I


$

s
ф
Оновлений переклад з англ1ЙськоТ

Ростислава Доценка
«Доросла сер1я+»

Оскар Вайлд

ПОРТРЕТ ДОР1АНАГРЕЯ	I

I © Р. Доценко, оновлений переклад I
з англ!йськоТ, 2012	1

© I. Малкович, редакц1я
перекладу, 2012

Видання укра!'нською мовою:
© «А-БА-БА-ГА-АА-МА-ГА», 2012
Обкладинка: Владислав €рко
Художне оформления: Галя Букша

ОднооОбне право на видання
перекладу роману у ц1й редакцн
належить «Видавництву 1вана
Малковича «А-БА-БА-ГА-АА-МА-ГА»:
Св1доцтво: сер!я ДК, № 759 В1д 2.01.2002
Адреса: 01004, КиТв, вул.Басейна, 1/2
Полираф1Я: ПРАТ ХКФ «Глобус». Зам.2-0649

ISBN 978-617-585-051-2

www.ababahalamaha.com.ua
www.ababagalamaga.com.ua
Оскар Вайлд
Митець - творець прекрасного.

Розкрити себе i втаТти митця -
цього прагне мистецтво.

Критик - це той, хто спроможний викласти
в 1нший спос!б або в ншому матер!ал1
свое враження В1д прекрасного.

Найвища, як i найнижча, форма критики -
це р1зновид автобюграфп.

Ti, що в прекрасному вбачають бридке, - люди aincyii,
як!, однак, не стали через те приваблив!. Це вада.

Ti, що в прекрасному здатн! побачити прекрасне, -
люди культуры. На них с над1я.

Але справжшми обранцями с ti,
для кого прекрасне означав лиш одне - Красу.

Немас книжок моральних чи аморальних.
е книжки добре написан! чи погано написан!.
Ото й усе.

Ненависть XIX стор!ччя до реал!зму - це лють
Кал!бана‘, що побачив свою подобу в дзеркаль

‘К а л i б а н - один 13 головних персоналов ШекстровоТ «Бур!», антагонкт
мудреця Просперо; слуга, що повстас проти господаря, грубий, злий, неоте-
саний дикун, Най1мов1рн1ше, що етимолопчно це !м'я Шекстр вив!в в!д сло-
ва «каыбал».
Морально життя людини - для митця
лише частина об'скту. А моральнють мистецтва
полягае в досконалому використанн!
недосконалих засоб!в.

Митець не прагне н!чого доводити.
Довести можна нав!ть безперечн! !стини.

Митець не мае етичних уподобань.

Етичн! уподобання митця призводять
до непрощенно! ман!рност! стилю.

Митець не мае нездорових нахил!в.
Йому дозволено зображувати все.

Думка i мова для митця - знаряддя мистецтва.

Розбещенють i чеснота для митця - матер!ал мистецтва.
3 погляду форми вз!рцем ycix мистецтв с мистецтво
музики. 3 погляду почуття - вправнють актора.

У будь-якому мистецтв! с поверхневе ! символ.
Ti, що силкуються сягнути за поверхневють, ризикують.
Ti, що силкуються розкрити символ, ризикують теж.

Глядача, а не життя - ось що, власне,
в!дображус мистецтво.

Суперечки з приводу мистецького твору св!дчать,
що цей тв!р новий, складний i життсздатний.

Коли критики розходяться в думках -
значить митець в!рний соб!.

Можна дарувати тому, хто робить
корисну р!ч, - доки в!н не захоплюсться нею.
Сдине виправдання для того, хто робить
р!ч некорисну, - його безм!рне захоплення нею.

Будь-яке мистецтво не дас жодно! корист!.

ОСКАР ВАЙАД
Роздк I

тудш художника сповнювали гусп пахопц
троянд, а коли в саду зтамався лптай лепт,
Bin доносив кр!зь вщчинеш дверг то п’янкий
запах бузкового цвпу, то попдний аромат

рожевих квпок шипшини.

3 дивана, покритого перським чепраком, на якому
лежав лорд Генр! Воттон, палячи сво!м звичаем одну
по одшй незл1ченн! цигарки, можна було побачити лише
блиск золотаво-шжного, як мед, цвпу верболозу, тремт-
ливе вптя якого, здавалося, насилу витримувало тягар
полум’яно! краси. Зрщка на довгих шовкових шторах
величезного в!кна мигопли химерта пта птах!в, утво-
рюючи на мить щось под!бне до японського малюнка,
i тод! лорд Генрг думав про жовтолицих художниюв i3
ToKio, як! засобами мистецтва, статичного за своею при-
родою, намагалися передати вщчуття швидкосп й руху.
Ще дужче угшчувало тишу сердите гудшня бдж!л, що
пробиралися високою невикошеною травою чи моно-
тонно й наспйливо кружляли быя покритих золотис-
тим пилком вусиюв розлого! жимолость Невиразний
клегат Лондона долинав сюди, наче басова нота далекого
органа.

Посеред юмнати стояв на мольберт! зроблений
у повен зр!ст портрет надзвичайно вродливого юнака,
а перед портретом дещо вщдал!к сид!в сам художник,
Безгл Голворд, раптове зникнення якого юлька роюв
тому неабияк схвилювало усе лондонське товариство
i викликало чимало дивних здогадок.

Художник дивився на прегарну юнакову постать, що
п вш так майстерно виобразив на полотш, i обличчя
йому опромшював задоволений усмгх. Але раптом вш
схопився i, заплющивши оч!, притис пальщ до повис,
наче силкуючись утримати в пам’ят! якийсь чудовий
сон i боячись пробудитися.

— Це твоя найкраща робота, БезЕпе, найкраща з ycix,
що ти створив, — якось мляво прор!к лорд Генрь — Ти
конче мусиш над!слати п наступного року на виставку
в «Гровнер!»*. Т!льки не до академп — зали академп
занадто велик! й простацьк!. Там в!чно або забагато
людей,! за ними не видно картин, або забагато картин,
! за ними не видно людей. Одне жахливе, а друге ще
ripine. Hi, «Гровнер» — це едине вщповщне м!сце.

— Я взагал! не збираюсь п виставляти, — вщгукнув-
ся Без!л, кумедно закидаючи голову, — характерний
рух, з якого кпили його приятел! ще в Оксфорд!. — Hi,
я не виставлятиму п шде.

Лорд Генр! здивовано зв!в брови i поглянув на нього
кр!зь примхлив! вдльця голубого диму вщ заправлено!
onieM цигарки.

‘Гровнер - мистецька галерея у Лондон!, в як!й виставлялися нере-
важно художникичмпресюжсти га !нш! представники неакадеупчних cthaib.
— Нще не виставлятимеш? Мш любий, чому? Ти
маеш яюсь тдстави? Що за дивацький люд ц! худож-
ники! 3i шюри пнуться, аби набути популярност!, а як
т!льки вона приходить — здаеться, прагнуть ii позбу-
тись. Це ж так нерозумно! Бо коли прикро, що про тебе
забагато говорить, то ще прикр!ше, коли про тебе зовам
не говорить. А цей портрет, Безгле, шдшс би твое !м’я
далеко над уама молодими художниками в Англ!!
! змусив би старих запалитиси ревнощами, икщо вони
здатш ще на емоцп.

— Я знаю, ти будеш смГятися з мене, але и справд! не
можу виставити цього портрета, — повторив худож-
ник. — Занадто багато и вклав у нього самого себе.

Лорд Генр! засм!ивси, випростуючись на диван!.

— Ну от, и ж знав, що ти смытимешси. Але це таки
щира правда.

— Занадто багато самого себе! Слово чест!, Без!ле,
и не думав, що в тоб! ст!льки марнославства. Ти, з тво!м
суворим обличчим i чорним як вуг!ль волоссям, — i цей
юний Адошс*, наче зроблений з! слоново! кост! й тро-
яндових пелюсток! Не бачу найменшо! схожост! м!ж
вами!.. Адже в!н Нарцис**, м!й любий, а ти... Ну, зви-
чайно, в тебе одухотворене лице i таке шше... Але Краса,
справжня Краса, кшчаеться там, де починаеться одухо-
творешсть. Гнтелект — уже сам собою диспропорщйний.
В!н швечить гармошю обличчя. Ту ж мить, як хтось
береться думати, у нього або видовжуеться н!с, або роз-
ширюеться чоло, або щось !нше псуе йому лице. В!зьми

‘Адо nic - у грецькм М1фологн надзвичайно вродливий юнак, у якого
закохалася богиня вроди й кохання Афродпа.

"Нарцис - самозакохана людина. У грецким М1фологн - це красень-
юнак, що помер в|д кохання до самого себе, коли побачив свое вообра-
жения у р!ЧЦ1.
першого-лшшого з цих визначних учених муж!в i поди-
вись, насюльки вони Bci вщразливП Ясна pin, за винят-
ком церковнимв. Але в церкв! 1м не доводиться голгв
сушити. В1с1мдесятир1чний епископ у проповщ! повто-
рюе те, що йому казали, коли вш був в!с1мнадцяти-
р!чним хлопцем, — тож, природно, його вигляд усе так
само по-молодечому принадний. Судячи з портрета,
твш таемничий юний друг, 1меш якого ти не хочеш
назвати, мае чар!вну вроду, отже, вш школи не думае.
Я таки щлком певен того. Вш — прекрасне бездумне
створшня, яке мусить бути з нами завжди: i взимку, коли
ми не маемо квпок, щоб милуватися ними, i влпку, коли
ми потребуемо чогось, що остудило б наш мозок. Не
лести co6i, Безьле: ти аш крихти не схожий на нього.

— Ти не розум!еш мене, Tappi, — вщказав митець. —
Звичайно, я не схожий на нього. Я знаю це дуже добре.
Правду кажучи, я навпь жалкував би, якби став на
нього схожим. Ти знизуеш плечима? Я щиро кажу. Bci-
ма, хто мае неперешчний розум чи красу, правуе в житп
лихий фатум — той самий, що спрямовував непевну ходу
монарх1в протягом yciei icTopii. Краще не вщцлятись над
cboim середовищем. Бо на щм свт виграють лише потво-
ри й нездари. Вони можуть невимушено сид!ти i позь
хати на вистав! життя. Нехай 1м зовам не знана радкть
перемоги, але ж зате вони обходяться й без пркоти по-
разки. Вони живуть так, як ми Bci мали б жити: байдуж-
но, без турбот, без хвилювань. Вони не руйнують шших
i не зазнають руйнування вщ чужих рук. Твоя знатшсть
i багатство, Fappi; мш розум i хист, хоч як! вони е; врода
Дор1ана Грея — за все це, чим нас надшили боги, ми
вщпокутуемо, невимовно тяжко вщпокутуемо...

— Дор1ан Грей? Це його 1м’я? — спитав лорд Генрц
шдходячи через юмнату до Голворда.
— Так. Я не збирався називати його тоб!.

— Але чому?

— Просто сам не знаю... Якщо хтось мен! дуже подо-
баеться, я школи й шкому не називаю його !меш. Бо це
немовби означав поступитись часткою дорого! тоб!
людини. Я справд! закохався у таемнич!сть. Здаеться,
лише завдяки !й сучасне життя й може бути чудесне чи
заманливе для нас. Звичайшсшька pin стае чар!вною,
Якщо ми криемося з нею. Вшжджаючи з Лондона,
я школи не кажу сво!м, куди !ду. Бо якби сказав — про-
пала б уся насолода. Напевно, це чудна звичка, але все-
таки вона вносить у життя нимало романтичного. Ти,
мабуть, вважаеш, що все це страшенш дурнищ?

— Аштрохи, — в!дпов!в лорд Генр!, — аштрохи,
любий Без!ле. Ти, здаеться, забуваеш, що я одружений;
а едине, чим шлюб зачаровуе, — це приховування правди,
без чого не обходиться ан! чоловж, ан! жшка. Я школи
не знаю, де моя дружина, ! вона школи не знае, що
я роблю. Випадково здибавшись, — а це бувае, коли ми
потрапляемо разом десь на об!д чи гостюемо у герцо-
га, — ми з найсерйозшшими мшами торочимо одне од-
ному найбезглузд!ш! icTopii. Мо!й дружин! це вдаеться
куди краще, шж мен!, — вона школи при цьому не бенте-
житься так, як я. I застукавши десь мене, — вона зовс!м
не зчиняе сварки. Часом мен! нав!ть хочеться вивести!!
з р!вноваги, а вона т!льки см!еться та й год!.

— I як ти можеш таке казати про свое подружне
життя?! — зауважив Без!л Голворд, пщходячи до две-
рей у садок. — Я впевнений, що насправд! ти дуже
порядний с!м’янин! просто соромишся власних чеснот.
Дивна з тебе людина, Гарр!! Ти школи не кажеш шчого
морального ! школи не робиш шчого неморального.
Твш цишзм — це лише поза.
— Як на мене, поза, та ще й найдрат!влив!ша — це
коли поводится природно! — скрикнув, см!ючись, лорд
Генр!.

Обидва молодики вийшли в садок i тли на бамбу-
кову лаву у затшку високого лаврового куща. Сонячш
пасма слалися кр!зь гладке листя, а в трав! легенько
погойдувались б!л! стокротки.

Якусь хвилину обое сидели мовчки. Аж ось лорд
Генр! витягнув годинника i тихо промовив:

— На жаль, я вже мушу йти, Безые. Але мен! хот!-
лося б, щоб ти перед цим в!дпов!в на те мое запитання.

— На яке саме? — спитав художник, не шдводячи
погляду.

— Ти добре знаеш, на яке.

— Не знаю, Гарр!.

— Гаразд, я тоб! нагадаю. Я хочу, щоб ти все ж пояс-
нив мен!, чому ти в!дмовляешся виставити портрет
Дор!ана Грея. Я хочу знати справжш шдстави.

— Я назвав тоб! !х.

— Hi, ти лише сказав, що вклав у портрет занадто
багато самого себе. Але ж це несерйозно!

— Ти розум!еш, Гарр!, — Безгл Голворд подивився
товаришев! просто в обличчя, — кожей портрет, нама-
льований з натхненням, — це, власне, портрет худож-
ника, а не того, хто йому позував. Натурник — то суто
зовшшне. Маляр на полотн! розкривае не його, а радше
самого себе. Ось через те я й не виставлю цього порт-
рета — я боюся, чи не виказав у ньому таши власно!
душ!.

Лорд Генр! засм!явся.

— Ну й що ж то за та!на?

— Добре, я розпов!м тоб!... — збентежено озвавсь
Голворд.
— А я, Без!ле, охоче вислухаю, — з порывом у голос!
мовив його товариш, переводячи погляд на художника.

— Тут, власне, дуже мало що можна сказати, Fappi,
i я сумшваюся, чи ти взагал! зрозумгеш мене. Та й навряд
чи пов!риш цьому...

Лорд Генр! посм!хнувся, а тод! нахиливсь i з!рвав
у трав! рожеву стокротку.

— Я щлком певен, що зрозум!ю, — в!дпов!в в!н, при-
глядаючись до злотистого кружална кв!тки, обмереже-
ного б!лими шр’шами пелюсток. — А щодо в!ри, то я
можу пов!рити у будь-що,! найохоч!ше у щось щлком
неймов!рне.

В!терець здмухнув к!лька кв!ток з дерев ! важк!
зорян! Грона бузкового цв!ту колихнулись у млосному
noBirpi. Шд муром засюрчав коник; довгою блакитною
ниткою на прозорих брунатних крильцях пролет!ла
бабка...

Лорд Генр! немовби в!дчув биття Без!лового сердя
! намагався вгадати, що буде дал!.

— Ось уся ця !стор!я, — перегодом почав художник. —
Юлька м!сяц!в тому мен! довелося бути на вечор! у лед!
Брендон. Адже нам, б!дним митцям, доводиться час до
часу показуватись у товариств!, нагадуючи публщ!, що
ми не дикуни. Ти ж сам колись був сказав, що у фраку
й б!л !й краватц! навпъ б!ржовик може зажити репутацп
цив!л!зовано! !стоти. Отож, пробувши у в!тальн! хвилин
десять ! набалакавшись !з гладкими препишними вдо-
вицями й нудними академжами, я раптом зауважив, що
хтось на мене дивиться. Повернувшись уб!к, я вперше
побачив Дор!ана Грея. Коли наш! оч! зустр!лись, я в!д-
чув, що бл!дну. На мить мене пойняв !нстинктивний
страх. Я збагнув — перед! мною така чар!вна врода, що
може поглинути всю мою душу, все мое ество, ба навпъ
усе мое мистецтво, якщо я пльки шддамся Г! чарам.
Я не потребував жодних стороншх вплив!в у своему
життё Ти добре знаеш, Tappi, яка незалежна вдача
у мене. Я завжди був сам co6i пан, принайми! аж доки
не зустр!вся з Дор!аном Греем... Але не знаю, як i пояс-
ните це... Шби чийсь голос казав мен!, що життя мое
може круто змшитися. Я невиразно передчував, шби
сама Доля готуе для мене витончеш радощ! i так! ж
витончен! страждання. Опанований страхом, я повер-
нувся з нам!ром вийти з вггальш. Не те, щоб сумлшня
мене шдганяло, Hi, це, певшше, було боягузтво. Зв!сно,
спроба накивати п’ятами не додае мен! чест!...

— Сумлшня ! боягузтво — власне, одне й те саме,
БезЁле. Сумлшня — це лише фасад боягузтва, та й год!.

— Не в!рю я цьому, Fappi, i певен, що й ти не в!риш.
Проте, хоч би що там спонукало мене, — м!ж !ншим, це
могла бути й горд!сть, бо я таки дуже гордий, — я все ж
протискувався до дверей. I тут, ясна р!ч, я натикаюся на
лед! Брендон. «Чи не збираетесь ви вт!кати так рано,
м!стере Голворд?» — вигукнула вона. Ти ж знаеш, який
у не! на диво пронизливий голос!

— Ще б пак, вона — чист!сшький павич у всьому,
кр!м краси, — докинув лорд Генр!, обриваючи стокрот-
ку довгими нервовими пальцями.

— Я шяк не м!г п спекатись. Вона шдводила мене до
високого рангу аристокрапв, до кавалер!в з!рок та орде-
ну Шдв’язки, до шдстаркуватих дам у величезних д!а-
демах i з папужими носами, i вс!м рекомендувала мене
як свого найближчого друга, хоч доти ми лиш один раз
бачились. Вона вбила co6i в голову, шби я знаменипсть.
Здаеться, саме тод! якась моя картина мала гучний ус-
nix, — тобто про не! затеревенили в дешевих газетках,
цьому Mipwii безсмертя нашого часу... I враз я опинився
Arfir

лице в лице з тим юнаком, чия зовшшшсть так дивно
мене схвилювала. Ми стояли зовс!м близько — мало не
торкались один одного. Haini oni знову зустр!лись. Хай
це було нерозважливо, але я попросив лед! Брендон
познайомити нас. Зрештою, воно, мабуть, було не так
нерозважливютю, як просто неминуч!стю. Ми й без зна-
йомства завели б м!ж собою розмову — я був у цьому
впевнений. Те саме сказав мен! згодом i Дор!ан. В!н теж
зразу в!дчув, що нас зв!в не випадок, а доля.

— I як же лед! Брендон вщрекомендувала тоб! цього
чар!вного юнака? — запитав лорд Генр!. — Адже вона так
любить давати поб!жн! характеристики сво!м гостям!
Пригадую, одного разу, шдводячи мене до старого чер-
вонолицого доброд!я, усього в орденах ! стр!чках, вона
просичала мен! у вухо приголомшлив! подробищ з його
бюграфп. I це таким трапчним шепотом, який було чу-
ти, певно, кожному у в!тальш! Я тод! просто-таки мусив
утекти — мен! бьлыне до вподоби самому розгадувати,
хто е хто. А лед! Брендон рекламуе гостей точшсшько,
як аукцюнер товари. Вона або розкладе ix тоб! до юсто-
чок, або повщомить усе, кр!м того, що ти хот!в би знати.

— Бщна лед! Брендон! Ти безжальний до не!’, Гарр!, —
байдуже мовив Голворд.

— М!й любий, вона намагалася створити салон,
а мала щастя вщкрити ресторан. Тож х!ба я можу захоп-
люватись нею? Гаразд, але як же вона висловилася про
Дор!ана Грея?

— Та десь приблизно так: «Чар!вний хлопчик... Ми
з його б!дною мапр’ю були абсолютно нерозлучн!.
Забула, що в!н робить... боюся, що в!н... не робить шчо-
го... ox, Hi, в!н грае на роял!... чи той, на скрипц!, любий
м!стере Грей?» Ми обидва тод! не змогли стриматися
в!д см!ху й одразу стали друзями.
— Зовс1м непогано, коли дружба починаеться смЕхом,
та найкраще, коли вона ним i закшчуеться, — сказав
молодий лорд, зриваючи Еншу стокротку.

Голворд похитав головою.

— Ти не розумЕеш, що таке дружба, ГаррЕ, — пробур-
мотЕв вЕн, — або що таке ворожнеча, коли хочеш. Ти
любиш ycix — i тим-то байдужий до кожного.

— Ти страшенно помиляешся! — заперечив лорд
ГенрЕ. Зсунувши капелюха на потилицю, вш подивився
на маленью хмарки, що, наче сколошканЕ суво'Е лиску-
чого бЕлого шовку, пливли через туркусову глибЕнь лп-
нього неба. — Так, ти страшенно помиляешся. Я дуже
дбайливо розрЕзняю людей. ДрузЕв co6i я добираю лише
вродливих, приятелЕв — лише лагЕдних, ворогЕв — лише
розумних. Особливо не завадить обережшсть, коли до-
бираеш собЕ ворогЕв. Серед мо’Ех супротивникЕв немае
жодного недоумка. ВсЕ вони люди розвиненого Енте-
лекту, Е тому вмЕють надежно цЕнувати мене. Я розумЕю,
це, мабуть, марнославство в менЕ говорить, еге ж?

— Та так, ГаррЕ... Але виходить, зпдно з тво’Еми при-
писами, я лише приятель?

— МЕй дорогий БезЕле, ти для мене далеко бЕлыпе,
нЕж приятель!

— I далеко менше нЕж друг. Мабуть, щось таке наче
брат?

— Ет, брати! Мене вони не обходять анЕтрохи. Стар-
ший мЕй брат не збираеться вмирати, а молодшЕ, здаеть-
ся, тЕльки те й знають.

— ГаррЕ! — вигукнув Голворд, спохмуршвши.

— Я не зовсЕм усерйоз це кажу, любий мЕй, але все-
таки я не можу приховати зневаги до сво’Ех родичЕв.
Гадаю, це тому, що ми взагалЕ не ладнЕ терпЕти людей
з тими самими вадами, якЕ е у нас. Я глибоко спЕвчуваю

2 Портрет ДорЕана Грея
люп англшського плебейства на те, що вони називають
«розбещешстю вищих клас!в». Маси шстинктивно
розудпють, що пиятика, глупота, неморальшсть мають
бути властив! саме !м, i якщо хто-небудь !з нас шиеться
в дурн!, в!н заз!хае на 1хн!й прив!лей. Коли суд розгля-
дав справу про розлучення бщолахи Саутворка, !хне
обурення було во1стину величие. Та однак я не думаю,
щоб хоч би з десять в!дсотк!в пролетар!ату жило
морально.

— Я не йму в!ри жодному твоему слову, Гарр!! Та й
ти сам — я певний — не в!риш у це.

Лорд Генр! погладив гостру каштанову борщку i по-
стукав ебеновою тростиною з китичкою по носаку лако-
ваного черевика.

— Ну, ти достоту англ!яка, Без!ле! Уже вдруге ти
зауважуеш те саме. Висувати якусь думку перед щирим
англшцем — завжди нерозважна pin. Бо вш школи не
завдасть co6i клопоту пом!ркувати, чи слушна ця
думка. Сдине, що йому видаеться важливим, — чи ти
сам В1риш у не!. Але ж вартгсть ще! не мае шчого сшль-
ного 3i щир!стю людини, котра I! висловила! Ба нав!ть
що менше людина щира, тим !стиншсть !! думки ймо-
BipHiina, адже в такому раз! цю думку не забарвлено
суб’ективними бажаннями й упередженнями! Та облиш-
мо це, я не збираюся дискутувати з тобою про пол!тику,
сощолопю чи метафизику. Мен! люди подобаються
б!лыпе, н!ж принципи, а люди без принцитв — б!лыпе,
шж будь-що !нше у св!т!. Краще розкажи мен! ще про
Дор!ана Грея. Ви часто зустр!чаетесь?

— Кожен день. Я був би нещасний, якби не бачив
його щодня. В!н став для мене живлющим, як повггря.

— Це вельми дивно, Без!ле! Не думав я, що ти коли-
небудь защкавишся чимось шшим, кр!м свого мистецтва.
— Тепер вш — усе мое мистецтво, — повагом сказав
художник. — Я часом думаю, Гарр!, що в св!тов!й !стор!!
е лише два важлив! моменти. Перший — це поява нових
засоб!в у мистецтв!, другий — поява нового образу
в мистецтв!. I чим винах!д олшних фарб був для вене-
ц!йц!в*, чим обличчя Антшоя** було для шзньогрець-
ко1 скульптури, тим обличчя Дор!ана Грея стане колись
для мене. Це не ильки тому, що я роблю з нього еск!зи
й начерки, що я малюю його портрети. Ясна pin, це все
так. Але вш для мене далеко важлив!ший, шж модель
чи натурник. Я б не сказав, що я невдоволений тими
своТми роботами або що Дор!анова врода не тдвладна
мистецтву. У свт немае шчого такого, щоб мистецтво
не могло його передати. I я знаю — те, що я створив
теля знайомства з Дор!аном Греем, непогано виконане,
i воно найкраще в моему доробку. Але якимсь дивним
чином — хтозна, як би це тоб! пояснити? — врода його
неначе пробудила в мен! зовс!м новий метод творчост!,
зовс!м новий стиль. Я тепер шакше дивлюся на св!т,
шакше про нього думаю. Я тепер можу вщтворювати
життя такими засобами, що рашш були прихован! вщ
мене. «Мр!я про форму, плекана в дш панування
думки...»***. Забув, чи! ц! слова... От саме цим став для
мене Дор!ан Грей. Сама лише присутн!сть цього хлоп-
ця — мен! вш видаеться ледь старшим за хлопця, хоч

' В е н е ц i й ц i - представники венец!йськоТ школи малярства (XV—
XVIII ст.), яку вир!зняе життествердн!сть образ!в i ц!кав! колористичн! новацп:
Джованн! Белл!н! (б!льше знаний як Джанбелл1но), Джорджоне, Вечелл! Т!ц!ан,
Паодо Веронезе, Пнторетто, Джованн! Батт!ста Тьеполо та !нш!.

“ А н т ! н о й (пом. 122 р.) - молодий красень родом з Клавдюполя (Мала
Аз!я), улюбленець римського !мператора Адр!ана. По смерт! Анпноя в!д не-
щасного випадку !мператор наказав його обожествити.

Цей висл!в певною м!рою перегукуеться з теор!ею давньогрецького
ф!лософа Платона (бл. 427-547 до н.е.), викладеною у прац! «Св!т !дей».
насправд! йому вже минуло двадцать, — сама лише при-
сутн1сть... А! Чи ж ти можеш збагнути, що все це озна-
чав? Позасвщомо вш окреслюе для мене обриси яко!сь
ново! школи — школи, що мусить сполучити в соб! всю
пристрасшсть романтичного духу i всю досконал!сть
духу давньо! Еллади. Гармон!я душ! й т!ла — як! вагом!
щ слова! У нестямност! сво!й ми роз’еднали ix i вина-
йшли вульгарний реал!зм та яловий !деал!зм. О Гарр!!
Якби ти знав, що таке Дор!ан Грей для мене! Прига-
дуеш отой пейзаж, за який Егнью пропонував мен! так!
величезш грош!, але я вщмовився? Це одна з найкра-
щих мо!х картин. А чому? Тому що коли я малював и,
Дор!ан Грей сид!в об!к мене. В!д нього немовби спадав
якийсь непом!тний вплив, ! вперше в житт! я побачив
у звичайному л!совому краевид! те диво, яке марно шу-
кав ран!ше.

— Без!ле, це таки справд! захопливо! Я мушу поба-
чити цього Дор!ана Грея.

Голворд п!дв!вся i пройшовся по садку, а поим по-
вернувся назад.

— Розум!еш, Гарр!, Дор!ан Грей для мене просто
збудник у творчост!. Ти, можливо, не побачиш у ньому
шчого. А я бачу у ньому все. Адже ж якраз найб!льше
вш присутшй у мо!х творах тод!, коли не його я зобра-
жую на полотн!. Я ж казав тоб! — Дор!ашв образ наче
вщкривае перед! мною нову манеру малювання. Його я
знаходжу у вигинах певних лш!й, у чар!вносп й н!ж-
ност! певних кольор!в. Оце й усе.

— Тод! чого ж ти не хочеш виставляти його порт-
рет? — спитав лорд Генр!.

— Та тому, що в цьому портрет! мимовол! вщбилося
мое... ну, сказати б, мистецьке обожнення образу Дор!-
ана. Певна р!ч, вш шчого цього не знае ! не знатиме —
я зовс!м не кваплюся говорити йому про це. Але люди
могли б угадати правду, а я не збираюсь оголювати
душу перед !хн!ми хтивими очима. Я школи не покладу
свое серпе !м шд мшроскоп. Ось так, Tappi, — занадто
багато вклав я свое! душ! в цей портрет, занадто багато...

— Поети не так! дражлив!, як ти. Вони знають корис-
н!сть пристрастей для публ!кац!1. У наш час розбите
серце витримуе безл!ч видань.

— Я !х зневажаю за це! — вигукнув Голворд. —
Митець повинен творити прекрасне, але не повинен
у нього шчого вкладати з! свого власного життя. В нашу
добу люди тлумачать мистецтво як р!зновид автобю-
графп. Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись
я покажу св!тов!, у чому воно полягае, ! хоча б задля
цього св!т школи не побачить мого портрета Дор!ана
Грея.

— Гадаю, що ти помиляешся, Без!ле, але не хочу
сперечатись. Суперечки — лише для недолугих ум!в...
Скажи-но, а Дор!ан Грей дуже любить тебе?

Художник задумався.

— Я йому подобаюсь, — в!дпов!в вш шсля паузи. —
Так, я йому подобаюсь. Звичайно, я його безбожно уле-
щую. Мен! це чомусь приемно — нав!ть коли я кажу
йому так! реч!, за як! шзшше каятимусь. I в!н здеб!ль-
шого дуже лапдний з! мною — ми сидимо удвох ц!л!
години у мене в студп i розмовляемо про тисяч! речей.
Однак часом в!н бувае страшенно бездумний !, здаеть-
ся, нав!ть з рад!стю завдае мен! болю. В так! моменти
я вщчуваю, що моя душа для нього — це наче кв!тка
в петельщ, наче маленька оздоба, що т!шить його марно-
славшсть один лише л!тнш день...

— Дн! вл!тку довп, — ушвголоса промовив лорд
Генр!. — Мабуть, в!н тоб! обридне ран!ше, н!ж ти йому.
Хоч як жаль, але це так: Ген!й живе довше, н!ж Краса.
Ось чему ми вс! ладн! на будь-як! жертви, аби збагатити
св!й розум. В шалешй боротьбт за тснування ми праг-
немо бодай щось мати тривке й постшне i тому натов-
чуемо co6i голови мотлохом р!зних факпв у маршй
над!! втримати свое м!сце в житт!. Високоосв!чена
людина — ось сучасний !деал. А голова тако! всеб!чно
осв!чено! людини — це якийсь жах. Це наче крамниця
лахм!тника, ущерть напхана допотопним дрантям i по-
рохном, де все ощнюеться понад свою !стинну варт!сть...
Справд!, Без!ле, я думаю, що вш тоб! обридне рашше,
н!ж ти йому. Одного чудового дня ти глянеш на свого
друга — i вш здасться тоб! трохи негармошйним, або
ти не вподобаеш в!дт!нку його шк!ри, або ще чогось.
В душ! ти г!рко дор!катимеш йому,! на повному серйоз!
подумает, що вш пов!вся з тобою зле. У наступи! його
вщвщини ти будет уже зовстм холодний ! байдужий.
Страшенно шкода, що все це станеться, бо воно змшить
тебе. Те, що ти розпов!в мен!, — чиспсшький роман,
мистецький роман, так би мовити. А найпрше в уся-
кому роман! — що теля нього людина стае така неро-
мантична.

— Не кажи так, Гарр!. Образ Дор!ана Грея запанував
над! мною на все життя. Ти не может в!дчути того, що
я вщчуваю, — ти занадто мшливий.

— Е, любий Без!ле, якраз через це я й можу тебе
зрозум!ти! Ti, що збер!гають в!ршсть у любов!, знають
лише трив!альний п б!к; нев!рн! — ось хто шзнае
любовн! трагедп.

Д!ставши с!рника з витончено! ср!бно! коробки, лорд
Генр! запалив цигарку. Вигляд при цьому вш мав такий,
н!би в його фраз! вм!стилася мало не вся життева
мудркть.
Mix зеленим, наче лакованим листам плюща з цв!-
piHbKOTOM шерхотыи горобщ. Cipi TiHi вщ хмар, мов
ласпвки, одна за одною пропливали по трав!... Як гарно
було в садку! I як! заманлив! були почуття шших людей!
Куди б!льш захоплив!, шж !хн! думки, — здавалося лор-
дов! Генр!. — Власна душа ! пристрасть тво!х друз!в —
ось що найприваблив!ше у житт!. Вш малював соб! з по-
тайною вт!хою той нудний полуденок, який пропустив,
залишаючись у Без!ла Голворда. Там, у свое! птки, вш
неодмшно здибав би лорда Гудбод!,! вс! розмови точи-
лися б навколо потреби дешевих Тдалень та зразкових
н!чл!жних будинк!в... Кожна верства полюбляе пропов!-
дувати важлив!сть чеснот, непотр!бних !й самш. Батат!
охоче розводяться про значения ощадност!, а нероби
велемовно обстоюють г!дн!сть прац!. Як чудово, що вш
уник ц!е! бридоти!

Коли вш подумав про свою т!тку, щось шби спливло
йому на гадку. Вш обернувся до Голворда:

— Любий мш, я оце пригадав...

— Що пригадав, Гарр!?

— Де я чув !м’я Дор!ана Грея.

— А де саме? — запитав художник, злегка спохмур-
швши.

— Ну, не дивись так сердито, Безгле. Це було в мое!
т!тоньки, лед! Егати. Вона розповщала мен!, що зна-
йшла пречудового юнака, котрий общявся допомагати
!й у благодшництв! в 1ст-Енд!*, i що звуть його — Дор!-
ан Грей. Щоправда, вона ан! швсловом не натякнула на
його вроду. Жшки, в усякому раз! ж!нки лапдно! вдач!,
не вм!ють оцшити привабливу зовшшшсть. Вона сказа-
ла, що вш дуже серйозний ! що в нього прегарна душа.

' I с т - Е н д - один 13 найзлиденыших район!в Лондона.
Я зразу уявив co6i такого доброд!я в окулярах, з прили-
занны волоссям i таранкуватою парсуною, як вш важко
ступае дебелими ногами... Шкода, що я тод! не знав про
вашу дружбу.

— А я дуже радий, що ти не знав цього, Гарр!.

— Чому ж?

— Я не хочу, щоб ти зустр!вся з ним.

— Не хочеш, щоб я зустр!вся з ним?

— Hi, не хочу.

Служник, з’явившись Tie! мит! в садку, допов!в:

— MicTep Дор!ан Грей у студп, сер.

— Тепер тоб! хоч-не-хоч доведеться познайомити
нас, — засм!явся лорд Генр!.

Голворд обернувся до служника, що стояв, мружачись
в!д сонця.

— Попрос!ть м!стера Грея зачекати, Паркере. Я буду
за к!лька хвилин.

Служник уклонивсь i тшов. Тод! художник перев!в
погляд на лорда Генр!.

— Дор!ан Грей — м!й найдорожчий друг. Твоя
птонька мала щлковиту рац!ю — душа в нього чиста
й прекрасна. Не зшсуй його, Гарр!. Не намагайся впли-
вати на нього. Твш вплив мав би згубн! наслщки. Св!т
широкий,! в ньому багато чар!вних людей. Тож не заби-
рай в!д мене ц!е! едино! людини, що надае приваби
моему мистецтву. Мое майбутне як митця залежить в!д
нього. Пам’ятай, Гарр!, я покладаюся на тебе.

В!н говорив дуже пов!льно, слова пробивались немов-
би проти його вол!.

— Що за дурнищ ти торочиш! — з усм!хом урвав
Голворда лорд Генр! i, взявши його шд руку, трохи не
силою пов!в до будинку.
в1йшовши, вони побачили Дор!ана Грея. Вш
/ сид1в за роялем, спиною до них, i гортав сто-
ршки «Л!сових сцен» Шумана.

— Що за розюш! — вигукнув Дор!ан. — Ви мусите

позичити мен! щ ноти, я хочу ix вивчити!

— Це щлком залежить вщ того, як ви сьогодш будете

позувати, Дор!ане.

— Ой, як мен! воно обридло! Я вже й портретов! сво-
ему не радий, — з вередливою мшою в!дпов!в юнак,
повертаючись на дзиглику. Завваживши незнайомця,
вш схопився на ноги ! злегка залився рум’янцем. —
Перепрошую, Без!ле, я не знав, що ви не сам!.

— Знайомтесь, Дор!ане, — це лорд Генр! Воттон, мш
давнш друг ще з Оксфорда. Я щойно розповщав йому,
як ви чудово позуете, а ваше буркотшня все зшсувало.

— Але не зшсувало мого задоволення в!д зустр!ч!
з вами, м!стере Грей, — сказав лорд Генр!, виступивши
наперед i простягаючи Дор!анов! руку. — Я багато чув
про вас в!д мое! тггоньки. Ви — п улюбленець i, боюся,
одна з п жертв.

— Я тепер у чорному списку лед! Егати, — промовив
Дор!ан, прибравши вигляд жарт!вливо! покути. —
Я общяв минулого в!вторка по!хати з нею на концерт до
одного вайтчепельського клубу i забув про це. Ми зби-
ралися там грати в чотири руки — здаеться, аж ц!лих
три дуети... Тепер не знаю, що вона й скаже мен!. Я вже
й заходити до не! боюся.

— Н!чого, я вас помирю. Вона вельми до вас при-
хильна. А що вас не було на концерт! — не думаю, щоб
це мало аж таке значения. Публ!ка, певно, вважала, що
грав дует. Коли т!тонька Егата сщае за рояль, вона зчи-
няе подвшний гам!р.

— 1й було б дуже прикро почути таку думку про себе,
та й мен! не дуже приемно, — засм!явся Дор!ан.

Лорд Генр! подивився на нього. Так, безперечно,
цей юнак — з шжними обрисами яскраво-червоних уст,
ясними блакитними очима й злотистими кучерями —
був надзвичайно вродливий i в обличч! мав щось таке,
що одразу викликало дов!ру. 3 нього промовляла вся
щир!сть юност!, вся чистота юнацького запалу. Бачи-
лось — життевий бруд ще не позначйв його сво!м тав-
ром. Тож не дивно, що Без!л обожнював Дор!ана!

— Ви занадто чар!вн!, щоб займатися благодшшстю,
м!стере Грей, занадто чар!внГ

Лорд Генр! вмостився на диван! й розкрив портсигар.

Художник тим часом заклопотано зм!шував фарби
! готував пензл!. Почувши останне зауваження лорда
Генр!, вш глянув на нього, хвильку повагався, а тод!
сказав:

— Гарр!, я хот!в би сьогодш закшчити портрет... Ти
не образишся, коли я попрошу тебе шти?
Лорд Генр! усм!хнено подивився на Дор!ана Грея.

— Шти мен!, м!стере Грей?

— О н!, будь ласка, залиш!ться, лорде Генр!. Я бачу,
Без!л сьогодн! знов не в гумор!, а я не можу терпки,
коли в!н такий. Кр!м того, мен! б хот!лося, щоб ви пояс-
нили, чому я не повинен займатися благод!йн!стю.

— Не знаю, чи варто це пояснювати, м!стере Грей. Це
така нудотна матер!я, що про не! треба було б говорите
серйозно... Тая, зв!сно, вже не п!ду, коли ви просите. Ти ж
не заперечуватимеш, Без!ле? Адже ти сам казав мен!,
що любиш, коли той, хто позуе, мае з ким погомошти на
сеанс!.

Голворд закусив губу.

— Якщо Дор!ан бажае, ти, зв!сно, повинен залишитись.
Дор!анов! примхи — закон для вс!х, окр!м нього самого.

Лорд Генр! взяв капелюха й рукавички.

— Хоч ти й дуже наполягаеш, Без!ле, але, на жаль,
я таки мушу йти. У мене призначено зустр!ч з одним
чолов!ком у ресторан! «Орлеанс». До побачення, м!с-
тере Грей. При нагод! зав!тайте до мене на Керзон-стр!т.
О п’ят!й годин! я майже завжди вдома. Т!льки спов!с-
т!ть завчасу — я шкодував би, якби ми розминулись.

— Без!ле! — скрикнув Дор!ан Грей. — Якщо лорд
Генр! Воттон шде, я також п!ду. За роботою ви школи
й уст не розтуляете, а мен! жах як набридае стояти
! увесь час мило посм!хатися! Попроспъ його залиши-
тись — я так хочу!

— Зостанься, Генр!! Зроби таку ласку й Дор!анов!,
1 мен!, — сказав Голворд, зосереджено дивлячись на
картину. — Дор!ан каже правду — я школи сам не гово-
рю, працюючи, i не слухаю, що кажуть шпп, а це,
мабуть, страшенно докучливо мо!м бщолашним натур-
никам. Я прошу тебе, зостанься.
— А як же з т!ею особою, що чекае на мене в ресто-
ран!?

Художник засм!явся:

— Не думаю, що це аж так важливо. Сщай, Гарр!. Ну,
а тепер, Дор!ане, станьте на пом!ст ! не дуже вору-
ппться. I не звертайте н!яко! уваги на те, що говоритиме
лорд Генр!. В!н мае вкрай поганий вплив на вс!х cboix
друз!в, за винятком xi6a що мене.

Дор!ан Грей з виглядом юного грецького мученика
ступив на шдвищення, зобразивши невдоволену гри-
масу до лорда Генр!, котрий явно йому сподобався. Вш
був такий несхожий на Без!ла! М!ж ними двома —
разючий контраст. I голос у лорда Генр! звучав так
приемно!..

Трохи згодом Дор!ан Грей звернувся до нього:

— Ви справд! маете вкрай поганий вплив? Аж на-
ст!льки поганий, як каже Без!л?

— Доброго впливу взагал! не !снуе, м!стере Грей.
Будь-який вплив неморальний — неморальний з науко-
вого погляду.

— Чому це?

— Тому що впливати на когось — означае в!ддавати
комусь власну душу. Людина починае думати не сво!ми
думками, палати не власними пристрастями. I чесноти
вона переймае вщ шших, i rpixn — коли припустите, що
е така р!ч, як rpix, — запозичуе. Людина перетворюеться
на вщлуння чужо! музики, на актора, що грае не для
нього написану роль. Мета життя — розвиток власного
«я». Повшстю реал!зувати свое ество — ось для чого !снуе
кожен з нас. Але в наш час люди стали боятися самих
себе. Вони забули найвищий з ycix обов’язюв — обов’я-
зок перед самим собою. Звичайно, вони доброчинн!.
Вони годують зголодшлих 1 одягають жебрак!в, але !хн!
власн! душ! голодн! й гол!. Мужшсть покинула нас.
А можливо, ми школи i не мали!!. Страх перед сусшль-
ством, яке е основою морал!, страх перед Богом, який
е ташою релт!, — ось що владарюе нами. А проте...

— Дор!ане, будьте слухняним хлопчиком, повершть
голову трошки праворуч, — сказав художник. Пори-
нувши в роботу, в!н усвщомлював т!льки те, що школи
ран!ш не бачив такого виразу в юнака на обличч!.

— А проте, — низьким мелодшним голосом в!в дал!
лорд Генр! з гращйними жестами, притаманними йому
ще з 1тона*, — я певен, що якби кожна людина могла
жити повнощнним життям, даючи волю кожному почут-
тю, вираз кожшй думщ i вплюючи кожну мр!ю, — тод!,
я певен, св!т в!дчув би такий св!жий ! дужий порив
радост!, що ми забули б ус! хвороби середньов!ччя i по-
вернулись би до еллшського !деалу**, а можливо, й до
чогось inje кращого, ще багатшого. Але й найхоробр!ший
!з нас бо!ться самого себе. Самозаперечення, цей трапч-
ний пережиток дикунських збочень,! дос! кал!чить нам
життя. Ми покаран! за свою жертовшсть. Кожен !мпульс,
який ми намагаемось притлумити, нависае над розумом
! тру!ть нас. А згр!шивши, ми позбавляемося тяж!ння до
rpixa, бо, чинячи гр!х, людина тим самим очищуеться.
Тод! залишаються т!льки згадки про насолоду або роз-
Konri каяття. Сдиний спос!б збутися спокуси — п!дда-
тись !и. А надумает опиратися спокус! — то душу томи-
тиме потяг до того, що ви сам! соб! заборонили, ти зне-
магатимеш вщ бажань, що ix ваш! ж потворш закони

‘ I т о н - В1домий в Ангап коледж для хлопчимв з аристократичних родин.

”Елл1нський i д е а л - (деться про те, щоб духовну скупсть i аске-
тизм середньов1чного мистецтва й ливра гури заступити проявами реального
людського буття, як то було в добу елл’1Н13му (III ст. до н. е. - I ст. н. е.).
зробили розпусними й злочинними. Хтось сказав, що
найбыыш поди св!ту вщбуваються в людських м!зках.
I так само слушно, що й найб!лыш гр!хи св!ту чиняться
в людських м!зках, i тыьки там. Та й ви сам! ж, м!стере
Грей — i в св!тлому своему отроцтв!, i в рожевш юнос-
т!, — не раз зазнавали пристрастей, що лякали вас,
думок, що сповнювали вас жахом, мрш i сонних марень,
сама лише згадка про як! може спопелити вам щоки
соромом...

— Зачекайте! Зачекайте! — затинаючись, пробелько-
т!в Дор!ан Грей. — Ви приголомшили мене. Я не знаю,
що сказати. Якась вщповщь на ваш! слова мае бути, але
я не можу знайти ii. Не говор!ть б!лыпе! Дайте мен!
подумати... Чи н! — краще, мабуть, не думати про це...

Хвилин з десять в!н стояв непорушно, з нашврозту-
леними устами i незвичним блиском в очах. Вш неясно
усвщомлював, що в ньому збудилися зовс!м нов! думки
й чуття. Але йому здавалось, що вони пщшмаються
з глибин його ества, а не принесен! ззовш. Т! юлькаро
сл!в, що Безипв друг пов!в йому, — сл!в умисне пара-
доксальних, одначе сказаних безумовно просто так, ви-
падково, — торкнулись якоТсь потайно’1 струни, школи
ще не займано!', i в!н вщчував, як вона тршот!ла й в!бру-
вала в ньому поривчастими поштовхами.

Так зворушувала й бентежила його музика. Однак
вплив музики не такий виразний... Вона-бо творить
у людин! не новий св!т, а радше новий хаос. А тут —
слова! Сам! слова! Але як! моторошш! Як! ясн!, промо-
вист!, жорсток!! Вщ них не втечеш. I до того ж — як!
в них невловш чари! Слова щ, здавалося, надають вщ-
чутно! форми туманним маренням,! бринить у них своя
музика, така ж солодка, як у в!оли чи лютн!. Сам! слова!
Та чи ж е що-небудь реальшше за слова?
To правда: в його раншй юност! бувало таке, чого вш
не м!г зрозум!ти. Але зараз вш зрозум!в усе! Життя враз
постало перед ним у вогненних барвах. Йому здалося,
що вш ще кр!зь полум’я... I чому вш не вщчував цього
дос!?

3 ледь пом1тним усм!хом лорд Генр! стежив за юна-
ком. В!н добре знав, коли треба помовчати. Дор!ан збу-
див у ньому щиру защкавлешсть, i в!н сам був враже-
ний неспод!ваною д!ею сво!х сл!в. Йому пригадалася
книжка, що п вш прочитав у ппстнадцятир!чному в!ц!, —
вона вщкрила перед ним чимало невщомого ран!ше,
i йому кортыо знати, чи й Дор!ан Грей переживав в цю
мить щось под!бне. В!н пустив стр!лу просто так, нав-
мання. Невже вона влучила в щль?.. Але ж який
чар!вний цей юнак!

Голворд працював натхненно, як завжди, смыивими
мазками, з т!ею справжньою витончешстю й досконал!с-
тю, яка — в усякому раз! в мистецтв! — завжди е озна-
кою могутнього таланту. В!н не завважив, що настала
мовчанка.

— Без!ле, я втомився стояти! — скрикнув раптом
Дор!ан. — Я хочу вийти в сад. Тут така задуха!

— О, даруйте, друже мш! За роботою я забуваю про
все... Але ви школи не позували так гарно. Ви нав!ть не
поворухнулись! I я схопив той вираз, якого прагнув, —
натвстулен! уста i яскрав!сть в очах... Не знаю, що
Гарр! казав вам, але, безперечно, це вш викликав у вас
такий прегарний вираз. В!н, певно, наговорив вам комп-
л!мент!в? Не бер!ть на в!ру його сл!в.

— Hi, шяких комшпменпв меш в!н не говорив. Мож-
ливо, саме тому я й не в!рю жодному його слову.

— Е Hi, Дор!ане, ви добре знаете, що пов!рили вс!м
мо1м словам, — заперечив лорд Генр!, мршно дивлячись
на нього своТми томливими очима. — Я, мабуть, теж
вийду з вами в сад. Тут страшенно гаряче. Везите, почас-
туй нас чимось холодненьким, бажано з полуничним
соком...

— О, будь ласка, Гарр!. Подзвони лишень Паркеров!,
i я скажу йому, що подати. Я вийду в садок шзшше, бо
ще маю докшчити задшй план. Т!льки не затримуй над-
то довго Дортана. У мене сьогодн! так добре йде робота,
як школи. Цей портрет мае бути мо!м шедевром. Та вже
й тепер це шедевр.

Лорд Генр! вийшов у садок i побачив, як Дор!ан
Грей, зануривши лице в прохолодне гроно бузкового
цв!ту, спрагло, наче вино, пив його аромат. В!н п!д!-
йшов до нього впритул ! поклав руку йому на плече.

— Оце те, що треба, — ушвголоса мовив лорд Генр!. —
Бо шщо не лжуе душу так, як вщчуття, i нпцо не л!куе
так в!дчутт!в, як душа.

Юнак здригнувся ! вщступив. В!н стояв простоволо-
сий, листя розкуйовдило йому непок!рн! кучер! й сплу-
тало !х злотист! пасма. Оч! в нього були перелякаш —
як у людини, зненацька розбуджено!’. Тонко виточеш
н!здр! тремтши, якийсь прихований неспоюй пробивав-
ся в трепет! ясно-червоних його уст.

— Так, — провадив дал! лорд Генр!, — це велика татна
життя — лткувати душу вщчуттями, а вщчуття — ду-
шею. Ви надзвичайна людина, м!стере Грей. Ви знаете
б!льше, шж вам здаеться, але менше, шж хот!ли б знати.

Дор!ан Грей спохмуршв! одвернув голову. Bin не м!г
не вподобати цього високого стрункого молодика, що
стояв поруч. Це романтичне смагляве обличчя ! стом-
лений вигляд збуджували ц!кав!сть. Було щось неска-
занно-принадне в його низькому млосному голос!.
Нав!ть ц! руки — прохолоди!, б!л! й шжш, мов кв!ти, —
мали своерщш чари. На звук його голосу вони мело-
дшно рухались i, здавалося, теж промовляли щось по-
своему. Дор!ан вщчував острах перед ним i соромився
цього остраху. Чом це хтось стороннш мав вщкрити йому
його ж власну душу? Вш знав Безгла Голворда вже не
один мкяць, але !хня приязнь зовсгм не змшювала його.
I ось раптом з’являеться людина, що !и немовби суди-
лося розкрити перед ним життевг таемнищ... A вт!м,
чого тут боятись? В1н же не школяр чи д!вчисько! Це
CMiniHO — лякатись.

— Сядьмо в затшку, — запропонував лорд Генр!. —
Паркер уже пришс Hanoi... Якщо ви будете довго на
сонщ, то зшсуете co6i шк!ру, i Без1л школи б!лыпе не
захоче вас малювати. Засмага вам не пасуватиме.

— Та яке це мае значения? — засм!явся Дор!ан Грей,
сщаючи на лавку в кшщ саду.

— Для вас це надзвичайно важливо, м!стере Грей.

— Але чому?

— Та тому, що перед вами чудова юшсть, а юшсть —
едина pin у св!т!, яку варто мати!

— Я не вщчуваю цього, лорде Генр!.

— Авжеж, ви не вщчуваете цього зараз. А коли до вас
прийде стар!сть, коли ваше обличчя змарше i вкриеться
зморшками, коли думки зорють вам чоло борознами,
а пристраст! сво!м згубним вогнем висушать ваш! уста,
ви з жахом це вщчуете. Тепер куди б ви не шшли, ваш
вигляд чаруе вс!х. Та xi6a завжди так буде? У вас на
диво прегарне обличчя, м!стере Грей. Не хмурте бр!в, —
справд! прегарне! А Краса — це прояв Гешя, вона нав!ть
вища за Гешя, ! то наспльки, що це не потребуе пояс-
нения. Краса — одна з найб!лыпих !стин свггу, як сонячне
св!тло, як весняна пора, як вщбиття в темних водах то!
ср!бно! шкаралущ!, яку ми звемо мгсяцем. Краса — р!ч

3 Портрет Дор!ана Грея
безсумшвна. 1й дано божественно право на владарю-
вання. Вона робить принцами тих, хто ii мае. Ви посм!-
хаетесь? О, коли ви ii втратите, ви не будете посм!ха-
тись!.. 1нод1 кажуть, що Краса — це просто тл!н. Може,
й так. Але, в усякому раз!, вона не така тлшна, як Дум-
ка. Для мене Краса е дивом з див. Лише поверхов! люди
не можуть судити за зовгашгастю. Справжня таша жит-
тя — у видим!м, а не в пм, що невидиме... Так, мктере
Грей, боги щедр! до вас. Але що вони дають, те скоро
й забирають. Перед вами лише к!лька рок!в життя
справжнього, багатющого, розмштого! А коли мине
ваша юн!сть, а з нею i врода, — тод! ви раптом в!дкриете,
що час перемог промайнув, i надал! доведеться вдоволь-
нятися перемогами наст!льки м!зерними, що пор!вняно
з минулим вони здаватимуться вам пркшшми, н!ж
поразки. Кожей м!сяць наближае вас до того жахливого
майбутнього. Час — ревнивий, вш заз!хае на ваш! тро-
янди й л!ле'!. Ваше лице пожовкне, щоки позападають,
оч! потьмяшють. Ви будете неймов!рно страждати...
О! Тож розкошуйте часом, допоки юн!! Не легковажте
золотою своею порою, слухаючи занудних святош
i вдосконалюючи безнадшних невдах, не клад!ть свое
життя заради неук!в, нездар i гакчем, щучи за хибними
щеями ! нездоровими потягами нашо! доби. Жив!ть
СВО1М життям! Тим чудовим життям, що е у вас! Н!чого
не промигать, шукайте всякчас нових вражень. I не бш-
тесь шчого. Новий гедогазм* — ось що потр!бне нашому
поколшню. Ви могли б стати його наочним символом.
3 такою зовгашгастю — все у ваших руках! Але св!т
належить вам лише на короткий час... Я з першого

‘Гедогнзм - напрям в естетицг що сгверджуе насолоду як найвищий
сенс 1снування.
погляду зрозум!в, що ви зовс1м несвщом! свое! сили
й сво!х можливостей. Багато чим ви вразили мене,
i я вщчув, що мушу допомогти вам шзнати самого себе.
Я подумав, як це було б трапчно, коли б таке життя про-
пало намарно. Бо ж так швидко промайне ваша юшсть,
так швидко!.. Звичайшсшьк! лугов! кв!ти в’януть, але роз-
цв!тають знову. Вербол!з i наступного л!та в червн! рях-
тттиме золотистим цв!том, як i тепер. За м!сяць ломишс
укриють пурпуров! зор!, i р!к у р!к зелена сутшь його
листя знов i знов !скр!тиме цими пурпуровими зорями.
А от наша молодкть школи не повертаеться. Живчик
радост!, що у двадцять рок!в гаряче пульсуе в нас, посту-
пово мляв!шае, т!ло дряхл!е, емоцп блякнуть. Ми виро-
джуемось на бридких марюнеток з нав’язливими спога-
дами про т! пристраст!, що !х ми занадто боялись, i гостр!
спокуси, яким ми не наважувались шддатися. Юшсть,
юшсть! У св!т! немае шчого, кр!м юност!!

Дор!ан Грей зачудовано слухав, широко розплющивши
оч!. Бузкова г!лка впала з його руки на гравш. Шдлетгла
волохата бджола, покружляла над плкою, дзумкочучи,
i взялася мандрувати по овальшй китиц! з одно! з!роч-
ки на шшу. BiH спостершав за нею з т!ею неспод!ваною
защкавлешстю, з якою ми шод! зосереджуемося на най-
буденшших речах, коли нас страхае щось дуже важливе,
або коли нас бентежать нов!, неясш ще почуття, або коли
якась моторошна думка неспод!вано облягае мозок i за-
кликав здатись... За якусь хвилину бджола полет!ла дал!.
Дор!ан бачив, як вона заповзала в барвисту трубку бе-
резки. Кв!тку немовби стрепенуло, ! стебельце плавно
колихнулось.

Раптом у дверях студи з’явився Голворд i рвучкими
помахами руки покликав гостей до будинку. Лорд Генр!
з Дор!аном переглянулись i пересм!хнулися.
— Я чекаю! — гукнув художник. — Заходьте. Освгг-
лення зараз чудове! А напо! можете забрати сюди.

Вони разом шдвелись i рушили алейкою. Двшко зе-
ленавих метелиюв пролинуло повз них; на слив!, що
росла край садка, засшвав др!зд.

— Ви ж рад! нашому знайомству, мктере Грей? —
сказав лорд Генр!, дивлячись на юнака.

— Так, зараз я радий. Але чи завжди буде так?

— Завжди!.. Це бридке слово. В!д нього мене проймае
дрож. Воно так до вподоби ж!нкам. Вони псують будь-
який роман, силкуючись, аби вш розтягся на в!чшсть...
До того ж це слово беззм!стовне. М!ж примхою та в!ч-
ною пристрасти) пльки й р!знищ, що примха тривае
трохи довше.

Коли вони повернулись у студ!ю, Дор!ан Грей поклав
руку на плече лорда Генр!.

— Якщо так, то хай наша дружба буде примхою, —
утвголоса промовив в!н, спалахнувши в!д власно! см!-
ливост!. Тод! ступив на пом!ст, прибираючи знову на-
дежно! пози.

Лорд Генр!, вщкинувшись у великому плетеному
кр!сл!, пильнував за ним. Тишу порушували т!льки
удари й мазки пензля на полоти!, як! затихали, коли
Голворд час в!д часу вщходив вщ мольберта, щоб гляну -
ти вщдалекй на свою роботу. У сюсному промшш, що
струмию кр!зь розчинен! двер!, танцював золотистий
порох. Пов!тря повнив п’янкий дух троянд.

Минуло з чверть години. Голворд перестав малюва-
ти. Зв!вши брови, вш довго дивився спершу на Дор!ана
Грея, а пот!м на портрет, покусуючи кшчик пензля.

— Все! — озвався в!н ypenrri i, нахилившись, написав
великими червоними л!терами свое !м’я у л!вому кутку
картини.
Лорд Генр! тдступив ближче й уважно оглянув порт-
рет. Це був, без жодних сумшв!в, дивовижний витв!р мис-
тецтва, та й под!бн!сть його до прообразу була разюча.

— Любий мш Везите, вщ щирого серця в!таю тебе, —
сказав вш. — Я не знаю кращого портрета в сучасному
живопись MicTepe Грей, пщ!йд!ть-но погляньте сам!!

Юнак здригнувся, мов розбуджений !з задуми.

— Його справд! заюнчено? — пробурмот!в вш, сходячи
з помосту.

— Щлком, — вщпов!в художник. — Ви позували
сьогодш бездоганно, друже мш, i я неймов!рно вдячний
вам.

— Це все завдяки мен!, — втрутився лорд Генр!. —
Правда ж, м!стере Грей?

Дор!ан, не вщповщаючи, недбало пройшов повз моль-
берт i обернувся до нього обличчям. Ледве скинувши
оком на портрет, вш мимох!ть вщступив крок назад i аж
зашар!вся вщ задоволення. У погляд! його затекрилася
радтеть, немовби вш уперше вшзнав себе. Вш стояв не-
порушний i зачудований; вш чув краем вуха, що Голворд
звертаеться до нього, але не розум!в його сл!в. Усвщом-
лення свое! власно! вроди спало на Дор!ана як одкро-
вення. Вш школи рашше п не пом!чав! Безыов! компл!-
менти здавались йому просто чар!вною даниною друж-
би — вш слухав ix, пщсм!хався ! забував про них. Вони
не впливали на його душу. Та от прийшов лорд Генр!
Воттон 3i CBoi’M дивним панеприком юност! й з! сво!’м
моторошним застереженням про й тлшшсть, i це вщразу
розворушило Дор!ана. I ось зараз, коли вш стояв, задив-
лений у вщбиток свое! вроди, в його свщомост! виясшв
увесь глибокий сенс тих сл!в. Так, настане день, коли
його обличчя зморщиться й висохне, оч! потьмяшють
i втратять барву, стан зшнеться й ослабне. Померхнуть
червою уста, злиняе золото волосся. Життя, творячи
йому душу, спотворюватиме т!ло. А стареча його незграб-
шсть викликатиме тыьки вщразу й огиду.

На думку про це Дор!ана, мов ножем, р!зонув быв,
i кожна жилка в ньому задрижала. Оч! його стали теми!,
як аметист, i затуманилися сл!зьми. На серце мовби
лягла крижана рука.

— Xi6a портрет вам не подобаеться? — вигукнув
нарешп Голворд, трохи збентежений незрозумглою
мовчанкою Дор!ана.

— Певна pin, що йому подобаеться, — зауважив лорд
Генр!. — Тай кому б не сподобався такий портрет? Це ж
один 1з шедевр!в сучасного малярства! Я ладен вщдати
за нього стьльки, скшьки ти загадает, Без!ле. Я мунгу
його придбати.

— Це не моя власшсть, Гарр!.

— А чия ж?

— Дор!анова, звичайно, — в!дпов!в художник.

— Йому таки пощастило.

— Який жаль! — проказав Дор!ан Грей, усе ще не зво-
дячи очей з картини. — Який жаль! Я зютарюся, стану
бридким i потворним, а цей портрет нав!ки лишиться
молодим. BiH школи не буде старшим, шж ось цього
червневого дня... Ох, якби могло бути навпаки! Якби це
я м!г лишатись повгк молодим, а старшав — портрет! За
це... за це... я в!ддав би все! Так, усе, геть-чисто все на
свт! Я в!ддав би за це нав1ть саму душу!

— Ти, Безгле, навряд чи пристав би на таку угоду, —
засм!явся лорд Генр!. — Вона б не дуже принадно по-
значилась на тво!й робот!!

— Авжеж, Гарр!, я р!шуче б заперечив, — сказав Гол-
ворд.

Дор!ан Грей обернувся до нього.
— В цьому я не сумшваюся, Безше. Бо вам ваше
мистецтво дорожче за друзтв. Я для вас не бшьше, шж
позелешла бронзова статуетка! А може, й того нав!ть не
вартий.

Художник у подив! розширив очё Це було так не схоже
на Дор!ана. Що сталося? Bin увесь аж мало не кишв вщ
роздратування, лице його палало.

— Так, так, — в!в свое Дор!ан. — Я для вас менше, шж
ваш ср!бний Фавн* чи отой Гермес** !з слоново! костё
Вони вам подобатимуться завжди. А я — доки? Мабуть,
до першо! зморшки на моему обличи!!.. Тепер я знаю —
коли людина втрачае вроду, вона втрачае все. Ваш
портрет шдказав мен! це. Лорд Генр! Воттон мае
щлковиту рац!ю. Юшсть — це едине, що варто мати.
Коли я побачу, що старпо, то накладу на себе руки.

Голворд пополотшв 1 схопив його за долоню.

— Дор!ане, Дор!ане! Не каж!ть цього! Адже я школи
не мав такого друга, як ви, i школи не матиму! Невже
ви заздрите цим мертвим речам — ви ж вродлив!ш! за
будь-яку з них?!

— Я заздрю всьому, чия краса безсмертна! Я заздрю
цьому портретов!, що ви намалювали з мене. Чому вш
мае право збер!гати те, що я мушу втратити? Кожна
мить забирае щось в!д мене i даруе щось йому. О, якби
т!льки можна було навпаки! Якби портрет м!г зм!ню-
ватись, а я пов!к лишався б таким, як зараз! Навщо ви
намалювали його? Вш же колись глузуватиме з мене, та
ще й як жорстоко глузуватиме!

‘Фавн - у римсьмй М1фодогп бог aicib, нив, пасовиськ. Зображувано
мою як юнака з цапиними рогами, ногами й вухами.

“Гермес - у грецьюй М1фологп первюно бог пасовиськ i стад, а зго-
дом - бог шлях!в i торпвлГ вюник оа1мп!йських бопв.
Гаряч! сльози виступили Дорганов! на очах, в!н ви-
смикнув руку i, кинувшись на диван, припав обличчям
до подушок, немов у благанш.

— Це все ти накохв, Гарр!, — г!рко мовив художник.

Лорд Генр! лише знизав плечима.

— Це справжнш Дор!ан Грей, та й год!.

— Hi, в!н не такий.

— Якщо в!н не такий, то що я тут м!г накоТти?

— To6i треба бул о шти, коли я просив тебе, — про-
бурмот!в Без!л Голворд.

— Я залишився тому, що ти попросив мене, — запе-
речив лорд Генр!.

— Гарр!, я не можу заразом посваритися з двома сво-
1ми найкращими друзями!.. Але ви примусили мене
зненавид!ти свш шедевр, i я знищу його. Це ж, власне,
т!льки полотно й фарби. I я не дозволю йому стати пом!ж
наших трьох житт!в i скал!чити ix!

Дор!ан Грей, шдв!вши з подушки свою злотисту голо-
ву з поблщлим обличчям у сльозах, пильнував за Гол-
вордом, як той пщшшов до круглого столика тд високим
зав!шеним в!кном. Що вш там робить? Палыц його пор-
паються серед купи тюбик!в з фарбою та сухих пензл!в,
чогось шукаючи. Ага-а, то в!н шукав довгий шпатель з тон-
ким i гнучким сталевим лезом, яким чистять пал!тру...
Ось вш урешт! знайшов його. Вш хоче пор!зати портрет!

3 придушеним риданням юнак схопився з дивана,
п!дб!г до художника !, вирвавши у нього з рук шпатель,
шпурнув його в дальшй куток юмнати.

— Не смште, Без!ле, не смште! — закричав вш. — Це
було б убивство!

— Я радий, що, виявляеться, ви таки оцшили мою
роботу, — холодно озвався Голворд, приходячи до
тями. — Я вже на це й не спод!вався.
— Ощнив? Та я закоханий у не!, Безые! Це ж шби
частка мене самого!

— Ну й чудово. Як т!льки ви шдсохнете, вас покри-
ють лаком, вставлять у раму 1 в!д!шлють додому. Тод!
зможете чинити з собою що завгодно.

Пройшовши через к!мнату, художник подзвонив
лакеев!, щоб той прите чай.

— Ви, звичайно, не вщмовитесь випити чаю, Дор!-
ане? I ти теж, Гарр!. Чи ти не надто охочий до таких
простих ут!х?

— Я обожнюю прост! вт!хи, — сказав лорд Генр!. —
Це останнш притулок для складних натур. А от драматич-
н! сцени мен! подобаються лише на театральному кону.
I диваки ж ви обидва! Щкавий би я знати, хто це визначив
людину як розумну !стоту. То був украй необдуманий
висновок! У людини е багато чого, але т!льки не розум.
I зрештою, я навпь радий цьому, хоч мен! б i не хотыося,
щоб ви сварилися через портрет. Ти зробив би набагато
краще, Безые, якби вщдав портрета меш. Справд!, цей
дурненький хлопчина не потребуе його так, як я.

— Безые, якщо ви оддасте цей портрет комусь !ншо-
му, я вам школи цього не по дарую! — вихопився Дор!ан
Грей. — I я не дозволю шкому обзивати мене «дурнень-
ким хлопчиною»!

— Ви ж знаете, що портрет належить вам, Дор!ане.
Я в!ддав його вам ще до того, як в!н постав на св!т.

— I ви знаете, що повелися трохи нерозумно, м!стере
Грей. Так само ви не можете серйозно заперечувати,
коли вам нагадують, що ви дуже юн!.

— Ще сьогодн! вранц! мен! було б це страшенно не-
приемно, лорде Генр!.

— О, сьогодн! вранц!! Лише вщ сьогодшшнього ранку
ви почали жити!
Постукавши в двер!, увшшов лакей з чайним шдно-
сом i поставив його на японський столик. Задзеленчали
чашки й блюдечка, зашшпв великий жолобкуватий чай-
ник. Усл!д за лакеем хлопчик-служка вше двое кулястих
порцелянових блюд. Дор!ан Грей взявся наливати чай.
Без1л i лорд Генр! неквапливо шдшшли до столика i, шд-
нявши накривки, подивилися, що було на блюдах.

— А чи не шти нам сьогодш ввечер! до театру? —
запропонував лорд Генр!. — Десь певно мае йти щось
путне. Щоправда, я общяв одному чолов!ков! повече-
ряти з ним у клуб! Вайта*, але оск!льки в!н м!й давни
приятель, йому можна телеграфувати, що я заслаб або
що мен! завадила п!зн!ша домовлешеть. Гадаю, це була б
нав!ть дотепна вщмовка — вона вразила б щир!стю.

— Ой, переодягатись у вихщне вбрання! Як я цього
не люблю, — буркнув Голворд. — I так неприемно почу-
ваешея в ньому!

— О, так, Безгле, — мляво погодився лорд Генр!. —
TenepiniHi костюми вщразлив! — вони так! похмур!, так!
гштюч!. Гр!х — едина барвиста р!ч, яка залишилася нам
нин!.

— Гарр!, тоб! не сл!д би говорити таких речей перед
Дор!аном.

— Перед котрим Дор!аном? Перед тим, що наливае
чай, чи тим, що на портрет!?

— Перед обома.

— Я радо пшюв би з вами до театру, лорде Генр!, —
об!звався Дор!ан Грей.

— То й идете. I ти також, Без!ле?

— 1й-бо, я не можу. У мене купа роботи. Та й щось не
хочеться мен!.

'Клуб Вайта - один з найдавнниих клуб!в у Лондонт
— Гаразд, тод1 ми пощемо вдвох, мктере Грей.

— Я дуже радий!

Художник, прикусивши губу, з чашкою в рущ шдь
йшов до портрета.

— А я лишуся 3i справжшм Дор1аном, — сумно мовив
вш.

— То це BiH — справжнш Дор1ан? — спитав прообраз
портрета, шдходячи до художника. — Невже я й справд!
такий, як в!н?

— Так, ви TOHHiciHbKO такий самий.

— Це ж чудо во, Безые!

— Принайми! ви такий самий на вигляд. Але вш шко-
ли не змшиться, — з!тхнув Голворд. — А це вже неабищо.

— Як тим людям кортить постшностй — вигукнув
лорд Генр!. — Та ж навпъ у коханн! це справа суто
ф!з!олог!чна. Наша воля тут безсила. Молод! хочуть
бути в!рш — та не бувають; стар! хочуть бути нев!р-
ними — та вже не можуть. Ото й усе.

— Не ход!ть сьогодн! до театру, Дор!ане, — мовив
Голворд. — Залиппться у мене, пообщасмо разом.

— Не можу, Без!ле.

— Чому?

— Я ж пообщяв лордов! Генр! Воттонов! шти з ним.

— Не бштеся, Дор!ане, ви не розподобаетесь йому,
коли не дотримаете слова. Вш же сам в!чно порушуе
сво! общянки! Прошу вас, не ход!ть.

