Автор: Гоуї Г.
Теги: перекладена література видавництво форс україна довколишній світ кінець світу бункер реалістичність людський дух ілюзії
ISBN: 978-617-7559-09-1
Год: 2018
Текст
Бункер
ІЛЮЗІЯ
УЧООЬ
н и с н
Н О XV Е ¥
аггоду Ь о о к 5
Г’ю Гоуї
Бункер
Ілюзія
З англійської переклала Елла Євтушенко
За загальною редакцією Тамари Клюкіної
ВоокСИеГ
Київ
2018
УДК 821.111’06-312.9
Г74
Гоуї Г.
Бункер. Ілюзія / Г’ю Гоуї; пер. з англ. Е. Євту-
шенко; за заг. ред. Т. Клюкіної. — Київ: Форс Украї-
на, 2018. — 496 с.
І8ВМ 978-617-7559-09-1
З-поміж численних картин Апокаліпсису, створених
у літературі й у кіно, роман Г’ю Гоуї «Бункер. Ілюзія» ви-
різняється легкістю нарації і правдивістю скрупульозного
змалювання кожної дрібниці довколишнього світу, кож-
ного відчуття героїв, які — усупереч усьому — намагають-
ся вижити в умовах, у яких опинилися.
...Опісля Кінця світу Хтось залишив жменьку людей
«на насіння» у колосальному бункері, врізаному на десят-
ки кілометрів під землю. Утім життя перетікає в смерть,
і цикл завершується, коло замикається. Від народження
тобі втовкмачують, що інакше бути не може, порятунок -
неможливий, виходу з бункера немає. Кожен знаходиться
під контролем системи, свідомість та інакомислення —
блокуються установками відділу ІТ.
Та завжди з’являються носії «ідеї», ті, хто прагне ін-
шої інформації, справжнього знання, кого не влаштовує
ілюзія, що наче «вірус», здатна «заразити» інших. І фінал
історії геть непередбачуваний.
Можна вірити чи не вірити в реалістичність всього
цього, але віра автора в невичерпні можливості людського
тіла й духу, заперечення безплідного існування в світі
ілюзій є тим, заради чого варто прочитати цю книжку.
УДК 821.111’06-312.9
І8ВМ 978-617-7559-09-1
РиЬІізИесі Ьу Аггоу\г Воокз 2013
Соругі^кі © Ни&к Но\уеу 2013
© Євтушенко Е., переклад, 2017
© ТОВ «Форс Україна»,
виключна ліцензія на видання,
оригінал-макет, 2018
Зміст
ЧАСТИНА І. Холстон...............7
ЧАСТИНА II. Правильний вибір....45
ЧАСТИНА III. Вигнання..........125
ЧАСТИНА IV. Викриття...........209
ЧАСТИНА V. Скрута..............321
ЕПІЛОГ.........................494
Тим, хто насмілився сподіватись
1
Діти грались, а Холстон піднімався назустріч власній
смерті; він чув їхні вигуки — так галасують лише щасли-
ві діти. Поки вони шалено тупотіли нагорі, Холстон, не
поспішаючи, методично відміряв важкі кроки, долаючи
Гвинтові сходи і брязкаючи підборами старих чобіт на ме-
талевих східцях.
Східці, як і татові чоботи, були вже потерті. Подекуди
ще трималися лусочки крихкої фарби, переважно по кут-
ках і на присхідцях, де їм нічого не загрожувало. В інших
місцях лежав пил, який невеличкими хмарками здіймав-
ся від кожного кроку. Холстон відчував, як вібрують мета-
леві поручні, витерті до блиску. Це його завжди дивувало:
як голі долоні та човгання ніг могли витерти міцну сталь
навіть за століття. «По молекулі за раз», — припускав він.
Кожне життя стирало один шар, а бункер стирав і саме
життя. Ноги багатьох поколінь потроху вигинали східці,
тож їхні краї заокруглилися мов закопилені губи. Посе-
редині майже не лишилося слідів дрібних алмазів, що
свого часу скріплювали східці. Лише з боків збереглися
фрагменти візерунку — маленькі пірамідальні виступи
з гострими кінчиками та цяточками фарби на сталевій
поверхні.
Холстон піднімав старий чобіт, ставив його на ста-
ру сходинку, натискав і знову піднімав. Він загубив себе
у незліченних роках, у постійному руйнуванні молекул
і життів, шар за шаром перемелених на дрібний пил. І він
подумав, уже не вперше, що й життя, і ці сходи призна-
чалися для чогось іншого. Вузька конструкція видовже-
ної спіралі, вставленої у товщу бункера, мов соломинка
в склянку, розраховувалася не для подібного застосуван -
ня. Як і більшу частину циліндричного приміщення, ці
сходи, здавалося, будували з іншою метою, і виконувати
вони мали інші функції, про які давно забуто. Те, що слу-
гувало нині за головну транспортну артерію для тисяч
людей, які сновигали то вгору, то вниз у щоденних спра-
вах, видавалося Холстону більш придатним хіба що для
десятка осіб, та й то за надзвичайних обставин.
9
Бункер, ілюзія
Він проминув ще один поверх — цоколь, поділений на
спальні-сектори. Коли Холстон подолав останні прогони,
завершуючи своє прощальне сходження, дитячий гамір
став ще гучнішим. То був сміх юних, які поки не до кінця
збагнули, де живуть, і не почали боротися з цим місцем,
їхні душі ще не відчували, як зусібіч їх тисне земля, не
почувалися живцем похованими. Навпаки, вони ще по-
чувалися живими. Живими й бадьорими, і їхні щасливі
вигуки котилися сходами вниз. І дитяче щебетання так
не в’язалося з тим, що робив Холстон, — із його твердим
рішенням вийти назовні.
Коли він наблизився до найвищого рівня, один го-
лос вирізнився з-поміж інших, і Холстон пригадав, як
він сам був дитиною в бункері: навчання у школі та свої
розваги. Тоді задушливий бетонний циліндр і його не-
зліченні поверхи з житлами, майстернями, гідропоніч-
ними городами, очищувальними секціями з переплетін-
ням труб здавалися йому цілим всесвітом, величезним
обширом, який неможливо дослідити, лабіринтом, де
він сам і його друзі могли загубитися назавжди. Відтоді
минуло понад тридцять років. Холстону здавалося, що
його дитинство минуло два чи три життя тому, і насо-
лоджувався ним хтось інший. Не він. Він же, поважний,
авторитетний шериф, намагався забути минуле. А нещо-
давно з’явився і третій етап його життя — поза дитин-
ством і посадою шерифа. Це були рештки його самого,
перемелені на пил; три роки німого очікування того, що
ніколи не станеться; кожен день тривав довше за будь-
який місяць із щасливіших часів його життя. Сходи скін-
чилися, і рука Холстона зісковзнула з поручнів. Вигнута
перекладина з витертої сталі обривалася там, де сходо-
вий майданчик більшав, утворюючи найширше примі-
щення в усьому підземному комплексі: кав’ярню і при-
леглий вестибюль. Веселий вереск дітлахів тепер чувся
зовсім поряд. Малеча в яскравому одязі гасала поміж
розкиданих стільців, граючи у квача. Кілька дорослих
намагалися стримувати цей гармидер. Холстон побачив
Донну, яка підбирала з брудних кахлів розкидані крейду
та фломастери. Її чоловік Кларк сидів у протилежному
10
ЧАСТИНА І. Холстон
кутку кімнати, за столом, з чашками соку та кукурудзя-
ним печивом у мисках. Він привітав Холстона помахом
руки.
Холстон і не думав відповідати — не мав ні сил, ані
бажання. Його погляд ковзнув повз дорослих і захе-
каних дітей до невиразного краєвиду, спроектова-
ного на стіну кав’ярні. Це була найбільша панорама
їхнього негостинного світу. Світанок. Слабке світло
огортає мертві пагорби, що майже не змінилися з тих
часів, коли Холстон був хлопчаком. Вони височіли,
як і завжди, поки він від гри у квача поміж столика-
ми кав’ярні зійшов у свою нинішню порожнечу. А за
округлими гребенями величних пагорбів, на такому
знайомому й уже остогидлому обрії слабко мерехтіли
перші промені сонця. Трохи віддалік стояли стародав-
ні конструкції зі скла і сталі, у яких, імовірно, мешка-
ли люди — коли ще жили не під землею. Якийсь хлоп-
чик вилетів із дитячого натовпу мов комета і врізався
Холстону в коліна. Той нахилився, щоб підняти мало-
го, — це був син Сьюзен, — та малюк уже мчав геть, до
своїх друзів.
Холстон раптом згадав про лотерею, в яку вони з Ел-
лісон виграли того року, коли вона померла. Він досі
зберігав квиток, ніколи з ним не розлучався. Хтось із
цих дітлахів міг бути їхнім. Зараз він — чи вона — мав
би вже років зо два і бігав би підтюпцем за старшими
дітьми. Як і всі батьки, вони мріяли про рідкісне везін-
ня — двійнят. Звісно, старалися. Після того, як зняли її
імплант, вони проводили казкові ночі у спробах погаси-
ти той виграшний квиток; батьки бажали їм удачі, а інші
гравці в лотерею мовчки молилися, щоб цей рік швидше
минув. Вони знали, що у них є лише рік, і навіть стали
забобонними. Гірлянда часнику над ліжком мала підви-
щувати фертильність, дві десятицентові монети під ма-
трацом — на двійнят, рожева стрічка у волоссі Еллісон,
синя фарба під очима у Холстона... Це було і смішно,
і відчайдушно, і весело. Проте божевіллям було б не ро-
бити нічого, не випробувати хай навіть найбезглуздіший
обряд чи прикмету.
11
Бункер, ілюзія
Але не судилося. Ще до того, як сплинув рік, жереб пе-
рейшов до іншої пари. І не через невдалі спроби; їм за-
бракло часу. Раптово не стало дружини,
Холстон відвернувся від дітлахів та невиразного
зображення й попрямував до свого офісу, розташованого
між кав’ярнею і шлюзом бункера. Долаючи цю відстань,
він думав про сутичку, яка сталася колись на цьому місці,
про сутичку привидів. Він протягом трьох останніх років
мусив проходити тут щодня. Холстон знав: якби озирнув-
ся і глянув на стінну панораму, якби вдивився у тьмяний,
з роками закіптюжений об’єктив, якби простежив за тем-
ною ущелиною, що вела до пагорба, за тією складкою, що
прорізала бурий схил аж до покинутого міста, — розгле-
дів би її постать. Там, на пагорбі, можна було б побачити
його дружину. Вона лежала мов сонний валун, зі схреще-
ними під головою руками, а токсини, розчинені в повітрі,
пожирали її тіло.
Напевно, розгледіти щось було важко навіть тоді, коли
зображення ще не настільки розмилося. Та й не варто до-
віряти тій картині. Вона викликала багато сумнівів. Тож
Холстон волів не дивитися туди. Він проминув місце, де
навіки оселилися тяжкі спогади: тут сталася сутичка його
дружини з привидами, і вона раптово збожеволіла. Хо-
лстон увійшов до офісу.
— О, дивіться, хто це в нас так рано, — сказав Марнз,
усміхаючись.
Заступник Холстона зачинив металеву шухляду
в шафі для паперів, і стародавня шафа застогнала, мов
перед смертю. Він узяв чашку, з якої ще парувало, й лише
тоді помітив серйозний настрій Холстона.
— Усе гаразд, босе?
Холстон кивнув. Він вказав на стенд із ключами за ро-
бочим столом Марнза.
— Камера в’язниці, — попросив він. Заступник пере-
став посміхатись і збентежено насупився. Він поставив
чашку на стіл та повернувся до ключів. Поки Марнз шу-
кав ключа, Холстон востаннє потер у долонях гостру, про-
холодну сталь, а тоді поклав зірку шерифа на стіл. Заступ-
ник простягнув ключа. Холстон узяв його.
12
ЧАСТИНА І. Холстон
— Мені захопити швабру? — Марнз показав великим
пальцем на кав’ярню за спиною. Якщо ніхто не сидів
у в’язниці, до камери заходили тільки для прибирання.
— Ні, — відповів Холстон. Він кивнув у бік камери, за-
прошуючи заступника йти за ним.
Стілець за столом зарипів, коли Марнз підводився,
щоб приєднатися до боса. Холстон підійшов до камери.
Ключ легко повернувся у шпарині. Якісний, добре нала-
годжений механізм різко клацнув. Ледь чутне рипіння
петель, рішучий крок, поштовх, брязкіт і випробування
скінчилося.
— Босе?
Холстон простягнув ключі між ґрат. Марнз розгублено
подивився на них, проте не забрав і опустив руку.
— Що сталося, босе?
— Приведіть мера, — сказав Холстон. Він зітхнув. Це
тяжке зітхання стримувалося вже три роки. — Скажіть їй,
що я хочу вийти назовні.
2
Зображення у камері було чіткішим, ніж у кав’ярні, й Хо-
лстон провів свій останній день у бункері, розмірковуючи
над цим. Може, об’єктив по цей бік краще захищений від
токсичного вітру? Може, кожен прибиральник, засудже-
ний на смерть, більше дбав про збереження краєвиду,
яким востаннє милувався? Чи це був просто подарунок
наступному прибиральникові, який також мав провести
свій останній день у цій камері?
Холстону сподобалося таке пояснення. Воно змушува-
ло думати про дружину. Воно нагадувало, чому він опи-
нився тут, по інший бік ґрат, з власної волі.
Коли його думки помандрували до Еллісон, він сів
і втупився у мертвий світ, залишений якимись стародав-
німи народами. Це була не найкраща частина краєвиду
в околицях їхнього підземного бункера, але й не най-
гірша. Трохи віддаля виднівся хребет низьких пагорбів
приємного коричневого кольору, подібного до кави з іде-
13
Бункер, ілюзія
ально виваженою кількістю свинячого молока. Небо над
пагорбами було того самого нудного сірого відтінку, що
й у його дитинстві, й у дитинстві його батька, й у дитин-
стві діда. Єдине, що рухалось у цьому застиглому світі, —
це хмари. Густі й темні, вони нависали над пагорбами,
мандрували вільно, неначе зграя тварин з ілюстрованих
дитячих книжок.
Зображення мертвого світу займало цілу стіну його
камери; так само всі стіни верхнього рівня бункера
демонстрували свої фрагменти нечіткої, з роками по-
тьмянілої панорами. Пейзаж, який споглядав Холстон,
простягався на цілу стіну від кутка з лавою до стелі
та закінчувався біля вбиральні. І попри те, що він був
ледь розмитий — неначе об’єктив намастили олією, —
зображення скидалося на вихід назовні. Воно зяяло
мов звабливий отвір, покреслений химерними тінями
від замкнених ґрат.
Втім, ілюзія була переконливою лише з відстані. На-
близившись, Холстон помітив кілька мертвих пікселів на
масивному екрані. Вони нерухомо світилися білим на тлі
коричневого й сірого. Кожен піксель сліпуче сяяв (Еллі-
сон називала їх «застряглими») та скидався на квадратне
віконце, що виходило на яскравіше освітлену місцину;
отвір завтовшки як волосина мовби запрошував у кращу
реальність. Тепер, придивившись, Холстон помітив, що
таких було кілька десятків. Він думав, чи знає хоча б хтось
у бункері, як це виправити, та чи й знайдуться тут інстру-
менти, необхідні для подібної тонкої роботи. Чи ті пікселі
померли назавжди, як Еллісон? Чи всі вони колись по-
мруть? Холстон уявив, як одного дня половина пікселів
стане сліпучо-білою і як потім, за багато поколінь, коли
сірих і коричневих поменшає, а далі залишиться всього
з десяток, усе цілковито зміниться. Люди в бункері гада-
тимуть, що зовні все палає, а єдині живі пікселі, навпаки,
вважатимуться зіпсованими.
Чи вже й нині Холстон і всі, хто тут живе, помиля-
ються?
Хтось відкашлявся у нього за спиною. Холстон озир-
нувся і побачив по той бік ґрат мера Джанз. Вона стояла,
14
ЧАСТИНА І. Холстон
тримаючи руки в кишенях комбінезона. Кивнула в бік
лави.
— Якщо в камері нікого не буває, уночі, коли ви з Мар-
нзом не на службі, я іноді сиджу там і милуюся цим крає-
видом.
Холстон ще раз озирнувся, щоб глянути на тьмяний,
мертвий краєвид. Він мав гнітючий вигляд, особливо
якщо порівнювати з малюнками в дитячих книжках —
єдиних, що пережили повстання. Більшість людей сум-
нівалася в тому, що ті кольори справжні, як і в тому, що
пурпурові слони та рожеві птахи колись існували. Але
Холстон припускав, що вони були більш справжніми за
ландшафт, що розгортався перед ним. Як і дехто з тутеш-
ніх мешканців, він відчував щось первісне й глибинне,
коли дивився на ті пошарпані сторінки, щедро залиті зе-
ленню та блакиттю. Але порівняно з задушливим бунке-
ром навіть цей брудно-сірий пейзаж зовні був порятун-
ком, ніби ковток свіжого повітря, яким люди мали дихати
від народження.
— Здається, тут завжди видно трохи чіткіше, — сказа-
ла Джанз. — Я маю на увазі зображення.
Холстон промовчав. Він спостерігав, як пухнаста хмар-
ка відірвалася від решти і попливла в інший бік, спліта-
ючись у чорні й сірі кучерики.
— Обирай, що хочеш на вечерю, — сказала мер. — Це
традиція...
— Не треба розповідати мені про традиції, —
обірвав її Холстон. — Якихось три роки минуло відто-
ді, як я приніс сюди останню їжу для Еллісон. — Він
за звичкою хотів покрутити мідну обручку на пальці,
але забув, що залишив її в себе на комоді кілька годин
тому.
— Не віриться, що минуло вже стільки часу, — про-
бурмотіла Джанз.
Холстон озирнувся і побачив, що вона вдивляється
в хмари, спроектовані на стіну.
— Ти скучила за нею? — в’їдливо спитав Холстон. —
Чи гніваєшся, що бруд на лінзах збирався так довго?
Джанз зиркнула на нього, але відразу потупилася:
15
Бункер, ілюзія
— Ти ж знаєш, що я цього не хотіла, навіть ціною най-
кращого краєвиду. Але правила є правила...
— Я тебе не звинувачую, — озвався Холстон, намага-
ючись стримати злість. — Ніхто не знає правил краще за
мене, — його рука сіпнулась була до місця, де раніше висів
значок шерифа, залишений тепер, як і обручка, по той бік
ґрат. — Чорт забирай, я захищав правила більшу частину
свого життя навіть після того, як зрозумів, що вони — су-
цільна нісенітниця. Джанз ще раз відкашлялася.
— Знаєш, я не питатиму, чому ти зробив такий вибір.
Просто припущу, що тут ти будеш нещасним.
Холстон спіймав її погляд, і перш ніж вона кліпну-
ла, встиг помітити, як у її очах блиснули сльози. Джанз
здавалася худішою, ніж зазвичай, і в своєму бахматому
комбінезоні мала досить кумедний вигляд. Зморшки на
шиї та навколо очей поглибшали порівняно з тими, що
він пам’ятав. Потемнішали. І Холстон подумав, що її го-
лос такий хрипкий через щире співчуття, а не через вік чи
надмірну щоденну порцію тютюну.
Раптом Холстон побачив себе очима Джанз — над-
ломлений чоловік, який сидить на потертій лаві; шкіра
в нього здається сірою від блідого полиску мертвого зо-
внішнього світу на екрані. Йому стало млосно, і він по-
чав, шукати щось більш раціональне, щоб на нього обпер-
тися, щось логічне. Це непорозуміння, яким стало його
життя, більше нагадувало сон. Жоден із останніх трьох
років не здавався йому справжнім. Ніщо вже не здавало-
ся справжнім. Холстон знову подивився на вигорілі па-
горби. Кутиком ока помітив, як помер ще один піксель,
перетворюючись на суцільну білу пляму. Відчинилося
ще одне крихітне віконечко, ще один чіткий прозір крізь
ілюзію, котра вже стала для нього очевидною.
«Завтра на мене чекає спасіння, — злісно подумав Хо-
лстон, — навіть якщо я помру там».
— Я надто довго була мером, — сказала Джанз.
Холстон озирнувся і побачив, що вона стискає холодні
сталеві ґрати зморшкуватими руками.
— У нас немає записів від самого початку, ти знаєш.
Наші записи починаються від повстання півтора століт-
16
ЧАСТИНА І. Холстон
тя тому, але звідтоді жоден мер не посилав на очищення
більше людей, ніж я.
— Вибач, що обтяжую тебе, — сухо мовив Холстон.
— Я не отримую від цього задоволення. Це все, що
я хочу сказати. Жодного задоволення.
Холстон махнув рукою в бік масивного екрана.
— Але ти перша прийдеш сюди завтра ввечері милува-
тися чітким зображення заходу сонця, чи не так? — йому
було гидко чути свій голос. Холстон лютився не через
власну смерть чи життя, не через те, що з ним станеться
завтра — в ньому ще кипіла злість за долю Еллісон. Йому
здавалося, що страшним подіям тоді можна було запобіг-
ти, хоча й минуло вже стільки часу.
— Завтра ви всі будете захоплюватися краєвидом, —
сказав він радше собі, ніж меру.
— Ти неправий, — заперечила Джанз. — Закон є за-
кон. Ти порушив його. Ти знав, що порушуєш його.
Холстон дивився собі під ноги. Обоє надовго замов-
кли. Трохи згодом знову заговорила Джанз.
— Ти досі не погрожував, що нічого не робитимеш.
Люди непокояться, що ти не проведеш очищення, бо ти
й не відмовляєшся його провести.
Холстон засміявся.
— їм полегшало б, якби я заявив, що не почищу сен-
сори? — він похитав головою, дивуючись із цієї спотворе-
ної логіки.
— Кожен, хто тут сидів, казав, що нічого не чистити-
ме, — заперечила Джанз, — а потім усе-таки чистив. Ось
на що ми всі сподіваємось...
— Еллісон ніколи не погрожувала, що не буде чистити
об’єктив, — нагадав їй Холстон. Але він знав, що мала на
увазі Джанз. І тепер, здавалося, розумів, що вона відчу-
вала, сидячи на цій самій лаві. Були важливіші теми для
роздумів, ніж очищення. Більшість із тих, кого посилали
назовні, були порушниками закону, і вони не очікували
опинитися в камері, де за кілька годин мала вирішитися
їхня доля. Вони думали про помсту, коли казали, що нічо-
го не робитимуть. Проте в Еллісон, як і в Холстона зараз,
були інші, серйозніші проблеми. Для обох не мало зна-
17
Бункер, ілюзія
чення, чиститиме він щось, чи ні; вони прийшли сюди,
бо, хай би яким божевіллям це здавалося, хотіли бути тут.
Важила тільки цікавість, бажання відкрити для себе світ
поза проекцією на стінних екранах.
— То як, ти плануєш провести очищення, чи ні? —
прямо запитала Джанз, і в її запитанні почувся відчай.
— Ти сама це сказала, — знизав плечима Холстон. —
Усі чистять. Має ж бути якась причина, чи не так?
Він вдавав, ніби йому байдуже, ніби не цікаво знати,
чому люди чистять лінзи. Але насправді більшу частину
життя й особливо три останні роки він провів у болісних
роздумах над цим. Це доводило Холстона до божевілля.
І якби його відмова відповідати Джанз завдала болю тим,
хто вбив його дружину, це його не засмутило б.
Джанз нервово провела руками по ґратах.
— Можна, я скажу їм, що ти це зробиш? — спитала
вона.
— Або можеш сказати, що не зроблю. Мені байдуже.
Здається, будь-яку відповідь вони сприймуть однаково.
Джанз не відповіла. Холстон глянув на неї, і мер кив-
нула.
— Якщо передумаєш щодо вечері, поклич заступника
Марнза. Він цілу ніч буде на місці, за традицією.
Даремно вона це сказала. Очі Холстона наповнили-
ся слізьми, коли він пригадав цю частину своїх минулих
обов’язків. Він чергував тут і дванадцять років тому, коли
на очищення послали Донну Паркінз, і вісім років тому,
коли настав час Джека Брента. Він провів цілу ніч, при-
падаючи до ґрат, качаючись по підлозі, мов жалюгідний
слимак, три роки тому, коли настала черга його дружини.
Мер Джанз розвернулася, щоб піти.
— Шерифе, — пробубонів Холстон, і вона почула.
— Що-що? — Джанз затрималася по той бік ґрат, на-
супила сиві кошлаті брови.
— Тепер він шериф, Марнз, — нагадав їй Холстон. —
Не заступник.
Джанз легенько вдарила по ґратах кісточками пальців.
— Поїж щось, — сказала вона. — І, гадаю, не ображу
тебе порадою трохи поспати.
18
ЧАСТИНА І. Холстон
З
За три роки дотепер
— Ну нічого собі, — мовила Еллісон. — Коханий, послу-
хай. Ти не повіриш. Ти знав, що повстань було кілька?
Холстон підняв очі від теки, розгорнутої на колінах.
Купки паперів, безладно розкидані ліжком, нагадува-
ли ковдру з клаптиків — цілі стоси старих документів
на сортування і нових скарг на розгляд. Еллісон сиділа
за маленьким столиком біля спинки ліжка. Вони жили
вдвох у одному з тих помешкань бункера, які ділили
на менші кімнати тільки двічі за кілька десятиліть. Це
давало їм простір для предметів розкошів на кшталт
письмового столу і двоспального, а не двох’ярусного
ліжка.
— А звідкіля б я про це дізнався? — запитав він.
Дружина повернулася й заклала пасмо волосся за
вухо. Холстон тицьнув текою в монітор її комп’ютера. —
Ти цілий день розкриваєш столітні таємниці, а я маю ді-
знаватися про них раніше за тебе?
Вона показала йому язика.
— Це лише такий зворот. Мій спосіб повідомити тобі
інформацію. І чому я не бачу зацікавлення? Ти чув, що
я сказала?
Холстон знизав плечима.
— Я б ніколи й не стверджував, що єдине відоме нам
повстання було першим — просто воно відбувалося не-
давно. Єдине, що я засвоїв у своїй роботі, — в жодному
злочині, як і в жодній оскаженілій юрбі немає нічого ори-
гінального, — він підняв з підлоги ще одну теку. — Дума-
єш, це перший крадій води, якого знав бункер? Або що
він буде останнім?
Стілець під Еллісон зарипів, коли вона повернулася до
нього. Екран на столі блимав уривками даних, які вона
відновлювала зі старих серверів бункера, тими рештка-
ми інформації, яку давно видалили й сотню разів пере-
писали. Холстон досі не розумів, як відбувається процес
відновлення і чому жінка, якій вистачало глузду знайти
спосіб це з’ясувати, виявилася настільки нерозважливою,
19
Бункер, ілюзія
щоб покохати його. Але обидва факти не викликали сум-
нівів.
— Я збираю по клаптиках серію старих звітів, — ска-
зала Еллісон. — Якщо вони правдиві, це означає, що такі
події, як наше старе добре повстання, відбувалися регу-
лярно. Раз на покоління чи близько того.
— Ми багато чого не знаємо про старі часи, — мо-
вив Холстон. Він потер очі й подумав про всю ту роботу
з документами, якої досі не міг завершити. — Можливо,
в них не було системи для очищення сенсорів, як гадаєш?
Я впевнений, що в ті часи видимість там, нагорі, просто
дедалі гіршала й люд божеволів, влаштовував бунт чи
щось подібне, а потім нарешті виганяли кількох людей,
щоб вони все полагодили. Чи, може, це був природний
контроль над перенаселенням, ну, знаєш, до лотереї.
Еллісон похитала головою.
— Хтозна. Я починаю думати, що... — вона спинилась
і глянула на розкидані навколо Холстона папери. Купа
зареєстрованих правопорушень неначе змушувала її зва-
жувати кожне слово. — Не збираюся нікого засуджувати,
не кажу, що хтось правий, а хтось винний, чи щось таке.
Я лише припускаю: можливо, інформацію з серверів сти-
рали не повстанці під час бунтів. У будь-якому разі, не за
таких обставин, як нам завжди казали.
Це вже зацікавило Холстона. Загадка чистих серверів,
спустошеного минулого предків мешканців бункера пе-
реслідувала всіх. Про стирання інформації ходили різні
легенди. Він закрив теку, над якою працював, і відклав
убік.
— Що ж, на твою думку, це спричинило? — звернувся
до дружини. — Гадаєш, це був нещасний випадок? Поже-
жа чи збій електропостачання? — він перелічив найпо-
ширеніші припущення. Еллісон спохмурніла.
— Ні, — мовила вона, а далі стишила голос і тривож-
но озирнулася. — Думаю, що жорсткі диски очистили ми.
Тобто наші предки, а не повстанці, — вона озирнулась
і нахилилася до екрана, провела пальцем по колонці сим-
волів, яких Холстон не міг розгледіти з ліжка. — Двадцять
років, — сказала вона. — Вісімнадцять. Двадцять чоти-
20
ЧАСТИНА І. Холстон
ри, — її палець з рипінням ковзнув екраном донизу. —
Двадцять вісім. Шістнадцять. П’ятнадцять.
Холстон проклав собі шлях крізь купи паперів на під-
лозі, складаючи підшивки в стоси. Діставшись до столу,
він сів на край ліжка, обійняв Еллісон і зазирнув у моні-
тор з-за її плеча.
— Це дати? — спитав він.
Дружина кивнула.
— Майже кожні двадцять років піднімалося масш-
табне повстання. Цей звіт подає їх перелік. Це — один
із видалених під час останнього повстання. Нашого пов-
стання.
Вона сказала «нашого», неначе хтось із них чи з їхніх
друзів застав його. Втім, Холстон знав, що мала на увазі
дружина. Це було повстання, під знаком якого вони ви-
ховувались і яке, здавалося, породило їх — славетна бо-
ротьба, яка нависала над їхнім дитинством, над їхніми
батьками, над батьками їхніх батьків. Повстання, про яке
перешіптувалися, боязко озираючись...
— Але чому ти думаєш, що це ми, такі гарні хлопці,
очистили сервери?
Вона глянула на нього впівоберта й похмуро всміхну-
лася.
— А хто каже, що ви — гарні хлопці?
Холстон заціпенів. Він прибрав руку з плеча Еллісон.
— Не починай. Не кажи нічого, що могло б...
— Я жартую, — мовила вона. Але з такими речами
не жартують Це була майже зрада, майже очищення. —
У мене з’явилася така гіпотеза, — швидко сказала вона,
наголошуючи на слові «гіпотеза». — Повстання спала-
хували раз на покоління, так? Тобто впродовж ста років,
а може, й довше. Неначе годинниковий механізм, — вона
кивнула на дати. — Але тоді, під час великого повстан-
ня — єдиного, про яке ми досі знали, — хтось очистив
сервери. Що, повір мені, не так легко зробити. Це тобі не
натиснути зо дві кнопки чи розпалити багаття. Там кіль-
ка рівнів захисту плюс резервні копії резервних копій. Це
вимагало узгоджених зусиль, а не якогось випадкового
збою, секундної роботи або простого саботажу...
21
Бункер, ілюзія
— Це нічого не говорить нам про можливого вико-
навця, — заперечив Холстон. Його дружина, без сумніву,
була чарівницею, коли йшлося про комп’ютери, але роз-
слідування вважалось не її справою, а його.
— Справді хоча б про щось свідчить лише те, — про-
довжила вона, — що кожне покоління піднімало повстан-
ня, але з часу останнього не трапилося жодного. — Еллі-
сон закусила губу.
Холстон випростався. Ковзнув поглядом по кімнаті
й дозволив ідеї Еллісон просотатися в його думки. Рап-
том уявив, як дружина перебирає на себе його детективні
функції та віддаляється разом із ними.
— І ти хочеш сказати... — він потер підборіддя, фор-
мулюючи речення. — Ти хочеш сказати, що хтось знищив
нашу історію, аби втримати нас від її повторення?
— Або ще гірше, — дружина потягнулася і обіруч
стиснула його долоню. Її серйозне обличчя стало ще
суворішим. — Що, як причина усіх повстань була на
тих серверах? Що, як там містилася певна частина на-
шої історії, або якісь дані ззовні, чи, може, відкриття
того, що колись змусило людей переселитися сюди?
Що, як ця інформація чинила тиск, змушувала людей
втрачати здоровий глузд, перетворювала їх на не-
стримних психів? А може, просто навіювала бажання
вийти назовні?
Холстон похитав головою.
— Я не хочу, щоб ти так думала, — застеріг він
дружину.
— Я не кажу, що так воно й було, — відповіла вона,
згадавши про обережність. — Проте з тих уривків, що я зі-
брала, складається така гіпотеза.
Холстон недовірливо глянув на екран.
— Може, тобі ліпше облишити це, — попросив він. —
Навіть не уявляю, як саме ти це робиш. Може, не варто
продовжувати?
— Коханий, інформація — там. Якщо я не зберу її по
шматочках зараз, збере хтось інший у майбутньому. Не
можна загнати джина назад у пляшку.
— Що ти маєш на увазі?
22
ЧАСТИНА І. Холстон
— Я вже опублікувала доповідь про те, як віднов-
лювати видалені й переписані файли. Решта ІТ-відділу
розповсюджує її для тих, хто випадково стер щось по-
трібне.
— Все одно я думаю, що тобі слід зупинитися, — напо-
лягав він. — Це не найкраща ідея. Я не бачу жодних пози-
тивних наслідків...
— Жодних позитивних наслідків правди? Знати прав-
ду завжди добре. І краще відкриємо її ми, ніж хтось ін-
ший. Хіба ні?
Холстон втупився у свої папери. Минуло вже п’ять
років звідтоді, як когось востаннє посилали на очи-
щення. Краєвид наземного світу що не день тьмяні-
шає, і він як шериф відчував: люди прагнуть знайти
когось. Цей тиск, ніби хмара випарів, наростав у бун-
кері та будь-якої миті міг вирватися назовні. Люди
нервували, знаючи, що надходить час. Це ніби одне
з тих пророцтв, які самі себе втілюють: через перена-
пругу хтось нарешті зривається, накидається на іншо-
го чи вимовляє слова, про які згодом пожалкує, і ось
він уже сидить у камері, споглядаючи свій останній
розмитий захід сонця.
Холстон переглядав документи, розкидані навколо,
жалкуючи, що там нічого нема. Він би вже завтра засу-
див людину на смерть, якби це дало змогу випустити
пару. А його дружина неначе штрикала гострою голкою
величезну, переповнену газом кулю, і Холстон хотів ви-
пустити той газ, поки вона не проткнула оболонку.
4
Теперішній час
Холстон сидів на єдиній сталевій лаві у шлюзі. Його дум-
ки заціпеніли від безсоння і неминучості того, що чекало
на поверхні. Нельсон, керівник очищувальної лаборато-
рії, став перед ним навколішки й натягнув йому на ногу
холошу захисного комбінезона.
23
Бункер, ілюзія
— Ми трохи вдосконалили ізоляцію на стиках і дода-
ли ще один шар полімерного покриття, яким обприска-
ємо тебе, — казав Нельсон. — Це дасть тобі більше часу,
ніж мав будь-хто досі.
Коли Холстон усвідомив його слова, то пригадав, як
спостерігав за приготуваннями дружини до очищення.
Верхній поверх бункера з його величезними екранами,
що демонстрували зовнішній світ, під час цієї процедури
зазвичай був безлюдним. Його мешканці не витримува-
ли того видовища. А може, просто хотіли завтра підня-
тися сюди й милуватися чітким пейзажем, не перейма-
ючись тим, чого це коштувало. Але Холстон дивився:
не було жодного сумніву, що він дивитиметься. Він не
бачив обличчя Еллісон крізь сріблясту маску шолома,
не бачив її тонких рук у громіздкому комбінезоні, коли
вона акуратно протирала об’єктив повстяними сервет-
ками, але впізнавав її ходу, її жести. Він дивився, поки
вона не скінчила роботу, старанно й неквапно, а потім
відступила, востаннє глянула в камеру, помахала йому
рукою і відвернулася, щоб піти геть. Як і її попередники,
незграбно посунула до найближчого пагорба і почала
дряпатися вгору, прямуючи до напівзруйнованих шпилів
стародавнього міста, ледве помітного на обрії. Увесь цей
час Холстон не рухався. Не поворухнувся навіть тоді, коли
дружина впала на схилі пагорба, схопившись за шолом,
скорчившись від болю, поки токсини не пожерли спершу
полімерне покриття, а потім комбінезон і її саму.
— Другу ногу.
Нельсон ляснув його по гомілці. Холстон підняв ногу
і дозволив технікові зібрати решту комбінезона в нього на
литці. Дивлячись на свої руки в чорній карбоновій під-
кладці, яка облягала тіло під комбінезоном, Холстон уя-
вив, як тканина роз’їдається, розповзається, ніби лусочки
висохлого жиру на трубі генератора, а кров б’є водограєм
із його пор і наповнює комбінезон з його трупом.
— Будь ласка, візьмися за перекладину і встань.
Нельсон виконував ритуал, який Холстон бачив уже
двічі. Вперше з Джеком Брентом, який до самого кін-
ця був налаштований вороже, войовниче. Холстон як
24
ЧАСТИНА І. Холстон
шериф змушував його рівно стояти біля лави. Вдруге —
з його дружиною, за чиїми приготуваннями він спостері-
гав крізь маленький ілюмінатор шлюзу. Відтоді Холстон
чудово знав, що треба робити, але все ж таки потребував
нагадувань. Його думки блукали деінде. Простягнувши
руки, він схопився за трапецієподібну перекладину, що
висіла над ним, і підвівся. Нельсон узяв комбінезон і на-
тягнув його на Холстона до талії. Порожні рукави лясну-
ли по боках.
— Ліву руку сюди.
Холстон простягнув затерплу руку. Те, що він тут, по
цей бік, що сам є учасником цієї процедури, цього мар-
шу смерті прибиральників, — здавалося нереальним.
Холстон часто дивувався, чому люди корилися, чому
просто слухалися й не опирались. Навіть Джек Брент по-
слухався, коли йому наказали йти, попри всі його лайку
та погрози. «Еллісон зробила це тихо, дуже просто», —
згадав Холстон, по черзі запихаючи руки в рукави. Коли
надягнули комбінезон, Холстон подумав, що люди, на-
певне, погоджувалися робити це, бо не вірили в те, що
все відбувається насправді. Жодна частина цього дійства
не здавалася достатньо реальною для того, щоб опира-
тися. Людина не в змозі сприйняти те, що її спокійно
посилають на смерть, неминучість якої вона чудово усві-
домлює.
— Повернись.
Він послухався.
За спиною щось смикнулося, а далі почувся звук, із
яким комбінезон застібнули до шиї. Ще один ривок, ще
одна блискавка. Два шари марного захисту. Тріск про-
мислової липкої стрічки поверх блискавок. Попліскуван-
ня та перевірка. Холстон почув, як з полиці зняли шолом;
він стискав пальці в пухких рукавицях, поки Нельсон пе-
ревіряв той шолом.
— Давай іще раз повторимо процедуру.
— Не варто, — тихо відповів Холстон.
Нельсон глянув на двері шлюзу, що вели до бункера.
Холстону не потрібно було дивитися туди, щоб зрозуміти:
за ним спостерігають.
25
Бункер, ілюзія
— Потерпи мене трохи, — сказав Нельсон. — Я маю
зробити все згідно з законом.
Холстон кивнув, знаючи, що ніякого «закону» не було.
З-поміж усіх традицій, оповитих містичними легендами,
що передавалися від покоління до покоління, жодна не
могла дорівнятися силою до культу розробників комбі-
незонів і техніків очищення. Усі віддавали їм належне.
Прибиральники, звісно, хоч і виконували фізичну робо-
ту, але ж саме техніки уможливлювали її. Це були чолові-
ки й жінки, які підтримували прозір на той широкий світ
за межами тісних стін бункера.
Нельсон поклав шолом на лаву.
— Ось тут у тебе серветки, — він поплескав шматочки
повсті, прикріплені липучкою до передньої частини ком-
бінезону.
Холстон з тріском відірвав одну серветку, подивися на
закручені ворсинки жорсткої тканини і приліпив назад.
— Двічі бризни з розпилювача перш ніж проти-
рати, далі просуши ось цим рушником, а наприкінці
наклей захисну плівку. — Перелічуючи матеріали, він
по черзі плескав по кишенях із номерами на яскравих
наліпках, повернутими догори, щоб Холстону було
легше читати.
Холстон кивнув і вперше за весь час зустрівся з Нель-
соном поглядом. Він здивувався, помітивши там страх,
той страх, який він чудово навчився розпізнавати завдя-
ки своїй професії. Він уже збирався спитати Нельсона,
що сталося, але раптом зрозумів: чоловік хвилювався,
що весь цей інструктаж був марним, що Холстон вийде
назовні — цього боявся кожен житель бункера, посила-
ючи будь-якого прибиральника, — і не виконає свого
обов’язку. Не проведе очищення для людей, чиї прави-
ла, правила, що забороняють мріяти про краще життя,
прирекли його на смерть. А може, Нельсон непокоївся,
що дороге хитромудре спорядження, яке він створив ра-
зом зі своїми колегами, використовуючи секрети і тех-
нології, відомі ще задовго до повстання, марно загине за
межами бункера?
— Усе гаразд? — спитав Нельсон. — Нічого не тисне?
26
ЧАСТИНА І. Холстон
Холстон оглянув шлюз. «Моє життя мені тисне, — хо-
тів відповісти він. — Моя шкіра мені тисне. Ці стіни на
мене тиснуть». Він похитав головою.
— Я готовий, — прошепотів він.
Це була правда. Дивним чином Холстон і справді був
цілковито готовий іти.
І він раптом пригадав, що і його дружина була тоді го-
това.
5
За три роки дотепер
— Я хочу вийти. Я хочу вийти. Я-хочу-вийти.
Холстон примчав до кав’ярні. Його рація досі тріщала,
заступник Марнз горлав щось про Еллісон. Холстон нічо-
го не відповів, а просто злетів трьома прогонами нагору
до місця події.
— Що відбувається? — спитав він. Проштовхався крізь
натовп перед дверима й побачив свою дружину, яка зви-
валася на підлозі кафе. Її міцно тримали Коннор і ще двоє
працівників закладу.
— Відпустіть її! — він ляснув по руках, що тримали
дружину за литки, і замалим не отримав удар її чобота
у підборіддя. — Заспокойся, — сказав він і схилився, щоб
схопити її за зап’ястки. Але вона й далі звивалася, намага-
ючись вирватися з цупких рук дужих чоловіків. — Люба,
що відбувається, чорт забирай?
— Вона бігла до шлюзу, — сказав Коннор, крекчучи
від напруги. Персі притиснув до підлоги ногу, якою вона
намагалася копнути когось із них, і цього разу Холстон
не зупинив його. Тепер він розумів, чому знадобилося аж
троє чоловіків. Він нахилився до Еллісон, щоб вона його
побачила. Її очі несамовито зиркали з-під скуйовдженого
волосся.
— Еллісон, люба, тобі треба заспокоїтись.
— Я хочу вийти. Я хочу вийти, — повторювала вона,
вже тихіше.
27
Бункер, ілюзія
— Не кажи так, — заспокоював її Холстон. Його тіло
обсипало морозом, коли він чув ці страшні слова. Він
притиснув долоні до її щік. — Люба, не кажи так!
Але він уже зрозумів, що це означало. І знав, що запі-
зно. Люди це чули. Всі чули. Його дружина сама підписа-
ла собі смертний вирок.
Кімната оберталася перед очима в Холстона, поки він
благав Еллісон замовкнути. Він мовби прибув на місце
якоїсь жахливої аварії — скажімо, нещасного випадку
в машинному відділенні — і дізнався, що людину, яку він
любив, поранено. Неначе вона ще жива і бореться за жит-
тя, але з першого погляду зрозуміло, що рана смертельна.
Холстон спробував прибрати волосся з обличчя дру-
жини й раптом відчув, як гарячі сльози стікають щока-
ми. Нарешті вдалося глянути їй у вічі, й вони перестали
гарячково блищати, погляд жінки став більш притом-
ним. І на якусь мить, лише на секунду — Холстон навіть
не встиг подумати, чи не накачали її наркотиками, чи не
поглумився хто над нею, — у її очах спалахнула іскринка
спокійного розуміння, світло здорового глузду, тверезого
розрахунку. А потім Еллісон кліпнула, і погляд знову став
диким, і вона знову почала благати випустити її назовні.
— Підніміть її, — попросив Холстон. Його серце края-
лося: він був її чоловіком і страждав від страшного горя,
але він ще був і відповідальним шерифом, який мусив
виконувати свій обов’язок. І йому не лишалося нічого ін-
шого, як замкнути її, хоча цієї миті він хотів єдиного: за-
лишитися на самоті й волати на повний голос. — Туди, —
вказав Коннору, який обіруч тримав Еллісон під пахви,
поки вона скажено розмахувала руками. Він кивнув на
свій кабінет і на камеру за ним. Трохи далі, у кінці ко-
ридору, виднілась яскрава жовта пляма широкої брами
шлюзу, незворушного та погрозливого, застиглого у мов-
чазному чеканні.
У камері Еллісон миттю заспокоїлася. Вмостилася на
лаву, більше не пручаючись і нічого не вигукуючи, ніби
просто проходила тут і спинилася відпочити, помилува-
тися краєвидом. Тепер звивався й корчився Холстон. Він
кидався на ґрати й бурмотів запитання, що залишалися
28
ЧАСТИНА І. Холстон
без відповіді, а Марнз із мером виконували його роботу.
Обидва дивились і на Холстона, і на його дружину, як на
тяжко хворих. І хоча думки Холстона крутилися навко-
ло жахливих подій останніх тридцяти хвилин, у глибині
його мозку, мозку шерифа, у тій частині, яка завжди сте-
жила за наростанням напруги у бункері, він відчував при-
голомшливі чутки, що пробивалися крізь металеву арма-
туру й бетон. Величезна затаєна напруга в бункері тепер
просотувалась невиразним шепотом у кожну тріщинку.
— Кохана, ти мусиш поговорити зі мною, — благав він
знову і знову. Уже не ходив туди-сюди, а лише стискав ру-
ками ґрати. Еллісон сиділа до нього спиною. Дивилася на
екран, на бурі пагорби, сіре небо й темні хмари. Час від
часу вона піднімала руку, щоб забрати з обличчя волосся,
але здебільшого не рухалася і нічого не говорила. Лише
коли Холстон вставив у шпарину ключ (це було невдовзі
по тому, як її занесли в камеру й замкнули двері), вона
коротко сказала: «Не треба», — і це змусило його сховати
ключа.
Поки він благав її, а вона мовчала, приготування до
майбутнього очищення вихором котилися бункером. Тех-
ніки сновигали вестибюлем, готуючи комбінезон і підга-
няючи його до потрібного розміру. У шлюзі розкладали
інструменти для очищення. Десь зашипів балон, із якого
наповнювали аргоном шлюзові труби. Час від часу вся ця
метушня долинала до камери, перед якою стояв Холстон,
втупившись у спину дружини. Зазвичай балакучі техніки
моторошно мовчали, проминаючи його, здавалося, на-
віть подих тамували.
Спливав час, а Еллісон відмовлялася говорити — через
це метушня в бункері лише посилювалась. Холстон без
кінця щось бурмотів крізь ґрати, божеволіючи від муки.
За одну коротку мить зруйнувалося все, що він мав у жит-
ті. Він намагався усвідомити це, а Еллісон сиділа в камері,
втупившись у лиховісний краєвид, і здавалася задоволе-
ною новим статусом прибиральниці.
Еллісон заговорила, коли вже смеркало, по тому, як
мовчки, але категорично відмовилася від останньої тра-
пези, по тому, як техніки підготували шлюз, замкнули
29
Бункер, ілюзія
жовті двері та розійшлися перечікувати безсонну ніч. Це
сталося тоді, коли Марнз пішов спати, двічі поплескавши
Холстона по плечі. Минуло чимало часу, й Холстон уже
падав з ніг, виснажений риданнями та хрипкими умов-
ляннями. Затягнуте серпанком сонце сіло за пагорби, які
було видно з кав’ярні та вестибюлю, — пагорбами, що хо-
вали решту далеких руїн міста. У напівтемряві, що пану-
вала в камері, Еллісон прошепотіла майже нечутно:
— Це несправжнє.
Принаймні, так почулося Холстону. Він підскочив.
— Люба? — він схопився за ґрати й став на колі-
на. — Кохана, — прошепотів він, обтираючи зі щік сіль
застиглих сліз. Еллісон обернулась до нього. І ніби сон-
це передумало заходити і піднялося з-за пагорбів, щоб
подарувати йому надію. Від цього почуття йому перехо-
пило подих. Він подумав, що це була якась хвороба, ли-
хоманка, таке, що док міг би вписати у досьє як виправ-
дання всіх її слів. Адже Еллісон ніколи не хотіла цього.
Вона була врятована, просто завдяки тому, що вийшла
з цього стану, а Холстона врятувало вже те, що вона до
нього обернулася.
— Усе, що ти бачиш, несправжнє, — тихо мовила вона.
Еллісон була спокійна, хоча божевілля не полишало її,
змушуючи говорити заборонені речі.
— Іди сюди, поговори зі мною, — попросив Холстон.
Він махнув рукою на ґрати.
Еллісон хитнула головою, поплескала по тонкому ма-
трацу на лаві.
Холстон глянув на годинник. Час для відвідувань дав-
но минув. Його також можуть послати на очищення лише
за те, що він збирався зробити.
Без жодних сумнівів він вставив ключ у шпарину. За-
мок неймовірно голосно клацнув, це було мов постріл.
Холстон зайшов до дружини і сів біля неї. Він помирав
від бажання доторкнутися до коханої, обійняти й відвести
кудись у безпечне місце, до їхнього ліжка, де вони могли б
вдавати, що все це — тільки страшний сон.
Але він не наважувався навіть поворухнутися. Сидів,
зчепивши пальці, поки дружина шепотіла:
ЗО
ЧАСТИНА І. Холстон
— Не факт, що воно справжнє. Будь-що з цього. Ніщо
з цього, — вона глянула на екран.
Холстон нахилився так близько, що відчув запах поту
після колишньої сутички.
— Люба, що відбувається?
Її волосся сколихнулося від подиху, коли він про-
мовив цю фразу. Еллісон простягла руку і потерла
майже повністю стемнілий екран, ніби обмацуючи ко-
жен піксель.
— Можливо, нині ранок, а ми цього й не знаємо. Може,
там, назовні, є люди, — вона повернула голову й глянула
на нього. — Може, вони спостерігають за нами, — мовила
вона з похмурою посмішкою.
Холстон дивився їй у вічі. Вона геть не здавалася боже-
вільною, такою, як кілька годин тому. Її слова могли бути
божевільними, але вона — здорова.
— Звідки у тебе такі думки? — спитав він. Здавалося,
вже знав відповідь, але все одно спитав. — Ти щось зна-
йшла на жорстких дисках? — Йому казали, що дружина
побігла зі своєї лабораторії прямісінько до шлюзу, і вже
тоді безумство опанувало її. Щось сталося, поки вона була
на роботі. — Що ти знайшла?
— Видалено інформацію не лише про події після пов-
стання, — прошепотіла вона. — Видалено значно більше.
Видаляється все. Всі недавні файли також, — вона засмія-
лась. Її голос раптом зміцнів, погляд спрямувався вдали-
ну. — Можу заприсягтися, що й електронні листи, яких ти
мені ніколи не надсилав. Авжеж!
— Люба, — Холстон наважився взяти її за руки, і вона
не відняла їх. Він стиснув її долоні. — Що ти знайшла?
Якогось листа? Від кого він був?
Еллісон похитала головою:
— Ні. Я знайшла програми, якими вони корис-
туються. Програми, які створюють на екранах таке,
здавалося б, реальне зображення, — вона озирнула-
ся на сутінкове небо. — ІТ, — сказала вона. — Ай.
Ті. Комп’ютерний відділ. Це вони. Вони знають. Це
таємниця, відома лише їм, — Еллісон струснула го-
ловою.
31
Бункер, ілюзія
— Яка таємниця? — Холстон не міг зрозуміти: була то
просто маячня, чи щось справді важливе. Він лише знав,
що дружина заговорила.
— Але тепер я її знаю. І ти також дізнаєшся. Присяга-
юсь, я повернуся по тебе Усе буде інакше. Ми розірвемо
замкнене коло, ти і я. Я повернусь, і ми разом підемо за
пагорб, вона засміялась. — Якщо, звісно, він там є, — ви-
гукнула вона. — Якщо той пагорб там є і він зелений, ми
підемо за нього разом.
Вона повернулась до чоловіка.
— Не було ніякого повстання, принаймні, це не зов-
сім повстання, просто поступовий відтік. Є люди, які все
знають, які хочуть назовні, — вона всміхнулася. — їм доз-
воляють піти, — сказала вона. — Вони отримують те, що
просять. І я знаю, чому вони проводять очищення, чому
відмовляються, але потім проводять. Я знаю. Я знаю.
І вони ніколи не повертаються, вони лише чекають, че-
кають, чекають. Але не я. Я відразу повернуся. Цього разу
все буде інакше.
Холстон стиснув її руки. Його щоками котилися сльози.
— Люба, чому ти це робиш? — йому здавалося, що Ел-
лісон хоче пояснити все саме тепер, коли в бункері стало
темно і вони залишилися самі.
— Я знаю про повстання, — сказала вона.
Холстон кивнув.
— Так. Ти казала. Були й інші...
— Ні, — Еллісон відсунулася від нього, але тільки щоб
зазирнути йому в очі. Її погляд уже не був шаленим, як
раніше. — Холстоне, я знаю, чому відбувалися повстання.
Я знаю причину,
Еллісон закусила нижню губу. Холстон чекав, напру-
жившись усім тілом.
— Причина завжди була в сумніві, в підозрі, що там,
нагорі, усе не так уже й погано, як здається. Ти відчував
це, хіба ні? Що ми можемо бути де завгодно, якщо живе-
мо у брехні?
Холстон остерігався відповіді, навіть не намагався її
знайти. Порушуючи цю тему, можна було стати наступ-
ним прибиральником. Він сидів, заціпенілий, і чекав.
32
ЧАСТИНА І. Холстон
— Можливо, це були молодші покоління, — сказала
Еллісон. — Приблизно кожні двадцять років. Я думаю,
вони хотіли просуватися вперед, досліджувати. Хіба ти
ніколи не відчуваєш такої потреби? Не відчував, коли
був молодшим? — очі в неї повужчали. — Або, можли-
во, це були пари, молодята, які божеволіли від того, що
їм забороняли мати дітей у цьому клятому обмеженому
світі. І вони були готові ризикнути всім заради такого
шансу...
Вона сфокусувала погляд на чомусь далекому. Може,
вона бачила той лотерейний квиток, який вони вже ніко-
ли не зможуть погасити. Далі глянула на Холстона. Він
розмірковував: його пошлють на очищення просто за
мовчання, чи за те, що не звелів їй припинити вимовляти
заборонені слова.
— Це могли навіть бути й навіть напевне були старі
люди, — провадила вона. — Вони були замкнені тут над-
то довго, тож у останні роки свого життя вже не боялися.
Можливо, хотіли залишити це місце, звільнити його для
інших, для жменьки дорогоцінних онуків. Але хоч би хто
це був, байдуже — кожне повстання відбувалося через
оцей сумнів, це почуття, що для нас погане місце саме
тут, — вона обвела поглядом камеру.
— Ти не маєш так казати, — прошепотів Холстон. —
Це великий злочин...
— Висловити бажання піти звідси? Так. Великий зло-
чин. Хіба ти не розумієш, чому? Чому це категорично за-
боронено? Бо всі повстання починалися з цього бажання,
ось чому.
— «Чого просиш, те й отримуєш», — процитував Хо-
лстон. Ці слова в’їлися в його мізки ще в дитинстві. Бать-
ки попереджали його, свою єдину дорогу дитину: ніколи
не рвися назовні. Навіть не думай про вихід. Не дозво-
ляй такій думці промайнути. Ця думка означає миттєву
смерть, вона знищить їхнього дорогоцінного сина.
Холстон перевів погляд на дружину. Він досі не розу-
мів її божевільного рішення. Ну гаразд, знайшла видале-
ні програми, що могли створювати на екрані комп’ютера
реалістичні світи. Ну то й що? Навіщо так чинити?
33
Бункер, ілюзія
— Навіщо? — спитав він. — Навіщо робити це так?
Чому ти не прийшла спочатку до мене? Має бути кращий
спосіб дізнатися, що відбувається. Ми могли б почати
розказувати людям, що ти знайшла на тих серверах...
— І розпочати наступне повстання? — засміялась Ел-
лісон. ЇЇ сміх досі здавався божевільним; можливо, це
було просто сильне розчарування, можливо, закипала
злість. Може, велика зрада багатьох поколінь штовхнула
її на край прірви. — Ні, дякую, — сказала вона, обриваю-
чи сміх. — Я стерла все, що знайшла. Я не хочу, щоб вони
знали. Хай гниють тут, якщо хочуть залишатися. Я повер-
нуся лише по тебе.
— Звідти не повертаються, — сердито мовив Хо-
лстон. — Гадаєш, прибиральники ще там? Думаєш,
вони вирішили не повертатись, бо відчувають, що ми їх
зрадили?
— Чому ж, на твою думку, вони проводять очищен-
ня? — спитала Еллісон. — Чому вони дістають ганчірки
і беруться до роботи, не вагаючись?
Холстон зітхнув. Він відчував, як відступає його гнів.
— Ніхто не знає, — сказав він.
— А ти як думаєш?
— Ми вже говорили про це, — відповів він. — Скільки
разів ми вже говорили про це? — Холстон був перекона-
ний, що всі пари на самоті ділилися одне з одним власни-
ми теоріями. Він дивився кудись удалечінь, повз Еллісон,
пригадуючи ті часи. Він глянув на екран, побачив у небі
місяць, за яким визначив годину. їхній час спливав. Його
дружина завтра піде геть. Ця проста думка час від часу
спалахувала, мов блискавка у грозових хмарах.
— У всіх є власні теорії, — сказав він. — Ми безліч ра-
зів переказували їх одне одному. Давай просто...
— Але тепер ти знаєш щось нове, — відповіла Еллісон.
Вона відпустила його руку і прибрала волосся з облич-
чя. — Ми з тобою знаємо щось нове, і тепер в усьому цьо-
му є логіка. У цьому є довершена логіка. А завтра я знати-
му напевно, — Еллісон усміхнулась. Вона погладила руку
Холстона, неначе він був дитиною. — А одного дня, мій
любий, ти знатимеш це також.
34
ЧАСТИНА І. Холстон
6
Теперішній час
Рік, що минув без неї, Холстон чекав на її повернення, ві-
рив у правдивість її божевільних слів, сумнівався, що там,
на тому пагорбі, лежить вона. У першу річницю її смерті
він цілий день до блиску натирав усе в камері, вимивав
жовту браму шлюзу, напружено дослухався, намагаючись
почути якийсь звук ззовні, що мав означати: привид його
дружини повернувся, аби звільнити його.
Коли цього не сталося, він почав розглядати інший ва-
ріант: вийти назовні як вона. Днями, тижнями, місяцями
він переглядав файли в її комп’ютері, читав усе, що вона
зібрала, розуміючи лише половину, й цим доводив себе
до нестями. Він почав вірити, що його світ був обманом,
та без Еллісон уже не мав для чого жити, навіть якби все
й виявилося справжнім.
Друга річниця її виходу відзначала рік його боягузтва.
Холстон ішов на роботу, промовляючи подумки згубні
слова — про своє бажання вийти, але останньої миті ков-
тав їх. Коли того дня він із Марнзом заступив на патрулю-
вання, думка про те, наскільки наблизилася його смерть,
пекла зсередини. Це був довгий рік боягузтва, рік, протя-
гом якого він зраджував Еллісон. Перший рік був позна-
чений її невдачею; другий — його. Але досить.
Тепер, іще за рік, він сам сидів у шлюзі, в комбінезо-
ні прибиральника, переповнений водночас і сумнівами,
й вірою. Бункер був замкнений, груба жовта брама —
міцно закручена гвинтами, і Холстон подумав, що не так
він уявляв свою смерть, не таким бачив своє майбутнє.
Він вважав, що завжди житиме в бункері, а його тіло
вирушить туди само, куди відіслано й тіла його бать-
ків: у ґрунт чорноземної ферми на восьмому поверсі.
Здавалося, минуло ціле життя відтоді, як він мріяв про
сім’ю, про власну дитину, про диво двійнят чи ще один
виграш у лотерею, про дружину, поруч із якою зустріне
старість...
За дверима пролунав гудок, наказуючи всім, крім ньо-
го, вийти. Він залишиться. Більше йому нема куди йти.
35
Бункер, ілюзія
Зашипіли аргонові труби, наповнюючи приміщення
інертним газом. За хвилину Холстон відчув, як тисне на
нього повітря, а комбінезон щільно прилягає до тіла. Він
вдихав кисень, що циркулював у шоломі, стоячи перед
іншими дверима, забороненими, тими, що вели у страхіт-
ливий зовнішній світ, і чекав.
Почулося рипіння металевих поршнів, захованих гли-
боко в стінах. Одноразова пластикова церата, що вкрива-
ла стінки шлюзового приміщення, зморщилася від тис-
ку накачаного аргону. Її відразу спалять просто у шлюзі,
поки Холстон протиратиме лінзи. Ще до смерку все тут
приберуть і підготують до наступного очищення.
Масивні металеві двері перед ним здригнулись, і коли
вони почали відчинятися, стало видно величезну шахту.
Брама не відчинилася навстіж, хоча й була спроектована
саме для цього, — слід було мінімізувати ризик проник-
нення повітря ззовні.
Потік аргону рвонув крізь отвір зі свистом, що
в шахті переріс у несамовите ревіння. Холстон при-
тиснувся до дверей, спантеличений тим, що зовсім не
опирався, як і всі, хто був тут до нього. Краще вийти
й один раз побачити світ на власні очі, ніж згоріти
живцем разом із пластиковою цератою. Краще пожи-
ти на кілька секунд довше.
Щойно отвір достатньо розширився, Холстон про-
тиснувся в нього; комбінезон терся об стулки дверей
і чіплявся за них. Навколо клубочився туман — це аргон
конденсувався в атмосфері через нижчий рівень тиску.
Холстон рушив уперед наосліп, спотикаючись і хапаючи
руками м’яку хмарку.
Туман ще не розсіявся, а брама шлюзу зарипіла й по-
чала зачинятися. Коли грубі сталеві двері міцно зчепили-
ся з таким само сталевим одвірком, замикаючи Холстона
в шахті разом із токсинами, гудки сирени стихли, в шлюзі
загуло очищувальне полум’я, знищуючи будь-яку заразу,
що могла проникнути всередину.
Холстон побачив, що стоїть біля підніжжя бетонного
пандуса, який веде нагору. Здавалося, відведений йому
час от-от вичерпається, у голові безперервно пульсува-
36
ЧАСТИНА І. Холстон
ло нагадування: швидше! Швидше! Його життя спли-
вало. Він почав дертися нагору пандусом, збентежений
тим, що опинився в якійсь ямі, адже звик бачити обрій
із кав’ярні та вестибюля, розташованих на одному рівні
зі шлюзом.
Чоловік почовгав нагору вузьким пандусом поміж по-
щерблених бетонних стін; скло його шолома заливало
яскраве сліпуче світло. На вершині пандуса Холстон по-
бачив той рай, до якого був засуджений за свій простий
гріх — надію. Він озирнувся навсібіч, і голова запаморо-
чилась від такої кількості зелені!
Зелені пагорби, зелена трава, зелений килим під нога-
ми. Холстон заволав від захвату в своєму шоломі. Видови-
ще приголомшило його. І над усією цією зеленню синіло
те саме небо з дитячих книжок, із чистенькими білими
хмарками, а в повітрі пурхали якісь живі істоти.
Холстон крутився на всі боки, намагаючись збагнути
побачене. Він раптом згадав, як його дружина робила те
саме; він спостерігав, як вона незграбно, повільно оберта-
лася, ніби розгублена чи здивована, а може, розміркову-
вала, чи потрібне взагалі те очищення.
Очищення!
Холстон дістав шматок повсті з нагрудної кишені.
Очищення! Тепер він блискавично збагнув, чому. Чому!
Він глянув туди, де, як він думав раніше, мала бути
висока кругла стіна найвищого рівня бункера, але,
звісно, вона залишилася під землею. Усе, що стояло
перед ним, — це невелика бетонна вежа, колона за-
ввишки максимум два з половиною метра. До одно-
го її боку було прикріплено металеву драбину; нагорі
стирчали антени. А з його боку, зусібіч — він це бачив,
наближаючись, — витріщалися широкі, вигнуті об’єк-
тиви потужних камер.
Холстон дістав серветку й наблизився до першого.
Він уявляв, яким його бачать з кав’ярні — неприродно
наближеним, неймовірно великим. Три роки тому він
спостерігав, як його дружина робила те саме. Він пам’я-
тав, як вона махала рукою, — тоді подумав, що так вона
втримувала рівновагу, Але, можливо, Еллісон хотіла
37
Бункер, ілюзія
передати йому якийсь сигнал? Можливо, посміхалася
за своїм сріблястим шоломом, так само широко й дур-
нувато, як і він зараз? Чи так само калатало її серце
в божевільному передчутті свободи, поки вона бризка-
ла, терла, відчищала, наклеювала захисну плівку? Хо-
лстон знав, що у кав’ярні буде порожньо; у бункері не
лишилося нікого, хто любив би його так, щоб дивити-
ся, але він все одно помахав рукою. Його переповнював
не той праведний гнів, який, на його колишню думку,
охоплював багатьох прибиральників. І не усвідомлення
того, що люди в бункері виявилися засудженими, а за-
суджені — звільненими. І не відчуття, що його зради-
ли, водило його рукою з серветкою дрібними коловими
рухами. Це був жаль. Чистісінький жаль і нестримна
радість.
Світ став розмитим — це на очі Холстону навернули-
ся сльози. Його дружина мала рацію: краєвид, який по-
казували всередині, був обманом. Пагорби ті самі — він
упізнав їх з першого погляду, адже прожив з ними так
довго, — та кольори не ті. Екрани в бункері, програми, які
знайшла його дружина, якимось чином перетворювали
яскраво-зелене на сіре, знищуючи всі ознаки життя. Над-
звичайного життя!
Холстон стирав кіптяву з об’єктивів камер і думав, чи
поступове забруднення теж реальне. Наліт справді був.
Він бачив, як він зникав під серветкою. Але, можливо,
то був звичайний бруд, а не токсична кіптява в повітрі?
Можливо, програми, які знайшла Еллісон, могли зміню-
вати вже відзняте зображення? Голова йшла обертом від
цих відкриттів. Він здавався собі дитиною, яка вперше
потрапила в світ і тепер мусила збагнути стільки всього
одночасно, що мозок от-от вибухне.
«Наліт був справжнім», — вирішив він, коли стер ос-
танній бруд з другої камери. Певно, програма наклада-
ла сірі й коричневі відтінки, щоб приховати зелене поле
й блакитне небо, поцятковане пухнастими хмарами. Світ,
який ховали від них, був таким прекрасним, що Холстон
докладав чимало зусиль, аби продовжувати роботу, а не
витріщатися на все навколо.
38
ЧАСТИНА І. Холстон
Коли він чистив другу з чотирьох камер, замислився
про фальшиві стіни внизу, про програми, які переносили
зображення з цих камер і змінювали його. Цікаво, скіль-
ки людей у бункері знають правду. І чи узагалі хтпо-не-
будь знає? Яким відданим фанатиком потрібно бути, щоб
підтримувати цю похмуру ілюзію? Це й була таємниця,
що дійшла із часів до останнього повстання? Чи просто
нікому не відома брехня, яка передавалася покоління-
ми, — комплект фальсифікаторських програм, які й далі
працюють на комп’ютерах у бункері, ніким не помічені?
Бо якби хтось знав, що можна показати будь-яке зобра-
ження, чому не зробити його приємним?
Повстання! Можливо, все це було задумане, щоб за-
побігти новим повстанням. Холстон наклеїв захисну
плівку на другий об’єктив і подумав, чи могла ця огидна
брехня про непривабливий навколишній світ бути невда-
лою спробою втримати людей від бажання вийти назо-
вні. Адже міг хтось вирішити, що правда гірша за втрату
влади й контролю? Чи тут криється щось глибше, більш
лиховісне? Страх перед не заляканими, вільними, вихо-
ваними без обмежень дітьми? Варіантів безліч, і всі вони
жахливі.
А що з Еллісон? Де вона? Холстон перемістився
навколо бетонної вежі до третьої камери, і в поле зору
втрапили знайомі, але трохи інші з вигляду хмарочоси
далекого міста. Будівель було більше, ніж він звик ба-
чити. Незнайома споруда височіла на передньому пла-
ні. Інші, які він так добре знав, були цілі, блискучі, а не
понівечені, поруйновані. Холстон дивився на гребінь
зелених пагорбів і уявляв, що за мить на них з’явиться
Еллісон. Але це було безглуздо. Як вона могла дізнатися,
що він вийде саме сьогодні? Чи пам’ятала вона про річ-
ницю? Навіть попри те, що він пропустив дві попередні?
Холстон проклинав себе за нерішучість, за марно втра-
чені роки. «Я мав піти до неї», — вирішив він і відчув
раптове бажання зробити це просто зараз: стягнути шо-
лом і громіздкий комбінезон, збігти на пагорб в самому
лише карбоновому спідньому, глибоко вдихаючи свіже
повітря, і, сміючись, вирушити на пошуки своєї дружи-
39
Бункер, ілюзія
ни, яка чекає на нього у тому великому, незбагненному
місті, повному людей і дитячого сміху.
Але ні, потрібно було вдавати, підтримувати ілюзію.
Він не знав напевне, чому, але так робила його дружина,
та й усі прибиральники до цього. Тепер Холстон був чле-
ном їхнього клубу, частиною зовнішньої групи. Історія,
прецеденти змушували дотримуватися ритуалу. Вони
краще знали. Він завершить свою виставу заради зовніш-
ньої групи, до якої щойно приєднався. Чоловік досі не
знав напевне, чому робив саме так, знав лишень, що його
попередники так поводилися. Яка таємниця їх об’єдну-
вала? І вона виявилася потужним наркотиком. Холстон
знав єдине: потрібно просто робити все, що йому звеліли.
Він по черзі діставав щось із пронумерованих кишень, ав-
томатично чистив об’єктиви, розмірковуючи над неймо-
вірними можливостями, які відкривав зовнішній світ,
такий великий, що не можна весь його побачити за одне
життя, не можна вдихнути все повітря, випити всю воду,
поглинути всю їжу.
Мріючи про майбутнє, Холстон сумлінно витер третю
камеру, потім наклеїв плівку, побризкав спреєм і перемі-
стився до останньої. Він чув свій пульс; серце калатало
під тісним комбінезоном. «Трохи, ще трохи», — сказав
він собі. Узяв новий клапоть повсті й відчистив наліт із
четвертого об’єктива. Затим витер, наклеїв і побризкав
наостанок, поклав усе на місця у пронумеровані кишені,
не бажаючи оскверняти плодючу, здорову землю під но-
гами. Зробивши це, Холстон відступив, востаннє глянув
туди, звідки ніхто не дивився йому вслід із кав’ярні та
вестибюлю, й повернувся спиною до тих, хто повертався
спинами до Еллісон і всіх інших. «Була причина, з якої
жоден прибиральник не повернувся по людей у бун-
кері, — подумав Холстон. — Так само, як була причина,
з якої всі проводили очищення, хоча погрожували не ро-
бити цього». Він був вільним; він мав приєднатися до ін-
ших, і тому поспішив до тієї чорної ущелини, що збігала
пагорбом. Рушив слідами дружини, знаючи: знайомий
сонний валун там більше не лежить. Холстон вирішив,
що й він був жахливим цифровим обманом.
40
ЧАСТИНА І. Холстон
7
Холстон пройшов схилом з десяток кроків, вражений
яскраво-зеленою травою під ногами та сяючим небом
над головою, коли відчув перший напад гострого болю
в шлунку. Щось скрутило, зсудомило його нутрощі, мов
сильний голод. Спершу він подумав, що надто поспішав —
спочатку з очищенням, а тепер із цим стрімким сходжен-
ням у важкому комбінезоні. Не хотів його скидати, поки
не опиниться за пагорбом, невидимий для камер, хотів
підтримати ілюзію, трансльовану на стіни кав’ярні. Зосе-
редився на вершечках далеких хмарочосів і змусив себе
сповільнити крок, заспокоїтися. Крок за кроком. Він ро-
ками бігав вгору-вниз тридцятьма прогонами сходів, тож
цей шлях має подолати легко.
Ще одна судома, цього разу сильніша. Холстон помор-
щився й зупинився, чекаючи, поки попустить. Коли він
востаннє їв? Точно не вчора. Це було нерозумно. Коли він
востаннє ходив до вбиральні? Знову ж таки, не міг прига-
дати. Можливо, доведеться стягнути комбінезон раніше,
ніж хотілося. Щойно минув напад нудоти, він рушив далі,
сподіваючись дійти до вершини пагорба, перш ніж по-
вернеться біль. Але зробив лише десяток кроків і відчув
ще гостріший напад. Настільки зле не почувався ніколи
в житті. Холстону хотілося блювати, але, на щастя, шлу-
нок був порожній. Він схопився за живіт, коліна затремті-
ли й підігнулися. Холстон звалився на землю і застогнав.
У шлунку пекло, груди палали мов у вогні. Він зміг про-
повзти ще трохи, заливаючи шолом потом з чола. Перед
очима спалахувало; світ кілька разів ставав яскраво-бі-
лим, ніби від блискавки. Розгублений і знесилений, Хо-
лстон і далі повз нагору, і кожен рух завдавав йому болю.
Він концентрував перелякані думки на чіткій кінцевій
меті: перебратися за пагорб.
У його очах мерехтіло, мовби в скло шолома вдаря-
ли снопи білого світла. Холстон майже нічого не бачив.
Врізався у щось, одна рука підігнулась, і він упав на бік,
забив плече. Покліпав очима, роззирнувся, вдивляючись
у вершину пагорба, зачекав, поки чітко проступило все,
41
Бункер, ілюзія
що було попереду. Але крізь спалахи перед очима лише
зрідка проступали ріденькі кущики трави.
А далі все стало чорним. Холстон почав дряпати скло
шолома, та шлунок скрутило в новий вузол болю. Перед
очима стояло сяйво, час від часу він щось бачив, тож знав,
що поки не осліп. Але блимало, здавалося, всередині шо-
лома. Це скло раптом осліпло, а не він.
Холстон намацав застібки на задній частині шоло-
ма. Подумав: а раптом уже використав увесь свій запас
повітря? Може, він задихається? Отруївся вуглекислим
газом, який сам і видихав? Ну звісно! Чому б вони дали
йому більше повітря, ніж необхідно для очищення? Він
намацав застібки пальцями в неоковирних рукавицях.
Але вони не призначалися для роздягання. Рукавиці були
частиною суцільного комбінезона, застібнутого на дві
блискавки на спині, та ще й закріпленого липкою стріч-
кою. Він розроблявся не для того, щоб його скидали, при-
наймні, без допомоги інших. Холстон помре в ньому, от-
руїться, задихнеться від власних газів; тепер він знав, що
таке справжній страх закритого простору, справжнє від-
чуття замкненої людини. Бункер і близько не стояв поряд
із цим. Він відчайдушно боровся за звільнення, звивався
в муках у своїй підігнаній за розміром труні. Шарпав за-
стібки, бив по них, але пальці в пухких рукавицях вияви-
лися надто незграбними. Втрата зору лише ускладнюва-
ла ситуацію, посилюючи відчуття задухи й безпорадності.
Холстона скрутив новий напад болю. Він зігнувся навпіл,
вчепився пальцями в землю, і раптом відчув крізь рука-
вицю щось гостре.
Чоловік нишпорив рукою по землі, поки намацав ту
річ: зазубрений камінь. Інструмент. Холстон спробував
заспокоїтися. Він роками заспокоював і впокорював
інших, а тапер цей досвід згодився самому. Обережно
підняв камінь, побоюючись наосліп загубити його, під-
ніс до шолома. Промайнула думка: порізати й здерти
рукавиці, але Холстон не був упевнений, що його розум
достатньо тверезий для цього й що йому вистачить по-
вітря для такої роботи. Він націлив зазубрений кінчик
каменя собі в шию, захищену шоломом, прямісінько
42
ЧАСТИНА І. Холстон
туди, де мала бути застібка. Коли камінь влучив у ціль,
він почув тріск. Зупинився, помацав застібку пальцем
у рукавиці (знову відчув напад нудоти), прицілився
точніше. Цього разу замість тріску почулося клацання.
З одного боку шолом відкрився і з’явилася смужка світ-
ла. Холстон і справді задихався у власних випарах, у не-
свіжому, використаному повітрі. Він переклав камінь
у другу руку та націлився на другу застібку. Після двох
ударів шолом від’єднався.
Тепер Холстон бачив. Очі сльозилися від зусиль, від
нестачі кисню, але він міг бачити. Він кліпнув, звільня-
ючи повіки від сліз, і спробував глибоко вдихнути, свіже,
живлюще повітря. Натомість відчув, неначе його вдари-
ли в груди. Холстон захлинувся. Виблював слину й шлун-
кову кислоту — нутрощі ніби намагалися вилізти назовні.
Світ навколо став бурим. Бура трава і сіре небо. Жодної
зелені. Жодної синяви. Жодного життя.
Він завалився на бік. Перед ним лежав шолом, розла-
маний, із чорним, мертвим склом. Крізь нього нічого не
було видно. Збентежений, Холстон узяв його. Зовнішня
частина шолома була вкрита сріблястою плівкою, та й по
всьому. Це виявилося не склом, твердою поверхнею. Дро-
ти стирчали зусібіч. Згаслий екран. Мертві пікселі.
Холстон знову почав блювати. Витираючи рот кво-
лою рукою, озираючись назад, до підніжжя пагорба, не-
озброєним оком побачив світ таким, яким як є, таким,
яким він завжди його знав. Спустошеним і мертвим. Він
впустив шолом — обман, винесений із бункера. Холстон
помирав. Токсини з’їдали його зсередини. Він глянув на
чорні хмари над головою, що мчали, мов зграя звірів.
Озирнувся, щоб подивитися, скільки встиг пройти і чи
далеко ще до вершини пагорба, і побачив те, об що пере-
чепився, коли повз. Валун, сонний валун. Його не було
на екрані шолома, його не було на брехливому малому
моніторі, в якому попрацювала одна з тих програм, що
їх знайшла Еллісон.
Холстон простягнув руку й доторкнувся до того, що ле-
жало перед ним. Білий комбінезон розлітався на шмаття,
мов зотлілий папір, і йому вже бракувало сили, щоб три-
43
Бункер, ілюзія
мати голову. Він скорчився від болю в своєму повільному
вмиранні; смерть долала його. Обіймаючи те, що зали-
шилося від його дружини, Холстон з останнім болісним
подихом подумав, який вигляд мала б його смерть для
тих, хто міг би це бачити: скорчене тіло в чорній улогови-
ні мертвого бурого пагорба, а над ним нависало мовчаз-
не, лиховісне, пропаще місто.
Що б вони побачили — ті, хто вирішив би подивитися?
8
В’язальні спиці лежали попарно у шкіряній торбинці —
по дві однакові дерев’яні палички поряд, неначе тонкі
кісточки зап’ястя, вкриті висохлою від старості плоттю.
Дерево й шкіра. Такі собі артефакти, немов підказки, що
передавалися від покоління до покоління, безневинні
підморгування далеких предків, безпечні речі на кшталт
дитячих книжок і різьблених дощок, які пережили пов-
стання і зачищення. Кожна підказка ніби натякала на
великий світ поза бункером, світ, де будівлі височать над
землею, як ті занедбані руїни, що бовваніли за сірими,
мертвими пагорбами.
По тривалих роздумах мер Джанз вибрала пару спиць.
Вона завжди обирала їх дуже прискіпливо, адже пра-
вильний розмір мав принципове значення. Якщо спиці
виявляться замалими, плести буде важко і светр вийде
затісним, сковуватиме рухи. Якщо ж обрати надто великі
спиці, плетіння виявиться надто рідким, светр просвічу-
ватиметься наскрізь і здаватиметься бахматим.
Нарешті обравши та діставши гострі палички зі шкі-
ряного футляра, Джанз узяла великий моток бавовняної
пряжі. Складно було повірити, що її руки зроблять із цьо-
го поплутаного клубка щось красиве й корисне. Жінка
відшукала кінець нитки, міркуючи про те, як речі стають
тим, чим вони мають бути. Ще донедавна ці нитки були
білими волокнами бавовни в коробочках, що дозрівали
на фермах, потім їх обірвали, очистили і спряли в довгі
пасма. Або якщо копнути глибше, то витоки бавовняного
поля можна простежити до тих, кого поклали на вічний
спочинок у його ґрунт, хто живив коріння рослин сока-
ми власних тіл, поки яскраві лампи вгорі нагрівали пові-
тря. Джанз похитала головою, згадуючи про свої старечі
хвороби. Що старшала вона сама, то виразнішою става-
ла тінь смерті. Будь-які роздуми врешті-решт неодмінно
приводили до думки про невідворотний кінець.
Вона обережно накинула нитку на вістря однієї спиці,
спритно працюючи пальцями, сплела трикутну основу.
Кінчик спиці бігав цим трикутником, витягуючи нитку.
47
Бункер, ілюзія
Набирати петлі було її улюбленою справою. Подобалося
починати. Перший ряд. Із нічого з’являється щось. Руки
самі знали, що робити, тож вона могла спокійно дивити-
ся перед собою і спостерігати, як пориви ранкового віт-
ру ганяють клуби пилу схилом пагорба. Хмари сьогодні
низько, загрозливо нависали над землею. Немов турбот-
ливі батьки, вони схилилися над жвавими вихорцями,
які гасали, мов грайливі дітлахи, перекидалися й круж-
ляли, мчали схилами та рівнинами до великої ущелини,
де сходилися докупи два пагорби. Джанз бачила, як вони
наштовхуються там на двоє мертвих тіл і розсипаються.
Пустотливі дітлахи обертаються на прах.
Мер Джанз, відкинувшись на спинку вицвілого пласт-
масового стільця, спостерігала, як мінливі вітри бав-
ляться в забороненому людям зовнішньому світі. Її руки
сплітали пряжу в ряди, і вона лише вряди-годи швидко
поглядала на результат. Іноді пил хвилями накочувався
на камери бункера, і кожна така хвиля змушувала її ми-
моволі втягувати голову в плечі, мовби в очікуванні по-
риву справжнього вітру. На ці нальоти пилу завжди було
важко дивитись, але особливо боляче — наступного дня
по очищенні. Кожна порошинка на забруднених об’єк-
тивах була насильством, неначе брудні руки торкалися
до чогось чистого. Джанз добре пам’ятала це відчуття.
І навіть зараз, за шістдесят років, вона інколи думала, чи
не надто болісно сприймає ті бруд і кіптяву на камерах
і людські жертви, необхідні для підтримання їх у чистоті.
— Мем? Джанз відвернулася від мертвих пагорбів, де
знайшов вічний спочинок її колишній шериф. Побачила
його заступника Марнза, який стояв поряд.
— Так, Марнзе?
— Ви просили це.
Марнз поклав три підшиті теки на стіл кав’ярні, вси-
паний крихтами і заляпаний соком, після вчорашнього
святкування очищення, та посунув до неї. Джанз відкла-
ла плетіння та знехотя взялася до тек. Насправді вона за-
раз бажала єдиного, — щоб їй на якийсь час дали спокій,
щоб вона могла спостерігати, як ряди петель стають но-
вою річчю. Жінка хотіла насолодитися тишею і спокоєм
48
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
ранкової зорі, поки час і кіптява не змусять її поблякну-
ти. Невдовзі решта мешканців верхньої частини бункера
прокинуться, протруть заспані очі й нечисте сумління та
зійдуться сюди цілою юрбою, щоб сісти на свої пластма-
сові стільці, поглинаючи очима рідкісне видовище.
Та її кликав обов’язок: вона обрана мером, а бункеру
потрібен шериф. Тож Джанз придушила власні бажання
й поклала теки собі на коліна. Погладжуючи корінець
першої, глянула на свої руки, відчуваючи водночас біль
і смирення. Вони були такими само сухими й зморшку-
ватими, як і перероблений папір, аркуші якого стирчали
з тек. Джанз подивилася на заступника Марнза, на його
сиві вуса, подекуди поцятковані чорним. Вона не забула
часи, коли все було інакше, коли він, високий і стрункий,
випромінював юначий запал; нині він здавався виснаже-
ним і вразливим. Цей чоловік залишався красенем для
неї лише тому, що Джанз його знала багато років і її нині
старечі очі ще бачили його молодим.
— Знаєш, — сказала вона Марнзу, — цього разу ми
могли б зробити все інакше. Ти міг би дозволити мені
підвищити тебе до шерифа, найняти собі заступника, і це
було б правильно.
Марнз засміявся.
— Я був заступником майже стільки ж, скільки ти була
мером. Розраховую лише на одне підвищення — смерть.
Джанз кивнула. їй подобалося спілкуватися з Марн-
зом: він часом висловлювався настільки похмуро, що її
власні думки починали здаватися просто невиразно сі-
рими.
— Побоююсь, що цей день для нас обох уже скоро на-
стане.
— Твоя правда. Ніколи не думав, що переживу стіль-
кох людей. І точно вже не сподіваюся тебе пережити, —
Марнз потер вуса і втупився в екран. Джанз посміхнула-
ся йому, розгорнула верхню теку й почала читати перше
досьє.
— Там троє гідних кандидатів, — мовив Марнз. — Як
ти просила. Залюбки працював би з кожним. Хоча пер-
шим моїм варіантом була б Джульєтта, здається, її досьє
49
Бункер, ілюзія
в другій теці. Це жінка знизу, з машинного відділу. Не
часто сходить нагору, але ми з Холстоном... — Марнз зат-
нувся і прочистив горло.
Джанз озирнулась і побачила, що погляд заступника
мандрує чорною ущелиною на пагорбі. Він прикрив рота
кулаком і вдавано кашлянув. — Вибач, — продовжив за
мить. — Тож я казав, що кілька років тому ми з шерифом
працювали над розкриттям убивства там, унизу. Ця Джу-
льєтта, — пригадую, вона просила звати її Джулз, — стала
нам у пригоді. Розум гострий як бритва. Дуже допомогла
в тій справі, бо добре помічає деталі, гарно налагоджує
стосунки з людьми, тактовна, але тверда, ну, й таке інше.
Не думаю, що вона часто піднімається вище вісімдесятих.
Справжнісінька жителька глибин, але у нас таких уже
давно не було.
Джанз переглянула досьє Джульєтти, перевіряючи
її родовід, банківську історію, поточні виплати в читах.
Вона була майстром бригади, мала гарні показники. У ло-
тереї участі не брала.
— Не одружена? — спитала Джанз.
— Ні. Така собі динамщиця. Одиначка, знаєш? Ми
там пробули тиждень, бачили, як хлопці на неї дивили-
ся. Вона могла б обрати будь-кого, але не хоче. Справляє
сильне враження, але йде по життю сама.
— Здається, тебе вона також неабияк вразила, — мо-
вила Джанз і відразу пожалкувала про це. їй не сподоба-
лися нотки ревнощів у власному голосі.
Марнз переступив з ноги на ногу.
— Ну, ти мене знаєш, мер. Я завжди придивляюся до
кандидатів. Аби мене не підвищили.
Джанз усміхнулася.
— А що з іншими двома? — глянула на їхні імена,
розмірковуючи, чи вдалою ідеєю було наймати когось із
глибин. А може, побоювалася, що Марнз, чого доброго,
закохається. Ім’я, написане на верхній теці, було знайоме.
Пітер Біллінґз. Він працював на кілька поверхів нижче,
в судовому відділі; клерк, тінь судді.
— Чесно, мем? Я додав їх для порядку. Уже казав: не
проти працювати з ними, але, гадаю, Джулз — найкраща.
50
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Уже давно не було в нас дівчини-шерифа. Вдалий варіант
напередодні виборів.
— Це не привід для обрання саме її, — заперечила
Джанз. — Хоч би кого ми обрали, він, можливо, пробуде
тут набагато довше за нас... — жінка затнулася, згадавши,
як казала те саме про Холстона, коли обирали його.
Джанз закрила теку й глянула на екран. Біля підніжжя
пагорба пил закрутився у невеличкий вихор. Він шаленів,
набирав сили, із малої спіралі виростаючи у величезний
конус, крутився на хисткому кінчику мов дзиґа, мчав до
камер, що кволо блимали в тьмяному промінні ранкової
зорі.
— Гадаю, треба навідатися до неї, — нарешті мовила
Джанз. Вона тримала теки на колінах, водила пальцями,
схожими на згорнутий у трубочки старий пергамент, по
жорстких краях аркушів.
— Мем! Чи не краще було б викликати її сюди? Про-
вести інтерв’ю у твоєму кабінеті, як завжди. Спускатися
до неї довго, а підніматися ще довше.
— Я ціную твою турботу, заступнику, це правда. Але
я так давно не спускалася нижче сорокових. Хворі колі-
на не можуть бути виправданням того, що я не бачу своїх
людей... — мер замовкла.
Вихор похитнувся, розвернувся і помчав просто на
них. Він ріс на очах — широкий об’єктив камери пере-
творював його на величезне чудовисько, ще лютіше, ніж
насправді. Коли вихор накинувся на стенд із камерами,
кав’ярня на якийсь час занурилась у темряву. По тому ви-
хор помчав далі, та залишив по собі тонку, ледь помітну
плівку кіптяви.
— Прокляття, — процідив Марнз крізь зціплені зуби.
Стара шкіра на кобурі скрипнула, коли він поклав долоню
на руків’я пістолета, і Джанз уявила, як старий заступник
вибігає назовні та переслідує вітер, женеться за ним на
своїх тонких ногах і посилає кулю за кулею в хмару пилу.
Якийсь час обоє сиділи мовчки, оцінюючи шкоду, за-
подіяну вітром. Зрештою Джанз заговорила:
— Ця подорож не пов’язана з виборами, Марнзе. Вона
не для того, щоб здобути голоси. Здається, у мене знову
51
Бункер, ілюзія
не буде суперника. Тож давай без зайвого галасу просто
спустимось і піднімемось. Я хочу, щоб не мої люди роз-
дивлялись мене, а я сама їх бачила, — вона озирнулась
на заступника і зустрілася з ним поглядом. — Це мені по-
трібно, Марнзе. Візьму коротку відпустку.
Вона знову повернулася до екрана.
— Іноді... іноді я просто думаю, що надто довго пробу-
ла тут, нагорі. І я, і ти теж пробув тут надто довго. Мабуть,
ми взагалі надто довго живемо...
Відлуння перших цього ранку кроків Гвинтовими схо-
дами змусило її замовкнути, і обоє озирнулися на ті звуки
життя, звуки пробудженого дня. Мер знала, що час вики-
нути з голови думки про смерть. Або, принаймні, прихо-
вати їх на деякий час.
— Ми спустимось і по-справжньому оцінимо твою
Джульєтту, ти і я. Бо іноді, коли я сиджу тут і спостерігаю
за тим, що цей світ змушує нас робити... Воно глибоко ра-
нить мене, Марнзе. Пронизує наскрізь.
Вони зустрілися після сніданку в старому офісі Холстона.
За день по смерті шерифа Джанз ще не могла інакше на-
зивати це приміщення. Вона стояла перед двома однако-
вими столами й порожніми шафами для паперів і зазира-
ла в камеру для ув’язнених, поки заступник Марнз давав
останні інструкції Террі, дебелому працівникові охорони
ІТ-відділу, який часто залишався на господарстві, поки
вони з Холстоном десь розслідували справу. За спиною
в Террі скромно трималася дівчина на ім’я Марча, під-
літок із темним волоссям і сяючими очима, яку готували
до роботи в ІТ. Вона була тінню Террі; більшість праців-
ників бункера мали тіні. Цим учням було від дванадцяти
до двадцяти років: такі собі губки, що всотували уроки
і засвоювали навички. Це давало впевненість, що бункер
функціонуватиме протягом мінімум ще одного поколін-
ня. Марнз нагадав Террі, якими запальними стають люди
після очищення. Щойно напруга спадає, мешканці бун-
кера намагаються по-своєму насолоджуватися життям.
Принаймні, впродовж кількох місяців вони думатимуть,
що тепер можна все.
52
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Навряд про це варто було нагадувати — крізь зачине-
ні двері сусіднього приміщення долинав радісний гамір.
Більшість мешканців сорока верхніх поверхів уже зібра-
лись у кав’ярні та вестибюлі. Ще сотні піднімуться з се-
редніх і нижніх рівнів протягом дня: вони відпрошуються
з роботи й витрачають відпускні чити лише для того, щоб
побачити найчіткіший краєвид зовнішнього світу. Для
багатьох це своєрідне паломництво. Дехто піднімався
нагору лише раз на кілька років, проводив перед екраном
годину, бурчав, що зовні нічого не змінилося відтоді, як
він бачив це востаннє, а далі квапив своїх дітей сходами
вниз, проштовхуючись крізь юрбу, що рвалася нагору.
Террі залишили ключі й тимчасовий значок. Марнз
перевірив батарейки в рації, підсилив гучність офісного
приймача та оглянув пістолет. Потиснув руку Террі й по-
бажав удачі. їм уже час було йти, і Джанз відвернулася від
порожньої камери. Попрощалася з Террі, кивнула Марчі
та вийшла з офісу слідом за Марнзом.
— Нічого, що ти мусиш іти відразу після очищення? —
спитала мер, коли вони вийшли з офісу в кав’ярню. Зна-
ла, який розгул почнеться трохи згодом і яким нестри-
мним стане натовп. Здавалося, обрано дуже невдалий час
для відволікання заступника шерифа від роботи заради її
примхи.
— Жартуєш? Мені це просто необхідно. Необхід-
но втекти звідси, — він глянув на екран, який заступала
юрба. — Досі не збагну, що міг думати Холстон, не можу
зрозуміти, чому він ніколи не говорив зі мною про таке.
Що коїлось у нього в голові? Може, коли ми повернемось,
я вже не відчуватиму його присутності в офісі, бо нині тут
важко дихати.
