ргозсгііе сіериіз 1оп§-
іетрз сЬег поиз, іі п’еп езі ріиз диезііоп. зоиз Іе ге^пе сіе Іа сіётепіе
СаіЬегіпе. ]’асіоге іоиз Іез )оигз сіе ріиз еп ріиз та сЬёге Маіігеззе,
)е Іиі ігоиѵе іоиз Іез )оигз сіе поиѵеііез диаіііёз диі т’аііасЬепі А еііе.
249
Ѵоиз соппаіззег топ соеиг, ѵоиз заѵег сотЬіеп іі ез: зепзіЫе, раг
сопзёциеп: ѵоиз роиѵег еп сопсіиге сотЬіеп топ аіГасЬетепІ ез:
^гапсі. Асііеи, топ сЬег аті, Гаігез сіез гергосЬез А М-Пе ВаиДе: <1е
се ци’еііе пе т’а раз ёсгіг. Мопггех-Іиі та Іеііге роиг ци’еііе пе
з’іта§іпе раз цие )е пе репзе роіп: А еііе. — Асііеи епсоге ипе Гоіз,
Гаігез гои: ріеіп Д’атігіё А поіге йіз; ]'е сгоіз цие і’аі §гапсіе гаізоп
сіе Гарреіег пдгге, п’езг-се раз, топ аті? Асііеи.
21.
Ви 5 ОсіоЬге 1789.
Ѵоз Іепгез, тез сЬегз атіз, т’опг аЬзоІитепі ггапциіііізё зиг
ѵоіге зё)оиг сіапз ипе ѵіііе ой Д’аргёз Іез раріегз риЫісз іі а гё§пё
Ьеаисоир сіе ДёзогДге; сіе топ сбгё, роиг ѵоиз Ггапциіііізе:, топ
сЬег Йіз, зиг Іез Гаих Ьгиііз цие Іа Соиг сіе Зиёсіе а Гаі: гёрапсіге,
;е ѵоиз епѵоіе Іа соріе <1е Іа іекге цие Іе ргіпсе сіе Каззаи *) а
ёсгііе аи гоі сіе 8иёДе. В’ип аи:ге согё, поиз гесеѵопз соиггіегз зиг
соиггіегз аѵес сіез поиѵеііез зиг Іез аѵапга^ез цие поиз гетроггопз
зиг Іез Тигсз. ]е зоиЬаіге, топ сЬег аті, цие ѵоиз сотЬаігіех аиззі
ѵогге рагеззе е: цие ѵоиз гетроггіех Іа ѵісгоіге. }е ѵоиз епѵоіе
Іе сотіаІ5$епіенІ сіе Іа саіззе аѵес сіез Ііѵгез цие ;е ѵоиз епѵоіе. Ѵоиз
у ггоиѵегех аиззі топ рогггаі: Гаі: аи сгауоп раг ип ойісіег циі Де-
теиге сЬег тоі. II ез: ггёз геззетЫапг. }е зиіз ГасЬё ци’іі аі: тіз
сіеззоиз сіез ѵегз циі пе те ѵоп: раз сіи :оиг, таіз )’е пе роиѵаіз
раз Іез еДасег. Асііеи, сЬегз атіз, )е ѵоиз етЬгаззе сіе гои: топ
соеиг. ѵоиз ргіе, топ сЬег Котте, сіе те Гаіге Гаіге Іе рогггаі: Де
топ йіз А Гішііе еп §гапД раг Іе теіііеиг реіпгге, ѵоиз т’оЫі^егег
Ьеаисоир.
*) Нассау - Зигенъ, Карлъ - Генрихъ,
флота.
1745 — 1808; адмиралъ русскаго
250
22.
Ои 12 Магз 1790.
Не ѵоиз іпдиіёіег раз, тез сЬегз атіз, сіе се дие і’аі іагсіё
диеідие іетрз а ѵоиз сіоппег сіе тез поиѵеііез; §гасе аи Сіеі,
та запіё п’езі роіпі Іа саизе сіе се гесагсі, таіз сі’аиігез сігсопзіапсез
диі зегаіет ігор 1оп§иез і ѵоиз сіёіаіііег еп опі ёіё Іа гаізоп. Ьа
ѵізііе сіе Гехетрі сіе роіісе пе те ріаіі раз сотте і ѵоиз, )‘е пе
заіз і диоі ГаіігіЬиег; аи гезіе, топ сЬег Котте, )е зиіз регзиасіё
дие ѵоиз ёіез ігор ргисіепі роиг п’аѵоіг раз ргіз Ій-сіеззиз ѵоз те-
зигез. Ѵоіій Іе Ьеаи іетрз диі ѵа ѵепіг, )е зиррозе дие ѵоиз еп
ргойіегег роиг Гаіге диеідиез юигпёез. }’агіепсіз Іі-сіеззиз сіе ѵоз
поиѵеііез. Ьез іёіез зопі Гигіеизетепі ехаііёез сЬег ѵоиз, іоиіе
ГЕигоре а Іез уеих оиѵегіз зиг се диі з’у разве, еі )е ѵоиз аѵоие
ди’оп пе з’аііепсі й гіеп сіе Ьоп. }’аі ге<;и сіез поиѵеііез сіе ОетісЬеІ,
іі т’ёсгіі сіе Вегііп, іі сотріе з’аггёіег диеідие іетрз А 8ігазЬоиг§,
сіе зопе дие ѵоиз пе Іе ѵеггег раз сіе зі іоі. Асііеи, тез сЬегз атіз,
)е ѵоиз етЬгаззе.
23.
Ои 20 ]иіп.
}атаіз, топ сЬег Котте, та сопйапсе п’а сіітіпиё, пі пе сііті-
пиега а ѵоіге. ёдагсі; і’аі ігор сіе гаізоп сі’еп аѵоіг еі Іа ріиз ѵіѵе
гесоппаіззапсе езі «гаѵёе сіапз топ соеиг. Роиг се диі езі сіе ѵоіге
сіёрагі сіе Рагіз, се дие )е ѵоиз еп аі ёсгіі ёіаіі Гопсіё зиг сіез сопзі-
сіёгаііопз аихдиеііез )е Зоіз те зоитеііге, с’езі сез тётез сопзісіёга-
ііопз диі т’оЫі^епІ й ѵоиз гепоиѵеіег Ій-сіеззиз та ргіёге Іа ріиз
іпзіапіе. Роигдиоі п’ігіег-ѵоиз раз Гаіге ипе іоигпёе еі ѵоиз аггёіег
а Ѵіеппе? Ѵоиз у ігоиѵегіех пііііе геззоигсез роиг 1’ёЗисаііоп сіе
топ йіз. Коз сіеих Соигз зопі атіез, поіге атЬаззасіеиг, Іе ргіпсе
251
Саіііхіпе *), езі ип ѵіеіІІагЛ гезресіаЫе циі зе Гегаіі ип ѵгаі ріаізіг
сіе ѵоиз ёіге иіііе, зоп аЛ)оіпі, Іе сотіе АпЛгё Казоитоѵзку, езі
ип Ьотте Ли ріиз §гапЛ тёгііе. Раг іоиі се ци’оп Іиі а Ліі Ле
ѵоиз іі езі ігёз етргеззё Ле ѵоиз соппаііге; раг Іез Ііаізопз ци’іі
а Лапз Іе рауз, іі ѵоиз зега аиззі ігёз игііе. Аи пот Ле Віеи, топ
сііег аті, резех Ьіеп іоиі се цие ]е ѵоиз Ліз; )'е ѵоиз Іе гёрёіе, }’аі
Іез гаізопз Іез ріиз Гогіез і ѵоиз соп)игег Ле циіііег Іе рауз цие
ѵоиз ЬаЬііег. АЛіеи, топ Ьоп аті.
24.
Эи 2і ЗеріетЬге 1790.
Д ’аі 1оп§іетрз гёзізіё, топ сЬег Котте, А Гога§е циі ѵіепі епйп
Л’ёсіаіег. СотЬіеп Ле Гоіз Лериіз ци’іі те тепасе пе ѵоиз аі-]е роіпі
ёсгіг Ле циіііег Рагіз еі еп Легпіег Ііеи тёте Іа Ргапсе, )е пе роиѵаіз
роіпі т’ехрііциег ріиз сіаігетепі. Оп пе ѵоиз соппаіі роіпі аззег, топ
сЬег Котте, оп пе гепЛ роіпі )изгісе а Іа ригеіё Ле ѵоз іпіепгіопз,
оп а сги ѵоіг ип Лап^ег ётіпепі Ле Іаіззег ріиз 1оп§гетрз ЛеЬогз,
еі зипоиі Лапз ип рауз а^ііё раг ип езргіі Л’апагсЬіе, ип )еипе Ьотте,
Лапз Іе соеиг Лициеі Лез ргіпсірез сопігаігез аи гезресі Ли §оиѵег-
петепі Ле за раігіе роиѵаіепі §егіпег, Іе гепЛге таІЬеигеих еі епігаіпег
Лапз зоп таІЬеиг Ьеаисоир Л’аиігез. Оп а сги цие ѵоиз-тёте раг
епіЬоизіазте п’оррозегіех раз ипе Лі^ие сопѵепаЫе роиг аггёіег ип
)еипе Ьотте епігаіпё раг Гехетріе; оп а Ліг цие ѵоиз ѵоиз ёгіех
іпзсгііз іоиз Іез Леих Лапз Іе СІиЬ ііез ]асоЫп$ ци’оп циаіійе Ли іігге
Ле СІиЬ ііе Іа ріѵра^апЛе ои (Іез Іінга^ез. І’аі оррозё аих Ьгиііз циі
опі соиги, аи тёсопіепіетепг ^ёпёгаі, та сопЯапсе еп ѵоіге Ьоп-
пёіеіё еі ѵоіге за^еззе, і’аі іоиі Ліі, іоиі Гаіі се ци’іі ёіаіі еп топ
роиѵоіг роиг т’оррозег і сеі ога§е. Маіз, сотте )е ѵоиз Гаі Ліг,
*) Димитрій Михайловичъ, 1721 — І793> учредитель Голицыиской боль-
ницы въ Москвѣ, былъ болѣе 30-ти лѣтъ русскимъ посломъ при вѣнскомъ
дворѣ.
252
іі а епйп ёсіаіё, еі )е те ігоиѵе оЫі§ё (іе гарреіег топ йіз, <1е Іе
ргіѵег (Гип §оиѵегпеиг гезресіаЫе (Іапз Іе тотепі ой зез сопзеііз
Іиі зопі Іе ріиз пёсеззаіге; і’епѵоіе роиг сеі ейеі топ пеѵеи М. (1с
Ыоѵозіі/охѵ *), диі диоідие )еипе епсоге а (іоппё (іез ргеиѵез (іе
за за§еззе еі (1с за рги(1епсе. Кесеѵех Іез аззигапсез сіе тез гедгеіз, (Іе
та ріиз ѵіѵс гесоппаіззапсе еі (Іе топ іеп(1гс аііасЬетепі.
Р. 8. М. (Іе Ыоѵозі1хо\ѵ езі Гоигпі (Іе іоиі Гаг^епі пёсеззаіге роиг
Іе геіоиг (іе топ йіз. }е пе заіз раз сотЬіеп ѵоиз аѵех сіёрі іоисЬё
зиг Іа (іегпіёге Іеііге (іе сгёЯіі дие )е ѵоиз аі Гаіі раззег, )е ѵоиз
зиррііе (іе §ап1ег Іе гезіе еп аііепііапі дие )с ѵоиз Газзс раззег ипе
ріиз Гогіе тагдие (Іе та гесоппаіззапсе.
Роммъ графу А. С. Строганову.
25.
Соппаіззапі іоиіе Гітрогіапсе (Іе Гетріоі дие )е гетрііз аиргёз
(іе Мопзіеиг ѵоіге йіз, еі (іёзігапі тёгііег ѵоіге сопйапсе, іе п’аі гіеп
пё§1і§ё (іе се диі т’а раги пёсеззаіге роиг Гогтег ип ріап (Іе сопсіиііе
за§е еі гёЯёсЬі. Тгоіз роіпіз ргіпсіраих опі Гаіі ГоЬ)еі (іе тез
гесйегсЬез — Іе рЬузідие, Іез тоеигз еі Гіпзігисііоп. С’езі (Іапз 1а
Іесіиге (Іе Тіззоі, (іе Коиззеаи, (Іе Еоск еі (іапз Іез епігеііепз Ггёдиепіз
дие і’аі еиз а се зи]еі аѵес ип аті ёсіаігё, дие і’аі риізё Іез іЗёез
дие ]’е зоитеіз а ѵоіге ехатеп. }’аі зепіі дие пе роиѵапі ёіге Гётиіе
(іе топ ёіёѵе (іапз Іа ріирап Яс зез ёіиЯе.з еі (іе зез ехегсісез, )е
Яеѵаіз рогіег іоиіе топ аііепііоп а Іез Ьіеп (1ігі§ег, айп ди’іі еп
геііге іоиі Іе Ггиіі роззіЫе. іе (іеѵіепз сп се тотепі роиг Іиі ип
зесоші рёге, і’еп асіоріе іоиз Іез зепіітепіз еі іі ігоиѵега еп тоі (іапз
*) Николай Николаевичъ, 1761 — 1838, статсъ-секретарь императора
Александра I, сенаторъ, императорско-царскій комиссаръ въ Царствѣ Поль-
скомъ; съ 1834 г. — предсѣдатель Государственнаго Совѣта; въ 1835 г. возве-
денъ въ графское Россійской Имперіи достоинство. Его мать, Марія Сергѣевна,
рожд.' граф. Строганова, была родная сестра автора письма.
253
іоиз Іе* Гетрз Гатіііё, Іа сотріаізапсе еі Іа Иоисеиг аіііёез а Іа Гег-
тегё. Ьа соппаіззапсе дие і’аі ргізе, Нериіз дие )е зиіз аѵес Іиі,
Не зоп сагасіёге еі <1с зез Ьоппез Нізрозіііопз, те Гаіі сзрёгег дие
тез зоіпз пе зегопі раз запз зиссёз еі топ Нёзіг іе ріиз агНепі езі
Зе ѵоиз Іе гатепег Нідпе Не іоиіе Іа іепНгеззе <іе зез рагепіз еі сіе
Гезііте Нез коппёіез §епз.
26.
Сс ди’оп п’озе Ніге, оп озс диеІдиеГоіз Гёсгіге: епіге ріизіеигз
саз ой та таіп зегаіі тоіпз «ІізсгёГс дие та Ьоисііе, )с сЬоізіз 1с
тоіпз ітрогіип роиг ѵоиз сі 1с ріиз ргсззапі роиг тоі.
Всриіз поз ехрёгіепсез Не 1’Іііѵег Иегпіег, диі опі аЬзогЬё іоиі
топ реііі аѵоіг, і’аі сіез Неііез сі Нез Ьсзоіпз сі )е п’аі раз Іе зои
роиг у заіізГаіге. ]’аі сЬсгсЬё а етргипіег зиг &а§е; і’аі (гоиѵё
рагсе дие )’е ИетапНаіз реи сі і’оп з’сзі сопіепіё Не та рагоіе, се
диі геп(і Геп&а^етепі зі засгё дие, роиг Іе гетрііг, }е зигтопіе Іа
гёри^папсе (іе НетапНег дис ѵоиз (іеѵсг те раніоппег, Мопзіеиг
Іе сотіе: сііс езі ігор паіигеііе а сеіиі диі Гаіі тёііег (іе Ноппег
(іи Ьоп зепз роиг (іе Гаг^епі. II (іоіі іоиригз сгаіпНге Не гесеѵоіг
ігор еі Не (іоппег ігор реи, ои Ьіеп іі пс Ноппе раз се ди’іі рготеі.
27.
}е сіоіз а та ігапдиіііііё еі а Іа сопйапсе дие ѵоиз т’аѵег соп-
зегѵёе іизди’а ргёзепі Не ѵоиз гепИге сотріе Не та сопНике аѵес
ѵоіге йіз репНапі поіге аЬзепсе Не РёіегзЬоиг§. }е Ноіз а Іа ѵёгііё
Пе ѵоиз Ніге зиг тез сІізрозіГюпз а зоп ёдагі еі зиг Іез езре'гапсез ди’іі
(іоппс роиг Гаѵепіг. Се дие )е ѵоиз ёсгіз ісі, іе пе заигаіз раз ѵоиз
Іе Ніге. }’аі Ьёзііё іизди’й ргёзепі Не ѵоиз ёсгіге а се зи}еі, еі
І’Ьёзііегаіз епсоге, з’іі пе Гаііаіі раз епйп ргепИге ип рапі дие
254
пёсеззііе ГарргосЬе Не Га§е Не риЬепё роиг Р. 8а паіиге зепзіЫе
Іе ргёраге а сеііе ёроцие раг ип еп§оигИіззетепІ ехігёте ]оіт й ипе
^гапНе зепзіЬіІііё рЬузіцие, диі Неѵіепі роиг- Іе тогаі рагеззе, іпзои-
сіапсе, іпаиепііоп, еіс. 8’іі п’у аѵаіі цие сіи Ьіеп й іііге Не Іиі ;е пе
ѵоиз Іе Нігаіз раз, таіз і’ёргоиѵегаіз ипе ^гапНс іоиіззапсе а ѵоиз
Іе ргёзепіег айп цие ѵоиз )оиіззіех ѵоиз-тёте Ни ріаізіг сіе Нёсоиѵгіг
Іез ѵеггиз паіззапіез (іе ѵоіге йіз, таіз ;е тепіігаіз зі ]е пс ѵоиз
ргёзепіаіз ісі цие (Іез оЬ)'еіз сіе сопзоіаііоп еі с’езі зигіоиі Не зез
НёГаиІз, (Іе Іеиг Нёѵеіорретепі, (іез саизез циі Іез опі ргоНиііз ои
реиѵепі Іез таіпіепіг цие )’е те ргорозе (іе ѵоиз рагіег ісі.
Зоп рЬузіцие рагаіі Ьоп; іі зиррогіе Гасііетепі Іез Гаіі^исз Ни
ѵоуа§е. Ьа поиггішге Іа ріиз зітріе, Іа ріиз §гоззіёге, ГЬаЬіІІетепі
Іе тоіпз сойіеих, Іе Ііі Іе ріиз Ниг, еп дёпёгаі Іоиі се циі сопзіііие
Іа ѵіе сіиге Н’ип тііііаіге а§иеггі Іиі езі соппи еі іі Іа зиррогіе циеІциеГоіз
запз епНигапсе, таіз аиззі циеІциеГоіз, іготрё раг зоп іта§іпаііоп епсоге
реи гё§1ёе еі раг І’ехетріе (Іе циеіциез регзоппез Нёіісаіез ци’іі а
ёіё (іапз Іе саз Не Ггёциепіег, іі зе ріаіпі Не сеііе аизіёгііё еі ѵоиИгаіі
езциіѵег ип гё^іте аициеі іі з’езі зоитіз зі ѵоіопііегз )изци’і сеііе
ёроцие, зоіі цие Напз Іе Гаіі зоп а§е ИетапНе циеіцие
}е гетагцие Напз ѵоіге йіз Иез сЬап^етепіз зепзіЫез Напз зоп
рЬузіцие еі Напз зоп тогаі, зоіі цие Іа саизе еп зоіі Напз ГарргосЬе
Не Іа риЬепё, Напз Іе сЬап^етепі Не сіітаі ои Напз ГітрегГесііоп
Не та тёіЬоНе ои реиі-ёігс аиззі Напз Іез сЬап§етепіз цие і’ёргоиѵс
тоі-тётс, зоіі аиззі цие Іоиіез сез саизез аДиепі спзетЫе. Ь’ёіаі
асіиеі Иез сЬозез т’айі§е, еі ]’е ге§агИе сотте ип Пеѵоіг Не ѵоиз
Іе сііге роиг цие ѵоиз аѵізіех аи тоуеп Не гетёИіег а се циі реиі
пиіге аи зиссёз Не сеііе ёНисаііоп.
Роро ёіаіі ѵіГ, рёіиіапі, етрогіё, зирроПапі Іе ГгоіН еі Іе сЬаиН
запз з’еп рІаіпНге; іі езі таіпіепапі еп§оигИі, той, сЬегсЬапі Іе героз
ріиз цие Іе тоиѵетепі, сгаі§папі Іе ГгоіН еі зиррогіапі аѵес реіпе ип
ѵепі Ггаіз Напз сеііе заізоп-сі, Іиі циі еп Ьіѵег зиррогіе зі Гасііетепі
Іез ѵепіз гі^оигеих Ни погН. Еп §ёпёга1 і’оЬзегѵе еп іиі ипе зепзіЬіІііё
рЬузіцие ехігёте. II |оиіі Н’аіПеигз И’ипе рагГаііе запіё, зиррогіапі ігёз
255
Ьіеп Іез Гаіі^иез Зи ѵоуаде. II зетЫс дие Іез Іоп^з еі рёпіЫег»
ехегсісез дие )е Іиі аі Гаіі Гаіге п’аіепі ри ѵаіпеге еп Іиі се репсЬапі
а ГіпеПІе. Ь’схетріе пе Іе зёЗиіі ріиз, Іез сопзеік Геппиіепі, еі )е
зепз зоиѵепі Гітриіззапсе Зе та Зоисеиг огЗіпаіге роиг сопіЬаііге
еп Іиі 1’араіЬіс еі Гіпсгііе диі 1с Зоіпіпепі. Зоп шогаі регЗ зепзіЫе-
піепі а сеіа, )е Іиі ігоиѵе ріиз З’іпзоисіапсе роиг іоиі се диі ехсііаіі
аиІгеГоіз за сигіозііё, ріиз Зе рагеззе, Зе попсііаіапсе, за сопйапсе еі
зез сагсззез епѵегз тоі опі Зітіпиё зепзіЫетепі. II геЬиіе аѵес тоі,
тигтиге сопіге іоиі се диі сотЬаі сеііе іпегііе, ігоиѵе ріиз Зоих Зе
соттапЗсг дие З’а^іг тёте роиг іез сЬозсз Іез ріиз Гасііез еі Іез
ріиз а за рогіёс, Іаз Зе гаізоппег, Іаз Зе репзег, Іаз З’ёсоиіег аѵес
аііепііоп еі З’адіг, Зе зиііе, іі ѵё^ёіс ІоигЗетепі, ріиз ди’іі пе ѵіі, зез
зепз Іе Зотіпепі еі ёіоийепі Іа гаізоп еі іоиіе асііѵііё; ]е гетагдие
диеІдиеГоіз Іез еЯогіз ди’іі Гаіі зиг Іиі-тётс, таіз ііз пе зопі пі ігёз
сопзіапіз, пі аззеи риіззапіз, )с зепз ди’іі у аигаіі ип зіііпиіапі еЖсасе
зі оп 1с ігаііаіі аѵес тёпа^етепі, диі езі еп ёѵііапі Зе ргепЗге аѵес
Іиі ип іоп ігор зёгіеих еі ип зііепсе З’Ьитеиг; таіз )е зепз аиззі
ди’іі те зегаіі ітроззіЫе Зе сопзегѵсг аѵес Іиі ип ѵізаде зегеіп еі
З’ё§ауег та сопѵегзаііоп сотте )е Іе Гаізаіз аиІгеГоіз, топ сагасіёге,
Зё)А сЬа^гіп еі іпдиіеі, зстЫс ёіге Зеѵепи епсоге ріиз аизіёге, ріиз
ігізіе еі раг сопзёдиепі ріиз геЬиіапі роиг ип епГапі Зе Га§е Зе Роро.
Сеі ёіаі езі ргоЗиіі раг ріизіеигз саизез, таіз роиг пе сотрготеііге
регзоппе, )е пе ѵоиз рагіегаі ісі дие Зе ееііез диі т’аррагііеппепі еі
Зопс А та сЬаг§е. Оапз диеідиез сігсопзіапсез )е Зёсоиѵге еп Іиі
Іе §егте Зе диеідиез Ьоппез диаіііёз: іі езі сЬагііаЫе, Ьитаіп, (изіе,
іі а Іа сопсерііоп ѵіѵе еі Зоппе а 1а сопѵегзаііоп Зез §епз іпзігиііз
дие поиз аѵопз ёіё Запз !е саз Зе Ггёдиепіег, ипе аііепііоп диі
т’ёіоппе еі те Гаіі сгоіге дие 1’іпегііе дие )е гетагдие еп Іиі езі ріиз
Запз топ іпзиЯізапсе дие Запз зоп сагасіёге. Сеііе гёйехіоп сЬапде
зі Гогі тез Зізрозіііопз еп зе Гогіійапі сЬадие ]оиг дие )'е сгоіз ди’іі
езі Зе топ Зеѵоіг Зе ѵоиз гепЗге ѵоіге йіз, те зепіапі іпсараЫе
Зе поиггіг зоп аііепііоп З’ип аіітепі диі Іиі сопѵіеппе еі Зе сарііѵег
за сопйапсе, запз Іадиеііе оп пе реиі гіеп Гаіге Зе Ьоп.
256
Зез рго^гёз Запз Іа Іапдие гиззе пе зопі раз аиззі "гапЗз цис )е
Іе Зёзігегаіз еі ди’оп Зеѵгаіі аііепЗге Зе ГёіиЗе асііѵе еі сопзіапіе
ди’іі еп а Гаіі; іі пе з’езі )атаіз геЬиіё ип іпзіапі аѵес Іе таііге дие
Іе Іиі аі Зоппё а Кіеѵ, еі серепЗапі іі рагіе епсоге зі реи соггесіетепі;
с’езі дие тоі-тёте диі раг пёсеззііё ргаіідие сеііе Іапдие, ]е Іа
рагіе еі Гёсгіз Гогі таі, диеідие аііепііоп дие і’аіе Зоппёе а сеііе ёіиЗе
Іе зиіз епсоге ріиз ГаіЫе дие Роро, еі )е Гаіз Зез Гаиіез диі опі зиг
Іиі ипе іпЯиепсе Гипезіе: ееііез ди’іі гесоппаіі Іиі Зоппепі зиг тоі
ипе зирёгіогііё, ип аѵапІа§е ди’іі ёіепЗ диеІдиеГоіз ігор Іоіп, ееііез
ди’іі пе гесоппаіі раз, іі Іез гёрёіе, аиззі раг Іа ]е Іиі зиіз З’ип
таиѵаіз ехетріе, диеідиез-ипез Зе тез Гаиіез Зеѵіеппепі Іез зіеппез еі
)е регЗз Зе за сопйапсе. 8иг ипе іпйпііё З’оЬіеіз і’аі іаіё за сигіозііё
еі )е Іа ігоиѵе Іаззёе; аиззі іі Ьаіііе ои з’епЗогі аиргёз Зез тётез
оЬ]еіз диі аііігаіепі аиІгеГоіз іоиіе зоп аііепііоп; Іа §ёотёігіе еі Іоиі
се диі Зоппе Зе 1’оссираііоп аих таіпз Іиі Гаіі ріаізіг, таіз 1’агііЬтёіідие
Геппиіе, іі Ігасега ип ріап запз зе Іаззег, таіз іі Зеззіпе запз §ойі:
Іа тіпёгаіодіе Іе геЬиІе, • аіпзі дие Іа сЬітіе еі Іа рЬузідие. Оиеііе
ргізе аі-]е Зопс зиг Іиі? ргездие аисипе, іі аіте за геіі^іоп аззег еі
ігоиѵе ріиз соттоЗе Зе сгоіге дие Зе гаізоппег, се диі езі епсоге
ріиз сЬег Іиі ип ігаіі Зе }и§етепі дие З’араіЬіс.
Еп зиррозапі дие та тапіёге Зе ѵоіг зоіі диеІдиеГоіз ]изіе, дие
тез §ойіз зоіепі зоІіЗез, риізде езрёгег Зе Іиі Зоппег ипе оріпіоп,
Зе Іе Зігі§ег зеіоп тез ѵиез зі )’е п’аі ріиз за сопйапсе еі }е Іа сгоіз
ігёз ГаіЫе.
}е Іиі сгоіз ип соеиг Ьоп, зепзіЫе еі ігёз іппосепі, Іе )и§етепі
заіп, Іа сопсерііоп ѵіѵе, ип іетрёгатепі аззег Гоп, таіз ееі еп§оиг-
Зіззетепі рЬузідие іие за Ьоппе ѵоіопіё еі аггёіе Іе Зёѵеіорретепі Зе
іоиіез сез Ьеигеизез Зізрозіііопз. Сеі еп^оигЗіззетепі Зигега-і-іі
Іопдіетрз? ]'е Іе ге^агЗе сотте Іе зутрідте аѵапі-соигеиг Зе риЬегіё:
Іез Ьоттез, сотте сегіаіпз іпзесіез, пе ргеппепі Іа ѵіѵасііё еі Іа ѵі§иеиг
Зи раріііоп ди’аргёз аѵоіг раззё раг 1’ёіаі Зе ІёіЬаг^іе Зе Іа сЬгузаІіЗе.
Роро зегаіі-іі таіпіепапі Запз сеі ёіаі Зе сЬгузаІіЗе? Маіз зі оп пе
реиі гіеп Гаіге Запз сеі ёіаі Зе 1ёіЬаг§іе, Гега-і-оп ріиз Іогздие Іа
257
17
паіиге регГесііоппапі юиз Іез ог§апез Иоппе аих зепз ипе ёпег^іе
еі ипе агИеиг цие Іа гаізоп пе реиі ріиз Нотіпег? Мопзіеиг Іе сотіе,
І’аѵоие та ГаіЫеззе. }е те зепз аЬзоІитепі іпсараЫе сі’аііеіпсіге тёте
аих зиссёз тёНіосгез Напз сеііе саггіёге ёріпеизе; ипе ехрёгіепсе Не ріиз
Не зері апз те Ноппе Ьіеп Іе Нгоіі Не ргопопсег зиг топ іпзиЖзапсе,
еі ]е те гергосЬе таіпіепапі Н’аѵоіг оссирё зі 1оп§іетрз ипе ріасе
аиргёз Не ѵоіге йіз ци’ип аиіге ейі гетріі аѵес ріиз Н’иіііііё роиг
ѵоіге йіз еі ріиз Не заІізГасііоп роиг ѵоиз еі роиг сеих циі ргеппепі
іпіёгёі А сеііе ёИисагіоп.
Бёсоига§ёз Гип еі Гаиіге, Іе тёсопіепіетепі, Гаизіёгііё, Іе зііепсе
Н’ип сдіё, Геп^оигНіззетепі, Іа Нёйапсе еі Іа рагеззе Не Гаиіге зопі
Иез Нізсопѵепапсез цие ]е п’аі Ьіеп зепііез цие Нериіз циеіциез тоіз
еі циі Ноіѵепі Нёіегтіпег Іа гёзоіиііоп Н’ип рёге А аНоріег ипе гёГогте
циі езі Неѵепие пёсеззаіге еі циі езі ргеззапіе, аѵапі сез Гипезіез
сгізез, се НёзогНге Не сопНиііе циі опі ропё епіге поиз Іа тёзіпіеі-
1і§епсе еі Іе Нё§ойі. ѴоіІА се цие )е ѵоиз аі аппопсё Напз та
Негпіёге Іеііге. Ьа Киззіе зега іоиригз ип оЬзіасІе А сеііе ёНисаііоп
іапі цие ѵоіге йіз зега епіге тез таіпз. }’аі соп?и Не Гатіііё
роиг Роро, і’аі сги Неѵоіг А Іа тётоіге Ни сотіе Соіоѵѵкіп
Не Іиі Ноппег тез зоіпз, таіз ци’ісі )е рготіз зіпоп Не гёиззіг А Гаіге
ип Ьотте Не Ьіеп еі ип сііоуеп хёіё еі іпзігиіі, таіз зі Іе зиссёз
т’езі ітроззіЫе, п’езі-се раз а§іг сопіге та ргорге сопзсіепсе, сопіге
Гатіііё циі т’еп§а§е А Гаіге Іе Ьіеп Не ГепГапі, сопіге Іа рагоіе цие
І’аі Иоппёе, цие Не регзізіег Напз ипе гёзоіиііоп циі реиі ёіге Гипезіе
еі пиізіЫе А Роро? КепНех-тоі Нопс А тоі-тёте роиг Іе Ьіеп Не
ѵоіге йіз. Ма таиѵаізе ёіоііе те роигзиіѵга рагіоиі, еі )е те геіігегаі
аѵес Гатегіите Н’аѵоіг зі таі гёропНи таі^гё та Ьоппе ѵоіопіё А
Іа сопйапсе Не Іа регзоппе гезресіаЫе Нопі )е ге§геііегаі Іа регіе
Іе гезіе Не тез ]оигз.
}е ѵоиз гатёпе ѵоіге йіз, )е Гаі Нё)А ргёрагё зиг поіге зёрагаііоп
ци’іі зирропега Гасііетепі ёіапі аиргёз Не ѵоиз. Ьез ргёрагаііГз Не
топ Нёрагі пе Ноіѵепі пиііетепі ѵоиз оссирег; ііз зегопі зі зітріез
цие )е реих Іез Гаіге запз ГаіНе Не регзоппе. }е ѵоиз ёсгіз роиг те
258
бёііѵгег бе 1’атегіите бе ѵоиз еп рагіег, аіпзі, Мопзіеиг Іе сотіе, )е
ѵоиз бетапбе зиг сеі оЬ]’еі Іе ріиз рагГаіі зііепсе епіге поиз беих. Ѵоиз
сЬегсЬегег «Зе ѵоіге сбіё ип §оиѵегпеиг роиг Р., еі тоі )е т’оссирегаі
бе топ бёрап диі пе реиі ёіге Гоп ё1оі§пё, саг )е зиіз Гогі аііепби.
}е зиіз ігор сопѵаіпси ди’епіге тез таіпз, іапі ди’іі гезіега еп Киззіе,
іі пе реиі дие регбге; ди’ип аиіге сиіііѵе зез диаіііёз, таіз роиг тоі
І’аі регби іоиі езроіг еп регбапі іоиіе сопйапсе сіапз Іа тёіЬобе дие
І’аі аборіёе іизди’ісі.
А зоп а§е п’ёіапі пі Ьотте пі епГапі, Іа гаізоп еі Іез оссира-
ііопз зёгіеизез Іиі бёріаізепі, еі Запз зез )еих ип §оиѵегпеиг Іиі рагаіі
Гепзеі^пе бе ГепГапсе еі раг сеіа тёте ГітроПипе. ]’аі Юиіоигз ІасЬё бе
Іе сопбиіге сотте ип аті еп бігі§е ип аиіге, таіз епсоге реи Гаіі роиг
зепііг Гатіііё, іі еп тёсоппаіі Іез бгоііз, еі тез сопзеік Іиі рагаіз-
зепі сеих б’ип таііге іои)оигз пёсеззаіге а ип епГапі, таіз ітрогіип
й сеіиі диі езі ргёі б’епігег бапз 1’а§е бе ѵігііііё. }е пе Іиі соппаіз
серепбапі пі атЬіііоп, пі атоиг - ргорге; зегаіі-іі епсоге ігор іппосепі?
Ріиз ]е гёбёсЬіз А 1’ёіаі асіиеі без сЬозез, ріиз тез зоіпз те
зетЫепі бёріасёз еі іпиіііез. Ь’атоиг бе 1а ѵёгііё, Іа )изіісе бетапбепі
сеі аѵеи еі сеііе гёзоіиііоп, таіз і’аѵоие аиззі дие топ аііасЬетепі
роиг Роро, Іе гезресі дие )'е зепз роиг Іа тётоіге би сотіе Соіохѵкіп
Іез ЬаЬііибез бе *) сотЬаііепі та гёзоіиііоп, таіз еііез пе
сотЬаіІепі дие роиг тоі, еі та гёзоіиііоп езі іоиіе Д Гаѵапіаде
бе ѵоіге йіз.
28.
ВетісЬеІ диі соппаіі іоиі ГаііасЬетепі дие )е Іиі рогіе, т’а сопйё
зез реіпез зиг се диі зе раззе епіге М. Іе Ьагоп еі Іиі, еі ]е ге^агбе
сотте ип беѵоіг бе Гатіііё бе рагіа§ег зез іпдиіёіибез еі бе ѵоиз
ёсгіге а се зиіеі. 8а бёіісаіеззе диі т’езі рагГаііетепі соппие, боіі
*) Слово не разобрано.
259
17*
зоийгіг сгиеііетепі Н’аѵоіг А сіізсигег сіез іпіёгёгз Не сеие паіиге,
Напз ип тотепі ой іі зегаіі зі ітрогсапс роиг М. Іе Ьагоп тёте, ди’іі
зе Ііѵгаі аѵес зёсигііё еі іоиі епііег аих зоіпз сіопі іі з’езі сЬагдё.
ВетісЬеІ езі рёге еі реи іепсіге еі реи Гогіипё: п’езі-іі раз паіигеі
дие зоп соеиг зоіі іоигтепіё сіе Іа ріиз ѵіѵе зоІІісііиНе, еп Ноппапі
зоп іетрз еі зез ігаѵаих А ип епГапі ёігап§ег запз соппаііге Іа тезиге
Ни Ьіеп-ёіге ди’іі еп геіігега роиг Іе зіеп ргорге? 8а іепНгеззе ра-
іетеііе Іиі Гаіі ип Неѵоіг Не з’оссирег Ни зогі Не за йііе, еі с’езі
роиг у рагѵепіг ріиз зйгетепі ди’іі гепопсе А Іа Ноисеиг Не Іа ѵоіг
еі зе Ііѵге аѵес агИеиг еі еп §а!апі котте а Іа Гопсііоп диі Іиі езі
сопйёе, таіз ріиз іі теі Не ГгапсЬізе еі Не гёіе Напз за сопНиііе,
ріиз іі а Ьезоіп Н’еп соппаііге іез Ггиііз роиг 1а сопзоіаііоп Не зез
зоПісішНез раіегпеііез; іі зегаіі гёргёЬепзіЫе аих уеих Не зез атіз з’іі
а&іззаіі аиігетепі: 1а Гоі Н’ип сопігаі ои Н’ипе рагоіе сіаіге еі Нёіег-
тіпёе роиг Іиі Ноппег Газзигапсе ди’іі НетапНе еі дие зез атіз Нёзігепі.
}е зиіз регзиаНё дие сеііе Нізсиззіоп п’ейі іатаіз еи ііеи, М. іе
Ьагоп п’аѵаіі роіпі еи Гіпіепііоп Н’ёіге ^ёпёгеих епѵегз ВетісЬеІ еі ди’іі
зе Гйі сопіепіё Не Іиі Ноппег се ди’іі §а§пе Ьіеп Нигетепі раг зез
зоіпз; се зопі Иез арроіпіетепіз дие ВетісЬеІ НетапНе, еі М. іе Ьагоп
Іиі рагіе Не гёсотрепзе, с’езі Іе поеиН Не се таІепіепНи епіге еих,
саг іі з’адіі )изди’А ргёзепі Н’ипе Неие еі поп Н’ип ЬіепГаіі. 8і ВетісЬеІ
ге§агНе сотте ип Неѵоіг Не Ноппег Іез зоіпз Іез ріиз аззіНиз А зоп
ёіёѵе, М. Іе Ьагоп ге^агНе зйгетепі сотте ипе ]'изіісе Не рауег сез
тётез зоіпз, с’езі ипе сопѵепііоп Не іоиз Іез рауз; таіз Не тёте
дие ВетісЬеІ пе Гаіі роіпі тузіёге Не за сопНиііе Напз сеііе ёНисаііоп
дие зоп ріап езі аиззі соппи дие зоп аззіНиііё, Не тёте М. Іе Ьагоп
пе Гега раз НіЖсиІіё Не Йхег еі Не Гаіге соппаііге іез арроіпіетепіз
ди’іі ѵеиі Іиі Ноппег.
Ье рго)еі Н’ипе гёсотрепзе А Іа йп Не 1’ёНисагіоп езі Не паіиге
А п’ёіге сопйё ди’А ип рагепі еі А ип аті, сотте Га ігёз Ьіеп Гаіі
М. Іе Ьагоп, таіз )'е Іе гёрёіе, топ аті езі ігор Нёіісаі роиг сЬегсЬег
А рёпёігег Іез іпіепііопз Не М. Іе Ьагоп А се зи)еі, се п’езі роіпі ип
ЬіепГаіі ди’іі зоііісііе, с’езі іоиі зітріетепі Іе заіаіге Не зез реіпез,
260
айп ци’іі Іиі зоіі рауё А тезиге ди’іі Іе §адпе, ци’іі зоіі зиЖзапі
роиг тенге за йііе А 1’аЬгі сіе ГіпГопипе, іі зе сгоіга ігёз Ьеигеих
еі зе Ііѵгега аѵес сопіепіетепі еі ігапциіііііё аих зоіпз сіе за ріасе.
]е ѵоиз зиррііе, М. Іе сотіе, раг Гезргіі сіе сопсіііаііоп цие )е ѵоиз
соппаіз еі роиг тенге йп А се таіетепіи епіге сіеих регзоппез циі
опі сіез іпіепііопз ригез еі Ьоппёіез, (іе соттипіциег сеііе іеііге
А М. іе Ьагоп, айп (іе іе рогіег А заіізГаіге А ипе сіетапсіе аиззі зітріе
еі аиззі ]изіе.
29.
Ве Рёігогаѵойзк, се і8 }иіп 1784.
Еп рагіапі (іе РёіегзЬоиг§, топ іпіепііоп ёіаіі сіе ѵоуа§ег аѵес
ѵоіге йіз зітріетепі еі запз §ёпе, поз ѵоііигез, поіге §епге (іе ѵіе
опі ёіё сЬоізіз еп сопзёциепсе. }е сгоуаіз аѵоіг сіапз топ рогіеГеиііІе
іез зеиіз зі§пез сіе ргоіесііоп диі риіззепі поиз Гаіге соппаііге. }е
репзаіз аѵоіг тіз зоиз іа сіеГ іоиі Гёсіаі сіе ѵоіге пот роиг п’еп
Гаіге иза§е ци’аи Ьезоіп. Ііп §ііе еі іа регтіззіоп сіе гесиеііііг циеіциез
іпзігисііопз зиг іе рауз ёіаіі іоиі се цие )е сіетапсіаіз, таіз ]е те
зиіз іготрё. Хоз кіЬііказ пе поиз опі раз заиѵёз сіе іа гёсерііоп ігор
та§пійцие ци’оп а Гаіі а ѵоіге йіз А Оіопеіг еі А Рёігогаѵосізк. Раг
циеііе Гаіаіііё зе Гаіі-іі ци’іі зоіі тепііоп (іе поиз аѵапі тёте поіге
аггіѵёе? Ег роигциоі іез Ьоппеигз А ип епГапі циі п’еп а цие Гаіге
епсоге, еі циі пе реиі гёеііетепі гешіге аисипе езрёсе сіе зегѵісе А
сеих циі іиі топігепі ип етргеззетепі аиззі іпигііе? Аигіех-ѵоиз (іопс
Гаіі ёсгіге роиг ргёѵепіг сіе поіге аггіѵёе? Сеііе аііепііоп сіе ѵоіге
рап тагциегаіі ипе Ьёіе (і’іпциіёіийе, циі т’аіагтегаіі гёеііетепі, зі
ѵоіге (іегпіёге іеііге пе те газзигаіі зиг іе тоііГ еі іе сіе§гё сіе
сопйапсе цие ѵоиз т’ассогйех. Сеііе іпциіёіисіе сі’аіііеигз зегаіі ип
реи іагсііѵе, еі ѵоиз аѵсх іапі (і’аиігез тоуепз сіе те іа Гаіге соппаііге
ріиз ГгапсЬетепі, еі сіе іа Гаіге сеззег запз геіоиг. Еп анепсіапі цие
поиз сіёсоиѵгіопз іе тоі сіе Гёпідте, рагіопз сГаиіге сЬозе.
261
Ьа запіё <іе Роро езі рагГаіге. Ьез таиѵаіз сЬетіпз, Іез таиѵаіз
§і(ез, Іа таиѵаізе поиггііиге еі Іез тагсЬез Ггёдиепіез дие поиз
Гаізопз, п’аііёгепі пі за запгё, пі зоп Ьитеиг. Ьез соизіпз зопі Іе
зеиі Яёаи диі Іе іоигтепіе; таіз сотте поиз пе ігоиѵопз раз
рагіоиі сіез тагаіз еі йе Іа сЬаІеиг, сеііе іпсоттосіігё езі епсоге
ігёз зиррогіаЫе.
Ѵоиз ѵоиз гарреііегег запз (іоиіе, М. іе сотіе, Іе ріаізіг дие ѵоиз
аѵег еи А ѵоіг еп арргосЬапі <1е Яі|пі Ыоѵ§ого<1 (іез сЬатрз іттепзез
(іе Ыё, таіз запз ѵіііа^ез. II зетЫе дие сеі епсігоіі зоіі епсоге ріиз
Гегіііе дие реиріё еі ди’ип зеиі Ьотте у ііеппе ііеи (іе ріизіеигз раг
Іе ігаѵаіі ёпогте дие зиррозе ипе сиііиге аиззі ёіепііие еі аиззі
(іёроиіііёе (і’ЬаЬііаііопз. Ье рауз дие поиз рагсоигопз ойге ип сопігазіе
Ьіеп ріиз Ггаррапі; Ьеаисоир (іе ѵіііез еі ргездие роіпі (іе сиііиге; іез
тагаіз, іез заЫез, іез Іасз, Іез сіосЬегз еі Іез Ьоіз оссирепі ргездие
іоиі; іі зетЫе дие іа паіиге пе засЬе ргоііиіге ісі дие (іез агЬгез
зіёгііез роиг і’Ьотте еі (Іез пиёез (і’іпзесіез диі Газзаіііепі. Маіз (Іез
роіззопз аЬопёаттепі, с’езі ісі іеиг етріге. Аиіоиг і’Оіопеіг, зиг ипе
ёіепёие (іе 35 А 40 ѵегзіез, оп т’а поттё 164 ѵі!1а§ез ой Іе раузап
езі гёсіиіі А асЬеіег тёте іе раіп ди’іі тап&е, іа сиііиге пе іиі
Гоигпіззапі )атаіз аззег. Сеііе сопігёе п’езі раз епсоге іа ріиз такгаііёе
рагее ди’еііе езі А ропёе 4е гесеѵоіг Нез зесоигз (іез ргоѵіпсез ѵоізіпез.
Ріиз аи попі іе таІЬеигеих ЬаЬііапі ёёроиіііе іез агЬгез роиг еп Ьгоуег
Гёсогсе (іопі іі Гаіі ипе зогіе (іе раіп еп іа тёіапі аѵес іе реи (іе
Гагіпе ди’іі реиі гесиеііііг сіе зоп (гаѵаіі ои (іе зоп соттегсе. Ісі
І’Ьотте а іапі А зоиіГгіг (іе Іа зіёгііііё (іи зоі еі (іе іа гі§иеиг (іи
сіітаі, дие )е пе сотргепсіз раз Іе тоііГ диі ГапасЬе зі риіззаттепі
А ипе іегге аиззі іп§гаіе. Оп ѵеиі дие Іез ЬаЬііапіз (іе сез сопігёез
ѵіеппепі (іез гёдіопз тёгі(ііопа1ез, сеііе ёті§гаііоп з’езі (іопс Гаііе А
ипе ёродие ой Іе попі ёіаіі ЬаЬііаЫе; іі зегаіі іпсопсеѵаЫе ди’ііз зе
Гиззепі ёіаЫіз зиг ип зоі аиззі раиѵге, аиззі Ггоісі еі аиззі тагёса^еих,
репсіапі ди’ііз аѵаіепі епсоге Іе зоиѵепіг сіе Іа Ьеаиіё еі сіе Іа гісЬеззе
(іе Іеиг ргетіёге раігіе. Се зеиі зоиѵепіг Іеиг ргёзепіат запз сеззе
ип іегте (іе сотрагаізоп аигаіі ёіё ипе зоигее (іе ге^гегз роиг іе зоі
262
<1е Іеигз рёгез еі (іе іё§ойі роиг Іе зоі §1асё зиг Іедиеі ііз ёіаЫіззаіепі
Іеиг поиѵеііе (іетеиге. Еі соттепі (іез Ьоттез ІіЬгез роиггаіепі-ііз
зиррогіег іапі (іе таих й Іа Гоіз, еі соппаіззапі Іе тоуеп (іе з’еп
іёііѵгег, сеіиі іе Гиіг се таІЬеигеих сіітаі роиг геіоигпег (іапз іеиг
апсіеппе раігіе ріиз Гаѵогізёе іи сіеі?
Ве Іа рориіаііоп еі іе Іа зіёгііііё іи зоі іез гё^іопз зеріеп-
ігіопаіез, аіпзі дие іез гі§иеигз іи сіітаі, оп реиі іопс іпіиіге ипе
поиѵеііе ргеиѵе дие Іе рауз пе Ейі раз іоиригз аиззі такгаііё іе Іа
паіиге, ди’іі Гиі ип іетрз ой Іа іегге роиѵаіі поиггіг Іез ЬаЬііапіз ди’еііе
рогіаіі, дие Іез рапіез ёіеѵёез іе сез гё^іопз зе зопі геГгоіііез, а
тезиге дие іез рапіез Ьаззез зе зопі іеззёсЬёез; еі дие се п’езі раз
1’Ьотте диі езі ѵепи Ьгаѵег Іез гі§иеигз іи Ггоіі еі 1а іізеііе іапз
Іадиеііе іі §ётіі асіиеііетепі, таіз дие Іе Ггоіі езі ѵепи аДаіЫіг еп
тёте іетрз еі Іе зоі еі зез таІЬеигеих ЬаЬііапіз, роиг ітргітег а Гип
ипе зіёгііііё іоиригз сгоіззапіе еі ;і Гаиіге Іа тізёге еі Іа іёзоіаііоп.