Дор!ан Грей засм!явся й похитав головою.

— Я благаю вас.

Юнак завагався ! поглянув на лорда Генр!, що, сидя-
чи за чайним столиком, з усм!хом приглядався до них.

— Hi, я мушу йти, Безые, — вщповгв Дор1ан.

— Що ж, хай буде так, — сказав Голворд. BiH шдшшов
до столика i поставив чашку на тацю. — Уже шзнувато,
а вам ще перевдягатись, тож краще не гаяти часу. До по-
бачення, ГаррЕ До побачення, Дор!ане. Заходьте до мене
чимскор1ше. Ну, хоча б завтра?

— Неодмшно.

— Ви не забудете?

— Hi, зв!сно, Hi, — запевнив Дор!ан.

— I... ГаррП

— Що, Безгле?

— Не забудь, про що я просив тебе сьогодш вранщ
в саду.

— А я вже й забув.

— Я покладаюся на тебе, ГаррЕ

— Я й сам хот!в би на себе покластись! — засм!явся
лорд ГенрЕ — Ход!мо, MiCTepe Грей, мш кабрюлет чекае
надвор!. Я вщвезу вас додому. До побачення, Безые.
У нас сьогодш був неймов!рно щкавий день!

Коли двер! за гостями зачинилися, художник важко
опустився на диван. На його обличи! з’явився вираз
болю.


аступного дня о шв на першу лорд Генр! Вот-
тон вийшов 3i свого будинку на Керзон-стр!т
у напрямку до Олбен!*, маючи на думщ вщ-
в!дати свого дядька, лорда Фермора. Цього добродуш-
ного, хоч i грубуватого старого парубка ширший загал
називав егоТстом, бо вш шчим особливо не був !м ко-
рпений, а вужче св!тське товариство вважало його щед-
рим, осюльки лорд Фермор радо пригощав тих, хто
приносив йому розраду. Батько лорда Фермора був
британським послом у Мадрид! за час!в молодост! ко-
ролеви 1забелли**, коли про Пр!ма ще й гадки не було.
В порив! химерно! примхи вш покинув дипломатичну
службу, образившись на те, що йому не запропонували
посольства в Париж! — посади, на яку в!н буц!мто мав
повне право з огляду на свое походження! хист до нероб-

’Олбен! - будинок на вулиц! П1кад1лл1 (у Вест-Ендг зах1дний аристо-
крагичн!й частин! Лондона); з 1805 р. помешкання в ньому здавалося в найми
неодруженим особам чолов1чоТ стан.

‘Чзабелла - йдегься про 1забеллуП (1850-1904) - «спанську королеву,
яка була коронована в тринадцягир!чному вщк Тут масться на думц! револю-
Ц1я в 1спанп 1854-1845 ромв, у якм брав участь Пр1м Хуан (1814-1870), прем'ср-
MiHicrp IcnaHiT в 1869-1870 р.
ства, на доб!рний стиль сво!х донесень та безмежну
пристрасть до насолод. Син, що секретарював при ньо-
му, подав у вщставку разом 3i cboim шефом — вчинок де-
що нерозважний, як думали в той час, — i, успадкувавши
по юлькох мюяцях титул лорда, заходився на повному
серйоз! опановувати велике аристократичне мистецтво
щлковитого неробства. Вш мав у Лондон! дв! чимал!
кам'янищ, однак вол!в проживати у найманих мебльо-
ваних помешканнях, осюльки це було не так клоштно,
а щодо !ж! — переважно вдовольнявся послугами свого
клубу. Деяку увагу лорд Фермор прщцляв наглядов! за
власними вупльними копальнями у центральшй Англп,
виправдовуючись перед собою за цей не вельми по-
хвальний штерес до промисловост! тим, що володшня
вупллям дае йому спромогу, як пристойному джентль-
менов!, палити у своему кам!н! дровами. У пол!тиц! в!н
був тор!*, за винятком пер!од!в, коли тор! стояли при
влад!, — тод! вш безпардонно шпетив !х як зграю радика-
л!в. В!н хвацько горо!жився перед cboim камердинером, —
але безусшшно, бо камердинер усе ж тримав його в шо-
рах, — а свою численну рщню лорд тероризував уже таки
насправжки. Породити таку постать могла лише Англ!я,
хоч в!н повсякчас i наржав, що ця краша котиться в npip-
ву. Принципи лорда Фермора були старомодн!, але багато
можна було сказати ! на захист його упереджень.

У к!мнат!, до яко! увшшов лорд Генр!, сид!в його
дядько у грубш мисливськш куртц! з сигарою в зубах.
Невдоволено буркочучи, вш переглядав «Таймс».

— А, Гарр!! — промовив старий добродш. — Що тебе

‘Topi - створена у XVII ст. британська полкична пария, яка в!дстоювада
1нтереси земельно! аристократп i на основ! яко! в XIX ст. утворилася консер-
вативна пария.
привело так рано? Я гадав, що ви, денд!, встаете не
рашш друго! i до п'ято! не виходите з дому.

— Суто родинн! почуття, запевняю вас, дядечку
Джордже. Мен! треба дещо вщ вас.

— Певно, грошей, — скривився лорд Фермор. — Ну
гаразд, с!дай та кажи, що в тебе сталося. Тепергшня
молодь уявляе, н!би грош! — це все.

— Авжеж, — пробурмот!в лорд Генр!, поправляючи
кв!тку в петельц!, — аз часом вона ще й упевнюеться
в цьому. Але мен! грошей не треба, дядечку, — !х потре-
буют лише та, хто сплачуе рахунки, а я до такого не
привчився. Кредит — единий каштал молодшого сина
в с!м'!,! на цей каштал можна пречудово соб! жити. До
того ж я маю справу лише з постачальниками Дартму-
ра — i, природно, вони школи мене й не турбують. До
вас я прийшов не за гр!шми, а за деякими даними, i, певна
р!ч, не за корисливими — Hi-ш, а за безкорисними.

— Ну що ж, я можу тоб! розповкти що завгодно
з англшських Сишх книг*, хоча ц! тепер!шн! д!яч! заво-
дить туди безл!ч шсештниць. За тих час!в, коли я був
дипломатом, усе йшло далеко краще. Я чув, тепер ста-
ють дипломатами, тальки склавши кпити. Тож чого
можна спод!ватись? 1спити, м!й друже, це справжш-
сшьке ошуканство вщ початку до кшця. Коли ти джен-
тльмен, то тебе й учити шчому, тоб! достатньо того, що
ти знаеш; а коли не джентльмен, то знания тоб! тальки
нашкодять.

— М!стер Дор!ан Грей у Сишх книгах не значиться,
дядечку, — мляво зауважив лорд Генр!.

’Син! книги - звпи та iHUui офщ1йн1 видання британського парла-
менту та уряду, що традицмно мають синю палпурку. Так називають також
бюграф1чно-адресн! дов1дники про видатних подпичних та кудьтурних Д1ЯЧ1В
Ан глп.
— MicTep Дор!ан Грей? Хто це такий? — спитав лорд
Фермор, хмурячи сив! кошлат! брови.

— Я й прийшов саме, щоб д!знатись про це, дядечку.
Власне, хто вш — я знаю. Bin — онук останнього лорда
Кельсо. Пр1звище його матер! Девере, лед! Маргерит Де-
вере... Ось про не! я й хот!в би, щоб ви мен! розповши. Хто
вона така? 3 ким одружилася? Адже ви свого часу знали
чи не увесь лондонський свгт, то, можливо, i Г! теж. Я щой-
но познайомився з мютером Греем, i в!н мене дуже щкавить.

— Онук Кельса! — повторив старий лорд. — Онук
Кельса! Авжеж!.. Я близько знав його мат!р. Здаеться,
нав!ть був на Г! хрестинах. Вона була незр!внянна кра-
суня, ця Маргерит Девере... Мужчини геть ус! покази-
лися, коли вона втекла з якимось молодиком, що не мав
i шеляга за душею, — ц!лковите н!що, якийсь тхотний
офщерик чи щось таке... Атож, атож... Ця !стор!я стогть
у мене в пам'ят!, наче вона т!льки вчора сталася... Б!до-
лаху офщера забили на дуел! в Спа* через к!лька м!ся-
ц!в п!сля ixHboro одруження. Ходили чутки, що то не
зовс!м чиста була справа. Казали, шбито Кельсо намо-
вив якогось бельпйського лотра, аби той прилюдно
образив його зятя, i заплатив йому за це, — шдкупив
себто, — i той непдник проштрикнув б!дного хлопчину,
мов курча. Справу сяк-так затерли, але ще довго Кель-
со в клуб! мусив споживати свого б!фштекса на самот!...
Я чув, що вш забрав дочку назад до себе, але в!дтод!
вона ан! словом до нього не обзивалася. Далеб!, сумна
!стор!я. Того ж таки року вона померла... Отож вщ не!
зостався син? Я забув про це. I що то за хлопець? Коли
в!н схожий на мат!р, то мае бути гарний з лиця.

— Так, вш дуже гарний, — подтвердив лорд Генр!.

’Спа - Micro в Белы ii.
— Спод!ваюся, вш потравить у добр! руки, — bib дал!
старий. — У нього мае бути купа грошей, коли Кельсо
справедливо повТвся з ним у заловит. Мати його теж
мала дещо. Тй дгстався в!д дща увесь маеток Селб1*. И
д!д ненавид!в Кельсо, називав його жмикрутом. I таки
мав рац!ю. Одного разу цей Кельсо пршхав до Мад-
рида, ще коли я був там. Ну й набрався ж я сорому за
нього! Королева потому все, бувало, питала мене про
англшського пера, що завше сварився з вТзниками за
rpoini. Там з цього зробили щлу icropiro. Я добрий
м!сяць не важився показати носа при двор!. СподТваю-
ся, що Кельсо бодай до свого онука був щедр!ший, юж
до мадридських кучер!в?

— Цього я не знаю, — вщпов!в лорд Генр!. — Але,
гадаю, цей хлопець буде багатий. Зараз в!н ще неповно-
л!тн!й. Сел б! в!н уже мае — я сам чув вщ нього. А... його
мати була справд! дуже вродлива?

— Я мало бачив у житт! таких чар!вних д!вчат, як
Маргерит Девере. I що за гедзь укусив н, коли вона ки-
нулась у цей шлюб, — школи я так i не збагнув. Вона ж
могла одружитися з ким завгодно! Без тями закоханий
у не! був Карлшгтон. Та все лихо в тому, що вона була
надто романтична, як i все жшоцтво в т!й родин!. Чоло-
в!ки там у них були ягась нездал!, а от жшки, !й же богу,
чудов!... Карлшгтон навкол!шках благав!!, в!н сам мен!
розказував. А вона брала його на см!х, i це в той час, коли
в Лондон! за ним умл!вали вс! д!вчата!.. До реч!, коли
вже зайшло про дурн! шлюби. Твш батько щось пл!в
мен! про нам!р Дартмура женитися з американкою. Не-
вже англшки для нього не досить гарн!?

'Седб1 (або СелбгРояд) - назва мае тку Д.Грея в одноименному мктенку
у графств! Йоркшир на niBHin В1д Лондона.

4 Портрет Дор!ана Грея
— Нин!, дядечку, дуже модно брати шлюб з амери-
канками.

— Та я за англ шок готовий закластися проти щлого
св!ту! — вигукнув лорд Фермер, бухкаючи кулаком по
столу.

— Але ставка на американок.

— Я чув, що вони не витривал!, — буркнув дядько.

— Так, 1х знесилюють довп перегони, але на корот-
ких, з бар'ерами, вони неперевершеш. Бар'ери беруть
просто на льоту! Не думаю, щоб Дартмур мав якийсь
шанс вистояти.

— А хто н батьки? — пробуркот!в старий добродш. —
I чи е вони в не! взагал!?

Лорд Генр! похитав головою.

— Американськ! д!вчата вм!ють утаювати сво!х бать-
к!в так само спритно, як англшсью жшки свое минуле, —
прор!к в!н, шдводячись.

— Г! татусь, мабуть, !з тих консервних фабриканпв?

— Заради Дартмура я хот!в би, щоб так 1 було, дядечку.
Кажуть, в Америщ це найприбутков!ша справа теля
пол!тики.

— Але ж та американка хоча б гарненька?

— Як i бмышеть американок, вона поводиться як
справжня красуня! У цьому й секрет !хньо! принадност!.

— А чого б тим американкам не сид!ти у себе в Аме-
рищ? Ми ж т!льки й чуемо, що там для ж!нок — сущий
рай.

— Авжеж, рай. Тим-то вони й прагнуть, як i €ва колись,
драпанути з нього, — сказав лорд Генр!. — До побачен-
ня, дядечку Джордже. Я мушу йти, щоб не сшзнитися
на полуденок. Дякую за розповщь! Я люблю знати все
про сво!х нових знайомих i шчого — про давшх.

— А де ти полуднуватимеш, Гарр!?
— У тгтоньки Егати. Я напросився туди разом з м!с-
тером Греем. BiH п новий протеже.

— Гм!.. Тод! перекажи сво!й т!тоньц! Erari, хай бгль-
ше не набридае мен! своими благодшними зверненнями.
Мене вже нудить в!д них. Ну де ж бо, щй добросердниц!
здаеться, що в мене титьки й мороки — пщписувати чеки
наи дурн! забаганки!

— Гаразд, дядечку, я перекажу !и. Хоча це марна р!ч.
Фыантропи втрачають будь-яке почуття людяност!, це
характерна !хня риса.

Старий лорд схвально мугикнув ! подзвонив, щоб
слуга пров!в гостя.

Через пасаж лорд Генр! вийшов на Берлшгтон-стргт
i завернув у б!к БарклРскверу*.

...То ось який Дор!ан!в родовщ! Сам! лише гол! факти
почув в!н, а як вони схвилювали, нагадуючи щкавий,
майже сучасний роман. Вродлива д!вчина ризикуе вс!м
заради шалено! пристрасти Юлька тижн!в безтямного
щастя, об!рваного мерзенним злочином. Дал! — м!сящ
мовчазного страждання i породжена в муках дитина.
Смерть забирае мат!р, а талан хлопчика — сирггство
й сваволя старого нелюда. Справд!, тло було промовис-
те, воно пасувало юнаков! i мовби додавало йому ще
быыпого чару. За прекрасним завжди криеться щось
трапчне. Щоб зацв!ла найдр!бн!ша квгтка, св!ти мусять
корчитись у муках...

А який прегарний був Дор!ан учора ввечер! за общем
у клуб!! В!н сид!в навпроти Генр!, оч! йому падали, уста
були нашврозтулен! в невиннш насолод!, а тш! черво-
них абажур!в ще б!лып пщеилювали його рум'янець
того дива, що розкв!тало на його обличи!. Розмовляти

‘Баркд|-сквер - пдоща в аристократичному район! Лондона.
з ним було все одно, що грати на р!дк!сн!й скрипц!: вш
вщгукувався на кожен дотик, на щонайтонший порух
смичка...

Та й як це захопливо — бачити, як ти впливаеш на
шшу людину! Н!що не може зр!внятися з цим. Пере-
лита на якусь часину власну душу в чшсь грацшн! фор-
ми; чути, як тво1 власн! думки вщлунюють до тебе, зба-
гачеш музикою пристраст! та юност!; вливати в когось
власний темперамент, немов це невидимий флклд чи
дивний аромат, — в усьому цьому справжня насолода,
може, навкь найповшша насолода, дарована людин!
в наш меркантильний i вульгарний в!к з його примггив-
ними плотськими вихами й банальними щеалами...

До того ж цей юнак, якого вш таким незвичайним
випадком зашзнав у Безиювш студп, — чудовий образ.
В усякому раз!, з нього може розвинутися щось чудове.
У ньому е все — чар!влив!сть, незаймана чистота юност!,
його врода, схожа на ту, яку ув!чнили в давньогрець-
кому мармург.. 3 нього можна витворити що завгодно.
Його можна зробити титаном або забавкою. Який жаль,
що так!й крас! суджено з!в’яти!..

А Без!л? Яка психолопчно щкава постать! Нова
манера творчост!, св!же бачення д!йсноси, неспод!вано
нав!яне самою лише присутшстю людини, що несв!до-
ма всього цього. Мовчазний незримий дух !млистих
пущ та чистих лук нараз, немов Др!ада*, безстрашно
постае перед зором митця, бо його душ!, давно спраглш
за цим духом, даровано ту натхненну проникливкть,
якш одн!й ильки вщкриваються чудовш тайни природи.
Форми й обриси звичайних речей набули високо! дос-

’ Д р i а д а -у грецьк1Й М1фодо1 ii Д1сова н1мфа, огпкунка дерев (н1мфи - це
божества у постай юних Ж1нок).
коналосп i якогось симвсмпчного зм!сту, мовби В31рщ
зовс1м !ншо!, вищо! структури, що ii лиш тшню е реаль-
ний св!т. Яке все це незвичайне! Щось под!бне бувало
i в минулому. Чи ж не Платон, для якого думка була
мистецтвом, перший задумався над цим дивом? А Буо-
наррот!? Чи ж не вш вир!зьбив це у барвистому мар-
Mypi CBoix сонетгв? Але, як на нашу добу, це справд!
гщне подиву...

Так, в!н мусить стати для Дор!ана Грея тим, чим
Дор!ан, сам того не знаючи, став для художника, котрий
створив дивовижний його портрет. Вш спробуе шдко-
рити Доргана своему впливов! — та, власне, вже напо-
ловину досяг цього. I ця чудесна душа скорятиметься
йому... Якими ж безмежними чарами ущедрила доля це
дитя Кохання й Смерт!!

Лорд Генр! раптом зупинився i оглянувся на будинки.
Е, та в1н уже проминув лтчин будинок! Усм!хнувшись
до себе, лорд Генр! повернув назад. Коли в!н увшшов
у сутшковий передпокш, дворецький допов!в йому, що
вс! вже полуднують. Вщдавши одному з лакеТв капелюха
й тростину, лорд Генр! пройшов до Тдальш.

— Ти, як завжди, сшзнюешся, Гарр!, — док!рливо
похитала головою т!тонька Егата.

В!н тут-таки знайшовся з вибаченням i, с!вши на
в!льний сплець поб!ч лед! Егати, оглянув присутшх.
3 кшця столу до нього сором'язливо кивнув Дор!ан,
зашар!вшись вщ задоволення. Напроти лорда Генр!
сид!ла герцогиня Гарл!, котру дуже любили вс!, хто знав
п, пан! надзвичайно добродушно! й лапдно! вдач! i тих
щедрих арх!тектурних пропорщй, як! сьогочасш !стори-
ки називають огрядшстю (якщо мова йде не про герцо-
гинь). Праворуч вщ не! сид!в сер Томас Бердон, ради-
кальний член парламенту, радикал. Вщомий вш був тим,
що у громадському житт! залишався в!рним своему
лщеров!, а в приватному — прихильником найкращих
KyxapiB, керуючись загальнознаним мудрим правилом:
«Думай з л!бералами, а общай з Topi». Micne л!воруч в!д
герцогиш посщав Miciep Ерскш i3 Тредлр лггшй добро-
д!й вельми високо! культури й принадност!, котрий, од-
нак, засво!в co6i лиху звичку мовчання, осюльки сказав
усе, що мав сказати, до тридцятир!чного в!ку, — як Bin
сам колись пояснив лед! Егат!.

Сусщкою лорда Генр! за столом була Miele Ванделер,
давня приятелька його тгтоньки, достеменна святенниця
серед жшоцтва, але вбрана з таким жахливим несмаком,
що и зовн!п1н!сть скидалася на поганенько оправлений
молитовник. На щастя для лорда Генр!, сусщом Micic
Ванделер по другий б!к був лорд Фавдел — чоловщ се-
редшх л!т, великого розуму, але посередн!х зд!бностей,
нудний, як мшщтерський зв!т у Палат! громад. Розмову
м!ж ним i Micic Ванделер проваджено було з т!ею напру-
женою серйозшстю, що е, кажучи його ж таки словом,
непрощенною помилкою, яко! припускаються вс! добро-
порядш люди i яко! жодному з них незмога уникнути.

— Ми балакаемо про бщолаху Дартмура, — пошфор-
мувала герцогиня лорда Генр!, приязно киваючи до
нього через ст!л. — Як на вашу думку, вш справд! сдру-
житься з ц!ею чар!вною юною особою?

— Я гадаю, герцогине, що це вона вир!шила запропо-
нувати йому руку.

— Який жах! — вигукнула лед! Егата. — Комусь конче
треба втрутитись у цю справу.

— Я чув з авторитетних джерел, що п батько крама-
рюе галантереею та ще якимись дурничками, — з пре-
зирливою гримасою мовив сер Томас Бердон.

— А м!й дядько висунув думку про консерви!
— Якимись дурничками! Що це таке? — спитала гер-
цогиня, здшмаючи в подив! пиши! руки.

— Це американськ! романи, — пояснив лорд Генр!,
беручись до перешлки.

Герцогиня спантеличено розширила очё

— Не звертайте на нього уваги, моя люба, — проше-
поттла !й лед! Егата. — В!н школи не говорить серйозно.

— Коли було вщкрито Америку... — почав радикальний
член парламенту, заходившись викладати ц!лий обере-
мок наймарудшших !стин. Але, як ! кожен, хто намага-
еться вичерпати тему, вш т!льки вичерпав тершння
слухач!в. Герцогиня з!тхнула i, скориставшись сво!м
привыеем, впала у слово.

— Було б набагато краще, якби п зовам не вщкрива-
ли! — озвалась вона. — Де ж пак, наш! д!вчата тепер не
мають шякого вибору. Це зовс!м несправедливо.

— А я таки гадаю, що Америки школи й не в!дкри-
вали, — докинув м!стер Ерскш. — П, властиво, т!льки
заприм!тили.

— О! Але мен! доводилось бачити ii мешканок, — не-
певно провалила герцогиня. — I, мушу визнати, здеб!лыпа
вони дуже гари!. Та й одягаються з! смаком. Вони ж бо
замовляють соб! вбрання у Париж!. Якби це й мен! мати
таку змогу!

— Кажуть, що доброчесш американщ шсля смерт!
потрапляють до Парижа, — пирснув сер Томас, власник
невичерпного запасу заяложепих дотешв.

— Що, справд!? А куди ж потрапляють теля смерт!
поган! америкашц? — поц!кавилась герцогиня.

— До Америки, — швголосом об!звався лорд Генр!.

Сер Томас нахмурився.

— Боюся, ваш неб!ж упереджений щодо ц!е! велико!
краши, — звернувся в!н до лед! Егати. — Я об'Тздив усю
Америку — директори тамтешшх зал1зниць були таю
люб'язн!, що надавали мен! спещальн! вагони. I мушу
запевнити вас: вщвщини тако! кра!ни мають неабияке
осв!тне значения.

— Невже щоб стати осв!ченою людиною, треба обов'яз-
ково побачити Чикаго? — жалкно запитав м!стер Ерс-
к!н. — Я не почуваюсь на сил! для тако! подорож!.

Сер Томас пов!в рукою.

— У м!стера Ерскша в Тредл! увесь св!т з!брано на
книжкових полицях! Але ми, практичн! люди, вол!емо
бачити реч!, а не читати про них. Американц! — надзви-
чайно щкавий народ: вони мають здоровий глузд, це най-
характершша !хня риса. Так-так, мктере Ерскш, амери-
канц! дуже розсудлив! люди. Запевняю вас, американець
школи не чинить безглуздя!

— Який жах! — скрикнув лорд Генр!. — Я ще можу
змиритися з брутальною силою, але брутальна тупа роз-
судливкть — р!ч нестерпна. У цьому е щось непорядне.
Це наче шдступний удар по штелекту.

— Я не розум!ю вас, — мовив сер Томас, буряков!ючи.

— А я вас зрозум!в, лорде Генр!, — з посмшкою про-
бурмот!в мктер Ерскш.

— Парадокси — штука по-своему непогана, але ж... —
почав баронет.

— Це був парадокс? — запитав мктер Ерскш. — Я й не
думав. Що ж, може, й так. Правда вщкриваеться нам
саме як парадокс. Щоб осягнути дшсшсть, треба поба-
чити, як вона балансуе на цирковш линв!. Поки !стина
не стала добрим акробатом, на не! не можна покладатись.

— Господи, як ви, чолов!ки, любите сперечатись! —
озвалася лед! Егата. — Н!як не втямлю, про що ви бала-
каете... А на тебе, Генр!, я така сердита! Навщо ти намов-
ляеш нашого милого мктера Грея облишити з 1ст-Ендом?
Пов1р, в!н Mir би зробити для нас неощненну послугу —
його гра була б до вподоби ус!м.

— А я хочу, щоб вш грав для мене, — скрикнув лорд
Генр! смхючись i, глянувши на край столу, вловив рад!с-
ний Дор!ан!в погляд у вщповщь.

— Але ж вони там так! нещасш, в тому Вайтчепел!, —
не здавалася лед! Егата.

— Я можу сшвчувати будь-чому, кр!м страждання, —
знизав плечима лорд Генр!. — Цьому я вже не можу
сшвчувати. Горе — це щось бридке й вщразливе, воно
занадто гштить нас. Модне тепер сшвчування болев! —
страшенно хвороблива р!ч. Яскрав! барви, краса, радкть
життя — ось що мае викликати симпатп людини. А жит-
тев! виразки — що менше про них говориться, тим краще.

— Але попри все це, 1ст-Енд — дуже важлива пробле-
ма, — глибокодумно киваючи головою, зауважив сер
Томас.

— Ви маете рац!ю, — погодився мелодий лорд. — Але
це проблема рабства, а ми намагаемось виршити п, зве-
селяючи раб!в.

Полггик запитливо подививсь на нього:

— Тод! як! ж змши ви пропонуете?

Лорд Генр! засм!явся.

— Я не бажаю змшювати в Англп шчого, кр!м погоди.
Мене ц!лком задовольняе ф!лософське споглядання.
Але дев'ятнадцяте столтття збанкрутувало через надм!р
сшвчугпв. Тому моя рада була б удатися до науки, щоб
вона випростала нас. Емоцп добр! тим, що зводять людей
на ман!вщ, а наука — тим, що не знае емощй.

— Проте на нас лежить така серйозна вщповщаль-
н!сть, — несм!ливо докинула Micic Ванделер.

— Страшенно серйозна, — шдтвердила лед! Егата.

Лорд Генр! поглянув на м!стера Ерск!на.
— Людство сприймае себе надто серйозно — це його
первородний rpix. Якби печерна людина вм!ла см!ятись,
icTopiH виглядала б зовам шакше.

— Banri слова дуже вт!шили мене, — прощебетала
герцогиня. — Заходячи до нашо! дорого! т!тоньки, я завж-
ди почуваюсь наче винною в чомусь, бо мене ашсюльки
не щкавить 1ст-Енд. Тепер я зможу дивитись !й у в!ч!
i не червошти.

— Червошти — це жшкам дуже до лиця, герцогине, —
зауважив лорд Генр!.

— Т!льки молодим, — в!дпов!ла вона. — А коли червоше
така стара жшка, як я, це дуже погана прикмета. Любий
лорде Генр!, порадили б ви мен!, як знову стати молодою!

Лорд Генр! подумав хвилинку.

— Ви можете пригадати, герцогине, якусь значну свою
помилку ще ззамолоду? — спитав вш, дивлячись на не!
через ст!л.

— О, i не одну, на жаль!

— Тод! вчишть ix yci знову, — поважно сказав лорд
Генр!. — Повернути власну молодшть — значить просто
повторити сво! нерозважш вчинки, та й год!.

— Це захоплива теор!я! — вигукнула герцогиня. —
Я неодмшно скористаюся з не!.

— Це небезпечна теор!я! — прощдив кр!зь стулеш уста
сер Томас.

Лед! Егата лише похитала головою, але не стрималась
вщ усм!ху. М!стер Ерскш мовчки наслухався.

— Так, — в!в дал! лорд Генр!, — це одна з великих та!н
життя. Тепер быышсть людей помирае вщ так званого
тверезого глузду, що ц!лковито просяк рабським духом,
i вс! надто шзно спохоплюються, що т!льки за единим
людина школи не жалкуе — за власними помилками
й дивацтвами.
Круг столу розл!гся см1х.

А лорд Генр! дав волю буйнш фантазн i заходився
жонглювати своею думкою, змшюючи ii раз у раз до не-
вшзнання: то вщкидаючи, то переймаючи, то змушуючи
ii веселково !скритись у спалахах його уяви, то окрилю-
ючи ii парадоксами. Похвала шалов! поступово тднес-
лася до ф!лософп, а Ф!лософ!я поюшшала i, охоплена
дикою музикою Насолоди, сама, наче вакханка* в запля-
мованих вином шатах i в плющевому вшку, кинулася
в несамовитий танець пагорбами життя, беручи на кпини
тверезкть вайлуватого Сллена**. Факти розбиались
перед нею, мов сполохаш л!сов! зв!рята. Ii гол! ступт
топтали величезний кам!нь чавильн!, на якому сид!в
мудрий Омар***, i ciK винограду, бурлячи, здшмався
хвилями пурпурових бульбашок довюл ii б!лих шг
i ст!кав червоним шумовинням по спадистих чорних
стшках кадовба.

Це була блискуча !мпров!защя. Лорд Генр! вщчував,
що Дор!ан Грей не зводить з нього очей, i усвщомлення
того, що серед присутшх е душа, яку вш прагне заполо-
ните, наснажувало його дотепюстю 1 забарвлювало йому
уяву. Осяйн! образи яскраво! фантазн геть вщм!тали
вимоги розуму. Мимохгть шддаючись цим чарам, слу-
хач! забували себе i радо йшли на клич його фантазн.
Дор!ан Грей i на мить не зводив з нього пильного погляду,

‘Вакханки у грецьнй М1фологп - це н!мфи, що супроводили у манд-
рах AioHica (одного з найулюблежших грецьких бопв, откуна рослинносп
та виноробства, званого ще Вакхом).

“ С i л е н - вихователь, опжун i товарищ Дюнка, вигляд мав веселого
д!дка з MixoM вина в руках: в!н вважався батьком богатьох !нших aicobhx
божеств-аленв.

“’Омар Хайям (бл. 1048—112:5) - перський поет, що осжвував закоха-
Н1сть у життя.
сидячи, мов заворожений, i т!льки усмшка раз по раз
вигравала йому на устах, а в потемшлих очах захоплення
змшювалося задумою.

HapeniTi Дшсшсть в костюм! нашо! доби ввшшла до
к!мнати в особ! служника, котрий допов!в герцогин!, що
й екшаж подано. Лед! з жарт!вливим розпачем сплесну-
ла в долош:

— Як прикро! Я мушу йти! Треба ще забрати чоло-
в!ка в клуб! 1 разом з ним по!хати на як!сь противнющ!
збори, де вш мае головувати. Якщо я сшзнюся, в!н неод-
м!нно розшалеше, а в цьому капелюшку я не можу допус-
кам сцен: в!н надто крихкий — гостре слово може його
погубите. Hi, Hi, я мушу йти, люба Егато. До побачення,
лорде Генр!, я захоплена вами, хоч ваш! думки й дуже
нездоров!. Я р!шуче не знаю, що й сказати про ваш!
погляди. Неодмшно за!жджайте деколи до нас на общ.
Може, у в!второк? Ви в!льн! у в!второк?

— Для вас, герцогине, я завжди вгльний, — з уклоном
промовив лорд Генр!.

— О, це й дуже гарно, але й дуже кепсько з вашого
боку! — скрикнула герцогиня. — Отже, майте на уваз!:
ми вас чекатимем.

3 цими словами вона велично випливла з юмнати,
а за нею лед! Егата й шш! дами.

Коли лорд Генр! знову с!в, м!стер Ерск!н шдшшов до
нього ! примостився поруч, поклавши руку юнаков! на
плече.

— Ви розмовляете так, що куди там тим книжкам! —
сказав вш. — А чому б вам не написати вщ себе книжку?

— Я занадто люблю читати книжки, м!стере Ерскш,
щоб !ще морочитись !х писати. Певна р!ч, я б не проти
написати роман, такий пишний, як перський килим,
! так само фантастичний. Але у нас в Англ!! публжа щка-
виться лише газетами, букварями й енциклопед!ями.
3 ycix народ!в св!ту англшщ найменше знаються на
Kpaci лкератури.

— Боюся, що ви маете слушнкть, — погодився м!стер
Ерсюн. — Я й сам свого часу мав нам!р стати письмен-
ником, хоча давно вже скинувся ще! думки... А зараз,
м!й юний друже, коли дозволите мен! так вас називати,
чи можу я запитати — ви серйозно все це говорили за
полуденком?

— Я вже зовс!м забув, про що говорив, — посм!хнувся
лорд Генр!. — Мабуть, як!сь дурнищ?

— Так, i дуже небезпечн!. Я без жарту гадаю, що ваш
вплив вельми загрозливий,! коли що станеться з нашою
доброю герцогинею, ми вважатимем вас за головного
винуватця... Але мен! було б щкаво побалакати з вами
про життя — знаете, мое поколшня таке нудне! Коли-
небудь, як Лондон обридне вам, зав!тайте до мене
в Тредл!. Там за чаркою чудового бургундського — на
щастя, його в мене ще досить, — ви виклали б мен! свою
ф!лософ!ю насолоди.

— 3 великим задоволенням! Вважатиму за честь побу-
вати в Тредл!, де такий надзвичайний господар i така
надзвичайна книгозб!рня.

— Ви прикрасите I! своею присутшстю, — з Гречним
уклоном в!дпов!в л!тн!й добродш. — Ну, а тепер я мушу
попрощатися з вашою милою т!тонькою. Мен! пора
в «Атенеум»*. Це година, коли ми зазвичай там куняемо.

— Bci ви, м!стере Ерскш?

‘«Атенеум» - аондонський клуб, назва якого походить в!д одноимен-
ного храму в Афнах на честь богин! мудростi й знань Афни (по-грецькому
вимовлялось «Атена»). У цьому храм! збирались нисьменники й виголошу-
вали cBOi твори.
— Так, yci сорок чолов!к у сорока кр!слах. Таким
чином ми готуемось стати Англшською л!тературною
академ!ею.

Лорд Генр!, смгючись, шдв!вся.

— А я ищу до Гайд-парку.

У дверях до його руки торкнувся Дор!ан Грей.

— Дозвольте й мен! шти з вами, — пробурмопв вш.

— Але ж ви, здаеться, общяли зайти до Безгла Гол-
ворда?

— Я радше шшов би з вами. Мен! нав!ть потр!бно
з вами шти! Дозвольте мен!! I ви общяете увесь час роз-
мовляти з! мною? Ваша мова така чар!вна, як ш в кого.

— Ой, я вже сьогодн! так набалакався, — посм!хнув-
шись, заперечив лорд Генр!. — Зараз мен! хочеться х!ба
що дивитись на життя. Коли це вас щкавить — ход!мо,
поспостеркаемо разом.
/л (ш \ дного дня м!сяцем шзшше Дор!ан Грей сид!в
JJ у розк!шному кр!сл! в маленькш б!бл!отещ
G 1 будинку лорда Генр! в Мейфер!*. Це була
по-своему дуже гарна юмната, облицьована високими
дубовими панелями кольору оливи, з кремовим фри-
зом, з лшним оздобленням стел!. Шдлогу покривала
цеглиста повстина, на якш там ! сям розстелено було
шовков! персый килимки з довгими торочками. На сто-
лику з атласного дерева стояла статуетка роботи
Клодюна**, а об!к не! лежав прим!рник «Les Cent
Nouvelles»*** в оправ! Кловка Ева****. Книжка ця

’Мейфер - один з аристократичних квартал!в Лондона.

”Клод!он (Клод М!шель, 1758-1814) - французький скульптор, що за-
жив слави невеликими теракотовими (тобто виготовленими з випалено!
глини) статуетками.

«Les Cent NouveLIes» («Сто новел») - можливо, тут згадусться
виданий у ФранцП переклад «Декамерона» Джованн! Боккаччо - цим тво-
ром захоплювалась королева Наваррська Маргарита Валуа (1492-1549), яка
й соб) створила щось аналопчне французькою мовою - зб!рник, названий
у другому виданы 1558 р. «Heptameron Jes NouveII.es» («Семиденник новел»).

””Клов1С Ев (пом. 1654) - французький художник, майстер книжково!
оправи.
колись належала самш Маргарит! Валуа, i палетурки ii
були поцятковаш золотими стокротками, що ix коро-
лева обрала co6i за емблему. На кам!н! красувалося к!лька
блакитних порцелянових ваз !з барвистими тюльпанами.
Кр1зь в!кно, густо похрещене свинцевим переплетшням,
ллялося рожёве светло летнього лондонського полудня.

Лорд Генр! ще не повернувся. Вш, як завжди, сп!з-
нювався, виходячи з принципу, що пунктуальшсть — це
крадш часу. Отож юний петь був трохи насуплений,
коли зшчев’я гортав розгашне !люстроване видання
«Манон Леско»*, взяте в одшй з книжкових шаф. Моно-
тонне цокания годинника в стил! Лу! XIV** дратувало
його,! в!н уже раз чи два поривався тти.

Нарешт! зокола почулась чиясь хода, i двер! вщчи-
нилися.

— Як ви шзно, Гарр!! — буркнув юнак.

— На жаль, це не Гарр!, м!стере Грей, — вщпов!в чийсь
високий лункий голос.

Сквапно озирнувшись, Дор!ан скочив на ноги.

— Перепрошую! Я думав...

— Ви думали, що це мш чоловж, а це лише його дру-
жина! Дозвольте познайомитися з вами. Я вже знаю вас
дуже добре з фотокарток. Мш чолов!к мае ix чи не с!м-
надцять!

— Справд!, шмнадцять, лед! Генр!?

— Ну, то, може, й в!с!мнадцять. I, кр!м того, раз я бачи-
ла вас удвох !з ним в опер!.

Говорячи це, вона нервово усм!халась i пильно ди-
вилася на нього сво!ми рухливими й голубими, наче

’«Манон Леско» - роман французького письменника абага
А.-Ф. Прево (1697-176^)

“Ay! XIV (1658-1715) - французький король. Для стилю його час1в
характеры надм1рносп в пишнотах та оздобах.
незабудки, очима. Чудна це була жшка — ii вбрання
завше мало такий вигляд, немов його крогли в нестям!,
а одягали в бурю. Лед! Воттон в!чно була в когось зако-
хана, а що ii пристрасть школи не мала взаемност!, то
Bci ыюзп збериалися при н!й. Вона претендувала на
мальовничкть, а спромоглася лише на неохайшсть. 1м’я
ii було BiKTopin, i вона страх як ревно любила ходити
до церкви.

— Мабуть, на «ЛоенГрш!»*, лед! Генр!?

— Так, тод! саме ставили незр!внянного «Лоенгрша».
Вагнер мен! над ycix подобаеться! Його музика така
гучна, що можна весь час розмовляти ! шхто стороншй
не почуе. Це дуже зручно, правда ж, м!стере Грей?

Той самий шарпливий i нервовий см!х знову з!рвав-
ся з ii тонких уст, i вона почала крутити в руках довгий
черепаховий ножик, що ним р!жуть nanip.

Дор!ан посм!хнувся i струснув головою.

— Даруйте, лед! Генр!, але я iHinoi думки про це.
Я н!коли не розмовляю шд музику, принайми! шд гарну
музику. Ну, а погану музику, зв!сно, варто заглушити
розмовою.

— A-а, це думка Гарр!, чи не так, м!стере Грей?
Я завжди чую думки свого чоловжа вщ його друз!в.
Лише в такий спос!б я й можу про них д!знатися... Та не
думайте, що я не люблю музики. Гарною музикою я за-
хоплююсь, але вона мене лякае — через Hei стаеш занадто
романтичною. I я просто обожнюю п!ан!ст!в — шод! аж
двох одразу, як каже Гарр!. Сама не знаю, чому це так.
Чи не тому, що вони чужинщ? Адже правда, вони вс!
чужинщ? Навгть и, що народилися в Англп, згодом стають

’ « А о е н г р i н » - опера жмецькою ьомпозиюра Р1харда Вагнера (180-
188?).

5 Портрет Дор!ана Грея
чужинцями. Xi6a ж не правда? Це дуже розумно з !х-
нього боку i створюе добру репутащю !хньому мистецтву,
робить його ц!лком космопол!тичним, чи не так? Ви,
м1стере Грей, здаеться, школи не бували у мене на зва-
них вечорах? Ви повинн! прийти. Я не можу дозволити
co6i тако! розкопп, як орхще!, але на чужинщв копгпв не
шкодую — завдяки !м в!тальня стае така мальовнича!..
А ось i Гарр!! Гарр!, я зайшла про щось тебе спитати —
забула, про що саме, — i застала тут м!стера Грея. Ми
з ним так приемно побалакали про музику! Наш! думки
абсолютно сшвпали... Hi, Hi, не те — здаеться, зовс!м
розшшлись. Але в!н дуже приемний сшврозмовник.
Я така рада, що познайомилася з ним.

— Я в захват!, моя люба, просто в захват!, — сказав
лорд Генр!, з веселим усм!хом дивлячись на них обох
i зводячи теми! зйнут! брови. — Даруйте, що примусив
вас чекати, Дор!ане. На Вордор-стрт я наглед!в шма-
ток старовинно! парч!, i довелося години дв! за нього
торгуватись. Нин! люди знають ц!ну всього, хоч i не мають
поняття про справжню цшшсть.

— На жаль, мен! треба йти! — вигукнула лед! Генр!,
порушуючи шякову мовчанку раптовим недоречним
смппком. — Я общяла герцогин! по!хати з нею на прогу-
лянку. До побачення, м!стере Грей. До побачення, Гарр!.
Ти, мабуть, вдома не общатимеш? Я також. Може, пере-
стршемось у лед! Торнбер!.

— Напевне, моя мила, — вщпов!в !й чоловж, причи-
няючи за нею двер!.

Коли вона з виглядом райсько! пташки, що перебула
щлу н!ч шд дощем, випурхнула з к!мнати, лишивши по
соб! л end пахощ! жасмину, лорд Генр! запалив цигарку
i плюхнувся на каналу.

— Нжоли, Дор!ане, не одружуйтеся з жшкою, що мае
б!ляве волосся, — промовив вш, талька раз!в затягнув-
шись.

— Чому, Гарр!?

— Вони надкпру сентиментальш.

— А мен! подобаються сентиментальш люди.

— I взагал! не одружуйтесь, Дор!ане. Чоловши одру-
жуються з нудьги, жтнки з щкавост!; тих i тих чекае роз-
чарування.

— Та я й не збираюсь одружуватись, Гарр!. Я занадто
закоханий. Це теж один з ваших афоризм!в. Я втыюю
його в життя, як роблю тепер з yciM, що ви кажете.

— У кого ж ви закохаш? — запитав лорд Генр! шсля
коротко! паузи.

— В одну актрису, — зашар!вшись, в!дпов!в Дор!ан
Грей.

Лорд Генр! знизав плечима.

— Дебют довод! банальний.

— Ви б так не сказали, побачивши п, Гарр!.

— Хто ж вона така?

— Г! звуть С!б!л Вейн.

— Школи не чув про таку.

— I н!хто ще не чув. Проте колись почують. Вона —
гешй.

— Любий хлопчику, жшка не може бути тешем. Жь
ноцтво — декоративна стать. Вони школи не мають чого
сказати св!тов!, але кажуть, i то чар!вно. Ж!нки уособ-
люють торжество матери над розумом, так само як чоло-
в!ки — торжество розуму над мораллю.

— Гарр!, як ви можете!

— Любий мш Дор!ане, це щира правда. Якраз тепер
я студ!юю жшоцтво, отож знаю напевно. Мушу заува-
жити, що це предмет не такий важкий, як здавалося б.
Я виявив, що жшки переважно подыяються на дв! кате-
ropii: звичайш i шдмальоваш. Звичайш — дуже корисш.
Якщо треба набути добро! репутацн, досить лише запро-
сите таку ж!нку повечеряти з вами. Друга категор!я
ж!нок — дуже чар!вн!. Але вони припускаються одше!
помилки: шдмальовують себе лише для того, щоб зда-
ватися молодшими. Колись наш! бабус! шдмальовува-
лись, щоб юкритися дотепшстю в розмов! — rouge et
esprit* шли год! рука в руку. Тепер те все минулося.
Доки жшка виглядае на десять рок!в молодшою за свою
доньку, вона повшстю вдоволена. Що ж до словесно!
вправност!, то на весь Лондон е лише п’ятеро путшх
сшврозмовниць-жшок, та й то дв! з них не для пристой-
ного товариства... Ну, та нехай... краще розкажгть мен!
про свою гешйку. Коли ви познайомилися з нею?

— О, Гарр!, ваш! погляди жахають мене.

— То дарма. Отже, давно ви з нею знайом!?

— Тижн!в зо три.

— I де ж ви побачили!! вперше?

— Зараз розпов!м; т!льки ви не повинш мене розохо-
чувати, Гарр!! Зрештою, якби я не познайомився з вами,
цього школи б не сталося. Це ж ви розбудили в мен!
шалене бажання д!знатись усе про життя. В!дтод!, як ми
познайомились, кожна жилка стала тршотгги в мен!...
Прогулюючись у Гайд-парку чи на П!кад!лл!, я пожад-
ливо вдивлявся в кожну зустр!чну людину i намагався
вгадати, чим вона живе. Дехто приваблював мене, !шш
сповнювали жахом. Немов якусь витончену отруту було
розлито в пов!тр!... Я палко жадав гострих вражень...
I ось якось надвеч!р, десь так близько сьомо! години, я по-
дався на пошуки якихось пригод. Я вщчував, що цей
наш с!рий страхггливий Лондон з його м!р!адами людей,

’ Рум яна i дотепысть (фр.).
з його — як то ви казали — ницими гр!шниками й лиш-
ними гр1хами, дещо припас i для мене. Тисяч! речей вви-
жалися мен!. Вже саме передчуття небезпеки проймало
захватом. Я пам’ятав ваш! слова з того чудового вечора,
коли ми вперше разом об!дали, що справжшй сенс життя
полягае в шуканш краси. Сам не знаючи, чого сподгваю-
ся, я вийшов з дому i подався в напрямку до 1ст-Енду.
Там я невдовз! заблукав у лабгринт! занехаяних вуличок
i похмурих бульваргв без жодно! травинки. Було, мабуть,
п!в на дев’яту, коли я минав якийсь жалюпдний теат-
рик з величезними газовими р!жками й ляпуватими
аф!шами б!ля дверей. При вход! стояв бридкий еврей-
чик у щлковито чудернацькш кам!зельщ i курив смер-
дючу сигару. Волосся в нього було масне й кучеряве,
а на бруднш сорочщ виблискував величезний д!амант.
«Чи не зволите ложу, мыорде?» — звернувся в!н до
мене i допдливо скинув капелюха. Цей курдупель був
дуже кумедний. Ви, звичайно, смгятиметесь, але я таки
ввшшов i заплатив шлу пнею за ложу б!ля сцени, хоча
й дос! не можу збагнути, чого я так зробив. Але ж якби
не це, любий Гарр!, якби не це — я пропустив би найчу-
дов!ший роман свого життя! Ви см!етесь? Це просто не
по-товариському, Гарр!...

— Я не см!юсь, Дор!ане, а якщо й см!юся, то не з вас.
Але вам не сл!д казати «найчудов!ший роман свого
життя» — радше скаж!ть: «перший роман». У вас зав-
жди будуть закохуватись, i ви завжди будете закохан!
в кохання. Grande passion* — прившей тих, що живуть
у неробств!. Це едине пуття з непрацюючих клас!в. Не
жур!ться, у майбутньому ви матимете ще багато гострих
в!дчутпв! А це лише початок.

‘ Велика пристрасть (фр).
— Ви гадаете, що мо! почуття аж так! поверхов!? —
обурився Дор!ан.

— Якраз навпаки: я гадаю, що аж так! глибок!!

— Тобто як?

— Любий м!й хлопчику, справд! поверхов! почуття
в тих людей, як! лише раз у житт! кохають. Те, що вони
називають пост!йн!стю i в!ддан!стю, — це просто летарпя
звички або ж брак уяви. В!ршсть для емоцшного життя —
те саме, що незмшюсть i посл!довн!сть у житт! штелек-
ту, — тобто це просто визнання свое! неспроможност!,
та й год!. В!рн!сть! Колись я защкавлюся нею ближче.
У в!рност! е жад!бн!сть власника. Багато речей ми в!д-
кинули б, якби не боялися, що iHnii ix шдберуть... Але
не перебиватиму вас. Розповщайте дал!.

— Отже, я опинився в поганенькш ттснш лож!, а прос-
то перед! мною красувалася абияк розмальована зав!са.
Визирнувши з-за куртини, я почав оглядати залу. I ст!ни
ii, ! стеля були оздоблен! з кричущим несмаком, де не
кинь — кушдони й роги достатку, немов на дешевому
весгльному торт!. На гальорщ й у задн!х рядах партеру
публ!ки було вщерть, а перш! два ряди обшарпаних кр!-
сел були порожн!, та й на тих м!сцях, як! вони, мабуть,
вважають за бельетаж, ледвё чи була хоч одна душа.
М!ж ряд!в ходили ж!нки, продавали апельсини та
!мбирне пиво, i вся зала немилосердно лускала ropixn.

— Достоту, як у театр! Шексшрових час!в!

— Так, щось под!бне,! це справляло вельми гштюче
враження. Я вже подумував, чи не вибратися зв!дт!ля,
коли це погляд м!й упав на аф!шу. I, як би ви гадали,
Гарр!, що за п’есу вони ставили?

— Певно, щось на кшталт «Марка-дурка» чи «Н!мого
й невинного». Наш! д!ди полюбляли так! п’еси. Що дов-
ше я живу, то б!льше переконуюсь: що було добре для
наших д!д!в, те для нас уже нездале. У мистецтв!, як
i в полгтищ, les grandperes ont toujours tort*.

— Ця n’eca, Гарр!, i для нас достатньо здала. Це «Ромео
i Джульетта». Правду кажучи, мене аж пересмикнуло в!д
само! думки побачити Шексшра в так!й глухш д!р!. Але
все ж я в!дчув деяке защкавлення; в усякому раз! вир!-
шив дочекатися першо! ди. Жахливий оркестр тд орудою
молодого еврея, що сид!в за деренчливим таншо, мало
не примусив мене втекти, та ось нарепгп зав!са поднялась
i почалася вистава. Ромео грав тшистий литий добродш
з наведеними паленим корком бровами i хрипким тра-
пчним голосом. Ледве чи кращий був i Меркуцю. Його
роль виконував якийсь ком!к з фарсовими вибриками
власно! руки, котрий явно звик бути запашбрата з га-
льоркою. Обидва щ актори й декорацп — усе це було таке
гротескне, що нагадувало радше ярмарковий балаган. Але
Джульетта!.. Гарр!, уяв!ть соб! с!мнадцятир!чну д!вчину,
з шжним, наче кв!тка, обличчям, з гол!вкою грекин!,
з вшком темно-каштанових к!с. Оч! !! — наче бузков!
плеса пристраст!, а вуста — пелюстки троянди... Вперше
в житт! я побачив таку чар!вну вроду! Якось ви сказали,
що пафос полишае вас байдужим, але краса — i т!льки
краса — може у вас викликати сльози. От i я кажу вам,
Гарр!: я ледве Mir п розглед!ти кр!зь поволоку сл!з, як!
туманили мен! з!р. А !! голос! Я зроду не чув такого!
Спочатку дуже тихий, з глибокими лапдними нотками,
що, здавалося, просто сам! западають у вухо. Пот!м вш
посилився 1 зазвучав неначе флейта або далекий гобой.
У сцен! в саду цей голос забришв ус!м тим трепетним
екстазом, який ми чуемо в досв!тньому сп!в! соловейка.

Д1ди завжди помиляються (фр.).
Моментами в ньому чулася шалена пристрасть скрипки...
Ви знаете, як може зворушувати голос! Ваш голос i го-
лос С!б!л Вейн — 1х мен! пов!к не забути! Варто мен!
заплющити оч!,! я чую ваш! голоси — кожен з них каже
щось одмшне,! я не знаю, котрого слухатись. Як же я м!г
не закохатись у не!'? Гарр!, я кохаю п! Вона для мене все.
Щовечора я бачу п на сцен!. Сьогодн! вона — Розалшда*,
завтра — 1моджена**. Я бачив, як вона вмирала в мороц!
!тал!йського склепу, випивши щлунком отруту з уст ко-
ханого. Я стежив, як вона блукала в Арденському nici,
переодягнена чар!вним юнаком, — у короткому кам!зел!,
рейтузах i чепурненькш шапочщ. Причинна, вона прихо-
дила* ** до короля-злочинця i давала йому рути й прких
трав. Була вона й безневинною Дездемоною, ! чорн!
руки ревнопцв душили й тонку, як очеретина, шийку.
Я бачив п в р!зних в!ках i р!зних убраннях. Звичайн!
ж!нки школи не розпалюють уяви. Вони обмежен!
своею добою. Н!яким чудесам несила змшити !х. Душ!
ixHi шзнаеш так само легко, як i ixHi капелюшки, — жод-
них зусиль на те не треба. В них нема н!яко! таемнищ.
Вранц! вони прогулюються верхи в Гайд-парку, а по-
полудн! плещуть язиками за чаем. У них стандарта!
усм!шки ! модш манери. Вони геть в усьому зрозум!л!.
Але актриса!.. О, актриса — це щось зовс!м !нше. Чого
ви, Гарр!, не сказали мен!, що з ycix ж!нок варто кохати
т!льки актрис?

— Бо я кохав дуже багатьох актрис, Дор!ане.

’Розал!нда - персонаж !з комедп В. Шексп!ра «Як вам це подоба-
еться», Д1я якоТ в!дбуваеться переважно в Арденському Aici на швшчному
сход! Францп - саме тут знаходить притулок Розал!нда, перевдягнена на
юнака.

’Чмоджена - персонаж !з п'сси В. Шексгпра «Цимбел!н».

’“«Причинна, вона приходила...» - йдеться про Офелпо з Шексп!рово1
трагедп «Гамлет».
— Атож, бридких icroT з фарбованим волоссям i шд-
мальованими обличиями!

— Не требуйте аж так дуже пофарбованим волоссям
i гвдмальованими обличиями. Деколи в них е надзви-
чайш пари, — сказав лорд Генр!.

— Тепер я шкодую, що розповгв вам про С!б!л Вейн!..

— Ви не могли не розпов!сти мен!, Дор!ане. Усе свое
життя, хон би що вам випало робити, ви розповщати-
мете мен!.

— Так, Гарр!, мабуть, це правда. Я не можу тагтись
перед вами. Ви маете якийсь иудний вплив на мене.
Нав!ть якби я внинив злоиин, то й то з!знався б вам. Ви
зрозум!ли б мене.

— Так! люди, як ви, Дор!ане, — це примхлив! сонячн!
промен!, що осявають життя, i вони не иинять злочишв.
Але за компл!мент я вам щиро вдячний!.. А скаж!ть-но
тепер... зробпъ таку ласку, подайте мен! арники... дякую...
як! ж насправд! ваш! стосунки з ц!ею С!б!л Вейн?

Дор!ан Грей схопився з м!сця, увесь спалешвши; оч!
його взялися вогнем.

— Гарр!! С!б!л Вейн для мене священна!

— Т!льки священн! реч! й варт!, щоб ix торкатись,
Дор!ане! — прор!к лорд Генр! з незвичним пафосом
у голос!. — Тай чого вам так дратуватись? Адже рано чи
п!зно, я гадаю, вона буде вашою. Закоханий завше почи-
нае з того, що обманюе себе, а закшчуе тим, що ошукуе
!ншого. Ось це й називають романом. Але ж ви бодай
познайомилися з нею?

— Певна р!ч! Першого ж вечора п!сля вистави той брид-
кий старий еврей п!д!йшов до мое! лож! i запропонував
провести мене за лаштунки й познайомити з Джульеттою.
Я розлючено напався на нього — мовляв, Джульетта по-
мерла юлькасот рок!в тому, i т!ло ii лежить у мармуровому
склеп! у Верон!. Вш спантеличено витрпцив на мене оч! —
певно гадаючи, що я перебрав шампанського абощо.

— Воно й не дивно.

— Тод! в!н спитав, чи не дописую я до газет. Я в!дпо-
в!в, що нав!ть не читаю !х. Це його страх як розчару-
вало, шсля чого в!н дов!рливо повщомив мен!, що вс!
театральн! критики у змов! проти нього i що Bcix !х под-
куплено.

— Може, в!н у цьому й мае ращю. Хоча, судячи !з зов-
HiniHOCTi, б!лышсть критик!в дешево обходиться сво!м
покупцям.

— Однак! в!н, очевидно, вважае, що вони йому не по
кишен!, — засм!явся Дор!ан. — Ну, а тим часом у зал!
почали гасити св!тло, i я мусив !ти. €врей силкувався
накинути мен! ще як!сь там сигари, як! вш дуже розхва-
лював, але я й в!д них вщмовився. Наступного вечора я,
звичайно, був знову на тому самому м!сц!. В!н прив!тав
мене низьким уклоном, запевняючи, що я щедрий меце-
нат мистецтва. Проте хоч яка бридка в нього ф!з!оном!я,
сл!д визнати, що вш ревний Шексп!р!в прихильник. В!н
з горд!стю сказав мен!, що вс!ма сво!'ми п’ятьма банкрут-
ствами його театр щлковито завдячуе «бардов!» — так
в!н уперто вол!е називати Шексшра. В!н вважае це,
либонь, чи не особливою вщзнакою.

— Це ! е особлива вщзнака, любий Дор!ане, велика
вщзнака. Здеб!лыпого люди стають банкрутами, коли
надм!ру запопадливо вщдаються проз! життя. А от розо-
ритися через поез!ю — це честь... Ну, а коли ж уперше
ви заговорили з м!с С!б!л Вейн?

— Третьего вечора. Вона тод! грала Розалшду. Я вже
не м!г стримуватись. Шд час вистави я кинув !и кв!ти,
i вона глянула на мене. Принайми! так мен! здалося...
А старий еврей не вщлипав, немов затявшись таки затягти
мене за лаштунки, ну, я й погодився... Дивно ж, правда,
що мен! не хот!лося знайомитися з нею?

— Hi, не думаю.

— Але чому ж, любий Гарр!?

— Колись при нагод! скажу. Але зараз я хочу слухати
дал! про цю д!вчину.

— Про С!б!л? О, вона така сором’язлива, така лапдна!
У нш ще багато дитинного. Коли я почав говорити, що
захоплений н трою, O4i в не! широко розкрились у такому
милому подив! — вона, здаеться, зовстм не свщома влас-
но! сили. Мабуть, i вона, i я були тод! досить збентежен!.
Старий еврей стовбичив на пороз! запорошено! актор-
сько! к!мнатки i, осм!хаючись, щось велемовно просто-
р!кував перед нами, а ми обое дивились одне на одного,
мов д!ти. В!н уперто титулував мене «м!лордом», тож
я мусив запевнити С!б!л, що я шякий не лорд. А вона
сказала мен! просто: «Ви бгльше схож! на принца. Я нази-
ватиму вас Чар!вний Принц».

— Слово чест!, Дор!ане, м!с С!б!л знаеться на компл!-
ментах!..

— Ви не розум!ете п, Гарр!. Я ж для не! немов герой
!з п’еси! Вона шчого не вщае про реальне життя. Мешкае
вона разом з мат!р’ю, виснаженою, змаршлою ж!нкою,
котра першого вечора в якомусь червоному капот! грала
лед! Капулетт!. По матер! видно, що колись вона бачила
крапц дн!.

— Стр!чав я таких жшок. 1хнш вигляд завше нагонить
нудьгу, — пробурмотгв лорд Генр!, розглядаючи сво!
персн!.

— Сврей хот!в розповюти про Г! минуле, але я сказав,
що це мене не ц!кавить.

— Ви маете ращю. У трагед!ях !нших людей е щось без-
межно жалюпдне.
— С!б!л — це едине, що мене щкавить. Що мен! до !!
роду? В!д гол!вки й до шжок вона геть-чисто в усьому
божественна! Щовечора я ходжу дивитись на ii гру,
i з кожним разом С!б!л стае все чудов!шою.

— Так ось чому ви тепер школи не общаете з! мною!
Я ж бо й думав, що у вас якийсь роман. I не помилився,
хоч воно й не зовс!м те, чого я спод!вався.

— Tappi, любий, ми ж кожного дня буваемо разом —
чи за полуденком, чи за вечерею, i галька раз!в я !здив
з вами в оперу, — заперечив Дорган, здивовано розши-
ривши сво! голуб! оч!.

— Але ви щоразу страшенно сшзнюетесь.

— Що ж мен! вд!яти? Я не можу пропустити гру
С!б!л! — скрикнув Дор!ан. — Нав!ть коли вона виступае
лише в одн!й сцен!... Мен! вже несила жити без не!.
Коли я подумаю, що за чар!вна душа криеться в цьому
тенд!тному тип, мовби вир!зьблен!м з! слоново! кооп,
мене проймае благоговшний трепет.

— Ну, а сьогодн! — ви, певно, зможете пообщати з!
мною, Дор!ане?

Юнак похитав головою.

— Сьогодн! вона 1могена, а завтра буде Джульетта.

— Коли ж вона бувае С!б!л Вейн?

— Н!коли.

— Ну, в такому раз! я вас поздоровляю.

— Який ви неможливий, Гарр!! Вона — це вс! велик!
repoi’Hi св!ту заразом. Вона — щось б!лыпе, шж просто
окрема особа... Смгетеся? А я вам кажу — вона ген!й.
Я кохаю ii i зроблю все, щоб вона покохала мене! Ось ви,
Гарр!, осягли вс! таемнищ життя, то навч!ть же мене —
як можна причарувати С!б!л Вейн? Я хочу, щоб Ромео
запалився ревнощами. Хочу, щоб ус! закохаш, як! будь-
коли жили на свгг!, почули наш см!х i посмутн!ли; я хочу,
76
щоб подих нашо! пристрасп розворушив 1хнш порох,
розбудив !хшй тл!н i змусив його страждати! О, якби ви
знали, Гарр!, як я П обожнюю!

Кажучи це, Дорган схвильовано ходив по к!мнат!.
Гарячкова барва заграла йому на щоках, юнак був украй
збуджений.

Лорд Генр! спостер!гав за ним з ледь пом!тним почут-
тям задоволення. Насюльки Дорган ргзнився тепер вщ
того сором’язкого й несмыивого хлопця, якого в!н зустр!в
у студи Без!ла Голворда! Все його ество немов щойно
розкв!тло i вже викинуло пломенистий цв!т. Душа вийшла
з потайного сховку, i Бажання поб!гло !и назустр!ч.

— I що ж ви гадаете робити? — спитав нарешт! лорд
Генр!.

— Я хочу, щоб ви й Без!л п!шли з! мною котрогось
вечора подивитись на п мистецтво. Я не маю жодного
сумн!ву, що ви теж визнаете хист Слб!л Вейн. Тода треба
буде вирвати и з рук того еврея. Вона зв’язана контрак-
том ще на три роки, точн!ше, на два роки й в!с!м м!сяц!в.
Певна р!ч, я щось там заплачу йому. А коли все це влаш-
туеться, заорендую якийсь театр у Вест-Енд! i покажу
С!б!л людям у всш ii сил!! Вона зачаруе увесь св!т так
само, як зачарувала мене.

— Ну, це вже чи не занадто, м!й любий!

— Але вона на це спроможна! У не! не т!льки незр!в-
нянне мистецьке чуття, а й своя шдивщуальшсть. Ви ж
часто казали мен!, що саме особистост!, а не принципи
рухають св!том.

— Та вже нехай. А коли ж ми пщемо до театру?

— Зараз зор!ентуюся... Сьогодш в!второк?.. Тод!,
може, завтра. Завтра вона грае Джульетту.

— Гаразд. Зустршемось у ресторан! «Бр!столь», о вось-
ми вечора. Я привезу й Без!ла.
— Xi6a ж можна о восьмш, Гарр!! О шв на сьому!
Нам треба там бути перед початком вистави. Ви по-
винн! побачити п в перппй дп, коли вона зустр!чаеться
з Ромео.

— О шв на сьому? Так рано? Наче ми збираемось
чаювати або читати англшський роман! Hi, xi6a вже
о сьом1й. Жодна порядна людина не общае panini сьомо!.
Ви побачитеся з Безиюм перед цим? Чи, може, мен! на-
писати йому?

— Дорогий мш Безьл! Щлий тиждень ми з ним не ба-
чились! Я такий невдячний — BiH же прислав меш мого
портрета у розюшшй рам!, зробленш за його есюзом.
Щоправда, я трохи заздрю портретов!, адже вш уже на
щлий м!сяць молодший за мене, та все ж я ним захопле-
ний. Але, мабуть, буде краще, як ви напишете Безглов!.
Я не хочу бачитися з ним наодинщ — мен! трохи нудно.
В!н постшно дае меш добр! поради.

Лорд Генр! усм!хнувся.

— Деяк! люди дуже люблять розкидатись тим, чого
сам! найб!лыпе потребують. Ось що я називаю верши-
ною щедрот.

— Без!л — чудовий товариш, але вш трошки фшстер.
Я завважив це, в!дколи познайомився з вами, Гарр!.

— Бачите, любий мш хлопчику, Без!л усе, що мае
в соб! найкращого, вкладае в свою роботу! Тож на життя
йому лишаються сам! упередження, моральш приписи
i здоровий глузд. 3 ycix митщв, котрих я знаю, приваб-
лив! як особи сам! лиш нездари. А т!, що мають якийсь
хист, живуть лише своею творчктю i, отже, сам! собою
зовс!м нещкав!. Великий поет, справд! великий, — най-
менш поетична !стота. Зате перейчш поети — просто
чар!вн!. Що ripini в них Bipini, то мальовшпппп !хш осо-
бистост!. Якщо якийсь поет видав зб!рку посередшх
сонепв, можна бути впевненим, що сам вш — зовам не-
поганий. BiH живе т!ею поез!ею, яку не здатен вкласти
у сво! Bipnri. 1ннп ж поети пишуть поезда, яку не нава-
жуються вт!лити в житт!.

— Хот! в би я знати, чи це й справд! так, Гарр!, — мо-
вив Дор!ан Грей, напахкуючи носовичка парфумами i3
флакона з золотою шийкою, що стояв на стол!. — Мабуть,
так, якщо ви кажете... Ну, я йду. На мене чекае Гмогена.
Не забудьте про завтрашнш веч!р. До побачення!

Коли юнак вийшов, лорд Генр! задумався, опустивши
важк! пов!ки. Мало хто коли ц!кавив його так, як Дор!ан
Грей, це безперечно, а проте безтямне юнакове покло-
ншня перед кимось !ншим не викликало в нього ан! най-
меншо! образи чи ревнощ!в. В!н був нав!ть задоволений
цим: тепер Дор!ан ставав ще ц!кав!шим об’ектом для ви-
вчення! Лорд Генр! завжди захоплювався методами природ-
ничих наук, але ординарн! !х об’екти видавались йому
нудними й м!зерними. Отож сво! дослщи вш почав
з розтину самого себе, а продовжив розтинами шших.
Людське життя — це едине, що варто вивчати, вважав в!н.
У пор!внянн! з цим решта св!ту — шчого не варта. То прав-
да, що, дослщжуючи життя в його найхимершших про-
явах страждань i насолод, людина не може пройти увесь
шлях з непроникною скляною маскою на обличч!, так,
щоб задушлив! випари не збурили мозку й не скаламути-
ли уяви страх!тливими образами й моторошними вщцн-
нями. В житт! е отрути наспльки тонк!, що !х власти-
вост! можна сшзнати, лише поддавшись !хнш дп, i хво-
роби е таю дивн!, що лише перехвор!вши ними, можна
збагнути !хню сутшсть. Але ж яку велику винагороду
одержуе за це дослщник! Яким незвичайним постае тод!
перед ним щлий св!т! Осягнути дивовижно жорстку
лопку пристрастей i забарвлене емощями життя ште-
лекту — завважувати, де вони сходиться i де розходять-
ся, в який момент вони у злагод!, а коли у розлад!, — це
справжня насолода! I що там цша, яку за це платиться!
За нов! незвщан! вщчуття не шкода й найвищо! заплати!

Лорд Генр! розум!в — i на цю думку його агатово-кар!
oni радгсно зблиснули, — що eci Ti змши в Дор!аш спричи-
нив ein, що це музика його мелодшних сл!в навернула
Дор!анову душу до Tie! б!ляво! д!вчини i змусила його
благоговей перед нею. Так, Дор!ан значною м!рою був
його творшням, i завдяки цьому так рано 3Mir цей юнак
вхопити суть життя. Xi6a це не досягнення? Перес!чн!
люди чекають, поки саме життя явить !м сво! таемнищ,
але гальком обраним життев! тайни розкриваються ще
до того, як пццймаеться завюа. Часом це наслщок впливу
мистецтва i, головне, л!тератури, що д!е безпосередньо
на почуття та розум. Але бувае, що функцп мистецтва
перебирав на себе якась складна шдивщуальшсть, котра,
власне, й сама е витвором мистецтва, — життя-бо теж
створюе сво! шедеври, як творять !х поез!я, скульптура
й малярство.

Авжеж, юнак цей рано пробудився до життя. Ще не
минула його весна, а вш уже збирае врожай. Увесь запал,
уся пристрасшсть юност! вирують у ньому, але водно-
час вш уже починае усвщомлювати i свое «я». Яка роз-
кпп — спостерйати за ним! Цей хлопчик з! сво!м чудовим
обличчям та чудовою душею мовби й створений задля
того, щоб ним захоплюватись. Байдуже, чим це все скш-
читься i яка доля судилася йому! Вш схожий на т! гра-
цшш постат! з п’ес чи мйтерш, що !хн! радост! нам чуж!,
але страждання !хш збуджують у нас почуття краси.
1хн! рани — немов червон! троянди.

Душа i тгло, т!ло i душа — як! вони таемничП В душ!
чаяться шстинкти, а т!ло здатне на одухотворения.
Почуття можуть витончуватись, а розум деградувати.
Хто може сказати, де плесш збудники змовкають i де
бере слово душа? Яю поверхов! й дов!льн! розумування
переачних психолопв! Але ж i важко як роз!братися,
котра 3i шк!л ближча до ктини! Чи й справд! душа лише
т1нь, вм!щена в rpixoBHy оболонку? Чи, може, т!ло ув’яз-
нено в душ, як гадав Джордано Бруно? Вщокремлення
душ! вщ т!ла — таемниця така ж незбагненна, як i злиття
душ! з т!лом.

Лорд Генр! запитував себе, чи зможе коли-небудь
психолопя стати точною наукою, яка розкрие перед нами
кожен найменший порух внутр!шнього життя? Бо дос!
ми школи не розум!ли себе i рщко розум!ли шших. Дос-
вщ не мае шяко! етично! вартост! — це т!льки назва, яку
людина дае сво!м помилкам. Моралкти здебтлыпого ощ-
нюють досвщ як своерщне застереження, гадаючи, що
вш справляе вплив на формування характеру. Вони
пщносять досвщ, який, мовляв, показуе нам, за чим !ти
й чого уникати. Але досвщ не мае рунпйно! сили. Вш
такий же малодшовий збудник, як i сумлшня. BiH свщ-
чить, власне, лише за те, що наше майбутне зазвичай
буде таким самим, як наше минуле, i що rpix, вчинений
одного разу !з огидним тремтшням, отеля ми повторю-
ватимем багато раз!в, але вже !з задоволенням.

Лордов! Генр! було ясно, що лише експерименталь-
ним методом можна досягти ycnixy в науковому анал!з!
пристрастей i що його студтовання Дор!ана Грея об!цяе
плщш наслщки. Раптова шалена закоханкть юнака у Ci-
б!л Вейн — вельми щкаве психолопчне явище. Звкно,
тут чималу роль вщкрала ц!кав!сть — так, щкавкть
! жага нових в!дчутт!в. Однак це кохання — почуття не
примггивне, а навпаки — дуже складне. Те, що в його
коханн! походило вщ суто чуттевого шетинкту юност!,

6 Портрет Дор!ана Грея
уява юнакова перетворювала на щось високе, одуховлене,
i саме через це воно ставало ще небезпечшшим. Адже ж
саме Ti пристраст!, природу яких ми розум!емо хибно,
владарюють нами найдужче. А найслабшими бувають
почуття, природа яких нам зрозумыа. Людин! часто зда-
еться, що вона експериментуе на !нших, хоча насправд!
вона експериментуе на самш co6i...