Джанз думала про це, поки вони пробивалися крізь за-
люднену кав’ярню. У пластикові келишки лилася суміш
фруктових соків, пахло брагою з діжок, але вона ігнору-
вала цей запах. Люди вітали її, просили піклуватися про
них, обіцяли голосувати. Чутка про їхню подорож поши-
рилася зі швидкістю світла, хоча, здавалося, майже ніхто
про неї не знав. Більшість вважали, що це хід для під-
тримання репутації. Передвиборча кампанія. Молодші
53
Бункер, ілюзія
мешканці бункера, які пам’ятали на посаді шерифа лише
Холстона, вітали Марнза та зверталися до нього, як до
шерифа. Ті, хто вже мав зморшки під очима, знали біль-
ше. Вони кивали обом та подумки бажали їм удачі, кожен
по-своєму. «Не дайте нам вимерти, — промовляли їхні
погляди. — Зробіть так, щоб мої діти жили не менше
за мене. Не дозвольте всьому завалитися, принаймні не
зараз».
Джанз жила під цим тягарем, під цією ношею, що ви-
кривила не лише її коліна. Вона мовчала, тримаючись
ближче до центральних сходів. Дехто гукав, щоб вона
виголосила промову, але ці самотні голоси не здобули
підтримки. На її превелике полегшення натовп нічого
не скандував. Що вона сказала б? Що не знає, чому все
досі не розвалилося? Що навіть не уявляє, як їй вдається
плести й чому, коли правильно накидати петлі, все вда-
ється? Чи сказала б, що достатньо лише одного розриву,
щоб усе розпустилося? Один надріз — і можна тягти і тяг-
ти за нитку, перетворюючи річ на купку пряжі. Невже
ці люди гадають, що вона все знає? Насправді мер лише
дотримується правил і законів, і це якимось чином спра-
цьовує рік за роком... Жінка сама не розуміла, чому все не
розвалюється. Не розуміла святкового настрою цих лю-
дей. Чи вони пили й галасували, бо почувалися в безпеці?
Бо доля зглянулася на них і не їх послали на очищення?
Вони раділи, а гарна людина, її друг, її партнер, який до-
помагав Джанз берегти їхні життя, здоров’я та спокій, ле-
жав мертвий на пагорбі коло своєї дружини. Якби вона
виголошувала промову і якби там не виявилося стільки
заборонених слів, ось що вона сказала б: ніколи ще не
виходили на очищення з доброї волі кращі люди, ніж ті
двоє. І як це характеризує всіх, хто тут лишився?
Але промови були не на часі. І не на часі пиятика
чи розваги. То був час для мовчазних роздумів, і з цієї
причини Джанз мусила йти. Усе змінилося. Не за один
день, ні, за довгі роки. Вона знала це краще за інших.
Можливо, знала це й стара пані МакЛейн знизу, з відді-
лу постачання, яка передбачала прийдешні зміни. Щоб
бути впевненою, слід прожити довге життя, але зараз
54
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
мер не була впевнена. Час спливав, а світ змінювався
дедалі швидше. Вона не могла його наздогнати. Джанз
уже знала, що скоро залишиться далеко позаду. Щодня
вона відчувала затаєний страх, що без неї цей світ на-
вряд надто зміниться.
9
Ціпок Джанз дзвінко брязкав об металеві східці. Невдовзі
цей звук перетворився на метроном, який відлічував час
їхнього спуску, завдавав музичний ритм відлунню на схо-
дах, надто залюднених, наповнених енергією недавнього
очищення. Здавалося, всі, крім цих двох, рухалися вгору.
Вони проштовхувалися проти течії, стикаючись ліктями
з людьми, які гукали: «Добридень, пані мер!», — а потім
кивали Марнзу. Джанз читала по їхніх обличчях: їм хоті-
лося назвати заступника шерифом, але вони стримували
це бажання, пам’ятаючи про жахливий випадок, завдяки
якому він дістав можливість підвищення.
— Скільки поверхів плануєш подолати? — спитав
Марнз.
— А що, ти вже стомився? — Джанз глузливо глянула
на нього й побачила, що він теж посміхається, приховую-
чи це під кошлатими вусами.
— Спуск не проблема для мене. А ось підніматися не-
навиджу.
їхні пальці на якусь мить зіткнулися на закручено-
му поруччі Гвинтових сходів: рука Джанз затрималась,
а Марнз простягнув свою вперед. Хотілося відповісти, що
вона зовсім не стомилась, але й справді раптом відчула
себе виснаженою, радше духовно, ніж фізично. Промай-
нули тіні давніх мрій з наївних молодих років, і вона уя-
вила, як Марнз підхоплює її на руки та зносить сходами
вниз. Тоді можна було б розслабитись і позбутися влади
та відповідальності, покластися на силу іншого, не маю-
чи потреби розвивати в собі нелюдську витривалість. Це
був не спогад із минулого; це було її можливе майбутнє,
яке так і не настало. Джанз відчула провину за саму лише
55
Бункер, ілюзія
думку про це. їй здалося, що поряд стоїть чоловік — при-
вид, стривожений її думками...
— Мер? Скільки поверхів?
Вони спинилися і притиснулася до поруччя, про-
пускаючи носія. Джанз упізнала хлопця: то був Кон-
нор, ще підліток, але вже з міцною спиною і твердою
ходою. Він тримав на плечах кілька зв’язаних докупи
мішків. Його обличчя скривила гримаса — не втоми
чи болю, а роздратування. Хто всі ці люди, які рап-
том заповнили його сходи? Ці туристи? Джанз хоті-
ла сказати щось підбадьорливе, якось подякувати за
роботу, непосильну для її старечих рук і колін, але
він уже промчав на своїх міцних молодих ногах, по-
ніс їжу й інше необхідне найнижчим поверхам. Його
стрімку ходу стримував лише потік людей, які повіль-
но сходили нагору, щоб хоч кутиком ока глянути на
широкий зовнішній світ, який від учора можна бачи-
ти чіткіше.
Вони з Марнзом спинилися між двох прогонів, аби
перевести подих. Марнз простягнув їй баклагу, вона
з ввічливості зробила ковток і повернула її.
— Я б хотіла сьогодні пройти половину шляху, — на-
решті відповіла мер. — Але дорогою зробимо кілька зупи-
нок.
Марнз і собі ковтнув та почав закручувати накривку.
— Дім кличе?
— Щось таке. Хочу зайти в пологовий будинок на
двадцятому.
Марнз засміявся.
— Поцілувати немовлят? Мер, вони не голосувати-
муть за тебе. Принаймні, поки ти житимеш.
Джанз не сміялася.
— Дякую, — відповіла з нотками вдаваної образи. —
Але ні, немовлят не цілуватиму. — Вона відвернулась
і покрокувала далі. Марнз рушив слідом. — Не поду-
май, що я не довіряю твоїй професійній думці про цю
Джулз. Увесь час, поки я була мером, ти завжди обирав
найкращих.
— Навіть?.. — перебив Марнз.
56
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Особливо його, — сказала Джанз, здогадуючись,
про що він думає. — Він був гарною людиною, але мав
розбите серце. Це навіть найкращих тягне на дно.
Марнз буркнув щось на знак згоди.
— Тоді що ми робитимемо в пологовому будинку? Ця
Джульєтта народилася не на двадцятому, як я пригадую...
— Так, але там зараз працює її батько. Я подумала, раз
ми все одно там проходитимемо, чому б не познайомити-
ся з ним, не дізнатися щось про його доньку?
— Щоб батько розповів нам про її моральні якості? —
засміявся Марнз. — Не сподівайся отримати неупередже-
ну думку.
— Гадаю, ти будеш здивований, — мовила Джанз. —
Я попросила Еліс копнути трохи глибше, поки збирала
речі. Вона знайшла дещо цікаве.
— Справді?
— Джульєтта не використала жодної заробленої від-
пустки.
— Це не диво для працівників машинного відділу, —
відповів Марнз. — В них багато понаднормової роботи.
— Джулз не тільки не виходить звідти — до неї також
ніхто не приходить.
— Я досі не розумію, куди ти хилиш.
Джанз почекала, поки повз них пройде сім’я. Хлопчик,
якому було з вигляду років шість чи сім, сидів на плечах
у батька, нахиливши голову, щоб не вдаритися лобом об
перекриття. Мати йшла слідом зі спальним мішком на
плечах, колисала на руках сповите немовля. «Ідеальна
сім’я, — подумала Джанз. — Заміна тим, кого вже не ста-
ло. Двоє за двох. Саме для цього і придумано лотерею, яка
часом спрацьовує».
— Що ж, поясню тобі, — сказала вона Марнзу. — Хочу
знайти батька дівчини, подивитися йому в очі й спитати,
чому майже двадцять років, відколи його дочка перебра-
лась у машинний відділ, він не навідував її. Жодного разу.
Вона озирнулася на Марнза і побачила, як він спо-
хмурнів.
— І чому вона жодного разу не піднялася, що навідати
батька, — додала Джанз.
57
Бункер, ілюзія
Потік людей порідшав, коли вони спустилися нижче
десятого поверху, проминувши верхні житлові рівні. І з
кожною сходинкою Джанз із острахом думала, як повер-
татиметься назад. «Це була легша частина шляху», — на-
гадала вона собі. Спуск скидався на розкручування ста-
левої пружини, яка штовхала її вниз. Вона подумала про
свої жахливі сни, у яких тонула. Безглузді жахіття, якщо
врахувати, що вона ніколи не бачила такої кількості води,
аби пірнути, не кажучи вже про те, щоб не діставати но-
гами дна. Але це були сни з тієї ж серії, що й про падіння
з великої висоти: певний спадок з іншого часу, уривки,
які блукали в кожному сонному мозкові, мовби нагадую-
чи: «Ми не повинні так жити».
Тож спуск, оця спадна спіраль, дуже нагадувала про
те, як вона поринала вві сні під воду. Глибина була не-
вблаганна й нездоланна. Жінку мовби тягла донизу тяж-
ка ноша, а ще — усвідомлення того, що вона ніколи не
зможе видряпатися назад, нагору. Вони проминули тек-
стильний відділ, рівень, заповнений різнокольоровими
комбінезонами; звідси надійшли і її мотки пряжі. Тут
пахло хімічними барвниками. За прорізаним у бетонних
блоках віконцем виднілися полиці продовольчої крам-
нички. Нею нишпорили стомлені туристи й прочани,
спустошували полиці, хапаючи все підряд. Кілька носіїв
піднімалися сходами з важкою поклажею, силкуючись
задовольнити попит, і Джанз усвідомила страшну правду
про вчорашнє очищення: варварська традиція не лише
знімала психологічну напругу й давала можливість чітко
бачити зовнішній краєвид, — вона ще й зміцнювала еко-
номіку бункера. З’являвся привід для подорожі. Пожвав-
лювалася торгівля. І поки ширилися чутки, а сім’ї та ста-
рі друзі зустрічалися вперше за кілька місяців чи навіть
років, бункер наповнювався життям. Неначе старече тіло
потягувалося і розминало суглоби, розганяючи кров до
кінцівок. Немічний організм знову оживав.
— Мер!
Вона озирнулася й побачила, що Марнз майже зник
з поля зору за верхнім прогоном. Вона спинилася, заче-
кала, поки він поквапливо наздожене. — Повільніше, —
58
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
попросив він. — Я не встигатиму за тобою, якщо так біг-
тимеш.
Джанз перепросила. Сама не помітила, як пришвид-
шила крок. Коли зайшли в другий житловий блок, що
починався на шістнадцятому поверсі, Джанз зрозуміла,
що не була на цих рівнях майже рік. Тут тупотіли сходами
маленькі ніжки, інколи застрягаючи в натовпі дорослих,
які рухалися повільніше. Початкова школа для верхньої
третини була розташована якраз над пологовим будин-
ком. Зважаючи на галас і біганину, заняття сьогодні
скасували. «Причина, — подумала Джанз, — у тому, що,
по-перше, небагато учнів з’являться у школі (адже батьки
взяли дітей із собою подивитися на оновлений краєвид),
а по-друге, чимало вчителів також хотіли піднятися наго-
ру». Вони проминули сходовий майданчик біля школи:
намальовані крейдою прямокутники для гри в класики
були затерті сотнями ніг, які пройшли тут удень. Діти си-
діли, схопившись за поруччя, виставивши худі колінця та
розмахуючи ногами, а їхні вереск і веселі вигуки стишу-
валися до таємничого шепоту, коли з’являлися дорослі.
— Добре, що ми майже прийшли. Мені треба перепо-
чити, — сказав Марнз, коли спустилися ще одним прого-
ном і опинилися біля пологового будинку. — Сподіваюся,
цей тип буде на місці.
— Буде, — запевнила Джанз. — Еліс телефонувала
йому з мого офісу, попередила, що ми прийдемо.
Вони протиснулися крізь натовп на сходовому майдан-
чику і полегшено зітхнули. Коли Марнз передав Джанз
свою баклагу, вона зробила кілька великих ковтків і гля-
нула на своє відображення у вигнутій поверхні.
— Маєш чудовий вигляд, — сказав заступник. — Як
і належить меру.
Він засміявся.
— Навіть краще.
Джанз здалося, ніби в його старечих карих очах спа-
лахнула іскринка, та, можливо, то був лише відблиск ба-
клаги, яку він саме підніс до вуст.
— Двадцять рівнів за трохи більш ніж дві години.
Не рекомендую дотримуватися подібного темпу, але
59
Бункер, ілюзія
радий, що ми вже так далеко, — він витер вуса і спробу-
вав покласти баклагу в наплічник, не скидаючи його зі
спини.
— Давай допоможу, — запропонувала Джанз. Забрала
в нього баклагу й поклала в зовнішню кишеню напліч-
ника, зроблену з сітки. — І тут говоритиму я, — нагадала
заступникові шерифа.
Марнз у відповідь підняв руки з розкритими долоня-
ми, мовляв, інше йому й на думку не спадало. Він про-
йшов уперед і наліг на стулку важких металевих дверей.
Звичного рипіння іржавих петель, попри всі очікування,
не почулося. Тиша здивувала Джанз. Вона звикла чути
рипіння старих дверей на всіх поверхах бункера, коли їх
відчиняли чи зачиняли, як нагорі, так і внизу. Всі ці две-
рі здавалися чимось подібним до тварин на фермах. їхнє
рипіння гучно лунало завжди, щойно хтось їх торкався.
Але ці петлі були змащені — їх сумлінно доглядали. Пла-
кати на стінах приймальні закликали до тиші, поряд із
написами були намальовані пальці, прикладені до вуст
і перекреслені косою рискою розтулені роти. Очевидно,
у пологовому відділенні дуже суворо дотримувалися ви-
моги зберігати тишу.
— Не пригадую, щоб останнього разу, коли я сюди за-
ходив, знаків було так багато, — прошепотів Марнз.
— Можливо, ти тоді відволікся й не помітив, — відпо-
віла Джанз.
Доглядачка визирнула до них із заскленого віконця,
і Джанз штовхнула Марнза ліктем.
— Я мер Джанз, до Пітера Ніколза, — сказала вона
жінці.
Доглядачка за віконцем і оком не змигнула.
— Я знаю, хто ви. Я голосувала за вас.
— О, ну звісно. Що ж, дякую вам.
— Прошу, зайдіть сюди, — жінка натиснула кнопку
в себе на столі, й двері біля неї тихо задзижчали, прочи-
няючись. Марнз штовхнув їх, і Джанз пішла слідом.
— Будьте ласкаві, надягніть це.
Медсестра на ім’я Маргарет, згідно з написом, зробле-
ним рукою на її комірці, простягла їм два акуратно скла-
60
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
дені білі халати. Джанз узяла обидва й передала один
Марнзу.
— Речі можете залишити тут.
Маргарет не можна було відмовити. Джанз відчула,
що опинилася у світі цієї набагато молодшої за неї жінки
й стала її підлеглою, коли пройшла крізь ті двері під їхнє
легке дзижчання. Вона прихилила ціпок до стіни, скину-
ла наплічник і поклала його на підлогу, а по тому натяг-
нула халат. Марнз ніяк не міг упоратися зі своїм, і Мар-
гарет довелося допомагати йому, притримуючи рукави.
Він надягнув халат на джинсову сорочку й розкинув руки,
тримаючи кінці довгого бавовняного пояса, ніби не уяв-
ляв, що з ним робити. Подивившись, як Джанз зав’язала
свій пояс на вузол, він сяк-так заплутав і свій, щоб халат
тримався купи.
— Що? — спитав, спіймавши погляд Джанз. — Тому
я й ходжу з кайданками. Так і не навчився в’язати вузли.
— За шістдесят років, — протягнула Джанз.
Маргарет натиснула іншу кнопку на столі й вказала на
довгий коридор.
— Доктор Ніколз на місці. Я повідомлю, що ви йдете.
Джанз пішла перша. Марнз рушив слідом.
— Так важко повірити, що я досі цього не вмію?
— Насправді, я думаю, це мило.
Марнз пирхнув:
— Жахливе слово стосовно чоловіка мого віку.
Джанз посміхнулася. У кінці коридору вона спинила-
ся перед подвійними дверима, штовхнула їх. Приміщен-
ня було ледь освітлене. Джанз прочинила двері ширше,
й вони з Марнзом увійшли до майже порожньої та дуже
чистої зали очікування. Жінка пригадала, як сиділа у схо-
жій залі на середніх поверхах разом із подругою, чекаю-
чи, поки тій віддадуть її дитину. За скляною стіною була
кімната з кількома дитячими ліжечками й колисками.
Джанз поклала руку на стегно й намацала твердий вузол
уже не потрібного їй імпланта, вживленого дівчинці ще
немовлям та так жодного разу й не вийнятого. Жодного.
Пологовий будинок нагадав їй про все, що вона втратила,
чим пожертвувала заради роботи. Заради своїх привидів.
61
Бункер, ілюзія
У пологовому відділенні було надто темно, щоб розди-
витися, чи лежав у колисці бодай один новонароджений.
Звісно, їй повідомляли про кожні успішні пологи. Як мер,
вона підписувала вітальний лист і свідоцтво про народ-
ження кожному малюкові, але імена спливали з пам’яті,
як і минулі дні. Вона рідко запам’ятовувала, з якого по-
верху батьки і була то їхня перша чи друга дитина. Сумно
визнавати, але ті свідоцтва стали просто додатковою па-
перовою роботою, ще одним механічним обов’язком.
Поміж маленьких ліжечок рухалася темна постать до-
рослої людини, світло з зали очікування виблискувало на
затискачі планшетки й металевій авторучці. Тінь мала б
бути високим чоловіком, немолодим, зважаючи на обри-
си й повільне пересування. Чоловік неквапно схилявся
над колисками, і два металеві зблиски зливалися в один,
коли він робив нотатки. Закінчивши огляд, лікар пере-
тнув кімнату і широкими дверима вийшов у залу очіку-
вання до Марнза і Джанз.
Джанз зауважила, що Пітер Ніколз був імпозантним
чоловіком — високим і струнким, але не таким, як Марнз
із його незграбною ходою. Статура Ніколза свідчила про
звичку до фізичних навантажень, як і в тих носіїв, що їх
знала Джанз. Вони збігали вгору, перескакуючи через дві
сходинки, і це здавалося природним, неначе ті хлопці на-
родилися для такої ходи. Високий зріст додавав Ніколзу
впевненості. Джанз зрозуміла це, коли взяла його про-
стягнуту руку й відчула тверде стискання.
— Ви прийшли, — просто сказав доктор Ніколз. Це
була холодна констатація факту з легким натяком на по-
див. Він потиснув руку Марнза, але дивився при цьому на
Джанз. — Я вже пояснив вашому секретарю, що користі
від мене буде небагато. Я не бачив Джульєтту відтоді, як
вона двадцять років тому стала тінню.
— Власне, про це я й хотіла з вами поговорити, —
Джанз озирнулася на м’які лави й легко уявила, як тут
сидять дідусі, бабусі, тітки й дядьки, нетерпляче очіку-
ючи, поки батькам віддадуть немовлят. — Ми можемо
присісти?
Доктор Ніколз кивнув і махнув рукою в той бік.
62
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Я дуже серйозно ставлюся до будь-яких призначень
на різні посади, — пояснила Джанз, сідаючи поряд із лі-
карем. — Я вже в такому віці, що більшість суддів і право-
охоронців, яких доводиться приймати на роботу, пережи-
вуть мене, тому обираю дуже ретельно.
— Але вибір не завжди виявляється вдалим, чи не
так? — доктор Ніколз нахилив голову, але його худор-
ляве, гладенько виголене обличчя не виявляло жодних
почуттів. — Я маю на увазі, вони не завжди вас пережи-
вають.
Джанз болісно ковтнула. Марнз заворушився на лаві
поряд із нею.
— Ви, напевно, цінуєте родину, — мовила Джанз, аби
змінити тему. Вона розуміла недвозначне зауваження
лікаря. — А Джульєтта дуже довго була тінню і обрала
такий відповідальний фах.
Доктор Ніколз кивнув.
— Чому ви з Джульєттою ніколи не навідуєте одне
одного? Жодного разу майже за двадцять років. Вона ж
ваша єдина дитина.
Ніколз трохи повернув голову, перевів погляд на стіну.
Джанз на мить відволіклась, побачивши ще одну постать
за склом — медсестру, яка обходила ліжечка. Інші двері
вели, радше за все, в пологову палату, де якраз набирала-
ся сили чергова породілля в очікуванні тієї миті, коли їй
передадуть найкоштовніший скарб.
— У мене був ще син, — сказав доктор Ніколз.
Джанз мимоволі потягнулася до сумки, щоб дістати
теку з досьє, але сумки поряд не було. Цю деталь вона ви-
пустила з поля зору — брат.
— Ви не могли знати, — сказав Ніколз, правильно
розтлумачивши подив на обличчі мера. — Він не вижив.
Формально він навіть не народжувався. Лотерея пере-
йшла до інших. — Мені шкода...
Вона здолала бажання нахилитись і взяти за руку
Марнза. Десятки років минули звідтоді, як вони востан-
нє торкалися одне до одного навмисне, але раптова пе-
чаль, що розлилася залою, мовби поглибила цю лакуну
в часі. — Ми збиралися назвати його Ніколасом — так
63
Бункер, ілюзія
звали батька мого батька. Він народився недоношеним.
Шістсот вісімдесят грамів.
Клінічна точність, з якою лікар згадував деталі, додала
суму ще більше, хоча він і не дозволив собі вияву емоцій.
— Лікарі провели інтубацію, помістили його в інкуба-
тор, але були... деякі проблеми, — доктор Ніколз втупився
в свої руки. — Джульєтті було тоді тринадцять. Можете
собі уявити, вона була так само захоплена, як і ми, раділа,
що матиме малого братика. За рік Джульєтта мала стати
тінню матері, яка працювала акушеркою, — Ніколз під-
няв погляд. — Не тут, а в старому пологовому відділенні
на середніх поверхах, де ми обоє працювали. Тоді я ще
був інтерном.
— А Джульєтта? — Джанз досі не розуміла зв’язку.
— Інкубатор вийшов з ладу... коли Ніколас... — лікар
відвернувся і вже підніс був руку до очей, але вчасно огов-
тався. — Вибачте. Я досі називаю його так.
— Усе гаразд.
Мер Джанз тримала за руку заступника Марнза. Вона
не знала напевно, коли і як це сталося. Лікар, здавалося,
не помічав цього, або, імовірніше, йому було байдуже.
— Бідолашна Джульєтта, — він похитав головою. —
Вона замалим не збожеволіла. Спочатку звинувачувала
Роду, досвідчену акушерку, яка вчинила справжнє диво
й подарувала нашому хлопчикові примарний шанс на
одужання. Я пояснював їй. Гадаю, Джульєтта знала це
й сама. Але їй потрібно було когось ненавидіти, — він кив-
нув Джанз. — Знаєте, які дівчата в цьому віці?
— Вірите чи ні, але я пам’ятаю, — Джанз силувано по-
сміхнулась, і доктор Ніколз посміхнувся у відповідь. Вона
відчула, як Марнз стиснув її долоню.
— Лише коли померла її мати, вона почала звинува-
чувати інкубатор, який зламався. Ну, не сам інкубатор,
а його ненадійність. Загальний стан гниття, до якого
врешті-решт усе приходить.
— Ваша дружина померла від ускладнень? — це була
ще одна деталь, яку Джанз, певно, пропустила в досьє.
— Моя дружина за тиждень після пологів наклала на
себе руки.
64
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Знову та сама лікарська очужілість. «Цікаво, — поду-
мала Джанз, — це захисний механізм, який увімкнувся
після тих подій, чи риса характеру?»
— Мені здається, я мав пам’ятати цю історію, — заува-
жив Марнз. Це були перші слова, вимовлені відтоді, як
він назвав себе лікареві.
— Ну, я сам виписував свідоцтво. Тому міг вписати
будь-яку причину смерті... — промовив лікар.
— І ви зізнаєтеся в цьому?.. — здавалося, Марнз от-от
підскочить на лаві. Джанз не могла навіть уявити, що він
збирався зробити. Вона стиснула його руку, притримую-
чи на місці.
— ... Враховуючи термін давності? Звісно. Я зізнаю-
ся в цьому. В будь-якому разі, ця брехня виявилася мар-
ною. Джульєтта була кмітливою вже в ті літа. Вона знала.
І саме це підштовхнуло її до... — він затнувся.
— Підштовхнуло до чого? — перепитала мер Джанз. —
До душевного розладу?
— Ні, — доктор Ніколз похитав головою. — Я не це
хотів сказати. Саме це підштовхнуло її до втечі. Вона
подала заявку на внесення змін до розподілу тіней. За-
хотіла перебратися вниз, у машинний відділ, стати тін-
ню в майстерні. Вона була на рік молодша, ніж потріб-
но для такого призначення, але я погодився. Поставив
підпис на її заяві. Я думав, вона потрапить туди, роз-
віється і повернеться. Я був наївним. Я гадав, свобода
піде їй на користь.
— І відтоді ви її не бачили?
— Один раз бачив. Буквально за кілька днів, на мате-
риному похороні. Вона сама піднялася сюди, відбула по-
ховання, обійняла мене, а потім спустилася назад. Взагалі
не відпочиває, як я чув. Намагаюся стежити за тим, як по-
суваються її справи. У нижньому пологовому є мій колега,
який деколи передає мені телефоном сякі-такі новини.
Усі мої думки лише про неї.
Ніколз вмовк і коротко засміявся:
— Знаєте, коли вона була малою, я бачив у ній лише
матір. Але, подорослішавши, вона стала більше схожою
на мене.
65
Бункер, ілюзія
— Чи відомо вам таке, що могло б завадити їй стати
шерифом бункера, або виявити непридатність до такої
посади? Ви ж знаєте вимоги до цієї посади й розумієте,
чим вони пояснюються, чи не так?
— Я розумію, — Ніколз глянув на Марнза, перевів по-
гляд з мідного значка, що виднівся з-під розхристаного,
незграбно зав’язаного халата, на руків’я пістолета при
поясі. — Усім цим дрібним правоохоронцям, розкиданим
бункером, потрібен хтось згори, щоб віддавати накази,
так?
— Більш-менш правильно, — кивнула Джанз.
— Чому вона?
Марнз відкашлявся:
— Одного разу вона допомогла нам із розслідуван-
ням.
— Джулз? Вона була тут, нагорі?
— Ні. Ми були внизу.
— їй бракує освіти.
— Усім нам її бракує, — відповів Марнз. — Це радше...
політична посада. Громадська робота.
— Вона не погодиться.
— Чому? — спитала Джанз.
Ніколз знизав плечима:
— Гадаю, ви побачите самі, — він підвівся. — Я хотів
би присвятити вам більше часу, але справді мушу йти, —
він озирнувся на подвійні двері. — Незабаром кликатиме-
мо родину...
— Я розумію, — Джанз підвелась і потиснула йому
руку. — Дякую, що погодилися зустрітися з нами.
Він знову коротко засміявся:
— А в мене хіба був вибір?
— Звісно.
— Що ж, дуже шкода, що я цього не знав. — Ніколз
усміхнувся, і Джанз зрозуміла, що він пожартував, або,
принаймні, силкувався. Коли вони попрощались і попря-
мували коридором, щоб забрати свої речі й повернути
халати, мер подумала, що її дедалі більше інтригує цей
вибір Марнза. Це було не в його стилі — жінка з нижніх
поверхів. Людина з минулим. Вона подумала, що, можли-
66
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
во, він мав інші причини. Заступник шерифа завбачливо
притримував для неї двері, а мер Джанз тим часом мірку-
вала, чи не пішла й вона з ним сюди з інших причин?!
10
Настала обідня пора, та вони ще не надто зголодніли.
Джанз погризла кукурудзяний батончик, спускаючись
сходами, пишаючись, що їсть на ходу, як носій. Ці хлопці
й досі піднімалися назустріч, і повага Джанз до їхньої ро-
боти зростала. Її непокоїло дивне відчуття провини за те,
що вона прямує донизу з такою легкою ношею, тоді як ці
чоловіки й жінки видираються нагору, навантажені по-
клажею, та ще й так швидко. Вони з Марнзом втиснулися
в поручні, коли носій, вибачившись, промчав повз них
донизу. Його тінь, дівчинка років п’ятнадцяти-шістнад-
цяти, бігла слідом із чимось подібним до мішків зі сміт-
тям, призначеним для центру утилізації. Джанз дивилася
вслід, поки дівчина не зникла з поля зору, легко ступаю-
чи стрункими й дуже довгими, жилавими й натреновани-
ми ногами в коротких шортах, і раптом відчула себе дуже
старою і надзвичайно стомленою.
Вони з Марнзом ритмічно крокували, затримували
ноги над кожною сходинкою, перш ніж ступнути, мов-
би віддавали себе у владу силі тяжіння, мер ковзала ру-
кою, відставляючи ціпок далі... І знову все спочатку. Десь
на тридцятому поверсі Джанз засумнівалася. Те, що на
світанку здавалося чудовою пригодою, тепер мало вигляд
невиправданої авантюри. Вона неохоче виважувала ко-
жен крок, знаючи, як складно буде подолати зворотний
шлях.
Проминули верхній водоочисний завод на тридцять
другому поверсі, й Джанз зрозуміла, що ці частини бун-
кера практично нові для неї. Соромно було це визнава-
ти, але давно вона не спускалася так глибоко. За той час
сталися значні зміни. Проводилися реконструкція та ре-
монт. Стіни пофарбували в інший колір. Але знову ж таки,
не можна легко довіряти спогадам. Коли наблизилися до
67
Бункер, ілюзія
поверхів ІТ-відділу, людей на сходах поменшало. Це були
найменш заселені рівні бункера, де два десятки чоловіків
і жінок — але переважно чоловіків — працювали у своєму
маленькому господарстві. Сервери бункера займали май-
же весь поверх; їхня пам’ять, повністю очищена під час
повстання, повільно заповнювалася недавньою історією.
Доступ до них тепер був суворо обмежений, і коли Джанз
проминала майданчик тридцять третього поверху, то
могла заприсягтися, що чула потужне гудіння всього того
струму, який поглинали сервери. Хоч би чим був раніше
цей бункер, хоч би з якою метою він розроблявся, мер,
навіть ні в кого не запитуючи знала, що ці дивні машини
були певним верховним органом. Обсяг енергії, яку вони
споживали, постійно викликав суперечки під час обгово-
рення бюджету. Проте необхідність очищення, страх на-
віть перед згадками про зовнішній світ і всі табу, пов’язані
з ним, забезпечували ІТ-відділові левову частку бюджету.
Саме там були розташовані лабораторії, де виготовляли-
ся комбінезони, підганялися до потрібного розміру для
людини, яка чекала у камері, й самий лишень цей факт
виокремлював ІТ-відділ з-поміж інших.
«Ні, — подумала Джанз, — це не просто табу, пору-
шення якого загрожує очищенням, чи страх зовнішнього
світу. Це надія. У кожному мешканцеві бункера живе ця
мовчазна, смертельна надія. Безглузда, фанатична. На-
дія, що хоч не для них, то, може, для їхніх дітей чи дітей
їхніх дітей життя зовні колись знову стане можливим,
і що саме завдяки роботі ІТ-відділу та громіздким комбі-
незонам, створеним у його лабораторіях, ця мрія втілить-
ся в реальність».
Морозом обсипало Джанз від самої лишень думки про
це. Жити зовні неможливо. Цього не буде ніколи. Ось як
її виховували з раннього дитинства. А раптом Бог почує
ці думки та викаже її?! Жінка уявила себе в комбінезоні
для очищення. Це було зовсім нескладно — подумки по-
містити себе у гнучку труну, до якої вона засудила стіль-
кох людей.
На тридцять четвертому рівні мер присіла на майдан-
чику. Марнз приєднався до неї з баклагою в руках. Джанз
68
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
помітила, що весь цей час пила з його баклаги, тоді як її
власна лежала запакована за спиною. У цьому було щось
зворушливе й романтичне, але й практичне також. Діста-
ти власну воду було складніше, ніж вихопити чужу бакла-
гу з чийогось наплічника.
— Тобі потрібно перепочити? — Марнз передав їй ба-
клагу, в якій залишилося два ковтки. Вона зробила один.
— Це буде наша наступна зупинка, — відповіла вона.
Марнз глянув на вицвілий номер над дверима. Він
знав, на який поверх вони спустились, але мусив переко-
натися.
Джанз повернула баклагу.
— Раніше я завжди телефонувала їм, щоб узгодити
призначення. Так робив до мене мер Хамфріз, а до ньо-
го — мер Джефферз, — вона знизала плечима. — Так по-
велося.
— Я не знав, що потрібне їхнє схвалення, — він до-
пив останній ковток і поплескав Джанз по спині. Потім
покрутив пальцем, показуючи, щоб вона повернулася
спиною.
— Ну, вони ніколи не заперечували проти будь-яко-
го мого призначення, — Джанз відчула, як Марнз дістав
її баклагу з кишені наплічника, натомість поклав свою.
Ноша стала трохи легшою. Вона зрозуміла, що Марнз
хоче нести її воду й ділитися нею, поки баклага не спо-
рожніє. — Гадаю, це неписане правило потрібне лише для
того, щоб ми ретельно розглядали кандидатури кожно-
го судді чи правоохоронця, знаючи, що є певний нефор-
мальний контроль.
— Тож цього разу ти вирішила зробити це особисто.
Вона озирнулася й глянула на заступника.
— Я подумала, ми все одно проходимо повз... — вона
замовкла, перечекала, поки сходами поквапливо збіжить
пара молодят, тримаючись за руки й перескакуючи через
дві сходинки. — І буде дивно, якщо ми не завітаємо туди.
— Завітаємо, — повторив Марнз. Джанз уже очікува-
ла, що він сплюне за поручні; його інтонація мовби вима-
гала такої жирної крапки. Вона раптом відчула, як викри-
ли ще одне її слабке місце.
69
Бункер, ілюзія
— Думай про це, як про іміджевий візит, — сказала
вона, повертаючись до дверей.
— Я радше думатиму, що це експедиція в пошуках ін-
формації, — буркнув Марнз і зробив крок слідом.
Джанз була впевнена, що, на відміну від пологового від-
ділення, тут їх не пропустять автоматичними дверима
й не дозволять зазирнути у таємничі глибини ІТ. Че-
каючи на запрошення, вони бачили, як навіть праців-
ника відділу, впізнаваного за червоним комбінезоном,
ретельно обшукали перш ніж він залишив приміщення
і вийшов на сходи. Напевне, в обов’язки чоловіка з кий-
ком — службовця власного внутрішнього підрозділу охо-
рони ІТ-відділу — входив обшук кожного, кого він про-
пускав крізь металеві двері. Втім, дівчина з рецепції по
цей бік дверей поводилася досить шанобливо й навіть
здавалася задоволеною візитом пані мера. Вона висло-
вила своє співчуття з приводу недавнього очищення —
це була дивна річ, але Джанз бажала б частіше таке чути,
їх відвели в невеличку кімнату для перемовин, суміжну
з головним фойє, облаштовану, як зрозуміла Джанз, для
зустрічей з представниками інших відділів, аби не надо-
кучати їм обшуками.
— Лише поглянь на цей простір, — прошепотів
Марнз, щойно вони залишилися самі. — Ти помітила
розміри того фойє?
Джанз кивнула. Оглянула стелю й стіни, шукаючи
шпарини на підтвердження моторошного відчуття, що
за ними стежать. Поклавши наплічник і ціпок на підло-
гу, вона стомлено опустилась у м’яке крісло. Воно посуну-
лось, і Джанз зрозуміла, що крісло на коліщатках. Добре
змащених коліщатках.
— Завжди хотів побувати тут, — сказав Марнз, крізь
засклене віконце розглядаючи просторе фойє. — Завжди,
коли я тут проходив — а це було лише з десяток разів, —
робилося страшенно цікаво побачити, що ж усередині.
Джанз уже збиралася попросити його замовкнути, але
боялася образити.
— Ого, оце поспішає! Напевне, заради тебе.
70
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Джанз озирнулась і побачила за віконцем Бернарда
Холланда, який прямував до них. Він зник із поля зору,
наблизившись до дверей, ручка опустилася, і до кімнати
ввійшов низенький чоловік, чиєю роботою було забезпе-
чувати безперервне функціонування ІТ-відділу.
— Мер.
Бернард широко посміхався, демонструючи криві пе-
редні зуби. Він мав ріденькі звислі вуса, що все-таки не
приховували цього недоліку. Невеличкий, огрядний,
з окулярами, на кінчику короткого носа, він мав вигляд
стовідсоткового фахівця технічної служби. Передусім,
принаймні, на думку Джанз, цей чоловічок здавався
розумним. Бернард подав руку меру, й вона підвелася
з крісла (бісова штука ледь не виїхала з-під жінки, коли
та сперлася на підлокіття).
— Обережно, — Бернард, підхопив її під лікоть. — За-
ступнику, — він кивнув Марнзу, поки Джанз відновлюва-
ла рівновагу. — Для нас честь бачити вас тут. Я знаю, що
ви нечасто вибираєтесь у такі мандрівки.
— Дякую, що так швидко погодилися на зустріч, —
відповіла Джанз.
— Пусте. Будь ласка, влаштовуйтеся зручніше, — він
провів рукою по лакованій поверхні столу. Стіл був на-
багато кращий за той, що стояв у офісі мера, але Джанз
заспокоїла себе тим, що своїм блиском він завдячує неча-
стому використанню. Вона обережно опустилася в крісло,
дістала з наплічника теки.
— Відразу до справ, як і завжди, — всміхнувся Бер-
нард, сідаючи поруч. Поправив на носі маленькі круглі
окуляри й під’їхав на кріслі до столу, уперся в нього своїм
чималим черевцем. — Я завжди цінував цю вашу рису. Як
ви розумієте, через учорашні трагічні події у нас дуже ба-
гато роботи. Стільки інформації потрібно переглянути.
— І як там справи? — поцікавилася Джанз, розклада-
ючи перед собою папери.
— Є гарні й погані новини, як завжди. Дані з деяких
шлюзових сенсорів демонструють покращення. Рівень
восьми відомих токсинів у атмосфері знизився, хоча й не
набагато. Рівень двох інших підвищився. Більшість по-
71
Бункер, ілюзія
казників не змінилися, — він махнув рукою. — Забага-
то нудних технічних деталей, але все буде в моєму звіті.
Я надішлю його вам нагору ще до вашого повернення
в офіс.
— Чудово, — кивнула Джанз. Збиралася розвинути
думку, віддати належне складній роботі його відділу,
повідомити, що чергове очищення пройшло успішно,
хоча в цьому не було жодної потреби Але зробив те Хо-
лстон — найближча людина, яка могла стати її тінню,
єдиний, кого вона бачила на посаді мера після себе,
коли настане час живити коріння фруктових дерев.
Тому говорити про очищення не хотілося, тим паче —
його вихваляти.
— Зазвичай я телефоную вам з цього приводу, — ска-
зала мер, — але позаяк ми вже тут проходили, а ви не
підніметесь на наступне засідання комітету нагорі ще...
скільки — три місяці?..
— Як швидко летять роки, — зауважив Бернард.
— ... Я просто подумала, що ми можемо узгодити це
неофіційно уже зараз, щоб я могла запропонувати по-
саду шерифа нашому найкращому кандидатові, — вона
глянула на Марнза. — Коли ця жінка погодиться, ми
підпишемо документи на зворотному шляху. Якщо ви
не проти. — Джанз посунула теку до Бернарда, але він,
на її подив, дістав власну підшивку й не доторкнувся до
запропонованої.
— Що ж, давайте вирішимо це, — погодився Бернард.
Він розгорнув свою теку, послинив палець і перегорнув
кілька аркушів паперу високого ґатунку. — Нас попере-
джали про ваш візит, але список кандидатів потрапив до
мене на стіл лише цього ранку. Інакше я спробував би
допомогти вам обійтися без мандрівки вниз і назад, —
він дістав ідеально рівний аркуш, навіть не побляклий.
Джанз дивувалася, звідки в ІТ-відділу такий розкішний
папір, адже у її офісі трусилися над кожним аркушиком.
— Вважаю, що з трьох, зазначених тут, найбільш при-
йнятна кандидатура Біллінґза.
— Ми можемо розглянути його наступним... — почав
був Марнз.
72
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Я вважаю, що його потрібно розглянути зараз, —
Бернард посунув аркуш до Джанз. Це був контракт про
вступ на посаду. Унизу вже стояли підписи. Один рядок
залишався порожнім. Під ним значилося акуратно надру-
коване ім’я мера.
У Джанз перехопило подих.
— Ви вже говорили з Пітером Біллінґзом про це?
— Він погодився. Мантія судді була б для нього трохи
затісною з огляду на його юність і енергію. Я думав, він
добре підходив для тієї ролі, але тепер вважаю, що для
посади шерифа він підійде ще краще.
Джанз пам’ятала процес офіційного призначення Пі-
тера, один із тих випадків, коли вона пристала на пропо-
зицію Бернарда, розглядаючи це як запоруку її свободи
у майбутньому виборі. Мер уважно роздивилася підпис —
вона добре знала почерк Пітера з різноманітних доку-
ментів, надісланих від судді Вілсона, чиєю тінню той був
нині. Жінка уявила, як один із носіїв, що мчали повз них
сходами, перепрошуючи на ходу, доставляв цей аркуш
сюди, вниз.
— Побоююся, що Пітер нині третій у списку, — на-
решті мовила мер. Говорити раптом стало важко. Її
голос прозвучав кволо й надто тихо в порожньому, за-
йвому просторі цієї невиправдано великої кімнати для
перемовин, якою користувалися так рідко. Мер глянула
на Марнза, який втупився в контракт, щосили стиснув-
ши щелепи.
— Ну, гадаю, ми обоє добре знаємо, що ім’я Мерфі
в цьому списку — звичайні лестощі. Він застарий для та-
кої роботи...
— Він молодший за мене, — перебив Бернарда
Марнз. — А я ще непогано тримаюся.
Бернард нахилив голову.
— Так, але, побоююсь, що ваш перший варіант просто
неприйнятний.
— І чому ж? — спитала Джанз.
— Не впевнений, що ваша перевірка була достатньою,
але ми мали чимало проблем із цим кандидатом, тож
я згадав її ім’я. Навіть якщо вона з машинного.
73
Бункер, ілюзія
Бернард вимовив останнє слово так, ніби з нього стир-
чали цвяхи й воно могло розірвати йому нутрощі.
— І які ж із нею проблеми? — поцікавився Марнз.
Джанз кинула на нього застережливий погляд.
— Нічого такого, про що варто було б доповісти,
майте на увазі, — Бернард обернувся до Марнза з по-
глядом, сповненим отрути, лютої ненависті до заступ-
ника чи, може, до зірки в нього на грудях. — Нічого
такого, що вимагало б втручання правоохоронних ор-
ганів. Але були оригінальні запити з її боку, матеріа-
ли, які перехоплювали з нашого відділу, неправомірні
претензії на пріоритетне постачання і таке подібне, —
Бернард глибоко зітхнув і склав руки на теці перед со-
бою. — Було б перебільшенням назвати це крадіжка-
ми, але ми отримували скарги від голови машинного
відділу Діґана Нокса, у яких він повідомляв про ці...
порушення.
— І це все? — прогарчав Марнз. — Запити?
Бернард спохмурнів. Він поклав долоні на теку.
— «Це все»? Ви взагалі слухали мене? Ця жінка прак-
тично крадійка, вона перехоплювала матеріали, призна-
чені для мого відділу. Невідомо навіть, чи це робилося
задля роботи бункера. Може, вона скористалася ними
для особистої вигоди. Бачить Бог, вона споживає більше
електрики, ніж їй належить. Може, вона підторговує нею
за чити...
— Це офіційне звинувачення? — спитав Марнз, ніби
збираючись дістати з кишені записник, і клацнув кулько-
вою ручкою.
— Та ні. Я ж казав, ми не хотіли турбувати вашу служ-
бу. Але, як бачите, це не та людина, яка може побудувати
кар’єру в правоохоронних органах. Не цього я очікую від
механіка, якщо чесно, і саме там, у машинному, побою-
юся, цьому кандидатові й місце, — він поплескав по теці,
мовби закриваючи питання.
— Це ваша думка? — спитала мер Джанз.
— Ну звісно. І, гадаю, якщо у нас є чудовий кандидат,
який палко бажає служити, до того ж, уже живе на верх-
ніх рівнях...
74
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Матиму вашу думку на увазі, — Джанз узяла сві-
женький контракт зі столу й обережно склала навпіл,
провела нігтями по всій довжині Бернард вражено спо-
стерігав, як вона кладе аркуш в одну з тек.— І позаяк ви не
маєте жодних офіційних скарг на нашого першого кан-
дидата, вважатиму це вашою мовчазною згодою, коли ми
запропонуємо їй цю роботу, — вона підвелася й підняла
наплічник. Поклавши теки в передню кишеньку та за-
стібнувши її на блискавку, мер узяла свій ціпок, прихиле-
ний до столу для переговорів. — Дякую вам за зустріч.
— Так, але... — Бернард скочив з-за столу й наздогнав
Джанз уже біля дверей. Марнз підвівся, усміхаючись, пі-
шов за нею. — Що мені сказати Пітеру? Він думає, що от-
от зможе розпочати роботу!
— Не слід було взагалі нічого йому казати, — відруба-
ла Джанз. Вона зупинилася посеред фойє та глянула на
Бернарда. — Я передала вам список, сподіваючись на кон-
фіденційність. Ви порушили її. Втім, я ціную все, що ви
робите для бункера. У нас із вами тривала історія мирної
співпраці, і припадає вона, можливо, на час найбільшого
розквіту, якого будь-коли досягли наші люди...
— І тому... — почав був Бернард.
— І тому я пробачаю вам цю провину, — перебила
його мер Джанз. — Це моя робота. Мої люди. Вони обрали
мене, щоб я ухвалювала подібні рішення. Тож ми з моїм
заступником підемо далі й за всіма правилами проведемо
співбесіду з нашим першим кандидатом. І не сумнівай-
тесь, я зайду до вас на зворотному шляху, якщо знадо-
бляться будь-які підписи.
Бернард розвів руками, визнаючи поразку.
— Гаразд, — сказав він. — Я прошу пробачити мені.
Лише хотів полегшити вам роботу. А тепер, будьте ласка-
ві, перепочиньте трохи, адже ви наші гості. Принести вам
що-небудь поїсти, може, фруктів?
— Ми підемо далі, — відрубала Джанз.
— Добре, — Бернард кивнув. — Але хоча б води? На-
повнити ваші баклаги?
Джанз пригадала, що одна з них уже порожня, а їм по-
трібно пройти ще чимало поверхів.
75
Бункер, ілюзія
— Це було б дуже люб’язно з вашого боку, — сказала
вона. Зробивши знак Марнзу, щоб він повернувся спи-
ною, дістала баклагу з його наплічника. Потім сама по-
вернулася, щоб заступник міг дістати її баклагу. Бернард
махнув якомусь працівникові, щоб той забрав і наповнив
баклаги, але сам весь цей час спостерігав за тим незвич-
ним, довірчим обміном.
11
Лише проминувши п’ятдесяті, Джанз змогла впорядкува-
ти свої думки. їй здавалося, що контракт із Пітером Біл-
лінґзом додає ваги її наплічникові. Марнз бурчав щось
собі під ніс, нарікаючи на Бернарда і намагаючись не від-
ставати. Джанз тепер зрозуміла, що вже не може відмови-
тися від своїх планів. До болю в стегнах і литках додавало-
ся відчуття, що їхня мандрівка була не просто помилкою:
вона, можливо, мала виявитися цілковито марною. І це
відчуття дедалі наростало. Попередження батька про те,
що його дочка не погодиться. Тиск ІТ-відділу, який хоче
призначити на посаду шерифа іншого. Тепер Джанз до-
лала кожну сходинку з острахом. Із острахом і водночас із
переконанням, що Джульєтта саме і є ідеальною кандида-
турою. їм доведеться умовити цю жінку з машинного по-
годитися на посаду хоча б для того, щоб утерти носа Бер-
нарду, аби ця виснажлива мандрівка не стала безглуздим
марнуванням часу й сил.
Джанз була вже старою жінкою, довго служила на по-
саді мера, почасти завдяки тому, що добре робила свою
справу. Але на додачу їй поки що вдавалося запобігти
гіршому. Зрештою вона рідко вступала в суперечки. Те-
пер їй здавалося, що час для цього настав, — адже в та-
кому віці наслідки не мають значення. Вона озирнулася
на Марнза і переконалася, що він відчуває те саме. їхній
час майже сплив. Найкраще, найважливіше, що вони
могли зробити для бункера, — це забезпечити стабіль-
ність власних надбань. Жодних повстань. Жодних злов-
живань владою. Ось чому під час кількох останніх вибо-
76
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
рів у неї не було конкурентів. Але тепер жінка відчувала,
що сповзає до фінішу, а сильніші й молодші спринтери
вже готуються обігнати її. Скількох суддів вона призна-
чила за поданням Бернарда? А тепер ще й шериф? Чи
далеко вже до обрання Бернарда мером? Чи ще гірше:
він стане лялькарем, що смикатиме за ниточки, якими
обплутано цілий бункер.
— Не поспішай, — пихкав ззаду Марнз.
Джанз помітила, що йде надто швидко, й сповільнила
крок.
— Той паскудник тебе розізлив, — сказав заступник.
— Тобі краще помовчати, — прошипіла вона.
— Ми проминаємо сади.
Джанз глянула на номер майданчика і побачила, що
Марнз має рацію. Якби була уважнішою, то звернула б
увагу на запах. На наступному майданчику двері розчах-
нулися, випустивши носія з мішками фруктів на плечах,
і розкішний запах мокрого листя заповнив простір. Уже
минув час обіду, й запах п’янив. Носій, хоч і обтяжений
ношею, помітив, що вони заходять на майданчик зі схо-
дів і притримав двері ногою, обхопивши руками великі
мішки.
— Мер, — він ледь схилив голову в поклоні, потім кив-
нув Марнзу.
Джанз подякувала йому. Більшість носіїв здавалися
знайомими, адже весь цей час сновигали бункером то
туди, то сюди. Але вони ніколи не залишалися на одно-
му місці достатньо довго, щоб Джанз могла запам’ятати
їхні імена, та це її досі не бентежило. Коли вони з Мар-
нзом заходили на гідропонічні ферми, жінка подумала,
чи встигають носії щовечора додому, до своїх сімей. І чи
взагалі є в них сім’ї? Може, вони живуть, як ченці? Джанз
надто стара, сором не знати цього. Але, можливо, щоб
оцінити роботу носіїв, щоби добре їх роздивитися, потріб-
но провести цілий день на сходах. Носії були мов повітря,
яким вона дихала, — завжди там, де потрібно, завжди на
службі; вони були такі само необхідні й всюдисущі, тому
й сприймалися так, ніби завжди тут були і завжди будуть.
Утома від спуску остаточно розкрила її почуття до цих
77
Бункер, ілюзія
людей. Неначе раптом упав рівень кисню, і це змусило
мера цінувати його.
— Понюхай ці апельсини, — мовив Марнз, висмикую-
чи Джанз із її думок. Він проходив у низьку браму садів,
жадібно втягуючи носом повітря. Працівник у зеленому
комбінезоні помахав їм рукою.
— Сумки сюди, мер, — він, вказав на стіну з квадрат-
ними поличками, на яких де-не-де лежали наплічники
й торби.
Джанз послухалась, поклала наплічник в одну з ніш.
Марнз посунув її наплічник углиб ніші й поклав поряд
свій — вони були однакові. Чи то з бажання заощадити
місце, чи просто за звичкою захищати її, але цей жест ви-
дався Джанз таким само зворушливим, як і запах у садах.
— У нас замовлення на вечір, — сказала Джанз пра-
цівникові. Той кивнув:
— Кімнати за прогін звідси. Здається, ваші ще не за-
кінчили прибирати. Ви до нас на ночівлю, чи на вечерю?
— І те, й інше.
Молодик усміхнувся:
— Що ж, поки ви попоїсте, ваші кімнати вже будуть
готові.
«Кімнати», — подумала Джанз. Подякувала молоди-
кові й пішла за Марнзом у лабіринт саду.
— Ти давно тут був? — запитала в заступника.
— Ого, давно... Та ні, не дуже. Десь років із чотири
тому, чи що?
— Точно, — засміялася Джанз. — Як я могла забути?
Пограбування століття.
— Радий, що тобі це здається смішним, — сказав Марнз.
У кінці проходу спіраль гідропонних садів розходи-
лася в обидва боки. Головний тунель звивався крізь два
поверхи бункера, розбігаючись заплутаним лабіринтом
аж до далеких бетонних стін. Безперервний звук води, що
соталася з труб, впливав на подив заспокійливо, відлуння
крапель котилося з кінця в кінець під низьким склепін-
ням. Обабіч тунелю буяло зело: грядки овочів і низенькі
деревця між ґрат білих пластикових труб; натягнутими
мотузками звивалися лози й стебла. Чоловіки та жінки
78
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
зі своїми юними тінями, усі в зелених комбінезонах, до-
глядали рослини. На шиях у них висіли торбинки з сьо-
годнішнім урожаєм, а секатори в руках клацали мов ма-
ленькі клешні, що вже стали неначе продовженням рук.
їхні рухи гіпнотизували своєю легкістю та граційністю —
такі навички напрацьовують за багато років щоденної
практики.
— Хіба ти не перший припустив, що грабіжник був зі
своїх? — спитала Джанз, і досі сміючись. Вони з Марнзом
проминули знак, що вказував напрямок до дегустаційної
зали та їдальні.
— Ти справді хочеш поговорити про це?
— Не розумію, чому тебе це бентежить. Ти маєш смія-
тися з тієї історії.
— Колись, можливо, й буду, — він спинився і глянув
на грядку помідорів, обгороджену сіткою. Від насиче-
ного запаху стиглих томатів у Джанз забурчало в шлун-
ку. — Тоді всі очікували, що ми когось заарештуємо, —
тихо мовив Марнз. — Холстон ніяк не міг заспокоїтись.
Він щовечора телефонував мені, аби дізнатися новини.
Я ніколи не бачив, щоб він так страшенно хотів когось
заарештувати. Неначе йому було це необхідно, зна-
єш? — він обхопив пальцями захисні ґрати й втупився
в простір, повз овочі, мовби заглядав у минуле. — Тепер,
коли я думаю про той час, мені здається, він здогадував-
ся: з Еллісон щось відбувається. Ніби він бачив, як вона
помалу втрачає глузд, — Марнз повернувся до Джанз. —
Пам’ятаєш, яка напружена атмосфера була перед тим,
як її вислали? Останнє очищення було давно. Всі пере-
бували на межі зриву.
Джанз уже не посміхалася. Вона підійшла ближче до
Марнза. Він озирнувся на рослини, побачив, як праців-
ник зірвав стиглий червоний помідор і поклав його до ко-
шика. — Думаю, Холстон хотів випустити пару з бункера,
розумієш? Думаю, він хотів спуститися і сам розслідувати
крадіжку. Щодня вимагав від мене звітів, мовби від них
залежало життя.
— Пробач, що нагадала про це, — перепросила Джанз
і поклала руку йому на плече.
79
Бункер, ілюзія
Марнз повернув голову і глянув на її долоню. З-під ву-
сів було видно нижню губу. Джанз уявила, як він цілує їй
руку, й забрала її.
— Усе гаразд, — мовив він. — Гадаю, якщо не зважати
на те лихо, історія була справді кумедна, — він озирнувся
й рушив далі коридором.
— Вони зрозуміли, як той крадій пробрався сюди?
— Сходами, — відповів Марнз. — Найімовірніше. Хоча
я чув і таке припущення, начебто якась дитина викрала
його, щоб тримати як домашню тваринку, а потім випус-
тила тут.
Джанз засміялася. Не могла втриматись.
— Один кролик, — сказала вона, — збиває з пантелику
найвидатнішого слідчого нашого часу і зникає з овочами
вартістю, що дорівнює зарплатні за рік.
Марнз похитав головою і гмикнув.
— Не найвидатнішого, — заперечив він. — Я таким
ніколи не був, — він втупився в кінець коридору і відкаш-
лявся. Джанз чудово знала, про кого він думав.
Опісля щедрої, смачної вечері вони спустилися на один
поверх нижче до кімнат для гостей. Джанз підозрювала,
що тут доклали неабияких зусиль, аби влаштувати їх як-
найкраще. Усі кімнати були переповнені, у багатьох но-
чували по дві, а то й по три сім’ї. Позаяк про очищення
стало відомо набагато раніше, задовго до їхньої імпрові-
зованої подорожі з метою співбесіди, мер припускала, що
людей переселяли, аби звільнити їм місце. Те, що виді-
лили дві окремі кімнати, а Джанз помістили в номер ще
й із двома ліжками, бентежило її. І бентежило не лише це
марнотратство, а й кепська організація. Не сподівалася,
що біля неї так упадатимуть.
Марнз почувався так само. Оскільки до сну залишало-
ся ще кілька годин, а після смачної їжі та міцного вина
зовсім не хотілося спати, заступник запросив Джанз до
своєї кімнатки побалакати, поки в садах не закінчився
робочий день.
Його номер був приємним і затишним, з вузеньким
ліжком, проте гарно облаштований. Верхні сади входили
80
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
до десятка великих приватних підприємств. Усі витрати
на проживання мера покриють із бюджету мерії на
відрядження, а ці гроші, як і гроші інших мандрівників,
дають закладові змогу купувати дорогі речі, наприклад
новенькі, щойно виткані простирадла чи матраци, які
не риплять.
Джанз сіла на край ліжка. Марнз зняв свою кобуру, по-
клав її на трюмо і присів на стільчик за метр від неї. Поки
вона стягувала чоботи й розтирала натомлені ноги, він
усе торочив про їжу, про зайві витрати на окремі номери
та розгладжував свої вуса.
Джанз водила великими пальцями по мозолях на
п’ятах.
— Здається, мені доведеться тиждень відпочивати
там, унизу, перш ніж починати дряпатися назад, наго-
ру, — сказала вона, коли Марнз нарешті замовк.
— Усе не так погано, — відповів заступник. — Зранку
ноги, звісно, болітимуть, але щойно почнеш рухатися,
зрозумієш, що стала сильнішою, ніж була сьогодні. І так
само на зворотному шляху. Просто долаєш кожну наступ-
ну сходинку, і незчуєшся, як опинишся вдома.
— Сподіваюся, ти маєш рацію.
— До того ж, у нас буде чотири дні замість двох. Про-
сто думай про це як про пригоду.
— Повір мені, — сказала Джанз, — я так і думаю.
Вони деякий час сиділи мовчки: Джанз — відкинув-
шись на подушки, а Марнз — очужіло втупившись у про-
стір. Вона дивувалась, як спокійно й природно просто си-
діти в кімнаті наодинці з ним. їм не потрібно говорити.
Вони могли просто бути. Без значків, без посад. Двоє
людей.
— Ти ж не ходиш до священика, правда? — нарешті
спитав Марнз.
— Ні, — вона похитала головою. — А ти?
— Ніколи не ходив. Але думав про це.
— Через Холстона?
— Частково, — він нахилився і потер стегна, неначе
вичавлюючи із них втому. — Хочеться почути, де тепер,
на їхню думку, його душа.
81
Бункер, ілюзія
— Вона досі з нами, — запевнила Джанз. — У будь-яко-
му разі, вони б так сказали.
— А ти як гадаєш?
— Я? —вона підвелася з подушок і сперлась на лікоть,
дивлячись на Марнза. — Якщо чесно, не знаю. Надто за-
йнята, щоб розмірковувати про це.
— Думаєш, душа Дональда ще тут, із нами?
Джанз відчула, як шкірою побігли терпкі, холодні
струмочки. Вона вже й забула, коли хто-небудь востаннє
вимовляв це ім’я.
— Його немає вже довше, ніж він був моїм чолові-
ком, — сказала вона. — Я радше одружена вже з його при-
видом, ніж із ним самим.
— Здається, не дуже добре так казати про небіжчиків.
Джанз опустила погляд на ліжко, і світ перед її очима
трохи розплився.
— Не думаю, що він був би проти. Хоча він досі зі
мною. Щодня надихає мене на старання бути непоганою
людиною. Відчуваю, мовби він весь час за мною спосте-
рігає.
— Я теж, — сказав Марнз.
Джанз підняла погляд і побачила, що він дивиться на
неї.
— Думаєш, він хотів би, щоб ти була щаслива? Я маю
на увазі, в усьому? — заступник перестав розтирати ноги
й просто сидів, поклавши руки на коліна.
— Ти був його найкращим другом, — відповіла
Джанз. —Як гадаєш, чого б він хотів?
Марнз потер щоку, глянув на зачинені двері, за якими
зі сміхом протупотіла дитина.
— Думаю, він просто хотів, щоб ти була щаслива. Ось
чому він був тобі гарним чоловіком.
Джанз мимоволі витерла очі та з подивом глянула на
свої мокрі пальці.
— Уже пізно, — мовила вона. Посунувшись на
край маленького ліжка, потягнулася до чобіт. Її на-
плічник і ціпок чекали біля дверей. — Гадаю, ти маєш
рацію. Зранку все болітиме, але потім почуватимуся
сильнішою.
82
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
12
Другого, останнього дня їхнього спуску на найглибші рів-
ні все нове поступово стало буденним. Ритмічне постуку-
вання кроків Гвинтовими сходами заспокоювало. Джанз
так глибоко й безтурботно поринула у свої думки, що
лише дивувалась, коли бачила номери поверхів — було
сімдесят два, а вже вісімдесят чотири, — куди подівся
десяток прогонів? Навіть її ліве коліно заспокоїлось, хоч
вона й не знала: сталося це тому, що воно заніміло від
утоми, чи вона справді одужала. Джанз навіть перестала
так часто спиратися на ціпок, бо він лише затримував, ча-
сто зісковзуючи або застрягаючи між східців. Затиснутий
під пахвою, він виявився набагато кориснішим, неначе
ще одна кістка у її скелеті, яка не дає їй розвалитися.
Коли проминули дев’яностий поверх, де тхнуло гноєм,
корисними відходами життєдіяльності свиней та інших
тварин, Джанз пришвидшила крок, пропускаючи запла-
нований перепочинок і ланч, лише мимохідь згадала про
маленького кролика, що якимось чином утік з ферми,
піднявся непоміченим на двадцять поверхів і три тижні
поїдав урожай та водив за носа половину бункера.
Формально вони вже потрапили у глибинний відсік,
коли досягли дев’яносто сьомого. Нижня третина. І хоча
бункер був розподілений на три однакові частини по со-
рок вісім поверхів, мозок Джанз працював інакше. Знач-
но кращою лінією поділу був сотий поверх. Це своєрідний
етап. Вона стежила за номерами, поки не спустилася до
майданчика з тризначним номером, і лише тоді виріши-
ла зупинитися й перепочити.
Джанз помітила, що Марнз важко дихає. Але вона по-
чувалася чудово. Жива й оновлена — ось чого жінка очі-
кувала від мандрівки. Відчуття марноти, неспокою та вис-
наження, що переслідували її вчора, зникли. Залишився
лише острах: а що, як ці невиразні відчуття повернуться,
а ця бурхлива радість виявиться лише нетривалим підне-
сенням; якщо вона зупиниться, якщо міркуватиме над-
то довго, радість втече й розвіється, а Джанз буде такою
само похмурою і насупленою, як і раніше.
83
Бункер, ілюзія
Вони розламали навпіл невеличкий окраєць хліба,
сидячи на металевих перекриттях широкого сходового
майданчика, спираючись ліктями на поруччя та розма-
хуючи ногами над порожнечею, мов двоє дітлахів, які
прогулюють уроки. Сотий поверх кишів людом. Цілий
рівень відвели під ринок, де мешканці бункера обмі-
нювалися товарами або витрачали зароблені чити на
те, чого потребували чи просто дуже хотіли. Сновигали
туди-сюди працівники з невідступними тінями, родичі
шукали один одного в рухливій юрбі, торгівці заклика-
ли покупців. Двері були підперті й не зачинялися, щоб
люди могли проходити вільно, і всі ці звуки й запахи
вихлюпувалися на подвійний майданчик, аж перекрит-
тя вібрувало.
Джанз раділа, що в натовпі її ніхто не впізнає. Відкуси-
ла шматок від своєї половинки, смакуючи свіже тісто, за-
мішане на дріжджах, випечене цього ранку, й справді від-
чула себе іншою людиною. Набагато молодшою. Марнз
відрізав шматок сиру і дольку яблука та склав їх докупи,
як бутерброд. їхні руки доторкнулися, коли він передавав
їжу. Навіть крихти у його вусах цієї миті були їй приємні.
— Ми добряче випереджаємо план, — сказав Марнз
перш ніж вкусити яблуко. Він з радістю констатував цей
факт. — Я думаю, до вечері досягнемо сто сорокового.
— Зараз я навіть не боюся сходження нагору, — ска-
зала Джанз, смакуючи сир із яблуком. — «Усе смакує
краще, коли ти піднімаєшся чи спускаєшся, — вирішила
жінка. — Або в приємній компанії чи коли зранку лунає
музика, яку жебрак видобуває з укулеле, намагаючись пе-
рекрити гамір натовпу».
— Чому ми так рідко спускаємося сюди? — спитала
вона.
Марнз пробурчав:
— Тому що це цілих сто поверхів! До того ж, у нас
є краєвид зовнішнього світу, вестибюль, бар у Кіппера.
Скільки людей звідси піднімаються туди частіше, ніж раз
на кілька років?
Джанз дожувала останній шматок хліба, міркуючи над
його словами.
84
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Думаєш, це нормально? Не відходити надто далеко
від місця, де ми живемо?
— Не розумію, до чого ти хилиш, — сказав Марнз, го-
туючись відкусити ще шматок.
— Уяви собі, просто гіпотетично, що в тих старовин-
них наземних бункерах, які стирчать за пагорбом, жили
люди. Ти ж не думаєш, що вони так мало переміщували-
ся? Що весь час сиділи в одному бункері? Ніколи не блу-
кали туди-сюди чи вгору-вниз на сто сходових прогонів?
— Я про таке не думаю, — відповів Марнз. Джанз вло-
вила натяк на те, що і їй не варто цим перейматися. Іноді
було неможливо зрозуміти, що можна, а чого не можна
говорити про зовнішній світ. То були розмови для по-
дружніх пар, і, мабуть, на неї так вплинув похід і вчораш-
ній день, проведений з Марнзом. А може, вона так само
впала в ейфорію після очищення, як і всі інші: п’янило
відчуття того, що деякі правила можна послабити, підда-
тися дрібним спокусам. Зняття напруги в бункері слугува-
ло за виправдання кількох тижнів нестримної гульби.
— Ну що, йдемо далі? — спитала Джанз, коли Марнз
доїв свій шматок.
Заступник кивнув, вони підвелися й почали збиратись.
Якась жінка, що проминала їх, озирнулась і витріщилася
на цих двох, ніби впізнаючи, але відразу ж поквапилась
за своїми дітьми.
«Тут, унизу, світ зовсім інший», — подумала Джанз.
Надто довго не навідувалася сюди. І хоча пообіцяла собі,
що повернеться, відчувала — як іржавий механізм відчу-
ває свій вік, — що ця мандрівка в неї остання.
Поверхи один за одним залишалися позаду. Нижні
сади, великі ферми на сто тридцятих, смердючий во-
доочисний завод під ними. Джанз була цілковито за-
глиблена у свої думки, пригадуючи розмову з Марнзом
напередодні ввечері про те, що Дональд живе довше
в її пам’яті, ніж у реальності, — аж тут побачила перед
собою двері з номером «140». Джанз навіть не поміти-
ла змін у потоці людей: переважання синіх джинсових
комбінезонів, носіїв із пакунками деталей та інстру-
85
Бункер, ілюзія
ментів, а не одягу, продуктів чи особистих посилок. Але
натовп біля дверей свідчив, що вони прибули на верхні
рівні машинного відділу. Перед входом юрмилися ро-
бітники в просторих синіх комбінезонах, вкритих дав-
німи плямами. Джанз здогадувалася про їхні професії
з інструментів, які вони тримали в руках. День добігав
кінця, і більшість робітників поверталися додому піс-
ля ремонтних робіт, які вели на різних рівнях бункера.
Її вразила сама лишень думка про те, що їм потрібно
здолати стільки прогонів, а по тому ще й працювати.
Однак вона пригадала, що й сама збиралася зробити те
саме. Джанз вирішила не зловживати своєю посадою
чи владою Марнза, а приєднатися до черги, поки робіт-
ники проходили в браму. Спостерігаючи за втомлени-
ми чоловіками й жінками, які ставили свої підписи на
вході та реєстрували виконані завдання й відпрацьова-
ні години, Джанз думала про час, який витратила на
копирсання у власному житті. Час, який потрібно було
провести, відточуючи аргументи, які вона збиралася ви-
класти перед цією Джульєттою. Черга рушила вперед,
і шлунок Джанз скрутило від незвичного хвилювання.
Робітник перед ними показав своє посвідчення — синє,
на знак приналежності до машинного відділу. Він наш-
крябав свої дані на запилюженій грифельній дошці.
Коли підійшла їхня черга, вони протиснулися крізь
зовнішню браму й показали золотаві посвідчення. Охо-
ронець підняв брови й нарешті впізнав мера.
— Ваша честь, — сказав він, і Джанз не виправила
його. — Ми не чекали на вас на нашій зміні, — він кивнув,
щоб обоє сховали посвідчення і взяв шматок крейди. —
Я сам.
Джанз дивилась, як він повертав дошку іншим боком
і виписував їхні імена охайним почерком, витираючи ре-
бром долоні давній крейдяний пил. Реєструючи Марнза,
він написав просто «Шериф», і Джанз не виправила його
й цього разу.
— Я знаю, що вона на нас не чекали так рано, — мови-
ла Джанз, — але все-таки спитаю, чи не могли б ми зустрі-
тися з Джульєттою Ніколз просто зараз.
86
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Охоронець озирнувся на цифровий годинник, що по-
казував точний час.
— Вона буде біля генератора ще з годину. Можливо,
й дві, — я її знаю. Ви могли б попоїсти й зачекати на неї
в їдальні.
Джанз глянула на Марнза, і той знизав плечима.
— Я ще не зголоднів, — сказав він. — А може, ми наві-
даємося до неї на роботу? Було б цікаво побачити, як вона
працює. Ми б постаралися не заважати їй.
Охоронець знизав плечима.
— Ви мер. Я не можу вам відмовити, — він вказав
шматком крейди на коридор. Люди за брамою нетер-
пляче тупцювали. — Знайдіть Нокса. Він дасть вам про-
водиря.
Не помітити головного механіка машинного відділу
було складно. Нокс носив найбільший комбінезон із усіх,
які Джанз коли-небудь бачила. Вона подумала, чи дове-
лося йому доплачувати за додаткову тканину і чим мож-
на натоптати таке черево. Об’єму додавала й густа борода.
Неможливо було зрозуміти, посміхається він гостям, чи
ні. Нокс здавався непроникним, як бетонна стіна.
Джанз пояснила йому, чого вони хочуть. Марнз при-
вітався, і вона зрозуміла, що чоловіки, напевне, вже ба-
чилися, коли останнього разу заступник був унизу. Нокс
вислухав її, киваючи, а по тому загарчав хрипким басом
так, що не можна було розібрати слів. Але хтось їх таки
розумів, бо з-за спини здорованя вигулькнув замурзаний
хлопчик із незвичайним яскраво-рудим волоссям.
— Віведи-їх-до-джулз, — прогуркотів Нокс; він майже
не робив пауз між словами, бо, мабуть, замалою була щі-
лина в його бороді, яка затуляла рота.
Хлопчик, ще надто малий, щоб стати бодай тінню, мах-
нув їм рукою і побіг. Марнз подякував Ноксу, який і оком
не змигнув у відповідь, і вони поквапилися за малим.
Джанз помітила, що коридори машинного вужчі за
будь-які інші в бункері. Вони протискувались крізь потік
людей, які поверталися з вечірньої зміни, поміж бетон-
них блоків, потинькованих, але не пофарбованих і шор-
стких на дотик — це відчувалося, коли Джанз торкалася
87
Бункер, ілюзія
до них плечем. Над головою паралельно й перпендику-
лярно одні одним бігли нічим не прикриті труби й дро-
ти. Джанз відчула раптове бажання пригнутися, хоча над
нею було ще сантиметрів із двадцять. Вона звернула ува-
гу, що багато вищих за неї робітників ходили зігнувшись.
Тьмяні лампи на стелі були далеко одна від одної, і мера
опанувало дивне відчуття: мовби вона спускалася цим ту-
нелем дедалі глибше під землю.
Рудий хлопчик-тінь кілька разів звично повернув.
Здавалося, він провів тут усе життя і тому крокував так
упевнено. Вони підійшли до сходів, які не вигиналися
спіраллю, а виступали гострими кутами, й спустилися ще
на два поверхи. Джанз чула, як наростав монотонний гул.
Зійшовши зі сходів на сто сорок другому, проминули хи-
тромудрий пристрій, що стояв посеред приміщення з роз-
чахнутими дверима. Сталевий важіль завдовжки, мабуть,
не в один людський зріст ходив то вгору, то вниз, рухаючи
поршень у отворі бетонної підлоги. Джанз затрималася,
щоб подивись на його ритмічну роботу. У повітрі пахло
чимось хімічним, отруйним. Не могла вгадати, чим саме.
— Це генератор?
Марнз засміявся поблажливо, як уміють лише чоло-
віки.
— Це насос, — пояснив він. — Нафтова свердловина.
Завдяки цьому ти читаєш уночі.
Він стиснув її плече і пройшов далі; Джанз миттю про-
бачила йому той сміх. Вона поквапилася за ним і за юною
тінню Нокса.
— Гуркіт, який ти чуєш, — це генератор, — вів далі
Марнз. — Насос качає нафту, вони якось обробляють її на
заводі на кілька поверхів нижче, й тоді її можна спалюва-
ти.
Джанз мала дуже невиразне уявлення про цей про-
цес, певно, із засідань комітету. Вона знову здивувалася:
скільки речей у бункері залишалися невідомими навіть
для неї, хоча вона мала — принаймні формально — усім
тут керувати.
Безперервний гуркіт гучнішав ближче до кінця кори-
дору. Коли рудий хлопчик штовхнув двері, звук оглушив
88
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Джанз. Вона нерішуче спинилась, і навіть Марнз, здава-
лося, завагався. Хлопчик фамільярно помахав їм рукою,
мовляв, ходімо, й Джанз незчулась, як ноги самі понесли
її в тому напрямку, звідки чувся гуркіт. Вона раптом поду-
мала, чи не ведуть їх назовні. Це була нелогічна, безглу-
зда думка, породжена відчуттям найбільшої небезпеки,
яку вона тільки могла собі уявити.
Коли мер переступила поріг і зіщулилася за спиною
Марнза, хлопець відпустив двері, вони з гуркотом зачи-
нилися, замкнули їх у цій пастці. Малий зняв навушни-
ки — без жодних дротів — з вішака біля стіни. Джанз та-
кож надягла навушники. Гуркіт став глухішим, тепер він
лунав лише в її грудях і нервових закінченнях. «Цікаво, —
подумала вона, — чому цей вішак із захисним приладдям
стоїть усередині приміщення, а не перед ним».
Хлопець махнув рукою і щось промовив, але Джанз із
Марнзом лише бачили, як ворушаться його губи. Вони
пішли за ним вузьким проходом зі сталевих ґрат — із чо-
гось подібного робили перекриття сходових майданчиків
на кожному поверсі бункера. За поворотом одна стіна
зникла, а замість неї потяглося поруччя з трьома гори-
зонтальними перекладинами. За ними бовваніла машина
неосяжних розмірів. Вона була чи не більша за помеш-
кання мера та її кабінет, складені докупи. На перший по-
гляд здавалося, що жодна частина гігантського механізму
не рухається — мовби гупання, яке Джанз відчувала всією
шкірою, яке відлунювало в грудях, долинало не звідси.
Лише обігнувши машину, вона побачила сталевий брус
на задньому її боці, що шалено обертався і зникав у іншій
масивній металевій машині, з якої бігли до самої стелі ка-
белі завтовшки як чоловічий торс.
Здавалося, можна було помацати струм, енергію, що
наповнювала приміщення. Проминувши й другу маши-
ну, Джанз нарешті побачила самотню постать біля неї.
Молода жінка в комбінезоні й касці, з заплетеним у косу
каштановим волоссям, тиснула всім тілом на гайковий
ключ, завбільшки майже в її зріст. Порівняно з нею ма-
шини здавалися страхітливо величезними, але дівчи-
на нібито й зовсім їх не боялась. Вона знову налягла на
89
Бункер, ілюзія
свій ключ, загрозливо наближаючись до механізму, що
страшно ревів, і це нагадало Джанз стару дитячу казку,
в якій мишка витягала скабку з тіла фантастичної твари-
ни, що називалася «слоном». Здавалося абсурдом те, що
така мініатюрна жінка лагодить цю люту машину. Джанз
і далі спостерігала, як вона працює, аж поки хлопчик-тінь
не прослизнув крізь дверцята в ґратах, і не підбіг до неї,
щоб посмикати за комбінезон.
Жінка озирнулася, зовсім не лякаючись, і примру-
жилася, розглядаючи гостей. Далі витерла долонею піт
із чола, другою рукою закинула ключ на плече. Погла-
дивши тінь по голові, рушила до гостей. Джанз поміти-
ла, що руки в жінки худі, але з рельєфними м’язами. На
ній не було сорочки, лише синій комбінезон з вирізом на
грудях, що відкривав оливкову, блискучу від поту шкіру.
Вона мала таке саме смагляве обличчя, як і у фермерів,
які працювали під ультрафіолетовими лампами, але тут
причиною могли бути бруд і кіптява, що в’їлися в її шкіру
так само, як і в тканину одягу.
Жінка зупинилася перед Джанз і Марнзом, кивнула
їм, усміхнулася Марнзу, впізнавши його. Не подала руки,
за що Джанз була їй вдячна. Натомість жінка вказала на
двері у скляній перегородці й попрямувала туди.
Марнз поквапився за нею мов цуценя, Джанз ру-
шила слідом. Озирнулася, переконалась, що хлоп-
чик-тінь не поплентався за ними, а вже підстрибцем
побіг назад, виблискуючи рудим волоссям у тьмяному
світлі генераторної. Помічник виконав своє завдання.
У маленькій диспетчерській було спокійніше. Щойно
масивні двері щільно зачинилися, гуркіт став майже
нечутним. Джульєтта скинула каску й навушники, по-
жбурила їх на поличку. Джанз трохи звільнила вуха,
переконалася, що страшний гуркіт перетворився на
невиразний гул. Кімнатка виявилася тісною, натоп-
таною металевими панелями з миготливими вогника-
ми, — нічого подібного Джанз ще не бачила. Дивно,
що офіційно вона контролювала також і це місце, хоча
лише здогадувалася про його існування й точно не
вміла ним керувати.
90
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
Поки стихав дзвін у вухах Джанз, Джульєтта крутила
якісь ручки, спостерігаючи за маленькими дисплеями ін-
дикаторів у скляних щитках.
— Я гадала, що ми зустрінемося завтра зранку, — мо-
вила вона, зосереджено працюючи.
— Ми прибули швидше, ніж я сподівалася.
Джанз глянула на Марнза, який крутив у руках навуш-
ники, збентежено тупцюючи на місці.
— Радий тебе бачити, Джулз, — озвався він.
Дівчина кивнула й нахилилася, щоб глянути крізь
грубе скло на машину-велетня. Її руки ніби пурхали над
великим пультом керування, натискаючи чорні кнопки
з напівстертими білими позначками.
— Співчуваю щодо твого напарника, — мовила вона,
зазираючи в дисплей з якимись даними. Джулз оберну-
лася й уважно подивилася на Марнза, і Джанз помітила,
що ця жінка, попри піт і кіптяву, дуже вродлива, з худор-
лявим, витонченим обличчям і ясними очима. Помітно
було, що в красуні гострий розум. А ще вона дивилася на
Марнза зі щирим співчуттям — про це свідчила зморщеч-
ка між брів. — Правда, — повторила вона, — мені дуже
шкода. Здається, він був гарною людиною.
— Найкращою, — насилу вичавив із себе раптом зах-
риплий Марнз.
Джульєтта кивнула, мовляв, більше нема про що гово-
рити. Повернулася до Джанз.
— Вібрація, яку ви відчуваєте під ногами, мер, це
муфта, розбалансована всього на два міліметри. Якщо
вам здається, що це сильна вібрація, покладіть руки
на корпус. Ваші пальці миттю заніміють. Потримаєте
трохи довше — й кістки почнуть так тріщати, ніби от-от
розпадуться.
Вона простягла руку та ледь повернула великий пере-
микач, а далі підійшла до пульта.
— Уявіть тепер стан того генератора, який розпа-
дається на шматки через вібрацію. Зубці, стикаючись,
труться одне об одне, дрібні уламки металу потрапля-
ють у мастило і перетворюють його на наждак. А потім
уся ця сталь вибухне й розсиплеться, а ми залишимося
91
Бункер, ілюзія
без електрики, якщо не брати до уваги нещасних потуг
запасного генератора.
Джанз затамувала подих.
— Може, покликати когось? — захвилювався Марнз.
Джульєтта засміялася.
— Це не новина, те саме відбувається на кожній
зміні. Якби запасний генератор не був розібраний на
ремонт обшивки і якби можна було хоча б на тиждень
скоротити споживання енергії вдвічі, я б витягла муфту,
підкрутила б гвинти, і все запрацювало б, як новеньке, —
вона кинула швидкий погляд на Джанз. — Але оскільки
діє розпорядження про повне безперервне постачання,
цього не буде. Тож я й далі закручуватиму гвинти, які
розкручуються через вібрацію, та намагатимусь підібра-
ти оптимальні оберти, щоб генератор прослужив якомо-
га довше.
— Я й гадки не мала, коли підписувала те розпоря-
дження...
— Я вважала, що все добре розтлумачила у своєму зві-
ті, так, щоб будь-хто міг зрозуміти, — сказала Джульєтта.
— Коли може статися аварія?
Джанз раптом зрозуміла, що не вона тут ставить запи-
тання. Навпаки, допитували її.
— Коли? — Джульєтта засміялась і похитала голо-
вою. Вона завершила налаштування і повернулася до
мера з заступником, схрестивши руки на грудях. — Ава-
рія може статися просто зараз. Або за сто років. Головне,
що вона точно станеться, але їй можна запобігти. Наша
мета не в тому, щоб тут усе пропрацювало, поки ми не по-
мремо, — вона виразно глянула на Джанз, — або поки не
вичерпається термін. Якщо наша мета — не вічна робота,
можемо вже зараз пакувати речі.
Джанз побачила, як Марнз напружився від цих слів.
А її саму знову обсипало морозом. Остання фраза Джулз
була небезпечно близькою до зради. Метафора рятувала
її лише наполовину.
— Я могла б оголосити енергетичні канікули, — за-
пропонувала Джанз. — Начебто на спомин прибиральни-
ків, — вона ненадовго замислилася. — І це могло б ство-
92
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
рити певні можливості для техобслуговування не лише
вашого генератора. Ми могли б...
— То щасти вам, аби переконати ІТ зменшити енерго-
постачання на їхнє лайно, — сказала Джульєтта. Вона об-
терла підборіддя зап’ястям і витерла руку об комбінезон.
Потім подивилася на масну пляму. — Вибачайте на слові,
мер.
Джанз хотіла відповісти, що це не страшно, але спи-
нилася — надто сильно упевненість і владність цієї жінки
нагадала її колишню, яку вона вже ледь пам’ятала. Моло-
да жінка, яка начхала на всі люб’язності й завжди дома-
галася, чого хотіла. Джанз мимоволі глянула на Марнза.
— Чому йдеться саме про їхній відділ? Я маю на увазі
енергозабезпечення.
Джульєтта зі сміхом піднесла руки до стелі.
— Чому? Бо ІТ займає скільки? Три поверхи зі ста со-
рока чотирьох. А споживає більш ніж чверть усієї енергії,
яку ми виробляємо. Можу порахувати за вас...
— Дякую, не треба.
— І я щось не пригадую, щоб їхні сервери нагодували
когось чи врятували комусь життя, або хоча б зашили дір-
ку в штанях.
Джанз посміхнулася. Вона раптом зрозуміла, що Мар-
нзу так подобалося в цій жінці. А ще вона збагнула, що він
колись бачив у молодшій Джанз, поки вона не вийшла за-
між за його найкращого друга.
— А що, як ми на тиждень прикриємо і ІТ-відділ на
ремонт? Це спрацювало б?
— Я думав, ми спустилися сюди, щоб найняти її та за-
брати звідси, — пробурмотів Марнз.
Джульєтта швидко глянула на нього.
— А я думала, що сказала вам — чи вашому секрета-
реві, — щоб ви не обтяжували себе марно. Нічого не маю
проти вашої роботи, але я потрібна тут, унизу, — вона під-
няла руку й глянула на щось у себе на зап’ясті. То був зла-
маний годинник. Але дівчина дивилася на нього так, ніби
він досі працював. — Слухайте, я залюбки потеревенила б
ще, — вона перевела погляд на Джанз. — Особливо якщо
ви можете пообіцяти енергетичні канікули. Але маю ще
93
Бункер, ілюзія
дещо полагодити, а моя зміна й так уже скінчилася. Нокс
лютує, якщо я забагато працюю понад норму.
— Більше вам не заважатимемо, — запевнила
Джанз. — Ми ще не вечеряли, тож, може, побачимося
пізніше? По тому, як ви зареєструєтесь і візьмете душ?
Джульєтта оглянула себе, щоб переконатися, чи їй
справді потрібен душ.
— Так, звісно, — відповіла вона. — Вас поселять у гур-
тожитку?
Марнз кивнув.
— Гаразд. Я знайду вас. І не забудьте навушники, —
вона вказала пальцем на свої вуха, глянула у вічі Марнзу,
кивнула й повернулася до роботи, демонструючи, що роз-
мову, принаймні цього разу, вже скінчено.
12
До їдальні Марнза і Джанз провів Марк, механік, який
щойно закінчив другу зміну. Марнза, здавалося, обража-
ло, що їм дали провідника. Заступник мав суто чоловічу
звичку вдавати, нібито він знає, куди йти, навіть якщо
насправді й гадки про це не мав. Намагаючись довести
це, він ішов трохи попереду, але на перехресті зупинявся
й запитливо вказував кудись, а Марк сміявся й виправляв
його.
— Просто все тут якесь однакове, — бурчав заступник,
і далі крокуючи попереду.
Джанз сміялася з цієї чоловічої зарозумілості й зно-
ву відставала, щоб розговорити молодого механіка, ко-
трий, як вона дізналася, працював із Джульєттою на од-
ній зміні. Від нього віяло глибиною, тим запахом, яким
повнилося приміщення, коли хтось із робітників заходив
до її офісу, аби щось полагодити. Це була суміш запахів
їхньої роботи, поєднання поту, мазуту й невідомих хімі-
катів. Але Джанз навчилася ігнорувати це. Вона бачила,
що Марк приязний і ввічливий: він підхопив її під руку,
коли повз них із брязкотом промчала вагонетка з деталя-
ми; він вітався з кожним, хто траплявся їм на шляху тими
94
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
тьмяними коридорами, де були прокладені труби й звіду-
сіль звисали дроти. «Він живе й дихає цим, не скаржиться
на долю», — подумала Джанз. Він випромінював упевне-
ність. Навіть у темряві його посмішка сяяла.
— Ви добре знаєте Джульєтту? — спитала вона його,
коли вагонетка проторохкотіла повз них.
— Джулз? Та вона мені як сестра. Тут, унизу, ми всі
одна сім’я.
Він сказав це так, неначе вважав, що решта бункера
жила інакше. Поперед них Марнз, деякий час помірку-
вавши на новому перехресті, обрав нарешті правильний
напрямок. За рогом група механіків з чогось реготала.
Марк перемовився з ними кількома репліками, що зда-
лися Джанз сущою нісенітницею. Вона подумала, що
хлопець, напевне, має рацію і що на найглибших рівнях
бункера все інакше. Люди тут не приховують своїх думок
і почуттів, говорять те, що думають, і всіх їх добре вид-
но, як і ті труби та дроти, що біжать коридорами. — Нам
сюди, — Марк вказав на залу в кінці широкого коридору,
звідки долинали голоси і чулося дзвякання ножів і виде-
лок об металеві тарілки.
— Тож чи можете ви щось сказати нам про Джулз? —
знову запитала Джанз. Вона посміхнулася Марку, коли
він притримав перед нею двері. — Таке, що нам, на вашу
думку, потрібно знати? — вони з заступником пішли за
Марком до столу, де було кілька вільних місць. Праців-
ники сновигали поміж столів, розносили їжу, не зму-
шуючи механіків стояти в черзі. Не встигли вони всі-
стися на рельєфних алюмінієвих лавах, як перед ними
з’явилися миски з супом, склянки з водою, прикрашені
шматочками лайму, та скибки хліба, відламані від бу-
ханця й викладені просто на відполіровану поверхню
столу.
— Ви хочете, щоб я поручився за неї? — Марк сів і по-
дякував високому чоловікові, який наклав їжу та подав
ложки. Джанз озирнулася в пошуках серветок й помі-
тила, що більшість людей використовували замість них
масні ганчірки, які стирчали в них із задніх чи нагрудних
кишень.
95
Бункер, ілюзія
— Просто будь-що, адже ми маємо все про неї зна-
ти, — попросила вона.
Марнз оглянув свій шматок хліба, понюхав його, а по-
тім умочив у суп. Компанія за сусіднім столом вибухнула
сміхом, дослухавши до кінця якусь історію чи анекдот.
— Можу сказати, що вона здатна впоратися з будь-
якою роботою, хоч би що їй доручили. І завжди могла.
Але, гадаю, я не маю вмовляти вас зважуватись на те, за-
ради чого ви пройшли такий довгий шлях. Я б сказав, що
ви вже визначилися.
Він сьорбнув супу з ложки. Джанз підняла свою і поба-
чила, що вона щербата й погнута, а держак подряпаний,
ніби ним щось довбали.
— Ви давно її знаєте? — спитав Марнз. Заступник жу-
вав глевкий хліб і героїчно намагався злитися з оточен-
ням, вдаючи, ніби його місце саме тут.
— Я тут народився, — сказав Марк, підвищуючи го-
лос, щоб перекричати гамір їдальні. — Я був тінню в елек-
тричному, коли Джулз прийшла. Вона була на рік молод-
ша за мене. Я дав їй два тижні, поки вона почне істерики
й намагатися втекти звідси. У нас було чимало втікачів
і замін — дітки мешканців середніх рівнів гадають, що
їхні проблеми не знайдуть їх і тут...
Він не договорив — очі в нього засяяли, коли скромна
з вигляду жінка втиснулася за стіл навпроти нього й сіла
поряд із Марнзом. Вона витерла руки об свою ганчірку,
запхану до нагрудної кишені, й перехилилася через стіл,
щоб поцілувати Марка в щоку.
— Кохана, пам’ятаєш, це заступник Марнз, — Марк
кивнув у бік заступника, який обтирав вуса долонею. —
А це моя дружина, Шерлі, — вони потиснули одне одно-
му руки. Здавалося, темні плями на кісточках Шерлі не
відмивалися, ніби професійне татуювання. — А це наш
мер, Джанз, — жінки також обмінялися рукостисканням.
Джанз пишалася, що відповіла на твердий потиск без по-
боювань забруднити руку мазутом.
— Приємно познайомитися, — мовила Шерлі й сіла.
Поки тривав ритуал знайомства, порція новоприбулої
загадковим чином матеріалізувалася перед нею, суп ще
96
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
хлюпався у тарілці й парував. — Якийсь злочин, офіце-
ре? — Шерлі всміхнулася Марнзу й відломила шматочок
хліба, показуючи, що це був жарт.
— Вони прийшли вмовляти Джулз перебратися до
них, — пояснив Марк, і Джанз помітила, як одна його бро-
ва поповзла вгору.
— Хай щастить, — сказала Шерлі. — Якщо ця дівчина
й перебереться кудись, то лише вниз, у шахти.
Джанз хотіла спитати, що вона має на увазі, але Марк
уже знову обернувся до неї та продовжив свою розповідь.
— Отже, я працював у електричному, коли вона з’яви-
лася...
— Надокучаєш їм історіями про ті часи, коли був тін-
ню? — всміхнулася Шерлі.
— Я розповідаю про те, як Джулз з’явилася тут.
Його дружина знову посміхнулась.
— Я тоді навчався у старого Вока. Він ще був нічого
собі дід, виповзав інколи зі своєї нори...
— О так, Вокер, — підхопив Марнз і повернувся до
Джанз із ложкою в руці. — Хитрий тип. Ніколи не зали-
шає своєї майстерні.
Джанз кивнула, намагаючись нічого не пропустити.
Кілька жартівників за сусіднім столиком підвелися, зби-
раючись іти. Шерлі й Марк помахали їм і перемовилися
кількома словами, а далі повернулися до співрозмовників.
— На чому я зупинився? — знову почав Марк. — Ага,
так от, уперше я зустрів Джулз, коли вона з’явилася
в майстерні Вокера з тим мотором, — він сьорбнув води
зі склянки. — Це було одне з перших завдань, яке їй
дали, а вона, не забувайте, була лише маленьким дівчам,
еге ж? Дванадцять років. Худюща мов шланг. Щойно
з середніх рівнів чи звідкілясь там згори, — він змах-
нув рукою, ніби йому було байдуже. — Вони примусили
її тягти ті здоровенні мотори до Вока, щоб він замінив
дроти, тобто розмотав їх на кілька кілометрів та змотав
назад, — Марк засміявся. — Точніше, щоби Вок змусив
мене це зробити. То була така собі ініціація, розумієте?
