Текст
                    
ИСТОРШ I ФРИДРИХА ВЕЛИКАГО.

м шішт шпнш ГОСУДАРЫНѢ ИІИПЕРАТРИЦѢ АЛЕКСАНДРЪ ѲЕОДОРОВНЪ, ЛРАВНУКѢ ВЕЛИКАГО ФРИДРИХА. Сѵ м т О о и Я т п і и вліготпі.ніеиг псеподдашіѣшис поспящается лпторпыі. іі і щ л г с м о т .
ТЕКСГЪ ѲЕДОРА КОНИ, РИСУЫЕИ А Д О Л Ь Ф А Даданіе М . М Б Н Ц Е Л Я . К . Липса, ттС. ПЕТЕРБУРГЪ. 1 8 4 4.
ПЕЧЛТЛТЬ П03В0.ІЯЕТСЯ съ тѣмъ, чтобм прсдставлено было пъ Цснзурііыіі Комптотъ нонеяное чигло экзсииляровъ. С. Пстсрбургъ, 1-го Марта 1844 года. Ценсорв 2007083499 С. КГТПРГА
I ГЛАВА ПЕРВАЯ. І р и д р и х ъ I I , прозванный сопременииками потомствомъ В е л н к н м ъ , роднлся 2 4 . япварл 1712 года, въ королсвскоиъ двор| ц ь , въ Берлиніі. Появленіе его иа свътъ было встрсчеио иензлсшімой радостію, потому что всв надежды вѣнценоснаго семейства покоилнсь на немъ. На престолѣ прусскомъ сндѣлъ еще діідъ новорожденнаго, король Ф р н д р н х ъ I, >ю онъ пм г.лъ единствеинаго сына Фридрнха Внльгельма, у котораго два первые сына умерли вскоръ посл* рожденія. Ес.іибъ Ф р н д р и х ъ
В н л ы ч м і . н ь оста.іся б е з ъ мужескаго потомства, королсвская корона д о л ж н а б ы л а переііти на боковую л и н і ю ц а р с т в у ю ІЦІІГО дома. &та м ы с л ь о г о р ч а л а старнка короля. Емѵ п р и - л о к о л ы і ы м ъ эвононъ. Н а г р а д ы , р о з д а н и ы п м н о г і ш ъ п о ч е т н ы м ъ л н ц а м ъ , о б ѣ д ъ д л я всИхъ б ь д п ы х ъ , с о д с р ж и м ы х ъ въ городскнхъ богадплыіяхъ, с д ь л а л н этотъ торжественный пссліі извѣстіе о р о ж д е н і п внука въ самую ту мпнуту, когда день о и ъ садн.іся за столъ с ъ б о л ь ш е ю п р н д в о р н о й церсмонісн, государство о т ъ отца с в о е г о , великаго курФіірста б р а н д с н - но т о г д а ш н е м у бургскаго Ф р н д р и х а - Вильгсльма. Онь лнчно обычаю. тотчасъ поздраонть оставнлъ столовую аа.іу и августьншую рожсннцу и Король Фрндрихъ I наслт.довалъ носнъшнлъ поцълоиать б у д у щ а г о нас.гіідішка своего престола. В с к о р ъ жители с т о л н ц ы б ы л н н з в ъ щ е н ы о радостномт, событіи сщі! р а д о с т н в е . въ королеискомъ д о м и , пѵшечною пальбою н к о - Этотъ пархъ въ курФнрсть б ы л ъ п е р в ы н Германіи, который н единственный послъ мо- опустошнтелыюй тридцатнлт.тпей войны п п р н могучемъ п е р е в н с ъ Ф р а п ц і н , у м в л ъ с ъ честмо с о х р а ш і т ь достоннство своего званія и з н а -
ченіе въ политической системѣ Европы. О І І Ъ возвысплъ свое государство до уважительнаго величія и эначительной силы. Онъ такъ счастливо велъ войны и такъ мудро управАНЛЪ , что возбудилъ ревиость въ австрійскомъ дворъ. Въ Въив съ иеудовольствіемъ замѣчалп, что на берегахъ балтійскаго моря крѣпкой стопой ста.іъ новый «в<*ликаиъ». Австрійскому властолюбію, которое стремплось къ полпой власти надъ всею Гермапіею, было пспріятно, что въ рукахъ подвсдомственнаго имперскаго кпязя разширялось вліяніе, могущее возрасти до неограниченной власти. Ф р и д р п х ъ I , къ дьяиіямъ своего всликаго отца, прибавплъ ОДІІО, которое свидѣтельствуетъ о его далыювидной политикь и которое въ послѣдствіи привело къ важііымь историческимъ результатамъ. Онъ возвысилъ въ достоинство королевства отчину свою, герцогство Пруссію (*), не вхо- дившую пъ составъ германскаго союза, и въ 1701 году (18го января) въ Кёиигсбергѣ возложилъ на главу свою королевскую корону. Надлежало хитро отстранить долговремянную оппозицію Австріи, п р е ж д е , Ч Ѣ М Ъ Ф р и д р н х ъ Г могъ рѣшиться па такой ш а г ъ ; но онъ преслѣдовалъ планъ свой съ удивительнммъ постояиствомъ до т ѣ х ъ поръ, пока оборотъ иолитическихъ д ѣ л ь представилъ ему возможность осуществить его. Какъ важеиъ б ы л ъ этотъ ш а г ъ , доказываготъ слова Евгенія Савойскаго, величайшаго полководца п политика, которымъ гогда владѣла Австрія: «по моему миѣнііо» говорилъ оиъ — « м н н и с т р ы , присовѣтовавшіе императору прпзнать независимость прусскаго престола, заслуживаютъ смертную казнь.» И въ самомъ д ь л ѣ , титулъ короля б ы л ъ не пустой звукъ, а королевскій придворный ш т а т ъ , не ничтожный п а р а д ъ , особливо въ тотъ в ѣ к ъ , гдѣ все цѣинлось по мѣркѣ этикета. Новый титулъ и ш т а г ь Пруссіи показывали уже дряхлѣвшему гсрманскому союзу стремленіс бранденбургскаго курФирста вытти нзъ подъ вліянія его уставовъ. П р и дальнѣйшемъ развитіи бранденбургско - прусскаго государства стремленіе сіе могло дозрѣть до дйиствителыюй независимостн. (•; В о с т п і ц і у і о І і р у г г і ю і по.іадитр.ісіі —ПО.ІЯКЯІІП. _ мпвлпая Пругсія Льма п т . і л т . > пре;кпп«ь Но первому королю новой державы не б ы л о суждено свершить этотъ великій подвигъ вполня. Д л я окончательнаго переворота необходнмы бвіли благопріятныя обстоятельства изъвнѣ, си.іа и мудрая обдуманность внутри государства. Ф р и д р и х ъ I довольствовался тимъ, что могъ поддержать достоинство своей новой короны прнлнчнымъ блескомъ и р о с к о ш ы о , и э т о г о , при тогдашнемъ положеиіи дѣлъ было дѣйствителыю достаточно. О н ь окружилъ себя великолѣпнымъ дворомъ и соблюдалъ церемоніялы придворнаго
этнкета с ъ т а к о ю ;ке с т р о г о с т ы о н важпостію, какь бы к о р е н і і ы е з а к о и ы государства. О н ъ п р а з д и о в а л ъ счастливыи маркграФомъ Людовикомъ, младшимъ братомъ к о р о л я , несла событіп своего прав.<епія с ь такой младенцп. вдысканной роскошыо, чго прпводн.гь вь н л р м е н і е с о с ь д е й , н а а с т а в л я л ъ б л а г о - Па головт. н о в о р о ж д е н н а г о б ы л а маленькая к о - р о н а , пеленки б ы л и и з ъ и а р ч и , обшитон брилліянтовою говъть свой иародъ. Д о б р о д у ш н ы й н р а в ь д о в е р і и а л ъ осталыіое - иоддан- н ы е , л о б і и і і его до безумія. Н а р у ж н о м у блеску у м ь л ъ о н ъ хитро нридавать видь внутрениаго достошіства, науки н художества. П о его мановеиію - иооіцр.ія я в л я л и с ь превосхо- созданія нскусства. А и д р е й І Н л і о т е р ъ б ы л ъ о д и н ь ДІГБЙНІІЛ изъ колоссальныхъ геніевъ, созданныхь прнхотыо Фрнд- р и х а I : к а к ъ зодчій н в а я т е л ь , этотъ велнкін ѵ у д о ж н н к ъ не имълъ въ Германін поколъніяхъ основалась _ не академія, предшественниковъ нашелъ себъ которой .. въ равнаго. душею Вь былъ новыхъ Берлинъ велнчаншій м ы с л н т е л ь своего времени, Л е й б ш щ ъ . Т о г д а ш н і о і о сто.пщу Пруссіи п а з ы в а л н пе нначе, какъ Гермапскнми Лѳі.1 нами. Р о ж д е и і е б у д у щ а г о иаслвдннка и р е с т о л а , п р п обстоятельствахъ в ы ш е и з л о ж е ш і ы х ъ , б ы л о с л и ш к о м ъ в а ж н ы м ъ собыгіемъ, чтобъ не подать новода к ъ новому торжеству, гд г. б ы королевское величіе могло в ы к а з а т ь с я во всемъ блескв своен росконш. Вст. почнтали счастливымъ предзнаменованіемъ, ыаслгідпнкъ п р е с т о л а р о д и л с я въ л н в а р ѣ , МІІСЯЦЪ что коронаціи короля. Ф р и д р н х ъ , чтобъ п р н д а т ь этому предзпаменованію още болис торжественности п о с Ь в ш и л ъ у с т р о п т ь ЛЪПІІЫЙ «еремоніялъ крестинъ, сіце въ томъ ж е велпко-. мг.сяцм, Января З і г о св. таннство к р е щ е и і я б ы л о с о в е р ш е н о в ъ д в о р - тссьмою, іювой не]ікви. Ч р е з ъ вст. з а л ы , о г ь самой к о м и а т ы н о в о р о ж - иерквн о ж и д а л ъ и х ъ к о р о л ь , к о р о л е в а , п р н н ц ъ Л е о п о л ь д ъ котороГі концы держали ч е т ы р е граФіінн. дениаго до ц е р к в н , с т о я л н , въ два р я д а , н р н д в о р н ы е слуги ангальтъ-дессаускіб, н гвардія, скамн, п весь п р і м в о р н ы й ш т а т ъ , въ торжественной « о р м ѣ . въ п а р а д н ы х ъ мундирахь. МаркграФішя Ал- б р е х г ь , свояченица к о р о л я , ноддерживаемая своимъ м у ж е м ъ и главнокомандующій прусскнмн Въ вой- К о р о л ь стоялъ п о д ъ великолъпнымъ балдахнномъ, иа которомъ разв*валисг. страусовыя п е р ь я н , п о д ъ королевскою
короной, красовался гербъ Пруссін. Золотыя кисти балдахіша держали четыре кавалера ордена чернаго орла. Передт. ннмті стоплъ столъ, н а к р ы т ы й парчею, с ъ эолотою купелыо. Онъ самъ прннллъ на рукн младенца, котораго, въ честь сму, пазвали Фрндрихомъ. Громъ орудій и колоколыіый явоігь раздались въ г о р о д ь , величественная музмка въ церквп — и святой обрядъ б ы л ъ совершснь. День заключімсл дворъ и въ городѣ. блнстательными празднпкамп крѣпкимъ стволомъ нзъ Нѣдръ бранденбургскаго дома. Расцвѣтъ дерева распустилъ п новыя надежды народа: царствешіый младенецъ б ы л ъ нхъ залогомъ. Но многіе прп Спустя нѣсколько мѣсяцевъ по рожденін нрннца, прн первомъ весеннемъ теплѣ 1712 года, въ королевскомъ саду, въ Кйпеішкѣ, близъ Б е р л н н а , роскошно расцвѣло американское алое, посаженное самимъ королемъ и которое двадцать четыре года не давало цвѣта. Дерево, вышнною въ трндцатъ Футовъ, было сверьху до низу обсыпано і,вѣтамп. Народъ стекался полюбоваться этимъ чудомъ прнроды. Сотни о д ъ , сонетовъ и пѣсенъ полетѣли на бѣдное дерево, которое ннкогда не дожило бы до этой чести, еслнбъ господа поэты не открыли тутъ тайнаго смысла и пророческой эмблемы, не безвыгодно могущен быть прнложенной къ совремсннымъ обстоятельствамъ. Въ роскоши этого дерева иредставляли оші могуіцесіво и снлу Пруссіи, выходящія замѣчали, что дерсво давая роскошный цвѣтъ, само умнрало: это перетолковывали въ печальное предзнаменованіе близкой кончішы любимаго монарха. 'Іакое истолковаиіе простаго случая, было не совсѣмъ безъ основанія: к о р о л ь , н безъ того слабаго сложенія, давно уже хворалъ. Рождепіе впука было послѣдней р а достной вспышкой его жпзии. Г о д ъ спустя, онъ въ деиь его рождснія, въ послѣдній разъ показался передъ народомъ. Болъзнь его прішлла опаспый оборотъ. Феораля 13-го онъ созвалъ к ъ одру своему все семейство и первыхъ саііошшковъ государства, чтобъ с ъ ними простнтьсл.
О.іъ б.іагословімъ кронпрі.нца н внучатъ, Фрндрнха на рукахъ корм.ілицы, и чстырехъ-лъгшою В.ыыельмину, которая съ родителммп свонмн стояла на колі.нахъ предъ его пост&іыо. 25го Февраля короля — нестало. ГЛАВА •ІІІТА ВТОРАЯ. М.І Л Д К Н ' І Е С Т В А. мерть Фрндриха I проиэвела больш і я перемвиы въ д и л а х ъ правлсиін, при дворіі и въ самомъ образи ж и з ни королевской Фамиліи. Ф р и д р и х ъ Вильгельмъ I р и ш и т е л ы ю іі11 въ чемъ ііе походилъ на своего отца. Строгій церемоніялъ двора, которому О І І Ъ до сихъ поръ, поисволѣ, долженъ б ы л ъ подчиняться, ему прискучилъ, а тщсславный блескъ нразднествъ сдв.іался нестерпимымъ. Высшія науки н утончеиіе въ нравахъ, на которыхъ покойная мать е г о , С О Ф І Я Ш а р л о т т а , старалась
основать его воспитаніе, казались ему излишествомъ и д а ж е вредной п р и к р а с о й жизнн. Х а р а к т е р ъ его огь прнроды п о л у ч и л ъ исклгочительно практнческое направленіе. Цъль с ъ которою состояла въ т о м ъ , опъ принялся з а новую 15 ванія состояли и з ъ смотровъ и п а р а д о в ъ , к о т о р ы е о н ъ п о чнталъ реФорну чтобъ основать государственную существенною необходнмостыо д.ін і ю л н а г о о б р а - зованія войска. казну Неутомимой дИятелыіостію, онъ вскорт. довелъ до и з ъ суммъ, к о т о р ы л п р е ж д е расточалпсь на п р и д в о р н у ю т о г о , что с о л д а т ы его отличались о т ъ всъхъ л у ч ш и х ъ тогда р о с к о ш ь и бьіли о т д а н ы на пронзволъ временщикамъ, а р м і й , б ы с т р о т о й , вт.рностыо, н правилностію чрезъ то избавить отягчптельныхъ даннмхъ государство, займовъ.^Онъ въ с л у ч а ѣ хотѣлъ нужды, н отъ развить въ п о д - постоянную дъятелность и любовь к ъ т р у д у , и движеній И порядкомъ Фрунта. ОІІЪ воинскііхъ старался д а ж е украснть п с р е д о в ы е Ф р у н т ы нолковъ людьми о т б о р н ы м и , крЪпкнмп, которые и мужественнымъ вндомъ н ростомъ могли бы п о д д е р ж а т ь благосостояніе • королевства строгимъ и попе- внушнть врагамъ с т р а х ъ и уваженіе. ч и т е л ы і ы м ъ надзоромъ правій-ельства. О н ъ х о т ѣ л ъ , чтобъ о н ъ у п о т р е б л я л ъ о г р о м н ы я с у м м ы , что впрочемъ совсъмъ впредь корона его цоддержнвала значеиіе свое въ г л а з а х ъ Е в р о п ы нс пустымъ блескомъ р о с к о ш н , но снльнымъ, н х о р о ш о о б у ч е н н ы м ъ , войскомъ. Всъ торжества его царство- На красоту Формы н е соотвктствовалц его о б ы ч н о й б е р е ж л і и о с т и , д а ж е , нт.к о т о р ы м ъ образомъ, скупостн. Все государство прнняло видь воинственный; ганное просвт.щсиіс на минуту пріостановнлось; нспу- Берлииъ переста.іъ имеиоваться Аѳинами, его прозвали — С н а р т о ю . Семейная ж и з п ь к о р о л я б ы л а поставлена на п р о с т у ю , граждаискую ногу. Въ вт.къ, когда о т ъ р о с к о ш н н п р о - свъщенія прн многнхъ д в о р а х ъ укоренилась порча нравовъ н наклоніюсть к ъ чувственнымъ увлеченіямъ, а с л ъ д о в а т е л ы ю н мелкія с т р а с т н , — оігь, простотой своего б ы т а , с о х р а п и л ъ п р н д в о р ъ своемъ п р и л и ч н у ю аажность, а въ н а р о д в простоту нравовъ н н а ц і о н а л ь н ы й х а р а к т е р ъ . С у п р у ж е с к а я вт.рность б ы л а д л я него д ѣ л о м ъ с в я т ы н ъ . число въ нродолженіе Д ъ т е й своихъ, к о т о р ы х ъ временн значительно увеличплось, о н ъ воспитывалъ въ с т р а х ь Б о ж і е м ъ н въ с т р о г и х ъ пра- вилахъ ііравственностн. С ъ с а м ы х ъ ю н ы х ъ л Ъ т ъ с т а р а л с я о н ъ в и у ш н т ь нмъ любовь к ъ п о р я д к у , к ъ правосудію, к ъ п р а в н л ь ному образу ж и з н н , н уваженіе к ъ уму н з а с л у г а н ъ л ю д е й , нстинно у в а ж и т е л ь н ы х ъ . О н ъ х о г в л ъ образоватъ н з ъ н и х ъ , к а к ъ самъ г о в о р и л ъ , л ю д е й практическн полезныхъ, н нотому все, что только могло относигся к ъ о б о л ы ц е н і я м ъ сввтской ж и э н и , к ъ увлеченію в о о б р а ж е и і я н сердца н к ъ
* П 16 развлеченію у м а , — его. было иавсегда пзгнано Псрвое о нсмт. попеченіе б ы л о поручено ж е н щ и н а м ь . и з ъ дворца Мать е г о , королева Правосудіе его б ы л о строго, но. безпристрастно: о б и - верскаго, СОФІЯ Д о р о т е я , дочь курФіорста г а н н о - (въ послѣдствін королл отличалась еслн дт.ло его право, — склонностыо къ благотворителмюсти; о н ъ могъ иадѣлться на с к о р ы й и в ѣ р н ы й у с п ѣ х ъ . Н о о н ъ б ы л ъ , въ то ж е время, неумоли- природной добротой англійскаго ж е и н ы й могъ смпло и т т и к ъ нему н приносить ж а л о б у , и Г е о р г а 1), д у ш и и ііеобыкііовеііной к ъ т о м у - ж е оііа н е чувствоиала такой антнпатіи к ъ наукамъ, к а к ъ ел с у п р у г ъ . м ы м ъ судьей д л я т ѣ х ъ , кто п р о т и в н л с я его благообдуман- К ъ несчастію з д о р о в ь е е я н е позволяло ей с ъ полной л ю - х о т ѣ л ъ пововведеніями иско- бовыо и всѣмъ матерннскимъ усердіемъ занятьсл мзлюткою н ы м ъ предпачертаніямъ илн р е н и т ь н а ц і о н а л ы ю с т ь въ о б ы ч а я х ъ и н р а в а х ъ народа. О г ь п р и р о д ы вспыльчивый о н ъ въ д о х о д и л ъ до эабвенія всличія и важностп своего сана. Въ п е р в ы е г о д ы ю н о с т п с ы н а его Фридриха, р ы й б ы л ъ у ж е объявленъ наслѣднымъ прннцемъ, можно опредѣлить было въ точности Фридрихомъ. Воснитаніе п о д о б н ы х ъ случалхъ часто въ какой котоневоз- мнѣнілми и направленіемъ его отца. сй дана б ы л а Г - ж а Р о к у л ь (КосоиІІев), с т а р у ш к а , к о т о р а я х о д п л а з а сампмъ к о р о л е м ъ въ его малолвтствѣ. Е я прямой и б л а г о р о д н ы й степенн иаправленіс ума молодаго человѣка б у д е т ъ согласоваться с ъ наслѣдннка престола б ы л о п о р у ч с н о и а д - зору с т а т с ъ - д а м ы к о р о л е в ы , Г - ж ѣ Камеке. Въ п о м о щ н н ц ы характеръ, ся любовь и прнвязанность к ъ ц а р с т в у ю щ е м у дому прусскому, налагали на к о р о л я о б я з а н н о с т ь почтпть ее снова такимъ лестпымъ порученіемъ. Она б ы л а родомъ п а р и ж а н к а и п р и и а д л е ж а л а к ъ чнслу реФорматовъ, к о т о р ы с , нсповѣданію, лншая Въ добровольно себл тѣмъ окровавлеішую Ф р а н ц і ю браііденбургскнхъ душно: и з ъ ревностн к ъ новому отлучали новое просвт.щенныхъ владѣніяхъ государство людлхъ, отъ отчнзны, лучшихъ силъ ея. ихъ нуждалось прннималн въ ра- полсзпыхъ п р и и о с и в ш и х ъ с ъ собой и обра- зованность н искусства Ф р а н ц і и , к о т о р о й тогда всл Е в р о п а п о д р а ж а л а . Ф р а н ц у з с к і й я з ы к ъ с д ѣ л а л с я о б щ н м ъ прп д в о р а х ъ н замѣнилъ ніяхъ. латинскій въ дипломатнчсскихъ сноше- О т ъ дворовъ распрострапился о н ъ и въ образован- н ы х ъ классахъ народа. Мудрено л и , п о с л ѣ э т о г о , что воспнтаніе дпухъ б у д у щ и х ъ г о с у д а р е й П р у с с і и б ы л о поручаемо Фраіщужснкм. II т а к ъ Ф р п д р и х ъ , с ъ р а н н л г о возраста, б м л ъ у п р а ж ііяемъ п р с и м у щ е с т в е і ш о въ Французскомі» я з м к ѣ , что оста.іось ме б е з ъ В.ІІЯПІЯ на п о з д н ѣ й ш і я э п о х н его жизнн.
18 19 Когда Фридриху мшіуло ч е т ы р е года, объ иемъ сказаио было замвчательное ііророчество. Въ то время н а ходилось въ Б е р л и н ъ много шведскнхъ ОФііцеровъ, взят ы х ъ въ плѣнъ при заиятіи Стральзунда лрусскимн войсками, въ день рождества Христова, 1715 года. Одішъ изъ этихъ офицеровъ, по имени К р о м ъ , славился своимъ знаніемъ астрологіи н т с м ъ , что въ чертахъ руки могъ читать будущую судьбу человъка. Весь городъ сходилъ съ ума отъ его прорицаній. Молва объ немъ дошла и до двора. Королева и придворнмя дамы полюбопытствовали узнать отъ него нъкотормя тайны изъ г р я д у щ е й своей участи. Онъ б ы л ъ призванъ на половину королевы. Множсство н ъ ж н ы х ъ ручекъ с ъ трепетомъ отверзались псредъ его нспытующимъ, произнтслыіымъ взглядомъ, и къ уднвленію, многія изъ его предсказаній сбылись въ послЪдствіи самымъ поразителыіымъ образомъ. Но всѣ эти пророчества были, болъе или менѣе, вѣрнымн соображеиіями ума б ы страго и зоркаго. Т а к ъ , напримѣръ, онъ предскаэалъ к о ролевс, которая тогда была въ благословенномъ положеніи, что она чрезъ два мѣсяца подаритъ Пруссію новою п р и н цессою; многимъ дамамъ, подходнвишмъ къ иему съ легкомысленнымъ сарказмомъ, онъ пророчилъ скорос удаленіе отъ двора и тому подобное. Когда к ъ нему подвели н а слѣднаго принца и тотъ ііаивно развернулъ передъ ііи.чъ своко Дѣтскую рученку, Кромъ съ какимъ-то вдохновеннымъ жаромъ объявилъ, что онъ будетъ благословснъ Богомъ: въ юности перенесетъ много иснытаній, а вт, з р ѣ ломъ возрастѣ займетъ О Д І І О пзъ первыхъ мѣсгь мсжду свропейскііми государями и будетъ снльнѣйшимъ властителемъ. Предсказаніе вполнѣ оправдалось. Въ первые годы жизнн, до тъхъ поръ, пока воннскія упражненія не закалили тѣла Фрндриха, здоровье его бы- ло слабо и мало подаиало ііадеждт> на долголѣтіе. Это болѣзнеішое состояніе имѣ.ю слѣдствіемъ какую-то печальную задумчивость, к о ю р а я увеличиваля опасенія его окружавшихъ. Т ѣ м ъ болѣе обращалн вииманія на тѣлесиое развитіс молодаго прннца. Оііъ с ъ особенной любовыо обращался к ъ старшей сестрѣ свосй, посвящапшей сму всѣ свон дѣтскіс досуги. В.іаіімнаи прнвязанность сохранилась между нимн до самой смерти принцессы. Одна сцена этой дѣтскон любьви нрекрасно передана потомству въ картинѣ энаменптаго тогда художника Пена (Реміе).
катаіъ г]іяпкн н забавлнться цвътамн.» Это замт.чаніе малютки показалось королевѣ столь забавнымъ, что она тотчасъ-же позвала короля н онъ б ы л ъ вссьма обрадованъ поиііствеііными наіеіоішостпми, которыя открывалнсь въ его сыніі. Король любилъ проводить врсмн въ кругу своего семенства. Любовь его к ъ дт.тимъ обнаружнвалась въ томъ, что онъ часто самъ пришімалъ участіс въ нхъ нграхъ. Одпажды сгарый г е н е р а л ъ Форсадъ вошелъ въ покой королн безъ доклада, въ самое то времл, какъ о н ь игралъ П р ш щ у нодаріми наленькііі барабаігь; и прпдворные <:ь удовольствіемъ замъчалн, что, вопреки всегдашней его молчалнвости н мирному расположепію духа, маленькій Фридрихъ- находилъ особенное удовольствіе выбивать на своемъ барабаичикъ дроби и маДші. Д д і ^ а ж ^ ы коро.іеьа дозволнла ему это упражненіе въ І в о ф ф і покоііх-Ц Сестра его была т у т ь - ж е съ свопмн нгрушками. Ей наконецъ иадот.лъ барабаішын бой н она проснла брата лучше покатать ея куколъ въ колясочкъ нли понграть с ъ нею цвъ тами. ІІо принцъ, который обыкновенно уступалъ просьбамъ сестры, на этотъ разъ н р и н я л ъ важный вндь н пресеріозно отвъчалъ сГп «выбнвать дроби >шв иужнііе, Ч І І М Ъ с ъ прннцсмъ въ млчикъ. « Ф о р с а д ъ » — сказалъ король — « т ы самъ отецъ и з н а е ш ь , что и королю надо иногда быть ребенкомъ, чтобъ забавлять королевскнхъ двтей.» В ы ш с у ж е замѣчено, что королева нмВла особенную ііаклонность к ъ благотворнтелыюстн. Это свойство д у ш н своей оікі старалась передать н свонмъ дътямъ. Прішца она рано посвптила въ прекраспую должность раздатчика своей мнлостынн. Бт.дныс, которыс съ упованісмъ иа ел милосердіе, обращалнсь к ъ ней, былн ею вссгда отсмлаемы к ь наслт.дннку, который раздавалъ нмъ щ с д р о деньгн и нодаркн. Можетъ бьпъ, это б м л о с л и д ствіемъ далмювндпой политикн королевы, которая заранѣе
жслала приконать сердца народа любовыЬ къ будущему монарху. Во всякомъ случав, прекрасный этотъ обычай дълаетъ честь -ея сердну. Онъ им-іілъ благодьтелыіыя с л ѣ д ствія на нравъ молодаго прпнца: съизмала показалъ оігь у ж е , какъ живо къ душі; сго прпвнлось чувство состраданія п мнлосердія. Въ первые годы своего супружества, король н королева имьлп обыкновеніе каждос лвто І І З Д І П Ъ В Ъ Ганновсръ, навъщать отца королевы. С ъ третьяго своего года н а с л с д І І Н К Ъ сдвлался участннкомъ этнхъ путешествін. Въ Т а н г е р мюнде король всегда осташівлнвался па І Г І І С К О Л Ь К О часовъ д л я совт.щаиій съ чпновннкамн, которымъ было поручсно управленіе этон провннціеіо. ІІри этомъ случаіі собиралась большая часть жителей города, чтобы вндвть наслъднаго прннца, которому коро.іева д о в о л я л а выходить к ь народу. Одпажды опъ понроснлъ однаго І І З Ъ зрнтслей свестн сго к ъ булочннку. Т у т ъ онъ проворпо разстегнулъ свой кошслекъ н в ы с ы п а л ъ псѣ с б е р е ж е н н ы я нмъ деньги, прося булокъ, сухарей, пряниковъ и с а х а р н ы х ъ кренделсй. Часть покунки онъ взялъ самъ, остальное д о л ж н ы бы.ін нестн за нимъ слуги н ёго провожатые. Потомъ онъ обратился к ъ народу н началъ обдт.лять хлъбомъ и сухарямн б ѣ д н ы х ъ старнковъ н дѣтей. Обрадованные родители вндѣли все нзъ оконъ р а т у ш и , въ которой остановнлись, и чтобъ продлить удовольствіе принца, приказали принесть ему новый запасъ. К а ж д ы й г о д ъ , до двыіадцатнлт,тняго возраста, приііцъ повторялъ раздачу хлѣба въ Т а н г е р мюнде и всегда, за нѣсколько мѣсяцевъ до отъвзда в ь Ганноверъ, начииалъ уже коиить карманныя д е н ь г и , кот о р ы я по временамъ ему выдавались. По вступленіи на престолъ Ф р и д р н х ъ часто вспомнналъ это время н говор и л ъ : что въ Таіігермюнде О І І Ъ впервые узналъ, что з н а читъ любовь народная и какъ пріятно видѣть с.ісзы благодарности на глазахъ старцевъ н Д Ѣ Т С Й .
25 штеініа п е р е ш л а впослѣдствіи въ чувство нскреннеіі д р у ж бы, и Ф р н д р н х ъ , сдѣлавшись к о р о л с м ъ , возвысплъ това- р н щ а дѣтства въ званіе кабинетсъ-миннстра. Король далъ обонмъ воспитателямъ подробную ин- струкцію, котороіі онп д о л ж н ы б ы л и слвдовать п р и воспитаніи принца. П е р в а я статья ииструкціи была с.лѣдую- іцая: « В н у ш а т ь ему чистую в ѣ р у въ п р о м ы с е л ъ и въ с у д ъ будущен жизнн, чтобъ благоговеніе п е р е д ъ Т в о р ц о м ъ и с т р а х ъ Б о ж і й сопровождали всъ его п о м ы с л ы н д ѣ л а : это единственное средство у д е р ж а т ь его в ь п р е д ѣ л а х ъ п р а в д м н человѣколюбія.» Въ о с т а л ь н ы х ъ с т а т ь я х ъ ннструкціи к о р о л ь п о р у ч а л ъ развнть въ п р и н ц ѣ уваженіе к ъ королевской власти н довѣріе к ъ нему; н с т р с б л я т ь в ъ н е м ъ д у х ъ гордости и высокомѣрія, наноміінал ему, что о н ъ возиесенъ на в ы с о ч а н ш у ю степень ГЛАВА ТРЕТЬЯ. въ государствѣ д л я того только, чтобъ нести т я ж к у ю заботу о ВОЗРАСТЬ. н презрт.ніе к ъ л ь с т е ц а м ъ , показывая ему, что ѳнміамъ и х ъ б л а г ѣ п о д д а н н ы х ъ ; вселять въ него о т в р а щ е н і е к ъ лести, ДѢТСКІИ есть д ы м ъ , в о з ж и г а е м ы й своекорыстіемъ и низкимн в и д а - мн тщеславія. заранѣе О и ъ строго п р и к а з ы в а л ь п р і у ч а т ь принца к ь с м и р е н н о м у д р і ю , к ъ кротостн и ласковости, к ъ .іаденчество Фридриха кончн- береж.іивости и п о р я д к у и к ъ собственному .юсь съ с.едьмымъ его г о д о м ъ , каждаго гді> кончается ннсірукція ^воспіітаніс. и жепское Мѣсто няпекъ его и н а д з н р а т е . і ы ш ц ъ заступпин пос' питатель его генера.іъ-ленте- н а н т ъ граФЪ Фннкеііштеіінъ н бургскаго Дг.тская сдѣлалнсь бранден- товарищамн его н г р ъ и аоспнтанія. прнвязанпость принца къ сыну граФа Фішксн- Что касается д о обсужпванію умственнаго образованія, у к а з ы в а е т ъ только иа необходнмыя з н а н і я въ практнческой жіізни, По л а т ы и ѣ обучать п р п н ц а б м л о совст.мь з а п р е і ц е н о , іцаемо на нзученіе за то особеішое изыковъ вниманіе б ы л о обра* Французскаго н нѣмецкаго и на я с н ы й , р а з б о р ч и в ы й почеркъ. надзирате.іь подковннкъ Ка.ікштеіінъ. С ы н о в ь я отнхъ почт е н н ы х ъ г р а ж д а н ъ н родствениые п р н н ц ы дома дѣла. Въ нреподаваніи особейное нсторіи приказано было вниманіе на с о б ы т і я въ ц а р с т в у ю щ е м ъ преимуществеино на т ѣ , к о т о р ы я могли поясішть нее положеніе обращать домт. и тогдаш- государствъ и отнопіенія и х ъ к ъ Пруссіи.
Надъ развитіемъ тълесныхъ силъ было ьелъно наблюдать с ъ вниманіемъ, не иэиурня вирочемъ принца непосильными ему занлтілми. «Въ особенности» — гласитъ инструкиія — « в ы д о л ж н ы стараться внушить п р и н и у любовь къ военному дѣлу и убѣдить е г о въ мысли, что ничто въ свът * не доставляегъ монархамъ болѣе честн и славы, какъ добрая шпага: въ ней надо нскать прочной безопасности отчизмы. о Собственно наукамъ обучалъ принца Французъ Д ю г а н ъ , который е щ е въ молодыхъ лътахъ убѣжалъ изъ Фраицін и н а ш е л ъ пріютъ въ Ьранденбургъ. Король поэнакомился съ нимъ въ траншеяхъ, при осадъ Стральзунда, въ 1715 году. Д ю г а н ъ имѣлъ большое вліяиіе на умственное развитіе Ф р и д р и х а , на логнческое направленіе его идсй: онъ руководствовалъ его прн первомъ м ы ш л е и і и , и въ выборв первыхъ книгъ д л я чтеніл. Ему Ф р н д р и х ъ обяэанъ зианіемъ всемірной нсторіп и Французской литератур ы . Нѣмецкая словесность была въ то времи въ совершенномъ упадкѣ, тогда, какъ французская достигала высшей степенн силы и славы. Въ образцовыхъ произведеніяхъ послѣдней, душа Фридрнха почерпала обильиую *пищу, твмъ б о л в е , что отъ первой своей восниіательницы О І І Ъ иаучился владѣть Французскнмъ языкомъ гораздо лучше, чѣмъ свонмъ природнымъ. Фридрііхъ уважалъ и любилъ Дюгапа до самой его смерти. Изучсніе латпнскаго яэыка б ы л о эапреіцено Фридрнху королевской ішструкціей, какъ мы в ы ш е видѣли. Но Ф р и д рихъ въ послѣдствін самь часто говорилъ, что въ дѣтствѣ имѣлъ учите.ія латинскаго лзыка, — съ поэволеиія-лн коро.ш, пли нвтъ, — неиэвѣстно. Разъ, говори.іъ онъ, король воіиелъ въ комнату въ самое то времл, какъ учитель нача.іъ переводить нѣкотор ы я статьи изъ зііамспитаго уложенія «эолотой буллы.» « Что т ы дѣлаешь ?» спросилъ король. — Перевожу красоты изъ аіігеа ЬиІІа, ство!—отвт.чалъ учнтель. Ваиіе Ве.інче-
«Аигеа ЬііПа?» в с к р и ч а л ь , р а з д р а ж е н н ы н коро.іь; — к в о г ь моя булда,» п р о д о л ж а л ъ о н ъ , н о д н я в ъ свою к а м ы - ственнаго образованія, однако о н ъ л ю б и л ъ музыку, и п р н томъ музыку высокую, в а ж н у ю , глубоко п р о н и к н у т у ю т в о р - ш е в у ю т р о с т ь , «еслн т ы не х о ч е ш ь н с п ы т а т ь е я красотъ, ческимъ вдохновеніемъ, словомъ м у з ы к у , то у б и р а й с я вонъ отсюда!» слншкомъ вителемъ красноръ- роля. Менторъ, кажется, хороіио постигъ чувствительную сторону чпваго изрвченія нарха. Тѣмъ н поторопился латинское лось: далѣе переплета Хотя коро.іь не исполнить образованіе золотой жаловалъ этого буллы вообще желаніе Фрндриха онъ не свВтскаго и мо- и кончн- въ то время являлся которой п р е д с т а - Гендель, любимеиъ ко- М у з ы к а л ь н о е образованіе с ы н а не б ы л о нмъ оставлено б е з ъ вниманія. Соборный органистъ б ы л ъ назначенъ для дошелъ. преподаванія ему основныхъ п р а в и л ъ Фортепіяно н т е о р і н художе музыки. Н о въ этомъ преподаваніи б ы л о с л и ш к о м ъ много педантнзма н у ч е н и к ъ тогда т о л ь к о н а ч а л ъ д-влать у с п ѣ х и , когда душѣ. музыкалыюе Оиъ чувство самобытно развилось въ его в ы б р а л ъ себѣ Ф л е й т у . и с ъ и е о б ы к н о в е н н о й страстыо у п р а ж н я л с я на э т о м ъ инструментѣ. Е щ е съ б о л ы н и м ъ педантствомъ преподавалнсь п р и н ц у догнаты ввры. И х ъ о б ъ я с н я л и въ столь к у д р я в а т о й , тем- ной и мнстнческой Формѣ, что с а м м я в ы с о к і я , с в я т ы я нстин ы Евангелія н е моглн о т о г р ѣ т ь ю н о й д у ш и . К ъ т о м у - ж е самъ к о р о л ь д ѣ л а л ъ ж е с т о к у ю о ш и б к у , заставлня когда о н ъ п р о в н н я л с л , сыпа, въ наказаніе в ы у ч и в а т ь псалмы и ц ѣ л ы я г л а в ы катехизнса. Могло л н пустить к о р ш і въ с е р д це т о , что посѣвалось въ памлти насильственно, механн- ческн, с ъ у г р о з о ю ІІ въ иаказаніе ? З а то раио и д в я т е л ы ю старались ознакомнть н а с л ѣ д ннка нрестола с ъ обнзаиностями с л у ж б ы и в о е н н ы м ъ н с кусствомъ. П р и первой возможности с ъ него сіінли дѣтское нлатье, наряднли сго въ мундиръ п принароин.ні прнческу, к ъ п р и н я т о й тогда въ прусской арміи. Прекраспые, плечь бвлокурые локоны прннца н о н ъ радовался вились д о свободѣ своей самыхъ прнчески, средн двора, п о т в ю щ а г о подъ тяжкнмн нарпками, н вонска съ ііаса.іеішмми ребенку с.іезъ, косами. которыя Разставаніе робко съ кудрнмн прог.іядыпаліі изъ стоило иодъ
р е с н и ц ъ , въ присутствіи строгаго о т ц а , вь.жидавшаго ис иолиенія своей во.ш. Прндворнь.й п а р н к н а х е р ь б ы л ъ трои у г ь горестію ирннца; онъ медлплъ, д . м а я р а з н ы л вь.сокоторжественныя п р и г о т о м е н і я к ъ стрижкіі будущаго в л а д ы к и Пруссні, стараясь ѵ р с з ъ то вь.играть время. Король между ТѢМЪ, о т в о р . м ь окно и вскорп развлекся разводомъ' разсчетѣ: Фридрихъ впослѣдствін вспомиилъ его заслугу .. н а г р а д и л ъ его щ е д р ы м ъ ненсіономъ. Д л я у п р а ж н е н і я принца въ Фруитовыхъ пріемахъ п военныхъ э в о л ю ц і я х ъ , с ъ І Т І Т года была у ч р е ж д е н а детская р о т а , которая впослѣдствін увеличилась до ка- бата- ліона. Семнадцатн лѣтній кадетъ, уіітеръ-оФіщеръ Р е н ц е л ь обучалъ его к ъ принца ружыо. Добродушіе Ренцеля и любовь музыкѣ вскорѣ связали его с ъ прішцемъ тѣсною д р у ж б о ю . Двѣнадцати л ѣ т ъ Ф р н д р и х ъ у ж е мастерски з н а л ъ с л у ж б у и отлнчно командовалъ. Д ѣ д ъ е г о по матерп, к о - роль англійскій, посѣтивъ Б е р л и н ъ и, по болѣзіш, ие п о - который пронзход„..ъ на дворцовой площадн. 'Гог,а па рнкмахеръ „скусно зачесалъ кудрн нринца пазад ь „ с п л е л ъ "ХЪ проворпо въ косу, подстригая только и з л и ш к п волосъ "а В, "' КЯX '' , • Х "ТР'"Й Чі.рюл,.ннкъ не о.нибся въ своемъ
кидая комиаты, ш ъ окна „нобовался на военныя эвоиюціи, которымн Х О Т І І Л Ь е і о порадовать внукъ. Король веліілъ устроить въ одпой иэъ залъ дворца неболыиой арсеналъ; наполннлъ его пушками, ружьями, тесаками и другимн оружіями, и п р и н ц ъ , ш у т я , научался нхъ употребленію и легчайшему приложенію въ воеішос время. По четырнадцатому году, Ф р ц д р н х ъ б ы л ъ пожалованъ въ капитаиы; въ пятнадцать въ — маіоры, въ семнадцать — въ полковііики. На равнъ съ другими несъ онъ службу, испо.іпяя ВСІІ обязанностн по фрунту. бнра.гь око.ю себя к р у ж о к ъ нзъ т ѣ х ъ л ю д е й , к о і о р ы х ъ удостонва.іъ особенной свосн довіірсішосгн. Въ этомъ обществѣ, (нзвѣстномъ подь нмеиемъ табачиой коллегіи)-, но голландскому обычаю курн.ін табакъ н ішли пнво. С ь совершсніюй свободой, чуждой всякаго прпдвориаго прпнужденія, рѣчь шла о всѣхъ возможныхь ирсдметахь. На большнхъ парадахъ н смотрахъ, какъ в ъ Б е р л і ш в , такъ и въ окрестностлхъ е г о , обыкновенно присутствовала вся королевскал ФЯМИЛІЯ. Такимъ образомъ наслѣдній п р и н ц ъ , еще прежде лнчнаго своего участія въ службѣ, б ы л ъ у ж е пріученъ къ военному діілу и глазами отца своего смотрѣлъ на важность назначенія прусскаго вонска. Позднге король началъ брать его съ собою на смотры п маневры, дйлаемые въ провннціяхъ, н знакомилъ съ отдѣлыіыми отрлдами войскъ, заііимающнхъ границы или содержащихъ отдаленные гаршізоны. Во время этихъ п у тешествій разсматривались и повѣрялись всѣ дѣла и по другимъ отраслямъ гог.ударствешіаго управлеиія и принцъ, незамѣтно исполняя тайныя ц в л и своего отца, коротко узнавалъ весь ходъ д в л ъ въ государствг., котораго управленіе должно было перейтн въ его руки. Вообще королю хотѣлось, чтобы прннцъ совершенно походилъ на него и въ образ* мыс.іей н въ образѣ д в й ствій. Онъ старался д а ж е нристрастить его к ъ тѣмъ удовольствіямъ, которыя ему самому нравились. Такъ, на прнм ѣ р ъ , король б ы л ъ страстный любіггель охоты и посвящ а л ъ ей почти вст. свои досуги: п р и н ц ь всегда сопровождалъ его на ОХОТѢ. По вечерамъ коро.іь обыкновенно со- Въ общество это прнімаша.інсь извѣстиѣйшіе ученые, д л я полсиенія газетиыхъ статей, а болѣе д.ія того, чтобь оіш нзъсебл представлл.ш нвчто, вь родѣ придворныхъ шутовъ, или служнлн метою длл тлжеловѣснаго остроумія господъ гепераловъ. Сюда обыкновешю прпходили иріінцы, но вечсрамъ, прощаться съ коро.іемъ. Иногда король заставлялъ и х ъ т у т ь ж е упражнятся въ р а з н ы х ъ ружейных і. прісмахъ,
З'і нодъ команду кого инбудь изъ припутствуіощихъ Офіщеровъ. Нпос.ііідствіи кроннрипцъ бы.гь принятъ въ дьйствитс.іьные ч.іены этаго обіцества. ГЛАПА ЧЕТВЕРТАЛ. СЕЫКЙИЫЛ І І К С О Г Л АС III. з ъ иредмдущаго видно подъ в.іілніемъ какпхъ людсн н при какихъ обстоятельствахъ Фрндриѵъ достигъ юношсскаго возраста. Онъ сформпровался; н а р у ж ность его принлла самое прілтное выраженіе. Онъ б ы л ъ доволг.но высокъ и строенъ: черты лица отлнчались рниской правн.іьностію. Въ глазахъ просвт.чивалась душа пылкая и предпріимчнвая. Разговоръ его кнпьлъ остроуміемъ н ясно пяоблнчалъ пламенное воображсніе. Но это воображеніе увлекало его со стези, начертанной строгнмъ отцемъ: духъ его требова.іъ дъятельностн и хотЬлъ самъ проложнть себг. иовую дорогу. Слъдптвіемъ того б м л ъ р а з р м в ь тѣсныхъ
56 57 у з ъ довѣріи нежду іоношсіі н старцемъ, о щ е м ъ п сыпомъ, коро.ісмъ п ноддаішымъ. любилъ Французскуіо лнтсратуру, въ которон тогда возинкліі молодые генін н снлою своен мысли п та.іапта попн ралн всѣ старые предразсудкн общества. Онъ занимался нхъ твореніямн со всемъ пламенем-ь юношескаго онтузіазма; а іакого рода занятія, какъ мы у ж е прежде видвлн, совершенно нротиворѣчнлн образу мыслей короля. Прнтомъ узы мунднра слишкомъ стѣсняли Фрндрнха: д.ія ссрдца его не только г р у д ь , — но н цт>.іый міръ, въ то врсмя, казалнсь узкнми. Онъ любилъ сбросить Форму, иарядитьсн въ спокоГшый Французскій каФтанъ, расплестн свою косу и завнть ее въ кудрн. Когда король узнавалъ объ этомъ дѣтскомъ своеволіи, то прнходнлъ въ негодованіс.—• кііѣтъ!» говорнлъ онъ, — « Ф р н ц ъ повѣса н полтъ: въ нсмъ проку не будегь! Оігь не ліобнтъ солдатской жіізнн; онъ пспортнтъ все д'і>ло, надъ которымъ я такъ долго труднлсн!» Въ множесівт. впжныкъ и мс.ючныхъ обстопте.іьсгвъ скоро оСііпружн.юсь совсршеішое разлнчіе въ характсрахъ огца и сына • ІІриНцу прнскучімн бсзпрерывныя воннскія упражнсніп, ежедневныс смотры и разводы, выправьа солдатъ и безконечноц пвхотиое ученьс. Онъ не ностига.іъ нользы всиѵъ этихъ упражненііі. Жестокое обхождсніе съ солдатамн ирнводпло сго въ негодованіе. Грубая зіібапа охотоіо — была ему протпвна , а уедннеіііс королевскаго оютпичьяго замка Вустергаузена, гдт. онн проводили больніую часть временп нагоияла ему тоску на душу. О н ъ неііаііндѣлъ табачныіі д ы м ъ , а г р у б ы я остроты табачпон коілегіи выноднлн его нзъ себя. Онъ иетерпвлъ также плисуновъ на кинагіі н Фіігляровъ, которыхъ иногда п р н з ы в а н і ко двору для развлеченіп коро.іевскон Фамиліи и нрндворныхъ дамъ. Онъ неохотно сблнжался съ ліодьми, которые окружалн коро.ія: нхъ суровын нравъ н односторопнее образованіс, зачерствв.іое въ коръ старыхъ иредразсудковъ, не постнгали н не могли простить его іоношескнхъ увлеченііі. Оігь отыскивалъ себв сверстішковъ, одннакого съ нинъ возраста и образа мыслей. Когда король смѣялся, нрнііцъ бы.іъ мрачеігь н нерѣдко съ языка его срывалнсь язвнтсльныя выраженія на счегь предметовъ, которые отъ времени н привычки къ нимъ, обратились въ потребность тогдашняго обіцества. Коро.по это не нравилось: оиъ д в л а л ъ сыну частые и строгіе выговоры, не разбпрая ни мѣста, нн временн. Д.ія развлеченія Фридрихъ любилъ пграть въ шахъп-матъ, а коро.іь ненавндѣлъ эту нгру; любииымъ ішструментомь Фрндрнха сдѣлалаоь Флейта, король не могъ равнодушно слышать Флейты, находя звуки ея чрезъ-чуръ Н Ѣ Ж Н Ы М І І II сладенькими. Кромѣ того, Фрндрнхъ страстно Коро.п. пріпшмалъ слишкомъ строгія мвры н онѣ, отдаляя о г ь исго сыновнее сердце, прнвелн къ результатамъ, весьма неуіѣшите.іыіымъ. К ъ иссчастію прн дворѣ не было че.іовѣка, который бы по.іьзовалсн въ |іавпон стспенн довѣрісмъ ко]іо.ія н прнпца н с і а л ъ прііміірнтс.іьнымъ посрсдннкомъ между іішіи. Всвхъ лучпіе могла б ы
пособнтг. горго королева; но, к ъ несчастію, все что она ш . предприпимала д л я воэстановленія согласія въ семействъ, удовольствіе н ревность въ ВѢНСКОМЪ кабинетѣ. стремившаяся к ъ преобладаиію въ этнхъ с л у ч а л х ъ о б р а щ а л а с ь въ материнскую вндѣла, ч ю связн Пруссін съ Англіею, давалн новому г е р - К ъ тому-же способствовалъ е щ е во премя младенчества и планъ, слабость. придуманиый д ѣ т е й , и одобренный ею еамнмъ короле.мъ. Планъ въ Германін, Лвстрія, е щ е болт,с раздувало п о ж а р ъ . П р и р о д н а я доброта ея нрава сь досадой манскому королевству с л и ш к о м ъ много самостоятельной с и л ы , и потому б ы л о р ѣ ш е н о , во что б ы то ни с т а л о , клонить прусскаго короля о т ъ союза с ь А н г л і е ю и , этотъ состоялъ въ томъ, чтобы с щ е скръпнть д р у ж б у между домомъ ея отца н домомъ денбургскимъ, посредствомъ н о в ы х ъ родственныхъ болѣе брансвяюй. Она ж е л а л а увндѣть на главт. своей с т а р ш е й дочсри Вн.іьгельмнны англійскую к о р о н у , которую н а д і я л а с ь ен д о - ставнть чрезъ бракосочетаніе с ъ сыномъ тогдашняго г.іійскаго наслѣдняго а Ф р и д р и х а ей пр.нща (ея брата); хотѣлось ж е н и т ь на его с е с т р ъ , аи- своен илемяінп.цъ. Раио иачались совѣщанія по этому предмету п обѣ с т о р о н ы б ы л н согласны. Оба двора вели окоичателыіые н с р е г о в о р ы обь отеслн можно, привлсчь его на свою стороиу. Для этаго б ы л ъ о т п р а в л е н ъ въ П е р л н н ъ австрійскій г е н е р а л ъ граФЪ СекендорФъ. Х и т р ы й дипломатъ такъ ловко умѣль воспользоваться г.іійскаго неудовольствіямн прусскаго и кабинетовъ и с ъ такнмъ искусствомь аи- склошыъ королн на свою сторону, что вь октябрѣ мѣсяцѣ, 1 7 2 6 года, вь Вустергаузенѣ, б ы л ь з а к л ю ч е н ъ между ІІруссіей и Австріен д р у ж е с т в е н н ы й т р а к т а г ь , к о т о р ы й , впрочсмъ, н е - б ы л ъ о б р а щ е н ъ прямо н р о т и в ъ Анг.іііі. Г.іанная статья э т а г о трактата состояла въ слѣдующемь: выполнепін этого п л а н а , о т ъ котораго о ж и д а л и болыннѵъ Фрндрнхъ выгодъ. Въ н а д е ж д ѣ на д о б р ы я послѣдствія, прусскій ко- сгрійскій обезпечилъ ему наслѣдіе ІОлнха и Б е р г а ; а самъ, роль, въ 1 7 2 5 году, в о ш е л ъ д а ж е въ союзъ с ъ А н г л і е ю н въ свою очередь о б ѣ щ а л ь ему пособіе д л я з а щ н т ы Ф р а н ц і е ю , чтобъ сохранйть нолитическое равновѣсіс, п р о тнвъ союза составленнаго Испаніею н Австріей; хотя внутренно б ы л ъ у б ѣ ж д е н ъ , что благо Германіи зависѣло единственно о г ь согласія государствъ глійскій дворъ между тѣмъ германскаго союза. откладывалъ отвѣтъ о бракосочетаніи въ долгій роль терялъ рядкн, верской терпѣніе, нронзведенные ящнкъ; Ан- рѣшительный прусскій ко- к ъ этому присоединились бе.зио- прусскими подданнымн на ганно- г р а н и ц ѣ ; дипломатнческія сношенія пр.шяліі х а - р а к т е р ъ с к р ы т а г о неудовольсівія н к о р о . і ь , наконецъ р ѣ ш и т е л ы ю не х о т ѣ л ъ болѣе и с л ы ш а т ь объ э т и х ъ б р а ч н ы х ъ союзахъ. Между тѣмъ союаъ Прусс.іи с ъ Англіею возбуднлъ не- Вн.іые.іьмъ т р е б о в а л ъ , чтобъ нмнераторь ав- праг-
матическон санкцін, которою престо.іъ упрочнва.іся за ж е н ской линіей австрійскаго дома. И и п е р а т о р ъ К а р . і ъ ѴГ, по внд.імому, согласімси требованін королн, воспрепятствовагь но внутренно иовому готовімъ іманъ, на и курфнрстомъ, которьімъ о б в щ а л ъ упрочить наслвдіе Юлнха Б е р г а за ПФЭЛЬЦКИМЪ кимі. увертками умВлъ НО разнымн дипломатичес- очень искусно продлпть з а - ДОМОМЪ. онъ блужденіе ирусскаго кабинета на п в с к о л ь к о л ѣ г ь . Х и т р ы й СскендорФЪ с к л о н и л ъ д а ж е ліобимца н соввтника к о р о л я , генерала Г р у м б к о в а , въ нользу Лвстріи. треблялъ всв силы сохранить Грумбковъ пріязненііыя упо- чалъ отъ посл г.днлго д о в о л ы ю значптелыіую, тайную иенсііо. д в о р ъ р а з д в л и л с я на двъ которыя употре Королева принадлежала къ послѣдней. Оиа нп- к а к ъ не хотѣла оставить своего л ю б и м а г о л л а н а н п о л ь зовалась каждымъ случаемъ, чтобъ склонить к о р о л я въ пользу Лнгліи. Н о п о с т о я н н ы я е я усилія н а к о н е ц ъ до того р а з д р а ж и л и к о р о л я , что семейное спокойствіе въ его рушилось совершенно. Между вѣнценосными ДОМѢ супругами вкралось обоюдное недовѣріе, которое р а з ж и г а л и е щ е б о л ѣ е у с л у ж л и в ы е переносчики и клеветннки, за к о т о р ы м и , въ т а к и х ъ с л у ч а я х ъ , никогда д ѣ л о не стаиетъ. отношенія Ф р н д р н х а Вильгельма к ъ К а р л у V I , н за усердіе свое п о л у - образомъ прусскій на австрійскую н а н г л і й с к у ю , б л я л и всѣ средства, чтобъ достнгнуть своихъ ц ѣ л е й . какъ у с і м е и і ю прусской д е р ж а в ы вскорв потомъ составімъ т а й н ы й договоръ съ Пфальцкнмъ Н Такимъ партіи, Б о л ѣ е всего т е р п в л и о т ъ э т и х ъ обстоятельствъ с т а р ш і я дѣти к о р о л я , потому, что королева умѣла склоиить и х ъ на свою сторону. Довѣріе к о р о л я к ъ с ы н у замѣнилось п о с т о я н н ы м ъ гнѣвомъ; любовь Ф р и д р и х а к ъ отцу — п о с т о я н н ы м ъ страхомъ. Часто гнѣвъ короля доходилъ до высочайшаго раз- д р а ж е н і я и это имѣло слѣдствіемъ, к а к ъ и всегда бываетъ въ п о д о б н ы х ъ с л у ч а я х ъ , нринадки тоски и меланхоліи. 'Гакой п р и п а д о к ъ с и л ы ю й гііпнохондріи онладѣлъ к о р о лемъ зимою 1Т2Т года. Р е л н г і о з н о е направленіе его х а р а к тера обратилось т у т ъ въ прдантическуіо набожность, т о р о ю о и ъ н а ч а л ъ мучить все свое семейство. салъ себѣ и з ъ Г а л л е знаменитаго б о г о с л о в а , Онъ ко- выпн- проФессора Ф р а н к е , к о т о р ы й славился своими хрпстіянскими д о б р о д ѣ телями, а мсжду тѣмъ совсѣмъ не христіянски мсхнлъ п р о свѣщениому своему противнику, ФімосоФу Вольфу. Франке ораторствовалъ за столомъ к о р о л я , за к о т о р ы м ъ только н г о в о р и л и о библейскнхъ предметахъ. Всв удовольствія и преимущественно музыка и о х о т а , б ы л и п р е д а н ы н р о к л я тію, к а к ъ г р ѣ х о в н ы я п о б у ж д е н і я плоти. К о р о л ь п р о ч и т ы валъ своему семейству каждый день, послѣ обѣда,
ЧЪ дишшой лроповііди, сочнпенія Франке. ІІодъ конецъ выбиралъ о н ь обыкіювеішо какой нпбудь нсаломъ; камердинеръ его, хриплый старнкъ, бывшій прежде церковнымъ кистеромъ, двлался запъвалою и всг, присутствующіе д о л ж ны былп подтягивать ему хоромъ. | і I і і Такого рода эанятія совсймъ не соотвіітствовали дг.ятельному „ пылкому характеру Фридриха и старшей его сестры. Важный вндъ при. : утсіву.ощнхъ, притворная набожность молодыхъ придворныхъ дамъ и, въ особенностн, жалкое лице камердинера, к о ю р ы й всѣми силамн старался иридать своему дребезжащему голосу пріятность и звучность, возбуждали вь нихъ совсѣмъ нс тѣ впечатлснія, какія ж е л а л ъ пронзвесть король. Это выводило старика нзъ себя и онъ не зналъ мѣръ своей запальчнвости. Гиппохондрія короля возрастала съ к а ж д ы м ъ днемъ: набожныя его занятія давали ей пищу. Наконецъ онъ даж ѳ рѣшился отказаться отъ престола въ пользу наслѣднаго нриіща, а самъ съ женою и дочерьми удалиться въ Вустергаузенъ, чтобъ тамъ заняться земледѣліемъ и молитвою. Какъ новый Агрикола, онъ начерталъ у ж е планъ своимъ занятіямъ. Самъ онъ хотѣлъ обработывать небольшое ноле, чтобы вв потѣ лчца снести хлтъбі саой; королевѣ назначалпсь заботы домашнія н кухня; старшая дочь должна была заняться тканьемъ полотна, а младшая присматривать за посѣвомъ н уборкою хгг.ба и эа огородаміі. В С І І козможнын средства бы.ін употреблены, чтобъ отклоішть короля отъ этой странной мысли, ію представлепіп, просьбы н убѣжденія - оставались тщетнымп. Наконсцъ австрійской партіп, которая болѣе всѣхъ страшнлась псремііны въ правленіп, удалось склоннть короля к ъ небольшому разсѣяніго. Его уговорилн посѣтить сосѣдсівенный дрезденскій д в о р ъ , въ роскошныхъ праадникахъ котораго, надѣялись ііайти самыя вт.рпыя средства протнвъ его бойѣзни. Ему іірсдставили, какъ иеобходимость, склоннть въ пользу Австріп короля польскаго и курФіірста саксоискаго Августа II. Король убѣдился въ этомъ и , почти противъ во.іп, далъ слово предпрннять путешествіе въ Саксонію. | I
Вскорв послѣдовало п р и г л а ш е н і е к о р о л я Ангуста II и въ половинв января 1 7 2 8 года Ф р и д р и х ъ Вильгельмъ о т правился въ Д р е з д е н ъ . міръ. нѣсколькнми годами б ы л а с т а р ш е Ф р и д р и х а . ростъ, б о л ь ш і е пламенпые г л а з а , ность, столь свойственныя ВСѢМЪ нолькамъ, П р и і щ ъ Ф р н д р и х ъ послъдовалъ за отцеиъ своимъ. нензъяснпмую прелесть. Въ Д р с з д с н в д л я молодаго п р и н ц а о т к р ы л с я и всякій мужчина с ъ д у ш е ю д ѣ л а л с я ея ЗДІІСЬ новый не б м л о и слт.да воннской строгости, уединено т ъ к о т о р ы х ъ п ы л к а я д у ш а его т а к ъ придавали ей Стоило р а з ъ съ нею встрѣтнться покорнымъ ра- бомъ и поклонникомъ. ной ж и з н н , домашняго о г р а н н ч е н і я , б е з п р е р ы в н ы х ъ з а и я тій и р а б о л в п с т в а , Іірекрасный благородство и л ю б е з - Ф р и д р и х ъ вскорѣ почувствовалъ къ ней мое влеченіе, которое съ каждымъ днемъ иепреодолисозрѣвало до страдала въ Б е р л и н в . Прндворнан ж и з н ь развивалась з д ѣ с ь первой, пламенной, ю н о ш е с к о й страсти. ГраФИіія, казалось, п е р е д ъ нимъ к а ж д ы й день новой р а з д ѣ л я л а е г о чувсгва. Взоръ е я часто с ъ н ѣ г о ю поконлся г и р л я н д о й удовольствій и праздниковъ; п н р ъ т в с н н л с я к ъ пиру н самая у т о н ч е н - иа его восторженномъ н а я изобрѣтательность умѣла удалить о т ъ мыслн к ъ о г н ю его сердца. вст. з а - боты и скуку однообразія. Всв искусства приносили з д в с ь о б и л ь н ы я данн н а с л а ж д е п і ю ; каждое наслажденіе возвы- ш а л о с ь до восторга. доблестію и необыкновенно спльною органи- зацію, о к р у ж и л ъ себя всвми удовольствіями ж и з н и и пзвъд а л ъ каждое и з ъ н и х ъ до г л у б и н м . Онъ п р н л а г а л ъ вст. м ѣ р ы , чтобъ НѢСКОЛЬКО недѣль п р е б ы в а н і я прусской Фамиліи въ Д р е з д е н в , показались г о стямъ его мимолетиымъ, о ч а р о в а т е л ы і ы м ъ снонъ. Дворъ Августа былъ Ему бьгло у ж е 5 8 лѣтъ. настоящій султанскій сераль. Во всю ж и з н ь его одна л ю б и - мнца смѣпялась д р у г о ю . Это б ы л ъ т о т ъ - ж е Людовшсъ XIV", только въ миніатюрв. ДѢТЯМЪ его н е б ы л о числа. Между смновьями его отличался граФъ Морицъ Саксонскій, рый впослѣдствііі блистательныхъ и эти взоры подливалп масло маскерадахъ, гдѣ въ то господствовали нреимущественно аркадскіе н р а в ы , время Фрид- р и х ъ с ъ ж а р о м ъ н р е с л ѣ д о в а л ъ свою пастушку и н е с п а л ъ К о р о л ь Августъ, человъкъ с ъ высокимъ образованіемъ, рыцарскою Въ ЛИЦѢ такъ прославился, кото- предводительствуя французскнип войскамн. С ъ нимъ Ф р и д р и х ъ в о ш е л ъ въ т ѣ с н у ю д р у ж б у с ъ перваго д н я н х ъ знакомства и д р у ж б а эта н е остыла до самой смерти граФа. Между дочерьми А в г у ста блистала уиомъ и красотою Анна, граФння О р з е л ь с к а я ; къ ней король питалъ особенную любовь и д о в і р і е . Она
цгмьш „очи эа стнхаии, когда ему удавалось сорвать „ о цт.лун съ оііленькой ручки кокеткн. лицо — милое, выраэительное до послѣдней степеші. Августт. б ы л ъ обворожснъ. Онъ нэъявлялъ въ самыхъ отборныхъ Между ТІІМЪ король Фридрихъ Вилыельмъ в„д„„ 0 отъ своей пшпохондріи. Веселые обвды, за ко торьіми искрились ум.ъ „ старое токайское вино, разсъяли его хандру. Между обоими королями завязывалась, „ 0 в , м „ «ому, тъсная дружба; хотя патріархалыіый правъ п Р у с скаго короля ярко оттънялся от-ь сластолюбиваго характера Августа. Одио, чего Августъ „икогда не могъ п о с т и г Н у т ь было постояиство въ любви „ привязаішости къ женщннг.' Любонытство подстръкало его „спытать до какой степени это чувство развито въ его царствеииомъ братг. ИСЦТІЛЯЛСЯ Однажды, „ослъ роскошнаго обвда, послт. многихъ „ полныхъ тостовъ, оба короля, въ доминахъ, отправили.ь въ маскерадъ. Авгусгь не ирерывая раэговора водилъ и р у с . екаго короля изъ одной комнаты въ д Р у Г у , о . П о ш ш ъ фридрнхъ съ другими придворнымн сл/довали З а Г Г Пакоиецъ нришли оии въ богато-убраипый покон: все въ т Г ь Г ' а Л ° ВК7С°МЪ И Н,ІГ0Ю' В Д Р І ' Г Ь УЛС а Г Г " 3 а Н а В В С Ъ " Г Л а ' Ш І Ъ — "редставіілась са < я „зумительная картииа. На атласной кушГткъ покоиМ Л04ая дама ; ' в ъ м а с к ъ . Одежда ея была въ „ебреж"ОМЬ безпорядкъ; Г р у д ь С І Ы Ь Н 0 ^ ^ м Скоозь Г у С Т ыя етруи темнорусыхъ локоиовъ. рачныя тканн одежды, „ р н я р к о н ъ с в , т , И І 0 С вались самыя роскошиыя Ф О рмы Авгусгь, „ р і ' нови^о" изумленньій, тотчасъ подошелъ къ „ей съ обычиой своей - в к о с т ы о и любезностію и н о п р о с л ъ снять маску, у а , Ч Га"юеЧоТчапНЬ ™ — - о скрывается самое очаровательное лице. Дама иедлила. Тогда Авгѵсгь прибавилъ, ч т о оиъ надѣется, что прекрасная ВЪ — Эт " СЛ0Ва Г Й бьі -'Н ЛеГК0Й б ~ - - и - у м ь к о р - о прнказъ н дама открыла «разахъ свое удивленіе, какъ онъ до сихъ поръ не имѣлъ случая узнать, что въ его королевствѣ таитсн такая прелесть. Фрндрихъ ВИЛІ.ГСЛІ.МЪ, мсжду тѣмъ, замѣтп.гь, что сыігь его былъ свидіітслемъ этой сцены; онъ тотчасъ заслонилъ лице прннца шляпою н приказаль ему нсмедленно вытти. ІІотомъ оиъ обратился къ полі.скому королю и доволыю холодно сказалъ ему: « Д а , она недурна;» и н въ ту же мипуту съ своей свитой уѣхалъ изъ маскерада. Дома онъ жаловался своему любимцу на страіпіое иоведеніе польскаго короля ІІ прндворнымъ стонло болынаго труда прпмирнті. его опять съ Лвгустомъ.
Между тѣмъ прелестн незнакомки пронзве.іи евое д ѣ й ствіе на с е р д ц е молодаго Ф р н д р и х а . М о ж е т ъ б ы т ь , А в г у с г ь , устроивая ибо оту комедію и расчитыва.іь сближеніе на успѣхъ, такой Ф р и д р н х а с ъ граФііней Орзельской было ему не по душѣ. О н ъ иозаботился о т о м ъ , чтобъ очароват е л ь н а я незнакомка, извѣстная под ь именемъ Ф о р м е р ы , не разъ встрѣтилась съ п р н н ц е м ъ н при встрѣчѣ б ы л а не слишкомъ с т р о г о ю къ его исканіямъ. Хитрость к о р о л я вполнѣ у д а л а с ь : была забыта, мера сдѣлалась Орзельская божествомъ Ф р н д р и х а , польскаго Фор- впрочсмъ не на долго. Пробывъ Вильгельмъ Мѣсяцъ въ Лрсзденѣ, король в з я л ъ слово с ъ А в г у с т а , Фридрихъ что и онъ посѣтитъ прусскій д в о р ъ и отправился обратно въ Б е р л и н ь . началась прежняя однообразнан жнзпь для Здѣсь Фридриха. П р и н ц ъ в п а л ъ въ меланхолію; о н ъ мало ѣ л ъ , х у д ѣ л ъ видимо н врачн начинали замѣчать въ немъ д а ж е н ѣ к о г о р ы е признакн чахотки. К о р о л ь с ѣ т о в а л ъ ; онъ подозрѣвалъ, что слишкомъ свободная ж и з н ь въ Д р е з д е н ѣ болѣзнн нринца. Врачн совѣтовали была королю, причиною какъ можно скорѣе ж е н н т ь и р и н ц а ; но о н ъ нс хотѣлъ н с л ы ш а т ь объ отомъ н и о л а г а л ъ , что строгій н а д з о р ъ всего л у ч ш е поможетъ его с ы и у , противъ слишкомъ иылкихъ увлеченій молодости. Въ это времн к р о н п р н н ц ъ з а н я л с я иоэзіею н его пѣсни б ы л и и о с в я щ е н ы нре.іестямъ ской. Въ маѣ мѣсянѣ т о г о - ж е года Августъ И въ Б е р л и н ъ . Въ свитѣ свиданіи с ъ нею о н ъ ожи.іъ. его Орзеіьирнбылъ иаходнлась н граФиня. болѣэнь Ф р и д р и і а , 'Гайная первыя граФини какъ рукой любовь и і і ѣ ж н ы я свиданія ГІри сняло: возобно- вилп его е н л ы и снова з а р у м я і ш л и б л ѣ д н ы я щ е к и . П о с ѣ щ е н і е Авгусга пронзве.іо б о л ь ш і я п е р е м ѣ и ы при Прусскомь дворѣ. К о р о л ь не хотѣ.ѵь отстать о т ъ роскоши и іоржесгвъ дрездештшхъ. Августъ гостилъ въ Берлнпь ігіісколько и с д ѣ л ь , — іі п р а з д п п к и , по этому случаю, пзум- ляліі д а ж с с а м ы х ъ б л и з к п х ъ п р н п с р ж е п ц е в ъ коро.ія.
Коро.н. Георгъ I умеръ въ П 2 Т году: ему нас.іпдова.гь его, Георг-ь II, брать прусской коро.ісвы. Между ішмт, іі Фрпдрмхомъ-Віыьге.іьмомъ изстарн ве.ілсь .іпчііин пепріязііь. Она началась еще въ дт.тствт,, когда онп вмвств воснитывіміісь. Оба дава.ш д р у г ъ другу ііасмвш.ііівыя назпавашя. Г е о р г ъ пазыиа.гь прусскаго коро.щ «.побсзнымъ своимт, братомъ капра.юм-ь» ц.ш «песочпицеіі (@тіЬ(Ігаіеі) рнмскаго прсстода,» потому что <1>|шдрпхі.Вімьге.іьмъ, пссмотря на свон с і м ы і ы я воііска, охогШіс иосва.гь неромъ на днп.іоматичсско мъ пергамшгіі, чимь оружісмъ вт, по.гн. А Фрндрнхъ* въ свою очередь, тнту.юва.іъ ашміііскаго короля «.побеэнымъ братомъ свонмъ к п медіангомь» імн, мвігве осгроумно «господшіъ братъ моіі, сшіяя капуста» (ЭДсіп ф і т 83піЬес 23гтт!оЭД. СЫІІЪ ГЛАВА ПЯТАЛ. РАЭМОЛВКА. и а . Это ямь. подавало ІіМЪ бо.гг.о рлзоіпшлось вь Ф р и д рнхт. чуиство самосозпнііія, тт.мі. бо.гье іребовапія отца протнворт,чн ін в.іечеііін сго собствеішаго с е р д поводъ к ь частымь неудово.іьстві- Т с н е р ь Фрндрнху жеіштьба на англінской прннцсссв каза.іась спасіпе.іыіычт, средствомь: ч р е з ь нея ему у.іыба.іасі, свобода. Оігь охотио пріісосдшнмс/і кт. нартіи матсрн, чтобь номочь сі"і выпо.шііть .побнмып ея н.іанъ. Онъ даже самь пнса.іъ въ Аііг.іію обт. этомь обсіоятельствт,. Ио огпошсиія Ашмііі къ Пруісін .іначнтс.іыіо іізмвіін.ііісь. А встрійскоА по.іптіікв такая ііспріязпь бьма совершеііпо но-сердцу, н она хдопота.іа то.іько о томъ, чтобъ этн мімыя отношсііія между дву.мя коро.іимн не перемт,ІІЯЛИСЬ. К ъ этому прпсосдпшмпсь сщс другія обстояте.іьства. Прусскіе вербовщнкіі заходіми с.шшкомъ да.іеко: оші вербовалн солдать вт. гаішоверскнхт, зсм.іяхъ. Пь 1729 году за это з а ж г л а с ь - б ь м о воГіна м с ж д у Апг.іісГі п Пруссісн, но мнролюбіівыГі Германскін Союзт. пох.юпота.п, о прнмнреиіи обвихъ сторонъ. Всс это до того р а з д р а ж і м о прусскаго к о р о л я , онъ п р н х о д і м ъ въ коиечное пегодованіс, когда только напомнпа.иі о двойственіюмь брачномъ союзТ, двтей съ ФамилісГі Георга. Частыс прппадкн нодагры лнвалн сго раздражіітелыюсть, н жертиою ея пссгда лн — бвднын Ф р н д р и х ъ н его сестра. что ему сго успбы- Молодыс людн пскали себв утвіііепія в ь пронзведсніяхъ французскоГі л н т е р а т у р ы . Они вмвств читаліі «Комичсскій Ромапъ.. Скарропа и іісрсдііла.иі на нт.мецкій я з ы к ъ
его сагіфііческія выходші с ь іфііліяісіііяыи н намсками па аист|)іГісі;уіо партію прусскаго оста.іась пс Сеат, послвдствіп: двора. 'Іідкал осагвянные пасмвшка с щ е болпе ио- Прп атомт. всегда разставляли караульныхт., к о т о р ы е должІІЫ былп пзвіііцать о возііращсніп о р у ж а л и короля протнпь с к н а п дочсрн. Одпаичды, к а р а у л ы і ы е .Гвтомь, вь 1729 году, королевская Фамн.іія жн.іа ві. ріідорв, его вслнчеітиа. прозіівилп н пдрѵгь ві, кор інѵіущсмъ вт, опочнвальніо королевы, Иустергаулеігіі. З д в с ь ііауиііінкп успіі.ш допесть гііѣіп, ко- лнсь інагп Фрндрнха-Ві1.1ьге.іьма. И з ь ро.ін до того, что оігь діітей свонхъ соверніеино отчуди.гь д р у г а г о выхода н снастпсі. б ы л о трудно. о т ь днора II П03В0.ІЯЛТ. нмт. то.п.ко являтьс/і кт. сто.іу, за- р и х ъ ііроворііо отноріі.гь іі|іещая пріітоігі. вндт.тыи сь коро.іевоГі. своен матсрп, ііосліі обііда, Только тайко.мь, когда коро.п, обыкновенно уходп.п, гу.іять, і.оро.іеиа ріііиа.іасі, беспдоіГать съ іірппіісот. и прпицсссою. ировать. Іірііііцт. Фрнд- н скрылся вт, гардсробт. шкаФт, а прппнесса до.іжпа бы.іа спрятаться н о д ъ Коро.іеиа рсть с ы н а собствсшіоГі рукой должиа бы.іа заис- въ шкаФВ, Коро.іь вошс.іъ н СІІ.ІЪ ГДІІ ОНЪ МОГІ, лсгко задохііутм:іі. въ шпрокііі крсс.іа, у самой двсрн. Ирогулка сго ѵтомнла н о н ъ скоро ласпулъ. Можно прсдставнть пытку, которуіо вмтсрнлнішлп м а і ь , нс смвла пошевелыіуться, сноего ііластелшіа, н не разда- комнаты пс б ы . ю дсрзавшіе п двіи, боясь разбудпть задыханшіссіі ссбв коюрая грознаго пъ занліочснііі подать .ма.іт.пшаго прнзпака я.іізпн н з ь (іііапенія открыть тайпу! И о нрошсствіи двухь часовъ, коро.іь ушслъ, коро.іспа могла н туп. то.іько увѣриться, отчаяішап, трепеіцуіцая что :иа и г р а въ гулючкн нс была гнбсльна для ея сердца. ІІодіібпміі с ц е н ы случалпсь дополмю часто. Мас.гвднмй п р і ш ц ъ іісно.іміо діі.іа.іся нарушіітслсмъ отцонскихь н р и казаііій. Во время пребмпапія свосго в ь Д р е з д е п ъ , нознакомн.існ съ превосходнымъ Съ твхъ порь о н ъ возъпмт.лъ Флейтнстомъ, самос оіп» Квапцомь. н.іаменнос жаіаніс брать ѵ нсго урокн на ліобнмомт. сноемъ ннструмепгіі. К о ]іо.ісиа, іксмая сдіі.іап, н|ниіное сыііѵ, стараласі. исрсма шіть Кшшца іп. нрусскую с.іужбу. И о Аигустъ нс ХОТІІЛТ. СТІ ннмт. разстаться н, спнсходи на у с н . і ы і ы я нросьбы корп, дозііоднлъііртнсту т о л ь к о дка раза в ъ г о д ъ Іісрлннъ, на ІГІІСКОЛЬКО МІІСЯЦСВЪ, ІІ ІІЗДІІТЬ вт, обучать іірппца. Само собой разумвотся, коро.іь Ф р н д р н х ъ ІІС .іиа.гь пп <> п р и -
сутствін Квапца в ь Вср.ішіг,, нн бра п , у нсго паслт.діпікь. объ у р о к а х ъ , которые Разъ, поздно всчсромъ, Ф р н д р н х ъ снокойно сндп.гь въ сиосп комнатъ съ Квапцомъ. Іімъсто ѵлкаго мупднра, о н ъ надп.іъ спокоййый парчсвон хп.іагь: імбнтан нричсска была расчссана и волосы спокойно СІНІЗІНІЫ В Ъ пучскъ. Вдругъ, въ комнпту вбіігпстъ д р у г ъ Ф р н д р н ѵ а , иору.цікъ Каттс, съ крнкомъ: король! торые прнтигпваіогь молнію: королыістериг.лъ нн ю г о , нп другаго. Катте быстро схватиль яіцпкъ съ шіструментамн и потащнлъ за собой полумертваго учнтсля музыкп въ боковую каморку, которая служн.іа для топкн печей, и прн • таился съ ішмъ за дропамн. Ф р н д р н х ъ і о л ь к о успт.лъ надт.ть муидиръ и спрятатг. халагь. Коро.іь быстро отворилъ дверь п подозрнте.іыю остаповнлся и с р с д ь блт.днммъ ііршіцемъ. Что дТі.іо не совсѣмъ чнсто, онъ у з н а л ъ сснчасъ по КОСІІ сына, которая не подходила подъ узакоиеіпіуіо Форму. Подозрт.ніе заставн.ю его обінарпть всю компату. Вскорг. оігь о т к р ы л ъ за обоямн потайныя дверн, за іііімн П О . І І І І І с.ъ кппгамн, Французскнмп каФтанамп, нотамн н халатами. Вт. одішъ мигъ всс іюлоті.ло въ камшгь. Когда жертва всссожжепія бы.іа совсрінсна, король выше.іъ, давъ п о р я дочнуіо иотанію сыну. Кванцъ, едва ис обезумг.вшій о і ъ страха, осталсн не открытымь. Но съ тт.хь поръ оігь нс І І В . І Я . І С Я бо.»т.е къ прішцу н не иосн.іъ краснаго каФтана въ Пруссін. Вотъ е щ е случай вь томь ж е родт.. Въ Лпріі.іг. МІІСЯЦИ 1729 года, вь однпадцаті. часопь псчера, допт. Лун д е - К а з а г р а п д е , иослаинкъ его католпчсскаго велнчества н кавалеръ К а л а т р а в ы , пыінелъ нзт, кабпнета короля Фрпдриха-Віільгельма. Онъ прпси.гь на одігп нзт. кресслъ аванзалы, чіобы огдохнуи. пос.гіі п р о должнтелыюй аудіенцін. Ііо.м.с пятіі часовъ сряду б ы л ъ онъ нрнііуждсігг. оставаться въ кабинетп короля, н во всс ато врсмя нредмстомт. нхъ разговора б ы л ъ то.іько пспанскій воепныГі уставъ. Ес.іи бъ бомба упа.іа въ компату, она бы нс нспуга.іа гакъ учнтеля н учеинка. Опасиость б ы л а б.шзка, гроза іісмпнусма. II нсстрын халагь прпнца, и красиый каФтанъ учптеля в ь оту мнпуту сдѣлались громовымп отводамн, ко- Кріадо его прсвосходіггсльства прііготовлнлси у ж е накішуть на плсча свосго ссніора богатую шубу, какъ двсрь кпбниста вдругъ огворнлась н самъ король лвнлсл на порогт.. — Гоі нодінгь кавалсръ! сказа.гь его пслнчество: ссли
56 коро.іь можетт. ІІПІІЛІІСКІІІ 5Т рііяполагать .юмъ р о п . і ы х ъ н с т л т н м х ъ мо.юдцооъ, чтобт. о п ъ прпс.іа.ѵь иевъ Га.піціп, и х ъ ко мн«. чнс- то Ііопроспте его, Я разѵмт.ю у р о ж д е н - потому что нъ этоіі страігіі добываетс вм . і у ч и ш х ъ своихъ со.ідатъ. М н ъ роіы ііпкоторымъ НТ.ПКО.П.КО б у д е т ъ п у ж і ю д.ія третьсй человіікъ въ семі. Футовъ; пе хочу, чтобъ ііъ неГі б ы . і ъ хоть л ришнтп.іыіо одпнъ со.ідатъ поручеиін. Ж е л а ю вамъ доб|іоГі іючн. врсмени у з н а т ь о т ъ к а - эачт.мъ сго потребовалн т а к ъ поздпо, гайдукъ вве.іъ сго к ъ к о р о л ю . — С л а в п ы й в ы г у в е р н е р ъ ! з а к р и ч а л ъ коро.іь. Гдт. мой ііаслг.дшікъ ? Г у в с р н е р ъ остолбеігіілъ ІІ в ы т а р а і ц и л ъ г л а з а . пнжс інестн Футовъ с ъ половішоГі. ІГ такъ, господіімъ кава.ісръ, не эаоуді.те моего Н е давъ гра®у Фішкеішітснііу мергера, — Міи; доиеслн, п р о д о л ж а л ъ к о р о л ь , что и ы п ч е и о ч ы о о н ъ в ы ш с л ъ и з ъ дворца и отправнлсл въ какой-то домъ на Ш л о с Ф р е й г с й т в . С л в д у й т е за миою — н поучитссь у II п р с ж д е , коміі.ш.мепта, ЧТІМЪ пос.шннкъ успт..іъ которымъ хоть.гь вмпутаіься нэъ п р и к р а с і п ъ отит.тъ сион, ГраФЪ ФннксііштеГиіъ б ы л ъ такъ с м у щ е н ъ , двсрь кабиііста затворімась. В д р у г ъ огромимГі г а й д у к ъ , яапыхавшіісь, пбііжалъ въ яа.іу, н с ъ какь.-о-то особешіою таинствсішостііо п о ш е п т а в - ініісі. ігь д с ж у р и м м ъ камсргсромъ, т и х о о т в о р н . і ь д п е р ь к л бшіета. — Чт5 гандука, тебк который в н д я , что сго надо такъ поядно? останоіііілся велнчество спросімъ почтнтслыю сил.іъ свой с т а р ы н коро.іь пъ д п с р л х ъ , ш.іаФрокъ н готонилсл уѵке л е ч ь пъ постс.по, ПОІІІС.ГЬ э т о т ъ повпса? — Міо вмсочсство ііэво.ін.іъ іцадь іі н 0 іііс.іъ вь домъ подъ Ж перебг.жать ч с р о я ъ п.іоя, па ШлосфрейгсГітіі. — Л ! Л ! такт. МІГІІ п р п д с т с я самому поймать с г о ііа Дѣ.іѣ. Прнкаисіі иозвать ко мпі; граФа ФнііксшіітеГіііа. Ь ы . і ъ • III кго съ п р н м ц е м ъ ? — Норуіцік-ь Ф о н ъ - К а т т с , вашс вслпчсстпо. — Надобно добратьсл и до отого мо.юдиа! Гамдукъ ііонсрііѵ.іі л и а - л і і в о - і ; р у г о м ъ н в ы ш е . г ь н з ь кіібн и с т а . клонплся, который, около ІІС сказавъ прицііпивъ рукн ни слова п п о ш е л ъ шпагу, с и у р о к ъ своен нядт.лъ толстой за что по- королемъ. ш л я п у , обисрнулъ трости, н поспвш- н о п е р е ш с л ъ оба д в о р ц о в ы с двора. Когда сго вслнчсство явился н а первомъ д п о р в , закричалъ часовой «понъ!» п с о л д а т м , выбт.жавъ п з ъ к а р а у л ы і и с ъ исобыкііовснпоіо б м стротою п о с т р о і м н с ь по с ъ удивитплыіоіо Король — В а ш с велнчество, чссть нмт.ю до.іожнть, что сго коро.іенскос высочество, мо.іодой п р н н ц ъ , в ы н і е л ъ п з ъ дворца но к р м . і м і у 4. — Куда ж с МСІІЯ, к а к ъ надо управлятся с ъ молодыми людьмн. СЪ ВИДИМЫМЪ ствепный видъ свонхъ далъ иервой р о т в Фруитъ. Всс это бы.іо точностыо и б с з ъ малвГішсй удовольствісмъ ГЛііДТ.ЛЪ Вусі е р г а у з с р о в ъ : (ѵѵіі іано суматохн. на ВОІІИ- ;>то названіс оігь Бракемостскаго мушкатерскаго полка. — Я б ы очсш. ж с л а л ъ , сказалъ онъ, обратлсь къ граФу Ф і ш к е ш н т е й н у , чтобт. англіГіскін г с н е р а л ъ С е й м у р ъ увндт.лъ, к а к ъ мои В у с т с р г а у з с р ы мсчутъ а р т н к у л ъ . О б р а д о в а н н м й случаемъ эаставнть к о р о л л з а б ы т ь досаду, граФъ с п р о с н л ъ его, почему ж е л а л ъ о и ъ , ч т о б ъ ііменію генералъ Сеймуръ насладнлся этой прекрасною кар- тиной. — Потому, что э т о т ъ э с к а д р о н н ы й команднръ сказа.іъ о д и а ж д ы моимі детъ 65 состолніи п р н М а л ь п л а к с т в : Пруссія выстааипгь хорошо никогда образованную Но, к а ж е т с я , я доказалъ аііглнчаннну нроііівное. не бу- армію.
— Ио какъ о;.мѣлилси оиъ сказать оти обидиыя с.юва въ ирисутствіи вашсго всличества! — 0 ! какъ Сіы желллъ я дать этоиу нсгру такой отвътъ, которымъ бы оиъ иодавімся! Но я тогда б ы л ъ сще кронпринцемъ, мы былн въ палаткъ главнокомандующаго, II только одна холстинная занаві.ска отдт.ляла насъ отъ военнаго совъта. Этому уже 19 ЛІІГЬ, кровь закнпт.ла у меня тогда въ сердцт., я далъ себт. честное слово изобличнть когда - нибудь во лжн надутаго англнчанииа. Вндиніь, я умъю держать королевское слово. —- Ваніе вслнчество двлаете чудеса, которымъ Европа удпвлястся. вся — 0 ! отвіічаль король, принявъ эту лссть за чистую монсту: я ж е л а л ъ б ы , чтобъ негодяіі сынъ мой имслъ въ ссрдцв половину Т І І Х Ъ чувствъ, когорыми кипііла душа моя, когда я былъ еще иаслѣднпкомъ. Ио онъ нграетъ па ФЛСГІТТ. н болтаетъ по-Французскн, — а это самын блднын и самый бсзбожнын языкъ Капитанъ Шііпенъ, скомаидуйте карау.іу: волшо, а не то у бйдняковъ опухнутъ рукн о г ь тяжслыхт. мушкетовъ. Король ириложплъ руку к ъ шляпт,, проходя мимо к а р а у л а , н но крыльцу Ж 4 прошелъ на площадь ШлосФрейгеГітъ, гдъ гайдукъ уже ожпдалъ его у дверей дома нодъ Л ? 0. Увндя какого-то прохожаго, остановнвшагосн посмотръть на гандука н мунднръ его, обшитый золотымъ позументомъ, коро.іь спроснлъ сурово: — Т ы что З Д І І С Ь д-влаешь? гдт. ты жнвешь? бродішіь по улнціі? кто ты такой? зачъмъ Незпакомсцъ, испугаиный этнмъ тономъ, снявъ шляпу отвьчалъ: — Я стекольщнкъ Леонардъ, нзъ Братекой улицы. — 'Гы лѣннвецъ, бродяга, нсгодяй! зачъмъ не сндншь ты дома за работой? — Ваше величество, у меня нвтъ работы; нровсдн ц к л ы й дснь въ лишепіяхъ н заботахъ, я вышелъ подышать воздухомъ, потому что днемъ мни нельзя показатмя па улнцу — у меня І Г І І Г Ь другаго платыі, кромѣ этаго плаща. — Славиое оправдаиіе!. . . Такъ ты бы искалъ работы, а не сидѣлъ, сложа руки . . . Я терпѣть не могу праздностн. II сказавъ это, король началъ тростыо своею біпь стекла въ рамахь перваго этажа того дома, въ который, но доносу гайдука, вошелъ наслѣдный припцъ. Псрсбнвъ все, что только можно было разбигь, коро.іь показа.іъ стеко.іьщпку на обломкн стеколъ: — Вотъ тсбѣ работа, сказалъ онъ съ язвитс.іыіымъ смѣхомъ: труднсь теперь п смотри , чтобъ я пс ветрѣтилъ іебя оиять на улнцѣ безъ дѣла, нс то будстт. худо! ІІо знаку короля гандукъ нолвонилъ н отошслъ къ сторонт., чтобъ пропустить его всличество. Слуга отворнлъ дверь, и, увндя шляпы, обшнтыіі галуномъ, сталъ пътуппкъ отъ страха. — Кто живетъ въ эчомъ Д О М Ѣ ? — Кннгопродавенъ Ш п с п с р ъ , господннъ оівѣчалъ слугэ. гснералъ: — Здѣсьнѣтъ геперала; я королыірусской, ыаркграФъ брандеибургскі й , курі-ирстъ сішщеішой нмперіи н оберъкамергеръ его цссарьскаго велнчества. Куда надо нттн, чтобъ найти наслѣднаго принца? Я знаю что О І І Ъ здѣсь, н потому проніу не лгать . . . Трспещуіцій слуга новелъ носѣтителей по .ГІІСТННЦѢ къ комнатѣ, въ которой былъ слышанъ очснь жаркін разговоръ. — Право, Мегсиге (іе Ргапсе прекрасный журналъ! Какія убѣднтелыіыя іістішы! какое остроуміе! какая вѣрность н благородсгво вь сужденіяхъ!
— Д а , ваше высочество; ю л ь к о ііадо замлтить, что и средства этаго ж у р н а л а в е л и к и ; у него миожество сотрудииковь во вст.хъ странахъ Ё в р о п ы . — Какъ б ы я х о т й л ъ завестн у насъ такой ж у р н а л ъ ! Н е у ж е л и ато невозможію, Ш п е н е р ъ ? — Ахъ, п р ш щ ъ ! во п е р в ы х ъ надо в і>дь і і ы н ч с , какъ вамъ — Ла, НЗВІІСТНО э т о правда: коро.іь, — З а ч ѣ м ъ не сказалъ т ы м н ѣ , этпмъ? что хочешь заняться тебѣ не и у ж н о б ы л о б ы бѣгать по ночамъ: — у менл есть всѣ эти г р а в ю р ы . Но это опять т ы п р и ш е л ъ сюда играть на Ф л е й т ѣ . . . новая т с л ь н о не х о ч е ш ь отказатьсл о т ъ этаго г л у н а г о ІІМІІТЬ позволт.ніе, а париж- скаго свистка! — Е с л и я не н г р а ю на . . . . родитель мой, т а к ъ ложъ! рѣшн- Такъ ты ФЛСЙТѢ ВО д в о р ц в , т а к ъ это длл- того чтобы н е безнокоить вашс в е л и ч е с т в о . . . строгъ.... — Это ли кннгопродавецъ Ш п е н е р ъ ? — Да, я строгъ, н имт.10 причшіу б ы т ь такпмъ, вос- — Т о ч н о т а к ъ , государь. клнкну.іъ король, входя въ комнату ІІ п р е р ы в а п разговоръ. П р о ш у сказать мнт,, что вы здѣсь изволите дт.лать ? — О н ъ очень счастливъ, что л н а ш е л ъ у него « ы н а моего н е П р ш щ ъ Ф р и д р и х ъ не отвт.чалъ іш слова. О д и н ъ только въ нышомъ вндѣ, взглядь на комнату могъ б ы у ж с сказать к о р о л ю , что прнвело кой. сына его въ этотъ домъ. ІІвсколько п р і ш ц а . Е с т ь вещн гораздо и е н ы Французскими кішгамн; шкаФовъ б ы л и н а п о л - на столѣ л е ж а л н пос.іѣднія а то я велплъ Всѣ э т и напримѣръ, печатпыя рекрутская глупости Фннкеиштейнъ, р а с к р ы г ь п е р в ы н томт. р ю тебв это въ послѣднін р а з ъ . Лексикона» Мо- р е р а . П р п входѣ коро.ія п р і ш ц ъ с н д в л ъ на днванѣ, подлѣ самаго камина, д с р ж а въ р у к а х ъ свою Фленту, а мо.юдой лвдііін разъ? сказалъ о н ъ грозно своему сыну. — Государь, я изучаю восиное искусство; сравннваю прусскіе мунднры съ муидирами прочнхъ европейскпхъ державъ. ДОЛЖІІЫ лав- занимать и боевые порядки.... прпсматриван за иимъ с т р о ж е , — л гово Два н н з к н х ъ п о к л о н а , о д и н ъ , отвѣшенный граФомъ, — А ! эго поручнкъ Фонъ-Катте? — Т о ч н о такъ, ваше велнчество! — Онъ отправнтся на дворцовую гауптваху на двое с у т о к ъ . . . З а ч ѣ м ъ п р н щ е л ъ т ы сюда? — Е г о королевское сдѣлалъ высочество мнѣ честь, п р и к а э а л ъ слѣдопать за собою. — А ! т а к ъ н е г о королевское Появлсніе королл норазнло в с ѣ х ъ , какъ громомъ. — Чтб т ы здѣсь д в л а е ш ь , спрашнваю я тебя в ъ пос- не д р у г о й кішгонродавцемъ, б ы л н отвѣтомъ на слова королл. Катте готовплся чнтать ему «Альмапахъ Грацін.» Кннгопродавецъ Ш п е н с р ъ занималсл прнведеніемъ въ иорядокъ тстрадн эсіамповъ, п з о б р а ж а в ш н х ъ Французскую піардію и к р а с н м я р о т ы , к о т о р ы х ь мунднры п р н н ц ъ то.іько-что п р е д ъ тѣмъ сравинвалъ с ъ мундирами прусскихъ вонскъ. свонмъ нодезнѣншія д л я нзученіл, — школа нумсра ж у р н а л а йіГсгсиге сІеРгансс,» а иа п у л п и т р ѣ б ы л ъ «Нсторичсскаго бы уланамъ уннчтожить его вмѣстѣ с ъ его Французской высочество с я туда ж е . О и ъ не пмѣетъ е щ е нпкакого права отправитотдавать приказанія монмъ поручпкамъ. — Я исполню волю вашего величества и отправлюсь на гауптваху, отвѣчалъ п р н н ц ъ с ь покорностыо. — Чтй ж е касается до такого ж у р н а л а , какъ « Ф р а н ц у з скій Меркурій», прнбавнлъ король: то будь увѣренъ,
Шпенеръ, пока я живъ, — ты не получишъ полволе- нія печататв е г о въ моихъ в л а д в н і л х ъ . Коро.іь в ы ш е л ъ , а прннцъ, р а к т с р о м ъ , весьма х о р о ш о образованпый. Внослѣдствін оігь сдѣлался з а д у і и с в н ы м ъ д р у г о м ъ прннца. прпготовллясь слвдовать за НІІМЪ, п р о т я н у л ъ руку бвдиому Ш п е н е р у И сказалъ ему Связь іірннца ст. Китомъ показалась ііаконсцъ коро л ю п о д о з р н т с л м ю і о н оігь, иовыся сго иъ чинъ, переве.гь на у х о : — Т ы и о л у ч п ш ь э т о позволсніе, когда Б о г ъ н о ш - и з ъ Б с р . і і ш а въ даимііп полк-ь. ІІо это пн к ъ чсму ие по- л е т ъ мн-іі иссчастіе л н ш н т ь с я отца. служнло. Ф р и д р н х ъ поплатился з а пос-Вщспія Ш п с н с р а нсд-вльн ы м ъ а р е с т о м ь , н носл-г. долго и е см-влъ казатьс» к о р о л ю на глаза. Д р у г і с случан с щ е іЗолвс р а з д р а ж а л н отца нротнвъ с ы н а . въ норучнкѣ К а т т е , и эта свпзь б ы л а д л я п р ш і ц а гораздо Посвщеніе Дрездена бы.іо нагубно для молодаго ііринца. К а р т н н ы ж н з ш і , к о т о р ы л о н ъ тамъ увндВлъ, наслаждепія, которыл в к у с и л ъ , не давалн б о л в с нокоя его огненной и а т у р в , н она громко поніяла о п р а в а х ъ свонхъ. П р і ш ц ъ о т ь и с к а л ъ с е б в с с р д с ч н а г о п о в в р е н н а г о : то б ы . і ъ сверстнпкъ е г о , п о р у ч н к ъ К и г ь , к а м е р ъ - п а ж ъ к о р о л я . Х а - І І р и п ц ъ с к о р о н а ш с л ъ ссбѣ новаго повѣрснняго опаснвс первой. Каттс б м л ъ мастсръ г о в о р н т ь , мпого ч и т а л ъ н прнтомъ ІІМѢЛЪ уднвительную способность вкрадчіі- вости, несмотря па то, ч т о его сросиііяся бровн прндавалн лицу е г о к а к у ю - т о суровость. О н ъ с о с і а в н л ъ себѣ особспиую э п и к у р с й с к у і о систсму ФИЛОСОФІІІ и, н р н к р ы в а я раз- гулт. молодаго тсмперамента цвт.тамн «кромности и о п м т п а г о разсудка, у м ѣ л ъ п р о с л м т ь с в я т о ш е й п р и дворѣ. Т ѣ м ъ нснг.товѣе б ы л н н о ч н ы я оргін, когда волкъ і брасывалт. с ъ ссбн овечыо ш к у р у . р а к т е р ы н х ъ снмпатнзнроваліі, и К и т ъ , по д о л ж н о с т п своей прн корол-в. часто н м ѣ л ъ случай н р с д у п р е ж д а т ь о блнзкнхъ невзгодахъ и предотвращать ударъ. Это участіе связало и х ъ е щ е болѣе. иыхъ похожденіяхъ прннца, прн.ща грозившій ему II въ с е р д е ч - К н т ъ с л у ж и л ъ ему н р с д а н - н ы м ъ п а ж е м ъ . Въ это время свобода Ф р н д р н х а нвсколько увелнчилась: гувернсровъ его отставнлп о т ь н р е ж н е й д о л ж ности. ІІа эту который, мысль иавель короля генералъ п р и н а д л е ж а к ъ австрійской граФѣ Ф н и к е н ш т е й н ѣ надзирателей опаснаго заступили ссбѣ два т о в а р н щ а , Грумбковъ, нартін, видѣлъ въ протнвника. которыс Прп Мѣсто должны всемъ б ь м н всегда б ы т ь прн п р и н ц ѣ , н о н и к а к о г о особенно п р н - гдт. оігь п г р а л ъ смотра з а н и м ъ нс і.мвди. статг. королемъ полковникъ Въ товарнщн 1'оховъ и п о р у ч и к ъ былн избраны ФОНЪ - Кайзер- л и и г ъ . І І о с л ѣ д н і й б ы л ъ мололой человѣкъ с ъ ж н в ы м ь ха- тоыъ Катте былъ л з ы к ъ , т а к ж с к а к ъ н па д а р ы Вакха. зямн СПОІІМІІ нри надъ на жснщннамн, свонми н д р у ж б о ю с ъ наслѣдннкомъ Часто о н ъ п о к а з ы в а л ъ пнсьма жаловался иа ро.п. н р с д с т а в п т с л я , о и ъ л ю б п л ъ нохпа- побт.дамн дворѣ невоздсржсиъ Мсжду молодсжыо, настоящес свое прпнца, свя- престола. въ к о т о р ы х ъ т о т ъ положеіііе, обнаруживалт.
64 05 " д е н ; будуіцаго и свои плапы п преобразованій — по вопшествіп на престолъ. Услужлнвые люди, то естг, такіе, которые умінотъ вмі.стт, услужпть, подслужпться н выслужіітьсл, доіюснлн все нсправно королю н старпкъ нрнходилъ въ рѣшптелі.нос быпенотво. Таііііыя занятія и удово.іьствія припца требова.ш значптелыіыхъ нздержекъ, а оиъ могъ располагать только самыми незначііте.іыіынп суммамо. Это застав.ія.ю его дѣлать до.іш. Коро.іь узналъ, что О І І Ъ заия.іъ у берлпнскпхъ негоціянтовъ 7000 талеровъ. Ж и з н ь принца сдилалась во сто р а з ъ х у ж е , чѣмт, была п р е ж д е ; все что могло его оскорбить, уііизить, огорчить — было надь нимъ истощено с ь убійственнымъ расчетомъ. Король заставлялъ его несті. вст, тягости капральской с л у ж б ы ; прн каждомь удобпомъ случап, нрп В С І І Х Ъ осыпалъ его упрекамн, не выбнрая выраженін н, наконецъ, на болыномъ выходѣ, трактуя его ш і ж е всвхъ прид в о р н ы х ъ , сказаль ему: « Е с л и б ъ покойный к о р о л ь , мой отецъ, со мной гакъ обходился, какъ я съ тобою, я давио у ж ъ у б в ж а л ъ бы нзъ Пруссіи. ІГо для эгого н у ж н ы твердость духа н спла волн: нхъ въ моемъ наслт.дникѣ нт,тъ.» Этн слова іімііли на прннца гораздо опасігыішее вліяніе, чимъ король могь предполагать. Ф р н д р и х ъ р і ш і н телыю объявилъ сестрь своей, что долт.с не будегь в ы носііть вснхъ униженін, и дѣйствителыю у б в ж и т ъ изъ отечества. Не однократно король требовалъ отъ пршіца, чтобъ онъ отказался отъ престола, п права свои предоставнл ь младшему б р а т у , Августу-Вильгельму, который во всемъ подчішялся неограішченной волт, и прихотлмъ отца. Ф р н д рихт, твердо отвѣчалъ, что скорт.е сложигъ голову на плаху, чьмъ откажется отъ законнаго паслвдія и хоть на волосъ уступитъ правъ своихъ иа пррстолъ Пруссіи. ІІаконецъ онъ даже обълвнлъ отцу, что согласенъ на его прсдложеніе, только съ тт.мъ условіемъ, чтобы король всенароднымъ манііФестомъ объявилъ, что признаетъ Фрндриха незакошіымъ сыиомъ и потому исключаетъ отт. паслт.діл нрестола. Такое условіе р ѣ ш н т е л ы ю протнворіічпло правнламъ короля и его набожной, семсГіион жнзпн. Тотчасъ же бы.іъ издапъ у к а з ъ , которымъ запреша.юсь давать нъ заіімы деньги несовершснпо-.іѣтнпмъ, хотябы онп прппадлежа.ш къ коро.іевскому дому. За парушеніе этаго узаконенія назначена была крѣпостная работа и даже смертиая казнь. До.ігп пршіца болѣе всего огорча.ш коро.ія, которыіі вообше бы.іъ скупъ па издержки. С.іѣдствін бы.іп ужасны. Гпѣвъ часто до того ослѣп.іялъ короля, что ОІІЪ забывалъ, что онъ отсцъ. Ужаспыя сцены пропсходилп между нпчъ и Фродрпхомъ, въ которыхъ даже Ж И З І І Ь прпнца иеодпократно подвергалась опаспости. Въ порывахъ гнѣва король пе умѣлъ владѣть собою. Бсе это прпвсло иес.частнаго принца къ пос.іѣдней точкѣ отчаянія. « Я долженъ пскать спасспія въ бѣгствѣ ! » такъ писалъ онъ къ старшеіі сестрѣ своеіі. «Я ліоблю отца моего, уважаю въ иемъ коро.ія, но пенависть его пспрпмпрпма. Я рѣшаюсь па послѣднее средство. Я бѣгу въ Англію : тамъ меня примутъ съ отверзтымп объятіями. Каттс и Китъ готовы слѣдовать за мною, хоть па краіі свѣта. Я заготовилъ паспорты п векселп. Я такъ устроп.іъ дѣла, что намъ неопасны преслѣдованія. Королевѣ я не довѣрялъ моеіі таііньі, чтобъ она, въ случаѣ нужд ы , съ чистымъ сердцемъ мог.іа дать клятву, что нпчего неанала о мопхъ замыслахъ. При первоіі поѣздкѣ короля во впутреннія провннціи — плаиъ мой будетъ приведенъ въ псполненіе. Плачь о бѣдномъ наслѣднпкѣ прусскаго престола.» ГІапрасно прпіщесса употребляла всѣ старанія, чтобъ отвлечь брага отъ этаго гибелыіаго намѣрепія : новыя невзгоды еіце его болѣе въ немъ укрѣпплп.
г»о Вскорѣ іірсдставп.іся удобныіі с.іучаіі кт. испо.інснію плапа Фрпдрнха. Коро.іь польскін Лвгустъ въ маѣ, 1730 года, устроп.гъ, въ Мюльбергѣ велпко.іѣппып лагерь с ъ праядняками, иа которыіі сбнра.іся п прусскій коро.іь со всѣмн прнпцами и всѣмъ евоимъ нітабомъ. Прусскій дворъ бы.іъ принятъ въ Саксоніи почтп съ баспос.ювною роскошыо. Но ФрпдрнхъВи.іьге.іьмъ бьыъ не'въ духѣ. Нссмотря на всѣ .іаски и почести, окааывасмып сму Августомъ, онъ поия.іъ, что подъ этой .іпчшіоіі скрмва.інсь своскорыстпые виды п чго дружба по.іьскаго коро.ія бы.іа то.іько .ювушка, въ котороп Пруссія до.ккна бы.іа оставпть своп падѣжды на Ю.шхбсргскія в.іадѣііія. ІІо обыкповенію дурпое распо.южепіс духа коро.ія обруша.іось па молодомъ прішцѣ. Фрпдрнхъ чреаъ Катте просп.іъ кабпіістсмпнпстра по.іьскаго поро.ія приказать дать ему хорошпхъ почтовыхъ .юшадеіі д.ія дпухъ офнцоровъ, которыхъ ему надо бы.ю немгд.ісішо отправнть. Мпнпстру это показа.юсьподозрпте.іыіымъ, оп ь до.іожи.іъ объ эточъ своему коро.ію. Лвгустъ сеіічасъ поня.іъ въ чемъ дѣ.іо. Боясь разрыва съ Фрпдрихомъ-Вп.іьгсл.момъ, онъ уговора.іъ пршіцл, по крайііеіі мѣрѣ, во вреня пребывапія прусскаго двора въ Саксопіи, не покидать свосго отца. Фридрихъ до.іжеігь бьмъ отложпть свое намѣреиіс до .іучшей мшіуты. Между тѣиъ ііѣско.іько неосторожиыхъ с.ювъ обпаружп.іи его таііну при дворѣ ; коро.іь узпа.іъ обо всемъ н пршія.іъ свои мѣры. Между тѣмъ неожндаппый полптическііі оборотъ обѣщааъ совсршенііую персмѣну въ судьбѣ Фридрвха. Вышс ужс сказано, что въ нача-іѣ этаго года распоряжепія къ воіінѣ Апгл'и п Пруссіи бы.ш остановлены. Дѣ.ю дош.ю до псреговоровъ : А І І Г - І І Я же.іа.іа чпстосердечнаго прнмпрсніп п союза И для этаго бьмъ даже отправ.іенъ въ Берлинъ уполномочеішыіі посолъ отъ аіігдіііскаго кабшіета. Сватовство онять пош.ю въ ходъ п оба брака нриіщсвъ до.іжны бы.іи скрѣппть союзъ двухъ державъ. Но Апг.іія хогѣ.іа въ тожс время обезпечить себѣ нскреішость н дружбу прусскаго короля и пзв.іечь его изъ сѣтеіі австрійскихь ннтрпгъ , и потому г.іавнымъ ус.ювіемъ и и р а , бьмо удадсніе отъ прусскаго двора Грумбкова. Въ подкрѣпленіе этаго требованія представ.іеиы бы.ш неоспорнмыя доказательства его вшюввыхъ сношенііі съ вѣнскимъ кабинетоиъ. ГІри такоіі явнои опаспости австрінская партія пустида въ ходъ всѣ пружпны своеіі хигрости, чтобъ то.іько удержать коро.ія въ прежиемъ его прсдубѣждеіпв противъ Аііг.ііп. Это еіі впо.інѣ удалось. Коро.іь рѣзко обошо.іся съ посломъ, п оскорблеішыіі аііг.шчаншіъ почелъ ііепри.іпчньшъ продо.іжать персговоры. Лучь надѣжды принца угасъ также быстро, какъ и возііикъ. II такъ пзъ лабнринта зо.гь ему пеостава.юсь другаго выхода, кромѣ бѣгства.
60 совсѣмъ удопдетворнте.іыіыіі, Фридрпхъ все такп рѣши.іся, чрезъ Францііо, бѣжать въ Апг.іію. К а г т е , при иервомъ извѣстіи о бѣгствѣ Ф р и д р и х а , долженъ б ы л ъ отпроспться въ отпускъ за граішцу, подъ предлогоиъ женптьбы, детѣть въ Аиг.іію и кончить т а м ъ переговоры въ по.іьзу пріінца. Ену д.ія зтаго бы.ш поручеиы дсньги, бумагп п всѣ драгоцѣнности Фридриха. Иитъ т а к ж е до.іжепъ бы.іъ способствовать нобѣгу своимъ .іичнымъ участіемъ. ѵ х ш а вваѵш. Поиыткл кх ВѢГСТВ». о нрошостиіп нѣско.іькмхь мндѣ.іь, коро.іь іірсдирніііі.гь поѣздку въ кіжнуіо Гср.чанію. ІІриіщъ Фридрпхъ долженъ бы.іъ е.чу сопутствовать. Нріі сп.іыюиъ своемъ подозрѣиіи, коро.іь до.іго пс зпа.іъ, ііа что рѣшитсн : взять .ш пршіца с ъ собоіі п.іп оставить сго въ Кнрлшѣ. ІІакоиецъ оиъ рѣшп.іся па первое, по.іагая, что иодъ его .шчііыѵь иадзородіъ е.чу трудпѣс будстъ выпо.пшть свое памѣреніе. Оиъ прнстави.іъ къ прппцу т р е х ъ изъ старшпхъ оФіщеровъ своеіі свиты, с ъ строгшіъ прпказапіемъ, чтобъ одшгь изъ нихъ, іюочередно, иеотлучно б ь м ъ при пеиъ и даже ѣ х а л ъ бы с ъ ішчъ въ колнснѣ. Фридрихъ между тѣ.пъ с ъ помощію К а т т е прпня.гь всѣ иужныя мѣры. Ещс и з ъ саксонскаго .іагсря онъ ппса.гь къ анг.ііііскому коро.ио, прося е г о , дать ему пріі дворѣ свосмъ пріютъ и з а щ и т у . Хотя п з ъ Апг.ііи пос.іѣдова.іъ отвѣтъ не 15-го Ію.ія, 1730, коро.іь и вся свита пыѣхали и з ъ Бер.іина, и чрезъ .Іеіііщнгъ отправи.шсь въ Апшпахъ, гдѣ коро.іь хотѣ.гь иавѣстнть дочь свою, ііедашіо выданную за мужъ з а молодаго маркграФа аишиахскаго. Въ Аіішпахѣ Ф р и д р и х ъ по.іучи.гь ішсьмо о т ъ К а т т с , въ которомъ т о т ъ извѣіца.іъ сго, что сщс нс могъ вых.юпотать себѣ отпуска и потому просп.іъ пріпіца іюмсд.шть бѣгствомъ — до прпбытія въ Везе.іь, откуда ему легчс б у д е т ъ пробраться въ Анімію, чрезъ Го.мандію. Фрпдрнхъ отвѣчадъ, что онъ долѣе ждать не м о ж с т ъ , п твердо рѣши.іся останить поѣздъ королевскііі въ Сшщгсіімѣ, мѣстечкѣ между Геіі.іброномъ п Гсііде.іьбсргомъ. Онъ прпказывадъ К а т т с отправптьсн въ Г а г у , гдѣ О І І Ъ сго наіідетъ подъ пмснемъ граФа Абсрви.ія. Прптомъ онъ его увѣдолмя.іъ, что, въ сдучаѣ прес.іѣдованія, онъ на врсмя унроется въ монастыр я х ъ , разсѣяшіыхъ ію дорогѣ. Въ поспѣшностіі, с ъ котороіі Фридрпхъ ппса.іъ спое ппсьмо, онъ забы.іъ адрссовать сго въ Бер.іппъ, п только наппса.іъ иа конвертѣ: « ч р е з ъ Ыюрнбергъ. » Таьчічъ образомъ нпсьмо попа.ю въ чужіл руки, къ двоюродному брату К а т т е , которыіі стоя.гь въ Эрдангенѣ на вербовкѣ. Изъ Аішшаха кородь поѣха.гь въ гости къ герцогу Внртембергскому, а оттуда въ Мангеіімъ. На дорогЬ надо бы.ю проѣзжать мѣстечкомъ Сшіцгсіі.чъ. Но маршрутъ перемѣііи.іся: ночлегъ, ііазначенныіі въ Синцгеіімѣ, бы.гь перенссенъ з а нѣСКО.ІЫІО мп.іь оттуда въ мѣстечко ШтсііііФуртъ. К о р о л о отве.ш лучшую нзбу, свпта р а з м ѣ с т і и а с ъ въ с а р а я х ъ . Пршщу, сго каммсрдппсру, полковішку Рохову, данъ б ь м ъ общііі сараіі. Фридрнхт. распорядплсл сообразно с ъ чѣстомъ и обстоятельствамп. Оиъ воспо.іьзова.іся легкопѣріс.иъ одііаго и з ъ ко-
ролевскихъ пажсіі, брата К и т а , — п о т к р ь м ъ ему за таііну, что у него педалеко оттуда иазііачеііо любовиое свиданіе. Для этаго онъ просилъ, чтобъ добрыіі п а ж ъ , ис гопоря нпкоічу ни слова объ зтомъ, разбудилъ его на другоіі деиь въ четыре часа утра іі доста.іъ б ы еиу хорошихь лошаден. Сдѣлать это бьмо ие трудно, потому что въ нѣстечкѣ пропзводімся т о р г ъ •іошадьяп. П а ж ъ сог.іаснлся с ъ удово.іьствіслъ. Едва выгляяуло со.шце, какъ услуммивыіі иажъ пробралсн въ сарай пршща, но въ тсмиотѣ вмѣсто Фридрнха разбудилъ его каинердппсра. Этотъ инѣлъ дово.іыю прпсутствія духа притвориться, будто пе наѵодитъ т у т ъ ннчего подозрнте.іыіаго, преспокоііію завсрну.іся опять вь одѣя.ю п засну.гь ; а между т ѣ ч ъ высматрпва.гь, что изъ з т а г о будетъ. Онъ увидѣлъ, какъ иршіцъ торон.шво вскочплъ п одѣ.іся, но не в ъ нупдііръ , а въ Французское п.іатье и иь красііый сюртукъ сверьху. ІІотомъ на цыиочкахъ ирокрался къ дверп, осторожио огворімъ е « , робко озираясь на товарншеіі, ц вышелъ. Едва онъ уіпс.іъ, каммердинсръ тотчасъ жс пзвѣстплъ по.шовнпка Гохова обо вспмъ с.іучивпіемсп. Пспуганнып полковникъ разбудп.іъ еіце т р е х ъ офііцеровъ изъ королевскоіі свиты п всѣ четвсро, подозрѣпая педобрыіі у м ы с е а ъ , пустилпсь отыскпвать пршща. Вскорѣ опп ііашліі сго ііа коипомъ рыпкѣ. Принцъ стоя.іъ, прпс.юнясь к ъ повозкЬ п совсѣхъ стороігь высматріша.гь пажа, которяго жда.іъ с ъ .юшадьчи. Ііоявлепіе н е ж д а н ы х ъ гостей прпвгло іірннца въ бѣшенство п отчалніе, к а ж е т с я , опъ бы.іъ Оы в ь состояніи драться с ъ нпчи на смсрть, еслпбъ имѣлъ при ссбѣ оружіс. 0'Міцеры подош.ш къ нему П с ъ Д О . І Ж І І Ы М Ъ почтеніемъ спроси.ш, что заставімо сго Высочество т а к ъ рано
подиятьсл съ постѣ.ш п нарядпться оъ такое страннос п.іатье? отвѣча.іъ ичъ коротко П грубо. Роховъ, между т ѣ л ъ , ему яачѣти.іъ, что коро.іь пзво.іи.іъ ужс проснуться п чрсзъ по.ічаса начѣренъ продо.іжать своіі путь ; почеиу покорнѣіііпе проси.іъ принііа позпратнться іі .поскорѣіі надѣть .чундиръ, чтобы его Вс.шчество не увпдѣлъ его въ этомъ костюмѣ. ІІрпнцъ пе сог.іаіпа.іся. Онъ отвѣчалъ, что хочетъ прогуляться, подыіпать утреііннчъ воздухо.чъ ; чтобъ они не безпокои.шсь, что опъ въ ііазначешіыіі часъ къ о г ъ ѣ з д у явится н нъ нріілічно.чъ п.іатьи. ОІІЪ Между тѣмъ прпскака.іъ п а ж ъ , с ъ двуия .іошадь.чп. Принцъ хотѣ.іъ проворно всночить на одну и з ъ і ш х ъ , по ОФПцеры его не донустп.іи до этаго. Онъ боролся с ъ ничіі, какъ отчаянныіі , но сопротпв.іспіе бы.ю напрасно : снла и бо.іьшинство одо.іѣ.іи. Его застави.іи возвратиться въ сараіі, .юшадсіі отос.іа.ш, пажа взя.ш подъ а р с с т ъ . Коро.но допес.ш объ это.чъ пропсшествіп ; опъ допроси.іъ пажа, но к а к ъ не бы.ю явныхъ доказате.іьствъ намѣрепія прпнца б ѣ ж а т ь , О І І Ъ с.чолча.іъ и д а ж е пе да.іъ сыну замѣтить , что обо всемъ уже з н а е т ъ . Только на другоіі день, когда поѣздъ прибылъ въ Д а р м ш т а д ъ , коро.іь, видя прппца , сказалъ ему с ъ насчѣшііою ; «я удивляюсь , что встрѣчаю в а с ъ здѣсь, я думалъ, что ваше Высочество у ж ъ , по краіінсіі мѣрѣ, въ ІІарижѣ. в ІІринцъ о т в ѣ ч а л ъ ; что сслибъ онъ этаго рѣіиителыю пожелалъ, то давно былъ б ы во <»ранцузскпхъ владѣпіяхъ. Но несчастіе нринца было б.шже, чѣчъ опъ полагалъ. Едва король доѣхалъ до Меііиа, откуда предпо.іагалъ продолжать путь своіі пппзъ по Реііну, какъ О І І Ъ по.іучп.іъ о т ъ двоюродпаго брата К а т т е эстаФету. Въ нсй заключалось ппсьмо принца, котораго онъ, по вѣрпоподданпичсскому чувству не е.иѣлъ с к р ы т ь о т ъ короля. Король приказалъ т о т ч а с ъ же взять Фрпдрпха подъ стражу п содержать на одноіі п з ъ лучіннхъ л х т ъ . З а пп.чъ сиотрѣли, какъ з а государствепнымъ преступниііо.чъ; шпага п всѣ бумаги бы.ш у нсго отобраны. К ъ счастію онъ успѣлъ СЩР прп первоіі невзгодѣ передать своему каммердпнеру письма, которыя могли обличоть многихъ, если не въ з.іоумышлепіп, т а к ъ въ пріязпи к ъ нему, что въ этомъ случаѣ было одно и тоже. ІІпсьма, по его прпкйзанію, былп сожжены вѣрпымъ слугою. ІІрипцъ мало заботился о себѣ, но его си.іьно тревожила участь друзеіі, замѣшаиныхъ въ его дѣлѣ. Однако оігь твердо б ы л ъ увѣренъ, что К а т т е вѣрно у ж ъ позаботплсл о своеіі безопасности. К и т ъ еще до пріѣзда короля въ Везель иолучплъ яаниску о т ъ прпнца, наішсанііую карандашемъ, съ с.іѣдуюшими словами : «Спасаііся, все о т к р ы т о !» Опъ не терялъ временп, тотчасъ ж е вскочилъ на коня п во весь опоръ счастлпво достигъ до голландскоіі гранпцы. Въ Г а г ѣ преслѣдовалъ его еще прусскііі ОФИцсръ, отправленныіі за пимъ въ погоню, но онъ усиѣлъ на рыбачьей лодкѣ счастлпво добраться до Анг.ііи. Оттуда онъ отправи.іся въ Португалію п вступилъ въ воепную службу. Въ Везслѣ прпнцъ б ы л ъ заключенъ въ темнпцу. К ъ пеіі приставп.ш часовыхъ с ъ заряженпымп ружьямп. На слѣдующій день комепдантъ крѣпости, маіоръ Мозель, получилъ приказаніе, представить С|оего плѣннпка къ коро.но. Когда прпнцъ в о ш е / ъ въ комнату, коро.іь строго спросп.іъ е г о ; за чѣмъ о н ъ х о т ѣ л ъ дезертнровать ? «Я не могъ долѣе сносить униженія будушаго коро.ія Пруссіп прп дворѣ его о т ц а . » — ІІО кто д а л ъ гебѣ мысль спасаться бѣгствочъ ? «Ваше Велпчество. и — Я ? — Т ы лжешь. « Н ѣ т ъ . Вы часто говорилп инѣ : «еслпбъ я бы.гь на твоемъ мѣстѣ п моіі отецъ такъ б ы обходи.іся со мною, л давпо бы убѣжа.іъ изъ Пруссіи». — Я х о т ѣ л ъ то.іько уподобпться въ си.іѣ характера и благородствѣ мыс.іеіі моему родителю и королю.»
Коро.ч. вспыхну.іъ. Онъ выхватп.іъ шпагу п кннулсп па Фридрпха, по маіоръ Мозелъ зашпти.гь его своею грудью п остаіговп.іъ руку коро.іп. — Если вашему гиѣву нужпа кровь, вскрпча.іъ опъ : т а к ъ пусть льется моя ; изъ этоіі грудп ужъ мпого се про.што за моего коро.ія, д о с т а н е т ъ — и за его наслѣдппка. Смѣлыіі, героііскііі поступокъ маіора образумімъ Фрпдриха Впльгельма. Онъ вспомнплъ, что передъ нинъ стоп.іъ с ы в ъ — и велѣлъ тотчасъ же вывссть прппца , поручпвъ его надэору четырехъ надежныхъ оФіщсровъ. — Но берегпте его пуще глазу, прибави.іъ онъ, принцъ мнѣ тсперь дорожс зеішцы ока ! Иа другоіі день король отправп.іся въ Бзрлипъ Офпцерамъ дапо было прпказапіс выѣхать пзъ Везе.ія, спустя ІІѢСКОЛЫІО днеіі, И всзтп прппца, какъ можно секретнѣс. Строго бы.іо пмъ паказапо въ путешествіи не нроѣзжать чрсзъ Гаішоверскія пладѣпія. Коро.іь боя.іся, что въ анг.ііііскпхъ земляхъ наіідутся защитнпки его сыну, п могутъ его освободпть. Т а к ъ ЯІС бы.іо эауірЛцено допускать до р а з говора съ пимъ кого-бы то пп ж бьмо.* Нссмотря на такін предосторожностіі пршіцъ сдва пс спассн въ самомъ Везелѣ. Народъ сплыю сочувствовалъ сго пссчастію п почтп не бьмо мо.юдаго человѣка, которыіі пс рѣшп.іся бы жизііью заплатпть за его свободу. Ему таііно доставили версвочііую лѣстішцу п жснскос, крсстьяискос платьс. Ночью, перерядившись, прпнцъ выкпнулъ лѣстннцу изъ окошка п пача.іъ осторожно сходпть по псіі. Ужъ онъ переступа.іъ послѣдпія псрекладшіы, еіце нѣско.іько шаговъ п онъ бьмъ бы на зсм.іѣ п внѣ опасностп, какъ вдругъ хрпплыіі голосъ закрнчалъ ему; ѴѴсг ііа?—Кто пдетъ?—Это былъ часовоіі, которыіі повсрпу.іъ пзъ за уг.іа, и котораго онъ прсждс нс злчѣтплъ. Онъ ію отвѣчалъ, со.ідатъ выстрѣлилъ п принцъ едва успѣ.іъ взобраться по лѣстнпцѣ въ свою тсмшіцу и тамъ сброспть своіі маскерадиыіі костю.чъ. Судь ночь нс такъ темна, ОІІЪ вѣрно па.іъ бы жертвою бдитс.іыіаго надзора свпоіі стражи.
пнвалъ своіі КОФС, смотря, какъ сму систематпчески сѣдла.іи лошадь. Судьба его бьыа рѣшена. Запечатанныіі ларчпкъ с ъ ппсьмамп п драгоцѣнностямп прнііца онъ просв.іъ передать коро.іевѣ. Вмѣстѣ съ прпказомъ объ арестѣ К а т т е прпшло о т ъ короля ппсьмо къ ГоФмеіістеринѣ королевы, въ которомъ онъ поручалъ еп предувѣдомить Е я Величество о бѣгствѣ прпнца и о его заключенін. Ужасъ п удив.іеніе коро.іевскоіі « а милііі бы.ш не пзобразимы. Г Л І І І ® и д » м д я . Ш ; атте иежду т ѣ и ъ очень ма.ю дума.іъ о своеіі безопаеііости. Въ Бер.шпѣ уже шепта.шсь о тайііомъ зав.ночеіііп наслѣдника престо.іа. Мо.іва рос.іа п становп.іась всеобшею. Друзья Катте предостерега.ш его, но онъ равнодушио ж д а л ъ , пока сѣде.іьннкъ окончптъ, заказапное н и ъ , богатое Французское с ѣ д •іо , въ котороиъ ОІІЪ ве.іѣ.іъ сдѣлать потаииыл сучки для денегъ, б у л а г ъ н другихъ вещеіі. ЬІакоіісцъ оаъ отпроси.іся у своего по.ікоишіка на нѣско.іько днеіі п з ъ Бер.іппа, подъ нредлогомъ о х о т ы . Вь ночь, на канупѣ его о т ъ ѣ з д а , пришс.гь прпказъ арестовать его. Пспо.шптсли приказа съ наічѣреніемъ мсдлп.ш, чтобъ дать сму время в ы ѣ х а т ь и з ъ города п скрыться. Когда онп ію.іага.ш, что оиъ уже д а л е к о , оіш отправп.шсь къ нсму въ домъ п — ч т о ж е ? — Легкомысленный К а т т с еше преспокоііно кури.іъ трубку н до-
Еще бо.гііе безпокоп.іъ всѣхъ запечаташіыіі ларчпкъ, котораго с к р ы т ь бы.ю певозножно и котораго содержаміс могло б ы т ь онасно д.ія кородсвы п, въ особсішости, ддя старшсіі принцессы. Наконецъ рѣши.ш сдомать печать, о т к р ы і ь .іарчикъ, пынуть и з ъ нсго всѣ опасныя бумаги, сжечь пхъ, п замѣнить новымп ппсьмами, нсвннпаго содсржапія. Августа 2 7 коро.іь возвратімся въ Бсрдппъ. Псрвыіі вонросъ его б ь м ъ , гдѣ ларчпкъ ? Когда къ нему приііссли сго, онъ с ъ такпмъ петсрпѣпіемъ жс.іадъ узиать его содержаніе, что сломилъ печать п отпсръ ларчикъ, ііс осмотрѣвъ сго спсрва хорошепько. Оиъ по.іага.іъ, что побѣгъ пршіца б ы л ъ слѣдствісмъ обшпрнаго заговора, въ которомъ прпнпмалп участіе «го жена п старшая дочь, иодъ вліяніс.чъ анг.ііііскон партіи. Онъ подозрѣвалъ д а ж с , что у ппхъ прп этомъ б ы л ъ ввпду ие одшіъ родствснный союзъ съ Англіею , но еше что нибудь гораздо поважнѣе. Но въ ларчпкѣ онъ ие ііашслъ нпчего, что бы МОГ.Ш іюдтвердпть сго подозрѣніс : в.чѣсто т о г о , чтобы успокопть, это ещс бо.іьшс сго в з б ѣ с п л о . — К а к ъ обыкновенно, бѣдное ссмеііство до.іжно было с т р а д а т ь о т ъ э т а г о прппадка. Одпа старушка Ка.чскс, нъ котороіі онъ питалъ особешюе довѣріе, с т а р а л а с ь его успоковть н ситгчпть иегодованіе и д а ж с нѣсколько въ томъ успѣ.іа, только нс иадо.іго. Между тѣмъ, по прпказапію короля, К а т т е привели къ допросу. Онъ отвѣчалъ на прсдложспныс вопросы с ъ твердостію п благородствомъ , говорплъ чистую правду и только скры.іъ, что принцесса Впльгелыиппа зпала о намѣреніп брата бѣжать в ъ Апгліи. Клятвенно подтвердплъ онъ, что Принцъ хотѣлъ скрытьсн в ъ Лондонѣ о т ъ унпжснія, но б е з ъ вслкихъ умысловъ противъ особы Его Велпчества. Все это одпако пе могло потушить пскры подозрѣпія въ душѣ короля : она р а з г а р а л а с ь болѣс п болѣе и р а з ж и г а л а иъ нсмъ безпокоііство. Послѣ допроса с ъ К а т т с снялп мунднръ. Его одѣлп въ каФтанъ в з ъ грубоіі холстппы п отправили на гауптвахту, подъ строгимъ карауломъ. Гопсніе короля обратплось т с перь прогпвъ всѣхъ привсржеііцсвъ п друзей Ф р п д р п х а , хотя они и не была прпчастнымп замысламъ принца. Т а к ъ , на п р п м ѣ р ъ , бывшііі его учитель, Дюгапъ , которыіі теперь заппмалъ мѣсто совѣтнпка , былъ о т р ѣ ш е н ъ о т ъ должности п і.осланъ въ Мемель, подъ н а д з о р ъ мѣстпаго начальства. Между тѣмъ іірпнца іірнвезли въ Мнттенвальдъ. З д ѣ с ь сдѣлали сму первыіі допросъ. О І І Ъ подтвердилъ всѣ показанія К а т т е . Генералъ Грумбковъ, которыіі былъ оберъ-аудиторомъ при д о п р о с ѣ , с т а р а л с я уиизить благородпую гордость прппца нредставлеіііе.чъ ему велпкохъ опасностей въ будущсмъ. На это Ф р п д р п х ъ отвѣчалъ : « Душа моя сп.іьпѣе всѣхъ опасностей, а мужество крѣпчс мосго пссчастія. Мы сщс поборсмся !» ІІа слѣдующііі дснь Фридрпха почью отвезлп въ Кюстрпнскую крѣпость. Его помѣстилп въ замкѣ, въ одпоіі и з ъ компатъ камерпрезпдента Мюнхова. Здѣсь содержался онъ со всею строгостью государственпаго преступнпка. Ему далп простой сппііі сюртукъ ; мебель состояла и з ъ двухъ деревяппыхъ стульсвъ. Самая простая п грубал ппща достаплялась ему, у ж с парѣзапная : пожеіі и вилокъ ему пс давали. Чсрппла и псрья былп изгианы изъ сго темницы. Даж е Флеііту у него отнллн. Дверь его темницы была постояино
з а п е р т а п отворл.іась только одшіъ р а з ъ въ сутпи для дежурныхъ оФпцеровъ, к о т о р ы е прпходн.ш свпдѣте.іьстпопать з а к.іюченннка н прпносп.ш ему ппшу. За дверью стоялп <іасовые с ъ заряженнымп ружьямн; подъ окнамп т о ж е . Ііаждое у т р о два ОФпцера лвлялпсь молча и во время обѣда п р ш ш а , т ш а те.іьно осматривали комнату, п ѣ т ъ лн въ пеіі какпхъ слѣдовъ пли прпготовлспііі къ побѣгу. въ его темпицу. Въ Фалдахъ сго дѣтскаго каФтанчика, Мюнховъ доставлллъ Фрпдриху письма и яства. Кромѣ того, онъ заказалъ ену столъ с ъ потаііпыми ящпкаіш; въ инхъ прппцъ иашелъ кнпги, б у н а ^ и чернпла. Дозорные ОФицеры осма- I тривалп только комнату п не прикасалпсь к ъ мебели : зтаго I не было въ ихъ предписаніп. Въ половпнѣ септлбря спова явплась слѣдственная коммнссія для прослушанія припца. Фрпдрихъ по прежиему былъ т в е р д ъ и непоколсбимъ. Презусомъ коммиссіп снова б ы л ъ Грумбковъ. Онъ совѣтовалъ принцу, въ доволыю обидномъ тонѣ, оставпть свою гордость , «иначе, говорилъ оиъ , мы придумаемъ средства смнрпть цашу спѣсь.» ' I I — Незпаю, что в ы въ состояніи приду-мать ; знаю только, что пи дерзостью, ни строгостью, вы не заставите меня ползать передъ собою. Между т ѣ м ъ , несмотря па такія строгостп, нашлась душа, которал сострадала судьбѣ несчастнаго Фрпдряха. Г е пералъ Мюпховъ, пробуравн.іъ въ потолкѣ темницы дырѵ, сквозь которую могъ удобно говорить с ъ нпмъ с ъ чердака. Принцъ жаловался ему на дурную пншу п недостагокъ духовнаго развлсчспіл. Коммнссія показала ему бумагп, наіідснныя въ ларчпкѣ, п предложила вопросъ : всѣ ли онѣ ? Принцъ разсмотрѣ.іъ пхъ, и н е находя между ними самыхъ важныхъ, т о т ч а с ъ д о гадался, что онѣ вѣрно скрыты его друзьнми. Онъ отвѣчалъ, что дѣйствителыю т у т ъ всѣ его бумагп. О т ъ него потребо^ вали присягп, однако онъ умѣлъ отклоииться о т ъ нея, подъ предлогомъ, что педовѣряетъ своей памлтп и, можетъ быть, объ нѣкоторыхъ незначителыіыхъ ппсьмахъ п забылъ. Мюпховъ скоро нашелъ случай помочь бѣдѣ прніща. Онъ выпросплъ позволеніс допускать къ нему восьмилѣтпяго своего сына. Бесѣда с ъ ребепкомъ не казалась подозрптельпою для тюреінщпковъ пршща п мальчика ста.ш допускать Наконецъ ему объяви.іи, что онъ можетъ надѣяться на прощепіе и милость к о р о л я , если о т к а ж е т с я о т ъ наслѣдія престола. Съ чувствомъ впутренпяго достоннства п гордостью отвсргъ онъ это прсдложеніе. і '
83 ника престола и сиосплся съ враждебнычіі дворами. За такія иреступлсиіл оиъ заслуяшлъ пытку и впсѣлпцу ; но король, мплостію Божію , списходя къ просьбамъ п заслугамъ его родственпиковъ п, въ особснпости, къ полсзпоіі службѣ его дѣда гепералъ-Фсльдмаршала гра*а Вартепслебена, по великоіі добротѣ душп своеіі, обращаетъ гнѣвъ въ милость, смягчаетъ казпь и прпговарпваетъ Катте к ь отсѣкновенію головы — на плахѣ. Ничто не могло отклонить королл отъ этаго приговора : нп убѣжденіл, пп просьбы Вартеислебепа и всѣхъ его любимцевъ. я Н ѣ т ъ ! » отвѣчалъ онъ рѣшите.іыю. «Скажите Катте, что мнѣ его жаль, но что дѣ.іать ! Мое правило такое : лучше пусть гпбнетъ впиовныіі, чѣчъ правосудіе !» Катте прочлц прпговоръ. Онъ выслушалъ сго съ героііской твердостыо. Такамъ обрааомъ всѣ слѣдствін остались бсзімоднымп. Король хотѣ.іъ дажс предать Катте пыткѣ, по противъ этаго возстали его родственники, которые занима.ш значительныя государственныя мѣста. М т^къ противъ иринца и Катте оставалось одно обвииеніе : ихъ престунаыіі побѣгъ. Этаго бьмо достаточпо, чтобъ подвергнуть ихъ всеіі строгостп закона. Король назпачилъ воешіый судъ надъ принцемъ іі надъ Катте. 25-го Октября судъ собралси въ Коппнгѣ, а 1-го иоября возврати.іся въ Берлинъ. Ему нредоставлено быао судить прппца и его сообщника, какъ военныхъ дезертеровъ. Судъ рѣшн.іъ, что приішъ кровп и законныіі нас.іѣдникъ ирестола не подлежитъ суду за такое преступленіе, наравнѣ съ простыми членамп воііска, п потому оиъ предоставлястъ осужденіе его приговору иебеспому, который даетъ право правящимъ. Каттс воеиныіі судъ присудилъ къ лишенію чиновъ и крѣпостному заключенію на нѣсколько лѣтъ. Король былъ чрезвычаііно недоволеиъ этими прпговорамп. Онъ объявилъ Катте оскорбителемъ королевскаго величія, потому, что онъ участвовалъ въ таііныхъ умыслахъ иас.іѣд- Какъ прежде былъ лсгкомыслснъ двадцатптрсхлѣтіііи кшоша, такъ благороденъ п муяісственъ былъ онъ въ по-
слѣдніс дип, назначснные ему для прнготовлеиія къ казни. Горесть, прпчпненная его .іегкомысліеиъ семеііству, глубоко запала сму въ душу. Прошальныя письма его къ роднымъ былн исполнены сильиаго чувства н чпстосердечнаго раскаянія. Четвсртаго ноября, Катте, но прнказанію короля, отвезли въ Кюстршіъ, гдѣ назііачено бы.іо псно.шеніе смертнаго прн- говора. Коро.іь хотѣ.іъ этшіъ потрясти душу своего сыва. Шестаго ноября была назначена казнь. Принца принуди.ш смотрѣть на нее нзъ окна. Когда подъ его окнамп повс.ін I Катте, въ сопровожденіи двухъ священішковъ, между воси| ііоіі аскортоіі, сердце приііца не вытерпѣло, слезы брызнули изъ глазъ и опъ воскликпу.іъ : ((Другъ Катте ! прости меяя !» — Катте взглянулъ на него съ восторженнымъ лицомъ : Будьте счастлпвы прпнцъ — народъ вашъ будетъ счастлпвъ. Я радъ, что умпраю за друга и будущую славу Пруссіп ! Кортежъ нродолжалъ шествіе. На площади, Катте ирииялъ хрпстіянское напутствіс духовника п бодро положплъ голову на плаху.... I Мо приицъ ие выпесъ этоіі сцены , казалось, вены его сердца іюрвалнсь въ эту мннуту : онъ безъ чувствъ упалъ на нолъ. Мечь, которыіі обагрился кровью друга еще носился иадъ головою самаго прппца. Угрозы н гнѣвъ короля заставплп его содрогнуться предъ ожидавшеіі его участью. ІІо его заключёніе падѣлало мпого шуиу нетолько въ Нруссіи, но и при всѣхъ европеііскихъ дворахъ. Король нрпнужденъ былъ послать въ кабппсты германскаго союза п въ другія го| сударства цвркулярное объявленіе о нрнчппахъ заключеиія пршіца съ обѣщапісмъ подробнаго отчста о дѣпствіяхъ, паряженпоіі надъ ппмъслѣдственноіі коммиссіи п о нриговорѣ суда. Т у т ъ отвсюду появились иосольства съ заступничествомъ за прпица. Съ особенпой настопчивостію требовалъ пояіилованія ц освобожденія Фридриха австрійскііі дворъ. Разрывъ Пруссіи съ Англіею былъ явенъ ; австрійская партія торжествова.іа, но для прочиостп ея союза ей необходпма была дружба п будущаго короля Пруссін. Вотъ почему она теперь прпняла такъ ревностпо сторону принца. Не менѣе у^астія ііринималп въ судьбѣ Фрпдрпха лучшіе генералы воііска. Но на всѣхъ совѣщаиіяхъ король выдержпвалъ свой характеръ : ояъ былъ ііепрск.іоііснъ н хотѣлъ судпть сыпа смертнымъ судомъ.
Тогда воешіыіі совѣтъ обгпвп.іъ сму рѣшптельно , что пріищъБрипденбургскаго курфюрстскаго дома иожетъ быть судп.чъ и осуждеігь только императоромъ п сеймомъ. На это коро.іь отвѣчалъ, что іш пмпсраторъ пп весь Германскііі союзъ не могутъ ившить. сго права, по доброму сго усмотрѣнію и закопу, осудпть въ свосіі землѣ преступдеиіс прусскаго насл/ьдника. Этотъ отвѣтъ поразп.іъ вссь совѣтъ. Полковппкъ Буденброкъ, п.іамспиыіі и честный старикъ, посѣдѣлый въ бптвахъ, вскочплъ съ своего мѣста , разорвалъ своіі мундпръ, обнажплъ грудь, испещренную рапамп и вскрпчалъ : «Король! про.іеііте кровь отсюда ; по свиіцспноп кровп прпнца вамъ не видать, йока еще нзыкъ мой пе при.іыіу.іъ къ гортанп !» даже позводпиъ Мюллсру поселптся въ смѣжноп комиатѣ с ъ прпнцемъ. Умныіі свііщепппкъ умѣлъ укорепнть въ Фридрпхѣ, преданномъ вѣрѣ вт?Фатализмъ, мысль, что гнѣвъ короля и смерть его друга, былп не простымъ предназиаченіемъ рока, но непремѣннымъ слѣдствіемъ его проступка. Возбудпвъ въ душѣ его раскаяпіе, опъ спѣшплъ уврачевать ее надѣждою па благость пебесную и вѣрою въ промыслъ. Прпіщъ, какъ бы псреродплся. Молптвы, совершасмыя имъ вмѣстѣ с ъ почтсппымъ старцсмъ, пролнвали новын свѣтъ на его разумъ и утоляющііі бальзамъ па раны сердца. «Но если^бъ даже Богъ, по велпкоіі милостп Своей простплъ мое прсступлспіс, могу ли я падѣяться такаго же помиловапія отъ чсловѣка, отъ отца п короля моего, такъ жестоко мпою оскорб.існпаго?» Голосъ совѣта каза.іся коро.по годосомъ парода и си.іыю поко.ісба.іъ сго во.ію. Оста.іыюе довсршп.іъ благородныіі старецъ, насторъ Мю.ілсръ, которыіі напутствовалъ къ смертп. Катте. О І І Ъ вызвался быть собесѣдннкомъ пршіца, которыіі тспсрь болѣе чѣмъ когда ішбудь нуждался въ духовноіі ппщѣ, •і направпть его душу на нуть истшіиыіі. Король согласнлся и Духовппкъ ппталъ его иадѣждою п, тайпо трогая самыв пѣжяыя струны природы, мпрплъ отца съ сыномъ. Онъ доноснлъ обо всемъ королю п гнѣвъ послѣдняго постепенно потухалъ подъ слезами приііца. Наконецъ о г ъ короля пршпло приказаніе освободнть прпнца. Ему позволепо было жить внѣ крѣпостпыхъ стѣнъ п даже занять мѣсто совѣтнпка ІСюстрннскоіі коллегіп. Но преждѣ вступленія его въ повую должпость пробыла коммпссія изъ Берлииа, псрсдъ котороіі Фрпдрпхъ обязанъ былъ дать при-
сягу въ томъ, что впредь не отступитъ о т ъ волп п прикааанііі своего отца п короля п будетъ псполнять возложенныя на нсго обязанности с ъ усердіемъ и покорностію, при.шчнымп вѣрноподдаппому и сыпу. " Прппцъ прппп.іъ прпсягу. Ему возвратпли шпагу и о р денъ. Потомъ опъ прпчастился С в я т ы х ъ Т а й н ъ и встуиилъ въ новое свое званіе. Вмѣсто мупдира, онъ носилъ сѣрый каФтанъ, по краямъ выіиптыіі золотомъ. Онъ наппсалъ къ отцу ппсьмо, въ которомъ уппжепно умолялъ сго о прощепіп в забвепіп прошедшаго. Когда жс пасторъ Мюллеръ возвращался въ Берлппъ, онъ поручп.іъ ему пспроспть у короля, какъ мплостп, дозволенія носить воепную шпагу с ъ темлякомъ. Король прншелъ въ восторгъ, когда у с л ы ш а л ъ о просьбѣ сына. к Т а к ъ Ф р п ц ъ мой с о л д а т ъ въ д у ш ѣ ! » восклпкпулъ онъ, п это восклицаніе было первымъ рѣпштельнымъ шагомъ к ъ прпмпревію. іРі^л.ві, гвздііЕдж. ПРПМИРЕІІІЁ. встрійская партія нзъ самаго примпренія короля с ъ сыпомъ умѣла извлечь своп пользы. Она приписывала милость короля ходатаііству австрінскаго императора. Посланникъ СекепдорФъ даже успѣлъ довесть коро.іп до того, что опъ въ отвѣтѣ императору, на его письмо, прямо объявлялъ, что прпицъ Фрпдрпхъ обязанъ своимъ прощепіемъ только просьбѣ сго пмператорскаго величества. Даіке саиаго Фридрцха з а ставпли наппсать благодарственное письмо къ пмператору, за его мплостпвое ходатайство. Но въ общенъ пзвѣщепіи другимъ дворамъ, король писалъ просто, что оиъ, но своеіі королсвскоп милости и отеческому чувству, освободплъ п простилъ наслѣдника престола
На пародъ освобождепіе принца произвело самое пріятное впечатлѣніс. Боязнь за псго, во время опалы, была т а к ъ сильпа, что теперь любовь народиая ' къ нему почти не знала грапицъ. Прпнцу отвели особепный домъ нъ Кюстрппѣ, къ нему назначпли пе большоіі і п т а т ъ , и на нздержки его ста.іи отпускать незначптельную сумму, которою ОІІЪ должснъ б ы л ъ очень экономпческп распоряжатьсн. Кромѣ того ежсмѣсячно онъ обязанъ былъ отсылать къкоролю отчетъ о свопхъ нздержкахъ п расходахъ. Вслѣдъ за т ѣ м ъ , по опредѣленію короля, оиъ былъ пазпаченъ членомъ воеппо-суднаго совѣта ІІеймаркскаго округа, по въ опредѣленіяхъ совѣга онъ не имѣлъ права подавать голоса. Члены совѣта прніш.ні его с ъ искреннимъ изъявленіемъ своеіі радости п с ъ поздравленіямп. К ъ нему былн приставлены опытные люди, которые знакомп.іи его с ъ Фішансовоіі системой и внутренними учрежденіямп.государства. Въ свободные часы о т ъ службы онъ бралъ практпческіе уроки въ сельскомъ хозяііствѣ и удѣлыюмъ управленіп. Впрочемъ, положеиіе его было, по прежнему, ие самое з а видное : онъ не смѣлъ выѣзжать изъ города ; чтеніе кнпгъ, п въ особенности Французскихъ, а равпо и заиятіе музыкою б ы лп ему запрешепы строжаііше. Презпдентъ Мюнховъ всѣии мѣрами старался доставпть Фрпдрпху разв.іечепіе, онъ умѣлъ соединить въ свосмъ домѣ все лучшее общество Кюстрина, всѣхъ талантливыхъ людей, всѣхъ увлекателыіѣіішихъ женщинъ. Въ кругу такого обшеетва Фрндрнхъ незамѣтно пріобрѣлъ прежнюю веселость и непринужденность характера. Между дамами въ особенности отличалась умомъ п любезностію молодая вдова, МантеііФель, урожденная Мюнховъ. Она умѣла заслужить дружбу п довѣрепность прпнца въ такои с т е пспи, что разлука с ъ исю казалась ему ужасною. К о г д а , к ъ концу года , она вздумала бы.іо отправиться въ свои помѣстья, Фридрпхъ послалъ еіі п р п к а з ъ , паписанный въ шутливомъ тонѣ, въ которомъ опъ называлъ ес дезертеркой п объявлялъ, что за такос преступленіс оиа можетъ ожидать въ наказаніе— полное его нсудовольствіе. Королсвскіи запрстъ чнтать кппгн, друзья Фридриха, какъ мы видѣли, умѣ.ш уже смягчить въ самои его темнпцѣ. Здѣсь на запреіценіс обрашали еще меныие вниманія.Фридрихъ бсзбоязнеішо заііима.іся своимъ любимымъ ннструментомъ, Флейтою. О І І Ъ даже пригласи.іъ къ себѣ въ товарищп гобоиста ФредерсдорФа, которыіі мастерсни игралъ на ФЛСЙТѢ. Впослѣдствін Фредерсдорфъ по.іучи.іъ значпте.іьное мѣсто при дворѣ и остался другомъ Фридриха до самой его смерти. Ф р п д р и х ъ надѣялся, что слѣпая и безропотиая покорпость волѣ королн расположитъ к ъ нему наконецъ сердце отца. Но король все еше недовѣрчиво счотрѣлъ на сыиа ; покорность его онъ почиталъ притворствомъ; а явные знаки преданностн — скрытою неиавистью. Прошелъ г о д ъ , а ноложеніе принца ие облегчалось, кругъ его дѣятелыюстп ие разширялся. Онъ глубоко проникъ науки, которыми занимался, нриводилъ даже въ изумленіе своихъ наставниковъ свѣжестью своего взгляда и быстротои соображеиія, ио ему пе давали случая употребпть с ъ пользою свон свѣденія. Тоска и отчалпіе снова овладѣли его сердцемъ. Онъ началъ отыскивагь исхода п з ъ трудпаго своего положснія. По.іагая, что главная ирпчина королевскаго псдовѣрія к ъ нему основана па предположенномъ бракѣ его с ъ англійскою иринцессою, онъ высказалъ генералу Грумбкову, что рѣшптелыю оставилъ прежііюю мысль, и теперь охотнѣе согласн.іся бы жениться на старшей дочсрп Импсратора, чего л;елалъ и самъ король. Онъ набросалъ планъ, какъ привесть это намѣреніе въ исполненіе. Ііо этому плапу онъ рѣшался д а ж е отказатьсн о т ъ прусскаго п р с с т о л а , въ пользу младшаго своего брата, пото.чу что въ австрійскомъ домѣ небыло мужскихъ нас.іѣдниковъ п престолъ пмператорскііі долж е н ъ былъ персити старшеіі дочерн императора, т . е. его женѣ. Гру.мбковъ ЯСІІЫМИ довода.чи опровергъ плаііъ Фридриха и доказалъ ему всю незбыточность его предположепій.
Однако, дѣйствуя въ пользу австрійскоіі партін, Грумбковъ рѣшился, во что бы то ни стало, прнмирить отца съ сыномъ. Въ Маѣ Фрпдрпхъ получилъ первый знакъ отцовской ыилостн: король прислалъ ему нѣсколько І І Н П Г Ъ духовнаго содержанія н увѣшательпое пвсьмо. Послѣ многихъ убѣжденіп п просьбъ онъ накоиецъ рѣшился лично свидѣться съ сыномъ. Въ Августѣ 1731 года король объѣзжалъ нѣкоторыя провппцін Пруссіп в мпмоѣздомъ завернулъ въ ІСюстрпнъ. Онъ остановился въ губернаторскомъ домѣ ІІ нриказалъ позвать къ ссбѣ пршіца. Наружность првпца во врсмл его страданіп до того измѣнвлась, что блѣдность п худошавость лпца его — возбудилиуже въ королѣ состраданіс. П р п в п д ѣ е г о король всталъ. Фридрпхъ броснлся къ погамъ отца. Рыданія не дали ему произнестп слова. Король его мплоствво поднялъ. Онъ въ кроткоіі, по сіілыюіі рѣчп іірсдставилъ првниу всю важпость его проступка п въ трогателыіыхъ выраженілхъ пзобразнлъ огорчепіе, которое опъ панссъ его ссрдцу своеіі недовѣрчпвостію. Наконецъ , когда король опять садплся въ карету в Фридрпхъ провожалъ его до подоожкп, онъ обнялъ нринца передъ всѣмъ народомъ и обѣщалъ скорое облегченіе его участи. Народь крпчалъ ѵітаі отъ восторга. Это убѣдвло королл еще болѣе, что прпмпреніе съ сыиомъ необходпмо для его п государственнаго споконствія. Облегченіе, обѣшапное прпнцу королемъ, состояло въ томъ, что ему было прсдоставлено болѣе свободы въ жпзни. Фрпдрпхъ мсжду тѣмъ прпстрастился къ запятіямъ по сельскому хозяііству, посѣщалъ «ермы, осматривалъ общественпыя здапія и часто ппсалъ королю о новыхъ учрежденіяхъ п перестропкахъ, по его мнѣнію нсобходимыхъ. Между тѣмъ, въ самоіі королсвской Фамиліп, въ Берлппѣ, пропзошло событіе, которое обѣщало успокопть п прпмпрпть королевскііі домъ, послѣ всѣхъ невзгодъ.
I Прішцесса Впльгсльмина, песмотря ііа постояішую мыс.іь матери, выдать се за англіііскаго прппца, рѣшнлась накоиецъ избрать себѣ мужа и з ъ трехъ прпнцсвъ, к о т о р ы х ъ предлагалъ еіі король. Она выбрала наслѣднаго пршіца Бейрейтскаго, молодаго человѣка, умнаго и благородпаго по характеру. Король бы.іъ этпмъ очень доволенъ. і - г о Іюня отпраздновалп сговоръ, а 20-го Нолбря свадьбу. Въ награду за покорность дочери, король обѣщалъ совершенное освобожденіе Фридриха п з ъ ссьілкн, тотчасъ-же по совершеніи брака. На четвертый день свадьбы въ королевскомъ дворцѣ б ы л ъ дапъ велнколѣпнып балъ. Всѣ были веселы. Новобрачные танцовалп м и п у э т ъ ; вдругъ воше.іъ въ залу принцъ Фридрпхъ. Р о с т ъ , наружность п самыя манеры въ немъ измѣнились. Костюмъ, въ которомъ его при дворѣ никогда не видали, также мпого измѣнялъ его. Онъ вошелъ и с т а л ъ въ дверяхъ въ толпѣ каммерлакеевъ. Никто, кромѣ короля, пс зналъ о его прпсѵтствіп п ирошло довольно времени, пока его заиѣтпли и узналп. Королева спдѣла за карточнычъ столомъ. ОбергоФмепстерина объявпла ей о прибытіи прпнца. Она бросила карты, кппулась къ нему на встрѣчу п со слезамп сжала его въ своихъ о б ъ я т і я х ъ . Принцссса Впльгельмнна была внѣ себя о т ъ восторга, когда Грумбковъ, средп минуэта, сказалъ си, что прпицъ въ залѣ. ІІо • оиа долго искала его глазами прежде, чѣмъ могла узнать. ОбняІъ брата, она кпнулась къ іюгамъ отца и выражала ему чувство своей призиательности с ъ такпмъ увлечспіснъ, что с т а р и к ъ к о р о л ь — з а п л а к а л ъ . Нѣсколько днсй спустя, высшсе сословіс офпцеровъ гвардіи н полковъ, стоявшпхъ въ Берлпнѣ, подъ предводительствомъ князя Дессаускаго, нодали королю просьбу о пршіятіи вновь въ службу наслѣднаго принца. 30-го Ноября Фрпдрихъ б ы л ъ провозглашенъ шеФОмъ одпого нзъ пѣхотиыхъ полковъ. Зямою однакожъ онъ долженъ былъ опять сложить ! с ъ себя мундиръ, ибо получнлъ поручсніе о т ъ короля осмотрѣть стеклянные заводы и другія Фабрики п опредѣлпть какіе онѣ могутъ давать доходы п какъ пхъ улучшпть. Онъ составплъ планъ совершеннаго преобразоваиія мануФактуръ въ Пруссіи, а король, котораго к а ж д ы й новый псточникъ д о -
ходовъ прнводп.іъ въ восхпшеніе — прнказа.іъ тотчасъ жс проэктъ наслѣднпка прпвесть въ оспо.шеніе. Въ Январѣ 1732-го года Фрпдрпхъ впалъ въ тяжкую лихорадку п тутъ только оказалось, въ заботахъ коро.іл о сго здоровьѣ, какъ много строгій отецъ любплъ своего сыпа. Въ Февралѣ король прпзвалъ его обратпо въ Берлипъ и пропзвс.іъ въ полковпики п командиры одного пзъ гвардеііскпхъ по.іковъ. Когда Фрпдрпхъ въ Кюстрііпѣ прощалсл съ презпдентомъ Мюнховымъ — тотъ его спросплъ : «чего должны ожпдать отъ Вашего Высочества, когда Вы сдѣлаетесь Всличсствомъ , тѣ , которые оказалпсь Ваши.чи врагами во время Вашей размолвки съ королемъ ?» — «Я соберу горячіе уголья на пхъ головы» отвѣчалъ Фрпдрпхъ. 2ЕУЕДЩД ДШЖЖШ&М, Ж Е н П т Ь Б л. оброс согласіе между королемъ п сго с ы номъ наконецъ водворплось соверіпенпо. К а к ъ паслѣдникъ престола, такъ и король нзбѣгали всѣхъ случаевъ наруіппть это согласіе. Король узнавъ по оиыту, что природа дала характеру его сына совсѣмъ другое папрявлен і е , и что по этому нѳльзя образовать изъ него свое п о добіе, полагалъ что лучше всего имъ жить въ беэпрестанной разлукіі. Онъ назначилъ ему съ полкомъ постояпную квартиру въ городѣ Руппишъ, за 9 миль отъ Берлпп а ; ата мудрал м ѣ р а , съ которой свлзывалась и болмпая свобода въ жизнп Фрпдрнха, породила можду отцемъ п сыномъ обоюдноѳ довѣріе. Различіе ихъ характеровъ аастав-
ляло ихъ ппогда смотрѣть па предмѣты съ разныхъ точект. | зрѣніл; отъ этаго происходили ипогда педоразуміиія, ІІО они всегда оставались беэъ вредпыхъ послѣдствііі. Чтобы обезиечнть это согласіе, король начл іь очепь серьозио помышлять о жеиитьбѣ сына. Австрійгкая партія и т у т ь осталась ііе безъ пліянія: оііа успѣла обратить взпры | короля на Елисавету Христину, приицессу Браушпвеіігъ-Бевернскуіо, племлинпиу Австріііскоіі Императрицы. Фридриху Вильгельму это предложеніѳ прпшло по душѣ, нотому что | оігь особенно любилъ и уваікалъ отца припцессы. Припцъ Фрпдрихъ д а л ъ свое согласіе съ отчаяпіемъ пъ сердце. Его і увЬри.ш что принцесса не хороша собою и съ вссьна огра- \ ішчеішымп способностями — это его убивало. Сердце его еіце б ь м о т а к ъ іоно и свѣжо, такъ полно поэтпческихъ мечтаііііі, что онъ не могъ вообразить себѣ холодпаго брака безъ любвп. Оиъ сталъ искать хитраго срелства отдЬлаться отъ зтого союза. Ему гораздо болѣѳ правилась прпнцессл Аина Леонольдовна, дочь Екатерины Меклепбургскоіі, племянница Пмператрпцы Россіііской Апны Іоаішовны, прпиятая Е ю вмЬсто дочерп. ІІо когда опъ сдЬлалъ обь этомі. нредложеніе отцу, то Австріііская партіл, подозрЬвая вч. томъ какоіі ипбудь непріязнсшіыіі длл себя умыселъ, успѣла отклоиить королл п пріііщесса Браупшвеіігскаа былл иазначена непремѣішою невѣстою прпнца. Въ мартѣ слѣдуюіцаго гола посѣтнлъ Берлішскііі двпръ Герцогъ Францъ СтеФапъ Лотаршігскііі, будуиіііі зять Императора. Его ирііішма.іи съ вслііколѣпнымн празднествамп, нл которые было приглпшено и Брауншпеіігское семеііство. Король восио.іьзовался случаемъ н тутъ же обручилъ нринца стЕлисаиетою Христііною. Фрлдрихъ сдѣлался покоренъ, каіп. овечька, слухн о его невѣстѣ его обманулп: опа была прелестна собою и подъ наплностью и кротостью характера скрывала умъ тонкііі и образованпыіі. Австріііская партія съ своеіі стороны всѣмп мѣрами старалась образовать ее повкусу Фрпдрпха. Оии даже отыскали для пее искусиаго таицмеіістера, потпму, что Фридрихъ, страстиыіі дансеръ, замѣтилъ, чтооял нс С Ш І С Ѣ М Ъ ловко дерікитъ себя ігь менѵэтѣ. Свадьба была отложена д« слѣдуюіцаго года. Вѣнскііі кабннетъ гтарп.іся ее какъ МОІКНО ускорнть, боясь іютсрлті. то, что пчъ с ъ такимъ трудонъ Лы.ш нріобрѣгено. ІІо окончанін ііразднестиь, паслѣД І І Ы Й нрпііцъ оиять воаврагплсл нъ Гушшігі, н ревііостно занл.іся образовапісмъ своего по.іка. . Пе да.іеко отъ Рупііпн.і, іірн Фербімпнгѣ, іілчодилось историческое ію.іе: адѣсь, за нолсто.іѣтіс, ирсдоы. Фридриха ве.нікііі курфіірстт, Бранденбургскііі разби.гь н.і го.юкѵ ІІІведош, ІІ освободи.гь О Т Ъ ІІІІ.ѴЪ СВОІІ ЗСМ.ш. ІІршщь носіітн.гі. достоначіп іюс по.іе н І І І О . І І І . Г І . уянать иа мѣстѣ всѣ событія этого дѣ.іа. Одішъ старожи.гь Рѵншіиа, которыи въ мо.юдостіі участвовп.гь ігь этоіі йіітвѣ, бы.гь его вожатынъ. Когда нріііщъ осмотрѣ.іъ ію.іе, оігь спроси.гь съ усмѣшь-ою своего чичероне : «а но ты мнѣ разсказагь причипу этоіі іюііны 7» Старикъ добродѵшію отвѣча.іъ : «ііашъ кур-мірстъ и ііоро.н, ІІІнсдсііііі въ чи.юдостп вмѣстѣ учи.ііісь въ Утре.хтѣ п д« того межъ собоіі іюсгорн.шсь, что , | і !
нлконець надо бы.іо подратьсп. Добродушныіі старпііь нс зна.гь, что точно танія жс отіюіиенія сущсствопа.ш ясжду отцелъ Фридрпха п кородсмъ А П Г . І І І І С К І М І Ъ ІІ что въ ниру нхъ ссоры опъ самъ попесъ похме.іье. Фрпдриха, бы.ш сшс нечалыіѣс. Онъ ЖІІ.ІЪ въ ссы.ікѣ, почти ІІІІШПМЪ. Въ 1732-мъ году Ф(індрпхъ Вімьгс.іьмъ обЬщадъ свою защиту яштедячъ Задьцбурга, которыхъ въ отсчсствѣ ихъ притѣсня.іп и нрес.іѣдова.іи за ихъ вѣропсповѣданіе. Онп яв.ія.іись въ гостепрішиіую Нруссію цѣ.іымп ватагамп; бо.іѣе двадцати тысячь этихъ выходцсвъ ііосс.ш.юсь въ провинція х ъ ІІруссіп и Литвы, міюгіс пзъ І І П Х Ъ нотсря.ш прп такомъ нсрсходѣ всс свос достояіііе п не н.чѣ.іп срсдствъ обзавсстись па отвсдснныхъ нмъ зсм.іяхъ; тѣмъ бо.іѣс жптели Пруссіп старалпсь обдсгчпть пхъ участь своиміі приношспіямн п помошію. Вотъ, что ппса.іъ «І»рндрііх'ъ вь то врсмп къ Грумбкову : «Сердцс мое влсчетъ менп поб.іпже познакомнтьсл съ участыо изгнаішпковъ. Мнѣ кажется, исльзя достоііно оцѣішть твсрдость духа этихъ людсіі н чувство высокаго самоотнержснія, съ которымъ о)ііі іісреносн.ш псѣ страданін, чтобъ то.іько сохраішть святышо вѣры. /I охотио отдалъ бы послѣдшою сорочку, чтобъ іюдѣлиться с ъ нссчастлпвцами. Прошу васъ, доставьте мнѣ средства помочь пмъ. Изъ монхъ маленькпхъ доходовъ я охотно отда.іъ в с с , что могъ сберечь отъ собствсшіыхъ ііѵждъ. Кллпусь вамъ, ноложеніе нхъ тсрзаетъ мнѣ душу». Любовь п прсдаііность іізгнапіііікопъ къ нрппцу свндѣте.іьствуютъ, что онъ сокрушался объ иихъ нс только на словахъ, но иочогалъ пмъ п на дѣлѣ. Доходы нршіца бы.іи сщс очсііь ограііичсны. Завербоваіііс рослыхъ рекрутовъ д.ія сго полка стоило ему бо.іьшпхъ деіктъ и онъ опять вііа.іъ въ зиачптелыіые долги. Сестра сго, супруга иршіца Бсйрсіітскаго, также нуждалась. Она не но.іуча.іа доходовъ о г ъ берлішскаго двора, а отъ Беирсіітскаго гсрцога была имъ назначена вссьма неудовлстворителыіая сумма. Обстоятельства Дюгана, учнтс.ія и друга Всѣ этп обстоятельства глубоко огорча.ш нриііца. Онъ ссбя вшінлъ въ иссчастін в с ѣ х ъ , кого любилъ горячо. Между тѣмъ австрінскал партіл ис дрема.іа. Она мастерски умѣла употрсбить по.іожсніе прпица въ свою пользу. Зі»ая, что не ныпчс, такъ эавтра Фридрпхъ возмстся за кормпло государства, австріііцы старалпсь закуппть сго распо.іоженіе всѣмн мѣрамн. II Фридриху, іі принцессѣ, подъ благовнднои, тонкоіі прпчшіоіі, были прсдложеиы о т ь агента австріпскаго двора всномогателыімл суммы, которыл нотомъ нсзамѣтно обрати-
лась нъ сжегодную дань. Прннцесса н Дюганъ плѣлі сімыюс в.іінніс на Фридрпха, с.іѣдовате.іыш уснотрнтс.іыіал ііо.штика Австріп п пхъ не иог.іа упустить пзъ внду. Дюгану достави.іп доходнос мѣсто въ Ііо.іФенбіотте.іѣ н низначіі.ін ечу ешс ежегодпыіі пенсіоііъ. Все- это умѣли т а к ъ хитро и таііно устропть, что коро.іь п піінятія нс имѣ.іъ объ этомъ дѣ.іѣ. К ъ несчастію, австріііская по.іптпка не умѣ.іа хорошо замаскпроваться въ глазахъ іірпнца и благородные, бсзкорыстные ея пиды скоро обнаружи.шсь. Главныіі ннтересъ, д.ія котораго гакъ х.юпоталъ Импсраторъ ІСар.іъ VI, бы.іа прагматнческая санкція, должеиствовавшая обезпсчить за дочерыо нас.іѣдіс прсстола. Союзъ съ Пруссіею былъ заключснъ иотоиу, что Пруссіл хотѣла, въ случаѣ н у ж д ы , подтвердить прагматичсскую санкцію «ружіемъ. Съ Англіею Австрін находп.іась въ нспріязноііііыхъ огношснія х ъ , потому что Апглія составлнла оппозпцію. ІІо вотъ вдругъ обстоятельства измѣнились: Англія прпнл.іа сгорону Австріи. Австрія тотчасъ стала запскпвать прочноіі дружбы аиг.іійскаго кабпнста и Пруссія была выбрана средствомь къ этому. Англіііскому коро.ію весьма хотѣлось одну пзъ дочерен свопхъ видѣть на прусскомъ престолѣ. Едва желаніе это бы.іо обнаружспо , какъ австріііская партія пустила въ ходъ всѣ ііружнпы свопхъ пнтригъ п пачала работать с ъ такшгь же усердіемъ надъ завязкою поваго б р а к а , между Фрндрихомъ н аиглійскою прніщессою, с ъ какпмъ прежде труди.іась въ пользу Брауншвеіігскоіі прпнцессы. Рвепіе анстрійскоіі нартіп доходпло до того, что даже накапупѣ бракосочетаніл Фрпдриха, она дѣла.іа еше коро.но самыл убѣдптелыіыл предложеніл разорвать объявлеііиый бракъ. Одиако на э т о т ъ р а з ъ всѣ иокусы хнтроіі днпломатики ие удались : Фридрихъ-Вильгельмъ остался иепоколебимъ. II т а к ъ 12-го Іюііл 1733 года совсршімся бракъ Фрпдрнха съ прннцессоіі Елисаветой-Христііііои Браушивеіігскоіі. Вся королсвская Фамолія отправи.іась въ Сальцдалумъ, загородныіі дворецъ герцога Людовпка Браупшвепгъ-Во.іФеибютельскаго, дѣда иевѣсты, когорып прппл.іъ иа ссбя всѣ сва- дсбіімя распорлженія. Брачиос торжество было отпраздноваІІО вс.шко.іѣпнѣіішіімъ обраяомъ ; но на всѣхъ главныхъ дѣііствуюіцнхъ лпцахъ бы.ін псча.іыіыя ФОЗІОГІІОМІІІ. Коро.ісва бы.іа въ отчалиіп, что всѣ ея ліобимые планы разрупііілись; невѣста въ этомъ замужествѣ слѣдовала не в.іечсііію сиоего с е р д ц а , а только ііспрсмѣнііой волѣ р о д и ы х ъ ; Фрпдрнхъ вздмха.гь объ идсалахъ сносго с с р д ц а , когорыс иапсегда долженъ бы.іъ изгнать изъ груди споеіі; коро.іь негодоііа.гь на австріііцсвъ, австріпцы косились на коро.ія. Зпамспптыіі проповѣднпкъ аббатъ Мосгенмъ мел;ду тѣмъ проговорплі. спою поздраіште.іыіую рѣчь, упомянулъ дополыіо пышно о вссобшсн р а д о с т и , и все поін.іо свончъ порлдкомъ.
І(М. Нѣско.іько дисіі спустя, вся кородсвская ФЯЗІІМІЯ воэвратімась пъ сто.іицу Пруссін. ІІос.іѣ торжсствснпаго въѣзда въ Бср.шиъ, пршіп.іись оплть за пвры п празднсстиа п кстатп за одно обвѣпча.ш принцсссу Фи.шппішу-Шарлоту, м.іадшую ссстру Фрпдриха с ь насдѣднпкомі. брауншвеіігскаго иресто.іа, прпнцсмъ Карломъ. а Для Фрпдриха отве.іп пыііѣнінііі коро.іевскііі дворецъ. Кромѣ того король купн.іъ ему зпмокъ Реіінсбергь, въ двухъ мп.ілхъ отъ Рупппна , кчтобы» — какъ опъ выража.іся,— «ЯІСІІЯ ие отн.іека.іа сго отъ обязшшостеіі с.іужбы. » ІІЕРВОЕ ЗНАКОМСТВО СЪ ВОІІІЮЮ. О снхъ поръ Фрпдрихъ видѣ.іъ воепное дѣло то.іько па п.іацпарадахъ и разводахъ : теперь ему представп.іся с.іучаіі познакомнться съ ннмъ поб.іижс, на по.іѣ бптвы. Поводъ къ воіінѣ, ВЪ котороіі І Ь ѵ с С.Я принл.іа участіе, подалн споры о Польшѣ. Коро.іь Августъ II умсръ І-го Фсвра.ія 1733 года. О п ъ , въ нротнвность по.іьскимъ постанов.іеніямъ, которыя престо.іъ дѣ.іали избпрателыіымъ хотѣ.,ъ псредать корону своему потомству.Хотя это стрсм.іеіпе нрп жпзпи Августа пе имѣ.ю успѣха , одпако посмерти его, с ы п ъ е г о , Августъ I I I , которын наслѣдовалъ «тъ иего саксонское кур Ф И р Ш ество, явп.іся претендентомъ т польскш престо.гь. Россія и Австрія вмѣша.інсь въ это дѣ.ю оспорнва.іп его нрав«. Соперникомъ ему „ви.іся Станпс.іавъ Лс- 1и
шшгскііі, тесть Ф р а п ц у з с к і і г о коро.іп Л Ш Д О Й И К І І X V . ЛещипскШ оснонывадъ свон права нп томъ, что о н ъ , еіце при ИІПЗІІП Августа II, когда т о т ъ б ы д ъ побѣжденъ Кар-іомъ X I I , по.іѵчи.і ь о т ъ побѣдптс.ія польскую коропу. За него с т о я д ъ сго зять. СамаяПодьша бы.іа въ псча.іыюмъ по.юженіи: партін раздира.іи ее па частп ; свосводіс достнгдо высшеіі стенени и чуж д ы я дсржавы управ.іп.ін е» судьбою. Австрія вступи.іась за Августа I I I ; Франція обрадопа.іась сдучаю и ііосігВшн.ігі объявпть еіі воііну, въ надеждѣ разширить свои владѣпія нъ ііѣмецкнхъ зсмдяхъ. Фрндрихъ-Вп.іьге.іьмъ иримкну.іся к ъ союзу Россіп п Лнстріи противъ Фрапціи. Онъ отправи.п. къ австріііскомѵ поііску о т ъ себя 10000 чс.ювѣкъ. Нача.іьство надъ австріііскою арміею приня.іъ Евгснііі Савойскііі, знамсннтыіі ужс по многнмъ побѣдамъ. Коро.іь обрадовадся с.іучаю познакомить Фрпдрпха с ъ войною, подъ рувоводствомъ такого опытнаго по.іководца п кронпрпнцъ посдѣдова.іъ за прусскии:і по.іками—•охотникомъ. Фрапцузсках армія, которан быстро двипудась въ Гсрманію, осажда.іа крѣпостЬ Фи.шппсбургъ, паРейпѣ. Воііско Евгепія двппу.юсь на помошь. Главная квартпра сго находнлась въ Визснта.іѣ. небо.іыной деревнѣ, которая отстоя.іа о т ъ Французскнхъ іианцевъ на нушечныіі в ы с т р ѣ л ъ . Сюда прпбыдъ Фрпдрііхъ 7 - г о Ію.ія. Онъ т о т ч а с ъ отправидся къ Евгепію, же.іая взгдянуть па семпдесятидвухдѣтпяго героя. Фрпдрихъ просидъ у него позводенія «погдядѣть, к а к ъ гсроіі добываетъ себѣ .іавры.п Евгспіп па тонкііі компдиментъ отвѣчадъ .іаскою. Онъ жадѣ.іъ, что прсжде нс пмѣ.іъ удоводьствія видѣть при себѣ насдѣдника прусскаго престо.іа, чтобъ показать ему мпогое, чего оиъ повторпть не въ состояніи, и что могдо бы прпнесть по.іьзѵ хорошему подководцу. «А въ васъ» — прпбавпдъ онъ с ъ минои знатока — « в с е об.іичаетъ мнѣ будущаго героя.» Евгенііі прпг.іасп.іъ принца къ обѣду. Пока спдѣдн за сто.іочъ, Фрапцузы откры.іп сп.іьпыіі огонь. На это пе обращали вниманія п раэгопоръ спокойпо продо.іжа.іся. ІІо Фрп- д р и х ъ радовадся, когда о п ъ провозгдашадъ т о с т ъ , и всдѣдъ за тѣмъ раздава.іся нспріятедьскіп задпъ, вмѣсто музыки. Евгеній по.іюбидъ Фридриха. Его юношсское увдеченіе, его остроуміе и зрѣдый разсудокъ — привдекадн къ нему с ѣ д а го полководца. На другой день онъ посѣтидъ его въ падаткѣ вмѣстѣ с ъ герцогомъ впртсмбергскпмъ и просидѣдъ у него дово.іыю додго. Когда оба гостя собра.шсь п т т и , Евгсній случаііно ноше.гь впередъ , за пимъ сдѣдова.іъ герцогъ. Ф р и д р п х ъ , который давно зиадъ гсрцога, обня.гь и подѣ.юпалъ сго. Евгеиііі оберну.іся и сцроси.іъ ; « А развѣ мои с т а р ы я ще<ки пс с т о я т ъ поцѣ.іуя Вапіего Высочсства ?» — О н ѣ т ъ ! отвѣча.гь Ф р н д р и х ъ ; по я не почпта.п, себя
пршіоснуться къ челу, увѣнчаішому .іавраліп ! — И опн дружсскп обня.іись. Евгенііі въ зиакъ .іюбви своеіі подарплъ Фріідрпху четырехъ рослыхъ, мужествсішыхъ рекругь. Фридрпхъ былъ приглашаезіъ нъ каждоічу воеішо.чу совѣту. Онъ раздѣ.ш.іъ всѣ труды іюлевоіі с.іужбы. Ііаждыіі депь, во вре.чя осады, онъ объѣзжалъ лііпіп п былъ нсрвынъ нри каждо.чъ зиачіітельІ І О М Ъ дѣлѣ. Разъ, онъ выѣхалъ съ бо.іьшою свнтою, чтобы осиотрѣть расположспіс операціонпыхъ лішііі иодъ Фп.шппсбургомъ. На возвратно.чъ пути чсрезъ рѣдкііі прплѣсскт. ненріятелп навс.іи на нсго свою артпл.іерію н осьша.ш его ядрами. Дсревья съ трескомъ разщсплпвалнсь ііо сторонам ь; а онъ ѣхалъ спокоііио, шагомъ п дажс рука, державшая иоводья, не облпчала въ пс.чъ іш малѣіішсіі робости. ДОСТОІІІІЫМЪ Ііскорѣ прпбылъ въ лагерь п король Фридрпхъ-Ви.іьгельмъ. Евгенііі разхвалива.гь ему прпнца н нредсказыва.іъ, что онъ со временемъ будетъ великн.чъ полкоподцснъ. Съ этихъ поръ коро.іь началъ смотрѣть на сыиа совсѣмъ другимп глазами : его воішское само.іюбіе бы.іо затроиуто за жпвое. Какъ г.іубоко было впсчатлѣніе, проіізвсдсніюс на Фридрпха Евгеніемъ, ясно видно изъ стихотворенія, которое опъ написалъ въ лагерѣ. Это ода «» славѣ. Онъ почптаетъ славу основою каждаго велнчія, какъ на полѣ честп, такъ и на понрііщѣ с.іова, нриводпгъ прпмѣры пзъ исгорін, въ особепностн прославлнстъ подвіігп Евгенія и заключаетъ прорицаніемъ своей будущности. Вотъ заключителыіал стро*а этон замѣчатс.іыюй оды : О НиІіш, (Іеш І С І І гш» ОрГвг ітеіііе Юег Гі-еиНеп ІюЫ еі-ЫШіІеп Кгапг! О Ниііш, Леі» Ьіп ісіі! 8о ѵегісіііе Ои шеіиеш ЬеЬеп Ьеііеи Оіапг! ин<1 <1гііиеи шіг <1ез ТоНе.ч 8сЬаагеіі, 8о каініаі посіі еіпеп 8ігаЫ Ье<ѵа1ігеп Ося Оеіаіез, тгеісііег Ц І І І Ы іп шіг! ЯсІ.Ііем' аиі'<1аз ТІіог тіі (Іеіпси Іііішіеіі, ЛііГ <1еііісіі ГІЫ тісіі Ніпги»сп<1еіі: — І)іг ІеЬ І С І І иіі<1 ісіі аІеі-Ье сііі-! О с.іава! оъ жертііу я ііередъ тобою К . і и д у ЦВІІ1ІН ТІ.ІЙ радостей і Ш н о к ъ ! Я тпой! Раз.іей нвдъ жнзныо иолодоіо 'Гноііхъ дучеіі блістате.іьный нотокъ. Хоть по-ічнща снертей гроэятся ннп бъдою Ты ножешь удержать духъ нужестна въ груди.... О , отворн врптв могучею рукою , Чтобі. но стезю т и о ю л гордо м о г ь я о й т н . . . . Съ т о б о ю жить хочу н унеретъ съ тобою! Однако этотъ походь бы.іъ нс такого своіістна, чтобъ участішкадіъ его доставпть с.іаву. Лвстріііскіе іюлки, дурно в ы ііравлеііныс п обученные, составлялн разителыіый коитрастъ съ ировосходнымъ порядкомъ ІІ строііностііо войскъ лрусскнхъ фридрихъ, по окоіічаніи іюхода, чувствовалъ соверніенное отвращепіе о т ъ хвастовства п бсзпорядочііостп австрійцевъ и это І І М Ѣ . І О значитс.іыіое вліяніс на позднѣіішіе сго п.іаны въ отиошепіи къ Австрін. Евгеній уже утратн.гь пы.ікость молодости и ііс рѣшалсл огважить с.іаву свою въ иовое дѣ.іо. Вмѣсто того, чгобъ воспо.іьзоваться іісвыгоднымъ по.іожеііісмъ Фраііцузовъ и съ быстротою п рѣшимостію паііасть на н и х ъ , союзныл войска молча смотрѣлн на ихъ осадѵ Фн.шппсЛурга. Ііакоиецъ кр^пость была изята непрілте.ісмъ н веѣ падежды на велпкіе нодвиги д.ін австріііцевъ разрушн.шсь.