Еез Ьаропз запз зогііг іе Іа Ьаропіе опі регіи раг Іе Іарз іи іетрз
еі раг Іе соигз сопзіапі іез Іоіз іе Іа паіиге, еі Іа Ьеаиіё іе Іеиг
сіеі еі ГаЬопіапсе іапз Іадиеііе ііз опі ѵёси Іогзди’ііз ЬаЬііаіепі Іеигз
топіа§пез еі дие Іез еаих соиѵгаіепі Іе гезіе іе Іеиг сопігёе. Маіз
соттепі з’езі Гаіі се §гапі сЬап§етепі, М. іе ВиНоп ѵеиі поиз Гаѵоіг
ехріідиё.
30 *).
Ьез іегпіёгез Іеіігез т’арргеппепі дие ѵоиз ѵоиз оссирех зёгіеизе-
тепі іи Ѵоуа§е ріііогездие іе Іа Киззіе, се диі те Гаіі і’аиіапі ріиз
іе ріаізіг дие сеііе соііесііоп, ійі-еііе п’ёіге )атаіз риЫіёе, реиі
іеѵепіг ігёз ргёсіеизе роиг ѵоіге Ыз. Яе соппаіззапі раз епсоге Іе
ріап дие ѵоиз аіоріег роиг се ѵоіитіпеих оиѵга^е, еі Іез оЬ]еіз
*) Ьеііге ёсгііе Іе 14 ВёсетЬге 1785 еп гёропзе а ееііез сіи сотіе 8іго-
дапой" сіи 18 ЫоѵетЬге еі сіи 25.
263
ѵагіёз диі сіоіѵепі Іе сотрогіег, іі т’езі ітроззіЫе Не ѵоиз сіоппег
Іез гетагдиез дие ѵоиз те сіетапсіег, Іез оЬзегѵаііопз Гаігез А Іа
саіагасіе сіе Ѵокза зопі, аіпзі дие тез аиігез раріегз, зоиз Іе сасЬег,
ег сі’аіііеигз зі сопГизётепі епіаззёез сіапз ип рогіе-тапіеаи ди’іі те
зегаіі ітроззіЫе сі’у гіеп сіётёіег запз ип ігаѵаіі дие )е пе реих раз
епігергепсіге ісі. Маіз сотте ѵоиз п’еп ёіез раз епсоге А 1а сопГесііоп
§ёпёга1е сіе Гоиѵгаце, поиз аигопз іоиі іе іетрз пёсеззаіге роиг
газзетЫег се дие ѵоиз сіёзігех. Ѵоиз роиѵег сотріег сіи гезіе зиг
сез поіез сотте зі еііез ёіаіепі сіапз ѵоіге рогіеГеиііІе Зопі Іе тіеп
Гега рапіе еп іоиі іетрз, аиіапі ци’іі роигга сопігіЬиег А Гіпзігисііоп
сіе Роро. Оиапі А тез гёЯехіопз зиг Іа сіітіпигіоп сіез еаих сіапз Іа
Ріпіапсіе, сотте еііез Гопі рапіе сі’ипе іЬёогіе §ёпёга1е диі пе реиі
раз ігоиѵег ріасе сіапз ип ѵоуа§е ріііогездие, )е пе сгоіз раз ди’ип
ІатЬеаи сопѵіпі тіеих, іапі дие ;е п’аигаі раз риЫіё Іе іоиі.
Ѵоиз Гаііез ігёз Ьіеп сіе Гаіге ігасіиіге іа §ёо§гарЬіе сіе Іа Киззіе.
Ь’огсіге ди’оп у а асіоріё пе ѵоиз сопѵіепі раз аЬзоіитет, серепсіапі
ѵоиз роиѵех у риізег сіе іетрз еп іетрз еі іа Гаіге сопсоигіг А ѵоіге
оЬ]еі, еп у ргепапі диеЦиез таіёгіаих зиг Іа ѵёгііё сіездиеіз оп
реиі сотріег.
8і сеііе ігасіисііоп ёіаіі іа ѵдіге, ]'е т’етргеззегаіз сіе гёропсіге
А ѵоіге сопйапсе, еп ѵоиз сіізапі ГгапсЬетепі се дие )’еп репзе, еі
]е пе сгаіпсігаіз раз сі’оіГепзег ѵоіге атоиг-ргорге, таіз ]е зиіз Ьіеп
Іоіп сі’ипе зетЫаЫе аззигапсе аиргёз сіи ігасіисіеиг дие ѵоиз етріоуех.
Ьа сгіііцие, тёте 1а ріиз тосіёгёе еі 1а ріиз іизіе, езі юи]оигз ип
сгіте аих уеих сіе сеіиі ци’еііе аііадие, Гатіііё, тёте 1а тіеих
сітепіёе, асіоріе тоіпз ипе ІіЬепё сіе сеііе паіиге ци’еііе пе Іа раг-
сіоппе. Візрепзех-тоі сіопс, Мопзіеиг Іе сотіе, )‘е ѵоиз еп соп)'иге, сіе
Гаіге Гехатеп дие ѵоиз те сіетапсіег. Епсоига^ег серепсіапі Іе ігасіисіеиг
А сопііпиег се ігаѵаіі, еі ди’іі ігоиѵе сіапз ѵоіге ассиеіі се зіітиіапі
пёсеззаіге роиг озег з’ёіеѵег аи-сіеззиз сіе зоп зи]еі еп Іаіззапі Іе
зепз ігор ііпёгаі. II з’а^іі тоіпз сіе гепсіге сіез тоіз цие сіез
ісіёез, еі поіге 1ап§ие а зез гё§1ез ци’іі пе Гаиі раз засгійег А ипе
ехасіііисіе тіпиііеизе еі іпигііе. }е пе гепопсе раз іоиі А Гаіі А ѵоиз
264
Гаіге тез оЬзегѵаііопз, таіз ]е пе Іез Гегаі дие ѵегЬаІетепі А ѵоиз
зеиі. №еп ехі^ег раз Наѵапіа^е, ]’е ѵоиз ргіе, )е пе зиіз раз аззег
гёзегѵё роиг аггёіег та репзёе, таіз ]е сіоіз І’ёгге аззег роиг те
гаіге (іапз се тотепі-сі.
Ь’ассиеіі зоигепи дие ѵоіге йіз ігоиѵе сЬег М. Ве§иісЬеГ т’іпзріге
<іе ГаііасЬетепі еі (іе Іа гесоппаіззапсе роиг іоиіе сеііе таізоп. Ьа
зітріісііё еі 1’Ьоппёіеіё ди’оп гесоппаіі сіапз іоиі, поиз сопѵіепі
зі Ьіеп, дие )е п’у ѵаіз іатаіз ди’аѵес сопйапсе, Ьіеп регзиаНё дие
Роро реиі з’у атизег, запз аѵоіг гіеп А сгаіпНге сіи таиѵаіз ехетріе
еі (іез таиѵаіз сопзеііз. }е ѵошігаіз, Мопзіеиг Іе сотіе, дие ѵоиз
рагіа^еаззіех сез зепіітепіз аззег роиг Іез іётоідпег (іе- іа тапіёге
дие ѵоиз )и§егег Іа ріиз сопѵепаЫе.
31.
А Кіеѵг, се Магз ѵ. з. 1786.
Сеііе іеііге езі сіаіёе (іе Іа ѵеіііе сіе поіге (іёрагі. Ьез гіѵіёгез
зопі епсоге ^еіёез еі іез сЬетіпз раззаЫез, аіпзі і’езрёге дие поиз
Іоиігопз епсоге сіез аѵапіа^сз (іе Гіііѵег іез ргетіегз )‘оигз Не поіге
ѵоуа§е, еі поиз аггіѵегопз ѵегз іе 8исі аи соттепсетепі (іи ргіпіетрз.
]’аі ргіз ісі іоиіез іез іпГогтаііопз роззіЫез, іапі (іез ѵоуа^еигз дие
Ни доиѵетеиг, еі поиз рагіопз аѵес Іа сегіііиИе дие )іізди’А ргёзепі
іі п’у а гіеп а сгаіпсіге (іез таіасііез, огНіпаігез аих сопігёсз дие
поиз аііопз рагсоигіг. ргспсіз ісі Зез Іеіігез сіе гесоттапНаііоп
роиг поиз Гасііііег Не зстЫаЫез іпГогтаііопз сЬетіп Гаізапі, айп Не
гё§1ег поз соигзез Не тапіёге А поиз ёіоідпег іоиіоигз Ни Нап^ег.
Коиз ѵоуа^егопз зітріетепі, поиз ргепопз аѵес поиз АпНгё еі Сіё-
тепі; Неих рогіе-тапіеаих, Неих кіЬііказ еі Ни Гоіп сотрозегопі іоиі
поіге ёдиіра^е. Моиз поиз Гегопз ассотра§пег Не зоІНаіз Напз Іез
епИгоііз ой ]'с Іе сгоігаі пёсеззаіге Н’аргёз Іез іпГогтаііопз.
265
}е зоиЬаііе, Мопзіеиг Іе Сотіе, дие сез ргёсаиііопз ѵоиз ігап-
диіііізепі зиг ѵоіге йіз еі дие ѵоіге ІепНгеззе п’аіі роіпі А зоийгіг Не
Іе заѵоіг Іоіп сіе ѵоиз еі Напз (іез гё^іопз ѵоізіпез Не Іа сопіа§іоп.
С’езі Напз се тотепі зигіоиі дие поиз зепіопз Іез Ііепз диі
поиз аііасЬепі А ГЬоппёіе еі гезресіаЫе Гатіііе дие поиз Ггёдиепіопз
ісі. Ѵоіге. йіз аига ѵи Іе іаЫеаи Іе ріиз іпіёгеззапі Не Гипіоп, Не Іа
сопсогНе, еі іі аига зоиѵепі ёіё іётоіп Не Іа ѵёпёгаііоп еі Не Гет-
ргеззетепі Нез епГапіз роиг Іеиг рёге еі Нез іепНгез зоПісііиНез Не
сеіиі-сі роиг іоиз Іез таІЬеигеих диі НёрепНепІ Не Іиі. Ье зё]оиг Не
Кіе\ѵ аига ёіё Ьоп А диеідие сЬозе, зі еп Ггёдиепіапі Нез §епз ѵегіиеих
ѵоіге йіз а арргіз А Гёіге Іиі-тёте.
МіазпікоіГ еі Іе сиізіпіег поиз ёіапі таіпіепапі іпиіііез, аи Ііеи Не
рауег ісі ип Іоуег репНапі поіге аЬзепсе еі Не поиггіг Неих регзоппез
роиг пе гіеп Гаіге, )е ѵоиз Іез гепѵоіе аѵес поз Ііѵгез еі Нез сопй-
іигез, се диі те Гоигпіі ипе оссазіоп Не ѵоиз рагіег ріиз ІіЬгетепі,
се дие іизди’А ргёзепі ]е п’аі раз озё Гаіге раг Іа розіе.
ОиапН ѵоиз гесеѵгег сеііе Іеііге іі у аига пеиГ тоіз дие поиз
зоттез рапіз Не РёіегзЬоиг^ еі ріизіеигз Гоіз аѵапі поіге Нёрап
ѵоиз т’аѵег Гаіі ГЬоппеиг Не гёрёіег дие поиз поиз геѵеггіопз аи
Ьоиі Не зіх тоіз. Аи тотепі Не Іа таІЬеигеизе сгізе диі а рогіё
Іа Нёзипіоп еі Іа тёзіпіеііідепсе рагті поиз, і’аі еи ГЬоппеиг Не
ѵоиз Ніге дие ]е пе роиѵаіз ріиз сопііпиег А РёіегзЬоиг§ ГёНисаііоп
Не Роро еі ѵоиз аі ойегі Не раззег ип ап Напз ипе Нез ргоѵіпсез
тёгіНіопаІез Не Гетріге. Ь’аппёе зега ехрігёе А поіге геіоиг Ни
ѵоуа§е дие поиз аііопз Гаіге А КЬегзоп еі )е п’аі ге?и Не ѵоиз )изди’А
ргёзепі аисипе езрёгапсе роиг аііег Напз Іез рауз ёігап§егз.
}е сотріе Іез тоіз еі Іез )оигз, Мопзіеиг Іе сотіе, Нериіз дие
)е заіз дие та тёге з’аіНі^е Нез оЬзіасІез диі з’оррозепі А топ
геіоиг аиргёз Н’еііе. СотЬаііи Нериіз Іоп^іетрз раг Неих зепіітепіз
Ьоппёіез — сеіиі диі т’апасЬе А Роро еі та іепНгеззе роиг тез
рагепіз — топ ипідие ѵоеи ейі ёіё Не Іез сопсіііег еп заіізГаізапі еп
тёте іетрз А іоиз Іез Неих запз пиіге А ГёНисаііоп Попі )е те зиіз
сЬаг§ё. Д’аі ѵи Іа роззіЬіІііё Не сеііе сопсіііаііоп Гаппёе Нетіёге.
266
І’аі сги тёте репіапі циеіцие іетрз цие ѵоиз сопіезсепііех А тез
іёзігз ег цие Іоіп іе Іез ге§агіег сотте сопігаігез А ѵоіге йіз, ѵоиз
)и§іех пёсеззаіге ци’іі аііаг сЬегсЬег іе Гіпзігисгіоп іапз ип сіітаі
ріиз іетрёгё; таіз Іе іетрз а сгиеііетепі іёігиіі сеііе іііизіоп, еі
іериіз поіге іёрагі )’е п’аі гіеп ѵи іапз ѵоз Іеіігез диі Гіг соппаііге
ѵоз іізрозіііопз к се зи)еі, циоіци’іі з’а^іззе іи зогі іе ѵоіге йіз,
диі ѵоиз езі сЬег, циоіцие ѵоиз засЬіех Гогі Ьіеп ѵоиз-тёте цие
зоп ёіисаііоп пе реиі ёіге асЬеѵёе еп Киззіе, еі ци’іі арргосЬе іе
Га§е ой Іез раззіопз з’оррозегопі зоиѵет аих рго^гёз іе зез ёіиіез.
II аига циаіогхе апз іапз циеіциез піоіз; зі се п’сзі раз 1,’А^е іе Іиі
ргёзепіег іез ёіиіез зёгіеизез еі зиіѵіез, іі пе Гега гіеп іе Ьоп, еі
зоп ёіисаііоп зега іоиі-А-Гаіі тапциёе. В’аіііеигз, Мопзіеиг Іе сотіе,
Іез Гогсез те тапциепі ісі роиг сопііпиег сеііе саггіёге, еі і’аі Ьезоіп
і’аііег гезрігег Гаіі паіаі роиг те гетеііге ип реи іез ітргеззіопз
іоиіоигеизез і’ипе ігор Іоп^ие аЬзепсе. Ма тёге те гарреііе, еі )е
заіз цие Іа ѵоіх іе Іа паіиге зега ріиз Гогіе цие сеііе іе Гатіііё
циі т’аііасЬе А Роро, зі ѵоиз пе Гаііез гіеп роиг Іез сопсіііег. Еп
саісиіапі Іе Ьіеп іе ѵоіге йіз, зі ѵоиз сгоуех Гаіге циеіцие сЬозе
роиг Іиі еп Гаізапі циеіцие сЬозе роиг тоі, ѵоиз геіоиЫегех і’еГГогіз
роиг те гепіге А ипе тёге і’ип а§е аѵапсё еі циі іёзіге агіеттепі
іе ѵоіг епсоге ипе Гоіз ип йіз іепіге еі гезресіиеих роиг еп гесеѵоіг
циеіцие сопзоіаііоп; ѵоиз те гепігех а іез атіз йіёіез еі ѵегіиеих,
ѵоиз те гепігех А та раігіе ци’ипе аЬзепсе іе зері апз т’а арргіз
А аітег.
}е сгоіз сеііе іетапіе зі игііе роиг ѵоіге йіз, зі ітроггапіе роиг
тоі еі зі ргеззапіе роиг іоиз Іез іеих, цие )е пе соп^оіз раз ци’іі
зоіі роззіЫе і’еп гетеііге Гехёсиііоп еі )е пе Гаіз раз ііЖсикё і’еп-
ѵоуег еп аѵапі МіазпікоіГ роиг ѵоиз ргёрагег аи геіоиг іе ѵоіге йіз.
Ыоиз пе теіігопз раз ріиз іе іеих тоіз а поіге ѵоуаде іе КЬегзоп,
поиз геѵіепігопз А Кіехѵ, ой )е зегаіз Ьіеп аізе іе ігоиѵег ипе гёропзе
А сеііе Іеііге-сі, таіз зі )е п’еп ігоиѵе роіпі іе загізГаізапіе, поиз
поиз асЬетіпегопз ѵегз РёіегзЬоиг^ раг Мо^иіІеГ еі Зтоіепзк еі
поиз ігопз аііепіге А Хагѵа ипе гёропзе іёсізіѵе. Ѵоиз роиггіех поиз
267
гепѵоуег А сеі ейеі ои Міазпікой' ои геі аиіге сіе ѵоз §епз ди’іі ѵоиз
ріаіга. Мопзіеиг Вё^иісЬей’ ѵеиі Ьіеп геіігег сіе Іа розіе іоиіез Іез Іеіігез
дие ѵоиз поиз ёсгігег еі Іез геіепіг |изди’А поіге геюиг роиг пе раз
Іез Ьазагсіег еп Іез епѵоуапі «4 поіге зиііе. II ѵоиз Тега раззег Іез
Іеіігез дие поиз ёсгігопз сіе сЬадие ѵіііс. Аіпзі, Мопзіеиг Іе Сотіе,
поиз роиггопз сопііпиег поіге соггезропіапсе, аѵес сеііе сііЙГёгепсе
дие ѵоиз гесеѵгех запз іпіеггирііоп, таіз поиз пе гесеѵгопз ди’А
поіге геіоиг.
32.
1786 (запз сіаіе).
]’аі геіагсіё {изди’А ргёзепі А ѵоиз рагіег сіе ѵоіге йіз рагсе дие,
п’ауапі дие сіи таі А еп сііге сіериіз ріиз сі’ип тоіз, ]е п’аі раз
ѵоиіи ѵоиз айіі^ег еп ѵоиз Гаізапі рап сіе за таиѵаізе сопсіиііе.
З’езрёгаіз дие Іез Ьопз сопзеііз, Іа сіоисеиг, 1’Ьоппёіеіё еі Іе Ьоп
ехетріе сіе сеих диі зопі аиіоиг сіе Іиі сЬап§егаіепі зез таиѵаіз
репсЬапіз А Іа рагеззе, Іа §гоззіёгеіё, Гепіёіетепі еі І’іпсІіЯ’ёгепсе
роиг іоиі; таіз )е те зиіз іготрё, ѵоіге Ыз пе зет гіеп. Ѵепех-
ѵоиз аѵес поиз, Ьоп рёге, ѵоиз аѵех ип йіз диі езі іпзепзіЫе А
Гатіііё. }е іиі аі геіігё тез зоіпз, )'е і’аі аЬапсіоппё, таіз гіеп пе
ГаЙесіе, езі с’езі еп )оиапі аѵес ип сЬіеп ди’іі зе сопзоіе сіе Іа
регіе сі’ип аті. Се дие |е ѵоиз сііз ѵа аіагтег ѵоіге іепсігеззе, ѵоиз
аііег §ётіг сГарргепсіге дие ѵоіге йіз езі іпйі^пе сіе ѵоиз еі ди’іі пе
тёгііе ріиз ѵоз зоіпз раіегпеіз. Маіз )е сіоіз ѵоиз сііге се диі езі.
Ь’етргеззстепі дие поиз тотгіопз А 1с тенге сіе іоиз поз ріаізігз,
А Гіпзігиіге запз Іе Гаіі^иег сі іоиригз сп Гатизапі — іоиі езі іпзиГ-
йзапі. II зе тодие сіе іоиі. Ь’і^погапсе Іа ріиз тёргізаЫе, Іе сагасіёге
Іе ріиз іпзиррогіаЫе зегопі Іез зиііез сіе сеі епіёіетепі А пе ріиз
поиз ёсоиіег. }е Іе ріаіпз, іі зега таІЬеигеих, тёргізё сіе іоиі Іе
топсіе, еі з’іі сопііпие, іі п’аига раз ип зеиі аті диі 1с сопзоіега
сіапз зез реіпсз сі Іе зесоигга сіапз зез таіасііез.
268
Ѵоиз Гегех, топ сЬег Сотіе, се дие ѵоиз )'и§егег А ргороз,
роиг тоі — ]е ѵоиз ГаЬапіоппе.
33.
Ве Ьоида се іо }иіп 1786, ѵ. я.
Еп рагіапі сіе Кіеѵѵ Іе 23 сіи тоіз сіегпіег, поиз пс поиз аііепсііопз
раз аи геіагі дие Іез таиѵаіз сЬетіпз сіе Іа реіііе Киззіе опі тіз
А поіге ѵоуа§е. ЪІоиз пе зоттез зогііз сіез тагаіз ди’аргёз сіез іаіі§иез
іттепзез роиг заиѵег поіге Іоигіе ѵоііиге; таіз поіге ітраііепсе «Іе
ѵоиз геѵоіг пе поиз а раз регтіз сіе зиіѵге поіге ргстіёге іпіепііоп
сі’аііег раг МодиіІеГ еі Ыагѵа, се диі поиз аигаіі ё1оі§пёз іе диеідиез
сепіаіпез іе ѵегзіез. Ьа гоиіе іе Зтоіепзк з’ойгаіі А поиз сотте
1а ріиз соигіе еі Іа теіііеиге, поиз Гаѵопз ргёГёгёе роиг ге§а§пег
Іе Іетрз регіи. Роро езі Ігёз етргеззё іе геѵоіг Іа таізоп раіегпеііе;
сеііе ііёе езі сеііе диі 1’оссирс іе ріиз; еі сеі етргеззетепі езі ігор
паіигеі еі ігор ІоиаЫе роиг дие )’с пс іе рагіаде раз тоі-тёте,
аиззі п’аіде раз Ьаіапсё «4 гепопсег аи рго)еІ і’аііепігс еп сЬетіп
ипе гёропзе іёсізіѵе А 1а Іеііге дие )'е ѵоиз аі ёсгііе раг ЬоисЬег,
аи гіздие іе т’ехрозег а 1’атегіите іе ѵоиз ііге ѵегЬаІетспі Іез
тоііГз і’ипе гёзоіиііоп ди’іі пе зсгаіі ріиз гаізоппаЫе іе гёѵодисг.
II езі Ьіеп Іетрз іе тенге йп аих зоііісііиіез дие і’ёргоиѵе іериіз
диеідие іетрз, еі диі те теііепі іапз І’ітроззіЬіІііё аЬзоІие іе гіеп
Гаіге іе Ьоп пі роиг ѵоіге йіз, пі роиг тоі.
І?іпГагі§аЫе ёіётепі диі ѵеиі геѵепіг аи іеѵапі іе поиз, поиз
іоппега іе ѵоз поиѵеііез, пе Гйі-се дие іе диеідиез Ьеигез ди’іі
іеѵапсе Іе тотепі ой поиз ѵоиз геѵеггопз, се зега роиг поиз; )е
ѵоиз ргіе іе Іиі іоппег Іез Іеіігез диі поиз аііепіепі А РёіегзЬоиг^
роиг аіоисіг Іе ріаізіг іе Іез Ііге.
269
34.
А Сепёѵе Іе 9 ЯоѵетЬге п. 8-/29 ОсІоЬге ѵ. 8. 1786.
Моиз аѵопз ге?и ргезци’ а Іа Гоіз іоиіез Іез Іеіігез цие ѵоиз
поиз аѵех ёсгігез ііериіз поіге (іёрагі. Ѵоіге ехасіііиНе ѵгаітепі ехет-
ріаіге сопзоіе поіге ё!оі§петепі, таіз езі ип гергосЬе зап^іапі і
поіге сопсіиііе А ѵоіге ё§агсі. ЪІоиз аѵопз гагетепі ёсгіі іапі цие поиз
аѵопз ёіё еп ѵоуа§е, сЬацие )оиг ойгаіі сіе поиѵеііез сіізігасііопз.
Ь’етргеззетепі сіе тез рагепіз еі (Іе тез атіз те Гоигпіззаіі тіііе
оссазіопз (іе рагіег сіе ѵоиз, таіз раз ипе зеиіе (іе ѵоиз ёсгіге.
Маі^гё Іа ригеіё сіи тоііГ, і’аѵоие, Мопзіеиг Іе Сотіе, цие )е те
гергосЬе зіпсёгетепі се зііепсе, еп геіізапі Іез Іеіігез потЬгеизез
цие ѵоиз поиз аѵех ёсгігез еп зі реи сіе іетрз.
Еп аггіѵапі ісі поиз поиз зоттез ргёзепіёз сЬег М. ЗепеЬіеѵ,
ргіпсіраі сіе ГасаНётіе, айп (іе ргепйге сіез гепзеі§петепіз зиг Іез
геззоигсез цие поиз роиѵопз аііепсіге (іе сеііе ѵіііе. М. ЗепеЬіеѵ езі
ип Ьотте іпзігиіі, аДаЫе, соттипісаііГ еі ігёз оЖсіеих, диі з’езі
Гаіі ип ріаізіг (і’ассиеііііг (іеих ёігапдегз циоіцие запз гесоттапсіаііопз
еі (іе гёропсіге А іоиіез поз циезііопз. Маідгё Іез ІгоиЫез циі опі
ёіоі^пё сіе Сепёѵе ріизіеигз регзоппез іпіёгеззапіез, Гасасіётіе оЙГге
епсоге іоиз Іез таіігез сіопг поиз роиѵопз аѵоіг Ьезоіп. Ыоиз Іеиг
сіетапйегопз (іез 1е?опз рагіісиііёгез, ои поиз ігопз і Іеигз Іе^опз
риЫіциез аиіапі ци’еііез роиггопі поиз сопѵепіг, саг Іа ріирагі зе
(Іоппепі еп Іаііп.
Роиг 1’ёциііаііоп, 1’езсгіте, Іа сіапзе еі Іа тизіцие, сеііе ѵіііе оЯге
іоиі се ци’оп реиі сіёзігег. Ве рагеіііез іпГогтаііопз ргізез А Ьаизаппе
п’опі зегѵі ци’а поиз айегтіг сіапз поіге ргетіег сЬоіх. Аиззі запз
Ьёзііег аѵопз-поиз сЬегсЬё ип 1о§етепІ сіапз Сепёѵе, цие поиз аѵопз
ігоиѵё (іапз Іе ріиз сЬагтапІ циагііег сіе Іа ѵіііе. Ыоиз аѵопз топіё
ип реііі тёпа§е циі поиз ёѵііега іоиз Іез іпсопѵёпіепіз сіе Іа репзіоп
еп поиз (іоппапі іоиз Іез а^гётепіз сіе Гізоіетепі. Ыоиз аііепсіопз цие
іоиі Іе тошіе зоіі гепігё еп ѵіііе, роиг Гаіге циеіциез ѵізііез еі еззауег
270
<іе Іа зосіёіё А ІадііеІІе поиз сопзасгегопз диеідиез Ьеигез сіе Іа
зетаіпе.
Вапз ип тоіз сі’ісі і’езрёге дие іоиіез поз Ьеигез зегопі сіізігі-
Ьиёез еі поз ёіиЗез зегопі огЗоппёез, еі аіогз )е ѵоиз епѵеггаі Іе
ріап дие поиз аигопз аЗоріё.
Тоиі езі Гогі сЬег А Сепёѵе сотте а Ьаизаппе. II п’у а ѵгаітепі
ди’ипе ёсопотіе ігёз ѵі§і!апіе диі риіззе поиз іігег З’аЯаіге.
35.
А Сепёѵе, се іг/і ИоѵетЬге 1778.
Ма1§гё Іез Іоп^иез соигзез дие поиз аѵопз Гаііез сеііе аппёе, Іа сііегіё
сіез ѵіѵгез еі сіи 1о§етепі А Сепёѵе, іі поиз гезіе серепЗапі диеідиез
реіііез ёраг^пез дие )е Зоіз ѵоиз Гаіге соппаііге запз ѵоиз Зоппег
Геппиі (і’ип ёіаі сіёіаіііё сіе сіёрепзез.
Еп рагіапі Зе РёіегзЬоиг§ Іе 17 }иі11еі 1786, ѵоиз поиз аѵег
(іоппё 8ооо" аг§епі Зе Ргапсе роиг Іе ѵоуаде. Сеііе зотте а зийі
Іизди’аи іег ЫоѵетЬге Зе Іа тёте аппёе дие поиз аѵопз соттепсё А
гесеѵоіг Зе поіге Ьапдиіег, іі т’езі гезіё Зе Гаг^епі Зи ѵоуаде 302й
Вапз Іе соигапі Зе Гаппёе і’аі ге?и Зи Ьапдиіег 24.000
Ѵоиз поиз аѵех епѵоуё роиг Іе топі-Зе-ріёіё 2400
Тоіаі Зе Іа гесеііе 26.702
Моп соггезропЗапі А Рагіз а рауё аи топі-Зе-
ріёіё 2901й. Ье сЬапде Зез 24.000й, Іез рогіз
еі айгапсЬіззетепіз Зе Іеіігез, Іе Іодетепі, Іа поиг-
гііиге, ГЬаЬіІІетепі Зе Роро, Іез §а§ез Зе Сіётепі,
Зе ѴогопікЬіп, Зе Іа сиізіпіёге еі З’ип Зотезіідие
репЗапі ипе рапіе Зе Гаппёе, Іез таіігез дие і’аі
Зоппёз А Роро гапі Зе Іапдие аІІетапЗе, Зе рЬу-
зідие, Зе сЬітіе, З’ёдиііаііоп, З’езсгіте, дие З’ип
271
реи Л’ЬогІодегіе, Іез Ііѵгез, Іез аппопсез сі диеі-
диез реіііез Лёрепзез ехігаогЛіпаігез, зе зопі топіёз,
еп у сотргепапі Іе ѵоуадс Ле Іа Зиіззе, Лериіз
1786 іизди’а 1787 а Іа зотте бе . . . 21.934... 4... 8
іі гезіе Лопе....................................4767 ...15...4
Вериіз Іе і'г }иіп 1785 цис )'е ѵоиз аі гепЛи Іе сопігаі Гаіі епіге
поиз еі гёЛі§ё раг Іе сотіе Ле Соіозѵкіп, тез Ьопогаігез пе реиѵепі
аѵоіг роиг тезиге дие сеііе дие ѵоиз у теііегег ѵоиз-тёте.
}е Лоіз епсоге ѵоиз Ліге дие )изди’А ргёзепі і’аі ргіз зиг Іа Ьоигзе
соттипе поп зеиіетепі Іез 1е$опз Ле Роро, таіз аиззі ееііез дие і’аі
рапа§ёез аѵес Іиі роиг Іиі зегѵіг Л’ётиіе. Аіпзі сеі агіісіе Ле Лёрепзе
з’езі топіё роиг топ сотріе, заѵоіг: 7 тоіз Ле тапё«е 430п
Ьап^ие аІІетапЛе 224
РЬузідие еі сЬітіе 120
Тоіаі 774
дие )е Леѵгаіз ргепЛге зиг топ сотріе. Вериіз дие Іе Ьагоп езі аѵес
поиз, )е пе рагіадегаі ріиз Іеигз Іе^опз зі се п’езі ееііез Ле рЬузідие.
Ье соигз Ле сЬітіе Гиі аппопсё ГЬіѵег Легпісг, Іа зоизегірііоп
а 48"; сотте іі пе зе ргёзепіаіі дие г 6 зоизегіѵапіз сі ди’іі еп
Гаііаіі епѵігоп 20 роиг соиѵгіг Іез Ггаіз Ли Лётопзігаіеиг, іі зе
гёігасіаіі еі поиз ёііопз ргіѵёз Ле се соигз. ]’аі ргорозё аіогз Ле
рауег Іез 8 зоизегірііопз диі тапдиаіепі, аіпзі Іе соигз Ле сЬітіе а
сойіё 384й. }е репзе дие ѵоиз пе Лёзарргоиѵегег раз сеіа.
36.
9/20 Рёѵгіег 1788.
Ьа Легпіёге Іеііге дие ѵоиз аѵег Лис гесеѵоіг Ле М. ВетісЬеІ ѵоиз
аига Гаіі соппаііге Іа ЛетапЛе Ле М. Ргапск еі поіге іпдиіёіиЛе. Коиз
пе Леѵопз сотріег зиг аисип сгёЛіі Ле за рагг, се ди’іі пе поиз Іаіззе
раз ідпогег, аЯп дие поиз ргепіопз Лез аггап^етепіз диі поиз теііепі
272
а ГаЬгі (іи Ьезоіп. Ѵоиз сопсеѵех (іапз диеііез зоііісііисіеа поиз
епігаіпегаіі ип ріиз 1оп§ геіані а поиз асдиіиег сіе сеііе (іеііе засгёе.
Ье зііепсе (іе М. Іе Ьагоп (іе за Гатіііе езі аиззі ігёз іпдиіёіапі,
поиз пе заѵопз а 4иоі ГаіігіЬиег, еі сеііе іпсегііішіе зиг Іе ѵгаі тоііГ
<Гип зііепсе аиззі 1оп§ еі аиззі аГЙі§еапі, езі ріиз ассаЫапіе дие іоиі
се дие ѵоиз роиггіег поиз арргепЗге а се зи)еІ.
Сеііе іеііге раг зоп сіоиЫе оЬ]еі йетапйе ипе гёропзе (і’аиіапі
ріиз рготріе (Іе ѵоіге рагі дие поиз зоттез гёйиііз а аііепЗге йеих
тоіз а саизе Зи дгапЗ ё1оі§петепі диі поиз зёраге. Се іегте езі
Ьіеп аззех 1оп§ запз Іе ргоіоп^ег раг Іа тоіпЗге пё§1ідепсе..
37.
Еп геѵоуапі ѵоіге пеѵеи еі М. ВетісЬеІ, ип тоиѵетепі сіе
іепЗгеззе раіегпеііе ѵоиз рогіега запз (Іоиіе а Іез диезііоппег зиг
ѵоіге йіз. Пз опі ѵёси аззех 1оп§іетрз аѵес поиз, роиг гёропЗге а
Гетргеззетепі дие ѵоиз топігегег, З’ипе тапіёге ріиз заіізГаізапіе
дие )е пе Іе роиггаіз Гаіге, рагее ди’оп реиі іоиі (ііге, таіз оп пе
реиі раз іоиі ёегіге. Ье Зёрагі (іи )еипе Ьагоп Іаіззега ип §гап(1 ѵіЗе
рагті поиз еі орёгега запз (іоиіе диеідие (іёгап§етепі (іапз поіге
§епге сіе ѵіе. Ь’опіге з’ёіаіі ёіаЫі запз реіпе, раг Іа сопйапсе еі Іа
Ьоппе ѵоіопіё дие ѵоіге пеѵеи а іои]оигз топігёез (іапз зез ёіиЗез.
Ѵоіге йіз диі езі (іоиё сГипе іпіе11і§епсе ргёсіеизе, а Ьезоіп (Гипе
Гогіе ітриізіоп роиг йхег зоп аііепііоп, запз Іадиеііе Гезргіі Іе ріиз
рёпёігапі реі(і іоиз зез аѵапіа^ез. Зоиѵепі )’е (іоппаіз ипе ітриізіоп а
Гип, роиг Іа Гаіге рагѵепіг ріиз паіигсііетепі а Гаиіге, еі сЬасип у
теііаіі зеіоп за сарасііё, роиг Іе Ьіеп (іе іоиз: ѵоіге йіз регсі ип
аті еі тоі ]е регсіз ип аіеіе, саг ѵоіге пеѵеи т’а ёіё зоиѵепі (іе диеідие
зесоигз, еі, запз з’еп Зоиіег, іі а зесопЗё тез ѵиез. Ье іетрз поиз
арргепЗга аи гезіе диеі Ьіеп сеііе гёипіоп а орёгё роиг сЬасип (Геих.
8і Іеиг атіііё езі Зеѵепие ріиз іпііте, зі еііе з’езі сітепіёе раг
диеідиез ІіаЬііиЗез, Іез аѵапіа§ез Зе сеііе гёипіоп пе зегаіепі раз
273
18
ёдиіѵодиез; таіз ]е сіоіз Іе сііге, ѵоіге йіз езі реи аітапі, іі а ипе
зогіе сіе зепзіЬіІііё Ігап4иі11е, дие )е сгоігаіз циеЦиеГоіз гаізоппёе,
1огз9и’іі з’а§іі сі’ехегсег за ЬіепГаізапсе; таіз іі езі іпассеззіЫе А сез
ётоііопз сіоисез, А сез ёіапз сіе Гате ой Іа гаізоп з’аЬапсіоппе іоиіе
епііёге аи зепіітепі еі сез ётоііопз диі зетЫепі п’ёіге ди’ип сіёзогсіге
сіе зепіітепіз еі сіе репзёез, зопі Іе Зёііге сі’ипе ате ѵегіиеизе, ои
диі реиі Іе сіеѵепіг. }асііз Іа зепзіЬіІііё сіе ѵоіге йіз ёіаіі тоіпз іпЙехіЫе:
Іез регзёсиііопз 9ц’оп а Гаіі ёргоиѵег А Вёіізаіге, Іез іп)изіісез сіе
Гагёора§е З’АіЬёпез епѵегз Зосгаіе Гаізаіепі соиіег зез Іагтез еі
ргоЗиізаіепі зиг іиі Гётоііоп Іа ріиз ргоГопсіе. Маіз аіогз зоп
рЬузідие ёіаіі ГаіЫе; А тезиге дие за сопзіііиііоп а ргіз Зе Іа ѵі^иеиг,
зоп тогаі езі Зеѵепи ріиз ёпег§ідие, зоп ате ріиз Гегте еі за зепзіЬіІііё
тоіпз ехрапзіѵе.
}е пе ге§агЗе раз епсоге зез §ойіз сотте Ьіеп айегтіз, таіз
іі те зетЫе Ьаіапсег епіге Іа саггіёге Зез агтез ои Іа саггіёге Зіріо-
таіідие. Зоп ]и§етепі пе рогіе дие зиг ип ігёз реііі потЬге Зе
Зоппёез; іі сЬапдега запз Зоиіе А тезиге дие зез соппаіззапсез з’ёіеп-
Згопі. Аіпзі Іоіп Зе сотЬаііге зез Зізрозіііопз §иеггіёгез дие Іе іетрз
еі Гехрёгіепсе іетрёгегопі, і’еп ргойіе сотте З’ип зіітиіапі роиг Іе
іепіг А Зез ёіиЗез иіііез.
Рагіз пе Іиі ріаіі раз, еі з’іі Іе диіігаіі: таіпіепапі, іі пе Іе ге§геі-
іегаіі раз. Коиз поиз ргорозопз Зе рагсоигіг Іез ргоѵіпсез тёгіЗіопаІез
ѵегз Іа йп Зе 1’аппёе; Зе ІА поиз ігопз еп А11ета§пе, еп НоІІапЗе еі
еп Ап§1еІегге, роиг у зиіѵге Зійёгепіез ЬгапсЬез З’ёіиЗез, зі ѵоиз п’у
ѵоуех роіпі З’оЬзіасІе А Іа ргого§аііоп Зи соп§ё Зе ѵоіге йіз, циі
йпіга еп 1790. }е п’аі раз зоиѵепі оссазіоп Зе ѵоиз рагіег аиззі аізё-
тепі Зе поз рго]еіз; ]е Зёзігегаіз дие ѵоиз риіззіех поиз ёсгіге аиззі
ІіЬгетепі, се зегаіі ип зои!а§етепі роиг ѵоиз еі ип ріаізіг роиг поиз.
Ье зё)оиг Зе 1’А11ета§пе аига роиг оЬ)еі Зе поиз Гопійег Запз Іа
Іап^ие аІІетапЗе еі З’еззауег Зе 1’ёіиЗе Зи Згоіі. Аргёз сеііе Іап^ие
диі езі Зе ргетіёге пёсеззііё еп Киззіе, ]‘е ѵоиЗгаіз ди’іі арргіі 1’ап§1аіз,
айп Зе роиѵоіг Ііге диеідиез Ьопз оиѵга^ез диі рагаіззепі Запз сеііе
1ап§ие Запз Іез апз. Ь’ёіиЗе Зе сез 1ап§иез зега тоіпз ЗіЖсіІе роиг
274
Іиі рагсе ди’іі зе сопіепіега сіе Іа ргозе іоиригз ріиз Гасііе дие Іа
1ап§ие сіи роёіе.
К’оиз ѵоуопз диеІдиеГоіз М-те Іа ргіпсеззе СЬакЬоѵзко'і аѵес Л’аи-
іапі ріиз сіе ріаізіг, дие за зосіёіё езі Гогі реи потЬгеизе. М. сіе 8аиз-
зиге а Гаіі ісі ип реііі зё)оиг аѵес за Гетте, ѵоіге йіз Га ѵи аѵес ип
§гапЛ ріаізіг диі а раги ёіге Ьіеп рагіа§ё раг зоп ргетіег іпзіііиіеиг.
II ѵа зе йхег А Ьаизаппе.
}’аі ргёіё А ѵоіге пеѵеи поіге ѵоііиге сіе ѵоуа§е, рагсе ди’еііе Іиі
сопѵіепі рагГаііетепі, ди’еііе пе поиз зегі роіпі еі ди’еііе роигга ѵоиз
ёіге иіііе А РёіегзЬоиг§.
РаііепЛз роиг Іе тоіз ргосЬаіп ипе поиѵеііе Іеііге сіе сгёсііі. Ыоиз
ѵіѵопз Лериіз Іоп^іетрз зиг Іе Лёрді сіе ѴогопікЬіп еі Ле Сіётепі сіопі
ііз т’опі регт'з сіе Лізрозег. 8’ііз еиззепі ёіё тоіпз ёсопотез, поиз
зегіопз таіпіепапі сіапз ГетЬаггаз.
38.
]иіп 1790.
Роиг Іа ргетіёге Гоіз сіериіз дие і’аі ГЬоппеиг Ле ѵоиз гергё-
зепіег аиргёз Ле ѵоіге йіз, ѵоиз те Гаііез зепііг Іа Лізіапсе ёпогте
диі зе ігоиѵе епіге ип рёге еі ип іпзіііиіеиг. Раг ѵоіге Іеііге Ли
іо }иіп ѵ. з. ѵоиз те поіійег ипе гёзоіиііоп зі сопігаіге аи ріап
дие ]’аі зиіѵі іизди’А ргёзепі еі дие ѵоиз аѵех арргоиѵё, ди’еііе еп
Лёігиіга пёсеззаігетепі іоиіез Іез езрёгапсез. Ьез рапіез дие ѵоіге
Йіз а сиіііѵёез аѵес диеідие зиііе, зегопі аЬзоІитепі іпсотріёіез,
іпГгисіиеизез, зі еііез пе зопі раз Лап&егеизез, роиг п’аѵоіг раз ёіё
сопЛиііез {изди’аи роіпі Ле таіигііё ди’еііез ЛетапЛаіепі еі дие поиз
пе роиѵіопз оЬіепіг дие Ли іетрз, Ле поз ѵоуа§ез Лапз Лійегепіез
сопігёез Ле ГЕигоре еі Л’ипе ргиЛепсе аііепііѵе еі зоиіепие. Ѵоіге
сопйапсе аіітепіаіі топ соига^е еі Гаізаіі та сопзоіаііоп. Ѵоиз Іа
геіігег аи]оигЛ’Ьиі роиг сёЛег А Лез сопзіЛёгаііопз дие ѵоиз Лііез
риіззапіез, таіз дие ѵоиз те Іаіззег і^погег. Аіпзі запз аѵоіг епіепЛи,
запз сопзикег сеіиі дие ѵоиз аѵех |’и§ё репЛапі ргёз Ле 12 апз Лі§пе
275
18*
(Іи іёрбі засгё дие ѵоиз Іиі аѵех сопйё, запз ехатіпег Іез (Зізрозіііопз,
Іез зепіітепіз раггісиііегз (іе ѵоіге йіз, запз арргёсіег Іез тоііГз (іе
та сопіийе, ѵоиз Іа сопіатпех еп т’еп іга^апі ипе аиіге дие ѵоиз
п’аѵех раз тёте іа Ьопіё (іе тоііѵег.
}е п’аі епігергіз сеііе ёіисаііоп ди’аѵес ипе )изіе (іёйапсе (іе тоі-
тёте еі ]е пе те зиіз зепіі Гогі (іапз сеііе рёпіЫе саггіёге ди’аиіапі
дие і’аі ри гесиеііііг Іез сопзеііз ои т’арриуег (іе 1’арргоЬаііоп (іез
Ьоттез ёсіаігёз, таіз зигіоиі (іез Ьоттез ѵегіиеих дие поиз аѵопз
еи іе ЬопЬеиг сіе гепсотгег (іапз Іез Ііеих ой поиз аѵопз Гаіі диеідие
зёіоиг. Ма репзёе (іе іоиз Іез ;оигз, іе іоиз Іез іпзіапіз а іоиригз
ёіё (іе т’епѵеіоррег (іапз сеііе ёіисаііоп (іе іоиіе ГіпЯиепсе (іе І’атоиг
(Іи Ьіеп, (іе ГЬитапііё еі Нез ргіпсірез і’ипе заіпе рЬііозорЬіе. 8і тез
ѵоеих пе зопі раз епііёгетепі гетрІІз, Іа Гаиіе еп езі а топ ітриіз-
запсе, таіз поп і тез іпіепііопз, аих сігсопзіапсез таІЬеигеизез
диі поиз роигзиіѵепі іериіз 1780 еі поп а аисипез ѵиез соираЫез,
а тоіпз ди’оп пе зоіі соираЫе і’аітег еі (іе ѵоиіоіг Гаіге аітег
Гіппосепсе еі Іа зітріісііё (іез тоеигз, іа )изіісе, Іа ІіЬегіё, 1’огіге,
Іа раіх еі Іа ргиіепсе зі пёсеззаіге аи тіііеи іи сіюс іе 1’оріпіоп,
іе ГатЬіііоп еі іе і’іпіёгёі. 8і ѵоиз т’аѵіех Гаіі соппаііге іа регзоппе
диі ѵоиз епігаіпе а ипе іёіегтіпаііоп аиззі іпаііепіие, )е Іиі аигаіз
ѵоіопііегз іёѵеіоррё, сотте }е І’аі Гаіі а ѵоиз, сотте і’аі іои/оигз
ёіё ргёі а іе Гаіге, Іез тойГз іе поіге зё]оиг еп Ргапсе, тез ѵиез,
тез езрёгапсез еі тез сгаіпіез іапз Іе соигз іе тез Гопсгіопз. В’ипе
іізсиззіоп гаізоппёе зегаіі реиі-ёіге гёзиііё роиг Іоиз іез тезигез
ріиз сопйапіез, роиг ѵоіге Йіз еі роиг тоі ипе Іитіёге ріиз сегіаіпс.
Маіз, гёіиіі а тоі зеиі, і’аі сги іеѵоіг Гаіге епігег іапз топ ріап
іе ргойіег і’аЬогі іез геззоигсез дие поиз о(Тге Іа Ргапсе еі і’аііег
сЬегсЬег епзиііе еп АПета^пе, еп Ноііапіе еі еп Апуіеіегге, іез
Іитіёгез і’ип аиіге &епге, ди’оп пе реиі гесиеііііг аѵес диеідие аѵап-
іа§е ди’еп зе гарргосЬапІ іи Гоуег диі іез ргоіиіі, Га-ргороз еі Іе
Іетрз іеѵаіепі сопзоттег Гехёсиііоп іе Іа зёгіе і’ёіиіез дие і’аѵаіз
рго]еіёез, таіз ѵоіге Іеііге те Ііѵге а та ргетіёге іёйапсе іе тоі-
тёте. Рагіех іопс, Мопзіеиг 1с Сотіе, а ѵоиз зеиі іі аррапіепі
276
д’ехегсег ипе аиюгііё лЬзоІие зиг Іа сопдиііе де ѵоіге йіз, А ѵоиз
зеиі іі аррапіепі сіе Гарреіег ой іі ѵоиз ріаіга. Роиг поиз, Гогсёз раг
іа розісіоп ой поиз поиз сгоиѵопз, поиз аііопз аиепдге ѵоіге дегпіёге
гёзоіиііоп (іапз Іе ѵіііа^е ди’ЬаЬііе та тёге. С’езі де ІА дие }е ѵоиз
Гегаі соппаііге А топ іоиг се дие )е реих епігергепдге сотте се дие )е
Іи^егаі аи-дсззиз Зе тез Гогсез (іапз Іе ріап дёйпіііГ дие ѵоиз ргезсгігег
А ѵоіге Йіз.
Ѵоіге йіз гезресіега запз реіпе іоиі се диі ётапега (Гип рёге
ди’іі аіте. Еез геіаііопз аѵес Іез зіепз п’опі гіеп рег<Іи (іе се ди’еііез
ёіаіепі, іогзди’іі а диіиё 1а Киззіе. 11 а епсоге А сеі ё§агд Гіппо-
сепсе сі іа сопйапсе (Гип епГапі; рійі А Віеи ди’іі Іа сопзегѵАі Іоп^іетрз,
роиг зоп ЬопЬеиг еі роиг 1с ѵбіге. Роиг тоі диі раг ёіаі соппаіз
ип ріиз ^гапд потЬгс (іе сез гаррогіз ёіоі^пёз ои ргосЬаіпз диі опі
еи, диі опі ои диі роиггаіст аѵоіг дисідис іпвиепсе зиг Гехізіепсс
тогаіе (Іе ѵоіге йіз, диі аі дй пёсеззаігетепі сп Гаіге ГоЬ)еі (іе тез
оЬзегѵаііопз сі (іе тез тёдііаііопз рагіісиііёгез, дие |’аі (Ій тенге
зоиз Іа запіе (іе Іа (іізегёііоп іа ріиз зегириіеизе, ,е те ігоиѵе
аиіоипі’Ьиі (іапз ипе зііиаііоп етЬаггаззапіе еі сгиеііе. Оцеііе дие
зоіі та (іёіегтіпаііоп, еііе роигга герозег зиг (іе риіззапіз тоііГз,
таіз диі пе зегопі соппиз дие Зе тоі, дие )е пе роипаі Гаіге соппаііге
А регзоппе, раз тёте А топ ёіёѵе диі те ]’и^ега реиі-ёіге іпсопзідёгё,
(іиг ои іп)изіе. Ѵоиз зеиі, Мопзіеиг Іе сотіе, зі ѵоиз Гоиіііег (іапз
Іез герііз де ѵоз репзёез, ѵоиз п’озегег те ЫАтег, диеідие рапі
дие ]е ргеппе; (іапз сепс ёдисаііоп ігор ога^еизе, ігор Гегтёе
(Гепігаѵез роиг ёіге Ьоппе, і’аі А сотЬапге тез ргоргез ітрегГесгіопз,
ееііез де ѵоіге йіз, іез дійсиііёз ргоргез А сеііе саггіёге ёріпеизе,
еі, сотте зі се п’ёіаіі раз аззег, іі з’ёіёѵе епсоге аи Іоіп ип пиаде
де зоиртопз, д’Іпіегргёіаііопз оЬзсигез ои іп)изіез, поиз зоттез
тепасёз д’ип поиѵеі ога^е, еі дё)А )е зиіз )еіё Ьогз де тез тезигез.