Ви ж теж робите щось таке зі своїми тінями, правда?
Щоб перевірити їх на міцність.
97
Бункер, ілюзія
Ні Джанз, ні Марнз не поворухнулися. Марк знизав
плечима й повів далі:
— У будь-якому разі ці мотори дуже важкі, розумієте?
Вони, певно, важили більше за неї. Можливо, навіть удві-
чі. І вона мусила самотужки повантажити ті штукенції на
візок і підняти їх чотирма прогонами...
— Стривайте. Як? — Джанз намагалася уявити два-
надцятирічну дівчинку, яка тягне вдвічі важчу за себе
купу заліза.
— Не має значення. Волоком, мотузками, чи підку-
пивши когось, будь-яким чином. У цьому й весь сенс, чи
не так? їй наказали відтягти десять таких штукенцій...
— Десять моторів, — повторила Джанз.
— Так.
— А насправді потребували ремонту, може, тільки два
з них, — додала Шерлі.
— Атож, якщо взагалі потребували, — засміявся
Марк. — Тож ми з Боком робили ставки на те, коли вона
зламається і побіжить до свого старого.
— Я давала їй тиждень, — сказала Шерлі.
Марк побовтав ложкою в супі й похитав головою:
— Річ у тім, що вона зробила це, і жоден із нас навіть
не здогадувався, як. Вона розповіла нам лише за багато
років.
— Ми сиділи за тим столиком, — махнула рукою Шер-
лі. — Я зроду так не сміялася.
— І що ж вона розповіла? — спитала Джанз, яка геть
забула про свій суп. Пара перестала кружляти над та-
рілкою.
— Ну, я точно пам’ятаю, як того тижня поміняв дроти
на десяти моторах. Я весь час чекав, коли ж вона злама-
ється. Сподівався на це. У мене вже пальці боліли. Вона
ніяк, ніяк не могла перетягати їх усі, — Марк похитав
головою. — Ніяк. Але я й далі перемотував, вона їх заби-
рала, а потім приносила наступний. Ми скінчили роботу
з усіма десятьма за шість днів. Тоді та шмаркачка пішла
до Нокса, який тоді був просто майстром зміни, й попро-
сила вихідний.
Шерлі засміялася і втупилася у свій суп.
98
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— То їй хтось допоміг? — спитав Марнз. — Напевне,
хтось просто пожалів її.
Марк витер очі й похитав головою.
— Ні, чорт забирай. Хтось обов’язково побачив би
й розказав. Особливо коли Нокс почав допитуватися.
Старого ледь правець не вхопив, поки він намагався діз-
натись, як вона це зробила. А Джулз просто стояла, спо-
кійна, наче здохла батарейка, та знизувала плечима.
— То як вона це зробила? — спитала Джанз, уже ледь
не помираючи від цікавості.
Марк усміхнувся.
— Вона підняла тільки один мотор. Ледь не надірвала
спину, затягуючи його нагору, але тільки один.
— Еге ж, а ти перемотував ту штукенцію десять разів
поспіль, — докинула Шерлі.
— Агов, не треба мені про це нагадувати!
— Заждіть, — Джанз підняла руку. — А що з рештою
моторів?
— Вона перемотала їх сама. Це Вок винен — першо-
го ж вечора теревенив без упину, поки вона крутилась
у майстерні. Ставила купу запитань, набридала мені, спо-
стерігала, як я працюю над тим першим мотором. Коли
я скінчив, дівчисько попхало його далі коридором, не
заморочуючись зі сходами, і заштовхало в фарбувальну
майстерню просто з візком. Тоді спустилося, забрало дру-
гий мотор і затягло до комори з інструментами за рогом.
І там цілу ніч училося його перемотувати.
— А-а-а, — протягнула Джанз, розуміючи, до чого він
хилить. — А наступного ранку принесла вам той самий
мотор, що й напередодні, просто виштовхавши його з-за
рогу.
— Точно. А тоді пішла міняти обмотку на чотири по-
верхи нижче, поки я робив те саме нагорі.
Марнз пирснув і грюкнув по столі, аж миски й скибки
хліба підскочили.
— Того тижня я налагоджував по два мотори за день.
Убивчий темп.
Насправді то був лише один мотор, — сміючись, уточ-
нила Шерлі.
99
Бункер, ілюзія
— Авжеж. Але вона не давала мені спокою. Притягла
їх усі назад до свого відділу за день до призначеного тер-
міну, і на цей день попросила вихідний.
— Вона таки отримала вихідний, наскільки я пам’я-
таю, — додала Шерлі й похитала головою. — Тінь отримує
вихідний. Просто не віриться.
— Ніхто не очікував, що вона взагалі впорається.
— Розумне дівча, — Джанз, усміхнулася.
—Надто розумне, — підтвердив Марк.
— А що вона робила у свій вихідний? — поцікавився
Марнз.
Марк занурив свій шматочок лайму в склянку й трохи
потримав.
— Вона провела цілий день зі мною і Боком, роздив-
ляючись майстерню, розпитуючи, як працюють різні
пристрої, куди ведуть які дроти, як розкрутити гвинт, щоб
зазирнути всередину, і ще багато всякого, — він сьорбнув
зі склянки. — Я ось що хочу вам сказати: якщо ви збирає-
тесь дати Джулз роботу, будьте обачні.
— Чому? — спитав Марнз.
Марк глянув на сплетіння трубок і дротів над головою.
— Тому, що вона впорається з нею надто добре. Навіть
якщо ви цього не очікуєте.
14
Опісля вечері Шерлі й Марк пояснили мерові з заступни-
ком, як пройти до гуртожитку. Джанз спостерігала, як мо-
лоде подружжя цілується на прощання. Марк повертався
зі своєї зміни, тоді як Шерлі тільки йшла на свою. Ця тра-
пеза була вечерею для першого й сніданком для другої.
Джанз подякувала обом за те, що знайшли для них час,
і похвалила їжу, а далі вони з Марнзом вийшли з їдальні,
майже такої само гамірної, як генераторна, та звивисти-
ми коридорами подалися на нічліг.
Марнз мав ночувати в спільному гуртожитку, де спали
молодші механіки з першої зміни. Для нього поставили
невеличке ліжко, й Джанз здалося, що воно було на пів-
100
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
тора десятка сантиметрів коротше, ніж потрібно. Трохи
далі коридором для Джанз підготували маленьку кімнат-
ку. Вони вирішили почекати тут, провести час удвох, роз-
тираючи натомлені ноги й розмовляючи про те, що тут,
на глибині, все інакше, аж поки у двері не постукали. Це
прийшла Джульєтта.
— Вас поселили в одну кімнату? — здивовано спитала
вона.
Джанз засміялася.
— Ні, заступника послали в гуртожиток. А я б краще
ночувала там, з усіма іншими.
— Пусте, — сказала Джульєтта. — Тут постійно селять
новачків або родичів працівників, які приходять у гості.
Нічого страшного.
Джанз спостерігала, як вона затисла зубами шнурок,
зібрала волосся, ще вологе після душу, та зав’язала його
у високий хвіст. Дівчина встигла змінити комбінезон,
і Джанз подумала, що хоч плями на ньому теж є, він сві-
жіший і готовий до наступної зміни.
— То коли можна буде оголосити енергетичні кані-
кули? — спитала Джульєтта. Вона вже прибрала волосся
й схрестила руки, прихилившись до стіни біля дверей. —
Думаю, ви хотіли б скористатися перевагами загальної
радості після очищення, чи не так?
— Коли ви можете почати? — своєю чергою запитала
Джанз. Вона раптом зрозуміла: головне, завдяки чому
ця жінки була б гарним шерифом, — її неприступність.
Джанз глянула на Марнза й подумала, чи не тим самим
пояснювалася її привабливість для нього тоді, багато ро-
ків тому, коли вона була молода й одружена з Дональдом.
— Хоч завтра, — сказала Джульєтта. — Запасний ге-
нератор можна було б привести до ладу вже до ранку.
Я вийду ще на одну зміну сьогодні ввечері, щоб перевіри-
ти прокладки й перемикачі...
— Ні, — Джанз жестом її зупинила. — Коли ви зможете
почати роботу на посаді шерифа? — вона пошукала в на-
плічнику, розклала теки на ліжку в пошуках контракту.
— Я... Я думала, ми вже обговорили це. Я жодним чи-
ном не зацікавлена в...
101
Бункер, ілюзія
— Саме такі стають найкращими, — сказав Марнз, —
ті, хто нітрохи не зацікавлений, — він стояв навпроти
Джульєтти, заклавши великі пальці в кишені комбінезо-
на, сперся на протилежну стіну невеличкої кімнати.
— Вибачте, але тут ніхто не може мене замінити...—
Джульєтта похитала головою. — Здається, ви не розумієте
специфіки нашої роботи...
— Думаю, ви теж не розумієте, що ми робимо там, на-
горі, — заперечила Джанз. — І чому нам потрібні саме ви.
Джульєтта струснула головою і розсміялася:
— Слухайте, у мене тут такі машини, що вам і не...
— А навіщо вони? — спитала Джанз. — Що ці машини
роблять?
— Вони забезпечують роботу всього цього клятого
місця! — вигукнула Джульєтта. — Ви дихаєте киснем?
Ми регенеруємо його тут, унизу. Видихаєте токсини? Ми
закачуємо їх назад у землю. Хочете, щоб я вам написала
список того, що виробляється з нафти? Кожен шматочок
пластику, кожна унція гуми, всі розчинники й очищувачі,
я вже не кажу про електроенергію, яку з неї генерують!
— І це все було тут задовго до вашого народження, —
зауважила Джанз.
— Ну, воно б не дожило до моєї смерті, ось що я вам
скажу. У тому стані, який мало до мене, — вона знову
схрестила руки на грудях, спираючись на стіну. — Думаю,
ви не розумієте, у якій халепі ми б опинилися без цих ма-
шин.
— А я думаю, що ви не розумієте, якими непотрібни-
ми стануть ці машини без усіх цих людей.
Джульєтта відвернула погляд. Джанз уперше бачила,
як вона знітилася.
— Чому ви ніколи не навідуєтесь до батька?
Джульєтта рвучко відвернулася, втупилася в іншу сті-
ну. Потім відкинула пасмо волосся з чола.
— Подивіться на мій розклад, — нарешті мовила
вона. — Скажіть, коли я маю це робити.
Не встигла Джанз розтулити рота, аби пояснити, що
це її сім’я, що час завжди можна знайти, як Джульєтта по-
вернулася обличчям до неї.
102
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Ви думаєте, мені начхати на людей? Так? Але ви по-
миляєтесь. Я думаю про кожну людину в цьому бункері.
А ці чоловіки й жінки, які живуть тут, на забутих поверхах
бункера, — це і є моя сім’я. Я навідуюсь до них щодня. Ми
їмо кілька разів на день один і той самий хліб. Ми працю-
ємо, живемо й помираємо пліч-о-пліч, — вона перевела
погляд на Марнза. — Чи не так? Ви бачили це.
Марнз промовчав. Джанз подумала, чи не надто силь-
ний акцент на слові «помираємо».
— А ви запитали в батька, чому він ніколи не навіду-
ється до мене? У нього купа вільного часу. Його там, наго-
рі, ніщо не тримає.
— Так, ми зустрічалися з вашим батьком. Нам здало-
ся, що він дуже заклопотана людина. Така само цілеспря-
мована, як і ви.
Джульєтта знову відвернулася.
— І така само вперта, — Джанз поклала папери на
ліжко й стала біля дверей, за якийсь крок від Джульєтти.
Відчула запах мила від волосся молодої жінки. Бачила, як
її ніздрі тріпочуть від швидкого, важкого дихання. — Дні
змінюються днями й приховують маленькі рішення, так?
Наприклад, рішення не навідуватися до батька. Перші
кілька днів минають легко, їх наповнює злість і сила юно-
сті. Але потім вони нагромаджуються, як не перероблене
сміття. Хіба не так?
Джульєтта змахнула рукою.
— Не розумію, про що ви говорите.
— Я говорю про те, що дні складаються в тижні, а ті —
в місяці, далі — в роки, — вона мало не зізналася, що
й сама це пережила, досі накопичуючи дні, але їх слухав
Марнз. — За якийсь час ви просто починаєте штучно під-
тримувати в собі злість, аби виправдати давню помилку.
Це перетворюється на гру. Двоє людей відвертаються,
відмовляються озирнутися назад, бояться зробити пер-
ший крок...
— Усе було не так, — заперечила Джульєтта. — Я не
хочу вашої роботи. Впевнена, є багато таких, хто її хоче.
— Якщо не ви будете шерифом, то ним стане хтось,
кому я не зможу довіряти стовідсотково. Уже не зможу.
103
Бункер, ілюзія
— То віддайте посаду якійсь іншій дівчині, — посміх-
нулася Джульєтта.
— Це або ви, або той, хто радше дослухатиметься до
вказівок тридцятих поверхів, аніж до моїх слів, чи дбати-
ме про дотримання Пакту. Таке в мене відчуття.
Здавалося, це подіяло на Джульєтту. Вона опустила
руки, обернулася й подивилася Джанз у вічі. Марнз спо-
стерігав за всім з іншого кінця кімнати.
— Останній шериф, Холстон. Що трапилося з ним?
— Він пішов на очищення, — відповіла Джанз.
— Добровільно, — хрипко додав Марнз.
— Я знаю, але чому? — насупилася Джульєтта. —
Я чула, що через дружину.
— Ходять різні чутки...
— Пригадую, як він розповідав про неї, коли ви вдвох
із ним спускалися сюди розслідувати смерть Джорджа.
Я спочатку подумала, що він заграє до мене, але він думав
лише про свою дружину, — Джулз зверталася до Марнза.
— Вони виграли в лотерею незадовго до того, як ми
спустилися, — нагадав їй Марнз.
— Так. Справді, — вона на якусь мить замислилася,
дивлячись на ліжко з розкиданими на ньому папера-
ми. — Я не знаю, як працювати шерифом. Я вмію лише
ремонтувати.
— Це те саме, — запевнив її Марнз. — Ти дуже допомо-
гла нам із тим розслідуванням. Ти розумієш, як усе пра-
цює. Як деталі складаються в єдине ціле. Маленькі під-
казки, яких не помічають інші.
— Ти зараз говориш про машини, — заперечила вона.
— Люди не надто відрізняються від них, — стояв на
своєму Марнз.
— Гадаю, ти й сама це знаєш, — додала Джанз. — Ти
правильно мислиш. У тебе така вдача, яка стане в при-
годі. У цій посаді є трохи політики. Безсторонність — це
добре.
Джульєтта похитала головою і глянула на Марнза.
— То це ти мене запропонував, так? Я все думала,
як у вас взагалі виникла ця ідея. Наче з-під землі ви-
гулькнула.
104
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— У тебе добре вийде, — доводив Марнз. — Я знаю,
у тебе добре вийде, хоч би за що ти взялась. А ця робота
важливіша, ніж тобі здається.
— І я житиму нагорі?
— Твій кабінет на першому рівні. Біля шлюзу.
Джульєтта, здавалося, замислилася над цим. Джанз
тішило вже те, що вона хоча б про щось запитала.
— Ваша зарплатня буде більшою ніж зараз, навіть із
понаднормовими змінами.
— Ви перевіряли мою зарплатню?
Джанз кивнула.
— Я дещо дозволила собі, перш ніж спускатися.
— Наприклад, поговорити з моїм батьком.
— Саме так. Ви знаєте, він дуже хотів би побачити вас.
Якби ви пішли з нами.
Джульєтта опустила погляд на свої чоботи.
— Невпевнена.
— Є ще дещо, — Марнз перехопив погляд мера, глянув
на папери, розкидані ліжком. Складений навпіл контракт
з Пітером Біллінґзом лежав зверху.
— ІТ, — нагадав він.
Джанз зрозуміла, до чого він хилить.
— Маємо з’ясувати ще одне, перш ніж ви дасте згоду.
— Не впевнена, що погоджусь. Я б хотіла почути тро-
хи більше про ці енергетичні канікули, організувати ро-
боту тут, унизу...
— Згідно з традицією, ІТ-відділ підписує контракти
з усіма людьми, що призначаються на посади.
Джульєтта закотила очі й пирхнула:
- ІТ!
— Так, і ми заходили до них дорогою вниз, просто щоб
з’ясувати все.
— Ну звісно, — гмикнула Джульєтта.
— Це щодо тих реквізицій, — додав Марнз.
Джульєтта обернулася до нього.
— Ми знаємо, що це, швидше за все, пусте, але запи-
тання має бути поставлене...
— Заждіть, це щодо термоскотчу?
— Термоскотчу?
105
Бункер, ілюзія
— Еге ж, —Джульєтта спохмурніла й похитала голо-
вою. — Паскудники.
— У них на вас досьє, отаке завтовшки, — Джанз по-
казала на пальцях. — Вони сказали, що ви перехоплюєте
матеріали, призначені для них.
— Ні, не для них. Ви жартуєте? — дівчина вказала на
двері. — Через них ми не можемо дістати потрібні нам
матеріали. Коли мені знадобився термоскотч — кілька
місяців тому в нас почав протікати теплообмінник, —
нам його взагалі не дісталося: у відділі постачання ска-
зали, що вся сировина для виготовлення скотчу вже
розписана. Хоча ми також замовляли її. А потім я ви-
падково дізналася від одного носія, що весь скотч іде до
ІТ, що в них там витрачаються кілометри того скотчу
на обшивку випробувальних комбінезонів. — Джульєт-
та глибоко вдихнула. — Тому я перехопила в них зо два
мотки, — вона глянула на Марнза, зізнаючись у цьо-
му. — Слухайте, я тут стежу за енергозабезпеченням,
щоб вони в себе нагорі могли робити все, що хочуть,
а мені не виділяють базових матеріалів. А коли нам
таки щось дістається, то за якістю це цілковите лайно,
можливо, через неадекватні норми, за якими працює
виробництво...
— Якщо вам справді потрібні були ці матеріали, — пе-
ребила її Джанз, — то я все розумію, — вона глянула на
Марнза, який посміхнувся й нахилив голову, мовляв, ка-
зав же, що це ідеальна кандидатура для такої посади.
Джанз проігнорувала його.
— Я справді рада, що почула вашу версію інциден-
ту, — звернулася вона до Джульєтти. — І хотіла б спуска-
тися сюди частіше, хоча й маю хворі ноги. Нагорі ми бага-
то що сприймаємо як належне переважно тому, що багато
чого не бачимо. Тепер я знаю: нашим відділам потрібна
краща комунікація, постійний контакт, на кшталт того,
який підтримується з ІТ-відділом.
— Я вже ледь не двадцять років про це кажу, — заува-
жила Джульєтта. — Тут, унизу, іноді жартують, що тих
хлопців поставили, аби тримати нас подалі. І час від часу
здається, так воно і є.
106
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Гаразд, якщо ви підніметеся з нами, якщо обіймете
цю посаду, люди почують вас. Ви могли б стати першою
ланкою в ланцюжку керівництва.
— А що на це скаже ІТ?
— Вони опиратимуться, але для них це нормально.
Я раніше стикалася з подібним. Надішлю електронно-
го листа в офіс, щоб написали термінові заявки. Випи-
шемо їх заднім числом, зробимо ці закупівлі офіцій-
ними, — Джанз уважно глянула на жінку. — Але мені
потрібна від вас цілковита гарантія того, що кожна одини-
ця перехоплених матеріалів була абсолютно необхідною.
Джульєтта не відвернула погляду.
— Так і було, — запевнила вона. — Але важливо не це.
Нам дісталось якесь лайно. Розпадалося на шматки, наче
так і треба. Ось що я вам скажу: до нас нарешті дійшла
наша партія з постачання, і тепер у нас є запас скотчу. Я б
залюбки запропонувала ІТ мир, коли ми підніматиме-
мось. Наш скотч набагато кращий...
— Ми підніматимемось? — перепитала Джанз, щоб
переконатись, чи правильно вона зрозуміла Джульєтту,
чи та справді погоджується.
Джульєтта подивилася на них обох і кивнула.
— Але дайте мені тиждень, щоб розібратися з генера-
тором. Ви маєте дати мені час на ті енергетичні канікули.
І щоб ви розуміли, я назавжди залишуся частиною ма-
шинного і погоджуюсь на цю роботу частково тому, що
бачу, до чого призводить нехтування проблемами. Спра-
ва мого життя тут — це профілактичний ремонт. Не слід
чекати, поки щось зламається, щоби потім лагодити: слід
оглядати й підтримувати машини, коли вони ще працю-
ють. Забагато проблем ігнорується, через це й зношуєть-
ся техніка. Мені здається, якщо уявити бункер у вигляді
величезного мотора, то ми ніби масляний піддон кар-
тера, який потребує людської уваги, — вона подала руку
Джанз. — Влаштуйте мені енергетичні канікули, і я ваша.
Джанз посміхнулася й узяла її руку, відзначаючи
тепло та силу в її упевненому стисканні.
— Це буде перше, до чого я візьмуся зранку, — пообі-
цяла вона. — І дякую вам. Ласкаво просимо на борт.
107
Бункер, ілюзія
Марнз перетнув кімнату, щоб також потиснути Джу-
льєтті руку.
— Радий, що погодилась, босе!
Джульєтта посміхнулася, відповідаючи на його рукос-
тискання.
— Ну-ну, не варто випереджати події. Гадаю, мені ще
багато чого потрібно навчитися, перш ніж ти почнеш так
звертатися до мене.
15
Здавалося символічним, що їхнє повернення нагору збіг-
лося з енергетичними канікулами. Джанз відчувала, як
її власна енергія, підкоряючись новому декрету, витікає
з неї з кожним важким кроком. Спуск був сущою дріб-
ницею порівняно зі сходженням. Тепер її кволі м’язи
мусили працювати на повну силу. Кожен крок був тяж-
кою працею. Вона ставила чобіт на сходинку, впиралася
долонею в коліно і штовхала своє тіло на двадцять сан-
тиметрів вище тими Гвинтовими сходами, що здавалися
нескінченними.
Майданчик праворуч мав номер п’ятдесят вісім. Тепер
кожен наступний рівень проминали не так швидко, як під
час спуску. Дорогою донизу мер могла замріятись і про-
йти кілька поверхів, не помітивши. Тепер майданчики
поступово з’являлись у полі зору за зовнішнім поруччям
і нависали, глузуючи з неї, у тьмяному зеленавому світ-
лі аварійних ламп, поки жінка важкими, невпевненими
кроками здиралася вгору.
Марнз ішов поряд, ковзаючи рукою вздовж внутріш-
нього поруччя, поки вона трималася за зовнішнє, а між
ними дзвякав сходинками її ціпок. Час від часу ’іхні руки
торкалися одна до одної. Здавалося, вони блукають уже
кілька місяців, далеко від своїх кабінетів, своїх обов’язків,
звичної обопільної стриманої люб’язності. Пригода зі спу-
ском по нового шерифа виявилася не такою, як уявляла
собі Джанз. Вона мріяла повернутись у свою юність, а на-
томість мусила втікати від старих привидів. Сподівалася
108
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
віднайти свій запал, а відчула, як зносилися за ці роки її
спина й суглоби. Те, що мало стати величавими огляди-
нами її бункера, виявилося виснажливою мандрівкою,
майже анонімною. І тепер вона розмірковувала над тим,
чи була ця подорож взагалі потрібна для функціонування
й підтримки роботи бункера. Світ навколо неї виявився
строго розділеним на касти. Вона побачила це більш ви-
разно. Верхівку непокоїло розмите зображення на екра-
нах, а свіжий сік на сніданок сприймався нею як належне.
Люди, які мешкали трохи нижче й працювали в садах або
чистили клітки з тваринами, жили серед ґрунту, рослин
і добрив. Для них зовнішній краєвид не був настільки
важливим, про нього не думали до наступного очищення.
І були ще глибинні поверхи, майстерні механіків та хі-
мічні лабораторії, нафтові свердловини й скреготливі ма-
шини, практичний світ із мазутом під нігтями й терпким
запахом важкої роботи. Для цих людей зовнішній світ
і харчі, що спускалися до них, були звичайним забезпе-
ченням життєдіяльності. Сенс бункера в тому, щоб люди
підтримували функціонування машин, а Джанз ціле своє
довге життя думала, що все навпаки.
Майданчик п’ятдесят сьомого поверху виринув із
темряви. На сталевих ґратах сиділа дівчинка, обійняв-
ши зігнуті коліна. Перед нею лежала дитяча книжка
в захисній полімерній обкладинці; дівчинка намагала-
ся читати при кволому світлі лампочки над головою.
Джанз дивилася на дитину, але та не рухалась, тіль-
ки оченята бігали кольоровими сторінками. Дівчинка
так і не підвела голови, щоб подивитися, хто прохо-
див майданчиком житлового поверху. Вони залишили
майданчик позаду, й дівчинка з книжкою розчинилася
в темряві. Джанз із Марнзом і далі дерлися вгору, вис-
нажені третім днем шляху, а на сходах не чулося жод-
ного дзенькоту чи вібрації, ні нагорі, ані внизу. Бункер
залишався тихим і моторошно безлюдним, але цілком
просторим для двох старих друзів, двох товаришів, які
крокували пліч-о-пліч східцями з облізлою фарбою,
вимахуючи руками і час від часу, дуже рідко, торкаю-
чись одне до одного.
109
Бункер, ілюзія
Ту ніч вони провели у відділку середніх рівнів: місце-
вий заступник шерифа наполіг на необхідності скори-
статися його гостинністю, та й Джанз бажала заручитися
підтримкою для наступного шерифа, висунутого на цю
посаду не з професійного оточення. Після холодної вечері
у півтемряві та легких жартів, які мали вдовольнити го-
сподаря і його дружину, Джанз рушила в головний офіс,
де для неї розклали маленьку канапу й постелили, як
змогли: позиченими десь простирадлами, що пахли ми-
лом за два чити. Марнза поклали на лаві в камері, звідки
ще не вивітрився запах джину з діжки, якого на радощах
після очищення нализався місцевий п’яничка.
Світло було таке тьмяне, що вимкнулося непомітно.
Джанз лежала в темряві, її м’язи приємно пульсували,
нарешті відпочиваючи, ноги судомило — вони здавали-
ся твердими, закостенілими, а спина боліла й вимагала
спокою. Утім, її мозок не спав, уперто повертаючись до
стомливих розмов, що велися останнього дня.
Вони з Марнзом, здавалося, кружляли один довкола
одного, випробовуючи силу давніх почуттів, перевіря-
ючи міцність старих шрамів, шукаючи м’якого місця на
крихких, зламаних тілах, на зморшкуватій шкірі, схожій
на сухий папір, у серцях, загрубілих через політику й вір-
ність законам.
Часто нерішуче зринало ім’я Дональда, мов дитина,
що прослизає в батьківське ліжко, змушуючи обережних
коханців розсунутись і звільнити місце посередині. До
Джанз повернулася туга за давно померлим чоловіком.
Уперше в житті вона оплакувала десятки років самотно-
сті. Те, що завжди сприймала як своє покликання — са-
моту й служіння вищому добру, — тепер здавалося про-
кляттям. Справжнє життя у неї забрали. Вичавили його.
Сік її зусиль, роки життя, принесені в жертву, струменіли
бункером у ту його частину, яка лежала на сорок поверхів
нижче від її офісу, де її майже не знали, де вона нікого не
обходила.
Найсумнішою частиною цієї подорожі стало розумін-
ня, яке подарував привид Холстона. Тепер вона визнала
це: найвагомішою причиною мандрівки, можливо, навіть
110
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
причиною, з якої вона хотіла обрати шерифом Джульєт-
ту, було бажання провалитися на найбільшу глибину, по-
далі від сумної картини — двох закоханих, які лежали на
пагорбі поряд, в улоговині, вітер із гулом розносив їхню
не прожиту разом молодість. Вона прагнула втекти від
Холстона, натомість знайшла його. Тепер жінка знала —
ні, не таємну причину, з якої всі прибиральники прово-
дили очищення, але, принаймні, те, чому ці нечисленні
нещасні насмілювалися йти на таке з власної волі. Краще
возз’єднатися з привидом, ніж бути ним переслідуваним.
Краще смерть, ніж порожнє життя...
Двері кабінету зарипіли — петлі зносилися так давно,
що й мастило не рятувало їх. Джанз спробувала сісти, аби
розгледіти щось у темряві, але її м’язи були надто вис-
нажені, а очі — надто старі. Вона хотіла гукнути, подати
господарям знак, що з нею все гаразд, що їй нічого не по-
трібно, але натомість прислухалася.
До неї долинули кроки, приглушені старим м’яким ки-
лимом. Жодних слів — лише хрускотіння старих суглобів;
хтось наближався до неї. Дороге, пахуче простирадло під-
нялось — і двоє живих привидів зрозуміли одне одного.
Джанз затамувала подих. Вона схопила руку, яка стиска-
ла її простирадло. Посунувшись на розкладеному диван-
чику, щоб звільнити місце, вона потягнула його до себе.
Марнз обійняв її, пововтузився, щоб укласти її голо-
ву собі на плече; одна її нога лежала в нього на колінах,
а руки обвивали його шию. Вона відчула шорсткий дотик
вусів на своїй щоці, тремтіння його вуст, які торкнулися
до кутика її рота.
Джанз притулила руки до його щік і сховала обличчя
йому в плече. Вона заплакала, мов школярка, мов тінь-но-
вачок, розгублена й налякана суворістю незнайомої, жах-
ливої роботи. Вона плакала від страху, але страх швидко
минув. Він зник, як і біль у спині, бо її розтирали руки
Марнза. Біль зник, і вона завмерла, а далі, після судомно-
го, тремтливого схлипування, її заполонила чуттєвість.
Джанз відчула, як оживає. Відчула, як тіло торкаєть-
ся тіла — її передпліччя на його жорстких ребрах, її руки
на його плечі, його руки на її стегнах. І тоді сльози стали
111
Бункер, ілюзія
радісним відпущенням, тугою за втраченим часом, при-
ємною печаллю цієї миті, яку довго відкладали і яка на-
решті прийшла, і потрібно було вхопити її обіруч і міцно
тримати.
Вона так і заснула, виснажена не лише сходженням.
Не сталося нічого, крім кількох обережних тремтливих
поцілунків, переплетених рук, ніжного й щирого пере-
шіптування. А тоді сон потягнув її у свої глибини, бо стом-
лене тіло прагнуло відпочинку, якого вона не хотіла, але
відчайдушно потребувала. Уперше за десятки років вона
засинала в обіймах чоловіка, і прокинулася у звичному
порожньому ліжку, зате з серцем, переповненим диво-
вижними почуттями.
На четвертий, останній день їхнього сходження вони
досягли тридцятих поверхів — ІТ. Джанз спіймала себе на
тому, що частіше зупинялася, щоб випити води й потер-
ти ноги, і не через вдаване виснаження, а через страх цієї
зупинки й зустрічі з Бернардом, страх того, що їхня ман-
дрівка добігала кінця.
Увесь шлях нагору їх супроводжували глибокі тем-
ні тіні, породжувані тьмяними лампочками аварійного
освітлення. Людей на сходах було мало, адже більшість
торгівців зачинили крамнички на час загальних енерге-
тичних канікул. Джульєтта, яка залишилася внизу, аби
контролювати ремонтні роботи, попередила Джанз, що
струм від запасного генератора надходитиме нерегуляр-
но. Навіть попри попередження, миготіння світла дра-
тувало мера впродовж цього нескінченного сходження.
Ритмічна пульсація нагадала їй про зіпсуту лампочку,
через яку вона страждала більшу частину свого першо-
го терміну. Двоє різних майстрів з електричного відділу
приходили оглядати її. Обидва заявили, що міняти лам-
почку некоректно, адже вона ще функціонує. Щоб допро-
ситися заміни, довелося писати МакЛейн, яка вже тоді
була головою відділу постачання.
Джанз пам’ятала, як МакЛейн власноруч доправила
їй лампочку. Вона зовсім недавно стала головою відділу
і ледь не контрабандою пронесла ту штукенцію стілько-
ма прогонами. Уже тоді Джанз поважала її, цю жінку,
112
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
яка мала таку владу й несла таку відповідальність. Вона
пам’ятала, як МакЛейн спитала, чому Джанз не зробила
як усі, — просто не зіпсувала лампочку сама.
Джанз спочатку гнівалася на себе: чому таке навіть не
спало їй на думку, — аж поки не почала цим пишатися.
І поки не пізнала МакЛейн настільки, щоб зрозуміти: її
запитання було компліментом, а те, що вона доставила
лампочку особисто, — винагородою.
Коли вони досягли тридцять четвертого, Джанз від-
чула себе майже вдома — вони опинилися в знайомому
місці, на головному майданчику ІТ-відділу. Жінка чека-
ла біля поручнів, спираючись на них і на свій ціпок, поки
Марнз відчиняв двері. Коли вони нарешті піддалися,
тьмяне мерехтіння на сходах буквально втонуло в яскра-
вому світлі, що лилося зсередини. Про це не говорили
відкрито, але суворі обмеження енергопостачання на
інших рівнях були значною мірою спричинені привілея-
ми ІТ. Бернард швидко знайшов кілька статей у Пакті на
свою підтримку. Джульєтта заперечувала, що сервери не
повинні мати пріоритету над освітленням садів, але зда-
лася, щоб мати змогу полагодити основний генератор.
Джанз порадила Джульєтті розглядати це як її перший
урок політичного компромісу. Джульєтта відповіла, що
розглядає це як вияв слабкості.
Проминувши двері, Джанз побачила, що Бернард уже
чекає на них із таким обличчям, ніби ковтнув кислого
соку. Щойно вони ввійшли, кілька співробітників ІТ, які
стояли віддалік, замовкли, й Джанз почала підозрювати,
що їх помітили на підході та вже чекали.
— Бернарде, сказати вона, стараючись дихати рівно.
Не хотіла, щоб він помітив її втому. Нехай думає, що вона
просто проминала цей відділ дорогою з глибини, а саме
сходження було для неї дрібницею.
— Мері.
Увесь його вигляд демонстрував зневагу. Він навіть не
глянув у бік Марнза, мовби його не було поряд.
— Підпишеш папери тут? Чи в переговорній? — вона
пошукала в наплічнику контракт на ім’я Джульєтти.
— Що це за ігри, Мері?
113
Бункер, ілюзія
Джанз відчула, як її кинуло в жар. Групка працівників
у сріблястих комбінезонах уважно стежила за розмовою.
— Ігри? — перепитала вона.
— Гадаєш, ці твої енергетичні канікули — це дотеп-
но? Хочеш помститися мені?
— Помститись?..
— У мене сервери, Мері!
— Твої сервери мають повне енергозабезпечення, —
нагадала Джанз, підвищуючи голос.
— Але охолодження надходить з машинного, і якщо
температура підвищиться, ми будемо змушені перерива-
ти роботу, чого нам ще ніколи не доводилося робити!
Марнз став між ними, піднявши руки.
— Спокійно, — холодно сказав він, дивлячись на Бер-
нарда.
— Прибери цю свою нікчемну тінь, — кинув Бернард.
Джанз поклала руку Марнзу на плече.
— У Пакті все чітко прописано, Бернарде. Це мій ви-
бір. Моє призначення. Ми з тобою маємо чудову історію
узгодження наших...
— І я казав тобі, що дівчина з тієї діри не буде...
— Вона отримала роботу, — перебив його Марнз.
Джанз помітила, що його рука ковзнула до кобури. Не
знала, чи помітив це Бернард, але той замовк. Втім, він не
зводив очей з Джанз.
— Я цього не підпишу.
— Тоді наступного разу я не питатиму.
Бернард усміхнувся:
— Ти розраховуєш пережити ще одного шерифа? —
він озирнувся на працівників у кутку й жестом підкликав
одного з них. — І чомусь я все-таки сумніваюся в цьому.
Один із чоловіків відокремився від групки, яка пере-
шіптувалась, і наблизилася. Джанз упізнала молодика
з кав’ярні — вона бачила його нагорі вечорами, коли пра-
цювала допізна. Лукас, якщо не помилялася. Він потис-
нув їй руку і сором’язливо посміхнувся, вітаючись.
Бернард нетерпляче змахнув рукою.
— Підпиши, що їй там потрібно. Я відмовляюся. Зні-
ми копії. Подбай про все інше, — він ще раз махнув рукою
114
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
на знак того, що розмову скінчено, а наостанок озирнувся
і зміряв Марнза і Джанз із ніг до голови таким поглядом,
ніби вони викликали огиду. — І ще попроси Сімса напов-
нити їм баклаги. Переконайся, що їм вистачить їжі, аби
доплентатися додому. Зроби все, щоб їхні старечі кінців-
ки винесли їх звідси і донесли туди, де їм і місце.
По цих словах Бернард попрямував до ґрат із дверима,
що вели до ІТ-відділу з його яскраво освітленими офіса-
ми, де радісно гули сервери і де в застояному повітрі під-
вищувалася температура, неначе чиясь розбурхана плоть
нагрівалася, тим часом як стискались судини, змушуючи
кров закипати.
16
Що ближчала домівка, то швидше пролітали поверхи.
У найтемніших кутках на сходах, між принишклими май-
данчиками, де люди зачаїлися в очікуванні повернення
до нормального життя, старечі руки знаходили одна одну
і гойдалися, сплетені відверто й зухвало.
Джанз лише інколи відпускала руку Марнза, щоб пе-
реконатися, що ціпок за спиною надійно закріплений,
або щоб витягти баклагу з наплічника Марнза й зробити
ковток. Вони уже звикли пити воду з баклаг одне в одно-
го, адже це було легше, ніж діставати з власного напліч-
ника, з-за спини. У цьому була дивна чарівність — кожен
ніс те, що було необхідне іншому, й вони могли обміню-
ватися на абсолютно рівних умовах. Заради цього варто
було роз’єднати руки. Принаймні, на коротку мить.
Джанз ковтнула води, закрутила металеву накривку,
дзвякаючи ланцюжком, і поклала баклагу в зовнішню
кишеню рюкзака Марнза. Вона помирала від цікавості,
розмірковуючи, чи зміниться щось, коли вони повернуть-
ся. їм залишалося всього двадцять поверхів. Відстань, яка
вчора здавалася нездоланною, сьогодні пройшли майже
непомітно. Та коли вони зійдуть нагору, чи не змусить їх
знайоме оточення повернутися до звичної поведінки? Чи
буде та ніч дедалі більше нагадувати сон? Чи повернуть-
115
Бункер, ілюзія
ся старі привиди, щоб мучити їх обох? Вона хотіла спита-
ти про це, але натомість говорила щось банальне. Коли
Джулз, як вона тепер називала ту дівчину, буде готова
розпочати роботу? До яких відкритих ним і Холстоном
справ слід буде взятися в першу чергу? На які поступки
доведеться піти, щоб задобрити ІТ, заспокоїти Бернарда?
І що робитимуть із розчарованим Пітером Біллінґзом?
Як це може вплинути на засідання, які він колись вестиме
в ролі судді?
Коли вони обговорювали останню тему, Джанз відчу-
ла спазм у животі. Можливо, давалося взнаки нервове
збудження через усе те, що хотіла сказати й не могла.
Запитань було безліч, мов тих часточок пилу в повітрі
поза бункером, і через них так само пересихало горло
і завмирав язик. Вона помітила, що дедалі частіше сьор-
бає з баклаги Марнза, тоді як її власна булькає за спи-
ною. У животі щось стискалося, коли вони проминали
черговий майданчик, і кожен номер над дверима був
щоразу меншим, наближаючи завершення подорожі,
цієї пригоди, яка з будь-якого погляду мала б здаватися
успішною.
Почати хоча б із того, що вони знайшли шерифа: за-
пальну дівчину з глибин, яка була такою само впевненою
та натхненною, як і обіцяв Марнз. Джанз бачила в таких
людях майбутнє бункера. У людях, які орієнтуються на
довготривалу перспективу, які планують, які завершують
справи. Таке траплялося: шерифи часом ставали мерами.
Джанз думала, що Джульєтта згодом стане найкращим
кандидатом.
До речі, щодо перспектив — мандрівка посилила і її
власні амбіції. Вона вже передчувала майбутні вибори;
хай і без конкурентів. За час цього сходження навіть про-
думала з десяток коротких промов. Тепер вона знала, як
можна покращити життя своїх людей, як правильно ви-
конувати обов’язки мера, як вдихнути нове життя у ста-
рий кістяк бункера.
Але найбільшою зміною стало те, що виникло між нею
і Марнзом. Жінка навіть почала підозрювати, що справж-
ньою причиною його постійної відмови від підвищення
116
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
була вона сама. На посаді заступника він мав достатньо
простору, щоб зберігати надію, божевільну мрію втрима-
ти її. На посаді шерифа Марнз був би позбавлений цього
шансу: надто серйозний конфлікт інтересів, до того ж,
Джанз була б його безпосереднім начальником. Це при-
пущення пронизувало її смутком і глибокою ніжністю.
Вона стискала його руку щоразу, коли згадувала про це,
і відчувала всередині тягар усвідомлення того, чим він
мовчки жертвував.
Джанз і Марнз наближалися до майданчика полого-
вого, і хоча не планували заходити до батька Джульєтти,
щоб умовити його зустріти дочку, коли та підніматиметь-
ся, Джанз усе ж таки передумала, бо її сечовий міхур бла-
гав полегшення.
— Мені дуже-дуже потрібно, — сказала вона Марнзу,
знічена, мов дитина, змушена зізнатися, що далі не може
терпіти. У роті пересохло, а в животі булькало від випитої
рідини, а може, через страх повернення додому. — Я та-
кож не від того, щоб зустрітися з батьком Джульєтти, —
додала вона.
Кінчики вусів Марнза поповзли догори.
— Тоді зайдемо, — погодився він.
Приймальня була порожня, плакати на стінах так само
закликали до тиші. Джанз зазирнула крізь скляне вікон-
це й побачила медсестру, яка дріботіла до них темним
коридором із насупленими бровами. Впізнавши їх, вона
посміхнулася.
— Мер, — прошепотіла медсестра.
— Перепрошую, що не попередили вас, але я хочу по-
бачити доктора Ніколза. І можна скористатися вашим ту-
алетом?
— Звісно, — медсестра натиснула кнопку на дверях
і жестом покликала їх. — У нас було двоє пологів відто-
ді, коли ви востаннє заходили. Тут таке коїться, ми ледве
встигаємо через пошкодження генератора...
— Енергетичні канікули, — виправив її Марнз. Голос
його прозвучав гучніше за жіночі.
Медсестра невдоволено зиркнула на нього, але кивну-
ла на знак згоди. Зняла з вішака два халати, простягла
117
Бункер, ілюзія
відвідувачам, попросила залишити речі біля її столу.
У залі очікування махнула в бік лав і сказала, що піде шу-
кати лікаря.
— Туалети там, — вказала на двері з майже повністю
стертим символом, намальованим фарбою.
— Я швидко, — пообіцяла Джанз Марнзу. Придушила
бажання нахилитись і стиснути його руку — таким звич-
ним став для неї цей таємний жест.
У туалеті практично не було світла. Джанз покопир-
салася в незнайомому замку на дверях кабінки й тихо
вилаялася — її живіт знову гучно забурчав. Вона за-
лишила кабінку відчиненою і хутко присіла. У живо-
ті пекло вогнем. Від довгоочікуваного полегшення
й водночас від болю тривалого стримування їй пере-
хопило подих. Здалося, що вона сидить тут цілу віч-
ність, а коли ноги почали тремтіти, зрозуміла, що пе-
ревтомилася під час сходження. Думка про двадцять
поверхів, які ще попереду, паралізувала її, а нутрощі
переверталися від жаху. Нарешті вона посунулася на
біде, сяк-так помилась, витерлася паперовим руш-
ником. Довелося блукати у півтемряві незнайомого
приміщення, хоча у власному помешканні чи в офісі,
розміри яких вона знала напам’ять, упоралася б і нав-
помацки.
Спотикаючись, ледь переставляючи кволі ноги, Джанз
вийшла з туалету, розмірковуючи, чи не потрібен їй ще
один перепочинок, ночівля у ліжку в пологовій палаті,
перепочинок до ранку, аби дістатися до свого офісу.
Майже не відчуваючи ніг, налягла на двері та вийшла до
Марнза в залу очікування.
— Краще? — спитав він.
Марнз сидів на одній із м’яких лав, поряд було віль-
не місце. Джанз кивнула і важко опустилася поряд. Вона
уривчасто й шумно дихала, розмірковуючи, чи вважати-
ме Марнз слабкістю її зізнання у власній неспроможності
йти далі.
— Джанз? Усе гаразд?
Марнз нахилився. Він дивився не на неї, а на підлогу.
— Джанз! Чорт забирай, що сталося?
118
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
— Говори тихіше, — прошепотіла вона.
Натомість він закричав.
— Лікарю! — горлав він. — Сестро!
За тьмяним склом палати поворухнулася постать.
Джанз відкинулася на м’яку спинку, намагаючись
неслухняними вустами вмовити його, щоб перестав
кричати.
— Джанз, люба, що ти зробила?
Марнз погладжував її руку. Потім струснув за лікоть.
Але Джанз просто хотіла спати. Почулися швидкі кроки.
Спалахнуло яскраве світло. Медсестра щось кричала. До-
линув знайомий голос — голос лікаря, батька Джульєтти.
Він напевне дозволить їй лягти. Він зрозуміє, як вона вис-
нажилась...
Хтось говорив про кров. Хтось оглядав її ноги. Марнз
плакав, сльози падали в його білі вуса, поплямовані чор-
ним. Він трусив її за плечі, заглядав у вічі.
— Зі мною все гаразд, — намагалася сказати Джанз.
Вона облизала губи. Такі сухі... І в роті теж було надто
сухо. Вона попросила води. Марнз видобув свою баклагу,
підніс до її губів, заливаючи воду до рота. Джанз нама-
галася ковтнути, але не могла. Її поклали на лаву, лікар
мацав її ребра, світив ліхтариком у вічі. Але все навколо
заволокло пітьмою.
Марнз стискав баклагу в одній руці, а другою гладив
її волосся. Він схлипував. Чомусь такий сумний. І наба-
гато сильніший за неї. Вона посміхнулася йому і зро-
била неймовірне зусилля, щоби простягнути до нього
руку. Взяла його за зап’ястя і сказала, що кохає його.
Що кохала його стільки, скільки пам’ятає себе. Висна-
жений розум послабив лещата, у яких тримав її таєм-
ниці, і тепер вона відкривала їх Марнзу, а його облич-
чям котилися сльози.
Вона побачила, як він дивиться на неї своїми ясними
очима зі зморшками в кутиках, а тоді перевела погляд на
баклагу в його руці.
Баклагу, яку він ніс.
Вода, зрозуміла вона. Отрута, призначена для
нього.
119
Бункер, ілюзія
17
Генераторна була незвично залюднена й моторошно мов-
чазна. Механіки в поношених комбінезонах стояли в три
ряди за поруччям і спостерігали за роботою першої змі-
ни. Джульєтта майже не зважала на них; вимагала тиші.
Дівчина перехилилась через пристрій, виготовлений
власноруч, — високу платформу, приварену до металевої
підлоги й обладнану дзеркалами та крихітними отвора-
ми, з яких цілою кімнатою розліталися веселі промін-
чики. Вони відбивалися від дзеркал, прикріплених до
генератора і його великого циліндра, допомагаючи їй
досягати ідеального збалансування. Найбільше її непо-
коїв вал між ними, великий сталевий брус завтовшки як
чоловічий торс, де енергія легкозаймистого пального пе-
ретворювалася на електричну іскру. Джульєтта сподіва-
лася вивірити машини обабіч цього бруса з точністю до
тисячної сантиметра. Все, що вони робили нині, не мало
прецедентів. Операції були похапцем сплановані під час
нічних засідань, поки під’єднували запасний генератор.
Тепер їй залишалося тільки зосередитись і сподіватися,
що вісімнадцятигодинні зміни виявилися не марними,
та довіритися планам, складеним ще тоді, коли її мозок
не був таким стомленим.
Поки Джульєтта керувала останніми налаштуваннями,
навколо панувала мертва тиша. Вона подала знак, і Марк
зі своєю командою закрутили кілька масивних гвинтів
на нових гумових містках. Енергетичні канікули тривали
вже чотири дні. Уранці генератор мусив бути підімкнутий
і до вечора набрати повну потужність. Зважаючи на всі
операції, що з ним провели, — заміну прокладок та ізо-
ляції, полірування штифтів у циліндрі (для цього юні тіні
мусили залазити в самісіньке серце звіра) — Джульєтта
побоювалася, чи він взагалі заведеться. За її життя гене-
ратор ніколи не вимикали повністю. Старий Нокс пам’я-
тав, як його зупиняли через аварію, давно, коли він ще
сам був тінню, але для всіх інших його гудіння було таким
само звичним, як власне серцебиття. Джульєтта відчува-
ла особливу відповідальність за функціонування маши-
120
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
ни. Адже це вона запропонувала почати ремонт. Дівчина
заспокоювала себе тим, що це було правильне рішення
і що в найгіршому випадку канікули просто продовжать
доти, поки не виправлять усіх дрібних недоліків. Це було
значно краще за катастрофічну аварію в найближчі роки.
Марк подав знак, що всі гвинти надійно закручені,
а гайки міцно затягнуті. Джульєтта зістрибнула зі своєї
саморобної платформи й попрямувала до генератора, де
стояв Марк. Рухатись невимушено на очах у стількох лю-
дей було важко. Вона не могла повірити, що ця гамірна
команда, ця її велика норовлива родина могла дотриму-
ватись такої ідеальної тиші. Вони всі неначе затримали
подих, теж міркуючи, чи не був даремним надто інтен-
сивний графік роботи останніх днів.
— Готовий? — звернулася вона до Марка.
Той кивнув, витираючи руки брудною ганчіркою,
яка, здавалося, завжди звисала в нього з плеча. Джу-
льєтта глянула на годинник. Секундна стрілки, що
невтомно цокала по колу, заспокоювала її. Коли вона
сумнівалася в тому, чи запрацює щось, то дивилася на
зап’ястя. Не для того, щоб дізнатися час, а щоб поба-
чити річ, яку вона полагодила. Ремонт, такий тонкий
і майже неможливий, — кілька років пішло на очи-
щення і збирання мініатюрних деталей, які ледь мож-
на було розгледіти, — порівняно з цим її теперішнє
завдання, здавалося дрібницею.
— Ми не запізнюємось? — посміхнувся Марк.
— У нас все чудово, — дівчина кивнула на диспетчер-
ську. Натовп стримано зашепотів; усі розуміли, що от-
от відбудеться запуск. Десятки людей зняли навушники
з шиї та закріпили на голові. Джульєтта і Марк приєдна-
лися до Шерлі, яка чекала на них в операторській.
— Як справи? — спитала Джульєтта у старшої робіт-
ниці другої зміни, мініатюрної, жвавої молодої жінки.
— Майже готово, — відповіла Шерлі, й далі скидаю-
чи всі корекції, накопичені за роки. Вони запускали ге-
нератор з нуля, позбувшись старих латок і полагоджених
фрагментів, які могли завадити пошукові нових симпто-
мів нездужання механізму. Свіжий початок.
121
Бункер, ілюзія
— Можна запускати, — сказала Шерлі.
Вона відступила від пульта, підійшла до чоловіка. Це
був проект Джульєтти, можливо, останнє, що вона ла-
годила в глибинах машинного відділу. Це вона матиме
честь запустити генератор наново — і нестиме за це повну
відповідальність.
Джульєтта стала біля пульту керування, дивлячись на
всі ті диски й регулятори, які могла намацати навіть у ціл-
ковитій темряві. Було важко повірити, що цей етап її жит-
тя завершився, що от-от розпочнеться новий. Згадка про
сходження на верхній рівень лякала її навіть більше, ніж
цей ремонт. Думка про те, що вона покине своїх друзів та
свою родину, муситиме мати справу з політикою, смаку-
вала їй далебі не так солодко, як піт і машинне мастило на
губах. Але, принаймні, нагорі в неї були союзники. Якщо
такі люди, як Джанз і Марнз, могли впоратися з цим, ви-
жити, то і з нею, напевно, все буде добре.
Рукою, що тремтіла радше від утоми, ніж від хвилю-
вання, Джульєтта взялася за ключ стартера. Почулося
гучне ревіння — маленький електричний мотор намагав-
ся запустити гігантський дизельний генератор. Здавало-
ся, це триває вічно, але Джульєтта й гадки не мала, який
звук мав свідчити про успіх. Марк стояв біля дверей, при-
тримуючи їх, щоб у разі чого почути крики й зупинити
запуск. Він дивився на Джульєтту: вона досі ще тиснула
на кнопку запалення і між її брів позначилися зморшки,
а стартер верещав і стогнав у сусідньому приміщенні.
У юрбі хтось замахав руками, намагаючись приверну-
ти увагу Джульєтти за склом.
— Вирубай, вирубай,— крикнув Марк. Шерлі кинула-
ся до пульта, щоб допомогти.
Джульєтта відпустила ключ і потягнулася до стоп-кра-
на, але вчасно спинилася. З-за дверей почувся гул. По-
тужне гудіння. їй здалося, що вона відчуває його під но-
гами, але не так, як старі вібрації.
— Він уже працює! — вигукнув хтось.
— Він уже запрацював, — сказав Марк, сміючись.
Механіки за склом раділи. Деякі знімали навушники
і підкидали в повітря. Джульєтта зрозуміла, що стартер
122
ЧАСТИНА II. Правильний вибір
був гучнішим за відремонтований генератор, що вона
й далі тримала кнопку, хоча машина вже завелась і пра-
цювала.
Шерлі з Марком обійнялися. Джульєтта перевірила
температуру й тиск на скинутих до нуля приладах і поба-
чила, що налаштувань потрібно зовсім небагато і слід за-
чекати, поки машина розігріється. Горло в неї стискало-
ся від надміру емоцій, уся напруга останніх днів зникла.
Механіки вже перестрибували через поруччя, юрмилися
навколо звіра, що одужав. Ті, хто рідко бував у генератор-
ній, мало не з побожним трепетом простягали руку, щоб
доторкнутися до нього.
Джульєтта вийшла з диспетчерської, щоб подиви-
тися на своїх колег, послухати гул ідеально налашто-
ваної машини, збалансованих механізмів. Вона стояла
за поручнями, спираючись на сталеву перекладину, що
раніше трусилась і витанцьовувала від важкої роботи
генератора, та спостерігала, як у цьому зазвичай ма-
лолюдному місці юрмилися робітники. Гамір багатьох
голосів вражав її. Вони отримали заряд енергії, позбу-
лися страху. То був результат нелюдської напруги й чіт-
кого планування.
Цей успіх вселив їй упевненість: те, що чекає на неї
нагорі, теж налагодиться. Вона так раділа й так зосере-
джено спостерігала за роботою машин, що не помітила
молодого носія, який вдерся до приміщення зі смертель-
ноблідим обличчям, хапаючи ротом повітря, задихаю-
чись після тривалого нестримного бігу. Вона не звернула
увагу на новину, що передавалася від вуст до вуст цілим
просторим приміщенням, поширюючись серед механі-
ків, аж поки страх і сум не заполонили усіх. Лише коли
святковий гамір цілковито вщух, зала занурилась у іншу
тишу, в якій хтось схлипував або зітхав, аж поки дорос-
лі чоловіки не заплакали вголос, — лише тоді Джульєтта
зрозуміла: щось пішло не так.
Щось сталося. Розбалансувалося щось велике і по-
тужне.
І це аж ніяк не було пов’язане з генератором.
123
г
18
На кожній кишені був номер. Джульєтта могла прочита-
ти їх, дивлячись на свої груди, і здогадалася, що цифри
надруковані догори ногами. Номери призначалися лише
для неї. В своєму заціпенінні розглядала їх крізь шолом,
поки в неї за спиною зачинялися двері. Були й інші, за-
боронені двері, просто перед нею. Жінка мовчки чекала,
коли їх відчинять.
Почувалася загубленою між двома дверима: здавався
пасткою цей шлюз, повний яскравих різнокольорових
трубок, що стирчали зі стін і стелі, накриті прозорою це-
ратою.
Шипіння аргону, який закачували в приміщення, лед-
ве чулося крізь шолом. Джульєтта зрозуміла, що кінець
близько. Тиск наростав, вдавлював церату, жмакав її дов-
кола лави і вздовж стін та щільно обтягував нею труби.
Жінка відчувала, як газ тисне і на її комбінезон, мовби
незрима рука легко здавлює його. Знала, що станеться
далі, — і якась частина свідомості дивувалась, як вона
взагалі опинилася тут, дівчина з машинного, яка нітрохи
не замислювалася про зовнішній світ, порушувала лише
дрібні правила і воліла б решту життя прожити в надрах
бункера, замурзана машинним мастилом, ремонтуючи
зламані механізми, майже не думаючи про широкий світ
мертвих, який оточував її тепер...
19
На кілька днів раніше
Джульєтта сиділа на підлозі камери для ув’язнених, при-
хиляючись спиною до високих крицевих ґрат. Перед нею
на екрані була картина зовнішнього світу. Останні три
дні, намагаючись освоїти роботу шерифа, жінка вивча-
ла це зображення і дивувалася, чому довкола нього було
стільки метушні.
Усе, що вона бачила там, — одноманітні пустельні схи-
ли і мерехтливе сонячне світло, що намагалося пробити-
127
Бункер, ілюзія
ся до землі. Над усім цим гуляли жахливі вітри; їхні ска-
жені пориви закручували маленькі хмарки піску в спіралі
й вихори, що ганялися один за одним світом, призначе-
ним тільки для них.
Джульєтта не знаходила там нічого, здатного вселяти
натхнення чи бодай збуджувати її цікавість. То була не-
придатна для життя пустеля, в якій вона не бачила нічо-
го корисного. Там не могло бути жодних ресурсів, окрім
іржавої сталі поруйнованих веж, що бовваніли за пагор-
бами, але її збирання, транспортування, переплавлення
та очищення коштувало б дорожче за видобування руди
з шахт під бункером.
Тепер жінка знала, що мріяти про зовнішній світ без-
глуздо. Це мертві мрії. Люди згори, які поклонялися
цьому краєвидові, розуміли все неправильно: майбутнє
було внизу. Звідти походила нафта, що забезпечувала їх
енергією, мінерали, з яких можна зробити будь-що по-
трібне, нітроген для збагачення ґрунту на фермах. Це
знав кожен, хто служив тінню в сфері хімічної промис-
ловості чи металургії. Ті, хто читав дитячі книжки, хто
намагався зібрати з уривків таємницю забутого минуло-
го, помилялися.
Єдине, що Джульєтта могла зрозуміти з їхньої одер-
жимості, — це сам відкритий простір, та особливість крає-
виду, що справді жахала її. Можливо, з нею не все гаразд,
якщо вона любить стіни бункера, темні закапелки гли-
бинних рівнів. Чи всі інші божевільні, якщо виношують
думки про втечу? Чи жінка просто чогось не розуміє?
Джульєтта перевела погляд з мертвих пагорбів у кур-
ній імлі на розкидані довкола теки. Це була незавершена
робота попередника. На коліні в неї поблискувала зірка
шерифа, якої новопризначена ще жодного разу не на-
дягала. На одній із тек лежала баклага в багаторазовому
пластиковому пакеті для речових доказів. Доволі безне-
винна з вигляду річ уже виконала свою смертельну спра-
ву. Номери, написані чорною пастою на пакеті, викресле-
ні — вони стосувалися закритих чи незавершених справ.
Тепер там стояв новий номер, що збігався з позначкою
на теці, якої тут бракувало, теці, переповненій свідчення-
128
ЧАСТИНА III. Вигнання
ми й нотатками стосовно смерті улюбленого мера, якого
хтось убив.
Джульєтта бачила деякі з тих нотаток, але тільки
здаля. Вони були написані рукою Марнза, який затявся
й досі не випускав теки з рук. Шериф якось зазирнула в ті
папери через стіл і побачила, що окремі слова де-не-де
розмиті слізьми. Всі ті закапані рядки написано поква-
пливим і кострубатим почерком, зовсім не схожим на
звичні акуратні нотатки Марнза з інших тек. Те, що бачи-
ла Джульєтта, повзло сторінкою, окремі слова були грубо
викреслені й замінені іншими. В закресленнях вгадува-
лася та сама лють, яку весь цей час демонстрував і сам
заступник Марнз. Гнів, що закипав у ньому, вигнав Джу-
льєтту з-за столу до камери, де можна було попрацювати.
Вона не могла спокійно думати, сидячи навпроти люди-
ни з розбитим серцем. Похмуре зображення зовнішнього
світу, що нависало тут над нею, і те справляло не настіль-
ки гнітюче враження.
Саме у камері й минав час між сповненими перешкод
повідомленнями по радіо та походами вниз на різно-
манітні виклики. Часто вона просто сиділа, складала
й перекладала свої теки залежно від того, наскільки
серйозним було порушення. Джульєтта стала шерифом
цілого бункера, і хоча свого часу, коли служила тінню,
готувалася не до цієї роботи, вже починала розуміти її.
Одна з останніх думок мера Джанз, висловлених у при-
сутності Джульєтти, виявилася навіть більш точною, ніж
вона собі уявляла: люди схожі на машини. Вони лама-
ються. Вони розбалансовуються. Можуть обпекти тебе
або скалічити, якщо виявишся необачною. Робота ше-
рифа полягала не тільки в тому, щоб з’ясувати причину
і знайти винуватця, а й у тому, щоб розгледіти ознаки
майбутнього інциденту. Завдання шерифа, як і меха-
ніка, — ліквідація наслідків пошкодження, тонке мис-
тецтво профілактичного ремонту. Теки, розкидані на
підлозі, містили різноманітні сумні свідчення: скарги
сусідів, які посварилися; повідомлення про крадіжку;
отруйна діжка підробленого джину; кілька інших справ,
що витікали зі справи про той джин. Кожна тека потре-
129
Бункер, ілюзія
бувала більше доказів, більше біганини, більше спусків
униз цими звивистими сходами; більше розмов, у яких
слід було відрізнити правду від брехні.
Готуючись до нової роботи, Джульєтта двічі прочи-
тала «Розділ про правоохоронні органи» Пакту. Лежачи
на своєму ліжку, на глибині, фізично виснажена нала-
годженням головного генератора, вона вивчала прави-
ла ведення документації, опрацювання речових доказів,
і все це мало струнку логіку та почасти нагадувало коли-
шню її роботу механіка. Наближення до місця злочину
чи активного конфлікту нічим не відрізнялося від набли-
ження до моторного відділення, де щось вийшло з ладу.
Завжди хтось чи щось виявлялися винними. Джульєтта
вміла слухати, спостерігати, ставити запитання будь-ко-
му, хто мав бодай найменший стосунок до поламаного
обладнання, відслідковувати ланцюжок подій до самого
початку. Завжди були обставини, що збивали з пантели-
ку, — не можна налаштувати один регулятор, не розба-
лансувавши щось інше, — але Джульєтта мала необхідні
навички, чуття підказувало їй, що справді важливе, а чим
можна знехтувати.
Вона дійшла висновку, що саме цей талант і помітив
у ній заступник Марнз — терплячість і легку іронію, з яки-
ми вона ставила безліч, здавалося б, цілковито безглуздих
запитань, щоб зрештою отримати відповідь. Впевненості
додавало те, що колись ця жінка вже допомогла розкрити
один злочин. Тоді Джульєтта цього не знала, керувалася
лише почуттям справедливості й власним горем, але та
справа стала і співбесідою, і стажуванням водночас.
Джульєтта взяла ту саму теку з давно минулих років,
на обкладинці якої стояв блякло-червоний штамп із ма-
сивними літерами: «ЗАКРИТО». Вона зняла плівку, що
з’єднувала краї теки, почала гортати сторінки. Більшість
нотаток були написані акуратним почерком Холстона
з нахилом праворуч, — вона впізнала його, бо він був
практично на всіх предметах з її столу, столу, за яким він
колись працював. Жінка читала його нотатки про саму
себе, пригадувала деталі справи, яка здавалася очевид-
ним убивством, але насправді виявилася низкою над-
130
ЧАСТИНА III. Вигнання
звичайних подій. Наново переживаючи все, про що досі
не хотіла згадувати, Джульєтта відчула, як прокидається
старий біль. Водночас вона пригадувала, як приємно було
відволіктися на розслідування. Пам’ятала, що піднесен-
ня, викликане розкриттям злочину, задоволення від от-
римання відповідей заповнили порожнечу після смер-
ті коханого. Розслідування нагадувало ремонт машини
у понаднормову зміну. Відчуваєш біль напруги й висна-
ження, але його потроху заступає усвідомленням того, що
механізм полагоджено.
Джульєтта відклала теку, відчуваючи, що не готова
прочитати все до кінця. Взяла іншу й накрила рукою мід-
ну зірку на коліні.
Якась тінь затанцювала на екрані навпроти, відволі-
кла її. Жінка підняла очі й побачила невисоку стіну пилу,
що скочувалася пагорбом. Вона мовби тремтіла на вітрі,
наближаючись до камер. Колись Джульєтту навчили вва-
жати їх надто важливими. Вони демонстрували зобра-
ження зовнішнього світу, у вирішальне значення якого її
примусили вірити, залякавши ще в дитинстві.
Але тепер, коли вона стала достатньо дорослою, щоб
мислити самостійно, і була досить близько, щоб розди-
витися все на власні очі, засумнівалася в цьому. Одер-
жимість верхніх поверхів очищенням майже не досягала
глибин, де справжнє очищення по-справжньому підтри-
мувало життя бункера та його мешканців. І навіть там,
унизу, її друзів з машинного від самого народження вчи-
ли ніколи не говорити про зовнішній світ. Це було легким
завданням для тих, хто жодного разу його не бачив. Але
тепер, коли новий шериф дорогою до місця роботи про-
минала екрани, або сиділа перед цією панорамою відкри-
того простору, нескінченності якого мозок просто не міг
осягнути, Джульєтта розуміла, чому виникають немину-
чі запитання. Вона збагнула, чому важливо знищити ще
в зародку деякі ідеї, поки перед шлюзом не з’юрмилися
охочі вийти, поки ці запитання не закипіли піною на ву-
стах божевільних і не призвели до їхньої загибелі.
Джульєтта розгорнула теку Холстона. Після сторінки з ос-
новними даними був підшитий грубий стос нотаток про його
131
Бункер, ілюзія
останні дні на посаді шерифа. Частина, у якій ішлося про сам
злочин, вмістилася приблизно на половині аркуша, решту
паперу марнотратно залишили чистою. У єдиному абзаці по-
яснювалося, що шериф сам зайшов у камеру верхнього рівня
й висловив бажання вийти назовні. От і все. Достатньо кіль-
кох рядків, щоб вирішити долю людини. Джульєтта перечи-
тала запис кілька разів, перш ніж перегорнути сторінку.
За нею була нотатка мера Джанз: вона просила пам’я-
тати Холстона як людину, котра вірно служила мешкан-
цям бункера, а не просто як чергового прибиральника.
Джульєтта прочитала цей запис, зроблений рукою зовсім
недавно померлої жінки. Дивно було думати, що вона
більше ніколи не побачить тих, кого знала колись. Усі ці
роки вона уникала свого батька, і однією з причин вважа-
ла те, що він був, ось так просто й досі був. Завжди могла
передумати і зустрітися з ним. Зовсім не так із Холстоном
і Джанз: вони пішли назавжди. Джульєтта звикла лагоди-
ти пристрої, які вважалися безнадійними, й тепер часом
їй здавалося, що варто зосередитись і діяти послідовно —
і вдасться повернути загиблих, дивом відтворити втраче-
них. Але вона знала, що це не так. Гортала теку Холстона
і ставила собі заборонені запитання, деякі — вперше. Те,
що здавалося звичним, коли вона жила на глибині, де ви-
тік газів міг отруїти, а зламані насоси для відкачування
води — втопити кожного, кого вона знала, тепер нависало
над нею величезним знаком запитання. Заради чого всі
ці люди тісняться у підземних стінах? Що там, за тими па-
горбами? Чому люди опинилися тут? Невже високі вежі,
руїни яких видніються на обрії, збудували подібні до них?
Навіщо? І найгостріше з усіх: яке знання спонукало Хо-
лстона, розсудливого чоловіка — або його дружину — ви-
словити бажання вийти?
Ці дві теки були її мовчазним товариством; на обох
значилося: «ЗАКРИТО». Обидві з офісу мера, де вони
мали зберігатися, надійно запаковані. Але Джульєтта
раз-по-раз поверталася до них, замість того, щоби брати-
ся до важливіших справ. Одна з них містила життя чоло-
віка, якого вона кохала і таємницю його смерті якого сама
допомогла розкрити. В іншій — історія чоловіка, якого
132
ЧАСТИНА III. Вигнання
поважала і чию посаду тепер обійняла. Жінка не розу-
міла власної одержимості цими двома теками, особливо
з огляду на те, що не зносила відвертої жалоби Марнза,
який похмуро вдивлявся у власну втрату, вивчаючи де-
талі смерті мера Джанз і перечитуючи свідчення. Він був
переконаний, що знає вбивцю, але не має доказів, щоб
притиснути винуватця до стіни.
Хтось постукав по ґратах над головою Джульєтти. Вона
підняла погляд, очікуючи побачити заступника Марнза,
який прийшов повідомити про завершення робочого дня,
але за дверима стояв незнайомець і дивився на неї згори.
— Шериф? — звернувся він.
Джульєтта відклала теки й узяла в долоню зірку. Під-
велась і повернулася обличчям до низенького чоловіка
з чималим черевцем, з окулярами, зсунутими на кінчик
носа, у добре припасованому й гарно випрасуваному
сріблястому комбінезоні ІТ-відділу.
— Чим можу допомогти? — спитала Джульєтта.
Чоловік подав руку крізь ґрати. Джульєтта переклала
зірку в іншу долоню й потиснула ту руку.
— Пробачте, що так пізно вибрався сюди, — сказав
він. — Було багато справ, з усіма тими церемоніями, ма-
ячнею з генератором, правовими суперечками. Я Бер-
нард, Бернард Холланд.
Джульєтта відчула, як кров холоне в її жилах. Рука
в цього чоловіка була зовсім маленька, мовби їй бракува-
ло одного пальця. Втім, рукостискання виявилося твер-
дим. Вона спробувала забрати руку, але він не відпускав.
— Я впевнений, що ви як шериф уже вивчили Пакт
від «А» до «Я», тож знаєте, що я виконуватиму обов’язки
мера, принаймні, поки не проведемо вибори.
— Чула таке, — холодно відповіла Джульєтта. Вона
дивувалася, як цей чоловік пройшов повз стіл Марнза, не
викликавши у того спалаху люті. Перед нею стояв їхній
перший підозрюваний у смерті Джанз — тільки зараз він
був по інший бік ґрат.
— Розбираєте папери, так? — він послабив стискання,
і Джульєтта забрала руку. Бернард подивився на теки,
розкидані підлогою; його погляд, здавалося, затримав-
133
Бункер, ілюзія
ся на баклазі в пластиковому пакеті, але Джульєтта не
встигла за ним простежити.
— Ознайомлююся з відкритими справами, — сказала
вона. — Тут трохи більше простору, щоб... ну, подумати.
— О, я впевнений, у цьому просторі було багато розду-
мів, — Бернард усміхнувся, і Джульєтта помітила, що його
криві передні зуби заходять один на одного. Це нагадало
дівчині мишей, яких вона ловила в моторних відсіках.
— Що ж, я знайшла місце, де добре впорядковувати дум-
ки. Крім того, — вона глянула Бернарду в очі, — не думаю,
що воно довго залишатиметься порожнім. А щойно виявить-
ся зайнятим, зможу день-два перепочити від цих глибоких
роздумів, поки когось готуватимуть до очищення...
— Я б на це не розраховував, — Бернард знову зблис-
нув кривими зубами. — У нас внизу говорять, що бідо-
лашна пані мер, хай спочине її душа з миром, геть висна-
жила себе тією божевільною мандрівкою. Я так розумію,
що вона ходила зустрітися з вами?
Джульєтта відчула, як щось боляче вп’ялось їй у до-
лоню. Трохи розслабила руку, в якій тримала металеву
зірку; кісточки на стиснутих кулаках побіліли.
Бернард поправив окуляри.
— Але тепер я чую, що ви розслідуєте цю справу?
Джульєтта не зводила з нього погляду, намагаючись
не відволікатися на однотонні схили, що відбивались
у скельцях його окулярів.
— Я припускаю, що ви, як виконувач обов'язків мера,
маєте знати: ми розглядаємо цю справу як умисне убив-
ство, — сказала вона.
— О Боже, — його очі покруглішали, а губи розпов-
злись у легкій посмішці. — То ці чутки правдиві. І хто міг
би зробити це? — посмішка поширшала, і Джульєтта зро-
зуміла, що має справу з чоловіком, який вважає себе не-
вразливим. Вона не вперше бачила таке брудне роздуте
его. Коли служила тінню на глибинних рівнях, її оточува-
ли схожі люди.
— Думаю, ми доведемо, що зробив це той, хто виграв
найбільше, — сухо мовила вона. І, помовчавши, додала: —
Пане мер.
134
ЧАСТИНА III. Вигнання
Крива посмішка розтанула. Бернард відпустив ґрати,
позадкував і заклав руки в кишені комбінезона.
— Що ж, приємно нарешті називати речі своїми іме-
нами. Мені відомо, що ви не надто багато часу провели
вище машинного відділення, та й сам я, щиро кажучи,
надто довго був замкнений у своєму офісі. Але тепер усе
зміниться. Як мер і шериф ми багато працюватимемо ра-
зом, ви і я, — він кинув погляд на теки біля її ніг. — Тож
очікую, що ви триматимете мене в курсі. Щодо всього.
Мовивши це, Бернард розвернувся й пішов, а Джуль-
єтті довелося докласти чималих зусиль, щоб розтиснути
кулаки. Розчепивши нарешті пальці, вона побачила, що
гострі промені зірки залишили на долоні порізи, з яких
виступила кров. Кілька крапель, схожих на мокру іржу,
зблиснули на краю зірки. Джульєтта витерла її об свій
новий комбінезон — звичка залишилася з колишнього
життя серед бруду й мазуту. Вона вилаялась, побачивши
темну пляму на новому одязі. Перевертаючи зірку, гляну-
ла на символ, викарбуваний на ній. Трикутники, що сим-
волізують бункер: їх три, а вище — напис «Шериф». Вона
знову перевернула значок і натиснула на застібку, що
тримала гострий кінчик шпильки. Розстібнула затискач
і вивільнила вістря. За роки служби тверда голка кілька
разів вигиналась і вирівнювалася, тож тепер здавалася
саморобною. Її кінчик тремтів — у такт сумнівам Джуль-
єтти: надягати, чи не надягати значок.
Тим часом до звуку кроків Бернарда, які ще чулися
здаля, додалися слова, які він кинув заступникові Мар-
нзу. Джульєтта не змогла їх розібрати, але відчула твер-
ду рішучість. Мовби знайшла заіржавілий гвинт, що не
хотів розкручуватися Щось у тій нестерпній незрушності,
у тому небажанні піддаватися виводило її з рівноваги.
Згодом жінка почала вірити, що немає жодних затиска-
чів, яких вона не розтиснула б, не навчилася боротися
з ними, озброєна мазутом і вогнем, машинним мастилом
і грубою силою. Якщо добре все продумати й бути напо-
легливою, вони завжди здадуться. Рано чи пізно.
Джульєтта увіткнула нерівну голку в комбінезон на
грудях і клацнула застібкою. Дивитися на зірку згори
135
Бункер, ілюзія
було трохи незвично. Десяток тек, що лежали на підло-
зі, вимагали уваги, і вперше з часів свого прибуття наго-
ру Джульєтта відчула, що це її робота. Робота в машин-
ному залишилася в минулому. Вона покинула те місце
у значно кращому стані, ніж воно було багато років тому.
Мала достатньо часу, щоб наслухатися майже нечутного
гулу налагодженого генератора, надивитися на вал, який
обертався так збалансовано, що здавався непорушним.
А тепер Джульєтта прибула нагору й почула торохтіння,
гуркіт і скреготіння інших механізмів, знайшла тут роз-
балансування, що псувало справжній мотор бункера, як
і попереджала її Джанз.
Вона залишила на місці всі теки, крім тієї, що містила
справу Холстона, теки, на яку не могла дивитись, але без
якої не могла обійтися, і відчинила двері камери. Перш
ніж повернутися в кабінет, підійшла до жовтих крице-
вих дверей шлюзу. Чи не вдесяте за кілька останніх днів,
зазираючи туди крізь потрійне скло, уявляла собі чоло-
віка, якого замінила: ось він стоїть усередині в одному
з тих безглуздих незграбних комбінезонів і чекає, коли
відчиняться дальні двері. Про що думає людини, яка са-
мотньо чекає на вигнання? Це не може бути просто страх,
бо страху Джульєтта зазнала достатньо. Це напевне щось
більше — особливе почуття: спокій, сильніший за біль, чи
заціпеніння, сильніше за страх. Джульєтта знала: самої
лишень уяви замало, щоб усвідомити чужі відчуття. Уява
могла лише применшувати або перебільшувати вже відо-
ме. Це мовби переказувати комусь, як ти сприймаєш секс
чи оргазм. Неможливо. Але щойно людина зазнає цього
сама, вона зможе уявити всі тонкощі нового почуття.
Це неначе колір. Його можна описати лише на під-
ставі бачених раніше відтінків. Можна змішувати відомі
кольори, але не можна створити невідоме з нічого. Тож,
певно, лише прибиральники розуміли, як це — стояти
там, тремтіти від страху, а може, й нітрохи не боятися
в очікуванні власної смерті.
У бункері пошепки обговорювали причину: люди, мов
одержимі, прагнули дізнатися, чому вигнанці робили те,
що робили, чому вони залишали блискучий, відполіро-
136
ЧАСТИНА III. Вигнання
ваний подарунок тим, хто їх вигнав, але Джульєтту це
нітрохи не цікавило. Вона припускала, що прибираль-
ники бачили нові кольори, відчували щось невимовне,
отримували перед смертю певний сакральний досвід,
незбагненний для живих. Так було завжди. Це аксіома.
Далі стояли складніші загадки, наприклад, що відчуває
той, хто проходить крізь це. Справжній жах табу виявляв-
ся не в тому, що людям заборонено тужити за зовнішнім
світом, а в тому, що їм не дозволено співчувати приби-
ральникам, або з вдячністю і жалем думати про те, через
що вони пройшли.
Джульєтта постукала в жовті двері кутиком Холстоно-
вої теки, згадуючи цього чоловіка за його кращих часів,
коли він виграв лотерею, коли розповідав їй про свою
дружину. Вона кивнула його привидові й позадкувала
від масивних металевих дверей з маленькими шибка-
ми з грубого скла. Відчувала певну спорідненість із ним,
адже працювала на його посаді й носила тепер його зір-
ку, навіть сиділа в його камері. Джульєтта колись кохала,
тож вона вже знала, як це буває. Кохала потай, бункер не
знав про її стосунки: в цьому вона ігнорувала Пакт. Тож
Джульєтта добре знала, що значить втратити когось на-
стільки дорогого. Могла це уявити: якби її коханий лежав
зовні, на тому пагорбі, розкладаючись просто на очах,
а не живив коріння рослин, вона й сама, напевне, зважи-
лася б піти на очищення, аби побачити ті нові кольори на
власні очі.
Вона знову розгорнула теку Холстона, наближаючись
до свого столу. Його столу. Він був єдиним, хто знав про
її таємне кохання. Коли справу на глибині вже було роз-
крито, Джульєтта розповіла йому, що чоловік, який по-
мер, чию справу вона допомогла розслідувати, був її ко-
ханцем. Можливо, тому, що Холстон багато розповідав
про свою дружину. А можливо, його приязна посмішка,
завдяки якій він був таким гарним шерифом, викликала
незбагненне бажання ділитися секретами. Хоч би якою
була причина, Джульєтта довірила шерифові те, що мог-
ло б накликати на неї лихо — нелегальний роман, розпу-
сну інтрижку з погляду Пакту; та все, що відповів їй на це
137
Бункер, ілюзія
чоловік, якому належало охороняти встановлені Пактом
закони, було: «Співчуваю».
Він співчував її втраті. І обійняв її. Неначе знав, що
вона тримає всередині зачаєну тугу, яка запеклася там, де
колись палало приховане кохання.
І вона поважала його за це.
Тепер Джульєтта сиділа за його столом, у його кріслі,
навпроти його старого заступника, який схилив голову
на руки, складені на тій розгорнутій теці, поцяткованій
слізьми. Джульєтті вистачило одного погляду, щоб здога-
датися: між ним і привидом із тієї теки також було забо-
ронене кохання.
— Уже п’ята, — сказала Джульєтта якомога тихіше
й м’якше.
Марнз відірвав обличчя від рук. Його чоло почерво-
ніло від тривалого сидіння в такій позі. Очі були налиті
кров’ю, сиві вуса блищали від свіжих сліз. Він здавався
набагато старішим, ніж усього тиждень тому, коли при-
ходив на глибинні рівні наймати її. Хитнувшись на ста-
рому дерев’яному стільці, ніжки якого зарипіли, мовби
перелякані різким рухом, Марнз озирнувся до годинника
на стіні, спробував розгледіти стрілки, ув’язнені під ста-
рим корпусом із пожовклого пластику. Заступник мовч-
ки кивнув тому годинникові, підвівся, розігнув спину, що
якусь мить опиралася. Провів руками уздовж комбінезо-
на, взяв теку, ніжно згорнув її та заклав під пахву.
— До завтра, — прошепотів Марнз і кивнув Джульєтті.
— Побачимося вранці, — відповіла вона і поглядом
провела його до самої кав’ярні, куди пошкутильгав старий.
Джульєтта відчула гострий жаль. Розпізнала в його
тузі втрачене кохання. Боляче було уявляти заступника
в його крихітному помешканні, на ліжку, розраховано-
му на одну людину, його схлипування над тією текою до
приходу неспокійного сну.
Залишившись на самоті, шериф поклала теку Холсто-
на на стіл і присунула до себе клавіатуру. Клавіші давно
стерлись, але кілька років тому хтось акуратно навів лі-
тери чорною пастою. Тепер навіть ці рукописні символи
затерлися й незабаром їх доведеться оновлювати. Джуль-
138
ЧАСТИНА III. Вигнання
єтта мусила подбати про це — не вміла друкувати наосліп,
як усі ці офісні працівники.
Вона повільно наклацала електронний лист — запит
до машинного відділу. Провівши ще один день практич-
но безрезультатно, усвідомила: ніяк не зможе виконувати
обов’язки цього чоловіка, не збагнувши, чому він порвав
і з ними, і з самим бункером. Ця таємниця, мов деренчли-
ве брязкальце, заважала зосередитися на інших справах.
Тож не збираючись дурити саму себе, вона готувалася
прийняти виклик. А це означало, що мусила знайти біль-
ше інформації, ніж містилося в теці.
Жінка не знала напевне, як діставати необхідні свід-
чення, як взагалі дізнаватися про щось невідоме, але
знала людей, які вміли це робити. Саме за ними найбіль-
ше сумувала. На глибині всі були родиною, і кожен міг
робити щось корисне. Джульєтта пішла б на все заради
будь-кого з тих людей. І знала, що вони вчинили б так
само, навіть стали б до боротьби за неї. Цього відчуття за-
хищеності так бракувало тут; страхування нині залиши-
лося далеко позаду.
Надіславши запит, вона відкинулася в кріслі, трима-
ючи в руках теку Холстона. Ось була людина, гарна лю-
дина, яка знала її найбільшу таємницю. Єдиний із тих,
хто міг би знати. І дасть Бог, скоро Джульєтта дізнається
таємницю Холстона.
20
Було вже добре за десяту, коли шериф підвелася з-за сто-
лу. Надто боліли очі, щоб і далі вдивлятися в монітор, над-
то стомилися, щоб прочитати хоча б ще одну нотатку до
справи. Вона поклала на місце теку, вимкнула комп’ютер
і верхнє світло та замкнула двері кабінету ззовні.
Ховаючи ключа в кишеню, відчула бурчання в шлун-
ку, і слабкий запах кролячого рагу нагадав, що вона знову
пропустила вечерю. Уже третій вечір поспіль. Три вечори
серйозної зосередженої роботи, яку вона майже не вміла
виконувати, якої ніхто її не вчив. Мусила працювати на-
139
Бункер, ілюзія
стільки наполегливо, що нехтувала їжею. Якби її кабінет
не межував із галасливою, сповненою запахів кав’ярнею,
це можна було б якось виправдати.
Джульєтта дістала з кишені ключі й перетнула ледь
освітлене приміщення, маневруючи між стільців, без-
ладно розставлених навколо столів і майже непоміт-
них у півтемряві. Пара підлітків виходила з кав’ярні,
потай провівши кілька хвилин до сну в сутінках перед
настінним екраном. Джульєтта гукнула їм, щоб спуска-
лися обережно, бо вважала профілактику нещасних
випадків справою шерифа, та вони загиготіли, зника-
ючи на сходах. Джульєтта уявила, як ці діти спускати-
муться, тримаючись за руки, а перш ніж розійтися по
своїх помешканнях, встигнуть обмінятися кількома
поцілунками. Дорослі знали про ці дрібні порушення,
але вдавали, що не помічають, — така традиція перехо-
дила від покоління до покоління. Втім, у Джульєтти все
було інакше. Вона зробила свій вибір у дорослому віці,
покохала всупереч правилам, тому гостріше відчувала
власне лицемірство.
Наближаючись до кухні, помітила, що у кав’ярні хтось
є. Самотня постать виднілася в глибокому затінку біля
екрана: хтось вдивлявся в чорнильну темряву нічних
хмар, що нависали над чорними пагорбами.
Виявилося, це був той самий чоловік, який і напере-
додні спостерігав, як поступово тьмяніє світло сонця на
заході, поки Джульєтта на самоті працювала в офісі. Вона
змінила маршрут до кухні, обминаючи незнайомця. По-
стійне читання паперів із зафіксованими в них лихими
намірами різних людей збудило в ній щось подібне до па-
раної. Раніше захоплювалася людьми, які вирізняються
з натовпу, але тепер відчувала, що їх слід остерігатися.
Джульєтта пройшла між екраном і найближчим до
нього столиком, підсовуючи стільці на місця. Вони не-
стерпно скреготіли металевими ніжками по кахлях. Жін-
ка не зводила погляду з чоловіка перед екраном, але той
жодного разу не обернувся на грюкіт. Просто дивився на
хмари, тримаючи на колінах якусь річ і підпираючи ру-
кою підборіддя.
140
ЧАСТИНА III. Вигнання
Жінка пройшла просто в нього за спиною, прослизну-
ла між столиком і його стільцем, підсунутим надто близь-
ко до екрана. Ледь стримала бажання відкашлятись і за-
говорити. Натомість обійшла його, брязкаючи великим
кільцем із в’язкою ключів, отриманих у комплекті з но-
вою роботою.
Поки йшла до дверей кухні, двічі озирнулася через
плече. Чоловік не рухався.
Вона ввійшла в кухню, клацнула вимикачем. Світло за-
миготіло, та нарешті лампочка над головою засвітилась,
на мить засліпивши її. Джульєтта дістала з холодильної
камери пляшку соку й взяла чисту склянку з полички для
сушіння. В іншому холодильнику знайшла рагу — під на-
кривкою і вже захололе — взяла і його. Поклала два чер-
паки страви в миску, покопирсалася серед брязкітливих
приборів у сушарці в пошуках ложки. Поки ставила вели-
ку каструлю на поличку холодильника, ще думала, чи не
розігріти рагу, але відкинула цю думку.
Із соком і мискою в руках Джульєтта повернулася до
кав’ярні, вимкнувши світло ліктем і зачинивши ногою
двері. Сіла в затінку на кінці одного з довгих столів і по-
чала сьорбати свою вечерю, поглядаючи на незнайомця,
який і далі вдивлявся у темряву, мовби там можна було
щось розгледіти.
Зрештою ложка зашкрябала дно порожньої миски,
і Джульєтта допила сік. Поки вона їла, чоловік жодного
разу не відвертав погляду від екрана. Жінка відсунула по-
суд, ледь не вмираючи від цікавості. Нарешті незнайомець
відреагував — якщо це не було простим збігом. Він нахи-
лився вперед і простягнув руку до екрана. Джульєтті здало-
ся, що він тримає прутик чи патичок, але було надто темно,
щоб добре розгледіти. За якусь мить він схилив обличчя до
колін, і Джульєтта почула рипіння вугільного олівця на па-
пері, зважаючи на звук, дорогому. Вона встала, зрозумівши
цей рух як запрошення, і підійшла ближче до незнайомця.
— Обчищаємо комору, еге ж? — спитав він.
Цей голос змусив її заклякнути.
— Запрацювалася й пропустила вечерю, — пробурмо-
тіла вона, неначе мусила щось пояснювати.
141
Бункер, ілюзія
— Напевне, добре мати ключі.
Він і далі дивився на екран, і Джульєтта подумала, що
треба буде не забути замкнути кухню перш ніж піти.
— Що ви робите? — спитала вона.
Чоловік роззирнувся, схопив найближчий стілець
і розвернув його до екрана.
— Хочете побачити?
Джульєтта обережно наблизилася, взялася за спинку
і повільно відсунула стілець трохи далі від чоловіка. Було
надто темно, щоб роздивитися його обличчя, але голос
здавався молодим. Жінка сварила себе за те, що не розди-
вилась і не запам’ятала його рис учора, коли світла було
більше. їй слід розвивати спостережливість, якщо хоче
приносити хоч якусь користь на новій роботі.
— А на що конкретно ми дивимося? — спитала Джу-
льєтта й глянула на те, що він тримав на колінах: вели-
кий клапоть паперу ледь білів у приглушеному світлі, що
просотувалося зі сходів. Аркуш був рівний, ніби під ним
лежало щось тверде, можливо, дошка.
— Здається, та пара скоро розійдеться. Дивіться сюди.
Чоловік показав на екран, на суміш темних крапок, та-
ких насичених і глибоких відтінків, що вони зливалися
в одну чорну пляму. Розмиті обриси й тьмяні відтінки, які
могла розгледіти Джульєтта, здавалися мало не обманом
її власних очей, не реальнішим за марево. Але вона сте-
жила за його пальцем, розмірковуючи, чи не божевіль-
ний він часом, не п’яний. Вичікувала в нестерпній тиші.
— Ось, — прошепотів він, схвильовано дихаючи.
Джульєтта побачила спалах. Цятку світла. Мовби
хтось миготів ліхтариком з глибини темної генераторної.
А далі світло зникло.
Вона скочила зі стільця й підійшла ближче до екрана,
дивуючись: що це могло бути?
Олівець чоловіка скрипів на папері.
— Що то в біса таке? — спитала Джульєтта.
Чоловік засміявся.
— Зірка — сказав він. — Якщо почекаєте, то, може, ще
раз її побачите. Сьогодні тонкі хмари й сильний вітер. Ота
зараз вигулькне знову.
142
ЧАСТИНА III. Вигнання
Джульєтта озирнулася, щоб намацати свій стілець,
і побачила, що чоловік тримає олівець у випростаній
руці, вдивляючись у точку, де блимнуло світло, примру-
жуючи одне око.
— Як ви можете щось там бачити? — спитала вона,
знову вмощуючись на стільці.
— Що довше вдивляєшся, то краще бачиш уночі, —
він схилився над своїм аркушем і щось черкнув. — А я вже
давно це роблю.
— Робите що? Конкретніше? Просто витріщаєтеся на
хмари?
Він засміявся.
— Переважно так. На жаль. Але я намагаюся зазирну-
ти крізь них. Дивіться, можливо, ще раз блимне.
Вона втупилася в те місце, де востаннє був спалах. І не-
сподівано побачила іскру світла, ніби сигнал, який хтось
надсилав з-понад пагорбів.
— Скільки цяток ви побачили? — спитав він.
— Одну, — відповіла Джульєтта. У неї перехопило по-
дих від нового видовища. Вона знала, що таке зірки, зна-
ла це слово, але ніколи не бачила жодної на власні очі.
— Поряд є ще одна зірка, не така яскрава. Давайте
я вам покажу.
Щось тихо клацнуло, і коліна чоловіка залило черво-
не світло. Джульєтта побачила у нього на шиї ліхтарик,
обгорнутий червоною плівкою. То он чому здавалося, що
лампочка горить вогнем, адже це м’яке світло не ріже очі,
як кухонні світильники.
На колінах у чоловіка лежав аркуш, поцяткований
точками. Вони розташовувалися хаотично, а на аркуші,
розкресленому сіткою ідеально рівних ліній, видно було
ще й дрібні нотатки.
— Проблема в тому, що вони рухаються, — сказав
чоловік. — Якщо сьогодні ось цю видно в цьому місці, —
він постукав пальцем по одній із крапочок, поряд з якою
була ще одна, менша, — то в цей самий час завтра вона
вже буде ось тут. — Він повернувся до Джульєтти, і жін-
ка побачила, що йому, мабуть, не більше тридцяти. Він
виявився досить симпатичним — охайний, як усі офісні
143
Бункер, ілюзія
працівники. Молодик усміхнувся й додав: — Мені знадо-
билося багато часу, щоб це зрозуміти.
Джульєтта хотіла сказати, що він жив іще не так ба-
гато, але пригадала власні відчуття з тих часів, коли слу-
жила тінню і люди не звертали на неї уваги з тієї самої
причини.
— Який у цьому сенс? — запитала вона і побачила, як
згасає його посмішка.
— А який сенс у будь-чому іншому? — він втупився
у стіну й вимкнув ліхтарик. Джульєтта зрозуміла, що по-
ставила неправильне запитання і засмутила його. А далі
подумала: щось протиправне у цьому його хобі, щось тут
порушує табу. Чим збирання даних про зовнішній світ
відрізнялося від звички людей у бункері просто сидіти
й витріщатися на пагорби? Подумки відзначила: треба
запитати про це в Марнза. Незнайомець знову повернув-
ся до неї в темряві.
— Мене звуть Лукасом, — сказав він. Очі Джульєтти
достатньо пристосувалися до темряви, щоб побачити по-
дану руку.
— Джульєтта, — відповіла вона, стискаючи його
долоню.
— Новий шериф.