Фрпдриху ппогда прпходплп салыл страппыл пдси въ голову. Срсдп досуга и бездѣнствія лагсрпоіі ікпаніі, ему вошло въ мысль, что сокв есть ограниченье жпзпп потому, что онъ останавливаетъ ея дѣятельность. И вотъ опъ съ нѣсколькпічи товаришами, которыхъ увлекъ своимъ парадоксомъ, вздумалъ воздерживаться отъ сна. Ко«е служилъ протнвуядісмъ противъ требованііі природы. Такимъ образомъ онъ не спалъ четыре сутки сряду и едва нс поплатплся за своіі опытъ, тяжкою бо.іѣзнью. Прусскій король въ августѣ оставилъ воііско, весьма недоволыіый дуииымъ успѣхомъ воііны. Дорогою онъ тяжко заболѣлъ и поспѣшплъ въ Берлпнъ. Фрпдрнху былъ отдапъ приказъ, отвесть прусскіп вопска на зимнія квартиры. Опъ цоспѣшилъ.псполішть приказаніе и въ октябрѣ прпбылъ къ свосму семсііству. Король не вставалъ съ посте.іп всю зиму. Фрцдриху предоставилъ онъ чссть запиматься гооударственныміі дѣламн Н подппсывать всѣ бумаги, вмѣсто его. Коро.іь выздоровѣлъ весною; но слѣды тяжкоіі болѣзнп не бы.ш еше совсѣмъ нстрсблсиы. Въ ознаменованіе своихъ милостсй,оиъ въ!735году пропзве.іъФрпдрнха въ гснералъ-маіоры. Австрія мсжду тѣмъ оказалась впо.інѣ неб.іагодарноіо въ отношеиіп ІІЪ Прупсіи за оказашіую сй помощь. Австрійскій кабпнетъ, забывая примѣрпос благородство и нскреішость Фрпдриха-Вильгельма, сталъ трсбовать, чтобъ онъ выда.іъ Австріи Станислава Лешаискаго , который пос.іѣ псудачи въ ІІольшѣ, иска.іъ себѣ убѣжшца па прусской зем.іѣ п бы.іъ принятъ коро.іемъ друже.нобно. Фридрнхъ-Впльгс.іьмъ отказалъ на отрѣзъ. Тогда Австрія, полагая, что не нмѣетъ болѣе ііужды въ помощиПруссіи, вступн.іа въ мирные нереговоры съФранціею. Вслѣдствіс условій мсжду обѣіімп державами, Австрія отда.іа Станпс.іаву Лотаршігію съ тѣмъ, чтобъ по смерти его оиа персш.іа къ Франціп; а герцогу лотарпнгскому вмѣсто того да.іи Тоскану. Франціл за это съсвосп стороиы обсзпечивала прагматпческую саіікцію импсратора. При заключеніи мира о прусскомъ королѣ п пс подумалп; сго даже п не извѣстпли о псрсговорахъ. Но оскорблепіе дипломатичсскихъ прнличій было доведсно австрійскимъ кабипетомъ до высшей степени : въ началѣ 1736 года, императоръ выда.іъ старшую дочь свою Марію Терезію за герцога лотарингскаго — и объ этомъ не да.іп знать Фридриху-Вильгельму. Негодовапіс прусскаго короля протпвъ Австрін явпо обнаружп.іось. Оиъ не скрывалъ своихъ мнѣпііі дажс при австрійскомъ посольствѣ. Однажды, послѣ р а з п ы х ъ колкихъ насмѣшекъ падъ дѣйствіяин австрійскаго двора, опъ быстро всталъ и опиралсь па плсчо Фридриха, сказалъ съ какиМъ-то одушевленіемъ : «Но, погодитс : вотъ моіі мстнтель !» Въ началѣ 1739 года Австрія зак.іючи.іа съ Франціею трактатъ, по которому наслѣдіе Юлиха и Берга, изъ котораго т а к ъ хлопоталъ прусскііі король, должно было псрейти къ тогдашиему принцу Сульцбахскому. Т р а к т а т ъ этотъ былъ начертаиъ австрійскимъ кабинетомъ, которыіі пастапвалъ еще на томъ, чтобъ Фрапція оружіемъ обезпечпла этотъ актъ, въ с.іучаѣ, сслибъ ІІруссія объявп.іа противъ него протсстъ.
Баронъ БильФельдъ, одинъ в з ъ сго совремснниковъ, которыіі припадлежалъ к ъ небо.іьшому чпслу п з б р а н н ы х ъ посѣтителей Реіінсберга, оставилъ довольпо вѣрное описаніе этаго очаровательнаго мѣста. Вотъ оно : ШЛ&ША ЪДЖЖЖ&ЯЩ&Ю&Я* ЖИЗНЬ ВЬ 1'ЕІІІІССЕРГ*. о врснн Г Я І К Н О І І бо.гЬзнп отца , Фрпд р и х ъ не р а з ъ с ъ сокрунісніемъ воск.шцадъ : «Боже моіі! Я б ы охотно отда.іъ одиѵ руку, чтобы прод.шть І К И З І І Ь короля ещс хоть па двадцать л ѣ т ъ ; еслибъ только п коро.іь д а л ъ ,чнѣ по.іііую свободу въ ишзни!» Жслаиіе Фридриха исполнплось. Коро.іь, по выздоров.іеіііи, да.іъ ему полнуіо свободу жить гдѣ и какъ елу вздучается. Ф р и д р и х ъ выбралъ мѣстопребываніеічъ пре.іестныіі замокъ свой Реіінсбергъ. Здѣсь проводплъ онъ жпзнь мсжду друзьямн, заішмаясь въ д ш і , свободные о т ъ с.іужбы, всѣмп ліобнмымп своими предметамп : живописмо, музыкою, литературою. « Замокъ РейнсФельдъ имѣетъ прекрасное мѣстоположеніс. «Огромное озеро о б н ы в а е т ъ е г о с т ѣ н ы . Протнвуположный бс«регъ озера окаймленъ дубовымъ и осиновымъ лѣсомъ.Занпмъ «въ полупанорамѣ видпы окрестныя села и города. Прежніи «замокъ состоялъ иэъ главиаго корпуса и Ф Л И Г С Л Я С Ъ башнсю. « А р х и т е к т о р ъ КнобельсдорФъ, но приказанію н плану Ф р и « д р и х а , пристронлъ въ симстрію, еще Флигель т а к ж е с ъ б а «шнею. Обѣ бапши соедипепы галлереею, состоящею и з ъ двой«ноіі коллопады т а к ъ , что весь замокъ получнлъ видъ чстве«роугольника. Входъ украшепъ четырьмя статуями, держащи«ми Фонарн. На дворъ в е д е т ъ великолѣпный порталъ, съ надппсью: Ргісівгісо і г л п д п і Н і Ш е т соіепіі. «Внутрепность за.чка роскошна и отдѣлана с ъ большимъ вкусомъ.»
«Всздѣ б.ісстнтт. ЛО.ІОЧСІШЯ рѣзьба и ску.іыітура. ІІрпіщъ «любптъ скромііыс цпѣта; по этому всѣ обои, гардппы, мебс.іп—свѣт.іо-.іп.іопыя, свѣт.іо-эе.існып, нсбесііаго п тѣлссплго «цвѣта. За.іа, которая до.іжпа быть украшенісмъ вссго замка, сще не отдѣ.іапа окончатедыіо. Ее одѣваютъ въ марморъ п пукрашпютт, зсрка.іамп н брбпзою. Зпамеіштый Пепь расппсы« в а с т ъ п.іаФонъ. Сады Рсіінсберга еіцс пе разрос.іпсь : по ра«спо.южепіе п х ъ грандіозно.» «чувства п вкуса. Онъ самъ сочшшдъ нѣско.іько с о н а т ъ . « к о н ц с р т ы этп пригдаіпаются жптсли замка по выбору.» На « Ф р и д р п х ъ от.іпчастся и въ т а н ц а х ъ . Опъ .юпокъ п гра- «Всѣ, ікпвущіе въ замкѣ, по.іьзуютсл совершспііою сво«бодоіі. Онп вндятъ пршша и супругу его то.іько за сто.ючъ, «за нгроіі, на ба.іахъ, концертахъ п д р у г п х ъ упсселепіяхъ, «въ к о т о р ы х ъ ІІМЪ дозволено прппнмать участіе. До обѣда « к а ж д м й занпчастся, чѣмъ х о ч е т ъ , въ своеіі кочпатѣ.Потомъ, «всѣ собнраются въ сто.ювую за.іу, къ обше.чу сто.іу. Всѣ з а «пятія прпііца об.іпчаютъ че.ювѣка с ъ душоіі. За столомъ О І І Ъ «много говорптъ, іі говоріггъ умно п остро. На к а ж д ы н пред«мстъ находнтъ онъ множество новыхъ п орпгпна.іыіыхъ з а «мѣчаиій. «Осгроуміс его іюходпть па пѣчпыіі ОГОІІЬ Вссты. Онъ «.іюбптъ протпворѣчія іі р а д ъ , когда с ъ ннмъ спорятъ. Онъ «часто іиутптъ п д а ж с д р а з н п т ъ , но безъ всякаго обнднаго на«мека п самъ первыіі счѣется остроумночу возражснію на «шутку.» «Бпб.ііотска прппца прс.іестна. Она помѣщаетсл пъодноіі «пзъ башспъ н окнамп обрашена въ с а д ъ п на озеро. Въ шка« Ф Л Х Ъ с ъ сток.іачп, собрано нсбо.іыное ко.шчсство лучшпхъ французскпхъ кішгъ. ІІортретъ Во.іьтера во вссь ростъ есть «сдпііствснное украшеніе бпб.ііотекп. Онъ .іюбпмыіі пнсатсдь «іірннца. Вообще Фрпдрпхъ очепь пріівержсііъ ко всѣмъ н ы «ііѣшпнмъ прозапкамъ п поэтамъ Франціп.» «ІІос.іѣ обѣда всѣ собпраются въбоковоіі залѣ, око.ю ко«Феіінаго сто.іа. «Одиа н з ъ дамъ, по о ч с р е д и , разиппастъ «ІІОФС. Т у т ъ шуткамъ н .іюбезпостямъ нѣтъ коица.» «Вечсръ носвлщснъ музыкѣ. Обыііновсшю припцъ соста«в.ілетъ коііцсртъ ІІ самъ въ нсмъ нграстъ на Ф . І С І І Т Ѣ . О І І Ъ ма«стсрскіі в.іадѣстъ этпмъ шіструмсптомъ : въ игрѣ сго мпого і
100 116 «ціозенъ. Опъ любитъ всѣ удовольствія, кро.чѣ о х о т ы . Вотъ, о к а к ъ опъ объ ней в ы р а ж а е т с я : — Это не удово-іьствіс, а убійство души, потеря врснсііи и столь же полезпос занятіе, к а к ъ смѣтаніе п ь м и въ камішѣ.» «ІІрнпцесса есть пдса.іъ к р а с о т ы , доброты и любеаностіі. « Е я кроткій и радушный нравъ п р п в я з ы в а е т ъ к ъ неіі всѣ «сердца». «Не давно у припца б ь м ъ прелестный ба.іъ, который ско«рѣе иожно назвать маскерадоиъ. Прпнцъ яви.іся не въ мундп« рѣ, а въ богатомъ ше.іковомъ ка«тапѣ, п такомъ же камзо.іѣ, « в ы ш и т ы х ъ зо.ютомъ. Весь его дворъ пос.іѣдова.гь его прн«мѣру. Многіе одѣлнсь пастушками зо.ютаго вѣка, а дамы па«стушками. Эта а,%алл\я въ лицахъ пачалась въ саду, т о т « ч а с ъ пос.іѣ обѣда. Нельзя перссказать всѣхъ наслажденій « э т а г о вечера, гдѣ роскошь затмѣвалась простотой, а просто« т а возвышалась свободой и вкусомъ. — Замокъ здѣиіній «настошціи храмъ ч у д е с ъ ! Гіревосходііыіі с т о л ъ , чудесное «внііо, прелестныя ж е н ш и н ы , от.інчиая музыка, упопте-іьные праздпики я все во.ішсбство пскусствъ и иаукъ соедппено «здѣсь чтобъ обворожать человѣка п дать новую прсдесть «ЖІІЗІІИ. » А в т о р ъ этихъ записокъ з а б ь м ъ упомянуть объ одіючъ и з ъ г.іавнѣйшпхъ удовольствіи замка Реіінсберга : о придворііыхъ с п е к т а і м я х ъ . Спектак.ш эти состав.ія.іпсь п з ъ людеи, окружавшпхъ прнвца И его придворпыхъ дамъ. О І І Ъ самъ прпнпма.іъ въ І І И Х Ъ участіе. На сцену става.шсь то.іько пропзведенія Расина и Во.іьтера. Нрппцъ заиималъ въ «Митридатѣ» Расина імавную ро.іь, а въ Оо.іьтеровомъ «Эдипѣ» — О І І Ъ игралъ Филошпета. Т у т ъ показа.іъ о н ъ удивите.іьно гибкій трагическііі т а д а н т ъ , много одушевленія и чувства. Самый заиокъ въ то время нолучилъ особенное поэтическое значепіе. Издревле ве.юсь преданіе, которое подтверждали многіе антпкваріп, чго настонщее ііазваиіе замка не Реііііс б е р г ъ , а РемусИергь. По древннмъ сказаніямъ Ремусъ и.іи Ре.ни , б р а т ъ Рому.іа, послѣ оспованія Рима б ы л ъ нзгнанъ своимъ братомъ, удалился па островокъ Ремусъ, паходяшійся посреди о з е р а , и т у т ъ осповалъ новое царство. Дрсвиіе марморпыс саркоФаги о т р ы т ы е на островѣ, подалп поводъ къ такому прсдположенію. При Фридрихѣ старпннос сказапіс снова ожило : два нталіянскіе монаха , вслѣдствіе ііайденной ими латинской лѣтопнси, явились на островъ, о т ы скивать могилу рнмскаго героя. Мпогія древиости, найденныя при этомъ на о с т р о в ѣ , дава.іп п х ъ предположенію видъ правдоподобія. Тогдашпіе крнтики (такіе же х и т р е ц ы , к а к ъ и ныпѣшпіе), зпая, что это о т к р ы т і е достав.іяетъ удовольствіе Фридриху, не пускалпсь въ слишкомъ рѣзкія опроверженія этой басии — и замокъ с т а л ъ иазываться Ремусбсргомь. Ф р и д р и х ъ до того увлекся поэтической стороной о т к р ы тія , что началъ даже б.шзкихъ къ себѣ людей иазывать римскиміі именами. Т а к ъ , на прим. Кейсер.іинга онъ прозва.гь Цезаріономъ, Іордаиа — Типдаломъ н т. д. Поэтическое направ.іеіііе его д у х а еще бо.іыне обиаружилось въ томъ, что онъ вздумалъ осповать рыцарскій о р д е н ъ , зак.іючавшііі вь себѣ всѣхъ близкпхъ п да.іыіихъ друзеіі его. Патрономъ ордена б ы л ъ избранъ Б а я р д ъ , герой Французской псторіп. Эмб.іему его состав.ія.гь лавровыіі вѣнокъ, иа которомъ лежалъ мечь, с ъ пзвѣстнымъ девизомъ Баярда : « Б е з ъ боязші н безъ у п р е к а . » Гросмейстеромъ ордена б ы л ъ сдѣ.іаиъ Ф у к е , т о т ъ самыіі который, впослѣдствіи. между героями Фрпдрнхова царствоваиія з а н я л ъ такое почстное мѣсто. Только двѣнадцать ч.ісІІОВЪ состав.іялп ордемъ. О б ѣ т ъ п х ъ былъ : доб.іссть душсвная, храбрость вопнская и с.іава вождя. Рыцари иосгілн кольца, въ видѣ согнутаго меча, с ъ надііисью : «Да з д р а в с т в у с т ъ , кто не сдается ! » Ч.іены ордена получалн особеішыя прозвшиа : Фуке ннзывался цѣломудреппымъ, Ф р и д р и х ъ — ностолшшм», герцогъ Вильгельмъ Баварскііі — золотымъ колчапомъ. Т о ж е ноэтпчсское ііаправ.іеніе вмѣстѣ с ъ ііеизъясііимой любознатслыюстію, побудіми Фрндриха вступигь въ брагство
вольныхъ каменыциковъ. ОІІЪ бьмъ п|ішіятъ пъ 1 7 3 8 году— с ъ соб.іюденіслъ всѣхъ таинствсппіпхъ обрлдовъ общества. Въ 1736 году онъ с.іуша.іъ проповѣдь Бособра въ Бер.шпѣ, которал привела сго въ совершснпыи восторгт». Оиъ тотчасъ же пожс.іалъ сб.шзпться съ Бособрочъ н прнг.іасн.іъ его къ себѣ. Бесѣда сго съ почтсинымъ старцемъ совершспно зав.іск.іа его. Бо.іьшую часгь вречени Фрпдрих ь посвяща.іъ заилгіяяіъ ссріознммъ н учеііію. Оиъ стара.ісл по.іьзоваться свободою своеіі тспсрспшей ишзііи. Безпрсстаішо бы.іъ онъ углублснъ въ чтепіе творслііі класспчсскнхъ ппсатс.іеіі древпостп п въ особснііости исторііковъ. ІІрочія паукн его такъ «кс іінтерссова.іп п опъ старался входить въ іісрсііисііу съ іізпѣстнѣіішпчи учспьшп того прсчспн, съ сстсствопсиытате.ілчн, богос.ювамп, Фіі.іосоФачн н докторамп. Чтобы б.шже озиакомиться съ по.іптпкою своего вѣка п съ поенііымъ искусствомъ, онъ постопішо псрспіісыва.іся съ Грумбковымъ и княземъ Леопо.іьдомъ Лнга.іьтъ-Дессаускимт.. Особенно сго занима.ш г.іавныя Ф І І . І О С О Ф С К І Л іідеп : обіція іірапа че.ювѣчества, отііоіііенія конечнаго къ безкоиечпому, временнлго къ вѣчностн, созданнаго къ создатело, че.ювѣка къ Богу. Д.ін этаго онъ заводп.іъ знакомство и связи съ умііѣіішпмп нроповѣдпнііамп въ Германіп. ІІри прощлнііі оігь обѣща.іъ нроііовѣднііку взять его старшаго сыіін і.ъ себѣ ііа воспитаніс. Вскорѣ нотомъ Бособръ умеръ и Фридрнхъ свято сдержа.іъ данпос с.юво. Что казалось сму непоплтііымъ въ богословіп, Фридрпхъ стара.іся пояснпть себѣ нравственпою ФІІ.юсоФІею. Въ то врсмя первое мѣсто мсжду мыслитс.іямп заішмалъ ВО.ІЬФЪ , выгнап-
ііыіі Ф р я д р н х о и ъ — Вильгедьионъ изъ Галлс. Друзья указали Фридриху на ВОЛЬФЯ. Опъ вслѣлъ перевссть на Фрапііуаскііі нзыкъ его ч.югику», «нрапственную ФИЛОСОФІЮ» И «мстафизику». его, которыіі висѣлъ у ІІСГО въ бпбліотекѣ надъ самымъ нисменнымъ столомъ, опъ говорплъ : Изъ этихъ-то источниковъ по.іучи.ю паправлспіе его д у ховпое бытіе, которое впос.іѣдствіи постоянно остава.юсь в ѣ р І І Ы М Ъ псрвымъ убѣжденіямъ. Но прнрода созда.іа Ф р і м р и х а для дѣятсльпости чсскоіі и потому О І І Ъ скоро долженъ б ы л ъ оставить попрпщс своихъ ФИЛОСОФСКПХЪ озслѣдовапііі. Однако сочпнепія, не историчсскаго содержанія, грактуютъ о т а х ъ ФНЛОСОФСКИХЪ. полптидля нея всѣ его прсдме- Особеппую прпоязанность Фридриха пріобрѣлъ человѣкъ, которыіі тогда сталъ въ главѣ Фраицузскихъ мыслитслеіі, и псобычаііпоіі энсргіеіі и сплоіі души своеіі разливалъ новыіі с в ѣ т ъ падъ Европою : это б ы л ъ Вольтеръ. Великое вліяніе Во.іьтера на совремеппыс умы, конечно, покоилось пе на глубпнѣ знаній, п еще менѣе на п.іамени вдохнонппія. Онъ купилъ себѣ первенство въ ученомъ мірѣ безпрерывной борьбою с ъ идеями вѣка, которыя побѣжда.гь оружіемъ мысли пліі н а с ч ѣ ш к п ; засвѣтилъ Факелъ нстипы п здраваго смысла въ темпомъ царствѣ предразсудковъ и заблуж д е п і й ; выигрывалъ гпбкостью своего ума и т а л а н т а , кот о р ы й с ъ равпою силою проявлялся во всѣхъ областяхъ наукъ, н с к у с с т в ъ , и бсллетристнкп. Онъ умѣ.гь прпловчпть новыя свои иден къ поиятіямъ т о л п ы ; облскалъ и х ъ въ остроуміе и всю роскошь колорнта, которая требова.іась духомъ времспп. | і ! | Все, что онъ писалъ, носнло на себѣ печать практпческоіі жизнп. Фрпдрпхъ с ъ восхшцепіемъ читалъ творепія Вольтсра. Накопсцъ въ 1 7 3 6 году о н ъ писменно обратп.іся къ сорокатрехлѣгнему автору, с ъ предложеніемъ своей царской дружбы Между пими завнзалась псрсписка, которая продолжалась сорокъ два года, до самоіі смертп Во.іьтера. Фрпдрпхъ слѣпо бы.іъ прсданъ Вольтсру. О б ъ портретѣ «Эта к а р т н н а , к а к ъ Мсміюново п з о б р а ж с п і с , звучіггъ подъ б.іескочъ солпца п о ж п в л я е т ь д у х ъ того, кто на нес взг.іянетъ.» Ф р п д р и х ъ иамѣрева.іся сдѣ.іать роскошиос пздапіс « Г с н ріады» Во.іьтсра п украснть ее картпнкамп Кнобе.ісдорФа. Ио намѣрсніе сго не нспо.іпплось. «Одна мысль « Г с н р і а д ы » — говори.іъ опъ, « с т о и т ъ ц ѣ лой» Нліады «Гомсра.» Вотъ до чего доходпло сго пристрастіс къ Ферпеііскому ФИ.ІОСОФѴ. Ф р и д р и х ъ отправплъ Кнобе.ісдорфа послаііінікочъ къ Во.іьтсру, д.ія нодпссспія сму своего портрета. Во.іьтеръ въ
аамѣпъ прпсма.іъ сму пѣкоторыя свои сочпнспія, которыхъ ис дсрпалъ сше выпустпть въ свѣтъ. Фридрпхъ сохравл-іъ рукописи, какъ веднмаіішую драгоцѣпность п паэывадъ ихъ свопмъ золотыиъ рупомъ. Время, прожитое Фрпдрпхомъ въ Реііисбергѣ, бьмо, такъ сказать, врсчеяемъ его приготовленіл къ высокому прпзванію. Кромѣ мс.інпхъ стихотворепііі, написанпыхъ имъ въ эту эпоху, особенно замѣчатедьны два разсужденія : «Взгдядъ на пастояшсе состояніе государственноіі системы въ Европѣ;» п « Аптпмакіаведизмъ.» Въ псрвомъ Фридрпхъ разсматрпваетъ критпчсскос по.юженіе Европы, вс.іѣдствіс союза Франціи съ Австрісю. Онъ поназывастъ, какія важныя с.іѣдствія доджны пронзойти отъ стрсм.іенія Франціи къ разширенію спопхъ предѣ.ювъ, п Австріп къ прсобдаданію надъ Гермаиіею, — ссди другія дсржавы не будутъ развивать новыхъ сімъ д.ія соб.іюдепія по.іп. тпчсскаго равновѣсія. Онъ заключаетъ т р а к т а т ъ своіі выводомъ, что сдабость государеіі происходптъ тодько отъ іісзнаиія собственныхъ С Е І Ъ П срсдствъ, и отъ дожпоіі мысди, что народы суіцествуютъ ддя ІІНХЪ, а нс они для пародовъ. Этому убѣждепію самъ Фридрпхъ остадся вѣрнымъ до посдѣднси своеіі мнпуты. Фрпдрихъ хотѣдъ папсчатать свое разсуждеиіс въ Ангдіи, но потомъ раздумалъ, н опо япп.юсь въ свѣтъ въ полІ І Ы Х Ъ сго сочинспіпхъ, пздаііныхъ уже послѣ его смерти. Другое р.тзсужденіе , трудъ болѣе обширнаго объсма, написалъ Фрндрнхъ въ 1739 году. Опо извѣстпо подъ нменемъ «Антимакіавс.іь», и составллетъ опровержсніс кіінгн «0 гоѵударііі», паііисанпоіі, въ нача.іѣ XVI сто.іѣтія, знаМСІІИТЫМЪ Ф.юрснтинскнмъ исторпкомъ ІІпколасмъ Макіавед.ін. Книга о государіь, образцовос пропзвсдсніе, сс.ш прннпть въ соображепіе тогдашніл отпошенія , къ которымъ опо прпмѣіісно п на которыя доджепствовало пмѣть бо.іьшос вліяніе. Оно заключаетъ въ себѣ соображенія, какнмъ образомъ достигпуть п утвердить единодержавіе въ государствѣ (во Флоренціи того врсмеші). Фридрихъ разсматрпва.іъ эту кнпгу, какъ ученіе о деспотпзмѣ ; онъ по- чпта.гь Маккіавс.ми самымъ вѣро.юмнымъ сонѣтникомъ государсіі, к.ісвстникомъ пхъ правъ , таіінымъ протпвішкомъ пхъ обязапііостсй. Слѣдуя за Флорентинскимъ писателемъ шагъ за шагомъ, онъ с ъ одушевлсніемъ доказываетъ, что не деснотпчсскія и преступныя дѣйствія , а добродѣтель, сііраведлпвость и мнлоссрдіс должны быть главными орудіями государсй и чрезъ нпхъ только правитсль можетъ стяжать довѣренность, любовь народа п прочпое счастіе на престолѣ. Это разсуждеиіс нмѣетъ тоже основапіе, какъ и первое, именно, что государя должно разсматривать какъ вѣрпаго попечителя и зашитшіка правъ народовъ сму ввѣренныхъ Провиденіёмъ. Въ его раэсужденін чптатель могъ ясно видѣть безпристрастиую, исторппсско - учсную оцѣпку твореиія Макіавслли, которое сочніштсль оснарішалъ, не то.іько въ частностяхъ, но п общсмъ объемѣ. Какъ мнѣніе нас.іѣдшіка силыюй державы , готовящагося вступнть на нрестолъ, разсужденіе Фрндриха возбудпло всеобщее вниманіе. Разсужденіе сго вышло въ свѣтъ безъ ниени автора, въ Го.мандіи, гдѣ опъ велѣлъ напечатать свою кнпгу подъ надзоромъ Во.іьтера, но авторъ скоро былъ открытъ и всѣ любопытствовали узпать, будутъ ли с.юва Фрпдриха сог.іасоваться съ его дѣяпія.чн.
его по.ікъ на ежсгодныхъ смотрахъ п маневрахъ бы.іъ одішмъ пзъ лучшихъ п опытнѣіішпхъ. Тавое усердіе певольно отстраняло всѣ неудовольствіп, которыя король все ещс по временамъ обпаружпвалъ къ Фридрнху за его нак.іоііность къ ученымъ запятіямъ. Фридрпхъ употреблялъ такжс всѣ средства пабпрать въ рекруты людеіі самаго большаго роста п красивоіі наружностн п помѣщалъ нхъ пъ полкъ, котораго шеФомъ былъ самъ король. Въ характерѣ короля Фріідриха Внльгельма пронзошла также зпачителыіая псремѣиа въ послѣдніс годы его жизпн. Впдя успѣхп Фридрпха и общсе уваженіе къ его познаніямъ, • король началъ смотрѣть иа искусства п наукн, какъ на предмсты не сто.іь безно.ісзііые въ государствѣ п попсмпогу дажс убѣжда.ісл, что онп необходпмы для нравстпешіаго совсршепстпованія народа и государя. шл&тл. ДВФН л д ц А Ф А а . СіНЕРТЬ ФгіІДРПХА-ВиЛЬГЕЛЬМа І-го. 'іень часто Фридрпхь до.іженъ бы.іъ отлучатьсп нзь Реііпсберга плп но дѣ.іамь с.іужбы, п.ш по трсбованііо коро.ія. Кромѣ гого , онъ часто объѣзжа.іъ отдалсипыя провннціп государства, чтобы иокорочс ознакомиться съ пхъ состояніенъ и управленіемъ. Фрпдрпхъ употреб.ія.іъ всѣ мѣры, чтобы зас.іужнть лп•іость коро.ія точнымъ іісно.іненіемъ свопхъ воипскихъ іі го сударственныхъ обязаііностсіі. О І І Ъ заботи.іся о томъ, чтобы «Важную, утѣшителыіую новость могу я тебѣ сообшнть» такъ ппсалъ Фрпдрнхъ къ одпому пзъ близкпхъ ссбѣ людеіі : «король, отецъ моіі, ежеднсвію по три часа читаетъ Ф И Л О С О Ф І Ю В О Л Ь Ф З ! Слава Богу ! Наконецъ достпг.іи мы торжества разума.» Въ послѣднсс время своеіі жизпн Фридрнхъ-Віільгсльмъ усердно же.іа.іъ исправііть прсжнія свои заб.іужденія : ему хотѣлось снова привлечь въ Пруссію пзгпаішыхъ іімъ учепыхъ и ФП.ІОСОФОВЪ. Но зтаго сдѣ.іать опъ нс успѣ.іъ. Торжество мыслп п просвѣшенія было предпазпачсно царствованію сго пресмпика. Всліічаіішее б.іагоговѣніе къ народолюбивому чувству своего отца ощутилъ Фріідрпхъ, сопутствуя сму въ 1739 въ путешествіи ио Пруссііі. Онъ былъ свидѣтслсмъ благословеній, которыми осыпала короля цѣлал провппціл, пасслеішая изгпанпикаміі За.іьцбургскпмл. Вотъ что ппсалъ онъ по этому с.іучяю І І З Ъ Лнтвы къ Вольтсру. «Мы прибылп въ страпу, которая, по мосму мнѣпію есть ІѴес ріиз иііга образоваішаго міра. Эта малоизвѣстпая въ Европѣ провшщія — новос создаиіс нороля, мосго отца. Опа была опустошсна чумою; двѣнадцать или пятыіадцать опустѣлыхъ городовъ и отъ четырехъ до пятп сотъ псобптасммхъ дсрсвспь прсдстав.іяліі
гіечальноё з р і . ш ш е . Король не шадп.і-ь пздержекъ длн оеушествлснія свопхъ благотворпыхъ впдовъ. Онъ иострон.іъ вновь г о р о д а , учредилъ превосходиыя заведенія, созва.іъ со всѣхъ сторонъ Европы нѣско.іько тысячь семсііствъ. 1 енерь поля обработаиы, страна населена, торгов.ія нроцвѣ.іа, всюду изобіміе и счастіе .- п у с т ы н я стала іілодоноснѣіішею провпііціеіі цЬ.юіі Гер.чаніи. И все это дѣ.іо короля, которыіі ііе только ііриказывалъ, но самъ былъ главнымъ лицом-ь при пспо.іненіп, самъ пачерталъ нлаиы ІІ прнвелъ и х ъ въ дѣііствіе, не щадилъ т р у д о в ъ , поощренііі, огромныхъ суммъ и ііаградъ для того, чтобъ упрочнть благосостояпіе полумил.ііона мыслящ н х ъ с у щ е с т в ъ , обязанныхъ ему своимъ довольствомъ нщастіемъ. Я нахожу въ этомъ великодушномъ подвигѣ, въ этомъ превращепін пустыни въ ііаселснііую , п.іодоносную н счастливую страну, нѣчто геропческое, и надѣюсь , что вы раздѣлитс мос мнѣніе.» Путешествіе по Пруссіи доставпло кронпрппцу особснныіі п вовсе неожпданиыіі знакъ отеческоі) милостп. Король іюдарнлъ ему свои б о г а т ы е конные з а в о д ы , іірпносіівшіс ежсгоднаго дохода о т ъ десятп до двѣнадцати гысячьталсровъ. Фридрпхъ тѣмъ менѣе могъ этого ожпдать, что коро.іь нсзадолго до того снова б ы л ъ к ъ нему суровъ и нѣсколько р а з ъ нс совсѣмъ кротко в ы р а ж а л ъ свои чувства. Подарокъ короля былъ для иего весьма важснъ, потому что обыкновеініаго сго дохода далеко не доставало на его пздержки и онъ б ы л ъ иринужденъ дѣлать значительиые заіімы з а границею. Съ э т н х ъ поръ между отцемъ и сыномъ совершснно водворилось согласіе , возраставшее с ъ к а ж д ы м ъ днемъ. Фрндрпхъ-Ііп.іьгсльмъ могъ с ъ поліюю довѣреішостію нередать в-ь руки сыиа судьбу своихъ ноддашіыхъ. Давнишпій его иедугъ возобновился с ъ больиіею силою н превратплся иъ оиасиую водяную болѣзиь съ самыми худыми прпзиакамн. Цѣлую зпму король т я ж к о с т р а д а л ъ ; Фридрихъ бо.іьшую часть этоіі зимы провслъ возлѣ псго. 0 нѣжиомъ соболѣзнованіи сыиа свпдѣтсльствуютъ его ппсьма. Весиою, когда положеніе короля , казалось, нѣсколько облегчнлось , Ф р п д р п х ъ отправплся въ Реііпсбсргъ. Вскорѣ прнбылъ т у д а курьеръ с ъ пзвѣстісмъ о вссьма опаспомъ положепіп здоровья его велпчества. Ф р н д р п х ъ поспѣиіплъ въ Потсдамъ, гдѣ король жп.іъ во все время болѣзни. Ячнзпепная спла отца еше р а з ъ вспыхнула. Ф р п д р я х ъ наіиелъ его иа площадп, подлѣ дворца, С И Д Л Щ И М Ъ въ подвижныхъ к р е с л а х ъ , на к о т о р ы х ъ его возили, потому что ногп давно уже о т к а з а валнсь служнть ему. Онъ смотрѣлъ на закладку одного сосѣдствеппаго дома. Едва увпдѣлъ о п ъ вздалп сыпа, то прос т с р ъ к ъ исму объятія, въ которыя прпнцъ бросплся с ъ слезами. Въ такомъ положеніп оставалпсь онп долго, пе говоря нп слова. ІІакопецъ король прерва.іъ молчаніе. « Х о т я л вссгда б ы л ъ къ тебѣ с т р о г ъ , говорнлъ опъ, но вмѣстѣ с ъ тѣмъ постолнпо любплъ тебя со всеіі горячностію отцовскаго сердца ; за то Богъ д а л ъ мнѣ сладкую минуту еше р а з ъ увпдѣтьсп с ъ тобою.» Потомъ онъ прпказалъ псрепести себя въ компату п въ продолжеиіе цѣлаго часа на сдипѣ бесѣдовалъ с ъ сыпомъ, отдавая ему с ъ рѣдкою твердостію о т ч с т ъ о всѣхъ впутреппихъ и виѣшпвхъ д ѣ л а х ъ своихъ. На другоіі дспь кронприпцъ п многіе высшіе саповникп находплпсь прн королѣ. Опъ обращаясь къ ппмъ сказ а л ъ : «ІІс правда ли, Господь ко мнѣ очспь милостпвъ : Онъ даровалъ мнѣ достоііпаго и благородиаго прсемппка?» Ф р н д р н х ъ всталъ в с ъ жаромъ поцѣловалъ руку о т ц а , которыіі прпвлекъ его к ъ ссбѣ па г р у д ь , долго держалъ крѣпко въ о б ъ я т і я х ъ іі воскликну.іъ : «Божс ! умпраю споКОЙІІО ; с ы н ъ мой нс посрамптъ любвв моей к ъ пароду.» Нѣсколько дпеіі спустя король велѣ.іъ созвать рано утромъ въ пріечную псю свою свиту, миппстровъ, и всѣхъ штабъ-оФпцсровъ своего полка. Его вынсслп въ залу въ иод в н ж п ы х ъ креслахъ. Онъ б ы л ъ п о к р ы т ъ плащсмъ, и до того слабъ, что едпа могъ впятно говорпть. Оиъ приказалъ сыну стать возлѣ себя и, взявъ его за руку, д а л ъ з п а к ъ , чтобъ дсжурпый ОФііцеръ проче.іъ бумагу, заранѣе прпготовлсипую. Опа заключа.іа въ ссбѣ послѣднюю его волю. О н ъ торжествепно передавалъ королевство п полкъ своіі паслѣдному прнііцу,
убѣждая подданныхъ быть столь жс вѣрныып сго сыну, какъ оішбылп сиу. Напряженіе си.іъ, однакожъ, такъ истоіци.юсго, что онъ тотчасъ же послѣ того пелѣдъ перепести ссбя въ кабиистъ и легъ въ постель. За нимъ послѣдовали кронпрппцъ п коро.іева. Съ необпікновсннычъ мужествочъ перенесъ опъ послѣднія, прсдсмертныя страданін, вскорѣ начапініяся ; и среди тихоіі МОЛІІТВЫ пспустп.іъ духъ. Это было 3 1 мая 1710 года. Нредъ КОІІЧИІІОЮ король да.іъ нрііі.азаніс похороннть его какъ можно проше. Фрпдрихъ однако ис нсполнплъ сго но.ію : онъ ве.іѣлъ составить пышную погребалыіую процессію; припцъ боялся, чтобъ народъ, которому нспзвѣстпа бы.іа пос.іѣднля во.ія коро.ія, нс ііршшсалъ отсутствіе обычноіі цс- ремоніп неуважепію, оспованному на прежнпхъ его непріятностяхъ с ъ отцемъ. Фридрихъ самъ при описаніи жизнп своего отца говорнтъ с ь благородною сывовнею любовью объ этпхъ непріятностлхъ. Домашнія огорчепія этого великаго государя мы преіідемь молчанісмъ ; падо быть снпсходптельнымъ къ погрѣшносгямъ дѣтеіі, изъ уваженія къ доблестямъ нхъ отца.

I I Л Ч А .1 О Ц А Р С Т ВОВЛІІІІІ Ф Р П Д Р П Х А . рпдрпхъ бы.іъ г.іубоко огорчснъ смсртію своего отца. О І І Ъ чувствовадъ і;ъ ' покоіііюму какое-то благоговсііное чувство, ВПОЛПІ& сознавая, что ФрпдрпхъВп.іьге.іьмъ свопмп пеусыпнымп трудамп па по.іьзу п с.іаву Пруссіп прііготопп.іъ ему прочпос п блпстате.іыюе попрпшс.Опъ рѣшплся прпііесть ему дань пстпшіаго уважспіп, слѣдуя с ъ пеутомпмою сп.іою ІІО покоіінаго, управ.ілп по данному образцу меха-г
ІІПЗМОМЪ государства , нскуспо устросішымъ , ІІ прибаи.іяя новоѳ то.іы:о т а и ъ , гдѣ сго свѣт.іый взглядъ впдѣ.іъ необходпмость прсобразованія. Съ неутомпмымъ усердісмъ, подавляя свою скорбь, предался онъ впо.шѣ высокоыу призванію и уже въ первые 41111 его царствованія бы.ю возвѣщено народу, что онъ же.іаетъ сохраішть прежнііі порядокъ, • какія нововведепія почптаетъ необходнмьши. Такое вступлсвіс юнаго короля готовп.ю однимъ непріятныя, другпмъ радостпыя послѣдствія. Прсдпо.іага.ш значптслыіыя перемѣны въ учрсжденіп государствепномъ, дума.ш, что людп, окружавшіе близко Фридрпха-Впльге.іьма, пмѣвініе на него вліяпіе, теперь замѣнятся другпмп и будутъ занимать пе столь блестящіп нѣста. ІІо Фрпдрнхъ не хотѣлъ нанестц оскорбленія истпііііоіі заслугѣ, и забыва.іъ даже свои прежнія Л И Ч І І Ы Я отіюшенія—для общеіі пользы. Такъ разсказываютъ о старомъ по.ікооодцѣ, принцѣ Леопольдѣ Дессаускомъ, которыіі прежде принадлежалъ къ австріііпкоіі ііартіи, что ОІІЪ съ псчалыіымъ лпцомъ п со слезамп на г.іазахъ представился Фрпдрпху, говорилъ ему рѣчь и просплъ осгавпть его п сыновеіі прн прсжннхъ должіюстнхъ пъ арміп. Фри- і д|»ііхъ па это отвѣчалъ, что онъ нііско.іьконс устраияеть его отъ заппмасмыхъ имъ мѣстъ, падѣнсь, что прннцъ будетъ I служить ему столь жс вѣрно, какъ отцу сго, но, прпбаішлъ: ' ичто же касается до к.іілмілп сплы, то въ мое царствовапіе ; ішкѵо кромѣ інепп п закона нс будстъ имѣть силы, н вліянія на и а р о д ъ . » — Е і ц е болѣс пзумп.шсь, когда Фрндрпхъ | нрежняго нинпстра Фннаисовъ Фонъ-Бодена, котораго обвпня- і лн иъ нристрастіи и лихопмстііѣ п къ которому онъ прсжде I самъ не благоволилъ, но котораго снособиости умѣ.іъ цѣ- і нпть, ие только оставнлъ прп прсжнеіі должпости, но еще | подари.іъ ему пелпколѣпныіі, вновь выстроепиыіі домъ. Другіе, напротивъ, ошиб.шсь въ свопхъ блсстящихъ надеждахъ, осноканііыхъ па прежіінхъ связяхъ съ кронпршіцемъ. Т а к ъ подвергся строгому вмговору короля зас.іуженный генсралъ-леіітснантъ Фонъ-Деръ-Шулснбургъ, когда ОІІЪ безъ позволепіл оставп.гь своіі по.ікъ, чтобы личпо припесть Фрпдриху поздравленіл с ъ восшествіемъ сго на престолъ. Тоже бы.ю со міюгнмп другимн пскате.іямп счастія. Поздрапптслыіыя стнхотворснія, которыя отовсюду ирпсыла.шсь къ коро.ію, п.іохо вознагражда.іп трудъ стпхотворцевъ. Нѣкоторыс пзъ нрежнпхъ сго любпмцевъ узііали на опытѣ, что ОІІП ііевѣрпо судпло объ его характерѣ. Одинъ пзъ нпхъ поспѣншлъ отпраішть къ пріятслю своему въ Парііжъ прпг.іашсніе, въ которомъ увѣря.гь, что О І І Ъ тепсрь наіідстъ элдорадо въ Берлішѣ н что ОІІИ могутъ вести самую весслуюжпзпь въ общсствѣ Фрпдриха. ІІо иесчастію Фридрихъ вошслъ незамѣтпо въ комнату сочпіште.ія и стоя позади его, прочслъ письмо. О І І Ъ взялъ сго пзъ рукъ писавіиаго, ралорвалъ и сказа.іъ с ъ важнымъ впдомъ: «иіуткаиъ тепсрь конецъ! в Напротппъ, гЬ пзъ друзеіі Фрпдрпха, которыхъ истпнная предаппость, зас.іугп п способностп были нспытаны, впдѣ.ін предъ собоіі почстное попршцс; Фрндрпхъ умѣ.іъ каждому пзъ ннхъ пазначпть такое мѣсто, иа которомъ онъ, сообразио свонмъ снособностямъ, могъ содѣііствовать благу государства. Нострадавшіе прежде за нсго певіінію | ' , ' ' , , | • . ! і |
136 иаиміі тепері. ііолнос позпаграждсіііс. Огецъ носчастііаго Катте был-ь иожаловппъ въ «ельдмаршалы п граФы, всѣ прочіс родствепппіш Катте взысканы былп особсппою мплостііо короля. Бѣрпыіі Дюганъ былъ возврашсиъ изъ заточспіп п Фридрііхъ да.іъ ему П0ЛМ0Я5П0СТІ. спокоііно провсстн остатокъ дней. Такяіс возпрагплся въ Бсрлпнъ Кптъ ІІ пожаловапъ штальмсіістсрочъ н капнтаномъ арміп. Каммсръ-прсзпдснтъ ФОІІЪ-МЮНховъ, которыіі мпого пострада.іъ во время прсбываиія Фрндрпха въ Кюстрнпѣ, бы.іъ теперь вмѣсгѣ съ сыповьямп щсдро осыпанъ разпымп мплостямп. Магсрп своей оказывалъ опъ до самой ея смсртп, нстинносыііовнсс почтеніе. Когда опа, по смертп короля прпвѣтстврвала сго с.юпамп ивииіе величсство,» онъ прервавъ се, сказалъ: ипазывайте меня вссгда вашнѵъ сыпомъ; это пчн длп мсня дороже королевскаго тпт.іа.» — Съ такпмъ же высокпмъ уважепісмъ встрѣтнлъ ОІІЪ свою сунругу. Въ Пруссіп распространплся с.іухъ, что опъ хотѣлъ развестіісь съ пею п вступпть въ повыйбракъ, по прпчшіѣ ел безплодія. ІІо Фрндрпхъ п не думалъ о разводѣ. Напротнвъ, разсказываютъ, что по вступ.іспіп на престолъ, онъ тотчасъ жс прсдставіілъ ее двору. чВотъ ааиіа королева!» сказа.іъ онъ п въ нрпсутствіп всѣхъ обпя.гь ее съ пѣжностію н ноцѣ.іопалъ. Одиако вснорѣ они ста.іп жпть порознь и видѣ.шсь только ирп торяіествсішыхъ случалхъ. ІІѢжпая, женская нротость. состаплявшая внутрсішуіо жпзпь этоіі рѣдкоіі жспщпііы, нс сог.іасовалась съ остротоюума н пы.ікнмъ характсромъ Фрндрнха. Но оиъ ноставнлъ себѣ ві. обязашюсть оказывать еіі всѣ почестп, какъ ціірствующсй коро.іевѣ п строго паблюдалъ за этпкстомъ, трсбуя, чтобъ придворные и пос.іы другпхъ державъ воздавалп еіі долиіпую даиь уважепія. !1а то до самоіі смсртп его она ппта.іа пъ псму преданность ІІ пршшмала самос пскрснпес участіс во всемъ до него касавшемся. Когда вскорѣ по оступлсііііі на прссто.гь, государствеішые чпны минпстры п гсіісралыпредставилпсьводворецъдляприиссснія прпснгп,Фрпдрпхъ объясішлъ пмъ своп намѣрішія, касатслыіоповагоправлснія.« Хотлмы(такъговорп.гьонъпмъ)весь- 1 і • | |
1.18 ма благодармы ва.чь за вѣрпую с.іужбу всс.тбсзпѣпіііему паіисму родпте.но ; по мы не же.іаемъ, чтобы ппредь для обог.ііцснія нашсго упгЬта.іся бѣдиѣіішііі к.іассъ иаіі.пхъ иоддапных ь. ІІынѣ мы обязывасмъ васъ заботпться о б.іагѣ государстпа с ъ такою же рсвпостію, какъ о собствсшіомъ пашсиъ, тѣмъ бо.іѣе, что мы пе полагасчъ іпікакого раз.шчія мсжду собственііымп ііашпчп и государствешіыми выгодами. Гребую даже, чтобы вы вссгда отдава.ш преимущсство госѵдарствеішымъ выгодамъ персдъ .іпчиою по.іьзоіо" коро.ія.» Эту любовь къ пароду, рѣдкую въ государяхъ того времепп, ппта.гь Фридрихъ во все время своего царствовапія, п тѣмъ приояза.іъ къ ссбѣ народъ иеразрывиы.чи узами. Зима, продшсствовавшая счсртп коро.ія, бы.іа постояшю хо.юди.ія, н продо.іжа.іась бо.іѣе ио.іугода, с.іѣдствія бы.ш ужасмыя; исурожап, всеобщая дороговизі.а, а во м.югпхъ мѣстаѵъ даже го.юдъ. ІІо го.юсъ бѣдствія скоро Д О С Т І І Г Ъ до с.іуха <І»рндрнха. II» другоіі ж е донь всгупіеиія своего па царство, онъ ве.іѣ.іъ открыть всѣ казеішые, заиасиыс аибары п продавать ѵ.іѣбъ по весыіа дешевымъ цѣиамъ. Гдѣ нс достапало ааиасовъ, туда отпрап.юны бы.іи зпачпте.іыіыя суммы д.ія закупки х.іѣба за граішцою. Гавнымъ образочъ приказаио бы.ю коро.іевскпчъ лѣсничпмъ иродавать по нпзкоіі цѣнѣ добываемыхх въ .іѣсахъ звѣреіі п птпцъ. Многіе иа.юги на жизисиііыс прппасы бы.ш па пѣкоторос вроия совсѣмъ унпчтожоііы. Паиоисцъ краіінс иуждаіощнмся розданы бы.ш бо.іѣе н.ш мсііѣе зііачнте.іыіыя сумиы, оставшілся отъ сбереженііі въ государствсиіюігь хозлііствѣ. Радостпыіі крикъ нріізііатолыіаго парода привѣтсгвова.іъ юнаго коро.іл вездѣ , гдѣ опъ то.іько иолв.ія.іся. Ужс въ первые днп своего царствованія Фрпдрнхъ рсвностно обдумыва.іъ сродства возвысить б.іагоденстпіс с ю п х ъ подданныхъ ; д.ія у.іучшепія н умножеиія мануФактуръ бьын ириият ы ичъ восьма дѣлтельпыя мѣры ; нскусиымъ мастерамъ, же.І.ТВІІІНМЪ нерсселиться изъ за граиицы въ Прусскія владѣнія, бы.іп нрсдостав.існы пажныя выгоды. Не иенѣе того Фрндрнхъ очонь лсио постнгъ нсобходи- мость охраненія разбросапиыѵъ в.іадѣніи Прусскаго государства си.іыіымъ воііскочъ н важпыя выгоды, могущія оттого пос.гіідовать д.ія его управдснія, при неремѣнѣ оо.штнчсскихъ обстонтс.іьствъ. Какъма.ю снача.іа, каза.юсь , прпродпыл его склопііостп сог.іасова.іпсь со строгостію воснноіі с.іужбы , сто.іь же рсшіостно ста.іъ онъ зашіматься сю тспсрь. Всль-ое пз.іпшсство п роскошь въ военномъ быту бы.ш нмъ от.чѣнепы совсршенпо. Таковъ бы.іъ нменпо с.іучаіі съ зиамешітою гоардіею-великаповъ, которую содержалъ покоііныіі король въ ІІотсдамѣ собствонно д.ія своего удово.іьствіл. Прптомъ разсказываютъ, что самъ Фріідрнѵъ-Ііи.іьгсльмъ, нсзадо.іго до смсртп, поставплъ па вндъ своему сыну огромныя суммы, от-
пускасмыл пп содсрл.аніс лтого воііспа п что онъ совѣтопа.іъ ! ечу распустпть его. Гвардіп эта лви.іаеь въ послѣдпій р а з ъ ! 2 2 Іюпя, прп іюхоропіюіі церелоніп своего учредіітеля ; вскорѣ за тѣмъ она бы.іа раскасспрована ио по.іевымъ полкамъ. ' Это достави.ю Фрндрнху срсдство ѵмиожпхь свою армію въ нѣ- ' ско.іько недѣ.іь, бо.іѣе, но;ке.іп дссятыо тысячамп человѣкъ. | Впрочемі., отинмая б.іескъ у муидпровъ, оиъ зпботп.іся объ I украшеііін почетііыхъ по.іковы\ ь знаковъ. На всѣхъ знамепахъ и штандартахъ полвіисп ІІрусскііі чсрпый орс.іъ съ і мечемъ н скипетромъ въ когтяхъ п съ падппсыо: «за с.гаву п ошечест.м.» (Рго ^Іогіа еі Рпігіа.) Существеииѣііініл перемѣиы , ііропзпедеішыл Фрндрііхомъ, касалнсь развнтія гѣхъ жпзнеппыхъ потрсбпостей, котйрыя у сго отцл ускольэну.ш нзъ впду. Фрндрпхъ-Вп.іьгсльмъ обраща.іъ віінманіе то.іько па матеріа.іыюе б.іаго свосго государства; духовиая его жпзнь—бы.іа въ оповахъ. Фрндрпхъ да.іъ спободу мыс.ш н тѣмъ пріобрѣ.іъ д.іл государствснион сп.іы поднору, гораздо могущественнѣйшую меча п огнсстрѣ.іьнаго оружія. Открытое мнѣніе прп сго отцѣ не бы.ю дозво.іено; пуб.шчныя вѣдомости, снача.іа совсѣмъ зппрещснмыя, бы.ш допуіцсны въ нос.іѣдствіп, 110 прн самыхъ стѣспптс.іыіыхъ ограппчеіііяхъ. 4'рпдрпхъ тотчасъ ;ке по вступ.іепіи на престо..ъ разрѣнш.іъ нзданіс двухъ гаэетъ, которы Ч вскорѣ пріобрѣ.іп значптсльныіі вѣсъ н д.іл когорыхъ ,,„ъ самъ нногда писа.іъ отдѣ.іыіыя статьп. Опъ по.южн.іъ основаніс Акадсміп наукъ и вызва.іъ въ Бер.шнъ з.іаменптыхъ учсн ы х ъ пзъ разиыхъ странъ. Въ особспности Фрпдрпху хотѣ.юсь замаипть опять въ Бср.шпъ ФімосоФа ВО.ІЬФЭ. Д.щ этаго онъ писа.іъ къ настору Рсіінбеку, поручая ечу это дѣ.ю. Вотъ под.іишіыя с.юпа его письча : «Че.ювѣкъ, і.щущій н .іюбящій нстшіу, дорогъ каждому гражданскочу общсству : я и о і а гаю, что почтснныіі Реіінбекъ сдѣ.іаетъ завосваніе д.іл об•іастн нстініы, ес.іп сму удастсл ск.юнпть ВО.ІЬФЛ на отѣздъ въ Нруссію... В О Л Ь Ф Ъ іісно.інн.іъ же.іаиіс высокаго своего учеппка н нріѣха.гь въ Г а . ы с , гдѣ учепый Факультетъ торжественло его прпіія.іъ. Вскорѣ за тѣ.чъ послѣдовало коро.іев- I ! скос нове.іѣніс , »о которому изъ лриродиыхъ поддлнныхъ то.іько учнвшісся два года въ одпомъ изъ прусскпхъ уіінвсрситстовъ мог.іи встуікпь въ государствсниую с.іужбу. 0 6 щсство во.іыіыхъ камспыцішовъ (масоновь) б ь и о дозво.існо всенародно и самъ Фридрихъ прння.іъ зваяіе магистра въ одной изъ зпачпте.іы.ѣііш..хъ масонскнхъ ложъ. О т ъ такого направлснія духа королл, наконецъ снободпо разви.шсь .. образопп.шсь п другіл отрас.ні государственііаго б ы т а . Вѣротсрпнчость бы.іи одинмъ изъ важнѣіішнхъ закопоііоложс.іііі, которымп Фридрпхъ нача.іъ свое царство.іаніе: о.гь исутомпмо нротиподѣіістповалъ прсж.шмъ з.іоупотреб.існіямъ н.ш одностороіііісму огра.шченію. Другпмъ закономъ постаіюв.іено открытое, сог.іасіюе съ рпзудюмъ, судопроизводстпо. ІІо чгобъ ввестп его въ употреблсніе пеобходимо бы.ю сперва составпть искуспое и обдуманпос нредпачертаніе. С.іача.ііі пос.іѣдова.ш иѣкоторып ностанов.іспііі, которыхъ цѣ.іь бы.іа озиакомить то.іько съ духомъ новаго правлсііія , а потомъ постене.шо полв.ія.шсь и самыя узаконенія. ІІсрвымъ указомъ Фрндриха бы.аа уіііічтожсна уі.іізіітс.іы.ая д.ія че.ювѣчсства ! судебная пытка. Нрочія государства пос.іѣдова.ш его нричѣру гораздо ноздпѣе. Всѣ учрежденіл такого рода, сдѣланиыя въ первые мѣслцы царствованія Фридриха, бы.ш его собстве.шымъ трудомъ ; мннистры то.іько испо.Шл.іи его ..р..казанін. 'Ірезвычаіііюю дѣяте.іытстію , строгимъ раздѣленіемъ премони дѣлалъ ш.ъ позможнымъ т о , что досе.іѣ бы.ю і.ес.іыхано , о.гь самъ .іпчио за всѣмъ наб.іюда.іъ, всс са.чъ испытывалъ и вссму дава.гь до.іжное наііравленіе. II за исѣмъ тѣмъ онъ умѣ.гь находпть сще время п посвящать нѣсколько свободныхъ часовъ искусствамъ, музыкѣ н ноэзі..; но эти у..раж..е..ін с.іужп.ш ему то.іько отдыхомъ, въ который душа его ночерпа.іа новыя сп.іы д.іл своси ііеутомпмоіі дѣятс.іы.остіі. Въ но.іовпнѣ Ію.ія отпрапн.ісл Фрпдрпхъ въ Ксингсбсргъ д.ія нрпплтіл прпслгп отъ прусскпхъ чиновъ. Т а м ъ воз.іожи.іъ на себя дѣдъ сго коро.ісвско-прусскую коропу. Фрндрихъ-Вімьгс.іьмъ отвсргну.іъ этотъ виѣшііііі обрядъ н Фри-
дрнхъ не призна.іъ пужнымъ вводпть его снопа. Коронопаніс происходімо 2 0 Ію-ія. Впрочсмъ Фрндрихъ былъ ДОВОЛСІІЪ свопчъ прсбывапіечъ въ Ксннгсбергѣ. ІІропоиѣдь, говорешіая при короповапіи ііридворныиъ проповѣдпиколъ Кваіідтомъ, заслужп.іа особеніюе сго одобрсніе ;• онъ вссгда слуиіалъ Квандта с ъ нас.іаждеііісиъ, и внослѣдствін, въ одномъ сочпненш о пѣмсцкоіі лнтературѣ упомпнаетъ о ІІСМЪ, какъ о превосходиѣіішемъ ораторѣ Германіп. Особеніюе удовольствіе доставнла сму нроцсссія кеппгсбсргскихъ студснтовъ с ъ Факелами н с ъ музыкою; въ благодарпость онъ вслѣлъ учрсдить для нихъ палъ онъ миогнми благодѣпніямп д.ія города и нѣлоіі провиііцін, оправдавъ па дѣ.іѣ с.іова выбптыхъ по случаю короноііанія его медалсіі — «счастіс нпрода.» По возвраіцсніи Фридриха изъ Прусскоіі провпнціп послѣдовало въ Бср.ншѣ, 2 августа, припятіс прнслгіі отъ Курмаркскпхъ чпиовъ. ІСогда Ф р п д р п х ъ , по окоичаніп церсмоніи, пышслъ на дпорцовыіі балконъ, народъ прпвѣтствовал ь его громкпмъ крикомъ : да здравствуетъ коро.іь ! Иротпвъ обыкіюпепія п этпкста оставался онъ полъ-часа на ба.ікоиѣ, у с т р е мнвъ тпердый, внпматслыіыіі взоръ па бсзчнслеішую толпу, собравшуюсл прсдъ дворцсмъ ; о п ъ , казалось, забылся въ глубокомъ раздумьѣ. — ІІа роздаппыхъ въ Бср.іпнѣ медаляхъ бы.іа надппсь : «Во нмя истшіы п правосудія.» Спустп нороткое время Фрндрнхъ снова остави.іъ Берлппъ д.ія короповаіііл въ прпнад.іеяіашпхъ государству ВсстФальскпхъ провннціяхъ. ІІрсяідс посѣтплъ оігь старіную свою ссстру, маркграФіішо Бапрейтскуіо, въ ея столнцѣ. Отсюда, послѣ быстраго персѣзда , пояии.ісл онъ въ Стразбургѣ, смѵ хотѣлось хоть однажды быть на почвѣ Францін п видѣть тамошпее воіі ско. Чтобъ его пс узпалп, онъ принялъ пмя граФа ФОІІЪ Фура п пзя.іъ с ъ собою небольшую свпту; с ъ нпмъ бы.іп то.іько дпѣ кареты. богатую гостинппцу. Онъ такжс осталсп доволспъ смотрочъ воиска, въ Ксішгсбсргѣ расположеішаго. Этн дпи ознамеио- ІІо прпбытіп въ Стразбургъ, Ф р н д р п х ъ ве.іѣлъ немсдленно пзготовнгь ссбѣ французское н.іатье, но послѣднему вкусу, чтобы совсршсніі!) походнгь на Фрянцуза. Въ одію.чъ КОФСІІІІОМЪ домѣ іюзнакомп.ісл опъ с ъ Французсничи оФпцсра.чн, которыхъ прпг.іасилъ къ себѣ на ужшіъ. сок Рошное угоіценіе, нріятпость сго бесѣды привелн въ восхншеніе гостсй, ІІО тшетно старалнсь онп узнать настояіцсе шія и знаніс свосго хозлшіа. ІІа другоіі депь Фрпдрпхъ былъ ііа парадѣ. Здѣсь узііа.іъ сго одішъ солдатъ, иаходивіпіііся іірежде въ прусскоіі службѣ ; неледленно да.іи знать губсрнатору, наршалу Брогліо и Фрпдрихъ не могъ о т с т р а пить Ііочссгсй, должиыхъ сго салу. Скоро вѣсть раснространплась по цѣлому городу ; народъ былъ въ восторгѣ, что впд и т ъ посрсдп себя юнаго короля, слава котораго пронеслась
ш | I по свЬту ещс д« вступ.юнія его па престо.іг. Портиой, с д і і а в пііп иовое п.іатье, не хотѣдъ брать д е н е г ъ , дово.іьствуясь чсстію, „ , , работа.іъ па прусскаго коро.ія. Вечеромъ городъ бы.іъ п.і.ію)іпповапъ ; повс.оду раздавался громкій к.шкъ • "" здравствуета коро.іь прусскій. Н з ъ Стразбурга поѣхалъ Фрндрііхъ по Реііну въ Всзс-іь » а э т о т ъ р а з ъ путсшествіс по Реііпу бьыо с о п р я ж с о пс с ъ т а к н ч ъ пенр.ятпымъ чувствомъ, какъ за десять .,ѣтъ, когда Фрпдрпха вез.„, за строгш.ъ карау.ючъ, к а к ъ поаорпаго преступішка. Ио во время дорогн о„ъ забо.іѣ.іъ прод„,жпгс,ь„о,о лпѵорадкою. Оиа бы.іа прнчипою, чтр Фрндрнхъ пе п о ѣ х а . ъ какь ііамѣрепа.існ, въ Брабаптъ, посѣтпть Но.,ьтера въ то врсмя тамъ жпвшаго. | | „ д , я само.і.обпвап, Во.іьтера д о с т а ! точіго бы.,о одкаго ж е , а „ і я коро,я „ о„ъ „оспѣ.шыъ самъ явпться „ ъ свосму высокому почнтате.ію въ замокъ Моіі.іаінъ 6,.,ЗЬ к , е в е . Фрпдрмѵъ сожа.іѣ.іъ, что „е могъ достойпымъ образомъ встрѣтить зпамеіштаго писате.ія, „о нрнчннѣ своеіі бо,ѣзпп; „о .іичнымъ аі.акомствомъ с ъ Во,ьтеромъ б ь , , ъ с т о . ь ж е восхнщсііъ, какъ прсжде его пропзвсдсніямн. « В о , ь т е „ ъ краснорѣчнвъ (ппса.іъ Фрндрпхъ вскорѣ пос.іѣ того къ ІордаКІ ;Ъ 1 , ,|,м " " " " ' ь ' " Р і ^ е н ъ , к а к ъ ІІ.шній , у „ е „ ъ к а к ъ Лгрпппа ; одішчъ с о и о м ъ : о „ ъ соедпняетъ въ себѣ всѣ доб.іестн і { ' 1 а ' , о п а , " я т І , е х ' ь ™-' п '"'»"иіхъ умовъ древпостн Кго д у х ъ р а б о т а е т ъ иснрестанпо, каждая ка.ып черин.іъ , , „ д ъ ого н ^ ромъ ..ревращается иъ о с р о у ч и у . о м ы с ь . 0 „ ъ чнта.гь иамт ирепосходную свою трагедію «Магомедъ» ; мы б ы , „ о т ъ „ея въ восхнщенін; я т о , ь к о удив,я.,ся „ м о , ч а , ъ . - Т ь , „анде.нь ме„„, „о возвращенін, вссьма бо.іт.швымъ; но в с о м і ш , что „ впдѣ.іъ два предмста, , е ж а в ш і е у мепя всегда „а серд„ѣ • Во.іьтера п Французскія воііска. >, — ' ' На возвратіюмъ пути „рнсутстпоііа.іъ Фрндрпхъ въ З а , ь ц д.і.і)мѣ на бракосочетанш с.юего брата , „ р , „ Щ а Лвгуста Поѣздка въ Вест.,.а,і,„ д , „ коронованія н о д а , а „ о в о , ъ і.ъ ііо.штнчсскоп демоіістрацін, ясно о б п а р у ж п в ш і сго Г р Г 115 т е р ъ въ д ѣ л а х ъ по.штпки. Не прош.ю еше т р е х ъ н е д ѣ , ь его царствованія, какъ п о с , ѣ д о в а , ъ другой подобпый с у ч а п . КурФирстъ Маіінцскііі, по участію въ н а с ѣ д с т в ѣ п о с ѣ .іапдграФа Гессенъ ІСассельскаго н граФа Ганаускаго, родственішка Бранденбургснаго дома, объявн.іъ неоснователыіыя прптязанія па нѣкоторын імадѣпіп въ Ганау. Ф р и д р п х ъ п о с а . і ъ 19 іюня къ курфпрсту серьезное увѣшаніе, просн его о с т а нить свои притязапія, и пе парушать спокойствія государственнаго. Вс.іѣдствіе того кѵрФирстъ уда,и.іся с ъ свопмн войсками. Важнѣе бы.ю второе событіе. Пруссія, по н а с ѣ д с т в у , по.іучи.іа во в.іпдѣпіе кпяжсство Герста.іь на Маасѣ, въ округ ѣ сппскопства .Іиттпхскаго. Герста.іь въ царствованіс коро.іа Фридрнха В і ы ь г с ь м а возмутп.іся „ б ы , ъ принятъ подъ зашііту еппскопомъ Лпттнхскпмъ, которому си.іы.о хотѣ.юсь о в , а дѣть нмъ совсршснно. Ф р и д р н х ъ Ви.іьге.іьмъ тшетно с т а р а , ся направнть д ѣ , о на добрый путь. Теперь Герста.іь, находпвшійся все еше подъ защитою спископа, нс хотѣ.п, приснгиуть Фрпдриху. Ф р и д р и х ъ п о с а . і ъ нзъ Везе,я одного и з ъ высшихъ своихъ саііовннковъ къ епископу п вс.іѣ.іъ настоят е , ь н о требовать о т ъ него о п р е д ѣ , н т е , ь и а г о объяспснія его поступковъ, п объявпть сму въ тоже время о п о с ѣ д с т в і я х ъ , которммъопъ можетъ подвсргпуться. Еппскопъ нс да.іъ объпснеиіе „ 1(5000 ч с о в ѣ к ъ прусскаго воііска встуіш.швъоб.іасть еішскопа. Испуганный епнскопъ обрати.іся ко всѣмъ сосѣднпмъ в.іадѣте.іямъ, и д а ж е к ъ пмператору, с ъ просьбою о з а ш н т ѣ . Нмператоръ напнса.іъ къ Фрпдрііху пнсьмо, въ которомъ называ.іъ поступокъ его самоуправствомъ п прпказ ы в а , ъ сдіу ноіітіі с ъ жа.юбон въ ниперскій 1 с е й и ъ . Но Ф р н д р н х ъ , зная хороіио, к а к ъ ма.іо в ы и г р а е т ъ своеіі жа.юбоіі, онравдыва.іся на бумагѣ, а воііска свосго не выводпііъ. З а т ѣ ч ъ еппскопъ прпбѣгну,ъ къ псреговорамъ с ъ Фридрихомъ и 2 0 октября п о с ѣ д о в а . г ь договорь, по котороѵу Фрпдрнхъ уступнлъ еппскопу княжество Герста.іь за яиачптс.іыіую сумму дснсгъ. Вѣроятпо отда.іспиость Герста.ія о т ъ прочихъ сго в.іадѣніи, ск.юпп.іа его къ такой уступкѣ.
116 Такъ прош.ш первыс плть мѣсяцсвъ царствоваиія Фридрпта. Спободная, самостолте.іьная сила , съ которою онъ за все пршш.нался, была д.ія сго соврсменнпкамъ столь чуждою, нсобыкновенпою, что они пе моглп обълсішть себѣ всего величія такого явленія. Но настуиила пора его блестящаго поприща, и тогда образъ его дѣйствій сдѣла.іся ясиымъ даже и для блпзорукаго глаза. (ІАЧАЛО ІІЕРЦОИ СИЛЕЗСКОЙ войны. стинпое наслажденіе обѣшала периая осопь царствованія Фрпдрпха двору п жителлмъ Берлипа. Воль•гсръ, по прпглашепію Фридриха, ") прибылъ въ столпцу Нруссіи. Король могъ теперь бесѣдовать съ ' ппмъ съ большею свободою, чѣмъ при псрвомъ бѣгломъ свпданіи. Кромѣ Вольтера собралось около Фридрпха еще нѣсколько ученыхъ и остооумиыхъ людсіі. ІІрпбыли также въ гости обѣ его сестры, маркграФинп—Байреіітская и Аншпахская. Лптературные вечера, коицерты, иразднества предвѣшали, по видпмому, длпипыіі рядъ удово.іьствіи. Между тѣмъ нрпбылъ курьеръ съ пзвѣстіемъ, что нмператоръ Карлъ VI умеръ 20 октября (1710). Фрпдрпхъ въ то
время б ы л ъ въ Реііш.бергѣ, гдѣ хотѣ.гь ,спокоптьс;, о т ъ возобповзвшнхся .«пхорадо-шыхъ прппадковъ. «Тсперь настуип.іо вре.ѵя (такъ ппса.іъ оііъ Во.іьтсру), когда староіі політическои сіістеыѣ до.іжно дать совершенно новое направ.іеніс; оторвался калень, который скатится па многацвѣтныіі истукаігь ІІавуходопосора и сокрунштъ его до основанія... Истукаііъ, о которомъ ппса.іъ Фрндрпхъ, присші.іся нѣкогда царю Навуходоносору, и сиовидѣніс это бы.ю псто.іковано пророко.чъ Даіііи.ючъ. Истукаиъ бы.іъ нзвапнъ нзъ драгоцѣипыхъ мста.ыовъ, а ног.і его бы.ш пзъ с.чѣси же.іѣза с ъ г.шпоіо, т а к ъ , что онъ нс могъ устоять отъ иа.іѣошаго потрясеііія. Такого же свойства бы.ш Австріііскія владѣнія. Это огрочное государство не шіѣ.ю внутрсішеіі си.іы; несчастливо веденііан въ пос.іѣднес вре.чн войпа с ъ Турціею, пстоишла и послѣдпія всномогательныя средства. Прпнцъ Ьвгенііі, бывшій долгое вре.чя подпорою государства, умеръ " , , Ѣ С Т 0 е г о ш а ю ѴУ б ь '-'0 занять. Кар.гь VI всю жизнь свою домога.іся иолучить согласіе европеискихъ государствъ на то, чтобъ нерс-дать нресто.іъ дочери своей Маріп Терезіи • совѣтъ Евгенія, лучше обеэпечпть прагматнческую санкцію войскомъ въ 180,000 чсловѣкъ, чѣмъ шаткою иадеждою на обѣіцанія, оста.іся безъ внпманія. Иапротивъ т о г о , Пруссія сгремилась впередъ с ъ юношескою силою. Хотя часто издѣвались надъ коро.ісмъ Фридрнхомъ Ви.іьге.іьмомъ, что опъ употреблялъ чрезмѣриыя пздержки на войско, которое между т ѣ м ъ , ночтп совсѣмъ не бывало въ дѣ.іѣ; по войско это по.іьзовалось миромъ, чтобъ укрѣппться, пріобрѣталооиытяость п теперь стоя.іо выше всѣхъ свропеііскихъ арчій В ь тоже время области ІІруссіп былп въ цвѣтушемъ состояніи доходы значнтелыіы, до.ігн не обременялн государства. въ королевскомъ казнохраіінлишѣ было въ налпчиости о к о ю девяти милліоновъ талеровъ. Съ такими средствамп си.іыіыіі мужествепиый д у х ъ Ф р п д р н х а могъ дѣйствовать самостоятсльно и заставить прпзнать свос вслі.чіе п виутрснпес призваиіс. Австрія уже нѣсколько столѣтій была бо.іѣе, нежелн въ двусмысленномъ положеніи , относптелыіо Брандеіі- : бурго-нрусска.о государства. Огношепія ся к ъ Фридриху Вп.іьгсльму нзвѣстііы: нрава его иа Ю.шхъ и Бергъ былн тогда же признаиы императоромъ, а другіе иретеиденты устрапены. Тснсрь Ф р и д р и х ъ , оппраись иа свою воеішую си.іу, могъ б ы с.юва нрсдъпвить тѣ права; но онъ яс.ю впдѣлъ опасность, которои прн этомъ могъ подвергиуться; сму иадлежало бы бороться со ниогі.м.і противнпкамн н оставить цѣлое государство безъ воііскъ, направивъ всю си.іу на одинъ отдалсішыи иуиктъ. ІІесравнеішо важиѣе бы.ш другія иритяза.іія, па которыя Ф р и д р п х ъ пчѣ.гь права, и к о т о р ы я , при тогдашннхъ обстоятсльствахъ, кааалось, доставн.ш бы ему болѣе вѣрное пріобрѣтсиіе, а государству зпачііте.іыіыя выгоды. Въ Сплезіп, въ разныл времена, доста.шсь но наслѣдству его прсдкамъ миогія княжества—ЕгсрпдорФъ, Лигниц-ь, Брнгъ и Волау, но вѣпскій кабпиетъ всегда удері жпва.гь нхъ незакопно за собоп. Обстояте.іьство это н прс; жде подавало поводъ къ спорамъ. ІІакопецъ і.р.і вс.шкомъ I курфирстѣ, когда нуждались въ его помощи протпвъ Турціи, австрійскіп дворъ оказалъ мипяую устуику, предоставнвъ Браидсибургу въ замѣнъ т ѣ х ъ княжсствъ Швибузскій округъ, состав.іявшій нссравиенно меныііую ч а с т ь ; но прсжде того разнымн пронскамп склоішлп сыпа курфирста къ таііному обѣщаиію, по вступленіп своемъ па престо.іъ, с.юва возвратпть округъ Австріи. Когда сынъ—•тогдашиій корольФрпдр„хъ I вступи.іъ на царство и сообшилъ министрамъ свое тайиое обѣщаніе, то глазамъ его откры.шсь нроискн нмнёраторскаго дВора. Будучи обязаігь сдержать свос обѣщаніе, оиъ выиолпплъ его одиако с ъ тѣмъ условісмъ, что предоставлнетъ своимъ потомкамъ возвратить прішадлсжащес имъ по ираву въ Сплезіи. иЕсліі Богу угодііо (гакъ говорплъ о и ъ ) , чтобъ обстоятельства Браиденбурга п впрсдь бы.ш т а к о в ы , какъ теперь, т о м ы до.іжпы быть доволы.ы; сслп ж с суяідсио иначе , то нотомки мои самп увидптъ, что нмъ до.іжно предирипять.» Ф р п д р п х ъ дѣйствите.іыю зиалъ, что сму дѣ.іать. Живоіі іюрывъ юнаго коро.ія къ славпымъ нодвпгамъ паше.гь себѣ
достоппую цѣль; бсзкопвчпое продолиіпніс государственпоіі тнжбы пе могло дооесть его до желаеноіі цѣ.ш п оп-ь рѣннися воспользоваться благопріятнычъ обстоятельствомъ п права свои — замѣнпть сп.іою. Фрпдрпху не нужно бы.ю продолжнтелыіыхъ приготов.іепііі, чтобъ поставить воііско на военную ногу. Хотя онъ сообщи.іъ своіі п.іанъ то.іько немногимъ довѣрснпыиъ •шцамъ, по нсобыкповснпыя движенія, сиаряжепіе воііска, уси.іеніе артн.і.іеріи, учрсжденіе магазиновъ п т. п., возвѣстн.іп всѣмъ, что предстоптъ какое-то ваяііюе предпріятіе. Всѣ жда.іи съ пзум.іепіемъ п -іюбопытствомъ; иосп.іись раз•іичныс с.іухи; дпп.юматы отнрав.іп.ш п пріінима.іп курьсровъ, нс зпая опредѣ.іпте.іьно п.іана коро.ія. Фрпдрпхъ нарочно засТав.ія.іъ воііска дѣ.іать движенія.покоторымъ скорѣеможно бы.ю предпо.іагать походъ на Реіінъ, къ Ю.іпху и Бергу, нежс.іп въ Сплезію. ІІревратные то.ікн, ходившіс въ народѣ, его чрезвычапно увесс.ія.ш. «Ппиш ко мпѣ объ всемъ смѣшномъ (такъ говорнтъ онъ въ ппсьмѣ пзъ Руппнна къ Іордану), что говорятъ, думаютъ п дѣ.іаютъ моп добродушные прусаки. Бср.іии ь тсперь похожъ на Бе.мопу въ ' родахъ ; надѣюсь,- что она подарптъ свѣту прекрасное дитя, а я постараюсь стяжать довѣріе парода канпмп-пибудь смѣлымп п удачнымн предпріятіямп. 0 , тогда я былъ бы чрезвычаііпо счастлпвъ! Такія обстоятельства могутъ дать твсрдое основаніс моеіі с.іавѣ!» Между тѣмъ нсльзп было долго скрывать, что прусскія воііска собралпсь на снлезской границѣ. Австріііскій дворъ былъ увѣдомлснъ посланішкомъ своцмъ, паходившимся въ Берлппѣ, объ опасностн; министръ Маріи Тсрезіи ппсалъ въ отвѣтъ, что онъ нс можетъ .. не -хочетъ вѣрить такш.ъ пзвѣстіямъ. IIе смотря на то, маркизъ Ботта былъ отправіенъ пзъ Вѣны въ Бсрлинъ длп точнѣйшаго изс.іѣдовашя замысловъ ІІруссіи. Ботта скоро попялъ планъ короля. Желая глубжс проішкпуть памѣреиія Фридрпха , опъ въ псрвѵю аудіспцію свелъ рѣчь на Силезію, жаловался па чрезвы•іаппо дѵрныя дороги, которыя теперь отъ і.аводнепін т а к ъ испорчены, что рѣшительно нельзя по нпм ь проѣхать. Фрпдрнхъ тотчасъ понллъ памѣреніе пос.іа, по отвѣчалъ ену сухо: «Вы правы, но болыноц бѣды сше п ѣ т ъ : вслнчаншес несчастіе, которому можно подвергпуться на такрй дорогѣ, есть то, что замарасшься грязью.» Въ декабрѣ все было готово къ пачатію войны. Иамѣреиіе вступнть въ Сплсзію перестало быть тайною. Фрпдрпхъ отнравилъ послашніка, граФа Г о т т е р а , въ Вѣну, съ изълснепіснъ австріііскоиу двору свопхъ иравъ на Сп.іезпо и мѣръ , которыми хочетъ, въ с.іучаѣ нужды, заставить уважать пхъ. Прсдъ отъѣздомъ своимъ къ войснамъ, опъ далъ отпускпую ; і аудіенцію маркизу Б о т т а , при чемъ нзвѣстиіъ его о свосмъ памѣреніи. «Вашс величсство», поскликпу.іъ Ботта: «вьі ни1 спровсргнете австріискііі дворъ, но вмѣстѣ п сами падете въ ' бсздну!» Фрпдрихъ возразплъ, что отъ Маріи Т е р е з ш завп! с п т ъ принять его нрсд.іожепія. Нослѣ пѣкотораго молчашл, ' Бот га съ насиѣшлнвымъ тономъ продолжалъ: «ваши воиска прскрасны, вашс величество , я согласснъ въ томъ; иаши нс т а к ъ краспвы, по опп ѵжс окурсны порохомъ. Умоляю васъ, обдумайте своп иамѣренія.» Король вспыхнулъ п быстро отвѣчалъ: —«Вы находитс, что мон воііска краспвы; скоро вы сознаетссь, что они хороиш.» Маркпзъ Ботта хотѣлъ сдѣлать сще нѣкоторыя замѣчаніл, ііо Фрпдрпхъ прерпа іъ его рѣчь, говоря:
— мТепсрь уже иоздпо: пнігь за Рубиконъ пдѣ.іаігь!» Псредъ ( І Т Ь І І З Д О Ш Ъ своииъ къ воііску, ОІІЪ созва.іъ г.іави ы х ъ своихъ офііцеровъ, п прощаясь с ъ ІІІІМІІ, с к а з а л ъ : «Господа! Я ирсдирппплаю воііііу, п нс имЬю д р у г и х ъ союзниковъ, кромѣ вашего мужсства п вашеіі доброп води. ДЬло мое иравос п я ищу з а с т у п ш п е с т в а . у счастіп. Помнитс постояиио — славу , которую пріобрѣ.ш вапш предкп на но.іяхъ Варшавскпхъ, Фсрбеллпна и въ знамспптомъ Нрусскомъ походѣ пе.іикаго курФюрсга. Ваша участь въ собствсшіыхъ р у к а х ъ вашихъ: от.іпчія п н а г р а д ы ж д у т ъ то.іыю пашихъ б.шстателыіыхъ нодвиговъ. Ис почптаю пужнымъ подстрекать васъ к ъ с.іавѣ: она всегда б ы і а у в а с ъ персдъ г.іазами, какъ ц ѣ л ь , достойная вашихъ стрсм.іспііі. Вы вступпте въ біітву с ъ воіісками, которыя подъ начадьствомъ ирішца Евгснія снпска.ш безсмсртіе. Правда, припна ужс н ѣ г ъ ; но побѣда наша надъ т а к и чи протпвппкамп б у д с т ъ пе мспѣе зііамснита. ІТрощанте. отправ.іяйтссь нсмсдлеино к ъ воііску; а п скоро яп.нося мсжду вами пъ сборномъ м ѣ с т ѣ , гдѣ о ж и д а е т ъ насъ чссть отчизны п с.іава!» Декабря 13-го б ы л ъ бо.іыпой маскерадъ во дворцѣ. Громкіс звуки музыкп сливались с ъ весе.іымъ говоромъ б.ісстящнхъ п р а з н о о б р а з п ы х ъ масокъ. Т а . щ ы нс нрекраша.шсь. Нн.іогда еще при дворѣ нсбыва.ю таного вслико.іѣинаго п вссс.іаго ираздника. Самъ коро.іь былъ въ особепно иріятпоиъ распо.южсніи духа, шути.іъ,танцова.іъ,бы.гі, любезсііъ до крайности. Время незамѣтно нрпб.іпзп.іось къ П 0 . Ш 0 Ч Н . Вдругъ въ ла.іахъ хвати.шсь коро.ія: ио сго ннгдѣ не бы.ю. Можно ссбѣ прсдставпть всеобщее уднв.іеніе, когда гоФмаршалъ, выходя и з ъ впутренннхъ покосвъ, объявиль: что король пзволилъ останнть ото.іину и у ѣ х а л ъ нъ дѣііствующую армію к ь силсзскои граиицѣ. 14.-го числа Ф р и д р н х ъ прибыль въ пограиичный гор о д ъ ІСроссснъ. К ъ несчастію, въ самыіі т о т ъ день с ъ Ііолоколыш соборпоіі цсрквіі сорвался нолоколъ II упалъ і.а землю. і)то ииѣло самое невыгоднос вліяиіе на армію, с о л д а т ы счнтали э т о т ъ нустоіі с.іучаи за дурное прсдзпамснопапіе. Но Фрндрпхъ умѣлъ иридагь ему сов-
еВмь другое значсніе: «Будьте покоііпы, друзьп моп!» гоіюріыъ онъ воііску; «падспіе колоко.іа іімѣетъ д.ія насъ б.іагопріятпыіі смыс.іъ, опо з п а ч п т ъ , что выѵокое будетъ уішжсно!» — Подъ аысокимь оііъ разумѣиъ Австрііо, которая въ сравнснін с ъ Нруссісю, копечно мог.іа назватьсл пысокою державою. Со.ідаты попя.ш сго памекъ п повая бодрость одушеіш.іа пхъ сердца. «Вы первыс си.ісзцы, — сказа.іъ о и ъ имъ, — которыс „росптс мсня о ми-юстп; же.іаніе ван.е будстъ ; і I і чтобы вы- адъютантъ исполиепо.» къ граФу Вал- ш с у с ъ обѣшаніемъ, что Фрпдрихъ пе поведетъ о с а д ы с ъ стро- нутою. Церковь э т а бы.іа построепа внѣ городскпхъ укрѣп.іе- , нііі; комсндантъ города Г.югау, граФъ Ва.і.шсъ, опасаясь, | і 1 чтобы Ф р п д р н х ъ во премя о с а д ы не выбра.гь этоіі цсркіш свопмъ опорнымъ нупктомъ , нрсдполага.іъ сже-іь ес до основанія. * остановпться, жс бы.іъ „ослаііъ тоіі с т о р о п ы ; и протестаптская церковь осталась Дскабря 16-го Фрпдрнхъ встуни.іъ на сп.ісзскую землю. На гранпцѣ встрѣтп.ш его два свлшспішка, пос.іашіые д с нутатамп о т ъ протсстантовъ города Г.югау. Онп умо.ш.ш коро.іл, въ с.іучаѣ о с а д ы города, не дѣ.іать прпступа с ъ тоіі стороны, гдЬ иаходн.іась нротсстаптская церковъ. Фрпдрихь вс.іѣ.іъ кучеру с.іушать просьбу пасторонъ. Тотчасъ і і ІІрускос воііско шло впсредъ п не паходило псредъ собою ненріятельскоіі армііі. а і а б ы й сплсзскііі гар.шзо.іъ едва бы.ѵь достаточснъ длп прпкрытія главпыхъ укрѣплепн ы х ъ мѣстъ. Австрія не могла т а к ъ скоро выслать помощи, объ котороіі ее пеутомимо и усердпо умолп.іъ брес.іанскон обср-амтъ, ппдп прііб.шжающуюсп опасность. II т а к ъ одпв толысо дурныя дороги и дожд.швая погода мѣшали б ы с т р ы м ъ дѣйствіпмъ Ф р п д р п х а . К ъ жптелямъ Сплезш былп разослапы маіШФССТЫ, которыми всѣмъ .. каждому предоставлялись прежнія права и владѣиія . даже обѣшаны были разныя льготы. Ф р и д р и х ъ „бъяспллъ »ъ нпхъ, что вступ а е т ъ въ Снлсзію с ъ оружіемъ въ р у к а х ъ только на случаи вмѣшате.іьства въ его права посторо.шихъ лпцъ а совсѣмъ нс для разоренія жителсіі. II въ самомъ дѣлѣ, ВЪ вопскѣ наблюдалась самая строгая дисцпплш.а п за всс, взятос у житслей, н.іатнлось шсдро.о рукою. Всс это расположило силсзцсвъ къ Фрпдриху; особеш.о полюби.ш сго н р о т е с т а н т ы , крторыс видѣли въ исмъ „збавпте.ія о т ъ многпѵь яолъ п притѣснспііі. Австрінское „равите.іьство разсы.іало св„и протестацін противъ мапііФестовъ Фрпдрпха, но опп не ияѣли уснѣха. Между тѣмъ города Си.іезіи, чрсзъ которыс до.іжно было проходпть прусское воііско, находплись въ з а т р у д нителыюмъ положсніп, не зная котороіі стороны д с р ж а т ь сн: сохранпть лп вѣрность австріііскому правптсльству п.ш присягнуть королю прусскому. ІІачальствуюш.е городамп прпдумывали по этому случаю разныя хитростп, которыл ицогда окаичивались чрезвычайпо.забавною развязкою. I а к ъ , подходя къ Грюііебсргу, к ъ первому значптсльпому мѣсту
Силезіп, прусакп папілп ворота города затворсііныаіп. Т о т ч а с ъ былъ отправлснъ ОФПцеръ, которыіі писпеиъ королп требовалъ сдачп города. Его повелп въ ратуіпу. Та.чъ б ы л ъ собраиъ совѣтъ и з ъ всѣхъ • ратсгеровъ подъ прсдсѣдате.іьствомъ бургомистра. Офицеръ требовплъ ключи, но бургоыпстръ отвѣчалъ, что онъ не можетъ п нс пчѣетъ права и х ъ выдать. Тогда оФпцеръ объявилъ, что въ протпвномъ случаѣ, городъ будетъ штурмоваиъ н о т д а н ъ на расхпшеніе воііску. « ' І т о дѣ.іать! 0 отвѣчалъ бургомистръ, ножи.чая плсчамп. «ІІотъ к.іючи , оіш л с ж а т ъ иа столѣ с о в ѣ т а ; консчно, ссли в ы з а х о т и г е , вы можете п х ъ взять, нрсііятствовать вамъ я пс въ силахъ; но самъ ие могу отдать и х ъ іш въ какомъ с.іучаѣ.» Офицеръ ворота. засмѣялсн, взялъ ключп п велѣлъ отворіггь Шверппъ, * послалъ сказать бургомистру, чтобъ оііъ, но военному обычаю, взялъ ключп н а з а д ъ . ІІо бургомпстръ не хотѣлъ псполнпть приказанія. Я не отдавалъ ключсіі, отвѣчалъ онъ, п пс могу ихъ взять обратно. ІІо сслп гснсралу угодно положить и х ъ на мѣсто, с ъ котораго онп в з л т ы , то я коисчпо не въ си.іахъ противиться.» Гспсралъ ІПвсрппъ допесъ объ этомъ случаѣ королю, и Фрпдрпхъ смѣялся о т ъ души находчпвости бургомпстра. Онъ прпказа.іъ отпссть ключи с ъ барабаннымъ босмъ и с ъ почетпымъ карауломъ въ ратушу н положить па прежнее мѣсто. Одшіъ толысо городъ Глогау встрѣтп.іъ прусскія воііска пепріязііспно. Комеидантъ паскоро псиравилъ крѣпостн ы я укрѣпленія, прпвслъ въ порядокъ орудія и запасся продовольствіемъ д.ія гарппзона и жптелсіі, приготовллясь в ы д е р ж а т ь осаду. Но зпмпсс времн п дождлпвая погода дѣлалп долговрсмеішую осаду нсвозможиою п потому Ф р п д рпхъ, расположпвъ одипъ корпусъ, подъ пачальствомъ прппца Лсопольда Дессаускаго, подъ стѣнамн п въ окрсстпостяхъ города, с ъ оста.іыіымъ воііскомъ пошслъ иа Бреславль. • ІІГеериис ві. происходімь 1084 г о д у , « ь ш о с д с к о й восііитяііь д я д е ю . который дядя о п р г д и л н л ъ его изъ дрсопсй дооряпсноП Понсряніи. с-іужнль иь сіюй по.ікь пряпо|>щнкомь. І11Н.І1., п о д ь и и ч а . і ь с т и о м ь М п . і Ы і о р у г п и п р і ш ц а в с д с н ь і'Ь к а ш і т а н м жн.ісп его иь до нь родіыся Вь 1100 1700 г о д у о н ь гсрцогь с.іужбу. гдѣ и Мек.іеибургскій проидос.іу- посьмаль б ы д ь произпеденъ в ь брига.шые геиерады и пгкорх отдпчімсл побшой ей п р и В а л т м ю г ь ллп ііе р а з ь иадь ііиіісраторскпин войскамп, иоэнпвіиеП В ь 1780 г о д у между оігь о с т у н і м ь сь гсрцогомт. прусскую и Вь нронзпедепь иожлдооааъ вступдеііііі І7Я0 г о д у сь чііпочѵ иазііачсиь ііъ к а о п л е р ы о р д е н а сдьла.іь чернаго оиь сво- ришеніл дііоряііствомь. геисрад ь маіорп, п е р е г о в о р о п ь іп. С а к с о и і ю н губсриятороиь п ь | - е н е р . і д ь - . і и й т с и а н т ы , а нь 1730 в ь иа п р е с т о . і ь , достопнстпо. онь бі.мь пысдаіни.імн иекденбу|>іч-книь сдужбу бы.іь посыдасыь дл* днімонатнческпхь Подыііу. н году сопе|і- Квгеііія, п о х о д ь , б ь ы ь мскдепбурггсую 1719 г о д у поГіскті. П ь П е н д е р і . і , с.ь т а й и ы м и п о р у ч е н і і ш и к ь К а р д у Х І І . І І о в о л о р а щ е н і и рисп|)И , ІІолки воін.ні въ городъ. Главнономаіідуюіцііі, гепсралъ и ііерпііедь ЧНІІЙ н о л ш в н і і к п В ь «аяпліп. О н ь Лишіііііішсь рано родптелей, о н ь йі.иь иь го.і.іиндскоиь орла. геіирады Фрндрнхъ сго «сльдыарніа.юыь ГІсйца, гітъ пь 1731 іінФяіітерін II, вскорті н оозпс.іь в ь но граФское
158 ѣха.ш прппды, маркграФЫ, граФЫ іі гепералы прусскаго ПОПСІІІІ п наконсцъ сачъ коро.іь, всрьхомъ, пъ сопровождспіи нсбо.іыиоіі свпты. Король к.іапя.іся иароду прпвѣг.шно, сни.чая ш.ішіу. Городъ Брсс.іап.іь пъ то прсми по.іьзоиа.існ раз.шчныміі ! .іьготамп, пмѣ.іъ свои прпвл, которыя ставп.ш его почтп паравііѣ съ во.іыіымн городамп. Одно изъ главнѣйшпхъ состояло въ томъ, что австрійское прапптельстпо нс мог.ю ставить въ городѣ своп гаріпізоііы, потому что Брес.іав.іь нмѣ.іъ свою собствснную мп.шцію, состан.існііуіо пзъ граждаігь. А потому, когда австрійскііі корпусъ бьиъ отряжснъ д.ія заіциты города п прсдпо.іага.юсь сжсчь прсд' мѣстія, жптсли возмутп.шсь, пс хотѣли внускать пмпсрскпхъ поііскъ п самп рѣшплпсь отстаивать свою свободу. ІІо пока д.іплпсь споры п ііерсговоры, прусскіе полкп, прсдводитс.іьствусмыс по.іііонніікамп Брокомъ и Посадовскимъ, лвп.іпсь подъ стѣнамп н овладЬ.ш всѣми прсдмѣстілмп города. Это быстрое н исожиданпос дппженіе привс.ю пъ ужасъ бреславцевъ. Не надѣясь на своп укрѣп.іеііія, онп | бол.шсь штурма и разграб.існіл п потому тотчасъ жс при! ступн.ш къ псреговорамъ и отворн.ш Фридриху ворота. Онъ оставн.іъ городъ па прсжнпхъ нравахъ, обълвп.гь сго нсптра.іыіымъ іі велѣйъ уво.іпть австрійскпхъ офпцсровъ, прнс.іанныхъ дия военныхъ распорлжснііі. Много помоіма ему въ этомъ случаѣ иротестаптская часть жнте.іей Брсс.іав.ія, которая подъ нача.іьствомъ какого-го восторженнаго сапожііика почтн насп.іыю пршіуди.іа ратушу ІІЪ сдачѣ города.. Трегьяго января Фридрпхъ торжествеішо воше.іъ въ городъ. Ыародъ встрѣти.гь сго с ъ кріікаміі радостн. Яиіте.ш вндѣ.ін въ немъ не врага, а снаснте.ія свопхъ прапъ, вѣры и достоліііл. Въѣздъ бы.іъ ве.іико.іѣшіый. Внередн ѣха.ш коро.іспскіс экппажи, за ііимп вс.ш .юіпадеіі п му.ювъ, покрытыхъ сшпіми бархатными ііоіюнамп, вышптымп зо.ютомъ и оторочепными собо.іяміі. За тѣмъ слѣдовали отрлдъ .іеіібъ-гвардіи и парадная коро.ісвская карста, выбіітая внутрп жслтымъ бархатомъ; въ неіі, какъ спмво.гь коро.ісвскоіі власти, лежа.іа го.іубая бархатпая мантія I съ зо.іотыми орламн, подбптал горностаемъ. За карстой | і ; Вь тотъ же дснь бы.гь данъ обѣдъ, па который быЛП приг.іаиіеііы ч.іены ратуши и дспутаты отъ дворянства. Нос.іѣ обѣда Фридрпхъ верхомъ обозрѣиа.іъ городъ. Нодъѣхапъ къ ве.іико.іѣппочу дворцу, іюстроенпому ісзуигамп, онъ останони.ісп, задумчнво иоглядѣ.іъ на иего, п наііонецъ сказа.гь: «Вѣроятио пмнсраторъ имѣ.гь бо.іыпоіі недостатокъ въ дсиьгахъ, когда духовенство нрпнуждеію бы.ю воздвпгать такіл зданія на свой счстъ.» ІІІІ слѣдуютШ дсиь былъ ба.іь нри дпорѣ. Фрпдрпхъ самъ откры.іъ сго съ одной нзъ знатнѣнінихъ бреславсішхъ дамъ. ІІо, по обыкновснію своему, скоро псчезъ меж- , і !
! ду тапцующпші ц поспѣіпімъ за воііскомъ, которое, ду тѣмъ, уже да.іеко подвпну.юсь впсрсдъ. межДва дни спустя онъ паппсадъ Іордаиу слѣдующсе Городъ О і а у сда.існ королю безъ сопротив.іепія; между т ѣ м ъ , к а к ъ гспералъ Гсце б ы с т р о псреше.іъ О д с р ь п запялъ ІІамслау. Въ тожс самое время Фслдиаршалъ Ш в е рпиъ п гепералъ Кдеіістъ с ъ авапгардомъ обложп.іи Опие.іь и Троппау: оба города сда.шсь на капитулацію. ІІо Бригъ п Непсс держались крѣпно п, нс смотря на всѣ увѣщапія и у г р о з ы , нс хотѣ.ін отворпть воротъ своихъ счастлнвому з а воевате.ш. Брпгъ, какъ н Глогау, бы.іъ оставлепъ въ блокадѣ, но око.ю Неіісе, г.іавноіі крѣиостп Си.ісзіп, Ф р п д р п х ъ с о с р с д о т с н м ъ всѣ свои сплы, въ твердомъ намѣрсніи взять се штурмомъ. ппсьмо : Ф р и д р п х ъ бы.іъ въ восторгѣ о т ъ свопхъ усиѣховъ. Опъ нокорплъ богатую зем.ію, ночти пс обнажая меча и с ъ с а мой незпачитс.іыюіі погерен. Онъ многаго ожида.іъ внсрсдп о т ъ этоіі первоіі удачи. и утѣшаитесь Л н а к р е о н о м ъ ; ч т о ж е к а с а е т с я до меня, то Восторгъ его особснно из.швался въ д р у ж е с к п х ъ письмахъ къ Іордану, котораго кроткій, мпро.іюбивын нравъ с о став.ія.іъ совсршснпый коптрастъ с ъ пьыкпмъ, воиііствепІ І Ы М Ъ духомъ Фрпдриха. Вотъ два нисьма Фрндрпха, писаішые къ Іордану подъ стѣнамп Нейсе, н к о т о р ы с очень хорошо полснлютъ отношеиія п х а р а к т е р ы обішхъ друзсй. чего ж с л а с т ъ В а ш с с с р д ц е . » «Нмѣю честь увѣдомить Вашс Человѣколюбіс, что мы прпияли всѣ христіанскія м ѣ р ы бомбардчровать Нсіісе и что мы окрестпмъ городъ огне.чъ и м е ч с м ъ с с л и опъ пс сдастся добровольпо. Впрочсмъ намъ т а к ъ х о р о ш о , к а к ъ еще ппкогда пс бывало и скоро В ы объ пасъ ішчсго болѣс пе у с л ы ш и т е , потому что въ десять днеіі все будетъ коичсно, а чрезъ двѣ псдѣли я буду имѣть удовольствіс оилть Васъ видѣть и бссѣдовать с ъ Вами. Прошаіітс, господнпъ совѣтникъ! Развлскаитс себя Г о р а ц і с м ъ , пзучайте Павзанія я пока пмѣю одно у т ѣ ш с и і е : иушкн, ядра н Фаиінны. Мо.по Б о г а , чтобъ Онъ поскорѣс посладъ мнѣ болѣе пріятное и мирпос занятіе, а Вамъ даровалъ здоровьс, радость н все, ФРПДРІІХЪ. Одпако прсдсказаиія Ф р п д р н х а не сбылпсь. Крѣность ІІсйсе ие сдалась. Гарнпзопъ ся, п о д ъ пача.іьствомъ о п ы т паго и х р а б р а г о комспданта, полковпика Р о т а , в ы д с р ж п в а л ъ мужествеппо пспріятельскій огонь и самую усилснную «Моіі ми.іыіі господпиъ Іорданъ, моп иѣжныіі господ н п ъ Іорданъ, моіі кроткііі господннъ Іордаігь! Мои добрый, мой МИ.ІІ.ІІІ, моіі кроткій, мой нѣжныіі господинъ ІорI д а н ъ ! Увѣдом.ііно Вашу Веселость, что Си.іезія почти поі кореиа и что ІІеіісс бомбардируегси. Нриготов.іяю тебя I къ пмннпмъ предріятіл.мъ н предвѣщаю счастіе, какого I своснравное .юпо Фортуны нпкогда сщс не порожда.ю. Будь моимъ Цицеропомъ въ заіцитѣ моего дѣла: в ъ совершсніп его—я буду твопмъ Цесаремъ. Н|ющай! Т ы самъ зпаешь, что я о г ь вссй но.шогы ссрдца твоіі д р у г ъ . » осаду. Въ течсніс т р е х ъ дисй пруссаками брошено в ъ городъ на- праспо. Умная распорядптслыюсть Рота дѣ.іала штурмъ р ѣ шитслыю певозможпымъ. Прц доволыю зиачительпомъ морозѣ, по почамъ іюдливалн воду во р в ы , прсдмѣстія были с о ж ж с н ы до т л а , а стііны и ва.іы к а ж д о с у т р о обдапалн в о д о ю , т а к ъ , что они вссгда бы.іп нодернуты льдомъ. И с п ы т а в ъ всѣ у с и л і л , Ф р н д р п х ъ оставп.іъ городъ въ блокадномъ положенін, и ис ж е л а л обезспдпвать вонско, н б е з ъ того нстомдсннос б ы с т р ы м н псрсходами ФИІІДРПХЪ. было 1200 бомбъ п 3 0 0 0 к а л е н ы х ъ я д р ъ : всс н хо.іо- дамп, р а з я ѣ с т и л ъ его по зимнимъ квартирамъ, а самъ, чрсзъ 2П
162 Лпгппцъ, отправіыся пъ Бср.іппъ, куда и прнбы.іъ 26-го января. Мсжду тѣ.чъ Австрія слишкомъ поздно догадалась выслать воііско на помоіць Сидсзіи. Фелдшаршалъ Бровнъ соединилъ нѣсколько сборпыхъ отрядовъ близъ Троппау ; по опп были вытѣснены генераламп Клсйстомъ и ШвсрнІ І О М Ъ въ Морапію. Оба полководца заняли нозицін за Оппою н перерѣзали австріііцамъ путь къ Силсзіи. Такимъ образомъ, къ концу января, почтн вся Силсзія, отъ Кросссиа до Пблункн, находилась в ъ р у к а х ъ Фридриха. ГЛАВА ПЯТНАДН.АТАН. ПОХОДЪ 1741 ГОДА. 0'іно молиія проіісслась вѣсть о покорспіи Силезіи чрезъ всю Европу. Одпн дпвнлись смѣлостп юпаго королп ; другіс норица- .ш с е , пазывая бсзумствомъ и дерзостііо. Ііпкто не могъ преднолагать, чтобы Пруссія, зто малспькос, еіцс молодое коро.іевство, могла вступить въ борьбу съ могуществснной Австріси, которой силы и средства заставляли трспетать всѣ осталыіыя д с р ж а в ы . Можно было предвидѣть, что нсдавпіп м и р ъ Е в р о п ы на долго б у д е г ь ш ь рушспъ. Прагматпчсская сапкція ис могла обсзпечить спокойствія Австріи ; по прпнѣру Ф р и д р и х а , до.іжпы бы.ін
позстать ІІ другіе претенденты на наслѣдіе Кар.іа V I и вссобщая поііна ігаза.іась пеизбііжноіо. Д-Бііствнте.іыю, вс.іЬдъ з а покореніенъ Сн.ісзін, возста.іъ и курФіірстъ Баварскііі II т а к ъ псрсговоры не прпве.ш пи къ какому резуль- т а т у ; граФЪ Г о т т с р ъ возвратился въ Бср.шпъ безъ всякаго успѣха. Кар.іъ Л.ібрсхтъ, (которыіі внрочемъ нс призна.іъ прагматичсскоіі с а н к ц і и ) , и объявп.іъ свои права на часть ав- Ф р и д р п х ъ пс упывалъ : оиъ рѣши.іся всѣми мѣрами р а з - сгріііскпхъ в.іадѣпііі ІІ д а ж с на императорскую корону. ІІо рушать по.іитичсскія козни Австріи и п о д д с р ж а т ь свои з а - курфіірстъ восвапія сплою оружія. Гораздо ІІС могъ подкрѣпнть своихъ притязанііі бо.іьшая опаспость угражада стороны Франціи, которая, по всѣмъ в ѣ р о п т і я м ъ , бы.іа возііо.іьзонатьсн удобпымъ С1І.ІОЮ. Маріи-Терезін со доижна С.іучаемъ, чтобы снять маску д р у ж б ы н откровеиио возобновить старшшуіо борьбу свою съ' Лвстрісю. Мсжду тѣмъ и М а р і я - Т с р е з і я пе оставалась въ без- дѣйствіп. Связанпая родствсннымп узамп съ Георгомъ II, опа надѣялась на помошь АІІГЛІИ и Ганновсра. Ко всѣмъ зпачитслыіымъ дворамъ Евроны бы.іи отправлсны носоль- с т в а , с ъ т ѣ м ъ , ч т о б ы объяснпть д ѣ л о , показать нсспра- всдливость прнтязанііі прусскаго короля н просить помощи Мсжду тѣмъ, во врсмя с а м ы х ъ дѣііствііі Ф р и д р и х а въ протпвъ дерзка/о заоосвателп. Сімсзііі, упо.іпомоченііыіі посо.іъ сго, граФъ Г о т т е р ъ , х.іопота.іъ въ Вѣиѣ, стараясь ѵ.іаднть дѣ.ю мнро.іюбнво н соб.постп в с в пыгоды своего мопарха. ОІІЪ прсд.іага.іъ его Въ Россію в ъ т о ж с времп б ы л ъ послаиъ маркпзъ дн Ботта съ памѣрепісмъ склонпть припцессу Аппу Леопольдов- ііменсмъ прусскія поііска п Фпнансы на защпту М а р і н - Т с - ну, управлявшую Россіею имснемъ сына своего, императора рсзіи, прн пзбрапіи ея су- Іоаіша Аптоновпча, на союзъ с ъ Австріею. З а д а ч а была т р у д - пруга, гсрцога Фрапца Лотарннгскаго, в ъ и м н е р а т о р ы . ІІо ная, нотому что Россія незадолго п р е д ъ тѣмъ ( 1 6 - г о декабря го.юсъ п подпору Ф р и д р и х а всѣ представ.іенія сго остапа.іпсь тіцетнымп : вѣнскііі ка- 1740) заключіыа союзъ с ъ Фридрихомъ I I , па бннетъ , нссмотря д а ж с па усп.іія Апг.ііи ск.юішть сго къ обѣіцаиін обѣихъ д е р ж а в ъ : помогать д р у г ъ другу во в с я - у с т у п к ѣ , не сог.іаша.ісп отдать коіі войнѣ, кромѣ персидскои или т у р с ц к о й . Союзъ зію. Ф р п д р и х у богатую М ш ш с т р ы отэыва.шсь о Ф р п д р и х ѣ с ъ прспсбрежепісмъ ; оіш что о п ъ , какъ этотъ казадсл дово.іыю н р о ч п ы м ъ , тѣмъ б о л ѣ е , что бы.іъ под- оберъ- д е р ж и в а с м ъ Мннпхомъ, въ то врсмя вссьма сн.іьпымъ въ каммергеръ ІІмперіи обязапъ подавать умыва.іыіпкъ иаше- кабппстѣ мпнистровъ. ІІо маркизъ дн Б о т т а , к а к ъ о п ы т п ы й ратору п стало быть пс имѣетъ права прсдішсывать з а к о - ц а р е д п о р с ц ъ , с ъ нсрваго взглнда умѣ.іъ нроникнуть въ по- новъ дочери нмператора. ІІрптомъ сама Марія-Терезіп объ- ложеніе дѣлъ прн русскомъ д в о р ѣ , и пе боясь я в і и а , что не памѣрена вести с ъ Фрндрпхомъ переговоровъ нача.іъ нскать расноложепія противной сму партііі. Самымп до т ѣ х ъ поръ, пока б.інзііпмп людьми к ъ ііраиіітслыіпцѣ бы.іи — граФЪ Лннаръ, ОІІЪ говорн.ш, Си.іе- нѣкото|іымъ обоюдномъ нс выводотъ свонхъ лоііскъ изъ Миниха, Си.іезіп ; и въ такомъ то.іько с.іучаѣ, обѣщала ему забвеніе ііос.іапішкъ саксонскій, п граФішя всего прошедшаго н не хотѣла с ъ иего требовать возна- шап при псіі старіпен Фреііліщоіі. Опп гражденія з а всѣ понсссппыс убыткн. проводнлн врсмя с ъ Лпноіі Леоно.іьдовноіі, и стараясь ФОІІЪ Менгдснъ, с.іужнвПОЧТІІ нераз.іучно ес
разв.іскать и забавлять въ часы д о с у г а , часто у п р а в л я л і иарушсніс договора съ Ф р и д р и х о м ъ стоило Россіи воііпы с ъ ся во.ісю п въ д ѣ л а х ъ государствеипыхъ. Ловкііі, умиыіі, Швсцісю. красивый соСою, маркизъ ди Ботта скоро сдѣла-іся четвертымъ, Мы уже р а з ъ сказали, ч т о Ф р а н ц і я , хотя и в ъ дружбѣ неизбѣяіііымъ .іицомъ .въ ц а р с т в е і ш ы х ъ п д р у ж с - с ъ Австріей, весьма ж с л а л а , по прпмѣру Ф р и д р и х а п Карла с к и х ъ бссѣдахъ правитслыіицы. Мудрсно ли, что прп по- А л б р е х т а б а в а р с к а г о , попользоваться частицей наслѣдства мощи г р а * а Л и п а р а , которому о т ъ саксопскаго курФирста австрійскаго импсратора. такъ-яіе бы.ю предписаііо раз- тѣмъ болѣе, что обезсиливали Австрію, а союзъ его с ъ Рос- строить союзъ Россіи с ъ Пруссіею, ди Ботта скоро д о с т и г ъ сісю б ы л ъ порукою, что успѣхи ати будутъ продолжитсльны своеіі цѣди. и прочпы, потоиу что этотъ союзъ обсзпсчивалъ собствснное всѣми мѣрами стараться Успѣхи Ф р и д р и х а радовали ее ІІачадось с ъ того, что приицсссу Аииу вооруіки.ш про- сго государство и , стало б ь і т ь , д а в а л ъ ему полную сво- тивъ г д а в и ы х ъ лицъ кабписта мипистровъ, протпвъ вель- боду дѣйствовать противъ Маріи-Тсрсзіи. Перемѣиа обсто- м о ж ъ , иаибодѣе п р е д а и н ы х ъ нодьзамъ я т с л ь с т в ъ , пропзведенная государствсниымъ, при русскомъ дворѣ маркизомъ протпвъ Остермаиа и Миниха. Остермаиъ, боясь нсмімостн Боттою, силыіо обсзпокоила Францію, и Версальскій каби- п жедая иріобрѣсть полнос довѣріе правптсльпицы, прнста.іъ нстъ рѣшился втайнѣ употребить всѣ свои дипломатическія къ сторонѣ Линара и Б о т т а . Одииъ М и н п х ъ , к а к ъ ска.іа, хитрости, о т р а ж а л ъ всѣ у д а р ы , и убѣждеиныіі въ неправотѣ и д а ж с вать Маріи-Тсрезіи. Для этаго надо было запутать Госсію в р е д и ы х ъ иослѣдствіяхъ преддагасмаго союза с ъ Австрісю, по внѣшнюю вопиу и взволновать внутри. Обѣ цѣли были стоя.іъ грудью з а Ф р н д р и х а . Онъ прсдстаплл.гь кабннсту, достигнуты Францісю с ъ удивитсльнымъ пскусствомъ и б ы - очто иарушснісмъ договора с ъ Пруссіею стротою. Въ іюлѣ 1741 года швсдскій ссиатъ, подстреваемый б е з ъ всякоіі нри- ЧИІІЫ, т с р я с т с я довѣріс къ Россіи и д р у г и х ъ державъ; что самъ Ф р и д р п х ъ можстъ сдѣлаться врагомъ Россіп, тѣмъ содѣйство- чтобъ по дать Россіи возможности Фраицузскпмъ краспорѣчіемъ, и подкупленный Фрапцуэ- скпмъ золотомъ, объявилъ Госсіи воину, подъ прсдлогомъ: опаснѣйшимъ, что владѣнія сго в ъ близкомъ сосѣдствѣ с ъ доставпть русскій прсстолъ законнои сго наслѣдницѣ, иами, и что русскіп кабипетх п о к а ж с т ъ пвнос лсгкомысліс чери не оправдавъ своихъ увѣреніи въ д р у ж б ѣ , б е з ъ Петра Вслпкаго. Хотъ войпа эта была до- псэначп- всякаго тсльиа сама по ссбѣ, по она заняла па время русскія силы повода со сторопы П р у с с і и , свято сохранившсй свои обя- п отвлекла п х ъ о т ъ з а п а д и ы х ъ г р а н н ц ъ , а въ т о ж с время зательства. * — Но к а к ъ ші сильпы были д о в о д ы и патріоти- заброснла искру полнснія виутри государства. чсскос увлечсиіе Фельдмаршала, противная сторона востор- б ы л ъ сщс рсбеноііъ ; правительница с ъ пѣкотораго времени жсствовала ; правптелыіица изъявпла ему д а ж с свое неудо- заппмалась бсзпсчно дѣлами, прсдоставя кормило правлеиія вольствіе з а издншнес усердіе ІІЪ пользамъ прусскаго ко- своп.чъ времонщнкамъ, по большси части иностраицамъ : р о л я ; старикъ,глубоко оскорблснный, подалъ въ отставку — это возбуждало бсзпокойство и неудовольствіс в ъ н а р о д ѣ ; п вскорѣ австріііскал партія съ восторгомъ узна.іа, что глав- раны, ный ся протнвникъ уволенъ о т ъ с.іужбы и удалепъ о т ъ д в о р а . свѣжи п опрапдывалн его опасспія. Отставка Миппха, лю- панесспныс сму Бирономъ, былп сщс Нмператоръ слншкомъ бпмаго и у в а ж а с м а г о войско.чъ, т а к ъ - ж с позбудила ропотъ. Но прсдсказаніл Мппиха вскорѣ оирапдалпсь па д ѣ л ѣ :
Съ Флерп, рамъ объ граФъ Ш е т а р д и , чрезъ .іеіібшедика Л е с т о к а , позбужда.іъ другоіі сторопы хптрыіі агентъ кардипа.іа бур/скаю,» Е.іисавсту Пстровпу къ объявлспію свопхъ п р а в ъ на русскій престодъ. Настояте.іыюс чтобъ Е л и с а в е т а в ы н ы а убѣждепіе правительппцы, з а и у ж ъ з а однаго изъ не.ікпхъ гермаискихъ владѣтелей, б ь ы о перстолковаио царевпѣ въ дурпую сторопу : сс убѣдилн, что это насильствеішая мѣра уда.іить ее иавссгда пзъ 1'оссін. Е.шсавста, которая равиодушио с.чотрѣла па свои царствешіыя права, вступилась з а лнчную свою свободу п въ ночь 2 5 - г о ноября 1741 г о д а , опа при помощи камсръ-юнкера Воронцова и Прсображспскаго полка возсѣла па престолѣ всликаго свосго родитслл. Дѣла Россіи прпия.ш другоіі впдъ. Ф р а п ц і я торжествовала и Ф р и д р п х у , стало быть, со стороны Россіи печсго уиичтожснііі иеретнческаго маркірафа Брандсн- Ф р и д р и х ъ прнпялъ д ѣ я т с л ы і ы я мѣры протнвъ этого воззвапіл : онъ обпародовалъ маппФсстъ, которымъ объявлл.іъ нолную вѣротерііияость во всемъ спосмъ государствѣ п въ особсиііости въ Силсзіп, гдѣ обѣщалъ к а ж д а г о защнщать въ н р а в а х ъ сго ц с р к в н . Этотъ мапиФсстъ успопоилъ обиаружнвшсссп было во.іпсніс и воззвапіе п а п ы осталось — гласомъ вопіющаго въ пустынѣ. Съ іісрвымн лучамп всспы пачалпсь поспныя дѣпствія въ Сп.ісзіи. іМарія-Тсрезія норучила г.ілвиос нача.іьство надъ войсками Фельдмаршалу графу Н с і і п е р г у , воипу, посѣдѣвшему въ шко.іѣ припца Евгеиіп. Сборное мѣсто австріііскоіі арміи находнлось нрп Ольмюцѣ; о т т у д а І І с й п с р г ъ намѣрспъ бы.іъ иттн въ Всрхнюю Силезію, д.ія прикрытіл было опасаться. ІІейсс ; а часть свопхъ войскъ отправнлъ для ограждепіл Ііо въ т о ж е в р с м я , к а к ъ маркизъ Ботта дѣйствовалъ па Россію въ пользу А в с т р і и , Марія-Тсрсзія стара.іась вооружпть противъ Ф р п д р п х а папу, и чрсзъ псго дѣйствовать иа прочіл католпческія д с р ж а в ы . памѣренія подалъ поводъ самъ К ъ успѣху т а к о г о Фрпдрихъ. Узнавъ объ утѣсненпомъ состояніи протестантовъ въ Силезіп н о недостаткѣ свящеішослужптслсй, т|ііідцати протсстантскихъ опъ отправплъ туда до п а с т о р о в ъ , псс людсіі пзбрап- ІІЫХЪ. Съ одіюіі с т о р о п ы , оиъ тѣмъ пособлялъ пуждамъ края, с ъ другоіі имѣлъ въ виду н полптическую цѣ.іь. граФства Г л а ц к а г о . Ф р и д р и х ъ т а к ъ ж с отправи.іся въ Сплсзію. До начатія в о й п ы , онъ хотѣ.іъ сще осмотрѣть свос в о й с к о , стоявшес на зпмиихъ і і в а р т н р а х ъ , и собрать подробнос свѣденіе о положсніи с т р а п ы п м ѣ с т н о с т я х ъ . Въ эту рскогносцировку пустился о п ъ съ иезпачителыіою свптою. Около горноіі ц ѣ п н , отдѣляюшсіі Силсзію о т ъ графства Г л а ц к а г о , было дорого поплатнлся з а свою отвагу. ІІѢско.іько оиъ разъ у ж е австрійскіс г у с а р ы прорывались з а прусскіе кордоны н правствсішос дѣла.ш псчаяшіыя ііападснін на а в а и п о с т ы . Т е п е р ь , узиавъ в.ііяніс па н а р о д ъ п всѣ былп сму іірсдапы душоіі и тѣ- о т ъ лазутчиковъ, что самъ коро.іь о б ъ ѣ з ж а с т ъ передовые от- ломъ, рлды, Чрсзъ э т и х ъ ОІІЪ людей, которыс могліі имѣть хотѣ.іъ расположить умы въ свою ііользу. Тот- ОПІІ рѣшіі.шсь з а х в а т п т ь Ф р и д р и х а въ н.іѣпъ во что часъ бы.іо о томъ донсссно н а п ѣ , въ преувсличсішомъ віідѣ, б ы то •• іі ста.іо, н тѣмъ задуншть воііну въ самомъ ся з а р о - с ъ опасеніямп, что Ф р и д р и х ъ памѣрспъ ввссти Лютсрово д ы ш ѣ . По с ч а с т і ю , вмѣсто королсвской с в п т ы , онн ііапа.ш учсиіе во въ на эскадроііъ прусскихъ д р а г у п ъ . Завяза.ісп бой отчашіныіі. ужасѣ, разослалъ воззваніл ІІО всѣ.чъ като.шчсскпмъ дво- Ф р н д р п х ъ , у с л ы ш а в ъ нерсстрѣлку, иаскоро собра.гь горсть всѣхъ покорснныхъ имъ зсмляхъ. Папа, со.ідатъ н носнѣшнлъ на номощь д р а г у н а ч ъ , но опозда.іъ
и самъ нршіуждсиъ бы.гь, посиѣ отчаіпшаго С О П ] ) О Т І І В . І С І І І І І , спасаться бѣгстночъ. Судьба видішо сго храпи.іа : изт. вссіі свнты уцѣдѣ.іт. Т О . І Ы І О одппъ сго адъютаптъ, Г.іазспапъ. Оба кину.шсь па п|тосс.іочную дорогу, по аіѣдъ нхъ, нссмотрп на всю быстроту консіі, ІІС могъ скрыться отъ взора пспрілтс.ісіі. Въ вслпчаіішсмъ бсзпорядкѣ достнг.ш оіш до воротъ вс.іііко.іѣннаго монастыря Камсіща, на бсрсгахъ рѣки Нсіісс. Фрпдрихъ объявн.іъ яіс.іаніс вндѣть настоятс.ія н бы.іъ впущспъ. ІІастоятсль, почтснпыіі старпнъ, аббатъ Стушс, съ одноіі изъ моиастырскихъ башснъ видѣ.іъ пропсходпвшую псвда.існѣ отъ обптс.ш р І і З Н Ю , и тотчасъ догада.іся, по разстроопному пиду н по слѣдамъ крови па мундпрѣ Фридрнха, что гость сго до.шспъ быть бѣг.ісцъ. Опъ пршія.іъ его ласково п повс.іъ въ свою кс.іыо. Вснорѣ одшіъ изъ послушнпковъ таипстпсішо вызпа.гь аббата пзъ комнаты п сообпш.іъ, что отрядъ австріііцсвъ устрсмлпстся па монастырь. Стушс на мшіуту задума.іся н тотчасъ потомъ отдалъ своп прпказапіл послушппку. Вдругъ, совсѣмъ не въ обычпое врсмя, мопастырскіс полоко.іа ударплп къ вечсрпоіі молитвѣ. Нзумлснныс мопахіі спѣши.іи въ храмъ. Церконь б.іистала нсѣмн огнпмп, какъ въ ііраздппчныіі донь, органъ загрсмѣ.іъ, на хорахъ раздалпсь торжсствсннмс гимны. Нпкто нс понпмалъ, что озиачастъ такое псожпдаішос молсбствіс. Но общсс нзум.іспіс еще бо.іѣе увслнчнлось, когда ирсдъ прсстоломъ, возлѣ стараго аббата, полвнлся повыіі сплщснпослужіітель, мопахъ, ппкому І І С З І І П І І О М Ы Н , которыіі номог-алъ настоятсліо въ отправ.ісиіп божествсішоіі с.іул«бы. Вдругъ двсрп храма съ шумомъ растворп.шсь іі восемдеслть человѣнъ гусаръ ношліі въ церковь съ обііажсннмміі саб.іямп. Но видъ торжсствсшюіі с.іужбы иоразплъ ііхъ п останоішлъ у порога : какъ решюстные католикн, онн прсклоіш.ш ко.іѣпа, ііолоікп.пі оружіе іі припявъ б.іагословсніс аббата, тііхо вышли нзъ храма. Между тѣмъ вссь монастырь былъ обшарснъ нхъ товарптамн. Глазспапъ пона.іся въ плѣнъ, по Фрпдрнха нпгдѣ ие могли отыскать и рѣпш.іись нреслѣдовать по всѣмъ тропннкамъ и дорогамъ, всдуіцпмъ о т ь монастырп. Но оііоичанін мо.іебствія, аббатъ возг.ніснлъ эктішію о здраиіи н счастіи иоиарха. «Братіл,» сказалъ онъ нотомъ, обраіцаясь къ монахамъ, «мы не даромъ молплн Госнода! Судьбы его нспре.юяіііы и милосердіе вслнко! Воздадпмъ ему благодарсиіе ііа колѣиахъ : О І І Ъ помогъ намъ снастп коро.іл!» Всѣ глаза обратп.шсь иа исзпакомца ; по лицу сго катп.шсь слсзы : опъ нреклонп.іъ ко.іѣно предъ почтсннымъ старцемь п прппялъ сго б.іагословсиіс. Уто бы.гь самъ Фридрихъ. Въ послѣдствіи Фридрпхъ часто носѣща.іъ монастырь Ііамснцъ , одарилъ сго богатыми вк.іадамп, п по смертп аббата Стуше устаповплъ тамъ ежегодную прнііпхпду въ дсиь сго копчипы, а новому иастоятс.ію ирсдппсалъ, съ каяідымъ изъ умпрающихъ въ монасгырѣ мопаховъ поеы.іать отъ него іюклопъ ІІЪ Стуше (*). Смотръ воііскъ убѣдплъ Ф р и д р и х а , что сго со.ідаты по.іны отиаги и пстсрнѣнія сразптьсл съ пепрілтелсмъ. Коро.іь иачалъ составлять плапъ будущпхъ дѣііствііі, вмѣстѣ съ гратомъ Шверпномъ, которыіі т а к ъ хорошо нзучп.іъ (•) Н ѣ м е ц к і і і п с г о р н і . ь ГЙДОІІЛОКЪ. и і і а і і ш і і і « Д м в в і и і к и снраввд.чіпо, лругіе ФридрихаВе- о т п с р і а о г ъ отп с о в ы т і е ; он-ь г о п о р н т - ь , ч т о о п о ис м о ж о г ь мікаю,» погому шігателн ііоро.ш гь нсмь іірииііиают-ь нерсішскѣ фріідрнха дарностп что зп сі-о иного рочаничоскаго. Ио за « а к т х , іі н о б с з ъ іп. с ь аббато>гь С т у ш е , чулосисо ого но р а з х снасеніо. д р н х х с о з н а е г с я п-ь . І І с т і і р І і і с в о е г о основаііін : упомпиаотсі 1.'ромѣ о ч т о ос.інб'1. о г о у с и ѣ л і і в з н т ь іі-ь н . г і і н ъ , бы иобѣлітсдяли нрона.іа бы б е з ъ лслкоіі бозь польэм. бою, а б.іаго- того, самт. Ф р н - (гл. 3) что о ч ъ поступііль б о з р а з с у д н о , отпажііиаясь на т а к у ю о н а с і ю с т і . с ь нозпачнто.іі.иои оста.шсь йыть с.ішнкомъ иоііііа б ы к о и ч н . і а с ь , нроиосходііая сшітон; аистріііны прусская нѣхота
восішое искусство вт. Нидср.іандахъ, подъ руноводстволъ Ма.іьборуга н пршіца ЕВГСІІІЯ. ІІо совѣту Леопо.іьдл Дсссауснаго Ф р и д р и х ъ рѣпіп.іся успѣли На на ш т у р л ъ крѣпости Глогау. Въ ночь, па дсвятое марта, пристуііъ ііачадсл с ъ пяти раа.іпчныхъ точскъ въ одно п тоже вреип. Ко второму часу пруссакп ов.іадѣ.ш ьрѣпосгыо одиако узиать, что испріятсль придвинулся къ Бригу. ЛОСЬ слѣдуюшііі ВО ВССМЪ дснь, СВОСМЪ 10-го День б ы л ъ теплыіі н пспый. апрѣля, пзъ ПС.ІІІЧІН солпцс подил- з а Силсзскпхъ горъ. Въ нять ч а с о в ъ у т р а нрус- и г о р о д о м ъ , по ІІ и одшіъ домъ ис бы.іъ разграблспъ, пп скія войска одинъ граждаішпъ пс прстерпѣлъ обиды : с т р о г а я дпсцпп- выстроились противъ дороги, ведушси въ О л а у . І І о собрап- .іииа господстпова.іа въ нымъ свѣдѣніямъ, австрійцы ночсвалп въ д с р е в и я х ъ Моль- раздавадъ солдатамъ ар.чііі Ф р н д р и х а , которыіі за т о зпачптс.іыіыл суммы денегъ и иа- Гюнсрпѣ п Гріопиіігинѣ. Ногрсль и иаконсцъ На разстояпіи 2 0 0 0 ш а - говъ о т ъ Мольвцца, Ф р и д р п х ъ развсриулъ Флапги и в ы - грады. ІІакомецъ Ф р н д р н х ъ узналъ, что Нсііпсргъ в с д е т ъ свою прмію къ Нейсс. ІІад.іежа.іо ио.чѣшать зтому двпжспію, потому что крѣпость ІІсйсе состав.ія.іа одинъ и з ъ главныхъ о н о р н ы х ъ пупктовъ прусскаго войска. ІІредположено б ы л о , чтобы Ф р и д р н х ъ и Ш в е р и н ъ , который прикрывадъ Всрхшою Си.іезію, двипулись въ ОДІІО время и соедшіилпсь въ Нейстадѣ прн ІсгсрндорФѣ. Осада Брига бы.іа снята, нотому что Ф р н д р и х ъ х о т ѣ л ъ сосредоточить всѣ свон силы. До пруссаковъ доходи.ш самыя невѣрпыя свѣдѣпія о р а с по.іоженіп ІІ иаправлеіііп австрійскои арміи, такъ, что они и р п п у ж д с п ы бы.ш бсзнрссташіо мѣпять свои м а р ш р у т ъ . Восьмаго аирѣлл, іірв нереходѣ чрсзъ рѣку І І с й с е , б.шзъ Мпхслау, Ф р и д р п х ъ иаткиулся на передовоіі о т р я д ъ ав- стрійскихъ гусаръ. З а в я з а л с я б о п , пруссаки оста.шсь побѣднтс.іями и захватилп узна.ін д о с т о в ѣ р н о , О.іау, вицѣ, остаиовились у дсревни сорокъ імѣниыхъ. ІІИХЪ то что австрійская армія па походѣ к ъ гдѣ н а х о д и л с я главпый артиллерія Ф р н д р и х а . жало вступнть Отъ магазниъ и всл запаспап Мсдлить было иевозможно, надле- въ боіі рѣшительпый, отчаяиный. Къ не- счастію пруссаковъ, па слѣдующіЙ день поше.іъ такоіі сильныіі снѣгъ съ выогою, что невозчожно было раз.шчить двинулъ артиллерію, выжидая стріііцы д а ж с нс подозрѣвали н преспокойно готовились къ лнбъ Ф р и д р и х ъ иодѣиствовалъ ііуту, ОІІЪ появлспіс псиріятеля. Авт а к о г о опасиаго сосѣдства дальиѣіішему походу. Е с - порѣшительиѣе в ъ эту ми- окружилъ бы всю австрійскую армію и з а х в а т н л ъ бы се въ расплохъ. Но онъ б ы л ъ сщс слишкомъ псопытсігь въ военномъ дѣлѣ и прпдсрживался старому п р е д р а з с у д н у : дратьсп пс и н а ч с , к а к ъ лицомъ к ъ лицу н въ открытомъ полѣ (*). 'Голько к ъ двумъ ч а с а м ъ по полудни австріііцы выстроились въ боевои норядокъ и дѣйствія начались. ІІрусс а к н о т к р ы л и силыіый огонь изъ т р и д ц а т п орудій. Лѣвое крыло превосходнои австріиской к а в а л с р і и , подъ пачаль- ство5гь генерала Рсмсра, нс в ы д с р ж а л о к а р т е ч н а г о г р а д а и с ъ оетервснепісмъ рииулось па иравос крыло ирусскаго воиска. Кавалсрія Ф р п д р и х а , невыгодно поставлснная, о т ъ снльнаго натиска х о т и ы с полки, лись т а к ж с адъ: дѵхъ; подалась н а з а д ъ н з а т о п т а л а свои и ѣ - расиоложсшіыс з а н е ю ; австрійцы ворва- въ смѣіиеиііыс рлды. Огкрылсл настоящін воплн отчаянія и крики нсистовства оглаша.ш штыки, саб.ш п к а р а б ш і ы дѣііствова.ш воз- въ одно врсмя; все нсрслѣшалось и псрспуталось до того, что стрѣ- предмста на разстояніц т р е х ъ шаговъ. «Ірсзъ лазутчиковъ (*) Ф р п д р н х ъ II : « І І с т о ] і і л мовю аремсни.»
лялн 110 сиоіімъ II чуиіимъ, б с з ъ разбора. П а к о н с ц ъ іірусс а к и былн совсѣчъ опрокпііуты н броси.шсь бѣ;кать пъ разсыипую. памн и ѣ х о т ы н ссмыо эскадронами а і у ч а ѣ отступ.іенія и р у с с а к о в ъ , коиішцы, чтобы, прнкрыть пхъ вь персправу чрез-ь О д е р ъ . Послѣ д о л г п х ъ у б ѣ ж д с н і й , Ф р н д р и х ъ рѣшился послѣдовать совѣту Фсльдмаріпа.іа п, подт. мя.існькіімъ п р н к р ы тіемъ ж а н д а р м о п ъ , поскакалъ в ъ Оппс.іыіу. Но ж а н д а р - мы, пстомлсппыс бптвой, на пзмучсппыхъ л о ш а д я х ъ свопхъ ие поспѣть за королсмъ п сго свнтоіі, МОГЛІІ скакаішшміі во вссь о и о р ъ ; онн отсталн въ городкѣ Левенѣ. Въ по.і- ночь Ф р и д р и х ъ прпскакалъ къ рота бы.ш запсрты. ІСороль воротамъ Оппслыіа : вопослалъ двухъ оФпцсровъ с ъ ііриказанісмъ отпереть. На зовъ ч а с о в ы х ъ : кто идстг,? ОФііцеры отпѣчалп: шс/ку воротъ Фрндрихъ самъ командова.іъ прапымъ крыломъ н въ порядокъ д в а эскадропа и бросаясь впсрсдъ с ъ крикомъ: ихъ удсржать, «1>ратья! честь Нруссіи, к о е - к а к ъ успѣ.іъ п])ішссть жизнь вашего коро.ія!» въ битву. ІІо и это уси.ііо не помог.іо: былн ііокориться бѣгство. псревѣсу іювс.гь и х ъ опять со.ідагы силъ и спова обратіі.иісь въ П о д ъ самимъ королсмъ убп.ш л о ш а д ь , д р а г у п ъ уступилъ ему свою и тѣмъ должпы гарпнзопъ мигъ ОІІЪ нзъ Оппельпа оборотилъ с.Іѣдовала Ва нпмъ. Фрпдрпхъ съ ужасомъ и запялп городъ. Въ т о т ъ ж с н поскакалъ п а з а д ъ , КОІІЛ Т е м п о т а почп скры.іа и х ъ свпта поотъ пре- йіѣдойМе.іен. К ъ утру, пъ сопершснпомъ пзпсможсній снлъ, позіірати.ісп опъ въ Лёвепъ; но т у т ъ ожпдало сго п з в ѣ с т і с , ііОТОрос обрадовало сго с с р д ц е п заставило з а б ы т ь усТй- .іость. По уда.іеиіп коро.ш с ъ по.іЯ біітвы, рапеаыіі спасъ сго отт, опас- Р у ж с н п ы н залпъ сквозь рѣ- отвѣтомъ. что апстріііцы наканунѣ сщс вытѣспнлп прусскііі узпалъ, б ы л ъ въ отчаяніп. Видя б ѣ г у щ н х ъ солдатъ, онъ стара.іся пруссаки. бы.іъ австріискап пнца устремн.іась на ц е н т р ъ , п р п к р ы т ы і і коп- артнЧлеріеіі, и на лѣвое к р ы л о , гдѣ пеподвнжпон стѣноіі стоя.іа п в х о т а , ІІОСТІІ. осыпап Пс з н а я , что п а ч а т ь , совершеішо д р п х ъ , сквозь дымъ ка.іъ ііа лѣвое к р ы . і о , н дождь потерявшись, ружеііныхъ Фрц- н у л ь , поска- которммъ комапдова.іъ Швершгь. Старикъ умолялъ коро.ш ис подвергаться лвіюіі опасностп, увѣрялъ, что псрвая псудача ие р ѣ ш а е т ъ ещс дѣ.іа, и иакопсцъ убѣди.іъ его псребраться з а Одеръ, гдѣ гсрцогъ ГО.ІШТСІІІІСКІІІ стоялъ блнзъ Штре.шііа, съ семыо бата.іьо- иепріятс.ія ііобімп много прусскихъ орудій, Ннть часовъ мсртвыіі; Фроитъ. пое бсзпрсрывиымъ капопсровъ которыл д.іился поточъ жаркій Шнерііпъ б ы л ъ Иршщъ иачальстно боіі. тлжко Лсонольдъ надъ н огнемъ. отпллп обратили Австрійцы пруссаковъ на н и х ъ же. Гснсра.гь Ремсръ иа.іъ раиепъ Дессаускііі прусскшін у ІІ отнссснъ ла прннялъ поііскамп. Всчеръ г.іаисгу- шался, біітва оставалась сщс іісрѣшешіоіо. Пакопсцъ прус-
скал пѣхота, нотратііаъ всѣ патроны, дружпо ударіиа въ штыкіі, австріііская кавалсріп въ бсзпорядкѣ броси.іась иазадъ п смъша.іа свою иѣхоту. ІІсііпсргъ старалсп водворнть порядокъ въ строяхъ ; но пруссаки воспо.іьзова.шсь зачѣшатсльствомъ испріятсля: рапспый Швсрннъ вс.іѣ.гь носаднть ссбя па копя и прп барабанномъ боѣ н звукѣ т р у б ъ , вссй армііі скомапдова.іъ: маршъ, маршъ! Дружный патпскъ онрокнпу.іъ совсѣмъ нспрілтс.ія. В ъ э т о время па по.іс ринулісь съ крпкомъ еще десять лскадроповъ прусскоіі коішііцы, которыс бы.іп отнрав.іеиы изъ О.іау, по пс поспѣ.іп къ битвѣ; І І Х Ъ нсчалпіюс появ.ісіііе рѣшп.іо дѣ.ю. Нсйпсргъ пршіуждснъ бы.іъ ретнроваться. Нруссакн у д а р і и и отбоіі и трубнымъ звукомъ возвѣстн.ін побѣду. Но.іе бнтны оста.юсь за побѣдитслямп. Фридрнхъ узиа.гь о побѣдѣ въ самую минуту своего пріібытія въ Лйвснъ. Сь радостію на лицѣ и во взорѣ, іюскака.іъ онъ тотчасъ ж с въ Мо.іьвнцъ. Онъ объѣхалъ поле сражснія, нокрытос мсртвыми и ранеными, и съ горестыо остапови.іся иередъ свопмъ .побнмцечъ, капнгапомъ гвардіп Фицгсра-іьдомъ, у котораго лдромъ оторва.ю обѣ поги. «Какъ, вскрнча.іъ онъ, всплеснувъ руками, — и тебя постпг.іо такос ужаспое бѣдствіе!» — Б . і а г о д а р ю , эа участіс, Вашс Вслпчсство! Нобѣдствія болынаго п ѣ т ъ : будьте здоровы Н счастливы', а для МСІІЯ все к о н ч е н о ! — С ъ э т и м ъ с.ювомъ онъ умеръ. Фридрихъ пожадъ руку мертвеца н уда.шлсп. Со стороны Пруссіи счптали 2500 убнтыми, 3000 рапепымп. Псрвый гвардейскіи бата.іьонъ лишился половпвы лучшнхъ свопхъ офішсровъ : изъ остальиыхъ восьмнсотъ только 180 могли продо.іжать службу, прочіс былп изувѣчсны. Дорого стоііла Фрпдруху эта первая побѣда, но за то она принссла сму зпачителыіую иравствеиную выгоду. Глаза цѣ.іой Европы обратіілпсь иа ііего, какъ на чслопѣка, которому ііазначено. ввести новый порлдокъ вещсй въ политичсскомъ мірѣ. Австріп, этотъ Ііемейскій левъ мсжду свропейскпмп государствами, увидѣ.іа въ нсмъ своего Алкпда. Миѣиіе, что вопска пршіца Еигепія непобѣдимы, бы.іо опровергнуто самымъ блистателыіымъ образомъ, а напротивъ т о г о , прусская п ѣ х о т а , объ котороп дума.ш, что она только годпа д.ія красивыхъ разводовъ и парадовъ, показа.іа на дѣлѣ, что это лучшсе, обучснѣйшее и храбрѣишес войско на западѣ. На Фридрнха перестали смотрѣть, какъ иа безумца, кидающагося, очертя голову, въ нсравиый бои: въ исмъ увидѣлп государя, дѣйствующаго самостоятс.іьпо, с ъ т в е р д ы м ъ созианіемъ своихъ си.іъ и срсдствъ.
ПобЬдп при Мольшіцѣ дала Фрітдрпху позможность снова прсдпрннпть .іацію. осаду Брнга. Г о р о д ъ сдадся на каппту- Т о г д а всѣ воііска бы.ш соединсны въ лагсрѣ прн Штрелспѣ, чтобы т а в и н ъ обраэочъ прпкрыть всю І І н ж - Фрпдрпхъ провс.іъ два въ п а . і а т к ѣ , спопми со.ідатачп попо.шя.іъ воііско кавалерію, чтобы ства. ниться къ этому союзу, съ прсдложсиісмъ іірисоеди- обѣщая з а то вытребовать ему право на Ннжпіою Силезію. Ф р и д р п х ъ , з н а я , что на иодд с р ж к у Австріи соединяются ганновсрскія и д а т с к і я воіі- ска, нрииялъ нродложеніе Флёрн с ъ удовольствісмъ и пя- июю Си.іёзію. Здѣсь Ф р н д р и х у маршала Бельиля, мѣсяца; изучадъ жн.гь ихъ повобрапцачи п сжсдпсппо мсжду т а г о ію.ія пріісоедннплся к ъ НимФенбургскому союзу. Онъ хараптсръ, нросилъ толыю сохрнішть сго втайиѣ до т ѣ х ъ иоръ, иока упражня.гь Ф р а н ц і я с н а р я д и т ъ н в ы с т а в н т ъ своо ноиско. ловкостп п пропор- Вскорѣ Ннмфсибургскій союзъ увсличн.іся ещс пріісос- Иъ то жс вречя онъ занима.іся поэзісіі н музыкою. дииспісмъ къ нсму нольскаго короля и курФирста саксоп- прпдать сіі бодѣс Всворѣ Штрс.існскііі .іагерь сдѣ.іа.ісп вссобшпчъ по.штичсскимъ конгрсссомъ; отвсюду спѣшили туда пос.іы: скаго, Августа I I I , и ІІодстрскаемый королепы примѣромъ Елисаветы. Баварскаго, Ф р а н ц і я , Лнг.іія, І і с п а н і я , Швсція п Д а п і я , Р о с с і я , Л в - А в г у с т ъ III стрія, Бапарія п Саксонія вступп.ш въ псрсгопоры н сопѣ- паслѣдіе, шанія с ъ нрусскіімъ коро.ісчъ. ІозеФы, старшей дочери ІосііФа I. А Е.шсавсту испапскую, До спхъ поръ Пруссін проискамн и зо.ютомъ. дѣйствоватъ Успѣхи опрсдѣ.ште.іыіѣе. съ Лвстрісю, ЯВІІО, Ф р а п ц і я мо.іча радовадась съ Лвстрісіі п таііно поддсржнпа.іа Фридрпха песог.іасію его заставн.ш Жс.іая о т ъ душп къ которому Ф р а п ц і я сіюнмп ее потому что прпзпа.іа прагматическую сапкцію К а р - .іа VI, Ф.іорн, тогдашнііі г.іава Фрапцузскаго нравпто.іь- обънвил ь прстснзіи основыпая и х ъ вѣчно хлонотавшую иусоиъ хлѣба, иа анстріііскос на п р а в а х ъ ж е и ы свосіі Марін о т о м ъ , чтобт, достааюпъ сьіну сяое.чу — к а к ъ оііа сама в ы р а ж а л а с ь , — Фраиціп нс трудно бы.іо склонпть па свою сторону. Между тѣмъ, разрыпа пе могда прпступнть такъ жс нсианскоіі К а р л а Албрсхта скіе яісствомъ тамъ и сямъ н малая поина ИО.ІКИ стычскъ сосдішялись сщс австрііі- ие п р с к р а ш а л а с ь . австрійцсвъ съ Мсжду мно- пруссаками особенно памѣчатсльпо с р а ж с н і с прп Ротшлоссѣ, въ поторомъ впср- ства, прн с.іабомъ п бо.іьпомъ Людовпкѣ X V , рѣшімся дѣіі- пыс ствовать стороііпимн С|іедегва.чи. Ф р н д р і і х а , Цитеігь (*). Оиъ напа.іъ на 1 1 0 0 австріііскихъ виослѣдствіи ОТ.ІИЧН.1СЯ, знаменитыіі СПОДВИЖІІИІІЪ М ы ужс сказа.ш, что Кар.гь А.ібрсхтъ Баварскііі, ж е патыіі иа Маріи-Ама.ііп, 1осіі4>а I , СІІІІХЪ дочсри австріііскаго пмпсратора и стало быть б.іпжаіішсіі в.іадѣиііі, наслѣдницѣ австрін- объявилъ своп прстспзіп на п ч п с р а т о р - скую корону, по пе пмѣлъ сродствъ поддсржать своихъ т р е - '•) І о г а н п т . П п т в і і ь іЬгі. .цюаъ оігь л.а лстуііи.іъ іода рі.дп.іся в ь 109» г о д у , Длпаъ Р у п и і » . чъ вышедъ .Ш.1СЯ в ъ д р а г у п с к і й псешіую въ службу, отставку. иодкъ. 3 . Въ ио ііочитин себя 1720 ѵоду бованііі оружісмъ. Флорп рѣшплся номочь сму к ъ достиженію 1730 опять цѣ.ш и потому заключплъ с ъ ппмъ союзъ въ ІІпмФенбургѣ. і к м к ъ , г д ѣ опъ и дослужилсп д о чина ротмистра. такжс поживііться частицеп австріііскнхъ владѣніи. Вслѣдствіс того онъ о т н р а в п л ъ к ъ оиредѣ- ссору с ъ о д н и м ъ илъ н а ч а л ы ш к о в ь , сильноіі хнтраго Ф.іори б ы л а Пятиадцати пбпіілсішымъ, опять онь н ѣ л ы і і ГОДЪ с и д ѣ д ъ в ъ к р ѣ п о с т и п о о т о м ъ біл.іт, и с к л ю ч е н ъ и з ъ с д у ж б ы . Б.іагодаря Цѣль опъ году ствовалъ на ііротокціи с.іужбу въ п о х о д ѣ н р о т и в ъ нѣкоторыхъ во вповь генерадовъ, сФормироваішыіі вь .іеіібъ-гусарскій Въ 1735 г о д у о п ъ Ф р а і ш і н и за то п о в ы ш е і і ъ а т о м ъ ч и п ѣ о п ъ дѣііствовалъ и въ Силвэкую воііиу, ВпнтврФО.іьда. ого лрпояли иодъ въ маіоры. учаВь иачальствомъ
гусаръ, которые сосдіши.шсь блізъ Ротіи.тосса ча.іьствомъ однаго изъ ве.іичаіішихъ иодъ партизаповъ иа- свосго вре.чепи, генера.гь-маіора Б а р о и е я , іі разбплъ ихъ па го.юву. За эту бптву коро.іь пропзве.іъ Цитспа въ полков- ніікп, а вскорѣ потомъ сдѣлалъ всѣхъ прусскихъ ШСФОМЪ гусаръ. Король узпалъ объ этомъ сму даму, щсство и, вкравшись давап полпую свободу партпзапамъ ВОИІИТЬ прусскіе р а з ъ ъ з д ы , замыш.ін.іъ п.іанъ, наиесть бо.іѣе чупствпте.іыіыіі битвы пріі Мо.івицѣ, ЛОЯІП.ІСЛ ударъ дрпхъ прпгласилъ къ себѣ въ лагерь гдавныхъ магистрата и спросилъ и х ъ : начальстпо Фри- членовъ «Во всей ли точиости Брсс- псполплстъ права псйтралі.тста ? - бы споихъ обязаіпіостсй. Т о г д а король показалъ имъ письма, Послѣ изъ которыхъ яспо было видио, что они подвозпли с ъ ѣ с т - лагсремъ. Чрсзъ ловкпхъ шніоповъ, которыс п а - простраішть мысль, вывѣдать всѣ по- Ратсгеры отвѣчали, что опи пи въ чсмъ нс отступали отъ онъ ретирова.іся за Неіісе п распо- рочно попода.іись въ руки пруссаковъ, въ довѣреппость, трс- какъ Фрпдрпху. чрсзъ предапную умѣла попасть въ об- дробпости ихъ т а й н ы . Подъ предлогомъ совѣ.цапій, лавское ІІсііпергъ, «о врсмя, которая очснь искусио опъ старался р а с - что воііска сго совсріпсішо разстрос- „ ы е п полевыс припасы 1 4 0 , 0 0 0 гульденопъ австрійскому войску, къ М а р і и - Т с р е з і н ішсьмс.шыхъ сношсііілхъ и с ъ ІІейпсргомъ. отправнлн находились въ Улики были ва л и ц о : р а т с г с р ы во всемъ созналпсь. ІІЫ, что онъ ж д с т ъ новаго пабора для прнвсденія нхъ въ кІІа первый случай, порядокъ п ранѣс, к а к ъ чрезъ три мѣсяца, нс въ состояпін продо.іжать военныхъ дѣйствііі. Іхогда, но мнѣнііо сго, Фрпдрнхъ должспъ былъ убѣдптьсл въ т а к п х ъ извѣстій, опъ вдругъ поднялся справед.іпвостн с ъ мѣста, чтобы быть милостивъ, Если в ы нарушили т о можете права нейтралитета для нарушпть н х ъ н для нѣсколысо отрядовъ шпіопопъ, ЛСГІІО было обмануть, слушая опъ самъ паблюда.іъ за Нсипсргомъ могъ пропикііуть сго вплъ три баталіопа памт.рспія. эскадроновъ и Въ Брсславлѣ образовалось КОПІІІІЦЫ С.іучаіі помогь сму. общсство старыхъ дамъ, ревпостпыхъ католичскъ, дуіпою п р с д а і ш ы х ъ австрінскому правптельству. При носредствѣ монаховъ, онѣ уснѣ.ш ск.юпить на свою сторопу нѣско.іькихъ членовъ ратуши и рѣшн.шсь всѣмп мѣрами споспѣшсствовать чрезъ Брсславль. поправить Надѣ.ось, что ис Ч.іепы австрійскому магпстрата были па всс с о г л а с н ы , радуясь, что т а к ъ дсшсво отдѣлались. П т а к ъ , отправлеішые Фридрихомъ к ъ Брсславлю пол„и вступилп в ъ г о р о д ъ ; городовоп маіоръ виереди войскъ, „ровожалъ н х ъ чрезъ улицы. ІІо вдругъ полкп новоротили къ главиой плошадн. съ пути, Одсрскнмъ очснь хотѣлъ Маіоръ, имъ воротамъ, вѣжлнво по.іагая, ноказать но принцъ (•) Гоіііо : что они сбились ближайшую дорогу къ Леопольдъ Дсссаускій попросплъ его вложить шпагу въ ііожны Фсльдмарша.іу ов.іадѣть Брес.іавлемъ п дѣиствовать оттуда протпвъ Ф р п д р п х а . австршцспъ, чтобъ лсгко к ъ Брсславлю. Ему хотѣлось овладѣть городомъ безъ кровопролптія, какою нибудь хитростію. меня, встрѣчу протпворѣчіп въ брсславльскомъ м а г и с т р а т ѣ . » ( ) 'Готчасъ же онъ отпра- пѣхоты п пять я хочу дѣло. Миѣ падо псребраться за Одсръ и длл того провесть обойтп прусскую армію п захватпть Брсслав.іь. ІІо прусскаго короля нс сказалъ имъ Ф р п д р п х ъ , но за в а ш ъ нростунокъ, требую услуги. .Фрѵдриая Вс.іикій і» сю оремя.'
п отправиться па покоіі въ своп к а з а р н ы , объяснпвъ слу, •іто цѣ.іь вступ.іспія воііскъ — нс проіітп чрсзъ городъ, 110 заиять сго. вяжпостыо, сму, ІІа другой день, Ю-го а в г у с т а , бьыо объявлспо, пто стара.іся запугать и озадачнть Ф р н д р п х а мо- гушсствомъ п срсдствамп Австріи и пакопецъ прсдложилъ к а к ъ особспную милость Гсльдериъ и 2,000,000 М а р і и - Т е р е з і и , Лимбѵргъ, талеровъ коптрнбуцін, ссли опъ городъ лпшспъ псіітралыіыхъ правъ п что ж н т е л і до.іжпы о т к а ж с т с я о т ъ Сіі.іезіи п в ы в е д е т ъ свои войска. Ф р н д р п х ъ лв.іяться отвѣчалъ Робипсону такпми же ііапыіцсііпьшп Фразами, въ въ р а т у ш у длл прпнссенія прпслги коро.ію. Псѣ австріпскіс чпновппки бы.ш уволепы о т ъ с л у ж б ы ; прпсягп, совсршснно торжествеішос молсбствіс, роігь городъ б ы л ъ п.і.шшіповапъ. Ф р п д р п х у пое.іѣ а вече0 ВОЗВѢСТИЛІІ запятін Бреслав.ія чрезъ в ы с т р ѣ л ы изъ пушекъ , которыя были разставлепы на всемъ протяженіп отъ города до Ш т р е л с н с к а г о лагеря. ІІеііпергъ узпа.іъ что пруссакп сго предупрсдплп. Опъ занл.іъ выгодпую позпцію и продолжа.іъ іналую воііпу, рѣшнтелыіаго пс допускал въ г о р а х ъ пепріяте.ія до п кончилъ рѣчь свою слѣ- словамн: «Развѣ М а р і я - Т е р с з і я почитаетъ иепя ішіціімъ?—Чтобъ л отступился о т ъ Си.іезіп за деньги, т о г д а к а к ъ пріобрѣлъ ее жпзпыо п кровыо монхъ воиновъ? — Еслибъ я бы.гь способснъ дово.іыіо п о з д и о , иатстпчсскомъ т о и ѣ , томъ я;е дующиміі убѣднтсльпымн иа такос нпзкос, выш.ііі б ы пзъ прсзрѣниое гробпицъ н грозно дѣло, мои потрсбова.іи прсдкн отчета: Н ѣ т ъ ! сказалн б ы о н и , въ т е б ѣ и ѣ т ъ капли пашеіі кровп! Т ы д о л ж с н ъ драться за п р а в а , которыя мы т с б ѣ д о с т а - вн.ш, а т ы продасшь и х ъ з а дсньги! 'Гы пятнаешь честь, дѣла. которую ІІока эти событіл соверша.ііісь въ Снлсзіп, двѣ Фран- мы тебѣ, завѣшали какъ самое драгоцѣиное ііашс иас.іѣдіс. Т ы недостоипъ ц а р с к а г о сапа, псдостоішъ цузскія арміи вступпли въ Гсрмаиію. О д н а , подъ началь- ирсстола, т ы нрезрѣнпый т о р г а ш ъ , которому барыши д о - ствомъ маріиала Мслсбоа, приблпзплась к ъ граппцамъ Г а н - роже с . і а в ы ! — Н ѣ т ъ , господннъ иосолъ, скорѣс я готовъ по- новера, а д р у г а я , подъ командою нарша.іа дс Бслн.іь, по- хороиііть себя и всс мос войско подъ развалиііамп Силезіи, ш.іа па помощь къ Баваріи п въ по.іовпиѣ августа соедПіш- чѣмъ перспесть т а к о с униженіе (*).» лась с ъ баварскіімп полками. Мпро.іюбивыіі коро.іь Г с о р г ъ I I , видя опасіюсть ган- новсрской об.іастн, поспѣшилъ объявнть ссбя іісйтралыіымъ; С ъ этимп словамп, не выжіідая возраженій лорда Ро- бинсопа, оиъ взя.іъ ш.іяну п в ы ш е л ъ нзъ па.іаТки, оставя а курФпрстъ баварскііі пемед.ісппо вступнлъ въ австрійскія пе.ісрѣчпваго бритаица въ совсршеііломь в.іадѣпія. с.іаішикъ въ ІІеудача Нейперга и взятіе Фрндрихомъ побудилн Марію-Тсрсзію къ устункѣ. дриху Брсславлл, Съ лагерь к ъ Ф р и - бы.гь отправлснъ для псрсговоровъ лордъ Робіш- возвратплся Иедоумѣиіи. По- споимъ Доиесснісмъ. Чрсзъ пѣсколько нсдѣ.іь оігь оііять яви.іся въ лагсрѣ Ф р и дриха и привсзъ обозііачсны с ъ собою к а р т у Си.іезіи; чсрипламіі (•) Г а у м о р п : "Фрмдрил-г иа ней были четыре кнлжеегва въ Нііжнсіі Си- сонъ, аііг.іійскій ііослапнпкъ прп вѣискомъ дворѣ. Ночтениый джспт.іьмспъ, весьма высокопарно п с ъ псобычайпой Вѣпу с ъ II.
.іеаіи, поторыя оѣпскій кабипстъ рЬшп.іся уступпть Ф р п - дрпху. англійскаго мипистра, лорда Г и п д ф о р т а , который совѣтов а л ъ ей прпбѣгпуть к ъ старпппой политической уловкѣ, перессорпть в с ѣ х ъ ея непріятелсй между собою. Для э т а г о На это коро.іь отвѣчадъ коротко н я с п о : падо было копчнть дѣло с ъ главпымъ п опаснѣйшимъ вра- «Это годилось бы прсяідс', тспсрь пс г о д н т с я ! » гомъ, коро.іемъ прусскпмъ, п согласптьсл на всѣ его т р е бованія. Лордъ ГипдФортъ отправплся къ Ф р п д р и х у . Пе^ реговоры началпсь 8-го октлбря въ Клейнъ-Шсллепдорфѣ; туда ж е б ы л ъ приглашепъ Фрпдрихомъ н Фельдмаршалъ Нейпсргъ. Рѣшили : чтобы до заключепія Формалыіаго мира, сдѣлать перемпріе, которос с ъ о б ѣ п х ъ стороиъ в т а й н ѣ ; австріііцы должпы п такнмъ образомъ были оставить сдать держать крѣпость Нсйсе за і/русскимъ королемъ всю ІІижнюю Сплезію; па знмпія квартиры Фридрпху дозво.іялось проппкнуть съ войскомъ д а ж е въ Всрхшою Силезію, с ъ тѣмъ о д н а к о , чтобъ кой коптрпбуціи. А чтобы лучше с к р ы т ь ОІІЪ нс б р а л ъ с ъ жптелей нпка- этотъ договоръ о т ъ прочнхъ союэпиковъ, бы.10 положено продолжать малую войну. Т о т ч а с ъ , по окопчапін переговоровъ, Ф р п д р п х ъ осади.іъ п взл.іъ Неіісе; австрійцы ретировалпсь изъ Сплсзіп; прусскія войска занялп граФство Г л а ц к о с и т а к и м ъ обраМсжду тѣмъ положспіс к а ж д ы м ъ днсмъ нсльзл было Маріи Т с р с з і и стаповп.юсь съ затруднпте.іыіѣе. 11а анг.ііііскаго коро.ія бо.іѣе надѣлться, Но.іьскій коро.іь трсбова.іъ себѣ ЗІоравію п въ с.іучаѣ отказа, грозилъ взять ее сн.іою. ІіурФнрстъ баварскій, 3 - г о соптября, взя.іъ Лішцъ и прпнллъ тамъ прпсягу жнтслсй; пакъ будушій э р ц г с р ц о г ъ а в с т р і й скііі, потребовалъ коптрнбуцію с ъ цѣлой области н т а к ъ б ы с т р о двнпулся к ъ Вѣнѣ, что М а р і я - Т е р е з і л прііпуждепа бы.іа со всѣмъ дворомъ удалнться въ П р с с б у р г ъ , взявъ с ъ собого государственный а р х п в ъ п всѣ драгоцѣнпости. Въ т а к н х ъ критпчсскнхъ обстоятсльствахъ, стѣспсннал со всѣхъ с т о р о н ъ , опа накоисцъ рѣшн.іась послушатьсл зомъ прпдвннулись к ъ баварскому войску, котороо паходіілось въ Богсмін, гдѣ курФнрстъ баварскііі прппл.іъ т и т у л ъ богсмскаго короля п потомъ отправи.іся въ Мангеймъ, ждать гіока сго в ы б е р у т ъ въ австрійскіе и м п е р а т о р ы . Австрійскій дворъ, котораго цѣль б ы л а , дѣли, персссорить союзпнковъ, поторопплся распустить с л у х ъ о Клепиъ-Шеллепдорфскомъ к а к ъ мы в п подъ рукою трактатѣ. Т а к о с вѣроломство возмутпло Ф р и д р и х а и онъ почслъ себя в ъ п р а в ѣ т а к ъ ж е парушпть свои условія. Вслѣдствіе того опъ отправплся въ Брсслав.іь и 7 - г о ноября н а з н а - чилъ дснь торжсственпаго восшествія па престолъ п присягн.
К-ь этому дию въ Брес.іав.іь собралось 4 0 0 0 депутатовъ отъ всѣхъ городовъ п вѣдомствъ Спіезіи. Прп кодоколыюмъ звопѣ и радостпыхъ крпкахъ парода, Фридрпхъ въ золочепой каретѣ, гапряженной восьмыо парадпымп .юшадьмп, подъѣхалъ къ ратушѣ, персдъ которой стояла въстрою вся его гвардія п гдѣ всѣ государсгвеппыс чппы бьыи собрапы и ожнда.ш его прнбытія. Онъ вошелъ въ тронную за.іу. Тамъ паскоро бьыъ для пего прпготовленъ тронъ изъ стараго императорскаго крес.іа. У вышитаго ва немъ двуг.іаваго орда была снята одпа голова, а па грудь его былъ помѣшевъ вепзель Фрпдриха: такимъ обраэомъ гербъ австрійскій сдѣлался прусскпмъ. регалій. Фельдмаршалъ Шверипъ забылъ прнпесть государствепиый м е ч ъ , который должепъ былъ держать по правую руку короля. Фрпдрихъ вынулъ пзъ поженъ свою шпагу, ту самую, которою бьіла завоевана Силезія, и подалъ ее Фе.іьдмаршалу. Въ теченіе полутораста л ѣ т ъ , со временъ пмператора Матоея, Сіыезія пе впдала подобпаго торжества: можно себѣ представить, какое сильное впечатлѣніе оно должпо было проозвссть въ народѣ. Фридрихъ взошелъ па ступепп тропа въ своемъ обыкповениомъ вопнскомъ мундпрѣ, безъ всѣхъ королевскпхъ Минпстръ Подеви.іьсъ пронзпссъ краткую, но сп.іыіую рѣчь, прплнчную случаю; въ неіі онъ отъ пменп короля
обѣша.іъ сплсзцамъ сохрапепіе всѣхъ ихъ правъ, защпту и номощь, Потомъ онъ громко нрочелъ присягу; всѣ прпсутствуюіціс повторплп сс за пимъ п, пакопецъ, каждый, по одшючкѣ, подходплъ къ трону, клалъ руку па Евангеліе п цѣловалъ государствснпый мечъ, въ знакъ предапностп и повиновенія. Громкое : «да здравствуетъ король Фридрпхъ, нашъ герцогъ п повелитель!» — заключпло церемопію. Король сііялъ ш.іяпу въ знакъ благодарности и удалился. За тѣчъ былъ данъ пароду праздннкъ, а вечеромъ на всѣхъ окнахъ п на улнцахъ заб.іистали щпты п транспарапты, съ раз.іпчііыми радостнымп падппсями и энблемами. свобода строить латипскія За этимъ дпсмъ с.іѣдова.гь р я д ъ праздппковъ, на которыхъ Фрндрнхъ умѣ.гь прнвязать къ себѣ всѣ сословія своей любезностію и добротою. Но болѣе вссго восхитплъ и располоіки.іъ къ нсму силезцевъ его великодушпый поступокъ. По обыкновенію, города представп.іп сму, какъ повому герцогу хлѣбъ-соль, состоящую изъ бочки золота. Т а к ъ велось с ъ давпнхъ временъ. Фридрихъ отказался отъ этаго іюдарка. «Эта страпа, говорплъ о п ъ , слишкѳмъ пострадала отъ войпы, чтобы я могъ прииять отъ пея такую жертву. Напротивъ, я самъ номогу народѵ въ сго нуждахъ, чтобы онъ не имѣлъ прпчины роптать иа перемѣну правпте.іьства.» МаішФсстомъ онъ простнлъ крестьяпамъ нодатные долг и , нрііказалъ имъ выдать хлѣбъ па посѣвъ н раздать бѣдиѣйшішъ ссмействамъ псобходіімыя суммы на поправку и обзаведеніе. Дворяпамъ онъ далъ повыя звапія п чпны. Като.інчсскому духовенстоу бы.іа даровапа ио.іная цсркви и отправлять богослу- женіе по рнмскому обряду (*). Облагодѣтельствовавъ такимъ образонъ завоевавную страпу, Фридрихъ 12 поября возвратился въ Берлинъ, (•) Ь о к к с р а : . ОсгоСщая мсторіі
191 уступкою иѣсколькихъ областей, пічпсраторсконъ престолѣ. прочно утвердиться па Но совѣтъ, даппыіі М а р і п - Т е р е з і и хптрымЪ англичапипомъ, возъинѣлъ уже свое дѣііствіе. Слухи объ КлейпъШел.іеидор«скомъ трактатѣ возбудпли въ союзпикахъ завнсть, подозрѣніе и псдоэѣрчивость. Увлекаясь этими чувствами, и курфпрстъ баварскій вдругъ перемѣнплъ плаііъ свой п вмѣсто т о г о , чтобъ ов.іадѣть столпцею пмперіи, оставплъ Австрію и паправплъ воііска свои на Богемію, опасаясь чтобы Августъ III пе прсдупредилъ его и не пріобрѣлъ этой страпы въ свою пользу. Быстро подступнлъ оиъ къ Прагѣ; послѣ двѣпадцатпдпевпой осады взялъ г о р о д ъ ; провозгласплъ себя королемъ богсмскнчъ п прппялъ прислгу повыхъ свопхъ поддаппыхъ. Оттуда опъ отправился въ Мангеіімъ, чтобы достигнуть главноп своей ц ѣ л н , коропы императора. ГЛАВА ШЕСТНАДЦАТАЯ. ІІОХОДЪ 1742 ГОДА. чсиь счастливо дѣііствовала баварская арчіл осснью 17II года. Мы видѣли, что Карлъ Албрсхтъ дошелъ почтн до Вѣпы. Дѣііствуя скоро н рѣиштелыю, онъ безъ вспкоіі потери иогъ бы достпгнуть свосіі цѣли и возсѣсть на престолѣ Австріи въ са.чоіі ея сто.шцѣ. Впослѣдствіп, шіѣя шчперію и всѣ ся средства въ рукахъ, опъ иогъ бы поддержать свое право и , удовлстворивъ союзииковъ Япваря 24-го 1742 года, желанія его испо.шплись: опъ былъ пзбрапъ въ римскіе пмпсраторы подъ имепемъ Карла VII. ІІо пріобрѣтя такимъ образомъ тѣнь власти, онъ навссгда утратилъ дѣйствителыіую власть; опъ но-' сплъ титулъ императора, а престолъ импсраторскій былъ въ чужпхъ рукахъ. Въ свое.чъ стѣспеппомъ положепіи Марія - Терезія обратилась къ вепграмъ и пазпачила въ Пресбургѣ государствеппый сеймъ. Опа явилась па престолѣ въ націопальпомъ костюмѣ вепгерскихъ королей, держа па рукахъ своего младенца-сыпа, (впослѣдствіи императора І О С И Ф Э II). Въ к р а т к и х ъ , но полныхъ искренняго чувства, словахъ опа изложпла псчалыюс свое положеніе. Е я молодость, красота и несчастія возбудили въ венгерцахъ непиовѣрнып энтузіазмъ. Магпаты выхватили сабли изъ пожепъ, и поднявъ руку, въ апакъ к л я т в ы , съ одушввлепіемъ восклпк-
н у л и : «Жнзнь и кровь з а нашу королеву! Да здравствуетъ Марія - Т с р е з і я ! » За кллтвой Вспгріи стала посдѣдовало под-ь ружье. и 15,000 валаховъ п тпрольцевъ. войско , которое не послѣдовало з а дѣло. Половина дворяпъ сосднннли его даже провозглашенія въ Карла пан- Французско-баварское самой Б а в а р і п , преслѣ- и въ самый депь н м п с р а т о р о м ъ , они завоевали ц всѣ мелочпыя душп прсдъ величіемъ г с п і я , себя с ъ ненасытимой жаждой нсловкпмъ п унижеппьімъ ІІо Ф р и д р п х ъ Этн обстоятсльства кнуться заставили Ф р п д р и х а тѣспѣе прпм- к ъ сго союзникамъ п подумать о п х ъ вьігодахъ, Фрндриха недоброже.іатсльство. с ъ п е р в ы х ъ словъ попялъ своего анто- гоииста п рѣшплся противъ пего дѣйствовать его ж е оружіеиъ: дппломатпческпми хптростямп. Составлена б ы л а коііФсренція въ королевскпхъ п о к о я х ъ . Кромѣ Фридрпха н торые саксопскіс гепера.іы. Фрпдрнха иестн. чувствовалъ въ прпсутствіи п потому ппталъ к ъ псму тайпое его собствепную столпцу, Мюпхспъ. Вспгры опустошали Баварію что могло служпть къ ел ущербу. ІСромѣ того, Брюль, к а к ъ Карломъ-Албрсхтомъ въ Богсмію, было в ы г п а н о и з ъ А в с т р і н ; в с п г р ы довалн управлялъ сго пмепемъ х п т р ы й п своекорыстпыіі инннстръ, граФЪ Брюль, которыіі бы.іъ па тайномъ жалованьи у Австріи и пеохотпо одобря.іъ все т о , вскорѣ подъ своя знамепа мпогочнсленпыя толпы к р о а т о в ъ , дуровъ, лами государственпыми кп , Брюль которыя самымп Брюля , въ ней участвовали п нѣко- находп.іъ Фридрихъ ясными ІІа каждос возраженія одпако доводамп. тутъ Несогласія предположепіе п ловкія же уверт- опровергалъ продолжалпсь до тѣмъ болѣс, что Австрія у ж е всюду разгласила о ІСлейпъ- т ѣ х ъ п о р ъ , пока вошелъ король А в г у с т ъ I I I , который въ Шеллспдорфскомъ договорѣ, а между тѣмъ и пе думала о коііФерспц-за.іу заключепін дѣйствительпаго т ы й барннъ, сквозь двсрь, з а г л я д ы в а е т ъ па потолокъ, ко- мнра съ Пруссіею. Надлежало оправдать себя въ г л а з а х ъ союзныхъ д е р ж а в ъ и Ф р н д р и х ъ Г Чтобъ отвлечь дрихъ панѣренъ Брюль воспользова.іся австрійскія войска о т ъ Б а в а р і п , б ы л ъ вторгнуться въ Моравію, Моравія, по предварительнымъ условіямъ, шана саксопскому курФирсту и королю Фрп- по к а к ъ была уже обѣпольскому Авгу- сту I I I , то онъ ж е л а л ъ , к а к ъ можно болѣе п о щ а д п т ь с в о с войско и потому хотѣлъ вытребовать главную армію для э т а г о завоеванія у Саксопін. свосго, прннца Августа-Вильгсльма, стсй иежду королямп, опъ псмедлспно от- правнлся въ Дрездепъ. Но Ф р и д р и х ъ скоро увпдѣлъ, что достпгпуть цѣли пе т а к ъ легко, к а к ъ опъ думалъ. Сластолюбпвый и безпечпый А в г у с т ъ III утопалъ въ пѣгѣ н удовольствіяхъ; всѣми дѣ- какъ иногда обмѣномъ. о б ы ч п ы х ъ п, д а р я , поспѣшно сложплъ разверпута присѣсть па столѣ. знап карту характеръ бога- Моравіп, Фридрпхъ вѣжлпво- своего госу- которая бы.іа пригласилъ Августа къ с т о л у , спокойно разверпулъ о п я т ь карту п старалсл растолковать А в г у с т у , на что былн войска п к а к ъ гаемыя Отпраздповавъ въ Бсрлппѣ, 6 - г о япваря, спадьбу брата случайно, т о р ы й ему р а с п п с ы в а с т ъ искуснып ж и в о п п с е ц ъ . рѣшплся спова приняться з а оружіс. . загляпулъ важпы операціи. для него ДОЛЖІІЫ А в г у с т ъ слушалъ п пужпы сго быть предпола- па всѣ вопросы Ф р н д р п х а о т в ѣ ч а л ъ только: и Д а и . . . . «Это т а к ъ » . . . . аІСопсчпо».... по на лицѣ его пакопецъ сталп пзображаться петерпѣніе п скука. Брюль, который ыучился, к а к ъ въ п ы т кѣ, въ продолжсніе счаст.інвыми всей прнзпакаип этой сцсны, нонаршсй воспо.іьзовался скуки : въ первую
Гусары Цитепа, составляя а в а п г а р д ъ , достигди почти до удобную нппуту лолчаніп оігь выпудъ часы пзъ кар.чаиа п .ювко замѣтвдъ, что ссйчасъ пачвстся опсра. Д.ія Августа такое пзвѣстіе быдо с.іишкомъ важно, чтобъ онъ могъ еще пожсртвОвать нѣскодькими мппутамп совѣщапію о дѣ.іахъ Моравіп. Онъ поспѣшно вста.іъ, и хотѣдъ итти въ т е а т р ъ ; по Фридрихъ въ свою очередь впспользова.іся сго петерпѣніемъ и пе выпусти.іъ бѣднаго норо.ія до тѣхъ поръ, пока опъ пе одобридъ его пдана іі не объявп.іъ своего согдасія. II т а к ъ , вь гдавѣ саксоиской армін Фрндрихъ поше.іъ чрсэъ Богемію въ Моравію. Въ Одьмюцѣ онъ соедипился съ корпусомъ прусскаго войска, которое, по его распоряженію, выстушмо въ Моравію изъ Сидсзіи. Псрвып дѣ.іа бьми упѣичаны усиѣхомъ. Прѵссаки проник.ш въ Австрію. самой Вѣиы и столицѣ имперіи угрожала вторичная опасность. ІІО вскорѣ фридрихъ убѣдпдся , что всѣ успѣхи пс приведутъ сго к ъ жсдаішой цѣдп. Саксонцы портиди самыя дучшіп его комбинаціи, мѣшади и даже вредиди его дѣйствіямъ на каждомъ шагу. Саксонскіс генсрады неохотпо согдаша.шсь па его преддожспія, псподнядп пхъ вядо и перадпво, а самое войско думадо бодыпс о грабежахъ, чѣмъ о мужествснной борьбѣ с ъ пепріятедемъ. Фридриху понадобидось осадить крѣиость Брюнпъ. Онъ нотребовадъ у Августа пеобходимую ддя осады арти.ідерію. Августъ отвѣчадъ, что у пего нѣтъ денегъ па орудія , а въ тоже самое время запдатидъ 4 0 0 , 0 0 0 тадеровъ за весьма рѣдкій зедсный бриддіантъ, который кѵппдъ ддя зиамеіштой своеіі зіленой кладовоіі. Это выводидоФридриха изъ себя; онъ да.іъ сдово ппкогда ііе дѣйствовать съ помощыо союзпиковъ, пди соединяться тодько съ такими войсками, которыя будугь ііаходптьс. въ Ііодномъ его распоряжсніп. Между тѣмъ и австріиская арміп встунида въ Мораві.о. Фридрихъ прпнядъ рѣшитедыіыя мѣры къ оборонѣ, ио саксопскіе соддаты вездѣ оказывадись нспокорными, трусамн, а ппогда даже измѣинпками. Потсрявъ тсрпѣпіе, Фрндрпхъ рѣшидся совсѣ.чъ остапить свое намѣреніе завоевать Моравію, исобравъ свое воііс к о , вывсдъ сго въ Богемію, гдѣ стояда гдавиая его армія. Саксонскіи мшіисгръ Бюдовъ, которыи сопровожда .ъ Фрпдриха въ походѣ, старадся всѣ.чи мѣрами откдонить кородя отъ этаго рѣшснія. Ио Фридрихъ быдъ неумодимъ. « К т о ж е доставптъ кородю Августу моравскую корону, есдп вы насъ оставите?» воскдикпудъ паконецъ Бюдовь.