Тсііе езі допс Гёігапде розіііоп ой зе ігоиѵе Роро. II пе реих допс
пі зе гарргосЬег де ѵоиз, ѵоиз заѵсх роигдиоі, пі ѵіѵге аѵес тоі
дапз та ргорге раігіе раг дез сопзідёгаііопз дие )’і§поге, іі доіі
з’ехраігіег, )е доіз т’ехраігіег тоі-тёте еі Гиіг се дие Іа гаізоп, се дие
277
Іе зепіітепі опі сіе ріиз ргёсіеих, сіе ріиз сііег, сіе ріиз игііе, роиг еггег
А Іа тегсі сГипе роіігіцие Йопі Іе геззоп, ГоЬ)еі поиз езі іпсоппи.
ЪІоиз аііопз поиз гепсіге сіапз Іе ѵі11а«е ди’ЬаЬііе та тёге; с’езі
Іі дие поиз аиепсігопз ѵоіге сіетіёге гёзоіиііоп, с’езі сіе ІА дие )е
ѵоиз Гегаі соппаііге А топ юиг, се дие )е реих епігергепсіге, сотте
аиззі се диі зега аи-сіеззиз сіе тез Гогсез сіапз Іе ріап сіёйпіііГ ^ие
ѵоиз ргезсгігег А ѵоіге йіз.
}’аі тіз диеідие геіагсІ А ѵоиз гёропсіге, айп сіе те дагапііг сіе
Гіпйиепсе сіи зепіітепі рёпіЫе дие ѵоіге Іеііге т’а Гаіі ёргоиѵег еі
раг се ди’еііе сопііепі еі раг Іез гёіісепсез ^и’е11е зиррозе. Тоиз
тез ейіогіз зе зопі ропёз А Гаіге іаіге тез айесііопз ргоргез дие
сіоиге аппёез сіе сіёѵоиетепі еі сРЬаЬііисіе опі тиііірііёез еі айегтіез.
39.
Ѵоіге йіз еп зе гепсіапі аиргёз сіе ѵоиз, Мопзіеиг Іе Сотіе, гёропсі
роиг тоі зийізаттепі А Іа Іеііге сіопі М. МоѵозікзоГ а ёіё Іе рогіеиг.
Ѵоиз ігоиѵегех сі-]оіт Іе сотріе сіе Іа гесеііе еі сіе Іа йёрепзе
§ёпёга1е дие )’аі Гаііе роиг ѵоіге йіз сіериіз Іе тоіз сіе Маі 1789,
ёродие ой зе іегтіпе Іе сотріе ргёсёсіепі дие )е ѵоиз аі епѵоуё раг
М. ВетісЬеІ, )из9и’аи іег ВёсетЬге'1790, )оиг аидиеі )’аі гетіз ѵоіге
йіз епіге іез таіпз сіе сеіиі диі а ѵоіге сопйапсе. Роиг соиѵгіг іоиіе
Іа сіёрепзе, і’аі ргіз Іе 2 сіе се тоіз, Іа зотте Не іооо27 зиг Іа Іеііге
сіе сгёсііі.
М. КоѵозіІізоГ сгаі§пат сіе пе роиѵоіг Гаіге Гасе А іоиіез Іез сіёрепзез
сіопі іі езі сЬагдё, ]‘е Іиі аі сіоппё, зиг Іа тёте Іеііге сіе сгёсііі, Іа
зотте сіе 2000 и сіопі іі т’а сіоппё ип ге?и. Аіпзі, )е ѵоиз гепѵоіе,
Мопзіеиг іе Сотіе, сеііе Іеііге сіе сгёсііі, сЬаг§ёе сіе юооо". Тоиіез
Іез сіёрепзез цие і’аі Гаііез еп ѵоіге пот ёіапі рауёез, Іа тоіпз
ітрогіапіе сіе тез сопѵепііопз аѵес ѵоиз ёіапі ехасіетепі гетрііе,
іі пе те гезіе ріиз гіеп А гесеѵоіг.
А Рагіз, се 6 ВёсетЬге 1790.
278
III.
ПЕРЕПИСКА
графини Е П. Строгановой съ ея сынокъ,
гр. П. А. Строгановымъ,
и съ его воспитателемъ Роммомъ.
(Изъ Строгановскаго архива).

40.
Гр. Строганова сыну.
Моп сЬег епГапі, і’аі ёіё Ьіеп іпдиіёіе роиг ѵоиз репЛапі іоиз
Іез ігоиЫез сіе Рагіз, іі п’у аѵаіі дие Іа ргиЛепсе Ле М. Котте
диі те газзигаіі. СерепЛапі Іа гаізоп а§іі ГаіЫетепі, диапЛ Гате езі
аЯесіёс. II те зетЫе а ргёзепі дие іоиі езі Ьеаисоир ріиз саіте еі )е
зиіз ріиз ігапдиіііе. }е ѵоиз Гаіз раззег, топ сЬег епГапі, 29 тіііе Ггапсз
роиг Іе гасЬаі сіез Ьі)оих. II ГаиЛга, топ сЬег епГапі, т’еп ассизег Іа
гёсерііоп еі Іез Ііѵгег аи соггезропЛапі Ле М. Татез, Ьапдиіег Ле
Мозсои, диі те Іез Гега раззег раг Іа розіе; іі ГаиЛга, топ сЬег аті,
Іез Гаіге езіітег еі Іез аззигег.
АЛіеи, топ сЬег епГапі, Іе Ьоп Оіеи ѵоиз Ьёпіззе. Рогіег-ѵоиз Ьіеп.
Ье 17 ЗеріетЬге
1789.
Мозсои.
Гр. Строганова Ромму.
41.
Мопзіеиг Котте.
І’аі ёіё Гогі іпдиіёіе роиг ѵоиз репЛапі ѵоіге зё)оиг і Рагіз Лапз
іоиз Іез ігоиЫез ди’іі у а еи; серепЛапі оп а іасЬё Ле те газзигег
еп те регзиаЛапі дие Іез ёігап^егз пе соигаіепі аисип гіздие еі ѵоіге
ргиЛепсе те саітаіг аиззі. ]е пе заіз раз зі ѵоиз аѵег ге$и ипе Іеііге
281
сіе та рап дие )е ѵоиз аі ёсгіге іі у а диіпге )оигз, сіапз Іадиеііе )е
ѵоиз тапсіаіз дие }е ѵоиз Гегаіз раззег 29 тіііе Ггапсз роиг Іе гасЬаі
сіез сііатапіз, се дие і’ехёсиіе (іапз се тотепі-сі раг Іа ѵоіе сіе
М. Татез, Ьапдиіег сіе Мозсои. II зе сЬаг§е сіе ѵоиз Гаіге раззег Гаг§епі
пёсеззаіге роиг іез гасЬеіег раг зоп соггезропсіапі, М. М. Ѵапсіеп Іѵег
рёге еі йіз аіпё, аидиеі ѵоиз аигег іа сотріаізапсе сіе гетеііге іез
Ьі)оих, іі Іез епѵегга раг Іа розіе аи пот сіе М. Татез еп іез
Гаізапі аззигег; аіпзі і’езрёге дие сеіа зега ипе айаіге йпіе. II еп езг
Ьіеп іетрз.
Асііеи, топ сЬег Котте, рогіег-ѵоиз Ьіеп еі тапсіег-тоі зі іоиі
езі ігапдиіііе сіапз Іез ііеих ой ѵоиз ЬаЬііег. Ѵоісі ипе Іеііге роиг
топ йіз.
}е зиіз ѵоіге ігёз аЯесііоппёе зегѵапіе
Сотгеззе сіе 8іго§апоЯ".
Ее 17 ЗеріетЬге
1789.
Мозсои.
42.
}е т’етргеззе сіе ѵоиз соттипідиег, Мопзіеиг, дие і’аі ге?и ѵоіге
Іеііге раг Іадиеііе ѵоиз т’арргепех Гепѵоі сіе тез сііатапіз; )е ѵоиз
ргіе еп тёте іетрз сіе ѵоиз ігапдиіііізег зиг іеиг сотріе, поиз аѵопз
сіез поиѵеііез ди’ііз зопі аггіѵёз {изди’а Кі§а а Ьоп роП, таіз оп теі
диеідие геіагсі а те Іез Гаіге рагѵепіг рагее ди’і Іа розіе оп ѵеиі Іез
Йёсаскеіег роиг ѵёгійег се ди’іі у а сіейапз еі Іе соггезропйапі з’у оррозе,
тоуеппапі диоі ііз зопі аггёіёз і Кі^а. }е ѵоиз зиіз Ьіеп оЫі§ёе, Мопзіеиг,
сіез реіпез дие ѵоиз ѵоиз ёіез Зоппёез; ]е зиіз Гогі сопіепіе дие сеііе
аГГаіге зоіі йпіе, таіз іі у а ипе сЬозе диі т’іпдиіёіе. Ѵоиз т’іпсіі-
диег, топ сЬег аті, сіеих §гоззек ріеггез дие }е ігоиѵегаі (іапз ипе
сіез сазез, еі іі у еп аѵаіі сіпд, заѵоіг: (іеих репсіеіодиез, сіеих §гоззез
ріеггез, диі Гогтепі (іеих Ьоиіопз (іе Ьоисіез й’огеіііез, (іопі і’ипе
диеІдиеГоіз з’аіизіаіі аи тіііеи Ли дгапсі поеисі, еі ип зоіііаіге диі
282
ёіаіі тошё еп Ьа^ие, Іа зесопсіе репсіеіоцие езі топіёе еп соеиг
епіоигё сіе сііатапіз. Аіпзі Іез (іеих Ьоиіопз циі Гогтаіепг Іез Ьоисіез
сі’огеіііез ёіаіепі тотёз еп сЬаІоп зоиз , епіоига$е еі риіз Іез (іеих
репсіеіоциез сіопі Гипе езі сеііе цие ѵоиз т’іпсііциег ес Іа зесопсіе циі
Гогтаіі Іе соеиг сі Іа Ьадие Гогте Ьіеп 5 дгоззез ріеггез, еі ѵоиз
пе те рагіех цие сіе сіеих. 5’ііз пс зопі раз сіапз Гёсгіп, топ сЬег
аті, сотте с’езі М. Маигісе циі іез а еп^а&ёз, аіогз аиззі, топ аті,
Гаііез циеіцие регциізіііоп роиг заѵоіг се ци’ік зопі сіеѵепиз, оп Іез
а реиі-ёіге еп^а^ёз аіііеигз; се ци’іі у а сіе сепаіп, с’езі цие )е Іез аі
Ііѵгёз аи сотіе еі Іе сотіе А Маигісе. Ма’з ѵоіІА Ьіеп сіез сіёіаііз зиг
ипе сЬозе циі реиі-ёіге езі ип таіепіегісіи. Асііеи, топ сЬег Котте,
етЬгаззег топ Ыз сіе та рап; ѵоиз ёіез Ьіеп Ьеигеих, тез сЬегз
епГапіз, сі’ёіге сіапз Іез рауз ёігап^егз роиг ріиз сі’ипе гаізоп. Асі ей,
Іе Ьоп Віеи зоіі аѵес ѵоиз сі ѵоиз сопзегѵе Гип роиг Гаиіге.
Ее 31 БёсетЬге.
Мозсои.
Роммъ гр. Строгановой.
43.
Масіате Іа Сотіеззе,
Роиг Іе Ьіеп сіе ѵоіге йіз еі роиг 1с ѵдіге, ;е тс ѵоіз гёсіиіі А
Іа сІиге пёсеззііё Зе пе ріиз рагаііге сЬег ѵоиз аѵес Роро, еп ГаЬзепсе
сіе М. Іе сотіе, А тоіпз цие ѵоиз пе поиз епѵоуіех сЬегсЬег; с’езі
Гипіцие геззоигее циі те гезіе роиг ргёѵепіг іоиіе іпсіізегёііоп сіе
та рап ои сіе сеііе сіе Роро, циі іпДиегаіі ігор сіёзаѵапіа^еизетепі роиг
Іиі еі роиг ѵоиз зиг зоп ёсіисайоп тогаіе.
}е сгоіз аиззі пёсеззаіге цие, іогзцие ѵоиз Гегех арреіег ѵоіге йіз,
;е Гассотра^пе іоиригз, еі цие з’іі зе ргёзепіаіі циеіцие оЬзіасІе
роиг тоі, ѵоиз ѵеиіііег Ьіеп те регтеиге <Іе пе раз Іаіззег аііег ѵоіге
Ыз зеиі: (е зиіз ігор іпциіеі Іогзци’іі з’ёіоіріе сіе тоі.
283
Сеііе гёзоіиііоп ѵоиз Сега запз (Іоиіе сопсеѵоіг (іез ріаіпіез сопгге
тоі: с’езі аѵес Іа ріиз §гапсіе сіоиіеиг ди’еп Іез ргёѵоуапі )е т’у
схрозе, таіз )е ѵоиз сіетапсіе сотте ипе §гасе еі сотте ип зегѵісс
А гепсіге А ѵоіге йіз, сіе ѵоиз асігеззег А тоі (іігесіетепі еі запз
іётоіпз, сіе те Нёпопсег А тоі-тёте зі ѵоиз аѵег А ѵоиз ріаіпсіге.
}е ѵоиз Гегаі соппаііге Іез тоііГз сіе та сопсіиііе дие )е зегаі ргёі
А гёГогтег зі ѵоиз т’еп Гаізіег соппаііге ипе теіііеиге.
}е п’аі сі’аиіге оЬ]еі дие <1е сопзегѵег А ѵоіге йіз зоп іппосепсе
ег сіе поиггіг еп Іиі Іез зепіітепіз сі’ип Ьоп йіз епѵегз зез рагепіз.
8і )е те іготре сіапз іез тоуепз, с’езі се дие Іа сопсіиііе зітріе,
ГгапсЬе сі па'іѵе сіе ѵоіге йіз реиі арргепсіге. 8і Іе раріег ёіаіі аиззі
сіізсгсі дие Гогеіііе, )е зегаіз тоіпз соип, еі та сопсіиііе ѵоиз сіёріаігаіі
тоіпз.
]’аі ГЬоппеиг сі’ёіге аѵес Іе гсзресі Іе ріиз ргоГопсі,
Масіате Іа Сотіеззс,
ѵоіге ігёз ЬитЫе еі ігёз оЬёіззапі зегѵііеиг
С. Котте.
44.
8і і’ёіаіз сЬех ѵоиз зітріе рапісиііег, ІіЬге сіе іоиіез Гопсііопз,
Іез сопіезіаііопз диі з’ёіёѵегаіепі епіге поиз, зегаіепі роиг тоі аиіапі
сіе гісіісиіез, аиіапі сіе іогіз диі те гепсігаіепі іпсіі§пе сіе ѵоз Ьопіёз,
)е тёгііегаіз іизіетепі сеііе сіёііаі^пеизе іпсіійегепсе сіопі ѵоиз іп’асса-
Ыег; таіз оиЫіегіех - ѵоиз дие ѵоиз т’аѵех сопйё Іе сіёрбі Іе ріиз
засгё дие ѵоиз ауег аи топсіе, дие тез зоіпз Ьіеп ои таі зесопсіёз
сіоіѵепі Гаіге ип )оиг сіе ѵоіге йіз Іа §1оіге ои Іа Ьопіе сіе ѵоіге
ѵіеіііеззе; оиЫіегіег - ѵоиз ди’аргёз сеііе сіе тёге Іа Гопсііоп сіи
§оиѵетеиг езі Іа ріиз ёріпеизе еі Іа ріиз гезресіаЫе, ди’ип Ьотте
Ііѵгё аи тёргіз еі А 1’ЬитіІіаііоп Гега сіе ѵоіге йіз ип ёіге ѵіі еі
гатрапі; дие зі ѵоиз те сгоуех тоі-тёте аи-сіеззоиз сіе Гепіге-
ргізе, ]е пе сіоіз раз гезіег ип іпзіапі сіе ріиз аиргёз сіе ѵоіге йіз, дие
зі, аи сопігаіге, )е Іиі сопѵіепз, еп те геіігапі ѵоз Ьопіёз, ]е регсіз
284
5а сопйапсе, еі аіогз іоиі езі регйи, Іа Іісепсе еі Гіпйізсірііпе йеѵіеп-
йгопі Гаше сіе за сопйиііе еі еп арргепапі а зесоиег Іе )ои§ сіе сеіиі
диі Іе §оиѵегпе, п’арргепйга-і-іі раз А зесоиег Іе ]ои§ раіегпеі? }е Ггётіз
сіез сопзёдиепсез Гипезіез диі паіззепі йе сез гёйехіопз. Ѵоиз Іез аѵех
Гаііез ѵоиз-тёте сез гёйехіопз, Майате Іа Сотіеззе, ип іпзіапі йе
ѵіѵасііё ѵоиз Іез а Гаіі регйге йе ѵие; таіз ѵоиз Іез геігоиѵегег
епсоге йапз ѵоіге соеиг, зі ѵоіге іепйгеззе ѵоиз Іез у Гаіі сЬегсЬег
йе зап§-Ггоій.
}’аі сги йеѵоіг ргепйге Іе рагіі йе ѵоиз ёсгіге, рагее дие Іез
егізез дие і’аі еи Іе таІЬеиг й’аѵоіг аѵес ѵоиз (еі с’езі роиг Іа
ргетіёге Гоіз йе та ѵіе дие )’еп аі й’аиззі сгиеііез) т’опі арргіз
дие )е регйз аіогз іоиіез тез Гасиііёз еі )е сгоіз дие поиз зегіопз
іпсараЫез, Гип еі Гаиіге, Йе гіеп йізсиіег Ггоійетепі.
Ьез ехегсісез іоигпаііегз йе ѵоіге йіз опі Іеигз Ьеигез тагдиёез
Йериіз зоп гёѵеіі ]изди’а зоп соисЬег, іі (оие еі ігаѵаіііе зоиз тез
уеих. }е те зиіз Гаіі ипе Іоі Йе п’еп роіпі іпіегготрге Гогйге зоиз
диеідие ргёіехіе дие се зоіі. Ьез ріаізігз дие і’аигаі іоиригз §гапй
зоіп йе Іиі ргосигег, пе йоіѵепі ѵепіг ди’аргёз дие зез Йеѵоігз зопі
гетрііз, еі сотте гёсотрепзе аиіапі дие сотте йёіаззетепі. II езі
йопс еззепііеі, еі і’езрёге дие ѵоиз ѵоийгех Ьіеп пе раз ѵоиз геГизег
а се дие ]е зоіз ргёѵепи йе Іоиі се дие ѵоиз рго}еіех роиг Іиі еі
зигіоиі йез рагііез йе ріаізіг. II езі ип депге йе йізігасііопз дие )е
сгоіз йеѵоіг Іиі іпіегйіге, Іез дгапйез зосіёіёз зопі йи потЬге,
сгаіпз роиг Іиі Іез сагеззез еі Іез диезііопз риёгііез еі іпйізегёіезІез
ипез Іиі Йоппегопі йе Гатоиг-ргорге еі йе Іа зийізапсе, Іез аиігез—
йез ргё]и§ёз, йез рейіеззез еі реиі-ёіге диеідие сЬозе Йе ріиз, а зоп
а<»е еі аѵес зоп іпіе11і§епсе Іоиі Гаіі ипе ітргеззіоп ргоГопйе еі
йигаЫс. }е пе йоіз раз ѵоиз сасЬег дие і’аі ёіё ехігётетепі зигргіз
дие ѵоиз т’ауех епіеѵё ѵоіге йіз Ьіег, запз т’еп гіеп йіге ди’аи
тотепі ой ѵоиз аіііег топіег еп ѵоігиге; ип огйге аиззі ргеззё
йоппё йапз ѵоіге апІісЬатЬге аигаіі ёіё тіеих ёсоиіё. }е Йёѵогегаі
Іез йізігасііопз, Іез саргісез, Іез іпіизіісез, таіз іатаіз Іез Ьаззеззез еі
Іез Ьитіііаііопз. }’ассотрадпегаі ѵоіге йіз рагіоиі ой іі зега сопѵе-
285
паЫе роиг Іиі еі ой і’аигаі Газзигапсе сі’у ігоиѵег Іез ё§агЗз ци’оп
сіоіг А іоиі Ьоппёіе Ьотте. }’аі ГЬоппеиг сіе ѵоиз ргёѵепіг 4и’і1 п’у
аига цие топ Зеѵоіг циі те Газзе аііег сіапз Іа зосіёіё, Іе ЗізсгёЗіі
еі Гезрёсё Зе ЗёзЬоппеиг Зопі зопі соиѵегіз Іез §оиѵегпеигз Запз
се рауз-сі, аіагтепі ігор та Зёіісаіеззе роиг цие )е п’аіе раз Іа
ріиз §гапЗе аііепііоп Зе п’іпциіёіег цие Іе тоіпз цие )е роиггаі, раг
та ргёзепсе, сеих Зе ѵоіге зосіёіё циі аигаіепі Зе Іа гёри§папсе А
гезрігег Іе тёте аіг ци’ип оиІсЬііеІ; с’езі Зё)А З’аргёз та ргорге
ехрёгіепсе цие )е ріаіпз Зе Іоиі топ соеиг Іез ёігез зепзіЫез циі
зопі гёЗиііз А соигіг ісі Іа тёте саггіёге цие тоі.
}’аигаіз ѵоиіи аііепЗге цие )е Ніззе ріиз саіте роиг аѵоіг ГЬоппеиг
Зе ѵоиз ёсгіге, таіз і’аііепЗгаіз ігор 1оп§іетрз.
45.
А Сепёѵе, се іі ВёсетЬге 1787.
ѴоіІА Ьіепібі циаіге тоіз цие )е п’аі ге?и Зе ѵоз поиѵеііез, еі ігоіз
тоіз цие ]е п’аі еи ГЬоппеиг Зе ѵоиз ёсгіге. ГІоіге ѵоуа§е з’езі
сопііпиё )изцие ѵегз Іа йп З’ОсіоЬге, циеіциез етЬаггаз Зе тёпа§е,
Зе поиѵеііез оссираііопз т’опі Зёіоигпё )изци’А ргёзепі Зе поіге
соггезропЗапсе. Оериіз та Зегпіёге Іеііге Зе 8ігазЬоиг§, Іе сотіе
8іго§апой’ т’а рагіё Зе тез Ьопогаігез роиг Іа ргетіёге Гоіз Зериіз
топ ЗёраП Зе РёіегзЬоиг^. II ѵеиі цие ]е Іез ргеппе зиг Іа зотте ци’іі
т’епѵоіе роиг ГёЗисаііоп Зе зоп Йіз. }е Іиі аі гёропЗи цие Зериіз
Іе тоіз Зе }иіп 1785, тез Ьопогаігез пе роиѵаіепі аѵоіг Зе сопзізіапсе
еі Зе тезиге цие сеііез ци’іі ѵоиЗгаіі Іеиг Зоппег, риізцие ]’е Іиі аі
гепЗи А сеііе ёроцие Іе сопігаі цие Іе сотіе Соіолѵкіп аѵаіі зііриіё
епіге поиз. ]’аііепЗз за гёропзе циі ѵгаізетЫаЫетепі те теііга
А тёте Зе гёропЗге ріиз саіёдогіциетепі А Іа ргорозіііоп оЫі§еапіе
цие ѵоиз т’аѵег Гаііе аи тоіз З’Аойі. }’аѵоие ГгапсЬетепі цие
сеііе аііепііоп Зи сотіе те зигргепЗ Ьеаисоир, рагсе цие )е пе Іа
286
сгоіз роіпі Лапз зоп сагасіёге, ріиз епсііп а Іа Ьопіё еі і Іа §ёпёгозііё
ди’і Іа {изіісе.
}е зиіз Ьеаисоир р1и5 сопіепі Ле Роро сіериіз дие ]е Іиі аі аззосіё
зоп соизіп, диі езі сі’ип сагасіёге ріиз сіосііе еі сі’ип іетрёгашепі
ріиз ЕгоіЛ. Ь’атіііё, Іа сопЕогтііё Л’а§е, Іа рагепіё, Іа раігіе Еогтепі
аиіапі сіе Ііепз епіге еих дие )е іасЬегаі сіе Гаіге ѵаіоіг. }’аі Лёр
ёргоиѵё ріизіеигз Гоіз аѵес диеііе Еасііііё і’оЬіепаіз сіе Роро, раг Іа
тёЛіаііоп ои 1’ехетріе Ле зоп соизіп, се дие і’аѵаіз Ьіеп сіе Іа
реіпе і оЬгепіг Лігесіетепі аѵапі поіге гёипіоп; Іе гетрз т’арргепсіга
зі і’аі ігоиѵё іе тоуеп сіе ргойіег сіез аѵапіа§ез Ле Гётиіаііоп,
запз епсоигіг Іез іпсопѵёпіепіз диі еп зопі огЛіпаігетепі іа зиііе.
Тоиз Іеигз ехегсісез зе Еопі еп соттип. }’оссире Ьеаисоир Роро,
сотте ѵоиз те іе сопзеіііех, еп ё1оі§папі серепЛапі, аиіапі ди’іі
езі еп тоі, Геппиі Лез ёіиЛез аизіёгез, і’епігетёіе Іез ехегсісез
Ли согрз аѵес сеих Ле Гезргіі, таіз ]'е т’оссире тоіпз Лез
іаіепіз а§гёаЫез дие Ли регГесііоппетепі Ли ссеиг еі Ле Іа
гаізоп. }е сгоіз аѵоіг ипе тезиге аззег зйге а сеі ё§агЛ, с’езі Ле
зиіѵге Іеиг епѵіе Ле ріаіге еі іе Лёѵеіорретепі Ле се депге Ле содиеі-
іегіе ргорге аих ]еипез §епз Лез Леих зехез, еі іез ргёіепііопз Ле тез
(еипез атіз зопі {изди’і ргёзепі зі Ьогпёез; Іеиг содиеііегіе езі зі
епЕапііпе, дие }е те гергосЬегаіз Ле Гаіге ѵіоіепсе а Іеиг іппосепсе,
еп Іеиг Лоппапі Лез Іе^опз сіапз ип агі іоиіоигз Еасііе, Іогзди’оп з’у
Ііѵге раг §ойі; ди’ііз зоіепі Ьопз, ди’ііз соппаіззепі диеідиез Ьіепзёапсез,
с’езі іоиі се дие )е ЛетапЛе асіиеііетепі. }е зегаіз іпдиіеі еі тёсопіепі
Ле тоі з’ііз ёіаіепг аітаЫез. Роро езі Л’ип паіигеі заиѵа§е; зоп
соизіп езі ріиз зосіаЫе еі Л’ип сагасіёге ріиз рІоуаЫе; 1’ип а Ьеаисоир
Л’іпіе11і§епсе, ипе сопсерііоп рготріе, таіз ипе аііепііоп 1ё§ёге еі
ЛіЖсіІе і Йхег; Гаиіге а ипе сопсерііоп ріиз Іепіе, таіз Ьеаисоир
Ле гёіе еі ипе аііепііоп сопзіапіе еі Еегте; Гип езі Ьитаіп, ЬіепГаізапі
раг іпзііпсі, раг зепзіЫІііё; Гаиіге Гезі раг гаізоп, зоп іи^етепі Іиі
Еаіі зепііг ди’іі езі Ьоп Ле Еаіге Ли Ьіеп; 1а зепзіЫІііё Ле Гип Іиі
етрёсЬега Ле Еаіге ипе Еаиіе, еііе зега ип Егеіп й зез раззіопз; Гаиіге
п’а аисип Егеіп Лапз зез тотепіз Л’іѵгеззе, іі Лёгаізоппе, іі езі Лиг
287
еі іп)изіе, таіз йёз дие ГёЬиШііоп сіи зап§ зе саіте, за гаізоп гергепй
зез йгоііз, е( іі геігоиѵе зоп соеиг; Гип ігаѵаіііегаіі Іоп^іетрз запз
ёіге Гогі зсгириіеих зиг Іа регГесііоп йе зоп ігаѵаіі; Гаиіге а зоиѵепі
йез тотепіз й’ітраііепсе, диі Гё1оі§пепі йе зоп йеѵоіг еі йапз Іездиеіз
іі езі тёсопіепі йе Іиі-тёте, іі ѵоийгаіі тіеих Гаіге, аѵоіг йе теіі-
Іеигез ійёез, іі сЬегсЬега йез Ьеигез епііёгез еі пе зе гёзоиі а айоріег
ипе ійёе тёйіосге ди’аргёз аѵоіг зепіі зоп ітриіззапсе йе Гаіге тіеих:
Іа гаізоп а ріиз й’етріге зиг Гип, еі Гехетріе зиг. Гаиіге. Сеіиі-Іа
сопзиііе, ёсоиіе еі зе зоитеі; сеіиі-сі ріиз йег, ріиз іпйёрепйапі, пе
сопзиііе, п’ёсоиіе ди’аиіапі дие сеіа Іиі ріаіі, іі пе соппаіі пі Іез сопйез-
сепйапсез ди’ітрозе Іе гезресі, пі Іа сопйапсе ди’іпзріге ип Ьоп
гаізоппетепі, іі ѵеиі )и§ег Іиі-тёте се дие ѵаиі ип сопзеіі еі Гайоріе
ои Іе ге)еі1е зеіоп Іа йізрозіііоп йе за іёіе, таіз ]атаіз раг йёГёгепсе.
Ье рЬузідие йійёге Ьеаисоир йапз сез йеих ]’еипез §епз, еі оп пе реиі
зе геГизег а ге§агйег Іез йійёгепсез йе Іеиг ёіге тогаі сотте ауапі
Іеиг зоигсе йапз Іа йійёгепсе йез іетрёгатепіз. }е те дагйегаі Ьіеп
й’ёіепйге йаѵапіа&е се рагаііёіе йё)а ігор 1оп§, ]е сгаіпз йе т’ёіге
ип реи ігор Ііѵгё аи йёзіг дие раигаіз йе ѵоиз аѵоіг роиг іётоіп,
роиг ]и§е, роиг арриі.
288
IV.
ПЕРЕПИСКА
барона А. Н. Строганова съ Роммомъ.
Изъ Строгановскаго архива.
19

46.
Бар. Строгановъ Ромму.
Мопзіеиг,
пе риіз ѵоиз ехргітег іоигс та гесоппаіззапсе роиг Іез Ьопгёз
дие ѵоиз аѵег роиг топ йк, Зезсріеііез іі зе Іоие Запз іоиіез Іез
Іеіігез ди’іі т’ёегіі; гесеѵеа, )е ѵоиз ргіе, Мопзіеиг, тез ігёз ЬитЫез
гетегсітепіз еі зоуег регзиаЗё 9и’іІз зопі ^гаѵёз аи ЕопЗ Зе топ соеиг.
РегтеПег цие )е ѵоиз ргіе Зе Іез Іиі сопііпиег, еі Зе те сопііпиег
аиззі ѵоіге атіііё, еі Зе те сгоіге роиг {атаіз,
Мопзіеиг,
Ѵоіге ігёз ЬитЫе зегѵііеиг
Ье Ьагоп Зе Зіго^апоЙГ.
Се 20 Зе }иіп 1788.
$і-РёіегзЬоиг|>.
Роммъ барону Строганову.
47.
Ое Ьіопз еп Аиѵег§пе, се 19 ]иіп 1788.
Мопзіеиг Іе Ьагоп.
Аргёз аѵоіг заіізіаіі аи ргетіег етргеззетепі диі те ропаіі ѵегз
та тёге еі тез атіз, і’аі ип ріаізіг рапіеиііег і ѵоиз іётоі^пег
аѵес ^ие1 іпіёгёі )е сопзегѵе іе зоиѵепіг Зе ѵоіге регзоппе еі Зе
291
19*
іоиіез Іез сігсопзіапсез диі т’опі арргіз а ѵоиз соппаііге. Ье соттегсе
іоих, аітаЫе, Гасііе еі сі’ип Ігёз Ьоп ехетріе дие ММ. <Іе 8іго§апо(Г
опі ігоиѵё аиргёз іе Ьеигз Акеззез ММ. Іез ргіпсез (іе Неззе а Гаіі
зиг еих ипе ітргеззіоп ігор іпіёгеззапіе роиг дие ]е пе сЬегсЬе раз
тоі-тёте, аіпзі дие топ аті ВетісЬеІ, іоиіез Іез оссазіопз і’еп
регрёіиег Іе ъоиѵепіг, еі іе іётоі§пег Іа заіізГасііоп рагіісиііёге дие
поиз еп аѵопз геззепііе. Иоиз п’оиЫіегопз роіпі, еі поз ёіёѵез еп
Гегопі і’езрёге аиіапі, іоиі Іе саз дие поиз іеѵопз Гаіге сі’ипе зосіёіё
сотте Іа ѵоіге.
Моіге реіпіге диі зе рогіе Ьеаисоир тіеих сіериіз ди’іі гезріге
Гаіг іе Іа Ыта§пе, а соттепсё Іа ѵие іе Іа регіе іи КЬбпе дие
ѵоиз аѵег раги іёзігег. }е Гаі сопГгопіё еп раззапі зиг Іез Ііеих:
диеідиез рапіез аѵаіепі Ьезоіп і’ёіге гесіійёез. }е Іа Гаіз Гаіге і’ипе
§гапіеиг соттоіе роиг ёіге тізе іапз ипе Іеііге іе Гогтаі іп -12 а
реи ргёз. раигаі 1’Ьоппеиг іе ѵоиз Гепѵоуег аиззіібі ди’еііе зега
асЬеѵёе.
1’епѵеггаі аиззі а М. Іе Ьагоп іе 5сЬак Гіііпёгаіге дие і’аі ргёрагё
роиг Іиі, аиззіібі ди’іі т’аига Гаіі соппаііге ди’іі реиі Іиі ёіге а§гёаЫе.
Регтеііег дие поіге зосіёіё соттипе ігоиѵе ісі Іез аззигапсез
і’ип зоиѵепіг диі пе реиі ріиз з’ейасег. 8і М. Вапхі езі іоиригз а
Сепёѵе, )е ѵоиз ргіе іе Іе заіиег іе та рап.
8і ѵоз рго)еіз ѵоиз арреіаіепі і ігаѵегзег ипе рапіе іе Іа Ргапсе,
ѵоиз пе ѵоиз герепіігіег раз іе Ігаѵегзег рапісиііёгетепі ГАиѵегдпе;
с’езі епсоге Іе ріиз Ьеаи рауз дие )’аіе ѵи роиг Іез зііез, роиг Іа
Гепііііё, роиг Іа іоисеиг іи сіітаі, роиг Іа рориіаііоп. Ье ѵоізіпа§е
іи Мопі-Віапс іоппе аих зііез іе Сепёѵе іе 1а §гапіеиг еі іе Іа
та)'езіё, таіз, і’озе Іе ііге, Іез зііез іе ГАиѵег§пе опі ріиз іе §гасе
еі тоіпз іе пиіііё, ріиз і’епзетЫе, таіз аиззі тоіпз іе сопігазіез,
еі ііз рготеііепі ріиз іе іоиіззапсез. Аи гезіе, )е іоіз Гаѵоиег, іез
атіз зоіііез, ипе тёге гезресіаЫе зопі Ьіеп Гакз роиг етЬеІІіг ип
зё)оиг. Ьогздие Іе ссеиг езі гетріі іе зепіітепіз іёіісіеих, Гіта§іпаііоп
пе Іиі рогіе еп ігіЬиі дие іез іаЫеаих гіапіз, іе сЬагтапіез іііизіопз.
292
48.
Ве Ьіопз еп Аиѵег^пе, се 9 Аойі 1788.
Еп Гогтапі Іе рго)еі (Газзосіег Іез (іеих соизіпз Запз Іез ёіиЗез
диі Іеиг гезіепі А Гаіге, топ ѵоеи ипідие а ёіё еі зега, гапг дие
поиз зегопз епзетЫе, дие сеііе гёипіоп зоіі ргойіаЫе аиіапі А Гип
ди’А Гаиіге. }е (іёзігегаіз ди’аих ііепз (іе рагепіё еі (іе раігіоіізте
диі іез ипіззепі, зе )оі§піззепі епсоге Іез Ііепз ріиз (іигаЫез еі ріиз
зоіійез реиі-ёіге, диі зе Гогтепі зі паіигеііетепі (Іапз іа ]еипеззе,
іогзди’оп ѵіі епзетЫе. А сеі а§е ой іоиі ріаіі, іез зепіітепіз еі Іез
§ойіз з’ігіепіійепі ріиз аізётепі; аргёз ип 1оп§ соттегсе оп зе (іе ѵіепі
гёсіргодиетепі ріиз пёсеззаіге еі зі ипе атіііё ѵгаіе з’ёіаЫіззаіі епіге
поз (Іеих ёіёѵез, поиз аигіопз Газзигапсе дие Гип сГеих зегѵігаіі (іе
заиѵе^аггіе а Гаиіге (Іапз іез ёсиеііз (іе іа ѵіе еі дие іе Ьоп сіе сеііе
ёйисаііоп зе регрёіиегаіі раг Гіпіёгёі ди’ііз зе іётоідпегаіепі.
С’езі (іи іетрз, еі поп «іе ѵоиз, Мопзіеиг іе Ьагоп, дие ]’аиеп(із
іа гёсотрепзе (іез зоіпз дие )е рагіа§е аѵес М. ВетісЬеІ. 8і поиз
зоттез аззех Ьеигеих роиг аііеіпгіге аи Ьиі дие поиз поиз ргор'озопз,
іе зиссёз поиз гетрііга (іе сопіепіетепі еі (іе заіізГасііоп, еі аіогз
поиз Ьёпігопз епзетЫе іа Ргоѵігіепсе диі аига Гёсопіё поз ѵиез.
А іоиі ргеп(іге, )е зиіз сопѵаіпси дие Роро §а§пега епсоге ріиз
дие зоп соизіп А сеііе гёипіоп, аіогз с’езі М. іе сотіе еі тоі диі ѵоиз
(Іеѵгопз «іез гетегсітепіз роиг аѵоіг сопзепіі А сеііе аззосіаііоп. Ѵоіге
йіз езі (Гип соттегсе зі сіоих, зі Гасііе, іі іпзріге ип іпіёгёі зі ѵіГ,
за (іосііііё еп іоиіе оссазіоп езі зі зирёгіеиге А сеііе (іе Роро, дие
роиг сез диаіііёз ргёсіеизез іі езі ігёз зиг дие ѵоіге йіз реиі зегѵіг
(іе то(іё1е А зоп соизіп.
293

ПЕРЕПИСКА
гр. П. А. Строганова съ воспитателемъ Роммомъ
и съ двоюроднымъ братомъ бар. Г. А Строгановымъ.
Изъ собственной Е. И. В. библіотеки
(Лобановскій отдѣлъ).

49.
Гр. Строгановъ Ромму.
Сепёѵе, іб Аѵгіі 1788.
Мопзіеиг Котте,
Ма сопсіиііе а сій Гаіге сіе Іа реіпе і рара, сеіа п’езі раз Ьіеп
ёіоппапі; )е соп^оіз цие ѵоиз, рара еі тоі, ѵоиз ѵоиіег ци’еііе сеззе
роиг еп ргепсіге ипе аиіге теіііеиге; ]е ргепсігаі іа ІіЬеггё сіе ѵоиз
іпсііциег ип тоуеп зйг сіе Іа Гаіге сеззег еп реи сіе іетрз, с’езі сіе
т’ассогсіег аЬзоІитепі Іа тёте ІіЬеггё сі’а^іг цие топ соизіп а.
Оцапсі ѵоиз аѵег соп^и Іе рго)ес сіе поіге гёипіоп, ѵоиз аѵіег рго)еіё
сіе тенге епіге поиз сіеих ипе ё^аіііё рагГаііе, риізцие іогзцие і’аі
ѵоиіи Гаіге Гаіге ип тогз сі’аг^епі, ѵоиз аѵег ѵоиіи цие )е п’еп Яззе
раз Гаіге зі топ соизіп пе роиѵаіі еп аѵоіг ип рагеіі; таіпіепапі аи
ііеи сіе сеііе ё^аіііё цие ]е сіёзігегаіз аѵес іапі сі’агсіеиг, іі у а ипе
сіізргорогііопаіііё епіге поиз іпсгоуаЫе; іі п’езі раз ёіоппапі сіе ѵоіг
аиззі епіге поиз сеііе сііЯегепсе сіе сопсіиііе цие ѵоиз Гегег сеззег сіи
тотепі тёте цие ѵоиз теіігег сіе Гёдаіііё епіге поиз.
}е ѵоиз сіетапсіе сіопс сіе гесеѵоіг аиіапі сі’аг^епі цие топ соизіп
еп ге^оіі, сіе роиѵоіг соттапсіег тоі-тёте еі запз ѵоіге іпіегтёсіе
а іоиз сеих циі зегопг сіапз Іе саз сіе ігаѵаіііег роиг тоі, епзиііе зі
ѵоиз ігоиѵег цие сіапз се цие і’аі соттапсіё а тез оиѵгіегз і’аі
соттапсіё циеіцие сЬозе циі зоіі таиѵаіз, ѵоиз т’еп аѵегіігег еі ]е зегаі
оЫі§ё сі’у гетёсііег сіапз Гезрасе сіе 3 (оигз еі зі аи Ьоиі сіе се іегте
297
)е п’у аі раз гетёйіё, і’аигаі сотріёгетепі іоп, сі аіогз ѵоиз роиггег
огйоппег йе сеііе іпаиѵаізе сЬозе сотте іі ѵоиз ріаіга запз дие }е
риіззе ѵоиз гіеп гёріідиег, еі роиг дие ѵоиз пе т’ассогйіег раз й’аЬизег
йе ѵоіге ѵие соигге, топ соизіп а Ьоппе ѵие еі ѵоиз роиггех Іиі
Гаіге ехатіпег іоиі се ди’іі ѵоиз ріаіга. Роиг диапі й Гаг§епі, )е т’еп-
§а§е і ѵоиз йоппег Іе ргетіег сіе сЬадие тоіз топ сотріе ехасі
а 20 зоіз ргёз, сі зі )е пе Іе ргёзепіе раз Іе ргетіег сіе сЬадие тоіз
]С пе гесеѵгаі раз Гаг«епі диі т’езі йй; сотте )е пе роиггаі раз
ейесіиег сеіа йе Ьіеп 1оп§іетрз, ѵи дие )е ѵоиз йоіз Ьеаисоир, )е ѵоиз
ргіегаі <1е ѵоиіоіг Ьіеп те Гаіге гетізе йе се дие )е ѵоиз йоіз, ехсеріё
йез 6 Іоиіз йе та іитепі. }е пе роиггаі поп ріиз )атаіз гесеѵоіг
йе 1’аг^епі йй роиг Іе тоіз ргосЬаіп.
Раиі ЗігодапоГГ.
Р. 8. Роиг дие )е пе риіззе (атаіз сопігеѵепіг й сеііе гё§1е, зі
ѵоиз ѵоиіег Ьіеп Гайоріег, роиг саизе й’оиЫі, іі Гаийга дие )с Іа Іізе
ипе Гоіз іоиіез Іез зетаіпез ои ріиз зоиѵепі зі ѵоиз Іе ѵоиіех, запз
дие )е риіззе т’еп йізрепзег роиг диеідие саизе дие се зоіі. 8і ѵоиз
ѵоиіех айоріег се дие ,е ѵоиз ргорозе, ѵоиз сопіепіегег іоиі Іе топйе,
рара, ѵоиз еі тоі.
Гр. Строгановъ бар. Строганову.
50.
1788, }иіп.
}е зиіз аззег ехасі, сотте ѵоиз ѵоуег, а гетрііг поз сопѵепііопз,
саг )е ѵоиз ёсгіз Іе )оиг-тёте ой дие поиз зоттез сопѵепиз еп
рагіапі. }е ѵоиз йігаі роиг гепоиѵеііе дие ѵоіге сЬеѵа! езі іоиригз
зеиі йапз зоп ёсигіе, еі ди’еп сопзёдиепсе оп п’а роіпі Гаіі Гаіге йе
Ьаггіёге еп рІапсЬез. II езі ѵепи ипе регзоппе ѵоіг ѵоіге сЬеѵаІ еі
Іез поігез; саг іі езі А гетагдиег дие Іез поігез зопі аиззі еп
ѵепіе; іі а зигіоиі гетагдиё та ]итепі, Га ігоиѵёе Гогі ]о1іе, таіз
іі з’езі геіігё запз йетапйег Іе ргіх й’аисип, еі іі п’езі раз гсѵепи.
298
М. Котте а ёсгіі А М. Сіётепі роиг ѵоіге сЬеѵаІ еі Іе зіеп: поиз
аиепНопз таіпіепапі за гёропзе. Ыоиз аѵопз ёіё Нітапсііе Петіег А
Соизоп, сЬег М. Ьегоі; поиз у аѵопз ёіё раг Іа Ні1і§епсе Не
Кеиѵіііе; поиз зоттез рапіз Не Еуоп А 8 Ьеигез раг ип ЬгоиіІІагИ
ігёз §гапИ. Ыоиз ёііопз аѵес М. Ріагепі. }е пе ѵоиз Иігаі гіеп Иез
ЬогНз Не Іа Задпез, ѵоиз Іез соппаіззег тіеих дие тоі. Роиг тоі )е
Іез ігоиѵе зирегЬез. Ыоиз аѵопз ѵи А Соизоп Іез саггіёгез еі Іа
таізоп Не М. Роігге. }е пе ѵоиз Иігаі гіеп ріиз роиг Іе тотепі
Не се ѵоуа^е; )е те гёзегѵе А ѵоиз еп рагіег ріиз атріетепі, диапИ
поиз поиз геѵеггопз.
Есгіѵег-тоі, ]е ѵоиз еп ргіе, сі гасопіег-тоі Іез Ьеііез сЬозез
дие ѵоиз аѵеа ѵиез, еі Иііез-тоі зі ѵоиз аѵег Нё)А Гаіі Ьеаисоир Не
Яіг Яап Яіг Яап. Вііез, ;е ѵоиз ргіе, Ьіеп Иез сЬозез Не та рагі
А М. ВетісЬеІ. Ма Іеііге езі Иё]'А реиі-ёіге ігор 1оп§ие; топ ѵег-
Ьіа^е Иоіі ѵоиз еппиуег. Аіпзі, аНіеи.
51.
Ве Еуоп, Ни 17 ОсюЬге 1788.
І’аі ипе аззег таиѵаізе поиѵеііе А ѵоиз арргепНге: ѵоиз заѵег
Ьіеп дие М. Котте аѵаіі ёсгіі А М. Сіётепі роиг ѵоіге сЬеѵаІ еі
Іе зіеп; еЬ Ьіеп, поиз аѵопз ге?и за гёропзе; ѵоиз репзех Ьіеп дие
поиз п’аѵопз оиѵеп за Іеііге ди’еп ігетЫапі, еЬ Ьіеп, іі ассеріе Іе
Сепііі роиг 25 Іоиіе еі ігоиѵе дие Іе ѵоіге зегаіі ігор рауё аѵес Іа
тёте зотте; іі Ніі дие ѵоіге сЬеѵаІ а 12 ои 13 апз, еі дие с’езі
ипе Гоііе дие Не Ноппег 25 Іоиіз Н’ип сЬеѵаІ диі пе реиі ріиз зегѵіг
дие диеідиез аппёез.
Маіпіепапі )е ѵеих ѵоиз Ніге дие поиз аѵопз ёіё, іі у а диеідиез
)оигз, А 8і Веі А сЬеѵаІ; поиз у аѵопз ѵи іез тіпез, серепИапі поиз
пе зоттез раз ИезсепИиз Напз Іез риііз, іі у еп а диі опі боо ріеНз
Не ргоГопНеиг; поиз еп аѵопз гаррогіё Не ігёз Ьеаих тогсеаих. }е
ѵоиз ргіе Не те Нізрепзег Не ѵоиз Гаіге Іа Иезсгірііоп Не іоиі се
299
дие поиз у аѵопз ѵи. Ыоиз аѵопз ёгё Ьіег сЬег М. Ее Сашиз аѵес
М. Соигѵоізіег; поиз аѵопз ѵи зоп саЬіпеі, таіз ігёз ітрагГаііетепі:
іі поиз а топігё ип тогсеаи сі’ипе ріегге ЯехіЫе; іі поиз а топігё
ип сгізіаі сіапз Іедиеі И у а ипе §гапсіе циапіііё сГеаи; се ци’іі у а
сіе ріиз гетагдиаЫе, с’езі цие Гезрасе, циі сопііепі Геаи, а ипе Гогте
ігёз гё^иііёге. II поиз а топігё ип тогсеаи сіе зеі §етте сопіепапі
сіе Геаи; іі поиз а Гаіі ѵоіг ип тогсеаи сі’аг^епі паііГ риг резапі
8 Ііѵгез ег сіеті, іі а ипе Ьаіапсе, епсоге ріиз сіёіісаіе дие сеііе сіе 1а
топпаіе, циі ігёЬисЬе а 1/700 сіе §гатте; поиз аѵопз ѵи сЬег Іиі
ип ЬаЬіі сотріег сіе раузап гиззе. АПопз, с’езі аззег, асііеи.