Звісно, це було не запитання, бо він і так усе знав. Зда-
валося, всі нагорі про це знали.
— Що ви робите, коли не сидите тут? — спитала Джу-
льєтта. Вона була цілком упевнена, що це не головна його
робота. Нікому не платитимуть читами за розглядання
хмар.
— Я живу на верхніх середніх, — відповів Лукас. —
Удень працюю за комп’ютерами. А сюди підіймаюся лише
тоді, коли добре видно, — він знову ввімкнув ліхтарик
і повернувся до неї з таким виглядом, мовби ті зірки вже
не так його цікавили. — На моєму рівні є хлопець, який
працює тут у вечірню зміну. Коли він приходить додому,
то повідомляє мені, які сьогодні хмари. Якщо все о’кей,
я приходжу випробовувати удачу.
— Тож ви креслите схему зірок? — Джульєтта вказала
на великий аркуш.
144
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Намагаюся. На це може знадобитися не одне жит-
тя, — він заклав свій вугільний олівець за вухо, дістав
з кишені комбінезона ганчірку й витер пальці.
— А далі що? — спитала Джульєтта.
— Сподіваюсь, я заражу якусь тінь своєю хворобою,
і він або вона продовжать цю справу з того місця, де її за-
лишу я.
— Отже, буквально — не одне життя.
Він засміявся, і Джульєтта подумки відзначила, що
сміх у нього приємний.
— Щонайменше, — відповів молодик.
— Що ж, більше вам не заважатиму, — сказала вона,
раптом відчуваючи провину за те, що відволікла його
розмовою. Підвелась і подала руку, Лукас тепло потиснув
її. Накрив долоню жінки іншою рукою і потримав трохи
довше, ніж вона очікувала.
— Радий познайомитися, шерифе.
Він посміхнувся. У відповідь Джульєтта промимрила
щось невиразне.
21
Наступного ранку вона прийшла на роботу рано, викро-
ївши для сну лише чотири години. Поряд із її комп’юте-
ром чекав маленький пакунок у грубій обгортці з пере-
робленого паперу, скріплений білими пластиковими
затискачами, якими електрики з’єднують дроти. Вона по-
сміхнулася, відзначивши цю деталь, і полізла в кишеню
комбінезона по універсальний інструмент — мультитул.
Дістала найменшу викрутку, вставила її в фіксатор одно-
го із затискачів і повільно розвела зубці, не пошкодивши
затискача, щоб ним можна було скористатися ще раз.
Пам’ятала власні проблеми, коли її, тоді ще тінь механі-
ка, застали за розрізуванням такого самого затискача на
електричній панелі. Вокер, який став буркотливим дива-
ком за ці десятиліття, накричав на неї за марнотратство
і показав, як розкривати фіксатор, щоб зберегти його
придатним для використання.
145
Бункер, ілюзія
Минули роки, і Джульєтта, вже набагато старша, пе-
редала цей урок іншій тіні на ім’я Скотті. Він тоді був ще
зовсім юним, але жінка дала йому добрячого прочухана,
коли хлопчисько припустився такої самої помилки, як
і вона колись. Пам’ятала, що бідолашний хлопець по-
білів з переляку, мов бетонний блок, і ще кілька міся-
ців нервував у її присутності. Можливо, саме через той
спалах емоцій Джульєтта приділяла йому більше уваги,
поки хлопець навчався, і згодом вони порозумілися. Він
швидко виріс до здібного парубка, справжнього штукаря
в електроніці, здатного перепрограмувати таймер насоса
швидше, ніж Джульєтта його розбирала чи збирала.
Вона послабила ще один затискач на пакунку; знала,
що подарунок від нього. Кілька років тому Скотті найня-
ли в ІТ і він перебрався на тридцяті. Хлопець став «надто
розумним для машинного», як зазначив Нокс. Джульєтта
відклала затискачі й уявила, як юнак готував для неї цей
згорток. Запит, який вона надіслала в машинний відділ
напередодні, був, імовірно, переадресований йому, і він
провів цілу ніч, сумлінно виконуючи для неї це завдання.
Джульєтта обережно розгорнула папір. І його, й син-
тетичні затискачі слід було повернути; вони надто дорого
коштували, щоб залишати в себе таке добро, але достат-
ньо легкі, щоб послуги носія обійшлися недорого. Роз-
горнувши верхній шар, Джульєтта побачила, що Скотті
зігнув краї та заклав ці згини один в один — так діти за-
гортають свої записки, щоб не витрачати клею чи скот-
чу. Вона розібрала хитромудру конструкцію, і пакунок
нарешті відкрився. Усередині була маленька пластикова
коробочка, схожа на ті, у яких в машинному зберігали
дрібні гайки та гвинтики.
Жінка зняла накривку й зрозуміла, що посилка була не
лише від Скотті — напевно, хтось передав йому коробочку
разом із копією її запиту. Очі Джульєтти наповнились слізь-
ми, коли вона відчула запах вівсяно-кукурудзяного печи-
ва матінки Джин. Дістала шматочок, піднесла до обличчя
й глибоко вдихнула. Можливо, їй лише здалося, але могла
заприсягтися, що в пахощі зі старої коробки впліталася нот-
ка мазуту чи машинного мастила — запахів домівки.
146
ЧАСТИНА III. Вигнання
Джульєтта обережно склала обгортку. Подумала, кого
неодмінно почастує. Звісно ж, Марнза, але ще й Пем із
кав’ярні, яка допомагала їй облаштувати нове помешкан-
ня. І Еліс, молоду секретарку Джанз, яка вже понад тиж-
день ходить із червоними від сліз очима. Дістала останній
шматочок і нарешті помітила на дні коробочки флешку,
невеличкий смаколик, який Скотті «спік» для неї та схо-
вав поміж крихт.
Джульєтта схопила її, відклала коробку. Подмухала
у крихітний отвір, щоб очистити її від можливого сміття,
вставила в передню панель комп’ютера. Не надто зналася
на комп’ютерах, але вміла ними користуватися. У машин-
ному й кроку не можна було ступити, не надіславши ви-
могу, звіт, запит чи ще яку бюрократичну дурницю. Але
ці прилади справді ставали в пригоді за потреби ввійти
в режим дистанційного керування мотором чи трансфор-
матором, увімкнути або вимкнути машину, провести
діагностику тощо.
Щойно вогник на флешці заблимав, вивела її вміст на
екран. Там була ціла купа тек і файлів; певно, маленьку
флешку заповнили цілком. Жінка подумала: чи встиг
Скотті цієї ночі хоч трохи поспати. Над основним списком
тек був розміщений файл під назвою «Джулз». Вона кла-
цнула по ньому й відкрила коротенький текст, очевидно,
від Скотті, але, як не дивно, не підписаний:
«Дж...
Не попадися з цим, гаразд? Це все, що було на
комп’ютерах містера Правоохоронця, на робочому й до-
машньому, за останні п’ять років. Ціла тонна інформації,
але я не знав, що саме тобі потрібно, а копіювати все під-
ряд було легше.
Залиш собі затискачі з обгортки — у мене тут їх купа.
(І ще я взяв один шматочок печива. Сподівався, що ти
не заперечуватимеш)».
Джульєтта всміхнулася. їй захотілося простягнути руку
й провести пальцями по словах, але то був не папір, і від-
чуття виявилися б зовсім іншими. Вона закрила документ,
147
Бункер, ілюзія
видалила його й очистила кошик. Навіть перший лист,
названий її іменем, уже відкривав забагато інформації.
Вона відсунулася від столу, визирнула в кав’ярню: тем-
но й порожньо. Не було ще й п’ятої ранку, тож верхній
поверх на деякий час належав тільки їй. Вона перегляну-
ла структуру тек, щоб зрозуміти, із яким типом даних має
справу. Кожна тека була ретельно промаркована. Вияви-
лося, Джульєтта тепер мала історію всього, що Холстон
зберіг на обох комп’ютерах, — кожен удар по клавіатурі,
кожен день, трохи більше ніж за п’ять років, усе відсор-
товано за датою й часом. З’явилося таке відчуття, ніби її
затоплює цей гігантський обшир інформації — їй і за ціле
життя не перекопати його весь.
Зате, принаймні, вона володіла цими даними. Відпо-
віді, необхідні їй, лежали тут, десь поміж цих файлів. їй
мовби полегшало від усвідомлення, що розгадка — при-
чина рішення Холстона вийти на очищення, — тепер мог-
ла вміститися в її долоні.
Вона вже кілька годин просіювала інформацію, коли
до кав’ярні ввійшли працівники, щоби прибрати вчо-
рашній безлад і приготувати сніданок. Тут, нагорі, най-
складніше було звикнути до суворого розкладу, якого всі
дотримувались. Третьої зміни не було. Другої, власне,
також — лише для персоналу, який готував вечерю. На
глибинних рівнях машини не спали, тож майже не спа-
ли й працівники. Робітничі бригади часто залишалися на
понаднормові зміни, і Джульєтта навчилася виживати,
відпочиваючи вночі лише кілька годин. Секрет полягав
у тому, щоб час від часу «відмикатися»: хвилин із п’ят-
надцять постояти, притулившись до стіни й заплющив-
ши очі, аби втома не звалила тебе з ніг.
Але те, що колись було виживанням, тепер стало роз-
кішшю. Здатність обходитися без сну залишала їй трохи
вільного часу вранці та вночі, і цей час можна бути при-
святити недозволеним пошукам, а не справам, над якими
мав працювати шериф. Це також давало їй можливість
повчитися виконувати цю кляту роботу, адже Марнз був
надто пригнічений, щоб їй допомагати.
Марнз...
148
ЧАСТИНА III. Вигнання
Вона глянула на годинник над його столом. Було вже
десять хвилин по восьмій, і казани з теплою вівсянкою
і кукурудзяною кашею заповнювали кав’ярню запаха-
ми сніданку. Марнз запізнювався. Джульєтта не встигла
з ним попрацювати ще й тижня, але вже не могла уявити,
щоб він колись кудись запізнився. Ця нетипова подія була
мов привідний пас, що висмикнувся зі свого місця, або
детонація в циліндрі двигуна. Джульєтта вимкнула моні-
тор і встала з-за столу. За вікном уже починався сніданок
першої зміни, жетони на їжу дзвякали у великому кошику
біля старих турнікетів. Вона вийшла з кабінету і проштов-
халася крізь натовп, що валив зі сходів. У черзі стояла ма-
ленька дівчинка: вона посмикала за мамин комбінезон
і вказала пальцем на Джульєтту, яка саме їх проминала.
Джульєтта чула, як мама сварила дитину за нечемність.
Останні кілька днів ходило багато чуток про її при-
значення. Ще б пак! Ця жінка, яка ще дитиною зникла
в машинному, тепер виринула зненацька, щоб перебра-
ти на себе обов’язки одного з найпопулярніших шери-
фів бункера. Джульєтта зіщулилася від такої уваги і про-
скочила на сходи. Збігла донизу швидко, мов носій без
вантажу, відштовхуючись ногами від кожної сходинки,
дедалі швидше, набираючи досить небезпечного темпу.
За чотири прогони, обігнавши повільну пару та протис-
нувшись між родиною, яка прямувала на сніданок, вона
досягла майданчика житлового рівня, на поверх нижчого
за її власний, і пройшла в подвійні двері.
Коридор вирував від звичних ранкових звуків: сви-
стів, закипаючи, чайник, дзвеніли дитячі голоси, тупоті-
ли ноги нагорі, тіні поспішали знайти своїх наставників,
щоб вирушити з ними на роботу. Молодші діти неохоче
пленталися до школи; подружні пари цілувалися в две-
рях, а малюки шарпали їх за комбінезони і розкидали
іграшки та пластикові чашки.
Джульєтта кілька разів повернула, кружляючи кори-
дорами навколо центральних сходів, прямуючи на інший
бік блоку. Помешкання заступника було там, у найдаль-
шій частині. Вона підозрювала, що за роки служби Марн-
зу пропонували підвищення, але він ніколи не користав-
149
Бункер, ілюзія
ся такою нагодою. Якось вона спитала про Марнза в Еліс,
колишньої секретарки мера Джанз, але та лише знизала
плечима і відповіла, що він ніколи не хотів і не чекав ні-
чого більшого за свою партію другої скрипки. Джульєтта
вирішила тоді, що Еліс мала на увазі його небажання бути
шерифом, але тепер починала замислюватись, у яких
сферах свого життя він дотримувався тієї самої філософії.
Досягнувши його сектора, вона побачила двох дітей,
які бігли, тримаючись за руки, — запізнювалися до шко-
ли. Вони засміялися й прослизнули за ріг, залишили
Джульєтту на самоті. Вона подумала, що скаже Марнзу
на виправдання свого візиту, як пояснить власне занепо-
коєння. Можливо, час уже попросити теку, без якої він,
здавалося, жити не може. Жінка могла б порадити йому
взяти вихідний і дати їй можливість самостійно вести
розслідування, поки він спочиватиме. А може, краще тро-
хи схитрувати й сказати, що вона прийшла сюди переду-
сім у справі.
Шериф зупинилася біля його дверей і підняла руку,
щоб постукати. Сподівалася, що заступник не розцінить
цей вчинок як демонстрацію її влади. Просто хвилювала-
ся за нього. Ось і все.
Вона загрюкала в металеві двері й почекала відповіді.
Може, він уже відгукнувся, але жінка нічого не почула —
за останні кілька днів голос у Марнза став глухим і хрип-
ким. Постукала ще, цього разу гучніше.
— Заступнику? — погукала вона. — 3 вами все гаразд?
Із сусідніх дверей вистромила голову жінка. Джульєт-
та впізнала її — вони бачилися під час шкільної перерви
в кав’ярні. Була майже впевнена, що жінку звали Глорією.
— Вітаю, шерифе!
— Привіт, Глоріє. Ти часом не бачила заступника
Марнза сьогодні вранці?
Та похитала головою, затиснула в зубах металеву
шпильку й почала скручувати у вузол своє довге волосся.
— Не бачила, — пробубоніла Глорія, знизала плечима
й нарешті зашпилила косу. — Учора ввечері бачила його
на майданчику, був такий само пригнічений, як і весь цей
час, — вона спохмурніла. — Він не з’явився на роботу?
150
ЧАСТИНА III. Вигнання
Джульєтта повернулася до дверей і смикнула за ручку.
Вона клацнула й піддалася м’яко, як добре змазаний ме-
ханізм. Шериф штовхнула двері.
— Заступнику? Це Джулз. Просто зайшла вас переві-
дати.
Двері відчинилися в темряву. Світло падало в кімнату
лише з коридору, але цього було достатньо.
Джульєтта повернулася до Глорії.
— Клич дока Хікса... а, дідько, — подумки вона досі
була на глибині. — Хто тут нагорі найближчий лікар?
Клич його!
Шериф забігла всередину, не чекаючи відповіді. У ма-
ленькій квартирі було не надто багато простору, щоб по-
віситись, але Марнз вигадав спосіб. Навколо шиї він за-
тягнув пасок, а пряжку затиснув у щілині дверима ванної
кімнати. Ноги лежали на ліжку, але під прямим кутом,
щоб на них не переносилася вага тіла. Сідниці звисали
нижче рівня ніг, обличчя вже втратило червону барву,
а пасок глибоко врізався в шию.
Джульєтта обхопила Марнза за стан і спробувала під-
няти. Він був важчим, ніж здавалося. Жінка зіпхнула його
ноги з ліжка — так легше було тримати тіло. У дверях
почулася лайка. Чоловік Глорії забіг до кімнати й узяв-
ся допомагати Джульєтті підтримувати небіжчика. Вони
почали шарпати пряжку, намагаючись витягнути її. На-
решті Джульєтта просто розчахнула двері, вивільняючи
пряжку.
— На ліжко, — засапано звеліла вона.
Вони підняли тіло й поклали на спину.
Чоловік Глорії уперся руками в коліна й глибоко
вдихнув.
— Глорія побігла по доктора О’Ніла.
Джульєтта кивнула і зняла пасок, обкручений навко-
ло шиї Марнза. Шкіра під ним стала фіолетовою. Шериф
помацала зап’ястя заступника, перевіряючи пульс і при-
гадуючи, що Джордж мав такий само вигляд, коли вона
знайшла його там, у машинному, абсолютно нерухомим
і байдужим до навколишнього світу. За мить жінка поду-
мала, що це другий труп, який вона бачить у своєму житті.
151
Бункер, ілюзія
І тоді, сидячи біля нього в очікуванні лікаря й обли-
ваючись потом, Джульєтта замислилася: чи не означає
ця нова робота, на яку вона погодилась, що труп не буде
останнім.
22
Заповнивши потрібні папери, з’ясувавши, що у Марнза не
було родичів, поговоривши з коронером і відповівши на
запитання допитливих сусідів, Джульєтта нарешті в само-
ті рушила довгими вісьмома прогонами сходів назад, до
свого порожнього офісу. До самого вечора майже нічого
не зробила, сидячи в кабінеті й не зачиняючи дверей, що
вели до кав’ярні, адже ця маленька кімната була вщерть
заповнена привидами. Шериф кілька разів намагалася
заглибитись у файли з комп’ютерів Холстона, але відсут-
ність Марнза виявилася набагато тяжчою за його коли-
шню похмуру присутність. Жінка не могла повірити, що
заступника більше нема. Це нагадувало якусь публічну
образу - те, що він привів її сюди, аби потім так раптово
покинути. Хоча Джульєтта розуміла, що ці думки жахли-
ві, егоїстичні, та ще страшніше було в цьому зізнаватися.
Заблукавши у власних думках, Джульєтта вряди-годи ви-
зирала за двері, спостерігаючи за хмарами, що ковзали
на далекому екрані. Ніяк не могла зрозуміти: легкі вони,
чи щільні, чи дасть змогу сьогоднішній вечір подивити-
ся на зірки. Це була ще одна думка, позначена відчуттям
провини, але вона відчувала пронизливу самотність — ця
жінка, яка так пишалася тим, що їй ніхто не потрібен.
Ще трохи поблукала лабіринтами файлів, поки світло
незримого сонця зблідло на екрані кав’ярні, а дві обідні
й дві вечірні зміни відгули та стихли навколо неї. Джуль-
єтта час від часу кидала погляд на каламутне небо, споді-
ваючись, без будь-якої вагомої причини, ще раз зустріти-
ся із дивним мисливцем на зірок з учорашнього вечора.
Навіть сидячи посеред звуків і запахів трапез усієї
верхньої третини, Джульєтта забула перехопити щось
сама. Лише коли персонал другої зміни пішов, а світло
152
ЧАСТИНА III. Вигнання
приглушили заради економії, Пем принесла їй у кабінет
миску супу й крекер. Джульєтта подякувала й полізла
в кишеню комбінезона, щоб видобути з неї трохи читів,
але Пем відмовилася. Погляд молодої жінки був сумний,
а почервонілі очі налилися слізьми, коли вона глянула
на порожній стілець Марнза, і Джульєтта зрозуміла, що
персоналу кав’ярні заступник, напевне, був близьким, як
нікому іншому.
Пем пішла, не промовивши й слова, і Джульєтта взя-
лася до їжі з усім тим невеликим апетитом, який мала,
їй спала на думку ідея нового пошуку, який можна було
провести за даними Холстона: запустити всіма файла-
ми пошук імен, які можуть підштовхнути до підказки.
Зрештою, Джульєтта зрозуміла, як це зробити. Тим ча-
сом її суп холонув. Комп’ютер почав перелопачувати
цілі гори інформації, а вона взяла миску й кілька тек та
вийшла з кабінету, присіла за одним зі столиків недале-
ко від екрана. Видивлялася зірки, коли до неї мовчки пі-
дійшов Лукас. Нічого не сказав, просто підсунув стілець,
сів, поклав на коліна свою дошку з аркушем і втупився
в сутінки зовнішнього світу.
Джульєтта не могла вирішити, чи цей юнак не при-
вітався з поваги до її скорботного мовчання, чи просто
з невихованості. Зрештою зупинилася на першому варі-
анті, й згодом мовчанка стала комфортною. Чимось вона
їх об’єднувала. Напевне, умиротворенням по завершенні
страхітливого дня. Минуло п’ять хвилин. Десять. Зірок
не було, і вони мовчали. Джульєтта тримала на колінах
теку, просто щоб чимось зайняти руки. Зі сходів долинув
звук — десь унизу весела компанія, сміючись, переходи-
ла з одного житлового поверху на інший, а далі все знову
стихло.
— Співчуваю щодо твого колеги, — нарешті мовив Лу-
кас. Його руки гладили папір на дошці. Він ще не встиг
зробити жодної позначки чи нотатки.
— Я ціную це, — відповіла Джульєтта. Не була впевне-
на, чи доречна саме така відповідь, але ці слова здалися
найменш неправильними. — Я виглядала зірки, але жод-
ної ще не побачила, — додала вона.
153
Бункер, ілюзія
— І не побачиш. Принаймні не сьогодні, — молодик
махнув рукою на екран. — Це найгірший тип хмар.
Джульєтта придивилася до хмар, майже не відрізня-
ючи їх одна від одної в останньому далекому відблиску
сонця. їй здавалося, що вони цілком подібні до будь-яких
інших.
Лукас майже непомітно повернувся на стільці.
— Я маю де в чому зізнатись, якщо вже ти правоохо-
ронець і все таке.
Рука Джульєтти смикнулася до зірки на грудях. Часто
вона майже забувала про свою посаду.
— Справді?
— Я був упевнений, що сьогодні заважатимуть хмари.
Але все одно піднявся.
Джульєтта посміхнулася, знаючи, що темрява це при-
ховає.
— Здається, у Пакті не значиться подібне правопору-
шення, — сказала вона.
Лукас засміявся. Дивовижно, яким знайомим уже
був цей сміх і як хотілося його чути. Джульєтта раптом
усвідомила несподіване бажання пригорнутися до па-
рубка й розридатись. Готова була прихилитися, хоча
стримала цей внутрішній імпульс. Бажання пронизу-
вало її наскрізь, але це було неможливо. Самотність,
жахливі спогади про спроби витягти Марнза з петлі,
відчуття ваги мертвого тіла — Джульєтта відчайдуш-
но потребувала обіймів, і цей незнайомець був єдиною
людиною, яку вона знала достатньо мало, щоб посміти
торкнутися до нього.
— Що тепер буде? — спитав він, обриваючи сміх.
Джульєтта ледь не бовкнула: «Між нами?» — та Лукас
врятував її.
— Ти знаєш, коли похорон? І де? — додав він.
Вона кивнула в темряві.
— Завтра. Родини у нього немає, тож не треба ні на
кого чекати, втручання не потрібне, — Джульєтта про-
ковтнула сльози. — Він не залишив заповіту, тому всю
організацію повісили на мене. Я вирішила поховати його
біля мера.
154
ЧАСТИНА III. Вигнання
Лукас подивився на екран. Уже стемніло так, що тіл
прибиральників не було видно — довгоочікуване полег-
шення.
— Так і має бути, — сказав він.
— Я думаю, вони були таємними коханцями, — бовк-
нула Джульєтта. — Якщо й не коханцями, то, принаймні,
дуже близькими людьми.
— Ходили такі чутки, — погодився він. — Чого я не
можу зрозуміти, то це приховування. Всім однаково бай-
дуже.
Дивно, але тут, у темряві, з майже незнайомою люди-
ною, говорити про такі речі було легше, ніж на глибині
з друзями.
— Можливо, вони не хотіли, щоб люди знали, — по-
думала Джульєтта вголос. — Джанз колись була заміжня.
Думаю, вони поважали це.
— Справді? — Лукас шкрябав щось на папері. Джуль-
єтта підвела погляд, хоча й знала, що на екрані нема жод-
ної зірки. — Не можу уявити, як можна когось отак потай
кохати, — зауважив він.
— А я не розумію, навіщо мені взагалі знадобився б
чийсь дозвіл: Пакту чи батька дівчини, щоб любити ко-
гось, — відповіла вона.
— Ні? А як же інакше? Просто будь-які двоє людей ко-
хатимуться будь-коли, як захочуть?
Вона мовчала.
— А як тоді брати участь у лотереї? — не вгавав він. —
Я думаю, не можна без цього. Адже це свято, хіба ти не
згодна? Це ритуал, коли чоловік просить дозволу в батька
нареченої...
— Ну, в тебе ж нікого нема? — перебила його Джуль-
єтта. — Тобто... Я просто запитую, бо ти так говориш, ніби
вже маєш певні тверді переконання, але ніколи не...
— Ні, — сказав він, знову рятуючи її. — У мене ще
є трохи сили, щоб терпіти мамині докори. Вона має звич-
ку щороку нагадувати мені, скільки лотерей я пропустив
і як це вплинуло на її загальні шанси мати онуків. Мовби
я сам не знаю статистики. Але чекай, мені тільки двад-
цять п’ять.
155
Бункер, ілюзія
— От і все, — підсумувала Джульєтта.
— А як щодо тебе?
Вона ледь не відповіла прямо. Ледь не вибовкала йому
свою таємницю без жодної підготовки. Ніби цьому чоло-
вікові, цьому хлопчикові, майже незнайомцеві, можна
було довіряти.
— Ще не зустріла свого чоловіка, — збрехала вона.
Лукас засміявся своїм молодим сміхом.
— Ні, я мав на увазі, скільки тобі років? Чи неввічливо
про таке питати?
Джульєтта відчула, як тілом прокотилася хвиля по-
легшення. Вона подумала, що він питає про її другу по-
ловинку.
— Тридцять чотири, — сказала вона. — І я чула, що
питати про таке нечемно, але мені ніколи не подобалися
правила.
— ...Сказала шериф, — докинув Лукас, сміючись із
власного жарту.
Джульєтта також засміялася.
— Здається, я ще не звикла до цього.
Вона відвернулася від екрана; обоє насолоджували-
ся тишею, що залягла між ними. Було так дивно сиді-
ти поряд із цим чоловіком. У його присутності шериф
почувалася молодшою і мовби захищеною. Принаймні,
не такою самотньою. Подумки відзначила, що він такий
само самотній, нестандартна гайка, до якої не підходить
жоден гвинт. І він був тут, на найвищому рівні бункера,
полюючи на зірки, поки вона проводила той вільний
час, який могла викроїти, у шахтах, полюючи на гарні
камінці.
— Схоже, для нас ця ніч буде не дуже продуктив-
ною, — зрештою сказала вона, аби перервати мовчання,
й погладила так і не розгорнуту теку на колінах.
— О, не знаю, — відповів їй Лукас. — Залежить від
того, для чого ти сюди прийшла.
Джульєтта посміхнулася. З другого кінця кім-
нати ледь чутно просигналив комп’ютер, видаючи
результати нарешті завершеного пошуку даних Хо-
лстона.
156
ЧАСТИНА III. Вигнання
23
Наступного ранку замість того, щоб піднятися в офіс,
Джульєтта спустилася на п’ять поверхів нижче, на
верхню чорноземну ферму — там мав бути похорон
Марнза. У її заступника тепер не буде жодної теки, не
знадобиться жодного розслідування, просто його ста-
ре натомлене тіло опустять глибоко в землю, де воно
розкладатиметься і живитиме коріння. Це була дивна
думка. Дивно було стояти в тій юрбі та міркувати про
Марнза як про теку з паперами. Минуло менше тижня
від початку її роботи, а вона вже розглядала палітур-
ки, виготовлені з перероблених на волокно бананових
шкірок, як притулок привидів. Імена і номери справ.
Життя, стиснуті до двадцяти сторінок паперу з переро-
бленої целюлози, їхні сумні історії, виписані чорнилом
на тлі ворсинок і різнокольорових цяток.
Церемонія тривала довго, але Джульєтта не відчувала
плину часу. Поряд ще був помітний горбочок насипаної
землі — там лежала Джанз. Скоро ці двоє розчиняться
в рослинах, а рослини годуватимуть мешканців бункера.
Джульєтта взяла стиглий помідор від тіні священика,
яка блукала за ним серед тісного натовпу. Одягнені в чер-
воне, вони співали своїми гучними голосами, підхоплюю-
чи один за одним. Джульєтта вкусила овоч — трохи соку
бризнуло на комбінезон — розжувала й проковтнула. Ав-
томатично відзначила, що помідор смачний. Важко було
по-справжньому насолоджуватися ним.
Коли настав час закидати яму землею, Джульєтта
оглянула юрбу. Двоє людей померли у верхній частині
менш ніж за тиждень. Десь у бункері сталося ще дві смер-
ті, тож минулий тиждень виявився тяжким.
А, може, й не все так страшно — залежало від погляду.
Вона помітила, як бездітні пари затято вгризаються в свої
овочі, тримаючись за руки і мовчки підраховуючи шан-
си. За спостереженнями Джульєтти, лотереї проводилися
найчастіше після смертей. Вона завжди вважала, що ло-
терею слід проводити регулярно, щороку, аби вона відбу-
валася незалежно від того, помер хтось, чи ні. Проте похо-
157
Бункер, ілюзія
вання тіл і збирання стиглих плодів просто над могилами
підтримувало їхній дім: це був життєвий цикл; від нього
нікуди не втечеш; мусиш його поважати, охороняти, ці-
нувати. Людина йде з цього світу й залишає по собі дар
живлення, дар життя. Мерці поступаються місцем новим
поколінням. Ми народжуємося, стаємо тінями, навчаємо
власні тіні, а тоді помираємо. Усе, на що можна сподіва-
тися, — що тебе пам’ятатиме зо два покоління тіней.
Перш ніж могилу засипали цілком, учасники церемонії
підійшли до краю ями в чорноземі та вкинули в неї решт-
ки з’їдених плодів. Джульєтта зробила крок уперед і дода-
ла недоїдений помідор до яскравої купки шкірок і м’якоті.
Хлопчик-служка спостерігав за польотом останніх недоїд-
ків, спираючись на свою величезну лопату. Овочі й фрук-
ти, які не впали на край ями, він скинув у неї разом із тем-
ною, масною землею. Залишився горбочок, який згодом,
коли його кілька разів поллють, зарівняється.
Після похорону Джульєтта повернулася нагору, в свій
офіс. Відчувала, як стомлюються ноги, долаючи прогони,
хоча завжди пишалася власною фізичною формою. Од-
нак то спускатися, то знову дертися сходами нагору — не
те, що повертати гайкові ключі чи розкручувати уперті
гвинти. Раніше складність полягала в тому, щоб просто
не заснути в додаткову зміну. Джульєтта вирішила, що
це сходження є чимось неприродним. Люди не призна-
чені для такого. Вона сумнівалася, що люди взагалі були
створені для того, щоб часто виходити за межі одного-
єдиного рівня бункера. Але ще один носій промчав униз
повз неї, привітавшись легкою посмішкою на свіжому
обличчі, танцюючи металевими сходинками, і вона поду-
мала, що, можливо, просто потрібно більше практики.
Коли нарешті видряпалася до кав’ярні, вже тривав
обід, приміщення повнилося галасом і брязкотом мета-
левих виделок і тарілок. Гора записок, залишених біля
її офісу, виросла. Поряд стояли рослина в пластиковому
горщику, пара черевиків, маленька статуетка з кольо-
рового дроту. Джульєтта затрималася біля цих речей.
Оскільки у Марнза не було родичів, доведеться їй пе-
реглянути ці речі й передати тим, кому вони найбільше
158
ЧАСТИНА III. Вигнання
потрібні. Шериф нахилилась і підняла одну з листівок.
Почерк був невпевнений, напис зробили олівцем. Вона
уявила, як цього дня старшокласники писали листівки
для Марнза на уроці трудового виховання. Це засмути-
ло більше за церемонію похорону. Вона змахнула сльози
й подумки вилаяла вчителів, які вирішили залучити діт-
лахів до цього бруду.
— Не вплутуйте їх у це, — прошепотіла жінка сама до
себе.
Поклала листівку на місце й опанувала себе. Виріши-
ла, що заступникові Марнзу це сподобалося б. Не складно
було зрозуміти цього чоловіка, який постарівся тілом, але
не серцем — цього органу він так і не зносив, бо ніколи не
наважувався ним користуватись.
У офісі вона з подивом помітила нову особу. За столом
заступника Марнза сидів незнайомець. Він підняв погляд
від комп’ютера й посміхнувся їй. Джульєтта вже збирала-
ся запитати, хто він такий, коли Бернард — не могла ду-
мати про нього інакше, як про тимчасового мера, — ви-
ступив із камери з текою в руках і теж посміхнувся.
— Як усе пройшло? — поцікавився він.
Джульєтта перетнула кабінет і висмикнула теку з його рук.
— Будьте ласкаві, не чіпайте тут нічого.
— Не чіпати? — Бернард засміявся і поправив оку-
ляри. — Це закрита справа. Я збирався забрати її до себе
в офіс і підшити до інших.
Джульєтта глянула на теку: це була справа Холстона.
— Ви ж знаєте, що звітуєте переді мною, чи не так? Ви
мали хоча б зазирнути до Пакту перш ніж Джанз прийня-
ла вашу присягу.
— Я матиму це на увазі, дякую, — Джульєтта зали-
шила його біля відчиненої камери і підійшла до свого
столу. Поклала теку до верхньої шухляди, переконалася,
що флешка досі в комп’ютері, й глянула на молодика на-
впроти.
— А ви?..
Він підвівся, і стілець заступника Марнза, як завше,
зарипів. Джульєтта намагалася переконати себе, що той
стілець йому вже не належить.
159
Бункер, ілюзія
— Пітер Біллінґз, мем, — молодик подав їй руку. Джу-
льєтта потисла її. — Я щойно сам склав присягу, — він
узяв свою зірку за кінчик і повернув так, щоб Джульєтта її
побачила.
— Загалом, Пітер мав посісти вашу посаду, — сказав
Бернард.
Джульєтта не зрозуміла, що він хотів цим сказати і на-
віщо взагалі було згадувати про це.
— Ви щось хотіли? — звернулася вона до Бернарда.
Вказала на свій стіл, завалений паперами ще від учора,
коли вона майже цілий день розбирала справи Марнза. —
Бо якщо у вас є щось для мене, можу поставити в чергу
після всього цього.
— Коли я вам щось даю, це поза чергою, — Бернард
ляснув рукою по теці з ім’ям Джанз на обкладинці. — І я
роблю вам послугу, піднімаючись і влаштовуючи збори
тут, а не змушуючи вас спускатися до мене,
— І що ж це за збори? — Джульєтта не дивилася на
нього, сортуючи папери. Сподівалася, що Бернард поба-
чить, як багато у неї роботи, й піде собі, щоб вона могла
втаємничити Пітера в ті дрібниці, які встигла зрозуміти
сама.
— Як ви знаєте, останніми тижнями сталася значна...
кадрова реорганізація. Безпрецедентна, принаймні, з ча-
сів повстання. І побоююсь, що нам небезпечно тримати-
ся осібно — він притиснув пальцем теку, яку Джульєтта
намагалася взяти, втримав її на місці. Жінка глянула на
нього.
— Люди хочуть стабільності. Вони бажають знати,
що завтрашній день буде схожий на сьогоднішній. Вони
прагнуть гарантій. До того ж, щойно пройшло очищення,
і ми зазнали певних втрат, тож настрій у бункері, природ-
но, досить нервовий, — він махнув рукою на теки й сто-
си паперу, нагромаджені в Джульєтти на столі, які вже
перетікали на колишній стіл Марнза. Молодик навпроти
з острахом дивився на цю гору, неначе боявся, що вона
ще більше посунеться на його стіл і завдасть йому ще
більшого клопоту. — Тому я вирішив оголосити загальну
амністію. Це не лише зміцнить дух усього бункера, а й до-
160
ЧАСТИНА III. Вигнання
поможе вам обом почати все спочатку, щоб ви без напру-
ги знайомилися зі своїми обов’язками.
— Почати все спочатку? — перепитала Джульєтта.
— Саме так. Усі ці п’яні бешкетники... Що у нас тут? —
він підняв теку і прочитав ім’я на обкладинці. — О, і що ж
Пікенз накоїв цього разу?
— З’їв сусідського пацюка, — відповіла Джульєтта, —
домашнього улюбленця.
Пітер Біллінґз пирснув міхом. Джульєтта скоса гля-
нула на молодика, намагаючись пригадати, де чула його
ім’я. Так, вона читала нотатку, яку він додав до однієї
з тек. Цей юнак, майже хлопчик, був тінню судді. Джуль-
єтта дивилася на нього й не могла собі цього уявити. Він
мав вигляд радше ІТ-фахівця.
— Я вважав, що тримати пацюків як домашніх тварин
протиправно, — сказав Бернард.
— Так і є. Пікенс позивач. Це зустрічний позов, така
собі помста, — вона покопирсалася серед тек, — за оце.
— Ну-бо, дайте глянути, — Бернард схопив другу теку,
склав її з першою і вкинув у кошик для сміття. Акуратно
складені документи й нотатки з тек випали й переміша-
лися з клаптями паперу, призначеного до утилізації.
— Пробачити й забути, — сказав він, обтрушуючи
руки. — Ось слоган моєї передвиборчої кампанії. Саме це
потрібно людям. Я за новий початок, за те, щоб у ці три-
вожні часи забути про минуле й дивитися в майбутнє*. —
він ляснув Джульєтту по спині, досить боляче, кивнув Пі-
теру й подався до дверей.
— Передвиборчої кампанії? — перепитала Джульєтта,
зупиняючи його. З однієї теки з-поміж тих, які Бернард
пропонував закрити, випливало, що саме він був голов-
ним підозрюваним.
— О, так, — кинув Бернард через плече. Він спер-
ся рукою на одвірок і озирнувся на неї. — По тривалих
роздумах я дійшов висновку, що нема кращого за мене
кандидата на цю посаду. Не бачу жодних проблем у тому,
щоб продовжувати роботу в ІТ й одночасно виконувати
обов’язки мера. Загалом, я вже так і роблю! — він підмор-
гнув Джульєтті. — Стабільність, знаєте. — І вийшов.
161
Бункер, ілюзія
Решту робочого дня й ще набагато довше, ніж Пітер
вважав за потрібне, Джульєтта вводила його в курс справ.
Передусім їй потрібен був помічник, який ходив би на ви-
клики і відповідав по рації. Раніше це робив Холстон —
бігав верхніми сорока вісьмома поверхами і розбирав-
ся з порушеннями. Заступник Марнз сподівався, що ці
обов’язки перебере на себе Джульєтта з її молодшими,
сильнішими ногами. Ще він казав, що симпатична жінка
«добре вплине на настрої в суспільстві». Джульєтта здо-
гадувалася про його справжні наміри. Вона підозрювала,
що Марнз хотів витурити її з офісу й залишатися на са-
моті зі своєю текою і привидом під обкладинкою. І добре
розуміла це бажання. Тож відіславши Пітера Біллінґза
додому зі списком квартир і торгових точок, які слід було
відвідати наступного дня, вона нарешті змогла сісти за
комп’ютер і переглянути результати вчорашнього пошу-
ку. Виявилися цікаві речі. Імен було не так багато, зате
знайшлися великі текстові блоки, ніби закодовані: нісе-
нітниця з дивною пунктуацією у незрозумілому регістрі;
окремі слова вона впізнавала, але здавалося, що вони не
на своєму місці. Ці об’ємні абзаци, розкидані по домаш-
ньому комп’ютеру Холстона, з’явилися там уперше понад
три роки тому. Час збігався, але найбільше увагу Джуль-
єтти привернуло те, як часто ці дані траплялися в матері-
алах, розпорошених усім масивом, іноді сягаючи більш
ніж на десять тек углиб. Здавалося, хтось доклав неаби-
яких зусиль, аби їх приховати, але й подбав про збере-
ження численних копій, неначе боявся втратити.
Хоч би що це було, Джульєтта зробила висновок, що
дані справді закодовані, значить, дуже важливі. Вона від-
ломила маленьку скибку хліба і вмочила її в кукурудзяну
пасту. Потрібно було зібрати повну версію незрозумілих
символів, щоб надіслати її до машинного. Там знайдеться
кілька достатньо розумних хлопців, і найперше — Вокер.
Вони розплутають бодай щось із цього коду. Зробила це,
доїла хліб і наступні кілька годин відслідковувала лан-
цюжок подій, який змогла виокремити за останні роки
перебування Холстона на посаді. Складно було збагнути
його дії, відсіяти важливе від пустого, але вона підійшла
162
ЧАСТИНА III. Вигнання
до завдання методично, як до будь-якого пошкодження,
адже вирішила, що має справу саме з цим. Із пошкоджен-
ням. Поступовим і серйозним виведенням з ладу. Майже
непоправним. Втрата дружини стала тріщиною в про-
кладці чи фіксаторі. Усе, що в Холстоні розвалилося на
шматки, вийшло з-під контролю, можна було мало не ав-
томатично простежити аж до її смерті.
Джульєтта відразу зрозуміла, що в його робочому
комп’ютері не було жодних таємниць. Холстон, очевидно,
став нічним звіром, як вона сама, годинами засиджую-
чись за монітором у своєму помешканні. Це була ще одна
їхня спільна риса, і ця думка лише зміцнила її рішучість.
Те, що вона могла обмежитися домашнім комп’ютером,
давало змогу відсіяти переважну частину даних. Жін-
ка також збагнула, що більшість часу Холстон вивідував
таємниці своєї загиблої дружини — як і Джульєтта нині,
копирсалася в його минулому. Це був їхній найглибший
зв’язок: вона сиділа, вивчаючи останнього добровільного
прибиральника, як він сам колись вивчав свою дружину,
сподіваючись відшукати ту страшну причину, що змуси-
ла людину обрати заборонений світ за межами бункера.
Зрештою Джульєтта почала натрапляти на деталі, які
поєднувалися в моторошну картину. Скидалося на те,
що Еллісон, дружина Холстона, розкрила таємницю ста-
рих серверів. Той самий спосіб, який зробив доступними
дані Холстона для Джульєтти, виказав секрет і Еллісон,
а потім і Холстону. Зосередившись на електронному лис-
туванні між подружжям, відзначаючи пік спілкування
після опублікування статті, у якій описувався спосіб від-
новлення видалених даних, Джульєтта намацала вірогід-
ну зачіпку. Вона чимраз більше переконувалася, що Ел-
лісон знайшла щось на тих серверах. Найскладніше було
визначити, що саме — Джульєтта не мала впевненості, що
впізнає це, навіть якщо натрапить на нього.
Вона перебрала кілька версій, навіть можливість того,
що подружня невірність змусила Еллісон так розлюти-
тись, але Джульєтта достатньо добре відчувала Холстона,
щоб розуміти безпідставність цієї теорії. А далі вона по-
мітила, що кожен ланцюжок операцій повертався до тієї
163
Бункер, ілюзія
нісенітниці, хоча й шукала будь-якого приводу, щоб відки-
нути її, бо нічого не могла второпати в тій мішанині симво-
лів. Чому ж тоді Холстон і особливо Еллісон витрачали так
багато часу на ці ієрогліфи? Реєстр операцій демонстрував,
що ті файли залишалися відкритими протягом годин, мов-
би переплутані літери й символи можна було прочитати.
Джульєтті вони здавалися цілковито незнайомою мовою.
То що ж змусило Холстона і його дружину піти на
очищення? За висновком мешканців бункера, Еллісон
збожеволіла, її опанувала одержимість зовнішнім світом,
а Холстон зрештою не витримав горя. Але Джульєтта ні-
коли в це не вірила. їй не подобалися збіги. Коли вона
розбирала машину і лагодила її, а за декілька днів вини-
кала нова проблема, зазвичай потрібно було просто про-
йти за кожним кроком попереднього ремонту. Відповідь
завжди була там. До цієї загадки вона ставилася так само:
значно простіше провести діагностику, якщо цих двох
змусила вийти одна й та сама причина.
Ось тільки Джульєтта не могла зрозуміти, що ж це
було. І десь у глибині душі вона боялася, що розгадка і її
позбавить здорового глузду.
Джульєтта потерла очі. Коли знову перевела погляд на
стіл, її увагу привернула тека Джанз. На ній лежав медич-
ний висновок у справі Марнза. Вона відсунула документ
і взяла невеличку записку під ним, яку Марнз написав
і поклав на тумбочку поряд із ліжком:
«Це мав бути я».
«Так стисло», — подумала Джульєтта. Втім, до кого
з тих, хто залишився в бункері, він міг звертатися? Вона
перечитувала ті слова, але з них нічого не можна було ви-
чавити. Отруєна вода була в його баклазі, а не в баклазі
Джанз. Таким чином, її смерть стала ненавмисним убив-
ством — цей термін виявився новим для Джульєтти. Марнз
прояснив їй ще одну деталь у законодавстві: найгірше об-
винувачення, яке вони могли сподіватися висунути проти
зловмисника, — це невдалий замах на вбивство заступ-
ника, а не дешеве інсценування нещасного випадку, що
спричинив смерть мера. Це означало, що навіть якби вони
завели справу на вбивцю, ту людину могли б послати на
164
ЧАСТИНА III. Вигнання
очищення за те, що вона не змогла отруїти Марнза, тоді
як за те, що випадково сталося з Джанз, її засудили б усьо-
го до п’яти років умовного терміну й громадських робіт.
Джульєтта подумала, що найбільше бідолаху Марнза на-
дірвала зневажена справедливість. Надії на справедливий
суд — життя за життя — не було. Ці дивні закони на додачу
до болісного усвідомлення, що він ніс отруту на власній
спині, глибоко ранили його. Він мусив жити з цим непо-
мірним тягарем і нестерпним розумінням, що їхня гарна
спільна мандрівка закінчилася смертю коханої.
Джульєтта тримала в руках передсмертну записку
й проклинала себе за те, що не вгадала намірів старого.
Це пошкодження можна було передбачити, проблема
мала вирішення, достатньо було б невеличкого профі-
лактичного ремонту. Шериф могла б щось сказати, якось
достукатися до заступника. Останні кілька днів надто ба-
гато працювала, намагаючись втриматись на плаву, і не
помітила, що чоловік, який привів її сюди, повільно роз-
валювався просто в неї на очах.
Сигнал електронної пошти про надходження листа пе-
рервав її тривожні думки. Джульєтта потяглася до миш-
ки, й далі себе лаючи. Напевне, завеликий обсяг даних,
надісланих до машинного відділу кілька годин тому,
відхилено. Мабуть, не можна було за один раз посилати
стільки інформації. Але це був лист від Скотті, її друга
з ІТ, який раніше передав їй флешку.
«Терміново йди сюди», — було написано в листі.
Дуже дивне прохання. Незрозуміле й водночас лихо-
вісне, особливо зважаючи на пізню годину. Джульєтта
вимкнула монітор, дістала флешку з комп’ютера на той
випадок, якщо у неї знову будуть гості, і на мить замис-
лилася: чи не надягти пасок зі старим пістолетом Мар-
нза. Підвелася, підійшла до шафки з ключами і провела
рукою вздовж м’якого паска, намацуючи впадину, яку
пряжка за десятки років вичавила в старій шкірі. Знову
подумала про лаконічну записку заступника і подиви-
лася на його порожній стілець. Врешті-решт вирішила
залишити зброю на місці. Обдивившись стіл і переконав-
шись, що взяла ключі, вона вибігла за двері.
165
Бункер, ілюзія
24
До ІТ-відділу було тридцять чотири поверхи вниз. Джу-
льєтта так хутко перестрибувала сходинки, що мусила по-
стійно триматися за внутрішні поручні, щоб не вилетіти
вбік і не зіткнутися з кимось із поодиноких перехожих.
Десь біля шостого обігнала носія, приголомшеного тим,
що хтось його випередив. Близько десятого в голові по-
чало паморочитися від постійного кружляння. Думала
про те, як Холстон і Марнз реагували на виклики різних
ступенів. Відділки інших двох заступників, з середньої та
нижньої третин, були комфортно розміщені ближче до
центру їхніх сорока восьми поверхів, а це набагато зруч-
ніше. Жінка проминала двадцяті, міркуючи про це: офіс
шерифа розташований недостатньо зручно, щоб опера-
тивно реагувати на події нижніх секторів її округу. На-
томість він безпосередньо межує зі шлюзом і в’язницею,
зовсім близько до місця найвищого покарання в бункері.
Вона проклинала таке планування, згадуючи про довгий
шлях нагору.
У верхніх двадцятих Джульєтта мало не штовхнула
чоловіка, який спокійно йшов нагору. Обхопила його ру-
кою, другою вчепилася за поруччя, щоб разом із ним не
загриміти вниз. Він вибачився, вона ж проковтнула лай-
ку. І лише тоді впізнала Лукаса — дошка висіла в нього за
спиною, а недогризки вугільних олівців стирчали з кише-
ні комбінезона.
— О, — зрадів він, — вітання!
Молодик посміхнувся їй, але посмішка зникла, коли
він зрозумів, що жінка поспішає в іншому напрямку.
— Вибач, — сказала вона. — Я мушу бігти.
— Звісно.
Лукас посторонився, і Джульєтта нарешті забрала руку
з його ребер. Вона кивнула, не знаючи, що сказати, і ду-
маючи лише про Скотті, та знову кинулася донизу надто
поспішаючи, щоб озирнутися.
Нарешті, добігши до тридцять четвертого, Джульєтта
спинилася на майданчику, аби перевести подих і перече-
кати, поки мине запаморочення. Переконалася, що зірка
166
ЧАСТИНА III. Вигнання
шерифа на місці, а флешка — в кишені, й потягнула на
себе головні двері ІТ. Ввійшла, щосили намагаючись три-
матися невимушено.
Швидко оглянула фойє. Праворуч блищало засклене
віконце, що виходило на кімнату для перемовин. Усе-
редині горіло світло, хоча стояла глупа ніч. За віконцем
бовваніло кілька голів — там відбувалася нарада. їй зда-
лося, що з-за дверей долинув голос Бернарда. Голос зву-
чав трохи гугняво.
Перед нею стояли низькі турнікети, що вели в лабі-
ринт ІТ-відділу з його помешканнями, офісами та май-
стернями. Джульєтта непогано уявляла план поверху;
вона чула, що три рівні ІТ багато в чому схожі на машин-
ний, хіба що тут не так весело.
— Чим можу допомогти? — спитав молодик у срібля-
стому комбінезоні, який сидів за турнікетами.
Джульєтта підійшла ближче.
— Шериф Ніколз, — сказала вона й махнула перед
ним посвідченням. Провела карткою по лазерному ска-
неру турнікета. Вогник став червоним, і турнікет злісно
задзижчав. Він не піддався. — Я до Скотті, одного з ваших
працівників, — жінка знову провела карткою. Результат
був той самий.
— У вас призначена зустріч? — спитав молодик.
Джульєтта примружила очі.
— Я шериф. Відколи мені потрібно призначати зу-
стрічі? — вона знову змахнула карткою, і турнікет знову
задзижчав. Чоловік не ворухнувся.
— Будь ласка, не робіть так, — попросив він.
— Слухай, синку, я тут дещо розслідую. А ти мені зава-
жаєш.
Він посміхнувся.
— Я впевнений, ви знаєте, що у нас особливий статус
і що ваші компетенції...
Джульєтта сховала посвідчення і, перехилившись через
турнікети, обома руками схопила його за комір комбінезо-
на. Вона мало не перетягла хлопця через турнікет — міцні
м’язи, завдяки яким ця жінка розкрутила незліченну кіль-
кість гвинтів, випнулися під комбінезоном.
167
Бункер, ілюзія
— Слухай сюди, недоумку: або я пройду крізь цей тур-
нікет, або перескочу його і пройду по тобі. Щоб ти знав:
я звітую безпосередньо Бернарду Холланду, виконувачу
обов’язків мера і твоєму чортовому босу. Ти все зрозумів?
Хлопець вирячив очі з розширеними зіницями і кив-
нув.
— Тоді відчиняй, — наказала вона, шарпнувши його
за комбінезон.
Він дістав своє посвідчення і провів ним по сканеру.
Джульєтта штовхнула турнікет, прокрутила його і про-
йшла всередину. Там зупинилася.
— Е-е-е, як туди дійти?
Юнак досі намагався тремтячою рукою запхати своє
посвідчення в нагрудну кишеню.
— Т-туди, мем, — він вказав праворуч. — Другий пово-
рот наліво. Останній кабінет.
— Молодчага, — похвалила вона, озирнулась і подум-
ки всміхнулася. Той самий тон, що вдома змушував но-
ровливих механіків припиняти бійку, чудово спрацював
і тут. Жінка тихенько засміялася, пригадуючи останній
аргумент: твій бос — і мій бос, тож відчиняй. Втім, хло-
пець був такий нажаханий, що вона могла б тим самим
тоном проказати рецепт печива матінки Джин — і він би
її пропустив.
Джульєтта повернула ліворуч на другому перехресті,
проминувши чоловіка й жінку в сріблястій уніформі ІТ.
Вони провели її поглядом. У кінці коридору було по кабі-
нету з обох боків, але вона не знала, у котрому з них пра-
цює Скотті. Спершу зазирнула у відчинені двері одного,
але там було темно. Тоді підійшла до другого й постукала.
Спочатку ніхто не відповідав, але у щілині під дверима
залягла тінь — неначе хтось наблизився до них.
— Хто там? — почувся знайомий шепіт.
— Відчиняй, чорт забирай, — сказала Джульєтта. — Ти
знаєш, хто. Ручка пірнула донизу, клацнув замок, і двері
відчинилися. Джульєтта протиснулася всередину, і Скот-
ті відразу причинив і замкнув двері.
— Тебе бачили? — спитав він.
Вона здивовано глянула на хлопця.
168
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Чи бачили мене? Звісно, мене бачили. Як я, по-тво-
єму, пройшла сюди? Тут скрізь люди.
— Але хтось бачив, як ти заходила до мене? — проше-
потів він.
— Скотті, що в біса коїться? — Джульєтта починала
підозрювати, що вона пробігла весь цей шлях дарма. —
Ти надсилаєш мені листа, що вже досить дивно, і просиш
негайно прийти. І ось я тут.
— Де ти це взяла? — спитав Скотті, тремтячими рука-
ми хапаючи стос роздруківок зі столу.
Джульєтта підійшла ближче, поклала руку йому на
плече і подивилася на папери.
— Будь ласка, заспокойся, — тихо мовила вона. Ков-
знувши поглядом по кількох рядках, відразу впізнала ні-
сенітницю, яку трохи раніше надсилала в машинний.
— Звідки це в тебе? — здивувалася вона. — Я надісла-
ла це Ноксу кілька годин тому.
Скотті кивнув.
— А він переадресував мені. Але не варто було. Через
це я можу втрапити у велику халепу.
Джульєтта засміялася.
— Ти жартуєш, так?
Але вона бачила, що Скотті не жартує.
— Скотті, ти ж сам і дістав усе це для мене, — вона від-
ступила і уважно глянула на нього. — Чекай, ти знаєш, що
ця дурня означає, так? Можеш прочитати?
Він похитав головою.
— Джулз, тоді я не знав, що саме скопіював для тебе.
Просто гігабайти всілякого лайна. Я й не дивився туди.
Всього-на-всього дістав і передав тобі...
— Чому це так небезпечно? — стривожилася вона.
— Я не можу навіть говорити про це, — відмахнувся
Скотті. — Я не інструмент для очищення, Джулз. Ні, — він
простягнув їй згорнуті в трубочку папери. — Ось. Не треба
було взагалі цього друкувати, але я хотів видалити листа.
Ти мусиш взяти це. Винеси роздруківку звідси. Не можна,
щоб це знайшли у мене.
Джульєтта взяла папери, але тільки для того, щоб за-
спокоїти його.
169
Бункер, ілюзія
— Скотті, присядь. Прошу. Слухай, я знаю, що ти на-
ляканий, але мені треба, щоб ти сів і розповів мені, що
воно таке. Це дуже важливо.
Він похитав головою.
— Скотті, чорт забирай, негайно сядь, — вона вказала
на стілець, і Скотті послухався. Джульєтта присіла на ку-
тик його столу, помітила, що на ліжку в дальньому кутку
кімнати ще недавно спали, й відчула жаль до юнака.
— Хоч би що це було, — жінка помахала рулоном па-
перів, — воно призвело до двох останніх очищень.
Джульєтта вимовила ці слова так, мовби то була не
щойно сформульована гіпотеза, а щось давно й достемен-
но відоме. Можливо, цю ідею підкріплював страх у очах
юнака, а може, необхідність бути сильною і впевненою,
щоб він заспокоївся.
— Скотті, я мушу знати, що тут. Подивися на мене.
Він підняв погляд.
— Бачиш цю зірку? — вона постукала по значку паль-
цем, почувся тихий дзвін.
Він кивнув.
— Я вже не майстер у твоїй бригаді, друже. Я — закон,
а це — дуже важлива інформація. Не знаю, чи розумієш
ти, але ти не можеш втрапити у халепу, просто відповіда-
ючи на мої запитання. Зрештою, ти зобов’язаний це ро-
бити.
Скотті глянув на неї з іскрою надії в очах. Він не знав,
що Джульєтта імпровізує. Вона не брехала — ніколи не
проміняла б Скотті й на цілий бункер, але вже знала, що
такого поняття, як імунітет, не існує. Принаймні, не для
всіх.
— Що це в мене в руках? — вона знову змахнула сувоєм.
— Це програма, — прошепотів хлопець.
— Тобто щось на кшталт таймера? Наче...
— Ні, комп’ютерна програма. Це мова програмуван-
ня. Це... — він відвернувся. — Я не хочу цього говорити.
Ох, Джулз, як би я хотів повернутися до машинного. Щоб
нічого цього не було.
Її мовби облили холодною водою. Скотті був не просто
наляканий — на його обличчі вона бачила смертельний
170
ЧАСТИНА III. Вигнання
жах. Він боявся за своє життя. Джульєтта встала зі столу
й присіла поряд із ним, взяла його руку, що нервово під-
стрибувала на коліні.
— Для чого ця програма? — спитала вона.
Він закусив губу і похитав головою.
— Усе добре. Тут ми в безпеці. Скажи мені, для чого
вона.
— Для дисплея, — нарешті ледь чутно вимовив Скот-
ті. — Не для індикаторів, не для світлодіодів і не для точ-
кової матриці. Я впізнав ці алгоритми. Будь-хто впізнав
би...
Він затнувся.
— Палітра на шістдесят чотири біти, — прошепотів
він, вирячивши очі. — Шістдесят чотири біти. Навіщо ко-
мусь стільки кольорів?
— Поясни простіше, — попросила Джульєтта. Скотті,
здавалося, от-от збожеволіє.
— Ти бачила його, хіба ні? Зображення нагорі?
Вона кивнула:
— Ти знаєш, де я працюю.
— Я теж його бачив, перш ніж почав харчувати-
ся тільки у цьому офісі, тому що працював, до кісток
збиваючи пальці об клавіатуру, — він пригладив ску-
йовджене темно-русяве волосся. — Ця твоя програма,
Джулз, може зробити зображення на аналогічному
екрані реальним.
Джульєтта на мить замислилась, а тоді засміялася.
— Але, чекай, хіба не для цього той екран і висить
там? Скотті, там, зовні, стоять камери. Вони просто бе-
руть зображення, яке бачать, а тоді екран транслює його,
хіба не так? Тобто, я тут трохи заплуталась, — вона по-
махала роздрукованими аркушами. — Хіба не для цього
програма? Щоб передавати зображення на екран?
Скотті нервово зчепив пальці.
— Для цього не потрібно стільки тексту. Ти говориш
про те, щоб надсилати зображення. Для такого вистачи-
ло б десятка рядків, я б сам міг таке написати. Ні, це — це
створює зображення. Все набагато складніше.
Він схопив Джульєтту за руку.
171
Бункер, ілюзія
— Джулз, ця штука може створювати абсолютно нові
зображення. Вона може показати тобі все, що ти захочеш.
Він глибоко вдихнув, і між ними зависла тиша на цілу
довгу мить, коли серця не билися і очі не кліпали.
Джульєтта сіла навпочіпки, балансуючи на носаках
старих чобіт. Зрештою опустилася на підлогу і сперлась
на стіну в металевій обшивці.
— Тепер ти розумієш... — почав був Скотті, але Джуль-
єтта підняла руку, зупиняючи його. їй ніколи не спадало
на думку, що те зображення могло бути підробкою. Але
чому ні? І який тоді в цьому сенс?
Вона уявила, як дружина Холстона дізналася про це.
Вона точно була не дурніша за Скотті — адже саме вона
винайшла метод, яким користувався він, щоб знайти ці
дані, хіба не так? Що б вона зробила з цим відкриттям?
Оголосила б про це всім і влаштувала бунт? Розповіла б
своєму чоловікові — шерифу? Що?
Усе, що могла знати Джульєтта, — це те, що вона
сама зробила б на місці Елліс, якби могла переконатися
в усьому на практиці. Надто вона допитлива, щоб сумні-
ватися. Це гризло б її, мов торохкотіння в нутрі полама-
ної машини або потаємні механізми не розібраного при-
ладу. Вона мусила б схопити викрутку і гайковий ключ
та зазирнути...
— Джулз...
Вона замахала на хлопця руками. Деталі з Холстоно-
вої теки заполонили її думки. Нотатки про те, як Еллі-
сон раптом збожеволіла майже без причини. Напевне, до
цього призвела її власна допитливість. Якщо тільки Хо-
лстон знав..? Якщо це все не було виставою. Якщо Еллі-
сон вдаваним божевіллям не оберігала свого чоловіка від
якогось жаху...
І потім, невже Холстону знадобилося три роки, щоб зі-
брати докупи те, на що Джульєтта витратила тиждень?
Чи він уже про все знав і цілі три роки збирав усю свою
мужність, щоб піти за дружиною? Чи в нього не було того,
що мала Джульєтта? У неї був Скотті. І, зрештою, вона
йшла слідами того, хто вже йшов за кимось іншим, а це
набагато простіше.
172
ЧАСТИНА III. Вигнання
Вона підняла погляд до свого молодшого друга, який
стурбовано дивився на неї.
— Ти маєш забрати це геть, — сказав він і швидко гля-
нув на роздруківки.
Джульєтта кивнула. Встала з підлоги й запхала папери
за пазуху комбінезона. Це потрібно було знищити; просто
вона ще не знала, яким чином.
— Я видалив усе, що діставав для тебе, — сказав хло-
пець. — Більше не хочу цього бачити. І тобі краще було б
вчинити так само.
Джульєтта поплескала по нагрудній кишені, намацу-
ючи в ній флешку
— І ще, Джулз, можна попросити тебе про послугу?
— Звісно.
— Пошукай якогось способу перевести мене назад
у машинний, гаразд? Я більше не хочу бути тут, нагорі.
Вона кивнула і стиснула його плече.
— Я зроблю все, що зможу, — пообіцяла, відчуваючи,
як нутрощі скручуються у вузол через відчуте, що вона
вплутала в цю історію нещасного хлопчину.
25
Наступного ранку вкрай виснажена Джульєтта доплен-
талася до свого офісу пізніше, ніж треба; ноги й спина
боліли від походу в ІТ, та ще й заснути не вдалося ні на
хвильку. Цілісіньку ніч крутилася в ліжку, міркуючи, чи
не краще було б не розгадувати тієї загадки. І чи знай-
дуться відповіді на її запитання? Проминаючи кав’ярню,
глянула туди, куди зазвичай уникала дивитися. І побачи-
ла двох останніх прибиральників на пагорбі, в улоговині,
які лежали поряд, неначе обіймаючись. Невже ті двоє за-
коханих кинулись у смертельні вітри через те саме, за чим
гналася тепер Джульєтта? Страх у очах Скотті змусив її
замислитися про обережність. Глянула через стіл на сво-
го нового заступника, ще менш досвідченого в цій роботі,
ніж вона сама. Він переписував дані з якоїсь теки.
— Пітере?
173
Бункер, ілюзія
Він підняв погляд від клавіатури.
- Так?
— Ти ж раніше працював у юридичному, так? Був тін-
ню судді?
Він схилив голову набік.
— Ні, я був судовим розпорядником. Загалом, слу-
жив тінню у відділку на середніх поверхах на кілька років
раніше. Я хотів там отримати роботу, але не трапилося
слушної нагоди.
— Ти виріс там? Чи нагорі?
— На середніх, — він зняв руки з клавіатури, поклав
на коліна й усміхнувся. — Мій батько був сантехніком на
гідропонній фермі. Він помер кілька років тому. А мати
працює в пологовому.
— Справді? Як її звати?
— Ребекка. Вона одна з...
— Я знаю її. Вона тінювала, коли я була дитиною. Мій
батько...
— Він працює у верхньому пологовому. Я не хотів ні-
чого казати...
— Чому ні? Агов, якщо ти вважаєш, що я гратимуся
в улюбленців, то, визнаю, винна. Ти нині мій заступник,
і я прикриватиму тебе.
— Ні, річ не в цьому. Просто я не хотів, щоб ви мене
через щось незлюбили. Я знаю, що ви зі своїм бать-
ком...
Джульєтта замахала на нього руками.
— Він мій батько. Просто так сталося, що ми не спіл-
куємось. Передай мамі вітання від мене.
— Передам, — Пітер усміхнувся і схилився над клавіа-
турою.
— Чуєш? Можна у тебе спитати? Я просто дечого не
розумію.
— Звісно, — він знову підняв погляд. — Запитуйте.
— Ти знаєш, чому дешевше надіслати записку носієм,
ніж просто написати електронного листа?
— А, це, — він кивнув. — Один символ електронки
коштує чверть чита. Разом виходить чимала сума!
Джульєтта засміялася.
174
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Ні, я знаю, скільки це коштує. Але папір теж не де-
шевий. Та й послуги носія також. Здається, надіслати ли-
ста нічого не варто, розумієш? Це лише інформація. Вона
невагома.
Пітер знизав плечима.
— Усе моє життя електронні листи коштували чверть
чита за символ. Не знаю. Окрім того, нам платять по п’ят-
десят читів на день плюс необмежене страхування. Я б не
переймався.
— Я не переймаюся, просто не можу зрозуміти. Ну,
я розумію, чому всі не мають рацій, як ми, — навіть двоє
не можуть говорити одночасно, а нам потрібна вільна
хвиля у разі надзвичайної ситуації. Але чому не можна
надсилати й отримувати скільки завгодно листів?
Пітер поставив лікті на стіл і підпер підборіддя кула-
ками.
— Ну, подумайте про витрати на сервери, на елек-
трику. Для цього треба спалювати нафту, підтриму-
вати дроти, кондиціонери і купу всього іншого. Особ-
ливо якщо трафіку буде забагато. А тепер порівняйте
це з тим, щоб спресувати целюлозу, дати підсохнути,
нашкрябати щось на ній чорнилом і віддати людині,
яка й без того йде в потрібному напрямку, щоб вона
віднесла вашу записку вгору чи вниз. Не дивно, що це
дешевше!
Джульєтта кивнула, але тільки щоб йому догодити.
Хлопець її не переконав.
Не хотілося озвучувати свої сумніви, але не могла
втриматись.
— А що, як тут криється інша причина? Що, як хтось
навмисно зробив електронку дорогою?
— Навіщо? Щоб заробити? — Пітер клацнув пальця-
ми. — Щоб забезпечити роботу носіям!
Джульєтта похитала головою.
— Ні, для того, щоб ускладнити спілкування. Або щоб
зробити його недоступним. Розумієш, щоб розділити нас,
змусити тримати думки при собі.
Пітер насупився.
— Кому б це знадобилося?
175
Бункер, ілюзія
Знизавши плечима, Джульєтта знову глянула на екран
і доторкнулася до згортка на колінах. Нагадала собі, що
більше не живе серед людей, яким можна безумовно до-
віряти.
— Я не знаю, — сказала вона. — Забудь. Це просто дур-
ні думки.
Посунула до себе клавіатуру і не встигла глянути на
екран, як Пітер помітив сигнал тривоги.
— Ого, ще щось сталося, — сказав він.
Джульєтта клацнула на символ і відчула, як видихнув
Пітер.
— Що тут з біса коїться? — спитав він.
Джульєтта відкрила повідомлення, швидко прочитала
й не повірила власним очам. Не могла її робота бути та-
кою. І не могли люди помирати так часто. Чи раніше вона
просто не чула про це, з головою заглиблена в якийсь
картер чи масляний піддон?
Джульєтта впізнала код, що миготів над повідомлен-
ням, і їй навіть не потрібно було звертатися до списку
порушень. На жаль, цей код був їй знайомий. Ще одне
самогубство. Ім’я жертви не зазначено, але був номер
кабінету. Поверх і адресу вона знала й сама. Її ноги досі
боліли від походу туди.
— Ні... — сказала вона, хапаючись за край столу.
— Хочете, щоб я?.. — Пітер потягнувся до рації.
— Ні, чорт забирай, ні, — Джульєтта похитала голо-
вою. Скочила з-за столу, перечепилася об кошик з маку-
латурою, звідки посипалися всі ті амністовані теки. Згор-
ток з її колін скотився і загубився серед інших паперів.
— Я можу... — почав був Пітер.
— Я сама, — відмахнулася вона. — Прокляття. Кабінет
ішов обертом, світ перед очима розпливався. Джульєтта
кинулася до дверей, широко розставивши руки, щоб не
втратити рівновагу. Раптом Пітер глянув на монітор, за-
смикав мишку на тонкому дроті й клацнув на щось.
— Е-е-е, Джульєтто...
Але вона вже дошкандибала до дверей, готуючись до
тривалого болісного спуску.
— Джульєтто!
176
ЧАСТИНА III. Вигнання
Вона озирнулася й побачила, що Пітер біжить за нею,
притримуючи рацію на поясі.
— Що? — спитала вона.
— Пробачте... Я... Я не знаю, як це зробити...
— Давай уже, — нетерпляче сказала вона. Не могла
думати ні про що інше, крім маленького Скотті, який там
висів зараз у петлі з електричних дротів. Саме так її хвора
уява змалювали картину його смерті.
— Я щойно отримав особистого листа і...
— Залишайся, якщо хочеш, але мені треба спускати-
ся, — вона метнулася в бік сходів.
Пітер схопив її за руку. Брутально. І міцно стиснув.
— Пробачте, мем, але я мушу заарештувати вас...
Вона озирнулася й побачила, який невпевнений у ньо-
го вигляд.
— Що ти сказав?
— Я лише виконую свою роботу, шерифе, присягаю-
ся, — Пітер дістав металеві кайданки.
Джульєтта витріщалася на парубка, поки він застібав
їх на її зап’ясті, намагалася збагнути зовсім інше.
— Пітере, що відбувається? Я мушу побачити свого
друга, щоб...
Він похитав головою.
— У листі написано, що ви підозрювана, мем. Я про-
сто роблю, що мені кажуть.
Мовивши це, він клацнув кайданками навколо друго-
го її зап’ястя, і Джульєтта ошелешено подивилася на свої
руки, не в змозі позбутися видіння — свого юного друга
в петлі.
26
їй дозволили зустрітися з одним відвідувачем, але Джу-
льєтта не хотіла, щоби хтось бачив її в такому стані. Тож
вона сиділа, прихиляючись до ґрат спиною, і дивилася на
тьмяний зовнішній краєвид, який світлішав, поки сходи-
ло невидиме сонце. На підлозі навколо неї не було більше
тек із привидами. Вона була сама, висмикнута з роботи,
177
Бункер, ілюзія
якої не дуже й хотіла, думала про купу трупів за спиною
і про те, як розлетілося на друзки її таке досі просте й зро-
зуміле життя.
— Я впевнений, що все минеться, — сказав хтось у неї
за спиною. Джульєтта відхилилась від сталевого пруття,
озирнулась і побачила за ним Бернарда, який стояв, об-
хопивши ґрати.
Джульєтта відсунулася від нього й присіла на лаву, по-
вернулася спиною до сірого краєвиду.
— Ви знаєте, що я цього не робила, — сказала вона. —
Він був моїм другом.
Бернард спохмурнів.
— Як ви думаєте, за що вас тут тримають? То було
самогубство. Здається, трагедії останніх тижнів зламали
його. Таке стається, коли люди переходять до іншої ча-
стини бункера, залишають друзів і родичів, щоб узятися
до роботи, яка їм не дуже підходить...
— Тоді чому мене тут тримають? — спитала Джульєт-
та. Вона раптом усвідомила, що, зрештою, другого очи-
щення може не бути. Трохи віддалік у коридорі стояв Пі-
тер. Він тупцяв на місці, мовби який бар’єр не давав йому
змоги підійти.
— Неправомірне проникнення на тридцять четвер-
тий, — сказав Бернард. — Погрози громадянину бункера,
втручання у справи ІТ-відділу, винесення власності ІТ
з захищеної території...
— Лайно щуряче, — сказала Джульєтта. — Мене ви-
кликав один із ваших співробітників. Я мала повне право
бути там!
— Ми розглянемо це, — сказав Бернард. — Точніше,
Пітер розгляне. Побоююся, що він мусив забрати ваш
комп’ютер як доказ. Мої люди як фахівці високої кваліфі-
кації розглянуть...
— Ваші люди? Ви намагаєтесь бути мером, чи голо-
вою ІТ? Бо я вивчала це питання, і в Пакті чітко сказано,
що не можна обіймати ці дві посади одночасно.
— Щодо цього пункту скоро буде проведено голо-
сування. Пакт уже змінювали раніше. Це передбачено
у тому разі, коли події цього вимагають.
178
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Тож ви хочете прибрати мене, — Джульєтта пі-
дійшла до ґрат, щоб побачити Пітера Біллінґза і щоб він
міг побачити її. — Я так розумію, ви мали рано чи пізно
отримати цю роботу? Хіба ні?
Пітер зник із поля зору.
— Джульєтто. Джулз, — Бернард похитав головою
і зацокав язиком, — я не хочу прибирати вас. Я ніколи б
не побажав такого жодному мешканцеві бункера. Я хочу,
щоб кожен був на своєму місці. Там, куди він вписуєть-
ся. Скотті не був призначений для роботи в ІТ. Тепер я це
бачу. І не думаю, що ви призначені для роботи нагорі.
— То що, мене виганяють назад у машинний? Ось що
відбувається? Через якісь смердючі звинувачення?
— «Виганяти» — таке жахливе слово. Я впевнений,
що ви не це мали на увазі. Та й хіба вам не хочеться по-
вернутися до своєї старої роботи? Хіба ви не були б там
щасливіші? Тут, нагорі, вам доведеться навчитися стіль-
кох речей, на які ви не тінювали. А люди, які вважали вас
найкращим кандидатом на цю роботу, які сподівалися
полегшити вам процес адаптації...
Він не договорив, і це чомусь було гірше — перервати
речення, змушуючи Джулз самостійно доповнити карти-
ну, а не просто почути завершення. Вона пригадала два
горбочки свіжої землі в садах із кількома ритуальними
фруктами і шкірками на них.
— Я дозволю вам зібрати речі — ті, які не потрібні нам
як докази — а тоді відпущу вас униз. Щойно ви зареєстру-
єтесь у моїх заступників дорогою і відзвітуєте про ваші
успіхи, ми знімемо ці звинувачення. Розглядайте це як
продовження моїх маленьких... канікул амністії.
Бернард усміхнувся і поправив окуляри.
Джульєтта заскреготіла зубами. їй спало на думку, що
вона ніколи, жодного разу в житті не била нікого в обличчя.
І лише страх не влучити, помилитись і розбити кісточ-
ки об ті крицеві перекладини стримав її, інакше вона за-
гасила б цю криву усмішку.
Минув лише тиждень відтоді, як Джульєтта прибула
нагору, а речей, із якими вона спускалася назад, було
менше, ніж принесла з собою. їй видали синій комбіне-
179
Бункер, ілюзія
зон машинного відділу, але завеликий. Пітер навіть не
попрощався — Джульєтта списала це радше на сором, ніж
на гнів чи почуття провини. Він провів її через кав’ярню
до верхнього майданчика сходів, і коли вона поверну-
лася, щоб потиснути йому руку, побачила, що парубок
втупився у свої чоботи, заклавши великі пальці в кишені
комбінезона. Зліва на його грудях блищала криво поче-
плена зірка шерифа.
Джульєтта рушила в довгий похід через увесь бункер.
Фізично цей спуск мав бути не таким виснажливим, як по-
переднє сходження, але виявився спустошливим в іншо-
му сенсі. Що ж сталося з бункером і чому? Джульєтта не
могла позбутися відчуття, що опинилася в епіцентрі всіх
недавніх подій, не могла позбутися почуття провини. Ні-
чого цього не сталося б, якби її залишили в машинному,
якби Джанз із Марнзом взагалі не приходили до неї. Вона
досі скаржилася б на необхідність збалансувати генера-
тор, не спала б ночами, очікуючи невідворотної аварії та
неминучого хаосу, коли усім доведеться вчитися вижива-
ти на запасному генераторі десятки років, які знадоблять-
ся на відновлення головної машини. Натомість вона стала
свідком іншої аварії: перегоріли не запобіжники, а тіла.
Найбільше вона жаліла Скотті, обдарованого юнака, спов-
неного надій, який загинув, не встигнувши розквітнути.
Джульєтта недовго була шерифом — зірка на її грудях
встигла зблиснути лише на мить, але їй нестримно хоті-
лося розслідувати смерть Скотті. Щось не так із цим само-
губством. Звісно, про нього свідчили всі ознаки. Хлопець
боявся виходити зі свого кабінету, але ж він колись був
тінню Вокера і, можливо, перейняв від нього звичку до
самітництва. Так, Скотті приховував таємниці, завеликі
для його юної голови, і був охоплений таким страхом, що
попросив її терміново спуститися до нього. Але вона зна-
ла його як власну тінь, і була впевнена, що хлопчина не
схильний до суїциду. Раптом Джульєтта подумала: чи мав
коли-небудь таку схильність Марнз? Якби Джанз була по-
ряд із нею, чи почала б вона вимагати від Джулз розслі-
дування обох смертей? Чи стверджувала б, що офіційні
версії — брехня?
180
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Не можу, — прошепотіла Джульєтта привидові так
голосно, що зустрічний носій озирнувся на неї.
Після цього вона більше не озвучувала свої думки.
Спустившись до батькового пологового будинку, затри-
малася на майданчику, розмірковуючи та вагаючись: чи
не зайти навідати його. Минулого разу її зупинила гор-
дість. Тепер сором змусив ноги знову працювати, відно-
сити її все далі Гвинтовими сходами. Джульєтта сварила
себе за те, що пригадала привидів зі свого минулого, які,
здавалося, давно вже були вигнані з пам’яті.
На тридцять четвертому, де розташовувався вхід до
ІТ, Джульєтта знову подумала про зупинку. У кабінеті
Скотті могли бути якісь докази, можливо, навіть затерті
не до кінця. Вона струснула головою, у якій вже вибудо-
вувались теорії змови. Але хоч як було важко залишати
місце злочину, жінка знала, що її й близько не підпустять
до злощасного кабінету.
Джульєтта спускалася далі й міркувала, що розташу-
вання ІТ-відділу в бункері теж не випадкове. До першо-
го відділку залишалося ще тридцять два поверхи — він
містився ближче до центру середніх. Офіс шерифа розта-
шовувався на тридцять три поверхи вище. Отже, ІТ від-
далений від будь-якого відділку бункера, наскільки це
взагалі можливо.
Джульєтта похитала головою: знову параноя. Не так
ставляться діагнози. Ось що сказав би її батько. Зустрів-
шись із першим заступником близько полудня та отри-
мавши від нього шматок хліба й трохи фруктів разом із
нагадуванням про необхідність попоїсти, вона швидко
здолала решту середніх, міркуючи, на якому поверсі живе
Лукас і чи знає він взагалі про її арешт. Втома минуло-
го тижня неначе притискала її до сходів, сила тяжіння
всмоктувала чоботи, але тягар роботи шерифа потроху
залишав її, по мірі того, як віддалявся офіс. Поки вона на-
ближалася до машинного, його поступово змінювало не-
терпіння: мерщій повернутися до своїх друзів, хай навіть
і осоромленою.
Джульєтта зупинилася на сто двадцятому, в Хенка, за-
ступника з глибин. Вона знала його давно, та й навколо
181
Бункер, ілюзія
з’являлося чимраз більше знайомих облич, люди махали
їй руками, хоча настрій у них був похмурий, ніби вони
знали всі подробиці її діяльності нагорі. Хенк спробував
умовити її залишитися й трохи відпочити, але вона про-
була в нього рівно стільки, скільки знадобилося, щоб не
образити його, наповнила свою баклагу, а по тому здола-
ла ще двадцять поверхів, поспішаючи туди, де насправді
було її місце.
Нокс, здавався приємно приголомшеним, дізнавшись,
що Джульєтта повернулася. Він схопив її в обійми, мало
не переламав усі ребра, підняв над підлогою, дряпаючи
обличчя бородою. Від нього пахло мазутом і потом — ра-
ніше Джульєтта ніколи не відчувала цього запаху так го-
стро, бо він постійно її супроводжував.
Дорогою до її старої кімнати Джульєтту плескали по
спині, вітали, питали про верхні поверхи, жартома на-
зивали шерифом — у такій невимушеній атмосфері вона
виросла, тому до всього звикла. Але це засмучувало Джу-
льєтту більше, ніж будь-що інше. Вона зібралася зробити
щось важливе, та її спіткав провал. А втім, друзі щиро ті-
шилися її поверненням.
Шерлі з другої зміни помітила її в коридорі та прове-
ла до самої кімнати. Вона ввела Джульєтту в курс справ
із генератором і новою нафтовою свердловиною, мовби
жінка просто була у нетривалій відпустці. У дверях сво-
єї кімнати Джульєтта подякувала подрузі, переступила
поріг, пройшла купою згорнутих записок, просунутих
у щілину. Піднявши над головою лямку наплічника й ки-
нувши його на підлогу, вона впала на ліжко, надто висна-
жена й не задоволена собою навіть для того, щоб плакати.
Прокинулася серед ночі. На маленькому дисплеї зеле-
ними цифрами світився час: 02:14.
Джульєтта сіла на край старого ліжка в комбінезоні,
що насправді їй не належав, і почала оцінювати ситуацію.
Вона вирішила, що життя триває. їй тільки здавалося, що
воно скінчилось. Завтра, навіть якщо від неї цього не очі-
кують, вона знову вийде на зміну, до машин, підтриму-
ватиме роботу їхнього бункера, робитиме те, що завжди
виходило в неї найкраще. їй лише треба було прокинути-
182
ЧАСТИНА III. Вигнання
ся в цій реальності, відкласти інші думки й обов’язки. Та
й вони вже здавалися такими далекими. Жінка вагалася:
чи йти взагалі на похорон Скотті, навіть якщо його тіло
пришлють униз, аби поховати там, де й було його місце.
Джульєтта дістала клавіатуру з ніші в стіні. Раптом по-
бачила, що все навколо вкрите шаром бруду. Раніше ніко-
ли цього не помічала. Екран монітора був заляпаний ма-
зутом. Вона здолала бажання протерти скло й розмазати
блискучий масний шар, але вирішила, що завтра все тут
як слід прибере. Тепер дивилася на все свіжим, критич-
ним оком.
Замість того щоб даремно ганятися за сном, Джуль-
єтта увімкнула монітор, аби перевірити робочі плани на
наступний день, — мусила відволіктися від подій мину-
лого тижня. Проте не встигла відкрити свій диспетчер
завдань, як помітила, що у скриньці для вхідних висить
понад десяток листів. Джульєтта ніколи не отримувала
їх так часто. Зазвичай люди просто пропихали записки
на переробленому папері під двері — але Джульєтта була
далеко, коли надійшли новини про її арешт, і відтоді не
мала змоги увімкнути свій комп’ютер.
Вона зайшла до своєї скриньки і відкрила останню
електронку. Лист був від Нокса. Лише крапка з комою
і дужка — смайлик за півчита.
Джульєтта не стримала посмішку. Досі відчувала запах
Нокса на своїй шкірі, й раптом усвідомила, що для цього
брутального велетня всі її лиха й халепи, які пошепки пе-
редавалися сходами донизу, блякли порівняно з радістю
її поверненням додому. Напевно, для нього найгіршим із
того, що сталося останнього тижня, було складне завдан-
ня знайти для неї заміну.
Джулз перейшла до наступного повідомлення: один із
майстрів третьої зміни вітав її вдома, — напевне, тому, що
його команда мусила працювати понад норму, щоб допо-
могти її старій зміні.
Були й інші. Лист від Шерлі мав коштувати денну
зарплатню: жінка бажала їй легкої дороги. Всі вони спо-
дівалися, що Джульєтта отримає ці повідомлення нагорі,
що вони полегшать їй спуск, що вона не буде ненавиді-
183
Бункер, ілюзія
ти себе, не почуватиметься приниженою чи невдахою.
Вона відчула, як на очі навертаються сльози — це було
так зворушливо. Джульєтта уявила свій стіл, стіл Холсто-
на з голими дротами, що звиваються стільницею, адже
комп’ютер забрали. Вона б ніяк не змогла прочитати все
це тоді, коли воно було таке потрібне. Витерла очі й спро-
бувала думати про ці електронні листи не як про витра-
чені гроші, а як про своєрідну запоруку дружби з усіма
людьми з глибин.
Джульєтта прочитала кожне повідомлення, стримую-
чи емоції, тому останній лист особливо її приголомшив.
Там було кілька абзаців. Джульєтта спочатку подумала,
що це офіційний документ, можливо, список її провин,
формальний висновок у її справі. Такі повідомлення за-
звичай приходили лише від мера — їх отримував час від
часу кожен громадянин бункера, переважно під час кані-
кул. Але потім вона побачила, що цей лист був від Скотті.
Джульєтта випросталась і спробувала заспокоїтись.
Повернулася до початку, проклинаючи свої очі, що почи-
нали туманитися слізьми.
«Дж...
Я збрехав. Не зміг це видалити. Знайшов більше. Той
скотч, що я для тебе дістав. Твій жарт виявився правдою.
А програма — НЕ для великого екрана. Не підходить
щільність пксл. 32,768 на 8,192! Не знаю точно розмір.
8x2 дюйми? Якщо так, забагато пксл.
Намагаюся зрозуміти. Не довіряю носіям, тому елек-
тронка. Чхати на ціну, відпиши мені. Потрібен трансфр
до маш. Тут небезпечно.
С...»
Джульєтта перечитала листа ще раз, уже крізь сльози.
Ось був справжній голос привида, який попереджав її про
щось, але запізно. А ще цього листа не могла писати лю-
дина, яка планувала самогубство, — Джульєтта була впев-
нена. Вона подивилася на час відправлення; лист було
надіслано, перш ніж вона повернулася в офіс, перш ніж
Скотті помер.
184
ЧАСТИНА III. Вигнання
«Перш ніж Скотті вбили», — виправила вона себе.
Певне, його запідозрили в шпигунстві, або їх наполохав
візит Джульєтти. Вона подумала, що листа могли знайти
фахівці з ІТ, якщо мали можливість навіть зламати її по-
штову скриньку. Мабуть, ще не дійшли до цього, бо пові-
домлення її дочекалося.
Джульєтта різко скочила з ліжка й схопила одну зі
складених записок біля дверей. Видобула з рюкзака ву-
гільний олівець, знову сіла. Переписавши листа з усіма
орфографічними особливостями, двічі перевіривши
кожну цифру, видалила повідомлення. Коли скінчила,
шкіру вкрило морозом, ніби хтось невидимий гнався
за нею, намагаючись зламати її пошту, перш ніж вона
встигне позбутися доказу. Подумала, чи був Скотті на-
стільки обачним, щоб видалити повідомлення з теки на-
дісланих, і вирішила: при здоровому глузді він точно це
зробив би.
Джульєтта відкинулася на ліжку, стискаючи в руці
переписаного листа й забувши про робочі плани наступ-
ного дня. Натомість обмірковувала лиховісний хаос, що
кружляв навколо неї та розтікався бункером. Справи кеп-
ські як нагорі, так і внизу. Великий набір деталей розба-
лансований. Вона чула гуркіт ще з минулого тижня — це
гупання й брязкання, цей механізм, що вилетів із пазів
і залишає трупи на своєму шляху.
І лише Джульєтта це чула. Вона єдина знала. І гадки
не мала, кому можна довіритись і попросити допомоги.
Єдине знала напевно: ще одне збалансування вимагати-
ме чергового зниження напруги. І те, що станеться далі,
жодним чином не можна буде назвати «канікулами».
27
Наближаючись до електричної майстерні Вокера о п’ятій
ранку, Джульєтта побоювалася, що старий спатиме на
своєму ліжку, а натомість почула різкий запах зварюван-
ня, що розливався коридором. Постукала у відчинені две-
рі, зайшла всередину, і Вокер підняв погляд від однієї зі
185
Бункер, ілюзія
своїх численних зелених материнських плат, випускаючи
спіральки диму з кінчика паяльника.
— Джулз! — вигукнув він. Зняв збільшувальне скло
з сивої голови, поклав паяльник на сталевий верстак. —
Я чув, що ти повернулась. Хотів надіслати тобі записку,
але... — він махнув руками на гори деталей, з яких звиса-
ли ярлички з порядковими номерами.
— Купа справ, — пояснив він.
— Забудь, — сказала Джульєтта. Обійняла Вокера,
вдихаючи запах нагрітого металу від його шкіри. Цей за-
пах так асоціювався з ним. І зі Скотті.
— Мені страшенно незручно забирати твій час на
це, — сказала вона.
— Справді? — він відступив і подивився на неї, стур-
бовано насупивши кошлаті сиві брови й наморщивши
лоба. — Ти прийшла у справі? — він оглянув її з ніг до
голови, за звичкою шукаючи якогось поламаного прила-
ду, — ціле життя йому приносили дрібниці, що потребу-
вали ремонту.
— Загалом, я хотіла залучити твій мозок, — Джуль-
єтта присіла на один з ослінчиків біля верстака, і Вокер
зробив те саме.
— Давай, — сказав електрик і витер чоло рукавом.
Джульєтта помітила, як він постарівся. Знала старого ще
тоді, коли у волоссі в нього було менше сивини, а на шкі-
рі — менше зморщок і пігментних плям. Пам’ятала і його
тінь.
— Це стосується Скотті, — попередила вона.
Вокер відвернувся й кивнув. Спробував сказати щось,
кілька разів постукав себе кулаком у груди й прочистив
горло.
— Так шкода, чорт забирай, — нарешті спромігся про-
мовити він, втупившись у підлогу.
— Наша розмова може почекати, — сказала Джульєт-
та. — Якщо тобі потрібен час...
— Я переконав його погодитися на ту роботу, — Во-
кер, похитав головою. — Коли йому надійшло запрошен-
ня, пригадую, як боявся, що він відмовиться. Через мене,
розумієш? Що він боятиметься засмутити мене своєю
186
ЧАСТИНА III. Вигнання
згодою, що вирішить назавжди залишитися зі мною. Тож
я змусив його погодитись, — він підняв погляд. Очі бли-
щали. — Я просто хотів, щоб він усвідомлював свою сво-
боду вибору. Я не мав наміру виганяти його.
— Ти й не вигнав, — сказала Джульєтта. — Ніхто так
не думає, і ти теж не повинен.
— Мені здається, що він не був там щасливим. То не
його дім.
— Ну, він був надто розумним для нас. Не забувай про
це. Ми завжди так казали.
— Він любив тебе, — Вокер витер очі. — Чорт забирай,
той хлопець так тебе поважав.
Джульєтта відчула, як і її очі знову наповнюються
слізьми. Полізла в кишеню й дістала листа, переписаного
на звороті записки. Мусила нагадувати собі, навіщо сюди
прийшла, щоб не розклеїтися.
— Це на нього не схоже — піти легшим шляхом... —
пробурмотів Вокер.
— Так, не схоже, — підтвердила вона. — Вокере,
я мушу поговорити з тобою, і розмова не має вийти за
межі цієї кімнати.
Він засміявся. Здавалося, для того, щоб не схлипнути.
— Ніби я колись виходжу за межі цієї кімнати, — ска-
зав старий.
— У будь-якому разі про це ні з ким не можна говори-
ти. Ні з ким. Гаразд?
Він нахилив голову.
— Я не думаю, що Скотті вчинив самогубство.
Вокер затулив обличчя долонями. Похилився й за-
тремтів у риданні. Джульєтта встала з ослінчика, пі-
дійшла до старого, поклала руку йому на спину.
— Я так і знав, — схлипував він. — Я так і знав, я так
і знав.
Він підняв погляд — між кількаденної щетини струме-
ніли сльози.
— Хто це зробив? Вони заплатять за це, правда ж?
Скажи мені, хто це, Джулз.
— Хоч би хто це був, думаю, далеко йому йти не дове-
лося, — мовила вона.
187
Бункер, ілюзія
— ІТ? Бісові вилупки.
— Вокере, мені потрібна твоя допомога, щоб із цим
розібратися. Скотті надіслав мені листа незадовго до того,
як... ну, як його, на мою думку, вбили.
— Надіслав тобі листа?
— Еге ж. Слухай, я бачилася з ним трохи раніше, того
ж дня. Він попросив мене спуститися до нього.
— До нього вІТ?
Джульєтта кивнула.
— Я знайшла дещо в комп’ютері останнього шерифа...
— Холстона, — старий опустив голову. — Останнього
прибиральника. Так, Нокс приносив мені щось від тебе.
Було схоже на якусь програму. Я сказав йому, що Скотті
розбереться в цьому краще за будь-кого, тож ми передали
це йому.
— Що ж, ти мав рацію.
Вокер витер щоки й закивав головою.
— Він був розумнішим за будь-кого з нас.
— Знаю. Він розказав мені ось що: це програма, за до-
помогою якої можна створити дуже детальні зображення.
На кшталт тих, що показують зовнішній світ...
Вона почекала якусь мить, аби побачити його реакцію.
Навіть просте вживання цього слова здебільшого заборо-
нялося. Вокер не поворухнувся. Як вона й сподівалася, він
був надто старий, щоб піддаватися дитячим страхам, — і,
можливо, достатньо самотнім і сумним, щоб взагалі чи-
мось перейматися.
— Але в цій його електронці йдеться про якісь надто
щільні «пе-ка-ес-ел», — вона показала копію листа. Вокер
схопив збільшувальне скло й натягнув на голову шлейку.
— Пікселі, — сказав він, шморгаючи носом. — Ідеться
про малесенькі крапочки, з яких складається зображення.
Кожна крапочка — це піксель, — він узяв у неї з рук записку
і прочитав далі. — Пише, що там небезпечно, — Вокер по-
тер підборіддя й похитав головою. — Кляті вилупки.
— Вокере, який екран може мати розміри вісім на два
дюйми? — Джульєтта озирнулася на плати, дисплеї та
мотки оголених дротів, розкидані майстернею. — У тебе
є щось схоже?