— Ліобсзный д р у г ъ , — огвѣча.іъ Ф р п д р п х ъ , — р о п ы сперва добываютъ — пушками, брилліаитами. а потонъ украшаютъ а р м і н , подъ корпусъ иачальствомъ приіща Дессаускаго, овладѣлъ крѣпостью Г.іацъ п прппцъ о т ъ имспи короля прпнллъ прпсягу на подданство и вѣрность всего гратства Гдацкаго. Ф р п д р п х ъ раэдѣднлъ свою армію па д в а порпуса. Псрша.іа Ш в е р ш і а , прн магазипы въ Нимбургѣ, п потомъ отнять Прагу у Фрапцузовь и баварцевъ. 15-го мая двпнулся впередъ, а принцу Лсопольду Дессаускому прпказалъ слѣдовать за собоіо малыми персходами. Въ т о ж е время опъ просилъ наршала Б р о г л і о , который съ Франпузскими отрядами столлъ на Молдавѣ, присоедппиться нъ его армін. Брогліо отвѣча.іъ, что не имѣстъ на т о предппсанія, по что тотчасъ жс о т п р а в и т ъ эстаФету с ъ з а - пыіі, подъ пача.іьствомъ прннца Ангальтскаго н Фе.іьдмаргерѣ нхъ Ч т о б ъ прсдупредить у д а р ъ , Ф р и д р и х ъ с ъ авапгардомъ — Во вре.чя э т п х ъ дѣйствій йъ Моравіп, другой прусской ко- онъ расноложплъ въ укрѣплсипомъ да- О.іьмюцѣ, а другои номѣстилъ въ Богеміи, ме- жду Э.іьбою іі Сассавою. просомъ въ П а р п ж ъ , и получивъ Опъ продолжалъ тепбергъ, какъ Здѣсь прусскія войска провелп ч е т ы р е мѣсяца въ совсршениомъ бездѣйствіи. Ф р п д р и х ъ душевно же.іа.іъ мира и псреговоры с ъ Австріею пача.іпсь спова ; аиг.шчаие иріі- разрѣшеніе своего пра- вительства, немсдлеино послѣдуетъ з а королемъ. Фридриху нельзя было ждать о т в ѣ т а , о н ъ р ѣ ш и л с я дѣйствовать одиаъ. п о х о д ъ , по едва вступилъ въ Кут- принцъ Лотарингскій поверпулъ вправо, чтобъ не встрѣтитсн с ъ Ф р и д р и х о м ъ , и потомъ прямо пошелъ на принца Дессаускаго. П р ш щ ъ Леопольдъ наскоро составилъ п.іанъ дѣиствія, нл.ш па ссбя посрсдішчество. Но т е п с р ъ имъ еще трудиѣе посла.гь извѣстить было сог.іасить обѣ стороііы. расположилъ войска. Къ восьми часамъ у т р а , 17-го чпсла, бова.іъ свосй всю Силсзію стороиы, успѣхамп и Ф р и д р п х ъ иеотступію т р е - граФство ободренная Г.іацкое ; А в с т р і я , пѣсколько свопми и король прпбылъ с ъ свопмъ авангардомъ п пашелъ обѣ а р МІП въ босвомъ порядкѣ II въ готовпости вступнть въ битву. зпачитсльпую уступку. у пруссаковъ было слишкомъ восемьдссятъ о р у д і н , дава.іо имъ значителыіый перевѣсъ падъ Случай помѣрпться си.іами скоро прсдставіілся. Б р а т ъ муиіа М а р і и - Т с р с з і и , п р ш щ ъ К а р л ъ Лотарппгскіп, и смѣ.іый вошгь, вмѣстѣ съ о п ы т н ы м ъ ФС.ІЬД- маршаломъ Кйнпгсэкомъ, повсліі эначііте.іыіую ариію, чрезъ въ Богсмію. ІІамѣреніс н х ъ б ы л о : мн- мія расположиласъ з и ц ъ : опа па состояла было 4 0 , 0 0 0 . высотахъ, изъ Фрндрихъ за это пспріятслсмъ, котораго артиллеріл б ы л а дово.іьпо слаба. П р у с с к а я Ф р н д р н х ъ рѣшп.іся сшс р а з ъ попытаться оружіемъ прн- Дснчбродъ іі Цвптау, обстоятельствъ съ всла тапііые псрсговоры, нсохотно сог.іаша.іась па такую от.шчный о иеремѣпѣ псрвымп и иадѣясь на Вспгрію п Францію, с ъ котороіі нуднть вѣнскій кабннетъ к ъ уступкѣ. короля мѣстечкомъ ар- Шоту- 3 0 , 0 0 0 чсловѣкъ ; австрійцсвъ самъ распоряжа.ісл битво.о ; а австрійспіс воеііочалыіики дѣйствовали отдѣлыіымп корпус а м и , к а ж д ы й по своему усмотрѣнію. Битва длилась с ъ восьми часовъ утра до двѣпадцати. Австрійская коиппца пачала а т т а к у . Опа была встрѣ- моходомъ разбить пруссаковъ, к о т о р ы х ъ число онп почита.ш чсна пушсчиымъ громомъ. Псрвымъ бсзпорлдкомъ, произ- вдвос мепьше, чѣмъ оно бы.іо с ъ самомъ д ѣ л ѣ ; захватнть „сдснпымъ трсмя залпами, воспользовалась прусская кава-
.ісрія, и д р и х ъ с ъ неимовѣрной быстротой напа.іъ па лѣвое крыло опрокинтла и х ъ . Но о т ъ б ы с т р о т ы э т а г о даіі/кеиія подпяласъ которая пагряиу.іа иепріятеля, потѣспплъ австрійскую конпнцу иа ея нравос т а к а я сильпая пыль , что пруссакп не въ состояпіи были кры.іо, т а к ъ , разсмотр-іть нять свои познціп п произвсла величапшую врага па аттакующихъ н такимъ. образомъ выгодъ своего иападепія. с ъ Фланга лншилнсь всіхъ Пос.іѣ того Кёпигсэкъ иовелъ что опа помѣшала собственной п ѣ х о т ѣ за- суматоху. Мсжду т ѣ м ъ , чтобы запять остальную часть пепріптель- п-вхоту своего праваго крыла протпвъ прусскоіі пім>аііте- скаго воиска, которая паходи.іась блнзъ Ш о т у з п ц а , и о т - ріп, которая была доволыю псвыгодно іюстав.іеііа пять у нся возиожность подоспѣть на помощь а т т а к о в а и п а г о Шотузица. Несмотря близъ па всс содѣііствіе пріікрывавіпсіі ее войска, Ф р п д р и х ъ Фальшнвымъ двпжепісмъ свосй п ѣ х о т ы , конішцы, она до.іжна была отступить. Австріііцы овладѣлн обнаружплъ псредъ пеиріятелемъ свой вагепбургъ и паркъ. мѣстечкомъ Ш о т у з п ц ъ н з а ж г л и его со всѣхъ копцевъ. А в с т р і й ц ы с ъ жадностію кпиулпсь па обозы п пороховыс ящнкп п такпмъ образомъ отрѣзапы были отъ глав- иой армін. Этимъ ловкпмъ мапевромъ Ф р п д р п х ъ в ы и г р а л ъ бптву въ бѣгство три въ часа времепи. величайшсмъ Австрійцы безпорпдкѣ, обратилпсь въ ие смотря па т о , что и э ъ всеіі прусской п ѣ х о т ы только ч е т ы р е полка бы.ш въ дѣ.іѣ. У бѣгуіцпхъ о т н я т о восемъ пушекъ ; мпожество солдатъ п офпцеровъ захвачспо въ плѣнъ. Мсжду послѣдппмп паходился австрійскііі гепсралъ Полландъ, которып б ы л ъ т я ж к о рапепъ и пс могъ с.іѣдовать з а рстпрующейся арміей. Ф р п д р и х ъ посѣтп.іъ его въ п а л а т к ѣ , нарочпо для псго р а з б и т о й , утѣша.іъ умпрающаго надеждой на в ы здоровлспіе , прпставплъ врачсй п взамѣнъ къ пему лучшихъ полковыхъ за свое участіе узпалъ о т ъ пего , что Франція в е д с т ъ с ъ Австріей т а й н ы с переговоры с ъ намѣренісмъ вступпть въ союзъ. Это извѣстіе нѣсколько обезпокоило и раздражило Ф р п дриха. Изъ всѣхъ ппмФепбургскихъ Фрапція могла служить Но, вмѣсто ію.іьзы, оніі пріічиішліі себѣ значитель- съ с я с т о р о п ы онъ ему нѣкоторою испытывалъ союзииковъ одиа подпорою, но н вѣроломство. Т а к і я об- ныіі вредъ : пламя п спльпыіі д ы ч ъ совершсппо раздѣ.ш.іп стоятельства заставили сго подумать о м ѣ р а х ъ к ъ п р е к р а - обѣ арміп ; австріііцы до.іжиы бы.ш остаіювнть щепію войны с ъ А в с т р і е ю , слѣдованіс, мсжду тѣмъ пруссакіі пмѣ.ш время свос преприттп опять въ порядокъ. Во врсчя э т а г о замѣіиательства, Фріі- милліоповъ талеровъ тѣмъ болѣе, что и з ъ восьміі сохраниой казны, завѣщаппоіі ему отцомъ, теперь оставалось въ иа.шчностн ие болѣе 1 5 0 , 0 0 0 :
ш с с т ь міи.ііопопъ с ъ половчпою былп потрамепы воевапіс Сп.ісзіи. Стало быть продолжепіе ВОІІІІЫ па за- могло сдѣ- латі.ся отяготителыіымъ д.ія сго поддаппыхъ, а это никаііъ пе сог.іасовалось съ сго правиламп п образомъ мыслей. Въ Шотузпцкую битву Пруссія потсряла ч е т ы р е т ы с я ч п чсловѣкъ ; уронъ Австріи простирался до шести т ы с я ч ъ . Ф р и д р и х ъ очсиь хорошо зпалъ, ч т о этой побѣдой обязанъ «II т а к ъ , д р у г ъ твой въ течсиіс т р п п а д ц а т п мѣсяцевъ вторично о д с р ж а л ъ побѣду ! Кто б ы и о г ъ с к а з а т ь за пѣско.іько л ѣ т ъ предъ спмъ, что ш к о л ы ш к ъ , к о т о р ы й учился у т с б я ФП.ІОСОФІИ, у Ц и ц е р о н а - р и т о р п к ѣ , у Байле — з д р а вому с у ж д е и і ю , б у д е т ъ пѣкогда пграть въ свѣтѣ воеиную ро.іь? ІСто б ы иовѣрп.іъ, что ІІровпдѣніс в ы б с р с т ъ поэта па то, чтобы опрокпнуть спстсму свропеііскпхъ г о с у д а р с т в ъ , п совершснпо пзмѣипть всѣ по.іптпчсскія комбпнаціп тамъ свопхъ г е н с р а л о в ъ , к а к ъ одпому изъ т ѣ х ъ непости- ролсіі ? — К о г д а - т о подъ жпмыхъ случаевъ, букамп Рсппсберга п.іп подъ роскошпымп лппамп Ш а р л о т - пе столько своей распорядителыюсти и военнымъ та.іап- к о т о р ы е само Провидѣніе посылаетъ мы оплть увпдпмся ко- мпрпыми для рѣшспія судсбъ міра ; пс испѣе того о п ъ гордплся тенбурга ? е ю , потому что этотъ новый блистательпый успѣхъ при- о г.іупостп человѣческой и о нпчтожсствѣ пашего положе- Когда мы оплть пофплософствуемъ на досугѣ б . ш ж а л ъ его къ жсланиой цѣ.іп. Среди поля бптвы об- ніл? Я жду этой счаст.швой мппуты с ъ бо.іыппмъ истсрпѣ- пялъ опъ прппца Леопо.іьда іі пропзвелъ его въ генсра.іъ- ніемъ : п с п ы т а в ъ всс па свѣтѣ, человѣкъ обыкновсппо воз- Фс.іьдмаршалы. Всѣмъ гсисраламъ п ОФііцсрамъ бы.іъ роз- враіцастсл къ лучшему.» д а п ъ ордеиъ достоипства (роиг 1е т б г і і е ) , солдаты полу- Съ самаго поля б п т в ы Ф р п д р п х ъ отправплъ посольства ко всѣмъ свопмъ союэппкамъ с ъ пзвѣстіемъ о побѣдѣ. Къ королю Фрапцузскому оиъ иаппсалъ с.іѣдуюшія строки : «Ваше Величсство! Припцъ Лотарппгскій па меня паКурФпрстъ Баварскій п.іп пиператоръ К а р л ъ V I I прпшслъ въ такой в о с т о р г ъ прп этомъ пзвѣстін, ч т о возвслъ потомствомъ, послапппка , баропа Ш м е т т а у , со всемъ его въ графское къ прекращспію отяготптс.іыюй воі:- пы. Гордость Маріп-Тсрсзіп смягчплась; опа увпдѣ.іа я с п о , что борьба с ъ ю п ы м ъ , п.іамеппымъ завоевателемъ зав.іс- ч е т ъ сс с.шшкомъ да.іеко ; надлежа.іо рѣшптьсл па уступку. Въ лагерь прп Заславлѣ гдѣ паходплась главнал квартпра Ф р и д р п х а , бы.іъ отправлспъ апглійскій посолъ лордъ палъ и — я разбилъ е г о ! » Фрпдрпхова іІовая побѣда Ф р н д р п х а заставп.іа п вѣнскііі кабішсгъ подумать о м ѣ р а х ъ чилп д е п е ж н ы я п а г р а д ы . достоинство имперіп. Король А в г у с т ъ III , получпвъ т а к ъ ж е пзвѣіцспіс о побѣдѣ Ф р п д р и х а , спросплъ посла : « А каково дѣйствовалп моп сакс о и ц ы ? » — Д о б р ы й король п пе зпа.іъ , ч т о его войска совсѣмъ пе участвовалп въ этой войпѣ. Мыслп и чувства самаго Фрпдрпха въ э т у эпоху падо пзучать въ псреппскѣ его с ъ Іордапомъ. Вотъ, что ппсалъ онъ своему другу послѣ Шотузицкоіі битвы : Гиндфортъ, какъ посредннкъ и мпротворсцъ. уполпомочилъ своего чпть дѣло по сго минпстра, усмотрѣпію. Бреславлѣ , 11 іюня 1742 года. граФа Фрндрпхъ Подевильса Псреговоры окои- пачалпсь У с ю в і я мнра въ б ы л п слѣ- дующіп : « М а р і л - Т с р е з і я уступа.іа Сплсзію п графство Пруссіи Верхпюю п Нпжпюю Г л а ц ъ ; за псключепіемъ городовъ Троппау , Егерпдорфа п горпоіі цѣпп по ту сторопу рѣ- кп О п п ы . — Пруссія за то прпнпмала на себя австрійскій долгъ въ 1 , 7 0 0 , 0 0 0 рейхсталеровъ, подъ з а л о г ъ Силезіп.» занятыхъ у Апглін
Тотчась П0С.ГІ! пычііііа обоюдпыч-ь р а т п ч п п а ц і й , прѵс- пойсна ВЫІІІ.ІП и з ъ Богсчіп ; часть п х ъ , чрсхь Саксо- СІІІЯ чсски сгарались ІІІЮ, псрсшла ІІЪ Брапдспбургсііія плядѣиія, д р у г а я заняла г р а п п ц ы Сндсзін, чтобы заіцн.тать провшіціи. Фридрихъ нін ч и р а , далт. оый объяпилъ свііси оФііцсрамъ нропозгласплъ. пнопь тостъ аряіп вслпііо.іѣпнып за пріобрѣтсниыя о заьмючс- обѣдъ п ппр- здравіс п счастіо Маріи- Тсрсзіи. До о т ь ѣ а д а свосго въ Б с р . і п п ъ , пъ ОІІЪ С и д е з і и ; ирпказадъ снсрва объѣхалъ и х ъ нсправпть, а нѣкоторыс города виовь укрѣпить. ІЬъ Брсславлп оігь своіі восторгь н любовь къ Вслѣдъ з а т ѣ м ъ , всѣ союзныс д в о р ы были о заключеніи мира. Можно неиіс иронзвсло это событіе въ евроненскихь иоражснъ пе мысли, могъ псренесть извѣщсиы себѣ прсдставить, какос вол- Бодынс всѣхъ б ы л ь государственішй всѣ крѣности высказагь іюбѣдоііосному свосму монарху. кабинетахь. Ф.іори. Старьйі что Фрндрихъ, иаукѣ , к о т о р а г о опъ иодитикъ учсникъ хотѣлъ въ унотрс- бить толыіо орудісмъ для свонхъ цѣ.іеіі, н е р е х и т р н л ъ его. Онь ис вѣрнлъ глазамъ своимъ іі нѣсколы.о разъ ирн- нима.іся порспитывать рсскринтъ нрусскаго королн. ианисалъ ІІЪ Іордану сдѣдуюніее ннсьчо : н Въ посечъ днеіі я кончи.гь бо.іьше дѣ.іъ, чѣмъ коммиссіонеры доча « А в с т р і л » надѣлали и х ъ в ъ воссмь л ѣ т ъ . II почтн всс мііѣ удалось дово.іыю счастлнво. Я нсполіш.іъ всс, чего требова.іа честь чосго парода, теперь прнступаю нъ т о . ч у , чсго т р е б у е т ъ повъ его счастіе. д.ія мснл драгоцѣппа : занрываю ІСроиь моихъ во:івсѣ к а н а л ы , нзъ к о т о р ы х ъ она могла б ы е т с про.іиться. Теперь могу снова отдпть ФІИ. тѣло — пас.іагкденіямъ, а душу — ФИЛОСО- ІІока въ мое.чъ мозгу один с ч е т ы да ц ы ф р ы , но по возвращеніп я выброшу вссь э т о т ъ в з д о р ь и з ъ голоііы, чтоб ы наполнить ес чѣмъ пибудь лучшимъ. Я написалъ стихи п — іютсрллъ н х ъ ; пача.гь чнтать кішгу — ее сожг.іи; н г р а л ъ па Фортспьяно — охрамѣла. сго разбн.іи ; объѣздилъ лоіиадь и она О с т а с т с я то.іьно , чтобт. т ы занлатилъ мпѣ иэ- чѣною за дружбу — и я повѣшусь.» Въ Бсрлшгь Ф р и д р н х ъ п р н б ы л ъ 12 іюля, а 2 8 - г о миръ ІІруссін съ Австріею б ы л ъ окопчатслыю заключепъ и подшісаігь. Аііглін іірипяла на себя отпѣтственность з а точ- пос нсполнепіс договора. Въ Бсрлнпѣ мнръ б ы л ъ оиразд- новаігь торжественпымъ обралочъ н жителіі с т о л и ц ы всл- «Я с.іншііомъ хорошо знаю прлмой и благородііыіі образь мыслей Вашсго шсс пидозрѣпіс, нисалъ Ф.іери Ве.іичества , н пс могу доиустить ч т о Вы нъ хотнтс Фридрпху иасъ мадѣіі- оставпть!» н дѣіістинте.іыю оиъ 'Гакъ хо-
рошо постигъ саиъ созпавался характсрь прусскаго Іордапу, что королн. шагъ сіиыюіі борьбы с ъ самимъ собою. Фридрпхъ э т о т ъ стоилъ сму «ІІо что дѣлать , при- бавидъ о н ъ , — гдѣ между необходимостью обмануть >ии и ѣ т ъ с р с д п п ы , т а м ъ д.ія монарха только быть обманутьімь одипъ выборъ. п Ф р и д р н х ъ из.юяснлъ Кардипалу Флёри такоіі мѣры и всѣ прпчины , к о т о р ы я рѣшите.іыюму шагу. Карднналъ на пеобходимость побудіии это его возразпдъ, къ что пишстъ о т в ѣ т ъ своіі слезамы и заключилъ письмо т а к ъ : «Ваше Величество дѣлаетссь тсперь судьею цѣлой Евр о п ы : это самая б.інстателыіѣйшая роль, какую Вы моглн приппть па себя.» Но Марія-Терезія за то б ы л а въ совершеппомъ от- чаяніи; она говорила, «что у пся и з ъ вѣнца вырвалн драгоцѣциѣйшій камспь,» и есліі вѣрить лорду т о добрая королева плакала чала каждый разъ, Робиисопу, когда ГЛАВА СЕМНАДЦАТАЯ. встрѣ- силезца ; по к ъ п е с ч а с т і ю , почтепный джептльмеиъ любилъ ипогда прнкрасить рѣчь свою нсвишюіі ритори- ДВД ГОД.4 МИРА. ческой Фпгурой. рмія Нруссіи была сильпо разстросиа войпою. Прежде вссго Фридрихъ позаботплся о привсдепіи ея въ пор я д о к ъ , о пополиеиіи и усовершеиствовапіп своихъ нолковъ. Военпыя дѣйствія открыли ему мпогія педостатки въ войскѣ, торыя надлсікало псправііть, но въ тоже ко- время они по- казали и хорошія с т о р о и ы , к о т о р ы я сму хотѣлось развить еще бо.іѣе. .
ОІІЪ Въ одиомъ изъ своихъ стихотворсііій оігь сказидъ : упраж- ЯИлп «шр, Ьашіі Ьгс ®Ідч( піфі [СІПСІІ Яиіцп ѵсгіісгс, Зт Ьс« ®гісбспв (Іф Ьег гаиѴп Я«Ісв«ТшіЛ исІѴп. кѣ и въ с а м ы х ъ п р і е м а х ъ , пріучалъ и х ъ іп. б ы с т р ы м ъ п • Чтобк юсударство не теря.іо свосіі с.іаоы, и на лоніъ мира должно запиматься суроаою военноЧ наукоіі.» чувствѣ любпи къ о т ч и з п ѣ , Эгу кость дѣлалъ ч а с т ы е смотры воііскамъ с в о и м ъ , нялъ и х ъ , прпдумывалъ разныя псремѣпы въ обмупдиров- мысль старался опъ опрапдать на дѣ.іѣ. дурное устроііство ирусской ІІ вполпѣ нспытано въ неожиданпымъ Сн.іезскую КОІІІІІІЦЫ войиу. Съ Ие.юв- йы.іо нмъ отой двпженіямъ. Іірп т е п л о м ъ , созііательномъ к о т о р ы м ъ былн одушевлепы прусскіс солдаты , онъ сдѣлалъ п з ъ пнхъ нослушную, оргапическую м а ш п п у / дѣйствующую по убѣждснію и с т р а ш ную для враговъ. сто- роиы Австріл имѣла н а д ъ ннмъ большой нсрсвѣсь : ііспгсрскіе .гусары и вообщс стрінскоіі нмпсріи дрихъ вполііѣ битвъ и всс лпгнос почиталось тогда коіінос воііско образцовымъ. авФри- оцѣші.гь его достоинства по врсмя сііоихъ зоркііі г.іазъ его т о т ч а с ъ постіігъ въ чсмъ со- стоя.іи г.іавііыя сго прсимущсства. II т а к ъ , псрвой зиботой сго бы.іо прсобразовать ііа апстрійскій образсцъ свою капа.ісрію, остав.іениую отцсмъ его б е з ъ псякаго виимаііія. Онъ утроилъ сл комплектъ противъ прсжняго ; дѣла.гь б е з п р е р ы в н ы е мапевры и , с ь іюмоіцію Винтсрфсльда и і і е у с ы и н а г о , дѣлте.іыіаго Цитсна, скоро постаиплъ ііонницу , особлипо г у с а р ъ , на высзкую стспснь совершенства. Эти воішскія заботы Фридриха, к о т о р ы і і , к а к ъ мы впдѣлп п з ъ письма его къ Іордану , душою стрсмн.ісл ігь область мыс.ш и м е ч т ы , запималн его такъ си.іыіо не нотому, что о л ъ уплсксл споіімп успѣхами п ирпсірастіі.іся къ войііѣ, ію потому, что к у с о к ъ , вырвашіый имъ когтсй могучаго австріііскаго ор.іа бы.іъ и должеиъ бы.іъ вахъ. ОІІЪ возбудить С.ШІІІІІОМЪ изъ лакомъ завнсть въ д р у г и х ъ д с р а і а - прсдпидѣлъ , что пос.іѣдствія СИ.ісзской воііиы новсдутъ за собою сщс повыл браіш н тороішлсл быть Послѣ воііска, вторую заботу д.іл Фрпдриха состапллла вновь завосваная ся пріобрѣтеніе, область, Сплсзія. Дорого стои.іо ему по онъ пе жалѣлъ т р а т ъ п на т о , чтобы прпвесть ее въ цвѣтущсе состояніе. Онъ впо.інѣ постпгь, готовымъ на вслкій с.іучай, чтобъ лицомъ встрѣтить к а ж - что въ нсй, прп хорошсмъ устроііствѣ, можстъ о т к р ы т ь с я д а г о новаго нспріяте.іи. ненсчерпаемый цсточішкъ государствсннаго обогащепія.
Для большаго обезпсчснія Сплсзіп, крѣпостп ся умпоясплпсь, мпогіс города были обпсссны повычп стѣпамп, старыя укрѣплспія псправлепы п разшпрспы. ІІа возвыгаеппомъ мѣстѣ, .по т у сторопу рѣі.п Ііеіісе, откуда Фридрпхъ самъ павс.іъ первую пушку па крѣпость, во врсмя ся о с а д ы , опъ осповалъ іювыя укрѣплепія. 30 марта 1743 года опъ личпо прпсутствовалъ на зак.іадкѣ п свосй рукою положилъ осповпыс кампп, соблюдая прп томъ масонскіс о б р я д ы , т а к ъ , что эта закладка была какъ бы собраніемъ ложп волыіыхъ камспьщпковъ Пруссііі и Сплсзіи , въ ордспѣ которыхъ Фрпдрпхъ занпма.іъ стспень гросмейстера. Всѣ постройкп сплезскпхъ укрѣплепііі пропзводп.іпсь подъ руководствомъ гепера.іъ-маіора Ф О П Ъ Ва.іьраве (*). работъ около Г л а ц а , пайдепы двѣ старппиыя с т а т у п , изображавшія святаго Непомука, покровптеля Богсміп, п св. Флоріапа, защптппка отъ огпя. Когда король прпбылъ въ Глацъ для осмотра повыхъ укрѣплсній , сму домссли о ііаходкѣ п спросплп, что оиъ прикажетъ сдѣлать съ этпии статуями. іі з а х л ю ч е п ъ в ъ о д в н ъ в э ъ м а г д е б у р г с к п х ъ к а з а м а т о в ъ , к о т о р ы й с а м ъ п о строплъ. \ Городъ Глацъ обращепъ въ одпу пзъ зпачптелыіѣіішпхъ крѣпостсй Сп.іезіп. Во время фортпфпкаціонпыхъ (*) И п ж е п в р ъ Валіршів ролоиъ ппдерлапдецъ, Во время воііпы п с п а п с к о е и а с л ѣ д с т в о о п ъ п а ю д п л с я в ъ г о л л а п д с к о і і с.і.ѵжбѣ. П р п Д у в , въ 1110 году , онъ участвовалъ в ъ штурмѣ крѣпостп, подъ ствоиъ прапца Лсопольда 4вссаускаго. в е у с т р а ш н м о с т п п въ Фрпдрихъ 1714 Ввльгвльиъ году припялъ Вскорѣ опъ б ы л ъ проиэввдѳпъ въ паго дворинства. Въ периую Прппцъ былъ рокомеадовалъ его па полковппкп Сялезскую Брпга в по вэвтів крѣпости пожалованъ его службу в войну праппу всѣхъ крѣпоствй С п л е з і п п Магдебурга, капптапа. потомствон- руководпдъ осадою гепералъ-маіора. д р в х ъ п о р у ч п л ъ вму , по окончапів в о й н ы , о с м о т р ъ , сго прусскому. чппомъ удостооііъ опъ чпвомъ свидѣтолсмъ королю съ аа осадѣ пачаль- 4>рп- постройку п Валі.раве б ы л ъ перо- чвловѣкъ пылкаго хірактера, с ъ самычп пѳобуэдаппымп страстлмп. Вппо, жѳапшпы п карты с о с т а о д я л я д л я пего главпыя п а с л а ж д ѳ в і л в ц ѣ л ь жнзпп. Имъ п р ш і о с и л ъ о н ъ въ жертву всѳ, пѳ н с к л ю ч а л дажѳ сооеіі совѣстп и ч е с т н . Но жажды стяжапію вго к ъ д ѳ н ь г а м ъ н л ч т о пѳ м о г л о казались ему позволнтельпыми. утолить п всѣ средства Такъ п р о д а л ъ о н ъ за тельиыя дѳньгн плапы всѣхъ прусскихъ укрѣпленій рамъ. Фрпдрнхъ узпалъ овъ отомъ улнкъ, пачалъ інияательпо слѣдить подъ рукою, за ѳго ппостраннымъ по пе дѣііствіями. д а р с т в а б о л ь ш і я с у м м ы . З а вто о и ъ б ы л ъ дво- имѣя япиыхъ Вскорѣ откры- л о с ь , ч т о Вальравѳ прв п о с т р о й к а х ъ в е л ъ н ѳ п о з в о л в т е л ь п ы я подрпдчнкамн , обсчнтывалъ коэпу и такимъ къ аначи- сдѣлкп образомъ воровалъ взятъ п о д ъ стражу, у съ госу- осуждвпъ. Въ 1773 году о п ъ умѳръ въ эаключепіи пов с о с т о я п і ѳ к о р о л ю . Офііцерамъ. кажетъ На в о п р о с ъ похороппть х о ч ѳ ш ь , только смерти.и Фрпдрихъ пѳ отдалъ магдѳбургскаго Вальравѳ , Фрпдрихъ въ п эавѣшалъ прикаэъ все свое раэдать губерііатора, гдѣ его король отвѣчалъ : «Хоропи крѣиостп : я иѳ вѣрю втому плуту огром- біідпымъ его, даже пригдѣ послѣ
«Св. Флоріанъ, отвѣчалъ Ф р ц д р и х ъ , прпгодшіъ отъ огпп : это дѣло частпос п до мсня пе касается ; по покровптсля Согсміп мы до.іжпы чтить п уважать. ГІусть иа дворцѣ выстроютъ башпіо п- па пей поставятъ св. ГІспомука.» Прппазаніс короля бы.іо пспо.інепо въ точпостп. Когда Фридрпхъ пторичпо пріѣхалъ въ Г л а ц ъ , опъ упидѣ.іъ, что статуя постап.іепа лпцочъ къ Сіі.іезіп. « Н ѣ т ъ , сказа.іъ о и ъ - с ъ у.іыбкою, «это ис т а к ъ : - с в . ІГепомукъ должспъ г.іядѣть иа ту с т р а п у , которой иокроппте.іьствуетъ, а пашп дѣ.іа до нсго нс касаются.» Такпмъ образомъ статуя бы.іа обраіпспа къ Богечіи. Особешіое вшімапіе обратпдъ Фридрпхъ иа укрѣп.іепіе города Козе.ія, б.шзъ австріііской граппцѣ. Опъ сдѣ.іа.іся одпимъ пзъ г.іавпыхъ пунктовъ іюгранпчпой .шпіп. ІІозаботлсь о бсзопаспости Си.ісзіи, Фрпдрнхъ обратп.іъ всс свос вппмапіе на внутренпее ея устроііство. Городъ Прес.іав.іь по.іучп.іъ подтверждепіс всѣхъ свопхъ мрпвп.і.іегій; опъ бы.іъ уі.-рашенъ м п о г т ш новыми здаІІІЯМИ п псрепменовапъ въ трстью столицу прусскаго королсвства. Для ожнвлепія сплезской торговлп, опъ учрсдилъ въ Брсславлѣ двѣ ярмарки , н чтобъ прпдать имъ болѣс зпачспія, самъ, со псѣмъ дворомъ свопмъ, посѣтп.іъ ихъ два раза. Оігъ уговарпвалъ торговцевъ заводпть Фабрикп и мануФактуры и даже давалъ пмъ для этоіі цѣлп запмообразпо значитслыіыя суммы денсгъ. ІІромышленныіі и рсмеслепныіі классъ парода былъ пмъ особсппо поощряемъ, потому что въ ІІСМЪ Фрпдрпхъ видѣ.іъ осповаиіс будущаго дово.іьства страпы п свосго обогащспія. Всѣ пзгнапные австрійскимъ иравптельствомъ за релпгіозныя убѣжденія , получили позво.існіс возвратиться въ Сплсзію, а д.ія дряхлыхъ солдатъ п пострадавшпхъ въ воипѣ былп завсдспы піша.іпдііые домы. Випкая въ позе.чс.іыюе управ.іеиіе н въ судоироизводс т в о , Фрндрихъ остался весьма псдоволсиъ си.ісзскими чшювниками. Оиъ пашслъ, что бо.іыная часть пзъ ішхъ, заішмая значитсльныя мѣста съ болыпимъ в.ііянісмъ, былн людп незнающіе д ѣ л а , власто.іюбпвые іі нсдоброжелате.іыіыс, которые иптріігамн, связлмп ІІ дсньгами добплнсь до своего званія, Они унотрсбллли власть свою во зло, со всѣмъ лсгкомысліемь п безсовѣстностію иасмниковъ п людсіі нродажныхъ. Бѣдчын н а р о д ъ , отданныіі пмъ па жертву, слсзами и послѣдннмъ кускомъ хлѣба должеігь былъ п.іатпть за пхъ роскошъ , н плодами своего кровапаго нота удовлстворять пхъ жажду къ стяжанію. Въ судопропзводствѣ господствовалъ такоіі же безпорядокъ и та ж е ирофанаціп нравосудія. Судыі ІІ судебныя мѣста дѣлалп , что хотѣлп. Къ древннмъ рп,чскимъ законамъ б ы л п , въ разныя врсмсна, прпбавлсны повые, совсршснпо противорѣчащіе и м ъ , эдпкты , и это представляло блюстнтелязіъ закопа обширное ио.іе порочать уставамн по своему нропзволу н то.іковать узаконсіііл ц т а к ъ н слкъ, смотрл потому, что выгоднѣс и доходпѣе. Вся юстнція двигалась на ко.іссахъ , которыя и нравыіі п виноватый должны бы.іи смазывать длн т о г о , чтобъ опн тронулись съ мѣста. ІІрптомъ жалованьс чнновипковъ бы.іо такъ ішчтожно, а костюмъ ихъ т а к ъ с.мѣшонъ п въ такомъ иеуважсиіи у народа , что то.іыю самыс пегодиые н нсобразованиыс людн поступалп на службу, въ надеждѣ будуіщіхъ благъ отъ сиосго мѣста. По.шція, учреждаемая въ городахъ для соблюдснія безонаспости, сиокопствія п достоянія жптслей, станоинлась д.ія народа иовымъ отягощсніемъ : д.ія содсржаніл ся съ жптелей/ взималпсь зиачіітслыіые иоборы п свсрхъ того торговыи классъ, и всякій, кто только хотѣ.іъ заішматься свонмъ дѣломъ безпрепятственпо , до.іжснъ бы.іъ он.іачнваться денгами , чтобъ въ
свопхъ храпитсллхъ пе пайти грабитслсй. Дань, п.іатпмал нолицейскимъ чнновппкамъ, почти иош.іа въ порлдокъ веіцей и прн исправио.чъ платежѣ, каждос противузакопіс и отступлепіе отъ порлдка сходіио с ъ рукъ нарушителю. Прптомъ па этихъ людеіі пе сущсствовало пикакпхъ рсвнзій и повѣрокъ; никто нс справлялсл объ источиикахъ ихъ обогащеніл: таііпыс а г с п т ы австрійскаго правитсльства паблюдали только за мнѣпіями людсіі объ правнтельс т в ѣ , а не за поступкамп его представителей. (*) Такое по.іожспіс дѣлъ, въ разыскаиіяхъ котораго Фридрпху міюго помогъ миппстръ Коччсгн, силыю взволповало и опечалило правдо.іюбиваго короля. О І І Ъ нача.іъ серіозпо подумывать о средствахъ къ прсобразопапію вссго устройства сплезскаго управ.іепія и поручилъ Коччсги иачертать плапъ новыхъ постановленій. Не смотря па реппость, съ которою Коччсги прішялся за работу, труды его, па врем я , остались безплоднымн, потому что встрѣтили силыіаго протнвппка въ тогданшсмъ мипіістрѣ юстнціи Арпимѣ, заклятомъ врагѣ всѣхъ пововведспій. Фрпдрихъ пока удовольствовался т ѣ м ъ , что смѣнилъ главпыхъ чішовннковъ Силеэіи и замѣстилъ ихъ иэбраппыми людьмп изъ сіілсзцсвъ-жс, которыхъ честиость и вѣрпып взглядъ нмѣ.іъ с.іучаіі самъ испытать. Еслн этой мѣроіі з.іо нс прскратн.юсь совсршсішо, то опо, хотя нѣсколько, умспыпалось. Д.ія страждущаго парода н это бы.ю ужс вс.інкимъ благодѣяніемъ. Фрндрпхъ притомъ издалъ указъ, чтобы всѣ уго.ювиыя дѣла прсдстав.ія.шсь па его разсмотрѣніо. П З о й ф в р т а : «Псторін жизші » царствоааніл Фридриха II.. «Я пе хочу, — писалъ опъ въ указѣ, — чтобы съ моихъ подданныхъ въ пропиііцілхъ сдирали кожу по произ- волу.п (*) Другоіі указъ его сще замѣчательпѣе : «До мепя доходятъ частые с л у х и , » — ппшетъ опъ Генералъ-директоріи , — «что мпогіс изъ поддапныхъ моихъ припосятъ самыя горькія жалобы па безкопечныя прнжимки отъ чшіовниковъ, что опи ими разорены въ консцъ н часто привсдсііы въ такое положеніе , что пс только должпы отказаться о т ъ своей собствспностп, по даже бѣжать изъ отчизны. Притомъ эти людп тѣмъ песчастпѣе, что на всѣ своп эакоппыя ж а . і о б ы , не паходятъ суда п помощп въ высшихъ и н с т а п ц і я х ъ , потому что Крпгскаммера и Па.іата удѣловъ (Фоі11йІПСП'ЙЛШШег) поставили себѣ за правпло не исправлпть, а защищать своихъ подчиііенііыхъ. Я иисколько не расположепъ терпѣть т а кое бсзчннство, и хотя пе хочу па первый случап лишать чиповііиковъ эакоппыхъ выгодъ закупленпыхъ имп мѣстъ, но въ тоже время пе дозволю имъ различными иэворотамн и іюдъ самы.чи бсзсовѣстііыми предлогами высасывать кровь мопхъ поддаппыхъ, нс допущу, чтобъ оии доводплп пхъ до н и щ е т ы , прпсволли себѣ нхъ достояніе п наконсцъ разгопя.іп изъ родппы. По сему пове.іѣваю Гспералъдпректоріату : впредь но смотрѣть вскользь на жалобы подд а і ш ы х ъ , подавасмыя иа чпііовпиновъ; пс сппсходпть къ закоиопрсступиымъ поступкамъ своихъ подчиіісішыхъ, п строго внушпть Восішой-каммерѣ п Палатѣ-удѣловъ, чтобъ опіі ішкогда пе оставля.ш безъ помоіцп и внпмапія крсстьяиъ н другихъ п о д д а і ш ы х ъ , а виновпыхъ чіпіовііпковъ, (•) „Зф ЫІІе тіг Ш , оЯе ЯгітІпаЫ1гіІ)СІІ« тіг сІпзиГепЬси, Ьеип Ьар Ые Ёсиіс Іп Ьеп фгсѵіл^сп іііфі паф @еГаІІеп де1)и»е14 юсгЬеп." іоШ,
пс с н о т р я ііа п х ъ званіс , эначспіе и мѣсто , т о т ч а с ъ б ы о т р ѣ ш а . ш о т ъ с.іу;ибы.» — Даиъ 7 а в г у с т а , 1 7 4 2 г о д а . Побывавъ въ А х с н ѣ па в о д а х ъ , Ф р и д р п х ъ возвратплсн ІІервое засѣданіе академіи было о т к р ы т о скомъ д в о р ц ѣ , въ Бсрлинѣ, въ королев- подъ предсѣдатсдьствомъ са- маго Фридрпха. въ Си.ісзію , объѣхалъ ес по вскмъ направ.ісиіямъ, во всс вшік а . і ъ с а м ъ , все изслѣдовалъ и на каа:домъ шагу остав.іялъ за собою дово.іьство и б.іагословснія. Въ течсніе года , Сімезія , безъ в с я к п х ъ палоговъ п утѣспнте.іьпыхъ мѣръ , прп новочъ порядкѣ, прпнес.іа счу значителыіые д о х о д ы , п цазпа его возрасла до т о г о , обстоятедьствъ, ч т о в ъ сдучаѣ о и ъ могъ всстн воііну на перемѣны экономпчсскія суммы, пе прнбѣгая къ заіімамъ н ппскодько пс обрсмсняя государства. Пруссіп такъ жс вкусида Р а з и ы л иовыл постаповденія, мапуФактурпаго б ы т а , идоды сго заботднвостп. па счетъ промышденпаго и расшпрп.ш к р у г ъ ся торговоіі дѣл- т с л ы ю с т п п о т к р ы д п нопыя отрасди обогашспія. Особеп- ное внпманіс кородл быдо обрашсно на удучшеніс дорогъ и в о д я н ы х ъ сообщеніп. Рѣки Эдьбу и Одсръ оиъ прпка- з а д ъ сосдппить к а н а д о м ъ , к ъ ностроіікѣ котораго тотчасъ ж е быдо прпступдено. Пауки н х у д о ж с с т в а , убнтыя въ Пруссіи суропымъ царствоваиіемъ Ф р п д р п х а Впльгедьма, нача.іи б ы с т р о р а з вертываться дриха II. привиллсгш. ка.іпсь и п р о ц в ѣ т а т ь , при тепдотѣ душсвпоіі Академія въ наукъ подучила статутъ п Со всѣхъ концпвъ проснѣщснііаго міра псс учсные п лптераторы, бы.іи мидостямп коро.іл и прпппмасмы ко двору с ъ Фрп- бодьшіл стс- осыпаемы особешіыми почсстпми. ІСороль Фрпдрихъ, срсдн пеусыпныхъ правптсдьствен- лптсратурныхъ. Кромѣ мпожсства стнхотвореній , опъ въ эти мпрпые г о д ы успѣлъ паписать ріи своеіо времеіт,» псрвую часть «Исто- эаключаіощую въ себѣ первую Сплсз- сную войну. Это замѣчатсльиос сочинеіііс, по сжатостп п установп.іъ зпачнтслыіыл дслежныя прс.чіи , чтобы поощрпть члсповъ акадсміи къ состязапію п т р у д у . Для людсіі паукн у него пе бы.іо нн въ чсмъ о т к а з а іі умствснпыіі т р у д ъ оиъ цѣннлъ наравнѣ с ъ зас.іугоіі государствсиноіі. Самъ н ы х ъ з а б о т ъ , находнлъ еще время для запятій у ч е н ы х ъ п опредѣлптелыюсти слога, по своей строгой и с т и п ѣ , лсности и оригииальностіі изложснія, достойно рлду с ъ творспіями классическихт. историковъ стать на древности, к о т о р ы х ъ Ф р и д р н х ъ т а к ъ прплсжію изучалъ и т а к ъ рошо попялъ. по хо- Кромѣ того, къ свадьбѣ своего друга К а й -
зер.іиііга, онъ сочишмъ комсдію, подъ назвапісмъ : «Школа въ т р с х ъ дѣііствілхъ, Опа была представ.іепа въ великодѣпномъ новомъ оперномъ т с а т р ѣ , прн такомъ убѣжденіп л т р у д п л с я и з ъ всѣхъ снлъ н с т а рался , к а к ъ можно скорѣе сдѣлать всѣ о т ъ соѣта.п построенномъ КнобельсдорФомъ ; зданіс это сдѣлалось однимъ н з ъ лучшихъ украшспііі столнцы ІІруссіп. шія распорпжепія къ общему личилъ снлу государства меня эавнся- благу. Во п е р в ы х ъ , я уве- п ѣ х о т ы , пятью 15 баталіопама эскадропами г у с а р ъ п одннмъ эскадрономъ л е й б ъ - г в а р д і н , п положплъ осповапіе пашей новой академіп. ВОЛЬФЭ, Мауперція , Вокансона и А л ь г а р о т т н Гравссапда п Эй.іера жду я ужс отвѣта. Я пріобрѣлъ : о т ъ учредплъ новый Департаментъ мануфактуръ п т о р г о в л и , и теиерь з а з ы в а ю на службу живоппсцсвъ п ваятелсй. Но всего трудиѣс для меня основать во всѣхъ провннціяхъ п о в ы с хлѣбные магаз п п ы , к о т о р ы с могли б ы снабднть всс государство хлѣ- бомъ на полтора года. » Изъ откровенностп, с ъ которой писапы этп ппсьма, можпо заключпть о расположепін Ф р и д р н х а к ъ Фериейскому ФплосоФу. Хитрый Вольтеръ пе упустилъ случая вос- пользоваться этимъ расположеніемъ ІІ, ч т о б ы сбсречь своему высокому почитатслю драгоцѣнное в р е м я , потрачсніюс на ппсьма, явился лпчно въ Берлпнъ. истішнымъ т о р ж е с т в о м ъ при дворѣ Пріѣздъ сго бьыъ прусскомъ. Чтобъ прпдать ссбѣ сше болѣе вѣса , Вольтсръ Чтобъ дать прпблнзптсльпос поплтіс о п с у с ы п п ы х ъ II малъ р а з ы г р а т ь роль полнгичсскаго агснта со взду- сторопы мпогосторопнпхъ т р у д а х ъ Ф р п д р п х а , здѣсь к с т а т н прн- версальскаго к а б и н е т а , но какъ у нсго не было в ѣ р я щ п х ъ весть пѣсколько о т р ы в о к ъ пзъ писсмъ его къ Вольтеру , граматъ отъ Французскаго нравитсльства, обратплъ с г о выдумку шутку. писаппыхъ въ э т у эпоху. «ІІрогау В а с ъ , почитайте Ради Бога , пишнте к о м п ѣ , мспл пскрепппмъ другомъ. к а к ъ къ человѣку , презнрая вмѣстѣ со мпою тпг.іа , звапія п наружпыіі блескъ. До спхъ поръ у мепя сіце т а к ъ ма.іо врсмснп, что я нс могу прпттп шляю. въ ссбя. Мпого дѣлаю Работаю обѣпмп рукамп : с ъ п сшс одпой болѣе стороны Вольтеръ запкался о въ полптпкѣ н Каждый то Фридрнхъ р а з ъ , когда государствснныхъ дѣ- л а х ъ , Ф р п д р н х ъ просилъ его прочссть сцену пзъ т р а г с д і н , къ сюжету которой относплнсь сго политпческія воззрѣпія. Не смотря на этн малсиькія к о л к о с т п , к о т о р ы я прямо замы- указывалп Вольтеру сго мѣсто, онъ б ы л ъ ласкаемъ п п р с - д.ія возпоспііъ похваламп, какъ самнмъ королсмъ, т а к ъ н всемъ войска, с ъ другой д.ія народа п паукъ. — Я думаю, ч т о дворомъ. со смсртп отца гибкій умъ : к а к ъ человѣка , онъ р а з г а д а л ъ его д а в н о , п м о е г о , я весь припадлежу государству ; Но Ф р и д р н х ъ любилъ въ Вольтсрѣ одинъ его зз
убѣдімеп, что хпрактеръ поэта нс совсѣнъ чпстъ отъ ііравствсшіыхъ пятспъ. Поточу опъ стапіыъ съ больпюіі роскошью трагедін его на сцепѣ , аііп.іодировалъ пмъ отъ д у ш и , х в а т і ъ поэта, осышмъ его ііодарками, но не допускалъ его въ свлтімпіцс свопхъ политическііхъ заічысловъ. Вообще роскошъ прпдворпыхъ- праэдппііовъ была доведсна Фрпдрнхоиъ до псбывалаго блеска. Онъ хотѣлъ лвпться въ глазахъ ііиосгранпыхъ прппцевъ п пос.ювъ, посѣщавшнхъ дворъ его, достоііпычъ прсдставптелс.чъ одіюіі іізъ главпыхъ гер.чапскпхъ державъ. Хотя опъ очснь эконо.чнческн распорлжалсл прп каждомъ новоічъ учрсяіденіп, ію ііа прпдворііыіі б.іескъ п ііа унлату знанепнтыіиъ артистаиъ пе шадилъ ппчсго. .')тп пздержкп входилп въ сго поліітическіе планы. За то лучшіс танцовщнкп Ф р а п ц і п , первыс пѣвцы Нта.іін н впртуозы цѣлаго міра лвля.шсь іюнсрсмѣішо то на берлпнскоіі сцепѣ, то въ залахъ Шар.іоттснбургскаго дворца. ІІо сслп кто нзъ этпхъ артпстовъ зазиавался п.іп отпосплсл къ пему съ нсскро.чиы.чіі требовапія.чп, Фридрііхъ тотчасъ давалъ ому отставку, говоря : «Бывши іірпнцс.чъ, л платплъ пзъ своего кар.чапа, но теперь я коро.іь п, стало быть, казиачеіі моего народа.» Такп.чъ образомъ отставплъ онъ знамепптаго балетмсіістера Нотье за т о , что онъ певѣж.піво п высоконѣрпо обошслсл съ однпмъ пзъ діірскторовъ опсры. Потьс бы.гь въ связн съ дѣвпцсіі Роландъ, прсвосходпоіі танцовіцпцсіі, от.іпчавнісися кромѣ того красотою. Опала Потьс заставіма п ее подать въ отставку. Король готовъ бы.гь удвопть ся жа.іованьс , чтобъ то.іько удержать сс въ Ііор.ііінѣ; но ніі за что нс соглаша.іся для ііея оставить Ііотье. Опъ паннсалъ по этому случаю статью, которую прнказалъ папечатать во всѣхъ бсрлпнскііхъ г а з е т а х ъ . «Не входя въ нодробное іізслѣдоваіііе,» говоритъ оігь въ этоіі статьѣ, — «кагого рода отношепія Г-жи Роландъ съ г. Нотьс , падо къ сожалѣпію сказать , что всѣ старанія разлучить и х ъ , іірп отставкѣ Нотъе , остались тшетнымп. Наслаждспіс видѣть на паиісіі сцспѣ одну изъ псрвокласспыхъ тапцовщицъ Европы, можію было купить пс ипаче, какъ прннявъ въ то же врсмя на свое попечспіс и первѣйшаго глуица и иевѣжду , какоіі когда лпбо состоялъ въ штатѣ Терпснхоры. Что дѣлать! пѣтъ золота — бсзъ примѣси, иѣтъ розы — безъ шпиовъ.» Много пздсржпвалъ Фридрихъ на публичпыя зданія, которымъ прндавалъ краспвый в п д ъ , созидая ихъ въ строгомъ классичсскомъ стплѣ , по всѣмъ правнламъ греческой соразмѣрностп. К ъ Шарлоттсибургскому дворцу сдѣлана велпколѣпная прпстройка, въ которую онъ помѣстплъ музсй дрсвностей, куплепный пмъ по смсртіі кардпнала Нолиньяка. Вообще для всѣхъ построекъ въ столнцѣ учреждспа пмъ особенпал коммпссія строепііі, составлешіая пзъ талаптлнвыхъ и о п ы т и ы х ъ эодчпхъ. Въ іісй зііамсиитыи ІСнобс.іьсдорФЪ занималъ ііочстнос мѣсто. Фридрпхъ всѣчіі сплами стрсмплсл къ тремъ предметамъ : разпнть духъ трудолюбія въ свосмъ ііародѣ , пооіцріггь разработку ііервоиача.іыіыхъ плп сырыхъ пропзвсдсній Пруссіп, п псдопустить звонкой монетѣ выходить пзъ предѣловъ государства. Зііая, что многіе богатые люди часто ѣздятъ за граипцу для удовольствія , расточаютъ въ чужихъ краяхъ значнтелыіыя суммы дспсгъ, и ііереніімаюгъ у чужсстранцевъ одпп смѣшныя сторопы, опъ запрети.іъ свопмъ поддапнычъ выѣздъ изъ Пруссіи совершсшіц п ирсдоставилъ это право, съ личнаго своего разрѣіііснія, голько торговымъ людлмъ н бо.іьпымъ. (*) Г ) •Прошедшсе. н а с л и і я щ с с в будущгс Пруссіч• — соч. Эрпостн.
Эта бдагоразумоая мѣра удержада мпогвхъ мододыхъ людей на родппѣ и заставила ихъ употребить съ ползою лучіпсе время жизпп — или па с.іужбѣ государствеппоіі и.ш па попришѣ паукъ. а Я иичего не жалѣю, чтобъ прпвлечь отвсюду псрвоклассиыхъ учспыхъ п лучшихъ учптслей въ Пруссію, — говорплъ Фрпдрпхъ , — зачѣмъ жс мопмъ поддаііпымъ пскать образоваиіл впѣ отечества ? — Государству иужны людп, а пе обезълпы.» — Въ 1713 году , по смертп послѣдпяго гра«а ОстФрпслапдскаго, Фридрихъ прпсоедипилъ сго провипцію пъ Пруссіи , иотому что Брандеіібургскііі домъ сіце въ 1614 году получплъ на этп зсмли импораторскую ипвеституру. Малснькая страпа, заботами Фрпдриха, въ два года совершенно иэмѣііила впдъ своіі : промышлепность п торговля, получиошія отъ прпсоедипепія ея къ Пруссіп , болѣс обшпрпыіі кругъ дѣятсльиостп, развидпсь въ иеіі съ псобыкповспноіі быстротою. Заппмаясь пеутомнчо впутрепнпмъ устроііствомъ своего государства, Фридрихъ не упускалъ изъ виду п политнческоіі арены. Съ тоіі мппуты, какъ опъ оставплъ воеппос поприіце, дѣла свропсііскіл прппяли совсѣмъ другоіі оборотъ. Австрія дотолѣ утѣсііснпая, начала торжествовать въ свою очередь, п успѣхп ся оружія былп такъ в а ж п ы , что нево.іыю возбужда.ш безпокойство ирусскаго короля, т ѣ ч ъ болѣе, что въ прежнпхъ союзппкахъ свопхъ онъ теперь увпдѣлъ тайпыхъ враговъ и завпстнпковъ. Беэопасность вновь присоеднснныхъ ичъ земель п псобходиность поддсржать зпачсніс, которос онъ нріобрѣлъ между свропейскпми дсржавамп , заставилп сго спова вмѣшаться въ паутпнпую сѣть тогдашней поліітпкп. Иэбавясь отъ Фрпдрнха , послѣ Бреславльскаго мпра , Австріл обратила все свос вниманіс иа другаго опасиаго врага свосго, герцога Баварскаго или императора Карла V I I , которын между тѣмъ успѣлъ очистпть Баварію отъ вепгровъ н спова завладѣлъ свосй столицсю. Австрійскіл войска сиерва обратплись противъ Французовъ , занимавшпхъ Богемію , п вытѣспплп пхъ оттуда въ Прагу , гдѣ маршалы Брогліо и Бельиль , сдва могли спасти свою армію отъ голодпоіі сиерти , выведя ее въ тсмпую ночь , таіікомъ, пзъ г о р о д а , п оставя въ пемъ только чсловѣкъ 800 с т а р ы х ъ ппвалидовъ, которыс накопсцъ сдалпсь па каипту.іацію и получили дозво.існіе удалптьсл въ Эгеръ. Французскіл войска былн преслѣдусмы до самаго Рейна. Очпстпвъ Богсмію, австрійцы всѣмп силами ударилп па Баварію. Принцъ Карлъ Лотарішгскій разбплъ 9-го мап часть баварской арміи при Симпахѣ, а 8-го іюия овладѣлъ спова Мюпхепомъ. Какъ бы въ отмшспіс за т о , что герцогъ Баварскій обълвплъ себя королечъ въ Прагѣ, МаріяТсреэія приняла прпсягу Мюихепа п вссй Баваріи. Гсоргъ I I , доселѣ руководпмыіі совѣтамп мипнстра Валыюля, оставался спокойнымъ зрптслсмъ всѣхъ событій ; но прп повочъ своемъ мппнстрѣ Картеретѣ , и онъ прпиллъ дѣятсльпое участіе въ войпѣ. Англія вела войну съ испапцамп, Франція пмъ помогала ; за то Георгъ рѣшплся помочь Австріп противъ Французовъ. Для этаго О І І Ъ вошслъ въ союзъ съ ІІіідсрлапдскими штатамп въ пользу прагматпческой санкціп п осенью, 1712 года, выставплъ нротивъ Французовъ армію въ 50,000 человѣкъ. ІІесмотря па иротестаціп Фридриха н нмператора Карла V I I , Гсоргъ новелъ свос воиско въ Фсвралѣ, 1743, чрсзъ ІОлихъ п Кёлыіъ къ Мейиу, разбилъ шестидеснтитысячныіі корпусъ Французовъ прп Дсттпнгснѣ п прсслѣдова.іъ сго за самыіі Реііпъ.
Ф р п д р о х ъ 110 ыогъ демъ з т и х ъ событііі. оставатьсл равнодушнымъ зритс- О т ъ нсго нс с к р ь ы о с ь , что мсжду Австріен, А н г л і е й , Годландіей п Сарднніей з а к л о ч е н ъ въ Вормсѣ союзъ для узналъ т а к ъ ж е , взапмнаго обезііеченія владѣній. что н Саксонія зак.іючнла т р а к т а т ъ Онъ съ Австріею, с ъ тою же цѣлью. Ф р н д р н х ъ попядъ лспо, ч т о иамѣреніе союзннковъ о т п я т ь у нсго Снлсзію. Подозрѣпія его сщс болѣе увс.інчп.інсь, когда опъ узна.іъ с о д е р ж а и і е т р а к т а т а съ Саксопіей, въ которомъ д а ж с ис б ь ы о упомянуто о с т а т ь я х ъ Бреславльскаго м н р а , копін с ъ переппскн Г е о р г а II Т е р е з і я жа.юва.іась, и н когда достадъ Маріи-Терезіп. Марія- ч т о , но случаю Вормскаго союза, сс опять прннуждаютъ къ уступкѣ сардннскому королю ІІіа- ч е п ц ы и части Мпланской обиастн , т а к ъ , к а к ъ прсждо заставили аиглііі- уступпть Фридриху Сп.ісзію. На э т о скій король о т в ѣ ч а л ъ очепь з и а ч и т с л ь н о : сестеръ свонхъ въ Апшпахѣ было согласнть мслкнхъ одип боллись, другіс третыі, накопецъ, не п поппмали трудно предпріятіе : мыслн Фрндрн.ѵа, Съ болынпми уси- ліями удалось Ф р п д р п х у пакопсцъ составнть, 22-го М а я , такъ иазываемую, Франкфуртскую унію, котороіі цѣль б ы - ла «даровать Гсрмапіи с в о б о д у , пмпсратору п р с с т о л ъ , а Квронѣ — миръ.» Къ этому союзу онъ с т а р а л с я склопнть главнаго врага Австрін — Ф р а н ц і ю , ходплпсь ещс въ грапицахъ была въ состояніи и о д д с р ж а т ь По верса.іьскій жспія. кабнпетъ которой войска иа- Г с р м а н і п , п которая одпа унію своими не соглашался Въ слѣдствіс того большая часть каппталамн. па его прсдло- союзпнковъ, бо- ясь издсржекъ, отступплнсь о т ъ «ранкфуртской уніп. псремѣны : к а р д п н а л ъ врсмснп пропзошлп болынія Флёри у м е р ъ ; прн дворѣ пе бы.іо человѣка, к о т о р ы й могъ б ы достоіінымъ образомъ з а н я т ь сго м ѣ с т о ; пачалось царство ж е н щ и п ъ , т . Въ то жс врсмя Франція п пмпсраторъ Кар.іъ V I I сдѣ- Но па такос требовали дсіісгъ. Во Франціп с ъ псдавпяго «Вашс Всдичество , что хорошо б р а т ь , то хорошо возвращать.» п Бейрейтѣ. князеп любпмпцъ Людовнка XV, герцогнни правлепіс Н о м п а д у р ъ , граФппп ложенія; стямъ п про тнворѣчіямъ не было конца. Дворъ наполннлся с ъ гордостью ихъ отвсрг.іа п несообразно- думала то.іько объ устранспіп К а р л а - А л ь б р с х т а п объ пз- любсзнпкамн браиіп въ пмпсраторы своего сунруга. слова п м а д р и г а л ы ; а ходочъ полптнкп управ.іяла прпхоть. Т о г д а императоръ, который въ стѣспсппомъ по.іожсніп жплъ въ Фраикфуртѣ , обратп.ісл къ ф р н д р и х у . Ф р п д р н х ъ с ъ нросьбой о помощп р а д ъ б ы л ъ с.іучаю пачать дѣло д.ія собствснпаго свосго обсзпсчснія. вѣсъ онъ которын б ы могъ наралпзпровать австрійскнхъ объѣхалъ силъ. Гсрманію, По этому , весною подъ прсдлогомъ Умъ употрсблялся иа о с т р ы л Съ такимъ дворомъ трудно было ладнть д ѣ л а . О д н а ж д ы Ф р п д р п х ъ очспь остроумпо д а л ъ это почув- ствовать Французскому посланпику, находнвшемуся въ Б е р лппѣ. Въ т с а т р ѣ даваліі повый балстъ. ІІо пеосторожностн Мысль его была составпть пзъ малспькнхъ германскпхъ владѣній союзъ, п шаркунами. Иитрлгамъ, маркизы лалп австрійскому кабинету весьма ѵ ы г о д п ы я мнрныя предМарія-Терезія Дюбаррп. е. Шатору, 17Ы мапшнпста занавѣсъ прнподня.іи пѣсколько прсждо врс- нсре- мспн : зрптелн увпдѣли мпожество погъ, к о т о р ы я прыгалн года, и дѣ.іалп п н р у э т ы . посѣщспія Король обратплся къ анг.ііискоиу посланннку п сказа.іъ
с.чу ДООО.ІЫЮ громко, таг.ъ, что Француяскііі посолъ ічогъ с.іышать сго с.юва : «Посмотрпте, в о т ъ пастояшая вартипа Фрапцузскаго мппистерства : одпи і ю г и - б с з ъ .го.ювы,» думывать такіс убѣдитслыіыс д о в о д ы , то п пс со.чпѣваюсь въ у с и ѣ х ѣ . » Король ііс ошпбся : Ротспбургъ дѣііствитслыю очепь счастлпво псполпилъ свое посольстпо. 5-го іюнп 1744 года, Ф р а п ц і я , па осповапіп ФрапкФуртскоіі упіи, составпла съ Пруссіеіі оборонитсдыіыіі союзъ протпвъ А в с т р і и , которыіі доджепъ б ы л ъ обезпечить права императора Карда V I I . Ф р а п ц і я обязалась в ы с л а т ь двѣ ар.чіи, одпу па Пижнііідругую па Всрхпін-Рсіінъ, нротивъ Анг.ііп и Голлапдіи, а Ф р и д р п х ъ доджепъ б ы д ъ овладѣть Богсмісіі и защищать се и Силсзію отъ австріііскаго о р у ж і я . Прусскому королю оставалось только обезпсчить со сторопы с ѣ в е р н ы х ъ д е р ж а в ъ . себя Съ Россісй онъ не могъ воіітп въ союзъ протпвъ Австріи и Аіігліи , потому что при н а ш е м ъ д в о р ѣ т о г д а слншкомъ крѣпко д с р ж а . ш сторону апг.пічань, к о т о р ы е пдатиліі намъ з а т о огромныя суммы денсгъ. Посдѣ безп.юдпоіі псреппскп с ъ Фрапцузскпчъ кабппе- т о н ъ , Ф р и д р и х ъ рѣшімсп отправить въ П а р н ж ъ д.ія лич- Съ Марісіі-Терезіеіі Елпсавета Пстровпа находи- лась въ д р у ж с с к и х ъ отиошепіяхъ. Прптомъ первыіі нпстръ ея граФъ Алсксѣіі Петровпчь п ы х ъ псреговоровъ граФа Р о т е н б у р г а , которыіі зпа.іъ х о - помогая пмператрнцѣ въ ся внутренііііхъ рошо положсніе тамошпяго двора и б ь м ъ въ короткихъ хлопотадъ тодько о т о м ъ , с в я з я х ъ с ъ зпачпте.іыіѣііши.чц с ъ сосѣдямп. прсждс находи.іся .іучшс убѣдиться во людь.чи , нотому что самъ Французскоіі с.іужбѣ. Ио, въ способпостяхъ свосго пос.іа , д р и х ъ предварителмю призвадъ граФа в ъ своіі п прпдумывадъ на прсддожспія свосго Фрц- кабипстъ п подвсргъ сго доводыю орпгппадыюму испытанію. дрііхъ нринядъ иа себя родь Фрапцузскаго чтобъ Фрп- мпнпстсрства ііосданнпка возможііыя препятствія и возраженія , пе шадя всѣ дажс са- маго ссбя. Ротенбургъ т а к ъ искуспо споридъ с ъ кородсмъ, т а к ъ довко о т р а ж а д ъ к а ж д ы і і у д а р ъ , что Ф р и д р и х ъ па- конецъ в о с к д и к н у д ъ : фридрпхъ прпдумалъ прсобразованіяхъ, чтобъ сохранить миръ другое ми- Безстужепъ-Рюмипъ, средство Россіи расположить Россію въ свою пользу. Т о т ч а с ъ почти по вступлсніи свосмъ на прсстолъ императрица пзбрала себѣ насдѣдшікомъ сына старшсіі с с с т р ы своси Анны П с т р о в н ы , Ііарда П е т р а Ульриха, владѣтсльнаго году онъ вославпаго доровичемъ. бракъ его герцога Голштппскаго. Въ 1742 б ы л ъ в ы з в а н ъ въ Россію и, по прппятіи вѣронсііовѣдапія, наіімепопанъ ІІетромъ Ф р и д р п х ъ умѣдъ согдасить имнератрнцу съ прппцессою СоФІсй-Августою праОсоиа Ангальтъ- Цсрбскою (*), которая была воспитапа в ъ Пруссіп ц ко- «Если т ы и т а и ъ будешь т а к ъ умно гопорить и при(') В ъ п о с . і і и с т л і п — Екаториііа Волпкая. 34
тороіі родлте.іь служп.іъ Фс.іьд.чаршадомъ въ прусскомъ воііскѣ. Эти отпошенія доставили ему пѣкоторос вліяпіѳ па русскііі кабшістъ. Со Швеціею онъ в с т у п п л ъ . в ъ тѣснѣйшія отпошеиія. Опъ успѣдъ просватать сестру свою Ульрику за паслѣдпика швсдскаго престола. Обручепіе совершсно въ Бер.іппѣ , 1 7 - г о Іюлл 1744 года. Со стороны Швсціп бьыъ отправленъ въ Бср.іннъ граФЪ Тессиііъ съ отборнѣйшимъ шведскпмъ дворянствомъ; мѣсто жеяиха заступа.іъ прусскій припцъ Августъ-Вильгельмъ. Б.іистательнѣйшіс праздпевства с.іѣдовали за этпмъ торжествомъ до самаго дня отъѣзда припцессы. Прощаніе коро.ія съ любимою сестрою было трогателыю : онъ проводилъ ее до кареты п при послѣдпемъ поцѣлуѣ пс могъ удержаться отъ слезъ. Вслѣдствіс этаго брака и шведскій король прпсоедппплся къ ФрапкФуртской уніи , какъ лапдграФъ ГсссспъКассельскій. Таііная цѣль этаго союза было завоевапіс Богеміи въ пользу императора п Пруссіи. Теперь Ф р и дрихъ былъ довольпо силенъ и могъ предупредпть замысльі свопхъ праговъ. ГЛАВА ВОСЕІУІНАДЦАТАЯ. ВТОРАЯ СИЛЕЗСКАЯ ВОИІІА. и о х о д ъ 1744 ГОДА. ИТ ЬІ Р " •ранцузскій восішыи мииистръ д'Аржансонъ прпЛунялъ доволыю удачное срсдЩ Р ^ И И З ^ Н Я & А ' ' с т а о і чтобы одупіепнть нѣско.іько французскія войска, которыя, по псдостатку срсдствъ н не" нолновластііо свонхъ вождсй, претернѣвалп доселѣ жсстокіл пораженін въ Гер- яЫЛЖ^жШШшЮШШ'
напіи. Опт, уговорнлъ сачаго Людовпка XV отправпться к ъ арміи, вступпвшсіі въ ІІндср.іанды. Лпчпос прпсутствіе коро.іл сп.іьио подЕіістповало на со.ідатъ н въ короткос время рядъ поб-Ьдъ достапи.іъ въ рукп Фрапцузовъ Мснэпъ, ІІпсрііъ, Кнокс и Фюрнъ и да.іъ имъ средство проішкнуть в ъ Эльэасъ. ІІо вторая фрапцузскал армія па Верѵиемъ Рсйнѣ, прокотороіі дѣііствовалъ австріііскііі гепералъ Т р а у н ъ , бы.іа ие т а к ъ счастліва. Австріііцы тѣсші.ш се со всѣ.ѵь сторонъ : Траунъ прошікъ въ Э.іьзасъ, а персдовые сго отряды переходп.ш у;ке въ Лотаршігію. ТІІВЪ Фридрпху пе.іьзя бы.ю до.іѣе мѣшкать. Раздѣ.швъ воііско свое, состолвшсс пзъ 100,000 человѣкъ, на трн бо.іьшія К О . Ю І Ш Ы , онъ двппу.іъ пхъ въ Богемію; по предварнтс.іыю пзда.іъ манифсстъ , которымъ увѣщапалъ богемцспъ ие прішпмать ніікакпХъ враждебпыхъ м ѣ р ъ , называн свою армію «императорскими вспомогателыіыми еоіісками.» Одну ко.іопну онъ самъ повс.іъ чрезъ Саксонію, по .іѣвому бсрегу Э.іьбы ; другую ве.іъ иас.іѣднііі прпнцъ Дессаускій Леопо.іьдъ чрсзъ Лаузнцъ ; а третыо двииу.іъ Фс.іьдмарша.гь Шверпнъ пзъ Си.ісзіи , чрезъ Браунау. Два отдѣлыіые корпуса, одшгь подъ пача.іьсгвомъ князя Дсссаускаго , другоіі подъ командой гснера.іа Марвпца, въ тоячС время пріікрывалі грапіщы Брапдсіібургіи ІІ Всрхнсіі СІІ.ІСЗІП. Походъ бы.гь устрсм.іенъ въ Богсмію. Маріл-Терезіл, нри псрвомъ пзвѣстін о Д Н І Ш І С І І І І І прусскаго коро.ія, отозва.іа прішца Лотарішгскаго съ Рейиа, чтобы остаіювпть ирусскую армію. Фрпдрихъ эго прсдвидѣ.іъ. Ш а н ъ сго бы.іъ , чтобы Фраіщузы пос.іѣдовалі по стопамъ австріііцевъ и, тревожа нхъ отступ.існіе, помѣша.іи бы пмъ доііти до Богсчін ; вторая Фрапцузскал армія до.іжна бы.іа вторгпуться въ ВсстФа.іію, чтобъ прикрыть пруссаковъ со сто- ропы Гапповера. Всс бьмо разсчптапо вѣрпо ; прн дѣятельІІОМЪ содѣпствіи союзпиковъ, успѣхъ бы.гь несомпѣшіый. Императоръ Карлъ VII послалъ къ саксопскому королю, въ Дрсзденъ, реквизиторіалыіую грамату, спросп д.ія своихъ вспомогатсльныхъ войскъ свободнаго пропуска чрезъ Саксопію. Августъ III въ это время былъ въ Варшавѣ ; миннстры было воспротивплись. Фридрихъ, не обращая на нііхъ вниманія, повелъ свою армію прямо къ Пирну, гдѣ къ нему примкпулись и магдебургскіе полкп, пришедшіе чрезъ Леппцигъ. Во время всего нохода, совсршеішаго с ь пеимовѣрпой быстротою, паблюдалась въ войскѣ строгая дпсциплипа, за продовольствіе и всѣ потребности арміи платилось жителямъ чистыми дспьгами и притомъ щсдрою рукою. Саксопцы , видя въ прусскихъ воііскахъ свои выгоды, п не думалп мѣшать ихъ походу. Цитепъ съ лейбъ-гусарами составлялъ авапгардъ передъ Фрндриха и очишалъ королю дорогу, Одинъ кавалеріискій полкъ кпяэя Эстергаза встрѣтилъ его на богсмскоіі г р а п п ц ѣ , но былъ опрокииутъ и почтн вссь уничтожсиъ. Во вссй осталыюіі Богеміи пруссаки пе нашли сопротивлеиія и неііріятельскихъ вопскъ. ІІО.ІОППОЮ II т а к ъ , 2-го ссптября, вся прусская армія сосдиніі.іась подъ стѣначи Праги. Австрійскій гсисралъ Батіани, стоЯ В І І І І Й въ Баваріи, поспѣшилъ прпкрыть сто.шцу Богеміи двѣііадцатитысячиычъ корнусомъ. Шесть тысячь чсловѣкъ работа.іп деиь и ночь падъ укрѣп.іепіпми. Фридрихъ ис могъ предприпять о с а д ы , потому что тяжелая артиллерія сго сіце пе поспѣла на мѣсто. Только 10-го сситября всчсромъ пруссакп открыли подступы съ трехъ различпыхъ сторопъ. ІІа слѣдующсс утро Швсрппъ овладѣлъ крѣпостцою Жишки (2ізка) и за ною двумя рсдутами. Коро.іь самъ ііаб.іюда.гь на пригоркв за
дѣііствіями Шверипа. Непріятель, видя миожество Слестя- ' п были о т в е д е н ы , к а к ъ воснно-плѣнные, в ъ Сплезію. 1б-го ш и х ъ мупдировх, навелъ въ ту сторопу орудіе и рядомъ сентября г о р о д ъ былъ з а н я т ъ , п вслѣдъ з а т ѣ м ъ , прусское с ъ королемъ бьілъ убитъ картечыо двоюродпый б р а т ъ его, войско неиедленпо маркграФЪ Брапдснбургскій Фридрнхъ. Города двннулось далѣе. Таборъ, Будвсйсъ одппъ за другпмъ, и Ф р п д р н х ъ гранпцамъ Австріи. Это п Фрауэпбергъ быстро сдались придвпнулся иаправленіе король къ прппялъ по плану, предварнтсльно составлеппому съ Людовпкомъ X V . Но дѣйствія Французовъ совсѣиъ пе согласовалпсь с ъ его прсдположеніями. Оіш пе только нс преслѣдовалп прннца Лотарппгскаго въ Эльзасѣ, но дали ему д а ж с возможность, ввнду соединснныхъ Французско - баварской п гессепской армій, переправнться чрсзъ Рснпъ н безпрепятствеішо достигпуть Богеміи. Сами ж е Фрапцузы, думая только о л н ч н ы х ъ свопхъ в ы г о д а х ъ , сдѣл-алн пападеніе на южныя австрійскія владѣнія. Положеиіе Ф р п д р и х а Припцъ Кар.іъ сдѣлалось весьма Лотарннгскій сосднпп.іся певыгодпымъ. съ генера.іомъ Б а т і а п и , составплъ , т а к и м ъ о б р а з о м ъ , войско въ 9 0 , 0 0 0 ч е л о в ѣ к ъ , з а п я л ъ почти непрпступпый лагерь в ъ Прахппскомъ округѣ п намѣревался въ т ы л у псрсправпться Смерть этаго прннца силыю огорчила Ф р н д р і і х а . За то оиъ уси.ін.іъ дѣйствія своп противъ П р а г н II на слѣдующій ж е дспь пруссаки открыли такой с т р а ш н ы й огопь по крѣпости, что по мпогнхъ м ѣ с т а х ъ повредіілн иія, зажгли водяную мѣльпицу, укрѣпле- разгромпли множество д о - мовъ и прорвалн плотипы па Молдавѣ. Вода до того спала во міюгихъ м ѣ с т а х ъ , что въ бродъ и , такимъ образоиъ, можпо бы.іо псрсптп взять городъ рѣку штурмомъ, прусскихъ чрезъ М у л ь д у , отрѣзать о т ъ П р а г и и лпшііть всѣхъ средствъ ихъ къ войскъ совершенно продовольство- вапію арміи. Появленіе спльнаго вспомогатсльпаго в о й с к а , породило въ Фапатичсской Богеміи народную войпу, которую австрійское правнте.іьство ешс болѣе р а з ж п г а л о свонми прокла- маціямн. Дворянство, духовенство и н а р о д ъ одппаково пепавидѣлп пруссаковъ, и смотрѣлп на нихъ, к а к ъ на еретпковъ. ІІобуждаеиые релпгіознымъ Фанатисмомъ, подстрекаемыс поточу что съ этой стороны онъ пе имѣлъ совсѣмъ укрѣ- представителями ц е р к в п , богемцы почиталн каждое сред- пленііі. ство къ истребленію в р а г о в ъ , позволительнымъ. Коиспдапты П р а г п , Оги.іьвп п граФЪ Г а р ш ъ , впдя пе- возможпость противпться , сда.інсь со всѣмъ гаринзопомъ войска были лишены всѣхъ средствъ къ Прусскія пропитанію : крестьянс ж г л н п зарывалп въ землю хлѣбъ, бросалп своп
яш-іпіца п скрывалпсь въ .іѣса. Того пзъ ппхъ , кто рѣшплся бы подать малѣіішуіо помошь прусскпиъ солдатамъ, оишда.іа вѣрная п мучптелыіая смсрть отъ своихъ. Ма.іыл прусскіл п а р т і и , которыя . пускались па Фуражпровку, попадались въ засады п былп истрсбляемы безъ ми.іосердія. Ропотъ подпялся въ изпурсппомъ воііскѣ ; мпогіе солдаты разбѣжалпсь, другіе громко пзъявлялп свос нсудово.іьстіс. При такихъ обстолтсльствахъ пельзл бы.іо п думать защишать П р а г у , и сщс мспѣе иттп въ самую Австрію. Бромѣ того, непріятель такъ мастсрскп окружилъ Фридрнха, что псрерѣзалъ сму рѣшителыіо всѣ пути къ сношсііію съ другпмп еоюзппкамп. Цѣлый мѣсяцъ король пе получалъ пикакихъ извѣстій и не зпа.іъ, что происходило впѣ сго лагсря. Къ рѣшитсльпой бптвѣ опъ ппкакъ пе могъ прииудпть пспрілтеля , пс смотря па т о , что австрійскал армія была вдвое спльпѣс прусскоп. Всѣ его усплія окаичпвалнсь только мапсврамн мсжду рѣками Сассавою н Эльбою, прн чемъ генералъ Т р а у н ъ , комапдовавшій австрійцама, вссгда умѣ.іъ выбирать такую выгодную позпцію, что Фрпдриху нсвозможно было сго аттаковать. Послѣ долгихъ совѣщаній съ свопмп генера.іамп, Фрндрнхъ рѣшплся паконецъ ретпроватьсл. 9-го ноября прусскія в о й с к а , преслѣдуемые австрійскоп лсгкоіі коннпцеп, съ большой потерсю, псреправплись чрезъ Э.іьбу , прп Коллпнѣ и Куттенбергѣ. Фрпдрпхъ прииялъ мѣры удержаться на правомъ берегу Эльбы, намѣреваясь при Коллнпѣ пступпть въ рѣшптельпый бой съ пспріятелсмъ. А чтобы сохраппть сообщеніе Праги съ Сп.іезісю, онъ занллъ Ко.ілппъ п Пардуб и ц ъ , (оба па той сторонѣ рѣкн) силыіыии гарішзопамп. Припцъ Лотарппгскііі, пршіуднвъ изііурешіыс голодомъ прусскіс гарннзоны, къ сдачѣ городовъ Табора, Будвсііса п Фраузнберга, послѣдовалъ по стопамъ Фрпдрпха. Доіідя до Эльбы, опъ почпталъ походъ окопчсппычъ, п пс жслая дать Фридриху с р а ж е н і я , запялъ блпзъ Брелоха укрѣплснный лагсрь. Но вѣпскій кабннстъ прислалъ сму прсдпнсапіс пепрсмѣпно продолжать воііну , персбраться чрсзъ Эльбу, перерѣзать сообщспіе пруссаковъ съ Прагою н , такпмъ образолъ, очнстить отъ ішхъ Богсмію соосршспно. ІІспо.іпепіе этаго предппсаніл Прппцъ Лотарппгскій поручилъ Трауну. Траунъ слѣдовалъ совершсино тактпкѣ Фабіл Купптатора. Не доспуская прусскаго короля до рѣшптслыіаго дѣ.іа, опъ пропзводилъ Фальшпвые мапевры п распускалъ слух п , что главпая цѣль австріпцевъ овладѣть Коллпномъ п Прагою. Этой хнтростыо опъ отвлекъ впнманіс Фрпдриха отъ Эльбы и заставплъ его обратнть г.іавпыл снлы па два п у п к т а , гдѣ надо бы.іо ждать аттаки австрійцевъ. Весь берегъ Эльбы бы.іъ устав.іепъ прусскнмп ведетамп п такъ хорошо защпшспъ, что дажс псльзя было подозрѣвать покушепія къ нереправѣ со сторопы австрійцевъ. Не смотря на то, вся прозорлнвость Фридрпха ие помогла. З а дспь до пачатіл посппыхъ опсрацій Траупъ, въ сунсркп, съ пслпчайшей осторожностію, перспрапп.іъ вп.іапь чрезъ Эльбу человѣнъ трндцагь улапъ п гусаръ. Они счастлпво достпглп берега , не былп замѣчепы прусской патрулью, п скрылись въ прпбрсжиомъ лѣсочкѣ. Оттуда оіш нападалп на всѣхъ оФііцеровъ , которыс бы.ш отправлясмы королемъ с ъ прпказапіямп кь Цнтеііу , обсрегавшсму берсгъ. Въ почь, на 19-е полбря, когда все вішманіе Фрпдрпха а.ч
бьмо обращсио на Ко.і.шнъ, гдѣ онъ съ разсвѣто.мъ ожнда.іъ иепріятс.іьскаго нападенія, австрііісвая и саксопскал арміи тпхо приблпзп.іпсь къ Эльбѣ , противъ мѣстечка Теіінпцъ. ІІочь бы.іа доволыір темпая ; осторояііюсть австріііцсвъ доходи.іа до того, что почтп ис бы.ю с.іышно стука оружія ; кошіпца спѣшіыась п вела .юшадеіі въ поводьяхъ; ніопсры дѣпствовалп мо.іча, какъ мертвыс. Между тѣмъ, вда.ш, по паправ.іспію къ Коллину, ме.іька.іи бивуачпыс огпп, с.іышалпсь пѣспп солдатъ. Прусскіс ведеты тогда то.іько увпдѣ.іп нспріятелл, когда подвсдены были послѣдніе понтопы къ пхъ берегу. Опи ударили трсвогу, по поздно. Цптенъ п капптанъ Ведслль бросплись къ мѣсту опаспостн, нервыіі с ъ тремя эскадронамп гусаръ, второіі съ одпимъ баталіопомъ пѣхоты. Тотчасъ жс былъ отправ.іспъ ОФицсръ съ нзвѣстіемъ къ королю н съ просьбою о помощп. ІСогда опп прпбылп къ Эльбѣ, мостъ бы.іъ уже павсдеігь п всѣ возвышепія берсга з а п я т ы непріятс.іьскоіі артпллсрісіі и пѣхотою. К а р течпыіі градъ встрѣтн.іъ пруссаковъ, цѣлыс р я д ы ихъ .іеглп па м ѣ с т ѣ , ио ппчто не иогло устраіппть отважпыхъ вождеіі. Два раза опи оттѣсаяли австріііцсвъ , но всс нанрасно ; подкрѣп.іясмые повымп псреходящпмп по.ік а м п , австріііцы опять ов.іадѣвалн своеіі познціей. Батальопъ Всделля , ос.іабѣвшій отъ значнтелыіой потерн, былъ накоііецъ отстранснъ ; новыя сплы австрійцсвъ рпну.іпсь па берегъ ; по Цнтенъ ударплъ па пихъ съ такоіі быстротой п нспстовствомъ , что опрокннулъ пхъ совершеішо, часть затопталъ въ р ѣ к у , часть нотѣсни.іъ на мостъ. Это заставило австріііцсвъ уснлить огонь пзъ орудій ІІ выдвіінуть повые полкн. Между тѣмъ Т р а у н ъ отда.іъ прнказъ наводнть ноптоны въ разпыхъ нѣстахъ и прііказаніе сго нснолнялось съ пенмовѣрной быстротоіі, подъ выстрѣламп пруссаковъ. ІСъ коро.ію бы.іи отнрав.іеиы новые гоицы : надсжда на помощь подкрѣилпла дерушпхся. ІІо помошь ІІС явля.іась. Ппть часовъ отстапвалп Цитснъ п Всдсл.іь свой п о с т ъ , и накопецъ, потратпвъ весь п о р о х ъ , нотерявъ двѣ трети людсіі и впдя нсвозможность до.іѣе удержпвать ііспріятс.іл, онн рѣшиліісь ударнть отбой. Ретнрада ихъ была совершепа такъ быстро іі съ такимъ пскусствомъ, что австрійцы ію успѣ.іп даже захватпть рапеныхъ. Фрпдрпхъ узпалъ обо вссмъ случпвшсмся, когда въ лагерь прискака.іп Цитепъ п Всдсл.іь. Онъ слыша.іъ псрестрѣлку, по по.іага.іъ, что это первыіі прпступъ австрінцсвъ къ Ко.ілппу. Отнравлснные къ нему за помошыо О Ф І І ц е р ы , пс Д О С Т І І Г Л І І до лагеря : оші быліі захвачспы у.іаііамн, которыс скрыва.шсь въ лѣсу. Такпмъ образомъ ав-
стрійскос войско спокойпо псрсбра.юсь за Эльбу. Саиъ приііцъ Лотарпигскій бьыъ нзумлснъ безпримѣрпой х р а бростыо Веде.мя н Цитепа , которые съ горстыо пруссаковъ такъ долго нреграждали ему нуть. * Да > сказалъ ОІІЪ, обращаясь къ своему штабу, какъ счаст.іпва бьма бы М а р і я - Т е р е з і я , сс.іибъ имѣла въ войскахъ своихъ тавихъ г е р о е в ъ , какъ эти два ОФІІцера !» Фридрихъ, узпавъ всѣ подробности дѣ.іа , обня.іъ Веде.і.ія и .пазвалъ его я прусскимъ Аюпидомъ. » Персходъ Кар.іа Лотарппгскаго чрезъ Э.іьбу рѣшп.іъ судьбу комиапіп. Всѣ пдаііы Фрпдриха быди окопчатедыю разстроепы. Онъ рѣшндся оставпть иеиріятсдю Прагу п вывесть войска свои въ Спдезію, гдѣ могь размѣстнть ихъ па падежныя зимпія квартиры. Это памѣрепіс быдо нсмеддсііио іірпвсдспо въ псподнеиіе. Въ трехъ кодоннахъ нрусскал ар.чія двнну.іась въ обратныіі походъ. Адъютаптъ Ф р п д р п х а , отправлепиый въ Прагу с ъ прнказапіемъ, чтобы стоящіе тамъ полки слѣдовади за гдавной арміей, счастлнво прокралсп сквозыіепріятсльскія войска н достпгъ свосго иазначеиія. Гепсралъ Эйнзидсдь, комапдовавшій гарпизономъ Прагп, оставплъ городъ 26-го ноября; но оігь не іісполішдъ приказанія королл, который предппсалъ сму, до выхода изъ Праги, разрушнть главпыя укрѣпденія города, забнть крѣпостныя орудія, сжечь даФ С Т Ы II всс оружіс нзъ арсснада потопить въ рѣкѣ. Во нремя рстнрады онъ свсрхъ т о г о , но пеосмотрителыіостн подвсргалъ своіі корнусъ нсодпократно явной гибеди н дажс понесъ значнтелыіый уронъ. Фрпдрпхъ з а то отставнлъ его отъ сдужбы; самъ князь Леопольдъ Дсс- саускій, который сперва покровительствовалъ гспсралу, обпшшдъ сго нругомъ. Фсльдмаршалъ Шверппъ , который во всечъ соперішчалъ съ кплзе.чъ Дессаускпмъ, прннялъ на себл заіцпту Эйпзидс.ія , старадся оправдать сго поступкп обстолтедьствамн и довслъ кородя до т о г о , что онъ на нсго нрогнѣвался. Самолюбіе Шверипа быдо сіідыю оскорбдено : онъ подадъ въ отставку и былъ уволепъ. И-го Декабря прусскос вопско вступидо въ Снлсзію; 6-го Фрндрихъ распрошался съ своимн соддатамн , которыхъ псчалыіую участь братскп дѣлпдъ во всю песчастпую ко.чпанію, и возвратндся въ Берлшіъ. Во второй части «Псторіи своего врсмсііп» Фрпдрнхъ онпсалъ эту войиу, и нодвергъ свон ошіібки строгой критикѣ. Вотъ что опъ говорнтъ между нрочнмъ : «Всѣ выгоды этой комианіи были па сторонѣ Австріи. Гсиералъ Траунъ пгралъ въ псп ро.іь Серторія , а нрусской кородь — Номпся. Дѣйствія Трауна должпы сдужпть образцомъ длл каждаго полководца, которыіі любнтъ восішое пскусство. Хорошііі воснача.іыіпкъ облзапъ подражать ему, ссдп тодько имѣетъ нсобходимыя на то способностн. Король самъ созпалсл, что этотъ походъ былъ для пего военной шво.юю, а Траунъ — учитслемъ. Ве.шкая прусская а р м і я , которая хотѣла ноглотить Богемію и овладѣть Австріею, ііспытала участь т а к ъ пазываемой «иепобѣдимой армады» Фіі.шппа I I . «Но счастіс пнѣетъ ддя нредводптсдей часто гораздо псчалыігйшіл послѣдстпія, чѣмъ псудачн : первое дѣластъ нхъ самоиадѣяннычп , пос.іѣдніл — учатъ І І Х Ъ осторожпости ІІ скршшостіі.»
238 которы.т иаслаждалась эта страпа подв австріііскимь правительствомъ» въ настоящемъ свѣтѣ. Несмотря иа трудныс псрсходы и ненастпую иогоду, пруссаки аттаковалп австрійцсвъ въ разпыхъ пунктахъ, причинили имъ болынои вредъ, и паконецъ вытѣсппли ихъ совсѣмъ изъ Силезіи. 21-го Февраля 1745 года въ Бсрлинѣ пѣли уже благодарствсвиый молсбенъ за освобождеиіе Силезін отъ непріятелей. Войска вступили въ зимнія кварт п р ы , ио въ продолжсніс вссіі зимовки были тревожимы набѣгами папдуровъ и вепгерцовъ. Едва Фрпдрихъ оставилъ свос воііско, какъ мпогочис.іепиыя отряды австріііасоъ и вепгровъ, несмотря па зимнее время, вторгдись въ Сидезію п въ граоство Г.іацкое. Прусскіс корпуса запер іпсь въ уі.рЬп.іепныхъ мѣстахъ. Въ тоже врсмя австріііское правитс.іьство издадо въ Спдсзіи мапиФестъ, въ которомъ Марія-Тсрсзія объявляда, что «Бреславльскііі трактатъ былъ у нея псторгнутъ паспльствеипо, что она разрГ.шастъ сіілсзцевъ отъ нрисягп на иѣрность прусскому королю н проситъ всиомнпть счастіе, которымъ Силсзіл паслаждалась иодъ австрійскимъ владычество.чъ.» Фридрихъ быстро прння.іъ мѣры противодѣііствовать австріііцачъ. Онъ поручнлъ пачальство падъ силезскпми воіісками Леопольду Дессаускому ; а протнвъ мани• е с т а Марін-Тсрезіи пзда.іъ прок.іамацію, въ котороіі успокоивалъ жнтслсй Силсзіи н показывалъ имъ «счастіе Въ Берлинѣ коро.ія ожпдало счастливое семейное с о бытіс. Бракъ Фрпдрпха былъ бсзплодпый. Отправляясь во второй сплезскій иоходъ, онъ провозгласилъ брата своего Августа - Вильгсльма наслѣднимь пртцемь, Теперь у принца родился первын сынъ ( * ) ; это очень обрадовало Фрпдрпха, потому что рождспіемъ м.іадепца обезпечивалось престолонаслѣдіс царствующаго дома. Чтобъ покавать, какъ высоко опъ цѣнитъ такое счастіе, коро.іь на другон ж е дсиь собствеиноручпо иадѣлъ иа младсица орденъ чернаго орла. Между тѣмъ па полптичсскомъ горизонтѣ собирались на Фридриха повыя тучн. Въ пачалѣ 1745 года Австрія заключила въ Варшавѣ вторичнып союзъ съ Аигліей, Голландіей и Саксоніей. Августъ III обязался выставнть эначптельпос вопско за огромпыя суммы денегъ, которыя должна была выплатпть Апглія. З а то Саксоніи обѣщана инвеститура на нѣкоторыя ировиіщіп Пруссіи, а Австріп возвращеніе Силезін и гра«ства Глацкаго. С/ Впосдѣлстпііі король <1>|шдрихъ Впдьгедьнь II.
Къ болыпеиу несчастію Фрпдрпха, 20-го яппаря уиеръ импсраторъ Карлъ VII. Сыпъ его Максъ, за воавраіцепіс еиу отчпны, сог.іасился зак.іючпть ічпръ съ Австріей п отказался совсршспно отъ всѣхъ прптлзаиій па паслѣдіе Кар.іа VI и на императорскую корону. Марія-Терсзія торжествовала : ппчто нс мѣшало тспсрь пзбрапію супруга ея въ импсраторы, потому-что всѣ претоіідепты самп отказалпсь отъ своихъ правъ. Д.ія совсршеішаго спокопствіл, сй оставалось только возвратить Сплезію : опа рѣшп.іась достигнуть этой цѣлп во что б ы то пп стало. Такпмъ образомъ Фрапкфуртская унія разстроплась сама собою. Фридрпху оставалась одна падежда на Фраицію, по всѣ его убѣждепія пс могли склоппть Людовика XV къ продолженію войпы въ Гермапіп. Со смертп Карла VII, оиъ почиталъ дѣло свое конченпымъ п обратплъ всѣ силы протпвъ Флапдріп, гдѣ войска его вскорѣ одержалп зпамепитую побѣду при Фоптспуа. Фрпдрпхъ увидѣлъ, что прп такнхъ обстоятсльствахъ, онъ можстъ полагатьсп только па самаго ссбл. ІІадлежало увелнчнть силы Пруссіи п па этотъ предчетъ оііъ не пошадн.іъ пн государственпой казпы , пп д а ж е собствепнаго достояпія. Изъ казпачсйсгва бы.ю вынуто шссть мплліоповъ талеровъ, со всего государства сдѣлаиъ иозсмслыіый поборъ въ полтора мплліона ; н прптомъ всѣ серебряпыя утварп, украшавшія дворсцъ, каиделабры, столы, ліостры, камппы и даже ссрсбряиые духовые ипструменты, заведеппые Фрпдрихомъ-Впльгемомъ I , былп обращспы въ депьгп. Каждую ночь двѣиадцать гайдуковъ перепосили всіци иа лодкп и отправ.іялп ихъ па мопетный дворъ. Все дѣлалось тпхо и скрытпо, чтобъ не возбудить въ народѣ безпокойства п опасепіп такпмъ явпымъ прпзнакомъ государствеппой нужды. Но эти распоряжепія да.іп королю воз- можность увслпчпть войско врсмя всѣмъ необходимымъ. Ц обезпсчпть его па до.ігос Окончивъ военпыя приготовлсііія, Фридрихъ 15-го марта отправился опять къ армін.
2 4 3 Ф р и д р и х ъ с ъ удово.іьствіемъ узпалъ, что опасныіі сго соперникъ Т р а у і і ъ отозваиъ к ъ италіііской арміи п что мѣсто его въ непріятельскомъ воііскѣ застуиили другіе вож д и , к о т о р ы е всѣ вмѣстѣ нс имѣли сотоіі доли его д а р о ваніп. Чтобъ сбить съ толку прусскаго коро.ін и с к р ы т ь о т ъ пего настояіцую точку пѣсколько л е г к и х ъ нгуіадсііія , отрядовъ , австрінцы которые отправи.ш разсыпались по всей Верхней Силезіи. З а в я з а л а с ь малая войпа. Б е з п р е р ы вныя стычки с ъ вепграмп и папдурамн с.іужи.ш то.іько упражпеніемъ для нрусскои кава.іеріи , но и и к а к ъ не мо- глп отвлечь вппманія Ф р и д р п х а о т ъ дѣйствій главной непріятельской арміи. ГЛАВА Виитерфельдъ б ь м ъ гсроемъ э т п х ъ мс.ікихъ сраженій : ЛЕВЯТНАДЦАТАЯ. почти к а ж д ы й депь о п ъ о д е р ж и в а л ъ побѣду надъ отдѣльпымп австрійскими П О Х О Д Ъ 1 7 4 В отрядамп, бралъ чинъ. Фрпдрііхъ б.іизъ сосрсдоточи.іъ Брандеіібургскій занл.гь а Кар.гь, крѣпости Фрпдрихъ ста.іъ палѣренъ геміи. горъ съ дсвлти-тысячпымъ Егсрпдорфъ у сплы его, маркграФъ отрядомъ, п Т р о п н а у . ІІо соображеармія Швеіідішца, до.іжпа была Глаца и.ш явить- Егерпдор- дѣііствовать гораздо осторожнѣс. Опъ Фа, стало быть, въ этоіі позпціи онъ могъ ес встрѣтить лпцомъ к ъ лицу. Главпую квартиру свою опъ помѣстилъ въ хотѣлъ самъ отыскпвать в ы ж д а т ь пападснія австріпцсвъ прпготовленіл.чъ онъ пзъ-за своп братъ нс бптвы, к а к ъ въ предыдуіцую компанію, а рѣІПП.ІСЯ ся г.іавпыя двоюродиыіі піямъ Ф р и д р и х а , австрійская нссчастіо, солдатъ, З а эти дѣйствія онъ получімъ генера.іъ-маіорскій Фрапкепштейпа, спытавъ въ плѣнъ отпималъ обозы и пороховые з а п а с ы . ГОДА. непріяте.ія вторгпуться можпо бы.ю въ Сімезію на Сімезію. По з а к л о ч и т ь , что со стороны Бо- монастырѣ К а м с и ц ѣ , гдѣ бы.іъ спассиъ аббато.чъ Стуше п гдѣ нѣкогда падппсь такъ счастлпво на бронзовоіі доскѣ н картпна до нынѣ повѣствуютъ объ этомъ у д н в и те.іыюмь событііі.
215 нлнесть сму рѣшитсльиый ударъ. ІІо къ сопершепію плаиа короля не было никакой впдимой возможности. Всякоо сообщеиіс съ маркграфомъ было переграждено, австріііцы заня.ш всѣ дороги и стерсгли ихъ неусыпио. ІІе то.іько курьеръ, даже переодѣтыіі шніоиъ не проскользпу.іъ бы сквозь ііснроницасмую сѣть, которою опи окружили Фридрпха. йісжду-тѣмъ мсдлить бы.іо певозможно. Фридрпхъ рѣнш.іся на жестокую, но почти необходимую мѣру. О І І Ъ норучп.гь Цитену пробиться с ь гусарами сквозь нспріятельскія лішін и, во что бы то іш ста.іо, доставить къ маркграфу прііказаіііе, чтобъ онъ иемедлешю двішулся къ Франкснштсйііу. Но іюзпція Фридрпха илѣла соон ііспыгоды : оть ЕгерндорФа до Иеіісе остапался зііачптелыіый промел.-ут о к ъ , не занятый воііскамп. Австріііцы поснользовалпсі. этой оплоііпюстію, проні.ін туда съ двадцатитысячнымъ корпусомь, отрѣзали тѣмъ ландграФа отъ главной арміп, и старалпсь оттѣсшіть короля въ Верхпіою Си.ісзію, чтобы, такимъ образомъ, очнстнть своой армін шнрокую н снокоііную дорогу. Съ сердсчпоіі горестью прннялъ Цитенъ приказъ короля, ію поклялся исно.іішть сго непремѣшіо. С.іезы брызнулн изъ глазъ сго, когда ОІІЪ троиулся с ь мѣста: оиъ зналъ, что ведетъ храбрыіі полкъ свой па вѣрную смсрть, и внутреино далъ ссбѣ слово быть псрвоіі жертвоіі роповой экснсдпціи, ие жс.іая впдѣть его погибслн. Каждо.чу солдату по одиночкѣ было передаію ііредіінсаіііс коро.ія, чтобы хоть однпъ нзъ ннхъ, сслн уцѣлѣетъ, могъ доставить сго по пазначснію. Мииута, въ которую этотъ превосходныіі полкъ отдѣлплсл отъ своихъ товарпшсй, чтобъ иикогда бо.іѣе не возвраіцаться къ ннмъ, бы.іа торжествепна н умилите.іыіа. ІІесчотря па то, каждый солдатъ бодро шслъ въ открытую моги.іу, въ тпердочъ убѣждсніи, что умпраетъ на ію.іьзу отчизпы и во слапу свосго королл : т а к ъ вс.шко бы.іо патріотичсскос увлечсніе, которымъ Фридрнхъ умѣ.іъ одушевить свое воиско. Фрндрихъ ву Си.іезію до бы соедпннть потомъ всѣміі Ловко прндумапііая хитрость н страппын случай помогли Цптспу счастливо нсполпить поручсніе короля н снасти свой но.ікъ. Близъ От.чахау оиъ псреііравіілся чрсзъ Исйсу и ночыо, по разнымъ троішнкамъ и просслочпымъ дорогамъ, проппкъ пхъ замысс.іъ, отда.гь п.чъ на жертсамаго Козсля и дума.іъ только о точъ, какъ кориусъ маригрлФП сь г.іавнои армісй, чтобы спламн нагряпуть па врага н сь порпаго раза
пробра.іся до Нсііштата, г д ѣ , совсршенно отдѣльпо оть прусскоіі ариіп, стоялъ нсбольшой отрядъ въ гарпизопѣ. Не доходя до крѣпости, онъ узпадъ, что въ эту самую почь зпачигелыіый австріпскій отрядъ пытадся взпть городъ, но бсзусиѣшно. Цитенъ остаповпль свой полкъ и велѣлъ солдата.чъ падѣть новую обмупдировку, которая имъ то.іько что была выдаиа иередъ походомъ. Она состояла пзъ сннихъ мсптиковъ п медвѣжьихъ шаиокъ, вмѣсто преікішхъ красныхъ долмаиовъ и плисовыхъ киверовъ. Форму эту австрійцы еше никогда не видали на іірусскихъ войскахъ и свсрхъ того она очень подходила къ одному нзъ пхъ собственныхъ гусарскихъ полковъ. Когда съ разсвѣтомъ австрійскій отрядъ двумя колоннами двинулся назадъ къ своему лагерю, Цитснъ съ нолкомъ свонмъ прнмкнулся къ арріергарду. Нѣсколько венгровъ, которые с.іужили у него въ полку, пош.ш впередъ, балагурили и запимали австрійскихъ солдатъ росказнями, чтобъ отвлечь ихъ вішманіе. Такимъ образомъ Цитенъ продолжалъ свой маршъ нодъ непріятельскимъ прикрытіемъ съ шести часовъ у т р а до четырсхъ по нолудпн. Въ нродолжепіе этаго времени пхъ обоі нали два драгупскіс полка, но ипкто н пс подозрѣвалъ поддѣльныхъ австрійцсвъ. ІІаконецъ, достнгнувъ до Леобшюца, австрійскій отрядъ иовороти.іъ вправо къ своему лагсрю, который находился ввиду, пе болѣс как-ь въ четвергь милѣ, а Цптеиь гнкнулъ своимъ удальцамъ и какъ стрѣла нустился влѣво. Тутъ то.іько австрійцы увидѣліі обмапъ. ІІока оии пришли въ себя и рѣшили, что начать, Цитенъ ускака.іъ ужс далеко ; за нимъ пустплнсь въ погопю, но онъ отбился. ІІочыо прорвался ОІІЪ чрезъ нѣсколько кордоновъ, и ко вссобшсму изумлснію, иа слѣдующее утро яви.іся къ маркграФу съ предпнсанісмъ коро.ія. Гораздо бо.іыпс труда представ.іялъ походъ иаркграФа ІСарла. ІІа каждомъ шагу встрѣчалъ опъ пепріятсльскіс отряды, которые преграждали сму дорогу. Съ каждымъ изъ нихъ дрался онъ по одипочкѣ, п накопецъ побѣдитслемъ привелъ свой корпусъ въ королевскій лагсрь. Австрійскія и саксопскія войска сосдипилпсь у Т р а у тснау и оттуда двинулпсь къ силезской грапицѣ. Фрпдрихъ отступилъ къ ІНвейдііпцу п занялъ очень выгодпую позицію. Чтобъ ободрить нспріятеля, онъ распустилъ слухъ, что хочетъ двниутьсп къ Брсслап.ію, приказалъ почнішвать дороги, ведущія в ъ этому городу, п даже спялъ свон аванпосты, разставленные въ горахъ. Видл такіл распоряжепія, пепріятель подда.іся въ обмапъ п пачалъ дѣпствовать смѣлѣе. Австрійско-саксопская армія паконсцъ выступила изъ за горъ. На широкой равпинѣ, прп ГогенФрндбергѣ, она расположилась на дневку. Здѣсь, главпые вожди составпли воеппый совѣтъ, какъ удобнѣе н легчс овладѣть Силезіей. На слѣдующсе утро былъ пазиачевъ далыіѣйшій походъ. Прусскія войска бьілп совершенно скрыты прпгоркамн и кустарннкамн. Въ ІІОЧЬ, па 4-е іюля, Фридрпхъ приказалъ арміи с ъ возможпоп тншипою и осторожностыо къ Штригау н расположн.іъ ее такъ, что могъ пспріятсля со всѣхъ сторонъ. Къ разсвѣту стоялп ужс въ босвомъ порядкѣ. всей своей собраться аттаковать полкп его Едва поднялось со.шцс, какъ саксопская армія ста.іа спускаться с ъ г о р ъ , чтобы занлть Ш т р п г а у . Пруссакп поздоровались съ нею картечью. Неожиданпал встрѣча сиутнла саксопцевъ. Въ тотъ ж е мнгъ правос крыло прусской арміи, подъ пачальствомъ гсисра.іа Де-Мулена, бросплось въ аттаку съ такпмъ нснстопствомъ, что саксонцы пе устояли, смѣша.шсь и въ бсзпорядкѣ обратились въ бѣгство, прежде, чѣмъ австрійцы моглц узпать въ чемъ дѣло.
249 ІІрпнцъ Лотарннгскііі, гдапнокомап/іуюіціп сосдинснііы.ии воіісками, сдышадъ персстрѣ.іку, но полагалъ, что это дѣііствіе перваго приступа на Штрнгау. Оиъ узнаиъ истшіу тогда то.іько, какъ нѣсколько саксонскпхъ по.іковъ съ отчаяніемъ бросплись къ исмѵ па встрѣчу п объявплп, что почти вся армія дегда па Штрпгаускнхъ по.іяхъ. Тогда «с.іьдмарша.іъ быстро изготовидся къ бою н немед.ісішо пове.іъ австріііцсвъ въ долину. Но и они были встрѣчспы пруссакамп съ тѣмъ же гсроііствомъ и неустрашнмостью. Прусскія колоппы двнга.шсь впередъ съ ііеобузданноіі быстротою и опрокидыва.ш всс, что попадалось имъ па пути. Одинъ полкъ о т .шчался персдъ другпмъ храбростью : всп бптва была для пихъ какъ будто состязаніемъ о первепствѣ. Въ ііѣсколько часовъ бнтва была рѣшена и около полудпя пруссакп праздповалп уже побѣду. Особешю отличился Баііреіітскііі драгуііскііі по.ікъ : оиъ, подъ пача.іьствомъ гспсрала Геслера, разбп.гь п обратплъ въ бѣгство двадцать пспріятсльскпхъ баталіопопъ, захватилъ въ . плѣиъ 2500 человѣкъ, п отпялъ 66 зпамепъ и пять орудііі. З а это король наградилъ храбрыіі полкъ особсппыми знакамн отлпчія — п собствснноручио иавяза.іъ крестъ достоипетва па его зпамя. Гспсра.іъ Геслсръ получилъ граФСкое достопнство. Нсобыіііювсішос одушсвлепіс прусскоіі ар.чін пронсходило оттого, что самъ Фрпдрпхъ подавалъ сіі примѣръ величаіішаго самоотвержепія и личноіі исустрашимости. Австріііцы устроп.іп баттарсю изъ сорока орудііі, которая громпла и разсѣкала прусскіс по.ікп по нсѣмъ паправлсніямъ. Фрпдрихъ взялъ три баталіопа отборпыхъ людеіі и самъ повелъ пхъ противъ огнсдышащаго жср.іа. Люди валн.шсь около нсго, к а к ъ с н о п ы , по онъ, впсреди всѣхъ, иа конѣ, 37
ободріі.іъ со.ідлтъ п съ трсмя стамп пятидссіггыо солдатамп достпгъ до баттарсп. 'Гутъ ос.гЬ.іъ оиъ имъ ударпть въ пітыіш п псрвыіі вспочіі.іъ па ва.іъ. того множества орудііі только 2 0 0 0 челооѣкъ. н зиамспъ. Пруссаки потерялп Передъ самымъ пачаломъ дѣла къ Фрпдрііху прибы.гь кавалеръ Дс-.іа-Туръ, посломъ о т ъ Людовнка XV, съ нзвѣстісмъ о побѣдѣ при Фоіітснуа. О І І Ъ просилъ королп о дозволепіп пробыть въ его главпоп квартнрѣ п посмотрѣть на В О С І І І І Ы Я дѣііствія. «Вы вѣрпо хотпте узпать за кѣмъ останется Сплсзія?» спросплъ его Фрпдрпхъ. — Н ѣ т ъ , отвѣчалъ Дс-ла-Туръ, я хочу то.іько быть свидѣтелемъ, какъ Ваше Вс.шчсстпо караетс свопхъ враговъ п зашищаете права подданныхъ. По окопчапіп дѣла Фрндрпхъ пзготовплъ сму отвѣтъ Людовпку XV. О І І Ъ былъ коротокъ : аЯ расплатплся прп Фрндбергѣ по вскселю, которыіі Вы на мепя выставилп при Фоптенуа.» Это сардонпческое замѣчаніе пс могло понрапптьсл фрапдузскому коро.ію, впрочемъ онъ самъ подалъ къ тому поводъ. До иачала компаніп Фрпдрихъ уііотреби.іъ всѣ м ѣ р ы , чтобы заставпть Людовііка подѣііствовать рѣшптелыю протпвъ Австріп. Людовпкъ отвѣчалъ, что онъ и т а к ъ пс шутптъ съ аостріііцами п въ доказательство прпводилъ свои побѣды. Біггва э т а , ьоторая иа.іывастся Гогсім-рндбсргскон» н.ш Штрпгаускою, дорого стоп.іа апстріііцаль. Оіш .шшіі.шсь 4000 чс.ювіікъ убптымп н 7000 плѣнпымп, п кромѣ Фридрпхъ замѣтнлъ Де-ла-Туру, что во Флапдріи Фрапцузы ичѣли дѣло только с ъ шсстыо тысячамн австріііцевъ, п что побѣды Людошіка, хотя и очснь знаменпты, ио въ отношенііі къ сго союзішкамъ прпнослтъ почтн такую же пользу, каігь бнтва на берегахъ Тигра и ЭвФрата и.іи взятіс Пскшіа.
Фрпдрихъ прес.іѣдова.іъ бѣгушаго непріятеля до самаго горпаго хребта. Т у т ъ опъ прнказа.іъ ударпть отбой, чтобъ дать о т д ы х ъ свопмъ соддатамъ, пзмучепнынъ б ы стрымъ переходомъ прошсдінсіі почп п жаркою битвою въ продо.іжсніе дня. На другоіі депь пороль отправпдъ вс.іѣдъ австріііцамъ гснсраловъ де Мулена, Цптепа и Впнтсрксльда. Оии пастнгли нспріятельскііі арріергардъ, разбнлп п разогпа.ш сго, отня.ні еше нѣско.іько пушекъ, знамеиъ, дошадеіі п по.іевыхъ пшнковъ. Лвстріііцы бросн.шсь въ Богсмію , прусская армія пос.іѣдовада за ппмп. Когда коро.іь прпбы.іъ въ Лапдсгутъ, его окружи.іа съ пспстовымъ крпкомъ то.іпа крсстьянъ, вооружеппыхъ вн.іамп, серпами, топорами н косами. Опп просп.ш позводспія псрерѣзать всѣхъ катоднковъ, за притѣсненія, которыя онн прстсрпѣдп отъ католпчсскаго духовснства. «Что вы, что вы, дѣтп!» — воск.шкпудъ Фрпдрнхъ ; «развѣ в ы пс христіяпе? Развѣ не помнпте святаго ппсанія? Самъ Спаснтедь повслѣваетъ вамъ устамп мопми : Любите враги ваша, благословите кляпущія вы, добро творите пенавидящимъ васъ и молитеся за творящихв вамъ папастъ и изгонпющія вы. » Крестьлне, поражеппые словамп короля, успокоп.іпсь :. « Т ы правъ, отсцъ пашъ!» — восклнцадн о п н , — «ис намъ судпть в ш ю в п ы х ъ , а творцу пебссному п его пзбрапннкамъ!» Мо.іча разонмпсь опп по доманъ п Фрпдрахъ благодарплъ Б о г а , что могъ спастп католнковъ отъ возмездія за нхъ Варооломссвскую почь. Въ Фрпдбергскоіі бптвѣ от.шчп.іись и два брата короля, прнпцъ Августъ-Вильге.іьмъ п прппцъ Гснрнхъ, которому мппудо то.іько восьмнадцать лѣтъ. Псрвыіі съ свосй бригадою аттакова.іъ нспрілте.ія подъ самымъ сплыіымъ огиемъ, а второй с.іужплъ прп королѣ адъютаитомъ. Фрапцузскій гспера.іъ, маркнзъ Валорп, который былъ очевпдпымъ свидѣтелемъ гсроііской пеустрашимостп прнпца Августа, говорнлъ объ пей послѣ битвы съ удпв.іспіемъ. я Новѣрьте, отвѣчалъ сму прпицъ, ппгдѣ нсльзя быть бсзопаспѣе, какъ мсжду такнмп товаршцами, но надо умѣть д о к а з а т ь , что прсдводптель пхъ достопнъ.» II дѣйствптелыю прусскіс солдаты оказа.іп въ эточъ замѣчатслыюмъ дѣлѣ пеимовѣрпыс подвигн. Всѣ иланы Фрпдриха былп пми пспо.іпспы съ нзумптолыюй точностью: изобрѣтспныл имъ флашовыя аттаки, погубпвшія врага,
соверша.шсь сь баснословной быстротой п ловкостью. Сачъ Фрпдрпхъ, удпвлсппып свопмъ вопскомъ, говорптъ въ «Исторіи своего времспп» : яЗемиой гааръ пе крѣпче покоптся па плечахъ Ат.іаса, какъ Пруссія иа такой арміи.» Кородь посдѣдова.іъ за пепрілтельской арміей въ Богемію, .чтобъ лпшпть богсмскія пограішчпыя зсм.ш всѣхъ съѣстныхъ припасовъ п чрсзъ то заставпть австрійцевъ выбрать ссбѣ зшшія квартпры подильше отъ Сплсзіп. Ііар.іъ Лотарішгскій занялъ укрѣпдеішыц дагерь б.шзъ Кенпгпп-греца. Фрндрпхъ разбилъ свой лагсрь рядомъ съ ппнъ прп Хлумецѣ. Т р и мѣсяца обѣ враждующія арміп жи.іп бокъ о бонъ спокойпо. Ипогда только австрійскій партизапъ баропъ Тренкъ папада.іъ на прусскіе провіаптн ы е подвозы и это прпчпняло по времепамъ легкія сшпбки, пе имѣвшія впрочемъ пикакпхъ важпыхъ послѣдствій. ІІруссакп тѣшились этой малой войною, какъ забавою для развлсченія. Лихой австрійскій партизаиъ Фрапчпнп выѣзжалъ ежедневно въ разъѣзды, какъ страпствующій р ы царь, отыскнвая геройскихъ похождепій. ІІрусскіе партизапы съ своей стороны такъ ж е искалп встрѣчи съ н и м ъ : ихъ схватки походилп болѣс на рыцарскій турннръ, чѣнъ па серіозпое дѣло. При одпой пзъ такихъ схватокъ австрійскіе ОФііцсры сказали прусскимъ съ особепной вѣжлпвостію: «Господа, съ вами чрсзвычайпо пріятно драться: всегда чсму ппбудь иаучпшься!» — Пруссаки отвѣчали нмъ стольже обязательно: «Это оттого, господа, что вы бы.іп пашими паставішкамн, и ссли мы выучіілись хорошо защищаться, т а к ъ э т о потому, что насъ вссгда мастерски аттаковали.» И вслѣдъ за тѣмъ пачалась рѣзия, отъ которой пѣсколько десятковъ человѣкъ легли на мѣстѣ съ обѣихъ сторонъ. Мсжду т ѣ н ъ , тотчасъ по уда.ісіііи прусскихъ войскъ, вспгры н кроаты прониклп въ Верхшою Силсзію, разсѣялпсь по ией въ разсыппую, пачалп грабить и захватпли крѣпость Козсль. Король посла.іъ туда двѣпадцатптысячпый отрпдъ, подъ начальствомъ генерала ІІассау, с ъ припазаііісмъ очистить страну отъ всіігровъ п пспремѣнпо занять Козель. ІІассау разогпалъ кроатовъ и т а к ъ быстро и пеожпдапно обложплъ крѣпость, что гарнизонъ ея очпулся тольно прп взрывѣ бомбъ н г р а п а т ъ , которыя посыпались па городъ и укрѣпленія. Видя, что защнщаться певозможпо, гарнизонъ сталъ просить о свободномъ выпускѣ пзъ крѣпости. «Господа, сказалъ Нассау пар.іамсптерамъ, хотя в ы защищались очень храбро, по п уже отвслъ вамъ квартиры въ Брсслав.іѣ ; и т а к ъ рѣшайтссь скорѣс, н оставьте здѣсь оружіс, чтобъ оно васъ пе бсзпокопло въ дорогѣ.» Т р и т ы сячи кроатовъ сдалпсь п былп отвсдсны, какъ воепиоплѣппыс, въ Брсславль, а ІІассау прес.іѣдовалъ венгровъ до самой Моравіи. Другон сильпыіі отрядъ, подъ ііачальствомъ кпязя Дсссаускаго п гепсрала Гсслера, Фрпдрпхъ отправилъ къ Га.і.іе, чтобъ удержать саксонцсвъ, которыс угрожа.ш вторгнуться въ Браиденбургію. Припявъ всѣ мѣры къ защптѣ, король началъ думать о средствахъ къ пршшрспію. 'Ірезъ посрсдство Англіи, падѣялсл онъ СІІЛОІІНТЬ Австрію и Саксопію къ мпру и д а ж с соглашалсл прпзнать супруга Марін-Тсрсзіи импсраторомъ. Онъ вошслъ въ псрспнску съ Гсоргомъ II ІІ успѣлъ составнть съ ннмъ въ Гапновсрѣ трактатъ, по которому Англія бралась ск.іоннть Марію-Терезію иа подтвержденіс Брсславльскаго мира и заставпть остальпыя дсржавы призпать Силсзію собствсііиостію прусскаго коро.іл.
Но Гсоргъ II слпшкомъ попадѣя.іся ііа ссбя при закдючеиіи этаго т р а к т а т а : Марія-Терезія и с.іышать пе хотѣла объ мирѣ. «Скорѣе отпажусь отъ короны, чѣмъ отъ Сидезіп ;» говорнла она анг.ііііскочу мипистру въ отвѣтъ па преддоженіе Георга. А при избрапіи ся супруга въ нмпсраторы голосъ Фрпдриха сталъ бсзполсзснъ, потому что бодьшинство курФирстовъ б ь и о и такъ иа его сторонѣ. II дѣііствитедьпо, несмотря иа протестаціи прусскаго и курФальцскаго пос.юпъ, 13-го сснтября, гросгсрцогъ Фрапцъ Лотарипгскііі былъ во Франкфуртѣ провозг.іашенъ имиераторомъ. Саксонія нротивп.іась миру т а к ъ же упорно. Августу III хотѣдось утвсрдить по.іьскій престодъ за свопмъ потомствомъ. Д.ія этаго ему иуяіііа была подпора Австріи. Прнтомъ, по договору съ Маріей-Терезіей, ему были обѣщаны княжества Саганское и Глогауское, которыя могли служить связыо мсжду Саксонісіі и Польшсю. II т а к ъ Фридриху оставалось одио срсдство : вынудить миръ силою оружія. При исмъ находилось только 18,000 чсловѣкъ, этаго было иедостаточно, чтобы держаться въ Погеміи. Онъ прпнялъ мѣры кь отступленію въ Силезію п для того персмѣстилъ споіі лагерь въ Штаудепцъ. Карлъ Лотарингскій мсжду тѣмъ иолучплъ новыя иодкрѣплепія изъ Австріи ; воііско его состояло изъ 40,000 чсловѣкъ. Почти ежедпевно являлнсь курьсры о т ъ МарінТерезіи с ъ ііредписапіями дѣііствовать какъ можио рѣшитсльнѣс протпвъ пруссаковъ. Узиавъ, что Фрпдрихъ намѣрепъ ретпропаться, пршіцъ рѣшплся агтаковать сго арріергардъ п потомъ, окруживъ главпую прусскую армію въ гориыхъ ущеліяхъ, папесть сй окопчате.іыіый ударъ. Враждсбныя армін находи.шсь другъ отъ друга на разстояпіи двѣнадцатичасоваго перехода. Рапо утромъ 30-го сентября, когда Фрндрихъ спимался с ъ лагеря н часть сго вонска двипулась уже въ иоходъ, ему вдругъ допослтъ, что австріііцы подходятъ къ ніі.чъ со всѣхъ стороиъ въ боевомъ порлдкѣ. Эта удача возбудвла сшс бодѣс гордость Маріп-Терсзіи. Она объяви.іа рѣіпнте.іыю, что до т ѣ х ъ поръ не успокоптся, пока пе прпиудптъ къ покорностп лозмутившаюсп подданнаю. Т а к ъ называ.іа она Фрпдриха. Коро.іь пе задумался ни минуты ; онъ паскоро построилъ всю свою армію въ одиу линію и самъ объѣзжадт. фронтъ иодъ градомъ картсчь, которыми австріііцы осыпалн пруссаковъ съ двухъ батарей въ двадцать восемъ орудііі. Въ самую ту минуту, какъ лошадь короля, іісііуганиал чѣмъ-то, взвилась подъ нимъ на д ы б ы , нуля поиала ей ирямо въ голову н положнла на мѣстѣ. Сама судьба впдимо хра38
ніыа монарха п э т о т ъ с.іѵчаіі прпдалъ еще болѣе бодрости сго солдатамъ. Позиція Фрпдриха бы.іа дово.іыю певыгодная, потому что у пего недостова.ю людей, чтобы прппрыть всѣ важііѣйшіе пупкты.; но и австріііцамъ было ие .іучшс : у ппхъ нанротивъ бы.ю слишкомъ мало мѣста, чтобы раэвсрнуть всѣ свои силы. Фридрихъ воспо.іьзова.ісл ихъ поіожепіемъ : онъ приказа.іъ Фе.іьдмарша.іу Буденброку аттаковать австрійскую кава.ісрію. Двѣнадцать прусскихъ эскадроповъ совершепно опрокину.іи плтьдесятъ пять австрійскнхъ. Австрійцамъ рѣшитс.іыю певозможно бьыо ни отодвинутьсл пазадъ, по причинѣ горпстой мѣстностп, ніі дѣйствовать противъ непріятеля, потому что эскадропы бьын распо.южепы одипъ за другимъ, и псрвый эскадронъ, пе выдержавшій аттаки, опрокипулся на второй, пторой па третііі и тапъ далѣе, пока вся кава.іерія была приведена въ такой безпорлдокъ, что солдаты припуждены бьын сдаватся пруссакамъ почти бсзъ бою. Въ тоже время пѣхота праваго кры.іа, подъ начальствомъ гепсра.іа Бопепа и по.іковника Г а й с т а , пош.іа па обѣ непріятсльскія батареи, н послѣ жаркой встрѣчп н отчаяннаго сонротивленія, накопецъ овладѣла ими. Центръ австрійской арміи, расноложенный ііа крутой возвышеппостп, которая бы.іа защпщсна прплѣскомъ, остава.іся еще нетронутымъ. «І»ріідрііхъ послалъ противъ нсго свон гвардсйскіе по.ікп, подъ нача.іьствомъ прппца Фердппапда Брауншвсйгскаго. Судьбѣ угодно было, чтобы въ этой битьвѣ два родныс брата встрѣтилпсь, какъ враги. Австрійскпмъ цептромъ командовалъ старшій братъ прусскаго генерала, прппцъ Людвигъ Брауншвейгскій. Здѣсь пруссаки оказалн чудсса храбростп : чтобъ достигиуть до непріятеля, онп должпы былп продираться сквозь кусты п вэлть крутую возвышенность почти приступомъ, при силь- номъ отпорѣ и неумолкаіоіцсмъ бѣгломъ огнѣ нспріятелей. Но п здѣсь оііи остались іюбѣдитсля.ми. Австрійцы старались ещс кое-гдѣ держаться па возвышенностяхъ, но полкп ихъ бы.ін слишкомъ разстроепы, а пруссаки, ободрепные уснѣхочъ н побуждасмые примѣромъ вождсй, нс давалп имъ мпнуты о т д ы х а и дѣлали иападсиія со всѣхъ точекъ. Наконсцъ австрійцы, потерявъ всякую иадежду удсржать за собою нолс б и т в ы , въ безнорлдкѣ обратилпсь въ бѣгство, оставя пруссакамъ богатую добычу. Пруссаки нрсслѣдовалп бѣгущихъ до дсрсвни Соръ, отъ котороіі битва эта п получила свос названіс. Австрійцы потсрллп до десятн тысячь чсловѣкъ, пзъ котор ы х ъ часть легла па мѣстѣ, часть попалась въ плѣнъ. Одинъ Борншгедскііі кнрасирскій полкъ отнялъ у нихъ десять зпамепъ, 15 пушскъ н захватилъ 1700 п.іѣппыхъ. Нотеря съ прусскоп стороны простиралась до 3 0 0 0 человѣкъ. Между павшимп въ бптьвѣ были прпнцъ Альбрехтъ Браупшвсйгскііі и гепсра.іъ Блапкспзо.
Особсігнымъ мужсстпомъ и распорядптслыіостію ВЪ ЭТОМЪ ДѣгЬ ОТ.ШЧП.ІСЯ зпамснптып въ послѣдствіи полковнпкъ Форкадъ. Во время сражепія, ворвавшись въ непріятельскіе рпды, онъ дра.іся впередп свопхъ солдатъ, какъ отчаяппыіі, но бы.іъ ранспъ пулею въ погу , упалъ на мѣстѣ и бьыъ отпесенъ за Фронтъ. По окопчаніп дѣла, король, разсуждая о дѣйствіяхъ споихъ офпцеровъ, сказа.іъ, что бо.іьшсю частью побѣды обязапъ пеустрашпмости Форкада. ІСогда, посдѣ второи Си.іезской войпы, Фрпдрпхъ возвратплся въ Ііерлпиъ, Форкадъ явился во дворсцъ, чтобы ноб.іагодарпть короля за этотъ лестпып отзывъ. Но, отъ боли въ рапсппон ногѣ, онъ не могъ стоять и принуждснъ бы.іъ прислоипться къ окну. Фрпдрихъ бросился за сту•юмъ п прппуди.іъ Форкада сѣсть, пе смотря па всѣ его отговоркп. «Будь покоепъ, любезпый полковникъ, — сказалъ ему Фридрпхъ, такой храбрый и отличный ОФпцеръ, какъ т ы , стоитъ т о г о , чтобъ самъ король нодалъ ему стулъ.» Къ особсішостямъ Сорской бптвы прппадлежитъ то, что у прусскаго воііска бы.ш отняты всѣ обозы п д а ж е самъ король лшшілся своего походнаго багажа, такъ, что кромѣ мундира, который бы.іъ па пемъ, у исго ппчсго не осталось. Лѣвое крыло и центръ прусской арміи не имѣли времепи укрыть свой багажъ. Огряды австрійскихъ партизановъ Надастн и Трепка, бросп.іись его грабить, вмѣсто того, чтобъ драться. Отыскавъ въ обозѣ коро.ія н офпцеровъ зпачительпое количество вина, они псрепнлись, нача.іи нсистовствовать надъ оставшимпся тамъ женщинами п падъ рапспыми, н далп пруссакамъ по.іную свободу поражать въ это время пхъ товарищеіі. Отчасти это послужило въ пользу нрусскаго войска, но за то и австріііцы от.іичилпсь : они до того очисти.ш обозы, что ввечеру, когда коро.іь пожела.іъ ужипать, ие нашлось даже чсрствой коркн хлѣба. Гспералы прниуждспы были разослать адъютантовъ въ разныя сторопы, чтобы отыскать чсго нибудь па ужпнъ коро.ія. Одпоиу изъ нихъ удалось пайтп солдата, у котораго былъ цѣ.іый хлѣбъ ; солдатъ пе хотѣлъ его отдать ни за какія дспьги ; ио слыша, что хлѣбъ пазпачается д.ія короля, пе повѣри.іъ адъютанту и самъ пошелъ въ королсвскую ставку. Тамъ узналъ онъ пстипу. « А , еслп т а к ъ , — сказалъ солдатъ, разломпвъ хлѣбъ пополаиъ, — то дѣло сладится : король дрался, какъ п мы, съ нимъ можпо подѣлнться по братски.» Когда ему король предложнлъ депегъ, онъ пе взялъ ихъ и отвѣчалъ : «За пороля л отдавалъ даромъ жпзпь, а у ж ъ за хлѣбъ и подавно не возьму съ нсго деиегъ. Деньги солдатъ беретъ только е ь врага, а пс съ товариша.» Даже черпилъ и пера ие могли достать королю. Фридрихъ нрипуждспъ былъ отправить депешу къ мпннстру своему въ Брес.іавль па лоскуткѣ бумаги, на которомъ написалъ карандашемъ : «Я разбилъ австрійцевъ ; отпялъ пушкп ; забралъ плѣипыхъ ; вели пѣть Те О е и т . » Къ Дюгапу онъ такъже паппсалъ коротенькое письмо ; вотъ его содсржаиіс : «Я кругомъ ограбленъ! Сдѣлантс миѣ «Боало,» въ одолжеиіе, куиите иалеиькомъ издаиіп, съ прииѣчаніяии, Боссюэта «Ввсдспіе во всеобщую исторію» и Цицсропа. Я думаю, вы иайдсте всѣ этп кпигп въ бпбліотекѣ моего мнлаго Іордана.» И т а к ъ , прусскій коро.іь въ короткос врсия одержалъ двѣ новыя побѣды — 110 это сго ппсколько нс нодвинуло впередъ. Онъ жда.гь мирныхъ предложсиій со стороиы Австріп, ио Австрія молчала. А между тѣмъ, по недостатку нровіаита и но причпнѣ раздроблснія прусскаго войска, побѣдитель прпнуждепъ былъ доброво.іыю ретнроваться отъ побѣжДСІ1ІІЫхъ. Нять дпсй столлъ онъ на полѣ битвы,
262 а потомъ отодппиу.іся 16-го октябрп. къ Т р а у т е н а у , гдѣ и п р о б ь ы ъ до Когда н здѣсь б ь и п і и о к ъ сѣна п послѣдиій запасиыіі потрачепы нослѣдпіп с у х а р ь , Ф р п д р п х ъ по- пелъ всю арчію въ Сп.іезію. Э т о г ь походъ совсриш.ісл пс б е з ъ сшибокъ с ъ н е п р і л т е л с м ъ , ' к о т о р ы і і саковъ въ г о р н ы х ъ у щ е л і я х ъ . караулплъ прус- Въ Силезіи армія ста.іа иа кантонир-ь-квартнры мсжду Ш в с й д п и ц о ч ъ и Ш т р и г а у ; генералъ де Му.існь мротянул ь кордоны но границѣ ; прнпцъ Леопольдъ Дессаускій прниялъ главную команду, а Ф р и - д р н х ъ отпраои.іся въ Бер.шпъ. ГЛАВА ДВАДЦАТАЯ. ІІОСЛИДПЯЯ ВСІІЫШКА НТОРОЙ с и л к з с к о й Ж/ '•'т-—.- , войны. о р д а п ъ одпнъ не встрѣтилъ / ^ д с т і У й і ^ Ш У ^ Ш ^ обычною радостію .по- '{шжшШШ^іШш^''— бѣдоноснаго ^ДкІШіШЦжіШі^.^.. торжестпеппомъ въѣздѣ его в ъ столицу коро.ія Пруссіи. при Все .іпкова.ю вокругъ Ф р п д р и х а , но его сердце стѣснялось тоскою. Во время второіі Сімсзской войпы онъ лиишлсл д в у х ъ б л и ж а й ш и х ъ друзей, к о т о р ы х ъ иазыва.іъ своимь семействомь : Іордана и К е й -
зердшіга. Еще Г-ж Ь Кама : до отъизда въ объ зерлинга, она, т а к ъ ж е , к а к ъ ея печа.іьпѣе могутъ отца и каждаго паложить дочери покойпаго Кеіі- и отсцъ къ семсйству моего с е р д ц а . души писа.іъ оігь къ ея, прппадлсжптъ чедовѣкъ, отдѣлепному о т ъ рсйнской арміи, подъ комапдоіі гспсра.іа Грюиа, соеднпиться подъ Леііпциго.чъ с ъ саксоп- троура, который на себя. ихъ родные Когда я разверпудъ прислан- скпмн войсками, папасть па пруссаковъ прп Га.ілс п по- т о м ъ т а к ъ - ж с и т т и па Бердипъ. і)ъ самой сто.шцѣ Прус- Съ сіи союзппкп хотѣли принудить Ф р и д р и х а возвратпть Ап- о возвращеніи въ Бердинъ, вспомпивъ, стріи Силезію, а Саксоніи уступить герцогство Магдсбург- думаю что чедовѣка, к о т о р ы й сдажденія , з п ц ъ , двпнуться на Б с р л н н ъ ; другому корпусу, въ 1 0 , 0 0 0 моего І о р д а п а , и скорбь мосй п ы я мпѣ кпиги І о р д а п а , с е р д ц е мос обдндось кровью. уже въ ж и в ы х ъ . чальствоіиъ прннца Лотарппгскаго, псмедлсппо, чрезъ Лау- Я санъ осиротѣлъ виѣстѣ с ъ трепетомъ этаго денбургскіе. Австрія съ восторгочъ прнпя.іа мысль Брюдп. Б ы д о прсдиоложсно : главной австріиской арміп, иодъ иа- «Ради Бога, позаботьтесь псю, потсрявъ Верліпт, меня такъ любидъ, пѣтъ скос, с ъ городамн Коттбусомъ п Пейцомъ. Т р у д п о будетъ мпѣ отвыкнуть о т ъ па- которое доставдяла мнѣ дружба Іордана и Вся дѣяте.іыюсть и душсвныя сп.іы Ф р н д р и х а пробу- дпдпсь прп этомъ извѣстіи. Кейзердпнга.» ѵли нс быть?» Прп такомъ направлепіи духа, Ф р и д р и х ъ думадъ тодько о мѣрахъ къ прекращенію в о й и ы , которая становилась ддя Дѣ.іо ІІІ.ІО о вопросѣ : Медлпть было нѣкогда. ибыть Въ т о т ъ ж е деиь созвалъ опъ воеппып с о в ѣ т ъ и р ѣ ш и л ъ , к а к ъ дѣиствовать въ этоіі неожидапной опасиостп. пего тягостпою. Онъ п о л а г а д ъ , что повыя его побѣды з а с т а в я т ъ накопецъ Австрію и Саксопію приступить къ рѣши- Но не т а к ъ дума.ш его врагп. Они жедалп гпбе.іи соперника п к ъ этой цѣли устремпли в с ѣ свои мысди и дѣйствія. 8 - г о ноябрл, въ самое то вре.чя, церковь въ Бсрдинѣ украшали какъ гарннзоппую завоеванпыми троФсями, король, чрезъ шведскаго послашшка при саксопскомъ дворѣ, получилъ свѣденіе о повыхъ П р и п ц ъ Дессаускій подучндъ прпказапіс т о т ч а с ъ - ж е о т правиться к ъ воііску, стоящсму у Г а л л е , и прнготовііть тсдьпымъ переговорамъ. враждебныхъ заиыслахъ его к ъ походу. О т т у д а ему назпачсно быдо двпнуться въ Саксонію, а самъ Ф р и д р п х ъ с ъ сплезскоіі арміеіі х о т ѣ л ъ пронпкнуть в ъ Саксоиію чрсзъ Л а у з н ц ъ . Такн.чъ образомъ, лруссакн съ д в у х ъ протпвопо.іо;кныхъ сгоропъ д о д ж н ы быдн подойти къ Дрездену. Ддя прпкрытіл Бсрдпна оставдспъ б ы л ь нсзпачптслыіый гарннзопъ, по самп житсли составн.іи норядочпып корпусъ мидпцііі, которып сжедііевио обучадся воеп- с в о п х ъ пепріятелсй. ному дѣду. Окодо с т о д п ц ы выводплн подсвыя укрѣплсиія, Саксоискій миппстръ Брюль, дпчпый в р а г ъ составилъ хитрый Фридрпха, п л а н ъ , к а к ъ погубпть сго еще въ т е - ченіе той-же з п н ы . Пдапъ состоядъ въ томъ, чтобъ чрезъ Саксонію, пропикпуть въ Брапденбургію, о т н я т ь у Пруссін Силезію въ иервые зимпые м ѣ с я ц ы , захватить Берлннъ н сііова псрсичеповать прусскаго короля в ъ маркграФЫ Бран- ч т о б ы ограднть се о т ъ перваго нападепія пепрілтсдя ; съ тою же цѣдью было поручено гспераду Гаку ндти на вступить встрѣчу съ приготовлсиы ппмъ па врагу, при въ бптву. случай псрвомъ съ 5 0 0 0 солдатъ его Нятьсотъ н с с ч а с т і я , для появлепіп, п подводъ былн отправлепія Ш т е т т и п ъ г о с у д а р с т в е п н ы х ъ архнвовъ п к а з н ы . 39 въ
Распорпдясь псѣтъ пъ Бср.іинѣ, Фрндрнхъ 15-го ноября прнбылъ къ арміи пъ Лпгппцъ. Здѣсь узна.іъ оиъ изъ дспешн Вшітерфс.іьда, которыіі обсрега.гь границы Лаузнца, что 6 0 0 0 саксонцсвъ прош.іи въ Всрхнііі-Лаузицъ чрезъ Циттау, н что г.іавнап аряія Кар.іа Лотарипгскаго сдѣдуетъ за ншні по стопамъ. Фрпдрпхъ рѣшімся употребить туже хитрость, которая ему одпажды помогла, т . с. обмануть пспріятсдя. Онъ сосдннімъ око.ю себя всѣ воііска, каКими могъ расподагать ; генералу Нассау приказа.гь изъ Верией-Спдезіи персдвппуться къ Ландсгуту, чтобъ прикрыть грапицу, и заградімъ псѣ пути, по которычъ до апстріііцевъ могдп доходнть извѣстія о двнжсиіяхъ его арміи. Мсжду тѣмъ къ пепріяте.ію посьмались перебѣжчикп, которые увѣря.ш, что коро.іь бо.іѣе вссго боится за свою стодицу н думаетъ только о ся прикрытіи, для чего спѣшитъ чрезъ Кроссенъ перебраться въ Бердинъ, чтобы нрсдупредить Кар.іа Лотарпнгскаго. Для бо.іьшаго утверждснія ненріяте.ія въ зтомъ мпѣніи, онъ приказалъ псправ.іять дороги къ Кроссену н выстроить но этому паправленію иѣсколько магазиновъ. ІІо бсрегамъ Бобера, Квсйса и Неіісы былп нротяпуты кордопы, которыо иикого пс иропускалн въ Саксоиію. Карлъ Лотарипгскііі вторичпо поддался въ ловушку. Опъ полагалъ, что проіідстъ чрезъ Лаузнцъ безостаповочпо п развѣ встрѣгить тамъ трехтысячиый обсерваціоішыи корпусъ ВпптерФельда. При сильпомъ туманѣ, 23-го полбря, Фридрпхъ тихо поднялся съ мѣста. При Наумбургѣ онъ переправилсл чрезъ рѣку и быстро двипулся къ Гсрлнцу, куда австрійцы шли со всѣми своими спламп. Здѣсь онъ раздѣлилъ армію иа четырс колоппы : но срединѣ ш.ін двѣ колонны пѣхот ы , но бокамъ ио колонпѣ коппицы. Король самъ прсдводнтсльствовалъ центромъ, а Цитеиъ съ гусарами, какъ и вссгда, составля.іъ сго авангардъ. ІІо ошибкѣ колоішовангатыхъ маршъ былъ очень затруднителеиъ, потому что опи иовсли войско чрсзъ болотпстып мѣста. Цитенъ однако усиѣлъ выбраться на проселокъ и прибылъ къ Гспиерсдорфу ирсждс короля. Здѣсь узна.іъ О І І Ъ , что въ обширпоп дсревиѣ Геннерсдорфъ стояли ііа днсвкѣ трн нолка австріископ конницы и одинъ полкъ нѣхоты. Это обстоятельство си.іьпо его обезпокои.іо. Воиско короля отстало иа нѣсколько м н . і ь , а о н ъ съ однимъ полкомъ находился лицомъ къ лнцу съ непріятелемъ, которыи былъ вчетвсро силыіѣе. Думать было нѣкогда, Цитепъ рѣшился дѣйствовать на проналую. Отправя гонца къ королю съ иросьбою о скороіі помоиш, оігь раздѣлилъ иолкъ па три отряда ; съ одппмъ са.чъ ношелъ въ деревпю, а два послалъ заппть выходы пзъ дерсвнн съ обопхъ концовъ. ІІамѣреніе сго бы.іо захватить австріііцсвъ въ раснлохъ. ІІо нѣсколько преждсврсменныхъ выстрѣловъ разбудилн австріііцевъ п опп встрѣтпли смѣльчака въ боевомъ порядкѣ, лдрами п картсчью. Нссмотрл на то, Цитенъ рппулся па нпхъ съ такой быстротою, что ворвалсл въ срсдпну строевъ, отпялъ пушкн н дрался съ такимъ отчаяипымъ мужествомъ, что почтп весь нѣхотиыіі Саксеиготскій по.ікъ положнлъ на мѣстѣ. Л кава.ісрія, впдя со всѣхъ сторонъ прусскихъ гусаръ, думала то.іько о томъ, какъ бы вырваться на во.ію. Между тѣмъ и король ііодоспѣлъ къ нсму на помошь. Дерсвия была ѳкружена со всѣхъ стороиъ.
Тсперь Фридрихъ устремплъ всѣ силы иа Саксонію. Пзвѣстіе о томъ, что австрійцы выгпаиы изъ Лаузица н Снлеаіи, поразнло саксонцевъ. ГенералъГрюнъ, который вслъ уже значите.іыіый корпусь противъ Берлина, былъ поспѣшпо отозваігь къ арміи съ самой грапнцы Брапдспбургіи. Нрпнцъ Лотарішгскііі, которыіі сачъ паходіыся прн своочъ аваигардѣ, сдва усіѣ.іъ спасгпсь съ пятпдсслтью гусарами, оставя ируссакаиъ всѣ своп орудія, зиамена, и обозы. Оста.іыіые австріііцы бы.ш изрублсны „а мѣстѣ и.ш захвапелы въ п.іѣпъ. Мсжду п.гЫшыдш паходіыся гепера.гь Да.іьвпць н слшнкомъ трндцать штабъ- и оберофііцсровъ. Въ ознамсиоваіііе отоіі нобѣды король подарпгь цнтспскіімъ гусарамъ, отнятые имп у „спріятслл серебря,,иыя лптавры. | ГеішсрсдорФская бнтва была ппчтожна, но внезапное попвлеіііе прусскон арміи „ быстрога ел нанадепія пагпали такои паііпчесііоіі страхъ на австріііцевъ, что Карлъ Лотарннгсііііі отказался ндти на Берл.шъ и со всѣмъ воііскомъ псрсдвнга.ісл съ чѣста па мѣсто, нс з н а я , гдѣ ечу выгоднѣе н безонасііѣе стать. Фрндрихъ с.іѣдовалъ :,а пимъ но пятамъ. Въ Гйрл.щѣ онь отпя.іъ у австрійцевъ аиачнтслыіыіі магазннъ, пр„ Цнттау разбилъ пенріятельСКШ арріергардъ и зав.іадѣлъ обозомъ. Въ псдѣ.ію въ Лаузпцѣ „сбыло .... одпаго австріііца, все здалось въ рукп Фр„д р п х а ; въ тоже врсмя счаст.шво отбнты покушс.ія австпійДевъ иа Сн.іезію. Карлъ Лотарипгскііі нсрешелъ въ Богемію і ! | I ' Фридрихъ снова сдѣлалъ мириыя предложенія королю Августу іі убѣжда.іъ сго согласиться на статьп гашюверской конвеііцііі. Августъ, нодстрекаемый Брюлемъ, отвѣчалъ, что опъ готовъ на миръ, но требовалъ, чтобъ Фридрпхъ спсрва вывслъ армію изъ Саксопін п зап.іатнлъ коіітрибуцію за вредъ, прпчпненпый Саксоніи его войсками. 11а это Фридрпхъ, разумѣется, ие согласплся. Австріл умѣ.іа вмѣшать въ дѣло н Россію. Е.шсавста ІІстровпа трсбова.іа отъ Фридрііха, чгобы онъ прекратилъ своп враждсбпыя дѣііствіл противъ Саксоиіи, съ которой, по Но.іьшѣ, она находп.іась въ союзѣ. Фрпдрпхъ разсче.гь, что ранѣѳ четырехъ мѣслцсвъ русскіл войска не подоспѣютъ на помоіць Августу п потому отпѣчалъ : «что онъ отъ души радъ сохраиять мирлыя отноніеігія со всѣмн сосѣдами ; по сслп кто ппбудь І І З Ъ нихъ замысліітъ пагубныс іыаны противъ ІІруссіи, то пикакая си.іа въ Епроиѣ ііе воснрепятствустъ ему защищатся и карать своихъ враговъ.» Вслѣдъ за тѣмъ, Фрндрихъ приия.іся за воеішыя дѣйствія съ иовоіі сн.іой іі дѣятс.іыюстію. Оиъ отправп.іъ Лсопо.іьда Дсссаускаго къ Лсйпцигу, а гспсралу Левальду приказалъ стать иа Э.іьбѣ, д.ія угрозы Дрсздспу и д.щ подпоры пріінца Дсссаускаго. 29-го иоября Лейпцнгъ сда.іся прппцу па капптулацію. Отсюда, по приказапію коро.іл, онъ быстро пошслъ къ Мейсепу, для соедпнсиіл съ корпусомъ Лсва.іьда. Нспрілто.іь спѣша на защмту свосіі сто.шцы, въ тороняхъ забылъ разрушнть мостъ на Эльбѣ іі потому Лсонольду Дессаускому лсгко было соедиіштьсл с ъ Лсва.іьдомъ. ІЗ-го дскабря оба корпуса двииу-
л і с ь к-ь Дрсздсму, а 15-го к;іроль прпбы.гь вь Мсіісепъ іі об.южи.іъ оба берега Эльбы. Этп быстрып дВіістиія сн.іыю встрсвожпли Аигѵсгъ бѣжа.іъ въ саксонцевъ. ІІрагу п . т а к ъ б ь м ъ н с п у г а і і ъ , что д а ж е з а б ы л ъ з а х в а т п т ь с ъ собою сооііхъ Гутовскііі Въ два часа по по.іудпп, 1 5 - г о Декабря , Лсопольдъ Дессаускій дѣтеіі. прііготови.іся отстанвать столпцу. Гра«ъ ІІрпнцъ Ло- сталъ лнцомъ къ лнцу самый э т о т ъ деиь службы. вой Старнкъ х о т ѣ л ъ блпстатсльной всѣ педа.іско о т ъ Д р е з д е н а , н о , по распоряженію д а т ъ ; многіе и з ъ саксонскаго восинаго ипнистерства, австріііскія воііска б ь м н расположе- иеобходимыя плп славной Хладіюкровно распоряженія. ІІІІХЪ Онъ были с т в о , по помошь с в ы ш е почнталъ чнвѣс. Фрндрнхъ ію.іучімъ въ Мсйсепѣ посо.іьство отъ Августа III с ъ мприымп пред.іоженілмн , па к о т о р ы я з а раиѣе сог.іаша.іась п Австрія. ІІо бьыо поздмо: когда Ф р п д р и х ъ прочс.іъ условія , горизоптъ пы.іа.іъ уже з а р е вомъ іі громъ каппопады ог.іашалъ воздухъ : Леопо.іьдъ Дсссаускій аттакова.іъ Саксопцевъ. ІІрцдн посольство иѣско.іькпмп часами раиьшс — иѣско.іько тысячь чсловѣкъ оста.шсь б ы въ ж н в ы х ъ . Саксоиская армія бы.іа расположсна превосходпо. занпчала пространство на ревни Ксссе.іьсдорФЪ. Опа 13 всрстъ , о т ъ Э.іьбы до дс- То.іько со сторопы КесссльсдорФа , куда прнмыкало лѣвое кры.ю, можно бы.іо аттаковать ес; по здЬсь была т а р е я в г 2\ сторонъ. поставлсна па возвышепіп с т р а ш н а я о р у д і я , ь-оторая зашпща.іа Остальпал ба- дсревпю со всѣхъ часть воііска стояла па крутомъ ко- с о г о р ѣ , к о т о р а г о от.іогостн н обрывы , п о к р ы т ы е льдомъ п снѣгомъ , были ршііитслыю псдоступны. ІІравос кры.ю оканчіівалось у П с ш і е р и х а , на высокомъ берегѣ Эльбы, п бы.іо ирикрыто шестптысячпымъ отрядомъ гснсра.іа Г р ю иа , стоявшемъ иа с к а л ѣ , со всѣхъ с т о р о п ъ окружешіой нропастлмп. Въ воеішой смертыо сдѣлалъ по- окононъ з н а л ъ с в о и х ъ со.і- вмѣстѣ с ъ пимъ посѣдѣлп па по.іѣ иы на тако.чъ обіппрно.чъ пространствѣ, что въ с.іѵчаѣ пуя!- поуступ- его б р а і ш , любовь п довѣрепность п х ъ пъ старому полководцу д ы , Кар.іъ нс могъ б ы и х ъ сосредоточпгь н въ двое сутокъ. Теиерь только саксонскііі кабпіістъ сдѣ.іался пспріятслсмъ. отпраздіювать своіі юбплей побѣдой чить свое вопнскос попрпщс. тарингскііі прибьмъ къ пе.чу па иод.чогу; оиъ остаиовплся съ пятпдесятилѣтіе мпну.іо исограіінчсііы. Онъ крѣпко надѣялсп па п х ъ мужснеобходимою. Персдъ самымъ началомъ д ѣ л а , онъ в ы ѣ х а л ъ передъ Фронтъ, подня.іъ рукп къ псбу н , послѣ краткой молптвы , скомапдоналъ : к м а р ш ъ , м а р ш ъ ! »
Леопо.іьді. раздѣдп.іъ зпачптсдыіыіі корпусъ пптаптсріп на трп . І І І І І І П п подкрѣпп.іъ пхъ одппмъ драгупскпмъ полкомъ. Аттака пачалась съ сдшіствсипаго доступіілго съ дсрсвнп КссссльсдорФъ. мѣста, Как-ь львы бросплись пруссаки впсрсдъ : батареп загрохота.іа п по.іовииы ихъ пе ста.іо. Два раза позобнов.іялп опи своп покушспія — и все иапраспо : они прппуждспы былп отступпть. Эти псудачи смутили иѣсколько солдатъ и воепачальнпка. ІІо, во врсмя пхъ вторпчиоіі ретирады, одппъ изъ саксопскихъ гспсра.іовъ съ зпачительнымъ отрядомъ пѣхоты кинулся пхъ прсслѣдовать. Этпмъ двпженісмъ саксопцы помѣшалп дѣііствію собствснпоіі батарси. Лсопольдъ въ тотъ же мигъ восио.іьзовалсл ошибкоіі непріятсля. Драгуиы чствсртоіі лппіи бросп.шсь иа встрѣчу иреслѣдующимъ, опрокііііули, смялп п х ъ , разогналп п частію захватплп въ плѣпъ ; а три лппііі пѣхот ы ворвалпсь въ дсрсвню , овладѣ.ш пагубпоіі батаресю, н заставилн саксопцевъ, отстапвавшнхъ дсрсвшо, полоЯ І П Т Ь оруяііс н сдаться. Въ тоже врсмя прусскал кава.ісрія удари.іа иа лѣвос крыло саксоицевъ, сбн.іа съ мѣста неиріятельскую коппицу н обратпла ес въ бѣгство. Сынъ Лсопольда Дсссаускаго, Морицъ, которыіі вомапдовалъ лѣвымъ Ф Л Э І І Г О М Ъ прусскоіі арміи п до самаго пзятія дерсвни , только обстрѣлпвалт. пепріятсля , теперь тропулся съ мѣста. Съ девятью баталіопамн пробрался опъ въ полузамсзшей лошипѣ, почти выше колѣпъ въ водѣ, до Псннериха и повелъ солдатъ на прпступъ крутоп скалы. Солдаты иа плечахъ взнеслп его па высоты. ІІсожпдапнос полвлспіс пруссаковъ съ этоіі стороны заставнло бѣжать саксопцсвъ. ІІрусснал кавалсрія лѣваго кры.іа, которая дотолѣ была отдѣлсна отъ пепріятслл пропастямп, тсперь пустплась сго преслѣдопать. Такпмь образомъ саксонцы былп разбиты па всѣхъ пуиктахъ, пруссаки овладѣлп нхъ позпціеи п въ тсченіс двухъ часовъ нсс дѣдо было рѣшеио — нъ пользу Фридриха. Г р а ч ъ Рутовскій бѣжадъ къ Дрездепу; здѣсь Карлъ Лотарпнгскііі іірсдложпдъ сму напасть па пруссаковъ вторпчно сосдн40
ПСППЫМИ СН.ІАЛІП, 110 Рутовскііі пс соімасплся, говоря, пто для спасспіл арміп остастся тольно одно средство , удалиться кь богемской гранпці;. Въ тотъ ж е дснь оба полководца прсдпрппяли ретпраду, оставя въ столиціе только 4,000 чсловѣкъ земской милиціи. Саксопская арчія въ Кессе.іьсдорФскомъ сражспіп счптала 26,000 человѣкъ подъ ружьемъ, пруссаки имѣли 27,000. Съ обѣихъ сторонъ легло до 1 3 , 0 0 0 ; сверхъ того пруссакн взя.іи 4 , 0 0 0 плѣппыхъ и отбили у непріятелл 2 8 пушекъ. Замѣчательпо, что въ этой кровопролптпоіі бптвѣ участвовали съ обѣпхъ сторопъ только отдѣльные корпуса, а г.іавпыя арміи оставалпсь въ бездѣйствіи. На слѣдующій дспь Фрпдрихъ съ войскомъ своимъ прпмкпулся къ корпусу Леопо.іьда Дсссаускаго. Опъ осмотрѣлъ ноле бптвы п динился чуднычъ дѣйствіямъ своихъ солдатъ. Вслѣдъ эа тѣмъ онъ подступнлъ къ Дрездену. Столпца не могла защпщаться, во-псрвыхъ, потому что гарІІИЗОІІЪ ся былъ слшпкомъ пезпачителспъ , а в о - в т о р ы х ъ потому, что граФЪ Брю.іь пъ мирпое время прпказалъ унпчтожпть мпогія укрѣплепія п на пхъ мѣстѣ развелъ п а р к ъ , чтобы тѣмъ увеличіггь дворцовыс с а д ы Августа. Саксонскіе мшшстры прпсла.іи Фрпдрпху капиту.іацію, но ОІІЪ не хотѣ.іъ ес подписать. И такъ ворота Дрездена были ему отворены бсзъ всякаго далыіѣіішаго условіп. 18-го Декабрл Ф р п д р и х ъ , какъ нобѣдптель, въѣхалъ въ сголицу Саксонін. Гариизопъ былъ обезоружепъ н объявлеиъ восппоплѣіінымъ. Войска въ вслпчайіпсмъ порядкѣ былн размѣшены по обывательскимъ квартирамъ. За нродово.іьствіе ихъ н Фуражъ платилп паліічными депьг а м и , а за малѣйшую обиду или оскорбленіе, ііапссеішыя жптелямъ.было пазначено строжайшсе паказаніс. Фридрихъ обълвилъ всенародно, что не хочетъ по.іьзоваться своичъ преимуіцествомъ и разорять саксонцевъ за интрпгн и безумныя дѣйствія граФа Брюля, а иапротпвъ , о т ъ души прсдлагаетъ свою дружбу Августу III и желаетъ только мира въ Германін. Тотпасъ по прпбытіи въ Дрсздспъ опъ отправнлся во дпорецъ, весьма ласково обошелся съ молодыми припцами; обнялъ ихъ дружсски , успокоплъ и приказалъ оказывать пмъ всѣ коро.іевскія почести. Такт. же милостипо обошелся онъ съ министрамн Августа и съ днпломатическпмъ корпусомъ. Вечсромъ король посѣтнлъ т е а т р ъ , а на другой день ирпсутствовалъ на молсбствіи , которое было совсршено въ церквп Жпвотворнаго креста. Фрндрихъ начерталъ мпрный т р а к т а т ъ , и предложилъ сго на разсмотрѣніе саксонскпхъ минпстровъ. Всѣ иункты были ириняты Августомъ безъ прекословія. Лншась войска , с т о . ш ц ы , доходовъ , оставя дѣтеп н мшіис гровъ въ рукахъ непріятеля, онъ пс могъ болѣс торговаться п даже самъ Брю.іь не умѣлъ ему нодагь лучшаго с о в ѣ т а , какъ согласиться на всѣ услопія прусскаго короля. Марія-Тсрсзіл т а к ъ же увндѣла, что борьба съ Фрпдрихомъ пе прпвсдетъ сс къ цѣли ; и она согласилась на уступку : граФЪ Г а р р а х ъ , оберъ-капцлсръ Богеміи, былъ сю отправленъ въ Дрезденъ съ полпомочіемъ зак.іючнть миръ по своему усмотрѣнію. И такъ, чрезъ сраженія, мпрный Анстрія вторпчпо ствсннос пладѣніе, десять днеіі послѣ КсссельсдорФскаго договоръ бы.іъ подпіісанъ пъ Дрездснѣ. устунала Фрпдриху Силезію въ нотома нрусскій коро.іь за го призна.гь Фран-
ца I , сунруга Марііі-Тсрсзіп, илаераторогьі Лигустъ III обязыва.іся: шікогда бо.гЬо ІІС проііусі.ать чрсз ь свои в.іадѣпія враговъ Пруссііі, зяпиатить 1,000,000 та.ісровъ коптрпбуціи н ноддержнвать въ Саксопіи протсстаіп скую вѣру. Вт. депь зак.ночеіііп мпра бы.іг отс.іуженъ Т с О е и т н со всѣхъ валовъ города стрѣ.ія.іп изъ пушскъ. 1$о все врсмя своего прсбыванія въ Дрездепѣ Фріідрихъ дава.гь спсктак.ін, ба.іы н коицсрты д.ія разв.ісченія несчастпаго народа. Бѣдпые с;ксднсвпо то.іпамн стека.шсь къ дворцу н по.іучали щедруіо шілостышо. II въ Дрсздснѣ Фридрихъ умѣлъ нрнковать къ себѣ с а ч ы х ь заклитыхъ враговъ свопхъ .чп.іостивьмгь обраіцспіс.чъ и тою предупредпте.іьпою ласкою н обходнтелыюстію, ноторая характсризова.іа его въ обіиествѣ. Съ сожалѣпіечъ, почтн со слезамн, нровожалъ сго народъ, когда 27 Декабря онъ отнрапи.іся въ Ііерлинъ. Нрусскіе со.ідаты разстались съ саксоііца.чн задушевны.ии друзья.чи. С І І . І Ы І О бы.іо бсзпокоііство бср.іішскпхъ ЖІІТСЛСІІ прп нача.іѣ поаіѣднеіі кочііапін; сжсдпсвііо жда.іп оіш псзваііныхъ гостеіі и трепсталп за сто.шцу ІІруссіи, которая, кролѣ своеіі .чолодой н неонытноіі чп.піціи , не могла надѣяіъсл І І І І на какую ііосторошііою иомоіць. За то и радость бсрлшіцспъ бы.іа вс.шка , прн пзвѣстіп о ипрѣ н о ііозвраіцснііі коро.ія. Фридрнхъ сдѣлался ндоломъ Пруссіи. ІІослѣдиія побѣды возвысплн сго снлыіо въ г.іазахъ народа : весь усиѣхъ компапіп пріишсыва.ш сго уму , сго .шчнои храбрости , его военпымъ дароваиіямъ. ІІруссаки з н а л и , что Лвстріл н Саксонія въ этой послѣднеіі воіінѣ нмѣлн па своей сторонѣ всѣ ирспмущсства : и псревѣсъ сп.іъ , п выгоды ноложеііія п выигрыпгь вре.чеіш, и не смотря на все это, Фридрихъ возвращался въ свою столпцу торжсстпующнмъ побѣдптелсиъ, миротнорцемъ Гсрманіи. Торжсство , которое жптслн Бсрліша ирпготовн.ш для сго въѣзда ноходп.ю па пстпиную овацію. Съ самаго утра во всѣхъ церква.ѵъ загудѣ.іи колокола, нальба и:гь пушекъ не ирскраіцалась пи на минуту. Народная мнліщін нротянулась въ дпа сгроя отъ самыхъ городскихъ воротъ до дворца. На всѣхъ иерскресткахъ улнцъ гремѣ.іа музыка. На окнахъ н балконахъ домовъ разнѣналпсь ковры и зиамеиа съ эмблсмами н наднисями. Г.іапныс чпиы города и духовснство вышліі за городскія ворота на встрѣчу коро.ія. Едва пзда.ш иоказалась королевскал ьо.іяска раздалнсь трубы п лптапры н сотнн зііамснъ ландвера п всѣхъ городскнхъ сословій н цѣховъ нредъ иимъ преклоппліісь. Морс парода кнпѣ.іо около кодяски , въ котороіі Фридрнѵь іпагомъ ѣхалъ съ свонмн братьями. Молодыя дѣвуіпкп, въ бѣ.іыхъ п л я т ь я х ъ , ш.іи віісрсди н посыиали дорогу цнѣтами, нзь оконъ н ст. балкоііовъ лстѣли въ коляску лавроные вѣикн н народъ, бросая ввсрхъ шапки н ш л я п ы , впсрвыс закрича.іъ : «Да здрапствуетъ нашъ коро.іь ! Да здравствуеть Фридрихъ 1Іе.іш;ІІІ /» «ІІикогда нс вндывалъ я зрѣлища умнлптсльиѣс!» пишстъ БІІЛСФСЛЬДЪ. — «Роскоіпъ дво|)овъ, торлісства, кою р ы я ниогда рождаются по манію государеіі , часто бываютъ обманчіівы ; зто родъ апоосозы , которую мопархи самн себѣ состав.іяють н гдѣ народъ являстся то.іько испо.ніитслсмъ ихъ жслаііія, а не дѣнствовате.іе.чъ по собствспиому побуждсиію. НО здѣсь нс бы.ІО ничсго подготовлсниаго : все сдѣлалось мгиовснпо, экспромтомъ, сачо собою, подъ пліяніемъ одпои иародной любии кт. Фрндрнху іі вссобщаго умиленіп. Король былъ г.іубоко тронутъ нрнвлзаішостію свонхъ нодданныхт.; на лнцѣ сго выражалось чуиство собственнаго достоішства, и счастіе быгь мо-
2 7 9 наркомъ такого доблсстнаго ііарода. Привѣтдпво к.іапл.ісл онъ на обѣ сторопы и только по прсмспамъ убѣжда.іъ п а р о д ъ , чтобъ онъ нс тѣсни.іся , остерега.іся лоиіадей н не прпчинилъ себѣ какъ иибудь вреда въ давкѣ. Съ тѣин, которые блпзко подходпли къ коляскѣ , ояъ вступалъ въ разговоръ и тѣ.мъ сшс болѣс возбугкдалъ всеобшій эитузіазмъ. Ввечеру т о г о - ж е д н я , когда ііл.іюмипованпыя улпцы кппѣ.іи пародомъ и оглашалнсь весе.іымъ говоромъ и музыкой , а на окнахъ вездѣ красовалась надппсь : Ѵіѵаі Ргіиегісив М а р т и з ! король опять приказалъ подать экипажъ, чтобы спова прокатитьсл по городу. Но на этотъ разъ Фридрихъ, закутавшпсь пъ плащь, крѣпко прпжался въ уголокъ коляски п падвиііу.іъ шллпу почтп на самые глаза. Коллска иеслась быстро по разнымъ малепькіімъ, полуосвѣшепнымъ улнцамъ п закоулкамъ , и накопсцъ , въ дово.іыю о т д а лепной части города, останопи.іась передъ кры.іьномъ нсбогатаго домпка , въ мезониііѣ котораго мслькалъ слабыіі огопекъ. Фридрихъ поспѣшно выскочімъ нзъ коляскп п сталъ взбпраться по узкой и крутой лѣстиицѣ. Здѣсь, па верьху , въ неболыііой , но чнстой комнаткѣ , стоя.іа кровать , съ полузадсрпутыми бѣлымп занавѣсамн. Па кровати лсжалъ старикъ , котораго потухающій взг.ілдъ показывалъ , что жизпь въ немъ мерцастъ послѣдпнып лучами , какъ слабыіі свѣтъ лампады , озпряпшей скромпую сго кслыо. Фридрнхъ съ жаромъ схватплъ руку умпраюгааго: « К а к ъ ! — вскрнча.іъ онъ, — в ы ли это, мой добрый, вѣрпый д р у г ъ ! Божс мой ! въ какомъ положеніи я васъ пахожу ! Въ мпнуту , когда п возпращаюсь домой , чтобъ
успокоить утомлеииую душѵ пь ваиіеіі бесвдй, чтобт. отогрѣть ссрдце в ь ваіннхъ объптіяхъ , когда пародъ прос.іав.іпстъ мое имл и праздііустъ л и р ъ Гсрмаиін — сдіінСТВСПІІЫИ друі"Ь , которыіі одиііъ моікетъ впо.інѣ оцѣиіпь мои тепсрсшпіл чувстпа, — на одрѣ бо.іѣзпи и страдапін! « Н ѣ т ъ , возразилъ Ф р и д р и х ъ , пы ис умрстсі Вамъ надо сще Ж І І Т Ь для счастіл мопхъ подаипыхъ п д.ія моего собственнаго. Вспомнитс : вы одпи осталнсь у мсіія изъ малаго ссмсііства мосго ссрдца !» Болыюіі сдѣлалъ усп.ііе , чтобы схватить руку королл ц поцѣловать е с ; но Фріідрихъ пс доиустнлъ его до этаго. Старикъ нс могъ болѣс говоритЬ, но взоръ сго в ы р а ж а л ъ глубокос чувство скорби п б.іагодарпостп ; опъ з н а л ъ , что разстается с ъ вѣицсноспымъ другомъ свопмъ на вѣкн. Ф р н дрихъ ІІС вынесъ этаго взора ; с.іезы наверну.іись у ІІСГО па глазахъ , опъ крѣпко сжа.іъ руку старпка обѣимн руками , молча наклони.гь го.юву въ зиакъ прощаиія, п поспѣшпо выше.іъ. Болыюіі старнкъ бы.іъ его наставппкъ Дюгаиъ. ІІа другоіі дсль утромъ Фрпдрпху допсс.іи , что Дюганъ въ эту ночь умеръ. Скорбъ короля о утратѣ друга обратилась въ нѣжпую иривязанііость къ дѣтямъ покоіінаго; съ этпхъ поръ опъ сталъ думать о судьбѣ сиротъ с ъ пстпнно отечсскою заботлпвостію. 0 зто ул.асно! Если бъ Когу угодно бы.іо дать мнѣ средства возстановігі ь вашс здоровье, вознратнть вамъ сп.іы, л доказа.іъ бы, что моп благодарпость и дружба къ вамъ способііа па вслкую жертву. ІІо жнзнь чсловѣка въ рукѣ І»ожіеіі : стансмъ надѣлться на Его святос мнлосердіе!» — II еще разъ вижу ішше велнчество, — отвѣча.іъ старикъ слабымъ голосомъ , — «я с.іышалъ о вашсіі славѣ и торліествѣ народа, этаго длл мепя доволыю : тепсрь л умрѵ спокоііно!» — Воііна Австріи с ъ Францісю продолжа.іась сще долгос время и коичилась въ 1 7 4 8 году , Ахснскпмъ миромъ. Въ мпрномъ договорѣ Австріл , по требованію Фрапціп , вторичпо прпзпала Сплсзію собствспиостію Ф р и д р и х а . ІІо дружескія отношепіп нрусскаго коро.іп п Людовика X V давпо ужс разрушились. .Сарказмы Фридрпха глубоко уязпи.іи самолюбіе Французскаго коро.ія , которыіі п т а к ъ смотрѣ.іъ на п е г о , каиъ на врага като.шчсспоіі цсркви. На усилыіую просьбу Фридриха о помоіци въ послѣдшою рѣшителыіую д.ін Нруссін воііну, Людовнкъ прнслалъ сму самыіі обязатсльпмй п вѣж.ііівыіі о т к а з ь ; опъ прпводплъ такія п р и ч н и ы , на когорыя нрусскому коро.ію нечсго было отвѣчать, но въ к о т о р ы х ъ лвпо обпаруживаіі
ш дппь нсохотл Фрлііцін встунаться въ сго дѣ.іа. За то фридрихъ такъ жс вѣямнво , ІІО С Ъ ТОПКОІІ , Я З В Н Т С . І Ы І О І І иронісіі пзвѣстилъ Людовпна о заіиючепіи Дрсздепскаго чнра. ІГс с.чотря на эти .іпчцыл псудоводьствія обонхъ коро.іеіі, трактатъ Пруссіи съ Франціеіі до.іженъ быдъ оставаться во всеіі сидѣ до 1750 года. ІІо будущее обѣіцадо грозу нс.чинусмуго : Фрндрпхъ прп вссіі добротѣ н чпстоссрдсчіп, быдъ твердъ въ С В О І І Х Ъ убѣждепіяхъ п не прощадъ обпды , а тѣ.чъ бодѣе предатедьства. Въ этозіъ отнопіеиін ангдіііскііі посданішкъ , которыіі пріѣзжадъ въ Ьердшіъ ддя псрсговоровъ по сдучаю Ахепскаго инра, въ донесеніи своелу двору , очень вѣрно опредѣдпдъ характеръ прусскаго кородя : «Сердце Фрпдрнха, говорнтъ опъ, — драгоцѣпныіі адмазъ, по опъ оправдепъ въ же.іѣзо !» ГЛАВА ДВАДЦАТЬ-НЕРВАЯ. Ж И З І І Ь II П Р А В Л Е І І І Е Ф Р И Д Р І І Х А ЛѢТІІЕЙ I. ДО СКМИ- ВОЙНЫ. МОИАР.ѴІ». прнос вреля возпратпдо Фрндриха оиять къ забогамъ н трудамъ государстпеинычъ. Одпнадцать лѣтъ снокоіінаго правлснія дадп сму средства сдѣлать перепоротъ во всѣхъ отрасляхъ государствснііаго быта. Церковь*законодатсдьство, нолптпческая экономія, позсмедь-
иос управ.іспіс, паупн, нсісусства, всс лриш.ю въ двшкеніо н ста.ю быстро развнватьсл вт. новыхъ Фориахъ, по повы.мъ пдслмъ н ПОЛОІКОІІІЛМЪ. Его ггсутомпмал дѣлте.іыюсть—сдѣ.іа.іась рымагомъ, которыіі вдругъ подвпга.іъ всѣ пружпиы МІЮГОС.ЮИІПОІІ государствсніюіі мсхапшсп. Ііогда сго.іица огдыха.іа еіце отъ диевиыхъ трудовъ, свѣчи въ усдіінепномъ кабпнстѣ коро.іл показыва.іп, что опъ уже трудптсл д.ія народа н какъ забот.інвыіі отецъ жертвустъ свонмъ іюкоечъ дума.чъ о будуіцемъ счастіп свопхъ дѣтсіі (*). Ьаждыіі деиь Фрндрнхъ встава.іъ въ нять часовъ утра н до дсвятн, до перваго док.іада, работа.іъ, нс вста- (•) Л с и . у р н о м у к а м и в р л і н о р у б ы л о с т р о г о п р с л ш і с а п о III. Шіто.чь ч а с у н о ч і і . усиуті., нача.іъ нокоя. Коро.ію по с . і у г а и е о т с т у п п о т р е б о л а л ъ , • і т о б ъ о и ъ съ иичъ будоті, О д і і о і і і д ы Ф р и д р п х ъ . і о г ь с н а т ь ПОЛК» иаго. В ъ чотыро часв слуга ирпше.іъ ого будить. торгопатьсп , прося хоть ощо Фрн.ірпхь по.ічаса, хоть четверть чася І.ІІН м н и у т ы , » о т п і і ч а . і ъ к л ч м о р . і а к е і ) , • о с и п в а ш о в о . ш ч о с т в о в с т а и е т о с е і і ч а с ъ л;в, я о т к р о ю с т а в н п , д в с р н , н с т а ш у с ъ в а с ъ тогда королн обыкноиом- хотѣ.юсі, встапа.іъ. носмотримъ , какъ вы будотс — • ІІлшо вс.шчество, я почнііаті,.» — Ф р п д р п х ъ говоріа вскочп.іъ п р а в ъ , • отоѣча.іъ кор.і.іь , с м я г ч ц в ш и с ь , нспо.іііііѳчы , быті. строго твбѣ за усврдів.и — дажо II ш і ъ вь іиип.іъ . а за п о и с н р а в і ю с т і , ! . — — «прикааанія кородя отпошоііііі счу такимъ с ъ с о н п ы м ъ чвлоапии.иъ І і р о с і і о т с н коро. 16, т а к ъ опт. с ъ м о н я в з ы щ о т ъ къ ному пв одЬяло; въ біішоііствѣ: « К а в ъ ты с м і е ш ь , м о ш е ш ш к ъ , говориті. со мноіі образомъ?. пая съ мѣста, надъ повымп проэктамп разлпчпыхъ у.іучшснііі. .Ты до.іікііы саному. Вотъ свортокъ с ъ іштіідсслтью чср- иошіаміі. С ъ д р у г п ч т , к . і м м в р л л к о е м ъ б ы л ъ т а к о й ;ко с л у і и і і . н.ірѵь ііросн.іъ у него хоть досять ся и выіиолъ въ псредііюю. проспу.ісл. «Коіорыіі би.ю шссть.» УгомленпыЦ мпнутт. с р о к у . Качморлакоіі Чореть чагь часъ ,» спросилъ — > 1,'акъ,> в с к р н ч а л ъ ііос.іыіпа.ісл оиъ кородь у мо- сог.іаси.і- звопокъ : король с л у г п . — аСеіічасъ иъ гііѣпѣ , « н ты пе нроразбу- д н . і ъ моня, р а з б о Ц н и к ъ І Ч-вчъ п о э п а г р а д ш п ь т ы мопи за э т о т ъ ііоторліпіыіі чясъ ? Скажп, ч т о б ъ т о б я с і ю м н и у т у р а з с ч н т а . і н и пото.чъ ііе смѣіі нопалаться г.іаза н а — н . ш б е і о г н с і . I» -- миѣ ІІо бы.ю нововвсдеіііл въ ІІруссіп, которос не ііо.іучп.ю бы начала въ сго свѣт.юмъ умѣ, въ его добромъ ссрдцѣ. ІІсточішкъ всего хорошаго былъ однпъ — Фрпдрпхъ ; мудрено ли пос.іѣ этаго, что опъ съ псрвыхъ дѣтъ своего царствовапіп пріобрѣ.іъ ппродность, какою до него по.іьзова.шсь весьма немногіс государп. Опъ умѣлъ выбнрагь
.іюлсіі, цѣіш.іъ ихъ способіюстп, иагражда.іъ пхъ заслугп щсдро, но онъ об.іача.іъ свопхъ сановппкооъ только одноіі И С П О . І І І П Т С . І Ь П О Ю п.іастью. Всѣ они бы.ш орудіячп сго намѣренііі н мыс.ісіі и пп О Д П І І Ъ изъ ппхъ нс дерзпудъ бы употрсбпть по зло допѣрія короля , чтобъ показать пароду свою сп.іу п могущсство. Въ глазахъ Фрпдриха всѣ поддаішые были равны : т ѣ изъ иихъ, которыхъ оиъ возвышалъ до себя , получалн от.іичія потому только , что помога.ш сму заботпться о счастіп остальпыхъ г р а ж д а н ъ , но не д.ія того, чтобъ пмѣть срсдства къ утѣсненію. Они бы.ін его друзьямп, — и о пс времсшцнками. Фрндрихъ дѣііствопалъ о т к р ы т о : О І І Ъ ис ограждалъ ссбя отъ народа иепроницасмою «алангою царедворцевъ : каждыіі пзъ поддаппыхъ, безъ разлцчія, имѣлъ къ нему свободныіі д о с т у п ъ , каждыіі шелъ иъ нему за совѣтомъ н помощыо п говорплъ прямо о свопхъ скорбяхъ и пуждахъ. Простолюдинъ п вельможа судились п осуждались одипаково, п псмплость королевская для послѣдпихъ бы.іа гораздо опасн ѣ е , уѣмъ для первыхъ. Вотъ почсму ііикакое зло пе могло скрыться отъ сго взора И ІІН О Д И І І Ъ ИЗЪ б.ІПЗІіПХЪ ему людеіі пс былъ врагомъ парода. По нусть лучшс самъ Фридрпхъ ноясппть намъ понятія о прапіітельствеппыхъ пдсяхъ. свои Вотъ что ппшетъ онъ въ своемъ сочиііснін «0 разлнчнмхг) родахъ прааленія и обязапноетяхь мопархоаь. » (') «пыя р у к и , т . е . , сиоимъ министрамъ, то одинъ т я п с т ъ «сго вираво, другоіі влѣво. Никто пс трудптся по общсму «плаиу : наждыіі мшіпстръ разрушястъ т о , что сдѣлано «сго предгаествсннпкомъ, К А К Ъ В Ы ОІІО Х О Р О Ш О ІІИ Б Ы Л О , «чтобъ Т О . І Ы І О быть творцсмъ ЦОВАГО И О С У Щ Е С Т В П Т Ь своп «ИДЕП, хотп бы опѣ протпворѣчнлп общсму благу. Т а «кимъ образомъ безпрерывныіі рядъ перемѣпъ пс д а е т ъ «времяіш укорсппться и созрѣть истиипо по.іезнымъ «учрся.депілмъ. Оттого пропсходятъ путанница, бсзпоря«докъ п ошибкп ирав.іенія. У вшіовпыхъ вссгда есть въ «запасѣ опрапдапіс : опп прпкрываютъ своп бсзразсудства «повпзпою свопхъ уЧреждеиій ; а какъ такіс мпнпстры «знаютъ, что нпкто ие будетъ изслѣдовать ихъ поступковъ, «то они и сами остерегаются показать прпмѣръ строгаго «слѣдствія надъ своимп подчппенпыми. Чсловѣкъ есте«ствснпо привязывается къ своей собствеппости: государ«ство пс прппадлежитъ этпмъ мпнистрамъ ; стало быть п (і благостояніе его пе лежитъ у нпхъ иа ссрдцѣ. Все дѣ«лается ИА АВОСЬ П І І А К Ъ П Н С Т Д Ь П притомЪ съ пстинно «стончсскимъ равподушісмъ, и въ этомъ равподушіп на«чало упадка правосудія, Финансовъ в воипскаго дѣла. «Изъ М О П А Р Х Ш такос правлспіс прсвращается въ А Р П С Т О «КРАТІЮ, гдѣ мпппстры, сановнпки и генералы ведутъ всѣ «дѣла по своему произволу п прпхотп. ІІакопсцъ общая «система совершепно исчезастъ, у всякаго свой царь въ го«,ювѣ(іеЬег аіЬеііеІ паф [еіпет 8 і п п і т Ь й о р О , а * о к у с ъ «ііопцентраціп , главная точка сдинства — уничтожастся. « І І А К Ъ К О Л Е С А ЧАСОВОЙ МЕХАПИІІИ Д В И Ж У Т С Я Д . І Я одпой Ц - В Л П , « ДЛЯ «Когда мопархъ отдаетъ кормн.іо правленіл въ пасм- «ІІІЯ (*) Эриосіи, Ьсс II. йЬсс Эісіііопгад^.иісп ипЪ ЯсвепІеіі))|ІІііісп." Моііссопі,, 1838. Излапіо УКАЗАПІЛ «ДОЛЖЕІІЪ ВЫ ВРЕМЕНИ, ІІМѢТЬ ОДНІІАКОВО ТАКЪ 0ДНУ Д-ЬЙСТВОВАЛИ «ПОТОМУ ЧТО ВЛАГО «ЛЕШЯ, КОТОРЫІІ СТРАІІЫ ННКОГДА И ВЕСЬ МЕХАІІИЗМЪ ЦИЛЬ, ІІА II ПЕ ЧТОБЪ ОЕШУЮ НАРОДА ВСВ ПРАВИТЕ.ІЬСТВА ОТРАС.ІИ ПОЛЬЗУ УПРАВЛЕ- ГОСУДАРСТВА ГЛАВПЫЙ ПРЕДМЕТЪ ДО.ІЖПО УПУСКАТЬ ИЗЪ : ПРАВВИДУ.
«Въ ПРОТИВНОИЪ «Н ОТВЕРГАТЬ «ЧТО СЛУЧІ-В, .шчіия выгодл СІПОВППКОВЪ З І С Т Д В Л Я Е Т Ъ П Х Ъ ПРОТИВОДѢЙСТВОВАТЬ ДРТГЪ « ІІНСТРОВЪ, Э Т О ПЕ СІНЫЯ ПОЛЕЗІ.ЫЯ УЛУЧШЕІ.ІЯ , „ОТОМУ ,111- П ДРУГУ ТОЛЬКО, пхъ иысль.» «По ссли такпнъ людячъ удастся, къ пссчастію, об«иануть пли обшорочить государя и ув-йрнть сго, что лич«пыс сго иптсрссы пс связапы съ выгодами сго поддаи« н ы х ъ , тогда зло достпгаетъ до высшсіі стспепи. Мо«нархъ становптся врагомъ свосго народа бсзъ причнпы «н саиъ того не эная ,• нсдоразуиѣіііс д-Ьлаетъ сго стро«гпэгь, жестокимъ, безчеловѣчиы,чъ ; ибо, если убѣждснія «сго ложны, то н иослѣдствіл нхъ пе ногутъ быть прав«дпвы. Г О С У Д І Р Ь С В Я З І Н Ъ СЪ ГОСУДАРСТВОНЪ І І Е Р А З Р Ы В П Ь Ш Н « У З А Л И : СТАЛО «ДѢІІСТВІЯ «ЩЕЕ БЫТЬ, ПО ОНЪ Д О Л Ж Е Н Ъ ЕГО ПЕИЗБѢЖНОМУ ЧУВСТВОВАТЬ П О Д Д А Н Н Ы Х Ъ ; А ГОСТДАРСТВО «ОВХОДИМО СТРАДАЕТЪ ЗАКОІІУ КАЖДОЕ ВОЗВРАТПАГО 3.10, ПОТОЧУ Ж Е П0РАЖАГО- ЗАКОПУ НЕ- О Т Ъ КАЖДАГО НЕСЧАСТІЯ СПОЕГО ИОПАРХА. «Напринѣръ: когда государь терястъ областп, то онъ не «въ состояпіи помогать свои.чъ поддаинымъ т а к ъ , накъ «прежде ; ссли онъ дѣлаетъ додгп, бѣдныіі „ а р 0 д ъ дол«женъ пхъ упдачпвать ; п папротивъ, если народонасслеиіе «государства не многочпслепно, ес.ш оно бѣднястъ, госу«дарь лишается всѣхъ вспомогательпыхъ псточипковъ. Это «такія неоспорпмыя истипы, что па нихъ пс можетъ быть «возражепііі, а потому я повторяго : Г О С У Д А Р Ь ПРЕДСТАВИ«ТЕЛЬ ГОСУДАРСТВА; «ВЛЯГОТЪ «ЕСЛИ ОДНО ОБѢ ЧАСТН «ИПТЕРЕСАМИ. «ДЛЯ ТВЛА: «ВН.ѴЬТЬ , «КАЖДОИ НЗЪ ОІІЪ Тѣло, „ НЕ С В Я З А Н Ы МоНАРХЪ ОНЪ ОДИНЪ ДУЧАТЬ НПХЪ НОДВЛАСТНЫЕ К0Т0Р0Е Н ДЛЯ ЗА IIЕ ЕМУ МОЖЕТЪ ОБЩИМИ ТОЖЕ, ОСТА.ІЬНЫЯ ДѢЙСТВОВАТЬ, ВСЪ Н О Т Р Е Б Н Ы Я Д.ІЯ «мон понятія объ обязашюстяхъ государя : ЧТО ЧАСТП ЧТОБЪ НЕЯ СОСТА- СЧАСТЛИВО ПОБУЖДЕНІЯМИ, ГОСУДАРСТВА ВСЬ НАРОДЫ ЕЫТЬ ОБЩНМН ГОЛОВА ОБЯЗАПЪ ДОСТАВИТЬ ПЫГОДЫ. «Онъ должснъ нріобрѣсть вѣрныя н точпыя свѣдспіл «о силѣ п сдабостяхъ своеіі с т р а н ы , какъ въ отпошепін «ся личиаго имущества , т а к ъ н въ отпошспіи народочн«слія, размножсиія, доходовъ, торговли, закоііоподожсиііі, «направлсиіл духа п характсра н а ц і н , которою хочстъ «упраплять. Закоиы до.іжны быть я с н о , кратко п точпо «нзложспы, чтобы ябсда н крючкотворство (сЬісапс) ие мо«гдп имн ворочать по пронзволу , перетолковывать духъ «ихъ по СВОЕМУ и распоряжаться судьбою частпыхъ людсіі «по нрпхоти , бсзъ всякпхъ правплъ. Производство дѣ.іъ «должію быть по воэможпостп кратко, чтобы спасти до«стояпіе просптелей, которыс безъ этоіі мѣры могутъ ио«тратнть і.а нроцессъ то , па что имѣютъ эакоппос право «п о чсмъ просятъ правосудія. ІІа эту отрасль правлепія «падо обраіцать главпое випмапіс п ставпть всѣ возмож«пыя препоны алчностп п лпхопмству судеіі и стряпчпх ь. «Чтобы каждос правительствепное лицо исполняло въ «точпостп возложепныя па нсго обязапиости, падо сжс«годпо носыдать въ провипціп Р Е В Ц З І О І І І І Ы Я КОММИССІИ , со«ставленныя изъ вѣрныхъ п неподкупныхъ людсп. Каж«дыіі гражданпиъ, почптаюшіп ссбя обпжснпымъ, въ пра«вѣ жадоваться коммиссіи па іірпсутствснпыл мѣста и «иравптсдьствсішыя лица. Коммиссіл судитъ всѣхъ и каж«даго бсзъ различія н паіідснныс виновнычп должны Б Ы Т Ь «СТРОГО ПАКАЗЫВАЕМЫ. Не нужно прибавлять, что нѣра «паказаиія нпкогда нс должна прсвосходить мѣры ирссту«илсііія ; что ИАСНЛІЕ пе доджио заступать мѣста ЗАКОІІА ; «въ этомъ сдучаѣ лучшс, сс.іи правитсль слпшкомъ спнс« Х О Д П Т Е Л К П Ъ , чѣчъ С Л І Ш І К О М Ъ С Т Р О Г Ъ . » Вотъ ; Сочннсніс , пзъ котораго привсдспъ здѣсь отрывокъ, Фридрпхъ паписалъ д.ія собствсішаго соображеніл п ддя руководства свопчъ мшшстрамъ. Оиъ строго держадсн нздожепныхъ пнъ иравилъ п, .сромѣ дароваиій, выше все42
го цѣіш.іъ пъ свонхъ мииистрахъ пак.юппость къ добру ц къ правотѣ. Дѣятс.іьпымъ II достоіінымъ сго помощпикомъ въ эту опоху Коччсгп. ПВ.ІЯСТСЯ Юстнція бы.іа вт. дово.іыіо п.юхомъ состояпіи въ Пруссіи. Тысячи пустыхъ Формъ давали присутствсппымъ мѣстамъ средства къ гірнднркамъ п оттяжкѣ судопропзподства, т а к ъ , что иныс процессы Д І П . І И С Ь по десяти и болѣс .іѣтъ. Оттого дѣ.іа рос.ш и бумаги накоіыя.іпсь нъ такомъ і.о.іичсствѣ, что самыіі рсвиостпыіі судья бы.іъ не въ соетояніп даже прочесть тяжсбпос дѣ.ю въ годъ, нс то.іько заиомипть всѣ сго подробиости. Какого же прапосудія можно бьыо ожпдать посдѣ этого ? Проситс.но остава.іось терпѣть, тратпть пмѣніс, безпоконться всю жпзиь, обнпша і ь п наконсцъ прсдоставпть го.іую правоту свою пас.іѣднпкамъ, которыхъ па.шчнос достояніе опъ ужо употрсбіыъ на процессъ во времп жнзіін п ста.ю быть', по смертп , лпшп.іъ пхъ средствъ продолжать гнбе.іыіую тяжбу. Этотъ безпорядокъ судопропзводства въ особеппостп достпгъ до высокоіі стснсни въ Помераніп. Съ этой провппціи нача.юсь исправ.іеніе. Коччеги въ восемъ мѣсяцсвъ заставн.іъ тамъ рѣіппть 2 4 0 0 дѣлъ, которыя д.ш.шсь но нѣско.іьку десятковъ лѣтъ, п очпстп.іъ прпсутствспныя мѣста до. того, что во всеіі Номераніп пе оста.юсь тяжбы, старѣе года. Этоть перпый опытъ вно.інѣ удовлетворп.гь Фри дрпха , опъ сдѣ.іа.іъ Коччсги вслпкимъ-капцлеромъ и иоручилъ ему исправиеніс законовъ п порядка судопроизводства во всечт, ко|)о.іевствѣ. Въ этомъ новомъ званіп, Коччеги, ие смотря па своіі преьмоіінып л ѣ т а , приіш.іся за рсФорму с ъ такою дѣяте.іьііостію, чго къ коицу г о д а , во вссй Нруссіи лііхоимцы II закопоііромыіімеііііпкіі бы.ш отстап.іеиы, мѣста ихъ занл.ш .іюдн честные и баагомыс.іпшіе; въ нроіізводстпѣ дѣ.гь наступв.іъ новыіі порлдокъ, по которому ни одшгь нроцессъ ие могъ д.іптьсл до.іѣе г о д а , въ протіівночт.