52.
Гр. Строгановъ Ромму.
Вапз Гёсгіі цие і’аі зоиз Іез уеих ѵоиз те геігасег ѵіѵетепі Іез
сіапдегз дие )е соигз, зі раг ипе гёзоіиііоп Іегте еі іггёѵосаЫе }е пе
рагѵіепз раз А сіёгасіпег Іе ѵісе циі те роигзиіі; )е зиіз Ьіеп гесоп-
паіззапі сіе Іа ѵіѵе зоііісііисіе дие ѵоиз пе сеззег сіе те іётоі^пег,
саг Гіпсепііисіе ой ѵоиз рагаіззег іои)’оигз ёіге зиг Іе роіпі сіе заѵоіг
зі ои поп ]е зиіз іпсИЯёгепі зиг та сопсіиііе, еп езі 1а ргеиѵе, таіз
регтеііег-тоі сіе ѵоиз гёііёгег ісі Газзигапсе 4ие і’аі іоиригз Гаіі Іа
ріиз дгапсіе аііепііоп А іоиі се дие ѵоиз аѵег ри сііге зиг сеі оЬ)еі,
І’еп аі іоиіез Іез Гоіз зепіі еі )’еп зепз епсоге іоиіе Гітропапсе еі зі
І’аі ріизіеигз Гоіз зиссотЬё, с’езі ріиібі раг ип еЯіеІ сіе Іа зоіііисіе дие
(е гесЬегсЬе еп еЯеі сіериіз диеідие іетрз, еі сіопі іе ргепсіз ісі Геп§а-
^етепі сіе т’ё1оі§пег сіогёпаѵапі аиіапі цие сеіа те зега роззіЫе. }е
ѵоиз рготеіз еп оиіге сіе ргепсіге Іа пиіі іез розіигез іез ріиз сопѵепаЫез
роиг т’етрёсЬег сіе ЮтЬег сіапз Іе ѵісе циі те роигзиіі, еі зі серепсіапі
сеіа т’аггіѵаіі, ]'е ѵоиз рготеіз сіе ѵоиз еп аѵеггіг Іе Іепсіетаіп таііп
аѵес іоиз Іез сіёіаііз роззіЫез, роиг епзиііе аѵізег епзетЫе аих тезигез
Л ргепсіге роиг т’етрёсЬег сі’у геіотЬег; )е пе ѵоіз роіпі сіапз се
300
тотепі-сі дие )е риіззе ргепіге (Гаиігез тезигез; зі ѵоиз еп ѵоуег
і’аиігез )’у зоизсгігаі аѵес ріаізіг; ]е сгоіз ди’іі зегаіі аЬзоІитепі
іпиіііе сіе рагііг роиг Іа Киззіе, еі і’аі тёте ігёз Ііеи сіе сгоіге дие
сеіа зегаіі ріиз (іап^егеих ди’иіііе, і’аіііеигз )’е ѵоиз аззиге дие )е те
зепз Ьіеп аззех сіе Гогсе ісі роиг гёзізіег еп ёѵііапі іоиіеГоіз Іа
зоіііиіе диі, сотте ]е ѵоиз І’аі (1ё)а сііі, а ёіё Іа ргіпсіраіе саизе дие
І’аі ріизіеигз Гоіз зиссотЬё; )е зиіз Ьіеп ГасЬё дие ѵоиз пе риіззіех
раз Ііге аи Гопі йе топ соеиг сотте тоі-тёте, ѵоиз соппаіігіех
аіогз сотЬіеп зопі ѵіГз Іез гстогсіз диі те роигзиіѵепі Іогздие і’аі
зиссотЬё; ѵоиз ѵеггіех Іез сотЬаіз ргездие сопііпиеіз, диоіди’ііз пе
рагаіззепі реиі-ёіге раз ехіёгіеигз, диі зе Ііѵгепі епіге та гаізоп еі
та зепзиаіііё, еі сегіез ѵоиз пе іапіегіех раз а ѵоиз регзиасіег дие )е
пе зиіз раз аиззі іпіійёгепі дие ѵоиз роиѵег Іе сгоіге зиг тоі-тёте,
еі )е пе (Іоиіе раз ди’аіогз ѵоиз пе т’езіітіех ріиз дие ѵоиз пе Іе
Гаііез реиі-ёіге. II езі роззіЫе дие ѵоиз пе ѵоиііех раз сго’ге се дие
]е ѵоиз с1І5, і’еп зегаіз Ігёз ГасЬё, (е пе заіз диеіз тоуепз ]’е Зеѵгаіз
ргетіге роиг ѵоиз Іе регзиаіег, саг сез зогіез (Іе сЬозез п’ауапі роиг
іётоіп дие тоі-тёте, ѵоиз сіеѵех Ьіеп ѵоиз еп гаррогіег а тоі, еі
)е пе риіз Гаіге аиіге сЬозе дие іе ѵоиз еп аііезіег Іа ѵёгііё.
Се 6 Маі
1790.
Рагіз.
53.
Гр. Строгановъ Демишелю.
КоѵетЬге 1790.
}е ѵіепз (іе Ііге (іапз І’іпзіапі, Мопзіеиг, Іа Іеііге дие ѵоиз аѵех
ёсгііе А М. Котте; диоідие ѵоиз аппопсіех дие се ди’еііе сопііепі пе
зоіепі дие іез сопіесіигез, іі те зетЫе ди’еііез зопі аззег Гопіёез,
роиг дие поиз ргепіопз і’аѵапсе іоиіез Іез тезигез диі зопі еп поіге
301
роиѵоіг, роиг соп)есіигег аиіапі ди’іі зега роззіЫс Гога§е диі рагаіі
ргёі А ёсіаіег; сп сопзёдиепсе поиз асссріопз ГоЙге оЖсіеизе дие
ѵоиз ѵоиіег Ьіеп поиз Гаіге. Ѵоиз Ліев іапз ѵоіге Іеііге ди’оп
т’ассизе (1’аѵоіг зідпё, аѵес диеідиез аиігез Киззез, ипе аігеззе А
І’АззетЫёе Каііопаіе роиг іетапіег ипе ріасе Напз Іе сігдие Іогз <іе
Іа Гёіёгаііоп <1и 14 }иі11еі, еі ѵоиз а]‘оиіег дие зі сеіа зе ѵёгійаіі, іі
те зегаіі іёГепіи (іе гепігег еп Киззіе. Ьа сЬозе п’езі пиііетепі ѵгаіе,
саг )е п’аі еи соппаіззапсе іе Гаігеззе дие Іогзди’еііе а ёіё Іие А
Іа Ьагге іе І’АззетЫёе. 8і оп а ргіз се ргёіехіе, рагсе ди’оп п’еп
соппаіі раз (Гаиіге, се п’езі раз ди’іі сп тапдие; ;е зиіз тетЬге іи
СІиЬ іез іасоЬіпз, )’аі ёіё іеих Гоіз еп іёриіаііоп А Іа Ьагге іе І’АззетЫёе
еі поіаттепі ипе Гоіз аѵес іе паіиге диі опі гепіи ип 1іотта§е ріиз
пеі А Гипіѵегз; і’аззізіаіз ргездие іоиз Іез )оигз аих зёапсез іе І’АззетЫёе
Ыаііопаіе, ;е ргепаіз іез поіез еі і’аіііеигз іоиіе та сопіиііе іериіз
Іа Кёѵоіиііоп тагдис аззег сіаігетепі та Га^оп іе репзег; аіпзі зі оп
ѵеиі аЬзоІитепі те ігоиѵег соираЫе, оп пе тапдиега раз іе йіііз
А сеі ё§агі, таіз ]е пе сгаіпз гіеп, рагсе дие тез іпіепііопз зопі
ригез, }е пе зиіз роіпі ип зёііііеих, таіз і’аіте Іа )’изіісе еі ]е те
гапде іе зоп соіё рагіоиі ой )е Іа ігоиѵе. Вапз ипе Іеііге дие і’аі
ёегііе раг ипе оссазіоп рагіісиііёге А топ рёге еі ой раг сопзёдиепі
)е роиѵаіз т’оиѵгіг іаѵапіа§е аѵес Іиі, ]е Іиі аі іётоі§пё, сотЬіеп
І’аітігаіз Іа Кёѵоіиііоп, таіз еп тёте іетрз, ;е Іиі аі Гаіі соппаііге,
сотЬіеп ]е сгоуаіз ди’ипе рагеіііе гёѵоіиііоп зегаіі ітргаіісаЫе еп
Киззіе; таіз се дие ѵоиз поиз аѵег тапіё пе т’ёіоппе пиііетепі.
Моп рёге, ]е пе реих те Іе ііззітиіег, езі ехігётетепі ГаіЫе, іі
езі епіоигё іе регзоппез диі іериіз 1оп§іетрз п’опі сеззё іе іегпіг
М. Котте іапз зоп езргіі аиіапі ди’іі Іеиг а ёіё роззіЫе; ѵоиз
заѵег дие топ рёге а іё]А зиссотЬё ипе Гоіз еі і’аі іоиі Ііеи іе
сгоіге дие се зопі Іез тётез регзоппез диі, епсоге сеііе Гоіз-сі, Гопі
етрогіё. Ѵоиз іеѵег зетіг, Мопзіеиг, сотЬіеп іі зегаіі іоиіоигеих роиг
тоі іе те зёрагег еп се тотепі іе М. Котте. Оп сгоіі запз іоиіе
ди’оп те Гега сЬапдег і’оріпіоп, сотте ипе дігоиепе іоигпе Іогздие
Іе ѵепі сЬап§е, таіз Іа §ігоиеііе з’езі йхёе зиг зоп ріѵоі, Іе ѵепі
302
іа Гега ріиіоі саххег, цис Зе Іа Гаіге іоигпег. Мех оріпіопх сіапх се
шотепі хопі ёіаЫіех хиг сіех ргіпсірех сіе )ихіісе, сіе гаіхоп, сіе хеші-
тепі циі пе х’еНасегопі рах аіхётепі сіе топ ате. Тоиіех Іех Ьоггеигх
сіи сіехроііхте опі ёіё сіёѵоііёех А тех уеих, і’аі ѵи іоиі ип реиріе еп
ауапі Ьоггеиг Іеѵег 1’ёіепсіагсі сіе Іа ІіЬегіё еі хссоиапі хоп )ои§ сіапх
ип іпхіапі; поп, ]'е пе ГоиЫіегаі )атаіх сеі іпхіапі-ІА, 1а ѵоіх а§гёаЫе
сіе 1а ІіЬегіё х’ехі Гаіі епіепсіге ігор ѵоіиріиеихетепі А топ огеіііе
роиг цие )е риіххе сіёхогтаіх епсіигег раііеттепі Іех хопх аі§гех сіи
сіехроііхте; ог, )е пе риіх те сііххітиіег цие се сіехроііхте п’ехіхіе
сіапх топ раух, ]’е пе риіх те сііххітиіег ци’А та гепігёе еп Киххіе
)е пе хоіх епіоигё сі’ипе Гоиіе сГеппетіх еі цие поп хеиіетепі ііх
т’біегопі іоих Іех тоуепх сіе гепсіге Іе реи сіе хегѵісе цие )’е хегаіх
еп ёіаі сіе гепсіге а тех сопсііоуепх, таіх епсоге, сотте ііх хопі
іоиі-риіххапіх, ііх те пиігопі, а тоі регхоппеііетепі, поп рах еп
етрёсЬапі топ аѵапсетепі, саг ]е пе хиіх рах атЬіііеих еі сі’аіііеигх
)е пе те хепх рах сііхрохё А ехрохег та ѵіе роиг Іе саргісе сі’ипе
Гетте атЬіііеихе; топ хап§ еі та Гогіипе аррагііеппепі а тех сопсі-
іоуепх; ци’ііх еп сііхрохепі, ііх пе ігоиѵегопі роіпі еп тоі ип гёсаі-
сіігапі; Іа тадіхігаіиге сЬег поих п’ехі гіеп еі )е хаіх сотте еііе
х’асциіегі; сіапх Іа саггіёге сііріотаііцие оп пе реиі гёиххіг ци’аѵес
1’ахіисе, еі )е пе хиіх роіпі епсііп а Гехріоппа§е, аіпхі се п’ехі роіпі
сіапх сех сіеих саггіёгех цие )е сгаіпх ци’ііх те Неххегѵепі, таіх ііх
опі еп Іеиг роиѵоіг тіііе тоуепх сі’аггёіег Іех теіііеигех ѵиех. Коп,
поп, Іе іаЫеаи сіех таІЬеигх циі т’аііепсіепі а топ геіоиг еп Киххіе
ехі реіпі аѵес сіех соиіеигх ігор Гогіех роиг цие ;е п’оррохе рах А
іоиіе техиге циі іепсігаіі а те Гаіге гепігег еп Киххіе сіапх се то-
тепі, раг сопхёциепі а сеііе циі те Гегаіі сЬап^ег Не §оиѵететепі,
Іа гёхіхіапсе Іа ріих ѵі§оигеихе; хі сіёх 1оп§іетрх ]е п’аі рах ргіх
Іа гёхоіиііоп сіе пе ріих гепігег еп Киххіе, с’ехі цие і’аі ёіё Ьаіапсё
раг іе гехресі цие )е сіеѵаіх А топ рёге. II а ігор Гаіі роиг тоі, )е
іе хепх ігор Ьіеп, роиг цие ]е пе сЬегсЬе рах А іиі еп іётоі§пег та
гесоппаіххапсе раг іоих іех тоуепх циі хопі еп тоі. 8і сіопс оп те
НёГепНаіі сіе герагаііге еп Киххіе, с’ехі сіапх топ оріпіоп се циі
303
роиггаіі т’аггіѵег йе ріиз Ьеигеих. }’аі ёіё ёіеѵё аѵес гийеззе еі )е
пе сгаіпсігаіз роіпі Іез Гаіі^иез дие т’ітрозегаіі Іа ргоГеззіоп дие ]е
ргепйгаіз роиг §а§пег та ѵіе. 8і та зі§паіиге зиррозёе йе Гайгеззе
а ГАззетЫёе Иаііопаіе роиг аѵоіг ипе ріасе а Іа Гёйёгаііоп а ёіё
ип §гіеГ зиЖзапі роиг Гаіге ргопопсег сопіге тоі сеі аггёі, оп пе
тапдие раз й’аиіге §гіеГ роиг Іе сопйгтег.
Гр. Строгановъ Ромму.
54.
Меіг, се 9 ВёсетЬге 1790.
Иоиз зоттез аггіѵёз ісі Ьіег еп Ьоппе запіё; поіге ѵоііиге п’ёіаіі раз
йе тёте, іі п’езі раз раззё 24 Ьеигез запз ип ои ріизіеигз ассійепіз;
)е пе заіз раз зі поиз рошгопз Іа §агйег раззё ЗігазЬоигд. }е пе заіз
диеі §иі§поп поиз аѵопз еи, таіз (Іапз ргездие іоиіез Іез аиЬегуез
ой поиз поиз зоттез аггёіёз, поиз аѵопз ігоиѵё (іез агізіосгаіез; Іе
таііге (іе розіе Йе Ѵегйип поиз а аззигё ди’ип аѵосаі (іез епѵігопз
диі ёіаіі Гогі аітё еі диі ёіаіі зиг Й’ёіге поттё )иде (іе раіх, пе
1’а раз ёіё рагее ди’іі аѵаіі (ііі ди’оп йеѵаіі сЬоізіг ип аті йе Іа
поиѵеііе сопзіііиііоп еі ди’іі 1’ёіаіі; й’аіііеигз іі п’езі раз ёіоппапі дие
се таііге (іе розіе зоіі агізіосгаіе, іі а ёіё 18 апз Гегтіег Йез Ьіепз
ессіёзіазіідиез еі таіпіепапі іі зе ігоиѵе йёроззёйё.
}е п’аі раз гетагдиё, дие М. Ноѵозііігочѵ Гиі Гогі іпзігиіі, )е пе
Іиі аі раз гетагдиё Йе таиѵаізез диаіііёз; іі езі Гогі Йоих, Гогі Ьоппёіе,
роіпі йезроіе епѵегз Іез йотезіідиез, таіз се п’езі роіпі еп соигапі
Іа розіе ди’оп реиі Ьіеп соппаііге Іе сагасіёге й’ипе регзоппе; поиз
ѵепопз йе соигіг Меіг, поиз аѵопз ѵи Йапз Іа саіЬёйгаІе ипе сиѵе
Йе рогрЬуге й’ип зеиі тогсеаи; еііе реиі аѵоіг 6 ріейз йе 1оп§ зиг
3 ріейз йе 1аг§е. )е ѵоиз ргіе йе йіге і Зропѵіііе дие і’аі гетіз і
МПе }аипеІ Іа Іеііге йопі іі т’аѵаіі сЬаг§ё роиг еііе; і’аі ёіё Ьіеп ЙсЬё
йе пе раз роиѵоіг Іа ѵоіг ип реи Іоп^иетепі, і’ёіаіз аііепйи раг тез
304
сотра§попз іс ѵоуа^е роиг ѵоіг Іа ѵіііе. ]е п’аі рая Іе іетрз Зе ѵоия
ёсгіге ріия Іоп^иетепі. Бііез Ьіеп Зез сЬояея сіе та рап і іоиіея поя
соппаіяяапсея. АпЗгё, М. ВетісЬеІ ег М. Иоѵояіісгоѵ те сЬаг^епі
Зе ѵоия Зіге Ьіеп Зез сЬояея; )е ѵоия ргіе <1е т’ёсгіге 1 ЗігаяЬоиг^
сотте ;е ѵоия еп аі ргіё. Вояс т’а рготІя <1е ѵоия у іпѵііег.
Раиі ОісЬег *)
Ауапі ип іпзіапі Запз се тотепі-сі Апігё ѴогопікЬіпе яаіие А
Гаті <1е ГЬитапііё СіІЬегс Котте.
55.
8(газЬоигв, се II ВёсетЬге 1790.
Ыоия зоттез аггіѵёз ісі се таііп сп ГоП Ьоппе запіё, таія поіге
ѵоііиге ЗёІаЬгёе А ип іеі роіпі дие поиз зоттея (егтетепі Зёсііёз А
Іа Іаіззег ісі сі А еп асЬеіег ипе аиіге. }’аі ёсгіі аи)оигЗЪиі А топ
рёге еі диоідие )с яасЬе Гоп Ьіеп дие ѵоия яоуег тагдиё (іи зсеаи
(іс Іа гёргоЬаііоп еі дие та Іеііге зега (іёсасЬеіёе )е п’аі роіпі Ьёзііё
А іётоі^пег А топ рёге сотЬіеп ип рагеіі огЗге те саизаіі (іе
ге^геіз еі т’ёіаіі рёпіЫе А ехёсиіег. Сепаіпетепі ;е п’аі роіпі оиЫіё
Іе сопзеіі дие Мте З’НагѵіІІе еі ѵоиз т’аѵег іоппё (і’ияег іе Іа ріия
§гапЗе ргиЗепсе, таіз )е пе сгоіз рая сереп(іапі ди’іі Гаіііе ірѵепіг
Ьуросгііе еі сасЬег іея зепіітепія сотте сеих-ІА; )’аітегаіз Юи]оигя
тіеих ёіге ѵісііте іи іеяроіізте аѵес ипе сопясіепсе риге дие іе
1’аѵоіг Ьоиггеіёс сі іёсЬігёе іс гетогіз роиг ёѵііег зея соирз, ііз іоі-
•) Раиі ОісНег—псевдонимъ гр. П. А. Строганова, имъ самимъ избранный.
Въ одномъ изъ своихъ писемъ, неизвѣстно кому адресованномъ и невполнѣ
сохранившемся, гр. Строгановъ пишетъ: «Роиг дие )’у аой аЬзоІигпепі іпсортію
іі т’а сопзеіііё сіе сЬап^ег Зе пот, еі і’аі ргіз сеіиі Зе Оіскег і саизе Зе поіге
ІаЬгІдие Зе (ег З’ОісЬег, диі ея еп ЗіЫгіе». Рѣчка Очеръ въ Оханскомъ уѣздѣ
Пермской губерніи составляетъ правый притокъ Камы; на этой р. Очеръ
былъ основанъ въ 1761 году графомъ А. С. Строгановымъ чугунолитейный
и желѣзодѣлательный заводъ, названный, по рѣчкѣ, Очерскимъ.
305
20
ѵепі зе Ьгізег сопіге ГЬоппёіе Ьотте сотте Іез Поіз сіе Іа тег сопіге Іе
госЬег, циі гезіе іпёЬгапІаЫе сіапз зоп зеіп. Ѵоііі сіе Ьеііез рЬгазез, те
сіігег-ѵоиз, іі пе зийіі раз сіе Іез ёсгіге, іі Гаиі Іез ехёсиіег; ]е ѵоиз
рготеіз сіе Гаіге топ роззіЫе роиг Іе Гаіге.
Вегпіёгетепі сіапз Іа саІёсЬе Іа сопѵегзаііоп езі ютЬёе зиг Іез
іп]изіісез циі зе соттеііепі еп Киззіе сіапз Іа сіізІгіЬиііоп сіез ріасез
еі зиг Іе тёргіз цие тёгііепі Іез соигіізапз; і’аі ѵи аѵес ріаізіг Ыоѵо-
зііігохѵ гаізоппег Гоп (изіе зиг сез сЬозез-Іі; ]е гетагцие еп Іиі
сі’ехсеііепіез циаіііёз, таіз ]е ѵоіз аѵес сіоиіеиг ци’іі езі ігёз епсііп а
Іа тоііеззе еі ]е пе те зепз раз епсоге Іе соига^е сіе Іиі Гаіге сіез
гергёзепгаііопз. }’аііепіз Іа Іеііге цие ѵоиз іеѵех т’ёсгіге ісі аѵес
ипе §гапіе ітраііепсе. }е ѵоиз ргіе сіе сііге Ьіеп сіез сЬозез сіе та
рап і іоиіез поз соппаіззапсез; )‘е сотріе ёсгіге і’ісі Д М. ВиЬгеиіІ.
56.
ЗігазЬоиг^, се 14 БёсетЬге 1790.
}’аі ге<?и Ьіег Іез Іепгез цие ѵоиз еі Возс т’аѵег ёсгііез еі іапз Іез-
циеііез і’аі ігоиѵё і’ехсеііепіз сопзеііз цие ]'е іасЬегаі аиіапі цие }е
роиггаі іе тенге і ргойі. }е ргойіе іи сіегпіег тотепі ци’іі те
гезіе роиг ѵоиз ёсгіге епсоге ипе Гоіз; )е п’аигаі реиі-ёіге сіе зі
Іоп^іетрз Іе ріаізіг іе т’ешгеіепіг ІіЬгетепІ аѵес тез Ьопз атіз
ци’іі Гаиі цие )’у етріоіе Іе реи іе тотепіз ци’іі те гезіе. С’езі
Іогзци’оп езі зёрагё іе зез атіз ци’оп еп зепі іоиі Іе ргіх; ѵоиз заѵех
цие ]е пе те зоитеіз раз іои)оигз іе §гапі соеиг аих ргіѵаііопз
цие ѵоиз ёііег іапз Іе саз і’ехі^ег іе тоі, еі )е те зоиѵіепз цие
сеіа те теііаіі циеІциеГоіз іе Гоп таиѵаізе Ьитеиг, таіз іапз се
тотепі-сі, циапі ]е сопзііёге сотЬіеп сез реіііз іёза§гётеп1з тотеп-
іапёз зопі реи іе сЬозе еп сотрагаізоп іе сеих цие )е ѵаіз ёіге іапз
Іе саз і’еззиуег, ]‘е ѵоиз аѵоие цие циапі )'е Гаіз сез гёйехіопз, сеіа
гёѵеіііе еп тоі іез зоиѵепігз Ьіеп а§гёаЫез, таіз циі зопі Ьіепіоі
306
зиіѵіз сіе ге§геіз Ьіеп атегз. О.ие і’аіте А раззег еп геѵие Іез тотепіз
бёіісіеих 4ие поиз аѵопз раззёз епзетЫе б’аЬогб ѵоуа§еапг еп Киззіе,
еп ргобіапі бе Іа Ьеііе заізоп еі геіоитапі аиргёз сіе топ рёге аргёз
аѵоіг ёіибіё Іез тоеигз еі 1’іпбизігіе (і’ипе сегіаіпе ёіепбие сіе рауз!
Оиапб )е разве епзиііе аи тотепі ой поиз аѵопз диіпё Іа Киззіе,
аѵес диеііе боисеиг пе те гарре1аі-)е раз Іез а§гёаЫез тотепіз дие
поиз аѵопз раззёз А Сепёѵе, епіоигёз бе §епз езіітаЫез б’ип соттегсе
боих еі Гасііе; ]е разве Зе Ій А поз ѵоуа^ез, іапі А ріеЗ ди’А сЬеѵаІ,
А поз зё)оигз а^гёаЫез еп Аиѵег§пе аи зеіп бе ѵоіге Гатіііе еі Зе
ѵоз атіз. Ьогзди’епбп і’аггіѵе аи тотепі ой поиз аѵопз уи А Рагіз
ип реиріе епііег заізіззапі аѵес епіЬоизіазте Іе Ьоппеі Зе іа ІіЬепё,
Гаіге іотЬег А за ѵие іоиз Іез ѵііз іугапз диі Іе тепа^аіепі, іогздие,
біз-}е, )е репзе А сеііе Ьеііе гёѵоіиііоп (іопі поиз аѵопз ёіё Іез іётоіпз
еі дие )е зоиіёѵе А І’іпзіапі ип Зез соіпз Зи ѵоііе диі те сасЬе 1’аѵепіг,
аѵес диеііе Ьоггеиг )’епѵіза§с Іе зресіге Ьібеих би безроіізте. Іе п’озе
еп зиррогіег іа ѵие бе іоіп еі серепбапі іі Гаиі дие ]’е ГарргосЬе,
дие )е іе ѵоіе бапз зоп епііег, еі серепбапі дие )е сопсепіге еп
тоі-тёте іоиіе і’Ьоггеиг дие т’іпзрігега ипе сЬозе аиззі бібйсііе,
]е боіз Іа Гаіге А 18 апз, А ип а§е ой раг сеіа тёте ди’оп езі ріиз
риг, оп зе сопііепі ріиз бійісііетепі зиг Іез сЬозез диі Ыеззепі Іа
бгоііиге еі Іе ѵёгііаЫе Ьоппеиг. ОЬ, топ аті, дие сеііе ійсЬе езі
бібйсііе! А і8 апз ёіге сЬаг&ё зеиі бе за ргорге ёбисаііоп, ёіге Іе
сопзегѵаіеиг бе зоп іппосепсе аи тіііеи бе Іа соггирііоп Іа ріиз
ебгігёпёе,—сеііе ібёе, ]е ѵоиз 1’аѵоие, т’ебгаіе. О топ сЬег Возс, зі )’аі
]атаіз Іе ріаізіг бе ѵоиз геѵоіг еі дие ѵоиз пе ігоиѵіех раз та
рЬузіопотіе аиззі Ьоппе дие )е І’аі іоиі А ГЬеиге, )е ѵоиз еп соп]'иге,
топ сЬег аті, ауех бе Гіпбиі^епсе, ѵоиз ѵоуег бапз диеііе зііиаііоп
рёпіЫе ]е те ігоиѵе, )е ѵаіз ёіге ргіѵё б’ипе соггезропбапсе ІіЬге
аѵес ѵоиз, с’езі Іа бетіёге Іеііге дие }е ѵоиз ёсгіз, бапз Іадиеііе іі
те зоіі регтіз бе т’оиѵгіг ІіЬгетепІ аѵес ѵоиз. І’аі рагіё зиг сеі
оЬ)еі се таііп аѵес М. ВетісЬеІ, еі поиз зоттез сопѵепиз дие іоиі
се дие )е роиггаіз Гаіге, с’ёіаіі бе )еіег іоиз Іез ]оигз тез ібёез зиг
Іе раріег еі бе ѵоиз Іез Гаіге раззег Іогздие )'е ігоиѵегаіз ипе оссазіоп
307
20*
зйге; ѵоиз роиггег аігеззег ѵоз іеіігез і М. ВетісЬеІ 401 те Іез Тега
раззег, Іогзди’іі еп сгоиѵега сіез оссазіопз зйгез; аи гезіе, іі т’а рготіз
сіе ѵоиз ёсгіге раг се соиггіег еі і’епігег сіапз сіе ріиз дгапіз іёіаііз
зиг сеі оЬ]’еі. }е пе реих іизди’і ргёзепі дие те Іоиег сіе топ
сотра^поп сіе ѵоуа§е, )е ѵаіз ѵоиз сііег сіе Іиі ип ігаіі диі ѵоиз Гега
ріаізіг: поиз саизіопз іетіёгетепі зиг ГЬаЬііиіе сіе ргепсіге сіи іаЬас,
іі сопѵіпі аѵес тоі сіи гііісиіе ди’іі у аѵаіі 4 зе тенге іе Іа роиззіёге
іапз Іе пе2 роиг Іе ѵаіп ріаізіг іе топігег ипе Ьеііе іаЬаііёге еі
аиззііоі іі ргіі за іаЬаііёге, ]'еіа іоиі Іе іаЬас ди’еііе сопіепаіі, те рготіі
іе пе ріиз еп ргепіге, еі іі а іепи рагоіе диоіди’оп Іиі еп аіі оЯегі
диеІдиеГоіз, сеіа т’а Гаіі Ьеаисоир іе ріаізіг; аи гезіе, і’аі іоиригз
гетагдиё ди’іі ёіаіі оЬёіззапі і Іа ѵоіх іе Іа гаізоп. Ьа зеиіе сЬозе
зиг Іадиеііе іі зе топіге ГаіЫе, с’езі Іа Ьоппе сЬёге; іі а ип езіотас
іёІаЬгё еі пёаптоіпз іі пе заіі раз гёзізіег і Іа іепіаііоп іе тап§ег
Іез Ьоппез сЬозез ди’оп Іиі ойге; роиг диапі А Іа Ьоіззоп, іі Гаіі ип
иза§е ігёз тоіёгё іез Іідиеигз Гегтепіёез; іапз за сопѵегзаііоп іі зе
топіге іои)оигз ігёз за§е, еі }е риіз аззигег дие )е пе Іиі аі раз
епіепіи іепіг ип зеиі ргороз іопі Іез тоеигз Іез ріиз аизіёгез еі Іа
іёсепсе Іа ріиз зсгириіеизе аигаіепі ри ёіге Ыеззёез Іе тоіпз іи топіе;
сесі езі Гогі ёіоппат роиг ип ]еипе Ьотте диі ёіаіі зоп таііге іериіз
14 апз п’ауапі роиг сотра^попз дие іез ра§ез еі ип Ггёге аіпё диі
а регіи за Гогіипе еі за гаізоп іапз Іе 1іЬеггіпа§е Іе ріиз еЯгёпё; іі
п’а аисипе іпзігисііоп, таіз ]е Іиі сгоіз Іе іёзіг і’еп асдиёгіг. Аііеи,
тез Ьопз атіз, )е ѵоиз ргіе іе ііге Ьіеп іез сЬозез іе та рап й
іоиз сеих диі опі Ьіеп ѵоиіи т’ассогіег диеідие езііте, ди’ііз т’ассот-
ра§пепі аѵес ѵоиз іе Іеигз ѵоеих іапз Іа саггіёге рёгіііеизе дие ]е ѵаіз
рагсоигіг. }’оиЫіаіз іе ѵоиз ііге дие М. ВетісЬеІ та Гаіі ргёзепі і’ип
ехігаіі іез ргіпсірез зиг Гёіисагіоп дие сопгіепі Етііе; ѵоиз іеѵех аѵоіг
ипе соріе іе сеі ехігаіі дие ѵоиз аѵег Гаіі аѵес Іиі і РёіегзЬоиг^ іапз
Іе іетрз ди’іі іетеигак епсоге сЬег топ рёге; се саіеаи т’а Гаіі
ехігётетепі ріаізіг еі т’езі Гоп ргёсіеих.
308
Роммъ гр. Строганову.
57.
}е ѵоиз ргёзепіе ипе топіге еі циаіогхе Іоиіз, еі )е ѵоиз Гаіз
гетізе сіез аѵапсез цие ]е ѵоиз аі Гаігез зиг ѵоіге сіетіёге сіёрепзе.
Ѵоііі Іез ёігеппез цие )е ѵоиз сіезйпаіз, таіз се п’езі ріиз і се іііге
цие ]’е ѵоиз Гаіз сеііе оЯге, риізцие ѵоиз аѵег ёіё аззег реи сопЯапі
роиг пе раз у сотріег, еі аззег ГаіЫе еі еппеті сіе ѵоиз-тёте
роиг ѵоиз аЬапсІоппег аи ріаізіг сгариіеих сіе Іа рагеззе еі сіе Гіпас-
ііоп ріиіді цие сіе ѵепіг аи тіііеи Не поиз іоиз рапа^ег іе сопіепіе-
тепі соттип. Ѵоиз Гаигіег аи§тепіё, еі с’ейі ёіё роиг тоі 1’ёігеппе
Іа ріиз а^гёаЫе. 8і ѵоиз ѵоиз ёііех топігё ігіотрЬапі сіе ѵоиз-тёте
еі Ьіеп гёзоіи Не сотЬаііге Іе репсЬапі Ьотеих циі ѵоиз сіотіпе,
еп ёіоиЯапі еп ѵоиз Іез Ьопз зепіітепіз еі 1а гаізоп циі сіеѵгаіепі
ѵоиз гатепег і ѵоиз еі і ѵоз сіеѵоігз.
}е ѵоиз ехЬогіе і Гаіге ип Ьоп иза§е сіе Гаг§епі цие )е ѵоиз
сопЯе, і тосіёгег ѵоз сіёзігз еі і тенге іе ріиз §гапЯ огсіге сіапз
ѵоіге сіёрепзе, саг зі іез аЬиз зе тиііірііепі, ]’е зегаі Гогсё сіе гергепсіге
тоі-тёте іе зоіп цие )е ѵоиз аі сопйё сіе ѵоіге ргорге сіёрепзе,
айп сі’у тенге сіез Ьогпез гаізоппаЫез еп аііепсіапі цие ѵоиз сіеѵепіег
ріиз таііге сіе ѵоиз-тёте, еі цие ѵоиз ейасіег раг ѵоіге сопсіиііе
Іе зоиѵепіг сіе Іа сопѵегзаііоп цие поиз аѵопз еие аи Ьосіе.
Сепёѵе, се іег }апѵіег 1788.
58.
ІІпе §гапсіе іпциіёіисіе те роигзиіі, еі ѵоиз еп ёіез ГоЬ]‘еі. Ьез
орёгаііопз сіе ГАззетЫёе Касіопаіе циі іпіёгеззепі та рапіе, циі
оссирепі Г аііепііоп сіе ГЕигоре епііёге зопі запз іпіёгёі роиг тоі,
сіериіз цие ]'е ѵоіз ѵоіге іпсііЯёгепсе Ьіеп соираЫе зиг Іез сіап^егз
циі ѵоиз тепасепі еі цие ;е ѵоиз аі Гаіі соппаііге ріизіеигз Гоіз.
309
Ѵоиз т’аѵег іётоі§пё ип іпзіапі <1е сопйапсе раг йез аѵеих ди’іі
ёгаіг иг§епі йе йёрозег Йапз ип ссеиг диі ѵоиз езі йёѵоиё. }’у аі
гёропйи раг Іез реіпіигез Гійёіез дие )е ѵоиз аі Гаііез Йез Ьоггеигз
зиссеззіѵез диі сотрозепі Іа сЬаіпе сіе таих сіопі ѵоиз іепеа Іе рге-
тіег аппеаи. Мез ёіийез т’опі Гаіі соппаііге се дие Іа сігсопзіапсе,
ой ѵоиз ѵоиз ігоиѵег, ойге Йе ГасЬеих еі Йе зіпізіге раг Іез зиііез
іпёѵііаЫез диі еп Йёгіѵепі, зі Гоп п’оррозе рготріетепі ипе Ьаггіёге
риіззапіе. Еі серепйапі ѵоиз ёіез іпапешіГ, ѵоіге сопйапсе зе геііге
йе тоі еі ѵоиз рагаіззег пе роіпі ѵоиз оссирег Йе ѵоіге сопйиііе
А сеі ё§агй. Ѵоіге гёзоіиііоп езі роигіапі пёсеззаіге еі Йоіі Гаіге Іе
ігіотрЬе йе ѵоіге ёйисаііоп ои за Копіе.
Ѵоиз зетЫег Гиіг ип епігеііеп, сгаі§пег-ѵоиз йопс йе те Гаіге
ѵоіг ѵоиз-тёте се дие, роиг ѵоиз-тёте, іі езі зі ітрогіапі Йе
Гаіге соппаііге, еі зі йіЖсііе йе сасЬег? Тоиіе іпзоисіапсе зиг сеі
оЬ)еі езі йап§егеизе, іоиі тузіёге езі ип сгіте, риізди’ііз іепйепі А
епгасіпег ГЬаЬііийе дие ;е ѵеих сотЬаиге.
II пе з’а§іі Йе гіеп тоіпз дие Й’аггёіег ип таі диі йеѵіепйгаіі
іпГаіІІіЫетепі 1’орргоЬге еі Іе сгіте йе ѵоіге ѵіе епііёге. Ье Іетрз
ргеззе, Геппеті езі А ѵоіге ропе, йё]А іі з’етраге йе ѵоиз; Іа зоіііийе
дие ѵоиз рагаіззег сЬегсЬег, Гаѵогізе зез аііадиез; пе репзег раз дие
ѵоиз риіззіег сотрозег аѵес Іиі еі Іе зоитеііге §гайие11етепі. 8і ѵоиз пе
ргепег раз ипе гёзоіиііоп Гегте, аЬзоІие еі іггёѵосаЫе, зі сеііе гёзо-
іиііоп п’езі раз ѵоіге репзёе Йе іоиз Іез іпзіапіз, зі еііе пе ргёзійе
раз А ѵоз гёѵез тётез, ѵоиз зегег Ьіепіоі ѵаіпси. Маіз роиг ргепйге
ипе гёзоіиііоп соига§еизе, йёйех-ѵоиз йе ѵоиз-тёте, агтег-ѵоиз
Йе іоиіез Іез ргёсаиііопз Йе зигѵеіііапсе дие йетапйе Гітрогіапсе
йе ГоЬіеі, еі зі тез Іитіёгез, зі топ йёѵоиетепі пе зопі й’аисип
ргіх роиг ѵоиз, з’ііз п’опі ди’ипе ГаіЫе іпйиепсе зиг ѵоіге Йёіеппі-
паііоп, аи тоіпз репзег дие зі топ ргетіег Йеѵоіг а ёіё Йе ѵоиз
аѵегііг, Іе зесопй езі йе ѵоиз йетапйег йе сЬегсЬег рготріетепі ип
Ьотте ёсіаігё, ргийепі еі диі ѵоиз іпзріге аззег Йе сопйапсе роиг
ѵоиз іігег Йе Іа Гап§е ой ѵоиз ѵоиз ргёсірііеа; іі ѵоиз Гаиі ип рёге
ои ип аті.
310
}’аі атЫііоппё й’ёіге Гип еп ѵоиз іепапі Ііеи (іе Гаиіге, таіз опге
апз й’ехрёгіепсе т’опі аззег Гаіі соппаііге се дие ]е роиѵаіз езрёгег
й сеі ё§агй, роиг т’айіі§ег (іе ѵоз йізрозіііопз; диеіз дие зоіепі Іез
зоіпз ди’оп ѵоиз Йоппега, ііз зегопі запз зиссёз, зі ѵоиз пе Іез Гогіійех
раз ѵоиз-тёте раг ѵоіге ргорге ѵоіопіё.
КёЙёсЬіззег зёгіеизетепі і ГоЬ]еі сіе сеі ёсгіі; іі пе з’а§іі ріиз
сіе поиз сасЬег ѵоз репзёез, ѵоиз йеѵег ѵоиз топігег запз йёіоиг еі
запз гёзегѵе, зі ѵоиз пе ѵоиіег роіпі ѵоиз Ііѵгег А ип ѵісе диі сопзи-
тегаіі іоиіез ѵоз Гасиііёз еі іоиіез Іез езрёгапсез (іе ѵоіге саггіёге.
Ргепег Йопс ип рагіі, диі езі (іе ѵоиз оссирег (іез тезигез іез
ріиз зйгез роиг айегтіг ѵоіге гёзоіиііоп, еі з’іі Гаиі Газсепйапі раіегпеі
роиг Іа йёсійег сотріёіетепі, рагіопз, гіеп пе (іоіі поиз аггёіег,
риізди’іі з’а§іі (іе Гіпіёгёі Йе іоиіе ѵоіге ѵіе.
Рагіз, се 5 Маі 1790.
Ѵоиз ѵоийгег Ьіеп те гёропйге раг ёсгіі, еі зі ѵоиз іе ]и§ег
сопѵепаЫе аргёз ѵоиз ёіге гесиеіііі, ѵоиз аппопсегег ѵоіге гёзоіиііоп
й ѵоіге рёге.
59.
Оп а ри поиз зёрагег, топ Ьоп аті, оп а ри аггёіег іез рго§гёз
Йе ѵоіге ёйисаііоп еі т’іпіегйіге іоиіе іпйиепсе зиг ѵоиз, запз ди’оп
аіі агіісиіё епсоге й’аиіге гергосЬе дие та сопйиііе йапз Іа Кёѵоіиііоп,
с’езі-А-йіге, топ атоиг роиг та раігіе. 8егаіі-се йопс ип сгіте дие
Й’аітег Іа іизіісе, й’аітег Іа ѵёгііё еі йе зе топігег зепзіЫе аи
ігіотрЬе йе Гипе еі йе Гаиіге роиг Іе ЬопЬеиг йе сез сопсііоуепз?
Запз йоиіе, с’езі аіпзі дие Іе репзепі поз ѵііз йёіаіеигз, таіз §агйопз-
поиз йе сгоіге дие се тоііГ зеиі аіі йёіегтіпё Гогйге диі а Гогсё
ѵоіге рёге а те геіігег за сопйапсе. Ьа саіотпіе а Гаіі ]’оиег йез
геззогіз дие поиз і^погопз. Оиеіз ди’ііз зоіепі, ;е рагйоппе а сез
таІЬеигеих й’аѵоіг еззауё йе те йёігіг йапз Горіпіоп йе диеідиез
регзоппез, запз Йоиіе іпассеззіЫез й Іа ѵёгііё, риізди’еііез пе зопі
раз рагѵепиез А Іа соппаііге; таіз ди’ііз гезресіепі ѵоіге іппосепсе,
311
ди’ік гезресіепі сеііе ріёгё йііаіе диі ѵоиз а Гаіі іоиі зиЬогдоппег А
Іа ігапдиіііііё сіе ѵоіге рёге еі диі реи: сіеѵепіг Іа зоигсе сіез ріиз
§гапдез ѵепиз. Сопііпиег, топ гепсіге аті, сіез зепіітепіз аиззі §ёпёгеих
пе реиѵепі ѵоиз ё^агег. С’езі сіе ѵоиз-тёте сіопі ѵоиз сіеѵег ѵоиз
оссирег сіёзогтаіз, с’езі сіе ѵоіге ргорге ёсіисаііоп сіопі ѵоиз ёіез
аи)оигд’Ьиі сЬагдё зеиі. ОиЫіопз іез соираЫез аиіеигз сіе поіге зёрага-
ііоп, оиЫіег та ргорге саизе роиг пе ѵоиз оссирег дие сіе Іа ѵдіге
еі ѵоиз ёѵііегег сіе §гапдез атегіитез. }е зепз іоиз іез аѵапіа^ез
сі’ипе соггезропдапсе епіге поиз, таіз еііе детапде ипе ргидепсе еі
ипе таіигісё зі дійісііез А ѵоіге а§е, дие )’еп сгаіпз ріиз іез зиііез
дие ]е п’еп дёзіге іе зиссёз. Регзоппеііетепі )'е роиггаіз іоиі озег еі
іоиі сііге, риіздие тез іпіепііопз п’опі )атаіз ёіё сіе паіиге А деѵоіг
ёіге сасЬёез. }’аѵаіз 1’атЬіііоп де Гаіге де ѵоиз ип Ьотте, еі Гоп
ѵеи: дие ѵоиз ауег іоиі А сгаіпдге зі ѵоиз озег ѵоиз топігег іеі 1 О,
топ аті, з’іі ез: ѵгаі дие сеІиі-ІА езі Ьотте диі а іе соига§е дез
§гапдез ѵегіиз, диі рагіе реи, таіз ^иі а§іі Ьіеп, 4т ргёГёге раг
деззиз іоиі Іа ѵёгііё еі Іа )изіісе, диі сиіііѵе за гаізоп роиг тіеих
ргаіідиег ГЬшпапііё, диі соттапде А зез раззіопз е: а ипе ріеіпе
Іоиіззапсе де Іиі-тёте, диі соппаі: іе ргіх де Гатіііё е: сЬегсЬе дапз
се зепіітепі де 1’епсоига§етепі е: дез сопзоіаііопз, — зі іеі ез:
і’Ьотте, поп зеиіетеп: пе гои^іззег раз де ѵоиіоіг ёіге іеі, таіз
дие іоиз ѵоз ейопз іепдеп: А іе деѵепіг.
Маіз з’іі езі ѵгаі, сотте )'е іе репзе, дие се пе зоп: роіпі сез
гёзикаіз ди’оп гедоиіе, таіз ди’оп ітргоиѵе іез тоуепз етріоуёз
роиг Іез оЬіепіг, зі поіге зё)’оиг А Рагіз п’а ёіё ди’ип ргёіехіе ои ип
зигсгоіі де тёсопіепіетепі диі а зегѵі А Гаіге ёсіаіег сеіиі ди’оп
поиггіззаі: дериіз іоп^іетрз, Іа зёрагаііоп ёіапі Гаіге, с’езі зиг ѵоиз
зеиі ^ие зе дігі^егопі Іез зоир^опз. Оп сЬегсЬега дапз ѵоіге сопдиііе,
дапз ѵоз ргороз, диеЦиез ггасез дез ргіпсірез, зиррозёз соираЫез, дие
ѵоиз аѵег ри гесеѵоіг де тоі; е: ѵоіге йдёіііё А сез ргіпсірез, зі
ѵоіге сопдиііе п’ёіаіі раз ігёз оиѵегіе еі ігёз риге, ѵоіге аііасЬетет
роиг тоі, іпдізсгёіетепі тапіГезіё, роиггаіепі ѵоиз ехрозег А Іа таіѵеіі-
Іапсе де ѵоз зирёгіеигз.
312
Ѵоіге ргетіег зоіп, роиг ёѵііег іоиіе сепзиге, іоіі іопс ёіге дие
ѵоиз ѵоиз топігіех іоиі сіе зиііе Гаті іе ѵоіге раігіе еі дие ѵоиз
ѵоиз у паіигаіізіег, роиг аіпзі ііге, аиіапі ди’іі зега роззіЫе. Оие ѵоз
ёіиіез зоіепі іігі^ёез і’аргёз се зепіітепі. Ргепег соппаіззапсе, ои
ріиіді сопііпиег Гёіиіе дие поиз аѵопз соттепсёе епзетЫе, іе Іа
^ёодгарЬіе, іез ргоіисііопз, іи соттегсе, іез апз, іе ГЬізіоіге
паіигеііе, іез тоеигз іе ѵоіге рауз еі пе ѵоиз оссирег іёзогтаіз іи
гезіе іе ГЕигоре дие іапз зез гаррогіз аѵес Іа Киззіе. Ѵоиз аѵег
Ьезоіп іе Ігаѵаіііег зиг ѵоиз-тёте, іёйех-ѵоиз зоиѵепі іе ѵоіге ргорге
Іи^етепі. Ьа тоіезііе іоіі ёіге ипе іе ѵоз ргетіёгез ѵепиз, ѵоіге
гаізоп у §а§пега ріиз іе таіигііё, Іез ііёез і’аиігиі ѵіепігопі ріиз
зйгетепі зе тагіег аих ѵдігез еі Іе зоирдоп з’ё1оі§пега іе ѵоиз. Ѵоиз
аі§гігег, аи сопігаіге, Іез езргііз раг ип сагасіёге епііег еі ітрІоуаЫе
ои раг Іа зиЖзапсе. А ѵоіге А%е Іа тоіезііе гепі іізсгеі запз ігаЬіг
Іа ѵёгііё; іапз ип а§е ріиз аѵапсё Іа сапіеиг, Гатёпііё, ипе ІгапсЬізе
зітріе еі запз ргёіепііоп Гопі ёсоиіег Іа ѵёгііё еі п’іггііепі регзоппе.
Ьа соііесііоп іез тоіёіез дие поиз аѵопз Гаіі Гаіге ісі, Іез Ііѵгез
дие ѵоиз аѵег газзетЫёз, Іе §епге іе соппаіззапсез дие ѵоз ѵоуа^ез
ѵоиз опі тіз А ронёе іе гесиеііііг іапз ііДёгепіз аіеііегз, реиѵепі
ёіге ип Ьотта^е иіііе й ѵоіге раігіе: с’езі іапз сеііе іпіепііоп дие
поиз поиз еп зоттез оссирёз.
8і іез ііёез разза^ёгез опі ргоіиіі рагГоіз іез іёзігз ёігап§егз і
сеих-іі, ѵоіге іеѵоіг, ѵоз ргетіегз зепіітепіз, ;е іігаіз ѵоз ЬаЬііиіез
тётез, опі зегѵі А Іез сотЬаііге, еі ѵоиз еп аѵег ігіотрЬё запз
реіпе іоиіез Іез Гоіз ди’ііз сопігагіаіепі ѵоіге апасЬетепі роиг 1’аиіеиг
іе ѵоз {ойге.