188
ЧАСТИНА III. Вигнання
— Вісім на два? Може, якийсь індикатор, на кшталт
тих, що на чільному боці сервера, або щось таке. До-
статній розмір, щоб висвітити кілька рядків тексту,
внутрішню температуру, таймер... — він похитав голо-
вою.
— Але з такою кількістю пікселів не зробиш індикато-
ра. Навіть якби це було можливо, таке не мало б жодного
сенсу. Людське око не могло б відрізнити один піксель від
іншого, хоч би й екран опинився просто перед носом.
Старий почухав щетину й знову втупився в записку.
— Що за маячня про скотч і про жарт? Що це значить?
Джульєтта, яка стояла в нього за спиною, зазирнула
в аркуш.
— Я думала про це. Напевно, він мав на увазі тер-
москотч, який недавно роздобув для мене.
— Здається, я щось таке пригадую.
— Тоді, ти маєш пам’ятати, які в нас були з ним про-
блеми. Вивідник, який ми тим скотчем обмотали, ледве
не загорівся. Якість — просто лайно. Здається, він надіс-
лав записку, щоб запитати, чи отримали ми термоскотч,
а я написала щось, мовляв, отримала, дякую, але режим
самознищення скотчу спрацював так, ніби його навмисне
для цього продумали, й навіть краще.
— То це був твій жарт? — Вокер хитнувся на стільчику
й сперся ліктями на верстак. Він усе вдивлявся у перепи-
сані олівцем літери, ніби міг побачити серед них обличчя
Скотті, мовби маленька тінь юнака востаннє прийшла,
щоб сказати щось важливе.
— І він написав, що мій жарт виявився правдою, —
сказала Джульєтта. — Я не спала останні три години, ду-
мала про це, до смерті хотіла з кимось поговорити.
Вокер озирнувся на неї через плече, підняв брови.
— Я не шериф, Вок. Це не моє призначення. Не слід
було погоджуватись. Але я знаю, як знають це всі: за те,
що я скажу, мене точно засудять на очищення...
Вокер зісковзнув з ослінчика і відійшов. Джульєтта
сварила себе за те, що взагалі прийшла, що розтулила
рота, що не пішла просто на першу зміну, не послала все
це під три чорти...
189
Бункер, ілюзія
Вокер грюкнув дверима майстерні та замкнув їх. Гля-
нув на Джульєтту, підняв палець, підійшов до компресора
й висмикнув шланг. Далі ввімкнув прилад, і мотор почав
наганяти повітря, що під тиском виходило з відкритого
отвору з монотонним, гучним шипінням. Мотор компре-
сора несамовито торохкотів. Вокер повернувся до верста-
ка й сів, поглядом благаючи говорити далі.
— Там, нагорі, є пагорб із ущелиною, — почала Джу-
льєтта, трохи підвищуючи голос. — Не знаю, як давно ти
бачив той пагорб, але зараз там лежать, обійнявшись,
двоє тіл — чоловік і дружина. Якщо добре придивитися,
можна побачити з десяток таких тіл, розкиданих по зем-
лі: всі вони — колишні прибиральники на різних стадіях
розкладання. Звісно, більшості вже нема. Вони зотліли
на пил за довгі роки, — Вокер струснув головою, прога-
няючи видіння, навіяне словами Джульєтти. — Скільки
часу вони вже працюють над цими костюмами, щоб при-
биральники мали хоч якийсь шанс? Кілька століть?
Він кивнув.
— А все ж таки далі тих пагорбів ніхто не заходить.
І ніколи не було такого, щоб вони не встигли закінчити
очищення.
Вокер спіймав її погляд.
— Твій жарт виявився правдою, — сказав він. — Тер-
москотч. Його зробили так, щоб він не витримав.
Джульєтта стиснула губи.
— І я так думаю. Але не тільки скотч. Пам’ятаєш ті
прокладки, кілька років тому? Ті самі, з ІТ, що використо-
вувались у водяних насосах? їх нам принесли помилково?
— А ми тоді сміялися з ІТ як із недоумків...
— Але дурні — ми самі, — сказала Джульєтта. Було так
приємно розповісти це іншій людині. Відпустити ці дум-
ки в повітря. Вона знала, що мала рацію і стосовно ціни
на електронні листи — хтось не хотів, щоб люди спілкува-
лися. Думати не заборонялося; думки можна було похо-
вати разом із людиною. Але — жодних об’єднань, жодних
скоординованих груп, жодного обміну міркуваннями.
— Гадаєш, нас тримають тут, унизу, щоб ми були
ближче до нафти? — спитала вона. — Я так не думаю. Вже
190
ЧАСТИНА III. Вигнання
не думаю. Я вважаю, вони тримають будь-кого, хто хоч
трохи тямить у машинах, якнайдалі від себе. Є два канали
постачання, виробляється два типи деталей, і все у цілко-
витій таємниці. А хто став би їх допитувати? Хто б хотів
стати наступним прибиральником?
— Думаєш, вони вбили Скотті? — спитав старий.
Джульєтта кивнула.
— Вок, я думаю, все набагато гірше, — вона нахилила-
ся, хоча компресор торохкотів так само гучно, а шипіння
повітря наповнювало майстерню. — Я думаю, вони вбива-
ють усіх.
28
О шостій ранку Джульєтта прийшла на першу зміну, про-
кручуючи в голові розмову з Вокером. Коли ввійшла до
диспетчерської, робітники зустріли її оплесками, і жінка
знітилася. Нокс просто зиркнув на неї зі свого кутка — він
повернувся до звичної різкої поведінки. Старий уже при-
вітав її з поверненням і не був би собою, якби зробив це
ще раз.
Джульєтта привіталася з тими, кого не бачила напе-
редодні, й подивилася на дошку зі списком завдань. Ро-
зуміла слова на дошці, але скласти їх докупи було важко.
Якусь частину її мозку досі займав бідолашний Скотті:
він відчайдушно пручався, поки хтось набагато більший
за нього — або й кілька людей — душили нещасного. Його
худорляве тіло... Напевно, можна було б знайти докази,
але зовсім скоро це тіло живитиме коріння на чорнозем-
них фермах. Далі подумала про подружжя, що лежало,
обійнявшись, на пагорбі: їм так і не дали шансу пройти
трохи далі, зазирнути за обрій.
Джульєтта обрала завдання зі списку — таке, щоб не
вимагало значних розумових зусиль, — і згадала Джанз
і Марнза. Яким трагічним — якщо вона правильно зро-
зуміла Марнза — було їхнє кохання! Її мучила спокуса
розповісти про це всім навколо. Озирнулася на Меґана
й Рікса, Дженкінза й Марка та почала міркувати про ма-
191
Бункер, ілюзія
леньку згуртовану армію, яку могла б створити. Бункер
прогнив наскрізь; обов’язки мера виконувала лиха люди-
на; на місці чудового шерифа тепер стояла маріонетка;
гарні чоловіки й жінки так чи інакше мусили помирати.
Смішно було навіть уявляти, як вона веде ватагу ме-
ханіків на штурм верхніх рівнів, та відновлює справедли-
вість. А що далі? Це й було повстання, яке вони вивчали
дітьми? Це так воно почалося? Одна нерозумна жінка
з гарячою кров’ю заволоділа серцями легіону дурнів?
Вона нічого не сказала, влилася в ранковий потік ме-
ханіків, прямуючи до насосів. Думала більше про те, що
діється нагорі, ніж про те, що бачила тут, унизу. Спусти-
лася одними з бічних сходів, зайшла до складу по набір
інструментів і потягла важкий клунок в одну з глибоких
ям, де безперервно працювали насоси, щоб вода не зали-
ла нижню половину бункера.
Керіл з третьої зміни, яку поставили на заміну, вже
працювала біля колодязя, укріплюючи крихкий цемент.
Вона змахнула кельмою, і Джульєтта кивнула їй, змушу-
ючи себе посміхнутися.
Насос, який вийшов з ладу, стояв вимкнений біля
стіни, а поряд надсадно ревів запасний, розбризкуючи
воду крізь сухі потріскані прокладки. Джульєтта зазир-
нула в колодязь, щоб оцінити рівень води. Над тьмяною
поверхнею виднілася намальована фарбою цифра «9».
Джульєтта швидко зважила шанси, знаючи діаметр ко-
лодязя і враховуючи, що він був наповнений на 9 футів
у глибину. Гарна новина полягала в тому, що вони мали
принаймні день, перш ніж вода намочила б усім чобітки.
У найгіршому ж разі просто поставлять один із відкладе-
них відремонтованих насосів і розберуться з Хендріксом,
який сваритиметься, що вони взяли новий замість того,
щоб лагодити старий.
Розбираючи зламаний насос під бризками його мен-
шого, потрісканого сусіда, Джульєтта міркувала, як змі-
ниться її життя після ранкових відкриттів. Вона завжди
сприймала бункер як належне. Священики казали, що
бункер існував завжди, що він був із любов’ю створений
турботливим Богом, який забезпечив їх усім, чого вони
192
ЧАСТИНА III. Вигнання
тільки можуть потребувати. Джульєтті важко було пові-
рити в цю байку. Кілька років тому її команда перша про-
бурила свердловину на глибину понад три кілометри та
знайшла нові поклади нафти. Вона мала уявлення про
розміри й об’єми світу внизу. А потім на власні очі поба-
чила зовнішній світ із тими простирадлами з диму, які
називалися хмарами. Вони стелилися на казковій висо-
ті. Джульєтта навіть бачила зірку, яка, на думку Лукаса,
висіла на такій відстані, що й уявити важко. Який Бог
створив би стільки каміння внизу і стільки повітря зго-
ри, а поміж ними — якийсь мізерний бункер? Крім того,
були ще руїни на обрії і малюнки з дитячих книжок — і те
й інше, здавалося, містило якісь підказки. Звісно, свяще-
ники називали руїни доказом того, що людина не має
прагнути вийти за встановлені межі. А книжки з вицвіли-
ми кольоровими сторінками? Химерні вигадки письмен-
ників — класу, з яким давно скінчено за всі ті лиха, які він
приносить.
Але Джульєтта не бачила в тих книжках химерних ви-
гадок. Вона провела все дитинство в пологовому, перечи-
туючи кожну книжку по колу, поки її не забирали інші,
й зміст прочитаного разом із чудернацькими виставами
на ярмарках, здавався їй більш логічним за ветхий бетон-
ний циліндр, у якому вони всі жили.
Вона від’єднала останній шланг і почала діставати з на-
соса мотор. Сталева стружка вказувала на те, що зажувало
імпелер, а значить, доводилося витягати вал. Працюючи
автоматично, виконуючи роботу, виконану вже безліч ра-
зів, Джульєтта думала про міріади тварин, що населяли
ті книжки, — більшості з них жодного разу не бачив ніхто
з людей, які жили тепер. Як вона здогадувалася, єдиною
вигадкою було те, що всі тварини розмовляли й поводи-
лись як люди. У деяких книжках були миші й кури, теж
на таке здатні, але Джульєтта знала: їхні нащадки позбав-
лені дару мови. Усі ті тварини теж мусять десь існувати,
або ж принаймні існували в минулому. Джульєтта була
глибоко впевнена в цьому, може, тому, що ті істоти мали
не такий фантастичний вигляд. Кожен вид відповідав
одному й тому самому планові, мов насос у бункері. Було
193
Бункер, ілюзія
зрозуміло, що один вид базується на іншому. Так здійс-
нювався певний задум, і хоч би хто створив якийсь один
різновид, він таки мав створити й усі інші.
У бункері було менше логіки. Його створив не якийсь
Бог — його, можливо, розробив ІТ-відділ. Це була її нова
теорія, і Джульєтта чимраз більше переконувалася, що
так і є. ІТ контролювали всі важливі елементи. Очищен-
ня було найвищим законом і глибинною релігією, при-
чому і те й інше поєднувалось і крилося в їхніх потаєм-
них стінах. Далі: відстань від машинного і розташування
поліційних відділків — ще один доказ. Що й казати про
статті Пакту, які надавали ІТ практично повний імунітет.
А тепер ще цей другий канал постачання, комплекти де-
талей, свідомо розроблені так, щоб ламатися, відсутність
прогресу в подовженні часу, виділеного прибиральни-
кам. ІТ збудували цей бункер і ІТ тримали їх тут.
Джульєтта мало не зірвала гвинт, така була збудже-
на. Обернулася до Керіл, але молода жінка вже пішла,
залишивши на сірій бетонній кладці темну пляму, що
мала підсохнути й злитися з поверхнею. Джульєтта під-
няла погляд, оглянула стелю, на яку зі стін наповзали
переплетені дроти й шланги. Трохи віддаля, щоб не
розплавити ізоляцію кабелів, був розташований сто-
як парових труб; з однієї звисала спіраль термоскотчу.
Джульєтта подумала, що незабаром його доведеться за-
мінити. Цьому скотчу було років десять чи дванадцять.
Вона пригадала викрадений скотч, який втягнув її в ха-
лепу, і припустила, що вижити двадцять хвилин зовні —
це справжнє везіння.
І тоді Джульєтта зрозуміла, що мусить зробити. Де-
марш, який мав розвіяти ілюзію мешканців бункера, по-
дарунок наступному дурневі, котрий помилиться чи по-
сміє висловити думки вголос. Це буде так просто. їй не
треба нічого майструвати самостійно — вони зроблять за
неї всю роботу. Потрібно тільки декого переконати, а це
Джульєтта добре вміла.
Вона посміхнулася, подумки складаючи список дета-
лей і витягаючи зламаний імпелер із несправного насо-
са. Щоб усунути пошкодження, їй доведеться замінити
194
ЧАСТИНА III. Вигнання
всього одну чи дві деталі. І це був ідеальний спосіб на-
лагодити цілий бункер так, щоб він знову функціонував
правильно.
Джульєтта відпрацювала дві повні зміни, напружуючи
м’язи до тупого болю, а потім повернула інструменти
і взяла душ. Почистила нігті жорсткою щіткою, маючи на
меті охайні руки — як нагорі. Далі попрямувала в їдаль-
ню, заздалегідь уявляючи собі велику миску висококало-
рійної їжі замість слабенького кролячого рагу з кав’ярні
на першому поверсі, але, увійшовши до фойє машинного,
побачила Нокса, який розмовляв із заступником Хенком.
З того, як вони озирнулись і втупилися в Джульєтту, вона
зрозуміла, що йдеться про неї. Її серце стислося. Спер-
шу подумала про свого батька. Далі про Пітера. Кого ще
з тих, хто був їй небайдужий, вони могли забрати в неї?
Ніхто б не здогадався повідомити їй, якби щось сталося
з Лукасом, — хоч би ким він їй був.
Джульєтта рвучко повернула й попрямувала до чоло-
віків, хоча вони й самі рушили їй назустріч. Вираз їхніх
облич підтвердив усі страхи жінки. Сталося щось жахли-
ве. Джульєтта не звернула уваги на те, що Хенк потягнув-
ся по кайданки.
— Мені шкода, Джулз, — сказав він, коли порівнявся
з нею.
— Що сталося? — спитала Джульєтта. — Тато?
Хенк збентежено насупився. Нокс хитав головою й ку-
сав бороду. Він дивився на заступника так, неначе от-от
його з’їсть.
— Ноксе, що відбувається?
— Мені шкода, Джулз, — старий знову похитав голо-
вою. Здавалося, він хотів щось додати, але йому забракло
сили. Джульєтта відчула, як Хенк узяв її за руку.
— Вас заарештовано за тяжкі злочини проти бункера.
Він продекламував ці слова, ніби рядок із сумного вір-
ша. Крицевий браслет клацнув навколо зап’ястя.
— Вас судитимуть, і вам буде винесено вирок згідно
з Пактом.
Джульєтта глянула на Нокса.
195
Бункер, ілюзія
— Що відбувається? — перепитала вона. Невже її зно-
ву заарештували?
— Якщо вас визнають винною, вам буде надана вели-
ка честь.
— Що ти хочеш, щоб я зробив? — прошепотів Нокс,
граючи величезними м’язами під комбінезоном. Він стис-
нув кулаки, спостерігаючи, як навколо її другого зап’ястя
знову клацнув металевий браслет, сковуючи тепер оби-
дві руки. Гігантський голова машинного ніби спостерігав
сцену насильства — чи чогось гіршого.
— Спокійно, Ноксе, — Джульєтта похитала головою.
Думка про те, що через неї постраждає ще хтось, була не-
стерпною.
— І нехай людство вижене вас із цього світу, — далі де-
кламував Хенк; його голос зривався, а очі зволожились,
у погляді був жаль.
— Не роби нічого, — сказала Джульєтта Ноксу. Вона
дивилася на робітників, які поверталися з другої зміни
і зупинялися подивитись, як цю заблукану дочку машин-
ного заковують у кайданки.
— І в цьому вигнанні нехай будуть усі твої гріхи відпу-
щені, — завершив Хенк. Він підняв до неї погляд, трима-
ючись за ланцюг між її зап’ясть, його обличчям струмені-
ли сльози. — Пробач, — сказав він.
Джульєтта кивнула йому. Стиснула зуби й кивнула ще
раз — Ноксу.
— Нічого страшного, — сказала жінка. Вона все кива-
ла й кивала. — Все гаразд, Ноксе. Не роби нічого.
29
Сходження мало тривати три дні. Піднятися можна було
й швидше, але цього вимагав протокол. Першого дня —
до офісу Хенка. Ночівля в його камері; наступного ранку
по неї мав спуститися заступник Марш, щоб супроводжу-
вати ще п’ятдесят поверхів до свого офісу на середніх.
Наступного дня Джульєтта відчула заціпеніння. По-
гляди перехожих зісковзували з неї, ніби вода з олії. Не
196
ЧАСТИНА III. Вигнання
в змозі зосередитися на побоюванні за власне життя, жін-
ка була надто заклопотана підрахунком чужих смертей,
частина яких сталася через неї.
Марш, як і Хенк, намагався трохи поговорити з нею,
але все, що Джульєтта могла йому відповісти, — це те, що
вони не на тому боці. Що зло виходить з-під контролю.
Натомість вона тримала язика за зубами.
У відділку на середніх її привели в таку саму камеру,
як і в Хенка на глибині. Ніякого екрану на стіні, лише по-
тиньковані шлакоблоки. Не встиг Марш замкнути ґрати
дверей, як вона впала на лаву й лежала там, чекала кін-
ця ночі й настання світанку, щоб новий заступник Пітера
прийшов і провів її останнім відрізком шляху.
Джульєтта часто за звичкою поглядала на зап’ястя,
але Хенк конфіскував її годинник. Можливо, він навіть не
знав, як заводити його. Механізм із часом геть розладна-
ється, і годинник перетвориться на брязкальце, безглузду
дрібничку, яку надягають догори дриґом, вважаючи сим-
патичним браслетом.
Це засмучувало її більше, ніж варто було. Вона терла
голе зап’ястя, до смерті бажаючи дізнатись час, але рап-
том підійшов Марш і сказав, що в неї відвідувач.
Джульєтта присіла на лаві й звісила ноги. Хто б став
підніматися на середні з машинного?
Коли по той бік ґрат з’явився Лукас, дамбу, що стри-
мувала всі її почуття, ледь не прорвало. Жінка відчула, як
стискається горло, як болять щелепи, стримуючи схлипу-
вання, як ледь не тріскає, не вибухає порожнеча в грудях.
Він схопився за ґрати, вперся в них головою, торкаючись
скронями холодної криці й сумно посміхаючись.
— Вітаю, — сказав він.
Джульєтта насилу впізнала Лукаса. Вона звикла бачи-
ти його в темряві, а коли вони зіштовхнулися на сходах,
то дуже поспішала. Він був ефектним чоловіком — очі,
старші за обличчя, русяве волосся, мокре від поту, — Джу-
льєтта подумала, що він, певно, поспішав униз.
— Не треба було приходити, — сказала вона тихо
й повільно, щоб не розплакатися. Що справді засмучува-
ло Джульєтту, то це те, що хтось бачив її у такому стані,
197
Бункер, ілюзія
хтось, як виявилось, уже їй небайдужий. Не могла стерпі-
ти приниження.
— Ми боремося за тебе, — сказав він. — Твої друзі зби-
рають підписи. Не здавайся.
Вона похитала головою.
— Це не допоможе, — відповіла вона. — Прошу, не
тіште себе ілюзіями, — жінка підійшла до ґрат і обхопила
їх руками трохи нижче від його рук. — Ти мене навіть не
знаєш.
— Я знаю, що це лайно щуряче — він відвернувся,
і його щокою потекла сльоза. — Ще одне очищення? —
прохрипів він. — Навіщо?
— Цього вони хочуть, — сказала Джульєтта. — їх не-
можливо зупинити.
Руки Лукаса ковзнули ґратами вниз і обхопили її до-
лоні. Джульєтта ніяк не могла звільнити їх, щоб витерти
сльози. Вона спробувала нахилити голову, щоб витертись
об власне плече.
— Того дня я йшов до тебе... — Лукас покрутив голо-
вою і глибоко вдихнув. — Я йшов, щоб запросити тебе на
побачення.
— Не треба, — сказала вона. — Лукасе, не роби цього.
— Я розказав про тебе мамі.
— Заради Бога, Лукасе...
— Цього не може статися, — він похитав головою. —
Не може. Ти не повинна піти.
Коли він знову підняв погляд, Джульєтта побачила
в його очах більше страху, ніж відчувала сама. Вивільни-
ла одну руку й зняла його долоню. Відштовхнула його.
— Ти мусиш відпустити це, — сказала вона. — Пробач.
Просто знайди когось. Не роби, як я. Не чекай...
— Я думав, що вже знайшов, — жалібно промовив він.
Джульєтта відвернулася, щоб сховати обличчя.
— Іди, — прошепотіла вона.
Вона стояла, не рухаючись, відчуваючи по той бік
ґрат присутність цього хлопця, який знав про зірки, але
нічого не знав про неї. І чекала, слухаючи його схлипу-
вання, тихо плачучи сама, поки не почула, як він повіль-
но почовгав геть.
198
ЧАСТИНА III. Вигнання
Ту ніч вона провела на холодній лаві, так і не дізнав-
шись, за що заарештована, підраховуючи всі кривди,
яких мимоволі завдала людям. Наступного дня на неї
чекало фінальне сходження через країну незнайомців,
крізь чутки про подвійне очищення, що наздоганяли її,
і Джульєтта знову заціпеніла, механічно переставляючи
ноги. Зрештою, її помістили в знайому камеру, провівши
повз Пітера Біллінґза і її колишній стіл. Конвоїр повалив-
ся на рипучий стілець заступника Марнза, скаржачись на
втому.
Джульєтта відчувала, як за довгі три дні навколо неї
сформувалася мушля, тверда емаль відчуженості й зне-
віри. Це не люди говорили тихіше; це вона їх мало чула.
Не люди стояли віддалік; це вона їх так бачила. Жінка
самотньо сиділа на лаві й слухала, як Пітер Біллінґз
виголошує звинувачення в заколоті. У м’якому плас-
тиковому пакетику лежала флешка, мов золота рибка,
що випила всю воду з акваріуму й тепер здохла. Її яки-
мось чином викопали зі сміттєспалювача. Краї обгорі-
ли. ІТ розкопали сувій роздруківки, перероблений лише
частково. їй перелічили деталі забороненого пошуку
в комп’ютері. Жінка знала, що більшість даних, які вони
мають, належали Холстону, а не їй. Але не знала, чи
є сенс розповідати про це. Вони вже й так накопали на
кілька очищень.
Поряд із Пітером стояв суддя в чорному комбінезоні,
слухаючи висунуті їй звинувачення, ніби хтось і справді
міг вирішувати долю цієї жінки. Джульєтта знала, що рі-
шення вже ухвалено, знала, хто його ухвалив.
Прозвучало ім’я Скотті, але вона не вловила контексту.
Можливо, вони знайшли його листа. Можливо, збирали-
ся повісити на неї і його смерть, просто про всяк випадок.
Прах до праху, щоб усі таємниці поховати навіки.
Перестала слухати, натомість, озираючись через пле-
че, спостерігала за невеличким смерчем, що сформувався
на рівнині та мчав до схилів. Врізавшись у пологий па-
горб, він поступово розсмоктався, розтанув, як усі ті при-
биральники, викинуті на поталу їдкого вітру й залишені
розкладатися.
199
Бункер, ілюзія
Сам Бернард так і не з’явився. Через страх чи че-
рез пиху — Джулз не була впевнена. Глянула на свої
руки, на тоненькі смужки мазуту під нігтями, й зрозу-
міла, що вже мертва. Дивно, але це не мало жодного
значення. Позаду й попереду в неї тяглася вервечка
трупів. Вона була всього-на-всього розхитаною де-
таллю, зубцем у машині, що обертається і скреготить,
поки шестерня не зітреться, поки уламки її «я» не
розсіються й не завдадуть ще більшої шкоди, поки не
доведеться витягти її, викинути на смітник і замінити
іншою деталлю.
Пем принесла їй з кав’ярні вівсянки й смаженої кар-
топлі — її улюблені страви. Джульєтта не торкнулася до
їжі, тарілки довго парували біля ґрат. Цілий день їй пере-
давали записки з машинного. Вона раділа, що жоден друг
не прийшов до неї. Мовчазного прощання з ними було
цілком достатньо.
Плакали тільки очі, а тіло заклякло: вона не могла
ні здригнутися, ні схлипнути. Джульєтта читала дружні
записки, а сльози крапали їй на ноги. У записці Нокса
були самі вибачення. Джулз здогадувалася, що він
краще когось убив би — навіть якби за цей замах його
вигнали на очищення, — ніж продемонстрував свою
безпорадність цією запискою, у якій зізнався, що шко-
дуватиме все своє життя. Інші надсилали їй натхненні
повідомлення, обіцянки знайти її на тому боці, цита-
ти з улюблених книг. Шерлі, певно, знала її найкраще,
і тому написала про стан генератора й нової нафтопе-
реробної центрифуги. Вона писала, що все залишати-
меться в чудовому стані переважно завдяки Джульєтті.
Читаючи це, Джулз схлипнула. Потерла пальцями лі-
тери, нашкрябані вугільним олівцем, перенесла чорні
думки своїх друзів на себе.
Останньою була записка Вокера — єдина, якої вона
не змогла зрозуміти. Поки сонце ховалося за мертвий
краєвид, а вітер вкладався на нічний спочинок, доз-
воляючи куряві осісти, вона перечитувала його слова
знову й знову, намагаючись зрозуміти, що він мав на
увазі.
200
ЧАСТИНА III. Вигнання
«Джулз!
Не бійся. Настав час сміятися. Правда — це жарт,
а в Постачанні вони чудові.
Вок».
Вона не помітила, як заснула, але, прокинувшись, поба-
чила записки, розкидані навколо лави, мов лусочки фар-
би, — за ніч їх побільшало. Джульєтта повернула голову
й зазирнула в темряву, помітивши, що там хтось стоїть.
За ґратами був чоловік. Щойно вона поворухнулася, він
відступив, дзвякнувши весільною каблучкою об крицеві
ґрати. Жінка поквапливо скочила з лави й неслухняні
ноги ледь донесли її до ґрат. Схопившись за них тремтя-
чими руками, Джулз вдивлялася в темряву, намагаючись
розгледіти постать, яка вже зникала у темряві.
— Тату? — гукнула вона, простягаючи руку крізь ґрати.
Але він не озирнувся. Високий чоловік лише пришвид-
шив крок, вислизаючи в порожнечу, неначе міраж, мов
далекий спогад дитинства.
Світанком наступного дня варто було помилуватися.
У низьких темних хмарах з’явився рідкісний проблиск,
і промені в золотавому тумані ковзнули пагорбами. Джу-
льєтта лежала на лаві, підклавши руки під щоку, і ди-
вилась, як серпанок поступається місцем світлу; запах
холодної вівсянки, до якої вона так і не доторкнулася,
розливався камерою. Джульєтта думала про чоловіків
і жінок із ІТ, які останні три ночі виготовляли їй комбіне-
зон, підганяли під її розміри, отримуючи свої кляті деталі
з відділу постачання. Комбінезон буде розрахований на
стільки часу, скільки потрібно на очищення, і не більше.
Упродовж усього цього випробування — сходження
в наручниках, днів і ночей німого примирення, власне
думка про очищення жодного разу не потурбувала її аж
до цієї миті, до цього ранку, коли вона мала виконати свій
обов’язок. Джульєтта була майже переконана, що не ро-
битиме очищення. Вона знала, що всі так казали, кожен
прибиральник, і що всі вони на порозі смерті переживали
якусь дивовижну, можливо, духовну трансформацію, що
201
Бункер, ілюзія
змушувала їх усе-таки скоритись. Але в неї нагорі не було
жодної людини, заради якої їй захотілося б це зробити.
Вона не була першим прибиральником із машинного, але
мала намір стати першим, хто відмовиться.
Так вона й сказала, коли Пітер вивів її з камери та
провів до тих жовтих дверей. Усередині чекав технік з ІТ,
який налагоджував останні деталі комбінезону. Джульєт-
та слухала його інструктаж відсторонено, мов лікар. Вона
бачила всі недоліки конструкції. Зрозуміла, що якби не
була так заклопотана, працюючи по дві зміни у машинно-
му, запобігаючи повеням, викачуючи нафту й підтриму-
ючи енергозабезпечення, то навіть уві сні могла б скласти
кращий комбінезон. Оглядала кріплення й прокладки,
аналогічні тим, що використовувалися в насосах, але,
на її думку, розроблені таким чином, щоб швидко вийти
з ладу. Джульєтта знала, що блискучий шар термоскотчу,
намотаний поверх комбінезона як обшивка, спеціальний,
нижчої якості. Вона мало не вибовкала це все техніко-
ві, коли він запевнив її, що цей комбінезон — найкраща
з нових розробок. Технік застібнув блискавки, натягнув
їй рукавиці, допоміг узути чоботи і пояснив призначення
пронумерованих кишень.
Джульєтта повторювала про себе записку Вокера, ніби
мантру: «Не бійся. Не бійся. Не бійся. Настав час сміяти-
ся. Правда — це жарт. А в Постачанні вони чудові».
Технік перевіряв рукавиці й липку стрічку над бли-
скавками, а Джульєтта все ламала голову над запискою
Вокера. Чому він написав «Постачання» з великої літери?
Чи вона взагалі щось плутала? Тепер не було впевненості.
Стрічка скотчу зарипіла, обгортаючись навколо одного
чобота, потім навколо другого. Джульєтта засміялася. Це
було так безглуздо. Краще б її поховали на чорноземній
фермі, де тіло на щось придалося б. Наостанок на неї на-
лягли шолом, із яким технік поводився з неприхованою
турботою. Він попросив жінку потримати шолом, поки
закріплював круглий металевий комір довкола її шиї.
Джульєтта глянула на власне відображення в склі шо-
лома — запалі очі, набагато старіші, ніж вона пам’ятала,
але й набагато молодші, ніж відчувала. Нарешті надягли
202
ЧАСТИНА III. Вигнання
й шолом, і приміщення шлюзу потьмянішало за тонова-
ним склом. Технік нагадав їй про аргон і про вогонь, який
спалахне трохи пізніше. Вона мусила виходити швидко
або померти набагато страшнішою смертю всередині.
Він залишив жінку наодинці з цими думками. Жовті
двері за її спиною з гуркотом зачинилися, їхнє внутрішнє
колесо закрутилося, ніби обертав його невидимий привид.
Джульєтта подумала, чи не залишитися всередині,
віддати себе вогню, щоб це духовне пробудження не пе-
реконало її в необхідності провести очищення. Що б ска-
зали у машинному, якби така чутка поширилася Гвинто-
вими сходами крізь весь бункер? Вона знала, що дехто
пишатиметься її впертістю. Декого нажахає цей спосіб
звільнення — у пеклі, де обвуглюються кістки. Хтось на-
віть подумає, що їй просто забракло сміливості зробити
крок за двері, що вона змарнувала можливість побачи-
ти зовнішній світ на власні очі. Комбінезон зморщився,
коли аргон почав наповнювати кімнату, створюючи тиск,
здатний певний час витримувати токсини ззовні. Вона
відчула, як мимохіть човгає до дверей. Щось тріснуло,
пластикова церата, що вкривала стіни, обліпила кожну
трубу, облягла низеньку лаву, й Джульєтта зрозуміла, що
це кінець. Двері попереду прочинилися, бункер розкрив-
ся, мов стручок гороху, звільнивши вихід назовні крізь
серпанок сконденсованої пари.
Один чобіт ковзнув у отвір, потім другий. І Джульєтта
вийшла з твердим переконанням, що залишить цей світ
по-своєму, побачивши його вперше й востаннє на власні
очі, навіть через цей обмежений портал, цей шматок скла
завбільшки — вона раптом усвідомила — вісім дюймів на
два.
ЗО
Бернард спостерігав за очищенням з кав’ярні, поки його
техніки збирали інструменти в офісі Пітера. Він мав звич-
ку споглядати цю процедуру на самоті — підлеглі рідко
складали компанію босу. Вони витягли обладнання з ка-
203
Бункер, ілюзія
бінету й попрямували до сходів. Бернард іноді соромився
забобонів і страхів, які культивував навіть у власних пра-
цівників.
Ось з’явився спочатку краєчок, а далі й весь сріблястий
комбінезон Джульєтти Ніколз. Вона брела пандусом, ру-
хаючись незграбно й невпевнено. Бернард глянув на го-
динник і взяв склянку соку. Влаштувався зручніше, готу-
ючись побачити реакцію чергового прибиральника на те,
що відкривається перед очима: свіжий, яскравий і чистий
світ, наповнений метушливим життям, трава, що гойда-
ється на прохолодному вітерці, сяючий акрополь, який
вабить з-за пагорбів.
Бернард бачив понад десяток очищень за час своєї
служби, завжди насолоджуючись тим першим вражен-
ням, яке ілюзія справляє на прибиральників. Він бачив,
як чоловіки, які залишили в бункері сім’ї, танцювали
перед камерами, розмахували руками, ніби закликаючи
своїх коханих виходити, намагаючись передати жеста-
ми всю ту фальшиву красу, яка сяяла на екранах шоло-
мів, і все марно, — інших глядачів не було. Він бачив, як
люди оскаженіло ганялися за пташками, вважаючи їх
комахами, хибно оцінюючи відстань між ними та своїм
обличчям. Один прибиральник навіть спустився пан-
дусом назад і почав, мабуть, грюкати в двері, бажаючи
подати сигнал, а вже по тому взявся до очищення. Чим
були ці різноманітні реакції, як не нагадуванням про те,
що система працює? І хоч би якими людьми були ці при-
биральники, надії, що оживали на екрані, змушували їх
виконувати те, від чого вони відмовлялися.
Можливо, саме тому мер Джанз ніколи не могла витри-
мати цього видовища. Вона й гадки не мала, що бачать ці
люди, що відчувають, на що реагують. Вона піднімалася
сюди вже зранку, з болем у шлунку, та милувалася світан-
ком, тужила у свій спосіб, поки решта бункера давала їй
змогу трохи побути на самоті. Але Бернард обожнював
цю трансформацію, ілюзію, яку він і його попередники
відпрацювали так досконало. Він посміхнувся й сьорб-
нув зі склянки свіжого фруктового соку, спостерігаючи
за цією Джульєттою, яка брела, ще не отямившись від
204
ЧАСТИНА III. Вигнання
казкового видовища. На об’єктивах камер був лише тоне-
сенький шар кіптяви, що витирався одним легким рухом,
але Бернард знав, зважаючи на попередні подвійні очи-
щення, що вона все одно це зробить. Не було жодного, хто
б цього не робив.
Він відсьорбнув ще раз і озирнувся на офіс шерифа, по-
дивитися, чи зібрав Пітер усю свою мужність, аби прийти
й теж глянути, але двері були прочинені лише на кілька
сантиметрів. Він покладав багато надій на того хлопця.
Сьогодні шериф, а колись, можливо, і мер. Бернард зби-
рався перебувати на посаді певний час, може, один чи два
терміни, але знав, що його місце в ІТ, що робота мера —
не для нього. Чи, радше, на головній посаді замінити Бер-
нарда значно складніше.
Він відвернувся від кабінету Пітера, знову глянув на
екран — і ледь не впустив паперовий келишок із соком.
Срібляста постать Джульєтти Ніколз уже повзла па-
горбом. Кіптява на камерах залишилася.
Бернард рвучко підвівся, перекидаючи стілець. Кинув-
ся до екрана, ніби міг наздогнати втікачку.
А далі Бернард стояв і приголомшено спостерігав, як
жінка рухалася нагору темною розколиною, як на мить
зупинилася біля непорушних постатей двох попередніх
прибиральників. Бернард знову глянув на годинник. Уже
от-от... От-от... Вона впаде і схопиться за шолом. Вона по-
котиться по сухій землі, здіймаючи пил, сповзаючи тим
схилом, поки не віднайде спокій у смерті.
Але секундна стрілка рухалась далі, як і Джульєтта.
Вона проминула двох останніх прибиральників, твердою
ходою прямуючи до самої верхівки пагорба, де спинила-
ся, оглядаючи невідомо що, а далі зникла з поля зору.
Бернард мчав сходами вниз, ковзаючи липкою від соку
рукою вздовж поручнів. Він стискав розчавлений картон
у кулаку три поверхи, поки не наздогнав своїх техніків
і не пожбурив його їм у спини. М’ячик з паперу відскочив
205
Бункер, ілюзія
і покотився вниз, аби зупинитися на далекому майданчи-
ку. Бернард вилаяв знічених чоловіків і побіг далі, ледь не
спотикаючись об власні ноги. На десяток поверхів нижче
він ледь не врізався в перших сповнених надії мандрівни-
ків, які вдруге за кілька тижнів підіймалися нагору, щоб
насолодитися свіжим заходом сонця.
Поки виснажений і розгніваний Бернард дістав-
ся тридцять четвертого, окуляри кілька разів сповзали
з його спітнілого перенісся. Він грюкнув подвійними
дверима і загорлав, щоб відчинили турнікет. Переляка-
ний охоронець послухався і відсканував сенсором власне
посвідчення за мить до того, як Бернард прорвався через
уперту металеву перекладину. Він мало не біг коридором,
двічі повернувши, перш ніж домчав до найбільш герме-
тичних дверей у цілому бункері.
Провівши карткою, набираючи код і нетерпляче по-
стукуючи пальцями другої руки по панелі, нарешті за-
скочив усередину, за грубу стіну з суцільної сталевої пли-
ти. У приміщенні, напханому серверами, стояла задуха.
Однотипні чорні ящики височіли на кахельній підлозі,
мов пам’ятники могутності, майстерності та вигадли-
вості. Бернард проминув їх; над бровами збирався піт,
світло сліпило, верхня губа змокла. Він проводив руками
вздовж передніх панелей машин, чиї миготливі вогники,
схожі на щасливі оченята, ніби намагалися розвіяти його
гнів, а струм неначе намагався заспокоїти свого господа-
ря рівним гудінням.
Усі зусилля виявилися марними. Бернард відчував,
як його заповнює страх. Він знову й знову намагався вга-
дати, що пішло не так. І річ була не в тім, що Джульєт-
та вижила, — вона ніяк не могла вижити, — а в тім, що
його обов’язком, другим після збереження даних на цих
машинах, було не дати нікому вийти з поля зору. Це був
найвищий наказ. Він розумів, чому віддавався цей наказ,
і тремтів, передчуваючи наслідки ранкової невдачі.
Бернард лаяв спеку, прямуючи до сервера біля даль-
ньої стіни. З вентиляційних шахт на стелі струмувала
прохолода з глибин, спрямована у сховище серверів. Ве-
ликі вентилятори позаду всотували гаряче повітря й пе-
206
ЧАСТИНА III. Вигнання
рекачували його вниз іншою системою шахт, зберігаючи
прохолону й вологу атмосферу поверхів із тризначними
номерами порівняно теплою. Бернард глянув на отво-
ри шахт, пригадуючи енергетичні канікули, тиждень
зростання температур, що загрожувало його серверам,
і все заради якогось генератора, все через цю жінку, яку
він щойно втратив з поля зору. Від цього спогаду йому по-
чало пекти під сорочкою. Він вилаяв конструкцію шахт,
які забезпечували вентиляцію машинному відділу й тим
замурзаним мавпам, нецивілізованим ремонтникам.
Пригадав потворні машини внизу з їхнім оглушливим
ревінням, запахом розлитого мазуту й спалюваної нафти.
Йому достатньо було побачити їх лише раз — щоб убити
людину. Але й цього виявилося над міру.
Досить і того, щоб порівняти гуркотливі мотори з ви-
тонченими серверами. Вигляд машинного назавжди від-
бив у нього будь-яке бажання залишати ІТ. Тут ледь не
плавилися переобтяжені інформацією силіконові чіпи,
наповнюючи приміщення специфічним запахом. Тут
пахло гумовою обмоткою дротів, акуратно складених
у паралельні колії, пронумерованих і закодованих; вони
щосекунди пропускали крізь себе гігабайти даних. Тут він
міг контролювати наповнення жорстких дисків усім ви-
даленим під час останнього повстання. Тут людина могла
думати — серед тихих машин, що теж думали.
Натомість десь із нутрощів шахт повіяло нечистотами.
Бернард витер піт з чола і обтер руку об задню частину
комбінезона. Він думав про ту жінку, яка спершу крала
в нього, далі з ініціативи Джанз була нагороджена най-
вищою правоохоронною посадою, а тепер насмілилася не
провести очищення й піти геть... Ці думки підвищували
йому температуру тіла до небезпечного рівня.
Бернард дістався останнього сервера в ряду й про-
тиснувся між ним і стіною. Ключ, який він носив на шиї,
прослизнув у добре змащений замок. Відмикаючи, він
нагадував собі, що жінка не могла зайти далеко. Та й до
яких проблем це могло призвести? Важливіше інше — що
пішло не так? Розклад завжди має бути бездоганним. Він
завжди таким і був.
207
Бункер, ілюзія
Задня стіна сервера піддалася, відкриваючи майже
порожнє сховище. Бернард заклав ключ під комбінезон
і відставив чорну сталеву панель убік, лаючи розжаре-
ний метал. Усередині сервера висіла ганчір’яна торбинка.
Бернард розкрив її та видобув пластикові навушники. На-
тягнувши їх на вуха, поправив мікрофон і розмотав дріт.
Він міркував про те, що може все контролювати. Він
голова ІТ. Він мер. Пітер Біллінґз відданий йому. Людям
подобається стабільність, і він може підтримувати цю
ілюзію. Вони бояться змін, а він може їх приховати. Хто
завадить Бернарду, поки він обіймає обидві посади? Хто
має кращу кваліфікацію? Він усе пояснить. Усе буде до-
бре. А проте його охопив сильний, невимовний страх. Та
він визначив потрібний вхід і приєднав кабель. У навуш-
никах негайно почулися гудки — з’єднання вмикалося
автоматично.
Він ще зможе контролювати ІТ на відстані, зможе
запобігти повторенню подібного в майбутньому, якщо
краще стежитиме за своїми звітами. Усе під контролем.
Бернард повторював це сам до себе, поки в навушниках
щось клацнуло й гудки стихли. Він знав, що з’єднання
було успішним, навіть якщо з ним ніхто не привітався.
Відчув, що по той бік роздратовано мовчать.
Бернард теж вирішив не витрачати час на люб’язності,
й відразу перейшов до того, що мусив сказати.
— Бункер перший? Це бункер вісімнадцятий, — він
злизав піт з губів і поправив мікрофон. Долоні раптом
стали холодними й мокрими, а ще йому захотілося в ту-
алет. — У нас, е-е е... у нас, здається, е-е е... тут невеличка
проблемка...
31
Перехід був довгим, а для її дитячої свідомості — взагалі
довжелезним. Хоча Джульєтта не так багато сходинок по-
долала своїми малими ноженятами, здавалося, що вони
з батьками мандрують уже кілька тижнів. Для нетерпля-
чої дитини будь-який час був вічністю, а будь-яке зволі-
кання — тортурами.
Вона сиділа на плечах у батька, тісно обхопивши його
ногами за шию, а рученятами — за підборіддя. їй дово-
дилося нахиляти голову, щоб не вдаритись об сходинки
верхнього прогону. Над нею дзвеніли чоботи незнайом-
ців, а іржавий пил сипався в очі.
Джульєтта кліпнула і сховала обличчя у батькове во-
лосся. Хоч би якою вона була збудженою, рівномірне
похитування його пліч заколисувало. Коли батько почав
скаржитися на біль у спині, дівчинку кілька поверхів нес-
ла мама: малій доводилося впиратись мамі в стегно, обхо-
пивши її за шию; вона дрімала, схиливши голівку.
їй подобалися всі ці звуки: брязкіт кроків і ритмічна
мелодія батькових і материних дорослих розмов, яка то
наближалася, то віддалялася залежно від того, засинала
дитина, чи прокидалася.
їхня подорож перетворилася на низку невиразних
спогадів. Крізь сон Джульєтта чула свинячий вереск за
відчиненими дверима; звернула увагу на сад, який вони
обійшли; остаточно прокинулася від запаху чогось со-
лодкого і попоїла — не знала, що то було: обід, чи вече-
ря. Дівчинка майже не поворухнулася, коли вже ввечері
батько поклав її на темне ліжко. Наступного ранку вона
прокинулася поряд із двоюрідним братом, якого ніколи
не знала, у помешканні, майже такому самому, як їхнє.
Були вихідні. Джульєтта зрозуміла це з галасу дітла-
хів, які гралися в коридорі замість того, щоб готувати-
ся до школи. Після холодного сніданку дівчинка разом
із батьками повернулася на сходи; здавалося, що вони
подорожують не другу добу, а ціле життя. А далі її знов
огорнула ця лагідна дрімота й подбала про те, щоб час
збігав швидше.
211
Бункер, ілюзія
Ще за день спуску в неосяжні глибини бункера вони
зійшли на сотий майданчик. Останні сходинки дівчинка
здолала самостійно, а мама з татом тримали її за руки і по-
яснювали важливість цієї події. Тепер вона була в місці,
що називалося «глибина», сказали вони. Нижня третина.
Батьки підтримали Джульєтту, коли вона похитнулася,
переступаючи з останньої сходинки дев’яносто дев’ятого
прогону на майданчик сотого. Батько вказав на відчинені
двері, крізь які струменів потік людей, на великий номер
з неймовірною цифрою 100.
Ті двоє кружалець зачарували Джульєтту. Вони скида-
лися на здивовані очі, що вперше побачили світ. Дівчин-
ка сказала батькові, що вже вміє лічити до сотні.
— Я знаю, — сказав батько. — Це тому, що ти дуже ро-
зумна.
Джульєтта пішла слідом за матір’ю, стискаючи дужу,
шорстку батькову руку обома долоньками. Вирував ярма-
рок, і скрізь були люди. Стояв гамір, але приємний. Ща-
сливий галас висів у повітрі — люди підвищували голос,
щоб їх почули; ну зовсім як у класі, коли вчитель виходив.
Джульєтта злякалася, що може загубитися, й щосили
чіплялася за батька. Вони чекали, поки мама вимінювала
їм обід. Щоб дістати трохи необхідних продуктів, довелося
зупинятись біля десятка прилавків. Батько вмовив якогось
чоловіка дозволити їй простромити руку в клітку й погла-
дити кролика. Його хутро було таким м’якеньким, ніби
рука торкала саме тепле повітря. Джульєтта злякано від-
смикнула руку, коли тварина повернула голову, але кролик
лише пожував щось невидиме і глянув на неї з нудьгою.
Ярмарок здавався нескінченним. Він кружляв навко-
ло, і не видно було йому кінця-краю, навіть коли різно-
кольорові ноги дорослих розступалися так, що дитина
могла бачити все далеке. На обидва боки від головної
алеї розходилися вужчі проходи з прилавками і накрит-
тями: лабіринт кольорів і звуків, але Джульєтті не дозво-
лили в них поринути. Вона трималася біля батьків, поки
всі троє не дійшли до першого прогону прямокутних схо-
дів — такі дівчинка бачила вперше у своєму ще недовгому
житті.
212
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Тепер обережно, — попередила мама, допомагаючи
їй піднятися на сходи.
— Я сама, — уперто заявила вона, але все-таки взялася
за мамину руку.
— Два дорослих і один дитячий, — сказав комусь
батько. Джульєтта почула, як задзвеніли чити, падаю-
чи у скриньку, здавалося, й без того вже переповнену.
Коли батько пройшов турнікет, вона побачила чоловіка зі
скринькою в різнокольоровому вбранні та великому ку-
медному капелюсі з обвислими крисами. Дівчинка хотіла
роздивитися його краще, але мама повела її за турнікет,
легко підштовхуючи в спину й шепочучи на вухо, щоб не
відставала від батька. Пан у капелюсі повернув голову, за-
дзеленчав бубонцями й скорчив смішну гримасу, висоло-
пивши язика та звістивши його набік.
Джульєтта засміялась, і досі трохи побоюючись дивно-
го чоловіка. Нарешті вони знайшли місце, щоб попоїсти.
Батько дістав із пакунка тонке простирадло й постелив на
одній із широких лав. Мати змусила Джульєтту роззутися,
перш ніж дозволила стати на простирадло. Дівчинка під-
велась і, тримаючись за батькове плече, зазирнула вниз,
у глибину амфітеатру лав і крісел та в простору відкриту
кімнату за ними. Батько сказав, що відкрита кімната на-
зивається «сцена». Усе на глибині називалося інакше.
— Що вони роблять? — спитала вона батька. На сце-
ні кілька чоловіків у такому само кольоровому одязі, як
і пан зі скринькою, підкидали вгору м’ячики — безліч ко-
льорових кульок — і жодна не падала на підлогу.
Батько засміявся.
— Вони жонглюють. Вони мають розважати нас, поки
не почнеться вистава.
Джульєтта не знала, чи хоче вона взагалі дивитися
виставу. Вона хотіла спостерігати за жонглерами. Вони
перекидали один одному м’ячики й обручі, а Джульєт-
та ледь стримувалася, щоб і собі отак не замахати ру-
ками. Намагалася порахувати обручі, які так і миготіли
в повітрі.
— їж, — нагадала їй мама, передаючи фруктовий сан-
двіч.
213
Бункер, ілюзія
Джульєтта, мов загіпнотизована, не зводила погляду
зі сцени. Коли жонглери відклали м’ячі й обручі та по-
чали ганятися один за одним, падаючи і пустуючи, вона
сміялася так само гучно, як інші діти. Весь час озиралася
на маму з татом, щоб дізнатися, чи вони теж дивляться,
смикала їх за рукави, та батьки лише кивали, й далі роз-
мовляючи. Коли поряд вмостилася ще одна сім’я і трохи
старший за Джульєтту хлопчик теж почав голосно смія-
тися з жонглерів, вона раптом відчула себе в товаристві
й зареготала ще гучніше. Жонглери були найцікавішим
видовищем у її житті. Могла б вічно спостерігати за ними.
Проте згодом приглушили світло й почалася вистава.
Порівняно з жонглерами вона була нудною. Почалося все
нібито й непогано — запальними фехтувальниками на
мечах, але далі полилися потоки незрозумілих слів; були
якісь чоловік і жінка, які дивилися одне на одного так, як
мама з татом, і розмовляли дивною мовою.
Джульєтта заснула. їй снилося, ніби вона летить бун-
кером, а навколо кружляють м’ячики й обручі, до яких
не вдається дотягтися; обручі схожі на дві останні цифри
номера поверху, де галасував ярмарок; тоді вона проки-
нулася від свисту й оплесків.
Її батьки стояли й аплодували, а зі сцени всім вкло-
нялися люди в дивних костюмах. Джульєтта позіхнула
й озирнулася на хлопчика з сусідньої лави. Він спав із
розтуленим ротом, поклавши голову мамі на коліна, його
плечі здригалися, коли жінка плескала в долоні.
Потім вони зібрали простирадло і тато відніс Джуль-
єтту вниз, до сцени, де учасники боїв з мечами та дивна
пара розмовляли з публікою і потискали руки всім, хто
їх подавав. Джульєтта хотіла зустрітися з жонглерами. їй
було цікаво, як обручі можуть літати. Натомість батьки
чекали нагоди поговорити з однією пані: її волосся було
заплетене в коси, а закручені локони звисали зі скронь.
— Джульєтто, — сказав їй батько й поставив дівчинку
на сцену, — познайомся, це... Джульєтта, — він вказав на
жінку в пишній сукні з дивною зачіскою.
— Тебе справді так звати? — пані стала на коліна
й взяла Джульєтту за руку.
214
ЧАСТИНА IV. Викриття
Джульєтта висмикнула ручицю, неначе це був ще один
кролик, який збирався її вкусити, але кивнула.
— Ви були дивовижні, — сказала мама тій жінці. Вони
потисли одна одній руки й познайомилися.
— Тобі сподобалася вистава? — спитала пані з дивною
зачіскою.
Джульєтта кивнула. Вона відчувала, що має кивнути
і що можна збрехати.
— Ми з її батьком ходили на цю виставу багато років
тому, коли тільки починали зустрічатися, — сказала мати
й погладила Джульєтту по голові.
— Ми хотіли назвати першу дитину Ромео або Джуль-
єттою.
— Що ж, тіштеся, що у вас дівчинка, — мовила пані,
посміхаючись.
Батьки засміялись, і Джульєтта відчула, що вже трохи
менше боїться цієї жінки з таким само ім’ям, як у неї.
— Можна попросити у вас автограф? — батько від-
пустив доньчине плече і почав копирсатися в наплічни-
ку. — У мене десь була програмка.
— Чому б і не дати автограф цій маленькій Джульєт-
ті? — пані посміхнулася дівчинці. — Ти вже вчиш літери?
— Я вмію лічити до ста, — гордо повідомила Джульєтта
Жінка замислилася на мить і знову посміхнулась.
Джульєтта спостерігала, як вона встає і перетинає сцену,
як її сукня розвівається за кроком — у комбінезоні пані
йшла б не так красиво. Вона повернулася з-за куліс із не-
величким зшитком, скріпленим мідними затискачами,
взяла в батька Джульєтти вугільний олівець і написала на
обкладинці своє ім’я — великими красиво закрученими
літерами.
Потім ця жінка вклала зшиток у маленькі руки Джу-
льєтти.
— Я хочу подарувати тобі це, Джульєтто з бункера.
Мати запротестувала.
— О, ми не можемо це взяти. Тут дуже багато паперу...
— їй лише п’ять, — додав батько.
— У мене є ще, — заспокоїла їх пані. — Ми самі його
виробляємо. Я хочу подарувати їй це.
215
Бункер, ілюзія
Вона простягла руку й доторкнулася до щоки Джульєт-
ти. І цього разу дівчинка не відсахнулася. Вона захопила-
ся, гортаючи папірці, дивлячись на нерозбірливі нотатки,
написані від руки обабіч друкованих слів. Вона помітила,
що одне слово траплялося частіше і скрізь обведене. Вона
не розуміла всіх слів, але це прочитати змогла. То було
її власне ім’я. Воно стояло на початку багатьох речень:
«Джульєтта».
Це була вона. Дівчинка підняла погляд на пані, на-
решті розуміючи, навіщо батьки привели її сюди, навіщо
вони так довго й так далеко мандрували.
— Дякую, — сказала вона, згадавши про чемність.
Трохи подумавши, додала:
— Пробачте, що я заснула.
32
Був ранок найгіршого очищення в житті Лукаса — він на-
віть подумав, чи не піти на роботу, знехтувавши оплачу-
ваним вихідним, ніби сьогодні такий самий день, як і всі
інші. Він сидів на краю ліжка, набираючись мужності,
аби встати; одна з його численних зоряних карт лежала
на колінах. Дуже легко, щоб не змазати позначки, він об-
водив пальцями вугільний контур однієї зірки.
Ця зірка не була схожа на інші. Ті були звичайними
крапками в складній мережі, серед позначок із датами,
місцями розташування та інтенсивністю світла. Це була
особлива зірка — вона протрималася зовсім недовго
і мала п’ять променів. Обведений контур значка шерифа.
Лукас пригадував, як малював її, слухаючи Джульєтту од-
нієї ночі, а сталева зірка в неї на грудях тьмяно зблиску-
вала в світлі, що пробивалося зі сходів. Він пам’ятав, яким
чарівним був її голос, як він заворожував, яким неочіку-
ваним було це в його нудному житті — неначе раптом
хмари розійшлися.
А ще він пам’ятав, як жінка відвернулася від нього
у камері два дні тому, як, відштовхуючи, намагалася вбе-
регти його від болю.
216
ЧАСТИНА IV. Викриття
Лукасові забракло сліз. Майже цілу ніч він проливав
їх за жінкою, яку так мало знав. А тепер і гадки не мав,
що робити з цим днем, із цим життям. Від думки про те,
що вона там, зовні, чистить ці кляті камери, йому роби-
лося млосно. Мабуть, через це він уже два дні нічого не
їв. Внутрішнє чуття підказувало, що не втримав би нічого
в шлунку, навіть якби змусив себе щось проковтнути.
Лукас відклав зоряну карту й затулив обличчя долоня-
ми. Так і сидів, стомлений і змучений, силкуючись пере-
конати себе, що мусить підвестись і йти на роботу. Там він
принаймні міг би відволіктися. Спробував пригадати ми-
нулий тиждень: на чому він закінчив свою роботу? Зда-
ється, знову «впав» сервер на стійці номер вісім. Семмі
порадив йому замінити материнську плату, однак Лукас
запідозрив проблему з кабелем. «Ось чим зараз слід було
б займатися, — згадав він, — налаштовувати Етернет». Це
він і зробить просто зараз. Та будь-що, аби не сидіти в цей
небажаний вихідний, ледь не фізично страждаючи через
жінку, про яку всього-на-всього розповів матері.
Лукас підвівся і натягнув той самий комбінезон, що
й учора. На мить замислився, втупившись у власні босі
ноги, дивуючись, чому встав. Куди збирався йти? Голо-
ва порожнісінька, тіло мов заклякло. Здалося, що вже
стоятиме ось так нерухомо аж до смерті. Він відчув різ-
кий біль усередині. Хтось врешті-решт знайде його, адже
так? Мертвого й задубілого навстоячки, такого собі скуль-
птурного трупа. Лукас струснув головою, відганяючи бо-
жевільні думки, пошукав поглядом чоботи. Знайшов; це
вже було досягненням. Одягнувшись, нарешті спромігся
на перший крок.
Вийшов із кімнати й поплентався до сходового май-
данчика, оминаючи галасливих дітлахів, які тішилися
зайвим днем звільнення від школи. Батьки намагалися
вгамувати їх, аби натягти комбінезони й чобітки. Для
Лукаса вся ця веремія була лише тлом для гірких думок.
У вухах лунав невиразний гул, ноги досі боліли після
тривалого спуску до її камери й ще довшого сходження
назад. Молодик ступив на сходовий майданчик житло-
вого поверху й відчув, що його, як і раніше, вабить наго-
217
Бункер, ілюзія
ру, до кав’ярні. Увесь минулий тиждень він думав про
одне: пережити ще один день, щоб увечері зійти нагору
й, можливо, побачити її.
Йому раптом спало на думку, що така нагода є. Лукас
не дуже любив світанки — йому більше подобалися сутін-
ки й зірки, але якби захотів побачити її, достатньо було б
піднятися до кав’ярні й оглянути краєвид. Там лежатиме
нове тіло, новий комбінезон, на чиїй блискучій поверх-
ні досі блукатимуть бліді промінчики сонця, які змогли
пробитися крізь ті кляті хмари.
Лукас виразно уявляв собі цю картинку — її незграб-
ну позу: вивернуті ноги, розкидані руки, перекручений
набік шолом, ніби вона дивиться в бік бункера. Далі він
домислив ще страшнішу картину: він, самотній стари-
гань, сидить навпроти того сірого екрана й малює вже не
зоряні карти, а краєвиди. Один і той самий краєвид, зно-
ву й знову, час від часу підіймаючи погляд на поруйнова-
не, нереальне майбутнє, замальовуючи ту саму нерухому
позу, а сльози скрапують на малюнок і перетворюють ву-
гільний слід на бруд.
Він стане таким, як Марнз, як той бідолаха. І дума-
ючи про Марнза, якого не було кому поховати, Лукас
пригадав останні слова Джульєтти. Вона благала його
знайти когось, не бути таким, як вона, ніколи не бути
самотнім.
Лукас схопився за прохолодне крицеве поруччя п’ят-
десятого майданчика і перехилився через нього. Сходи
ніби просвердлювали бункер, врізаний глибоко в зем-
лю. Унизу ледь виднівся майданчик п’ятдесят шостого —
кілька перекриттів під різними кутами. Було важко вимі-
ряти відстань до нього, та Лукас здогадувався, що цього
достатньо. Не потрібно спускатися до вісімдесят другого,
який обирала більшість самогубць.
Парубок раптом уявив себе в польоті — як перекида-
ється в повітрі, незграбно вивертаючи руки й ноги. Ма-
буть, не долетів би до майданчика — якесь поруччя пере-
хопило б його й розрубало ледь не навпіл. Чи, може, якщо
відстрибнути подалі, якщо націлитись головою вниз, то
все станеться швидко.
218
ЧАСТИНА IV. Викриття
Він випростався, відчуваючи напад страху й приплив
адреналіну від настільки виразної картини власного кін-
ця. Озирнувшись, Лукас оглянув ранкових подорожніх,
щоб зрозуміти, чи ніхто не стежив за ним. Він уже бачив,
як люди зазирають за поруччя. Завжди вважав, що в такі
миті їм спадають погані думки. Адже йому, людині, яка
виросла в бункері, було добре відомо, що лише діти не-
навмисно впускають речі з майданчиків. Виростаючи, на-
вчаєшся міцно тримати все, що лишень здатен втримати.
Зрештою, вислизало щось інше, щось інше губилося й па-
дало вниз, у серце бункера, змушуючи замислитись: а чи
не стрибнути слідом...
Перекриття затремтіло від поквапливої ходи носія;
затим босі ноги заляпали крицевими східцями. Лукас
відсунувся від поруччя й спробував зосередитися на сво-
їх планах цього дня. Може, краще просто знову заповзти
в ліжко й заснути, вбити в нетямі ще кілька годин?
Поки молодик намагався зібрати якісь крихти насна-
ги, носій промчав повз нього, і Лукас устиг помітити зо-
середжене й серйозне обличчя хлопця. Навіть коли той
уже зник із поля зору, промчавши похапливою, нестри-
мною ходою, його стурбоване обличчя мовби й далі стоя-
ло в Лукаса перед очима.
І він зрозумів. Дослухаючись до кроків носія, що відлу-
нювали в глибині, Лукас раптом збагнув: того ранку нагорі
щось сталося, щось незвичайне, пов’язане з очищенням.
Зернятко надії. Якась насінина, захована так глибоко
в душі, що навіть сам він не здогадувався про неї, здатну
отруїти, задушити... А вона, виявляється, пустила паро-
сток. Можливо, очищення не відбулося. Чи раптом ви-
рок переглянули? Люди з машинного надсилали пети-
цію. Сотні підписів сміливців, які ризикували власними
головами, щоб її врятувати. Невже суддів розчулив цей
відчайдушний демарш із глибин? Крихітне зерня надії
пустило коріння. Воно проросло лозою крізь груди Лука-
са, наповнивши його бажанням побігти нагору й побачи-
ти все на власні очі. Він відпустив поруччя і мрію пірну-
ти вслід за своїми тривогами та почав проштовхуватися
крізь ранкову юрбу.
219
Бункер, ілюзія
Він помітив, що ті, хто бачив носія, почали перешіп-
туватись. Лукас не єдиний звернув увагу на вираз його
обличчя.
Приєднавшись до потоку людей, котрі прямували
нагору, Лукас відчув, що біль у ногах після вчорашнього
походу зник. Він уже збирався обігнати родину, яка по-
вільно брела попереду, коли почув за спиною гучне скре-
готіння рації.
Лукас озирнувся й побачив на кілька сходинок ниж-
че заступника шерифа середнього сектора Марша: ра-
ція теліпалася в нього на поясі, до грудей він притискав
невеличку картонну коробку, а на чолі блищали рясні
краплі поту. Лукас зупинився і схопився за поруччя, за-
чекав, поки офіцер підніметься.
— Марше!
Заступник нарешті стишив звук рації та підняв погляд.
Кивнув Лукасу. Обидва чоловіки притислися до поруччя,
щоби пропустити робітника з тінню, які прямували нагору.
— Що сталося? — спитав Лукас. Він добре знав заступ-
ника, знав і те, що той може розказати йому все задурно.
Марш обтер чоло і переклав коробку під іншу руку.
— Той Бернард цілий ранок промиває мені мізки, —
поскаржився він. — Я й так достатньо набігався на цьо-
му тижні!
— Ні, що з очищенням? — не вгавав Лукас. — Тут щой-
но промчав носій із таким виглядом, наче побачив при-
вид.
Марш зиркнув на сходи перед собою.
— Мені сказали якнайшвидше відтарабанити її речі
на тридцять четвертий. Хенк ледь не вбився, поки ніс
їх мені з глибин, — він задріботів сходами, мовби не міг
більше затримуватися. — Слухай, якщо я хочу зберегти
роботу, маю бігти далі.
Лукас притримав його за руку, загородив прохід, роз-
дратовані пішоходи мусили протискуватися між ними
й рідкісними мандрівцями донизу.
— То очищення відбулося? — твердо спитав Лукас.
Марш повис на поруччі. З його рації долинув тихий
голос.
220
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Ні, — прошепотів він, і Лукас відчув, що от-от зле-
тить. Йому здавалося, що він може злетіти між сходами
й бетонним стрижнем бункера, промайнути між май-
данчиками, подолати п’ятдесят поверхів одним змахом
крила...
— Вона вийшла, але не провела очищення, — сказав
Марш. Він говорив тихо, але слова виявилися такими
гострими, що миттю вбили всі Лукасові мрії. — Вона піш-
ла за оті-о пагорби...
— Чекай. Що?
Марш кивнув, і з його носа покотилася крапля поту.
— Зникла з поля зору, — прошипів він, мов приглуше-
на рація. — Тепер я мушу віднести її речі до Бернарда...
— Давай я віднесу, — запропонував Лукас, простягаю-
чи руки. — Я однаково йду на тридцять четвертий.
Марш пом’яв у руках коробку. Бідолашний заступник
був готовий здатися будь-якої миті. Лукас почав благати
його, так само, як два дні тому благав пустити до Джуль-
єтти.
— Дай мені віднести їх за тебе, — сказав він. — Ти ж
знаєш, що Бернард не буде проти. Ми з ним добрі друзі,
як і з тобою...
Заступник Марш витер губи й ледь помітно кивнув.
— Слухай, я все одно йду нагору, — не вгавав Лукас.
Він і сам не помітив, як почав повільно витягати короб-
ку з рук виснаженого Марша, хоча хвилі емоцій, що пі-
діймалися зсередини й змушували тремтіти всім тілом,
заважали зосередитися. Гамір на сходах ніби поголосні-
шав і зазвучав у нього в голові. Надія на те, що Джуль-
єтта досі в бункері, вмерла, але те, що вона не провела
очищення, що зайшла за пагорби, наповнювали його
якимось іншим почуттям. Ці новини зачіпали ту його
частину, яка захоплювалася зоряною картографією.
Вони означали, що нікому не доведеться спостерігати,
як її тіло перетвориться на прах.
— Будь обачним із цим, — сказав Марш. Він не зводив
погляду з коробки, яку тепер стискала рука Лукаса.
— Я оберігатиму її, як своє життя, — відповів Лукас. —
Повір мені.
221
Бункер, ілюзія
Марш кивнув. І Лукас поквапився нагору, обганяючи
тих, хто збирався святкувати очищення, дослухаючись до
торохкотіння речей Джульєтти у коробці, яку міцно при-
тискав до грудей.
33
Електрик Вокер схилився над захаращеним верстаком і по-
правив збільшувальне скло. Велика випукла лінза висіла на
обручі, натягненому на голову. Він був би, напевно, незруч-
ним, якби Вокер не носив його протягом ледь не всіх своїх
шістдесяти двох. Коли він посунув скло, маленький чорний
чіп на зеленій материнській мікросхемі опинився в ідеаль-
ному фокусі. Старий бачив кожну з тих сріблястих метале-
вих лапок, які виходили з тіла чіпа й робили його подібним
до павука; їхні крихітні стопи кріпилися до мікросхеми
пластинками з розплавленого й застиглого металу.
Вокер доторкнувся до сріблястої калюжі кінчиком
найтоншого паяльника, одночасно натискаючи ногою на
гумову грушу. Метал навколо крихітної стопи розплавив-
ся і втягнувся, мов крізь соломинку, вивільняючи одну
з шістнадцяти ніжок.
Вокер збирався перейти до наступної — він цілу ніч ді-
ставав перегорілі чіпи, щоб відволіктися — аж раптом по-
чув знайоме тупотіння того новенького носія, який саме
мчав до нього коридором.
Вокер залишив мікросхему й розігрітий паяльник на
верстаку та кинувся до дверей майстерні. Він сперся на
одвірок і визирнув з-за дверей, коли хлопець проскочив
повз них.
— Носію! — загорлав старий, і хлопець слухняно зупи-
нився. — Які новини, хлопче?
Малий посміхнувся, блискаючи білими молодими зу-
бами.
— У мене приголомшливі новини, — сказав він. — Але
це коштуватиме один чит.
Вокер роздратовано забуркотів, але пошукав по кише-
нях комбінезона. Махнув хлопцеві, аби той підійшов.
222
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Ти Самсон, правильно?
Малий закивав, струшуючи волоссям.
— Був тінню Глорії, так?
Малий знову закивав, повів очима за сріблястим чи-
том, який Вокер видобув із кишені.
— Знаєш, Глорія жаліла самотнього старого. Довіряла
мені новини.
— Глорія померла, — сказав хлопець, простягаючи до-
лоню.
— Так і є, — зітхнув Вокер, опускаючи чит у простяг-
нену руку хлопця, й знову помахав зморшкуватою рукою
в пігментних плямах. Нестерпно хотілося про все дізна-
тись; він би радо заплатив усі десять читів. — Деталі, ма-
лий. Нічого не приховуй.
— Жодного очищення, містере Вокере!
Серце Вокера пропустило один удар. Хлопчик повер-
нувся, щоб бігти далі.
— Зажди, малий! Що ти маєш на увазі — жодного очи-
щення? Її звільнили?
Носій похитав головою. Він мав довге неслухняне во-
лосся, мовби призначене для того, щоб розвіватися на
сходах.
— Ні, пане. Вона не схотіла чистити!
Очі в хлопця світилися, він широко посміхався, насо-
лоджуючись власною обізнаністю. За його життя ніхто
ще не відмовлявся проводити очищення. І за життя Во-
кера теж. Можливо, взагалі ніхто ніколи не відмовлявся.
Вокер відчув шалену гордість за Джульєтту.
Хлопець на мить затримався. Здавалося, йому хочеть-
ся щось додати.
— Щось іще? — гукнув Вокер.
Самсон кивнув і глянув на кишеню електрика.
Вокер протяжно зітхнув, демонструючи своє розчару-
вання в молодому поколінні. Однією рукою шукав у ки-
шені, а другою нетерпляче махав, вимагаючи інформації.
— Вона зникла, містере Вокере!
Носій вихопив чит із руки старого.
— Зникла? Тобто мертва? Говори ж, синку!
Самсон зблиснув зубами, ховаючи чит до кишені.
223
Бункер, ілюзія
— Ні, сер. Вона зникла за пагорбами. Жодного очи-
щення, містере Вокере, просто покрокувала за пагорби
і зникла з очей. Пішла в те місто, а містер Бернард спосте-
рігав за цим!
Юний носій ляснув Вокера по руці, бажаючи, певно, так
висловити своє захоплення. Він відкинув волосся з облич-
чя, знову широко посміхнувся й розвернувся, щоб бігти
далі: ноги відпочили, а в кишенях забряжчали монети.
Вокер, приголомшений, так і застиг на порозі. Схопив-
ся за одвірок, щоб не вивалитися зі своєї майстерні. Стояв
і хитався, втупившись у гору тарілок, які виставив за двері
напередодні ввечері. Потім озирнувся через плече на роз-
стелене ліжко, що кликало його цілу ніч. Від паяльника
ще струменів димок. Старий відвернувся від коридору,
який от-от мав наповнитися дзвоном і тупотінням першої
зміни, і висмикнув паяльник з розетки, щоб не влаштува-
ти ще одну пожежу.
На якусь мить він замислився про Джульєтту, про ці
новини. Не знав, чи вчасно вона отримала записку, чи по-
меншало в неї того страху, який він і сам відчував.
Нарешті старий повернувся до дверей. Глибинні рівні
починали ворушилися. Він мовби відчув потужний пош-
товх: вийти туди, переступити цей поріг, стати частиною
чогось не баченого досі. Напевне, скоро прийде Шерлі,
принесе йому сніданок і забере порожні тарілки. Він міг
би почекати на неї, може, трохи поговорити. Можливо,
це дивне шаленство минуло б. А далі він подумав про че-
кання, про хвилини, що накопичуватимуться, мов робочі
замовлення, про те, що не знає, як далеко зайшла Джу-
льєтта, як інші відреагують на її відмову проводити очи-
щення, і ця думка змусила його рухатися.
Вокер підняв ногу й заніс її за поріг, зависнувши над
територією, на яку не ступав десятки років.
Він глибоко вдихнув, нахилився вперед і зробив крок.
І раптом відчув себе безстрашним першовідкривачем.
Ось він уперше за сорок із гаком літ крокує знайомим ко-
ридором, торкається пальцями до крицевої обшивки стін,
наближаючись до рогу, за яким лежить те, чого його очі
вже не пам’ятають.
224
ЧАСТИНА IV. Викриття
Так Вокер став ще одним заблуканим, який прямував
у велику безвість, і голова йому паморочилася від того,
що він може там знайти.
34
Важкі сталеві двері бункера прочинилися, і хмара аргону
вирвалась назовні з розлюченим шипінням. Вона виник-
ла ніби нізвідки, розпускаючись, мов збиті вершки, від
контакту з теплішим, більш розрідженим повітрям.
Джульєтта Ніколз простромила один чобіт у вузький
отвір. Двері лише трохи прочинилися, щоб стримати
смертельні токсини та з більшим тиском вичавити аргон,
тож їй довелося повернутися боком, щоб протиснутися
в щілину, а громіздкий комбінезон зашурхотів від тертя
об грубі двері. Усе, про що вона могла зараз думати, — це
шалений вогонь, який за мить наповнить шлюз. Здавало-
ся, пекучі язики вже лижуть їй спину, змушуючи втікати.
Вона простромила другий чобіт — і раптом опинилася
зовні.
Зовні.
Крізь віконце в шоломі поки не бачила нічого, крім
хмар, за якими в небі ховалися зірки.
Джульєтта побрела геть від бункера, виринаючи з тума-
ну шипучого аргону, і нарешті опинилася на пандусі, вкри-
тому товстим шаром нанесеного вітром бруду. Було дуже
легко забути, що верхній рівень бункера розташований під
землею. Зображення з її кабінету й кав’ярні створювало
ілюзію земної поверхні, мовби ти стоїш, відкритий усім
скаженим вітрам, але все те — лише завдяки камерам.
Джульєтта глянула на номери кишень і пригадала,
чого від неї чекали. Вона попленталася пандусом, дивля-
чись тільки під ноги. Дивувалася, що взагалі здатна руха-
тися. Чи було це просте заціпеніння перед невідворотною
смертю, чи інстинкт самозбереження, неусвідомлена вте-
ча від пекла в шлюзі. Тіло просто зволікало перед неми-
нучою загибеллю, адже сама вона не здатна була думати
й щось планувати на ці кілька хвилин, що їй залишалися.
225
Бункер, ілюзія
Діставшись верхнього краю пандуса, Джульєтта з го-
ловою поринула в ту величну, брехливу розкіш. Зелена
трава вкривала пагорби, мов новенький килим. Небо п’я-
нило блакиттю, білосніжні хмари виблискували, мов до-
рогі простирадла, у повітрі сновигали небачені створіння.
Джульєтта покрутилася навколо, вражена фальшивим
видовищем. Її мовби перенесли на сторінки книжок, про-
читаних у дитинстві. Там тварини розмовляли, діти літа-
ли, а сірого кольору взагалі не було.
Навіть знаючи, що це нереально й що вона дивиться
в екран розміру вісім на два дюйми, жінка відчула майже
нездоланне бажання повірити. їй хотілося повірити. Хо-
тілося забути все, що знала про облудну програму з ІТ, за-
бути, що вони з Вокером обговорювали, натомість упасти
в м’яку траву, повіривши в її існування, тішитися ілюзією
життя бодай одну мить, зірвати з себе незграбний ком-
бінезон і побігти мальовничими пагорбами з радісним
криком.
Джульєтта опустила погляд на свої руки, стиснула
й розтиснула їх, наскільки це дозволяли грубі рукавиці.
На ній була її труна. Думки плуталися, поки жінка сил-
кувалася відділити реальність від облудної надії, яку да-
рував придуманий ІТ шолом. Небо нереальне. Трава не-
реальна. Реальна лише її смерть. Потворний світ, який
вона знала все життя, — реальний. І тоді, лише на мить,
вона згадала: мусить щось зробити. Повинна провести
очищення.
Джульєтта обернулась і глянула на вежу з камерами —
бачила її вперше. Це був міцний блок із криці й бетону
з погнутою іржавою драбиною збоку. Кілька випуклих
лінз на гранях вежі нагадували бородавки. Джульєтта по-
тяглася до грудей, схопила одну ганчірку, розгорнула її.
Записка Вокера досі крутилася в її думках: «Не бійся».
Вона взяла шорстку повстяну ганчірку і потерла рукав
комбінезона. Обшивка з термоскотчу не відшарувалася, не
почала обсипатися лусочками, як на тому, який вона ко-
лись викрала в ІТ. То був скотч, призначений для смерт-
ників. А цей — розробка машинного відділу, подібний до
термоскотчу, з яким звикла працювати Джульєтта.
226
ЧАСТИНА IV. Викриття
«У постачанні вони чудові», — було сказано в записці
Вокера. «Чудові» стосувалося людей із постачання. Вони
роками допомагали Джульєтті дістати додаткові матері-
али в моменти, коли вона їх найбільше потребувала. Те-
пер ці люди зробили для неї неможливе. Поки вона три
дні дерлася сходами, три ночі проводила в трьох різних
в’язницях, вони підмінили матеріали для ІТ матеріалами
з машинного. Виконали замовлення на деталі, але «пе-
реплутали» їх, певно, на прохання Вокера. Уперше за всі
часи, мимоволі, ІТ виготовили комбінезон, призначений
для того, щоб витримати довше, не розкластися через
десять чи двадцять хвилин.
Джульєтта посміхнулася. Її смерть, досі невідворотна,
відкладалась. Вона довго дивилася на камери, аж поки роз-
тиснула пальці й впустила повстяну ганчірку у фальшиву
траву. Відвернувшись до найближчого пагорба, зібрала всі
свої сили, щоб не зважати на несправжні кольори, які при-
ховували те, що її оточувало. Замість того, щоб піддатися
ейфорії, Джульєтта зосередилася на грюканні чобіт пере-
сохлою землею, дослухалася до вітру, який злісно шарпав
її комбінезон, до ледь чутного гулу піщинок, що зусібіч об-
сипалися на шолом. Навколо був страхітливий світ, який
вона могла помітити, лише як слід зосередившись. Цей
світ вона знала, але більше не могла його бачити.
Джульєтта почала підніматися крутим схилом і взяла
курс на осяйні будівлі на обрії. Не сподівалася дійти до
них. Лише хотіла вмерти за пагорбами, де ніхто не мусив
спостерігати за її гниттям. І щоб молодий Лукас, мисли-
вець на зорі, не боявся в сутінках сходити нагору й бачити
її застигле тіло.
І раптом їй стало приємно просто крокувати до пев-
ної мети. Вона вийде з поля зору бункера. Це була більш
реальна мета, ніж те примарне місто; жінка знала, що на-
справді воно лежить у руїнах.
На середині схилу вона побачила два великі камені.
Почала обережно обходити їх і раптом зрозуміла, де вона,
зрозуміла, що пішла найкоротшим шляхом вздовж уло-
говини між двома пагорбами, і тут наткнулась на ще одну
жахливу брехню.
227
Бункер, ілюзія
Холстон і Еллісон. Сховані від неї чарами шолома. За-
масковані під камені.
Вона застигла. Не бачила їх, не могла до них загово-
рити. Озирнулася на рівнину й помітила інші валуни, що
спочивали де-не-де серед трави, розкидані саме там, де
померли попередні прибиральники.
Джульєтта відвернулася, залишаючи позаду страш-
ні валуни. Не могла знати, скільки має часу до того, як
її тіло буде приховане від зловтішних очей багатьох, і не-
втішних — лише кількох.
Крокуючи до вершини, досі відчуваючи біль у ногах
від сходження бункером, Джульєтта почала помічати
перші невідповідності в зображенні. Ширше розгорнуло-
ся небо над нею, за пагорбами відкрилося досі приховане
місто. Мабуть, це і був кінець програми, кордон брехні.
Якщо верхні поверхи далеких гігантів здавалися цілими
й виблискували у світлі фальшивого сонця, під їхніми
осяйними панелями зі скла і криці лежала тьмяна пліс-
нява мертвого світу. Джульєтті відкрилися наскрізні діри
в нижніх поверхах багатьох будівель. Здавалося, вони от-
от заваляться під тягарем домальованих верхніх поверхів.
Трохи далі підносилися нові будівлі, що взагалі не
мали нижніх поверхів. Вони висіли в повітрі, а під ними
сіріло лише тьмяне небо. Цей темний краєвид, у якому
панували важкі хмари та мертві пагорби, розгортався
вздовж низького обрію, перекресленого смужкою си-
няви, яка позначала кінець програми екрана.
Джульєтту здивував примітивний обман ІТ-відділу.
Може, вони й самі не мали жодного уявлення про те, що
лежало за пагорбами, не знали, що саме мусять малюва-
ти? Чи вважали це не вартим зусиль, адже ніхто й не мав
зайти так далеко? Хоч би якою була причина, через не-
логічність зображення у Джульєтти запаморочилася го-
лова. Вона втупилась у власні ноги, крокуючи останніми
метрами замальованого зеленим схилу, поки не дісталася
вершини.
Нагорі Джульєтта спинилася. Потужні пориви вітру
шарпали її комбінезон, змушуючи нахилятися вперед.
Вона оглянула обрій і зрозуміла, що стоїть на межі двох
228
ЧАСТИНА IV. Викриття
світів. Внизу перед нею розгорнулася нова панорама:
світ, укритий шаром пилу, обгоріла земля; отруйний по-
піл, здійнятий шаленим вітром, закручувався у невеличкі
торнадо. Це був новий для неї край, а все ж таки більш
зрозумілий за те, що вона бачила на екрані.
Жінка озирнулась і глянула на стежку, якою щойно
сходила, на високу траву, що колихалася в ніжному вітрі,
на розкидані в ній квіти, які мовби кивали їй, задивила-
ся в яскраву блакить і білосніжні хмари над головою. Це
була зла вигадка, красива отрута.
Джульєтта востаннє помилувалася нею. Помітила
круглу улоговину між пагорбів. Здавалося, що саме там
ховається плаский дах її бункера, що глибоко вгризався
в черево землі. Ґрунт навколо западини був так старанно,
рівномірно вибраний, мовби якийсь голодний бог вичер-
пав його велетенською ложкою. Із важким серцем Джуль-
єтта усвідомила, що світ, у якому вона виросла, тепер для
неї закритий, що її дім і її люди в безпеці за герметичною
брамою, а вона мусить впокоритися з власною долею. Ґі
вигнали. Час спливав. Тож вона повернулася спиною до
спокусливого краєвиду з його отруйними барвами, від-
крила обличчя реальності, пилюці, смерті.
Рушаючи пагорбом донизу, жінка обережно вдихала.
Знала, що Вокер подарував їй час, час, якого досі не мав
жоден прибиральник, але скільки? І навіщо? Вже досяг-
ла своєї мети, спромоглася заховатись від камер, то чому
й досі жива, навіщо плентається донизу цим незнайо-
мим схилом? За інерцією? Через силу тяжіння? Побачи-
ти новий пил і попіл? Трохи спустившись схилом, ближ-
че до руїн міста, Джульєтта спинилася, щоб оглянути
незнайомий краєвид. Поки стояла нагорі, могла обрати
маршрут для своєї останньої прогулянки, прогулянки
незайманими землями, оцими сухими дюнами... І тут,
вдивляючись у поруйноване місто за схилами, вона рап-
том побачила, що улоговина, в якій лежав її бункер, — не
природного походження. Пагорби, скільки сягав погляд,
складалися в чіткий візерунок. За однією круглою запа-
диною лежала інша, а між ними вивищувався земляний
229
Бункер, ілюзія
вал, мовби захищаючи кожну улоговину від жорстокого
вітру.
Джульєтта почала спускатися, обмірковуючи побаче-
не, дивлячись собі під ноги. Обходила великі каменю-
ки й слідкувала за диханням. Поплававши на глибині
в затоплених колодязях для прочищення труб, у брудній
воді, якої остерігалися навіть міцні чоловіки, Джульєтта
добре затямила, що повітря можна заощаджувати, диха-
ючи спокійно, нечасто й неглибоко. Вона підняла погляд,
міркуючи, чи вистачить у комбінезоні кисню, щоб пере-
тнути цю улоговину і дійти до наступної низки пагорбів.
І нарешті жінка побачила тонку вежу, що височіла
в центрі рівнини, виблискуючи металом у тьмяному со-
нячному світлі. Програма більше не змінювала краєвид;
реальність відкрилася Джульєтті без жодних викривлень.
Розглядаючи дивну вежу, яка могла призначатися хіба
що для камер, жінка подумала, що, певно, випадково по-
вернула не туди, забагато роздивлялась навколо з верши-
ни пагорба й тепер насправді пленталася назад до свого
бункера, долаючи шлях, яким уже ходила.
Мертвий прибиральник розкладався біля її ніг. Він
мав би підтвердити цей здогад. Від людини мало що за-
лишилося; окремі стрічки старого комбінезона, шкаралу-
па шолома.
Джульєтта зупинилась і зачепила шолом носаком чобо-
та: його мушля розсипалася. Хоч би які плоть і кістки рані-
ше заповнювали цю оболонку, їх давно рознесено вітром.
Джульєтта глянула далі, шукаючи пару, що ніби спа-
ла обійнявшись, але тих двох камінців ніде не було. Вона
подумала, що, може, отруйне повітря нарешті знайшло
щілини в прокладках і термоскотчі й усе це — марення
під дією газів. Однак місто було ближче. Верхні поверхи
будівель досі здавалися цілими й блискучими, а небо над
ними — блакитним і поцяткованим білими хмарками.
Це означало, що вежа внизу... чужа. А ці пагорби, ви-
соченні насипи мертвої землі, призначені не для того,
щоб захищати від вітру й утримувати повітря. Вони мали
заступати вежу від допитливих очей. Заступати одне
зображення від іншого.
230
ЧАСТИНА IV. Викриття
35
Лукас піднявся на майданчик тридцять восьмого, і досі
притискаючи до грудей невеличку коробку. Це був змі-
шаний поверх із офісами, крамницями, фабрикою плас-
тикових виробів і одним із менших водоочисних заводів.
Лукас штовхнув двері й покрокував коридорами, порожні-
ми після ранкового очищення; нарешті дістався головної
диспетчерської насосного відділення. Ключ працівника
ІТ-відділу дав йому змогу без перешкод зайти всередину.
У приміщенні стояла знайома висока шафа з серверами,
профілактичний огляд яких він робив щовівторка. Лукас
не вмикав верхнього світла, щоб маленьке віконце у дверях
залишалося темним і не приваблювало нічийого погляду.
Він прослизнув у нішу між сервером і стіною, кинувся на
підлогу і виловив із кишені комбінезона ліхтарик.
У м’якому червонястому світінні нічного ліхтарика Лу-
кас обережно розгорнув краї коробки, зазирнув усередину.
Почувався винним. І водночас мучило нетерпіння,
захват відкриття, інтимність того, що він робив. Провину
свою він вбачав не в тому, що знехтував наказом началь-
ника чи збрехав заступникові Маршу, не в тому, що за-
тримався з доставкою важливої ноші, яку обіцяв берегти.
Почувався винним за те, що посмів торкатися до її речей,
до того, що було її таємницею. Оце і є останки Джульєтти.
Не тіло, яке зникло й загубилося, а сліди її життя.
Лукас глибоко вдихнув і на мить завагався: чи не за-
крити коробку й не забути цю ідею, але потім подумав, що
мало б статися з цими речами, якби він їх віддав. Швид-
ше за все, у коробці копирсалися б його друзі з ІТ-відді-
лу. Вони розірвуть коробку та поділять речі, мов діти, які
обмінюються цукерками. Вони спаплюжать пам’ять цієї
жінки. Лукас повністю розкрив коробку, вирішив у такий
спосіб пом’янути Джульєтту.
Він посвітив ліхтариком усередину і побачив згори
стос бункерних ваучерів, стягнутих шматком дроту. Ді-
став їх і погортав. Це були відпускні ваучери. Десятки не
використаних відпусток. Він підніс їх до ніздрів і з поди-
вом відчув різкий запах мазуту, яким війнуло з коробки.
231
Бункер, ілюзія
Під ваучерами лежало кілька карток на харчування,
термін дії яких минув, і стирчав кінчик посвідчення.
Лукас дістав його — воно було сріблясте, видане для
служби на посаді шерифа. Пошукав іншого. В коробці
було багато різних карток, але, напевне, сріблясте ще
не встигли замінити посвідченням машинного відділу.
Не так багато часу минуло від її звільнення за право-
порушення до вироку за злочини проти бункера. Лукас
уважно роздивився фотографію на посвідченні, зроб-
лену недавно, — Джульєтта на фото була саме такою,
якою він її пам’ятав. Волосся забране назад і гладень-
ко зачесане. Лукас дивився на кучерики, що вибили-
ся з зачіски й упали на шию, і пригадував першу ніч,
коли спостерігав її за роботою. Вона сиділа сама і в світ-
лі лампи заплітала в косу довге волосся, вдивляючись
у сторінки тих своїх тек.
Лукас провів пальцями по фотографії і засміявся, по-
мітивши вираз її обличчя. Насуплена, погляд строгий, —
Джульєтта мовби намагалася зрозуміти, що хоче робити
фотограф, чому, чорт забирай, він так довго морочить їй
голову. Лукас прикрив рота долонею, щоб сміх не пере-
творився на схлипування.
Ваучери поклав назад у коробку, а посвідчення сховав
у нагрудну кишеню комбінезона, мовби з мовчазної зго-
ди самої Джульєтти. Далі увагу Лукаса привернув сріб-
лястий мультитул, зовсім як новенький, надто схожий на
його власний. Лукас схопив його і дістав свій із задньої
кишені, порівняв їх, виймаючи по одному інструменту з її
мультитула, захоплюючись тим, як плавно все ходить і як
чітко клацає, стаючи на місце. Далі Лукас обтер свій муль-
титул, аби знищити відбитки пальців, зняв з нього шма-
точок розплавленої гумової обмотки дроту й поклав у ко-
робку. Вирішив, що краще носитиме цей сувенір, а його
мультитул нехай зникне на складі чи дістанеться невідо-
мо кому, хто його все одно не зуміє належно поцінувати...
Почувши кроки й сміх, Лукас завмер. Затамував подих,
очікуючи, що хтось зайде в диспетчерську та ввімкне світ-
ло в нього над головою. Поряд клацав і дзижчав сервер.
Звуки в коридорі стихли, сміх розтанув.
232
ЧАСТИНА IV. Викриття
Лукас знав, що випробовує долю, але в коробці ще за-
лишалися речі. Він знову почав копирсатися в ній і знай-
шов різьблену дерев’яну скриньку — коштовний анти-
кваріат. Скринька була не більша за його долоню; уже за
мить він зумів її відчинити. Щойно зіскочила накривка,
Лукас побачив каблучку — жіночу обручку. Вона могла
бути золотою, але важко бути сказати напевне. Червоне
світло ліхтарика притлумлювало кольори, робило все од-
нотонним і неживим.
Чоловік пошукав якогось напису, але не знайшов. Об-
ручка була незвичайною річчю. Він був переконаний,
що Джульєтта не носила її, коли вони бачились, і тепер
міркував, чи належала ця річ якійсь її родичці. Може, пе-
редавалась у спадок ще з часів до повстання. Він поклав
обручку назад у дерев’яну скриньку й дістав з неї іншу
річ, браслет. Ні, не браслет. Витягнувши ланцюжок, Лу-
кас побачив, що це був годинник із таким маленьким ци-
ферблатом, що він зливався з ювелірним браслетом. Лу-
кас уважно оглянув циферблат і за мить зрозумів, що або
його зір, або червоний ліхтарик грають із ним у якісь ігри.
Чи ні? Він придивився, щоб переконатись, — і побачив,
що одна з тоненьких стрілок відміряла секунди. Годин-
ник працював.
Не встигнувши навіть подумати про те, як ризиковано
приховувати такі речі, чи про наслідки в разі викриття,
Лукас сховав годинник у нагрудну кишеню. Глянув на са-
мотню обручку в скриньці, завагався на мить, а потім і її
сховав. Пошукав у коробці, знайшов кілька читів на дні
та поклав їх у старовинну скриньку, замкнув її, вклав на
місце.
Що він робив? Лукас відчував, як цівка поту збі-
гає з чола і струменить вилицею. Від гарячого повітря
з задньої панелі ввімкненого комп’ютера, чи від хвилю-
вання він обливався потом. Цівки лоскотали шию, і Лу-
кас витер їх об плече. У коробці були ще речі, і він не міг
втриматись — мусив подивитися.
Знайшов маленький записник і погортав його. На сто-
рінках значилися виконані завдання, кожен рядок охай-
но викреслений. Лукас поклав записник на місце і дістав
233
Бункер, ілюзія
з дна коробки згорток паперу, який виявився доволі гру-
бим стосом аркушів, скріпленим мідними затискачами.
На обкладинці той самий почерк, що й у записнику. На-
пис — «Посібник з керування основним генератором».
Лукас розгорнув зшиток і побачив незрозумілі схеми
й винесені на поля примітки. Здавалося, Джульєтта скла-
дала посібник сама — чи то на підставі власного багато-
річного досвіду роботи в диспетчерській для себе, чи як
корисні поради іншим. Він побачив, що папір використо-
вувався раніше, але не перероблявся. Джульєтта просто
писала з другого боку. Перевернувши посібник, Лукас
глянув на численні рядки друкованого тексту. На полях
були ремарки, а одне ім’я обводилося багато разів: Джу-
льєтта. Джульєтта. Джульєтта.