Так розм!рковував лорд Генр!, коли у двер! раптом
постукали. Увшшов камердинер ! нагадав, що вже пора
перевдягатись на общ. Лорд Генр! шдв!вся й виглянув
на вулицю. Призахщне сонце залило золотим багрянцем
гор!шн! в!кна в будинках навпроти, i шибки там виблис-
кували, немов пластини розпеченого металу. Небо над
дахами було зблякло-рожеве. А лорд Генр! думав про
пломенисту юшсть свого нового друга, силкуючись роз-
гадати, яка доля судилася Дор!анов!.

Повернувшись додому десь о шв на першу ноч!, в!н
побачив на стол! в передпоко! телеграму. Дор!ан Грей
сповщав про сво! заручини !з С!б!л Вейн.
Розд!л V

Мамо, мамо, я така щаслива! — прошепопла
д!вчина, закуривши лице у колша втомле-
но! змаршло! жшки, що сидгла в единому
kpicni убого! вггаленьки спиною до разючого св!тла. —
Я така щаслива! — повторила д!вчина. — I ти теж мусиш
бути щасливою!

Micic Вейн конвульсивно стисла голову доньки схуд-
лими, набыеними вкмутом руками.

— Щасливою! — озвалася вона. — Я щасливою буваю
титьки тодр коли бачу тебе на сцеш, Ci6iji. Ти не повин-
на думати Hi про що шше, кр!м свого акторства. MicTep
Айзекс дуже добрий до нас, i ми завинили йому нимало
грошей.

Д!вчина шдвела погляд i закопилила губи.

— Грош!, мамо! — скрикнула вона. — Що таке грош!?
Кохання дорожче за rpoini.

— MicTep Айзекс позичив нам п’ятдесят фуштв, щоб
ми могли сплатити борги i як слщ спорядити в дорогу
Джеймса. Ти не повинна забувати цього, СлбГл. П’ятде-
сят фунпв — велика сума... MicTep Айзекс дуже чуйно
поставився до нас.
— Але BiH не джентльмен, мамо! I мен! гидко слухати,
як в!н розмовляе 3i мною, — заперечила дгвчина, зв!в-
шись на ноги i шдходячи до в!кна.

— Не знаю, як ми без нього дали б раду з yciM... —
буркотливо докинула мати.

Ci6iJi Вейн похитала головою i засм!ялась.

— BiH нам бглыпе не потр!бен, мамо. Тепер нам життя
влаштуе Чар!вний Принц!

Вона враз примовкла. Кров бурхнула 1й у голову i ряс-
но зарожевила щоки. Пришвидшений в!ддих роз!тнув
пелюстки и уст. Вони тршопли. Гарячий в!тер пристрасп
налепв на д!вчину i навпь ворухнув м’якими брижами
П сукш.

— Я кохаю його, — просто сказала вона.

— Дурненька моя, ой дурненька! — мов папуга, повто-
рювала у вщповщь мати. I помах п скоцюрблених пальщв
з фальшивими оздобами надавав словам якогось жаского
ком!зму.

Д!вчина знову засм!ялася. Радгсть ушймано!’ пташини
бришла в ii голос!. Оч! теж променились щею рад!стю,
та пот!м на мить вони замружились, наче криючи свою
таемницю, а коли розплющились, ix уже затуманювала
мр!йна поволока.

3 потертого крюла промовляла до д!вчини тонкогуба
житейська мудрють, натякала на обачшсть, наводила
сентенцп з книги боягузтва, автор яко!’ претендував на
здоровий глузд. С!б!л цього не слухала. Вона почувалася
в!льною у в’язниц! свого кохання — ii принц, Чар!вний
Принц, був з нею. Вона викликала його образ !з пам’яп,
i в!н поставав перед ii зором. Вона послала свою душу
по нього, i та приводила його до Hei. Пощлунок ii прин-
ца знов палав ш на устах, а повши знову з!гр!вало його
дихання.
Тод! Мудркть змшила тактику i завела мову про те,
що треба приглянутись, треба щось перев!рити. Можливо,
цей молодик багатий. Коли це правда, то слщ подумати
про одруження... Але хвил! св!тово! шдступност! розбива-
лись об вуха д!вчини i стргли хитропцв марно щляли в не!’.
Вона лише бачила, як ворушаться тонга губи, i усм!халась.

Раптом Сдбтл вщчула потребу заговорити. Насинена
словами мовчанка стривожила п.

— Мамо, мамо! — скрикнула вона. — Чому вш так
палко покохав мене? Я знаю, чому я його покохала. Це
тому, що в!н прекрасний, як саме Кохання! Але що BiH
знайшов у меш? Я ж не варта його! Я така м!зерна перед
ним. I однак — не знаю, чому це, але я не вщчуваю при-
нижения. Я навпъ пишаюся сво!м коханням!.. Мамо, чи
ти мого батька теж кохала так, як я Чар!вного Принца?

Обличчя лпньо! жшки сполотшло шд грубим шаром
пудри, a cyxi губи скривились у болюнш спазм!. С!б!л мет-
нулась до матер!, обвила за шию руками й пощлувала ii.

— Пробач меш, матусю. To6i, я знаю, боляче згаду-
вати про нашего татка. Але це пльки тому, що ти його
так сильно кохала... Не треба цього смутку, матусю.
Сьогодн! я так само щаслива, як ти двадцять рогав тому!
Ой, мамо! Дай мен! стати щасливою на все життя!

— Дитя мое, ти ще надто молода, щоб думати про
кохання. Тай що ти знаеш про цього юнака? Тоб! нав!ть
!м’я його невщоме! Так поводитись зовам не личить.
Тим б!лып тепер, коли Джеймс в!д’!здить до Австралп
i в мене спльки клопот!в, тоб! б треба бути розважлив!-
шою... Проте, якщо вш багатий...

— Ой мамо, мамо, дай мен! стати щасливою!

Micic Вейн глянула на дочку i стиснула ii в обшмах
з тим театральним жестом, як! в актор!в шод! стають
мало не другою натурою. У цю хвилину двер! вщчини-
лись — i до юмнати ввшшов трохи незграбний присадку-
ватий хлопчина з розкуйовдженим каштановим волоссям
i непропорцшно великими руками й ногами. BiH не мав
i знаку сестрино! витонченосп, так що ледве можна було
пов!рити в кревний зв’язок м!ж ними. Micic Вейн сторожко
подивилась на сина i усмшка п поширшала. Вона уявила
co6i, як разюче мае виглядати ця сцена в синових очах.

— Ти приберегла б трошки пощлунюв i меш, С1бы, —
добродушно пробурчав хлопець.

— Та ти ж не любиш, коли тебе щлують, Дж!ме! —
вигукнула Ci6in. — У-у, такий страшний ведмедисько! —
I, шдскочивши до брата, стисла його в обшмах.

Джеймс Вейн шжно глянув на лице сестри.

— Ci6ui, xofliM прогуляемось наостанку. Я ж, мабуть,
школи вже не повернусь до цього осоружного Лондона.
Та я певен, що й не жалкуватиму за ним.

— Сину мы, не кажи таких страшних сл!в, — з!тхнула
Micic Вейн, беручись зашивати якесь театральне вбран-
ня в позлотицях. И трохи розчарувало, що Джеймс не
приеднався до !хньо! з донькою зворушливо! сцени —
тод! б картина була ще ефектшша.

— Чом не казати, мамо? Я ж так i думаю.

— Ти, сину, завдаеш меш болю. Я Bipro, що, досягши
статюв, ти повернешся з Австралп. У тих же колошях не
знайдеш пристойного товариства. Там i натяку на щось
таке нема... Отож, ставши багатим, ти мусиш поверну-
тися назад i влаштуватись у Лондош.

— «Пристойне товариство!» — буркнув хлопець. —
Я й чути про нього не хочу. Меш лишень би заробити
грошей, щоб забрати тебе й Ci6rn з театру. Я ненавиджу
театр!

— Ой Дж!ме! Який же ти вредний! — смшчись ска-
зала Ci6iJi. — Але ж ти направду збираешся 3i мною
прогулятись? О, це чудово! Я боялася, що ти шдеш про-
щатися 3i свотми приятелями — з Томом Гард!, який дав
тоб! цю бридку люльку, або з Недом Ленгтоном, котрий
глузуе з тебе, коли ти смалиш п. Це дуже гарно, що ти
даруеш мен! св!й останнш день. Куди ж ми шдемо?
Ход!м до Гайд-парку!

— У мене надто простацьке вбрання, щоб туди йти. —
Джеймс спохмуршв. — Там гуляе пльки панство.

— Пусте, Дж!ме, — прошепоттла С!б!л, погладжуючи
рукав його пальта.

— Ну, гаразд, — згодився вш, трохи повагавшись. —
Титьки хутчш збирайся.

Д!вчина вистрибом подалася до дверей. Було чути,
як вона ствала, б!жучи вгору сходами. Потому п шжки
задр!бот!ли десь нагор!.

Хлопець юлька раз!в пройшовся по к!мнат!, а тод!
обернувсь до непорушнот постат! в кр!сль

— Мамо, мот реч! готов!? — спитав вш.

— Все готове, Джеймсе, — вщповгла мати, не вщрива-
ючи очей вщ роботи.

Останш м!сящ Micic Вейн, залишаючись наодинц! з!
свотм суворим i важким на вдачу сином, щоразу почува-
лася трохи шяково. Й неглибоку й потайну душу завжди
бентежило, коли тхн! погляди зустр!чалися. Часто вона
запитувала себе, чи не шдозрюе син чого.

Джеймс бглыпе не озивався, i мовчанка стала нестерп-
ною для не!. Тод! мати вдалась до нар!кань. Жшки все
бороняться тим, що переходить у наступ, а наступають
у той спос!б, що зненацька якось дивно здаються.

— Спод!ваюся, ти будеш задоволений своею профе-
cieio, Джеймсе, — сказала вона. — Пам’ятай, ти ж сам
вир!шив стати моряком. Ти м!г би влаштуватись у кон-
тор! котрогось адвоката. Адвоката — вельми шановаш
люди, i на провшцп ix часто запрошують на общи до най-
кращих родин.

— Я ненавиджу контори й писар!в! — в!друбав
Джеймс. — Але твоя правда, я сам обрав co6i таке життя.
€дине, що я тебе прошу, мамо, — пильнуй за С!б!л. Не
допусти, щоб хтось ii скривдив. Ти мусиш обер!гати ii.

— Ти й справд! кажеш чудш peni, Джеймсе! Звичайно,
я пильную за С!б!л.

— Я чув, що якийсь добродш бувае щовечора в театр!
i ходить за лаштунки до С!б1л на розмови. Це правда?
I що за цим криеться?

— Ти на таких справах не розум!ешся, Джеймсе.
Прояви вдячно'1 уваги — звичайна pin для нас, актор!в.
Колись i мене вшановували купою букет!в. Тод! нашу
гру вм!ли як сл!д цшувати... А щодо С!б!л — то я ще не
знаю, чи ii захоплення серйозне. Але нема шякого сум-
шву, що цей юнак достеменний джентльмен. В!н зав-
жди такий гречний з! мною! Кр!м того, в!н, здаеться,
багатий, та й кв!ти, що вш посилае С!б!л, дуже гарн!...

— Але ж ви нав!ть !мен! його не знаете! — гостро
сказав хлопець.

— Hi, — в!дпов!ла мати, незворушно спокшна. — В!н
ще не вщкрив нам свого справжнього !мен!. Це так ро-
мантично, як на мене! В!н, певно, з само! аристократ!!

Джеймс Вейн прикусив губу.

— Пильнуй за С!б!л, мамо, — повторив в!н. — Бережи и!

— Мш сину, TBoi слова мене ображають. Xi6a я мало
шклуюся про С1б!л? Зв!сно, якщо цей добродш замож-
ний, то чому б 1’м не одружитись? Я впевнена, що вш
з вищого товариства. За це говорить увесь його вигляд.
I для Ci6ui це чудова парт!я. 3 них було б таке чар!вне
подружжя! В!н же надзвичайно вродливий — це кожному
кидаеться у в!ч!.
Хлопець щось пробурмот!в co6i шд Hie, тарабанячи
грубими пальцями по шибщ. Вш саме обернувся в!дка-
зати щось уголос, коли двер! вщчинились i вб!гла Ci6iJi.

— Як! ви серйозш обое! — вигукнула вона. — Що ста-
лося?

— ЕПчого, — озвався брат. — Просто людин! треба
часом бути серйозною. До побачення, мамо, я прийду
общати о п’ятш. Все спаковане, кр!м сорочок, отже, ти
не клопочись.

— До побачення, мш сину, — вщпов!ла мати i повагом,
хоч дещо й силувано, кивнула Джеймсов!. Вона була
вкрай розчарована, що вш розмовляв з нею таким тоном,
а в!д його погляду ставало лячно.

— Пощлуй мене, мамо, — сказала Д1вчина. Н!жн!, мов
кв!тка, уста С!б!л торкнулися з!в’яло! материно! щоки
i з!гр!ли п.

— Дитя мое! Дитя мое! — окрикнула Micic Вейн,
зводячи O4i до стел!, де б мала бути уявна гальорка.

— Ход!мо, С1б!л! — роздратовано гукнув Джеймс.
Вш терпки не м!г ц!е! материно! афектацп.

Вони вийшли на вулицю! рушили вздовж неприв!т-
ного Юстон-роду. На неб! хмарки, гнан! в!тром, час вщ
часу заступали сонце. Перехож! здивовано позирали на
понурого вайлуватого парубшка у грубому, недоладно
зшитому вбранн!, що йшов у товариств! тако! гожо! та
вишукано! д!вчини. Вш скидався на простого сад!вника
з трояндою в руках.

Час вщ часу, перехоплюючи чийсь допитливий по-
гляд, Дж!м хмуршв. Вш аж нетямивсь, коли його роз-
дивлялися, — до генпв це почуття приходить лише на
схил! в!ку, а людей перес!чних воно школи не полишае.
С!б!л, однак, зовс!м не зауважувала, яке враження вона
справляе. В и см!хов! тршопла рад!сть кохання. Вона
Arfir

думала про свого Чар1вного Принца, i щоб в!льно в!дда-
ватись плинов! цих думок, говорила не про нього, а про
корабель, на якому Дж1м мае вщплисти, про золото, яке
BiH, безперечно, знайде в Австралп, про багату д!вчину-
красуню, що BiH вирятуе з рук лихих розбшниюв у чер-
воних сорочках. Бо BiH же не буде все життя простим
co6i матросом чи наглядачем вантаж!в, або ще кимось
таким.

О Hi! Моряцьке життя таке жахливе! Подумати ли-
шень: тебе замкнено на цьому гидкому судш, гримуч!
горбаст! хвил! перехлюпують через облавки, а лютий впер
пригинае щогли i роздирае втгрила на довп пасмуги, що
аж завивають тд впром! Hi, BiH у Мельбурн! чемненько
розпрощаеться з каштаном, зшде на берег i вщразу по-
дасться до золотих копалень. Не мине й тижня, як вш
знайде великий самородок щирого золота, найбглыпий
з ycix на ceiTi, i в фургон!, тд вартою шести кшних пол!с-
мешв, доставить його до узбережжя. На них трич! напа-
датимуть граб!жники з диких нетрищ, але щоразу !х
ущент розбиватимуть. Або и!, вш зовс!м не п!де на зо-
лот! копальн!. То страши! м!сця — там сущльна пиятика,
стрглянина, брудна лайка! Краще вш осяде на земл!, стане
розводити овець... I ось одного вечора, повертаючись
верхи додому, вш перестрше розбшника на чорному кон!,
з прегарною й багатою д!вчиною-полонянкою, ! поже-
неться за ним, ! вирятуе !"!. Звичайно, вона закохаеться
в нього, а вш у не!, i вони поберуться й вернуться до
Лондона, i оселяться тут у пишному будинку. Авжеж,
у Дж!ма будуть захоплив! пригоди! Т!льки вш повинен
бути добрий, не дратуватись, не тринькати грошей. Вона
лиш на р!к старша за нього, але куди б!льше знае про
життя!.. Певна р!ч, вш повинен також писати ш з кож-
ною поштою i щовечора молитися перед сном. Бог дуже
добрий, BiH берегтиме його. А вона теж молитиметься
за нього, i через галька рогав вш повернеться додому
страх яким багатим i дуже щасливим...

Хлопець слухав ii насуплено й мовчки. Близька роз-
лука з дом!вкою краяла йому серце.

Але не це одне хмурило й гштило Джеймса. Хоч який
BiH був недосвщчений, проте сильно вщчував, що С!б!л
загрожуе небезпека. Залицяння цього CBiTCbKoro джи-
Гуна не в!щувало !й шчого доброго. BiH був аристократ,
i Джеймс ненавщцв його вже за це, ненавщцв безвщ-
носно, за якимсь незрозум!лим класовим шстинктом,
якому скорявся. Усвщомлюючи поверхов1сть та марно-
славшсть материно! вдач!, Джеймс бачив у цьому вели-
чезну загрозу для (лбы, дляii щастя. Д1ти завжди почи-
нають з любов! до батьгав, а дорослшаючи, вони судять
ix i часом нав!ть прощають.

Мати! BiH давно мав на думщ дещо запитати в не! —
довп м!сяц! воно не давало йому спокою. Слово, нена-
роком почуте в театр!, глузливий шешт, що долинув до
його вух одного вечора, коли вш стояв б!ля входу за
лаштунки, розбурхали в ньому щлий ланцюг пекучих
здогад!в. Вш пам’ятав, що тод! воно ошпарило його, немов
удар батогом в обличчя. Навггь зараз його брови стяглись,
аж глибока зморшка пролягла м!ж ними. Здригнувшись
вщ болю, в!н конвульсшно прикусив нижню губу.

— Ти зовс!м не слухаеш мене, Дж!ме! — скрикнула
нараз д!вчина. — А я сную для тебе так! захоплив! плани
на майбутне! Скажи хоч що-небудь.

— Що ж тоб! сказати?..

— Ну, що ти будеш гарним хлопчиком i не забувати-
меш нас, — мовила С!б!л, усм!хаючись до брата.

В!н здвигнув плечима.

— Ти, С!б!л, мабуть, скорше забудеш мене, шж я тебе.
Вона зашарыася.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Таж я чув, що в тебе е новий знайомий! Хто вш
такий? Чому ти не розпов!ла про нього меш? Це зна-
йомство до добра не доведе.

— Дж1ме, облиш! — вигукнула вона. — Ти не повинен
зле говорити про нього. Я його кохаю!

— Але ж ти навив 1меш його не знаеш! — заперечив
брат. — Що BiH за один? Я маю право це знати.

— Його звуть Чар1вний Принц. Xi6a тоб! не подоба-
еться таке !м’я? Ох ти ж, мш дурнику! Ти мусиш це !м’я
запам’ятати. Якби ти пльки побачив його, то пов!рив би,
що кращого за нього немае в ципсшьюм свп!! Ось коли
ти повернешся з Австралп i познайомишся з ним, BiH тоб!
ще й як сподобаеться! BiH yciM подобаеться, ну, а я...
я кохаю його. Я б так хот!ла, щоб ти був сьогодн! в театр!!
Пршде в!н, а я гратиму Джульетту. О, як я и з!граю! Ли-
шень уяви соб!, Дж!ме, — бути закоханою i грати Джуль-
етту! Коли в!н сидить перед тобою! Грати для його насо-
лоди! Я навпъ боюся, щоб не налякати вс!х у зал!, — так,
я lx або налякаю, або зачарую! Бути закоханою — це п!д-
нестися над самою собою. Цей бщолашний бридун, Mic-
тер Айзекс, знов кричатиме перед сво!ми завсщниками
в буфет!, що я «генш». Дос! в!н пльки в!рив у мене,
а сьогодн! в!н проголосить мене одкровенням. Я в!дчу-
ваю це. I все це лише завдяки йому, моему Чар!вному
Принцов!, моему прекрасному коханому, моему богов!
краси! Але я така б!дна проти нього... Б!дна! Ну, то й що?
Коли злидн! вповзають у двер!, кохання влпае у в!кно!
Ось так мае звучати присл!в’я — ix треба поперероблю-
вати. Бо ix придумували взимку, а тепер л!то... Hi, для
мене тепер весняна пора — справжнш танець квтв тд
блакитним небом!
— BiH аристократ, — похмуро мовив Джеймс.

— BiH — Принц! — насшвом протягла С1бм. — Чого
ще To6i треба?

— BiH хоче зробити тебе рабою!

— Я здригаюся вщ думки про волю.

— Ти повинна стерегтись його, Ci6ui.

— Хто його побачив — обожнюе його, а хто його знае —
дов!ряе йому.

— С1бм, ти просто збожеволыа 3i своею любов’ю!

Д1вчина засмАялась i взяла брата за руку.

— Ох ти, дорогенький мш Дж!ме, в тебе думки — як
у столггнього дща! От зажди, колись ти й сам закохаешся,
i тод! зрозум!еш, що це таке. Ну не дивись так набурмо-
шено! To6i б радки, що, вщ’!жджаючи, залишаеш свою
сестру такою щасливою, як школи! Нам обом жилося
важко, дуже важко й невесело. Але тепер усе буде шакше.
Ти !деш до нового св!ту, а я свш знайшла тут... Ось два
мщця, сядьмо, Дж!ме, — подивимось, як гуляе гарно
виряджена публжа.

Вони усмися серед юрми вщпочивальниюв. Тюльпа-
ни на клумбах по той 6iK але! пломеюли тремтливими
вогнистими язичками. У noeirpi трепетною хмаркою
духмяно! пудри зависав бишй порох. Величезними ме-
теликами пурхали й колихалися над головами барвист!
парасольки квшв.

Слбгл усе пробувала розворушити брата, розпитуючи,
що вш гадае робити, на що спод!ваеться. Джеймс вщпо-
вщав спов!льна й неохоче. Вони перекидалися словами,
як гравщ обмшюються финками. Дтвчину пригшчувало,
що вона не може запалити брата своею радщтю. Квола
ycMiniKa на його понурому обличи! — ото й усе, чого вона
домоглася.

Общ замовкла. Враз перед нею промайнуло злотисте
волосся й усм1хнен1 уста: повз них у вщкритому екшаж!
проТхав з двома дамами Дорган Грей.

С!б!л скочила на ноги.

— Он вш!

— Хто? — спитав Длим Вейн.

— Чар!вний Принц, — в!дпов!ла вона, прово джаючи
поглядом екшаж.

Хлопець, i co6i схопившись, мщно стиснув ii руку.

— Де? Покажи менН Де вш? Меш треба його побачи-
ти! — вигукував BiH. Але в цю мить запряжена четв!ркою
карета герцога Берв!ка заслонила усе попереду, а коли
вона npoixana, Дор!ашв екшаж уже зовам не було видно.

— Вже зник, — сумовито прошепот!ла С!б!л, — а я так
холла, щоб ти його побачив...

— I я хот!в. Бо коли вш скривдить тебе, я знайду його
й уб’ю. Це так само певно, як те, що Бог е на небП

С!б!л з жахом глянула на брата. Вш ще раз повторив
CBOi слова. Вони розкнули пов!тря, мов кинджал. На
Джеймса почали озиратися люди, а якась паш, що стояла
ПОблИЗу, ПИрСНула CMiXOM.

— Ход!м зв!дси, Дж!ме, ход!м! — прошеполла С!б!л.
Вона стала пробиратися кр!зь юрбу, а брат слухняно
рушив за нею, радий, що нарешл розважив душу.

Коли вони дшшли до стату!' Ах!лла, д!вчина оберну-
лась i подивилася на брата. Жаль стояв у И очах, а вуста —
усм!хались. Вона доюрливо похитала головою.

— Ти зовс!м здур!в, Дж!ме, ну геть-чисто здур!в! Ти
просто погане хлопчисько, ось ти хто. Ну, де ж можна
говорити так! бридк! реч!? Ти сам не розум!еш, що кажеш.
Ти просто ревнивий i злющий!.. Ой, як я холла б, щоб
ти закохався! Любов робить людей добршими, а тво!
слова так! зл!...

— Меш вже ппстнадцять рок!в, — заперечив Джеймс, —
i я знаю, що кажу. Мама тоб! не зарадить. Вона не зможе
подбати про тебе... Зараз я взагал! шкодую, що виря-
дився до Австралп. Меш треба було б начхати на все
i лишитися тут. Я б так i зробив, якби не шдписав уже
контракту.

— О, не говори такого, Дж!ме. Ти поводишся, як геро!
тих дурнуватих мелодрам, у яких так любить грати мама.
Але я не хочу сваритися з тобою. Я ж тшьки-но бачила
його, а це для мене — справжне щастя! Ми не будемо
сваритись. Я певна, ти школи не образиш того, кого
я люблю, — правда, Дж1ме?

— Мабуть, — доки ти любитимеш його, — була понура
вщповщь.

— Я любитиму його повш! — вигукнула вона.

— А в!н тебе?

— I в!н теж!

— А як н! — то хай начуваеться!

Слбит аж вщсахнулась, вражена братовим тоном, а за
хвильку засм!ялася i поклала руку йому на плече. Адже
BiH у и очах був ще хлопчисько.

Быя Мармурово! арки вони сити в омшбус, що дов!з
ix шд самий !хшй рбшарпаний будинок на Юстон-род.
Було вже по п’ятш, i Сдб!л належало з годинку вщпочити
перед виставою. На цьому наполи Джеймс, сказавши,
що BiH вол!е попрощатися з нею, доки мати ще внизу.
А то мати неодмшно встругне якусь драматичну сцену!

I вони попрощались у юмнатщ Слбит. У Джеймсовш
дупл кишли ревношд i люта ворожить до незнайомця,
котрий, як здавалося йому, став пом!ж ним i сестрою. Та
коли и руки обвили його шию, а пальщ пестливо торк-
нулись його волосся, хлопцев! одлягло вщ серця, i BiH
пощлував СИб!л щиро й шжно. А коли спускався схода-
ми, на очах у нього бришли сльози.
Внизу на нього вже чекала мати. Вона доюрливо бурк-
нула щось за сшзнення, але вш не озвався, мовчки беру-
чись до злиденного общу. Круг столу дзижчали й повзали
по бруднш скатертиш мухи. Кр1зь гурют 0MHi6yciB та
екшаж!в на вулиц! до Джеймса долинав туркотливий
голос, який поглинав останш його хвилини вдома.

Попо!вши, в!н вщсунув тарыку i спер голову на руки.
Хлопець вщчував, що мае право знати. Якщо все було
так, як BiH шдозрював, мати давно мусила б сказати
йому. Крижаюючи з жаху, Micic Вейн стежила за сином.
Слова мехашчно спадали з и губ, а пальщ нервово бгали
подерту мереживну хусточку. Коли дзигар! вибили
шосту, Джеймс шдв!вся i рушив до дверей. Пот!м нараз
обернувся i глянув на мапр. Погляди ixHi зустрглись.
В ii очах BiH прочитав ревне благання про милосердя.
Це тгльки скршило його pimyniCTb.

— Мамо, я мушу щось у тебе запитати, — почав BiH.

Г! oni непевно забиали по гамнать Вона мовчала.

— Скажи меш правду, я маю право знати! Ти була
одружена з мо!м батьком?

Мати зпхнула з полепастю. Моторошна мить, яко!
вона в перестраху чекала удень i BHO4i протягом довгих
м!сящв, — ця мить урепгп прийшла, проте страх п щез. Це
навпъ трохи розчарувало п. Груба прямота запитання ви-
магала тако! ж прямо! вщповцц. Своею наглктю й недо-
ладшстю ця сцена скидалася в и очах на погану репетищю.

— Hi, — вщповыа вона, вражена суворою простотою
життя.

— Отже, Mift батько — непдник! — вигукнув хлопець,
стискаючи кулаки.

Micic Вейн заперечливо похитала головою.

— Hi, сину. Я знала, що BiH не був вгльний. Але ми
дуже любилися з ним. Якби BiH був живий, то забезпе-
чив би нас. Не май серця на нього, сину, вш же тв!й
батько i порядна людина. Справд!-бо, BiH належав до
вищого товариства...

Проклш з!рвався юнаков! з уст.

— Меш байдуже за себе, — скрикнув вш, — але не
допусти, щоб i3 С!б!л!.. BiH теж шби порядна людина,
отой, що закоханий в не! чи прикидаеться закоханим?
I теж, мабуть, з вищого товариства!

На мить Micic Вейн охопило принизливе почуття соро-
му, вона схилила голову i тремтячими руками витерла
сльози.

— Ci6ui мае мат!р, — пробурмотыа вона, — а я не мала.

Сина це зворушило. BiH шдшшов до матер! i, нахи-
лившись, пощлував п.

— Пробач мен!, мамо, що я завдав тоб! болю, питаю-
чи про батька, я завдав тоб! болю, — мовив вш. — Але я не
м!г стриматись... Ну, я вже мушу йти. Прощавай! Не за-
бувай тшьки — вщнин! ти мусиш дбати лише про одну
С1б!л!.. I пов!р меш: якщо цей чолов!к скривдить мою
сестру, я д!знаюся, хто в!н такий, вистежу його i вб’ю, як
собаку. Присягаюсь!

Очевидна переб!лыпен!сть погрози, запальн! жести,
що супроводили цю мелодраматичну тираду, немовби
заяскравили усю цю сцену в очах Micic Вейн. Тепер вона
почулася у сво!й стихи, подих I! став вмьшший, i впер-
ше за багато м!сящв вона вщчула справжне захоплення
сином. Вона була не проти, щоб це дшство продовжилося
у тому ж ключ!, але Джеймс р!зко урвав розмову. Треба
було позносити вниз вал!зи, знайти кашне, що десь запро-
пастилося. Метушливо то вбшав, то виб!гав поденник,
котрий обслуговував мебльоваш вдмнати, де вони меш-
кали. Пот!м торгувалися з в!зником. Слушний момент
було згаяно на др!б’язкову вовтузню. I коли син уже

7 Портрет Дор!ана Грея
*(>

вщ’Тжджав, Micic Вейн, махаючи йому з вжна мереживною
хусточкою, почувалася ще розчаровашшою, шж до-
тепер. Змарновано було таку чудову нагоду! Щоправда,
вона трохи втшилась, виповщаючи Ci6bi, що тепер, коли
шд ii ошкою зосталася лише дочка, в ii житт! зазяяла
велика пустка. Ця фраза припала 1й до вподоби, i вона
вир!шила ii запам’ятати. Але про синову погрозу, хоч
i було то сказано вельми ефектно й драматично, вона
am проходилась. Micic Вейн була впевнена, що колись
вони Bci посмготься з ijiei присяги.
fs? РОЗД1Л VI

адаю, ти вже чув новину, Без!ле? — такими
словами лорд Генр! зустр!в того самого вечо-
ра Голворда, щойно той увшшов у вказану
йому лакеем окрему кгмнатку ресторану «Бр!столь», де

було накрито сил на три персони.

— Hi, Гарр!, не чув. А що це за новина? — запитав
художник, вцщаючи пальто й капелюх лакеев!, що про-
в!в його до номера. — Спод!ваюся, не пол!тична? Так!
новини не ц!кавлять мене. На щлу Палату громад лед-
ве чи знайдеться хоч одна людина, пдна пензля. Хоча
багатьох !з них не завадило б трохи шдб!лити.

— Дор!ан Грей заручився, — промовив лорд Генр!,
пильно дивлячись на художника.

Голворд здригнувся i спохмуршв.

— Дор!ан заручився? — вигукнув в!н. — Це неможливо!

— Але це так.

— А з ким?

— 3 якоюсь акторочкою.
— Не можу в це пов!рити. Дорган такий розважливий!

— Дор!ан наспльки розумний, мш любий Без!ле, що
не може час вщ часу не робити дурниць.

— Навряд чи одруження така дурниця, яку можна
робити «час вщ часу», ГаррП

— Так, для Англа, але для Америки, — мляво запере-
чив лорд Генр!. — А впм, я не сказав, що вш одружився.
Я сказав, що вш заручився. А це зовс!м шша р!ч. Я, при-
MipoM, добре пам’ятаю, як одружувався, зате про зару-
чини ан! найменших згадок у мене не лишилось. Мен!
здаеться, що я школи й не заручувався.

— Але ж тмьки подумай про Дор!анове походження,
становище, багатство! Це справжне безглуздя — брати
такий нер!вний шлюб!

— Коли ти хочеш, щоб вш одружився з щею д!вчи-
ною, то ось так йому й скажи. Тод! вш неодмшно в!зьме
з нею шлюб. Найбмыш дурощ! люди завжди чинять
!з найшляхетшших мотив!в.

— Але ця д!вчина бодай порядна? Було б дуже сумно,
якби Дор!ан зв’язав свое життя з якоюсь вертихвюткою,
що скал!чила б йому душу й скаламутила розум.

— О, вона б!лын н!ж порядна, вона прекрасна, — про-
бурмотав лорд Генр!, попиваючи з! склянки вермут !з
помаранчевою настоянкою. — Дор!ан каже, що вона
красуня, а вш у таких справах не часто хибить. Тв!й
портрет навчив його розум!тись на людсьюй врод!! Так,
так, i цей чудодшний вплив нал ежиться твоему творов!.
Ну, та ми й сам! побачимо п сьогодш ввечер!, якщо т!льки
цей хлопчина не забув про нашу домовлешсть.

— Ти це все без жарту, Гарр!?

— Щлком серйозно, Безые. Я почувався б нещасним,
якби мен! довелося коли-небудь бути серйозшшим, шж
оце зараз.
— I ти це схвалюеш, Гарр!? — спитав художник, збуд-
жено ходячи туди-сюди по юмнат! й кусаючи губи. —
Та не може бути! Це справжне заслшлення!

— Я школи шчого не схвалюю i не осуджую — це було б
абсурдне ставлення до життя. Ми ж не для того на св!т!,
аби хизуватися своими моральними упередженнями.
Я школи не зважаю на те, що кажуть посередност!,
i школи не втручаюсь у вчинки тих, ким захоплююсь.
Якщо людина мен! подобаеться, то я в захват! вщ усього,
в чому вона себе виявляе. Дор!ан Грей закохався в пре-
красну д!вчину, що грае Джульетту, i збираеться одру-
житися з нею. То чом би й Hi? Нав!ть якби вш оженився
з Месалшою*, i то б не став менш щкавий. Ти знаеш,
я не прихильник одруження. Головна вада шлюбу — що
в!н витравлюе з людини еГоТзм. А неего!стичш люди —
безбарвн!, !м бракуе шдивщуальност!. Правда, е натури,
що !х подружне життя робить складшшими. Вони збер!-
гають свое «я» i доповнюють його ще багатьма шшими
«я». Така людина мусить тод! жити бьлыпе, шж одним
життям, — вона стае високооргашзованою, у чому, як на
мене, 1 полягае сенс людського 1снування. Окр!м того,
будь-який досвщ — цшний, а хоч би що говорили проти
шлюбу, це все-таки досвщ. Мен! здаеться, Дор!ан одру-
житься з ц!ею д!вчиною, з швроку нестямно кохатиме п,
а попм раптово захопиться кимось !ншим. 3 нього був
би чудовий об’ект для дослщження.

— Ти все це несерйозно кажеш, чи не так, Гарр!? Ти ж
i сам розум!еш — якби життя Дор!анове розбилося, тебе б
це засмутило чи не найбыыпе! Насправд! ти ж кращий,
шж удаеш.

‘Месалина - дружина римсыюго iwnepaiopa Клавд1я (I ст. до н. е.),
знана через свою жорсюысть i розбещенють.
Лорд Генр! засм!явся.

— Ми Bci так охоче в!римо в !нших тому, що боТмося
за самих себе. Основа оптимгзму — страх. Ми здасмося
co6i великодушними, коли вбачаемо в ближньому чес-
ноти, корисш для нас. Похваляемо банюра, спод!ваючись
шдвищити св1й кредит у банку, ! над!ляемо шляхетними
рисами навпъ розбшника — в надп, що вш пощадить
напп кишеш... Hi, Безые, усе, що я сказав, я казав сер-
йозно. А оптим!зм не вартий i ламаного гроша! Що ж до
розбитого життя, то розбитим е саме те життя, яке затри-
мано в розвитку. Полшшувати й виправляти людську
природу — означае просто псувати п. А коли йдеться
про Дор!ан!в шлюб... Це, певна pin, глупство. Бо ж е iHini,
niKaBinii форми зв’язку м!ж чоловшом та жшкою. Я, без-
перечно, за них — вони приваблюють своею сучасшстю...
А ось i сам Дор!ан! BiH To6i розповкть б!лыпе, шж я.

— Гарр!, Без!ле, дорог! мо’1, ви повинш мене поздоро-
вити! — мовив юнак, скидаючи веч!рнього плаща, п!д-
битого атласом, i тиснучи руки друзям. — Н!коли я ще
не був такий щасливий! Звичайно, це все довол! неспод!-
вано, як неспод!ваним бувае усе чар!вне в житт!. Хоча
меш здаеться, що саме цього я завжди й прагнув.

BiH аж паппв в!д збудження й радост! i був у цю хви-
лину навдивовижу гарний.

— Бажаю вам щастя на щле ваше життя, Дор!ане! —
сказав Голворд. — Але чому ви не сповютили мене про
сво! заручини? Я не можу вам дарувати цього. Адже
Гарр! ви ж повщомили.

— А я не можу дарувати вам сшзнення на общ, —
ycMixHeHO докинув лорд Генр!, кладучи руку юнаков! на
плече. — Сщаймо краще до столу та погляньмо, чи удат-
ний тут новий шеф-кухар. Тод! ви нам i розпов!сте все,
як годиться.
— Та тут нема що багато й розповщати, — почав Дор!ан,
коли вони сели за невеликий круглий стел. — А сталося
все ось як. Учора надвеч!р, шшовши од вас, Гарр!, я пере-
одягся вдома, дал! пообщав у тому !талшському ресто-
ранчику на Руперт-CTpiTi, куди ви мене ввели, i о восьмш
годин! подався до театру. С!б!л трала Розалшду. Декоращ!
були, як завжди, жахлив!, Орландо* просто см!шний...
Але С!б!л! Якби ви п тёльки бачили! Очей не можна було
вщвести в!д и струнко! постат!, коли вона вийшла на
сцену в костюм! хлопчика. На нш була зеленувата окса-
митова куртка з! св!тло-коричневими рукавами, щёльно
по ноз! брунаст! штанщ, вишукана зелена шапчина з соко-
линим пером п!д пряжкою i плащ з каптуром на багрянш
тдшивщ. Школи вона ще не здавалась мен! аж такою
чар!вною. Ii н!жна гращя нагадувала ту танагрську стату-
етку**, яку я бачив, Без!ле, у вашш студЁЁ Волосся об-
рамляло !й личко, як темне листя блщу троянду. А трала
вона... Ну, та ви сам! побачите п сьогодш. Вона просто
вроджена актриса! Я сид!в у пошарпанш лож!, не тямля-
чись в!д захвату. Я забув, що я в Лондон! i в дев’ятнад-
цятому стол!ттё Я був з! своею коханою далеко, в тому
прал!с!, де ще нога людська не ступала... Шсля вистави
я шшов за лаштунки й заговорив з нею. Ми сидёли поруч,
! раптом в и очах з’явився такий вираз, якого я зроду ще
не бачив. Губи мо! знайшли н уста, i ми пощлувались...
Мен! несила передати вам, що я вщчував у ту мить. Зда-
валося, усе мое життя зосередилось у цш хвилиш без-
межно! насолоди. С!б!л уся затршотЁла, як бЁлий нарцис.
А тод! нараз упала на колша i стала цЁлувати мен! руки...

'Орла н до - персонаж з комедп В. Шексшра «Як вам це подобасгься».
’Чанагрська сгагуетка - йдегься про стагуегку IV-III ст. до н. е.
з випаленоТ гаини (теракоту), в1днайдену б!ля грецького м!ста Танагра.
Знаю, мен! не сл!д би вам усе це говорити, але я не можу
стриматись. Ясна р!ч, наш! заручини — в найсувор!ш!й
таемниц!. С!б!л нав!ть сво!й матер! не сказала. Та i я ще
не знаю, яко! засшвають мо! ошкуни. Лорд Редл!, певно,
буде в нестям!. Та нехай, мен! байдуже! Менше н!ж за р!к
я стану повнол!тн!м i тод! зможу робити все, що схочу...
Ну, скаж!ть, Без!ле, xi6a ж не прекрасно, що кохання
я тзнав у поезп, а дружину знайшов у Шекстрових
п’есах? Уста, що !х Шексшр навчив говорити, прошепо-
т!ли мен! на вухо свою таемницю. Мене об!ймали руки
Розалшди, 1 я щлував Джульетту...

— Так, Дор!ане, я гадаю, ви маете ращю, — сповыьна
мовив Голворд.

— А сьогодн! ви бачилися з нею? — запитав лорд Генр!.
Дор!ан Грей похитав головою.

— Я залишив Г! в Арденському л!с!, а зустршу тепер
в одшм !з сад!в Верони.

Лорд Генр! в задум! в!дпив шампанського.

— В яку ж саме мить ви завели з нею мову про шлюб,
Дор!ане? I що вона в!дпов!ла? Чи ви, мабуть, уже й забули?

— Любий Гарр!, я ж не мав з нею яко!сь дглово! роз-
мови, щоб конче формально освщчуватись! Я просто
сказав, що кохаю !!, а вона в!дпов!ла, що не гщна бути
моею дружиною. Не пдна! Боже мш, та ж мен! щлий
св!т проти нё! — н!що!

— Жшки надзвичайно практичш, — пробурмот!в лорд
Генр!, — набагато практичшпп, шж ми, чолов!ки. Ми
в таку мить часто забуваемо сказати про шлюб, а от жшка
неодмшно нагадае нам про нього.

Голворд торкнувся його л!ктя.

— Облиш, Гарр!, ти ж ображаеш Дор!ана. В!н не такий,
як !нш!, — в нього занадто гарна душа, щоб зробити жшку
нещасною.
Лорд Генр! глянув через ст!л на Дор!ана й вщказав:

— Дор!ан школи не ображаеться на мене. Я спитав
його з найблагородшшо! причини — едино!, що може
виправдати будь-як! запитання, — з чисто! щкавост!.
У мене склалася думка, що завжди саме жшки пропо-
нують нам руку, а не ми !м. Це, ясна pin, за винятком
буржуазп. Проте буржуаз!я ниш старомодна. От я й хот!в
перев!рити правильшсть свого погляду.

Дор!ан Грей засм!явся i похитав головою.

— Ви безнадшн!, Гарр!, але я не звертаю уваги на ваш!
слова. На вас неможливо сердитись. Коли ви побачите
С!б!л Вейн, то й сам! зрозум!ете, що образити ц Mir би
лише непдник, позбавлений людського сердя. Меш й у го-
лов! не вкладаеться, як можна ославити ту, яку кохаеш!
Я кохаю С!б!л Вейн. Я хочу шднести п на золотий п’е-
дестал, щоб увесь св!т поклонявся мо!й коханш. Що таке
шлюб? Дов!чна об!тниця. Вам це см!шно? Не смштеся,
Гарр!! Адже саме таку дов!чну обггницю я й збираюся
дати. Г! дов!р’я робить мене вщданим, а Г! в!ра — добрим.
Коли я з нею, мен! соромно за все те, чого ви, Гарр!, на-
вчили мене. Тод! я стаю шакшим, зовс!м шакшим. Так,
тод! я змшююсь: самий лише дотик руки С!б!л Вейн —
i я забуваю й вас, i вс! ваш! чар!вн! теорп, так! отруйш
й нездоров!.

— Як! ж саме? — запитав лорд Генр!, беручись до
салати.

— Ну, про життя, про кохання, про насолоду. Словом,
yci ваш! теорн, Гарр!.

— Сдине, що варте теорп, — це насолода, — неквапливо
промовив лорд Генр! сво!м мелодшним голосом. — Але
боюся, що теорпо насолоди я не можу приписати co6i. Г!
створила Природа, а не я. В насолод! Природа випробо-
вуе людину i насолодою ж виявляе свое благословшня.
Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не
обов’язково щаслива.

— Але кого ж ти вважаеш добрим? — аж скрикнув
Безиг Голворд.

— Атож, — приеднався до художника Дор!ан, выки-
нувшись на спльщ i дивлячись на лорда Генр! з-над
розюшного букета пурпурових ipncie, що стояв посеред
столу, — кого ви вважаете добрим?

— Добрий той, хто живе у злагод! is самим собою, —
вщказав лорд Генр!, торкаючись шжки келиха б!лими,
наче вщточеними пальцями. — А хто мусить жити в зла-
год! з шшими людьми, той у розлад! з самим собою.
Свое власне життя — це найважливппе. Що ж до ближшх,
то якщо кому смакуе ф!л!стерський чи пуританський
дух, вш може соб! козиритись перед ними власною мо-
ралыпстю, але насправд! втручатися в життя ближшх —
не наша справа. До того ж шдив!дуал!зм, безперечно,
мае вищу мету. Сучасна мораль вимагае вщ нас погод-
ження з моральними приписами часу. Я ж, однак, вва-
жаю, що для кожно! культурно! людини примирятися
з нормами свое! доби — це щонайгрубша неморальшсть.

— Але ж ти знаеш, Гарр!, що як людина живе т!льки
для себе, то розплачуеться за це жахливою ц!ною, —
зауважив митець.

— Авжеж, у нас за все нин! правлять надм!ру. Мен!
здаеться, справжня трагед!я вбогих людей саме в тому,
що вони не можуть дозволити соб! шчого, кр!м самозре-
чення. Красив! гр!хи, як! красив! реч!, — привыей багатих.

— За життя для себе розплачуються не грошима.

— А чим же шшим, Без!ле?

— Ну, хоча б докорами сумлшня, стражданням i усв!-
домленням свого морального занепаду...

Лорд Генр! знизав плечима.
— Любий Min, середньов!чне мистецтво прекрасне,
але середньов1чю емоцй застарыи. Звгсно, як на л!тера-
туру, вони ще годиться, але для л!тератури взагал! годяще
лиш те, що в житт! уже вийшло з ужитку. IIoBip меш,
цивипзована людина школи не каеться в пережитих
насолодах, а людина нецившзована не знае, що таке
насолода.

— Я знаю, що таке насолода! — вигукнув Дор!ан
Грей. — Це коли обожнюеш когось.

— Певна pin, це краще, шж бути обожнюваним, —
вщказав лорд Генр!, вибираючи co6i фрукти. — Страх
набридливо терпки, як тебе обожнюють. Жшки став-
ляться до нас, представниюв чолов!чого роду, точшсшь-
ко, як людство до своТх бопв. Вони поклоняються нам
i в!чно набридають сво1ми проханнями.

— А як на мене, вони просять у нас лише того, що
перше вже нам дали, — ушвголоса, але серйозно мовив
юнак. — Вони збуджують у нас Кохання i мають право
спод!ватись його i вщ нас.

— Це абсолютно слушно, Дор!ане, — пщнесеним тоном
подтвердив Голворд.

— У свт шщо не е абсолютно слушним, — заперечив
лорд Генр!.

— Hi, Гарр!, таки е! — вигукнув Дор!ан. — Ви ж сам!
добре знаете, що жшки вщдають чоловшам найдорожче
золото свого життя.

— Можливо, — з!тхаючи, погодився лорд Генр!. —
Але вони незмшно вимагають його назад, i то все у най-
др!бш1шй монет!. Ось !з чим морока. Жшки, як зауважив
один дотепний француз, надихають нас на шедеври, та
школи не дають змоги !х творити.

— Гарр!, ви вже зовс!м неможливий! Я й справд! не
розум!ю, за що ви мен! так подобаетесь?
— Я вам завжди подобатимусь, Дор!ане, — в!дпов!в
лорд Генр!. — Може, вип’емо кави, друз!?.. Офщ!анте,
принес!ть кави, коньяку i цигарок... Hi, цигарок не треба,
у мене е... Безгле, я не можу тоб! дозволити палити сига-
ри, в!зьми цигарку! Цигарки — це довершений вз!рець
довершено! насолоди — витончено!, гостро!, але тако!,
що не дас повного задоволення. Чого ще бажати?.. Так,
Дор!ане, ви завжди любитимете мене. Бо ви бачите в меш
вплення вс!х гр!х!в, як! не маете духу вчинити сам!.

— Що за дурнищ ви кажете, Гарр!! — скрикнув юнак,
прикурюючи вщ вогнедихого ср!бного дракона, що його
офщант поставив на спл. — Краще !дьмо до театру. Коли
ви побачите С!б!л на сцен!, перед вами вщкриеться новий
щеал життя. Вона явить вам щось таке, чого ви дос! ще
не знали.

— Я шзнав уже все, — з утомою в очах мовив лорд
Генр!. — Проте я завжди охочий до св!жих вражень, хоч
боюся, що для мене !х уже не лишилося. А вт!м, хтозна?
Може, ваша чудова д!вчина i розворушить мене. Я люб-
лю сцену — вона куди реальшша за життя. Ну що ж,
ход!мо! Дор!ане, ви пощете з! мною. Мен! дуже прикро,
Без!ле, але моя карета лише двомюна. Тоб! доведеться
!хати за нами в кеб!.

Вони шдвелися!, одягши плащ!, допивали каву стоячи.
Художник був мовчазний i похнюплений. Смуток опос!в
його. Не до душ! йому був цей шлюб, хоч вш ! розум!в,
що з Дор!аном могло статися й щось набагато г!рше.

За к!лька хвилин вони спустилися сходами. Як! домо-
вились, Голворд !хав сам-один ! бачив попереду побли-
мування л!хтар!в маленько! карети лорда Генр!. Нараз
його пройняло почуття безповоротно! втрати. Вш усв!-
домив, що Дор!ан Грей школи вже не буде для нього тим,
чим був дотепер. Пом!ж них двох стало ще одне життя...
Очт його затуманились, i яскраво освттлеш люди!
вулищ розтанули перед ним у каламуп. Коли кеб над’Тхав
до театру, Голвордов! вже здавалося, що за цей день вш
постар!в на багато рогав.
Розд1л VII

е знати чому, але публ!ки в театр! того вечора
було повно, i гладкий директор-еврей, що
зустр1в при вход! Дор!ана та його друз!в, роз-

пливався аж до вух у солодкаво-влесшй посмпнц!.
3 виглядом урочистим i водночас послужливим вш про-
в!в гостей до лож!, розмахуючи пухкими руками в перс-
нях i просторшуючи на повен голос. Ще огидшшим,
н!ж рашше, видався в!н Дор!анов!, — юнак почувався
так, немов, шукаючи М!ранду*, надибав Кал!бана. Лорд
Генр!, навпаки, радше вподобав цього еврея. Принайми!
так вш заявив ! напоався потиснути йому руку, запев-
няючи, що пишаеться знайомством з людиною, котра
в 1дкрила справжнього гешя ! збанкрутувала через
любов до поета. Голворд задовольнявся розгляданням
облич у партер!. Духота стояла неймов!рна,! величезна
люстра пломешла, наче якась фантастична жоржина
з огненними пелюстками. Молодики на гальорщ, зияв-
ши куртки й жилети, порозв!шували ix на бар’ер!. Вони

‘Mi ран да - вродлива шляхетна Д1вчина, персонаж i3 п'сси В. Шекс-
nipa «Буря».
перегукувалися через щлу залу й частували апельси-
нами своТх строкато повбираних подруг, що сидТли
поруч з ними. У партер! весело гомошли як!сь жшки,
дратуючи слух верескливим реготом. 3 буфету чути
було бахкання коргав.

— У гарненькому ж Miciji ви знайшли свое боже-
ство! — сказав лорд Генр!.

— А, так, — вщзвався Дор!ан Грей. — Саме тут, серед
смертних, я й знайшов свою богиню! Коли вона грае,
забуваеш усе на св!тГ Нав!ть оця cipa публ!ка — у них
неотесан! обличчя й груб! манери, але вони стають про-
сто невшзнанн!, коли С!б!л на сцен!. Вони сидять, зата-
мувавши вщдих,! стежать за нею. Досить !й захопти —
i вони ридають або см!ються. Вона робить ix чутливими,
як скрипка, вона духовно шдносить ix,! тод! вщчуваеш,
що щ люди з тако’! ж плот! й кров!, як! ти сам.

— 3 тако! ж плот! й кров!! Ну ш, це вже даруйте! —
вигукнув лорд Генр!, який у бшокль розглядав гальорку.

— Не звертайте на нього уваги, Дор!ане, — мовив ху-
дожник. — Я чудово розум!ю вас! в!рю в цю д!вчину. Та,
яку ви покохали, не може не бути гарною! Коли вона
здатна так впливати на людей, душа в не'! витончена
й шляхетна. Духовно шдносити свое поколшня — о, це
велика заслуга! Якщо ця д!вчина спроможна надихнути
душ! тих, як! дос! обходились без Hei, якщо вона може
зародити любов до краси в людей, чие життя брудне
й потворне, якщо вона мае силу здерти з них шкаралупу
еГоТ'зму i викликати сльози сшвчуття до чужого горя —
тод! вона варта вашего кохання, варта того, щоб ц!лий
св!т уклшно схилився перед нею. Добре, що ви з нею
одружуетесь. Спершу я не думав так, але тепер я згоден
з вами. С!б!л Вейн боги створили для вас. Без Hei ваше
життя було б не таке повне.
— Дякую, Без!ле, — вщпов!в Дор!ан Грей, тиснучи
йому руку. — Я знав, що ви мене зрозум!ете. А Гарр!
просто жахае сво!м цишзмом... Ага, ось i оркестр. Вш пре-
поганий, правда, та грае лише хвилин з п’ять. Тод! п!д-
шметься зав!са, i ви побачите д!вчину, як!й я в!ддам щле
життя, якш я вже в!ддав усе, що е в мен! найкраще.

За чверть години пщ сплеск бучних оплесгав на сцену
ступила С!б!л Вейн. Вона й справд! була дуже гарна —
лорд Генр! нав!ть визнав у думщ, що таку вроду йому
р!дко доводилось бачити. В п сором’язливш грацп та бо-
язкому вираз! очей було щось вщ молодо! сарни. Легка
барва, наче тшь троянди у ср!бному дзеркал!, заграла на
щоках д!вчини, коли !й передався щирий запал залюд-
нено! зали. Вона вщступила на два кроки i губи и затрем-
т!ли. Без!л Голворд скочив на ноги i заплескав у долою.
Дор!ан Грей сид!в непорушно, наче вв! сн!, прикитвши
до д!вчини поглядом. А лорд Генр! усе дивився у бшокль
i бурмопв:

— Чар!вно! Чар!вно!

До широко! в!тальш в дом! Капулетт! разом з Мерку-
що та шшими приятелями ввшшов Ромео в одеж! проча-
нина. Убогий оркестрик процигикав галька такт!в i почав-
ся танець. Пом!ж гурту незграбних обшарпаних актор!в
С!б!л Вейн здавалася якоюсь вищою, неземною !стоток>.
Г! т!ло колихалось у танщ, як тростина над водою. Вигини
!! ши! нагадували б!лу л!лею, а руки були мовби вито-
чеш з холодно! слоново! кость

Однак вона лишалася на диво байдужною. Аш !скорки
радосп не блиснуло !й в очах, коли вона побачила Ромео.
Ti дегалька сл!в Джульетти —

О пшгриме, в т1м гргха немае —

3 молитвою торкатись рук святых:
Такий npueim нам звичай дозволяв.

Стискання рук — то пощлунок гх, —

i коротк! решпки в подальшому д!алоз! прозвучали явно
фальшиво. Голос був чар!вний, але тон — зовам нев!д-
повщний, якийсь нещирий i штучний. I ця хибно взята
штонащя вичавила все живе з BipiniB, а висловлене
в них почуття зробила нещирим.

Дор!ан Грей, приглядаючись до С!б!л, щодал! б1льш
полотшв. BiH був ошелешений i стривожений. Hi Без!л,
Hi лорд Генр! не наважувались бодай словом озватись
до нього. Д!вчина — бачилось !м — не мала аш наймен-
шого хисту, i вони були вкрай розчароваш.

Знаючи, однак, що справжне випробування будь-яко!
Джульетти — сцена на балкон! у друпй д!1 п’еси, вони
ще мали над!ю. Якщо Ci6ui Вейн не вдасться i ця сцена,
значить, дiвчинa бездарна та й усе.

Коли вона вийшла на балкон, осв!тлений мгсяцем,
вигляд у не! був чар!вний — це год! було заперечити.
Але разюча неприроднють гри ставала все нестерпншюю.
Театральшсть жест!в доходила до безглуздя, штучний
пафос псував геть усе, що С!б!л промрвляла. Прекрасний
монолог —

Мое лице ховае маска ноч1,

Та все воно eid сорому нашить

За mi слова, що ти вноч! тдслухав, —

був продекламований з нудотною педантичшстю учениц!
якогось невдатного викладача красномбвства. Дал! вона,
перехилившись через балкон, почала проказувати т! най-
дивовижшш! рядки:

8 Портрет Дор!ана Грея
Hi, не клянись. Хоч ти — едина padicmb,
Та не на padicmb змовини нгчнг...
Все сталось несподгвано занадто —
Так швидко, так раптово й необачно,
Як блискавка, що блисне й зникне швидше,
Шж мовимо «Он блискавка!». Добратч...
Добратч, любий! Теплий подихлйпа
Нехай цю бруньку тжного кохання
Оберне в пигину квйпку запагину,
Коли з тобою стртемося ще раз...

Але вона промовила щ слова так мехашчно, наче зов-
ciM не усвщомлювала !хнього зм!сту. То не було нервове
хвилювання, Hi — навпаки, вона шбито щлком зберйа-
ла самовладання. Це була просто кепська гра. Д!вчина
явно не мала й крихти таланту.

Нав1ть невибаглива публ1ка гальорки й задшх ряд!в
партеру втратила сякий-такий штерес до п’еси. Зала не-
спокшно заворушилась, почулися голоси! розмови, а дал!
й свист. Директор-еврей, що стояв у глибиш бельетажу,
тупот!в ногами й люто лаявся. I т!льки сама д!вчина
зоставалась незворушною.

Шсля друго! дп в зал! вибухла ц!ла буря шикання.
Лорд Генр! п!дв!вся й почав одягати плащ.

— Вона прегарна, Дор!ане, — мовив вш, — але грати
не може. Ход!м звщси!

— Hi, я досиджу до кшця, — р!зко, бол!сним голосом
заперечив Дор!ан. — Мен!, Гарр!, дуже прикро, що через
мене у вас пропав веч!р. Перепрошую вас обох.

— Мш любий Дор!ане, мабуть, м!с Вейн сьогодн! не-
здужае, — урвав його Голворд. — Ми прийдемо колись
шшим разом.

— Краще б !й i справд! нездужати, — згтхнув Дор!ан. —
Але меш здаеться, вона просто холодна й нечула. 3 нею
сталася щлковита змша! Ще вчора вона була велика
артистка, а сьогодн! це лише звичайшсшька посередня
лицедшка.

— Не кажпъ так про кохану д!вчину, Дор!ане. Кохання
вище за Мистецтво.

— I те, i те — пльки форми наслщування, — зауважив
лорд Генр!. — Ну що ж, ход!мо, Без!ле. Але вам, Дор!ане,
теж не сл!д тут довше залишатися. Дивитись на кепську
гру — погано для людсько! моральност!. Окр!м того, на-
вряд чи ви, Дор!ане, схочете, щоб ваша дружина висту-
пала на сцен!, — тож i не мае значения, що вона грае
Джульетту, мов дерев’яна лялька! Вона дуже гарненька,
i коли на житт! розум!еться так само мало, як ! на мис-
тецтв!, — близьюсть !з нею принесе вам чимало насолоди!
€ ж бо т!льки два р!зновиди людей, по-справжньому
чар!вних, — це Ti, що !м вщомо абсолютно все,! т!, яким
не вщомо абсолютно шчого. Заради Бога, любий м!й
хлопчику, не сприймайте це так трапчно! Секрет в!чно!
молодост! в тому, щоб остершатись почутпв, як! швечать
вроду. Краще !дьмо з нами до клубу. Там попалимо
цигарок i вип’емо за вроду С!б!л Вейн. Вона прекрасна.
Чого ще вам хот!ти?

— 1д!ть, Гарр!! — скрикнув юнак. — Мен! треба побути
на самой. Без!ле, ви теж залиште мене. Х!ба ви не бачите,
що серце мое краеться?!

Йому до очей шдступили гаряч! сльози, а губи заст-
палися. Кинувшись углиб лож!, вш прихилився до стши
i затулив обличчя руками.

— Ход!мо, Без!ле, — з незвичною теплотою в голос!
мовив лорд Генр!. I вони обидва вийшли з лож!.

Через галька хвилин спалахнули вогш рампи, зав!са
знову шднялась i почалася третя д!я. Дор!ан Грей повер-
нувся на свое мЕсце. Вигляд його був блщий i сповнений
гордовито! байдужосп. П’еса все тяглась, i здавалося, що
кшця 1й не буде. Зала нашвспорожшла, люди 3i смЕхом
виходили, човгаючи важкими черевиками. Вистава без-
надшно провалилася.

Коли грали останню дЕю, ряди були майже порожнЕ
BpeniTi завЕса опустилась тд хихотшня i голоси! нарЕ-
кання.

Ледве закшчилася вистава, як ДорЕан Грей метнувся
за лаштунки, до гримерки СЕбЕл Вейн. ДЕвчина стояла
сама, з виразом трЕумфу на обличчЕ. ОчЕ и яскраво зорЕли,
i вся вона немов променилася сяйвом. Натврозтулеш
вуста усмЕхались як!йсь лише Ей одшй знашй таемницЕ

Коли увЕйшов ДорЕан, СЕбЕл глянула на нього, i вмить
ii охопила безмежна радЕсть.

— Як препогано я сьогодш трала, ДорЕане! — вигук-
нула вона.

— Жахливо! — ствердив ДорЕан, ошелешено вдивля-
ючись у не! — Просто жахливо! Ви що, хвор!? Ви й не
уявляете, яка це була мука! як я страждав.

Д!вчина усмЕхнулася.

— Дор!ане, — вона вимовила його !м’я з насшвною
протяжнЕстю, насолоджуючись ним, наче воно було со-
лодше за мед для червоних пелюсток и уст. — Дор!ане,
ви ж мали зрозумгги. Але зараз ви вже розум!ете, правда?

— Що зрозумЕти? — сердито перепитав вш.

— Чому я сьогодш так погано трала. I чому я вщниш
завжди погано гратиму. Чому я школи вже не зможу
добре грати.

Дор!ан знизав плечима.

— Ви, мабуть, хворЕ Вам не треба грати, коли незду-
жаете. Ви стаете тод! посм!ховиськом. МоЕм друзям було
нудно. I меш теж.
С!б!л мовби й не слухала його. Рад!сть невшзнанно
змшила ii — вона була в якомусь екстаз! щастя.

— Дор!ане, Дор1ане! — окрикнула вона. — Перед тим, як
познайомитися з вами, я знала в житт! саме мистецтво, —
я жила тыьки тут, на сцен!. Я гадала, що все це правда.
Одного вечора я була Розалшдою, шшого — Порщею.
Рад!сть Беатр!че була моею рад!стю, горе Кордел!!* —
мо1м горем. Я в!рила в усе це. Ti вбоп актори, що грали
разом з! мною, здавались мен! божественними, розма-
льована сцена була мо!м ц!лим св!том. Я знала тЕльки
сам! привиди i вважала ix за живих !стот. Але прийшли
ви, мш прекрасний коханий, — i визволили мою душу
з в’язнищ, ви показалив мен! справжню реалыпсть. Сьо-
годн! вперше я побачила всю нещиркть, бутафоршсть
i фальш цих пустих видовищ, у яких я граю. Сьогодн!
вперше я усвщомила, що Ромео бридкий, старий! тдфар-
бований, що м!сячне св!тло в саду шдробне, що декорацн
прим!тивн!, що слова я говорила нереальн!, що то не мо!
слова, не те, що я хот!ла б сказати... Ви дарували мен!
щось вище за мистецтво — ви дали мен! шзнати справжне
кохання! О мш коханий! Чар!вний мш Принце! Принце
життя! Мен! набридло жити серед примар. Ви для мене
б!лыпе, шж усе мистецтво! Нав!що мен! от! марюнетки
з! сцени? Почавши сьогодн! грати, я шяк не могла збаг-
нути, чому це в мене шчого не виходить. Я хотгла зача-
рувати вс!х, а виявилось — я зовс!м Hi на що не здатна.
Але рантом я зрозум!ла, чому. I мен! стало так рад!сно!
Я чула !хне шикання — i тшьки всм!халася. Бо що вони
знають про таке кохання, як наше? Забери мене звщси,
Дор!ане, забери куди-небудь, де ми будемо зовс!м сам!!

‘11орц1Я, Беат pine, Кордел! я - персонаж! з пес В. Шексгпра -
в!дпов!дно - «Венец!йський купець», «Башто шласу з н!чою» та «Король
Aip».
Я тепер зненавидыа театр. Я могла вдавати пристрасть,
коли сама 11 не вщчувала, але тепер, коли вона обшкае
мене вогнем, я не можу! О Доргане, Дор1ане, ти мене розу-
Mieni?! Адже вдавати закохану, коли ти сама насправд!
закохана, — це глум над коханням. Завдяки тоб! я тепер
побачила це.

Дор!ан рвучко с!в на каналу й одвернувся в!д С!б!л.

— Ви вбили мое кохання... — пробурмот!в в!н.

С!б!л у подив! глянула на нього й засмшлась. Дор!ан
не озивався. Вона шдшшла до нього й сво!ми маленькими
пучками погладила йому волосся. Тод! стала навкол!шки
й торкнулася устами його рук. Здригнувшись ус!м т!лом,
Дор!ан вирвав в!д не! руки, схопився з канапи i рушив
до дверей.

— Так, так! — вигукнув в!н. — Ви вбили мое кохання!
Рашш ви розпалювали мою уяву, а тепер нав!ть ц!ка-
вост! не збуджуете. Тепер мен! до вас просто байдуже.
Я покохав вас, бо ви чудово грали, бо я бачив у вас талант
i розум, бо ви вт!лювали мрп великих поет!в i вбирали
в живу плоть ! кров образи мистецтва. Але тепер з цим
ус!м покшчено. Ви просто порожне, обмежене створшня.
О Господи! Яким божев!ллям було мое кохання до вас!
Який же я був йолоп! Тепер ви для мене нщо! Я не хочу
вас б!лыпе бачити! Я школи й не згадаю про вас, ! не
промовлю вашого !меш. Ви й не уявляете, чим ви були
для мене... Ще так недавно!.. Тепер мен! боляче нав!ть
згадувати про те. Краще б я вас школи не знав! Ви
зруйнували найпрекрасшше в моему житт!. Як мало ви
знаете про кохання, коли кажете, що воно вбило ваш
талант! Адже ви н!що без свого мистецтва! Я дав би вам
славу й велич! Св!т боготворив би вас,! ви носили б мое
!м’я... А що ви тепер? Третьорядна акторка з гарненьким
личком, ото й усе!
ДЕвчина сполотшла i вся затряслась дрЕбним дрожем.
Вона стисла руки Е насилу пробелькотЕла, немов слова
застрявали Ей у горлЕ:

— Ви ж це несерйозно, ДорЕане? Ви так наче граете...

— Граю! НЕ, це вже заберЕть собЕ. У вас воно так добре
виходить! — у'Едливо кинув ДорЕан.

СЕбЕл пЕдвелася з колЕн Е пЕдступила до нього. 3 болЕс-
ним виразом вона поклала руку йому на плече Е загля-
нула в очЕ. ВЕн вЕдштовхнув ii.

— Не торкайтесь до мене!

Притамований стопн вирвався у не’Е, вона припала
до його нЕг i простерлася ниць, наче стоптана квЕтка.

— ДорЕане, ДорЕане, не кидайте мене! — шепотЕла
вона. — ПростЕть менЕ, що я сьогоднЕ так погано грала, —
адже увесь час тЕльки ви один були на думцЕ в мене!..
Але я спробую... Я все зроблю, щоб грати краще!.. Це ж
прийшло так несподЕвано, наше кохання... Мабуть, я його
й не вЕдчула б, якби ви не поцЕлували мене... якби ми не
поцЕлувались тодЕ... ПоцЕлуй мене ще раз, мЕй коханий!
О ДорЕане! Не кидай мене, бо... МЕй брат... Hi, нЕ, то дур-
нищ! ВЕн лиш пожартував... Але ви, ДорЕане... Невже ти
не вибачиш менЕ сьогоднЕшшй вечЕр? Я працюватиму
з усЕх сил!.. Не будь такий жорстокий 3i мною, я ж люблю
тебе понад усе на свЕтЕ. Та й тЕльки однЕсЕнький раз моя
гра не сподобалась тобЕ! Твоя правда, ДорЕане, — менЕ
не слЕд було забувати, що я актриса. Я знаю, це в мене
по-дурному вийшло, але я нЕчого не могла з собою
вдЕяти. О, не кидай мене, ДорЕане, не йди!..

Заливаючись гарячими слЕзьми, вона корчилась на пЕд-
лозЕ, немов зранене звЕря, а ДорЕан Грей дивився на не'Е
згори своЕми прегарними очима Е його красиво окреслеш
уста осмЕхались у пиховитЕй зневазЕ. Почуття людей, яких
розлюбили, завжди чимось смЕшнЕ. I слова, Е ридання
С!б!л видавалися Дор!анов! суцыьною мелодрамою i ви-
кликали т!льки вщразу.

— Я йду, — сказав вш урешт! спокшно й чггко. —
Я не xotib би бути безсердечним, але я не можу б!льше
зустр!чатися з вами. Ви розчарували мене.

Вона тихо плакала i не озивалася, лише шдповзла
трошки ближче до нього. й маленью руки простерлись
навмання, немовби шукаючи його. Дор!ан обернувся
i вийшов з гамнати. За кглька хвилин вш був уже на
вулищ.

BiH iniOB, ледве усвщомлюючи, куди йде. ГПзнппе йому
пригадувалось, що Bin блукав якимись тьмяно осв!тлени-
ми вуличками повз п!дозр!л! будинки, пошд арками, вщ
яких падали чорт т!нг Ягась жшки, пронизливо см!ю-
чись, кликали його хрипкими голосами. Непевною ходою,
наче страхгглив! мавпи, пленталися п'янищ, бормочучи
щось co6i шд Hie або лаючись. Bin бачив заморених дкей,
що спали, скрутившись калачиком на приступках буд!-
вель, i чув верескливий лемент i прокляття, яга доли-
нали з похмурих двор!в.

3 першими проблисками св!танку Дор!ан опинився
перед Ковент-Гарденом*. Темрява спадала, i пронизане
блщими вогнями небо сяяло, як чудовна перлина. По
лискучш бругавщ безлюдно! ще вулищ прогуркот!ло
дегалька величезних пщвод, на яких рясно похитувалися
Л1ле!. ПовНря духмяшло ароматом гайток, i краса !хня
наче тамувала його б!ль. Йдучи за шдводами, BiH увЬ
йшов у ринок i став дивитись, як !х розвантажують.
Один в!зник у б!л 1й хламид! почастував його вишнями.
Дор!ан подякував i байдуже почав !сти, здивувавшись,
чому в!зник вщмовився взяти за них rpomi. 3!рван! ошв-

'Ковент-Гарден - найб‘1льший у Лондон! овочево-фруктовий ринок
HO4i, виши! немов ще тримали в co6i прохолоду м!сяч-
ного св!тла. Повз Дор!ана довгою вервечкою тяглися
хлопчаки з котиками смугастих тюльпашв i жовтих та
червоних троянд, обережно пробираючись пом!ж горами
шжно-зелено! городини. Шд портиком з с!рими, ocbit-
леними сонцем колонами снував гурт забрьоханих про-
стоволосих д!вчат-перекупок, що дожидали кшця гурто-
вого торгу. Ще трохи !х юрмилося б!ля обертових дверей
кав’ярж на П’яцце. Важк! возов! кон! ковзали копитами
по нер!вному бруку i дзеленькопли балабончиками та
збруею. Декотр! в!зники спали на куп! лантух!в. Рожево-
ноп голуби з райдужними шийками метушливо дзьобали
розтрушен! зернини.

Врешт! Дор!ан гукнув в!зника з кеба! погхав додому.
Там якусь хвильку в!н постояв б!ля дверей, оглядаючи
безгомшний майдан i в!кна будингав, щ!льно позакриван!
вжонницями або шторами. Нёбо тепер стало сущльно
опалеве, ! на його тл! навколишн! дахи виблискували,
мов ср!бло. 3 одного димаря навпроти вже курився
тоненький струмшь диму, звиваючись бл!до-бузковою
стр!чкою в перламутровому пов!тр!.