Еп Іітііапі ѵоз ѵиез, еп ѵоиз гепГегтапі іапз іез оЬ)еіз дие
ѵоіге й§е еі ѵоіге розіііоп сотропепі, еп топігапі роиг ѵоіге раігіе
Іа зоііісііиіе і’ип Ьотте іе Ьіеп еі і’ип Ьоп езргіі, еп ѵоиз топігапі
зоитіз аих Іоіз еі і Гогіге ёіаЫі, еп гезресіапі Іа ге1і§іоп еі Іез
иза&ез іи рауз, еп гетрііззапі аѵес гёіе еі ехасіііиіе Іез іеѵоігз іи
розіе ой ѵоиз зегег ріасё, Іа сепзиге сі Іе зоирдоп пе ігоиЫегот
раз ѵоіге героз еі ѵоиз роиггег ігапдиіПетепі зиіѵге ѵоз ёіиіез.
313
Оиеідиез регзоппез опі тіз еп диезііоп, зі Гоп ѵоиз регтеіігаіі
іе ѵоиз Ііѵгег А Гёіиіе, таіз соттепі іапз ип рауз, ой Гоп арреііе
А §гапіз Ггаіз Іез ргоГеззеигз ёігап§егз, ой Іе ргіпсе диі а гё§пё аѵес
іапі іе §1оіге а ііі А ип ]еипе Ьотте диі аѵаіі асдиіз іе Гіпзігисііоп
іапз зез ѵоуа§ез, еп у тёіапі диеідиез іаіепіз а§гёаЫез: «}е іе
рагіоппе іе заѵоіг іапзег», еі диі а Іиі-тёте топігё іез іаіепіз
іізііп§иёз іапз іез рапіез иіііез, іапз ип рауз, ой Іез ёсоіез погтаіез
зе зопі ёіаЫіез аѵес іапі іе гарііііё еі аѵес ипе зиіѵеіііапсе аиззі
асііѵе іе Іа рап іе ГІтрёгаігісе, реиі-оп Іеѵег ип зетЫаЫе іоиіе?
С’езі іе ѵоиз-тёте, іи сіітаі, іез тоеигз іи рауз еі іе Іа сопйапсе
ріиз ои тоіпз Ьіеп ёіаЫіе еп Гаѵеиг іе Гіпзігисііоп дие паіігопі Іез
оЬзіасІез сопіге Іездиеіз ѵоиз аигех А Іиііег, еі зоуег сопѵаіпси дие
іоиз Іез еіГопз дие ѵоиз Гегег роиг ѵоиз ёіеѵег А ипе сеПаіпе
іпзігисііоп, зі еііе езі зоіііе еі Ьіеп сЬоізіе, ѵоиз тёгііегопі Гезііте
риЫідие еі Гаііепііоп іе ѵоз зирёгіеигз. С’езі іопс ипе Гаиззе іеггеиг
ди’оп а сЬегсЬё А ѵоиз іпзрігег, еі ѵоиз іеѵег ѵоиз теііге еп §агіе
сопіге Іез іпзіпиаііопз диі ѵоиз зегопі іісіёез раг Іа ризіііапітііё іе
диеідиез езргііз зегѵііез ои ѵізіоппаігез.
8і ѵоиз роиѵег ёіиііег, ѵоиз іе іеѵег: ѵоіге ігапдиіііііё, Іез зиссёз
аихдиеіз ѵоиз іеѵег азрігег, Гассиеіі іе ѵоз зирёгіеигз еп іёрепіепі.
С’езі іи іёзоеиѵгетепі дие ѵоиз іеѵег ѵоиз іёГепіге, саг с’езі Іе
іёзсеиѵгетепі диі ѵоиз Ііѵгега А іоиз Іез іап§егз іе ѵоіге іпехрёгіепсе,
диі зегопі аи^тепіёз епсоге раг Іа Гои§ие іе ѵоіге а§е. 5і ѵоиз пе
ѵоиз оссирех раз Ьеаисоир, зі ѵоиз пе гетрііззех раз іоиз ѵоз
іпзіапіз, Геппиі з’етрагега іе ѵоиз, ѵоиз сЬегсЬегег, сотте Гоп
ііі, А іиег Іе іетрз, еі с’езі Іе іетрз таі етріоуё диі ѵоиз іиега.
С’езі іопс роиг ѵоіге ргорге іпіёгёі, топ аті, с’езі роиг Іе Ьіеп
іе сеих диі іёрепігопі іе ѵоиз, еі роиг Іездиеіз ип ЬіепГаіі роиг
ёіге іигаЫе еі иіііе іоіі ёіге ёсіаігё, дие )‘е ѵоиз іетапіе іе
сопзасгег іоиз Іез ]оигз еі гё^иііёгетепі ипе рагііе іе ѵоіге іетрз
А ѵоиз айегтіг іапз Іез соппаіззапсез дие ѵоиз аѵех асдиізез, А
Іез ёіепіге еі А у еп а]оиіег іе поиѵеііез аиззі ргоргез А . ё1оі§пег
іе ѵоиз Іа Ггіѵоіііё. Сотрозег-ѵоиз еп сопзёдиепсе ипе ЬіЫіоіЬёдие
314
реи ёіепЗие, таіз Ьіеп сЬоізіе, ріасех іез тоЗёІез, цие ]'е Зоіз ѵоиз
епѵоуег, Зе тапіёге А роиѵоіг Іез ёіиЗіег ег Іез Гаіге соппаііге запз
ип §гапЗ Зёріасетепі.
Ѵоиз пе роиѵег іиііег аѵес зиссёз сопіге ГіпЯиепсе сіи сіітаі
сріе раг Іа зоЬгіёіё еі Іе сЬоіх сіапз ѵоіге поиггііиге, раг ип ехегсісе
Іоигпаііег, среЦие іетрз ди’іі Газзе, раг Гаііепііоп А ге]еіег ип дгапЗ
потЬге сіе ргёсаиііопз Зопі Іе Іихе еі Іа тоііеззе епіоигепі Іез §епз
ориіепіз, ^иі гагетепі зепіепі дие с’езі раг Гіпасііоп еі еп пе геГи-
запі гіеп А Іеигз Зёзігз ци’ііз з’ехрозепі А іоиіез Іез іпЯгтііёз диі
тепасепі Гезрёсе Ьшпаіпе еі ди’ііз рагаіузепі ргезсре аЬзоІитепі
Іеигз Гасиііёз іпіеііесіиеііез. Ь’агі Зе Гаіге ип ітЬёсіІе ои ип тапіадие
зе гёЗиіг А пе гіеп Гаіге, А пе гіеп геГизег А зез зепз, А ёіоі§пег
іоиз Іез зіітиіапіз Зе ГаЗѵегзііё.
Ье гё^іте дие ѵоиз аѵег зиіѵі ^и8^и’А ргёзепі реиі ёіге епсоге
регГесііоппё. Ѵоиз у аѵег гёзізіё Запз іез соттепсетепіз рагсе дие
ѵоиз еп тёсоппаіззіег Іе ргіх. Ѵоиз ѵоиз у ёіез ііѵгё серепЗапі реи
А реи, З’аЬогЗ раг ітііаііоп, епзиііе раг ЬаЬііиЗе еі іі а регЗи аіогз
Зе зоп аргеіё. II ѵоиз а тіз А ГаЬгі Зе ГіпЯиепсе Зе 1’аіг еі Зез
Ьоттез. Ѵоіге ргорге ехрёгіепсе, ѵоіге гаізоп ѵоиз Гопі Зопс ип
Зеѵоіг Зе Іе сопііпиег аѵес Іез тоЗіЯсаііопз ди’ип поиѵеі огЗге Зе
сЬозез ѵа пёсеззііег. II пе ѵоиз еп сойгега раз Зе Іе сопііпиег, іі
ѵоиз сойіегаіг Ьеаисоир З’у геѵепіг аргёз Гаѵоіг аЬапЗоппё.
Маіз соттепі гёзізіег А Зез іпѵііаііопз, А Зез ехетріез сопігаігез,
соттепі зиррогіег іе гіЗісиІе Зопі сЬегсЬегопі А ѵоиз соиѵгіг 9иеЦиез
оізеих, ^иі, пе засЬапі раз ои пе ѵоиіапі раз зе гепЗге езіітаЫез
сотте ѵоиз, сЬегсЬегопі А ѵоиз аѵіііг сотте еих еп Гаізапі раззег
Запз ѵоіге сопЗиііе Гіпзоисіапсе, ГіпсоЬёгепсе еі Іа зіёгііііё Зе Іа Іеиг?
С’езі ісі Іе ріиз дгапЗ ёсиеіі. Ѵоиз пе роиѵег Гёѵііег сотріёіетепі.
Оп ѵоиз Гега ип Зеѵоіг Зе ѵоиз ргёзепіег аи тоіпз аих Гёіез, аих
Ьаіз, аих гераз зрІепЗіЗез диі зе зиссёЗепі зі гаріЗетепі Запз Іа
сарііаіе 4ие ѵоиз аііег ЬаЬііег. Ѵоиз пе роиггех раз ѵоиз Зізрепзег
З’у рагаііге диеЦиеГоіз. Зоуег у зресіаіеиг, п’у зоуег асіеиг 4и’А
ѵоіге согрз ЗёГепЗапг, рагіоиі оЬзегѵаіеиг, таіз ]’атаіз сепзеиг. Оие
315
ѵоз уеих еі ѵоз огеіііез зоіеп: оиѵепз, таіз дие Іе іоі§1 зоі: зиг
Іа ЬоисЬе. Карреіех-ѵоиз ісі Гепігеііеп дие ѵоиз аѵег еи аѵес
Мте і’НагѵіІІе. Еііе а ѵёси й Іа Соиг, еііе а зи у ёіге аітаЫе еі
з’у Гаіге іез раггізапз раг Іез геззоигсез іе зоп езргіг, запз ди’еііе
у аі: ёіё зиЬ]и§иёе раг Іа Ггіѵоіііё. Еііе а зи іоиі ѵоіг, Гои: оЬзегѵег
запз тёсопіепіег регзоппе, е: ѵоиз роиѵег і’и^ег зі Іе Ьоп зепз, Іез
заіпез Іитіёгез оп: регіи сЬег еііе іе Іеиг іпіепзііё раг ГіпДиепсе
іез іііизігез таппедиіпз, аи тіііеи іездиеіз еііе а ѵёси.
Ѵоиз пе роиѵег раз ѵоиз ргёзепіег іапз Іа зосіёіё аѵес Іез
тётез аѵапіа§ез; ѵоіге а§е, Іа іёрепіапсе ой Іез ]'еипез тііііаігез
зопі іе Іеигз зирёгіеигз, тёте аи тіііеи іез )еих е: іез ріаізігз,
ѵоиз етрёсЬегопі і’у ргепіге Гаііііиіе, Іез тапіёгез диі сопѵіеп-
ігаіепі і ѵоіге сагасіёге, аиззі ѵоиз іігаі-]е: п’у аііех дие раг іеѵоіг,
еі дие іоиз ѵоз §ойіз зе рогіеп: а ипе рейге зосіёіё сЬоізіе, ой
Гоп риіззе зе герозег ип реи іез Гаіі^иез іе Гёіідиеіге еі іёріоуег
за гаізоп. Ьа таізоп іе Мтс 2а§гіа)’зкі езі Іа зеиіе, і та соппаіззапсе, ой
)е репзе дие ѵоиз риіззіег ігоиѵе: Іе §епге і’іпіёгё: диі ѵоиз сопѵіепі.
Маіз пе регіех ]атаіз іе ѵие дие Іез зосіёіёз Іез тіеих сЬоізіез
пе іоіѵепі ёіге ге^агіёез дие сотте іез тоуепз іе іёіаззетепі,
ой І’Ьотте зепзё ѵіепі зе герозег іез Га:і§иез. С’езі іапз зез асііопз,
іапз Іа тапіёге іопі іі з’асдиіпе іез Гопсііопз, ди’оп Іиі а сопЯёез, ди’іі
іёріоіе іоиз Іез тоуепз, ди’іі іоппе іоиіез зез Гогсез. II аЬапіоппе
Іа §1оіге і’ип зиссёз іапз Іа зосіёіё а сеих диі зоп: аѵііез іе сеііе
Гитёе і’ёіо^ез дие ргоѵодие Іа ]’асіапсе.
Рогіех іи гёіе, іе Гехасйіиіе, іи іёѵоиетепі еі іе Гіп1е11і§епсе
іапз іоиіез Іез Гопсііопз диі зегопі аПасЬёез й ѵоіге ріасе, таіз дие
Іа зоіііиіе еі Іе гесиеіііетепі ѵоиз аіеп: аирагаѵапі ргёрагё Д Ьіеп
зегѵіг ѵоіге раігіе. Ѵоиз роиггех епзиііе Іаіззег Ьоигіоппег аиіоиг іе
ѵоиз Іез Ггеіопз іе Гепѵіе. Се п’езі роіпі Д іез зиссёз Іосаих еі ёрЬё-
тёгез дие ѵоиз іеѵех азрігег, се п’езі роіпі Д іез реіііез сепзигез
іпііѵііиеііез дие ѵоиз іеѵех ѵоиз аггёгег. Ѵоиз іеѵех іоиіе ѵоіге
ехізіепсе тогаіе е: рЬузідие Д Іа ѵёгііё, Д Іа )из:ісе, Д Гогіге еі аи
ЬопЬеиг іи ріиз угапі потЬге. ѴоіІД ипе іасЬе іі§пе іе ѵоиз.
316
Роиг дие ѵоиз ігоиѵіег іоиригз сіе Га§гётепі (іапз ѵоіге геігаііе,
дие ѵоіге аррагіетепі зоіі зітріе, ргорге, соттоЗе, реи ёіепЗи еі
Ьіеп ехрозё; дие ѵоиз у ігоиѵіег Іоиіез Іез геззоигсез диі сопѵіеп-
пепі А ѵоз ѵиез. Ауег ѵоіге іаЫе рагіісиііёге, ой ѵоиз риіззіег геігоиѵег
Іез зоиѵепігз сіе Кіеѵѵ еі <1е Сепёѵе, ой ѵоз атіз зегопі ігаііёз сотте
ѵоиз-тёте запз Зізііпсііоп, запз ёіідиеііе еі запз арргёі. СЬаийег
реи ѵоіге аррагіетепі. Оие Іе Ьоп ѴогопікЬіп еп оссире ип реііі
соіп еі ди’іі ѵіѵе аѵес ѵоиз. ТасЬег З’аѵоіг роиг іоиі зегѵііеиг Раѵеі,
диі (Іапз Іез сігсопзіапсез ІаЬогіеизез роигга іои)оигз зе Гаіге аіЗег.
Еѵііег аѵес Іе ріиз §гапЗ зоіп З’ёіге зеиі (Іапз аисип саз, Іа ргёзепсе
«Гип Ьотте езіітаЫе ѵоиз геп(1га ріиз Гогі сопіге ѵоз ргоргез
ГаіЫеззез еі ѵоиз епсоига§ега Запз 1’ехёсиііоп Зи ріап дие ѵоиз ѵоиз
ігасегег. С’езі Зе ѵоіге аііепііоп й Зёѵеіоррег еі сопзегѵег ѵоз Гогсез
рЬузідиез дие ЗёрепЗгопі іе Зёѵеіорретепі еі Іа Гогсе Зе ѵоіге сагасіёге
еі Зе ѵоіге епіепЗетепі.
Ѵоіге рёге ЗетапЗе іоиіе ѵоіге аііепііоп еі Зоіі запз сеззе гё-
ѵеіііег іоиіе ѵоіге зоІІісііиЗе. Оие ѵоз зоіпз еі ѵоіге етргеззетепі
аиргёз Зе Іиі Іиі оЯгепі Зез сопзоіаііопз, еі ди’іі ігоиѵе аиргёз Зе
ѵоиз ріиз З’а^гётепі ди’аиргёз Зе диі дие се зоіі. Ѵоиз ѵоиз ргёра-
гегег раг Ій Зе §гапЗез іоиіззапсез еп ргепапі Зез тезигез ргиЗепіез
роиг §агапііг Іа ѵіеіііеззе Зе ѵоіге рёге Зе іоиз Іез таих диі Іа те-
пасепі. Есгіѵег а ѵоіге тёге Зе Ѵіеппе еі Зе РёіегзЬоиг°;. Ѵоиз Іа
ѵеггег епзиііе, Іогздие ѵоіге рёге ѵоиз Іе сопзеіііега, таіз дие ѵоіге
Зотісііе зоіі а РёіегзЬоигд, а тоіпз дие ѵоиз п’епігергепіег ип
§гапЗ ѵоуаде роиг ргепЗге соппаіззапсе Зез аДаігез Зотезіідиез
Зе ѵоіге рёге, диі іоі ои іагЗ Зоіѵепі Зеѵепіг ипе Зе ѵоз ргетіёгез
оссираііопз.
Ауег запз сеззе зоиз ѵоз уеих Запз ѵоіге аррагіетепі Іе роПгаіі
Зе ѵоіге рёге еі ееіиі Зи сотіе Соіоѵкіп, еі еп ѵоуапі се Зетіег,
Зііез, топ іепЗге аті, ди’іі зиі Гаіге Іе Ьіеп, ди’іі зепііі Іе ргіх Зе
Іа зоЬгіёіё, Зе Гёсопотіе, Зе Іа геігаііе еі Зе ГёіиЗе еі ди’іі сЬегсЬа
зез ріиз Зоисез іоиіззапсез Запз Іе сопіепіетепі Зе зоі еі Запз
Гатіііё ди’іі соппиі зі Ьіеп еі ди’іі пе ігаЬіі іатаіз.
317
Моп ргешіег ѵсеи зегак 411с ѵоіге аррагіетепі Гйі Іе зеиі еі
ипіцие Гоуег сіе ѵоз ріиз ригез Зёіісез, ди’іі пе Гйі ассеззіЫе ци’А
Гатіііё ои А Зез регзоппез Зі§пез Зе ѵоіге езііте. Ѵоиз аигех Ьезоіп
Зе сопзеік еі З’арриі Запз Іа саггіёге ёріпеизе циі з’оиѵге Зеѵапі ѵоиз.
}’аигаіз ѵоиіи ѵоиз гарреіег іоиз Іез Ьопз ргіпсірез Зе сопЗиііе,
ѵоиз гетеііге зоиз Іез уеих Іез Ьопз тоЗёІез цие поиз аѵопз гепсопігёз
Запз поз ѵоуа§ез, іоиз Іез оЬ)еіз иіііез циі Зоіѵепі оссирег ѵоіге
репзёе, таіз Іа сёіёгііё, ци’оп а тізе Запз ѵоіге Зёрагі, Іе реи Зе
зё.іоиг цие ѵоиз Гегег ргоЬаЫетепі А 5ігазЬоиг§, Гіпсопѵёпіепі ци’іі
у аигаіі А ѵоиз ёсгіге аи-ЗеІА Зез Ггопііёгез Зе Іа Ргапсе зопі Зез
оЬзіасІез ітрёгіеих циі т’етрёсЬепі Зе ѵоиз Зіге Запз Зеих Гоіз
24 Ьеигез іоиі се ци’ипе ехрёгіепсе Зе Зоиге апз раззёз аѵес ѵоиз
реиі т’аѵоіг арргіз, еі Зе ѵоиз Іе Зіге Зе тапіёге А ѵоиз Гаіге аітег
Іа ѵёгііё еі А Іа §гаѵег ргоГопЗётепі Запз ѵоіге зоиѵепіг.
)е т’еп гаррогіе А ѵоіге Зізсгёііоп роиг т’ёсгіге; ]'е пе Зоиіегаі
роіпі Зе ѵоіге етргеззетепі, таіз ]е Зоиіегаі Зе ГеЖсасііё Зез
тезигез ци’іі ѵоиз зега регтіз Зе ргепЗге. Маіз ]е ѵоиз іпѵііе, раг
іоиі се цие ѵоз зоиѵепігз опі Зе ріиз сЬег, А ёсгіге іоиз іез ]оигз ипе
циезііоп, ип ѵоеи, ипе репзёе зиг ѵоіге ргорге ёЗисаііоп; ѵоиз т’еп
аЗгеззегіег ипе соріе, циапЗ Іа РгоѵіЗепсе ѵоиз еп Гоитігаіі Госсазіоп,
еі ]е гёропЗгаіз аиззі Ьіеп цие )е 1с роиггаіз.
Вапз іоиз Іез іетрз сотріег зиг топ аііасЬетепі, риізцие с’езі
іоиі се ци’іі т’езі регтіз Зе ѵоиз оЯгіг, еі репзег циеІциеГоіз цие Іе
ріиз §гапЗ Зе тез іоигтепіз зега Зёзогтаіз З’і^погег ѵоіге Зезііпёе.
ЕтЬгаззег ВетісЬеІ еі ѴогопікЬіп роиг тоі еі ци’ік ѵоиз іе гепЗепі.
А Рагіз, Запз 1’аррагГетепі сі зоиз Іез уеих Зе зіеиг Возс, Іе
9 ВёсетЬге 1790.
60.
ЗігазЬоигд, Іе 14 Магз 1792.
Ѵоиз т’аѵег Зёііѵгё З’ип ГагЗеаи Ьіеп резапі, топ сЬег ОісЬег,
еп те Зоппапі Зе ѵоз поиѵеііез. }е пе заѵаіз А циоі аіігіЬиег ип
318
зііепсе диі з’ассогНаіі зі реи аѵес Іез зепіітепіз дие ]'е ѵоиз соппаіз.
}е заіз сотЬіеп іі ѵоиз еп сойіе роиг ѵоиз Нёіегтіпег і ёсгіге, таіз
)’е заіз аиззі сіе диеіз ейогіз ѵоиз ёіез сараЫе, Іогздие ѵоиз ]'и§ег
ди’ипе Іеііге реиі ёгге иіііе і Іа ігапдиіііііё сіе ѵоз атіз. С’езі Ьеаисоир
сіе т’аѵоіг ёсгіі еі сіе Гаѵоіг Гаіі аѵес Іа ГгапсЬізе диі ѵоиз езі
патгеііе; таіз зоийгег дие і’озе ѵоиз Ніге дие се п’езі: роіпі: епсоге
аззег. }е пе соппаіз ди’ип 1ап§а§е аѵес ѵоиз, сеіиі сіе Іа ѵёгііё, )е
п’еп етріоіегаі )атаіз сі’аиіге. }е пе зегаіз. раз Ні§пе сіез зепіітепіз
дие ѵоиз те сопзегѵег епсоге, зі і’ёіаіз сараЫе Н’изег аѵес ѵоиз сіе
сепе Яаііегіе дие ѵоиз аѵіег зі Гогі еп Ьоггеиг. }е репзе, топ Ьоп
аті, дие ѵоиз аѵег сіез юпз гёек епѵегз М...........еі дие ѵоиз сіеѵег ѵоиз
етргеззег Не Іез гёрагег. Ѵоиз соппаіззег Іа ѵіѵе зепзіЬіІііё Не сеі
Ьотте гезресіаЫе; Нериіз ип ап еі ріиз ѵоиз еп ёіез зёрагё еі ѵоиз
пе Іиі аѵег роіпі епсоге Иоппё Не ѵоз поиѵеііез! КёЯёсЬіззег зиг сеііе
сопНиііе еі ѵоиз зепіігег Ьіепіоі се ди’еііе а Не гёргёЬепзіЫе. II езі
Нез Неѵоігз ди’аисипе сопзіНёгаііоп Ьитаіпе пе реиі пі пе Ноіі поиз
етрёсЬег Не гетрііг. Ь’ехргеззіоп паіѵе Нез зепіітепіз соттапНёз
раг 1а паіиге пе реиі ёіге Нёзарргоиѵёе раг регзоппе, еі іогзди’оп зе
Ьогпе і сепе ипідие ехргеззіоп, і’озе сгоіге дие Ьіеп Іоіп Не пиіге,
еііе Ноіі, аи сопігаіге, іоигпег іоиіе епііёге а Гаѵапіа^е Не сеіиі диі еп
Гаіі иза§е. Роиггаіі-оп ѵоиз Гаіге ип сгіте Н’озег Ніге а І’Ьотте диі
а Гаіі роиг ѵоиз Іез ріиз §гапНз засгійсез, Попі Іез ргіпсірез еі Іе
Нёзіпіёгеззетепі ѵоиз зопі зі Ьіеп соппиз, дие ѵоиз ёіез гесоппаіззапі,
дие ѵоиз І’аітег іосдоигз, дие ѵоиз пе ГоиЫіегех )атаіз. Ѵоиз Іиі
Неѵіег сеііе Ноисе еі ипідие сопзоіаііоп еі ѵоиз пе Іа Іиі аѵег роіпі
епсоге Ноппёе; ѵоиз заѵег, сотЬіеп іі а Ни ёіге зепзіЫе а ѵоіге зііепсе,
еі ѵоиз ѵоиз ёіез топігё іпзепзіЫе і іоиі Іе . сЬа^гіп ди’іі еп а
геззепіі еі диі Гаіі епсоге Іе ріиз §гапН іоигтепі Не за ѵіе. }е ѵоиз
аЯ1і§е, топ сЬег ОісЬег, таіз соттепі риізде ѵоиз ёсгіге еі те
іаіге зиг ип оЬ]‘еІ аиззі ітрогіапі роиг ѵоиз? РагНоппег і сеі ёіап
Н’ипе ате зепзіЫе еі ігор ѵіѵетепі аНесіёе, )‘е ѵоиз аіте ігор, топ
Ьоп аті, роиг пе раз озег ѵоиз Ніге іоиі се дие ]е репзе, іоиі се
дие ]е зепз. Есгіѵег, ёсгіѵех, сотте тоі, іоиі се дие ѵоиз репзег,
319
іоиі се дие ѵоиз зепіег, еі ѵоиз ігоиѵегег аіогз топ ехсизе (іапз Іез
ргоргез зепіітепіз дие ѵоиз ёргоиѵегег.
]’аі епѵоуё ѵоіге Ьіііеі і поіге аті, і’епѵоіе за гёропзе й Мте Ха§.
Еііе ѵоиз Іа соттипідиега, ѵоиз у ѵеггег іоиі епііег Іе ссеиг Ле се
гезресіаЫе аті, се ссеиг диі ѵоиз езі зі Ьіеп соппи, се ссеиг диі езі
іои)‘оигз ріеіп іе ѵоиз. Аітег-Іе епсоге, озег-іе Іиі сііге еі іоиі зега гёрагё.
ЗоиДгег, топ Ьоп аті, дие )е гёропіе сіапз ѵоіге Іеііге аи Ьіііеі
іи Ьоп ѴогопікЬіп.
Ѵоиз т’аѵег Гаіі ип Ьіеп §гапі ріаізіг, топ сЬег ѴогопікЬіп,
<1е те сіоппег диеідиез тагдиез іе ѵоіге зоиѵепіг. }е п’еп аѵаіз
раз Ьезоіп роиг ѵоиз сопііпиег іоиі ГаііасЬетепі дие ;е ѵоиз аі
ѵоиё, )е п’еп аѵаіз раз Ьезоіп поп ріиз роиг ёіге аззигё дие ѵоиз
пе т’аѵіех роіпі оиЫіё. }е соппаіз ігор Ьіеп ѵоіге ссеиг роиг Іиі
Гаіге ипе рагеіііе іп]иге, таіз )е зоийгаіз і’ип зііепсе аидиеі ]‘е пе
т’аііепіаіз раз, і’еп і^погаіз Іа саизе, еі іі те теііаіі іапз ипе
§ёпе Ьіеп іоигтепіапіе. Ѵоиз т’аѵег епйп іёііѵгё іе сеііе реіпе
сгиеііе, еі топ ргетіег, топ ипідие зоіп езі іе ѵоиз еп іётоідпег
та ѵіѵе гесоппаіззапсе. Еі тоі аиззі, топ Ьоп аті, ]’е сопзегѵе іе
ргёсіеих зоиѵепігз, гепіех Іез тоі сЬегз іе ріиз еп ріиз еп те
іоппапі іе іетрз еп іетрз Газзигапсе, ди’ііз ѵоиз зопі аиззі ргёсіеих
ди’і тоі. Се ЬопЬеиг, сез ріаізігз зопі іе іоиз Іез іетрз, іе іоиз
Іез Ііеих, ііз зопі іпіёрепіапіз іе іоиіез Іез сігсопзіапсез, ііз зопі Іе
зеиі Ьіеп ди’оп пе заигаіі гаѵіг аих атез Ьоппёіез еі зепзіЫез. Аііеи,
топ сЬег ѴогопікЬіп, сопііпиег і’ёіге іои)оигз ѵоиз-тёте еі ѵоиз
Іоиігег Іоп^іетрз епсоге іе се ЬопЬеиг, еі ѵоиз еп Гегег )оиіг ѵоз
ріиз зіпсёгез атіз. Аііеи, )'е ѵоиз етЬгаззе, сотте )е ѵоиз аіте.
}е геѵіепз А ѵоиз, топ сЬег ОісЬег, роиг ѵоиз ііге дие )е ѵоиз
аіте Ьіеп зіпсёгетепі еі дие Іез зепіітепіз дие ѵоиз т’аѵег іпзрігёз
п’аигопі і’аиіге іегте дие сеіиі іе топ ехізіепсе. Ѵоиз зепіег дие
}е ѵоиз ііз Іа ѵёгііё еі ѵоиз пе Іізег раз запз аііепігіззетепі Іез ехргез-
зіопз і’ип ссеиг аиззі ѵгаі ди’іі езі зепзіЫе.
Аігеззег-тоі ѵоіге Іеііге і 8ігазЬоиг§, гие Заіпі-Ыісоіаз, № 8,
еі еііе зега гетізе зйгетепі.
320
61.
Дарвилль Очеру.
А Воиаі, Іе 27 ѴепНетіаіге, ап IV * •*)).
Моп сЬег ОісЬег!
Сопзегѵег-ѵоиз епсоге циеіциез зоиѵепігз а Гатіе (Іе ѵоіге епГапсе?
М. Оііѵіег т’а ёсгіс а зоп геіоиг еп Ргапсе цие та Іеііге аѵаіі
сЬоциё Іез оріпіопз циі §оиѵегпаіепі аіогз ѵоіге рауз. II т’а тапНё
цие за Гетте сіеѵаіі те сіоппег Не ѵоз поиѵеііез а зоп геіоиг, таіз
]е пе І’аі раз ѵие, іои]оигз гепГегтёе Напз за сатра§пе еп Ьоппе
Гегтіёге сикіѵапі зез сЬоих, іапНіз цие )е ігетЫаіз роиг Іез )оигз
Не іоиі се циі т’ёіаіі сЬег. Епйп Іа раіх поиз гепН аи ЬопЬеиг, Іе
топНе ѵа Неѵепіг ипе §гапНе Гатіііе Н’атіз, еі ;е риіз езрёгег Не
соппаііге іе зогі Иез атіз, аихциеіз ]’е сопзегѵегаі іои)оигз ип іепНге
іпіёгёі. В’аЬогН ѵоиз Нігаі-]’е, сотЬіеп і’аі Не )'оіе? Сопзоіех Іез тапез
Не ѵоіге таІЬеигеих аті еп іиі Нёсоиѵгапі зоп ехізіепсе, з’іі Га
сопзегѵёе. Сесі езі епсоге ипе ёпі§те роиг еііе еі роиг тоі. Зоп
епГапі ѵіі, за Гетте і§поге Не тёте зоп зогі. Е’епіЬоизіазте Не Іа
ІіЬегіё і’аѵаіі ё§агё, іі ёіаіі ігор Ьоп, ігор езіітаЫе роиг соппаііге
Іез Ьоттез еі Іез ;и§ег. Вііез, )е ѵоиз ргіе, топ сЬег Раиі, тіііе
сЬозез роиг тоі і ѵоіге рёге, а МаНате ѵоіге тёге, аи сотіе
Соіоѵкіп, з’іі зе зоиѵіепі Не тоі, еі сотріег а ]атаіз зиг Гатіііё
цие ]е ѵоиз аі ѵоиёе Нёз ѵоіге епГапсе. зёпаіеиг
те сЬаг§е Не тіііе сЬозез роиг ѵоиз. Ма тёге аи)оигН’Ьиі
**) Могпау тёге Не ігоіз іоііз епГапіз зе гарреііе а ѵоіге
зоиѵепіг, аіпзі цие та Гатіііе.
*) Ье 18 ОсіоЬге 1796.
•*) Не разобрано.
321
21
62 *).
Ехатіпопз епзетЫе ѵоіге сагасіёге, ѵоз §ойіз, ѵоз зепіітепіз, Іез
>го§гёз дие ѵоиз аѵег Гаііз сіапз ѵоз ёіиНез, ѵоз НёГаиіз еі Іез езрё-
•апсез дие ѵоиз Иоппех роиг Гаѵепіг. Ехатіпопз Іез Нізрозіііопз сіе
ѵоіге запіё еі іоиі се диі реиі сіапз ѵоіге сопИиііе іоитаііёге Іа
Гогіійег ои ГаЙаіЫіг.
Сопзіііиііоп ркузіцие.
$’І1 пе з’а^іззаіі ісі дие сіе ѵоіге запіё, оп роиггаіі Ніге ди’еііе
езі рагГаііе; Іе зоттеіі еі Іа Ні§езііоп зе Гопі Ьіеп, таіз зі ѵоиз
ѵоиз ехатіпег геіаііѵетепі а ѵоз Нізрозіііопз а гёзізіег аих §гап<із
ГгоіНз ои аих §гапНез сЬаІеигз, а Гаіге сіез ехегсісез 1оп§з еі ѵіоіепіз,
ѵоиз Неѵех аѵоиег дие ѵоиз Гаііез Ьеаисоир тоіпз дие ѵоиз пе
сіеѵгіег роиг ѵоиз епсіигсіг а іоиіез Іез іпіетрёгіез еі а іоиіез Іез
Гаіі^иез. Ѵоиз аѵег диеІдиеГоіз Ьеаисоир сіе соига^е, таіз с’езі раг
ёіапз, раг Ьоиіасіез, ѵоіге гёіе зе гаіепііі аізётепі, тёте аи тіііеи
сіез Ьопз ехетріез. Ѵоиз диі аѵег Ьгаѵё запз реіпе іез Ггоісіз сіе 20°,
ѵоиз ѵоиз ріаі^пех сіи ГгоіН Іогздие Іе іЬегтотёіге топіге п° сіе
сЬаІеиг. Ѵоиз сіетапсіег сіе Гегтег Іез Гепёігез Не ѵоіге сЬатЬге а
се тёте Не§гё— іапНіз дие сіе ѵоиз-тёте еі раг Іе зеиі Нёзіг Не
ѵоиз Гаіге аи сіітаі Не ѵоіге раігіе, ѵоиз аѵег ѵоиіи Гаіге ипе рго-
тепаНе раг 140 Не ГгоіН, запз реііззе еі еп зітріе сЬареаи. II у а
реи Не ]’оигз ой Іа сгаіпіе Ни ГгоіН ѵоиз а Гаіі ргепНге Нез ргёсаиііопз
роиг ѵоиз еп ^агапііг Напз Іе сЬоіх Не ѵоз ЬаЬііз, ои Напз Гарраг-
іетепі дие ѵоиз ЬаЬііег, Н’аиіапі ріиз Нёріасёез, дие Напз Іе тёте
іетрз Нез регзоппез аЙаіЫіез раг Га§е еі Нёіісаіез раг запіё Іоіп Не
зе рІаіпНге Не Іа іетрёгаіиге Іа ігоиѵаіепі а§гёаЫе. 8і ѵоиз ёіез
оссирё а диеідие ехегсісе диі зоіі Ьіеп Не ѵоіге §ойі, а реіпе ѵоиз
*) Письмо это найдено нами въ архивѣ покойнаго Н. Куриса. На немъ
помѣтка чужой руки: Ыоіез сіе Котте. Ехатеп сіи сагасіёге, дез §ой(з еі дез
дізрозіііопз ди ]'еипе сотіе де 5іго§апо(Г.
322
арегсеѵегг ѵоиз сіе Іа гі§иеиг сіи гетрз. А диеідиез ё^агЗз ѵоіге
Зёіісаіеззе езі (іопс ріиз (Іапз Гіта^іпаііоп дие (іапз ѵоіге сопзіііиііоп
рЬузідие. Е’іпепіе а Іе сііаЫе іпсопѵёпіепі Не поиз Іаіззег а іоиіез
Іез ітргеззіопз рЬузідиез ехіёгіеигез еі З’еДётіпег Гате еі Не Гатогііг
іоиі-а-Гаіі А Іа 1оп§ие. Е’іпепіе сЬап§е іеііетепі Гёіаі Иез сЬозез дие
раг еііе ГЬотте Іе ріиз гоЬизіе еі Ноиё Н’ипе ате Гогіе еі ЬагЗіе,
НеѵіепИга ГаіЫе Не согрз еі роіігоп.
Сотте а Іа 1оп§ие Іез ехегсісез Ни согрз еі Госсираііоп Не
Гезргіі гёрёіёз гё^иііёгетепі Зоппепі А Іа Іопдие Не Іа ѵі§иеиг аи
согрз еі Не Іа 1ё§ёгеіё еі Не ГаЗгеззе, еі а Гезргіі Не Гёпег§іе, Не
Іа Гогсе еі Не Іа Гасііііё. Ьез Ьаіпз ГгоіЗз ѵоиз опі Гаіі Ни Ьіеп, таіз
ѵоиз аѵег топігё ипе §гапНе гёри§папсе А Іез сопііпиег. Ьа паіаііоп
езі серепНапі ехігётетепі пёсеззаіге еі НетапНе ипе ЬагЗіеззе Напз
Геаи дие ѵоиз п’аѵех раз. Ьа іетрёгапсе еі Іа зоЬгіёіё зопі Иез
диаіііёз Ьіеп еззепііеііез; раг еііез оп з’а§иеггіі сопіге Іа пёсеззііё,
оп зигтопіе Гасііетепі Іез сігсопзіапсез Іез ріиз сгііідиез Напз Іез-
диеііез іоиі Ьотте реиі зе ігоиѵег. Еііез тоИёгепі Іез раззіопз,
аИоисіззепі Іе сагасіёге еі Иоппепі а Іа гаізоп Не Іа за§асііё, Зе Іа
сопзіапсе еі Не Іа Гогсе. Ьа зоЬгіёіё реиі ёіге епѵіза§ёе ои раг
гаррогі а Іа диаіііё Зез аіітепіз ои раг гаррогі А Іеиг диапіііё. Еа
паіиге Гаіі ёргоиѵег Зез Ьезоіпз ріиз ои тоіпз ѵіГз, зиіѵапі Га§е,
Іа запіё еі Іе депгс З’оссираііопз аихдиеііез ѵоиз ѵоиз Ііѵгег. ІІп
Іеипе Ьотте Ьіеп сопзіііиё ёргоиѵе сез Ьезоіпз Запз іоиіез Іеигз
Гогсез; заіізГаіге зоп аррёііі езі ипе §гапЗе {оиіззапсе роиг Іиі, таіз
іі пе Зоіі раз аііег аи-ЗеІа, еі Зоіі Іе Гаіге аѵес тоЗёгаііоп еі еп
зе сопзегѵапі Іез теіз Іез ріиз зітріез, Іез ріиз заіпз еі Іез ріиз
Гасііез а ігоиѵег рагіоиі. Роиг пе раз з’ёсагіег Зе сеііе гё§1е, ди’оп
зе гергёзепіе ип Ьотте ассоиіитё а ргепЗге зоп іЬё еі зоп саГё,
а зе поиггіг Зе теіз сЬоізіз, Зёіісаіетепі ргёрагёз, еі А Ьоіге Зез
ѵіпз йпз, Зез Іідиеигз. Ои’оп теііе еп сатра^пе сеі Ьотте ѵоіир-
іиеих, диеііе Зёрепзе, диеііе зиііе потЬгеизе, диеі ёдиіраде пе Іиі
Гаиі-іі раз еі диеі геіагЗ, диеііе Іепіеиг зиг за тагсЬе! Аѵес сез
§оиіз реиі-іі заіізГаіге за сигіозігё Запз Іез ѵоуа^ез? Тоиз Іез Ііеих Іиі
323
21*
зегопі-ііз ассеззіЫез? II Іиі Гаиі сіех сЬетіпз Гасііез еі соттоіез, ип
іетрз Ьеаи еі сЬаиі, еі іоиі се ди’іі пе роигга ѵоіг ци’еп засгійапі
зез іёіісез, іі пе Іе ѵегга раз. Ѵоиз ёіез Ьіеп аи-іеззиз і’ип рагеіі
Ьотте. Ѵоиз заѵег ѵоиз сопіепіег (іез аіітепіз зітріез «іи раузап
еі Іез Гаіі^иез сіе ѵоуа§е ѵоиз зопі аззег соппиез роиг цие ѵоіге
сигіозііё пе зоіі раз іггііёе раг сіез оЬзіасІез сіе се §епге. Маіз ѵоиз
аѵег Ьезоіп сіапз іе гераз еі Іогзцие ѵоиз ѵоиз ігоиѵег а ипе іаЫе
(іёіісаіетепі зегѵіе, сіе циеіциез ейогіз роиг сотЬаііге ип репсЬапі
цие ѵоиз аѵег циеІциеГоіз а сЬап^ег Іе гё§Іте цие ѵоиз аѵег зиіѵі
]‘изци’і ргёзепі. Еі Іез сопзеііз ёсіаігёз ѵоиз сіеѵіеппепі епсоге пёсез-
заігез роиг ѵоиз таіпіепіг (іапз Іез ргіпсірез сіе ѵоіге сопіиііе. Ѵоиз
аѵег Ьезоіп сіи заѵоіг іе Гаггёіег еі іе Іа гаізоп роиг ѵоиз айегтіг
еі ѵоиз гепіге іпёЬгапІаЫе іапз Іез іепіаііопз еі сопіге Іез іпѵііа-
ііопз ргеззапіез іе ѵоз сопѵіѵез. С’езі іи сагасіёге еі іе Іа Гегтеіё
9и’і1 ѵоиз Гаиі іапз іе рагеіііез сігсопзіапсез, еі гіеп п’езі ріиз
сараЫе іе ѵоиз еп іоппег цие і’ёсоиіег Іез тоііГз циі опі іісіё се
гё^іте, еі іе ѵоиз Ьіеп регзиаіег іез аѵапіа&ез ци’іі ѵоиз іоппе,
і’ёсоиіег ГарргоЬаііоп іе сеих диі ѵоиз іоппепі Гехетріе і’ипе
зетЫаЫе зоЬгіёіё еі Гегтег Іез уеих зиг іез ехетріез сопігаігез.
Ехатіпег, гёзоиіге, гезіег Гегте — ѵоііі Іе ргіпсіре циі іігі§е ГЬотте
іе Ьіеп іапз за сопіиііе еп §ёпёга1. Ргепіге ипе гёзоіиііоп запз еха-
теп — с’езі іе Гёіоигіегіе, гезіег ІпёЬгапІаЫе іапз ипе оріпіоп запз
Гаѵоіг ехатіпёе — с’езі іе Гепіёіетепі, іе Горіпіаігеіё. Соппаіззех
іопс Іез регГесііопз іопі ѵоиз арргосЬег Іе ріиз, айп іе Іез апеіпіге
іоиі-а-Гаіг еі іе зе гепіге іпаііациаЫе аи тіііеи іез аііациез іез зепз
еі іи таиѵаіз ехетріе. Еез ѵёіетепіз іоіѵепі ёіге зітріез, ргоргез
еі соттоіез, ѵоіге §ойі іапз се §епге езі Ьоп, а циеіциез ё^агіз
Іа зітріісііё ѵоиз ріаіі, таіз ѵоиз пе гесЬегсЬех раз епсоге аззег Іа
ргоргеіё; циапі а Іа соттоіііё, еііе езі геіаііѵе а Іа Га^оп іез ѵёіе-
тепіз, еі ѵоиз ргепег Гасііетепі іез ріаіпіез роиг ип Ьаз ігор соигі,
іез сиіоиез ігор Іаг^ез ои ип ЬаЬіі циі ѵоиз рагаііга ігор 1ё§ег еі поп
зеиіетепі ѵоиз пе сотЬаііег раз ѵоіге іёіісаіеззе а сеі ё§агі, таіз
ѵ'оиз п’аѵег ]атаіз зи ехргітег ігапциіііетепі еі іе зап§-Ггоіі се цие
324
ѵоиз іёзігег роиг ёіге тіеих. Ве Гетрогіетет еі іез ріеигз зопі
Іез зеиіз зі^пез ехіёгіеигз сіе ѵоіге тёсопіепіетепі. Оиоіди’ііз п’аіепі
Іатаіз гёиззі, ѵоиз аигіег тоіпз і зоиДгіг еі ѵоиз іпдиіёіегіег тоіпз
сеих диі ѵіѵепі аѵес ѵоиз, зі ѵоиз Гаізіег соппаііге аѵес ріиз сіе
тоіёгаііоп еі §аітепі тёте .ѵоз Ьезоіпз, ди’іі ѵаиі (ои]оигз тіеих
іпіідиег сіаігетепі дие <1е Іаіззег іеѵіпег. Тгаѵаіііех зиг ѵоиз-тёте
сотте ип агіізіе ігаѵаіііе (Іапз зоп агеііег; запз сеззе іі ехатіпе, іі
сотраге, арргоиѵе, ге)еііе, еЯасе, соггі§е, а)оиіе ег сопіиіі аіпзІ зоп
оиѵгаде Л Іа регГесііоп іопі іі зега зизсергіЫе ег зе Гаіі ипе гоиіе
Л Іа гёриіаііоп, і Іа ^Іоіге ег аи сопіепіетепі (іе Іиі-тёте. Теііе
езі Іа тагсЬе сіе іоиі Ьотте диі пе ѵеиі раз ёіге іпиіііе (іапз Іа
зосіёіё еі сотріе роиг Ьеаисоир Іез аѵапіа^ез сіи тёгііе, (Іез ѵегіиз
еі (Іе Гіпзігисііоп. Ьез диаіііёз (Іе ГДте еі (іе Іа гаізоп ёіёѵепі ип
Ьотте аи-сіеззиз і’ип аиіге, с’езі раг еііез ди’оп зе гепі зирёгіеиг
ои тёііосге, поЫе ои ѵіі, Ьитаіп ои іиг, Ьагіі еі Ьгаѵе ои роіігоп,
§ёпёгеих ои аѵаге; диапі аих ехегсісез, сотте Іе сЬеѵаІ, Гезсгіте,
Іа рготепаіе, Іез соигзез, Іе Гизіі, Іа паіаііоп, Іі ѵоиз аѵег регіи і
Ьеаисоир і’ё&агіз еі ѵоиз пе зепіег раз се диі ѵоиз тапдие. 11п
сЬеѵаІ ѵоиз рагаіі Іепі ои ѵіГ, таі ігеззё, іпсоттоіе, іапііз ди’ип
Ьоп саѵаііег заигак з’еп гепіге таііге запз реіпе еі запз Ьгиіі, еі Іе
ігоиѵегаіі зиррогіаЫе . ои а^гёаЫе. Ѵоиз сгіег, резіег, зі Іе сЬеѵаІ пе
іеѵіпе раз се дие ѵоиз іёзігег іе Іиі, еі ѵоиз пе зоп§ег раз ип
зеиі іпзіапі дие с’езі ѵоиз-тёте диі Іе іігі§ег таі. Ь’езсгіте ѵоиз
Гаіі§ие зоиѵепі, Іез соигзез ѵоиз еппи'епі рагее ди’еііез пе зопі раз
аіігауапіез роиг ѵоиз. Ьа паіаііоп езі пиііе і саизе іе ѵоіге гёри§папсе
роиг Геаи. Ье Гизіі ѵоиз езі реи соппи.
Роиг ]и§ег іе Іа ѵёгііё, сотрагег-ѵоиз аѵес і’аиігез. Ѵоиз роиѵег
зоиіепіг ипе 1оп§ие тагсЬе еі ѵоиз Іе Гаііез диеІдиеГоіз, таіз роиг
сеіа іі Гаиі дие ѵоиз зоуег оссирё іе диеідие ііёе диі ѵоиз іізігаіі.
8иг ѵоіге іёіісаіеззе аѵег-ѵоиз Іа Ьагііеззе іе сеих диі епігепі іапз
Геаи іи ргетіег аЬогі, пе Гаиі-іі раз епсоге ѵоиз ехсііег?
Оие іеѵег-ѵоиз іопс Гаіге роиг ѵоіге сопзіігиііоп рЬузідие ?
Ріиз і’ехегсісез і сЬеѵаІ еі і ріеі, па§ег еі соигіг, заиіег, рогіег,
325
ѵоиз схрозег ріиз дие ѵоиз пе Іе Гаііез епсоге аих іпіетрёгіез Иез
заізопз ег Гопійег а сее ёдагй Іа Ьоппе ѵоіопіё дие ѵоиз аѵег диеІдие-
Гоіз; сопііпиег Іа зоЬгіёіё еі Іа іетрёгапсе дие ѵоиз аѵег ргаіідиёез
Іизди’А ргёзепі, у а]оиіег (іапз Госсазіоп, тоіпз сЬегсЬег А ѵоиз
соиѵгіг Іе )оиг ои Іа пиіі, сопѵаіпси (і’аѵоіг ргёсізё сіе ѵоіге соисЬег,
Йе ѵоиз йёзЬаЫПег, ёіге тоіпз Іепі А ѵоиз ЬаЬіІІег еі тоіпз йіійсііе
<1апз ѵоіге сЬаиззиге.
Могаі.