Він перегорнув посібник до кінця і побачив іншу об-
кладинку — це був оригінальний текст. «Трагічна історія
Ромео і Джульєтти», — свідчив напис. Це була п’єса. Лу-
кас колись про неї чув. Перед ним у серці сервера увімк-
нувся вентилятор, дмухаючи на розігріті чипи з силіко-
ну й дротів. Лукас витер піт із чола і запхав п’єсу назад.
Акуратно поклав згори решту речей, склав докупи кар-
тонні вушка коробки. Звівся на ноги, вимкнув ліхтарик
і запхав його назад у кишеню, до мультитула Джульєтти.
Однією рукою міцно притискаючи до себе коробку, Лукас
поплескав по грудях другою, намацуючи її годинник, каб-
лучку і посвідчення з фотографією. Усе тісно прилягло
до тіла. Лукас похитав головою. Досі не розумів, що він,
з біса, собі думає. Коли парубок вислизав з маленької тем-
ної кімнати, висока панель миготливих вогників провела
його поглядом.
36
Тіла були скрізь. їх укривав шар пилюки й бруду, а ком-
бінезони роз’їли токсини, що літали в повітрі. Джульєтта
дедалі частіше спотикалася об мертвих. Трохи далі тіла
лежали суцільних шаром — мов нагромаджене каміння.
На декому ще були комбінезони, схожі на її власний, але
234
ЧАСТИНА IV. Викриття
більшість перетворилася на лахміття. Коли вітер обвівав
тіла, клапті майоріли в повітрі, тріпотіли, ніби водорос-
ті з рибних ферм на глибині. Не в змозі пройти між них,
Джульєтта почала переступати через людські рештки,
прямуючи до вежі з камерами. Тіл були сотні, а може,
й тисячі.
Вона зрозуміла, що це люди не з її бункера. Попри
очевидність висновку, він її приголомшив. Інші люди.
Ці мертві тіла підтвердили страшний здогад Джульєтти:
увесь цей час так близько від них жили інші люди, а вони
цього не знали. Жінка мовби перетнула незаселену пуст-
ку і перейшла з одного всесвіту в інший, можливо, перша,
хто зміг це зробити, і ось опинилася на цвинтарі чужих
людей. Як і вона сама, ці люди жили й померли у світі,
такому подібному до її власного.
Вона прокладала собі шлях поміж трупів, схожих
на уламки крихкої породи; вони мовби зливалися одне
з одним. Подекуди тіла були звалені в купу, й Джульєт-
ті складно було обирати шлях. Трохи ближче до панду-
са, що вів донизу, до цього іншого бункера, їй довелося
наступити на кілька трупів, щоб пройти далі. Складалося
враження, що люди намагалися втекти і натикались один
на одного, створюючи свої маленькі пагорби у божевіль-
ній спробі добігти до чогось справжнього. Але, набли-
зившись до пандуса, що вів донизу, Джульєтта побачила
тіла, які налягали на крицеві двері шлюзу, і зрозуміла, що
вони прагнули потрапити назад, усередину бункера.
Над нею нависала власна неминуча смерть — холод-
не усвідомлення, нове відчуття, що пробігло шкірою, на-
повнило всі пори. Скоро Джульєтта приєднається до цих
тіл. Але чомусь вона не боялася. Залишила страх по той
бік пагорба й тепер блукала в нових землях, бачила щось
нове — жахливий дар, за який мала бути вдячна. Допит-
ливість гнала її вперед, а можливо, до цього спонукав ви-
гляд застиглої юрби, яка знайшла вічний спокій, зупине-
на в останньому пориванні, в спільному зусиллі тіл, що
налягали одне на одне, силкуючись дістатися до дверей.
Джульєтта пробиралася далі. Часом доводилося сту-
пати по трупах. Вона переступала понівечені, висохлі
235
Бункер, ілюзія
тіла, відкидала ногою кістки й пошарпані вітром рештки,
продираючись до прочинених дверей. Між їхніми заліз-
ними зубами завмерла постать — одна рука в шлюзі, дру-
га зовні, застиглий крик на сірому висушеному обличчі,
порожні очниці, звернені до Джульєтти.
Вона й сама була однією з таких, подібною до цих чу-
жинців. Вже мертвою, або, принаймні, майже мертвою.
Проте вони вже застигли, а Джульєтта й далі просувалася
вперед. Прокладала шлях. Витягла тіло з отвору, важко
дихаючи в шолом, так що запітнів непотрібний екран.
Джульєтта майже вивільнила тіло з щілини, коли воно
розірвалося навпіл і розсипалось. Плоть, перетворена на
пил, осіла їй під ноги.
Джульєтта пропхнула всередину одну руку, спробу-
вала протиснутися боком. Пролізло плече, далі нога,
але шолом застряг. Вона повернула голову й сіпну-
ла ще раз, але шолом міцно засів у дверях. На мить
Джульєтта відчула сум’яття, мовби сталеві щелепи
схопили її голову, стиснули шолом, і вона мусила те-
ліпатися в лещатах. Жінка випростала руку, намагаю-
чись схопитися за двері й просунутись далі, але тепер
застряг і тулуб. Одна нога всередині, друга зовні. І не
було нічого, аби вхопитись і підтягтися, нічого такого,
від чого могла б відштовхнутись і продертися далі. За-
стрягла в пастці, відчайдушно, та марно розмахуючи
рукою всередині шлюзу, швидко дихаючи, витрачаю-
чи рештки кисню.
Спробувала пропхати другу руку. Не могла повернути
тулуб, але насилу зігнула лікоть і ковзнула долонею в тіс-
ну шпарину між власним животом і дверима. Зігнувши
пальці, вхопилася за край дверей і почала підтягуватись.
Не було важеля, який допоміг би їй. Сподівалася лише на
власні пальці, що намертво вчепилися в двері. І раптом
відчула, що не хоче помирати, принаймні не тут. Стис-
нула пальці щосили, чіпляючись за край сталевої щеле-
пи, аж кісточки заніміли від натуги. Метляючи головою
в шоломі, намагаючись вдарити лобом клятий екран,
Джульєтта виверталась, шарпалась і сіпалась — поки рап-
том не вискочила з лещат.
236
ЧАСТИНА IV. Викриття
Вона зашпорталася, пробираючись далі в шлюз,
висмикнула другу ногу з-за дверей і, розмахуючи рука-
ми, щоб відновити рівновагу, здійняла хмарку чорного
попелу. Це були рештки тих, хто загинув від очищуваль-
ного полум’ї шлюзу. Джульєтта побачила, що опинилася
в обпаленій кімнаті, моторошно схожій на ту, яку недавно
залишила. У її виснаженому й збудженому мозку виника-
ли страхітливі видіння. Можливо, вона вже померла, і тут
її оточують привиди, що чекали на неї. Може, її спалили
живцем у шлюзі власного бункера, а це її посмертні сни,
її втеча від болю, і тепер вона сама стала привидом та жи-
тиме тут вічно.
Джульєтта попленталася до внутрішніх дверей, по-
брела по коліна в чийомусь попелі й притиснулася чолом
до віконця з грубого скла. Зазирнула в нього, очікуючи
побачити Пітера Біллінґза за робочим столом. Чи, може,
Холстона, заблуканого в коридорах, привида, який шукає
свою примарну дружину.
Але це був не той самий шлюз. Джульєтта спробувала
заспокоїтись. Вона подумала, скільки кисню ще лишило-
ся в комбінезоні, чи схоже вдихання власних випарів на
вдихання викидних газів розпеченого мотора, що отруює
мозок.
Двері були міцно замкнені. Це реальність. Тисячі по-
мерли, але вона — жива. Ще жива.
Джульєтта спробувала покрутити велике колесо, що
замикало двері, але воно або прикипіло від вогню, або
було зафіксоване зсередини. Джульєтта затупала в скло,
сподіваючись, що її почує шериф бункера чи, може, пра-
цівник кав’ярні. Усередині було темно, але думка, що
хтось має почути, не полишала її. Люди жили всередині
бункерів. Лежати купами навколо них не було нормою.
Ніхто не відповідав. Не зблиснув жоден промінчик
світла. Джульєтта налягла на велике колесо, пригадуючи
інструктаж Марнза про всі ці механізми й принципи їх-
ньої роботи, але ті лекції були так давно, та й вона тоді
не надала їм особливого значення. Втім, дещо все-таки
пам’ятала: хіба після подачі аргону й вогню внутрішні
двері не мали відімкнутись? Автоматично? Щоб шлюз
237
Бункер, ілюзія
можна було відчистити? Здавалося, щось таке Марнз
і говорив. Він ще пожартував, мовляв, однаково ніхто не
може повернутися всередину після того, як вогонь зро-
бить свою справу. Пригадувала вона це, чи вигадувала?
Це марення, що виникає в мозку через кисневе голоду-
вання?
Хоч би там як, та колесо на дверях неможливо було зру-
шити. Джульєтта налягала на нього всім тілом, але воно
не рухалось. Вона відступила. Лава, прикріплена до стіни,
на якій одягали перед смертю прибиральників, приваби-
ла її. Джульєтта втомилася від ходіння, від боротьби за
можливість увійти всередину. Але навіщо їй взагалі туди
заходити? Вона нерішуче покрутилася на місці. Що вона
робить?
їй потрібне повітря. Чому вона вирішила, що в бункері
воно буде? Джульєтта озирнулася на розкидані кістки не-
зліченних тіл. Скільки тут мерців? Кісти перемішалися,
тому важко було зрозуміти. Тоді вона подумала про че-
репи. Можна полічити черепи. Струснула головою, від-
ганяючи ці нісенітниці. Вочевидь уже втрачала здатність
мислити тверезо.
— Колесо на дверях — це застрягла гайка, — промовив
хтось далекий у підсвідомості. — Це заржавілий гвинт.
А хіба вона не заслужила ще за часів свого тінюван-
ня особливої репутації майстра з розкручування таких
гвинтів?
Джульєтта сказала собі, що це можна зробити. Ма-
зут, жар, важіль. Ось ключик до шматочків металу, які
не хотіли піддаватися. Нічого з цього вона не мала, але
все одно озирнулася. Протиснутися назад крізь зовніш-
ні двері було неможливо, вона знала, що вдруге в неї не
вийде, — вже не мала стільки сили. Тож залишався шлюз.
Лава була прикручена до стіни й висіла на двох ланцюгах.
Джульєтта пошарпала за ланцюги, але знала, що їх не діс-
тане, та й нічим би вони не допомогли.
У кутку по стіні бігла звивиста труба, що вела до вен-
тиляційних шахт. «Мабуть, звідси накачувався аргон», —
подумала Джульєтта. Вона обіруч обхопила трубу, впер-
лася ногами в стіну й почала сіпати.
238
ЧАСТИНА IV. Викриття
У місці стику з шахтою щось зрушилося; токсини в по-
вітрі роз’їли й послабили стик. Джульєтта посміхнулася,
стиснула зуби й люто шарпнула.
Труба відломилась і зігнулася біля нижнього кінця.
Джульєтта відчула раптовий напад ентузіазму, мов той
дикий пацюк, що натрапив на великий шматок сала. Вона
схопила вільний кінець труби й почала розхитувати його,
згинаючи та розгинаючи другий кінець. Метал можна було
зламати навіть за незначних зусиль — якщо робити це до-
сить довго. Джульєтта чудовно знала, як розігрівається за-
іржавіла сталь на місці згину, поки нарешті не зламається.
Між брів збиралися краплі поту, виблискуючи у тьмя-
ному світлі, яке пропускав шолом. Піт стікав носом, за-
туманював екран, але вона шарпала і штовхала, вперед
і назад, чимраз відчайдушніше...
Труба смикнулася, заскочила її зненацька. Почув-
ся лише тихий брязкіт, і довгий порожнистий шматок
металу опинився в її руках. Один кінець був зім’ятий
і покручений, а другий — цілий і круглий. Джульєтта
повернулася до дверей, цього разу з інструментом. Про-
стромила трубу в колесо, слідкуючи, щоби протилежний
кінець не човгав по стіні. Обхопивши трубу обома рука-
ми в рукавицях, вона підтягнулась і налягла на неї всім
тілом, перехиляючись і торкаючись шоломом до дверей.
Почала всією вагою давити на імпровізований важіль,
знаючи, що вивільняє гвинти не статична сила, а різкі
рухи. Жінка якомога ближче посувалася до кінця труби,
спостерігаючи, як та легко гнеться, побоюючись, що вона
переломиться навпіл ще до того, як піддадуться двері.
Повиснувши на кінці труби — для максимальної
сили важеля — вона налягла на неї всім тілом, але тру-
ба дзенькнула, ніби ламаючись, і Джульєтта вилаялась.
Комбінезон не до кінця заглушив різкий брязкіт металу,
жінка впала на підлогу, боляче вдарилася ліктем.
Щось впиналося Джульєтті в ребра. Жінка намагалася
відновити дихання. Піт скрапував на екран шолома, за-
туманюючи прозір. Вона підвелася й побачила, що труба
ціла. Подумала, що, може, залізяка вислизнула з колеса,
але вона й далі стирчала між спицями великого стерна.
239
Бункер, ілюзія
Не вірячи своїм очам, схвильовано дихаючи, Джуль-
єтта витягла трубу з другого боку. Вона обхопила руками
спиці й налягла.
І колесо...
Зрушилося.
37
Вокер дійшов до повороту і зрозумів, що от-от залишить
позаду звичний вузький коридор і опиниться в більш
просторому фойє машинного. Він помітив, що у при-
міщенні багато молодих тіней. Вони стояли групками
й перешіптувались. Троє хлопців сиділи навпочіпки біля
стіни та грали в кості на чити. Різноголосий гамір доли-
нав з їдальні навпроти. Майстри відіслали молодь, щоб
обговорити дорослі справи. Вокер глибоко вдихнув і по-
прямував тим бісовим відкритим простором, зосереджу-
ючись на кожному русі, карбуючи кроки, ніби завойову-
вав кожну кахлю на підлозі.
Час, за який він нарешті увіткнувся в стіну, щоб із по-
легшенням прихилитися до сталевої панелі, здався старо-
му цілим життям. За спиною почувся сміх тіней, але Вокер
був надто стривожений, щоб цим перейматися. Ковзаючи
вздовж сталевої обшивки, він схопився за одвірок їдаль-
ні, затягнув себе всередину й відчув величезну полегкість,
їдальня виявилася в кілька разів більшою за майстерню, але
її загромаджували меблі, що трохи заспокоювало старого,
й там були знайомі обличчя. Спираючись спиною на стіну,
не в змозі відірватися від прочинених дверей, Вокер змусив
себе прийняти простір цієї кімнати. Він знесилено опустився
на підлогу й завмер, дослухаючись до суперечки чоловіків
і жінок з машинного, які збуджено перебивали одне одного.
— У неї однаково вже закінчилося повітря, — казав
Рікс.
— Ти не можеш знати напевно, — відповідала Шерлі.
Вона стояла на стільці, щоб бути принаймні не нижчою
за інших, і оглядала їдальню. — Ми не знаємо, може, їм
вдалося досягти певного прогресу?
240
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Невідомо, бо нам цього не кажуть!
— Можливо, зовні стало краще.
Після цієї фрази запала тиша. Певно, всі чекали, що
той, хто це промовив, насмілиться заговорити знову й ви-
каже себе. Вокер спостерігав за очима тих, хто сидів об-
личчям до нього. Вони були розширені від страху й хви-
лювання. Подвійне очищення усунуло деякі табу. Тіней
відіслали геть. Дорослі відчули неабияке пожвавлення
і свободу висловлювати заборонені думки.
— А що, як і справді стало краще? — спитав ще хтось.
— За два тижні? Кажу вам, народ, тут річ у комбіне-
зонах! Вони вдосконалили комбінезони! — Марк, на-
фтовик, оглянув присутніх, і очі в нього злісно блисну-
ли. — Я впевнений, — додав він. — Вони вдосконалили
комбінезони, і тепер у нас є шанс!
— Шанс на що? — прохрипів Нокс. Сивий голова ма-
шинного сидів за столом, поглинаючи свій сніданок. —
Шанс вислати більше наших, аби блукали пагорбами,
поки їм не забракне повітря? — він похитав головою і з’їв
ще ложку, а далі вказав нею на юрму робітників. — Про
що справді потрібно поговорити, — провадив старий, не
перестаючи жувати, — то це про ті облудні вибори, про
того смердючого мера і про те, як нас тримають тут, у гли-
бокій темряві!..
— Вони не вдосконалили комбінезони, — просичав
Вокер, який і досі не відновив дихання після важкого ви-
пробування.
— Саме завдяки нам ця бляшанка досі не розвалила-
ся, — правив своєї Нокс, обтираючи бороду. — А що нам
за це? Роздроблені пальці й лайно щуряче замість платні.
А тепер? Тепер вони приходять і забирають наших людей,
щоб вислати їх геть заради зображення, на яке нам взага-
лі начхати! — він грюкнув по столі могутнім кулаком, аж
миска підстрибнула.
Вокер відкашлявся. Він досі сидів на підлозі, приту-
лившись до стіни. Ніхто не бачив, як він зайшов, і ніхто
не чув його першої репліки. Тепер, коли всі в приміщен-
ні вмовкли, налякані вигуком Нокса, старий зробив нову
спробу.
241
Бункер, ілюзія
— Вони не вдосконалили комбінезони, — повторив
він, цього разу трохи гучніше.
Шерлі помітила його з висоти, розтулила рота з поди-
ву й вказала на нього пальцем. З десяток голів поверну-
лися до Вокера.
Усі витріщилися на нього. Старий і досі не міг пере-
вести подих, йому здавалося, що він помирає. Кортні,
молода робітниця з сантехнічної служби, яка ніколи не
шкодувала для нього ласкавого слова, проминаючи май-
стерню, встала й поквапилася до старого. Здивовано про-
шепотіла його ім’я, допомогла підвестися, запрошуючи
підійти до столу й сісти на її стілець.
Нокс відсунув від себе миску й ляснув по столі.
— Це що таке — тепер у нас дозволено вештатися де
заманеться?
Вокер повільно підняв очі й побачив, що майстер по-
сміхається йому крізь бороду. До старого електрика звер-
нулися ще два десятки пар очей. Він змахнув рукою, але
тільки мовчки втупився в стіл перед собою. Раптом від-
чув, що людей забагато.
— Увесь цей галас розпалив тебе, старий? Ти теж зі-
брався за пагорби?
Шерлі підскочила на стільці.
— О Господи, пробач. Я забула принести тобі сніда-
нок, — вона кинулася до кухні по їжу для Вокера, хоч він
і намагався жестами її зупинити. Старий не хотів їсти.
— Це не... — його голос зламався. Він спробував зно-
ву. — Я прийшов, тому що почув новини, — прошепотів
він. — Джулз. З поля зору, — він змахнув рукою, ніби зма-
лював над столом уявний пагорб. — Але в ІТ нічого не
вдосконалювали, — він глянув у вічі Марку й поплескав
себе по грудях. — Це зробив я.
Шепіт у одному з кутків стих. Ніхто не сьорбав зі скля-
нок, ніхто не ворушився. Всі були приголомшені вже тим,
що Вокер вийшов зі своєї майстерні й наважився порину-
ти в такий натовп. Усі були надто молоді, щоб пам’ятати,
коли старий востаннє кудись вибирався. Вони знали його
як божевільного стариганя-електроінженера, який жив
у печері та відмовлявся брати тіней.
242
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Що ти таке кажеш? — перепитав Нокс.
Вокер глибоко вдихнув. Він уже збирався заговорити,
як надійшла Шерлі й поставила перед ним миску гарячої
вівсянки, такої густої, що ложка в ній стояла сторч. Саме
так, як він любив. Вокер стиснув обома руками краї мис-
ки, відчуваючи тепло в долонях. Він раптом усвідомив,
що дуже втомився від недосипання.
— Вок? — вигукнула Шерлі. — Все гаразд?
Він кивнув і помахав рукою, мовляв, усе гаразд, а далі
підняв погляд і зустрівся очима з Ноксом.
— Днями Джулз заходила до мене, — Вокер опустив
голову, збираючи рештки колишньої рішучості. Намагав-
ся ігнорувати юрбу, яка витріщалася на нього, але його
дратувало блимання ламп під стелею. — У неї була тео-
рія щодо цих комбінезонів і ІТ, — він перемішав вівсянку
однією рукою, набираючись мужності, щоб вимовити не-
мислиме. Хоча — скільки йому років? Що старому до яки-
хось табу? — Пам’ятаєш той термоскотч? — він повернув-
ся до Рейчел, яка працювала в першій зміні й добре знала
Джульєтту. Та кивнула. — Джулз виявила, що це була не
випадковість — те, як він розвалився, — він кивнув на під-
твердження своїх слів. — Вона про все здогадалась, отак.
Вокер проковтнув ложку вівсянки — їсти не хотілось,
але гаряча каша приємно обпікала язик. Усі навколо за-
мовкли в очікуванні. Чути було тільки приглушений ше-
піт і стишені вигуки тіней за дверима.
— За всі ці роки я зробив чимало послуг відділові по-
стачання, — пояснив він. — Чимало послуг. Тож тепер
я пригадав їм усе. Сказав, що так ми будемо квити, — ста-
рий оглянув усю цю компанію чоловіків і жінок із машин-
ного. За дверима вже з’юрмилися інші, але вони бачили,
що всередині всі завмерли, тож і собі мовчали. — Ми й ра-
ніше перехоплювали речі з каналу постачання ІТ. Я сам
це робив. Найкраща електроніка й кабелі йдуть до них, на
їхні комбінезони...
— Срані вилупки, — промимрив хтось, і чимало лю-
дей сердито закивали.
— Тож я попросив постачальників повернути нам
борг. Щойно я почув, що її забрали... — Вокер затнувся
243
Бункер, ілюзія
і витер очі, — щойно я почув, то написав їм про це, сказав
замінити все, що ті виродки замовили, на наші матеріали.
Найкращі з найкращих. І хай вони цього разу залишаться
ні з чим.
— Що ти зробив? — перепитав Нокс.
Вокер кивав знову й знову, відчуваючи, як приємно
розповідати правду.
— Вони розробляли комбінезони так, щоб вони роз-
лазилися. Не тому, що там, нагорі, не так уже й погано,
не думаю. Просто вони не хочуть, щоб твоє тіло зникло
з поля зору, еге ж, — він знову помішав вівсянку. — Вони
хочуть, щоб усі ми лишалися тут, під їхнім наглядом.
— То з нею все гаразд? — спитала Шерлі.
Вокер спохмурнів і повільно похитав головою.
— Я ж казав, хлопці, — вигукнув хтось. — У неї б уже
мав закінчитись кисень.
— Вона однаково помре, — докинув хтось інший, і су-
перечка відновилась. — Це доводить лише те, що вони гів-
нюки!
Із цим Вокер не міг не погодитись.
— Так, ви всі, не треба заводитись, — прогарчав Нокс.
Проте сам завівся ще дужче. До їдальні натоптувався де-
далі більший натовп робітників, адже там точилися не-
звичайні розмови, і всі зі стурбованими обличчями юр-
милися навколо столу.
— Ось і все, — сам собі сказав Вокер, спостерігаючи за
колотнечею, яку зчинив, за наростанням гніву своїх дру-
зів і колег, які вигукували запитання в порожнечу, поки
в їхніх грудях розгоралася пристрасть. — Ось і все, — пов-
торив він, відчуваючи, як усе навколо закипає, готове ви-
бухнути. — Ось і все, ось і все...
Кортні, яка досі заклопотано над ним схилялася, ніби
над інвалідом, тендітною рукою взяла старого за зап’ястя.
— Що, все? — перепитала вона й замахала іншим, щоб
не заважали почути слова старого, та ближче нахилилася
до Вокера. — Що ти намагаєшся сказати?
— Ось так воно й починається, — прошепотів він
у тиші, що знову запала в їдальні. Старий підняв очі
й уважно оглянув обличчя всіх, прочитав на них лють
244
ЧАСТИНА IV. Викриття
і готовність порушити всі табу. Він зрозумів, що не дарма
так розхвилювався. — Ось так починається повстання...
38
Захеканий Лукас збіг на тридцять четвертий, притискаю-
чи до грудей коробку, виснажений радше власними пере-
живаннями, ніж звичним шляхом на роботу. У роті досі
відчувався металевий присмак адреналіну після того, як
він, сховавшись за сервером, копирсався в речах Джуль-
єтти. Чоловік знову поплескав по нагрудній кишені, на-
мацуючи трофеї і відчуваючи прискорене серцебиття.
Трохи заспокоївшись, простягнув руку до дверей ІТ,
але двері полетіли йому назустріч, ледь не розбивши кі-
сточки. Семмі, його знайомий технік, вивалився звідти
й промчав повз нього. Лукас покликав його, але старший
технік уже кружляв сходовими маршами, що вели нагору,
а далі й зовсім зник з очей.
У фойє було ще більше метушні, ніж він очікував, усі
перекрикували одне одного. Лукас обережно ввійшов, ди-
вуючись, до чого вся ця колотнеча. Він притримав двері
ліктем і прослизнув усередину, міцно стискаючи коробку.
Здавалося, найгучніше волав Бернард. Голова ГГ стояв
біля входу й гримав на кожного техніка, який проминав
його. Неподалік Сімс, голова відділу безпеки ГГ, так само
гримав на трьох чоловіків у сірих комбінезонах. Лукас за-
стиг біля дверей, наляканий розлюченими обличчями обох.
Коли Бернард помітив його, Лукас грюкнув дверима
і поплентався повз настрашених техніків, аби привітати-
ся з начальником. Розтулив був рота, аби сказати щось,
але боса більше цікавила його ноша.
— Оце й усе? — Бернард висмикнув коробку в нього
з рук.
- Це?..
— Усі речі тієї замазури вмістилися в цю срану короб-
ку? — Бернард розгорнув картонні вушка. — Це все?
— Е-е-е... це все, що мені дали, — пробелькотів Лу-
кас. — Марш сказав...
245
Бункер, ілюзія
— Ага, заступник написав мені про свої лиха. Заради
Бога, у Пакті треба прописати вікові обмеження для та-
ких посад. Сімсе! — Бернард обернувся до голови відділу
безпеки. — Переговорну. Негайно!
Лукас тицьнув пальцем позад себе, на серверні:
— Напевно, мені краще братися за...
— Ходи зі мною, — звелів Бернард, стиснув його пле-
че. — Хочу, щоб ти мені з цим допоміг. Здається, серед
цих смердючих техніків залишається дедалі менше таких,
кому я можу довіряти.
— Тільки якщо ви не хочете, щоб я полагодив серве-
ри. Ми там працювали над тринадцятою стійкою...
— Почекає. Це важливіше, — і Бернард повів Лука-
са до переговорної, слідом за неповоротким здорованем
Сімсом.
Охоронець відчинив двері й притримуючи їх, похмуро
глянув на Лукаса. Той здригнувся, переступаючи поріг. Від-
чув, як по грудях струменить піт, ніби шкіра під коміром
і під пахвами горить вогнем. Раптом уявив, як його саджа-
ють за стіл, прив’язують до стільця, дістають із кишень кра-
дені речі та розмахують ними в нього перед обличчям...
— Присядь, — сказав Бернард. Він поставив коробку
на стіл і разом із Сімсом почав діставати з неї речі. Лукас
опустився на стілець.
— Відпускні чити, — сказав Сімс, дістаючи стос папе-
рових купонів. Лукас спостерігав, як рухаються його грубі
ручиська. Сімс колись був техніком, але він дедалі глад-
шав, тож, без сумніву, більш підходив для інших, не на-
стільки складних обов’язків. Він підніс чити до носа, по-
нюхав і гидливо скривився. — Тхне спітнілою замазурою.
— Фальшивки? — стрепенувся Бернард.
Сімс похитав головою. Бернард оглядав маленьку де-
рев’яну скриньку. Він струснув її, постукав кісточками
пальців по накривці, дослухаючись до дзвону читів. По-
шукав якоїсь застібки чи пружинки.
Лукас ледь не бовкнув, що накривка від’їжджає вбік,
що це тонкий механізм, кріплення якого майже непоміт-
ні, тож потрібне лише невеличке зусилля. Бернард щось
промимрив і відклав скриньку.
246
ЧАСТИНА IV. Викриття
— А що ми конкретно шукаємо? — спитав Лукас. Він
перехилився через стіл і взяв скриньку, вдаючи, ніби
вперше досліджує її.
— Будь-що. Якусь бісову підказку, — гаркнув Бернард.
Він витріщився на Лукаса. — Як та почвара змогла зайти
за пагорб? Це її заслуга? Недбальство когось із моїх техні-
ків? Що?
Лукас досі не міг зрозуміти, чому бос гнівається. За-
суджена не провела очищення — але ж його недавно ро-
били. Чи Бернард лютував через те, що не знає, як жінка
могла так довго протриматися? У цьому Лукас бачив пев-
ну логіку. Коли він випадково щось лагодив, це було май-
же так само нестерпно, як і зламати. Він і дотепер бачив
Бернарда розгніваним, але це було щось інше. Бос зда-
вався озвірілим. Одержимим. Так само почувався й Лу-
кас, коли ремонт раптом завершувався успіхом, а він не
розумів, як це сталося.
Тим часом Сімс знайшов записник і почав гортати.
— Агов, босе...
Бернард висмикнув записник із його руки й почав
шарпати сторінки.
— Треба, щоб хтось переглянув усе це, — сказав він,
поправивши окуляри на носі. — Тут можуть бути сліди
змови...
— Ого, гляньте, — Лукас простягнув скриньку, — вона
відчиняється, — він показав, як відсунути накривку.
— Дай подивлюся, — Бернард кинув записник на стіл
і вихопив скриньку з його руки. Зазирнув, наморщив
носа. — Тут лише чити, — протягнув розчаровано, виси-
пав їх на стіл і вже збирався відкинути скриньку, але Сімс
вихопив її.
— Це антикваріат, — сказав здоровань. — Думаєш, тут
якась підказка, чи я можу...
— О, ну звісно, бери собі, авжеж, — Бернард змахнув
руками на віконце і фойє за ним. — Адже ніякої важливі-
шої чортівні тут не відбувається, га, сраний бовдуре?
Сімс ухильно знизав плечима й поклав скриньку
в кишеню. Лукас відчайдушно бажав опинитися зараз
у будь-якому куточку бункера, аби не тут.
247
Бункер, ілюзія
— Може, їй просто пощастило, — висловив припу-
щення Сімс.
Бернард перевернув коробку та заходився витрушува-
ти з неї посібник. Лукас уже знав, що зшиток акуратно
складений на дні. Голова ІТ зупинився і зиркнув на Сімса
поверх окулярів.
— «Пощастило...» — перекривив зневажливо.
Сімс винувато опустив голову.
— Вали звідси нахрін, — гримнув Бернард.
Сімс кивнув.
— Ага, ну, ти правий.
— Ні, справді, вали звідси! — Бернард вказав на две-
рі. — Вали звідси нахрін!
Голова відділу безпеки усміхнувся, неначе бос сказав
щось смішне, але поплентався до дверей. Вислизнув із пе-
реговорної і м’яко клацнув за собою дверима.
— Мене оточують йолопи, — сказав Бернард, щойно
вони залишилися вдвох.
Лукас спробував зрозуміти, чи не на його це адресу.
— Не враховуючи теперішньої компанії, — додав Бер-
нард, ніби прочитавши його думки.
— Дякую.
— Слухай, ти хоча б можеш полагодити бісів сервер?
За що я, чорт забирай, плачу іншим сраним технікам?
Він знову поправив окуляри, що з’їхали з перенісся,
а Лукас намагався пригадати, чи голова ІТ завжди так
багато лаявся. Здається, ні. Може, він перевтомився від
тимчасового виконання обов’язків мера? Щось змінило-
ся. Тепер було дивно навіть думати про Бернарда як про
друга. Цей чоловік став таким поважним, таким заклопо-
таним. Можливо, це наслідки стресу через додаткову від-
повідальність, чи душевний біль, адже тепер він мусить
посилати гарних людей на очищення...
— Знаєш, чому я ніколи не беру тіней? — спитав Бер-
нард. Він перегорнув посібник, побачив п’єсу на зворо-
ті й покрутив зшиток у руках. Тоді підвів очі на Лукаса,
який лише знизав плечима.
— Бо я здригаюся від думки, що хтось інший колись
керуватиме всім цим.
248
ЧАСТИНА IV. Викриття
Лукас зрозумів, що Бернард мав на увазі ІТ, а не цілий
бункер. Він був мером зовсім недовго.
Голова ІТ відклав п’єсу й глянув у віконце, за яким чу-
лася приглушена суперечка.
— Але незабаром доведеться. Я в тому віці, коли друзі,
люди, з якими ти виріс, дохнуть як мухи, але ти ще недо-
статньо старий, щоб визнати, що й із тобою може статися
те саме.
Він перевів погляд на Лукаса. Молодий технік відчув,
що йому некомфортно з Бернардом наодинці. Раніше та-
кого ніколи не було.
— Не один бункер канув у безвість через чиюсь гор-
диню, — провадив Бернард. — Річ у некоректному плану-
ванні: хтось думає, що житиме вічно, але потім зникає, —
він клацнув пальцями, — і залишає по собі вакуум. І цього
достатньо, щоб усе завалилося.
Лукасові страшенно кортіло спитати в боса, про що це,
він з біса, торочить.
— Гадаю, настав цей час, — Бернард обійшов довгий
стіл для переговорів, залишаючи за спиною розкидані
рештки життя Джульєтти. Погляд Лукаса блукав ними.
Те, що він робив наодинці, перестало мучити відчуттям
провини після обшуку, вчиненого Бернардом. Натомість
він почав жалкувати, що не приховав більше.
— Мені потрібен хтось із доступом до серверів, — ска-
зав Бернард. Лукас повернув голову й побачив, що ни-
зенький, череватий голова ІТ підійшов майже впритул.
Молодик торкнувся до нагрудної кишені, аби перекона-
тися, що вона не відстовбурчилась і Бернарду не видно,
що там.
— Семмі гарний технік. Я довіряю йому, але він не на-
багато молодший за мене.
— Не такий ви й старий, — Лукас намагався бути
ввічливим, але почувався трохи розгубленим. Не зовсім
розумів, що відбувається.
— Я не багатьох вважаю своїми друзями, — вів далі
Бернард.
— Для мене це честь...
— Ти, певно, найближча мені...
249
Бункер, ілюзія
— Це взаємно...
— Я знав твого батька. Він був гарною людиною.
Лукас проковтнув слину й кивнув. Глянув на Бернарда
й побачив, що бос подає йому руку. Вона вже кілька се-
кунд висить у повітрі. Він прийняв рукостискання, досі не
розуміючи, що йому пропонують.
— Мені потрібна тінь, Лукасе, — рука Бернарда здава-
лася маленькою в долоні парубка. Він спостерігав, як то
вниз, то вгору погойдуються їхні з’єднані руки. — Я хочу,
щоб це був ти.
39
Джульєтта пропхалася крізь внутрішні двері шлюзу і на-
лягла на них, щоб зачинити. Коли двері зарипіли петля-
ми та всілися назад, на свої старі прокладки, жінку обсту-
пила темрява. Вона схопилася за велике колесо, щосили
обертаючи його, аби міцно замкнути двері.
Кисень закінчувався; Джульєтта відчувала, як починає
наморочитися в голові. Повернулась і, хапаючись за сті-
ну, почвалала вперед, у темряву. Хмарка повітря ззовні,
яке вона впустила, здавалося, насідала їй на плечі, мов
зграя оскаженілих комах. Джульєтта наосліп пробира-
лася коридором, намагаючись якомога далі відійти від
трупів, що залишилися позаду.
Світла ніде не було — не блимали екрани із зображен-
ням зовнішнього світу. Вона молилася, щоб планування
цього бункера виявилося таким самим, як і вдома, щоб
вона змогла зорієнтуватися. Молилася, щоб у комбінезо-
ні залишилося ще трохи кисню, молилася, щоб повітря
в бункері не було таким само забрудненим і токсичним,
як вітер зовні, щоб кисню в повітрі бункера виявилося не
так мало, як у її комбінезоні.
Руки ковзнули ґратами камери точнісінько там, де
вона й очікувала, і це дарувало надію навпомацки про-
братися ще далі. Джульєтта не знала, що сподівається
знайти в суцільній пітьмі, — не мала жодного плану по-
рятунку, — просто втікала від жахів зовнішнього світу.
250
ЧАСТИНА IV. Викриття
Більше не думала про те, що вона була там, що вийшла
назовні й тепер потрапила в нове місце.
Пробираючись крізь офіс, вдихаючи останній кисень
у шоломі, Джульєтта на щось наштовхнулась і впала на
підлогу. Приземлилася на м’яку масу, помацала і відчула
людську руку. Труп. Кілька трупів. Переповзла через губ-
часту масу, що здавалася більш живою на дотик, ніж шка-
ралупки й кістки зовні, — проте перебратися через неї
було важче. Жінка намацала чиєсь підборіддя. Під вагою
її тіла шия трупа зламалася, й вона ледь не втратила рів-
новагу. Здригнулася від огиди; хотілось кинутися назад,
але вона змусила себе й далі навпомацки переповзати че-
рез купу тіл, поки не вдарилася шоломом об двері офісу.
Несподіваний удар був таким сильним, що іскри поси-
палися в неї з очей, і жінка злякалася, що знепритомніє.
Підтягнулась і намацала ручку. Темрява була така густа,
що нічого не змінилося б, якби вона рухалась із заплюще-
ними очима. Навіть у глибині машинного ніколи не було
такої глибокої, цілковитої пітьми.
Джульєтта натиснула ручку. Двері не були замкнені,
але не піддавалися. Жінка звелася на ноги; чоботи втону-
ли в масі мертвих тіл. Вона налягла на двері плечем. Вона
хотіла ввійти.
Двері зрушилися. Ледь-ледь. Джульєтта відчула, як
щось відсовується, уявила іншу купу тіл. Знову налягла
на двері, крекчучи від натуги, відчайдушно скрикуючи.
Змокле від поту волосся обліпило обличчя. Жінка нічого
не бачила. Не мала чим дихати. Слабшала, отруюючи по-
вітря у шоломі з кожним видихом.
Щойно між дверима та стіною з’явився отвір, вона по-
чала протискуватися в нього — спочатку одне плече, тоді
шолом, тоді друга рука й нога. Впала на підлогу, розвер-
нулася й налягла на двері, щоб щільно причинити їх.
Тьмяне світло вона помітила не відразу. Натикалася
на барикади зі стільців і столів, розкидала й розсовувала
їх, напружуючи останні сили. Гострі кути й тонкі, вигнуті
ніжки неначе хапали її, намагаючись зупинити.
Джульєтта відчула, що задихається, і зрозуміла, що
часу більше нема. Уявила, як отрута розповзається в по-
251
Бункер, ілюзія
вітрі, мов шар мазуту. Токсини, які вона впустила, мов
зграя хижаків, чекали, щоб вона вилізла зі своєї мушлі;
тоді вони накинуться й пожеруть здобич.
Жінка подумала, чи не лягти на підлогу й просто доз-
волити кисню скінчитися. ЇЇ тіло збереглося б у коконі
комбінезона, якісного комбінезона, в цьому подарунку
від Вокера і працівників відділу постачання. Її тіло навіки
залишилося б у мертвому бункері, про який не відомо ні-
кому з її колишніх співгромадян, — це було набагато кра-
ще, ніж розкладатися на мертвому пагорбі й розлітатися,
клапоть за клаптем слідом за норовливими вітрами. Це
була б гарна смерть. Джульєтта важко дихала, задоволе-
на, що обрала місце, де зможе спокійно померти, що здо-
лала останні перепони. Налягаючи на двері, вона мало не
сповзла донизу й не заплющила очі — але в голові дзиж-
чала невмируща допитливість: а що там, далі?
Джульєтта підняла руки й оглянула їх у тьмяному світ-
лі, що пробивалося зі сходів. Блискучі рукавиці, обмота-
ні термоскотчем, зі спаяними стиками робили їй схожою
на якийсь прилад. Жінка провела руками по кулястому
шолому, подумала, що збоку, напевне, схожа на живий
тостер. Ще коли вона була тінню в машинному, мала
кепську звичну розбирати прилади, навіть ті, які добре
працювали. Що казав про неї Вокер? Що вона найбільше
любить пхати носа в тостери.
Джульєтта сіла й спробувала зосередитись. Потроху
втрачала здатність чітко мислити й жагу життя. Струсну-
ла головою, змусила себе підвестися, перекинувши купу
стільців. Подумала, що вона і є тостер. ЇЇ допитливість
прагнула розібрати його. Цього разу — щоб побачити, що
там, зовні. Вдихнути один-єдиний раз і дізнатися.
Вона маневрувала між столів і стільців, прагнучи по-
далі втекти від отрути, яку сюди впустила. Тіла, через які
вона переповзла в офісі шерифа, здавалися цілими. Вони
просто померли. Замкнені всередині, ці люди померли
від голоду або задихнулися. Але не розклалися від токси-
нів. Все ж таки, попри передсмертну безтурботність і по-
требу кисню, Джульєтта хотіла якось відгородитись від
токсинів, перш ніж їй вдасться розламати шолом, хотіла,
252
ЧАСТИНА IV. Викриття
щоб токсини мали час розчинитись, як розчинялися роз-
литі хімікати в машинному.
Здолавши барикаду зі столів і стільців, жінка перетну-
ла порожню кав’ярню. Зі сходів просочувалося зеленаве
світло аварійних ламп, тож вона вже бачила, куди йде.
Службовими дверима ввійшла в кухню й спробувала від-
крутити крани над великою мийкою. Ручки крутились,
але не впало й краплі води, навіть коли вона покрутила
ручки дальніх насосів. Підійшла до шланга, що звисав над
раковиною для миття посуду, і повернула його кран — той
самий результат. Води не було.
Далі жінка подумала про холодильні камери — може,
вдасться заморозити гидоту, яка обліпила її комбінезон.
Джульєтта посунула повз газові плити і смикнула вели-
ку сріблясту ручку на дверях, хрипко дихаючи в шоломі.
У дальній частині кухні світла було так мало, що вона
майже нічого не бачила. Не відчувала холоду, напевне,
завдяки комбінезону. Він мав захищати її, і його зробили
як слід. Світло над головою не ввімкнулось, тож вона зро-
била висновок, що й холодильник не працює. Зазирну-
ла всередину в пошуках бодай якоїсь рідини й побачила
щось подібне до казанів із супом.
У відчаї Джульєтта була готова спробувати що зав-
годно. Вона ввійшла в холодильник, двері за нею плавно
причинилися. Намацавши великий пластиковий контей-
нер, відро завбільшки як кухонний казан, Джульєтта зір-
вала накривку. Двері, клацнувши, зачинились, вона опи-
нилась у цілковитій темряві. Джульєтта стала на коліна
біля полиці й перевернула на себе важке відро. Відчувала,
як юшка стікає комбінезоном, морщить його, зі складок
струменить донизу. Під коліньми стало слизько. Жінка
намацала ще одне відро й зробила те саме — занурила
пальці у вариво та облилася ним. Можливо, робила дур-
ниці, може, від цього стало тільки гірше, а могло й взага-
лі нічого не змінитися. Чобіт ковзнув, і Джульєтта впала
навзнак, ударилася шоломом об підлогу.
Вона лежала в калюжі холодного супу не в змозі ні-
чого побачити, дихаючи їдким, затхлим повітрям. Її час
і далі збігав. У голові паморочилось, і вона не знала, що
253
Бункер, ілюзія
ще можна зробити, хоча все одно сили не лишалося. Шо-
лом потрібно було зняти.
Джульєтта помацала застібки й ледь відчула їх крізь
надто грубі рукавиці. Вони могли стати причиною її смерті.
Перекотившись на живіт, Джульєтта поповзла ка-
люжею супу, ковзаючи руками і ногами. Задихаючись,
дотягнулася до дверей, вчепилася в ручку та розчахну-
ла їх. За кухонною тумбою зблиснув набір ножів. Джу-
льєтта звелася на ноги і схопила один із них, стиснула
лезо в товстій рукавиці й упала на підлогу, виснажена
й очманіла.
Націливши лезо на власну шию, намацала застіб-
ку. Ковзнула вістрям ножа вздовж коміра; нарешті воно
ввійшло в щілину. Зібравши останні сили, тремтячими
руками поворушила ножем і натиснула, попри всі люд-
ські інстинкти цілячись у власне горло.
Щось тихо клацнуло. Джульєтта спробувала вдихнути
і повела лезом далі до наступної застібки. Намацавши її,
повторила операцію.
Ще раз клацнуло — і шолом розчахнувся.
Джульєтта втратила контроль над собою, і кілька разів
глибоко вдихнула смердюче повітря. Тхнуло нестерпно,
проте вона не могла зупинитися. Запах зіпсованої їжі,
сморід біологічного розпаду, теплуваті випари гнилизни
заповнили груди й горлянку, слизом осіли на язик, заби-
ли ніздрі.
Джульєтта спробувала блювати, але не мала чим. Руки
були слизькими від супу. Дихати стало боляче; їй здалося,
що шкіра палає, але, можливо, це були наслідки киснево-
го голодування. Джульєтта виповзла з кухні, поплазувала
до кав’ярні, якнайдалі від того смороду, і ще раз глибоко
вдихнула.
Повітря.
Вона вдихала на повні груди, досі відчуваючи огидний
запах, — уся облита смердючим супом. Проте крім сморо-
ду було ще щось. Щось ледь вловиме. Щось, чим можна
було дихати. Запаморочення й паніка потроху відпуска-
ли її. Це був кисень. Життя.
Джульєтта досі була жива.
254
ЧАСТИНА IV. Викриття
Вона несамовито зареготала й попленталася до сходів,
куди вело зеленаве світло, глибоко дихаючи, надто вис-
нажена, щоб тішитися цим неможливим життям, яке досі
її не залишило.
40
Нокс розглядав заворушення в машинному як чергову
аварійну ситуацію, яку слід було розв’язати. Як тоді, коли
стіна в підвалі почала протікати, або коли нафтовий бур
зачепив поклади метану й довелося евакуювати вісім по-
верхів, поки аварійна служба усувала проблему. Ще не
сталося непоправне, й він мав узяти владу в свої руки та
відновити порядок. Роздати завдання. Мусив розбити ве-
личезну справу на етапи й доручити виконання правиль-
ним людям. Але цього разу Нокс і його люди не збирали-
ся нічого ремонтувати. Мешканці машинного відділення
збиралися дещо зламати.
— Відділ постачання — це базова позиція, — пояс-
нював Нокс майстрам і водив указкою по масштабному
плану на стіні. Провів уздовж сходів на тридцять прогонів
вище, до основного виробничого поверху постачання. —
Наша головна перевага в тому, що ІТ нічого не знають
про наші плани, — він повернувся до керівників змін. —
Шерлі, Марк і Кортні, ви підете зі мною. Запасемось їжею
і візьмемо з собою ваші тіні. Вокере, надішли їм елек-
тронку, щоб заздалегідь повідомити про наш прихід. Але
будь уважним. Не забувай, що в ІТ всюди вуха. Напиши,
що ми доставимо цілу купу замовлень.
Нокс обернувся до Дженкінза, який впродовж шести
років був його тінню, а потім відростив бороду і перей-
шов у третю зміну. Усі очікували, що колись роботу Нокса
виконуватиме він. — Дженкзе, я хочу, щоб ти підмінив
мене тут. Поки що ніяких вихідних. Слідкуй за всім, але
готуйся до найгіршого. Я хочу, щоб тут були максималь-
ні запаси їжі. І води. Наповни цистерну по вінця. Якщо
треба, перехопи з водогону гідропонних садів, але потай.
Придумай якусь відмовку, якесь протікання чи щось таке
255
Бункер, ілюзія
у разі, якщо помітять. Нехай хтось обдивиться тут усе і пе-
ревірить кожен замок і шарнір, — на той випадок, якщо
колотнеча докотиться аж сюди. І збери будь-яку можливу
зброю. Труби, ковадла, будь-що.
Дехто здивувався, почувши це, але Дженкінз кивнув,
ніби то звичайна справа і в завданнях Нокса нема нічого
дивного. Він звернувся до розгублених майстрів:
— Що? Ви ж розумієте, до чого все йде, чи не так?
— Але які в нас шанси? — спитала Кортні, розглядаю-
чи величезний план їхньої підземної домівки. — Штурму-
ємо ІТ, а далі що? Перебираємо на себе обов’язки підтри-
мання роботи бункера?
— Ми і так підтримуємо роботу бункера, — прогар-
чав Нокс. Він поплескав рукою по центру тридцятих. —
Тільки робимо це непомітно для них. Так само, як ці
рівні роблять те, про що ми не здогадуємося. Але тепер
я збираюся пролити світло на їхню щурячу нору й вику-
рити їх звідти, подивитися, що вони ще там ховають.
— Ти ж розумієш, що вони робили весь цей час, чи
не так? — Марк повернувся до Кортні. — Вони посилали
людей на смерть. Свідомо. Не тому, що так мало статись,
а тому, що вони цього хотіли!
Кортні закусила губу й промовчала, й далі вивчаючи
план.
— Нам час ворушитися, — сказав Нокс. — Вокере, на-
пиши їм того листа. Збираймо речі. І подумайте про якусь
приємну тему для балачки, якою розважатимемося в до-
розі. Ні слова про наші плани — якийсь носій може почу-
ти й продати будь-кому за пару читів.
Усі кивнули. Нокс ляснув Дженкінза по спині й кивнув
йому.
— Я маякну, коли нам знадобляться всі інші. За-
лиш тут кістяк із тих, кого вважатимеш потрібними,
а решту висилай до мене. Головне — робити все вчас-
но, зрозумів?
— Я знаю, що мушу робити, — запевнив Дженкінз.
І це було не зухвальство, він просто заспокоював началь-
ника.
— Гаразд, — поставив крапку Нокс. — Тоді вперед.
256
ЧАСТИНА IV. Викриття
Перші десять поверхів вони здолали майже без скарг,
але Нокс уже починав відчувати, як ноги набрякають під
тяжкою ношею. Він ніс на своїх широких плечах полот-
няний мішок, натоптаний захисними комбінезонами для
зварювальників і в’язку касок на додачу. Каски, за ре-
мінці нанизані на мотузку, торохкотіли за його широкою
спиною. Марк борсався у вузькому проході з оберемком
труб: вони постійно ковзали, ніби от-от мали вислизнути
з рук. Тіні замикали ходу; вони йшли за жінками, тягли
на собі важкі мішки пороху, зв’язані по два та покладені
на плечі. Професійні носії з подібною поклажею пролі-
тали повз них то вгору, то вниз, кидаючи зацікавлені по-
гляди й поблажливо посміхаючись. Вони були поза кон-
куренцією. Коли одна носійка — Нокс упізнав жінку, яка
доставляла посилки на глибину, — спинилася й запропо-
нувала допомогу, він непривітно звелів їй іти куди йшла.
Жінка поквапилася донизу, але озиралася через плече,
поки не зникла з поля зору, і Нокс пожалкував, що зірвав
на ній злість через власну втому.
— Не відставайте, — наказав супутникам. Навіть така
невеличка група привертала до себе увагу. Дедалі важ-
че було стримувати язики, адже новини про дивовижне
зникнення Джульєтти весь час кружляли довкола них.
Мало не на кожному майданчику стояли групки людей,
часто це була молодь, яка пліткувала про останні події.
Табу, що жило в думках, уже пошепки озвучувалося. За-
боронені слова висіли в кожного на кінчику язика і вита-
ли в повітрі. Нокс намагався не зважати на біль у спині
й підіймався вище та вище, з кожною сходинкою набли-
жаючись до відділу постачання, щораз гостріше відчува-
ючи, що треба поспішати.
Над сто тридцятими вже зависло невдоволення. Вони
наближалися до верхньої частини глибинних рівнів, де
робітники скуповувались і харчувалися, змішуючись із
тими, хто цього не дуже хотів. На майданчику сто двад-
цять восьмого стояв заступник Хенк і намагався припи-
нити суперечку між двома групами. Нокс протиснувся
крізь натовп, сподіваючись, що офіцер не озирнеться, не
помітить його навантажений караван і не спитає, що вони
257
Бункер, ілюзія
роблять так далеко від домівки. Проминаючи галасливих
сперечальників, Нокс озирнувся на тіней, що скрадалися
слідом, тримаючись за внутрішнє поруччя. Майданчика
вже не було видно, вони лише чули, як заступник Хенк
умовляв якусь жінку заспокоїтися.
Проминули чорноземну ферму на сто двадцять шос-
тому, і Нокс відзначив її як головне джерело ресурсів.
До тридцятих було ще дертись і дертись, але якщо вони
муситимуть відступати, то необхідно буде затриматись
у відділі постачання. З їхніми виробничими можливостя-
ми, їжею з ферми і приладами з машинного можна було
б повністю себе забезпечувати. Звісно, знайшлося кіль-
ка слабких місць, але в ІТ їх було значно більше. Завжди
можна перекрити їм енергопостачання чи перестати очи-
щувати воду, але, наближаючись до відділу постачання
й ледь пересуваючи втомлені ноги, Нокс щиро сподівав-
ся, що до цього не дійде.
На майданчику сто десятого їх зустріли непривітно.
МакЛейн, літня жінка в жовтому комбінезоні, голова від-
ділу постачання, стояла, схрестивши руки на грудях, усім
своїм виглядом виказуючи невдоволення.
— Привіт, богине, — широко посміхнувся їй Нокс.
— Не підлещуйся, — відрубала МакЛейн. — Що за ма-
ячня в тебе на думці?
Нокс глянув спочатку вгору, потім униз, поправив
важку ношу на плечі.
— Ти не проти, якщо ми зайдемо і все обговоримо?
— Я не хочу проблем, — відповіла вона, блискаючи
очима з-під насуплених брів.
— Зайдімо всередину, — попросив Нокс. — Ми не зро-
били жодної зупинки, піднімаючись. Ти ж не хочеш, щоб
ми попадали просто тут.
МакЛейн, здавалося, замислилася над цим і трохи
розслабилась. Повернувшись до трьох своїх працівни-
ків, які стояли в неї за спиною непроникною стіною,
жінка кивнула. Поки чоловіки розчиняли блискучі две-
рі відділу постачання, вона повернулась і схопила Нокса
за руку.
— Не розслаблюйся, — кинула йому.
258
ЧАСТИНА IV. Викриття
У фойє відділу постачання Нокс побачив застиглу
в очікуванні групу чоловіків і жінок у жовтих комбінезо-
нах. Більшість стояли за низьким прилавком, біля якого
мешканці бункера зазвичай очікували потрібних їм ре-
чей, нових чи полагоджених. Довгі паралельні ряди поли-
чок за прилавком тяглися на величезну відстань, а на них
виднілися коробки й кошики. У кімнаті було незвично
тихо. Зазвичай тут чувся монотонний гул і брязкіт, а між
рядами поличок перемовлялися невидимі працівники,
які сортували новенькі гвинти і гайки у безлічі кошиків.
Тепер у фойє панувала тиша, й новоприбулих зустрічали
настороженими поглядами.
Нокс зі своїми людьми зупинився, стомлено скинув
мішки й пакунки на підлогу. Піт блищав у нього між
брів. Чоловіки й жінки з відділу постачання мовчки за
ним спостерігали. Нокс очікував більш дружньої зустрі-
чі. У машинного й відділу постачання була довга історія
стосунків. Вони спільно керували невеличкою шахтою на
найглибших рівнях машинного, що забезпечувала бун-
кер запасом руд.
Але тепер МакЛейн, яка ввійшла до фойє слідом за
своїми хлопцями, кинула на Нокса такий сердитий по-
гляд, якого він не бачив після смерті матері.
— Що це все, з біса, означає? — зашипіла вона.
Нокса приголомшив цей тон, адже поряд стояли його
люди. Він вважав, що вони з МакЛейн рівні, але тепер ця
жінка ледь не скреготіла до нього зубами. Старий почу-
вався перед нею дрібним і нікчемним.
МакЛейн оглянула стомлених механіків і тіней та зно-
ву повернулася до нього.
— Перш ніж ми почнемо обговорювати, як зачистити
наслідки, я хочу почути від тебе, як ти розібрався зі свої-
ми підлеглими, відповідальними за це, — вона свердлила
його поглядом. — Адже я права в тому, що ти не причет-
ний до цього, чи не так? Що ти прийшов вибачитися чи
підкупити мене?
Шерлі хотіла щось сказати, але Нокс махнув на неї
рукою. Люди у фойє тільки й чекали, щоб переговори
вийшли за межі правил дипломатії.
259
Бункер, ілюзія
— Так, я справді прошу вибачення, — сказав Нокс
і теж заскреготів зубами, схиляючи голову. — Сам дізнав-
ся про це сьогодні зранку. Уже по тому, як почув новини
про очищення.
— То це був твій електрик? — МакЛейн знову схрести-
ла тонкі руки на грудях. — Одна людина...
— Правильно. Але...
— Ось що я тобі скажу: я призначила покарання сво-
їм людям, причетним до цього. І очікую, що ти зробиш
трохи більше, ніж просто заженеш того старого пердуна
назад у його майстерню.
За прилавком почувся сміх. Нокс поклав руку Шерлі
на плече, щоб стримати її. Він подивився на чоловіків
і жінок, які стояли за МакЛейн.
— Вони прийшли та забрали одну з наших, — сказав
він. Можливо, груди йому ніби стискало щось, та голос
гримів, як і раніше. — Ти знаєш, як це відбувається. Коли
вони хочуть м’яса на очищення, то просто забирають
його, — він ударив себе в груди. — І я дозволив їм. Я про-
сто стояв там і дивився, бо вірив у цю систему. Я боявся її,
як і будь-хто з вас.
— Що ж... — почала МакЛейн, та Нокс перебив її своїм
гучним басом, яким звик роздавати накази, перекрикую-
чи гамір неконтрольованих машин.
— Забрали мою людину, і за неї вступився найстар-
ший, наймудріший із нас. Найслабший і найбільш заля-
каний ризикнув головою. А тому з вас, до кого він звер-
нувся по допомогу і хто надав її, я зобов’язаний власним
життям, — Нокс кліпнув, щоб сльози не потекли з очей,
і повів далі: — Ви не просто дали їй шанс перейти той па-
горб, померти спокійно, не на очах у всіх. Ви надихнули
мене, і я розплющив очі. Побачив, що ми живемо в брех-
ні...
— Досить, — вигукнула МакЛейн. — Можна піти на
очищення лише за те, що слухаєш цю маячню, цю єресь,
— Це не маячня, — заперечив Марк. — Джульєтта по-
мерла через...
— Вона померла, бо переступила ці самі закони! —
крикнула МакЛейн, тонко й пронизливо. — А тепер ви
260
ЧАСТИНА IV. Викриття
зібралися нагору, щоб теж переступити? І на моєму по-
версі?
— Ми прагнемо переступити через кілька трупів! —
сказала Шерлі.
— Облиште! — звелів Нокс своїм людям. Він бачив
лють в очах МакЛейн, але помітив і ще дещо: дехто з про-
стих робітників у неї за спиною кивав йому.
У фойє зайшов носій із порожніми мішками в ру-
ках і озирнувся, здивований напруженою мовчанкою.
Здоровань із відділу постачання, який стояв біля две-
рей, виштовхав його на майданчик, вибачився й по-
просив прийти пізніше. Тим часом Нокс ретельно до-
бирав слова.
— Жодну людину ще не посилали на очищення за те,
що вона щось чула, хоч би якою суворою була заборо-
на, — він зробив паузу, щоб усі встигли осмислити його
слова. Нокс підвів погляд на МакЛейн, коли та зібралася
перервати його, але вона мовби передумала. — Тож нехай
будь-хто з вас вишле на очищення мене — за те, що я за-
раз скажу. Я не пручатимусь, якщо ці слова не змусять вас
натомість об’єднатися зі мною і моїми людьми. Бо саме
цей приклад старий Вокер і кілька сміливців з-поміж вас
показали нам сьогодні вранці. У нас є право на більше,
ніж нам дають. Ми можемо розширити собі обрії більше,
ніж нам дозволяють. Нас виховали на брехні, залякали
виглядом наших близьких, які гниють на тих пагорбах,
але тепер один із нас перетнув цю межу! А ті, хто від нас
це приховує, бачили нові обрії! Нам дали прокладки для
ущільнення й сказали, що цього достатньо, але для чого
воно, це ущільнення?
Він оглянув чоловіків і жінок за прилавком. Здавало-
ся, МакЛейн перестала стискати руки на грудях.
— Приречені на руйнування, ось які ці прокладки!
Фальшивки. І хто знає, яку ще брехню можна розко-
пати. Що, якби ми повернули прибиральника звідти
і як слід попрацювали з ним? Відчистили й продезін-
фікували його? Спробували все можливе? Чи вижив
би він? Ми більше не можемо вірити ІТ, які це запе-
речують!
261
Бункер, ілюзія
Нокс побачив, як дехто схиляє голову. Він знав, що
його люди готові взяти це фойє приступом — вони були
такі само знервовані й розгнівані, як і він.
— Ми прийшли не для того, щоб створювати про-
блеми, — провадив Нокс, — ми прийшли навести ладі
Повстання уже траплялися раніше, — він повернувся до
МакЛейн. — Хіба ти не розумієш? Ми жили повстанням
увесь цей час. Наші батьки були його дітьми, а тепер ми
згодовуємо власних дітей тій самій машині. Це не поча-
ток чогось нового, а кінець старого. І якщо відділ поста-
чання з нами, у нас є шанс. Якщо ні, то нехай наші тіла
стануть частиною вашого краєвиду ззовні, який, либонь,
прогнив значно менше, ніж цей клятий бункер!
Нокс вигукнув останню фразу як неприхований ви-
клик усім табу. Він виплюнув її й насолодився думкою,
що за межами цих глухих стін може бути щось краще.
Шепіт, через який загинули стільки людей, з його широ-
ких грудей вирвався могутнім ревінням.
І це його тішило.
МакЛейн зіщулилась. Відступила на крок, у її очах був
страх. Коли вона повернулася спиною до Нокса і подиви-
лася на своїх людей, старий зрозумів, що зазнав поразки.
Був шанс, хоч і незначний, надихнути цю мовчазну й не-
рухому юрбу, але якоїсь миті він їх налякав.
А далі МакЛейн зробила дещо. Нокс бачив, як напру-
жилися сухожилки на її тонкій шиї. Вона підняла голову
з тугим вузлом сивого волосся на потилиці й звернулася
до своїх людей:
— А що скажете ви, відділ постачання?
Це був не наказ — просто запитання. Нокс пізніше
замислювався про те, що було в тому запитанні; мірку-
вав, чи не помилялася вона в своїх людях, які так терпля-
че слухали його божевільну промову. Ще він запитував
у себе: МакЛейн просто цікавилася думкою своїх людей,
чи хотіла, щоб вони вигнали Нокса та його механіків?
Але тої миті він стояв, відчуваючи, як сльози струмують
щоками, як болить серце від думок про Джульєтту, і не міг
почути вигуків своїх колег — їх перекривали войовничі,
гнівні голоси чоловіків і жінок із відділу постачання.
262
ЧАСТИНА IV. Викриття
41
Лукас ішов слідом за Бернардом коридорами ІТ, а перед
ними розбігалися знервовані техніки, мов нічні комахи,
сполохані світлом. Бернард, здавалося, не помічав пра-
цівників, які пірнали в кабінети й визирали у віконця.
Лукас квапився, щоб не відставати, і зиркав навсібіч, від-
чуваючи цікаві погляди невидимих очей.
— А чи не застарий я, щоб тінювати на іншу роботу? —
спитав він. Переконував себе, що поки не встиг прийняти
пропозицію боса, принаймні, на словах, але Бернард го-
ворив про це так, ніби все вирішено.
— Дурниці, — сказав він. — Та це й не буде традицій-
ним тінюванням, — він змахнув рукою в повітрі. — Ти
працюватимеш, як і раніше. Просто мені потрібна люди-
на, здатна замінити мене в разі потреби, людина, яка зна-
тиме, що робити, коли зі мною щось трапиться. У мене
є заповіт, — він зупинився перед масивними дверима сер-
верної і повернувся до Лукаса обличчям, — якщо до цього
дійде, якщо виникне надзвичайна ситуація, наступний
голова ІТ дізнається про все з заповіту, але, — він кинув
швидкий погляд у коридор за спиною в Лукаса, — зараз
мій заступник — Сімс, і його доведеться змінити, інакше
справді не обійдеться без проблем.
Бернард потер підборіддя й про щось замислився. Лу-
кас якусь мить почекав, а далі підійшов, увів свій код на
панелі біля дверей, дістав із кишені посвідчення — пере-
конався, що це його посвідчення, а не Джульєтти, — і про-
вів ним по сканеру. Двері клацнули, відчиняючись, і ви-
вели Бернарда із задуми.
— Що ж, так буде набагато краще. — Він мовби роз-
мовляв сам із собою. — Не те щоб я збирався полишати це
місце, затям собі, — Бернард поправив окуляри і вступив
у масивний сталевий портал. Лукас увійшов слідом, зачи-
нив за собою важкі двері, зачекав, поки вони замкнуться.
— Але якщо з вами щось усе-таки станеться, я муси-
тиму контролювати очищення? — Лукас навіть уявити
собі такого не міг. Підозрював, що в костюмах тонкощів
більше, ніж у серверах. У Семмі вийшло б краще, та він
263
Бункер, ілюзія
і справді залюбки погодився б на цю роботу. А ще — чи
довелося б тоді покинути зоряні карти?
— Так, але це невелика частина моєї роботи,—
Бернард вів Лукаса рядами серверів, повз тринадцяту
стійку з порожнім дисплеєм і нерухомими вентиля-
торами, аж у кінець зали. — Є ключі до справжньо-
го серця бункера, — сказав Бернард, дістаючи з-під
комбінезона брязкітливу в’язку, яку носив на шиї, на
шкіряному шнурку. Лукас ніколи не помічав цього
раніше.
— Цей футляр має й інші функції, про які ти згодом
дізнаєшся. Зараз я просто покажу тобі, як спуститися, —
бос по черзі вставляв ключ у кілька замків, замаскованих
під закручені гвинти.
Що це був за сервер? Двадцять восьмий? Лукас огля-
нув приміщення і пробував рахувати, поки не зрозумів,
що йому ніколи не доводилося лагодити цю стійку.
Почувся тихий дзвін, і ляда зрушила з місця. Бернард
відставив її вбік.
Лукас нарешті збагнув, чому ніколи не працював над
цією машиною. Нутрощі сервера були практично порож-
ні — просто оболонка, яку, здавалося, вичистили багато
років тому.
— Надзвичайно важливо замикати прохід після того,
як піднімаєшся назад.
Лукас спостерігав; Бернард схопився за ручку на дні
порожньої коробки, потягнув її на себе. Почулося него-
лосне скреготіння десь неподалік.
— Коли поставиш ґратки на місце, просто натисни цю
ручку, щоб їх зафіксувати.
Лукас уже хотів був спитати: «Які ґратки?», — коли
Бернард відступив і обіруч вчепився в металеві перекрит-
тя на підлозі. Крекчучи, вийняв важку плиту, почав від-
совувати її вбік. Лукас підскочив і нахилився, щоб допо-
могти.
— А хіба сходами не... — почав був він.
— Вони не ведуть до цієї частини тридцять п’ятого, —
Бернард махнув рукою на драбину, що спускалася крізь
весь нижній поверх. — Ти перший.
264
ЧАСТИНА IV. Викриття
Голова в Лукаса йшла обертом від цього несподівано-
го повороту подій. Схилившись до драбини, він відчув,
як щось зрушилося в нагрудній кишені, рвучким рухом
притримав годинник, обручку й посвідчення. Що він собі
думав, коли брав це? І що він собі тепер думає? Лукас по-
чав спускатися довгою драбиною, почуваючись так, ніби
хтось заклав йому в голову певний алгоритм, програму,
яка автоматично взяла під контроль усі рухи. Діставшись
до кінця драбини, підняв голову й побачив, що Бернард,
спустившись на кілька щаблів, засовує ґратки над голо-
вою, замикаючи їх обох у темному підземеллі під форте-
цею серверної, до якої тепер і так ніхто не міг би ввійти.
— За мить отримаєш великий дар, — прозвучав у піть-
мі голос Бернарда. — Так само, як колись отримав я.
Він увімкнув світло, і Лукас побачив, що бос дивно, на-
півпритомно посміхається, — від недавнього гніву не ли-
шилося й сліду. Перед ним стояла нова людина, упевнена
в собі й сповнена незрозумілого натхнення.
— Бункер і всі його мешканці живі завдяки тому, що
я тобі зараз покажу, — провадив Бернард.
Він повів Лукаса яскраво освітленим, тісним кори-
дором до більшого приміщення, що виднілося в кінці.
Сервери гули десь високо над головою. Лукас почувався
відрізаним від усіх, хто жив бункері; йому було цікаво
й водночас дуже страшно. Парубок не знав, чи хоче брати
на себе таку відповідальність і сварив себе за те, що так
легко погодився.
А втім, ноги несли його далі тим прихованим проходом
аж до кімнати, повної незнайомих, цікавих речей, до міс-
ця, порівняно з яким зоряні карти стали несуттєвими. Він
опинився в комірчині, де відчуття масштабів світу, розмі-
рів усього в ньому потребувало цілком нового розуміння.
42
Джульєтта залишила на підлозі шолом, облитий смер-
дючим супом, і попрямувала на тьмяно-зелене світло.
Тепер воно здавалось яскравішим. Жінка подумала, чи
265
Бункер, ілюзія
не шолом винен, що вона досі блукала в пітьмі? Потроху
отямилася й зрозуміла: дивилася не крізь шматок скла,
а крізь диявольський екран, який накладав шар омани на
все, що вона бачила. Можливо, він спотворював справж-
ній вигляд побаченого.
Сморід з обмитого супом костюма переслідував її:
запах гнилих овочів і плісняви — а може, й токсичних
випарів зовнішнього світу. Коли вона перетинала кафе
в напрямку сходів, почало дерти в горлі. Шкіра ледь
свербіла, але Джульєтта не знала, чи це від страху, чи
в повітрі й справді щось було. Не хотіла ризикувати, тож
просто затримала подих і пішла так швидко, як тільки
могли рухатись її стомлені ноги. Повернула за ріг, де
мали бути сходи.
«Цей світ такий самий, як і мій, — думала вона,
шкандибаючи першим прогоном сходів у приглушено-
му світлі довгастих аварійних ламп. — Бог збудував не
один світ».
Ступати металевими сходинками у важких чоботях,
слизьких від супу, було небезпечно. На майданчику дру-
гого поверху Джульєтта зупинилась і кілька разів глибо-
ко вдихнула — у грудях боліло вже менше — та почала
міркувати, як скинути з себе цей бісів костюм, що робить
незграбним кожен рух, а на додачу ще й огидно тхне
гнилизною і отрутою ззовні. Джульєтта глянула на свої
руки. Щоб натягти цю штуку, їй знадобилася допомога.
На спині була подвійна блискавка, шари липучої стріч-
ки, незчисленні метри термоскотчу. Джульєтта перевела
погляд на ніж у руці й зраділа, що не викинула його після
того, як відкрила шолом.
Ледь тримаючи ножа незграбною рукавицею, обе-
режно вперлася вістрям у рукав іншої руки трохи нижче
від ліктя. Натиснула, цілячись лезом так, аби не пошко-
дити руку, навіть якщо вдасться проштрикнути костюм
наскрізь. Було важко прорізувати шари тканини, але,
невтомно обертаючи й обертаючи ручку, Джульєтта
зрештою прокрутила отвір. Ковзнула ножем до крихітної
дірочки, повернула його тупим боком до руки й провела
лезом до самих кісточок пальців. Коли вістря прорвало-
266
ЧАСТИНА IV. Викриття
ся між них, Джульєтта вивільнила руку з довгого розрізу;
решта рукава звисала з ліктя.
Жінка присіла на перекриття, переклала ніж у вільну
руку й розрізала другий рукав. Витягла й цю руку, відчу-
ваючи, як суп стікає з пліч на руки. Далі зробила отвір на
грудях; тепер, без грубих рукавиць, могла краще оруду-
вати ножем. Джульєтта здерла обшивку з фольги, обчи-
щаючи себе, мов апельсин. Жорсткий комір від шолома
зняти було неможливо — його прикріпили до карбонової
підкладки костюма, як і герметичні блискавки на спи-
ні, — але клапоть за клаптем вона зняла блискучу обшив-
ку, масну від супу, вкриту шаром бруду після прогулянки
пагорбами.
Далі Джульєтта взялася до чобіт: зробивши отвори на
литках і пропилявши розрізи до підошов, нарешті змогла
їх зняти: звільнила спершу одну ногу, далі другу.
Тканина ще теліпалися на підкладці, блискавки на
спині тримали рештки комбінезона, коли Джульєтта під-
велась і кинулася донизу сходами, намагаючись якнай-
далі втекти від усього, що залишалося нагорі. Здавалося,
саме від того смороду їй дряпало в горлі. В зеленавому
світлі збігла ще на два прогони вниз, і нарешті усвідоми-
ла, що й досі жива.
Вона була жива.
Не мало значення, чи надовго; для Джульєтти це був
несподіваний, прекрасний подарунок. Вона три дні дря-
палася нагору нескінченними сходами, подібними до
цих, перш ніж вийшла на бій із власною долею. Ще один
день і одну ніч вона сиділа в камері для трупів, якими
вкриті пагорби. А тепер — це. Жінка здійснила неможли-
вий перехід забороненим диким краєм, вдерлася в незві-
дане, куди ніхто до неї не міг проникнути.
Вижила.
Хоч би що сталося далі, цієї миті Джульєтта босоніж
мчала чужими, але цілком знайомими сходами, відчува-
ючи стопами холодну сталь; шкіру поколювало, але вже
не так дерло в горлі; кожен новий ковток повітря здавав-
ся свіжішим, а різкий сморід і царство смерті залишалися
позаду. Невдовзі вона вже не відчувала нічого. Лише ра-
267
Бункер, ілюзія
дісний звук її кроків; жінка спускалась у порожній пітьмі,
і цей звук лунав, мов далекий подзвін, але не за мертви-
ми; він мав би скликати живих.
На шостому Джульєтта зупинилася перепочити
й здерти решти захисного костюму. Обережно надірва-
ла чорну підкладку на плечах і ключицях, покрутилась,
обсмикуючи тканину, поки вона не розповзлася. На під-
кладці ще теліпалися клаптики термоскотчу. Щойно ко-
мір шолома відділився від підкладки, — лише блискавка
звисала вздовж спини, мов другий хребет, — Джульєтта
нарешті змогла зняти його з шиї. Вона стягнула той хо-
мут і кинула на підлогу, а далі зірвала з себе решту чорної
карбонової тканини, зчищаючи її з рук і ніг та скидаючи
в неохайну купу біля подвійних дверей шостого поверху.
Жінка зміркувала, що шостий має бути житловим. За-
мислилася: може, зайти, покликати на допомогу чи пошу-
кати одяг і їжу в численних помешканнях, але найбільше
їй хотілося спуститись униз. Горішні поверхи здавалися
отруєними, адже були надто близько до зовнішнього сві-
ту. Чи то Джульєтта собі це так уявляла, чи справді могла
судити з власного нетривалого досвіду перебування на
верхніх поверхах бункера — вона відчувала просто фізич-
ну відразу до цих місць. Безпечніше на глибині. Джульєт-
та завжди це знала.
Втім, приміщення горішньої кухні подарувало їй на-
дію: там шикувалися цілі ряди консервів і закручених
слоїків на випадок неврожаю. Джульєтта зробила висно-
вок, що в нижніх їдальнях має бути ще. Та й атмосфера
в бункері здавалася цілком безпечною; по мірі того, як
вона відновлювала нормальне дихання, легені й гортань
мовби потроху очищалися від бридкого нальоту. Або
у великому бункері залишилося багато невикористано-
го повітря, або досі працював якийсь генератор. Усі ці
підрахунки доступних ресурсів трохи втішали. Тож вона
залишила пошматований одяг на майданчику і гола,
озброєна лише великим кухонним ножем, подріботіла
звивистими сходами, відчуваючи, як із кожним кроком
до неї повертається не тільки життя, а й твердий намір
зберегти його.
268
ЧАСТИНА IV. Викриття
На тринадцятому Джульєтта зупинилась і спробувала
штовхнути двері. Досі припускала, що цей бункер могли
розпланувати цілком інакше і функції поверхів різні, тож
нема сенсу планувати наперед, не знаючи, чого очікувати.
На верхніх поверхах свого колишнього бункера Джульєт-
та добре знала всього кілька місць, і поки що все збігалося
до найменшої деталі. Вона точно впізнала б тринадцятий.
Деякі речі вивчила так рано й запам’ятала так глибоко,
що вони мовби застрягли в свідомості. Це були ті її час-
тинки, що зотліли б останніми, залишилися б після того,
як решту розніс вітер або всмоктало коріння. Налягаючи
на двері, Джульєтта уявляла себе не в чужому бункері, не
в цій порожній оболонці, а у власному минулому, мовби
відчиняла двері у дитинство.
Усередині було темно — ні основного, ані аварійного
світла. Запах інший. Повітря затхле, з ноткою гнилизни.
Джульєтта крикнула:
— Агов!
Почула, як між порожніх стін коридору котиться
луна. Голос, який повернувся до неї луною, звучав від-
далено, й здавався слабшим, тоншим. Вона уявила себе
дев’ятирічною: ось мала дівчинка біжить тими самими
коридорами, гукає себе старшу крізь роки. Джульєтта
спробувала уявити, як мама женеться за тією дівчинкою,
намагаючись її спіймати й заспокоїти, але привиди розта-
нули в пітьмі. Останнє відлуння стихло, а вона, самотня,
гола, залишилася на порозі.
Коли очі трохи звикли до темряви, Джульєтта поба-
чила в кінці зали невиразні обриси приймальні. Там, де
вона й очікувала, від скляних віконець відбивалося світ-
ло. Усе було розташовано так само, як у батьковому поло-
говому на середніх — у місці, де вона не лише народилась,
а й виросла. Важко було повірити, що це якесь інше місце.
Що тут колись жили інші люди, народжувалися, гралися
й підростали інші діти — просто за пагорбом і на два де-
сятки метрів углиб — ганяли у квача, змагались і спереча-
лися, хто дужчий і спритніший, вигадували всілякі ігри...
І ніхто з них не здогадувався, що існує якийсь інший світ.
Можливо, через те, що вона стояла на порозі пологового,
269
Бункер, ілюзія
Джульєтта не могла не думати про всі ті життя, які раніше
вміщував цей бункер. Тут зростали, закохувалися, ховали
померлих.
Усі ті люди зовні, Люди, яких вона розтоптувала на по-
рох чобітьми, розкидаючи їхні кістки й попіл дорогою до
місця, з якого вони втекли. Джульєтта розмірковувала, як
давно це сталось, як довго бункер стояв занедбаний. Що
тут відбувалось? На сходах досі горіло світло, а це значи-
ло, що акумуляторна подавала струм. Джульєтті потрібен
був папір, щоб зробити розрахунки, зрозуміти, як дав-
но — чи недавно — життя тут обернулося смертю. Крім
звичайної цікавості, були й практичні міркування.
Вона кинула останній погляд на порожній коридор,
ще раз пожалкувала, що жодного разу, проминаючи
батькове пологове відділення, так його й не навідала.
А потім зачинила двері в пітьму, де мешкали привиди,
і спробувала оцінити ситуацію. Дуже ймовірно, вона са-
ма-самісінька в бункері, який до цього довго повільно
вимирав. Радість від того, що вона жива, швидко згаса-
ла, поступаючись місцем гострому відчуттю самотності
й усвідомленню мізерності власних шансів. На підтвер-
дження цього забурчав шлунок. Джульєтта досі відчувала
на собі запах зіпсованого супу, в роті залишався присмак
шлункової кислоти. Необхідно було знайти воду. Необ-
хідно було знайти одяг. Ці первинні потреби висунулися
на перший план, підкреслюючи її критичне становище.
Завдання, які постали нині перед нею, змусили жаль за
минулим відступити.
Якщо планування цього бункера таке саме, як і в її ко-
лишньому житті, перші гідропонічні ферми мали бути на
чотири поверхи нижче, а просто під ними — більша з двох
горішніх чорноземних ферм. Джульєтта здригнулася від
холодного протягу. На сходах встановився власний клі-
мат, і що нижче вона спускатиметься, то холоднішатиме.
Але Джульєтта все одно прямувала вниз — там було кра-
ще. На наступному поверсі штовхнула двері. Було надто
темно, щоб розгледіти щось у першому коридорі, але там,
здавалося, розташовувалися офіси та майстерні. Спро-
бувала пригадати, що мало б розташовуватись на чотир-
270
ЧАСТИНА IV. Викриття
надцятому в її бункері, але не змогла. Чи нормально — не
знати цього? Верхня третина її домівки насправді була їй
чужою. Тож цей бункер — взагалі невідомий.
Джульєтта залишила двері чотирнадцятого відчине-
ними і вставила лезо свого ножа між металевими ґрат-
ками, які замикали кожен майданчик. Ручка ножа між
ними й підлогою заважала дверям причинитися. Жінка
відпустила двері, іржаві петлі ледь зрушились, але две-
рі нарешті вперлися в руків’я ножа; залишилася щілина.
Звідти потрапляло всередину трохи світла, й вона могла
ввійти, поблукати кількома передніми кімнатами.
Обіч дверей всередині жодної кімнати не висів ком-
бінезон, але одне приміщення виявилося переговорною.
Вода з глеків давно випарувалась, але пурпурова скатер-
тина зігрівала ніби вже самим своїм кольором. Все ж таки
тепліше, ніж ходити голяка. Джульєтта відсунула набір
чашок, блюдець і глеків та стягла скатертину. Накинула
її собі на плечі, але тканина сповзала від кожного руху,
тож доводилося зв’язувати кутики спереду. Джульєтта
побігла знову на майданчик, до світла, яке вже здавалося
затишним, і скинула з пліч той клапоть тканини. Висмик-
нула ножа — двері позад неї з моторошним рипінням
причинилися — проштрикнула лезом скатертину посе-
редині й зробила довгий надріз, у який простромила го-
лову. Спереду й ззаду кінці скатертини лягли на підлогу.
Ще кілька хвилин роботи ножем — і Джульєтта відрізала
їх, однією довгою стрічкою тканини підперезалась мов
поясом, іншим клаптем зав’язала голову. Стало трохи
тепліше.
Було приємно щось майструвати, знаходити розв’язан-
ня бодай дрібної проблеми. Вона мала одяг та інструмент,
а якщо знадобиться — то й зброю. Перелік непосильних
завдань скоротився на кілька пунктів. Джульєтта спусти-
лася ще нижче, відчуваючи, як мерзнуть ноги на холод-
них сходинках, мріючи про чоботи, про воду, добре усві-
домлюючи, скільки всього ще потрібно зробити.
На п’ятнадцятому стомлені ноги вже ледь не підгина-
лися. Це нагадало Джульєтті про чергову потребу. Колі-
на здригнулись, вона схопилася за поруччя й зрозуміла,
271
Бункер, ілюзія
що адреналін скінчився, натомість прийшла смертельна
втома. Жінка зупинилася на майданчику, вперлася ру-
ками в коліна й кілька разів глибоко вдихнула. Скільки
вона вже на ногах? Скільки ще може змусити себе про-
йти? Глянула на своє відображення в лезі ножа, але що
там можна було побачити? Звісно, вигляд у неї жахли-
вий, тут і дивитись нема на що. Вирішила, що мусить
відпочити, перш ніж рухатись далі. Відпочити зараз,
поки ще не настільки холодно, щоб кістки розсипалися
від дрижаків.
Вона відчула спокусу пошукати ліжко на цьому по-
версі, але вирішила, що навряд почуватиметься ком-
фортно за тими дверима, в цілковитій пітьмі. Тож
згорнулася калачиком на ґратчастому перекритті п’ят-
надцятого поверху, підклала руки під голову і поправи-
ла скатертину так, щоб вона хоч трохи вкривала голе
тіло. Не встигла пройтися довгим списком, який по-
думки вже склала, як виснаження взяло гору. Джульєт-
та задрімала; лише на мить її стривожило те, що не слід
дозволяти втомі заполонити мозок, що від такого сну
можна більше не прокинутись, що заснувши, доведеть-
ся приєднатися до мешканців цього страшного місця,
назавжди залишитись отакою скорченою і застиглою,
та так і зогнити...
43
— Ти усвідомлюєш, що пропонуєш?
Нокс глянув на МакЛейн і зустрівся з її пронизливим
поглядом; очі жінки оточували суворі зморшки. Він зі-
брав усю впевненість, на яку лишень спромігся тієї миті.
Ця тендітна жінка, яка керувала всіма складами та ви-
робничим процесом у бункері, вважалася надзвичайно
впливовою. У неї не було грудної клітини завширшки
як барило, чи густої бороди Нокса, а зап’ястя вона мала
не набагато товщі за два його пальці, але сітка зморщок
навколо тих сірих очей і тягар важких років змушували
Нокса почуватися в її присутності лише тінню.
272
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Це не повстання, — сказав він, легко вимовляючи
слова, бо за тривалий час звик саме так говорити. — Ми
лише залагоджуємо деякі справи.
МакЛейн пирхнула:
— Упевнена, саме так казали мої прадіди й прабабусі.
Вона відкинула назад пасма сріблястого волосся й по-
дивилася на план, розстелений на столі. Неначе знала,
що це неправильно, але здалася й вирішила допомогти
замість того, щоб чинити опір. Причина, можливо, в її
віці, подумав Нокс, дивлячись на рожеву шкіру, що вид-
нілася крізь тонке біле волосся, схоже на скляні нитки.
Може, провівши достатньо часу в цих стінах, людина
просто приймала той факт, що краще ніколи не стане, та
й особливих змін теж не відбудеться. Або, можливо, про-
сто поступово втрачала надію на те, що тут справді зали-
шиться щось, варте зберігання.
Нокс опустив погляд на план і розгладив різкі
складки на тонкому папері. Він раптом інакше погля-
нув на свої руки — ніби вперше помітив ці грубі пальці
й мазут, що в’ївся в шкіру. Подумав: може, МакЛейн
приймає його за дикуна, який марить про справедли-
вість, заради якої збирається штурмувати горішні по-
верхи. Нокс розумів, що МакЛейн уже надто стара, тож
сприймає його як досить молодого чоловіка. Молодого
й запального, — тим часом як він бачить себе старим
і мудрим.
Один із десяти собак, що жили на складі Постачання,
невдоволено загарчав під столом, неначе все це військове
планування потривожило його сон.
— Думаю, слушним буде таке припущення: ІТ здога-
дується про наближення певної загрози, — МакЛейн про-
вела своєю маленькою рукою вздовж численних поверхів
аж до тридцять четвертого.
— Чому? Сумніваєшся, що ми були обережні під час
підйому?
МайЛейн посміхнулася.
— Я впевнена, що ви були обачні, але припускати, що
вони нічого не знають, було б нерозсудливо.
Нокс кивнув і пожував бороду.
273
Бункер, ілюзія
— Як швидко решта твоїх механіків зможе піднятися
сюди? — спитала МакЛейн.
— Вони вийдуть близько десятої, коли світло на схо-
дах приглушать, і будуть тут десь о другій, найпізніше — о
третій. І вони йтимуть без вантажу.
— Гадаєш, десятка твоїх людей вистачить, щоб унизу
все працювало?
— Якщо не зламається щось дуже важливе, то виста-
чить, — Нокс почухав потилицю. — Як думаєш, на чий бік
стануть носії? Наприклад, мешканці середніх?
МакЛейн знизала плечима:
— Середні здебільшого вважають, що належать до
еліти. Я знаю це, бо провела там усе дитинство. Вони ста-
раються якомога частіше сходити нагору, пояснюючи це
тим, що хочуть подивитися на краєвид і попоїсти в кафе.
Верхні — інша річ. Думаю, на них ми можемо більше спо-
діватися.
Ноксові здалося, що він не розчув.
— Що ти сказала?
МакЛейн підняла до нього погляд, і Нокс відчув, як
собака обнюхує його чоботи, шукаючи людського тепла.
— Подумай-но, — сказала МакЛейн. — Чому ви такі
розлючені? Бо втратили гарного друга? Це в нас постій-
но трапляється. Ні, це тому що вам збрехали. А мешканці
верхніх відчують це ще гостріше, повір. Вони постійно ба-
чать тих, кому збрехали. Найбільш пасивними залишаться
середняки, адже вони прагнуть нагору, не знаючи, що це
таке, і дивляться на нас зверхньо, без жодного співчуття.
— То ти вважаєш, що ми матимемо союзників нагорі?
— Авжеж, якщо зможемо до них дістатись. І довело-
ся б ще їх переконувати. Придалася б палка промова на
кшталт тієї, якою ти отруїв моїх людей.
Вона сяйнула своєю рідкісною посмішкою, і Нокс від-
чув, як посміхається у відповідь. І тої ж миті він збагнув,
чому її люди так віддані цій жінці. У них із Ноксом було
щось спільне: обоє мали вплив на підлеглих, але в Мак-
Лейн це виявлялось інакше. Нокса боялися, прагнули
триматися подалі, а МакЛейн поважали й тримались яко-
мога ближче до неї, аби переконатися, що вона їх любить.
274
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Проблема в тому, що саме середні відділяють
нас від ІТ, — жінка ще раз провела рукою по пла-
ну. — Тож мусимо проминути їх швидко, не вступаю-
чи в сутичку.
— Я думав просто взяти їх приступом до світанку, —
прохрипів Нокс. Він нахилився і зазирнув під стіл: собака
сидів на носку його чобота, дивився на нього, дурнувато
висолопивши язика, й крутив хвостом. У цій тварині Нокс
бачив лише машинку, яка поїдала харч і виробляла лай-
но. Шматок м’яса, яке не дозволялося їсти, вкритий пух-
настою шерстю. Нокс зігнав цуцика, щоб не забруднив
йому чобота.
— Вали звідси, — пробурчав він.
— Джексоне, ходи-но сюди, — МакЛейн клацнула
пальцями.
— Не розумію, нащо ви тримаєте цих тварюк, ще мен-
ше — для чого спеціально їх розводите.
— Ти не знаєш, про що говориш, — відрубала Мак-
Лейн. — Вони потрібні для душі — для тих із нас, хто її
має.
Він зиркнув на жінку, не розуміючи, жартує вона, чи
говорить серйозно, й побачив, що МакЛейн іронічно по-
сміхається.
— Що ж, коли ми полагодимо тут усе, я введу лотерею
і для них. Щоб проконтролювати їх кількість, — старий
відплатив жінці такою самою посмішкою. Джексон ти-
хенько скімлив, поки МакЛейн не нахилилась і не почу-
хати його за вухом.
— Якби ми були такими само вірними одне одному,
як ці тварини, нам би взагалі не знадобилося ніякого
повстання, — вона прямо глянула Ноксу в очі.
Той опустив голову, не в змозі погодитися. У машин-
ному за ті роки, що він там провів, було кілька собак,
і цього вистачило, щоб зрозуміти: деякі люди й справді
в це вірили, але Нокс до таких не належав. Він завжди
докірливо хитав головою, коли хтось витрачав тяжко за-
роблені чити на прогодування тварини, не здатної за це
відплатити. Коли Джексон перейшов під столом до Нокса
й почав тертися об його коліно, пропонуючи його погла-
275
Бункер, ілюзія
дити, старий не поворухнувся. Його руки так само лежали
на аркуші з планом.
— Щоб пройти середніми, потрібна диверсія, — ска-
зала МакЛейн. — Щоб люду на цих поверхах поменшало,
його слід налякати або зацікавити. Було б добре, якби ми
змогли вигнати якомога більше людей нагору, адже якщо
ми підійматимемося таким натовпом, то здіймемо стра-
шенний ґвалт.
— Ми? Чекай, ти ж не збираєшся іти...
— Якщо йдуть мої люди, то я, звісно, йду з ними, —
жінка схилила голову. — Я на складі понад п’ятдесят ро-
ків то видиралась нагору драбиною, то злазила вниз. Ду-
маєш, мене злякають ті кілька прогонів?
Нокс подумав, що МакЛейн ніщо не могло б злякати.
Джексон стояв біля ніжки столу, бив по ній хвостом і ди-
вився на Нокса, дурнувато вищирившись, як це полюбля-
ють його собачі браття.
— А що як заварювати їм двері дорогою нагору? —
запропонував Нокс. — Тримати середняків замкненими,
поки все не скінчиться.
— А що потім? Просто вибачимось? А що, як усе це
триватиме кілька тижнів?
— Кілька тижнів?
— Ти ж не думаєш, що все буде так просто? Чи збира-
єшся просто піднятися й забрати віжки до своїх рук?
— Не маю жодних ілюзій щодо цього, — Нокс вказав
на двері, які вели з кабінету до майстерень, де шуміли
верстати. — Наші люди готові вступити у війну, і я маю
намір їм це дозволити, якщо до цього дійде. Я б залюбки
погодився на мирний перехід влади до нас, був би задово-
лений, просто вигнавши Бернарда і кількох його людей
на очищення, але й ніколи не боявся забруднити руки.
МакЛейн кивнула:
— Просто необхідно, щоб усе було прозоро...
— Прозоро мов скло, — сказав Нокс.
Він раптом ляснув у долоні — йому спала ідея. Джексон
злякано відскочив. — Придумав диверсію, — він тицьнув
пальцем у нижчі поверхи машинного на плані. — Що, як
ми скажемо Дженкінзу, аби він поступово вирубав енер-
276
ЧАСТИНА IV. Викриття
гію — знизу догори? Почнемо на кілька поверхів вище,
або ще краще — з ферм і їдалень. Звалимо все на недавній
ремонт генератора...
— І ти думаєш, середняки втечуть? — МакЛейн при-
мружила очі.
— Якщо захочуть поїсти гарячого. Якщо сидітимуть
у пітьмі.
— Думаю, вони всі випхаються на сходи й пліткувати-
муть, обговорюючи, що ж сталося. Тобто їх у нас на шляху
буде ще більше.
— То скажемо їм, що йдемо усувати цю проблему! —
Нокс відчув, як зникає впевненість. Бісів пес знову сидів
на його чоботі.