случаѣ саыи с.іѢдоватс.ш н суді.іі ііодвс|)га.«ісь суду и закоішому взыскаііію. Разумѣстся, что уго.ювііыя дѣла состап.ія.ш исімючсиіс пзг этаго правпла. Жа.юванье всѣгь чпповпикамъ бьмо утроено, а нош.шпа на бумагу ц судопропзводство бы.іа во сто.іыіо ж е уиепьшена. Коччсги убѣдп.іъ коро.ія ііа эту необходимую мѣру самычъ сстествсннычъ доводомъ: «Чтобъ чпповнпкп пе бралн взятонъ, говорімъ оиъ, должно спсрва обезпечпть ихъ собствснную Ж Н З І І Ь ; не всѣ пзъ ппхъ порочны, но каждыіі хочетъ ѣсть н нить, а го.юдъ н пужда такос зло, пзъ котораго чаще всего пронстскаютъ прсступ.іспія. Ношлпну Д0.ІЖ110 уменыинть ііепрсмѣшю: правосудіс, оказываемое поддаішычъ, ие можетъ служпть нсточішкомъ государственпыхъ доходовъ; оно второе ІІровндѣніс народа, которос заботнтся о всѣхъ безвозмездно. Ипаче бѣдпыіі человѣкъ по нево.іѣ должснъ терпѣть обпды п притѣспепія, потому что не имѣетъ срсдствъ заіматить за правату свою.» — Фрндрпхъ хорошо нопичалъ благѵю цѣль свосго мипистра и охотно утвсрждалъ всѣ сго проэкты. Прнвсдя въ порядокъ сѵдопронзводство , ІСоччсгп обрати.іъ в.шманіе па самые" заьопы. Въ 1749 году онъ окончнлъ, ио плапу Фрпдриха, повыіі сводъ законовъ, осііованныіі па положитслыіыхъ и точныхъ нача.іахъ, которыіі иазвалъ: «Согриз ^цгів Ргісіегісіапиш.» — Въ ознамсновапіе этаго важнаго и благодѣтелыіаго д.ія страі.ы т р у д а , король приказалъ выбііть медаль. ІІа неіі бы.ін нредстав.іены : богпня правосудія съ невѣрнымн вѣсамп въ р у к ѣ , „ Ф р п д р и х ъ , которыіі мсчемъ уравновѣшивастъ чаши. Въ «Исторіи своего времепи» Фрпдрихъ говоріітъ о Коччсгн : «Добродѣтелп п честпость его былп достоііны золотаго вѣка рпмскоіі рсспубликн ; но учсностн п просвѣщспііому У«У о н ъ , какъ второіі Трнбоніапъ, былъ прнзванъ д.ія законодате.іьства н для блага пародовъ.» Пріобрѣтя повыя провинціи силою оружія , Фридрихъ иачалъ дѣлать завоевапія другаго рода въ собствеппоіі землѣ. Онъ сталъ думать обь увеличепіи территоріи воздѣ.ікою пеплодоносныхъ почвъ. Одерскія болота были осушены посредствомъ плотипъ и другихъ гидравлическихъ работъ ; лустынпыя п глшшстыя мѣста Пруссіи — обработапы н засе.іеиы. Всюду возішкали новыя деревни іі колоиіи изъ протестантовъ, тѣсннмыхъ въ католпческихъ земляхъ п прибѣгавшихъ подъ защпту прусскаго королл, какъ г.іавы протсстантскоіі цсркви. Приморскія землн ОстФрис.іапдіп , въ теченіе многихъ вѣковъ нотопллемыя волнамп, бы.ш защищены отъ бурнаго моря плотипамп п обратилнсь въ цнѣтущія заселенія. Когда превосходпал плотпна па Одерѣ была готова, Фридрпхъ взошслъ па пее, іі вессло обозрѣвалъ полосатыя І І П В Ы п поля, засѣяішыл х.іѣбомъ, которыя возішк.ш по сго слову. «Вотъ кияжество, сказалъ оиъ, которое я нріобрѣлъ, не потрятя кап.іп кровн п на сохрансиіс котораго мпѣ нс нужпо солдатъ.» Въ СВИІІСМІОІІДѢ , при впаденіи Одера въ Балтіііскос дюре, онъ нриказалъ устроить га.іань; такнмъ образомъ Штсттпнъ сдѣлался однпмъ нзъ важнѣіішихъ торговыхъ городовъ Ируссіп. Мпогія судоходныя рѣкп бы.ш сосдпнеиы капаламп, торговля оттого оживнлась и отечссівспиые продукты значптслыіо подсшевѣлп. Въ тожс прсмя, чтобы дать болѣе простору транзитпоіі торговлѣ, Эмдспъ, н а Эмсѣ, былъ объявленъ свободнымъ портонъ. Фрндрпхъ оспова.іъ въ ІІСМЪ двѣ торговыя компаніп, азіатскую и беига.іьскую, которыя иаходплнсь нодъ нокровитсльсгиомі. прусскаго Флага. Отъ всѣхъ этихъ учрсждспііі Фабрнкн „ мануфактуры ііршиліі въ цвѣтущес состопніс, пародонаселсніе умножп.іось п государствснныс доходы увс.шчились на одиу треть. Нри кабішетііыхъ занятіяхъ Фрндрихъ пс остав.ія.гь
и воііска вт, п р а з д п о с т и . Б е з п р с р ы в н ы е с м о т р ы н маіісвры нс д а в а . ш со.ідатамъ выдтн и;іъ р у т н п ы отлнчпою шкодою. Ф р н д р и х ъ ся уноренить п д у ч ш о которыя сдѣ.іа.іъ на э т и х ъ м а н е в р а х ъ ирпспособіпъ во врсмя Къ лоішами. приііялъ Онъ ноляковъ, которымъ каждое с.іужбу трудное дѣііствіе значительиыя премін. строе- особснпо нрихо.іодко- вснгровъ копннцы, свопхъ Кжсгодно въ л а г с р ь , въ кавалерін многнхъ обученіе ралпсь около И о т с д а м а стара.і- Нѣхоты ; движенія поручп.іъ образцовос, пазиачалъ въ воіінъ нимъ аттакп , дѣііствія иымъ о р у ж і с м ъ , нри подкрѣплсніп „мъ МПОГІЯ НОВОВВСДСІІІЯ, Сп.іезскихъ в ы х ъ порядкахъ п въ тактнкѣ. ііадлежа.іп Ф л а и г о в ы я и С-іуяш.ін н и за гусаръ воііска собн- н цѣ.іыіі мѣсяцъ уно- своихъ стратсгпческихъ н т а к т п ч с с к п х ъ соображенііі. Но, чтобъ эти дѣпствія оста.іись таііпоіо мсжду нимъ п его друзьлмн , всѣмъ посторонпимъ лпцамъ доступъ на мапсвры б ы л ъ строго воспрсшспъ. Это еіцс болѣе увеліічило чпсло л ю б о п ы т н ы х ъ н возбудило д а ж е безпокойство м а н с в р о в ъ , Ф р н д р и х ъ прпготовляется к ъ какнмъ враждебнымъ дѣііствіямъ. Чтобъ успокопть умы ішбудь п удо- а.іетворить л ю б о п ы т п ы х ъ , Ф р н д р и х ъ издалъ описапіе с в о п х ъ мансвровъ, ІІ умышлсііііо наполпи.іъ его всѣмп возможпымп несообразностями и пелѣпостями. Нсмногіс поняліі остроумпую ніутку коро.ія ; а большая часть т а к т и к о в ъ ста.іи ломать го.іову треб.іялся на м а н е в р ы . прн пѣкоторыхъ дпорахъ, к о т о р ы е п о л а г а . ш , ч т о подъ впдомъ т ь е ю , какъ п а д ъ рсзультатомъ падъ этоіі галнма- г.іубокомыслснныхъ сооб- ражспій п воспіюй опытностп. Особенпо зиачсішты мапсвры , бывшіе в ъ І7Г»3 годѵ блпзъ Ш н а п д а у , на иаішыя бы.ш главы п которые съѣхалпсь созваны мпогія всѣ г е п е р а . і ы короноі н штабъ- о Ф і щ е р ы цѣ.юіі Н р у с с і н . З д ѣ с ь Ф р н д р п х ъ бдизкимъ свонмъ д р у з ь я м ъ п о к а з ы в а л ъ на о н ы т ѣ д ѣ і і с т в і е р а з н ы х ъ новыѵъ ІІссмотря па б е з п р е р ы в н ы я свон з а н л т і я военпыиъ дѣломъ, Ф р н д р п х ъ пнутреппо пс любн.іъ воііну. Суждепіл
его объ э т о м ъ предметѣ т а к ъ залѣпате.іьцы, что ІІС прпвесть пзъ п п х ъ пѣсколькпхъ о т р ы в к о в ъ . не.іьзп «въ о т ч а я п н ы х ъ с л у ч а я х ъ . «Мужество вопиа, говорптъ онъ, кро.чѣ често.нобіл, пмѣ« с т ъ п другіл нрапственпыя начада. Ипогда н с і о ч п и к ъ сго « в ъ самомъ темпсраментѣ чсловѣка, — въ простомъ солда« т ѣ это превосходное качество ; нпогда опо слѣдствіе об«думапностп — п въ этомъ впдѣ прплпчпо ОФПцеру ; пно«гда оно пропсходптъ о т ъ лгобвп къ о т с ч с с т в у , которал « д о л ж н а одушевлять к а ж д а г о гражданина ; а иногда нача«ломъ сму с л у ж и т ъ мсчта о славѣ ; т а к о е мужество у д и «вляетъ насъ въ Алексаидрѣ Македоискомъ, въ Ц е с а р ѣ , « в ъ Карлѣ X I I п въ великомъ Конде.» «дорогу иужеству, а Мудрость должиа прокладывать отвагу сберсгать до рѣшптельной ІІадо н а п с р с д ъ строго пзслѣ- «довать : что п о б у ж д а с т ъ къ поднятію оружіл на блпжпяго « — простос-.ш заблуждсніс « н а я , пснзбѣжнал «ЛІІЧПЫХЪ честолюбін, псобходимость ? родовъ : воііна «вѣйшая и з ъ в с ѣ х ъ . пли осповатсль- Воііны бываютъ — ОСОРОШІТЕ.ІЬПАЯ Б ы в а ю т ъ воііны ЗА ГОСУДАРСТВЕІІІІЫЕ « н а р о д а , к о т о р ы я х о т я т ъ у псго отиять. «двухъ пародовъ «рѣшаютъ ппшстсл законность и нхъ сталыо правъ. государи п раз- справедлн- «ННТЕРЕСЫ, гдѣ государь д о л ж с п ъ зашишать ирава «ііРЕДОсторожпостн «Голова гспсрала пмѣетъ болѣе вліянія па судьбу похода, «чѣмъ руки его с о л д а т ъ . «браться с ъ всличайіпею осторожностію н прнтомъ то.іько свосго Т о г д а процессъ кровыо Бываютъ дѣііствуютъ п бнтвы пзъ ВОІІІІЫ вссьма б.іа- « г о р а з у м н о , ос.іп н х ъ прсдпрпнпмаіотъ. Консчно, въ э т п х ъ « с л у ч а я х ъ , оііп зачиншики, но пе мепѣс того, воііна и х ъ «справедлпва. Когда чрсзмѣрпал спла государства у г р о - «минуты. Чтобъ засдужпть похвалу з н а т о к о в ъ , надо пмѣть я ж а с т ъ выступить н з ъ г р а н и ц ъ п потопить зсмлю, благора- «болыне пскусства, ч ѣ ч ъ « зуміс облзапо нротппупоставить сй сплыіыс оплоты п оста- «Міръ б ы д ъ б ы очсиь счастіл.» счастливъ, еслибъ правосудіе, «иовпть бурнос стрсмлспіс п о т о к а , пока сше есть возмож- «согласіе п довольство пародовъ зависѣли о т ъ однихъ ПЕ- «ность. Мы впднмъ, к а к ъ пакопллютсл тучп ; впдн.чъ, к а к ъ «РЕГОВОРОВЪ. Т о г д а употреблялн б ы д о в о д ы , вмѣсто ОРУ- «зарояідается г р о з а , к а к ъ молніп сс п р с д в ѣ щ а ю т ъ . отвра- « и а я пеобходпмость побуждаетъ государей прннинаться за « т н т ь ос собствсниыми сп.іамп, то умно д ѣ л а с т ъ , соеди- «жестокія мѣры. Б ы в а ю т ъ случаи, гдѣ свободу иародовъ, ко- «плнсь съ т ѣ м п , к о т о р ы с р а з д ѣ л я ю т ъ с ъ ішмъ онасность. «торой у г р о ж а ю т ъ чсстолюбивые замыслы, нельзя защитпть «Ес.шбъ царп ; сталн бы «иначс, СПОРПТЬ, А НЕ УБИВАТЬ ліодеи. Но нечаль- к а к ъ о р у ж і с м ъ ; г д ѣ надо брать сплою, чсго не- « г о с у д а р ь , которому буря у г р о ж а е т ъ , Еслп не м о ж с т ъ «ЖІЯ Егнпта, Снріи п Македопіи «правота нс х о ч с т ъ уступнть доброволыю ; гдѣ государи, «нпкогда нс р а з р у ш п л ъ бы э т п х ъ мопархін. «пакопецъ, благо своего народа должпы о т д а в а т ь на про- «ЛСІІІІЫЙ «изволъ битвъ. «властолюбивые п л а н ы , к о т о р ы х ъ «ДОБРАЯ ВОИІІА Въ т а к и х ъ случаяхъ ложная иоговорка : ДОСТАВЛЯЕТЪ прочнып миръ» — подупастъ «видъ неоспоримой п с т н п ы . » «Нричпна в о й и ы — д ѣ л а е т ъ сс правдпвою илн несправсд«ЛІІВОІО. Н о в о в с я к о м ъ сдучаѣ она доджна быть копсчиычъ «срсдствомъ въ краіінен необходимости, з а которос надо дѣйствовадп «сосдпненнымп снлами иротивъ рпмскаго могущсства, Рнмъ союзъ и дружио всдсипая «весь тогдашііій политичсскій «пс.штъ нредіючптать « ІГЬРНОЕ п оставлять « г о с у д а р ь , когда «нока выборъ МЕИЬШЕЕ пойпа Умно составразрушплп б ы псполисніс поработнло міръ. — Закопъ зло ІІЕИЗВ&СТІІОЕ. БОЛЬШЕМУ, мудрости браться за Благоразумпо п о с т у п а с т ъ продприппмастъ НАСТУІІАТЕДЫІУЮ между о.швоіі и давровымъ воііну, вѣикомъ сіце
«въ его в.іасти. Всѣ воііны, которыхъ пряиая цѣ.іь отра«зпть псспрапсдлпвыхъ завосватс.ісіі , сохраппть святость «прапъ народііыхъ, обезпсчпть общую свободу п спастпсь « о т г притязаііііі п наспдія в.іасто.іюбцсвъ ; всѣ зтп воііпы, «говорю я , вполгЬ согласны съ чувствомъ справсд.швостп. «Государп, которыс нхъ всдутъ, пеповпппы въ про.штоіі «прови : ОІІII дѣііствуютъ ІІО нсобходшюстп, II пъ э т и х ъ «сдучапхъ поііна мепьшее з.ю, чѣмъ миръ.» «По каи.дая воііна сама по ссбѣ т а к ъ плодовпта иесча«стіями, уснѣхъ ся такъ исвѣренъ, а пос-іѣдствія до того «пагубны д.ія с т р а п ы , что государп до.іжны зрѣ.ю п до.і«го обдуічыпать свос иамѣреніо, нреждс, чѣмъ берутся за «мсчъ. Я увѣренъ, сс.шбъ моиархн мог.ш видѣть хоть при«б4пзптс.іыіую картппу бѣдствііі, нрпчппясмыхъ страпѣ іі «иароду сачоіі ннчтожноіі воііпою, оип бы внутрешіо со«лрогну.шсь. ІІо воображеніе пхъ пс пъ сп.іахъ нарнсо«вать пчъ во вссіі паготѣ страданііі, которыхъ они пн«когда не зпа.ш, н прогнвъ которыхъ обсзпечены свопмъ «саномъ. Могутъ .ш опп, напр. почувствовать тягость «на.югопъ, которыс угнетаютъ народъ ? горс ссмеііствъ, «когда у нпхъ отнпмаютъ мо.юдыхъ лодеіі въ рскруты ? «страданія о г ъ заразптс.іыіыхъ болѣзнсіі, опустошаюшпхъ «воііска ? всѣ у ж а с ы битиы нлт осады ? отчаяніе рапсн«иыхъ, поторыхъ пспріязнсііный мсчъ н.ііі пу.ія .шшаіотъ «не жпзии, по ч.іеновъ, с.іужпвишхъ пмъ сдішствспны«мп орудіямп къ пропнтанію? горесть с п р о т ъ , поте«рлвшихъ родпте.ісіі, п вдопъ, осташшіхсл безъ под« п о р ы ? Могутъ ли опп наконсцъ взвѣснть всю важносгь «потсріі сто.іь многнхъ д.ія отсчсстпа полезныхъ л о «деіі, которыхъ коса воііны прсждсврсмсшю сішмастъ съ «.шца зсм.іп ? — Войла, по мосму мнѣпііо, потому то.іько «нспзбѣжна, что нѣтъ прнсутстпспнаго мѣста д.іл разбора «песог.іасііі государеіі.» Какъ исѣ вошіствснныс моиархи, Фрндрпхъ по.іага.іъ, что государь ссть псрвый вопнъ государства и иотому самъ до.іжспъ предводитсльствовать войскамп. «Этого требуютъ сго польза, его до.ігъ п сго слава!» говор п т ъ онъ. «Каігь въ мпрпос прсмя опъ г.іава правосуділ, т а к ъ въ восппое, опъ должспъ б ы т ь заіцптппкомъ н х р а иитслсчъ свосго иарода ; а это сто.іь пажиал облзаипость, что онъ ппкому псможстъ сс довѣрпть, кримѣ себя. Когда ОІІЪ самъ ирп воііскѣ, расооряжсиіл и исполнсніс нхъ н д у т ъ рука объ руку съ вслпчаіішсіі быстротою. Мсжду восначалыіпкамп не можетъ быть нссог.іасііі, а оин пмѣютъ часто самос нагубпос вліяпіе па воііска ; кромѣ того , личпыіі его присмотръ водворяетъ иорлдокъ ири устронствѣ магазнповъ, въ спстсмахъ продово.іьстпіл н муппціоппоіі, безъ которыхъ и самъ Цссарь, въ глаиѣ 100,000 солдатъ, инчсго бы пс сдѣлалъ. Ирпсутствіс государл ожпвллетъ духъ воііска и впушаетъ солдатачь довѣріе п смѣлость.» Фрндрпхъ нзучплъ войиу, какъ нсмногіс нолкоподцы и въ сочииеіііяхъ сго можно пайти по.іныіі курсъ военнаго нскусства. Ировіантнал спстема состав.ілла г.іавііую сго заботу іі опъ гопорн.іъ : «Когда хочсіиь построить армію, начшіаіі н])сждс вссго съ же.іудка ; въ войпѣ цѣ.іыл иацін псрсходятъ съ мѣста на мѣсто ; с ъ каждымъ днсмъ ралідаются у пнхъ повыя потрсбпостп, которыя ежсдисвно должпо удов.іегворять, н гораздо труднѣо заіцитить армію отъ голода, чѣмъ отъ пспріятсля. ІІо этому пъ в ы борѣ нропіаптскпхъ и коммсрсіатскнхъ чшюпііпковъ падо быть ОЧСІІЬ осмотрите.іыіымъ : ес.ш оин воры н мошсііпнкн, — государстпо много тсрястъ.» — Дѣ.іал безпрерывиыя псрсмѣны въ с о с т а в ѣ , въ построспіп и дѣйствіяхъ войскъ, Фридрнхъ нсупуска.іъ иэъ впду іі самаго восшіаго управ.іенія. Строго запретилъ
оиъ иачальствующилъ дсспотнчсскія ліѣры съ подчиисііиы.чи. «Со.ідаты лои людп и граждапс, говорилъ онъ, и Л хочу, чтобъ с ъ ІІПЧІІ обходились по чслов-Гічсски. Бываютъ случан, гдѣ шпогость псобходияа, но жестокость во всяколъ с.іучаѣ испозволительиа. 11 же.іаю, чтобъ нъ дснь бптвы солдаты мсня болѣс любилп, чѣмъ боялпсъ.» Для паказанііі за преступлеиіе днсцпплппы, оиъ издалъ повый рсглемситъ и воснныи уставъ. «Чтобъ повслѣвать, падо спсрва заставить уважать ссбя !» — говорилъ онъ н доказыва.гь это правнло на дѣ.іѣ. Однажды въ гвардспскпхъ полкахъ пѣсколько горячихъ головъ составилн эаговоръ и рѣшн.ійсь вытрсбовать себѣ силою нѣкоторыя льготы п права. Для этаго онн отправилпсь прямо въ Сансуси, гдѣ король тогда паходплся. Фрндрихъ нздалп сщо ихъ увндѣ.іъ н, по громкому разговору и рѣзкимъ жостамъ, тотчасъ догадался, въ чемъ состояло ихъ иа.чѣрсніе. Быстро вздѣлъ онъ шпагу, надвипулъ ш.іяпу на глаза и пошс.іъ къ инмъ на встрѣчу. Нѣсколько солдатъ отдѣ.шлись отъ ТОЛПЫ П ОДІІНЪ изъ н и х ъ , дерзко. выступл вгісрсдъ, хоТѣлъ начать рѣчь. ІІо прсждс, ЧѢМЪ онъ нронзнссъ слово, король закричадъ: «Стой! ровпяііся!»—Вся рота построидась въ порядокъ. Фридрихъ продолжалъ комапду : «Смирно! Иа лѣво кругомъ! Маршъ!» и солдаты, пораженпыс строгнмъ взглядомъ короля, модча нсполияли сго прнказанія н спокоино В Ы Ш . Ш изъ Сапсусп, радуясь, что т а к ъ дсшсво отдѣлалпсь. Отличая воинскія засдугп свосго воііска, Фридрнхъ нс дава.іъ однако воснио.чу званію никакихъ особспныхъ нреимущсстпъ прсдъ осталыіымп граждапами. Строго иаказыва.іъ опъ каждыи проступокъ восшіаго противъ частныхъ людси и лицъ духовнаго звапія. І»азъ встрѣтнлъ опъ молодагооФицсравъ весьма разстроснпомъ впдѣ. «Что съ тобои? спроснлъ ого король; глядя на твое лнцо, ііпоіі подумаетъ, что тсбѣ приключилось бо.іыпое н е с ч а с т і е ? » — II онъ пс ошибется, ваше величсство! отвѣчалъ мододой чсдовѣкъ. Комспдаптъ Берлнна, гснсрадъ Рачііпъ, иотребоналъ мсня ссгодня всчеромъ къ ссбѣ — и вѣроятио я въ перпыіі разъ попаду па нѣскодысо дней иодъ арсстъ. — « А что т ы сдѣдалъ?» снросндъ король. — Ничего, ваше вс.іпчсство : и толысо да.іъ поіцсчнну моей глуиой хозяіікѣ. — «Гмъ!» сказалъ король и задумался. ОФііцсръ, ободренный списходитслыіостію коро.ія, попросилъ сго приказать гснсралу Рамнпу оставпть это дѣло и тѣмъ избавить сго о т ъ отчаяпія. «Любезныіі другъ, сказалъ король, т ы вѣрно плохо зпасшь гсперала Рамииа : съ ипмъ шутить пе.іьзя. Повѣрь, сслпбъ сму кто ннбудь на мсня иринссъ жалобу, онъ и мспп бы упрлталъ иодъ арестъ.» Во прсмя Сндсзскихъ войиъ мопахн катодичсскихъ мопастырси нс разъ ве.ш сношснія сті нспрінтелсмъ и передавалп сму распоряжсиія Фридриха. Мпогіс гснсралы проснлн коро.ія о позполсніи наказать вѣроломпыхъ. «Божс васъ сохрапп! отвѣчалъ Фрпдрихъ : отберите у нихъ пипо, ію нс трогаіітс ихъ на.іьцсмѴ: я съ монахамн пойпы нс веду.» Согласпо съ духомъ иречсші, Фридрихь давалъ О Ф І І цсрскіс чины прсимуіцестпонно днорянамъ. Нссмотрл иа то, и дюдн простаго происхожденія, отдичавшісся храбростію и рвенісмъ къ службѣ, былп паграждаемы зваиіемъ оФіщера, между т ѣ м ъ , какъ нсрадивыс н несиособиыс дворяпс по нѣскольку лѣтъ служили безъ всякаго повышснія. Разъ одннъ изъ зиачптелыіыхъ придвориыхъ, граФъ II. осмѣлилсл пнсмсппо просить коро.ія о пропзводствѣ свосго сыпа въ оФііцсры. На это Фридрихъ отвѣчалъ т а к ъ : «ГраФское достоинство нс даотъ ішкакнхъ нравъ на службѣ. Есди сынъ вашъ иінегь повышсній, то пусть пзучаетъ свое дѣдо. Молодые граФЫ, которыс ни-
чслу ис у ч а т с я и шічсго ис дЬ.іаютъ, оо всѣхъ с т р а н а х ъ намъ н кукламъ, которымп опѣ п г р а і о т ъ , а нс солдату, міра почнтаютсл певѣждамн. Ес.ш ж с граФЪ хочстъ быть посвятившему себя па защиту отсчества н иа всѣ тпгости чѣмъ ннбудь ііа свѣтѣ іі нршіесть по.іьзу отечеству, то пе п о х о д о в ъ ; » — говорилъ ОІІЪ. « Ф р а и т ы х р а б р ы то.іько на надѣятьсл на своіі р о д ъ и тнт.іа, нототу что ото п а р к е т ѣ , а о т ъ пушки п р я ч у т с я , потому что она часто пор- нустякн (ЬІеГсѲ (ІІІЬ ІШГ З к г г с п З ^ О ^ е і і ) , а пмѣть .шчныя т и т ъ прнческу.» — Нсрѣдко, при прсдставлспіяхъ, онт, в ь ь ДОЛЖСІІЪ достоппства, которыл одіш достав.шютъ чнпы и почести.» Ф р и д р н х ъ ие .нобн.іъ, когда сго ОФііцеры запнмалнсь носторонішмн стнхамп. дѣ.іамп, пъ особсшюстн охотоіі, картамн, « Т а к і е .нодіі, говоріыъ онъ, ннкогда нс будутъ чсркивалъ т а к п х ъ офпцеровъ н з ъ спнсковъ. З а т о онъ охотно . помогалъ бѣднымъ ОФпцерамъ и часто самъ справ.іялся о пхъ Ііуждахъ. Н а смотру одпаго полка, предъ ссмилѣтнею воііною, замѣтилъ онъ доволыю возмужалаго юнксра. х о р о ш ш ш воспача.іыіпкаміі.» (") Ііоро.іь тсрпѣть нс могъ, спросплъ командира полка о возрастѣ п службѣ когда б о г а т ы е ОФііцсры броса.ш дспьги на нустос мотов- чсловѣка, п узналъ что сиу двадцать седьиоіі ство, ОІІЪ шсго.іялн, украша.ш себя разнымп «Это прп.інчно ж с п щ и - к о л ь ц а , завнва.іп волосы. ІІОСІЫП побрякушкамн, уже снхъ девять лѣтъ Онъ молодаго годъ п что па с.іужбѣ. « О т ъ чсго ж е онъ до норъ ііс прсдстав.іенъ въ ОФііцеры?» спроснлъ ко- роль. «Вѣрпо шалупъ н л ѣ и т я і і ? » — 0 н ѣ т ъ , вашс вс.шч е с т в о , отвѣчалъ комаидиръ. Напротивъ, (*) Р а а ь оит, у в и л ѣ л і доборна, ю з л ѣ хоіі пЫта. ставплн. котораго Во и|іоіл пт. к о и д у и т и ы і ъ пъ спнскахъ ния поруіпка г р а » ѣ Йы.іа о т м ѣ т к а : п.юхой смотра король пожо.іалъ ого солдатъ, «идѣть. Его •ІІосмотримъ, какъ ты сочш.лошь, сказалъ король : с к а ш . с т п х ъ ! . Видсборнъ, Вп- повсдспія, отліічпо знастъ онъ нримѣрнаго свое дѣ.іо и вссьма хороіио пло- училсл. — « Т а к ъ о т ъ чего ж с опъ нс п р с д с т а в л е н ъ ? » — прод- Ваніс вс.іпчсство, онъ слпшкомъ бѣдепъ н не въ состояніи „пѣ содержать себя прплично оФііцерскому звапію. — «Какоіі ііо д у м а я и и м п н у т ы , о т в ѣ ч а л ъ : вздоръ! вскричалъ Ф р и д р п х ъ с ъ гнѣвомъ ; бѣдснъ! Г о с п о д ь во г п ѣ в ѣ Фрпдрііхъ Поручикомъ ц с р ы . » Съ этпхъ поръ мо.юдоіі человѣкъ поступи.п. подъ .11 доклжу тобѣ, что ты о ш і і б л е ш ь с и : В о г ь Т ы к а п и т а п ъ ! | | у скажн поскорѣо оіцо с т и х ъ . » королсвскую опеку : п з ъ псго в ы ш с л ъ отличныіі гснсралъ. Сколько Ф р и д р п х ъ Я каііитаіюмъ Такъ было-бъ очсііь ио і ю і і д о ш ь дальшс. то Госиодь строгъ въ взыскаиіпхъ по б ы л ъ справсд.швъ в ъ н а г р а д а х ъ ішчсство не спасало внновиаго. Одинъ поручикъ б ы л ъ посланъ пс былъ поврсдпть чсловѣку достойпому, з а то н ннкакое застун- ловко. " Х о р о ш о , сказа.гь король, обмуиднровку ты п о л у . ц і ш ь , только смотрн, а оиъ п н а к а з а п і л х ъ . Никакая клевста не могла въ г л а з а х ъ сго иарѣчонъ. Еіцо-бъ обмупдировка ішсать, Я самъ позабочусь объ его содср- Вп- Знать Божііі гиѣвъ смягчоиъ : ие Объ обходить чнпомъ жанін ; чтобъ онъ завтра ж с б ы л ъ придстап.існъ въ ОФН- с л у ж б ѣ , сто.іькожс стихооъ ис достоіінаго прослужитъ. чсловѣка. а Пусть В и д о б о р п ъ вось в ѣ к ъ — дибпрііъ отвѣча.іъ б о з ъ з а н и н к н : болыпо мнѣ д о л о ж и т ь , К а к ъ о и ъ себѣ ип т у ж п г ь — улыбпулся. ио гпішри.гь этаго. зтомъ слѣдовало рвкъ: оплѵь н р о г . і ѣ в а о т с я и ты за граппцу с ъ зиачптслыіой суммой денегъ, чтобъ купнть т а м ъ хорошпхъ лошадсй д.ія ромонта. Онъ пача.іъ кутпть ІІ пронгра.іъ казснныл деііьги.
Е г о отда.ш подъ судъ н прпговоріиц к ъ тюремному зак.іюченію. Два гепсра.іа, бпчцсвъ к о р о л я , ста.ш проспть изъ трсхдѣтпсму вѣкъ. Этотъ поступокъ зас.іужнвшііі порицанія всѣхъ так^ псрвыхъ .ію- тиковъ, есть прекрасное свидѣтельство великодушнаго п чс- Ф р и д р и х а о пощадѣ вн- ловѣколюбиваго сердца короля. Многіе упрокали Ф р и д р и х а , новнаго, прсдстав.іня, что о п ъ н х ъ б.шзкій родствсшшкъ что онъ въ н ѣ к о т о р ы х ъ с.іучаяхъ, для б ы с т р а г о двнженія и что с.іѣдоиате.іыю позоръ его п а д а с т ъ па всю Фами.іію. войска, жсртвовалъ свопми раііенпыми; но исторнкъ Прейсъ « Т а к ъ опъ в а ш ъ близнііі родствеііннкъ?» спроси.іъ ко- самымп разптслыіымп доводами и прпмѣрамп д о к а з а л ъ , что ро.іь. — Точно т а к ъ , вашс велпчсство, отвѣчалъ о д ш і ъ и з ъ э т а вопіющая к л е в е т а . Лучшимъ доказате.іьствомъ его з а - генера.ювъ. ботливости о н е с ч а с т н ы х ъ ж е р т в а х ъ войны с л у ж н т ъ , Оігь моіі родноіі п.іемянннкъ, н , со смертн по- отца до самаго встун.іенія въ по.ікъ, воспптыва.іся у мсня строепныіі имъ, обшириый инва.іпдный домъ в ь Берлппѣ, въ домѣ. — «Право ? т а к ъ онъ т с б ѣ т а к ъ б . ш з о н ъ ! н при- который онъ у к р а с п л ъ превосходпой падііисью : томъ сіце благородпымъ іпѵісіо Мііііі (*).» Здѣсь было все придумано для спокой- другоіі в п д ъ : прнго- ствія б ѣ д і і ы х ъ пнвалпдовъ, а двѣ ц е р к в и , п р о т с с т а п т с к а я воспптанъ че-ювѣкомъ. Да! Это такимъ чсстпыиъ даетъ дѣлу н норъ падо пзмѣннть. Я прикажу с о д е р ж а т ь сго въ тюрьмѣ п к а т о л п ч е с к а я , устросипыя до т ѣ х ъ п о р ъ , пока я увѣрюсь, что опъ совсршенно заведеніи, дава.ш с т р а ж д у щ и м ъ правн.іся.» ІІроснте.іп осто.ібепѣ.ш о т ъ нзум.іспія, ІІС- такого оборота они совсѣмъ пе о ж и д а . ш . «ІІовѣрьте мнѣ» — продо.іжалъ коро.іь въ серіозиомъ и з ъ такоіі тонѣ, Фампдіи п нри такомъ — «ес.іи воспитаніи, чсловѣкъ снособснъ нрп этомъ мпръ сі «ЬІЕЗО б.іагодѣтельпомъ душевный. Но нс объ одппхъ воинахъ думалъ коро.іь; и о семействахъ н х ъ заботплся опъ со всею теплотою сердца. Вдова служепаго ОФпцера паппсала разъ къ с т р а д а е т ъ нсизлѣчимою болѣзнію, а дочери ея за- ОДІІОГО королю, что она припужде- на прсступ.існіе, х.юпотать объ псмъ нс с т о п т ъ : оиъ сонср- пьі доставать себѣ пропитапіс трудами р у к ъ шсішо пспорчеиъ п на исправленіс сго н а д с ж д ы п ѣ т ъ . » — что онѣ слабаго сложспія и потому опа с т р а ш и т с я за и х ъ здоровье и жпзпь. Съ п.іѣппычи Ф р п д р п х ъ обходімся бо.іѣе, чѣмъ ве.ш- кодушно. Онъ умѣаъ почтпть въ п п х ъ ііесчастіе п стара.іся ско.іько можпо своимн мплостяміі утрату огечества. Опъ т а к ъ б ь м ъ дашіостіі къ ссбѣ, что смѣло вознаградпть увѣренъ въ попо.шядъ нхъ пми пмъ прссвои воііска, н ие бы.іо п р н м ѣ р а , чтобъ шіостранецъ измѣпидъ прусскому знаменп. П.іѣнныс впдѣлп въ пемъ ве.іпкаго в о ж д я , справсд.шваго монарха и привязыва.шсь къ нсну душоіі и тѣломъ. п всздѣ Рапсішыс состап.ія.ш всегда «А бсзъ пихъ, своихъ, прпбав.іястъ она, ію я должна умерсть с ъ голоду ! ІІрошу ваше всличество о с к о рой помощи!» — Король немедлсипо паписалъ сй въ от- вѣтъ : «Ссрдсчпо сожалѣю о вашей бѣдиости п о печальпомъ положепіи вашего семейства. Д.ія чсго в ы давно уже пе отнсслись ко мнѣ ? Т е п е р ь н ѣ т ъ нп одиой вакаптноп ііепсіп, но я о б я з а и ъ вамъ помочь, потому что мужъ ваіиъ б ы л ъ честный чсловѣкъ п ногеря сго для меіія очснь прискорбна. Съ з а в т р а ш н я г о ДІІЯ я прикажу мосго вссдпевпаго сто.іа одно блюдо ; исрвую сго заботу. Во второіі Сімезкоіі воіінѣ, чтобъ с н а стп 300 че.ювѣкъ р а н е н п ы х ъ , паходпвшпхся въ Будвеіісѣ, Ф р н д р н х ъ ііожертвоца.гь цѣ.іымъ отрядомъ в ъ 3 0 0 0 че.ю(') іУлза.іенномц, но ііеііовіыісдеішому воіиіу.ш это умнчтожпть ѵ составптъ въ
годт. 365 та-ісровъ, которыс прошу васъ прппять прсдплритс.іыіо, пока очпстится первая вакапсіл іга неисіопъ.» Фридрихъ ичЬ.гь необыкпопспную паиять. Онъ пикогда нс забывалъ т ѣ х ъ , кто отдпчп.іся храбростію и.іп сд1>•іа.іт. проступокъ, хотя б ы опи бьми простые со.ідаты. Псрпые, рано и.ін поздііо, по.іуча.ш непрсмѣпно награду ; посдѣдпіс никогда не ногдп надѣлгься на по.чн.іованіе п забвепіе прошедшаго. Разъ, одному старому ссржанту оиредѣлып пспсіопъ п пазначіып мѣсто. Когда опредѣ.іеніе его представи.іп па утверждепіе короля, т о т ъ вспоини.іъ, что этотъ ссржаптъ за 15 лѣтъ до т о г о , въ войпѣ 1744 года, у.шчепъ бы.іъ въ ішзкомъ поступкѣ протпвъ свонхъ солдатъ и въ жостокости съ паѣппыми. Вмѣсто иодппсіі на представ.існіи, Фридрпхъ парисова.іъ на немъ впсѣлнцу и отос.іа.гь назадъ. Въ отношепіи къ церковпому управ.існію Фрпдрпхъ вссгда держался правп.іа, которос сачъ из.іожн.іъ въ одпомъ изъ своихъ сочпнспій : а С.іѣііоо пристрастіе къ какому ннбудь вѣронсповѣданію (фапатизмь) есть тпрапъ, опустошающіп землі ; вѣротерпнмость, папротивъ, нѣжпая мать, которая объ пихъ печется и даетъ имъ мпръ и счастіс.ю Никогда нс каса.ісп онъ въ споихъ поводѣпіяхъ сущпости ре.іигій, а отмѣнялъ то.іько пѣкоторыл наружпыя «ормы, которыя по его по.іптпческому и рслигіозному воззрѣпію, нс согласова.іпсь съ цѣ.іямп сго правлспія. Такъ пзмѣшмъ оііъ, па примѣръ, помнпапіс о коро.іѣ, на иктиніяхъ. Вмѣс т о прсжпсй Формы : «II помяпи Господіі его во.шчестпо нашего б.іагочсстиваго коро.іл — (тутъ слѣдова.ю пил)і> Фрндрихъ нрпказалъ говорпть : «И въ особспностп помлн и , о Господп, упижеппаго раба твоего, пашсго королл.» Нріобрѣтепіе Силезіи, страпы, по препмушеству, католпчсской, дало Фрндрпху возможиость показать свою рслп- гіозпую терппмость во вссп сл сплѣ. Въ глазахъ сго ие бы.іо различія между католикамп и протсстаитами, всѣ сго подданные іюльзовались равнымп правамп п духовенство обѣихъ церквей одипаково осыпалпсь сго мплостпмп за усердіс и рсвпость къ исправ.іспію народной нравсгвенностп. Католическая вѣра ис только ие была утѣснлсма въ Нруссіи , но нолучала даже всѣ срсдства къ отнраплспію свосго богослужснія во всемъ свойствениомъ ей блсскѣ. Король одарпвалъ шедро цсрквіі и монастырп, и въ 1747 году построилъ въ Бсрлннѣ велоколѣпиый храмь д.ія католиковъ. Закладка происходила въ сго присутствіи, со исеіо пышностію и приличными случаю церомоніямн. Но Фридрихъ строго преслѣдовалъ прозелнтнзмъ. Обраіценіе иротестантовъ въ латинскую вѣру онъ почиталъ непозволнтсльпымъ з.іоупотребленіемъ като.іичсскаго духовспства и пе щади.іъ виповпыхъ. «Богъ отець всѣхъ
слсртпыхъ безь раз.іпчіл » — говорімъ оиъ ; — « в с ѣ редкг і и , исповѣдаютіл Его ве.шчіе и мп.юссрдіе, равпы иредъ Вссвышііимъ судіею , и пе иамъ припад.ісжитъ судигь христіанскіл убѣждсиія , и дапать тону н.ш другому преимущество.» Будучи сп.іыіѣіішимъ изъ протестантскихъ государей, Фридрихъ иочнтадъ ссбя г.іавою реФорматскоіі цсрквн и постояпио пабдюда.гь за ея выгодами и едииствомъ. Нас.іѣдній припцъ Гсссеиъ-Касссдьскіи исрешелъ къ като.шчсской цсркви : Фридрихъ актомъ обяза.ісл сохраиить пароду свангс.іическое вѣроисповѣданіе. Когда като.шчсскііі припцъ Фридрихъ Опртс.чбергскій жсНИ.ІСЯ на принцессѣ Брапдепбургскаго д о м а , Фридрихъ такъ жс Форма.іыіо поручи.іся виртсмбергцамъ, что грядущіе ихъ государп будутъ лютсрапскаго закона. Послѣ перпоіі воііпы съ Австріею, протестантскіе вепгры обратп.шсь къ Фрпдрнху съ жалобоп па рс.шгіозиыя притѣсиспіл. Онъ тогчасъ отправп.іъ къ вѣискому дпору посо.іьство съ трсбовапісмъ, чтобы венграмъ бы.іа прсдостав.іепа по.інал свобода вѣропсповѣданія н богослужеиія. Въ вѣрящеіі грамотѣ опъ называ.іъ ссбя прямо протеісторо.т реФорматской церкип, и грози.іъ употребить такія же нспріязненнып мѣры съ като.інкамп, въ Сімсзіи, сс.ш его иросьба ие будсть уважепа апстріііскнмъ правите.іьствомъ. Вѣнскіи кабнпстъ отвѣча.іъ, что въ Всіігрін плкакпхъ утѣспепій нротестантамъ нс дѣла.юсь , и что оиъ позаботптся, чтобъ и впрсдь пе бьмо ііричинъ къ жа.юбамъ. Пс-смотря на т о , иос-іѣ второіі Сімезской воііны, утѣсиенія уве.шчплпсь и пресбургскііі эппскопъ требова.гь даже отъ императрпцы совершепнаго уннчтожепія еретчкооъ. Тогда Фрпдрихъ напнсалъ брсславльскому эпископу ппсьмо, въ которомъ нросилъ сго, во избѣжапіе всякаго з л а , употребить противъ ііасн.іія въ Вспгріи всс свое духовное вліяпіе. Эипскопъ отправімъ инсьмо короля къ паиѣ Бенедикту XIV п спятѣіішій отсцъ, боясь ссріозныхъ иослѣдствій Д.ІЯ СІІлсзскихъ католиковъ, иснсдленно новслѣлъ уппчтожнть просьбу пресбургскаго эпископа и оставить вспгровъ вт. покоѣ (*). Всѣ преслѣдусмые за религіозныя убѣжденія, по- (») В х в т о в р ѳ м я б ы л ъ с д у ч а й чтобъ ого разсказать. додаго чедовѵка разговоръ. Гудяя весьма Мододои съ Фрпдрпхом-ь, который стоигь съ потсдамскомъ саду, кородь пріптпсй иа|іужііостн чо.ювѣкъ овъясііилъ п того, встрЬшдъ вступидъ съ ему, что опъ вечгръ, пимъ мовъ протестаат- скаго всиовѣдапія, у ч и д с я «огосдовію въ Фраик«.уртЬ па О д е р ѣ , и теперь, возврашаясь очспь Опъ па р о д н п у , іиедалъ осмотрѣть поправилнсь образовапиый у я ъ иредложилъ Кандндатъ ему остаться отказался, въ ссылаясь роль. - Очень можете, мѣішо отборутъ. попимаю. цевоура подарокъ. Потомъ Я бы желалъ... ли, - в ъ лучшсй. н пакупв и ирожпваіі тамъ но ему ис дешь тратпть меаьше непѣе , Д л л ѵрожитія дашь моему на браиы у счетч что опъ бѣдиаго каидидата. славлѣ и норо.ія, прнказъ тобя п что кпиги равио. СтупаК слышишь червопцовъ ііа д о м ъ , Кородь въ а что оіш велѣлъ донь; припѳ- было ому Въ напнсапо : счастливаго ириходъ, поклоиился приставнть к ъ иеіі ч а с о в ы х ъ . время іозуитскоіі Іезупты, отъ прнкааъ отокоро- Фрпдриха коллегіи иоражонпыо въ Потсдамѣ пѣсколько педѣль, ноБро- ноашлостію рЬшились отиравить къ иему доиутацію. Ф р и д р и х ъ заставплъ прождать въ от- ѳму въ точиостн тоже бу- подож- Эту б у м а г у т ы иажолалъ Вепгрін бнбліотеку то- разговоръ. такъ и случилось : кппгн быдп Онъ исполиилъ ог8тп Тамъ ты пробудешь до Фридрихі.» п о л у ч н т ъ иъ започатать хочешь, Вѣпы, по б у м а г и , на которомъ ля и з а ж п л ъ въ Вѣііѣ , прппѣваючн. слѣдовалъ непроя Божо тебя сохрани, е с л н т ы >» Вѣшь. Какъ король продвидѣлъ, непя тѳперешпііі трехъ послаиішку. За тѣмъ , Фридрихъ пути, увѣрплъ его, н ушедъ. иоіив у король , ссли ио все нашъ ч е р в о и ц е в ъ I» дать и скоро в ы и е с ъ ему клочокъ бо- скааш, т о л ь к о не меньте. Но только, трѳхъ по ко- с е б ѣ ііѣсколько ихъ гостииппиѣ т ѣ х ъ і ю р ъ , иока опи нриивсутъ т с б ѣ книги с у т ъ н х ъ , з а вто я р у ч а ю с ь . мѣсто. .Такъ ого сказалъ себѣ еше, пе посиотрятъ, себѣ квартпру въ лучшоіі сслп можешь, такъ п болѣе, хорошее спросилъ к о т о р ы я строго з а п р е ш е и ы въ Ав- -Доволыю, разскажи Фридриху капдидата. обстоятельства. ихъ у тебя отпимутъ, 11а » т о к о и е ч п о посланпику пайми обѣшалъ п о л е з е п ъ ?» норучеиа іѳзунтамъ . то Возьяи всѣ своп кпиги, гда к ъ моому Пруссіи. молодаго вашо велнчест.о I Я кугшлъ правляйсп с ъ Богомъ. Если мо» • сѳмейиыв другимъ гословскихъ и «илософическихъ квіігъ, стріи , а какъ таиъ столппы скромвость Пруссіи иа иогу ли тебѣ быть чѣмъ нибудь и а иа в у д і о и ц і ѣ о б ъ я в н л ъ , пхъ что
.іучіміі позволспіс посслптьсп въ прусскпхъ владѣпіяхъ. Г,ъ 1740 года Гусситы нача.ш переходить изъ Богсміи, н при пособіяхъ кородя, основываться въ окрестностяхъ опн могуіъ у э м т ь иЬискомъ дворѣ , сотоіаришамъ, причнпу ирося его нрпказаиія прштомъ господаяъ отт. п р у с с к о і - о п о с . і а н п и к а п р и покдониться отъ пего и х ъ тамошнпмъ иеисорамъ. Биртеибсрга и Штрс.існа. Около Неііза.іьца п другпхъ городовъ возпик.ш кодоніи моравскихь братііі, пзвѣстныч і. подъ имспемъ іерніуттеровъ. Фридрихъ дозволилъ имъ иостроеиіс собствеішоіі церкви. Въ Брес.іав.іѣ основадось даж с общсство православпыхъ х р и с т і а п ъ , которые имѣли свою церковь ; а сѣверпая Пруссіп бьыа открьіта ддя менп о я и т о в ъ , гдѣ пмъ предоставлена быда по.шая свобода отправлять богослужспіс по своимъ обрядамъ. Вотъ краткііі очеркъ дѣятелыюстп п мнѣнііі Фридриха по части впутрсниаго управ.іенія , воепнаго дѣ.іа п цсрковпаго устроііства. Осталыюс вппмапіе обрашалъ опъ па нолезиыя п краснвып постропки н па ѵдово.іьствія иарода. Въ Бсрлинѣ воздвпгъ оігь ве.іпчсствепныіі соборъ. Старыіі соборъ служилъ кладбищемъ коронованпыхъ главъ царствушаго дома. Новыіі получилъ тожс самое пазііачспіс. Длп этого, въ январѣ 1750 года, по осплщеніи храма, бы.ііі въ пего перснссспы всѣ гробы усопишхъ прсдковъ Фрндриха. Король самъ присутствова.іъ при этоіі торжествснпоі) цсрсмоніп. Когда перепеслн вс.іпкаго кур«.нрста Браидеибургскаго Фрпдрпха-Впльге.іьма , король прнказа.іъ открыть гробъ. Лопутаціп ооэвратилась іш съ ч ѣ м ъ въ Брославль была сиова отправпться объявімъ, лѣ что о п ъ , монарха, ио что л щ и к ъ с ъ киигами, въ за р а з р ѣ ш о н і о м ъ къ сожалѣнію, загадки пе можетъ и оттуда въ онъ знаетъ молодаго человѣка , у котораго куплеііпыміі вь Пруссіи. Іезуиты тотчасъ изъ Вѣиы , имъ подалп счотт. которыіі, ію нродпнсаііію короля, оип до.іжиы были каидилата. Эта п о т ѣ х а о б о ш . і о с ь ІІо в о з в р а ш е и і и ихъ въ имъ въ Потсламъ , нрпказалъ раснечатать библіотоку которомъ пострадаютъ нрихода но ІІосланиикъ сказать о объявлялъ оп. втого в ъ ІЮнгрІп, уннчтожеиаі» : • Если с.іучая, Іезуптскиіі изъ догадались тысячь молодаго червоішыхъ. король іірниллъ и ѵ ъ очень и далъ ппсьмо къ молодоіі и ослп коллогіл онъ ие ласково, іеэунтскому кандндатъ иеродъ гостпіпшцы, заіілатнть за нѣсколько во- отііятъ ч е м ъ дѣ.іо. Ч о р о з ъ ч а с ъ кніігп б ы . ш возвраіиопы к а п д н д а т у , а отъѣздомъ депутатовъ ІІЪ прнпунідена Вѣпу. имъ пичсго імн пріору, сомыі ого иолучпп. лучшаго въ Врес.іаіыѣ будетт. нсмсдлои- ІІокоіінпкъ лсжалъ во всѣхъ рсгаліяхъ своего зваиіп ; черты лпца почтн совсѣмъ не нзмѣнилпсь. Фрндрихъ подошелъ къ гробу , взя.іъ руку усоішіаго, долго гллдѣ.іъ ему въ .іицо , іі иакоіісцъ , обращаясь къ окружающимъ , иосторженнымъ голосомъ восклпкиулъ : иГоспода ! Этотъ мпого сдѣ.іа.гь ! »
С л і з ъ Нотсдама бьмъ постросііъ І І О В Ы І І доорсцъ, иазвашіыіі Фрпдрихомъ и Сапсуси». Почтн дия всѣхъ новыхъ зданііі въ столицахъ Фрпдрихъ самъ пачсртывалъ імапы, д.іп котормхъ чсрпа.іъ пдсп въ творсніяхъ Па.мадія , Ппрансзи п другихъ знамспнтыхъ зодчнхъ. Т с а г р ъ бср.іннскііі почптался одппмъ изъ мсрвыхъ въ Европѣ. Коро.іь ІІИЧСГО ис жа.гй.іъ па роскошь сцсны. Отпуіценная имъ Г - ж а Ро.іапдъ бьма замѣиспа прсвосходпоіі тапцовшпцеіі сепьороіі Барбсрипоіі. Знамснитѣіішіс пѣвцытоговрсмсппФариие.ма п ІІпптп поступімп ііа бер.іннскую сцеиу събо.іьншмп омадами жа.юваньп. Ііо описапіямъ сопрсмеппііковъ, Барберпна бы.іа воімошсішая граціп; красота сл сводіма всѣхъ съ ума. ІІо прп всемъ этомъ она об.іада.іа образопаіінымъ, тонкимъ умомъ. Часто Ф р и д р н х ъ , но прсмя антрактовъ, заходи.іъ къ пеіі въ уборную ппть чаіі ; ипогда іірпг.іаша.іъ сс къ ужину, нос.іѣ спсктаімя. Это почита.юсь осо- беппымъ знакомъ коро.іевскоіі мидости, потому что Фридрпхъ въ зто время допусна.іъ въ свое общество нск.ночитс.іьно однихъ мужчинъ. До сихъ поръ въ бер.іннскихъ II потсдамскихъ дворцахъ можно вндѣть иѣско.іько портрстовъ Б а р б е р п п ы , ппсаипыхъ зиаиспитымъ Пспомъ. Почти вездѣ она изображена танцуюіцеіо, въ видѣ вакханкп, съ тигровой кожсю па идечахъ н съ тамбурипомъ въ рукѣ. Чсртьі ся встрѣчаются дажс па исторпческихъ картинахъ, писаішыхъ по заказу Фридрнха. Въ 1749 году сеньора Барберина тайкомъ вышла замужъ за смпа всликаго капцлср а ; по бракъ этотъ былъ расторгиутъ и тодько ИО смсрти Фридрнха иризналн сс въ граФСкомъ ДОСТОИНСТВІІ. Коро.іь самъ часто присутствовалъ на пробахъ новыхъ піесъ, и написалъ нѣскодько либретъ и отдѣлыіыхъ музыкалыіыхъ ніесъ для оперъ. Кромѣ спектаклей, часто давались придворные празднини. Изъ пихъ особснно замѣчателспъ р ы царскій турниръ, данный въ 1750 году, по всѣмъ обрядамъ и иредапіямъ средпихъ вѣковъ. Турпиръ нроисходплъ • ъ нарочио устроеппомъ ц и р к ѣ , почыо, нри вслпколѣпіюй идлюмипаціи. Царицею турпира была мдадшая ссстра короля, прппцссса Аиалія. Слава Фридрпха пе только гремѣла по всей Европѣ, но даже нропеслась до азіатскпхъ, подудшспхъ народовъ. Въ томъ жс году прпбылъ въ Бер.шнъ татарскій ага посломъ отъ Крымскаго хаиа и брата сго Буджакскаго султана для нодиссенія Фридрпху даровъ и съ просьбою о его дружбѣ. Посольство церсмопіалыіымъ порядкомъ потяпулось чрезъ городъ ко дворцу, нссл на нодушкахъ богатыя сѣдла, сбрун Ц оружіе, н ведя за собою пару превосходиыхъ арабскнхъ лошадей и пѣсколысо верблюдовъ. 'Гакая, псбыпадая въ Пруссіи почссть, еще бодѣс возвысіма Фридриха въ глазахъ народа.
что иаходятъ исобходпмымъ сдѣлать нѣкоторыя измѣпеиія въ торговыхъ спошеніяхъ, ио боятся утрудить этимъ мииистра. Фридрихъ отвѣчалъ пмъ : «Адрссуйтесь во всемъ прямо ко мнѣ : я вашъ первый министръ и труда пе боюсь.» Кромѣ т о г о , амтмаиъ т . с. староста каждоп деревпп обязанъ б ы л ъ встрѣчать короля при въѣздѣ въ сслепіе и всрьхомъ сопровождать его коляску. Дорогоп Фридрихъ обыкповспио справлялся у пего о состояні.і хлѣбопашества и крестьшіъ, о почвѣ зсмли, о главпыхъ произведеіпяхъ и мѣрахъ къ ихъ сбыту ; и гдѣ нужпО было - помогалъ совѣтомъ и дспьгами. ІІочтп трудпо повѣрить, к а к ь Фрпдрпху доставало времспп па всѣ сго разпообразпыя п иііогос.іожпыя запятія н т р у д ы . ІІо д.ія этаго онъ пмѣлъ своіі особснііыіі насто.іыіыіі ка.іспдарь, гдѣ нето.іько каждому врсмеіш года, каждому мѣсяцу п дпю, по даже каждому часу во діш бы.ш прпсвоены особсппыя занятія. Все утро употребдялось исіміочптсиьио иа с.іужбу государствеппуіо; послѣобѣдеппыс часы посвящспы былп паукамъ п лптературѣ; всчсръ нскусствамъ. Въ промсжуткахъ опъ нгра.іъ обыкповенпо па Флейтѣ. Часть года проходп.іа въ разъѣздахъ по государству. Во вречя этнхъ путешествій, по предварптельпому пзвѣщепію, собиралнсь въ города, гдѣ онъ останавливался, главные чины провппцій, съ отчетами, п просптеліі, которые пмѣ.ш до него нужду. Т у т ъ рѣша.іъ опъ Ііс-Ь псдоразумѣпія, отдава.іъ прнказапіп по впутрснному управлснію, прпнима.іъ жалобы п на бо.іьиіую часть изъ нихъ въ тоже врсмя клалъ резо.іюцін. Онъ люби.іъ такъ-же, чтобъ кунсчество являлось къ нсиу д. ! я объяснепія хода торговлн п положенія нронышлсііііостп въ каждой пропшіцін. Одпажды, въ проѣздъ его чрсзъ Сплсзію, дспутаты отъ купечества объявилп ему,' мсжду прочнмъ,
317 которой постаплснъ дворецъ , была срьіта въ шссть уступовъ , образовавшпхъ широкія , нрекрасныя террасы. ІІовыіі дворецъ получнлъ иазваніе «Сансуси.» Съ этнмъ имепеиъ сливается вся частпая жнзнь Фридрпха. Его дружеская перениска носптъ подпись Сансуси, иежду тѣмъ какъ дѣловыя бумаги означались нменсмъ столицьі; подъ сочііпепіями Фридриха, выходившими въ свѣтъ, опъ пазывалъ себп «ФІМОСОФОМЪ Сансуси». ІІо это иазвапіе дворца ииѣло у иего п другоіі, сокровенныіі, сиьіслъ. Подъ одпоіі нзъ террасъ онъ приказалъ устроить склѣнъ , Съ тѣмъ , чтобъ по смертп успокоить въ пемь своп брепныс остаткп. Это святилищс было скрыто о т ъ всѣхъ г л а з ъ саркоФагомъ пзъ каррарскаго мармора, котораго печальпос иазначеніе замаскирововалось, лежашей на немъ, ФИгурой Ф л о р ы , превосходной работы. ГЛАВА ДВААЦАТЬ-ВТОРАЯ. II. ЧЕЛОВФКЪ II ФІМОСОФЪ. О вренп нребыванііі своего въ Потсдачѣ Фридрнхъ часто любовался прскрасныни окрсстностячи торода и наконецъ рѣшімсл постропть себѣ дпорецъ въ мѣстѣ, назыпас.чомъ «кородевскнчъ шіпоградникоиъ.» Онъ самъ составплъ планъ строепія: въ году былъ заложенъ Фундаментъ, а чрезъ д„а года Фрндрихъ ужс въ неиъ носелился. Вмсокая г о р а , на Одинъ разъ только Фридрихъ проговорился о пастопщсй цѣли склѣна и саркоФага. Гуляя по тсррасѣ съ одііимъ н з ъ друзеіі с в о и х ъ , о н ъ с к а з а л ъ ему , у к а з ы в а я па
с « . п п ъ : .ОашаЛ „ б в !м. Такъ Я зегаі ~ * * ^ У С Т Р°™*' 8 8 е гаі его въ двопцѣ богиця ц в ѣ т о в ъ , хранптельница г г г в с е г д а находп'ась у него р ™ " Ш , у і Ы Г°РЯЧН0СТИ е-У только .згляяуть „ а „ е е . г а с с я г ш с я Э т и ч ъ вѣч ь,мг Р УДТ0 а Г р ^ Г ' Х0ТѢЛЪ свон Г м ф 2і7Т : " ' - " — Въ Сансуси опъ соединя,ъ око,о себя кружокъ сап ы „ искревннхъ друзеи свонхъ. Въ это время ближапшииъ къ нему человѣкомъ бьмъ наркизъ А р п а и с г , р о домъ прованса,сцъ, нзгнанпый нзъ отчнзпь, за всьнодумство. Маркнзъ, „р„ от, ИЧ „о1І образованности , нмѣ,ъ неОбыкновснный даръ с о в а н одинъ нзъ т ѣ х ъ тонкихъ н оборот,нвыхъ умовъ, которые характернзуюгь „одей создапныхъ д , „ пситическон дѣяте,ьности. Ф р ц ' по,іобн,ъ его за откровенный , б,агородный образъ мы, е й и вскорѣ отііошенія его къ маркизу „ р „ „ я , и в и д ъ АР бь ^ ' - Д РУ Г 0 Й *Р*"«УЗЪ, Дарге , „оторый с , у ки,ъ п р п Ф р и д р і 1 х ѣ в ъ д о л ж п о с т и ^ ^ ^ Р * таря т а к ъ же по,ьзова,с„ особенной его довѣренност ,о. Кромѣ этихъ „ , ц ъ , всегдашпнми собесѣдниками к о Р о , я б ы с!ТГЪп Ксйты ' И 7РГЪ ' " 0 , І , , Ы Т Ь , Й Р а " а , Ш ВЪ " Р " За' П°-,К0ВШ,Кг Дпа брата « " ь д м а р ш а д ъ Шверинъ. Ротенбургъ з а с т у „ „ , ъ въ сердцѣ Фрндриха мѣсто Кейзер,н„га Л д я „ е г о у " о ,ТеРФС ,ЬДЪ " е б ь М 0 п и ч е г о завѣтнаго. Къ песчастію н этаго друга о„ъ скоро , и ш н , с я ; Ротспбургъ умеръ знмою 1751 года. Братья Кейть, про„сходи,„ нзъ зпамепитон шот,андскои * а м п „ п . Оии б ы , „ рсвностныс прпвержепць, Стуартовъ, н потому „е с м * , „ оставаться въ отчпзпѣ. Ф р „ д . рихъ зна.іъ рѣдкія способпости н „ознаі.ія Кейтовъ • С тар а , с я „ х ъ прнѵаііпть въ Пруссію и „ р і і В я з а т ь к ъ с е б ѣ Ж с а п і е его пакопецъ испо,пи,ось. П Р е ж д е п Р и б ы , ъ м,адшій б Р а т ъ , Іаковъ Ксйтъ; иотомъ п старшій, Г е о р г ъ , который въ Шот,андіп бы.іъ , о р д ъ - м а р ш а , о м ъ , а въ прусской арміп прямо п о , у ч п , ъ Фе,ьдмарша,ьское достоинство. Старикъ Ш в е р и н ъ , какъ памъ нзвѣстио, б ь ы ъ уво,енъ отъ с у ж б ы во время второп Силезской войпь,. По окончаніи компанін Фрпдрнхъ старался съ иимъ примириться. Онъ пригласилъ его къ себѣ. Шверпнъ явился. Оба п о , ководца оста.іись одни въ кабинетѣ. Не извѣстно, что мсжду нимп пропсходнло при этоиъ свидапіи, но дежурпые ОФПцеры п паяш слышали , что разговоръ короля и Шверина стаяовилсп все громче н громче н пакопецъ обратился въ такой жаркій споръ, что имъ стало страшно. ІІо мало по малу гроза утихала и скоро все з а м о , к , о . Чрезъ пѣсколько мпнутъ Шверинъ вышелъ, откланиваясь королю, а Фрпдрихъ, провожая сго съ весслымъ в и д о м ъ , сказалъ въ дверпхъ : «Ваше прсвосходительство, пе забудьте , что мы вмѣстѣ обѣдаемъ.» Съ т ѣ х ъ поръ „режпія отиошенія ихъ возобновились и король обходился съ Швери„омъ еше милостивѣе. Не смотря на короткое свое обхождепіе съ друзьямп въ домашпемъ быту, Фридрихъ былъ строгъ ,, взыскателспъ въ дѣлахъ служебпыхъ. Дружба короля пе давала иикакпхь правъ государствеппому чииовнику, и „а оборотъ, проступкн чиновника п выговорь, за то короля, „исколько не вредили ихъ дружсскнмъ отношенілмъ. Словомъ, въ Сансусп Фридрнхъ хотѣлъ быть человѣкомь, въ Берлипѣ — О І І Ъ становился королемв. «Чтобъ быть хорошпмъ мопархомъ , надо умѣть бьіть человѣкомь;» говорилъ Фридрихъ ; — а для этаго иадо узиать на о и ы т ѣ жизль п сердечиыя потребяостп „ростыхъ людей.» Когда Роллспь п р и с , а , ъ ему свою «Всемірную псторію,» Фрндрпхъ паписадъ еиу въ о т в ѣ т ъ :
«Для блага чсловѣчсства , я бы ж с л а л ъ , чтобъ вашп государи были люды, и чтобъ вы смотрѣли па правящихъ , какъ па граждапъ. Правители иародовъ пе иользуются исключителыюіі привиллегіей бытъ совершенными — въ лірѣ, гдѣ иѣтъ иичего сооершннагд.л Изъ Саисуси Фрндрихъ снова иисалъ кт. своеиу лптерптурночу дюбимцу, Вольтеру, ириглашая его переселптьсл в ь Пруссію, «Вы для мепп т о ж е , — г о в о р п т ъ опъ въ ппсьмѣ, что для персидскаго шаха и великаго ічогола бѣлый слонъ, за котораго опи ведутъ воііпы п который долженъ войти въ составь титула нобѣдитсля. Когда в ы пріѣдете сюда , то эаймете въ моемъ слѣдующее мѣсто : «Фридрихъ II, Божіею милостію король Пруссіи , курФирсгь Браиденбург і и , обладатель Вольтера и проч. п ироч. я — Нротпвъ такой лести Вольтсръ не устоялъ и отвѣчалъ королю : Моп соеиг сі ш і 5 о п І ргёіл О ф і шііцго ае т е і і г е Іе с о е п г с і і Еі роиг ]ат«І9, 4 Пдиге сп сЬетіп ; Всгііп, тоиі 1о ^ и г е . Въ 1750 году онъ дѣйствительно прибылъ въ Санеусп, чтобы иавсегда тамъ остаться. Фридрихъ далъ сму камергерскііі ключъ, повѣсплъ Роиг Іе т е г і і е на шею и назначолъ 5000 талсровъ жадованья. Принцы , Фельдмаршалы , минпстры , все , что тодько было блнзко къ кородю, ухажпвало за Водьтеромъ , какъ за верьховпымъ божествомъ Пруссіп. Е г о присутствіс содержадо всѣ умы въ папряжепіп : пикому пе хотѣлось уступпть знаменитому писателю въ ловкости выраженій, въ остроуміи, въ тонкости и граціи оборотовъ. Трагедіи его исключитедьпо занядіі прпдворпую сцепу , всѣ зпадн ихъ наизусть п даже въ простомъ разговорѣ приводилп пзъ нихъ цнтаты и кстати , и пс кстатп. Вся обязанность Водьтера состояда въ т о м ъ , чтобъ жить п пасдаждаться жиэпію средп роскоши , изобпдія , почестей , въ вѣчпой атмос«ерѣ б л с с к а , въ вѣчпомъ ФПміамѣ лести и похвалъ. Весь депь былъ отданъ па его производъ, тодько вечеръ проводидъ онъ съ кородемъ. Послѣ спектакля или концерта Фридрпхъ обыкповепно собиралъ тѣсный кружокъ друзей своихъ за веселымъ ужиномъ. Т у т ъ пачвпадась умствеппая войпа, въ которой ядра сарказмовъ и блестки остроумія сыпадпсь со всѣхъ сторопъ п цѣлыя бочбы учености разрывались на тысячн ловкихъ примѣненій и самыхъ острыхъ выводовъ. Разумѣется , что Фрндрихъ н Вольтеръ всегда были въ главѣ воюющпхъ партій н не уступалн другъ другу нп одной пяди въ области своего правствепнаго пренмущества. Это бы.іи настоящіе аоинскіе вечера , гдѣ мысль господствовала и гдѣ каждое прннужденіе п всѣ церемоніп были нзгпаны. На этихъ вечерахъ Вольтеръ часто находилъ пдеп и сюжеты для своихъ замысловатыхъ повѣстей ; здѣсь пожииадъ онъ многія мысди ддя своего «Философвческаго сдоварп.» И все, что выходпдо изъ иодъ пера его, въ этихъ бесѣдахъ получало первую оцѣнку и очищалось, какъ золото въ горнилѣ. 4Л
умЬ котораго ОІІЪ могъ бы паходпть повѣркусвосму мышлеиію. Вольтсръ въ то врсмя на ученонъ горпзонтѣ почиталсп звѣздою псрпой вслпчппы — и онъ выішса.іъ Вольтера. З н а я , что честолюбіе и жадность составляютъ глаппыя стпхіп его характера , Фридрихъ осыпалъ сго дспьгами и почестямп. Іілодовптал дѣптсльиость фрапцузскаго поэта заставляла а Фридриха съ іювымъ рвсиіемъ прппиматься за литературные труды свои. Въ 1746 году король окончплъ вторую часть «Псторіи своего времсіш», зак.іючаюшую въ себѣ вторую Си.ісзскую воііну. 11а слѣдуюшііі годъ оиъ иачалъ свои «Историческіл заішски Браидеибургскаго домл» (Нсторію своихъ предшественііпковъ.) Отрывки изъ этого сочпненія были пмъ чптаііы въ засѣдапілхъ академіп ііаукъ , а въ 1751 году издаио въ свѣтъ полііое твореиіе. Кро.чѣ того, оігь иаінісалъ для академіи біограФІи нѣкотор ы х ъ изъ зііамсіііітыхъ своихъ совремепниковъ н сподвижниковъ. Почти въ тоже врсмя вышла изъ печаты кпига, подъ пазвапіемъ : «Сочппспія сансусіпскаго ФилосоФа.» Въ пей были собраиы стихотвореиія Фридрпха : оды, послаиія , «воеппая наука» въ стпхахъ , и шуточпая эпопея : «ІІалладіумъ.» Но всѣ эти сочпнепія раздавалнсь только б.шжаіішпмъ друзьямъ короля. Для папечатанія ихъ Фридрихъ заве.іъ свою собственную типографію во дворцѣ, которап потому иазывалась тштрафіею дворцоооіі башни (аи Поіцои сіц СЬаІсаи.) Часъ до ужііна бы.гь обыкновенііо иосвлшспъ музыкѣ. Почти каждый всчеръ составля.шсь придворные концерты, въ которыхъ Фридрихъ самъ участвовалъ. Фридрпхъ ласка.іъ Во.іьтсра , .іожснін Ііоро.ія опъ стоялъ пижс бнмцевъ. Фрпдрнху пужснъ былъ иодкрѣплплъ бы сго въ запятіяхъ ио пъ дуиіевиоиъ расповсѣхъ его друзей и люсобесѣдішкъ , который паукаші п і.ъ свЬтло.чъ Выборъ піссъ и артнстовъ завпсѣ.іъ всегда отъ псго. Оркестръ быва.іъ нс ве.шкъ, ію составлсиъ изъ от.шчпых ь впртуозовъ.
325 которая ііревозмогала д а ж е всѣ музыкадыіыя трудиостп. Онъ псрвыіі ввелъ въ инструментадьпую музыку речитативъ. Такое іювовведепіе почиталось тогда песдыхапною дсрзостію, по скоро иысдь его бьма принята знаменитѣіішими композиторамн н разработаиа съ бодьшою по.іьзою д.ія нскусства. Въ одномъ пзъ такихъ речптативовъ Фридрнхъ чрезвычаііпо удачно вьіразімъ мо.іьбу о ноіцадѣ. Піеса прпвела въ восторгъ слушатедей. «Гдѣ вы берете эти звуки ?» сказадъ ему восхиіценнный Ф а ш ъ ( ' ) . — «Въ моемъ воображеніи;» отвѣчадъ Фрндрнхъ. кПрн сочиненіи этоіі піесы, я представдялъ себѣ минуту, когда Волумиія, мать Коріолапа, умоляетъ его удалнть вольскопъ отъ Рнма и спасти отечество. — Оттого она н вышла у д а ч н а . » — Въ ііазмачспнміі часъ Фридрнхъ яв.ія.іся нзъ внутрепнихъ покосвъ, съ нога.чп и Ф . І С І І Т О І О , И са.чъ раздава..ъ оркестру его нартіп. По бо.іыноіі частн разыгрывалісь его собственмыя музыка.іыіыя піесы н.іп сочинеиія учнтеля его Квамца, которыіі со времеии вступлснія Фридриха на престо.іъ, с.іужпдъ дпректоромъ сго нрпдворноіі капе.мы. Фрпдрнгь в.іадѣ.іъ своимъ пнструмсптомъ съ замЬчатс.іьнымъ искусствомъ. Особдиво въ адаокіо нгра его бьма м я г к а , нѣжма, увлекатс.іыіа. Въ сочиненіяхъ его музыкапты удпв.,ялпсь г.іубокому зпапію контрапункта и плодовптостп Фантазін, Прнзнаннымъ, высокнмъ талаптамъ Фридрихъ всегда уступалъ право первенства я власти. Отношенія его къ Кванцу и капельмейстеру Грауну не только с т р а н и ы , но даже забавны. Кванцъ былъ для него не учнтелемъ, а истиішымъ тираномъ. За то судьба отишала Кванцу : оиъ самъ терпѣлъ жесточайшія мученія отъ жепы своей, старой Мегеры , которая не менѣе его страда.іа отъ своей любнмоіі собачки. Знаменитый Б а х ъ , находясь одиажды въ общсствѣ а р т и с т о в ъ , нредложилъ загадку : вКакой звѣрь страшнѣе всѣхъ въ Нруссін ?» Нпкто не могъ разрѣшить ея. Тогда Бахъ сказалъ : «Самын страшный звѣрь въ Пруссіп собачка Г-жп Кванцъ. Она такъ страшиа, что даже Г-жа Кванцъ ся б о и т с я , а Г-жп Квапцъ боптся г. Квапцъ, котораго, въ свою очсредь, боится величайшій моиархъ Европы, Фрндрпхъ Велнкій.» Разъ , въ коицертѣ , Фридрпхъ пгралъ новое свое сочинепіе. Въ одиомъ к.ѣстѣ была ошнбка протнвъ генералъбасса. Кванцъ нс утерпѣлъ н началъ покаш.іпвать. Коро.іь (•) О с н о п а т е . і ь б о р . і и н с к о і і иѣвческой Академіп.
тотчасъ попя.іь этотъ зьакъ п послѣ копцсрта позвалыгь ссбѣ ноипоипста Бсиду. « Подумаеиъ, лобезный Бспда, сказа-іъ коро.іь, какъ бы намъ поправпть мой промахъ, а то м ы , пожа.іуй, вгоиимъ бѣдпаго Кванца въ яахотку.я ІІри постацовкѣ »а сцепу одпои изъ повыхъ опсръ Граупа , Фридрихъ пожедалъ дичио присутствовать иа пробѣ. Въ тотъ день оиъ бы.іъ не въ духѣ. Прос.іушавъ половину о п с р ы , онъ приказалъ подать себѣ иартитуру н началъ ее крестить карандашемъ. Граунъ молча смотрѣлъ на все и ж д а л ъ , чѣ.чъ дѣло кончится. « В с е , что я вычеркнудъ , сказалъ Фридрихъ , надо выкинуть. или замѣнить чѣмъ нибудь другимъ. Этн мѣста ие достойны тпоего таланта и мпѣ не нравятся. » — Очень жалѣю, что не умѣлъ угодить вашему велпчсству, отвѣчалъ Г р а у и ъ ; однако , пс смотрп на т о , пс выкину и не персправдю ии одной ноты , во псрвыхъ потому, что пѣвца.чъ некогда псреучнвать партіп , а во вторыхъ потому, что я имѣю на то саою, важнѣйшую нричнну, которую сообщу вашсму ведичеству въ другое время, когда вы будете бодѣс ко мнѣ расположсны. — «Я къ тебѣ всегда расположенъ , любезиыи Г р а у н ъ , » отвѣчалъ король, «и иотому хочу знать твою причииу сейчасъ-жс.» — А если т а к ь , — отвѣчадъ Граунъ, взявъ свою нартитуру и указывая на нее кородю, — прпчина та , что надъ этнмъ я самъ король. — « Т ы иравъ ; возразнлъ Ф р и д р н х ъ , оставичъ все по старому.» Такъ протекала жизнь Фрндриха въ Саисуси между учснычи н поэтами, въ запятіяхъ литературою, наукамн н музыкоп. Ио въ мірѣ нѣтъ прочныхъ радостсй. II въ этой семьѣ людей нросвѣшешіыхъ п у м н ы х ъ , трудившихся подъ вссобечлющимъ гепісмъ Ф р п д р и х а , на пользу просвѣщепія, возпнклп раздоры, загорѣлись тайпыя интриги. Болѣс всего огорчало кородя , что псрвын его дюбимецъ, Водьтсръ , бы.іъ всему иричипою. Нспостояпство х а р а к т е р а , иснасытпмая корысть этаго человѣка , его неиомѣриая завпсть , и желаиіе всздѣ и во всемъ нграть псрвую роль заставлядп его протнводѣйствовать дажс т ѣ м ъ , кому опъ прсжде самъ покровптсльстпова.іъ. Такъ рскомеидовалъ оиъ Фридриху молодаго литсратора Арно ; король прііпллъ его въ секретари и скоро молодой чсловѣкъ своимн поэтпческимп произвсденіями заинтерссовалъ въ свою подьзу п короля п вссь дворъ. Успѣхн Арно показались опаспымн Вольтсру н опъ употребпдъ
всѣ шізостн иптрпгп, чтобы уда.інть сго отъ двора. По сго жс рсконспдаціи, былъ прнг.іаиіепъ Фрпдрихоиъ учспый естествоиспытатель Мауперцій , который впослѣдствіи заі і я . і ъ лѣсто презпдента ападрзііи. Ученая слава и вліяпіе Мауперція на короля скоро обсзпокоили честолюбіе Вольтер а ; онъ старался вредпть Мауперцію безпчяннымш статьями и между обоплн аптагоппстачи родилась смертельная вражда. Кронѣтого, у Вольтера завязался грязпый процессъ съ евреемъ, который жаловался, что великій поэтъ обмаиулъ с г о , продавъ поддѣльные кампп — за пастоящіе. Но всего болѣе Вольтеръ повредплъ себѣ тайными сношепіямп съ пностраппымп посламп и вмѣшательствомъ въ дѣла по.іптпческія. Фрндрпхъ накопсцъ принуждепъ былъ замѣтпть сму все пеприлпчіе его поведенія. Но Вольтеръ не упялся п возстановилъ короля противъ себя совершснпо. Мауперцііі въ одпомъ пзъ своихъ сочиііеній оппсалъ повос открытіе въ сстествеппой паукѣ ; другой патуралистъ доказыва.іъ ему, что открытіе это сдѣлано Лейбнпцомъ п давно уже извѣстно. Начался ученый с п о р ъ , въ которомъ берлипская академія горячо отстаивала своего президента. Вольт е р ъ , чтобъ нанесть сопернику жестокій ударъ , напечаталъ въ ипострапной газетѣ анонпмное аписьмо изъ Берлппа», въ которомъ осмѣпвалъ ученость Маупсрація. Фридрпхъ , оскорблепиый уппжепіемъ своего академика , саиъ паппсалъ возражепіе на письмо Вольтера, гдѣ въ рѣзкихъ выражепіяхъ доказывалъ невѣжество, безстыдство н зависть автора. Тогда Вольтеръ сочинилъ жгучую сатиру на Мауперціп , подъ назваиіемъ «Исторія доктора Акакія.» Фридрихъ прочслъ ее въ рукоппсп, очень забавлялся остроуміемъ автора , но взялъ съ него слово , что сатира не будегь иапечатаиа. Несмотря па то, сатпра явплась въ печати, въ Дрезденѣ. Фридрпхъ бьыъ внѣ себя отъ негодоваиія п тотчасъ же приказалъ объявить Во.іьтеру, что оиъ уволепъ отъ службы. ІІо бѣшепство п отчаяпіс Вольтсра достпгло до высочапшсй степепи, когда па другой дспь, прсдъ самыми его окнамп, сго «Докторъ Акакіля былъ псснародно сожжепъ, рукою палача. Къ такому нозору опъ пс былъ прнготовленъ. Опъ запечаталъ свой патентъ , орденъ п камергерскііі к.ночъ пъ пакетъ и отправплъ пхъ къ королю , пріі ппсьмѣ , въ которомъ старался оправдаться п сложпть внпу на другпхъ. На это Фрпдрпхъ ему отвѣчалъ : «Ваше безстыдство меня ѵдпвляетъ ; тогда какъ поступокъ вашъ ясенъ , какъ депь , вмѣсто созпаиія вппы , вы еще стараетесь оправдаться. Не воображайтс , одиако , что вы можстс убѣдпть меня въ томъ, что черное — бѣло : ппогда ліодп по видятъ потому, .что пе хотятъ всего впдѣть. Нс доводпте меня до прайности ; ппаче л велю все папечатать, н тогда міръ у з н а е т ъ , что еслп сочппенія вашп стоятъ памятішкопъ, за то вы сами по поступкамъ своимъ достойпы цѣпей. Я бы ж е л а л ъ , чтобъ то.іысо иоп сочппепія подверга.шсь стрѣламъ вашего остроуміп (*). Я охотпо жертвую ими гѣмъ, которые думаютъ увелпчить свою извѣстность унижспісмъ славы другііхъ. Во мгіѣ пѣтъ іш г.іупостн , ніі самолюбія другнхъ авторопъ (**). Интрнги ппсатслей мпѣ вссгда казалнсь позоромъ лнтерату- ;•) Ф р в д і і і і х у л о т ю г . і п , ч т о В о . і ы в р ъ , ввс-Ьдуя о д п п ж д ы .іитераторачп , и получа отъ псго л а к е і ъ , . Иавніштв , г о с п о д а , что я ішсъ м н ѣ свов г р я а п о о ОЬ.ііів — и а д п о г о п п г к о р Ь о (*•) Ф р п д р п х ъ съ Король сказа.іі,: соіічасъ прпслалъ пымыть.а но с . і п ш к и м ъ п ы с о к о и і . і ш . і ъ с в о п л і т в р а т у р и ы я і і з в е д в і і і л . В о т ъ ч т о о п ъ с а м ъ г о ю р и т ъ оОъ п ы х ъ в ъ ш і с ь м Ь къ |іу : « З а і і я і і я п о в з і в ю с . і у а ; а т ъ ы п ѣ о т д ы х о м ъ . Я з ы а ю , ч т о м о и с к і я дпрованія песьма о г р в п п ч ѳ п ы ; л о шитолыю д.ія всѣхъ безвредпо про- Во.іі.твповтиче- ішсать вь с т п х а х ъ д . і я мвня у д о - в о л ь с т в і о , к о т о р а г о л ые х о т ѣ . і ъ Йы л п ш п т і . с л , т ѣ м ъ ( І о д ѣ е , что оио : п у в л и к а и и к о г д а ие в и д и т ъ м о и х ъ и : ш е д е п і й и с і а д о б ы т ь по и м ѣ е т ъ с л у ч а я ыалъ н и м п скучать. С т п х и ііо н а з н а ч а ю т с я д л я с в ѣ т а . О и н с т о р п п м ы д л я д р у з в й — п в т а г о II п л а п а ю въ др.ѵгшш с ъ стлхотворвпілми , оставлпю. рѣпромоп доволыіо. п о э т п ч о с к о м ь о к е а п ѣ иа п р о б к а х ъ п п у э ы р л х ъ п пышу горап47
ры. Не мепѣо того, я упажаю всѣхъ чсстныхъ .нодей, которые заппнаются ею добросоиѣстпо. Однп зачппщпкп пнтригъ п .іптературпые сплстники въ монхъ глазахъ — д о стоііны прсзрѣніл. Молю Бога , чтобъ онъ вразуми.іъ васъ и помнловалъ.» — Фридрпхъ. Казалось б ы , что послѣ такаго пнсьма, для Вольтера все вопчспо прн прусскомъ д в о р ѣ , по хптрый Французъ , зпая ііѣжныя струиы ссрдца Фридриха , прпкнпулся совершсшю песчастпымъ н отчаянпымъ, просплъ лишнть сго ж п з н и , еслн у пего отплта мплость монарха, п умѣлъ до того разжалобпть короля , что въ тотъ же всчсръ пронэошло прнмнреніе. Во.іьтсръ получнлъ обратпо всѣ зиакп королсвской мплостп. Но прежнля короткость между поэтомъ п монархомъ не могла возобновиться. До Вольтера дошли слухп , что коро.іь хотѣлъ только дождаться благовндпаго с.іучая, чтобъ уволить его совершепно п но этому сказалъ одпому пзъ свопхъ приблпжешіыхъ: «ІСогда апе.іьспнъ пачннаетъ загпнвать, падо пзъ него выжать сокъ , а скорлупу броснть.» Во.іьтеръ понялъ , что для иего будетъ выгодлѣе предупрсднть свою отставку п сталъ проситься въ опускъ па Пломбіерскія в о д ы , ' во Францію. Король не удсрживалъ его. Въ мартѣ І753 года оба разстались друзьямн н обмѣиялнсь слѣдующнмп мадрига.іамн : ИЫС • ЧІ; -'Ю ; "->е" » « г д , сімьчѣя, ч п . я . Вы, д ю л в з п ы и в о д ь т в р х , п и ш с т с Д.,л с л а п ы ; „ п и ш ѵ Л 0 Ш Я Г^ Пока сол„„. » „ . « . „а лостигавит, „ * . , „ , , „ т л р а 3 д „ „ , , ч и р„„11тся х о т ь Іѣи|. ^ 110кп « к у с а , п о к а ив „ е р . В в д , - т с л ' люв я,„1л „ ы с ь , вмя и и ушп/чу.стпу». вуд.ѵтъ жнть с ^ у и н ы в і Б ѵ Т , С К 0 1 "'- Ѵ Т Х = " В , " " т ° Т " Т Ъ і л а б о у и н ы й і Б у д ь о „ „ п р о с т ы н ъ , р . ж д а п п п о м ъ , то могь бы, по съ і о д о л Г " , 7ЛВКІ0Р0"Ъ Г . : Т : Г,ШГУ путлчи с01 годоаы, ,,ор7 илша 2тт,:: ,ыріи;е. д.,я про„р, - Ъ г ѣ " КаК И О Ю Б Р °" П С Я Т І ""0ГР»*'» " - ' - — « « « ".сѣчг крайноіі уморъ - іл Г — бы - Вольтсръ паппсалъ : Коп, т в 1 ? г 4 ѵо5 ѵ с г і о » ; п о п , т а і з г ё ѵ о « »рра» , Моп і т е п ' е і І р о і п і «аІІ»Гаі1ѳ ; М о п , ѵ о и і п ' ё ( е і чи'ипо сояисііо (}иі > и Ь ] и д и е х 1с« ссвагв , с і п е ѵ о т ( І о п и е і раи. Фрпдрихъ отвѣчалъ : М о п » ш е « е п і Іе р т і і Оо ѵ о і і і ѵ і п » М»і» пе р г ё і и т с х ТгаІІгв • ѵ о и а т е арраі, ра* ч и ' с 1 І е аоН »аіІ»ГаІІо ; ^шііеі роиг іиіѵгв ипв с о ц и о і і с ; М о і , і о п с ѵоиі диііісгаі* раі. Фрндрихъ просплъ только возвратить сму его стихотворепія и оставить въ Потсдамѣ каммергерскій ключь и патснтъ иа пеисіонъ. Вольтеръ пе нсполпн.іъ желаііія короля, выѣха.іъ изъ города тайкомъ п едва нрибылъ въ Лсйпцнгъ, какъ ужс началъ иечатать статейки, оскорбнтсльныя д.ія коро.іп п его академіи. З а т о , прн самомъ въѣздѣ во Франкфуртъ опъ былъ схвачсиъ, по прикизапію Ф р и д р и х а , и до т ѣ х ъ поръ содсржимъ подъ стражею, пока чсмодапъ его с ъ трсбусмымп всщами прибылъ въ Берлинъ. И послѣ вссго э т а г о , Фридрнхъ бы.іъ еіцс сто.іько мплостивъ, что переписывался съ Во.іьтсромъ и осыпа.гь его подарками до самой смертп. Другой Французскій ученый, д'Адамберъ, нанугапиый примѣромъ Вольтсра, пс соглаша.іся персселиться въ Нруссію, нссмотря па самып лестныя и заманчивыя прсдложенія Фридриха. Въ 1755 году коро.іь нмѣ.іъ съ пимъ личпое свидаиіс въ Везелѣ, но и тутъ не удалось ему убѣдить упрямаго Француза. Но мсжду королсмъ н д'А.іамбсромъ завязалась ученая псрсписка, которой содсржаніе чрсзвычайііо любопытпо. Въ ией, мсжду нрочимъ, находимъ мы случан, который прскрасно об.інчастъ взг.іядъ Фридриха на свободу мыс.ш н свободу тпснеійя. Рсдакторъ газеты и Нижнсреіінснііі курьеръп въ 1771 году напечаталъ краткое
пзвѣстіе о смсртп Фрапцузскаго а д в о к а т а Лоазо дс Моле- геиеалогичсской ошибки. Н а п р о т и в ъ , в а ш ъ адвокатъ илп она. Родпыс адвоката н а и ш і вх этомъ пекрологѣ иѣкото- сго семсйство должны б ы гордиться , что хоть этимъ с х о д - рыя с т в т ю т ъ с ъ многпми вслпкпмп ошпбкп , п до того обидѣлнсь, что рѣшн.інсь чрезъ людьми, которыхъ генеа- д'Аламбсра, просить Ф р и д р и х а о п а к а з а п і н редактора за э т о ЛОГІЯ т а к ъ ж е певѣрпа. Но еслн у ж ъ иадо непремѣнио успо- оскорб.іеніс. Ф р и д р п х ъ однпмъ махомъ нсра х о т ѣ л ъ обра- „оить псутѣшное семепство, то я п а д ѣ ю с ь , что у н а г ь въ адвоката. Гсрмапіи найдутся у ч с п ы е , к о т о р ы е произведутъ покойпаго зумить п д'Л.іамбсра п чсстолобивое семсііство а д в о к а т а , по прямой липіи, п о ж а л у й , хоть Ці>тъ что опь ему написалъ : «ІІадѣюсь, что ссмсіістпо дс пс трсвояспть редактора Модсопъ Нііжиерсііпскоіі дозволитъ газеты, иотому что бсзъ свободы п п с а т ь , разумъ о с т а с т с я во тьмѣ. каасется, что 4>амп.іія де Молеонъ мнѣ Мнѣ обучалась въ шко.іѣ Лс отъ королеи Леопа п К а с т п л і п , а пздате.іь иижнерейнской г а з е т ы о х о т „о помѣститъ п х ъ о т к р ы т і е в ъ свопхъ в с е , что я могу сдѣлать для успокоснія п ы х ъ особъ. столбцахъ. э т и х ъ Вотъ двухъ важ- Горжусь т а к и м ъ • посредпичествомъ и нспре- Фрапса де ІІерііішьяна (*) ; она п о л а г а е т ъ , что глаза цѣдоіі мѣпио напишу въ Европы обрашепы па нее н что „ о е г о къ возстановленію мнра между Польшсю п Оттомап- міръ исьмючнтс.іыю пятъ одппмъ этпмъ семеііствомъ. ІІо я , иііівушііі въ мппіп п дово.іыю смѣю увѣрпть коротко Фамилію пе подозрѣваеть о ея зпаюшііі Гер- Бвропы, содѣиств.я скою портою, я имѣлъ счастіе споспѣшествовать примиренію Молеона съ Ппжперейнскпмъ н о г у , хлопочу о нримирспіп обѣихъ партій ; я предлагаю Клятвенно не упѣрлю протпвптся Рсгепсбургскаго двоссііма всс равио о т ъ чего умеръ а д в о к а т ъ де Мелеп.ш отъ порыва крове- н что пакопсцъ всѣ адвокаты П а р ш к а , всѣ н срёдства и пути, и вѣроятно достигну ц ѣ л и , 0 „ ъ , чѣмъ с ъ с у л т а н о м ъ н его велшшмъ впзирсмъ. Уполпо- „ п р ъ и тѣмъ возвратить спокойствіе и духовпую право для публики.» и умсреть, какъ нмъ заблагоразсудится : въ ІІо д'А.іамберъ не удово.іьствовался таісимъ отвѣтомъ п снова обезпокоплъ короля просьбою семеиства дс Молсонъ. «Прпзнаюсь, мнѣ очспь с м ѣ ш н о , что ссмсііство чиге.іыіаго адвокага поднимаетъ таную пыль пзъ псзпапустоіі свободу трудиться ф р п д р и х ъ вообшс дозволялъ всѣмъ I. каждому выска- з ы в а т ь свободио свои мнѣиія, х о т я б ы они д а ж е касалнсь сго собствснной особы. Множество апекдотовъ въ Т о г д а Ф р п д р и х ъ напіісалъ ему : если мнѣ мочиваю в а с ъ , ко б.іагу Е в р о п ы , поднисать э т о т ъ важпь.й рейнсвому и з д а т е л ю , б е з ъ чего опъ не м о ж е т ъ Гермапіи обѣшаютъ д а ж с пс обраіцать па это влпчапіл.» — Сьолько только не будетъ т р у д н ѣ с поладпть с ъ ссмействомъ Моле- сго чнповнпкп, презпдсііты и да;кс самъ капц.іеръ нмѣютъ ікнть такъ же газетчивомъ. ІІадѣюсь, ч т о в ы теперь будетс мною довольпы. оігь, о т ъ пароста ли иа ссрдцѣ исіілы; з а п п с к а х ъ • «Послѣ сушсствованіи. в а с ъ , что въ цѣлоіі Гсрмапіп ппкто іюспоіі дѣла моихъ дс Молсонъ, что здѣсь д а ж е ішкто рянству э т а г о ссмсйства ; что д.ія рѣшптс.іыю всъ за- такомъ родѣ доказываютъ с ъ каісимъ вслшсодушіемъ и чувствомъ собствеипаго достоинства опъ обходплсл с ъ людьми, его лнчпо оскорблявши- ми. М а г и с т р а т ъ малснькаго город.са допссъ ему, что жпв(*) Лс фрапсг тоі-о щ і о м о п і і , дс ІІсртшьлнъ которыіі чі]іъ : коро.к. согодпл п л і о л н . і ъ эогоръ шііі т а м ъ и п с а т е л ь , въ од.іомъ пзъ своихъ сочипепш взиесъ « Д а п-Ьдаотъ в в с ь х у і у па Г,ога, па коро.ія .« иа одпого и з ъ члсновъ магпс- бы.іъ самый иа.іутый и г.іупыіі ризъ ішіючата.гі, гь гааетахь : :іашптгісл ноіпш со<іішеиііі\іп.»
т р а т а . Корсыь отвѣчалъ: «Если оиъ взпссъ хулу па Бога, это а н а к ъ , что опъ Его пе эпаетъ ; за т о , что онъ хулилъ иепя — я прощаю ; но за хулу иа одного изъ членовъ .чагистрата новс.ііваго посадить его псмед.іенпо подъ арестъ — на четверть часа.» ' — Въ другой р а з ъ , когда кородю сказади, что одинъ ученый отзывается объ нсмъ оскорбитслыю п д е р з к о . о н ъ спросидъ: «А ыожетъ ди опъ выставпть противъ мсня 2 0 0 , 0 0 0 Ч С Л О В І І К Ъ ?» Н ѣ т ъ , ваше всличсство. — «Н*гъ; такъ пусть его говоритъ, что угодио ; языкомъ оиъ мнИ не иовредитъ, а когда наговорится, то и самъ иерестанетъ.» — на то, что король обѣшалъ ему выстроить новую мѣльпицу п дажс положить пеисіопъ. «А знасшь ли т ы , что я могу взять тпою мѣлыіицу иаспльпо!» сказалъ ему король. — ІІопробуйте! отвѣчалъ мѣльппкъ ; развѣ въ Берлинѣ нѣтъ уголовнаго с у д а ? — «И то правда, сказалъ Фрпдрпхъ, впдпо мы дѣла пс поладимъ.» — Онъ отпустилъ мѣльппка съ подаркомъ и псренѣпплъ плапъ свосго сада. Издатедь, предпринявъ дорогое, по п.юхое пзданіе, надѣядся на поддсржку Фрндрпха, по коро.іь иичсго пс дадъ п опъ поиесъ значнте.іыіые убытки. Въ отмщсніе онъ пача.іъ вездѣ браппть кородя. — «А ско.іько онъ потеря.іъ ?» спросидъ Ф р п д р н х ъ , узнавъ объ этомъ. — Око•іо 10,000 тадеровъ, вашс ве.іпчсство. — «О, за такую сумму опъ можстъ брапить меня гораздо бо.іьшс.» Однажды утродіъ, выг.іянувъ въ окошко, Фридрнхъ увидѣ.іъ у дворца миожество народу. Всѣ нротягнва.ін іиеп, какъ будто силплпсь что-то разсмотрѣть. Коро.іь пос.іадъ своего адъютанта у з н а т ь , что тамъ такое. Адъютаптъ возвратпдся съ счущепнымъ видомъ. «ІІу, что ? снросилъ Фридрнхъ. — Нс с.чѣго доложпть Вашсму величеству «Что за вздоръ! говорн.» — Къ колошіѣ дворца прибнта паскви -,ь «Какая пасквнль?» — На вашс величество. — «Такъ вели прнбнть сс пониже, чтобы всякій могъ прочесть, пе свертывая себѣ шеп.» ІІри построепіп Сансуси, коро.іь жслалъ разшприть с а д ъ , но плаиу его мѣшала вѣтряная мѣ.іышца, которая стояла на самомъ вндномъ мѣстѣ. Опъ хотѣлъ куппть с с , но мѣлыінкъ иссоглашался иродать , пс смогря Списходя къ каждой человѣчсской сдабостп, уважая каждос правдпвое слово, прощая дажс дсрзость и оскорблсніс, Фридрихъ возмущался отъ неблагодариостп. «Нсблагодарность, говорнтъ опъ, самый черпый, нрсзрѣпный, унизитслыіый порокъ. Чсловѣкъ, нссознаюшііі благодѣяпіи, государствепный прсступіінкъ противъ общества: опъ отравляетъ святѣіішее чувство добра, истрсбляетъ дружбѵ и губитъ благородпѣпшія нобуждснія чсловѣчсскаго сердца. ІІлатя зломъ за оказаппыя услуги, опъ колеблетъ самос основапіс граждапскаго обшсства, котораго связн
только тѣиъ II крѣпки, что всѣ людн с-іабы и пуждаютсп во взашшоіі помощи.» Оттого Фрпдрихъ такъ нѣжпо .іюби.гь иать свою п уважа.гь въ другихъ сыповпес чувство. Одп а ж д ы , поздно вечсроиъ, опъ позвопплъ въ колокольчпкъ, по пнкто не лв.іл.ісп. Онъ вьішелъ въ дежурную коічнату и увпдѣлъ, что пажъ засну.іъ въ креслѣ. Опъ хотѣдъ его разбудпть, ио вдругъ бумага, торчавшая пзъ кориапа паж а , возбудпла сго внпмапіе. Фрпдрпхъ вытащп.іъ ее п увпдѣдъ, что это письмо отъ матери пажа. Опа б.іагодарила сына за прпсьыку дспегъ, которып оиъ сберегъ сіі изъ свосго жа.юванья, п моліыась, чтобы Господь усладилъ жизнь сго т а к ъ ж е , какъ опъ услаждаетъ ея старость. фрпдрихъ былъ глубоко тронутъ письмомъ. Опъ позвратился въ кабппстъ, досталъ свертокъ червопцевъ и тнхопько оаустилъ его вмѣстѣ съ письмомъ въ кармапъ пажа. Чрсзъ нѣсколько мппутъ опъ такъ громко позвони.іъ, что пажъ проснулся н вбѣжалъ въ кабппстъ. « Т ы крѣпко почива.іъ!» сказалъ ему коро.іь милостивымъ топомъ. П а ж ъ началъ пзвиняться, нсчаяино опустилъ руку въ кармапъ — и выпулъ свертокъ с ъ депьганп. Блѣдпый, какъ полотпо, кпиулся онъ къ ногамъ короля, и не могъ пропзнести ни одного слова. «Что съ тобой ? что с ъ тобой ?» спроси.іъ фридрихъ. — Ваше ве.шчество! залспсталъ юпоша, мепя .хотятъ погубпть! я ііе эпаю, какъ попа.ш этн деньгп ко мпѣ въ кармаиъ «Успокойся!» сказалъ ему коро.іь. «Господь п сиящимъ посы.іаетъ своп мплости! Какъ всеобщін о т е ц ъ , Опъ съ удовольствіемъ смотрптъ па любовь дѣтсп къ родптелямъ п не покпдастъ благодарпыхъ. Отошліі эги деііьгп къ своей матери, к.іапяпся сй отъ менл, " ^ в ѣ Р ь с е - ч ™ я "озабочусь и объ псй п объ тсбѣ.» Во врсмя поѣздки короля въ Померапію, крестьяпе одной деревин высыпалн па дорогу, чтобы взглянуть па Фрпдриха. Вдругъ лакей коро.ія, сидѣвшій па коз.іахъ, громко закрпчалъ п простсръ рукн къ одной пзбушкѣ. «Что тамъ такое?» спросплъ король. — Вонъ моіі отецъ п матушка, папіе величсство! отвѣчалъ л а к е й . — «Вели остановптьсл, скаэалъ Фрндрихъ, тебѣ вѣрпо хочстся обпять старпковъ; ступай съ Богоаіъ; одипъ день я какъ ппбудь обойдусь п бсзъ тебя, а послѣ завтра т ы мспп догопишь. Прогопы заплачу на мѣстѣ.» Р а з ъ , аа столомъ у Фрпдриха обѣдало нѣсколько зас.іужеппыхъ офпцеровъ п въ томъ чпслѣ ротмпстръ, которып выслужнлсл пзъ п р о с т ы х ъ с о л д а т ъ и исодиократно докаэалъ свою храбрость въ г.іазахъ иопарха. Разговоръ зашс.іъ о старпниомъ дворпиствѣ. Одипъ геиера.іъ разсказывалъ съ гордостію, что его отецъ былъ тайпый- совѣтппкъ п каммсргеръ имперіп. «А к т о твои предкп?» спросплъ король ротмистра. — Моп отецъ простой п бѣдный крсстьяііішъ, отвѣчалъ офицеръ, по я пе промѣплю его пп на кого въ свѣтѣ. «Умпо п благородпо! воскликнулъ Фрпдрихъ; т ы вѣренъ божісй заповѣди, п божія заповѣдь вѣрпа въ отпошеніи къ тебѣ. Ноздравляю тебя полковппкомъ, а отца твоего съ пенсіею. Кланяйся ему отъ мепя!» Страпнымъ покажется, что Фрпдрихъ, который т а к ъ поошрялъ и награжда.іъ Фраицузскнхъ учсныхъ и лптераторовъ, оставался равііодуіпнымъ къ ппсате.іямъ отечестпснІ І Ы М Ъ п пе хотѣлъ даже чптать ихъ сочипсній. Опъ полагалъ, что пѣмсцкііі я з ы к ъ исспособепъ къ выраженію сильныхъ мыслей, пс можстъ пмѣть граціи въ оборотахъ п такоіі гармоніи въ стпхахъ, какъ Ф р а н ц у з с к і й , и что гермапскіс учсііые, пакопецъ, помогутъ прппесть міру ппкакой пользы свопмп трудами. Впрочемъ взглядъ его па этотъ прсдметъ былъ отчастп довольпо вѣреиъ въ тогдашнес времл. кВъ Италіи, въ Англіи п во Фрапціп, говорптъ опъ въ свопхъ сочппеніяхъ, лучшіе авторы и послѣдоватсдп ігеъ писали на своемъ отечественномъ лзыкѣ. Публпка охотио 48
читпла пхъ сочппспія п такп.чъ образочъ знапія пхъ стлдостояпісмъ цѣ.іаго „арода. у „асъ все дѣ.,а.,ось папротпвъ. ІІалш „ервок.іассныс учепые бьмп .шдп, которыс пзъ пачяти свосіі дѣ.,а.ш запасяыіі аибарь ф л к т о в ъ "0 за нсдостаткочъ собствснпаго суждспія, какъ педанты' обраіцали ЙСе свос впимаиіс иа мслочп п требо„а.ш за то одобрсніп ц ѣ . . о й Евроны. Частію дл я того, чтобъ нохва"овіміісь с „ Г 1 Ѵ ° С , Й • , : Г , П Ь Ю ' Ч а С Т " 0 ' " Т О б Ъ П 0 3 б ^ и т ь уднв.іеніе СОб ат,,, Р ' иедантовъ, о.ш писа.іи то.іько "а. латнпско.чъ языкѣ, такъ, что нхъ сочииснія д.,„ Гспмаиш какъ будто несуществуюгь. Отъ этаго произош.ін Дпа врсдпыя пос.іѣдсгвія: во псрвыхъ, нѣчецкій языкъ сохрашмъ всю свою ржавчину, поточу что н.ікто его пс оч„ша.,ъ ; во вторыхъ, бо.іыная „асса народа, за незианісчъ .іатннскаго л з ы к а , не могла нросвѣтиться п погряз.іа въ тнпѣ нсвѣжсства. Вотъ псоспоримыя истины Аоть бы наши ученые ппогда вспол.шали, что науки составляютъ инщудуши. Па.чять нринимаетъ ихъ такъ жс, какь же.іудокъ съѣдобье : но бсзъ с м ы суждсніл, онп остаются пе спп Р Р'-""'Ь'»"- Есди зиаиія сонроаища, т о „хъ пе до.іжно закапывать, а напротивъ иускать въ оборотъ, д .,„ общеіі но.,ьзы, а до этаго ыожно достигнуть то.іько иосредствочъ обіцаго, д.,я всей пацін понятиаго, языка. Золотой вѣкъ "ашси .штературы сщс не настуни.іъ, но онъ нрнбл„ ж а С гся Я его нредвѣщаю, но „е вкушу . к а к ъ М о и с е й я обѣтоваппую зе.члю, „о самъ „е встун.по ,, а нес.» Несмотря паэту антииатію къ гсрмапскпмъ педаитамъ рь,хь изъ с 2 Т „о1 нѣмсцкн Т к а л ъп са.чъ " і к о т оуказывалъ сать на 2 ; ; • 4ПТС ,аТ ' Ь ^ '' К0Т0 Р" Я сои раз„ы„ *тыва.гь "„: отрааш разработать. Г и Т Т Ъ Т 0 " " ° " Ъ •" 0 б "-' Ъ 0 Д " О Г О б - ' о п п с ц л Г е м с р т а Когда Г с м е р т ъ п р о ч с ъ коро.„о псрвую свшо "осі,шкпу.,ъ въ восгоргѣ: „С.іава Бо.у вотъ это стпхи! Гладко, звучпо, попятпо: я чувствую, что это ІІО пѣмецкп!» Фридрпхъ выходімъ изъ себя отъ пегодованія, читан статьи нѣкоторыхъ иесснмпстовъ, которыс сомнѣвалнсь: с.іужатъ .іи науки ко бдагу человѣчсства, и пс есть лп просвѣщепіе зло, ведущсе къ волыюдумству п погибслн государствъ?— «Ііакъ!» — ппшстъ опъ, — просвѣщеніе гпбелыю для государствъ, когда подъ сго пліяпіемъ созрѣла п возвысплась могущественная Римскал дсржава! Когда иауки создали ведичайшихъ дюдеіі дрсвностп н средипхъ вѣковъ! Науки вссгда дѣлалн людсй человѣчшье: онѣ впуіналн имъ чувство справеддивостп, кротость и отвращеиіе къ насилію. Счастіе народовъ почти столько ж е завнситъ отъ иаукъ, какъ отъ законовъ. Стыжусь вопроса, которыіі могутъ прсдлагать такъ называсмыс учсиыс; стьіжусь вѣка, въ которыіі опъ предложспъ! Только об.чанщпки н себялюбцы снособиы протпвиться успѣхамъ мыслп, иаукъ н художествъ, потому, что О І І И для шіхъ тодько опасны. Одпа черствая душа рѣшпдась бы дпшить родъ чсдовѣческіи того утѣшспіл и душевиаго снокойствіл, которыл оігь, срсди земныхъ скорбей, почерпаетъ въ наупахъ и искусствахъ.» Фридрихъ страстио любилъ живопись. Основавъ въ 1755 году пуб.іичную бибдіотеку въ Берлішѣ, онъ началъ заботиться объ заведеніи въ Сансуси картииііои галдсреи. Въ короткое врсмя накупилъ оиъ до 180 иревосходныхъ оріігиналыіыхъ картшіъ дучшнхъ итадіанскихъ п нидсрлаидсквхъ мастеровъ. Всѣмъ отсчсствсппымъ яшвопнсцамъ задалъ опъ темы длл картинъ; удачпѣйшія изъ ішхъ былн прпняты въ галлсрею и шсдро запдачсны. Прнмѣромъ того, какъ Фридрпхъ. уважадъ право художествснпоп собственностн, можетъ сдужпть слѣдующій апскдотъ. Когда онъ иаиялъ Дрезденъ, то въ тотъ жс дснь посѣтндъ, тогда
пату короля. Она до т-Ьхъ поръ его мучила, пока онъ взялъ Флеііту н сыгралъ еіі двѣ піесы. «Да, д а , сказала трактнршица , въ самомъ дѣлѣ вы свшците не дурпо п можете заработать талсръ, другоіі. Т а к ъ п быть! я вамъ нзготов.ію пастстъ.» « а спеііторъ і ««гѵ л„ г , т ^ о5р т "" л - » о « а л „ і с „ , г. „„. і » « і і ^ : Р ~ г ; „ г і „/„озд«: ; і ~ д ; : ; г " г '" ере ° ? - с„ : „ : : ; : : г с я г і т о о ь пьрнѣе достнгпуть картшіъ ие платпть „ , * став.іядп цѣли •• п П „ П П Р пок іпк1і вГ С °" ЖиВ °" - полковникъ Бальбп * въ паеннонъ з ь п п а ж Г э т о ^ ко мпогпи. коннчес Г Г ^ ц ^ Ѵ Т о Т Г нороль остановнлся въ д Г е р д т ' Г У „ І Г п - с н , н пажь. Всѣ трое в»л'п заказалъ п а Г ' Г Л •ювы н объявя чтп -ѵ,. сь ^ ^ "Р0СТ° ^ ^ " 0 Г ° » ^ " о г ъ Д° и г о- поьонпы, отвЬча.гь Бальбн, вонъ тотъ г о с і 7 . рнчпсводіъ „ а Ф т а п ѣ > о т л н ч п ы й В ^ . 0С 4 П;;. У ф ,оиті одшіъ часъ можетъ „ п і „ л „ , и въ « — Г - Нзъ Амстсрдама Фрпдрихъ на простой баркѣ отправился въ Утрехтъ, чтобъ полюбоваться живоппснымп берегами. Здѣсь познакомплся о„ъ съ швейцарцомъ Ле-Катомъ, которыіі въ качествѣ гувсрпера путешествовалъ съ молодымъ голлапдцемъ. Фридрнхъ очепь полюбп.іъ сго з а обшпрнын познапія п мастерскос умѣньс говорпть, обѣдалъ н ужшіалъ съ ішмъ па обшественный счстъ и прп разставапьи выпросп.іъ его адресъ, говоря, что со врсмепснъ можетъ быть сму полезенъ. Чрезъ трп мѣсяца ЛеІІатъ „е мало пзуиился, получа отъ ^ірусскаго короля письмо съ приглашенісмъ вступить въ службу прн его особѣ. ІІо удпвлсніс его сше болѣс увеличилось, когда чрезъ трн года , псполняя желаніе его величества , онъ явнлся въ Бреславль и въ королѣ Фридрпхѣ Велпкомъ узналъ своего стараго пріятс.ія-Ф.іейтиста. Ле-Катъ получнлъ мѣсто чтеца прн королѣ и оставался прп псмъ болѣе двадцати лѣтъ.

ГЛАВЛ ДВАДЦАТЬ-ТРЕТЬЯ. СОСТОЛНІЕ КПРОПЬІ ДО СЕМНЛІіТНЕЙ «ОЙПЫ. дпнпдцлти.іѣтпсе спокоіістніс Е в |)ОПЫ п о х о д п л о болѣс ІІП т п ж к і і і , д у ш н ы і і лѣтнііі ДСІІЬ, п р с д в ѣ щ а ю іпііі буріо, чѣ.чъ ма д ѣ і і с т в п т с л ь пос у с п о к о с н і с . АхспскГй ііыпуждеппый у Апстрін нііръ, пспрсо- долпиоіі силоіі о б с т о я т с л ь с т п ъ лиачитслыіо дсржапы, . унсііыпнпшііі нс иогуіцсстпо иогъ удовлстпорнть II вліяніе пи М а р і и - Т е р с з і и , и этоіі пн
пидовъ Саксопіи, Возрастающая ССТССТВСПІІО ДО.ІЖПЫ сила и зпачспіс Пруссіп бьып бсзпоконть Россію, которап до владычсствомъ процвѣла, украснлась п прппоспла втрое больше доходовъ. Возвратпть ее Австрін — въ обновлсн- т ѣ х ъ поръ почпталась псрпопствующсю властью па Сѣвсрѣ ііомъ н улучшспномъ видѣ — сдѣлалось любимою мсчтою Европы. Лпгуста III трсвожпло положсніс П о д ь п „ ь отрѣ- королевы-императрицы. заппон о т ъ сго кур Ф И р,„сства подосою прусскихъ вдадѣпій. шадпла т р у д о в ъ , д е н с г ъ , д а ж с своего самолюбія. Для осущсствлспія ся, она ис Тспсрь Л а ж с Апгдія пс равподушно смотрѣ.іа на снду Ф р и д р п х а она твердо сндѣла на прсстолѣ пмпсріи , всѣ сноры объ боясь з а свон Гапповсрскія зеи.«н. В ь к а к н х ъ отношсніяхъ иемъ былп р ѣ ш е н ы Ахенскпмъ миромъ; п а д л с ж а л о только ируссія паходидась къ Ф р а н ц і н , „ ы у ж е видѣ.,,, пред- в ъ шествовавшсіі частп. возвратпть ому прежпій его блескъ н славу. Достпгнуть д о этой цѣли псльзн было иначс , к а к ъ дѣятельной и не- И т а к ъ поднтпчсская г р о з а бы.,а псизбѣжпа. Почтп усыішой распорядитсльностію впутрп государства п влія- во всѣ кабипсты Европь, закрадось таііпое педоброжеда- нісмъ иа дворы нпострашіые. Здѣсь М а р і я - Т с р с з і я являет- тс.іьство бьыъ с я пстннно всликой къ Фридрпху велпкоиу : пуженъ то.іько удобныгі случаіі, чтобъ идамя воііны вспыхпудо с ъ повою Фрпдриха. сндою. Одипадцать д ѣ т ъ протскли въ прпготовлсніяхъ къ влспіс. К т о - т о и з ъ этоіі вс.іикоіі драмѣ, долженствовавшей обагрить западную вторап Европу кровію и на долго нарушнть ся спокоііствіс. Всѣ государыней , достойпой Стоицизмъ с я характера ФИЛОСОФОВЪ сопсрницеіі приводитъ въ уди- с к а з а л ъ , ч т о самолюбге — жизнь женщины. Въ этомъ отпошспіп Марія-Терсзіп б ы л а вполнѣ женщиноіі п ішкто лучше ся пс оправда.іъ государства бьып п с т о щ е и ы п утом.іспы продо.іжнтсдыіоіі пзрѣчсиія ФнлосоФа. Подстрекаемап честолюбісмъ, она з а - б о р ь б о ю , тспсрь опн о т д ы х а . ш , бы.іа почтіі всѣ условія гвосго пола : въ течеиіс одпнпад- собнра.шсь с ъ совѣщадпсь и -іадн.ш между с о б о ю , чтобы таннымп дѣйствіяин пе д а т ь псревѣса сиастливому оатс.ію, к а к ъ они называлн Фридриха. сн.іамн вѣрно-расчи- Прусскій цатн л ѣ т ъ м ы впдіімъ се попсремѣнпо, то въ рабочсмъ эавое- креслѣ кабннета, въ т р у д а х ъ за впутреннсіі рсФориой нм- „оро.іь періп, то па конѣ, командующсю войскамп п упраяіпяющею пзмѣшыъ сушсствовавшій порядокъ вещсіі пъ свропсііскоіі ііхъ мапсврамп. подитіікѣ н снѣ.,0 возвысіыъ своіі г о д о с ъ , воздѣ Апстрін к о т о р а я одна распо.,ага.«а судьбою вссй Гсрмапіп. Этаго "С мог.,а сму простнть Австрія , э т а г о „с мог.,н выпссть друг.я д с р ж а в ы , к о т о р ы я бы.ш у в ѣ р с н ы , чго Фридрихі, пе остаповится на своихъ з а в о с в а п і я х ъ , „ 0 захочстъ нов ы х ъ пріобрѣтенііі, „ т о г д а д Л „ Ихъ собственныхъ вла- « ^ т а и с т ъ пснзбѣжная опасность. Какъ прозорливы,. сосѣдц опп прндумывалп срсдства къ обузданію сго в.,а- Всѣ отраслп австрійскаго правнтсльства, такоіі н о р я д о к ъ въ г о с у д а р с т в ѣ , что ис в з н р а я па значитслыіыя уступкп и потерп А в с т р і п , д о х о д ы е я миогпмъ прсвышалп бюджстъ покойпаго ея о т ц а , пмператора К а р л а V I . Вѣр- пымъ номощппкомъ во нсѣхъ трудахъ служилъ трнцѣ умнын мшшстръ граФЪ Кауницъ. б ы л а запята заботамн и прозорлпвый Въ то время , к а к ъ М а р і я - Т е р о з і я столюбія. находнлнсь въ заглохшсмъ состояпін ; ио она умѣла водворить импера- внутрснняго управлснія , онъ х и т р о и ловко ве.іъ псрсгоМ а р і я - Т с р е з і я все сщс печалплась объ у т р а т ѣ Силсзііі, б 0 П с - "то эта "Р»'" подъ мудрымъ прусскниъ воры н завязыііалъ по.іитическіе у з л ы с ъ другнми держа- вамн. Самъ я;е пмпсраторъ, мужъ М а р і н - Т е р е з і п , ІІС нмѣлъ
]'2.іисаоѣтоіі Нстровиоіі скрѣпп.іа ихъ д р у ж б у и обѣ мо- н а р х ш ш задума.ш п л а і і ъ , какъ общпии силаміі мстоть нсиршшрммому врагу с в о е м у , Фридриху. Миппстры ихъ, граФЪ Кауинцъ н Б с з с т у ж е в ъ - Р ю м п і г ь , впо.іпѣ раздѣлпли пспавіість свопхъ государынь къ прусскому королю. Главпымъ поводомъ к ъ ііедоброжелательству русскаго двора служнлн пасмѣшки и остроты Ф р и д р п х а , к о т о р ы я услужливые днпломатическіе торопилпсь псрсдавать импсратрнцѣ п с я перво.чу иинистру со всѣми сплстишш прикрасаміі нлодовитаго придворнаго воображеиія. Жеишііны пе в ы - ішслтъ и а с м ѣ ш к и ; въ п х ъ г л а з а х ъ І І п ч ъ а.чіо л ѣ - і о с ъ рукъ Ио истяіъ аишраммы.,.. за злыл п потому в р а ж д а Е . ш с а в ѣ т ы соімотт., къ Ф р п д р и х у сдѣлалась пс- нримнрима. Въ 1753 году мсжду Лпстрісй и Россіей бы.гь закмючепъ таііныіі т р а к т а т ъ , но которому обѣ д с р ж а в ы о б я з ы вались з а ш ш ц а т ь другъ д р у г а , а при псрвомъ двнжсніп Фридриха протпвъ сосѣдсіі, напасть на исго соединсннымп силаміі и возвратить Сплезію Лвстріп обороніітслыюму нп какого вліш.ія иа д ѣ , а ВІ, У т рвииолу и пи во что по влгЬшппался. нобуждснію корыетв заішнался только денсжпыми оборотаяи. п скупости, онъ Эта алчность къ н (*). Къ паступатслыюму союзу б ы л а этоиу пригла- шсна ІІ Саксонія. Лвгустъ I I I , іі.ІІІ лучшс сказать паучшікъ с г о , гратъ Брюль, іі нослѣ Дрсздеискаго мпра сохранплъ всю п р с ж - дспьганъ была въ неиъ т а к ъ с і м ы і а , пто опъ пногда жер- шоіо нсііавіість к ъ Фридриху , по положсіііс твовалъ сіі д а ж с саиымп в а ж н ы и и оптсресаяи г і с у д а р с т в а курФіірнісства между владѣпіями нрусскими, заставляло сго и своеіі супругн. Т а к ъ , „а п р и ч ѣ р ь , въ пачалѣ повоіі дѣйствовать понны мсжду Лвстріеіі и Нруссіеіі, опъ аа дспьги в.ія.іся нспріязіш. поставлять по подряду „ а всю нрусскую ариію Австріи И другія продово.іьствія. Усилпвая провіантъ воііско, умножая осторожно ІІсожпдаішос съ Россіею ч ис подавать прсдложсиіс было для иего Саксопскаго повода къ прпстать повоіі къ союзу истпппымъ торжс- гр. Гсрцборга,» иплашіыя до- х о д ы , М а р і я - Т с р с з і я с т а р а л а с ь и внЬ п.чпсріи пріобрѣсть віірныхъ друзоіі II иадсжпую подпору. ІІсрсппска ся с ъ (*) « И а п и с к п Зріісстіі. 1833. прусскаго кабшютсмшшстра
самъ сочішялъ эппграммы и съ нстнппо прпдворною оборотлпвостію выдавалъ ихъ за Фрндрнховы. Большс всего опъ старалсл раздражать самолюбіс БсзстужеваРюиіша, з п а н , что э т о т ъ пепасытнмыіі чсстолюбецъ пнчего пс пошадптъ для собственпыхъ свонхъ вндовъ. Дѣііствіітслыіо, спстсма Брюлл удалась с.чу вполпѣ. Безтужсвъ (*) былъ возстанов.іспъ протнвъ Фридриха до (*) А л с к с Ь й Петра Потровичъ и нѣмепкіЙ посольствахъ, глѣ н.чѣлъ с л у ч а й руководствомъ отличпаго диплоиата Куракина. парствопапіо Въ Дѣвствитсльпаго Ііиропу во всѣхъ Бнропа его спосойствовалъ вступлепіи По ловко иоддѣлаться иа ввелъ ого ко двору п маливалъ для Клпсавѣта Но Брюль очспь хорошо «юіш.чалъ, что Саксоніп, какъ ближаіішеіі странѣ къ Пруссіи, „е выгодпо будетъ подать псрвмц „оводъ къ воіінѣ, а потому опъ рѣшнлся дѣііствонать на Фридрнха чрезъ свонхъ союзішцъ. Каждое с ю в о сказаннос королсиъ въ дружсскоіі бесѣдѣ па счстъ Россіп плп Австрін , было подхватываемо сго шпіонами и съ быстротою молніп псрсносилось къ шшсратрпцамъ. Пногда за нсдостаткомъ матеріаловъ къ повымъ сплетнямъ, Брюль' его нииъ, сліьдстаіяхъ, иукг Бозстужспъ сипы.чъ • II каиіілорл. ІІЗТ. ц отъ опослѣдствЫ слаау въ 1737 году, онъ Пѳзстуіксвъ до званія внпо-канцлера. другомъ л Лестокъ постолпно не думачиь надъ нпмъ былъ ІПестпадцать попавпстп съАпрак- ся праелснія. содоржать подъ карауломъ, оѵіъ уловленін (С. I I . Б у р г с к і я — лѣтъ къ Петромъ въ дажо враждоѵать въ одпу и з ъ ого даСы, мсрзкими іі ѵ г а о ІІетръ былъ какъ сказацо ухищрсніями, п тя- старался цмпоратрицы, .юльдиаршала лишснъ Рос- іюмрачитъ Апрак- чиновъ, деревонь , г д ѣ его Нѣдомостн 1757 г о д п . э а корми- Беэстужовъ Ѳоодоровнчомъ, изъ Пруссіи постуііокъ онъ вовлекъ гойпу. Во вромл т я ж к о й б о л ѣ з н и отозвалъ господ- достопиство управлялъ Фридрщу, Елпсавѣту, чиновъ , дѣйствілми , сомнлѣтнюю яо- себя поограпичеппую воэводанъ осмѣливался простолп, царства , увѣряя самоволшо ою оя что сбылось : вмѣстѣ въ о для имиоратрпцы вкрасться вы- такъ, : ты свяэыватиь всѣмп съ который вскорѣ опять ірафъі умѣлъ безиолезпую иовъ п сосланъ въ заточопіо злодіья. вмѣсіѣ руководплъ с и и а со вссіі прміеіі н за втотъ охрапепы пострадалъ пронзвелъ п дп рабомъ рогентства Потровны , предскаэаиіо при дворѣ , что паслѣдиикомъ отстрапить ого вроия самъ : аСмотри, лпчіюіі разоритсльпую былт, т а к ъ с п л о п ъ во Лостоку, порвымъ свонмъ ішппстрамн ломъ н возпыснлся проданпымъ а Елнслпѣты ея любпмпу Веэстуя.свъ при подт, Нвяиовпча слѣдствіо и нріігопорилъ ѳго к ъ ліішоиію государствоішаго съ Безстужепъ служа Ты къ Б.пісавѣтѣ , іімііоріи Бориса сказала довѣрснпость гаться ІІ иатпн- употребляомъ п паграды, ссылкѣ. въ своржонію окловсталъ Лестока, ствовалъ иадъ всѣми прикаэанію п.ѵтператрпцы и о в ы я м п л о с т п пиѣнііі н къ сію Іоаиноішы дѣіістоптолыю, прпстрастноо ио пауку по.іитики Кн. жѳстокостяхъ, я луѵше теПя зито Бсзстужсеа розоііі, былъ трудпую Сооѣтника, ы воавысилъ дажо разъ потому того времепи престолъ къ Потровііча пего у сму и нзучпть Лппы Тайпаго умѣлъ почиталъ Ллексѣя языкн козняхъ упплся и въ Бсрлнпѣ ; эна.іъ прокрасно скій , •раішузсгій чнііа ствомъ. Всс прехвее псдоброжсдательство ожпдо съ ново.о снлою п надсжда па мщепіе заставпла сго съ восторгомъ согласнться на жсланіс лиухъ импсратрицъ. Тогда къ траптату была присоеднпена новая с т а т ь я , въ котороіі ВСѢ три дсржавы прсдоставлнлн ссбѣ право, въ случаѣ в о и н ы , раздѣлнть мсжду собою Пруссію. Пѳзстужевь-Гюиііпъ Великаго въ Копенгагопѣ въ укаэѣ, друііс соетариошаюся Ч>овраль.) ІІо ордоволѣпо были съ нихг Екаторппа
т о г о , что въ совѣтѣ ыииистровъ, въ 1755 г о д у , убѣди.іъ Е.шсавѣту прпбавнть къ Вѣнскоиу т р а к т а т у иовую статыо, которою союапыя д е р ж а в ы обязывадись папасть на Прус^ СІЮ д а ж е н въ такомъ сдучаѣ , сслп воііпа будстъ начата кѣ.чъ нибудь ИЗЪ СОЮЗІІПКОВЪ. ІСо всечу этолу ирпсосдиііп.іось новос Давпо у ж с Апглія Аиерпкѣ. Каждое и Фрапція обстоятсльстпо. сопсрнпчали въ Ипдіп и изъ э т п х ъ государствъ старалось рас- пространить "свои колопіи па с ч е т ъ д р у г а г о . О т т о г о ысжду обѣпчи паціячи зародилась таіінап в р а ж д а : огопь тапдся подъ пеплоыъ, по с а ч ы я обстоятедьства раздувалп сго до т ѣ х ъ п о р ъ , пока воііпа сдѣлэлась неизбѣжіюю. Француз- скос правптсльство для обсзпсченія свонхъ кодоиііі рѣшплось послать въ Сѣвсрную Амернку кораблсіі. Апгдіііскііі адшіралъ, пѣскодько военпыхъ кошандовавшій Сѣвсро- распоряжспіе Франціи америваііской эскадроіі , почптап враждсбііыыъ дѣііствіс.чъ, напалъ на д в а военпыя судна на высотѣ ІІыоФіопдлснда и оіідадѣ.гь пми. ( 1 7 5 5 . ) Французы с ъ своеіі сторопы схватплн купечсскпхъ кораблсіі. пустплась въ пѣсколько апглійскпхъ З а тѣмъ вся аигліііская ФЛОТИЛІЯ океапъ па охоту з а Французскпми Оба Флага прпвѣтствопали судамп. д р у г ь друга не п п а ч е , какъ добрымъ залпомъ со всего борта п вслѣдъ за тѣмъ абордажсмъ. И т а к ъ обѣ д с р ж а в ы былп вовлечспы въ воііпу нсводыю. Въ 1756 году Апгдія рѣшпдась объявить Ф р а и ціи поііпу въ Европѣ. ІІо зная , что Ф р п д р п х ъ находптся В е л п к а а в о а в р а т н л а о г о и з ъ е с ы л к и ,. съ звапіемъ Геноралъ-Фольдмпр- ш а л а д а р о в а л а е м у в с Ь п р е ж п і а т п т л а п о р д о и а . О п ъ у и с р ъ в ъ ІТОЙ г о д , Вотъ Ч т о говорптъ объ иомъ т р о в п , ъ Ьазстужовъ-Гюмиііъ брѣлъ долгоіремеішою Бантмпіъ-Камепскііі съ обширпымъ, раз«орч„„ымъ умомъ, опьт.осгію иааыкт. въ д ѣ л а х ъ б ы л ъ чрезвычаііио дѣятелепъ, отваженъ, д е о ж м о й ^ к Г Т ? ' д е р ж н о і і . Ь г о б о д ьо каии е я , ио н названісмъ ? У П Ъ ' воялпсь. ирнближоппыми. сенретІ,ои : .Грао.ъ Алексѣй чѣмъ Оиъ норресноиденцЫ, 8 вѣтѣТ;:":: ': ™" Т а к и м ъ ебразомъ, иріо- государстлеішыхъ ио вмЬстѣ г о р д ъ , чсстоГб""', • п о б л л г о д а р с п ъ , ж и з и н пепоплюбили. Импоратрица Елисавѣтт иервый завелъ посрсдствомъ щ а л вв еенГи ыи хЛъ п„„з в" Ь^с•тпш" ,о сс,в, о ии ь д о гча уд кан ,ш м"и ѣс ппі ло . йшресмш " 3 По- иереписку, которой иаши подъ ,т- въ союзѣ с ъ Фраицісю п поточу можстъ вторгнуться Россіи. Русскос правитсльство взялось аа 1 5 0 , 0 0 0 Фуптовь стерлинговъ пыдвнпуть къ прусскои г р а н и ц ѣ и а р о д п у ю молву до„р0со„-„ і„:і: п а п р а в л я л ъ м ы с л и ея въ „ользу „ . „ , „ п о т и в ъ пятндссяти- т ы с я ч и о с в о й с к о , ч гобъ , въ случаѣ нападенія Фрндрнха па Гаиновсръ, у д а р о т ь ему въ т ы д ъ . Объ всѣхъ д ѣ й с т в і я х ь свропейскпхъ дворовъ Ф р п д р и х ъ имѣлъ полныя и подробныя „ въ Гапповсрскія в л а д ѣ н і я , Г с о р г ъ II рѣшпдся обратиться къ Россіи ОІІЪ могъ Осодоровича, знать который свѣдспія. Объ о т ъ наслѣдника быдъ почитателей. З а хорошую плату однимъ памѣрепіяхъ престода Иетра пзъ псрвыхъ король пашсдъ сго шпіоновъ при к а б п п е т а х ъ вѣискомъ и дрезденскомъ. Г д ѣ тодько ссть 80
•ігодп II страстіі, таяп, за прсдатсляли нпкогда д-Ьло пе стапстъ : таііпыіі перспнсчикъ Августа I I I , Мснцсль, достав.ія.іъ Фрпдрнху копіп со всѣхъ бумагъ входящнхъ н псходящихъ, со всѣхъ ппссиъ и депешъ, даже съ каждоіі мс.ікоіі записочки Брю.ія. Изъ эгихъ копііі норо.іь узпа.іъ о своеиъ опаспомъ но.іожепііі. ІІс надѣлсь ііа Францію, съ котороіі пе .іади.іъ, ОІІЪ рѣшилсл .іучше попытатьсл склопить па свою сторону Англію. Д.іл этаго онъ отнссся прямо къ Гсоргу II н обѣща.іъ охраилть его гермапскіл владѣнія п даліс защишать нхъ отъ нападспііі другихъ державъ, ес.іи Англія прерветъ своп нереговоры съ Россісіі касателыю вспомогате.іьпаго воііска. Георгъ охотно СОГ.ІПСП.ІСП на это предложеиіе : и зсмли его бы.іи бсзонасны п гппеп оставалпсь до.ча. II т а к ъ между Англіеіі іі Пруссіеіі былъ составленъ союзъ въ Всстмпистерѣ въ 1756 году. Носредствомъ в.ііяіііл Англііі иа петербургскііі кабииетъ Фрпдрпхъ падѣялся склоннть н Россію па свшо сторопу, 110 въ этомь онъ ошнбсл. Пспавнсть пмператрицы и Безстужева превозмоглп и золото іі краспорѣчіе англнчаиъ. Извѣстіс о Вестмпистсрскомъ союзѣ пронзвело спльпое водііеше въ кабнпетахъ. Фралція бы.іа впдпмо недовольна и иазыва.іа поступокъ Фрндрнха ішіѣиою; а МаріяТсрсзія стала пріискивать средства , чтобъ сб.шзиться съ Людовико,чъ XV. Оиа уинзііла гордость спою до того, что нсоднократно писала къ любовппцѣ Людопнііа, маркпзѣ Помпадуръ, льстнла ея самолюбію, называ.іа ее въ письмахъ, «сестрою,» кмн.іоіо кузпноіі,» п т . п. Вслѣдствіс т о г о , когда МаріпТерезіл коснулась настолшсіі цѣли своего сближсиіл, Г-а;а Номпадѵръ изълвнла по.шую готовиость псполннть же.іаніе императрпцы , тѣмъ болѣс , что сама почнтала ссбя обижсппою Фридрихомъ. Во.іьтеръ , нрнбывъ пъ Иотсдамъ , прнпеаъ Фридрпху о т ъ марнизы Помпадуръ самыіі НѢИІІІЫІІ ІІ обязате.іыіыіі поклоііъ. — «Отъ ісого?» спросилъ Фрндрихъ. — О т ь Г - И І І І Помнадуръ. — « Н сс нс знаю»; отвѣчалъ коро.іь холодно. — Всѣ нностранііыс мшшстры н пос.іапніікн яв.інлпсь къ неіі на пок.іонъ , — одппъ прусскііі посолъ пикогда не хотѣ.іъ пснолііпть нріінятаго этикста. Кромѣ
того Фрндрих-ь свошъ сзіерте.іыю у я з ы м г остроунпьпіъ гордую к а XV па царствоваиіе т р с х ъ юбокъ I ра-гишо дс Мальи Шатору - вре Н с„,ц Н цу іюдраздѣ.іепісмъ правлснія о„ъ „ а з ы в а л ъ Людовн- (<]08 і г о і 5 СоІІ»о П 8 ). СоІІІІон I , герцогипю СоІіІІоп I I , иаркизу Помпадуръ - СоіШоп III I т а к ъ нежду Фрапцісй п Австрісй с о с т а в і м с я , 1-го и а я Г0да ' в ъ " " Р 0 3 - " ' с « о з г «ротпвъ Англш и Прѵссіп : оскорб-ісппое саиолюбіс „ иститс.іыюсть д в у х ъ ж с и щ в п ъ прсвозлоглп в-Ьковую вражду д в у х ъ пародовъ. Между т-Ыъ въ Швеці,, произошс.п, силы.ый с т в с ш ы й иерсворотъ. | Царствующій коро.іь И су- выра- разъ „ооолъ сго б ы л ъ „ р и п я т ъ с у х о , падмешіо и ие иолучилъ никакого отвѣта. Фридрпхъ „рпііялъ это за лвпый зпакъ нсдоброжслатсльства и поторопплся нрпготовить свои войска д.іп предунреждспія пеіі|іілзиепныхъ дѣнстпій своихъ протпвпнковъ. Чрсзъ к а б и п с т н ы х ъ условплпсь „ачать иіпіоповъ узналъ онъ , ч т о своп дѣйствія нс ранѣс враги слѣдующаго г о д а , нотому что сііарлжснія и х ъ к ъ войнѣ нс бы.іи кончеііы. Брюль выговориль ссбѣ „раво голоса : всею правигосударствеипыи совѣтъ, I дспьги. Лтшіъ воспользовалась Фраиція, „ с жа.іѣла льсти- который продавалъ и „пѣ„і„ „ войска СВ01І за щену. союзу Ф р а п ц і п , А в с т р і и , Россіи, ІІольшп и Саксопіи Протпвъ всѣхъ з т п х ъ враговъ Ф р п д р и х ъ и о г ъ вить только четырсхъ со.озш.ковъ, короля скаго и Г о т а и с к а г о , которыс силы своііми псзиачнтелыіыми сбѣща.щ войсками. подкрѣппть сго Но прежде иа- въ борьбу с ъ Фраицісй „ а морѣ : корабли о б і и х ъ д с р ж а в ъ встрѣтилпсь ужс ііа Лтлаитичсскомъ оксапѣ. Всс вішмапіе 1 еорга бы.іо обращсио „а эту воппу, а между т б м ъ около г р а і ш ц ъ И р у с с і и , во всѣхъ сосѣдппхъ государствахъ „риготовлеиія. Въ ЛПФ.ІЯІІДІЦ значнтслыюе русское воііско ; въ Богеиіи „а- собиралось сосредоточпва- лнсь вонска австріііскіс, всздѣ устроивалп магазоны, улучпіалп дорогп. самъ ІІо всену было в ; , д „ о , ч т о враг.і начать своп дѣііствія еще въ течепіс т о г о - ж с года. в ы р а ж а л с я — «когда рыцарь уже зашатается въ сѣдлѣ.)> Курфіірстъ Саксоііскій хотѣлъ подъ видомъ нсіітраліггста пропустить Ф р и д р и х а с ь воііскомъ въ Богсмію чрсзъ свои владѣнія, ч т о б ъ нотомъ вѣрпѣе ударить сму въ ты.іъ. Э т о т ъ умысслъ застави.іъ Ф р п д р и х а обратить особеішос аіігліпскаго чала в р а ж д с б и ы х ъ дѣііствій въ Гсрмаиіц, Апг.іія вступп.а чались воеппыя иристать к ъ соіозни- камъ не п р е ж д е , к а к ъ по открытіи воііпы, и л и , к а к ъ онъ выста- лапдграФа Гсссспъ-Кассельскаго и герцоговъ Брауишвсйг- I неопрсдѣлителыю , въ з а г а д о ч н ы х ъ на дѣ., а „ „с „ЫѢ4П почти ішкакого в ы х ъ обѣщапін „ луидоровъ, „ вотъ Швсція прпста.іа къ об- | отвѣчали ж с н і я х ъ . Ф р п д р и х ъ повторилъ своіі запросъ, но на этотъ пруга с г о , У.іьршса, ссстра Ф р п д р и х а , утратилп свос в , і ш , і с тельственноіо властыо овладѣлъ шведскій ! Е.чу государ- АДОЛЬФЪ ! | Ф р и д р п х ъ отпрапилъ въ Вѣну посольство с ъ требова„ісмъ объясненія на счетъ этихъ воснныхъ приготовлспій. же.іалп вііиманіе па Сацсонію п онъ рѣиіи.іся овладѣть сю нспрсиѣпііо и силою прииудить Августа Ш встуішть с ъ ішмъ въ союзъ и дѣйствовать въ пользу ІІруссііі. Король дѣла.іъ всѣ нсобходимыя къ тому расиоряжснія таігь скрытно, что не т о л ы ю пепріяісль, „о д а ж е ближайшіе къ исму иолководцы ис могли То.іько псрсдъ воснныіі отгадать самымь ііастолщихъ его открытісмъ 'похода с о в ѣ т ъ , изложилъ ему прпчшіы , намѣреній. оігь созвалъ побуждаіощі/і сго къ ноднятію оружія , п р е д с т а в і м ъ коиіп со всѣхъ а к товъ, зак.іючсниыхъ сго в р а г а м и , и откры.іъ иаііоііецъ плаііъ свонхъ дѣйствіп. Планъ б ы л ъ всѣми одобрснъ е д н подушпо ІІ вслѣдъ за тѣмъ воііска двіінулись въ походъ. Мсжду тѣ.чъ ко всѣмъ дворамъ бы.іи отправ.ісиы списки с ъ получсшіыхъ имъ о т ъ Мснцсля бумагъ, чтобы о т к р ы т ь
прсдъ псѣдііі дсржаііачц , М Ы с . , ы сосѣдсп коивость свосго иредпрілтія. Ф р п д Г о Г Г А е в ъ Р " г и " 0 "0,ШІІ с т и х а х ь , говори.,ъ, : " Г * бор.,бЬ с ъ Жнть, чго „окааать " " В - "І>еД"І'".ш„ае,оіі всеглі - Я ДО.ІЯ,снъ п р о д ъ Въ В0ІІ И » — « біідою, коварпою судьбою, .„ысднть, умороть _ к»кь ,<11р,,! П ГЛАВА ДВАДЦАТЬ-ЧЕТВЕРТАЯ. ІІАЧАЛО СЕМИЛѢТПЕЙ ВОЙНЫ. ІІОХОДЪ І 7 Н в ГОДД. а г ъ , сдѣ.іаппыіі Ф р и д р п х о и ъ бы.іъ о т в а ж с п ъ , но нсобходплъ. Только рѣіпптс.іьпость п быстрота моглі, сму дать нѣкоторыіі персвѣсъ надъ многочнс.іеііііыми иепріятс.іями, кот о р ы е со всѣхъ сторопъ об.іега.ш его государство. Уда(') Ропг 1 е ШОІ, ІІ0І8 Рсмег, ' «" те.иісо ГІІІ аІГгипІаЩ ѵіѵгс сі піоіігіг рнвъ плііІѴорт, Іогаес, _ ,,„ ся, па враговъ Фрпдрпхъ п р с ж д е , чѣмъ ііадѣллсл онп усиѣлп отклоннть воііну вооружить- отъ граннцъ г о і Пруссіи. Д,іл прикрытія коро.іевства о т ъ Россіи , опъ ос««..^."УГТ Ш Г ' ^ ГВ Ф Р ' " ) Т - - т а в і ы ъ д в а д ц а т п д в у х т ы с я ч и ы й г а р п и з о н ъ , подъ командою Фсльдмаршала Лсва.іьда. Фельдмаршалъ ІПверннъ съ 2 6 0 0 0
иоііска заня.гь укрѣплсппыіі лагсрь блнзь Кііппгппъ-Греца и тѣмъ зас.юпи.іъ Спдсзію. А с а и ъ Ф р и д р п х ъ въ пяткдесптиінестп-тысячнаго воііска пошелъ въ Саксопію. Вся армія его вьыа раздѣ.іспа па трп главные Псрвый подъ пачадьствомъ прппца гдавѣ корпуса. Фердшіапда Враун- въ нсмиогихъ м ѣ с т а х ъ можно было въ ущеліяхъ ироло- жпть къ псіі военпую дорогу , но и т у т ъ с а к с о н ц ы о г р а диліі ссбя сплыіыми батарспмн п палисадамп. Оттуда они смѣло могли смѣяться иадъ тщетнымп усиліямн нснріятс- ля ; ІІО въ то самое врсмя , каісь онн почпталн себя ис- швсйгскаго отправп.іся пзъ М а г д с б у р г а , чрсзъ Лсііпцпгъ, прпкосновспными, т а и п ы і і , нсвпдимый врагъ прокрадыпался Хемнпцъ и Ф р е й б е р г ъ , въ ІСотту ; второй у ж с въ лагсрь : — это бы.іъ г о л о д ъ . Въ нѣсколько нсдѣ.іь кориусъ самъ коро.іь повслъ въ Пречь , прпказавъ въ т о ж е время прнн- весь ировіаптъ н с т о щ и л с я , а - и о в ы х ъ цу Морицу Дсссаускому ов.іадѣть Внттенбергомъ ; потомъ лось, потому что Ф р п д р и х ъ псрерѣзалъ всѣ сообіцсиія. иодвозовъ ІІС явля- оба о т р я д а сосдини.шсь прп Т р о г а у и персправи.шсь чрсзъ Хотя Фридриху очень нспріятно было , что саксоиская Эльбу. Т р е т і й корпусъ подъ командою к н я з я Бсвернскаго, чрсзъ Лаузпцъ, Бауцепъ и Што.іьпе, проникъ въ Богемію. арміл ускользнула о т ъ п с г о , нс потратипъ выстрѣла , п прсградп.іа сму свопмъ лагеремъ б ы с т р ы й Неожидапное появлсніс прусскихъ воііскъ въ Саксоніи до того поразпдо Брюдя , что онъ не зпалъ , что начагь. Всгрѣтпть Ф р п д р и х а с ъ оружісмъ въ р у к а х ъ опъ нс шался, погому что саксопскія воііска были по всему курФііршеству, а притомъ п с а м ы я воинскія с п а ряжепія не были еще кончены. Вся арчія , которую Ап- густъ могъ паскоро соедпнить , состояла н з ъ 17000 чсловѣкъ и была, стало б ы т ь , почти вдвос слабѣс Боге- дить Августа дѣйствовать согласію с ъ своимп віідамн. рѣ- разбросапы иуть въ мію, одпако опъ припялъ д ѣ я т е л ы і ы я мѣры, чтобы прпиуНаіідя Саксонію обнажепною отъ псякоіі защпты , опъ б ы с т р о размѣстіыъ въ неіі своп войска. Виттспбергъ, Т о р г а у , Л е й п ц н г ъ п другіо города б ы л и пмъ з а п я т ы ЧТІІ безъ сопротивленіл. Девятаго сентября о п ъ по- торжс- ствеппо в ъ ѣ х а л ъ въ Дреэденъ и расположплъ около столпцы прусскои. Саксопіп разныя войска свон т а к ъ , что между ею п саксои- Оставалось одно средство : объявить Саксоиію иейтраль- скимъ лагеремъ нс могло существовать пикакнхъ сношснііі. ною, илн со всей арміей иереііти въ Богеыію, чтобъ т а и ъ соедиииться с ъ австрійцами. І і о Французскіп ный лагерь, гдѣ бы можно бы.іо коичить укрѣплеп- иеобходимыя приготовленія къ воіінѣ и спокоііно дожидаться подкрѣнлеиія со стороиы Австріп. Совѣт.ъ его б ы л ъ п р и н я т ъ . Во:і- вышенная равпина между Ппрною и Кёиигсштсйномъ, простирающаяся на ч е т ы р е мпли, была выбрана для д а г е р я . ГраФъ Рутовскін быстро ботясь папередъ о вывслъ туда в о і і с к о , пс ноза- его продовольствіи; за Въ Дрездснѣ Ф р п д р и х ъ нослапникъ граФъ Брогліо совѣтывалъ собрагь вопско въ нимъ послЬ- довали король А в г у с т ъ н граФъ Брюль. Естественное ложсніе равішны дѣлало ее почти непристуиною, ио- только пздалъ манпФсстъ , въ ромъ объяснялъ , что обстоптельства воііпы кото- заставляютъ сго взлть Саксопію па врсмя подъ свос управ.іепіе , к а ^ ъ залогъ безопаспости германскихъ державъ. Вслѣдъ за тѣмъ п з ъ б о г а т ы х ъ арсепаловъ въ Д р е з д е п ѣ , ВсйсенФсльсѣ п Т о р г а у были в ы б р а н ы всѣ иупікп , р у ж ь я , амунп- ціонпые и полевые з а п а с ы п отправлспы въ Магдебургъ. Саксонскос за.іу министерство было у п р а з д н е п о , заперлн , всѣ канцслярін оиечаталн. лось врсмснное прусское уиравленіе. Всѣ к а з е н п ы я во всемъ курФиршествѣ былп совѣта Въ Дрсздснѣ учредп- отобраны. ІІо суммы Фридрпхъ строго наблюдалъ з а тѣмъ , чтобы иикто изъ саксонскпхъ 81
-лоддаипыхъ пс бы.іъ обпжснъ , обрслспснъ иа.юга,ми плі лпшспъ собствеппостп. Эта мѣра ааставп.іа саксонцевъ дово.іыю равиодушпо смотрѣть иа лостпгшес пхъ песчастіс. Д.іа ііарода собствслно иикакихъ сущсствеііныхъ псремѣпъ ле произошло. Даже саповнпкп; уводеііпые огъ должпостсй, были обласкаиы Фрпдрнхомъ іі ежсдіісвно прпглашалпсь къ сго столу. Супругѣ Августа и дѣтлмъ сго, объ которыхъ бсзпечный польскій король, по обыкповспііо свомеу, не подума.іъ въ мппуту онаспостп, н которые оста.шсь въ ДрСздемѣ, Фрпдрпхъ оказывалъ всѣ почестп и знакп уваженіл. Между тѣііъ ішезапное занлтіе Саксопіи пропзвело страшпый шумъ въ Европѣ. Враги Фридрпха жаловалпсь н кричалп о парушепіи всѣхъ пародныхъ правъ. Имнсраторъ отправнлъ къ Фрндрпху указъ, когорымъ повеліва.іъ сму, какъ возмутптслю, ооставнть свое нсслыхапное, дерзкос п достоіілое строгаго наказанія, намѣреніе, заплатпть по.іьскому коро.но за всѣ прпчииспчыс сму убыткп п спокоііно возврагитьсл въ Нруссію, еслп оиъ нс хочстъ пспытать всой строгостн нмпсрскаго суда.» Въ тоже времл было разослапо ко всѣмъ гслераламъ п по.іковішкамъ приказаніс «немедлешю оставпть безбожнаго п дсрзкаго бунтовщика илп страшпться гнѣва пмператора, который будстъ для нихъ немилосердымъ судіею.» Поведепіс прусскаго короля было прпзнано виповпымъ всѣмн дсржавамп сдппогласно п Фрпдрпхъ увпдѣ.іъ необходимость оправдаться въ глазахъ европейскпхъ дворовъ. Онъ рѣшился обпародовать всѣ козіш Австріи и Сансонііі, побудпвшіл сго къ рѣнштельнымъ иѣрамъ для снасепія собственнаго королсвства. Д.ія эгаго опъ нмѣлъ пужду въ подлшшыхъ бумагахъ, ногосударствсннаго архппа ужс въ Дрезденѣ пс было. Фрндрихъ не могъ допустпть мысли , чтобы Августъ III захватплъ съ собою архпвъ, когда въ торопяхъ п страхѣ забылъ даже свое се.чейство. Всѣ углы п запаулки въ Дрездснѣ бы.ін обшарепы , по бумагъ не отыскивалось. Иаконсці. Фріідриху шспиулп, что архивъ персиессііъ вь опочивальшо коро.ісвы п что у нея хранлтся н к.ночіі. Фрндрпхъ іюслалъ къ І І С Й одного пзъ свопхъ генсраловъ съ просьбою ііыдать ключп. Ола песоглаша.іась, пос.іапныіі настанвалъ п иакопсцъ, нс смотря на сл сопротивлспіс, просьбы н обѣіцапія, обълвплъ, что нмѣстъ нрнказаіііс дѣпствовать рѣшитслыю, но умоля.іъ, чтобъ ея вс.іичсстпо, изъ М П Л О С Т І І , пс застав.ія.іа сго прибѣгнуть къ оскорбнте.іыіолу насплію.
К . І Г О Ч І І былн сму отдаііы п архипъ нсмсдлсшіо отправ.іспъ пъ Бсрлппъ. Та.чъ отлпчпыіі дппло.чатъ споего врсиспп, мнппстръ Герцбсргъ, составилъ свой апаненитый Мйшоіге гаіяопш! (*), въ которомъ былп привсдены всѣ оригнпалыіые акты о союзѣ державъ протпвъ Фродрпѵа « "«апъ дележа ІІруссіп. Брошюра была напсчатана въ Ьсрліінѣ разослана ко всѣчъ кабппетамъ <гъ копіпчн съ подлшшыхъ бумагъ. Протпвъ этохъ доказатсльствъ дажс австріііскій дворъ ііе пашелъ онравдапііі. При отыскпваніп архпва было обращспо особеипое вио«аніе па дочъ Брю.ія. Во время обыска пруссакп открыли компату, паполнеппую парнками. Фрпдрнхъ нрпказалъ ихъ перечссть и узнавъ, что ихъ триста, воскликпулъ : «Богъ иои . сколько парпковъ нужно чсловѣку , у „отораго пѣтъ го.іовы » Домъ Брюля былъ обращспъ въ казарму по ,„...казанііо короля. „Ес.ш этотъ человѣкъ „с боялся разорпть Цѣлыи „ародъ безполсзной воііною, сказалъ Фрпдрпхъ то пусть онъ одппъ и пострадастъ отъ ся слѣдствііі.» Мсжду тѣмъ, съ самаго вторженія въ Саксонію, Фрцдрихъ завслъ дружескую переписку съ Августомъ III. Онъ приглашалъ сго нринлть рѣшителы.ыіі „ейтралнтстъ п.іп иристать къ сго сторонѣ п общпми силами дѣйствовать иротивъ австрійцсвъ. Августъ ис соглашался. Онъ зналъ , что снюю оружія пруссаки не могутъ ему поврсдпть, ноточу что каждос предпріятіе „а его лагерь было бы бсзразсѵдною и бсзполсзіюю отвагою съ ихъ сторопы ; самъ же онъ „с рѣиіа.іся вытти изъ своей засады д о ирпбытіл австріііскихъ войскъ. фрндриху э т о бы.,0 вссьма пспріятпо, „о ^ ^ с т а р а л с я п р и і і у д н т ь Августа къ рѣшптсльнымъ мѣ- е І С) М о т о і г о г . і , о п п ѳ виг | а сопЛиІІв Л с . С о и г . <Іо ѴІоппо с і з и г 1е. Й С 5 5 С І П 8 і!лп(;егсих с о ш г в 8 . М . ,о Д 0 . ^ , т Т ' " іи8,ШС0І,Ѵ1 "' «е. ргеитсі. Дв ЧажР аге"' Л Всг- рамъ другпмп срсдствами. ІСакъ иаукъ, увидавіпііі пасѣкомое въ своеіі в.іасти , онъ опутывалъ свою жсртву, окружая сс со псѣхъ сторонъ войскачп и унпчтожая вслкос сообшсніе съ саксонскпмъ лагсрсмъ, оііъ „адѣя.іся побѣдить нспрілтеля голодомъ. Одни трапспорты провизій д.іп королсвскоіі кухнн ііропуска.шсь сквозь прусскіс кордомы, такъ, что бсзііечнып Августъ, ис терпл пп вь чсмь нсдосгатка, п не подозрѣвалъ псча.іыіаго ііо.іоженія свосго пойска. Оттого онъ такъ упорпо противнлсл прсдложеніямъ Фридрнха, а Фрпдрпхъ ие могъ двинутьсп въ Богсмію противъ австріііцевъ, болсь оставпть въ тылу опаспаго испріятслп, протпвъ котораго нс имѣлъ позможпости отдѣЛ І І Т Ь достаточиаго пойска. Австрійцы мсжду тѣмъ изготовплнсь и двпнулнсь двуня отдѣлыіыми арміямп къ границамъ Саксоніи п Сплсзіи. Протпвъ одной пзъ І І П Х Ъ выступплъ ІІІверпігь нзъ Си.іезіи ; но австріицы заняло такую выгодную позицію, что гснсралыюс сраженіс между обѣнмп армілми сдѣлалось ні!возможпымъ. Нногда только нроисходіілп нсзпачнтслыіыя стычки мсжду разъѣздами и аванпостамп, но гѣчъ всѣ дѣііствія іі ограніічпваліісь.
Мсждѵ г Ь , ъ ісоро.іь Авгусгг „сотступио прос.іь ;" ж і ? ороI съ ВЬ,РУ ,,ТЬ " ° СГ ° "аь кажАычъ 4,,с,п Т '"ЛЬД,,арШа',У С ,,аТЬ витьгя ° ^ 0 ' ^ 1 0 а>ЧІ,° Ч Ііиться чреаъ Эгерь. 33 иодъ и ' 2 Д0и0 " ш, ° : Ш *" Т С М І К( пь вѣ„. "0.10х У жс. "ь..,0 предппсано 1 " ""рснра- арміи, Фрндрихъ '1,,,.усъ п отправи.гь сго, «РУссаы, „ „ „ . , „ тьсннны вь горахг, „оторыя с.іужидн вац о, и о . (Ш1ІЮ) вішча|і.я ОДІЮ движсше нснрілтеля. Г. : ав„ая Ч'Ь.іь Ф р „ д р и х а ~ котоі)оі. бьыа съ саіісонца.чп. Д , я этаго ко(ь „ ^ 01гь ,)ѣшіІ,ся аПСГр,,,ЦСВ 2 Г " па » д а т ь пчъ сражсиіс. Опъ : Ч Ъ 0 П , І , Л П » ' С « «ь свос.чу обсернаціонночу норнусу „ вы; Ъ СГ° " 3 ; »» | ) а п , , ины Э.іьбы. Блізъ иѣстечпа Лопицъ, на бсрсгу Э.іьбы, у са.чоіі „одоінвы горнаго хребта, ° б Ѣ а , Ш " " " Р ^ ™ . Съ обѣнх-ь сторопъ эта нстрѣча быіа совсршенною „сожидапностііо. Те.чнота ночн ^ н а л а ™ стунить къ какшгь „ибудь рѣшнте.іьнычъ дѣйствіа.чь. ІІ„ фрпдрнхъ, ие аіѣшкая, восно.іьзова.іся всѣчи выгодамн свосго по.іожеиія : онъ загороди.ъ дорогу, всдуіцую отъ •Ьзовица, „ занл.іъ всѣ возвышенностн по обѣ ея стороны. Едпа разсвѣ.ю, онъ „остроилъ свою армі.о вь босвон иорядокъ, „0 си.,ьный туманъ пренятствова.іъ раз• пч ть „рсдмсты даже на б.інзкомъ разстояиіи. ліоу ьры.,у прусскаго воііска иад.,сжа.,о заплть горнстую ііістность в.іѣвѣ отъ дорогн. ІІО едва оно двинулось, какъ ° иСТ')Ь,'е"0 огпсмъ „зъ пнноградішковъ, „о- крываюшпхъ сиатъ горъ. Около двухъ тыслчъ пандуровь скрыва.іпсь въ кустаринкахъ : плѣтнп впноградппковъ сдужплн пмъ па.іисадами. Это застави.іо Фрпдрпха думать, что прсдъ нпмъ пе все непріятельскос войско, а то.іько его авангардъ, которыіі обыііповсппо сопровожда.іся разсыпными отрядамп пандуровъ п вепгровъ. Вдалп виднѣлась часть конпицы ; король вслѣлъ павести па псе орудія ; по всадиикп не трогались съ мѣста ; тогда опъ отправімъ противъ пихъ двадцать эскадроповъ драгупъ, желая сразу копчить дѣ.ю. Пруссакп дѣйствите.іы,о опрокппу.іи лепріятельскую копницу п обрати.ш ее въ бѣгство. Но когда онп пачади ее прсслѣдопать, то былп вдругъ встрѣчепы въ лпцо и во Флангъ снлыіымъ ружсйпымъ п пушечнымъ огнсмъ и вскорѣ убѣдились,. что передъ пиип разверпута вся пепріятсльсная армія : это заставило ихъ ретироваться. Тогда Фридрпхъ увндѣлъ ясио, что пмѣетъ дѣло съ армісй, которал втрое сп.іыіѣе сго. Мсжду тѣмъ туманъ пачалъ опадать ; король видя певоз.чожпость тягатьсл съ иеиріятелемъ сплою, хотѣлъ одолѣть его искусствомъ. Для этаго опъ старался выбрать самую выгодную позпцію. Все пппманіе австрійцевъ было обращепо на лѣвое прусское крыло ; имъ хотѣлось сбпть его съ возвышеііности, па которой опо находилосъ и недопустить овладѣть скатоиъ горы. Но пруссаки бодро шли впередъ вь виноградиикахъ, овладѣвали одпимъ плстнемъ за другимъ, и погпали легкія воиска и пѣхоту иепріятельскія передъ собою въ долину. Часть австрійцевъ бросилась въ Эльбу, другая побѣжала въ Лозовнцъ.
368 369 оружісмъ ; вотъ опіспные языкп показа.іись пзъ домовъ Лозовица, городъ запы.іалъ, австріііцы пшутъ выхода, ихъ тѣснятъ, батарси ихъ отбиты ; паконецъ пспріятсль с м я т ъ , бѣжитъ и — пруссакп тор;кествуютъ побѣду. ІІЫМЪ \ ^ : Н\. ш Пъ ДО..ППѢ пстрѣти..ъ прес.іѣдующпхъ „овыіі строіі австріпцевъ. Прусская пѣхота упа.іа ду Х 0 ,,ъ : въ течепіс шестп часовъ опа дралась бсзъ отдыха п потратпла всѣ патроны, а тспсрь „адлсжало встувпть въ боіі съ свѣяшиъ воііскомъ, „С пмѣя пп сплъ, „„ поро.ѵа. Пруссакп остаиовп.іпсь, „с зная, что дѣ.іать. Герцогъ Бевсрпскій, которыи предводите.іьствовалъ этимъ войскомъ, быстро прискакалъ передъ . р о п т ъ , п съ веселымъ видомъ закрплъ с Рь (,Ітожг вы сталн братцьі? же васъ у ш л и пріншмать врага штыР , , ч е с к а я искра .юдѣпствова.ш слова сго на солдатъ : штыки соикнулись п пезь.блпмая, жпвая Г \ "а ЬакЪ ЧТ0 элвкт СЪ ^ 0 ' 4 ™ К Р ™ > дпппулась „а „епріятела „ потѣснпла его къ Лозовицу. Вотъ ужс нруссаки въ городѣ по грудаль тѣлъ пробпраются опи но улнцамъ, пспріятель защищастся упорпо ружейнымъ огнемъ, его быотъ холод- Лозовпцкая битва дорого стопла Фрндрнху ; опъ потерп.іъ вдпос противъ австріііцсвъ убитыми п плѣннымп. Правос кры.іо прусскоіі арміп, которымъ комапдова.іъ самъ коро.іь , посыла.іо только подкрѣп.існія лѣвому, по само участія въ бптвѣ нс прпнпмало. Тѣмъ замѣчате.іыіѣс была побѣда пруссаковъ. Австрінцы опять переправіілнсь чрезъ З.іьбу и разрушнлп за собою мосты. Фрпдрнхъ пс смѣ.іъ пхъ прсслѣдовать съ своимъ малочнс.існпымъ воііскомъ. Опъ ов.іадѣлъ ио.іемъ бптпы п распо.іояііілъ свонхъ со.ідатъ лагсрс.чъ въ безопасноіі П О З І І Ц І І І . Лозовицкая побѣда ие прппесла ему пшсакихъ сущсствсііныхъ выгодъ надъ ііспріятелсмъ , но опа помѣшала соедппснію войскъ саксопскихъ съ австріпскимп, п этаго па псрвыіі случай было достаточно. Радуясь успѣх у , доволыіыіі свопмн солдатамп, объ которыхъ сказа.іъ, «что онп ннкогда сше нс оказывалп такой храбрости, съ тѣхъ поръ, какъ опъ имѣетъ чссть нмп командовать," Фрндрпхъ отправплся въ Саксонію. Разсказываютъ, что Фрпдрпхъ послѣ Лозовицкаго сражепія былъ до того утом.іепъ, что т у т ъ - ж с па полѣ бптвы сѣлъ въ повозку п заснулъ. Въ это врсмя австріпцы отступали. О Д И І І Ъ пзъ рстпрадиыхъ выстрѣлопъ попалъ пря.чо въ коро.іевскую повозку : ядро оторвало весь персдокъ п пепремѣппо отпссло бы обѣ поги короля ; по счастію за мппуту прсдъ тѣ.чъ, какъ будто по впушенію судьбы , онъ поднялъ іюгп иа высокііі облучскъ п тѣмъ спасъ свою жизнь.
АѢ о,* 1? ° "РУССаВ°ВЪ отпяло У саксопцсвъ поІ , П Д е КДУ а СП0б0:,ІДе Іе пьі И " ° " «бшпрпой ПХЪ ТСМІІИпь, Имъ оставалось одно срсдство : обмапуть бдитс.іьть прусскнхъ воііскъ ц н„ ЧЬЮ) с о р у ж і с „ У ъ п ъ ' ;ъ »Р *нться па ВО.ПО. Составп.іи п.іанъ, какъ дѣііствовать и БоГС,,Ш : : : - Г'ІЮВПЪ с ъ "-«стью тыспчамп чсловѣкъ „емсдэ ,ьбѢ : : к ъ > >. „ Г ; Г Ч ' Ь С П 0 ;° б С Т В 0 П а Т Ь 0 С В ° б — « о сакеоп- Г д, Г °КТЯ6РЯ б Ь Ь , а ^ 3 " " 0 " 3 спсрше" Д Ѣ Л а - Ь Г " Ъ ВЪ п а з п а ч с »»ьиі часъ запя.іъ своіі постъ ЛЪ >аспо 1* : 1 ряжепія п ждадъ т о , ы , 1 В _ ' т. выстрѣдовъ съ высотъ Кёшіпитеііна , „-оторь. до . ішны между горамн ыогутъ служііть воепіюю дорогою. Зная это, Фридрихъ ов.іадѣлъ всѣмп окрестныміі высотами. Ночыо, на 1»-е октября , часть саксонской арміи персііравплась черсзъ Эльбу подъ нролпвпымъ дождемъ. Вѣтеръ разрушп.іъ за нею мосты. Саксонцы съ твердостію шли впередъ въ надеждѣ вскорѣ встрѣтпть свопхъ союзпиковъ. Но нпгдѣ не было п слѣда австріііцсвъ , вмѣсто пхъ оііи паходили пруссаковъ во всѣхъ деФилеяхъ, ведушнхъ въ Богемію. Близъ горы Лнліспштсинъ , они принуждсны были наконецъ запять позпцію п выжидать , чѣмъ рѣішітся дѣ.ю. бы.,а страшпая : бур„ М і І І І Ы а с о в во.шовала ріь-у • дождь лп.іъ , к а п ъ п з ъ * строилн мостъ чрезъ Эльбу п р п б , с с к ѣ ^ »орывъ вѣтра разруша.іъ „хъ р а ( т 0 ту. Наконеиъ носпѣлъ, снгиалъ подапъ, „ о т Д ъ ^ ГГ! ™ громы пушскъ ,, Бровиъ пе трогался съ мѣста. С ъ о« азомъ каждую понытку къ освобождепію н а д л е ж і отложпть до другаго времспи. Условнлпсь обождать « о п Л ^ Г с Г Г : ^ — А 3 А Дѣлыіып корнусъ. _ г т г а г ~ С Ѣ К А И . с ~ , А П п Р Г о ' ю І С — Г ^ С - І Шложеніе австрійскаго по.ковошт ь п ь н , ъ - п р — «-ыодГ: Мсжду тѣмъ ііруссакіі, которые карау.іплн выѵода саьсопцевъ нзъ подъ Нпрны, тотчась же занялп нхъ.іагерь,
«апалн въ тьмъ па пхъ арріергардъ, захватплн его въ п.гЬнъ и 0 Т П Я 4 И бо.іьпіую часть обозовъ и орудій такъ ЧТО воііско ііерешедшее за рѣку, осталось совёршсппо отрѣзапныдіъ. Трое сутокъ пробьмп саксопць, въ повонъ своеиъ заключсі.іп, „е сиѣя дви.іуться съ иѣста, „апрасно „оджидая поиоши, безъ пшцп , подъ открытыиъ псбоиъ, на сырой зсдиѣ, подъ іісуиолкающичъ дождечъ п въ безнрерывноиъ страхѣ. Весь патріотизиъ , все иужество пхъ истощімпсь виѣстѣ съ потерсю Ф И З И Ч С С К И Х Ъ СИ.«Ъ. Напрасно Лвгустъ п Бр,о.,ь требова.ш отъ песчастнаго воиска, чтобъ оно, собравъ -остатокъ с н л ъ , „робплось сквозь ДСФПЛСП : гспсралы пе отважпвались па такое счѣлое Дѣло , солдаты не могли имъ повпноваться , потому что былп совершсііпо пстошс.іы п умирали страшной смсртію отъ пзпурснія п голода. ГраФъ Рутовскій „опытался „аконсцъ добыть свободу чесгной капитулацісй : о„ъ отнравплъ О Ф п ц е р а къ геиералу ВиптсрФсльду съ свопмо предложеніямп. ВпптерФельдъ „е іірпцпмалъ никакпхъ предложешй , говоря , что пе имѣстъ па то повелѣпій короля. инъ провслъ іюслаішаго съ умысломъ по всеіі цѣпи прусскпхъ воііскъ, чтобъ лншнть саксонцсвъ и тѣнп надсжды п ноказать пмъ, что каждая попытка пробпться оружісмъ оудетъ явнымъ безумствомъ съ пхъ сторопы. II такъ, всп саксопская ариія должпа была сдаться воснцоплѣппою ; жрсбій ся завпсѣлъ отъ вслпкодушія „обѣдотеля. Всѣ нолки, безъ пскл.очепія, по.іожплі, оружіе. Фр..дрпхъ проѣзжалъ по ряда.чъ, ободрялъ п утѣша.ъ пхъ ; « ъ генера.іамъ обращался съ ласкою „ прпгласп.іъ ихъ къ спосму сто.іу. Солдатамъ тотчасъ были роздапы двойныя порціи хлѣба и впна. Съ оФицеровъ взято честное слово, что опп въ нродолженіе всей этой войиы це поднпмутъ оружія на Пруссію , п за тѣмъ опп распущсны по домамъ. ІІо простые солдаты до.іжиы бы.ш присягиуть прусскому знамеии, получили прусскую обчупдировку и бы.іи частію размѣщепы по различиымъ полкамъ, частію остались въ прсжиемъ составѣ, но прнчислспы къ прусскоіі арміп. Это была важпая ошибка со стороиы Фрпдрнха. Сапсопскіе солдаты вссгда бы.іп плохи и прпнссли слу мало нользы, за то при псрвыхъ воешіыхъ дѣйствія.хъ цѣлые нолкп саксоицсвъ, одушевлпемыс чувствомъ оскорб.іеипаго натріотпзма, переходидп пъ ряды иепріятсльскіс. Съ другой сторопы, песлыхаииый до толѣ нринѣръ порабощснія цѣлой нспріятсльской армін павлскъ ііа псго сщс бо.іѣс псгодованіе европсйскихъ дсржавъ.
Коро.іь Лпгустъ оыгоиорп.іъ себѣ то.іько днѣ и р и і ы лег.п: что крѣпость Ксиигштсйпъ останется иейтралы.ою до окопчаиія войпы н что опъ иожстъ съ г р а Ф о н ъ Брюлемъ безпрепятственно отправиться въ Варшаву. Фрпдрихъ не только согіасп.іся на оба пункта, но даже нрпкаэа.іъ очистить псю дорогу, но которой поѣдетъ польскій коро.іь, отъ прусскнхъ войскъ, чтобы встрЬча съ ничп не растравляла тяжкп.ѵъ язвъ сго ссрдца. Варшавскіе балы н иаскерады скоро разсѣялп печа.іь добраго ісороля. Супруга сго одпако оста-іась въ ДрсзденѢ п продолжала вести тайпую переппску съ австрійскпин генералами, возбуждая ихъ свопми жалобами і.ротпвъ Фридрпха. 'Гакъ коичп.іся этотъ первый походъ. Фрпдрпхъ вывелъ войска свои на зимнія квартиры въ Саксоиію и Сидезію и для бсзопаспости протяпудъ кордоны по вссіі богсмской границѣ. Самъ онъ отправи.іся въ Дрездснъ ; набирадъ въ Саксопіи рекрутъ д.ія попо.інснія свопхъ войскъ н стара.іся увеличпть Фииансовыя срсдства па счстъ побѣжденныхъ. У всѣхъ придвориыхъ чиновъ Августа бы.іи отняты двѣ третн отъ получаемаго п.чи жаловапья , богатые запасы Ф а р Ф о р а Мсйсепскои Ф а б р и к и бы.ш нроданы , п кромѣ того вся Саксонія быда обдожсна податыо, состоявшею нзъ нзвѣстнаго ко.інчсства провіанта и Ф у р а ж а . Импсраторъ , нс могшій смпрпть «возмутптедя» , какъ онъ пазыва.іъ Фридриха, сидою собсгвеішаго оружія, подня.іъ протнвъ псго весь пнперскій п.ш германскій ссймъ , представ.іяя вторжспіе его въ Саксоиію покушсиіемъ на свободу вссіі Гермаіііп п на святышо католпчсской цсрквн. Аля суда надъ нрусскпмъ коро.іемъ въ Рсгепсбургѣ собра.іся ссймъ гермаискихъ земе.іь, пмѣвшіп нѣкогда такое сп.іьнос В.ІІЯІІІС на судьбу Европы, по въ тсченіс пѣско.іькихъ покодѣній совершсііііо забытыіі и бсзгдаспый. Въ засѣда- ніяхъ сеііма поступки Фрпдриха бы.ш изображепы саиымп черными красками ; дажс нпчтожпѣйшіе князкп и епископы ПОДІІЯ.ІІІ го.юсъ протнвъ него. Накопсцъ, не смотря на всѣ возражспія ііемпогихъ друзей Фридриха , грозпый сеймъ опредѣлнлъ : «псмедленно собрать со всей Гсриапіп имперсков исполттельное, воИско д.іп паказанія нрсступшіка по приговору всрховнаго судпдища, а иачадьство поручить прппцу ІосиФу-Маріп - Фрпдрпху - Ви.іьге.іьму - Голдаидіусу Сапсеііъ-Гп.іьбурггаузснскому , пропозгдашспмому въ геперадъ-Фс.іьдиаріпа.іы импсріп.» Этотъ воспачадьппкъ пмѣиъ в.іадѣнія, которыя въ три часа врсмспп можно бы.іо проскакать вдодь п поперсгъ , н свое пойско , изъ котораго , въ с.іучаѣ пужды , дегко выш.іа бы рота д.ія пополпепія .нобаго прусскаго по.іка. Вообщс полководсцъ испо.пштс.іьной арміи очень напомпналъ собою другаго вождя гсрманскаго поголовпаго ополченія , Вальтсра Голлка , (ЯВаИеЕ 0011 фаЬспіфій, СаиІІісг 5аіі8-аѵоіг) который такъ отлпчнлся въ Крестовыхъ походахъ. Такъ вотъ герой, котораго сспмъ протпвупоставлялъ псрвому восппому гснію п снлыіѣйшсму государю XVIII столѣтіл! Фрндрихъ смѣллся падъ рѣіпсиісмъ грознаго ссйма и ожида.іъ самыхъ забавмыхт, послѣдствій отъ гермапскаго опо.ічепія : какъ мы увпдпмъ , ожпдапіл его пе обманули. ІІо гораздо болыиая опасиость угрожала сму со стороны Фрапціп. Польская королева была мать супругп Фрапцузскаго д о Ф п н а : къ дочсри прибѣгла опа съ жалобаип па прптѣсиепія Фридриха п просила защиты. Такпмъ образомъ просьбы п вліяніс ДОФИПЫ присосдини.іпсь къ пптрпгамъ Г - ж н Помпадуръ н Фрапцузское мпішстерство иакоисцъ убѣдпло Людовпка, что дѣйствуп протпвъ Гаиповерскпхъ владиній Гсорга п протипъ союзпика его Фридрпха , иожію бѵдстъ заставить Апглію псренесть , невыгодпую для Фраііціи, иорскую воііпу па иатерпкъ. Вслѣдствіс
376 этаго Всрсадьскііі кабипсгь об-ьяпп.іъ, что почптаетъ вторжспіс Фридриха въ Саксонію парушспісиъ ВсстФа.іьскаго мира, за прочпость котораго Франція поручи.іась. Нсмедлспно прпстушмн къ вооружепію си.іьпаго воііска , котороиу съ песноіі пазпача.іся- пОходъ чрсзъ Реііиъ, протпвъ Гапповсра п Пруссіп. Въ то;кс врсия, по „редиарнте.іьно.чу сог.іашснію, Швсція до.іжна бьыа ударпть съ с*всра п съ оружіс.чъ въ руьахъ требовать возвращепія частп По.чсраиіп, уступдспной ею отцу Фрпдриха. Фрндрнхъ готови.іся къ встрѣчѣ враговъ, обдучывалъ плапы свопхъ дѣйствііі-, а нсжду тѣмъ сталъ строго паб-іюдать за перепцскою по.іьскон королсвы , которая нмѣла д.ія него такія врсдныя слѣдствія. ІСараулы у всѣхъ городскихъ воротъ Дрездспа бьып удвоеиы п по.іучи.ш предппсаніе нпчего нс нропускать, безъ строжаншаго оснотра. Досуги свои Фрпдрпхъ, по обыкіювспію, посвяшалъ лптсратурѣ н музыкѣ; ѣздн.іъ въ копцсрты н оперы • устроива.іъ у себя балы п масксрадь, и стара.іся, „о возможностп, об.іегчнть и позолотить цѣпн, которыя наложп.іъ па бѣдпыхъ саьсоицсвъ. ГЛАВА ДВАДЦАТІ» - ІІЯТАЯ. І І А Ч А Л О П О Х О Д А 1 7 8 7 Г О Д А . БИТІІМ ПРИ ПРЛГЪ Н КОЛ.ІІІІІ Іі. рпдрпхъ пъ теченіс зпмы зііачитсльпо успдімъ свои воііска. Къ песнѣ у него стоя.іп подъ рѵжьемъ 200,000 че.ювѣкъ, хороіно обучсиыхъ, обмупдпроваимыхъ, обезпсчепныхъ па годъ всѣмп жизііеинымп и воешіымп потребностлми. Сосдпненііын арімп всѣхъего непріяте.ісй мог.іп состоять ле бо.іѣе, какъ пзъ 500,000 че.ювѣкъ.