Епіёіё, )а1оих, рагеззеих, ё§оізіе іпзепзіЫе, еёйапі аих гергёзеп-
іаііопз гаізоппёез, з’іггііапі йе Іа гаіііегіе еі Йи регзіЯа^е Іогзди’іі еп
езі ГоЬ]еі, пе зиіѵапі ип сопзеіі ои пе зе зоитеііапі А ипе йёГепзе
поп тоііѵёз ди’аиіапі ди’оп езі рагѵспи А Іиі іпзрігег ипе дгапйс
сопйапсе; зепзіЫе аих гёсотрепзез, пе зе йоиіапі раз епсоге йез
ргосёйёз диі роиг Йез ёігез зепзіЫез зопі тоіпз Іез Ііепз й’атіііё
дие Іез ргёго^айѵез, Іез іоиіззапсез; і^погапі се ди’оп потте "ёпё-
гозііё, ІіЬёгаІііё, ёіапі серепйапі ёіоппё ди’оп пе зоіі раз дёпёгеих
роиг Іиі; ауапі ип іасі ргездие іои)оигз зиг роиг рі^ег йез регзоппез
диі Гепіоигепі Йапз се диі реиі аѵоіг гаррогі А за тапіёге й’ёіге,
пе зе Ііѵгапі раз аізётепі А сеих ди’іі пе соппаіі раз аззег, аиззі
диеІдиеГоіз ігор ІіЬге аѵес сеих ди’іі ѵоіі зоиѵепі; ёсоиіапі аѵес
йосііііё іоиі се ди’оп Іиі йіі еп іёіе-А-іёіе, таіз зе топігапі геѵёсііе
аих Йёргёсіаііопз риЫідиез, зигіоиі Іогздие Іез іётоіпз пе Іиі зопі
раз соппиз. Зоп атоиг-ргорге Ьитіііё з’ехЬаІе еп таиѵаізе Іішпеиг—
іадиіпегіе, еі с’езі йапз сез тотепіз ди’іі іасЬе й’ехегеег зоп езргіі
йе йотіпаііоп. II а Ьеаисоир Йе зепзаііоп, ріиз й’ійёез ]’изіез дие
зоп а§е Іе сотропе, таіз пиі зепіітепі.
(Изъ архива покойнаго И. Ир. Курисъ).
3 20
VI.
ПЕРЕПИСКА
бар. Г. А. Строганова съ гр. П. А. Строгановымъ и Роммомъ.
Изъ Строгановскаго архива.

63.
Бар. Строгановъ гр. Строганову.
Воп]оиг, сЬег соизіп, )е ѵоиз ёсгіз (іе Кі§а еі Гоп а Іа Ьаіе,
рагсе цие ]е зиіз іпѵііё А сііпег сЬег Мг. ВекІезсЬоіГ ег ци’іі езі іетрз
цие ]е те ргёраге. }е ѵоиз Гёіісііе, топ сЬег аті, зиг Іе §гаЛе цие
ѵоиз ѵепег сіе гесеѵоіг; сеіа т’а Гаіі Ьеаисоир сіе ріаізіг рагсе цие )е
сгоіз цие сеіа пе ѵоиз зега раз іиЛЬТёгепі, с’езі Васкегі циі езі аггіѵё
а та гепсопіге циі т’а Лоппё сеііе Ьоппе поиѵеііе; таіз іі а ёіё
аиззі Іе рогіеиг Ле поиѵеііе Ьіеп аГЯі§еапіе роиг тоі еі циі те
Юигтепіе Ьеаисоир: Іа таІЬеигеизе таІаЛіе сіе татап а аи§тепіё
а ип роіпі іпоиі, еііе пе реиі ріиз зоиЯгіг регзоппе цие Ьізіпка. }и§ех
циеі зега топ зогі зі еііе т’ё1оі§пе Л’еііе еі т’етрёсЬе бе Іиі
ёіге иіііе сотте )е Гаигаіз сіёзігё. Ѵоііі, топ сЬег аті, Лапз циеі
ёіаі поиз зоттез; іоиіез Іез сопзоіаііопз цие ;е сгоуаіз ігоиѵег і
РёіегзЬоиг§ ргёз Ле татап зопі ёѵапоиіез. Ма раиѵге зоеиг КагісЬкіпе
п’озе ріиз зе ргёзепіег сЬе/ татап; за рогіе Іиі езі юи)оигз Гегтёе,
Ле зопе цие татап п’езі зоі^пёе цие раг Ле таиѵаізез Геттез Ле
сЬатЬге циі пе зопі зигѵеіііёез раг регзоппе еі циі Лоіѵепі гепЛге
татап ріиз таІЬеигеизе. Вапз 6 ]оигз )'е заигаі тіеих се циі зе
разве сЬег еііе, еі циеі езі зоп ёіаі. }е ѵоиз Іе тапЛегаі. АЛіеи, )е
ѵоиз етЬгаззе Ле іоиі топ соеиг, аіпзі цие М. Котте.
329
Бар. Строгановъ Ромму.
64.
ЗігазЬоигр;, Іе і8 ]иіп.
Мопзіеиг,
}е пе заигаіз ѵоиз ехргітег іоиі Іе ріаізіг дие )е зепііз Іе ]оиг
дие )е ге^из Іа Іеііге Не топ сііег рара, раг Іадиеііе іі т’аппоп^а
зоп сопзепіетепі, аіпзі дие сеіиі сіе топ опсіе, А поіге гёипіоп. Еііе
те Еаіс і’аиіапі ріиз сіе ріаізіг, дие сеіа те ргосигега Госсазіоп сіе
ѵоиз іётоі§пег сіе ѵіѵе ѵоіх гоиіе Іа гесоппаіззапсе дие і’аі роиг
Іез Ьопз аѵіз дие ѵоиз т’аѵех сіоппёз )изди’А ргёзепі. 8оуех Ьіеп
регзиаіё дие )е Гегаі іоиі топ роззіЫе роиг Іез тенге А ргойі,
аіпзі дие роиг тёгііег ѵоіге атіііё еі ѵоіге сопйапсе, сіопі )е п’аЬи-
зегаі зйгетепі іатаіз. Роиг се диі ге^агіе іе тосіёіе дие ѵоиз
т’оДгег зоиз Іез уеих, )’е п’аі раз Ьсзоіп іе ѵоиз ііге, ди’іі а Гаіі зиг
тоі іе ріиз дгапі ейеі. }е гёЙёсЬіз іёрі аи тоуеп іе Іе тенге еп
ехёсиііоп еі )е зепз дие і’аигаі Ьеаисоир іе реіпе, таіз дие пе
Гегаіі-оп раз роиг тёгііег ѵоіге атіііё сі ѵоз зоіпз! Не іоиіе/ іопс
ріиз, М. Котте, іе іоиі Гетргеззетепі дие )е теіігаі А ехёсиіег
іоиз іез сопзеііз дие ѵоиз т’аѵег іоппёз еі іе іоиз Іез зоіпз дие }е
ргепігаі А се дие ѵоиз пе ѵоиз герепііег іатаіз іе поиз аѵоіг гёипіз.
}е зиіз аѵес ип іепіге аіІасЬетепі,
Мопзіеиг,
Ѵоіге ігёз ЬитЫе еі оЬёіззапі зегѵііеиг
С. 8іго§апоЯГ.
65.
}е риіз епйп, Мопзіеиг Котте, ѵоиз аппопсег топ аггіѵёе еі
епсоге зиіз-іе оЫі^ё іе Іе Гаіге А Іа Ьаіе. }е ѵоиз аі рготіз іе ѵоиз
рагіег іе Гёіаі іапз Іедиеі )е ігоиѵегаі татап, )е те ігоиѵе Ьіеп
таІЬеигеих іе п'аѵоіг дие іе таиѵаізез поиѵеііез А ѵоиз арргепіге.
330
Матап п’а ріиз сея сгіяея дие ѵоиз Іиі аѵег соппися, еііе п’езі ріия
зі адііе, тлія аиззі езі-сііе соиііпиеіістспі іпаІЬеигеияе; іі у а 4 апя
ди’еііе аѵаіі Не Ьопя іпоіпепіз ой еііе ёіаіі сопіепіе сіе іоиі се диі
ГарргосЬаіі еі ой еііе роиѵаіі ігоиѵег сіи ріаізіг А Ьеаисоир сіе сЬояея;
асіисііетепі іоиі а сЬап$»ё, іі Іиі яетЫе дие іоиі се диі ГарргосЬе, Іиі
ѵеиі Ни таі, се диі Іиі Ноппе ипе тёйапсе диі поия гепсі іоия Гогі
таІЬеигеих. }е сгаіпз Ьеаисоир пе роиѵоіг Іиі ёіге сГаисип зесоигз,
саг еііе сгоіі ѵоіг еп тоі ип Ыз диі п’езі аггіѵё дие роиг Іа гепНге
таІЬеигеизе, таія Ьеигеизетепі роиг тоі сеііе іИёе пе Іиі ѵіепі дие
Іогядис )‘е яиія оЫі^ё Не Іиі ИёзоЬёіг роиг яиіѵгс Іез огНгея Не тея
іиіеигя, сі )*с сгоіз дие ;е роиггаі аѵес Іе іетрз те Иіярепяег Не Гаіге
іоиіез сея ѵізііез дие Гоп Иіі іпНізрепзаЫсз. (^иапсі оп соппаііга топ
тойГ, Гоп т’ехсияега Не пё§1і§ег се Неѵоіг роиг еп гетрііг ип аиігс
диі сяі ріия сЬег А топ соеиг. }с ѵоія Ьіеп гагетепі топ рпсіе,
Іе сотіе ЗігодапоЙГ, еі с’езі раг огНге Не татап; гіеп пс те Гаіі
ріия Не реіпе дие сеіа, іоиі се дие )е роиггаія ѵоиз Ніге сопсегпапі
Іез зоіпз дие топ опсіс ргепИ Не тоі, пе ѵоиз Ноппегаіі ди’ипе іИёе
ітрагГаііе Иез Ьопіёз Иопі іі поиз сотЫе іоия Іез ]оигз, пи зсеиг еі
тоі. ]с зиіз оЫц’ё Не ѵоиз диіпег рагсе ди’іі т’езі ѵепи Ни топНе.
АНіеи, Мопзіеиг Котте. ]с ѵоиз етЬгаззе Не іоиі топ соеиг, пс
т’оиЫіех раз, )е ѵоиз еп ргіе, сі Иоппег-тоі іоиригз Пе ѵоз сопзеіія.
}е зиіз Ьіеп ГАсЬё Не пе роиѵоіг ёсгігс А Роро, се зега роиг Іа
розге ргосЬаіпе.
)е ГетЬгаззе Не іоиі топ соеиг; за яоеиг еі зоп Ьоп рара зе
ропепі рагГаііетепі Ьіеп.
66.
8ігазЬоиг§, се 25 Маі.
]е пе ѵоиз оссирегаі раз Напз та Іеііге Иез ге^геіз дие і’аі Не ѵоия
диіпег, ѵоия Неѵег ѵоиз еп Ноиіег, зі ѵоиз соппаізяег іоиі ГаііасЬетепі
дие і’аі роиг ѵоия. ка Іеііге дие ѵоия т’аѵег Гаіі Гатіііё Не т’ёсгіге
831
п’а раз реи сопігіЬиё А Гаи^тепіег, еі )е ѵоіз аѵес Іа ріиз §гап<1е
заіізЕасііоп, цие ѵоиз п’аѵег раз гепопсё А те сіоппег сіе Ьопз соп-
зеііз ег цие ѵоиз ѵоиіег епсоге ѵоиз оссирег Не тоі. Се циі те
сЬа^гіпе, с’езі Іа сгаіпіе цие ѵоиз рагаіззег тагциег <іе се цие ѵоз аѵіз
пе т’ітрогіипепі; зоуех регзиасіё, Мопзіеиг Котте, цие )е Іез гесеѵгаі
гои]'оигз аѵес Іе ріиз §гапй етргеззетепі ег Іа ріиз ѵіѵе гесоппаіз-
запсе, ііз п’аггіѵегопі )атаіз ігор іагсі еі те ігоиѵегопі іои]оигз сіізрозё
і Іез тенге й ргойі, саг ]е Гегаі еп зогіе цие топ зё)оиг а Рёіегз-
Ьоиг§ еі Іез регзоппез цие ]’у Егёциепіегаі пе те сіёіоитепі раз
сіе Іа ѵоіе сіапз Іациеііе М. Оетісііеі еі ѵоиз аѵег юи)оигз сЬегсЬё
й поиз сопсіиіге, еі цие )е зоіз раг сопзёциепі іои)оигз <іі§пе сіе тё-
гііег Гіпіёгёі цие ѵоиз ѵоиіег Ьіеп ргепсіге й тоі. Аргёз сіеих апз
(іе зёриг епзетЫе, )е сгоіз ѵоиз соппаііге аззег роиг те ііаііег цие
ѵоиз сопііпиегег іоиригз і т’ёсіаігег раг ѵоіге соггезропсіапсе; ѵоиз
сіеѵег те соппаііге аззег ѵоиз-тёте роиг ёіге регзиасіё цие )’у
теіігаі Іе ріиз §гапі ргіх еі цие сеих циі т’опі сііі Іа ѵёгііё опі
сои)оигз ёіё тез атіз.
Ѵоиз т’аѵег Еаіі оиѵгіг Іез уеих зиг Іа сопсіиііе цие )е ѵоиіаіз
гепіг аѵес тез рагепіз А топ геіоиг еп Киззіе, іі езі сеггаіп ци’еііе
езі сопігасіісіоіге аѵес тез зепгітепіз. Еп Еаізапі іоиіез сез етріеііез
топ сіеззеіп ёіаіі (Іе Іеиг Еаіге ріаізіг, (іе сЬегсЬег і Іез (іізігаіге раг
Іа ѵие (іе сез оЬіеіз, таіз ]е п’аѵаіз раз гёЙёсЬі цие іоиі Іе топсіе
пе заізігаіі раз тез іпіепііопз, еі цие Іез аррагепсез ёіаіепі сопіге
тоі еі тёте оЯепзапіез роиг сеих А циі ]е сіезііпаіз сез Ьі}оих.
}е ѵоиз аі сіопс Ьіеп (іез оЫі§аііопз сіе т’аѵоіг ёсіаігё зиг та
сопсіиііе. }е ѵоіз ци’аѵес Іез теіііеигз іпіепііопз сіи топсіе оп зе
ігоиѵе зоиѵепі ЫатаЫе. Маіз і’аі ипе геззоигсе цие Ьеаисоир (Іе
регзоппез п’опі раз еі цие і’аі Іе ЬопЬеиг сі’арргёсіег, с’езі сі’ёіге
циісіё раг сіе Ьопз сопзеііз цие )е іасЬегаі сі’оЬзегѵег Іе ріиз гі§оигеизе-
тепі роззіЫе роиг еп тёгііег іоиригз Іа сопііпиаііоп. }е ѵоисігаіз,
Мопзіеиг Котте, цие ѵоиз Еиззіех Ьіеп регзиасіё сіе се цие }е ѵоиз
(ііз, еі ѵоиз пе те Іе ргоиѵегех ци’еп сопііпиапі сіе те сіоппег сіе ѵоз
поиѵеііез еі Зез іпзігисііопз цие ѵоиз сгоігег т’ёіге пёсеззаігез. }е сіёзі-
332
гегаіз Ьеаисоир дие топ соизіп, циі те соппаіі реиі-ёіге тіеих дие
ѵоиз, риіззе ѵоиз регзиасіег сіи ргіх дие ]е теіз а ѵоз сопзеііз.
Оиапг а та соггезропсіапсе, )е те зиіз реиі-ёіге ігор аѵапсё еп
ѵоиз рготеііапі сіе ѵоиз ёсгіге гё^иііёгетепі іоиз Іез 8 іоигз. А топ
аггіѵёе а РёіегзЬоиг§ ѵоиз сіеѵех сопсеѵоіг дие Іез ргетіёгез зетаіпез
)е зегаі ігор оссирё сіе іоиіе та Гатіііе роиг репзег а аиіге сЬозе;
таіз ;е риіз ѵоиз рготеиге дие сез ргетіегз тотепіз раззёз, іі
епігега (іапз топ ріап сіе сопзасгег Іез Ьеигез пёсеззаігез роиг епіге-
іепіг ипе соггезропсіапсе сіе Іадиеііе і’аііепсіз Ьеаисоир сіе Ьіеп. Моп
ріап ипе Гоіз Гаіі, ]’е ѵоиз іе соттипідиегаі, еі з’іі езі сопѵепаЫе
)е пе т’еп ёсагіегаі іатаіз. ]е Дпіз ісі та Іеііге еп ѵоиз ргіапі
сі’ёіге Ьіеп регзиасіё сіи зіпсёге аііасЬетепі аѵес Іедиеі )е зегаі
роиг Іа ѵіе.
Роммъ бар. Строганову.
67.
1787.
Моп сЬег Ьагоп, поіге гёипіоп п’езі сіопс ріиз ип сіёзіг ё1оі§пё,
с’езі ип рго]еі ргорозё еп Гогте диі а ге?и Іа запсііоп Іа ріиз сотріёіе
раг Іе сопзепіетепі сіе Мопзіеиг ѵоіге рёге еі диі езі гёзоіи аи дгё
сіе іоиіез Іез ѵоіопіёз роиг Іе сЬагтапі тоіз сі’осіоЬге, диі зега Іе
тоіз сіез ѵепсіап^ез еі сіе Іа гёипіоп сіез атіз. Ѵоиз ёіез еі ѵоиз
аііег ёіге ріиз ёігоііетепі аиззі а Роро. Аих гаррогіз (геіаііопз) сіе Га§е,
а Гапа1о§іе сіез §ойіз, аих Ііепз сіи зап§ ѵопі зе іоіпсіге сеих сіе
Гатіііё зі, сотте ]е І’езрёге, ѵоіге соеиг езі заіп, еі ѵоіге ѵоіопіё
Ьіеп сіёсісіёе роиг Іе Ьіеп, саг іі Гаиі сез сіізрозігіопз роиг зепііг іе
Ьезоіп сі’ип аті еі арргёсіег іоиі се ди’іі ѵаиі. Ь’атіііё ѵгаіе диі
етЬеІІіі іоиі, диі Гаіі §ойіег сіез ріаізігз запз гетогсіз еі Іез ріиз
сіоисез сопзоіаііопз сіапз Іез реіпез, Гатіііё пе §егте ди’аѵес Гатоиг
сіи Ьіеп, еііе айегтіі сіапз ипе Ьоппе гёзоіиііоп, еііе сіоппе сіи соига§е
еі сіе Іа Гогсе роиг зигтопіег Іез оЬзіасІез диі зе ргёзепіепі, еііе
333
Ноппе сеііе §ёпёгеизе, таіз Ігор гаге іпсііпаііоп А поиз оссирег (Іез
ріаізігз еі Зез реіпез Н’аиігиі ріиз дие Зез поігез ргоргез. А тезиге
дие ѵоиз аѵапсег еп а§е, ѵоіге гаізоп зе Еогіійе еі ѵоіге ссеиг з’оиѵге
запз (Іоиіе А Іа зепзіЫІііё. ЕЬ Ьіеп, топ сЬег Ьагоп, се тёте зепіітепі
диі ѵоиз рогіе А аісіег ип таІЬеигеих, А сотраііг А за тізёге, се
тёте зепіітепі ѵегіиеих езі сеіиі диі ѵоиз Еаіі Зёзігег ип аті еі
диі ѵоиз геп(1 Ні§пе П’еп аѵоіг ип. Ѵепег (Іопс аиргёз (Іе Роро поиггіг
сі (іёѵеіоррег З’аиззі Ьеііез Нізрозіііопз; поиз сгоігопз аѵоіг ргёрагё Іе
сотріётепі Іе ріиз ітрогіапі роиг ѵоіге ёЗисаііоп, зі еп ѵоиз
гарргоскапі поиз аѵопз сіёіегтіпё епіге ѵоиз (іеих ипе атіііё ѵгаіе,
зоІіЗе еі (ІигаЫе. Сеііе аззосіаііоп (гёипіоп) гепЗга ріиз ѵіЕз Іез зепіітепіз
диі ѵоиз аііасЬепі А ѵоз рагепіз, А ѵоіге раігіе еі ѵоиз Еега зепііг
дие ѵоиз пе ѵоиз еп ёіез ё1оі§пёз дие роиг герагаііге ип )оиг рагті
еих еі еп ргёзепсе (Іс ѵоз зирёгіеигз, ріиз Зідпез (іе Іа іепЗгеззе (іез
ипз еі (іе Гаііепііоп сіез аиігез. Эериіз дие се рго)еі езі аггёіё, )е
зепз дие ѵоиз те Зеѵепех ріиз сііег. }е ѵоиЗгаіз т’епігеіепіг аѵес ѵоиз
аѵес сопйапсе еі запз гёзегѵе аѵес Гаті сіе Роро, сотте )С ѵоисігаіз
дие ѵоиз те рагіаззіег (іе тёте запз сопігаіпіе, ІіЬгетепІ еі аѵес
ГгапсЬізе. II Ейі ип іетрз ой Іа рёіиіапсе (іе ѵоіге а§е ейі ёіё ип
оЬзіасіе аих Ьопз ейеіз дие поиз аѵопз Ііеи З’аііепЗге таіпіепапі (іе
ѵоіге аззосіаііоп, таіз і’аи^иге зі Ьіеп Не ѵоіге гаізоп еі (іе Гіпіёгёі
дие ѵоиз ргепех А ѵоіге соизіп дие зі за ѵіѵасііё ои за 1ё§ёгеіё,
ГёсаПаіепі Не ГогНге, ѵоиз поиз аісіегіег А Гу гатепег еі А Гу таіпіепіг
раг ѵоіге ехетріе. Ѵоиз ёіез ріиз а§ё дие Іиі еі ѵоиз аѵех ип сот-
тепсетепі сГехрёгіепсе сіи топсіе ди’іі п’а раз епсоге, таіз дие
І’аіте тіеих ди’іі ргеппе (іе ѵоиз дие (і’ип аиіге, рагсе дие ;е сгоіз
дие ѵоиз ѵоиз сопЗиігег аѵес Іиі аѵес сігсопзресііоп еі аѵес ргиЗепсе.
Еззауопз (іе поиз Еаігс ипе іИёе Зез регЕесііопз ди’іі езі реппіз
А Гііотте (і’аііеіп(ігс. Ѵоуопз, диеіз зопі Іез Егиііз (і’ипе ёЗисаііоп
зоідпёе сі Іе )и§етепі дие Іез Ьоппез іёіез рогіепі (іе Іиі. Кергёзепіех-
ѵоиз ип Ьотте заіп Не согрз, ѵі^оигеих сі готри А Іоиз Іез ехегсісез
диі (іоппепі Не Га^ііііё, Не Іа Еогсе сі Не 1’аНгсззе, сотте ГёдиІІаііоп,
Іа паіаііоп еі Гезсгіте; іі соппаіі Іа Еаіі^ис еі пе Іа геНоиіе раз, іі
334
гзі зітріе сіапз зез ЬаЬііз, таіз ргорге ег пе ѵеиі ёіге пі Іе ргетіег,
пі Іе Легпіег А зиіѵге Іа тосіе; іі гіепг Гегтетепі а ип гё§іте заіп
гі (асііе 4 зиіѵге рагіоиі; іі а Гаіі ипе ёіиЛе ГоП соигіс сі ігёз аізёе
Ле Іа теіііеиге тапіёге сіе зё сопзегѵег еп запіё, тоуеп зйг Л’ёіоі^псг
Іез таіасііез еі Іез тёЛесіпз, еп заіізГаізапі А зез Ьезоіпз рЬузіциез, еі
заіі тенге іез Ьогпез а Гетріге сіе зез зепз, рагсе цие се п’езі раз
Іі ци’іі сЬегсЬе зез ріиз сіоисез іоиіззапсез; с’езі Лапз за сопзіііиііоп
тогаіе, Лапз Іа ігетре Ле зоп Ате еі Гехегсісе Ле за гаізоп ци’іі
ігоиѵе І’еззепсе Ле ГЬотте еі Іа зоигсе Ле за Гёіісііё. Аиззі поіге
тоЛёІе а-і-іі Лоппё ип зоіп рапісиііег і ёіепЛге еі регГесііоппег зез
Еасиііёз іпіеііесіиеііез, саг репЛапі зоп ёЛисаііоп іі ёсоиіаіі Іез
Ьопз сопзеііз ци’оп Іиі Лоппаіі еі за ѵоіопіё ёіаіі іоиригз рогіёе і
Еаіге се циі Іиі зетЫаіі Ьоп. Аиргёз Ле зез рагепіз іі езі гезресіиеих
еі іепЛге, іі ёіиЛіе Іеигз Лёзігз еі Іеигз Ьезоіпз, сі з’етргеззе а Іеиг
гепЛге Іез зоіпз ци’іі еп а ге$из; іі соппаіі Іез Леѵоігз Л’ип йіз епѵегз
Іез аиіеигз Ле зез )оигз еі сгоігаіі Іез таі гетрііг з’іі пе Гаізаіі цис
се ци’ііз ргезегіѵепі. Аѵес сеих циі ЛёрепЛепІ Ле іиі іі езі аЙаЫе,
ассеззіЫе, ]изіе, тоЛёгё Лапз зез ЛетапЛез, іі аітегаіі тіеих зе ргіѵег
Л’ип ріаізіг цие Ле Іе Леѵоіг аих Іаіі^иез еі аих ѵеіііез Ле циі цие се зоіі,
аиззі оп Іе зегі аѵес хёіе еі йЛёІііё, оп ѵеіііе а зез іпіёгёіз еі оп
ёіиЛіе зез Ьезоіпз; аиргёз Ле зез зирёгіеигз іі езі гезресіиеих, аіІепііГ,
ехасі еі етргеззё і гетрііг Іез огЛгез цие ргезегіѵепі раг Іеиг ЬоисЬе
Іез Іоіз, Іа іизіісе, Іе Ьіеп риЫіс ои ГЬоппеиг паііопаі еі іі гезресіе
1а геіі^іоп, еп зиіі Іез ргаііциез раг гаізоп сі аѵес іпіёгёі; іі п’езі пі
зирегзііііеих, пі Гапаііцие, зоийге циапЛ оп еп рагіе аѵес іггёѵёгспсе
еі роиг Іиі аіте тіеих ци’оп Біеи (зіе); іі п’еп рагіе ци’аѵес зез атіз, іі
Іа гедагЛе сотте Іа зоигсе еі Іе ГопЛетепІ Ле Іа ѵегіи еі Лез Ьоппез
тсеигз, ци’іі Лізііпдис Лапз іоиз Іез ёіаіз сі аихциеііез іі гепЛ Ьот-
таде рагсе ци’іі езі сопѵаіпси цис Іез Ьоппез тоеигз реиѵспі зеиіез
ёіаЫіг Гипіоп, Іа сопсогЛе, Іа сопйапсе, запз Іезциеііез іі п’у а роіпі
Ле ЬопЬеиг рагті Іез Ьоттез. II аіте за раігіе еі Іа раіх рагсе цие
запз Іа раіх Іез агіз, Іез зсіепсез, Іе соттегсс Іапдиіззепі, Іез реиріез
зоийгепі еі ГЕіас регЛ Ле за зрІепЛеиг. II езі ссопоте еі тоЛёгё Лапз
335
зез Нёзігз еі сіапз зез Ьезоіпз регзоппеіз, айп сіе роиѵоіг ёіге ріиз
§ёпёгеих, ріиз аізё Напз Іез сігсопзіапсез ой ГЬитапііё, Іе Ьіеп риЫіс,
Іа ЬіепГаізапсе зоііісііепі зез 1аг§еззез.
Оапз Іа зосіёіё іі гезресіе Іез ѵіеіПагНз, Іез Геттез еі Іез §епз
еп ріасе. Сотте Іа зосіёіё езі ип сотрозё Не іоиіез зогіез Не
сагасіёгез, ди’оп у ѵоіі І’Ьотте Ьгіііапі еі Іе супідие, Іе рёПапі еі
Гі^погапі, І’Ьотте ітрёгіеих еі Іе Ьаз Йаііеиг, Іе ЬаѵагП еі І’Ьотте
іасііигпе, 1’атЬіііеих еі Гіпзоисіапі, запз сЬодиег регзоппе еі запз
сеззег Н’ёіге тоИезіе еі гёзегѵё, поіге тоНёІе з’аііасЬе Не ргёГёгепсе
а сеих диі ііеппепі Іе тіііеи епіге сез ехігётез ѵісіеих еі диі іасЬепІ
а Іеиг ітііаііоп Н’ёіге пі ігор гесЬегсЬёз пі Иё§ойіапіз Напз Іеиг
ехіёгіеиг; іі п’езі роіпі і§погапі еі пе Гаіі )атаіз рагаИе Не зоп
заѵоіг, іі репзе еі а§іі еп Ьотте ёсіаігё еі зет Ьіеп дие се п’езі
раз і Іиі і рагіег Не се ди’іі Гаіі, еі а Иоппег Нез Іе^опз а диі
пе Іиі еп НетапИе раз. Хоіге тоНёІе езі іпНійегепі а Іа Йаііегіе,
тёргізе Іез Яаііеигз еі пе Яаііе регзоппе; іі п’езі роіпі Іасііигпе раг
Ьитеиг ои раг сепзиге, таіз раг гёзегѵе еі раг тоНезііе; з’іі рагіе
Напз ип сегсіе іі п’аііадие Горіпіоп Не регзоппе рагее дие Гоп зе газ-
зетЫе поп роиг Нізриіег сотте аи со11ё§е, таіз роиг зе Иёіаззег Нез
оссираііопз Ни ]’оиг, роиг Ііег соттегсе аѵес сеих диі еп ѵаіепі Іа
реіпе, еі реиѵепі Гіпзігиіге, ёсоиіег сеих диі у іпѵііепі раг ипе
ёіосиііоп Гасііе еі ипе сопѵегзаііоп іпіёгеззапіе; іі озе диеІдиеГоіз Гаіге
аиззі Нез диезііопз еі Иоппег зез гёПехіопз, таіз запз ітрогіапсе, пі
ргёіепііоп еі Нёз ди’іі а Ноппё за репзёе, іі ёѵііе зоі^пеизетепі Не Іа
НёГепНге аѵес сЬаІеиг; іі аіте диеІдиеГоіз Іа зосіёіё, таіз іі аіте раг
Неззиз іоиі зез Неѵоігз еі зез атіз, еі Іеиг зиЬогНоппе іоиі Іе гезіе.
Аѵес ипе сопНиііе аиззі зоі§пёе, іі ]оиіі И’ипе зёгёпііё сЬагтапіе; іі
а зоиѵепі ипе §аіеіё Ноисе еі аітаЫе, рагее ди’іі езі зоиѵепі сопіепі;
іі п’езі раз ёігап§ег аих ріаізігз Не Іа зосіёіё, іі заіі у тенге Не
Гіпіёгёс, Не Іа §гДсе еі Не Іа §аіеіё, таіз іі п’езі пі Гоііетепі епіЬоизіазіе,
пі пе з’еп ёіоі^пе аѵес ипе аиіогііё рёНапіездие; іі заіі ди’й іоиі
а§е оп езі ехрозё а Гаіге Нез Гаиіез еі а ЮтЬег Напз Геггеиг, с’езі
аіогз ди’іі зепі зоп іпзиЖзапсе еі а гесоигз а ип аті; іі зе Ііѵге
336
аѵііетепі А Іиі, Іиі оиѵге зоп соеиг, Іиі ехрозе зез Гаиіез, Ьіеп зиг
і’ёіге ігаііё раг Іиі поп аѵес ипе соираЫе іпіиі^епсе еі ипе зёѵёгііё
героиззапіе, таіз аѵес )изіісе, аѵес ипе ѵёгііё ГгапсЬе еі Лез сопзеІІз
Ьіеп гёЯёсЬіз; іі з’айі^е сіез Гаиіез іе зоп аті, таіз пе Іез разве раз
зоиз зііепсе, еі іі аііадие зез ГаіЫеззез ои зез еггеигз іизди’а се
ди’іі ІгіотрЬе, таіз іі пе тигтиге раз. ОЬ! Оие Іез іоиіззапсез зе
тикірііепі аиргёз і’ип ІеІ аті, еі ди’аѵес Іиі оп аіте Іа ѵегіи.
Аргёз се іаЫеаи ]е ѵоиз іетапіегаі, зі ѵоиз аітегіег і гепсопігег
іапз Іа зосіёіё іе зетЫаЫез Ьоттез, ѵоиігіех-ѵоиз Іеиг геззетЫег
еі еп Гаіге ѵоз атіз? ЕЬ Ьіеп, топ сЬег Ьагоп, дие се іаЬІеаи зоіі
Іа тезиге іе ѵоіге сопіиііе еі дие Гіпіёгёі дие ѵоиз ргепег і ѵоіге
соизіп ѵоиз еп§а§е і ехатіпег, іе сотЬіеп іі езі ёіоі^пё іе сеі
Ьеигеих тоіёіе. Ѵепех, Гаііез зиг іиі Іез оЬзегѵаііопз дие ѵоіге а§е
сотрогіе, еі іапз ипе сопйіепсе атісаіе аііадиег се диі ѵоиз зетЫега
таі еі арргоиѵег се диі ѵоиз зетЫега Ьоп. С’езі Іа ріиз поЫе еі
іа ріиз ітрогіапіе Гопсііоп і’ип аті, се іоіі ёіге Іа ѵдіге. Ыоіге аті
ВетісЬеІ поиз аііега аиззі іе зоп гёіе еі іе зез сопзеІІз, еі зиг
диаіге дие поиз аііопз ёіге іоиз гёипіз роиг Га§гётепі соттип, зі
І’ип іе поиз з’ёсагіе раг 1ё§ёгеіё, раг рагеззе ои раг іоиі аиіге
тоііГ, Іез ігоіз аиігез зегопі сопіге Іиі еі ііепігопі Іа Ьоппе саизе.
Сеііе Іеііге езі 1оп§ие, )‘е сгаіпз Ьіеп ди’еііе пе ѵоиз аіі атріе-
тепі еппиуё, еі серепіапі ]е іёзігегаіз дие ѵоиз еп йззіег Іе зи)еІ
іе ѵоз аііепііопз, еі дие ѵоиз те йззіех рагі іез гёйехіопз ди’еііе
ѵоиз зи§§ёгега, аргёз Гаѵоіг геіие еі еп аѵоіг сопѵегзё аѵес поіге
аті ВетісЬеІ.
68.
13 Маі 1789.
Мез аііеих, топ сЬег Ьагоп, зегопі іе поиѵеаих сопзеІІз, Іез
іегпіегз реиі-ёіге дие ѵоиз гесеѵгег іе тоі. }е сотріе реи зиг ѵоіге
соггезропіапсе, сопіге Іадиеііе іі ѵа з’ёіеѵег ріизіеигз оЬзіасІез: )е т’у
аііепіз, аіпзі )е пе заигаіз Ыітег ип зііепсе дие )'е пе сгоігаі раз
ѵоіопіаіге.
337
22
ІІп ]еипе Ьотте, диі, аргёз ипе 1оп§ие аЬзепсе гепгге (іапз за
раігіе, езі ехрозё А іоиз Іез ге^агДз. Зоіі сигіозігё, зоіі ]а1оизіе, зоіі
іпіёгёі зіпсёге, оп ГоЬзегѵе Запз зез сіётагсЬез, оп ёіиДіе зез (іізсоигз,
оп зсгиге зез репзёез Іез ріиз зесгёіез; Гсеіі рег^апі сі’ипе зёѵёге
сгкідие, роиг циі Іе таздие сіе ГЬуросгізіе Іа ріиз аДгоке езі
іои]оигз ігапзрагепі, р1оп§е зиг Іиі еі іоі ои іагД Іиі аггасЬе зоп
зесгеі; іі аззиге зоп ігіотрЬе, з’іі пе ігоиѵе еп Іиі дие ГгапсЬізе
еі ѵёгііё, таіз іі Іе сіёпопсе і Іа сепзиге риЫідие еі Іе Ііѵге
й Іа Дёгізіоп еі а Іа Ьопіе, з’іі Іе зигргепсі сіапз сіез Дізрозіііопз
ёдиіѵодиез; сЬасип Діі зоп тоі дие 1’оріпіоп риЫідие гесиеіііе,
еі іі зе Гогте ип )и§етепі гі§оигеих, таіз ехасі, диі Деѵіепі ипе
сіез Ьазез іпѵагіаЫез сіез зиссёз Ьопз ои таиѵаіз диі Гаііепсіепі сіапз
за саггіёге.
Оп ѵа сЬегсЬег еп ѵоиз зі Іез рауз ёігап§егз ди’оп Ггёдиепіе
аѵес іапі Д’агДеиг, зі Рагіз дие іоиі Іе топсіе ѵеиі ѵоіг еі ди’оп
пе дикіе ди’аѵес ге^геі, зопі ѵгаітепі сіез ёсоіез ригез, ехсіизіѵез
еі іпГаіІІіЫез сіи ѵгаі §гапД, сіи Ьеаи еі сіи Ьоп, ои з’ііз пе зопі раз
ріиз зйгетепі ип ёсиеіі сопіге Іез Ьоппез тсеигз еі сопіге Гатоиг
сіе за раігіе запз Іедиеі оп пе рогіе сіапз Іа зосіёіё цие сіез зепіітепіз
Дёігіз еі зіёгііез.
СЬасип ѵоиз ]‘и°;ега і за тапіёге: Іа іоиіе ехі^ега сіе ѵоиз сіе
ГатаЬіІкё, сіе Іа &гасе Дапз Іе таіпііеп, Де Іа 1ё§ёгеіё Дапз Іе
ргороз, Де Гіпзоисіапсе Дапз іоиіе оссираііоп ігор зёгіеизе, ип засгійсе
дёпёгеих Де ѵоіге іетрз, Де ѵоіге Гогіипе, Де ѵоіге героз, Де ѵоіге
гёриіагіоп тёте, роиг ѵоиз топігег Іе рагіізап хёіё Дез Дёіісез Де
Іа зосіёіё, Дез ріаізігз зіёгііез, таіз Ьіеп зёДиізапіз дие Іе Ьоп іоп у
Гаіі §ойіег. Ье ігёз реііі потЬге Дез Ьоттез зепзёз ѵоиз )и§ега зиг
Дез ргіпсірез ріиз аизіёгез еі ргездие іоиз Діатёігаіетепі оррозёз.
Ііз пе репзепі раз цие Гехегсісе Де Іа гаізоп зоіі ип асіе Де гоіиге,
сотте Іе ѵиі^аіге Дез ^гапДз.
Ѵоиз пе роиггег Допс ріаіге і іоиз, еі ѵоиз аигех а сЬоізіг епіге
Гассиеіі іои)оигз ^гасіеих Де Іа тикііиДе еі І’езііте зітріе еі зигіоиі
зіпсёге Де диеідиез за§ез.
338
Ріаіге а іоиз п’аррагііепі ди’а І’Ьотте сіе дёпіе диі соттапсіе
а іоиіез Іез оріпіопз, Іе Гаіі асіогег сіе диеідиез-ипз, гесЬегсЬег еі
гезресіег сіе іоиз; ип аітаЫе ГоигЬе зигргепсі аиззі роиг диеідие
іетрз сіез зиссёз аиззі ёіепйиз, раг 1а зоиріеззе Йе зоп сагасіёге диі
Гаіі ргепйге іез Гогтез еі Іез аііигез дие йетапйе сЬадие зііиаііоп.
$і Гассиеіі Йе Іа тиііііийе зийізаіі ё ѵоіге атЬіііоп, ѵоіге ёйи-
саііоп іоисЬегаіі ё за йп, еі Гоп пе роиггаіі Іиі гергосЬег дие Й’аѵоіг
ёіё ігор гаізоппаЫе еі ргоЬаЫетепі Ігор аизіёге, таіз зі ѵоиз ѵоиз
гап§ег зоиз Іе Йгареаи йез Ьоппёіез §епз, гёіёз роиг Іе Ьіеп, асІіГз еі
зітріез, ѵоиз п’аѵег роіпі епсоге аззег Гаіі, ѵоіге саггіёге езі зеиіе-
тепі соттепсёе.
Оп а йгоіі й’ехі^ег Ьеаисоир йе сеіиі диі, роиѵапі з’епіоигег йез
теіііеигез геззоигсез роиг зоп ёйисаііоп, з’езі ехраігіё йапз Гезроіг
йе ігоиѵег тіеих. Оп пе реиі ѵоиз рагйоппег сеііе йёйапсе роиг
ѵоіге раігіе, ди’еп топігапі раг Іе сЬоіх еі 1’ёіепйие Йе ѵоіге іпзігис-
ііоп, таіз зигюиі раг Іа ригеіё Йе ѵоз іпіепііопз еі Іа зоіійііё йе ѵоз
ргіпсірез, дие ѵоиз пе ѵоиз ёіез ёіоі^пё йе Іа Киззіе дие роиг
арргепйге ё Іа тіеих зегѵіг.
Еп гепігапі еп Киззіе ѵоиз Ігоиѵегех ѵоіге Гатіііе ёріогёе, ипе
тёге диі раг за зііиаііоп йоиЫетепІ ё ріаіпйге, зоііісііе Іез ріиз §гапйз
ёдагйз; йез іиіеигз Ігізіетепі оссирёз ё тенге йе Гогйге йапз ѵоз
айаігез еі йи саіте йапз Іез езргііз; ГІтрёгаігісе пе йёйаі^папі раз
й’іпйідиег йез тезигез роиг сопзегѵег ріиз зйгетепі ѵоз іпіёгёіз;
Іа рагііе заіпе Йи риЫіс ргепапі рап ё ѵоіге таІЬеиг Йопі ѵоиз
зепіігех реиі-ёіге Ьіепібі іоиіе 1’ёіепйие,—іоиі Іе топйе аиепй йе
ѵоиз ипе §гаѵііё йе ргіпсірез, ипе тойёгаііоп йе сопйиііе Ьіеп пёсез-
заіге роиг ѵоиз зоиіепіг аи тіііеи Йе Іапі йе регзоппез.
8ега-се аи тіііеи йе се йеиіі ^ёпёгаі, зега-се йапз сеііе сопГизіоп
йе зепіітепіз йоиіоигеих еі йе ігізіез іпіёгёіз, дие ѵоиз ёіаіегех Іез
іпзірійез соІіГісЬеіз йопі ѵоиз ёіез сЬаг§ё? Апепйех-ѵоиз дие Ма-
йате ѵоіге тёге рогіе аѵес диеідие іпіёгёі, Йез уеих епсоге гетрііз
йе Іагтез, зиг Йез Ьдоих диі аи Ііеи Йе зои1а§ег за йоиіеиг, пе
реиѵепі дие Гаі§гіг, риізди’ііз зопі Іе зі§пе Йе Іа Ггіѵоіііё диі ѵоиз
339
22*
а оссирё, еі сіе Іа тапіёге іп)изіе іопі ѵоиз іпіегргёіег Іез зепіітепіз?
Езі-се ип Ьотта^е іі§пе і’еііе, іі§пе сіе ѵоиз, сопѵепаЫе аих
сігсопзіапсез ? Зоп ссеиг иісёгё пе героиззега-і-іі раз аѵес ипе ]'изіе
іпіі§паііоп Іез ЬгіПапіез Ьа§аіе11ез дие ѵоиз ѵоиіех тёіег аих сгёрез
ГипёЬгез сіопг еііе езі епсоге соиѵегіе? Сепе іпсопзёдиепсе диі те
рагаіі зі гёѵоііапіе, Гега-і-еІІе ипе ітргеззіоп тоіпз ѵіѵе зиг Іез
регзоппез іопі Гассиеіі ег Гезііте ѵоиз зопі пёсеззаігез еі аига-і-оп
іогі сіе сііге: оп пе реиі сіопс роіпі диіпег Рагіз запз рауег ип ігіЬиі
А Іа тоіе ег А Іа Ггіѵоіііё ? Ѵоиз рагаіззег і’аиіапі ріиз соираЫе,
реиі-ёіге аих уеих тётез іе ѵоіге зоиѵегаіпе, дие 1а сігсопзіапсе диі
ѵоиз гарреіа еп Киззіе зетЫегаіі іеѵоіг ѵоиз рёпёігег іе зепіітепіз
ріиз §гаѵез.
Оие ѵоз рагепіз, дие ѵоз сопсііоуепз ѵоіепі еп ѵоиз ипе сопіиііе
гё^иііёге, іе 1’атоиг роиг Гогіге, ипе за§е ёсопотіе іапз ѵоз іёрепзез,
ег ѵоиз роиггег азрігег аи зиссёз, аи ѵгаі ЬопЬеиг, ег оп сгоіга аѵоіг
ге$и іе ѵоиз ип ргёзепі ѵгаітепі іі§пе і’ассиеіі.
II п іез ріиз §гапіз таІЬеигз диі риіззепі аггіѵег 4 ип ]еипе
Ьотте, с’езі і’ёіге гёіиіі і ёіге зеиі Іе §агііеп іе зоп іппосепсе
еі іе зез ѵегіиз; Іе таІЬеиг езі Ьіеп ріиз §гапі, Іогздие с’езі іе
ріеіп §гё еі раг ё§агетепі іе гаізоп, ди’іі ргепі Іа гёзоіиііоп іе
гё§пег зеиі зиг за сопіиііе, еі ди’іі героиззе, сотте ітрогіип, іоиі
аиіге зигѵеіііапі дие за ргорге сопзсіепсе. ЕЬ! сеііе сопзсіепсе реиі-
еііе зе Гаіге епіепіге аи тіііеи іез тоиѵетепіз іитикиеих іе 1’аіо-
Іезсепсе? Ы’езі-еііе раз зоиѵепі ёіоийее іапз іе ігоиЫе іез іёзігз?
Еі диі ѵеіііега роиг еііе іапз сез тотепіз іе іёііге еі іе ГаіЫеззе?
Оиі Іа гетепга іапз Іа Ьоппе ѵоіе ? Оиі гапітега зез Гогсез ? Ьа
зепзіЬіІііё, ГаітаЫе зепзіЫІііё пе Гиі-еііе раз ріасёе іапз Іе соеиг іе
Гаіоіезсепсе роиг іпѵііег Гатіііё а ѵепіг з’аззеоіг аиргёз і’еііе,
рагіа^ег зез ріаізігз еі зез реіпез еі Гаііег іе зез зоіпз іапз Іез сгізез
ога^еизез іе Іа ѵіе?
Моп сЬег Ьагоп, дие ѵоіге ссеиг епсоге сЬапсеІапі іапз Іа гоиіе
іи Ьіеп зе іёйе іе зез ргоргез Гогсез, ди’іі з’арриіе і’ипе ате Ьоп-
пёіе, ёсіаігёе диі ѵоиз Газзе ]'оиіг іез ЬіепГаііз іе Іа ѵегіи, еп ѵоиз
340
арргепапі А Іа ргаіідиег. Не Гиуег роіпі Іез сопзеііз, пе Іез тёргізег
роіпі еі зипоиі пе ѵоиз Гаііез раз ипе ЬаЬііиіе сіе Іез ёсоиіег сіе
зап§ - Ггоіі еп сопзегѵапі Гіпіепііоп сіе п’еп роіпі Гаіге иза§е: се
Гипезіе соига§е езі Ьіеп ргёз іе Іа регѵегзііё.
}е ѵоиз сгоіз ігор іпіиі^епі роиг ѵоиз-тёте, еі Ігор іізрозё
А ѵоиз Ііѵгег А сеих диі заѵепі Йаііег ѵоз ГаіЫеззез; с’езі ип аѵіз
диі роиггаіі ѵоиз ёіге игііе з’іі тёгііаіі ѵоіге аііепііоп, саг іі ѵоиз
ргёзегѵегаіі сі’ёіге іготрё раг сеих дие Гіпіёгёі арреііега аиргёз
іе ѵоиз.
}е роиггаіз а]оиіег Ьеаисоир А сеііе Іеііге, таіз іе іетрз пе те
Іе регтеі раз; еііе сіоіі ѵоиз ігоиѵег А 5ігазЬоиг§; еііе зегаіі реиі-
ёіге іпиіііе, зі еііе ѵоиз аггіѵаіі аи-іеІА.
69.
Рагіз, се 28 ,/иіІІеІ п. з. 1789.
Ѵоіге Іеііге т’а аіНі§ё, топ сЬег Ьагоп, рагсе дие ѵоиз Гёіез
ѵоиз-тёте. Ьез ііѵізіопз диі гёдпепі епіге Іез регзоппез диі ѵоиз
зопі Іез ріиз сЬёгез, аѵес диі ѵоиз іеѵех ѵіѵге еп Ьоп Ггёге, еп
Ьоп йіз ои еп Ьоп аті, іоіѵепі ѵоиз рёпёігег іе Іа ріиз ргоГопіе
іоиіеиг. А ѵоіге а§е оп пе реиі §иёге зе сопіиіге іе тапіёге А
сопзегѵег 1а сопйапсе еі ГаііасЬетепІ іе іоиз, ѵоиз зегег Ьіепіоі
зоир^оппё іе топігег ріиз і’іпсііпаііоп роиг Іез ипз дие роиг Іез
аиігез, еі ѵоиз ѵоиз ігоиѵегег, та1§гё ѵоиз, іапз ип іез рагііз аѵес
Іе сЬа§гіп іе п’аѵоіг ри сопсіііег Іез езргііз еі і’ёіге ѵоиз-тёте
реиі-ёіге ігаііё еп соираЫе, аргёз аѵоіг топігё іез зепіітепіз іе
раіх, іе іоисеиг еі і’аііасЬетепІ роиг іоиз сеих А диі ѵоиз ёіез Ііё
раг Іе зап&, раг Гатіііё ои раг Іа гесоппаіззапсе.
Ргеззё і’ип соіё раг іез регзоппез гезресіаЫез іе ѵоиз ргёзепіег
іапз Іа зосіёіё аѵес Іоиз Іез аѵата^ез диі ассотрадпепі ип )еипе
Ьотте, Йаііё реиі-ёіге іе Гассиеіі дие ѵоиз у ігоиѵех еі іез
езрёгапсез ди’оп ргёзепіе А ѵоіге атЬіііоп роиг Іа іёѵеіоррег, еі Іиі
341
Зоппег сеііе ітриізіоп диі сагасіёгізе І’Ьотте Зе соиг, ѵоиз аигіех
і сотЬагіге сопіге Іе потЬге, сопіге Гехетріе, еі реиі-ёіге сопіге
ѵоиз-тёте, зі ѵоіге гаізоп гепЗие диеідиез іпзіапіз й еііе-тёте,
озаіі сопсеѵоіг Іа гёзоіиііоп Зе гёзізіег і іапі З’аіігаііз.