— Нагору — лагодити генератор? — засміялася
МакЛейн. — Кому така відмазка може здатися схо-
жою на правду?
Нокс посмикав себе за бороду. Не думав, що все буде
так складно. Механіків багато. Всі вони цілими днями
займаються фізичною працею. Ці люди можуть просто
розтрощити технікам голови — всім цим маленьким чо-
ловічкам на кшталт Бернарда, які сидять на дулах і кла-
цають клавіатурою, мов секретарі. Треба просто підняти-
ся й зробити це.
— Маєш кращі ідеї? — огризнувся він.
— Мусимо тримати в голові, що буде потім, — сказа-
ла МакЛейн. — Після того, як ви заб’єте кількох людей до
смерті й кров почне скрапувати з перекриттів, — що буде
потім? Хочеш, щоб люди жили в страху перед повторен-
ням різанини? Чи перед будь-чим, через що ти змусиш їх
пройти, аби дістатися туди?
— Я хочу нашкодити лише тим, хто брехав, — стояв
на своєму Нокс. — Ось чого ми всі хочемо. Ми всі жили
в страху. У страху перед зовнішнім світом. Перед очищен-
ням. Боялися навіть говорити про краще життя. І все це
було неправдою. Система розроблена так, щоб змусити
нас посхиляти голови й впокоритися,,,
Джексон гавкнув на нього і почав скавчати, постукую-
чи об підлогу хвостом, як відірваним газовим шлангом із
застряглим вимикачем.
277
Бункер, ілюзія
— Я думаю, що коли все закрутиться, — сказав Нокс, —
і ми почнемо розповідати про те, як можна використати
наші знання й технології, аби дослідити світ, на який ра-
ніше дозволялось тільки дивитися, це надихне людей.
Чорт забирай, це дає мені надію. Ти хіба нічого не відчу-
ваєш?
Він нахилився й почухав Джексонові голову; той пере-
став скавчати. МайЛейн замислилася, дивлячись на ньо-
го. Нарешті кивнула на знак згоди.
— Гаразд, вирубаємо їм світло, — зрештою мовила
вона. — Сьогодні ввечері, поки ті, хто пішов побачити
чисті екрани, не повернулися розчаровані. Я поведу наго-
ру загін зі свічками й ліхтариками — це буде як рятівна
місія відділу постачання. Ти з рештою вирушиш за кілька
годин. Побачимо, наскільки вистачить нашої байки про
ремонт, поки не втрапимо в халепу. Сподіваюся, багато
хто залишиться нагорі або спатиме у своїх ліжках на се-
редніх, надто виснажений від підйому на вечерю, щоб
турбуватися про якусь метушню на сходах.
— У перші години буде небагато людей, — погодився
Нокс, — тож, може, особливих проблем і не виникне.
— Наша мета — досягти ІТ-відділу та втримати його.
Бернард досі грається в мера, тож його там, можливо, не
буде. Або він спуститься до нас, або ми піднімемось, укрі-
пивши тридцяті. Не думаю, що він влаштує бійню, коли
ми контролюватимемо його поверхи.
— Згода, — закивав Нокс, радіючи, що в них є план,
що він має союзника. — І дякую тобі.
МакЛейн посміхнулася.
— Ти доволі ввічливий як на замазуру, — сказала
вона. — І до речі, — жінка кивнула на собаку, — ти по-
добаєшся Джексону, а він майже ніколи не помиляється.
Принаймні щодо чоловіків.
Нокс опустив погляд і зрозумів, що досі чухає цуцика.
Відсмикнув руку й подивився на пса, який заглядав йому
в очі. У сусідній кімнаті почувся сміх, голоси механіків
змішалися з голосами працівників відділу постачання,
приглушені стіною і дверима. До сміху домішувався бряз-
кіт сталевих брусів, які згинали в потрібну форму, пла-
278
ЧАСТИНА IV. Викриття
ских деталей, які загострювали, верстатів з виробництва
заклепок, перероблених на верстати з виробництва куль.
І тоді Нокс зрозумів, що мала на увазі МакЛейн, коли го-
ворила про вірність. Він побачив це в собачих очах: пес
дивився в очі відданим поглядом, ніби готовий був іти за
Ноксом куди завгодно, аби тільки його покликали. А тя-
гар, який тиснув старому на груди, — то була довіра та са-
мозречення людей, за яких відповідали вони з МакЛейн.
Нокс раптом збагнув, що це і є його найбільший тягар.
44
Знизу, з чорноземної ферми, на сходи просотувався гус-
тий дух свіжої плісняви. Джульєтта ще не встигла оста-
точно прокинутись, але вже почала спуск і здаля відчула
той сморід. Гадки не мала, скільки тривав її сон. За від-
чуттями — ніби кілька днів минуло, хоча насправді, мож-
ливо, збігло всього кілька годин. Коли Джульєтта проки-
нулася, то зрозуміла, що лежить щокою на перекритті; на
обличчі відбилася груба сітка, яку вона відчула долонею.
Жінка миттю зірвалася на рівні. У шлунку різало, запах
із ферми підганяв її. Ближче до двадцять восьмого їдкий
сморід став таким нестерпним, що здавалося, ніби Джу-
льєтта продирається крізь нього. Напевне, то був запах
смерті. Перекопаний глинистий ґрунт видихає в повітря
гази розкладених тіл, похованих там.
Джульєтта спинилася на тридцятому — на гідропоніч-
ній фермі — й штовхнула двері. Всередині було темно.
Звіддаля чувся звук — гудіння вентилятора чи мотора. Цей
тихий гул був дуже дивним. Увесь цей час жінка чула тіль-
ки власні звуки. Зелене світло аварійних ламп мало допо-
магало; це нагадувало останнє тепло напівмертвого тіла чи
батарейок, які потекли. Але тут щось рухалося, щось зву-
чало, крім її власного дихання і кроків, і це «щось» зачаї-
лося у темних коридорах гідропонічної ферми.
Джульєтта знову залишила свій єдиний інструмент
і зброю як стопер для дверей, аби впустити всередину
трохи світла. Прослизнула на ферму — тут не так тхнуло
279
Бункер, ілюзія
зогнилими рослинами, як на сходах, — і побігла коридо-
ром, однією рукою притримуючись за стіну. В кабінетах
і фойє було темно й безлюдно, повітря виявилося сухим.
На прохідній нічого не блимало, та й у неї не було ні по-
свідчення, ні чита, якими можна було відкрити прохід.
Джульєтта вхопилася руками за стовпчики й перестриб-
нула турнікет — і ця невеличка зухвалість здалася їй ме-
жею подолання мертвого світу, для якого не існує правил.
Світло зі сходів ледь сягало першого ряду грядок.
Джульєтта почекала, поки звикнуть очі, й подумки подя-
кувала за цю здатність глибинам машинного та темним
нутрощам зламаних приладів. Те, що нарешті змогла
розгледіти, не надихнуло її. Гідропонічні ферми були
зруйновані. З мережі підвішених труб де-не-де мотузка-
ми звисали грубі стебла. Можна було скласти приблизне
уявлення про те, скільки часу стоять поруйновані ферми,
хоча неможливо було зрозуміти причину загибелі всього
бункера. Але все це стояло мертве не довгі роки й не кіль-
ка днів. Можливо, місяці. Навіть такі жалюгідні висновки
були вже досягненням, першим кроком до розгадки.
Жінка постукала кісточками пальців по одній з труб
і почула глухий звук — вона не була порожня.
Рослини загинули, але тут залишилася вода! Джульєт-
та відчула, як пересихає в роті від однієї лише думки про
воду. Вона перехилилася через поруччя й зістрибнула на
грядку. Припала губами до отвору в трубі, з якого мало
рости стебло, почала смоктати. Рідина здалася солонува-
тою і теж смерділа, але це була вода. Вона мала присмак
зіпсованої органіки, зате не тхнула хімікатами й, напевне,
не була отруйною. Це всього-на-всього гній. Така вода ви-
явилася не набагато огиднішою за мазут чи нафту, якими
Джульєтта просочилася за двадцять років.
Тож пила, скільки подужала. А далі зрозуміла: якщо
тут є ще якісь крихти живого, то, маючи воду, вона отри-
має шанс прожити достатньо довго, щоб знайти їх.
Перш ніж піти, Джульєтта відірвала шматок труби
на кінці водогону й закрутила з одного боку. Труба мала
всього кілька сантиметрів у діаметрі й була не довша за
півметра, але могла слугувати за баклагу. Жінка обереж-
280
ЧАСТИНА IV. Викриття
но нагнула кінець труби водогону, щоб наповнити свою
трубочку. З водогону заструменіло тонкою цівкою, і вона
сполоснула руки, й далі остерігаючись токсинів ззовні.
Наповнивши імпровізовану баклагу, Джульєтта по-
квапилася назад до дверей, за якими було трохи світ-
ла. У цьому бункері виявилося три гідропонічні ферми,
і кожна мала замкнену систему водогону, що звивалася
довгими коридорами. Джульєтта спробувала зробити
приблизні розрахунки, та лише дійшла висновку, що
води їй вистачить надовго. Смак був жахливим, і вона б не
здивувалась, якби після такого напою скрутило шлунок,
але якщо вдасться розпалити вогонь, знайшовши достат-
ньо тканини чи паперу, то можна довго кип’ятити рідину,
поки не зникне бодай жахливий запах.
На сходах вона знову опинилась у гущі запахів, яких не
було на фермі. Джульєтта дістала ніж і поквапилася вниз.
Довелося пробігти двічі закрученими Гвинтовими схода-
ми, перш ніж змогла стати на майданчик наступного по-
верху. Там вона смикнула двері.
Запах, без сумніву, просочувався з чорноземних ферм.
Тут теж чулося гудіння мотора, цього разу гучніше. Джу-
льєтта зафіксувала двері, прихилила баклагу до поруччя
й зазирнула всередину.
І поринула в пахощі живих рослин. Попереду, в слаб-
кому зеленому світлі виднілося рясне гілля, схилене над
коридором. Джульєтта перескочила огорожу й притри-
малася рукою за стіну, звикаючи до темряви. Десь зовсім
поряд працював насос. І ще десь скрапувала вода — про-
тікання чи відкритий кран. Джульєтта затремтіла від до-
тику листя. Вона зрозуміла, звідки цей запах гниття: гни-
ли фрукти й овочі в землі й на гілках. Джульєтта почула
дзижчання мух — звуки життя.
Вона встромила руку в густе листя, пошукала й натк-
нулася на щось гладеньке. Смикнула, піднесла до світла
круглий помідор. Приблизний час функціонування бун-
кера без людей, який Джульєтта намагалася визначи-
ти, різко скоротився. Як довго чорноземні ферми могли
жити без догляду? Чи помідори щороку саджають? Може,
вони відновлювалися самі? Джульєтта не могла прига-
281
Бункер, ілюзія
дати. Вкусила ще не зовсім достиглий помідор і почула
якийсь звук за спиною. Ще один насос?
Вона озирнулася вчасно, щоб побачити, як двері на
сходи з грюкотом зачинилися. Ферма потонула в цілко-
витій пітьмі.
Джульєтта застигла. Прислухалася, чи не долине до
неї брязкіт ножа, що падає, вдаряючись об сходинки. По-
думала, що він, певно, вислизнув з щілини під дверима.
У суцільній темряві загострилися відчуття, яких раніше
начебто не потребувала. Тепер вона чула власне дихання,
навіть пульс, а гудіння насоса стало гучнішим.
Не випускаючи з руки надкушеного помідора, Джу-
льєтта нагнулась і почала обережно, витягнувши вперед
другу руку, пробиратися до стіни. Вона скрадалася до
виходу, не наважуючись випростатися, щоб не зачепити
рослини, заспокоюючи себе. Не існує ніяких привидів,
нема чого боятися. Вона повторювала це, поволі просу-
ваючись вперед.
І раптом відчула на плечі чиюсь руку. Скрикнула
і впустила помідор. Рука притисла її, не дозволяючи ви-
простатись. Джульєтта намагалася відбитися, розмахую-
чи в темряві руками, силкувалася вирватись, тюрбан зі
скатертини упав з голови — й нарешті рука наткнулася
на залізну перекладину на рівні її талії. Вона відчула себе
дурепою.
— Через тебе мене ледь правець не вхопив, — сказа-
ла вона залізяці. Випросталась і перестрибнула огорожу.
Мала забезпечити собі світло й повернутися по їжу. Пря-
муючи до виходу, однією рукою притримувалася за стіну,
а другу простягала вперед, аби ні на що більше не натк-
нутись. Подумала, чи не почне вона тепер розмовляти
з неживими предметами. Чи не почне божеволіти. Отак
просуваючись навпомацки в цілковитій пітьмі, жінка
звернула увагу на те, як швидко в неї змінюється настрій.
Напередодні вже впокорилася з неминучою смертю, а те-
пер просто боїться збожеволіти. Це вже прогрес.
Нарешті рука вперлася у двері, й Джульєтта штовхну-
ла їх. Вилаялася: ніж загубився, ніде на майданчику його
не було. Джульєтта поміркувала, як далеко він міг упасти
282
ЧАСТИНА IV. Викриття
і чи знайде вона колись хоча б заміну. Обернулася, щоб
схопити баклагу...
І побачила, що її теж нема.
Джульєтта заплющила очі й відчула, як застукотіло
серце. Подумала, чи могла баклага перекинутись, коли
двері зачинилися. А далі помітила, що отвір між ґратами
вужчий за руків’я ножа — як він міг прослизнути туди?
І крізь стукотіння у скронях вона розчула ще дещо.
Кроки.
Вони затихали на сходах під нею.
Хтось біг донизу.
45
Прилавок у відділі постачання був завалений зброєю.
Досі заборонені рушниці, щойно вилиті, лежали ряда-
ми, ніби сталеві кийки. Нокс узяв одну — ствол досі був
теплий після нарізування — і клацнув затвором. Він по-
тягнувся до кошика з блискучими набоями — їх нарізали
з тонких сталевих трубок і натоптали порохом — і зарядив
новеньку рушницю. Користуватися нею було нескладно:
націлюєшся і спускаєш курок.
— Дивіться, куди цілитесь, — сказав якийсь праців-
ник, відхиляючись.
Нокс підняв рушницю, прицілився в стелю й уявив,
на що здатна така зброя. Досі він бачив зброю лише
раз у житті — пістолет на поясі в старого заступника
був значно менший за це знаряддя вбивства, і Нокс
завжди вважав, що той пістолет мав швидше лякати,
ніж убивати. Поклав у кишеню жменю набоїв, мірку-
ючи, що кожен з цих дрібних предметів може забрати
в людини життя, і розуміючи, чому ці штуки заборо-
нили. Убити людину складніше, ніж просто помаха-
ти палицею. Убивство має займати стільки часу, щоб
встигло заговорити сумління.
З-поміж полиць виринув ще один працівник із коши-
ком у руках. З того, як він зігнувся і як напружилися його
м’язи, Нокс зрозумів, що ноша нелегка.
283
Бункер, ілюзія
— Поки що тільки дві дюжини, — сказав чоловік і по-
ставив кошик на прилавок.
Нокс зазирнув усередину і дістав важкий циліндр.
Його механіки й навіть деякі чоловіки та жінки в жовтих
комбінезонах стурбовано поглядали на кошик.
— Треба вдарити отим кінцем об щось тверде, — ска-
зав чоловік за прилавком, так спокійно, мовби показував
покупцеві електричний перемикач і давав останні ін-
струкції з його встановлення, — наприклад, об стіну, об
підлогу, об приклад — щось таке. А тоді відкинути подалі.
— А носити їх безпечно? — спитала Шерлі, спостеріга-
ючи за тим, як Нокс кладе гранату в кишеню.
— Еге ж, просто вдарити потрібно якомога сильніше.
Кілька людей підійшли до кошика, щоб і собі взяти по
гранаті. Нокс зустрівся поглядом із МакЛейн, коли вона
брала собі циліндр і клала його в нагрудну кишеню. По-
мітив холодний виклику її погляді. Жінка, певно, бачила,
наскільки Нокс стурбований тим, що вона йде з ними, але
він давно зрозумів, що сперечатися марно.
— Ну, що ж, — сказала МакЛейн і обвела поглядом
своїх сіро-блакитних очей чоловіків і жінок, які зібрали-
ся біля прилавка. — Слухайте. Нам час братися до справ,
тож ті, хто вже має рушницю, запасіться й патронами. Он
там лежать шматки брезенту. Загорніть ці штуки якомога
краще, щоб їх не було видно. Моя група виходить за п’ять
хвилин, зрозуміли? Ті, хто піде у другій хвилі, хай чека-
ють тут і не показуються нікому на очі.
Нокс кивнув. Глянув на Марка і Шерлі — обоє мали
приєднатися до нього у другій хвилі; ті, хто йде повіль-
но, рушать попереду й вдаватимуть безтурботність. Ті, хто
має міцні ноги, швидко підуть за ними, щоб наздогнати
до тридцять четвертого. Обидві групи надто виділяти-
муться з натовпу, а якщо їх змішати, то викажуть свої на-
міри задовго до цього.
— Усе гаразд, босе? — Шерлі поклала рушницю на
плече й насупилася.
Нокс потер бороду й подумав, наскільки він сам вика-
зує власні хвилювання і страх.
— Чудово, — прогарчав старий. — Авжеж, усе добре.
284
ЧАСТИНА IV. Викриття
Марк узяв гранату, сховав її в кишеню й поклав руку
на плече дружини. Нокс відчув невиразний сумнів. Во-
лів би не вплутувати в це жінок — принаймні, заміж-
ніх. Він і досі сподівався, що не доведеться вдаватися до
насильства, до якого всі готувались, але дедалі менше
вірилося в це, коли він бачив, як поквапливо хапали
зброю руки робітників. Усі вони тепер мали змогу за-
брати чиєсь життя, та й були для цього достатньо роз-
гніваними.
МакЛейн вийшла з-за прилавка, глянула на Нокса.
— Що ж, ось і все, — подала йому руку.
Нокс потиснув її. Він був у захваті від сили цієї жінки.
— Зустрінемося на тридцять п’ятому та разом зійдемо
нагору, — сказав він. — Не починайте вечірку без нас.
МакЛейн посміхнулася.
— Не почнемо.
— І в добру путь, — Нокс оглянув чоловіків і жінок,
які стояли в неї спиною. — Хай щастить вам усім. І до
зустрічі.
Працівники відділу постачання стримано кивали,
стискаючи щелепи. Невеличкий загін у жовтому одно-
строї попрямував до дверей, але Нокс затримав МакЛейн.
— Агов, — сказав він. — Уникайте проблем, поки ми
вас не наздоженемо, гаразд?
Вона поплескала його по плечі й посміхнулася.
— А коли все почнеться, — сказав Нокс, — я очікую,
що ти стоятимеш позаду, за...
МакЛейн підступила до Нокса, схопила його за рукав.
Її зморшкувате обличчя раптом напружилося.
— Скажи, де будеш ти, Ноксе з Машинного, коли по-
летять гранати? Коли ці чоловіки й жінки, які так пова-
жають нас, зіткнуться зі своїм найважчим випробуван-
ням, де будеш ти?
Нокса приголомшив цей тихий шепіт, що мав силу
крику.
— Ти знаєш, де я... — почав був він.
— Саме так, чорт забирай, — перебила МакЛейн,
відпускаючи його руку. — І затям собі, що там ми й зу-
стрінемося.
285
Бункер, ілюзія
46
Джульєтта завмерла, дослухаючись до кроків, що відда-
лялися сходами. Відчувала, як вібрує поруччя. Ногами
й руками побігли крижані струмочки. Хотіла гукнути, за-
кричати тій людині, щоб зупинилася, але раптом її груди
захололи й мовби спорожніли від напливу адреналіну.
Неначе крижаний вітер залетів глибоко в легені й витіс-
нив звідти голос. З нею в бункері були живі люди. І вони
втікали.
Джульєтта відпустила поруччя й метнулася через май-
данчик, добігла до вигнутих сходів і помчала ними так
швидко, як тільки могла. Здолавши один прогін, відчула,
як адреналін відступає, і змогла крикнути: «Стій!», — але
тупотіння її босих ніг металевими сходинками заглуши-
ло голос. Вона вже не чула чужих кроків, але не насмі-
лювалася зупинитись і прислухатися, боялась, що важче
буде наздогнати втікача. Проминаючи двері тридцять
першого поверху, стурбовано подумала, що ця людина
могла прослизнути на якийсь рівень і зникнути. А якщо
тут є лише кілька живих, і вони ховаються десь у глиби-
нах бункера, вона може ніколи їх не знайти. Якщо тільки
вони цього не захочуть.
Чомусь ця думка найбільше жахала: що вона може
решту своїх днів прожити сама, розшукуючи їжу та вижи-
ваючи в поруйнованому бункері, розмовляючи з неживи-
ми предметами, поки якась групка інших людей займа-
тиметься тим самим, не показуючись їй. Вона так цього
налякалась, що не відразу подумала про інше: адже вони
можуть усією групою шукати її — і не з найкращими на-
мірами.
У них можуть бути які завгодно наміри, а ще в них буде
її ніж.
Джульєтта зупинилася на тридцять другому й при-
слухалась, обіруч вчепившись у поруччя. Було майже не-
можливо стримати подих: легені жадали хоча б кількох
ковтків повітря. Але жінка не рухалася, відчуваючи, як
пульсують вени рук, заціпенілих на холодному поруччі,
й знову почула внизу чіткі кроки — тепер гучніші. Вона
286
ЧАСТИНА IV. Викриття
наздоганяла ту людину! Підбадьорена, знову зірвалася
з місця й помчала, перескакуючи по три сходинки, хи-
таючись, ніби танцюючи на сходах, як у юності, однією
рукою стискаючи вигнуте поруччя, іншу витягнувши впе-
ред для рівноваги, ледь торкаючись до сходинок і перелі-
таючи далі, думаючи лише про те, щоб не послизнутись.
Спіткнутися на такій швидкості не можна, бо той крок
стане фатальним. Пригадалися нещасні старі з бункера
з поламаними ногами й руками. Та все-таки вона вити-
скала з себе останні сили й летіла далі. Тридцять третій
промайнув розмитою плямою. Ще за одним вигином схо-
дів унизу грюкнули двері. Джульєтта зупинилась і гляну-
ла вгору. Перехилилася через поруччя й зазирнула вниз.
Кроки стихли, чулося лише її важке дихання.
Джульєтта поквапилася подолати решту прогону й по-
тягла на себе двері тридцять четвертого. Вони не відчи-
нилися. Втім, двері не були замкнені. Клямка клацнула,
і вони зрушилися, проте щось їх тримало. Джульєтта
шарпнула сильніше — все марно. Вона налягла знову
й почула, як щось тріснуло. Уперлася ногою в другу стул-
ку дверей і спробувала втретє, смикнула щосили, відки-
нувшись назад, притягла руки до грудей і відштовхнулась
ногою...
Щось сіпнулося. Двері рвучко відчинились, і Джульєт-
та випустила ручку. Зсередини ринуло світло, за дверима
спалахнула справжня ілюмінація, але тільки на мить, бо
наступної миті вони з грюкотом зачинилися.
Джульєтта підповзла до дверей, знову схопилася за
ручку, відчинила їх і звелася на ноги. На підлозі фойє
лежала переламана мітла; уламок ще стирчав у дверях.
Яскраве світло сліпило жінку. Над головою сяяли потуж-
ні лампи — прямокутники світла ясніли в нескінченному
коридорі. Джульєтта прислухалась: чи не лунають знову
ті кроки, але чулося лише дзижчання ламп. Панель перед
нею кліпала червоним оком, ніби знала таємниці, яких не
збиралася виказувати.
Джульєтта підійшла до стійки, глянула праворуч, де за
склом виднілася кімната для переговорів — там теж горі-
ло яскраве світло. Джульєтта уже звично перестрибнула
287
Бункер, ілюзія
турнікет і гукнула: «Агов?». Покотилась луна; здалося,
що в освітленому приміщенні вона звучить інакше. Тут
було життя, електроенергія, чужі вуха, які могли її почу-
ти, тож луна здавалася слабшою.
Джульєтта пішла повз кабінети, зазираючи у кожен.
Скрізь панував безлад. Шухляди були виставлені на
підлогу, металеві шафки для документів перекинуті,
дорогоцінний папір вивалений під ноги. Комп’ютер на
одному з робочих столів виявився ввімкненим, на моні-
торі світилися зелені літери. Здавалося, вона потрапи-
ла в казковий світ. За два дні — якщо припустити, що
жінка стільки проспала, — її мозок поступово звик до
тьмяного зеленавого світла аварійних ламп, до життя
в нелюдських умовах, до життя без електрики. У роті
ще відчувався солонуватий присмак, але ось вона про-
биралася звичайним робочим місцем, яке просто не
прибрали. Уявила, як зі сходів, сміючись, входить на-
ступна зміна (у подібних офісах взагалі є зміни?), пе-
ребирає папери, ставить на місце меблі й береться до
роботи.
Думка про роботу повернула Джульєтту до думки про
те, що тут взагалі робили. Вона ніколи не бачила примі-
щень такого планування. Майже забула про свій політ
сходами, вражена побаченим. Зазирала в кожен куток,
адже ці яскраво освітлені кабінети збуджували в жін-
ці з глибин не меншу цікавість, ніж кроки, які привели
її сюди. Повернувши коридором, Джульєтта опинилася
перед широкими металевими дверима які, на відміну від
інших, не відчинялися. Налягла на них і відчула, як вони
легко піддалися. Вперлася плечем у ті двері й натиснула;
вони не прочинилися настільки, щоб можна було проліз-
ти. Джульєтта мусила перебратися через чималу метале-
ву шафку, яку повалили просто біля дверей, аби їх заго-
родити.
Приміщення за дверима було величезне, не менше
за генераторну й набагато більше за кафе. Скрізь стояло
щось подібне до шаф для паперів, але без жодних шух-
ляд. Натомість передні панелі миготіли вогниками —
червоними, зеленими й жовтими.
288
ЧАСТИНА IV. Викриття
Джульєтта покопирсалася в паперах, що випали з пе-
рекинутої шафки. Хтось посунув шафку до дверей, і це
точно зробили зсередини,
— Агов?
Джульєтта пішла рядами високих приладів — виріши-
ла, що це таки прилади. Вони гули, пропускаючи струм,
а подеколи дзижчали чи клацали, мовби щось спрацьо-
вувало в них усередині. Джульєтті спало на думку, що це
може бути така незвичайна електростанція — напевно,
для забезпечення освітлення? Чи ці штуки містять аку-
мулятори? Дроти й кабелі на задніх панелях приладів
переконали її, що так і є. Не дивно, що світло тут таке слі-
пуче. Ніби працюють відразу двадцять акумуляторних із
машинного.
— Є тут хтось? — знову гукнула Джульєтта. — Я не за-
подію вам шкоди.
Вона йшла далі, дослухаючись, поки не дісталася до
приладу зі знятою панеллю. Зазирнула всередину й по-
бачила не акумулятори, а мікросхеми, на кшталт тих, які
постійно паяв старий Вокер. Насправді машина всере-
дині дуже нагадувала розібраний комп’ютер із диспет-
черської. Джульєтта мимоволі позадкувала, нарешті все
зрозумівши. «Сервери», — прошепотіла вона. Джульєтта
була в ІТ-відділі цього бункера. Тридцять четвертий по-
верх. Ну звісно.
Від дальньої стіни долинув характерний звук — неначе
метал ковзнув по металу. Джульєтта кинулася туди, об-
минаючи високі прилади, розмірковуючи, хто це в біса
такий, чому він втікає і де цей втікач збирається схова-
тись.
Повернувши за останній ряд серверів, вона побачила,
як панель із металевих ґрат закриває отвір у перекритті.
Джульєтта кинулася на підлогу, мантія зі скатертини об-
моталась навколо ніг, але вона встигла схопитися за край
панелі, перш ніж та стала на місце. Прямо перед нею
чоловічі пальці стискали ґрати. Хтось скрикнув, натуж-
но закректав. Джульєтта спробувала підняти панель, але
не мала на що обпертися. Одна рука зникла. Замість неї
з-поміж ґрат вистромився ніж.
289
Бункер, ілюзія
Джульєтта присіла, підібгала ноги, шукаючи опори.
Шарпнула ґрати й відчула, як лезо впинається їй у пальці.
Жінка закричала. Чоловік унизу також закричав. Він
виринув з-під ґрат, стискаючи ніж у тремтячій руці; у лезі
зблискували відображення ламп. Джульєтта випустила
металеву панель і стиснула руку, з якої скрапувала кров.
— Спокійно! — сказала вона, відповзаючи назад.
Чоловік на мить опустив голову, знову підняв облич-
чя. Подивився за спину Джульєтти, мовби звідти хтось
наближався. Вона здолала бажання й собі озирнутися,
вирішила, що варто довіряти тиші, адже чоловік, можли-
во, намагався обдурити її.
— Хто ти такий? — спитала вона, обгортаючи край
скатертини навколо руки, щоб зупинити кров. Поміти-
ла, що чоловік із густою неохайною бородою одягнений
у сірий комбінезон. Такі робили і в її бункері — чи май-
же такі. Він витріщався на неї, темне нечесане волосся
пасмами звисало на обличчя. Чоловік ніби хотів щось
сказати, але тільки захрипів, відкашлявся в руку, готовий
будь-якої миті пірнути у люк і зникнути.
— Не йди, — сказала Джульєтта. — Я не заподію тобі
шкоди.
Чоловік подивився на її поранену руку, тоді на ніж.
Джульєтта помітила, що тоненька цівка крові стікає лік-
тем. Рана боліла, але під час роботи в машинному бувало
й гірше.
— П-п-пробач, — нарешті промимрив чоловік. Він
облизав губи і голосно ковтнув. Ніж у його руці затрусив-
ся дужче.
— Мене звати Джулз, — сказала вона, усвідомлюю-
чи, що цей чоловік злякався її набагато більше, ніж вона
його. — А тебе?
Він глянув на лезо ножа між ними. Похитав головою.
— Немає імені, — прошепотів він. Голос був хрипкий,
ніби в горлі у нього пересохло. — Немає потреби.
— Ти тут один?
Він знизав плечима.
— Соло, — пробурмотів чоловік. — Роками, — підняв
на неї погляд. — Звідки ти? — він знову облизав губи,
290
ЧАСТИНА IV. Викриття
прочистив горло; його очі, наповнені слізьми, блищали
у світлі ламп. — 3 якого поверху?
— Ти був сам не один рік? — здивовано перепитала
Джульєтта. Вона й уявити собі такого не могла. — Я при-
йшла не з якогось поверху, — сказала вона. — Я прийшла
з іншого бункера, — вимовила останні слова тихо й по-
вільно, не знаючи, яку реакцію ці новини викличуть у та-
кого вразливого з вигляду чоловіка.
Але Соло кивнув, зовсім не дивуючись. Не цього очіку-
вала Джульєтта.
— Зовні... — Соло знову глянув на ніж. Витягнув
руку й поклав його на ґрати, відштовхнув подалі від них
обох. — Там безпечно?
Джульєтта похитала головою.
— Ні, — відповіла вона. — У мене був костюм. Далеко
йти не довелося. Але все ж таки я не мала вижити.
Соло опустив голову. Знову підняв на неї погляд — із
очей котилися сльози, зникаючи в бороді.
— Ніхто з нас не мав вижити, — сказав він. —
Жоден.
47
— Де це ми? — спитав Лукас.
Вони з Бернардом стояли перед великою схемою, що
висіла на стіні, подібна до килима. Чіткі креслення, ре-
тельно виписані літери. Кола, рівно розкреслені сіткою
ліній, що поєднували їх і перетиналися в центрі кожного.
Деякі кола були грубо хрест-навхрест викреслені черво-
ним. Саме таку величну картину сподівався створити Лу-
кас зі своїх маленьких зоряних карт.
— Це наш Спадок, — незрозуміло пояснив Бернард.
Лукас не раз чув, як бос вживав це слово до серверів
нагорі.
— Ці кола позначають сервери? — спитав він і не-
сміливо торкнутися до аркуша завбільшки як простирад-
ло. — Розташування таке саме.
Бернард підійшов ближче й потер підборіддя.
291
Бункер, ілюзія
— Кгм... Цікаво. І справді. Ніколи раніше цього не по-
мічав.
— Що ж це таке? — Лукас придивився й побачив, що
кожне коло має свій номер. В одному з кутків також були
хаотично розкидані квадрати й прямокутники, паралель-
ними лініями розділені на групки. Ці фігури не познача-
лися жодними написами, лише під ними великими літе-
рами було написане слово «Атланта».
— Ми ще дійдемо до цього. Ходімо, я покажу тобі
щось іще.
У дальній стіні кімнатки були двері. Бернард провів
Лукаса ними, вмикаючи на ходу світло.
— Хто ще має доступ до цього місця? — спитав Лукас,
ідучи слідом.
Бернард озирнувся через плече.
— Ніхто.
Лукасу не сподобалася така відповідь. Він і собі озир-
нувся, ніби мав спуститися туди, звідки ніхто не повер-
тається.
— Я розумію, що все це дуже несподівано, — сказав Бер-
нард. Він зачекав, поки Лукас наблизиться, і поклав свою
маленьку руку йому на плече. — Але цього ранку все зміни-
лося. Світ змінюється. А це рідко буває приємним процесом.
— Це все через... очищення? — Лукас ледь не сказав
«через Джульєтту». Від згадки про неї знову почало пек-
ти в грудях.
Обличчя Бернарда набуло жорсткого виразу.
— Не було жодного очищення, — різко заперечив
він. — І тепер уся ця погань збаламутиться і помруть
люди. А бункери, розумієш, були розроблені таким чи-
ном, щоб цьому запобігти.
— Розроблені... — повторив Лукас і відчув шалене сер-
цебиття. У голові гуло від напруження, поки, нарешті, він
додумався, що Бернард просто помилився.
— Вибачте, — пробурмотів він. — Ви сказали «бун-
кери»?
— Тобі краще ознайомитися з цим, — Бернард махнув
рукою на маленький столик, біля якого стояв хисткий де-
рев’яний стільчик. На столі лежала книжка. Лукас ніко-
292
ЧАСТИНА IV. Викриття
ли такої не бачив. Дуже груба, завтовшки майже така, як
і завширшки. Бернард поплескав по обкладинці, глянув,
на долоню, вкриту пилом.
— Я дам тобі запасного ключа, але його ніколи не
можна знімати з шиї. Спускайся сюди, коли можеш, і чи-
тай. Тут уся наша історія, а також усе, що ти мусиш роби-
ти на випадок надзвичайної ситуації.
Лукас наблизився до книги — на такий стос паперу до-
велося б заробляти ціле життя — і обережно розгорнув її.
Текст був надрукований чорним. Лукас прогортав десяток
сторінок змісту, поки натрапив на першу сторінку основ-
ного тексту. На свій подив, відразу ж упізнав перші рядки.
— Це Пакт, — він підняв погляд на Бернарда. — Я вже
знаю чималий шматок з...
— Ось Пакт, — Бернард затиснув пальцями малу ча-
стину сторінок, приблизно сантиметр від товщини кни-
ги. — Решта — це Регламент.
Він відступив.
Лукас повагався, силкуючись збагнути сказане, на-
решті простягнув руку і розгорнув фоліант приблизно
посередині.
«На випадок землетрусу:
Тріщина в обшивці і протікання, див. ПРОБОЇНА
В ШЛЮЗІ (с. 2180)
Обвал одного чи більше поверхів, див. ОПОРНІ КО-
ЛОНИ в розділі САБОТАЖ (с. 751).
Пожежа, див...»
— Саботаж? — Лукас перегорнув ще кілька сторінок
і помітив слова «керування повітрям» та «задушення». —
Хто написав це все?
— Люди, які зазнали неабияких труднощів.
— Тобто... — Лукас не знав, чи можна йому так гово-
рити, але здогадувався, що тут припускається порушення
табу. — Тобто люди до повстання?
— Люди до тих людей, — сказав Бернард. — Народ.
Лукас закрив книгу. Похитав головою, міркуючи, чи
це не може бути якимось жартом, своєрідною ініціацією.
293
Бункер, ілюзія
Навіть у проповідях священиків було більше логіки. Та
й у дитячих книжках теж.
— Я ж не мушу й справді вивчити це все напам’ять?
Бернард засміявся. Він був тепер зовсім не схожий на
себе.
— Ти лише мусиш знати, де тут що шукати, аби за по-
треби знайти відповідні інструкції.
— І що тут написано стосовно ранкового інциден-
ту? — Лукас обернувся до Бернарда, і йому раптом спало
на думку, що ніхто не знає про його захоплення, його за-
чарування Джульєттою. Сльози випарувалися зі щік. Він
досі почувався винним за присвоєння заборонених ре-
чей; тепер до цього додався сором. На які ж ниці вчинки
він зважився через жінку, якої майже не знав! Але нині
Лукас міг виказати себе хіба що зашарівшись. Бернард
уважно дивився на нього й обмірковував запитання.
— Сторінка сімдесят два, — сказав нарешті, і його досі
веселе обличчя раптом спохмурніло.
Лукас повернувся до книги. Це була перевірка. Ри-
туал для тіні. Уже давно він не працював під наглядом
учителя. Почав гортати сторінки й нарешті знайшов по-
трібний розділ: він був після Пакту, на самому початку
Регламенту.
Лукас знайшов сторінку. Вгорі жирним шрифтом було
надруковано:
На випадок невдалого очищення:
А нижче стояли страшні слова, які жахали Лукаса. Він
прочитав інструкції ще раз, аби переконатися. Далі озир-
нувся на Бернарда. Той сумно кивнув. Лукас знову глянув
у книгу.
На випадок невдалого очищення:
• Готуватися до війни.
48
Соло повів Джульєтту вниз; слідом за ним жінка пролізла
в люк у підлозі серверної. Звідти вела довга драбина,
внизу — коридор, до тієї частини тридцять п’ятого, в яку
294
ЧАСТИНА IV. Викриття
не можна було потрапити зі сходів. Джульєтта нарешті
здогадалася про це. Соло підтвердив її здогад, коли вони
пролізли у вузький отвір і пішли яскраво освітленим ко-
ридором з багатьма поворотами. Здавалося, з горла чо-
ловіка витягли затичку й тепер звідти виливався потік
слів, накопичених за роки самотності. Він розповідав про
сервери, що стояли нагорі, говорив таке, чого Джульєтта
ніяк не могла второпати, аж поки той коридор не привів
їх у захаращену мотлохом кімнатку.
— Мій дім, — сказав Соло й розвів руки. В кутку на
підлозі лежав матрац зі зваленими в купу простирадлами
й подушками. Між двох полиць була імпровізована кух-
ня: глеки з водою, консерви, порожні дзбани й коробки.
Брудна комірчина повнилася смородом, але Джульєтта
здогадалася, що Соло цього не помічає. Всю протилежну
стіну навпроти дверей займали полиці з металевими ко-
робками завбільшки як ті, що призначалися для великих
наборів гайкових ключів, — деякі відкриті.
— Ти живеш тут сам? Більше нікого нема? — з надією
спитала Джульєтта.
Соло похитав головою.
— А нижче? — Джульєтта оглядала свою рану.
Кров майже спинилася.
— Не думаю, що там хтось є — відповів чоловік. —
Іноді мені здається, що там є люди. Іноді зникає якийсь
помідор, але я думаю, що це пацюки, — він втупився
в куток кімнатки. — Не можу виловити їх усіх. їх дедалі
більшає...
— Але іноді тобі здається, що вас більше, так? Тих, хто
вижив? — Джульєтта хотіла, щоб Соло зосередився.
— Еге ж, — він почухав бороду і роззирнувся кімна-
тою, неначе мав зробити щось для Джульєтти — таке, що
зазвичай пропонують гостям. — Я іноді помічаю, що речі
лежать не на своїх місцях. Щось вимикається. Чомусь не
працюють ультрафіолетові лампи. А потім пригадую, що
їх вимкнув я.
Соло засміявся. Це був перший вияв щирих емоцій за
той час, протягом якого вони були поряд, і Джулз подума-
ла, що він мусив багато сміятися всі ці роки. Мусив смія-
295
Бункер, ілюзія
тися або щоб не збожеволіти, або через те, що піддався бо-
жевіллю. У будь-якому разі, цей чоловік мусив сміятись.
— Я подумав, що сам залишив той ніж у дверях. А тоді
побачив трубу. І подумав, чи не залишив її якийсь ду-
же-дуже великий пацюк.
Джульєтта посміхнулася.
— Я не пацюк, — сказала вона. Поправила свою ска-
тертину, торкнулася до голови й здивувалась, куди подів-
ся ще клапоть тканини.
Соло, здавалося, замислився.
— То скільки років минуло? — спитала вона.
— Тридцять чотири, — відповів чоловік без затримки.
— Тридцять чотири роки? І ти весь цей час був сам?
Він кивнув, і в Джульєтти затремтіли коліна. їй намо-
рочилось у голові лише від думки про те, що можна про-
вести стільки часу без жодної іншої людини поряд.
— Скільки тобі років? — спитала вона. Соло здавався
не набагато старшим за неї.
— П’ятдесят, — відповів він. — Наступного місяця ви-
повниться, точно, — і посміхнувся. — Розмовляти весе-
ло, — він обвів рукою кімнату. — Іноді я розмовляю з усім
цим, а ще люблю свистіти, — і глянув їй у вічі. — У мене це
добре виходить.
Джульєтта зрозуміла, що вона, можливо, щойно наро-
дилася, коли в цьому бункері сталася трагедія.
— А як ти виживав усі ці роки? — поцікавилась вона.
— Не знаю. Не планував виживати роками. Намагався
протриматися кілька годин. А тоді вони почали накопи-
чуватися. Я їм. Я сплю. І я... — він відвернувся, підійшов
до полиці й позаглядав у слоїки — деякі були порожні.
Чоловік знайшов відкриту бляшанку без етикетки і про-
стягнув Джульєтті. — Хочеш квасолі?
Першою думкою було відмовитись, але захоплення на
обличчі цього бідолахи змусило її передумати.
— Дякую, — сказала вона й лише тепер зрозуміла,
яка голодна. У роті досі відчувався присмак бридкої води
й нестиглого помідора, пекло від шлункової кислоти. Чо-
ловік простягнув банку, й Джульєтта дістала звідти ці-
леньку зелену квасолину. Закинула її до рота й пожувала.
296
ЧАСТИНА IV. Викриття
— І ще я какаю, — сором’язливо повідомив Соло. —
Не дуже красиво, — він похитав головою і теж дістав ква-
солину. — Я тут сам, тож просто ходжу помешканнями,
поки не починає сильно смердіти.
— Помешканнями? — перепитала Джульєтта.
Соло пошукав, куди б поставити банку з квасолею. На-
решті знайшов — на підлогу, між купок іншого сміття.
— Нічого не змивається. Нема води. Я тут сам, — ви-
гляд у нього був присоромлений.
— З шістнадцяти років, — швидко підрахувала Джуль-
єтта. — Що сталося тут тридцять чотири роки тому?
Він підняв руки до стелі:
— Те, що трапляється завжди. Люди дуріють. Достат-
ньо лише одного разу, — він посміхнувся. — Жодної ви-
нагороди за здоровий глузд, чи не так? У мене — жодної.
Навіть від себе. Від себе самого. Я все тримаюсь і трима-
юсь, витримую ще один день, ще один рік, а винагороди
нема й нема. Нічого видатного в тому, що я нормальний.
Що я не божевільний, — він спохмурнів. — А тоді трапля-
ється один поганий день, і ти починаєш за себе турбува-
тися, розумієш? Достатньо одного дня.
Він раптом сів на підлогу, схрестивши ноги й попра-
вив холоші комбінезона, що підсмикнулися до колін.
— Нашому бункеру припав один поганий день. І цьо-
го вистачило, — він підняв погляд на Джульєтту. — А за
всі попередні роки — жодної винагороди. І не мрій. При-
сядеш?
Соло вказав на підлогу. Джульєтта знову не змог-
ла відмовитися. Присіла подалі від смердючого ліжка
й прихилилася спиною до стіни. Стільки всього мусила
обміркувати.
— Як ти вижив? — спитала вона. — Ну, того поганого
дня. І після нього.
І тут-таки пожалкувала, що спитала. Це не мало зна-
чення. Але її це цікавило — можливо, хотілося зазирнути
у власне майбутнє. А може, вона просто відчула: вижива-
ти в цьому місці значно гірше, ніж померти зовні.
— Я не переставав боятися, — відповів Соло. — Мій
батько був тінню голови ІТ. Цього місця, — він кивнув на
297
Бункер, ілюзія
двері. — Мій батько був важливою тінню. Знав про ці кім-
нати, може, один із двох чи трьох втаємничених. У пер-
ші хвилини заворушення він показав мені це місце і дав
свої ключі. Він влаштував диверсію, і тоді я раптом став
єдиним, хто знав, — він опустив погляд на коліна й знову
підняв його до обличчя Джульєтти.
Жінка зрозуміла, чому він здавався молодшим. Не
лише через страх, не лише через цю химерну сором’язли-
вість, — в нього був вираз наляканого підлітка. Соло за-
консервували у вічному жахітті його непоправного лиха.
Його тіло старіло й утворювало міцну мушлю для душі
наляканого хлопчика.
Він облизав губи.
— Ніхто з них не дійшов, так? Із тих, хто вибрався
назовні? — Соло шукав відповіді на обличчі Джульєтти.
Вона відчувала, як із усіх його пор струменить божевільна
надія.
— Ні, — сумно відповіла вона, пригадуючи, як брела
між них, переповзала їх. Це було мовби не день чи два
тому, неначе звідтоді минуло кілька тижнів.
— То ти їх бачила зовні? Мертвих?
Вона кивнула.
Соло похилив голову.
— Краєвид не довго протримався. У перші дні я лише
раз вистромив носа звідси. Ще точилися сутички. Коли
минув якийсь час, я почав робити частіші й довші вилаз-
ки. Вони вчинили страшенний гармидер. А батькового
тіла я так і не знайшов, за всі ці... — він на мить замислив-
ся, — десь із двадцять років.
— То тут деякий час жили інші люди?
Він вказав на стелю.
— Час від часу вони приходили й сюди. У серверну.
І билися тут. Вони скрізь билися. З часом ставало дедалі
гірше, розумієш? Билися за їжу, билися за жінок, билися
за право битися, — він обернувся й махнув рукою на інші
двері. — Ці кімнати — наче бункер у бункері. Призначені
витримати десять років. А якщо ти соло, то й довше, — він
посміхнувся.
— Що ти маєш на увазі? Бункер у бункері?
298
ЧАСТИНА IV. Викриття
Він кивнув.
— Звісно. Пробач. Я звик розмовляти з кимось, хто
знає все те, що й я, — Соло підморгнув їй, і Джульєтта зро-
зуміла, що він має на увазі себе. — Ти не знаєш, що таке
бункер.
— Та ні, знаю, — заперечила вона. — Я народилась
і виросла у точнісінько такому самому місці. Можна лише
сказати, що у нас і досі тривають гарні дні, але ми цього
не цінуємо.
Соло посміхнувся.
— Тоді скажи мені, що таке бункер? — спитав він із
викликом у голосі, як справжній підліток.
— Це... — Джульєтта замислилася, добираючи сло-
ва. — Це наш дім. Будівля на кшталт тих, що за пагорба-
ми, але під землею. Бункер — це та частина світу, де мож-
на жити. Він усередині, — сказала вона, усвідомлюючи,
що визначення давалося важче, ніж вона сподівалась.
Соло засміявся.
— Ти пояснюєш, що це слово означає для тебе. Але
ми весь час вживаємо слова, яких насправді не розуміємо
до кінця, — він вказав на полицю з металевими коробка-
ми. — Усе справжнє знання — у них. Усе, що колись відбу-
валося, — він швидко глянув на Джульєтту. — Ти колись
чула вираз «розлючений бугай»? Чи «впертий, мов би-
чок»?
Вона кивнула:
— Певна річ.
— Але що таке бичок? — допитувався він.
— Людина без почуттів. Або зла, або нахабна, невихо-
вана.
Соло засміявся:
— Ми так багато не знаємо, — сказав він, розглядаю-
чи свої нігті. — Бункер — це не світ. Це ніщо. Цей термін,
це слово, походить із давніх-давен, коли достиглі поля
простягалися зовнішнім світом ген за обрій, — він обвів
рукою навколо себе, неначе його кімнатка була широчен-
ним полем, — коли людей було без ліку, коли всі мали
багато дітлахів, — він глянув на неї знизу вгору. Потім
почав розминати собі долоні, неначе збентежений тим,
299
Бункер, ілюзія
що заговорив про народження дітей із жінкою. — Вони
вирощували стільки їжі, — провадив чоловік, — що й усі
ті люди не могли її з’їсти, навіть не за один рік. Тож вони
відкладали харчі на випадок якоїсь трагедії. Вони брали
незчисленну кількість зерна і засипали його у великі бун-
кери, що стояли на землі...
— На землі, — повторила Джульєтта. — Бункери, —
їй здавалося, що це може бути вигадкою, маренням, яке
зродилося в хворому мозку за десятки років самотності.
— Я можу показати зображення, — нетерпляче мо-
вив Соло, спіймавши її недовірливий погляд. Він підвівся
і поквапливо підійшов до полички з металевими короб-
ками. Читав дрібні білі ярлики, водив по них пальцем.
— Ага! — нарешті схопив одну коробку, важкеньку
з вигляду, й поставив перед Джульєттою. Клацнув замоч-
ком, відкинув накривку. Всередині лежало щось масивне.
— Я сам, — сказав Соло, хоча Джульєтта не поворухну-
лася.
Він перевернув коробку і спритно перекинув ту важку
річ собі на долоню. То було щось завбільшки як дитяча
книжка, проте в десять чи навіть у дванадцять разів гру-
біше. І все ж таки це була книга. Джульєтта бачила краї
дивовижно тонкого паперу.
— Зараз знайду, — сказав Соло.
Він перегортав сторінки відразу по кілька — і кожні ці
кілька сторінок були цілим капіталом у паперовій валюті.
Далі Соло гортав обережніше — тепер уже по дві-три, аж
поки не почав переглядати окремі сторінки.
— Ось, — він тицьнув пальцем.
Джульєтта посунулася ближче і зазирнула в книгу. На
сторінці було щось схоже на малюнок, проте настільки
точний, що він здавався майже реальним. Це було ніби
краєвид на екранах у кафе або зображення чийогось об-
личчя на посвідченні, але кольорове. Джульєтта подума-
ла, що, може, в книзі десь є батарейка.
— Таке реалістичне зображення, — прошепотіла вона
й провела по сторінці пальцем.
— Воно реальне, — сказав Соло. — Це фото. Фото-
графія.
300
ЧАСТИНА IV. Викриття
Джульєтту дивували кольори — зелене поле й блакит-
не небо нагадали про фальшиву картинку на екрані шо-
лома. Вона подумала: а що, як і це підробка? Зображення
нітрохи не було схоже на невиразні, неякісні фотознімки,
які вона бачила раніше.
— Ці будівлі, — Соло вказав на великі білі консервні
бляшанки, що стояли на землі, — і є бункери. У них збе-
рігалося насіння на чорний день. Щоб вижити, поки все
знову не стане добре.
Соло підняв до неї погляд. Відстань між ним і Джуль-
єттою була не більша за метр. Жінка помітила зморшки
навколо його очей, помітила, що борода приховує його
справжній вік.
— Не розумію, до чого ти хилиш, — сказала вона.
Він вказав пальцем на неї, потім тицьнув собі в груди.
— Ми — насіння, — сказав він. — Ми в бункері. Вони
помістили нас сюди на чорний день.
— Хто? Хто помістив нас сюди? І на який чорний день?
Соло знизав плечима.
— Але це не спрацює, — він похитав головою. Зруч-
ніше вмостився на підлозі й почав переглядати малюнки
в тій грубій книзі. — Не можна залишати насіння так на-
довго. Не в такій пітьмі. Ні.
Він підняв обличчя й закусив губу; очі були повні сліз.
— Насіння не божеволіє, — заговорив він знову. — Ні.
У насіння є погані дні, є багато гарних, але це не так важ-
ливо. Залиш його — хоч би скільки ти сховав — і з ним
станеться те, що зазвичай стається із насінням, коли його
залишають надто надовго...
Він замовк. Закрив книгу й притиснув до грудей. Джу-
льєтта дивилась, як він розгойдується то вперед, то на-
зад — зовсім легенько.
— Що стається з насінням, коли його залишають над-
то надовго? — перепитала вона.
Соло спохмурнів.
— Ми гниємо, — відповів він. — Усі ми. Ми тут псує-
мось і прогниваємо настільки, що вже ніколи більше не
проростемо, — він кліпнув і глянув їй у вічі. — Ми вже
ніколи не проростемо.
301
Бункер, ілюзія
49
Чекати на складах у відділі постачання було найгірше.
Хто міг, дрімав. Більшість нервово перемовлялися. Нокс
час від часу поглядав на настінний годинник, уявляю-
чи, що може зараз відбуватися в усьому бункері. Тепер,
коли його люди були озброєні, він лише сподівався на
спокійне, безкровне передавання влади. Сподівався, що
вони отримають необхідні відповіді, дізнаються, що від-
бувається в ІТ — у тих таємничих негідників, — і, якщо все
складеться, доможуться виправдання Джульєтти. Але він
знав, що може статися непередбачуване й непоправне.
Нокс помітив на обличчі Марка ту саму тривогу, вона
була в поглядах, які той кидав на Шерлі. У його насупле-
них бровах, зморшках на переніссі крилося занепокоєн-
ня. Керівник загону, може, й намагався приховати, що
боїться за свою дружину, але йому це не надто вдавалося.
Нокс дістав кишеньковий ножик і глянув на лезо.
Розтулив був рота, щоб перевірити, чи нічого не застряг-
ло в зубах після останньої трапези. Та не встиг сховати
ножик, як із-за полиць з’явилася тінь із відділу постачан-
ня й повідомила про прибуття гостей.
— Гості якого кольору? — спитала Шерлі. Робітники
схопили рушниці й звелися на ноги.
Дівчина вказала на Нокса.
— Сині. Такі самі, як і ви.
Нокс скуйовдив їй волосся й пірнув між ряди полиць.
Його люди з машинного випереджали графік. Він попря-
мував до прилавка, а Марк тим часом збирав решту заго-
ну, декого будив, гримів запасними рушницями.
Нокс обійшов прилавок і побачив Пітера з нафтопере-
робного, який саме заходив головними дверима, — двоє
працівників відділу постачання, які охороняли майдан-
чик, дозволили йому зайти.
Пітер посміхнувся, вони потиснули руки один одному.
Слідом один за одним увійшли працівників нафтопере-
робного заводу. Свої звичні чорні комбінезони вони змі-
нили на сині, менш помітні.
— Як дійшли? — спитав Нокс.
302
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Сходи аж співають під таким вантажем, — відповів
Пітер. Груди в нього здіймалися від важкого дихання.
Нокс подумки дивувався: як швидко мусили йти ці люди,
щоб заощадити стільки часу.
— Інші вже близько? — Нокс із Пітером відійшли вбік,
щоб дати двом своїм групам познайомитися чи обійняти-
ся з тими, кого вже знали.
— Так, — кивнув Пітер — остання група буде тут десь
за півгодини. Але побоююся, що чутки подорожують із
носіями швидше за нас, — він кинув виразний погляд на
стелю. — Поб’юся об заклад, що вони вже витають у нас
над головами.
— Там щось підозрюють? — стурбувався Нокс.
— Не без того. Колотнеча виникла ще перед набли-
женням до нижнього ринку. Люди хотіли знати, що від-
бувається. Джорджі нагримав на них, і я вже думав, що
станеться щось жахливе.
— Господи, і це ми ще не дійшли до середніх.
— Атож. Треба було йти меншою групою — так ми
мали б більше шансів на успіх.
Нокс насупився, але він розумів Пітера. Цей чоловік
звик робити багато справ, спираючись лише на кілька ду-
жих пліч. Але пізно було обговорювати план, який уже
втілювався в життя.
— Ну, світло вже мало б потроху вирубуватися, — ска-
зав Нокс. — У нас немає вибору, мусимо наздоганяти пер-
шу групу.
Пітер серйозно кивнув, роззирнувся кімнатою, глянув
на чоловіків і жінок, які озброювались і перепаковували
речі ще для одного швидкісного сходження.
— Підозрюю, що нам доведеться силою прокладати
собі шлях нагору.
— Необхідно, щоб люди почули наш план, — сказав
Нокс. — А це означає, що доведеться здійняти галас.
Пітер поплескав його по руці.
— Що ж, тоді ми вже перемагаємо.
Він пішов по рушницю, заразом збираючись наповни-
ти баклагу. Нокс приєднався до Марка і Шерлі, які стоя-
ли біля дверей. Ті, кому не дісталося рушниць, озброїлися
303
Бункер, ілюзія
страхітливими обрубками сплющеного заліза з блиску-
чими, загостреними краями. їх виточили на шліфуваль-
ному верстаті. Нокс дивувався, звідки ці люди знали, як
виготовити знаряддя, здатне завдавати болю іншим. На-
віть тіні, попри юний вік, відчули в собі цей войовничий
інстинкт — страшне знання зринало з потаємних глибин
їхньої свідомості й робило їх здатними калічити.
— Решта відстають? — запитав Марк у Нокса.
— Не набагато, — заспокоїв його той. — Тим паче, що
хлопці вже заощадили нам час. Решта підтягнуться. Ви
готові?
Шерлі кивнула.
— Рушаймо, — сказала вона.
— Що ж, гаразд. Уперед і вище, як то мовиться, —
Нокс оглянув кімнату й побачив, що його механіки змі-
шалися з працівниками відділу постачання. Обличчя всіх
повернулися до нього, люди чекали на щось, можливо, на
ще одну промову. Але Нокс не мав жодної іншої промови.
Його лише переповнював страх: він веде гарних людей
на бійню, табу більше нема, все відбулося надто швидко.
Рушниці виготовлені, але хто їх знищить, коли все скін-
читься? Стволи стирчали над юрбою, мов шпильки з по-
душечки. Є те, що практично неможливо знищити, — на-
приклад, висловлені думки. Нокс здогадувався, що його
люди готові накоїти лиха собі й іншим.
— За мною, — прохрипів Нокс, і розмови припинили-
ся. Люди вдягли наплічники, в кишенях яких небезпеч-
но брязкало. — За мною, — повторив він у раптовій тиші,
і його солдати почали шикуватися в колони. Нокс обер-
нувся до дверей, думаючи про те, що відповідальний за
все це. Перевірив, чи добре загорнута рушниця, взяв її під
пахву і стиснув плече Шерлі, яка саме відчиняла перед
ним двері.
На майданчику біля поруччя стояли двоє працівників
відділу постачання, які завертали назад рідкісних пере-
хожих, пояснюючи це неполадками в електропостачан-
ні. Коли двері відчинились, яскраве світло й гамір у від-
ділі постачання були помічені людьми на сходах, і Нокс
зрозумів, що мав на увазі Пітер, коли казав, що чутки
304
ЧАСТИНА IV. Викриття
подорожують швидше за них. Він поправив свій напліч-
ник з інструментами, свічками й ліхтариками, які мали
переконувати інших, що їхній похід — рятувальна місія,
а не військова операція. Під усім цим ховалися запаси на-
боїв і ще одна граната, а також бинти й знеболювальне.
Рушницю в клапті матерії він міцно затиснув під пахвою.
Нокс знав, що це маскування безглузде. Він подивився
на інших, — хтось у костюмах для зварювання, хтось із
касками в руках, — і побачив, що їхні наміри очевидні.
Вони полишили майданчик, залитий світлом з-за две-
рей відділу постачання, і почали сходження. Дехто з його
людей перевдягнувся у жовте, щоб не надто вирізнятися
на середніх поверхах. їхні кроки гучно відлунювали на
тьмяно, по-нічному освітлених сходах, а вібрація поруччя
під ними вселяла надію, що невдовзі решта загону їх на-
здожене. Ноксові шкода було їхніх натруджених ніг, але
він нагадував собі, що ті люди йдуть без вантажу.
Він силкувався уявити собі ранок, який скінчиться
добре. Можливо, вони дійдуть згоди, перш ніж прибу-
де більша частина його загону. Можливо, то буде лише
група підтримки, яка разом із ними відсвяткує перемогу.
Нокс і МакЛейн на той час уже зайдуть на заборонені по-
верхи ІТ, зірвуть печатку таємності з усіх тих заборонених
машин, раз і назавжди розкриють лихі секрети.
Поки Нокс мріяв про м’який переворот, маленька
армія швидко просувалася нагору. На одному з майдан-
чиків кілька жінок розвішували мокру білизну на мета-
левому поруччі. Помітивши Нокса і його людей у синіх
комбінезонах, вони поскаржилися на відсутність елек-
трики. Кілька працівників затрималися, щоб роздати ліх-
тарики і розповісти придуману легенду. Лише по тому, як
вони рушили далі, Нокс помітив, що в Марка стирчить зі
згортка приклад рушниці. Він сказав про це чоловікові,
й рушницю поквапилися загорнути щільніше, поки не
дійшли до наступного майданчика.
Сходження перетворилося на суворе випробуван-
ня. Нокс пропустив інших уперед, а сам прослизнув
у тил, щоб дізнатися про стан своїх людей. Навіть лю-
дей з відділу постачання — за них він теж відповідав.
305
Бункер, ілюзія
їхні життя тепер були в небезпеці через рішення, які
прийняв він. Вокер, той божевільний, сказав усе пра-
вильно. Ось і все. Повстання — як у байках, що ходили
в часи їхньої юності. Ноксові стало моторошно, ніби він
успадкував долю тих привидів, предків з міфів і легенд.
Люди вже робили так раніше — можливо, з інших при-
чин, не з таким праведним гнівом, що закипав у грудях,
але колись, на якомусь рівні уже відбувався подібний
похід. Схожі чоботи на тих самих сходинках. Може, де-
які чоботи теж були ті самі, тільки з новими підошва-
ми. А в руках брязкало страшне знаряддя, яким ті люди
скористалися без вагань.
Нокса приголомшив цей раптово усвідомлений зв’я-
зок із загадковим минулим. А це ж було не так і давно.
Менш ніж двісті років тому. Якби всі люди жили так
довго, як Джанз чи МакЛейн, то їх розділяли б із тими
повстанцями лише три довгі життя. І що відбуватиметься
ще три довгі життя після них, між двома повстаннями?
Яким буде той мир у проміжку двох війн?
Нокс механічно переступав зі сходинки на сходинку,
заглиблений у свої роздуми. Невже він став одним із тих
злочинців, про яких чув у дитинстві? Чи йому брехали?
Від цих думок починала боліти голова, але він ішов далі,
вів за собою революцію. І відчував, що чинить правильно.
Це було необхідно. Що, як попередні повстанці відчували
те саме? Що, як те саме відчуття жило в грудях чоловіків
і жінок, які зчинили той бунт?
50
— Усього цього й за десять життів не прочитаєш.
Джульєтта підняла погляд від розкиданих металевих
коробок і стосів грубих книжок. На їхніх густо вкритих
знаками сторінках дивовижних речей було більше, ніж
у будь-якій книжці з її дитинства.
Соло відвернувся від плити, на якій розігрівався суп
і кипіла вода. Бризкаючи з ложки, він вказав Джульєтті
на безлад, який вона вчинила.
306
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Не думаю, що вони призначалися для читання, —
сказав він. — Принаймні не для того, щоб прочитувати їх
від першої до останньої літери, як робив це я, — він лизнув
ложку, а потім помішав нею в казанку. — Там усе звалене
в одну купу. Це ніби резервна копія резервної копії.
— Я не дуже добре тебе розумію, — зізналася Джуль-
єтта. Вона перевела погляд на свої коліна, на сторінки,
заповнені зображеннями тварин, які звалися метелика-
ми. їхні крильця були химерно розфарбовані. Джульєтта
міркувала: вони були завбільшки як людська долоня, чи
взагалі як людина? Ще не вміла відчувати розміри різних
тварин.
— Сервери, — сказав Соло. — Що, по-твоєму, я хотів
сказати? Що таке резервна копія?
Він говорив надто збуджено. Джульєтта спостерігала,
як він порається біля плити, дивилася на його різкі, не-
координовані рухи, потроху звикаючи до думки, що це
не він неосвічений дикун, а вона сама, У нього були всі
ці книжки, цілі десятиліття він вчитувався в історію. Він
устиг завдяки цим книжкам познайомитися з усіма пред-
ками, яких вона могла тільки уявляти. А який досвід мала
вона? Життя в темній дірі з тисячами таких само неосві-
чених дикунів?
Джульєтта нагадала собі про це, спостерігаючи за
Соло, який длубався пальцем у вусі й оглядав по тому свій
ніготь.
— Резервна копія чого саме? — нарешті спитала
вона, трохи побоюючись почути ще одну незрозумілу
відповідь.
Соло знайшов дві миски й почав витирати одну об свій
комбінезон на животі.
— Резервна копія всього, — відповів він. — Усього ві-
домого. Усього, що будь-коли траплялося, — він поставив
миски й вимкнув плиту. — Ходімо зі мною, — і махнув
Джульєтті. — Я тобі ще дещо покажу.
Джульєтта закрила книгу й поклала в металеву скринь-
ку. Підвелась і пішла слідом за Соло до сусідньої кімнати.
— Не зважай на безлад, — сказав він, вказуючи на купу
сміття біля стіни. Там була хіба що якась тисяча порожніх
307
Бункер, ілюзія
бляшанок, але тхнуло на всі десять тисяч. Джульєтта на-
морщила носа й насилу здолала бажання затулити його
рукою. Соло, здавалося, нічого не відчував. Він зупинився
біля дерев’яного столика та заходився гортати схеми, на-
креслені на величезних аркушах, що висіли на стіні.
— Де ж це вона? — бурмотів він.
— Що це? — заворожено прошепотіла Джульєтта.
Вона помітила одну схему, подібну до плану бункера, але
не схожу на жоден план із машинного відділення.
Соло обернувся й пірнув під кілька аркушів, сховався
під ними.
— Це мапи, — пробубонів звідти. — Я хочу показати
тобі, скільки там усього. Ти очманієш.
Він похитав головою і пробурмотів щось собі під ніс.
— Вибач, я не хотів бути неввічливим.
Джульєтта запевнила, що все гаразд. Таки затулила
носа, не в змозі терпіти запах зіпсованих харчів.
— Ось вона. Потримай за цей кінець, — Соло подав
їй стос із шести аркушів, узявся за інший кінець, і вони
підняли всі мапи над стіною. Джульєтта хотіла вказати на
отвори в нижніх кутках мап, призначені, певно, для того,
щоб їх чіпляти на стіни, але стрималась. З закритим ро-
том не так діймав сморід з бляшанок.
— Ми ось тут, — Соло тицьнув пальцем у одну точку на
мапі.
Велетенським аркушем розбігалися навсібіч темні
звивисті лінії. Такої схеми Джульєтта зроду не бачила.
Зображення нагадувало дитячий малюнок. Майже ніде
не було прямих ліній.
— Що тут позначено? — розгубилася Джульєтта.
— Кордони. Суша! — Соло провів рукою по суцільній
плямі, що займала майже третину малюнка. — А це все
вода, — вказав на решту.
— Де? — рука в Джульєтти вже стомилася, стос мап
виявився важким. Сморід і всі ці загадки починали їй на-
бридати. Відчула, як далеко вона від дому. Радість життя
тут мало змінити нескінченне животіння.
— Там! Вона вкриває землю, — Соло махнув рукою
на стіни. Примружився, помітивши збентеження Джуль-
308
ЧАСТИНА IV. Викриття
єтти. — Бункер, цей бункер порівняно з цілим світом не
більший за одну-єдину волосинку на твоїй голові, — він
поляскав долонею по мапі. — Ось тут. Усі бункери. Може,
ми останні, хто залишився. І все це не більше за мій ве-
ликий палець, — він тицьнув пальцем у переплетіння лі-
ній. Джульєтта подумала, що цей чоловік здається дуже
щирим. Нахилилася, щоб розгледіти краще, але Соло від-
штовхнув її.
— Відпускай, — він ляснув жінку по руці, якою вона
тримала кутики здоровенних аркушів, і розгладив мапи
на стіні. — Ось ми, — вказав на одне коло на верхньо-
му аркуші. Джульєтта пробігла поглядом уздовж рядків
і колонок, порахувала, що кіл близько п’ятдесяти. —
Бункер сімнадцятий, — він пересунув руку вгору. — А це
дванадцятий. Ось восьмий. А ось тут, угорі, — бункер
перший.
- Ні.
Джульєтта похитала головою і обперлася на стіл, —
ноги підігнулись.
— Так. Бункер перший. Ти, напевно, з шістнадцятого
чи вісімнадцятого. Ти пам’ятаєш, як далеко йшла?
Вона витягла з-під столу стільчик, важко опустилась
на нього.
— Скільки пагорбів ти перейшла?
Джульєтта не відповідала. Міркувала про іншу мапу,
порівнюючи масштаби. Що, як Соло має рацію? Що, як
існує близько п’ятдесяти бункерів, і всі їх можна накрити
великим пальцем? Що, як Лукас мав рацію і зірки справді
так далеко? Джульєтті раптом захотілося в щось загорну-
тися, чимось накритись. Просто необхідно поспати.
— Я одного разу говорив із бункером першим, — по-
хвалився Соло. — Дуже давно. Не знаю, як справи в усіх
інших...
— Чекай, — Джульєтта випросталась. — Як це говорив
із ними?
Соло не зводив очей із мапи. Водив руками від одного
кола до іншого, мов дитина, що тішиться іграшкою.
— Вони телефонували. Перевіряли, як справи, — він
відвернувся від мапи й від Джульєтти, втупився кудись
309
Бункер, ілюзія
у куток. — Ми недовго говорили. Я не знав усіх протоко-
лів. Вони були не раді.
— Гаразд, але як тобі це вдалося? Ми можемо зараз
комусь зателефонувати? Це була рація? На ній була ан-
тена? Така маленька чорна паличка? — Джульєтта підве-
лася, схопила Соло за плече й змусила обернутися. Скіль-
ки ще треба витягти з цього чоловіка такого, що він знає
і що могло б їй допомогти? — Соло, скажи, як ти говорив
із ними?
— Через дроти, — промимрив він, склав долоні мов
чашечки й накрив ними вуха. — Просто розмовляєш, ось
так.
— Ти мусиш це мені показати, — заявила вона.
Соло знизав плечима. Перегорнув кілька мап, знай-
шов потрібну і підняв решту над нею. Це була схема бун-
кера, яку Джульєтта помітила раніше, — бічний розріз,
поділений на третини, розташовані горизонтально, на
одній лінії. Джульєтта допомогла йому притримати інші
аркуші.
— Ось дроти. Вони йдуть в усі боки, — він провів паль-
цем уздовж грубих ліній, від зовнішніх стін до краю мапи.
Вони були підписані крихітними позначками. Джульєтта
схилилася ближче; впізнала більшість приміток.
— Ці дроти переносять струм, — вказала на лінії та по-
значки над ними.
— Еге ж, — Соло кивнув. — Ми більше не виготовля-
ємо електрику. Думаю, ми забираємо її в інших. Автома-
тично.
— Ти отримуєш електрику від інших? — Джульєтта
відчула, що остаточно заплуталася. Скільки ще важливих
речей цей чоловік знав і вважав дрібницями?
— Більше нічого не хочеш мені розповісти? — напо-
лягала вона. — Може, маєш і костюм, який перенесе мене
назад у мій бункер? Чи є потаємні проходи під бункера-
ми, якими просто будь-коли можна перебігти?
Соло засміявся і подивився на неї як на божевільну.
— Ні, — похитав головою. — Тоді насінина була б лише
одна, а їх має бути багато. Один поганий день зруйнував
би всі бункери. До того ж, екскаватори здохли. Вони їх за-
310
ЧАСТИНА IV. Викриття
копали, — він вказав на кутик мапи, ніби схожий на той,
що вона бачила в машинному відділі. Джульєтта приди-
вилася й впізнала кожен поверх, але цієї кімнати не мало
бути на схемі бункера.
— Які ще екскаватори?
— Машини, які вибирали ґрунт. Ну, знаєш, ті, що збу-
дували все це, — чоловік обвів рукою схему бункера. —
Думаю, такі величезні машини було надто важко пере-
міщувати, тому їх просто залишили за стінами й залили
бетоном.
— Вони можуть працювати? — у Джульєтти виникла
ідея. Пригадалися шахти, де вона допомагала робітникам
довбати скелю кирками. Джульєтта подумала про маши-
ну, яка могла викопати яму під цілий бункер, і про те, чи
можна з її допомогою прокопати тунелі між бункерами.
Соло зацокав язиком.
— Точно ні. Нічого внизу не працює. Усе згоріло. До
того ж... — він поставив ребро долоні посеред нижньої
третини, — усе затоплено аж до... — він обернувся до Джу-
льєтти. — Чекай. Ти хочеш вийти? Піти кудись? — чоло-
вік недовірливо похитав головою.
— Я хочу додому, — сказала Джульєтта.
Соло витріщив очі.
— Чого тобі закортіло назад? Вони вигнали тебе, чи
не так? Ти залишишся тут. Нам не потрібно нікуди йти, —
він почухав бороду й похитав головою.
— Хтось має дізнатися про все це, — заявила Джульєт-
та. — Усі ті люди. Увесь той бункер. Люди з мого бункера
мають дізнатися.
— Люди з твого бункера вже знають, — сказав
Соло.
Він зачудовано дивився на неї, і Джульєтті сяйнула
думка, що він має рацію. Вона уявила, в якій саме точ-
ці бункера вони перебувають: у самім серці ІТ, у фортеці
легендарних серверів, під тими машинами, у потаємному
проході, прихованому, певно, навіть від тих, хто мав до-
ступ до найбільших таємниць бункера.
Дехто у її бункері таки знав. Він допомагав прихову-
вати все це від цілих поколінь. Він вирішив, самостійно,
311
Бункер, ілюзія
без будь-якого наказу, що саме дозволяти дізнатись, а що
забороняти. Це був той самий чоловік, який послав Джу-
льєтту на смерть, чоловік, який убив ще бозна-скількох
людей...
— Розкажи мені про ті дроти, — наполягала Джульєт-
та. — Як ти розмовляв з іншим бункером? Мені потрібна
кожна деталь.
— Навіщо? — Соло зіщулився. Очі в нього були пере-
лякані.
— Потрібно, — сказала вона. — Є дехто, кому я стра-
шенно хочу зателефонувати.
51
Чекання було нестерпним. Стояла глибока тиша. Хоті-
лося почухатись, піт струменів цівками. Він стояв зігнув-
шись, спирався на лікті, в живіт врізувався край столу
для переговорів. Лукас глянув на ствол своєї зброї, по-
тім у розбите віконце переговорної. На рамі зблискували
рештки скла, ніби прозорі зуби. У Лукаса досі дзвеніло
у вухах від неймовірно гучного пострілу, яким Сімс роз-
бив шибку. У повітрі ще висів їдкий запах пороху. Інші
техніки мали стурбований вигляд. Все здавалося таким
непотрібним. Уся ця підготовка, озброєння важкими чор-
ними рушницями зі складу, перервана розмова з Бернар-
дом, новини про людей з глибини, які йдуть нагору, — все
було безглуздям.
Лукас знову глянув на рушницю й спробував пригада-
ти інструкцію, яку отримав кілька годин тому. Вона за-
йняла рівно п’ять хвилин. У набійнику патрон. Рушниця
заряджена. Запас куль терпляче чекає в обоймі.
І тепер хлопці з відділу безпеки змусили Лукаса со-
ромитися свого технічного жаргону. Його словниковий
запас надто розрісся завдяки цілій низці нових термі-
нів. Він думав про приміщення під серверною, про купу
сторінок Регламенту й ряди книжок, які встиг помітити
лише кутиком ока. Його свідомість могла не витримати
цього тягаря.
312
ЧАСТИНА IV. Викриття
Якусь хвильку він навчався прицілюватися, схиляв-
ся до ствола й намагався зосередитись на маленько-
му хрестику в крихітному кружальці. Він цілився в купу
стільців із переговорної, які навалили барикадою під две-
рима. Лукас був упевнений, що ті стільці пролежать там
кілька днів і нічого не станеться. Уже давно жоден носій
не приносив звісток знизу.
Щоб призвичаїтися, Лукас поклав палець на гачок.
Намагався впокоритися з думкою, що доведеться натис-
нути, доведеться битись із загоном, який прийшов з гли-
бини; Сімс наказав на нього чекати.
Боббі Мілнер — тінь, якому не виповнилося й шістнад-
цяти, — поряд щось бовкнув жартома, й Сімс брутально
наказав обом стулити пельки. Лукаса не образило за-
уваження, хоча він і так мовчав. Глянув у бік пропуск-
ного пункту: на металевому столі охоронця й під ним
видно було цілу купу чорних рушниць. Пітер Біллінґз,
новий шериф бункера, стояв неподалік і крутив у руках
невеличкий пістолет. Бернард ховався за спину шерифа
й роздавав інструкції своїм людям. Боббі Мілнер завовту-
зився біля Лукаса, закректав, намагаючись влаштуватися
зручніше.
Чекання. І ще чекання. Вони застигли в чеканні.
Звісно, якби Лукас знав, чого саме чекати, терпіти
було б легше.
Але він ладен був отак чекати вічно, аби лишень не
сталося гіршого.
Нокс вів свою групу сходами до шістдесятих; кілька ра-
зів вони зупинялись, аби поповнити запаси води, пере-
вірити пакунки й затягнути їх тугіше. Зустріли кількох
здивованих носіїв із нічними посилками. Ті намагали-
ся допитатись, куди прямують усі ці люди, що це за збої
в електропостачанні. Кожен носій залишився невдово-
леним. І Нокс мав надію, що жодних ідей у них не ви-
никало.
Пітер мав рацію: сходи співали. Вони вібрували від
кроків стількох людей. Ті, хто жили вище, прямували
нагору, втікаючи від темряви до обіцяних світла, теплої
313
Бункер, ілюзія
їжі та гарячого душу. Тим часом за їхніми спинами Нокс
і його люди збиралися відняти в декого владу.
На п’ятдесят шостому на них чекала перша проблема.
Групка фермерів біля дверей гідропонічної ферми розмо-
тувала між поруччям дріт, певно, щоб підключитися до
нижнього майданчика. Помітивши сині комбінезони ма-
шинного відділення, один із фермерів гукнув:
— Агов, ми вас годуємо, чому ви не можете забезпечи-
ти нам струм?
— Спитайте в ІТ, — відповів Марк, який ішов на чолі
загону. — Це в них там запобіжники перегоріли. Ми роби-
мо все, що можемо.
— Що ж, тоді робіть швидше, — сказав фермер. —
Я думав, раз ми щойно пережили ті кляті електричні ка-
нікули, то таких дурниць більше не буде.
— До обіду все зробцмо, — пообіцяла Шерлі.
Нокс та решта групи наздогнали перші ряди, перед
майданчиком зчинилася штовханина.
— Що швидше ми піднімемось, то швидше дамо вам
струм, — пояснив Нокс, намагаючись тримати свою за-
горнуту рушницю невимушено, мов звичний інструмент.
— То хоча б допоможіть нам із цими дротами. На п’ят-
десят сьомому майже цілий ранок був струм. Нам треба
небагато, лише запустити насоси, — фермер кивнув на
дроти, що звивалися навколо поруччя.
Нокс замислився. Те, про що просив цей чоловік, було
незаконним. Суперечка з ним віднімала час, але дозвіл
здався б підозрілим. Нокс знав, що група МакЛейн чекає
їх на кілька поверхів вище. Надто важливо було тримати
темп.
— Я можу дати вам двох своїх людей. Зробити вам
послугу. Тільки якщо ніхто не дізнається, що машинний
відділ якось із цим пов’язаний.
— Та мені начхати, — відмахнувся фермер. — Я просто
хочу запустити воду.
— Шерлі, ви з Кортні залишитесь і допоможете їм.
Наздоганяйте, як тільки закінчите.
Шерлі розтулила була рота, але оговталась і лише по-
глядом благала Нокса скасувати наказ.
314
ЧАСТИНА IV. Викриття
— Виконуй, — бос був непохитний.
Марк підійшов до дружини, забрав у неї пакунок і про-
стягнув Шерлі її ножик. Вона взяла його з розчарованим
виразом, затримала ображений погляд на Ноксі й відвер-
нулася, і словом не озвавшись ні до нього, ні до чоловіка.
Фермер відпустив кабелі й перепинив дорогу Ноксу.
— Агов, здається, ви обіцяли дати мені двох...
Нокс так зиркнув на нього, що чоловік затнувся.
— Ви хочете найкращих? — гаркнув він. — То це
вони і є.
Фермер відступив. Шерлі з Кортні вже бігли до чолові-
ків на нижчому майданчику.
— Ходімо, — Нокс закинув наплічник на спину.
Чоловіки й жінки з машинного та з відділу постачан-
ня знову рушили нагору. Група фермерів на майданчи-
ку п’ятдесят шостого спостерігала за сходженням довгої
низки людей з дивними згортками.
Кабелі тягли вниз, а чутки злітали нагору. Могутні
сили стикалися над головами цих людей, недобрі наміри
об’єднувались і жахливий фінал наближався.
І будь-хто, здатний чути й бачити, розумів: добром це
не скінчиться.
Не було жодного попередження, жодного зворотного від-
ліку. Години мовчазного очікування, нестерпної порож-
нечі сприймались як жорстоке насильство. Хоча Лукасові
порадили готуватися до найгіршого, він відчував, що до-
вге очікування не врятує від несподіванок.
Подвійні двері тридцять четвертого вибило вибухом.
Груба крицева плита ввігнулась, мов папір. Від гурко-
ту Лукас підскочив, рука зісковзнула з прикладу. Поряд
уже лунали постріли: Боббі Мілнер стріляв у порожнечу,
горлаючи від страху чи від захвату. Сімс намагався його
перекричати. Коли все стихло, в проломлений отвір щось
влетіло — бляшанка покотилося до пропускного пункту.
Страшна пауза — і ще один вибух, який ніби вдарив по
вухах. Лукас ледь не впустив зброю. Над прохідною ще
висів димок, але він не міг приховати від очей криваву
картину. Людей, яких знав Лукас, шматками розкидало
315
Бункер, ілюзія
по фойє ІТ-відділу. Ті, хто це зробив, почали заповнюва-
ти приміщення ще до того, як він устиг це усвідомити чи
злякатись наступний вибуху вже просто в себе під ногами.
Поряд знову озвалась рушниця, й цього разу Сімс
не кричав. Тепер до малої тіні приєдналися ще кілька
стрільців. Нападники намагалися протиснутись крізь на-
громадження стільців, натомість повалилися на них; їхні
тіла здригались, ніби ляльки, які смикають за ниточки,
цівки крові вистрілювали з них і злітали по дузі, мовби
хтось розкидав тюбики з фарбою.
Та все надходили нові й нові. Звідкілясь узявся здо-
ровань із громовим голосом. Усе перед очима в Лукаса
повільно пливло. Він бачив, як той велетень роззявив
широчезного рота, досі затуленого густою бородою,
і знову скажено заревів. Груди в нього були широчезні,
мов у двох складених докупи чоловіків. Він тримав руш-
ницю біля пояса і стріляв у зруйновану будку охоронця.
Лукас побачив, як Пітер Біллінґз повалився на підлогу,
стискаючи плече. А ще Лукас бачив, як здригаються від
нових і нових пострілів уламки скла у віконній рамі. Від
столу для переговорів також стріляли, — вибите віконце
тепер здавалося такою дрібницею. Просто продуманою
деталлю.
Нападники не відразу зрозуміли, звідки на них поси-
пався град куль. Кімната для переговорів була засідкою,
прихованим вогневим пунктом. Здоровань здригнувся —
якийсь постріл виявився влучним. Велетень знову роззя-
вив рота, тепер — щоб ковтнути повітря. Переломив руш-
ницю навпіл, намагаючись перезарядити.
ІТ надто довго чекали й тепер стріляли з шаленою
швидкістю. Пальці пружинили на спускових гачках. Здо-
ровань не встиг упоратися зі своєю рушницею, повалився
на стільці, розкидаючи їх по підлозі. У дверях з’явилася
ще одна постать — мініатюрна жінка. Лукас дивився на
неї крізь приціл, бачив, як вона озирнулася й глянула
просто на нього, як дим від вибуху поплив у її бік, як біле
волосся розвіялося навколо пліч і злилося з димом.
Та Лукас бачив її очі. Він ще жодного разу не вистрі-
лив, лише спостерігав, заклякнувши з розтуленим ротом.
316
ЧАСТИНА IV. Викриття
Жінка підняла руку, збираючись кинути щось у його бік.
Лукас натиснув гачок. Рушниця сіпнулася, щось блис-
нуло. І за ту мить, за ту жахливо довгу мить, протягом
якої куля перелітала приміщення, Лукас збагнув, що то
була просто стара жінка, яка щось тримала в руках.
Гранату.
Її тулуб розвернуло й груди розквітли червоним. На-
чинений порохом циліндр випав із її руки. Після чергової
жахливої паузи з’явилися інші нападники; вони гнівно
кричали, поки вибух не розірвав на частини стільці й лю-
дей між ними.
Лукас ридав, спостерігаючи за другою марною спро-
бою. Ридав і стріляв, поки обойма не спорожніла, ридав,
намацуючи затвор, заряджаючи рушницю, відчував сіль
на губах, закриваючи набійник і випускаючи ще одну
хвилю металу — настільки твердішого за плоть, у яку він
входив.
52
Бернард отямився від звуку чиїхось криків; очі пекло від
диму, у вухах дзвеніло ще від першого вибуху.
Його торсав за плечі Пітер Біллінґз, горлав щось із
виряченими від жаху очима, над бровою чорнів слід кіп-
тяви. На комбінезоні широко розповзалася іржава пляма.
— Сер! Ви мене чуєте?
Бернард відштовхнув Пітерову руку й спробував сісти.
Обмацав своє тіло, шукаючи поранення чи перелом. У го-
лові пульсувало. Рука, якою торкнувся до носа, змокла від
крові.
— Що сталося? — прохрипів він.
Пітер присів біля нього. Бернард побачив Лукаса,
який стояв позад шерифа з рушницею на плечі й вигля-
дав на сходи. Віддаля хтось закричав, а потім почулися
постріли.
— У нас троє вбитих, — сказав Пітер. — Кількох пора-
нено. Сімс повів шістьох людей на сходи. Повстанцям ді-
сталося більше за нас. Набагато більше.
317
Бункер, ілюзія
Бернард кивнув. Помацав вуха і здивувався, що і з них
не йде кров. Із носа скрапувало на рукав. Бернард поплес-
кав Пітера по руці. Той озирнувся і кивнув.
— Поклич Лукаса, — сказав бос.
Пітер насупився, але кивнув. Щось промовив до Лука-
са, й молодик присів біля Бернарда.
— Із вами все гаразд? — спитав він.
Бернард кивнув.
— Дурень. Не подумав, що в них можуть бути рушни-
ці. І слід було здогадатися про гранати.
— Не переймайтеся, — заспокоював його Лукас.
Бернард похитав головою.
— Не слід було приводити тебе сюди. Я повівся як бов-
дур. Ми обидва могли...
— Але жоден з нас не загинув, сер. Ми змусили їх вті-
кати вниз. Думаю, все скінчено.
Бернард і його поплескав по руці, як перед цим Біл-
лінґза.
— Відведи мене до сервера, — попросив він. — Ми ма-
ємо доповісти про це.
Лукас кивнув. Він знав, про який сервер говорить Бер-
нард. Допоміг босу звестися на ноги, обіймаючи його за
спину однією рукою. Пітер Біллінґз насупився, коли вони
вдвох пошкандибали задимленим коридором.
— Сталося недобре, — сказав Бернард Лукасу, коли
вони відійшли.
— Але ми виграли, чи не так?
— Ще ні. Нашим відділом вони не обмежаться. Не
сьогодні. Ти маєш трохи побути внизу, Бернард скривив-
ся і спробував іти самостійно.
— Не можна ризикувати нами обома.
Лукаса, здавалось, це не тішило. Він увів свій код на
панелі біля грубих дверей, дістав посвідчення, витер
з нього чиюсь кров, провів ним по сканеру.
— Я розумію, — нарешті озвався він.
Бернард переконався, що обрав правильну людину.
Він залишив Лукаса зачиняти масивні двері, а сам по-
плентався до дальнього сервера. Коло восьмої стійки за-
шпортався і впав, приземлився на руки й у такому поло-
318
ЧАСТИНА IV. Викриття
женні чекав, поки мине запаморочення. Лукас наздогнав
його й дістав свій комплект ключів ще до того, як Бернард
устиг дійти до потрібного сервера.
Бернард сперся на стіну й чекав, поки Лукас відмикав
замки. Голова ІТ ще не цілком отямився, тож не помі-
тив миготіння вогника на передній панелі. У вухах надто
дзвеніло, щоб почути справжній дзвінок.
— Що це значить? — спитав Лукас. — Оцей звук?
Бернард здивовано глянув на нього.
— Пожежна сигналізація? — Лукас показав на сте-
лю. Нарешті Бернард також розчув дзижчання. Він по-
шкандибав до задньої панелі сервера; Лукас намагався ві-
дімкнути останній замок, але Бернард відштовхнув його.
Які шанси були в нього? Невже вони вже знали? Жит-
тя Бернарда зруйнувалося за два короткі дні. Він потяг-
нувся до торбинки, схопив навушники й надягнув їх на
свої маленькі вуха. Приєднав слот номер один, але здиву-
вався, коли почув гудки. Було з'єднання, Викликали його.
Бернард похапливо висмикнув дріт, скасовуючи дзві-
нок, і побачив, що вогник над слотом «і» не миготить;
зате блимає над слотом «17».
Бернард відчув, як стіни навколо йдуть обертом. Йому
телефонували з мертвого бункера. Невже хтось вижив?
За стільки років? Хтось там має доступ до серверів? Трем-
тячою рукою він приєднав потрібний слот. За спиною
щось запитував Лукас, але крізь навушники нічого не
було чути.
— Алло? — прохрипів Бернард. — Алло? Є там хтось?
— Алло, — відповіли йому.
Бернард поправив навушники й замахав Лукасу, щоб
той стулив писок. У вухах досі дзвеніло, кров із носа заті-
кала в рот.
— Хто це? — кричав він. — Ви мене чуєте?
— Я чую тебе, — відповіли звідти. — Ти той, про кого
я думаю?
— Хто ти, нахрін, така? — зашипів Бернард. — Звідки
у тебе доступ до...
— Ти вигнав мене, — почулася відповідь. — Ти вигнав
мене на смерть.
319
Бункер, ілюзія
Бернард не втримався на ногах і повільно осів на
підлогу. Дріт від навушників натягнувся, і вони ледь
не зіскочили з голови. Бернард поправив їх і спробував
заговорити знову. Лукас тримав його під руки, щоб бос
не перекинувся навзнак.
— Ти там? — прозвучав знову той голос. — Ти зрозу-
мів, хто я?
— Ні, — пробурмотів він, усе розуміючи Це було не-
можливо, але він зрозумів.
— Ти послав мене на смерть, гівнюк.
— Ти знала правила! — закричав Бернард до того
привида. — Ти знала\
— Стули пельку і слухай, Бернарде. Просто стули нах-
рін свою пельку і слухай мене дуже уважно.
Бернард замовк. Відчув мідний присмак крові у роті.
— Я йду по тебе. Я йду додому, і я йду провести очи-
щення.
53
Бункер 18
Марк шкутильгав донизу центральними сходами із затис-
нутою під пахвою гвинтівкою, притримуючись за прохо-
лодне поруччя, щоб не посковзнутися чобітьми, заляпа-
ними кров’ю. Він майже не чув галасу навколо: стогонів
поранених, яких тягли сходами, зойків у натовпі нажаха-
них витріщак, які спостерігали за ними з кожного май-
данчика, войовничих вигуків чоловіків, які гнали рештки
загону механіків від поверху до поверху.
Дзвін у вухах глушив ці звуки. Це сталося через вибух,
той пекельний, жахливий вибух. Не той, що вибив двері
ІТ-відділу, — до нього Марк був готовий, на нього він очі-
кував, відступивши разом із іншими. Це не була й друга
граната — та, яку Нокс закинув глибоко всередину воро-
жого барлогу. Це була остання — та, яка непомітно для
нього випала з рук мініатюрної сйвої жінки з відділу по-
стачання.
Граната МакЛейн. Вона вибухнула просто перед Мар-
ком і позбавила його слуху, як і позбавила її життя,
І Нокс, той міцний і незворушний голова машинного
відділення — його бос, його друг — загинув.
Марк біг сходами, поранений і наляканий. До безпеч-
ної глибини було далеко — і він квапився знайти свою
дружину. Зосередився на цьому відчайдушному бажан-
ні, силкуючись не думати про недавні події, про вибухи,
які забрали в нього друзів, зруйнували їхні плани, по-
ховали під уламками будь-які сподівання на справедли-
вість. Угорі лунали приглушені постріли, пронизливе
дзижчання куль і дзвін, з яким вони врізувались у кри-
цю, — дякувати Богові, тільки в крицю. Марк тримався
якомога далі від зовнішнього поруччя, в яке цілилися
з автоматичної зброї стрільці з верхніх майданчиків.
Люди з машинного й відділу постачання втікали та
відбивалися щонайменше на десяти поверхах над ним.
Марк подумки благав чоловіків нагорі спинитися, дати
їм шанс відпочити, але тупотіння чобіт і свист куль не-
вблаганно наближалися.
323
Бункер, ілюзія
Ще за півповерху Марк наздогнав трьох працівників
відділу постачання. Один із них був поранений — його
несли двоє інших. Чоловік стискав на грудях схрещені
руки, а кров стікала по жовтих комбінезонах його товари-
шів. Марк закричав їм, щоб рухалися швидше, і не почув
свого голосу, що звучав лише в грудях. Він ковзався на
сходах, залитих також і його кров’ю.
Міцно притискаючи поранену руку до грудей, заклав-
ши рушницю у згин ліктя, Марк тримався другою рукою
за поруччя, щоб не покотитися сторчголов крицевими
сходами. Позаду не лишилося жодних союзників — при-
наймні, живих. Після останніх пострілів він відстав від
інших і насилу якось вибрався самотужки. І все-таки
працівники ІТ-відділу невтомно переслідували повстан-
ців. Подеколи Марк зупинявся, діставав ненадійні набої,
заряджав і наосліп обстрілював сходи над собою. Просто
аби щось зробити. Щоб переслідувачі рухалися повіль-
ніше.