Не смотря па т о , что сімы врагооъ прсвосходп.іп сго собствепныя въ но.ітора раза , Фрпдрпхъ пс упадалъ духомъ н дая;с падѣялся на вѣрпыіі успѣхъ. Опъ рѣши.іся предупрсждать ихъ въ каждомъ двпжспіп, пс давать пмъ дѣііствовать совокуппымп сп.іамп , ио сразпться съ каждымъ отдѣльно. Фрапція , Россія , Швеціп н пмперская нспо.іпііте.іыіая армія пока бы.іп сще запяты воеппыми прпготоп.іспілми. Одпа Австрія стопла во вссоружспіп противъ Фрндрпха. Іісдавая подоспѣть другпмъ дсржавамъ , опъ рѣшилсл аттаковать п унпчтожпть главпаго и сплыіѣііпіаго свосго врага , чтобы обсзпсчпть ссбя хотя съ одпоіі стороны и потомъ свободпѣс дѣііствовать протпвъ оста.іьпыхъ пспріятслеіі. ІГо австріііцы сами псрепялп у Фридрпха его тактпку. Фельдяаршалъ Бровнъ составплъ плапъ папасть па пруссановъ въ самоіі Саксоиін съ такоіі жс быстротоіі, съ какоіі Фридрпхъ досслѣ иападалъ ііа австріііцевъ. Для этаго оиъ устроплъ па саксопской граппцѣ магазппы п расположплъ свон войска корпусамп въ самоіі выгодпой позпціи , такъ , что могъ лсгко пропнкнуть въ Саксонію и въ тоже время прпкрыть пмп Богемію. Фридрпхъ показывалъ впдъ будто пе замѣчаетъ намѣрепій пепріятсла, укрѣпплъ паскоро Дрездепъ и распустплъ слухи, что будетъ выжпдать пападспія со оторопы австрійцевъ. Между тѣмъ войска его четырыія колоннами нотихопьку подпигалпсь ужс въ грапицамъ Богеміи. Австрійскій дворь досслѣ дсржа.іся обороинтслыіоіі спстсмы п жслалъ иапасть иа Фридрпха тогда только , какъ онъ будетъ стѣсисиъ со всѣхъ сторонъ союзными войскамп; а потому Маріл-Терсзія была весьма иедоволыіа распоряженіянн Бровна. Оиа немедленно псредала главиое начальство надъ воііскамп нриііцу Карлу Лотарипгскому , который, нрпбывъ къ армін, тотчасъ- перемѣнилъ планъ и всѣ расноряжепія Бровна. По операціонпая система приица Карла была слишкомъ педалыювпдиа п открыла пруссакамъ миогія выгоды, которымп Фридрпхъ поспѣши.п. воспользоваться. Какъ четырс горныс нотока рпиулнсь прусскія войска въ Богемію, по паправлепію къ Прагѣ, опрокидывая все, что пмъ встрѣчалось иа нути. ІІервая прусскал колоипа , въ 10,000 чсловѣкъ, подъ иача.іьствомъ гсрцога Бевсрпскаго, вскорѣ встрѣтнла непріятельскій корпусъ граФа Кеипгсэка, окопавшіися блпзъ Рсихеиберга. Австрійцы бы.іп тутъ-же атаковапы п обрашсны въ бѣгство. Въ тоже врсыл Фсльдмаршалъ Швсринъ съ своей ко.іонной при КіінпгсГ О Ф Ѣ перешслъ чрсзъ Э.іьбу п хотѣлъ обойтн Кенпгсэка , но тотъ успѣлъ еіне во врсмя рстнроватьсл къ Прагѣ, оставя богатый магазнпъ въ Юнгъ-Буицлау въ добычу Шверину. Самъ Фридрііхъ псрсправп.ісл чрезъ Молдаву ввнду пспріятсля , который заботлсь то.іько о свосмъ сосрсдоточсліп , пе смѣлъ аттаковать сго. ІТршіцъ Морпцъ Дсссаускііі провслъ свою колоипу бсэпрспятствсііно горпыми проходами , остаповплся за рѣкою , и началъ паводпть мостъ. 6-го мая , рапо утромъ всѣ прусскіл воііска сосдннплись око.іо ІІраги. Всѣ корпуса вчѣстѣ состоя.ш слпшкомъ пзъ ста тыслчъ чсловѣкъ. Фрндрпхъ рѣшп.ісл іісмсД.ІСШІО пачать дѣ.іо, нс взпрал иа возраженія генера-
«г СПОІІХЪ , которыс С 0 В І І Т Ы І Ш . І І 1 узиать нппсрсдъ гокорочс мѣстпость п дать время прннцу Морицу навестп поптопы въ ты.іу нспріяте.ія. Фрндрпх-ь не хотѣ.іъ ішчсго с.іушать : «Согодпя я рѣнмыъ разбпть врага , говори.іъ опъ, — «п мы ДО.ІЖНЫ драться нспрсменно.» ВіштерФс.іьдъ былъ нос.іанъ съ отрядо.чъ гусаръ па рекогносциропку мѣстности, а мсжду тѣмъ Фрндрихъ распрсдѣлялъ полки но мѣстамъ и прпводилъ ихъ вь боепоіі порядокъ. ЛОВЬ Авсгріііцы , когорыс совсѣмъ пс ожидалн незванпыхъ гостеіі, быстро нрнпя.іп мѣры къ пхъ встрѣчѣ п заняли нрсвосходную познцію. Лѣвос крыло ихъ упиралось въ гору Ніишкп іі было зашпщасмо укрѣплѣніямп Праги ; цснтръ паходплся на крутоіі возвышсппости , у подошвы которой разстплалось болото ; прапос крыло заинмало косогоръ, заграждасмыи дсрсвнсіі Шсрбого.іь. ВинтерФсльдъ донссъ коро.ію, что только съ этой стороны можію обоііти нспріятеля п папасть на иего во ф.іангъ, потому что тутъ, между озсрами и плотіінами, ссть засѣяпныя овсомъ поляпы, по которымъ войско легко можстъ пробраться. Въ туже минуту былъ отдапъ приказъ иачать дѣло. Швсрннъ нове.гь лѣвое прусское кры.іо въ обходъ, по ифказаипоіі ВиптерФельдомъ дорогѣ. Ио тутъ встрѣтилнсь іісожіідаииыя затрудненія : по.ілны, засѣлпнып овсомъ, были ішчто ннос, какъ спуіцснпыс , тиішстыс пруды , заросшіс трапою. Солдаты прнпуждены бы.ш по узкпнъ плотинамъ п тропппкамъ пробиратьсл по одипочкѣ, а тамъ гдѣ ихъ велп по три въ рлдъ, кранпіс вязлн въ болотѣ но колѣиа. Въ ппыхъ мѣстахъ цѣлые полкн едва ис погрлз.ш совсршенпо въ топкой тннѣ н съ трудомъ моглп выбраться. Болыпую часть пушскъ ирннуждсііы былп бро- Несмотря на такон трудиыи маршъ, прусскіе солдаты шлп впсрсдъ съ удипитсльпой твердостію, ободря.ш другъ друга и старались паблюстп возможпый иорядокъ , который при такихъ обстоятельствахъ необходнмо должепъ былъ разстроиться. СІІТЬ. Въ часъ по полудни пруссаки преодолѣли всѣ препнтстпія, выстронлись въ босвоіі порядокъ н бросились въ аттаку. Но австрійцы , которыс с.іѣдили за нхъ дпнжеиіемъ, встрѣтнлн ихъ страшнымъ огпемъ изъ пушскъ. Цѣлые ряды мертвыхъ тѣлъ покры.іи поле ; пруссакп съ безнримѣрною неустрашимостью шли виерсдъ по трушіамъ убитыхъ товарнщсй ; но баттарсп австріискіл дѣйствова.111 такъ смсртоіюсно, что должны былп ноложнть прсдѣлъ каждой чсловѣчсскоіі храбростп : бодрые полки Швсрииа дрогнулн и обрати.інсь въ бѣгство. Тогда семидесятитрехлѣтпій вождь хотѣлъ пспытать послѣдпсс средство й своею лнчною храбростію наномиить солдаі-амъ о пхъ долгѣ. Быстро подскакалъ опъ къ бѣгущему штандартъ-юнксру , выхватилъ у нсго знамя н громовымъ голосомъ крнкнулъ: «Пруссія и Фрпдрихъ! За мноп, дѣти!» Вмигъ все обратплось на зпакомыіі голосъ : ряды сомкпулпсь , ружья иа псрсвѣсъ... н со.ідаты съ крикомъ бросплись за сѣдовласымъ вождемъ. Но едва опн прошлн нѣсколько шаговъ, какъ четыре картечи пробпли грудь Фсльдмаршала п онъ, покрытыіі знаменсмъ, палъ впереди своего храбраго полка.
383 гусаръ осмѣлплся дажс аттакопать тяжелую кавалерію австріііцсвъ. Въ тожс время происходила. аттака лѣваго крыла австріііцевъ прусскою конпицсю. Эта аттака бы.іа произвсдспа с-ь такимъ пепстовствомъ , что австрійская копнпца пе мог.іа устоять. ІІруссакп врубилпсь въ ряды ся п, послѣ кровопро.іитной сѣчи, прппудпли бѣжать. Бсзпорядокъ увслпчился сщс бо.іѣс, когда самъ припцъ Лотариигскій отъ сплыюіі судороги въ груди упалъ съ коня и былъ отнесепъ въ Прагу. Сысрть .шбпчаго по.ікоподца одушсаіі.іа пруссаковъ ишеІіісиь. Какъ .іьвы бросп.шсь оіш па австріпскія ко.юішы п сбн.іп пхъ съ иѣста. Кровиъ , кочапдоаавиіііі правыиъ крьмоиъ австріііцевъ, былъ сисртслыю ранснъ п отнссснъ за Фронтъ. Это сшс болѣе увс.іпчп.іо сиятеніе , боіі сдіілался рукопашпымъ и пруссакп, одушсвляемыс гснсра.іомъ Фуке , которыіі пршія.іъ ко.чапду падъ лѣвымъ крыломъ по смертп Швсрниа, гпа.іи п тѣсішлн австріііцсвъ со всѣхъ стороиъ. ІІесущаяся на нихъ коіішіца бы.іа опроііішута храбрымъ Цптеномъ , которыіі съ двумя нолками Тепсрь пруссакаиъ со всѣхъ сторонъ открылся доступъ. Сражспіс сдѣлалось вссобщимъ : дра.іпсь на всѣхъ пупкт а х ъ , гдѣ только мѣстность допуска.іа битву. Нссмотря па отчаяинос сопротнплспіс п отлпчпую храбрость австрійцсвъ, всѣ усплія пхъ пропада.ш, потому-что опп, за псдостаткомъ главпокомапдующаго, пс былп направ.іепы къ одпой цѣлп, по общепрпнятпому плану. Фрпдрпхъ, за.чѣтя, что въ средпнѣ австрійской арміп открылся проиежутопъ, рпнулся въ иего съ свопмъ цептромъ п раздѣлилъ такимъ образомъ всю пспріятельскую армію йа двѣ половины. Пѣхота лѣваго австрійскаго крыла пока пс была ешс въ дѣлѣ. Прішцъ Фердипапдъ Браупшвсйгскій съ шсстыо баталіопамп ударилъ па иее въ тылъ и во Флапгъ, а прппцъ Генрихъ Прусскій въ тоже вре.чя пошс.іъ па прпступъ спсрсди и овладѣлъ треил батареямп. Такпмъ образоиъ, пепріяте.іь, со всѣхъ сторонъ тѣсіінмыіі, въ вслпчайшеиъ безпорлдкѣ иачалъ отступать. Пруссаки гна.іи его съ горы па гору, топплп вь болотахъ, рубили въ тѣспипахъ, до тѣхъ норъ, пока суиракъ почн не прекратилъ рѣзни. Всѣ австрійскія войска" обратплпсі. въ бѣгство, часть пхъ «росилась въ Прагѵ, другая иобѣжала по.ілми.
Такъ копчімся этотъ кровавміі депь, достопа.чятиыіі въ псторіи повѣіііпііхъ бптвъ. Городъ Прага нс могъ вмЬстпть всѣхъ воііскъ и часть австріііскоіі арміп ретнровадась къ югу, падѣясь соединпться со сборнымъ корпусомъ Ф С Л Ь Д марша.іа Дауна, ноторыіі бьыъ расположенъ невдадекѣ отъ ІІуттенберга. Эта часть австрійскоіі арміи обязана свонмъ спасенісмъ едипственпо тому обстоятельству, что прнііцъ Морпцъ Дессаускііі пе успѣлъ окончнть свосго моста чрезъ Молдаву, которая, отъ предшествовавншхъ дождеіі, сплыю поднядась. Иначс опъ съ своимн свѣжпміі вонсками, нс бывшпми въ дѣ.іѣ, ударнвъ въ ты.іъ бѣгуіцимъ австріііцамъ, пспрсмѣппо по.южи.іъ бы пхъ на мѣстѣ н тъмъ, можетъ быть, окопчидъ бы совершеппо компапію. Пруссакп показалн въ Прагскоп битвѣ удпвитслыіыс прнмѣры неустрашимости н героііства. Іірпііцъ Гепрнхъ Прусскіп соскочпдъ съ .юшадп н самъ повслъ своіі батадіопъ па батарсю. У Фукс картсча раздроби.іа кисть правон рукн н вырвала шпагу. Онъ вс.іѣ.іъ себѣ прішязать тссакъ простаго со.ідата къ раздроб.ісшюіі рукѣ и опять поведъ свонхъ дюдсіі въ огоиь. ІІо.іе біітвы представ.ія.ю ужаснос зрѣ.шше : двадцать три тысячи мсртвыхъ тѣдъ покрывали его. Одпа Пруссія потеря.іа 11,000 убитымн н 4500 рапснііымп. Особснно пострадала пѣхота. Побѣда стон.іа Фрпдрнху пѣско.іькнхъ отлічпыхъ гснсра.іовъ : кромѣ ПІвсрнна (*)_, па.іп прнпцы Годштинскій п Апгадьтскііі, ІІ гсперадъ Годьцъ. Фуке и ВпнтерФедьдъ бы.іп тяжко ранспы. На с-іѣдуіощій день н австрінцы оп.іака.ін нопчипу Бровпа. Фрпдрихъ успѣлъ еще пос.іать пзъявить ему свое соболѣзпованіе п возвѣстпть о смертп Швсрина. 40,000 австрійцсвъ заперлпсь въ стѣпахъ Прагн ; городъ едва могъ вмѣстпть такос значпте.іьнос воііско. Фрндрнхъ пос.іѣ самон бптвы потребовалъ сдачи города, по эрцгсрцогъ Карлъ Лотарнпгскін пе соглашался. Фридрпхъ сначала хотѣлъ въ тужс ночь штурмовать Прагу, по побоялся ослабпть свос войско, п безъ того сплыю пострадавшее въ жсстокон Прагскоіі битвѣ. Онъ только обложплъ городъ со всѣхъ сторопъ п послалъ къ сплезскоіі граппцѣ за осадпымн орудіямн, падѣясь скоро прппудпть прппца Карла къ сдачѣ посрсдствомъ огпя и голода. руга п прпппа дѣлѣ велнкаго вопнскія объ Швернпъ иіемъ па въ МаргарнтвпскІІі коіі, в н д н м о й въ л н ц о трудомъ монастырь п скорбію мертвеца. псобходниыхъ могли стоялъ Потомъ распоряжепііі овъ прилпчиымт. погребалыіымъ въ п о м ѣ с т ь е его въ своіі сачъ къ — иоставлоііъ положп.іи перодь съ блнэъ отыскать шежлу убитымн. порѳдъ отдалъ всѣ его похоропаиъ. конвоомъ Вуссекѳііа, Фаяпльныіі н и додго прпказапія ВСІІМП касатѳльпо вопискнмп ІІомораніи. скл Ьпъ. ІІІворнііъ, Тамъ глубп- смотрѣлъ Фольдмартала въ и п свопхъ сохрапилъ съ былъ въ свою очервдь учптелемъ мужество весь онъ, что своК аѣшюю кровію.о сморти, фридрихъ иарнориый Въ должиы мужествоиъ помрачпла память лавры въ что па ппшеіъ старость, глубокимъ въ впередъ п куплепиоН полковпдца па воепяомь Фрпдрпхъ отступнть побѣды, Берлииѣ, въ эаяѣчателыіыя глубокую о г о н ь . °Съ былн кнпулсп апамевптаго воадвигнулъ Вотъ •Несмотря юпошескій пруссаки пеобычайпымъ Смерть его Шверіінл. сочппепіяхъ: п цѣвнлп и огорчо- Прагскомъ повелъ столь его пхъ драго- геройскоіі Вильгельмовской пло- монуиеитъ. Его отиес.ін престоломъ. Съ іінмъ ф р н д р и х ъ въ увидѣлъ врага. іпади, (*; Т і і л о с г о с.ъ даровапія иемъ дѣлѣ, Евгепія, Фрндриха. Самые враги уважалв впослѣдствіп, мапѳіры около мѣста, которомъ кратпыиъ ружейпымъ п почестяин обнажалъ голову. Въ былъ Мальбп- мѣстѣ іюставплп іізъ краснаго въ 1776 Стербоголѣ, прн па отвоалн опъ учоннкъ Когда, днлъ — палъ году, овъ пушечпымъ 1824 году и эалпомъ, прусскіе «ѳльдмариіалу Шверпну мармора. пмператоръ приказалъ Шверипъ, іосифъ II, войскамъ почтить при чеиъ офицеры памятникъ, его на пропэво- постропться память каждыіі самомъ въ ппдѣ троеразъ втомъ піірамидм,
Хотя Прагская побѣда пс впо.інѣ удов.істворила желапія прусскаго коро.ія, по она воабудпла удивлспіс дѣ.іоіі Европы, остановн.іа па пѣкоторое вреня союзпып воііска, которыл вь нерѣшпмостп пс зпали, что пмъ дѣ.іать, продолжать ли своп марши плп возвратпться пазадъ; а вѣпскііі дворъ трспста.іъ за незавпспмость вссіі пмпоріп : отъ сдачп ІІраги, виѣщавшсй г.іавную снлу австріііской арміп, завнсѣ.іа участь Австріи, тѣмъ болѣе, что смѣлый партизапскій корпусъ пруссаковъ изъ Богеміп пронпкъ въ Баварію п распространплъ ужасъ прусскаго имснп до самаго Рсгспсбурга. Марія-Терезія готовилась уже повымн пожсртвованіяМи пскупить миръ п свободу у непобѣдимаго ирусскаго короля. Мсжду тѣмъ судьба' устропвала все ппачс. Корпусъ Дауна, нс участвовавшііі въ прагскомъ дѣлѣ, увсличплсп прпсосдппспіемъ части войска Карла Лотарппгскаго и иѣСІЕОЛЬКИМП вповь подоспѣвшн.чи полкачп. Онъ считалъ подъ ружьемъ 60,000 чсловѣкъ. Съ такою силою опъ легісо могъ выручить Карла изъ Прагп. —• Этаго боялся Фридрпхъ, па это падѣялись осаждсипые. Въ псрвыс дпи осады пруссакп успѣли отнять у австрійцевъ гору Жпшкп п владѣя, такпмъ образомъ, высотою, опустошитсльпо дѣпствовалп на городъ. Всѣ вылазкн осаждеппыхъ бы.іи отбпты. Въ день свптаго 11спомука, патропа Богеміп, прннцъ Карлъ собралъ все войско н всѣхъ жителей на торжественное мо.іебствіе о спасеіііи города и побѣдѣ падъ протпвннками. Въ тотъ жс депь лазутчпкъ пршіссъ ппсьмо отъ іімпсратрицы-королсвы. Она ппсала къ г.іавііокомандуюіцему : «Чссть всей націи, честь шіператорскаго оружія зависнть гепсрь отъ мужсственпаго сопротив.іспіл ІІраги. Благо вссй римской пмпсріи въ руісахъ пашего воинства н вѣрноподдаиныхъ жпте.іеіі ссго города! ФсльдмаршалъДаунъ придетъ къ вамъ на помощь: арміл сго увслпчпвается съ каждымъ днемъ. Французское воіісісо такъже подвпгается быстрымн шагами. Съ Божіей помощью дѣло утѣсненныхъ прпметъ скоро другоіі видъ!» Все это успокоило иѣсісолысо осажденныхъ и зажг.ю въ ппхъ лучь падсясды п мужсства. Ііо въ тоже времп прпбылп осадныя орудія Фридрпха и плть грозиыхъ батарсй воздвпглись около несчастиаго города. Громъ пушеісъ раздался надъ головами австріііцсвъ и сердца ихъ снова дрогпули. Въ ночь на 30-с мая, бомбы п колепы лдра разсыпалпсь съ трсскомъ падъ Прагою и цѣлыс кварта.іы за-
пьма.ш. ІСъ трстьеііу іюпя, імалія, подкрѣп.іяемое сидьІ І Ы М Ъ вѣтромъ, нстрсбімо пѣско.іько прсдмѣстій И у.іпцъ. Жптелп не усиѣвали тушить пожаровъ. Люди гиб.ш сотнями подъ развалппамп домовъ, аадыхалпсь отъ сильиаго дыма. Го.іодъ и болѣзпп увелНчпвали страшиое опустошеиіе. Городъ пе бы.іъ прпготовлепъ къ продолжительноіі осадѣ : запаспыс магазипы его опустѣлп въ первую іісдѣлю, воііско ппталось кавалерійскими лошадьмн, которыхъ убивалп ежсднсвпо по нѣсколько сотенъ. Храмы обратились въ лазареты д.ія раненныхъ п болыіыхъ, гдѣ опіі умпралп страда.іьчсскою смсртью, бсзъ всякаго пособія. Воздухъ заражался отъ врсдиыхъ пспареній н пшожсства гніюішіхъ трупповъ, которыхъ не успѣвалп хороппть. Жертвы смсрти умножалпсь съ каждымъ дисмъ. Въ продолжепіс трсхъ педѣль пруссакп бросплп въ городъ 180,000 бомбъ п калеиыхъ ядръ, и разруши.ш до тысячн домовъ. Прпнцъ Карлъ рѣшплся паконецъ па жсстокую, но необходимую мѣру : опъ прнказалъ выгпать 12,000 жптслсй, по пруссакп снова вогна.іп нхъ въ городъ. Со слсзамп, на колѣнахъ умолялн Карла городовыя властп о сострадаиін къ иссчастнымъ жертвамъ, о сдачѣ ІІрагп. Кар.іъ смягчился п послалъ къ Фрндриху парламептсровъ, прося свободпаго выпуска войскъ изъ города. Фридрихъ требовалъ сдачи и города и войска, н болѣе ипчего нехотѣлъ слушать. На это Карлъ не согласп.іся. Мсжду-тѣмъ осада ІІраги была для Фридриха столь же пспріятпа, какъ н для австрійцевъ. Оиъ тсрп.іъ время, а оно было сму исобходимо д.ія далыіѣйшихъ операцій противъ остальиыхъ союзипковъ Австріп. Къ тому же оиъ сжсдпсвно получалъ нсблагопріятиыя извѣстія : пъ ВестФалію шлн 100,000 Фрапцузовъ, пъ Пруссію столько же русскихъ. Нритомъ п Даупъ не дрема.іъ : онъ состави.іъ н.іанъ — Фальшпвы.чп маисвра.чи обмапуть обсерваціоішый корпусъ гсрцога Бевернскаго, выставлсііпый протпвъ него Фридрпхомъ, тпхопько окружпть его прп Куттспбергѣ и положпвъ на мѣстѣ, двппуться къ Прагѣ п , такпмъ образомъ, поставпть прусскаго короля между двухъ огисй. ІІо счастію, Цптенъ пронпкъ его памѣренія, поставилъ сму оп.іотъ и далъ врсмя герцогу Беверпскому отступить къ Коллпиу, а оттуда къ Каурцнму, въ такомъ порядкѣ, что припцъ ііа походѣ могъ ещс овладѣть пѣско.іькими пспріятельскпмн магазпначи почтп въ глазахъ Дауна. Эти обстоятельства заставплп Фридрнха сдать -главную команду надъ осадпымъ воііскомъ Фельдмарша.іу Ксйту и прішять рѣшптелміыя мѣры протпвъ Дауна, безъ унпчтоженія котораго псльзя бы.іо надѣяться па скорую сдачу Нрагіі. Отдѣлпвъ отъ осаждаюшсй армін іісбо.іьшую часть воііска, Фрндрихъ носнѣшп.іъ съ нсю къ Каурциму и 15-го іюня соедппплся съ гсрцогомъ Бсвсрііскпмъ.
Коро.іь бы.іъ въ само.иъ дурпомъ расположспііі духа. Одсржавъ столько удачныхъ побѣдъ, дѣйствуп всегда рѣшптельпо н быстро, опъ нв нривыкъ къ долгому сонротнвлепію. ІІетерпѣніе и досада на долговремспную осаду Праги до того сго разстронлп, что онъ осыпалъ упрекамн даже самыхъ близкихъ къ нему и достойныхъ гснсраловъ. Это раздражеппое состояніе души, которое нсвыгодно дѣііствовало п на самое войско, отчасти иовредило псполнеиію его плановъ. Іюня 18-го должпа бы.іа разыгратьсл рѣшительпая бнтпа при Коллинѣ, отъ результата поторои зависѣ.іа вся участь кампаиіп. Даунъ за почь расположилъ свою армію, вдвое сильнѣйшую прусской, и приня.іъ такую превосходнуіо иозпцію, мсжду Коллппомъ и Планіаномъ, что самъ Фридрпхъ былъ поражепъ, когда пзъ небольшаго трактира, иа коллинской дорогѣ, вполнѣ обозрѣлъ ес. Одпа лпнія стояла на скатѣ горъ, другая па вершннахъ. Фроитъ арміи былъ закрытъ дсрсвпями, обрывистымп пригоркамн п рытвпнами, до него почтп пебыло иикакой возможіюстп добраться. ІІа правомъ крылѣ, ограждепномъ съ Ф л а п г а глубокнмъ обрывомъ, была распо.іожена кавалерія, иа лѣвомъ пѣхота, зашищенная дерсвиеіі Свойшюцъ, а за псю стояли рсзсрвпые полки п часть кавалсрін, поторую мѣстпость не иозволяла употребпть съ пользою на это.чъ пупктѣ. По вссй псрвоп липіи была распрсдѣлепа тяжелая артпллерія съ удивптслыіымъ расчетомъ. По обозрѣвіп пепріятсльскон позиціи, Фридрихъ составплъ плапъ бптвы, который всѣмп тактиками почитается прсвосходнымъ. Оиъ бы.іъ очень простъ. Протпвъ праваго крыла австріпцсвъ король хотѣлъ сосредоточпть главиыя свои снлы, сбнть корпусъ гснсрала Надасти, сго прпкрывающій, потомъ густою массою ударить въ его ф.іаіігъ п тылъ и такимъ образомъ лпшить испріятеля всѣхъ выгодъ его позиціи. Въ часъ по полудпи, король подалъ зпакъ къ иачатію дѣла. Гспералы Цитепъ п Гюльзенъ повелн авапгардъ, состолвшій изъ гусаръ и грепадеровъ, въ аттаку. Цптспъ ударилъ иа корпусъ Надасти; послѣ отчаянноп сѣчп сбплъ его съ мѣста п пачалъ преслѣдовать. Гюльзснъ мсжду тѣиъ овладѣлъ дсрсвпеп и погостомъ, заплтымн легкоіі конпицсй, н двумя батареями въ 12 орудій. Всс ш.іо, какъ пельзя лучше для пруссаковъ, какъ вдругъ, Богъ вѣсть по какому ложному донесенію, коро.но вздумалось измѣпить собствеппый свой планъ п остановить баталіоны, иослапиые па подкрѣплепіс авапгарду. Опъ скомандовалъ всей пѣхотѣ лѣваго крыла персмѣиить дирскцію н прямо нтти на Ф р о и т ъ первоп нспріятсльской линіп. Принцъ Морпцъ быстро иодскака.іъ къ Фридриху и умо-
392 лялъ сго отмѣнить это приказапіс, прсдстая.іяя всю опаспость новаго двпжспія и страшііыя нослѣдствія, которыя опо можстъ поп.ісчь за собою. ІСороль пс хотѣлъ ничего слушать ; прпицъ пастаивалъ, Фридрнхъ прпказалъ ему замолчать, но когда Морпцъ продолжалъ своп убѣждспія п просьбы — король бросплся на нсго съ обпажсішою шпагой п грозпо закрпчалъ: аБудешь лп ты повпповатьсл пли нѣтъ?» Тогда припцъ съ горестію возвратплся къ свосму посту. Нссмотря па всѣ затрудпспія, иа страшиый огоііь пспрілтсльскихъ батареіі, пруссакп съ бодростію пснолііплп прнказапіс короля ; по грудамъ трупповъ, какъ по горамъ, добралпсь оніі до австрійской лиліи, овладѣли батарсеіо, потѣснп.ш пепріптеля п сосдшш.іпсь съ авапгардомъ. \ ^ л У) Правое крыло австріііцевъ было сбнто съ позиціи, смято н бросилось въ безпорядкѣ на центръ. Все предвѣщало пруссакамъ побѣду. Дауігь паппсалъ наскоро карапдашечъ приказаніс, чтобы воііска ретирова.інсь въ Сухдоль п разос.іа.іъ съ ііимъ свопхъ адъютаптовъ но разпымъ отрядамъ. 393 Ио вдругъ счастіе, властелппъ каждаго успѣха, противъ котораго не устоитъ іш храбрость, нп самая остроумпая тактпка, обратплось па сторону австрійцсвъ. Генералъ Манштенпъ, въ порывѣ вопнскаго жара, бсзъ позволепія кипулся на дерсвшо, лежавшую по дорогѣ и занятую пандурамн. Преслѣдуя ихъ до самой нспріятельской лияіи, оиъ подвергъ своихъ солдатъ опустошптелыюму дѣйствію батарей п вдругъ остановнлся. Отъ этаго въ прусской пѣхотѣ произоше.іъ интервалъ и вся армія получпла Фальшивую дирекцію. Австріііская коппица, соедипясь Съ подоспѣвшею Къ Дауиу нзъ По.іьшн саксопскою кава.іеріею, воспользовалась этимъ безпорлдкомъ п ринулась въ ннтервалъ. Съ безпримѣрпымъ хлодпокровіемъ п быстротою прусская пѣхота, ггропустивши пепріятельскіе эскадроиы въ свои промсжуткп, счыкалась въ карре, п откры.іа по врагамъ псумо.ікаюшій ружейный огонь. Страшпо свпрѣпствовала смсрть между этпми живымп стѣнамп, людп п лошадп образовалп цѣлыя горьі. Австрійскіе всаднпкп всѣ должпы были погибнуть въ смертоноспой оградѣ, въ которую сами себя заключили. Но у пруссаковъ не достало патроновъ, а повыс кавалерійскіс полки ринулись па нихъ съ Ф л а н г а н въ тылъ. Всс смѣшалось : всадникп топталп ихъ лошадьмп и рубили съ остервенепіемъ. При каждомъ сабельнымъ ударѣ саксонцы кричали : «вотъ вамъ за Штрнгау!» Двѣнадцать лѣтъ пс ослабпли въ нихъ памяти о страшномъ Штрпгаусконъ поражспін п тепсрь опн хотѣлн насладиться полнымъ міценіемъ падъ пруссакамп.
ІІапопецъ прусская пѣхота бросилась бѣжать. Фрпдрпхъ хотѣ.іъ поддсржать се кавалсрісіі , но п та бы.іа обрашспа въ бѣгство страшпычъ батарсйаьімъ огпснъ. Наіірасно коро.іь стара.іся удержать сс; всѣ уснлія сго оста.інсь тшстііынп. Нослѣ до.ігихъ увѣіцаній п просьбъ, едва удалось ему собрать сорокъ чсловѣкъ, которыхъ опъ санъ пове.іъ на батарсю, въ падсждѣ, что за ппчи послѣдуютъ н другіе. ІІо сдва картечн нспріптсльскія коснулись этоіі нослѣдисй горстн вѣрйыхъ, н она разсыпалась во всѣ стороны. Фрндрихъ нс замѣчалъ эгого н все ѣха.гь вперсдъ , нока подскакавшій адъютаптъ пс спросилъ сго : оГазвѣ ваше велпчество однп хотпте взять батарею?» Король оглянулсп : кругомъ сго бы.іо пустос поле. Оігь горько усмѣхпулся , вынулъ зрительнуіо трубу, нѣско.іько мииутъ осматрпвалъ батарсю, п пакопсцъ шагомъ поѣхалъ на правое свое кры.іо. Между-тѣмъ недостатокъ въ подкрѣплснііі остановилъ псрвые блпстатсльныс успѣхп прусскаго аваигарда. Вмѣсто пѣхоты Ц И Т С І І Ъ до.іжснъ былъ употрсбнть кираспровъ, которыс цѣ.іыми рядамп ложплпсь на мѣстѣ отъ града картсчь. Одпа нзъ нпхъ сорва.іа шаику съ Цптспа , опъ по.іучилъ контузію въ голову II бсзъ чувствъ упалъ съ лошади. Его подпп.іп п отнсслп въ коляску припца Морица, гдѣ онъ очну.іся по окоичаніи битвы. Между-тѣмъ Дауііъ, какъ вихрь, нерсносился отъ одного отряда къ другому, самъ распоряжался всѣмъ п всздѣ, ободря.гь своохъ солдатъ словочъ И дѣ.іомъ. Гдѣ то.іько ОІІЪ замѣчалъ шітервалы въ прусской арміи , туда тотчасъ посыла.іъ саксопскихъ карабіінеровъ, опи производпли страпінос опустошепіе п бсзпорядокъ въ пспріятсльскихъ рпдахч,. Ііаконецъ все псрсмѣшалось, правилыюс сражсніе обратнлось въ рукопашиый боіі. Нруссакн дра.шсь до послѣдняго пздыханія , какъ іістпиные герои , каждый лсгъ на мѣстѣ, которое занпмалъ въ рядахъ по чииу. Ноле бы.іо наводпепо кровію, усѣяно мертвыми тѣ.іамп. Фрпдрпхъ увѣрился, что бнгвы вынграть псвозчожпо. Онъ нрпзва.іъ гсрцога Бевсрпскаго и нрннца Мораца Доссаускаго, п прсдписа.гь нчъ отстуинть съ воііскомъ чрезь ІІ.іапіапъ въ ІІичбургъ, а тамъ псрсііравиться чрсзъ Э.іьбу. ІІравос крыло пруссаковъ , совсѣмъ нс бывшсс въ дѣлѣ, до.іжно было прикрывать ретпраду. Самъ Фридрнхъ , въ сопровождепіи свосіі леибгвардіп, отправплся впсрсдъ. ІІепрілтс.іь овладѣлъ ііолсмъ біітвы и такъ бы.іъ іюражснъ, совсршеиио д.іп псго повымъ, зрѣлшцсмъ отступлсііія пруссаковъ, что до.іго остава.ісл снокойнымъ зритслемъ нхъ ретнрады, которая совериііі.іагь въ велнчаіішсмъ іюрядкѣ. ІІаконсцъ , увѣрипшись , что это нс Фалышівыи мансвръ, австрійцы бросплпсь на правос нрусскііі арріергардъ. Кровопролптиыіі бой завязалсл сііова , и то.іько наступпвшая тсмиота раздѣлила воююшіл войска. ІІочыо развалины ирусской арміи безъ прсс.іѣдовапія
прибы.ш въ ІІшібургъ, оставя въ рукахъ ііеирілте.ія только сорокъ пять орудііі, подъ коіорычи бы.іи убиты лошадп. Фрпдрпхъ, съ свошіъ маленькпмъ прикрытіемъ, прпиуждсиъ бьиъ скакать во весь опоръ, потоиу что дорога бы-іа усѣяпа паидураші п авсТріііскпми иартпзаискими отрядамп. Долго онъ не могъ притти въ себя отъ псрваго удара судьбы, которыіі норазпдъ сго па счастлнвомъ доседѣ воипскомъ попришѣ. Когда гспералы прппе.іи воііско въ ІІимбургъ, опи иаимп короля въ усдипенномъ закоулкѣ города. Онъ сіідѣлъ на бревпѣ, поникнувъ головою, п въ глубоко.чъ раздумыі черги.іъ палкою Фіігуры на псскѣ. ІІикто нс смѣлъ прервать сго размышлепііі : гспералы молча стояли вокругъ пего и ждали. ІІаконсщъ онъ вскочилъ съ мѣста п съ прииуждепною веселостыо отда.іъ нужныя прпказаніл. ІІо когда оиъ взглпііулъ иа малыіі остатокъ своей любичоіі гвардіи, изъ котороіі уцѣлѣло нс болѣе полутораста чсловѣкъ, слезы нанерну.іись у пего на глаза. «Дѣти! сказалъ опъ гвардейцамъ, пынчс былъ для васъ чсриый дспь!» — Что дѣлать, отвѣчали солдаты, насъ плохо ве.іп. — яДаите срокъ, друзья, — продолжалъ Фридрихъ, л опять все поправ.ію !» Потсря съ прусскоіі сторопы въ Коллнискомъ дѣлѣ простпралась до 14,000 чсловѣкъ, съ австрійскоіі—то.іько до 8,000. Даунъ, какъ велпкодушныи побѣдитсль, отпрапи.іъ дажс къ Фридриху ранснныхъ, которыхъ рстпруюшаяся армія пе успѣла захватить съ собою пзъ ІІ.іаніана. Нспрсмѣипымъ слѣдствісмъ Кол.іинскаго поражспія было снятіе осады Праги. Во врсмя сражспія при Коллипѣ, Кар.іъ Лотарппгскій прсдпринпмалъ самыя отчаяпныя вылазки, но всѣ нокушспіл сго бы.ш унпчтожаемы умиой и дѣяте.іыюю распорядительпостію брата Фрпдриха, прпіща Фсрдинаііда. Тспсрь, къ общсму огорченію вссй прусской арміи, Прагу падлежало оставпть. Осада была снята иравнльпо п открыто. Прсждс всего иозаботились объ раненныхъ О Ф и ц е р а х ъ : ихъ , подъ ирикрытісмъ , отправилн въ Саксопію (*). Потомъ, рано утрочъ оставнли трапшеи (•) М о ж д у ішюри руку. рапаппыми Ко.і.іиискиіі Королі. г н ч и оФішераміі. паходидся б н і в ы , которому ириказалъ ого и геиераль руяівііпля отправить Мшіштенпъ, иул» въ Д р е з л е и ъ 1І\ъ сопровождалі. отрлдъ вшіовннкъ раллробила изъ 200 саксоицевъ. .Іеіігморица у.іпалп о н н , что иа і ш х ъ у с і р в м л я е т с я Л І.иую съ трилцвтыо партиэаиссііі дру- Блнзъ отрядъ Диудона. М а и ш т е і і н ъ , запявъ одио н з ъ возвышенііі, приклзалъ устропть ва-
И укрѣп.іепііыс посты, ІІ яриія тропу.іась ПТ. походъ , въ вслпчайшсмъ порядкѣ, съ распущсппымп зпамспами и барабанпымъ босмъ. Тодько на послѣдпіе отряды прннцъ Карлъ рѣшндся сдѣлать нападеніе. Пруссакн нрп этомъ претсрпѣли самыіі ппчтожный уронъ. Даунъ, нсжду-тѣмъ торжествовалъ свою побѣду молсбствісмъ п праздиествомъ въ лагерѣ, п пс подуналъ даже помѣшать соедипенію обѣихъ пруссипхъ армііі. Вслѣдъ за тѣмъ Даунъ отправнлся въ ІІрагу, гдѣ прпсоедппплся къ вонскамъ прнпца Лотарпнгскаго. Нс-смотря па свон зпачительпыя потерп , пе-смотря на ііравствспное разстронство арміи и на собствепную душевную тревогу, Фридрпхъ пспрсмѣшю хотѣ.іъ удержатьсн въ Богеміи. Онъ сщс падѣялся поправить своп ошнбки. Вотъ что опъ ппсалъ, вскорѣ послѣ Ко.і.іипскаго дѣла, къ брату ФЕ.іьдмаршала Кеііта : «Счастіе, любезпый лордъ, внушаетъ намъ часто пагубпую д.ія насъ самоувѣреппость. Пруссакп храбры, но двадцатп трехъ баталіоповъ было мало, чтобъ разбить 60,000 пенріятс.іей. Въ другон разъ ноступпмъ благоразумиѣс. Въ этотъ депь Ф о р т у п а обратнлась ко мнѣ спиноіо ; этаго падо бы.іо ожидать : она женщина, а л человѣкъ не влюбчивыіі. Ола болѣе расположена къ дамамъ, которын со мной воюютъ. Какъ уднвнлся бы вслпкіп м а р к г р а Ф ъ Фридрихъ-Впльгельмъ, сслпбъ увпдѣлъ свосго правнука въ войнѣ съ Россісю, Австріею, со вссіі Гермаиіеіі п стотысячнымъ войскомъ Фрап- г о н б у р г ъ п р ѣ ш п . і с а истуішть ьъ бой с ъ иоиріятвломъ. нопиеіііи остались слншкоиъ яастріііцеиъ, саксоннм олпн. М а п т т с й і і ъ , бліістательную посдіі рлзбѣжалпсь; сооего будушность. Онъ Ііо нрн беииояошиые ироступка, рѣшн.іся по перпоиь оФіпісры надѣя.іся лучше па уяероть, ч ѣ м ъ о т д а т ь с я въ і м ѣ н ъ н в и р і н т с л ю . В ы с к о ч и в ь н з ъ к о л н с к н , о и ъ , к а к ъ л е о ъ , дрался съ атакуюшпми вленіемъ, н до того оэлобилъ ч т о б ы л ъ на ыѣстЬ и з р у б . і е н ъ въ к у с к и . мхъ — сионмъ сопротн- цузовъ? 11с зпаю, будетъ ли мнѣ стыдно проиграть дѣло, но увѣрснъ, что н протпвппкамъ не много будстъ чссти побѣдить мепя!» Цѣль короля состояла въ томъ, чтобъ отобрать у сѣверпой части Богсміи всѣ съѣстные припасы и чрезъ то затрудпнть непріятелю вслкос покушспіс па Саксопію. Опъ раздѣлплъ свос вонско на двѣ частп. Одна расположнлась по обѣ сторопы Эльбы близъ Лейтмерица, гдѣ болыной, масспоный мостъ, тамъ находящіііся, служнлъ ей надежпымъ сообщепіемъ. Другал часть, подъ пачальствомъ прнпца Вильгельма-Прусскаго, прошла чрезъ Юигъ-Бупцлау паНсйшлосъ и заняла укрѣплешіый лагерь прн Бемншъ-Лейпе. Въ этомъ по.іоженіп пруссакп оставались три недѣлп, выжпдая двнженііі непріятеля. Но австріііскіс воепачальнпкп все еіце недовѣрялн свопмъ силамъ и не рѣшалпсь ііп па какое смѣлое предпрія.тіе. Во время этаго трехнедѣльнаго тревожпаго ожндапія, Фрпдрихъ былъ еще болѣе разстроенъ извѣстіемъ о кончппѣ вдовствующсй королевы, своеіі матерп. Горесть о потерѣ этой добродѣтельной, благородпой жепщппы, которую оиъ любилъ со всѣмъ жародіъ сыповпяго чувства, лншпла его па нѣсколько днеп всѣхъ способностей души. О І І Ъ не допускалъ къ себѣ никого, пе хотѣлъ слышать нп о чемъ, и весь былъ погруженъ въ свою тяжкую скорбь. Накопецъ припцъ Лотарпнгскій рѣшплся дѣйствовать. Онъ направилъ маршъ па Габель, чтобъ обойтн прпнца Впльгсльма. У Габсля стоялъ прусскій аванпостъ, прикрывавшій подвозъ съѣстиыхъ припасовъ въ Цитау, гдѣ находнлнсь главные магазивы корпуса принца Впльгельма. Аванпостъ состоялъ изъ четырехъ баталіоновъ п пятпсотъ гусаръ. Не-смотря па т о , онъ три дпя жарко оспоривалъ у 20,000 австрінцевъ свою позпцію, по пакоисцъ, совсріпсіню пстоиіенпый, ис получая подкрѣпленія, прпііужденъ
былъ сдаться. Аастрійцьі запяди Габель. Припцъ Вп.іьге.іьмъ пе яогъ долѣе оставаться въ своей позпціи; боясь за своп магазппы, опъ паскоро повелъ армію проселочной дорогой къ Цитау ; по австрійцы сго предупредили. Нсбольшой отрядъ пруссаковъ защишалъ Цчтау ; австрійцы открьып по псмъ страшпый огонь ц пачалп бросать въ городъ бомбы и калепыя ядра, такъ, что вскорѣ весь Цитау нревратился въ груду пспла п развалпнъ. Магазипы погибли, кромѣ того полтораста піоисровъ и съ ними полковппкъ попалн въ руки пспріптслей. Убытокъ Пруссіи простирался до дссяти милліоповъ талеровъ. Чтобъ спасти пойско свое отъ вѣрпаго пораженія, приицъ Вильгельмъ прппуждепъ быть пзбѣгать сратепія п ретпроваться къ Бауцепу, гдѣ могъ получать продовольствіе для армім пзъ Дрездена. Это несчастіе заставило Фридриха поспѣшить па по мошь къ своему брату. Іюля 29-го псрсшелъ онъ чрезь Эльбу при Пирнѣ и соединилсп съ корпусомъ прппца. Грозно , безпощадпо встрѣтплъ онъ своего брата и его гепсраловъ ; вся вина иотерп была сложена па пхъ педальиовидпость, педостатокъ дароваиій и оплошпость. Жсстокіе, незаслуженпые упренп глубоко оскорбили королевскаго брата ; въ тотъ же депь онъ оставилъ армію п возвратился въ Берлинъ. Но и тамъ прсслѣдовало его пегодоваиіе Фрпдриха. Вотъ ппсьмо, которое онъ получилъ отъ короля, на трстій день своего пріѣзда въ Бсрлипъ : «Не обвипяш вашего сердца, по въ полномъ правѣ жаловаться на вашу неспособность и недостатокъ разсудка при выборѣ полезвыхъ и иеобходимыхъ мѣръ. Кому остается жпть пѣсколько дией, тому лпцемѣрпть не для чего. (") (*) Ф р н д р п х ъ жазиь. быдъ так-ь разсгроеиъ, чю дажс покушался ііа соою Желаго вамъ больше счастія, чѣмъ я пзвѣдалъ ; жслаю такъже, чтобъ всѣ бѣдствія п непрілтпостп, которыя вы испытали, паучилп васъ смотрѣть па важпыя дѣла съ падлежащимъ благоразумісмъ, разборомъ и рѣшимостію. Большая часть песчастій, которыя предвижу, падутъ на вашу совѣсть. Вамъ п дѣтямъ вашимъ оии болѣе поврсдятъ, чѣмъ иііѣ. Впрочемъ будьте увѣрсны, что я любилъ васъ отъ всего сердца" п съ этими чувствамп сойду въ могилу.» Прпнцъ не вынесъ такой опалы ; опъ опаспо заболѣлъ чахоткою п на слѣдующее лѣто умсръ въ Ораиіенбургѣ, близъ Бсрлина.
какой возможпостп. Фрітдрнхъ ігача.іъ маисврпровать около австрійскаго стапа, чтобъ обмануть исиріяте.ін и заставпть сго псремѣнить положеніе ; но Карлъ пе трога.іся съ мѣста. ГЛАВА ДВАДЦАТЬ-ШЕСТЛЯ. ПРОДОЛЖЕНІЕ ПОХОДА І7Й7. БИТВА ПРІІ І»ОСБАХ'В. ачало несчастія пов.іеп.ю за собою п другія пеудачп. Опаспость приб.іпжа.іась со всѣхъ сторонъ; паждый день, каждыіі часъ становн.іся д.ія Фридрпха драгоцѣппычъ. Апстріііцы расП О . І О Л І И . І П С Ь въ Верхнсіі Лузаціи (.Іаузицѣ); эрцгсрцогъ Кар.іъ заня.іъ съ своеіі ар.чіеіі нревосходиую позпцію. Фридрихъ непречѣііпо хотѣ-іъ дать сяу рѣпіите.іыюе сражсніе, но аттаковать австріііцсвъ, безъ явіюіі погсрп, пе бы.ю пн- Разъ вечсромъ Фрпдрпхъ, противъ обыкповсиія, прпг.іасп.іъ къ ужнну всѣхъ свопхъ генераловъ. Столь бы.гь пакрытъ подъ открытымъ небомъ, на широкоіі п.юіцадкѣ. Отданъ былъ прпказъ не отгонять лобопытпыхъ. За ужиііомъ разговарива.іи о прсдпо.іагасмыхъ предпріятіяхъ протпвъ пепріятеля; генералы громко подавалі свои совѣт ы ; тутъже былъ составленъ нланъ аттакп и въ тужс ночь начались всѣ прпготовленія. Фридрихъ разсчптыва.іъ, что между любопытными могли быть лазутчнки, и пе ошибся. Еше до разсвѣта прппцъ Лотарпнгскііі бьмъ обо всѣмъ увѣдомлепъ. Но О І І Ъ слишкомъ хорошо зиалъ своего протпвппка — и спокойпо остава.іся на своемъ мѣстѣ. И эта послѣдняя хитрость неудалась. Долѣс медлить Фріідрихъ пе смѣлъ : «рапцузы, вмѣстѣ съ іімперскпмъ войскомъ, приб.іпжа.іись быстрымп шагамп. Оііъ оставилъ бо.іьшую часть свосй арміп подъ пачальствомъ герцога Бсвсрпскаго, которому въ помошішкп да.іъ ВшітсрФсльда, д.ія прпкрытія Лузаціи п Сплезіп отъ австрійцевъ, а самъ съ двѣнадцатыо тысячами отправи.іся въ Дрсздспъ, чтобы собравъ тамошнес войско, двинуться къ берсгамъ Салы, на встрѣчу иовому пспріятелю. Австрійцы спокоііно оставалпсь въ своей позиціи до поръ, покаМаріл-Терезія присла.іа своегокаицлераКауница въ лагерь къ ііринцу Лотариигскому съ строжайшинъ нредіііісаііісмъ дѣйствовать рѣшіітельнѣс. Карлъ на другоіі жс Д С І І Ь напалъ па отдѣлыіыіі прусскій корпусъ. Всѣ выгоды ІІ псрсвѣсъ си.іъ бы.іи на сторопѣ австрійцсвъ: ируссакп дралпсь отчалішо, по до.іжпы былп отступить ТІІХЪ
съ зііачитеиыіынъ ѵроиоічъ. Въ отоіі битвѣ погпбъ от.шчиыіі гепера.іъ ВнптсрФс.іьдъ : опъ бы.іъ раненъ въ грудь на вылетъ н на с.іѣдующііі депь умсръ. Когда Фридрихъ узналъ о слертп свосго любпчца, онъ восклнкнулъ со слсзамп: «Боіке моіі, какое несчастіе! ІІротпвъ всѣхъ монхъ враговъ я сще падѣюсь наііти спасптслыіыя срсдства , но гдѣ паііду я другаго Винтерч-е.іьда?» — Самн ііепрілтслп уважа.іи этого отлпчиаго гснерала. Когда тѣло Виіітср<І>сльда ПОВСЗЛІІ въ Силсзію, въ помѣстьс покоіінаго, австріііскіе Форпосты отдали сму честь ружеііиымъ за.іпомъ и отдѣліі.ін огрядъ, которыіі до.іжепъ бы.іъ проводить сго до мѣста погрсбеиія. Гсрцогъ Беверпскііі, бопсь, чтобъ Карлъ Лотарпнгскііі нс отрѣза.іъ сго отъ Силсзіп, нсмсд.іспио повелъ воііско къ граппцѣ. Опъ псрсправплсл спокоііно черсзъ рѣкп, от- дѣляюшія Лузацію отъ Силезіп и остаповплся за Кацбахомъ. Карлъ, слсгка безпокоя сго арріергардъ, нреслѣдова.іь сго до Бобера, потомъ такъжс вошелъ въ Силеэію ІІ чрезъ Лигшщъ иаправи.іъ маршъ свой къ Бреславлю. Между-тѣмъ 100,000 Фрапцузовъ вступи.іи уже на гермапскую Ъемлю. Одну часть арміи вслъ гепералъ д'Этре, питомсцъ знаменигаго маршала дс Сакса ; онъ шелъ протпвъ Гаиновера. Другал часть паходплась подъ начальствомъ кпязя Субиза, любпмца Г-жи Помпадуръ; онъ должснъ былъ соединиться съ импсрскимъ поголовпымъ ополчсиіемъ и овладѣть Силсзіеіі. Протпвъ перваго воііска въ ВестФаліи составплась армія изъ гашюверцсвъ, гсссснцовъ, брауншвейгцовъ п пруссаковъ, подъ начальствомъ герцога Кумбсрландскаго, сыпа апглійскаго короля. Этотъ ііолководецъ, в.мѣсто того, чтобы остановпть врага, все отступа.іъ, до тѣхъ поръ, пока, 26-го іюлп, при Гастспбскѣ, близъ Гамелыіа, обѣ арміи встрѣтились п прппуждспы бы.іп вступпть въ бой. Французамъ не дорого сгон.іо выпграть сражеиіс : прп первоіі пеудачѣ гсрцогъ Кумберландскііі велѣлъ ударить отбой и уступплъ пспрілтелю поле бнтвы. Д'Этре преслѣдовалъ отступающее войско п наконецъ до того стѣснп.іъ англійскаго вождл, что О І І Ъ , 8-го ссптлбрл, йодппсалъ прп Костсръ-Севспѣ позориую копвспцію, подъ ручатсльствомъ Датскаго короля. Главпыл статыі ІІОІІВСНЦІІІ заключались въ распущснін всей союзпой арміи. Солдаты вслѣдъ за тѣмъ разошлпсь по домамъ, а полководсцъ пхъ сѣлъ на корабль п отправплсл во сволси. Нруссаки должпы были сдать Везсль въ руки Фраицузовъ, которыс сго тотчасъ заняли и укрѣппли. Браупшвсйгъ тавъже былъ имп запятъ. Оніі вторглпсь въ прусскія пропппцін, лежащіл па Эльбѣ, ц пронзводнлп тачъ жссточапшія опустошсііія н грабежи. Всн Гаіпіовсрскал область н Гессспъ находилпсь въ нхъ рукахъ. Фраііцузскііі воен-
ный коммпсаръ Фулопъ, занявъ Ііасссль, дѣйствовааъ какъ турецкій визврь : жестокостямъ и притѣснспіямъ всякаго рода ие быдо конца. Одимъ Гетппгенскій университстъ уцѣдѣлъ отъ хищничества побѣдителей и то ио особенному засгупничеству маршала д'Этре, который въ самомъ пача.іѣ своихъ счастдивыхъ дѣйствій ио повелѣнію короля должспъ бы.іъ сдать г.іавное иачальство надъ вопскомъ герцогу Рпшслье, ирозваниому фрапцуаскимъ Алкивіадомь, и покровительствуемому Г-жею Помпадуръ. Ришелье иожалъ плоды всѣхъ мудрыхъ дѣйствій маршала д ' Э т р е : онъ подппсалъ Клостсръ-Севснскую конвенцію, онъ заІІЯЛЪ оставленпые «ранцузамъ города н опъ жс тепсрь озпамсповывалъ себя грабительствомъ п пожарамп беззашитиыхъ прусскпхъ селепій и городовъ. Промотавшійся нарижскіи прпдворпый лсвъ, украсивъ себя чужими лаврамп, хотѣлъ поправпть свое состояніе военною добычсю. О І І Ъ даже не скрывалъ своего стреилснія къ удовлстворснію лпчпой корыстн ; война эта, по впдпмому, для того и была ему предоставлена, чтобъ опъ могъ воспользоваться ея выгодачп. Въ первыіі же годъ своего начальствовапія падъ арміею, о н ъ , па заграблеппыя суммы, построилъ ссбѣ въ Парижѣ великолѣпиыіі дворсцъ, который сама Помпадуръ прозвала гашюверскимь павилъопомъ. Изъ Брауншвсйга Рпшсльс послалъ отборпый корпусъ воискъ па подкрѣплспіс Субпза, который сосдппясь съ припцсмъ Гпльбургсгаузенскимъ, гепсралисспмусомъ ѵмпсрской исполпительиоіі арміи,шелъ въ Саксопію. Грозпая имперская армія, представитсльница германской копфсдсраціи, нвнлась предъ Субизомъ въ такомъ впдѣ, что «ранцузскій полководсцъ не могъ скрыть веселой усмѣшки. За исключспіемъ солдатъ, иостав.ісппыхъ Баварісю, Палатппатомъ, Впртембсргочъ п сщс нѣсколькнмп нѣмсцкими владѣиіямп, все осталыюе войско походпло на армію Аміэнскаго пу- стыиппка. Это была ватага оборванныхъ, полуодѣтыхъ ппщихъ и колѣкъ, съ сумками п мѣшками, кос-какъ и кос-чѣмъ вооружепныхъ. Всѣ они сталп въ ряды пзъ одиой надежды па стяжапіе, по безъ всякаго нравствениаго побуждснія. Большая часть пзъ иихъ ипкогда пе бралнсь за оружіс и не имѣли иоиятія о воеииомъ дѣлѣ. Но вся эта сволочь была раздѣлепа на отрпды и корпуса. Нѣкоторые округп Швабіп и Фрапкопіи выставили только по одпому солдату; тѣ, которыс обязаны былп дать оФпцера бсзъ солдатъ, брали сго прямо отъ сохп. Свпнари были обрашены въ Флейтіциковъ, а старыя упряжныя лошади поступали иодъ драгупъ. Прслаты Имперіп , желая также прпнять участіе въ обшемъ дѣлѣ народной свободы и релпгін, посылали свонхъ служекъ п моиастырскихъ сторожей , иереиоясавъ ихъ парусипники какпмъ ипбудь заржавымъ палашомъ, пли обломкомъ старой саблп .(*). Женщпны и старпки провожалп эту зпамспптую армію. ( ] Архѳигольи і. : Исторіл Семилптией войны.
Вообще пмперская пспо.шителыіая армія была боаііс способпа иѣшать дѣііствіянъ правпдьпаго, хорошо обученнаго французскаго воііска, чѣмъ помогать ему. Соедппснная армія дош.іа до Готы и Вей.чара ; а Рише.іьс посладъ корпусъ въ Гадьбсрштсдскій округъ, который, опустошивъ страпу, явп.ісп предъ вратами Магдебурга. глубокос удрученіе. Въ иихъ почтп всздѣ проглпдывала нагубная мыс.іь о самоубінствѣ. Но самая способпость псредавать горе стиху служнла сму сн.іыіымъ противуядіемъ ; п ссли онъ сохранп.іъ еше нѣкоторую твердость духа въ эту псчалыіую эпоху свосіі жіізнн , то обязапъ тѣмъ поэтпческому паправ.іепію душн свосіі. Въ тоже самое время русское стотысячное войско, подъ прсдводитсльствонъ гепсралъ-Федьдмаршала Степапа Ѳедоровпча Апраксина , перешло граипцу Пруссіи. Иррсгулярныя войска его, состоявшія пзъ казаковъ п калмыковъ, разсыпались по пограпнчпымъ провпнціямъ , истрсбляя всс огнемъ и мечемъ. Апраксппъ, отдѣлпвъ корпусъ подъ комапдою геперала Фер.чора, прнказалъ ему занять Мемель, а самъ остановнлся на правомъ берегу р. Руссы. Въ одно время съ русскнмн , и швсды высадилн свое войсно въ Стральзундъ, и пачалн опустошать Померапію. Пруссія сдълалась театромъ войны. Во всѣ концы ся проннклн непріятелп , н Фрндрпхъ прппуждеиъ былъ раздробить армію свою па части, чтобы противупоставить оплотъ каждому наступаюшему врагу. Но опъ не могъ равнодушно псрепоспть разореніп н гнбе.ін самыхъ цвѣтущпхъ евопхъ провппцій , п не надѣялся на свон силы въ страшпон борьбѣ. Враги были почти въ восемь разъ сильпѣс его ; опъ былъ окруженъ ими со всѣхъ сторонъ : впдпно падлсжало изпемочь п быть свпдѣтелемъ н впповннкомъ погибслп прекраснаго Прусскаго королевства. Часто овладѣвала имъ тяжкап меланхолія ; въ эти минуты онъ рѣіпался пе пережить своего песчастія. Гепералы прусскіс, видя его мрачиымъ н пасмурпымъ , боялись , чтобъ опъ въ порывѣ отчаянія не покуснлся на собственпую жизнь. Всѣмъ было извѣстію, что опъ всегда носнлъ прн себѣ снлыюдѣпствующіи ядъ. Но въ мннуты скорбн Фридрпхъ излнвалъ всю свою душу въ стихахъ, выражавшнхъ Нпогда надежда въ немъ воскресала: съ пророческимъ одушев.іеніемъ предсказывалъ опъ Пруссіи торжсство надъ врагамн и безснертпую славу. Тогда п самъ опъ оживалъ духомъ п бодро прнішмался опять за дѣло. Но обратимся къ ходу воепныхъ дѣйствій , и послѣдуемъ за пими въ хропологнческомъ порядкѣ. Мы впдѣли, что для прпкрытія Пруссіи отъ русскпхъ, Фрпдрихъ оставилъ до 22,000 войска , подъ пачальствомъ опытнаго по.іководца, восьмпдесятилѣтпяго Левальда. Пока совсршалпсь кровавыя событія въ Богсміп, русскіс, въ маѣ 1757 года, чстырьмя колоппами проннклн въ Пруссію. В7
Арапгардъ нашъ , составлсшіый І І З Ъ .ісгкпхъ, пррегу.іярныхъ ВОІІСІІЪ , изъ казакопъ, ка.імыковъ п крымцсвъ — ясно показывалъ , что воііпа эта будетъ тягостпа п опустонште.іыіа д.ія Пруссіп. Дикія , псустросппыя орды этаго воііска , всюду остав.ія.іи за собою ужасъ п отчаяніс : пспс.ишіа , разва.шпы ІІ труппы жптс.іеіі, бсзъ разбора по.іа п возраста , озпача.ін сдѣдъ ихъ. Пруссакп смотрѣ.іи на нашо воііско, какъ па вторжспіс І І О В Ы Х Ъ варваровъ, называя пашнхъ казаковъ гупнами XVIII столѣтія. Мсжду-тѣмъ въ рсгу.іярноиъ нашсмъ воііскѣ господствова.іа днсциплиііа , которая могла служить примѣромъ длп самыхъ образованпыхъ народовъ. Нослѣ пятидпсвпой осады, Фсрморъ взялъ Мечель, устроилъ въ нсмъ сообтсніе морсмъ съ Рнгоіо. Апракспнъ шелъ впередъ ІІОЧТП бсзнрепятствеино. Всѣ прондсппыя имъ пограннчііыя провиицііі былн объпіі.іены завоеванпыми Россісю и прнвсдспы къ прислгѣ. Эта рѣнштс.іыіая мѣра заставнла встрспепуться Лсва.іьда п прсградпть русскимъ путь къ далыіѣіішпмъ завосваніямъ. Въ іюлѣ Апраксиііъ псрсшслъ р. Прсге.іь п продо.іжалъ марнгь до Аксііны. Здѣсь встрѣтіілп его пруссакп. Оба воііска располояі-и.іпсь къ бнтвѣ, которая должиа бы.іа пронзоіітіі б.іпзъ дсрсвнп Гросъ-ЕгсрндорФъ. Русскіе іірііняли нрскраспую іюзпцііо. Тылъ пхъ бы.іъ пріікрытъ густымъ лѣсочъ; Ф.іангп отлично заіцишсиы. Лсвальдт. хотѣ.іъ занлть гористую мѣстиость н поставить па псй свою тлжелую артп.ілсрію, чтобы прикрыть ею Ф.іаигъ свой : ио русскіе ІІ въ эгомъ е г о ' прсдупрсдііли. 30-го августа началось дѣ.ю. Прусскол кавалсріп бы.іа прсвосходпа, паиіа вссь.ча іюсрсдіггвснна. Дсвадьдъ иача.гь аттаку съ обѣихъ кры.іьсвъ, успѣлъ сбить русскую ііонііпцу съ позіщіи и загпать за пѣхоту, но тутъ пѣхота встрѣти.іа ируссаковъ съ прпмііііутымн штыками п они должны бы.ш отступить. Тогда двннулась прусская и і і Ф а н т с р і л . Лѣвос кры.іо дѣііствовало доволыю успѣшпо, по правос, которому ііазначсно бы.іо иапссть рѣшитслыіыіі ударъ русскпмъ, пспытало песчастіс. Румлпцовъ, командовавшій второй пашсй лиіііей , поіпслъ въ обходъ , ударп.гь ііа пруссаьовъ во Ф.іапгъ и въ ты.іъ, смллъ п іюгпа.іъ ихъ иазадъ. Въ это врсмя разстила.ісп по по.ио густой дымъ отъ горлішіхъ дсрсвепь , которыя Апраіісішъ парочно вслѣ.гь зажечь, чтобъ скрыть отъ пруссакопъ свон движспія. За дымомъ вторая нрусская лиіііл , пыступившая на подмогу псрвоіі , пс мог.іа разлнчать непрілтслл ІІ открыла огонь по своимт. жс бѣгуіцпчъ товарншамъ. Ііомапдовавшііі нашнмъ лѣвымъ крыл о ч ъ , гсіісра.іъ-аишсфъ Васплій Абрамовичъ Лонухпііъ, поспо.іьзова.іся бсзпорлдкомъ въ ііспрілтсльскпхъ рядахъ. | Съ велпчапшсй исустрашимостыо повс.іъ онъ свон уцѣ| лѣвшіе бата.іьопы протпвъ прусскихъ батарсй. Трп нснріятсльскія пу.ін ІІроіізіі.іи грудь храбраго пождя. Онъ ѵпа.іъ и былъ отнссснъ въ лѣсъ. Прпшедъ въ ссбя , Ло-
пухпігь спросОлъ : «Ну ч т о , гопятъ лп пспріятс.ія ?» Елу отвѣчалі, что пруссаіш раабпты. « Слава Богу! — ВОСІ.ЧІІІГ;нулъ онъ, —«тспсрь умру спокоііпо ; я псполішлъ долгъ, В О Э Л О Я І С І І І І Ы І І па мсия государыпсіі!» Бптва длплась дссять часовь. Левальдъ, па В С І І Х Ъ пупктахъ поражсішыіі, вс.іѣлъ ударить отбоіі и очпстилъ поле сражеиія. Опъ отступилъ въ пелпчаііше.чъ порядкѣ, безъ преслѣдовапія со сторопы русскихъ. Пруссаки потерялп вт. эгоіі битвѣ слишко.чъ 0000 человѣкъ убитымп , и до двадцати-шссти орудііі. Потсря съ русскоіі сторопы простпралась до трсхъ т ы с я ч ъ ; по за то русская ар.чія была въ чствсро мііогочпслсішѣе прусскоіі. Кромѣ Лопухшіа , ічы лишплпсь гсисра.іъ-поручпка Зыбіша , и комапдира малороссіііскпхъ казаковъ Капппста. Ііо побѣда при Гросъ-СгсрпдорФѣ пе нриііссла ішкакихъ плодовъ Россіи, и не иричиііила особенпаго вреда Нруссіи. Нослѣ бптвы Апраксшіъ съ велпчаіішсіі посмѣшпостію ретировался за Нреге.ІЬ, ІІ не только оставплъ свои завосваиія , ііо н са.чую Пруссію. ІІашп воііска отступалп за граппцу такъ быстро и въ такочъ безпорядкѣ, какъ будто русскіе бы.іп всюду раэбиты и преслѣдусмы. Пятиадцать тысячь рапсшіыхъ п болыіыхъ были брошспы па пути; до восьмидссяти орудііі и эііачитолыюс количество спарядовъ п обозовъ остав.ісііы пепріятелю. Н П І І Т О ііе могъ попять прпчиііы такого страииаго поступка Апраксіша, тѣмъ бо.іѣс, что Грось-Егеріідор.»ская бптва открыла псредъ ин.чъ дорогу къ самоіі столпцѣ Пруссіп, впо.іпѣ обпажсппоіі п бсззащптиоіі. Одии полагалп, что русскііі Фс.іьдмаршалъ боялся зазпмовать въ страпѣ соворшсішо олустошсііпоіі сго ІКС воіісками; другіс утвсриідали, что опъ былъ подкуплснъ Фридрпхомъ. По Мсмсль оставался въ рукахъ руссипхъ, оиъ былъ при- крытъ 10,000 корпусомъ : чрезъ этотъ городъ русскос воііско могло по.іучать все пужііос продово.іьствіс морскпмъ путсмъ. Стало быть псрвос прсдположеіііс было псосііоватслыю. Второе подтвсрждалось аііскдотомъ, доволыіо забавиымъ, ію ііе совсѣмъ правдоподоблымъ (*). Пастолщал же прпчппа отстуилсиія русскаго воііска заключалась въ таііиыхъ шітрпгахъ прп пашемъ дворѣ. Мы уяіе видѣ.ш, что всосплыіыіі врсмспщпкъ БезстужевъРЮМНІІЪ ііо ладплъ съ нас.іѣдппкомъ прсстола Петромъ Осдоровпчемъ. Впсзаппая, тяжкая бслѣзпь пмпсратрпцы заставн.іа сго опасатьсл за ся жизііь. Боясь Н С В Ы Г О Д І І О Е І д.іл себя поремѣны въ правительствѣ , опъ прпдума.іъ составнть духовпос завѣщаніе, по которому нмпсратрнца отказыва.іа престолъ сыну наслѣднпка, Павлу Пстровичу, и , до совсршсшюлѣтіл его , иазпача.іа правителлми государства Бсзстужева и супругу паслѣдпика, Екатсрнііу. Для подтвсрлідспія такого завѣщапіл, Бсзстужсвъ жслалъ на всякііі с.іучаіі имѣть подъ рукою воііско. Но этому опъ продписа.іъ Апракснпу немодлеппо оставнть воііиу съ ІІруссіею н со вссіі армісіі псрсіітп въ Россію. ІІо архіспнскопъ иовгородсііііі Дмитрііі Сѣчсновъ успѣ.іъ примприть ііаслѣднпка съ импсратрицсіі н тѣмъ разрушплъ злыс умыслы чссто.ііобиваго времснщпка. Къ тому же сама им- С) Разсказыпають, что Аііраксішъ о т н р а п п л ъ п з ъ І і р у с с і п н ѣ с к о л ь к о бочвнковъ съ чороопцанп, свсеіі я.енѣ. Чтобы і і а д і ш с ь : провппсков ішсіімопъ о б.іагоіюдучно своего иужа свіѣжиочъ съ масло. ііастояіпемъ въ ііоруіігііъ отврашть содержапіп Петербургт,- н іірпказа.іа ея «аркитанту-жнду всякоо п о д о я р ѣ н і е , на д о с т а в п т ь п х ъ кт. Йочспкахъ Между т ѣ н ъ онъ ув-Ьдоиплъ поставпть Транспортъ Леоптьевна боченкн въ прішл.іа малоиыіолъ іірибы.іъ посылку кабппеіЬ, ІІочью , остапншсі. одца , опа рѣшн.іась от- п у і і о р п т ь о д п н ъ п з ъ б о ч о н к о в ъ : к р ы ш к а с в а л п л а с ь — н п ъ ко.иішту но- текло ііровапское сиальиею. бочепковъ. АграФеиа была свою еупругу масло. Маркптаптъ, подозрѣвал воспользовц.ісп з о л о т о м ъ , н замѣиылъ его пезакошюсть масломъ. посылкп,
ператрица пыздоровіиа. Тогда псс открьыось : Бсзстужсвъ бы.іъ прсдаігь суду и сосланъ за сачово.іыіыіі поступоиъ; а Лпраіісииъ, прпзваппыіі въ Нстсрбургъ ддя доироса, содсржался трп года во дворц-6 па Срсдпсіі рогаткѣ (*), гдѣ н умсръ нодъ судоиъ, въ 1760 году. Фрпдрпхъ, такъ дсшево отдѣлавшнсь отъ русскпхъ, могъ тспсрь употрсбпть корпусъ Лсвальда ііротивъ Шведовъ. Онъ отда.іъ ему приказъ псмсдлснно двппуться въ Номеранію на подкрѣплспіс пародііоіі мн.шціи, которую составнли самп номераие. Это бы.іо псрвос пародпос ополчспіе въ Ивропѣ. Тогда зналіі только постояпііып воііска; вооружспіе цѣлоіі провіінцін па счстъ народа бы.іо явленіемъ совершенно новымъ. ІІрпмѣръ ІІомерапіп ( " ) прнпссъ бо.іыную по.іьзу Фрндриху ; съ отихъ поръ, въ продолженіс цѣ.іой ссмплѣтіісн В О І І І І Ы , иародныя мп.іпціп стали играть значитс.іыіую ро.іь при заіцитѣ провшіцііі и крѣпостсн. Шведы, въ ЧНС.ГІІ 2 2 , 0 0 0 , подъ прсдводптельствомъ генсра.іа Унгернъ - Штернбсрга, псрсш.іи р. Пону , ов.іадѣ.ін Стра.іьзундомъ, нроник.іи дажс въ Бранденбургскую Мархію. Всѣ этп провинцін пмѣ.ш то.іько 8 , 0 1 ) 0 чсловѣкъ рсгу.іярнаго воііска, которое, подъ пачальствомъ геиера.іа МантсиФсля, занпнало Штстшгь ІІ нс мог.ю ііокинуть этаго важнаго нункта. Л потому швсды безъ всякаго затруднснія ов.іадѣ.ш городамп Дсмппомъ, Анк.іамочъ, Узсдомомъ ІІ О О . І . І І І І І О М Ъ . ІІо враги, нѣкогда сто.іь страшныс д.ія Германіп , прсдписывавшіс на ВсстФа.іьскомъ копгрсссѣ закопы д.ія вссіі Евроны яин.ііісь тспсрь въ (') Гд'Ь и ы н ѣ и а х о д и т с л і ю ч т о о а п (") Фрпдрпхъ пъ ииъ ііровмпіікачь—•обрашать что ііародпнпсо.іоіііе стопиіл. г и с е ч ь д.ѵхоаішмъ ятоіі дожііую подіюру прусскаго .паііѣпіаіііи іірсдімісыиаетъ о с о б е н п о е в п п ч а і і і е ііа П и ч с р а п і ю , прпвііііцііі составлпогъ коро.іевства.» сво- потому г . і а в п . ѵ ю , іі с а м у ю ііа- санонъ жалкомъ п пнчтожііомъ видѣ. Вся храбрость пхъ состоя.іа въ пападспіяхъ па беззашитпыя се.іеиія, въ грабсжахъ и неистовствахъ. Въ этомъ вопскѣ, собраніюмъ наскоро, высланномъ сенатомъ бсзъ псобходимыхъ нрнготовлснііі, нс.іьзп бы.іо узнать п тѣпп воиповъ ГуставаА Д О . І Ь Ф Э н Карла XII. У нпхъ ие было ип лсгкнхъ вопскъ, нп ііонтоновъ, пп падеяіпоп артпллеріп , пн даже магазпповъ. Кромѣ того господствовалъ велпчаіішій безпорядокъ въ самомъ комапдованіп : прсдводптель не смѣлъ ппчего прсдпрннять бсзъ предварптелыіаго разрѣшснія Сената , а Сспатъ давалъ сму прсдппсаиія самыя пссообразпып съ дѣломъ и прптомъ протпворѣчащіп одпо другому. При первомъ попвлепііі Лсва.іьда, швсды отступнлпсь отъ всѣхъ С В О І І Х Ъ завоеваііііі. Горстп пруссаковъ было достаточпо , чтобъ вытѣсішть ихъ отвсюду : швсды бѣжалп изъ городовъ, почти безъ сопротпв.існія. Къ копцу октября вссь тсатръ вонпы съ шведамн ограппчпвался псбольшнмъ клочкомъ Сѣвсрной Пруссін. Болыпая часть швсдскаго воііска, иуждаясь въ продово.іьствіи, переправнлась на островъ Рюгсігь. Пруссакп смѣялись надъ этимн врагами : «Швсды пронырлнвы , какъ лнснцы» — говориліі они , — «а труслпвы , какъ заііцы!»
Мы остави.ш Фридриха въ походѣ иротивъ арніи Субиза. Послѣ ІІѢСКОЛЬКПХЪ ІІсбо.ІЫПІІХТ) стычскъ , ОІІЪ достигъ 14-го сснтября до Эр<рурта. ІІри псрво.чъ появ.ісиіп прусскаго апаигарда, сосдпнсиныя ариіп Ф р а и ц у э о в ъ и ииперцовъ, отступи.ш. Фридрихъ прсс-іѣдовадъ ихъ, ов.іадѣдъ Готою и оттѣсішлъ иепріятсля до Эйзспаха. Здѣсь Фраппузы заиядп позицію; Фридрихъ стадъ иодъ Эрфуртоиъ, вьлкпдая повыхъ прсдпріятій съ пхъ сторопы. ІІО опъ прпнужденъ быдъ сиова осдабпть свос исбольшое воііско, отдѣдивъ отъ нсго два корпуса. Одинъ , въ 4,000 человѣкъ, ОІІЪ отправи.іъ съ герцогочъ Фердппандочъ Браупшвейгскплъ въ Гадьбсрштадъ, противъ Фраицузовъ , посдапныхъ гсрцогочъ Рише.іьб ; другои корпусъ, въ 8,000, поручидъ онъ принцу Моріщу , съ предппсаніелъ отправиться въ Саксопію , и мсжду Мудьдою и Э.іьбою наб.іюдать за двпжспіями австріііцсвъ. Чтобъ скрыть отъ непріятсля свос ма.юси.ііс , Фрндрнхъ бсзпрсстаипо псрсводи.іъ свои полнн изъ одпого мѣста въ другое, и при каждомъ псрсмѣщспіи полкп вступали подъ новымп пмспами. Шпіопы въ точпости псрсдавали Субпзу всѣ этн пазвапія полковъ : п о ч и т а л войско прусское чрезвычайпо япачительиымъ , Ф р а п ц у з с к і й полководсцъ долго пе рѣшался аттаковать сго. Узнавъ пакопсцъ , что Фридрнхъ о с т а в и л ъ для п р и к р ы т і я Готы т о л ь к о четырс кавалеріискіе полка, опъ в о з н а м ѣ р п л с я спопа взять этотъ городъ. Гснсралъ Ссйдлпцъ , комапдовавшііі гарппзопомъ Готы , псмед.іеішо оставплъ городъ ; ио отступпвъ па полпили , началъ готовпться къ бою. Фрапцузы запялп Готу. Къ вечсру О Ф П ц е р ы шумно засѣлп за столъ : пачался веселыіі пиръ п разлпвпос море. Вдругъ раздалнсь выстрѣлы почти у городскихъ воротъ. ІІокровительствуемый густымътумаиомъ, Сеидлицъ иодкрался въ тихомолку къ Готѣ и расиоложилъ своп войска иодъ стѣпамн. ІІе трогаясь съ мѣста, пс оставляя бутылкп , Субнзъ приказалъ нѣсколыпімъ ОФПЦСцамъ , взявъ отрядъ , отбнть безсилыіаго пспріятеля. Но французы были пзум.іспы до краипости, увидл персдъ собою длинпую лппію воііска , состоящую пзъ кавалеріп ІІ иііФаитеріи. Сейдлицъ, чтобъ обмануть пхъ, ириказалъ драгунамъ спѣшитьсл , п разставилъ ихъ мсжду гусарсіінмн полкачи, въ видѣ пѣхоты. Не давая Фрапцуэамъ опомнитьсл, оиъ ударплъ иа иихъ съ крикомъ п гамомъ. Поражсппые папячсскпмъ сграхомъ , Французы бросплись въ городъ ; ирусскіс гусары ворвались за ипміі : раздалпсь выстрѣлы подъ самымп окнами герцогскаго Дворца, сѣча загремѣла по всѣмъ улицамъ. Субпзъ п сго гепералы выскочпли изъ за сто.іа, п едва мог.ш отыскать свонхъ лошадсп. Во весь опоръ попсслись опи въ протиюположпыя ворота города : весь гарннзопъ рипулся въ безпорядкѣ за нпми. Пруссаки захватплп запоздалыхъ въ плѣнъ и овладѣли всѣмъ багажемъ. Съ жадностію гусары сгалп разбирать непріятедьскііі обозъ п громко хохота.ш, паходя въ ОФпцерскихъ Ф у р г о н а х ъ парчевые халаты, зоптикн, духп, пудру, б.іаговопныя мьма, попугаевъ н обезьлнъ. яя
Ссіід.іицъ съ споииіі О Ф й ц с р а н п сѣ.п, за обѣдъ, иедоКамдісрдшісропъ, Ф р и з с р о п ъ , поваровъ , актсровъ п мпожсство молодыхъ жспщппъ, служивіппхъ по лвгкой кавалеріи прп Фрапцузскомъ войскѣ н захвачсшіыхъ вмѣстѣ съ обозомъ , опъ приказадъ отправпть нъ пепріятслю — безвозмездпо. Французовъ пре-' слѣдовалн до Эйзепаха. Съ этпхъ поръ пмя Ссйдлпца загремѣло : предпріятіс его было дсрзко, дажс безразсудно, по оио удалось — п слава объ немъ разпсслась повсюду. 22-го ссптября оііъ возвратплся въ лагсрь королл, потому что нс могъ удсржпвать Г о т ы , бсзъ опасспіл быть окружсппымъ пспріятслемъ. Смѣлый подвпгъ сго пс нрппесъ ипкакой сушсствеппой по.іьзы , по ОІІЪ ободрилъ духъ пруссаковъ и въ тоже врсмя показалъ характсръ Фрапцузскаго войска и его предводптелей. ІІОІІЧСІШЫЙ Ф р а п ц у з а м и . которыіі и прппялъ падлсжащіл мѣры , чтобъ остаиовпть австрійцсвъ на походѣ. Но Гаддикъ ускользнулъ п 16-го октябрл съ 4000 австрійскихъ кроатовъ лвплся у Котбусскихъ и Силезкихъ воротъ. Бсрлинъ , отвсюду открытый , имѣлъ на заіциту свою ТОЛЫІО двѣ тысячи городовоіі стражп , триста чсловѣкъ солдатъ и сотіш двѣ новобранцевъ. При псрвомъ пзвѣстіи о полплеіііи Гаддпка королевская Ф а м и л і я в ы ѣ х а . і а въ крѣпость ПІпаіідау. Комеіідантъ Берлина , Роховъ , до того перспугался, что бросплъ столицу и такъжс ускакалъ въ Шпапдау. Отрядъ Лаіігспскаго по.іка одпнъ выступплъ ііротнвъ пспріяте.ія. Гаддпкъ сби.іъ паллпсады , которыми были прпкрыты ворота , ворвался въ предмѣстіе, окружилъ храбрый прусскій отрядъ и изруби.іъ его на мѣстѣ. Грабежъ п безчшіства , пропзподпмыя кроатами вь ііредмѣстіи , привелн въ трспетъ всю столпцу. По выходѣ его изъ Готы , Французы оплть заплли городъ. Фрпдрпхъ прпиуждспъ былъ оставить Тюрпнгію п отодпнпуті.ся къ Бутштету , чтобъ заплть безопасную познцію. Здѣсь простоллъ опъ спокойпо до 10-го октлбря. Но вдругъ поразпло сго извѣстіс , что гсрцогъ Рпшсдьй ведетъ 30,000 человѣкъ къ Магдебургу и что австрійцы нокушаются ііа самую столнцу ІІруссіп. Даунъ, по.іьзуясь раздроблсиісмъ прусскаго войска, послалъ партпзанскій корнусъ генсрала Гаддпка къ Бсрлнну. Нрежде всего король обратнлся къ герцогу Ришелье ; уснѣлъ убаюкать его само.іюбіе льстпвыми письмами п, ііаконецъ, зиая его жадность , послалъ сму 100,000 талсровъ съ тѣмъ , чтобъ опъ пс трсвожплъ Магдсбургскаго гсрцогства. Сдѣлка эта осталась тайпою длл Ф р а и ц у з скаго правительства , а Риіпе.іье вдругь перемѣпп.іъ свос иамѣрспіс и оставнлъ прусскія провииціи въ покоѣ. Протшгь Гадднка коро.іь вслѣлъ дѣйствовать прпііцу Морицу, Мсжду тѣмъ Гаддикъ , зная о приблпжеіііи Морпца Дессаускаго и постигая всю опасиость замсдлеиія, торопился поскорѣе окоичить свос дѣло. Оиъ послалъ своего адыотанта въ магистратъ, требуя 300,000 талсровъ контріібуціп. Члсиы магистрата, чтобъ успокоитъ житслей, рѣшились пыплатпть 200,000 та.ісровъ. Нослѣ долгпхъ споровъ
съ обѣихъ стороігь, пошірімпсь па 215,000 (*). Едва дсиьгн бы.ш отщптапы , Гаддпкъ съ ве.шчаіішсіі поспѣпшостію отступилъ въ Когтбусъ. Два часа спустп прискака.іъ Сейдлнцъ съ 3000 гусаръ на спасеніе стодицы, а на другоіі деиь пос.іѣдова.іъ за пичъ весь корпусъ Морпца : по бы.ю поздно, увсрт.іпвый партпэапъ успѣ.гь угке скрыться. Фридрпхъ съ досадою узна.іъ о позорномъ средствѣ, которычъ куп.іепа свобода его сто.шцы. Но дѣ.іать бы.ю печего; врагп сго походіыи на стоглавую гпдру: сдва отсѣка.іъ онъ еіі одну го.юву , другая нароста.іа ; а пеясду тѣчъ силы его истоща.шсь. Каждап медкап стычка уноси.іа горсть храбрыхъ , каждая зпачитеиыіая бптва стои.іа нѣско.іькихъ тыснчь попновъ. По неволѣ иаддежа.ю прибѣгать къ золоту , гдѣ пе.іьзя бы.ю взять чечемъ. Но пзъ всѣхъ враговъ сго , самыи забавный бы.іъ импс|>скій сейиъ, собранныіі въ Рсгсисбургѣ. Этц мудрыс паріпш изда.ш слѣди.ш за ходомъ воениыхъ дѣііствій ; впдя пстощепіе прусснпхъ сн.гь , с.іыша (') Е с р л ш і ъ кромѣ допегт., с.іапн.ісп тогдо свопші прнвесть въ подарокъ Марііі-Тсроэін. вязлппыхъ димскпчн пытребоіллт. собѣ 20 д ю ж н п ъ пачкахъ. Когда с . ч ѣ ш в а г л у б о к о оо о с к о р б п л а па ч у я : о й хогѣ.іъ вздула.іа иа одпу л Ьоую п у с л у ж л м о ы і і Г а д д и к ъ но р а з ь счетъ. Гаддпкъ, Нерчатки бы.ін ему оыданы въ посліідствііі нмператрпна заті. н х ъ , то н а ш л а , ч т о в с ѣ и о р ч а т к н б ы . п і за с в с ю у г о д л н о о с т ь порчаткаші. норчатокъ, которыя руку. въ з а развяІІа- пострадалъ о вторжеиіи союзныхъ воііскъ во всѣ края ирусскаго королевства и даже о походѣ Гаддика на Бер.іинъ , они рѣшпдн , что Фридрпхъ погибъ окоичатедыю и поторопились произиесть надъ нимъ своіі приговоръ. Имперскін ссимъ обънвп.гь его «.іишсннымъ всѣхъ владѣніи и курфпрштскаго сана.» 14-го октября отъ сенма бьыъ отправ.іенъ государствснный нотаріусъ Апри.іь съ депутатами для объяв.юнія импсрскаго декрата прусскому посдаппику, гра*у П.юто. Нмснемъ ссйма прпг.іашадсл онъ нвиться въ за.іу засѣдапія, д.іл высдушапіл, виѣсто свосго государя, приговора всрховнаго импсрскаго судилища. Граоъ Плото встрѣти.гь дспутатопъ въ ш.іачрокѣ. ІІо когда нотаріусъ съ пріі.шчиоіі важностію пача.іъ читать спою буиагу , оиъ неда.гь е.чу докончить , выта.іка.іъ сго пзъ компаты п ве.іѣ.гь свонмъ лодлмъ сброспть съ дѣстницы. Іірочая дспутація , въ страхѣ н ужасѣ , разбѣжадась во всѣ стороны, потратипъ ве.шчествеиныс свои парикп и ш.іяпы.
Тѣ.чъ и копчплся грозный григоворъ верховііаго судплиіца Гермапіи ! Но теперь Фридриху наддсжадо употребнть всю бодрость духа и всб свои с н л ы , потому что для него наступала самая крптпческая мннута. Корпусъ герцога Бсверпскаго бы.іъ си.іьпо стѣсплсмъ ; въ тоже время прпшло пзвѣстіе, что Субизъ съ пмперской армісн проннкъ въ Саксопію н почтп доше.іъ до Ленпцига. Фрпдрпхъ рѣшіыся сперва вытѣснить этаго опаснаго врага въ Тюрпнгію, боясь , что опъ расположится зимннмп квартирамн въ Саксонін. Иаскоро сосдпнидъ онъ своп разбросанпые корпуса, которыс составплп до 20,000 чсловѣкъ , п двппулъ нхъ къ Лсііпцпгу. Непріятсльская армія отступила къ Салѣ і і , чтобъ воспрсплтствовагь пруссакамъ перейтн чрезъ эту рѣку , заплла города Галле, Мсрзебургъ и ВспССНФС.ІЬСЪ. Фрпдрнхъ быстро с.іѣдовалъ за пспріптс.ісмъ. Прсдводптельствуп лнчно свопмъ авангардомъ О І І Ъ дошелъ до ВсйсепФс.іьса. Французы очнстнлн городъ п псреправнлись чрсзъ Салу. Они зажгли за собою мостъ, чтобъ остановпть пруссаковъ. Фридрпхъ послалъ отдѣ.іыіый корнусъ к ъ Мерзебургу , но н тамъ всѣ мосты были разрушспы. Фрапцузы отретпровалнсь къ Мюхслыіу н ста.іи лагероіъ. Пруссаки сталп паводнгь поптоны въ разныхъ мѣстахъ ; пспріятсль ііе мѣшалъ имъ. Фріідрихъ переправи.іъ армію чрезъ рѣку п ста.іъ лагсрсмъ папротпвъ Мюхелыіа. Осмотрѣвъ позпцію пспріятсля, коро.іь наше.іъ, что сго можно лсгко и выгодно аттаковать ; на слѣдующій дспь опъ рѣшнлсл пачать. дѣііствія. Ио п|>усскіс гус а р ы , отправляясь вепсромъ на Фуражировку, воспо.іьзовалнсь беэпечностію непріятсля , проннк.іи въ сго стаиъ, захватиліі множсство лошадей и пѣско.іько сотъ солдатъ увслн нзъ палатокъ. Это заставпло Субпза за ночь персмѣппть позицію. Фрндрпхъ двпиулся па слѣдуюшее утро противъ нспріятеля , по замѣтя псрсчѣпу , отложплъ свое памѣрспіс п отступплъ къ деревушкѣ Росбахъ, лежащей въ одной мп.іѣ отъ Люцспа. Французы торжествовалп отступлспіе Фрпдрнха, какъ побѣду. Громы лптавръ п весслыя пѣспп. раздавались въ пхъ станѣ. «Вотъ вамъ и пепобѣднмый гсроіі!» говорплп О Ф п ц е р ы : «нрн одномъ взглядѣ па пасъ опъ уже бѣжптъ. Но мы оказываемъ слншкомъ мпого чести Бранденбургскому маркизу , воюя съ ипмъ! Побѣокдать его смѣшио, падо просто эабрать его со всею шайкон въ плѣпъ и отправпть па потѣху въ Ііарижъ!» Такая хваст.іпвость происходпла у Французовъ отъ увѣрепности , что Фрпдрихъ тспсрь въ ихъ рукахъ п пс можетъ вырваться. Боясь, чтобъ онъ не ускользнулъ отъ ппхъ, Субпзъ возпамѣри.іся пемедленпо папасть па пруссаковъ п полопить всю пхъ армію вмѣстѣ съ предводнтелемъ. Рапо утромъ, 5-го поября, Фрапцузскій гепералъ, гра®ъ Сен-Жермень съ 6000 человѣкъ расположплся протнвъ Росбахскаго лагеря , прп Грёстѣ , чтобы отрѣзать пруссаковъ, находившнхся въ Мерзебургѣ. Осталыюе фрап-
цузское воііско пош.ю вправо , па Бутштстъ, въ памѣрспіи обогпуть лѣвос крьмо прусскоп арміп, чтобъ ударпть па псс въ ты.іъ, въ случаѣ ея отступ.іспія иа В С Й С С П Ф С Л Ь С Ъ . Одппъ то.іько корпусъ оста.іся пеподвпяіепъ протпвъ пруссаковъ. Всѣ этп двіі/кеіііл сопсрша.шсь явно, съ пѣснлмп, прп громкой, всселой музыпѣ и съ барабаппымъ босмъ. Фрндрнхъ спокойпо смотрѣлъ все утро па двпженія пепріятелсй. Въ двѣнадцать часовъ прусскіе со.ідаты сталп обѣдать. Коро.іь такъ же сѣ.іъ за столъ съ свонмп генсраламп. Разговоръ шс.іъ о посторопппхъ предметахъ, пн слова о прсдстолщсіі опаспости. Сердца пруссаковъ бп.іись отъ страшпаго ожидапія , по пикто не смѣлъ запкпуться о по.южеиіи вопска. Всѣ взоры бы.ш устрсмлепы съ надсждою и упованіемъ на короля , въ го.ювѣ котораго созрѣвалъуже плаііъ бнтвы. Французы дпвились равподушію пруссаковъ іі прпписывалп сго совсршенной безпадежпостп. «Несчастпые хотятъ ііамъ отдаться въ плѣпъ , ис потерявъ заряда !» говорилп опи и продо.іжали свой маршъ. Въ два часа Фрпдрпхъ всталъ изъ за стола, спокойпо вынулъ зрителыіую трубу , окипулъ взоромъ всѣ диспозиціп непріятеля п вдругъ велѣлъ ударпть тревогу. Въ пѣсколыю мипутъ поле было убрапо п очпіцепо , обозы отошли пазадъ, артиллсрія выдвипу.іась , войска столлп въ строю. Коро.но иодвелн коня. Какъ молнія иролетѣлъ опъ псредъ рядами, привѣтствуя солдатъ. Въ средннѣ онъ остановилсп , махпулъ рукой и около него образовался полукругъ гспераловъ п оФпцеровъ. «Друзья!» сказалъ ОІІЪ громко , обрашаясь къ войску. «Настала мипута , въ которую все д.ія пасъ драгоцѣппое зависитъ отъ пашего оружія п иашей храбрости. Времл дорого : я могу сказать вамъ только пѣсколько словъ , да мпого говорить н не для чего. Вы зпаетс: всѣ пужды, голодъ, холодъ, безсопныя ночп, кровавыя сѣчи — я дѣлплъ съ вамп до пынѣ по братскп ; а теперь я готовъ для васъ и за васъ пожсртвовать дажс жизлію. Требую отъ васъ такого жс залога любвн н вѣрности , какой самъ даго вамъ. Нрибавлю одио: пе для поошрспіл , а въ воздаяніе оказанпыхъ вамн подвиговъ , отъ пыиѣ до тѣхъ поръ, пока мы вступпмъ на зпмпія квартиры , жаловапье вашс удвоястсл. Вотъ всс! Нс робѣть , дѣти! Съ Богомъ !» Громкіе кликн прсрвалн благоговѣйную тишппу , съ которой солдаты впималн свосму вождю. Ряды зашсвслп.іпсь , и пакъ подъ электрпчсскнмъ ударомъ, колонны встрепспулись п двину.іись впсрсдъ. Фрапцузы были изумлепы быстрой персмѣиой въ прусскомъ лагсрѣ. «Да это пастоящсс опсрпое препращспіе !в восклпцали они. «Наконецъ очпулись! они хотятъ бѣжать, но пѣтъ, мы пхъ пе упустимъ!» II крылья пхъ пошли съ удвоенной быстротою. Сейдлпцъ велъ прусскій авапгардъ, состоящій изъ лсгкой копнпцы. Рядъ холновъ скрылъ его отъ взоровъ непрілтсля. Быстро прошелъ онъ влѣво н ста.іъ въ сторонѣ, выжндая, пона съ пнмъ поравпяется обходящій лѣвос крыло испріятель. Мсжду-тѣмъ па высоты холмовъ вьѣхала прусская артнллерія. Вдругъ громы ея раздалпсь падъ безпечпыми го.іовамп «рапцузовъ : строн ихъ зарѣдѣлп. Французскія пушки плохо дѣйствовалп пзъ долипы , ядра ихъ псрелеталп чрезъ ряды пруссаковъ. Но вотъ Сейдлнцъ улучплъ удобпую йинуту для пападепія: псредъ ппмъ открытъ Ф л а н г ъ пепріятеля. Эскадроны его стоятъ, какъ вкопанпые, пе шевелясь, пе давая шевельнуться лошадячъ, удерживая дыханіе. Бодро выѣзжаетъ Сейдлицъ передъ Фронтомъ : «За мпой, друзья!» крпчптъ онъ паконецъ, пс дожидаясь пѣхоты, и бросаетъ свою трубку па воздухъ, въ зпакъ аттакп. кв
тымп. Пруссакн гонятся за ІІНМІІ съ пспстопствомъ: лсгкія ласточки ста.іи хиінпыміі коршунами. Горпос ушсліс останавливаетъ нхъ гсроііскій порывъ : п сотпн бѣгуіцнхъ сдаются имъ въ плѣиъ. Какъ стадо .іасточскь взви.іпсь лсгкап прусская конніща и вслѣд ь за своилъ вюлодымъ попсдемъ ударила въ ФЛЭПГЪ бсзпсчпо-іідущаго пспріятеля. Здѣсь совсршастся событіс, пебыва.іое вь л Ъ т о п п с я х ъ войпъ. Легкая к о п иица, гусары, мпутъ и опрокидываютъ тяясслую кавалсрію Фраицузовъ , побиваютъ п гопятъ зііаменитыхъ Фрапцузскпхъ ясандармовъ. Субпзъ посылаетъ имъ на подмогу свой рсзервъ , по пораясенные , гоппмые жапдармы врыпаются въ бсзпамятствѣ въ ряды своей подмоги. Въ общсй еуматохѣ ис.іьзя построиться, нс.іьзя стать въ босвоіі норядокъ, и резервныс полкп бѣгутъ вмѣстѣ съ разби- Между-тѣмъ разбитая кавалеріп обнажи.іа свою нѣхоту. Ссйдлицъ у исіі въ ты.іу. Въ тожс врсмя ІСЪ нсіі подходитъ прусская пѣхота съ праваго Ф.іанга. Сграшныіі залпъ пзъ пушскъ нривѣтствуетъ сс. За нпмъ открывасісп правнлыіыи ружсііный огонь, и потомъ аттака въ штыки. Пруссакн движутся спокойно , дѣйствуютъ х.іадпокровію , каісъ на учспьи. Субизъ иоспѣшію строптъ свою шіФантсрію въ Фоларовы колоішы, одушсв.іпетъ свочхъ солдатъ : ішчто пс помогастъ ; колонпы сго разсѣяпы , картечный п ружсйный огонь пропзводятъ въ ряда.ѵъ страшиос опустошсніе; наконсцъ нрусская кавалсрія мнсть
сго пѣхоту — и всс воіісио шцстъ спасспія въ бѣгствѣ. Солдаты бросаютъ оружіо, чтобы скорѣе ускользпуть отъ прсслѣдовапіл ; папраспо : ихъ берутъ въ плѣлъ цѣлыип баталіопаии. Гра*ъ Сеп-Жсрмеііь съ нѣсколькиин швеііцарскпчи полкаин прпкрываетъ бсзпорядочпуго рстираду, оиъ одшіъ остается на полѣ до конца бптвы. Наступившая иочь снасла ч-ранцузовъ отъ совсршеиіюіі погпбсли. На слѣдующііі дснь нхъ преслѣдовали до Инструта. . Ири псрвомъ нападепіп пруссаковъ, воииы зпаиенитой исиолиптслыюи арміи припца Гильбургсгаузеискаго поброса.іи оружіе и запрлталпсь по окрестнылъ болоталъ н лѣсамъ. Однп Ф р а и ц у з ы защшцалпсь въ иродолжепіе двухъ часовъ. Потерл ихъ простнралась до 10,000 человѣкъ ; 7 , 0 0 0 попали въ плѣпъ и между номи девять гепераловъ н 326 сФицеровъ. Кромѣ того пруссаки отбили 63 пушки , 25 знамснъ и штаидартовъ. Фридрпхъ лпшился только 165 человѣкь убптыми и 376 рансішынп. Корпусъ прпица Фердипапда Брауишвеіігскаго дажс совсѣмъ не участвовалъ въ сраженіи. Сеидлицъ былъ раненъ пулею въ руку. Въ награду за отличіс Фридрпхъ тутъ жс пожаловалъ ого изъ младиіихъ гснералъ-маіоровъ въ генералълейтснанты п иадѣлъ па пего ордснъ черпаго орла. Фрапцузы приппсали свое страшпое пораженіе трусостп нміісрцсвъ, которые свопмъ воплемъ и бѣгствомъ нагпали паппческій страхъ и па Французскпхъ солдатъ. И такъ поле бнтвы, близъ нотораго палъ великій Густавъ-АДОЛЬФЪ , защшцая овободу Гермапіп , снова огласилось побѣдпыми крпками гермаицсвъ! Фраицуэы, которыс всюду озпамеиовывалп себя грабіітсльствомъ п паспліемъ, возбудпли непавнсть всѣхъ иѣмцсвъ, п союзниковъ и враговъ. При входѣ въ Саксопію, они пс ноіцадпли даже зсмлю союзиаго государя, опустошпли деревни и города, нокрывали позоромъ и оскорблсніями саксопскихъ санов- ппковъ, ругались надъ святыисю храмовъ. За то, нзвѣстіс о пхъ пораженіи прп Росбахѣ привело въ восторгъ всѣхъ германцсвъ, безъ исклгочепія. Тюриигснскіе крестьяие, разоренпые имп , теперь воспользовались мпнутою мщспія. Онп собпралпсь толпами , вооружались, чѣмъ могли , и , захватывая бѣгущихъ «раицузовъ, подвергали ихъ страшиымъ истязапілмъ. Самые австрійцы, которыс дѣйствовалп за одпо съ Фрапцузамн, пспавпдѣлп ихъ за пспомѣриую гордость и хвастовство. Во время Росбахскои битвы, прусскіи гусаръ папалъ на Француза п хотѣлъ его полопнть. Но въ са.чую рѣшитслыіую мипуту увпдѣлъ позадп себя австрійскаго ііирасира, который занссъ падъ его головою саблю. «Братъ, нѣмець;» закрпчалъ пруссакъ , «будь другъ , оставь мпѣ этаго Ф р а н ц у з а ! » — І»ери/ отвѣчалъ австріецъ п во весь опоръ поскакалъ прочь. Но Фрпдрпхъ очснь ласково обошелся съ плѣшіымп ф р а н ц у з а м и . Онъ самъ осматрпва.іъ рансішыхъ и утѣшалъ ихъ. Встрѣтя между иими очсііь молодаго ОФПцера съ переплзашіой рукой, оиъ спросплъ: «И вы рапеиы?» Фраи-
цуа-ь ловко поклоішлся : Вашимъ храбрымъ гусаралъ обязаиъ я этоіі раной п счастісмъ видѣть вбдпзи вслнкаго моііарха п но.іководца , котороиу удпвлялся пзда.іи. — «Очень жалѣю о первомъ,.) отвѣчалъ король, «по падѣюсь, что вьі скоро поправптссь; а ч т о б ъ доставнть вамъ с.іучаіі впдѣть мспя чаше, прошу приходпть ко мпѣ обѣдать. » Между раиеппымп былъ также геиералъ Кюсти.іъ, которыи оказалъ чудеса храбрости въ глазахъ Фридриха. Король пос.іалъ къ нему свонхъ врачеіі , нотомъ самъ посѣтилъ его — и старался успокоить. «Вашс всліічество!» сказалъ болыюіі старпкъ, сдва прііііоднимаясь съ иодушки : «Вы гораздо вышс Алексапдра Вслпкаго, тотъ только шадилъ свонхъ п.іѣііниковъ, а вы пролпваете бальзамъ на ихъ раиы!» Встрѣтя пзрапенііаго грсиадера, которыіі при пемъ дрался нротивъ трехъ прусскпхъ кава.іеристовъ н нс преждс сдался, пока уналъ подъ пхъ ударамп; король подошслъ къ псму съ ласкою. «Ты герой! Но какъ ты могъ такъ долго сопротнвлпться ? Развѣ ты почнтасшь себя пепобѣдимымъ?» — Былъ бы пспобѣдимъ, подъ вашнмъ пачальствомъ! •— отвѣча.гь солдатъ, поднося руку ко лбу. Фрпдрпхъ велѣ.іъ сохраиить жпзнь сго, во чтсбы то нп стало. Когда Франпузскіе оФіщсры принссли королю свон нсзапечатанныя письма, прося ихъ отослать во Фраицію, фридрпхъ отдалъ ихъ иазадъ : «Запсчатаиго ваиш ппсьма , господа,» сказалъ онъ. «Я ннкогда не нрнвыкну сяотрѣть на Французовъ, какъ на враговъ мопхъ п почитать нхъ сііособпымп на ішзость.» — Государь, отвѣчали троиутыс фрапцузы , вы дѣйствнтельпо вс.іпкііі полководсцъ: вы побѣждастс ІІС то.іько воипа, но п чо.ювѣка! — Генералъ Малыі по семсіінымъ обстоятельствамъ имѣ.іъ надобность возвратнться въ Парнжъ : Фрігдрпхъ отиустилъ сго па чсстпос слово. На слѣдуюшііі годъ опь писа.іъ къ королю, нрося отсрочки свосму отпуску. Фридрихъ отвѣ- чалъ : «Охотпо даю вамъ отсрочку ; радъ, что могу оказать ѵслугу человѣку достойпому. Я вссгда былъ того мнѣпія , что полнтнческія обстоятельства, вовлекаюшія во вражду королей, должпы какъ можно мспѣе прнчинять пссчастія частпымъ людпмъ.» Вся Гермапія праздновала побѣду прн Росбахѣ. Всюду грсмѣлп похва.іыіыя пѣснп прусскому оружію н пасмѣшки надъ протпвпою партісю. Въ Апглін нзвѣстіе объ этомъ повомъ подвнгѣ прусскаго короля бы.ю прппято съ восторгомъ. Апг.іпчапс обожа.іп Фрпдриха п громко ропталп на заключсппую прппцемъ Кумберлапдскимъ копвенцію, которая палагала клснмо позора па апглійскую націю. Самъ Гсоргъ II былъ глубоко оскорблспъ поступкомъ своего сыиа. О І І Ъ встрѣтилъ его с.іовами : «Вотъ сыігь м о і і , который погубилъ мсия п опозорплъ свое пмя!» Гсоргъ старался нодъ разпыми предлогамп замедлнть рат п Ф п к а ц і ю Клостеръ-Севепской копвспціп и склоппть парламептъ къ припятію сиова оружія протпвъ Фрапцузовъ. Обстоятсльства помогалп его памѣрсніямъ. Французы самн нс псполппли договора: въ снлу копвснцін Гапповеръ долженъ былъ оставаться псйтральпымъ; а опи сго опустоіпплп, наровпѣ съ другнми гермапскнмп областямн, п сверхъ того, фрапцузское правптельство учреднло казеішыс откупы, чтобы посредствомъ ихъ грабить бѣдную провппцію методпчсскп. Въ лондонскомъ парламептѣ въ это время пропзошла зпачпте.іьпая. перемѣпа : знамепптый Питтъ припялъ мнпистерство. Опъ пспавпдѣлъ Ф р а п ц у з о в ъ н старался склонить всѣ голоса йъ пользу Пруссін. Росбахская побѣда много способствовала успѣху сго уснлій. Парламептъ объявплъ , что пе прпзпаетъ болѣе КлостеръСспепской копвспцін и предппсалъ с о б р а т ь распущсішыл союзпыя войска. Въ предводптелп этаго войсна Фрпдрихъ отрекомспдовалъ Георгу лучшаго своего воена-
432 433 чальввка, герцога Фердопавда Браупшвсйгскаго. Восппыя приготов-ісмія пача.іпсь спова. Аигліііскія газсты п журна.іы бы.іи полпы суждепіями о прсдстояшпхъ подвигахъ анг-іичапъ ; «рапцузы осмѣива.іпсь ; Фридрихъ Всликій выстав.іялся — полубогомъ.' Добродушные бритапцы съ жадпостію рва.шсь за этп .шсточкп н превозіюсили прусскаго короля превыше пебесъ. На всѣхъ псрекресткахъ Лопдопа продавалп его портреты. эппграимы па его храбрость, дивп.іпсь прскраспой дисцпп.шнѣ прусскихъ войскъ п превозпосімп похва.іами восипый гсиііі Фридриха. Двѣ псдѣди с.іава объ немъ грсмѣда во всѣхъ салонахъ Парпаіа, ііа трстыо обшсе вішмаиіс занядъ прышикъ, вскочившіи ііа подбородкѣ г-жи Помпадуръ, а чрезъ иѣсколько дней, новый балетъ изгдадидъ всѣ впечатдѣнія п прытпка п зпамеііптой побѣды пруссваго короля. За то па противнпковъ Фрпдрпха вѣсть о Росбахской нобѣдѣ пропзводпда совсѣмъ другое дѣііствіс. ІСородспа подьская бьма пспримирпмѣііішииъ сго пепріятелемъ : ув.іекаемая ложвымп попятіямп о вѣрѣ, опа не переставааа возбуждать противъ пего другія державы. Но бсзпрерывныя душевпыя во.іненія п тревогп, и накопецъ бѣдствсппое подожспіс, въ которос ова своими интрпгаии повергда Саксонію, видимо истошали ся Ф И З П Ч С С К І Я сплы. Она ослабѣвада съ каждымъ дпсмъ. Извѣстіе о разбитіп •рапцузской арміи при Росбахѣ панесло еіі рѣиштельпыіі ударъ. Съ сдезами и горестію отпустпда опа всчеромъ своихъ прпблпжеппыхъ, а на другой депь ее нашлп иертіую въ постедѣ. Самп Ф р а п ц у э ы бьми списходителыіѣе къ своему побѣдителю. Въ Парижѣ смотрѣди па Росбахскую бвтву, какъ ііа воснную шутку : смѣя.іись падъ Субпэомъ, сочппя.іи
135 ГЛАВА ДВАДЦАТЬ-СЕДЬМАЯ. ОКОНЧАШБ КАМПАНІИ »7В7 ГОДА. ЛЕЙТЕНСКАЯ БИТВА. збавясь отъ однаго пепріятеля, который въ паппческонъ страхѣ бѣжалъ до самаго Рсйпа, Фрндрихъ могъ обратить всіб свои сплы па другаго, стократъ опаснѣйшаго, на эрцгерцога Лотарппгскаго. Вторая «рапцузская армія была д.іп псго тепсрь неопасна : противъ ися неожпдаііпо возстава.ю гсссспскос н гапповсрскос войско. Фрпдрихъ поепѣши.іъ па помошь въ припцу Кевсрпскому. Мы выдѣли, что этотъ полководсцъ отступидъ въ Си.ісзію ; Кардъ Лотариигскій пос.іѣдовадъ за иииъ по пятамъ. У Брсс.іав.ія прнпцъ Бсверискіи ааиялъ укрѣпдеппыіі дагсрь, прикрывая столицу Сп.іезіи. Между-тѣчъ австрійскій гспсрадъ Надасти, посдѣ пятиадцатн-диеиііой осады, овдадѣ.іъ крѣпостыо Швсйдиицомъ, которую Фрпдрііхъ иааывадъ іиюче.иъ Сѵлезіи. Здѣсь австрійцы взя.іи въ пдѣпъ <3000 человѣкъ гарпнзоиа ; овдадѣли иагазинамп и артпд.ісрісю и сверхъ того 200,000 гульдеповъ воеішой казны. Взятіе Швсйдница откры.ю австрійцаиъ свободпос сообщсиіе съ Богсміею. Оставя нсбольшой гарнизонъ въ Швеіідпицѣ, Надасти ирисоединидся къ главпой арміи припца ІСарла. 22-го ноября австрійцы аттаковадп укрѣп.ісинып лагсрь пруссаковъ. Принцъ Бевсряскін дсржался сколько иогъ, по превосходство неиріяте.іьскихъ си.іъ одолѣло: пятью сп.іьнымп ко.іонпами австріицы двппудись съ разиыхъ сторонъ на осаду Брес.іавля. Наступившая ночь остаповпда восппыя дѣйствія. Припцъ Бсверпскій, видя, что опъ почтн окружснъ и опасаясь съ разсвѣтомъ иовоіі аттаки, очистидъ по.іс битвы, оставп.іъ городъ п отступидь. Два дпи спустя, австріііцы праздновали побѣду въ стѣнахъ Брсс-іавля. Битва стои.іа пруссакачъ 6200 че.ювѣкъ убит ы и и , и 3600 п.іѣииы.чи. Кроиѣ того вссь гарпизопъ Брссдавдл, 5000 человѣкъ, попалъ въ руки иепріятс.іл. Самъ пршіцъ Бсвсрискііі пустился иа рекогносцировку безъ свнты и бы.іъ взлтъ въ п.іѣпъ. Многіс полагаютъ, что онъ доброво.іыю отдалсл въ руки австрійцсвъ, болсь упрскоиъ Фридриха. Цитспъ нриііл.іъ гдавную комаиду падъ войскомъ ІІ иовсдъ остаткп его къ Гиогау. Въ Лузаціи Фрпдрихъ иолучп.іъ извѣстіс о нсвзгодахъ въ Си.ісзін. ІІс остаиав.шваясь нн минуты, онъ уси.існІІЫ.ЧИ маршаии шо.іъ къ Брес.іаи.но, рѣшившись, ис доиустить австріііцевъ на зи.човку въ цситрѣ Спдсзіи. Нн холодъ, ни бури, пп дуриыя дороги, ііпчто сго не остапав.шва.ю.
нмѣла пе таісихъ вождеіі, ісакъ его Росбахскіи пепріптель, опъ хотѣлъ дѣпствовать ио ппаче, какъ съ по.іпоіі увѣренпостію въ свопхъ средствахъ. Австріиское воііско состояло изъ 90,000 человѣкъ, ободреппьіхъ рядомъ усаѣховъ п побѣдъ; опъ имѣлъ толысо 32,000. Сплы Ф И З И ческія были слишкомъ не равпы, падлсжало взлть перевѣсъ правствснпымп силами : умпоіі распорлднтслыіостію, хптроіі тактпкоіі, одушевлспіемъ п гсропствомъ солдатъ. Для эгаго О І І Ъ созвалъ всѣхъ своихъ гепсраловъ и штабъофпцеровъ п сказалъ пмъ : (*) Ііоябрп 28-го привелъ опъ утом.іенное воііско въ Пархвнцъ; переправнлся чрезъ Кацбахъ п па бсрегу ста.іъ .іагерсмъ, чгобъ дать отдыхъ измучепнымъ со.ідатамъ. Здѣсь пріісоедіпін.іся къ нему Цитепъ. Развалппы разбитоіі прусскоіі арміп бы.ш въ псча.іьпомъ по.южсіііп. Совсршсшіая бсзпадсжность ов.іадѣ.іа солдатами, ОФііцеры упа.ін духомъ. Фридрихъ стара.іся всѣмп средствамп ожпвить воііско п возбудить въ ксмъ прежиюю увѣреппость п пеусграшимость. Деньги, ласкп, обѣщаиія, даже вино, бьыи употреблены въ дѣло. ІІобѣдпте.ш нрп Росбахѣ мнсго способствова.ш видамъ коро.ія : они ободрн.ш свонхъ товарніцеіі, личноіі отвагою зажига.іи въ нихъ искры мужсства. Попсмпогу дпца ста.іи проясняться. Отдыхъ укрѣпи.іъ пхъ сп.іы. Весс.юе распо.іоженіе коро.ія и его одушевптс.іыіыя рѣчп ожиоіі.іи ссрдца. Наісонсцъ, когда Фрпдрпху казалось, что со.ідаты его готовы смыть съ ссбя пятно 22-го поября, опъ пачалъ помыш.іять о да.іьнѣіішихъ иредпріятіяхъ. Знал, что армія, съ которою опъ хотѣлъ встуішть въ борьбу, бы.іа совсѣчъ ішаче оргаппзована п «Господа! Вамъ извѣстпо, что Кар.іу Лотарннгскому удалось завоевать Швеііднпцъ, разбнть принца Бевсрпсісаго и овладѣть Бреславлемъ, въ то времл, какъ я отражалъ Фраицузовъ п импсрскіл войска. Часть Сплсзіи, мол столица и паходпвшіесл въ псіі воеііиые запасы погибли. Бѣдствіе мое дошло бы до высочаіішей стспеии, еслибъ я ис уиовалъ иа вашу твердость, иа вашс мужсство іі любовь къ родииѣ, которыя вы миѣ доказалп во миогихъ случалхъ. Съ глубоппмъ умплеиісмъ ссрдца созиаю вашіі заслуги, какъ мпѣ, такъ п отечсству, оісазанпыя! Мсжду вамп иѣтъ пп одиаго, кто бы нс озпаменовалъ себя вс.іпкнмъ, достос.іавнымъ подвпгочъ. Ласноіо себя надсждою, что и въ ііредстолщихъ обстоательствахъ ваше мужсство оправдастъ падсжды государства. Рѣшіітс.іыіал мииута иаступастъ. Я почслъ бы всс сдѣлаппое мною Н І І Ч Т О Ж І І Ы М Ъ , еслпбъ оставнлъ Силсэію въ рукахъ австріііцсвъ. II такъ зиаііте : гдѣ бы я іш встрѣтнлъ пспріятсльскую армію, я аттакую ее протпвъ всѣхъ правнлъ тактшси, иссмотря па то, что она втрос сплыіѣе насъ. ІІіі позпція австрійцевъ, ни чпсло пхъ здѣсь неіідутъ въ расчетъ : всо это прсодолѣстъ храбрость мопхъ воііскъ п точ- (') Р і ч ь о г о с о х р а і і е і і а п о т о м с т а у о ч о о и д ц с ы ь , гсиора.іомг. Роиоаымъ.
439 іюе псполііеніе ионхъ прпказанііі. Я прпнугкдепъ рѣшнтьсн на этотъ шагъ, н.іп нсе пропало! Мы должпы разбпть врага, плп всѣ .іечь подъ его батареяии I Такъ я дунаю — такъ буду дѣііствовать. Объявпте моо панѣрепіе всѣнъ О Ф п ц е р а м ь арміп. Приготовьте солдатъ къ явлепіямъ, которыя до.іжны послѣдовать и внушите пмъ с.іѣпую покорпость моеіі волѣ. Ес.ш вы чувствуете, что вы пастояіціе сыны Пруссіи, то вѣрпо поіімете честь, которою я васъ удостоиваю. Еслп же между вамп есть такіе, которые боятся раздѣ.шть со нною всѣ опаспости, опп иогутъ сеіічасъ-же взять отставку. Даю честпое слово : я пе оскорб.ію ихъ упрекоиъ.» Мертвая тишпна господствова.іа въ тѣспомъ кругу, въ которомъ говорплъ Фрпдрпхъ. Офііцеры мо.ічалп, по па .іицахъ пхъ выступи.іъ огонь одушев.іенія ; кровь кнпѣла въ пхъ жилахъ : каждый впутрепио к.іялся жпть п умереть вмѣстѣ съ вслпкимъ иопархонь. Фрпдрпхъ съ впдимыѵъ удово.іьствісмъ замѣтилъ дѣйствіс, произведеппос его словами. Нонолчавъ ипнуту, опъ продолжалъ съ пріятпою у.іыбкою : « Я иаперсдъ чувствова.іъ, что пп одинъ пзъ васъ мепя нс покппстъ. Теперь я впо.шѣ полагаюсь на вашс усердное содѣйствіе п иапередъ увѣрепъ въ побѣдѣ. Ес-іп я паду п пе въ состояпіп буду паградпть васъ за ванш подвіігп : — отечсстпо пхъ пе забудетъ : оно обязапо дать награду своимъ эаіцитпикамъ! Ступайте въ лагсрь н повторптс полкамъ все, что вы слышали.» Обіцін эптузіазмъ одушевп.іъ собраніе. Всѣ к.іллпсь заслужить мплостп короля ; с.іезы п слова ихъ доказывали, что эта клятва вырвались прямо изъ сердца. Тогда Фрпдрихъ поднялъ гордо голову, строгііі взглядъ сго окппулъ окружаюіцпхъ. «Еіцс с.іово!» сказалъ онъ гснераламъ, готовымъ цттп. «За нсисполнепіс моихъ приказаніп л буду
строгъ, пеунолимъ! Тотъ і;ава.ісрііісі;ій полкъ, который по первоиу слову пе врубитсп въ пепріптсля, я послѣ бптвы спѣшу н обрашу въ гарпизопъ. Каікдын пѣхотпый батальонъ, который хоть на одну сскупду остаповится, какія бы препятствіп опъ пп встрѣтилъ, будетъ дпшепъ зпа.иени, палашей п пашпвокъ. Тспсрь прошайтс, господа! Мы побьеиъ врага и.ш — инкогда болѣе пс увндимся!» Одушевлепіе, которос Фрпдрпхъ уиѣлъ разжсчь въ свопхъ гепсралахъ, какъ электрпческая пскра сообщплось п вссй остальпой арміп. По всѣмъ жнламъ войска разлплся восторгъ : радостные крпкп н пѣспп разда.іпсь въ лагерѣ н возвѣстпли королю, что онъ смѣло можетъ па все рѣшпться. 4-го дскабря прусспая армія оставнла свой лагерь съ барабапнымъ боемъ п трубпымъ звукомъ. Лвстріпцы стоядп въ укрѣпдеппомъ лагсрѣ подъ Бреславлсмъ. Туда былъ направлснъ маршъ пруссаковъ. Самъ король велъ авапгардъ. Недалеко отъ Неймарка узпалъ опъ, что этотъ городъ запятъ австрійскимн кроатаии п пандурамп. Горпстая мѣстпость за Неимаркомъ входпла въ плапъ его опсрадій. Пе дожпдаясь пѣхоты , опъ ударплъ въ ворота города , сбплъ пхъ и ворвался въ городъ. Болынппство иепріятелей, послѣ легкой сѣчи , сдалось въ плѣнъ. Вечеромъ того же дня Фридрихъ узпалъ, что Карлъ Лотарппгскій вывелъ свое войско пзъ шанцевъ ІІ шелъ па встрѣчу пруссакамъ , чтобъ одпнмъ ударомъ мсча упичтожнть «берлинскій вахтпарадч,» какъ опъ называлъ пезпачнтельпую армію Фридрпха. Фрпдрпхъ обрадовался прн этомъ пзвѣстіп. Съ веселымъ впдомъ вошелъ опъ въ комнату для отданія пароли п сказалъ своимъ гепераламъ : «Лпсица вышла изъ норы : теперь не упдетъ отъ ловца!» За яочь былп сдѣлапы всѣ распоряженія къ бнтвѣ. Утромъ, 5-го дснабря, Фридрнхъ двниулъ свое воііско впередъ, не знан сшс познцін австріпцсвъ. Выѣзжая передъ армію , оиъ подозвалъ къ ссбѣ ОФііцсра съ пятпдесятью гусарамп. «Слушаіі,» сказалъ опъ сму, — «въ ссгодпіішпей битвѣ я буду часто въ опасиости. Т ы съ свонми гусарамн должспъ прпкрывать мспя. ІІс отъѣзжан пи на шагъ н смотрп, чтобъ я пс попалъ вь руки этнхъ псгодяевъ. Если мепя убьютъ , прикрой тѣло мое п.іащемъ н пошлн за ч>ургопомъ.... но — пп полслова 0 моей смерти ! Пусть баталіп продолжастся — п пспріптель будетъ разбптъ пспремѣвно. я Псрвыя колонпы на ноходѣ запѣли церковный гимііъ. Одпнъ нзъ гснераловъ спроснлъ королп пе прпкажетъ ЛІІ онъ ииъ замолчать? — «Нѣтъ, отвѣчадъ Фрндрпхъ, опп съ Богомъ ндутъ па врага н Богъ памъ дастъ побѣду!» Прусскіп аваигардъ дошслъ до небольшоіі дсрсвушки Борна п сдва мпновалъ сс, какъ увпдѣлъ передъ собою нспріятсльскую копппцу. Фридрихъ, полагая, что это правое крыло австрійцсвъ, нсмедленно прпказалъ на пихъ ударпть. Въ четверть часа дѣло было коичепо ; болыную часть отряда прусскіс гусары полопили, осталыіая обратплась въ бѣгство. Тогда только, на довольпо дальпемъ разстоянін, открылось настоящес правое крыло непріятельскоЙ ар.мін, которому эта горсть кавалсріп служпла аванпостомъ. Фрндрихъ съ трудомъ могъ удерж%гь увлечепіе свопхъ гусаръ, которые хотѣли броснться на псрвую пепріятельскую липію. Плѣпиыхъ отправилн въ Неймаркъ, ио напередъ провели персдъ всѣмъ прусскимъ Фронтомъ, чтобы этнмъ первымъ успѣхомъ возбудить мужество пруссаковъ. Фридрпхъ взъѣха.іъ на прнгорокъ. Оттуда передъ нимъ открылась всн пози01
ція апстрійцевъ. С.шшкомъ па мп.ио тлііу.інсь ихъ лппіи въ пѣско.іьпо рядовъ. Цспгръ прпкрывала дсревпя Лейтспъ. ІІсрвая стычка съ кавалерісй, заставіыа австрійцевъ думать, что Фридрпхъ памѣрепъ аттаковать ихъ правое крыло и потому опи поторопилісь усплить его войскамп. ІІо Фридрихъ, папротивъ, иаходилъ, что дѣвое крыло представляетъ гораздо болыпе удобствъ для иападепія. Армія сго отчастп была прикрыта пригорками : широкимъ полукругомъ отодвипулъ оиъ ее влѣво. Австрійцы замѣтпли это движеніс, ио ие подозрѣвая иастоящихъ памѣрсяій Фридриха, полагали, что онъ хочетъ пзбѣжать бптвы. «Бѣдпякп ретируются, в сказалъ Дауиъ приицу Лотарингскому : «ие трогайте ихъ, пусть идутъ!» Въ полдень прусская арчія прошла во Ф л а и г ъ лѣваго австріискаго крыла. Въ часъ Фридрихъ подалъ знакъ къ аттакѣ. Приицъ Карлъ, обратившій все внпмаиіе на свое правое крыло, оставплъ па лѣвочъ самыя слабыя войска, состоявшія, по большсй части, изъ виртембергскпхъ и баварскихъ всиомогатсльиыхъ полповъ. Фридрпхъ употребилъ здѣсь особенный маневръ, въ подражаніс максдонской «алаигѣ. Войска сго расположсниыя въ косвснпомъ порядкѣ, двигались эшелонамп протпвъ ираваго непріятсльскаго крыла, ио въ игновеніе, по псрвому зпаку, развсртывались плутоигами, въ велпчайшсмъ устройствѣ, съ быстротою потока. Маисвръ этотъ въ послѣдствіи приііяли всѣ европсйскія войска. — Первый ударъ былъ ианесенъ съ такою силою, что баварцы и виртембсргцы бросились бѣжать, сбили п смѣшали прислаппые имъ въ подкрѣплепіе полкп, и устреиилпсь къ Леитоиу, гдѣ подошли иодъ ружейяыи огонь свонхъ жс союзинковъ. Бѣгство всномогательныхъ войскъ привело въ раэстройство все лѣвос крыло, которому пруссаки недавали опамятоваться. Очисгнвъ ссбѣ дорогу къ центру съ этой стороиы, Фрпдрихъ двпнулъ пѣхоту па Лейтенъ, прикрываошій Ф р о і і т ъ цснтра. Но Лсйтепъ пруссакамъ пс иредставлялъ іш одиаго приступнаго мѣста. Изъ за заборовъ, ограішчивающнхъ сады и надвориыя строенія, Страшный встрѣтилъ ихъ силыіый ружейный огоиь. бои завлзался около Лейтеиа. Гренадерскііі баталіопъ пачалъ штурмовать деревшо : на каждомъ шагу представлялнсь иовыя прспятствія. Командиръ баталіона , унотребп всѣ усилія н видя опасность, которой подвсргалъ своихъ людсй, па мшіуту остаповился. иЧто тутъ думать, полковішкъ!» закричалъ сму старшій капитапъ Міі.існдорФЪ (*), — «падо драться, а пс размышлять!» — Но нолковнпкъ все сще нс рѣшался. Тогда Мелсидорфъ выскочнлъ передъ фроитъ и крпкнулъ: «Другаго иа сго мѣсто! За мноп, рсбята!» (*) В п о с л Ь д с т п і и апимвішгый мл'.дма;:шалі.
боку. Фрпдрихъ прсдвидѣ.іъ эту миііуту. Кава.ісрія сго лѣваго крыла стопла ужс па готовѣ : лошадп и люди рва.інсь отъ нетерпѣнія ; успѣхп пѣхоты раздува.ін въ гусарахъ п драгуиахъ поіінскіп жаръ. Фридрихъ удерживалъ нхъ до тѣхъ поръ, пока онн могли ударить во Ф л а п г ъ ііепріятс.іьской коішнцы. ІІсотразимой во.іною па.істѣлп онп на австрійцевъ. Громы карабиновъ п молиін сабе.іьІ І Ы Х Ъ ударовъ разраэімись в ъ одно врсмя надъ нсиріл-* тельской кава.ісріей. Съ боку, съ ты.іа, съ тропта, всздѣ встрѣча.іъ нхъ прусскііі ОГОІІЬ. Лошади взвнваліісь п а дыбы іі сбрасывали всадішковъ на прусскіс штыкп. Въ дпкомъ бсзпорядкѣ, ночтн въ безиамятствѣ отъ неждапноп встрѣчи, австріііская кавалсріп обратилась въ бѣгство, поппрал собствспііую пѣхоту, увлскал все за собою. Вся нспрілтсльская армін броси.іа но.іс бптвы п спѣшила къ Лиссѣ. До г.іубокой почп продолжалось ся преслѣдовапіе; воііска, іісуспѣпшія уйти засвѣтло, кла.ін оружіс и сдавались въ імѣиъ. Онъ попс.іъ бата.ііоиь къ шпрокимъ воротамъ; и*ъ сбіми прііімадазш, до сорока огиедышашпхъ ду.іъ встрѣтп.ш смѣ.іьчаковъ; отважпып капнтанъ проско.іьзнулъ подъ ннмц, бата.ііопъ сго сь крпкомъ ворва.іся въ дсревшо н разсыпа.іся но у.іицанъ. По его слѣдамъ кииулпсь и другіс бата.ііопы. Отчаяпная сѣча п псрсстрѣ.іка продолжалпсь пѣсколько часовъ. Пакопсцъ дсрспня бы.іа очнщсна отъ нспріятслп. Лвстріііцы нача.іи стронться на возвышеиіяхъ за Лсіітсномъ, а пруссакн ііаш.іо въ немъ опорныіі пунктъ. Тспсрь прусская артп.мсрія сгала дѣнствовать пзъ дсрѳвпи на нспріяте.іьскія густыя ко.іонны : градъ картечь рвалъ ихъ ііа части, но врагъ столлъ твердо и нсуступалъ илдн пруссакамъ. Всчсръ б.іизился, а бой оставался нсрѣніснныпъ. Въ четыре часа, Карлъ вслѣлъ кавалеріи свосго нраваго крыла наиасть на пруссаковъ съ
Остроумиѣіішая распорпдитслыюсть, которую могкпо ііаавать чудоит. тактики, даровала Фридрпху побѣду при Лсіітсиѣ. Ліибсръ говориті., что со.ідаты сдпа.іп пмѣютъ право раздѣллть съ ііимъ с.іапу атаго ДІІЯ : оиъ одипъ бы.іъ вс.іикъ, оиъ одпиъ рѣши.іъ судьбу сражсиія. И дѣііствитсльио, армія сго въ этогь дспь бы.іа д.ія пего тоже, что иебо.іьшоіі камсиь, съ которымъ Давидъ вышелъ иа бой съ ГО.ІІЭФО.ЧЪ. Нобѣда выиграпа ис сп.іою оружіл, по умрмъ, ироипцателыіостііо и ловкостью. Но окопчапіи дѣла, Фридрпхъ подскакалъ къ Морицу Дсссаускому, который комаіідовалъ прусскинъ цсптро.чъ, іі закрпчалъ ему : «поздрав.іяю васъ съ побЬдою, юоподинъ фельдмаршсиг /» Приицъ, заиятый сще распоряжепіями, ІІС вшікъ въ привѣтствіе короля , разсѣяино отсалютовалъ шпагою и -оиять заиялся дѣломъ. Фрпдрпхъ подъѣхалъ б . ш ж е : «Слышитс ли , л васъ поздраолпю — господипъ фсльдмаршалъ/» Тутъ только приііцъ Морицъ ііопялъ, что прпвѣтствіс коро.ія бы.іо вмѣстѣ п повышеіііе.чъ его въ зваіііе «ельдмаршала. О І І Ъ иачалъ пзвпііяться п б.іагодарить. Король прсрпа.іъ сго : «Вы по.іучастс то.іько зас.іужеииое : ипкогда п ипкто но помогалъ мпѣ такъ міюго, какь вы — въ пыііѣшиечъ дѣлѣ.» Одсржавъ побѣду, Фридрихъ хотѣ.іъ восіюльзоватьсл всѣми ея выгодама. О І І Ъ боя.іся, что пеіірілтель, переііравясь чрезъ рѣку Шисйдіиіцъ, остаиовптся и соберетъ разсѣяипыя своп сплы. По этому опъ рѣшилсп овладѣть мостомъ въ мѣстсчкѣ Лисса, чтобъ ііа слѣдуюшій деиь продо.іжать преслѣдованіс. «Дѣтп! скпзалъ онъ, обращаясь къ собраппымъ пойспамъ, вы очспь усталп! Однако нѣтъ лп охотішковъ пройтпсь со мною до Лнссы?» Тріі баталіона выступіілн впсрсдъ, нзьлв.іяя илмаіііе нсмедлеиио нослѣдовать за королсмъ. — «Хорошо!» сказа.іъ Фрпдрихъ, — «я па васъ падѣюсь. Пока отдохпнте, а когда вы миѣ будете нужпы, я приш.ио за вами.» — Съ эти.чъ словамъ опъ тропулсл съ мѣста, взявъ съ собою Цнтспа, эскадропъ гусаръ и четырс орудія. «Стрѣллйте иа воздухъ, чрезъ пашп головы!» спазалъ опъ артпллеристамъ. «Пусть пепрілтсль слышптъ свпстъ пашпхъ ядсръ п бѣжитъ бсзъ отдыха!» Медлеппо шслъ впередъ этотъ малепькій отрлдъ; сгущающаяся темпота мѣшала раз.іичать предмсты, дорогу отыскпвалп почти ошупью. Вдали засвѣглѣлъ огопенъ: гусаръ поспакалъ распросить о дорогѣ. Огонь свѣтплся въ небольшой харчевпѣ па перекресткѣ. Хозяпнъ самъ вышслъ съ «онаремъ. Фридрпхъ прпказалъ - ему вэятьсп за свое стремя и освѣщать дорогу. Такъ шли впередъ спокойно около получаса. Карчмарь болталъ безъ умолку объ австрійцахъ, о пруссакахъ, о Фридрихѣ, о его ошибкахъ п о прочемъ. Король молчалъ, гусары слушали росказнп балагура. Вдругъ раздался ружейный залпъ, пули зажужжалп около короля, лошадь его взвилась па дыбы съ визгомъ: опа была рапспа четырмя пулями. Вожатьій броси.іъ Фопарь въ пспугѣ, огопь потухъ п опять все затпхло. Гусары кинулись въ ту сторону, откуда произошли вьістрѣлы, къ усаженпому липамп валу, но тамъ уже пикого пе бы.іо. Австрійскій ведетъ, изъ сорока человѣкъ, здѣсь поставлеппый, слыша приближепіе прусскаго отряда, выстрѣлилъ по паправленію Фонарл п тотчасъ же убѣжалъ въ блнзкій лѣсъ. Фрпдрихъ остановнлся. Оиъ отправилъ ОФнцера и нѣсколько гусаръ на рекогносцпровву дорогп, а адъютаита своего послалъ пазадъ привесть въ Лиссу вызвавшіеся баталіопы. ОФицеръ скоро возвратился и объявилъ, что до самой Лиссы не встрѣтплъ даже п слѣда пепріятельскаго. Тогда Фридрихъ спова двпнулсл въ походъ. Между тѣмъ глубокая тьма распространилась надъ по-
лемъ битвы. Ночь, какъ будто ужасаясь слѣдовъ кроваваго дпя, покрьма его жсртвы густыяъ мракомъ. Тысячи дюдсй, въ страшныхъ мукахъ, иокида.ш зсм.ію въ эту мииуту. Пездѣ раздава.іись стопы и жалобы ранспыхъ ; почноіі холодъ освѣжалъ и вмѣстѣ раздражалъ ихъ язвы. Вѣтеръ, ударяясь въ разрушенныя зданія Леіітсна, уньыо пѣ.іъ надъ ничи погребальпыя пѣсііи. Усталое, измучеиное войско искадо покоя. Лошади и июди дожидись между раііенпымп п мсртвыми па зсмию, увлаженную кровавою росою. Вдругъ одинъ изъ со.ідатъ запѣдъ одушевитслыіыіі псаломъ: аТебя, Бога, хвалимъ!» товарнщи иодхватнли. Вскорѣ вся армія пѣ.іа съ ппмъ вмѣстѣ; музыка тнхо имъ вторнда . . . . жнвые и умпрающіе с.шли свои го.юса въ общую модитву. Торжествеиная, святая мннута паступила на этомъ подѣ, гдѣ смсрть п жнзнь спори.ш сще о своемъ достояпіп. Въ это время прискакалъ адъютаптъ Фрпдрнха за тремя батадіопами. Оіш выстроились н двинулпсь. Слыша объ оиаспостп короля, вся армія, какъ бы одушевленпая одішмъ, обшпмъ чувствомъ, встрепепулась. Въ однпъ мигъ всс было готово къ походу п цѣлос войско пошло вслѣдъ за тремя пзбраппымп баталіонамп. Недоходя до Лнссы Фридрихъ дождался подкрѣплевія. Медленно, осторожно пруссакн вошли въ городъ. На улпцахъ все было тихо, только огни п суетня въ домахъ показывали, что городъ былъ чѣмъ-то встревоженъ. Изъ воротъ однаго дома вышлп три австрійца съ огромпымн связкамп соломы па спннѣ. Ихъ схватнлн. Они показалн прн допросѣ, что нмъ велѣно сносить солому на мостъ, который намѣрены сжечь прп первомъ приблнжснін пруссаковъ. Король ѣхалъ впереди своихъ грепадсровъ. За 60 шаговъ отъ мосту нхъ встрѣтилъ руженный огонь австрійскаго отряда , который собрался втихомолку н поджндалъ свопхъ гостен. Нѣсколько гренадеровъ пали возлѣ самаго коро.ія. Въ тотъ жс мигъ изъ оконъ домовъ посыпалпсь выстрѣлы. Прусскіс гусары отскочили въ сторопу, пушки выдвппулнсь п пачалась страшиая персстрѣлка. «Господа, за мноіі! п зпаю здѣсь дорогу!» сказалъ Фридрихъ свосіі свитѣ н поворотплъ влѣво, къ господскому замку. Проскакавъ подъсмный мостъ, онъ остаповплсп ііа нсболыной плоіцадкѣ н слѣзъ съ лошадп. Въ тоже врсмя огоньки забѣгали въ окпахъ замка : австрійскіе гснсралы ІІ ОФііцсры со свѣчамн бросились впііаъ по лѣстішцамъ, чтобъ отыскать свопхъ лошадеіі, оставлсішыхъ на площадкѣ. «Воп зоіг, МевБІеигв!» (*) сказалъопъ имъ, входя. «Вы вѣрио мсня ие ожидалп? Цѣтъ ли здѣсь н д.ія пась мѣстсчка?» (') Л ѵ б р ы і і о с ю р ъ , іосіюда!
Кпкь громо.чь поражснііыс, остаиовплпсь австріііцы. Ихъ бы.іо миого, коро.ія сопровожда.ш только три адъютапта : лсгко мог.іи бы захватать сго въ п.іѣпъ. Но въ испугѣ пикто объ этомъ нс подумалъ. Гспсралы выхвати.ш свѣчи у ііижнихъ чнновъ и почтитсдыю пача.іи свѣтить Фридрпху по дѣстницѣ. Когда опъ вошелъ въ за.іу, онн поочсрсдно ему ирсдставдл.іись. Онъ распрашпва.гь каждаго объ пмеип и чинѣ, и накопсцъ вступіыъ съ ішмп пъ дасковыіі разговоръ. Ма.ю по маду за.іа ста.іа иаподняться прусскими ОФицерамн, воторыхъ чисдо напослѣдокъ до того увелпчилось, что иэумлспный король сиросилъ: «Да откуда вы всѣ беретссь, господа?» игры. Запипаясь отвѣчалъ онъ : Ваше всличество.... въ мосй молодости.... копсчію.... «По этому ты зиаешь, что значитъ ва банкь?» прервалъ его Фридрпхъ. Бароиъ кивнулъ головою. «Такую карту я поставилъ сегодпя — и мнѣ повсзло!» Лейтенская битва дорого стоила австрінцамъ. Ихъ главпая армія была побпта иа голову : 6,000 человѣкъ леглн на мѣстѣ ; 21,000 взяты въ плѣнъ. Вся артпллерія , до 200 орудій, частію нспорчсны, частію отпяты пруссакамп. Т у т ъ оФицеры объяснплп с.чу , что при первомъ пзвѣстіи объ опасности , вся ар.чія двипулась въ походъ н тспсрь стонтъ подъ Лиссою. Фрндрнхъ былъ глубоко тронутъ этои прсдаппостію солдатъ, между т ѣ м ъ , онъ нс могъ не улыбнуться, вндя, что австрійскій штабъ попа.іся къ пему въ рукн такимъ забавнымъ образомъ. Всѣ австрійцы , наНдснпые въ Лиссѣ, были взяты въ плѣиъ ; мостъ уцѣлѣлъ , п съ зарею другаго дпя Цитспъ и Фукс могли иреслѣдовать австрійскую армію. Король въ самыхъ лестныхъ выраженіяхъ благодариль свопхъ генераловъ и оФнцеровъ за ихъ уссрдіе н мужсство. Мсждутѣмъ хозлинъ эамка хлопоталъ изъ всѣхъ сплъ, чтобъ собрать что нибудь для королсвскаго ужипа : австрійцы , какъ голодная сарапЧа , пстребпли все съѣстное въ замкѣ п въ дсревнѣ. Накоиецъ королю подали родъ виисгрста изъ разныхъ остатковъ послѣ ужпна австрійскнхъ О Ф И Ц С ровъ. О І І Ъ былъ П тому радъ. Во время ужнна онъ ласково разговарнвалъ съ хозяииомъ и паконсцъ, взгллнувъ иа пего присталыю , спросилъ : «А умѣешь лп ты нграть въ банкь , любезный баропъ?» — Баронъ оторопѣ.іъ; опъ зналъ , что Фрпдрихъ иенавпдѣлъ газардпыя Въ слѣдуюшіе два дпи Цнтснъ и Фуке прнвелп ещс 2,000 плѣпныхъ и 1,000 зарядпыхъ пщпковъ и Фургоповъ съ аммупиціей и багажемъ. Пятьдесятъ два австрійскія знамсин состапнли троФеи Фрндрпха. Англійскін путсшественипкъ Кенси-Адамсъ въ свопхъ «Ппсьмахъ о Си.ісзін ,» ппсаііпыхъ въ 1800 и 1801 годахъ , говоритъ, что «пзъ тридцати правпльпыхъ сражсній , выиграішыхъ Фрпдрпхомъ II въ сго царствоваиіс, Лейтенская бнтва самая рѣшптслыіая п слапиѣйшая, ибо она бо.іѣе всего сно-
собсгиоиала къ утвсрждспію псзависпмаго и самостоятедыіаго сушествовапіп Пруссіи.» Пруссаки счпта.ш свой уропъ въ Леіітепскомъ дѣлѣ въ 5,000 человѣкъ. Пепремѣппымъ сдѣдствіемъ Лсіітеискоіі нобѣды бы.іа осада Креслав.ія, куда бросплся австрійскііі корпусъ въ 18,000 человѣкъ. Австріііцы рѣшились защпщаться до послѣдпсп каплп крови ; въ крѣпостн бьыи даже поставлепы внсѣлпцы для тѣхъ , кто занкпется о сдачѣ города. Пятпадцать дяеіі Фрпдрихъ осаждалъ Бреславль (*). Прусская бомба упала въ пороховой магазнпъ, онъ взлетѣлъ па воздухъ, взорвалъ бастіопъ п упесъ съ собою 800 солдатъ. Коро.іь прпготовился па прпступъ, но авсгрійцы одумалнсь, сломалп свон внсѣлицы п сдалпсь на капнтулацію. Двѣнадцатптысячпый гарішзонъ и 5,000 рапсшіыхъ достались нобѣдителю. Фрпдрпхъ получнлъ обратію всѣ свои крѣпостныя орудія, н кромѣ того 82 пушки лишннхъ, болыпоп запасъ хлѣба п зпачнтельную депсжпую казну. Пять дпей сиустя н Лигипцъ былъ очнщенъ отъ пепріятсля. Одпа только крѣпость Швсйдппцъ осталась въ рукахъ австрійцевъ, пото.чу, что жестокій холодъ не дозволялъ нрсдпринять правилыіую осаду. Фрпдрпхъ обложнлъ крѣпость пѣсколысимн отрядами, а остальпую (') Во о р е м я о с а л ь і Б р о с л а в л я , г л а в и а я шъ кростьяпскоіі нэбѣ, блпзт. квартира города. Х о л о д ъ былъ короля такъ паходнлась ьелнкъ, что с о л д а т ы разобрали все доревлпвое строеніо в ъ о к р о с т п о с т л х ъ — на костры. Наконецъ ве стало болііе т о п л и в а , Караульвый оФнцеръ эакрнчалъ в опи прпвялпсь имъ : .Если велю стрѣллть.» Солдаты ш у м ѣ л н и не хотѣлп о прпчипѣ шічего шума, эа п з б у ш к у кто тронетъ с к а з а л ъ ог-пцору : « Д р у г ъ и о і і ! отимъ пе сдѣлаеіпь I Постоіі, я сейчасъ еше положу короля. доску , слушатьсл. Король, я узпавъ средствоиъ ты к о н е ц ъ б о з п о р я д х а м ъ I» О п ъ в ы ш е л ъ па к р ы л ь ц о и с к а э а л ъ с о л д а т а м ъ : > Е й , д р а г у н ы і слушаііто : если вы будоте еще долго плется ко мпѣ въ іюстелю квартира короля осталась обднрать : поужлп и з б у , такъ снѣгъ паконецъ посы- вы втаго х о т и т е ? » С о л д а т ы у ш л и петропутою. и армію размѣсги.іъ на эимнія ввартиры. Такимъ образомъ всп Силезія , за нсключеніемъ Швейдпица, была очищеяа отъ австрійцсвъ. Изъ стотысячпой арміи Карлъ Лотарингскій привелъ въ Богемію только 36,000 чсловѣкъ , и тѣхъ въ самомъ жалкомъ положепіи.
узами. Все зто убаюка.ю встревожеппый духъ импсратрпцы-королсвы , п чувство шцснія вспыхпуло въ псн съ новоіо сплою. Одпако вѣпскій кабипстъ, чувствуя, чго пмѣетъ дѣло съ чсловѣкомъ рѣшптсльпымъ, оборотливымъ и прнтомъ покровительствуемымъ счастіемъ, сталъ поосторожпѣе въ свопхъ прокламаціяхъ, смягчилъ выражепія пмпсрскаго суда, п сдѣлался вѣжлпвѣе и приличнѣе въ спошеніпхъ съ Пруссісю. Г Э Ф Ъ Кауницъ даже увѣдомплъ Фрпдриха о заговорѣ противъ его особы. Король почиталъ это пзвѣстіо выдумкою , но воспользовалсл пмъ, чтобъ написать Маріи-Тсрезіп благодарствснный отвѣтъ. «Есть два рода убійства :» — ппсалъ онъ ей ; — «однпъ кинжаломъ, другой позорпыми , у і І П З П Т С . І Ь П Ы М І І статьлмп. ІІсрвый родъ я презпраю; по ко второму я гораздо чувствителыіѣе и отъ иего стараюсь отписыватьсл мечемъ.» Въ тоже время онъ отправилъ въ Вѣну , захвачеппаго въ плѣиъ , кііязя Лобковпча для мпрныхъ переговоровъ съ пмператрицсй-королевою. аЕслибъ нс бнтва «18-го іюня» — ішсалъ О І І Ъ е й , — «въ которой счастіс «мііѣ пзмѣішло , я можстъ быть пмѣлъ бы случай ЛИЧ1І0 «посѣтить Васъ. Тогда, можстъ быть , вопрекп моей наатурѣ, Ваша красота, Вашъ возвышеппый умъ — оковали абы побѣдптсля — и мы пашлп бы срсдство къ прпмиаренію. Правда, въ минувшую кампанію Вы пмѣли большіс «выгоды въ Силезіи, по эта честь продолжалась нс долго; «о послѣдпей я«с бптвѣ я ве могу вспомішть безъ ужаса, «столько въ псй пролпто крови. Я восподьзовался ноеіі «побѣдою, и тспсрь въ состояніи опять двппуться въ «Моравію п Богсмію. Размыслпте объ этомъ, дражай«шая кузнпа! Узнайте накоиецъ, кому Вы довѣрястесь. аВы губпте свое государство; вся пролптая кровь паадетъ па Вашу душу! Вы увпдптс, что пс въ Вашпхъ спалахъ побѣдить т о г о , кто, будучи Вашпмъ другоиъ, Р ГЛАВЛ ДВАДЦАТЬ-ВОСЬМАЯ. К А М П А І І І Я 1 714 7 походъ аъ • (I*~ ' / ггк і / У ! 1 * і ^ ^ Ц Л іХ ^ѵВиХ у Ш* /7 '/ (-''I 'Щ»* ьт!^УР^К/^Ж • Г О Д А . МОРЛВІІО. ѣдствіѳ австрійской арміи бьыо тщательио скрывасмо отъ Маріи-Терезіи. Гепералы ея при,ШСЬІІіа ,и ' свою значптельную потерю особешіымъ песчаст" Ь , М Ъ ° ® с т о я т е л ь с т в а м ъ > поздв ,еие ' ",, г о д а ' т РУДньшъ я ^ Ш ъ ш Ш И ш » п е р е х о д а м ъ въ горахъ, зара^"•Ді I » II» **" зительпымъ болѣзнямъ, свп• рѣпствовавшпмъ въ войскѣ. Неѵдачн пероаго года войпы падѣя.шсь поверстать успѣхами слѣдующпхъ каипапій. Отъ союзпыхъ державъ ожидали болѣе единодушія въ дѣйствіяхъ. Союзы съ Франціею и Россіею были скрѣплены цовыип тѣспѣйшпми
«застапилъ бы трспстать весь міръ. Строви эти вы.іп«ваются у мсня пзъ г.іубпны сердца : же.іаю, чтобъ «они пронзве.ш на Васъ счастливое впечатлѣніе. Еслп жс «Вы хотитс довесть дѣло до крайпости, то я все испытаю, «что то.іько нъ монхъ средствахъ. Но увѣряю Васъ , мпѣ «прпскорбно впдѣть погпбс.іь государыпи, заслуживающій «удивленіе цѣдаго свѣта. Если Ваши союзнпкп стаиутъ «помогать Вамъ, какъ сдѣдуетъ, — я пропалъ: это прсд«оижу. Но п тогда мпѣ нс будегь стыда : напротивъ , «исторія покроетъ менп славою за то, что я зашища.п, «сосѣдияго государя отъ нрптѣспеніи, что пе снособ«ствовалъ къ увеличеиію могущсства Сурбоповъ, н что «храбро боро.іся съ двумя пмнерптрпцами н трсмя коро«лямн.» покрытія пздержскъ новон войны. Фридрпхъ прииужденъ былъ рѣшпться на мѣру нспозволнтелыіую : опъ отдалъ мопетный дворъ па откупъ богатому жнду Эфрсму, за десять мнлліоновъ талеровъ ; тотъ выплатилъ нхъ вновь отчекапешюй монетоіі, которая на цѣлую треть была нпже своей стонмостп. Съ этпхъ поръ въ народѣ пош.іа поговорка о новыхъ талсрахъ : С н а р у л ш — к р а с н в ъ , а ш і у т р н — ію СООСІІМЪ : Спаружи — Ф р и д р п х ъ , вііутри-жо — ЭФремъ. (*) Войспо Фридрпха было значительно умножспо новобранцамн, „оторыхъ упражнялн каждый дснь и зпакомилн съ правилами прусскаго артнку.іа. Убѣдптелыюе ппсьмо Фрпдриха не пропзве.ю жсланнаго дѣйствія. Французскій послаппикъШоазе.іь угопарпва.іъ Марію-Терезію продолжать воііну, н она сог.іасп.іась. Франція стала вооружать новое войско п выплати.іа Россіи новып субсвдіи. Елисавѣта Пстровпа прппяла рѣшительІ І Ы Я мѣры къ немедлсппому продолженію восниыхъ дѣііствій въ Пруссіп. Генсралу Фернору было поручспо главпос начальство надъ войсками съ строжайшимъ предписаніемъ: пачать войпу, пс теряя врсмени. Въ подкрѣплепіе ему пос.іанъ гепералъ Браупъ съ резсрвомъ, находпвшпмся въ Жмуйдахъ и въ Курляндіи. Фрпдрихъ провелъ зиму въ Бреславлѣ, ирпготовляясь къ оборонѣ. Англійскій статсъ-секретарь Впльямъ Питтъ убѣднлъ парламептъ заключпть съ Пруссіею новый тракт а т ъ , по которому Англія обяза.іась усплнть гапповерскую арчію своими войскачп п выплачивать Фрндриху ежегодио вспомогателыіыхъ сунмъ 670,000 Фуитовъ стсрлинговъ. Но этпхъ дспсгъ, вмѣстѣ съ коіітрибуціямп, собраппымп съ Саксопіп п Меклеіібургіп, бы.іо мало для Между-тѣмъ, пока Фридрихъ прнготовлялсл къ новымъ походачъ и былъ озабочснъ прпвсдснісмъ въ поря(*) ЗЗоп пирсп дек, «оп Ііпмп [фіітіп, аибси ЯгІсМф, і)оп Іппсл ОДтІш.
док ь внутрсішэго упраплеиія въ Саксопіо , восппый дѣііствіп, пе-сиотря па жсстокую аииу, иачалпсь. Гсрцогъ Фердипандъ Брауншвеіігскііі съ споеіі соедппсппоіі арніеіі выступн.іъ противъ Фрапцузовъ. Въ Фсвра.іѣ онъ очпсти.п. отъ ппхъ Ганноверъ и безъ отдыха гпалъ непрінтсля , чрсзъ ВестФалію, до самаго Рсйна. 11,000 Фрапцузопь иопа.іп въ его рукн. Французское воііско, не прпвыкшсе къ субордипацііі, заиятое бо.іѣс упсселеніячи , чѣ.чъ заботою о своей бсзопасііостн п продово.іьствіи, паходи.юсь въ псча.іьноиъ положспін. Магазины сго бы.ін разрушепы, обозы отпяты , артп.ілсрія отбпта. Герцогъ Рншельс былъ отозванъ отъ арчіп. Мѣсто сго эапя.іъ граФЪ К.ісриопъ, бспсдиктипскій аббатъ, которыіі умѣлъ лопко иоддѣлаться къ маркнзѣ Помпадуръ , бы.іъ с ю возвсденъ въ г р а Ф с к о с достоннство, пожалованъ въ гснсралы п посланъ нподдсржать честь фрапцузскаю оружіа нь Германги.» Прпняігь воііско, Клериопъ піісадъ къ Людоппку XV : «Ариія, порупеппал мпѣ Вашпмъ Ве.іпчссівомъ, состоптъ нзъ трехъ частеи: одпа часть па землѣ, это мародсры и грабптслп ; другая — въ землѣ, трстья — въ госппталяхъ. Жду повслѣпій Вашсго Велпчоства : отступнть ли мпѣ съ псрвоіі частью къ прсдѣламъ Фрапціп, плп оставаться въ Гсрманіи п ждать, пока она сосднпится сь двумя остальиыми?» Еиу бы.іо прсдппсапо остаться и обѣшано скорос подкрѣплсніе. А мсжду-тѣмъ прппцъ Фсрдннапдъ отня.іъ у него всѣ срсдсгва къ оборонѣ п къ жизни. Французскііі полководецъ псрепссъ свою главиую кпартнру къ Везс.но, а болыиую часгь воііска псрсправилъ эа Рсіінъ. Нрипцт. Фердипапдъ, поджндая нодкрѣплспія пзъ Анг.ііп, такъже па врсия сталъ на зимпія квартнры. Эидспскііі портъ бы.іъ выбранъ для высадкп аигліискаго вонска. Фрапцузы, чтобъ нс дать аііглпчапаиъ сосдппнті.ся съ Фсрдшіапдоиъ, овладѣ.ін Эмдсноиъ н учрсдолп здѣсь своіі сборпьш пунктъ. Тогда коііаблн англіііскіе нодступп.ш на блокаду порта, а съ другоіі стороны двпнулся принцъ Брауншвейгскій. Испугапиыс Ф р а п ц у з ы поснѣшно отступили, броспвъ болыіыхъ и рапснпыхъ. Сосдинспное войско прсслѣдова.іо и х ъ ; обозы, аммуппція, магазпны — всс бы.іо отпято у бѣгущнхъ. Кроиѣ того до 1,500 плѣнііыхъ н цѣлыіі артпллсрійскін иаркъ, въ і 00 орудій, досталнсь Фсрдппанду. До марта мѣсяца сосднпсииая армія гнала [французовъ нзъ одноіі провпііцін въ другую : вся сѣверпая Герианія бы.іа очищена отъ этнхъ грабптсдсп , когорыс псрешли за Рейпъ. Одннъ только Срогліо дсржался сщс щ, Ганау ІІ во Фрапкфуртѣ. Принцъ Срауншвейгскій распространи.іся въ ВсстФалін н намѣрспъ бы.іъ исрснссть тсатръ воііпы за Реіінъ, къ грапнцамъ саиоіі Франціи. Весенніе разлпвы н бурп затрудиялп иереправу чрезъ рѣку н ОІІЪ рѣишлся обождать до ііоня мѣслца. Между-тѣмъ пспугаііный министръ, гсрцогъ де Пелыіль, снѣшилъ выслать въ Герианію иовое войско, которос , соеднпясь съ осгатками ариін К.ісрмона и Субиза , аанлло вссьиа выгодную иозпцію око.іо РеіінсФс.іьда. Почыо 1-го іюня Фердііиандъ
нереправил ь воііско чрезь Реііпъ , частію по папсдепнолу мосту , частію па плоскодоппыхъ судахъ. Опъ пачалъ дѣлать Фа.іьшпвыс мапсвры предъ РеіінсФельдомъ, чтобы вымаппгь Фрапцузовъ пзъ ихъ крѣпкоіі засады. Это ему уда.юсь. Французская арміп вышла на равппны прн КрсФСЛЬДѢ. Здѣсь пропзошло 2 3 - г о іюня кровопролптное сражеіііс, въ которомъ Французы бы.ш разбиты на голову п іютсрялн 7,500 чсловѣкъ. Фсрдпиапдъ осадилъ Дюсссльдорфъ , гдѣ паходился главныіі Фраіщузскііі магазипъ. Осада продоляіалась шссть дііеіі п городъ сдался. Этотъ послѣдпііі ударъ поразплъ Францію въ самое сердцс. Армія не могла болѣс дѣйствовать п ІСлсрмонъ былъ отозванъ въ Парпжъ. КреФсльдскан побѣда озарп.іа приііца Фсрдпнанда новою славою и разожгла въ англичапахъ иаціоналыіую гордость. Съ этпхъ норъ лондопскій парламентъ рѣшилъ продолжать воііну па сухомъ иутп во что бы то пп стало. И такъ съ одпоп стороііы Фрпдрпхъ былъ обезпсчспъ. За то съ другой обстоятсльства сго приннмалп самый дурноп впдъ. Январп 11-го гснсралъ-аишсфъ Оп.іьмъ Внльмовіічъ Ферморъ (*) ппсалъ Нмперагрицѣ Елнсавѣтѣ: « Ваіпсму ІІмператорскому Вс.іпчсству я уже пмѣлъ чссть отъ 3-го сего мѣсяца вссннжаіішо донести о б.іагополучномъ занятіп вопсками Вашего Нмператорскаго Ве.шчества города Тпльзпта (Румяпцовымъ), амта Руса н амта Кукернезсиъ. Съ того врсмепи войска В. II. В., вступя пятыо (*) '1'ормор-ь б ы л ъ а д ъ ю т а і і т о м ъ М п і ш х а н у и о г о о б у - і а л с п нскусстпу. Цача.пствуя валъ сойя с л а в н ы м н подъ аиамопами аваіігардомъ •о.іьдмаршалп Лнракснпа, взи.іъ Мемсдь дорфскаго сражоиія. в ъ т у р о ц к у ю поііну оиъ ііодвіігпмн. В ъ 1 7 4 1 году о н ъ с ъ о т . ш ч і е м ъ и Лассн, а въ способствова.п, 1737, къ подъ вынгрышу пооішому ознамонослужплъ пачвльствоиъ Гросъ-Кгерн- колоппамп въ прусскія землн, подъ командою гснералъпоручпковъ : Салтыкова, Рязанова, граФа Румянцова, да гспсра.іъ-маіоровъ: пріінца Любомпрскаго, ІІаппна н Лсоптьева, слѣдова.ін нрямою дорогою безъ расттаговъ (днснокъ) до города Лабіо. 9-го чпСла вступплъ въ ссп городъ съ апангардомъ лсгкихъ воііскъ генсралъ-квартпрмсіістеръ ШтоФ С Л Ь , а за ннмъ полкопникъ Яковлевъ съ 400 грспадсръ п двумя пушкамн, за которыміі вскорѣ п я пріѣха.іъ. Вскорѣ потомъ иріібыліі ко мнѣ н дспутаты столичнаго города Кйннгсберга, а ішсппо : трпбупалыіыіі віщспрсзпдептъ Гробовскііі, военпыіі н камерныи совѣтшікъ Ауеръ н бургомистръ кёппгсбсргскій, воснпыіі сооѣтпнкъ ГпндсрІІПССІІЪ, кон пода.ш пмспемъ вссго нравнтсльства, города н пссго королсвства прусскаго прошсніс, о дозволснііі нмъ нротекціц В. II. В. п о сохрапеніп нхъ пріі нхъ прпвп.і.ісгіпхъ. Я дово.іьствовался па сіс прошепіс обнадсжнть пхъ гспсралыю В. II. В. мнлостію, а дозво.іить на разнып ихъ нрошснія предоставплъ па вссміілостпвѣншес В. II. В. благопзобрѣтспіс. Такпмъ образомъ на другой дснь, то есть въ воскрсссиіс2І-го чнсла ио полудни, вступилп въ городъ выіпеупомяпутыя, напсрсдъ отправлсііныя комаиды, а за оными н я съ четырыо пѣхотпыміі полкамп въ оноіі вошо.іъ, п главпую квартнру занялъ въ г.іавпомъ замкѣ, въ тѣхъ самыхъ покояхъ, гдѣ Фе.іьдмарша.іъ Лсвальдъ жплъ. Всѣ здѣшніе пачалыіыс п чііновные люди вСтрѣтилн мспл въ замкѣ, н отдалпсь съ г.іубочаишсю покорностію въ протскцію В. И. В. ІІрп вступ.іспіп полковъ пъ городъ съ распущеііиыин зиамепами, барабапнымъ босмъ н иузыкою нроиэводп.іся во вссмъ городѣ К О Л О К О . І Ы І Ы П З В О І І Ъ , іі нгра.ін на трубахъ п лптаврахъ по башиямъ, а мѣщанс, постапленпыс въ парадъ, отда.ін чссть ружьсмъ съ барабанпымъ боемъ н музыкою. Въ тожъ самос врсмя прписссны ко мііѣ отъ здѣшнеіі цнтадс.ш, Фрндрихсбурга и ІІп.іав-
скоіі ирѣпостіі К . І І О И І , которые къ В. II. В. со пручнте.юмъ сего, гпардіп норучпко.чъ граФО.чъ Брюсо.чь, отправпть честь пзгЬю. Тепсрь упражншось п нснрпімепісмъ иотрсбІ І Ы Х Ъ въ городѣ распоряяіепщ, н іюстаол оъ замкѣ полкопую цсрковь , за псрвую до.шііость ночту І І р Н Н С С Т І І заотра Всспышнсму соборное благодарстоснное мо.іеліе за ноііорсіііс побѣдоиосному В. II. В. оружію сто.іпчнаго города п цѣ.іаго королсвства Прусскаго, безъ про.ііітіл каплн кроип.» «ІІозво.іьтс, Вссмп.іостпвѣіішал Государыня! прннсстн мое о томъ всснпжаіішсс п уссрдиѣіішее ноздравленіе. Ііраткость врсмснп нс позволяетъ мпѣ топорь подробпо донестіі, сколько здѣсь коро.іспскоіі казны, магазеііповъ и въ арсеналахъ наіідспо : но то съ под.іішностію обнадсЯ І П Т Ь могу , что благословеніемъ Всевышнлго н особлпвымъ щасгіемъ В. II. В . , не смотря на весьча студеную погоду, поііско однакожъ съ такн.чъ по вссмъ удовольствіемъ сеіі поспѣшпыіі походъ продолжл.ю, что ІІП въ какое время и ни въ каноіі землѣ лучшаго жслать пе.іьзя, н болыіыхъ И О Ч Т П І І И І І О Г О пѣтъ (*).» Вслѣдъ за тѣмъ гснсралъ Фсрморъ бы.іъ назпачеиъ ІІмператрпцою гсіісралъ-губернаторомъ ІІрусскаго королевсгва. Оиъ ласково пріінималъ всѣхъ пруссішхъ сановнпковъ, уснокоиоа.гь п обиадежплъ ихъ. «Д.іл вашего б.іага, говорплъ оиъ посланнымъ къ нсму дспутатамъ, моя вссмилостпвѣіішая государынл вступаетъ во владѣиіс Пруссіею. Вы будете счаст.інвы нодъ ея кроткимъ прав.іеніемъ и л иостараюсь сохралить ііыпѣ сущсствующііі іюрядокъ всіцсіі, которыіі нахожу соверіиениымъ, въ сго настояіцсмъ вндѣ.» II дѣіі- (') ІІод.ііііінпя Г д а п п а г о Е. Н . В. |н'.іяціп ІНтаба. геіюрл.іа <І>ор>шра, \|іапяшапсл пь арміпѣ стпптс.іыю, всѣ пріівпл.ісгіп народа были сму оставлепы, въ управлоніп сохрапсно прежпсс устроііство. Пруссаки, по.чнл прсжніл жестокостп русскихъ войскъ, былп пріятпо изумлспы благочпніемъ и порлдкомъ, которые вездѣ водііоря.іпсь, п охотпо прпппмали прнсягу на вѣрпость русской имнсратрпцѣ. Ііалы, увосслепія, Фсіісрверкп разв.іеклп пхъ совершенно. Олп забылп о бѣдствіи отсчсства и сносго короля, н даже съ пзълвлспіями радостп склопялпсь подъ иго грознаго побѣднте.ія. Въ цсрквахъ стали помппать русскую пмпсраторскую Ф а м п л і ю па зктеніяхъ п народъ торжсствовалъ діін тсзопііспптствъ царствсішыхъ особъ. Русскіе наш.ін пъ ІСеіінгсбергѣ и въ Пилау до 90 иушскъ, множсстпо бомбъ, лдръ Н Н Ѣ С І І О Л Ы І О сотъ бочспковъ І І О роху. «ІІикогда еіце самостолтслыюс царство нс было завосвапо такъ Л С Г І І О , какъ Пруссіл,» — говорптъ Архснгольцъ, — «по п ішкогда побѣдптслп, въ упоепіп своего успѣха, по ве.іи ссбл тапъ скромпо, какъ русскіс!» Фсрчоръ бы.іъ осыпаиъ міі.юстямп импсратрпцы, а вѣнскііі дворъ прпс.іалъ сму въ награду граФское достопнство Р П М С І І О І І пмпсрііі. ІІзвѣстія объ этііхъ событіяхъ г.іубоко огорчалн Фрндрпха, но опъ должспъ бы.іъ нокоріітьсл обстолтс.іьствамъ. Не пмѣя возможиостн іш отразить, ни удержатъ русскаго оружія. Онъ иачалъ думать только о срсдствахъ помѣшать соедішепію русскпхъ съ австріііцамн. ІІо обыкповсиію, онъ рѣшплсл прсдупрсдить дѣііствіл послѣдиихъ и атаковать пхъ въ владѣпілхъ Маріп-Тсрезіп. Припцъ Карлъ Лотарилгскііі сп.іыіо упа.іъ въ пародномъ мнѣпіи послѣ Лсйтспскаго дѣла. ІІзбѣгая дальпѣйшпхъ парсканій, онъ сложімъ съ себя . г.іавпос пачальство надъ войспамп. Даупъ заступплъ его мѣсто п расположилсл въ Богеміи лагеремъ , па укрѣплс-
ІІІС котораго порублспо было пѣсполько огромігбіішихъ лѣсопъ. Прсждс пссго Фрпдрнхъ хотѣлъ отплть у австріііцст. послѣднііі пхъ опорныіі пупптъ въ Силсзіи — крѣпость Швсіідішцъ. Онъ подстунилъ къ Швеіідппцу 3-го аіірѣлл. На трннадцатыіі дспь оііа была взята штурмомъ п пятитысячпыіі гарішзоиъ сдалсл въ п.іѣпъ. Тсперь Даунъ ожидалъ вторжепія короля въ Богсмію. Фрндрпхъ разпыми Фальшивымп распоряжсніями старался убѣдить его въ этомъ мнѣяіп. Мсжду тѣмъ, быстрыми переходами прошікъ въ Моравію, вытѣсиивъ мимоходомъ корпусъ гснерала дс Вплле пзъ Верхпеіі Сп.іезіп. Прсжде, чѣмъ Даунъ нзвѣстился объ этомъ движепіп, Фридрихъ былъ ужс подъ стѣпами Ольмюца и готовился къ сплыюіі осадѣ. Даупъ послѣдовалъ за пимъ, ио не препятствуя дѣііствіямъ пруссаковъ, остаиовился па граппцѣ, отрядпвъ только обсерваціонныіі порпусъ, подъ иачальствомъ Лаудопа, для паблюдепія за противппкомъ. Ольмюц-ь имѣлъ 8000 гаршізона, былъ хорошо продовольствованъ, укрѣнлепія паходплпсь въ паилучшсмъ состопніи. Фрпдрихъ расчитывалъ па скорую сдачу крѣпости, которая должиа была открыть ему дорогу къ самоіі Вѣпѣ. Но оиъ обманулся въ свопхъ предположепілхъ. Близость Дауповоіі арміи позволяла сму осадпть городъ только съ одпоіі стороны ; другая чрезъ это сохраппла свободное сообщепіс съ лагеремъ Фсльд.чаршала и могла получать оттуда всѣ нужпыс прппасы и подкрѣплсиіе. Ошибка главиаго прусскаго ннжепсра Бальби сдѣлала первыя усилія пруссаковъ псдѣйствитолыіыми. Онъ провслъ псрвую траншсю на полторы-тысячн шаговъ отъ крѣпосгп, такъ, что ядра до нея нсдостпгалп. Пока эта погрѣшность была поправ.іепа, осаждаюіціе иотратилп огромнос количество ядръ п припуждсны былн ослабпть своп дѣиствія, въ ожпдапіп подвоза. Главнып ируссніп трапспортъ, состолщій нзъ 3,000 подводъ съ порохомъ, х.іѣбомъ н депьгами, іис.іъ ужс изъ Троиау. Даунъ хотѣлъ отнять у Фридрнха это пеобходиное средстпо къ нродолжспіго осады. Дороги, всдушія къ прусскон арміи чрезъ гориыл ущслія, были ііспорчсны иродолжитслыіымп дождямп. Обозы нс могли дпигаться скоро : на каждомъ шагу оин вяз.ш. Цитснъ прикрывалъ трапспортъ, тяпувшійся на иѣсколько ми.іь. Опѣ расиоложиль отрлды свон иа болыноиъ разстоянін одииъ отъ другаго, чтобъ пе мѣшать движснію Траиснорта. Даунъ отиравилъ въ ущелія Лаудоиа съ прсдписанісчъ отнять или уіііічтожить транспортъ. Въ Д С Ф И Л С Я Х Ъ , скрыпъ Нѣсколько тысячь пандуръ нъ засады н въ прплѣскн, Лаудонъ встрѣтилъ нруссаковъ снлыіымъ огпемъ пзъ нушскъ, которыя были разставлены на всѣхъ позвышепіяхъ. Нока вссь транспортъ и ирикрытіс сго собралпсь па тѣсную илощадку п наскоро составнЛп вагснбургъ , лоніади нодъ болыней частіго Фургоновъ былн убиты и міюжество іюзовъ съ порохомъ взлстѣли па воздухъ, пронзводя страшныіі бсзнорлдокъ и опустошсніе въ прусскихъ отрядах-ь. Накопецъ и иандуры выскочили нзъ свонхъ засадъ н, послѣ уиорноіі битвы, заставнли нруспаковъ бѣжагь. Цитсиъ съ пеболынимъ огрядомъ сдва успѣлъ нрорубиться сквозь непріятеля п уіітн въ Тропау. Осталы.ос ирикрытіс , состолвшсе но большей части изъ молодыхъ рскрутъ, лсгло на мѣстѣ.