Іпѵііё З’ипе аиіге рап А ѵоиз йхег аиргёз Зе сеііе диі ѵоиз Зоппа
Іе )оиг, диі ѵоиз іётоі§па іоиіоигз Іа іепЗгеззе 1а ріиз сопзіапіе еі
Іа ріиз ѵіѵе, диі, Іаззе Зи топЗе, Гаідріёе Зе іоиіез Іез іигрііиЗез
Ьитаіпез, топіге ип атоиг зіпсёге Зи Ьіеп, езііте Іоиз сеих ди’еііе
сгоіі ѵегіиеих, озе топігег зоп іпЗі§паііоп еі зоп тёргіз роиг іоиз
сеих дие зоп соеиг ѵегіиеих сопЗатпе, диі ]оіпі Ь Зез зепіітепіз аиззі
гезресіаЫез, тёте Запз Іез еггеигз диі роиггаіепі еп ёіге 1а зиііе раг
і§погапсе ои раг тёргізе, Іа Зоиіеиг ргоГопЗе Зе зе сгоіге аЬапЗоппёе
Зе диеідиез-ипз, ои Зе п’аѵоіг ри зоитеііге ё сез ргіпсірез зёѵёгез
Зез регзоппез диі Іа іоисЬепі Зе ргёз, — ѵоіге соеиг езі иісёгё, орргеззё,
ЗёсЬігё Зе ѵоіг ѵоіге тёге, 1’оЬ)еі Зе іоиз ѵоз ѵоеих, еп ргоіе і
іоиіез Іез Ьоггеигз Зи зоир^оп еі таІЬеигеизе Зе зез ргоргез ѵегіиз.
8і аи тіііеи Зе се сотЬаі З’атЬіііоп еі Зе ріёіё Ыіаіе, Зе гез-
ресі роиг диеідиез регзоппез еі Зе ІепЗгеззе роиг ѵоіге тёге, епіге
Г аигаіі Зе 1а Соиг еі Іе сЬагте Зе Іа геігаііе, епіге Іа Зіззіраііоп Зе
Іа зосіёіё еі Гиіііііё Зе ГёіиЗе диі ѵоиз сопѵіепі епсоге, зі ѵоиз
топігег Зе ГіпЗёсізіоп, еііе езі паіигеііе еі Гаіі ѵоіге ё1о§е. Маіз
ѵоиз пе сотЬаіігег раз 1оп§іетрз, ѵоіге соеиг еі ѵоіге гаізоп Зоіѵепі
ІгіотрЬег Зе Іоиі се диі з’оррозе ё Зез зепіітепіз ѵгаіз диі ѵоиз
зопі паіигеіз, диі опі Гаіі )изди’ісі ѵоіге ЬопЬеиг еі Іе саіте Зе
ѵоіге сопзсіепсе.
Ѵоіге а§е ѵоиз Гаіі епсоге ип Зеѵоіг Зе ѵоиз оссирег Запз Іа геігаііе
А ѵоиз іпзігиіге еі се Зеѵоіг з’аіііе рагГаііетепі аѵес сеіиі дие
ѵоиз ргезсгіі ѵоіге ріёіё йііаіе. Ь’Ьитапііё іоиіе зеиіе ѵоиз Гегаіі ип
Зеѵоіг Зе ргосигег диеідиез сопзоіаііопз, Зе зетег диеідиез Йеигз зиг
Іез раз З’ипе регзоппе таІЬеигеизе еі езІітаЫе, еі іоиз іез зепіітепіз
Зе Ьопіё, Зе іепЗгеззе, Зе зепзіЬіІііё еі Зе ѵёпёгаііоп п’аигаіепі раз
зиг ѵоиз аиіапі З’етріге дие ГЬитапііё іоиіе зеиіе? }е пе реих
Іе сгоіге.
342
)е ігапсЬе Іе тоі, ѵоиз ёіез А ѵоиз-тёте еі А ѵоіге тёге іапі
ди’еііе ѵоиз таіпііепйга (іапз Іа гоиіе сіи Ьіеп, аѵапі й’ёіге А Іа
зосіёіё диі пе ѵоиз оЯгіга дие (Іез ріаізігз, іі ѵоіге раігіе А диі
ѵоиз пе заигіег епсоге ёіге иіііе. Ехегсег-ѵоиз сіапз Іа геігаііе, Гогіі-
Йег ѵоіге гаізоп раг Гёіийе еі ѵоіге ссеиг раг Іа ргаіідие сіез ѵепиз;
Гезііте риЫідие, сотте Гезііте рагіісиііёге, езі ипе сопдиёіе ди’оп
пе Гаіі раз запз ейогіз, ди’оп пе Гаіі раз (іапз Іе іоигЫПоп сіи топйе,
ди’оп пе Гаіі раз роиг Іе §ге1оі ёюигсііззапі сіе ГатЬіііоп. II Гаиі сот-
Ьагіге сопзіаттепі сопіге зоп і§погапсе, зез ргё)’и§ёз, зез ГаіЫеззез,
еі Іогзди’оп езі таііге (іе зоі, оп езі таііге сіе іоиіез Іез іепіаііопз
диі поиз епіоигепі, Іе соеиг езі саіте еі Іа гаізоп аззег Гогіе роиг
Гоигпіг А Іа саггіёге (іе ГЬоппеиг еі йе Іа ѵепи еі зегѵіг йі§петепі
за раігіе.
8і ѵоиз п’аѵег раз епсоге Іа іоиіззапсе (іе ѵоиз-тёте, ѵоиз ёіез
йапз Іе саз (Гип Ггиіі поп-тйг ди’іі Гаиі Ьіеп зе §агйег йе йёіасЬег
йе Іа ЬгапсЬе диі Іе рогіе; се п’езі дие ІА, йапз Іе зііепсе йез
сатрадпез, дие Іе зоіеіі Гаіі ЮтЬег зиг Іиі ипе іпйиепсе Ьёпідпе еі
Гёсопйе; Іа таіп регййе диі Іе сиеіііегаіі аѵапі за таіигііё ег Іе зегѵі-
гаіі зиг ипе іаЫе зотріиеизе, аггёіегаіі зоп йёѵеіорретепі еі Іе
йёігігаіі аѵапі тёте ди’іі Гйг ргёзепіаЫе.
Ѵоиз т’аѵег йетапйё йез сопзеІІз, )е ѵоиз еп йоппе, сеих-сі
п’аигопі раз Ьеаисоир й’арргоЬаіеигз, таіз ]е пе реих зогііг йе топ
зас дие се диі з’у ігоиѵе. Ье ріап дие ]е ѵоиз ргорозе пе йоіі роіпі
ѵоиз ехсіиге аЬзоІитепі йе Іа зосіёіё, ѵоиз Іа Ггёдиепіегех йе іетрз
еп іетрз, сотте йёіаззетепі, сотте йеѵоіг, зі ѵоиз ѵоиіег, таіз
ѵоиз пе йеѵег аисипе йётагсЬе А 1а тапіе йез аѵапсетепіз, с’езі йапз
ѵоіге Ьоппе сопйиііе еі поп йапз Іез апіісЬатЬгез дие йоіѵепі ёіге
ѵоз ііігез аи зиссёз. Езіітег-ѵоиз ѵоиз-тёте еі Гоп ѵоиз езіітега.
343

VII.
ПЕРЕПИСКА
гр. П. А. Строганова съ своимъ отцомъ
гр. А. С. Строгановымъ.
Изъ Марьинскаго архива кн. Голицына.

Гр. П. А. Строгановъ гр. А. С. Строганову.
70.
Милостивый государь
и почтенный родитель мой,
Я очень жалѣю, что на этой недѣлѣ отъ васъ письма не
получилъ.
Мы имѣемъ собраніе писемъ Петра Великаго къ гр. Апраксину *),
иныя изъ нихъ очень хороши; въ одномъ нашли, что онъ упо-
треблялъ каторжниковъ на сраженіяхъ, вмѣсто солдатъ, и становилъ
ихъ обыкновенно на первомъ ряду. Во всѣхъ сихъ письмахъ видно,
что онъ весьма учтиво ко всѣмъ писалъ. Мы тоже читаемъ по
вечерамъ переводъ анекдотовъ о Петрѣ Великомъ, которые уже
совсѣмъ переведены на русскій языкъ Матвѣемъ Семеновичемъ **)
и дѣтьми его. Оное чтеніе мнѣ весьма нравится. Мы на прошед-
шихъ дняхъ обѣдали въ первый разъ у Ивана Степановича Ко-
хіуса ***), здѣшняго оберъ-коменданта, и тамъ видѣли трехъ братьевъ
Ланскихъ. Сегодня тоже видѣли госпожу Ко§ег5.
Мы всѣ, слава Богу, здоровы, вамъ то же самое желаемъ, и у
васъ прошу благословенія.
Поклонитесь, пожалуйста, отъ меня сестрицѣ.
Милостивый государь и почтенный родитель,
вашъ покорный сынъ
Павелъ Строгановъ.
Февраля 15 дня
1786 г.
Кіевъ.
*) Ѳедоръ Матвѣевичъ, 1661 —1726, первый генералъ-адмиралъ русскаго
флота.
“) Бѣгичевъ.
***) Генералъ-поручикъ, оберъ-комендантъ въ Кіевѣ съ 1781 по 1788 г.
347
71.
Мы изъ Карасу-Базара "ѣздили въ Судакъ, Ѳеодосію или Кефу,
Керчь, Еникале и Арабахъ. Ѳеодосія былъ сперва превеликій городъ,
числилось въ немъ до 20-ти тысячъ дворовъ, его называли маленькій
Царь-градъ; а теперь видны только развалины. На стѣнахъ города,
которыя сдѣланы генуэзцами и армянами, видно много надписей.
Въ Керчи, кромѣ церкви, ничего нѣтъ достойнаго примѣчанія; она
очень стара, и на починку оной употреблено много остатковъ
древности. Въ Еникалѣ есть пучины, которыя безпрестанно выбра-
сываютъ воздухъ съ грязью. Мы собрали того воздуха и, испы-
тавши, нашли, что онъ горючій; тамъ же есть нефтяной колодезь.
Возвратясь въ Карасу-Базаръ, ѣздили смотрѣть яму, лежащую отъ
него въ 23-хъ верстахъ, въ которой лѣтомъ и зимою содержится
ледъ. Въ той ямѣ есть прекрасные сталактиты, ледяные и каменные,
кои подобны чердынскимъ; изъ нихъ мы взяли. Въ той же ямѣ
есть двѣ неизмѣрныя пропасти.
Мы здѣсь проводили Свѣтлое Воскресеніе, но не такъ весело,
какъ было съ вами, угощать всѣхъ домашнихъ; но я чаю, что
скоро увидимся.
Покорно прошу поклониться отъ меня сестрицѣ; тоже прошу
засвидѣтельствовать матушкѣ мое почтеніе.
Апрѣля 13 дня
1786 года.
Симферополь или Ахтъ-Мечеть.
72.
Мы наняли здѣсь покои въ одной сторонѣ, которая еще при
васъ, я думаю, не была застроена, ибо все дома новые. Покои сіи
очень красивы, веселы, и видъ изъ нихъ прекрасенъ; они состоятъ
изъ пяти комнатъ, одной кухни съ принадлежностями. Мы будемъ
вести маленькое хозяйство, которое очень пріятно будетъ; сіи покои
348
со всѣмъ уборомъ стоить намъ будутъ ежегодно сорокъ восемь
луидоровъ. Мы здѣсь нашли одну кухарку, которую намъ хвалили,
за восемь луидоровъ въ годъ. Мы недавно были въ Лозаннѣ съ
намѣреніемъ видѣть князей Горчаковыхъ, знакомцевъ Матвѣя Семе-
новича Бѣгичева. Тамъ же были въ соборной лютеранской церкви,
гдѣ между прочимъ мы видѣли надгробный камень княгини Орло-
вой *), который Андрей **) срисовалъ. Возвращаясь въ Женеву,
были у баронессы Арюфансъ, урожденной графини Головкиной ***),
въ ея загородномъ домѣ. Она спрашивала о вашемъ здоровьѣ, и
я ей отвѣчалъ, что уповательно вы здоровы, ибо въ такой отда-
ленности, по несчастію, не можно совершенно утвердить.
Октября 29 дня
1786 года
Женева.
73.
Мы были на женевскихъ бесѣдахъ, которыя бы очень веселы
для меня были, если-бы я обвыкъ больше въ свѣтѣ. Окружности
Женевы весьма прекрасны, и онѣ въ нашихъ ежедневныхъ гуля-
ніяхъ подаютъ случай имѣть полезные и пріятные разговоры. Мы
здѣсь видѣли господина Бернета, вашего бывшаго историческаго
профессора, онъ насъ весьма ласково принялъ и много о васъ
спрашивалъ; видно, что онъ васъ очень любитъ. Ему отъ роду
восемьдесятъ девять лѣтъ; хотя по его старости онъ уже больше
давать ученія не можетъ, но намъ позволилъ къ нему приходить
разъ въ недѣлю, чтобы пользоваться его разговорами, и намъ далъ
начальный порядокъ въ чтеніи исторіи. Онъ меня просилъ вамъ
*) Екатерина Николаевна, 1758—1781, рожд. Зиновьева. Письма ея къ
брату помѣщены въ Русскомъ Архивѣ 1877 г., III, II5.
**) Воронихинъ, Андрей Никифоровичъ.
***) Амалія Александровна, жена швейцарскаго уроженца Местраль д’Арю-
фансъ (бе Мевігаі Н’Агийепз).
349
о немъ напомнить. Мы здѣсь будемъ ходить на химическіе и фи-
зическіе курсы три раза въ недѣлю. Мы уже много разъ были у
господина Саразина, котораго бесѣду я очень люблю. У господина
Поншара уже два раза были, и онъ о васъ съ удовольствіемъ
вспоминаетъ. Словомъ сказать, всѣ тѣ, которые были вамъ знакомы,
васъ любятъ и почитаютъ.
Покорно прошу почтеніе мое засвидѣтельствовать дядюшкѣ,
поцѣловать сестру и поклониться Павлу Павловичу отъ меня.
Честь имѣю васъ поздравить съ новымъ годомъ.
Ноября 29 дня.
1786 г.
Женева.
74.
Мы здѣсь видѣли господина Декаро, къ которому вы имѣли
одобрительное письмо и сначала у него жили. Онъ съ нами много
о васъ и о Россіи говорилъ. Еще не совсѣмъ позабылъ русскій
языкъ, и очень пріятно было намъ найти здѣсь такого человѣка,
съ кѣмъ можно было по-русски говорить; его разговоръ намъ
очень пріятенъ. Чѣмъ мы больше ходимъ къ господину Бернету,
тѣмъ больше нравится, ибо онъ показываетъ много учености въ
своемъ разговорѣ, очень веселъ и такъ простъ въ своихъ поступ-
кахъ, что весьма съ нимъ легко обходиться. Мы познакомились
здѣсь съ господиномъ Сенбіе, здѣшняго города книгохранителемъ;
онъ человѣкъ очень ученый и учтивый. Первый разъ когда мы у
него были, хотя безъ всякаго одобрительнаго письма, онъ намъ
тотчасъ представилъ книги городской библіотеки. Намъ показывали
книги, вами подаренныя. Мы здѣсь начали ходить на одинъ хими-
ческій курсъ, и оная наука мнѣ очень нравится; здѣшній, учитель
весьма хорошъ и ясенъ. Я весьма радъ былъ, узнавши, что моя
350
сестра *) замужъ выходитъ, и желаю, чтобы оное замужество было
благополучно. Я весьма жалѣю, что вы съ государыней не ѣдете.
Покорно прошу свидѣтельствовать дядюшкѣ**) мое почтеніе и
поздравить съ зятемъ.
Здѣсь холодъ начался. Обитатели здѣшніе находятъ, что очень
рано, а намъ кажется поздно.
Декабря 13 дня
1786 г.
Женева.
75.
Мы здѣсь видѣли господина Трембле, который недавно пріѣхалъ
изъ Россіи и васъ тамъ видѣлъ. Онъ намъ много привѣтствій дѣ-
лаетъ, насъ водилъ къ госпожѣ Крамеръ, рожденной Весло, которую
знали въ ея младенчествѣ; вы, конечно, знаете, что ея отецъ былъ
русскій, именемъ Весловскій ***). Она мнѣ говорила, чтобы весьма
желала васъ еще видѣть здѣсь, и мнѣ бы тоже хотѣлось, но я
думаю, что этому надежды нѣтъ. Мы здѣсь недавно видѣли госпо-
дина де-Соссюръ ****). Его разговоръ весьма ученъ; онъ имѣетъ
великую и хорошую кунстъ-камеру, коей мы еще не видѣли.
Здѣсь третьяго дня былъ балъ публичный въ театрѣ, на подобіе
парижскихъ оперныхъ баловъ, коего видъ очень хорошъ.
Января 24 дня
1787 г.
Женева.
*) Двоюродная—баронесса Екатерина Александровна Строганова, 1769—
1844 гг., вышла въ 1787 г. замужъ за Ивана Александровича Нарышкина,
1761 — 1841 гг.
**) Баронъ Александръ Николаевичъ Строгановъ.
***) Веселовскій, Авраамъ Павловичъ, 1685 — 1768, внукъ барона Шафи-
рова; адъютантъ Петра I во время Полтавской битвы; въ 1715 г.—посланникъ
при дворѣ императора Карла VI; вслѣдствіе участія въ заговорѣ царевича
Алексѣя бѣжалъ изъ Россіи и умеръ въ Женевѣ. См. Дневникъ Крамера въ
Русск. Стар., ХЫѴ, 189.
“**) ТНёосіоге сіе Заиззиге, 1767 —1845, сынъ знаменитаго натуралиста.
351
76.
Я уже очень давно не получалъ никакого извѣстія отъ матушки
и весьма о ней безпокоенъ; я бы весьма радъ былъ, ежели бы вы
меня изъ онаго вывели; я васъ покорно прошу, чтобы въ буду-
щемъ вашемъ письмѣ мнѣ о ней что-нибудь написали.
Мы здѣсь начали ходить въ одинъ астрономическій курсъ; сія
наука очень пріятна, но и очень трудна; однако, мы до сихъ поръ,
съ помощью господина Ромма, все превозмогли. Оный курсъ даетъ
господинъ профессоръ Мале, тотъ самый, который былъ въ Россіи
для наблюденія перехода Венеры надъ солнцемъ. Изо всѣхъ кур-
совъ, которымъ мы здѣсь слѣдуемъ, — физическій больше всѣхъ
нравится, потамъ астрономическій, а наконецъ химическій.
Я сегодня здѣсь былъ на погребеніи госпожи Веселовской *),
жены того, который былъ въ Вѣнѣ посланникомъ при Петрѣ
Первомъ.
Февраля 7 дня
1787 г.
Женева.
77.
Я очень былъ радъ, узнавъ, что Кинбурнъ не взятъ; мы здѣсь
читали въ вѣдомостяхъ, будто-бы взятъ былъ, и будто-бы весь
гарнизонъ русскій, въ немъ находящійся, былъ побитъ на-голову,
а генералъ Суворовъ умерщвленъ отвореніемъ жилъ. Я прошу
Бога каждый день, чтобы сія война поскорѣе кончилась и къ
нашей славѣ.
Мы здѣсь имѣемъ весьма хорошую погоду и очень теплую,
такъ что нельзя подумать, что мы теперь уже въ декабрѣ.
Ноября 30 дня
1787 г.
Женева.
*) Маріанна, рожд. Фабри, дочь женевскаго синдика Петра Фабри, 8еі§пеиг
сіе ГАіге Іа ѴіИе.
352
78.
Я вамъ сдѣлаю просьбу, которая вѣрно васъ удивитъ: я съ
тѣхъ поръ, какъ услышалъ, что война съ турками началась, чрез-
вычайно желаю ѣхать въ Россію, дабы мнѣ соединиться съ полкомъ,
и васъ покорно прошу мнѣ оное дозволить. Во Франціи одинъ
12-лѣтній юноша былъ удостоенъ ордена святого Людовика, а мнѣ
уже скоро будетъ іб лѣтъ *). Война въ моемъ отечествѣ, а я не
ѣду служить въ моемъ мѣстѣ; мнѣ стыдно здѣсь мундиръ носить.
Всѣ меня спрашиваютъ, ежели я не долженъ ѣхать на войну, и
всѣ удивляются, когда я отвѣчаю — нѣтъ. Нѣсколько изъ нашихъ
молодыхъ, какъ-то графъ Шуваловъ и братъ мой Александръ
Сергѣевичъ **), поѣхали въ армію, они почти не старше меня, а
особливо братъ мой, объ которомъ, ежели помните, говорили, что
ему быть камеръ-юнкеромъ, а мнѣ военнымъ; но онъ поѣхалъ въ
армію, а я здѣсь остаюсь, что меня оскорбляетъ. Ежели вы будете
согласны на мое желаніе, то я васъ прошу купить 3 или 4 лошади;
я бы желалъ, чтобы онѣ не были очень стары, къ огню привычны,
а особливо, чтобы онѣ были не крѣпки въ головѣ и послушны.
Когда мы были въ Украйнѣ, у графа Петра Александровича Румян-
цева, то онъ обѣщалъ взять меня адъютантомъ; ежели-бы я смѣлъ
чаять это, я бы весьма былъ счастливъ. Я васъ покорно прошу
разсмотрѣть просьбу, которую я вамъ дѣлаю, не такъ, какъ шутку.
Вы не можете вообразить, какую радость вы мнѣ учините, позво-
ливши ѣхать.
Февраля 23 дня
Марта 5 дня
1788 г.
Женева.
*) Неложное свидѣтельство, что гр. П. А. Строгановъ родился въ 1772 г.,
если въ 1788 г. ему было іб лѣтъ.
*•) Сынъ барона Сергѣя Николаевича Строганова, | 1815 г. (см. родо-
словную).
353
23
79.
Я весьма сожалѣю о смерти дядюшки; это великая потеря для
всей его фамиліи, а наиболѣе для братца *) весьма несчастливо, что
ему должно оставить свои ученія въ такое время, въ которое они
ему болыную-бъ пользу могли принести. Я чувствую, что сія потеря
должна и васъ весьма оскорблять, а особливо нечаянностью, ибо
дядюшка померъ въ такихъ лѣтахъ, въ которыхъ обыкновенно
человѣкъ бываетъ крѣпче. Но надобно думать, что сіе къ лучшему
сдѣлано, ибо Богъ ничего не дѣлаетъ, которое бы не было весьма
хорошо, въ Коего вѣра тѣмъ весьма утѣшительна, что, ежели съ
одной стороны мы оскорблены чѣмъ-нибудь, можемъ съ другой
насъ утѣшать тѣмъ, что противное тому хуже-бъ было. Мы здѣсь
видѣли господина (іе Заиззпге, который меня просилъ вамъ свое
почтеніе объявить.
Марта з і дня
Апрѣля іі дня
1789 г.
Парижъ.
80.
Мы теперь у графини З’НагѵіПе, съ пять дней тому назадъ;
мы позволились быть такъ долго раздѣлены отъ нашихъ масте-
ровъ, потому что, какъ мы были долго отдалены отъ графини,
желали ее видѣть. Я получилъ около восьми дней тому назадъ
портретъ очаковскаго паши и письмо, которое вы мнѣ сдѣлали
честь написать, къ чему я вамъ весьма благодаренъ. Я буду дѣлать
все, что въ моей возможности будетъ, чтобы продолжать быть
достойнымъ вашей ко мнѣ любви и вашихъ милостей. Мы иногда
*) Двоюроднаго—баронъ, позже графъ, Григорій Александровичъ Стро-
гановъ (см. выше, стр. 62).
354
ходимъ въ Парижѣ къ тетушкѣ, княгинѣ Шаховской; послѣдній
разъ, что мы у нея были, она была больна *). Братъ поѣхалъ апрѣля
30-го дня; мнѣ было весьма жалко отъ него отставаться.
Мая 14 (25) дня
1789 г.
Ьа Тгоиззе.
81.
Я не упускаю случай, который мнѣ даетъ отъѣздъ въ Россію
господина ЬеЬеаи, вамъ не писавши, и чрезъ что скажу, что мы
получили отъ васъ нѣсколько дней тому назадъ одно письмо,
писанное отъ 23-го сентября; оно оставалось по сіе время у нашего
посланника.
Мы здѣсь имѣемъ весьма дождливое время, что заставляетъ
опасаться великаго голода, который уже причинилъ во многихъ
городахъ бунты. Теперь въ Парижѣ есть премножество войскъ
собрано, чтобы отъ возмущеній удерживать народъ, который вездѣ
ужасно бѣденъ.
Іюня 15 (26) дня
1789 г.
Парижъ.
82.
Мы еще никакихъ извѣстій ни отъ васъ, ни отъ братца не
имѣемъ. Ежели вы не здоровы, то я удивляюсь, что братецъ ни
о васъ, ни о себѣ не хочетъ увѣдомить насъ; онъ, мнѣ кажется,
не можетъ имѣть столько дѣлъ, чтобъ ни слова написать не могъ.
Покорно васъ прошу намъ писать, ежели вы можете, а въ про-
тивномъ же случаѣ покорно прошу сказать братцу, чтобъ онъ къ
намъ писалъ.
*) О болѣзни княгини Варвары Александровны Шаховской, рожд. гра-
фини Строгановой, см. выше, стр. 232.
355
23*
Вы, можетъ-быть, уже знаете о бывшемъ въ Парижѣ смятеніи
и вы, можетъ-быть, неспокойны о насъ; но ничего не опасайтесь,
ибо теперь все весьма мирно.
Іюля 9 дня ѵ. 8Г.
1789 г.
Парижъ.
83.
Мы получили нѣсколько дней тому назадъ письмо отъ васъ,
и я весьма радъ видѣть, что вы здоровы.
Мы недавно ходили смотрѣть Бастилію, которая, какъ вы, вѣрно,
знаете, была въ послѣднемъ возмущеніи парижцами приступомъ
взята, и по взятіи оной было тѣми же парижцами рѣшено, чтобы
ее сломать, что теперь и исполняютъ; всѣмъ позволено туда вхо-
дить, когда работниковъ нѣтъ, то-есть ежедневно, послѣ семи
часовъ вечера и по воскресеньямъ; мы видѣли тамъ нѣсколько
тюремъ, снабженныхъ однимъ комелькомъ, стуломъ, столикомъ,
одной постелью и однимъ судномъ въ той же самой комнатѣ; онѣ
освѣщены однимъ окномъ сквозь стѣну, шести футовъ толщины,
имѣющую три большія желѣзныя рѣшетки. Между прочимъ видѣли
одну тюрьму, которая длины имѣетъ только, чтобъ одному чело-
вѣку лечь, и не имѣетъ болѣе трехъ футовъ ширины; въ уголку
имѣетъ нужникъ и одинъ столикъ безъ стула и безъ постели, но
въ одномъ мѣстѣ съ укрѣпленною въ стѣнѣ желѣзною цѣпью; сія
маленькая комната очень темна; на стѣнахъ оной много очень
написано, но я не могъ ничего разобрать по причинѣ темноты.
Я вамъ не скажу ничего больше о Бастиліи, ибо мы вамъ сдѣ-
лаемъ, можетъ - быть, скоро одну посылку, въ которой я вамъ
много книжекъ пошлю о нынѣшнихъ дѣлахъ, гдѣ найдете объ
оной подробнѣе описано.
Іюля 24 дня
Августа 4 дня
1789 г.
Парижъ.
356
84.
Мы недавно получили отъ васъ одно письмо чрезъ господина
Хотинскаго *), чрезъ которое видѣвъ, что вы здоровы, я весьма
радъ. Недавно мы видѣли здѣсь картины, которыя выставлены въ
Луврѣ; онѣ мнѣ весьма хорошими показались, а особливо портретъ
Роберта, который очень похожъ. Здѣсь жатва, хотя и была хороша,
однакожь весьма трудно достать хлѣба, и не знаютъ, къ чему сіе
приписать; говорятъ, что много вывозятъ для императора (хотя
вывозъ весьма строго запрещенъ); я не знаю, какъ его дѣла съ
турками идутъ; говорятъ, что онъ сдѣлалъ съ ними перемиріе на
8 лѣтъ; я бы весьма желалъ знать что-нибудь вѣрное о войнѣ,
и такъ вы бы намъ сдѣлали великое удовольствіе, что-нибудь о
ней написавши.
Сентября 9 (20) дня
1789 г.
Парижъ.
85.
Я получилъ нѣсколько дней тому назадъ одно письмо отъ
матушки, чрезъ которое, видя, что она здорова, весьма радуюсь.
Она также мнѣ пишетъ, что она намъ послала 24.000 ливровъ,
чтобы выкупить бриліанты; мы уже, сдѣлавъ для того все, что
нужно, ихъ выкупили.
Здѣсь все весьма тихо, хлѣбъ не рѣдокъ, какъ былъ прежде,
и такъ народъ не бунтуется. Зима уже начинается, ибо есть нѣ-
сколько времени, какъ по ночамъ мерзнетъ.
•) Николай Константиновичъ, 1727 — 1798, съ 1756 г. служилъ при
русскомъ посольствѣ въ Парижѣ; съ 1768 по 1784 г. — повѣренный въ
дѣлахъ.
357
Покорно васъ прошу отправить въ Москву письмо, которое я
при семъ присовокупляю для матушки.
Сентября 23 дня
Октября 4 дня
1789 г.
Парижъ.
86.
Мы получили нѣсколько дней тому назадъ одно письмо отъ васъ,
въ которомъ вы намъ показываете о насъ безпокойство; но теперь
Парижъ весьма спокоенъ; мѣры, которыя взялъ маркизъ сіе Ьа
Рауепе *) для сего, не оставляютъ никакого страха для совер-
шеннаго мира. Нынѣшніе мятежи меня ни подъ какимъ видомъ не
удивляютъ, но, напротивъ, кажутся весьма натуральными, ибо фран-
цузскій народъ перемѣняетъ свою сопзгкшіоп, что и причиняетъ
великое множество недовольныхъ, которые думаютъ привести паки
древнюю, чрезъ оные; они желаютъ внутренней войны, и есть
многіе, кои боятся, чтобъ она не случилась, но я съ господи-
номъ Роммомъ думаю, что это совсѣмъ безъ основанія, по хорошимъ
мѣрамъ, которыя противъ нея взяты.
Недавно, что было еще въ Парижѣ великое смятеніе, причи-
ненное однимъ пиромъ, даннымъ королевскими лейбъ-гвардіями,
въ которомъ они произносили въ присутствіи короля и королевы
многія ругательства противъ І’АззетЫёе Кагіопаіе и народнаго банта,
который есть синяго, краснаго и бѣлаго цвѣтовъ, бросивъ его
подъ ноги, и тѣмъ вооружили противъ себя около 13.000 чело-
вѣкъ изъ парижскаго гражданскаго войска, пришедшихъ въ Вер-
салію подъ предводительствомъ маркиза йе Ьа Рауепе. Сіи послѣдніе
*) СіІЬеп Моііег, шагциіз <іе Ьа Рауеііе, 1757—1834, былъ въ то время
командующимъ національною гвардіей и защитилъ королевскую фамилію въ
тяжелые для нея дни 5 и б октября 1789 г.
358
ихъ просьбами принудили короля со всею его фамиліею переѣхать
въ Парижъ, гдѣ онъ и пребываетъ въ Тиііегіез, охраняемъ граж-
данскимъ войскомъ, а не лейбъ-гвардіями; съ тѣхъ поръ все въ
Парижѣ въ совершенномъ мирѣ. Ь’АззетЫёе ЭДагіопаІе также отнынѣ
пребудетъ въ Парижѣ. Я вамъ совѣтую не тревожиться о насъ,
ибо я увѣренъ, что нечего бояться.
Господинъ Роммъ не можетъ вамъ теперь писать, онъ прика-
залъ вамъ приписать свой поклонъ. Я при семъ прилагаю явочное
письмо о посылкѣ, вамъ уже извѣстной.
Октября 4 (15) дня
1789 г.
Парижъ.
87.
Я здѣсь слышалъ, что былъ великій бунтъ въ Москвѣ, но что
его скоро утишили; великое несчастіе бы было, чтобъ къ двумъ
иностраннымъ войнамъ присовокупились еще внутренніе мятежи,
но надобно чаять, что всѣ несчастія не совокупятся вдругъ оскор-
бить Россію. Я бы весьма желалъ, чтобъ новый годъ, въ который
вошли, и съ коимъ я имѣю честь васъ поздравить, былъ не столь
мятеженъ, какъ прошедшій, что предвѣщается по крайней мѣрѣ
для здѣшней земли, ибо, хоть иногда и приключаются маленькіе
мятежи, но тотчасъ и утихаютъ, и теперь не только въ Парижѣ,
но и въ провинціяхъ все въ мирѣ.
Января 14 (25) дня
1790 г.
Парижъ.
88.
Здѣсь миръ отъ часу больше утверждается и теперь основанъ
непоколебимымъ образомъ чрезъ поступокъ короля его пришествіемъ
і ГАазетЫёе Кагіопаіе, отъ коихъ поръ весь Парижъ въ преве-
359
ликой радости; вездѣ поютъ молебны, даже и посреди площади
Карусельской пѣли и присягаютъ всенародію, законамъ и королю,
какъ мужчины, такъ и женщины. Въ рѣчи короля й ГАззетЫёе
Кагіопаіе примѣтили особливо сіи слова: «Се Ьоп реиріе 4111 т’езі
зі сЬег, еі сіот оп те сій дие )е зиіз аітё диапсі оп ѵеиг те
сопзоіег сіе тез реіпез». Но вы все это подробнѣе увидите въ вѣ-
домостяхъ.
Я здѣсь слышалъ, что наша государыня больна, и, не знавши,
ежели это правда, васъ покорно прошу не оставить меня въ
незнаніи о семъ.
Января 28 дня
Февраля 8 дня
1790 г.
Парижъ.
89.
Мы получили вчера отъ васъ письмо, чрезъ которое вы насъ
увѣдомляете, что господинъ Демишель выѣхалъ уже изъ Петер-
бурга; мы, вѣрно, его увидимъ прежде 15-ти дней.
Я весьма радъ былъ увидѣть въ вашемъ письмѣ, что сказано
ложно о смятеніи, въ Москвѣ бывшемъ; это-бы было великое
несчастіе, ежели-бъ во время, когда мы имѣемъ двѣ войны на ру-
кахъ, еще-бъ внутренній мятежъ случился. Говорятъ здѣсь, что
теперь есть возмущеніе въ Польшѣ, и что поляки перемѣняютъ
нѣкоторыя части ихъ сопзйшіоп; а въ нѣмецкой землѣ смерть
императора причиняетъ не мало шуму, и такъ почти вся Европа
въ безпокойствѣ, а мы здѣсь въ превеликомъ мирѣ.
Марта 12 (23) дня
1790 г.
Парижъ.
360
90.
Гр. А. С. Строгановъ сыну.
Ви 2і ЗеріетЬге 1790.
Ѵоіге геіоиг (іапз ѵоіге раігіе ёіапі (іапз се тотепі-сі аЬзоІи-
тепі пёсеззаіге, топ сЬег йіз, ]’аі ехрёйіё роиг сеі ейеі ѵоіге соизіп,
Мопзіеиг (іе КоѵозіІізоГ диі ѵоиз гетеііга іа ргёзепіе. Ѵоиз рагіігег
запз іагсіег аѵес Іиі, іі ѵоиз ассотрадпега, еі, сотте с’езі ип Ьотте
Ьоппёіе, заде еі ргигіеш, ]е Іиі аі ассогііё іоиіе та сопйапсе еі )е
ѵоиз соп]иге, топ сЬег йіз, (іе іиі ассогсіег іоиіе іа ѵбіге, (іе зиіѵге
зез сопзеІІз, іі езі топ аті, іі зега аззигётепі іе ѵоіге. }’аі іпГогтё
М. Котте (іез гаізопз диі те рогіепі й Гаіге Іа сіётагсЬе дие
Іе Гаіз; і’аііепсіз іе тотепі (іе ѵоиз етЬгаззег аѵес Іа ріиз ѵіѵе ітра-
ііепсе. Айіеи, і Ѵіеппе ѵоиз аигех (іе тез поиѵеііез иііёгіеигез.
Ье 7 }иі11еі
1790. ________________
Гр. П. А. Строгановъ отцу.
91.
Уже около трехъ мѣсяцевъ, какъ мы отъ васъ никакого
извѣстія не получаемъ, для чего находимся въ великомъ безпо-
койствіи и васъ всепокорно просимъ изъ онаго вывести, къ намъ
написавши.
Я читалъ здѣсь въ вѣдомостяхъ, что было въ Петербургѣ
великое празднество на случай мира, заключеннаго со Швеціею, и
всегда съ удовольствіемъ слушаю, что радуются для одного при-
миренія; я это больше люблю, нежели радованія, которыя иногда
дѣлаютъ для одной побѣды, въ которой по большей части по-
бѣждающій теряетъ столько-жь, сколько и побѣжденный. Я слы-
шалъ также, что помирились съ турками, что весьма желательно.
Мы получили недавно вторую часть Нога гоззіса.
361
92.
Сколь скоро, что господинъ Роммъ и я, бывъ въ Оверніи, узнали,
что вы послали Николая Николаевича Новосильцова съ письмами
для насъ, то мы и поѣхали на его встрѣчу въ Парижъ, гдѣ я
получилъ ваше письмо и не безъ печали въ немъ читалъ, что
мнѣ надобно разстаться съ господиномъ Роммомъ, послѣ двѣнадцати-
годового сожитія; но сіе повелѣніе, сколь ни тягостно для меня,
вы не должны сомнѣваться о моемъ повиновеніи и будьте увѣрены,
что все пожертвую, когда надобно будетъ исполнить ваши по-
велѣнія.
Ежели я вамъ не писалъ изъ Парижа, это для того, что суеты
очень скораго отъѣзда мнѣ не дали времени.
Мы пріѣхали сюда сего утра, въ добромъ здоровьи; наша коляска
въ такомъ худомъ состояніи, что мы принуждены ее здѣсь оста-
вить и другую купить. Мы думаемъ ѣхать отсюда въ Вѣну столь
скоро, сколь намъ можно будетъ, и что можетъ случиться 4-го дня
сего мѣсяца по старому штилю; я вамъ буду писать изъ Вѣны.
Покорно прошу извинить меня передъ сестрицею, я не имѣю
времени ей писать; прошу васъ тоже благодарить Павла Павловича
за письмо, которое онъ мнѣ прислалъ съ Николаемъ Николаевичемъ.
Декабря і (12) дня
1790 г.
Страсбургъ.
Гр. А. С. Строгановъ сыну.
93.
Пи 31 ОсіоЬге 1794.
Ѵоз Іеіігез те рагѵіеппепі ігёз ехасіетет, тез сЬегз епЕапіз,
)е зиіз Ьіеп аізе Не заѵоіг дие ѵоиз ѵоиз рогіея іоиз. Ьіеп; диапЗ
т’аппопсегея-ѵоиз ѵоіге геіоиг?
362
Ѵоиз заѵег Зё)А запз <1оигс Іе таІЬеиг, диі езі агтіѵё А Ѵаіёгіеп
2оиЬоѵл Аргёз аѵоіг строггё ип аѵапіа^е сопзіЗёгаЫе зиг Іез еппе-
іпіз еі Іез аѵоіг сЬаззёз аи-ЗеІА (іи Вои§, іі а еи Іа )атЬе етропёе
раг ип Ьоиіеі; оп а ёіё оЫі§ё (іе Іиі Гаіге Гатриіаііоп зиг Іе сЬатр
<іе Ьаіаіііе, диоідие З’аргёз Іез Зегпіёгез поиѵеііез, рапіез ігоіз )оигз
аргёз сеі ассіЗепі, диі з’ассогЗепі іоиіез А (ііге, ди’іі у а Іа ріиз
дгапЗе езрёгапсе, ди’іі п’еп тоигга роіпі; диоіди’оп пе сгаі^пе
роіпі роиг за ѵіе, серепбапі сеіа а іпзрігё ипе вгапЗе ігізіеззе А Іа
Соиг; оиіге Іа Соиг іоиі Іе топЗе Іе ге^гепе А саизе (іе зоп атё-
пііё сі сіи Зёзіг, ди’іі а іои|оигз тагдиё З’оЫідег Іе ріиз сіе топЗе,
ди’іі а ри. Оп іиі а епѵоуё Іе согсіоп (іе Заіпі-АпЗгё, диі рогге
аѵес зоі Іе сісге (іе Ііеиіепапі-^ёпёгаІ. Ье ргіпсе сіе Ыаззаи а ЗетапЗё
еі оЬіепи зоп сопдё, аѵес Іа сопіІпиаііоп (Іе іоиз зез арроіпіетепіз.
Мез гезресіз аи ргіпсе еі А Іа ргіпсеззе; ;е пе тапдиегаі раз З’ёіге
А ГаЙйі <іе іоиз Іез соиггіегз, диі ѵіепЗгопі (іе Гаппёе, еі з’іі у а
сіез Іеіігез роиг еих, ;е пе тапдиегаі раз (іе Іез Іеиг Гаіге іепіг.
Ѵоиз аѵег репіи, топ сЬег аті, ип Зез ріиз Ьеаих сИеѵаих Зе
ѵоіге апеіа^е; іі а ёіё пеиГ )оигз таІаЗе, А се ди’оп т’а Зіі.
ѵоиз аѵоие, дие )е пе зиіз раз ігор сопіепі Зе ѵоіге КоЬегі; оп
Зіі ди’іі Зоппе сопііпиеііетепі Зез тёЗесіпез А ѵоз сЬеѵаих, еі сеіа
роиг ди’ііз п’епдгаіззепі роіпі; іі ѵаиЗгаіі іпЯпітепі тіеих Іеиг Гаіге
Гаіге ріиз зоиѵепі Зи тоиѵетепі. епйп, топ аті, ѵоиз Гегег ІА-Зеззиз
се дие ѵоиз іи^егех А ргороз. АЗіеи, тез Ьопз атіз, )е ѵоиз етЬгаззе
Зе іоиі топ соеиг еі Зоппе та ЬёпёЗісііоп А М. АІехапЗге.
94.
Ви 14 ЫоѵетЬге 1794.
}е те зиіз асдиіпё Зе ѵоіге соттіззіоп ѵіз-А-ѵіз Зи §гапЗ сЬат-
Ьеііап, топ сЬег йіз. И ѵоиз ассогЗе ипе ргоіоп^аііоп, таіз тоі,
топ сЬег аті, тоі диі ѵоиз зиіз З’ипе ріиз ^гапЗе ітропапсе,
диоідие )’е пе зоіз раз ип ^гап^ Зе Іа Соиг, і’езрёге ёіге ип ргаги!
363
сіапз ѵоіге соеиг, )е ѵоиз ргіе сіе пе раз гагсіег ігор 1оп§іетрз. Ьа
поиѵеііе оЕйсіеііе (іе Іа ргізе сіе Ѵагзоѵіе, циі гіоіс ѵепіг раг Іа ѵоіе
(іи тагёскаі, еі сіопг Іе §ёпёга! ІзІепіеЕ сіоіі ёіге Іе рогіеиг, п’езі
роіпі епсоге ѵепие; оп езі Еогі іпциіеі зиг се диі реиі геіаніег зоп
аггіѵёе, оп з’аііепсі роиг се іетрз-ІА А сіе ^гапсіез §гасез. Вііез-тоі,
тез Ьопз атіз, іа сіепііііоп пе зе Еаіі-еііе раз зепііг а Аіехапсіге?
№ те сасЬег раз, тез атіз, се ци’іі еп аггіѵе, ]е ѵеих іоиі заѵоіг.
Асііеи, топ йіз, асііеи, Зоркіе, ]е ѵоиз етЬгаззе Ьіеп іепсігетепі
юиз ігоіз.
95.
Ви 25 ЫоѵетЬге 1794.
Епйп і’аі ге$и Ьіег аѵес Іа ріиз §гапсіе заіізЕасііоп ѵоіге іеііге
раг Іациеііе ѵоиз т’аппопсег іез Ьеигеизез соисЬез (іе Мте Аргахіпе;
]е Іеиг еп Гаіз тез ѵіѵез Еёіісііаііопз, аіпзі ци’А іоиіе Іа Гатіііе. Оиапсі
гесеѵгаі-)е І’а^гёаЫе поиѵеііе (іе ѵоіге геіоиг? ]’аі ге$и іоиіез ѵоз
іеіігез ігёз ехасіетет; раг сопзёциепі, )е п’аі раз еи Ііеи сіе те
ріаіпсіге сіе ѵоіге ехасіііисіе, аиззі ]‘е пе т’еп зиіз роіпі ріаіпі А
Мте Оііѵіег, ]е Іиі аі сііі зітріетепі, ци’іі у аѵаіі циеіциез розіез,
цие Зоркіе п’аѵаіі гіеп ёсгіі сіапз ѵоз Іеіігез, і’ёіаіз іпциіеі зиг за
запіё, еі се Ейі аіогз, цие ]’е Іиі ёсгіѵіз. Аѵапі-Ьіег, )оиг сіе та Еёіе,
І’аі еи іоиі ріеіп сіе топсіе сЬег тоі, іе п’аѵаіз іпѵііё серепсіапі
регзоппе. Мез піёсез, Іез Ветісіой еі Іез ргіпсеззез МепсЬікой, сіе
тёте цие Іез ЫоѵозіІігоЯ’ т’опі Еаіі ипе зигргізе сЬагтапіе раг ип
реііі зресіасіе зиг ип іЬёаіге, сігеззё репсіапі цие і’ёіаіз А Іа Соиг,
сіапз та заііе А тап§ег раг іе Ьоп еі ехсеііепі Апсігё, циі зе теі
еп циаіге іоиіез Іез Гоіз ци’іі реиі те ргосигег циеіцие ріаізіг. Ье
зресіасіе а ёіё іегтіпё, аи дгапсі ёіоппетепі сіе Юиз Іез зресіаіеигз,
раг ип )о1і Ьаііеі сіоппё раг Іез реіііз — Зоркіе еі Іе скагтапі
Реііпка. Асііеи, тез Ьопз атіз, с’езі аззег Ьаѵагсіег аѵес ѵоиз зиг
ипе сЬозе аиззі реи іпіёгеззапіе. II п’у а ргезцие роіпі еи сі’аѵап-
364
сетепіз Ьіег, іі п’у а еи дие сіпд Ііеиіепапі-^ёпёгаих (іе Гаігз, заѵоіг:
8сЬеѵіісЬ, ВоЬогікіпе, Кпоггіп§, АгЬепей- еі Іе ргіпсе ЗісЬегЬаіоіГ,
§оиѵегпеиг (іе ѴіЬоиг§; 7 §ёпёгаих-та)ог8 еі 14 Ьгі§а<ііегз.
96.
Ои і ОёсетЬге 1794.
Уезрёге, тез сЬегз атіз, дие ѵоиз ргепЛгег рап А се диі т’езі
аггіѵё Ьіег, )оиг Зе Зі-АпсІгё. $а Ма)езіё ГІтрёгаігісе, диоідие
таЫе, (Іапз зоп Ііі, (І’ипе Яихіоп, диі Іа Гаіі Ьеаисоир зоийгіг, а еи
Іа Ьопіё (іе те Яоппег І’опіге (іе 8і-Ап<ігё еі раг сопзёдиепі аиззі
сеіиі (іе 8і-АІехапЗге. Оапз сеііе рготоііоп, а іадиеііе ;е пе
т’аііепЯаіз раз (іи іоиі, і’аі еи роиг сотра§поп М. Гатігаі 8іпіаѵіпе.
}е ѵоиз )иге, дие ]‘е пе т’аііепЛаіз раз (іи іоиі А сеіа се )оиг-1А;
серепЗапІ Іе зоіг і’аі сіёіА раги аи Ьаі еп ЬаЬіі (і’опіге; сеіа ѵоиз
рагаііга зіпдиііег, Іе тоі (іе Гёпі^те с’езі дие с’ёіаіі ГЬаЬіі Ли
ргіпсе Керпіпе; Іа ргіпсеззе те Га епѵоуё, еі іі т’аііаіі аи тіеих.
ІТпе сЬозе, диі т’а Ьіеп іоисЬё, с’езі Іе ріаізіг дие та рготоііоп
а Гаіі а іоиі Іе топііе, еі Іез тагдиез (іе заіізГасііоп, ди’оп т’еп а
(іоппёез; ди’іі езі (іоих (І’ёіге аітё! АЛіеи, тез атіз, і’аі Ьіеп (іи
топЛе сЬег тоі.
97.
Ои іі ОёсетЬге 1794.
]е ргойіе, топ сЬег аті, (іи Лёрагі Ле М. Наск роиг ѵоиз Лоппег
сіе тез поиѵеііез; еііез зопі Ьоппез, §гасе аи Сіеі; А та іоих ргёз,
диі і’езрёге пе те диіііега раз Ле зі іоі, ;е те рогіе аи тіеих. Ьез
поиѵеііез (іе іа (іепііііоп Л’АІехапЛге т’іпдиіёіепі ип реи, )е і’аѵоие;
соттепі Гегех-ѵоиз роиг зоп ѵоуа§е Ле геіоиг? }изди’А ргёзепі, ѵоиз
те тагдиег, та сЬёге 8орЬіе, ди’іі п’у а роіпі Ле таиѵаіз зутрібтез,
І’езрёге ди’іі п’у еп аига роіпі поп ріиз раг Іа зиііе. Маіз серепЛапі,
365
се зопі (Іез сігсопзіапсез ой Іез епГапіз опі ипе запіё ріиз сііапсеіапіе;
тагдиег-тоі, ;е ѵоиз еп соп]‘иге, іоиіез Іез ргёсаиііопз дие ѵоиз
ргепЗгег роиг зоп геіоиг, еі оп п’еп заигаіі ігор ргепЗге. і’аі ргёѵепи
ѵоз Зёзігз, топ сЬег йіз, іоисііапі АпЗгё *), саг с’ёіаіепі аиззі Іез
тіепз; іі з’езі Зё)А ргёзепіё а ГАсаЗётіе, еі і’езрёге, ди’ип сіе сез
Іоигз, іі у зега а§гё§ё. М. РаиІ Роіеткіпе езі аггіѵё ісі сіе Ѵагзоѵіе,
іі а аррогіё іоиз Іез Зёіаііз зиг Іа ргізе сіе сеііе сарііаіе Зи )аЗіз
Коуаите сіе Ро1о§пе; оп сііі дие Іоиз Іез ѵоіопіаігез зопі гесот-
тапсіёз. Ье ргіпсе Вагіаііпзку езі ѵепи аѵес Іиі, оп еп сііі Ьеаисоир
сіе Ьіеп, таіз іі п’а раз епсоге ѵи 1’Ітрёгаігісе, рагее ди’еііе пе зоп
роіпі, серепсіапі еііе зе рогіе сіе тіеих еп тіеих. АЗіеи, тез Ьопз
атіз, іе ѵоиз етЬгаззе; диапсі ѵоиз ѵеггаі-}е сіопс?