У просторому передпоко! з дубовими панелями зви-
сав з! стел! великий позолочений л!хтар, ймов!рно здо-
бич !з гондол и якогось венецшського дожа. Три газових
р!жки ще мигпли у ньому голубими пелюстками в обля-
м!вц! б!лого полум’я. Дор!ан загасив л!хтаря!, кинувши
на спл капелюха й плаща, пройшов через б!бл!отеку до
спальш, велико! восьмикутно! юмнати на першому по-
верс!, яку, охоплений новим для нього потягом до роз-
кош!, в!н недавно переобладнав на власний смак i пороз-
вшгував на стшах рщк!сн! гобелени час!в Ренесансу, що
!х вид обув !з закинуто! мансарди свого будинку в Селбь
Узявшись за ручку дверей, Дор!ан мимохщь зиркнув на
портрет роботи Безыа Голворда. I враз вщсахнувся, наче
враженийякоюсь неспод!ванкою. До спальш вш увшшов
дещо приголомшений. Вийнявши кв!тку з петельки, вш
мовби завагався в нер!шучост!. Зрештою таки вернув
назад i, наблизившись до портрета, уважно приглянув-
ся. У тьмяному свшп, що пробивалося кргзь кремов!
шовков! штори, обличчя здалось йому трохи змшеним.
1ншим став вираз, щось жорстоке з’явилося в обрисах
рота. Дивна pin!

Дор!ан одвернувся i, шдшшовши до в!кна, шдтягнув
штори. Юмнату залив променистий свканок, роз!гнавши
химерш пн! по темних кутках, де вони, здригаючись,
нарепт уляглися. Але дивний вираз на обличч! портрета
не титьки не зник, а нав!ть став ще ч!тк!шим. Тремтливе
i яскраве денне св!тло виказувало йому складку жорс-
TOKOCTi б1ля рота так ясно, наче вш дивився у дзеркало
теля того, як вчинив щось жахливе.

Дор!ана аж пересмикнуло, i, притьмом схопивши з!
столу овальне люстерко в прикрашешй кушдонами рам!
з! слоново'т коси — один з численних дарунюв лорда
Генр!, — вш зазирнув у його гладку глибшь. Hi, його виш-
невих уст не спотворювала така складка, як на портрет!.
Що б це означало?

Вш протер оч!, наблизився мало не впритул до порт-
рета ! ще раз уважно приглянувся. Не було знаку жод-
но1 змши, зроблено! пензлем, а проте загальний вираз
явно став шакшим. Це був не просто випл!д його уяви.
Hi, змша до моторошност! очевидна!

Дор!ан важко с!в у кргсло й задумався. I враз йому на
пам’ять спливло те, що BiH промовив у студи Безыа Гол-
ворда того дня, коли портрет було закшчено. Так, вш
пригадав тепер геть усе до слова. У нього тод! прохопило-
ся химерне бажання, щоб зам!сть нього старпнав портрет,
а в!н сам лишався пов!к молодим, i щоб його власна
врода школи не маршла, а весь тягар його пристрастей
i вад лягав на обличчя портретов!; щоб зморшки страж-
дань i тяжких роздум!в зорали тыьки його намальоване
зображення, a BiH сам щоб збер!г назавжди шжний рум’я-
нець i миловидшсть свое! щойно тощ усвщомлено! юность
Невже його бажання справдилось? Та Hi, це ж немож-
ливо! Жах нав!ть подумати про таке. А проте ж — ось
портрет, i на ньому складка жорстокост! б!ля уст.

Жорстогасть! Xi6a вш був жорстокий? Це вона зави-
нила, а не вш! Вона уявлялась йому великою артисткою,
i за це BiH ii покохав. А вона його розчарувала. Вона
виявилася шкчемою, не пдною його кохання... I все ж
тепер Bin з почуттям безмежного жалю згадував, як С!б!л
лежала коло його Hir, ридаючи немов мале дитя. Як без-
сердечно BiH дивився тод! на Hei! I чого BiH такий? Чого
йому дано таку душу?..

Однак xi6a й вш не страждав? За Ti три жахПлив!
години, поки тривала вистава, вш пережив щл! стол!ття
терзань, щлу в!чшсть муки! А його життя так само ж цшне,
як i ii! В усякому раз!, якщо вш поранив 11 на все життя,
то й вона на якийсь час завдала йому болю. Але жшки вм!-
ють легше зносити горе, шж чоловпси, — вони ж бо живуть
самими почуттями, i т!льки й думають, що про почуття.
I коханщв вони соб! вибирають лиш на те, аби мати перед
ким влаштовувати сцени. Так каже лорд Генр!, а вш знае,
що таке жшки... Нав!що ж йому мордуватись думками
про С!б!л Вейн? Тепер вона для нього быыпе не icnye.

Але портрет! Як бути з ним? Портрет м!стить секрет
його життя i виповщае yciM правду. Портрет шдказав
йому, як любити власну вроду, то невже ж вш змусить
його зненавидгги власну душу? Як же тепер i дивитись
на цей портрет?
Hi, Hi, то просто !люз!я, породження втомлено! уяви.
Ця жахлива шч, яку вш пережив, лишила по co6i всяш
примари... Раптом у його мозков! блимнула та крих!тна
ясно-червона цяточка, що призводить людину до боже-
вЕлля. Портрет аштрохи не змшився, безглуздя нав!ть
думати про це!

Але чоловгк з портрета дивився на нього з жорстоким
усм1хом, який нищив прекрасне обличчя. Злотаве його
волосся сяяло шд врашшшм сонцем, а блакитш O4i вту-
пилися в O4i живого Дор!ана Грея.

Безмежний жаль — не за собою, а за намальованим
cboim образом — пройняв юнака. Портрет уже змшився
i змшюватиметься дал! й далЕ Злотавшть його кучер!в
в!зьметься сивизною, поблякнуть шжш троянди його
юного обличчя. Кожен rpix, який в!н, Дор!ан, вчинить,
лягатиме плямою ганьби на портрет i швечитиме його
красу... Але Hi, BiH не цишитиме бЕльше! Портрет —
змшений чи не змшений — стане мовби наочним вт1-
ленням його сумлшня. Треба опиратися спокусЕ Bin не
бачитиметься бЕльше з лордом Генр! — принайми! не
слухатиме його невловно-отруйних теорш, як! колись
у Без!ловому садку вперше розворушили в ньому, До-
р!ан!, жагу неможливого... BiH спокутуе свою провину,
повернеться до Ci6in Вейн, одружиться з нею i спробуе
знов ii полюбити. Це його обов’язок. Вона ж, бщолашка,
настраждалася, мабуть, бшыне за нього! BiH пов!вся
з нею як останнш его!ст! Шчого, любов повернеться,
i вони з С!б!л знову будуть щасливЕ Життя 1хне буде
прекрасне й чисте.

BiH устав з крюла i заслонив портрет широкою шир-
мою, мимохггь здригнувшись вщ погляду на нього.

— Який жах! — пробурмоив BiH сам до себе i, шд1-
йшовши до засклених дверей, розчинив ix навст!ж.
Опинившись у садку на трав!, вш спрагло дихнув на
повш груди. Св1же ранкове пов1тря немовби розшнало
yci його похмур! переживания. Тепер Дор!ан думав лише
про Ci6ui. Слабке вщлуння колшпнього кохання бришло
йому в серщ, вш знов i знов повторював н !м’я. I пташки,
що заливалися щебетом у скропленому росою саду, зда-
валося, оповщали квккам про не!.
Розд1л VIII

уло далеко за полудень, коли Дор!ан проки-
нувся. Камердинер його, ЕИктор, уже юлька
раз!в заходив навшпиньки до спальн! дов!да-
тись, чи не пробудився молодий господар, дивуючись,

чого це Bin так довго спить. Нарешт! продзеленчав
Дор!ашв дзвшок, i В!ктор, безхучно ввшшовши у спаль-
ню з чашкою чаю та купкою лист!в на маленькш тащ
з старовинно! севрсько! порцеляни*, розсунув оливков!
атласы штори з переливчастою блакитною шдбивкою,
що закривали три високих в!кна.

— Сьогодн! мсье добре виспалися, — сказав служник
усм!хаючись.

— Котра година, В!кторе? — сонно спитав Дор!ан Грей.

— Чверть на другу, мсье.

Так шзно! Дор!ан п!дв!вся i, сьорбнувши трохи чаю,
взявся до лист!в. Один з них був вщ лорда Генр!, прине-
сений служником ще вранц!. Дор!ан повагався хвильку,

’Севрська порцеляна - порцеляна, що вироблясться з к!нця XVIIIст.
у Midi Севр гид Парижем i славиться своею ф1л1гранн1стю та витончен!стю.
а пот1м вщклав листа вб!к. 1нпп листа вш розпечатував
байдуже. Тут було звичайне з!брання в!зит!вок, запрошень
на общи, квитюв на привата! виставки, програм доброщй-
них концерпв тощо — словом, усе те, що кожного ранку
протягом лондонського сезону зливою звалюеться на св!т-
ську молоду людину. Був тут також довол! поважний
рахунок за туалетне приладдя з гравшованого ср!бла
у стал! Лу! XV — Дор!ан i дос! не наважився послати цей
рахунок cboim ошкунам: вони були люди вкрай старо-
модн! i шяк не могли збагнути, що в нашу добу людина
потребуе лише непотр!бних речей. Було тут! к!лька про-
позицш лихвар!в !з Джермш-стр!т, що вельми гречно
висловлювали готовшсть позичити будь-яку суму на
першу ж вимогу! за найскромшших вщсотюв.

Хвилин через десять Дор!ан устав !, накинувши роз-
шитий шовком кашем!ровий халат, пройшов у ванну,
обличковану ошксом. Холодна вода просв!жила його
шсля довгого спання. Про пережите вчора вш, здавало-
ся, уже й забув. Раз чи дв!ч! йому, щоправда, спливало
на пам’ять неясне вщчуття свое! причетност! до якохсь
дивно! трагедп, але згадувалося це немовби кр!зь сон.

Одягнувшись теля ванни, вш пройшов у б!бл!отеку
i с!в за круглий столик проти вщчиненого в!кна, де йому
звичайно подавали легкий французький енщанок. День
видався чудовий. Тепле пов!тря було сповнене пряними
пахощами. До кгмнати влепла бджола i, бринячи, по-
кружляла над синьою китайською вазою з жовтуватими
трояндами, що стояла перед Дор!аном. Юнак почувався
без м!ри щасливим.

Раптом його погляд упав на ширму, що заслоняла
портрет,! вш здригнувся.

— Мсье, холодно? — запитав, увшшовши, служник,
ставлячи на столик яечню. — Може, я зачиню в!кно?
Дор1ан похитив головою.

— Hi, мен! не холодно, — тихцем озвався в!н.

...Чи то було насправщ? Невже портрет таки змшився?
Чи то просто його розладнашй уяв! привид!вся злости-
вий ycMix там, де була усм1шка радошдв? Бо де ж може
намальована картина змшюватись! Це безглуздя! Ото
колись буде що розповкти Безыов! — та й розсм!шити
його!

А проте як виразно вш усе пам’ятае! Спершу в тьмяних
сутшках, а тод! при яскравому врашшньому св!тл! по-
бачив в!н складку жорстокосп, що скривила уста на
портрет!. I зараз трохи не з ляком думав про ту хвилину,
коли камердинер вийде з юмнати. Вш знав, що на само-
т! неодмшно роздивиться портрет. I це не давало йому
спокою.

Коли, подавши каву й цигарки, служник повернувся
до дверей, Дор!ан на превелику силу стримався, щоб не
зупинити його. Але зрештою таки покликав його назад,
коли той уже причиняв за собою двер!. Служник зупи-
нився, чекаючи наказу. Дор!ан к!лька секунд дивився
на нього мовчки, а пот!м сказав, зпхнувши:

— В!кторе, хоч би хто приходив, мене немае вдома.

Служник уклонився й вийшов.

Дор!ан Грей п!дв!вся з-за столу, запалив цигарку
i зручно вмостився на розюшних подушках канапи, що
стояла якраз напроти ширми. Ширма була старовинна,
з позолочено! кпансько! шк!ри, щедро змальована в!зе-
рунками в стил! Лу! XIV. Дор!ан защкавлено пригля-
дався до не!, запитуючи себе, чи доводилось !й коли-
небудь ран!ше приховувати секрет людського життя...

Та чи й треба йому врешт!-решт в!дсувати ширму?
Чого б !! так ! не полишити? Що йому прибуде в!д
знаття? Коли це правда — то воно жахливо. А коли Hi,
то шчого цим i журитись... А що, як за примхою фаталь-
ного випадку чшсь чуж! оч! пщгледять страшну змшу
в портрет!? Що вш робитиме, коли прийде Без!л Гол-
ворд i схоче подивитись на свш тв!р? А Безгл неодмшно
захоче... Hi, в усьому цьому треба роз!братись i то як-
найшвидше. Нема шчого ripinoro, шж ця моторошна
непевшсть!

Вставши, Дор!ан замкнув обое дверей. Принайми!
вш буде сам, коли дивитиметься на вияв свое! ганьби.
Тод! в!дсунув ширму i побачив себе лице в лице.

Так, це було ясно як день: портрет змшився.

Згодом Дор!ан часто пригадував — ! щоразу з нема-
лим подивом, — що в перш! хвилини вш сприймав порт-
рет !з суто дослщницьким штересом. Неймов!рно, щоб
така змша могла вщбутися, а проте це був доконаний
факт... Невже !снуе якась потайна спор!днен!сть м!ж
його душею i х!м!чними атомами, що виображуються на
полотш у форму й кол!р? Тобто що через щ атоми про-
ступають на полотн! yci порухи душ!, п думки 1 мрп?
Чи, може, тут прихована 1нша, ще страшшша причина?..
Дор!ан здригнувся, пронизаний жахом. В!н одшшов
i знову л!г на каналу, не в!дриваючи нажаханого погляду
в!д портрета.

Вт!шало т!льки одне — що портрет уже дечого навчив
його. Завдяки портрету Дор!ан усвщомив, як неспра-
ведливо, як жорстоко вш пов!вся 1з Сдб!л Вейн. Але це
ще не шзно виправити. Вона стане йому дружиною. Його
еГо!стичне 1 трохи надумане кохання скориться вищому
впливов!, перетвориться на шляхетшше почуття, i порт-
рет, намальований Без! л ом, стане для нього мовби
вчителем ! пров!дником у житт! — тим, чим для одних
е доброчесшсть, для шших — сов!сть i страх перед Богом
для вс!х нас... Докори сумлшня можна заглушити ошем,

9	Портрет Дор!ана Грея
наркотиками, що присипляють моралью збудники. Але
тут перед ним — видимий символ деградацй, спричинено!
rpixoM. До самого скону матиме вш перед собою цей доказ
руйнацп, яку людина може накликали на власну душу.

Годинник вибив третю, i четверту, i ще швгодини,
а Дор!ан Грей усе ще сшив непорушно. Вш намагався
з!брати докупи ясно-червош волоконця життя i з!ткати
з них якийсь в!зерунок, знайти co6i шлях у багряному
лаб!ринт! пристрастей, де BiH блукав. Дор!ан не знав,
що чинити, що думати. Врешп вш шдшшов до столу
i заходився писати падкого листа до кохано! д!вчини,
благаючи ii простити його i звинувачуючи себе у боже-
в!лл!. Сторшку за сторшкою вш вкривав виразами при-
страсного каяття i ще пристрасшшого болю. Самоосуд нам
даруе незр!внянну насолоду: коли ми ганимо сам! себе,
то вщчуваемо, що шхто шший не мае права ганити нас.
Вщпущення rpixiB дае нам не священик, а сама сповщь.
Закшчивши листа, Дор!ан уже вщчув себе прощеним.

Раптом у двер! постукали i долинув голос лорда Генр!:
— Мш любий, я конче мушу з вами побачитись. Швид-
ше впустпъ мене! Що це ви сидите так, замкнувшись?

Дор!ан спершу не вщповщав i не рухався з м!сця. Але
стуют у двер! не припинявся, а ставав дедал! гучшший.
То, мабуть, краще впустити лорда Генр!, пояснити йому,
що в!н збираеться печати нове життя, — вш готовий на-
в!ть посваритися, якщо шакше не вийде, чи й взагал!
порвати з ним, коли вже це виявиться неминучим.

Дор!ан скочив на ноги, квапливо заслонив портрет
ширмою i в!д!мкнув двер!.

— Мен! дуже прикро, Дор!ане, що воно так сталося, —
увшшовши, мовив лорд Генр!. — Але вам не слщ багато
про це думати.

— Це ви про С!б!л Вейн? — спитав Дор!ан.
— Атож, — в!дпов!в лорд Генр!, с!вши в кртсло й по-
в!льно стягуючи жовт! рукавички. — Взагал! це жахливо,
але ж ви в цьому не виню... Скаж!ть, а теля вистави
заходили ви до не! за култси?

— Аякже!

— Я так i думав. I ви посварились?

— Я брутально пов!вся, Гарр!! Просто брутально! Але
тепер уже все гаразд. Я не жалкую за тим yciM, що ста-
лося, — воно навчило мене краще розумтти самого себе.

— Ах, Дор!ане, я дуже радий, що ви саме так це спри-
йняли! Я боявся, що ви терзаете себе докорами сумлш-
ня i в розпач! рвете сво! чудов! кучер!.

— Я вже пройшов через усе це, — сказав Дор!ан, усм!х-
нено киваючи головою. — I зараз я абсолютно щасли-
вий. Хоча б тому, що зрозум!в, що таке сов!сть. Це не те,
що ви мен! казали. Hi, це найбожественшше в нас! Б!ль-
ше не глузуйте з не!, Гарр!, — принайми! перед! мною.
Я хочу мати чисту совють. Я не можу допустити, щоб
моя душа стала потворною.

— Поздоровляю вас, Дор!ане, це чар!вна мистецька
основа для етики! А з чого ви гадаете печати?

— Одруженням !з С!б!л Вейн.

— Одруженням !з С!б!л Вейн! — аж скрикнув лорд
Генр!, тдв!вшись ! спантеличено дивлячись на Дор!а-
на. — Але ж, мш любий Дор!ане, вона...

— Так, одруженням. Я знаю, що ви хочете сказати —
якусь гидоту про шлюб. Не треба! I взагал! школи б!ль-
ше не каж!ть мен! таких речей. Два дн! тому я просив
Слб!л одружитись з! мною. I я не збираюся порушувати
свого слова. Вона буде моею дружиною.

— Вашою дружиною?! Дор!ане!.. То ви не одержали
мого листа? Я написав його вам сьогодн! вранц! i переслав
через свого служника.
— Вашого листа? A-а, пригадую... Я, Гарр!, ще не
читав його. Я боявся знайти там щось мен! неприемне.
Своими ешграмами ви роздираете життя на шматки!

— Отже, ви шчого не знаете?

— Що ви маете на уваз!?

Шдшшовши до Дор!ана, лорд Генр! с!в ! м!цно стис
його руки.

— Дор!ане, — сказав в!н, — у своему лист!... не лякай-
тесь... я написав вам, що С!б!л Вейн померла.

Бол!сний зойк роз!тнув юнаков! уста. Вш схопився
з м!сця, вирвавши сво! руки.

— Померла? С!б!л померла? Це неправда! Це шдла
брехня! Як ви см!ете таке говорити!

— Це щира правда, Дор!ане, — повагом сказав лорд
Генр!. — Про це сповщають yci ранков! газети. Я напи-
сав вам, щоб ви н! з ким не бачились, доки я прийду.
Очевидно, буде слщство, тож треба подбати, щоб вас
туди не вплутали. Так! icTopii шдносять людину в Па-
риж!, але в нас у Лондон! публ!ка ще надто забобонна.
Тут шяк не годиться починати кар’еру скандалом. Кра-
ще призапастися ним на шзшше — на схил! в!ку скан-
дали надають людин! б!лыпо! шкантносп. Спод!ваюсь,
у театр! не знають вашого пр!звища? Якщо Hi, то все
гаразд. А хто-небудь бачив, як ви заходили до гамнати
С!б!л? Це дуже важливий момент.

Приголомшений жахливою новиною, Дор!ан галька
хвилин не Mir вимовити аш слова. Нареши, затинаю-
чись, BiH пробелькоив здушеним голосом:

— Гарр!, ви кажете — слщство? Що це означав? Що
С!б!л... Ой, Гарр!, я цього не переживу!.. Кажпъ-бо
швидше! Хай уже я д!знаюсь усе, як е.

— Не маю жодних сумшв!в, Дор!ане, що це не просто
нещасливий випадок, але треба, щоб публ!ка думала саме
таким чином. А розповщають приблизно так: коли д!вчи-
на того вечора виходила i3 мапр’ю з театру десь о шв на
першу ноч! — вона раптом сказала, що забула щось там
нагор!. П чекають деякий час, але вона не повертаеться.
Врецт-решт ii знаходять мертвою на шдлоз! в акторсьгай
вбиральн!. Вона помилково проковтнула якусь отруту,
що в них там е у театрах. Не знаю, що саме, але, в усякому
раз!, щось таке, як синильна кислота чи свинцев! быила.
Най!мов!ршше, що кислота, бо померла С!б!л одразу.

— Гарр!, Гарр!, який це жах! — скрикнув Дор!ан.

— Зв!сна pin, це дуже трапчно, але не треба, щоб вас
було вплутано у цю icTopiro. Я читав у «Стандарт!», що
С!б!л Вейн мала С1мнадцять рогав. А на вигляд 1й можна
було дати ще менше. Мен! вона здалася справжшм
дитям. Та й грала вона так невправно... Дор!ане, ви не
повинн! брати цього надто близько до серця. Краще
Чдьмо з! мною на общ. А шзшш ми заглянемо до опери.
Сьогодн! сшвае Патт!*, i все товариство збереться в теат-
pi. Ми зайдемо в ложу мое! сестри. Сьогодн! з нею буде
галька ефектних жшок.

— Отже, це я вбив С!б!л Вейн!.. — промовив Дор!ан
Грей немов сам до себе. — Вбив! Однаково, що встромив
би !й у горлечко ножа! I все одно троянди через це не
прив’яли, а пташки так само рад!сно висшвують у моему
садку. I сьогодн! ввечер! я маю общати з вами, тод! !хати
в оперу, а попм, мабуть, ще десь там вечеряти. Яке
життя незвичайне i драматичне! Якби я прочитав це
в книжщ, я ридав би. А ось тепер, коли це сталося на-
справд!,! сталося з! мною, воно видаеться занадто диво-
вижним, щоб викликати сльози. Ось лежить перший
у моему житт! пристрасний любовний лист. Дивно, що

‘Патт! Адел1на (1843-1919) - палмська (переважно оперна) сп!вачка.
писав я цього пристрасного листа до мертво!!.. Хот!в би
я знати, чи вщчувають вони що-небудь, от! безмовш бл!д!
!стоти, що !х називають мертвими? Слбгл!.. Чи може во-
на щось знати, чути, чи щось вщчувае? О Гарр!, який
закоханий я був у не! колись! Зараз мен! здаеться, що
вщтод! зб!гли ц!л! роки. Вона була для мене вс!м... А по-
т!м настав стой жахливий веч!р — невже й справд! це
було ильки вчора?! — коли вона грала так погано, що
в мене серце мало не роз!рвалося. Згодом вона все пояс-
нила мен!. То було безмежно зворушливо, але мене воно
не пройняло, i я подумав, що вона така дурепа... А дал!...
дал! сталося щось таке, аж мене взяв страх. Не можу
сказати вам, що саме, але це було щось жахливе! I я дав
соб! слово повернулись до С!б!л. Я зрозум!в, що був не-
справедливий з нею. А тепер — вона мертва. О Боже,
Боже мш! Гарр!, що мен! робити? Ви й не знаете, в якш
я небезпец!, 1 тепер н!що не може втримати мене вщ
падшня. Але вона допомогла б мен!! Вона не мала права
вбивати себе! Це его!стично з п боку!

— Любий Дор!ане, — мовив лорд Генр!, д!стаючи
цигарку з портсигара й с!рники з золотисто! коробки, —
жшка може зробити чолов!ка праведником лише в один
спос!б — ув!рившись йому наспльки, що вш утратить
будь-який штерес до життя. Ви були б нещасн!, якби
одружилися з щею д!вчиною. Звичайно, ви лапдно ста-
вилися б до не! — це завжди легко, коли людина вас не
щкавить. Але невдовз! вона завважила б вашу щлковиту
байдуж!сть до не!. А коли жшка бачить, що 1! мають за
порожне м!сце, вона або починае одягатися з жахливим
несмаком, або ж у не! з’являються чепурю капелюшки,
за як! платить хтось, одружений з шшою жшкою. Це
вже не кажучи про принизливють для вас такого нер!в-
ного шлюбу, — я, у кожному раз!, доклав би вс!х зусиль,
щоб його взагал! не було. Запевняю вас, п!д будь-яким
оглядом шлюб з щею д!вчиною був би зовс!м невдалий.

— Мабуть, що так, — пробурмот!в мертвотно-блщий
Дор!ан, ходячи вперед i назад по к!мнат!. — Але я вва-
жав за св!й обов’язок одружитись. I не моя провина,
якщо ця страшна трагедгя перешкодила мен! це вчини-
ти. Пам’ятаю, ви колись зауважили, що добр! нам!ри
завжди фатальн! — вони з’являються надто шзно. От i з!
мною так тралилось.

— Добр! нам!ри — це марн! спроби втрутитись у дпо
закошв природи, !хне джерело — чиспсшька марно-
славшсть, а насл!док ix — абсолютний нуль. Тнод! вони
дають нам скуштувати розкопп тих безплщних емоцш,
що так пшать слабкодух!в, — ото й ильки. Добр! нам!-
ри — це просто чеки, що ix люди виписують на банк, де
не мають рахунку.

— Гарр!, — промовив Дор!ан Грей, тдшшовши ближче
i с!даючи об!к лорда Генр!. — Чому я страждаю з ц!е‘!
трагедп не так сильно, як хот!в би? Я не думаю, що
зовс!м не маю серця... Що ви скажете?

— Та н!, за останн! два тижш ви накопи так багато
дурниць, що цього про вас я шяк не сказав би, — в!дпов!в
лорд Генр!, шжно й меланхолшно усм!хаючись.

Дор!ан спохмуршв.

— Мен! не до вподоби ваше пояснения, Гарр!, та все ж
приемно, що ви не вважаете, шби я й справд! безсердеч-
ний. Я й сам знаю, що не такий. А все ж те, що сталося,
не вразило мене такою м!рою, як мало би вразити. Воно
видаеться мен! радше незвичайною розв’язкою дивно!
п’еси. У ньому — вся моторошна краса грецько! трагедп,
трагедп, в як!й я був одним з головних геро!в, але яка не
зранила мое! душ!.

— Це ц!каво, — мовив лорд Генр!, вщчуваючи гостру
насолоду вщ того, що може грати неусвщомленим себе-
любством юнака. — Надзвичайно щкаво! Я гадаю, по-
справжньому це можна пояснити ось як. Часто реальн!
життев! трагедп стаються в такт неартистичнш форм!,
що вони ображають нас сво'хм вщвертим шаленством,
абсолютною непослщовшстю й безглуздям, щлковитим
браком вишуканость Вони просто викликають огиду,
як i всяка вульгаршсть. Вони справляють враження
неприхованого брутального насильства, i ми повстаемо
проти нього. Однак деколи нам у житт! трапляеться
трагедгя, яка м!стить у co6i щось вщ прекрасного. I от
якщо ця краса щира, ми захоплеш драматизмом подш.
Тод! неспод!вано усвщомлюемо, що ми вже не дшов!
особи, а глядач! ще! вистави. Чи, точшш,! те, й те. Ми
спостер!гаемо сам! себе, 1 вже саме диво такого видовища
полонить нас... Що ж тут, власне, сталося? Одна особа
наклала на себе руки з кохання до вас. Шкодую, що
в моему житт! не було шчого под!бного! Тод! я на все
життя закохався б у кохання i обожнював би його! Та
вс! жшки, як! любили мене, — а таких було не вельми,
але трохи було, — завше уперто жили дал!, i то довп роки
теля того, як я втрачав будь-який штерес до них, а вони
до мене. Вони понаживали соб! гладк! т!ла 1 поставали
нестерпно нудш. При зустр!ч! вони одразу ж порина-
ють у згадки. Ну й кара Божа ця противнюча ж!ноча
пам’ять! I який неймов!рний розумовий застш вона вияв-
ляе! Людина повинна вбирати барви життя, а не трима-
ти в пам’ят! його подробищ. Подробиц! завжди банальш.

— Я мушу пос!яти маки жалоби у себе в садку, —
зпхнув Дор!ан.

— У цьому немае потреби, — заперечив стврозмов-
ник. — У нашему житт! маюв завжди не бракуе. Що-
правда, !нод! ми довго не можемо забути. Якось я щле
156
л!то носив у петелыц сам! лише ф1алки на знак артис-
тично! жалоби за одним коханням, що не хопло вмира-
ти. Хоч врепт таки померло. Забув, що його вбило. Ли-
бонь, чи не и общянка пожертвувати заради мене щлим
свпом. Щоразу це страшний момент. Bin пронизуе нас
жахом перед в!чшстю... Так ото — чи пов!рите? — тиж-
день тому на общ! у лед! Гемпшир я опинився за столом
поруч ц!е! само! особи, i вона запос!лася будь-що печа-
ти все спочатку — розкопати минуле й перенести його
в майбутне. Я вже давно поставив хрест на тому роман!,
а вона витягла його знов на св!т Божий i стала запевня-
ти мене, шби я розбив !й життя. Мушу, однак, заявити,
що апетит у не! за об!дом був надзвичайний, так що я не
маю чим гризтися. Але який це брак смаку! Адже минуле
т!льки тим 1 принадне, що воно минуло! Та ж!нки не вщ-
чувають моменту, коли зав!са опустилася. 1м усе кортить
шосто! дп, i щойно ц!кав!сть до п’еси щлком вичерпу-
еться, вони пропонують продовжити !!. Якщо дати !м
волю, то кожна комед!я матиме трапчний кшець, а кожна
трагед!я дшде до фарсу. Жшки в житт! — прекрасн!
актриси, але в них вщеутне будь-яке артистичне чуття.
Вам, Дор!ане, пощастило быыпе, шж мен!. Клянуся вам,
жодна ж!нка з тих, яких я близько знав, не вчинила б
заради мене того, що С1б!л Вейн вчинила заради вас.
Звичайш жшки завжди знаходять, чим упшитись. Одш
вт!шаються тим, що носять сентиментальш кольори.
Нжоли не дов!ряйте жшщ, котра, не зважаючи на свш
в!к, носить рожево-л!лов! сукш, або в сво! тридцять п’ять
полюбляе рожев! стр!чки: це певна прикмета жшки
з минулим. 1нш! неспод!вано вщкривають певш чес-
ноти в CBoix законних чоловшах, i це для них велика
розрада. Вони тод! хизуються cboim подружшм щас-
тям, немов це найспокуслив!ший ад’юльтер. Ще шшим
дае BTixy рел!пя. В ташствах релкп — yci чари фл!рту,
так мен! сказала колись одна ж!нка, i я цьому охоче
в!рю. До того ж шщо так не лестить жшоч!й гордин!, як
репутащя гр!шниц!. Сумлшня робить ycix нас егоТста-
ми. Так, справдр в сучасному житт! жшки знаходять
соб! безл!ч розрад. Та я ще ж не згадав найважлив!шо!
з них!

— Яко! це, Гарр!? — байдужим тоном запитав Дор!ан.

— О, це розрада безперечна! Вщбити соб! чийогось
коханця, коли втрачаеш свого. У св!тському товариств!
це завжди виправдовуе жшку!.. Але С1б!л Вейн — таки
зовс!м шакша, н!ж т! ж!нки, що !х ми зустр!чаемо на кож-
ному кроцГ Це правда, Дор!ане. € щось прекрасне в Г!
смерт!. Я радий, що живу в епоху, коли трапляються так!
дива. Вони вселяють у нас Bipy в реальшсть пристраст!,
кохання, романтичних почутпв, на як! ми звикли диви-
тись !рон!чно.

— Я був страшенно жорстокий з нею. Ви забуваете це.

— Е, Дор!ане, жорстогасть, вщверта жорстоккть, жш-
кам найлюб!ша — !хн! ж шстинкти напрочуд примгтивш!
Ми !х емансипували, а вони однаково лишаються раби-
нями, як! шукають соб! пашв. Вони люблять скорятися...
Я впевнений, що ви в ту мить були незр!вняннП Школи
я не бачив, щоб вас усерйоз переймав гшв, але уяв-
ляю — тод! було на що подивитись! I до того ж позавчора
ви сказали одну р!ч... тод! я подумав, що це просто ваша
фантаз!я, а зараз бачу, що то було дуже слушне,! воно
чудово з’ясовуе всю справу.

— А що я такого сказав, Гарр!?

— Що С!б!л Вейн уособлюе для вас ycix романтичних
герошь; що одного вечора вона Дездемона, шшого —
Офел!я; що, вмираючи Джульеттою, вона оживае 1мо-
геною.
— Тепер вона вже не оживе, — тихо мовив Дор!ан,
затуляючи обличчя руками.

— Hi, не оживе, вона вщграла свою останню роль.
Але И сампна смерть в обшарпашй акторськш юмнатиш
повинна вам здаватись таким co6i дивним i похмурим
уривком з трагедп джекоб!анських час!в*, чудовою сце-
ною з Вебстера, Форда чи Cipuia Тернера. Ця д!вчина
школи не жила у справжнш дшсност!, тому вона школи,
власне, й не вмирала. Для вас, в усякому раз!, вона завж-
ди була Mpiero, фантомом, що оживлював Шексшров!
п’еси, св!реллю, через яку Шексшрова музика звучала
багатше й життерадкшше. При першому з!ткненн! з ре-
альним життям вона поранила його, а воно — ii, i д!вчина
покинула цей свгт. Можете тужити за Офел!ею, якщо вам
хочеться; посипайте голову попелом, бо Кордел!ю заду-
шено; кляшть небо, що загинула дочка Брабанцю**, —
але не проливайте сл!з за Ci6ui Вейн. Вона була ще менш
реальна, шж yci вони.

Запала мовчанка. В гамнат! сутешло. 3 саду нечутно
вповзали ср!бляст! тпй; кольори звыьна розпливались
у cipo-каламутне тло.

За якийсь час Дор!ан Грей п!дв!в погляд.

— Ви, Fappi, допомогли мен! зрозум!ти самого себе, —
пробурмопв вш, полеплено зпхаючи. — Я й сам вщчу-
вав те, що ви сказали, але якось побоювався цього i не
все м!г соб! пояснити... Як же добре ви знаете мене! Але
ми б!лыпе не будемо говорити про те, що сталося. То було

‘Трагед1я джекоб!анських час! в - чаОв правлння англ!й-
ського короля Джеймса I (1566-1625); Джекоб i Джеймс - англ!зован1 вар!анти
того самого б1бл1Йного iMeHi, що у нас стало Яковом. До найв1дом1ших дра-
матурге того перюду належать Джон Вебстер, Джон Форд, С1р!л Тернер.

“Брабанищо - персонаж 1з Шекстрово! трагедп «Отелло», батько
Дездемони.
незр1внянне переживания — i на тому все. Хот!в би я зна-
ти, чи ще подаруе життя мен! щось таке ж надзвичайне...

— У вас ще все попереду, Дор!ане. Для вас, is вашою
чар!вною вродою, немае шчого неможливого в свт.

— А якщо я змарнио, стану старим i зморшкуватим?
Що тод!?

— О, тод!!.. — лорд Генр! п!дв!вся, збираючись !ти. —
Тепер перемоги сам! приходить до вас, а тод!, мш любий,
вам доведеться боротися за кожну з них... Але ш, ви
мусите зберегти свою вроду. В наш час люди занадто
багато читають, що заважае !м бути мудрими, i занадто
багато думають, що заважае !м бути прекрасними. Тож
ми не можемо злегковажити вами, вашою вродою... Ну,
а зараз вам пора одягатись i !хати до клубу. Ми й так
уже трохи пришзнилися.

— Hi, я, мабуть, по!ду просто в оперу, Гарр!. Я так сто-
мився, що меш не до !ж1 Який номер лож! вашо! сестри?

— Здаеться, двадцять сьомий. Це в бельетаж!, ! на
дверях ви побачите ii !м’я. Але шкода, що ви не пощете
з! мною на об!д.

— Я не зм!г би зараз !сти, — втомлено зауважив До-
р!ан. — Проте я страшенно вдячний вам за все, що ви
мен! сказали. Ви, я певен, найкращий мш друг. Шхто
н!коли не розум!в мене так, як ви.

— Ми лише на початку нашо! дружби, Дор!ане, — вщ-
пов!в лорд Генр!, тиснучи йому руку. — До побачення.
Спод!ваюся побачити вас до шв на десяту. Пам’ятай-
те — сшвае Патт!!

Коли лорд Генр! причинив за собою двер!, Дор!ан
шарпнув дзвшок,! за галька хвилин Вжтор пришс лампи
й опустив штори. Дор!ан нетерпляче ждав, коли вш вийде.
Здавалось, камердинер сьогодш пораеться неймов!рно
мляво.
Т!льки-но В1ктор вийшов з кхмнати, як Дорган мет-
нувся до ширми й вщсунув ii. Hi, шяких нових змш не
було. Певно, до портрета зв!стка про смерть С!б1л Вейн
дшшла рашше, шж до нього самого. Портрет сприймав
поди вщразу ж, як вони ставалися. Злостива жорстогасть
спотворила rapni обриси рота у ту саму мить, коли д!в-
чина випила отруту чи що там було... А може, портре-
тов! байдуже до вчингав? Може, BiH вщбивае лише те, що
д!еться в душ! живого Дор!ана? Розм!рковуючи про це,
Дор!ан подумав: а що, як одного дня портрет змшиться
у нього на очах, i аж здригався на саму цю думку, хоч
i бажав цього.

Бщолашна С!б!л! Яке ж це все романтичне! Вона часто
вдавала смерть на сцен!, а тод! Смерть сама торкнулась Г!
! забрала з собою. Як С!б!л з!грала цю останню моторош-
ну сцену? Чи кляла його, вмираючи? Hi, вона вмерла
з кохання до нього, i Кохання тепер пов!к буде його свя-
тинею. С!б!л спокутувала все оф!рою свого життя. BiH
б!лыпе не згадуватиме, ск!льки вистраждав через не! того
жахливого вечора в театр!. Вш пам’ятатиме Г! як чар!вний
трапчний образ, посланий на велику сцену життя явити
свггов! найвищу реалыйсть Кохання... Чар!вний трапчний
образ?.. Оч! в Дор!ана зайшли сл!зьми, коли йому в пам’я-
т! постало п дитинне личко, п принадн! й трохи мовби
вередлив! рухи, п сором’язка трепетна грац!я. Вш по-
хапцем змахнув сльози ! знову подивився на портрет.

Дор!ан Грей вщчував, що час робити виб!р. Чи виб!р
уже зроблено? Так, саме життя вир!шило за нього —
життя i його безмежна защкавлешсть життям. В!чна
молод!сть, безмежш пристрасп, насолоди, витончеш
й потаемн!, розпн несамовитих веселопцв i ще несамови-
тнпих rpixiB — в!н зазнае усього цього. А портрет нестиме
тягар його ганьби i б!лыпе шчого.
Болем оперезало його на думку, як зшвечиться
чудовий образ на полотш. Колись одного дня, немов
передражнюючи Нарциса, в!н пощлував чи, точшше,
вдав, шби ц!луе ц! намальоваш уста, що тепер так злос-
тиво кпили з нього. Щоранку BiH засиджувався перед
портретом, зачудований його красою, аж часом йому зда-
валося, шби BiH мало не закоханий у нього. А тепер —
невже портрет буде дедал! б!лыпе змшюватись, вщби-
ваючи в co6i кожну спокусу, якш Дор!ан шддасться?
I стане страхпливо потворним, i його доведеться схо-
ронити шд замок, i сховати вщ сонця, що так часто
золотило йому чудов! кучер!? Який жаль! Який жаль!

На мить у Дор!ана в мозку промайнуло бажання по-
молитися, щоб зникло це жахливе порозумшня Mix ним
i портретом. Адже портрет змшився на його, Дор!анове,
благання, отож, може, теля нового благання портрет
перестане змшюватись?..

А проте... Xi6a людина, що бодай трохи шзнала життя,
не спокусилася б в!чною молод!стю, хоч би якою при-
марною була ця можливкть i хоч би якими фатальними
наслщками загрожувала? Та й xi6a це йому пщвладне?
Xi6a й справд! таку змшу спричинило його благання? А чи
не мало це все якихось наукових шдстав? Якщо думка
впливае на живий оргашзм, то чом би ш не впливати
й на мертву, неоргашчну матерпо? Ба навпъ быыпе — xi6a
зовшшнш св!т не може й без нашо! думки чи уевщомле-
ного бажання в!брувати в ушеон з нашими настроями
й почуттями, xi6a не можуть яюсь таемнич! тяжшня чи
невщом! властивост! привертати один атом до шшого?
А впм, xi6a не все одно, як! причини! Ншоли вже BiH не
зваблюватиметься благанням помоч! в жахливих над-
природних сил. Якщо портретов! суджено змшюватись,
нехай змшюсться. Нав!що занадто доскшуватись?
Справжньою насолодою буде для нього спостеркати
за портретом. BiH зможе зазирнути в найпотаемшпп
закутки власного розуму. Цей портрет стане для нього
мапчним дзеркалом. Якщо спершу в ньому вш побачив
справжню свою зовнппшсть, то тепер побачить справжню
1стоту свое! душ!. I коли для його двшника з портрета
настане зима, вш сам усе ще перебуватиме на трепетнш
меж! весни i л!та. Коли з обличчя на полотн! вщхлине
кров i воно стане блщою крейдяною машкарою з потьмя-
шлими очима, обличчя Дор!ана ще чаруватиме юшстю.
Жодна кв!тка його привабливост! школи не з!в’яне,
пульс життя в ньому школи не ослабне. Наче грецьк!
боги, вш буде в!чно дужий, прудконогий i життерадк-
ний. Тож хай там що д!еться з його портретом! Адже вш
сам буде в безпещ, а це — найголовшше.

Дор!ан, усм!хаючись, знову заслонив портрет ширмою
I пройшов у спальню, де на нього вже чекав служник.
Годиною п!зшше в!н був уже в опер!, а в лож! за ним
ззаду сид!в лорд Генр!, спершись л!ктями на його кр!сло.
Розд|д IX

j « ранщ наступного дня, коли Дор!ан сид!в за
сшданком, до нього прийшов Безы Голворд.
— Я такий радий, що застав вас, Дор!ане! —
повагом почав художник. — Я заходив учора ввечер!,
але мен! сказали, що ви в onepi. Звичайно, я знав, що це
неможливо. Ви хоча б домашшм сказали, куди насправд!
йдете! Я увесь веч!р перебув у жахливш тривоз!, побою-
ючись, щоб за одшею трагед!ею не сталося !ншо!. Ви ж
могли б спов!стити мене телеграмою, як т!льки д!знали-
ся. Я про це прочитав щлком випадково у веч!рньому
випуску «Глобу», що потрапив мен! на оч! в клуб!, i враз
кинувся сюди, але, на превеликий жаль, не застав вас.
Я не можу й передати вам, як мене приголомшило це
нещастя! Розум!ю, як ви му сите страждати. Але де ж ви
були? Мабуть, до ii матер! 1‘здили? Я зразу був подумав
i соб! податися слщом за вами — адреса е в газет!, це
десь шби на Юстон-род!, чи що. Але чим би я м!г зара-
дити такому лихов!? То й нав!що було втручатись?.. Не-
щасна мати! Як 1и зараз важко! Адже ж то едине и дитя.
Що вона каже про все це?
— Любий Безые, звщки мен! знати? — знудьговано
пробурмопв Дор!ан Грей, потягуючи жовтаве вино
з доб!рного венецшського келиха в золотих бусинах. —
Я був в onepi. I вам треба було б туди пршхати. Я позна-
йомився з лед! Гвендолен, сестрою Гарр!, — ми сид!ли
в п лож!. Вона дуже чар!вна жшка, та й Патт! ствала
просто божественно! Не говорНь про неприемн! реч!,
Безьле. Коли ix не згадувати, вони не !снують. Гарр! мае
рац!ю — лише слова надають явищам реальност!. А мати
С!б!л, м!ж шшим, не сама, вона мае й сина — вродливий,
певно, хлопець! Але в!н не виступае на сцен!. Вш чи не
моряк... Та краще розкаж!ть про себе, Без!ле, над чим
тепер працюете...

— Ви були в опер!?.. — вкрай пов!льно i з болем у голос!
перепитав Голворд. — Ви були в опер! тод!, як С!б!л
Вейн лежала мертва десь там у злиденнш к!мнатиш? Ви
можете казати мен!, що !нш! ж!нки мали чар!вний ви-
гляд i що Патт! ствала божественно, — i це тод!, коли
д!вчина, яку ви кохали, ще не заснула спокшним сном
у могил!? Ой-ой, чолов!че! Подумайте лишень, як!
жахптя чекають на Г! маленьке б!ле т!ло!

— Замовкшть, Без!ле! Я не хочу цього чути! — вигук-
нув Дор!ан, пориваючись на ноги. — Не згадуйте мен!
про це! Що сталося, те сталося. Що було, те загуло.

— Для вас учорашнш день уже минувшина?

— До чого тут реальний плин часу? Це т!льки неда-
леким людям треба довгих рок!в, щоб збутись емощй!
А хто сам соб! господар, той може позбутися жури так
само легко, як i знайти нову насолоду. Я не хочу шдко-
рятися cboim почуттям. Я хочу розкошувати ними, т!ши-
тись удосталь, але щоб вони були мен! шдвладш!

— Дор!ане, це жахливо! Щось вас щлковито змшило.
На вигляд ви все той самий чудовий хлопчик, що день

10	Портрет Дор!ана Грея
у день приходив до мене в студто позувати. Але тод! ви
були простим, безпосередшм i шжним. Ви були найчис-
пшим створшням у целому cBiTi. А зараз... Не розумпо,
що скохлося з вами. Ви говорите як людина без жалю
в серщ... Це все вплив Гарр!, я знаю.

Юнак почервошв i, пщйшовши до в!кна, якусь хви-
лину дивився на колихку зелень саду, заллятого сонцем.

— Я, Безгле, багато чим завдячую Гарр!, — озвався
в!н урешт!, — i то б!лыпе, н!ж вам. Ви т!льки збудили
в мен! марнославство.

— I я вже покараний за це, Дор!ане... Або колись буду
покараний.

— Не розум!ю, на що ви натякаете, Безгле, — обер-
нувся Дор!ан. — I чого ви хочете вщ мене? Ну, чого?

— Я хочу того Дор!ана Грея, якого я малював, — сумно
промовив художник.

— Безгле, — сказав Дор!ан, пщходячи до нього i кла-
дучи руку йому на плече, — ви прийшли занадто шзно.
Вчора, коли я почув, що С!б!л Вейн вкоротила соб!
вису...

— Вкоротила соб! в!ку! О Боже! Невже це правда? —
аж зойкнув Голворд, зводячи нажаханий погляд на До-
р!ана.

— A xi6a ви, любий Безгле, думали, що то був звичай-
шсшький нещасний випадок? Ясна р!ч, н!! Вона сама
вкоротила соб! в!ку!

Художник затулив обличчя руками.

— Оце жах! — пробурмот!в в!н, здригнувшись.

— Hi, — мовив Дор!ан Грей, — шякого жаху тут нема.
Навпаки, це велика романтична трагед!я нашо! доби.
У перес!чних актор!в справжне життя зазвичай найба-
нальшше. 3 них виходять зразков! чолов!ки, Bipm дру-
жини — словом, сама нудота. Ви розум!ете, що я маю на
уваз!, — оту буржуазну доброчесшсть i таке inure. Але
Ci6tn i на крихту не була схожа на них. Вона й у влас-
ному житт! зазнала високо! трагедп. Вона завжди була
герошею. Того останнього вечора, коли ви бачили ii, вона
грала погано, бо сшзнала реальшсть кохання. А дознавшись
про його примаршсть, вона вмерла — так, як умерла б
i Джульетта. Вона просто повернулася назад, у царину
мистецтва. Г! доля мае щось вщ мучеництва. Такий самий
пафос безплщних мук, така сама намарно втрачена краса...
Але не думайте, Безме, що я не страждав. Якби ви при-
йшли вчора у вщповщний момент — десь так приблизно
о шв на шосту чи за чверть до шосто!, — то застали б мене
в сльозах. Нав1ть Гарр!, котрий, власне, й пришс мен! цю
зв!стку, не уявляв, що я пережив. Я страждав неймов!рно!
А пот!м це минуло. Не можу ж я те саме почуття пережи-
вати вдруге. Та й шхто не може, кр!м сентиментальних
людей... А ви страх як несправедлив! до мене, Без!ле. Ви
прийшли мене заспокогти — це дуже люб’язно з вашого
боку, — а побачивши, що я спокшний, розпалюетесь гш-
вом. Отаке воно, людське сшвчуття! Ви нагадали мен!
анекдот про одного ф!лантропа, що його розповщав Гарр!.
Той добродш рок!в з двадцать усе намагався чи то побо-
рота якесь зловживання, чи то зм!нити якийсь несправед-
ливий закон — забув, що саме. Врешт! вш домпся свого —
i тут його спостигло жорстоке розчарування! Йому б!ль-
ше не було що робити — вш мало не вмер з нудьги i став
хрошчним м!зантропом... Тож коли ви й справд!, доро-
гий мш друже, хочете розраяти мен! душу, то навч!ть,
як забути те, що сталося, або як подивитись на нього
з суто мистецького погляду. Чи ж не писав Готье про
la consolation des arts*? Пригадую, колись у вашш студп

' Розраду в мистецтв! (фр.)
меш трапила шд руку книжечка в пергаментам оправ!,
i в Н1й я угледгв цей захопливий вираз. Я ж не схожий
на того молодика, що вважав, шби жовтий атлас може
вт!шити людину в ycix життевих знегодах. Пам’ятаете,
ви розповщали мен! про нього, як ми 1здили в Марло*?..
Я люблю красив! реч!, яких можна торкатись i брати до
рук. Старовинна парча, зелена бронза, лаковая! др!бнич-
ки, р!зьблення з! слоново! кост!, вишукан! штер’ери,
розк!ш, пишнота — усе це дае нимало вт!хи. Але для мене
набагато цшшший той мистецький шстинкт, який щ реч!
породжують чи бодай пробуджують! Стати, як каже
Гарр!, глядачем власного життя — це означав уникнути
життевих страждань. Я знаю, що вас дивують мо! слова.
Ви ще не збагнули, наскмьки я розвинувся. Коли ми
з вами познайомились, я був хлопчак. Тепер я дорослий.
У мене вже нов! нахили, нов! думки, нов! поняття. Я став
шакшим, але меш не хотыося б, щоб ви розлюбили мене.
Я змшився, так, але ви повинш завжди лишатись мо!м
другом. Звичайно, я дуже люблю Гарр!. А все ж знаю: ви
кращ! за нього. Ви не сильшш! — ви занадто боГтеся
життя, — але ви таки кращ!. I як гарно нам бувало
разом! Не кидайте ж мене, Без!ле, i не свар!ться з! мною.
Який я е, такий е. Що тут вд!еш?

Художника мимох!ть це зворушило. Юнак цей був
безмежно дорогий йому — адже Дор!ашв образ позначив
яюсний перелом у його творчость I в Без!ла забракло
духу, щоб i дал! йому дор!кати. Та й врешт! байдужшть
юнакова — мабуть, лише швидкоплинний настрш. У Дор!-
аш ж так багато доброго, так багато шляхетного...

— Гаразд, Дор!ане, — сказав нарешт! Голворд з сумною
усм!шкою, — я бтлыяе не згадуватиму ц!е! жахливо!

’Марло - Micro на Темз! неподал!к Лондона.
icTopii. Спод!ваюсь тёльки, що ваше 1м’я не буде вплутане
в цю справу. Сьогодш мають провадити слщство. Вас не
викликали?

Дор1ан заперечливо похитав головою, аж скривив-
шись на слово «слщство», — тага докладност! вщгонять
чимось образливим i вульгарним.

— Вони не знають мого пр!звища, — вщпов!в вш.

— Але ж д!вчина, мабуть, знала?

— Тёльки 1м’я. I я щлком певний, що вона шкому його
не назвала. Вона розповщала мен!, як у театр! !м дуже
корило д!знатись, хто я такий, а вона вс!м вщказувала,
що мое !м’я Чар!вний Принц. Як це гарно було з и боку!
Без!ле, ви мусите намалювати мен! й портрет. Я хоив
би мати на пам’ять вщ не! щось тривгаше, н!ж згадки
про галька пощлунгав i пестливих сл!в.

— Та вже спробую, Дор!ане, коли вам цього так
хочеться. Але ви й сам! повинш знову мен! позувати.
Без вас у мене й робота не йде.

— Hi, БезЁле, тепер я вже школи вам не позуватиму!
Це неможливо! — аж вщсахнувся Дор!ан.

Художник здивовано глянув на нього.

— Що за дурнищ, мш любий! Ви хочете сказати, що
вам не подобаеться той ваш портрет? А де вш, до реч!?
Чого це ви надумали його запнути ширмою? Дайте-но я
гляну на нього. Це ж найкращий мш тв!р. Вщсуньте
ширму, Дор!ане. Hi, це просто обурливо, що ваш служ-
ник так його заховав! Тож-бо я завважив одразу, як
увшшов, що в юмнаи чогось бракуе...

— Мш служник тут Hi до чого, БезЁле. Невже ви гада-
ете, що я дозволяю йому опоряджати мою гамнату на
свш смак? Bin часом добере для мене кв!ти, ото й ильки.
А портрет я сам заслонив — у цьому мкщ занадто р!зке
св!тло.
— Занадто р!зке! Та що ви, любий! Це ж найшдхо-
дяпцше м!сце для портрета. Дайте-но я подивлюсь.

I Голворд рушив у той 6iK ктмнати, де bhcib портрет.

Моторошний зойк вирвався Дор!анов! з уст. Bin
одним стрибком шарпнувся до портрета, заступаючи
художников! дорогу.

— Безые, — сказав вш, увесь пополотшвши, — не
руште ширми. Я не хочу, щоб ви дивились на цей порт-
рет.

— Ви не дозволяете мен! подивитись на м!й власний
тв!р? Що за жарти! Це ж бо чому?

— Безые, якщо тыьки ви спробуете на нього подиви-
тись, — слово чест!, я школи до вас! не об!звуся, скыьки
житиму! Це я ц!лком серйозно. Я не збираюсь н!чого
пояснювати, i ви мене н! про що не розпитуйте. Але
пам’ятайте — т!льки ви торкнетеся ширми, м!ж нами
все скшчено!

Голворд стояв, наче громом уражений, в безм!рному
подив! втупившись у Дор!ана Грея. Н!коли рашше не
бачив в!н юнака в такому стан!: обличчя Дор!анове було
мертвотно-блще з лют!, руки стиснут!, оч! гор!ли бла-
китним вогнем. Вш увесь трусився.

— Дор!ане!

— Кажу вам — мовч!ть!

— Та що з вами? Ну, певна р!ч, коли ви не хочете,
я не дивитимусь на портрет, — промовив художник трохи
ображеним тоном i, обернувшись, вщшшов до в!кна. —
Але ж, справд!, це досить безглуздо — не дозволяти мен!
дивитись на мш власний тв!р, тим паче, що я думаю
восени послати його на виставку в Париж. А перед цим
мен!, очевидно, треба буде ще раз покрити картину лаком,
отож усе одно я муситиму оглянути ii. То чом би це не
зробити сьогодн!?
— На виставку? Ви хочете виставити цей портрет? —
перепитав Дор!ан Грей, втдчуваючи, як тваринний жах
облягае йому душу. Отже, eci побачать його секрет?
I люди витрщатимуть 04i на найглибшу таемницю його
життя? Hi, цього не можна допустити! Чимось — йому
ще було неясно, чим саме, — але чимось конче треба
протщцяти, i то негайно!

— Так, у Париж!, — я ж не думаю, що ви будете запе-
речувати. Жорж Пт! плануе з!брати мо! найкращ! кар-
тини i влаштувати спещальну виставку. Вона мае вщ-
критись на початку жовтня на вулиц! Сез. Портрет забе-
руть лише на м!сяць. Гадаю, на такий короткий час ви
легко зможете обштися без нього. Тим паче, що вас, певно,
й не буде тод! в Лондон!. Та й зрештою, коли ви тримаете
його за ширмою, в!н, видно, не дуже й щнний для вас.

Дор!ан Грей пров!в рукою по чолу, зрошеному крап-
линами поту. В!н почувався наче на краю пр!рви.

— Ви ж ось лише м!сяць тому казали мен!, що школи
не виставите мого портрета! — скрикнув вш. — Чому ви
змшили свою думку? Ви з тих людей, як! пишаються
своею постшшстю, а насправд! маете так! ж мшлив!
настро!, як i вс! mini. Р!зниця лише в т!м, що ваш! на-
стро! ще примхлившп. Ви ж пам’ятаете, як урочисто
запевняли мене, що шзащо в свт не пошлете цього
портрета на виставку? I Гарр! ви казали те саме.

В!н раптом урвав мову, i в очах його блиснула !скри-
па. Йому пригадалось, як лорд Генр! колись нашвжар-
тома зауважив: «Якщо вам закортить щкавих вражень
на чверть години, змусьте Безгла поясните, чому вш не
хоче виставляти вашего портрета. Мен! в!н розпов!в,
i це було для мене як одкровення». То, може, й Без!л
мае свою таемницю? Треба б п вивщати в нього!

— Безгле, — почав Дор!ан, пщходячи мало не впритул
до художника i дивлячись йому просто в oni, — кожей
з нас мае свою таемницю. Розкрийте вашу, а я розпов!м
свою. Чому ви не хопли виставляти мого портрета?

Художник мимовол! здригнувся.

— Дор!ане, якби я вам це сказав, ви б не вщчували
вже тако! приязш до мене, як рашше, а що см!ялися б
з мене — то вже запевне. А мен! i те, i те було б прикрим.
Коли ви вол!ете, щоб я бглыне школи не бачив вашого
портрета, — хай так i буде. Адже в мене залишаетесь ви,
i я завжди зможу мати вас живого! Коли ви хочете, щоб
м!й найкращий тв!р був схований вщ св!ту, я погоджу-
юсь i на це. Ваша дружба для мене дорожча за попу-
ляршсть i славу.

— Hi, Без!ле, ви мусите розповкти мен!, — наполягав
Дор!ан Грей. — Я, здаеться, маю право це знати.

Його жах уже спав, а натомкть з’явилася щкавгсть.
В!н поклав соб! таки витягти з Голворда його таемницю.

— Сядьмо, Дор!ане, — стурбовано мовив худож-
ник, — сядьмо. I скаж!ть мен! лиш одну р!ч. Ви не завва-
жили в портрет! чогось особливого? Чогось такого, що
спершу, можливо, i не впало вам у в!ч!, але поим вщ-
крилося якось неспод!вано?

— Без!ле! — скрикнув юнак. Руки його, тремтячи,
вп’ялися в поруччя кр!сла, а дико нажахаш оч! втупились
у художника.

— Бачу, ви завважили. Не перебивайте мене, зажд!ть,
доки почуете, що я скажу. Дор!ане, вщтод! як я позна-
йомився з вами, ваш образ мае надзвичайний вплив
на мене. Ваша врода шдкорила соб! все мое ество: i мою
душу, й мозок, i хист. Я побачив у вашш особ! наочне
видения того невидимого щеалу, що все життя пере-
слщуе художника, немов чудовна мр!я. Я обожнював вас.
I ревнував вас до кожного, з ким ви розмовляли. Я хоив
мати вас т!льки для себе одного i почувався щасливим
лише тод!, лише коли ви бували поруч. Але навггь коли
ви не були 3i мною, образ ваш незримо лишався в мо!й
уяв!, коли я творив... Зв!сно, я остер!гався, щоб ви Hi про
що не д!зналися, — ви ж не зрозумши б цього. Та я й сам
ледве чи розум!в себе. Я т!льки вщчував, що бачу перед
собою саму досконал!сть, i в!д того свгг видався мен! чу-
довим, ба нав!ть занадто чудовим! Бо таке безтямне за-
хоплення небезпечне: навгть не знаю, що страшшше —
втратити це почуття чи пщлягати його владЕ.. Минав
тиждень за тижнем, i ваш образ дедал! бглыие поглинав
мою душу. I ось нарепт я запалився новою щеею. Я вже
був намалював вас IlapicoM* у розгашних обладунках,
а пот1м як Адонка — у мисливському вбранш i з яскра-
вим списом у руках. У вшку з важких лотосових кв!ток
ви сид!ли на Hoci Адр!анового судна**, дивлячись на
зелений каламутний Н!л. Ви схилялися над непорушним
плесом озера серед грецьких га!в, милуючись вщдзерка-
ленням свое! дивно! вроди у ср!бл! тихих вод. I все це
було таким, яким мистецтво й мае бути, — 1нту!тивним,
щеальним, далеким вщ життя. I от одного дня — фа-
тального дня, як мен! часом здаеться, — я задумав нама-
лювати вас таким, яким ви е насправд!, а не в шатах
минулих в!к!в, намалювати вас у тому костюм!, який ви
носите, i в сучасшй обстановщ... Не знаю, чи був то на-
слщок реал ктично! манери письма, а чи просто чару вашо!
шдивщуальност!, що постала перед! мною, шчим тепер
не заслонена, — не можу сказати. Але досить того,

’ П а р i с - у грецынй М1фологн вродливий юнак, син троянського царя
llpiawa.

“ Адр1анове судно - Адр1ан (76-158) - римсЬкий iwnepaiop. улюб-
ленцем якого був грецький красень-юнак Антпной.
що коли я працював над портретом, мен! ввижалося, шби
кожен дотик пензля, кожна цяточка фарби розкривають
мою таемницю. Мене пройняв страх, щоб люди не д!зна-
лись про мое щолопоклонство, Дор!ане. Я вщчував, що
забагато розкрився у вашому портрет!, що забагато вклав
самого себе в цю роботу. Ось тод! я й вирппив школи не
виставляти ц!е! картини. Вас воно трохи прикро врази-
ло, але ж де вам було знати, що я мав для цього дуже
серйозн! мотиви! Гарр!, якому я розпов!в про це, просто
посм!явся з мене. Але це мене аштрохи не образило.
Коли я скшчив портрет i наодинщ приглянувся до нього,
то впевнився, що таки маю рацио... Ну, а коли за к!лька
дн!в портрет забрали з! студи, i я невдовз! збувся його
безпосереднього мапчного впливу, то мен! здалося, що
це все пльки моя фантаз!я — бущмто портрет промов-
ляе про щось бглыпе, шж ваша дивовижна врода ! мш
сякий-такий малярський хист. Навпъ тепер я не згодний
з думкою, що почуття художника й справд! вщбива-
ються в твор!. Мистецтво завше абстрактшше, шж ми
гадаемо. Форма й кол!р говорить про форму й кол!р, ото
й усе. Мен! часто здаеться, що мистецтво незр!внянно
б!льше приховуе митця, ашж його розкривае...

Ось тому, одержавши пропозищю з Парижа, я вир!-
шив, що ваш портрет буде центром мое! виставки. Я й по-
думати не м!г, що ви будете проти. Але тепер я бачу, що
ви маете ращю — портрет не сл!д виставляти. Не гш-
вайтесь, Дор!ане, на мо! слова. Ви ж створен! на те, щоб
вас обожнювали, — так я й сказав колись Гарр!.

Дор!ан Грей полеплено перев!в подих. Щоки його
знову зарожевиш, а на устах з’явилася усм!шка. Загроза
минула, на певний час в!н у безпец!. Але мимохпь йому
стало безмежно жаль художника, який щойно виклав
перед ним таку дивну сповщь свое! душ!. Дор!ан запи-
тував себе, чи здатен вш коли-небудь опинитися в такому
полон! друга. Лорд Генр! його приваблюе, як вабить нас
усе дуже небезпечне, та й год!. Лорд Генр! надто розум-
ний i надто цишчний, щоб його можна було любити...
Чи йому, Дор!анов!, колись трапиться хтось такий, хто
зможе збудити в ньому таке побожне поклошння? Та й
взагал!, чи судилося йому в житт! й цього зазнати?

— Я дивом дивуюсь, що ви угледши це в портрет!, —
сказав Голворд. — Невже направду пом!тили?

— Так, дещо пом!тив, — вщпов!в Дор!ан. — Дещо
таке, що видалося мен! дуже чудним.

— Ну, а тепер ви не будете заперечувати, щоб я глянув
на портрет?

Дор!ан похитав головою.

— Hi, н!, облиште навпъ думати про це, Без!ле. Я не
дозволю вам навпь стати перед ним!

— То, може, колись шшим разом?

— Hi, школи.

— Що ж, можливо, ви таки маете ращю. Ну, гаразд,
до побачення, Дор!ане. Ви едина людина, яка серйозно
вплинула на мою творчкть. Якщо я створив щось путне,
то це завдяки вам. О, ви й не уявляете, чого меш кошту-
вало розповкти вам це все!

— Любий БезЕле! Та що ж ви такого розповши? Лиш те,
що надм!ру захоплювалися мною. Це навпь i не комплгмент.

— А я й не мав нам!ру казати компл!менти. То була
сповщь. I теля не! щось шби пригасло в меш... Мабуть,
школи не слщ викладати словами свое обожнювання.

— Якщо це була сповщь, БезЕле, то вона обманула
мо! сшедвання.

— А чого ж ви ще спод!валися, Дор1ане? Xi6a ви по-
мнили в портрет! щось пипе? Чи вам шчого такого не
впало в око?
— Hi, там нема шчого шшого. А чому це ви питаете?
Та й про обожнення ви бмыпе не кажпъ — це нерозумно.
Ми з вами друз!, Без!ле, i повинш завжди лишатись ними.

— У вас е ще Гарр!, — сумовито мовив художник.

— A, Гарр!! — дзвшко розсм!явся Дор!ан. — Гарр!
щодня каже неймов!рш речг, а щовечора чинить неправ-
допод!бш речь Саме таке життя мен! до смаку. Але
в скрутну хвилину я навряд чи шшов би до нього —
радше б до вас, Без!ле.

— I ви знову будете мен! позувати?

— Hi, це неможливо!

— Своею вщмовою ви, Дор!ане, вбиваете мене як
художника. Жодшй людиш не трапляеться щеал дв!ч!
в житт!. Та й один раз мало хто його знаходить.

— Не можу пояснити чому, Без!ле, але я змушений
школи быыв не позувати вам. Кожен портрет м!стить
у соб! щось фатальне. BiH мае свое власне життя. Я захо-
дитиму до вас попити чаю, це буде так само приемно...

— Для вас, можливо, нав!ть приемшше... — з легким
докором пробурмопв Безы. — Ну що ж, до побачення.
Шкода, що ви не дозволили меш ще раз глянути на
портрет. Але тут шчого не вд!еш. Я вас щлком розум!ю.

Коли Голворд вийшов, Дор!ан Грей всм!хнувся сам
до себе. Бщолашний Без!л — у сво!х здогадах BiH такий
далекий вщ !стини! I як дивно все склалося — йому,
Дор1анов!, не т!льки не довелося вщкрити свою таемни-
цю, а нав!ть випадково пощастило вивщати таемницю
друга! Ця незвичайна сповщь багато чого прояснила
Дор!ану! Безглузд! спалахи художникових ревнотщв,
його безтямна вщдашсть, його захоплеш диф!рамби,
його чудна потайшсть — тепер Дор!ан усе це зрозум!в
i вщчув смуток. Щось трапчне е в дружб!, так роман-
тично забарвлешй.
Bin З1тхнув i подзвонив камердинеров!. Портрет не-
одмшно треба зв!дси забрати! Не можна й дал! ризику-
вати, щоб таемниця вщкрилася. Це божев!лля — запи-
шите портрет хона б на одну годину в к!мнат!, куди
мають доступ yci його знайом!.
оли увшшов камердинер, Дор1ан пильно по-
V I V дивився на нього: чи, бува, не думае в!н загля-
igf нути за ширму. Служник стояв з щлком бай-
дужим виразом, дожидаючи наказу. Дор1ан запалив ци-
гарку i, падшшовши до дзеркала, зазирнув туди. BiH Mir
ясно бачити вадбиття В1кторового обличчя. Воно було
наче незворушна маска догадливость Там не було шчого
такого, щоб остершатись. Але попри це вш виргшив, що
краще бути на сторож!.

Повшьно вимовляючи слова, мелодий господар на-
казав покликати до нього економку i сходити до багет-
ного майстра, щоб той негайно прислав двох робкниюв.
Дор1анов1 здалося, шби на пороз! камердинер запитливо
скосив oni у 6iK ширми. Чи це йому просто привидыось?

За юлька хвилин у б!блютеку квапливо ввшшла Micic
Л1ф у чорнш шовковш cyKHi i старомодних нитчастих
рукавичках на зморшкуватих руках. Дор1ан попросив
у не! ключа вад його колишньо! класно! гамнати.
— Вщ старо! класно! юмнати, MicTepe Дор!ане? —
збуджено перепитала вона. — Таж у шй повно пороху!
Я перше звелю, щоб там прибрали й привели все до ладу.
А зараз вона не придатна для вас, сер. 1й-бо, Hi!

— Меш не треба, щоб там прибирали, Л!ф. Меш по-
тртбен лише ключ.

— Але ви наберетесь павутиння, сер, якщо туди ввшде-
те. Та ж ту юмнату рок!в п’ять уже не вщчиняли — в!д-
тод! як померли 1хня св!тл!сть.

Дор1ан сшнувся на згадку про свого дща. Пам’ять
про цього стариганя була йому ненависна.

— Пусте! — в!дпов!в вш. — Я просто хочу заглянути
туди, i бглып шчого. Дайте мен! ключа.

— Ось тут ключ, сер, — сказала л!тня жшка, переби-
раючи непевними тремтливими пальцями в’язку клю-
ч1в. — Ось BiH. Зараз я його витягну i3 в’язки. Але ж ви
не думаете туди перебратися, сер, коли вам так зручно
тут, правда?

— Hi, Hi, не думаю! — нетерпляче скрикнув Дор!ан. —
Дякую, Л!ф. Оце й усе.

Вона забарилася ще на хвильку, питаючи вказ!вок
у якихось господарських справах. 3!тхнувши, Дор!ан
сказав, що як вона зробить, так i добре буде. Розплив-
шись вдоволеною посм!шкою, економка вийшла.

Коли двер! за нею зачинилися, Дор!ан поклав ключа
до кишен! i озирнувся. Погляд його впав на пурпурове
атласне покривало, щедро вигаптуване золотом, — чудо-
вий вз!рець венещйського мистецтва кшця XVII сто-
л!ття. Це покривало його д!д наглед!в десь у монастир!
б!ля Болоны. Ось у нього можна буде завинути ту жах-
ливу р!ч. Воно, мабуть, часто правило за покрову для
неб!жчик!в. А тепер ця тканина ховатиме картину роз-
кладу, ще страшшшого й вщразлив!шого за розклад
самого трупа, бо цей розклад викликатиме жах, i йому
не буде к!нця. Як хробаки точать мертвяка, так Дор!-
анов! rpixH роз’щатимуть його образ на полотне Вони
пошвечать йому вроду i знищать його чар. Осквернять
i зганьблять його. Але портрет усе-таки житиме, Bin
буде безсмертним!

Дор!ана аж пересмикнула ця думка, i на мить bih
пожалкував, що не розпов1в художников! Bciei правди,
чому вш вир!шив приховати свого портрета. Безгл до-
пом!г би йому опиратися i впливов! лорда Генр!, 1 ще
згубшшому впливу його власного темпераменту. Без!-
лова любов до нього — бо це таки справд! була любов —
почуття високе й шляхетне. То не просто трив!альний
ф!з!олопчний потяг до вроди — захоплення, що вми-
рае, коли слабнуть чуття. Hi, то любов така, яку знав
М!келанджело, яку знали i Монтень*, ! Вшкельман**,
i сам Шексшр. Так, Без!л м!г би врятувати його. Але
тепер уже зашзно. Минуле завжди можна загладити
покутою, зреченням або забуттям, але майбутне — не-
минуче. Вш чув, як у ньому вирують пристраст!, що
знайдуть для себе жахливий вихщ, i похмур! марення,
що, здшснившись, затьмарять його життя.