То.іько 950 ііоиозокъ бы.іп сиассііы ііруссакамн и б.іагоііо.іучно пріібы.ін къ ар.чіп. Пезъ пороха н нолсііыхъ сиарпдопъ осада нс мог.іа продолжаться. Фрпдрпхъ находплся въ самомъ крптпчсскомъ поюженін. Аостріііцы запл.ін всѣ горныс проходы и загороднли сму обратиыіі путь въ Сплсзію. Даунъ сторожилъ его па граІ І И Ц Б Согемін. Такпмъ образомъ коро.іь былъ совсршснно отрѣзанъ отъ свонхъ ііровіінцій п всздѣ пндѣлъ нротнвъ себя втрое спльпѣіішаго нрага. ІІробпться съ оружісмъ въ рукахъ бы.іо бы бсзполезиымъ н даже безумнымъ рпскомъ. II такъ вся арміл иаходп.іась въ необходнмостп отдаться ооснноіілѣнною. ІІо въ такія пмсііно мннуты іісобыкновеііныіі генііі Фридриха пробужда.ісл. Опъ собралъ свопхъ офііцсровъ, краткои, по убѣдителыюіі рѣчью старалсп нробудпть въ ннхъ бодрость п нрііготовилъ нхъ къ сачымъ отчаяиііы.чъ нодвигамъ. Потомъ ОІІЪ отнравилъ курьера къ комспданту крѣпостп ІІеіісс въ Силсзію, съ пнсьменнымъ прнназаіііемъ заготовнть па всю армію хлѣбъ п фуражъ. '«урьсръ отлпчпо разыгралъ свою ро.іь, попалсл въ плѣнъ къ австріііцамъ, до.іго старался скрыть отъ нихъ свою депешу н то.іько нослѣ сплыіыхъ угрозъ п нстпзаиіп выдалъ ес. Даупъ , ис нодозрѣвая тутъ оосшіоіі хитростн , іісмсдлсшю расположилъ свои воііска по псѣмь дорогамъ въ Сіыезію; этпчъ онъ открылъ проходъ въ Ьогемію. Фрндрпхъ тотчасъ выбралъ этотъ иуть , не смогря на всѣ сго трудпости. 8-го іюля до г.іубокоіі ІІОЧІІ продо.іжалось обстрѣливаніо крѣпости ; потомъ всс замолвло. Австріііцы шічего не подозрѣвалп. Въ темпотѣ , съ величаіішсй осторожностыо, спсрва бы.іп отправлсны тяже.іая артн.ілерія п обозы, потомъ тихо двинулнсь п самыя вонска. 11а слѣдующсс утро гарпизонъ Ольмюца пзумился, видл, что осада сията и что нодъ стѣпами иѣтъ н слѣда пспріяте.іьскаго. Тсперь только Даупъ догадался, что Фрпдрпхъ ускользиулъ у псго нзъ рукъ. Онъ ударп.іъ ему въ слѣдъ, по высокія горы п узкіе нроходы, но которычъ Фрпдрпхъ вслъ соос вонспо, мѣша.ш всѣчъ предирілтіямъ австрійцсвъ. Послѣ И Ѣ С К О . І Ы І Н Х Ъ легкнхъ сшіібокъ, почтп безъ всякаго урона, король нрнбы.іъ со всеіі арміей въ Кйпнгппъ-Грецъ, гдѣ н расположн.іся лагеремъ (14-го іюля). Вся Европа бы.іа въ нзумлснін отъ эгоіі уднвптс.іыюіі, почтп невѣроятноіі ретпрады. Въ Вѣиѣ осыпа.ін Дауна порнцаніямп за его мсдлснпость н исдогадлипость; а Фрндрпхъ пача.іъ думать объ иовыхъ операцілхъ. Во вречя этаго похода яснзнь Фрпдриха была въ онаспости , ио присутсгвіс духа сго спас.іо. Опсрсдпвъ свою армію, коро.іь ѣхалъ съ пебо.іьшою свптою въ дово.іыю заглохшемъ мѣстѣ п осматрпвалъ дорогу. Въ кустаринкахъ бы.ін разсѣяны кроаты н иачалн стрѣлять изъ ружсіі. Фрпдрпхъ не обращалъ на это пнііманіл, по вдруп, однпъ изъ адъютаптовъ крикнулъ : «Государь, на васъ цѣлятъ!» — іі указалъ короліо на папдура, которыіі нзъ за дсрева
паподи.іь иа нсго дуло. — «Ты! т ы ! » — кріікиу.гь Фріідрихъ паидуру п погрозилъ соосіі палкоіі. ІІаидуръ тотчасъ опустн.гь ружье, сшмъ шапку п ночтитсдыіо пытяиулсп, дожидаясь, пока коро.іь проіідстъ. ГЛАВА ДВАДЦАТЬ - ДЕВЯТАЯ. ІІГОДОЛЖК111Е КЛІ>1 IIАIIIII І7а« годл. ЦОРНДОРФЪ. доа ускоиьзпуоъ сь арчісіі своеіі изъ рукъ ііепріятс.іьскпхъ, Фрпдрпхъ одпако ІІС расіюлага.іъ оставить Дауиа въ покоѣ. Изъ свосго .іагеря оиъ иаб.іюда.іъ за сго ЩИ:-^ ліШЯЙИДиИігіі дѣііствіямп п выжпда.іъ удобиоіі мппуты къ начатію борьбьі. Но тутъ Д О Ш . Ю до иего пзвістіс объ успѣхахъ русскоіі арміп, которая ш.іа въ Поиерапію п о критическомъ по.іоясспіп
гпперала Д О І І Ы , кодіандовавшаго помсрапскимъ отдѣльпымъ корпусомъ. ІСакъ орелъ встрепенулся Фрпдрпхъ п полетѣлъ па помощь къ свосму полководцу. Заіцита Сплсзіп была прсдоставлспа маркграоу Брапденбургскому Карлу; а брату свосму Генрпху король поручплъ прпкрывать Сапсонію. Самъ я«с отобралъ себіб только 14,000 пспытаннаго войска и чрсзъ одппадцать дисй былъ уже въ ІІеіімаркѣ (ІІовоіі Мархіп). Мы віідѣли, какъ вся прошіпція Пруссія досталась въ руки Фермора безъ траты пороха, бсзъ пролптія капли кровп. Псрвые всссиніе мѣсяцы провслъ онъ въ осмотрѣ крѣпостсй, въ приведсніп къ поддапству Россіп городовъ п зпачптслыіѣйіинхъ мѣстъ Пруссіп п въ распорлжсніяхъ правитсльствспныхъ. Мсжду-тѣмъ прсдппсаиія пстсрбургскаго кабішста побужда.іи сго къ да.іыіѣіішіімъ н рѣшіітедыіѣппшмъ предпріятіямъ. Ферморъ познамѣрплся проипкнуть въ самый цснтръ владѣпій Фрпдрнха п одпнмъ ударомъ мсча развлзать Гордісвъ узслъ этоіі отлготитсльиои войны. Въ самомъ испродолжіітслыіомъ прсмснп оба бсрсга рѣкіі Варты былп въ его рукахъ. Всѣ сѣверііыл провпнціп тогдашисп Всликоіі Польшп (Восточпая ІІруссія п Позііань) бы.ін нмъ заняты. Салтыкопъ овладѣлъ Эльбипгомъ; Торнъ былъ такъжс взятъ. Такпмъ образомъ 2-го августа Фсрморъ ввслъ свое 80,000 войско въ ІІовѵіо Мархію и въ Помсранію. Пока Фсрморъ иаходн.іся въ ІІруссіп, ОІІЪ былъ ограиичпвасмъ Высочаіііііпми повс.іѣпіямн, которыя ирсждс вссго прсдппсыпалп сму н воііску благочпиіе, порядокъ п человѣколюбіс. Ио далыіѣйшіп воспііыл опсраціи бы.ш ирсдостав.існы сго пронзволу. Потому, прп встуіілснііі ііашпхъ войскъ въ Мархію п Померанію, слѣдъ ііхъ былъ озііамспопанъ страшнычп опустошсніяміі. Вопль нссчасгнаго парода долстѣлъ пакоисцъ до ушсй Фрндриха и заставн.гь сго ііоснѣшить І І І І помощь. Еще до ирибытіл русскихъ, швсды сдѣлали высадку въ Ііомсранііо. Отдѣлыіый прусскій корпусъ, которыіі въ проіпломъ году дѣнствовалъ протпвъ ппхъ подъ пачальствомъ Левадьда, былъ тснсрь поручснъ гспсралу Дона. Повыіі восначалышкъ успѣлъ оттѣсипть швсдовъ на самыс прсдѣлы Помераніи п бдокировалъ Стральзундъ. Фсрморъ по.іожплъ консцъ сго успѣхамъ. 4-го августа опъ осадилъ крѣпость Кюстрпнъ, которал заключала въ ссбѣ главныс запасныс магазинм пруссаковъ н была такъ драгоцѣнна Фридрпху по сго юношескпмъ поспоминаніямъ. Допа, увѣдомлсішый о прпближеиіи русскпхъ, поспѣшилъ на помощь къ Кюстрпну. Съ большпмъ трудомъ павслъ опъ мостъ чрезъ Одсръ, нри бсзпрсрывпомъ пападснііі лсгкнхъ русскнхъ войскъ, и открылъ сообіцсніе съ городомъ, чрсзъ что могъ постолппо посылать осаждсішымъ подкрѣплспіс п пршіасы. Кромѣ того, накапупѣ прпбытіл русской арміп, Дона отрядплъ иѣсколько полкопъ пѣхоты н кавалсріп для прикрытіл города. Они окапа.шсь И укрѣпилп СВОІІ траишсн СПЛЫІЫМІІ батарсямп. 5-го числа Фсрморъ посла.іъ парламснтера трсбовать сдачн города : вмѣсто отвѣта послъдова.іъ залпъ съ укрѣплсіііл. Главнокомандующііі отрлдилъ тотчасъ Чугусвскііі полкъ ударить въ лѣвый ФЛПІІГЪ прусскимъ гусарамъ, а самъ съ двадцатью ротамп грспадсръ п съ артпллсрісю по бсрсгу Варты иошелъ на главную ііспрілтельскую батарсю. «ІІспріятсль,» — говоритъ опъ въ своей рсллціи, — «увпдл толикую храбрость и мужсство и сплыюе нзъ сдииороговъ дѣйство, въ коііФузііо пришслъ, п скоропостижио оставивъ свою батарсю п лагерь на дпскрсцію, въ городъ побѣжалъ, а греиадеры тотчасъ Форштатъ запллп.» Послѣ этаго Фсрморъ прнказалъ бомбардпровать городъ п какъ самъ говоритъ — «благосдовсніе.чъ Божінмъ такоіі успѣхъ возъимѣлъ, что отъ чстпсртой бомбы въ городѣ пожаръ учішнлся, которыіі
472 4 7 3 бросаоісиъ другихъ бомбь и калспыхъ ядсръ въ чствсрть часа такъ распрострапіыся, что отъ пслпкаго жару и па городспояъ ваду устоять ис моглі, ибо въ пятоиъ часу попо.іудин ИЗЪ города совсѣмъ стрѣ.іять псрссталп И такъ до всчсра п чрезъ почь всѣ домы, пнрки п магазііпы огисмъ пожсрты п въ пспс.іъ обрашспы. Какоіі же съ испріяте.іьскоіі сторопы уронъ быдъ, того запод.іиппо вѣдать псдьзя ; то.іько думать падобпо, что оныіі гораздо ііе.інь-ь бьыъ но воп.ш, которыіі въ городѣ стоя.іъ. ІІо сіс отъ обыватедсіі б.іижнііхъ дсрсвспь за подліппо пзпѣстио, что въ городѣ магаэинъ пмѣлся болѣс 100,000 впспслсіі ржп, а каждыіі внспс.іь содсржитъ шесть чствертеіі, кромѣ другаго почти нснсчпс.ісішаго со всѣхъ сторонъ д.ія хранснія прпвсзспнаго сокровиша п пмѣпія, которое отъ бо.іьшеіі частн погорѣдо.» (*) ранін. При вндѣ опустошенія п бѣдсгвіл сграны, со.ідаты сго, иесмотря на изнсножсіііе отъ Форсііронанныхъ маршсіі, горѣ.ін нстерпѣнісмъ сразитьсл съ нснрілтс.іемь ц отмстнть сму за всѣ обиды. Съ прискорбіемъ увидѣлъ коро.іь обгорѣлыіі оставъ Кіострниа. Сѣдствіс жнтелеіі, которые окружилп сго въ рубнщахъ, іюкрытыс раиами, іізнурсиныс голодомъ, взволюва.ю сго душу. Нссмотря на песчастіс, постигшее Кюстрнпъ, крѣпость держадась. Жнтели, дншась вссго свосго достолнія, разбѣжадись по лѣсамъ, нсрсш.ін за Одеръ н пнта.шсь кореньямп н мірскнмъ подаянісмъ. На пятыіі депь осады, Ферморъ снова потрсбова.іъ сдачн, грозл, въ протпвпомъ сдучаѣ взять городъ штурмомъ п пс пощадпть іш одпаго чс.ювѣка. Комсндантъ отвѣча.іъ : «Я буду зашпщатьсл до посдѣднлго чсловіікэ, а когда мы псѣ пядсмъ, русскіс могутъ заплть крѣпость и дѣ.іать, что угодно.» Дѣ.іагь бы.ю нпчсго. Со.юта, окружающіл крѣпость, н блізость гспера.іа Д О І І Ы ііе допуска.іп правн.іыюіі осады со всѣхъ сторопъ. Ферморъ продо.іжа.іь бомбарднроваіііс. Мсжду-гѣмъ онъ пос.іа.іъ особсппыіі корпусъ для сосдипепія со шведаміі, когорыхъ убѣдн.гь дѣііствовать съ ппмъ совокуппымн сп.іамн. Въ такомъ по.южсніп бы.ш дѣ.іа, когда Фрндрпхъ лвп.іся на помощь .побимоіі свосіі Поме(') Подлиппос донссвніо гсіѵрікіъ-апиігфа. «Дѣти!» — сказа.гь онъ, выс.іушавт. пхъ жадобы,—«л не могъ прпттн къ вамъ ранѣе! ІІо успокоіітссь : я опять отстрою вашъ городъ, вы спова будете счастлпвы!» О І І Ъ прпказадъ роздать пмъ 200,000 талсровъ па первос обзавсдепіе. Когда Фрндрихъ осматрпва.іъ укрѣплспія, комсндантъ явн.іся къ пему съ П О П І І І І П О І І головою, извннлясь въ С І І О І І Х Ъ ошпбкахъ и въ томъ, что ис успѣ.іъ принлть І І С 03
обходииыхт. иВрт. къ удср;капію непріптсмл. «Замо.іч»!» сказа.іт. сму Фрпдрихъ строго. «ІІе ты шіиопатт., а л, потому что сдѣ.іа.гь тсбя комендантомъ.» (*) Изъ Кюстрппа оиъ отправился къ воііску. 10-го армія сго сосдишмась съ корпусомъ Доны, расно.іожеііііымъ иодъ Кюстрішомъ.«ІІу что,» — спросплъ опъ Доиу, — « какъ дсржатся русскіс?» — Какъ камснпыя стѣны! отвѣча.іъ Доиа. — «Тѣмъ .іучше : они скорѣе разсып.іются!» Когда па смотру воііско гепсрала Допы проходімо мимо его въ повыхъ мундирахъ, съ папудрсппымп го.іопами, оиъ сказа.іъ: «Ого.! да паіпи г.оидаты разряжены въ пухъ. Мои, панротішъ, иастолшал сарапча : за то кусаются.» 11-го августа иа берсгу Одера застучали топоры. Сотпи плотииконъ работа.ш надъ понтопаміі, чрезъ которыс Фридрпхъ, по видпмому, хотѣлъ псрсправпть свое воііско прямо противъ русскаго лагерл. Вскорѣ артп.мсрія его ста.іа дѣйствопаті. на русскіе окопы. Всѣ застав.пмо думать, что ОІІЪ хочстъ аттаковать Фермора въ самомъ .іагсрѣ. Ио за ночь Фридрпхъ отправімъ свои мѣдные понтоны пошіже Це.мнна, подпялсл со вссю армІсю п послѣ усилсшіаго маріпа, втихомо.іку псрсправп.іъ се тамъ чрезъ Одсръ. Ферморъ узпа.іъ объ этомъ с.ішикомъ иоздію отъ партіи казакопъ, которыс, полагая напасть па прусскій аваппостъ, паткнуліісь иа самую армію. Онь отправил-ъ полковішка Хомутова помѣшать персправѣ, ио Хомутовъ опоздалъ п не могъ нпчсго сдѣлать. Широкой дугою Фридрпхъ обходилъ русскііі станъ. Глапноко.чандующін, чтобъ удобнѣе дѣйствовать, выступнлъ пъ открытое полс. Онъ выбралъ ровнос мѣсто между (•) Въ одпомъ частпомъ ппсі.мѣ, и у б л і к о м п п о м ъ ііъС. Поторбургскпхт. Вѣдомостяхъ 1788 года, сказано можду п р о ч п м ъ : «Г. комсидаюпь знапи. пе думалг, чтобг руссків курпжг іміп..ш такг биізко кг крѣпости подстутіть. Оиг мцс и не асѣ пуіикп на лафсты поставилг, ио Лмхиая часть мжа.мі сщб на земліь. Такг-то дѣластсп, коіда іичірілтвля своічо ІІрезираютг.» дсрсвплми КоцдорФомъ, Цоріідорфомъ и ВімькерсдорФомъ. 13-го аигуста іірисосдпшмся къ нсму гспералъ Браупъ съ своіі.мъ корпусомъ. Войско пашс было расположсио тупымъ угломъ, такъ, что могло дѣлать «ропгъ пспріптс.ію, по какому бы иаправлспію опъ ші ноше.гь отъ Целлшіа. Всчсромъ Фрпдрнхъ останопился у мѣстсчка ІІсіідама, протпвъ праваго кры.іа русскихъ и ста.іъ дѣлать распорлжснія, чтобъ иа утро аттаковать сго. Мсжду тѣмъ, чтобъ отпять у русскихъ вслкую возможность къ рстирадѣ, онъ послалъ нѣскольпо отрядовъ въ обходъ II въ тылу пхъ вс.іѣ.іъ разрушпть мосты, всдущіс чрсзъ доволыю злачптслыіыіі и шіірокій рукавъ Одера. Иа разсвѣтѣ Ферморъ замѣтилъ, что пруссакп бы.ш иа походѣ, стара.шсь обогнуть наше лѣвое крыло ііри ЦорпдорФѣ п взять его во Ф.іангъ. Онъ тотчасъ велѣ.іъ лѣвому крылу отстунить назадъ, п примкнулъ его къ деревуіикѣ Квартчсігь, Фронтомъ къ ііспріятс.ію. Такимъ образомъ русскал армія образовала іісправи.іыіый чстыреуголышкъ, въ срсдпнѣ котораго паходн.шсь рсзсрвъ п обозы. — Фридрихъ, обходя русскую армію, отрѣза.іъ отъ нся главІІЫЙ вагепбургъ , который былъ постав.іеігь въ сторонѣ. Онъ бы могъ овладѣть нмъ и лншпть русскнхъ необхоДІІМЫХЪ восішыхъ снарядовъ для продолжсиіл воіілы , но горя жсланісмъ сразитьсл и однимъ ударомъ уішчтожпть всю наіиу армію, онъ пс обратплъ иа эго впиманія. Кромѣ того боя.іся нотратить нѣсколько лпшнпхъ дией , зная что австрійцы ис упустять случая воспо.іьзоваться его отсутствіемъ изъ Силезіп. II дѣііегвнтельпо. Иоложсиіе его было такъ безііадежио, что остапа.юсь імп пасть, плп созсршснпо сломііть врага. Фрапцузы быстро двнга.інсь въ Саксоііію; Даунъ встунилъ уже въ иес ; швсды, избавясь отъ Доны , інли па Берлинъ. ЦорпдорФскал бптва должпа бы.іа рѣшить судьбу Фрндрпха. Она иача.іась въ 9 часовъ
47 <і .утра сграіиіюіі ііере<;трЬ.іі;оіі артп.мерііі. Когда ііаіис .гігпос кры.ю ааня.ю новую полмцію дсрспііп ЦоріідорФі. осталась пъ срсдппѣ мс;кду обѣиміі ариілші. Чтобь ііруссакіі се нс ааня.ш п пс мог.ні скрыть за нсю споііхъ дпижсііііі, Фсрморъ ііріікаиа.гь сс с ; к с і ь ; но это І І І І ігь чсму пс пос.іуІКП.ІО, потому что дыча пѣтрочь ію ііроіюсіі.іо, и пруссакіі, ію.іьзулсь покарочъ, прп ужасіюіі каіінопадѣ, устрсип.іпсь нл ііаіис ііравос кры.ю. Отъ выстрѣ.ювъ пронэошс.іъ бс.ііюрлдокь въ русскочъ обозб : іісііуганпыя .іопіадн , зпкуснвъ удп.іа , съ возачн прорыва.шсь сквозь .іпнін н приподн.ін нъ разстроііство пѣхоту. ІІс счотря на т о , обозь бы.гь отвсдснъ подаіьшс отъ ноііска н по.іки снова построи.іпсь. ІІрусскал пѣхота жс.іал воспо.іьзоватьсл псрпымъ бсзнорядкочъ нспріятс.іл, пош.іа въ аттаку, пс дожидаясь поді.рѣаіснія кава.ісріп. Фсрчорт. .тамѣтімъ эту оіннбку п вс.іѣ.гь свосіі коппіщѣ ударпгь на аттакуюшнхъ. Тутъ русскіс двнпу.інсь сь такнмъ ііспстовстночъ , что тотчасъ;кс смл.ш пруссакопъ н обратп.іп пхъ въ бѣгстно. Громкіс крпки ч-ура /і> ог.іасп.іи воздухъ. Ио Фсрморъ самъ сдѣла.іъ оіннбку: русскап кава.ісріл оставн.іа въ наіпсмъ каррс бо.іыноіі промсжутокъ; главнокомандуюіцііі нс іюдума.іъ сго попо.іішть. Ссіід.іицъ восно.іьзопа.іся этпмъ : ударивъ во Флаигъ нашсіі коппіщѣ , онъ сс опрокнпулъ н потомъ съ свонмп драгупамп п гусарачи ворва.ісл въ рлды пашсіі иііФаитсріп. Нѣхота , которая усиѣла оплть построиться , подоспѣла къ нсму па помоіць. Русскіс дралнсь, какъ львы. Цѣлыс рлды ихъ ЛОИІИ.ІПСЬ па мѣстѣ; другіс тотчасъ выступалп висрсдъ, оспорпвая у пруссаковъ каждыіі шагъ. ІІн одшіъ солдатъ нс сдавался н боро.ісл до тѣхъ иоръ, иока иадалъ мсртвыіі па эсмлю. Наконсцъ всѣ выстрѣ.іы потрачсны : стали драться холодііымъ оружісмъ. Унорство русскихъ сіцс болѣс разжпгало злобу пруссаконъ : інін рубіміі и пололи всѣхъ , бсзъ поіцады. Аіногіс солдаты ,
отб|>осіів'ь оружіе, грыз.іп другъ друга зубами. Фрндрпжъ прсдъ пача.юмъ бптвы пс приказадъ давать пардопу. «Ностоіімъ жс п мы за ссбя , братцы!» крішалп русскіе, «пс дадпчъ п мы нардону • нѣмцу , да и пе нримсм ь отъ нсго : лучше .іяжсмъ всб за Русь святую и матушку царпцу!» Въ псторіи ііпкогда нс быва.ю примѣра подобиаго сражспіл. Это была ііс біггва , а лучше сказать, рѣзнл иа смсрть , гдѣ и бсзоруяіііымъ пс бы.ю пощады. Паконсцъ русскіс были побиты и то.іыю ІІС мпогіс бѣжалп Ц скрылись въ б.ііізкііхъ болотахъ и лѣсахъ. ІІоражсніемъ праваго русскаго кры.іа побѣда ск.іоип.іась ііа стороиу пруссаковъ. Ио ешс цеитръ и лѣвос крыло стоя.ііі неподвпжпо п готовы бы.ін оспорипать славу этаго кроваваго дпл. ІІа полчаса всс пріумолкло, какъ будто оба воііска отдыхалп нослѣ тлжкоіі борьбы. Въ часъ по полудип Фрндрнхъ повелъ свос правос крыло иа русскос лѣвое, двумя колоппамп. Тяжелая арти.і.ісріл имъ прсдшсствовала. ІІа далыісмь разсгояиіи отъ споеіі псрвоіі лииіп , король выстави іъ грозныя батарси и ядра посынались въ русскіе рпды. Фсрморъ прнказалъ гснсралъмаіору Дсмику, командопавшсму кава.іеріею, аттаковать батареіі. Въ мгиовсніе ока правая батарея , съ прпкрыпавшнмъ се баталіономъ, бы.іа въ русскпхъ рукахъ. ІІѢхота вслѣдъ за тѣмъ ударпла въ іитыки. Завлзалсл боіі отчалішыц. ІІо русскіе принуіндсны были отступнть н ноналіі въ бо.іото, гдѣ пс было возможностн ІІІІ построиться, іш заіцііщатьсн. Въ тоже время наша кава.ісрія овладѣ.іа другою батаресю, п съ такимъ дикимъ вои.ісмъ п силою бросилась на лѣвую колонну , что нспріяте.іь съ ужасомъ нобѣжалъ къ Внльксрсдорфу н сообщилъ своіі панпчсскііі страхъ другимъ полканъ до самаго прусскаго центра. Новерхность была на русскоіі стороиѣ н судьба сражепія рѣшалась. Ио вдругъ Ссіід.іицъ съ отчаянісмъ бросастся на наіпу кавалерію, смѣшнвастъ ее, опрокпдыпаетъ и гопптъ. Въ тоже врсмл прусская пѣхота пробплась пъ нашъ цептръ и , ударя на лѣвое крыдо во Ф.іапгъ , потѣснпла сго прямо на свою кавалсрііо. Здѣсь повторилась сцсна прошсдиіаго утра. ГрЯФъ 'Ісрпышспъ п гспсралъ Браунъ съ свопмп гренадерамп оказывалп чудсса храбростп. Сдѣлалсл ужаспыіі безпорлдокъ: русскіс и пруссакп, кавадеріл п пѣхота , всс смѣшалось въ кучп. Ружсііиый огопь замолкъ, дралнсь одппъ на одпнъ, бп.іп другъ друга прнкладаии, кололн штыканп, рубились ііа сабляхъ. ІІп одна огоропа пс уступала, ни одпа не давала пощады. Напрасно гснсралы старались подворить порядокъ , прскратпть рукопашпый бой и разпять сражающпхся. ІІпкто нхъ пе слушалъ. Страшная ныль, запскшаясл кровь и пороховой дымъ обезображивали сщс болѣе лица ІІ бсзъ того пскажснныя злобой п остсрвснѣиіемъ. Санъ Фридрпхъ бы.іъ увдсчснъ въ срсдипу сва.іки. Солдаты узпавали его только по голосу. Около псго па.ін всѣ его адъютапты п нажи , ліішь падъ его вѣнчанной головою носился щнтъ спасптсдьпаго Провидѣніп.
Н К К О І І С Ц Ъ почь по.юиіпла прсдВ.іъ страшноиу убііістпуСъ обѣпхъ сторонъ ударн.ін отбоіі. Оба ноііска пъ бсзпорлдкЬ ста.ш собиратьсп па споіі лЬста, оба прсдоодитс.іп, іі Фридрнхъ п Фсрморъ,, почита.ш ссбл П О 6 І І Д І І Т С . І Я . Ч И . Пушкіі ст. обѣпхъ сторонъ бы.ш остапдспы на полѣ битпы ІІ ппкто ихъ не убира.іъ. Лсю ночь ооііска остава.інсь подъ ружьс.чъ. Фрпдрихъ отодвшіулсл то.іько пправо, къ дерсвнѣ Цихертъ, іі псрсчѣпіі.іъ позіщію, русскіе то.іько повсрпу.шсь попсрсгъ по4л, чтобы дѣ.іать еяу Фроптъ. Съ разспѣто.чъ снова нача.іась каннонада. Всс предвѣіца.іо прододжсиіс біггвы , но псдостатокъ босвыхъ спарлдовъ у пѣхоты и чрсзвычаііная усталость кавалеріи дѣда.ш вспкос иовос прсдпрілтіс псвозможны.чъ. Подъ обоюднычн выстрѣ.іа.чи обѣ арміи собнра.ш и ирііводи.ііі въ порлдокъ СВОІІ ИОЛІИ. Въ Цорпдорііюко.чъ дѣлѣ в ѣ к ъ , русскіе до 50,000, •іертиы.чи и н.іѣннычп до 19,000 чс.ювѣкъ (*). Когда (•) О с о б е п п о ваеѵыл оііустошпто.и.ііо Шупаловскін іаубицы, ч е м ъ ІІІуваловымъ. пруссаки нмѣ.ні 31,000 чедоуронъ первыхъ простира.ісп тринадцати, нос.іѣднпхъ до анг.іінскііі пос.іанникь, сопро- лѣііствовп.ш па пруссаковъ такъ мэобрѣтеяныя гра«омъ О б ъ н п х ъ то Ломоиосовъ ІІстромъ пазы- ІІваиовн- сказалъ: Съ Плнсавѣтой С о п . н храбрості гонораловъ , Г о с с і й с к а г р у д ь — т в о и орудія, ШуваловъІ Этіі же о р у д і я иного способствовалп к ъ выигрышу скаго грлжеиіа. Г. Бантышъ-Каменскіи, пъ с в о н х ъ Гросъ-Егерилорф- *Біоірафіяхъ фемд- м а р ш і ы и п ъ , * и а и р а с и о и о л а г а е т ъ , ч т о о и и т о г д а не б ы л и е і н е нзобрѣтеиы. Аиракспвъ объ въ своей • Наша артнллорія, реляиіп императрнцѣ самъ говоритъ а особлнво новоизобрѣтеипыя генераломъ моіістеромъ, графомъ Шуваловымъ, пнхъ: по пменп его Ш у в а л о в с к и м н ваться въ паіпн л и н і п , и о п а ч е мѣшаніѳ.» кавалѳрію стремяшагося ѳго пазваиспра- иепріятвля прнво.іи ьъ Пруссакп овладѣлп 85 пушками, 11 зпамспамп п большею частію нашсго обоза. Русскпми отбито у нихъ 26 орудііі, 8 зпамспъ и два іитандарта. Гспсралы русскіс принимали лпчпо усердпос участіе въ бнтвѣ. Ферморъ рапснъ въ погу , Браупъ пзрублснъ по головѣ , кнлзь Любомнрспіп п Папшіъ силыю окоптужены; а графы Салтыковъ н Чсрпыіпсвъ взлты въ плѣііъ. Бсрлппсіііл н англіііскія газсты съ восторгомъ пропозгласпли зпамсиитую иобѣду Фрпдрнха. Фер.чоръ, съ свосй стороны, поздравлялъ Елпсавѣту Пстровну съ новымъ торжествомъ русскаго оружія. «Однпмъ сдовомъ, Вссмплостппѣіішая Государыпя!» — говоритъ опъ въ своеіі реллціп, — «пспріятсль побѣждеиъ п пичѣмъ хвалитьсл не можстъ!» Въ Бсрлшіѣ и въ Петербургѣ праздновадп побѣду при ЦорндорФѣ — въ одно врсмя. Ферморъ нолучпдъ пъ паграду Андрсевскую лспту. «Нсужлп мы въ самомъ дѣлѣ побѣдплп?» воскликнулъ послѣ этаго правдодюбнвый Пстръ Ноановпчъ Паішиъ; — «Правда, мы осталнсь властелпнами полн сражснія, ио илп мсртвыс , плп рапешіыс!» Фсльдцеиг- и ы а , г а у б и ц ы , т я к о в н р н т о м ъ н м ѣ л н д ѣ й с т в о , ч т о з а с л у ж п в а я ому в е д л н в у ю и о х в а л у , пе т о к м о н е д о п у с т и л и вождавшііі Фрпдриха, поздравнлъ его съ побѣдою, король отвѣчалъ, указывая па Ссііддица: «Ему мы обязаиы всѣмъ, бсзъ исго памъ было бы плохо. Это жслѣзные люди! Ихъ ножно персбить, по разбнть невозможпо!» Нс смотря на •гакос лестиое ддя русскихъ убѣждсніс Фрндрнха, О І І Ъ все таки почптадъ сраженіе выиграннымъ, хотя Ферморъ удержадъ за собою поле бнтвы. кранпоо ворза- Фрпдрнхъ сщс во время похода нерсхватплъ ппсьмо Даупа къ Фермору, въ которомъ тотъ убѣждалъ русскаго геисрала «избѣгать бнтвы съ хнтрымъ ііротивіінкомъ н нодождать, нока онъ копчитъ свос ирсднріятіе на Саксонію.» «0
Тспсрь Фридрпхъ горопи.іся ИЗВ-ІІСГИТЬ Дауна о свосіі побѣдѣ при Доріідорфѣ с.іѣдующсю заппскою : «Вы очсиь спрапсд.шво совѣтывадп гспсра.іу Фсрмору остсрсгатьсн хіітраго протпвпика , потораго оы .іучшс зпастс. ІІо опъ иепосмушался — п разбитъ!» Простоявъ два дпп па полѣ сра>кспіп , русскіс отступіып къ Гросъ-Кампну , чтобъ взять своіі вагснбургъ , а оттуда къ Ландсбсргу. Лсгкія прусскія воііска пхъ трсвоікидп. Самъ жс Фрпдрііхъ, оставя корпусъ Лсва.іьда паб.іюдать за Фсрмором-ь, возвратіыся къ Кіостршіу и оттуда поспѣшіі.іъ въ Саксоііію, гдѣ сго прпсутствіс было пеобходпмо ; а воііско сго пош.ю опять протпвъ шведовъ. Въ Кюстрпиѣ нашн іі.іѣішыс гсиера.іы бы.ш помѣщсны въ подва.іы, подъ крѣпостпымн стѣнами. ІІа жа.юбы ихъ комспдаптъ отпѣчалъ : «Госнода! вы такъ хорошо бонбардіірова.ш Кюстрипъ , что пс остапи.ш въ нсмъ ІІІІ одного дома д.ія ссбя. Тспсрь пс прогпѣваптссь! Чѣмъ богаты , тѣмъ ІІ рады!» ІІо черезъ нѣско.іько дпеіі опп по.іучп.іп позоодепіе отпрапиться пъ Кср.іпнъ п явдяться ко двору. Фсрморъ между тѣмъ рстпровадся въ Помсрапію п отозва.іъ корпусъ Румяіщова, отправ.існпыіі бы.ю прогпвъ швсдовъ. Недостатокъ въ провіантѣ заставп.іъ сго осадііть Кольбергъ, какъ выгодныіі д.ія арміп портъ. Городъ нс сда.іся : штурмъ русскихъ былъ отбнтъ. Въ коицѣ октября русская армія иаконецъ персш.іа чрсзъ Впс.іу и встунн.іа въ По.іьшу на зпмнія квартнры. Тепсрь прсдставлястся исторіи рѣшить спорііыіі вопросъ : кто-жс оста.іся побѣдптслсмъ пріі Цорндортѣ ? Отвѣгъ простъ: тотъ, кто достигъ своеіі цѣ.іп. Русскіс ІІ швсды покушались проііикпуть въ самос ссрдцс прусскаго королспства; Фридрихъ рѣшилсп пхъ остаиовнть. ІІа Цорпдорфскомъ полѣ жребііі бы.іъ брошенъ. Русскіс п шведы ретпровалпсь, Бсрлннъ оста.іся ис тронутымъ, а Фридрпхъ спова мог-ь обратпть всѣ свои сн.іы протпвъ главнаго врага, австріііцсвъ. Стало б ы т ь , сс.ш Фрндрпхъ матеріа.іыіо пе оыигралъ битвы прн ЦорпдорФѣ , то опъ нокраііпен-мѣрѣ воспо.іьзовался ся плодамн. II въ этомъ отношспін — сму прннадлсжнтъ лавръ побѣднте.ія. Елисавѣта ІІетровна очсиь хорошо попя.іа значсніс Цорндорфскаго д ѣ л а , она торжсствопа.іа побѣду, паградила г р а Ф а Фермора, однако вслѣдъ за тѣмъ отозоала его отъ воііска, ііазначивъ главнокомандующичъ г р а Ф а Салтыкова.
капгопиръ-квартпрахъ во Фраикопіи, тепсрь шда къ саксопскныъ границаыъ. Съ другоіі сторопы оиъ ыогъ снособствовать опсраціяыъ русскаго воііска. Для этаго О І І Ъ отправплъ къ берегамъ Э.іьбы корпусъ Лаудона , съ иамѣрсиіемъ отрѣзать Фридриху коммуиикацію съ зтой рѣкою. Такимъ образомъ оиъ хотѣлъ прсдать сго совершсшіо въ рукн Фермора и удсржать въ сѣвсрпыхъ провипціяхъ Пруссіп. ГЛЛВЛ ТРИДЦАТАЯ. К О І І Е Ц Ъ К Л І М П Л І І І І І 1 7 В « 1 ' О Д Л . ГОХІІІІРХЪ. «га І Щ Ш Й Щ А ИУГІРГ !яШ>дпж «и^О ' Ш ^ І Ш й встріііцы воспо.іьзопа.шсь отсутС Т В І С И Ъ Фрпдрпха. Даунъ, австріпеиій Фабіи - ысдлптс.іь , не віідя "Р С Д Ъ собою хптраю протпвііпка, рѣишлсл дѣііствовать иаступатс.іьс по. Онъ воше.іъ въ Лузацію п устроплъ танъ своп ыагазппы. Отсюда онъ ыогъ, сиотря по падобііости, вступпть въ Си.ісзію, іші сосдішиться съ ІЬіперсиоіі П С І І О . І І Н І Т С . І Ы І О І І армісіі, поторая укоып.іектовавшпсь па Саксоніга ирикрывалъ пршщъ Г с н р п х ъ , братъ Фридрпха. ІІрн извѣстіп о прпбдшкепіи нспо.шптс.іыіой арміи, опъ употребп.іъ всѣ средства, чтобъ задержать ее въ походѣ. ІІрусскіс партизапскіе отряды ие разъ ирегражда.ш ей дорогу : ио эги малыя стычки нс могли остаповить огромиаго войска ; опо вступило иакопецъ въ Саксонію. Генрнхъ впдѣ.іъ псвозможиость предпршіять что инбудь рѣшитс.іыюс; О І І Ъ отодвииулся къ Дрсздспу н занялъ укрѣплсішый лагерь. Пспріяте.іьская армія стала •іагерсмъ подъ Пирною. Мсжду-тѣмъ маркграФъ ІСарлъ с-ь своимъ корпусомъ пос.іѣдопа.гь за двпжсніяии Даупа. Оііъ ста.іъ иапротивъ его въ Си.ісзіп, чтобъ прпкрыть эту страііу па случай покушспій непріятсля проникиуть въ исс пзъ Лузаціи ; а гепсрала Цитепа съ отбориымъ войскомъ отправплъ протпвъ Лаудопа. Впдя, что Фсрморъ своимъ содѣйствіемъ пе подкрѣп.іяетъ обшаго предпріятія, н чго пруссаіш пршія.ііі мѣры противъ всѣхъ его замысловъ, Дауиъ перемѣнилъ плаиъ н рѣшплся обрагпть всѣ силы на Саксонію. Быстро иовелъ оііъ вопско къ Дрсздсну. Цѣль его была ударить па малепькую армію приііца Генрпха въ т ы л ъ , мсжду-тѣмъ, какъ. пмперцы аттакуютъ его съ Фроита. Гспрнхъ былъ въ онасіюмъ положенін : ловкнчи мапсорами старался онъ нзбѣжать губптелыіаго удара. Тутъ пришла вѣсгь о нобѣдѣ Фрпдрнха нри ЦоридорФѣ п о быстромъ походѣ сго въ Саксоііію. Блпзкая помощь одушсвпла пруссаковъ.
452 486 10-го ссптлбря коро.іь яви.ісл подъ Дрсздспомъ. Пыстро сосдіши.іъ опъ армію иаркграФа ІСарла и корпусъ Цитепа съ воііскамп своего брата. Лаудопъ такъже поспѣшіыъ прпмкпуться къ г.іавіюіі арміп Даупа. З д ѣ с ь , на исбо.іьшомъ простраиствѣ двухт. МІІ.ІЬ, стол.іи пстырс враждугощія арміи другъ протпвъ друга и каждоіі дсиь должио было ожпдать кровавоіі развлзкп. Фридрпхъ горѣ.іъ пстсрпѣпісмъ сразпться ; нсрѣшптслыіыіі Даунъ избѣга.іъ битвы. Какъ прсвосходныіі мастсръ вести оборопптс.іыіую воііиу, опъ тотчасъ по приб.іпжсііін Фридриха запп.іъ нспрпступпую позпцію; .іагсрь пмпсрцсвъ при ІІпрпѣ бы.іъ такъжс с.іпшкомъ и а д с ж с п ъ , чтобъ ожпдать иападснііі. Мсжду-тѣмъ врсмя шло : Фридрпхъ дѣ.іа.іъ самыс пскусиые мапсвры, пспріятсль оставался въ засадѣ. Но содсржа такпмъ образомъ всѣ с і м ы Фрндриха въ папрлжсиін, Даунъ по.іьзова.іся беззашптпымъ состоянісмъ Сп.ісзіи. Онъ отправплъ туда отдѣ.іьпыіі корнусъ, которыіі обложімъ крѣпости Опелыіъ п ІІсіісс. Фрндрпхъ впдѣ.іъ, что траТ І І Т Ъ папрасно врсмл въ Саксопіп. О І І Ъ рѣшімся иттп пъ Сп.ісзію п пыгиать оттуда австріііцсвъ, а м с ж д у - т ѣ м ъ , на походѣ захватпть г.іавпые магазнны Дауна въ Лузацін. Авангардъ сго дошс.іъ до Сауцепа п овладѣ.іъ городомъ. Чрсзъ пѣско.іько дпей прпбы.іъ и самъ Фрндрпхъ. Т у т ъ Даупъ попл.іъ угрожавшую ему опасіюсть: армія сго мог.іа остаться безъ вслкаго продовольствія. Поспѣшпо повс.п. онъ свос воііско по тому-жс иаправ.іспію, по которому пошелъ Фрндрпхъ ; усіменнымн маршами успѣлъ сго опсрсдить, іі, пакопсцъ, ставъ укрѣп.іеинымъ .іагсрсмъ , преградімъ сму путь въ Сплсзію. Когда прусскііі коро.іь выпс.іъ воііско изъ Бауцспа, и 10-го октлбрл нришс.іъ въ дсрсвню Гохкирхъ, опъ былъ краііис удпв.існъ, ВИДІІ нсрсдъ собою всю австріііскуіо армію. Цозпціл Дауна была нревосходна : воііско его столло на нригоркахъ, опушсн- пыхъ у подошвы .Іѣсомъ, пъ впдѣ тупаго у г л а , котораго сторопы обхпатывалн дсрсвню Г о х к н р х ъ , лсжащую но средппѣ. Иттп далѣе было невозможпо, расположнться нодъ Гохкпрхомъ бсзразсудно. Но Фридрцхъ ие хотѣлъ осрамить себя отступлсиіеиъ ввиду непріятсльскоіі арыіи, и приказалт. разбнть споіі лагсрь подъ Гохкирхомъ. Напрасно гснералы представ.іяли сму всю опасность такого положснія , папрасно принцъ Морицъ Дсссаускііі умоля.іъ сго отстуішть ; коро.іь пастапвалъ ііа свосмъ и отправплъ подъ а р е с т ъ гснералъ-квартирмсіістсра Марвица за т о , что тотъ ис рѣшалсл разбпвать палатокъ подъ испрілтсльскими выстрѣламп. Лагсрь былъ поставлснъ п защпщеиъ двумя спльпымп батареями. Главноо нсудобство лагеря состояло сще въ т о м ъ , что пруссаки изъ долипы ис могли видѣть, что нроисходімо въ пепрілтсльскомъ с т а н ѣ , расположспиомъ па высотахъ п за прнгорками, п ис смѣлн пускаться на
рскогпосцпровкіі, нотому что приліски у подошвы горъ шнна водпорплась : былп з а н п т ы папдурамп п вспграмп. Но . Ф р п д р п х ъ б ы л ъ до т о г о увѣрепъ пепредпріимчпвости мѣръ КІІХЪ Даупа, протнвъ въ робостп п ВСС,1Ъ что пс п р і ш п м а л ъ . д а ж е ннка- впезашіаго пападенія. насъ адѣсь пе а т т а к у с т ъ , » — с к а з а л ъ «Если Даупъ сму Фсльдмаршалъ 0дни часовыс пзрѣдка перекликалпсь. Совсѣмъ другую картппу представля.іъ станъ австрійцсвъ. " Р о с т р а н с т в ѣ , занпмасмомъ п х ъ вонсками, пы- лалп бивуачпыс о г ш і , раздавалпсь п ѣ с и п , а подъ горамн, въ л ѣ с у , стучалн т о п о р ы п с л ы ш а л с я шумъ падаюшпхъ дсревъ, к о т о р ы я , по впдимому , срубали ддл отвѣчалъ Ф р н д р и х ъ , « о п ъ скорѣе поіідетъ на внсѣлицу , Въ часа чѣмъ на н а с ъ . » — Въ этоіі увѣрсішостп утвердили короля д а л ъ прнказапія и пустн.іся въ обходъ пруссакамъ, с к р ы - К е і і т ъ , — ато сіце болѣе сго стоптъ доиесепія ЛОЖІІЫЯ нмъ въ австріііской трп днп. ссбя Въ громко своего вождя. Это Такъ почнта.ш оскорблспісмъ. гСпсралы ста.ш псрсмстчппа , подкуплсішаго армін (*). Лвстрійцы мнѣ,» повѣсііть!» — Повѣрь пхъ воііскѣ простоялн отвагу поднялся ноговаривать о пруссакп явпымъ ропотъ, д.ія сами нсрѣшптс.іыіостіі попудпло Дауна іірннятьсл иакопсцъ два Даупъ безпсчпостн отправлснъ с ъ „ В С сслія. портовъ п рѣшплъ на слѣдующііі свонхъ транс- ТОЛЬІІО дснь ііспрсмѣппо отсту- ппть. 13-го о к т я б р я день б ы л ъ пасмурныіі; г у с т ы я об.іака покрывалн п е б о , и ночь прсждсврсмсііно сгустн.іа свою Корпусъ прикрытый деревпсіі костровъ. армію, былъ пепріятеля. прусскаго ФЛЭНГЪ Гохкирхъ. роз- вышс деко- Лаудона всчера : опъ с т а л ъ въ т ы л ъ Нрсдпо.іожено бы.ю нанасть па правыіі лагсря, Впередп шелъ авангардъ, состоявшііі п з ъ 36 эскадроповъ коппнцы п чспѣхоту. Ф р п д р н х ъ м е ж д у - т ѣ м ъ поджіідалъ поднялъ в а я о т ъ ішхъ свои движенія подъ опнсаннон рацісн т ы р е х ъ баталіоповъ п ѣ х о т ы . за дѣло. мраки. иочи Д а у п ъ самъ вслъ осталы.ую Для наблюдснія ж с за лѣвымъ Флапгомъ прусса- ковъ б ы л ъ оставленъ г с р ц о г ъ Лрмбергскін с ъ отдѣ.іьнымъ корпусомъ. Ему было предппсано преслѣдовать испріл- т е л я , когда онъ будетъ р а з б и т ъ на всѣхъ п у п к т а х ъ . свои Прусскіе солдаты , послѣ ужнна , торопіілись но- Въ темпотѣ ночноіі австріпцы кралпсь, какъ Коннпца спѣшплась и всла лошадеіі осснпяго в ѣ т р а . спускались с ъ г о р ъ почтп ползкомъ, ч т о б ь шумомъ оружіл Коро.іь распустнлъ свой ш т а б ъ п вскорѣ въ нрусскомъ л а г е р ѣ все прсдалось покою. Г.іубокая тп- сотахъ (') Псремотчпкъ достамялъ ОІІЪ о б ы к п о в е п п о пнску, залѣпляя отверзтіе воскомъ. Л а у і ю м ъ , которыіі прнказалъ с о б ѣ на к у х п ю . >1>ридрнху соідонія <І|>Ѳ.ІЪ оиу Разнопіпкъ всю корзину разъ съ встр-Іітился лііцамп отіюсть Т а к и м ъ образомъ прѳдато.іі.ство открылось. Ш і і і о и у обѣиіана і і о ш а д а , еслп, оиъ отправиіъ « ъ Фридриху ложпыя короля, что австрійская повѣрплъ оойны,1 Гецоса. п армія готовптся къ р е т н р а д ѣ попалъ въ ловушку. — См. • зп- по прежпсму разносплись пѣсни. бѣ.іѣ.ш ІІа гохкпрхскоіі колоколыіѣ .. пробпло съ пять часовъ. къ являться а в с т р і і і ц ы , п а з ы в а л ссбя дсзсртерамп. Число и х ъ бы.іа показаіііл. К ъ передовымъ М с ж д у - т ѣ м ъ па в ы - п а л а т к п , сверкали огнн прусскимъ постамъ ішхъ па а в а и п о с т ы , ц „ачалась въ П о г о м і ю . фрн- Лаудонъ с ь т ы л а ворвался въ лагерь н въ знакъ Исторію Семимътней пачали ежемппутпо возрастало : напонецъ опи толпою бросплпсь лъ Съ атихъ поръ самъ Д а у в ъ днктова.іъ сму запнскп и у г Ь р я л ъ дрихъ продавца в ы п у с к а л - і . о д н о л й і ю н въ с к о р л у п у к л а л ъ Со.ідаты нс о т к р ы т ь свосго прнближспія. Въ прилѣскахъ были папередъ прорублены шнрокія дороги. яиііъ. въ поводу. воры. скорѣе согрѣться въ своііхъ па.іаткахъ о т ъ проіізитс.іыіэго псрсстрѣлка. Дѣла вслѣлъ зажсчь деревню. шелъ въ аттаку с ъ Фронта. Въ т о ж с врсмл иачатія Австрійскііі авангардъ Барабаиы забп.ш 67 по- тревогу.
ІІруссаііи всіспкпвалп сі. одра, хвата.іись аа оруясіс, вы- бѣга.іп пз-ь палатокъ боспкомъ н б с з ъ ранцсвъ. Лвстріііцы ов.іадѣ.іи батарсею предъ Г о х к и р х о м ъ и, обратн орудія на пруссаковъ, ста.іи будпть п х ъ картсчью. Нѣкоторые проснулпсь то.іько д.ія того, чтобъ подъ ирсдате.іьскимъ ш т ы ІіОМЪ почныхъ убійцъ спова успуть спомъ вѣппымъ. 'Гутъ войскъ вся то.іько яви.іась превосходпая по всемъ дисцпп.іина б.іе.скѣ : ч р е з ъ прусскихъ десять минутъ армія стопда подъ ружьсмъ и храбро отража.іа норъ неиріяте.ія. Но было такъ нс могдп у з и а т ь , гдѣ гдавпая тому дра-іпсь отдѣ.іыіымп темпо, сп.іа кучками. пто испріятеля, Соддаты д р у г ъ друга за головы , чтобы ощупыо от.іпчпть тсдя о т ъ свосго. па- нруссаки п но- хваталі иепріп- Пруссаки узнава.іи свопхъ иротивниіювъ по и ѣ х о в ы м ъ іпапкамъ, анстріііцы ируссакопъ — по мѣдІІЫМЪ кнвсрамъ. Гохкпрхъ. Главное наиадспіе бы.іо устремдсио с к і й бата.іьонъ рстировался на к.іадбише и , отважпо градивъ нспріятс.ію дорогу, встрѣтн.іъ сго бѣг.іымъ Въ ТОЯІС на Когда дсрсвпп з а и ь ы а . і а , занпмавшін ее пруспрс- ОГІІСМЪ. врсмя Ц и т с н ъ съ гусарами у д а р і ы ъ во ч>.іапгъ п ѣ х о т ѣ , ворвался въ р п д ы п иача.іъ сс страшпо рубить. Цѣлая нспріятельская .іпиія б ь ы а опрокинута , г р с п а д с р ы почти всѣ .ісгли на мѣстѣ. Даунъ выставп.іъ семь н о в ы х ъ и ѣ х о т п ы х ъ по.іковъ противъ эгоіі небодыиой горсти ируссаковъ. Р а з с т р ѣ л я в ъ свои п а т р о н ы , мужсствснныіі батальонъ Зарсво п о ж а р а освѣтило скіе генсралы могли ІІѢСКО.ІЫІО прсдпршілть окрсстносгь и нрус- что шібудь вѣрпое. ІІадлсжа.іо выгпать пспріятс.ін изъ занятоіі нмъ позиціп. Фсльдмаршалъ К с й т ъ съ шсстыо бата.іьонамп уснѣлъ о т иять у австріііцсвъ батарсю и потѣсііи.іъ и х ъ н а з а д ъ . Ііо его о к р у ж и л п , с о л д а т ы про.іожнли штыками,а Гсрцогъ ВОІІІДЬ ссбѣ обратпыіі путь п х ъ па.іъ, поражспиый пулсю в ъ г р у д ь ( * ) . Францъ Браупшвсйгскііі послѣдовалъ примѣру вышс.іъ п з ъ з а илетнсй к.іадбища и ударилъ в ъ ш т ы в н . Но что могъ онъ с д ѣ л а т ь нротнвъ т а к о г о многочислсниаго (*) Д ж о ч с ь К о і і г ь ( Я к п в ъ П і м ь м о в і і ч ъ ) р о д о м ъ ш о т д а т і д е и ъ . Г о п п м ы і і :іа с в о п п л д і і т п ч о с к і п у б Ь ж д о и І я , о н ъ о с т а в п д ъ в р а г а ? Вссь батальонъ, начииая с ъ х р а б р а г о свосго маіора псііанскую Лангс до послѣдпяго с о л д а т а , иа.іъ па полѣ битвы. никомь Горцогомъ До.іирія ігь съ с т р і й ц ы овладѣли кладбищсмъ п дсрсвисй. Ав- нашу с.іужбу. с.і.ѵжбу Въ К е і і т ъ участвова.іъ пъ отдѣлыіымъ корнусомъ. 1728 году ирпбы.іъ къ русскому •шпомъ походѣ отчпзпу Ііотръ гоиорадъ-маіора, Ласси на Ііъ 1 7 3 7 г о д у в истуіш.іъ онъ съ испаііскимъ двору. Роіінъ ходнлъ Пріі II Апиѣ (ПЗЗ), н съ рапы уволопт. въ отиускъ гепоралъ-иоручпка. « о <1>ранцію сго Іоаиноопѣ комапдова.гь Мнііихомъ Т у р о к ъ , л и ч и о іюдн.іъ с о л д а т ъ на п р н с т у п ъ О ч а к о в а , р а і ю н ъ въ ногу и во:івратімся с ъ ч и н о м ъ пъ иосдаіі- приня.іъ противь ііравую Д л я п о л ь э о в а и і п отт. (въ Моппо.іьо), По воэіірашоніп
Ксііта іі па.іъ т а к ъ ж с , какъ п онъ : ядро разаіожжи.ю сму голову. Нрппцъ Морпцъ Дсссаускііі разди.іплъ участь этихъ двухъ храбрыхъ гснсра.ювъ, дра.ісп такъжс мужсС Т В С І І І І О , какъ о и н , бы.іъ смсртс.іыю рапсііъ въ грудь и отпссспъ за фронть. Зсіід.іицъ, въ г.іавѣ кнраспръ, леталъ нзъ одпого конца въ другоіі, дрался какъ отчаяиныіі, но и его усімія не помог.ш: австріііцы всс выдвига.іп новыс полки п съ іювоіі сп.іоіі пападали. ІІакопсцъ подъ градомъ картсчь, Фрпдрихъ самъ повслъ свѣжія воііска въ дѣло. Лошадь подъ ппмъ бы.іа убита , онъ проворно псрссѣлъ и» другую п пс прсжде вышелъ изъ битвы, пока ііспріятель побѣжалъ, одиако австрійская кава.іерія уничтожіма этотъ І І О В Ы І І успѣхъ, а пѣхота ся двииулась впередъ свѣжпми массами. проспулся ; по густой ДСІІЬ о т т у д а , в ъ н с і о д іі 1 7 3 9 г о д а , гь Глуховѣ , г д ѣ телыінца стія краояъ Анва въ разбнть Сыль .Іеопольдоапа войііѣ пазпачеиъ за ч е с т и о с т ь , •швое управ.юпіо протявъ шводскпхъ туиапъ замѣпп.іъ мракп Гстмапои ь Ма.юроссін , прямодушный .іювичъ отозвала НІволовъ по.іководиевъ нраігь , у и и о о н жімт. спраіед- вароломъ до Койта Ііетербургъ для (1741). въ Здѣсь Враигеля а обожапія. оиъ Ираап- номогъ Ловепгауптл, учаЛассп В ъ 1743 г. К е і і т ъ с ъ н а п ш м ъ ф л о т о н ъ х о д н л ъ к ъ Я е р е г а н ъ І І І в ѳ и і и и въ С т о к г о л ь м Ь, в ъ качествѣ полномочнаго мнннстра русскаго д в о р а , много сиособствовалъ къ скіірѣіііиелу н выгоднѣншому трпца пазпачн.іа К.інсапѣта 1'иги , н пожаловала іюладнть съ заключенію Кеііта Абовскаго мира. Импера- гопоралъ-губврнаторомъ его Апдреенскнхъ Безстужевымъ-Рюмниыиъ, кавалоромъ. н, пе Репеля Ио Кейтъ желая ие н ногъ проторпѣвать не- иріятпостеіі о т ъ пего н д р у г а ого Анраксниа , в ы ш о л ъ в ъ отставку. ІІос.іѣ диадиатн.іѣтноіі службы русскоиу престолу , Коіітъ встуинлъ Ф р и д р н х а Ве.інкаго , который е г о т о т ч а с ъ ціе іюжа.ювалъ л о м ъ , а нотомъ борлнискнмъ генералъ-губернаторомъ. въ воііска Фельдмарша- Кенгь былъ од- инмъ н з ъ з а л у ш е в н ы х ъ друяен Ф р и д р н х а , н король часто с л у ш а л с я совѣювъ. Когда , иредъ началоиъ Семнлѣтней д р н і а эапіла р ѣ ч ь о б у д у ш н х ъ пори.гь о храбростіі н ого н е и р і и т е л я х ъ , вонискііхъ доб.іестяхъ нрервалъ ого король : о в ю д н к і я о р д ы , которыя съ такилпі жо дикаримн , с ъ воііны, туркамп; но за с т о л о м ъ Ьейтъ съ жаромъ русскнхъ. не устоятъ п р а в н л ы і ы х ъ д ѣ н с т в і й х о р о ш о у с і р о ѳ н н о і і а р м і и . • — •Дв.іі го- • П о и н . і у і і I» м о г у г ь тлгаті.сл викогда его Фрн- только протнвъ Б о г ъ !• о т в ѣ - ІІОЧП. Битва продо.іжалась на удачу. Къ девяти часамъ туманъ упа.іъ п солпцс озарило нечалыіую картнну разруиіенія. Фрпдрнхъ тспсрь только съ возвышснія могь обозрѣть полс битвы, устлапіюе жсртвамп кровавой почи. Оба войска бы.ш въ величайшемъ разстроіісгвѣ. Въ зрптслыіую трубу иаблюдалъ онъ за расіюряжепіпми Дауна , старапсь угадать его памѣрепія. Австрійская артпллсрія иаве.іа иа пего своп орудія и ядра засвисталн. О Д І І О ядро упало воз.іѣ самаго королп и обрызгало сго зсмлсю и пылыо. ІІсііугаіінан лошадь бросилась въ сторону : въ іістсрііѣнііі пачалъ опъ се бпть палкою до т ѣ х ъ иоръ, пока оііа стали иа прсжпес мѣсто. ІІовое ядро опять сс пспугало. Тогда адъютанты стали умолпть короля , чтобъ онъ оставплъ это опаснос мѣсто. «Вы видитс, в — сказа.гь оиъ нмъ с ъ усмѣшкою, — «опасность всздѣ одинакова : ядра лститъ чалъ Ксіітъ, «чтобъ вашо д а корочо познакомитесь волнчсство съ атпмн не поромѣпнлп д н к а р я м н !• — д о р Ф с к о а б н т в ы н іірн Ц о р н д о р Ф ѣ , Ф р и д р н х ъ в с и о я в н л ъ кипъ въ с в о н х х •Записксивг» говорнтъ объ мпѣпія , Послѣ ког- Гросъ-КгернКеііта. Нащо- Кейтѣ : «Ояъ былъ храбръ бѳпъ горячпог.ти, ноустрапінмъ п р п с а м п ч ъ в о о и н о и ъ с л у ч а ѣ , г с р о й с т р о п н о с т н , и п ѳ р е м ѣ в ы в ъ н е м ъ н р н м ѣ т н т ь б ы л о ие м о ж и о ; съ разумиымъ раэсмотрѣиісмъ і уччшоые п л е н і я выіоворы такъ ііриводилн въ его страхъ н безъ нравосудопъ иодчиііениыпъ за во н с н р а в л с п і с , нресіучто онъ велнкоо счастіе въ томъ і ш ѣ л ъ ; е г о л ю б п л н ііодкомандуюіпіо, к а к ъ отцл. О н ъ ж н л і ь і і р ѳ н р о в о ж д а л ъ не с к у п о , н о в с о г д а с ъ у и ѣ р о и і ю с т і ю ; еіо о ы л и п о ч ш и одни, ставало, креднтъ скорую нмѣлъ нроизводилі. которыо в ъ с л у ж б ѣ въ немъ исканія ч т о по.іуча.іс брать Весьма жалѵоаньс въ д о л г ъ , и по.іуча , со всѣмн былъ рошюстны къ не сребролюбнвъ. своииъ доходы ; ч е г о о м у ІІНигла н е д о - , люби.іъ ; равиымъ образомъ любилъ заплаіну модій, Ѵгсшных-в должностямъ, Созъ такихъ особлнеаю и чшіамн награясдать. В ъ к о м и а п і я х ъ , е г о т н х о с т і . с ъ и р і я т н о ю в е с е л о с т і ю , всѣміі бы.іа л ю б и н а . » — Ф р и д р и х ъ въ с в о и х ъ Нашокнпа. нмѣлъ с о ч а и е в і я х ъ ііодтвпрждаегь слова • Койтъ, • — говорнтъ опъ , — пбылъ кротокъ въ харвктеръ, б ы л ъ добродѣтелеігь, обраиіенііі, рсвіюстенъ въ службѣ и съ ліічаііінеіі тоикостью ума спеднііялт. героііскоо мужоство въ день Т р у и ъ Коііта н а й д е н ъ ве- бнтвы.а мѳж.іу у б н т ы м н на Г п х с і і р х с к о м ъ п о л ѣ . Д а у н ъ похороиіілъ ого съ во.іичаіішнми почестяпи. Фрпдрихъ н а р ш а л а п а и я т и и к о м ъ па В и . і ы е . і ы і о в с к о й п л о и і а д и в ь іючтнлъ Бор.іипѣ. фольд-
II впрпво п В . Г І І В 0 . Я могу быть убптъ П З Д І І С Ь II 'ГЛ.ІГЬ , 110 позпди иосіі прзіін я бсзпо.ісзсп ь.)) Обозріівъ нспріятс.ія, Фридрпхъ увндѣлъ, что гсрцогъ Арічбсргскііі обход и г ь сго .іѣвос кры.іо. Тотчасъ собра.іъ оігь воііско, построп.гь его въ іювын иииііі и , ііриикііувъ свое иравос кры.ю ІІЪ лѣстечпу Дрсза, прпказаль маіору Ме.иеидорфу заііять н отстапвать в ы с о т ы , защнщаіошія Дрсзу. Но коро.іь нс могъ пи вію.шѣ развсрііуть свою армію, пп ііривссть въ нспо.інеіііе лучшія свии соображсиія : по.іс дѣіістнія было С Л І І Ш І І О М Ъ тѣсііо, а мѣстіюсть саман неблагонріптпая. Снова пспріятс.іь дпинулся иа іісго съ <і>ронта н въ ты.іъ : кровь лімась ручьями. Ф р и д р н х ъ , ВІІДП, что выпграть сраженін нсльзя, п нс иіелая долѣс подвсргать свонхъ людсіі опасіюстн, пскусііыми маневрами пача.іъ рстііроваться. Австріііцы сами бы.ш до того разстроспы , что не трсвожіми сго отстуімспія, которое прнкрыва.іл часть прусскоіі конішцы и арти.мсріи. Т а к ъ отошс.іъ онъ на три мп.іи п ста.іъ .іагсремъ на НІшіцбсргсііскихъ горахъ, встороиѣ отъ Бауцсиа. Со.ід а т ы должны бы.ш распо.южіітьсп на зе.члѣ, какъ могліі, потому что па.іаткп п почти весь обозъ былп у ішхъ опілты. Ііъ Гохкіірхскоіі битвѣ пруссаки потсрялп 9000 человѣкъ убнтыми п ранспііыміі, 101 пушку, 2 8 зпамслъ, два штаіідарта , пссь свой лагсрь и болыную часть тяжсстсй. Австрійцы лпшімпсь 7000 чсловѣкъ. Но Фрндрихъ казался спокойпымъ и дажс веселымъ. Солдаты его такъжс ис потеряли бодростп : опп думалн только объ отмщеціи. аКуда пы дѣвалн свои пушки?» спросилъ король шутя у капонср о в ъ . — Ч е р т ъ п х ъ взялъ почью!—отвѣчалн артиллсристм.— «А мы ихъ у него отиимсмъ дпсмъ!» — продолжалъ Фрпдрихъ. — Разумѣстся, отннмемъ! — подхватпли с о л д а т ы . — «Вы н сегодпл славно дрались, дѣти ! ио что жс дѣлать, когда нспріятель похитилъ у насъ побѣду воровсііниъ образомъ, почыо! Гсиералъ Даупъ сыгралъ с ъ нами ирсглупую шутку ; но спасибо и за то , что оиъ пасъ отпустплъ и пс далъ матъ королю! Теперь игра сще не потсрлпа : мы отдохиемъ дспька д в а , т р и , да и полстпмъ въ Снлсзію, выручать Неіісе! Не т а к ъ ли, дѣти? Хотпте?» — Всѣ съ тобой, Фрпцъ! (*) всѣ съ тобой! — закрнчалн солдатьі и бсзропотно прпнялнсь за свою черствую корку хлѣба. Но Фридрпхъ смѣллся сквозь слезы. Нотсрл столькихъ иолсзиыхъ гспераловъ , ц особлпво потерл Ксйта глубоко взволновала его душу. Къ этому присоедппилась новал скорбь : онъ по.іучилъ извѣстіс о кончинѣ любимой сестры с в о е п , маркграФнпи Байреіітскоіі. Эту жепщпну, послѣ м а т е р н , любплъ оиъ большс всѣхъ на свѣтѣ. Опа с т р а дала вмѣстѣ съ нпмъ въ дѣтствѣ , раздѣляла всѣ его радости въ жпзііи ; оиа одна умѣла попимать его великую душу и впушать ему твердость въ тяжкія минуты грустп п отчаяіііл. І І Ѣ С К О . І Ы І О днсп король былъ псутѣшепъ и по обыііповсиію нз.іивалъ свои чувства на бумагу. (•) Фрицъ эоалп коро.ін. - умоньшате.іыюв отъ фридриха. Соллаты асвгда такъ
шпагу осыианііую брилліантамп; въ Вѣнѣ честь сго колонну , а австрійскія провпнціи 3 0 0 , 0 0 0 гульдсновъ для уплаты долговъ заложсннаго имѣпія. Даже Кмнментъ Х Ш нѣсколько мѣслцсвъ то.іько вступилъ па столъ, остался ис равнодушны.чъ къ успѣху отнравн.іъ къ Дауну освпщсниыіі беретъ ІІо папослѣдокъ анергія сго пробудилась съ нопою салою : сщс въ тозіъ-же году рѣниілсп оиъ употрсбить всѣ срсдства, чтобъ очистить свос государство отъ всѣхъ пспріятелсіі. бархата съ горпостасмъ и благословснную шпагу. «Любсзііый сынъ во Хрпстѣ!» — писалъ святѣйшііі отсцъ : «съ г.іубокимъ чувство.чъ удовольствія узнали мы 0 твоихъ героискпхъ иодвигахъ надъ еретиками. Какъ отче и глава единоіі, Совсѣмъ пс то бьмо у австріііцевъ. Предоставя нспріятс.по свободпую р с т п р а д у , Даупъ снѣшн.іъ прпвссть по.ікп своп въ порядокъ, спова возврати.іся въ засаду и сще иадсиіііѣс укрѣпи.іъ д а г е р ь , какъ будто самъ бы.гь исиугаиъ своеіі побѣдою. Тотчасъ пачалъ опъ изготовлять депенііі съ радостиою вѣстію къ пмпсратрицѣ-королсвѣ п ко всѣмъ союзнымъ державамъ. Марія-Тсрсзія была въ восторгѣ. Гохкирхская побѣда одержапа въ день ея пмяппнъ. «Лучшаго поздравителыіаго букста пы пс иогліі ирислать мнѣ!» — (*) писала она къ Дауиу п благодарпла сго за успѣхъ въ самыхъ лсстиыхъ выраженіяхъ. Императрпца Елпсавѣта прислала ему золотую [*) В ь К а т о л п ю с к п х ъ ппць зомлахъ суіпостпуотт. обычаіі ларпть воздвигли въ подпссли сму и па выкунъ , который за папскііі нреАвстріи. Онъ нзъ краснаго душсснасительпои церкви и всѣхъ о-вѣрующихъ, рѣшилъ я іюдкрѣпить твою храбрость силою нашего аностоличсскаго благословенія. Вручаю тсбѣ ссіі свлщснный мечъ : да вѣчно дымптсл десная твоя кровія отстуиниковъ. Положи сѣкиру къ корсню ссго поганаго д р е в а , которос пріінесло въ міръ плоды ироклятія, и, по сиаснтслыюму примѣру святаго п всликаго Карла, окрссти Сѣверную Германію мечсмъ, огпемъ и кровію — пъ вѣру пстннную н прнспосущую. Вслпка б у д е т ъ радость всѣхъ вѣрующихъ па землѣ н св. угодпиковъ Божіихъ па небесп, когда ты, мощію карающаго мсча п силою крсста жнвотпорящаго, возвратншь сіе стадо заблудшихъ нъ лопо нстпи- пняііни- цвітазш, - 08
пой матсріі-цсркви. Да б у д у т ъ п а д ъ тобою попропъ прс- с в я т ы п лѣвы Маріи-Цс.іьскоіі и мо.штвы св. Нсіюмука о т ъ ныііѣ и до пѣка!» паіісчатаііпымъ во всѣхъ тогдаиі- ІІІІХТ» г а з с т а х ъ , папа хотѣлъ возобновпть Фанатизмъ срсдішхъ вѣковъ п одушсвить като.шковъ къ новому кростопо • му иоходу противъ и р о т с с т а н т о в ъ . ІІо врсмспа пзмѣпіыпсь. паны раздраиш.іъ только нротсстаптскіп на- цін, а Пруссін прямо указа.іъ на высокую чрсду : б ы т ь о т ііыпѣ г.іавою и покровнтс.іышцсю роорматовъ. пмперскоіі арміп атаковать к о т о р ы с укрѣпн.шсь ііа Эльбѣ, а самъ намѣ- свою побѣду въ .іагсрѣ н пъ упосніи Но это нсудплось. ГраФъ Дона прогна.іъ пмпсрцевъ о т ъ Лсппцига, а Ведсл.іь вытѣспилъ Гадднка н з ъ 'Горгау. Т о г д а Д а у п ъ пошслъ прпмо па Дрсздснъ. Ио когда опъ расположнлся къ правн.іьнон осадѣ города, комспдаптъ ІІІмстау нослалъ ему с к а - зать , что с о ж ж е т ъ всѣ прсдчѣстія, даже весь городъ н б у д с т ъ з а щ п ш а т ь с я въ у л и ц а х ъ , до сачаго дворца. Еслн ж е и это пс поможстъ', т о накопсцъ взорвсгь дворсцъ со всѣмъ гарнпзопомъ н с ъ ссмсііствомъ польскаго коро.ія, ііо Убаюканныіі наградамп н нохва.іамп, Даунъ празднова.іъ отпялъ у ируссаковъ, ренъ бы.гь ударпть па нихъ въ т ы л ъ . Этпмъ воззвапісмъ , ІІостунокъ дпть Саксопію. Оігь прпказалъ с.іавы дума.іъ, что города нс с д а с т ъ . — « Э т о іісс.іыханпос нулъ раздражсипыіі паснліс!» восклпк- Д а у н ъ . — Что д ѣ л а т ь ! — отоѣча.гь Фрндрнха всѣ срсдства къ продо.іжснію воііиы. послаиный, — к о м с н д а н т ъ иснолняетъ пршсазаііія к о р о л я . — Но этому оігь пнсалъ гснсралу Г а р ш у : ((Нрнступаіітс смѣ- «ІІо оиъ б у д с т ъ отоѣчать за нарушеніс н а р о д п ы х ъ п р а в ъ . » — ло к ъ осадѣ ІІсіісы: со с т о р о н ы прусскаго коро.ія тспсрь Оиравданісмъ сму пос.іужитъ, у;кс бояться псчсго.» А Ф р и д р п х ъ мсягду тѣмъ ис дрема.іъ: такую мѣру. ОІІЪ псрсмѣстп.іъ корпуса грач>а Доны и геисрала Веделля пзъ ІІомсрапіп въ Саксонію , а брата свосго Гснрпха в ы - зва.іъ къ своеіі арміп. Г с н р и х ъ прпвезъ съ собою необхоДІІМОС количсство по.ісвыхъ запасовъ. Въ ночь 2 4 - г о о к т я - Его что вы нрпнудплп сго на в е л п ч с с т в о , коро.іь іюльсі.іп союзннкъ Австріп : еслн столпца ого погпбпстъ о т ъ о с а д ы австрійневъ — Пруссія не впповата! — Д а у п ъ нс обратплъ на это пнннапія н продолжалъ своп настунатс.іьиып дѣііствія. гда ІПчетау д ѣ й с т в и т е л ы ю з а ж е г ъ То- одпо нзъ лучшпхъ и бря Ф р и д р н х ъ тнхо выступп.іъ п з ъ л а г с р я , обогну.іъ с т а п ъ богатѣйншхъ прсдмѣстііі. Королсвскіе увеселительные двор- Дауна ц ы и па.іаты сго всльможъ разсыпалпсь оъ п р а х ъ въ гла- и б.іагопо.іучпо прпвелъ свою армію в ъ Г ё р . ш ц ъ . захъ Дауна. Вся Европа оікпдала блестящпхъ пос.іѣдствііі Г о х к и р х скоіі бнтвы: ногибсль Ф р н д р н х а была рѣшепа , Даунъ въ пеіі не сомнѣвался. II вдругъ всс измѣніі.іось: прусскііі король являстся въ Сіысзіп , иссмотря па то , что всѣ нути прсграждсиы ііенріяте.іемъ ; при одномъ его появлспіп гснералъ Г а р ш ъ осгав.іястъ осаду І І с і і с ы ; въ двѣ недѣлп всн Верхняя Сіыезія очніцспа о т ъ австріііцсвъ н — погіібавшііі героіі онять торжествустъ. Такоіі исожидапііый оборотъ дѣ.іа заставплъ Дауна онамятоваться. Въ досадѣ на своіі нромахъ, оиъ х о т ѣ л ъ , но краннсн м ѣ р ѣ , освобо- Кромѣ того во всѣ домы бы.іп спесены г о - рючіе матеріалы, а подъ глаішыіі д в о р с ц ъ іюдведспы пороховыя МПІІЫ. І І а р о д ъ съ лищь свои драгоцѣнпостп ужасомъ выбііралъ и з ъ ЖІІ- ІІ спѣшплъ с ъ воплсмъ н з ъ го- р о д а . Т а к і я рѣшнтс.іыіыя м ѣ р ы комсндапта, а болѣо н з вѣстіс о приб.іпжеіііи прусскаго коро.ія, застави.іп Дауна оставнть свос предпріятіе п ретироваться въ Богсмію. ІІмиерская армія дрнхъ, отправплась обратпо во Франконію. прнбывъ въ Д р с з д с п ъ , Фрн- нс нашс.іъ уже нъ Саксо- ніи п слѣда ііспріятельскаго. Тспсрь овъ отправплъ снова
Ведслля ц Допу въ ІІомераиію, протпвъ Ш в с д о в ъ . Вскорѣ швсдскііі генера.іъ Гамімьтопъ почтіі всю свою артімлсрію п б ь м ъ разбнтъ, потеря.іь б ь м ъ преслѣдусмъ до са- маго Стра.іьзунда. Между -тѣ.чъ герцогъ Фсрдипапдъ Брауишвснгскііі нсусыино дѣііствовадъ протпвъ <і>ранцузовъ, на Рсіінѣ. КрсФсдьдской гснсра.юмъ Ііосдѣ б и т в ы Клер.чонъ бы.іъ замѣщепъ о н ы т н ы м ъ которому мииистръ Бе.іьи.іь да.іъ Коптадозгь, прсдшісапіс: «проішкнуть иревратить обѣ въ провинціи что Фсрдиііандъ въ Гашюверъ п ВсстФалію ІІ стспи.» Несмотря долженъ б ь м ъ прикрывать на то, высадку аи- глвчапъ п удержать исрснраву свою иа Рсіінѣ, онъ успѣлъ однако овладѣть Брс ; ітомъ и Люттихо.чъ п , послѣ ма- стсрскоіі р е т и р а д ы , з а щ и т и л ъ ІІііжііюю Саксонію. б п з ъ всс такп проникъ въ ІІо Су- Гссссискую провіінцію и , Фердн нанді съ 1>>ау>и.сі',іс*м). помощію саксопцевъ, буквалыю іісполшмъ въ нсй прсдписаніе свосго мпиистра. Т а к ъ кончнлся трстііі г о д ъ воііны, богатыіі ГЛАВА ТРИДЦАТЬ-ПЕРВАІІ. кровавы- мп бптвамп п б.іпстатслыіымп нодвнгамп! Ф р п д р п х ъ сно- ва могъ вздохпуть свободпѣс: зсмли сго бы.ін очищсны о т ъ нспріягс.іеіі и самъ оігь уцѣлѣлъ срсди нхъ К А М І 1 Л І 1 І Я 17І50 Г О Д А . грозныхъ оиолчсній! ІІо тучп сщс пс разсѣялись иадъ сго головою и КУІ1БІ>С'ДОРФЪ. с ъ новою весною громы битвъ онлть должиы бы.іи огласнть встрсвожснную Европу. Доспхъ поръФрпдрихъвелъ воііну паступатсльпую. ОІІЪ держался правила : «ив давать ііеііріптелю ______ и првдупреждатъ етвіп.» опомиитьсл еіо дѣй- Т е п с р ь , к о г д а силы сго былп зпачитсльпо и с т о щ е н ы , а эисргія праговъ отъ сго ѵнорства усплилась, онъ рѣ.пімся прппять систему оборо-
пптслыіую, п алшшцля спон асн.ш , у і ш ч т о ж а т ь зачыс.іы протіівшікопъ. По этому до самаго .іѣта ічы в н д н м ъ . с г о пт. бсздѣіістпіп : спокоііпо выжііда.іъ опъ рѣпштс.іьпыхъ предпріятій со сторопы Аостріп н Россіи. Въ 1 7 5 9 году, к а к ъ п въ прсдшсствовавшемъ, качиаііія б ь и а о т и р ы т а гсрцогомъ Фсрдпнаіідомъ Брауишвсіігскіімъ. Ф р а п ц у з ы , прсдводительствусмыс Субпзомъ , еще зичою ов.іадѣ.ш предатсльсво Ф р а и к к у р т о м ъ на Майиѣ, пссмотря на т о , что э т о т ъ городъ .прннад.ісжа.іъ къ импсрскому союзу п с.іѣдопатс.іыю до.іжснъ бы.іъ оставаться ііеіірнкоснопеннымъ. Об.іадаиіе Франкфурточъ о т к р ь м о французамъ сообщсніс съ пмпсрскою п австріііскою арміями п, сперхъ того, обсзпсчнпа.ю подвозъ провіапта н но.іовыхъ нрипасовъ І І З Ъ г.іаппаго .іагсрп К о н т а д а . Фсрдпііандъ до.іжспъ бы.іъ употрсбпть всЬ уси.іія, чтобъ отнять у І І І І Х Ъ этотъ важііый п у п к т ъ . 13-го апрѣ.ія прп Бсргспѣ, б.шзъ Фрапкфурта, пропзош.іа битва ; но Фраішузы, у к о т о р ы х ъ главное пача.іьство вмѣсто Субнза приня.гь грАФъ Брог.ііо, держа.шсь крѣііко въ своей позпціи. Ф е р д ш і а н д ъ пршіуждеігь б ь ы ъ отступить къ Везсру. Т о г д а обѣ Фраицузскія армін вош.ііі опять въ Германію и б ы с т р о ов.іадѣ.ш Кассс.ісмъ, Міопстерочъ н Мшідсіючъ. ІІо т у т ъ Фердініаіідъ остаііовн.гь пхъ успѣхіі. Въ псрпыіі день августа онъ разби.іъ армію Контада пріі Миндсиѣ, а П . І С М Л Н І І П К Ъ е г о , иас.іѣднііі прппцъ Брауішівейгсііііі, пъ то-жо время поразіі.іъ о т рлдъ Фрапцузовъ прп городкѣ Всттерѣ. Въ М Ш І Д С І І С К О М Ъ дѣлѣ вся Фраіщузская армія ногнб.іа б ы нспремѣшю, ес.іыбъ анг.іійсііій генера.іъ Сакви.іь, подкун.іеіпіый Фрапцузскимъ нраіштсиьствомъ, не нзмѣнп.гь своимъ союзппкамъ. (*) Къ побѣдѣ при Мипдснѣ присоодиннлось ещс иѣсколько удачныхъ опсрацій фраицузы Фердинаида, доджпы счастлпвыхъ былп такъ, что отказаться завоованій. Гсрцогъ къ оть концу всѣхъ года сзоихъ Внртембергскій бьыъ т а к ъ - ж с въ чнслѣ враговъ Ф р н д р н х а . За дспьгп опъ ставн.іъ Французамъ дссять тысячъ вы- с о л д а т ъ н предво- днтельствова.гь нмн с а н ъ , состол на жа.юваньп подъ з н а менами сколъ Брогдіо. городъ герцогъ пал дапа.гь музыка Къ концу Фу.іьду. года оиъ за.іималъ »ъ первыхъ ве.іпколѣпный бы.іа прекрашсна ба.іъ. съ числахъ Вдругъ снлыюю воіі- дскабря танцова.іь- нерестрѣ.ікою приіщъ Браупшвсіігскій съ гусарами п драгуііамн овда- дѣ.іъ городомъ. Большая часть гарнизона бы.іа порублена, 1200 чс.ювѣкъ в з я т ы побросавъ въ п.іѣнъ, оста.іыіыс р а з б ѣ ж а л и с ь , оружіс. Самъ герцогъ Дамы припуждепы бы.ш нопчнть ба.іъ с ъ прусснпмп па- ва.іерамп. сдва успѣлъ снастнсь. Онѣ иепьшс всѣхъ нрнходіын въ отчаяиіе о т ъ несчастія, постигшаго городъ. Т ѣ м ъ копчімась южная кампаніл. Иастояіцсс ж е дѣ.ю с ъ г.іавными нспріятс.ілми Ф р н д риха пача.юсь лѣтомъ. Въ Семімѣтпей войиѣ всѣ движснія арміп б ь м и сопряжсиы с ъ большимп псреходами. Спстема устроеніл магазипопъ игра.іа важную ро.іь въ каждомъ предпріятіи : нрсждѣ, чѣмъ арміл могла д ѣ й с т в о в а т ь , она должиа бы.іа обсзопаснть ссбл со с г о р о н ы продовольствіл. Магазины ноказы- палн т о ч к у , с ь котороіі пснріятель намѣрспъ б ы л ъ начать свои опсрацін н данали нротнв.іику срсдства нредугадывать его ііамѣрслія. На спстему магазиновъ свонхъ нротивииковъ (•) В ъ этоіі б п т а ѣ «раішузы іюиіюгпміі соопмп успѣіами бы.ш з а н м особоііііоіі х р і б р о с т н с а к с о и с к н х ь і і о . і к о п ъ , с о с т о я в ш і к ъ у ш і х ъ глужбѣ. С л к с о ш і ы а д ѣ с ь ігь п о р я ы і і р а з ъ н о о п р а в д а . і п і г ф Ь ч е і і і ч Велпкаго, которыіі, въ 1700 году , сказа.іъ імоха падсжда, с с л і п иріідутъ, с о ю л ш к о в ъ па г и б о . і ь . » то спола Огнльвію: обратлтсл въ «ІІа обанл ІІстра саксонцопъ біігство, оставл н стукомъ оружія па у . ш ц а х ъ : всѣ остолбенѣ.іи. Наслѣдный Фрндрнхъ обратплъ особеииос внимаиіс. в р а п і сго двпнутся с ъ м ѣ с т а , онъ хотѣ.іъ Прежде, отплть чѣ.чъ у „„хъ всѣ снособы к ъ содсржаиію вопскъ н , т а к и м ъ образомъ, за.чедлпть ихъ преднріятія. Въ Фсвра.іѣ онъ носла.іъ корнусъ
пх По.іьшу, гдѣ по бсрегамъ В а р т ы паходи.шсь г.іавныс нагазипы русснпхъ. Нруссакамъ уда.юсь нстрсбнть т р с х - и ѣ с я ч н ы й з а п а с ъ па 50,000 захватпдп пана чсдовѣкъ. Судвовскаго , гдавпаго Кроиѣ того поставіцпка опи про- віаита на русскѵю арчію. 'Гакап жс экспсдиція бы.іа прсдпрпнята въ Моравію; она пе у д а д а с ь , по прсдставпда Ф р п д р и х у другія в ы г о д ы . Даунъ подагадъ, что начѣрены вторгпутся въ г д а в п ы я своп сиды. пруссаки Моравію п сосрсдоточпдъ т у т ъ Э т и н ъ оіп. обнажпдъ богсискія гра- н и ц ы со с т о р о п ы Саксоніи. Прппцъ Г е п р и х ъ восподьзо- вадся сдучасиъ и посдадъ нѣскодько корпусовъ иію, гдѣ они въ пять иагазины. С а и ъ жс Фраіікопію противъ днсіі упичтожиди принцъ пошедъ иипсрцсвъ, въ всѣ Богс- австріііскіс съ свосіі ариіеіі во к о т о р ы с быди расподо- жены отрядаип исжду Баибергонъ и ГОФОИЪ. Прп попвдспіп прусскнхъ кодоннъ пипсрцы оставдядп своп к в а р т и р ы и обращадпсь въ бѣгство. кантонпръ- 'Годько у Нюрнбсрга иипсрскап армія опять сосдиіііідась н псрсвсда д у х ъ . Пруссакн нсжду тѣмъ овдадѣди всѣми ся магазинамн, обозами, взяди много пдѣпііыхъ н собра.ш зііачитс.іыіуіо цію с ъ «рамконскпхъ городоиъ. коптрпбу- ІІотоиу прнііцъ Г с п р и х ъ нмпсрцсвъ іі поспѣшилъ п а з а д ъ . с ъ нрсдппсаиісмъ а т т а к о в а т ь о т - Доиа не успѣлъ въ этомъ п р е д п р і л т і и : ооторожныіі п расіюрлдптелыіый г р а « ъ Петръ Ссмсповпчъ Салтыковъ учѣлъ упрсждать каждое его движсиіс и наконсцъ соедпинлъ свою армію. Дона пе могъ рѣшпться па битву с ъ т а к и м ъ спльныиъ войскоиъ п удовольствовался нападепіянп жду тѣиъ одниии коитръ-маршамн осгавидъ Эта экспсдпціп свсршепа Салтыковъ все шслъ в п с р е д ъ н приблиэился у ж е к ъ Одсру. Ф р п д р и х ъ , нсдоволыіый дѣйствіями Д о н ы , вздуиалъ заиѣппть сго вождсмъ болѣе отважнымъ н прсдііріиичпвымъ. Онъ в ы б р а л ъ Ведслля, и л а д ш а г о п з ъ сво- п х ъ гспсраловъ. Чтобъ нс обидѣть с т а р ш и х ъ , оиъ напмсновалъ его диктаторомъ ариіи. «Съ этой и п н у т ы о — ска- з а л ъ ему король —« г ы представлясшь прп войскѣ мос лпцо; к а ж д о е твое приказаніе должпо быть нсполплсио, к а к ъ мое собствсініое. Нодагаюсь на т с б я вполпѣ! дѣйствуи, какъ въ Леіітспскомъ д ѣ л ѣ : а т т а к у й русскнхъ, гдѣ б ы и х ъ ип встрѣтилъ, разбѣй па голову н ііе д а й соедниптьсл с ъ австрійцами, — больше Но Веделль ие я отъ онравдалъ тебя не трсбую.» довѣрсппости короля. Онъ слпшкомъ буквальпо х о т ѣ л ъ нсполиить сго поручсніс п д о рого за это поплатнлся. при мѣстсчкѣ Пальцигѣ , въ маѣ мѣсяцѣ. Онъ встрѣтилъ въ десятп русскую ариІю в с р с т а х ъ о т ъ города Цслдихау. Нс смотря на превосходство ся позиціп, ііа зпачнФ р п д р н х ъ въ это время иеподвпжно стоялъ у Лапдс- т с л ы і ы я силы, онъ паііалъ па русскихъ, 12 іюля. Болотистая гута, папротивъ Дауповой арміи, к о т о р а я заннмала укрѣіі- иѣстпость ие позволяла еиу дѣйствовать правпльиымп лннія- лснпый лагсрь въ Богсміп, жепіе. потому, Даѵпъ ждалъ что условплсп п с т о р о ж и л ъ каждос сп двн- предпріятій со сторопы русскнхъ, съ Салтыковыиъ дѣііствовать об- шпми піламп. Въ послѣднихъ числахъ анрѣля русскіс пе- решли чрсзъ Вислу и сиова устроилп свои и а г а з и п ы . дрпхъ отіірапплъ противъ пихъ корпусъ гра<»а ФрпДопы, и па ислкіе о т р я д ы и магазнны р у с с к и х ъ . Ме- Но Саксонія, къ граіш- ц а и ъ котороіі Даупъ двннудъ у ж с нѣскодько воііскъ, имѣда нужду въ зашитѣ. стоявшій въ Помсраиіи, дѣльпыя колонны русской арміи, во врсмя ея похода. По ни : онъ доджснъ б ы д ъ проводпть свои войска по узкимъ дсФилеямъ лаленькимп отрядами. Сначала ему удалось б ы ло привссть нашу арнію въ разстроііство свонмъ б ы с т р ы м ъ иападепіемъ, но противъ нпогочислсішой иашсп артиллеріи пе устолли нц пспытаиііал отвага прусскихъ с о л д а т ъ , т, лпчиая храбрость с а и а г о д п к т а т о р а . Веделдь б ы д ъ разбптъ 69
ііа го.іопу, со.ідаты сго разсыііадись, частію з а т о п т а п ы в ъ бо.юта, частію зобіюв.іл.ш лсг.ш аттаку тс.іыіыдгь уроиочъ. па иѣстВ. Ппть* р а з ъ пруссаки во- п пять р а з ъ бьып отбпты с ь зпачи- Русскнмп добыто 1200 п.іѣішыхъ, 14 пуіпскъ, 4 зііачсип п 3 ш т а п д а р т а . ІІа подѣ б и т в ы иаіі- дспо до 5 0 0 0 у б и т ы х ъ ііруссаковъ, т о г д а пакъ уропъ с ъ «Побѣдить іып умсрсть непремѣппо!» в о т ъ дсвпзъ, кот о р ы й опъ себѣ выбра.іъ, когда собралъ па б с р е г а х ъ Одсра до 4 0 , 0 0 0 войска и нача.іъ псрсправдять его чрезъ рѣку. Русская армія, ваіѣстѣ с ъ корпусомъ Лаудопа, состол.іа иашеіі стороны простирадсл то.іько до 9 0 0 убптыии и до нзъ 7 0 , 0 0 0 чсдовѣкъ. Садтыковъ, 3 5 0 0 рансішымп. птораго Въ этой гсиера.іъ Демику, к о т о р ы й бптвѣ погпбъ пашъ храбрыіі т а к ъ от.іпчадсл въ ЦоридорФ- австріискаго корпуса, стол.іъ въ укрѣп.існноиъ поджндал прпсосдіінснія подъ комаидою Г а д д н к а , .іагерѣ па в ы с о т а х ъ прп Фрапк- скомъ сражепіп. Упнчтожеіііе корпуса Ведс.і.іл дало русскииъ фуртѣ. Прп нзвѣстіи средства подоііти къ Кроссену, гдѣ къ нимъ ирнсоедіііш.іся д а ж в нс почелъ з а нужпос перенѣппть спою иозпцію, 18,000 австріііскій корпусъ, подъ комаидого Лаудона. Т е п с р ь смотря па т о , что Ф р п д р п х ъ подходіыъ къ псму въ т ь ы ъ передъ ішми дорога къ Бср.іпну бы.іа совершснпо о т к р ы т а . Извѣстіс объ этомъ норазіі.ю Ф р п д р п х а . тѣ.іъ испытать пос.іѣднес, піісавъ духовное з а в ѣ ш а п і е , рѣшнтедыюе Ио онъ усіыіо. въ которомъ назначадъ мянпика свосго нас.іѣднпкомъ іірестода, опъ вызвадъ хоІІапдсвъ свой .іагеръ приіща Г с п р и х а , сдалъ сму комапду надъ воііскамп, иазначидъ нсго к.іятвенное сго опекуномъ пас.іѣдппка и вэя.іъ обѣіцапіс — ішпогда съ пс заьмючать ми- ра, постыдпаго д.ія Брандснбургскаго дома. о прпбдпжепін прусг.коп арміи трсмя ко.іоннамп. Онъ только учрсдплъ сообшсіііс соонми посрсдствомъ Флаіігами ретраншаиспта, прпкрывалъ Фроигь всеіі арміп. стнралось до самаго опъ ііе мсжду который ІІравос наше крыло про- Одера и стоя.ю на, такъ называс- м ы х ъ , Ліидовскнхъ г о р а х ъ : пмъ помапдовалъ граФъ Ф е р моръі лѣвое — заішмало Мслыіпчьн горы до склона пхъ къ ДОлннѣ, п о к р ы т ы н пашнямп н бодотамп : оно и а х о д и лось подъ начальствомъ Го.шцыпа. Цситромъ князя Алексапдра Миханловпча комппдовалъ граФъ авангардомъ гспсралъ-поручпкъ Впльбоа. Румянцовъ, а Лаудопъ съ сво- имъ корпусомъ стоя.іъ позадп праваго к р ы л а . Лѣвос было прпкрыто дсрсвнсй Кунсрсдорфъ. Всѣ возоышснія бы.ін заіціпцены сплыюіі артпллсрісй. І-го мін. августа Фрндрнхъ Необыкновеннал пашсй ар- дѣятелыюсть п б е з п р е р ы в н ы л сталъ протпвъ двн- жспія вь его воискахъ п о к а з ы з а . ш , что онъ хочстъ ковать русскихъ со всѣхъ сторонъ. время, раснроснвъ нрнвсденныхъ высматривалъ атта- Но самъ онъ въ это к ъ нему псрсмогчиковъ, нашу нозицію и ныбпралъ точку, сь кото- рой б ы удобнѣе начать аттаку, совѣтуясь о томъ с ъ свонми гепсра.іаміі.
дажс гонцсвъ въ Бсрлпнъ ного вѣстію о побѣдѣ. п ІІѢхота въ Снлезію опистнла съ ему ствія; теперь оставалось коііппцѣ н артнл.ісріи начатос. радост- нолс дѣй- довсршпть ІІо кавалсрія его находнлась иа другомъ концѣ, протнвъ праваго р у с с к а г о к р ы л а . Она не могла поснѣть во время, потому что должна б ы л а дсФплпровать н дѣлать большіс обходы между прудамп п болотами. Нушкп т а к ъ ж с моглн быть перевезсны только съ болыипчъ затрудиеніемъ. СІІЛТЫКОВЪ восиользопался этимъ н о т к р ы л ъ по прусса- камъ снлыіый огоиь и з ъ 8 0 орудііі. Въ тоже вречя Румянц с в ъ н Лаудонъ ударп.ш с ъ нашеіі и австрійской коннп- цей во Фланги прусскихъ эскадроновь и онрокинули н х ъ ; « Ь допять тарсп члсовъ угра ііа горѣ, въ тожс врсмл часть коннпцы щшіу н пача.ш аттаку, 11с плнрал мсгкду на двнга.іъ отрядп.іъ на нс шнхъ с о л д а т ъ : въ штыкп ста ІІанипа па онн овладѣлп бо.іѣс пэобраднсь заніын крьмо. нашп Фрпдрнхъ КОІОІІІІЫ. ІІЫ- Са.ітыковъ подкрѣп.існіе спонхъ. Но храбрость на- возвышсніенъ п бросімпсь Лѣвос крыло разстросио и обратплось руки пруссаковъ. пруссаки мог.іа удсржать нрнмѣрная орудііі и нѣсколько т ы с я п ъ мнѣвался пош.ш въ ло- повыя на русскія батарсн. совсршепно пѣхоты возвышспіс , лѣвос подмогу гспсра-іа пруссаковъ двѣ б а - .іѣвочу к р ь м у , огопь , иа п потѣсіпмн ІІМЪ п устапопн.ш нашсиу пріі с і ы ы ю ч ъ нсрскрсстномъ огнѣ. сімыіыіі пнпограднпкамп укрѣп.іспіл пруссакіі пряно во Ф.іапгъ въ нашс было бѣгство. Болѣс нлѣнныхъ досталнсь Ф р н д р п х ъ торжсствовалъ; въ окоіічатслыюмъ усиѣхѣ ОІІЪ п пс въ со- отправімъ а князь СІІПМЪ Любомирскій съ полиами п Аишсронскпмъ, Водогодсішмъ, п кнлзь Во.ікоііскій Іісков- съ первымъ I рснадсрскимъ н Азовскпмъ, прпвели въ безпорядокъ ирусскую иѣхоту. Даже лнчнии храбрость Ссидлица не по-
могла протпвъ итаго ловкаго иападонія : пруссаки с т р о и л і с ь н разбѣжались. ІІо всс сшс в ы г о д ы раз- бптвыбы- огпеіі, по іі э т о ие удалось. Г е н с р а л ъ - м а і о р ъ Еергъ встрѣт п л ъ ее штыками и шуваловскими гаубицами и потѣснилъ .ііі иа сторопѣ Ф р п д р и х а . Русскос воііско совсршенио р а з - назадъ ; а «пльбоа и князь Долгорукій, строспііое, сосрсдоточіыось въ послѣдиемъ своемъ р е т р а и - камъ во Флангъ обратили и х ъ въ бѣгство и взялп обратно у д а р и в ъ 'прусса- шамептѣ, зашишасмочъ иятидесятыо орудіпми. Можііо б ы - не только всЬ наши пушкн, но отппли еще множсство не- ло п о л а г а т ь , пріятсльскихъ. что русскіс пос.іѣ своего огромпаго уроиа, з а ночь о т с т у п я т ъ п поліая побѣда останстся на сторопѣ Ф р и д р п х ъ употребплъ послѣдпее с р с д с т в о : опъ прика- Фрпдрііха. ІІо коро.іь этимъ нс довольствова.іся: онъ хотѣ.гь з а л ъ Ссйдлнцу а т т а к о в а т ь в ы с о т ы . Но огопь русскихъ ба- пспытать свос счастіе д о коица, совершспно истребить русскую армію. Многіс гснера.іы п прсимуіцествеішо Ссіід.іицъ старалісь отк.юнить коро-ія о т ъ намѣрснія продо.і- ж а т ь бптву ; опъ у ж е ко.іебался; ѣхалъ пзъ си.іъ одппъ сго миѣніе; но въ это время подъ- с т а р ы х ъ геіісрл.ювъ, и з ъ угодливосги Ф р н д р и х ъ спро- тотъ ирисовѣтывалъ итти впередъ — п бптва спова закппѣ.іа. которая нымъ пространствомъ, австріііскими командова.іа надъ доволыю была занята обшир- дучшими русскнчіі п нолкамп п эащііщепа ііадсжноіі артп.і.іеріеіі. Пру ссакп полѣзлц на крутоіі о б р ы в ъ Ш п п ц б с р г а ; въ ипхъ брызыіули картечью п р в ы шпнцбсргенскіс наііо.іпп.інсь труппами, к о т о р ы х ъ т у т ъ жс засына.ю землею. Нѣсколысо разъ они возобновля.іи своп покушенія н каждыіі разъ с т р а ш н а я могила ііапо.пія.іась новыми жертвами. Накопецъ сама природа ихъ обсзоружпла: п я т н а д ц а т ь часовъ нрус- ское воііско находплось въ Форсироваішыхъ м а р ш а х ъ , д е вять часовъ длнлась у ж с битва, жаркііі день, го.іодъ, ж а жда и безпрсрывиыя усилія пстощпли послѣдпія и х ъ с и л ы ; с о л д а т ы роняли ружья н въ совсршсиномъ нзнсможенін надалп па мѣстѣ. Въ т о ж е время нокушеііія пруссаковъ ііа другія в ы с о т ы были т а к ъ ж е счастливо о т б п т ы . Ф р н д р и х ъ старался роіі линіп, нровести прусская рядокъ, Лаудонъ с ъ австріііскими гусарамп, а гспсра.іъ-маіоръ Т о т л е б с п ъ съ нашиміі легкими воііскамп, ударпли иа нее въ т ы л ъ и во Флангъ. Сейдлпць б ы л ъ т я ж е л о раненъ. Пруссакп обратилнсь въ бѣгство, пс счотря па увѣщапія п просьбы Ф р н д р п х а . Король, остаповясь въ самомъ ж с с т о - Г.іавныіі успѣхъ тспсрь зависѣ.гь о т ъ овладѣиія горою Шпицбергъ, тарсіі д ѣ й с т в о в а л ъ слпшкочъ опустошителыю : коннпца разстронлась и прсжде, чѣмъ могла придти въ по- одну свою ко.іонпу позадн нашсіі вто- чтобы тѣмъ поставпть русскпхъ мсжду д в у х ъ комъ огпѣ, нриходнлъ въ совершенное отчаяпіе п громко восклнца.іъ : « Н е ужсли для мспя здѣсь пѣтъ нн одпого ядра!» Подъ ппмъ б ы ш у б п т ы двѣ лошадіі, мундиръ его б ы л ъ прострѣлснъ въ нѣсколькихъ мѣстахъ, позлѣ него па.ін три а д ъ ю г а н т а , но опъ нс оставля.іъ но.ія б п т в ы . ядро иоразило его лошадь въ грудь , опа Наконецъ опрокинулась навзппчь и пспрсмѣнііо придавила б ы своичъ трупомъ кор о л л , сслпбъ адъютаптъ н грснадеръ, столвшіе в о з л ѣ , ис подхватнли сго въ самую минуту падеиія. Въ тожс врс- мя р у ж с й н а я пуля у д а р н л а Ф р и д р и х а въ лѣвыіі б о к ъ ; по счастію сила которую ся была остаповлепа золотою готовальнсю король посилъ въ карманѣ. пристунилп к ъ ііему с ъ просьбами, свои опасііый постъ. « К о г д а всѣ б ѣ г у т ъ , "усъ на м ѣ с т ѣ ! і) отвѣчалъ Тогда чтобы онъ я опъ с ъ дикимъ ОФіщерьі оставплъ одинъ оста- отчаяніемъ вонзпвъ шпагу свою въ землю. Накоиецъ п с п с т о в ы е криіш прсслѣдуюшаго пепріятеля обратили въ бѣгство п „ослѣдшою горсть х р а б р ы х ъ ируссаковъ. Мсжду иіі.чи былъ
512 пебольшоіі отрядъ 513 г у с а р ъ ротмпстра Прптвпца ; за пимъ г п а л і с ь казаіш. «Господішъ р о т м и с т р ъ ! заиричадъ пзъ гусаровъ, взгляпите : это пашъ король!» рядъ па псмъ кппулся прпгорокъ. ІІа ОДПІІЪ Вссь стоялъ от- Ф р и д р и х ъ совсршспно потсрплся ; вся бодросгь духа , вся эпсргія сго псчез.іи. « П р і і т в п ц ъ ! п п о г н б ъ ! » воск.іп- цалъ онъ бсзпрсстаппо дорогою и сдва о т р я д ъ ушс.іъ о т ъ Фрп- прсс.іѣдованін, онъ ііаписа.гь карандашемъ запнску к ъ сво- д р п х ъ , ОДПІІЪ, б е з ъ с в и т ы , сложнвь на груди рукп, п с ъ сму мшшстру Фиііксиштеііну въ Бср.шпъ : «Все пропа.ю ! нѣмымъ безчувствісмъ смотрѣлъ ііа гпбс.іь свосго славііаго Спаситс королевскую Фамндію! Нроіцаііте па вѣкп!» воііска. ІІріітвпцъ почти сн.юю усадпдъ его па попп , с а р ы схватпди .юшадь за поводья п увдскдп за гу- собою. Но казаки ихъ уже иастигли и король ііавѣрнос бы.іъ бы убитъ и.ііі в з я т ъ въ плѣиъ , сслибъ Прптвпцъ удачнымъ выстрѣ.юмъ п з ъ ппсто.іста пе срази.іъ ОФпцера , которыіі предводитс.іьствова.іъ казачьпмъ отрядомъ. Падепіе его иа пѣсколыю мииутъ остаповидо прес.іѣдовате.іеіі и пруссаки успѣли ускакать. Поздпо всчсромъ прпбыдъ опъ въ псбольшую дсрсвушку па О д е р ѣ . Отсюда б ы л ъ отправлснъ повыіі гонсцъ къ Фішкспштсііпу. « И з ъ 4 0 , 0 0 0 роль — «у мепя осталось чсловѣкъ» — нпсалъ е.чу ко- только 3 , 0 0 0 . Я пс могу болѣе расподагать воііскомъ. Подумайте о бсзопасностп Бсрдппа. Я ІІС псрсживу мосго пссчастія. Поелѣдствіл бнтвы хуже, чѣмъ самая б и т в а . Срсдства моп п с т о щ с н ы . Прнзнаюсь о т кровснпо : все пропадо. Но я не буду свпдѣтслемъ погнбсли мосго отсчсства. П р о щ а й г с н а в с е г д а ! » Т у т ъ же было паписано предписапіс гспералу Фнпку, которому кородь с д а в а л ъ коиапду иадъ остатками своей пссчастноіі арміп : «Гепсраду Фнііпу п р е д с т о и т ъ трудиое поручспіс. Я псредаю сму армію, которая нс пъ с и л а х ъ лѣс бороться с ъ русскпми. Г а д д п к ъ за ішмъ , а бо- Лаудонъ впсрсдп, нбо онъ вѣролтпо пойдстъ па Бсрлішъ. Есдп гспср а л ъ Ф і ш к ъ двинстся за Лаудопомъ — Салтыковъ п а п а д е т ъ на псго с ъ т ы л а ; ссли оігь останстся па О д с р ѣ — т о будстъ подавлснъ Гаддпкомъ. Во всякомъ случаѣ, я думаю, дучиіе папасть на Л а у д о н а . У с п ѣ х ъ т а к а г о предпріятія могъ б ы о с т а новііть наши нсудачи и замсдлить ходъ дѣла : г р ы ш ъ прсненн очень мпого зиачитъ въ т а к н х ъ а выи- обстол- т с л ь с т в а х ъ . Сскрстарь моіі Ксреръ будстъ прмсылать псралу г а з с т ы пзъ Т о р г а у п Дрездсна. Г е н с р а л ъ гс- Финкъ до.іжсиъ обо вссмъ извѣщать моего б р а т а , котораго я наимсповалъ іенсра.іиссимусош арміп. Совсршсппо поправіпъ нашс пссчастіс нсвозножно ; по всѣ прпказаиіл иосго брата ДОЛЖІІЫ б ы т ь иснолнлсмы бсзпрскослопно. Армія 70 при-
с я п і с т ъ моему п.ісмлшшку, Фридрпху-Вп.іьгсльму. Вотъ послѣдплл моя во.ія. ВЪ бѣдствспномъ мосмъ по.южсніп я могу толысо подагь с о в ѣ т ъ ; ио сс.шбъ нмѣ.іъ хотя к а к і п нпбудь срсдства, то вѣрно ІІС ІІОКИІіу.ІЪ б ы міръ ІІ воііско.» Фрчдрихъ. ОІІЪ увѣрилъ е г о , что всѣ солдаты прс- д а п ы сму душоіі п тѣломъ, готовы па к а ж д ы й иовый подвигъ п р а д ы вссй свосіі кровыо пскуппть свободу ства п жпзпь королл. Это подѣііствовало иа отсчс- Фрпдрпха; слсзы проступплп у псго на г.іаза п ему стало легче. ІІо- (*). Фрпдрпхъ у т ѣ ш п т ь короля. ночсва.іъ въ подуразвалпвшсмсл крсстьпп- скомъ шадашѣ. ІІс раздѣваясь, бросіысп опъ па пукъ со.ю- в ы я п а д е ж д ы заняли въ душѣ сго мѣсто мрачнаго отчаяніл п постояпноіі мыслн о самоубійствѣ. Пруссакп потсрялп въ Кунерсдор<і>скоп бптвѣ до 2 0 , 0 0 0 мы, а адъютапты расно.южіыпсь въ погахъ сго, на го.юмъ у б п т ы м п , рапсшіыми п плѣпнычи. ло.іу. Между убитымп иахо- діілся н маіоръ Эвэльдъ Клспстъ, пзвѣстиыіі нѣмсцкііі ІІОэ т ъ , имя котораго грсмѣло во всеіі Германіи. Печа.іыіая участь п о с т ш л а этого г с р о л - п ѣ в ц а . Онъ вслъ солдатъ на приступъ ПІпнцбсрга, я д р о оторвало у пего правую руку, ОІІЪ схватнлъ шпагу лѣвою п опять броснлсп в н с р е д ъ , но нс д о с т н г ъ до всршины : картсчь раздробнла ему ногу. Солд а т ы отнесли сго въ лошпну н оставилп до окопчапія д ѣ ла. Здѣсь ііашли сго казакн ; раздѣли до пага п бросплн въ болото. Всю ночь промстался онъ па своемъ ложѣ въ страш- иолъ волнспііі : состоппіс души его бьыо ужасио. Утромъ приб.іііжснііыс сдва сго узпавади, до того измѣішдись всѣ его ч е р т ы : отрыппстыя, бсзсолзпыл, почтп безсозпате.іьн ы я рѣчи ноказыва.ш, что онъ б.шзокъ къ номѣшате.іьству. Одппъ изъ офицеровъ д о и с с ь , что пріівсзли иѣскодько спас с п н ы х ъ орудііі. « Т ы л ж с ш ь ! » закрича.іъ па нсго Ф р п д - р п х ъ с ъ бѣшсіістломъ, — «у мспя н ѣ т ъ ІІОЧТІІ такъ жс Мо.ыера, когда бодѣс прнпллъ опъ арти.ыеріііскаго онъ яви.іся с ъ рапортомъ. пушскъ!» по.іковпика Но Моллеръ в ы д е р ж а л ъ псрвыіі п ы л ъ п потомъ старался успокопть ІІ Во вромя б и т в ы , русскіс г у с а р ы , проходя мимо, ус.іы(*) Г>іо продпнсаіііс, ионзіѣсшоо прсжпнчъ і і л п с і а т а і ю в ъ п о р п ы і і р а . і ъ пъ 1 8 3 8 г о д у , ©го&с. « і п с гсЬсп«Ц{ГфІг(і(с. нсторикамъ фрндрихп, І І р о і і с о м ъ , пъ о г о : 8(1«ЬгІф ( т г ша.іи сго с т о п ы , в ы т а щ н л н по.іумсртваго п з ъ болота, пріодѣ.ш, чѣмъ мог.іп, псрсвяза.ш раиу, уто.ш.ін сго ж а ж д у ,
110 ІІС могшп взять с ъ собою, оставплп б-іпзх дороги. ду самъ доставить реляцію к ъ Вашсиу Вслпчеству!» Новын казачій все это пссправеддипо. Русскпхъ рапено 1 0 , 8 6 3 ; п въ чп- пикстъ совсрши.іъ иадъ пи.чъ иовып нсистовства. ІІа слѣ- с.<ѣ и х ъ ки. Г о л п ц ы п ъ , кп. Любомірскій п г с н е р а л ъ О.інцъ. дующій депь русскій Что ж е касается до у б и т ы х ъ , граФЪ Салтыковъ Т у т ъ пролсжалъ онъ до глубокой оФицсръ но.іожсніп, покрытаго ІІемсдлснно страдаиьца иадъ ІІІІМЪ иочп. иашсдъ рапачи, сго въ ужасноиъ почти истекшаго отправи.ш кровію. въ Ф р а н к ф у р т ъ , гдѣ бы.ш іістоіцены всѣ врачсбныл пособія. Но че- Ве- личеству засвпдѣтельствовать, что еслн иайдстся гдѣ по- бѣда сія славиѣе и совершенпѣе , то о д н а к о ж ъ довѣчсская помощь не могда возвратить сго к ъ ж и з н п : о н ъ и искусство генераловъ и о ф и ц с р о в ъ , рость, ми. Чдсны вссгда примѣромъ остаться. сопровождалп его гробъ до могилы. Одпиъ изъ иашихъ офнцеровъ, вндя, что иа гробѣ Кдейста нѣтъ шпаги, по.южіиъ свою ОФицсръ пс на крыиіку, можсгь быть говоря, что схоронснъ такой бсзъ достойиыіі атаго знака от.шчіа. говорптъ въ своемъ допесспін : «Могу Вашему Импсраторскому умсръ 12 августа н бы.гь схоронсиъ с ъ бо.іьшими почестяФраикФуртскаго унпвсрситста и русскія воііска Но а мужество , х р а б - послушаніе и сдпнодушіе солдатства стороны жслп я прииадлежнтъ, ревность должпы Что жс д о уроиу с ъ иа пашсй то о и ы й гораздо м е и ь ш е , сперва саиъ думать могъ. Убитыхъ не- гспсрально в с ѣ х ъ чпповъ ииѣемъ мы только 2,614- чсловѣкъ. я Рус- скіе и а в с т р і й ц ы , подъ прсдводитсльствоиъ Тотлебепа Лаудона, въ тотъ-же вечсръ преслѣдовалп и пруссаковъ д о с а и а г о Одсра п отппли у ііихъ сще множество пушскъ п знамснъ. Добыча паша состопла штаидартовъ, л изъ 26 знаменъ, 2 172 пушскъ н гаубпцъ и въ огро.чпомъ ко- личсствѣ полевыхъ снарядовъ. Кромѣ того в з я т о въ плѣпъ 6 , 5 5 5 человѣкъ р л д о в ы х ъ , Ы ОФицсра, п отиято болѣс 10,000 ружсй. ГраФЪ Салтыковъ бы.гь иаграждспъ з а Купсрсдорфскую иобѣду чпноиъ генсра.іъ-Фсльдиаршала. Ф р и д р п х ъ скоро убѣдплся, что с т р а х ъ и отчаяпіс с г о были нсосповатсдыіы. Око.іо него собралось до 1 8 , 0 0 0 чсловѣкъ, р а з с ѣ л п н ы х ъ пспріятслсмъ въ Кунерсдорфской битпѣ. Съ нпми онъ псрсправидся ч р е з ъ О д е р ъ , сломалъ эа Нѣмсцкіс историкн по.іагаютъ уропъ с ъ русскоп сторо- собою иосты и сталъ укрѣплснпымъ лагсремъ между Кю- ІІЫ до 1 7 , 0 0 0 чс.ювѣкъ, убнтымп п ранеппыми, и у в ѣ р я - стрипоиъ и Фрапкфуртомъ. Русскіе между тѣмъ т а к ъ же ю т ъ , ч т о граФъ Салтыковъ в ъ допссспіп своемъ нсрсшліі О д с р ъ п сталн лагсрсмъ трицѣ «Что пмпера- с к а з а л ъ въ оправдапіе значптс.іыюй своеіі п о т с р и : дѣ.іать ! коро.іь нрусскій дорого продаетт. побѣды надъ собою! Еще одна т а к а я битва п я прппужденъ бу- ири Лоссовѣ, а Даунъ подвнпулся с ь главной австріііскоіі армісй въ Нижшою Лузацію. Все показыва.ю, что оба войска хотѣлп сосдпииться, вчѣстѣ встуинть въ Мархію и овдадѣгь беззащптной сто-
лпцсіі Пруссіи. Ф р и д р п х ъ прнсоединилъ къ себѣ осѣ войска, какини ногъ располагать, и рѣшп.іся з а щ в щ а т ь дорогу къ Берлппу. Д.ія э т а г о онъ с т а д ъ у Фюрстспвальда па рѣкѣ Ш п р е , куда вытребовалъ ссбѣ повую артпллсрію изъ берлпнскаго арсенала. Но напрасно Ф р и д р п х ъ ж д а л ъ пспріятелсй : опн нс явлплися. По причинѣ возпикшпхъ несогласій иежду С а д т ы к о в ы и ъ и Даупочъ, русскіе пс восподьзовалпсь свои.чн в ы г о д а и п . Даупъ трсбовалъ, чтобы ковъ шелъ пспремѣішо па Берлинъ, Салты- а самъ щадплъ свои войска. Салтыковъ отвѣчалъ на э т о , что одержалъ уже пить съ Фридрихомъ въ битву. Онъ повслъ армію по б с регамъ Одсра, д о с т п г ъ до мѣстсчка Т с р н ш т а д т ъ , взять с г о , но в с т р ѣ т я сопротивдсніс, хотѣлъ превратидъ его въ пепслъ, п потомъ выступплъ, въ началѣ поября, въ Полыпу. Лаудопъ отдѣлидся о г ь русскихъ п пошслъ въ Моравію. Бсрлнпъ б ы л ъ спасепъ. Ио с ъ отступлепіс.чъ русскихъ опаспость ие ииновала. Пока Ф р и д р п х ъ ская армія, дѣпствовалъ противъ Салтыкова, подъ лачадьствомъ герцога иипер- Цвсйбрюкскаго, двѣ к р о в а в ы я побѣды п ж д с т ъ т о г о - ж е о т ъ австрійскаго проішкла въ Саксонію, оставлспную безъ вслкой Фельдмаршала. Т о г д а Даупъ для впду подвипудся впсредъ, Иъ короткое времл Л е й п ц и г ъ , Т о р г а у и Оиттепбергъ б ы л п но заинты. сдва опъ прошслъ иѣсколько ипль , какъ прппцъ Г с н р и х ъ , паблюдавшін ва ппнъ въ Сплсзін, посредствоиъ х и т р а г о мапевра ударилъ па него въ т ы . і ъ , разрупшлъ Нмпсрцы подступилп къ Дрездену. защиты. ІСомендаіітъ Шмстау приготовился к ъ оборонѣ : опъ рѣшплся отстоягь городъ илн похоронить себя подъ его развалипаміі. Это всѣ и а г а з п н ы въ Богсміи н прпяудплъ сго поспѣшио во- случплось вскорѣ послѣ ІСупсрсдорФской б и т в ы . Ф р п д р и х ъ ротиться. Между тѣ.чъ русскіе трсбовали о т ъ Д а у н а вы- въ безнадсжпомъ своемъ говорениаго нродоводьствіл длп арніи ; австрійскій воспа- положеіііп пнсалъ къ Шнетау, чтобъ оиъ не рисковалъ по напраспу гарнпзономъ, а ста- чальпикъ с а и ъ ничего ие имѣлъ и вмѣсто провіапта п р е д - рался б ы только спастп артиллерію и казпу, состоявшую ложплъ деньгп. С а л т ы к о в ъ отвѣчалъ : «мои с о л д а т ы д е - н з ъ 5 , 0 0 0 , 0 0 0 т а л е р о в ъ . Въ слѣдствіо королевспаго прсд- нсгъ не ѣ д п т ъ ! » и прпготовплся к ъ отступдснію. вѣнскій кабнпстъ, подстрѣкасмый Даупомъ, Тогда пастоятсльпо требовалъ, чтобъ Салтыковъ нрссдѣдопалъ своп завосванія, писанія, Ш м с т а у сдалъ г о р о д ъ па канитулацію, выгово- рпвъ свободпый в ы х о д ъ гарішзопу п в ы в о з ъ орудііі. Ии- п е р ц ы согласплпсь , но по занятін города , прсдательскп г р о з я , что, въ протпвіюмъ случаѣ, онъ будетъ сиѣнеііъ и напали на прусскпхъ солдатъ, отішнали у нихъ ружья, р у - другой пожпстъ плоды сго побѣдъ. Это взбѣспло бидп п х ъ и бра.ш въ плѣнъ. Только русска- го Фельдчаршала н онъ псисдлспно дпинудся къ польскпмъ границамъ. ІІо дорогою опъ получилъ высочайшсс лѣніс продолжать Намѣрепіе его войну быдо п обратплсл снова к ъ осадпть Глогау. иопе- Сплсзіи. Фрпдрнхъ прс- дупредплъ сго и , з а п я в ъ крѣпкую позпцію передъ Гло- гау, прсградндъ русскому воііску дорогу. Нс подучал подкрѣп.існія пзъ гдавной австрійской арміи и с л ы ш а , ч т о Д а унъ обратнлся въ Саксопію, Салтыковъ нс рѣшплсл всту- иемногіс п з ъ гарнн- зона уцѣлѣдп. А между тѣмъ помоіць была у ж с блпзка : г с н е р а л ъ Вупьшъ, посдаішый Фрндрпхомъ, находплся только въ т р с х ъ мпляхъ о т ъ Д р с з д с н а . По уда.іепіи русскихъ, Ф р и д р п х ъ сидыю заиемогъ дагрою. ІІс с.чотря па ж с с т о к і л с т р а д а н і я , с к а л ъ и з ъ виду воснпыхъ дѣііствій по- онъ пс упу- п созвалъ к ъ себѣ всѣхъ геисраловъ. Оип пашли сго въ бѣдиой каиоркѣ небольшаго мѣщанскаго доипка, въ Кёбенѣ. Онъ л с ж а д ъ на
посгслѣ, ногп бьып п.іаткочъ. прпкрыты шубою, голопа аавязана (і Господа ! — сказалъ опъ н н ъ , — « я созпа.іъ васъ, чтобъ озпакочпть с ъ монмн намі;рсніяміі п показать, что ясестокая бо.іь пс дозво.іястъ шііѣ .іпчпо явпться пъ .арміп. 5 вѣрьтс храбрыхъ нруссаковъ, что бо.іѣзпь мол пе вымышлеппа , что я , пполпѣ падѣлсь па пхъ мужсство, нс успокоіось до т ѣ х ъ поръ, пока пс поправлю папіпхъ дѣлъ, п что только одна смсрть можстъ меня раз.іучпть съ моеіі армісіі.» — Одну часть поііска онъ отправплъ па прпкрытіс Сплсзіп , д р у г у ю , подъ пачальствомъ Вуныпа, на освобождсніе Саксоніп отъ нмпсрцевъ. Но н въ нучнтс.іыіыс часы болѣзпн дѣлтелыіып умъ Фрндрнха нс могъ оставаться спокоіінымъ. О І І Ъ заиялся крптпческпмъ разборомъ сѣверноіі воііиы Карла съ Пс- троиъ Великимъ , и иаппсалъ к н п г у , подъ пазванісмъ : Взіллда на характерь м дароваиіп Карла XII (*). Огсылая рукоипсь къ маркизу д ' А р ж а и с у , опъ писалъ : «Голова моя постоянпо заията военнымп пдслми и до того прпвыкла къ этоіі работѣ , что даже въ часы развлечспія умъ моіі не можетъ обратитьсн на другіе нредметы.» Едва король почувствовалъ облегчсніс , О І І Ъ самъ поскакалъ въ Саксоиію. Тамъ дѣла е г о , между-тѣмъ, значителыіо поправилпсь. Вуиьгаъ успѣлъ отнять у пмпсрцевъ Внттепбергъ, разбилъ прпшсдшихъ къ ипмъ на иодкрѣплеиіе австріііцсвъ, при Торгау, овладѣлъ городомъ и, пять дпеіі спустя, взллъ Леііпцнгъ со псѣмъ его гарпизономъ. Прницъ Геприхъ такъже поспѣшилъ па помоіць Саксоніи н , не смотря на всѣ усилія Д а у п а , сосдиннлсл съ Вуиьшемъ. Здѣсь пачалсл рядъ самыхъ замысловатыхъ мапевровъ съ обѣпхъ сторопъ. Дауиу хотѣлось вытѣспнть ІГспрпха изъ Саксопіи, Генрихъ прикрывалъ отнятые у пмнерцевъ н австріііцсвъ города н заставилъ Даупа отступить къ Дрездсну , которыіі одинъ ещс находилсл въ рукахъ непріятельспихъ. Въ это врсмя прпбы.іъ король. Даупъ пачалъ ретироватьсл. Фридрпхъ самъ повслъ армію противъ отступающнхъ австріііцсвъ и разбилъ нхъ ири дсревушкѣ Крёгисѣ. Н с пріятель ретировался въ Плауэнскую долпну , король отправплъ нѣсколько отдѣльпыхъ корпусовъ, чтобъ его трсвожпть н отрѣзать его коммуникаціи. Одннъ пзъ этихъ корпусовъ проипкъ въ Богемію, сббралъ тамъ большую коптрибуцію, захватплъ всѣ з а п а с ы , разграбилъ пѣсколько городовъ, п возвратилсл съ богатою добычсю. Но другимъ {•) Л ю б о п ы т н а п к п н г а о т а б ы . і а н а і і о ч а т а н а а и ѵ о ю с о а . а л Ь п і ю , т ѵ д ь к о ігь д а ѣ і і а д ц а т н ІТвП г о л а , и о кт. экзомп.ія|іа*ъ. 71
корпусамъ іш посчаст.іпви.юсь. Гснсралъ Фппкъ былъ пос.іанъ къ Макссну , чтобъ прсградпть Даупу рстпраду. Финкъ пачадъ прсдстав.ілть коро.но всю отвагу и опасность такого прсдпріятія , по коро.іь пс слушая сго , закрича.іъ въ петсрпѣніи : «Вы анаете, что я пе терпдю затрудпснііі! Отправ.іяіітссь!»—Фпнкъ повшювадся, скрѣпя сердце ; прсдчувствіе его нс обиану.ю. Вскорѣ пепріпте.іь окружіыъ его со всѣхъ сторонъ; Фнпкъ хотѣдъ пробнтьсп, ио это пе уда.юсь, н оиъ пршіуждснъ бы.іъ со всѣ.чъ корпусо.чъ ІІО.ІОЖІГѴЬ оружіе и отдаться въ п.іѣпъ. Такпиъ образомъ Фридрнхъ лпшплсл 12,000 чсловѣкъ. Т а - ж е участь постпгла другой прусскіп корпусъ, подъ понапдою Д н р с к с , столвшій ио ту стороиу Эльбы. Австрійцы пачалн сго обходнть , Дирскс почыо хотѣлъ псрсправнться чрсзъ рѣку, по въ это время ношслъ снльныіі лсдъ п затрудішлъ псрспраоу. 1,500 пруссаковъ былп захвачсны непріятслемъ. Соі.ратпоъ армію Фрпдрпха до 2 4 , 0 0 0 челопѣкъ, Даунъ смѣ.іо могъ падѣяться на успѣхъ. Онъ рѣшплся остаться въ Саксонін. ЕІо прусскііі коро.іь не уступалъ сму пяди. Съ малснмшмъ соопмъ воііскоиъ О І І Ъ сталъ протпвъ нсго лагерсмъ, прн иѣстѣчкѣ ВнльдсруФѣ. ІІпступнла жестокал зпиа; снѣгъ выналъ по колѣна; палаткп залсдснѣлн. Чстырс батальона постолпно смѣнялнсь въ лагсрѣ , гдѣ солдаты замсрза.ш на ч а с а х ъ , а почыо ложились вмѣстѣ , старапсь согрѣть другъ друга дыханісиъ. Оста.іыюс войско было раэмѣшспо ио блііжніімъ дсревпямъ. Офііцсры жп.ш въ н з б а х ъ , солдаты стропли себѣ іиалашп , ры.ш землянки , н грѣлпсь у костровъ , которые ппкогда не потуха.ш. ІІа плть мн.іь въ окрсстпости порубнліі всѣ лѣса на дрова. Эта знмпяя кампанія похнтнла у коро.іл бо.іьшс солдатъ, чѣмъ самая кровопро.інтная битва. ІІо она ииѣ.іа н свон выгоды : нспрілтс.іь ие смѣлъ шагнуть впсредъ, пс смѣлъ и отступнть. Онъ тсрпѣлъ тѣжс неудобства н бѣдствія , какъ н ирусское войско, по у псго оіш сіцс бы.іи уси.існы новалыіыми болѣзняиіі. Саиа прнрода опустошала обѣ арміп — бсзъ кровонро.іптіл. Т а к ъ простоя.іъ Фрндрнхъ до тѣхъ поръ, нока, въ срединѣ ппоарл, иаслѣдпін прннцъ Іірауншвейгскііі, но взятіп Фульды, прнослъ сму въ подкрѣплспіс свос воііско. Тогда только коро.іь расположнлъ армію но зіімпимъ квартнрамъ. Самъ онъ псренесъ своіі нггабъ въ Ф р с й б е р п . , гдѣ п нровс.іъ осталыіые зпмніе мѣсяцы. Фрпдрпхъ много претернѣлъ въ этотъ нагубнын годъ.
Но и врагп сго эгало выигра.іи : прп всѣхъ успѣхахъ п усп.ііяхъ, апстрійцы опладѣ.ш только Дрездепоиъ п сго окрестностлмп ; а шведы , ободреппые отсутствіемъ пруссвпхъ воііскъ, распростраипли свои пичтожііыл завоеванія въ ІІомсраиіп. Фрндрихъ могъ ещс торжествовать, Маркиаа Номнадурл. ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - ВТОРАЯ. І І А Ч А Л О К А М П А Н І Н 1 7 0 0 Г О Д А . ДРЕЗДБНЪ Н ЛИГНИЦЪ. арь земпой пе крѣпче покогапея на плечахь Лтласа, кат Пруссія на своеіі арміи I — сказалъ Фрндрихъ пос.іѣ Фридбсргскоіі битвы. Чстырс года упорпоіі воііны, гдѣ Пруссія съ свонмп восьмыо мп.иіонами жпте.іеіі
боролась с ъ пптыо государстваии, ш і ѣ в ш ш ш бо.іѣс воснидсслтп иилліоповъ поддаппыхъ, доказали всю справедлпвость э т а г о пзрѣчснія. ІІо тепсрь эга могушествсшіая, пепоборимая арыія была разстроеиа и доеедсна почти до пнчтожсства. ІІадо бы.ю подуиать о срсдствахъ и о н о л ш т ь и усіыпть с с , бсзъ ущерба государству. Ф р п д р п х ъ нред.южплъ свои м ъ пепрілте.іямъ размѣпъ і м ѣ і ш ы х ъ , оии ие сог.іасились, надѣясь истощигь его до коица. Тогда всѣ плѣнныс н а - сп.іыю б ы л и прпвсдены к ъ присягѣ н зачислсиы въ нрусскіс полки. П о д ъ знамепачи Фрпдриха обяэыва.іпсь ОІІІІ воевать д а ж е протпвъ свосго отсчества. Т а к а я мѣра бы.іа б ы бсзразсудствомъ во всякомъ воііскѣ, кромѣ прусскаго, гдѣ строгая воинская дисциплпна п лпчпос прсвосходство Ф р н д р п х а налагалп крѣпкое ярмо на подчипеиныхъ. Одшгь ІІаполеонъ могъ впослѣдствін прпбѣгать къ ііодобны.чъ срсдствамъ : оиъ одпнъ, подобно Фридрнху, сн.іою свосго генія владычествовалъ падъ иародовъ! духомъ Бѣдпая Саксонія н на э т о т ъ р а з ъ должпа б ы л а поплатиться за ннтрнги своего мнппстра , за безхарактсрность своего короля : опа сдѣлалась для Ф р и д р и х а сдпнствениымъ руд- ішкомъ , и з ъ котораго опъ нзвлскалъ дспьгн , продопольствіе н с о л д а т ъ . въ казну Она выставпла два мплліона 1 0 , 0 0 0 р с к р у т ъ , внес.іа ч с р в о н ц с в ъ , тыслчамп отпуска.іа лошадеіі н р о г а т ы і і скотъ, п отдала половшіу свосіі ж а т в ы на содержаніе прусскоіі арміи. Обшнрныс лѣса саксопскіс были по порублсны, обрашсиы подала въ всеіі Кромѣ Эльбѣ того, до всрбовщикн, Германіп н вербооать подъ въ въ видами молодыхъ рскрутскпхъ слабодушпыхъ — впиомъ Прус- разбрс.іись людсіі въ с ѣ т п , оболыцая бѣдплковъ — дсньгамн, б о г а т ы х ъ чсстлмн , а н п людяхъ восішую службу. разнымп заманивалп Гамбурга нужда мысль къ совершснііо иовоіі спстсмѣ наборовъ : нача.іи скіе снлавлспы дспьги. по свон по- распутствомъ. Имъ отпускались лпачптсльпыя суммы для замапопъ, и молодсжъ толпамп отправлялась въ М а г д с б у р г ъ , ченнміі мѣстомъ постунающихъ иа прус- сборпымъ скую службу. д.ія Честь раздѣлять громкую славу пазиа- прусскаго оружія, з а с т а в л я л а молодыхъ людеіі о с т а в л л т ь уішвсрснтст ы , до окончаніл курса, купсчсскихъ прикащиковъ бросать торговлю, молодыхъ чиііовниковъ б ѣ ж а т ь о т ъ с л у ж б ы . Вербовщнки п л ы м ъ саыи дава.іи деньги, съ д р у г н х ъ брали плат у за п а т е п т ы на р а з п ы с ОФИцерскіе ч п п ы . Но по прибытіи въ М а г д е б у р г ъ всѣмъ иовобранцачъ, б с з ъ нсключспія, надѣвалн солдатскіе р а н ц ы . К у п ц ы , рсмссленники, нростолюдипы, куппвшіс себѣ зпаиіе полкопнпковъ, капитаиовъ и поручнковъ, вдругъ дѣлалнсь рядовымп п узнавалп обмапъ пе прсжде, какъ въ с т р о ю , подъ грозпымъ ФельдФебеля. Т а к и м ъ образо.чъ бы.іо собрано Фухтелсмъ до 60,000 р е к р у т ъ . Позорное с р е д с т в о ! Одпа крайняя нужда м о ж е т ъ оправдать Ф р п д р и х а въ г л а з а х ъ потомства. ствительпо заслуживаетъ ухватплся за это послѣдиес с р с д с т в о , т а п о всс , чтобъ нрипссть дѣло цу. яв.іялись ко Послы сго Но опъ д ѣ й - оправдапія: п р е ж д ѣ „ чѣ.чъ онъ къ всѣмъ пмъ было пспы- дружелюбпому кон- враждующимъ дво- рамъ с ъ мирными п р е д л о ж е и і я м п : всюду послѣдовалъ о т к а з ъ . Противникн сго слпшкомъ падѣялись па своіі крѣпкій союзъ и на его малоснліе, чтобъ склониться на по.іюбовлую сдѣлну. Самыя с о б ы т і я того времепи , казалось , должснствовали способствовать к ъ прпмиренію , по врага- ми Ф р и д р и х а былп трн ц а р п ц ы , три ж е п щ и н ы , п всѣ в ы г о д ы политнческіл уступили мѣсто лпчпой пенавпсти. Въ концѣ 1 7 5 9 года умсръ король испанскііі Фсрдипандъ V I . Е.чу наслѣдовалъ король неаполптанскій , предоставя Неаполь свое.чу с ы н у - м л а д е п ц у . Австріл давно нмѣла права па Снцпліпскос іі Нсаполптанское королсвства ; теперь прсд- ставлялся самыіі удобныіі случаіі овладѣть пмп. Все спо-
собствова.ю этому пріобрѣтспію : п с.іабос рсгсптство, и и п ч т о ж н ы я войспа и разстросппыс «ипансы Ыеаполя. Да- ж е пс кому бьыо вступиться за Неапо.іь : Нспапія пе б ы л а приготовдена к ъ воііиѣ, ц Ф р а н д і я не имѣ.іа в ы с л а т ь въ Нталію новое воііско. средствъ Но М а р і я - Т е р е з і я нре- небрега.іа случасмъ сдѣлаться об.іадатс.іыінцсй вссіі И т а •ііи, длл т о г о то.іько, чтобъ нродо.іжать борьбу с ъ Фрпд- рихомъ и возвратить свою Сплезію. II т а к ъ ис бы.іо с п а с е н і я ! Міръ трсбовалъ крови ра, чтобъ о г р а д п т ь ссбл н королсвство о т ъ исполішскпхъ ополчснііі протнвппковъ. Кромѣ Саксоніи, гсрцогство Мс- кленбургскос п кпяжсства Лпгальтскія бы.іп обложены зпачитсльпымп контрнбуціяип. Со всѣхъ депьгп, отвсюду явля.іпсь с о л д а т ы сторопъ сыпалпсь п со всѣмъ т ѣ м ъ , къ началу компапіи, у Ф р п д р п х а стояли подъ ружьемъ но бо- Франція утратпла почти цѣлую армію въ Германіи; 2 0 - г о иоября апглійскій адмиралъ Г а у к ъ истребп.іъ вссь е я ФЛОТЪ лѣе 90,000 человѣкъ , протпву 250,000 враждебнаго воііска. почти ввиду Французскпхъ бсрсговъ; а а о р д ъ Кдкіівъ ов.іадѣлъ Канадою и завоевыва.іъ Фраизузскія вдадѣпія въ обѣн х ъ И п д і я х ъ . Фннансы ея бы.ш истоіцеиы иродо.іжитель- иымп воіінами въ д в у х ъ ч а с т я х ъ свѣта и придворпою роскошью. Всрсальскій кабппетъ готовъ бы.іъ сог.іаспться на мпрііыя преддожснія Анг.іін, ио опъ ие пмѣ.іъ власти, имъ управляла легкоиыс.існиая Помпадуръ. Главною статьсю преддагаемаго Апглісю мира бы.іа іісприкосиовеішость ІІруссіп : г о р д а я выморить лобпмица Людовика скорѣе сог.іаси.іась бы всю Фраицію го.юдомъ, чѣмъ оставить д е р з с к а - г о противнііка безъ паказаиія. Гусскій дворъ б ь м ъ сто.іь же ненрсклопепъ. Напраспо Салтыковъ, въ бытность свою въ Пстсрбургѣ, зимою 1760, старался охладить пмпсратрицу къ п Фрпдрпху осталось употрсблять всѣ способы, безъ разбо- воннѣ съ Пруссіею, прсдстав.іля еіі па видъ пе едшіодушныя, с л а б ы я дѣііствіл австріііскпхъ гсисраловъ п всѣ затрудпенія продовольствовать армію въ отдалеішой, враждсбіюй зснлѣ. ІІапрасно д о с т и г а л ъ до с я с.іуха повссмѣстиой ропотъ о тратѣ столь- к п х ъ людсп въ безполсзпой воіінѣ з а чужіе иитерссы. Нрот п в ъ нсдопольпыхъ былп п р и и я т ы строгія мѣры. ковъ возвратилсл къ войску с ъ высочаііпіпмъ Са.іты- прсдписані- е и ъ «неослабію дѣііствовать въ пользу общаго добраго д ѣ ла, уішчтожсиія врсдиоіі власти прусскаго коро.ія!» Прптоиъ это былп пе т ѣ испытаппыс, з а к а л е п п ы е въ пспріятсльскоиъ огнѣ, с о л д а т ы , с ъ к о т о р ы и п Ф р и д р и х ъ одсрживалъ свои велпкія п о б ѣ д ы . Полкіі сго состояли п з ъ нсо п ы т н ы х ъ юпошей, не видавшпхъ вровп п пороховаго д ы иа. Увлсчениыс обояніемъ славы , онп горѣлп желаніемъ ознаиеповать себя гроикпип подвпгаии п запять въ исторііі мѣсто подлѣ велпкаго своего полководца. О т ъ такого направлепія духа въ иолодомъ воііскѣ можио было ожпдать одпѣхъ крайностей : или опо сдѣлается пепобѣдииыиъ, н.іи псрвая псудача п о г а с п т ъ его воппскій ж а р ъ . Ф р и д р п х ъ надѣялсл на свою счастлпвую звѣзду. II самъ онъ б ы л ъ у ж е пс т о т ъ , что прсжде : ч е т ы р с года з а б о г ь , трсволнепій и
трудовъ иепмовѣрпмхт» осдабііли сго Ф І І З И Ч С С К І Я С І М Ы . Б О лѣзпи и прсяідсвремсішыс нризиаші старости изяѣпили его наружность п даже праву прпда.ш нѣкоторую суровость. Оиъ бы.гь утомлсиъ поііиоюч Вотъ, что опъ писалъ въ это время къ вепсціапскому учспому, Л.іьгароттп: «Ес.ш вѣчііыіі ж п д ъ существовалъ , опъ вѣрно пс вс.іъ такоіі скита.іьчсскоіі ж п э п п , какъ я. Мы начнпаемъ походить иа страпствуюіцихъ комедіантовъ, у которыхъ иѣтъ пи отчизпы, мII роднаго очага. Мы кочуемъ по свѣту п р а з ы г р ы васмъ паши кровавыя трагсдіи только тамъ, гдѣ нспріяте.іь дозво.іяетъ памъ устроить тсатръ. ІІос.іѣдппя компаиія прпвсда Саксоиію па краіі погпбсди. Пока счастіѳ дозволяло мнѣ в.іадѣть этоіі прекраспоіі страною, п бсрсгъ се : тснерь вездѣ разореніе. Правствсннос з.ю этой воппы нпчто предъ матеріа.іыіымъ в р с д о м ъ , который она прпчипитъ Гсрманіи. Мы можемъ назваться счастдивцами, еслп къ па.чъ въ добавокъ не придетъ чума. Бѣдпые г л у п ц ы ! Жизпь дана иамъ на одипъ мпгъ, и т о т ъ мы старасмся сдѣ.іать какъ можпо тягостпѣе. Мы гордіімся, что одпимъ ударомъ можсмъ обратить въ прахъ прскраснѣйшія создапія труда п врсмспп! Разва.іппы п п п щ с т а , вотъ презрѣнные памятники нашихъ громкпхъ подвиговъ !» Веспа застада ужс войска Фридриха на всѣхъ опас- н ы х ъ пупктахъ , готовыя остаиовпть каждое союзпыхъ враговъ. Прннцъ Гснрпхъ прсдпріятіс жда.іъ на Одсрѣ русскпхъ ; гснералъ Фуке прнкрыва.іъ сімезскія грапицы со стороны корнусъ Богсмін; въ Почсраіііп отдѣдыіып бы.іъ выстав.іспъ противъ шведовъ ; а самъ король стоядъ протпвъ арміи Дауиа въ Саксопіи, мсжду тѣмъ, какъ Фсрдшіандъ Брауншвеіігскій на юго-западѣ Гсрманіи дѣиствова.іъ нротивъ <і>раицузовъ п ихъ ме.ікнхъ союзннковъ. ІІо военныя дѣйствія пачалнсь ие скоро. Союзипкп пс мог.ш согдаспться въ п.іапѣ предстоящсй компаніи. К а ж д а я сгорона пска.іа своихъ выгодъ — п это бьмо началомъ р а з доровъ. Са.ітыковъ хотѣлъ начать дѣло съ покоренія Кольбсрга и потомъ, при помощи русскаго Ф.юта, овладѣть берсгачп Помсраиіи: нріобрѣтсиіе это могло б ы т ь пажно д.ія Россіи въ торговомъ и въ воснпомъ отпошспіяхъ. Августъ убѣдитсльио иросилъ преждс всего освободить сго курФиршсство; а Марія-Терсзія требовііла, чтобъ Салтыковъ вмѣстѣ съ Лаудопомъ обратнлись иа Силезію, въ то врсмя, какъ Даунъ будетъ удерживать Фридриха въ Саксоніи. Французамъ хотѣлось , чтобъ Салгыковъ овдадѣлъ Штстипомъ. Послѣ додгихъ нерсипсокъ и совѣщапііі, пстербургскій кабинстъ согласпдся утвсрдить нданъ шшсратрнцы-королсвы. Са.ітыковъ получплъ повелѣніе двпнугься со вссіі арнісй въ Спдсзію п осадить Брсславль. Всѣ его представлснія о выгодахъ пріобрѣтспія Кольбсрга п Данцнга, п напротпвъ, о затрудпепіяхъ осадьі Бреславдя, по неудобству подвоза воеішыхъ п жпзненныхъ потребпостей , пе былп уважены. Это его огорчнло. Иеохотпо сталъ опъ содѣііствовать впдамъ австрійскаго Фе.іьдмаршада. Прологъ къ войнѣ открылся въ Силезіп. Въ маргѣ Лаудонь проппкъ въ Верхшою-Сп.іезію. Она бы.іа защищаема МантсйФсльскнмъ полкомъ , нодъ кочапдою гспсрада Годьца , когорый рѣишлся отступить къ ІІсіісѣ. На путп Лаудонъ окруиіплъ его со всѣхъ сторопъ ц отправіыъ трубача съ трсбованіемъ , чтобъ пруссакн сдадпсь въ п.іѣиъ, а въ случаѣ отказа , грозилъ всѣхъ до одного положнть на мѣстѣ. Гольцъ провелъ трубача иерсдъ своимъ *роиточъ п обьявилъ солдатамъ предложеніе пепріятеля. Взрыпъ нсгодованія б ы л ъ отвѣто.чъ храбраго полпа.
Тогдп ппстріііцы вссю свосіі сп.юю рішудпсь па пруссаковъ, но мантсііФсльцы дра.іпсь, какъ .іьвы, отбплп враг а , заші.ш крѣпкую позііцію п отппліі у австріііцсвъ охоту пспытать вторпчпое иападепіе. Лаудопъ потсрялъ до 400 чсловѣкъ, тогда какъ у Гольца пало только 140. Полѣс ссріозпыя дѣііствія пачалпсь лѣтолъ, вт, іюнѣ мѣсяцѣ. Лаудонъ ст. 50,000 воііска вошс.іъ въ граФСтво Глацкос, а оттуда съ Сплсзію. Гспсралъ Фуке заинчалъ пограннчныіі постъ прп Ландсгутѣ. Корпусъ сго сосгоялъ изъ 14,000 человѣкъ : съ такшш сплами пельзя было удеря;аться въ горахъ. Онъ отступилъ къ ПІвсіідппцу въ па.чѣреніп встрѣтпть пепріятсля въ открытомъ полѣ. Лаудонъ того только іі ждалъ : онъ тотчасъ л;с осади.іъ крѣпость Г . і а ц ъ , чтобъ въ исіі осіювать ссбѣ опорпыіі пупктъ для далыіѣіішихъ прсдпріятііі въ Си.іезіи. Фрпдрпхъ бы.іъ очепь иедоволепъ распоряжсніемъ Фукс. яДобудьтс мнѣ горы во что б ы то ІІИ стало!» писалъ О І І Ъ сму п послушныіі Фукс поспѣіиплъ занпть свою прсжнюю позицію. Опъ ностнгалъ всю опасность этаго поста , но рѣшплся заіцпщать сго до послѣдпсіі каплп крови. Цѣль короля была иттн на помощь къ Фукс, по прежде онъ хотѣлъ вымаппть Даупа въ Снлезію н , пользуясь его отсутствісмъ , овладѣть Дрездспонъ. ІІо Фальшнвыс его маневры п коптръ-маршн пс подѣіістповалп. Даунъ, слншкомъ часто обманутыіі сго стратсгическимн вымысламн, нс трогался изъ свосго лагсрп близъ Дрсздепа. Такъ проіило нѣсколько дпеіі. Вдругъ, 2 5 ііоіш, въ австріііскомъ лагсрѣ разда.інсь побѣдпыс выстрѣлы : король , къ всличаіішсму прпскорбію , узпалъ , что Фуке разбитъ Лаудопомъ па голову. Прусскііі восначалыінкъ сдержалъ свое обѣщаніе. 2 3 іюня нсныталъ оігь грозпую аттаку Лаудоиа. Съ отчаяпіе.чъ дрались пруссакп, но прсвосходство сп.іъ одсржало верхъ. Почтп вссь корнусъ былъ побптъ нспріятелсмъ. Самъ Ф у к е , покрытыіі рапамн, накопсцъ упалъ съ лошади. Австріііскіс драгуны зансс.ш уже надъ нпмъ палаши, но вѣрныіі сго Д С І І Ы Н І І К Ъ кішулсл на свосго госнодипа п закрпчалъ: «Что в ы , разбоііники! это нашъ гспсралъ!» Нокрывъ сго свопмъ тѣломъ, опъ прннялъ ііазпачспиые сму сисртоноспыс у д а р ы . Въ эту мішуту подскакалъ австріііскій полковпнкъ Воіітъ н остаповнлъ разъяреипыхъ драгунъ. Фунс былъ взятъ въ плѣнъ. Когда Фрндрпху донсслн о всѣхъ подробностяхъ дѣла, онъ восклнкнулъ : «Фукс псгішныіі гсроіі! плѣпъ его дѣлаетъ честь прусскому оружію!»
Лаудопъ, разбивъ Фукс, ов.іад-Ь.іъ беззашптпыиъ Лапдсгутоиъ. Здѣсь опозорп.іъ опъ свое шія , дозво.швъ воіісну, въ видѣ награды, разграбнть городъ, издавпа с.іавный пронышиспііостііо п торгов.ісю. Жите.ісй псрсрѣза.ш, доыы сожг.іп. ІІс бы.іо пощады пп старпкамъ, іш жспщнпамъ, нн дѣтямъ. Лаудоиъ самъ ужасиулся жестокостп свопхъ со.ідатъ, но остановнть ихъ бьыъ нс въ сн.іахъ. Прп извѣстіп о пораженін Фукс , Фрпдрпхъ поднялся со всеп своей арміей и поше.іъ въ Сп.іезію. Даунъ поспѣшн.іъ оперсдпть его нѣснолышли маріпами, чтобъ сосдинлсь съ Лаудономъ прсграднть пруссакамъ дорогу. Но когда Даунъ ушелъ впередъ дово.іьпо да.іеко, Фридрихъ пдругъ поворотнлъ поііско н посііѣшп.іъ назадъ къ Дрездсиу. Прп сго прнблпжсніп австрійскій корпусъ Фсльдцейгмсіі- стера Ласси (*) поспѣшпо персправился чрсзъ Эльбу п вмѣстѣ съ пмпсрской арміей, которая праздно столла па лѣвомъ берсгу , отступп.іъ къ ІІпрнѣ. Фридрнхъ обложилъ Дрезденъ п послалъ въ Магдебургъ за осадпой артпллсріеіі. 14 іюля пачали обстрѣливать, а вскорѣ за тѣмъ и бомбардпровать городъ. Король падѣялся, что опасное положеніе ссмсйства Августа п пожары понудятъ комспданта къ сдачѣ. По комендантъ д е р ж а л с я , ожндая помощн отъ Дауиа. Даунъ , между тѣмъ , прпнялъ поворотъ Фрндрііха изъ Снлезіи за Фальшпвый мапевръ и не слпшко.мъ торопплся па помощь къ Дрсздсну, зная, что для защиты его остав.іеио достаточпое поііско. Такнмъ образомъ штурмъ продолжался пѣсколько дпсй. Прусскія Сомбы п калспыя ядры превратили прсдмѣстія п болыиую часть города въ пенелъ. Жители съ трудомъ моглп тушпть бсзпрерывпыс пожары. Цслпколѣппые дворцы п церпвп , пстпнные памлтлпки искусства и вкуса, разсыпались въ р а з в а липы. Знатпѣйніія Фампліи пскалп спасенія въ погребахъ. Улицы былн покрыты рапеннымп п раздавленнынн надепіемъ домовъ п колоколспь. Бопли отчаяпія раздавались по городу ; всѣ дороги былн запружепы бѣгущнми. 'Іего не успѣли сдѣлать ирусскія ядры и бомбы, то докончилъ гарппзонъ. Пользулсь смятепісмъ, австрійскіс солдаты, не прпвыкшіс къ субордпнаціи пускались на грабежъ ; неистовства ихъ надъ бѣднымп и;ите.іямп умножалн общее бѣдствіе. Напраспо дрездснцы стара.іись скрыть свои сокровшца въ крѣпкихъ кладовыхъ п подъ землею : защптпики самн отішмалп у нпхъ послѣдпес достояніе. Вскорѣ цвѣтущіп , краспвѣйіиій городъ Гсрмапіп — обратился въ {•) ф р а ш і ъ , М а а р о к Ш , ф а Пиг|іа П е т р о в п ч а Л а с с и , спериа иъ Р о с с і и н с ъ службу, в ъ 17-14 г о д у . сыиъ знамеиитаго русскаго «о.іммаршала грапобѣлпте.ія крымцовъ чппомъ хвноралъ-маіора п тподоиъ. порешолъ Слуишлъ въ австріііскую
536 ПСЧІМЫІЫІІ 537 остаоъ, папомнііавшііі то.іько о прсікпсмъ вс.ш- чін н б о г а т с т в ѣ ! былъ прпмѣрпо наказапъ : у п р о с т ы х ъ с о л д а т ъ отияты тссаки и нашнвкп, ОФицсры лпшеиы позумептовъ на шлянахъ. міи. Храбрый полкъ сдѣлался посмѣшнщемъ цѣлой Между тѣмъ смѣлыя вылазки австрійцсвъ д а ж е главпой перемѣпить квартирѣ позицію короля : оиъ п съ ар- угрожалн принуждснъ былъ этой персмѣной лпшился по- слѣднпхъ в ы г о д ъ п а д ъ непріятелемъ. С в е р х ъ того, въ а р міп оказался педостатокъ в ъ продовольствіп п воеппыхъ прпнасахъ, а Д а у н ъ , владѣя Эльбою з а х в а т ы в а л ъ всѣ прусскія барки, шсдшія с ъ т р а н с п о р т а и и . Въ т о ж е время Силсзіи приходпли с а м ы я нсблагопріятпыя вѣстп : нзъ Лау- донъ овладѣлъ Г.іацомъ почти б е з ъ сопротивлепія. Все это понудило короля оставпть осаду Дрездеиа и поспѣшить па выручку Силсзіи. Дешевая д о б ы ч а Г л а ц а , ободрила Лаудона па дальнѣйшія прсдпріятія. Онъ осадилъ Бреслав.іь. Комепдантъ крѣп о с т и , генералъ Т а у э и ц і е л ъ паходился въ затрудпитель- номъ положсніп. Весь гарпизонъ его с о с т о я л ъ изъ 3000 человѣкъ. Двѣ т р е т и и з ъ ішхъ б ы л п н е н а д е ж п ы , — онъ могъ полагаться только иа батальонъ королевской лсйбгвард і п , помѣщеппый въ Бреславль послѣ Коллпнскаго с р а ж е нія. Остальпые солдаты б ы л и паемникп, и н о с т р а і щ ы , нсдоволыіые скудцымъ жаловапьечъ и военной строгостію прусской с л у ж б ы . Сверхъ того, въ городѣ паходилось 9 0 0 0 ІІаконсцъ Даунъ ОПОМНИ.ІСЯ и явился подъ Дрездспомъ. Со сгороны Эльбы устроилъ онъ сообіцсніс с ъ городомъ п посылалъ туда ц ѣ л ы с корпуса па подкрѣплспіс. Начались вылазкн п б с з п р е р ы в н ы я с т ы ч к н . Всѣ предпріятія рпха бы.іи пеуспѣшны : ОІІЪ т с р я л ъ терпѣніе. Фрнд- Опъ с д ѣ - лался бсзпощадснъ д а ж е къ своему войску. Въ одпомъ изт. австріііскихъ нападсііій Бсрпбургскій пѣхотпый полкъ б ы л ъ в ы т ѣ с н е н ъ пзъ трапшен. Ф р и д р и х ъ приппса.іъ э т о т ъ случай недостатку храбрости своихъ солдатъ. Вссь полкъ австрійскихъ п л ѣ п п ы х ъ , к о т о р ы е при первомъ случаѣ , ногли вознутпться. Н е смотря на т о , принялъ самыя сти и для дѣятелыіыя сохрапенія мѣры спокойствія для въ удобнонъ Тауэнціепъ оборопы городѣ. крѣпоЛаудопъ потребовалъ сдачп Бреславля. Комендаптъ собралъ всѣхъ оФпцеровъ п убѣдилъ оружія. Всѣ поклялись сдаваться. ихъ поддержать честь прусскаго умереть иа у к р ѣ п л е н і я х ъ , по ис
539 п занасовъ. Малая воііна съ отдѣльными прусскимп о т р я - дами вслась во врсмя всего иохода. Ки. Волкопскііі, Ру- м л н ц с в ъ , граФы Б р ю с ъ , Тотлсбснъ , Ч с р н ы ш с в ъ н Ферморъ бы.іи гсроями э т и х ъ экспсдицііі. Въ іюпѣ с я т и т ы с л ч п а я наіпа армія прпблпзплась шестндс- къ С п л е з і п , по предваритслыюму сог.іашепію , опа до.іжна бы.іа гдѣ подъ Бреславлсмъ сосдшінться с ъ Лаудономъ. Псрсдовыя ся о т р я д ы у ж с достигалн до О д е р а . Критіічсская мшіута для Ф р н д р и х а иаступила. Сосди- неніе русскихъ с ъ австріііцамп могло иаііссть сму рѣшительпыіі у д а р ъ . Медлить было иевозможпіі. І І о ч ь ю , іюля , онъ спя.іъ осаду 30-го Дрсздспа п попіелъ в ъ Силсзію. Д а у н ъ оисрсдплъ сго ; а Ласси слѣдова.іъ з а н и м ъ , к а к ъ тѣнь. Одного Ф р и д р и х ъ гналъ передъ собою , о т ъ другого са.чъ отбнва.іся. Т а к ъ шелъ опъ вперсдъ б е з ъ остановки. Врагп окружалп е г о , т р е в о ж и . і п , по ис отважпвалпсь на бнтву. точка ІІача.юсь бочбардпрованіс. Цѣ.іыіі кварта.іъ и коро.ісвскііі дворсцъ сдѣ.іались добычсю рпчпо выпыпа.іъ тпвнозіъ с л у ч а ѣ , бѣ н а т е р п » . па пламспп. Лаудопъ капптуллцію, п грозн.іъ, въ втопро- а пс поіцадпть дажс младенца въ у т р о - — « М ы , слава Б о г у , нс бсрсмснпы!» Отвѣ- У Лигппца король соединеіііл всѣхъ сго остаиовп.ісл : здѣсь пепріятслсіі. тѣмъ приблпжались къ Брсславлю. Русскіе Можпо ссбѣ была между предста- впть удпвлспіс Салтыкова, когда опъ, в.чѣсто анстріііцевъ, встрѣтиль прусскос воііско подъ Брссдавлемъ. Всѣ дѣіі- ствія Дауна не согласовалпсь съ прсдиарите.іыіыми віячн русскаго Фсльдчаршала. усло- Салтыковъ остановился за чалъ комсндаіггъ , и такъ удачпо павслъ своп пуііікп, что Одсромъ. Псгодовапіс сго е щ е бо.іьше увиличилось, когда . пдра пада.іп па кровлю главноіі к в а р т п р ы австріііскаго ге- онъ узналъ , что австріііцы допустидп псрала. Чрезъ пѣско.іько дпсіі принцъ Г с п р и х ъ , наблюдав- нятствеипо псрсправитьсн чрсзъ Эльбу , Ш п р с , Боберъ и шііі за русскнмп, пришслъ на помоіць Бреславлю. Лаудопъ дойти до Лигшіца. « Е щ с пѣскодько к о н т р ъ - м а р ш е й , спллъ осаду. ІІршіцъ занялъ сго позпцію. ри.іъ С а л т ы к о в ъ , и король прусскій будетъ за Фридриха безирегово- Одеромъ. сосредоточспныя въ По- Т о г д а памъ прндетсл расидачипаться з а нромахи австріи- з п а п і і , т о т ч а с ъ по возвращенін Са.ітыкова п з ъ Петербур- с к п х ъ генераловъ. ІІо я до того не допущу. Если корпусъ г а , выступилп въ походъ. Въ Камипѣ и Сарадѣ бы.іп устро- Лаудоиа сны обширныс магазипы. ра, я тотчасъ же отступлю въ Подыпу !» Между тѣмъ русскія в о і і с к а , По дорогѣ в з я т ы города Ксс- лппъ, Грсііфенбергъ, Ригеіівольдс, съ добычсіі артпллеріи не нристанстъ къ намъ и Эта угроза сидыю подѣііствовала ие прикроетъ Оде- на Дауна. Онъ рѣ-
ШІМСЛ ПСЯІСДЛСІІІІО дать Фрндрпху битву, пступнлъ по о т о - »іу въ персговоры съ С а л т ы в о в ы м ъ п выпросилъ русскііі корпусъ гр. Чернышева длл подкрѣплсніл Лаудона. Планъ мн въ рукахъ, расположн.шсь на травѣ. Самъ король прилсгъ на п.іаіцѣ своемъ нередъ огнемъ н скоро заснулъ. Ціітенъ , сидя у ногъ сго па барабанѣ , наблюдалъ за тп- Даупа б ы л ъ аттаковать пруссаковъ при Л п г н и ц ѣ , гдѣ ко- шнною. Вдругъ маіоръ Г у п д ъ прискакалъ во весь опоръ и роль заппмалъ самую псвыгодную позпціго. Лассп угрожа.гь нрнкомъ « н е н р і л т с л ь ! непріятсль!» разбудплъ коро.ія. сму с ъ т ь ы а , Дауігь с ъ праваго к р ы л а п с ъ Фронта , а Лаудопъ и Чернышсвъ съ лѣваго Флапга. Между опасностлми Фрпдрнхъ пзвнвалсл съ этини воііскомъ, СВОІІМЪ какъ змѣп ; каждую почь псрсмѣпллъ опъ позііцію и сбнвалъ непріателеіі съ то.іку. Четырнадцатаго августа довалп лагсрь Фрпдриха. открытъ пристуна. для австріііцы т щ а т е л ы ю Онъ б ы л ъ «Мѣшокъ со всѣхъ готовъ!» нзслѣсторонъ восклица.іп оіін : «стонтъ только посаднть иъ него пруссаковъ н стлнуть концы!» Коро.іь узиа.іъ объ этомъ отъ персмст- чпка. «Австріііцы разсчиталн не дурно !» с к а з а л ъ оиъ свопмъ гспсраламъ за ужиномъ : «но л прорву нмъ такѵю дыру въ мѣшкѣ , что нс скоро почнплтъ!» Приказавъ крсстьяпамъ подсржпвать огонь въ кострахъ л а г е р я , онъ почыо тихо СІІЯ.ІСЛ съ п о з н ц і и , провелъ свос воііско на ФаФсндорФскія в ы с о т ы п размѣстнлъ его т а ч ъ въ боепомъ порлднѣ. Ночь бы.іа т н х а я , чудесііая. Солдаты, съ ружья- ф р п д р п х ъ быстро вскочплъ па лошадь и вслѣлъ уда- рнть трсвогу. Пршіявъ комаиду и а д ъ лѣвымъ крыломъ, на которое шслъ ііснріятслъ, опъ отправилъ иа правос Ціітеиа. Лаудон ь предводитс.іьствова.п» австріііцами. Незпал о
лерсмѣнѣ позоціи пруссакопъ , опъ хотѣ.іъ ов.іадѣть пхъ обозомъ. Чтобъ пападсніе было іісоиіпдапііѣс и вѣрпѣе , ОІІЪ пустплся на лагерь Фрпдрпха бсзъ аваіігарда, но самъ попа.іъ съ свою ловушку : псредъ пимъ стояла вся прусская армія въ прапильныхъ липілхъ. Итти ііазадъ было ію возможпо. Онъ сталъ развсртывать свос воііско, по вездѣ встрѣчалъ препятствія отъ иевыгоднаго мѣстополо/кснія. Громъ орудііі открылъ битву на разсвѣтѣ. Австріііекал кава.ісріп ударила па пруссаковъ, по была отражспа. Тогда пѣхота обопхъ войскъ пошла павстрѣчу другъ другу. ІІруссаки пыдсржали мслкій огонь , австріііцм пошатнулнсь. Въ эту минуту прусская кавалсрія ворвалась въ ся рлды и взяла мпожсство плѣппыхъ. ІІо эти псрвыс успѣхп ни къ чему пе послужпли. У Лаудона было 35,000 чсловѣкъ, т о г д а , какъ лѣвое прусскос врыло состояло только пзъ 14,000. Австріііцы возобновляли своіі нападснія свѣжиии силами, но пруссакп мужсствеішо выдсржпвали аттаки, иесмотрл па т о , что р я д ы ихъ пача.іи видимо рѣдѣть. Лаудонъ испыталъ послѣднсе средство : сіце разъ повслъ онъ лнчііо свою тяжслую кавалсрію па прусскую пѣхоту. Кираспры ворвалпсь въ ряды п растропли бы.іо пѣсколько ІІО.ІКОВЪ, но тутъ Бернбургскііі но.ікъ, горя жс.іанісмъ снова заслужить мплость коро.ія, выступилъ изъ второіі ЛПІІІІІ и пошслъ на австріііцевъ въ штыки. Пруссаки дралнсь съ отчаяніемъ : австрійскіе всадникп, какъ снопы ва.іиЛІІСЬ съ лошадеіі своихъ. ІІакопсцъ ихъ стѣспплн т а к ъ , что опн пс мог.іп дажс оборонятьсл и бросплись бѣжать. Храбрыіі полкъ прсслѣдовалъ ихъ с ъ ІІСІІСТОВСТВОМЪ. Въ бѣгствѣ свосмъ австріііскал кавалсрія свою пѣхоту и увлскла ес съ собою. нотоптала ІІобѣда была одсржана. Солпцс только что выплыло пэъ за горъ. Въ блнжнеіі дсревнѣ пробімо шесть часовъ. Т с псрь Фридрпхъ поскакалъ па правос свос крыло, гдѣ тожс завлзывалось дѣло. ІІо плаяу Дауна, корпусъ Лаудона должснъ былъ аттаковать нрусскііі лагсрь съ т ы л а , а О І І Ъ самъ хотѣлъ напасть на его правып Флангъ. Прибывъ на мѣсто, Даупъ иашелъ, что прусскііі лагерь оставлепъ. «ІІснрілтель бѣжалъ», сказалъ оиъ, — «надо его преслѣдовать !» Чтобъ иастигпуть прусскую армію , сму слѣдовало псрсправпться чрсзъ, такъ называемую, Черную ріъчку, болотистый, шпрокій ручей , впадающіи блпзъ Лнгпица въ Кацбахъ. Ц п тенъ это предвпдѣлъ и ирпнялъ свои мѣры. По его прпкаэанію всѣ мосты былн разрушепы и оставлепъ только ОДИІІЪ. Протпвъ этаго моста, онъ выставилъ иа возвышсніи двѣ батареи, скрытыя кустарппкаии. Когда одиа треть Дауповой арміи переправнлась и ста.іа строиться, онъ открылъ по псй такой страшпыіі псрекрестпый ОГОІІЬ , что
испуганпал пѣхота бросп-ілсь б ѣ ж а т ь . Прусскал копппца погііа.іась за нею, затоптала бодьшую часть пъ типу Черпоіі р ѣ ч к н , а оста.іьоыхъ захвати.іа пъ п.іѣнъ. Даупъ отрлди.іъ пѣсколько повыхъ бата.ііоновъ , подъ прпкрытісмъ сімыюіі артил.іеріп. Прусекіс батареп начали цѣ.шть въ п у ш к п , сбилп и х ъ с ъ лаФеговъ п скоро заставилн за.чолчать. Тогда австрійскал пѣхота кипулась па эти страшпыл батареи , по цитепскіс г у с а р ы разсѣллп и истребпли СНѢ.ІЬ- чаковъ. б о ! Вы славно пспо.іпплп свое дѣло. Я возвращу вамъ всс отпятое!» Флюгсльмапъ выступилъ вперсдъ п б л а г о д а - рплъ Ф р н д р н х а о т ъ нмсііп вссго полка. яМы ворімъ оиъ , ч т о но справедливъ , п а ш ъ коро.іь с т р о г ъ , зналп, го- и старалпсь заг.іадпть проступокъ!» — «Все з а б ы т о , д ѣ т п ! объ старомъ не будетъ иомппу», — отвѣчалъ Ф р п д - р п х ъ , — « п о с е г о д п я ш н л г о дѣла я не забуду !»— Т о г д а солд а т ы кипулнсь къ пему , обнпмалп к о . і ѣ н а , цѣловалн р у - ки п старалнсь оправдаться , г о в о р я , что причпиою о т с т у пленія подъ Дрсзденонъ былн и х ъ началыіики. Фрндрпхъ списходптслыіо слушалъ и х ъ оправданія н обѣща.іъ вознаградить и х ъ врсмеііный позоръ будуіцнми ночестлмп. Даупъ не зпалъ, что дѣлать. Объ Лаудопѣ опъ пе пиѣлъ ннкакого извѣстіл. Вѣтеръ отпосплъ шуічъ сражснія другую сторону , только по спльпону ды.чу иа въ горпзоптѣ иогъ опъ заключить, что тамъ случплось что пнбудь в а ж нос. Вдругъ въ прусскомъ станѣ раздались побѣдные в ы с т р ѣ л ы п громкіс крикп : виісторія 1 Т о г д а австрійскій военачалыіикъ ПОІІЛ.ІЪ въ чемъ дѣ.іо. Поспѣшпо отступилъ опъ пазадъ н псрсправился снова чрезъ К а ц б а х ъ , который на разсвѣтѣ только что псрсшелъ. Ф р и д р и х ъ б ы л ъ чрезвычайпо обрадованъ побѣдою. Послѣ многихъ пеудачь счастьс въ обсрнулось. первый разъ къ пему Съ веселымъ впдомъ проѣзжалъ онъ по р я - д а м ъ своихъ иолковъ н благодарплъ солдатъ. Н а лѣвомъ Флаигѣ б ы л ъ выстроепъ Бернбургскій полкъ. «Спасибо, д ѣ т п ! » сказалъ король , подскакавъ к ъ псму ; — «спаси- Двадцать три зпамени, два ш т а н д а р т а и 82 пуші.н составляли троФсп Лигиицкой побѣды. А в с т р і й ц ы .іншп.інсь
546 10,000 чсловѣкъ, пруссакв потсрялп то.іько 3500. Побѣда эта пичсго бы пе зиачп.іл , еслпбъ пепріптс.іи, вспомпя свос препмущсство надъ прусской арміей , прнстунили нсмсддеппо къ рѣшитедыіымъ мѣрамъ. Но каждое поражепіс пхъ черсзъ чуръ озадачпвало, каждая побѣда сдпшкомъ радовала. А Фридрихъ , пе иривыкшій дѣ.іать дѣло въ по.іовниу, по.іьзовалсп ихъ мсдлсшюстію. Здѣсь ясію обпаружпвалась выгода личпаго предводитс.іьствоваиіл саиаго монарха , которое Фрпдрихъ , въ сочинсніяхъ своихъ (см. стр. 229) почитаетъ необходимымъ. Нспріяте.іьскіс вожди восва.іп за чужіс иптсресы, а оиъ за свнп собстпснныс. Одсржавъ Лигііпцкую нобѣду, опъ пс успокоплся па лаврахъ, по прнмѣру своихъ протпвііпковъ, по т о ропился воспо.іьзоваться ея выгодами. Въ тотъ-жс дсиь, пс давая войску о т д ы х а , опъ прошелъ съ ніімъ три мили, а чрезъ два дпи онъ прпикнулся къ арміп прппца Гспрпха , подъ Бреслав.іемъ. Даунъ ретпропался въ горы , прикрывал граппцы Богсміп ; а Салтыковъ, потерявъ охоту долѣс стоять въ бездѣііствіи, пызвалъ воііска свои за Одсръ и оступилъ. Замысе.іъ сосдинснія двухъ враждебпыхъ армій пе удался. Фвльймаршало Дацни. ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - Т Р Е Т Ь Я . О К О І І Ч А І Н Е К Л М П А І І І И 1 7 0 0 Г О Д А . КЕІМІШЪ. ТОІТАУ. обѣду ири Лнгницѣ Фридрпхъ иазывалъ только улыбкою счастія. Н дѣйствитсльпо, обстоятельства его вскорѣ принялп саный псчалыіын вндъ. Салтыковъ хотѣлъ зимовать въ Понсраніи; а потому, пока воснныя опсрацін происходпли въ Силсзіп, пвился подъ стѣнами Кольбсрга русскій Ф Л О Т Ъ , С О С Т О Я В Ш І И изъ 27 воеішыхъ судовъ , п высадплъ зпачптсльпос войско, которое тотчасъ-жс приступило къ осадѣ
города. Гарнпзонъ Ко.іьбсрга бьмъ ішчтожепъ, но пріі улѣ и твсрдостп свосго комспдапта, полковнпка Гсіідена, онъ оказывалъ чудеса. Послѣ этоіі экспедицін Веріісръ отправи.іся въ швсдскую Номсранію протнвъ шведовъ. Всѣ усн.іія русскпхъ съ моря п съ сухаго пути б ы .іп папраспы. НЬско.іько псдѣдь проиі.ііі безъ вслкаго успѣха. Накопецъ прпбы.іъ еше ма.іепькііі швсдскііі Ф . Ю Т Ъ на подкрѣплсніе русскнхъ. ІІо н это нс пособн.іо. Гсіідснъ пыдержпоа.іъ ііспріятс.іьскііі огонь н отражалъ каждыіі пхъ прпступъ. Вдругъ, совсѣмъ нсждапно яоімся къ нему на помоіць гепералъ Вернеръ, которыіі съ нсоѣроятпоіі быстротоіі прпве.іъ пзъ Сп.іезін 6000 чедооѣкъ, по бо.іьшеіі частн гусаръ. Эта горсть .нодсіі свопмъ нсожпдашіымъ нападснісмъ произос.іа страшпую суматоху въ стапѣ осаждаюіцііхъ. Русскіе, по.іагая что бо.іыпая прусская армія обош.іа къ нимъ въ ты.гь, поспѣшпо сня.ш осаду. Одна часть броси.іась на кораб.ш, которыс тотчась жс оставн.ін померанскіе берега, другая бы.іа прсс.іѣдуема нруссакамн п съ бо.іынею потсрсю отступп.іа. Арміи Даупа и Фрндриха стоя.ш мсжду тѣмъ рядомъ, въ бездѣііствіп. Первая запнма.іа лагсрь при Днтмаисдорфѣ, вторал б.іизъ Швеіідипца. Ф.іангп ихъ почтн сопрньаса.шсь ; ежсдпевно проіісходн.ш ма.існькія с т ы ч к п , ио до важнаго дѣ.іа пе доходи.ю. Оба поиководца сторожп.ш другъ друга. Фридрпхъ бы.іъ нсдоводспъ : онъ тратндъ времл въ утомнтс.іьномъ снокойствіп, тогда, какъ прнсутствіе сго бьмо нсобходіічо въ другнхъ мѣстахъ. Имперская арчія пропнк.іа въ Саксопію : Лсііпцигъ, Торгау п Внттснбсргъ б ы л і завосваны безъ труда ; незначптсльный ко]шусъ геисра.іа Гю.іьзспа, остав.існиый на нрпкрытіе Саксоніп, не могъ состязаться съ такпнъ значнтедьнымъ ноііскомъ : онъ бы.іъ вытѣснснъ. Гсрцогъ Карлъ Впртембергскііі въ тоже врсмя воше.іъ въ ЛІагдсбургсісую ііровпнцію, собііра.іъ контрнбуцію и опустоша.гь страиу.