Мез сотріітепіз а іоиіе Іа Гатіііе, гетегсіег-1а сіе Іа рагі, ди’еііе
а Ьіеп ѵоиіи ргепсіге а та поиѵеііе сіёсогаііоп.
і’епѵоіе Ьиіі Ііѵгез бе Ьоп іаЬас а топ ехееііепі аті М. Зе РаЫеп.
ВогогЗіпе Ьогпапі Іе соигз Зе зез §а1апіегіез епйп, Запз реи іі зе
тагіе. Оеѵіпег а диі — )е ѵоиз Іе Зоппе еп сепі — а Мте Іа
сотіеззе Зи Мопіау, сеііе Зопі Іе тагі а ёіё сгодиё а Ьеііез Зепіз
Запз Іе соттепсетепі Зе Іа Кёѵоіиііоп; ііз теіігопі Іеигз Зеих гіепз
епзетЫе, сеіа Гега реиі-ёіге диеідие сЬозе.
98.
Ои 22 ОёсетЬге 1794.
РагЗоп, тез сЬегз епГапіз, Зе се дие сеііе Гоіз-сі і’аі іагЗё Зе
ѵоиз ёсгіге; ]е пе ѵоиз еп Зігаі раз Іа гаізоп, іі зиЖі дие ѵоиз
.засЬіех, дие се п’езі раз роиг саизе Зе таІаЗіе. Ее ргіпсе Вогіз езі
ѵепи те ѵоіг Ьіег, іі т’а аррогіё Зе Ьоппез поиѵеііез Зе ѵоиз еі
Гезрёгапсе Зе ѵоиз геѵоіг Ьіепібі; ѵоиз зепіег Ьіеп, сотЬіеп сеіа те
Гаіі ріаізіг. Маіз еп тёте іетрз ипе сЬозе т’іпдиіёіе, — с’езі 1’ёіаі
*) Воронихинъ.
366
З’АІехапЗге; іі т’а Зіі дие Іе реііі Запх се тотепі Гаіхаіі «іез «іепіз;
диоідие, хиіѵапі се дие ѵоих т’аѵег ёсгіі, іі хе рогіе аѵес сеіа аххех
Ьіеп, сеіа п’етрёсЬе рах, ди’іі пе хоіі Запх ип ёіаі сіе хоиЯгапсе; аи
пот Зе Віеи, ргепег Юиіех Іех ргёсаиііопх іта§іпаЫех. Запх сіоиіе
ѵоих Гаигіег Гаіі хапх сеіа, таіх іі т’ехі рагЗоппаЫе Зе ѵоих еп
рагіег. АЬ, хі ѵоих хаѵіег, сотЬіеп, іоих Іех ігоіх, ѵоих т’ёіех сЬегх!
}е ѵоих хегге іоих сопіге топ соеиг еі ѵоих Зоппе та ЬёпёЗісііоп
раіегпеііе. Ь’айаіге З’АпЗгё ехі Зё)А іегтіпёе, еі, а поіге сопіепіетепі
тиіиеі, іі а ёіё а^гё^ё а ГАсаЗётіе; а ѵоіге аггіѵёе ]е ѵоих Іе ргё-
хепіегаі еп ипіГогте.
Оп х’аііепЗ аи ргетіег Зе }апѵіег а Зе §гапЗх аѵапсетепіх Запх
Іе тііііаіге, Іе сіѵіі еі й Іа Соиг. АЗіеи, тех атіх, тех сотріітепіх
а Іа Гатіііе.
Конецъ перваго тома.

СПИСОКЪ ИЛЛЮСТРАЦІЙ.
СТР.
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ въ эпоху
реформъ, съ портрета БеЬгип.........................передъ III
Графиня Анна Михайловна Строганова, рожденная
гр. Воронцова..................................послѣ 12
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ .... » 14
Графиня Екатерина Петровна Строганова, рожденная
кн. Трубецкая, съ оригинала Лампи..................» іб
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ съ супругой
Екатериной Петровной и дѣтьми Петромъ и Наталіей » 18
Графъ Александръ Сергѣевичъ Строгановъ .... » 26
Картинная галлерея графа Александра Сергѣевича Стро-
ганова, съ акварели Воронихина.....................» 32
Письмо графа Александра Сергѣевича Строганова сыну
Павлу съ отцовскимъ наставленіемъ, хранящееся до-
нынѣ въ родѣ Строгановыхъ.......................» 34
СіІЬегі Котте......................................... » 40
Графъ Павелъ Александровичъ Строгановъ мальчикомъ » 54
Баронъ Григорій Александровичъ Строгановъ 17 лѣтъ » 56
Андрей Никифоровичъ Воронихинъ.....................» 58
Баронъ Григорій Александровичъ Строгановъ въ моло-
дыхъ годахъ........................................» 62
— 369 — 24
СТР.
Княгиня Наталія Петровна Голицына, рожденная Чер-
нышева, мать графини Софіи Владиміровны Строга-
новой (К.О8ІІП, 1777)..............................послѣ 88
Графъ Павелъ Александровичъ и графиня Софія Вла-
диміровна Строгановы въ молодости..................» 90
Графиня Софія Владиміровна Строганова съ сыномъ
Александромъ (ЬеЬгип)..............................» 92
Графъ Александръ Павловичъ Строгановъ ребенкомъ . » 94
Графъ Александръ Романовичъ Воронцовъ, канцлеръ . » юо
Императоръ Александръ I въ молодости...............» 104
Императоръ Александръ I........................... » 126
Могила графа Павла Александровича Строганова на
кладбищѣ Александро-Невской лавры..................» 206
Графъ Григорій Александровичъ Строгановъ .... » 214
Баронесса Анна Сергѣевна Строганова, рожд. кн. Тру-
бецкая, первая супруга барона Григорія Александро-
вича ...........................................» 216
Графиня Юлія Петровна Строганова, рожд. Д’Альмеда,
вторая супруга Григорія Александровича Строганова » 218
Графъ Сергѣй Григорьевичъ Строгановъ въ молодости » 220
Графиня Наталія Павловна Строганова, супруга графа
Сергѣя Григорьевича................................» 222
370
СПИСОКЪ ИЗДАНІЙ,
УПОМИНАЕМЫХЪ ВЪ ИЗСЛѢДОВАНІИ.
Архивъ Г. С.—Архивъ Государственнаго Совѣта. 8 т., Спб., 1869.
Арх. кн. Воронц.—Архивъ князя Воронцова. 40 т., Москва, 1870.
Болотовъ—Жизнь и приключенія Андрея Б. 4 т., Спб., 1870.
Вигель—Записки Филиппа Филипповича В. 7 ч., Москва, 1891.
Сгаіѣогувкі—Мётоігез іи ргіпсе Аіат С. 2 ѵ., Рагіз, 1887.
Державинъ — Полное собраніе сочиненій Г. Р. Д., изд. Грота.
9 т., Спб.
Долгоруковъ—Капище моего сердца, кн. Ив. Мих. Д. Москва, 1891.
Мартенсъ, Ѳ. — Собраніе трактатовъ и конвенцій, заключенныхъ
Россіею съ иностранными державами. 14 т., Спб., 1874.
Михайловскій-Данилевскій — Военная галлерея Зимняго дворца.
Спб., 1849.
Л. С. 3.—Полное собраніе законовъ Россійской имперіи. Спб., 1839.
Пыпинъ, А.— Общественное движеніе въ Россіи при Александрѣ I.
Спб., 1900.
ВоЬівеѣ, С.—Пісгіоппаіге іе Іа Кёѵоіигіоп ег бе ГЕтріге. 2 ѵ., Рагіз, з. а.
Русскій Архивъ, издаваемый при Чертковской Библіотекѣ. Москва,
1863.
371
24*
Русская Старина, ежемѣсячное историческое изданіе. Спб., 1870.
Сборникъ Русскаго Историческаго общества. Спб., 1867.
Сѳредонинъ, 0.—Историческій обзоръ дѣятельности Комитета Ми-
нистровъ. Спб., 1902.
Таіпе, Н.—Ьез огідіпез сіе Іа Ргапсе сопсепірогаіпе. 4 ѵ., Рагіз, 1876.
Шильдѳръ, Н.—Императоръ Александръ I. Его жизнь и царство-
ваніе. 4 т., Спб., 1897.
372
УКАЗАТЕЛЬ
ЛИЧНЫХЪ ИМЕНЪ.
Александра Ѳеодоровна, супруга
императора Николая I—222.
Александръ І-й Павловичъ — 22,
24, 27, 29, 31—33, 88—91, 97—
99, ІОІ —іоб, 109, ПО, 112, 121,
122, 124, 126, 131, 132, І46, 149,
152, 192—194, 206, 214, 215, 217,
219, 233> 253-
Алексѣй Петровичъ, царевичъ —15.
Алопеусъ, Максимъ Максимовичъ —
131, 132.
АпЬаН, Ангальтъ, графъ Ѳедоръ
Евстафьевичъ—245.
Антрегъ, д’Апігаі^иеа—113.
Антуанъ, Ашоіпе—4.
Апраксина, графиня Софья Але-
ксандровна— 18.
Апраксина, графиня Софья Васильев-
на—18.
Апраксинъ, графъ Александръ Але-
ксандровичъ— 18.
Апраксинъ, графъ Ѳедоръ Матвѣе-
вичъ— 347.
Аракчеевъ, графъ Алексѣй Андрее-
вичъ—100, 112, 120, 221.
Арбеневъ, Иванъ Осиповичъ—365.
Баборыкинъ, ВоЬогікіпе, Петръ Ива-
новичъ—365.
Багратіонъ, князь Петръ Ивано-
вичъ— 181 —183.
Балашовъ, Александръ Дмитріе-
вичъ— юо.
Бальменъ, сіе Ваітаіпе, графъ Але-
ксандръ Антоновичъ—245.
Бальменъ, графъ Антонъ Богдано-
вичъ—245.
Вапсі — 292.
Барнавъ, Вагпаѵе, Апгоіпе-}о5ерЬ—69.
Барятинскій, князь Александръ Ива-
новичъ—366.
Батіа, ВаіЬіаг—74.
Батюшковъ, Константинъ Николае-
вичъ—31.
Безбородко, гр. Александръ Андрее-
вичъ—22, іоі, Ю2, 104, 230.
Бекетовъ, Платонъ Петровичъ—115.
Беклешовъ, ВекІезсЬоЯГ, Сергѣй Ан-
дреевичъ— 329.
Бенедиктъ XIV, ЬатЬепіпі—7.
Беннигсенъ, графъ Леонтій Леон-
тьевичъ—178, 179, 187.
Бонапартъ, Вопарапе, см. Наполеонъ.
Бехтѣевъ, Ѳедоръ Дмитріевичъ—іо.
Богдановичъ, Ипполитъ Ѳедоро-
вичъ—23, 46.
Богдановичъ, Модестъ Ивановичъ—
по.
Болье, Веаиііеи, /иІез-ЕтіІе—66.
Боровиковскій, Владиміръ Лукичъ—
23, 30.
Бороздинъ, Андрей Михайловичъ—
366.
373
Бортнянскій, Дмитрій Степано-
вичъ— 23.
Вовс—305, 307, 318.
Бойе, Воуег, Ргап^оіз—39.
ВопгЪоііе, Ріегге—8і.
Воигдеоів, Кісоіаз—8і.
Воигіеіше, СЬагІез-Егап^оіз— 113.
Брнссо, ВгІ55ог Не АѴагѵіІіе, }еап-
Ріегге—68.
Брюсъ, графъ Яковъ Александро-
вичъ—70.
Будбергъ, баронъ Андрей Яковле-
вичъ—124, 125, 134, 139, 146, 150,
168, 170.
Булгаковъ, Александръ Яковлевичъ—
221.
Булгаринъ, Ѳаддей Венедиктовичъ—
207.
Бѣгичевъ, Вё§иісИеГГ, Матвѣй Семе-
новичъ—241, 268, 347, 349.
Бѣлинскій, Виссаріонъ Григорье-
вичъ—24.
Варнекъ, Александръ Григорьевичъ—
23-
Васильевъ, графъ Алексѣй Ивано-
вичъ— II 2.
Васильчикова, Татьяна Васильев-
на—87.
Васильчикова, Татьяна Дмитріевна—
223.
Васильчиковъ, князь Илларіонъ Ва-
сильевичъ—188.
Вернетъ, Ѵегпеі—5, 6, 58, 349.
Веселовская, Маріанна—352.
Веселовскій, Авраамъ Павловичъ—
351.
Весло, Весловскій, см. Веселовскій.
Вигель, Филиппъ Филипповичъ—32,
99, *79-
Видвенъ—202.
Винценгероде, графъ Фердинандъ
Ѳедоровичъ— 187.
Виссакъ, Не Ѵіззас, Магс—39, 42,
48, 63, 6$.
Вольтеръ, Ѵоііаіге—15, 26.
Воронихинъ, Андрей Никифоро-
вичъ—23, 30, 58, 78, 79, 271, 275,
305, 317, Зі8, 320, 349, З66, Зб7-
Воронцова, графиня Анна Карловна—
іЗ-
Воронцова, графиня Анна Михай-
ловна—7, 9, 229.
Воронцова, графиня Елизавета Ро-
мановна— 11.
Воронцовъ, графъ Александръ Ро-
мановичъ—8, 12, 14, юо, юі, юб,
112, 114, 118, 122.
Воронцовъ, графъ Михаилъ Илла-
ріоновичъ—4, 6, 9—13, 229, 230.
Воронцовъ, графъ Михаилъ Семено-
вичъ—138, 139, 147, 186, 187, 189,
217, 219.
Воронцовъ, графъ Романъ Илларіо-
новичъ—12, 13, 22.
Воронцовъ, графъ Семенъ Романо-
вичъ—12, 14, 89, юо, но, IIз,
131 —133, 137—140, 146, 150, 162,
163, 184, 185, 188, 191, 193, 206.
Вязмитиновъ, Сергѣй Козмичъ —
I 12.
Сапгав, Бе—300.
СЬаиііп, Магіе-Мадеіаіпе—82.
Сіёшепѣ, Клеманъ—271, 275, 299.
Соііпіёге, сИеѵаІіег сіе Іа—240, 242—
244.
Соигѵоіаіег—300.
Гальбергъ, Самуилъ Ивановичъ—23.
Герцъ, 8сЫіеіг-Соеги, ІоЬапп, Еи-
згасЬе—20.
Глинка, Сергѣй Николаевичъ—209,
214.
Глинскій, Борисъ Борисовичъ—99.
Гнѣдичъ, Николай Ивановичъ — 23,
31-
Голицына, княгиня Зинаида Ва-
сильевна—18.
Голицына, княгиня Наталья Петров-
на—87, 220.
Голицына, княгиня Татьяна Ва-
сильевна—87.
Голицына, княжна Софья Владимі-
ровна—28, 87, 88.
Голицынъ, князь Александръ Нико-
лаевичъ— 221.
Голицынъ, князь Борисъ Андрее-
вичъ— 366.
Голицынъ, князь Борисъ Владиміро-
вичъ—87, 220, 232.
Голицынъ, князь Василій Сергѣе-
вичъ— 221.
374
Голицынъ, князь Владиміръ Борисо-
вичъ—87.
Голицынъ, князь Дмитрій Владимі-
ровичъ—87, 88, 186, 217, 218, 220.
Голицынъ, князь Дмитрій Михайло-
вичъ—18, 72, 2 $ 2.
Голицынъ, князь Павелъ Павловичъ—
219.
Головина, графиня Варвара Нико-
лаевна—126, 208.
Головкина, графиня Амалія Алексан-
дровна— 549.
Головкина, графиня Екатерина До-
на—15.
Головкина, гр. Екатерина Львовна—
Ч-
Головкинъ, графъ Александръ Але-
ксандровичъ—15, 41.
Головкинъ, графъ Александръ Га-
вриловичъ—15, 41, 43, 246, 272,
286, 317, 321.
Головкинъ, графъ Юрій Алексан-
дровичъ—15.
Голубцовъ, Ѳедоръ Александровичъ—
II2.
Гордѣевъ, Ѳедоръ Гордѣевичъ — 30.
Ооціоп, }еап-Магіе-С1ашіе — 8і.
Гоуэръ, СгапѵіПе Ьеѵезоп Соіѵег,
ІогИ—162, 163, 169.
Гречъ, Николай Ивановичъ—98, 108,
177, 208.
Грибовскій, Адріанъ Моисеевичъ —
20.
Гротъ, Яковъ Карловичъ—25.
Гранвиллъ, СгапѵіПе, }о1іп—139—
142, 171.
Гурьевъ, Дмитрій Александровичъ—
II 2.
Даву, Баѵоиі, ргіпсе «і’ЕсктйЫ—178,
187.
Дарвнлль, графиня, сотіеззе д’Наг-
ѵіііе—40, 42, 43, 305, 316, 321,
354-
Пашіеѣ, М-Ие—34, 2$ о.
ПетісЬеі, см. Мишель.
Демуленъ, Камиль, Везтоиііпз, Ьисіе-
Сатіііе—82.
Державинъ, Гавріилъ Романовичъ—
. 23, 24, 46, юо, и2, 114, и8, 119,
220.
Долгорукій, князь Петръ Петро-
вичъ—123, 132, 134.
Дона, ПоИпа, Екатерина—15.
Дубровинъ, Николай Ѳедоровичъ—
99-
Дюбрейль, ВиЬгешІ-СІіатЬагбеІ,
Ріегге—78—8о, 306.
Дюпонъ, Виропі—40.
Бициввпоу, Егпезі-Вотіпідие—8і.
Евгеній, принцъ Виртембергскій—27.
Егоровъ, Алексѣй Егоровичъ—23.
Екатерина I Алексѣевна—13.
Екатерина П Алексѣевна—6, іо—
12, іб — 22, 26, 32, 33, 46, 48, 55,
56, 70, 77, 79, 88, юо, 185, 214,
218, 237, 244, 248, 249, 360.
Елизавета Алексѣевна, императри-
ца—88, 219.
Елизавета I Петровна—4, 7, 9, и,
М, 32.
Ермоловъ, Алексѣй Петровичъ—208,
219.
Евциігоі — 68.
Даипеі, М-Пе—304.
Жилиберъ—5.
Заводовскій, графъ Петръ Василье-
вичъ — 93, юо, іоі, 107, 108,
Загряжская, М-те 2а§гіа)зкі — 316,
320.
Зиновьева, Екатерина Николаевна—
349-
Зубовъ, графъ Валерьянъ Алексан-
дровичъ— 363.
Зубовъ, князь Платонъ Александро-
вичъ—93.
НаЪІііг, Таблицъ—243.
Наск—365.
Ивановъ, Андрей Ивановичъ—23.
Идевилль, графъ, сопне Л’МеѵіІІе,
Непгі—39.
ІковоН, Икосовъ—242.
375
Исленьевъ, ІзІепіеГ, Петръ Алексѣе-
вичъ— 364.
Италинскій, Андрей Яковлевичъ —
164, 165.
Іосифъ II, }озерЬ II—229, 237.
Кайсаровъ—15 2, 153.
Каменскій, графъ Николай Михай-
ловичъ—183, 184.
Карлъ VI, императоръ—351.
Кастельчикала, Поп БаЬгісіо КиГГо
сотіе <іе Сазіеісісаіа — 139, 140,
45-
Кейтъ, КеііИ—5.
Кипренскій, Орестъ Адамовичъ—23.
Кларкъ, Сіагке, }асцие$-Сиі11аите, йис
йе Реііге—134, 135.
Клеманъ, Сіётепі, Ггап$оіз--}озер1і—
73> 74-
Клокачевъ, Алексѣй Ѳедотовичъ—
115.
Кноррингъ, баронъ Карлъ Ѳедоро-
вичъ—365.
Кобеко, Дмитрій Ѳомичъ—26.
Козловскій, Михаилъ Ивановичъ—
232.
Коленкуръ, Саиіаіпсоигі, Аи^изіе-
Ьоиіз, Йис бе Ѵісепсе—29.
Колнньеръ, сЬеѵаІіег йе Іа Соііпіёге—
55, 56, 58.
Колмаковъ, Николай Марковичъ— 18.
Коновницынъ, графъ Петръ Петро-
вичъ— 186.
Константинъ Павловичъ, цесаре-
вичъ— 31, І92, І94, 206.
Корреджіо, Согге§§іо—6.
Корсаковъ, Иванъ Николаевичъ—
іб—18, 37.
Кохіусъ, Иванъ Степановичъ—347.
Кочубей, князь Викторъ Павловичъ—
89, 91, 94, 97, по, іи, 11з, 117 —
120, 124, 125, 180, 217, 218.
Крайтонъ, Сгі^Ьіоп, Александръ Але-
ксандровичъ— 118.
Крамеръ— з 51.
Кристинъ, Сйгізііп, Регйіпапй— 190,
191, 221.
Крыловъ, Иванъ Андреевичъ—23.
Кульневъ, Яковъ Петровичъ—181.
Курнсъ, Иванъ Иракліевичъ—39, 322,
326.
Лагарпъ, ЬаЬагре, Ргёйегіс - Сёзаг—
88—90, Ю2—105, 109.
Ладомирская, Зинаида Васильевна—
і8.
Ладомирская, Софья Васильевна— 18.
Ладомирскій, Василій Ивановичъ—
і8.
Лампи, Ьатрі, Іоганъ-Батистъ—18.
Ланжеронъ, Ьап^егоп, гр. Александръ
Ѳедоровичъ—114, 184, 207.
Ба Рауеііе, СііЬегі Моііег, тагдиіз йе,
Лафаэтъ—358.
Лафатеръ, Баѵаіег, Сазраг—58.
БеЬеаи—3 55-
Левицкій, Дмитрій Григорьевичъ—
23.
Леопольдъ II, Беороій II, }озерЬ—68.
Бегоі—299.
Лессепсъ, Ееззерз, баронъ—113, 162,
163.
Листовскій,Иванъ Степановичъ— 108.
Лобановъ-Ростовскій, князь Алексѣй
Борисовичъ—39.
Лонгиновъ, Николай Михайловичъ—
113,137,146, 150, 185, 188, 191,207.
Лопухинъ, князь Петръ Василье-
вичъ—112, 180.
Людовикъ XIV, Гоиіз—62.
Людовикъ XV, Боиіз—15, 62.
Людовикъ XVI, Боиіз—15, 8о.
Мале, Маіеі—352.
Мапѣеиіеі, Мантейфель, Андрей Ан-
дреевичъ—246.
Марія-Антуанетта, Магіе-Апіоіпегіе—
67, 69.
Марія-Терезія, Магіе-ТЬёгёзе— 11.
Марія Ѳеодоровна, императрица—27,
Зі-
Мартенсъ, Ѳедоръ Ѳедоровичъ—148.
Мартосъ, Иванъ Петровичъ—23.
Маигісе—283.
Машковъ, МазсИко 11—2 32.
Местраль, д’Арюфансъ, йе Мезігаі
й’Агийепз—349. •
Местръ, йе Маізіге, сотіе }озерЬ—
114.
376
Мещерская, княгиня Елизавета Сер-
гѣевна—22?.
Мещерскій, князь Александръ Ва-
сильевичъ—225.
Міавпікоіі, Мясниковъ—267, 268.
Миллеръ, Ѳедоръ Ивановичъ—6, 202.
Мііііеп—69.
Милорадовичъ, графъ Михаилъ Ан-
дреевичъ—187.
Минкина, Настасья Ѳедоровна—221.
Мирабо, МігаЬеаи, сотіе де, СаЬгіеІ—
іи.
Мирковичъ, Ѳедоръ Яковлевичъ—27.
Михайловскій - Данилевскій, Але-
ксандръ Ивановичъ—207.
Михаилъ Павловичъ, великій князь—
192, 194, 2Об.
Мишель-де, Ве-Місііеі, ПетісИеІ—
54, 55, 57, 62, 63, 240, 242, 251,
260, 272, 273, 292, 293, 299, 301,
305, 307, 308, зі8, 332, 337, 360.
Мойра, Моіга, Ргапсіз, та^иіз оГ Ноз-
ііп^з—155, 156.
Мопѣау, іа сотіеззе де—366.
Мордвиновъ, Николай Семеновичъ—
100, 109, II2.
Могеіоп, сотіе де СИаЬгіИапі—69.
Морковъ, графъ Аркадій Ивановичъ—
121, 122.
Могпау—321.
Мосгеймъ, ѵоп МозЬеіт, баронесса
Вильгельмина-Юстина—15.
Мульгрэвъ, Миі^гаѵе, Іогд—138, 154.
Муравьевъ, Михаилъ Никитовичъ-
107, ІІ2-
Мурахинъ—4.
Мурье—178.
Наполеонъ I Бонапартъ — 28, 29,
8о, 98, 112, 11 з, 121, 123, 132,
143, 144, 149, 157, 158, 163, 164,
171, 172, 177, 180, 188, 245.
Нарышкина, Екатерина Александров-
на—351.
Нарышкина, Екатерина Львовна—15.
Нарышкина, Софья Кирилловна—3.
Нарышкинъ, Иванъ Александро-
вичъ—351.
Иавваи, ргіпсе де, Нассау - Зигенъ,
Карлъ-Генрихъ—250, 363.
Ней, Иеу, дис д’ЕІскіпдеп—187.
Неккеръ, Нескег—5.
Николаи, Андрей Львовичъ, Ыісоіау,
НеіпгісЬ-Еидѵі#—147, 148.
Николаи, Павелъ Андреевичъ—137,
138, 140, 147, 162—165, 184, 193.
Николай I Павловичъ — 218, 222,
223.
Ноайль, Ъіоаіііез, герцогъ д’Айенъ,
д’Ауеп—15.
Новосильцева, Марья Сергѣевна—76.
Новосильцовъ, Николай Николае-
вичъ—76—78, 88, 89, 93, 97, юо,
103, 107—112, 114, 118—120, 125,
132, 146, 151 —154, 180, 185, 188,
189, 209, 217, 218, 233, 278, 3°4,
305, 361, 362.
Оже, Ипполитъ—22.
Орлова, княгиня Екатерина Нико-
лаевна— 349.
Орловъ, графъ Алексѣй Григорье-
вичъ— іб.
Остерманъ, графъ Иванъ Андрее-
вичъ—231.
Очеръ, ОісИег, Раиі, см. Строгановъ,
графъ Павелъ Александровичъ.
Павелъ I Петровичъ—3, 4, 17, 22,
26, 27, 30, 32, зз, 88, 89, 147.
Паленъ, РаЫеп, ѵоп дег, Петръ Але-
ксѣевичъ— 366.
Палласъ, Раііаз, Петръ-Симонъ—46,
56, 244.
Пегеневъ—4.
Раіу, ди—249.
Раѵеі, Павелъ—241.
Петръ I Алексѣевичъ—з, 107, 242,
347, 35Ь 352-
Петръ Ш Ѳеодоровичъ— і1.
Пикте, Рісіеі, Аи^ияе—58.
Питтъ, Ріп, ХѴіІІіат—154—158.
Платовъ, графъ Матвѣй Ивановичъ-
177— ’79> І^2-
Роігте—299.
Поншаръ, Ропсйагд—350.
Попо, Роро, см. Строгановъ, графъ
Павелъ Александровичъ.
Рорпіпв, Магс-Еііеппе, сотіе де—69.
Потемкинъ, графъ Павелъ Сергѣе-
вичъ— 366.
377
Потемкинъ, Роіеткіп, князь Григорій
Александровичъ—56, 248.
Пріеръ, Ргіеиг, Ріегге-Ьоиіз—8о.
Пыпннъ, Александръ Николаевичъ—
іо;, 1ІГ-
Разумовскій, графъ Алексѣй Кирил-
ловичъ—46, 2}234, 243, 244.
Разумовскій, князь Андрей Кирил-
ловичъ— 72, 131, 2$2.
Разумовскій, графъ Григорій Кирил-
ловичъ—46.
Растопчинъ, графъ Ѳедоръ Василье-
вичъ—юо, 219.
Растрелли, Казігеііі—7.
Репнинъ, князь Николай Василье-
вичъ—365.
Робеспьеръ, КоЬезріегге, Махітіііеп-
Ргап^оіз—82.
Роджерсовъ, Ко^егзоп, }оііп—юо,
150.
Кодега, М-те—347.
Роминъ— 5.
Роммъ, Котте, СЬагіез—40.
Роммъ, Котте, СіІЬегі—іб, 19, 3$,
38—40, 42—44, 46, 48» 49, 53 —
59, 61—67, 69—82, 90, 214; 235,
237, 240—244, 247, 249, 251, 279,
281, 289, 295, 297, 299, 301, 302,
304, 305, 322, 327, 329—ЗЗЗ, 352,
358, 359-
Писъма: — 278, 291, 293, 309,
311, 318, ззз, 337, 341.
Румянцевъ, графъ Николай Петро-
вичъ—29, 112, І$0, 233.
Румянцевъ, графъ Петръ Алексан-
дровичъ— 353.
Руссо, Коиззеаи, }еап-}асдие$—62.
Савари, Заѵагу, дие де Коѵі^о—180.
Сакромозо, Засготозо—7.
Салтыковъ, князь Александръ Ни-
колаевичъ— I 12.
Саразинъ, Загагіп—350.
ВсЬак, Ьагоп—292.
Сегюръ, Ьоиіз - РЫІірре, сотіе де 86-
еиг—6, 55, 56, 240.
ЗепеЬіеѵ, Сенбіе—270, 350.
Сенъ-Жюстъ, 8аіпі-}изі, Апіоіпе-
Еоиіз-Ебоп—82.
Сенявинъ, Зіпіаѵіпе, Алексѣй Наумо-
вичъ—365.
Сиверсъ, бар. Карлъ Ефимовичъ—ю.
Симолинъ, Иванъ Матвѣевичъ — 70,
7і, 231, 233.
Скавронская, графиня Анна Кар-
ловна—13.
Скавронская, Марья Николаевна —
4, 9-
Скавронскій, Мартынъ Карловичъ —
4, 9-
Сомерсетъ, Зотегзеі «іике оЕ 8еу-
тоиг—148.
Соссюръ, ТЬёосіоге <іе Заиззиге— 58,
275, 35і, 354.
Спенсеръ, Зрепзег, }оЬп, Іогд—ібб.
Сперанскій, Михаилъ Михайловичъ—
юб, 119, 120, 218.
Зропѵіііе—304.
Строганова, баронесса Екатерина Але-
ксандровна— 351.
Строганова, баронесса Марія Нико-
лаевна—4, 9.
Строганова, баронесса Марія Сер-
гѣевна—76, 253.
Строганова, баронесса Софья Ки-
рилловна— з, 4.
Строганова, графиня Аделаида Па-
вловна— 88, 221.
Строганова, графиня Анна Михай-
ловна— іі —13.
Строганова, графиня Екатерина Пе-
тровна—і, 15, 17—19, зз, 37, 53,
54, 59, 279, 32і.
Письма: 281, 282.
Строганова, графиня Елизавета Па-
вловна—88.
Строганова, графиня Елизавета Сер-
гѣевна—223.
Строганова, графиня Наталья Але-
ксандровна—14.
Строганова, графиня Наталья Па-
вловна—88, 223.
Строганова, графиня Ольга Павлов-
на—88.
Строганова, графиня Софья Влади-
міровна—37, 88, 188, 191, 219 —
221, 364, 365.
Строганова, графиня Софья Сер-
гѣевна—223.
Строганова, графиня Татьяна Дми-
тріевна—223.
378
Строгановъ, баронъ Александръ Гри-
горьевичъ— з, 191.
Строгановъ, баронъ Александръ Ни-
колаевичъ—62, 289, 350, 351.
Письма: 291.
Строгановъ, баронъ Александръ Сер-
гѣевичъ—353.
Строгановъ, баронъ Григорій Але-
ксандровичъ— 54, 57, 59, 6і, 62,
223, 287, 295, 298, 327, 337, 354.
Письма: 329—331.
Строгановъ, баронъ Николай Гри-
горьевичъ— з, 9.
Строгановъ, баронъ Сергѣй Гри-
горьевичъ, сынъ Григорія Алексан-
дровича— 223, 224.
Строгановъ, баронъ Сергѣй Гри-
горьевичъ, сынъ Григорія Дмитріе-
вича— з — 8, іо.
Строгановъ, баронъ Сергѣй Нико-
лаевичъ— 3 5 3.
Строгановъ, графъ Александръ Па-
вловичъ—187, 188, 22і, 222, 363 —
365, 367.
Строгановъ, графъ Александръ Сер-
гѣевичъ, ум. 1811 г.— г, з—7,9—
12, 14, 16—34, 37, 38, 41, 42, 45,
46, 48, 53 — 56, 58, 63, 64, 70, 71,
73. 75. 77, 79, Іі8> 179, >8°, і85,
220, 222, 229 — 23І, 233, 235, 237,
263, 3<Ъ, 345-
Письма: 237 — 253, 361 — 366.
Строгановъ, графъ Александръ Сер-
гѣевичъ, ум. 1864 г.— 223.
Строгановъ, графъ Григорій Сергѣе-
вичъ—223.
Строгановъ, графъ Николай Сер-
гѣевичъ—223.
Строгановъ, графъ Павелъ Алексан-
дровичъ, Попо, Очеръ—з, 17, 19,
23, 27, 33 — 35. 37, 44, 45, 48, 49,
55— 59, 61—67, 69—71, 74, 77—79,
87 — 92,97 — 99, ІОІ —121, 124—126,
>32, іЗЗ, 136—140, 145 — 152, >59,
164, 165, 167, 169, 174, 175, 177—
184, 186, 187, 189—193, 205—209,
214, 2 16, 217, 219, 222, 232, 239,
241, 247, 258, 259, 2б2, 265, 266,
271, 272, 277, 279, 283, 287, 292,
295> 3°5, 3°9> 3>8—322> 327> 329>
.33 1, 33 3, 3 34, 345, 353.
Письма: 297—307, 347—361.
Строгановъ, графъ Павелъ Сергѣе-
вичъ— 216, 223.
Строгановъ, графъ Сергѣй Григорье-
вичъ—18, 19, 216.
Строгановъ, Григорій Дмитріевичъ —
3-
Субрани, ЗоиЬгапу, Ріегге-АтаЫе—8і.
Суворовъ, Александръ Васильевичъ—
352.
Сюло, Зиіеаи, Ггап^оів—68.
Талейранъ, Таііеугапй-Рёгі^огй, ргіпсе
йе Вёпёѵепі — 113, 159, ібі, 162, 168.
Тамара, Василій Степановичъ — 56.
Ташев—281, 282.
Тельанъ, Таііііапй, }еап-Варіізіе —
66, 74.
Тенгри, Тіп^гу—58.
Теруань, ТЬёгоі^пе йе Мёгісоигі,
Аппе—67—69.
Теруань, ТИёгоі^пе, Ріегге—67, 69.
Тимирязевъ, Василій Александро-
вичъ—92, іоб.
Толстая, графиня Софья Сергѣевна—
223.
Толстой, гр. Иванъ Петровичъ—223.
Толстой, гр. Ѳедоръ Петровичъ—23.
Трембле—351.
Трощинскій, Дмитрій Прокофье-
вичъ— юо, ІОІ.
Трубецкая, княгиня Анастасія Ва-
сильевна—14.
Трубецкая, княжна Екатерина Пе-
тровна— і, 14.
Трубецкой, князь Петръ Николае-
вичъ— 14.
Туркистанова, княжна Варвара Ильи-
нична— 190, 191, 22 1.
Тучковъ, Николай Алексѣевичъ—
185, 186.
Уарренъ, ^’аггеп, Іайу—155, 156.
Убри, й’ОиЬгіІ, Петръ Яковлевичъ—
132, 133, 135, 136, 140—145, 168,
170—174.
Фабри, Маріанна—352.
Фабри, Петръ, РаЬгу, зеі^пеиг йе ГАіге
Іа Ѵіііе—352.
379
Ѵашіеп <Іѵег—282.
Филаретъ, Дроздовъ, Василій Ми-
хайловичъ—193, 205, 206, 216.
Фоксъ, Рох, СЬагІез-Засциез—137, 142,
159, 162—166, 171.
Ктапск—272.
Францъ I, Ргап^оіз I—229.
Фридрихъ-Вильгельмъ ПІ—123.
Фуссъ, Николай Ивановичъ—46.
Хвостовъ, графъ Дмитрій Ивано-
вичъ—209, 210.
Хованская, княжна Анастасія Ва-
сильевна—14.
Хотинскій, Николай Константино-
вичъ—232, 357.
Чарторижскій, князь Адамъ Ада-
мовичъ—88, 89, 97, 98, юі, 105,
108, ііі —114, 118, і2і —125, 132,
134, 146, 152, 159, !8°> 188.
Чернышева, графиня Наталья Пе-
тровна—87, 220.
Чернышевъ, графъ Петръ Григорье-
вичъ— $, 8, 87, 220.
Чичаговъ, Павелъ Васильевичъ—
юо, 115 —117.
Шараве, СИагаѵау, Еііеппе—39.
Шафировъ, баронъ Петръ Павло-
вичъ—351.
Шаховская, СЬакЬоѵзкоі, княгиня
Варвара Александровна—232, 275,
3 5 5-
Шебуевъ, Василій Козьмичъ—23, 30.
Шевичъ, Георгій Ивановичъ—365.
Шильдеръ, Николай Карловичъ—
92, 103, 105, 107,- 109, 122.
Шубинъ, Ѳедотъ Ивановичъ—30.
Шуваловъ, графъ Андрей Петро-
вичъ—26.
Шуваловъ, Иванъ Ивановичъ—9.
Щербатова, княгиня Софья Алексан-
дровна—18.
Щербатовъ, князь Андрей Николае-
вичъ—365.
Щукинъ, Семенъ Семеновичъ—23,30.
Эдлингъ, графиня Роксандра Скар-
латовна—220.
Эйлеръ, Иванъ Альбертовичъ—46.
Эпинусъ, Францъ Ѳедоровичъ—46.
Ярмутъ, ѴагтоигЬ, Іопі—141, 142,
170.
380
ОГЛАВЛЕНІЕ.
СТР.
Предисловіе...............................................VII
Введеніе................................................XI
ГЛАВА ПЕРВАЯ.
Гр. А. С. Строгановъ и гр. Е. П. Строганова,
рожд. кн. Трубецкая.
Пожалованіе Строгановымъ баронскаго титула. — Род-
ство барона С. Г. Строганова съ императрицей Елизаветой
Петровной. — Заграничное путешествіе А. С. Строганова.—
Пребываніе въ Женевѣ.-—Поѣздка по Италіи. — Занятія въ
Парижѣ.—Постройка Строгановскаго дворца.— Мысль о бракѣ
А. С. Строганова съ гр. А. М. Воронцовой.—Внезапная смерть
С. Г. Строганова. — Отзывы о А. С. Строгановѣ Сиверса и
Бехтѣева. — Бракосочетаніе А. С. Строганова. — Пожалованіе
графскаго достоинства.—Вліяніе политики на семейное счастіе. —
Возвращеніе графини А. М. Строгановой въ родительскій
381
СТР.
домъ.—Дѣло о разводѣ.—Смерть « несчастной » А. М. Стро-
гановой.—Второй бракъ А. С. Строганова.—Княжна Е. П.
Трубецкая. — Заграничное путешествіе. — Рожденіе гр. П. А.
Строганова.—Связь гр. Е. П. Строгановой съ Корсаковымъ.—•
Жизнь въ Братцовѣ.—Положеніе гр. А. С. Строганова при
дворѣ Екатерины II. — Отношеніе его къ крестьянамъ и рас-
кольникамъ.—Любовь къ искусствамъ и наукамъ. — Прези-
дентъ Академіи Художествъ. — Проектъ Публичной библіо-
теки.—Ѵоуаде рігіогездие сіе Іа Киззіе.—Отзывъ Державина.—
Отношеніе къ Наполеону. — Постройка Казанскаго собора.—-
Кончина гр. А. С. Строганова. — Характеристика его ... 3
ГЛАВА ВТОРАЯ.
Воспитаніе гр. П. А. Строганова. Жильберъ Роммъ.
Договоръ съ воспитателемъ. — Котте Іе Мопіа^пагФ—
Преподаватель математики гр. Головкину. — Отношеніе Ромма
къ матери и къ семьѣ.—Переселеніе въ Россію.—Характери-
стика Ромма. — Изученіе русскаго языка. — Поѣздка по Россіи. —
Представленіе императрицѣ. — Портретъ Екатерины II.—Ори-
гинальная чернильница.—Обмѣнъ писемъ, какъ методъ воспи-
танія.— Образцы воспитательныхъ писемъ.—Отношенія Ромма
къ матери воспитанника. — Де-Мишель, другъ Ромма.—Раз-
молвка Ромма съ гр. А. С. Строгановымъ.— Путешествіе по
Россіи въ 1786 году.—Кіевъ, Малороссія, Крымъ.—Описаніе
Тавриды. — Подарокъ Овернской усадьбы. — Заграничная по-
ѣздка. — Пребываніе въ Ріомѣ. — Занятія въ Швейцаріи. —
Графъ Павелъ и баронъ Григорій подъ перомъ Ромма.—Пе-
реселеніе въ Парижъ въ началѣ 1789 года.—Перемѣна фа-
миліи.—Павелъ Очеръ.—Смерть барона А. Н. Строганова.—
Чреватые событіями парижскіе дни. — Версальскія собранія,
382
СТР.
праздникъ федераціи, клубы. — Атіз сіе Іа Іоі.— Увлеченіе
прелестями Теруань де-Мерикуръ.— Клубъ якобинцевъ.—Ра-
портъ Симолина и резолюція Екатерины II.—Вызовъ гр. П. А.
Строганова въ Россію.—Жизнь близъ Ріома. — Гражданскія
похороны Клемана. — Посылка Новосильцова за Павломъ Оче-
ромъ.— Возвращеніе на родину и поселеніе въ Братцовѣ.—
Гора и Конвентъ. — Послѣдніе дни анархиста Ромма. — Его
женитьба.—Арестъ, тюрьма и самоубійство.............37
ГЛАВА ТРЕТЬЯ.
Эпоха реформъ. 1801—1805 гг.
Ргіпсеззе МоизіасЬе. — Воспитаніе ея дѣтей. — Княжна
С. В. Голицына. — Женитьба гр. П. А. Строганова. — Пре-
бываніе молодыхъ въ Парижѣ. — Возвращеніе въ Петербургъ
въ 1796 г.—Сближеніе гр. П. А. Строганова съ великимъ кня-
земъ Александромъ Павловичемъ. — Воцареніе Александра I.—
Первая бесѣда 23 апрѣля 1801 г.—Первая записка гр. Стро-
ганова 9 мая і8оі г. — Учрежденіе Негласнаго Комитета.—
Первое собраніе Комитета 24 мая.—Бе сотігё сіи заіиг риЫіс.—
Члены Комитета.—Гр. Кочубей, Новосильцовъ, кн. Чарто-
рыжскій, гр. Строгановъ.—Отзывы о гр. П. А. Строгановѣ.—
Дѣятели прошлыхъ царствованій.—Графъ А. Р. Воронцовъ
и князь А. А. Безбородко.—Появленіе Лагарпа.—Вопросъ о
преобразованіи Сената. — Засѣданія Негласнаго Комитета.—
Предсѣдательство императора Александра I. — Интимный ха-
рактеръ засѣданій. — Всемилостивая грамота, русскому народу
жалуемая.—Вопросъ о народномъ просвѣщеніи.—Учрежденіе
комиссіи училищъ. — Графъ Заводовскій и «новотворцы».—
Крестьянскій вопросъ.—«Дворянъ нечего бояться».—Записка
гр. Строганова объ уничтоженіи крѣпостного права.—Ь’ешре-
геиг езг ип реи іггёзоіи.—Запрещеніе продажи людей.—Дозво-
383
СТР.
леніе покупки земель.—Уничтоженіе коллегій и учрежденіе
министерствъ.—Совѣтъ всѣхъ министровъ, прообразъ Коми-
тета Министровъ. — Указъ 8 сентября 1802 г. — Особенное
положеніе Новосильцева.—Первый товарищъ министра внут-
реннихъ дѣлъ.—Переписка П. В. Чичагова съ гр. С. Р. Во-
ронцовымъ.— Труды медицинскаго совѣта.— Оппозиція Г. Р.
Державина.—Замѣна его кн. Лопухинымъ.—Вліяніе Сперан-
скаго.—Появленіе А. А. Аракчеева.—Переходъ отъ внутрен-
нихъ реформъ къ дѣламъ внѣшней политики.—Назначеніе
кн. Чарторыжскаго министромъ иностранныхъ дѣлъ.—Аустер-
лицкій погромъ.—Характеристика членовъ Негласнаго Коми-
тета.—Очеркъ предсѣдателя Комитета..................... 87
ГЛАВА ЧЕТВЕРТАЯ.
Лондонская миссія. 1806 г.
Сношенія съ Наполеономъ Бонапартомъ. — Посылка
Петра Убри въ Парижъ.—ІІпе Фзсиззіоп (гапсЬе ег сопйсіеп-
тіеііе. — Переговоры между Франціей и Великобританіей. —
Назначеніе гр. П. А. Строганова въ Лондонъ. — Мирный
франко-русскій договоръ 8 (20) іюля 1806 года.—Измѣна
Убри.—Неутвержденіе договора русскимъ правительствомъ.—
Убри дѣйствовалъ сопіге Іа Іеііге еі Гезргіі <1е за соштіз-
зіоп.—Поведеніе гр. С. Р. Воронцова, сотрудничество барона
П. А. Николаи и сообщенія М. Н. Лонгинова. — Оцѣнка
«парижскаго инцидента».—Всеподданнѣйшій рапортъ гр. Стро-
ганова отъ 15 (27) іюля 1806 г.—Политическіе взгляды и
патріотическія чувства гр. Строганова. — Современная оцѣнка
лондонской миссіи.—Министръ иностранныхъ дѣлъ гр. Н. П.
Румянцевъ. — Смѣна дипломатической карьеры военною. —
384
СТР.
Тильзитское свиданіе и союзный трактатъ 1807 г.—Разрывъ
съ Англіею. — Реляціи дипломата гр. П. А. Строганова изъ
Лондона.................................................131
ГЛАВА ПЯТАЯ.
Военная дѣятельность. Кончина гр. П. А. Строганова.
Тайный совѣтникъ, сенаторъ, бывшій товарищъ ми-
нистра внутреннихъ дѣлъ—волонтеръ въ отрядѣ Платова.—
Обозъ маршала Даву.—Донесеніе Савари.— Гр. Строгановъ
на Аландскихъ островахъ.—Отзывъ кн. Багратіона.—Гр. Стро-
гановъ подъ Силистріей. — Назначеніе главнокомандующимъ
гр. Каменскаго.—Возвращеніе гр. Строганова въ Петербургъ.—
Смерть отца. — Участіе гр. Строганова въ Отечественной
войнѣ. — Деревня Утицы. — Бородино. — Подъ Краснымъ. —
Временной отпускъ.—Возвращеніе въ дѣйствующую армію съ
сыномъ гр. А. П. Строгановымъ. — Взятіе Штаде. — Блокада
Гамбурга.—Бой подъ Краономъ.—Смерть сына.—Возвращеніе
на родину съ прахомъ сына.—Болѣзнь и смерть гр. П. А. Стро-
ганова.— Слово архимандрита Филарета. — Отзывы современ-
никовъ о гр. П. А. Строгановѣ. — Стихи на кончину его.—
Характеристика жизни и дѣятельности гр. П. А. Строга-
нова.—Графиня-вдова.—Отзывы современниковъ о гр. С. В.
Строгановой. — Маіоратный актъ 1816 года. — Указъ 1847 г.
о Строгановскомъ маіоратѣ..........................
177
385
ПРИЛОЖЕНІЯ.
СТР.
Родословная Строгановыхъ........................послѣ 224
I. Офиціальныя бумаги (Архивы Государственный и ми-
нистерства иностранныхъ дѣлъ)..............................227
II. Переписка гр. А. С. Строганова съ воспитателемъ
его сына Роммомъ (Строгановскій архивъ)....................236
ІІІ. Переписка гр. Е. П. Строгановой съ ея сыномъ,
гр. П. А. Строгановымъ, и съ его воспитателемъ Роммомъ
(Строгановскій архивъ).....................................279
IV. Переписка барона А. Н. Строганова съ Роммомъ
(Строгановскій архивъ).....................................289
V. Переписка гр. П. А. Строганова съ воспитателемъ
Роммомъ и съ двоюроднымъ братомъ бар. Г. А. Строгано-
вымъ (Лобановскій отдѣлъ собственной Е. И. В. библіотеки). 295
VI. Переписка бар. Г. А. Строганова съ гр. П. А. Стро-
гановымъ и Роммомъ (Строгановскій архивъ)..................327
VII. Переписка гр. П. А. Строганова съ своимъ отцомъ,
гр. А. С. Строгановымъ (Марьинскій архивъ кн. Голицы-
ныхъ)......................................................344
Списокъ иллюстрацій..................................369
Списокъ изданій..................................3 71
Указатель именъ.......................................373
386