Зиявши з канапи пурпурно-золоту тканину i, трима-
ючи и обома руками, вш пройшов з нею за ширму. Чи не
стало обличчя на полотн! ще потворнппим? Н!бито н!,
та все ж воно викликало в Дор!ана ще б!льшу огиду.
Злотист! кучер!, блакитн! оч!, ясно-червож уста — усе,
як i було. Став шакшим самий лише вираз обличчя. Воно
жахало своею жорстоюстю. Пор!вняно з цим обвинува-

‘Монтень MiuieAb де (1592) - французький ф|дософ.

“ В i н кельм а н Йоган AoaxiM (1717—1768) - ымецький юорик антично-
ctl естетик-класицист.
чувальним обличчям, як! др!б’язков! й м!зерн! були Без!-
лов1 доршання стосовно С!б!л Вейн! 3 портрета на До-
р!ана дивилася його власна душа i вимагала вщповцц.

Ошпарений болем, Дорган поквапно накинув на порт-
рет пишне покривало. У цю мить постукали в дверь BiH
ледве встиг вийти з-за ширми, як до юмнати ступив
камердинер.

— Люди вже прийшли, мсье.

Дор!ан подумав, що BiKTopa треба збутись одразу ж.
Не можна допустити, щоб вш знав, куди подшуть порт-
рет. Щось лукаве е в його очах — в них i розум, i якась
ненадшшсть. С!вши за стел, Дор!ан написав записку до
лорда Генр! з проханням щось почитати i нагадуванням,
що сьогодн! вони мають зустрйися чверть на дев’яту.

— Почекаете на вщповщь, — сказав в!н, даючи служ-
ников! записку. — А роб!тник!в проведкь сюди.

За двьтри хвилини в двер! знову постукали i з’явився
сам м!стер Габард, вщомий багетний майстер !з Саут-
Одл!-стр!т, разом з! сво!м молодим, дещо грубуватим на
вигляд пом!чником. М!стер Габард був маленького зрос-
ту червонолиций чолов’яга з рудими баками. Його за-
хоплення мистецтвом значно ослаблювало хрошчне
безгрош!в’я б!лыпост! його кл!ент!в — художник!в. За-
звичай в!н не полишав свое! майстерн!, вол!ючи радше,
щоб замовники сам! приходили до нього. Але з ласки до
Дор!ана Грея вш завше робив виняток. Чимось Дор!ан
приваблював кожного — навпъ бачити його було приемно.

— Чим можу вам допомогти, м!стере Грей? — спитав
майстер, потираючи гладк! таранкуват! руки. — Це для
мене честь — особисто з’явитись до вас. Я щойно д!став
прекрасну раму, сер. Придбав на розпродажу. Стара
флорентшська робота, з Фонтплу, здаеться. Чудово
пасуе рел!пйному сюжетов!, м!стере Грей.

11	Портрет Дор!ана Грея
— Даруйте за клошт, м!стере Габард. Я зайду, зви-
чайно, глянути на раму, хоча останшм часом не дуже
щкавлюсь релплйним малярством. Але сьогодн! меш
треба пльки перенести одну картину нагору. Вона
досить важка, тому я й попросив у вас двох людей.

— Що ви, що ви, м!стере Грей, який тут клошт! Я дуже
радий стати вам у пригодь А де ця картина, сер?

— Ось вона, — в!дпов!в Дор!ан, вщсуваючи ширму. —
Ви зможете перенести н вкритою, — словом, так, як
вона е? Я боюся, щоб и не подряпали на сходах.

— О, це буде зовам легко, сер, — люб’язно мовив
майстер, беручись удвох з пом1чником зшмати картину
з довгого мщяного ланцюжка, на якому вона впала. —
А куди п маемо нести, мгстере Грей?

— Я покажу вам дорогу, мктере Габард. Будь ласка,
йд!ть за мною. Але Hi, вам, мабуть, краще йти попереду.
На жаль, це аж шд самим дахом. Ми шдемо парадним
ходом, там ширше.

BiH розчинив перед ними двер!, i вони, пройшовши
через залу, почали шдшматися сходами. Картина мала
масивну, пишно р!зьблену раму, i нести Г! було дуже
незручно, тому шод! Дор!ан намагався й соб! прикласти
руку, щоб допомогти роб!тникам, не зважаючи на улес-
лив! протести м!стера Габарда, — багетника, природного
трудягу, вкрай вражало, коли вш бачив, як джентльмен
робить щось корисне.

— Еге, таки е що нести, сер, — вщсапуючись, промо-
вив малорослий майстер, коли вони дкталися гор!шньо!
площадинки сход!в,! витер сштшле чоло.

— Так, картина важкувата, — пробурмопв Дор!ан,
вщмикаючи двер! до к!мнати, що мала в!днин! охоро-
няти дивну таемницю його життя ! приховувати його
душу вщ людських очей.
Минуло понад чотири роки вщтод!, як BiH востанне
сюди заходив. Коли вш був дитиною, тут була його
дитяча юмната, а коли п!др!с — класна. Це просторе про-
порщйне прим1щення покшний лорд Кельсо спещально
облаштував для свого маленького онука, якого тершти
не Mir за разючу под!бн!сть до матер!, та й з шших при-
чин, i все намагався тримати подал! вщ себе. На Дор!а-
н!в погляд, вдмната ця майже не змшилася. Та сама
велика !талшська скриня-касоне* з химерно розмальо-
ваними стшками i померхлими золоченими оздобами —
маленький Дор!ан часто ховався в нш. Та сама книж-
кова шафа з атласного дерева, де повно пошарпаних
шдручниюв. А позад не! на стпп все той самий витертий
фламандський гобелен, на якому вицв!л! король i коро-
лева грають у шахи в садку, а повз них проТздить верхи
вервечка сокольничих, тримаючи на обладункових рука-
вицях nraxiB у каптурках. Яке знайоме все це було Дор!а-
новП Кожна мить його самотнього дитинства поставала
перед ним, коли вш оглядався круг себе. BiH пригадав
невинну чистоту хлоп’ячих сво!х л!т, i йому стало мото-
рошно вщ думки, що цей фатальний портрет мае бути
схований саме тут. Не думав вш у п далек! дю, що його
чекае таке майбутне...

Але в будинку нема шшого м!сця, яке убезпечувало б
портрет вщ чужих очей. Ключ у нього, i шхто стороннш
не зможе сюди увшти. Нехай обличчя портрета пщ сво!м
пурпуровим саваном дико туше, стае жорстоким i роз-
пусним. Що це важить? HixTO ж цього не бачитиме. BiH
i сам не буде на це дивитись. Нав!що йому приглядатися
до гидомирного розкладання власно! душ!? Вш лиша-
тиметься юним — i цього досить...

'Скриня-касоне - палмська скриня великих розм1р!в з вжом на
петлях, часто розмальована або оздоблена р!зьбленням.
Зрештою, невже вш не може виправитись? Xi6a його
майбутне конче мусить бути ганебне? А може, в житп
йому тралиться велике кохання, яке очистить його i вбе-
реже вщ тих rpixie, що вже, чуеться, живуть у його душ!
i пл!, — вщ тих дивних, ще школи не знаних гр!х!в,
яким сама !хня таемнич!сть надае шдступного чару.
Можливо, колись !з цих червоних чуттевих уст зникне
жорстокий вираз ! тод! можна буде показати св!тов!
шедевр Безйта Голворда...

Hi, марш спод!вання! Година за годиною, тиждень за
тижнем образ на полотн! стар!шатиме. Вш може уник-
нути знаку неморального життя, але потворност! старе-
чого в!ку йому не оминути. Щоки його западуть або
прив’януть. Жовп складки заляжуть у кутиках потьмя-
шлих очей ! знищать !хню красу. Волосся втратить св!й
блиск, рот, як завше у старих людей, безглуздо скри-
виться, губи пообвисають. Шию вкриють зморшки, на
холодних руках випнуться син! вени, спина згорбапе,
як у його дща, що так суворо ставився до нього. Hi,
портрет необхщно сховати. 1ншо! ради нема.

— Будь ласка, мгстере Габард, внеспъ картину туди, —
стомлено мовив Дор!ан, обернувшись. — Даруйте, що
так довго затримав вас. Я трохи задумався.

— Hinoro, MicTepe Грей, я радий був перепочити, —
вщпов!в майстер, усе ще вщсапуючись. — Де ми н по-
ставимо, сер?

— Та однаково де. Ось хоча б тут. В!шати не треба.
Просто прихилпъ ii до стши. Дякую.

— А можна глянути хоч одним оком на цей витв!р
мистецтва, сер?

Дор!ан здригнувся.

— Не варто, воно вас не защкавить, м!стере Габард, —
сказав вш, втупившись поглядом у майстра. Вш ладен
був шдскочити до нього i звалити на тдлогу, якби той
насм!лився шдняти пишне покривало, яке приховувало
таемницю Дор!анового життя. — Ну, быьше я вас не
затримую. Вельми вдячний вам, мктере Габард, що ви
завдали co6i клопоту прийти особисто.

— Нема за що, мктере Грей, нема за що. Я завжди до
ваших послуг, сер.

I мктер Габард, важко ступаючи, рушив униз, а за
ним i його помхчник, що все озирався на Дор!ана з вира-
зом боязкого захвату на своему неотесаному простаку-
ватому лиц! — ще школи в житт! вш не бачив тако!
дивовижно! вроди.

Коли !хня хода завмерла внизу, Дор!ан замкнув двер!
i ключа поклав у кишеню. Тепер вш почувався в безпещ.
Б!льше н!хто не зможе побачити цей жахливий портрет.
Лише вш один споглядатиме цю свою ганьбу.

Зшшовши до б!бл!отеки, вш пом!тив, що вже по
п’ятш годин!! чай подано. На восьмикутному столику
з темного пахучого дерева, щедро шкрустованому пер-
ламутром, — то був дарунок лед! Редл!, ошкуново! дру-
жини, в!чно перейнято! сво!ми хворобами ж!нки, яка
минулу зиму перебула в Kaipi, — лежала записка вщ
лорда Генр!, б!ля не! книжка в жовтш, трохи пошар-
панш оправ!, а на чайнш тащ — третш випуск «Сент-
Джеймс газет». Очевидно, В!ктор уже повернувся. А чи
не зустр!в вш тих роб!тник!в, як! виходили з будинку?
I чи не випитав у них, що вони тут робили?..

В!ктор, певна р!ч, зауважить, що портрет зник, — та,
мабуть, уже зауважив, коли вносив чай. Ширма була
вщсунута,! на ст!н! виразно вщцлялося порожне м!сце.
Щоб колись не довелося йому застукати В!ктора, як
той поноч! крастиметься нагору, щоб вигатити двер!
в ту к!мнату! Це жахливо — мати у власному дом! шпи-
гуна. Дор!анов! доводилося чути про те, як багатих
людей щле життя шантажував котрийсь !з !хн!х челяд-
ник!в, якому вдалося прочитати приватного листа, або
шдслухати розмову, або шд!брати в!зит!вку з адресою,
або ж знайти в господаря шд подушкою висохлу кв!тку
чи клаптик з!бганого мережива...

Дор!ан зкхнув i, наливши co6i чаю, розпечатав за-
писку. Лорд Генр! сповщав, що посилае веч!рню газету
й книжку, яка може защкавити Дор!ана, i що вш буде
в клуб! чверть на дев’яту. Дор!ан узяв до рук ту газету
i байдуже став Г! проглядати. На п’ят!й сторшц! в око
йому впала позначка червоним ол!вцем. Вш прочитав
шдкреслене м!сце:

СЛ1ДСТВО У СПРАВ1 ПРО СМЕРТЬ АКТРИСИ
Сьогодш вранц! у Бел-Теверш на Гокстон-podi
дыьничний сл1дчий Micmep Денб! npoeie д!знання
з приводу смертт Сгб1л Вейн, молодо! актриси,
недавно законтрактовано! до театру «Роял»
у Голборн!. Констатовано смерть вгд нещасного
випадку. Найглибгие ствчуття викликала мати
покшно!, яка була надзвичайно схвильована,
даючи згзнання, а також коли давав з!знання
доктор Б!рел, що виконав розтин ттла покгйно!.

Дор!ан спохмуршв i, роз!рвавши газету навшл, вики-
нув клапт!. Яка бридота! Як! огидн! щ жахлив! подро-
бищ! В!н нав!ть трохи образився на лорда Генр!, що при-
слав йому це повщомлення. I вже зовс!м нерозумно було
позначати його червоним ол!вцем — В!ктор Mir же про-
читати! Для цього вш б!лыпе н!ж досить знае англшську.

А може, В!ктор уже прочитав це ! щось зашдозрив?..
А вт!м, нав!що сушитй соб! голову? Xi6a вш, Дор!ан
Грей, причетний до смерт! С!б!л Вейн? Йому боятися
шчого — в!н же и не вбивав!

Погляд Дор!ана зупинився на жовтш книжщ, яку
прислав лорд Генр!. Що б то могло бути? Шдшшовши
до перламутрового столика, що завжди здавався йому
виробом дивних египетських бдж!л, як! лшили ср!бш
спльники, в!н зручно вмостився у кр!сл! i розгорнув
книжку. Ледве минуло к!лька хвилин, як тв!р уже захо-
пив Дор!ана. Книжка ця була найдившша* з ycix, як!
в!н будь-коли читав. Дор!ан почувався так, немов шд
шжш звуки флейти перед ним безгучним калейдоско-
пом проходить у вишуканих одежах гр!хи щлого св!ту!
Те, про що вш лише неясно марив, поставало нараз
дшсшстю. I нав!ть те, про що вш школи й не важився
марити, розгорталось у нього на очах.

Це був роман без сюжету, власне, психологгчний нарис.
Сдиний його герой, мелодий парижанин, котрий у XIX
стол!тт! намагався перебрати на себе пристраст! й спосо-
би мислення минулих епох, щоб самому сшзнати ус! т!
стани, через як! в р!зш епохи проходила людська душа.
В!н захоплювався штучшетю тих самозречень, що ix не-
розважш люди називають чеснотами, i такою ж м!рою —
тими природними поривами протесту проти них, що ix
мудрец! й дос! називають гр!хами. Роман було написано
ц!кавим фшгранним стилем, яскравим i затуманеним
водночас, насиченим жаргоном та арха!змами, техшч-
ними виразами й доб!рними парафразами. Так писали
найкращ! майстри французько! школи символкгпв**.
Траплялися тут метафори дивовижш, мов орхще!,

'«Книжка ця була найдивыша...» - йдеться про роман французького
письменника Ж.-К. Гю!сманса (1848-1907) «Навпаки».

"Французька школа символ i с т i в - лйературна теч!я другоТ
половини XIX ст. (Поль Верлен, Артюр Рембо, Стефан Маллярме та 1нш1).
i з такими ж н!жними барвами. Життя почутт!в змальо-
вувалося термшами мктично! ф!лософп. Часом насилу
можна було шзнати, що читает — рел!пйн! екстази
якогось середньов!чного святого, чи похмуру сповщь
сучасного пйшника. Отруйна це була книжка: немов
густий аромат ладану курився з ii сторшок i туманив
мозок. Самий ритм речень, субтильна монотоншсть
ixHboi музики, ускладнеш рефрени i зумисш повтори —
усе це розбурхувало в Дор!анов!й уяв! нездоров! марення
i мри. Вш поглинав розд!л за розд!лом, не вщчуваючи,
що западае веч!р i довшають тип...

На безхмарному червонясто-зеленавому неб!, що вид-
шлося за в!кнами, мерехпла сам1тня з!рка. Дор!ан усе
читав, аж поки в темряв! зовам порозпливалися л!тери.
I лише тод!, шсля юлькох нагадувань служника про
шзню годину, пщв!вся i, пройшовши в сум!жну юмнату,
поклав книжку на маленький флорентшський столик
об!к свого л!жка. Попм почав перевдягатись на общ.

Була вже майже дев’ята година, коли вш з’явився
в клуб!, де, чекаючи на нього, самотньо нудився в неве-
личкому салон! лорд Генр!.

— Перепрошую, Генр!, — вигукнув Дор!ан, — але,
далеб!, ви сам! винш. Ваша книжка так зачарувала мене,
що я зовс!м забув про час!

— Атож, я так ! думав, що вона вам сподобаеться, —
в!дпов!в лорд Генр!, шдводячись !з кркла.

— Я не сказав, що вона мен! сподобалась. Я сказав,
що вона зачарувала мене. А це велика р!зниця.

— A-а, то ви вже розум!етесь на цьому? — мовив лорд
Генр!.

I вони подались до щальн!.
Розд1л XI

овп роки Дор1ан Грей не Mir звтльнитися вщ
, впливу pie! книжки. А точшше, то школи
(у того й не прагнув. 1з Парижа вш замовив co6i
аж дев’ять розюшних прим!рник!в першого и видання
у великому формат! i оправив кожей в шший кол1р, так
щоб вони вщповщали його мшливим настроям i прим-
хливш уявр яка часами виходила з-шд його влади. Герой
ще! книжки, чар!вний молодий парижанин, що в ньому

так дивно поеднувалися вдача романтика i розум нау-
ковця, став для Дор!ана немов прообразом його самого.
Та й щлий роман здавався йому icTopiero його власного
життя, написаною ще перед тим, як вш прожив це

життя наяву.

Але в одному Дор1ан був щаслив1ший за вигаданого
героя роману. BiH школи не зазнавав — i йому не суди-
лося школи зазнати — того моторошного жаху перед
дзеркалами, перед гладкою металевою поверхнею, перед
спокшною гладшню води, жаху, що так рано дався взна-
ки юному парижаниновр коли той раптом згубив свою
чудову вроду. 3 почуттям, шщдбним до зловпхи, — адже
майже завжди радость, а надто — насолода, мають у соб!
др!бку жорстокосп, — перечитував Дор!ан останню час-
тину книжки, де 1з справд! трапчним пафосом (хай трохи
й перебиыпеним) змальовано було горе та розпач лю-
дини, яка втратила те, що найбщьше цшувала в шших
людях i взагалх у свт.

А Дор!ан мав чим пшитись, бо прегарна його врода,
що так приворожила Безгла Голворда i багатьох шших,
здавалося, повш лишиться при ньому. Нав1ть Ti, хто чув
теми! поголоси про нього — чутки про його непевний
cnoci6 життя час вщ часу ширилися по всьому Лондо-
ну, даючи поживу балачкам у клубах, — не могли в те
пов!рити, коли бачили Дор!ана наяву. BiH завжди зда-
вався людиною, яко! не дккнув житейський бруд. Ti,
що говорили брутальност!, зшчувались i змовкали, коли
входив Дор!ан Грей. Незворушна ясшсть його обличчя
була !м докором. Уже самою своею присутшстю вш
мовби нагадував !'м про втрачену чистоту. 1х брав по-
див, як це така чар!вна з лиця людина спромоглася
уникнути тавра нашого В1ку, В1ку бездуховного, з ницими
пристрастями.

Часто в!н надовго зникав з товариства, породжуючи
загадковштю свое! поведшки pi3Hi шдозри серед друз!в
i тих, що вважали себе такими, а повернувшись, нишком
скрадався до замкнуто! класно! юмнати, ключ вщ яко!
завжди мав при co6i, вщмикав I! i ставав !з дзеркалом
у руках перед власним портретом, дивлячись то на злос-
тиве, дедал! старше обличчя на полотш, то на прекрасне
i все ще юне лице, що всм1халося до нього з люстра. Що
разючшав контраст, то гостршою була насолода. BiH
усе дужче закохувався у власну вроду i все защкавле-
нппе спостершав розклад власно! душ!. 3 хвилинною
тривогою, а часом ! з моторошним та жаским захватом,
приглядався вш до бридких складок, що борознили
йому зморшкувате чоло i облягали обважшлий чутте-
вий рот, шод! питаючи себе, що в!дразлив!ше — тавро
розбещеност! чи тавро вшу? Вш прикладав сво! б!л! руки
до огрублих i обрезклих рук на портрет! й осм!хався.
В!н брав на глум це спотворене i пошвечене т!ло.

Однак подеколи ночами, лежачи без сну у сво!й одух-
мяненш тонкими парфумами спальн! або в брудшй ком!р-
чин! лихославно! таверни б!ля док!в, куди в!н зачащав
переодягнений i тд вигаданим !менем, Дор!ан Грей
з жалем думав про те, що вш руйнуе свою душу, думав
з вщчаем, тим г!рк!шим, що почуття це було суто eroic-
тичне. Щоправда, так! моменти траплялися зрщка. Та
зацжавлешсть життям, що Г! лорд Генр! вперше розвору-
шив у ньому, коли вони сидтли в садку !хнього друга,
ставала тим гостр!шою, чим заповзятлив!ше вш 1! вдо-
вольняв. Що быыпе вш знав, то б!лыпе йому корт!ло
знати. Ця божевыьна жага ставала дедал! невситим!шою.

Попри все це, вш не був наспльки нерозважливий,
щоб нехтувати правилами св!тського життя. Раз чи дв!ч!
на м!сяць протягом зими ! щосереди шд час л!тнього
сезону двер! його чудового будинку широко розчиня-
лися перед гостями, щоб найв!дом!ш! музйки т!шили !х
чарами свого мистецтва. Його не так! част! общи, що !х
влаштовувати завжди йому допомагав лорд Генр!,
вщзначались як дбайливим добором i розташуванням
гостей, так i витонченим смаком в оздобленн! столу: екзо-
тичш квгги, розюшно вишит! скатертини, старовинний
ср!бний i золотий посуд гармоншно зливалися у справж-
ню симфон!ю. I було чимало таких — надто серед зелено!
молод!, — що бачили чи то прагнули побачити в Дор!ан!
Гре! втшення щеалу, яким вони часто марили за сту-
дентських рбк!в у 1той! чи Оксфорд!, щеалу, який мав
поеднувати високу культуршсть ученого з чаром i дос-
коналими манерами св!тсько! людини. Дор!ан Грей '!м
видавався одним з тих, котр!, як сказав Данте, намага-
ються «осягти досконал1сть, поклоняючись крае!». Од-
ним з тих, для кого, за словами Готье, «!снуе видимий
св!т».

I, безперечно, для Дор1ана саме Життя було першим
i найвеличшшим з мистецтв, перед яким yci iHini мис-
тецтва — лише шдготовч! щабл!. BiH вщдавав належне
й Мод!, яка на певний час може вт!лити i найфантастич-
шше, вабив його i дендизм, який пробував по-своему
утвердити абсолютшсть вщносного розумшня краси.
Його манера одягатись, ri моди, якими вш час вщ часу
захоплювався, справляли пом!тний вплив на молодих
чепурушв на балах у Мейфер! та в клубах на Пел-Мел!*.
Вони мавпували його в усьому, силкуючись i соб! бути
такими ж вишуканими й чар!вними нав!ть у др!бницях,
як! для самого Дор!ана були чимось нашвсерйозним або
й випадковим.

В!н залюбки node те становище в сусшльств!, яке
було йому надане по його повнол!тт!, i мав ут!ху в!д
думки, що й справд! може стати для сьогочасного Лон-
дона тим, чим автор «Сатирикону»** був для Риму доби
Нерона. А проте у глибин! душ! в!н бажав бути чимось
б!лыпим, ан!ж просто arbiter elegantiarum, з яким радять-
ся про те, як добрати коштовност!, як зав’язати краватку
чи як тримати тростину. BiH прагнув виробити нову

’Пел-Мел - вулиця в Лондон!, на як!й було багато аристократичних
Клуб! В.

’’«Сатирикон» (точыше - «Сатурн») - TBip, приписуваний рим-
ському письменников! Петронпо (I ст. н. е.), що був оргаызатором видовищ
при двор! 1мператора Нерона (27-68 н. е.). 1сторик Тацит називае Петроыя
«ARbiTER Elr.QANTiAE», ТОбТО СУДДВЮ В ПИТЭННЯХ СМЭКу, ТЗКТу ТОЩО.
ф!лософ!ю життя, яка матиме свел розумш засади i впо-
рядковаш принципи, — i найвищий сене кнування
бачився йому в одуховленш почутлв.

Культ чуттевого часто i не без шдстав осуджували —
людей шетинктивно страхають пристраст! й почуття,
як! здаються сильшшими за них самих i як!, як ми
знаемо, власти Bi й нижчим ктотам. Але Дор!ан Грей
гадав, що ктинна природа цих почутлв ще й дос! не
зрозумка i вони лишаються тваринними й розгнузда-
ними лише тому, що люди завжди намагалися прибор-
кати ix голодом або вбити стражданням, замкть того,
щоб зробити з них елементи ново! одухотвореност!, де
провщним мав би бути потяг до Краси.

Коли Дор!ан оглядався на шлях, пройдений людиною
в IcTopii, його невщетупно переслщувало вщчуття втрати.
Так багато було вщкинуто, i то заради тако! М1зерно! мети!
Безглузд! й уперт! стримування, потворш форми само-
катувань 1 самообмежень, причиною яких був страх,
а наслщком — виродження, безм!рно страшн!ше, ан!ж
та уявна деградащя, що и у своему невщанн! люди праг-
нули уникнути. Природа з пречудесною iponiero спро-
ваджувала анахорепв у пустел! до диких зв!р!в i давала
!м за супутник!в чотириногих мешканщв л!с!в та пол!в...

Так, мав рац!ю лорд Генр!, коли передржав народ-
ження нового гедошзму, що мае наново перебудувати
життя, вирятувавши його вщ суворо! i огидно! пуритан-
щини, яка на превелике диво ожила в наш! дн!. Певна
р!ч, цей гедошзм не буде нехтувати штелектом, однак
в!н не стане пщмшяти шякими теор!ями чи вченнями
чуттевого доевщу. Адже мета гедошзму — саме досвщ,
а не плоди доевщу, солодк! чи там прк!. Hi з аскетиз-
мом, що омертвлюе почуття, н! з вульгарною розпустою,
що притуплюе ix, в!н не мав би шчого сшльного. Новий
гедошзм навчив би людину розкошувати кожною миттю
життя, адже й саме життя — пльки скороминуща мить.

Хто з нас не пробуджувався часом удосвпа теля сну
без сновидшь, коли в!чний сон смерп здаеться мало не
жаданим, або теля ноч! жах!в i потворних веселопцв,
коли клпинами мозку проносяться примари, страх!т-
лив!ш! вщ само! дшсносп, яскраво гротески!, сповнен!
Tie! владно! сили, що надае готичному мистецтву тако!
впальност!, немовби воно створене для вражених хво-
робливою мр!йлив!стю. Поступово б!л! пальц! св!тання
прокрадаються кр!зь ф!ранки i наче сколихують !х злегка.
Чорн! химерн! т!н! безгучно розповзаються по кутках
к!мнати i припадають дол!. А за в!кном пом!ж листя уже
чути пташину метушню, гом!н людей, що йдуть до ро-
бота, з!тхання й плач в!тру, що зб!гае з пагорб!в i блукае
довкола мовчазного будинку, немов боячись розбудити
поснулих, хоч i мусить вигнати сон з його пурпурового
сховища. Передрашшшй серпанок вщетупае втору, пово-
л! вщновлюються звичн! форми й кольори речей,! св!-
танок на наших очах знову повертае довколишньому
св!тов! його справжшй вигляд. Тьмян! дзеркала знову
починають жити сво!м вщображальним життям. Погасл!
св!чки стоять там, де !х залишено звечора, а поряд лежить
не до к!нця розр!зана книжка, яку напередодн! читали,
або з!в’яла кв!тка, яку ми носили вчора на балу, а чи лист,
який ми боялися прочитати або перечитували занадто
часто. Здаеться, нпцо не зм!нилося. 3-поза нереальних
тшей ноч! постае знову знайоме реальне життя. I ми му-
симо тягти його з того м!сця, де воно зупинилося вчора,
! з болем усв!домлюемо, що приречен! дов!ку кружляти
в тому самому осоружному кол! стереотипного повсяк-
дення... 1нод! в так! хвилини у нас прокидаеться неса-
мовите бажання, розплющивши зранку оч!, побачити
св!т, заново перетворений за шч нам на вт!ху, — св!т,
у якому peni набрали б незвичних обритлв i свтжих барв,
де все змшене, з новими таемницями, св!т, де минулого
було б дуже мало або й зовс!м не було — так, щоб воно,
в усякому раз!, не кнувало як обов’язок чи каяття, бо
так, як е тепер, то нав!ть радощ! згадуються з пркотою,
а спомини про насолоди пронизують болем.

Саме творения таких-от свтв, гадав Дор!ан Грей,
i становить справжню суть життя чи принайми! частину
ще! суп. Тим-то у сво!х пошуках нових! захопливих по-
чувань, як! мктили б !стотний для романтики елемент
незвичайного, вш часто св!домо засвоював 1 де!, що були
чуж! його вдач!, i пщдавав себе непом!тному !хньому
впливу, а потому, сшзнавши !хн!й смак i вдоволивши
свою штелектуальну щкавкть, в!др!кався в!д них з ткю
чудною байдуж!стю, що не т!льки не суперечить гаря-
чому темпераментов!, а й навпъ — з погляду деяких
сучасних психолопв — часто е необхщною його умовою.

Якось прокотилася чутка, що Дор!ан Грей збираеться
прийняти римо-католицьке в!росповщання; як на прав-
ду, то католицьк! ритуали завжди приваблювали його.
Щоденний обряд принесения жертви, достоту страшш-
ший за вс! жертвоприносини давнього св!ту, зворушував
Дор!ана — як сво!м величним нехтуванням наших по-
чутт!в, так ! своею прим!тивною простотою та одв!чним
пафосом людсько! трагедп, що и в!н мав символ!зувати.
Дор!ан любив стояти навкол!шки на холодних марму-
рових плитах 1 спостеркати за священиком у цупкому
парчевому далматику*, коли той сповгпьна здшмав без-
кровними руками покрову з! скинп або пщносив схожу
на скляний л!хтар ! оздоблену коштовностями дароно-

‘Далматик - р!зновид мантп в католицького дух!вництва.
сицю з блщою облаткою всередин!, — i тод! йому хот!-
лося в!рити, що це й справд! «panis caelestis», хл1б янго-
л!в; або коли священик в од!нн! страстей Господшх кри-
шив госпю над чашею i вдаряв себе в груди, караючись
гр!хами людськими. Його чарувало куршня кадильниць,
як!, наче пиши! золот! кв!тки, гойдалися в руках уро-
чистих хлопчигав у пурпур! й мереживах. А виходячи
з церкви, Дор!ан не без щкавост! позирав на похмур!
сповщальн!! часом засиджувався в !хн!й тьмянш т!н!,
прислухаючись, як через ветх! Гратки чолов!ки й ж!нки
вишштують правду сво!х житт!в.

Проте формально Дор!ан школи не приставав на т!
чи !нш! догмата чи в!роспов!дання, усвщомлюючи, що
це обмежило б його розумовий розвиток, — вш не мав
ан! найменшого нам!ру вважати сво!м пост!йним помеш-
канням за!зд, придатний лише на те, щоб провести там
н!ч або т! дегалька шчних годин, коли самий пльки моло-
дик протистояв хмаркам на беззоряному неб!. Деякий
час Дор!ана щкавив м!стицизм, з його дивовижною сна-
гою перетворювати буденне на щось незвичне й таемниче,
поряд з яким завжди йде антином!зм*, що тдступно
заперечуе потребу моральност!. В шший пер!од вш схи-
лявся до матер!ал!стичних доктрин дарв!н!зму в Н!меч-
чиш, захоплений концепщею абсолютно! залежност!
духу вщ певних ф!зичних умов, патолопчних чи здоро-
вих, нормальних чи анормальних, ! з гострою насоло-
дою зводив людськ! думки й пристраст! до функцп яко!-
небудь ктптини cipoi речовини мозку чи б!лого черво-
вого волокна. Та все ж ус! ц! теорп ! вчення про життя
були для Дор!ана шчим у пор!внянш з самим життям.

‘ А н г и н о м i з м - заперечення закожв моральное! i на т!й гпдстав!, що
людина для порятунку потребуе лише в!ри.
BiH ясно розум!в безплщшсть ycix мудрувань, в!д!рва-
них в!д реальност! й досв!ду. Вш знав, що чуттеве
життя людини, так само, як i духовне, мае сво! священн!
таемнищ, як! чекають на вщкриття.

Отож в!н узявся за вивчення ароматичних речовин
та секрет!в 1’хнього виробництва — сам переганяв пахуч!
олн ! палив запашн! смоли з! Сходу. Вш побачив, що
кожен стан душ! мае двшника в житп почугпв, i поклав
соб! вщкрити !хн!й справжшй взаемозв’язок. Чому,
скаж!мо, ладан — нагонить на нас мютику, cipa амбра —
розпалюе пристраст!, ф!алка — пробуджуе згадки про
мертв! романтичн! пригоди, мускус — каламутить мозок,
чампак — розкладае уяву? Вш не раз мр!яв скомпону-
вати щлу систему психолопчно! ди р!зних запах!в,
вивчаючи своерщн! впливи шжно-пахучих корен!в, дух-
мяних кв!ток, обважшлих в!д пилку, ароматних баль-
зам!в, темнобарвно! пахучо! деревини, нарду, що спри-
чинюе слабгсть, говенп, що позбавляе людей розуму,
алое, що, кажуть, зщлюе душу в!д туги.

А ще !ншим часом в!н щлковито вщдавався музищ
! в своему будинку — у довг!й зал! з гратчастими в!кна-
ми, де стелю було розмальовано циноброю !з золотом,
а ст!ни покривав оливково-зелений лак, влаштовував
незвичайн! концерта. Пристрасн! цигани зривали дик!
ноти з! CBoix маленьких цитр, статечн! тушсц! в жовтих
шалях перебирали туго напнут! струни величезних лю-
тень, скалозуб! негри монотонно вдаряли в м!дян! бара-
бани, а струнк! шдуси в б!лих чалмах, схрестивши ноги,
сид!ли на червоних матах i, граючи на довгих очеретяних
та латунних сошлках, заворожували — чи вдавали, що
заворожують — великих отруйних кобр i бридезних
рогатих ехидн. Р!зк! переходи й пронизлив! дисонанси
ц!е! варварсько! музики зворушували Дор!ана в так!

12	Портрет Дор!ана Грея
моменти, коли гращя Шуберта, прекрасна елепйшсть
Шопена, могутня гармошя самого Бетховена аштрохи
вже не проймали його.

BiH визбирував з ycix кшщв свпу найчудернацьюпп
музичш шструменти, як! пльки Mir знайти — нав!ть
i3 могильниюв вимерлих народ!в i в!д небагатьох диких
племен, яким вдалося вижити при з!ткненш is захщною
цивипзащею, — i любив брати ix у руки, прислухаючись
до IxHix дивних звуюв. BiH мав таемничий «джурупарис»
шд!янщв з Pio-Herpo*, дивитись на який жшкам уза-
гал! заборонялося, а юнакам побачити його можна було
лише теля посту й самокатування; мав глиняш глечики
перуанщв, що наслщують пронизлив! пташиш крики;
мав i Ti флейти з людських исток, що ix чув Альфонсо
де Овалле** у Чшп, i напрочуд шжнодзвшю камшщ
зеленого яспису з-шд Куско***. Були в Дор!ановш колек-
цп також розмальоваш гарбузини з галькою всередиш,
яка торохкоче при потрясанш, i довга мексиканська сур-
ма, граючи на яюй, музика не дме, а втягуе повпря в себе,
i неприемний на слух «туре» амазонських племен, що
ним подають звктку вартовр чатуючи щлими днями на
високих деревах (кажуть, що цей «туре» чути на вщдал!
трьох л1г****), i «тепонацл!» з двома в!бристими дерев’я-
ними язичками в ньому — палички до цього барабана
з Мексики змащують камедцю з молочного соку рослин,
i «йотли» — дзвоники ацтеюв, шдвшуваш кетягами,
наче виноград, — i величезний цилшдричний барабан,

’Pio-Herpo - провшц1я в швденшй частиш Аргентини.

’’Альфонсо де Овалле (1601-1651) - шпанський кторик, автор
твору «CIerIcaIIs dlsdpllNA» - «Настанови кл!рикам».

’’’Куско - Micro в Перу, яке колись було столицею держави iHKie у цент-
ральна частин! П1вденно1 Америки.

””Aira - одиниця довжини, що дор‘1вню€ 4,5 км.
напнутий змпною шюрою, що його в мексиканському
храм! бачив Кортес!в супутник Бернал Д!ас* i залишив
мальовничий опис меланхолшного звучания цього
шструмента.

Дор!ана чарувала сама химершсть цих музичних зна-
рядь, своерщним захватом проймала його думка, що
Мистецтво, як i Природа, теж мае сво!х страховищ —
потворних на форму i бридких на голос.

Однак за якийсь час вони йому обридли, i вш, сидячи
знову в onepi, сам чи з лордом Генр!, захоплено слухав
«Тангейзера»** i в увертюр! до цього величного твору
вловлював вщзвуки трагедп свое! власно! душ!.

При одшй нагод! Дор!ан заходився вивчати коштовне
камшня. В!н з’явився на бал-маскарад у костюм! Анна
де Жуайоза***, адм!рала Францп, — Дор!анове вбрання
було тод! оздоблене п’ятсот ппстдесятьма перлинами.
Цей потяг до коштовностей заполонив його на багато
рок!в, та, власне, школи вже й не полишав його. Часто,
бувало, увесь день сид!в вш, то перебираючи, то роз-
кладаючи по скриньках камшц! з! сво!х скарб!в — як-от
оливково-зелен! хризоберили, що багряшють при
штучному освНленш; кимофари, перевит! ср!блястими
волосинками; фкташкового кольору перидоти; рожеву-
ват! й золотав!, наче вино, топази; полум’яно-червон!
карбункули з мерехтливими чотирипромшними з!роч-
ками всередиш; вогнистобарвш гранати; жовтогаряч! та
бузков! шпинел!; аметиста, що лел!ють то рубшом, то

‘Бернал Д1ас (1492-1581) - 1спанський кторик, який брав участь
у завойовницьнй експедицп EpiaHa Кортеса (1485-1547) на терен! крайни, яку
згодом свропейф назвали Мексикою.

‘‘«Тангейзер» - опера Р. Вагнера.

’“Анн де Жуайоз (1561-1587) - французький герцог, пер, адм!рал,
правитель Норманди.
шаф!ром. Його захоплювало червоне золото сонячного
каменя, i перлиста бипсть мкячного каменя, i мшлива
веселка молочного опалу. BiH дктав 1з Амстердама сма-
рагди, надзвичайш за розм!рами та розмаТттям барв,
i волод1в найщнн!шим видом туркусу — de la vieille
roche*, що на нього заздрим оком поглядали знавщ.

Дор1ан познайомився також з найдивовижшшими
1стор1ями про коштовне камшня. Так, у TBopi Альфонсо
«Clericalis Disciplina» згадуеться зм!й з очима i3 справж-
нього пацинту; в романтичшй легенд! про Александра
Македонського, завойовника Ематп**, сказано, що BiH
знайшов у Йорданськш долин! змпв, «юльця на спинах
яких щиро смарагдов!». Фмострат*** розповщае про
дракона з самоцв!том у мозку i зауважуе, що, «уздр!вши
золот! письмена та ясно-червон! шати», страховисько те
впадае в чар!вний сон, i тод! його можна вбити. Великий
алх!м!к П’ер де Бошфас стверджуе, що д!амант уневид-
нюе людину, а шдшський агат — окрасномовлюе. Сердо-
л!к заспокоюе гшв, пацинт накликае сон, аметист роз-
в!юе винн! випари. Гранат виганяе б!с!в з людини, а вщ
пдрофану блщне м!сяць. Селешт прибувае! убувае разом
з м!сяцем, а знешкодити мелоцей, що викривае злодпв,
можна лише кров’ю козеняти. Леонард Кам!л бачив
добутий !з мозку щойнозабито! жаби б!лий камшчик,
який виявився певною протиотрутою. Безоар, знай-
дений у серщ аравшського оленя, може сво!ми чарами

’De Ia viEille rocIhe - найц|нн1ший сорт б|рюзи (фр.).

’’Александр М а кедонс ький (556-525 до н. е) - визначний пол-
ководець, цар Македонп; Е мат in - край, що входив до складу Македон-
ськоТ держави.

Ф i л о с т р а г - 1м'я К1лькох давньогрецьких письменниыв, що працю-
вали в Римг найв!дом1ший з них Флав1й Ф1лостраг (пом. у середин! Шег);
автор ф1лософсько-б!ограф1чного роману «Життя Аполлона Папського».
лпсувати вщ чуми. У гшздах аравшських птах!в е acni-
лат, що, за Демокрпом, o6epirae вщ вогню того, хто цей
камшець носить.

На церемонп свое! коронацп король Сейлану* про-
!жджав вулицями столиц! з великим рубшом у рущ.
Брама палацу короля-священика 1оана** «була з сердо-
лика, i в не! було вмуровано pir ехидни, щоб н!хто не Mir
пронести отрути в палац». Над фронтоном мктилося
«два золотих яблука з карбункулом усередиш кожного»,
щоб удень сяяло золото, а вноч! — карбункули-ккрики.
Лодж*** у своему химерному роман! «Перлина Амери-
ки» розповщав, що в поко! королеви можна було уздр!ти
«ср!бн! образи цнотливих дам ц!лого св!ту, як! вдивляли-
ся в чудов! св!чада з хризолтв, !скрик!в, шаф!р!в i зеле-
них смарагд!в». Марко Поло бачив, як мешканц! ЗшанГу
(Японп) вкладають у рот неб!жчикам рожев! перлини.
Морське страховисько закохалося в одну перлину. Коли
ту перлину виловили i вщдали п перському царев! Перо-
зе****, страховисько умертвило нурця-викрадача, а оте-
ля с!м м!сяц!в оплакувало свою втрату. Коли ж згодом
гунни заманили царя у велику пастку, той викинув пер-
лину — так стверджуе Прокошй*****, — ! п школи вже
не знайшли, хоч в!зантшський !мператор Анастасш об!-
цяв за не! п’ятсот фунт!в золотом. Король Малабару
показував одному венещйцев! вервицю з трьохсот чоти-
рьох перлин — за числом бопв, яким вш поклонявся.

‘Сейлан - португал!зована назва острова Цейлон (Lllpi-Ланка)
в 1нд!йському океан! на п!вденний сх!д в!д п!вострова 1ндостан.

“ I о а н - легендарний християнський монарх час!в Середньов!ччя, що
його держава м!стилася десь на Близькому Сход!.

"'Лодж Томас (1558-1625) - англмський письменник.

П е р о з е (457-484) - перський монарх.

..Прокоп! й Кесар!йський (пом. бл. 562 р.) - в!занпйський !сторик.
Коли герцог Валентшуа, син Папи римського Алек-
сандра VI, прибув у гост! до французького короля Лу! XII,
то, за свщченням Брантома*, його к!нь був увесь покри-
тий золотим листям, а шапку герцога унизував подв!й-
ний ряд слшучо-сяйних руб!н!в. Чотириста двадцять
один д!амант прикрашав стремена коня, на якому !здив
Чарльз, король англшський. Р1чард II** мав плащ, геть
увесь уаяний оранжевими лалами, — його поцшували
в тридцять тисяч марок. Гол*** пише, що Генр! XIII до
Тауера**** на коронування !хав у «камзол! !з золото!
парч!, нагрудник його було розшито д!амантами та !нши-
ми коштовними камшцями, а пишну перев’язь оздоб-
лювали велик! й шжно-червош лали». Фаворитки
Джеймса I носили смарагдов! сережки у ф!л!гранн!й зо-
лотш оправ!. Едвард II подарував П!рсов! Гевстону*****
панцир з червоного золота, поцяткованого пацинтами,
колет !з золотих троянд, прикрашений камшцями тур-
кусу, i шапочку, усипану перлинами. Генр! II носив
рукавички, унизан! самоцв!тами аж по л!кт!, а на його
мисливськш рукавиц! красувалося дванадцять рубш!в
i п’ятдесят два велик! ор!енти. Шапку Карла См!ливого,
останнього з ц!е! династп герцога Бургундського, було
прикрашено грушовидними перлинами й сапф!рами.

’Брантом П ер (1540-1614) - французький письменник i мемуарист,
що змалював звича! та мораль сусгпльних eepxiB Франци.

” Р i ч а рд II (1567-1400) i дал! Генр! VIII (1491-1547), Едвард II (1284-1527),
Генр! II (1155—1189) - англ1йськ! король

’’’Гол Едвард (пом. 1547р.) - англ!йський 1сторик.

””Тауер - замок у Лондон!, в середн! в!ки використовувався як пол!-
тична в'язниця, у XIX стор!чч! став арсеналом з ц!нною колекфсю старовин-
Hoi збро!.

......П i рс Гевстон- граф Корнуельський, фаворит англ!йського короля,
химерик i марнотратник.
Ото вишукане було колись життя! Таке разюче у свош
пишноп й оздобах! Навкь читати про щ розкопп з дав-
номинулих час1в було насолодою...

Шзнппе Дор1анова увага перекинулася на вишиваш
прикраси i гобелени, що замшили фрески в прохолодних
оселях швшчних народ!в Свропи. Знайомлячись ближ-
че з вишиванням — а Дортан мав надзвичайну зд!бшсть
щлковито поринати в те, що його нараз! щкавило, — вш
мало не 3i смутком думав, як Час руйнуе усе найпре-
красшше i неповторне.

Та хоч там як, а сам BiH уник niei долг Минало лию за
л!том, i вже багато раз!в розквп'али i в’янули жовп жон-
к1л1, i жахлив! ноч! все повторювались у свош ганьб!,
а сам Дор1ан не змшювався. Жодна зима не спотворила
йому обличчя, не знищила його квкучо! вроди. А на-
сюльки ж шакша доля суджена речам, що ix створювали
люди! Куди вони д!валися? Де Ti величш шафранового
кольору шати 3i сценами боротьби бопв i титашв, зггкаш
смаглявими д!вами для Афши? Де той величезний вела-
piyM*, що його Нерон наказав був напнути над римським
Кол1зеем, — те широченне пурпурове вприло з розмальо-
ваним на ньому зоряним небом i Аполлоном на коляс!
з бьлими кшьми в золотш упряж!? Ревний жаль проймав
Дор1ана, що йому не судилося побачити серветок жерця
Сонця — Гелюгабала**, розшитих уйма можливими лаго-
минами й наТдками, яю т!льки можна уявити на бенке-
тах; або погребальне покривало короля ЕШл перша***,

‘ В е л а р t у м - величезн! полотнища, якими в Рим! покривали згори
амфпеатри для захисту глядач!В В1Д сонця та дощу.

”Гел1ОГабал (Елагабал, пом. 222 р.) був жерцем сонця в Сирп, у 218 р.
його проголошено римським 1мпераюром.

“* Ш i л п е р i к - «м я двох франкських корол!в i3 династп Меров1нГ1В (VII—
поч. VIII ст.).
усйяне трьома сотнями золотих бджглок; або Ti фантас-
тичш шати, що так обурили епископа Понтшського, —
на них були намальован! «леви, пантери, ведмедц соба-
ки, люи, скелр мисливщ — тобто все, що художник Mir
запозичити з натури»; або той камзол Карла Орлеан-
ського з вигаптуваними на рукавах нотами й текстом
niCHi, яка починалася словами: «Madame, je suis tout
joyeux»*, — нотн! лшшки там вимережали золотом,
а кожен нотний знак, у Ti часи квадратовий формою,
складався з чотирьох перлин.

Дор1ан вичитав опис покою, приготовленого для коро-
леви 1оанни Бургундсько!** у Реймському палащ, де на
стшах було «вишито тисячу триста двадцять одного папу-
гу з гербом короля на кршп кожного i п’ятсот ппстдесят
одного метелика з гербом королеви на кршп кожного,
i все це 3i щирого золота». Жалобне ложе Катерини
Мед1ч1*** було оббито чорним оксамитом, поцяткованим
швмкяцями i сонцями. Вишит! зелеш вшки й прлянди
урозмаТчували cpi6ne й золоте тло луданових запон,
а на торочках ixHix переливалися перлини. Мютилася
ця одрина у спальш, ув!шанш емблемами королеви
з чорного оксамиту на ср!блястш тканин!. Лу! XIV мав
у CBoix палатах вигаптуваш золотом кар!атиди заввиш-
ки в п’ятнадцять фупв. Парадне ложе Яна Собеського,
короля Полыц!, стояло шд шатром !з золото! смгрнсько!
парч!, на якому було нанизано туркусом Bipuii з Корану.
На його прегарних виточених шдпорках is золоченого
ср!бла красувалося безл!ч медальйошв, оздоблених

‘ Я дуже радий, nani [фр.].

” I о а н н а Бургу ндська (пом. 1560 р.) - дружина Ф|л1ппа Бургунд-
ського, що згодом став французьким королем.

'"Катерина М е д i ч i (1Я9-1589) - французька королева, дружина
TeHpixa II (1Я9-1Я9).
емаллю i коштовним камшням. Шатро це поляки захо-
пили в турецькому табор! б!ля В!дня — шд його м!нли-
вою позолотою колись маяла корогва Магомета.

Отак щлий piK Дор!ан ревно колекщонував найдо-
6ipHinii зразки тканин та вишивок. Мав вш прешжний
муслш !з Дел!, на якому були тонко виткан! в!зерунки !з
золотого пальмового листя i райдужних крилець жук!в;
газ !з Дакки*, через свою прозорють знаний на всьому
Сход! шд назвами «ткане пов!тря», «водяний струмшь»
! «веч!рня роса»; дивовижно розмальоваш тканини
з Яви; жовт! китайськ! куртини тонко! роботи; книжки
в оправ! з брунастого атласу й красивого блакитного
едвабу, затканого французькими л!л!ями, птахами та
!ншими образками; мереживш угорськ! покривала;
сицилшську парчу й цупкий !спанський оксамит; гру-
зинськ! вироби, опоряджеш золотими монетами; зелено-
золотист! японськ! тканини з чудово на них вигаптува-
ними птахами.

Пристрасна ц!кав!сть була в Дор!ана i до культових
убрань, як i взагал! до всього, пов’язаного з релшшними
обрядами. У довгих кедрових скринях, що тяглись уз-
довж захщно! галере! його будинку, збер!галося нимало
р!дк!сних i прекрасних одшь, справд! вартих того, щоб
!х носили наречен! Христов!, яким належить одягатися
у пурпур, коштовност! й тонке полотно, аби вкрити сво!
бл!д! схудл! т!ла, виснажеш в доброх!тних стражданнях
i зранеш самобичуваннями. Дор!ан мав ! пишну ризу
з малинового шовку, перебраного злотистими нитками
лудану; ця риза була рясно ус!яна золотими плодами
граната у вшках з шестипелюсткових кв!ток 1 розшита

‘Дакка - Micro на сход! 1ндп, що в давнину прославилось виробни-
цтвом високоянсних тканин; тепер у склад! Бангладеш.
ананасами з др!бних перлин. На opapi*, розбитому на
квадрати, окремими сценами в кожному квадрат! змальо-
вувалося життя Пресвято! Д!ви, a ii освячення зображу-
вав кольоровий шовк на каптурь То була палшська
робота XV стол!ття. На шшш риз!, !з зеленого оксамиту,
пучками у вигляд! сердець було вишито листя аканту,
в!д якого вщгалужувалися 6i л! кв!тки на довгих стебель-
цях, при к!нщ оздоблеш ср!бними нитками й кольоровим
б!сером, а на заст!жц! золотом була вигаптувана голова
серафима. Орар був затканий в!зерунками з червоного
й золотого шовку i весь яскр!в медальйонами з образ-
ками святих та великомучениюв, у тому числ! й святого
Себастьяна. Дор!ан волод!в також шшими одшнями свя-
щеннослужител!в — з бурштинового i блакитного шовку,
з золото! парч!, з лудану та грезету, на яких було зобра-
жено страст! Господи! й розп’яття, i повишивано лев!в,
павич!в та iHini емблеми; збер!галися тут далматики
з б!лого атласу й рожевого лудану, оздоблеш тюльпана-
ми, дельфшами та л!л!ями: покрови до в!втар!в з мали-
нового оксамиту i голубого полотна; чимало антимш-
с!в**, покров!в на потири*** та священних корогов.
МГстичш вщправи, що для них ц! реч! призначалися,
розворушували Дор!анов! уяву.

Ус! Ti скарби, як i все, що збирав Дор!ан у своему роз-
юшному будинку, давали йому змогу забутись, бодай
ненадовго скинутися страху, який школи ставав уже
майже нестерпним. У порожшй замкнешй юмнап, де
пройшли його дитяч! л!та, вш сам пов!сив на стш! свш

‘Орар - деталь церковного од1ння у вигляд! довго! i широко! стр!чки
через плече.

“Ahthmihc - свого роду покрова, на як«й зображено покладення
в труну Icyca Христа.

“‘Потир - чаша, використовувана в церковник обрядах.
фатальний портрет, що, дедал! змшюючись, являв йому
на оч! осоружну правду про розпад його душ!. Портрет
був закрытий пурпурово-золотим пологом. Бувало,
ц!лими тижнями Дор!ан не заглядав сюди i, забуваючи
про гснування бридко! свое! подобизни, робився знову,
як давно колись, невимушено безжурним i веселим, пал-
ко закоханим у саме життя. А тод! нараз посеред ноч!
тайкома вибирався з дому до гидотних вертетв б!ля
Блу-Гейт-Фглдсу i лишався там день кр!зь день, аж доки
його звщти виганяли. Повернувшись додому, в!н сщав
перед портретом, часом !з ненавистю i до нього, й до
себе, а то й з викличною горд!стю шдивщуалгста, з гор-
д!стю, яка тягла його до rpixa,! осм!хався з прихованою
зловпхою до свого потворного двшника, котрому роко-
вано було нести тягар, що належав самому Дор!анов!.

По к!лькох роках Дор!анов! вже несила було перебува-
ти довший час поза Англ!ею, тож вш мусив вщмовитись
i вщ в!лли в Трувип, яку вони винаймали удвох !з лор-
дом Генр!,! вщ маленького обгородженого б!лим муром
будиночка в Алжир!, де вони провели не одну зиму. Вш
просто не м!г бути далеко вщ портрета, що пос!в таке важ-
ливе м!сце в його житт!. До того ж Дор!ан побоювався,
щоб хтось за його вщсутност! не дютався до Tie! гамнати,
хоч вш i подбав укршити замок мудрованими засувами.

Дор!ан добре усвщомлював, що портрет все одно Hi-
кому шчого не вщкрив би. Вщразлив! знаки розпусти,
щоправда, не знищили под!бност! портрета до нього са-
мого, але xi6a б це могло бути якимось доказом? Дор!ан
узяв би на см!х кожного, хто спробував би його цим
ущипнути. Не вш же малював цей портрет! То хто б
його Mir звинуватити в щй осоружнш малярськш наруз!?
Та навпь якби вш розпов!в людям правду — чи ж би хто
пов!рив?
А проте BiH боявся. Часом, розважаючи гостей у сво-
ему будинку в Нотшгемшир! — аристократична молодь
була його звичайним товариством — i приголомшуючи
щле графство марнотратними розкошами й бучною
пишнотою свого способу життя, BiH рантом у самому
poanani покидав веселопц i стр!мголов мчав до Лондона
переконатись, чи не висадив хто дверей до Tie! юмнати
i чи на М1сщ портрет. А що, як його вже вкрали? На саму
ильки думку про це Дор!ана опертзував холодний жах.
Тод! ж бо св!т д!знаеться про його таемницю! А може,
дехто вже й тепер щось тдозрюе?

Так, BiH зачаровував багатьох, та немало було й та-
ких, що ставилися до нього з недов!рою. Його ледве не
забалотували в одному вест-ендському клуб!, бути членом
якого в!н мав щлковите право з огляду на свое поход-
ження ! становище. Розповщали також, що коли один
Дор!ан!в приятель прив!в його до курильно! юмнати
в клуб! «Чер!л», герцог Бервж та ще якийсь добродш
демонстративно шдвелись ! вийшли. Дор!ан мав лише
двадцять п’ять рок!в, коли про нього вже почали шири-
тесь теми! поголоски. Подейкували, що хтось бачив
його в якомусь брудному притон! аж край Вайтчепелу,
де в!н зчепився з чужоземними матросами; поговорю-
вали, що BiH приятелюе з! злод!ями й фалыпивомонет-
никами i знаеться на секретах 1хнього ремесла. Лиха
слава оточувала його дивн! вщлуки, i щоразу, коли BiH
знову з’являвся в громадських м!сцях, чоловпси пере-
шштувалися по кутках, а проходячи повз нього, зне-
важливо посм!хались або кидали холоди! допитлив!
погляди, мовби заповзявшись нарешт! вивщати його
таемницю.

На прояви тако! зухвалост! й неповаги Дор!ан, зви-
чайно, не зважав, а його щира товарисьюсть i прив!т-
н1сть, чар!вний, майже хлоп’ячий ycMix, принадний чар
чудесно! юност!, яка, здавалося, школи не облишить
його, для б!льшост! людей були достатньою в!дпов!ддю
на обмови — так вони називали т! чутки про Дор!ана.
Однак було зауважено й те, що дехто з найближчих До-
р!анових друз!в згодом став обминати його. Жшки, що
давшше безтямно закохувались у Дор!ана, заради нього
знехтувавши пристойшстю та сусшльною думкою, тепер
бл!дли з сорому й жаху, щойно в!н ув!ходив до к!мнати.

А впм, теми! поговори про Дор!ана лише збыыпува-
ли в очах багатьох його надзвичайн! й небезпечн! чари.
Та й велике його багатство певною м!рою свщчило за
нього. Сусшльшсть, принайми! цивипзована сусшльшсть,
не надто й схильна в!рити тому, що дискредитувало б
людей заможних! привабливих. Вона шстинктивно вщ-
чувае, що добр! манери важать б!лыпе за моральшсть i що
мати тямущого шеф-кухаря далеко важливппе, ан!ж бути
самому найпристойшшою людиною. Та й справдГбо,
коли вас почастували кепським общом або поганим ви-
ном, вельми сумшвна вт!ха сказати про господаря дому,
що в!н бездоганний у приватному житт!. Лорд Генр!
якось завважив, коли зайшла про це мова, що подати
ледь тепл! страви на стгл — провина, яко! не спокутують
нав!ть найбьльш! чесноти. I багато чим можна тдтверди-
ти його думку. Бо в порядному товариств! приписи так!
сам! — чи то повинн! бути так! сам!, — як i в мистецтв!:
форма тут нашстотшша. 1й мае бути надано вражаючо!
врочистост! i театральност! церемонп, вона мае поедну-
вати в соб! нещир!сть романтично! п’еси з дотепшстю
i шиком, як! захоплюють нас у таких п’есах. Xi6a нещи-
р!сть така вже й страшна р!ч? Либонь, що ш. Це ж лише
зас!б, що дозволяе людиш ур!знобарвлювати свою
шдивщуальшсть!
Так, у всякому раз!, думав Дор!ан Грей. Bin усе диву-
вався з обмеженост! тих, хто уявляе co6i наше «я» прос-
тим, сталим, надшним i однорщним. Як на Дор!ана, то
людина — це 1стота з м!р!адами житт!в i почувань,
складне багатообразне створшня, що несе в co6i незбаг-
ненн! спадки думок та пристрастей i що сама п плоть
заражена страхкливими недугами предюв.

Дор1ан любив походжати холодною i похмурою порт-
ретною галереею у своему замкькому маетку i вдивля-
тись у портрети тих, чия кров текла в його жилах. Ось
Фипп Герберт: про нього Френшс Озборн* у «Мемуарах
з час!в правлшня королеви Ел!забет i короля Джеймса»
розповщае, що «ним захоплювалися при двор!. завдяки
його гарному обличчю, яким, одначе, вш недовго пшив-
ся». Чи подекуди його, Дор!анове, життя не повторюе
життя юного Герберта? Може, це якийсь отрутний м!к-
роб переходив !з пла в т!ло, аж поки дхстався Дор!анов!?
I чи не шдсвщоме вщчуття Tie! рано зшвечено! вроди
спонукало Дор!ана, неспод!вано i майже безпричинно,
висловити у Безшевш студп оте божевшьне благання,
що так змшило все його життя?..

А ось в обшитш золотом червонш кам!зельщ й ко-
роткому плащ!, оздобленому коштовностями, в брижах
i вилогах з! злотистою облям1вкою сто'!ть сер Ентон!
Шерард, а бхля його Hir складено ср!бно-чорний пан-
церний обладунок. Яку спадщину вш лишив по co6i?
Чи, може, це коханець Джованни Неапол!тансько!**
заповхв Дорганов! свш rpix ! ганьбу? А може, Дор!ан
просто переводить у життя те, про що лише боязко
марив цей давно покшний предок?..

’ Ф р е н с i с Озборн (1595-1659) - аншйський письменник.

’’Джованна НеаполПанська - Джованна II (1571-1455) була
в!дома своею розбещенютю.
Ось на збляклому полотн! усм!хаеться лед! Ел!забет
Девере — на шй газовий капелюшок, а корсаж з роже-
вими рукавами в розр!зах ус!яний перлинами. В 11 пра-
вш руц! кв1тка, а л!вою вона стискае емалеве намисто
з б!лих та червоних троянд. На стол! об!к не! лежать
мандолша i яблуко. На Г! гостроносих черевичках
велик! зелен! розетки. Дор!ан знав 11 життя, чув дивн!
iCTopii про Г! коханщв. Чи не передалось йому дещо вщ
темпераменту ц!еТ жшки? Г! подовгаст! оч! п!д важкими
пов!ками, здавалося, з ц!кав!стю дивилися на нього ...

А цей Джордж В!ловб! з напудреною перукою i чуд-
ними мушками на лиц!? Який лихий у нього вигляд —
смагляве обличчя його насумрене, а сластолюбн! губи
скривлен! мовби в зневаз!. Пиши! мереживш вилоги об-
лягають сухорляв! руки, а пальц! унизан! каблучками.
Цей джиГун XVIII столггтя замолоду товаришував з лор-
дом Феррарсом...

А другий лорд Бекенгем, колега принца-регента в його
найбуйшшу пору i один з! свщвдв його потаемного
шлюбу з Micic Фщгерберт? Якг пристраст! передав нащад-
ков! цей красень з каштановими кучерями i зухвало-
гордовитою поставою? Сучасники вважали його безчес-
ним — BiH заправляв на знаменитих орпях у Карлтон-
гауз!*. Орден Пщв’язки сяе у нього на грудях... Поряд
портрет його дружини, блщо!’, з тонкими губами, жшки
в чорному. И кров також пульсуе в Дор1аш... Яке ж щкаве
це все!

А його мати — ж!нка з обличчям лед! Гамыьтон**,
з вологими, наче вщ вина, устами?.. Дор!ан добре знав,

‘Карлтон-гауз - один !з Ч1льних поапичних клуб!в у Лондон!, засно-
ваний 1851 р„ ос1док верх!вки консервативно!' партн.

“Лед! Гам!льтон - Ема Гам!льюн (1765-1815), вродлива ж!нка й пол1-
тична авантюристка.
що успадкував в!д не! свою вроду i пристрасний потяг
до вроди шших. Зодягнута вакханкою, вона услпхаеть-
ся до нього з портрета. В !! волосе! виноградне лйстя,
а з келиха в н рущ шумуе пурпуровий трунок. Барви
обличчя на полотн! вже зблякли, та оч! усе ще надили
до себе глибиною i яскрав!стю. Дор!анов! здавалося, що
вони споглядають за ним, хоч би куди вш подався...

Але людина мае предюв не пльки у власному род!,
а й у письменств!. I нимало з цих лпературних предюв,
можливо, навпъ ближч! !й вдачею! темпераментом, та й
вплив !хн!й, безперечно, в!дчутн!ший. Часом Дор!ан ди-
вився на всю icropiro людства просто як на л!топис свого
власного життя — не того, що вплювалось у конкретних
вчинках та обставинах, а того, яке творила його уява
! до якого вабили Дор!ана власний мозок та пристраст!.
В!н вщчував, що йому близьк! ус! т! дивн! й жахлив!
образи, що пройшли св!товою ареною i зробили rpix
таким спокусливим, а зло — таким витонченим. Здава-
лося, !хн! життя в якийсь таемничий спос!б переплелися
з його власним життям.

Герой того дивовижного роману, що так разюче впли-
нув на Дор!ана, також був одержимий ц!ею химерною
фантаз!ею.

У сьомому розд!л! герой розпов!дае, як вш в одяз!
Т!бер!я* сид!в, бувало, в саду на Kanpi, увшчаний лав-
рами, що обер!гають в!д блискавки, i читав соромщьк!
книжки Елефантщи**, а круг нього поважно походжали
карлики й павич!, i флейтист передражнював кадильни-
ка ф!м!аму. I як вш, мов Кал!гула***, пиячив у конюшнях

’ Т i б е р i й (42 до н. е. - >7 н. е.) - римський iivinepaiop i полководець.

” L- л е ф а н т i д а (I ст. до н. е.) - грецька ерожчна письменниця.

Кал i гула (12-41) - римський iMnepaiop, в1домий cboim диким само-
владдям, за що й був убитий змовниками.
з вершниками в зеленях тушках i вечеряв !з ясел 3i сло-
ново! KOCTi разом з! cboim конем, що був прикрашений
д!амантовою пов’язкою на лоб!. I як вш, мов Дом1щан,
снував уздовж коридора, облицьованого лискучим мар-
муром, i шукав погаслим зором вщблиск того кинджала,
якому судилося вкоротити йому в!ку, i мучився нудь-
гою — taedium vitae — страшною недугою тих, кому
життя даруе теть усе. Сидячи в цирку, в!н кр!зь проз!р-
ний смарагд милувався кривавою р!заниною на арен!,
а пот!м ср!блом шдковаш мули везли його Гранатовою
дорогою до Золотого палацу в прикрашены перлами
i пурпуром кол!снищ, i до нього, уявного цезаря Нерона,
долинала людська клятьба. I як bih, mob Гелюгабал, роз-
малював co6i обличчя i пряв укуш з жшоцтвом, i нака-
завши приставити з Карфагена богиню М!сяця, повш-
чав п мктичним шлюбом is богом Сонця.

Знов i знов перечитував Дор!ан цей фантастичний
розд!л i два подалыш, де, наче на якихось дивовижних
гобеленах чи тонко! робота емалях, проступали мото-
рошн! й прекрасш образи тих, кого Розбещешсть, Крово-
жершсть i Пересит зробили потворами або шаленцями.

Ф1л1ппо, герцог М!ланський, котрий убив свою
дружину i намастив !й губи червоною отрутою, щоб !!
коханець з пощлунком прийняв смерть i3 уст Tie!, яку
вш пестив. Венещець П’етро Барб!, знаний як Папа
Павло II, що дом!гся у своему марнослав’1, щоб його
величали «Формозус», тобто «Прекрасний»; пару його,
у дв!ст! тасяч флоришв варпстю, було набуто коштом
жахливого злочину. Мманець Дж!ан Мар!я В!сконп,
що зацьковував живих людей гончаками i чие забите
т!ло обсипала трояндами якась закохана в нього пов!я.
Цезар Бордж1а на б!лому кон! — верхи об!ч нього Бра-
товбивство, а сам в!н у мантп, заплямовашй кров’ю

13	Портрет Дор!ана Грея
Перотто*. П’етро Piapio — син i улюбленець Папи Слкс-
та IV — молодий кардинал, архиепископ флорентш-
ський, що своею вродою р!внявся т!льки власшй роз-
пуст1. Леонору АраГонську в!н приймав у намет! з б!-
лого й малинового шовку, прикрашеному статуетками
н!мф та кентавр!в; вш звел!в позолотити хлопчика, що
мав зображати на бенкеп Гашмеда** або Пласа***. Ед-
зелшо****, чию меланхол!ю вил1ковувало тыьки видо-
вище смерть — в!н був ласий до кров!, як !нш! до черво-
ного вина; сином диявола називае його легенда — його,
що ошукав свого батька, граючи з ним у косп на власну
душу. Дж!амбатпста 4i6o*****, щ0, ставши Папою, мов
на глум, прибрав co6i !м’я 1нокент!й, тобто Невинний,
той 4i6o, у чи! хирляв! жили лжар-еврей влив кров
трьох юнак!в. СШзмондо Малатеста, коханець 1зотти
i владар PiMini, що його зображення, як ворога Бога
й людини, було спалено в Рим!: в!н серветкою задушив
Пол!ксену, а Джшевру д’Есте пригостив отрутою з!
смарагдового келиха; на честь свое! ганебно! пристрасп
в!н спорудив поганський храм, де правилися християн-
ськ! служби. Карл VI, що так безтямно закохався в бра-
тову дружину, аж один прокажений перестер!г його
в близькому божев!лл!, i коли вш таки став несповна
розуму, заспоко!ти його могли пльки сарацинськ!

‘Перотто HSkkoao (XV ст.) - 1тал1йський гумажст.

“Ган1мед- вродливий юнак, що його викрав Зевс, верховний бог
у грецьнй м1фологи, i зробив cboim винарем.

“‘Плас - улюбленець i джура Геракла, одного з найшановажших
героТв грецькоТ м1фолог1Т.

’“‘Едзел1но - ймов!рно, Едзелно IV (1194-1259), падуанський
правитель, що ворогував з папством; у поем! Данте в!н згадуеться як
приречений на перебування в пекл!.

......Дж1амбатт1ста Ч1бо (1452-1492) - Папа римський 1нокент1йVIII,
що запровадив таксу за в!дпущення rpixiB граб!жникам та вбивцям.
карта is зображеннями Кохання, Смерт! та Безуму.
I зрештою, Гр!фонетто Бальон!*, в ошатному камзол!
й д!амантов!й шапц! на сво!х кучерях, под!бних до лис-
тя аканту, — вш убив Асторре з його нареченою ! Омо-
нетто з його пажем, а сам був наспльки вродливий, що
коли вмирав на жовтому базарному майдан! в Перудж!,
то нав!ть т!, що його ненавид!ли, не могли стримати ри-
дань, а Атланта, що мала для нього т!льки слова про-
кляття, благословила його...

Ус! вони заворожували якимось моторошним чаром.
Вони снилися Дор!анов! ночами ! тривожили його збу-
джену уяву вдень. Доба Вщродження знала незвичайн!
способи отруення — отруення за допомогою шолома
й запаленого смолоскипа, вигаптувано! рукавички 1 кош-
товного в!яла, позолочено! мускусно! кульки i буршти-
нового намиста. Дор!ана Грея отруТла книжка. Бували
хвилини, коли зло було для нього лише засобом, який
допомагае вт!лити те, що вш вважав красою життя.

‘Гр|фонетто Бальон! (XV—XVI ст.) - правитель Перуджг В1домий
своею жорстоюстю.
Розд1л XII

е сталося дев’ятого листопада, напередодш
його дня народження, — як Дор!ан часто
пригадував згодом. Йому сповнялося тод!
тридцять BiciM рок!в.

Близько одинадцято! години вечора Дор!ан, по сам!
оч! закутаний у хутро — оскьльки було холодно й !млис-
то, — шшки вертався додому в!д лорда Генр!, де вш об!дав.
На роз! Гровнер-скверу ! Саут-Одл!-стр!т повз нього
в туман! хутко промайнула постать у довгому с!рому
пальт! з пщнятим ком!ром ! з вал!зкою в руць Дор!ан
ушзнав перехожого — то був Без!л Голворд. Зненацька
Дор!ана пойняв якийсь мимовмьний жах. Н!чим не
виказавши, що втзнав Без!ла, вш квапливо рушив дал!.

Але Голворд устиг завважити його. Дор!ан чув, як
той спочатку зупинивсь, а пот!м шарпнувся назад. За
хвилину рука художника торкнулась його лштя.

— Дор!ане! Оце як пощастило! Я ж !з дев’ято! години
чекав на вас у б!блютещ. Врепт я пожал!в вашого
стомленого служника й сказав йому випустити мене
i йти спати. Сьогодн! ошвноч! я в!д’!жджаю до Парижа,
i мен! дуже хот!лося побачити вас на прощания. Коли
ви проходили повз мене, мен! здалося, що я вп!знав вас,
точн!ш, ваше хутро. Але я не був ц!лком певний... А ви
не втзнали мене?

— У так!й мрящ, любий Без!ле? Де там, я зараз на-
в!ть Гровнер-скверу не вшзнаю! Гадаю, м!й будинок
десь тут близько, хоч напевно й не скажу... Шкода, що
ви в!д’1жджаете, ми ж не бачилися бозна-ск!льки. Але,
спод!ваюсь, ви невдовз! повернетесь?