Ф р и д р и х ъ сжсдпсппо получалъ эти псчалыіыя вѣстп, и ис с я ѣ л ъ распо.іагать свопмъ в о й с к о л ъ , пс могъ подать по- мошп утѣсиспнымъ: самъ онъ дсржа.іъ въ засадѣ Дауна , а гепсралъ Го.іьцъ б.іизъ Глогау наблюдалъ з а Салты- приблнжа.іась. Погода стапови.іась псиастная. Обѣ пмператорскія арміп пс успѣли соединиться , не совершплп ланы зсм.іяные валы, за ішмп построили дерсвяпныс по- мосты, с ъ к о т о р ы х ъ можно было дѣііствовать ислкииъ оруж і с м ъ . Вся т л ж с л а я артил.ісрія выдвппута п з ъ арсенала на ковынъ. Осень вальдъ, пастаіівали, чтобъ г о р о д ъ б ы л ъ защпщасиъ до послѣдпей возможпости. Псрсдъ воротани б ы л п наскоро с д ѣ - ппчего дилось уже рѣшптелыіаго ; думать о ЗИМІІИХЪ а яежду тѣмъ квартирахъ. защиту , а гонцы поскакалп по всѣмъ наиравлсніямъ с ъ вѣстію объ угрожавшсй опасиости. прпхо- Даунъ рѣ- шіілся восиользоваться послѣдппмп выгодамн, которыя могло еще представнть положсиіе обѣихъ армііі. нерсговоры съ рускпмъ ІІачалпсь Фельдмаршаломъ п накопсцъ ло положсно отправить иа Берлинъ по отдѣлыюму су с ъ каждоіі стороны. граФъ Изъ австрійскаго с т а н а Ласси с ъ 1 4 , 0 0 0 ч е л о в ѣ к ъ ; Салтыковъ бы- корпуиошслъ отрядилъ граФа З а х а р а Гріігорьсвича Чернышсва с ъ 2 0 , 0 0 0 корну- сомъ. ГраФъ Чсрпышсвъ Тотлебенъ быстро командовалъ двішу.іся авангардомъ. на Бер.іипъ. Оыступя нзъ Беіі- тепа (въ Снлезіп), оиъ въ шссть днсіі совсршп.іъ чрезъ Губеиъ , Б е с к о в ъ , Вустергаузенъ п 3-го походъ октября ( 2 2 - г о ссптября) пвп.іся передъ столпцсй Пруссіи. Осталь- Бсрлинъ прпготовплся къ отчалппой оборонѣ. ІСоманду надъ редутамн , впѣ городскаго в а . і а , приияли иа себя генералы Ссйдлицъ, Лсвальдъ п К н о б л а у х ъ : они рѣшились унереть гсройскоіі смергію, предъ воротамп своей сто- лпцы. иая часть корпуса Чернышсва слѣдовала за нимъ ; и въ ГраФЪ Тотлебенъ , тотчасъ по прнбытіи , запя.іъ всѣ тожс врсмя отдѣ.іыіыіі о т р я д ъ , подъ пачальствоиъ гсііе- дорогп о т ъ Кспеннка, Котбуса и Брапдсіібургскііхъ воротъ. ра.іъ-поручика ІІанпна, ше.іъ на сосдпненіс с ъ иими, ч р с з ъ Мсжду двумя послѣдиими дорогамп онъ постапилъ Франкфуртъ. рею, па возвышеніи, коиапдовавінсиъ падъ городомъ. По- Бер.іпнъ въ то врсмя б ы л ъ обпесснъ ва.іомъ, защнщеипымъ палисадаип. Вссь гаршізонъ сго состоялъ изъ чсловѣкъ. Королсвскап ФЭМИ.ІІЯ 1500 давно у ж е переѣха.іа въ Магдебургъ; по въ столпцѣ было много нлѣнпыхъ п прусскихъ гснсраловъ, которыс Комсндаіітъ Роховъ хотѣлъ лечилнсь о т ъ свопхъ сдать г о р о д ъ , же.іая раиъ. спастп его о т ъ бомбардироваиія , ио другіе гспсра.іы на это не соглашалнсь. Въ особенпостп Ссіід.іпцъ, п старпкъ Ле- ручикъ Чсриышсвъ б ы л ъ послапъ съ требованісмъ города. Послѣдовалъ отказъ. Пачалосъ батасдачп бомбардпроваиіс городскпхъ в о р о т ъ п самаго г о р о д а . І і о ж а р ы вспыхивали тамъ и сямъ, по нхъ скоро тушилн. Въ продолжспіс плги часовъ Бсрлппъ в ы д с р ж а . і ъ самую си.іыіую бомбардировку п нс сдался. Въ полночь поднолковішкъ князь скій п маіоръ Паткуль Брапденбургскихъ и Нрозоров- повс.ін своихъ людсй па штурмъ Котбусскихъ воротъ. ІІо прусскія
пушкп дѣйствова.ш такъ сімыю, что прсдпрілтіс оста.юсь б е з ъ успЬха. ІІа слѣдуюшес у т р о приш.ю п з в ѣ с т і е , прпицъ Евгеиііі Оиртечбсргскііі идстъ пзъ что Тсчидипа иомоіць къ Бер.іппу. Боясь попасть мсжду д в у х ъ на огпсй, Тотдсбенъ ретпрова.іся к ъ ' Кёпсііику и взя.іъ э т о т ъ городъ. П р и п ц ъ Евгеиій хотѣ.іъ преслѣдовать Тотдсбена , но весь кориусъ граФа 'Ісрнышева успѣ.гь уже с ъ ппмъ сосдннить. с я . Мсжду тѣмъ подоспѣ.п. къ Бер.шну и генералъ Гю.іьз с п ъ , вытѣснепныи пзъ Саксоніи. Оба предводнтсля ио.шжімись прсдъ Лапдсбергскнмн н Кёпспикскимп тамн и т у т ъ р ѣ ш и і п с ь ожидать непрінте.іл. расворо- грабсжн , вламыпа.іпсь въ домы , терзалп , мучн.іп, убпва.ш жптелей. Тотлсбспъ в ы т р с б о в а л ъ даже 2,000,000 та- лсровъ коитрибуціи. Т р с т ь я часть была выплачсиа наличііымп дспьгами , на оста.іыюс ирусскос купсчсство в ы с т а вп.іо вскссліі, з а поручитс.іьствомъ богатаго банкпра Г о ц ковскаго, к о т о р ы і і , к а к ъ нстпинын п а т р і о т ъ , всѣмъ мѣръ состояпіеиъ его длл спасснін роднлго возбудилъ соревпованіс жсртвова.іъ города. осталыіыхъ Прн- граяідаиъ. Онъ вс.іъ всѣ псрсговоры с ъ Тот.ісбспо.чъ. не з а с т а - ОІІЪ ви.іъ ждать себя до.іго. ГраФЪ Ч с р п ы ш с в ъ двипулся про- т и в ъ принца Евгенія, а Тотлебспъ с ъ 3 , 0 0 0 человѣкъ пошелъ на Гюльзспа. Распоряжснія Чсрпышепа были отличпы: русскія кры.іья обхватывалп весь г о р о д ъ , рѣка Ш п р с иаходилась въ п х ъ р у к а х ъ ІІ прусскпмъ войскамъ былъ вленъ ТО.ІЫІО одинъ путь ІІЪ оста- отступлспію. Нс смотря на т о , дѣло неііремѣнно дош.іо б ы до біггвы, но нриб.іпжепіе граФа Лассн с ъ австріііцами заставпло прусскихъ гепераловъ отступить къ Ш п а н д а у . Бср.іпиъ осталсл б с з ъ з а щ п т ы : коиеидантъ просн.іъ о капптуляціп. 9 - г о о к т я б р я (ссптябрл 2 8 - г о ) Чернышевъ торжсственно вступплъ въ Берлниъ. Всѣ распоряжснія въ городѣ бы.ін поРучены графу Тотлебену. Нѣмецкіс нсторики сдппогласно сознаются, что ннкогда еще счастлпвый завосватсль пе поступалъ т а к ъ всликодуіппо и умѣрсшіо с ъ столицсю свосго врага , какъ графъ шевъ и Тотлсбснъ поступилн съ Бсрлипочъ. Черны- Строжаіішін порядокъ господствовалъ въ русскомъ воііскѣ ; за всѣ сго З а т ѣ ч ъ бы.ш разрушсны всѣ пороховыл мѣлышцы , потребиости платіі.ш щсдро; солдаты ве.іи ссбя не только лнтсйныс з а в о д ы п Фабрнкн , работапшіл на воііско. скрочно , но даже дружсліобно въ отпошеиіи къ арссналопъ выбра.іп оруділ Словомъ, всс , мог.ю камъ. ОДІІП прусса- австріііцы, которымъ, по настолте.іыіому бовапію Л а с с и , Черпышсвъ прішуждспъ б ы л ъ тре- дозво.шть занять трп бсрлнпскія прсднѣстія, пронзііодилн по почамъ что п другіс с.іужнть восппыс Фрпдрііху до.іжснія воііпы бы.іо унпчтожсно. Уцѣлѣлъ ружсііпый заводъ въ П о т с д а м ѣ , гдѣ д.іл ОДІІІГЬ стоя.іъ Нзъ припасы. про- ТО.ІЫІО австріискііі гспсралъ Э с т с р г а з ъ , с т р о г о иабліодавшііі за псприкоспо-
всппостію королевскоіі собствснііостп , к а к ъ въ П о т с д а м ѣ , лову. такъ п въ Сан-Сусн. З а то дпорцы Шснгаузенскій н Ш а р - восьмой дсиь послѣ в з я т і я Бсрлшіа , что король лоттспбургскііі въ Г у б с п ъ , пандурами. бьип начнсто разграб.іены саксонцамн и Въ непстовствѣ с о л д а т ы ІІС щаднлп ппчсго ; с р ы в а л н драгоцѣнпые обон , рубн.іп оъ кускн били ФарФоръ п зсркала , обезображнвали святыігя храма не спаслась о т ъ картнпы, статуи. Даже нхъ поруганія : въ при- дворноіі церкви опи пэломалп въ куски дорогоіі Но п вывслъ Чсриышсвъ прішллъ своіі мѣры. Узиавъ, на прибылъ опъ с ъ такоіі поспѣшлостію очистилъ городъ войско, Франкфуртѣ. что па трстьи Австріііцы, сутки по в ы х о д ѣ былъ ужс русскпхъ, во паскоро ограбплн городъ н поспѣшпли въ Саксоиію. Дорогою, ироходя ВпльмсрсдорФомъ, имѣиісмь Швсрпнопъ, ОНІІ вскрылн органъ п Фами.іыіый склѣпъ, вытаіцп.ш м с р т в ы х ъ н з ъ гробовъ, обо- и рЪд- бралп пхъ ц бросн.іп въ полс. ІІрпмѣръ в а р в а р с т в а , нес.іы- расхптнли эолотую утварь. Т а ж с участь постигла кііі кабинетъ антпковъ , куп.ісппый Фрпдрихомъ по смср- х а н н ы й д а ж е между готентотамн п жптеллми іМаркнзскихъ т п кардпиала Полпньяка. острововъ! Впрочемъ экспедпція на Берлпнъ, которая прсдставллстся дѣломъ блистатслыіымъ въ семнлѣтней воііиѣ , бы.іа въ сущности нс т а к ъ важпа сама по с е б ѣ , какъ по своимъ послѣдствіямъ. Ес.іпбъ испріптсли воспользовалпсь ею, к а к ъ с л ѣ д у е т ъ , оиа нанесла бы рѣшительпыіі у д а р ъ Ф р п д р п х у . Экспсдиція эта была ничто ипое , к а к ъ лопкііі маневръ , которымъ хотѣли вычаіГить Ф р и д р п х а въ Б р а п д с н б у р г і ю , сосрсдоточить здѣсь его в о й с к а , и р а з в я з а т ь себѣ въ Сплезіи , Саксопіп н Помораніи. Въ этомъ руки отношспіп она вполнѣ уда.іась , іі п р п т о м ъ , б.іагодаря мудрымъ распоряженіячъ Черныінева, вссьма не дорого стопла Россіп. «Свѣтъ с ъ трудомъ н о в ѣ р и т ъ , » — п п ш е т ъ граФъ Черныш е в ъ , — « ч т о сія столь важнал и для общаго дѣла полезпая эвспсдпція нс с т о и т ъ здѣшней армін с т а человѣкъ у б и т ы мн п что р а п е н п ы х ъ сще меныне. Напротиву того неоспорпмо, что ііепріятсль будс пе больше, то ііонечно до осмп т ы с я ч ъ чсловѣкъ убптымп , плѣішыми и дезсртнранн по- т е р я л ъ ! іі Даупъ, которому походъ Фрпдриха въ Брапдснбургію очисти.іъ по.іс дѣііствіл, іірсдшествовавшсмъ году прплцъ Геприхъ такъ ходію выдсржа.іъ всѣ нспріятс.іьскіл а т г а к п . иія бы.іа Фридрпхъ, Ф р п д р и х ъ , прп первомъ извѣстіи о запятіп Берлииа, уси- выступп.іъ въ Саксонію н ІІСМСД.ІСІІІІО з а н я л ъ іісіірнстуішый лагсрь, т о т ъ самый, въ которомъ въ тепорь узпавъ въ о рукахъ австрійцсвъ ретнрадѣ поворотплъ и а з а д ъ . Онъ русскихъ ДО.ІЖСІІЪ бы.іъ прсвос- Вся и Саксо- нмперцсвъ. пзъ Бсрлппа, іісіірсмѣшіо ов.іа- лилъ гарнизопы Швейднпца п Брсславля н поспѣши.іъ съ дѣть Саксоніеіі, шіаче непрілтсли моглп пріобрѣсть н а д ъ свосіі армісй въ Г у б е п ъ , чтобъ отрѣзать корпусъ нпмъ рѣшитслыіый псрсвѣсъ. О т ъ Чсрны- иісва о т ъ главнаго русскаго войспа п разбить сго на го- завпсѣло все : ссли Д а у и ъ сго успѣха разобьсгъ этого и.іи нохода удсржптъ
въ СПКСОІІІІІ , 1>р.'іпдсибургскіл тогда русекіс владѣиіл пропнкііутъ ІІСМСД.ІГІІІІО тачъ ІІ заіі.чутъ въ квар- ЗІІЧІІІЛ т п р ы . Ф р п д р н х ъ рЬшн.ісл дѣііствовать иа нропа.іую. Са.іси.іьпо з а н с ч о г ъ н по.іучи.іъ позво.існіс отправить- ТЫІІОВЪ сл въ Позпань. Вмѣсто его бы.іъ пос.іанъ къ арміи новыіі Фс.іьдмарша.іъ, граФъ А.ісксандръ Ііорнсопіічъ Бутур.шнъ. Нс смотрл на пспастпую п хо.юдпую ногоду, Бутур.іпиъ исд.іи.іъ пыступ.існісмъ па зіімніл квартнры : разилзкіі саксопскпхъ дГмъ. Фрп.ірнхъ пажпость попаго свосго нрсдпрілтіл ставн.іъ карту ва (Іапкъ! ІІотъ чувствова.іъ ІІ к а к ъ прн что ждп.іъ ОІІЪ ппсалъ всю Лсіітенѣ онъ въ зто это прсдпрілтіс ііевозмоікііычъ?» сказа.гь коро.іь, посдѣ нѣкотораго модчаніл. 'Гогда Ціггснъ выступидъ впсредъ с ь одуиісидеинычъ дицсмъ : к Всс іюзчожно!» пос- К.ІІІКІіу.ІЪ ОІІЪ, ііхогя н к а ж с т - ся Нсііытасмъ и у- виднмъ!» — Ко- родь иожа.гь сму быдо рѣпісію. тѣдъ аттако- скііі станъ трудиычъ. |)уку ':•• н дѣдо Фрндрихъ вать хо- австрій- т ы д а ІІ с ъ ф р о н - сь врсмл къ маркпзу д'Арікансу : І І І нохожъ на тѣ.ю, у ко- т а въ одно пре- мя ; тораго каждыіі дспь отнн.маютъ по бо.іьному ч.існу. нхъ цснтру п, подь- Еіцс Ф.іангн к ъ одпа опсраціл п всс кончсно : — п.іп счсрть , н.іи снасс- зуясь безіюряд- н і с ! Да поможетъ намъ Богъ , теперь Е г о ііомощь рѣшнтсдыіыіі у- х о д п ч а ! ІІо ннкогда пе рѣшусі. п зак.іючить мнръ. Ннкакіл прішудлтъ мсня обстолте.іьства, подпіісать нпкакоо собствснныіі необ- нсвыгодпыіі краснорѣчіс иозоръ. П.ІІІ наду подъ разва.іпнаші отечества , н.ш , сс.ш судьба піічсгь ЖІІТЬ мсші іі это у т ѣ ш е н і с , у л съумЬю нс самъ II от- но.ю- ІІОМЪ всю , напесть даръ. піе а т а г о іідана съ О О Д Ь И І И М І І яатруднснілмн , но тожпть стѣснить арчію НСПО.ІІН- бы.іосонряжсно у с п ѣ х ѣ могдо унпч- при Марін-Терсзіп. Даунъ нмѣдъ 64,000 воііска, стоядъ въ самоіі выгодіюй позпціп : дѣвос кры.ю сго іірнмыкало къ Эдьбѣ , нравос быдо защпщсно выпо- тамн, на к о т о р ы х ъ ііаходндпсь с т р а ш н ы л б а г а р е и , Фроитъ ирсдѣ.іъ свосму иссчастію. іірпкрыва.ш д ѣ с ъ іі бо.юта. И о Ф р н д р н х ъ о с і ю в ы в а д ъ споіі виды (.Іипші о п а І о п І ропііі, фіаші ои ІГІІ р і и » і і ' « » р о і г , Ь а т і е С8І и п о р р г о і і г с , с і Іа ш о г і ііп всѣ ІІсрвын ДВІІЖСІІІЛ Фрндрнха въ Саксоніи быди ч а н ы успѣхомъ. Внтенбсргъ и Леііпцигъ оплть въ сго рукп. Имперскап увѣн- достадпсь ар.чіл, нс сосдинясь съ апстрііі- ц а ч п , отступида къ Тіорипгііі. Оставадсл одииъ, но са- мыіі страшііыіі испрілтс.іь, Даунъ. Фріідрііхъ созвадъ гс- нсрадовъ споііхъ ііа восниыіі с о в ѣ т ъ . Онъ преддагадъ нанасть па модчади. дагсрь Въ Даупа такомъ и сирашпва.гь и х ъ ниѣііія. отчаяішомъ новаться, чѣ.чъ совѣтывать. дѣдѣ дсгчс быдо иСта.іо быть вы иа тѣсно.чъ нространствѣ австрійскаго дагерл, гдѣ, въ с.іучаѣ нападспія, ііедьзл бы.іо с ъ успѣхомъ развсриуть ііптоіг.я Всѣ ПОВІІ- почитастс СІІ.ІЫ. Рано утроиъ, чстырмя 3 - г о октябрл, опъ выстуішлъ въ п о х о д ъ кодоііііамн. ч а с т п ; одну онъ Лрііія самъ всдъ сго на быда раздѣдсна ііа непріятедьскій двѣ Фронтъ ; другую всдъ Ціітенъ к ъ деревиѣ Сннтицъ, откуда с ъ возиышсній могъ дѣііствовать вь т ы д ъ прагамъ. Дорога іі|»о- дсга.іа Торгаускичъ дѣсомъ. Ио угоиору, Ціітсиъ не п р е ж д с доджепъ быдъ пступпть въ б и т в у , нока усдышптъ, что коро.іь завяза.іъ уже дѣдо с ъ нспріпте.іеиъ. Въ дѣсу Ф р п д р п х ъ встрѣтпдъ австрійскій драгунскій п о д к ъ , заіш.чашнііі
аванпостъ. Соосршеппо псожпданпо драгуны очутн.шсь мсжду двумя прусскпчп ко.іопнали н, по слабомъ сопротно-іспін, прнпуждены бы.ш сдаться въ пдѣиъ. Около поду- дпя коро.іь обошедъ лѣоыіі Ф.іапгъ Даунова дагсря н д о с т п г ъ до опушкп дѣса. Въ это врсмя с ъ противуію.іожпоіі сторопы р а з д а л і с ь пушсчные выстрѣ.іы. Ц н т е н ъ паткиудся на ненрілтсльскііі Форпостъ п прннуждспъ былъ выдоннуть протіівъ него нѣско.іько орудій. Король, н о л а г а я , что ЦНТСІІЪ вступилъ у ж с въ д ѣ л о , спѣшнлъ с ъ авангардомъ свои.чъ в ы т т п н з ъ лѣса, ие дожндаясь остальнаго войска, и т а к ъ ж е а т т а к о в а т ь нспріятсля. Эта ошибка едва ие лиіиііла его всей п а д е ж д ы иа у с п ѣ \ ъ . Когда пруссакп вы- шлн и з ъ лѣсу н х ъ встрѣтилъ огонь и з ъ 2 0 0 орудій. ІІять баталіопопъ чѣмъ успѣли п всѣ каннонсры сдѣлать лсг.іп выстрѣлъ. иа мѣстѣ, п р е ж д е , Казалось вссь кры.іъ свои н ѣ д р а , іізвергал тысячіі смсртсіі. была такъ сплыіа, что съ псрвыхъ а д ъ от- Каппопада дссятп в ы с т р ѣ л о л ъ г у с т ы я тучи на небѣ разсѣялпсь п дснь прояснѣ.іъ. Зсм.ія застонала п с ъ сто.іѣтипхъ дубовъ посыпались першпны іі сучья на прусскихъ солдатъ, которые пробнраліісь лѣсомъ. Фридрпхъ прппуждспъ былъ комъ всстп с о л д а г ъ въ а т т а к у . слѣзть съ коня п пѣш- Смѣло, бодро шли прус- саки впередъ, смыкал свои р я д ы , въ к о т о р ы х ъ ядра прорывалп широкія полосы. Такъ взошлн они на в о з в ы ш е - вія п оо.іадѣлп пспріятельскими б а т а р с я м н . всѣ усплія австрійскоіі п ѣ х о т ы , прусскіе жалнсь нрѣпко и страшпо мстили за Несмотря гренадсры иа дер- смерть свопхъ т о в а - ршцеіі. Т о г д а Даупъ послалъ с о о н х ъ кГірасировъ въ дѣло Латпикн врубились въ р я д ы Между-тѣмъ назадъ. А т т а к а возобновп.іась. пруссаковъ подоспѣла Бой длнлся, и погналн прусская нхъ кавалсрія. Обѣ арміи сблпзн.іись па в ы с т р ѣ л ъ . Начался перекрестный огонь. солдатъ. п обѣ Ф р н д р и х ъ ободрялъ своихъ стороны дра.іись с ъ равпымъ успѣхомъ, иобѣда оставалась перѣінптсльпою. Подъ Ф р п д рихомъ бы.іа убита лошадь. К о г д а онъ гую, пуля землю. бсзъ поразнла Адъютапты его въ грудь подскочнли чувства , кропь струплась. къ пересѣлъ на друп опъ пему : упадъ опъ Е г о хотѣлп у ж с отнссть за Ф р о п т ъ , ііо вдругъ онъ прпшс.іъ въ себя , всталъ на ноги н потребооалъ па лсжалъ лошадь. самъ «Нпчсго! прппн- чего! друзья мои!» с к а з а л ъ онъ адъютантамъ и оплть пачалъ распорлжатьсл бптвою. ІІа немъ былп бархатпый сюртукъ н шуба, опи ослабнли снлу удара и пу.ія толысо слсгка оцарапа.іа ему грудь. Прусская кошіпца привела въ разстройство непріятельскую пѣхоту ; нѣсколько ПОЛКООЪ былп в з я т ы въ п л ѣ п ъ ; у с п ѣ х ъ склопялся на сторопу Ф р н д р н х а . ІІо т у т ъ австрій- скіе д р а г у н ы п к п р а с и р ы кипулнсь съ такпмъ ствомъ во Фланги прусскпхъ г у с а р ъ , что пеистов- заставилп ихъ отступпть п преслѣдовали до самаго лѣса. Н о в ы я попыткп къ аттакѣ были неуспѣшпы. Даупъ могъ поздравить ссбя съ побѣдою. Т е м п а я , осспняя почь иаступила н бой пре- кратплся. Но Ф р п д р н х ъ пс х о т ѣ л ъ уступить побѣды. Ояъ
561 пыпс.іъ споихъ лодсіі въ П.іауэнсиую долііпу н т а ч ъ расІ І О . І О Ж Н . І Ъ и.\ъ въ боспоіі порядокъ, чтобы съ раасвѣтомъ снова пачать сражепіс. Салъ оиъ отправіі.іся въ блнжііюю деревпю. Танъ всѣ избы бы.ш паполпсііы рапсііпыип н оиъ до.іжеиъ бьыъ но.чѣстнться въ се.іьскоіі церквп. 11а ступсняхъ прсстола, при с.іабо.чъ свѣтѣ лалнады, опъ иапнса.іъ караіідаиіеиіъ пужпыл депсшп. ІІотомъ ему перевяза.іп раиу. Оиъ ічногаго ожнда.іъ отъ с.іѣдующаго дня. «ІІспрілтсль нс можстъ остатьсл въ прсжнеіі позиціп»—говорп.гь о п ъ , — « и о т о м у что Ціітепъ у ІІСГО въ ты.іу. Л когда опъ вы.юзстъ нзъ норы своеіі, мы съ нимъ справимся.» Офпцеры с.іуша.ін ого, по впутрснно чувствопа.ш, что надсжды пѣтъ. Побѣда Дауна 7в
562 бы.іа рѣшптс.іыіа, по.юппна пруссноіі армін покры.іа полс бнтпы. Съ пстсрпѣпісмъ ожнда.гь коро.іь псрпыхъ лучеіі дпп, почь эта казалось ему цѣ.юю вѣчностію. Бсзпрсстанпо высы.іалъ ОІІЪ адъютаптовъ посмотрѣть, пс разсвѣтаетъ дп. ІІо (Турііая ІІОЧЬ д.ш.іась, какъ парочпо. Иѣтеръ завывалъ въ .іѣсу и заглугаа.іъ стоны раііснныхъ й умнрающнхъ. Ііродшіноіі дождь, какъ будто хотѣ.іъ смыть съ зсм-іи кропавып пптпа. Солдаты обѣпхъ арміи блуждали по полл.чъ въ совсршсппой тсмпотѣ и часто пруссакп, патыкаясь па свои жс патрулп, открывалп по нпмъ огонь. Въ разпыхъ мѣстахъ австрійцы н пруссаки, которые пе моглп добраться до спонхъ армііі, раснолагалпсь у одпихъ костровъ, дѣ.ілсь ио братски, чѣмъ Богъ послалъ : голодъ, холодъ н утомленіе примпрп.ш враговъ. Въ солдатахъ, похожихъ за пѣсколько часовъ ирсдъ тѣмъ иа разълреішыхъ звѣреіі, тспсрь пробуждалось чсловѣчсскос чувство участія п состраданіл. Они дожилпсь рядо.чъ на мокрую землю, условясь н а п е р е д ъ , чго на утро тотъ нзъ пихъ иризпаетъ себя плѣппымъ, чья сторопа проиграетъ битву. I Между-тѣмъ, пока эго происходпло въ арміи Фридрпха, Цптспъ передъ вечеромъ вступидъ въ битву съ корпусомъ Лассн, поразилъ сто п вытѣснидъ апстрійцсвъ изъ дсрсвпи Сиптицъ. ІІепріятсль, чтобъ спастпсь отъ прсслѣдованія зажсгъ деревшо. Но это обстоятедьство иослужилб въ пользу пруссаковъ. Зарсво пожара дало Цитспу срсдства прододжать своп дѣйствія, пс смотря па паступающую теміюту. По совѣту МёллепдорФа оігь вслѣлъ пзъ дсревпн шгурмовать непрілтельскія батареи, а самъ съ нѣсколышмн полкамп пѣхоты , нрппрывасмой копнпцею, рииулся па Сіштнцкія высоты , овладѣдъ ими, потѣсііплъ австрійцевъ п неумолкающеіі ііапноііадоп приведъ пхъ въ совершеппыіі бсзпорядокъ. ІІѢскодько австріііскихъ иолкопъ, которыс въ тсмнотѣ сбп.іпсь съ дорогп, бы.іи захвачены въ плѣнъ. 563 Лассн сдѣлалъ послѣдпюю іюпытку сбпть нруссаковъ съ позпціи, ио неудачпо. Конница его была опрокинута п спасадась бѣгствомъ. Самъ Даунъ получилъ нѣсколько ранъ н принуждсііъ былъ сдать команду геиералу д'Оннедю. Новыи военачальпикъ, видя совершсшюс раэстройство арміи, спѣшплъ переиравпть ее чрезъ Эльбу по трсмъ пдовучнмъ мостамъ, которые иаскоро былн навсдены. Едва раэсвѣло, Фридрпхъ выѣхалъ изъ дсрсвпп, чтобъ обозрѣть свое войско и прнготовнть сго къ нопоіі битвѣ. Вдали показалпсь всадникп въ бѣлыхъ илащахъ ; ОІІІІ иеслись во весь карріеръ прямо на иего. Это былъ Цнтснъ. Подскакавъ къ королю, онъ отсалютовалъ саблею н р а портовалъ : «Имѣю чссть донссти , что прнказъ Вашсго Величества исподненъ : нспріятсль разбитъ н рстпровалс я . » Въ одннъ мпгъ оба соскочилп съ коней. Король бро- сился обнпмать Цнтсна , которыіі рыдая уиалъ ІІЪ нсму на грудь и не могъ пронзнссти слова. ІІотомъ нырвавшись
е б і 565 нзъ обьг.тііі Фридриха , опь обрати.ісл къ соонмъ со.ідата.чь : иПратцы!»—воскликпу.іъ оиъ, — « коро.іь наіиъ побѣдп.іъ, пспріятс.іь разбптъ : д а здравствуетъ пашъ вс.шкііі коро.іь !» — Д_а здравствустъ коро.іь ! — раздалось въ рядахъ ; — ио да здравствустъ н старыіі Цптсііъ, лашъ гусарскііі поро.іь!» — закрича.ш гусары. Мо/Пію ссбѣ представпть радость прусскаго воііска прп этолъ совсршешю пеожндаиномъ извѣстіп. Нобѣда Цптена , объ котороіі ио с.чѣ.ш даже мечтать, н рана, по.іучсшіал Фрпдрнхомъ, снова возбудп.ш одушовленіе со.ідатъ. Р я д ъ успѣховъ слѣдова.іъ за Торгаускпмъ сраженіенъ п сс.інбъ не позднсс время года, коро.іь извлскъ бы значитімыіыя выгоды нзъ этоіі кампапіп. Въ дсвягь часовъ у т р а , когда со.інцс озари.іо всю окрсстность, пруссакп увпдѣ.ш ссбл обладате.ілми но.іл сражсиія , покрытаго досятками тысячъ мсртвыхъ и уміірлющпхъ, которыхъ одиако саксоііскіе крестьянс н австріііскіс мародсры за ІІОЧЬ успѣ.ш обобрать до чнста. Потсря с ъ обѣихъ с т о ронъ была т а к ъ зпачптс.іыіа, что, по вндимому, враждующіл сторопы ие скоро могдп оплть ііриступпть къ новымъ дѣііствіяиъ. Король Л Н Ш І І . І С Я 13,000, австріііцы 16,000 человѣкъ. Воііско П О С Л Ф Д І Ш Х Ъ рстировалось по берсгамъ Эльбы. Ласси поше.іъ прлмо къ Дрсздсну , Д ' О І І Н С Л Ъ пове.іъ своп отряды ію правому берсгу. За Нлауапскоіі долшіою оба гспсра.іа сосдпии.шсь. Фридрпхъ преслѣдооалъ пспріяте.ія , сдѣла.іъ даже попытку оытѣснпть сго иаъ Дрсздеиа, но ііро.швпые дожди и холодъ прспятствовали правнльіюіі осадѣ. Оиъ размѣсти.іъ воііска соои по зпмппмъ квартирамъ. Лвстріііцы сдѣла.ін тоже. Русскіе отпраоилнсь эимовать вблпзп своихъ польскпхъ магазпповъ , а п.чперцы во Фраініоіііій. Въ тожс врсмя гслералъ Гольцъ дѣііствова.іъ съ успѣхомъ въ Силсзін. Лаудопъ ііринуждеиъ былъ отступить къ грапнцамъ. Въ рукахъ апстріііцсвъ осталась одпа крѣііость Глацъ. Евгенііі Виртембергскііі, по удаленіи руоС І І И Х Ъ за Варту, ударплъ на шведовъ п нрогналъ нхъ къ Стральзуиду. Гюльзеиъ запя.іъ Рудныіі хребетъ (бгздеЬігде,) и тѣмъ отрѣзалъ нмпсрскую армію отъ Саксопіи. Воііпа съ «ранцузаміі вслась въ этомъ году с ъ перемѣнчпвымъ счастісмъ. Фрапцузы нмѣлп иѣкоторые успѣхи , но пе мог.ін пмп воспользоватьсл по пссогласію своихъ вождсіі. Фердііиаидъ Браушивсіігскііі, ослаблениыіі Фрндрпхомъ, которому долженъ бы.іъ уступіггь зиачитсльпую часть споего воііска , пе могъ дѣііствовать рѣшптельдіо. Ма.іая воііна продолжалась между враждующіімн, бсзъ особснпыхъ выгодъ для каждоіі сторопы. Вся камнаніл нс іімѣ.іа вижныхъ рсзультатовъ. Фрндрихъ провслъ зиму въ Лсиицигѣ. Городъ этотъ въ то время почнтался средоточіемъ германскаго ііросвѣщснія н лнтсратурноіі дѣятелыюсти. Въ немъ жилп зпаменитѣіішіс ученые , поэты н художиикн :
кор<мь ВОШС.ІЪ ВЪ СВОЮ СФеру. Здѣсь опъ могъ отдохііуть душою и освѣжиться въ бесѣдѣ о иаукахъ отдичпѣіішимп п поэзіп умами Гсрмаиіи. Здѣсь сблпзн.іся опъ саксопскимъ поэтомъ Г о т ш с д о м ъ п с ъ баснописцсмъ дертомъ. Ддя п р п д в о р н ы х ъ копцертовъ кородь съ съ Гс.і- выписадъ н з ъ Б е р л і н а всю свою капслду, но самъ уя«с рѣдко ирннимадся за Ф.ісііту. ІІаконецъ послѣднііі задушсвиыіі д р у г ъ прнбьыъ въ Лсііпцигъ Фридриха , маркпзъ и д'Ар- жапсъ. Когда онъ вошслъ въ к а б п н е т ъ короля, Ф р п д р п х ъ сидѣлъ па полу н « К а к ъ ! — вскричалъ кормилъ любимыхъ опъ , — э т о - л и граФъ Б р а п д с и б у р г с к і й , снльнѣйшихъ д е р ж а в ъ своихъ протпвъ собакъ. страшный котораго Е в р о п ы ! ІІспріятелп воюютъ маркпять трепешутъ п ломаютъ ссбѣ головы, полагая, что о н ъ въ эту мипуту з а мышлястъ повый п.іанъ кампаніи , нлн ппшстъ грозныя статьи договора, илп пріпскпвастъ ссбѣ сп.іьныхъ союзпиковъ... а онъ — спокоііпо с н д п т ъ въ шается помпатпымп собачками!» — Но кабипстѣ н утѣ- Фрндрпхъ былъ пе т а к ъ спокоепъ, к а к ъ казался. О п ъ постояшю думалъ о предстояіцей кампанін. К а ж д ы й дснь иабіірались и въ продолжспіе шестп часовъ и х ъ неутомпмо боевымъ пріемамъ н упражнллн въ воепныхъ рскруты обучали эволюціяхъ. Былп т а к ъ - ж е с д ѣ л а н ы попыткн к ъ мпрнымъ псрего- ворамъ. Ф р а и ц і я первап вызвалась о т к р ы т ь копгрессъ въ А у г с б у р г ѣ . Фннапсы е я были силыю р а з с т р о е н ы войиою въ ВестФаліи п еіцс болѣе неудачпой борьбою с ъ -апгличапами на морѣ. Миръ былъ для нея пеобходимъ. остальпыя д е р ж а в ы на это не соглашалнсь. Р а с ч е т ъ былъ вѣрспъ : с ъ каждою кампапіеп снлы н Но ихъ срсдства Ф р и д р п х а пстощалпсь, наконсцъ опъ д о л ж е н ъ будетъ нзпсмочь — п покорнться. Чего не в ы н у д и т ъ снла о р у ж і я , то прпвсдутъ с ъ собою обстоятельства- Но прсдположснія человѣчсскія хрупкп : судьба прсжде д ѣ л а е т ъ свой рас- ч с т ъ п часто з а р о н я е т ъ семепа у с п ѣ х а т а м ъ , гдѣ чс.іовѣкъ в п д и т ъ одну погпбсль. Т о ж е сбылось п с ъ Ф р и д р н - хомъ. Средства его дѣйствнтсльпо бы.ш истощспы. Война обнпмала свопмъ пламепемъ всѣ его провнпціи. Жптелн бѣдпѣли , д о х о д ы у м е н ь ш а л н с ь , поля былн п р н т о п т а п ы , ц ѣ л ы я ссленія истрсблены , вонско умалялось видимо. Но это самое послужило к ъ возрожденію его силъ. Крестьяпс оставлялп плугъ н вмѣсто того , чтобъ т р у д п т ь с я для ііевѣрноіі ж а т в ы , брались з а оружіс п становіілись подъ королсвскія знамена, — съ т в е р д ы м ъ памѣренісмъ врагамъ отсчсства. Н с з а м ѣ т п о , войпа сама отмстить собою обра- щалась въ народиую. Вся Пруссія запылала обнінмъ па- тріотичсскичъ энтузіазмомъ. Н р с ж д е , чіімъ Ф р н д р и х ъ могъ прпдумать откуда пабпрать с о л д а т ъ , войска его т а к ъ нополнплись охотннками, Цчто опъ въ началѣ уступить 2 0 , 0 0 0 Фердинаиду. П р а в д а , .лрмія нс походила кости па гсроевъ для иа войско поляхъ уцѣлѣло ноошрспія и свопхъ 1756 поддсржки эта года : в с т с р а п н побѣдъ, въ п о в ы х ъ зимы нс рядахъ много сложиліі пзъ прусской неопытпаго вопска. могъ далеко этнхъ арміи, Самыс оФпцсры, ознамсповавшіе себя славнымн подвигамп, у с т у піып мѣсто к а д с т а м ъ , поступавшпмъ персдъ Фроптъ прямо
со шпольиоіі .«авки. (*) Ф р и д р и х ъ д ш ш м с я .іучшнхъ свои х ъ подководцевъ. жс присѣдъ к ъ огопьку п скоро заспудъ. Солдаты под.ю- жнлн ему подъ голову пукъ сѣиа. Ф р и д р и х ъ увидѣлъ э т о . Т и х о подошслъ о н ъ к ъ костру и , закутавшись в ъ плащь, п|)ііс.юнп.іся къ дерсву. Прн малѣіішсмъ шумѣ, оиъ уговарпвалъ солдатъ : « Т и ш е , тииіе, д ѣ т н ! Не р а з б у д н т е мосго Цитспа : с т а р п к ъ усталъ. в Вскорѣ ириш.іа солдатка п, не примѣчая коро.ія, т а к ъ нсосторожно поставила па огопь горшокъ с ъ картоФслсмъ , что п с к р ы и пспслъ полетѣ.ш сму въ лнцо. Нс говоря ни слова , онъ только прикрылся плащсмъ. Солдатъ замѣтя это, з а к р и ч а л ъ на б а б у : «Ос.іѣпла т ы что-.іп ? здѣсь король. я — Солдатка испугалась , схватила свой горшокъ п бросплась б ѣ ж а т ь . ІІо Ф р и д р п х ъ приказалъ сс воротить и ііасилыю з а с т а в п л ъ доварить нарТОФСЛЬ. «Ничего душа моя!» сказалъ онъ еіі милостиво; — «на ноходѣ мы всѣ равны н кухня у насъ общая.» Д р у г а я солдатка во время почлега роднла мальчнка. Прппцъ .Ісопольдъ /Іессиускііі, ФС.іьдмарша.іъ Шиерішг,, Кеіітъ, гсрцогъ Ф р а и ц ъ Краупшвсіігскій п ВнитсрФс.іьдъ— на.іи с ъ оружіемъ въ скін п.іѣну. томвлпсь въ рукахъ. Ф у к е и гсрцогъ Лсва.іьдъ страда.іъ Всверп- отъ тяж- кнхъ ранъ. Но д у х ъ Ф р н д р и х а ио прсжпсму господствовад ь въ воііскѣ. Судьба сго бы.іа скована съ армісго пераарыішош цѣпью. Собратъ со.ідата — въ походѣ и провидѣпіс е г о — і г ь бою, онъ сдѣ.іа.іся д.ія всѣхъ прсдмстомъ <і>анатичсскаго обо- — Едва оправясь, рано утромъ она схватнла своего рсбспка н прпбѣжала къ Фрпдриху : « Г о с у д а р ь ! вскрпчала она : в о т ъ вамъ сщс с о л д а т и к ъ ! Я его сейчасъ родпла.» — К р с щ е и ъ ли р е б е и о к ъ ? король. — « Н ѣ т ъ сще, отвѣчала спросилъ солдатка , но н нспремѣнио хочу, чтобъ и его т о ж с звалп Фрицомъ/л — Хорошо, с к а з а л ъ Ф р н д р и х ъ , давап сй золо- тую нонсту, береги его, а на зимппхъ к в а р т и р а х ъ я самъ окрсщу твоего Ф р и ц а . — жапія. Анекдоты о сб.іижсніи его с ъ воііскомъ бсзчис.іспны. Во время усіыенпаго нарша въ Брандснбургію, воііско ос ганонн.іось па пѣско.іькі) часовь у бо.юта, чрезъ которос прок.іадыва.ш наскоро імотину. Учоч.іеппые со.ідаты р а з д о ж н •ііі костры п дег.ш на травѣ. Вечеръ бы.гь холодгіыіі; рѣзкііі сѣвсриыіі вѣтеръ прошіка.гь до костеіі. Цитепъ т а к ъ - «А гдѣ жс т ы б ы л ъ , старыіі короля г в а р д е п ц ы , бывшіе подъ иашісашііііі спроснли по- слѣ Т о р г а у с к о й иобѣды , — «мы т е б я совсѣмъ пе впдалн. Или т ы у ж ъ о т к а з а л с я д р а т ь с я вмѣстѣ с ъ памп?» — Нѣтъ, д ѣ т и ! — отвѣчалъ Ф р п д р п х ъ , — я въ э т о вре.чя бплъ пепріятсля на другомъ крылѣ. П Т а к ь п о с т у п п . г ь па слутву п мололо» Архонгольцъ , іп. п о с л - Ь д с т и і н « Н с т о р і ю С ѳ м і і . і ѣ т н с і і ІІОІІІІЫ.» Фрпцъ?» — конандоіі Ц п т е п а , Впдите, ОІІЪ цѣлилъ мѣт- ко ! — Т у т ъ показалъ опъ пмъ па свою рану п па ш у б у , продырсппую пулямн. «Да здравствуетъ пашъ старыіі Ф р н ц ъ ! » 11
заіірпчали грспадсры въ одппъ г о д о с ъ , — «оиъ пашъ въ огпѣ и въ смсртпын ч а с ъ ! З а исго и жизнь и кровь! Да здравствуетъ король!» Чего не могъ прсдприпять такой человѣкъ! Чсго могъ онъ совершить съ такимъ пойскомъ? нс ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - ЧЕТВЕРТАЯ. Н А Ч А Л О К А П І П А І П І І 1 7 С 1 Г О Д А . ЛЛГКРЬ ПРІІ БУНЦБ.ІЫНІЦ1І. І а р і я - Т с р е з і я пмѣ.іа бо.іѣс срсдствъ нродо.іжать воііну, въ которой п опа до спхъ поръ іінчсго, кромѣ іютсрь ІІС ІІС? пыта.іа. Государство ся, з а пск.почспіемъ пѣкоторыхъ частей Богсміи и Моравіи , оста.юсь ііспрпкосиовсннымъ. К а ж -
дуЮ зпну ВЪ Австріи производили повыс иаборы д.іп укомплектоваиія орміи. Инпсратрица-королсва в л ѣ с т ѣ съ сыноиъ свои.мъ ІОСНФОДІЪ выходила па балконъ п нривѣтствовала п о л к и , выступающіе въ походъ. Такою ж с виимателыюстію старалась ' опа возбудить твердость и усердіс своихъ полководцевъ. Когда Даунъ, послѣ поражснін прн Торгау, возвраіца.іся въ Вѣну, н о к р ы т ы ц ранаин, М а р і я - Т с р е з і я выѣхала къ нему па встрѣчу за трп мнлп н осыпала разбптаго Фельдмаршала милостями. Но казна австрійская бы.іа пстощсна вонною. Правнтельство выпускало мпожсство ассигнацііі, которыя совсѣмъ нс прпннмал п с ь . в ъ д р у г и х ъ зсмляхъ. ОФіщсрамъ, которыо получали жаловаііьс ассигнаціпми прпходп.іось ждать уплаты до окончапія воііпы. Мсжду тѣмъ конца ей не предвндѣлось. Т а к и м ъ о б р а з о м ъ , большая часть офіщеровъ поневолѣ нршіуждсны былп с ъ болыпою иотсрсю размѣпнвать своп ассигнаціп въ частномъ банкѣ, основаииомъ мужемъ импсратрицы на собствспный его каппта.іъ. Такою псвннною сиску.іяціею пмператоръ Ф р а н ц ъ наживалъ огромпыя суммы, мсжду тѣмъ, какъ подданныс его супругн разорялпсь. За т о , заппиаясь подрядамп н денсжными оборотам и , опъ ие вмѣшивался въ дѣла ііравительствснныя , а М а р і я - Т с р с з і я , которая того только н желала, не мѣшала сго сиекуляціямъ. Обѣ стороиы былн дово.іыіы п дѣла шли свонмъ норядкомъ. Впдя, что всѣ уси.іія к ъ прпмнренію осталнсь бсзъ уснѣха и зная , что одпнмъ пзъ самыхъ унорныхъ нротнвинковъ мнра былъ Брюль, Ф р н д р и х ъ хотѣлъ дать почувствовать Августу всѣ нсвыгоды воііны. Въ возмездіс з а піе Шарлоттенбургснаго дворца , онъ прнказалъ разхищеразгра- бить роскошпѣйіиій іі сачый любимыіі Апгустомъ увеселительпыіі замопъ, Губсртсбургъ. ч у п с т в у с т ъ , когда «Го.іова властителеіі не у поддаішыхъ в ы р ы в а ю г ь волосы :., говорп.іъ онъ ; — «падо нхъ сампхъ т р о г а т ь за болыюе мѣсто! н — Но король сдва могъ иайтн во вссмъ своемъ воііскѣ ОФицсра , которыіі взялся за э т о т ъ іюзорпыіі подвигъ. Воснііып дѣиствія 1761 года пачалпсь въ а в г у с т ѣ . Франція пыставпла два воііска , псрвое , въ 1 1 0 , 0 0 0 человѣкъ, для запоеванія Мюпстсра п оста.іыіыхъ крѣпостсй ВестФа.іін, другос въ 4 5 , 0 0 0 для овладѣпія Гаішовсрсииніі нровнііціями. Бутурлпнъ вс.іъ 6 0 , 0 0 0 р у с с к и х ъ ; кромѣ того Румяпцевъ с ъ 2 0 , 0 0 0 - м ъ корпусомъ, нодкрѣпляемыіі русскпмъ іі шведскпмъ Ф.ютамп , отправи.іся осаждать Кольбергъ. Лаудоиъ нрикрывалъ Богсмію семндссятпплтіі-тысячпымъ воііскомъ, а Даунъ стоя.іъ въ Саксоніи с ъ 3 0 , 0 0 0 . Имперская армія имѣла нс болѣе 2 0 , 0 0 0 чсловѣкъ; но кромѣ того шпедскос войско об.іадало берегамп Помсрапін н ііри первой онасности иог.іо быть увсличепо нопыми в ы садками. Нротивъ псѣхъ лтнхъ сплъ Фрндрпхъ едва могъ выставпть сотшо-тысячь л ю д с й ! При такомъ полояісніи
дѣлъ д а ж е побѣда , подобная Т о р г а у с к о і і , ногда наиесть ему ве.іпк.п врсдъ. Онъ рЫпімсп щ а д п т ъ свос воііско и строго деряіаться оборопитслыюіі с п с т е ч ы . Е щ е въ исходѣ зимы гусарскіс о т р я д ы сдѣ.іалп пабѣгъ на к а п т о н и р ъ - к в а р т п р ы • ннперцсвъ. Экспеднція б ь м а т а к ъ счастлива, что нруссаки нривсми множество плѣииыхъ, сби•іи пмпсрскую арчію съ позпціи п па долгое врсмя лпшн- ліі се возиожности вступить въ дѣло. сосдинилнсь блпзъ Ш т р п г а у . Т о г д а Ф р п д р и х ъ с ъ 5 0 , 0 0 0 человѣкъ очутнлся протпвъ 1 3 5 , 0 0 0 - и а г о пепріятсльскаго воііс к а . Несогласіе между нспріятельскнмп вождями было причпною, что Ф р п д р и х ъ успѣлъ еще отретироваться и прн Б у н цельвицѣ занять крѣпкііі лагсрь. Когда чрезъ пѣсколько дяей предводители вздумали обозрѣть нозицію пруссаковъ, они пашли у ж е не лагерь, а крѣпость, к о т о р а я выросла персдъ пими у какъ-будто изъ зсмли. Весь лагсрь былъ обпссевъ валомъ, передъ которымъ паходились п а л л и с а д ы н р в ы въ 16 с у т о в ъ шпрпиы п 12 глубипы. Кромѣ того, иа всѣхъ возвышсппостяхъ стояли батарсп ; 4 6 0 пушскъ защпщали в а л ы , а псрсдъ Фроптомъ бы.іи поставлепы рог а т к и , в ы р ы т ы волчыі ямы н провсдспы лстучія мипы , паполненныя п о р о х о м ъ , ядрамп п гранатамп. Вся прусская армія работа.іа надъ этнми укрѣплепіями день п иочь и чср е з ъ нсдѣліо о н и б ы л п готооы. Л о главнос внпмапіс Фрндрпха было обрашсно на Си•іезію, которая и въ зтомъ году была нзбрана нспріятелямп тсатромъ воііны. Здѣсь прсдполагалось австріііцсвъ с ъ русскпми. Король было сосдпненіс расноряд.ысн т а к ъ : въ Саксонію, протпвъ Даупа п і.чперцсвъ, онъ послалъ принд а Геприха с ъ 3 2 , 0 0 0 человѣкъ; Евгені.о Виртембергскому далъ 11,000 н норучнлъ скихъ II о т ъ защпщать Полсранію отъ ш в е д о в ъ ; а самъ с ъ оста.іы.ычъ пошслъ въ Сімсзію. Т р п Мѣсяца старался онъ рус- воііскомъ разными маршамп н к о п т р ъ - н а р ш а м п помѣшать соедпнепію Лаудона с ъ Бутурлпиымъ, _ ВСС напрасно ! Гусскіе псрспілн Одсръ мсяіду Глогау н Брсслав.іемъ, и 2 ' і - г о августа обѣ арчіи Лагсрь Фрпдрнха нрикрывалъ о т ъ русскпхъ Бреславль н нрсплтствовалъ осадѣ Ш в е п д ш щ а . Здѣсь Ф р п д р н х ъ х о -
тѣлъ погнбпуть со всѣмъ войскояъ гсройского смертью, по рілнп.іся продать кровь свою дорогоіі цѣиого. Нспріятсльскііі станъ обпшіалъ прусскій лагсрь широкпиъ полукругомъ п, постспсшю сблпжая свои концы, отрѣзывалъ у него всѣ путп сообщенін. Ежечасно Фридрпхъ ж д а л ъ нападспія; всѣ предосторожности были в з я т ы : солдаты спалп поочсредпо дпенъ, а по почамъ стаповплпсь с ъ ружьямп па валы. Король дѣлп.іъ съ нимп всѣ трсвоги п неудобства такоіі жизнп. Часто спалъ опъ у бпвуачпыхъ огпеіі па голоіі зсмлѣ. Разъ утромъ , послѣ буриой почп с ъ проливнымъ дожденъ, которую Фрпдрпхъ нровелъ въ солдатскоіі п а л а т к ѣ , опъ сказалъ Цнтену : «Такого удобпаго почлега я еще ипкогда нс пмѣлъ.» — Ио въ вашсіі палаткѣ стояли лужп? — «Въ томъ-то п удобство» возразилъ Фридрихъ, — «пптье п купанье бы.ін у непя подъ рукою.» Т а к ъ проходпли цѣлыя ііедѣ.іи ; всѣхъ волновало тревожное ожндапіс , по нападепія пе послѣдова.іо. Тогда другія заботы начали мучпть короля : съ каждымъ днемъ изсякали жпзпеішые прппасы , лошади дох.ні, людп мсрлп , походпыс лазарсты наполпялнсь бо.іыіымн ; открылпсь пова.іыіыя болѣзіш ; въ воііскѣ распространялось упынГс , а подвозу не было. Голодъ п зараза дѣііствова.ін хуже русскихъ штыковъ и австріііскпхъ пуль. Съ такпми врагами Фрпдрпхъ пе нривыкъ бороться: опъ видпмо упадалъ духомъ. Стараясь казаться веселымъ, ободрять солдатъ, опъ самъ тосковалъ , проводилъ почи безъ сиа и часто пзлпвалъ грусть свою въ нростую, бсзхптростпую душу Цитсна. Старыіі гусаръ утѣшалъ его, какъ могъ. «Иѣтъ восклицалъ король, — не обманывай мепя, старый другъ ! Все пропало; надсжды пѣтъ!» — Е с т ь ! отвѣчалъ Ціітснъ съ твсрдостіго. — «Развѣ т ы пріпскалъ памъ новаго союзпнка?» — Да ; вонъ тамъ : падъ звѣздами исбесными. Онъ за пасъ н съ Его номощью мы нс погибнсмъ! Цптспъ былъ правъ : одинъ Богъ , правящііі судьбого людсіі, спасъ коро.іп пзъ этаго тяжкаго испытанія. Бутурлпііъ П Лаудонъ нс ладпли мсжду собою. Русскій Ф С . І Ь Д нарша.іъ исгодовалъ, что Лаудопъ пс соедииплся съ ппмъ •готчасъ при псрсходѣ чрсзъ Одеръ п тѣчъ подвергъ русскій авангардъ пападеиіямъ пруссаковъ. ГраФъ А.ісксаидръ Бприсовичъ (*) былъ всльчожа холодный, гордый , самоліобивый. Ловкостыо п пронскамп нрн дворѣ онъ успѣлъ П " е Т Р Ъ І Ц ' - , " , І " І ' з а ч ѣ т » ™ « о л о д п „ ъ Б у т у р л „ „ ь смГітлііпості, „ І п п „ л п п к о с т ь , тот.,ас-ь „ 0 в ы п у с к і ого нстсрбургскоіі морскоіі а к . д „ . • ППЛ ,Ъ - 0 , 0 кіморъ-юпкеры. Ьлнсаіііты " « • ловыцпки. Еклтеринд , „„*.,.,„„.„ потроыіы. Опъ скоро свосіі благосклонпость цесаревны, слі.іа.іс,, ло.костію одпимъ „ріобрѣлъ „ о г о « потомъ въ каиергоры , „рпказавъ состоять п Р „ д і „. ѣ о^енную изъ ближай.пнхъ къ л ю д о і і II ч р о з ъ с я „ о с р е л с т в о в о п , о . і ь в п о с л ѣ д с т і н в ъ и н л о с т ь к ъ І І е т р у „еіі II.
достигнуть Фе.іьдмарша.іьскаго ж с з л а , иичѣмъ пс прославл ссбл на ратноиъ подѣ и пс имѣя д а ж с псобходпмыхъ способиостсй ддя предводителя войспа. Когда иипсратрпца поручпда сму пача.іьство иадъ арчіею въ Пруссін, мододоіі Всдикій Кпязь Павсдъ Пстропичъ, хорошо иостигая Бут у р л и и а , сказа-іъ : «Этотъ пи войпы , ии мира пе сдѣ.іастъ!» Прсдсказапіе Папла сбылось. Бутурлипъ хитрилъ, какъ царсдворецъ. Опъ зпалъ, что иадо угодить и государыиѣ и наслѣдпику. Псрвая ненавидѣла Ф р и д р и х а , второй обожалъ его. Бутурлипъ строго псполпялъ волю пмператрнцы до тон точки , до которой простпралпсь ея прсдписанія ; но гдѣ онъ должспъ былъ дѣйствовать по собствспному усмотрѣпііо, тамъ опъ старался угодить Петру Оеодоровичу. По повслѣнію Елисавѣты опъ сосдипнлся наконецъ съ австрійцаии, ио когда надлсжало панесть рѣиштельныіі ударъ Ф р н д р и х у , опъ вспомпилъ, что императрица нсдужиа и слаба и что пс п ы и ч с , такъ завтра вступитъ на престолъ Пстръ III. Потому , пссмотря па всѣ убѣждспія Лаудона , опъ нс соглашался аттаковать пруссаковъ въ Бупцсльвицкомъ лагерѣ. Лаудонъ хотѣлъ сберсчь свои снлы п охотпо предоставилъ русскимъ первую роль въ зтомъ трудпомъ дѣ.іѣ. Но Бутурлинъ его понллъ. «Лвстріецъ х п т р и т ъ , » — говорп.іъ о н ъ , — «ему хочется за- ІІт. с г о царспшііиміе Б у т у р л н н ъ шелъ сімміаго повпі сопсрппка в а ж п у ю ролі, а р н дпорѣ, по па- Н р н Анн-Іі І о а н - Путурлннъ б ы л ъ Смо.іеискпмъ губсрпаторомъ. Съ воцареніомъ Е.„,- савѣты на Б у т у р л и н а п о с ы н а л п с ь вс-Ь д а р ы . ю р т у и ы . Н м п в р а т р ш і а ла ому улраплопіе Малороссівю. чішѣ нгралъ въ кпязЬ Пваі.Ь Д о л г о р у к о м ъ . цолпаго генерала вняціяхъ , потомъ скігЬ. В ъ 1 7 8 1 г о д у и о м ъ КопФервнцін сдѣлапъ сенаторомъ имііоріи. По окопчапіп п усердіомъ былъ впѣри. отправленъ н глаішокомаидующимъ получилъ •ольдмаршальскій Мииистровъ; геиоралъ-губорпаторомъ божностію Въ 1742 году онъ къ войску , иаходившеиуся въ остзойскпхъ жвэлъ а пъ 1780 нанмвпованъ п въ сдѣлаиъ послапъ въ Москву , гдѣ и у я е р ъ въ 1707 , отлнчаясь цоркііп. Мочло- Гра*омъ русскоіі войпы съ Пруссіою, Б у т у р л н п ъ спова б ы л ъ къ въ про- иа- гребать ж а р ъ пашпми руками. Этого нс б у д с т ъ ! » Когда Лаудонъ настаивалъ, доказывая все удобство и исобходимость рѣшитсльиой битвы, Бутурлипъ велѣлъ е.чу сказать, «что если баропу угодио пуститься иа зто отважнос дѣло, онъ дастъ емувъ подкрѣплспіс 2 0 , 0 0 0 русскихъ.» У Лаудона разлплась желчь при этомъ плвѣстіи. П о выздоровлсніи , опъ пачерталъ подробяый плаиъ аттакп и въ псмъ у к а з ы в а л ъ , гдѣ и какъ должны дѣйствовать русскіс. Бутурлипъ всиыхпулъ отъ г п ѣ в а ; онъ почелъ исслыхапною дерзостію, что субальтсрнъ-генералъ осмѣлился дѣлать прсдппсанія «ельдиаршалу. Подъ предлогомъ нсдостатка провіапта н трудпаго п о д в о з а , оігь со вссй армісй персшслъ за Одеръ , оставя Лаудопу только корпусъ графа Черпышева. Лаудопъ нс смѣлъ оставаться одинъ исредъ лагеремъ Фрндрпха п такъ же отрстпровался вт. горы. Прусская армія была спасспа. Солдаты прыгалп отъ р а дости^ видя, что непріятсль о т с т у и а е т ъ , а Фридрихъ обнялъ Цитсна и сказалъ : « Т ы правъ! Союзникъ твой сдсржалъ слово : Онъ иасъ выручнлъ!»
че.іовѣпъ , подъ ііача.іьстпо.чъ брпгадпра Чорепопа. Послѣ іфовопро.штнаго боя, 2 0 0 0 руссішхъ захначсны иъ п.іѣігь, осталыіыс обрати.іпсь въ бѣгство. Б у т у р . ш и ъ отрлдіыъ корнусъ длл прсс.іѣдопаііія П.іатспа , однако оііъ успѣдъ ие- рсбратьсл чрезъ Варту, іірп Ландсбергѣ, и ушс.гь въ Н о ч е ранію. Это обстоятсльство застави.ю русскихъ отстуннть к ъ Позпшіп. Тсііерь остапа.юсь с ш е уда.інть Лаудопа. Д.ія э т а г о Ф р н д р п х ъ выступіыъ п з ъ свосго укрѣіі.іеіінаго .іагеря п пача.іъ дѣлать пскусныс манспры , ііоказыііап в и д ь , что х о ч е т ъ ударнгь иа граФство Г.іацвое, заннтое австріііцачн, п.ін ііроніікнуть въ Моравію. ІІо Лаудоііъ ие да.іся въ об.чанъ н удериіиза.іъ свою іюзііцію вь г о р а х ъ . ІІаиротпвъ, по.іьзулсь удалснісмъ коро.іл о г ь Швеііднііца, ночыо ііа 1 - с октябрл нсчаяпію наііи.гь на эту Гіиграл .Іаціонг. 'Іериышспъ нсрвыіі иове.іъ русскнхъ ОІІЪ крѣпость. иа п р и с т у и ъ , овла- дѣ.іъ валолъ , поііоротн.іъ ирусскія ііуіикп нротивъ крѣііостн, ворва.ісл въ городъ и отворп.іъ австріііца.чъ крѣиост- ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - ЛЯТАЯ. ныл ворога. Т р с х т ы с я ч н ы і і гарішзонъ, арсеііа.іы н обшпрпыс м а г а з ш і ы Швеііднпца д о с т а л і с ь побѣдителямъ. КОІІЕЦЪ КЛМІІ4ІІІІІ 1701 ГОДД. Смѣ.іыіі подвигъ ІІІРК.ІЕІІСКІЙ ЛЛІ ЕРЬ. Лаудона да.гь австріііца.чъ средства стать тпердою иогою пъ Сіыезіи , распо.юлсіітьсл пъ на знмішхъ н в а р т и р а х ъ н начать с.іѣдуюшую нампаиію неіі сь бо.іьшіімп выгодами. З а все это Лаудонъ б ь ы ъ иаграікдепъ ОНП.ІОЮ Его обвинллі въ т о м ъ , о т р я д і ы ъ отдѣ.іыіыіі корпусъ, и н а н с с ь Ф р п д р п х у гпбе.іыіыіі у д а р ъ , нс иснросивъ спсрпа подъ кочандою Н.іатона, но- разрѣшсиія ручнпъ счу образъ ведснія ІІо.іыпу п пронпкиуть разрушпть русскіс магазнпы. пос.гб уда.юсь тнть огрочпыіі руссі.ііі Маріп-Терезін п едва ие попа.іъ подъ вэенныіі с у д ъ . с.гЬд-ь з а русскііип Фридрііх-ь мпогпхъ прп пъ та.чъ Шатсііу, затрудпснііі, Гостшіѣ з а х в а - в а г с м б у р г ъ , прішрываемыіі 5 0 0 0 вѣискаго ВОІІІІЫ что онъ расиорндн.ісп воеппаго совѣта. Эготъ сачово.іыю ие.іѣиыіі бы.іъ нрпчпноіо всѣхъ пеудачь австрііі- скаго оружія въ борьбѣ с ъ прусскніиъ коро.іемъ. . Вѣсть о изятіи Швеіідннца с і ы ы ю поразіыа Ф р п д р п х а . Нлючь къ Силезіи, а вмѣстѣ с ъ и п ч ъ ІІ по.юпшіа этоіі про- ппнціи бы.ш потеряны. Е.чу оставалось то.іько ирикрыть столпцу и оста.іыіыя крѣпосги Си.іезіп н п о д к р ѣ п ш ъ прші-
ца Е в г с ш л , который с г трудомъ с . п х ъ подъ К о л б с р г о м ъ . Штрс.ісиѣ. ,,с Отсюда опъ »Р'"сля, бородсл противъ могъ уд0б„о 583 рус- Ф р п д р п х ъ запядъ квартпру „ р и дѣйствовать прі „ р „ надѣйшемъ его покушепш па Брс- сдавль па И „ а окрестпости Ш в е й д п и ц а . Вопска бьыи рас . ПО.ЮЖСПЫ по деревпямъ, около Ш т р е д е п а . «Благополучіе прппошепіс чайшаго мос тѣмъ могу „ачс вслико, что сіе первое мос сдѣлать рожденіл къ торжсствсиному дпю п ы с і ь В. И. В . , т е п л ы я къ Вссвышнсму о цѣлостп возсылая неоцѣпеннаго В а ш с г о молптвы здра..і„ о долголѣтпомъ государствованіп и сжсвремспномъ прпро- Съ Ц - г о ссптября граФъ Румяицсвъ дѣйствовадъ въ Щспіи славы д с р ж а в ѣ В. И. В., толикнми побѣдами увѣн- П о м с р а ш и , протпвъ города Т р е п т а у . Посдѣ к р а т к а г о со- чаппоіі. Т с п е р ь остается мнѣ токмо доставить протпвлешя городъ рснному мнѣ корпусу II облсгчспіе солдатству по т о л и к и х ъ П ' :Ъ ГС ПЛѣПЪ - С дад С „ " е Р а л ъ «побдаухъ 0 г т а ^ к а п и т у д а ц і я , а командовав- иа всѣмъ гарішзономъ со взятъ Р у я н ц с в ъ двинудся къ Кодьбсргу т о ж е время „ебодьшой русскіп ФДОТЪ Въ подъ командою впце- адмирада Нодлискаго, начадъ бдокнровать г о р о д ъ с ъ моря. Румлнцевъ окружнлъ армію п р „ н ц а Евгепія ВиртембергскаС ° ВсЛхъ СТ °Р°"Ъ • " к и м ъ образомъ о т р ѣ з а д ъ у ней совсршешю подвозъ провіанта. Генералъ Вернеръ, п р и к р ы - трудахт, и испроснть высочаіішую В. И. В. мплость п благополсніс р а з б и т ъ и со всѣмъ отрядомъ в з я т ъ въ н.іѣнъ. I акпмъ образомъ русскіе отмстіыи за разграбденіс своего вагенбурга отзывалъ Шатспомъ. его ГраФъ пазадъ. Бутурд„„ъ Румяпцсвъ, „соднократно „есмотря па «Пы прпнца впднте,в Евгснія, о„ъ „ р И „ у д „ , ъ пнсалъ ояъ тогда къ сго отступить Гсйдепу, . апра„цъ САѣ ,а прпсяга - - ' ъ в с с ' -«'•о требовада о т ъ „ е г о честь и своему г о с у д а р ю ; но онъ р а з б н т ъ и „ р о г і і а і І ъ . Въ б р ы и комеіідаптъ самъ ч у в с т в о в а , ъ И 5 нсвозможпость додѣе " Г 0 д с к а б » ' я с * а « г о р о д ъ „ а каниту' Э ™ « ь ы ъ псрвый с.іав„ып „одвнгъ Румлпцсва, кот о р ь ш н о к р ы л ъ себя впослѣдствіс обплы.ыми лаврамп. первый р а з ъ послѣ тели Ф р н д р н х а достиглп комапдовать шсстилѣтнсй желасмой борьбы „епріл- цѣлн : теперь оиера- Ц.п и х ъ могли быть в ѣ р н ы „ сокрушптелыіы для Пруссіи Кромѣ э т и х ъ обстоятсльствъ постигъ короля третіи, сщс ужаснѣіішін у д а р ъ . Въ октябрѣ 1 7 0 0 года умеръ с д и н с т н с , пын союзніікъ Пруссіп Г е о р г ъ II. На апгліііскій престолъ вступилъ внукъ сго Г с о р г ъ III. Зпая нривлза.шость націн КЪ Ф р и д р и х у , „овыіі король въ вступитс.іьпой рѣчп свосіі торжсственио обѣщалъ „оддсржатъ союзъ с ъ королсмъ и продолжать, по в ы р а ж е н і ю І І и т т а , отдалъ Ьогомъ въ наорасиой погибедп невн„„аго гарпизопа.» Х р а - коими Т а к ъ в ы р а ж а л с я иовый русскій полко- мсраніи. Лмерику отвѣтѣ „с нредъ королемъ, а предъ ревностію н у с е р д і с ч ъ подданныхъ, водецъ, допося о своемъ подвигѣ импсратрнцѣ. ІІо взятін Ко,ьбергъ бсззаіцптенъ ; проломъ въ стѣиѣ сдѣданъ : вамъ объ СЪ крайпею Кольбсрга русскія войска занялн зимиія к в а р т и р ы въ По- остается дуиать всѣхъ Вѣрныхъ имѣлъ я счастіе.» хо- •юдъ н п с в з г о д ы поздней осенп, не повпновадся. Накопсцъ, разбнвъ для служнвшнхъ вавшій большоіі „русскііі трапснортъ б ь ы ъ аттакованъ блпзъ Трептау, покой ввѣ- ьуту. вт, Германгн. мѣсто „руссшмъ завоевшани, Но вскорѣ по воцарсніп своемъ, онъ нерваго минпстра любимцу своему, лорду псрсдѣ.ать Властолюбивый апглича.шяъ умѣлъ все но своему. Сперва выдача Пруссін вспомогатслы.ыхъ суммъ была замсдлсиа нодъ разными п р с д л о г а м и , I соргъ Н І совсршеппо о т к а з а л ъ Фрндрнху п уішчтожнлъ т р а к т а т ъ , въ а паконсцъ субс.діяхъ
581 585 за 100,000 чсрвонцсвъ нрсдставить сго живаго плп исртваго. бьмо с ,вже " ° иаперсдъ. Сообщннкъ Варкоча, к а т о і и ческій натсръ Ш.чидъ, вслъ всЬ исреговорь,, чрсзъ австршскаго по.іковннка Ва.і.,иса. Квартпра коро.,я паходи.«ась віі-В городской стѣны, въ нсбо.іьшоиъ сельскоиъ доинкѣ, скрытоиъ иежду дсревьяии. Тридцать гренадсръ запниали караулы около сада этоіі иалепькой пустыни. Іустоіі паркъ Варкоча прпныкалъ къ ней. Чрсзъ нсго почью легко иожпо было проппкпуть къ саиоиу домику и захватпть короля н р с ж д с , чѣмъ въ городѣ ѵзнаютъ о случпвшемся. Когда такпчъ образонъ ударъ за ударомъ поража.іъ Фрпдриха „ъ Ш г р с е і і с к о і і ъ . і а г с р ѣ , вташгИ дѣіістнова.ш протіівъ нсго ііз.чѣна ІІ копарстпо. Сп.юзскій дворяиііиъ, баропъ Паркочъ, пчѣлъ почістьс б.шзъ санаго Штрс.іспа. ІІо запптін т а н ъ зшшихъ квартпръ ирусскі.чі. войскаип, онъ за до.ігъ почс.,ъ прсдставиться коро.ію, бы.іъ пчъ Ойласканъ п даЖе ириглашепъ къ сто.іѵ, ІІо Ваі»,очъ давно псгодопа.іъ па прусскос правитсльство, которос сппза.ю счу рук„ и п с нозво.ія.,0 драть сь крсстьяиь кожу. С,ь сіідство съ г.іавною квартнрою Фрндрпха подало счу иыс.ь пзбаппться отъ строгаго судіп прсдательствочъ. О п ъ н р с , •іожн.п» австрійцаиъ захватнть Фрпдрпха въ п.і-Ьнъ и взяіся Но Ировидѣніс хранптъ свопхъ нзбрашшковъ. ІСогда у Варкоча было все прпготовлепо, опъ въ полпочь послалъ 7»
егеря с ъ письломъ иъ Валлпсу и строго паказыиалъ смт, какъ можио осторожиѣе прокрасться нимо к в а р т п р ы короля. Ночпая псреппска п это предостережеиіс возбудиди въ егсрѣ нодозрѣн.я. Опъ распсчатадъ ппсьмо п узпалъ весь умыседъ. Готчаеъ поскакалъ брадъ тебя обнииая онъ орудісмъ пъ иоего вѣрпаго сдужителя. Фридрнху. «Самъ Богъ из- спасепія!» Немедденно сказалъ коро.ь бьыи „р„„ятьі мѣры захватить заговорщиковъ. Но оба ускодьзнуди обманомъ. Варкоча н.я одѣтьсл заста.ш въ х а д а т ѣ ; онъ просидъ нозводс- паддсжитъ к ъ и х ъ сго подка о т к а з а - Австрійскос правитсдьство оправ- дывадось публично, говоря, что ие имѣдо ішкакого участія въ этомъ прсзрѣнпомъ дѣлѣ и д а ж е уволпло Валінса отъ службы. Варкочъ Но впослѣдствіи, когда въ иищеи- скомъ рубнщѣ скитадся по В е н г р і п , МарІя-Терезіп назпа- чила ему пснсііо. Это яспо п о к а з ы в а с т ъ , что она почитала его измѣиу заслугою Австріи. За п подъ этимъ прсддогомъ в ы б ѣ ж а л ъ въ копзъ июшию, бросн.іся па лошадь п ускакалъ. Офпцеры ФЭМНДІИ. лнсь съ нинъ с.іужить. этой бывшнхъ измѣною вскорѣ послѣдовада д р у г а я . адъютантовъ Фридриха, баропъ Одииъ Тренкъ, быдъ нсодііократно у.іичснъ въ разлпчныхъ преступдеиіяхь. Онъ д в а раэа бѣгалъ иэъ тсмницъ, поступа.іъ въ рѵсскую и австріпскую сдужбу, дѣиствовалъ иротпвъ отсчсства, но Судъ прпговорпдъ здоунышденниковъ къ смертпон казни , по к а к ъ они успѣди с п а с т и с ь , то судьи вершить иадъ ихъ нрпговоръ преддожиди портретаии: со- .«Согдасенъ'» отвѣчадъ кородь, - , , п о р т р е т ы вѣрно т а к ъ ж е негодны, к а к ъ и поддипиики!» ІІпзкій заговоръ противъ Ф р и д р и х а воз- будидъ всеобщсе пегодованіе не тодько въ союзпыхъ государс т в а х ъ , по д а ж с въ самой Австрін. ГраФы Ваддисы объявиди во всѣхъ г а з е т а х ъ , что подковпикъ Ваддисъ пе при-
" 2 чумахъ дсржаоахъ отмпалоп только прсдатс.аствомъ ІКПЗІІІЮ. Наконсцъ онъ опнть пона.іъ въ р „ п р к с к а г о правнтельства п с о д с р ж а . с л въ зто в р е . н , Ц сударствеппыіі ирсступпнкъ, оъ каза.нат, Магдебургской Іфѣпости. Здѣсь онъ уснѣлъ составить заговоръ с ъ д ! у г „ , н заклочснныии, н а ш с ъ сообшпиконъ внѣ т е ш „ ц ы з " порениску с ъ австріицаии и хотѣ.іъ „редать п ! и ас„ухіІ0Ю Магдсб Г Г Ь У Р ' " Ь - В ь то вре.чя Магдсбургъ б ь ы / д 1 я Ф р п д р н х а важнѣе самоіі жизпп : » ъ „ е „ ъ „ ходи.ось его сс.иенство, всѣ а р х и в ы , всѣ іыѣнные о . и ц е р ы " г о с у д Г ствснная казпа и гдавпьіе м а г а з и н ь , Съ и ^ ю М . Л К0,,Ч ТЬСЯ в 0 Гпо 2 2 " ° и , , а и существоваиіс Пруссіи По счастпо, заііыслъ Трепка быдъ о т к р ы т ъ и участь ? преступпика сдЬ.іадась сіце тягостнѣс. Но сквозь дірачныя тучи пробпва.іпсь ., .,у,„ С 0 . , І щ а Срсди пссчастііі Фридппхѵ откпыд-.,^ іючопіі. ІЫ * ' У открьыась вдругъ нсжданная 0Ъ Г ° Т Ц °"ТПбр" ирпбыдъ МустаФаРЬ,МС,СаГ Ха а 1о п о д ю Г Ъ " ' СЪ Нісчъ выставпть ю° О -,ю ВОІІСКО прстивъ Россіи. Въ тоже врсия уда.юсь Ф р и д . риху, посдѣ д а і г н х ъ усп.ііі, составпть дружескШ и торгов ы , союзъ с ъ Турціею. Султанъ собиралъ у ж е у Б ѣ д і д " О ско, которос готовилось с ъ весною выстунпть прогнвъ враговъ Фридриха. Т а к ъ кончи.іся 1761 г о д ъ ! Пр с с.,я п р о і 1 . я а Вестфалія б ь м и в ъ ^ ^ ^ чаГ. П : , , Д Ш Щ Ъ 3 а В 0 С В а " Ы : К о л ь б с р г ъ „ бо.іьшан •ас ь Помераніи з а н я т ы р у с с к и ч и ! Враги ф р н д р п х а с т о , ш твердон н 0 Г 0 Ю въ сго вдадѣніяхъ. Слѣдующііі годъ обѣ- РЯДЪ б Т 2 Г " І С ' — ь и .іегкихъ торжествъ. ЛІарія-1 срезія иочитала Си.сзію почтц завосваппою. Д , п сбсрежсшя расходовъ, ояа распустн.іа 2 0 , 0 0 0 чсмовѣкъ пзъ своегс воііска. У Ф р и Д р І І Х а б ы . щ 0 Т | | Я Т Ы п о с ( срсдства къ оборонѣ : нособіе со стороны Лпгдін прекратпдось ; Саксопіп бы.,а истощсна ; оставшіяся у .него про- вппціи разорспы въ консцъ. Кромѣ того Фраиція прпступіыа к ъ мирпымъ нсреговорамъ с ъ Аііг.іісю ; стадо быть, с ъ буду.цаго года Фридриху паддсжа.ю всстп воііну с ъ Французами собственнычи си.іачи. Участь Пруссіи бы.,а уже рѣшена всею Европшо. Надежда иа нспрочнып обѣЩан.я су.ітана и крымцсвъ - пе мог.іа спастн Ф р и д р н х а . " "а к Р а ю опъ стоя.іъ твердо, готовясь мужествснно встрѣгить пос.іѣднін у д а р ъ рока, ., с ъ гсроііскоіі рѣшимостіга счотрѣ.іъ на буду.цес!
591 вленіяин. ІІеиедлсняо было заключсно персмпріе. Вскорѣ за т ѣ и ъ послѣдовалъ Форчальный мпръ. Всѣ прусскіе плѣпные были с о з в а н ы въ Петсрбургъ н, послѣ ласковаго прісма, получплн позволеніе возпратиться въ отечество. ВИІІЦІН Про- • г о р о д а , завоеваппыс у Ф р н д р и х а , о т д а п ы з а д ъ б е з ъ всякаго в о з и е з д і я , а жптелн нхъ „а- разрѣпіепы о т ъ прнсягп на русское ноддапство. Войскаиъ на.нп.чъ повелѣно встуиить въ прсдѣль. н и п е р і и ; а занлючепін по мнрнаго договора ( 2 4 - г о апрѣля), корпусу Чернышсва б ы ио предписано прпсоединиться къ арміи Ф р и д р и х а и со- стоять подъ его иачальствомъ. Оба монарха старались превзонти д р у г ъ друга въ вслнкодушіи и щсдрости. П е т р ъ I I I воспретнлъ далыіѣйшую порубку прусскихъ л ѣ с о в ъ , пода- рилъ зпачптельпыя суммы р а з о р е н н ы ч ъ жителямъ Помераш и . и отступился Старгартѣ о т ъ своихъ магазииовъ въ Ф р и д р и х ъ , ВЪ своей с т о р о н ы , приказалъ щсдро возпаград и т ь жителсіі ' . Ш А ТРИДЦАТЬ - ШЕСТАЯ. К 4 І Ч П А Н И І БУРКЕРСДОРФЪ. - 1 7«Я ШВЕЙДНИЦЪ. ИИРЬ. новой княжества А п г а л ь т ъ - Ц е р б с т с к а г о пмператрпцы), за собранныя въ „ н х ъ (родпны контрнбу- ЦІН и иостлвкп. Г О Д А . Мпръ с ъ Россісю разстрои.іъ ГУВЕІТСБУРГСІИЙ всѣ нланы протнвяпковъ Ф р и д р и х а , а присоединепіе Чернышева к ъ прусскнмъ войскамъ до того пзумвло а в с т р і й ц е в ъ , что они долго певѣрнлн э т о м у б ы с т р о м у н е р е в о р о т у . Первымъ слѣдствіемъ со- окъ судн.сь ііиачс. стоятельсгво Нсожидаппое об- •амѣпіі.іо видъ всѣхъ свропойскнхъ дѣлъ. 5 - г о яноаря (25-го Г а юза Р о с с и съ Пруссіею былъ миръ со Швоціею. Шведы опозорившіе свое оружіе въ Семилѣтнюю в о й н у , владѣли небольшпмъ участкоігь Померапіи. Прусскій иолковнпкъ Всллингъ с ъ 1 5 0 0 г у с а р ъ поставилъ и х ъ въ 1761 такое н о л о ж с і е , что онн не смѣли двнпуться Г0Ду въ внередъ. дскабря) шіператрица Е.іисавѣта скон- Тепсрь, боясь Росс/и, шведскій сенатъ спѣшнлъ отправить ча^ась. На русскій прссто.іъ пступнлъ ВЪ Гамбургъ І І с т р ъ І І І . ІІовыіі ниператоръ спѣнінлъ лрусскпмъ королемъ. посольство для Ц-го нирпыхъ мая м и р ъ персговоровъ б ь и ъ ^ ^ съ д увѣрпть Ф р п д р и х а Вс.іпкаго въ нскрсииости свосіі д р у ж б ы н уваіксиія. Послы с ь обѣпхъ стороиъ поскака.іи с ъ поздра- шведское вогіско возвратнлось во своясн. Войиа э т а прпнесла Пруссіи одпу в ы г о д у : н з ъ шведскаго войска посту-
пи..ъ на коро.іевску.0 с.іужбу Е . і ю х с р ъ , впослѣдствіп віі ВОІІ..Ѣ съ французамп. 593 прославпвшійся д ы къ нимъ защитпли пал.іпсадами и засѣкамн, т а к ъ , что Всѣ отдѣлыіые о т р я д ы , разсѣянпыс въ прусскпхъ об.іас т я х ъ протнвъ русскихъ п ш в е д о в ъ , тспсрь прпнкнулі ІІЪ арчіямъ короля — въ Сплсзін п прні.ца Генрпха — въ Саксоиін. вся горпал цѣпь прсдставляла нѣсколько укрѣплсппыхъ т е р р а с ъ . Даунъ , к о т о р ы й снова прпнялъ главпос пачаль- ство надъ австрійскон а р м і е й , з а п л л ъ всѣ горпыс прохо- д ы . Ф р п д р и х ъ старался пападепіямн п мапсвраміі вытѣс- нить Дауиа пзъ крѣпкой позпціп и удалпть о т ъ Швсйд- пица. Д а у и ъ отбивался и равнодушпо смотрѣлъ па всѣ его попытки. Фрпдрихъ отправилъ въ т ы л у его зкспедицію въ Богсмію. П а р т п з а п ы его съ русскимъ казацкимъ о т р я дамъ разрушали т а м ъ пспріятельскіс м а г а з п п ы , собпрали коптрибуцію, — ппчто не помогло. Н а к о п с ц ъ Ф р п д р п х ъ р ѣ шился аттаковать правое крыло Д а у н а , до БурксрсдорФа. Всѣ расиорлжспІя простнравшеесл былп у ж с сдѣлапы , войска р а с п о л о ж е п ы ; вдругъ иовый у д а р ъ судьбы постигъ ко^оля. Курьсръ пзъ Петербурга прибылъ с ъ нзвѣстісмъ, что пмпсраторъ Петръ I I I , 2 8 - г о іюпя о т р с к с я о т ъ прс- стола въ пользу своеіі супругн. Т а к а я повость ногла пропзвесть совершснныіі псреворотъ въ дѣлахъ Фрпдрпха. Онъ упросплъ Чернышева сохранить это с о б ы т і е втаіінѣ , принцъ хотя па одинъ депь , и поспѣшплъ исполіить свой планъ. Впртембергскін и г с р ц о г ъ Беверпскій , а равно п в ы з д о - На слѣдующсе утро пропзошло БурксрсдорФское дѣло. Н с - ровѣвшій р е д ъ самымъ пачаломъ сражснія , когда вонска Фрпдриха Возврапіенпыс нзъ п.іѣна Сейдлпцъ сиова гепералъ вступп.іп въ Вернеръ, своп до.іжностц корпуса стояли у ж е въ босвомъ порядкѣ, прпбылъ иовыіі курьсръ •Ісрнышева, состоя.іа п з ь 6 0 , 0 0 0 че.ювѣкъ. Почти па т а - пзъ Россіи. ЭстаФетта его заключала въ себѣ маннФсстъ о при войскѣ. Лрмія Фрпдрпха, со включеніемъ к о е - ж е колпчсство воііско М а р і и - Т е р е з і и отступлспіемъ русскпхъ, сп.іьпой ослаб.іепо копчинѣ императора, послѣдовавшеіі в ъ Р о п ш ѣ , 6 - г о Ію.ія, бо.іѣзнію н о прпнятіи прсстола импсратрицею Екатериною II и пове- бы.ю пова.іьпоіі распущеппычъ сю корпусомъ. Си..ы уравновѣси.іись. ІІако- лѣніе Чсрнышеву нрнвѣсть войско к ъ прпсягѣ и ненедлсн- нецъ король могъ о т п я т ь у Австріп прош.югоді,ія ся но отступить въ Польшу. Сбылось , чего т а к ъ за- восванія. ІІо австрійцы папередъ у г а д ы в а . ш намѣренія короля. Въ продолжсніе вссіі зп.чы , опи труди.іпсь падъ укрѣплсніемъ Швсйднпца. В.іадѣя горами, они па каждомъ возвышспіи построилп по отдѣлыюй крѣпостцѣ и подѵо- страшплсл Ф р п д р п х ъ . «Не трсбую отъ в а с ъ нарушспіл повѣлепііі имн е р а т р и ц ы , » с к а з а л ъ опъ Чернышеву ; _ «но л падѣюсь , что в ы нс оставите ноего войска т с п е р ь , въ мппуту бнтвы, ввпду пепріятсля. Это зпачпло бы погубить мсня : а государыпя ваша вѣрпо не нмѣла такого намѣреніл. 80 Ие
такъ нскуспо поставлепы, что, по вндпмому, падлсжало ожидать иатиска на главпыя снлы австріііцевъ. Усиливая себя иротивъ памѣренііі протпвиика, Даунъ ие обрати.іъ особспнаго винмапіл на горныя укрѣплсиія н проходы. За ночь была поставлена противъ ннхъ прусскал батарся въ 4 5 гаубпцъ. Сражсиіс пачалось пскуснымъ мансвромъ, по когорому пѣхота и артпллерія Фрпдриха съ необузданпоіі быстротоіі кинулнсь па непріятельскія шанцы. Лвстріііская лсгкап коішпца хотѣла отбнть приступъ, по прусская батарея загпала сс въ горныя уіцс.іія. Тогда пача.іся прнступъ на горы со псѣхь сторонъ. Пруссаки, подъ начальствомъ ліёллсядорфа, какъ кошкн взбиралнсь но крутычъ высотамъ п обрывамъ п ііа себѣ взносили па ппхъ нушкіі. хопу, чтобъ моя біітва стоила одной кап.іп крови ся подд а п п ы м ъ : я надѣюсь одппъ управпться съ прагачп ; по я прошу васъ ис покндать позпціп до окопчанія сражепія, въ которо.чъ пашъ корпусъ будетъ только зрпте.іемъ, а пс дѣйствоватсдемъ. Весь міръ оправдастъ поступокъ, котораго требуетъ отъ васъ звапіс благороднаго вождя и б.іагопамѣренпаго союзпика. По окопчаніи дѣла —- вы свободны.» Черпышевъбы.іъ не въсостояпіи протпвптьсяубѣдптс.іыіо.чу краснорѣчію коро.ія. Притомъ трсбовапія его были так-ь умѣреппьі и справедливы, что испо.іисніе ихъ русскій воспача.іышкъ пс могъ почитать пзмѣною отечеству. О І І Ъ сог.іасплся. «Я остаюсь!» сказалъ онъ Фридриху ; «ц сслибъ дажс пашлп, что поступокъ моп достопиъ смерти, я гоговъ десять разъ пожертвовать жпзпію, чтобъ доказать, какъ глубоко почптаю вашс величсство. ІІо я убѣжденъ ' что дѣйствую согласпо съ долгомъ совѣсти п прнсягн , .і увѣренъ, что моя вссмнлостпвѣіішая государыня оправдаетъ мос убѣжденіс.»— Планъ Фрпдрпха былъ вѣрно разсчптапъ. Даунъ, нмѣя поредъ собою корпусъ Чернышева, не смѣлъ двииутьсп съ мѣста. Кромѣ того, войска Фрндрнха былн
Они бра.іп одпо укрѣпленіс за другнит,, тѣснп.іп нспріятеля въ горы п пакоиець прппудп.іп сго бѣжать к ь г.іавпоіі арчіп Дауна. 14-00 австріііцсвь па.іп па мѣстѣ бптвы , до тысячи взяты въ п.іѣнъ. Русскіе гснералы, паходившісся въ свитѣ. короля , съ изуімсиісмъ смотрѣлп IIа удпвитімьяыя распоряяісиіл Фридриха и на почти певѣролтныя дѣііствія сго воііска. ІІо окопчанін битвы Фридрихъ съ Чсрнышевычъ возвраща.іся с ъ по.ія сражеиіл. Нодъ кустомъ спдѣ.іъ со.ідатъ, тяжоло рапепныіі въ го.юву. «Какъ т ы ссбя чувствусшь?,) спроси.іъ сго коро.іь. — Очснь хорошо : — отвѣча.іъ с о . і д а т ъ , — нспрілтс.іь бѣжитъ, а мы побѣждаемъ! — «Но т ы сіыьно ранснъ , моіі другъ. Вотъ мой п.іатокъ : завяжп нмъ голову, чтобъ не терлть напрасно кровп.» — Чернышевъ бьыъ г.іубоко тронутъ этоіі сценою. «Тспсрь я нс удивляюсь успѣхамъ вашсго велнчества , — сказа.іъ опъ Ф р и д р и х у , — «кто т а к ъ умѣегь прнвязывать къ себѣ с о д д а т ъ , т о т ъ до.іжспъ быть нспобѣднмъ!» (*) Въ т о т ъ - ж е день русскія войска прпсЛгпулп пмнсратрпцѣ Екатсрппѣ , а на с.іѣдующсе утро корпусъ Чсрнышева выстѵпн.іъ въ походъ. Фрпдрихъ осыпа.іъ русскаго ноепачальппка ласками п воздожплъ иа нсго ордсігь Чериаго Орла, Екатерпна пожаловала его гсіісралъ-аншсФо.чъ , а въ день свосго коронованія кавалеронъ св. Лндрсл Псрвозваннаго. ВсЬ русскіе геисралы получпли отъ Фрндрнха нодаркн и д о с а н ы х ъ грашіцъ Иольши русская армія была иродовольствована па его счстъ виномъ , хлѣбомъ н нясомъ. о т о м ѣ с т о л ю б и . ч ц у с ч а с т і я , Ц о т о м к н н у . Ч е р п ы ш е в ъ п р и в е л ъ р у с с к о о воіі< ко въ и т л и ч н ы й п о р и д о к ъ и устройство; иочерта.іъ д л и иолковъ и н с т р у к ціп, положспія „ пітатьі, которые были высочайше одоброны н ждоиы. О н ъ бы.іъ порвымъ геиералъ-губорнаторо.чъ Бѣлорусспоіі утверобласти " образовалъ въ цей Псковское и Могилевское намѣстиичсства. Ііри номъ Бѣ.юрусскій край п р н ш е л ъ въ цвѣтуінее состояніо, В ъ 1782 году Чорны- шевъ былъ поред,ѣщоиъ гепералъ-губернаторомъ в ъ Москву, готорая обяз а п а ому м н о г п м п л у ч ш и . ч н с в о и м и з д а и і я м и . димірскую лепту и скоцчался ' 1 Г р 0 *'' 3 " а Р • о л р а с т а б ь т л ъ уясс ъ Грогоріевипъ Чориышопъ въ .оон,,он.с.,ужвѣ. с е к р е т а р и п р н и а ш о м ъ п о с о л ь с т ь ѣ въ В ѣ н ѣ . сдѣланъ камшсръ-юіікеромъ при дворѣ съ трш.адцатилѣтияго Пъ 1 7 4 2 г о д у о . і ъ п о с т у , . п . . ъ ІЮ в о з в р а ш о н і н пас.іѣлшка првстол». а н а и і с н и о с т р а в н ы х ъ н а ы к о в ъ , Сыстрыіі у м ъ и о с о б с і и а п Обращеніи вскпрѣ лоставн.іп ему мѣсто въ Россію Ог.інчпоѳ любозность полиоиочнаго посла на Ѳоодоровнча , какъ горцога ІІІлезвн.-ь-Голттвіінскаго. ІІетербургъ , онъ по ннтригамъ п р и л в п р п ы х ъ нолиалъ і і е р а т р і і ц ы „ б ы л ъ у д а л о и ъ в ъ а р м і ю . 1Ю в р е м я Пет- Возвратись подъ въ нмпер- с к о н ъ гермапскомъ сеіічѣ, г д ѣ е м у было н о р у и е н о отстаищіть „рава ра въ оііалу Ройпскаго похода ловаиъ въ г с и с р а л ъ - маіоры. В ъ Семнлѣгпюга вовпу Ч е р и ы ш е в ъ , въ въ нм- ножаппиѣ г е н е р а л ъ - і і о р у ш к а , былъ о д и н м ъ изъ глпвііыхъ дѣііствугоіцихъ л и „ ъ въ н а ш е й а р м і п , о т л и ч а л с я в ъ малоіі воЙиѣ с ъ н р у с с а к а м и н с о с.іавою у ч а с т в о в а л ъ в ъ Ц о р и л о р Ф с к о й б н т в ѣ . IIо з а к л ю ч е и і н „ н р . і с ъ П р у с с і е ю иышевъ сдѣлаиъ внце-іі|іезидеишмъ Воеішоіі К о л . ю г і и , д в ѣ и а д ц а т ь лѣт-ь; в ъ 1 7 7 3 г о л у п о ж а л о в а н ъ управлялъ Чсрою •іпиодіъ Ф е л ь д м в р ш а л а п в о з - и е д е н ъ пъ з в а н і с н р е з и л с н т а К о л л о г і н , и о с к о р о д о л ж с и ъ б ы л ъ устуішгь Екаторииа чрезвычаііио уважала на полі.зу оточсства. стол.іъ умъ „ Ч т о б ъ н о к а з а т ь , па Чсрпышоиъ, доволыю пользы цолучилъ въ какой году. иредап- самоотпсржеиіе пысокоіі сказать, Вла- 1784 „римѣрііую безкорыстиое г о м ъ с г о б ы л ъ улиГііішіІІ н и р о с в Ь ш о п и ѣ й ш і й московскііі оцъ лѣгъ, Ч е р и ы ш о в а за ого и о с т ь к ъ п р е с т о . і у , :іа е г о с в ѣ т . і ы й зоваяпости Здѣсь піестндеслти-трехъ что с/еиепц обра- иервымъ дру- человѣкъ своего времоии, мнтронолитъ ІІлагоиъ. Чорнышевъ нмѣлъ р ѣ д к у ю д у ш у : д.ія обшпй оиъ жвртпова.гь в с ѣ ч н л н ч п ы м и в ы г о д а н і , , чосто.іюбіомъ и у м ѣ л ъ цѣнпть достоинства своихъ ис у в л е к а л с я сворстпнковъ , посмо- т р и па т о , ч т о о в и о б г о и я . ш е г о ш , с л у ж б ѣ . О д и и ъ н з ъ с а и о в и н к о п ъ , р а з сказывая разъ прн номъ новостн, с к а з о л ъ : «ІІредставі то ! Р е і і п н п у Аидреевскій орлеііъ Ь діюкровно. — - лшжетв йііті,, нозразн.іъ « Н о я в а с ъ у в ѣ р я ю . и . . . ІІе можстг н ы п і о в ъ , лиіп, сю н аалп дали, Б р а т ъ о г о ІІванв славился характора. Ф с л ь д ч а р т а л ы ио моіутг Гршорывнчъ лпчиѣіішій д и п л о м а т ъ , благородствомъ Ік флоту дать, а гГыть, Рспиин* ла.іп Чернышоиъ повторилъ с г м і а сю хлаЧервзнлг.. Чернышеиъ б ы л ъ иэііѣстоиъ. какъ тѣмъ жо ііршшиатс.іыіымъ умомъ оти І І м н о р а т о м ъ П а в л о м ъ о и ъ б ы л ъ п о ж а л о в а н ъ въ п і і р о и з і ю л ъ в ъ н о м ъ т а к о і і а:о с ч а с т . ш в ы й роворотъ, к а к ъ б р а т ъ ого в ъ арміп. по-
Между тѣ.чъ гроза, которую Фрпдрихъ ожпдалъсо стороиы Россіи , иипова.іа саиа собою. При Е.шсапѣтѣ , когда русскія воііска дѣііствовали иротивъ Ф р и д р и х а , всѣ глядѣли и а эту воііиу съ явиымъ пеудопо.іьствіемъ , почптая ее совсршсиііо. безполезпою. Ир„ Пстрѣ, во время ишра съ Пруссісю, Фрпдрихъ за то сдѣ.іался въ Россіи предмстоиъ вссобщсіі пепависти. Нричи.юю такаго страшіаго и скораго псрсворота въ общсствеппомъ миѣпіи , б ь и и псоікпданныя п быстрыя исремѣоы въ воііскѣ и въ прав.іепіи, которыя и.чисраторъ прсдпршшма.іъ по образцу Нруссіи, безъ всякаго прсдварптсльпаго пріуготовлеиія. Фридрихъ бы.іъ сго пдо.юмъ и оиъ рѣшіися с.іѣпо подражаті, с.чу во всемъ. ІІо этп пововвсдсііія, прскрасиыя по своеіі цѣ.іп, часто ііротиворѣчиліі духу, характеру п нравачъ русскаго иарода. Над.іежало прививать ихъ къ Россіи крутымп „ѣрами. Мудрыя намѣрепія іімпсратора прсдстав.ія.ш себѣ въ ложпомъ свѣтѣ. Ноявлсніе при дворѣ шюстраицевъ, которыхъ государь осыпалъ мплостями, породило рсвность въ прежнихъ любпмцахъ. ІІо всѣхъ классахъ народа подиялся ропотъ протіівъ нрусскаго к о р о л я : сго почиталн впиовннкомъ всѣхъ перепоротовъ. При восшсствіи Екатсрины иа престо.іъ всѣ сдш.одушпо жслали продо.іжснія вонны съПруссіею. Но по разобранін бумагъ поііопнаго императора, Енатерина пашла письма Фрндрпха, въ которыхъ ОІІЪ давалъ Петру самыс спасптелы.ые сопѣты : «ие дѣлать быстрыхъ псреворотовъ въ государствѣ; щаднть нрапа и обычап народа ; толыю въ краіінихъ случаяхъ нр.іппматься за нововвсдсііія и во всѣхъ трудныхъ обстоятельствахъ болѣе слѣдовать внушеніямъ благорпднаго і. нѣжнаго сердца сго супругн, которое пикогда пс оншбется въ выборѣ б.іагпхъ мѣръ, чѣмъ гордслпвоіі н часто обмапчивоіі увѣрешюсти въ собствепныхъ силахъ.в — Э Т І І строки обезоружнлн велпкую ыопархиню. Ссмилѣтняя воіі- на и безъ того изііурпла государстоо, а Екатсрпна поставила себѣ правиломъ , то.іько тогда вмѣшиваться въ дѣ.іа другпхъ дсржавъ, когда оттого предвндится ощутитс.іыіая польза для Россіп. II т а к ъ оиа прнпяла яейтралптстъ мсжду Пруссіеіі ц АвстрІсй и мпр.чый трактатъ с ъ Фридрихомъ остался во вссй своей силѣ. Тсперь Фрпдрихъ былъ сопершеішо спокоенъ : онъ могъ обратить всс свое войско протпвъ одиоіі Австріи. Даупъ нослѣ поражепія при БуркерсдорФѣ , былъ отрѣзаиъ отъ Швеіідппца п отступплъ далѣе въ горы. Нруссакачъ открылся свободпыіі доступъ къ городу. Гснералъ Т а у эпціеиъ пачалъ осаду : 8 - г о августа были открыты траншеп. Двѣ а р м і п , одпа нодъ пача.іьствомъ коро.ія, друг а я подъ комапдою іірппца Бсвернскаго, прикрывали его. осада запнмаетъ важіюе мѣсто въ исторіи воснной иаукп. Дпа отличные пижепера , Грпбоваль, со сторопы австрійцспъ, п ЛеФевръ, со сторопы прусской, управляли осаДОЮ и за.нитою крѣпостп. Оба бы.іи знамснпты свопмп сочипепіями ,.о этой частн „ держалнсь разлнчпыхъ снстсиъ. Ьорьба пхъ должиа бы.іа рѣшнть, которая изъ двухъ системъ лучшс. Это подало новодъ къ особснной подземнои воннѣ , въ котороц оба соперпнка одш.аково торжествова.іи. Между тѣмъ Даунъ, обоіідя горный хрсбстъ, папалъ иа армію прпнца Бепернскаго, расположс.шую прп Реихенбахѣ. Дралнсь съ остервеисніемъ, но Фрпдрпхъ подоспѣлъ иа помощь „ ъ своему полководцу „ „обѣда осталась за пруссаками. Эта попытка стоила австріпцамъ 3000 человѣкъ. Видя певозможпость вырвать у пруссаковъ ШвейдІІИЦЪ, Даунъ отретпровался къ Глацу. Два мѣсяца продолжалась безнлодная осада. Ф р „ д р П Х ъ потерялъ терпѣп.е н самъ взялся эа распоряженія. Удачпымъ выстрѣ.юмъ пзъ едппорога граната была брошепа въ пороховой подвалъ и цѣлыіі бастіонъ съ дву.чя ротамп австрійскпхъ грспа-
С0І дсрг вз.істѣлъ па поздухь. Тогда пачадпсь приготовдсиія штурму, „о номсіідантъ Гаско пс допустплъ до этого п 9 - г о октября сдалъ крѣпость. Вссь гарнизопъ бы.,ъ взягъ въ йлѣлъ. Пруссія п Австрія похороіш.ін во время осады Швсидшіца по 3000 чсловѣкъ. 172,000 бомбъ .. г р а н а т ъ было брошсно въ крѣпость, полтораста тысячъ такпхъ ж с выстрѣловъ сдѣлапо по пруссакамъ. Фрпдрнхъ показа.іъ примѣрное хладнокровіс во времл этоіі осады. Р а 3 ъ онъ оснагрпва.іъ нодкопы : ядры н грапаты сынались вокругъ исго. Одпо нзъ ппхъ убнло лошадь подъ его паяіемъ. Гснералы проспли королл ретпроваться съ опаснаго мѣста. «Пе бонтссь,» _ отвѣчалъ опъ имъ , _ а л д р о , которое долншо поразить мспя, падетъ свыше!» Восьмпадцатплѣтнііі наслѣдппкъ прсстола, съ рѣдкоіі неустрашпмостыо сопровождалъ короля во всѣхъ трудныхъ пуиктахъ. Взятісмъ Швсіідппца копчплись всѣ опсраціи въ Силсзііі. Воііс. а Фрпдрнха пошлн въ Саксонію, куда п Даунъ отправплъ часть свооіі арміи. Тамъ нрппцъ Геприхъ отлично держался ППАТІІІІ1. в/>'І>ѵт наііа протнвъ всѣхъ падепііі австріііН Й В Ъ п нмперцевъ. Малая поііна вслась постолнпо п почтп вссгда опъ выходплъ побѣдптелсмъ нзъ нелкпхъ стычекъ ІІ сражспііі. ІІобѣд ы прп Дебельиѣ, близъ Ауэрсбаха н иодъ Т е плнцемъ доставпли прннцу рѣшптслыіую повсрхность падъ пепрілтслсмъ. ІІмпсрц ы былп совершснно вытѣсисны І І З Ъ Саксопіп -ѴЕДІ " только ІѴ.ІЬКО послѣ ПОС.ІѢ болыиаго обхода чрсзъ Богемію имъ удалось онлть нрнмкііуться къ австріііскоіі армін. Тогда соедннспныя нспрілте.іьскія воііска рѣшились копчнть ноходъ гснеральпымъ сражешсмъ. 2 9 - г о октября обѣ арміи выстрон.шсь другъ противъ друга па по.іяхъ Фрсйбсргскихъ. Здѣсь обѣ сторопы дѣііствова.іп такъ рѣшптслыю, что, по с.іовамъ „сторикопъ, кропь ліиась ручьлми, „ груды мертвыхъ тѣлъ 'іасто раздѣлялн сражающихся. Вся бнтва продолжалась только два часа, пос.іѣ чего пепріятсли были т а к ъ псто"ачіы , что не могли до.іѣе бороться. Сперва была онрокпнута лепсая кавалерія а в с т р і п ц с в ъ , потомъ нмперцы были вытѣснены пзъ окоповъ п отброшены къ Му.іьдѣ Наконсцъ послѣ унорпоіі борьбы п ѣ х о т ы , Ссіідлицъ я в н , ся съ своіімн кпраспраип ., „апссъ нспріятс.ію рѣшнте,ьІ І Ы І І ударъ.
Марбургъ. Взлтіе Кассслл могло лпшпть Французовъ всѣхъ в ы г о д ъ , нріобрѣтеііныхъ п.ѵп въ нрсдыдуіцую канпанію. Потому мариіалъ Брогліо собралъ всѣ свон с п л ы иа ІІнжнемъ Реіінѣ, смѣло пошслъ на нспріятслл и разбн.іъ союзную армію прн Стангсроде. Д-6.Ю подъ Фреіібсргомъ было пос.іѣдпес въ оту кампапію. ІЬіпсрсііія воііска очистн.иі Саксонію с о в с р ш с н п о , Даунъ отошслъ къ Дрсздсну. Враікдующіс эак.ночіі.ін ічсж д у собою пере.миріе н каждал арчія вступіма па зпмиія квартнры. Мсжду тѣмъ воііна въ Весгч а.ііп ве.іась съ псремѣппы.чъ счастіемъ. Въ Февралѣ, 1761 года , Фердипандъ дѣиство- Фсрдпиандъ прннуждснъ б ы л ъ ретпроватьсл къ И а д е р борпу; а Фраицузы, овладѣвъ всею Гсссепспою об.іастію, о т к р ы л п ссбѣ путь въ Гапповеръ. ііродопольствія з а с т а в п л ъ обѣ Холодъ н нсдостатокъ арміп прекратнть дѣііствія. Ма.іая воііпа открылась снова поеипыл въ псходѣ іюнл мѣсяца. Обѣ ар.чіи дѣпствовали сначала съ р а в н ы м ъ успѣ- ва-іъ с ъ бо.іынпмъ успѣхомъ протппъ т р а и ц у з о в ъ . Онъ на- х о м ъ , ію папослѣдокъ Фраицузы взялп псрсвѣсъ. па.іъ на п х ъ зимпіл квартпры , уішчтожплъ магазипы овладѣлъ Ганіювсрскоіі областыо , т р е в о ж и л ъ ВестФалію , п Брог.ііо мѣстъ. взялъ Оснабріокъ, Э.чдснъ, д а ж е Бремепь, х о т я это бы.іъ Только Касссль н Гіітпнгснъ оста.шсь въ р у к а х ъ Фрапцу- пмпсрскіп городъ , н вездѣ собира.іъ с т р а ш н ы я контрпбу- зовъ; по у Лангспзальцс Французы прстсрнѣ.іи такос с і ы ы ю е цін деиьгамн н провіаптомъ. Успѣхп ч.раицузовъ были б ы в ы т ѣ с ш м ъ непрілте.іл и з ъ многихъ у к р ѣ і м с ш і ы х ъ поражспіс , что прпнуждспы бы.ш очпстнть побѣднте.іямъ сніе зпачптсльпѣе, путь к ъ Кассслю. Т о г д а Фердннандъ посла.гь плсмлліінка сія свосго на осаду этаго города , а самъ пачалъ блокнровать дѣііствііі. между сс.іпбъ настунпвшая зпма п песогла- Брог.ііо и Субнзомъ не осгаиовплп ІІо плсвстамъ послѣднлго, воснныхъ Брогліо б ы л ъ о т о -
аваиъ о т ъ воііска п удалсиъ о т ъ двора (*). ЛІ-істо сго застуиидъ припцъ Коиде. Съ отоіі иере.чѣиоіі все ношло ииаче. Фердинапдв Іірауишвсічскііі сиова означеію- валъ д о ч ъ побѣдъ, не лордъБутъочепь И.ІЯ.ІЪ сго воіі- ропыАпглін. К ъ ря- слабо подкрѣ- сконъ со сто- копцу года иа- чалнсьисяідуАи- гліею ціею ліирныс пе- п Фран- реговоры. Ф е р - дпііандъ, ис обнаіііл , ссбн счотрянато,что ращаянатовии- продол- жалъ вать п 1 - г о но- дѣііство- ибряуспѣлъсще отнять у 4'ранцузовъ Кассель. Это б ы л ъ иослѣдііій нодвигъ зпачснптаго полководца : чрсзъ иѣско.іько днеіі ашръ бы.іъ закліочснъ. Лондонскіи нарлачсптъ отблагодарнлъ нанда адресочъ , въ поторочъ назначилъ е.чу Ферди- ежегодныіі пснсіонъ въ 30110 Фунтовъ стерлннгомъ. Воііиа зта совершенііо разорила Францію. Во.іьтеръ говорптъ: «Франція, во врсмя шсстплѣтіілго союза с ъ Австріею , гораздо бо.іѣе пстонш.іась людьмп и дсиьгамн, чѣ.чъ по всѣ воііны, к о т о - р ы я она вс.іа с ъ этимъ домо.чъ въ тсчсніе двухъ вѣковъ. в ІІо статьлмъ мирнаго договора Французы очистить н возвратить обязапы всѣ завоеваиныя ими у лемли ; объ зсм.іяхъ ж е прусскихъ, находивн.нхся рукахъ, фрапцузы пъ договорѣ было еіце оставалпсь уномянуто г.іухо. въ К л с в с к о м ъ , п в ь д р у г и х ъ о к р у г а х ъ , н Фридриху приипчала жциоо участіо въ Ерогліо. гоіі д о и ь п о о г о отоаоанііі о т ъ а р м і и , кредъ»; прп с т і и ѣ вь тоатрь Па д р у - даиали трагодію -Тап- : ІІо въ ихъ этому Ге.іьдсрнсконъ предстояло изгнать и х ъ оттуда сіілою, Перемиріе, заключсннос Ф р и д р и х о м ъ , расиростраиялось только на Саксоиію н Силезію. Онъ рѣшп.іся воснользоваться пмъ для поражсиія прочихъ пспріятелсіі. Онъ отпра- ви.іъ деслтптысячныіі корнусъ иротивъ ииперскихъ князсіі, к о т о р ы е держалпсь протнвион с т о р о н ы . Гснсралъ Клеіістъ со славою псполішлъ эту экспеднцію Опъ вошелъ во Ф р а н к о п і ю , опладѣл ь Бамбсргомъ, иоточъ Нирпбсргомъ, в з я л ъ съ о б о и х ъ городовъ до д в у х ъ нплліоиовъ та.ісровъ контриб у ц і п , іі оттуда уже отправплъ партіи по р а з н ы м ъ и а н р а вленіямъ нмперскаго союза. ІІрусскіе г у с а р ы распространяли повсюду с т р а х ъ и т р с п с т ъ . Л р и одпомь нхъ появленіи город а сдавалнсь и оплачивались деньгамп. Т а к ъ достигли они до самаго Регенсбурга. Имперскііі ссіі.чъ пришедъ въ у ж а с ъ н въ крайпсй бѣдѣ прпбѣгиулъ к ъ мнлоссрдію (•) Ф р а и і і у э с к а л ііація бьіли аигличанъ нрусскаго посдаиника, граФа Плото, иа котораго нрежде смотрѣлъ с ъ нрсиебрежсніемъ. Е г о покровитсльство сиасдо Регенсбургъ. А в с т р і л смотрѣда равнодушно иа дѣііствія Клейста и тогда С ' О Л Іо в о г і С|'ап Ь с і о » ІГЙІГС р о г и б с о і с ! только отправнла небольшои корпусъ во Ф р а и к о и і ю , когда Участь Кдсйстъ, обремсисииый добычсю, заложішками п идѣнными, іероя быть «ріс.ііы^ус.цымъі р а з д а л к с ь т а к і я и о п с т о в ы я р у к о п . і о с к а і і і и •• і.-рнпіі. что д л я прокращоиіи ш у ч а н р и п у ж д в і і ы б ы л и п р и и л т ь п о л н ц ѳ і і с к і л м і і р ы . - Б р о г л і о цотомт. в с т у н и л ь в ъ р у с с к у ю с л у ж й у в-ь ц а р с т в о в а н і о П а п л а І І о т р о в п ч а , п в р о і і м с и о в а і і ъ въ геііералъ-Фольдмаріпа.іы, и о по н а х о д я п і і ш н д л я с в о о і і і ш . ш с к о і і т е . і ь и о с т п , в ы ш о л ъ п ъ о т с т а в к у . О н ъ у м е р ъ в ъ . М ю н с т о р ѣ , пт. 180/. Людовнкъ ХѴІН говорп.іъ обь с т и : храЧрость іоноіин иемъ : . П ъ н опытность Броглі» двѣ стирца!,, рѣдкія дѣяп и у. крашю- б ы д ъ на позвратномъ путн н благонолучно и р и б ы л ъ въ Саксонію. Союзныс ичпсрскіе чииы тепсрь увидѣли ясііо, к а к ъ нс прочна иапсрерывъ иадежда на помошь австрійцсвъ п снѣшпдіі отдѣдяться о т ъ союза прогпвъ закдючать с ъ нею мнръ. Баварія ІІруссіи п р с ж д с всѣхъ ссбя пейтра.іыіою ; з а тѣмъ воііска Па.іатіиіата пдп объявпла возвратп-
лис ь „0 спопси ; а иаконсцъ п Мс.мснбургъ зпк.,.о,и.,г чпръ с ъ Фридрихоч ь п внссъ е.чУ 1 5 0 , 0 0 0 талсровъ контрнбуцін. Дрѵгая эпспсдпціи бм.іа отправ..сиа коро.ісгь протнвъ Ч'ранцузовъ въ рсіінскія провннці,,. II „ 1 і а а самый счаст.іпвыіі рсзуль+атъ : в.адѣпія сго въ сапос короткос врсМЯ 6 Ы . І П очнщсны „ спасспы о т ъ грабнте.ьства а.ранцѵзскнхъ иародсровъ. Тспсрь А встрія и Пруссія до.,жны бы.іи бороться одинъ «а одннъ. Всй преп.чущсства к.юпп.шсь на Фр„д. стороііу р и х а . Б о г а т ы я контрнбуціп, собранпыя имъ съ п.чперскпхъ городовъ , ОНЪ унотрсб.,я.,ъ тсперь „ а жа.ювапьс пипер- сонскііі - ф р н ч ъ въ концѣ дскабря съѣхаднсь въ „азначс.і- "ое мѣсто. Въ п с р в ы х ъ чисдахъ я п в а р я „ача.шсь псрсго- поры , а 16-го Фсвра.ія мпръ бы.іъ иодппсапъ. Всѣ державы согдаспдпсь „рпзпать взапмно споп вдадѣііія т,ш въ Тѣхъ с а м ы х ъ грапицахъ, въ к о т о р ы х ъ они находндись до пачатіл Ссмплѣтнсй войны и „с требовать д р у г ъ с ъ д р у г а ішкакііхъ вознагражденій. С.мсзія прпзнаны собствеішостію Фрндрпха. ц граФство Австрія Гдацкос обязадась д а ж е не разрушать построенныхъ ею новыхъ укрѣндснііі Саксошя б ь м а возвращспа Августу. Кромѣ того Ф р и д р и х ъ облзадся подать свой го.юсъ въ нодьзу эрцгерцога Іос.Фа, с ы н а М а р і и - Т е р с з і п , пр„ избрапін сго въ римскіс короди. с к и ч ъ - ж с с о . і д а т а и ъ , к о т о р ы с , нри разстроііствѣ грозноіі а к ъ кончімась э т а пспо.інитслыіой ар.чіи, ц ѣ . ы ч н ,.о.,ка„„ переходімн подъ его знамсиа. Т а к и м ъ ско въ 2 0 0 , 0 0 0 образомъ оиъ надѣя.іся ЧС.,0ВЬКЪ. составпть воіі- Австрія мог.іа в ы с т а в и т ь про- г п в ъ него то.,ько 6 0 , 0 0 0 . Кромѣ т о г о опа б ь м а обрече- псиа тяжкпми додгамп; поддапные страдади отъ значитедьи ы х ъ „адоговъ ; нсдостатокъ звонкой мопеты ХОдъ торговди , остановпіъ к у п ц ы разоряднсь , рсмсс.іенпый к.іассъ кровопродитная раснрл , котопая опутада своимн цѣнями в с о Европу „ закипуда імамя войНЫ д а ж е въ Амсрику. Кромѣ разоренія , потери д.одсіі „ додговъ вамъ. она нпчсго не нринсс.іа враждуюшнмъ д с р ж а - І І р у с с я , опустошсниая и разстроснная , «днако с ъ восторгомъ ожидада п р и б ы т і я свосго коро.ія въ Бер.іпнъ. Она чувствопа.іа, что отпынѣ всс ся всднчіе, безопас.ость обппщадъ : ноднп.іся. всеобщііі ропотъ. Этп обстоятедьства и будущсс счастіе закдючалось въ пемъ. 3 0 - г о марта, о б ъ - ' заставидн М а р і ю - Т е р е з і ю смпрнть свою гордость. Опа с д ѣ - ѣ х а в ъ Сплезію, онъ „рнбылъ въ Берлииъ. Оиъ хотѣлъ пз- •а.,а нервый ш а г ъ къ прпмирепію. Ф р п д р и х ъ быдъ кончнть брань , которая ссмь дѣтъ нсто.цада сго радъ сп- бѣжать торжсствсннаго прісяа п въѣхалъ въ г о р о , ъ чсромъ. Но пародъ с ъ утра ж д а л ъ сго нсредъ • ш . Д а ж е А в г у с т ъ III увндѣдъ, что ддя сііасснія Саксоиш МИ воротамп; громкіс крмкп : 0а одравствусть о т ъ консчпой погпбсди, остастся то.іько одио это средстпо. роль! И т а к ъ замокъ Г у б с р т с б у р г ъ быдъ избрапъ ддя псреговор о в ь . К а ж д а я и з ъ враждующнхъ д с р ж а в ъ отправпда тѵда свосго уподномочсннаго. На этотъ р а з ъ д.ія совѣщаній б ы Ди избрапы пс м п н и с т р ы , не прпдворныс ' п н т р н г а п ы , а чііновникіі, п з в ѣ с т н ы е своею добросов-йстностію п свѣтдымъ взгдядочъ на вещн. Прусскій совѣтпнкъ иосодьства Гсрц- б е р г ъ , и таііные совѣтнпки — австрійскііі Ко.іенба-хъ н сак- вс- городскпвнликіі, ко- встрѣтилп нобѣдитсля. Въ одпнъ мигъ коляска сго 0 К улнцамъ. Р^СИа « т ь . с л ч и Факсловъ заиылади по
609 ІІародт. диковадъ : па пдощадяхъ раздапалнсь пѣсии п заздравпыс т о с г ы , всѣ окна блнстади радостпыли огняли. Но Фрндрпхъ бы.іъ нсчалспъ п съ поппкшен головоіі переступп.іъ порогъ своего королсвскаго дома. Послѣ семилѣтнпго отсутствія онъ возвращался въ столнцу, гдѣ взоръ его на каждозіъ шагу встріча.іъ жнвыя свндѣтс.іьства бѣдствій, персііесснныхъ поддаппымп, и гдѣ онъ до.іжсиъ былъ прочссть почтп па каждо.чъ лпцѣ псчальиыіі слѣдъ потерь, ничѣиъ пс вознаградпмыхъ. З а нѣсколько дней до иріѣзда онъ ппсалъ къ д'Аржансу : . «Старнкомъ, у котораго каждын депь отппмаетъ по году жнзни, пивалпдомъ, нзранепііымъ подагрою, возвращаюсь я въ городъ , въ которомъ мпѣ зиакомы только однѣ стѣны. Тамъ пѣтъ болѣе блпзкпхъ мосму ссрдцу! Пе старые друзья встрѣтятъ мепя у порога, а новыя язвы моего парода н бсзчнсленпыя заботы о пхъ исцѣлсніп. Съ душой утомлепной, съ сердцемъ разбитымъ, возврашаюсь я въ этотъ городъ, гдѣ скоро сложу мои костп въ пріютѣ, котораго покоіі пс возмутятъ нн войпа, пп б ѣ д с т в і я , ни злоба людей!» На другой день по прибытін въ Бсрлппъ, оиъ отправплся въ Шарлотенбургскуіо прпдворную цсрковь , гдѣ назпачепо было молсбствіс и нанихида по падшимъ въ браіш. Вся прпдворная капелла н множсство народа ожидали сго появлепія. Опъ тихо вошслъ въ цсрковь н сѣлъ въ уголку. Служба кончплась, раздался побѣдиыіі гимпъ Грауна; всѣ взор ы обратилпсь иа короля : побѣднтсль стоялъ па колѣиахъ, опустя голову па рукп и — плакалъ. Но народъ прусскін нмѣлъ достаточпую прпчпну радоваться. Семплѣтняя война возвсла Пруссію па степепь самостоятеліЛаго государства, пробудила въ псй сознаніе самобытиой націоналыюстп-п увѣреиность съ свопхъ сплахъ. Правда, она оставпла опустошнтелыіыіі слѣдъ въ государствѣ, по это была бѣда домашняя, поправная. За то коро82
говъ европсііскоіі по.іптіікн. Этоіі воіінѣ пруссакп обязаны образоваиісмъ превосходпыхъ воспачалыіиковъ : прпнцевъ Брауіішвсіігскпхъ, Г с п р п х а , К.ісііста, Мсл.іендорФа, Вернера п въ особснііостп гсроя •Сеипдѣтнеіі воііпы Ссіід-шца, которыхъ нмена иа долго обсзпсчпвали спокоііствіе п безопаспость государства, отнынѣ играющаго важную ро.іь въ Европѣ. .ісвстпо Фрндриха бы.ю свободно огъ вп ішшихъ долговъ п подучп-ю всѣ средства развивать своп правствеппыя и ФИЗ И Ч С С І І І Я сп.іы пзъ собствеппыхъ псточниковъ; тогда, какъ другія государства совершсппо истоіцп.іись и иа до.ігое вреия рсзу.іьтаты свосіі виутреішсіі дѣятс.іыюстп до.іяшы бы.111 употрсб.іять ІІа потушсиіс иностраппыхъ заіі.човъ. Кроиѣ того, с.іава прусскаго оружія п громкос имя Фрпдрпха, какъ по.іководца, поставіып Пруссію въ уровеиь с ъ сп.іыіѣіішимп державачп п сдѣ.іадп ее одіш.чъ пзъ важпыхъ рыча-
Ч А С Т Ь Ч Е Т В Е Р Т А Я . ПОСЛѢДНІЕ ГОДЫ ЦЛРСТВОВАШЯ ФРИДРИХА.
ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - СЕДЬМАЯ. ВНУТРЕІІІІІЯ УЧРЕЖДЕНІЯ ФРНДРНХА, ПОСЛФ СЕМНЛФТІІЕЙ ВОЙНЬІ. ридриху пад.іежало мпого трудиться, чтобы водворить порядокъ іі б.іагосостояпіс въЦкоролевствѣ, растросішомъ воііиою. Семилѣтпяя упорішя борьба стоила сму 2 0 0 , 0 0 0 солдать и вообше уменшила пародопаселсніе ства сколыіо городовъ п почтп ссленііі иа были государ- полми.іліопа. соисршенно шсны ; мпогіл с т р а н м по.ѵодплн на стспь ; большая путсіі сообщснія ми столѣтіямц н былп уішчтожеиы. можно было То.іько псцѣлить Нѣразручасть милліона- тлжкія раны
государстпа. І Ь Ф р и д р и х ъ , капъ мудрь.іі прачь , протпвъ сильпыхъ язвъ уиѣлъ паіітп сплыіыя срсдства .. чрсзъ д с сять Лѣтъ Пруссія зацвѣла сще лучшс, чѣиъ до пачала воііиы. Сеиилѣтііею 1 воііпою Ф р и д р п х ъ поставплъ свос государство о свосмъ дѣ.іѣ и з а б ы в а т ь обо вссиъ постороішемъ. І«'оролсвское впиманіе и щ е д р ы я награды отличавшіімся породиліі въ нпхъ благородпое состязаніс. Скоро новая армія стоя.іа па той ж с стспснп совсршспства , к а к ъ войско 175(3 года. па такую с т с е и ь зпачспія, на котороіі опо иог.іо удсржаться одпоіі си.іою оруаіія. Оиъ п о с т п г а л ъ , что и въ ииріюс вреия опо мог.іо прсдаться покою толысо во вссоружіп, к а к ъ босцъ, всегда готовыи к ъ оборопѣ. Опъ выпудилъ н п р ъ у ліепріятсля пстомлеішаго: по в р а г ь могъ отдохпуть ; надлежа.іо быть увѣрсппымъ въ свопхъ силахъ п ддл повоіі встрѣчп. По этому Ф р и д р п х ъ нрсждс всего занялся войскомъ. Т о т ч а с ъ по заключсиіи мира онъ распустплъ изъ арміи 4 0 , 0 0 0 прусс к н х ъ крсстьяиъ , которыс возвратіілпсь къ п.іугу. Нссмот р я иа то , воііско сго ПОПОЛІШ.ІОСЬ ппостранцами, которыс стскаднсь со всѣхъ стороиъ , отыскпвая чсстн служить подъ его побѣдопоспымп знамспамп. Строгая дпсцііплина с в я з ы вала это разпондсмснное воііско крѣпкпмп узаин. Ежедневи ы я воснныя унраяшенія застав.шлп со.ідатъ дуиать голько Постпгая сердцс человѣческос , Ф р п д р н х ъ избра.іъ чесни, рычагомъ д.ія свосй арміп. Это чувство старался ОІІЪ раздувать въ своихъ в о и н а х ъ всѣмп возможнымп средствамп , зная, что оио б.інже всего граппчнтъ съ одуіііепленісмъ и способно на всякое пожсртвовапіс. Воспнос званіе нолучило новыя пріівііллсгііі в ъ гражданскомъ быту Пруссіп. Одіін дворянс производились въ оФпцсрскіе чппы ; прспиущсство рождснія должію б ы л о возпаграждаться и всѣмп почсстямн поспноіі с.іужбы. П р и этоиъ король пмѣлъ ввнду п другую полсзную ц ѣ . і ь : слапа прусскаго оружія бы.іа с.шнікомъ замаичппа ; мПогіс пзт. граждаискаго быта поступа.ш въ по.іки, въ падсждѣ на возвышсніс ; оттого въ королсвствѣ умпожался классъ д в о р н н ъ , почіітавпіііі упижеііісмъ каяідое другое запятіе , кромѣ государственной службы ; а прочія по.ісзпыя сос.іовін умсііыналпсь. По новому постапов.існію псреходъ сдѣла.іся невозможпымъ, и башмачшть оспіавамл прн своеіі колодкѣ, к а к ъ г о в о р и т ъ нѣмсцкая пос.іовпца. Каждыіі членъ общсства пс в ы х о д п л ъ п з ъ к р у г а , въ которомъ роаіденъ, и с.іѣдовалъ своему прпзвапію, не увлскаясь мсчтамн чсстодюбія, вссгда п а г у б н а г о для людеи срсдняго сословія. Чтобъ ознакомнть оФііцсровъ с ъ особснныміі тактпчсскими прапиламп , Ф р и д р и х ъ самъ паппсадъ для нпхъ курсъ , нзв.іечеппый изъ сго собствсшіаго опыта. Курсъ этотъ раздавалн п и ъ пъ р у к о п и с н , подъ с т р о ж а п ш п и ъ запрсшсніеиъ отдавать въ посторош.ія р у к п , чтобы пностраііцы пе мог.іи узнать его содержаііін. Кромѣ устройства войска, король заботнлся и о б ь другихъ мѣрахъ къ оборонѣ. Всѣ укрѣплепія были нсправ.іспы н усилсиы ; въ Зильбсрбсргѣ, в ь Сплезіп , постросха ііовая крѣпость ; запасныс и а г а з і ш ы наполнплнсь ч с р с з ъ к р а і і ; ружсйныс п литсйпыс заводы работалп безъ о т д ы х а . Че]іезъ годъ Пруссія имѣ.іа в ъ деяз
слгь р а з ь (іи.іыпс пушскъ, чімі. утратп.іа во осю Ссмп.гіітііюю «ониу, а чис.10 артйл.іеріііскнхъ по.іковъ удпон.юсі,. Чтобы съ дѣтстпа при, отовлять дворянъ къ ихъ назиачспію, къ восннон сдужбѣ, Фридрнхъ увс.інчи.іъ бср.іннскііі кадстскііі корнусъ и оснокадъ еідс д„а: одп.іъ въ иіто.іьие (въ ІІомсраніи) другоіі въ Ку.іьмѣ (,ІЪ Восточ. Пруссіи). Свсрхъ того въ Вср•іиііѣ открыта воснная Акадсиія д., я «Фпцеровъ ; король выиисп.іъ д.,я нс л от.інчнѣіішихъ прсподавлтслсіі изъ Фраицін. ООезпечинъ себн такимъ образочъ извнѣ , Фрпдрнхъ обравсе свое впнманіс на унрачсваніе впут|)сн..нхъ ранъ государства. Здѣсь онъ дѣлалъ нстинпыя чудсса. ІІо его слову, какъ будто по мановспію полшсбпаго гксзла, города роскошно возставалп пзъ развалииъ, строи.іись дсрспнп, болота осушались, пустыпи иревраідалнсь въ цвѣтушін селепія. ТІІ.ІЪ ІІе одиа отсчсскал забот.швость о благосостолніп подданныхъ побуждала сго къ этимъ быстрымъ п папряжспньпіъ возобповлеіііямъ. Онъ пмѣлъ и таііную , политичссвую цѣ.іь : ему хотѣлось показать міру, что Пруссіл, не смотрл на свое истощсніе , была сіцс такъ сп.іыіа н богата средствами , что въ нѣсколько лѣтъ мог.іа востаіювпть все р а з рушснное нродолжитслыіоіі воііною и за.іѣчпть всѣ свои язвы, не прнбѣгал къ стороішему пособію. Съ этоіі ж с цѣдію онъ тотчасъ ио заключеніи мира иачалъ стропть въ Сан-Сусп огромныіі дворецъ ; на сооруженіе его употребдспо до нятндесяти мп.іліоновъ. Этоіі построіікоіі онъ хотѣ.іъ, крбмѣ того, пустить дспьги въ оборотъ п поправнть состояпіс рабочаго класса. При отдѣлкѣ этаго дворца замѣчатсленъ случаіі, которыіі свпдѣтельствуетъ о чрсзвычаііион скромности Фрпдрнха. Онъ поручплъ знамешітому жпвоппсцу Вандоо рйснисать потолокъ гдавпоіі марморноіі залы. Художиикъ изобразилъ на иемъ Одимиъ съ полнымъ собраніемъ боговъ и въ самоіі срсдііпѣ картины ирсдставпдъ Ііліо , псрсдаюшую парящсіі Славѣ вензсль коро.ія. Фрпдрпхъ былъ этимъ весьма исдово.існъ н приказалъ уничтожить свое пмя. иЯ трудился ис ддя псторіп , а ддя моего народа ;» — сказалъ онъ «Все что я здѣдалъ припадлсжитъ государству , а ие славѣ. Я ие эавосватель , а только заіцптшікъ правъ моихъ нодданпыхъ ; я нс всликііі человѣкъ , а только норядочный коро.іь. Исподиепіе додга не заслуга , а успѣхъ — нс иодвнгъ!» Съ бо.іьшимн издсржками былп сіюва вы-
ледспы подчостки въ залѣ „ Ваплоо , нс ж е л а я перспнсывать свосіі коллосальноіі к а р т ш і ы , з а в р ы л ъ веизель зелепоіі числснію кабииетс- миннстра Гсрцбер- запавѣскоіі. И га , роздано поддан- иовлепіе государ- до „ынѣ сн.е богипи славы дсржатъ въ р у к а х ъ своихъ этотъ загадочныіі нокровъ. Чтобы нровнпцін, нанболѣс, пострадавшія о т ъ воііны могли поправпться , с ъ Фридрихомъ нымъ на возста- ства, съ 1763-го 24,399,838 110 ^ й Р ^ Я й талс- НтМ годъ |>овъ. ІІо нпхъ былп сложены подати ; с ъ удпвнтелыгЬе, ч т о .ХдІ^^И• Сп.іезш па шесть «ѣсяцевъ , съ По.чсрапіп п Новоіі Марх.п вапія сдѣлапы нмъ д і ^ Я ^ ^ В на два года. Кронѣ т о г о , шссть милліоновъ талеровъ былп к а з н ы , и з ъ част- ж~•Я^^^В^Ъ розданы р а з п ы и ъ областячъ для вспо.чоществовапія обѣдняв- жснііі и коптрнбу- ЖЩЩШЩШШ^и иінчъ время ііоііпы. Госу- Я У і д а р с т в е п и ы я жптсля.чъ, на выкупъ заложепиыхъ дворянскихъ пмѣшн п па поддержку н поправленіс « а б р и к ъ т у р ъ , к о т о р ы я во время воііны пришли въ н мапуФак- разстройство. мы оста.іпсь не- ' * ' всего всѣ этп пожертво- ~ нзъ собствспноіі »ы*ъ его сбсрс- ц і й , с о б р а н н ы х ъ во сум- п]ііікосновенными. Т а к о с уважспіс к ъ народноіі собственпости в о з в ы ш а е т ъ этого всликаго монарха еще болѣе въ с ъ его геніалыіымъ умомъ, народпыхъ п р а в а х ъ , г л а з а х ъ міра. с ъ сго можно бы.ш Только попятіямп о чести и достигнуть до т а к и х ъ пзумитс.іыіыхъ и велпкихъ результатовъ. о Государство мое . б о г а т о , но саиъ я б ѣ д е н ъ , » — говори.іъ о н ъ ; — что же ? За то мои подданные «частливы, а «такъ въ этомъ состоитъ г.іавнос сокровишс м о и а р х а ! » — П р с к р а с п а я мысль въ государѣ! Волиная черта истишіаго самоотвсржепія! Въ одиоіі Силезіи Ф р и д р и х ъ построіі.гь въ воссмъ л ѣ т ъ 2 1 3 дсрсвень. ІІруссія была о т к р ы т а для в с ѣ х ъ семействъ, гонимыхъ ре.шгіозііымъ Фанатизмомъ въ другнхъ ствахъ. Во время СемилЬтией государ- войны , преслѣдовапіс про- тсстаптовъ уснлп.іось ещс болѣе въ като.шчсскпхъ эсмляхъ, и ж с р т в ы гонснія толпами стремилнсь подъ защиту дриха. Въ одномъ Магдебургскомъ округѣ Д.ія землсдѣльцсвъ бы.ш пазпачены особыя суммьі. Король прпказалъ выдать крсстьянамъ нзъ запаснаго провіапта армін 4 2 , 0 0 0 четвертсй зсрноваго хлѣба иа посѣвъ , почти столько же муки для пропитапія .. 3 5 , 0 0 0 артиллерійскпхъ н обозныхъ лошадсй для обработыванія полеіі. Вообще , по нс- сслсію 2 0 0 0 фрислапдіп, обшіірныя лотистыя и о в ы х ъ семеііствъ. па бсрегахъ ко.іопін н песчанын молодымн лѣсами. п Гавеля выходцсвъ покры.іпсь раскнпу.іпсь п мѣста цв'Ьтушнмн заботъ Ф р и д р и х а . но- въ О с т - нпвами Лѣсоводство вообщс составля.іо п з ъ г.іавиыхъ прсдмстовъ Фрн- имъ Въ ІІомераніп, Одсра шюзсмпыхъ бы.іо Въ бои однпъ тсченіс
н мы разруши.ш нѣско.іько доиовъ въ г о р о д а х ъ , ноторые осаждадн ; но чпс.ю н х ъ не простпрается и до т ы с я ч п . Дурной при.чѣръ пс ввс.іъ насъ въ иск}тненіс п с ъ этой стороны совѣсть иоя свободпа о т ъ всякаго упрека.» Но на всѣ этп всночоществованіп и улучшснія бы.ш потрсбны огроиныя сумиы : обыкповснпыхъ королевскпхъ доходовъ нсдоставадо на покрьггіс нздсржскъ, которыя ешс болѣс увс.шчіівались содсржанісмъ огроииаго воііска. Ф р н д р и х ъ пача.іъ дулать о срсдствахъ умиожнть д о х о д ы , не дѣ.іая на.іоговъ на пародъ. Нрсждс всего онъ броси.іъ взглядъ на таиожсппос упрап.іеніс и пашедъ, что въ Пруссіи пош.шпы иа предмсты роскошн с.іишкоиъ п что тарііФъ на распростраипть. подитпческой ВОІІІІЫ прусскіс лѣса жсстоко пострада.ш : опн бы.іи от- частіі пстроб.іепы непріптс.іяии, отчастп поруб.іены саиииъ прпвозііый Въ д р у г и х ъ ЭКОІЮМІІІ товаръ можпо ппчтожны зпачнтс.іыю эта отрас.іь прпносн.іа казпѣ огрпнпыл государствахъ но.іьзы. Особенно во Франціп таиожснное управ.іеиіс бы.ю дове- дено до высокоіі степснп хотѣ- совершспства. Фрндриху .юсь аавссть у себя тожс самое устройство. въ Бср.шнъ знаменитаго Гс.іьвсдія, О л ъ вызва.гь гслерадъ-презндента правитс-іьствоиъ, на продажу. Тсперь огроипое ко.шчество таможенъ во Францін, которыіі на этомъ мѣстѣ доставімъ •іѣса НОШ.Ю на новыя построііки .. ко,кыь дѣятс.іыю х.ю- Людопнку XV бо.іыиіл деіісжныл в ы г о д ы нотадъ, огромное состояніе. Ге.іьвсцііі ознакомімъ коро.іп съ ходомъ чтобъ обсзпечнть грядущія поколѣпія прусскихъ п о д д а п п ы х ъ этоіі псобходииой іютребностііо. Прн т а к и х ъ усндсііиыхъ дѣйстиіяхъ дѣ.іа п устроп.іъ въ Ируссіи г.іавную к о р о . і я , ІІруссія видпчо приходп.іа въ псрвобытное состояніе. «Фанатизмъ п я|.ость често.побія нреврати.ін с а и ы я цвѣтушія иосго государства - ннсалъ «І»рпдрпхъ въ п у с т ы н и ; . . - страны и самъ пажилъ адмпиистрацію ко- ро.іевскпхъ доходовъ, извѣстную въ народѣ подъ простым ь пазванісмъ Иёдіе. Опа состояла нзъ дспартаментовъ: госу- дарственнаго акциза и таможенныхъ пош.шпъ. Начадьни- комъ этаго учрсжденія бы.іъ сдѣ.іанъ Фраицузъ дс Лоне , къ Ио.іьтеру. «Ес.ш васъ иптересуетъ итогъ опустошеиій , который прибы.іъ с ъ цѣ.юю ватагою го.юдныхъ причниспныхъ ипѣ врага.чи , то зпаіітс , что я нострон.іъ цсвъ. въ Сн.ісзін 8 0 0 0 доиовъ, въ Поиераніи и Нейиарнѣ 0 5 0 0 , меты заграиичнаго прпвоза и потому стаіювіыась д.ія на- ІІонмііна была распростраиеиа а это но всѣ.чъ вычнсдспіячъ Ныотона п д'А.іаибера соста- рода нѣсколыю отнготите.іыюю. іштъ 14,500 п о в ы х ъ жп.іищъ. страцііі скоро распространи.ш ропотъ въ народѣ. Бо.іьшая часть бы.іа сож- жена нспрілте.іемъ. И ѣ т ъ ! и ы ,.е такъ вс.ш воііну; Кравда одиозем- почтп на всѣ пред- Дѣйствія повой адмпнн-
' І І І І І О В І І І І К П оя, явясь въ Пруссію ПОЧТІІ І І П П І П М П , вдругь ста.ш ііграть зпачнтс.іыіыя ро.ш, обогаіца.нісь па счстъ граждапъ, позво.іялп ссбѣ разныя притѣсіштс.іыіыя ыѣры. Нсзпаіііс пѣисцкаго языка и ікадпость этпхъ .іюдеіі позбужда.іп къ піімъ вссобшую пспависть. Къ тому-жс опп пмѣ.ш право, пс то.іько осиатрпвать проѣзжающихъ на гранпцахъ, ио дажс остапавлпвать путсіпествсіінпкопъ на дорогахъ впутрн государства п дѣлать обыски въ доиахъ. ІІесмотря па такія мѣры, торговля коптрабапдою успліва.іась, а ропотъ становплся съ каждымъ дпсмъ громчс. Накоиецъ оиъ должспъ бы.іъ достпгнуть до слуха коро.ія. Фрпдрихъ увпдѣ.іъ ясно , въ чсмъ состоя.іа его ошпбка. Опъ замѣпи.іъ фрапцузовъ нѣмцаип п строго запрети.іъ всякос притѣснепіе гражданъ. Тогда пародъ прнмнрнлся съ свопиъ королемъ. Не видя з.іоупотрсблснія , пруссаки убѣди.іпсь въ подьзѣ самаго ді»лэ п охотпо п.іатіі.ш пошлкі** ны въ доходъ казпы, зпая что этп доходы бы.іп собирасиы не д.ія своскорыстныхъ впдовъ королп, ие д.ія обогашснія времсншпковъ п па.іожницъ, не на роскошь прндворныхъ праздииковъ, а для поддержки п об.іагодѣтс.іьствованія самаго-же народа. Кромѣ таможспныхъ постаіювлснііі, король придумалъ п другія Фипансовыя опсраціи. Онъ прпсвоилъ казпѣ исключитслыюе право ироіізводства п торгоВ.ІИ пѣкоторыии предистами народпой потрсбности. Псрвое мѣсто иежду этпми предистами заппмали табакъ и К О Ф С . Табакъ былъ отданъ па откупъ за по.ітора мп.іліопа талсровъ компапіи купцовъ ; но коипанія пс устоя.іа п казпа должна была сама прппять продо.іжспіс откупа. Эта ионополія доставля.іа сжсгодію ннл.ііонъ тал. государствспнаго дохода п сп.іьпо развнла и возвысн.іа плантацію и производство табака въ Пруссіп. Король самъ иадзиралъ за дѣііствіямп адміінистраціи табачпаго откупа. Вотъ, что піппетъ объ этомъ зпамеиитып Рёденбскъ : «Невозможио , чтобы частныіі торговсцъ пли Фабрикаіітъ, котормй съ дѣтства пзучнлъ свою промышлсппость, велъ свос дѣло с ъ большимъ трудо.іюбіемъ, вппмательпостію и порядкомъ, чѣиъ Ф р и д рихъ. Нронпцателыіый взоръ сго слѣдн.іъ за всѣмъ. Опъ самъ прпводп.іъ въ порядокъ счетную часть, наб.іюдалъ за продажсю н закупкою матсріаловъ, за Фабрпкацісю н облагорожпвапісмъ впутрсниихъ п.іантацій. Его проэкты, преднпсаіііп п распоряжснія яспо показыпаютъ, что опъ глубоко кі
і : | | ! | | I | | | проппиь даже въ самыя ме.ікІя частпостп этой полезпой отраслп государствеппаго хозяйстпа.» Торгов..я К О Ф С С Л Ъ такъ же яскдючптедьпо бьыа прпсвоспа казнѣ. Ь О Ф С продавался жжспый' н смодотый, по донольпо дорогой ц ѣ н ѣ ; а д.,я паблюденія за коптрабандой бьыи прпстав.іепы особые чиновникп, которые открывали здоупотреб.іспіе по запаху жжепаго ко^е п потому н а з ы в а • ,ИСЬ (йпіТегіефес). Фридрпхъ смотрѣлъ па К0Фе ' к а к ъ и а "рсдиетъ роскошп, желадъ отучпть отъ его употребдснія ннзшіе к.,ассы народа п чрезъ то сбсречь огромныя сунмы, которыя ежсгодно вывозплись пзъ коро.ісвства па покупку этаго продукта. 'Ітобъ нстребить з.,оупотрсбденія, закравшіяся въ судопронзводство п провппціальное управленіс, а равно п дурпыя наклонности, привпвас.чыя пароду разпой безправствепноп сводочыо, запссспною въ Пруссію Сешыѣтпею воііпою Фридрихъ вздучадъ учрсдпть, по образцу Франціи, тайную по.тпцпо. Д.ія изучснія этаго дѣла, онъ отправплъ въ Парнжъ ішлодаго полпцейскаго чпновника, Филнппп, прпьазавъ ечу подробпо узнать систему ми.шстра полпціп Сартпна, котораго чудпыя дѣііствія гремѣ.ш по всеіі Европѣ. По воэвраШеиш въ Берлппъ, Филнппп бьыъ сдѣланъ презпдентомъ полицш п новос учреждепіс открьыо своп дѣйствія. По благая цѣль мопарха пе была достигпута. Какъ бсзотвѣтственное п самовластное правптельствепное мѣсто , танная нолпція дѣпствовала мпмо закона , оскорбляла права граждапъ, поддсряіпвала сплыіыхъ, боясь ихъ вліяпія, п угнстала слабыхъ , по одному подозрѣнію , часто по ложпому допосу, чтобъ нажпвать отъ ннхъ деньги. Самъ Фплпппи тожс ис припадлсжалъ къ праведіінкамъ. Такнмъ образомъ учрсждепіс, иазначеииое для обсзпечсиіл правъ п собствспности парода, сдѣлалось для него родомъ ішквизиціи, полновллстпой губпть II мпловать безъ аипеляціи. А между тѣмъ, са.човнпки смѣло унотребляли во зло свою власть п дѣйствовали дсспотпчсскп, з н а я , что, въ случаѣ жа.іобы, ихъ стороиа вссгда возмстъ нерсвѣсъ въ танноп полпцін , ІІ что слншком ь криклнвымъ челобнтчикамъ тамъ скоро зажмутъ рогъ, опозоривъ пхъ названіями вольнодумцеоь и буитоощиковъ. Страхъ, т р е п е т ъ , вопль п всеобщее иегодованіе были слѣдствісмъ — прекрасиой, чсловѣколюбнвоіі мыслц Фрйдрнха. ІІо скоро опъ сачъ убѣдплся въ дурномъ направлсііін своей секрегнои полпціп. Въ Бер.шнѣ нроизошло таііпое убіиство п Фнлиппп пс могъ отыскать винов.шка. Фридрихъ прнзвалъ сго къ ссбѣ п нзъявн.іъ свос нсудовольствіе. Филиппп оиравдывался тѣмъ, что не пчѣстъ достагочныхъ средствъ дѣйствовать такъ, какъ Сарт и п ъ , п что для нолнаго развптія таііной по.шціп долашо учредить снстечу доносовь и содсржать множсство шпіоііовъ. 11а это коро.іь возразп.гь сму слѣдующимп достонамятными словами : «ІІѢтъ! иа таісую мѣру л иикогда нс со-
імяшусь. ІІе могу отдаті судьСу тпхъ поддаішыхь па проІШ1Ш..Х ппоіш.іконъ, которыс пс знаютъ чувстпа чести и за д с н ы и готовы „ р Ш І Я Т Ь І і а себя позориое рсмесло. Хотя „ жс•іалъ бы уничтожпть всякос здоуиотрсб.іеніе, открыть зародышъ каждаго преступдснія, по нахожѵ, что средстиа, которымп можио достигнуть до у.іичтожспія з.іа, гораздо хужс Чѣмъ самое здо. Сиокойствіе и дов-Ьріе моихъ „одданиыхъ инѣ дороже вссго. Пусті лучше всс „детъ по прежпсчу. > Г 0 С Я И Ъ ПС пс„„ь,хъ. „ _ ПОЛІЦІЮ. лосмотрю, то укажутъ мнѣ жа.юбы и за т,,гь ф р и л р а х ъ упа,ІТОжилъ прусскаго пмснн п пароднои незавпсимости! Каждып гражданнпъ, вымѣнявъ свои депьгн , смотрѣлъ па свою ма.іоважную потсрю , какъ на л с п т ъ , прпнессниый па олтарь отечсства , и радовался, что бы.іъ участинкомъ въ веліікочъ дѣ.гѣ народпаго освобождспія. прппс; * ІІесмотря иа в«гГ. этп тяжкія нововведсиія, .„обовь народа къ Фрпдрнху нпско.іы.о пс охдадѣва.іа. Каждое „ 0 вое учрсжденіе , иарушая прсжиій и о р „ д о „ ъ всшсй , вна48 возбуждало ропотъ, „ 0 когда оі.о приходіыо въ устроііСТВО, ноддаппыс сями впдѣлп бдагія намѣренія коро.ія „ охотно иодч.„,я.„сь сго волѣ. Даже акцпзы . ношлнны которыя снача.іа казались тяжкимъ палогомъ, наконецъ былн призпаны дѣломъ полсзнымъ и справсд.швымъ. Всѣ зпали , что король , скопляя каппталы , почиталъ „ х ъ „е Цѣлно, „о срсдствомъ своихъ дѣйствій и вссгда и.чѣлъ ввнду нс столько самыя д с н ь г и , какъ добро, готорос можно сдѣлать дсньгами. Народъ зналъ, что въ этпхъ каииталахъ состонтъ сп.іа п бсзонасность государства. „У кого будстъ большс денсгъ, тотъ и остаистся иобѣдитслемъ Ь говор.ыъ Ф р и д р и х ъ в о время Сечилѣтнеіі в 0 Й „ ы н доказалъ всю справсдлнвость этаго изрѣченія. Къ тому жс добросовѣстиость сго Фіша.ісовыхъ опсрацій яспо обпаружилась по окоичашп войны, когда онъ въ трн года уннчтожилъ и „ Р „ к а залъ перечеканпть всю дурную монсту , раснушснную ж „ ДОМЪ Ефремомъ. Нри исрсмѣнѣ „оваго дснежпаго курса народъ утратилъ изъ свосго капптала только 22 пр 0 Ц е„та. Такую жсртву можно бы.іо нрпнссть з а " Д „ і с 0 т ч и з 5 і Г Въ то самое врсмя , когда съ одноіі стороиы народъ н.іатплъ ношлпиы за предметы роскоши, съ другой ііа него сыналнсь благодѣянія короля : торговцы, Фабрнкапты, ремсслсннпкн , сельскія хозясва получали щсдрыя всноможеиія. Фридрихъ являлся срсди свосго народа довѣрчиво, съ участіемъ раснрашпвалъ каждаго о дѣлахъ, и кроткимъ обращсніемъ п милостію обезоружпвалъ всякую вснышку народиаго нсудовольствія. Миожсство аискдотовъ рѣзко характернзуютъ состояиіе умовъ въ это время. Когда были о т к р ы т ы дѣйствія коФсйиаго откупа, Фрндрпхъ проѣзжа.іъ разъ по городу всрьхомъ. Въ одной пзъ улпцъ опъ уві,дѣлъ толпу народа , которая тѣснилась около Фопариаго столба. «Узнаіі, что та.чъ такос?» сказалъ онъ свосму нажу. Пажъ д о п с с ъ , что къ сто.ібу прибпта каррпкатура. Фридрихъ подъѣхалъ б . ш ж с , т а к ъ , что могь разсмотрѣть
Ц " - 0дПОИ Р^'кой Я с ъ "ольшилъ усіміечъ мо подбцра.іъ выпаошія зерца С К а 3 "г °'ФУ И ( а »ощпчъ, — я прпбеііте к а р т п ,у н о в ы ш с , чтобъ всѣиъ бьыо вндмо ; а то вы „ з ъ за исня сще раздавнтс другъ друга !„ Этн с.юва возбудп.,,, вс об ВОСТОрГЪ а Р Р и к а т У Р " бьыа „зорвана въ і к і е " , ; г С Ъ РАДОСТ,,Ь,МП - О Р О Г Онъ привезъ с ъ собою мѣшочекъ с ъ прсжней , дурноіі монетой. Вмѣсто того , чтобъ обдіѣнлть сс, у псго совсѣиъ отнллп дспьгп п такпмъ образомъ оставіып въ чужомъ городѣ безъ полушкп д с п с г ъ , на пропзво.іъ голодпой смерти. Въ крайиемъ отчаяпіп , нс ѣвшп двое с у г о к ъ , опъ пакопецъ рѣшплся птти пѣшкомъ въ Потсдамъ п подать королю просьбу. Долго бродплъ опъ около дворца п паконсцъ пробралсл въ садъ , гдѣ Фридрихъ сго увндѣлъ. Припявъ отъ псго просьбу , король всгупилъ с ъ ппиъ въ разговоръ и въ заключсніе сказалъ : «Будь покоенъ , мой д р у г ъ ! Мы какъ ннбудь попрапимъ бѣду. Таможелпые чпповники псн р а в ы , з а т о опи возвратлтъ тебѣ дсньгп съ процснтамп. Т ы пріѣзжій ; стало быть пс могъ знать , что т а к а я монста здѣсь не въ ходу.» Съ этимъ словомъ король сго оставилъ и возвратился во дворецъ. Бѣдпый кандидатъ долго столлъ передъ велпколѣинымъ з д а п і с м ъ , не зная , что начать. Дрѵгіе с.іучап показыоа.ш еще ясн-Ье сго внпчатс іьпост, - У - т і е къ ПО.ІОІКСНІЮ с а н ы х ъ „ н ч т о ж п ы х ъ и б "°Д.ДаШ,Ь,Х'- Т а - ходила въ народ* „овѣсть - ~ 0 т "' та-
Т а к ъ прошло ополо часа. Вдругъ явился каммеръ-гусаръ и позвалъ его во дворецъ. Въ одиой изъ залъ былъ пакрытъ с т о л ъ . «Его вслнчество просптъ васъ здѣсь откушать!» — сказалъ одипъ изъ придворныхъ н приказалъ подать капдидату стулъ. Онъ сѣлъ съ бо.іьшпмъ смущсніемъ , по голодъ скоро взялъ свое , п онъ прсисправпо пачалъ зпакомптьсл съ каждымъ блюдомъ. Послѣ обѣда ему нодали ІІПСЬМО огъ имсни короля къ директору таможпп п плть червопцсвъ. У подъѣзда стояла коллска, въ которую сго попросилп сѣсть. Черезъ два часа онъ былъ ужс въ Бсрлппѣ и въ пакгаузѣ, Еиу нс только выдали всѣ деньгп ходячею мопстою , но заплати.іп сще 24 талсра, которые онъ былъ до.іжспъ трактирщпку за квартпру н за нсобходпмѣйшія потребпостп жизни. Это бы.іи обѣщанныс поролсмъ нроцепты. Эта чсрта королевскаго вннманія и правосуділ быстро разпсслась по всеіі Пруссіи. Всздѣ говорп.іи о Фрпдрнхѣ съ восторгомъ. А старыс солдаты и пнваднді.і Семилѣтнеіі воііпы своиип разсказами ещс болѣс разжпгали къ псму любовъ народную. Въ кругу ссмеііствъ , въ хпжинахъ, вь г е р б е р г а х ъ , всздѣ , гдѣ таіыю лвлллись эти героп , около иихъ собнралсп кружокъ уссрдныхъ слушателсіі. Добрал кружка ппва развязывала пиъ языкъ и тогда нс бы.ю конца повѣствованіячъ о вслпкихъ нодвпгахъ стараю Фрица, о его неустраншмостп , любви къ солдатаиъ , о тоиъ, какъ онъ страда.іъ виѣстѣ съ ипмп, псрспосп.іъ н холодъ іі голодъ, какъ побѣждалъ враговъ п паграждалъ заслуги храбрыхъ. Старпки удивлялнсь свосчу великоиу мопарху, иатсрн ссиепствъ чолились за него , а дѣти съ раппихъ л-ктъ приучались.іюбить сго. Такпиъ образомъ ііародностьФридриха росла съ кажднымъ днсмъ. Съ исю пмѣстѣ усп.іивались любовь и довѣріе поддаппыхъ н опъ Смѣло могъпредирнпимать каиідос ноповведсніс, нс опасаясь вредиыхъ пос.іѣдстпііі п неудачь.
срсдпикочъ доженіс ВЪ ІІО.ІІІТНКѣ обѣихъ ночетііос , по опаснос. находи.іся иодъ псрскрсстпымъ ПО.ІОВИІІЪ Европы. ІІо- Въ с.іучаѣ н р а ж д ы , опъ огнсмъ тоіі н другоіі Части. Хотп Гѵбсртсбургскііі мнръ и обсзпсчп.іъ сго и.іадѣнія и дарова.іъ сму второіі го.юсь въ дѣдахъ Гермаиіп, но Ф р п д р п х ъ могъ прсдвндѣть , что прп постояппо.чъ стрем.ісиіи Австріи къ расширснію г р а н и ц ъ и к ъ псрвенству , з т о т ъ миръ ис будстъ продо.іжите.ісиъ. Обороиптсдыіыіі т р а к т а т ъ Австріп с ъ Фраіщісіі , оставшііісн н посдѣ Ссмп.іѣтнеіі воііны во вссіі сидѣ , убѣжда.іъ сго въ томъ сіцс бо.іѣе. 1 Ф р п д р н х ъ стадъ т а к ж с думать роіі иибудь ІІЗЪ СІІДЫІЫХЪ о союзѣ сь кото- д е р ж а в ъ . Францію онъ могъ бы скдопііть па свою сторопу, но она быда сдишкомъ сдаба и разстроена н нс могда прсдставить сму надежиую опору. Съ Ш В А Т Р И Д Ц А Т Ь - ВОСЬМЛЯ. Ангдіеіі, пзмѣнившсіі сму т а к ъ прсдатедьскп, онъ ие хотѣдъ ІІО.ІІІТНЧЕСК(Я ОТНОШЕНІЯ К Ъ ЛВСТРІН II 1'ОССІИ. - бодѣс ичѣть дѣда. скихъ отпошсніяхъ. ПРІОБРІіТЕНІЕ ЗЛІІЛДІІОЙ ІІГУССІИ. Турція находпдась с ъ ІІИМЪ Судтаиъ МустаФа I I I , въ дружс- по закдючснін Губсртсбургскаго мира , прпсдадъ къ нсму „осодьство богатымп ь нодаркачи , поздравдяп сго съ ся о прододженіи д р у ж б ы . |«ена политпческая запнма.іа Ф р н д р п х а пс иеігбс заботъ пнут р е н п н х ъ . ІІри всеіі спдѣ свосіі онъ чувс-гвовадъ исудобство но•Юікеиія ГІруссін : его ис и.чѣ.іо государство естсствеііныхъ границъ, крочѣ Бадтіііскаго мор я къ сѣвсру. ІІо и т у т ъ ддя з а щ и т ы нрусскпхъ береговъ пе достапа.ю Ф.юта. Мсжду т ѣ я ъ , послѣ сказать, Ссмп.іѣтнсіі авѣпо, веро-востокомъ. воііпы , связуюіцсс Фридрнхъ, Пруссія образова.іа , такъ государства запада съ сѣ- „о стаиови.іся „о- нсво.іѣ, съ побѣдою и про- Съ оссни 1703 года унодно- мочснныіі посодъ Оттомаискоіі П о р т ы , Ахмедъ-Эфендп, прож и д ъ въ Бердинѣ до мая мѣсяца сдѣдуюшаго года. Увѣ- рпютъ , что судтанъ просидъ Фридриха присдать к ъ исму одпого пзъ т р е х ъ ведпкихъ астродоговъ , которыс помогдп сму побороть враговъ. 11а это кородь отвѣчадъ , что по- ведптсдь правовѣрныхъ иаіідстъ ихъ у себя , ибо этн трп астродога суть — сго знапгс по.штичсскѵхъ и иазпа. дѣль, сго воііско По чсго могъ Ф р п д р п х ъ иадѣяться о т ъ д р у ж б ы с ь туркамн ? Тѣснпмая могуіцествомъ Россіи , сама Т у р ц і я находпдась въ кріітичсскомъ подожспін- Вдіяніе Ф р а п н і и на дѣда дивана — дѣдадо союзъ с ъ нсю сщс сомннтсдыіѣс. Притомъ , воііти въ подитическія связи с ъ судтаномъ значидо пажить ссбѣ сще оиаснѣіішаго врага , Россію, кото-
1>оіі опды прсп.мущсствеііно бы.ш обращоііы па Востокь. И такъ остава.іась тодько одна дсржава, которая мог.іа достоііпо поддержать зпачепіе ПруссІи „ обезпечпть ея грапицы съ сѣвсра и съ востока : это бы.іа Россія. Фрпдрихъ прп,ожіыъ всѣ стараиія, чтобъ съ „ею сб.шзиться. Носаііііпкъ его, гра*ъ Со.іьчсъ , пробьыъ въ Пстсрбургъ И ОГЬ пмспп кородя „росп,ъ Іірочпоіі дружбы Ц союза. ІІО успѣхъ б ы , ъ сомните.іспъ. Бестужсвъ-Рюмшіъ, возвращепиый Нстромъ III „зъ ссьыки, спова пача.іъ свои иптрнГІІ протпвъ Нруссін. Дѣііствуя чрезъ дюбпмца Екатерииы, граФа Грпгорія Григорьевича Ор.юва , о„ъ всѣми „ѣрачи старрдся отк,оиить нмі.ератрицу отъ союза съ Фрндрихомъ. нѣііскш кабннстъ, узнавъ о намѣреніи прусскаго коро.ія , нсмед.ісппо отправн.іъ своего мнішстра въ Петсрбу,.гъ съ такимь-же „рсд.южсніемъ. Посо,ъ Марін-Терезіи нача.іъ врсдить Со,ьмсу тайными ироисками , въ тоже врсмя разнымн доводамн стара.іся убѣднть Екатерпну , что союзъ съ Австрісю можстъ ирііисстп Россіи ненмовѣрныя выг о д ы , Тѣмъ болѣс, что Австрія , по Ф Н З И Ч С С К О М У СІІОСму положсиію раздѣлястъ непріязиь Россін „ ъ оѴточанскоіі Портѣ и , въ случаѣ вопиы , можетъ оказать пмнератрнцѣ значитсльпую номощь. Австріііскій дворъ „е щадплъ ііпчсго, чтобъ достигнуть цѣлн н нс допустить ІІруссію до опасиаго д.ія ссбя союза. Но съ всликой Екатерииой бы.ю пс такъ лсгко „о.іаднть , какъ съ Елпсавѣтоіі Нстровной. Она нс отказыва.іась отъ дружбы обѣпхъ гостязующихся державъ, „о нс хотѣла заключать союза , „ока врсмя .. обстоятс.іьства не укажутъ е і і , которой стороны должно дсржаться. II такъ , нссмотря „а всѣ пнтрпгн Бестужева н австрійскоіі партіи, „е смотря „а сильныя убѣждешя граФа Никнты Иванооича Паиина, которыіі ходатаиствовалъ за Фрндриха п бы.іъ особеппо любимъ ичпсратрпцсю за сго г.іубокія полптичскія „ознанія п прозор.ш- лпоыіі умъ , оба пос.іапника дѣйствооали безуспѣшио. Но скоро самыя событіп рѣши.іи дѣло въ пользу Пруссіи. Въ Октябрѣ 1763 года умсръ Августъ I I I , обязанпыіі нольскимъ престоломъ Россін. Онъ оставнлъ послѣ себя сыиа н малолѣтнаго виука. Сынъ его умеръ въ дскабрѣ того жс года. Польша готовилась къ избранію новаго короля. Во врсмя двадцатиссмн-лѣтнлго слабаго царствоваиія Августа анархія По.іьши достиг.іа до вьісочаіішсй стенени. Ііроживал постоянію въ Саксоиіи, онъ почтп совсѣмъ ие заботнлся о дѣлахъ королсвства польскаго , гдѣ браздамп прав.ісиія овладѣ.ю свосво.ііе магнатовъ. Всѣ стпхіп общсстоенноіі жнзнп ііришлн въ совсршсішос разстронство. Дѣ.іа государствеиныя рѣшалпсь сеіімомъ, составлсннымъ нзъ депутатовъ областсіі , которыхъ выбирали па ма.іыхъ сеймпкахъ , подъ вліянісмъ зо.іота плн паснлія всльможъ. ЬіЬсгшп ѵ с і о , право каждаго дспутата изълвлять свое пссогласіс па ссймѣ, подаоляло часто лучшія и по.ісзнѣншія прсдположенія въ самомъ ихъ зародышѣ. Грозпос «яів рошаіат» самаго ішчтожнаго шляхтича, служнвшаго орудіемъ своскорыстныхъ видовъ богатаго вельможп , остаиавлпвало ходъ дѣлъ государствснпыхъ п нсрѣдко рѣшало участь всего парода. Съ пресѣчснія рода Ягеллоиовъ, (смертыо Спгизмунда-Августа I, въ 1572) этимъ ссіімамъ было предоставлсно избраніе королей. Тогда образова.юсь въ Польшѣ сто.іько же партій , ско.іысо бы.іо магнатооъ, ибо каждый пзъ пихъ почиталъ ссбя пото.чкомъ Пяста п слѣдовательно въ правѣ па прсстолъ. ІІрн Августѣ III вс.іьможи овладѣлн почти всѣми государствеипымн помѣстьлмп, управ.іялпсь въ ппхъ, какъ въ своеіі собственпости , строплп укрѣплеппые замки , всли мсждоусобныя воііны , н лншпли короля всѣхъ владѣпііі въ государствѣ. Имѣя въ рукахъ средства и дспьги, онп возвыіпалн голосъ свон надъ властыо монархичсской. Духъ бсзпачалія разлпл-
сп повсюду. Корысть п Фапатизль духовспства раздувп.іп страстп. К ъ впутреппсму псустройству прпсосдшшлпсь еіце сноры п гоненіл за п-бру. Народь враждовалъ нежду собого т а к ж е , к а к ъ и м а г п а т ы . Дворлнстно польское гордн.юсь своею вольностію , утопадо въ роскошп п развратЬ , предавалсь н.ін деспотпчсскому угнетснію, плп всѣмъ упнжспілнъ рабства, н не чувствовало, к а к ъ вдсчстъ отсчество спос въ бсздну ногпбсдп. По.іьша остаповпдась въ свосмъ граждапскомъ образовапіп, имсппо въ то врсмл, когда сосѣдіііл съ исю д с р ж а в ы быстро пачалн развпвать своп сп•іы , п потому сдѣ.іа.іась цѣлію ддл віідовъ д р у г п х ъ свропсйскпхъ государствъ. Вотъ псчадьпос по.іожсніс, въ которос ІГодьша прпшда прн государлхъ нзъ дома саксопскаго. Вссьма сстествснпо, что въ тодпѣ свосво-іыіыхъ чссто.побцевъ п враговъ обшсствспнаго порядка, которые т а к ъ ж с лсгкомысдсппо пгра.ін судьбою о т е ч с с т в а , какъ п участыо свопхъ крестьяпъ п помѣстьевъ, отдавая пхъ на пропзводъ грабптсльства ж п д о в ъ - а р е н д а т о р о в ъ , бьып и дюдн бдагомыс.іяшіс, нстшшые патріоты. Скорбл дуіпой о неустройс т в а х ъ отчпзны , оііп жеда.іи по.южнть коиецъ ея песчастіпмъ прочпымъ оспованіемъ монархнческаго прав.існія, избрапісий. государя достойнаго, которыіі сімою самодсржавной вдастн пскорспп.іъ б ы здо п псрсда.іъ прсстодъ свосму потомству. Гдавами этой партіп быдп два зпачптс.іыіѣйшіс магната, Браппцкііі п Чаргорпжскій. ІІс пмѣя доводыю срсдствъ отстолть свое мнѣніе въ государствѣ, гд'6 каждан го.юва пнѣда собствепнос нпѣиіс н во.по , оніі ддя введсиіл поваго образа прав.існіл прпиуждеііы бы.іи прибѣгнуть къ посрединчеству д р у г п х ъ д с р ж а в ъ , папбодѣс п.чъ опасііыхъ, къ Австріп, Фраиціп и Турціи. Россія проникая ихъ нанѣреиія , не могда прп этомъ оставатьсн равііодушною. С.черть Августа III и бсзначаділ Подьшіі заставидн Е к а т е рпиу прннять участіс въ дѣдахъ этого государства. Она хотѣда дать подякамъ коро.ія , который б ы дѣііствовадъ согдасно с ъ ел віідамн. Выборъ имиератрпцы палъ на литовскаго дворянпна Стаішслава ІІопятовскаго , к о т о рыіі долго жи.іъ прп русскояъ дворѣ и былъ пзвѣстспъ какъ ловкій ц а р с д в о р с ц ъ , но бсзхарактерный п слабыіі чсловѣкъ (*). {') «ОТСІІЪ Вотъ что ПІІІПСТТ. о б т . п с « ъ Ноіттоіісіі пго былъ пскатоль грп4>ъ Л п н п р ъ , іі|>ііклкО'юиіи , :шавшмі ого (ип коротко: дѵапііігісг;. Пзъ
Екатсршіа , чтобъ достпгиуть ц ѣ л і , прішл.іа стороиу Чарторпжскаго, которочу Стаипс.іавъ доводімся пдсмяпнпко.чъ. ІІо сіі пужпа бьма поддсржка сщс одпоіі сосѣдствеиноіі дсржавы. ГраФЪ Со.іьнсъ увѣрн.іъ сс , что Фрпдрнх ь нрнчстъ псѣ м ѣ р ы , чтобъ сдѣ.іать сіі угодпое п поддсржать ся трсбовапіл свопмъ авторнтстомъ. Такпмъ обрааомъ 3 1 - г о марта 1 7 6 1 года составімся обороннтс.іыіыіі согозь 1'оссін н ІІруссіп. Статьячп этаго д о г о в о р а , которыіі остаися таііною для другпхъ дсржавъ, бы.іп глрантнровапы свропеііскія в.іадѣиія обонхъ государствъ, съ ус.ювісмъ: ис пачнпать воііны п не зак.іючать мпра бсзъ обоюдпаго сог.іасіл, а въ с.іучаѣ нападспіл на которую лнбо сторопу, союзная дсржава облзыва.іась дапать пспомощсствованіс п.пі дпѣнадцатыо тыслчамн поііска п.іп субспдісю пъ 180,0(10 та.іеровъ. Въ двухъ сепаратиыхъ статьяхъ договора было сверхъ того постаповлено : нс допускать пъ ІІо.іьшѣ на- простаго слуги ІГЬ ш в о д с к у ю томъ опъ пкрплся предательскп пажспымъ гу пъ д о м ѣ служву въ пого помѣіішкп Мнзелькн, оиъ довіреннымъ лацемъ Клрла нольскаго отрѣчопіо ПОСІГІІШН.ІЪ о н ъ п ъ королл отъ пропсходнвпіоіі Стапиславъ-Лві-устъ. одарепиыіі любіомъ, стяінуіо ему Варшаоу. Въ уда.юсь слкиікомъ Допдопъ. Поплтовскііі, крпсииоіі въ Гормаиіи поіітп н нри Тамъ сблпзился Впослѣдствіи прк гкорп б ы л ъ опх лосломъ оиъ лорду отозпаііъ къ нзъ съ III связп; дворѣ; въ ио по Варшавз*. но ОТОЙ См. п піікакого въ мать е г о , 110 взялъ Стапислава ус.іуЧар- состолиія, често- на б.іс- послаііпика, боясі,, ІІМ ІІЛН Нопятовскій роШі^ыез н родилсл падождѣ шводсклго СТОЛНІІЫ двору, проискамъ II"- кпліки Ь неікім Іірпычъ Вн.іьямомъ Р.сгііа за т а п у ю па атаго Лрака нчі.я Францііі, лордомъ иазиачплъ ио Фрашііи. русскому секротаремъ.» Августъ нашсмъ его награду жспилъ носродстоѣ въ значито.іыіып пызвала XII. Августа II. С ъ а т и м ъ Отъ иаружпостію о б о л ь с т и т о л ь п ы л УДОВОЛІ.СТВІЛ вліянія , отправ-іпясь служилъ комъ жн.іъ н Лгеллонопъ. будупіность. Въ Парпжіі, пагубпаго рый, Молодоіі чрозпьріаііпо долго отъ поступнлъ Стаппсллпа Лошпнскаго престола Л в г у с т ъ в о з в о л ъ ого пъ г р а ф с к с е д о с т о п н с т п о торижской, но сдѣлвлся любовь укрллъ у актомъ лптовсклго н чтобы па СЫІІЛ иоѣхалъ в-ь Гспдбурп, кото- ого съ собою. Здѣоі. <Іи сотіе Ііонятовскаго Французскаго ііе І.упаг. кослаиип- кабііпста онъ слѣдствсннаго, самодсржавпаго правлснія п всѣмн мѣрамп ноддсржпвать нзбраиіс ІІоннтовскаго на престолъ. Прусскііі посолъ Шіінаііхъ и уполпомочснные ЕкатсрнК І І Я З Ь ІІиколаіі Васпльсвичь Рѣнншіъ н гра<і>ъ Ксіізсрл п н г ъ , пенедлеішо отправи.нісь въ Варшаву , чтобы приготовить умы къ предстоящему выбору. ІІримасъ королевства польскаго , кпязь Лубспскій и пажнѣіішіс и з ъ магнатовъ лсгко склонились па ихъ сторону. Оставалось то.іько согллснть дспутатовъ п з ъ провппцііі. Эта задача была трудиѣс; но умныс министры умѣли іі тутъ уладить дѣло, не унижап высокпхъ свопхъ довѣрнтслеіі ніізкимп срсдствамп пнтрпгн н подкупа. Рѣппіінъ уговори.іъ примаса созвать спсрва конвокаціонныіі плп предварителыіыіі ссймъ. 11а псмъ было постаііов.існо: «рѣшать всѣ государствснныядѣла не но едпнодушпому соглашенію всѣхъ члсповъ ссйма, какъ иреждс, ІІЫ,
но по болыиипстну г о . ю с о в ъ . » — Этоіі лѣроіі бьмо уннчтожс110 нагубнос ІіЬсгипі ѵсіо н нннпстры Ируссіп и Россін иог.іп с.чѣ.ю нрнступить къ пзбрапію пазііачспиаго пипсратрицсю коро.іл. Ангуста 2 6 - г о собрался избпратслыіыіі ссйчъ. Протпворѣчііі ис было : вокругъ избпратсмьпаго но.іл стол.ш ооііска Россіи и Пруссіп и бьми выднпнуты пушкп. Эта иіііша гаііо г с $ и т много содѣііствовала къ сог.іасію ссііиа. Понятовскііі бьмъ избраиъ сдіінодушпо въ коро.іп подъ пмсисмъ Стаппс.іава II Августа. Россіл достнгла свосіі цѣли. Съ этпхъ поръ юіпсратрпца прсдппсмвала законы па ссіімахъ п король былъ только покорпычъ псполнитслсмъ сл волп. Фридрнхъ, поздрав.іля Стаиислапа-Августа съ восшсствісмъ на прссто.іъ, паппса.іъ къ нсму, мсжду прочимъ , слѣдующія замѣчатслыіып строкн : «Пе забываіітс , что вы облзаиы коро"ОЮ выбиру, а нс рождешю. Міръ, по оссіі справсдливостіі, будстъ смотрѣть па вашп дѣлпіл гораздо строжс , чѣмъ на другнхъ государсіі Европы. Вступлеліс па престолъ послѣднпхъ — ссть нспрсмѣнпос слѣдствіе пхъ происхож д е н і я , а потому отъ ппхъ ожидаютъ только того , къ чсму обыкиовсііпыіі чсловѣкъ способснъ. По отъ пзбраппаго равпымн себѣ, по сдпиодушному согласію; отъ простаго поддапнаго, возвышсппаго въ санъ королевскііі, міръ въ правѣ требопать вссго, чѣмъ можио заслужиш п украсить корону. Благодарпость къ народу — нсрвый долгъ таь-ого мопарха: пото.му что, послѣ Провидѣпіл, онъ одному народу облзапъ престоломъ. Король по рождспію, дѣйствующій нсдостойно своего званія, сатнра на самаго себя ; но пзбранныіі монархъ, забывающііі свой долгъ п сапъ, к.іадетъ пятпо п иа свопхъ подданныхъ. Ваше ве.ііічестпо вѣрпо проститс мепя за пз.іпшній жаръ : опъ слѣдствіе чистосердечпаго уважсніл. Лучшал часть моей картппы пс сто.іько наставлеиіе , чѣмъ Вы должиы быть , какъ чѣмъ Вы будсте.» пророчсство, По, при состояпіи тогдашпсіі ІІольшп п прп в.іілиіи па нся посторонннхъ державъ , Станиславъ-Августъ не могъ воспользоваться мудрыми совѣтами Фрпдрпха. Ес.ш вопросъ о правѣ па всрховную власть былъ рѣшснъ Е к а т с риною почти таііпмъ жс срсдствомъ , какпмъ Алексапдръ Македонскііі разрѣшімъ гордіевъ у з е л ъ , то другоіі вопросъ — о правахъ ролнгііі — волиовалъ сщс умы и раэжига.іъ страстп. Въ коренныхъ постановлсііілхъ Рѣчіі Ііосполитой было опредѣ.ісио, чтобы всѣ граждаие, ІІС смотря на разлпчіе вѣроіісповѣданія, пользовалпсь одннаковыми правамн въ государствѣ. Въ_ 1569 году постаповлсніс это было спова утвсрждспо на Люблинскомъ ссймѣ н съ т ѣ х ъ иоръ каждыіі изъ королсн польскихъ, при вступ.іеніп на прсстолъ, припоснлъ к.ілтву сохраилть права диссидептовь (*) т . с. гражданъ нс рнмско-католичссііаго исповѣдаиіл. ІІо дѣла вѣры пмѣли в.іілніс п па дѣла шмптичсскія. Большая часть польскихъ подданныхъ дсржались православнаго закопа п ста.іо быть нсво.іьпо находплнсь подъ вліяніемъ сдішовѣрноіі нмъ Россіи. Жслая упичтожпть эту пос.іѣдпюю связь между дпумя пародамп, родствсппыми по пропсхождснію, по.іьскіс короли, начнпая съ XVII вѣка, сталп прптѣснлть дпсспдситовъ. Пачалось съ введснія Уніи, т. с. смѣшсиіл обрлдовъ восточной цорквп съ обрлдамп западноіі. Въ пачалѣ XVII столѣтія шіовсрцамъ было запрсшсно стронть новыя церкви п возобновлять старыя , участвовать въ провшіціалыіыхъ ссіімахъ н иаконоцъ даже поступать па государственпую с.іужбу. Такія прнтѣснптельпыя мѣры нс (•) Диссийттъ &СѢ н с п и п і . д о ю і ц і е сог.іасопапіпіося с ъ ! п » — разимшіссіі — зііачптъ неспиасиый. В ъ ІТолыііѣ и ч о п о о а . і и с ь т о к ъ іі|>пвосдашіую и.ін иротсстпптскукі р о . ш г і л обрлдлми въ дФлахъ рііискоіі цоркші. лѣры. ІІ п о т о м у п о 1>і»5ІіІспІ08 іп г о Ь и я г с і і ц і о -
разъ зажигали п.іаия бупта п заставляли подданпыхъ грско-россіііскаго псповѣдапія прибѣгать къ защитѣ русскихъ ідарсіі, какъ представителеп п блюстптелсп православія. Сдѣдствіеиъ бы.ш воііны сь 1Іо.іынею Іоапна I I I , Василія I I I , Годунова , Ллсксѣя Михаііловпча. СОФІЯ укротпла па вреия гопспія противъ диссидеитовъ носковскинъ договоромъ, 1686 года. Но при Пстрѣ Великоиъ договоръ былъ иарушснъ, гопенія пачались снова п еще съ болышімъ о а натизмомъ. Іезунты, наіідя въ Польшѣ надсжное прпстаниіце, возбуждалп въ католнкахъ нспримиримую ненависть къ пиовѣрцамъ. ІІачиная съ Пстра Ве.шкаго, Россія стала дѣятслыю паблюдать за дѣііствіями польскаго правптельства въ отношеніи къ дпссидептамъ. Но при слабыхъ короляхъ изъ саксонскаго дома трудно было укрощать страстп иарода. ІІолптика Россіи была обращена на другія прсдметы н участь дисспдентовъ ипско.іько пе облегча.іась. Нылкііі, великодушпый Петръ III возпанѣрнлся прппять бо.іѣс рѣшнтельное участіс въ судьбѣ притѣснсниыхъ сдпповѣрцевъ н снлою оружія возстановить нхъ права и свободу. Но Ировндѣнію угодпо бы.іо предоставнть псполпеніе этаго замысла сго супругѣ, вслшсоіі Екатерииѣ. Тотчасъ по возведспіп Станислава-Августа на прсстолъ, императрица, чрсзъ князя Рѣпнпна, нотребова.іа отъ короля утвсрждснія эаконныхъ привпллегііі диссндеитовъ. Дворы ирусскій, англійскій, швсдскін и датскій поддс|)жива.ш это требованіе, чрезъ своихъ министровъ. Станис.іавъ прннуждснъ былъ наконецъ созвать чрезвычаііныіі сеймъ. Въ октябрѣ, 1767 года, сениъ собрался. Краковскій еппскоиъ Салтыкъ и магиатъ За.іуцкііі возстали противъ прсдложспіп Рѣппииа н уплеісли за собою бо.іьшшіство голосовъ. Сопротпвленіе ихъ возбудпло умы въ Польшѣ. ВъТориѣ, въСлуцкѣ, въ Радомѣ—составиЛІІСЬ коііФсдсраціи, нодъ начальствоиъ наршала Гольца, Яна Грабоисиаго и князя Радзивила, лпчнаго врага Стаііислава Понятовскаго. Русспія войска, подъ прсдводительствояъ Салтыкова, двшіу.шсь къ ннмъ па помощь. Страшиос мсждоусобіс угрожало государству. Устрашенпый Станпславъ увпдѣлъ исобходииость прибѣгпуть пъ силѣ в л а с т п , чтобъ остановить бурю въ самоиъ ея началѣ. Онъ составилъ новыіі сеіімъ нзъ ссміідссяти депутатовъ. Началышкп протпвпой партіп иачали опять посслять р а з д о р ъ , Рѣпішпъ прцказалъ ихъ арестовать п отправилъ въ Россію. Т а к и л ъ образомъ дѣло диссидснтовъ было коичсію ; ссіімъ утвердплъ всѣ ихъ прежнія прапа п обѣщалъ полпую вѣротсрпішость въ государствѣ. Польша па врсмл успокоплась. Въ Россію было отирав.іено почетное посольство, составлснное изъ граФовъ Віе.іьгорскаго, Потоцкаго, Поцся и Осалинскаго, длп прпнесенія Екатсринѣ благодарпости отъ имеип Нольшн п Кпяжсства Литовскаго, за оказаппое ею нокровптсльство диссидентамъ. Такос рѣшительное вліяпіе Россіи на дѣ.іа По.іынп ста.го трепожить другія государства и въ особешіости Австрію и Францію. Союзъ Фридриха съ Еіеатерпііою мѣшалъ Австріи ясно выскаэать свос псудовольствіс и она до врсмеіш оставалась сноісоііною зрителыіііцею событііі. Франція, напротпвт>, прибѣгла къ обыкиовеніюму своему орудію , къ дипломатпчсскимъ пропскамъ. Герцогъ Шуазсль, управлявшіи миішсторствомъ нс могъ равподушно видѣть возрастающую силу Россіи, которая распорядплась прсстолоиъ ІІольшн, не пспрося даже согласія Фрапцузскаго короля. ІІе пиѣя средствъ противпться намѣреіііямъ пстербургскаго кабпнета си.іою оружія, Шуазсль пустплъ въ ходъ ннтригу. «Фрапцузскіс агснты» пишетъ Фридрпхъ Вслпкій , — «появились повсюду. Одпп возбуждалп ІІО.ІЯковъ къ возстапію за свою свободу; другіе увѣря.ш Диваиъ, что могущсство Россіи угрожаетъ Оттомаиской п о р г ѣ ; третьи, иакоііецъ, поддержіівалп, па стокго.іьмскнхъ сенм а х ъ , партію Гиллсііборговъ, чтобы чрсзъ то склонпть
646 Швсціго къ разрыву съ 647 Россіею (*). Санъ жс герцогъ Шуазель прппплъ па ссбя т р у д ъ болѣе важпыіі : опъ старался отклонпть прусскаго короля о т ъ союза с ъ Россісю. Н о всѣ сго старапія н всѣ пропскп сго агантовъ въ Ш в с ЦІИ — былп бсзуспѣшны. в ( " ) З а то въ Польшѣ И въ Т у р ц і п Шуазсль имѣлъ полныіі успѣхъ. Въ мартѣ 1768 года образовалась въ Барѣ (въ Подоліи) новая копФсдерація нсзаключсніямп ссііма. Главами ся былн восвода ДОВО.ІЫІЫХЪ Потоцкііі, Осппъ Пулавскііі п два брата Краспнскіс. Онп къ р а з р ы в у Т у р ц і и съ Россіею. Правый бсрегъ рѣки прпнадлсжа.іъ кп. Любомірскпмъ, на лѣвомъ начппались ужс владѣнія султапа. Нссмотря на извипенія и дружсствсннып прсдложсиія пашего кабинста, дивапъ, подстрѣкасмый агентомъ Шуазеля , В е р ж е н е м ъ , счслъ разрушспіе Бальты пспріяэпсннымъ дѣйствісмъ протпвъ П о р т ы , объявнлъ Россіи воііну, (4 октября 1768 года ,) и заключилъ русскаго посла, Обрѣзкова, в ъ ссмибашсивый замокъ, блпзъ Л д р і а пополя. распространплн с.іухъ въ п а р о д ѣ , что к о р о л ь , по настоянію русскоп пмператрпцы, намѣренъ совсршспно истрсбпть католпцпзмъ въ Польшѣ и обратпть всѣхъ поляковъ въ православіс. Съ быстротой р а к с т ы пронеслась эта пѣсть по вссму королсвству вспыхнулъ. п воспламсиила като.іикопъ : буптъ Въ Га.іпчѣ п Закромпчѣ составилпсь сшс два союза и всѣ трп коііФсдсраціп сосдипились паконсцъ въ Всѣ усплія Фридрпха примнрить обѣ с т о р о п ы осталнсь безъ успѣха. Противъ волн, увпдѣлъ опъ себя запутаппымъ въ чужую ссору п должснъ былъ выступпть дѣйствующимъ лпцсмъ (какъ саиъ в ы р а ж а . і с я ) «въ полптпческпхъ няхо, вспомогательпыя суммы, по договору, и ж д а л ъ , чѣмъ дѣло Краковѣ, объявляя рѣшеніе сейма уппчтоженнымъ, а коро- кончптся. л я лпшсппымъ престола. Король и с с н а т ъ прпнуждены б ы - этои войиѣ. Въ течепіе т р с х ъ л ѣ т ъ Россія ліі снова обратпться к ъ русской государыпѣ. Воііска наши псмедленно вступплн въ Польшу, всздѣ истреблялп толпы мятежпиковъ п нсутомпно прсслѣдовалп и х ъ п з ъ одиаго города въ другой, до с а м ы х ъ береговъ Кодымы. Здѣсь лсжало селсніе Ба.іьта ('**), вя, которомъ коііФсдсраты у к р ѣ пи.іпсь II хотѣ.іп защищаться. Русскіе ирогнали и х ъ за рѣку, овладѣли псрсправою п, персйдя на лѣвой берегъ Ко- д ы м ы , сожгли селеніе. Э т о т ъ нпчтожиый случай послужилъ о В ъ І І І в е ц і и , г л ѣ лрпстократія о в л а д і ы а брапламн правлслія п со- поршсипо огранпчила м о я а р х н ч с с к у ю власть, овратовались д в ѣ протнвиыя партіи : о д п а Г « л . м і і < г о р і о в в н л и ѵіллпг, л р у г а я Горновь и л н шапокв. Опѣ н о л у ч и л и своо иазванів о г ь г л а в н ы х ъ пролволитвлеіі. ІІервую партію поллорживала Фрапція, вторую Апглія н (") Осиит розіііитеі йе РШМо Россія. П. Всгііп. {"*) ІІыпѣ уѣздныіі горолъ Подольской 1789. губорпіи. спиет- которыми управляется міръ.» Оиъ выіілатилъ Россін Безсмертпая слава озаріма русское оружіс въ пріобрѣтаетъ
псимооѣрііып оыгоды : Го.іпцыпъ дпажды побѣждастъ прп Хотииѣ ; Румянцепъ завосвыоаетъ Мо.ідавію и Ва.іахію; Орловъ разбиваетъ турокъ прп Хіосѣ и сжигастъ ихъ Ф Л О Т Ъ прп Чесмѣ; Румяицевъ одерживастъ побѣды прп Лагрѣ п Кагу.іѣ ; Панппъ бсретъ Бендеры ; До.ігорукій з а восвывастъ Крымъ. Турціл поражепа иа всѣхъ пупктахъ; воііска ея осдабѣли и упалп духомъ, большая часть крѣпостеіі обращепа въ развалииы. Такіс успѣхп Россіп началп силыю бсзпокопть Австрію и дажс самого Фрпдриха. Опъ прсдвидѣлъ , что отъ увсличспія снлъ Россін, оігь могъ, подобпо Станііс.іаву-Августу, пзъ соіознпка сдѣлаться пос.іушпиномъ зтоіі дсржавы, н пачалъ думать о срсдстпахъ остаповпть ея запосвапія п поддсржать поличсское равповѣсіс. Австріл думала о томъ жс. Оба государства встрѣтились въ общнхъ имъ видахъ и, нссмотря па снрытую в р а ж д у , ета.іп пскать сближспія. І О С П Ф Ъ II, сынъ Маріп-Терезіи, которыіі, по смсрти Франца I (1765) , былъ объявлспъ импсраторомъ п соправнтелемъ своей матери , давпо смотрѣлъ па Фрпдриха съ юношескпмъ увлечсніенъ п горѣлъ желапіемъ вппсать свос имя въ лѣтописп міра такпмп же лркпмп , блистателыіыми чсртамп. Ещс въ 1766 году, объѣзжая Богснію п Саксопію, чтобъ узпать поблпжс тсатръ Ссмилѣтпсй войны, ІоС И Ф Ъ письменно пзъяви.іъ Фрндриху жслапіе лпчно съ нимъ позпакомпться. ІІо тогда канцлсръ Маріи-Тсрсзіи, КауІ І П Ц Ъ , пашс.іъ это нспрп.шчиымъ. І О С И Ф Ъ ПЗВИНІІЛСЯ прсдъ Фрпдрпхомъ, говорл, что скоро поправитъ невѣжлпвость, къ котороп прпнуждастъ его педантство менторовъ. Тенсрь самыя обстоятсльства трсбовалп сблпжспіл обопхъ нонарховъ. Городъ ІІсйссс, въ Сіілсзіп, былъ пзбранъ д.ія пхъ свиданія. 25 августа 1769 года прпбылъ туда молодой императоръ. Фрпдрихъ встрѣтилъ гостя на лѣстницѣ. І О С І І Ф Ъ бросн.іся къ нсму въ объятія и съ восторгомъ восклннулъ: аТсперь я сопершсііпо счаст.інвъ! Жслапіл мои псполннлнсь : я вижу ІІ обпнчаю вс.іпчаіішаго мопарха н по.ікоподца. я
хою сосдвпенія д в у х ъ домовъ , к о т о р ы е т а к ъ долго бы.ш въ в о д а х ъ . Всѣ боги н бопіпи дрсвняго О.іимиа ожпва.ш раздѣдепы враждою и к о т о р ы х ъ обіціс п н т е р с с ы трсбуютъ среди роскошноіі Ф.юры всѣхъ земпыхъ поясовъ. вааимиоіі поддержкп. И дѣііствптелыіо, слѣдстпісмъ свида- Фоптаны , зрѣдпща , Фейерверки и прсврашспія Чудпыс поражалн пія ІоспФа с ъ Фридрихомъ б ы л ъ договоръ, которымъ онп обя- посѣтитсдя на каждомъ шагу и уппчтожали всякую мыс.іь за.іпсь сохранять неіітра.іптстъ, о мірѣ существенпомъ. Многочпслсппая доорпя граФа бы.іа въ случаѣ новоіі воііііы Франціи с ъ Лпг.ііею. Оба государя разста.іись, увѣряя д р у г ъ пріучена къ разнымъ ро.іямъ этой трагп-компчсскоп друга въ искрепней и прочпоіі дружбѣ. Осснью с.іѣдующаго тпііы, вподпѣ характерпзующсіі д о с у ж с т в о , причуды п рос- года Ф р и д р н х ъ отда.іъ императору впзптъ. ІІа э т о т ъ р а з ъ кошъ X V I I I стоиѣтія. с ъ ѣ з д ъ бы.іъ назначсиъ въ Неііштатѣ, въ Моравін. Доро- гою граФа Ф р и д р п х ъ завернудъ въ Р о с в а л ь д ъ , номѣстьс Г о д и ц а , к о т о р ы й славплся въ Европѣ, какъ отлпчныіі с а доводъ. Сады его замка могли дѣйствителыю назваться гссперпдсннмп садами. Всѣ прихоти вкуса, всѣ вымьіслы ФЭІІ- тазіи, всѣ прсдапія басиословія бы.ш въ н п х ъ осущсств.іен ы самымь поразптслыіымъ обраэомъ. Въ р о щ а х ъ порха.іи нимФы , прсс.іѣдусмыя Фавпачп ; на д у г а х ъ играли а р к а д скіе пастухи и пастушкп ; спрены п т р и т о п ы плсскалнсь Ф р п д р и х ъ пожа.іѣ.іъ о б ѣ д п ы х ъ .іюдяхъ, поторыс дрог.іи въ хо.юдпой осешісй водѣ , прсдставдяя н а я д ъ и т р и - тоновъ, н о тоикой изобрѣтатедьностп ума х о з я п н а , котор а я , прн дучшсмъ иаправдсніи, могла б ы прпнесть по.іьзу чедовѣчеству. Въ иачадѣ сснтября коро.іь прпбыдъ въ ІІсйштатъ. ІОСИФЪ выѣха.гь къ иему на встрѣчу. У г о р о д с к и х ъ воротъ оба монарха обня.іпсь друяіесви и подъ руку поимп во д в о р с ц ъ , въ соировождсиіп мпогочисдеппой свпты и народпой то.іпы. На этомъ новомъ копгрессѣ Каупицъ ра.іся і і кар- СКІОННТЬ стріею, ста- Фрпдрпха къ рѣшитедьному союэу с ъ А в - по кородь нс же.іадъ прсрывать д р у ж с с к п х ъ о т - іюшеиій съ Россіею. Онъ обѣща.іъ однако всѣ прпнять м ѣ р ы , чтобы иотушить пожаръ в о й п ы , готовый обхватить всю Европу п, вмѣстѣ с ъ оѣнскинъ кабппстомъ, в ы з в а д с я б ы т ь посредпикомъ мсжду Турціею п Россісю. Н з в ѣ с т н ы й князь де Ліінь (ііс Ь і д п е ) , с.іужбѣ, оставп.іъ намъ нсйштатскомъ съѣздѣ. находпвшійся въ вссьма австрійской .іюбопытныя занискн о Опъ прпводптъ множсство и з р ѣ ч е - пій коро.ія , которыя показываютъ топкость ума п скромность Ф р и д р и х а . Знаете ли, сказа.іъ о и ъ разъ ІосиФу , что я у вась на службѣ ? Да , да. ПервыИ походь домь австріііскіи 1 Господи ! какь времека-то прпбавилъ опъ со вздохомъ. Знасте что я видѣлв послѣд/іііі лучь ли, славьі состопль мой быль за нереходчивы I продо.іжадъ принца Евгепія? онъ, —
слѣдовало, но краіінсіі мѣрѣ, дать разбить ссбя ; но я пе поміііо, чтобъ это случнлось.» — / / не былъ разбитъ потому только, что не дрался. «Вѣроятно отъ этаго .іуча н восп.іансинлся геіііи вашсго вс.шчсстпа,» — пріібави.і-ь кпязь до Лнпь. — « Ѵоіъ моііі Кто жо можетъ стать на ряду ѵъ пртцемь Еогетемь/» — «Тотъ, кто выше его :» — прпбавн.іъ кпязь де Лннь. — «Ііаіірнмѣръ тотъ , кто вынградъ трпнадцать сражепій.» Объ Фсдьдмаршалѣ Траунѣ Фрндрихъ говорп.іъ : «Это быль мок наставншсь : у нею выучішк я сознавать мои ошибки. — «Вашс вс.шчество бы.ш очепь неб.іагодарпы : вы нс зап.іатп.іи счу з а у р о к и ; » отвѣчалъ дс Лнпь. «Вамъ Къ Лаудону Фридрихъ обращался съ особепиычъ уважсиіемъ. Онъ ііазыоалъ сго не нпачс, какъ фельдмаршаломь. Это былъ тоіікііі унрекъ австрійскому правптсльству, которос нс наградило заслугъ достоііпаго генерала еднпствснно за то, что онъ взялъ Швсіідпицъ, бсзъ разрѣшснія военнаго совѣта ("). Р а з ъ , передъ обѣдомъ замѣтплп, что Лаудопъ еще не прншслъ. Страино, сказалъ Ф р н д р и х ъ , это не похоже на него. Обыкновенно онъ прежде меня яолялся на міьсто. Садясь за столъ, Фрпдрнхъ помѣстилъ Лаудопа по правую свою руку, «Мнѣ пріптнѣе, говорилъ опъ, видѣть вась возлѣ, чѣмь противп себя. Деликатность короля доходила до того, что во врсмя пребывапія его въ Ненштатѣ, онъ и вся сопта ііосили австріііскіс мупднры, чтобы прусскпмъ цвѣтомъ не напомппать о недавнеіі неиріязни. Мо.іодоіі нмператоръ умѣлъ расположить сго въ свою пользу. Вотъ что Фрпдрихъ ппсалъ объ немъ къ Вольтеру : «Я былъ въ Моравін и впдѣлъ нмпсратора, которыіі долженъ пграть зпачіітелыіую роль въ Европѣ. Онъ воспптапъ при набожномъ дворѣ — и презирастъ предразсудіш ; выросъ среди росконш — п паучплся яшть просто ; окружспъ льстсцами — н скроменъ ; полонъ страстью к ъ славѣ — и яісртвуетъ своимъ чсстолюбісмъ сыновііему чувству; имѣлъ паставпикаміі однихъ псдантовъ п, нссмотря н а т о , въ пемъ столько вкуса, что онъ чнтаетъ и цѣннтъ творспіл Вольтера.» Мсжду тѣмъ содѣііствіе Фрпдрнха къ прпмпрепію Порт ы съ Россісю пе шгЬ.ю желаннаго успѣха. Екатсрнпа трсбовала уступкп Молдавін и Валахіи п свободы крымцевъ. (•) С л . ч л с т і , I I I , с т . В8І.
Австрія, боясь сосѣдства Россіи, воииа въ псрсговоры с ъ Турцісй п стала собирать войска въ Веигріи. Фридрихъ с ъ свосп стороиы объявилъ вѣпскому к а б и и е т у , случаѣ сюю воснпыхъ союзницу, дѣйствій , русскую опъ будстъ ичпсратрицу. что въ поддсрживать Фрапція, поль- зуясь несогласісмъ к а б и и е т о в ъ , обратпла всс свос внича- ніе на Польшу. Шуазель отправилъ т у д а нѣсколько вой- ска и опьітпаго гепсрала, Дюмурье ( ' ) , для прсдводптельствованія инсургентами. Но что могъ сдѣлать самый л у ч шііі восначальиикъ, когда сго войска ис привыкли къ п о виновенію и ие знали иравилъ иодчппеииости ? Самыя глав ы коііФсдсраціи былп въ несогласіи меясду собою п д ѣ н ствовали по своему произволу. Это давало русскимъ в о й с к а м ъ , несмотря на и х ъ иалочислснность, вссгдашній п с ревѣсъ и а д ъ ними. На в с ѣ х ъ п у н к т а х ъ мятежники были р а з б и т ы . Великій Суворовъ пробовалъ свой мечь, или, если можно т а к ъ в ы р а з н т ь с я — набталь руну въ этой малой войнѣ. В е э д ѣ , гдѣ онъ являлся , коиФедераты б ѣ ж а л и , а русскіе ираздновали побѣду. Б п т в ы подъ Варшавою, около Б р е с т а , ири Лаидскронѣ и Люблинѣ, у Величкн, Замостья, подъ Сталовпчами, Пулавами, Тииецонъ, и взятіе Крако- ва — были п с р в ы с лавровыс листья, к о т о р ы е оиъ внлелъ пъ свой вѣнокъ, неувядаемый въ русскоіі военной исторіп. Здѣсь, въ этой уиорной войпѣ съ цѣ.іымъ народочъ, Суворовъ доказалъ міру, что и съ малымъ войскомъ «можно побѣждать в р а г а , к а к ъ тики и практти онъ выражался — однимъ вшядомь, — безъ быстротоіі таки на- тискомь.» Австрія, обезпокоспная успѣхами русскпхъ въ Польшѣ и не видя рѣшепія дѣлъ т у р е ц к и х ъ , двннула войско за польскія г р а н и ц ы п заияла граФство Ц и п с к о е , (') Впослѣдствіи аиамопптый Шполвоиоискій морша.іъ. подъ пре- п р а в ъ па эту область , заложенную ичпсріп пъ обезпеченіс значитсльиаго долга. длогомъ с т а р и н н ы х ъ Фридрихъ, наблюдая за всѣмп движспіями своеіі с о и е р п п ц ы п за в ы годами Р о с с і и , т а к ж е расположилъ досять т ы с я ч ь войска в ъ воеводствахъ Познанскомъ и Ку.іьнскоМъ, подъ видомъ кордона, для охрапспія Пруссіп о т ъ свирѣиствовавшсй въ Турціи чумы. Полына сдѣлалась яблокомъ раздора. Вссобшая война готова была всиыхпуть с ъ новбіо силою. тсрнна с ъ Ека- изумленіемъ прочла нзвѣстіе объ этомъ псожн- данпомъ дѣиствін Австріп.
С57 Иъ это вречя принцъ Г с н р н х ъ , братъ Ф р н д р н х а , находился при нагаснъ дворѣ. Опъ ѣздімъ въ ПІвсцію д.ія свндапія съ ссстрою, и иа возвратно.нъ пути бы.іъ п р п м а шснъ императрнцсю въ Пстербургъ. СвоіІчъ добры.чъ, открытыиъ харантсроиъ и иріятяостію въ обрашсніп, онъ унѣ.іъ зас.іужнгь особспную довѣренность государыни. «Страпно!» сказа.іа Екатсрнна , сообщая слу получсііяое сю пзвѣстіс; — «въ ІІо.іьшѣ, но вндплоиу, стонтъ то-іько протяиуть руку, чтобъ пзять, что захочсиіь. По сс.іи пѣнскій дворъ дучастъ прпсвоить ссбѣ по.іьскіл провпнцін, то И другія сосѣдствснпыя держапы въ правѣ сдѣлать тоже.» ІІринцъ Гспрпхъ сто.іь жс .ювкііі днп.іочатъ, какъ п военача.іьппкъ, да.іъ иыс.ш нипсратрицы бо.іыпее развнтіс. Онъ стара.іся убѣднть Екатсрпну, что дѣ.ісжъ По.іыни, снасап саиую страпу отъ гпбс.іыюй анархіи и бсзпрсрывныхъ исждоусобііі, въ тоже врсия иожстъ служить успокосніеиъ Епроп ы , удов.істворпвъ вссобщіс интсрссы. Россія нъ По-іынѣ найдстъ возпагражденіе за уступку Мо-ідавіп п Ва.іахіи, безъ которой инръ съ Портою псвозможснъ ; Пруссія — будетъ удов.іетворена за издсржкн, поиссснныя въ турсцкую воііпу, по поводу По.іыпн; Австрія, по.іучивъ новую об.іасть, забудстъ о Сп.ісзін , н отстапетъ отъ союза съ ТурцІею , гдѣ еіі теперь грозитъ опаснос сосѣдство Россіи. Мыс.н, Гснрнха чрсзвычанпо поиравімась Екатсрпнѣ. Она просп.іа сообіцнть сс Фрпдриху. Ф р н д р п х ъ , восхпщеппый отнчъ нсожндапііымъ срсдство.чъ остановить воііну н у.іадпть всѣ дѣіа ипро.ііобнпо, в,іѣсто отвѣта нрнс.іа.іъ готовыіі плаиъ дѣ.ісжа ПО.ІЬИІИ. Мсжду русскичъ Н бсрлпііскпиъ кабішстачн скоро все бьмо слажено. Остава.юсь прнг.іасить Австрію къ участію въ общсмъ договорѣ. Но вѣнскііі д в о р ь , который саиъ пода.іъ поводъ къ зтому бсзприиѣрному замыс.іу, до.іго ие рѣшался. Тогда Фрндрпхъ отправп.іъ въ Вѣиу договоі>ъ съ Россісю о дѣлежѣ ІІоль- иш , заключеііпый 5 - г о Февраля, 1772 года , прпсовокуппвъ: кчто оиъ поздравляетъ Марію-Тсрезію съ тѣмъ, что ныпѣ судьба Европы находится въ ся р у к а х ъ , пбо воііна и ииръ завнсятъ отъ ся поли. «Я у в ѣ р е и ъ » — присовокупнлъ опъ, — «что пнпсратрііца-королсва по своену всегдашиеиу благоразунію и бдагонамѣрснностп предночтетъ спокоііствіс Европы всеобшеіі в о й п ѣ , послѣдствій которой пикто пс можетъ ни прсдвпдѣть, пи съ точностію прсдсказать.» (*) Этп мпогозначнтслыіыя слопа заставидп Марію-Тсрсзію согласиться на общсс жсдапіс. иЗс пе виік ріиз сп ѵі&иеиг! (Я уже пс въ силахъ,)» — сказала опа Кауппцу, — «и потому должпа подчнняться волѣ д р у г и х ъ ; къ общсму рѣшепіго прпсосдппяю п мое : ріасеі.» Несмотрп па такое мпѣіііе инператрицы-королсвы, требованія Австрін были т а к ъ псумѣрсппы, что едва пе разстроилп вссго прозкта. Фрпдрихъ сиова должснъ былъ прибѣгпуть къ сплѣ убѣжденій и самъ подадъ Австріи прпмѣръ къ уступчивостн, отказавшись , въ пазііачспномъ е.чу участкѣ, отъ важпѣйшихъ городовъ, Даицига и Торпа. Австріііскій посолъ при бсрлинскомъ дворѣ , баропъ Ф а н - С в п т с п ъ , принялъ па себя трудъ склонпть Марію-Тсрсзію къ трсбоваиіяиъ, болѣс умѣрепнымъ. Паконецъ послѣ долгоіі псреппскн исжду кабнпетамп, обіцііі а к т ъ о дѣлсжѣ былъ подппсапъ, 2 5 - г о іюдя 1772 года. Па долю Россіи приходплось ся дрсвпсс, родііос достолніс — Бѣлоруссія, (восводства : Двпнскос , ІІолоцкос, Могнлсвское, Оршаискос, Мстиславскос, Витсбское п Рогачсвское;) Пруссін брала восводства Маріспбургс к о е , Хсльмппскос , Номорское , Вармію п часть Ведпкоіі Польши, до рѣки ІІотецъ ; Австріл — нынѣшнюю Галпцію. Немсдлепно всѣ три дсржавы двинулп воііска въ своп участки, обълвл на иихъ старпииыл права своп. 7 - г о ссптября {') О о и ѵ г о . р о и і і і і і ш и » ІІО Г г ё і і в г і е I I . спна вся и с т о р і я д іиоіна І І о л ы н н , д-Гііістііуюишмъ лиііоиъ. Тотс V, Тямъ подробио опи- аъ которомъ Ф р п д р и х ъ б ы . п , глакмымъ
1773 года сегімъ согласился иа уступку требуеныхъ облар ! Стаппс.іавъ-Августъ нзда.ъ объ этомъ мапиФестъ,Ю с а я , Лвстрія и Пруссія спокопно вступи.ін во в.іадѣніс вповь прюбр-Ьтевпыхъ зсмедь. Фрндрпхъ рснова.,ъ права с в о и , „а требусмый отъ Поииш у-астокъ, па т о м ъ , Ч то Поморское восводство н Вс ,П,І0 По ,ьш " " . «« -'*"°>.ь берегу рѣпп Нотецъ, встарнпу прппадлежа.ш къ в.адѣніямъ Бранденбургскпнъ 1 ; і И С С ПЭ Г, ьГб и"п гВъ ° °ТТОрГ"УТЬІ «ородямп; б ь и ъ нѣкогда задожспъ его предкамъ а а апачптельпую сумму дспегъ; н , т о воевод тва Маріенбургское п Хсльмннское до.іжпы поступпть во в.іаДѣніс Нруссш въ замѣнъ Данцпга, который преждс быдъ сто.шцею Померапін, но прпэнапъ По.іьшеіо вольнымъ городомъ. ГОрОДЪ Участокъ , по.іученный Пруссіею , бы.іъ ппчтожпѣе всѣхъ по пространству, пародопаселспію „ достоинству ночВЫ. Но фрндрнхъ умѣлъ нзвлечь пзъ него огромпыя выгоды дл„ своего королевства. Во первыхъ, эта часть Польшн составляла черсзполоснос владѣніе съ Пруссіею : опа послужила къ округлепію прусскаго королсвства и къ естсствсішой связп мсжду ся нровипціями. Во вторыхъ, облаДапіе устьсмъ Впслы сдѣ.іало Фридрнха хозя.шомъ всей польскон торговли. Новая провинція нолучила названіс З а падноп Пруссш. Самъ король поѣхалъ обозрѣть се н тотчасъ жс принялъ мѣры къ ея устройству. Въ самос короткое время въ ней установлсно правильнос судопронзводство • собственность н лпчная свобода жптелей были обезпечены закопомъ. Рабство н варварское береговое нраво уничтожились. Всздѣ учреждалпсь школы, чтобъ свѣтомъ разума ., наукъ облагороднть грубую чувствс.шость повыхъ нодданСВ0СВ0 Ю в Г к 1 , чсловѣческаго ; Г Т И Х Ъ К Ъчувства. " Устроилнсь ' ' р а С ^ Т С Т 0„очть,, У и з а ббольпп«е»«о всякаю цы , Фабрппп : все иришло въ дѣятелыюсть п двпженіо. Цѣлыя колоніи пруссаковъ эаселили пустыпп п свопмъ трудолюбіеигь и довольствомъ поощрялп бсзпсчныхъ ПО.ІЯковъ къ подражапію. Послѣ раздѣла ІІольши союзъ Пруссіп и Россіи ещо болѣе укрѣпплся, нс смотря па всѣ усплія враждебныхъ партій. Между Фрпдрпхомъ и Бкатсрипою завязалась постоянная , дружсская персписка. Въ 1776 году прпицъ Гснрихъ вторичпо посѣтплъ Нетербургъ. При немъ, въ апрѣлѣ мѣсяцѣ, скончалась супруга паслѣдника престола, Наталія Алексѣевпа. Прпицъ, свопмъ пстіінпо родствснпымъ участіемъ прп этомъ горестпомъ событіп, привязалъ къ себѣ всю царскую «амвлію. Съ этой мипуты пмператрпца обходплась съ нпмъ , какъ съ сочленомъ свосго семеііства. Екатернна жслала, чтобъ Павслъ Пстровичъ, какъ можпо скорѣе вступплъ въ новый бракъ. Нрппцъ Геирихъ предложилъ ддя этаго союза принцессу Виртсмбергскую С О Ф І Ю Доротею-Августу, свою двоюродную племяшшцу, дочь принцсссы изъ дому Брапденбургъ-Шветскаго. 0 „ ъ зналъ принцессу коротко н выхвалялъ ее, какъ образецъ красоты , ума п добродушія. Выборъ его былъ одобрепъ государынсю. Въ іюнѣ Цесарсвпчь ДОЛЖСІІЪ былъ отправнться въ Берлинъ для свнданія н обручепія . съ назначснной псвѣстою. Фридрпхъ дѣлалъ чрезвычайпыя приготовлепія длп пріема высокаго гостя. Къ русской грапицѣ было выслано для встрѣчи его посольство. 9 - г о іюля вслпкій князь съ большой церемонісіі въѣхалъ въ Бсрлипъ. Король привѣтствовалъ его у дворцоваго нрыдьца. «Ваше всдичсство!» — сказалъ сму Павелъ Пстровпчъ, вя прпбылъ пзъ глубокаго сѣвера въ этп счастдіівыя страпы, чтобъ увѣрить васъ въ пскреппостп дружбы, которая отпынѣ павсегда должпа связывать Россію и Пруссію, и чтобъ увидѣть прппцессу, пазначснпую судьбою для украше-
н.я прссто.іа московскихъ государей (*). Т ѣ м ъ драгоцѣппѣо будетъ о.іа для мепя п для моего народа , что я подупаю сс пзъ р у к ъ в а ш п х ъ . Наконецъ сбьмнсь мои давнишнія желан.я : я пмѣю чссть прсдставнться герою, которого пмп нросдав.іяется совремсиниками н посдужитъ удивденіемъ д.ія потомства.» пріятсльиицы, вс.іикоіі Е к а т с р и н ы ! » Потомъ опъ обратплся к ъ грав«у Румянцеву, к о т о р ы й находплся въ свитѣ пас.іѣдпика : о Привѣтствую побѣдителя О т т о м а п о в ъ ! Я пахожу въ васъ бо.іьшос сходство ВпптсрФсльдомъ.» — Вашс МЯІІЦСВЪ, — мпѣ бы.10 б ы съ генерадомъ монмъ всднчсство! — отвѣчалъ ОЧСІІЬ .ІССТІІО, Ру- х о т я пѣсколько, походить па гсисрала, которыіі с ъ такимъ от.іичіемъ слуЖІІ.ІЪ подъ зпамснамп вслікаго «ІІѢтъ!» Фридрпха. — в о з р а з і м ъ Ф р и д р п х ъ , — « в ы ис этимъ до.іжны гордиться , а своими побѣдамп; онѣ псрсдадутъ имя Румянцсва поздиѣйшему потомству.» На другоіі день Ф р п д р и х ъ ириказалъ всему своему ш т а бу лвиться къ Румяпцеву для поздравлснія сго с ъ пріѣздомъ. Чрезъ нѣсколько дней б.іизъ Потсдама происходили иаие- в р ы , прсдставлявшіс Нагульское сражспіс, выиграннос Р у мянцевымъ. Самъ король иредводительствовалъ вопсками и, по окоичаиіи маиевровъ, собствснпоручио возложплъ на русскаго полководца о р д е н ъ Чернаго Орла. Кромѣ т о г о Ф р и д р и х ъ окаэывалъ русскому гсрою много д р у г и х ъ почестей. Въ публнчпомъ засѣданін академіи иаукъ, па которос б ы л ъ приглашсиъ Павелъ Пстровичъ со вссю свптою , король посадилъ Румянцева возлѣ с е б я , т о г д а , к а к ъ прницы кровп стоялп у иего з а стуломъ. Въ этоиъ засѣдапіи Фридрихъ похвалъ, возразидъ : .іюбезпый «Я „рпнцъ. нс Вы засдужпваю впдите такихъ во мнѣ только б о л ь н а г о , посѣдѣлаго старика ; но я почитаю себя сча- с т л п в ы м ъ , что дожплъ ДО д п я , „ри- нять въ моеи столпцѣ ствеппѣйшсй д е р ж а в ы , въ достоііиаго ..-оторый могу наслѣдника могуще- сдинствсниаго сыпа дучшей моеіі зпамс- нптый Формей пропэнесъ рѣчь цссарсвпчу, въ котороіі п р е возиосилъ сго доблести н предсказывалъ Россіи иодъ его скиистромъ продолжителыюе счастіе. Потомъ обращаясь к ъ Румяпцсву, онъ сказалъ : «Да будстъ э т о т ъ воитсль иа долго ангсломъ-храпителсмъ русскаго престола. Я ж е л а л ъ бы высказать восторгъ, одушевляющій меия ири вндѣ задунайскаго гсроя, который сосдипплъ въ ссбѣ мужество Ахи.ыа П ІІредсказаиіо І1аа..а Штровнча сбылось вполпѣ: прппцссса »та дГрі.па'! 0 " " С0РЛЦ "" ГУ "К""' ~ Марія Ѳоо- с ъ доблсстію Энеп , по длл этаго пужспъ гсиій Гомсра п Впргилія , а мой голосъ слпшкомъ слабъ для сго прослаВЛСІІІЯ. »
662 Два д„и спустя по пріѣздѣ цссарсвпча бы.,о совсршспо СГО обручсніе. Р я д ъ торжествъ и блистатедьпыхъ праздниковъ послѣдовалъ за э т и м ъ обрядоиъ. ГЛАВА Т Р И Д Ц А Т Ь - ДЕВЯТАЯ. ВОЙНЛ ЗА БАВЛРСКОВ ІІАСЛѢДСТВО. СОЮЗЪ. ГЕРМАНСКІЙ (і о к ъ не судпдъ мудрецу-монарху посвятить остальпую жизпь мирпымъ заботамъ о благѣ п о д д а н н ы х ъ . Пронпцателыіыіі взглядъ ^иі Ж сго слѣдилъ за каждымъ движспісмъ по^ ^ литичсскаго м і р а , п гдѣ только предвидѣ- лась малѣіішая опасность могуществу и самостоятельпости
Прусскаго коро.іепстпа, онъ готоаъ б ь ы г отстаивать свои права вооружеппою рукою. В-ь продолжсніс нѣско.іькихъ вѣковъ австріііскііі доиъ доиогался иеограппчсішой власти въ Гсрианін и же.іадъ обратить всѣхъ нѣ.чецкихъ кпязей въ покорныхъ вассалрвъ. Мы впдѣля, что бо.іьшая часть князсй, волсй пли невоией, иринуждсны бьып принять сторону Аветріи въ Ссмидѣтнсй войнѣ. Знаколство съ ІоС И Ф О Ч Ъ убѣднло Фридрпха, что въ годовѣ этаго мододаго мопарха таятея обширпые замыслы н что съ сго пылкимъ, прсдпріимчивымъ характеромъ, онъ вѣрпѣе всѣхъ своихъ иредшестпсияиковъ можетъ достпгпуть жеданной цѣли. По этому король рѣшился нс выпускнть его пзъ внду. Портрстъ І О С И Ф Э стоялъ у иего въ кабиистѣ па студѣ. « / I парочпо ноставпл. сго здѣсь,» — сказа.іъ онъ одному изъ своихъ гсиераловъ; — «чтобъ пмѣть сго всегда персдъ глазами. Пмператоръ І О С И Ф Ъ чс.ювѣкъ съ го.ювой; опъ иогъ бы многое произвссть, по жаль, что вссгда дѣлаетъ второй ш а г ь , прежде псрваго.» Опасснія Фрпдрнха на счстъ І О С И Ф Э скоро оправдаднсь Въ декабрѣ 1777 года умеръ внезаипо , отъ о с п ы , курФпрстъ баварскій , Максимидіапъ. Съ нпмъ прссѣкся царствовавшій домъ. Коропа баварская персшла на боковую лнпно, къ курФпрсту пФальцкому Карлу-Тсодору. Но п олъ ие пмѣлъ закониыхъ дѣтсй, такъ, что посдѣ исго, по б.шжайшему нраву, прсстолъ должсиъ быдъ достаться сго двоюродиому брату, герцогу цвейбрюкскому, Карлу. А на пѣкоторую часть ІІФальцскаго герцогства .. „а ландграФстпо Леихтепбергъ могли иретсидовать гсрцоги саксонскій и мекленбургскій. Давно ужс Австріи хогблось пріобрѣсть Ьаварію. ІОСИФЪ, чтобъ возиаградить себя за потерю Силезіи, вздумалъ воспользоваться этимъ случаемъ. Вѣпскій кабинетъ наскоро сочипплъ какія-то права на курФиршсство П двинулъ войска въ ІІпжпюю Баварію и ОберпФальцъ. Карлъ-Тсодоръ пс имѣлъ пи духу, нн средствъ протпвиться п заключилъ съ ІОСІІФОМЪ трактатъ, по которому уступилъ ему лучшую часть своихъ владѣній. Такой самовластпыіі поступокъ возбудилъ пегодовапіс Фрндриха. ІІастала минута, гдѣ оігь могъ н должепъ былъ показать свое преичушество предъ осталыіыми мопархами Германіи. Онъ рѣшился выступить прсдставителемъ ихъ правъ, защптнико.чъ гсрмаиской свободы. Чрезъ посла своего онъ убѣднлъ цвейбрюкскаго герцога просигь у псго защиты протпвъ псправпльпыхъ притязаній имиератора п самовольнаго раздроблснія курФпршества, котораго онъ закопный наслѣдпикъ. ІІачались дппломатическая нерсписка и псреговоры. Франція п Россія принплп стороиу Пруссіи. ІІо Австрія нс соглашалась отступнться отъ своего пріобрѣтенія. Напротивъ, І О С И Ф Ъ собпралъ войска пзъ Вспгріп, Италіп н Фландріп, чтобъ вооругкенной рукою удержать за собою Банарію. Тогда и Фрпдрихъ „ачалъ приготовллться къ воіінѣ, нс с.чотря на свон лѣта п сильные болѣзиеііпые прппадкн. Въ апрѣлѣ, 1778 года, вся прусская ариія собралась около Бсрлина „а сдютръ. Обозрѣвъ полкп, Фрндрихъ созвалъ около ссбя генераловъ. «Господа!» — сказалъ онъ и м ъ . — «Большая часть изъ иасъ с ь юношсскихъ лѣтъ служнли иодъ прусскпми зиаменами и даже посѣдѣли па службѣ отечеству: сталобыть мы другъ-друга зпаемъ коротко. Дружио дѣлпли мы досслѣ всѣ трсвогн и тягостп войі.ы, н я убѣжденъ, что вамъиа старости также пепріятно пролпвать кровь, какъ и мнѣ. Но государство мое теперь въ опасностн. ІІа мнѣ, какъ на королѣ, лежитъ святая обязанность защитить ноддаиныхъ п употребпть сильпыя и скорыя средства, чтобъ разсѣять угрожающую тучу. Д.,я этои цѣлн обращаюсь къ вашеіі испытаниой храбрости и іірсдаііиости ко мнѣ. ІІо прошу
007 н Фридрнхъ иаконсцъ рѣшителыю объяснплъ, что дальнѣіішес сопротнвленіе ІосііФа „очтетъ объявлсиіемъ воііны. Пылкому императору того только и хотѣлось. Обѣ арміп двннулнсь. Пятаго іюлл Фридрнхъ съ авангардомъ вступпль въ Богемію; скоро къ нсму прпсосдпннлся п прпнцъ Генрихъ изъ Саксонін. Непріятелп сталн другъ протнвъ друга въ укрѣн.іешіыхъ лагеряхъ. объ одмо.чь: не упускаите пзь впда ч.увства чедовѣчсства ііаблюдапте, какь можпо строже, за порядкомг „ б . , а г о ч и пісмъ вопскъ въ землѣ пепріятельской. Нс могУ совершпть похода вмѣстѣ съ вамп, какъ въ годы м о е / ю н о с Т " ДУ "Ъ П0ЧТ0В0ІІ Вь, нмѣсте полпос „ р а в о Г к о Г СаМ0С - Ш ВЪ ДС Ь " - -еня " конѣ, впередн монхъ храбрыхъ. Надѣюсь, что гепералы „оп „ въ этомъ послѣдуютъ моему примѣру». I акіімъ образомъ двѣ армін, каждая въ 80,000 человѣкъ двнпулнсь, чрезъ Снлезію „ Саксонію, къ граппцамъ Моравіи п Богеміп. Начальство надъ одною было нору Ч „о прпнцу Гснрнху; другая должна была д ѣ н с т в о в а т ь ^ нчнымъ предводнтельствомъ короля. Фр И Д р И хъ отправплся ВЪ Бреславль и у ж е памѣренъ былъ вступнть въ Моравію. Т У Т Ъ " А Ч А - , А С Ь » ™ * У П Т Ъ „ І О С П Ф О М Ъ перешіска Торговалнсь, ладнлн, спорялп; „ „ 0 д„„ъ пе хотѣль уступнт^ Но ніі одна сторона не отважнналась пачать дѣло. Ипогда пронсходилп малеиькія, нсзначителыіыя стычки между разъѣздамн и аванпостаміі, которыя всегда оканчива.шсь пустяками. Марія-Терсзія искала средствъ остановить воііну вначалѣ ; старалась склоиить Францію н Англію „а свою сторопу, „о всздѣ встрѣчала отказъ. Анг.іія бы.іа запята свосю воііною въ Сѣверпоіі Амерпкѣ; Франція объявнла себя пеитральпою. Накопецъ пмиера-
I I I трнцл-коро.іоиа, боясь за жизі.ь .шбимаго сына п о п а с а я с I Г Г ф і Г ^ радрпхуипрос I ' "- ,а п р с к "— - . , 0б0и , 1 ъ НО С.ІШІІКОДІ-Ь пыгодно Фвырыпать другъ У" друга во.юсы, убѣ.,сн„ысбудсті, старостію.,, вь,,ъ р ' „ х ъ | дРГвГ,,,ТЬ I Р а С П р Ю МИ,,0ЛЮвИВ °- О п ъ н а Г с р і Г и Г СТРІІІСКІ і , Г я Г ' "°Г " КабППСТЪ сог.а,„а.ся на , , а в ! « Ь « статья. І О С И Ф Ъ же, р н а в ъ О таііпыѵъ „ереговорахъ , , Ь*ну, еоіи она зак.іючитъ нпръ. II такъ военныя д.нствія продо.іжа.шсь, „о „с до.іго. ІІсдостатокъ въ „р д о о I ! I | заставіыъ „руссаковъ отст У „„ть „ъ гра^ство I Та,ГЬ оии = , ц а I войиы С за " я - ' и Укрѣнленный .іагсръ. Австрійска„ „ ѢС ко.,ько разъ пыта.ась л о в к и ч Г н а п а д і і Г Г - ь нчъ врсдъ во врс.чя бита нрусскою иѣхотою. рстирады, ,, 0 везд, была ОТ- і I I і Въ этпхъ небольшпхъ битвахъ отлича.іся особсппою предуснотрпте.іьпостііо п нужествоиъ мо.юдой пас.іѣдипкъ прусскаго прсстола, „ринцъ Фрпдрпхъ-Вцльгельмъ. Когда нослѣ того опъ явпдся къ кородю, Фридрихъ пстрѣтндъ его съ распростертыии объятіяии: «Отиынѣ вы инѣ бодѣс не пдсмяпппкъ: х сказадъ опъ прпнцу, «вы моіі кровііып сыігь. Вы распоряжадпсь, какъ опытпый гсиералъ; я самъ ие умѣлъ бы расиорядпться лучшс». Фридрихъ заиядъ главную квартпру въ Шацларѣ. Зимою австрійцы сдѣлали пападсніс па Верхпюю Сплсзію. Послѣ ііѣсколькихъ мслкпхъ сраженій король ихъ вытѣспилъ п запялъ пограппчпые австріііскіе города. Здѣсь опъ самъ подвсргался всѣмъ опасностямъ, какъ въ молодыс годы, нс смоI тря иа то, что прппадкп болѣзни сплыю сго пзнуряли. Разъ, утромъ еиу пустнли кровь; въ полдепь услышалъ оиъ псрсстрѣлку н поскакалъ на мѣсто битвы. Въ пыду сражеиія персвязка съ рукн сго свадилась и кропь хлынула Фоптаноиъ. Сойдя съ копя, опъ приказалъ, псрвому попавшсмуся сму па глаза, лекарю перевязагь рапку. Во время перевязкп пснріятсльскос ядро упало у самыхъ ногъ его, завсргЬдось и брызнуло вокругъ ссбя псскомъ. Лекарь съ ужасомъ отскочплъ и затрясся всѣмъ тѣломъ. Фридрпхъ улыбнулся п сказалъ окружающниъ: «Этотъ должно быть нс много видывалъ пушечныхъ ядеръ.» Накопсцъ Фрапція п Россія вступплнсь за дѣло прптѣсненныхъ п чрсзъ пос.ювъ свопхъ требовалп отъ Австріи окоичапія войны. Опасаясь, что Россія поддержитъ требованія Фридриха снлою оружія, австрійскііі кабипетъ сдѣлался уступчив-йе. Въ мартѣ 1779 года бы.іо заключено псреипріе съ Пруссіею, а пъ наѣ, въ Тсшспѣі. съѣхалпсь уполноиочснные враждующихъ п посрсдствуіощпхъ дсржавъ ііа копгрессъ. Фрапцузскій мпипстръ, баронъ де Бретепдь, наппсалъ проэктъ иира, которыіі н былъ всѣмп
671 "АвсгрІЯ воз- "руссі, „ , с „ герикм. . д« «оодаиія. сс,я ' ф Р»»«Ч В ъ крестьяяскихъ хпжинахъ портретъ его висѣлъ въ псреднемъ углу, близъ образа св. Корбипіаиа, покровителя Баваріп. Посрсдипѣ обыкновеппо тсплилась ладіпада. аЧто это значитъ?» спросилъ разъ путешсствеппикъ у баварсваго крестьяппна. Хоэяішъ отвѣчалъ: аВотъ этотъ - заступппкъ нашъ на пебесп, а тотъ — защптникъ на зен.іѣ. Мы нолпмся одпому — за счастіе другаго, и теплпиъ предъ обоинн мас.ю, въ знакъ пашей благодарности». Даже саные иепріяте.ш благословлялн имя Фрпдриха. Когда, всспою 1779 года, опъ узналъ, что часть Богечіп въ предъпдущемъ году опустошенная его войскамн, „аходится въ печалыюмъ положеніп, такъ, что крестьяпе принуждсны птти по міру, не пиѣя хлѣба на посѣвъ, онъ прнказалъ открыть имъ всѣ свои нограпичные запасные магазины, с ъ правомъ брать зерновоп хлѣбъ или въ вндѣ заима, или покупать его за самую умѣрениую цѣну. Въ политпческомъ мірѣ имя Фридрпха сдѣлалось еще значителыіѣс. Вмѣшательство его во всѣ дѣла Европы заставило другія державы заискивать сго дружбы. Ни одпо политпческое предпріятіе не обходилось бсзъ сго участія. Нсрѣдко онъ былъ прпглашаемъ къ такпмъ союзамъ, которымъ дажс не иогъ содѣйствовать силою ору-
жія. Одпо сго грозпос нмя зак.шчадо в ъ ссбѣ доводьно магическоіі с м ы , чгобъ нодкрѣннть имъ всякос намѣрсніе. І а к ъ прнсоединодся онъ къ вооруженпому морсному неіітрааитету, учрсжденному Екатсрнною, хотя не нмѣ.ъ т а к ъ ВЧѣша ,ся « » ™ "орьбу го.иапдскихъ натріотовъ съ шгатга.іьтсромъ и старадся прнмнрнть обѣ нарФЛ0Та; ГвепГ" ПРИСТ7ПИ ,Ъ - °НЪ П съ Соеднпсннымп сѣверо-аисрпканскими Штатамп, „оторые, В С ту„„ В ъ, въ 1783 году, въ рядъ „сзавнсн.чыхъ дсржавъ, „скади его дружбы и покровитс-іьства. Новое государство жсдадо рас- пространить своіо торгов.но вь Европѣ н воііти вь политпчсскія связн со всѣми державами, чтобы тѣмъ обезопаснть себя отъ всякихъ покушсиііі аиг.шчанъ. Оно обратилось къ Фридриху, какъ «къ ионарху, которыіі во вспко.чъ полсзпомъ иачипапіи подастъ другимъ примѣръ». фрндрнхъ изъявіиъ сог.іасіе. Въ 1785 году, въ Гагѣ, уполіючочепиыіі сго, ТулсмеНеръ, н нос.іы Соедппепныхъ Штатовъ, Фраик.шиъ, Адамсъ н ІеФсрсонъ заклочйлп союзъ, которыіі, какъ памятішкъ Че.іовѣко.нобія н безпрпстрастія, составляетъ одно изъ лучшихъ украшеніп царствовапія вс.шкаго нонарха. Наконецъ, въ слѣдующемъ году Фридрихъ осиова.іъ /ерманстіі союзь, чтобы сщс прочнѣс ойезиечнть ирава и нсзавнснмость нѣмсциихъ владѣте.ісй. Въ 1780 году скончадась Марія-Тсрсзія. І О С И Ф Ъ сдѣ.іался самодсржцемъ Л в стрін п спѣшплъ доказать міру, что онъ достопнъ нрестола Карла V. Въ одннъ годь пропзвсдъ оиъ въ государствѣ псрсворотъ, какого нс могли пропзвесть его п]>едиіествсиники цѣлымп столѣтіямп. Онъ отобралъ монастырскія и цсрковиыя владѣнія въ казпу; нстрсблялъ дрсвніе прсдразсудкп съ корнсмъ и, однимъ махомъ псра, уипчтожплъ прптѣснснія за вѣру, отъ которыхъ такъ до.іго страдали сго подданпые. Онъ пачсрта.іъ ссбѣ нланъ дѣііствій , которыіі должснъ былъ доставпть австріііскому дому псограничспнуіо власть надъ вссіі Гсрманіей. Внды сго стреиились къ тому , чтобы сдѣ.іать сапъ импсратора нсзависимынъ отъ избнратсдыіыхъ кнпзен (курФирстовъ) п духовиыхъ сановинковъ, и иріобрѣсть импсраторскоіі коронѣ гдавнѣйшія „ зиачитсльнѣіішія германскія владѣиія. Онъ иачадъ съ того , что нѣскодько духовпыхъ вдадѣній, нмѣвшихъ зсмли внутри авсгрійскпхъ границъ, наспльно обратилъ въ свѣтскіл области п иосадидъ на сппскопскіс прсстолм своихъ дпоюродныхъ братьсвъ. Такъ памѣрсI — «()
опъ поступпть п с ъ с в ѣ т с к и ш В., а дѣтс.,яии, пъ осо- ОІМСЯ бспиости с ъ курФпрстами; „ поточу х о т ѣ . ъ с ъ самаго „ а - тсрина отвѣчала , что она нзъявила свос согласіе импсра- ча.,а дать „очувствовать тору только въ случаѣ добровольпой сдѣлки , герма„ск„мъ к и я з ь я п ъ , что о„„ подчииепы в.іасти ш ш е р а т о р а , к о т о р ы й , какъ глава и,чис| но ріи, „мѣетъ право распоряжаться по свосму усмотрѣпію и чаѣ въ зсм.іяхъ іірннуждсгь былъ отказатся о т ъ своего намѣрснія. смѣжныхъ "0І своихъ васса.ювъ. Вс.,ѣдствіе того, во м.шгихъ с ъ Лвстріею граФствахъ „ сппсьопствахъ, по " м п с р а т о р а , ста.ш „абпрать реьрутъ; а когда отправп.гь воііска въ І І н д с р л а п д ы , •ірезъ которыя о„п „ р о х о д и л п , ІОСИФЪ то во всѣхъ зсм.шхъ самово.іьпо собиралп про- послѣдовала прпмѣру Тогда «Союзъ съ частся боду д о с т п г ъ до высшеіі стспс.ш, когда I I , въ го ОберпФальцъ, кпяжества ІІсйбургъ „ Сульцбахъ п ландграФство Лсііхтепбсрскос, въ замѣпу австріііскихъ І І „ дсрлацдовъ, (за исключспіемъ Люксепбурга и Н а м у р а ) «,то. б ы скорѣе склоппть слабаго Карла-Теодора къ зтой мѣ„ѣ ІОСПФЪ обѣшалъ дать „овымъ его владѣаіямъ иазвапіс ко- ролсвства Бургупдскаго и крочѣ того „рпплатить т р „ м „ , .ііонл гульдсповъ ; а въ случаѣ „есогласія грозилъ содѣііствіемъ Россш н Фраицін , которь.я одобрилн сго намѣ- Всс этотъ въ къ планъ въ цѣлію нѣсколькпхъ сохранить ДОЛІКСІІЪ чер- ОІІЪ заклю- права н спо- кппзсіі, бсзъ различін вѣроисповѣданііі. на д р с в н н х ъ прпвпл- ц п р а в а х ъ , дарованныхъ зо.іотою буллою. ІІе на- нужнымъ лошадп прііпомнпаті. староіі баспн о т о м ъ , что у моиЕііо выщнпать хвостъ но во.юску , но псльзл оторвать его, захвативъ весь въ руку. Преддагасмый мною союзъ должснъ обезнсчивать владѣпія каждаго; о н ъ воспренроннтствуетъ честолюбивому тору нарушить германскую зсй асмли по клочкамъ. заранѣе , пмператоръ п предпріпнчивому пмпсра- констптуцію, Если разсадптъ отрывая у к и я - не будутъ приняты мѣры снонхъ братцевъ и п л е п аббат- Фр„др„хг ства Гсрманііі, потомъ обратитъ п х ъ эемдн въ свѣтскія в л а - былъ выстунпть защптнннонъ г е р м а н с і и х ъ дѣнія, п таішмъ образомъ, поддоржноасмый на пмперскомъ Т а к о с „аспліс спова давно германстіхъ мяііничковъ во всѣ епнскоііства, архіспнскоііства иравъ. ІОСНФЪ испрднснію оборонптслыіый. исмъ доджно основываться лсгіяхъ хожу „е сдипствснпою гермапскнхъ императрпцы. составленію союза О н ъ самъ иабросалъ п,ъ Ьаварію, прнступплъ проэкта : къ ннпзеП. Но с т р а х ъ 1785 русской тахъ : дово.,ьств,е, какъ закоииу.о д а „ ь . Т а к і я дсспотпческія мѣІОСПФЪ Фридрихъ задуманнаго р ы озаботиип в с ѣ х ъ пмисрскихъ кпязсй. ДУ, вздумалъ прииудить курФирста баварскаго уступпть счт ппкогда нс рѣшнтся содѣііетвонать пасилію. Ф р а п ц і я въ этомъ слу- возбудило вссобшій ропотъ. Онъ представнлъ Екатернпѣ ссю н е с р а в е д л п в о с т ь ссй.чѣ голосамн братцевъ и плсмяннпчковъ, всегда будетъ требованш ІоспФа „ ясные доводы, что такою мѣяою о б . а - пмѣть перевѣсъ „ а д ъ всѣ.чи. Это отіюснтся к ъ духовнымъ стен пс только парушаются коренныя постановленія гепман- в.іастямъ, к о т о р ы х ъ права, по снлѣ конституцін, мы до.іж- скон коиституціп, „ о д а ж с п снстсма ,,ав„овѣсія государствъ ны потому впсятъ что пріобрѣтеніс Баваріп подастъ Австріп новодъ простпрать своп впдь, п па другія иѣчецкія владѣнія. К р о Т0Г0> ЭТШ,Ъ "»РУ'"аются условія Т е ш е н с к а г о договора за непрпкосповепность к о т о р ы х ъ Россія норучилась. Ека- чнтъ гда защищать. отъ имиератора могутъ ІІо н выгоды свѣтсішхъ владѣтслсіі з а - обезпсченія п х ъ зсмсль. во всѣхъ Союзъ п а ш ъ ограии- притязаніяхъ, персходнть за г р а и п ц ы мы исдавпо вндѣ.ш тому прпмѣръ которыя пно- позволсннаго , въ Баваріи. какъ ІІс мепѣс в а ж п ы й прсдмстъ составляютъ регенсбургскііі сей.мъ п всц-
.,а,іскос шшсрскос сѵдп,„щс. Над„ П|)ИШ1ТЬ діяте ,(,І(ыя мѣры к ъ поддержапію э т и х ъ в а ж п ы х ъ с т а р и н п ы х ъ ѵчреж- манін , денін , основапін , даровавъ сіі свободу убѣжденія и свосбытнаго „иачс . , ш с р а т о р ъ воспо.іьзуется ичп , и чтобъ рпс- прострапііть спое счшовластіе надъ псею Германісіі. гдавнііішія прнчпны , стунпть иость КЪ союзу, „ Потъ „О „ о т о р ы ч ъ КИЯЗЬЯ Д04ЖІІЫ „ р И . обсзпсчпвающену обшіе пптсрссы. Пусть ИХъ самостоятсь- всно.чнятъ , что есди они тсперь с ч о т р я т ъ „а иритѣспснія д р у г и х ъ , то со впемеиемъ очередь „спрсмішно доіідстъ и до п И х ъ , "«Ъ останется одно право У.,„сса ПраВ0 6ЫШ протнвъ, "Ро^ешшмн можсгь „ Т0гДЛ въ По.,НФемовоіі пещс- ппслѣ другихъ. Союзъ „а- имѣть т у в ы г о д у , что общііі голосъ кііязсн у Д с р Я І „ т ъ пиператора въ г р а п и ц а х ъ умѣреппости, °"'Ь ^•'С',4!ТСЯ :СЛП,бЪ °,,Ъ крѣикні ВЗД 0Тп0ръ премѣішо често.іюбія „.,„ самовластія; У , , а , ь Употрсбнть насндіе _ въ союзинкахъ , і.рнмутъ „ дпржавы. другіл ЭТН мысдп с ю я т ъ арѣ.іаго обсуждепія. » то „айдеті, которыхъ сторо„ѵ Я „о.іагаю, „счто Я иабросалъ тодь- важ.іѣіішіе „ у ш і т ы , ио, ир„ ос.ователыіомъ разсчотрѣ- "Ш ' "чъ мож,, 1 срцбергъ , ° даті - гораздо обширнѣіішсс развитіс ио мосму мпѣпі.о , Г ш і ѣ с т ъ всѣ исобходимыя способностп, чтобъ разработать этп идси п дать ш , ъ 0К0 „. чательпую Форму.» Г с р ц б с р г ъ дѣистпптсдьио в ъ н ѣ с к о л ь к о дпеіі выработалъ К0Р °-,Я ; сш,ск " с ъ " е г о бы.ш разос.іаны ко всѣмъ гермаискимъ вдадѣтсдямъ п ко дворамъ нностранныхъ держаиъ зу. " Саксошя „ Г а ш ю в е р ъ х ъ Бер1,Г „ е р в ы я нристушып къ сою- прпмѣру пос.іѣдова.ні З Ъ Г0Р ,,а ' "С,,,,ХЪ К ЯЗСІІ " „ вгй бь, ,ъ друГІС всѣ КІІЯЗЬЯ. В ъ » » "одппсанъ въ и Ъ Р,ІХЪ ВЪ П 0 С Л Ѣ Д И І ГОД У С „ ѣ ? ъ«оздвнгиуть в 1 „ 0 б | Ш 0 , ,ссбѣ ^ " Дбсзсмертііыіі ° "въ иамятнпкъ Ге,ь утвердииъ прапа ея властитслсіі иа псзыблемомъ развитія, н поддсржавъ могучсю рукою колеблющсеся зданіе еп дрсвнеіі копституцін.
679 кини нѣрачп онъ старался залсчнть р а п ы своего государс т в а , какія новыя учрсждснія онъ прндуналъ для пользъ своихъ поддаішыхъ н какъ дѣятслыю труднлся надъ развнтіс.чъ правстнснныхъ „ Ф И З Н Ч С С К Н Х Ъ С П Л Ъ Пруссіи. Т с псрь бросинъ бЬг.іый взглядъ на вссь оргапиз.чъ оспованнои и,чъ дсржавы и разсчотрннъ иЬкоторыя сго частностн фридрихъ стоялъ, такъ сказать, „а порогѣ двухъ важпыхъ опохъ. Ещс слѣды Фсодалпзна срсднихъ вѣковъ нс совсѣчъ нзгладплпсь съ лпца Евроиы, ощс древиіе прсдразсудкп оковывалн сс сноини цѣинчи, духовснство, дворянство и городскія Общнны состав.ія.ш рѣзкія касты и мѣшали развитно граждаиствсшости п вссобщей цивплнзаціи; „ 0 въ тоже время иовыя ндеи о рапспствѣ, граждаиской свободѣ и пародности быстро распространялпсь на югѣ п западѣ Ьвроиы. Французскіс эііциклопедисты, осущсствляя и х ь ВЪ С и о а Х Ъ , дава.іи ичъ обшнрный ходъ и ГЛАВЛ СОРОКОВАЯ. ДЪЯТ,:л,, ,0<ть ' ^ Т І ФІ Р "ДРИХЛ-ПОСЛ® І Т " ' « д о„мо лй ш СЕМИЛ®ТИЕЙ и ыт .ш боарѣпъ П.ІІЯІІІО Фрпдрнха на дѣда поиигнчсскія, обратннся оннть къ сго Шіутрснпому управлепію п взг.іянс.чъ «а него, какъ на че.ювІіка, въ д о нашнсмъ быту. Мы ужо вндЛ,,,, к а . увлска.ш умы, иотому, что Фрапцузская литсратура со вре«енъ Людонпка XIV сдѣлалась лнтературою цѣлаго образовапнаго міра. Фрпдрихъ зналъ, что каждая реФорма какъ релпгіознал , такъ п политнчсская, могла „ринесть благодѣтельпыс плоды, -еслн созрѣетъ н укореннтсн вѣками, „0 онъ ирсдвидѣлъ также, что „овыл идси, порождсн"ЫЯ духочъ вромспп, но своеіі увлекателыюсти, ие моглн достигнуть сстествсшіаго созрѣніл ., должпы былп нро.ожить себѣ путь къ осуществленію огпсмъ, „ечемъ „ н „ т о ками крови. Жслая предупреднть слишкочъ крутой псреворотъ въ своемъ государствѣ, онъ старался заранѣс сзнакомнть „ ИО возможностн оспоить свой народъ съ этими пдсяМП, „с разрушал одпако государственнаго состава, которыіі одннъ, „о сго мнѣпію, могъ иоставнть Цруссію па вь.сок,1 ° " р е д У м °гу'«сства I. поддсржать на ней. По-зточѵ онъ такъ рсвностно слѣдилъ за уснѣхами новыхъ идеіі въ сочинсніяхъ эшшклонедистовъ и самъ старался сблизиться
о"ГоГ!г; ш г ш поваго воззрѢ ія сго особсішая б.іагосклоішость 0ЛЬТСРУ Г с Г с і Г ' "- тся к ь д'А.ш,бсру ; сго п р п м опь продолжаГъ пс- рсписыааться дажс посдѣ свосіі ссоры. Во.ьтсръ жсстоко 2 7 " С0ЖЖе"ІСМЪ — «Доктора Акакіл » , арССТ ИЪ пс ,г ~ ° ' ' " " л - " У т ы б-Ішсиства" ь.іялся жсстоко отмстить свосиу высокому покровитс.ію. Но Фрпдрихъ, зиая корыстъ п а.«чиость пе,ышо ,еніп ф р ПЦІИ У и , д ъ укротить сго Міыостяии п иокорить св властп богатыми иодарками. Псрсписка нхъ д , „ і а с ь д о ::::г с р т 0бЪ ; ,,сй в °- пзи ,ьтера ( з ° иая с ; ; * с ™ «0 врсмя воііиы аа Баварік, С амъ біограФІю п „охва.іьпос сдово с в о е м / і и " которое быдо „рочтсио въ особеппомъ засѣдапіп бердппской академіп. Фр„др П Х ъ постигая, что всѣ пововведспія и удучшепія въ кородсвствѣ могутъ быть сдѣдаяы тодько иеограппчсппой мопархпческой вдастыо, заботидся объ сохрапспіп самодсржавпыхъ Ф о р м ъ правдспія, устаповдсипыхъ его отцсмъ. Но о„ь въ тоже врсмя дадъ каждому сосдовію права и срсдства отстапвать ихъ отъ пасиділ п деспотизма вдастей. Сохрапивъ прсжиія сосдовія и пазначпвъ каждой пзъ ипхъ особепный кругъ граждапской дѣятсдьпости, онъ въ тоже время спаядъ ихъ между собого псразрывнымп узами. ІІе смотря иа раздичіе свосго назначснія, всѣ опи подьзовадись равенствомъ псредъ закопомъ. На вѣсахъ правосудія пе разбпрадпсь гсрбы д в о ряпства и прпвпддегіп срсдпяго сосдовія: одпа „равота Р ѣ шада дѣдо въ подьзу той иди д Р угой сто Р опы. Такпмъ образомъ, прп раздичіи въ правахъ п обязанностяхъ, укоренидась въ пародѣ пдея о равенствѣ гражданскоиъ въотношеиіи къ верховной вдастп, которая высказывадась пе иначе, какъ въ законѣ. Всѣиъ и каждому предписывадось подчинлться постановдепіямъ верховпой вдастн, „о „икому 01
— • — — 7 11 рос.1.1 не .,0 Д, 1Я „ Ъ) «н. м а по „„„,„„,,„ ;;»:„:;:' „ ^ то н ^ Г ^ ' " і дѣйствій, ж > „ов-ь , « ж ю р ы с и - я . и» а „ій „ресѴс". с с „ ",: <Ь«™Р0Д»»«Ъ " с і " '"^1"""1™с?д,ис" I про И ь, и ,.с„ н ь .я спеку.іпціц. За трудъ ц аіужбу пагражда" ' С Ь ° " и 0 Т Л Ц Ч І я и и и честію — пмсповаться первымп подпора.чн государствсппаго здапія. Фрпдрпхь щедро „адѣМ Л Ъ ПХ% П ° " ѣ с т ь я , ш ' заботи.іся о тоиъ, Ч Т 0 б ъ зе,м„ д о став.іялп ичъ достаточі.ые доходы „ , „е дапая дворяпству вдастп падъ крестьяпаип, строго паб.„ода.,ъ въ тожс вре«Я, чтобы „осдѣдніе въ точ„остп пспо.,ня.„, своп обязан"ости въ отиошеиіп къ помѣщпь-аиъ. Такпмп чѣрами онъ связывалъ обѣ касты: дворянпнъ обязанъ былъ уважать классъ хлѣбопашцевъ, которыіі трудочъ свончъ сго кор«илъ; а крестьянинъ цѣиилъ дворянство, какъ классъ доставллющііі сму средства къ труду „ « ъ ж и з н и . С „.,ьшая часть дворянскпхъ помѣстііі въ то время бь,.„, Р а з стросны; дворянство обѣдпяло; многія Фамиліи бы.іп блпзки КЪ иесостоятслыіостн. Фр.ідрпхъ розда.іъ пмъ на поддержку огром„ь,я суммы „ устроплъ дворяпскіе банкп, изъ залоговъ пмѣпііі цѣлоіі области, Г дѣ каждыіі почѣ«цикъ могъ на поправку заннмать дсііьгн, съ тѣмъ, что въ уплатѣ „хъ за „ого ручалась вся провпнція, въ котоР0„ паходптся его почѣстьс. Чрезъ зто одпи „стпнно нуждающісся „рпбѣгали къ номощ,, банковъ, „ крочѣ того между дворянствочъ сохранялись дружба н согласіс. Изанмнал пужда другъ въ другѣ заставля.іа ихъ сбшжаться и заботнться объ общемъ пнтересѣ всеіі провппДш Учрсждепіе этихъ областпыхъ кредитпыхъ спстечъ "мѣло самыл благодѣтслыіыя послѣдствіл „ отвлскло дворянство отъ побочныхъ запятііі, лсжащпхъ впѣ его пазпачешя. ІІродажа родовыхъ „мѣнііі, „ въ особешюсти • юдямъ другнхъ сословііі, было строжаіішс воспрсщсно. I акнмь образомъ дворлпс, желая увеличнть своп доходы поневолѣ былн прішуждепы заняться своимн помѣстьям,,.' II ссльскос хозяііство въ ІІруссіп процвѣ.ю,—а кродптъ значнтслыіо нодпялся.
685 При т а к и х ъ постаповлспіяхъ, Фридрихъ разумѣется до.іясеяъ бы.іъ обратить особенпое вншіаніе иа б ы т ъ креотъ ' прсстола „ не „одвергнуть его „роизволу „оиѣщиковъ отъ которыхъ х.гьбопашцы „аход„.,„сь в ъ „ѣкоторой з а - стьпнь. Чтобъ ие отдадить | виспиостп, этого иодсзпаго онъ за долгъ иочитадъ кдасса лич.іо удостовѣряться I 1 ПХЪ " у ж д а х ъ и о т к Р ь , - , г и и ъ свободныіі КЪ себѣ дос т у „ ъ . Освободить „ х ъ совсршенпо пзъ подъ власти „«»- 1 иѣщиковъ опъ сще нс рѣшался, боясь тѣмъ нарушнть „ р а і I па „ „рсниушества дворяпъ, которь.хъ самъ ноставилъ нервымъ сословіеиъ въ государствѣ. Но онъ поощрялъ ісрестьянъ къ труду, поддсрживалъ хлѣбопашсство, раздава.іъ пуждающнмся хлѣбъ п депьгп, обзаводплъ ихъ хо1 зяпствомъ „ „ ирниѣръ ссльскаго устроііства учреждалъ вольпыя ко.іопін пзъ о н ы т н ы х ъ и дѣятслыіыхъ иностран| «евъ. Ежсгодно иодавались сиу отчеты о чнслѣ р 0 і „ в ' | шнхся „ умершихъ, 0 „ 0 В ы х ъ „ о с т р о и к а х ъ , объ „ о с ѣ ! | вахъ и ж а т в а х ъ , о „алпчпомъ ка„„талѣ крсстьянъ, о и х ъ | недоимкахъ н „ р о ч . в Н „ о д п п ъ г о с у д і ф Ь „„ з ц а | ъ б ы _ | | та свонхъ иоддапныхь лучше Ф р и д р и х а ! * говорптъ Ьсккеръ въ свосй а /іссміриоіі Исторіи» и э т о дѣйствн' ТС Ь,, .' - ' ° С П Р А В Е Д- , п в О. Примѣръ тому МЫ В Н Д І І И Ъ ВЪ „исьмѣ, I которое ф р и д р и х ъ „ „ с а л ъ къ Вольтеру п ь 1777 году • «Сеіічасъ только возврат„лся я изъ Силезін и чрезвычаііно . дово.іепъ. Успѣхн земледѣлія и мапу*актурноп нроиы^ шлснпости очсвндны. Мы „родали за границу „ а 5 ми, I I талеровъ „олотна н „ а 1 2 0 0 , 0 0 0 сукна. Въ г о р а х ъ отК Р Ь И ! ; К0БА-'М0В0ІІ рудникъ, которь.й можетъ снабдить ' I ВСГО Силезію этпиъ матеріаломъ. Мь. дѣлаемъ к у „ 0 р 0 С ъ „с хуже иностраішаго; а одпнъ спытный проиышлснннкъ нронзводнтъ и п д и г о , которып „ „ В Ъ Ч С И Ъ „с уступнтъ нндшскоиу. 5 „ а с ъ исрекаливаютъ жслѣзо въ с т а , ь н I нрптомъ гораздо лсгчайшнмъ способомъ, чѣзгь Реомюровъ Народонаселеніс наше с ъ 1756 года, когда иачалась в о й на, умножилось 180,000 душъ. Словомъ, теперь не вндно и слѣдовъ бѣдствін, которыя разорилн эту аесчастпую страпу, и я, прпзнаюсь откровенно, чувстпую особенное удовольствіе н гордость, что могъ въ короткое время подпять на такую степень провннцію, „очтп совершсішо опустошенную.» Одной и з ъ г л а в и ы х ъ заботъ сго было осушеиіс болотнстыхъ п удобрепіс песчапыхъ м ѣ с т ъ . На зто употреб.іялъ онъ огромньія сумиы и, можно сказать, пріобрѣлъ чрезъ то пѣсколько хлѣбородныхъ проВИІІЦІЙ. Какъ дворянству п крестьяпаиъ, т а к ъ н срсдпсму сослотю Ф р п д р и х ъ указалъ прпличпое паправленіе и назпачнлъ опредѣлеппый кругъ дѣйствія въ общеиъ оргапизмѣ государства. Срсдпее сословіе было ограннчсно городовыми правами и раздѣлялось на цѣхн, по дрсвнимъ нривпллегіямъ средннхъ вѣковъ. Оно пользовалось исключит е л ы і ы и ъ правомъ торговли п промышлспііыхъ прсдпріятій. Коро.іь въ особеппости поошрялъ мануФаістуры и *абрики, предпрііімчнвыиъ нромышлеііникамъ давалъ даже па такія заведеніл дсиьгп; самъ, свонмъ примѣромъ, поощрялъ дворянство къ покупкѣ отечествешіыхъ произведеііій и с т а рался всѣми снламн распространпть индустріалыіьш д у х ъ въ свопхъ подданыхъ. Чтобъ возвысить прусскія * а брики , онъ налагалъ чрсзвычайныя пошлнны па всякііі привозпый т о в а р ъ , а чрезъ н 0 0 щреіііе Фабрикантовъ к ъ подражанііо ннострапнымъ пропзведепілмъ, доводи.іъ прусскія нздѣлія постепсппо до усовсршенствованія. Такпмъ образомъ въ Пруссіи образовалась иапу*актурная проиышлсііность, которая обработывая свои собственпыя матеріалы, продавала ихъ въ своеиъ-же государствѣ; чрсзъ это дсньгп получали правилыюе обращеніе п оставались внутрн Пруссіп. ІІѢкоторыя отраслп мапуФактурной проиыш.іси-
"° 7 е Щ С "РИ Ж"3"« Фридриха, достигли до зиачите.ь" и стеиеии совершеистаа. Такь, „ а „р ИМ . Ьръ , стать иа ряду Съ саьсоискиии, „очитавшииися в„ то в Р е- 33 ? Ч Ш , Я в ъ ^очъ родѣ. Чтобъ доставить э т и и М изведепіячь бо.ьше расиростраиеиія, коро., с а л 7 дарТт," "«И своилъ нрибдижеяиыхъ и уиотребГять „•! I Т пѣйшее пп.п Р л п 1Ге„цГ"съ Г т о — ТаГ0 ДРУГи,,И Д Я -' °" ея ^яте.,ь„ости обшир- Ъ Г0С етрактаты ^аРСТв™«; И з ъ п и х ъ о с „ о в ь , в а , ъ коп^ — ' ' 0 1 Р- Е р а г е , виадашщеіо въ Ингчѵ Это водяпое сообщевіе оживидо торговдю І , о д ь Ш П " Европа страдада отъ страишаго я с1 ж всѣхъ государствахъ обпаружидся г 0 . 1 Г Г од„а ь і . продоводьсгвоваиа „зъ богаты хъ ^ Г0рдясь ; предусиотритедьяостію своего І,0АІ ,иТЬСЯ ' - С 0 С * ™ " извдечь иатеріадьп п Г Гѵсс1° ф ^ о Гио2 зу отъ своей береждпвости. Въ 1783 году сгорѣдъ до осповашя городъ ГреЙФенбергъ, въ Сидезіи. Фридрихъ пзъ акцизпыхъ суичъ , построидъ бѣдиыиъ греіІФс„берг: цаиъ иовып, красивый городъ и дадъ ииъ всѣ средства къ обзаведеиііо, такъ, что „есчастіе продетѣдо падъ „хъ годоваип, не задѣвъ ихъ опустошитедыіыиъ крыдоиъ свопиъ. Въ одппъ годъ всс процвѣтадо по прсжпему. Когда онъ на сдѣдующііі годъ съ пасдѣдныиъ ирипцсиъ объѣзжадъ Сидезію, обдагодѣтедьствованные житсдп ГреЙФенберга присладп Къ нсиу дснутацію. «Ваше вслП.,сство !о скаэаліі посланпыс, - „ 0 тъ пиенп вссго города ГреіІФсиберга явнлпсь иь, благодарпть васъ за благодѣяніс , „аиъ оказаннос. Копсчпо, благодарпость наша нредъ такпиъ мопархоиъ, какъ вы, „пчтожпа, какъ пссчпнка прсдъ величіеиъ солпца. Ло иы будеиъ иолпть Бога, чтобы онъ васъ достойпо паградплъ за паіпе счастіс !»
Король б ы л ъ тронутъ до слезъ. годарнть меня ! » _ тамъ. «Вамъ н е - з а - ч т о бла- с к а з а л ъ онъ , обращаясь къ денута- «Я пспо.!пи.іъ то.іько свою обязанпость. Мой долгъ иомогать подданиымъ , когда и х ъ постиг.ю иссчастіе. На литься въ Силсзіи, стропть мопастырп п школы, несмотря на то , что орденъ іезуитовъ б ы д ъ уипчтоженъ нзгнапъ пзъ всѣхъ катодпчсскихъ земсль. паиою «Можстъ н быть онн и пе т а к і е х р п с т і а п с , какпми доджиы б ы т ь , по мнѣ- то я и король !» . нію п а п ы , » — говорплъ опъ, «по я зиаю : они очсиь ум- Послѣ этаго мудрено лп, что опъ могъ управлять к о р миломъ государства, к а к ъ т о т ѣ л ъ п что пародъ безропотпо подчппялся всѣмъ прихотямъ его характсра , котораго направлепіе гораздо ярчс обнаружилось въ иослѣдніе г о д ы сго жизпи. и ы с люди Образоваиіс н вѣра составляли два преднста особеппоп важностп д.ія Ф р и д р и х а . Онъ заботился объ учрежденіп повсгоду н а р о д н ы х ъ училищъ, х о т я , по взгляду своему, опъ п хорошіс даго имъ пріготъ паставники нмѣлъ свои особсниыя иногда шутки ио опъ духовепства и свободу убѣждснія.» падъ любпдъ, вѣрованія н д а ж с чтобъ поддапныс вѣры, скоп оиъ какъ никого основу пс всякаго стѣснядъ въ п его ссбѣ благоговѣнія, строго догматы счастія. сго потому Фридрпхъ позволялъ пр.едметами всеобщаго лись ц е р к о в н ы х ъ уставовъ и уваліали то, Хотя держа- хрпстіан- Несмотря рслигіозпыхъ на от- узнавая въ н ѣ к о т о р ы х ъ н з ъ свопхъ прп- ие совсѣмъ одобрялъ обшсственпое воспнтапіс. Но сму хо- нравленіяхъ , а тѣлось, чтобъ дажс к а ж д ы й крсстьянинъ б ы л ъ грамотепъ ближснпыхъ въ его государствѣ н беипынъ благоволѣиіемъ и часто , со вздохомъ, говорплъ, іцахъ. Для этого чтобъ предписапо школахъ издагать учеипкамъ Формахъ осповпыя правила шахъ ногъ было нпнн писателями н мѣпнычъ въ а потому особеппостп закономъ. Объ даже въ п р о с т ы х ъ логикп. оиъ поведѣлъ знакомить ковъ, эдраво ссльскихъ понятпыхъ съ древнпхъ опъ учидп- что завпдуетъ казапо было сидѣ ихъ х р и с т і а н ъ , отличалъ убѣжденія. преимуществеиио и ихъ Въ шкодахъ прежде вссго осонри- обучать закону Божію. древКороль поощрялъ язы- духовсиство, назначадъ духовнымъ пепре- лицамъ бодыиія пспсіп, паграждалъ особенныя и х ъ заслу- паписалъ гп, но вмѣстѣ с ъ тѣмъ не давалъ имъ нпкакой властн въ поставилъ предметѣ ве- и Въ в ы с ш и х ъ иреподавапіе о въ воспитанниковъ латипскаго, этомъ судить истинныхъ вссьма лгобопытный т р а к т а т ъ , к о т о р ы й сообщилъ мпнпстру государствѣ. Когда Клетчке, обсръ-свящснііпкъ арміи, по- свосму Зедлпду. далъ королю просьбу о томъ, чтобъ сму прсдоставить пра- Въ церковныя дѣла онъ пе вмѣшивался до т ѣ х ъ п о р ъ , пока невидѣлъ въ пихъ *аиатическаго па- во правлепія. опрсдѣляди подковыс командиры, Ф р и д р и х ъ ііаписадъ подъ Религія не прпнималась въ р а с ч с т ъ при назна- иазначать ио.іковыхъ пасторовъ, ченіи и н а г р а д а х ъ чиновпиковъ. «Дѣла убѣждснія до мепя сго просьбою: « Ц а р с г в о т в о е несть ие касаются,» говорилъ опъ ; «мое дѣдо смотрѣть па з а - отослалъ се иазадъ. слугн и пользу мопхъ поддапныхъ.» Поэтому прусскіе подд а н н ы е всѣхъ вѣропсиовѣданій пользовались одипаковыми правамн. Полная вѣротерпимость — была девизомъ Ф р п - д р и х а . Это доказалъ оаъ, дозволивъ д а ж е ісзуптамъ се- которыхъ отъ міра до того сего!»— и Какъ вѣра не иострадала о т ъ его о с о б ы х ъ убѣждеиій, т а к ъ и литература нѣмецкая ие была стѣспепа его прсдубѣждсніемъ къ отсчественпы.чъ писателямъ. ІІапротнвъ, оиа получила еще большее развитіс 92 отъ
спободы , съ которою каждая повая аываться съ каосдры нысдь и въ печати. могда Строгііі выска- цепсурпый уставъ бы.іъ уничтожепъ ; цспсура ограннчивадась только тремя статьями : ие дозво.і»ыось ппсать противъ сущсства Б о ж і я , протпвъ т а п п с т в ъ христіанской церквп п противъ чести парода. Все остадьиос, даже статыі противъ его собствсшюіі особы , пс подлежадо разсмогрѣнію ц е п с у р ы . К а к ъ Ф р и д р и х ъ смотрѣлъ па сатпрпческія статьи противъ себя, можпо видѣть изъ слѣдующаго Факта. Въ Берлипѣ сжсгодпо издавался калспдарь въ видѣ а д ь м а п а х а , к ъ которому всегда прплагался портрстъ одпого изъ царствую- щ и х ъ государей п пѣсколько другпхъ картннокъ. Въ томъ, къ которому б ы л ъ прнложенъ портретъ пмператора ІоснФа II, находились с ц е н ы пзъ Дона ІІихота. Л в с т р і й ц ы этииъ оскорбля.іпсь. Ф р и д р п х ъ , узпавъ о тонъ, прнказалъ пздать повый альмапахъ с ъ свонмъ портретомъ и вложнть въ него самыя язвптельпып каррикатуры в ы ш е л ъ : въ немъ находились с ц е п ы па ссбя. Альмапахъ п з ъ «Бѣсиующагосп Ролонда !» беру, въ 1780 году, по поводу п о в ы х ъ узаконепііі : «Первая обязапность государсіі быть щеиііую обязапность закона. своего народа. Несмотрп людямъ, на т о , избраннымъ опп эту для Но свя- храиеііія пс д о л ж п ы з а б ы в а т ь объ этоіі важнѣіішей отрасли государственнаго управлеиія ; не должиы д о п у с к а т ь , лпсь во з л о , чтобъ имя и значеніс и х ъ употребля- для однихъ несправедлпвостей. Поддаиный не можетъ уважать п любить мопарха, имепемъ п властью котораго его грабятъ и раззоряютъ. По этому и я дол- ж е н ъ блюстн падъ тѣми, кому поручены с у д ъ п расправа; нссііравсдливый судья, по мосму мнѣпію, хуже разбонника : опъ грабитъ по праву, іірикосповепііостію каждаго ревиостно служнло имепемъ закопа. достоянія обшества, и н правдпво. нзучсніе курга п Солопа ? ФОВЪ Т а к п м ъ образомъ, два главные псдостатка зтаго велнкаго человѣка, сго предубѣжденіс къ отечсствснпой словеспости п сго Л І І Ч І І Ы Я пѣрованія, — не имѣли пнкакого вліянія на его и а р о д ъ . Онъ хотѣлъ заблуждаться одинъ и прсдоставилъ полпую свободу мысли и убѣждепія свопмъ подданнымъ. Черта рѣдкая въ монархѣ с ъ властью іісограничспной ! судьлмп многосторониія заинтія заставили и х ъ д о в ѣ р п т ъ н стараюсь главы : в о т ъ пстшіная цѣль Аристотеля, закоповъ Лп- п Исполисиіс мудрыхъ ФПЛОСОФІИ Предоставя всѣмъ и каяідому могъ долгъ испо.інять до.ігъ своп Б е з ъ этаго, къ чему б ы мпѣ п о - Платона ступъ, Фрпдрихъ Наблюдать за не- гражданъ — поучсиіи ФІІЛОСО- !» к ъ себѣ свободпый до- слѣдпть за ходомъ судопроизвод- ства п узиавалъ каждос злоупотреб.існіс закопа и з ъ пер- н ы х ъ рукъ. Въ н а к а з а п і я х ъ за такіс проступки судсіі опъ былъ б е з н о щ а д с н ъ , не смотрѣлъ нп на какое лице , уда- ля.іъ свонхъ любнмцсвъ и д а ж с смѣщалъ полсзиыхъ миііистровъ, ес.іи видѣ.іъ, что они защишали виіювныхъ. При- ІІо вѣнецъ вссй его дѣятсльпостн — составляло пра- мѣръ такого правосудія Европѣ и пріібавившій самыс яркіс лавры к ъ вѣнцу вс.іп- пію, каго королл. псрвая обязапность п о д д а н п ы х ъ ; отступ.іспіс судси — псрвое преступленіс, пбо чрсзъ зто оскорблялось ввлнчсство. Вотъ что пнсалъ опъ къ д'Алам- надѣ.іавиіій Мс.іыіпиъ Арнольдъ пмѣлъ мѣ.іьипцѵ, за которую обязанъ много шума про- высказывалась в ъ закопѣ ; соб.іюдепіс закона, по сго мнѣбыла Арнольда , знаменитыіі цсссъ о т ъ него мс.іыінка прсдставлястъ восудіе. За ннмъ наблюдалъ оиъ пеусыпно. Вся власть его вт. Новоіі Мархіи бы.іъ п.іатить въ водяпую сжсгодную
подать помѣіцпку, гра Ф у Шмсттау. Въ продолжеиіе миогихъ .іѣтъ онъ псправпо исполнядъ свои обязаиности; поточъ за пимъ оказа..ись педоимки, а паконецъ онъ совс-Ьмъ отказадся отъ нлатежа. Помѣщпкъ подаиъ па него жалобу въ кюстрннское областпос правленіе. Арно.іьдъ показалъ, что граФъ Шметтау продалъ сосѣднему влаДѣльцу, барону ГерсдорФу, участокъ своен землн, на котороиъ сосѣдъ, пользуясь протекаюшсй рѣчкою, вырылъ огромный прудъ, для разведспія карповъ, и отвелъ въ него воду. Отъ этаго у мелыіицы Арнольда сдѣлалось мслководіс; онъ могъ работать только два мѣсяца въ году, во врсмя разливовъ, „ былъ довсдснъ до раззоренія. с дъ * " е о й ратилъ впимапія на отзывъ мельника, даже ис пашелъ нужпымъ изслѣдовать справедливо лн его показаніс. Опредѣлили: продать мельницу и удовлетворить поиѣщика. При описп мсльнпцы ие пощадили даже п остальпаго пнущества Арнодьда; все было продапо съ молотка, за безцѣпокъ, и бѣднякъ съ семействомъ свопмъ остался бсзъ куска хлѣба. Арпольдъ подалъ анпсляцію въ высшую ипстапцію, по и тамъ, („о обычаю вѣрить болѣе дѣііствіямъ пріісутствсипаго мѣста, чѣмъ жалующечуся на песправедднвость челобнтчику), ирпговоръ кюстринскаго суда быдъ нризпанъ дѣйствитсльнынъ. Тогда бѣдиый мсдьннкъ продалъ часть свосго пдатья н пустндся со всѣмъ семенствоиъ въ Потсдамъ, проснть защиты короля. Подъ старымъ дубомъ, протпвъ самыхъ окоиъ королсвскаго кабипета, остановплась нссчастная ссмья, ожндая съ робостію рѣшснія своеіі участи. Прсстарѣлая мать мслыіика, едва живой дѣдъ его, молодая жсна п самъ Арнольдъ составляли умплительную группу, стоя прижавшись къ столѣтисму, царствсиному дерсву, подъ ноторымъ какъ будто пскалп защиты отъ посТпгшсй пхъ грозы. Король не могъ ихъ не замѣтпть. Длпіінал, псписаііная бумага, которую старуха держала въ дрожащеіі рукѣ, тотчасъ открыла сму цѣль исжданпаго посѣщсиія. Онъ иозвоннлъ, и чрезъ нѣскольно мшіутъ р а с тороініый камисргусаръ ввелъ бѣдпос ссмсйство въ богатую залу дворца. Съ трепетомъ сердечпымъ псреступилъ А р иольдъ порогъ королевскаго дома, съ свѣтлой улыбкой счастія п иадсжды вышелъ онъ изъ нсго. Въ рукахъ сго дрожалъ занечатаппыіі пакстъ короля къ предсѣдателю кюстрпнскаго всрховиаго суда, въ карманѣ звѣпѣла горсть талсровъ, которые монархъ подарплъ ему па покрытіс
путевыхъ издержекъ. Но Фрпдрихъ очень хорошо зиалъ, что воропъ ворону глаза нс выклюетъ п потому отправидъ вѣрпаго человѣка, по.іковиика Гейкинга, въ Непнаркъ, изслѣдовать, справедливо ли показаніе нельяика. Полковппкъ вскорѣ возвратился.и вполнѣ оправдалъ Арпольда. Мельпрпшелъ, иежду гѣмъ, въ Кюстрииъ и доставплъ королсвскій пакстъ по адрссу. Въ неиъ заключалась слѣдуюшая собственноручная буиага Ф р и д р и х а : «Его королевское величество объявляетъ кюстрпнскому верховподіу суду свос высочайшсе нсудовольствіе и крайнее убѣждепіе, что всѣ члсны этаго суда не стоятъ холостаго заряда. Еслибъ судъ саиъ запялся дѣлоиъ, какъ слѣдуетъ, и пропзпссъ правднвыіі п разуиный приговоръ, то коро.но пе нужпо бы посылать другихъ на слѣдсгвіе. Ио въ этоиъ дѣлв поступлепо не только противъ справедливостп, но дажс протпвъ здраваго смысла. Когда у иелышка отнпиаютъ воду на нрудъ для карповъ, опъ но можсгъ иолоть п, стало быть, не ниѣстъ средствъ платнть подати. З а это слѣдуетъ возпаградить с г о , а ііе отппмать у псго остальпос. Но съ Ариольдомъ поступлено совершенно напротпвъ: его ограбплп, прпбпли, обсзчестнли. Этонсслыханная дерзость! Его велпчсство всѣхъ васъ прогоіштъ къ чёрту, и на мѣста вашп посадитъ людсп со смысломъ, потому, что вы всѣ псдостоііны хлѣба, который ядите. Симъ повслѣвается суду пспремѣнио, и въ паискорѣйшсмъ вреиепп, рѣшитъ дѣло Ариольда по закоиамъ разума и совѣстп, п ппо.інѣ удовлетворить сго требованія; малѣіішая затяжка п недобросовѣстпость можстъ дорого обоптись господамъ судьямъ : это замѣтьте!»— Можно ссбѣ представить, какъ подобпое послапіс должно было подѣйствовать и а с у д с й ! ІІо людп этп, уиертвпвіпіс въ себѣ исхапнзиомъ своего дѣла всякос человѣческос чувство, прпвыкшіе смотрѣть иа правосудіе, какъ на доходнос рсмссло, прсжде ІІШСЪ вссго подумали пе объ псполпенін волп мопарха, по объ отнлонепіи отъ себя грозы. Оправдать мелышка эпачило выставить областиой п всрховпый судъ виновпыми. Въ рѣшеніп были подведсвы закопы, па которыхъ опо опиралось. Судъ п тсперь пе измѣнп.гь свосго рѣшсиія, говоря, что пс имѣстъ па то права, пбо если прпговоръ ііесправсдлпвъ, то випа въ томъ закопа, а пе судей. Арнольда велѣно было вознаградпть только 40 талерами за то, что при оппсп мсльпицы, захвачепы былп п его пожпткп. Мельпикъ снова обратплся къ королю. Фрпдрихъ нриказалъ разсмотрѣть дѣло въ уголовномъ дспартамептѣ берлппскаго сената и нспрсмѣпно удовлстворпть Арнольда. Но и тутъ оправдалп ирнговоръ двухъ первыхъ прнсутствспныхъ мѣстъ и рѣшилн, что псрховный кюстрппскій судъ не могъ пзмѣнпть свосго рѣшенія, нс смотря па приказъ короля, ибо въ Сосіісе Ггісіегісіапо сказано: «Судья должсііъ дѣйствовать по прямому смыслу закопа, не взпрая ни на какія высочаіішія повелѣнія». Фридрпхъ былъ разгпѣваігь въ нысшей стспспи. О І І Ъ вндѣлъ въ этомъ упорствѣ трехъ судебныхъ мѣстъ явпос протпводѣйствіс монархпческой власти, и родъ кумовства, чрсзъ которое одннъ судъ пршсрывалъ песправсдлнвостп другаго. Строгинъ примѣромъ хотѣлъ оиъ однажды павсегда прекратпть подобное злоупотреб.існіе. Тремъ совѣтникамъ уголовноп палаты п предсѣдателю ся, гросъ-канцлсру н мпнистру юстпціп, Фюрсту, велѣно было явпться во дворсцъ. Фридрихъ въ это врсмя жестоко страдалъ подагрою, однако пс хотѣлъ отісладывать дѣла. Строго встрѣтнлъ оиъ впновііыхъ и прпказалъ имъ отвѣчать па свои вопросы.
«Справеддпво-.ш обвпппть крестьяпипа, у котораго отпяты пдугъ поле, п всѣ средства къ труду „ „р 0 «птанію г» — ІІѢтъ;— отвѣча.ш совѣтпикн, съ низкииъ покдопомъ. « Справеддпво-лп », продо.іжадъ король, «отнять у «іельника мельпицу за то, что опъ пс уплатидъ податц помѣщику, которыи .іпіпп.гь его воды?» — Нбтъ. «Хороіио;» сказа.іъ коро.іь. «Мо вотъ случаіі: дворяпппу вздумалось д.ія своеіі охоты завести прудъ съ кароамп; онъ отводнтъ въ нсго рѣчку, которою нриводилась въ двняссніе мелышца. У мслы.пка оттого сталъ жерновъ п бѣднякъ спднтъ безъ работы. Только чстыре „едѣ.ш въ круглый годъ, вссною и осснью, во премя разлнвовъ, онъ можетъ достать себѣ скудпып кусокъ хлѣба. ІІссмотря „а ЭТО, дворянипъ, которыіі у „его огнялъ доходъ, трсбуетъ чтобъ мслышкъ п.іатп.іъ сму исправпо подать. Какъ жс поступаетъ для разрѣшспіп этого попроса кюстринскос правосудіе? Оно пове.іѣваетъ продать мелышцу п удовлетворнть дворянпна. А здѣшпяя уголовная падата одобряетъ это рѣшеніе. Это вышс всякоіі песправед.іпвостп и совершснпо протпвно отеческимъ видамъ монарха.» — Гросъг капцлеръ хотѣлъ возражать, но Фрпдрнхъ грозно ударилъ по столу п вскричалъ: «Молчите! ІІс здѣсь вамъ слѣдовало говорить! А тамъ, гдѣ употреблялн во зло мос имя и угнетали моего подданнаго подъ видомъ закона! Позорпть имя короля несправедливостью —-уголовное преступленіе, оскорблсніе велнчества! Вы уволены отъ вашеіі должностіі! Л пріиіцу па ваше мѣсто чсловѣка болѣс разсудитсльпаго. А вьі,» — Цродо.іжалъ ОІІЪ, обрашаясь къ совѣтпикамъ, — «вмѣстѣ съ кюстршіс.інми судьями отиравитесь па годъ въ тюрьму, въ Шпандау. Знаііте вперсдъ, что самыіі послѣднііі крестьянинъ и пншііі такоіі жс человѣкъ, какъ и король. Забывать для него чувство человѣчества — верхъ злодѣянія! Прпсутствсшіос мѣсто, которое дѣлаетъ нссправедливости, онаснѣе самоіі отчаяиноіі шайкп разбопниковъ; отъ нихъ можно защнтіггься, а отъ воровъ, прикрываюшихъ себя мантісй правосудія, — нѣтъ спасенія. Судья, которыіі тѣснитъ и давитъ, должсігь быть наказываемъ вдвос строжс разбоііннка, потому что къ ііену идутъ съ довѣріемъ, въ „адсждѣ па защиту». Ф р и дрпхъ собствеііноручію написалъ сентсицію впновоымъ и прпговори.іъ помѣщиковъ къ возврашснію Арнольду ме.іьницы и всѣхъ попессішыхъ имъ убытковъ. Это примѣрное иаказаніе остановило мпогія злоупотреблепія п заставило прис)тствсппыя мѣста дѣйствовать съ большсю осмотрительностію. ІІевзнрая яа то, многіе почпта.ін приговоръ короля слншкомъ строгимъ. Отставлснный гросъ-каиц.іеръ жи.іъ нротивъ самаго дворца. На слѣдуюіцій дснь око.іо нодъѣзда его стояло миожество экниажсй. Всѣ иаиерерывъ 03
сп*ш„.ш „зъявчть ому чувство своого соболѣзпоипія п скаэать „ѣсколько утѣш..тсль„ь,хъ словь. Австрійскій п<ь с.іаниикъ, жившій воэ.,ѣ Фюрста, восклпкиѵлъ съ изумлснісмъ: «Да здѣсь , я «ижу , свѣгь па изворотъ : . ъ другихъ стравахъ снѣшатъ съ ; П о„ло„ами къ новыиъ мппистрамъ, а здѣсь к ъ отстав.,е„„ьшъ! в Самъ Фридрихъ замѣти.іъ, изъ окна, необь.вновеинь.й съѣздъ. Когда еиу 0 б ъ я с ш . ш иричину, ОНЪ с к а з а л ъ : «Это дѣластъ честь моимъ придворнымъ. Никогда не до.іжно забывать сослужпвца въ несчастіи. Я сачъ жалѣю о канцдерѣ: но чувСТВО правды и бсзоиасность иослѣдняго пзъ иодданпыхъ псрвыи до.ігъ короля: онъ выше всякаго личиаго участія » Вмѣсто Фюрста наэначидъ Фридрихъ оберъ- К а,щлеромъ Крамера, бывшаго мннистрочъ юстпціи въ Си..еяіи. «Зиасп,ь .„і т ы , кто я — и кто т ы ? п сказа.гь онъ ему при пазначенін. — «Я глава иравосудія въ мосмъ гостдарствѣ н лоджснъ Богу дать отчетъ въ исподнснін этой обязаиности. Гебя „ избрадъ себѣ въ помощнйки. Въ собдюденіи истины и нравосѵдія обязаиъ т ы отвѣтомъ и предъ Богомъ , какъ предъ общимъ Судіею , п иредо мною , какъ предъ довѣритедемъ своииъ. За твою опдошность я въ отвѣтѣ, это правда, но и мои иепрояэводьные грѣхи падутъ па твою душу въ деиь суднын.» Крамеру „оручндъ онъ пересмотрѣть эаконь. и составить руководство ддя всѣхъ судебныхъ м ѣ с т ъ , сообрааное съ назиаченіемх н „равани каждаго сосдовія. Крамсръ составидъ двѣ нревосходныя к н и г н : «ІІсеобщве іраждансиое право» и чОбщй порядокь гудопротводства,» которь.ми ІІруссія руководствуется и до иынѣ. Такъ дѣйствовадъ Фридрихъ въ дѣлахъ виггренняго управленія. Домашняя жизнь его, послѣ Сомилѣтнсй войны и въ особенности иослѣ баварской кампаніи, представля.а иечальную картину. Тѣсный дружсскій крѵжокъ нреж... лѣтъ былъ разрушснъ. Всѣ бдизкіе сго сердцу нзчсзали постспенпо другь за другомъ; однихъ иохнтида смсрть, другіс нокнпудн Пруссію, чтобъ окоичить дпи на своеіі родинѣ. Печально, одииоко бродилъ О І І Ъ нежду могилами усопшихъ друзей, предчувстпуя, с ъ к а ж д о й і.овой утратой, что п его зсмпое попршцс близится къ сносму предѣ.іу. утѣшсніе оставалось сму: воэдвнгать друзьячъ свосго ссрдца и сподвпжникамъ памятники, которыс ноказа.ін бы міру, что славу его царствованія раздѣлялп люди, достойныс уважспія отсчсства н любвн свосго монарха. Вильгельмовская площадь въ Бсрлипѣ постепсініо украшадась монументами : ПІверппу, Ссйдлпцу, «сльдмаршалу Кейту и ВинтерФсльду (*). ІІо чувствитслыіѣишую утрату для сердца Фридриха составляла его сестра, маркграФпня Боіірейтская. Ея памяти иоставилъ опъ мавзо.ісй совсѣмъ другаго рода; въ этомъ памятпикѣ высказадпсь вся мсчтатсльпость гермаискаго характсра п пся нѣжность душн ОДІІО ( ' ) Въ с . і ѣ д у ю п і і я цпрстпоплIIія к ъ н н ч ъ і і р п с о о д п н о і і ы и п т н и к а : Цнтепу н Лоопо.и,ду Двссаусколу. ощо дпв п а -
«Въ глубннѣ храма поставлена ся статуя, ко.юпиѣ иаходптсл ме .•>..«.„ г. ; г « ч : : : : г ™ а 1 „а кажлой ьаждой в і И точпо, п з ъ всііхъ с т а р ы х ъ друзсй у псго оставалось сщс д в о с : старпкъ Фукс и .юрдъ-маршалъ Джоржъ Кейтъ, братъ Фс.іьдмарша.іа, погибшаго подъ Гохкирхо.чъ. Маркизъ д'Аржапсъ, съ которычъ Фридрпхъ постояпно ве.іъ переппску, даже во вреил походовъ, покппулъ свосго вѣпцсноспаго друга въ 17(»9 году. Подъ старость онъ ста.іъ тосковать по родипѣ, ему хотѣлось умереть подъ б.іагодатнымъ небоиъ ІІровапса и Фридрпхъ, съ душевною скорбію, пршіуждеігь бы.іъ сго отпустпть. Прощаніе бы.ю трогате.іыю. Д Аржансъ по.іага.іъ, что король удсржнвастъ его, болсь повторенія псторіи съ Водьтеромъ, потому что вся псрсппска Фридрпха находплась въ его рукахъ. Чтобъ успокопть коро.ія иа зтотъ счстъ, онъ, вмѣстѣ съ просьбою объ уво.іыіеніи, послалъ къ пему всѣ ппсьма, запечатанныя въ пакетѣ. Но Фрпдрихъ, пс распечатывая пак с т а , возвратплъ сго своему другу. — ІІсіітъ такжс уѣхалъ на родішу, въ Шот.іандію. Но старпкъ ужс ис заста.іъ тамъ пп друзей, ин родпыхъ. Горпый воздухъ тяготплъ с г о , ссрдце вдекло къ Ф р и д р и х у : въ Саи-Сусн сосрсдоточп.іся д.ія пего вссь міръ. Ппсьмо коро.ія еще болѣе встрсвожпло сго тоску. «Ес.іп жпзпь пе порадустъ васъ на р о д и н ѣ . » — ппса.іъ ему Ф р п д р п х ъ , — «то вспомпите, что у васъ есть другъ, тоскующін въ разлукѣ съ вамп. Еслибъ я имѣлъ Ф Л О Т Ъ , Т О покорилъ бы Піот.іапдію, чтобы васъ похптпть ; тепсрь-жс могу то.іысо простнрать к ъ вамъ дружсскіл объятія п мечтать: авось О І І Ъ возвратнтся! » Восьмидесятппятп-лѣтнііі старпкъ заплапалъ и па другоіі жс день былъ па позвратномъ путп въ Пруссію. Фрпдрпхъ построплъ сму домъ въ Сап-Суси, возлѣ самаго сада, па двсряхъ котораго Кейтъ велѣлъ паписать: Ггіііегісиз II поЬі8 Ііаес оііа Гссіі. Всс бы.іо прпдумано королемъ для удобстоа, спокойствія и счастія старика.
К е н г ь ..огъ видѣться с ъ Фридрпхомъ нѣсколько р а з ъ въ депь ; когда хотѣдъ, прпходплъ къ псну обѣдать, посьыая папсредъ сказать, что будстъ, и коро.іь не садидся за столъ, пока опъ ііе являлся. Для послѣобѣдсшіаго отд ы х а для исго была устросна особепвая конната во дворЦѣ. Дворецъ и донъ Ксііта прндворные звали мопасть,ремь. Старикъ часто говаривалъ: « Н а ш ъ п а т с р ъ п р і о р ъ ) ) (такъ звалъ онъ Ф Р и д Р и х а ) , самып обходитсльпѣіішш человѣкъ въ свѣтѣ. Жнвп я въ Иснапіи, за долгъ ночслъ б ы обвинить сго предъ святоіі инквизиціей въ колдовствѣ». Ксйтъ сохранилъ привязаппость к ъ Фридрпху до самой копчппы. Въ народѣ сго звалп нс пначс, какъ «дршь г з норолп р. Другой любимецъ Фридрпха бы.іъ гспсралъ Фуке, с ъ прскраснычъ характеромъ котораго мы успѣлп миться во врсмя Ссмилѣтисй войны. ужс ознако- Опъ бы.іъ в з я т ъ въ плѣпъ при .Іаидсгутѣ, содержался въ Кроаціп до самаго окончанія войпы и терпѣлъ всѣ возчожныя лишенія. Ф р и дрихъ посылалъ ему иногда иебольшія сунмы, называя и х ъ «лептою вдовпцы», По возвращеиіи изъ плѣпа, Фуке былъ приглашсиъ къ коро.ію, въ Потсдамъ. Здѣсь Фрндрпхъ осыпалъ сго милостями, окружилъ всѣми удовольствіяни и въ два мѣсяца заставплъ забыть страданія нѣсколькихъ лѣтъ. Но дряхлость нспозволяла старцу продолжать воеппой службы; опъ просилъ отставки п позволепія удалиться въ Бранденбургъ, чтобъ посвятить остальную жпзнь служенію Богу. Король назпачилъ его пробстомъ брандепбургской соборной церкви, нриказалъ купить домъ н устроилъ его на своп счстъ. «Но вы должны меия навѣщать» — сказалъ онъ Фуке. «Отсюда до Браупшвейга педалско : когда сберетесь ко ииѣ в ъ гости, дайте з п а т ь : я выш.ію къ вамъ мопхъ лошадейв. Каждую иедѣлю посы.іались къ Фуке запасы отборнѣпшихъ Ф Р уктовъ н винъ изъ ко Р олсвскихъ о Р а н ж с Р е й и иог Р ебовъ. «Вы слабьі, д Р у г ъ иой, вамъ нужио хорошес подкрѣплсніе;і> — писалъ ему однажды Фридрихъ. «Вчера отыскали въ дворцовомъ погребѣ кладъ: бутылку венгерскаго изъ запаса моего дѣда. Я отвѣдалъ впио: оио превосходно. Посылаю аавѣтную бутылку и ж е л а ю , чтобъ оиа пришла вамъ по вкусув. Фуке замѣтно ослабѣвалъ. Ф р и д р и х ъ придумывалъ всѣ средства, чтобъ поддержать его здоровье и силы. Когда с т а Р и к ъ являлся в ъ Сап-Суси, его сносили с ъ лѣстницы на к Р е с л а х ъ и сажали въ нарочно устроеиную колясочку, въ котороп катали по саду, нежду тѣмъ, какъ король сопровожда.іъ пѣшкомъ.
Когда у Фукс началъ прнтуп.іяться с.іухъ, Фрндрихъ заказадъ еиу въ Парижѣ пѣскодько слуховыхъ рожковъ. «Б.іагодарю, в.іагодарю!» писалъ королю старецъ; «я испытаю ихъ въ церкви, слушая слово Божіе н помолюсь за моего блвгодѣтеля». Наконецъ Фуке съ трудомъ ста.іъ говорить. Король изобрѣ.іъ осОбенпую машпну, посредствомъ коТорой, составляя буквы, можно было объясняться, и по пѣско.іько часовъ въ дспь нроводи.іъ съ пимъ въ такоиъ пѣмомъ разговорѣ. Въ послѣдпій годъ жпзни стараго ге.нерала, когда опъ не могъ уже выѣзжать, Фрпдрнхъ самъ посѣшалъ его ежепсдѣльпо. Пос.іѣ такой впнмательпостн и подлпппо отеческпхъ попсчепій о своемъ любпмцѣ, можпо себѣ предстанить, какъ велнка была нсчаль короля, когда, въ 1774 году, ему допссли о смсртп генерала Фуке. Нѣсколько дней онъ былъ совершсшю убнтъ горемъ: по- слѣдній другъ СГО ЮІІОСТН соше.іъ ВЪ могн.іу II ВС.ІИКІІІ монархъ совсршеппо оснротѣлъ. Нзъ сподвижппковъ сго с.іавы оставался сщс дряхлыіі Цитснъ. Но съ ппмъ онъ не былъ свлзаігь ннтслсктуальныии узами души. Онъ любн.іъ п уважалъ въ старцѣ простаго, честнаго п благородпаго человѣка, заслуженпаго гсрол, но пе дѣлился съ ннмъ таііныии побуждспіпмн спосго ссрдца, рсзультатомъ свопхъ правствсппыхъ мышлспій. Это былъ бу.іатпый мечь, зака.іенныіі въ горпп.іѣ опыта, прсдаиности п праноты, король могъ падѣяться на его неизмѣппую крѣпость и вѣрность — и только. Фридрихъ пс разъ доказывалъ Ц и т е и у , какъ глубоко уважастъ п цѣпптъ сго заслуги. Одпажды за королсвскниъ обѣдоиъ утомлсниыіі старикъ заснулъ. Гепсралы, сндѣвшіс воз.іѣ Цнтена, хотѣ.ін разбудпть сго. «Тсъ!» сказа.іъ пмъ Фридрпхъ въ полголоса: «ІІС тропьтс старика! пусть спптъ: ОІІЪ доволыю долго.за насъ бодрствовалъ». Во врсмл карпавала, когда въ Нотсдаиъ обыкиовснио съѣзжа.шсь всѣ гсіісралы, разъ утроиъ и Цитснъ явился во дворсцъ. Король вышслъ объявпть паро.іь. Увидя старпка, Фрндрііхъ бросился къ и е и у : «Ба! п иой старый Цнтснъ здѣсь! Очснь радъ; но зачѣмъ т ы трудишься взбпратьсл по мосіі крутой лѣстницѣ; я бы самъ навѣстплъ тсбя, вѣрпыіі другъ! Цу, каково здоровьс?» — Слава Б о г у ! — отвѣчалъ Цитеиъ, — ѣиъ н ныо хорошо, то.іько чувствую, что си.іы исчезаютъ. — « Стулъ!» — закричалъ Фридрихъ. Адъютантъ подалъ кресло. « С а д п с ь ! » — продолжалъ коро.іь, «тсбѣ трудпо стоять». Цитснъ отговарпвался. «Саднсь, садись, старып о т е ц ъ ! Нначс я унду: я нс жслаю быть тсбѣ въ тягость». Цитеііъ сѣлъ н король, стоп псрсдъ ішмъ, расирашнва.гь его о малѣіішихъ нодробпостлхъ сго жпзпи, здоровья, обстоятельствъ, запятііі. Накопсцъ онъ сго отпустплъ, обнпмая п прнговарпвая: «Пожалуііста, бсрегн м
707 іг л сще д а , г ронъ, когорын н Г Г 1от, ъ Ф р С Г і Г КЪ "ГИУ В 0 р 0 , Ь П0 ' °и—— ПС,)С,ШСКа ПОСОбІШ,И с | ѵчаю -- И , - " Съ е и с і — цѣлыя царства; но .іюдеіі, которыс напмсалн такос прсвосходпос творепіе, какъ вашс преднсловіс къ эпциклопедіи, очепь мало. Вы достойпы памлтнпка паравпѣ съ ве-шчайшими гсроями». Но «ранцузскіА учсиыіі отклоиилъ отъ себя эту почссть. «Государь!»— ппсалъ опъ въ отв ѣ т ъ : «я желаю только однаго памятника: могплышго камня съ падписыо : Велиіай король дариль его милостію и осыпалв благодѣпніпми. в ^'Л^мбеИ -У «ыиогіс завосвалп Въ семеііствѣ своемъ Фридрихъ такъ-жс ие паходилъ утѣшеиія. Съ супругоіі онъ давно жп.іъ розио. Опа проводила пабожпую жизиь вдалн оть свѣтскаго шума, въ тишинѣ Нидсръ-Шенгаузеискаго дворца. Оттуда сыпала она благотворепія па народъ, возсылала молитвы къ Богу о счастіи короля, своего супруга , заиималась рукодѣлілмн для украшснія церквеіі п переводоиъ на Французскііі языкъ иѣмецкихъ книгъ духовпаго содержанія. Рѣдко явлллась она въ Бсрлпнъ и то только въ псобходимыхъ, О Ф Ф и ц і а л ы і ы х ъ случалхъ: во время обшихъ смотровъ воііска, торжествъ по случаю мира, сечеііпыхъ событій и. т. п. Тогда она становплась средоточісмъ двора. Фрпдрнхъ самъ подавалъ примѣръ глубокаго уважспія п почтптсльиости къ королевѣ. Во время смотровъ, оиа объѣзжала ряды воііска въ золотоіі коляскѣ, съ ведпколѣппою упрлжью; ио бокамъ, ес сопровождали кородь п кронпрпнцъ верхами; весь штабъ, ииостранпые послаппики и мпппстры слѣдовали за пими. Войско отдавало еіі почестп и нривѣтствовало громкнмп: ѵіѵаі/ Каждое утро король посыдалъ освѣдомляться о ся эдоровьи и пожслать сіі добраго дня. Всѣ чдсны семсііства обязаны былп сиерва лвпться къ неіі, а потомъ къ коро.ію, котораго первыіі вопросъ вссгда быдъ : «Привѣтствовалп-ди вы сегодпя ея вслнчсство?» — Нсисполінівшіи этоіі обязаііности нолучадъ строгііі выговоръ, часто наказывадся арсстомъ. Лногда король
ІфОСНЛЪ У К0Р0.ЮПЫ нозволсія откушать вчѣстѣ съ нсю СХ04ишсь "«"итсльно і ш с Т і Г ' С а т " СГ°ДЪ " ііос.гЬ обѣда расходімнсь. расыаинвались ТаК ^ °" ЖС дрѵгъ Цсрсмоіііеіі д р п х ъ былъ нрава пылкаго , ума б ы с т р а г о и язвительна- го: страсти въ нсмъ клокотали п нскали сочувствія. Е.іи- с а в ѣ т а - Х р и с т и н а была рѣшительпал протнвоположпость ко всему этому. Вотъ ел п о р т р е т ъ , „ а ч с р т а п и ы й рукою маркграФини Бейрейтской : «Она высока ростомъ , сдожсна п дурно держится. по дурио Бѣлизна ея ослѣпптелыіа , за то румяпецъ слишкомъ яркій ; глаза ся , блѣдио годубыс, бсз-ь вслкаго выраженія н пе обѣщаютъ Ротъ ея м а л ъ ; все лице ея черты мпловпдны , т а к ъ иевиппо-простодушпо , думать съ псрваго ся отъ п р п р о д ы ; пе ума. правильны; что можно н о - взгдяда , что головка с я принадлежитъ двѣнадцати-лѣтііему ребенку. складными , особсипаго хотя Бѣлокурые с я волосы вьют- но вся красота ся обезображивастся не- почериѣлыми зубами. Движенія ея пеловкп; разговоръ вялъ, оиа затруднястся въ в ы р а ж с и і я х ъ и часто употрсбляетъ о б о р о т ы , по которымъ надо у г а д ы в а т ь , что она хочстъ сказать.» рѣчіе наклопностеи Т а к ш і ъ образоиъ бьма іши отнразднована свадьба, въ 1783 году. н зодотая ствспиый союзъ , Несмотря иа такое явпое противо- и характсровъ , к ъ которому „ссмотрл фрпдриха па паснль- нрипудплп про- тпвъ его воли, опъ въ первые г о д ы супружества , но вп- Сан-Суси коро.іева ннкогда нс видала : кородь нс нри- дпмому, прпмирпдсл съ своей участью и между молодымп г.іашалъ се въ свое усдипеніс, а она была слишконъ гор- супругамп госиодствовало едпнодушіе да, чтобъ пазваться ность Елисавѣты-Христпііы , к а ж е т с я , была главною прн- с ъ „сіо къ нему въ гостн. персппсывался въ с т п х а х ъ Но король часто нрозѣ. ІІнсьма съ обѣнхъ сторонъ были иснолнень, н ѣ ж н о с т н , вшінапіл „ пзысканноіі любсзностн. Иногда они обмѣнивалнсь взаимпо СВОШИ, литературнымп т р у д а м н : король посылалъ ей э к - земнллръ свонхъ „сторнческпхъ сочнпенін, она о т д а р н в а . а чппою, которал отдалпла о т ъ пея супруга. По восшествіп иа прсстолъ, объявилъ насдѣдппкомъ ростн ихъ х а р а к т е р ы припяли ещс болѣс выраженіе н тогда сблнженіе сдѣлалось его экземпляромъ своихъ переводовъ. Но сколько Фридрп- можнымъ. столько жс и сунруга даже въ чтенін произведеиііі его пику. сго пе паходпла удовольствія онъ тотчасъ своего брата и съ т ѣ х ъ поръ жилъ розио съ королевою. Въ с т а - ху пе „равнлись труды к о р о л е в ы , вслнчества. к согласіе. Безплод- въ По Ф р и д р н х ъ уважалъ духовной завѣщалъ се опрсдѣлешіое рѣшптсльно нсвоздо копца ж и з п и н это уважепіс свосму преем- Нрнчнны взанмнаго охлаждсніл „окоились въ самомъ „ссходствѣ характеровъ вѣнценосной чсты. Фр„- Съ братомъ свопмъ п с ъ наслѣднымъ п р ш щ е м ъ Ф р п - д р и х ъ т а к ъ жс не совсѣмъ ладидъ. Миогіс случаи п о р о -
роль. — Мпѣ досадпо; отвѣчалъ сеиилѣтиій мальчикъ, здѣсь Г " Г • когда в » 1 7 7 0 °ДУ 7 Т И КЪ Ф Р И Д Р ' Г б ь ы ъ ег« Л а В Па<МѢД " "ВКа Т МУ ° "Р Ъ с с Р °ДИЛСЯ ИЧИ Р^»о с " ачи - Несио- обрадовался, " « ь . 0 Я Ъ са,,г УВСТВУЮ Да со е Г . о . Ѵ Р ' ЧТ<> Э Т 0 Т Ъ Ш а д С И С « ъ ЦарСТВ ВаТЬ 1 1 1 1 У ° "аДЪ - Р ^ » Такг 0ДВ0МУ ИЗЪ Д Р У З е Й СВ0ИХЪ Г я Г пепре- Сеі ГЛ П° СТ°ПаМЪ СВ°ИХЪ ПР°ДК0ВЪ и Спчсмъ, а бдагодѣтелеиъ своего парода.» И г р а я н ~ : и ъ припцеиъ ' ° ^ Д е т ъ У «его Силезію не о т п п м Д " ' ходятъ въ мупдирахъ, а мепл заставляютъ носнть король ; «сшеііте еиу иуидиръ прапорщика.» чувствомъ поцѣловалъ Ма.іютка съ руку Ф р п д р и х а . Всѣ предсказаніл Ф р и д р и х а на счетъ иаленькаго припца с б ы л и с ь : это былъ покойный прусскій король Ф р и дрихъ-Впльгельмъ III , котораго пародъ прозвалъ отцемв своимъ. олнаж.м ^-р«»отпялъ;Гг:г:; " СПРЯТ"Ъ в ъ каРиа™Малютка настойчнво требовалъ саою . г Р у ш к у обратно н , в н д я , Ч то король ее ^ В 0 Г р а ! ша т ъ , схватнлъ его наконецъ за пол У н насильно в ы т а Щ н л ъ н я ч и к ъ п э ъ карнапа. - 0 ! » _ В О с „ л Н к и у . ъ ф р в д р и } 1 г " ЯЭТ всѣ курточку: и я хочу б ы т ь солдатоиъ! — « Б р а в о ! » сказалъ Уедппенную, одпообразную жизнь иногда посѣщепіп ияостраниыхъ Ф р и д р и х а развлекалп принцевъ н д р у г и х ъ зна- н е н и т ы х ъ людей, которьіе пріѣзжали въ столпцу Пруссіи, чтобы припесть прославлеппому герою дань своего удивлепіл. Иэъ нпхъ особенпо были обласканы королемъ Л а - • а й е т ъ и Мирабо. Съ послѣднпмъ бесѣды его длились иногда по нѣскольку часовъ. Дни Фрндриха протекали , какъ заведенные часы , по опрсдѣлснноиу о д н а ж д ы порлдку. сго Въ одноиъ изъ ппсемъ къ Вольтеру иаходимъ н ы описаиіс ежеднсвньіхъ его занятій. « Я встаю въ чстырс ч а с а ; » — пишетъ онъ; — « д о восьии нью минералыіую воДу, нграю на Флейтѣ и об Д у- мываю повын предположенін; до д с с я т и ішшу; до двѣиадШ с ѣ т и в ъ ііаслѣдника въ 1 7 7 7 г о д У , Ф р и д р н х ъ паше ,ъ> что крестникъ его не въ духѣ. « Что с ъ тобою?» с „ р о с п , ь ко^ ц а т и сиотрю и обучаю войска; послѣ обѣда до пяти работаю надъ дѣлами , а вечероиъ освѣжаюсь въ пріятной бе- с ѣ д ѣ . » Лѣтомъ опъ обыкповсішо послѣ обѣда часъ гулялъ
по саду и.„, проѣзжалсл вврхомъ по окрестностянъ. Въ ДУрную погоду опъ посѣщалъ свою картиппую галлерсю п по нѣскольку часовъ изучалъ лучшіл произвсденіл древнихъ П новыхъ художпнковъ. п а с ы п а л ъ т а б а к ъ въ к а р ч а н ы свосго кішдола. Оттого каи- золъ п муидпръ его всегда бы.ш нсоирлтны. Разъ грось- каіщ.ісръ, во врсмя доклада, слѣдуя машнналыіо двііжсиію коро.іл, которыіі изъ открытоіі табакеркн ношоха.іъ т а б а - к у , т а к ъ ж с взялъ н з ъ нея шепотку. будто нсчаяпно, Коро.іь молча, к а к ъ в ы с ы п а л ъ табакъ на но.гь. ІІо возвращс- ніи домоіі, гросъ-канцлеръ пашслъ у ссбя на сто.іѣ богагую табакерку, съ запнскою : «Узнанъ, что вашс высокопревосходительство любнте хорошііі Французскііі женная к ъ в а ч ъ особа „ р о с п т ъ табакъ,располо- васъ упогреблять сго пзъ прплагасмоіі т а б а к е р к и . » Т у т ъ только гросъ-капцлеръ всиомнплъ о свосіі пеловкостп подарокъ. н догадался о т ъ кого прнсланъ Онъ т о г ч а с ъ паписалъ къ королю благодар- ствеиное письмо. Ф р и д р и х ъ отвѣча.іъ: «Б.іагодарность паша ла табакерку, которую памъ хочется получпть о т ъ меня, т а к ъ трогательна , что я рѣшаюсь послать вамъ жсласмыіі но- д а р о к ъ . » Опъ послалъ ему т у самую табакерку , п з ъ котороіі мпиистръ „оіпохалъ прн док.іадѣ. Коро.іь чрезпычаііно любплъ и вссгда д с р ж а л ъ прп себѣ пѣско.іько б о р з ы х ъ с о б а к ъ . Одпа пзъ нпхъ, которую звали Б „ ша, была его любпмпцеіі и ис отходнла о т ъ пего па ш а г ъ . Опа сопровождала сго д а ж е в ъ п о х о д а х ъ н снала у ногъ сго па постсли. Эта собака была удпвитс.іыю прнвязапа къ Ф р н дриху. К а к ъ всѣ вслпкіе люди, н Ф р п д р п х ъ пмѣлъ свои страп"ОСТП. Опъ пенавидѣлъ повос платье „ „оснлъ „ у н д п р ъ До т ѣ х ъ „оръ, пока „а не.чъ дѣлались „ р о р ѣ х н , и тогда только, с ъ болышшъ сокрушспіе.чъ, рѣшалсл съ ни.чъ разс т а т ь с л . Онъ безпрсрывно июхалъ Д0,,ъ рабочс.чъ столнкѣ столла у которал ннкогда „с закрывалась. табакъ: поч1П . « ,,аж. „ с г о богатал табакерка, ІІ 0 , выходл пзъ кабішс- та , онъ ппкогда „с бралъ с ъ собою табаксркн , а нросто ІІослѣ одиоіі жаркоіі б п т в ы , когда австріііцы от- пяли у нруссаковъ вссь обозъ, и Бншка поиалась въ н с п р і я тсльскія рукп. фрпдрнхъ бы.іъ нсутѣшснъ объ этоіі н о - тсрѣ. Грустпыіі сидѣлъ оиъ ночыо въ своеіі палаткѣ, иа - скоро сдѣлаиноіі п з ъ сучьевъ п со.ідатскпхъ плащеіі, какъ вдругъ Бишка с ъ впзгомъ ворва.іась въ палатку , в с п р ы г нула на столъ н стала ласкаться къ коро.ио. На шеѣ у пся висѣлъ сщс клочскъ веревки, которую она п с р е г р ы з ла. Король до слезъ бы.іъ тронутъ леніемъ. И обрадовапъ ел появ- Въ другоіі р а з ъ , когда коро.іь о д . ш ъ , пѣшкоиъ, яз
— " па )СК0ГП0СИП ' Р ° п к У . м а . щ пос.іыіпалсо коисшй Бишва опромстыо броспдась впсрсдъ и вскорѣ аозвратп•ась, поджавь хвостъ, п съ твхпмъ, бояз,„вымъ визгомъ „ 0 . ташп,а коро,я за „ о , у . 0 „ ъ с „ р я т а , с я „одъ б, И ж„ій иостнкъ, собака „рпжа.ілсь „ъ „сму, какъ мертвая. Чрезъ „ѣско,ьКО мшгутъ „0 мосту „роскакадъ „спр; Я те,ьскій „пкстъ, который провѣдалъ объод„„окой „рогу,кѣ кородя и хотЪлъ его захватить въ пдѣиъ. _ К о г д а в ы ш е , ъ Ф и,осо*ическій с , о варь Ь а и , е , Фридрпхъ развер„у,ъ статью объ „истииктѣ Ліивотиыхъ. в С , ы ш и ш ь - , и ? » — с к а з а д ъ о„ъ Биш«ѣ, „ о т о рая , е ж а , а у „его „а к о , ѣ „ а х ъ , - И О п и говорятъ, что у тсбя „ѣтъ души! Это вздоръ, ыоя добрая Биша! У тсбя есть луша,- т ы это докаэада: т ы с п а с а м„ѣ жизиь н честь мосй лошадси. Бо,ыиая часть „зъ „пхъ б ы , и бѣ,ой шсрстн. Коро.іь дава.іъ имъисторичсскія нмеиа: 0 д „ у зва,и К а у „ „ ц ъ , д р у _ гую Ш у а з с ь , трстью Питтъ и т . д. Бо,ьше всѣхъ Ф р „ д р и х ъ .«юб„,ъ Ц е с а р я , б „ а „ у ю лошадь, которая участвова,а въ пѣско,ьк„хъ сражепіяхъ. Когда она устарѣ,а , сй отве,и открытую конюшнюу потсдамскаго дворца, откуда она мог, К0ГДа ПЗД У"аетъ и гу,ять „О дворцовому саду. Когда к о р с ь бывліъ въ Потсдамѣ , 0 „ ъ изъ рукъ своиѵь п о р н „ , ъ ес сахарсмъ, бѣ,ымъ х,ѣбомъ, дынями п винны- ми ягодами. Лошадь до того эпа.іа своего б.іагодѣтедя, что, завпдя его издади, прибѣгала къ пему , іірогулпва.іась съ ннмъ по саду и часто иресѣдова.іа сго до исредисй залы дворца. Когда въ Потсдамѣ быва.іъ разводъ н.ш смотръ, ІДссарь , заслыша восппую музыку , являлся па п.іац Ъ , становн.іся воз.іѣ коро,л , н подоживт. голову къ нему на с-Ьдло, ис о т х о д п , Ъ до тѣхъ поръ, иока коро.іь нс возвраща.іся домой. Цссарь могъ дѣ.іать, что хотѣ.іъ, п никто^пс смѣ.іъ сго остановить п.ш въ чсмъ ннбудь сму воспрснлтствовать. Хотя Фридрихъ бы.іъ изълтъ отъ всЬхъ нредразсудковъ суевѣрія, однако часто дюби.іъ отыскивать тайный с м ы с т , въ сііовидѣніяхъ. ІІногда сиы сго дѣйствитедыю и.чѣ,п прсдсказатс.іыюе зпачепіс. Т а к ъ впдѣ.і Ъ оігь сонъ , въ ночь 15-го апгуста 1769 года, который .іюби.гь разсказывать свонмт, ііриб,нжепнымъ. «Миѣ сии,ось» — г о в о р н л . оігь, — «что на заиадѣ восходнтт. я р кая звѣзда; и ростетъ неимовѣрно ио мѣрѣ свосго возвыші-нія надъ горпэонтомъ; накоисцъ она ста.іа спускаться „адъ зсч.іею н покрыпа.іа сс осѣпитс.іыіыми .іучами. Ц ѣ , о е море невыносимаго свѣта раз.ш.юсь вокругъ, какътумаиъ. Я чувствова.іъ , что я весь поирытъ дучсзарнымъ хвостомъ этой необычайной комсты. Я стара,ся высвободиться нзъ подъ ея дучеіі п — не ногъ. Иъ крайішхъ усидіяхъ я ироснудся.» — 11ь эту самую ночь родімся Нало.ісоиъ! Флсйта достанля.іа Фридриху, но прежнену, одно нзъ пріятнѣйшнхъ развдечспій. Каждый день „очгіі бывадъмадснькій концертъ нрн днорѣ. Однажды, когда Фридрнхъ нрнготовн.іся бы.ю играть новую иіесу своего сочинснія и розда.іъ ѵже камморъ-чузыкаитамъ иартіи, с.чу подалн синсок-ь пріѣхавшихъ вт, столицу. Бѣг.іо взглянул-ь оігь въ ііего и потнм ь, положа *.ісііту, сказа.іъ: «Господа! старыіі Ь а х ъ пріѣхалъ! При такочъ зиамсииточъ госгѣ намъ играть
I I ! I 7 , 6 717 » при.ходится.» Т о т ч а с ь бы.гь пос.іаігь Ф . п і г с ь - а д г ю т а и т ь восходиую фугу (*). ІІос.іѣдиііі придворпыіі копцсртъ бы.гь вдовствуюіцеіі супруги саксопскаго курфирста, Антоніи, въ | •,,,0С,,Т,• „о д а о р с ь . Старому и а а с г р „ 1 Да.". д а ж с „орсодПться. О.гь я„„.,оя , ь дорои,„е,гь „ ' а г ь , " ралсыпа.іся въ извиисніях ь. «І/очтешіыіі м а а с т р о ' » _ < каза.гь е,.у Ф р „ д р І І Ѵ ь , - „ „ ц Ь і І Ю л у ш у , к , | 0 | і ѣ | , , ' I "-іатьс; .юс.гГідуіітс ,.о,«у „ р . „ . , р у ., „ ы с о і і д е , . , , , : ф ' . Фрп.ірііхъ аііочііаиврова.іъ еіі „а Ф.ІСІІГЛ, „ас.іѣднііі іірипцъ д р и х ъ „окааыва.гь сиу пс-Ь свои ро„.,„, „оторь.хъ ѵ иего Оы- Ьрауііиіііеіігскііі иа с к р ы п к і і , кронпріпщъ прусскііі „ а віо- Ю ият.іадцать; „а к а я і д с г ь п а ь , ш х ъ Кахъ додіаднъ бы.,ъ лонче.гЬ п Кианцъ „а а.іьтЬ. I | | . , ііОФантазировать. ІІакоиець коро.,ь | которую зилмсиатыи М узыі.а,ггъ зада .|ъ (.чу трмѵ саиыіі 1771 году. оиъ даиъ ІІршщесс•а пгра.іа бы.гь иа во д р н х ъ ..нііш.ісл псредішхъ зубоиъ н Музмка.іьныс псчсра прекрнтилнсь. с.іажденія , къ „олиаиіяиъ іісчерпыва.іъ всѣ изучалъ оігь н учеръ, пѣ.іа, а Фри- нотеря.гь ачбѵшкіръ. .Ііііпась н атаго „а- С ь нсуточичою ж а ж дроиішхъ к.іасснковъ п сокровпща пооЬіішсіі Французскоіі л и т с - р а т у р ы . Часто онъ ироспжіі іалъ твореиіяші „ріѣзда Ф р н д р п х ъ иосвятнлъ своіі д о с у г ъ одшигь з а - нятілчъ учены.чъ .. .штсратурныігь. /іою врсмія Фортс-ш.лпо Іігкорѣ нос.і Ь атаго коіщерта К в а п ц ъ |г| о..г„ро,гго,гь со.ш„„.,'ь '„ре- зі.аисііитыіі : „ервыхъ но ц ѣ . і ы ч ъ ноча.чъ и а д ь корііФсевъ тогдашпяго учснаго міра, и чсжду тѣ.чъ пе зиалъ , горнзонтѣ Гср.чапіи , что дѣ.іалось па литературно.чъ не зналъ «инкельчана , Клопиітока, Лсссшіга, Г с р д е р а , Виланда, Гйтс, к о т о р ы х ъ г с н і а л ы і ы ч ь снособносгямъ самъ расправилъ кры.іья — даровавъ соободу чысдц и с.іову. Оиъ и не іюдозрѣва.іъ , что с ъ него начппаотся б.інстателыіыіі иеріодъ герчанскаго „ р о с в ѣ щ е „ія іі л п т с р а т у р ы . Учась бсзпрерыппо, Ф р н д р н х ъ въ т о ж е время іі са.чъ творн.іъ. „реимущоствеішо ІІослѣдніе г о д ы своеіі ж н з п и онъ ііосвятімъ псторичсскимъ трудамъ. Въ сочішсніяхъ свонѵъ о н ъ слѣдовалъ ходу по.штическихъ собьітііі того вро.чени. Т о т ч а с ь „ослѣ Ссми.іѣтнеи войиы о „ ъ опнсалъ ее въ подробности , нацисалъ аПсторіш въ д в у х ъ ч а с т я х ъ ; нотомъ діь.ісжа По.іыии,» „ иакоисцъ (•) Опа ШІ.НМ ».,гг«Іи Яы.іа і м і ю ч а і а и а и п . і ь п а л і ш і і і о м ъ : жгртса. (йЧиііГдІІ^М С.'ч. й(-ег Ло^.шіі 2(6,,,11,іп иііі) ,*ип|ЬггГс. ЯЕП П. Я. ЛРѴГСІ. .Івііицшъ, ,802. чИсто- •Мі/шка.шшя "сГ.сп, .Ншііі
•ані- вк.іючите.іьно КСѢ потоиства и „отоТѵ „ „ ! свои ошибки и промахи на я!„ С ,,И ° я Л Ш с.черти его „о Д ъ „ я а л " — — Ца ств ВЬ,Став,яе л бсЗП '"'ч*Р«Ь'™ "ЭДа"Ы составилі „ісколько огрозшыхъ Ь-роиѣ псторическііхъ с о ч и и с і п ' слѣд м ' СВ еГ ° ° Р "С,,ІЛ " а з " а ч а ' й с ь " вндъ иоотверженіечъ. Эти с о м " > Д Въ "' са»о т о ,,овъ. онъ .,••„„,•,. : °- г сударствепиаго управленія. Изъ иихъ заиѣчательпѣйшіе: « Письма о любви кь отечеству» —и« Раэсужденіе оразличныхь образахь правленіп и обязанностяхъ юсударей. я Оба эти творспія составляютъ съ его « Антимакіавелли ЯОДИО цѣлое и, по пубокому чувству чсловѣколюбія и свѣтлыиъ истипамъ, въ пихъ высказанпыиъ, могутъ служить настольпою кпигою для ионарховъ, желающихъ иароду своеиу—счастія, а ссбѣ — мирнаго и благоподучиаго правлепія. —«Сохраиеиіе собственности п личпой свободы побудпло пароды избирать себѣ правителей для суда и расправы, и подчиняться законамъ, ими назначаенымъ.» — Такъ ппшетъ Фридрихъ. «Вотъ начало верховпой власти. Позтому правитель былъ первый слуга государства. Если бъ всѣ монархи строго держались первоиачальпаго своего предпазпаченія и во всѣхъ дѣйствіяхъ слѣдовали осповпому правнлу , пароды не зпали бы революцій п нс имѣли бы нужды въ копституціяхъ. Первые правитсли, патріархн, были главами мпогочпсленпыхъ семействъ и смотрѣлп на подданныхъ, какъ па дѣтей своихъ. Всѣ ихъ учрежденія и законы клонились къ счастію члсновъ собственнаго семейства. Патріархамъ должнь, подражать и тѣ монархи, которьіхъ перстъПровпдѣнія породпплъ съ милліонаии некровныхъ имъ дѣтей, паложивъ на чело ихъ печать помазанія.» На оспованіи этой главной пдеи, созидаетъ Фридрихъ правпла, посредствомъ которыхъ правители ногутъ стяжать миръ , славу и любовь народную, а нонархіи достигать до апогеи велпчія и благодепствія. Отъ изложснныхъ имъ правилъ онъ самъ никогда не отступалъ, и гдѣ только выгодное учреждспіе было сопряжено съ ущербомъ для его подданныхъ, онъ отвергалъ его безъ дальнѣйшаго разсуждспія. Такъ стлтсъ-секретарь Таубенгеймъ подалъ ему однажды „роэктъ увеличить государствеішые доходы посредствомъ вычетовъ и уненьшенія жа.іовапія чнповниковъ. Фридрпхъ отвѣчалъ ену
па это: «Бдагод.рю за остроумпь.й совѣтъ. сго „с совсѣч. удо б о„спо,п„, І ь„ І Ъ , П : та1„п ; " И СЛ СаЫ "° В *-,аЮа У °" - ™ 1 Н 0ПЬ,ТЪ ПР " — " и ^ и ||0 „ „ахожу что всемъ „уждастся. П„„о- - пр,ыожс„,я „роэкта кь — - т0 п~.ужЭ,)вапья, я 1000 о<Ь,„„„, „ а х о д й ш ь .,„ п - е а п о ю ддя твоего дочаш.іяго быта. Е с , „ жется выг 0 д„ою, 6'ІДПЫІІ - К а Ж У ПЬ,,ССТЬ У ТС6Я Череэъ годъ явясь ко ѵ„ѣ поточу опа съ будуя.аго года я удсржу у опа . тсбя „охвадю т.ое патріотичсскос р.еиіс Такпмъ образомъ всднкій Ф р „ д р „ х ъ > С 0 С та В ппъ счастіе своего „эрода, возвыспвъ свое королевст.о, схо.я въ от- Даогсці осС<'«б-(Ѵсі«. ;РЬ,ТЬ'" ' — ~ " й „ у своего Ы удр а г о Травдс я и Другпмъ ионархамъ, въ которь.хъ жедалъ ж„ть і я б ''«овѣчсства , даже „осдѣ смсртн ! ГЛАВА СОРОКЪ-ПЕРВАЯ. ПООЛИДНІЕ ДІІІІ ФІЧІДРІІХА НЕ.ПШЛГО. рндрихъ псреступплъ за седьмос десятн.іѣтіе своеіі жнзиіі. Какъ всднчсствешіая разва.ііша протсдшаго времснн стоя.іъ опъ средн своего народа. Всс, что пршшмало участіс въ его дѣятс.іыюстп и раздѣляло впутрепнііі міръ сго душн — исчез.ю. ІІовыя покодѣнія возрас.ш окодо нсго, д.ія которыхъ сдава его пмсни , подвигн п мыс.іп гсроя, сдѣ.іа.шсь уже преданіемъ. При жнзии сще наступп.іо д.ія оо
«ого „ „ „ „ „ „ о . г г г ТЯІ„І„ с„„р(і„ а — ™ — 0 В Г " "" , К , С М 0 Н а Р х п : ™ т о , ш « с я „ „ а ш ъ Всшкій ІІстръ ііа склоиѣ лѣтъ своигъ г "сликіи 0 7 0 , 0 4 3 П0ясия коплпвостк п, с т с я то- г жспія П начнпанія. Крочѣ того ф п . "редг.олокъ т л . „ г . • ' Ф Р , , д Р п х а т омпда непависть Сульцероиъ, котораго очень Ч Т 0 до надъ Г - ^ Г ^ «РЬ' я "аклонности имѣютъ въ ч е Г ѣ Г д у р н ь ш , яНѣгь> еще ',и" н.юхо знасшь милый Фрид родъ данныхъ, то дѣйствовалъ Л» ™ зсмнаго шара которь й „ъ 1 частпчка ц ^ г Л ^ Г к Т се« я съ тѣмъ в ѣ ч і і ъ С ^ ^ Г ^ ^ г Т Г " ' С ц ^ р ъ Г - с Г ; вздохо.ѵъ; къ кптп ' „я в н " Жу П0Д " — ВССЬИа ^ Т Г і ™ Я ' міраыи п содсряііітъ ихъ въ порядкѣ? Бсзуменъ правитель, который выставлястъ себя зсмпымъ богомъ и требуетъ отъ народа обожанія! Прсзрѣнны н тѣ л о д и , которые играютъ самымъ святымъ чувствомъ души и прпносятъ божествениую жертву па одтари зсмиаго всличія! Монарху нріятна благодарность народа, но въ страхѣ, обожапіи и прославленіи его — онъ не нуждастся!» — Къ душевнону разстройству короля прнсосдини.іись сше н неноши тѣлссныя. Мы уже сказали , что О І І Ъ съ самаго младенческаго возраста былъ слабаго сложенія. Въ молодости опасались за его жизиь. ІІа двадцать-пятомъ году сплы его укрѣинлись отъ безпрсрывных-ь тѣлесныхъ уиражиеній; лагерная жизнь п тревоги походовъ закалили его тѣло въ зрѣломъ возрастѣ. Но тогда-жс ОІІЪ началъ чувствовать прппадкп геммороя и подагры. ІІодъ старость эти болѣзии усилились, къ пимъ присоединилась еще водяиая и хирагра. Оиъ чувствовалъ, какъ съ каждымъ Д І І С Н Ъ сплы сго ослабѣвали. «Вы вѣрно самп догадывастесь,» — писалъ онъ въ 1780 году къ одному иэъ друзей своихъ, — «что на 68-мъ году жизнн,я чувстпую всѣ иризнаки старости. Т о подагра.то боль въ полснпцѣ, то лихорадка иотѣшаются на счетъ мосго существоваиія п напомпнаютъ мнѣ, что пора броспть изношсішыи Футляръ моеидушп.» Иногда ирипадки болѣзии были такъ снльиы, что всѣ почитали ихт. смсртелыіыми; окружающіс приходилп вт. отчаяніе, а О І І Ъ ст. пстипію солдатскпм-ь стопцизмомъ утѣшалъ пхъ, говоря: «Что дѣ.іать! я дряхлый старичишка: мсхаппка уже не дѣйствуетъ. Но чсловѣкъ должепъ быть сиравсдливъ : пе вѣчпо же сму жить! Башснные часы изъ сталп п желѣэа, да и они пс выдсржпваютъ болѣе двадцати л ѣ т ъ , какъ же чсловѣкъ, этотъ комъ глиііы и г р я з и , хочстъ быть впптсро долговѣчнѣс часовъ!» ІІссмотря иа своп страданія Фридрпхъ пс останлялъ обычныхъ занятій и даже на одрѣ болѣзнп подипсы-
724 725 нопыталъ „ „ „ , ъ — »"°» " 7 "Р»"»ДО«ъ = ; 7 Л І Г Г СГ0 Снлез/ш. г п , , и до»;Гх ѵ г Г д о і Г х Ѵ - Т ° государства », ІІоФрГ ™ '«ЕГ •'»• ^ п держусі. прсівпсіі .ютоды : . , . « „ „ „ „ " Г ..„„ ОЯ ті.,0. Сапъ „„,, тр«б,стъ дѣптелыюстп п , „ „ , . " "окоряться облэаппостп.иъ " а п а к»гд» опъ (*) ОіІЪ гоішдщіу, с ы . і р „ Въ ; ° с "ьр.сішь, опъ обыкнооеипо чась и.іи оссбошкі лкіЛп П ,С ,У, ' ° Ш М в " Т У ; іі два въ депь прогулпва.іся верхоиъ по улицамъ. Тогда изъ всѣхъ домовъ высыпа.іъ п а р о д ъ , купцы бросилп лавки, ремесденішкн выбѣга.ш изъ мастерскпхъ, окііа въ домахъ напо.інядіісь любопытнымн ; всѣмъ хотѣдось взглянуть па старца, котораго подвигами гремѣ.іа Европа, котораго духъ напо.шл.гь собою всѣ жп.іы прусскаго государства. Иародъ вссгда, всздѣ и во всемъ чувствовадъ его прпсутствіе, но рѣдко вндѣлъ сго днчно, н зналъ сго только но разсказамъ отцсвъ и дѣдовъ. ІІоявленіе Фрпдрнха средп свопхъ подданныхъ бьіло какимъ-то торжествомъ, овацісю, гдѣ благодарные нруссаки хотѣли высказать сму , какъ второму своему Провидѣнію, чувства признателыюстн и уважепія — слезамн, крикамп радостп п молнтвамп.
726 727 ил ГРМ? С„Ѵ ъ умиленіе,,ъ припииа ъ - - граду. Тодпы паполпя.ш удицы; оиъ припуждсиъ былъ Ь.тать шагоиъ. Мадеиькія д ѣ ти преслѣдова,и его до самаго дворца, кида.іи с в о и шапви въ воздухъ, тѣсш.шсь око- а Ѵ г Г Г 1 " ° б Т П Р а Ш П " М " СЪ СГ0 • Газъ, рѣзГУР ба " " " Х Ъ с в о и ч и п Р ь , жками и крпками испуга.а V шад"; кородь осторожио отстра.ш.ъ ихъ косгьмемъ, говор - . «Перестапьтс, персстапьте, ша,у„ы! Ступайтс въшкоц ш к о д у і - з а к р и ч а д и ма,ьчишк„ съ хохотоиъ і д ; тГзі г д а' V " 3 астъ старичскг! ч — = пос. Но огонь его глазъ яспо показывалъ, что опъ не устарѣль душою. Несмотрл па то, что оиъ держалсл какъ инва.індъ, иэь быстроты движсній и смѣлой рѣшвтелыюсти во взорѣ , можно бы.,0 лак.іючить , что оиъ сщс можетъ драться, какъ юпоша. Замѣшайто незначителыіуіо сго ФІІгуру между мплліопами людсй и каждый тотчасъ узнаетъ въ „ей «оро.ія: столько велпчія „ твердости въ этомъ исобыкповснномъ че.іовѣкЬ.» ' « ™ "» середамъ кдассопъ н ѣ г ь ! с о я х Г і Т В 0 С Т ° Р Г Ъ В С Т р Ѣ Ч а ^ Ь Ф р Н Л ' , И х а " - вьісшихъ сдояхъ общсства, когда онъ явлімся въ тсатръ. Прп зву" — р ы я обыкновснно возвѣщГіи сго Іірпбыт.с, всѣ встава.іи съ мѣстъ, тѣснились, „акъ можпо 2КаС "Ъ СГ0 ^ ч ш е разсмотрѣть ч " т , Т д загГш'а " Г Р 0 , , М С — обрь,І, і р о і п заглушали оркестръ, когда о„ъ „оказывалс, въ ложѣ И всс это дѣлалось безъ подготовленія, бсзъ нонуждёнія П0 какому-то обшему, элсктр..,ес.сому ,упстпу, ^ І т вдох„ове„ному восторгу, „евольно вь.рь.вапінемуся пУъ души каждаго. Вотъ доволь.ш разительное о....са..іе Гаружиостн короля, „ о т о р о с остапилъ „анъ одннъ „эъ ,о соврсмсііниковъ 0 : „Съ особеинь.мъ -і.бопытстоо . р атр„ва.,ъ я этаго -.еловѣка, нелнкаго по своему гені,о 0 ъ "о вь.сокъ ростомъ „ какъ-будто согбепъ нодъ тяжсстію лапровъ „ долговремснпыхъ трудовъ своихъ. Еѵо синій каФтаігь, изноше.шыіі, какь „ его тѣдо, д.шнные ап ь , : ; ь , ш с „ о л ѣ н ъ , И бѣлый камзодъ, засыпапный та^ = ' С ° С Т а в " ' Л И ч т « - т » страиноо „ вмѣстѣ „оразнтсль- Тотъ же соврсмепникъ онисалъ и жи.іпще Фрпдриха: «Въ Сан-Суси,.»—,-оворитъ онъ,— «гдѣ этотъ старый богъ воннь, куетъ свон громовыя стрѣлы п пишегь глубокомысденныя творенія д.,я нотомства ; гдѣ онъ управляетъ „ародомъ, какъ ааботлпвый отсцъ своимъ домомъ ; гдѣ онъ одпу половнну днл читастъ просьбь, п жалобы послѣдпяго изъ своихъ поддаш.ыхъ н сыплетъ во псѣ сторопы государства
пепмовѣрпыя с у м м ь , , нс требуя никакого вознаграждепія, кромѣ всеобшаго с а с т і я . - а въ другую стаповптся поэтомъ И ФИ.ЮСОФОМЪ тишпна , ; въ Са„-Суси, говорю я , ц а р с т в у е т ъ такая что можно разслышать каждос дуновеніе вѣтра. Съ осеш, 1785 года разстронваться. мапевры. этого года были пазпачсііы Король самъ хотѣлъ командовать п семь часовъ Въ „срвыіі разъ л р п ш с л ъ я въ это уедппеніе вечеромъ, въ провелъ поздпюю осспь. я б ь ы ъ странно пораженъ, когда увидѣлъ номъ, сѣперномъ вѣтрѣ. персдъ собою нсбольшой домъ и узпалъ, что въ „смъ здоровьс Ф р п д р п х а стало впднмо Въ а в г у с г Ь въ по.іѣ подъ проливиымъ дождсмъ , прп си.іь- жи- » е т ъ гсрой, потрясавшій міръ однинъ своимъ имеиемъ! Я обошелъ весь домъ, п о д х о д и . ь къ окнанъ, вндѣлъ въ нихъ свѣтъ; „о у дверей не было часовь,хъ; я не встрѣтилъ д а ж е человѣка, „оторый бь, мепя спросплъ: кто я? , с г о хо1 у Т Ъ Т 0 Л Ь К 0 я впо -"'-® "опялъ всс велнчіс Ф р и д р п х а ' 7 Ь»'У не нужпо вооружснныхъ наемннковъ и пушекъ Для охранспія : опъ з н а е т ъ , что любовь „ уважспіе народа с т о я т ь на е г о р о ж ѣ у двсрсй его маленькаго п р і ю т а / г ) . И ВЪ С а м ы х ъ о т д а л е п п ы х ъ с т р а н а х ъ Ф р и д р и х ъ поль- зовался тѣмъ ж с уваженіемъ, какое нріобрѣлъ у своего народа. .ліденспій шкнпсръ Клокъ нретсрпѣлъ въ 1780 году кораблекрушепіе у марокскпхъ береговъ. Онъ б ы л ъ захваченъ въ плѣнъ Доръ. со всѣнъ зкппажсмъ „ отведенъ пъ М а г а - Но когда тогдашнін императоръ , узналъ , Мулей-Исмаилъ что Клокъ прннаддсжитъ нрусскому -к.агу , прпказалъ сго представить къ себѣ, обласкалъ, п на своемъ кораблѣ велѣлъ переправить со всѣми тросамп въ Европу. «Скажп своему королю,» ему импсраторъ, брата и д р у г а . 0„ъ паградилъ ма- говорилъ «что я заключидъ сго въ ссрдцѣ, к а к ъ Я столько слышалъ объ его умѣ ,, велп- «шхъ д ѣ л а х ъ , что за честь ночитаю оказать сму мою люп ство. Увяжсніе, позвративъ сго п о д д а н п ы х ъ въ отече- Отъ ротъ : у СИЛЬНОЙ простуды болѣзнь сго прпияла другой обо- иего открылась водяная въ груди. жсстокія страдапія, опъ ІІесмотря „а пс оставлялъ своихъ о б ы ч и ы х ъ з а - нятій; опп утомлялп его и усплпвали болѣзнь. Въ япварѣ 1786 года умеръ Ц п т с и ъ . Прпдворныс старались отклоішть всякій разговоръ объ н с м ъ , чтобъ нс встревожпть королн на счетъ сго собствсішаго положенія. Но Ф р и д р и х ъ санъ з а в е л ъ р ѣ ч ь о с в о с м ъ покойномъ товарищѣ. « Н а ш ъ старыіі Цитсиъ» — сказалъ онъ — «п въ самой смерти нсполнидъ свос назначеніе, какъ генсрадъ. Въ военное врсмя онъ вссгда ведъ авангардъ — и нъ снертп поніелъ впередъ. Я комаидовадъ главноіі армісіі — и послѣдую за нпиъ. » Прусскій Ф.іагъ вссгда найдетъ р а д у ш н ы й нріемъ у Нрсдсказаніс сбылось сдишконъ скоро. Съ возвраіцепі- моихъ берсговъ.» емъ вссны Ф р и д р н х ъ П Ш ч ш п и й&ег 5ѵ.еЬПф ш ЗІтшсшапк. Н.,„„огс, ,7,0. почувствовадъ обдсгчсніе. Тепдыіі воздухъ II дучи соднца благотворно дѣйствоваліі на его т і ло ІІ ожпвили въ исмъ бодрость. Ч а с т о , ио утрамъ, «7 онъ
приказывадъ выиссть себя въ креслѣ иа такъ пазывасмую зелещю террасеу потсдамскаго дворца п тутъ проспживалъ ио нѣспольку часовъ иа солнцѣ. Видя, что часовыс у входа стояди во фроптѣ, онъ подозвадъ одного. къ себѣ: «Друзья чон! ходитс взадъ и впсредъ: мнѣ дсгко просидѣть здѣсь часъ и бодѣе , ио вамъ трудио простоять такъ долго на мѣстѣ.» Часто слуги , стоя за кресломъ, слыша.іп , к а к ъ опъ твсрдндъ, смотря па солпцс: «Скоро, скоро я к ъ т е б ѣ п р и ближусь!» Въ маѣ король псреѣхалъ въ свой любпмын дворсцъ. Но лѣто ие возвратпло сму утрачсппыхъ силъ. Д І І И н почи проводилъ онъ въ во.іьтеровскомъ крсслѣ, обложсппыіі подушкамп. Удушливыіі кашель безпокоилъ сго бсзпрсстаино , часто судоргп сжпмали сму грудь. Нссмотря на то, опъ сохранялъ спокоііствіе духа и прсжпюго свою веселость, пс обнаружпвалъ ни малѣйшаго ирпзнака бо.Ш, ис пропзнесъ пи одиой жалобы. По иочамь онъ пе пчѣлъ сна п забывался только на пѣсколько минутъ. Т у т ъ обыкновеппо онъ вступалъ въ разговоръ съ дсжурпвшимп при иемъ каммеръгусарами. «Есть ли у тебя родитслп ?» спроснлъ онъ одиого изъ нпхъ. — Отца н ѣ т ъ : — о т в ѣ ч а л ъ каммеръ-гуслръ, — оиъ убитъ па войпѣ; а старуха жива и сестры т о ж с . — «Чѣмъже оиѣ з а и и м а ю т с я ? » — И р я д у т ъ . — « I I миого получаютъ?» — Когда работы много, гроша чстырс вырабатываютъ въ ДСІІЬ. — « М а л о ! тутъ не чѣмъ жпть!» — В. В. думастс, что у иасъ, какъ въ Бсрлипѣ, за все дерутъ впятсро! ІІѢтъ, пъ Номсраніи жить п дсшево и приволыю. — «А помогасшь ліі т ы шіогда матсри?» — Случается: талоръ, другой псрсшлсшь къ празднику. — « Э т о похвалыю: т ы добрый С Ы І І Ъ ; дюб.ію за это.» Въ слѣдуюшсе дсжурство каммсръ-гусара король сказалъ сму: «Поди, вопъ тамъ, иа окнѣ, я для тсбя кос-что приготовнлъ.» На окнѣ лежалъ дсслтокъ луидоровъ. Каммеръ-гусаръ взллъ два и робко сиросплъ : э т о , вашс ве.іпчество?—«Нѣтъ, н ѣ т ъ ! возьмп всѣ! а твоей старухѣ л тожс послалъ подарочекъ.» Чрсзъ нѣсколько дисіі сдуга узпалъ, что король ііазначилъ сго матсрн иснсію въ сто т а лсровъ. Газъ почыо, другоіі кам.чсръ-лаксй, подавая королю интьс, взгллнулъ на нсго съ участісмъ п покача.іъ гололою. «Что ты?» снроси.іъ Фридрпхъ. — Мнѣ кажстсл, что доктора В. В. исе вздоръ дѣлаютъ. — « Какъ это?»— Оии
ішчкаютъ пасъ лскарствапп , а пс подуманггъ о томъ, что памъ вссго иужиѣс соиъ. Ужъ какос адоровьс безъ сна! — «ІІравда! добрый сопъ подкрѣшмь бы м с п я . Д а ещс какъ! Я знаю это хорошо, саиъ бьыъ прежде і.е.іьдшерочъ. ІІ 0 В. В. нс прписте отъ менл .іскарства , а то бы я васъ тотчасъ поставіыъ па иогп: п аппетптъ бы явился п соиъ. — «ІІраво? Ну, хорошо: я прииу твое лскарство. Посиотрниъ, нравду .іи ты говорпшь.» Король дѣііствнте.іыіо проспалъ ссиь часопъ сряду ІІ ночувствовалъ потонъ свѣжесть и об.ісгчсніе. «Вотъ что называстся поспать!» сказааъ оиъ, иробудпвшись. ІІотоиъ насыпалъ чсрвонцевъ въ ао.ютую т а бакерку н отдалъ се каимсръ-лаксю. «Вотъ тсбѣ за участіс ІІ за от.і 0 чпое дѣйствіе т в 0 е г 0 снадобья. ІІо иастоящему миѣ слѣдовало бы пожа.ювать въ тебя леіібъ-медпки, да боюсь : діжтора не позво.іятъ. ,> Въ другую бсзсшшую ночь Фридрихъ спросімъ, которып часъ?—Подовпна перваго! отвѣчадъ дакей. — «Божс мой ! какъ сщс рано, а я не могу заснуть. Носмотрп, не встадп дп дюдп; тодько нс буди піікого. Да есдп увидишь Неіімапа , (дюбимый сго каммеръ-гусаръ), такъ скажп еиу, что тсбѣ кажстся, будто кородь скоро просистся. Но ссди онъ спитъ, ие буди, сдышіішь ди, не бѵди, бѣдияжка и бсзъ того устадъ.» Т а к ъ кротко , такъ иплостиво и человѣкодюбиво обходнлся оиъ съ людьмп свонмн въ сачыя тяжкія мпнуты свосй жизни. ІІавопецъ онъ отдалъ прнказаніе кабинетсъ-сскретарямь. которьіс обыкновснно приходилп съ докладами въ 7 часопъ, чтобъ оніі являлнсь въ четырс. «Нзвннптс, господа, что л васъ трсвожу по ночамъ. Жизпь моя клонится къ копцу. Въ такомъ подожеиіи я додженъ пользоваться временемъ: оно прннадлежитъ пс мпѣ, а государству. Впрочсиъ,» прпбавилъ оиъ с ъ улыбкою, — «бсзпокоііство вашс нс додго ііродо.іжіітсл.» Въ это врсмя носѣтилъ короля герцогъ Курляпдскій. «ІІе пужеиъ ли вамъ, любезпый гсрцогъ, ночііой сторожъ?» сказалъ ему Ф р и д р н х ъ , шутя. «Возмпте меня па службу; я отлично умѣю—не спаш по ночамъ.ѵ Лсйбъ-мсдикъ короля, Сслле, пстощалъ всс свос пскусство , чтобъ хотя нѣсколько облсгчить страдаиія Фридрпха, по тшетио. Ссстра короля, гсрцогинл Брауншвейгскал, убѣдила его накоиецъ довѣриться зііансиптому гаішовсрскому врачу, Цпммсрману. Но н онъ тотчасъ увндѣлъ, что въ положспіи вѣнценоснаго бодыіаго всякос чсдовѣческос знаніс нсмощно п всякал помощь безполсзна. Опъ умѣлъ по крайпей м ѣ р ѣ , разплскать короля своею умною , назидатсдыюю бссѣдою. Фридрихъ задавадъ сму самыс затрудпптслыіые медііцпискіе вопросы. ІІослѣ ипогпхъ споровъ, король наконсцъ сказалъ: «ІІо согласитссь, любезиый докторъ , что каждый врачъ прсждс, чѣмъ начпстъ вы.ісчпвать больиыхъ, доджснъ папо.іпить кладбищс. Скажпте мнѣ откровспно , между пами : вслико ли было вашс кладбищс и давно лп вы псрссталн наполнять сго?» — Мое кладбпше было очепь нс пслііко н я давпо ужс сго иаподііплъ ; о т -
вѣчалт. Цимііерманъ. — кііокак-ьяіс вы въ этомъ успѣ.іи?о — Очепь просто. Я всегда смотрѣ.іъ на жизнь, какъ па драгодѣшіѣншее достояніе человѣка , которое можно потсрять только одпиъ разъ. Поэтому, если мпѣ его иоручалп и я видѣлъ, что опо можетъ быть потеряно, я вссгда нрпбѣгалъ къ совѣту старыхъ и опытныхъ врачеіі. Когда же болыюіі умиралъ, иесмотря на эту прсдосторожпость, — онъ попадалъ не па мое кладбише. — « Вотъ это умно!» восклпкнулъ король. «Въначалѣ каждыіі человѣкъ ошибастся; по тотъ истинно уменъ, кто, дѣлая разъ ошибку, нзбѣгаетъ дссятидругихъ!» — Ч а с т о Циммсрмапъ бывалъ изумлснъ глубокичи свѣденіямп Фридриха во врачебной наукѣ. Какъ умныіі человѣкъ опъ нс хотѣлъ рпсковать своей репутаціей и рѣшился оставить Берлинъ, прсжде смерти кпроля, боясь, что молва п э т а г о ве.іикаго иокойнпка отпесетъ на его кладбніце. Король отпустплъ его съ сожалѣнісмъ. «Благодарю васъ за участіе,» иисалъ О І І Ъ къ свосй сестрѣ. «Врачь вашъ очень умный и учеиыи человѣкъ н радъ бы отъ души услужить ванъ, но это нс въ его власти. Старики должны очищать мѣсто молодымъ: таковъ эаконъ нрироды. Да и что такое жизнь? Жпть — нс значить-.ш видѣть, какъ другіс родятся и умнраютъ! Впрочемъ, съ нѣкотораго вренсии, миѣ немиожко иолегче. Сердце мое иредано вамъ навѣкн, добрая сестра моя.» Къ половинѣ августа болѣзпь короля зпачителыю усилилась. 15-го августа онъ противъ обыкновепія проспалъ до 11 часонъ. Всѣ ожидали его пробуждеиіп съ ссрдечІ І Ы М Ъ трспстомъ: доктора обълвпли , что С О І І Ъ этотъ долженъ былъ кончитьсл рѣшителыіынъ крпзисомъ. Фридрихъ проснулся , всссло привѣтствовалъ окружающихъ ; пото.чъ вслѣ.іъ нозвать кабиистсъ-сскрстарсй н т н х и м ъ , но твсрдымъ голосомъ диктовалъ имъ разныл бу.чаги и дсисши. Комспданту Потсдама обълснилъ онъ всѣ иужныя распоря- жсиія длп маневровъ потсдамскаго гарпизопа, которые иазвачилъ па слѣдующій дспь. Всѣ радовались: такой д ѣ я тслыюстп и свѣжести давно ужс пс видалп въ больпо.чъ. Но радость была не продолжитсльна. На слѣдующес утро иашлп короля въ плачевномъ положеніи : языкъ его начппалъ коспѣть, разсудокъ потѣмнялся. Кабинетсъ-секретарп ждалп въ прісмпой , одинъ комепдантъ вошелъ въ кабинетъ. Фридрихъ хотѣлъ приподнять голову , сплплся чтото сказать и не могъ. Съ псчальпымъ взоромъ махнулъ онъ тихо рукою, давая понять , что пе въ состояпін болѣс запяться дѣламн. Комепдаптъ заплакалъ н, молча, вышелъ изъ комнаты. Съ этой минуты король совершенно потерялъ память , не узнавалъ окружающихъ. Но иногда болѣзненпый бредъ его смѣннлся свѣтлымп мнпутамн. Ж і э й ь догорала въ пемъ, какъ ланпада, то вспыхивая ярвимъ свѣтомъ , то померкая въ тнхомъ эабвеніи. Ночью опъ спросилъ : «Который часъ ?» Ему отвѣчали : одинадцать. «Хорошо,» сказалъ о н ъ , — «разбудптс иеня въ чстырс, я нынчс пе работалъ, завтра будетъ много дѣла.» Но напрасно пскалъ опъ успокоепія, впутрепній огонь пожиралъ уже его сердце. Въ комнатѣ царствовала свящеиная тншипа, канъ въ храмѣ, предъ совершсиіемъ каного нибудь таипства. Только врачь н два лакея столли псподвижно предъ болыіымъ. Т р п свѣчи съ высокаго камипа тускло озарялп эту нартину. Вдругъ больной встрепепулся, глаза его блеснули необыкновснпымъ огнемъ, опъ хотѣлъ прпподпяться ; каммеръ-гусаръ подхватилъ его подъ мышки. Но въ тужс мипуту голова короля опустилась, взоръ остановплся нсподвпжпо, уста ясно залепеталп: « 0 , какъ легко ! Я взошслъ па гору... хочу успокоиться...» осталыіыс звукп замерлн въ судоргахъ послѣдпяго вздох а . Могучая душа — отлетѣла въ горпюю обптс.іь. На рукахъ вѣрнаго слугп — лсжалъ одпнъ холодпый трупъ.
737 Пм.ѵо 2 часа иочн. Часы Фрпдриха указа.іп рокоауіо мшіуту іі остапопіыпсь. Сачые эти часы Пано.ісоп ь впосдѣдствіи увсзг съ собою на островъ св. Е.ісііы и па с.исртномъ одрѣ завѣща.гь своему сыну. Всп Пруссія облеіыась въ трауръ при извЬстін о великоіі своеіі утратѣ. Фридрихъ былъ он.іаканъ чистосердечиѣііпіими слезамп. Дажс врагп отда.іи справсдливость сго геніяльнызіъ снособностямъ — на сго могплѣ. Духовпос сго завѣіцаніе должпо было вполнѣ открыть міру — какого чсловѣка, а Пруссіп — какого монарха они лпгоплпсь. Вотъ главнѣіішія статыі этого замѣчателыіаго акта: «Жпзнь паша мгповенныіі переходъ отъ мпнуты рожденія къ мннутѣ смертіі. ІІазпачсіііс че.ювѣка въ этотъ краткііі переходъ трудпться д.ія блага общества , къ которому онъ принадлежитъ. Съ т ѣ х ъ поръ, какъ я достпгъ кормила нрав.іепія; я старался всѣмн срсдствамн , даппымп мнѣ прнродою, по мѣрѣ сплъ п возможностп , снособствовать къ счастію и довольству государства , которымъ нмѣлъ честь управлять. Я старался водворять закопъ н правосудіе; заве.іъ порядокъ н точиость въ Финаіісопоіі спстсмѣ; да.іъ армін образованіс , которос поставіыо ее вышс всѣхъ воііскъ оста.іыюіі Епропы. И С П О Л І І І І В Ъ , такичъ образомъ, обязанностн моп въ отношсніи къ государству, я заслужилъ бы вѣчпыіі упрекъ , еслнбъ но подума.іъ о домашппхъ мопхъ обстолтсльствахъ. И такъ, чтобъ предупредпть вслкііі споръ, могущій возіііікнуть меяіду родствепннкамп за мое наслѣдіе , объяв.іяю спмъ торяісствсппымъ актомъ мою послѣдпюю во.ію.» «Охотпо п бсзъ сожалѣііія отдаю дыхапіе жнзпн благодѣтелыюіі природѣ , о г ъ котороіі его получи.іъ , а тѣло мое возвращаю стпхіямъ, изъ которыхъ оно составлспо. Я жилъ, какъ ФНЛОСОВЪ, п хочу быгь похоронснъ—каіп. жплъ, безъ шума, блеска и роскошн. 11с желаю, чтобъ тѣ.іо мое 08
бьыо рскрыто и ба.іьза.чиропано. ІІусть „останятъ мспя въ и н - С у с и въ С Ь М І І Н Ѣ , иодъ тсррассою, который я д.,„ с с . бя прпготовн.іъ.» «Любезному мосму племяниику , Ф р и д р „ х у - В „ д ь г е . ш , у , какъ бдиасайшс.чу иасдѣднику „рсстода , предоставдяю королсвство Пруссію, со всѣмн „ровипціячи, городамп, заикамп, крѣностячи, арсспалаип и воениыми запасачи ; всѣ завоеванныя и пріобрѣтенныя ипою по „аслѣдству зсчлиВСѢ коронныя сокровища, каиенья, золотые „ серебрянныё сервизы , мои загородные дворць, , бибдіотеку , собраніе рѣдкихъ моиетъ, картипиую галлерею, сады и нроч. Кро7 ° ' ПеРСДаю "азну , въ тоиъ видѣ , въ какоиъ она будетъ „аходиться въ дснь иосіі снерти, какъ достоя"іе государства, которое ножетъ быть употрсбдяемо только па защиту ,, на поддержаніе народа.» «Королевѣ, иоей супругѣ, иазначаю, кромѣ доходовъ, которыс она ужс получастъ, сщс по 10,000 талеровъ ежсгодно , „0 двѣ бочки вина , казеппое отоплсніс и свободиып ловъ дпчи для ся стола. Городъ Штетинъ д а будетъ ея рсзидснціей; но н въ берлж.скомъ дворцѣ сй должна быть отведсна нрплпчная, соотвѣтствующая ея сану квартпра. Плсиянникъ моп обязапъ оказывать ей все уважепіе, которос она заслужнваегь, какъ вдова его дядн ц пакъ государыня, „ „ к о г д а , нп на шагъ не отступавшая иутен добродѣтели.» «Тспсрь о частиомъ моемъ достояніи. Я „нкогда нс былъ скупъ „ богатъ : слѣдоватсдыю „с ииѣю значитедьсобствс » » о с т и . Доходь, государствепиые я всегда ночита.іъ святынею, до котороіі „счистая рука пс должна прнкасаться. Никогда „е у„отреблялъ я обществс„„ь,хъ Денсгъ на свои потребности. Ежегодиые расходы мои пе прсвышалі, 200,000 талеровъ. За то я съ чнстою соПѣстью слагаю съ ссбя санъ государственпаго правптсля и Ііс стыжусь отдать міру отчетъ въ мопхъ поступкахъ. Все , что послѣ меня останетсп, да будстъ достоянісмъ моего плсняиппка.» «Со всей теплотою душп , къ какой я только способепъ, поручаю мосму иаслѣдпику — храбрыхъ оипцсровъ, которыс совершадп походы подъ моимъ предводптсдьствомъ. Прошу сго обратнть такжс особепнос вни.чаніс на тѣхъ офицсровъ, которыс находплпсь въ мосй свптѣ; чтобъ нн однігь изъ нихъ нс страдалъ па старости въ ппщетѣ п болѣзпп. Оиъ пайдстъ въ нихъ о п ы т п ы х ъ воиновъ, которые пс разъ иа дѣлѣ доказадп свой умъ, свою храбрость и преданность престолу.» «ІІоручаю иосиу ііасдѣдішку любпть и уважать кровь свою въ особахъ сго длдей , тстокъ п осталыіыхъ родствсшшковъ. Сдучай, управляющій назпаченіеиъ чсловѣка, даетъ и право псрпородства, а потону, быть королсмъ пе значнтъ сщс быть достоіінѣе другпхъ. Прошу всѣхъ моихъ родствсішпковъ жить въ любвн и согласіи н ие заб ы в а т ь , что въ случаѣ иадобности , оіш обязапы жертвовать лпчпымп своимн выгодами пользаігь н благу государства.» «Нослѣдиія иоп жеданія въ иннуту , когда разстаюсь съ иіромъ, клоіілтся къ счастію прусскаго государства. Да управлястся оио вссгда иудростію п нравдою съ неослабиымъ внпманіемъ. Да будеть оно ио кротостн закоповъ—счастлшчьішею, но умному распоряжспііо Фппаисами — Соіатѣіііиею , по храбрости и честп сиоей арміи — ирѣпчаішею дср;кавою въ мірѣ! Да цвѣтстъ и красустсл она до вѣка!» Вогь какъ мыслплъ п чувствовалъ вслпкін Фрпдрпхъ на краю гроба! II почтп всѣ его желаиія сбы.іпсь: всѣ сѣмяна , пмъ посажснныя, взош.ш п припсслп его дюбнмой Пруссіп золотыс плоды !
" : г о й д с " : , ь ' с и с ' , т и ф р " * р ° " > «п».«ся новыіі і,'Г "'ридрик-ь-Віиьге.іыгь, . п о б . отдать посѣдиііі до.н ь пе.інпому иокошшкѵ. Вечеро,г тѣдо бьыо „еревезено в г »«тсд а ,,с В ііі дворець „ выстав.іено „а катаФалиѣ 7*1 " ПР°в0ЖЯ"' „ро" "' 0 " а 3 3 Г Р ° б 0 Ч Ъ " — " у б о к і с вздоГДа свят ѵю '° -шин, иочв. На другои дсііь всѣ.чъ бьыъ открытъ достунъ во дворецъ " 1 „рошанія съ покоііпыиъ. ЦессТГ в с Г н пм Г Ш Но ВО.П. Фрпдрнха Г , Р О Г ",,:,0,,, б Ш Ъ 0СТа іа^дрГ " , 0 Й не бьыа „сполнепа Ц Е Р , І В И "'е"г "Ъ въ отношеніц " таиъ-я>с »одъ Здѣсь-то, въ 1806 году, посѣтплъ прахъ ве.іпкаго ..о„арха Напо.ісонъ, которыіі хорошо поні.ма.іъ „ уиѣ.іъ оцѣішть гспііі Фрадрпха. До.іго стоялъ „мпсраторъ передъ Ііростыяъ Ііадгробпымъ каиііеиъ, „а которомъ в.мѣсто всѣхъ
троФесвъ Н украшспін, бьма высѣчепа надпнсь: Ггсііегісия II, н го.юпа его поннкла въ глубокомъ раздумьн. Дуиадъ , и онъ о пнчтожности зсмиаго всличія, И Д Н о тоіі В С І И К О Й з а дачѣ въ жизни моиарха, которую Ф р и д р и х ъ т а к ъ хорошо вынолнидъ? Трудио у г а д а т ь , какія мечты тѣспилнсь тогда въ душѣ счастливаго завоевате.ія. Извѣстпо т о л ь к о , что онъ взялъ мечъ, которымъ б ь ы а завоевана Сидезія и одсрж а н ы бднстателыіѣйшія побѣды Семилѣтнсй воііпы , н крестъ чернаго орла, подъ которьімъ билось сердце Ф р и д р и х а и псрсслалъ и х ъ , к а к ъ свящснные троФеи свосму инвалидному дому. «Я падѣюсь » — писалъ онъ, — « что с т а р ы с инвалиды ганновсрской арміи с ъ трепетомъ глубокаго уважснія прпмутъ въ д а р ъ с в я т ы н ю , принадлежавшую одному изъ псрвѣйшихъ нолководцевъ, к о т о р ы х ъ память сохрансна псторісю.» Ч А С Т Ь I. —— II. — чувствовалъ, : « Юность Фридриха.» етраш. г .1А В А Но Ф р п д р и х ъ оставплъ по ссбѣ болѣе , чѣмъ память геройскихъ подвпговъ. Чсловѣчсство с ъ умпленісмъ можетъ указать позднѣйшнмъ вѣкамъ на жизнь э т а г о ионарха и торжественпо наднисать надъ нею три многозначнтельныя с л о в а , въ к о т о р ы х ъ заключепъ весь смыслъ назначснія человѣка и государя : «Мыслилъ, П Е Р В А Я III. Дѣтскій Семсйііын 14 Размолжа 50 Поііытка к ъ бѣгству 04 70 X. XII. Примырспіе Жеіштьба. XV. XVI. • П е р в о е л і а к о я с т в о съ воііяою 105 Н2 ВТОРАЯ: 1 124 аСлава.» ііарствовапіл Ф р о д р и х а 133 ІІачало иерпой СидезскоИ аойны 147 Походъ 1«3 1741 г о д а Походъ 1742 года 190 XVII. Д в а гола и н р а 20К XVIII. Вторая С и л е з с к а я воііна: п о х о д ъ 1744 года . 227 Походъ 1745 года 242 XIX. XX. П о с д ѣ д н я я в с п ы ш к а второіі С и л о з с к о б воііны XXI. Жызнь н іірав.іевіе Ф р и д р п х а д о Семндѣтнеіі в о и в ы : монпрхг 1 07 Сиерть Фридриха-Вильгеаьиа ХІІІ.ТНачало XIV. 89 . Ж і і з н ь в-ь Р е і і п с б е р г ѣ ЧАСТЬ . 35 Судъ XI. — песог-іасія VI. IX. Г Л А В А |3 VII. VIII. — — з Лѣп н л л в і к с т ш IV. V. трудчлсл.'» Роисдеіііе XXII, Челотк* и философъ . 2ѲЗ 283 310
Г . І А В А XXIII. Состо«пів Е і р о п ы п р е д ъ Свиидѣтпѳю «ойяою • XXIV. XXV. XXVI. XXVII. Н а ч а д о Свмилѣгней ю й п ы . Похо/гь XXX. XXXI. — XXXII. Бнг.ы прп XXXV. Пр.гѣ . . .145 Коллнвѣ! 377 . и . . . Окопчапіе похода 1 7 8 7 . Лвйтвнская бвтва. 1788. П о х о д ъ в ъ Моравію Продолкеяіе . . кампанів 1788. Порндор»ъ зйд . . . . 402 431 434 469 . Копвиь каипапіи 1788. Г о х к и р х ъ Кампанія 175Ѳ. К у п е р с д о р с ъ Начало кампанін 801 17«0. Л р е з д в н ъ и Л а г н и и ъ XXXIII, Окоич»п1в камиапіи 1760. XXXIV. . Продолженів п о х о д а 1787. Бптва п р а Р о с в а і і і . XXVIII. Кампаніа XXIX. 1757. . Перлинъ.—Торгау. . 33» . 547 ІІачадо к а и п а я і и 17В1. Лагерь при Б у я і і в л ь в и п ѣ . 871 К о в е ц ъ кампаніи 1781. Ш т р в л о и с к і й лагерь. 580 . X X X V I . Кампанія 1762. Б у р к е р с д о р * ъ . — Ш в е й д п и и ъ . — Г у б е р г с б у р г с к і й мирт. . Ч А С Т Ь Ч Е Т В Е Р Т А Я . : «Иослѣднге Фридриха.» . . . . . іоды . ЕЩЕ П Б С К О Л Ь К О СЛОВЪ. д90 царствованія Г Л А В А X X X V I I . Внутреинія у ч р е ж д в п і я Ф р и д р и х а п о с л ѣ Семилѣтней войпы XXXVIII. Подитическія отношевія къ Австрід н Лріобрѣтѳніе Западной Пруссіи . . . X X X I X . В о й п а ла Б а в а р с к о е н а с л ѣ д с т ю . Г е р м а н с к і й Я34 Послѣдвіе дяи фридриха свою судъбу! — валось въ тапоіі сп.іѣ, к а к ъ надъ предлагаемою здѣсь кппгою. Государствояпая Дѣятелыюстьи д о и і ш п я я ж и з н ь Фрндриха Хи. нмѣютв сказалъ древніп писатсль и ппкогда изрѣченіс сго не сбы- со- юз,ь ХЬ. ЛаЬспІ 8иа Гаіа ІіЬсІШ Кнпт Россіи. . Судьба «ІІсторіп пзданін чрсзвычаііно Великаго. . . . . Фридрпха Великаго» въ русскомъ любопытна н пазпдатслыіа: она мо- 721 яістъ прсдставпть превосходпыіі матсріалъ для коиедіи нравовъ н длп будущаго псторика пашсіі совреиенноіі лнт е р а т у р ы . Чтобы достигиуть свосіі цѣ.іп, т . с. появнтьсл въ свѣтъ, этоіі пппгѣ надлежало проііти сквозь огопь, воду н раскалеппыя г р у б ы ; перемѣнпть пѣсколько р а з ъ пздателеіі, побывать въ пѣсколышхъ тппограФІяхъ, пспытать самыя отчаяииыл пападенія ловкихъ промышленниповъ, (которыс завпдуютъ каждому предпріягію, пію, быть удачнымъ могущему, т . е. прибыльнымь); по п х ъ мпѣ- пропзвссть 09 нѣ-
СІІОЛЫіО ж а р п п х ъ паконсцъ полсмнчсскпхт. прорватьсп сквозь лсшіып сіі завнстью, «Исторія Ф р п д р и х а подвнгъ бптві. п продсссовъ всѣ позип и сѣти, II разстав- корыстыо п нсдоброжслатсльстоомъ. Велпкаго» совсршила ст. мужсствомъ п тсрпѣнісмъ, этотъ трудный достойнымп ве.іп- чптатслсп; «Исторія каждый Фрпдрпха что нсдостатковъ, пспзбѣжныхт. чсствомъ которая каждаго произведспіл. п-т. рукахъ сс по своему сс.ін этотъ трудъ іі до.іжпа усмо- пе ч у ж д ъ во вслкомъ дѣлѣ рукъ вѣчсскпхъ, т о , но кранней мѣрѣ, совѣстностію, Велпкаго» можстъ оцѣннть трѣнію и убѣднться, ЧС.І0- совериіснъ съ добро- ОІІЪ быть отлпчптслыіымт. к а - лптсратурнаго, а нс промышленнаго ІІе стану входпть во всѣ подробпостп исго- ріи этоіі кппгн, но почптаю псобходпмымъ объяспить нѣ- прскраспое утро лвп.іся ко мнѣ молодой ч с - л о в ѣ к ъ , г. Валенкампъ, с ъ трсмя въ Германіи по возможностп Фридриха», полную прсдставивъ «Исторіп тетрадкамп Фрпдриха II, пздаваемоіі Франца Куглера, въ н и х ъ Россіи, и ы х ъ дѣйствующихъ д е р ж а в ъ , н ы х ъ сужденій ііолитпка, ностп Фридрпха по.іководца, хотѣлось к а к ъ одноп пзъ мпѣ достовѣрпыхъ писатсля н чсловѣка. какъ можно въ глав- собствсн- по.інѣс объ монарха, Въ особен- описать «Се- неіі б.іистатсльпыя дѣй- ствія русскаго о р у ж і я ; тѣмъ бо.іѣе , что мы на русскоиъ языкѣ, кромѣ нзданія К. Полсваго «Нсторін Сеннлѣт- нсй войны — Архснгольца» пикакой кпигп по этой частп что такого рода исторія, изло- ж с п п а я въ Формѣ повѣствоватс.іыюіі, ствованін, я з ы к о ч ъ популярнымъ, б с з ъ в с я к и х ъ мудр- м о ж с т ъ доставнть по- лсзпос п заппматсльное чтеніс для всѣхъ классовъ русскоіі публикп. Издатс.іь мой бы.гь вссьма Ио вскорѣ я з ы к ъ . Я согласплся. Псрвая т с т р а д ь была псревсдспа п обстоятельства ноступпла въ псчать. Пока длн.іась псрсппска выпусковъ гоговыс «Исторію по.іптичсскпхъ ц носрсдствомъ п самыхъ мн.іѣтшоіо войну» и показать мѣреіііснъ. кпмъ издателемъ, Всберомъ, пока бы.ін в ы с л а н ы подробную всѣхъ пемъ анекдотовъ, очсртпть сго х а р а к т е р ъ — к а к ъ чтобъ я прппя.іъ на себя псрсводъ этоп кппги с ъ нѣмец- Куглсра за капву, событій Е в р о п ы , . с в л з а н п ы х ъ тѣсно съ сго царствованіемъ; украшсішой пллюстрацілми Адоль«а Мспцсля», и просилъ, па русскііі II картпну нс имѣемъ. Миѣ казалось, которыс сл Факты. Въ одпо ложить принявъ исторію приложить п.ыіостраціи Мснцелн. Я желалъ пз- показать участіс каго прусскаго г с р о я . Наконецъ ппкамъ, къ которой, можпо б ы доволенъ иепрсдвпдѣініыя, моп.чъ па- пеблагонрілтпыл правп.іыіый в ы х о д ъ въ с в ѣ т ъ остановп.ш «Исторіи Ф р п д р п х а » . Г . Валсикампъ, пздавъ то.іько двѣ т с т р а д и , прпііуждепъ бы.іъ псредать далыіѣйшсе Этотъ д ѣ я т е л ы і ы й п прсдпріпмчпвый по.інтипажн, въ Гсрмаиіи вышло сщс шесть т с т р а д с й . Нро- нздаиіе г . Ольхнну. чптавъ н х ъ , я убѣдплся, что Куглеръ піішстъ свой т с к с т ъ кішготорговецъ въ тсчсніс года пздалъ только два выпуска, только для полснеиія картппокъ п что «Исторія Ф р и д р п х а т . с. ч с т ы р е л п с т а , напсчатаипыс въ тппограФІи Бочарова. краткихъ н бѣглыхъ Между тѣмъ бо.іьшая часть иашпхъ ж у р и а л о в ъ (*) встрѣ- Велпкаго», нзложснпая въ такпхъ очсркахъ, нс м о ж с т ъ удовлстворнть Я предложилъ г. Валенкампу кпигу по достовѣрпѣйшимъ русскихъ читате.іей. составпть совершснно повую нѣмецкпмъ п русскимъ источ- п .Оточсстюииыя СКШ Н і і п а . ш д г - ЗОІІІІСКІІ.. - .ДІоскшітдіітіъ.. .Бііб.ііотск.-. - дла Чтеніп». ..Іитературітя Гозота.. - . Р у с -
тнлп псрпьш тстрадн моего труда самьшн одобрптсльпьшп и лсстньшп отзыоанп. Одпа только бешришраошпаа га- зста поразпла сго гронаипсвосго н с г о д о в а п і я _ с Щ с прсждс Чѣиь псрвыіі выпускъ,., поиѣстпла потонъ В Ы Н І С Л . В . СВѢТЬ Пісколько статсіі Н. А . »ЬШ крптнкь старался годится, Полсваго, доказать, пазывалъ псторіп, въ ЧТо которыѵь которымт. Н взводплъ „ а м е п я почтсп- мон слогъ его водевнльпыиъ, отлпчіс отъ высопонаршо, .шчпыя нпкуда вѣроятно самт. ппшсть обвннепія в ъ 2 І 7 3 3 году „а Апиѣ моеи исторія), она была Д а " С Т Ѣ - й і и • ™ Г О №1.10, „убл„.. ; нстори- ЙОЧТ,„ПѢЙШІІІ ,„ Ѵ((,ц „а томъ осиоваиіп , ,ікг<,. Остастся сшс дать отчстъ чптатс.іямъ въ томъ, какпмп матсріалами я „ользовался „рп составлсиіп «Исторіп Фрпдриха Велпкаго». Вотъ опн : Совствепиыя с о и і н е п і л Фрилрнха : = ІІсторія Сімсзски.ѵь воіінъ ; . — .11' Псчатаиіс бы.іо мѣсяцспт., вссь труд-ь ©еОлріап іісЬсп, Л и щ і и п Ь .«ип(ішеѵГе. й о в Э . Я . 0 . 8 г і с М І ( 6 Ь с г © г с ^ е и и Ь Геіпе З с » . « о п И с І Л с , 1 8 1 2 . этой кппги сдѣла.... „ереі.ссепо въ окопчеігь. Уступпть ' 8 . г а ц с б і і ф а і і в ѣ с і п ? е О е п Я с і с Ь г І ф Ч 1 е 4 @ г с ( і е и . Ш о п ЗІОЬспбесе. одпу „зъ г луЧ- шпхъ здѣшпнхъ ТНПОГраФІЙ Н в о т т , „ 0 „рошсствіп ссмн "а>,Ъ І ВОІІІІЫ Семп.іѣтпсіі. • 2. Ооиггса розіііипіиз <1о Ргёі^гіг. 1789. .Исторія воііны аа баиарскоо насл-Мст' Полыпн.» 3. @еГф!фіе Ъео (цу. 4. ШглПп-.ті ш-Мі. '. , ' ' • .е« (иЬспіаГ?Н3еп Ягіс* ! ! » » и Йс&сго.' • Я. &•«!> }-.• . і.упаг. ' кек в » | м . ввя діітмгашп. яво. 10. ЛІІІІСЪ. . ІІеторія ого времепп; » — 1802. ь парода» поныпѣ „е окопчсна. Но послѣ ссго издатслсдіъ Впрочсмъ, „здатслсіі, лаио для ііриложсниыхъ памн полптппажсіі, кончсію то.іько • что и его «Исторія прсжинхъ въ декабрѣ 1843. рш Фрпдрпха», говоря, что она нс будстъ роятно дѣятс.іыюстп оно „с могло быть окончсііо ранѣс пачала 1844 года, „о- бсз. ч простодушпо прсдостерсгал Ъ дажс н „рп большсй мсдлсішостіі, это нздапіс. •гому что „ѣмецкое пзданіе Исторіп Куглера, которос сдѣ- Леопольдовиѣ, (какъ сказапо въ ещв ребепопг, Пошщ причшо • выходпло в-ь свѣгь въ б Ы М " І 0ССІЮ 1 2 А самъ почтсшѣіішііі , ; р п т „ к . ь пишетъ въ свосіі «Русскоіі Исторіі,,, (часть і , С тр. 282) что «нарѣчспт. •«ецпхъ Аішы, А„топ Ъ -У.,ьрнх Ъ Браупшвсіігъ-ЛіоисГ-.ргг-.-.мі, .'.(Иібылт. В Ъ Россію вт. І 7 3 3 году • 1 принцу бы.ч , ѵ .„.... „ ' ѵ . ' • «ыикоіі тпжшь Аипѣ Лопо.пОовн,. " Вотт. ФЭКТЫ, „собходимые для „ояснспія ст. которою раз- " С С К " Х г П ' ) 0 М а х п х ъ - ™ «оторы Х Ъ сам-ь „ о в „ „ е „ ъ . 0 „ ъ гопорптъ „ а п р „ , ч , 0 Ф р п д р н х ъ „ с м о г ъ ж е і а т ь ; к с ( ш т ь с я крнтпкъ простсръ свое Тотъ, по крайисіі мѣрѣ, съ свопмп прорицаіііямп пс попадалъ въ просакъ. ФІІІСКОМѴ! Увы ! Совремеішые пальму „ е р в с с т в а дс.іь- КІ)<іѵлНеѵ К г і е М ф Ч ЬеО а » с і ( е і і . Ш о п Щ и Г ф і п з . 11. ІІсторія Семімѣпеіі воііііы въ Горнппіп, Архсііголы.а, ®атт(.шв ипдсЬгиі«сс Яафгіфсп йЬсг Ьіс (УсІЬійдс Ьсг ШгеиВеп ѵвп 1740 Ыв 1770. 13. СсЬеіівгеНиііцсіі 8сІеЬгІф'«. Шои Лйрсг. И . РГОІІОГІС Іс СгатІ, ва ГатіІІс, аея атІ5, за соиг. Гаг ТЫЬаиІІ. 15. ЯѵіеЬѵій) II. «„,, «литег. 10. © с и Г с ѵ і Ч : ® с Г ф ! < « І е Ь е » Я е Ь с п « ш і і Ъ с г « е в і е т п в Я с І Л ѵ І ф о Ьев II.
Кромѣ озпаченпыхъ матсріаловъ я пользовался которыхъ мѣстахъ: «БіограФІямп русскпхъ въ п ѣ - гспералпсспмусовъ п Фельдмар- шаловъ г. Баптыша-Камснскаго я, п «Сапктпетербургскпмп Вѣдомостями, съ 1 7 5 6 - 1 7 8 0 ИМПЕРАТОРСКОЙ Публпчпоіі Затѣмъ, ИЗЛОІКПВЪ годъ», храпящпмися все, что мнѣ пулшо было поясннть, я ж е л а ю , чтобъ к а ж д ы й чптатс.ц прочслъ мою кпнгу такимъ-жс удовольствісмъ, съ какпмъ я ее пнсалъ. 0ао(1 роіиі Іссі, Гасіипі т е і і о г а р о і е п і е в ! - Что .4015 сди,ля.«, пусть сдѣласт* лучіие — кто можвт !СіятеІ1СТИ1 е С — г ВоС,ШаГО покровптедь- СЯ " 0 И У Т Р У Д У и а П 0 , , Ь З У паукп п русскаго поо РУ Р ГОСУДАРь ІШПЕРАТОРТ °" ОІ Ъ всемплостпвѣйше 7 ° свѣіцсіііл, почтип-і. Р > члГГп проспѣщеппому предстате.ьству Е г о °СП0ДШ,а ; Г штігі:: М0Ц сопзво ,,,лъ ткрь,ть - ° САѢ б у м а г ъ ' цплГх Высо- - "аТЬ ея в ъ о п о м ъ 0Д,,,,ЫЯ А , Я 1 2 2 , Я пашелъ б о . , ѣ е любоііытиыхъ матеріаловъ, чѣмъ могь помѣстпть п х ъ в ъ споп рамѣ моего т р у д а , гдѣ лпце ^ : к а к ъ !а3а лгтоп ' бьіло вссгда з а „ „ и а т ь первыГ, „ л а „ ъ псторппсскоіі картппы. По этому я рѣшплся впослѣдствіп, ес.ш обстоятельства П 0 ° по Ъ 7 , Я Т 7 " "адать СеЧПГЬТ,,СІІ эоваться В0Й кнпгу: "'Ь". « ((0 участіп «отороіі постараюсь Рос . вос- всѣчп богатымп п с т о ч і ш к а ч п к о т о р ы е мпѣ Открыты мидостію МоіирХА. въ Бпбліотекѣ. Ѳедоръ I!опіі. съ