— Hi, мене в Англп не буде з швроку. Я маю нам!р
найняти в Париж! майстерню i замкнутися, аж поки
скшчу одну велику картину. Та я не про себе хот!в з ва-
ми поговорити... А ось ! ваш п!д’!зд. Можна, я зайду на
хвильку? Мен! треба дещо вам сказати.

— Прошу, прошу, любий Без!ле. Тшьки чи не сп!з-
нитесь ви на потяг? — байдуже запитав Дор!ан Грей,
пщшнявшись схщцями i вщмикаючи двер!.

Кр!зь туман мжичило св!тло л!хтаря, i Голворд гля-
нув на годинник.

— У мене ще досить часу, — в!дпов!в в!н. — По!зд в!д-
ходить у чверть на першу, а зараз т!льки одинадцята.
Я ж саме йшов до клубу, коли ми перестройся, — спо-
д!вався, що ви там. А все важке я вже вщправив, отож
з багажем шяко! затримки не буде. 3! мною лише ця
вал!зка, тож хвилин за двадцять я легко д!стануся до
вокзалу.

Дор!ан усм!хнено глянув на нього.

— Ну й спос!б подорожувати славетному малярев!!
3 вал!зкою в руц!! благеньким пальтом на плечах!.. Що ж,
заходьте, бо туман забереться в д!м. Тоьки майте на
увазг н!яких серйозних матерш. У наш час нема шчого
серйозного. Принайми! не повинно бути.
Голворд лише покивав головою i слЧдом за ДорЧаном
пройшов до його бЧблЧотеки. Там у великому камЧнЧ
яскраво палахкотЧв вогонь. Горкли лампи. На столику,
викладеному дерев’яною моза’Чкою, стояв вЧдкритий срЧб-
ний погрЧбець Чз напоями, сифони з содовою водою
i кЧлька високих кришталевих келихЧв.

— Бачите, ваш служник зробив усе, щоб я почувався
як удома. ПринЧс усе, чого ильки менЧ забаглося, —
навЧть вашЧ найкращЧ цигарки з золотими кЧнчиками.
ВЧн дуже гостинний, вЧн менЧ бЧлыпе подобаеться, нЧж той
француз, що був ранЧш у вас. До речЧ, де вЧн подЧвся?

ДорЧан знизав плечима.

— Здаеться, одружився з поко’Чвкою ледЧ РедлЧ Ч при-
лаштував ii в ПарижЧ як англЧйську кравчиню. Кажуть,
що англоманЧя тепер там дуже в модЧ. Ото дивнЧ фран-
цузу правда? А ВЧктор, мушу визнати, був досить доб-
рий служник. МенЧ вЧн не подобався, але я нЧчого не мЧг
йому закинути... Знаете, отак хЧба часом приверзуться
всЧлякЧ дурницЧ!.. ВЧн Ч справдЧ був дуже вЧдданий менЧ Ч,
здаеться, з жалем у серцЧ покидав мЧй дЧм... Ще брендЧ
з содовою? Чи, може, рейнвейну з зельтерською? МенЧ
бЧлыпе до смаку саме такий рейнвейн. У сусЧднЧй кЧм-
натЧ, певно, знайдеться ще пляшка.

— Дякую, менЧ вже досить, — вЧдказав художник. ВЧн
скинув капелюха й пальто Ч кинув ix на свою валЧзку
в кутку кЧмнати. — От що, любий мЧй: я хочу поговори-
те з вами серйозно. Ну, ну, не хмуртеся так, менЧ й без
того прикро починати.

— Про що це ви? — роздратовано сказав ДорЧан, вЧд-
кидаючись на канат. — СподЧваюся, не про мене буде
мова? Я сьогоднЧ вже втомився вЧд себе — тепер я волЧв
би побути кимось Чншим.

— НЧ, саме про вас, — з пЧдкресленою поважнЧстю
в голос! в!дпов!в Голворд. — I я мушу вам це сказати.
Я заберу у вас ттльки яких швгодини.

— ГИвгодини! — з!тхнувши, буркнув Дор!ан i запалив
цигарку.

— Я лише хочу дещо спитати, Дор!ане, i коли я тор-
каюся ще! теми, то виключно заради вашого добра. Гадаю,
вам би треба знати, що про вас у Лондон! розповщають
найнеможлив!пп страх!ття.

— А я не хочу шчого знати про це. Мене щкавлять
пл!тки про !нших людей, а не про себе самого. Вони не
принаджують новизною.

— Вони мусять зац!кавитй вас, Дор!ане. Кожнш
порядшй людин! дорога и репутащя. Ви ж не хочете,
щоб вас вважали аморальним ! безчесним. Зв!сно, у вас
високе становище, багатство й таке шше. Але це ще не
все. Скажу вам щиро — я ан! на крихту не в!рю в щ чутки.
В усякому раз!, не можу в!рити, коли бачу вас. Адже роз-
бещешсть полишае слщи на людському обличч!, !! не
можна вта!ти. 1нод! мовлять про «потаемн!» вади. Але
таких не !снуе. Аморальне життя позначиться на обри-
сах рота, на обважшлих пов!ках^нав!ть на форм! рук. То-
р!к один добродш — !м’я його байдуже, але ви його зна-
ете — прийшов до мене замовити портрет. Я н!коли ра-
шше з ним не бачився, школи й шчого не чув про нього;
щоправда, отеля наслухався вдосталь. Вш запропонував
мен! за портрет шалеш грош!, але я вщмовився: у форм!
його пальщв було щось глибоко мен! антипатичне. Те-
пер я вже знаю, що чуття не пщвело мене — життевий
шлях т!е! людини жахливий! Але ви, Дор!ане!.. Ваше
чисте, невинне обличчя, ваша чар!вна незаймана юшеть...
Hi, я не можу пов!рити в жодне криве слово про вас! Однак
бачу я вас тепер незчаста, ви школи вже й не заходите
до мене в майстерню. I через те, що ми далеко один в!д
одного, я не знаю, як вщповкти, коли чую yci щ брудш
iCTopii про вас. Чому це, Дор!ане, така людина, як герцог
Берв!к, виходить !з юмнати в клуб!, щойно т!льки ви
там з’являетесь? Чому це багато шанованих лондонщв
ан! у вас не бувають, ан! вас до себе не запрошують? Ви
якийсь час приятелювали з лордом Стейвл!. Минулого
тижня я зустр!в його на одному об!д!. У розмов! якось
згадали вас — у зв’язку з тими мш!атюрами, що ви дали
на виставку в галерею Дадл!. Стейвл! презирливо скри-
вився, почувши ваше !м’я, i сказав, що у вас, може, i най-
художшш! смаки, але що з вами не можна знатися чистш
д!вчин!, а цнотливш жшщ нав!ть бути в однш к!мнат!
з такою людиною i то не годиться. Я нагадав йому, що
ви мш друг, i зажадав пояснень. I вш ix дав. Так на-
впростець I виклав перед ус!ма! Це був жах! Чому
дружба з вами така фатальна для молодих людей? Той
нещасний хлопчина з гвардп, котрий запод!яв соб! смерть.
Ви ж були близьким його приятелем! Пот!м сер Генр!
Ештон, що так заплямував свою репутащю, аж мусив
покинути Англ!ю, — ви ж !з ним були нерозлучн!! А цей
Адр!ан СшГлетон — до чого в!н докотився?! А единий син
лорда Кента — що сталося з його кар’ерою? Я вчора стр!в
старого на Сент-Джеймс-стрт — в!н просто вбитий на-
ругою i горем. А юний герцог Перт? Яке життя вш веде
тепер? Х!ба хоч одна порядна людина погодиться ниш
сшлкуватися з ним?

— Стривайте, Без!ле. Ви говорите про те, чого зовс!м
не знаете, — перепинив його Дор!ан Грей, кусаючи губи.
Безмежну зневагу чути було в голос! його. — Ви питае-
те, чому Берв!к виходить з к!мнати, коли я туди входжу?
Це тому, що я знаю все про його життя, а не тому, що вш
знае щось про мое. Xi6a може бути чистим !м’я людини,
у жилах яко! тече така кров! Ви питаете про Генр! Ешто-
на i юного герцога Перта. Xi6a це я прищепив Ештонов!
його вади, а герцога навчив розпуст!? Якщо недолугий
КентГв син узяв co6i якусь вуличну розтшаху за жшку,
то до чого тут я? Якщо Адр!ан СшГлетон пщробив пщ-
пис приятеля на векселц то xi6a я мав утримувати його
в1д цього? Я знаю, як в Англ!! ум!ють плескати язиками.
Напп буржуа люблять за жирним общом попишатися
сво’Гми чеснотами й пускати поголоски про так званий
моральний розклад аристократы, вдаючи шби й вони
теж належать до св!тського товариства i запашбрата
з тими, кого обмовляють. У наппй кра!ш досить людиш
вир!знитися з-пом!ж шших — чи то розумом, чи вда-
чею, — як перший-лшший пащекун може верзти про не!
бозна-що. А як поводяться вони — т!, хто козириться
своею сумшвною добропорядшстю? Любий мш, ви
забуваете, що ми живемо в крапп лицем!р!в.

— Дор!ане, та ж не в цьому справа! — скрикнув Гол-
ворд. — Я знаю, що Англ!я довол! зшсута, i англшське
сустльство наше геть нездале. Але саме через те я й хочу,
щоб ви були бездоганним. А ви не таким виявилися...
Ми маемо право оцшювати людину з того, як вона
впливае на сво!х друз!в. Ваш! ж друз!, здаеться, втратили
будь-яке поняття про честь, добро i цноту. Ви заразили
!х шалом до насолод. I вони скотились у пр!рву. Це ви
довели !х до того. Так, ви довели — i ви ще можете так
безжурно усм!хатись!.. Але е ще й ripine. Ви з Гарр! —
нерозлучн! друз!. То вже хоча б через це, коли вже шщо
!нше вас не стримуе, ви не повинти були ославлювати
його сестри, щоб п !м’я кожен переминав на зубах!

— Обережшш, Без!ле! Ви заходите занадто далеко.

— Я мушу сказати, а ви мусите вислухати. I ви вислу-
хаете! До вашо! зустр!ч! з лед! Гвендолен н!хто не м!г
сказати про не! кривого слова. А тепер чи знайдеться на
щлий Лондон бодай одна пристойна жшка, яка згодиться
прогулятися Парком в ii товариств!? Нав!ть ii дггям не
дозволено жити з нею!.. Розповщають про вас i дещо !нше.
Кажуть, що бачили, як ви крадьки виходите вдосв!та
з брудних притошв, як, переодягнут!, озирцем посшша-
ете до найгидюших лондонських вертешв. Це правда?
Невже це правда? Спершу ц! чутки лише см!шили мене.
Але тепер я постшно ix чую, i це мене жахае. А ваш
замюький будинок — що там д!еться? Дор!ане, ви й не
уявляете, що про вас говорять! Ви скажете, що я беруся
вас повчати — що ж, нехай. Fappi якось зауважив, що
кожен, хто любить повчати шших, починае з общянки,
що це буде перший i останшй раз, а дал! раз у раз пору-
шуе свою общянку. А я таки хочу вас повчати. Я хочу,
щоб люди поважали вас за ваше життя. Я хочу, щоб
у вас було незаплямоване !м’я i бездоганна репутащя.
Я хочу, щоб ви перестали сшлкуватися з yciMa тими
покидьками. Ну, що ви здвигаете плечима — невже вам
усе це байдуже? Ви ж маете такий надзвичайний вплив
на людей, тож хай вш буде на добро, а не на зло. Кажуть,
близьюсть до вас псуе кожного, i що досить вам заяви-
тись у чийсь д!м, як слщом приходить ганьба. Я не знаю,
так це чи н! — звщки мен! знати? Але такий поголос про
вас е. I принайми! дещо з того, що я чув, — незаперечне.
Лорд Глостер був одним з найближчих Moix друз!в
в Оксфорд!. Так ось вш показував мен! листа в!д дру-
жини, котра самотньо доживала в!ку на свой! в!лл!
в Ментон!. Ваше !м’я було вплетене в ii моторошну спо-
вщь — чогось под!бного я школи в житт! не чув! Я ска-
зав Глостеров!, що це неймов!рне, що я знаю вас, як
самого себе, i що ви не здатн! на таку нищсть. Але чи ж
я знаю вас? Я запитую себе — i не можу скласти вщповцц.
Для того я перше мав би побачити вашу душу!
— Побачити мою душу! — пробелькопв Дор!ан Грей
i схопився на ноги, полотшючи з жаху.

— Так, — повагом сказав Голворд, i глибокий жаль
бришв йому в голос!, — побачити вашу душу... Та т!льки
Богов! це по сил!.

Пркий глумливий см!х вирвався з Дор!анових уст.

— Можете й ви побачити, i навпъ цього вечора! — ви-
гукнув вш, хапаючи з! столу лампу. — Ход!мте, подиви-
тесь на свою власну роботу! Чого б вам i не глянути на
не!? А тод!, якщо забажаете, можете розпов!сти про це
св!тов!. Н!хто вам не пов!рить. Але якби й пов!рили,
то я ще быыпе став би !м через те подобатись. Я знаю
наш в!к краще, шж ви, хоч ви й розпинаетесь про нього
з таким нудотним красномовством. Ход!м же. Ви вже
довол! тут наговорили про моральний розклад. Тепер
побачите його наяву.

Яюсь безтямш гордопц чулись у кожному слов! Дор!-
ана. В!н стояв i з хлоп’ячою зухвал!стю тупав ногою.
Зловт!шна рад!сть охопила його на саму думку, що тепер
тягар свое! таемниц! в!н розд!лить з кимось !ншим, i той,
хто створив цей портрет — джерело вс!е! Дор!аново! гань-
би, буде приречений в!днин! й дов!ку мучитись нестерп-
ною згадкою про те, що вш нако!в.

— Еге ж, — провадив Дор!ан, шдходячи ближче! пиль-
но дивлячись у сувор! оч! художника, — я покажу вам
свою душу. Ви побачите те, що, по-вашому, може бачити
т!льки Бог.

Голворд вщсахнувся.

— Це блюзшрство, Дор!ане! Не кажпь так! Це жах-
лив! й безглузд! слова!

— Ви гадаете? — Дор!ан знову засм!явся.

— Я впевнений! А все, що я вам сказав сьогодн!, — це
заради вас. Ви ж знаете, я завжди був в!рним вашим другбм.
— Не чшайте мене! Докажпъ все, що маете ще сказати.

Судома болю пробела обличиям художника. Якусь
хвилю вш стояв н!мо, охоплений почуттям безмежного
жалю. Зрештою, хто дав йому право втручатись у жит-
тя Дор!ана Грея? Якщо Дор!ан учинив бодай десяту
частку з того, що йому приписував поголос, то як же
багато в!н мусив вистраждати!

Голворд випростався, шдшшов до камша i довго ди-
вився на палаюч! дрова. Язички полум’я тршотыи серед
битого, мов !н!й, попелу.

— Я чекаю, Безые, — промовив Дор!ан твердо й ч!тко.

Голворд обернувся.

— Хочу сказати тыьки одне: дайте мен! вщповщь на
пд жахливт звинувачення, Дор1ане! Якщо ви скажете,
що Bci вони безшдставш — геть-чисто вс1, я вам пов!рю.
Дайте ж вщповщь, Дор!ане! Xi6a ви не бачите, що 3i мною
д!еться? О Боже! Тыьки не каж!ть, що ви зшсутий, роз-
пусний i безчесний.

Дор!ан Грей презирливо осм!хнувся.

— Ход!м нагору, Безые, — споюйно мовив BiH. — Там
мш щоденник — я веду його день у день, але школи не
виношу з Tier юмнати, де пишу. Якщо шдете 3i мною,
я вам його покажу.

— Гаразд, я шду з вами, Дор!ане, коли ви так хочете.
Я вже однак сшзнився на потзд, що ж — можу потхати
завтра. Тыьки не давайте мен! зараз читати того всього.
Я хочу лише просто! в!дпов!д! на мое запитання.

— Ви п дютанете нагор!. Тут це неможливо. А читання
не займе багато часу.
Розд1л XIII

opiaH вийшов з к!мнати i шшов сходами
нагору. Безы Голворд ступав усл!д за ним.
1шли вони знишка, як шстинктивно ходить
люди поночГ На стши й сх!дщ падали химерш тип в!д

лампи. Поривчастий в1тер десь дзеленькнув шибкою.

Коли вони д!сталися до гор!шньо! площадинки,
Дор!ан поставив лампу на шдлогу i, вийнявши ключа,
встромив його в замковий отв!р.

— Отже, ви наполягаете, Без!ле? — тихо спитав вш.
— Так.

— Чудово! — Дор!ан усм!хнувся, а тод! додав уже
шшим, р!зким тоном: — Ви единий у св!т! маете право
знати про мене все. Ви куди б!льше, шж вам здаеться,
причетн! до мого життя.

Пщнявши лампу, вш вщтмкнув двер! й увшшов досе-
редини. Звщти вшнуло холодне пов!тря, 1 вогонь у ламп!
спалахнув на мить темно-оранжевим св!тлом. Дор!ан
здригнувся.
— Причин!ть за собою двер!, — пошепки сказав Bin
Голвордов!, ставлячи лампу на спл.

Художник ошелешено роздивлявся довкола. Було
видно, що юмната вже довг! роки спить пусткою. Ви-
цвишй фламандський гобелен, якась картина за поло-
гом, стара !тал!йська скриня, нашвпорожня книжкова
шафа та ще сплець i спл — оце н!би й усе тут. Поки
Дор!ан Грей запалював недогарок св!чки на кам!н!, Гол-
ворд устиг зауважити, що все тут припало порохом,
а килим — д!рявий. За панелями з шурхотом пробила
миша. Вогкий шпснявий дух витав у к!мнат!.

— То ви гадаете, Безгле, що самий пльки Бог бачить
душу людську? Вщкиньте це покривало, i ви побачите
мою душу!

Голос Дор!ан!в звучав з жорстокою холодшстю.

— Дор!ане, ви що — з глузду з’Тхали чи ламаете коме-
д!ю? — насуплено мовив Голворд.

— Не хочете? Тод! я сам це зроблю, — сказав Дор!ан
i, шарпнувши покривало, з!рвав його з зал!зно! прутини
й пошпурив на шдлогу.

Зойк жаху вирвався в художника, коли у тьмяному
св!тл! в!н побачив жаске обличчя, що ошк!рялося до
нього з полотна. Вираз портрета викликав лише презир-
ливе омерзшня й огиду. Боже милостивий, та ж перед
ним портрет Дор!ана Грея! Лице, хоч як жахливо зшве-
чене, усе ще збериало часточку чар!вно! вроди. Пор!д!л!
кучер! ще трохи яскр!ли золотом, а сластолюбш уста ще
й дос! були червой!. У припухлих очах пом!тш були
рештки !х вабливо! блакит!, i не зовс!м ще зникли бла-
городш обриси точених н!здр!в i струнко! ши'!. Так, це
був Дор!ан. Але хто ж намалював його таким? Худож-
ник наче вшзнавав свою руку, та й рама була знайома,
роблена за його есюзом. Здогад здавався моторошно
неймов!рним, а все ж Голвордов! зробилося страшно.
Скопивши запалену свТчку, вш шдшс П до портрета.
Внизу, у л!вому кутку видшли довп л!тери — його 1м’я,
виведене циноброю, довгими червоними л!терами.

Але це була мерзенна парод!я, якась безчесна й шдла
сатира! В1н школи не малював такого!.. I все ж цей
портрет — його робота. Голворд ушзнав його, i враз
гаряча кров немов застигла у нього в жилах. Його
картина! То що це означае? Чому портрет змшився?..

Голворд обернувся й безтямними очима втупився
в Дор1ана. Губи його нервово сшались, а пересохлим
язиком несила було ворухнути. BiH npoBiB рукою по
чолу, вкритому липучим потом.

Тим часом Дор1ан, прихилившись до полички над
камшом, стежив за ним з таким виразом зосередже-
HOCTi, як у людини, захоплено! грою великого артиста.
Hi страждання, Hi радосп не було на його обличи! —
просто гостра ц!кав!сть глядача та ще, може, O4i поблис-
кували переможними юкорками. BiH вийняв з петельки
кв!тку i мовби принюхувався до не!'.

— Що ж це все означае? — скрикнув нарепт Гол-
ворд i сам не вшзнав свого незвично pi3Koro голосу.

— Багато рок!в тому, коли я ще був майже хлопчи-
ком, — почав Дор!ан Грей, розминаючи пальцями квп-
ку, — ми зустрыися, i ви тод! взялися лестити мен!
i навчили пишатися власною вродою. Одного дня ви
познайомили мене з! сво!м другом, i вщ нього я почув,
яке це диво — юшсть,! тод! ж ви скшчили м!й портрет,
що вщкрив мен! !нше диво — красу. I в якусь божевгльну
мить — я й дос! не знаю — жалкую за тим, чи Hi, — я ви-
словив бажання... ви, мабуть, назвали б його мол!нням...

— Я пам’ятаю це! О, ще й як пам’ятаю!.. Та Hi, це ж
неможливо! Просто в цш юмнат! вогко i полотно за-
йшло шпснявою. Чи, може, фарби мали в co6i якусь
роз’щливу речовину... Ну певно ж! Бо щось шше — це
pin неможлива!

— А хгба е щось неможливе? — пробурмот!в Дорхан
Грей, пщшшовши до впсна i притулившись чолом до хо-
лодно! змокрмо! шибки.

— Ви ж казали мен!, що знищили портрет!

— Я помилився. Це вш знищив мене.

— Я не в!рю, що це моя робота!

— Не добачаете в н!й свого щеалу? — прко мовив
Дор!ан.

— Мого щеалу, ви кажете?..

— Hi, це ви так казали.

— У цьому не було шчого поганого, i я не соромлюся
цього. Такого щеалу, який у вашему образ! я побачив,
я школи вже не знайду. А це — обличчя сатира!*

— Це — обличчя мое! душ!.

— О Боже, i кого ж я обожнював! У нього ж оч! дия-
вола!..

— У кожному з нас — i Небо, i Пекло, Безгле! — окрик-
нув Дор!ан з жестом дикого розпачу.

Голворд обернувся до портрета i знову втупив у нього
погляд.

— Боже мш! — вигукнув вш. — Якщо ви й справд!
так споганили свое життя, то ви, мабуть, inje прший,
шж гадають ваш! ненависники!

В!н шдше св!чку ближче i почав пильно вдивлятись
у картину. Поверхня I! була точшешько така сама, як
вийшла з-пщ його пензля. Жахлива зшсупсть, очевидно,
проникла знутра. Якась потайна напруга портретового
життя спричинилася до того, що проказа розбещеност!
повгльно роз’щала його. Це було страшшше, шж розклад
т!ла у вогкш могил!!
Рука художника так дрижала, що св!чка випала з пщ-
св!чника i, потр!скуючи, догорала на пщлозг BiH загасив
и ногою i, знесилено с!вши на розхитаний сплець при
стол!, затулив обличчя руками.

— Боже милосердний! Який урок, Дор!ане! Який
страшний урок!

Вщповщ! не було, вщ в!кна чулося лише Дор!анове
ридання.

— Мол!ться, Дор!ане, молпъся!.. Як це нас навчали
в дитинств!? «I прости нам провини наш!... I не введи
нас у спокусу, але визволи нас вщ лукавого...» Каж!м
разом! Молитву вашо! гордию було почуто. Тож буде
почуто й молитву вашого каяття! Я занадто обожнював
вас — i за це покараний. Ви теж занадто себе любили.
Обох нас покарано.

Дор!ан Грей спов!льна обернувся i глянув на Голвор-
да очима, повними сл!з.

— Зашзно, Безме, — насилу промовив вш.

— Покаятись школи не зашзно, Дор!ане. Станьмо на
кол!на i спробуймо пригадати хоч якусь молитву. Як
там сказано: «Хоч би гр!хи тво! були, як кров, я зроблю
!х бглими, як сшг»?..

— Тепер для мене щ слова — порожшй звук.

— Мовч!ть, не каж!ть так! Ви й без того досить
нагршшли в житт!. Боже мш! Xi6a ви не бачите, як ця
клята р!ч глузливо позирае на нас?

Дор1ан Грей глянув на портрет, i враз — наче нав!яна
тим образом на полотн! чи нашштана тими вишюрени-
ми устами — в ньому спалахнула люта зл!сть на Безма
Голворда. Скажешсть зацьковано! тварини враз пробу-
дилася в ньому, i цю людину, що сид!ла за столом, вш
зненавид!в так несамовито, як ще школи й шкого
в житт!.

14	Портрет Дор!ана Грея
Дор!ан дико озирнувся круг себе. Неподалш на роз-
мальованому в!ку скрин! в око йому впало щось блис-
куче. Вш пригадав — то н!ж, який вш пришс сюди галь-
ка дшв тому розр!зати мотузку, та так i забув забрати.
Обходячи спл, за яким сид!в Голворд, вш помалу збли-
жався до скрин!. Опинившись за його спиною, Дор!ан
схопив ножа! обернувся. Голворд ворухнувсь, наче хот!в
тдвестися. У ту мить Дор!ан шдскочив до нього, втопив
йому н!ж у випнуту артер!ю за вухом !, притиснувши
голову Без!ла до столу, почав наносити удар за ударом.

Почувся глухий стопи I жахпний хрип людини, що
захлинаеться кров’ю. Простягнен! руки трич! конвуль-
сивно шарпнулись угору, палый, дуб!ючи, чудернацько
тршотнули в пов!тр!. Дор!ан ще дв!ч! встромив ножа —
Голворд б!льше не ворушився. Щось почало скрапувати
на пщлогу. Дор!ан зачекав хвильку, усе ще притискуючи
голову жертви. Попм кинув ножа на спл i прислухався.

Н!де ан! звуку, пльки чулося «крап, крап» на потер-
тий килим. Дор!ан вщчинив двер! i вийшов на сходи.
Д!м облягала мертва тиша. Bci спали. Юлька секунд вш
стояв, перехилившись через бильця, i вдивлявся в чорну
навислу штьму. Тод! вийняв ключа з дверей i, вернув-
шись до гамнати, замкнувся зсередини.

Згорблена постать сид!ла в кр!сл!, припавши головою
до столу; розпростерт! руки здавалися неприродно дов-
гими. Коли б не червоний нер!вний прор!з на ши! й не
темна, трохи вже застигла калюжка, яка повод! ширша-
ла на стол!, можна було б сказати, що людина просто
заснула.

Як швидко все це сталося! На диво спогайний, Дор!ан
шдшшов до засклених дверей, вщчинив ix i ступив на
балкон. Впер уже розшнав туман, i небо скидалося на
велетенський павич!в хв!ст, унизаний м!р!адами золо-
тих очей. Внизу вш побачив пол!смена, що, обходячи
свою дыьницю, осв!тлював довгим променем л!хтарика
двер! поснулих будинюв.

На роз! блиснув червоною цяткою кеб i вщразу зник.
Уздовж огорож!, загоптаючи ногами, шкандибала якась
жшка в хустщ, що маяла на BiTpi. Час вщ часу вона
зупинялась i позирала назад, а раз и прорвало хрипким
сп!вом. Тод! до не! шдшшов полюмен i сказав !и щось.
Засм!явшись, вона попленталася дал!.

Неспод!вано над майданом бурхнув в!тер, у газових
л!хтарях заблимало сине полум’я, а гол! дерева гойд-
нули чорним цупким пллям. Здригнувшись з холоду,
Дор!ан вернувся в юмнату i зачинив двер! на балкон.

Попм вш шдступив до дверей на сходи i вццмкнув
ix. На вбитого в!н нав!ть не глянув. Дор!ан шстинк-
тивно вщчував головне: не треба заглиблюватись у те,
що сталося. Його друг, який намалював цього фатально-
го портрета, винуватця вс!х його нещасть, шшов з його
життя. Ото й усе.

На пороз! юмнати вш згадав про лампу. То був до-
вол! щкавий мавританський вир!б !з темного ср!бла,
шкрустований арабесками з вороновано! стал! й усипа-
ний великими камшцями туркусу. Камердинер може
пощкавитись, де дыася лампа. Дор!ан на мить зава-
гався, а тод! вернувся i взяв лампу з! столу. I тут уже не
витримав — подивився на мертве т!ло. Яке воно нерухо-
ме! I яка жахлива ця мертвецька блщ!сть його довгих
рук! Труп скидався на моторошну воскову фпуру...

Замкнувши за собою двер!, Дор!ан став тихцем спус-
катися донизу. Дерев’ян! схщц! поскрипували п!д нога-
ми, мовби видаючи бол!сний стопн. Юлька раз!в вш
заклякав на м!сц! й чекав. Hi, все спокшно. Це лише
вщлуння його ходи.
Увшшовши до б!блютеки, Дор1ан пометив у кутку
вал!зку й пальто. 1х треба було десь сховати! BiH вщмк-
нув потайну шафу в стпп, де лежало вбрання для його
шчних походеньок, i поклав туди Без!лов1 реч!. П!знппе
в!н просто ix спалить. Тод! глянув на годинник. За двад-
цать хвилин друга.

BiH ciB i задумався. Щороку — ба нав!ть чи не щом!-
сяця — в Англп в!шають людей за таке, що вчинив BiH.
Немов саме повггря шд’юджуе ix на вбивства! Мабуть,
якась кривава з!рка занадто наблизилася до землг..
A вт!м, xi6a е докази проти нього? Безгл Голворд ви-
йшов з його будинку об одинадцятш годин!. Н!хто не
бачив, як в!н сюди повернувся: майже вся прислуга
в Селб1, камердинер спить... Париж!.. Ну ясно, Без!л
н!чним потздом втхав до Парижа, як i лагодився. У ci
знають його затв!рницьку вдачу, отож минуть м!сящ,
перш шж зродяться якьнебудь шдозри. М!сяцП A eci
слщи можна буде знищити куди рашше.

Раптом йому сяйнула одна думка. Надягнувши хут-
ряне пальто й капелюха, BiH вийшов у передпокш. Там
постояв, прислухаючись до неквапно! i важко! ходи по-
лймена на вулищ i дивлячись, як промшець його л!хта-
рика ковзнув по в!кн!. Затамувавши дух, Дор!ан чекав.

Трохи згодом BiH вщсунув засув i обережно вийшов
надв!р, тихенько замкнувши за собою двер!. Пот!м по-
чав дзвонити. Минуло хвилин зо п’ять, поки з’явився
натвзодягнений i заспаний камердинер.

— Перепрошую, що розбудив вас, Френсюе, — входячи,
сказав Дор!ан. — Я забув свого ключа. Котра зараз година?

Клшаючи очима, служник глянув на годинник:

— Десять хвилин на третю, сер.

— Десять на третю? Так шзно!.. Вранщ розбудите
мене о дев’ятш годин!. Я маю одну справу.
— Гаразд, сер.

— Хто-небудь заходив увечер!?

— Був м1стер Голворд, сер. Вш чекав на вас до оди-
надцято! години, а тод! шшов, щоб устигнути на поТзд.

— A-а! Шкода, що ми не побачились. Вш шчого не
переказував?

— Hi, сер, вш ильки сказав, що напише вам i3 Парижа,
коли не застане вас сьогодш в клуб!.

— Ну що ж, добре, Френске. То не забудьте розбу-
дити мене вранц! о дев’ятш.

— Не забуду, сер.

Служник рушив по коридору, човгаючи капцями.

Дор!ан Грей кинув капелюха й пальто на сил i про-
йшов до б!блютеки. Якусь чверть години вш у задум!
ходив з кутка в куток, кусаючи губи. Тод! взяв з полички
Синю книгу i почав п гортати. «Алан Кемпбел. Мейфер,
Гертфорд-стргт, 152». Так, це саме та людина, що зараз
йому потр!бна.
Розд1л XIV

t

I

I—I аступного ранку о дев’ятш годин! у спальню
1^1 I I ввшшов камердинер з чашкою шоколаду на
тащ i розчинив вжоннищ. Дор!ан спав спо-
кшним сном, лежачи на правому бощ й тдклавши руку
тд щоку. Спав, як хлопчик, що стомився вщ забав чи
занять.

Служников! довелося дв!ч! торкнути господаря за
плече, перш шж той прокинувся. Коли Дор!ан врент роз-
плющив O4i, квола усм!шка заграла у нього на устах,
наче в!н ще марив якимось захопливим сном. Проте
йому не снилося шчопсшько. Спання його не було стри-
вожене шякими приемними чи похмурими видшнями.
Але юшсть усм!хаеться без будь-яких причин — у цьому
П найголовшнп чари.

Повернувшись на другий б!к, Дор!ан сперся на лжоть
i почав пити шоколад. У юмнату свггило спокшне листо-
падове сонце. Небо було попдне, i в noeirpi вщчувалась
м’яка теплшь — ранок майже як у травш.

Тим часом одна по одшй поди минуло! ноч! шмою
скривавленою ходою стали закрадатись у Дор1ашв мозок.
3 жаскою ч!тк!стю оживала ц!ла картина. Його пройняла
дрожем згадка про все, що вш пережив, i на мить у ньо-
му знову спалахнула та сама нестримна зненависть до
Без!ла Голворда, що спонукала його вхопитися за шж.
BiH аж походов з лютЕ А мрець ще й дос! сидить там,
i то вже тд яскравим сонцем! Це жахливо! Таке видо-
висько тыьки на шчний морок, а не на ясний день...

Дор!ан вщчував, що заслабне або й збожевол!е, коли
буде забагато роздумувати про це. € rpixn, згадувати
про як! принадшше, н!ж !х чинити, — ц! своер!дш пере-
моги вдовольняють не так пристраст!, як гордопц, i да-
рують розумов! насолоду гостр!шу, шж ii може дати
чуттев!сть. Але цей rpix — шакший. Цей треба було
вигнати з пам’ят!, заглушити отем, задушити — щоб
в!н не задушив його самого.

Коли вибило п!в на десяту, Дор!ан пров!в рукою по
чолу i рвучко схопився. Одягався вш сьогодш дбайли-
в!ше, шж звичайно, — вибагливо добирав краватку
й шпильку до не!, декыька раз!в перемшював персш. За
сшданком сид!в довго, куштуючи р!зноман!тних страв,
балакаючи з камердинером про нов! л!вре!, як! збирав-
ся замовити для челяд! в Селб!, переглядаючи ранкову
пошту. Над деякими листами в!н посм!хався, в!д трьох
в!дчув прикр!сть, а одного перечитав раз i ще раз, а тод!,
роздратовано скривившись, подер на клашт. «Страшна
це р!ч — жшоча пам’ять», — зауважив якось лорд Генр!.

Допивши чашку чорно! кави, Дор!ан неквапливо ви-
тер губи серветкою i кивнув камердинеру зачекати. По-
им с!в за ст!л i написав два листи: першого з них сховав
у кишеню, а другий дав служниковЕ

— Френс!се, вщнесйъ оце на Гертфорд-стр!т, сто
п’ятдесят два. В раз!, якщо м!стера Кемпбела немае
в Лондон!, довщайтесь, де вш.
Лишившись наодинщ, Дор!ан закурив цигарку i, не
знаючи, чим заповнити час, заходився мадювати на
шматку паперу спершу кв!тки й ус!ляк! арх!тектурш
деталь а тод! й людськ! профш. Раптом вш зауважив,
що кожне обличчя напрочуд скидаеться на Голвордове.
Спохмуршвши, Дор!ан устав, шдшшов до книжково!
шафи i витяг навмання якусь книжку. BiH вир!шив не
думати про те, що сталося, аж доки не буде в цьому
крайньо! потреби.

Простягшись на канат, Дор!ан кинув погляд на
титульну стор1нку. Це виявились «Емал! та каме!» Готье,
розюшне видання Шарпантье* на японському nanepi,
з гравюрами Жакмара. На оправ! з цитриново-зелено!
шк!ри було витиснено уз!р — золотий гратчастий в!зе-
рунок i цятками нанесен! гранати. Книжку цю йому по-
дарував Адр!ан СшГлетон. Коли Дор!ан почав гортати
сторшки, йому втрапила на оч! поез!я про руку Ласе-
нера**, холодну й жовту, «де ще не змит! слщи чужих
страждань», руку з пухнастим рудим волоссям ! «паль-
цями фавна». Мимохпь здригнувшись, Дор!ан глянув
на сво! тонк! б!л! пальц!. Читаючи дал!, вш натрапив на
прегарш строфи про Венещю:

I от, як шум рожево-бйшй,
Встае Венецгя сама.

То Афродгти образ мидий
Струмиспй груди тдгйма.

‘Шарпантье (1805-1871) - французький видавець.

поез!я про руку Дасенера...» - це Bipiu «[люди рук», у якому мовиться
про Дасенера, запеклого злочинця, страченого 1856 р. на нльйотинг мумь
ф(кована п ясть його руки збериалася в одн!й 13 колекфй.
Собор прозоро-мармуровий
Тремтить над синявою хвиль,
Мое горло dieuuuu з любови,
Коли пече солодкий бгль.

Човен причалюе. За Ганок
Стерничий линву закида.

Фасад, рожевий нгби ранок,
Блакитна одбива вода*.

Яка чудова ця поез!я! Читаеш i'i — i н!би сам пливеш
зеленими каналами рожевоперлинного м!ста, сидячи
в чоршй гондол! 3i ср!бним носом i обвислими таранка-
ми. Рядки цього Bipnia нагадували Дор!анов! блакитш
борозни, що стеляться за човном, коли прямуеш до
Лщо**. Несшццваш спалахи барв яскравгстю нагадували
птах!в з опалово-райдужними шийками, що пурхають
навколо високо! ком!рчасто! дзвшищ-кампашли*** або
гордо походжають шд супнковим склешнням запоро-
шених аркад... Вщкинувшись на спину i приплющивши
оч!, Дор!ан усе повторював подумки:

Фасад, рожевий нгби ранок,
Блакитна одбива вода.

Щла Венещя була вщображена в цих двох рядках!..
Дор!ан пригадав осшь, проведену там, i чар!вне кохання,
що спонукувало його на pi3Hi дурисвпства. Романтика
е повсюди. Але Венещя, як i Оксфорд, мае ще й тло

’ Bipuj «На лагунах», переклад Максима Рильського.

” Л i д о - ocipiB в Лдр1атичному мор! поблизу Венецп.

“‘Дзв1ниця-кампан1ла - в пал!йськ1й архпектур! це зазвичай
чотиригранна або округла вежа осюронь в1д храму.
вщповщне, а для правдиво романтично! вдач! тло — це
все або майже все... 3 ним разом у Венец!! деякий час
жив i Без!л, що до нестями захопився був Тшторетто.
Бщолашний Без!л! Так жахливо вмерти!

Дор!ан з!тхнув i знов узявся до Готье, аби в!двол!к-
тися вщ прикрих думок. В!н читав про ласт!вок, що
влкають у в!кна маленько! кав’ярш в См!рн!, де сидять
гадж!* i перебирають бурштинов! вервиц!, а купщ в тюр-
банах потягують довг! люльки з китичками i ведуть
поважну бесщу м!ж собою. Читав про обел!ск на майдан!
Згоди**, що ридае граштними сл!зьми у самот! свого
захмареного вигнання i тужливо прагне повернутися до
вкритого лотосом гарячого Н!лу, у край сф!нкс!в, рожевих
i6iciB, б!лих гриф!в !з золоченими к!гтями, де крокодили
з маленькими бериловими очками бовтаються в зелено-
му паркому намул!. Попм Дор!ан поринув у сумовит!
роздуми над строфами, як!, надихнувшись музикою в!д
защлованого мармуру, мовлять про незвичайну статую
у порф!ровш зал! Лувру — поет пор!внюе п з контраль-
товим голосом! називае «чар!вним страховиськом.***»

Та незабаром книжка випала у Дор!ана з рук. Його взяв
неспокш, а згодом охопив моторошний страх. Що, коли
Кемпбела немае в Англ!!? Може минути багато часу,
доки в!н повернеться. А рантом в!н узагал! вщмовиться
прийти? Як тод! бути? Адже тут дорога кожна хвилина!

‘Гаджа - мусульманин, що зд!йснив рел!г!йну прощу до Мекки.

‘’«Читав про обел!ск на майдан! Згоди...» - у цьому Bipuii («Ностальпя
обел!ск!в») розпов!даеться про обелкк з! стародавнього храму египетського
бога Амона у м!ст! Луксор на берез! Н!лу, який 1851 р. був привезений до
Франц!! ! виставлений на паризькому майдан! Згоди.

Йдеться про в!рш «Контральто». Лувр - колишн!й палац французьких
корол!в у Париж!, з 1795 р. - мистецький музей, один з найб!льших у св!т!.
Колись, роюв п’ять тому, Дорган i Алан дуже заприяз-
нилися — вони були майже нерозлучш. Пот!м 1'хня при-
язнь нараз урвалася. I тепер, коли вони зустр!чалися десь
у товариств!, усмтхався лише Дор!ан Грей; Алан Кемп-
бел — школи.

Кемпбел був надзвичайно зд!бний юнак, дарма що не
розум!вся на образотворчому мистецтв!, а ттею др!бкою
смаку до поезп, яку вш мав, щлковито завдячував Дор!-
ановк Найбтльшою його пристрастю була наука.
У Кембридж! вш дуже багато часу працював у лабора-
торп i з в!дзнакою склав !спит з природничих наук. Ось
i тепер вш усе щкавився х!м!ею, зав!в соб! власну лабо-
ратор!ю, у як!й замикався щлими днями на велику при-
крыть свош матер!, — вона жадала синов! парламентсько!
кар’ери, а про х!м!ю мала вельми приблизне уявлення
i вважала, що х!м!к — це щось на кшталт простого апте-
каря, який виписуе рецепти. Водночас Алан став також
неперестчним музикантом: на скрипщ та роял! вш грав
краще, шж б!лып!сть аматор!в. Власне, музика й звела
його з Дор!аном Греем — музика ! та незбагненна при-
надшсть, що нею Дор!ан м!г за бажання, а часто й несв!-
домо, зачаровувати вс!х, !з ким стикався. Вони познайо-
мились у лед! Беркшир того вечера, коли там грав
Рубшштейн*, ! отеля ix завжди бачили разом в опер!
i всюди, де можна було почути гарну музику.

Дружба !хня тривала швтора року. Кемпбел постшно
бував або в Селб!, або в будинку на Гровнер-сквер. Для
нього, як ! для багатьох шших, Дор!ан Грей був за вз!-
рець усього прекрасного й чар!вногб в житт!. Чи сталася
м!ж ними якась сварка — шхто школи так! не д!знався.

’Руб1нштейн Антон (1829-1894) - рос!йський шан1ст i композитор.
Але раптом було зауважено, що при зустр!ч! вони ледве
чи й озивалися один до одного i що Кемпбел щоразу по-
кидае завчасу всяку гостину, де присутнш Дор!ан Грей.
Та й на вдачу вш змшився — ставав часами на диво по-
нурий, i, здавалося, знеохотився слухати музику i сам
школи вже не грав, — мовляв, науков! студп не дають
йому змоги музикувати. Цьому легко було пов!рити:
Алан що не день усе быьше поринав у бюлопю, i його
пр!звище деколи вже згадувалося в наукових журна-
лах — у зв’язку з його щкавими дослщами.

Ось на цю людину й чекав Дор!ан Грей, раз у раз пози-
раючи на годинник. 3 кожною хвилиною тривога його
зростала. Нарешт! вш тдв!вся й заходйв туди-сюди по
юмнат!, нагадуючи красивого зв!ра, що метаеться в кл!тщ.
Хода його була широка й безгучна, а руки навдивовижу
холоди!.

Чекання ставало нетерпким. Час повз так пов!льно,
шби ноги його були налит! оливом, тод! як Дор!ана
мовби скаженим вихором несло на край чорно! пр!рви.
В!н знав, що на нього там чекае, ба нав!ть ясно це бачив,
!, здригаючись, стискував вогкими пальцями розпаппл!
пов!ки, наче силкувався вдавити очш яблука в череп
i ослшити й самий мозок. Марна р!ч! Мозок мав св!й
поживок — уява, спотворена жахом, корчилася й билася
в!д лютого болю, як живе створшня, 1 танцювала, наче
якась гидомирна марюнетка на шдмостках, скалячи зуби
з-шд рухливо! маски.

Тод! неспод!вано Час i зовс!м зупинився для Дор!ана.
Так, ця слша, пов!льна !стота вже й не повзла. I щойно
завмер Час — прудко вискочили наперед моторошш
думки, приволокли страхггливе майбутне з його могили
! виставили Дор!анов! перед оч!. А вш уп’явся в нього
поглядом, скам’яшвши в!д жаху.
Hapenrri двер! вщчинились i увшшов камердинер.
Дор!ан обернув до слуги потьмяшлий 3ip.

— М!стер Кемпбел, сер, — допов!в той.

3 пошерхлих губ Дор!ана з!рвався вщдих полегкост!,
а обличчя його знову забарвилось.

— Проспъ же його швидше, Френске!

Дор!ан помалу приходив до тями. Перестрах його
минув. Служник уклонився i вийшов. За як! швхвили-
ни з’явився Алан Кемпбел, суворий i блщий. Вупльно-
чорне волосся й теми! брови ще виразшше вщтшювали
його бл!д!сть.

— Ви вельми ласкав!, Алане! Я вам дуже вдячний.

— Грею, я зар!кся ступати ногою на ваш nopir. Але ви
написали, що це справа життя й смерт!...

Говорив Кемпбел повшьно, твердим i холодным тоном.
Його незворушний допитливий погляд, звернений на
Дор!ана, св!тився зневагою. Руки вш тримав у кишенях
каракулевого пальта ! мовби не пом!тив жесту, що ним
його в!тали.

— Так, це справа життя й смерт!, Алане, ! не т!льки
одше! людини. Слдайте.

Кемпбел с!в на сплець б!ля столу, Грей — напроти. Оч!
ixHi зустришся. Дор!ашв погляд був сповнений глибоко-
го жалю. Вш розум!в, що нам!ряеться зробити жахливу р!ч.

По к!лькох хвилинах напружено! мовчанки Дор!ан
нахилився вперед ! промовив — дуже тихо, пильнуючи
враження, яке справляють на сшвбесщника його слова:

— Алане, нагор! в цьому будинку, у замкненш к!м-
нат!, куди не мае доступу шхто, кр!м мене, за столом
сидить неб!жчик. Вш мертвий уже десять годин. Не
совгайтесь i не див!ться на мене так! Хто ця людина,
через що ! як вона вмерла — вас не обходить. Вам треба
зробити титьки ось що...
— Стривайте, Грею! Я не хочу шчого дал! слухати.
Мен! байдуже, правду ви кажете чи н!. Я р!шуче в!дмов-
ляюся вплутуватись у це. Тримайте при соб! сво! стра-
х!тлив! таемнищ, мене вони тепер не цшавлять.

— Вас, Алане, ця таемниця мае защкавити. I хай там
як, але тут не обшдеться без вашо! участ!. Мен! стра-
шенно шкода вас, Алане, та шшо! ради нема. Т!льки ви
можете врятувати мене. Я змушений втягнути вас у цю
icTopiio — це единий вих!д. Алане, ви ж людина вчена,
маете справу з xiMiero та !ншими науками, провадите
вс!ляк! досл!ди. Вам треба пльки знищити оте, що там
нагор!, знищити так, щоб жодного знаку по ньому не
лишилося. Шхто не бачив, як цей чолов!к увшшов у м!й
д!м. Вс! гадають, що вш тепер у Париж!. Що вш зник —
на це звернуть увагу лише через кишка м!сяц!в. I треба,
щоб на той час тут не залишилось ан! найменшого сл!ду
в!д нього. Ви, Алане, повинн! перетворити його! все, що
на ньому, в жменьку попелу, яку б я м!г розв!яти з в!тром.

— Ви збожевол!ли, Дор!ане!

— Ага! Я спод!вався, що ви таки назвете мене на !м’я.

— Ви збожеволкли, кажу я вам, коли з!знаетеся в цих
страх!ттях перед! мною! Xi6a нормальна людина може
уявити, щоб я задля вас бодай пальцем поворухнув?
Мен! шчого робити в цш справ!. Невже ви гадаете, що
я важитиму своею честю заради вас? Та згиньте разом
з! сво!ми диявольськими вит!вками!

— Це було самогубство, Алане.

— Я радий, що це сталося саме так. Але хто призв!в
до цього? Певно, що ви!

— Отже, ви все-таки вщмовляетесь мен! допомогти?

— Ясна р!ч, що в!дмовляюсь. Мен! абсолютно шчого
робити в цш справ!. Меш байдуже, що ви будете поганьб-
леш. Ви це заслужили. Ваше привселюдне безчестя мене
навггь упшить. I як це у вас язик повернувся просити
мене, саме мене, вплутатись у це жах!ття? Я гадав, що ви
краще знаетесь на людях. Мабуть, ваш лорд Генр! Воттон
не надто навчав вас психологи, хоч дечого шшого вш вас
таки навчив. Я й з м!сця не зрушу, щоб допомогти вам, не
на того натрапили. Маете друз!в — до них i звертайтесь.

— Алане, це було вбивство. Я вбив його. Ви не зна-
ете, сгальки я настраждався через нього. В тому, що мое
життя саме таке — зшсуте воно чи Hi, — в!н завинив б!ль-
ше, н!ж бщолашний Гарр!. Може, вш цього й не хот!в,
але так уже вийшло.

— Вбивство?! О Боже, невже ви докотилися аж до
цього, Дор!ане? Я не донесу на вас — я не з таких. Та вас
i без того напевне заарештують. Злочинець неодмшно
виказуе себе якоюсь дурницею. Але я не збираюсь у це
встрявати.

— Ви мусите! Зажд!ть, зажд1ть хвильку, Алане, ви-
слухайте мене, лише вислухайте. Усе, що я прошу вас, —
це здшснити науковий експеримент. Ви ж буваете по
шпиталях i трупарнях, i Ti жахлив! реч!, що ви там роби-
те, вас не разять. Якби ви побачили це т!ло на цинковому
стол! з жолобками для стоку кров! десь в анатом!чному
театр! чи в смердючш лабораторп — то це був би для вас
просто чудовий об’ект для дослщження, ви б i не скри-
вилися, й не подумали, що чините щось погане. Навпаки,
ви, певно, вважали б, що приносите користь людству,
збагачуете науку, вдовольняете потяг до шзнання й таке
шше... Тобто я прошу вас зробити лише те, що ви робили
вже десятки раз!в. Тайзнищити труп куди менш огид-
но, шж те, що ви зазвичай там робите. I завважте: цей
труп — единий доказ проти мене. Якщо його знайдуть,
я пропав. А його неодмшно знайдуть, коли ви не допо-
можете мен!.
— Ви забуваете, що я не маю ан! найменшого бажання
допомагати вам. Все це мен! просто байдуже. Ваша iCTopia
мене зовс!м не стосуеться.

— Я благаю вас, Алане! Згляньтесь на мое становище!
Адже ось тшьки що, перед тим як ви прийшли, я мало
не зомл1в з жаху. Може, й вам колись доведеться вщ-
чути такий страх... Hi, Hi, я не це мав на у ваз!! Гляньте
на цю справу просто як науковець. Ви ж не допитуетесь,
звщки Ti трупи, як! слугують вам для експеримент!в, —
не допитуйтесь i цим разом. Я й так уже забагато роз-
пов!в вам. Я молю вас, Алане, зроб!ть це. Ми ж були
друзями!

— Не чшайте минулого, Дор!ане, — воно вмерло.

— Померле не завжди вщходить... Он той, нагор!, не
хоче йти. BiH сидить за столом, схиливши голову i прос-
терши руки. Алане, Алане! Якщо ви не поможете меш,
я загину. Мене ж повшять, Алане! Невже ви не розу-
м!ете? Мене ж пов!сять за те, що я вчинив!..

— Hi до чого тягги дал! цю сцену. Я категорично в!д-
мовляюсь вам помагати. Ви з! страху, мабуть, з глузду
з’!хали, що звертаетесь до мене з таким проханням.

— То ви таки вщмовляетесь?

— Так.

— Я благаю вас, Алане!

— Марна р!ч.

Знову в очах Дор!ана Грея промайнув жаль. Вш про-
стяг руку i, взявши з! столу клаптик паперу, щось напи-
сав на ньому. Попм дв!ч! його перечитав, обережно склав
навшл i пересунув на другий б!к столу. Вщтак п!дв!вся
i шдшшов до в!кна.

Здивовано глянувши на Дор!ана, Кемпбел розгорнув
записку. Коли вш п прочитав, лице його сполотшло,
i в!н знеможено вщкинувся на ст!льц!. До горла п!д!йшла
моторошна нудотшсть, а серце шалено закалатало, немов
у порожней!.

Минуло двЬтри хвилини пптючо! мовчанки, перше
нш Дор!ан обернувся i, поступивши до Кемпбела, по-
клав руку йому на плече.

— Мен! шкода вас, Алане, — ушвголоса мовив вш, —
але ви приневолюете мене... Листа вже написано — ось
вш. Бачите адресу? Якщо ви не допоможете мен!, я буду
змушений його послати. I таки пошлю. А який насл!док
це матиме — ви добре знаете... Але н!, ви ж мен! допомо-
жете! Зараз вам уже нема як вщмовитись. Ви мусите
вщдати мен! належне — я намагався обштись без край-
нопцв. А ви були суворим, нечемним i образливим з!
мною. Так ставитись до мене жодна людина не насм!-
лювалася — в усякому раз!, жодна жива людина. Я все
це стершв. Тепер умови ставитиму я.

Кемпбел затулив руками обличчя, i дрож пройняла
його т!ло.

— Так, Алане, тепер моя черга ставити умови. Ви ix уже
знаете. Справа зовс!м проста. Та год!, не падайте в !сте-
рику! Однак же доведеться це зробити, тож набер!ться
р!шучост! — i починайте.

У Кемпбела вихопився стопн, його всього колотило,
наче в лихоманц!. Такания годинника на кам!н! немов
розбивало Час на окрем! атоми муки, 1 один нестершп-
ший за другий. Зал!зний обруч усе дужче стаскав чоло
Аланов!, наче ганьба, якою йому погрожували, уже впала
на нього. Дор!анова рука свинцем тяжша на його плеч!.
Це вже було над усяку силу. Здавалося, от-от ця рука
розчавить його.

— Ну-бо, Алане, зважуйтесь, та й по всьому.

— Не можу, — машинально заперечив Кемпбел, наче
слова щось могли змшити.

15 Портрет Дор!ана Грея
— Ви мусите. У вас нема вибору. Не затягуйте марно!
Кемпбел повагався ще хвильку.

— А камш е в тш к!мнат! Haropi?

— €, газовий з азбестом.

— Тод! мен! треба зй’здити додому! взяти дещо з лабо-
раторп.

— Hi, Алане, ви не вийдете зв!дси. Напишпъ записку,
! м!й служник привезе в!д вас усе необхщне.

Кемпбел черконув к!лька рядк!в, промокнув ix i за-
адресував конверт на !м’я свого пом!чника. Дор!ан узяв
записку й уважно перечитав, а пот!м, подзвонивши, в!ддав
Г! камердинеров! з наказом повернутись якнайшвидше
i привезти все, що треба.

Коли двер! за служником зачинилися, Кемпбел нер-
вово здригнувся i, шдв!вшись, шдшшов до камша. Його
всього трусило. Хвилин !з двадцять жоден з них не прохо-
пився ан! словом. У к!мнат! чутно було пльки дзижчання
мухи та ще годинник цокав гучно, як молот.

Коли дзиГар вибив першу, Кемпбел, обернувся i, гля-
нувши на Дор!ана, побачив, що оч! його повш сл!з. У чис-
тот! i витонченост! цього зажуреного обличчя було щось
таке, що розлютило Кемпбела.

— Ви непдник, наймерзенншшй непдник! — сказав
в!н тихо.

— Заспокойтесь, Алане. Ви ж врятували мен! життя.

— Ваше життя? Боже милостивий, що це за життя!
Ви ж по саму зав’язку в розпуст! 1 ось уже докотилися
до злочину! Коли я зроблю те, до чого ви мене силуе-
те, — то не заради вашого шдлого життя.

— Ой, Алане, — з!тхнув Дор!ан, — хот!в би я, щоб ви
мали до мене бодай тисячну частку того жалю, що я маю
до вас. — Кажучи ц! слова, вш одвернувся i став диви-
тись через в!кно в сад.
Кемпбел не озивався.

Ще хвилин за десять, постукавши, увшшов камерди-
нер, несучи велику з червоного дерева скриньку з х!м!ч-
ним приладдям, довгий звш сталевого й платинового
дроту та дв! чудернацьк! зал!зн! клямри.

— Залишити це тут, сер? — звернувся служник до
Кемпбела.

— Так, — в!дпов!в зам!сть нього Дор!ан. — На жаль,
Френске, я маю ще одне доручення для вас. Як звуть того
сад!вника з Ричмонда, що доставляе в Селб! орх!де!?

— Гарден, сер.

— Ай справдГ Гарден. Отже, вам доведеться зараз
таки поТхати до Ричмонда й передати Гарденов! особис-
то, щоб в!н прислав удв!ч! бьлыпе орхщей, шж я замов-
ляв, але хай бгтшх буде якомога менше... Hi, мабуть, кра-
ще зовс1м без б!лих. Сьогодш такий погожий день, та й
Ричмонд — прегарна м!сцина, а то б я не клопотав вас
щсю справою.

— Який же це клошт, сер! Коли я маю повернутись?

Дор!ан подивився на Кемпбела.

— Скшьки часу забере ваш експеримент, Алане? — без
TiHi збентеження спитав вш: присутшсть третье! особи
неначе надавала йому особливо! смьливост!.

Кемпбел спохмуршв i прикусив губу.

— Приблизно годин 1з п’ять, — вцщов!в в!н.

— Тод!, Френсше, ви можете повернутись десь так
о п!в на восьму... Або стривайте — приготуйте мен! зараз
веч!рне вбрання, 1 тод! будете мати выьний увесь веч!р.
Я общаю не вдома, отож вас не потребуватиму.

— Дякую, сер, — промовив служник ! вийшов з к!м-
нати.

— Ну, Алане, тепер жодно! хвилини не можна гаяти.
Ого, яка важенна скринька! Я в!зьму п, а ви все !нше.
Дор!ан говорив швидко i владним тоном, через що
Кемпбел мимохггь пщкорився його вол!. 3 юмнати вони
вийшли разом.

Коли вони шднялись нагору, Дор!ан дютав ключа
i вщмкнув двер!. Нараз вш наче закляк, оч! його три-
вожно забкали, i все в ньому задрижало.

— Я не можу сюди ввшти, Алане, — пробелькот!в вш.

— То й не входьте, мен! вас не треба, — холодно в!д-
казав Кемпбел.

Коли Дор!ан привщчинив двер!, у в!ч! йому кинувся
хтивий усм!х з осв!тленого сонцем портрета. На шдлоз!
валялося подерте покривало. Дор!ан пригадав, що вчора,
уперше за вс! ц! роки, вш забув прикрити фатальний
портрет,! вже нам!рився кинутись до нього — але враз
вщсахнувся.

Звщки на рущ портрета ця огидна волога, червона
й лискуча, неначе полотно випр!вало кров’ю? Яке жах!т-
тя! Це ще жахшше, — промайнуло йому в думц!, — н!ж
те непорушне т!ло, котре, як вш знав, сидить навпроти
портрета, навалившись на сил: його потворна тшь на за-
кривавленому килим! свщчила, що т!ло на тому самому
м!сц!, де було й учора.

Дор!ан тяжко перев!в подих, прочинив ширше двер!
! шмигнув до юмнати. Приплющивши оч! й в!двертаючи
голову вб!к — аби ненароком не глянути на мерця, — вш
нахилився, шдняв пурпурово-золоте покривало! наки-
нув його на портрет.

Тод! зупинивсь i, боячись озирнутися, непорушно
втупив погляд у складний в!зерунок розшито! тканини.
Вш чув, як Кемпбел вн!с важку скриньку, зал!зяччя! все
шше, потр!бне для роботи. Дор!ан подумки спитав себе,
чи були знайом! Кемпбел i Голворд, 1 коли так, то яку
думку вони мали один про одного?
— Тепер можете йти, — прозвучав позад нього суво-
рий голос.

Дор1ан обернувся i похапцем вийшов, завваживши од-
нак, що мрець сидить уже прямо, припертий до спинки
стыьця, i що Кемпбел вдивляеться в його жовтаве лис-
шюче обличчя. Сходячи вниз, Дор4ан почув, як Haropi
клацнув у замку ключ.

Було вже далеко по сьомш, коли Кемпбел повернувся
до б1блютеки. BiH був блщий, але щлковито спокшний.

— Я виконав те, що ви просили, — тихо промовив
BiH. — А тепер прощавайте. I щоб ми школи вже з вами
не бачились!

— Ви врятували мене вщ загибел!, Алане, i я не забуду
цього, — сказав Дopiaн просто.

Щойно Кемпбел вийшов, як Дор1ан no6ir нагору.
У гамнат! стояв рАзкий запах азотно! кислоти. А мрець,
що сидав за столом, уже зник.
Розд1л XV

Цього ж вечора о шв на дев’яту Дор!ан Грей,
вишукано вбраний, з пучком пармських
ф!алок у петельщ, увшшов до в!тальн! лед!
Нарборо, куди його уклшно провели лаке!. Вш увесь
був до краю збуджений, у скронях шалено стугошла
кров, але над рукою господин! в!н схилився, як зви-
чайно, невимушено ! грацшно. Мабуть, людина школи
не бувае такою невимушеною, як тод!, коли мусить при-
кидатися. I певно, н!хто з тих, що бачили Дор!ана Грея
у цей веч!р, шзащо б не пов!рили, що вш пережив най-
жахлив!шу трагед!ю, яка т!льки мислима у наш в!к. Hi,
не могли щ легк!, виточен! пальщ стискати вбивчого
ножа, не могли ц! усм!хнен! уста клясти Бога й добро-
честя! Дор!ан i сам дивувався ур!вноважен!стю свое!
поведшки, 1 в деяк! хвилини нав!ть вщчув гостру насо-
лоду в!д ще! роздвоеност! власного життя.

Гостей був невеликий гурт — лише т!, кого встигла
посп!хом запросити лед! Нарборо. Сама господиня була
жшка розумна, яка зберегла, як висловився лорд Генр!,
рештки справдГтаки визначно! невродливосп. Свого
часу вона була бездоганною дружиною одного бри-
танського посла, людини нестерпно нудно!, i по смерт!
свого чолов!ка, — поховавши його з надежною пишно-
тою в мармуровому мавзоле!, який сама ж i спланувала,
та поодружувавши дочок з багатими л!тн!ми доброд!я-
ми — тепер вщдавалася розкошам французько! белет-
ристики, французько! кухш i французько! дотепност!,
коли таланило десь на не! натрапити.

Дор!ан належав до числа II особливих улюбленщв,
i вона постшно висловлювала йому свою втаху, що не
зустрьла його замолоду. «Мш любий, я ж би до нестями
закохалась у вас, — повторювала вона, — i закинула б
свого чепчика через млин, аби познайомитися з вами.
Мен! пощастило, що вас тод! й близько ще не було.
Я певна, що задля вас переступила б yci можлив! меж!!
Адже в той час наш! чепчики були так! немодш, а млини
так! заклопотан! своею буденщиною, що мен! й пофл!р-
тувати не було з ким. Звичайно, м!й чолов!к винен у цьо-
му найбыыпе. Нарборо був страшенно короткозорий,
а яка приемшсть водити за шс чолов!ка, котрий н!чого
не бачить?»

Сьогодшшн! гост! лед! Нарборо були досить нудш.
Р!ч у тому — як пояснила вона Дор!анов!, прикрившись
потертим в!ялом, — що до не! неспод!вано завггала одна
з п одружених дочок, та ще й мало того — привезла
з собою чоловжа.

— Я вважаю, що це дуже нетактовно з Г! боку, — пошеп-
ки пояснила лед!. — Щоправда, я гостюю у них кожного
л!та, коли вертаюся з Гамбурга, — але ж такш старш
жшщ, як я, треба колись подихати св!жим пов!трям!
I, окр!м того, я !х таки розбурхую трохи. Ви ж ! уявити
соб! не можете, яке !снування вони там ведуть! Ох, ця
пров!нц!йна добропорядшсть! Встають вони удосв!та, бо
мають багато роботи, а лягають рано, бо не мають про що
думати. 3 час!в королеви Ел!забет* у 1хнш окруз! не трап-
лялося жодного скандалу, тож i не диво, що вс! вони шсля
общу сплять. Але шчого, за столом ви не сщцтимете
поруч з ними. Сядете коло мене i будете мене розважати.

Дор!ан вщказав ш на те якоюсь люб’язшстю i роз-
глянувся по зал!. Товариство й справд! видалося нуд-
нувате. Двох !з присутшх Дор!ан не знав, а решта були
Ернест Городен, один з тих дшшлих нездар середнього
вшу, що ними киппють лондонськ! клуби, — таю люди
школи не мають воропв, проте й друз! ix не так аж люб-
лять; лед! Рекстон, понад м!ру виряджена сорокасеми-
л!тня ж!нка з гачкуватим носом, котра все життя марно
силкувалася якось себе скомпрометувати (була така не-
видатна з лиця, що, на превелике Г! розчарування, шхто не
брався шдцати сумшву Г! цноту); Micic Ерл!н, що марно
вибивалася на бодай сяке-таке становище в товариств!, —
вона дуже мило шепелявила i мала руде, як у венещйки,
волосся; лед! Ел!с Чепмен, дочка господин!, безбарвна
молодичка з тим суто англшським обличчям, яке з пер-
шого разу шзащо не запам’ятаеш, та ii чолов!к, червоно-
лиций джентельмен !з сивими баками, котрий за звичаем
людей такого штибу гадав, шби надм!ром веселопцв
можна надолужити щлковитий брак думки.

Дор!ан уже почав шкодувати, що пршхав сюди, але
раптом лед! Нарборо, глянувши на покриту рожево-буз-
ковою тканиною камшну поличку, де стояв бронзовий
годинник у витонченш оправ!, вигукнула:

— Як це може Генр! Воттон так сшзнюватись! А я ж

‘Королева Ел!забе1 (17^-160?) - англмська королева.
уранц! послала йому запрошення, i Bin твердо общяв не
розчарувати мене.

«Добре, хоч Гарр! мае пршхати», — подумав Дор!ан,
i коли двер! вщчинились i почувся плавний мелодшний
голос, що надавав чар!в якомусь нещирому вибаченню,
Дор!анова понур!сть ураз розв!ялась.

Але за об!дом вш зовам не м!г 1сти. Tapi л ку за тар!л-
кою прибирали незайманими. Лед! Нарборо напосыася
на Дор!ана, що вш «ображае бщного Адольфа, той же
склав меню спещально на його смак», а лорд Генр! погля-
дав через ст!л на свого друга, дивуючись його мовчаз-
ност! й задумГ Час в!д часу служник наповнював Дор!а-
н!в келих шампанським, i вш випивав його хильцем —
спрага ставала дедал! невситим!шою.

— Дор!ане, — мовив нарешт! лорд Генр!, коли подали за-
ливне з дичини, — що з вами сьогодн!? Ви наче сам не св!й.

— Я певна, що вш закохався, — на увесь голос заува-
жила лед! Нарборо, — ! бо'!ться сказати, щоб я не ревну-
вала. I мае рац!ю. Зв!сно ж, я ревнуватиму!

— Люба лед! Нарборо, — всм!хаючись, озвався Дор!-
ан. — Я не закоханий ось уже щлий тиждень — ще в!д-
тод!, як мадам де Ферол вшхала з Лондона.

— I як т!льки ви, чолов!ки, можете закохуватись у цю
ж!нку? — вигукнула л!тня лед!. — Я геть не можу цього
зрозум!ти!

— Ми ii любимо за те, що вона пам’ятае вас, лед! Нар-
боро, маленькою д!вчинкою, — в!дпов!в лорд Генр!. —
Вона ж едина пром!жна ланка м!ж нами 1 вашими
короткими сукенками!

— Вона й близько не пам’ятае мо!х коротких сукенок,
лорде Генр!! Зате я дуже добре пам’ятаю ii тридцать ро-
к!в тому у В!дн!, де вона була трохи передекольтована.

— Вона й тепер не менше декольте соб! дозволяе, —
втрутився лорд Генр!, беручи довгими пальцями оливку. —
А коли на нш ще й модна сукня, то це вже й справд! як
люксове видання кепського французького роману. Але
вона жшка ц!кава — вщ не! завжди можна спод!ватися
сюрпризу. II вщдашсть родинним почуттям просто зво-
рушуе! Коли помер I! третш чоловш, волосся I! з горя
взялося щирим золотом.

— Як ви можете так казати, Гарр!! — скрикнув Дор!ан.

— Це надзвичайно романтичне пояснения, — засм!-
ялася господиня. — Але — «третш чоловш»! Отже, ви
хочете сказати, що Ферол — четвертий?

— Безперечно, лед! Нарборо.

— Не може бути!

— То спитайте мютера Грея. Вш один з найближчих
ii друз!в.

— М!стере Грей, це правда?

— Вона так запевняе, лед! Нарборо, — сказав Дор!ан. —
Я запитував!!, чи не бальзамуе вона !хн!х сердець i чи не
носить !х на пояс!, як Маргарита Наваррська. А вона вщ-
пов!ла, що це неможливо, — жоден !Т чоловж не мав серця.

— Чотири чолов!ки! Слово чест!, це вже trop de zele!*
— А я !й сказав — trop de d’audace**, — додав Дор!ан.
— О, будьте певн!, в не! стане духу на що завгодно,
м!й любий! А хто цей Ферол? Я його не знаю.

— Чолов!ки надто вродливих пань належать до кате-
ropi! злочинщв, — заявив лорд Генр!, ковтнувши вина.

Лед! Нарборо вдарила його в!яльцем.

— Лорде Генр!, я зовс!м не дивуюсь, що св!т вважае
вас абсолютно зшсутим.

— Але який св!т? — зв!в брови лорд Генр!. — Xi6a що

’Забагато запалу {фр.).

” Забагато в!дваги (фр.).
ильки потойб!чний. Бо з цим свпом я на дружшй нозг

— Ус!, кого я знаю, кажуть, що ви абсолютно зшсу-
Ti, — не вгавала линя лед!, скрушно хитаючи головою.

Лорд Генр! на мить споважшв:

— Це просто жахптя, що ниш позаоч! заведено гово-
рити про людину чиспсшьку правду.

— BiH i справд! невиправний! — скрикнув Дор!ан,
нахилившись через сил.

— Мабуть, що так, — см!ючись, погодилась лед! Нар-
боро. — I ще я хочу сказати, що коли eci ви аж так до
CMiniHoro носитеся з мадам де Ферол, то я й co6i мушу
ще раз одружитися, щоб !ти в ногу з часом.

— Ви б!лып школи не одружитеся, лед! Нарборо, —
заперечив лорд Генр!. — Ви були занадто щаслив! в ро-
динному житт!. Жшка одружуеться вдруге ильки тод!,
коли перший чолов!к був !и осоружний. Чолов!к же
одружуеться вдруге, ильки коли перша жшка була йому
дуже люба. У шлюб! жшки шукають щастя, а чоловжи —
ризикують ним.

— Нарборо був не такий i бездоганний, — зауважила
господиня.

— Тнакше ви б його не любили, лед! Нарборо, — ска-
зав лорд Генр!. — Жшки люблять нас за наш! вади. I коли
вад цих достатньо, вони прощають нам усе, навпь розум...
Боюся, ви н!коли б!лыпе не запросите мене на об!д, лед!
Нарборо, однак це все щира правда.

— Авжеж, правда, лорде Генр!. Якби ми, жшки, не
любили вас за ваш! вади, де б ви вс! под!лися? Жоден
з вас школи б не одружився, 1 вс! ви так! нид!ли б нежо-
натими одинаками. Щоправда, воно вас не надто й зм!-
нило б. Адже й тепер yci одружеш чоловжи живуть, як
одинаки, а вс! одинаки — як чоловжи.

— Fin de siecle*, — пробурмопв лорд Генрк
— Fin du globe**, — шдхопила господиня.

— Радше б уже fin du globe, — з!тхнув Дор1ан. — Жит-
тя — це велике розчарування.

— Ох, м1й любий, не каж!ть меш, що ви вичерпали
життя! — вигукнула лед! Нарборо, натягаючи рукавич-
ки. — Коли я чую так! слова в!д чолов!ка, то це означав,
що Життя вичерпало його. Одна р!ч лорд Генр! — вш
людина зшсута, або i я — я теж часом не в!д того, але
ви — ви створен! для добра, у вас на лиц! написано це.
Hi, я таки мушу знайти вам гарну дружину. Лорде Генр!,
ви не думаете, що мютеров! Грею слщ одружитись?

— Я ж йому завжди про це торочу, лед! Нарборо, —
мовив лорд Генр! з поклоном.

— Отже, нам треба шдшукати йому добру парию.
Я сьогодш ж пильно прогляну Дебрета***! складу список
найвщповщшших кандидаток.

— I вкажете !хн!й в!к, лед! Нарборо? — запитав Дор!ан.

— Неодмшно, т!льки, певна pin, трохи шдкоригував-
ши. Але квапитися з цим не можна. Я хочу, щоб це був,
як кажуть у «Морншг пост», пдний шлюб i щоб ви обое
були щаслив!.

— Як! н!сен!ття плетуть у нас про щаслив! шлюби! —
обурився лорд Генр!. — Чоловж може бути щасливий
з якою завгодно жшкою, аби лиш вш ii не кохав.

— Ну й цишк же ви! — скрикнула лед! Нарборо, вщ-
сунувши назад свш сплець i кивнувши лед! Рекстон. —
Ви мусите невдовз! зав!тати до мене ще раз, лорде Генр!.
Ви д!ете куди збудлив!ше, шж ус! т! тошзуюч! засоби,

' Кшець в!ку (фр.).

“ Кшець CBiiy (фр.).

'"Де брег (пом. 1822 р.)- ашл1йський видавець, публ1кував книги-родо-
води британсыюю дворянства, зокрема й «Книгу пер!в» - дов1дник oci6,
належних до найвищоТ англ1йськоТ аристократп.
як! прописуе мен! сер Ендрю. Т!льки сказать завчасу,
кого б вам хотглося бачити в мене. Я вже докладу вс!х
зусиль, щоб це було щкаве товариство.

— Мен! до вподоби чолов!ки з майбутшм, а жшки
з минулим, — в!дпов!в лорд Генр!. — Т!льки боюся — чи
не з!бралося б у такому раз! саме жшоцтво?

— Боюся, що так, — засм!ялася господиня, встаючи
з-за столу. — Ой, пробачте, моя дорога, — обернулась
вона до лед! Рекстон, — я й не завважила, що ви ще
курите.

— Пусте, лед! Нарборо, — я таки справд! забагато
курю. Треба потроху стримуватись.

— Hi-Hi, не треба, лед! Рекстон, — сказав лорд
Генр!. — Стримання — нещадна р!ч. Обмежитись лише
необх!дним — це наче вдовольнятися буденною !жею,
тод! як дати волю сво!м потягам i примхам — це розко-
шувати на пишному бенкет!.

Лед! Рекстон з ц!кав!стю подивилась на нього.

— Неодмшно зав!тайте якось до мене, лорде Генр!, —
! поясн!ть мен! це докладшше. Ваша теор!я просто захоп-
люе! — промовила вона, випливаючи з !дальн!.

— Ну, ми йдемо нагору, а ви ж див!ться, не надто
довго бавтеся тут пол!тикою та лихосл!в’ям, — кинула
лед! Нарборо з порога. — Приходьте скорш, бо ми вс!
там ще пересваримось!

Чолов!ки засм!ялися. М!стер Чепмен, що сид!в край
столу, повагом шдв!вся ! перем!стивсь на ч!льне м!сце.
Дор!ан Грей i соб! встав i п!дс!в до лорда Генр!. А м!стер
Чепмен заходився простор!кувати гучним голосом про
х!д справ у Палат! громад, беручи на глум свохх супро-
тивниюв. Час в!д часу пом!ж вибухами см!ху з його уст
зривалося страшне, як на англшський розум, слово
«доктринер». В!н тдносив британський стяг на вежах
Думки i пнувся виставити спадкову британську глупо-
ту — яку BiH оптимктично називав «англшським здоро-
вым глуздом» — за справжнш тдмур!вок Сустльства.

Лорд Генр! усм!хнено слухав його. Пот1м обернувся
i глянув на Дор1ана.

— Вам тепер наче вже краще, мш друже? — спитав
в1н. — За общом ви мали кепськуватий вигляд.

— Hi, Fappi, я здоровий. Лише втомився, та й усе.

— А вчора ви були в доброму ryMopi i зовам зачару-
вали маленьку герцогиню. Вона меш сказала, що збира-
еться до СелбЕ

— Так, вона общяла пршхати двадцатого числа.

— Разом з Монмаутом?

— Звкно.

— BiH меш набрид страшенно — майже так само, як
i 1й. А вона дуже розумна, навпь занадто як на жшку. !й
бракуе незр!внянного чару жшочо! слабкостг Бо ж саме
через глиняш ноги золотий щол стае безщнним. А шжки
герцогиш хоч i дуже гарш, проте не з глини. 3 6iaoi пор-
целяни, коли хочете. Шжки герцогиш пройшли кр!зь
вогонь, — а те, що вогонь не нищить, BiH загартовуе. Ця
жшочка чимало вже звщала в житть

— А вщколи вона в шлюб!? — пощкавився Дор1ан.

— Вона каже — щлу в!чнкть. Але згщно з «Книгою
nepie», здаеться, роюв з десять. Щоправда, втратити де-
сять рогав з Монмаутом — це майже, як в!чшсть... А хто
ще буде?

— Вьлловб! i лорд Per6i з дружинами, наша нишшня
господиня та Джефр! Клаустон — тобто звичайне наше
товариство. I ще я запросив лорда Гротр1ана.

— О, BiH меш подобаеться, — мовив лорд ГенрГ —
Багато хто не терпить його, але я гадаю, що це зовам
безшдставно. I коли часом BiH занадто вифрантиться,
то цей rpix покривае його надзвичайна осв!чешсть. BiH
людина щлком сучасна.

— Проте я не певний, чи вш таки при!де. Може, йому
доведеться гайнути з батьком у Монте-Карло.

— Ох, ця р!дня — сама лише прикркть вщ ней Та
все ж спробуйте умовити його, щоб вш пршхав. До реч!,
Дор1ане, вчора ви дуже рано тшли. Ще й одинадцято!
не було. Що ви робили поим? Подались одразу додому?

Дор1ан блиснув поглядом на свого друга i спохмуршв.

— Hi, Гарр!, — перегодом озвався вш, — додому я по-
вернувся майже о третш годин! ночь

— Ви були в клуб!?

— Так... Тобто н!, — прикусив вш губу. — У клуб! я не
був... Просто блукав туди-сюди... Я вже й не пам’ятаю,
де ходив... Який-бо ви прискшливий, Гарр!. Конче вам
треба знати, що людина робила! А я завжди намагаюся
забути, що я робив... Додому я прийшов о шв на третю,
коли вже хочете знати точно. Я забув дома ключ i мусив
будити лакея, щоб вшмкнув двер!. Отож, якщо вам треба
шдтвердження, поспитайте в нього.

Лорд Генр! знизав плечима.

— Та що ви, любий, нав!що це мен!! Ход!мо краще до
в!тальн!... Hi, Hi, дякую, Micrepe Чепмен, я не п’ю хересу...
3 вами щось сталося, Дор1ане. Скажиь меш — що? Ви
сьогодш сам не свш.

— Не зважайте на це, Гаррь Я сьогодш якийсь драз-
ливий — просто не в гуморГ.. Hi, до вггалып я не шду.
Перепройть за мене лед! Нарборо, бо я, мабуть, по!ду до-
дому. Так, по!ду... А завтра чи шслязавтра завИаю до вас.

— Гаразд, Дор!ане. Завтра спод!ваюся вас на чай. Гер-
цогиня також буде.

— Дуже постараюся, — сказав Дор1ан уже на вщходГ
Повертаючись додому, вш вщчував, що жах, який
в1н, здавалося, уже приборкав, оживае в ньому знову.
Лорд Генр! просто так co6i спитав — a BiH уже збенте-
жився, хоч тепер самовладання йому потр!бне як школи.
Треба було знищити peni, що свщчать проти нього. Bin
аж здригнувся, згадавши про них: адже навпъ доторкну-
тись до тих речей — i то моторошно!

Однак, певна pi4, це було необхщно. Замкнувшись
у себе в б!блютещ, Дор!ан вщчинив тайничок у сйш
i дктав звщти пальто й вал!зку Безша Голворда. В камш!
палахкот!в яскравий вогонь. Дор!ан шдкинув туди ще
одне полшо. Сморщ вщ палено! матери та горыо! шк!ри
був нестерпний. Минуло добрих три чверт! години, доки
все сюнчилося. Дор!ана вже й знудило, в голов! паморо-
чилося, аж в!н мусив запалити к!лька алжирських ку-
рильних св!чок на д!рчаст!й мщяшй жар!вш i скропити
руки й чоло холодним ароматичним оцтом.

Раптом BiH нервово сшнувся. Oni його здивна за!скри-
лися, i BiH збуджено закусив нижню губу. М!ж двома
вшнами стояла велика флорентшська шафа з ебенового
дерева, шкрустована слоновою меткою i ляшс-лазур’ю.
Дор1ан прикишв до не! поглядом — шби й завороже-
ним, а шби й настрашеним, — мовби в шаф! було щось
дуже жадане i водночас щось майже ненависне. Дихання
в нього почаст!шало, наче його душила несамовита х!ть.
BiH запалив цигарку, але зараз же пожбурив ii. Його
пов!ки опустились так низько, що довг! пухнаст! ви май-
же торкалися пцк, але погляд усе ще був прикутий до
шафи. Hapenrri BiH схопився з канапи i, вщмкнувши
шафу, натис на приховану там пружину. Повшьно вису-
нулась трикутна шухлядка. Дор!анов1 пальщ !нстинк-
тивно потяглись до не!, намацали там щось i вийняли
звщти. То була маленька китайська скринька дуже тонко!
роботи, вся покрита чорно-золотистим лаком, з хвиляс-
тим в!зерунком, шовковими мотузочками в намистинах
i з металевими китичками на кшцях. Дор!ан розкрив и.
В шй лежала зелена паста, схожа на BicK, з напрочуд гус-
тим i важким запахом.

Якусь хвилину в1н нерппуче стояв з дивно застиглою
усмшкою на обличи!. Все ще пройнятий дрожем, дарма
що в KiMHaTi було дуже тепло, вш потягся i глянув на го-
динник — за двадцять дванадцята. BiH поклав скриньку
назад, замкнув дверцята шафи i подався до спальш.

Коли бронзовий бш годинника у темряв! спов!стив
швшч, Дор!ан Грей у одяз! простолюдина, закутавши
шарфом шию, крадьки вийшов i3 дому. На Бонд-стрт
BiH знайшов кеб з добрим конем. Махнувши кучеров!,
Дор!ан ушвголоса сказав йому адресу.

Той покрутив головою.

— Це меш задалеко... — пробурмопв вш.

— Ось вам соверен*, — мовив Дор!ан. — I одержите
ще один, як пощете швидко.

— Добре, сер, — в!дпов!в кучер. — За годину будете там.

Сховавши грош!, кучер завернув коня i погнав у б!к
р!чки.

‘Соверен - аншйсььа золота монета, з 1816 р. дор1внювала 1 фунту
стерл!нпв.
РОЗД1Л XVI

ЯП

II I I очав накРапати ХОЛОДНИИ ДОЩ, 1 тьмав! вулич-
АХ I I Hi л!хтар! з мертвотною понур!стю презирали
ftp кр1зь мжичку. Шинки саме зачинились, а по-
ста™ чоловшв та жшок, що купчилися пошд дверима,
ледве видшлися поноч!. 3 одних 6apiB доносився дикий
репт, в шших галасували й лаялися п’янищ.

Насунувши низько капелюха, Дор!ан Грей вщкинув-
ся в Ke6i й байдужо приглядався до бруду та ницост!
великого м1ста, повторюючи подумки слова лорда Генр!,
почут! ще в перший день 1хнього знайомства: «Душу
треба л!кувати вщчуттями, а вщчуття — душею». Так,
у цьому полягае увесь секрет. Вш, Дор!ан, часто вдавався
до цього засобу рашше, вдаватиметься й надалк € при-
тони курщв ошю, де можна купити забуття, е жахлив!
притони, де згадки про давш гр!хи можна знищити
шаленством rpixiB нових.

Мгсяць, висячи над самим o6pieM, скидався на жовтий
череп. 1нод! величезна почварна хмара простирала довгу
руку i застувала його. Газов! л!хтар! траплялися щодал!
рщше, вулищ усе вужчали й хмуршшали. Раз кучер
навпъ загубив дорогу, i вони мусили вертати з швмил!
назад. 3 коня, що втомлено брьохав по калюжах, клубо-
чилася пара. Bi4Hi в!конця в кеб! заволокло ciporo !млою.

«Душу треба л!кувати вщчуттями, а вщчуття —
душею...» Як настирливо щ слова бришли йому у вухах!
Так, душа його смертельно хвора. Невже це правда, що
вщчуття могли б ii вилшувати? Пролито ж невинну
кров! Xi6a це можна бодай чимось спокутувати? О Hi, за
це нема прощения... Ну що ж — коли це неможливо co6i
простити, то можна забути!

I Дор1ан вир!шив забути, задушити минуле, вбити
його — як убивають гадюку, що вжалила тебе. Бо ж
i справд! — яке мав право Безы так говорити з ним? Хто
його уповноважив судити шших людей? BiH сказав
жахливр моторошш слова — таю слова год! було стер-
тти!..

А кеб котив усе дал! й дал! i з кожною хвилиною не-
мовби все повглынш. Дор!ан вщхилив в!конце й гукнув
до кучера, щоб !хав швидше. Його пекла х!ть ошю, горло
пересохло, пещеш руки конвульсивно стискалися. У не-
стям! в!н ударив коня своею тростиною. Кебмен засм!-
явся i co6i хвисьнув батогом. Дор!ан засм!явся теж, але
кучер стих.

Дороз!, здавалося, не буде кшця, i вулички стелилися,
наче якесь чорне плетиво велетенського павука. Однома-
HiTHicTb шляху вбивчо д!яла на Дор!ана, а щораз гуспша
1мла наганяла на нього страх.

Преминули юлька безлюдних цегелень. Туман тут
був не такий густий, i можна було розр!знити височенш
пляшкувато! форми neni для випалу цегли; з комишв
ixHix в!ялами бурхали жовтогаряч! язики полум’я. На
кеб загавкав собака, а десь далеко в темряв!, летючи,
заквилила чайка. Кшь сшткнувся, ступнувши ногою
в борозну, шарпнувся вб!к i погнав чвалом.

Невдовз! Грунтовий шлях лишився позаду i кеб зно-
ву заторохт!в по абияк вистеленш бруювщ. У быыпосте
в1кон будинюв було темно, i тельки подекуди на осв!т-
лених зсередини шторах миготели химерн! силуети.
Дор!ан з щкавктю поглядав на них. Вони снували, наче
велетенськ! марюнетки, а руками розмахували, немов
жив! ктоти. Та скоро вони почали його дратувати, тупа
злоба заворушилась у нього в серщ. Коли кеб завернув
за pir, якась жшка щось до них верескнула з розчинених
дверей, а дал! двое чолов!к!в кинулися навздопн за ею-
пажем i проб!гли ярд!в сто. В!зник од!гнав ix батогом.

Кажуть, що пристрасть змушуе думки людини оберта-
тись у замкненому кол!. Так, у всякому раз!, було з До-
р!аном Греем — його покусан! губи знов i знов уперто
повторювали ту манливу фразу про душу й вщчутгя,
аж доки вш нав!яв соб!, що вона щлком виражае його
настрш i схвалюе пристраст!, як!, вт!м, 1 без цього ви-
правдання однак панували б над ним. Кл!тину за кл!ти-
ною увесь його мозок пос!ла одна думка,! несамовита
жага життя, найстрашшший з людських апетит!в, роз-
ворушила й стрепетнула кожен його нерв, кожну жилку
його тела. Потворносте життя, колись так! ненависш
йому, бо вони робили реч! реальними, тепер саме через
це стали для нього дорогими. Так, потворн!сть життя —
це едина реальшсть. Брутальна лайка, бшка, гидомирн!
притони, вщчайдушна розбещешсть, непдшсть злодпв
та всыяко! потолоч! вражали тепер його уяву дужче,
шж найвишукашш! творшня Мистецтва i мрп, нав!ян!
Шснею. Саме це було йому необхщне, адже воно дару-
вало забуття. Хай там як, але за три дш вш скине з себе
увесь тягар спогад!в!
Раптом кеб рвучко зупинився б!ля темного завулка.
Поза низькими дахами й шпичастими димарями п!д-
носилися чорш щогли корабл!в. Пасма сивого туману
обвивали портов! сооруди, мов примарш вНрила.

— Мабуть, десь тут, сер? — хрипло спитав кучер через
в!конце.

Дор!ан прочнувся з задуми i визирнув.

— Та наче тут, — в!дпов!в вш i, вмить вис!вши з кеба
й давши кучеров! общяний другий соверен, хутко подав-
ся до набережно!.

Де-не-де на кормах великих торгових суден мигпли
л!хтар!. 1хне св!тло, падаючи в калюж!, розсипалося на
скалки. Вдалиш видшли червою вогю пароплава, що
вантажився вупллям перед вщпливом за кордон. Ковзь-
кий брук вилискував, як мокрий дощовик.

Дор!ан хапливо звернув л!воруч, раз по раз оглядаю-
чись, чи не йде за ним хтось назирщ. Через якихось с!м-
в!с!м хвилин вш д!стався до обшарпаного будиночка,
що вклинився пом!ж двох похмурих фабричних корпу-
с!в. У одному з ropiniHix його в!кон св!тилася лампа.
Дор!ан зупинивсь i постукав у двер! умовним стуком.

Незабаром у коридор! почулася хода i хтось вщкинув
з гачка дверний ланцюжок. Двер! тихо прочинилися,
i Дор!ан увшшов, не промовивши й слова до приземку-
вато! незграбно! постат!, яка розтанула в штьм!, даючи
дорогу. В кшц! проходу вис!ла подерта зелена зав!са, що
колихнулася шд поривом в!тру, який ув!рвався у про-
чинен! двер!. Вщслонивши п, Дор!ан опинився у довпй
низькш к!мнат!, схож!й на колишюй третьорядний танц-
клас. Р!зке св!тло газових р!жк!в на ст!нах тьмяно в!д-
бивалося й викривлювалося в загиджених мухами дзер-
калах навпроти. Брудю рефлектори з ребристо! бляхи
витворювали над газовими р!жками тремтлив! огнист!
кола. Шдлога була посипана жовтуватою тирсою з! (ви-
дами бруду вщ черевиюв i темными плямами вщ проли-
того вина. Юлька малайщв, примостившись навпочшки
б!ля маленько! п!чки, де жевр!ло деревне вуплля, грали
в кост! й гомонии, блискаючи биими зубами. В одному
кутку, припавши тиом до столу i схиливши голову на
руки, сщцв моряк, а бия розцяцькованого прилавка, що
займав циу стшу, двое виснажених жшок дражнили яко-
гось старигана, що, бридливо кривлячись, чистив щггкою
рукави свое! куртки.

— Йому здаеться, наче то повзають по ньому червою
мурахи, — засм!ялась одна з жшок услщ Дор!ану.

Старий зиркнув на не! повними жаху очима i засюмлив.

Три хистк! сходинки в юнщ юмнати вели до затемне-
но! ком!рчини. Дор!ан прожогом шднявся ними, i йому
в обличчя ударив густий дух отуму. BiH глибоко вдих-
нув запах, i шздр! його затремтии вщ насолоди. Коли
Дор!ан увшшов у ту ком!рчину, молодик з гладким
бшявим волоссям, що, нахилившись над лампою, при-
курював довгу тонку люльку, глянув на нього i якось
непевно кивнув головою.

— Ти тут, Адр!ане? — пробурмопв Дор!ан.

— А де ж мен! ще бути? — вщказав той апатично. — Те-
пер hixto з мо!х знайомих i розмовляти 3i мною не хоче...

— Я гадав, що ти вшхав з Англп.

— ДарлшГгон i пальцем не поворушив... А той рахунок
мш брат оплатив нарешть Але Джордж також не роз-
мовляе 3i мною... Та мен! байдуже, — додав вш, з!тхнув-
ши. — Поки маеш оце, друз! не потр!бн!. Мабуть, у мене
!х було таки забагато...

Здригнувшись, Дор!ан окинув оком гротески! постат!,
що в найвигадлив!ших позах порозвалювались на дра-
них матрацах. Ц! скорчен! руки й ноги, роззявлен! роти,
невидюще втуплеш зшиц! — наче заворожували його.
BiH знав i муки того чудного раю, де вони зараз витали,
i те похмуре пекло, що являло !м таемниц! нових ра-
допцв. Зараз вони чулися щаслив!шими, н!ж вш, адже
BiH був у полон! своТх думок. Спогади, шби якась жахли-
ва нем!ч, пожирали його душу. Час вщ часу перед ним
зринали втуплеш в нього оч! Безыа Голворда. Дор!ан
вщчув, що тут залишатись не може. Присутшсть Адр!ана
СшГлетона не додавала забуття. В!н хот!в опинитись
там, де його шхто не знае. Хопв утекти вщ самого себе.

— Пщу в шше м!сце, — помовчавши, сказав вш.

— На пристань?

— Ага.

— Але та дика юшка, мабуть, там. Сюди и вже не пус-
кають.

Дор!ан знизав плечима.

— То й нехай, мене вже нудить вщ закоханих жшок.
Жшки, яга ненавидять, куди щкав!пп. Та й план там
кращий.

— Та Hi, такий сам!сшький.

— А той мен! бглыпе смакуе. Ход!м потягнемо чого-
небудь. Мен! хочеться випити.

— А мен! шчого не хочеться, — буркнув Адр!ан.

— Дурнищ, ход!м.

Адр!ан СшГлетон знехотя пщв!вся й шшов за Дор!а-
ном до буфету. Мулат у драшй чалм! й обшарпаному
пальтиську, в!таючи ix, гидотно вишюрив зуби ! рвуч-
ким рухом поставив перед ними пляшку бренд! та дв!
стопки. Жшки б!ля прилавка пщсунулись ближче, про-
буючи завести розмову з новоприбульцями. Дор!ан
обернувся до них спиною i стиха щось мовив Адр!анов!.

Усм!х, кривий, як малайський кинджал, скорчив лице
одше! з жшок.
— Щось ми дуже горд! ниш! — глумливо кинула вона.

— Заради Бога, дай мен! спокш! — вигукнув Дор!ан,
тупаючи ногою по шдлозь — Чого тоб! треба? Грошей?
На, в!зьми, i б!лыие не смш обзиватись до мене!

Червою жарини спалахнули в отутлих очах ж!нки
i враз погасли — оч! знову стали склист! й тьмян!. Вона
закинула голову i жадливо згребла монети з прилавка.
11 товаришка заздро позирала за нею.

— Це н! до чого, — з!тхнув Адр!ан СшГлетон, маючи
свое на думц!. — Мен! не хочеться вертатись. Що це
дасть? Я й тут щасливий.

— Напиши до мене, як будеш чогось потребувати,
добре? — сказав перегодом Дор!ан.

— Може.

— Тод! бувай.

— Бувай, — в!дпов!в Адр!ан i, витираючи носовичком
зашерхл! губи, став юдшматись по сходинках.

Вираз болю був на обличи! Дор!ана, коли в!н тдхо-
див до дверей. BiH уже вщхиляв зав!су, як раптом з роз-
фарбованих уст жшки, що взяла його грош!, сприснув
гидкий см!х.

— О, вже йде цей друг диявола! — хрипко гукнула вона
! гикнула.

— Ти, проклятуща, не см!й мене так називати! — огриз-
нувся Дор!ан.

Вона клацнула пальцями i ще голосюше верескнула
йому навздопн:

— Ха! А ти хот!в би, щоб тебе Чар!вним Принцом
називали?

Моряк, що куняв за столом, почувши ц! слова, схо-
пивсь на ноги й очмашло роззирнувся. 3 сшей до його
слуху донеслося, як стукнули двер!. BiH рвонувся прить-
мом до виходу, мовби за ним хто гнався.
Надвор! моросило, i Дор!ан Грей швидко йшов набе-
режною. Зустр!ч з Адр!аном СшГлетоном чомусь його
збентежила, i в!н запитував себе: невже й справд! скал!-
чене життя цього юнака лежить на його сумлшн!, як
зухвало заявив йому Без!л Голворд? Дор!ан прикусив
губу,! на якусь хвилину в його очах проступив смуток...
Але, зрештою, чим вш тут завинив? Життя людське за-
надто коротке, щоб брати на себе ще й тягар чужих
помилок. Кожен живе власним життям i платить за те
власним коштом. Т!льки шкода, що за одну-едину про-
вину мусиш платити так часто ! все-таки знову лиша-
ешея в!чним боржником. У сво!х стосунках з людиною
Доля школи не закривае рахунку!

Часом, як стверджують психологи, потяг до rpixa —
чи до того, що в св!т! називають гр!хом — так опановуе
людиною, що кожною жилкою и т!ла, кожною кл!тиною
и мозку керують небезпечш шетинкти. У так! момента
люди втрачають свободу вол!. Мов автомата, сунуть вони
до свое! погибель Можлившть вибору для них тод! ви-
ключена, а сумлшня або вбите, або !снуе лише для того,
щоб надати бунтов! принадност!, а непокор! — чар!в. Не-
дурно теологи знов ! знов нагадують нам, що з ycix rpi-
х!в найстрашшший гр!х непокори. Тож великого духа,
пров!сника зла, було вигнано з неба саме як бунтаря.

Збайдуж!лий до всього, кр!м потурання влаенш роз-
пуст!, з отруеними чуттями й зголодшлою за бунтом
душею, Дор!ан Грей хутко йшов дал!, прискорюючи
крок за кроком. Але коли в!н звернув у темний прох!д
шд аркою, яким часто скорочував соб! дорогу до того
лихославного притону, куди й зараз прямував, зненаць-
ка хтось шарпнув його ззаду за плеч!!, не давши огов-
татись, припер до стши, здавивши горло брутальною
рукою.
Дор1ан почав люто боронитись i неймов!рним зусил-
лям спромшся вццрвати вщ горла чуж! пальщ. У ту ж
мить клацнув спуск i Дор1анов1 в oni блиснула щвка
револьвера, нащленого просто йому в голову. У темряв!
BiH ледь розр!знив перед собою невисоку присадкувату
постать.

— Чого вам треба? — прохришв, задихаючись, Дор1ан.

— Не руштесь! — гаркнув незнайомець. — Бо пльки
що — застрелю!

— Ви з глузду з’гхали! У чому я вам завинив?

— Ви завинили в смерп Слб1л Вейн, а С!б!л Вейн —
моя сестра. Вона наклала на себе руки. Я знаю, що и
смерть — на вашш coeicTi! I я поклявся вбити вас за це.
Скшьки рок1в довелося вас шукати — я ж не мав жодних
слццв... Ti двое людей, що бачили вас, померли. Я не
знав про вас шчого, кр!м пестливого пр!звиська, яке
вона вам дала. I от сьогодн! випадково почув це !м’я...
Мол!ться, бо тут-таки вам i смерть!

Дор4ан Грей аж об!мл!в з! страху.

— Я школи П не знав, — пробелькот!в BiH. — Нав!ть
не чув про Hei... Ви просто з глузду з’1хали!

— Краще покайтеся в cBOix rpixax, бо на вас чекае
смерть — це так само певно, як i те, що я — Джеймс
Вейн!

Мить була жахлива. Дор!ан не знав, що казати i що
робити.

— На колша! — гаркнув Джеймс Вейн. — Даю вам на
молитву хвилину, не б!льш. Цю шч я вщпливаю до
1ндп, але спершу мушу поквитатися з вами. Даю одну
хвилину. Все.

Дор!анов! руки безсило обвисли. Парал1зований
жахом, BiH не знав, що вчинити. Раптом йому сяйнула
вщчайдушна над!я.
— Стривайте! — скрикнув вш. — Сгальки рогав, як
померла ваша сестра? Каж1ть!

— В!с!мнадцять рок1в тому. А що? До чого тут роки?

— В!с!мнадцять рогав! — переможно засм!явся Дор!ан
Грей. — В!с!мнадцять рок!в! Та пщведпь мене до л!хтаря
i гляньте на мое лице!

Джеймс Вейн галька секунд нер!шуче стояв, не розу-
мпочи, що означають щ слова. Поим схопив Дор!ана
й повол!к його з-шд темно! арки.

Хоч яке тьмаве й непевне тд в!тром було св!тло л!хта-
ря, його було достатньо, щоб Вейн пересвщчився у страш-
ит сво!й помилщ. Обличчя людини, яку вш замалим не
вбив, сяяло квггучою, незаймано чистою юшстю. На ви-
гляд цьому юнаков! було ледь битыне двадцяти лгг. Вш
був х!ба трошки старший — та й то навряд — за його
сестру, якою вона була багато рогав тому, коли Джеймс
попрощався з нею. Це явно був не той, хто п погубив.

Джеймс Вейн вщпустив Дор!ана й ступив крок назад.

— Боже мш! Боже мш! — вигукнув вш. — А я ж ледь
не застрелив вас!

Дор!ан Грей важко nepeeiB подих.

— Так, ви мало не вчинили жахливого злочину! —
сказав вш, суворо дивлячись на Джеймса. — Хай це
буде для вас пересторогою: людина не повинна переби-
рати на себе помету Божу.

— Просить мен!, сер, — промурмопв Джеймс Вейн. —
Мене збили з пантелику... Слова, яга я випадково почув
у т!й триклятш нор!, навели мене на брехливий слщ.

— 1д!ть додому, а револьвер сховайте, бо встрягнете
в халепу, — сказав Дор!ан !, одвернувшись, спов!льна
рушив своею дорогою.

Джеймс Вейн, усе ще не отямившись вщ пригоди,
прикишв до бругавки. Вш увесь трусився.
Незабаром якась чорна тшь, що скрадалася пошд
мокрим муром, вийшла на св!тло i безгучно наблизи-
лась до нього. BiH вщчув на плеч! чиюсь руку i, здриг-
нувшись, пов1в ошелешеним поглядом. Це була одна
з тих двох жшок, що пили за прилавком.

— Чом ти не вбив його? — просичала вона, впритул на-
близивши свое зморене обличчя. — Я так i думала, що ти
за ним погнався, коли виб!г з Дейл!. Йолопе, ти ж мусив
його вбити! У нього до 6ica грошви,! вш справжнш диявол!

— В!н не той, кого я шукаю, — вщпов!в Джеймс Вейн. —
I не грошей чшхось мен! треба. Мен! треба пор!шити од-
ного типа. Йому тепер мае бути десь шд сорок. А цей —
майже хлопчак. Дякувати Богов!, що я не сплямив сво!х
рук невинною кров’ю.

Ж!нка зневажливо засм!ялась.

— Майже хлопчак! — перекривила вона. — Ой, телеп-
ню, та ж скоро буде в!с!мнадцять л!т, в!дколи цей Чар!в-
ний Принц дов!в мене до такого стану!

— Ти брешеш! — гримнув Джеймс Вейн.

Вона звела руку вгору.

— Як перед Богом присягаюсь, що це правда!

— Присягаешся?..

— Та щоб мен! язик зацшило, коли я брешу! В!н най-
прший з ycix, що шаландаються тут. Кажуть, BiH про-
дався дияволов! за гарний писок... Еге ж, скоро буде
в!с!мнадцять л!т, як я вперше стр!лася з ним, але BiH не
дуже змшився в!дтод!... Зате я он як змшилася, — докш-
чила жшка з хворобливим ycMixoM.

— Ти клянешся в цьому?

— Клянуся! — хриплою луною повторили п плоек!
губи. — Т!льки не виказуй мене йому, — жал!бним тоном
додала вона. — Я його боюся. I дай мен! трохи грошенят
на н!чл!г...
Круто лайнувшись, вш кинувся бТгти до перехрестя,
куди подався ДорТан Грей, але той уже зник. Коли Вейн
озирнувся, жшки вже не було теж.


РОЗД1Л XVII

ижнем шзшше Дор!ан Грей сид!в в оранже-
pe'i свого маетку Сел6i-Роял, розмовляючи
з гарненькою герцогинею Монмаут, що гос-
тювала в нього разом 3i cboim сухорлявим нпстдесяти-

р!чним чоловшом у гурта шших людей. Саме пили чай,
i лапдне свгтло велико! наст!льно! лампи шд мережив-
ним абажуром падало на тонку порцеляну й карбоване
ср!бло серв!зу. Порядкувала за столом герцогиня. Г! б!л!
руки грацшно рухалися пом!ж чашок, а пухкеньк! чер-
вою уста усм!халися на Дор!ашв шешт. Лорд Генр! при-
дивлявся до них обох, вщкинувшись на плетеному ст!ль-
щ, устеленому шовком. Тим часом лед! Нарборо, сидячи
на персикового кольору канат, вдавала, н!би слухае
розповщь герцога про бразильського жука, найостан-
нппе поповнення його колекцп. Трое юнак!в у вишука-
них смокшгах пригощали жшок пстечками. Усього вже
з!бралося в Селб! дванадцятеро гостей, а назавтра спо-
д!валися ще к!лькох.

— Про що це ви вдвох балакаете? — запитав лорд
Генр!, шдшшовши до столу i ставлячи чашку. — Глед!с,
а Дор1ан, мабуть, розпов!в вам про мш план охрестити
геть усе по-новому? Це чудова щея.

— Але я не хочу, щоб мене перехрещували, Tappi, —
заперечила герцогиня, зводячи на нього сво! чудов!
очт — Я щлком задоволена сво!м тм’ям, та й мктер Грей,
певно, також задоволений сво!м.

— Люба Гледк, я шзащо в свт не погодився б змшю-
вати ваш! !мена. I ваше, й Дор!анове — прегарш. Я мав
на думщ, власне, кв!ти. Вчора я зр!зав co6i орхщею для
бутоньерки — чудовну плямисту кв!тку, звабливу, наче
ciM смертних rpixiB. I от м!ж шшим я запитав сад!вника,
як ця орхщея називаеться. BiH сказав, що це прегарний
сорт робшзошани — чи чогось там шшого, такого ж
незграйного на слух. Хоч як це сумно, але ми таки
втратили зд1бшсть давати речам приваблив! назви.
А назви — то ж усе! Я школи не доскшуюсь до вчинюв,
а лишень до сл!в... Тому-то я й ненавиджу вульгарний
реал!зм у л!тератур1. Людину, яка називае лопату лопа-
тою, треба змусити нею працювати. Ттльки на це вона
й здатна.

— Гаразд, Tappi, але як от, скаж!мо, вас можна було б
назвати по-новому? — пощкавилась герцогиня.

— Його 1м’я — Принц Парадокс, — втдпов1в за нього
Дор1ан.

— Оце влучно! — вигукнула герцогиня.

— Е Hi, я проти, — засм!явся лорд Генр!, сщаючи на
сплець. — Ярлик як прилшлять, то вже шяк його не вщ-
лшиш! Hi, Hi, я вщмовляюся вщ такого титулу.

— Корол!вських почестей не зршаються, — застереж-
ливим тоном промовили гарненьк! уста.

— Тобто ви хочете, щоб я боронив трон?

— Так.

— Але я проголошую ктини завтрашш!
— А я волпо помилки сьогодшшн!! — заперечила гер-
цогиня.

— Ви мене роззброюете, Глед!с, — мовив лорд Генр!,
проймаючись п грайливим настроем.

— Я вщбираю т!льки щит, Гарр!, — а спис лишаеться
при вас.

— Але я школи не змагаюся з Красою, — шанобливо
пов!в рукою лорд Генр!.

— Це ваша помилка, Гарр!, пов!рте мен!. Ви занадто
високо цшуете красу.

— Ну, це вже даруйте, Глед!с. Визнаю, що, як на мене,
то врода краще, шж доброчестя. Але, з шшого боку,
я перший охоче погоджуся, що краще вже бути добро-
чесним, ан!ж бридким.

— Отже, бридюсть — один !з семи смертних rpixie? —
окрикнула герцогиня. — Як же тод! ваше пор!вняння
орхщей до них?

— Hi, Глед!с, бридюсть — це одна !з семи смертних
чеснот. I вам як порядшй тор! не слщ ix недооцшювати.
Пиво, Б!бл!я i ц! с!м смертних чеснот зробили нашу
Англ!ю такою, яка вона тепер е.

— То що — вам не подобаеться наша краша? — запи-
тала вона.

— Я живу в н!й.

— Щоб лшше н ганити?

— А ви б хот!ли, щоб я пристав на думку €вропи про
Англ!ю? — пощкавився в!н.

— А що ж там кажуть про нас?

— Що Тартюф* перебрався до Англп i став крамарем.

— Це ваш власний дотеп, Гарр!?

‘ Тартюф - герой однойменноТ комеди Мольера (1622-1675). символ
свшенника i крут!я.
— Дарую його вам.

— Але я не можу ним скористатись — вш занадто
правдивий.

— А ви не бштеся. Напп сшвв!тчизники школи не
вшзнають себе в описах.

— Вони — люди практичш.

— Радше хитрГ шж практичш. ГПдбиваючи баланс,
вони глупоту вр!вноважують багатством, а розбеще-
нТсть — лицемТрством.

— Та все ж ми спромагались на велик! справи!

— Велик! справи нам нав’язували, Глед!с.

— Але ми пдно несли !х тягар.

— Несли — т!льки до Фондово! б!рж!.

Глед!с похитала головою.

— Я в!рю в нашу нац!ю! — вигукнула вона.

— Нащя — це лише виживання заповзятливих.

— Але ж така суть розвитку.

— Занепад мен! люб!ший.

— А Мистецтво? — спитала герцогиня.

— Це хвороба.

— А Кохання?

— 1люз!я.

— А рел!г!я?

— Модний сурогат В!ри.

— Ви — скептик.

— Аштрохи! Адже скептицизм — це початок В!ри.

— Хто ж ви тод!?

— Визначити — значить обмежити.

— То дайте хоч якусь нитку здогаду!..

— Нитки обриваються,! ви можете заблукати в лаб!-
ринтг

— Ви мене остаточно загнали в кут. Поговор!м про
щось !нше.

17 Портрет Дор!ана Грея
— Чудова тема — наш господар. Колись його окрес-
тили Чар!вним Принцом.

— Ой, не нагадуйте мен! про це! — озвався Дор!ан Грей.

— Наш господар сьогодн! нестерпний, — мовила, чер-
вошючи, герцогиня. — Вш, здаеться, гадае, що Монмаут
одружився з! мною з суто наукового штересу, побачив-
ши в мен! найкращий екземпляр сучасного метелика.

— Але, спод!ваюся, вш не посадить вас на шпильку,
герцогине? — засм!явся Дор!ан.

— Цим забавляеться моя поко!вка, коли сердиться
на мене.

— А чого ж вона сердиться, герцогине?

— Та все через як!сь др!бниц!, !й-бо, мктере Грей.
Зазвичай за те, що я приходжу за десять дев’ята i кажу,
що маю бути вбрана до шв на дев’яту.

— Справд!, вона у вас ще й коверзуе! Вам би слщ ii
позбутися.

— У мене духу на це не стае, мктере Грей. Вона ж ви-
находить для мене фасони капелюшюв! Пригадуете
той, у якому я була у лед! Плстон, у саду? Бачу, ви за-
були, але ви так! люб’язш, що вдаете, шби пам’ятаете...
То вона зробила той капелюшок ну геть з шчого! Bci
добр! капелюшки робляться з шчого.

— Як i вс! добр! репутацп, Гледк, — докинув лорд
Генр!. — Бо вир!зняючись чимось путшм, людина тьльки
здобуде соб! воропв. А щоб зажити слави, треба бути
посередшстю.

— Але в жшок так! слави не заживуть, — мовила гер-
цогиня, хитаючи головою. — А жшки ж правлять св!том.
Запевняю вас, ми тершти не можемо посередност!. Ми,
жшки, як хтось зауважив, любимо вухами, — так само
як ви, чолов!ки, любите очима, якщо взагал! будь-коли
любите...
— Мен! здаеться, що ми т!льки це й робимо, — заува-
жив стиха Дор!ан.

— Так? Тод! ви школи не любите по-справжньому,
м!стере Грей, — вщказала герцогиня i3 вдаваною зажурою
на обличи!.

— Мила моя Глед!с, як ви можете таке казати! — ви-
гукнув лорд Генр!. — Любов живиться повторениям,
i саме повторения перетворюе простий шстинктивний
потяг у мистецтво. До того ж щоразу, коли закохуешся,
все одно кохаеш, як уперше. Об’ект пристраст! може зм!-
нюватись, а пристрасть лишаеться та сама. Та ще й мщш-
шае вщ зм!ни об’екту! Життя дае людин! щонайбглыне —
одну велику мить насолоди, i секрет життя в тому, щоб
цю блаженну мить переживати якомога часпш.

— Нав!ть коли ця мить п ранить, Гарр!? — запитала
трохи згодом герцогиня.

— I надто коли вона ранить, — вщпов!в лорд Генр!.

Герцогиня обернулась ! подивилася на Дор!ана Грея
з якимсь чудним виразом в очах.

— А яка ваша думка, мктере Грей? — запитала вона.

Дор!ан повагався хвильку, пот!м трусонув головою
i засм!явся:

— Я завше згоден з Гарр!, герцогине.

— Нав!ть коли в!н помиляеться?

— Гарр! школи не помиляеться.

— I його ф!лософ!я допомогла вам стати щасливим?

— Я школи не прагнув щастя. Кому воно потр!бне?
Я шукав насолоди.

— I знаходили п, мктере Грей?

— Часто. Занадто часто.

Герцогиня з!тхнула й мовила:

— А я шукаю т!льки супокою... I коли не шду зараз
перевдягтись, то сьогодш ввечер! його не матиму.
— Дозвольте вибрати для вас галька орхщей, герцо-
гине, — схопившися з лпсця, вигукнув Дор!ан i подався
углиб оранжере!.

— Ви безбожно кокетуете з ним, Глед!с, — сказав лорд
Генр! до свое! кузини. — Остершайтесь. Його чари не-
безпечн!.

— Якби вш !х не мав, не було б i боротьби.

— Отже, сили piBHi — грек проти грека?*

— Я на боц! троянщв**. Вони боролися за ж!нку.

— I зазнали поразки.

— Бувають рея! ripnii, шж полон, — мовила герцогиня.

— Ви женете вчвал, пустивши повщ!

— Лише в перегонах увесь смак життя, — була на те
вщповщь.

— Це я запишу сьогодн! до свого щоденника.

— Що саме?

— Те, що дитина полюбила вогонь, який Г! обшк.

— Я зовс!м не обпеклася. Мо! крила щл!сшьк!.

— Бо ви користуетесь ними для чого завгодно, аби
лиш не л!тати. Ви й не пробуете вщлетгти вщ небезпеки.

— Мабуть, хоробршть перейшла в!д чолов!к!в до
жшок. Для нас це нове вщчуття.

— Але ви маете суперницю.

— Хто це?

— Лед! Нарборо, — см!ючись, прошепоттв лорд Генр!. —
Вона просто обожнюе його.

’«Грек проти грека?» - перефразован! слова з англ!йського поета H.Ai
(XVII сг.). Масться на уваз! мужн!й onip грецьких м!ст-держав Александров! Ма-
кедонскому, тобто боротьба р!вною м1рою сильних супротивнинв.

“«Я на боц! троянц!в». - iyr !дегься про деся1ир!чну троянську в!йну
(описану передуем в поемах Гомера, IX—VIII ст. до н. е.), в яку ахейщ воряли,
щоб визволити €лену, дружину спар!анського царя Менелая, викрадену
Парком.
— Ви мене лякаете. Захоплення давниною фатальне
для нас, романтичних жшок.

— Це ви — романтичн!? Ви ж озброен! науковими
методами!

— Чолов!ки нас i вчили.

— А от сам! розумки вас так i не навчилися.

— Ану ж охарактеризуйте нас, спробуйте! — виклично
кинула Гледк.

— Ви — сфшкси без таемниць.

Герцогиня усм1хнено подивилась на нього.

— Щось довго мктера Грея нема. Ходгм допоможемо
йому вибрати орхще!. BiH же не знае ще кольору сукш,
яку я вберу до общу.

— Вам треба п!д!брати co6i сукню в тон до його кв!ток,
Гледк.

— Це була б завчасна каштулящя.

— Романтичне мистецтво з кульмшацшно! точки
й починаеться.

— Але я мушу зберегти co6i шлях для вщступу.

— На зразок парфян?*

— Вони знайшли безпеку в пустел!. У мене ж тако!
змоги нема.

— Ж1нки не завжди мають змоху вибирати, — зауважив
лорд Генр!.

Ледве в!н закшчив речения, як з дальнього кшця
оранжере! почувся здавлений стогш, а пот!м глухий звук,
так наче впало щось важке. Bci сполошено посхоплюва-
лися. Герцогиня заклякла на м!сщ, пройнята жахом.
Лорд Генр! з переляком в очах метнувся, розсуваючи

’ «На зразок парфян?» - Парфянське царство, що 2 тисяч! ромв тому icuy-
вало на П1вн’1чному сход) тепер1шнього 1рану, зазнавало не раз наб(пв кочо-
вих племен, в‘|д яких парфяни рятувались у пустельних землях.
колихке листя пальм, туди, де на кахляшй шдлоз! ниць-
ма лежав глибоко непритомний Дор1ан Грей.

Його вщразу ж перенесли до блакитно! вггальш й по-
клали на каналу. Незабаром вш опритомшв i ошелешено
обвгв очима юмнату.

— Що сталося? — запитав bih. — A-а, пригадую... Я тут
у безпещ, Fappi? — BiH раптом затрусився BciM илом.

— Любий мш Дор1ане, — вщпов!в лорд Генр!, — вам
просто стало млосно... I ильки. Мабуть, ви трохи пере-
втомились. Краще вам не з’являтись на общ, я вас там
замшю.

— Hi-Hi, я радше зшду вниз, — сказав Дорган, насилу
спинаючись на ноги. — Меш не можна лишатись на-
одинщ.

I вш шшов до свое! юмнати перевдягатись.

За общшм столом у його вщчайдушних веселощах
проступало щось розпачливе. I лише шод! вш здригався
Bifl жаху, пригадуючи ту мить, коли побачив бые, мов
хустинка, обличчя Джеймса Вейна, котрий пильно спо-
стер!гав за ним, притиснувшись до шибки оранжере!.


Розд!л XVIII

_______Jl ругого дня Дор1ан не виходив з будинку
i быышсть часу пробув у себе в кгмнатг,
W* знеможений диким страхом перед смертю,
але й до життя вже збайдужыий. Вщ усвщомлення
того, що хтось на нього чигае, вистежуе його, готуе йому
пастку, — BiH не мав жодно’1 спокшно! хвилини. Досить
було вшнутись гардин!, i Дор!ан уже здригався. Сухе
листя, яке в1тер жбурляв у вжна, нагадувало Дор1анов1
його нездшснеш зам!ри й будило несамовит! каяття.
Ильки BiH заплющував oni, як перед ним знову зринало
обличчя моряка, що вдивлявся кр1зь затуманене скло,
i знов тяжка рука жаху стискувала йому серце.

А може, це лише його уява викликала з мороку HO4i
примару месника i моторошну картину грядущо! покари?
Бо ж дшсшсть — хаотична, i лише людська уява д4е
з разючою лопчшстю. Ильки завдяки уяв1 вслщ за rpixoM
приходить докори сумлшня. I тыьки уява малюе нам
жаск1 наслщки кожного нашего злочину. В реальному
свт факпв гр!шники не зазнають покари, а праведники
не винагороджуються. Усшх супроводжуе сильного,
поразка спадае на слабкого. Ось i все!..

Та й, зрештою, якби хто стороншй тинявся довкола
дому, його побачила б челядь або сторожа. Якби чи!сь
слщи було знайдено на клумбах, сад1вники доповхли б
йому. Hi, Hi, це все його уява! Брат С!б!л не повернувся,
щоб убити його. Той морячок вщплив на с уд Hi i десь
загине в холодному Mopi. Хай там як, а вщ Джеймса
Вейна BiH, в усякому pa3i, убезпечений. Адже цей моряк
не знае i не може д!знатись 1меш того, до кого BiH мае
претензп! Маска юност! врятувала Дор!ана Грея.

А якщо це все тыьки м!раж, то як страшно було
думати, що сумлшня може породжувати таю моторошн!
фантоми i, надаючи !м видимо! форми, змушуе !х руха-
тись перед людиною! Що за життя мав би BiH, якби
удень i BHoni привиди його злочишв вдивлялись у нього
з темних закупв, брали його на глум i3 потайних сховюв,
нашштували йому щось у вуха шд час бенкет!в, будили
його крижаним дотиком з! сну! На цю думку вш аж
пополотшв 3i страху — на нього наче вшнуло зимним
холодом. I нав!що BiH у ту жахливу мить божевыля
убив свого друга! Як моторошно й згадувати про ту сце-
ну! Вона мовби знову стояла у нього перед очима. Кож-
на моторошна деталь воскресала в пам’яп i проймала
Дор!ана ще б!лыпим жахом. 3 чорно! безодш Часу зд!-
ймалася у кривавих шатах гр!зна т!нь його злочину.

Коли лорд Генр! прийшов о шостш годин!, BiH застав
Дор!ана в сльозах: Дор!ан ридав, немов серце йому края-
лося з горя.

Аж на третш день набрався в!н духу вийти з дому.
Напоений запахом сосново! глищ ясний зимовий ранок
повернув Дор1анов! рад!сть i життевий запал. Але не
тшьки зовшшш обставини спричинили змшу. Усе його
ество повстало проти надм!ру муки, що намагалася
порушити й скалгчити його душевний спокш. 3 шжни-
ми витонченими натурами завше так. IxHi могутш при-
страсп мчать стртмголов, якщо !х не приборкано. Вони
або вбивають людину, або вмирають сам!. Дргбничков!
печал! й дргбничкова любов затято живуч!. А велике
кохання й велике горе гинуть в!д надм!ру свое! сили. До
того ж Дор!ан переконав себе, що вш жертва вражено!
жахгттям уяви, i оглядався тепер на сво! страхи з по-
блажливим жалем, але б!лыпе — з погордою.

Шсля сшданку вш щлу годину прогулювався з гер-
цогинею в саду, а тод! по!хав через парк приеднатись
до гурту мисливщв. Хрусткий мороз, наче с!ль, устилав
траву. Небо скидалося на перекинуту чашу з блакитного
металу. Общочок льоду огортав кра! тихого озерця, по-
рослого очеретом.

На узл!сс! Дор!ан побачив сера Джефр! Клавстона,
брата герцогиш, як той викидав з рушнищ два зужитих
набо!. Дор!ан вискочив з екшажу i, наказавши конюхов!
одвести кобилу назад, рушив .до гостя, продираючись
заростями кущ!в та прив’яло! папорот!.

— Ну як вам — добре полювалося, Джефр!? — спитав
вш, пщшшовши ближче.

— Та не дуже, Дор!ане. Птиця, либонь, чи не вся пере-
бралась на луки. Може, шсля общу б!лыпе поталанить,
як перейдемо на шше м!сце.

Дал! Дор!ан !шов поруч з Джефр!. Духмяшсть сосно-
вого л!су, сонце, що мшилося брунастими й червоними
цятками на стовбурах дерев, хрипк! вигуки загонич!в,
що долинали час в!д часу,! слщом за цим р!зке клацания
рушниць — усе це чарувало Дор!ана й наповнювало
п’янким вщчуттям свободи. Безжурне щастя ! безтур-
ботна рад!сть наче окрилювали його.
Зненацька з-за пагорка, зарослого торпиньою травою —
ярд!в з двадцять поперед них, — вихопився заець. На-
ставивши вуха з чорними танчиками й витягуючи задш
лапки, в1н в!тром лет!в углиб вгльшаника. Сер Джефр!
миттю приклав рушницю до плеча. Але грацшшсть pyxiB
зв1ряти неспод!вано чимось привабила Дор1ана Грея,
i в1н скрикнув:

— Не стрЁляйте, Джефрй Хай co6i живе!

— Що за дурнищ! — засм!явся Клавстон, i саме в ту
мить, коли заець скочив у гущавину, пальнув. Почувся
подв1йний крик — моторошний скавк пораненого зайця
i ще моторошшший передсмертний крик людини.

— Боже, я попав у загонича! — зойкнув ДжефрЁ —
Який це осел поперся пщ пострЁли! Гей, там, припишть
стрЁлянину! — гукнув в4н на весь голос. — Людину пора-
нено!

Надбк старший гайовий з палицею в руцЁ

— Де, сер? Де вш?

СтрЁлянина тим часом ущухла по всш лшёё

— Он там, — сердито вёдповгв сер Джефрр посшша-
ючи до гайка. — Якого 6ica ви не тримаете cboix людей
позаду? Зшсували меш все полювання!

Дор1ан дивився, як вони обидва заглибились у вёль-
шаник, розсуваючи гнучке податливе плля. За хвилину
вони вийшли з гущини, тягнучи на осоння чиесь тётю.
Дор1ан з жахом вщвернувся, подумавши, що злий фа-
тум переслщуе його, хоч куди б BiH шшов. BiH чув запи-
тання сера ДжефрГ чи нещасний таки помер, i ствердну
вщповщь гайового.

Лк нараз немов ожив людськими обличиями, тупотом
багатьох Hir i приглушеним гомоном. Пом4ж верховггтя
лоштливо пролепв великий фазан з мщно-червонястим
шр’ям.
Через галька хвилин, яга знервованому Дорханов! зда-
лися несганченною в!чн!стю муки, в!н вщчув, як хтось
поклав руку йому на плече. BiH здригнувсь i оглянувся.

— Дор!ане, — мовив лорд Генр!, — я радив би на
сьогодн! облишити лови. Дал! полювати якось не
годиться.

— Я вол!в би, щоб !х вщклали назавжди, — знеможено
озвався Дор!ан. — Це все таке вщразливе й нелюдське!
Що, той загонич?..

BiH не 3Mir доганчити фрази.

— На жаль, так, — почулася вщповщь лорда Генр!. —
Йому влучив у груди ц!лий набш шроту. Вш, певно,
вмер одразу. Вертаймося краще в д!м, Дор!ане.

Ярд!в з п’ятдесят до головно! але! вони йшли поруч
i мовчали. А тод! Дор!ан глянув на лорда Генр! й npopiK,
важко з!тхаючи:

— Це погана прикмета, Гарр!, дуже погана.

— Що саме? — запитав лорд Генр!. — А, цей нещасли-
вий випадок!.. Що ж поробиш, любий м!й! Той чоловш
сам винен — хто ж л!зе шд постргли? Та ми до цього
зовс!м непричетн!. Джефр! — це я згоден — опинився
в прикрш ситуацп. Не годиться д!рявити загонич!в! Люди
подумають, що з нього кепський стрглець. А Джефр!, до
реч!, — навпаки, стр!ляе дуже влучно... Але б!лыпе не
будемо про це.

Дор!ан похитав головою.

— Ой Hi, Tappi, це погана прикмета. Я вщчуваю, що ста-
неться щось жахливе з кимось !з нас... Може, з! мною, —
додав в!н, проводячи рукою по очах, наче вщ болю.

Старший в1ком сшврозмовник засм!явся.

— Сдина жахлива pin на Свш — нудьга, Дор!ане. Це
единий rpix, за який нема прощения. Однак нам нудьга
не загрожуе — xi6a що за об!дом хтось надумае завести
мову про цю приводу. Я мушу ix попередити, що ця
тема шдлягае табу. Що ж до якихось там прикмет, то ix
взагал! не icHye. Доля не шле нам сво!х в!сник!в — вона
для цього занадто мудра або жорстока. Та й що таке
може трапитися з вами, Дор!ане? Ви маете все, що т!льки
людина може побажати. Будь-хто залюбки помшявся б
з вами!

— А я залюбки помшявся б !з будь-ким!.. Не смш-
теся, Гарр!, я кажу правду. Той бщолашний селянин, що
його оце вбито, щаслившшй за мене. Я не маю жаху
перед самою Смертю, н!, Гарр!, — це тшьки наближення
Смерт! жахае. Мен! здаеться, що крила цього чудови-
ська вже змахують над! мною в олов’янш задусг Боже
милостивий! Х!ба ви не бачите, Гарр!, що он там скрада-
еться хтось поза деревами, — вш жде мене, вш чатуе на
мене!

Лорд Генр! глянув у той б!к, куди вказувала тремтяча
рука в рукавичщ.

— Авжеж бачу, — усм!хаючись, сказав в!н. — Вас чекае
сад!вник. Певно, хоче спитати, яких кв!т!в зр!зати до
столу на веч!р. Але нерви у вас i справд! стали зовс!м
шкудишш, дорогий друже! Неодмшно порадьтеся з мо!м
лшарем, коли повернемось до м!ста.

Дор!ан полегшено перев!в подих, переконавшись, що
шдходить лише сад!вник. Той доторкнувся капелюха,
в нер!шучост! скосив погляд на лорда Генр!, а тод! добув
з кишен! листа й подав своему господарев!.

— Г! св!тл!сть наказали почекати на вцщовщь, — мовив
вш ушвголоса.

Дор!ан поклав листа в кишеню.

— Перекаж!ть ii св!тлост!, що зараз я сам прийду, —
холодно сказав вш.

Сад!вник обернувся i квапливо п!шов до будинку.
— Як же ж люблять жшки ризиковаш вчинки! —
заскпявся лорд Генр!. — Щею !хньою рисою я найбЕльше
захоплююсь. Жшка ладна фл!ртувати з ким завгодно,
аби ильки на очах шших людей.

— А ви, Гарр!, так само полюбляете ризиковш слова!
Та цим разом ви таки схибили. Герцогиня мен! дуже
подобаеться, але я не закоханий у не!.

— Зате вона дуже закохана у вас, хоч подобаетесь ви
!й менше. Отож пара з вас буде чудова.

— Ви пл!ткуете, Гарр!, хоч i не маете на те жодних
шдстав.

— Шдстава будь-яко! пл!гки — в!ра у неморалыпсть, —
сказав лорд Генр!, запалюючи цигарку.

— Ой Гарр!, задля дотепу ви ладш пожертвувати
будь-ким!

— Люди самохпъ приносить себе в жертву, — була
в!дпов!дь.

— Як я хот!в би знову покохати! — вигукнув Дор!ан
з ноткою пафосу в голос!. — Але я, здаеться, вже втратив
цю здатшсть i навпъ забув, що таке бажання... Я забага-
то щкавлюся самим собою, i ось моя особа вже стала
тягарем для мене. Мен! хочеться кудись утекти, забути
все! Я зробив дурницю, що взагал! сюди пршхав... Я, ма-
буть, пошлю телеграму Гарв!, нехай приготують яхту.
На яхт! бодай безпечно.

— Безпечно? Вщ чого, Дор!ане?.. У вас якийсь кло-
шт? Чому ви з! мною не под!литесь? Ви ж знаете —
я завше ладен вам допомогти.

— Не можу я цього розповкти вам, Гарр!, — понуро
в!дпов!в Дор!ан. — Та й, зрештою, то, певно, лише мо!
химери... Цей нещасливий випадок вив!в мене з р!вно-
ваги. У мене якесь жахливе передчуття, шби щось таке
мае статися й з! мною.
-Щоза безглуздя!

— Та я й сам то! думки, але шчого не можу з собою
вд!яти... Ага, ось i герцогиня — справжня Артем!да в су-
часному костюм!! Бачите, ми повернулися, герцогине.

— Я все чула, м!стере Грей, — мовила герцогиня. —
Бщний Джефр! аж м!сця соб! не знаходить. Та й,
кажуть, що й ви просили його не стрмяти в зайця. Це
дуже дивно!

— Справд!, дуже дивно. Не знаю, чому я так сказав.
Просто якась примха, чи що. На те зв!ря було так любо
дивитись!.. Але шкода, що вам розповыи про цю пригоду
!з загоничем. Це неприемна !стор!я.

— Це прикра !стор!я, — поправив його лорд Генр!, —
бо психолопчно вона шчого не варта. От якби Джефр!,
скаж!мо, зумисне таке зробив, тод! воно було б щкаво.
Хот!в би я познайомитись з! справжшм убивцею!

— Фе, Гарр!, як! ви бридк! реч! кажете! — вигукнула
герцогиня. — Чи не так, м!стере Грей? Ой, Гарр!, м!сте-
ров! Грею знов погано! В!н непритомше!

Дор!ан насилу опанував себе i усм!хнувсь.

— Це др!бнищ, герцогине, — пробурмот!в вш, — у мене
нерви страшенно розхитались, ото й усе. Мабуть, я сьо-
годн! забагато находився... А Гарр! знову щось шби таке
npopiK? I щось дуже цишчне? Ви мен! пот!м розповште.
А зараз я таки, мабуть, трохи шду приляжу. Спод!ваюся,
ви мен! вже пробачите.

Вони дшшли до широких сход!в, як! вели з оранжере!
на терасу. Коли скляш двер! зачинилися за Дор!аном,
лорд Генр! обернувся i глянув на герцогиню сво!ми
млосними очима.

— Ви дуже закохаш в нього? — спитав вш.

Герцогиня якийсь час не вщповщала, мовчки дивля-
чись на крайобрш.
— Я й сама хопла б це знати, — мовила вона врешп.

Лорд Генр! заперечив:

— Знания згубне для кохання. Непевшсть — ось що
чаруе людину. В !мл! все здаеться чудовим...

— Але в !мл! можна й заблукати.

— Ус! шляхи сходять до одного, люба Глед!с.

— До чого ж саме?

— До розчарування.

— 3 нього я й дебютувала в житп, — з!тхнула герцо-
гиня.

— Однак воно прийшло до вас у герцогсьюй корон!.

— Мен! обридло суничне листя на корон!*.

— Воно вам додае приваби.

— Титьки на людях.

— Вам було б важко без того листя, — сказав лорд
Генр!.

— А я й не вщкидаю жодно! пелюстки.

— Але Монмаут мае вуха.

— Старють глухувата.

— Невже вш школи не ревнував?

— На жаль.

Лорд Генр! роззирнувся довкола, шби нишпорячи
очима.

— Чого ви шукаете? — спитала герцогиня.

— Шишечку з вашо! рашри, — в!дпов!в вш. — Ви ж п
скинули, лаштуючись до бою.

Герцогиня засм!ялась.

— Та я ще тд маскою.

— Звщти ваш! оч! ще зваблив!пп, — прозвучала вщ-
пов!дь.

'«...суничне листя на корон!» - герцогську корону оздоблювано у вигляд!
суничного листя.
Вона знову засм!ялася. Зуби п зблиснули м!ж уст,
наче б!л! зернятка в червошй м’якот! плоду.

A Haropi, у СВ01Й спальш, лежав на канал! Дор!ан
Грей, i кожна його жилочка тремпла вщ жаху. Життя
раптом стало для нього таким тягарем, що його несила
було зносити. Моторошна смерть бщолашного загонича,
якого шдстрелили в nici, мов дикого зв!ра, здавалася
йому прообразом його власно! смерт!. I вш мало не з!-
мл!в, почувши т! цин!чно-жарт!влив! слова лорда Генр!.

О п’ятш годин! Дор!ан подзвонив служников!! нака-
зав спакувати реч! та щоб о шв на дев’яту була готова
двом!сна коляса, бо вш веч!ршм потягом в!д’1здить до
Лондона. В!н твердо вир!шив жодно! ноч! не залиша-
тися б!лыпе у Селб!, цьому зловщному м!сц!, де смерть
ходить серед б!лого дня, i трава в л!с! заплямована
кров’ю.

Пот!м в!н написав записку лордов! Генр!, сповнцаючи,
що !де в Лондон порадитися з лжарем i прохаючи його
тим часом подбати про гостей. Коли вш вкладав запис-
ку в конверт, у двер! постукали, i камердинер допов!в,
що з ним хоче побачитися старший гайовий. Дор!ан
спохмуршв i прикусив губу.

— Скаж!ть, нехай увшде, — буркнув вш по хвил!
вагання.

Титьки гайовий ступив на nopir, Дор!ан витяг з шух-
ляди чекову книжку i поклав перед собою.

— Ви, Торнтоне, мабуть, з приводу того нещасливого
випадку? — спитав вш, беручись за перо.

— Так, сер, — вщпов!в охоронець дичини.

— Цей бщолаха був одружений? Вш мав родину? —
спитав, аби лише спитати, Дор!ан. — Коли так, то я не
залишу !х у злиднях i над!шлю !м грошей, скшьки ви
вважаете за потр!бне.
— У т!м-то й pi4, сер, що ми не знаемо, хто вш такий!
Через це я й насмыився вас потурбувати...

— Не знаете, хто вш? — не вслухаючись, перепитав
Дор1ан. — Себто як? Вш що, не з ваших людей?

— Hi, сер. Я школи його не бачив. BiH скидаеться на
матроса, сер.

Перо випало в Дор!ана з руки, i серце наче завмерло.

— На матроса? — вихопилось у нього. — Ви кажете,
на матроса?

— Так, сер. 3 усього видно. На руках татуювання,
i все таке шше...

— А що-небудь знайшли при ньому? — спитав Дор!-
ан, нахиляючись уперед i втуплюючи приголомшений
погляд у гайового. — Ягась документи, щоб хоч !м’я
його з’ясувати?

— Hi, пане. Лише rponii — трохи — i шестизарядний
револьвер. A iMem немае. BiH, бачиться, особа пристой-
на, сер, хоч i з простолюду. Ми думаемо, що це якийсь
матрос.

Дор!ан скочив на ноги. В нього майнула божевшьна
над!я, i BiH гарячково за не! вхопився.

— А де труп? — вигукнув BiH. — Каж1ть хутчш! Я мушу
зараз же його побачити.

— BiH на Гоум-фарм!, у порожнш стайш, сер. Люди не
люблять таке тримати у себе в хат!. Кажуть, мрець при-
носить нещастя.

— На Гоум-фарм!? Мерщш жешть туди й чекайте там.
Скажпъ котромусь конюхов! привести мен! коня... Або
н!, не треба. Я сам в!зьму, так швидше.

Не минуло й чверт! години, як Дор!ан Грей уже що-
духу мчав довгою алеею. Дерева примарною кавалька-
дою прол!тали повз нього, i ляклив! т!н! перетинали йому
шлях. Раз кобила шарпнулася було вб!к, побачивши

18 Портрет Дор!ана Грея
бт ворота, i мало не скинула вершника. BiH упер!щив
ii пужалном по ши1, i вона стрыою рвонула вперед,
у присмеркову далину, аж камшщ випорскували у не!
з-шд копит.

Hapenm BiH до!хав до ферми. На подв!р’! стовбичило
двое чолов!юв. Дор!ан скочив з сщла i кинув одному
з них повщдя. У найдалышй стайш блимав вогник.
Щось наче шдказало Дор1анов!, що труп саме там. BiH
квапливо тдшшов до дверей i вже поклав руку на
клямку.

Тод! на мить спинився, вщчуваючи, що зараз BiH на
noposi вщкриття, яке або поверие йому спокш, або зруй-
нуе життя назавжди. Тод! шарпнув двер! на себе! ввшшов.

На куп! м!шковиння аж у протилежному кутку
стайн! лежало людське т!ло в простш сорочц! й син!х
штанях. Обличчя мерця вкривала строката хустина.
Поряд, потргскуючи, гор!ла груба св!чка, встромлена
в шийку пляшки.

Дор!ана колотило. Вш вщчував, що йому не стане
духу своею рукою зняти цю хустину, тож гукнув одного
з чолов!к!в.

— Зшмпъ йому це з лиця. Я хочу глянути на нього, —
сказав вш, прихиляючись до одв!рка, шукаючи опори.

Коли роб!тник прибрав хустину, Дор!ан шдступив
ближче. Скрик рад ост! вирвався з нього. Той, кого под-
стрелили в гущавиш, виявився Джеймсом Вейном!

Юлька хвилин Дор!ан стояв непорушно, дивлячись
на труп. А коли повертався верхи додому, в очах його
виступили сльози: тепер уже шщо йому не загрожуе!
Розд1л XIX

аводо ви запевняете мене, шби хочете стати
кращим? — завважив лорд Генр!, занурюючи
б!л! пальщ в мщяну чашу з трояндовою
водою. — Ви й так сама досконалшть. Прошу вас, зали-

шайтесь таким i дал!.

Дор!ан Грей похитав головою.

— Hi, Гарр!, я занадто багато вчинив rpixiB у житт!.
Тож я вир!шив бмыпе не гр!шити. I в!д учора вже почав
сво! доброчесш вчинки.

— А де ж ви були вчора?

— На сел!, Генр!. Я 1'здив сам i зупинявся в малень-
кому за!зд!.

— Любий мш, — усм!хнувшись, мовив лорд Генр!, —
на сел! кожей може бути безгр!шним. Там немае спокус.
Тим-то люди, що живуть поза м!стом, так! вкрай нецив!-
л!зоваш. Долучитись до цив!л!зацп зовс!м не так легко.
Для цього е лише два шляхи: один — через культуру,
другий — через розпусту. А шльським мешканцям i те,
й те недоступне, тож вони й зашкарубли у сво!й пра-
ведност!.
— Культура й розпуста... — повторив Дор!ан. — Я скуш-
тував трохи одне та шше, i зараз мен! аж страшно, як
подумаю, що вони так часто супроводжують одне одного...
Бо я маю тепер новий !деал, Гарр!. Я хочу змшитися.
I я вщчуваю, що вже змшився.

— Однак ви ще не розповши мен!, що то був за добро-
чесний вчинок у вас. Чи ви згадали нав!ть про дек!лька
таких вчинк!в? — запитав сшврозмовник, накладаючи
соб! на тар!лку червону шрамщку очищених полуниць
i цщячи на них цукор з д!рчасто! ложечки.

— Вам, Гарр!, я можу про це розповгсти, але б!лыпе
шкому. Я пожал!в одну особу. Хай це й марнославно, та
ви мене зрозум!ете. Вона прегарна собою! на диво нага-
дуе С!б!л Вейн. Мабуть, це спершу й привабило мене до
не!'. Ви ж пам’ятаете С!б!л? Як давно те, здаеться, було!..
Гетт!, ясна р!ч, не з нашого кола. Вона проста селянська
д!вчина. Але я щиро покохав п. Так, я певний, що таки
покохав. Увесь цей чар!вний травень я !здив туди — ми
бачилися з нею дв!ч!-трич! на тиждень. Вчора вона зу-
стрьла мене в маленькому садку. Яблуневий цв!т падав
ш на волосся, i вона см!ялася... Сьогодн! на св!танку ми
мали разом вшхати звщти. Але рантом я вир!шив зали-
шити п такою ж чистою, якою побачив уперше.

— Незвичшсть цього почуття, гадаю, дарувала вам
трепет справжньо! насолоди, — перепинив Дор!ана лорд
Генр!. — А вашу !дил!ю я можу докшчити й сам. Ви дали
!и добру пораду i розбили при цьому п серце. Такий був
початок вашего вдосконалення.

— Ви жахлив!, Tappi! I як вам не сором таке казати?
Серце Гетт! зовс!м не розбите. Зв!сно, вона плакала
й узагал! побивалася. Але зате ганьба ii не зачепила.
Вона може жити, як Перд!та у своему саду серед м’яти
й чорнобривщв.
— I ридати над нев!рним Флор!зелем!* — засм!явся
лорд Генр!, в!дкидаючись на спинку кр!сла. — Любий
Дор!ане, який ще ви по-дитячому безпосереднш! Невже
ви гадаете, що ця д!вчина тепер зможе задовольнитися
кимось 3i свого середовища? Ну, вщдасться вона за яко-
гось неотесу-в!зника чи орача, який шюрив до не! зуби.
I от уже саме те, що вона зустр!чалася з вами, кохала
вас, примусить!! зневажати свого чолов!ка i почуватись
нещасною. 3 морального погляду я б не дуже високо
поставив ваше велике самозречення. Нав!ть як на поча-
ток, це вбого. Та й, зрештою, чи ви певш, що ваша Гетт!
не плавае зараз, як Офел!я, десь серед мальовничого
латаття у ставку, осяяшм ясними зорями?

— Досить, Гарр!, я вже не можу цього слухати! Спо-
чатку ви берете все за жарт, а пот!м вигадуете страши!
трагедп! I нащо я вам розпов!в усе?.. Та байдуже, каж!ть
що завгодно, — я знаю, що правильно вчинив. Бщна
Гетт!! Сьогодн! вранц!, коли я проТжджав верхи повз
!хню садибу, я бачив у в!кш И личко, б!ле, мов жасмино-
вий цв!т... Але облишмо це. I не пробуйте мене переко-
нати, що мш перший за спльки рок!в добрий вчинок,
перша крихта самопожертви — насправд! теж rpix. Я хочу
стати кращим. I я таки стану... Розкажггь лшше про
себе. Що нового в м!ст!? Я вже давно не був у клуб!.

— Люди й дос! не дшдуть думки, де зник той невдаха
Без!л.

— А я думав, що це вже !м обридло, — ледь спохмур-
швши, буркнув Дор!ан, наливаючи соб! вина.

— Що ви, м!й дорогий, про це ж говорить лише Ав-
тора мгсяця, а наша публ!ка не така жвава розумом, щоб
мшяти тему часпше, н!ж раз на три м!сящ. Щоправда,

‘ Флор! з ель i Перд1та (Втрага) - персонаж! з п’сси В. Шексгнра
«Зимова казка».
цього сезону публ!щ дуже пощастило. Стыьки под!й —
мое розлучення, самогубство Алана Кемпбела, а тут ще й
таемниче зникнення художника. Скотланд-Ярд усе напо-
лягае, що чоловш у cipoMy пальт!, який вшхав н!чним
потягом до Парижа дев’ятого листопада, то й був невдаха
Без!л, а французька полщ!я стверджуе, що вш узагал!
не пршздив до Парижа. Гадаю, тижшв за два ми почуе-
мо, що його бачили в Сан-Франциско. Дивна pin, але
хто б не зник, як уже кажуть, що його бачено в Сан-Фран-
циско. Чудове м!сто, цей Сан-Франциско, — у ньому,
певно, вс! переваги тамтого св!ту!

— А що, на вашу думку, сталося з Безмом? — спитав
Дор!ан, розлядаючи келих з бургундським на свило i сам
соб! дивуючись, що може так спокшно вести про це мову.

— Я навпъ не уявляю. Якщо Без!л надумав перехова-
тись — це не моя справа. Якщо в!н мертвий — я не хочу
й думати про нього. Смерть — це едине, що проймае
мене жахом. Я ненавиджу п!

— Чому це? — знехотя запитався молодший сшвроз-
мовник.

— А тому, — почав лорд Генр!, шдносячи до шздр!в
позолочений флакончик з ароматним оцтом, — що ниш
людина здатна пережити все, окр!м смерт!. Смерть! вуль-
гаршсть — це един! дв! реч! у девятнадцатому столпт!,
з якими не можна примиритись. Дор!ане, перейд!м пити
каву в музичну залу — гаразд? Я хочу, щоб ви заграли
мен! Шопена. Той, з ким утекла моя дружина, грав Шо-
пена просто блискуче. Бщолашна В!ктор!я! Я дуже був
звик до не!,! тепер у дом! чогось бракуе... Звичайно, по-
дружне життя — лише звичка, i то погана. Але навпь
з найпршими сво!ми звичками бувае нелегко розлучи-
тися. Власне, найважче саме з ними, адже вони — то ж
така суттева частка нашого ества...
Дор!ан, не кажучи Hi слова, встав з-за столу i пройшов
до сусщнього покою. Там BiH ciB за рояль, i пальщ його
забйали по б!лих та чорних клавтшах 3i слоново! кост!.
Та коли принесли каву, BiH перестав грати i, дивлячись
на лорда Генр!, запитав:

— Гарр!, а вам не спадало на думку, що Безтла могли
вбити?

Лорд Генр! поз!хнув.

— Без!л був знаний у широких колах i носив дешевий
годинник. То чого б його мали вбивати? Тай розумом в!н
не такий гострий, щоб спромогтись на воропв. Зв!сно,
йогомалярський хист — дивовижний, але можна малю-
вати, як Веласкес,! бути водночас страшенним занудою.
Бо, правду кажучи, Без!л був довол! нудний. Лише раз
в!н збудив у мен! ц!кав!сть: це коли розпов!в — галька
рогав тому — що до нестями обожнюе вас ! що ви нади-
хаете його в творчост!.

— Я його дуже любив, — мовив Дор!ан з ноткою суму
в голос!. — Але чи й справд! н!хто не говорить, що його
вбито?

— Та деяк! газети припускають таку можлив!сть. Про-
те, як на мене, це зовс!м неймов!рно. Звичайно, в Париж!
нимало брудних притошв, але ж Без!л не з тих, хто туди
вчащае. В!н аштрохи не щкавився життям — то головна
його вада.

— А що б ви сказали, Гарр!, якби почули в!д мене, що
це я вбив Безыа? — запитав Дор!ан, пильно стежачи за
враженням в!д сво!х сл!в.

— Я б сказав, любий, що ви берете на себе роль, яка
вам не личить. Кожей злочин — вульгарний, так само,
як ! кожна вульгаршсть — злочин. Чинити вбивство —
не ваше амплуа, Дор!ане. Даруйте, якщо мо! слова за-
ч!пають ваше самолюбство, але це щира правда. Зло-
чинц! — то завжди люди з нижчих клас!в. I я ан! на крих-
ту не осуджую ix за це. Меш здаеться, для них злочин —
те саме, що для нас мистецтво: просто зас!б збуджувати
сильн! вщчуття.

— 3aci6 збуджувати сильн! вщчуття? Отже, ви дума-
ете, що той, хто раз учинив злочин, може й знову таке
зробити? Оце вже Hi, Fappi!

— Ой, та що завгодно може бути приемним, досить
лише призвичштись! — засм!явся лорд Генр!. — Це одна
з найважливших таемниць життя. Але вбивство — це
завжди промах. Школи не слщ робити чогось такого, про
що не можна побалакати п!сля общу... Та даймо спокш
бщному Без!лов!. Хот!лося б в!рити, що к!нець його був
якийсь романтичний... Може, вш звалився соб! з омш-
буса просто в Сену, а кондуктор узяв та й замбвчав усю
справу? Так, так, я схильний вважати, що в!н скшчив
саме так! Ось вш лежить гор!лиць пщ каламутно-зеле-
ними водами, важк! барж! пропливають над ним, довг!
водорост! чшляються йому за волосся... Я, знаете, не ду-
маю, щоб вш м!г ще багато створити чогось путнього. Його
доробок за останн! рок!в десять пом!тно спав на якост!.

Дор!ан мовчки з!тхнув, а лорд Генр! пройшовся по
зал!! погладив голову р!дк!сного яванського папуги, що
сид!в на бамбуковш жердин!. Птах був великий, !з с!ри-
ми крильми i рожевим чубком та хвостом. Вщчувши
доторк тонких людських пальщв, папуга струсонув б!лу
пл!вку зморщених пов!к на чорн! склист! оч! i колих-
нувся назад-уперед.

— Так, — в!в дал! лорд Генр!, обертаючись до Дор!ана
й д!стаючи з кишеш хустинку, — його картини явно по-
пршали. 1м чогось шби забракло... 1деалу, чи що. Адже
Без!л був великим малярем, поки ви з ним були вели-
кими друзями... А через що ви розшшлися? Мабуть, вш
вам обрид. Ну, тод! вш цього вам школи не простив —
таю вже вони е, нудш люди... До реч!, а що сталося з тим
чудовим вашим портретом? Я, здаеться, Hi разу його й не
бачив вщтод!, як Без!л його скшчив. Пригадую, юлька
роюв тому ви казали меш, що вщправили його в Селб!
i що дорогою вш десь загубився чи то був викрадений. То
що — так i не знайшли його? А шкода! То був справжшй
шедевр. Я ще колись хот!в його придбати. I таки жаль,
що я не придбав. Той портрет — з часу найвищого Без!ло-
вого розкв!ту. П!зн!ш! його картини — то вже чудна сумш
кепського малярства й добрих HaMipiB, якраз те, що дае
право художников! називатися типовим представнйком
британського мистецтва... А ви давали в газети оголо-
шення, що картина зникла? Треба було б це зробити...

— Я вже й не пам’ятаю, — в!дпов!в Дор!ан. — Певно,
давав. Але мен! той портрет школи по-справжньому не
подобався. Я шкодую, що позував для нього. Мен! не-
приемно навпъ згадувати про це. I нав!що ви перевели
розмову на портрет?.. В!н завжди викликае у мене в пам’я-
т! дивн! слова з якоТсь п’еси — чи не з «Гамлета»?..
Стривайте, ось оце:

Як смуток на картиш —

Лиш образ без dyiui...

I справд!, той портрет саме такий 1 був.

Лорд Генр! засм!явся.

— Хто до життя тдходить як митець, його серцем
стае мозок, — npopiK вш, с!даючи у фотель.

Дор!ан Грей похитав головою i з!грав юлька тихих
акорд!в на рояль

— «Як смуток на картин! — лиш образ без душ!...» —
повторив вш.
Старший сшврозмовник в!дхилився на спинку фотеля
i, примруживши oni, дивився на Дор!ана.

— А м!ж шшим, — озвався в!н перегодом, — «який
хосен людиш, що, здобувши ц!лий св!т, загубила... — як
там сказано, Дор!ане?.. — свою власну душу?..»

Музика враз урвалася, i Дор!ан, здригнувшись, вту-
пив пильний погляд у свого друга.

— Чого ви мене питаете про це, Гарр!?

— Друже м!й, — сказав лорд Генр!, зводячи в подив!
брови, — я запитав, бо спод!вався почути вщповщь, ось
i все. Минуло! недип я проходив через Гайд-парк. Б!ля
само! Мармурово! арки там стояла купка об!рванщв
i слухала якогось вуличного проповщника. Минаючи
!х, я почув, як в!н верескливим голосом кинув саме це
запитання сво!й авдиторй. I чомусь воно вразило мене
сво!м драматизмом. Наш Лондон дуже багатий на так!
колорита! сценки. Мрячна днина, жалюпдна постать
християнина в дощовику, швколо хворобливо бл!дих
облич шд нер!вним дашком парасоль, вода з них спкае,
i ця розк!шна думка, кинута в пов!тря !стеричним про-
низливим голосом... Знаете, це й справд! було по-сво-
ему надзвичайно добре, просто разюче. Я хот!в був ска-
зати цьому пророков!, що душу мае т!льки Мистецтво,
а людина — н!. Але добре, що не сказав, — вш, мабуть,
1 не зрозум!в би.

— Ви помиляетесь, Гарр!. Людська душа до жаху
реальна. Г! можна купити, продати й промшяти. Г! мож-
на отру!ти або зробити досконалою. Душу мае кожен
з нас. Я це знаю.

— Ви щлком у цьому певн!, Дор!ане?

— Пдлком.

— А, ну тод! це чиста !люз!я. Саме те, у що ми в!римо
абсолютно, насправд! не !снуе. Така фатальшсть закла-
дена у Bipi, i те саме лежить в основ! Романтизму... Ну,
що ви так споважшли? Та не будьте аж таким серйоз-
ним — що нам до забобошв нашого в!ку? Ми ж б!лыпе
не в!римо в !снування Душ!!.. Заграйте мен!, Дор!ане,
заграйте якийсь ноктюрн, а коли гратимете, розкаж!ть
стиха, як ви спромоглися зберегти молод!сть. Ви му-
сите мати якийсь секрет. Я старший за вас т!льки на
десять рок!в, але гляньте, як я зносився, пожовк, як!
в мене зморшки... А ваш вигляд — просто чар!вний, До-
р!ане! I сьогодн! чар!вн!ший, шж будь-коли. Мен! при-
гадуеться той день, коли я вперше вас побачив. Ви були
дуже сором’язлив! ! трохи зухвал!, але надзвичайно
чар!вн!. 3 того часу ви, певна р!ч, змшилися, проте не
зовн!шн!стю. Хот!в би я почути про ваш секрет... Щоб
повернути соб! молодшть, я ладен шти на все — х!ба що
т!льки не робити пмнастики, не вставати рано i не вести
добропорядний спос!б життя. Молод!сть! Немае н!чого,
що зр!внялося б з нею! Як! це дурнищ — говорити про
недосвщчешсть молодост!. Тепер лише набагато молод-
ших за мене я слухаю з повагою. Молодь випереджуе
нас — життя саме ш вщкривае найнов!ш! сво! дива.
Що ж до старих людей, то я 1м завжди суперечу. Я це
роблю з принципу. Спитайте !хню думку про под!ю, яка
сталася вчора, i вони з повною серйозшстю подадуть вам
судження, що були актуальш для тисяча в!с!мсот двад-
цятого року, — коли чолов!ки носили висок! панчохи
! люди в!рили геть у все, а не знали геть шчого... Яку
чудову р!ч ви граете! Здаеться, що Шопен писав П десь
на Майорц!, коли море з!тхало круг його в!лли i солон!
бризки сягали в!кон. Вона дивовижно романтична... Яке
щастя, що ми маемо хоч одне ненаслщувальне мистецтво!
Грайте, грайте, Дор!ане, мен! сьогодн! так хочеться
музики! Я от уявляю, шби ви — юний Аполлон, а я —
Mapcift*, що слухае Аполлона... У мене, Дор!ане, е сво!
муки, про як! навпъ ви не знаете. Трагед!я старост! не
в тому, що людина стар!е илом, а в тому, що душа в не!
залишаеться молодою. Мене й самого шод! вражае власна
щир!сть. Який ви щасливий, Дор!ане! Яке чудове ваше
життя! Ви всього спробували, вс!м насолодились, ви сма-
кували с!к виноградин, розтискаючи !х у рот!. Н!що не
приховало в!д вас Життя. I все ви сприймали як музику,
i воно вас не зшсувало. Ви все той самий.

— Hi, Гарр!, я вже не той самий.

— А я вважаю, що такий самий, Дор!ане! Хоплося б
мен! знати, як дал! складеться ваше життя. Т!льки не
зшсуйте його самозреченнями. Тепер ви — вз!рець до-
сконалост!. Тож пильнуйте, щоб не стати неповнощнним.
Вам шчого зараз не закинеш — так, так, не хитайте голо-
вою, ви ж! сам! знаете, що це правда. I до того — нав!що
себе дурити, Дор!ане? — життя наше не шдвладне наш!й
вол! чи нам!рам. Життя залежить в!д наших нервових
волокон i клпин мозку, де одна за одною народжуються
пристраст! й потаемн! думки. Вам може здаватися, що
ви дужий, що вам шчого не загрожуе. Але от якийсь ви-
падковий вщтшок освплення к!мнати чи тон райкового
неба, пахощ!, як! колись ви любили 1 як! тепер нав!яли
неясш згадки, рядок призабутого в!рша, що знову тра-
пив вам на оч!, фраза з музичного твору, якого ви давно
не грали, — шби все й др!бниш, але саме в!д них залежить
наше життя, Дор!ане. Десь про це пише БраушнГ**.

‘Аполлон i М а р с i й - nociaii з грецькоТ м!фологн. Аполлон - бог
сонця, откун мистецтва, брат Артем1ди; Марой - один i3 ciAeHiB, супутнимв
Дюнка. MapciiH зухвалився викликати на змагання у rpi на флейт! самого
Аполлона, а той, перемиши, наказав здерти з Mapcifl шюру. Зв|дси Марай -
у переносному розумшы - самовпевнений нездара.

”Браун1нг Роберт (1812-1889) - аншйський поет.
I наш! власн! вщчуття це шдтверджують. Варто мен!
почути аромат б!лого бузку — ! я знову переживаю най-
дивовижншгий м!сяць свого життя. Як я хот!в би помшя-
тися з вами долею, Дор!ане! Люди ганять нас обидвох,
але вас вони все-таки обожнюють. I завжди обожнюва-
тимуть. Ви саме той характер, якого наша доба шукае
i бо!ться, що знайшла. Я дуже радий, що ви н!коли шчого
не створили — не вир!зьбили жодно! стату!, не намалю-
вали жодно! картини, не витворили ашчопсшько поза
собою! Ваше мистецтво — це ваше життя. Ви поклали
себе самого на музику. Ваш! дн! — це ваш! сонети.

Дор!ан п!дв!вся з-за рояля i пров!в рукою по сво!х
кучерях.

— Так, життя мое було чудове, але так жити я б!лыпе
не хочу, Гарр!, — стиха промовив в!н. — I ви не повинн!
б!лыпе говорити мен! таких божев!льних речей. Ви не
знаете вс!е! правди про мене. Якби знали, то, певно, й ви
одвернулися б в!д мене! Ви см!етеся? Hi, не смштесь,
Гарр!!..

— Чому ви перестали грати, Дор!ане? Сщайте й з!грай-
те мен! ще раз цей ноктюрн. Гляньте на цей великий,
жовтий, як мед, м!сяць на сутшков!м неб!. В!н теж чекае
на чар вашо! музики, i коли ви будете грати, наблизить-
ся до земл!... Не хочете грати? Ну, тод! !дьмо до клубу.
У нас сьогодн! був чар!вний веч!р, тож так само треба
його й закжчити. У клуб! е один молодик, який стра-
шенно хоче з вами познайомитися, — це юний лорд Пул,
старший син Борнмаута. В!н уже кошюе ваш! краватки
i ревно просить познайомити його з вами. Мен! в!н трохи
нагадуе вас, цей чар!вний юнак.

— Спод!ваюсь, що це не так, — сказав Дор!ан з! смут-
ком в очах. — Але я сьогодн! втомився, Tappi, 1 не по!ду
до клубу. Уже майже одинадцята, а я хочу рашше лягти.
— То побудьмо ще тут, Дор!ане. Ви нжоли не трал и
з таким почуттям, як сьогодн!. Я ще не чув, щоб натхнен-
ня так водило вашими пальцями.

— Це тому, що я збираюся стати доброчесним, — усм!х-
нувся у в!дпов!дь Дор!ан. — I вже де в чому змшився.

— Т!льки не змшюйтесь у ставлены до мене, Дор!-
ане, — мовив лорд Генр!. — Ми з вами завжди лишати-
мемось друзями.

— Але ж це ви колись отруыи мене книжкою. Я не
подарую вам цього, скыьки житиму, Гарр!. Дайте слово,
що б!льш шкому не покажете ще! книжки. Вона просто
шкщлива.

— Любий м!й, ви й справд! беретесь морал!зувати.
Незабаром ви, як щирий неоф!т, почнете застер!гати
людей перед ус!ма гр!хами, якими вже переситились.
Hi, для ц!е! рол! ви занадто гарний. Та й н! до чого це.
Як! ми е, так! ми е,! такими й будемо. А отру!ти книж-
кою взагал! неможливо. Мистецтво не мае впливу на дп
людини — воно лише парал!зуе бажання д!яти. Воно
щлковито нейтральне. Так зван! неморальш книжки
т!льки показують св!тов! його rpixn, та й год!. Але шчо-
го нам запвати суперечку про л!тературу... Приходьте
до мене завтра. Об одинадцятш я !ду верхи на прогулян-
ку, 1 ми зможемо прогулятися вдвох, а отеля я в!зьму
вас !з собою на полуденок до лед! Бренксам. Це чар!вна
ж!нка,! вона хоче порадитися з вами про гобелени, як!
збираеться придбати. Тож дивыься, щоб ви прийшли...
Чи, може, краще ми пообщаемо в нашо! маленько! гер-
цогиш? Вона каже, що ви зовс!м перестали бувати в не!.
Може, Глед!с вам обридла? Я так! передбачав. Г! дотепи
д!ють на нерви. Але, в усякому раз!, приходьте об оди-
надцятш.

— Ви конче цього хочете, Гарр!?
— А певно! В Парку дуже мило о цш nopi. Бузок там
розцв!в так пишно, як цв!в лише того року, коли я по-
знайомився з вами.

— Добре, я буду об одинадцятш. На добрашч, Гаррг

Шдшшовши до дверей, Дор1ан зупинився на мить,
мовби хопв ще щось сказати. Але тыьки з!тхнув i ви-
йшов.
Розд1л XX

ула вже тиха попдна шч, така тепла, що ДорР
ан не зодягав пальта, a Hie його, перекинувши
через руку, i навпь не закутував ши! шовко-

вим кашне. Коли Bin, покурюючи цигарку, шов по
вулищ додому, його обшнало двое юнакгв у веч!ршх
костюмах. В1н почув, як один з них прошепопв другому:

— Це Дор1ан Грей!

Йому пригадалось, як приемно бувало, коли люди
показували в його б!к, вдивлялися чи й говорили про
нього. А тепер йому прикро було раз у раз чути свое 1м’я.
I чи не найбыыпою принадою того невеличкого альця,
куди вш так часто !здив останшми тижнями, було саме
те, що там шхто його не знав. Дор1ан не раз казав д!вчиш,
яку закохав у себе, що вш бщний, i вона в!рила йому. Та
коли вш з!знався !й, що рашше був страшенно зшеутим,
вона пльки засм!ялася й вщказала, що зшеут! люди
завжди дуже crapi i дуже бридкь А який у не! CMix —
неначе пташка ствае! I яка вона чар!вна у сво!й простш
бавовняшй сукенц! й широкому капелюшку! Вона шчого
не знала в житт!, але вона мала все те, що вш утратив.

Прийшовши додому, Дор!ан побачив, що камердинер
i дос! чекае на нього. BiH в!д!слав його спати, а сам л!г на
канапу в б!бл!отец! i задумався про те, що казав йому
сьогодн! лорд Генр!.

Чи й справд! воно так, що людина нав!ть при всьому
бажанн! не може змшитись? Дор!ана враз опос!ла про-
низлива туга за незаплямованою чистотою свое! юност!,
блщо-рожево! юност!, як назвав п колись лорд Генр!.
Дор!ан усвщомлював, що забруднив себе ганьбою, що
спаплюжив душу ! дав потворну поживу сво!и уяв!, що
його вплив згубно д!яв на шших! що це давало йому жорс-
току насолоду. Вш знав, що проти вс!х тих житпв, як!
стикалися з його власним, його життя було найчист!ше,
1 так же багато вщ нього спод!валось — а вш покрив його
безчестям... Але невже цього не можна виправити? Не-
вже йому не лишилося нав!ть надп?

О нав!що в ту страх!тливу мить гордопцв та шалу
вихопилося в нього те фатальне благання, щоб портрет
н!с тягар його дшв, а в!н сам щоб збер!г незаплямова-
ний блиск в!чно! молодост!! У ту мить вш погубив свое
життя. Краще б кожен його rpix призводив до швидкого
й безпомильного покарання. Кара очищуе душу. Не
«прости нам провини наш!», а «покарай нас за провини
наш!» — ось така мае бути молитва людини до всеспра-
ведливого Господа.

Люстерко в тонко р!зьбленш рам!, ще бозна-колишшй
дарунок лорда Генр!, стояло на стол!, а бморук! куш-
дони на ньому ще й дос! пустотливо всм!халися. Дор!ан
узяв дзеркало до рук — як т!е! жахливо! ноч!, коли вш
уперше завважив змшу в портрет!, — i втупив у його гла-
д!нь невидющий, затуманений в!д сл!з погляд. Колись

19 Портрет Дор!ана Грея
одна особа, до безтями закохана в нього, написала йому
несамовитого листа, що закшчувався такими щолопо-
клонними словами: «Св!т змшився, вщколи прийшли
в нього ви — зроблеш i3 золота й слоново! кость Вигини
ваших уст переписують наново icTopiro свпу». Ид слова
постали в Дор1анов1й пам’ят!, i вш знову й знову подумки
повторював ix. А тод! раптом збурилася в ньому нена-
висть до власно! вроди i, шпурнувши дзеркало на шд-
логу, в!н розтовк його шдбором на ср!бн! скалки. Ця
врода його й погубила — його врода i в!чна молодгсть,
яку BiH co6i виблагав! Якби не вони, його життя було б
чисте й непоганьблене. Краса виявилась лише маскою,
а молод!сть — глумом. Та й зрештою — що таке моло-
деть? На!вна, незрыа пора, пора поверхових настроив
i нездорових помисл!в. Наводо йому були п шати? Так,
молодкть погубила його!

Hi, краще дати спокш минулому. Його н!як уже не
змшиш. Про себе, про власне майбутне — ось про що
Bin мае подумати. Джеймс Вейн лежить у без!меннш
могил! на цвинтар! в Селбь Алан Кемпбел одн!е! ноч!
застрелився у себе в лабораторп, так 1 не виказавши
таемниц!, накинуто! йому проти його вол!. Збуджеш
пересуди про зникнення Безьла Голворда незабаром
ущухнуть — до того йдеться. Отже, вш, Дор!ан, ц!лком
у безпец!. Проте зовс!м не смерть художника гштила
його — смерть власно! душ! в живому тип, ось що най-
дужче йому пекло. Без!л намалював портрета, який ска-
л!чив його життя, i вш не м!г йому цього пробачити.
Адже саме той портрет спричинив усе. Без!л наговорив
йому купу неможливих речей, i вш ix навпъ терпляче
вислухав. А вбивство — це просто спалах безумства.
Алан Кемпбел? Вш сам наклав на себе руки — така була
його воля, так вш! вчинив. То до чого ж тут вш, Дор!ан?
Нове життя! Ось чого в1н зараз жадав, ось до чого
прагнув. Ба навпь запевняв себе, що вже й почав це нове
життя. В усякому раз!, вш y6epir одну невинну д!вчину.
I школи бгиыпе не спокушатиме невинних. Вш почне
жити чесно.

Згадавши про Гетт! Мертон, вш раптом подумав:
а чи не змшився на краще портрет у замкненш к!мнат!?
О, мабуть, портрет уже не такий вщразливий, як був.
I якщо його життя стане чистим вщ rpixiB, то, можливо,
й з обличчя на полотн! теж зпруться вс! слщи злочин-
них пристрастей... А що, як ц! слщи уже щезли?.. Треба
шти подивитись.

Дор!ан узяв з! столу лампу i тихцем подався сходами
нагору. Коли вш вщмикав двер!, рад!сна усм!шка засв!-
тилася на його дивовижно юному обличч!! завмерла на
устах. Так, вш стане шшою людиною, i той мерзенний
портрет, який доводиться ховати вщ ycix, не буде б!лыпе
тримати його в страху. Вш вщчував, що той жахливий
тягар уже не тисне йому на душу.

Спокшно ступаючи, вш увшшов досередини, замк-
нув сво!м звичаем двер! i стягнув з портрета пурпурове
покривало. Крик обурення й болю вирвався в нього.
Н!яко! змши вш не побачив — xi6a пльки в очах з’яви-
лося щось пщступне i рот скривило лицем!рним усм!хом.
Портрет був такий самий вщразливий — нав!ть ще вщ-
разлив!ший, якщо це взагал! можливе: червона волога
на його рущ начебто ще пояскрав!шала, ще б!лыпе скида-
ючись на щойно пролиту кров. Дор!ана пройняв дрож.
Невже лиш марнослав’я спонукало його на цей единий
у житт! добрий вчинок? Чи т!льки жага нових збуджень,
як то насм!шкувато натякнув лорд Генр!? Чи просте ба-
жання похизуватись, яке часом штовхае нас на вчинки,
благородшш! за нас самих? А чи все це разом? Але чому
червона пляма ще побыьшала? Вона розповзалася по
зморшкуватих пальцях, немов якась жахлива хвороба...
Кров була й на ногах портрета — чи не скрапувала вона
з руки? Кров була навпъ на -пй рущ, яка не тримала ножа!..
Що, з!знання? Може, це все до того, що вш мусить 3i-
знатися в убивств!? Виказати самого себе, шти на смерть?..

BiH засм1явся. I дика ж думка! Та й хто пов!рив би,
якби BiH нав!ть З1знався? Не лишилося ж аш знаку по
вбитому. Все, що йому належало, було знищене. Дор!ан
власними руками спалив його реч!, як! лежали внизу.
Люди просто сказали б, що BiH з’1хав з глузду. Та ще й
замкнули б у божевитьню, якби BiH затявся на своему...
А проте обов’язок велить з!знатися, покаятись, вщдати
себе на людський осуд, на людську ганьбу... € Бог, i BiH
вимагае, щоб людина висповщалась у rpixax cboix перед
землею i перед небом. I шщо не очистить його, аж доки
BiH не з!знаеться в своему злочиш... Злочин!? Дор!ан
здвигнув плечима. Смерть Безма Голворда здавалася
йому тепер др1бничкою. BiH думав про Гетт! Мертон.
Hi, цей портрет, дзеркало його душ! — вщ бреше! Марно-
славшсть? Ц!кав!сть? Лицем!рство? Невже шчого шшо-
го не було в його самозреченш? Hi, неправда, там було
щось !нше, щось бглыне. Принайми! так йому здавалося.
Але — хто може сказати?..

Hi! Hinoro шшого там не було. BiH пощадив Гетп
лише з марнослав’я. 3 лицем!рства над!в маску добро-
честя. Заради щкавост! спробував ускромнити себе.
Тепер BiH ясно це все побачив.

А те вбивство — невже воно буде переслщувати його
щле життя? Невже тягар минулого дов!ку гштитиме
йому душу? Чи, може, й справд! в!н мусить з!знатись?
Hi, Hi, школи!.. Проти нього лишився лише один доказ,
та й той непевний — портрет. Ну, то BiH його знищить.
I нав!що ж було так довго його збер!гати? Колись вш
BTinieHO спостер!гав, як образ на полотш змшюеться
i CTapie зам!сть нього самого, але вщнедавна такого за-
доволення вже не вщчував. Портрет не дае йому спати
ночами. А буваючи десь поза мютом, вш усе тремтить
3i страху, щоб за його вщсутност! чуж! оч! не шдгледши
його таемнищ. Думка про портрет отру!ла йому не одну
хвилину радопцв i нав!ть захмарювала смутком його
пристрасть Портрет цей був наче його сумлшням. Так,
сумлшням...

Ну, то BiH його знищить!

Озирнувшись, Дор!ан наглед!в ножа, яким вш убив
Безыа Голворда. BiH багато раз!в чистив його, i на ньому
не лишилось аш цяточки — шж став яскравий i аж ви-
лискував. Цей шж поганчив з художником — тож нехай
BiH уб’е i його витв!р, i все, що з ним пов’язане! Цей шж
покшчить з минулим, а коли минуле помре, Дор!ан Грей
стане вьльний. Цей шж покшчить з надприродним жит-
тям душ! в портрет! i, позбавившись його зловкних пере-
сторог, вш знову вщнайде спокш.

Дор!ан схопив ножа i прошив ним портрет.

Почувся голосний скрик i глухий тр!ск. Крик перед-
смсртно! муки був такий моторошний, що вся розбуд-
жена челядь сполошено повибшала 3i сво!х к!мнат.

Двое джентльмешв, що саме переходили майдан, зупи-
нились i обвели поглядом ropinnii в!кна велико! кам’я-
нищ. Пройшовши трохи дал!, вони зустр!ли полкмена
! привели його до того будинку. Пол!смен галька раз!в по-
дзвонив, але шхто не виходив. У всьому будинку було тем-
но, кр!м одного в!кна вгор!. Трохи почекавши, пол!смен
в!д!йшов вщ дверей i став стежити з сусщнього портика.

— Чий це будинок, констеблю? — спитав старший за
в!ком джентльмен.
— MicTepa Дор!ана Грея, сер, — в!дпов!в пол!смен.

ЕИдходячи, джентльмени перезирнулися м!ж собою
i зневажливо осм!хнулись. Один з них був дядьком сера
Генр! Ештона.

А в будинку, на т!й половин!, де мешкала челядь,
стривожено шепот!лися нашводягнеш люди. Стара Micic
Л!ф плакала, заламуючи руки. Френск був блщий як
смерть.

Десь за чверть години вш покликав кучера та одного
з лакеТв, i вони yci втрьох почали скрадатися нагору. Там
на !хнш стуют н!хто не озивався. Вони почали голосно
гукати. Але всередин! панувала тиша. Врешт! теля
марних спроб висадити двер! вони вибралися на дах,
а зв!дти спустилися на балкон. В!кна шддалися легко —
видно, засувки були стар!.

Увшшовши до юмнати, вони побачили на стш! диво-
вижний портрет 1хнього господаря — достоту такого,
яким вони востанне його бачили, в усьому блиску чар!в-
но! юност! i вроди. А на шдлоз!, з ножем у грудях, лежав
якийсь мрець у веч!рньому костюм!. Увесь поморщений,
з!в’ялий, аж погляд вернуло. I лише за перснями у нього
на пальцях челядники вшзнали, хто це.
ПОРТРЕТ Д О Р I А Н А ГРЕЯ

Оскар Вайлд
у TiHi та cbitai
парадокОв
ГИслямова

«Бути природным — це т!льки поза», — любив повто-
рювати Оскар Вайлд. Однак якщо сусЫльство просякло
лицем!рством, то зрозум!ло, що саме воно стало нормою,
а щир!сть, природнсть видаються дивацтвом i позою.
Сам Вайлд, незважаючи на щлковиту чеснсть i3 собою,
був неприродний у житт!, i в цьому полягала його поза.
Ще в юност! Оскар мр!яв зробити з себе щось на кшталт
мистецького витвору, бо в таюй поз! йому бачилася поз!р-
на «естетизащя життя».

Народився Оскар Вайлд у Дубл!н! (1рланд!я) 16 жовтня
1854 року (декотр! англомовн! джерела подають !ншу
дату—1856 pin) у нацюнально св!дом!й родин!: мати його,
поетка й публщистка, власниця л!тературного салону, в!д-
верто закликала до боротьби за визволення батьювщини
Big британського панування, а батько, л!кар-окул!ст, був
ще й досл!дником !рландських етнограф!чних та арх!тек-
турних пам'яток. Хлопець змалку вир!знявся непереочною
пам'яттю, любов'ю до книжок i замилуванням до гарних
речей, що оточують побут людини.
Навчався Оскар Вайлд у дублшському Тршт-коледж!
та в Мадлен-коледж! престижного Оксфордського унвер-
ситету. Опанувавши латинську й грецьку мови, вш захо-
пився античнстю (завдяки двом юнацьким подорожам до
Грецнта Риму) i навкь отримав прем!ю за в!рш «Равенна».
В унверситет! Оскар перейнявся поглядами свого викла-
дача — письменника й мислителя Джона Рас Ki на, котрий
i3 запалом б!блшного пророка обстоював правду й етичну
чистоту мистецтва. Але невдовз! мистецька думка Вайлда
зверне в шший б!к, бо «як на нас, — скаже вш, — закони
мистецтва не зб!гаються i3 законами морал!».

Закшчивши Мадлен-коледж (1878), Оскар Вайлд жваво
заходився охудожнювати свою зовншнсть. Це було i про-
довженням унверситетськоТ ексцентричносп, i засобом са-
мореклами («Найб!льша праця уяви для митця — створити
спершу самого себе, a Togi вже свою публжу», — ствер-
джував вш). Оксамитовий Ыджак, бридж!, в!льна сорочка
з в!дкладним ком!рцем, незвичайно! барви краватка, по-
в'язана бантом, часто л!лея в руках, довге волосся, чисто
поголене обличчя — таким бачимо його на портрет!. На
устах у юнака !рон!чний усм!х — де ж пак! — ф!л!стери на-
бираються нахабства теревенити про реч!, на яких ан!тро-
хи не розум!ються. До того ж вш вир!знявся ще й високим
зростом, широкими плечима та кремезною статурою —
бувши з вигляду не так естет, як атлет, — i це теж привер-
тало неабияку увагу (ицо й сл!д було довести). Та ще й увагу,
у певний б!к спрямовану. Бо Оскар Вайлд присвоТв соб!
титул «професора естетики», а в очах перес!чного обива-
теля слово «естетика» було принайми! п!дозр!ле: норми ж
громадськоТ цнотливост! в!ктор!анськоТ Англп сягали так
високо, що дехто у своТй б!блютец! перем!щував твори
автор!в-жшок на окрем! полички! Згодом Вайлд майже в!д-
мовляеться Big надм!рност! в одяз!, Big довгого волосся,
хоч загалом прояви екстравагантносл були притаманн
йому все життя, як от у проведен Hi шлюбноТ церемонп
(1884 року Оскар Вайлд одружився з Констанфсю Ллойд,
яка народила йому згодом двох синв, Ор!ла й BiBiana),
чи у використанн власно! дружини як манекена для вдо-
сконалення своТх од!жних нововведень, в обставлянж
помешкання унжальними картинами, килимами, порцеля-
ною тощо.

3 Вайлда був неабиякий знавець наТдюв та напоТв —
nig його впливом формувалися не лльки англшська мода,
а й кухня, хоч сам вш Hi тим, Hi тим не зловживав. Для
значноТ частини аристократичного Лондона вш став немов
своер1дним arbiter elegantiarum i уславився як неперевер-
шено дотепний сшврозмовник. Лондонсью салони жили
еманафею чар!вноТ постал цього «апостола естетизму».
Йому також нколи не бракувало ворог!в: його суто мис-
тецью дотепи часто вражали чиссь честолюбство. Вш став
героем багатьох BipuuiB, оперет i романв. Крихтами 3i сто-
лу ВайлдовоТ дотепносл — за принципом «Вайлд плюс
водичка» — живилася не одна лкературна кар'ера.

1881 року вш видав свою першу книжку — поетичну
зб!рку nig назвою «Поез!я».

1882 року Вайлд здшснюе тривалу поТздку до США й Ка-
нади, там виступае з лекфями на мистецью теми, невдало
пропагуе своТ перш! драматург!чн спроби й силкуеться
епатувати заокеанську публжу, якш було байдуже до ige6
зах!дноевропейського модерну. Повернувшись до Англп,
Оскар Вайлд редагуе журнал «Жшочий св!т» (1887—89),
пише рецензн, статл та есеТ (з!бран у книжф «Задуми»,
1891), видае зб!рки казок «Щасливий принц» (1888) та «Гра-
натова хатина», роман «Портрет Дор!ана Г рея» та зб‘| рку
опов!дань «Злочин лорда Артура Сев!ля» (yci три книжки
побачили CBiT 1891 року).

ЮО
3 появою KOMegiu — «В!яло Aegi BingepMip», «Жшка, не
варта уваги», «1деальний чоловж» та «Як важливо бути по-
важним», поставлених у 1892 — 95 роках, —до Вайлда при-
ходить слава, а з нею й багатство, яке плодить людську
заздркть.

Незвичайна допитливють, якийсь гарячковий перестрах,
щоб, не дай Боже, «не добрати Mipu життя», спонукали Вайл-
да зазирати до найпохмур!ших шпарин, до всього HeBigo-
мого, суперечливого, неприродного. BiH не надто зважав,
коли друз! просили його бути обачжшим, Вайлд св!домо
«залицявся до нещастя». Про нього ширяться непевж
поголоски, популяржсть його в лондонському свт nigyna-
дас, його вже не всюди приймають...

1895 року довкола !меж Вайлда вибухнув величезний
скандал. Ще 1891 року BiH зблизився з молодшим за себе
на 16 рок1в юнаком — лордом Альфредом Дугласом, Bigo-
мим nig пр!звиськом Боз!, що мав дуже напружен! сто-
сунки з! своТм батьком. Через це батько Боз!, марюз Кв!нс-
6epi, розгжвався не на жарт i назвав Вайлда содом!том.
Вайлд, активно п!д'юджуваний Боз!, подав на марюза до
суду за наклеп, але в cygi з'ясувалося, що у Вайлда таки
були гомосексуальн! зв'язки, i не т!льки з одним Боз!. Про-
цес проти Квнсбер! було припинено, i почався процес про-
ти самого Вайлда. 1895 року його було звинувачено у сек-
суальних збоченнях i засуджено на два роки каторжних
роб!т. Б!льшу частину терм!ну Вайлд в!дбував у сумнозвюжй
Ред!нзьк!й в'язницк

У тюремжй камер! Вайлд написав разюче спов!дальне
послания до близькоТ колись особи (яка так н! разу й не про-
в!дала його у в'язниц!), знане nig назвою «De profundis» —
«3 глибини» (точжша його назва «Epistola: in Carcere et
Vinculis» — «Послания: у в'язнищ й кайданах»); спершу цей
TBip був виданий фрагментарно, а повжстю опублжований
лише 1962 року. Показово, м!ж !ншим, що Вайлд, цей, за
словами Бернарда Шоу «наирландсьюший з !рландц!в»,
котрий уникав безпосередньо !рландськоТ тематики, тут
мимохггь засв!дчив повернення до нев!льницько’| нацю-
нальноТ традицп: багато хто з в!домих борщв за незалеж-
н!сть 1рландп саме завдяки тюремним спогадам зали-
шився живим у пам'ят! нащадюв.

У своТй cnoBigi, що с почасти й морально-етичним трак-
татом, Вайлд так розпов!в про власне сходження «до гли-
бин»: «Втомлений перебуванням на високостях, я св!домо
зшшов у безодню в пошуках нових в!дчутт!в. Чим пара-
докс був для мене в цариж думки, тим зтсулсть стала для
мене в цариж пристрасть.. Я брав насолоду, де мен! було
до вподоби, i йшов дал!... Я зЮшов на те, аби насолода
уярмила мене. Я сюнчив жахливою ганьбою». Власним жит-
тям в!н мовби заперечив св!й в!домий парадокс щодо псев-
доелпарного фарисейства: «Моральжсть, власне, с лише
позою стосовно людей, нам несимпатичних».

Мало не середньов!чний каторжний режим i надсадна
праця завдали неабиякоТ травми таюй тонко зоргажзоважй
особистост!, як Вайлд, — дарма, що в!н св!домо прагнув
трагедшноТ кульмнацп: «Життсвий шлях гежя був би не-
докшчений i безглуздий без трагедм nig кшець: хто живе
повною м!рою, мусить бути розп'ятий», — трохи поз!рно
заявляв письменник.

У власному стражданж йому в!дкрилася краса вселюд-
ського сшвчуття: «Сжвчуття — найвеличжше i найпре-
красжше почуття у св!т!» (це — шзжй Вайлд). Вимушений
двор!чний аскетизм живодайно вплинув на письменника.
Щоправда, в!н i не пробував стати спиною до себе колиш-
нього: краса через насолоду, краса через страждання —
ось такою несхибно посл!довною уявлялася йому власна
духовна еволющя.
Проте в'ш вийшов на nopia нового етапу свое! твор-
чосл, синтез «залненоТ половина саду» з «оевкленою сон-
цем» (слова з «De profundis») общяв, може, непереочы Big-
криття в мистецтв!, якби... Якби ж то сусшльство простягло
бодай символ!чну руку допомоги йому як художников!! Але
зестетизован! м!щани, що ранше створили культ Вайлда,
п!сля суду позржалися його: «Нац!я мореплавщв та спортс-
мен!в, р!ч природна, досягла досконалосл у двох cnopig-
нених мистецтвах — в умны вл кати з потопаючого судна
i бити лежачого», — г!рко зауважував з цього приводу
Р!чард Олдшгтон. П'сси Вайлда п!сля ув'язнення автора
зникли 3i сцени, з книжек його влаштовано аутодафе, зга-
дувати його !м'я в аристократичних салонах Лондона на
довг! лка стало ознакою поганого тону. А по Buxogi з ув'яз-
нення письменник змушений був пки на добров!льне ви-
гнання i оселитись у Францп nig вигаданим !м'ям, терпки
скруту матер!альну i ще б!льшу — духовну, адже друз!в
у нього майже не зосталося, та ще й здоров'я почало nigy-
падати. Його дружина була вимушена змшити пр!звище
на Голланд — nig цим пр!звищем у подальшому й жили yci
його нащадки.

nig кшець своТх в'язничних буднв Вайлд спод!вально
зазначав, що тепер у його творчост! «мае з'явитись... якась
нова естетична г!дн!сть». Однак реально Ti спод!вання ва-
лились лльки у «Балад! РедшзькоТ тюрми», надрукованш ано-
н!мно 1898 року. На запитання, чому вш не пише, опинив-
шись на вол!, Вайлд в!дпов!в: «Я писав, коли не знав життя;
тепер, коли я знаю, що таке життя, я не маю про що писати.
Життя не можна писати, життя можна лльки жити».

Помер Оскар Вайлд 30 листопада 1900 року в Париж! —
за м!сяць до настання нового столктя. Письменника-
вигнанця блюзнрського сустльства в!ктор!ансько1 Англп
поховали на цвинтар! Пер-Ляшез у Париж!.
I’ О (

\ <'l в

\ О II (! II В О

Вершина пропов!дуваного Вайлдом естетизму i водно-
час великоУ мистецькоТ сили заперечення декадентських
крайнощ!в ц!сТ естетичноТ концепцп — единий опубл!ко-
ваний роман Оскара Вайлда «Портрет Дор!ана Грея».

Роман уперше побачив св!т у липн! 1890 року в «1_Цом!-
сячнику AinniHKOTa» (Lippincott's Monthly Magazine). У квт-ii
1891 року «Портрет Дор!ана Грея» вийшов окремою книж-
кою i був доповнений передмовою, яка фактично стала
манфестом естетизму, а також илстьма новими розд!лами.
Деяк! розд!ли були флком переписан!.

Фантастичний рушш романного сюжету — портрет
головного героя. Спром!гшися з портретовоТ ласки на в!ч-
ну молодкть, спокушений чарами ф!лософп «нового гедо-
н!зму», що його nponoBigye лорд Генр! Воттон, з яким
Дор!ан познайомився в майстерн! художника Без!ла Голд-
ворда, — юнак в!ддаеться в житт! самим насолодам, тягар
морально! в!дпов!дальност! перекладаючи на свш портрет.
Зухвало-его|’стичн! парадокси лорда Генр!, зневага його до
всяко! вульгарност! (до яко! в!н залучае i сп!вчуття та страж-
дання вкуш з бридотою), культ молодост!, краси й насо-
лоди, що не знае морального стриму, — стають i Дор!ано-
вою ф!лософ!ею. Жадливий до розкоилв i нових незвич-
них вражень, в!н свш д!м обставляе з великою пишнотою,
колекцюнуе старовинн! гобелени й р!дк!сн! парфуми, кош-
товне кам!ння й екзотичн! музичн! шструменти, вчащае
до р!зних притон!в i вдаеться до потайних пристрастей,
запропащуе не одне чиесь життя, не зупиняеться нав!ть
перед убивством свого друга-митця... Але, пустившись
морального берега, в!н пускаеться й Tie! сили, що не дае
людин! потонути: знудженсть життям, духовне спусто-
шення — то т!льки перш! ознаки розплати. Руйнвн! збуд-
ники, що д!яли в Дор!ановш душ!, знищують урештгрешт
i його т!ло, коли в!н добивае в образ! портрета решту
^04
свого «я». У його житт! шалька терез!в хилилася занадто
р!зко в один б!к — «золота р!вновага» настае лише 3i
смертю Дор!ана.

Ц!кавий жанровий «протеГзм» роману — тут наявжсть
елеменлв i романтично! фантастики, i психолог!чно! драми,
i детективу, i свпськоТ комедп. Отож реалктичним у шов-
ному розумнж цього слова цей тв!р не назвеш. Проте
деяка умовнкть постат! головного героя не применшус
психолог!чно! правдопод!бност! роману — люди з суто
мистецьким темпераментом можуть шдтвердити реаль-
н!сть закладеного в роман! конфлжту (наспльки реального,
ицо в!н реал!зувався в житт! самого автора). Водночас ця
умовнкть робить прозор!шою ф!лософську символ!ку об-
разу Дор!ана. Почавши !з заперечення морал! в мистецтв!,
письменник закшчус роман запереченням и заперечення.
Ба нав!ть чимось поважжшим: визнанням того, ицо мис-
тецтво — це, власне, ! е найвиица людська совкть, неп!д-
купна i незнииценна.

Розб!жностей у критичних офнках «Портрета...» пкля
його появи не бракувало жколи (зв!дси Вайлдове: «Супе-
речки з приводу мистецького твору св!дчать, ицо цей тв!р
новий, складний i життсздатний» — у передмов! до книж-
ково! публжацн роману). У шквал! перших реценз!й пану-
вала р!дк!сна одностайжсть: цей тв!р — «гидомирний
смор!д морального й духовного розкладу». Авторов! заки-
дали хизування ерудифсю, псевдонауковкть, надм!рну
озлобленкть i тому под!бне; дехто без жарту радив йому
перекинутись на кравецтво, ажж таке писати, i лише по-
одинок! критики побачили в роман! «високоморальну тен-
денфю».

Тим часом автор, i co6i устрявши в газетну суперечку,
так сказав про св!й роман: «Справжня мораль цього твору
полягас в тому, що всяке надуживання, так само, як i само-

го Портрет Доргана Грея	2 0 7
зречення, тягне за собою покару. Тобто, — конкретизуе
думку Вайлд, — художник, Без!л Голворд, надм!р обожню-
ючи ф!зичну вроду, як це робить б1лышсть художниюв,
помирае Big руки того, в чиТй душ! bih породив страх!тливу
й безтямну марнославысть. Дор!ан Грей, живучи в самих
лльки чуттсвих насолодах, пробуе вбити сумлшня i в цю
мить убивае самого себе. Лорд Генр! Воттон намагаеться
бути лише спостер!гачем у житп i nig юнець виявляе, що
Ti, хто уникае битви, поранен! ще глибше, ыж Ti, хто бере
в н!й участь».

Роман Вайлда дае надзвичайно щкавий матер!ал для
роздум!в про пророчу й надлюдську (хоч вона i Big людини)
силу мистецтва. Велик! майстри слова так само, як i Оскар
Вайлд у «Портрет! Дор!ана Грея», не раз були траг!чними
«самопророками»: наприклад, Джек Лондон явив у роман!
«Мартн 1ден» в!з!ю свое! загибел! як людини в тенетах не-
вир!шених суперечностей...

Найголовыший урок Вайлда полягае в тому, що людина
не може загравати ан! з мистецтвом, ан з життям.

У роман! Вайлд уповн! розкрився як блискучий опо-
в!дач, в!ртуозний майстер переливати гру парадоксально!
думки у точне й юкристе слово. Хоча, скаж!мо, в текст!
можна пом!тити i певний nepe6ip суперлятив!в (слово
beautiful — прекрасний — та з десяток синонм!в до нього
BiH вживае до 400 раз!в!). Проте в мов! роману переважае
простота й невимушеысть викладу, що йде Big пильноТ
уваги до форми, до звукопису слова, до розпод!лу нто-
нащйних акцент!в, до ритмжи, щоб нщо не базувалося на
самод!яльн!й стихн.

«Розкрити себе i втаТти митця — цього прагне мистец-
тво», — сказано в авторсьюй передмов! до роману Вайлда.
Менш за все це стосуеться самого «Портрета...». А може,
навпъ саме завдяки такому потужному струменев! авто-
бюграф!зму Вайлдов! й пощастило дати нове життя ц!и
давнЮ igei продажу людиною душ! заради в!чноТ молодост!.
Його роман — i спов!дь, i саморозплата. I, мабуть, саме
цей дух приреченосп, ця щира суб'сктивнсть надають тво-
ров! художньо! оригнальносп i достов!рност!. Тв!р Вайлда,
попри всю свою химержсть, шдлягастим самим непоруш-
ним законам, що й icTopin хвороби, лльки викладена не
науковими термшами, а мистецькими. Не дивно, отже,
що для багатьох новочасних психолог!в роман цей пра-
вить за !люстрац!ю генези та сства сумлшня (влленого
в портрет! Дор!ана).

Проте автобюграф!чний елемент не виключас перегу-
к!в «Портрета...» з! своТми л!тературними предками. Май-
стернсть !м!тувати нколи не зраджувала Вайлда — мож-
на навести не одне м!сце з роману, що в б!льш чи менш
перефразованому вигляд! повторюс десь колись уже чуте,
зокрема й Big нього самого. Так, визначаючи гобелени як
твжчж фрески, в!н повторюс англЮського письменника
й художника В!льяма Mopica; у передмов! до роману Вайлд
вар!юе думки з лиспв Гюстава Флобера; описуючи худож-
никову студ!ю, в!дштовхусться в!д аналог!чного опису на
початку роману П де Мопассана «Сильна, як смерть»;
подекуди позичас окрем! детал! з! свого ж таки опов!-
дання «Злочин лорда Артура Сев!ля» або перефразовус
парадокси !з власних мистецтвознавчих д!алог!чних есеТв.
Ц!лком слушно цю особлив!сть письменницькоТ вдач!
Вайлда схарактеризував французький прозаТк Робер
Мерль: «Вайлд ан! луна, ан! в!дбиття життя. В!н луна луни,
в!дбиття в!дбиття».

Але нам зараз !деться про джерела, що загальнше
вплинули на Вайлд!в роман. 1мов!рним — хоч, очевидно,
несв!домим — в!дправним поштовхом для Вайлда у ство-
рены сюжету стала «Шагренева шк!ра» Оноре де Баль-
зака. Коли Вайлдов! зауважено на схожкть двох роман!в,
в!н BignoBiB: «Пишучи, я зовам не думав про Бальзака.
Звкно, nogi6HicTb pin прикра, але himum не зарадиш. Не
перероблятиму ж я свого роману через те, що якийсь
нед1йшлий самовбивця отруював co6i життя шматком
ослячо! шюри. Треба зовам не мати уяви, щоб не в!дчути,
насюльки жив!ший, тонший, яскрав!ший i правдив!ший
мш роман».

Вайлд ум!ло створював легенди про себе й свою твор-
Ч1сть. BiH, наприклад, пустив чутку про свое знайомство
з художником на 1м'я Без!л Ворд. Мовляв, часто буваючи
в майстерн’| цього художника, який малював портрет врод-
ливого юнака, Вайлд розважав натурника своею розмовою,
що, зв!сна pin, було до вподоби й Вордовк По заюнченн!
портрета Вайлд бущмто сказав: «Як шкода, що таке миле
створшня мусить стар!шати!» На що художник, погодив-
шись, додав: «Чудово було б, якби в!н назавжди залишився
TO4HiciHbKO таким, як зараз, а його портрет натомкть ста-
piiuaB би i вкривався зморшками». I от Hi бито саме через
це BiH i охрестив свого персонажа Без1лом Голвордом.

Чимось спричинився до появи «Дор1ана» й [рландський
романтик Чарльз Метюрн, знаний Вайлдов! як з лкератури,
так i з родинних переказ!в — Вайлдова мати була трою-
pigHOio небогою цього письменника: знаменитий колись
Метюр!жв роман «Мелмот Блукач» (1820) — це соковито
написана icTopin про угоду з дияволом заради продовже-
ного життя. 3 народженням «Дор!ана» пов'язують також
!мена Йогана Вольфганга Гете, Едгара По, Роберта ЛуТса
Снвенсона та !нших.

Зауважено й шшого характеру впливи — твор!в, де
героТ в пошуках винятковосн чи слави безоглядно пори-
нають у пристрасп й насолоди. Це, зокрема, романи
«BiBiaH Рей» (1826—27) БенджамЫа Д!зраел!, «Панна де
Монен» (1836) Теоф!ля Готье, «Мар!й Ежкуреець» (1885)
Вальтера Пейтера, «Навпаки» (1884) Ж.-К. ГюТсманса.

Герой цього останнього роману, молодой аристократ
Дез-Есент, виснажений inoxongpieio, переТздить з Парижа
до свого маетку у ФонтенеТ i тут опоряджуе co6i giM «нав-
паки» — себто навпаки до загальноприйнятих, але в згод!
з власними загострено естетськими смаками, в!дгородив-
шись Big усього остогидлого йому свпу. Вщ кохаеться
у химерних рослинах, де природа виявляе своТ найнепри-
роджш! примхи, в парфумах, вважаючи, що насолоди за-
паху з мистецького погляду р!вноцшн! насолодам слуху чи
зору; вш мав барильця напоТв р!зних BugiB, i розмаТт! Тхж
cyMiwi своею гарможею нагадували йому пол!фон!чжсть
оркестру... А читачев! Вайлда усе це нагадае ту книжку,
що нею лорд Генр! «отруТв» Дор!ана. Адже щлу низку паса-
ж!в з XI розд!лу «Портрета Дор!ана Г рея» мало не доомвно
запозичено з ГюТсманса, хоч загалом тв!р Вайлда незр!в-
нянно жив'ииий i людяжший.

Верхи британського сусжльства, добре знаж Вайлдов!,
незле прислужилися йому i для комедшного жанру, де ту
саму проблему двоТстост! людського кнування вш висв!т-
люе з належним гумором чи сатирою, коли героТ cniBic-
нують 3i своТми прихованими тшями (майже кожен з них
мае щось таке за плечима, з чим мусить критись) або ж
легковажно збувають свое «безцшне» животтшня, абстра-
говане Big духовно-етичних клополв. Ui афористичж
думки то !рожчж, то виклично-подразлив!, дошкульно-
пекуч!, а то й просто грайливк Не раз Ti сам! думки в дещо
змшеному вар!ант! звучать у р!зних творах Вайлда (слова
лорда Генр!: «Сдиний заоб збутися спокуси — жддатись
Ти» — перефразовуе лорд Дарлшгтон з комедн «В!яло лед!
Вшдерм!р»: «Я можу протистояти всьому, кр!м спокуси»).
Цей !скрометний афористичний розгул виносив на иииро-
колюдну аудитор^ його епатажну мистецьку философию
i неабияк сприяв популярност! Вайлдових комедш як на-
приюнц! XIX столпгтя, так i нин.

У своТх творах Вайлд niggaB критиц! нимало Ictothux
аспекпв сусшльного життя Англ!? в!ктор!ансько? доби. Це
й жага багатства, i корупщя верх!в, сноб!зм i лицем!рство,
святенництво пуританських ортодокс!в, викривлене ро-
зум!ння подружых обов'язюв, ыдступысть у товариських
взаеминах i блискавичне вивкрення джентльменськост!
при загроз! майновому стану чи просуванню в кар'ери

Подиву г!дна, до peni, д!алектика icTopiT: 1рланд!я, заво-
йована англ!йцями, помстилася переможцям у незвичний
cnoci6 — дарувавши Англ!? ц!лу плеяду неперевершених
сатирик! в — Big Джонатана Св!фта через Pinapga LUepiga-
на до Оскара Вайлда та Бернарда Шоу! М!ж !ншим, Шоу
якось назвав Вайлда «Меррюн-скверським снобом», натя-
каючи на його занглшщеысть. 1рландський письменник
В!льям Батлер €йтс, дещо з !ншого боку знаючи Вайлда,
так в!дреагував на ц! слова: «BiH не був шяким снобом.
BiH був !рландцем; Англ!я ж для !рландця — це далека чу-
жина. Для Вайлда англшськ! аристократи були чимось
таким, як багдадсью вельмож!». Маемо тут ще один по-
сутжй нюанс у непростих стосунках двох кра?н i двох
ментал!тет!в...

Числены ком!чн! алюзи та сатиричы пасаж! в комед!ях
Вайлда не виключають i драматичних обставин, якими су-
проводжуються або й визначаються вчинки д!йових oci6
i як! далеко не в усьому трансформуються в оптимютичы
завершения. Це стосуеться i одые? з найкращих Вайлдових
комедш — «В!яло лед! В!ндерм!р» (опубл!ковано? 1893 р.).

Проте найв!ртуозн!шою i найрозважальшшою з коме-
д!й Вайлда е знаменита комед!я «Як важливо бути поваж-
ним», ця «несерйозна комед!я про серйозних людей», як

ЯО
не зовам серйозно висловився про не! автор. У цш комедн
над yciM горуе парадоксальнсть, якою просякнута уся п'еса
i в яку втягнут! актори й публ!ка. Недарма в цьому розко-
шуванж парадоксальних ситуащй л!тературознавц! заува-
жили проблиски майбутнх постреалктичних ctuaib дада-
!зму i сюрреал!зму...

Величезно! популярност! серед читач!в ycix покол!нь за-
жили й Вайлдов! казки — глибок!, метафоричн! i зворушливк

Творча спадщина Оскара Вайлда за свое понад стор!чне
*1снування знала nepiogu й пожвавлення сусшльного !нте-
ресу, i певного спаду, безв!дносного до н лгературноТ
вартостк В нашу добу, коли незм!рно посилився контраст
М1ж досягненнями уречевленоТ цив!л!заци i в!дставанням
духовно! культури, загострилась, як жколи, проблема зла-
годженого сп!в!снування людини з техжкою, природою
i взагал! сустльством. За цих обставин об'ективно зростае
вагомкть мистецтва, в!дпов!дальжсть його за встановлен-
ня та шдтримання гарможйно! р!вноваги м!ж двома кри-
лами людського щастя — прекрасном i корисним (хоч i як
важко мистецтву домогтись бодай символ!чно! прюритет-
ност! супроти споживацького верховладдя). Тож щлком
природно, що у Вайлдов!, ревному поборников! краси, ми
бачимо свого союзника, коли обстоюемо цю гарможйну
р!вновагу. Одного разу Вайлд зауважив, що художня
л!тература колись може стати примиренцем двох нац!й-
суперниюв. Коли люди стануть достатньо культурними,
природно буде почути: «Ми не тдемо воювати проти
Франц!!, бо в не! чудова проза». Це нажвжарт, але яке
глибоке дно в ньому!

Давно в!д!йшла в минуле епоха, що породила гтертро-
фований Вайлд!в естетизм, проте ця часова в!ддаль дае
нам змогу спок!йн!ше й об'ективжше побачити глибинне
i посутне у ц!й незвичайжй постать
«Англ!я 1890 року... Англ!я, чий дух огорнули !млист!
за во!' лицем!рства, процвпгання й жкчемносп... А Ti пра-
ведне святенництво, ii оптим!зм!.. Королева В!ктор!я при-
давила cboim широким задом волю народу; !мущ! класи
вместились йому на шию... Робпъичий клас... ще nig владою
Золотого Правила: "Не забувай, любий Барте, що одного
чудового дня ти можеш стати на чол! нашоТ ф!рми"...
Др!бна буржуаз!я, особливо гендляр!, квапляться загребти
гр|ш i все моляться, щоб наше безприкладне процвкання
тривало дов!чно. Аристокраля ще бадьориться, не хнюпить
носа... Чудова стара Англ!я. Пранщ на тебе, стара суко, ти
згодувала нас хробакам!» Експресивнсть цього останнього
акорду пояснюеться окопами Першо? свпово! в!йни, кр!зь
моторошну призму яких дивиться опов!дач, i належать yci
ц’| слова — PinapgoBi ОлдЫгтону (роман «Смерть героя»,
1929).

Оскар Вайлд, звичайно, тако! нестриманосп в тон! не
допускався, хоч, може, не менш гостро в!дчував лицем!р-
ство свое! доби, яка «наспльки каножзувала фарисейство,
що для респектабельност! досить було здаватися респек-
табельном» (Джон Голсворс!). В!н, Вайлд, знайшов !ншу,
камерн!шу, зброю проти фарисейства — в'Тдливии i ви-
кличний парадокс. Парадоксальжстю пройнято всю його
систему естетичного св!тосприймання, його твори й саме
життя. Принц Парадокс — так називали i Оскара Вайлда.

Вайлд вважав, що мистецтво сто!’ть над життям i що
воно не повинно в!дображати життя — навпаки, життя
мае насл!дувати мистецтво.

Вайлд стверджував: «С книжки добре написан! або по-
гано написан!». Оце й уся ix етичжсть, бо мистецтво не
визнае мораль I справд! — що мае сильного лицем!рно-
святенницька моральжсть споживацько! громади !з
справжжм мистецтвом? Та сама моральжсть, що «вимор-
дувала б!льше д!тей, н!ж Ipog i Молох, скарлатина й Kip,
i всяк! чуми свпу заразом» (Гергардт Гауптман)? Xi6a ж
моральжсть Голсворсових Форсайт! в чимось дотична до
людяносп казок Вайлда? (Саме ц! казки, знаж в усьому
свт, е найнеспростовжшим доказом, що Вайлд-художник
ум1В за потреби люб!с!нько знехтувати своТми теоретични-
ми постулатами, як-от i в казщ «Хлопець-3!рка», де лише
страждання i втрата власноТ вроди вилжовують героя Big
сл!поТ самозакоханостГ)

Споглядальне життя на противагу до gi'i — такий, на
думку Вайлда, 1деал естетичного ставлення до св!ту: «Коли
людина gie, вона марюнетка. Коли змальовуе — вона поет».

Не треба також забувати, що полем!чно-занепад-
ницью (об'ективно) крайноиу в судженнях Вайлда йшли
i Big упертоТ нехот! говорити в gyci залояжених штамп!в.
Саме тому Вайлдову увагу привернули думки стародав-
нього китайського философа Чжуан Ызи, переклади з яко-
го в!н рецензував (один з афоризм!в Чжуан Цзи звучить
так: «Коли вс! починають морал!зувати — моральжсть
виходить з моди»).

Якось Вайлд сказав про себе, що л!тератур! в!н в!ддав
лише талант, а гежя свого вклав у власне життя. При !нш!й
нагод! його думка прозвучала конкретнее: «Л!тератур!
я в!ддав лише св!й талант, гежя ж свого в!ддав розмов!».

Неабиякий хист Вайлда-розмовника немовби п!дтвер-
джував глибинну !рландську традищю, про яку, може, не
без перегину прорж сам Вайлд: «1стор!я нашоТ Прланд-
ськоТ. — Р.Д.] нацн — це !стор!я блискучих невдач. Але ми
найкращ! мовщ, яких витворив св!т Big грецьких чаав».
Звичайно, талант опов!дача, як i талант актора (а Вайлд
був i тим, i другим), — найумирущ!ше з мистецтв. Бернар
Шоу зауважав: «Вайлд був незр!внянно великий як racon-
teur, розмовник, i як oco6ucTicTb, — а це реч!, що Тх не
можна BigTBopiiTu. Я можу вам переказати один з Вайлдо-
вих анекдолв, але не зможу передати, як саме в!н його
розпов!дав, а без цього «як» воно буде пусте».

Парадоксальн! афоризма Вайлда належать до найживу-
Miuuux стор!нок у його спадщин! — до них i сьогодн! легко
насновуються св!ж! асощацн:

«Yci велик! думки небезпечн!».

«Кожен може написати тритомний роман. Для цього
треба т!льки зовс!м не знати життя й л!тератури».

«У сучасному роман! злочин важлив!ший чинник, н!ж
культура».

«Сустльство часто прощае злочинцев!, але нжоли не
прощае мршников!».

«Непокора — це основна чеснота людини: завдяки
непокор! здшснився поступ, завдяки непокор! й бунтар-
ству».

«Хто каже правду, рано чи п!зно буде викритий».

«Карта св!ту без краТни УтоЫя не варта й погляду».

Творч!сть Оскара Вайлда добре знана i в УкраТн!. Якщо
за останн! п!вста л!т в украТнських перекладах видано т!льки
«Баладу Ред!нзько! тюрми», казки i «Портрет Дор!ана Грея»,
то за перш! десятир!ччя XX ст. украТнською мовою вийшло
до десятка невеличках книжок Вайлда, чимало друк!в було
i в перюдиц! (казки, опов!дання, поезн, «Саломея»). Нам!р
видати Вайлд!в роман мала «КнигосЫлка», але не встигла це
здшснити до початку репресш 1930-х рок!в, коли к!льк!сть
укра!номовних видань обвально скоротилася. Подальш!
спроби «пересадити» Дор!ана Г рея на украТнський грунт на-
прочуд уысонно вписуються у драматичну життево-творчу
парадоксальжсть Вайлда: талановитий прозаТк Валер'ян
ГПдмогильний, перемутившись волею комужспв на Солов-
ки, перекладае там Вайлд!в роман; рукопис перекладу не
збер!гся — можливо, й через «юв!лейн! розстр1ли» 1937 року
в урочищ! Сандормох.

Через чверть в!ку включився в украТнську в'язнично-
перекладацьку традищю — Big Павла Грабовського до
Григор!я Кочура — !нший таб!рник-украТнець, тобто ваш
пок!рний слуга. Користаючи з В1длиговоТ смуги «розвину-
того соц!ал!зму», я здшснив новий переклад цього роману,
вив!з рукопис на волю i навпъ дом!гся його видання у Киев!
1968 року, сам о тш nopi ледь не завернувши назад у брат-
ньо-таб!рну Мордов!ю.

З'являлися в УкраТж р!зного часу — з вимушеними
Ытервалами в юлька десятир!ч, коли було не до чистоТ есте-
тики, — i критичж студи про Вайлда, i оригЫальж художж
твори аналог!чноТ з Вайлдом проблематики Миколи Воро-
ного, Олександра Олеся, Миколи Зерова, Павла Филипо-
вича та !нших.

Маемо — хоч як то дивно — i музичж твори на Вайлдов!
сюжети: це i симфожчна увертюра «Дор!ан Грей» киянина,
а пот!м заморського емкранта Миколи Недзведського, три
опери «Фло рент! йська трагед!я» (за ранньою незаюнченою
п'есою Вайлда), i «Саломея» харюв'янина Бориса Янов-
ського, «Доля Дор!ана» одеситки Кармели Ципколенко та
iHUui. Але ц!л!сне засвоення доробку променистого !рланд-
ця у нас ще попереду.

Та й стиль Вайлда, за Bciei його екстравагантносп, не
така вже й неспод!ванка для украТнського читана. Коли ми
поринемо в художню манеру таких оригшальних майстр!в
прози, як Валер'ян П!дмогильний чи В. Домонтович, то,
певно, знайдемо не в одному аспект! щось стльне з !рланд-
ським «гежем парадоксу».
А коли перекладуваний автор, мавши самостшну вар-
т!сть, ще й спонукае нас в!днаходити i в свой Л1тератур’|
cnopigHeni з ним непереачы мистецью явища чи бодай
лише призанедбаы стшистичн! потенцп — то тим бажанЬ
ший в!н г!сть у ый. Оскар Вайлд — один з таких особливо
бажаних гостей.

Ростислав ДОЦЕНКО

Богум1л Грабал

«Я обслуговував англ1йського короля»

MaprepiT Дюрас
«Коханець»

Ti6op Aepi
«Любий бо-пер!..»

Франц Кафка

«Твори»

Сни украТнських письменнимв
«Сновиди»

«Перлини сучасноТ лператури»:

А1на Костенко
«Записки украТнського самашедшого»

Валерм Шевчук
«Д1м на гор!»

Валерм Шевчук
«Три листки за в!кном»

«Доросла сер!я+»:

(подарунков! видання)

В1льям Шексгпр
«ГАМЛЕТ»
(Переклад Ю. Андруховича, худ. В. €рко)

Ярослав Гашек
«ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА»
(Переклад С. Масляка, художник Й. Лада)

Микола Гоголь
«НАЙКРАЩ1УКРА1НСБК1 ПЕРЕКЛАДИ У 2-х ТОМАХ»
(Переклади М. Рильського, М. Зерова та 1н. Худ. В. €рко, К. Лавро)

Оскар Вайлд
«ПОРТРЕТ ДОР1АНА ГРЕЯ»
Бруно Шульц
«ЦИНАМОНОВ1 КРАМНИЦ1
та BCi iHLui опов1дання»
у переклад! Юр1я Андруховича

Валерм Шевчук
«М1СЯЧНИЙ Б1АЬ»
(Зб1рка пов!стей:
«Птахи з невидимого острова»,
«М1сячний б!ль», «Початок жаху»,
«Маленьке веч!рнс штермеццо»)

УкраТнська Поетична Антолопя:

Тарас Мельничук

«Князь роси»
Вибране

AiHa Костенко
«500 BipujiB»

Микола В|нграновський
«Вибран! Biptui»

Михайль Семенко
«П еро мертвопетлюс»
Вибраш Bipuii

Юрм Андрухович

«Аисти в Украшу»
Вибраж Bipiui

«Празька школа»
Юр1й Дараган, Свген Маланюк,
Олег Ольжич, Олекса Стефанович,
Наталя А1вицька-Холодна

та 1НШ1 видання

WWW.AbAbAhAlAMAhA.COM.UA
ББК 84.4АВТ

Вайлд, Оскар.

В 24 ПОРТРЕТ ДОР1АНА ГРЕЯ: роман / Оскар Вайлд; оновле-
ний переклад з англ. Р. Доценка; шслямова Р. Доценка. -
К.: А-БА-БА-ГА-АА-МА-ГА, 2012. - 520 с.: портр. - (Доросла
cepifl).

ISBN 978-617-585-051 -2

«Портрет Дор1ана Грея» - вершина пропов!дуваного Оска-
ром Вайлдом естетизму i водночас велико! мистецько! сили
заперечення декадентських крайнощ!в ц!е! концепцн; це один
1з найпарадоксальн!ших роман!в модерн1зму.

За словами самого письменника, «справжня мораль цього
твору полягае в тому, що всяке надуживання, так само, як
i самозречення, тягне за собою покару». Моральний злочин
призводить до колапсу естетики. Ще один i, можливо, най-
головн!ший урок цього роману полягае в тому, що людина
не може надм!ру загравати ан! з мистецтвом, ан! з життям.