Він зупинився, щоб перепочити, перехилився через
поруччя й прицілився вгору. Але патрон дав осічку. Зате
кулі, що посипалися у відповідь, були справжніми. При-
тискаючись до центру сходів, Марк перезарядив зброю.
Вона була не така, як у переслідувачів. Один заряд — один
постріл, незручний приціл. У них були сучасні гвинтівки,
про які він ніколи й не чув, — постріли лунали з часто-
тою пульсу наляканої людини. Марк підійшов до поруччя
й глянув на нижній майданчик — носи найбільш допит-
ливих мешканців витикалися крізь прочинені двері. Чи-
їсь пальці стискали крицевий одвірок. Ось він, майданчик
п’ятдесят шостого. Тут він востаннє бачив свою дружину.
— Шерлі!
Вигукуючи її ім’я, Марк біг донизу, поки не порів-
нявся з майданчиком. Притиснувся до внутрішньої ча-
стини сходів, щоб не потрапити в поле зору пересліду-
вачів, і придивився до обличчя в щілині прочинених
дверей.
— Моя дружина! — загорлав він, приклавши долоні
рупором до рота. Забув, що оглушливий дзвін звучить
лише в його вухах. — Де вона?
324
ЧАСТИНА V. Скрута
У щілині за дверима хтось поворухнув губами. Голос
був приглушеним, далеким шепотом. Хтось інший тиць-
нув пальцем униз. Обличчя зникли, двері причинили-
ся — пролетіла ще одна куля. Сходи здригалися від чобіт
наляканих утікачів, що бігли донизу, та їхніх пересліду-
вачів згори. Марк помітив кабелі, обгорнуті навколо по-
руччя, і пригадав, що фермери збиралися вкрасти трохи
електрики з нижнього рівня. Він кинувся донизу, орієн-
туючись на грубі дроти, з тією само божевільною надією
знайти Шерлі.
На поверх нижче, упевнений, що його дружина всере-
дині, Марк сміливо подолав відкритий майданчик і рво-
нув до дверей. Кулі дзвякнули об метал. Чоловік схопився
за ручку і почав смикати, вигукуючи ім’я дружини. Двері
трохи піддалися, але їх відразу потягли назад невидимі
дужі руки. Марк ляпнув долонею по шибці малого вікон-
ця, залишив на ньому рожевий відбиток і закричав, щоб
відчинили, впустили його. Кулі знову затанцювали по
крицевому настилу навколо його ніг, одна залишила слід
у нижній частині дверей. Згинаючись і прикриваючи го-
лову руками, Марк кинувся до сходів. Змусив себе й далі
бігти вниз. Якщо Шерлі за тими дверима, краще їй там
і залишатися. Вона могла позбутися спорядження, вида-
ного у відділі постачання, замішатися в натовп і перече-
кати, поки все стихне. Якщо ж вона внизу, то Марк мусить
поквапитися, щоб знайти її. У будь-якому разі єдиним ви-
ходом було бігти донизу.
На наступному майданчику він наздогнав тих самих
працівників відділу постачання. Поранений чоловік си-
дів на перекритті з широко розплющеними очима. Інші
двоє в заляпаних кров’ю комбінезонах схилялися до ньо-
го, намагаючись якось допомогти. Одним із постачаль-
ників була жінка — Марк пригадав, що бачив її під час
сходження. У її очах спалахнули холодні іскри, коли Марк
зупинився спитати, чи не потрібна їм допомога.
— Я можу понести його, — закричав він, опускаючись
на коліна біля пораненого.
Жінка щось сказала. Марк похитав головою і вказав на
свої вуха.
325
Бункер, ілюзія
Вона повторила повільніше, але Марк знову не зміг
нічого розібрати. Тоді жінка відштовхнула його руку.
Поранений тримався за живіт, яким до самого паху роз-
повзалася червона пляма. Його пальці стискали річ, яка
стирчала з рани — сталевий стрижень із малим коліщат-
ком. Ніжку від крісла.
Жінка дістала з сумки гранату — одну з тих бля-
шанок, які вже накоїли стільки лиха. З серйозним
виразом обличчя вона передала гранату пораненому,
який узяв її тремтячою рукою і стиснув так, що паль-
ці побіліли.
Двоє працівників відділу постачання потягли Марка
на сходи — якомога далі від чоловіка, із чийого живота
стирчав уламок офісного крісла. Крики звучали десь да-
леко, але Марк знав, що насправді кричать зовсім поряд.
Йому гукали мало не в саме вухо. Марк відчув, як його
тягнуть спиною вперед. Чоловіка приголомшив очужі-
лий, порожній погляд пораненого, приреченого. їхні очі
зустрілися. Нещасний тримав гранату у витягнутій руці,
обхопивши пальцями той страхітливий сталевий ци-
ліндр, щосили стискаючи щелепи.
Марк глянув на сходи, якими вже тупотіли чоботи пе-
реслідувачів — чорні, без жодної плями крові, чоботи не-
втомних, значно сильніших ворогів. Зі зброєю, що ніколи
їх не підводила, вони спускалися кривавим слідом, який
залишали Марк та інші втікачі.
Ледве переставляючи ноги, він позадкував — двоє
постачальників майже тягли його за собою, та він ще
чіплявся за поруччя і встиг помітити, як прочинилися
двері перед залишеним ними пораненим.
Із-за дверей вистромилося дитяче личко — допитли-
вий хлопчик хотів подивитися, що там діється. Відразу
кілька рук дорослих похапливо затягли його назад.
Марка й далі волокли сходами, й невдовзі майданчик
зник із поля зору, тож він не бачив, що сталося потім. Але
його вуха, майже оглушені, все-таки вловили звуки по-
стрілів і дзенькіт куль, а за мить — вибух, що струсонув
великі сходи. Вибухова хвиля збила їх із ніг, кинула Мар-
ка на поруччя. Гвинтівка випала з рук і покотилася схода-
326
ЧАСТИНА V. Скрута
ми. Марк кинувся за нею і встиг підхопити, поки вона не
зіслизнула й не полетіла вниз.
Він став навкарачки, затрусив головою, намагаючись
отямитися, нарешті повільно звівся на ноги. Очманілий,
хилитаючись, побрів униз; східці під ногами дзвеніли
й вібрували, а бункер поволі поринав у чорну безодню бо-
жевілля.
54
Бункер 18
Уперше відпочити по-справжньому вдалося за кілька
годин по тому, у відділі постачання, на верхній межі
глибини. Зайшла мова про те, щоб укріпити цю межу,
встановити бар’єр, але було незрозуміло, як цілком пе-
рекрити сходи по всій ширині, чим затулити відкритий
простір між поруччям і бетонними стінами гігантсько-
го циліндра. У цьому проміжку, де самогубці знаходи-
ли свій кінець, дзижчали кулі й ворог міг прорватися
звідти.
На останніх прогонах слух Марка відновився достат-
ньо для того, щоб зненавидіти ритмічне гупання власних
чобіт, власний мимовільний стогін і власне важке дихан-
ня. Він чув, що останній вибух зруйнував сходи і зупинив
переслідувачів. Але чи надовго? І наскільки значні по-
шкодження? Цього ніхто не знав.
На майданчику обстановка була напружена; новина
про смерть МакЛейн шокувала людей із відділу поста-
чання. Поранених у жовтих комбінезонах занесли все-
редину, але пораненим із машинного пропонували — не
надто люб’язно — пошукати прихистку нижче. Там, де
було їхнє місце.
Марк продирався крізь натовп сперечальників, крізь
їхні різкі голоси, що й досі долинали мов здаля. У кож-
ного запитував про Шерлі. Кілька людей у жовтих комбі-
незонах знизали плечима: вони не знали, хто це. Якийсь
хлопець сказав, що вона вже пішла вниз із пораненими.
Йому довелося повторювати це, поки Марк не переконав-
327
Бункер, ілюзія
ся, що правильно розчув. То була гарна новина, на щось
подібне він і сподівався. Збирався вже спускатися далі,
коли зі збудженої юрби зненацька виринула сама дружи-
на й перелякала його.
Очі Шерлі розширилися, щойно вона впізнала чолові-
ка. Далі її погляд упав на його поранену руку.
— О Господи!
Жінка обійняла його, ввіткнулась у шию. Марк обхо-
пив її однією рукою — зброя виявилася затиснутою між
ними, холодний ствол терся об тремтячу щоку чоловіка.
— Із тобою все гаразд? — нарешті спитав він.
Шерлі обіймала його, припадала до плеча, казала
щось, та він знову не розібрав, але відчув щокою порухи її
губів. Жінка відступила на крок, щоб оглянути його рану.
— Я нічого не чую, — сказав їй Марк.
— Зі мною все гаразд, — повторила вона голосніше
й похитала головою — у неприродно великих очах стояли
сльози. — Я не була там. Жодної хвилини. Це правда —
про Нокса? Що сталося? Справді все так погано?
Вона зосередилася на чоловіковій рані, й Марку було
так приємно відчувати дотики її пальців — сильних
і впевнених. Людей поменшало — працівники машинно-
го відділення спускалися нижче. Окремі постачальники
кидали на Марка і його рану холодні погляди, неначе по-
боювалися, що невдовзі він стане їхньою проблемою.
— Нокс мертвий, — сказав Марк дружині. — МакЛейн
також. І ще кілька людей. Я був поряд, коли вибухнула
граната.
Він подивився на свою руку, яку Шерлі оголила, відір-
вавши роздертий, брудний рукав.
— У тебе стріляли? — спитала вона.
Він похитав головою:
— Не знаю. Все сталося так швидко, — озирнувся че-
рез плече. — Куди всі йдуть? Чому б нам не окопатися тут?
Шерлі стиснула зуби й кивнула на двері, біля яких уже
в два ряди вишикувалися чоловіки у жовтому.
— Не думаю, що нам тут раді,— відповіла вона, підви-
щуючи голос, щоб Марк почув. — Я мушу промити тобі
рану. Думаю, в руці застрягли осколки.
328
ЧАСТИНА V. Скрута
— Зі мною все добре, — наполягав він. — Я лише шу-
кав тебе. Я страшенно хвилювався.
Марк помітив, що Шерлі плаче: між краплин поту на її
обличчі пробивалися тонкі цівки сліз.
— Я боялася, що ти загинув, — сказала вона. Марку
доводилося читати по губах, щоб розібрати ці слова. —
Я думала, вони... що ти...
Шерлі закусила губу й подивилася на чоловіка зі стра-
хом, якого досі в її погляді він не бачив. Ця жінка не була
такою переляканою ні коли тріснув бетон у підвалі й ри-
нула вода, ні коли стався обвал у шахті й ізолював кількох
їхніх близьких друзів, ні навіть коли Джульєтту послали
на очищення. Але тепер у її погляді був жах. І це лякало
Марка більше, ніж будь-які кулі й гранати.
— Наздоганяймо наших, — сказав він і стиснув руку
дружини. Відчував, як електризується повітря на майдан-
чику, як люди в жовтому поглядами благають їх піти.
Коли згори знову долинули крики й працівники відді-
лу постачання відступили за двері, Марк зрозумів, що ко-
ротка мить перепочинку позаду. Але не це було страшно.
Він знайшов свою дружину. Вона жива. Тепер ніхто не міг
йому зашкодити.
Коли дісталися сто тридцять дев’ятого, Марк зрозумів:
вони змогли. Його ноги якимось чином витримали. Втра-
та крові не спинила його. З допомогою Шерлі він здолав
останній поверх перед входом у машинний, думаючи
лише про те, як стримати натиск тих паскудників, котрі
стріляли в них згори. Усередині машинного вони контро-
люватимуть електроенергію, матимуть значну перевагу,
а ще будуть на своїй території. І, що найважливіше, вони
зможуть перев’язати рани й перепочити. Відпочинок —
ось чого Марк потребував найбільше.
Він мало не спіткнувся і не впав, перш ніж зробив ос-
танні кілька кроків, — ноги забули про ходіння по площи-
ні, встигли звикнути до нескінченного спуску східцями.
Коліна підігнулися, Шерлі підхопила його, й лише тоді
Марк нарешті помітив натовп біля турнікетів на вході до
машинного.
329
Бункер, ілюзія
Робітники, які залишилися вдома, коли інші пішли на
битву, не сиділи без діла. Увесь широкий прохід перего-
родила стіна зі зварених сталевих панелей з алмазним
напиленням. Вона підносилася від підлоги до стелі, від
однієї стіни до другої. З-за дальнього краю виривали-
ся іскри — хтось усередині закінчував роботу. Раптовий
приплив утікачів та поранених і створив той натовп, що
відчайдушно намагався пробратися всередину. Механіки
торсали й штовхали бар’єр. Вони кричали й гупали в кри-
цеві панелі, скаженіючи від страху.
— Якого дідька? — закричав Марк. Він пішов за Шер-
лі, що втиснулася у хвіст черги. Попереду хтось повз на
ліктях, проштовхуючись у вузесенький прямокутний
отвір, який залишили під турнікетом, — можна пролізти,
й такий прохід легко охороняти.
— Не штовхайтеся! Чекайте на свою чергу, — закри-
чав хтось попереду.
Жовті комбінезони змішалися з синіми. Деякі нале-
жали перевдягненим механікам, деякі, здавалося, по-
стачальникам, які прийшли з пораненими, не зорієнту-
вавшись вчасно чи вирішивши, що на їхньому поверсі не
надто безпечно.
Поки Марк намагався проштовхнути Шерлі вперед,
пролунав постріл і десь поряд дзенькнула куля. Марк схо-
пив Шерлі й потягнув назад, на сходи. Тиснява біля мале-
сенької лазівки стала небезпечною. Люди по обидва боки
бар’єру перегукувалися: по цей бік горлали, що в них стрі-
ляють, по той бік кричали: «Лізьте по одному!»
Відразу кілька людей упали на животи, намагаючись
протиснутися в крихітний отвір. Комусь вдалося пропха-
ти руки і його затягнули всередину; він прослизнув ста-
левими ґратками і зник у темній дірі. Двоє інших поча-
ли штовхатися, намагаючись протиснутися наступними.
Люди на вході не мали де заховатися від куль. Пролунав
ще один постріл, і хтось упав, тримаючись за плече, з кри-
ком: «Мене підстрелили!» Юрба порідшала. Дехто побіг
на сходи: крицеві прогони могли захистити від куль. Реш-
та й далі штовхалися, намагаючись усі разом пролізти
крізь отвір, призначений для однієї людини.
330
ЧАСТИНА V. Скрута
Шерлі скрикнула й стиснула Маркове плече — поряд
підстрелили ще когось. Механік упав на підлогу й скор-
чився від болю. Шерлі звернула до чоловіка запитальний
погляд: що робити?
Марк скинув на підлогу свій наплічник, поцілував
дружину в щоку, стиснув зброю і побіг нагору. Нама-
гався перестрибувати через дві сходинки, але ноги були
надто стомлені. Дзенькнув ще один постріл — куля зри-
кошетила, але ні в кого не влучила. Марку здавалося, що
тіло в нього неймовірно важке, а рухи вповільнені, мов
у страшному сні. Він вийшов на майданчик сто тридцять
дев’ятого, але стрільці стояли вище, безкарно осипаючи
натовп кулями згори.
Марк перевірив, чи є в саморобній гвинтівці набої, за-
рядив її та наблизився до краю майданчика. Кілька чоло-
віків у сірих комбінезонах відділу безпеки перехилилися
через поруччя, цілячись у людей на першому поверсі ма-
шинного відділення. Один із них поплескав сусіда по пле-
чі й пальцем вказав на Марка. Той це бачив крізь приціл.
Натиснув гачок — і чорна рушниця пролетіла повз
нього. Той, у кого вона щойно була в руках, ударився об
поруччя, а далі пригнувся й зник.
Пролунав постріл, але Марк уже пірнув на сходи. Зчи-
нилася шалена стрілянина — згори й знизу. Марк відбіг
до іншого краю сходів, якомога далі від того місця, де його
вже бачили, і глянув униз. Натовп біля захисного бар’єру
рідшав. Людей одного за одним протягували крізь отвір.
Він бачив, як Шерлі дивиться вгору, прикриваючи очі від
світла ламп на сходах.
Позаду почулося гупання чобіт. Марк перезарядив
зброю, обернувся і прицілився в найвищу сходинку з тих,
які міг бачити. Зачекав появи чоловіка, який біг донизу.
Побачив поки що лише чобіт, опанував себе і дав пере-
слідувачеві змогу спуститися ще трохи та аж тоді натис-
нув гачок.
Ще одна рушниця заторохкотіла сходами і полетіла за
поруччя. Ще один переслідувач упав на коліна.
Марк кинувся назад. Впустив і свою гвинтівку, вона,
вдаривши його по ногах, відскочила вбік, але він не спи-
331
Бункер, ілюзія
нився, щоб її підібрати. Ковзнув сходами донизу, спітк-
нувся, приземлився на сідниці й знову скочив. Спробував
перестрибувати через сходинки, але біг неначе уві сні,
ноги рухалися мов на заіржавілих шарнірах...
Почувся грюкіт, приглушене хрипіння в нього за спи-
ною, щось наздогнало його і вдарило в плечі.
Марк втратив рівновагу і покотився сходами, вдаря-
ючись підборіддям об крицеві східці. Рот наповнився
кров’ю. Він спробував відповзти, тоді знову звівся на ноги
й пошкандибав донизу.
Ззаду знову загуркотіло, ще раз вдарило в спину, мов-
би його кусали й штовхали водночас.
«Ось що відчуваєш, коли в тебе стріляють», — ці-
пеніючи, подумав Марк. Ковзнув останніми сходинками,
вже не відчуваючи ніг, і впав на ґратки.
Нижній поверх був майже порожній. Лише одна лю-
дина стояла біля крихітної діри. Ще одну якраз затягува-
ли крізь неї — видно було самі чоботи.
І Марк роздивився, що це була Шерлі; вона лежала
на животі й силкувалася озирнутись на нього. Вони обоє
лежали. На підлозі було так зручно. Крицева підлога хо-
лодила щоку. Більше не треба бігти, заряджати, стріляти.
Шерлі кричала. Напевне, їй не так подобалося лежати,
як Марку.
Вона випручала одну руку з того малого чорного пря-
мокутника, простягаючи її до чоловіка крізь грубий зріз
крицевої панелі. Та рука не могла дістати його — жінку
втягувала у вузький отвір незрима сила, а ззовні підштов-
хував люб’язний чоловік у жовтому, який стояв біля див-
ної крицевої стіни, що виросла на місці колишнього вхо-
ду, що вів додому.
— Іди, — сказав їй Марк. Він не хотів, щоб дружина
кричала. Кров крапала на підлогу перед ним, ніби запи-
суючи його слова. — Я кохаю тебе...
І, мов за командою, її ноги прослизнули в пітьму,
а крик проковтнула прямокутна темна пащека.
Чоловік у жовтому озирнувся. Очі в нього розширили-
ся, він розтулив рота й за мить затріпався від куль, якими
його прошили.
332
ЧАСТИНА V. Скрута
Це було останнє, що бачив Марк, — смертельний та-
нок того чоловіка.
Він невиразно відчув свій кінець, і те відчуття тривало
якусь частку секунди.
55
Три тижні потому
Бункер 18
Вокер лежав на тапчані й дослухався до далекого відго-
мону бою. Крики з фойє машинного відділу відлунювали
в коридорі. Далі почулася вже знайома стрілянина: «клац-
клац-клац» гарних хлопців, а далі — «тра-та-та-та»
поганців. Затим пролунав надзвичайно потужний вибух,
хмара пороху вдарила в крицю й стрілянина на якусь мить
вщухла. Знову крики. Гупання чобіт коридором повз його
двері. Це гупання завдавало ритм життю нового світу. Ста-
рий чув цю музику зі свого тапчана й крізь ковдру, натяг-
нуту на голову, навіть крізь подушку, навіть коли благав,
уголос, знову й знову, щоб усе це скінчилося.
Гупання в коридорі змінилося криками. Вокер скор-
чився, притиснув коліна до грудей, міркуючи: котра го-
дина? А раптом уже ранок і треба вставати?
На коротку мить запала тиша. Мабуть, там вцілілі схи-
лялися до поранених, чий стогін не проникав крізь його
щільно зачинені двері.
Вокер спробував заснути, поки знову не ввімкнулася
пекельна музика. Але, як завжди, в тиші стало ще гірше.
Старий тривожно очікував нових пострілів. Його вперте
бажання заснути, навпаки, відлякувало сон. І він починав
боятися, що опір зломлено, що поганці виграли й тепер
ідуть по нього...
Хтось загупав у двері — маленькими сердитими кулач-
ками, які впізнало його натреноване вухо. Чотири різкі
удари, а потім вона пішла.
Шерлі. Певно, залишила йому сніданок у звичному
місці й забрала вчорашню вечерю, яку він тільки колуп-
нув ложкою. Вокер захрипів і перекотив свої старі кістки
333
Бункер, ілюзія
на другий бік. Загупали чоботи. Постійний поспіх, постій-
на тривога, постійна війна. І його колись тихий коридор,
далекий від машин і насосів, які потребували догляду,
нині став важливим прохідним пунктом. Тепер гарячою
точкою було фойє — лійка, крізь яку заливали ненависть.
Чхати на бункер, на людей нагорі й на машини внизу,
мали значення тільки війна за марну конструкцію з бе-
тону й криці, та купи тіл по обидва боки — поки хтось не
здасться. Бийся за те, що сталося вчора, а що було до того,
ніхто не хотів пам’ятати.
А Вокер хотів. Він пам’ятав...
Двері його майстерні з грюкотом розчинилися. Крізь
отвір у своєму брудному коконі Вокер побачив Дженкін-
за, хлопця, якому лише ледь за двадцять, але борода зро-
била його старшим з вигляду. Він успадкував увесь цей
гармидер тої миті, коли не стало Нокса. Юнак промчав
лабіринтом верстаків і розкиданих деталей прямісінько
до тапчану Вокера.
— Я уже встав, — простогнав старий, сподіваючись,
що Дженкінз піде геть.
— Ні, не встав, — Дженкінз наблизився й стволом
ткнув Вокера між ребер. — Ну ж бо, старий, підводься!
Вокер зіщулився. Помахав рукою, щоб хлопець ішов
собі.
Дженкінз серйозно глянув на нього, насупився й стур-
бовано наморщив чоло.
— Нам треба полагодити рацію, Вок. Нас от-от роз-
громлять. А якщо я не зможу слухати їх, то, певно, не змо-
жу втримати все це.
Вокер спробував сісти й випростатись. Дженкінз схо-
пив його за комір комбінезона і брутально підняв.
— Я цілу ніч над цим працював, — сказав йому Вокер
і провів долонями по обличчю. Уявив, як нестерпно тхне
у нього з рота.
— Ти її полагодив? Нам потрібна рація, Вок. Ти ж зна-
єш, що Хенк ризикував життям, аби принести її нам, чи
не так?
— Що ж, треба було ризикнути ще раз і передати ін-
струкцію, — пробурчав Вокер. Він уперся руками в колі-
334
ЧАСТИНА V. Скрута
на і, нарікаючи на суглоби, підвівся та нарешті пошканди-
бав до свого верстака. Купа ковдр упала на підлогу. Його
ноги ще не до кінця прокинулися, руки тремтіли, старий
відчував, що не зміг би стиснути їх у кулаки.
— Я розібрався з батарейкою, — сказав він Дженкін-
зу. — Виявилося, проблема не в ній, — Вокер зиркнув на
відчинені двері й побачив на порозі Харпера, працівника
нафтопереробного заводу, який був тепер солдатом. Коли
вбили Пітера, Харпер став заступником Дженкінза. Він
поглядав на сніданок Вокера, ковтаючи слину.
— Пригощайся, — гукнув йому Вокер і кивнув на мис-
ку, яка ще парувала.
Харпер здивовано глянув на старого, але більше не ва-
гався. Поставив рушницю під стіну, сів на порозі майстер-
ні, почав жадібно натоптувати рота їжею.
Дженкінз невдоволено забурчав.
— Так ось, бачиш? — Вокер показав йому конструкцію
на верстаку, де лежали деталі невеличкої рації, розібраної
та зібраної наново. — У мене безперебійний струм, — він
постукав по трансформатору, який під’єднав, щоб обійти-
ся без батарейки. — І динаміки працюють, — він натиснув
кнопку передачі, почулося шипіння статики з динаміка
на верстаку. — Але вона нічого не приймає. Бо вони ні-
чого не говорять, — він обернувся до Дженкінза. — Рація
була ввімкнена цілу ніч, а сплю я не надто міцно.
Дженкінз глянув на старого.
— Я б почув, — наполягав той. — Вони не розмов-
ляють.
Дженкінз почухав щоку, тоді стиснув руку в кулак.
Постояв так хвильку з заплющеними очима, приклавши
долоню до лоба, й нарешті стомленим голосом запитав:
— Може, ти щось порушив, коли її ламав?
— Розбирав, — зітхнув Вокер. — Я не ламав її.
Дженкінз перевів погляд на стелю і розслабив кулак.
— То ти гадаєш, що вони перестали це використову-
вати, так? Гадаєш, вони знають, що у нас є рація? Прися-
гаюся, той паскудний священик, якого вони прислали, —
їхній шпигун. Усе сходить нанівець відколи ми впустили
його проводити останні відправи.
335
Бункер, ілюзія
— Я не знаю, що вони роблять, — зізнався Вокер. —
Думаю, вони й далі використовують рації, але цю якимось
чином вимкнули з системи. Глянь, я змайстрував іншу
антену, сильнішу.
Вокер показав молодикові дроти, що зміїлися верста-
ком і звивалися довкола крицевих крокв у них над голо-
вами.
Дженкінз простежив за його пальцем і рвучко мотнув
головою в бік дверей. З коридору долинули крики. Хар-
пер перестав жувати й прислухався. Але тільки на мить.
Потім він знову зачерпнув ложкою кашу.
— Мені лише треба знати, коли я знову зможу чути
їх, — Дженкінз побарабанив пальцем по верстаку й під-
няв свою рушницю. — Ми вже близько тижня стріляємо
наосліп. Мені потрібні результати, а не уроки з цього... —
він махнув рукою на роботу Вокера, — з цього чаклун-
ства.
Вокер важко опустився на свій улюблений ослін і гля-
нув на клубок тонких дротів, що раніше були всередині
розібраної рації.
— Це не чаклунство, — сказав він. — Це електроні-
ка, — і вказав на дві мікросхеми, поєднані додатковими,
спаяними між собою дротиками. — Я знаю, для чого біль-
шість цих деталей, але не забувай, що про ці прилади ні-
чого не відомо, принаймні, за межами ІТ. Я мушу робити
припущення в процесі ремонту.
Дженкінз потер перенісся.
— Просто повідом мені, коли на щось натрапиш. Усі
інші замовлення можуть почекати. Це єдина важлива річ.
Зрозумів?
Вокер кивнув. Дженкінз обернувся і гаркнув на Харпе-
ра, щоб той негайно встав.
Вони залишили старого на його ослоні, й грюкіт їхніх
чобіт злився з уже звичним ритмом музики війни.
Коли вони зникли, старий перевів погляд на прилад,
розкладений на верстаку, — маленькі зелені вогники на
загадкових панелях миготіли, мовби дражнилися зі ста-
рого. Руки за давньою звичкою потягнулися до збіль-
шувального скла, хоча сам Вокер насправді хотів єдино-
336
ЧАСТИНА V. Скрута
го — заповзти знову на тапчан, загорнутися в свій кокон,
зникнути.
Він подумав, що потребує допомоги. Роззирнувся на
всі свої невиконані замовлення і, як завжди, подумав про
Скотті, про свою маленьку тінь, яка пішла працювати
в ІТ, де свої не змогли його захистити. То був час, коли
Вокер почувався щасливим, а тепер він висковзав з при-
ємного минулого і поринав у бридке минуле. Тоді й мало
скінчитися його життя. А він і досі мусить усе це терпіти.
Але він пережив ту коротку мить щастя, хоча тепер уже
важко було її пригадувати. Нині Вокер не уявляв, як це —
прокидатися вранці сповненим ентузіазму й засинати за-
доволеним прожитим днем.
Залишилися лише страх і розпач. А ще — жаль.
Він почав усю цю колотнечу і спровокував це насиль-
ство. Вокер був переконаний у цьому. До кожного втра-
ченого життя він доклав своїх зморшкуватих рук. Кожна
пролита сльоза спричинена його вчинками. Ніхто цього
не говорив, але він відчував, що всі так думають. Одне
маленьке повідомлення до відділу постачання, одна по-
слуга Джульєтті — лише малий шанс для неї, аби гідно
піти з життя, нагода перевірити дику, жахливу теорію,
можливість поховати себе за межами поля зору бунке-
ра — і тепер подивіться лишень на цей каскад подій, на це
виверження гніву, безглузде насильство.
Вокер вирішив, що воно того не варте. Ось так завжди
завершувалися його роздуми: не варте. Здавалося, ніщо
вже не варте цього.
Він схилився над верстаком і взявся до роботи. Це була
його справа, він завжди це робив. Не було куди подітися
й тепер, не можна було спинити ці пальці з сухою шкірою,
ці долоні з глибокими борознами, що, здавалося, давно
вийшли за свої межі. Вокер простежив їх аж до кістлявих
зап’ястків, де зміїлися тонкі вени, мов дроти в синій об-
мотці.
Один надріз — і він піде до Скотті, до Джульєтти.
Спокуса була величезною.
Особливо враховуючи висновок, якого Вокер дійшов
не так давно (не важливо: тямили щось ті священики, чи
337
Бункер, ілюзія
просто вже давно збожеволіли). Хоч би де були зараз його
старі друзі, це точно набагато краще місце...
56
Бункер 17
Короткий кінчик мідного дроту стирчав під прямим ку-
том до інших дротів. Мов сходовий майданчик, що відга-
лужувався від великих сходів — площина і туга спіраль.
Коли Джульєтта взяла кінці дроту кінчиками пальців та
почала з’єднувати їх, ця колючка вп’ялася їй у шкіру, вку-
сила, мов люта комаха.
Джульєтта вилаялась і потрусила рукою. Ледь не впус-
тила другий кінець дроту — він упав би на кілька поверхів
нижче.
Жінка витерла крапельку крові об сірий комбіне-
зон, нарешті з’єднала кінці й закріпила дріт на поруч-
чі, щоб не натягувався. Досі не розуміла, як він розі-
рвався, але в цьому клятому поруйнованому бункері
все виходило з ладу. І її здоровий глузд був наймен-
шою проблемою.
Джульєтта перехилилася через поруччя й поклала
руку на переплетіння труб на бетонній стіні над сходами.
З глибини віяло холодним протягом. Змерзлою рукою
жінка спробувала відчути вібрацію труби, якою мала б
текти вода.
— Є щось? — гукнула вона до Соло згори. Здавалося,
труби ледь здригались, але це міг бути просто її пульс.
— Здається, так!
Тонкий голос Соло луною докотився знизу.
Джульєтта спохмурніла й зазирнула у тьмяно освітле-
ну шахту, у проміжок між крицевим поруччям і суціль-
ним бетоном. Доведеться йти і дивитися самій.
Залишивши свій маленький набір інструментів на
східцях — нема кому перечепитися об нього — Джуль-
єтта кинулася вглиб бункера, перестрибуючи через дві
сходинки. Електричні дроти й довга мережа труб з’явля-
лись у полі зору через однакові проміжки часу, шматки
338
ЧАСТИНА V. Скрута
пурпурового скотчу позначали кожне з’єднання, яке вона
змайструвала та прикріпила власноруч.
Поряд із її водогоном звивалися кабелі: вони бігли від
самого ІТ і живили ультрафіолетові лампи нижніх ферм.
Джульєтта міркувала, хто налагодив цю мережу. Це був
не Соло: дроти натягнули в перші дні падіння сімнадця-
того бункера. Соло просто пощастило пожати плоди чи-
єїсь тяжкої, самозреченої праці. Тепер ультрафіолетові
лампи слухалися своїх таймерів, зелені рослини озивали-
ся на поклик і зацвітали, а крізь затхлий дух нафти й гасу
та плісняви у застояному повітрі можна було відчути на-
сичений запах рослин, що буяли без нагляду на кілька
поверхів нижче.
Джульєтта спинилася на майданчику сто тридцять
шостого — останнього незатопленого поверху. Соло на-
магався попередити її, намагався розповісти про повінь,
поки вона силкувалася проковтнути клубок у горлі, роз-
глядаючи зображення масивних екскаваторів на плані,
що висів на стіні. Дідько, вона мусила здогадатися про
повінь і без його попередження. Волога постійно просо-
чувалась і в її бункер — глибші поверхи були розташовані
нижче рівня ґрунтових вод. Без електрики, яка живила
насоси, вода, звичайно, потрапляла в бункер і затоплюва-
ла поверх за поверхом.
Джульєтта сперлася на поруччя майданчика і перевела
подих. На дванадцять сходинок нижче стояв Соло. Це була
єдина місцина, яку вони такими зусиллями змогли звіль-
нити з-під води. Майже три тижні тягли дроти й труби, ви-
чищали якусь частину нижніх гідропонних ферм, шукали
насос і скеровували потік води до цистерн на водоочисно-
му заводі. Та все, чого досягли, — одна суха сходинка.
Соло озирнувся й посміхнувся Джульєтті.
— Працює, еге ж? — він почухав розкошлану голову.
У бороді було повно сивини, але молодецький захват мов-
би заперечував його вік. Його запитання, сповнене надії,
зависло в повітрі, мов туман, що клубочився в холодній
глибині.
— Працює, але цього недостатньо, — відповіла Джу-
льєтта, роздратована повільним темпом. Глянула через
339
Бункер, ілюзія
поруччя, повз носаки знайдених чобіт, на веселкову плів-
ку поверх води. Лискуча поверхня не зрушилася. Крізь
той шар бруду моторошно світилися зеленаві аварійні
лампи на сходах, і це примарне світло під водою довер-
шувало жахливу картину мертвого бункера.
Раптом Джульєтта почула, як у трубі щось кволо бульк-
нуло. Навіть здалося, що в глибині, під розлитими нафто-
продуктами справді гуде насос, занурений у воду на три
з половиною метри. Жінка спробувала подумки змусити
воду піднятися тією трубою на двадцять поверхів вище,
повз сотні з’єднань, аж до великих порожніх цистерн за-
воду.
Соло кашлянув у кулак.
— Якщо встановити ще один...
Джульєтта підняла руку, щоб він замовк. Подумки ро-
била розрахунки.
Важко вирахувати об’єм восьми поверхів машинно-
го — там стільки коридорів і приміщень, невідомо, чи всі
вони затоплені. Але Джульєтта могла приблизно уявити
висоту циліндричної шахти сходів від ніг Соло до турніке-
тів. Один насос за два тижні знизив рівень повені майже
на тридцять сантиметрів. Залишилося двадцять п’ять чи
двадцять сім метрів. Якщо працюватиме ще один насос,
це розтягнеться майже на рік. Залежно від рівня зато-
плення проміжних поверхів, можливо, й набагато довше.
На осушення самого машинного могло піти втричі або
й учетверо більше часу.
— То як щодо ще одного насоса? — повторив Соло.
Джульєтта відчула нудоту. Навіть якщо вони вста-
новлять ще три маленькі насоси з гідропонних ферм
і ще три водогони з труб і дротів, на все витратять не
менше року, а то й двох, поки бункер не стане цілко-
вито сухим. Джульєтта не була впевнена, чи зможе ви-
тримати рік. Уже за кілька тижнів у цьому безлюдному
й занедбаному бункері, наодинці з напівбожевільним
чоловіком вона почне чути шепіт, забувати, де залиши-
ла якісь речі, знаходити увімкненим світло, яке точно
вимикала. Або Джулз потроху втрачатиме глузд, або
Соло почне розважатися, змушуючи її так думати. Два
340
ЧАСТИНА V. Скрута
роки такого життя — а дім так близько й так немислимо
далеко...
Джульєтта перехилилася через поруччя, відчуваючи,
що її справді от-от знудить. Зазираючи вглиб, повз своє
відображення в маслянистій плівці, вона раптом замис-
лилася про ще більш ризиковані варіанти, страшніші на-
віть за два роки майже цілковитої самотності.
— Два роки, — сказала вона Соло, мовби виголошу-
вала смертний вирок. — Два роки. Ось скільки ми витра-
тимо на все це, якщо поставимо ще три насоси. Мінімум
шість місяців на сходи, а далі ще повільніше.
— Два роки! — проспівав Соло. — Два роки, два
роки! — він поляпав чоботом по зануреній у воду наступ-
ній сходинці, пускаючи хвилі й викривлюючи відобра-
ження Джульєтти. Потім крутнувся на місці та втупився
в неї. — Це дрібниці!
Джульєтта спробувала здолати власний відчай. Два
роки тут — ціла вічність. Та й потім, що вони знайдуть
там, унизу? У якому стані буде основний генератор? Чи
екскаватори? Машина, занурена у воду, зберігається,
поки до неї не дістанеться кисень, але щойно насоси ого-
лять її, почнеться корозія. Усьому корисному, що було
внизу, загрожував кисень, що в’їдався у мокрий метал.
Машини й інструменти потрібно буде негайно висушити
і змастити. А працюючи лише вдвох...
Джульєтта з жахом побачила, як Соло нахилився, по-
махав рукою, щоб відігнати масляну плівку на поверхні
води біля ніг, а тоді набрав у пригорщі смердючої брудної
рідини. Гучно й радісно сьорбнув.
Гаразд, навіть безперервно самотужки рятуючи ма-
шини, вона нічого не встигне.
Можливо, вдасться запустити запасний генератор. Ро-
боти буде менше, а енергії — більш ніж досить.
— Що робитимемо два роки? — спитав Соло, долонею
обтираючи бороду.
Вона похитала головою:
— Ми не чекатимемо два роки. Уже цих трьох тижнів
у сімнадцятому бункері для неї було забагато. Проте цьо-
го Джульєтта не озвучила.
341
Бункер, ілюзія
— Гаразд, — знизав плечима чоловік і загупав нагору
в своїх завеликих чоботях. Його сірий комбінезон теж був
бахматий, мовби підліток досі намагався носити одяг, по-
шитий на батька. Він підійшов до Джульєтти, яка стояла
на майданчику, посміхнувся їй крізь мокру бороду.
— Здається, в тебе є інші проекти, — щасливим голо-
сом припустив він.
Джульєтта мовчки кивнула. Будь-що, над чим вони
вдвох працювали, — ремонт мокрих дротів давно помер-
лого насоса, удосконалення ферм чи заміна резисторів
у лампах, — Соло називав «проектами». І не приховував,
що обожнює проекти. Джульєтта вирішила, що це зали-
шилося в нього здавна — такий собі механізм виживання,
вироблений за час самотності. Завдяки цьому він брався
до будь-яких завдань із посмішкою, а не з жахом.
— Ох, це чималенький проект, — зітхнула Джульєтта,
вже відчуваючи страх. Подумки почала складати перелік
інструментів і матеріалів, які необхідно буде знайти доро-
гою нагору.
Соло засміявся і заплескав у долоні.
— Чудово, — сказав він. — Назад у майстерню! — він
підняв палець над головою, вказуючи на довге сходжен-
ня, яке на них чекало.
— Ще ні, — заперечила Джульєтта. — Спочатку поо-
бідаємо на фермах. Тоді треба буде зайти у відділ поста-
чання і дещо взяти. А потім мені потрібно деякий час
побути наодинці в серверній, — вона відвернулася від
поруччя й глибокої шахти, заповненої сріблясто-зеленою
водою. — Перш ніж ми почнемо працювати, я хотіла б по-
говорити з деким...
— Поговорити! — Соло закопилив губу. — Тільки не
телефонуй. Ти весь час стирчиш біля тої ідіотської штуки.
Джульєтта не звернула уваги на його слова. Вийшла
на сходи, почала підійматися довгим шляхом до ІТ —
уп’яте за три тижні. Звісно, Соло має рацію: вона заба-
гато часу проводила там, намагаючись зателефонувати,
слухаючи нескінченні гудки у навушниках. Знала, що
це божевілля, що вона потроху втрачає глузд у цьому
бункері. Та коли сиділа позад того порожнього серве-
342
ЧАСТИНА V. Скрута
ра з мікрофоном біля губів, відгородившись від усього
навушниками, — просто відчуваючи, як дріт пов’язує її
мертвий світ із тим, у якому ще залишилося життя, — це
був найкращий спосіб остаточно не збожеволіти в бун-
кері номер сімнадцять.
57
Бункер 18
«...РОКУ ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ПОГАИНУАА ТРИДЦЯТЬ ТРИ ШТАТИ.
У ЦЬОМУ КОНФЛІКТІ ЗАГИНУЛИ БІЛЬШЕ АМЕРИКАНЦІВ,
НІЖ У ВСІХ НАСТУПНИХ
РАЗОМ, АДЖЕ КОЖНА СМЕРТЬ БУЛА СМЕРТЮ ВІД РУК СВОЇХ ЛЮДЕЙ.
Упродовж
чотирьох років землю спустошували; коли над полем битви
РОЗСІЮВАВСЯ
дим, було видно гори братніх трупів. Загинуло понад півмільйона
осіб. За деякими
ОЦІНКАМИ ЧИСЛО ЗАГИБЛИХ СЯГАЄ МІЛЬЙОНА. У КРАЇНІ ЗАПАНУВАЛИ
ХВОРОБИ, ГОЛОД І лихо...»
Коли Лукас дочитав до описів битв, сторінки книги
зблиснули багрянцем. Він спинився і глянув на лампи
над головою. Зазвичай білі й нерухомі, тепер вони ми-
готіли червоним, а це означало, що в серверній нагорі
хтось був. Лукас узяв широку сріблясту стрічку, що ле-
жала в нього на коліні, й обережно заклав її в книгу.
Згорнув старий фоліант, дбайливо вклав його у бляшану
коробку та вставив у щілину на книжковій полиці, поміж
інших сріблястих корінців, що знову злилися в суціль-
ний ряд. Тихо перетнувши кімнату, Лукас нахилився пе-
ред комп’ютером і посовав мишку, щоб оживити екран.
На ньому вискочило вікно з зображенням серверів, ви-
кривлених широким об’єктивом. Це була ще одна з безлі-
чі загадок кімнати — здатність бачити все з віддалі. Лукас
почав перемикатися з камери на камеру, міркуючи: це
часом не Семмі чи ще який технік прийшли щось лагоди-
343
Бункер, ілюзія
ти? У животі забурчало, значить, час би вже комусь при-
несли обід.
На четвертій камері нарешті помітив відвідувача: це
був низенький чоловік у сірому комбінезоні, з вусами і в
окулярах. Він ледь горбився, балансуючи з тацею в руках.
На ній були срібні виделка та ніж, склянка води й тарілка
під накривкою; усе це притримувалося огрядним чере-
вом. Проминаючи камеру, Бернард глянув на стелю, про-
сто в об’єктив, і його погляд пронизав Лукаса крізь цілий
поверх. Шеф сховав під вусики стриману посмішку.
Лукас залишив комп’ютер і поквапився підійти до
шефа й забрати тацю. Його босі ноги тихо ляпали пі-
дошвами об прохолодні крицеві ґратки, поки він ішов
проходом. Легко видерся драбиною — рухи давно стали
натренованими. Натиснув потерту червону ручку. Щой-
но підштовхнув панель, драбину накрила тінь Бернарда.
Бряжчання таці стихло, коли Лукас відсунув панель убік.
— Сьогодні я тебе побавлю, — сказав Бернард. Пхик-
нув і підняв накривку. З-під неї вирвалася хмарка пари.
На тарілці були підсмажені смужки свинячих реберець.
— Ого, — побачивши м’ясо, Лукас знову відчув бурчан-
ня в животі. Він підтягнувся, вибрався назовні крізь отвір
у підлозі й сів, звісивши ноги вздовж драбини. Поклавши
тацю собі на коліна, узявся до виделки з ножем. — Я ду-
мав, що ми тримаємо весь бункер на мінімальних пайках,
поки не здолаємо той опір, — відрізав шматочок ніжного
м’яса і вкинув до рота. — Не скаржуся, не подумайте, —
він пожував, смакуючи нарешті справжню білкову їжу,
подумки дякуючи тварині за цю жертву.
— Пайки не збільшено, — сказав Бернард. — На рин-
ку зчинилася стрілянина з загоном повстанців, і ця бідо-
лашна свинка потрапила під перехресний вогонь. Я не міг
викинути її на смітник. Звісно, більшість м’яса віддали
вдовам і вдівцям тих, кого ми втратили.
— М-м-м? — Лукас ковтнув. — Скільки їх?
— П’ятеро, плюс троє після першого нападу.
Лукас похитав головою.
— Не так і погано, якщо вдуматися, — Бернард пригла-
див вуса долонею, спостерігаючи, як Лукас їсть. Той, жу-
344
ЧАСТИНА V. Скрута
ючи, помахав йому виделкою, пропонуючи приєднатися,
але Бернард відмовився. Він спирався на порожній кор-
пус сервера, що містив телефонний пристрій і ручку для
прихованої лазівки. Лукас утримався від будь-якої реак-
ції на слова боса.
— То як довго мені ще тут сидіти? — намагався гово-
рити спокійно, неначе відповідь була йому байдужа. —
Минуло вже три тижні, чи не так? — відкусив ще м’яса, не
звертаючи уваги на овочі. — Думаєте, ще кілька днів?
Бернард потер щоки й провів пальцями по ріденькому
волоссю.
— Сподіваюся, десь так, але точно не знаю. Я дові-
ряю в цьому Сімсові, а він переконаний, що загроза ще
не минула. Машинний відділ досить добре забарикаду-
вався у себе внизу. Вони погрожували відрубати енер-
гію, але навряд чи це зроблять. Думаю, вони нарешті
зрозуміли, що не контролюють струм на наших повер-
хах. Може, вони вже намагалися від’єднати нам світло
до штурму, а тоді здивувалися, побачивши, що в нас усе
працює.
— Ви ж не вірите, що вони вимкнуть світло на фермах,
правда? — Лукас подумав про суворі пайки, про свій страх
перед голодом у бункері.
Бернард спохмурнів.
— Колись, можливо... Якщо впадуть у відчай. Але це
лише зменшить ті крихти підтримки, яку ті замазури ма-
ють нагорі. Не хвилюйся, вони зголодніють і здадуться.
Усе відбувається так, як написано у книзі.
Лукас кивнув і сьорбнув води. Свинина здавалася йому
найсмачнішим із усього, що він будь-коли їв.
— До речі, щодо книги, — мовив Бернард, — ти просу-
ваєшся в навчанні?
— Атож, — збрехав Лукас і кивнув. Насправді він май-
же не зазирав у Регламент. Набагато цікавіші речі були
в інших книжках.
— Добре. Коли всі ці неприємності скінчаться,
дамо тобі кілька додаткових змін у серверній. Будеш
тінювати. Щойно ми перепризначимо вибори, — га-
даю, у мене не буде опонентів, особливо після всього
345
Бункер, ілюзія
цього, — я проводитиму більше часу нагорі. Керувати
ІТ-відділом будеш ти,
Лукас поставив склянку і взяв бавовняну серветку. Ви-
тер губи й замислився.
— Що ж, сподіваюся, це буде не за кілька тижнів. Мені
здається, минуть роки...
Його перебило дзижчання. Лукас застиг і впустив сер-
ветку на тацю.
Бернард відскочив від сервера, мовби його вдарило
струмом або чорна металева обшивка раптом розжари-
лася.
— Дідько! — вигукнув він і вдарив по серверу кулаком.
Запхав руку під комбінезон і пошукав ключі.
Лукас змусив себе відкусити ще шматок свинини, аби
приховати хвилювання. Бернард чимраз більше нервував
через постійне дзижчання сервера. Та й Лукаса воно до-
водило до божевілля. Це нагадувало про життя з батьком
за тих часів, коли джин із діжки ще не встиг укласти його
в могилу під кущами картоплі.
— Мені це так остогиділо, що аж вилаявся, — про-
хрипів Бернард, по черзі відмикаючи кожен замок. Він
озирнувся на Лукаса, який повільно жував м’ясо, чомусь
не в змозі навіть відчути його смак. — Маю завдання для
тебе, — бос працював над останнім замком; Лукас уже
знав, що його час від часу заїдає. — Я хочу, щоб ти до-
дав сюди панель, просто набір маленьких ЬЕП-лампочок.
Придумай якийсь код, щоб ми бачили, хто телефонує.
Я хочу знати, чи це щось важливе, чи його можна просто
ігнорувати.
Він зняв задню панель сервера і з брязкотом поставив
її, обпер на сорокову стійку поряд. Лукас зробив ще один
ковток води, поки Бернард зазирав у темну порожни-
ну всередині машини, вивчаючи миготливі вогники над
маленькими слотами. Він пошепки вилаявся, але шепіт
заглушило скажене дзижчання в темному нутрі сервера.
Бернард підняв багряне від злості обличчя і обернувся до
Лукаса; той саме ставив склянку на тацю.
— Насправді я хочу тільки два індикатори ось
тут, — Бернард тицьнув пальцем у бік сервера. — Чер-
346
ЧАСТИНА V. Скрута
воний — для бункера сімнадцять. Зелений для всіх ін-
ших. Зрозумів?
Лукас кивнув. Опустив погляд на тацю і почав роз-
різувати навпіл картоплину, раптом знову згадуючи
батька. Бернард обернувся і схопив задню панель
сервера.
— Я прикручу її, — ледь чутно промимрив Лукас із
повним ротом гарячої картоплі. Він подихав, щоб не об-
пекти язика, проковтнув і запив водою.
Бернард залишив панель на місці. Озирнувся й роз-
лючено глянув у нутро машини, з якого все дзижчало
й дзижчало, а вогник нагорі миготів і миготів.
— Гарна ідея, — сказав Бернард. — Може, тоді викона-
єш спочатку моє прохання.
Нарешті сервер перестав несамовито дзижчати, і в
приміщенні запала тиша, яку переривав тільки дзенькіт
Лукасової виделки по тарілці. Як тиша з дитинства, на-
повнена смородом житнього віскі. Скоро Бернард піде —
так само, як батько, який впадав у нетяму на підлозі в кух-
ні чи у ванній.
Мовби прочитавши його думки, голова ІТ підвівся,
знову затулив Лукасові верхнє світло.
— Смачної вечері, — сказав він. — Я попрошу Пітера
забрати тарілки трохи згодом.
Лукас наколов на виделку кілька квасолин.
— Серйозно? Я думав, це обід, — він закинув квасоли-
ни до рота.
— Уже за восьму, — пояснив Бернард, поправляю-
чи комбінезон. — О, і ще я сьогодні розмовляв із твоєю
матір’ю.
Лукас відклав виделку.
— Справді?
— Я нагадував їй, що ти виконуєш важливу роботу для
бункера, але вона дуже хоче тебе побачити. Я розмовляв
із Сімсом про те, щоб привести її сюди...
— У серверну?
— Лише нагору. Щоб вона побачила, що з тобою все
гаразд. Я б влаштував цю зустріч деінде, але Сімс думає,
що це погана ідея. Він не впевнений, наскільки лояльні
347
Бункер, ілюзія
наші техніки, та й досі намагається виявити джерело ви-
току інформації...
Лукас пирхнув:
— У Сімса параноя. Жоден із наших техніків не буде
працювати з тими замазурами. Вони не зрадять бункер,
а тим паче — вас, — він узяв кістку і почав вигризати
рештки м’яса.
— А проте він переконав мене тримати тебе в абсо-
лютній безпеці. Я повідомлю, коли зможу влаштувати
вам зустріч, — Бернард нахилився і стиснув плече Лукаса.
— Дякую за терпіння. Я радий, що моя тінь розуміє,
наскільки важлива ця робота.
— О, я цілком розумію, — сказав Лукас. — Що завгод-
но заради бункера.
— Чудово, — Бернард ще раз стиснув йому плече й ви-
простався. — Читай Регламент далі. Особливо розділи
про бунти й повстання. Я хочу, щоб ти зробив висновки
з нинішніх подій на той випадок, якщо, боронь Боже,
щось подібне станеться за твоєї варти.
— Гаразд, — пообіцяв Лукас. Поклав голу кістку й ви-
тер пальці серветкою. Бернард розвернувся, щоб іти.
— А, — раптом він зупинився й обернувся на Лукаса. —
Думаю, тобі не потрібні нагадування, але ти за жодних
умов не повинен відповідати на ці дзвінки, — він тиць-
нув пальцем у сервер. — Я ще не прояснив твою ситуацію
з іншими головами ІТ, тож твоя позиція може опинитися
під... ну, під серйозною небезпекою, якщо говоритимеш
з котримсь із них до офіційного призначення.
— Жартуєте? — Лукас похитав головою. — Ніби мені
хочеться розмовляти з тим, хто так нервує вас. Ні, чорт
забирай, дякую.
Бернард усміхнувся і витер чоло.
— Ти гарна людина, Лукасе. Я радий, що ти в мене є.
— А я радий служити вам, — відповів Лукас. Узяв ще
одне реберце й усміхнувся босу, який дивився на нього
згори. Нарешті Бернард пішов, загрюкав чобітьми по ста-
левих ґратках, прямуючи до масивних дверей, що трима-
ли Лукаса в ув’язненні разом із машинами й усіма їхніми
таємницями.
348
ЧАСТИНА V. Скрута
Лукас їв і слухав, як Бернард набирає на замку новий
код — послідовність знайомих, але невідомих йому сигна-
лів, код, якого Лукас більше не знав.
«Для твого ж блага», — сказав йому Бернард. Лу-
кас жував шматок сала, коли важкі двері з грюкотом
зачинилися. Червоні вогники під ногами перестали
блимати.
Він кинув кістку на тарілку. Відсунув картоплю, до-
лаючи напад нудоти від думки про місце, де лежав прах
його батька. Поставивши тацю на підлогу, витяг ноги
з отвору і посунувся до задньої панелі занімілого відкри-
того сервера.
Навушники легко вислизнули з чохла. Лукас натягнув
їх, потер долонею тритижневу бороду. Схопив дріт, вста-
вив у слот із позначкою «17».
Залунали гудки — почалося з’єднання. Лукас уявив, як
дзижчить сервер і блимають вогники на тому боці.
Він чекав, затримавши подих.
— Алло?
Голос у навушниках звучав, як музика. Лукас посміх-
нувся.
— Привіт, — сказав він.
Присів, обперся спиною на сороковий сервер і влашту-
вався зручніше.
— Як у вас там справи?
58
Бункер 18
Вокер розмахував руками, намагаючись пояснити свою
нову теорію щодо того, як працює рація.
— Ось ці звуки, ці хвилі, схожі на брижі в повітрі,
розумієш? — він провів пальцями, демонструючи неви-
димі голоси. Над ним із крокви звисала третя антена,
сконструйована за два останні дні. — Брижі бігають уго-
ру і вниз оцим дротом, — він махнув рукою, показуючи
довжину антени, — ось чому що довше, то краще. Довша
антена вихоплює з повітря більше хвиль.
349
Бункер, ілюзія
«Але якщо ці брижі є скрізь, чому ми не можемо зло-
вити їх?»
Вокер покивав і помахав пальцем, мовби визнаючи,
що це гарне запитання. До біса гарне запитання.
— Цього разу ми їх зловимо, — пообіцяв він. — Ми вже
близько, — він налаштував новий підсилювач, набагато
потужніший, ніж у старій рації Хенка. — Слухай, — сказав
він.
Кімнату наповнило потріскування й шипіння, ніби
хтось шелестів цератою.
«Нічого не чую».
— Це тому, що від тебе забагато галасу. Слухай. Ось.
Чувся дуже кволий, але виразний голос, що проривав-
ся крізь шипіння.
«Я почув!»
Вокер гордо кивнув, пишаючись радше не сконструйо-
ваним приладом, а своїм чудовим учнем. Глянув на двері,
аби переконатися, що вони щільно причинені. Він роз-
мовляв зі Скотті лише за зачиненими дверима.
— Одного я не можу збагнути — чому нам не вда-
ється домогтися чіткішого звуку, — Вокер почухав під-
боріддя. — Можливо, проблема в тому, що ми надто
глибоко.
«Ми завжди були так глибоко, — заперечив Скот-
ті. — Той шериф, який приходив кілька років тому, — він
завжди говорив по рації без проблем».
Вокер почухав зарослу щетиною щоку. Його юна тінь
мала рацію, як і завжди.
— Ну, є ще одна маленька мікросхема, з якою я досі не
розібрався. Думаю, вона має очищувати сигнал. Здається,
все проходить крізь неї, — Вокер крутнувся на стільці й сів
обличчям до верстака, заваленого зеленими мікросхема-
ми та різнокольоровими дротами, потрібними для його
унікального проекту. Опустив збільшувальне скло і гля-
нув на ту саму мікросхему. Уявив собі, як Скотті нахиля-
ється і оглядає її зблизька.
«Що це за наклейка?» — Скотті тицьнув пальцем
у крихітне біле кружальце з надрукованим на ньому но-
мером «18». Саме Вокер навчив Скотті визнавати, що він
350
ЧАСТИНА V. Скрута
чогось не знає. Якщо не можеш цього зробити, ніколи ні-
чого по-справжньому не навчишся.
— Навіть не уявляю, — зізнався він. — Але ти бачиш, як
ця мікросхема приєднана до рації стрічковим кабелем?
Скотті кивнув.
— Наче все задумано так, щоб її не важко було дістати.
Наче вона легко перегорає. Я починаю думати, що саме
ця деталь стримує нас, як запобіжник, що згорів.
«Ми можемо обійти її?»
— Обійти? — Вокер не розумів, що хлопець має на увазі.
«Прибрати її. Якщо вона й справді згоріла. Скороти-
ти коло».
— Можемо спалити ще щось. Тобто, вона б тут не сто-
яла, якби не була справді потрібна, — Вокер на хвильку
замислився. Хотів додати, що те саме можна було сказати
й про Скотті, про заспокійливий голос юнака. Але йому
ніколи не вдавалося пояснити своїй тіні власні почуття.
Він казав лише те, що розумів.
«Що ж, я б на твоєму місці це й...»
Почувся стукіт у двері, далі зарипіли петлі, яких Вокер
не змащував навмисно. Скотті зник у темряві під верста-
ком, а його голос змішався з шипінням статики в дина-
міках.
— Вок, що тут з біса коїться?
Він обернувся на ослінчику: тільки Шерлі могла ви-
мовляти своїм милозвучним голосом такі різкі слова.
Вона зайшла до майстерні з накритою тацею і розчарова-
но стиснула губи.
Вокер стишив звук динаміків.
— Я намагаюся полагодити...
— Ні, що це за маячня? Мені сказали, що ти не їси! —
жінка поставила перед ним тацю й зняла накривку, таріл-
ка з кашею викинула в повітря хмарку пари. — Ти сьогод-
ні зранку з’їв сніданок, чи комусь віддав?
— Це забагато, — сказав Вокер. На тарілці було що-
найменше три-чотири порції.
— Нормально, якщо ти віддаєш іншим, — жінка вкла-
ла виделку в руку старому. — їж. Ти от-от випадеш зі сво-
го комбінезона.
351
Бункер, ілюзія
Вокер втупився в кашу. Помішав її виделкою; не від-
чував голоду. Здавалося, він так довго обходився без їжі,
що тепер ніколи більше не буде голодним. Шлунок про-
сто й далі стискатиметься, поки не перетвориться на малу
грудочку, і тоді старому завжди буде добре...
— їж,чорт забирай!
Вокер подмухав на їжу та змусив себе покласти трохи
каші до рота, щоб заспокоїти Шерлі.
— І я більше не хочу чути про моїх людей, які стирчать
у тебе під дверима та співають тобі дифірамби, гаразд? Ти
не повинен віддавати їм свою пайку. Зрозумів? З’їж іще
трохи.
Вокер ковтнув. Він мусив визнати, що це приємно: га-
ряча їжа зігрівала стравохід. Він набрав ще каші.
— Мене знудить, якщо я все це з’їм, — нарешті озвався
він.
— А якщо не з’їси, то я тебе вб’ю.
Він підняв на неї погляд, очікуючи посмішки. Але
Шерлі більше не посміхалася. Ніхто більше не посмі-
хався.
— Що це, в біса, тут шипить? — вона оглянула май-
стерню, видивляючись, звідки долинає шум.
Вокер поклав виделку й підсилив звук. Ручка, впая-
на в ланцюг резисторів, називалася потенціометром. Він
відчув раптове поривання пояснити їй усе це — будь-що,
аби не їсти. Міг розповісти, як придумав схему підсилю-
вача, як склав потенціометр із простого налаштовуваного
резистора, як найменший поворот ручки міг збільшити
чи зменшити гучність так, що він... Вокер спинився. Узяв
виделку і помішав кашу. Він чув, як Скотті шепоче до ньо-
го з тіні.
— Так краще, — сказала Шерлі, маючи на увазі те, що
шипіння стихло. — Це навіть гірше, ніж гул старого гене-
ратора. Дідько, якщо ти можеш зробити тихіше, навіщо
взагалі його ставити на таку гучність?
Вокер поклав до рота ще каші. Жуючи, відклав ви-
делку і схопив із підставки паяльник. Покопирсався
у коробці для дрібних деталей, шукаючи ще один по-
тенціометр.
352
ЧАСТИНА V. Скрута
— Потримай, — пробубонів натоптаним ротом і кив-
нув на дроти, що звисали з потенціометра. З’єднав їх зі
сріблястими контактами, що стирчали з мультиметра.
— Якщо ти їстимеш, — Шерлі затиснула дроти й кон-
такти між вказівними і великими пальцями обох рук.
Вокер поклав ще трохи каші до рота, забувши подму-
хати, обпекло язик. Він проковтнув, не жуючи, і відчув,
як пече в грудях. Шерлі звеліла заспокоїтись і не поспі-
шати. Він проігнорував пораду й покрутив ручку потен-
ціометра. Стрілка на мультиметрі почала сіпатися, пока-
зуючи, що прилад працює.
— Чому б тобі не відволіктись від усього цього й не
попоїсти як слід, якщо вже я прийшла тебе контролюва-
ти? — Шерлі витягла з-під верстака ослін і сіла.
— Тому що надто гаряче, — відповів Вокер, помахую-
чи рукою перед розтуленим ротом. Він схопив котушку
паяльного дроту й доторкнувся до неї розжареним кінчи-
ком паяльника, вкриваючи сріблястим припоєм. — Мені
потрібно, щоб ти тримала ось цей чорний дріт біля кон-
такту, — старий легко торкнувся паяльником до крихітної
ніжки резистора на мікросхемі з наклейкою «18». Шерлі
схилилася над верстаком і схопила контакт, на який вка-
зав старий.
— А потім ти доїси?
— Присягаюся!
Шерлі примружилася, мовби на знак того, що вона
сприймає його обіцянку серйозно, й зробила те, про що
він просив.
У неї були не такі впевнені руки, як у Скотті, але Вокер
опустив збільшувальне скло і швидко спаяв деталі. По-
казав жінці на червоний дріт і теж припаяв його. Навіть
якщо це не спрацює, завжди можна все переробити, спро-
бувати щось інше.
— Не дай каші вистигнути, — попередила Шерлі. —
Я знаю, що ти не їстимеш холодної, а повертатися в їдаль-
ню і розігрівати не збираюся.
Вокер дивився на мікросхему з пронумерованою на-
клейкою. Він знову неохоче взяв виделку.
— Як там справи? — запитав, дмухаючи на їжу.
353
Бункер, ілюзія
— Справи лайно, — відповіла Шерлі. — Дженкінз
і Харпер сперечаються, чи не вимкнути струм усьому
бункеру. Але деякі хлопці, які там були, ну, знаєш, коли
Нокс і...
Вона відвернулася.
Вокер кивнув і пожував кашу.
— Дехто з них говорить, що того ранку світло в ІТ горі-
ло на повну, хоча ми й вимкнули його.
— Може, вони обійшли наш блок, — припустив Во-
кер. — Або акумулятори. У них є ці штуки, знаєш, — він
з’їв ще каші, вмираючи від бажання покрутити потенці-
ометр. Був майже впевнений, що шум статики змінився,
коли він припаяв другий дріт.
— Я їм без кінця повторюю, що нам це радше нашко-
дить, ніж допоможе, — не можна взяти й начхати на бун-
кер. Це лише налаштує всіх проти нас.
— Ага. Слухай, можеш покрутити цю штуку? Ну, поки
я їм?
Він збільшив гучність, але потребував обох рук, щоб
налаштувати ручку, яка звисала з яскравих дротів. Шерлі
здригнулася від шипіння, що долинуло з його самороб-
них динаміків. Потягнулася до ручки гучності, збираю-
чись прикрутити.
— Ні, я хочу, щоб ти покрутила ту, яку ми щойно вста-
новили.
— Якого біса, Вок? Просто їж цю кляту кашу.
Він з’їв ще трішки. Але попри лайку і протести, Шерлі
все-таки почала крутити ручку.
— Повільніше, — попросив Вокер з натоптаним ро-
том.
І справді — шум у динаміках змінився. Ніби зім’ята
церата почала пересуватися кімнатою.
— Що я взагалі зараз роблю?
— Допомагаєш старому чоловікові...
«...ага, ти можеш знадобитися мені нагорі для
цього...»
Вокер кинув виделку і випростав руку, щоб Шерлі спи-
нилася. Але вона проскочила цю позицію налаштування
й знову почувся шум. Шерлі, здавалося, зрозуміла. Вона
354
ЧАСТИНА V. Скрута
закусила губу й крутила ручку в інший бік, поки голоси
не повернулися.
«Звучить непогано. Все одно тут досить глибоко. Тобі
принести мій комплект?»
— Ти зробив це, — прошепотіла Вокеру Шерлі, ніби ті
люди могли почути її, якщо вона заговорить надто гуч-
но. — Ти полагодив...
Вокер підняв руку. Розмова тривала:
«Ні. Можеш залишити його. Заступник Робертс
уже тут, і в неї є свій. Вона вишукує докази просто цієї
секунди...»
«Загалом-то, я тут працюю, поки він байдики б’є!» —
приглушено вигукнув хтось на тлі розмови.
Вокер повернувся до Шерлі. З рації долинув сміх кіль-
кох людей. Вок уже давно не чув нічийого сміху. Але йому
не було смішно. Старий відчув, як брови у нього самі схо-
дяться до перенісся.
— Щось не так? — занепокоїлася Шерлі. — У нас же
вийшло! Ми ж полагодили її! — вона скочила з ослона,
збираючись побігти й розповісти Дженкінзу.
— Чекай! — Вокер долонею витер бороду й виделкою
вказав на розкидані радіодеталі.
Усміхнена Шерлі озирнулася.
— Заступник Робертс? — повторив Вокер. — Хто це
в біса така?
59
Бункер 17
Джульєтта ввімкнула світло у лабораторії, де виготовля-
ли комбінезони, занесла туди все, чого набрала у відділі
постачання. На відміну від Соло, вона не сприймала без-
перервне енергозабезпечення як належне. Те, що їй не
було відомо, звідки надходить струм, змушувало жінку
хвилюватись: а раптом він колись перестане надходити?
Адже Соло мав звичку, що вже переросла в манію, — будь-
яке світло мало горіти безперервно й на всю потужність.
А Джулз намагалася заощаджувати струм, що надходив із
загадкового джерела.
355
Бункер, ілюзія
Джульєтта скинула недавні знахідки на тапчан, ду-
маючи про Вокера. Чи не так і він прийшов до того, що
почав жити на роботі? Чи була це одержимість, якийсь
внутрішній імпульс, потреба копирсатися в нескінченній
низці поламаних приладів, поки не почнеш і спати серед
них?
Що більше вона розуміла старого, то більш самотньою,
далекою від нього почувалася. Джульєтта сіла й потерла
стегна та литки, що боліли після останнього сходження.
Може, вона й натренувала себе як носія за останні кілька
тижнів, але ноги все одно постійно боліли — безперерв-
не й незвичне відчуття. Коли жінка намагалася розім’яти
м’язи руками, біль посилювався, і це їй більше подобалося.
Різкий і сильний біль — це краще, ніж тягучий і монотон-
ний. Джульєтті подобалися відчуття, які вона розуміла.
Вона скинула чоботи — дивно було думати про це по-
цуплене взуття як про своє — і підвелася. Досить відпочи-
вати — більше цього дозволити собі не могла. Перетягла
полотняні мішки до одного з блискучих верстаків — у ла-
бораторії все було вишуканіше, ніж у неї в машинному.
Навіть деталі, приречені на нетривалу службу, свого часу
виготовлялися на високому рівні й були досконалими
з інженерної точки зору. Це Джульєтта могла гідно поці-
нувати тільки зараз, коли зрозуміла, чому їх доводили до
такої досконалості. Вона зібрала купки прокладок
і кріплень — і якісних, із відділу постачання, і рештки
абияких із лабораторії, — щоб перевірити, як це працюва-
ло. Вони були викладені в ряд уздовж стіни на головному
верстаку — нагадуючи про диявольську жорстокість, із
якою її викинули назовні.
Звалила в купу на верстаку деталі з відділу постачання
і подумала, як дивно мати доступ до всього цього, навіть
жити у забороненому центрі іншого бункера. Ще більше
дивувало її захоплення цими верстаками, цими бездоган-
ними інструментами, що слугували страшній меті — по-
силати на смерть таких, як вона.
Оглядаючи стіни, дюжину комбінезонів для очищен-
ня на різних стадіях готовності, що висіли на гачках,
Джульєтта уявляла, що живе та працює в цьому примі-
356
ЧАСТИНА V. Скрута
щенні, повному привидів. Не здивувалася б, якби один із
тих комбінезонів зістрибнув на підлогу й почав рухатися
самостійно. Рукави та холоші були пухкі, мовби чимось
наповнені, дзеркальні щитки шоломів легко могли при-
ховати допитливі обличчя. Ці комбінезони стали ніби її
товариством. Вони байдуже спостерігали, як Джульєтта
розкладає знахідки на дві купки: в одну — деталі, які зна-
добляться для її великого проекту, в іншу — дрібнички,
які вона захопила просто так, без конкретних намірів.
До другої купи потрапив акумулятор із плямами крові,
яких Джульєтта не змогла відтерти. Перед очима миго-
тіли картини, які вона бачила, поки шукала матеріали.
Ось двоє чоловіків накладають на себе руки в централь-
ному офісі відділу постачання. Вони сиділи, тримаючись
за руки, вільне зап’ястя в кожного було порізане, під но-
гами в них розтікалася калюжа барви іржі. Це була одна
з найстрашніших сцен, спогад, якого Джульєтта не могла
позбутися. Скрізь у бункері вона зустрічала інші докази
насильства. Він був безнадійно зіпсований, населений
привидами. Джульєтта цілком розуміла, чому Соло обме-
жився тільки походами на ферми. Вона перейняла його
звичку щовечора блокувати двері серверної шафкою для
паперів, хоча багато років, крім Соло, там нікого не було.
Джульєтта не засуджувала його. Сама щовечора зачиняла
двері лабораторії на засув, перш ніж іти спати. Не вірила
у привидів, але це переконання час від часу слабшало і її
переслідувало відчуття чиїхось уважних поглядів у спи-
ну — якщо за нею спостерігали не живі люди, то сам чу-
жий бункер.
Джульєтта почала працювати над компресором — як
завжди, було приємно робити щось руками. Лагодити
щось. Заповнити чимось думки. Перші кілька ночей по
тому, як вона вижила в страшному випробуванні очищен-
ням, виборола шлях до цього бункера, Джульєтта довго
й ретельно шукала місця, де могла б заснути. Точно не
спала б під серверною, де тхнуло сміттям, нагромадже-
ним Соло. Випробувала помешкання голови ІТ-відділу,
та думки про Бернарда не давали навіть всидіти на місці.
Диванчики у різних офісах виявилися закороткими. Ма-
357
Бункер, ілюзія
трац, який вона примостила на теплій підлозі серверної,
був непоганим варіантом, але клацання і гудіння високих
машин могло довести до божевілля.
На її превеликий подив, лабораторія, повна костю-
мів-привидів на стінах та інших страхіть, стала єдиним
місцем, де вона змогла сподіватися бодай на одну ніч
більш-менш нормального сну. Можливо, причиною були
інструменти, розкидані приміщенням, паяльники, гайко-
ві ключі, шафки до стелі, наповнені гвинтами та гайками,
всіх видів і форм, які лишень можна було уявити. Якби
Джульєтта захотіла щось полагодити, навіть саму себе, то
в цій лабораторії знайшла б, мабуть, усе необхідне. Крім
лабораторії, єдиним місцем у бункері номер сімнадцять,
де вона почувалася, як удома, були обидві камери для
ув’язнених, у яких вона іноді ночувала, коли робила пере-
починок дорогою вгору чи вниз. Там — і ще біля порож-
нього сервера, де можна було розмовляти з Лукасом.
Вона думала про нього, перетинаючи кімнату, щоб ді-
стати з металевої шухляди свердло потрібного розміру.
Забравши його і знявши зі стіни готовий комбінезон для
очищення, із захватом зважила його в руці, пригадую-
чи, яким незграбним здався їй той, що колись був на ній.
Джульєтта поклала костюм на верстак і зняла комір для
шолома, підклала його під свердло і обережно просверд-
лила маленьку дірочку. Затискаючи шолом у лещатах,
почала заглиблювати свердло в отвір, нарізуючи різьбу
для повітряного шланга. Вона працювала над цим, дума-
ючи про останню розмову з Лукасом, коли в лабораторію
увірвався запах свіжого хліба, а за ним — Соло.
— Вітаннячко! — гукнув чоловік з порогу. Джульєтта
підняла до нього погляд і кивнула, дозволяючи ввійти.
Обертати свердло було важко, металева ручка врізува-
лась у долоні, над бровами збирався піт.
— Я напік ще хліба.
— Пахне чудово, — прохрипіла вона.
Відколи вона навчила Соло випікати коржі, його не-
можливо було спинити. Великі слоїки з борошном, які
розмістилися на його полицях із консервами, зникали
один за одним, поки він експериментував із рецептами.
358
ЧАСТИНА V. Скрута
Джульєтта нагадала собі, що треба навчити його готувати
ще щось, аби скерувати енергію в потрібне річище й тро-
хи врізноманітнити раціон.
— А ще я нарізав огірків, — повідомив Соло так гор-
до, ніби приготував пишний бенкет. Він таки добряче за-
стряг у підлітковому віці — особливо в кулінарних смаках.
— Поклади мені трохи огірків у корж, — попросила
Джульєтта. Останнім зусиллям нарешті просвердлила ко-
мір шолома наскрізь, створивши такий акуратний, навіть
філігранний отвір, ніби його зробили у відділі постачан-
ня. Назад свердло вийшло легко, як ідеально підібраний
гвинт.
Соло поставив тарілку з лавашем і овочами на верстак
і схопив ослінчик.
— Над чим працюєш? Ще один насос?
Він глянув на великий компресор, що стояв на колі-
щатках; із нього стирчав шланг.
— Ні. Це триватиме надто довго. Я працюю над тим,
щоб дихати під водою.
Соло засміявся. Він жував хліб, аж поки зрозумів, що
Джульєтта не жартує.
— Ти серйозно?
— Авжеж. Насоси, які нам справді потрібні, стоять
у відстійниках на самому дні бункера. Я мушу провести
електрику від ІТ до них. Ми осушимо все за кілька тижнів
чи місяців, а не років.
— Дихати під водою, — повторив Соло й глянув на неї
як на божевільну.
— Це мало відрізняється від того способу, в який
я потрапила сюди зі свого бункера, — Джульєтта обмо-
тала перехідник на шлангу силіконовим скотчем і поча-
ла вставляти його в комір. — Ці комбінезони герметичні,
отже, водонепроникні. Мені лише потрібне постійне над-
ходження повітря, щоб дихати, і тоді я зможу працювати
унизу, скільки захочу. Достатньо, щоб налагодити насоси.
— Гадаєш, вони досі працюють?
— Мають працювати, — вона схопила гайковий ключ
і закрутила перехідник так міцно, як тільки наважи-
лась. — Вони розроблені так, щоб працювати під водою,
359
Бункер, ілюзія
а їхня конструкція дуже проста. їм просто потрібна елек-
трика, а її у нас тут нагорі вдосталь.
— А що робитиму я? — Соло потер руки, розкидаючи
крихти на верстак. Узяв ще шматок коржа.
— Ти будеш спостерігати за компресором. Я покажу
тобі, як вмикати його, як наповнювати пальним. Встанов-
лю переносну поліційну рацію у шолом, тож ми зможемо
розмовляти. Потрібно буде розібратися з цілою купою
шлангів і дротів, — Джульєтта посміхнулася Соло. — Не
хвилюйся, я не залишу тебе без роботи.
— Я не хвилююся, — відповів Соло, пирхнув і вгризся
в огірок, роздивляючись компресор.
І Джульєтта зрозуміла, що Соло — як кожен підліток
з невеликим досвідом і чималими амбіціями — ще не на-
вчився переконливо брехати.
60
Бункер 18
«...ХЛОПЦІ З ІНШОГО БОКУ ТАБОРУ.
За цими результатами уважно спостерігали
ЕКСПЕРИМЕНТАТОРИ, ЯКІ ГРАЛИ РОЛЬ ВИХОВАТЕЛІВ.
Коли ЖОРСТОКІСТЬ ВИЙШЛА
З-Під КОНТРОЛЮ, ЕКСПЕРИМЕНТ БУВ ЗУПИНЕНИЙ ПЕРЕДЧАСНО.
Те, що почалося в
РОББЕР І<ЕЙВ ІЗ ДВОХ ГРУП ХЛОПЧИКІВ З ПРАКТИЧНО ОДНАКОВИМ
БЕКҐРАУНДОМ І
ЦІННОСТЯМИ, ПЕРЕТВОРИЛОСЯ НА ТЕ,
ЩО СТАЛО ВІДОМО В ПСИХОЛОГІЇ ЯК ІНГРУПОВИЙ
ТА АУТГРУПОВИЙ сценарії. Невеличкі відмінності: СПОСІБ носити
КАПЕЛЮХА,
ІНТОНАЦІЇ МОВЛЕННЯ, —ОБЕРНУЛИСЯ
на неприпустиму провину. Коли
ПОЛЕТІЛО КАМІННЯ, А РЕЙДИ ОДНОЮ ТАБОРУ НА ІНШИЙ СТАЛИ
КРИВАВИМИ, ЕКСПЕРИМЕНТАТОРИ НЕ МАЛИ ІНШОЇ РАДИ,
ЯК ПОКЛАСТИ КРАЙ...»
360
ЧАСТИНА V. Скрута
Лукас більше не міг читати. Закрив книгу та сперся на ви-
сокі полиці. Відчув якийсь несвіжий запах, підняв корі-
нець старої книжки до носа й принюхався. Зрештою, ви-
рішив, що тхне від нього самого. Коли він востаннє брав
душ? Його звичний розпорядок давно порушився. Не було
галасливих дітей, які будили його вранці, вечірніх полю-
вань на зірки, напівтемних сходів, що вели його до ліжка,
аби він міг повторити все наступного дня. Натомість була
гарячкова метушня у потаємній кімнаті на тридцять п’я-
тому. Дюжина спальних місць і він як єдиний мешканець.
Лише червоні миготливі вогники сповіщали про те, що до
нього йде відвідувач, а ще були бесіди з Бернардом і Пі-
тером — вони приносили Лукасу їжу, — та довгі розмови
з Джульєттою, коли вона телефонувала, а він міг відповіс-
ти. Поміж тим залишалися тільки книжки. Книжки про
історичні потрясіння, книжки про мільйони людей і про
те, що зірок набагато більше. Історії про насильства, про
божевільні юрмиська, про дивовижну еволюцію, про сві-
тила, оточені планетами, які могли одного дня погаснути,
про зброю, здатну винищити все живе, про хвороби, яким
це замалим не вдалося.
Як довго він зможе так жити? Читати, спати і їсти?
Тижні тяглися мов місяці. Лукас втратив лік дням, не міг
пригадати, скільки вже носить цей комбінезон, чи не час
його змінити іншим, що лежав у сушарці. Іноді йому зда-
валося, що він змінює і пере одяг тричі на день. А може,
лише двічі на тиждень. Зважаючи на запах, мабуть, знач-
но рідше.
Він прихилився потилицею до бляшаних коробок
із книгами й заплющив очі. Усе, про що він читав,
не могло бути правдою. Надто нелогічно — такий за-
люднений і дивний світ. Коли Лукас думав про його
масштаби і про перспективу жити в норі під землею,
посилаючи людей на очищення і розбираючись, хто що
у кого вкрав, його долало запаморочення, він відчував
жах, мовби стояв над прірвою, вдивлявся у затьмарену
правду далеко внизу, але не міг роздивитися її, перш
ніж до нього повернеться свідомість і реальність знову
відсмикне його від краю.
361
Бункер, ілюзія
Лукас не знав, скільки він так уже сидить, замріявшись
про інший час і місце, аж поки не помітив, що червоний
вогник знову блимає.
Він поклав книгу в коробку й звівся на ноги. Монітор
показував, що біля дверей серверної стоїть Пітер Біл-
лінґз — далі, вглиб приміщення, його не пускали. Таця
з їжею Лукаса стояла на шафці для робочих паперів біля
дверей.
Молодик відвернувся від комп’ютера, поквапився
коридором і видряпався драбиною нагору. Відсунувши
ґратки, обережно вклав їх на місце й рушив звивистими
проходами між високих серверів, що тихо гули.
— А, ось і наш маленький протеже, — Пітер усміхнув-
ся, але його очі повужчали, коли він побачив Лукаса.
Лукас нахилив голову.
— Шерифе, — озвався він. Завжди відчував щось по-
дібне до прихованого глузування в тоні Пітера. Той ста-
вився до нього зверхньо, хоча вони й були приблизно
одного віку. Щоразу, коли Пітер приходив разом із Бер-
нардом, особливо того дня, коли бос пояснював Лукасові
необхідність перебування тут, у безпеці, між молодиками
виникала певна змагальна напруга, яку Лукас добре від-
чував, хоча й не до кінця розумів. Наодинці Бернард по
секрету розповів Лукасу, що готує Пітера до посади мера
і що їм двом колись доведеться працювати разом. Лукас
нагадував собі про це, забираючи тацю з шафки. Пітер
спостерігав за ним, замислено насупившись. Лукас обер-
нувся, збираючись піти.
— Чому б тобі не присісти й не поїсти тут? — спитав
Пітер, не відриваючись від одвірка масивних дверей сер-
верної, на який спирався.
Лукас застиг.
— Я знаю, що ти постійно сидиш тут із Бернардом,
поки їси, але коли приходжу я, ти поспішаєш вшитися, —
Пітер нахилився вперед і зазирнув між ряди серверів. —
Та й взагалі, що ти тут робиш цілими днями?
Лукас відчув, що втрапив у пастку. Насправді він навіть
не хотів їсти, збирався залишити їжу на потім, але якомо-
га швидше завершити ці розмови можна було тільки все
362
ЧАСТИНА V. Скрута
доївши. Він знизав плечима й сів на підлогу, спираючись
на шафку, простягнув ноги. Під накривкою на таці стояла
миска супу, звареного невідомо з чого, два шматочки по-
мідора й скибка кукурудзяного хліба.
— Переважно працюю над серверами, як і раніше —
Лукас відкусив м’якого хліба. — Різниця лише в тому,
що мені не доводиться спускатися додому після робочо-
го дня, — він усміхнувся Пітеру, пережовуючи суху шко-
ринку.
— Точно, ти живеш десь на середніх, так? — Пітер
схрестив руки на грудях і ще зручніше влаштувався біля
масивних дверей. Лукас нахилився вбік і зазирнув йому
за спину, в коридор. Десь за рогом лунали голоси. Лукас
відчув раптове бажання скочити й кинутися туди, просто
заради того, щоб бігти.
— Не зовсім, — відповів він. — Моє помешкання прак-
тично у верхній третині.
— Усі середні практично у верхній частині, — засміяв-
ся Пітер, — для тих, хто там живе.
Лукас жував хліб, щоб рот був зайнятий. Боязко погля-
дав на суп.
— Бернард розповідав тобі про масштабний штурм,
який ми спланували? Я думав спуститись і взяти участь.
Лукас похитав головою. Занурив ложку в суп.
— Ти чув про ту стіну, яку збудували механіки? Як ті
ідіоти замкнули самі себе? Що ж, Сімс із його хлопцями
рознесуть її на черепки. У них було достатньо часу, щоб
підготуватися, тож скоро з цим маленьким безглуздим
бунтом буде скінчено — щонайбільше за кілька днів.
Сьорбаючи гарячий суп, Лукас думав лише про чоло-
віків і жінок, які потрапили в пастку за тією крицевою сті-
ною, адже чудово знав, що вони відчувають.
— Це означає, що мене скоро випустять? — Лукас пе-
речавив ложкою недозрілий помідор замість того, щоб
використати ніж і виделку. — Мені ж там нічого не загро-
жує, хіба ні? Ніхто навіть не знає, хто я такий.
— Це Бернард вирішує. Він останнім часом дивно по-
водиться. Думаю, не витримує напруги, — Пітер ковзнув
спиною вниз дверима й присів навпочіпки. Так Лукасу не
363
Бункер, ілюзія
доводилося піднімати голову, аби подивитися на нього. —
Він щось казав про те, щоб привести сюди твою матір —
перевідати тебе. Із цього я зрозумів, що ти пробудеш тут
ще як мінімум тиждень.
— Чудово,— Лукас ще трохи поколотив ложкою
їжу. Коли далекий сервер почав дзижчати, його тіло
сіпнулося, мовби його потягнули на мотузочці. Світло
на стелі ледь помітно блимнуло — сигнал для втаєм-
ничених.
— Що це таке? — Пітер звівся, став навшпиньки й за-
зирнув у серверну.
— Це означає, що мені треба повертатися до робо-
ти, — Лукас віддав йому тацю. — Дякую, що приніс їжу, —
і зібрався йти.
— Агов, мер велів переконатися, що ти все з’їв...
Лукас помахав йому через плече, сховався за першим
високим сервером і покрокував далі, в кінець кімнати, по-
квапливо витираючи рот долонею. Він знав, що Пітер не
може за ним іти.
— Лукасе!
Але він уже зник. Поквапився до дальньої стіни, діста-
ючи ключі з-під коміра.
Поки вовтузився із замками, помітив, що світло пе-
рестало блимати. Отже, Пітер зачинив двері. Лукас зняв
задню панель, дістав навушники з чохла, під’єднався до
потрібного слота.
— Алло? — поправив мікрофон так, щоб він не був
надто близько до губів.
— Вітаю, — цей голос заповнив його цілком; він був
живлющий; такої сили не додала б жодна їжа. — Я змуси-
ла тебе бігти?
Лукас глибоко вдихнув. Він жив у надто обмеженому
просторі й без такої вправи, як щоденне пересування схо-
дами вгору-вниз, починав потроху втрачати форму.
— Ні, — збрехав він. — Але тобі краще не телефонува-
ти так часто. Принаймні вдень. Сама-знаєш-хто постійно
тут стирчить. Учора, коли ти так довго намагалася з’єд-
натися, ми сиділи просто біля сервера, а він дзижчав
і дзижчав. Це його просто розлютило.
364
ЧАСТИНА V. Скрута
— Думаєш, мені не байдуже до його люті? — за-
сміялася Джульєтта. — Та я й хочу, щоб він відповів.
Я б залюбки поговорила з ним ще трохи. А що ти
пропонуєш? Я хочу говорити з тобою, мені потрібно
хоч із кимось розмовляти. А ти завжди там. Ти ж не
можеш телефонувати мені в будь-який час і очіку-
вати, що я виявлюся на місці. Дідько, я постійно га-
саю цим бункером. Знаєш, скільки разів за останній
тиждень я спускалася з тридцятих до відділу поста-
чання? Вгадай.
— Не хочу вгадувати, — Лукас потер очі.
— Разів із шість. І знаєш, якщо він весь час поряд із
тобою, то ти міг би просто зробити мені послугу й убити
його замість мене.
— Вбити його? — Лукас відмахнувся від цієї думки. —
Що, просто зарізати його на смерть?
— Тобі потрібні підказки? Бо я тут вигадала цілу купу
способів...
— Ні, мені не потрібні підказки. І я не хочу нікого вби-
вати*. Ніколи не вбивав, — Лукас приклав вказівний па-
лець до скроні й легенько її потер. Його постійно мучив
головний біль. Звідтоді, як...
— Забудь, — сказала Джульєтта, і миттєво дротами пе-
редалося її невдоволення.
— Слухай... — Лукас поправив мікрофон. Він нена-
видів ці розмови. Краще було б говорити з нею про якісь
дрібниці. — Вибач, просто... тут відбувається щось страш-
не. Я не знаю, хто що робить. Я сиджу в цій коробці з усі-
єю цією інформацією, у мене є рація, у якій постійно чути
звуки битви, і все одно всім іншим відомо набагато біль-
ше, ніж мені.
— Але ж ти знаєш, що можеш мені довіряти, правда?
Що я не з поганих людей? Я не зробила нічого такого, за
що мене могли б послати на очищення, Лукасе. Мені по-
трібно, щоб ти це знав.
Лукас почув, як Джульєтта набрала повітря й глибоко
зітхнула. Уявив, як вона сидить там, замкнута в бункері зі
схибленим, притискає мікрофон до губів, у відчаї трем-
тить, постійно сподіваючись на нього.
365
Бункер, ілюзія
— Лукасе, ти ж знаєш, що я на правильному боці, чи
не так? І що ти працюєш на божевільного.
— Усе тут — суцільне божевілля, — повторив він. —
Усі навколо знавісніли. Ось що я знаю: ми сиділи тут у ІТ
й сподівалися, що нічого поганого не трапиться, а найгір-
ше, що ми тільки могли уявити, прийшло до нас,
Джульєтта ще раз глибоко зітхнула, й Лукас пригадав,
що він розповів їй про повстання, а про що змовчав.
— Я пам’ятаю, ти розповідав, що зробили мої люди,
але ти ж розумієш, чому вони прийшли? Розумієш? Щось
потрібно було зробити, Лукасе. Досі потрібно щось робити.
Лукас знизав плечима, забувши, що Джульєтта його не
бачить. Він так і не звик до цього спілкування, хоч вони
й часто розмовляли в такий спосіб.
— А ти в таких умовах, коли можеш допомогти, — ска-
зала вона.
— Я не просився сюди, — Лукас відчув, як зростає роз-
дратування. Чому їхні розмови мусили повертатися до
таких неприємних тем? Чому вони не могли знову тере-
венити про найкращу страву, яку будь-коли куштували,
про улюблені книжки дитинства, про спільні вподобання
й те, чого однаково не любили?
— Ніхто з нас не просився туди, де ми зараз, — холод-
но нагадала Джульєтта.
Ця фраза змусила Лукаса замислитися про місце,
в якому вона опинилась, про те, через що вона пройшла.
— Поки доля кидає нас, куди їй заманеться, — сказа-
ла Джульєтта, — ми можемо контролювати лише власні
вчинки.
— Мені, напевно, треба йти, — Лукас коротко зітхнув.
Не хотів думати про вчинки і долю. Не хотів про це гово-
рити. — Пітер скоро принесе мені обід, — збрехав він.
Запала мовчанка. Лукас чув дихання Джульєтти. Зда-
валося, міг навіть почути її думки.
— Гаразд, — нарешті озвалась вона. — Я розумію. Та
й мені треба йти випробовувати комбінезон. Якщо ця
штука спрацює, мене може не бути на місці деякий час.
Тож якщо я не телефонуватиму день чи два...
— Просто будь обережна, — сказав Лукас.
366
ЧАСТИНА V. Скрута
— Буду. І не забувай, що я тобі сказала. Те, що ми ро-
бимо на шляху вперед, визначає, хто ми є. Ти не один із
них. Це не твоє місце. Будь ласка, не забувай про це.
Лукас щось промимрив у відповідь, і Джульєтта по-
прощалася. Коли він простягнув руку і від’єднав дріт, ще
чувся її голос.
Замість того щоб сховати навушники, він знову сперся
спиною на сервер, покрутив їх у руках, міркуючи про те,
що він зробив і хто він є.
Хотілося згорнутись калачиком і заплакати, просто за-
плющити очі й змусити цей світ зникнути. Але він знав:
якщо заплющить очі, якщо дозволить собі зануритися
в пітьму, то побачить лише її. Ту низеньку жінку з сивим
волоссям, чиє тіло здригалося, коли в нього врізувалися
кулі, Лукасові кулі. Він знову відчує палець на гачку, со-
лону вологу на щоках, різкий запах пороху, почує дзень-
кіт мідних гільз по столі й радісні, переможні крики чоло-
віків і жінок, на боці яких він бився.
61
Бункер 18
«...Я сказав тобі в четвер, що принесу її за два дні».
«Що ж, чорт забирай, два дні збігли, Карле. Ти ж розу-
мієш, що очищення вже завтра вранці, чи не так?»
«А ти ж розумієш, що сьогодні ще триває, чи ні?»
«Не мудруй. Бери ту теку й неси її сюди нагору, бігцем.
Присягаюся, якщо вся ця наволоч зірветься через те, що
ти...»
«Я принесу її. Ти чого, чувак. Я просто дражню тебе.
Розслабся».
«Розслабся. Та пішов ти, я розслаблюся завтра. Від’єд-
нуюсь. А ти не видрючуйся».
«Я вже виходжу...»
Шерлі обхопила руками голову, занурила пальці у во-
лосся й поклала лікті на верстак Вокера.
— Що це, в біса, відбувається? — прошепотіла вона. —
Вок, що це таке? Хто ці люди?
367
Бункер, ілюзія
Вокер дивився в збільшувальне скло. Вмочив єди-
ну ворсинку, висмикнуту зі щітки, у білу фарбу на
накривці банки. Надзвичайно дбайливо, фіксуючи
другою рукою своє зап’ястя, провів ворсинкою лінію
на потенціометрі просто навпроти позначки на самій
ручці. Задоволений роботою, підрахував, скільки по-
значок уже зробив, — кожна з них означала позицію,
де добре ловився сигнал.
— Одинадцять, — сказав він і обернувся до Шерлі, яка
щось бурмотіла, але він не розібрав слів. — І, гадаю, ми ще
не знайшли наших.
— Наших? Вок, мене це все страшенно лякає. Звідки
лунають ці голоси?
Він знизав плечима.
— З міста? З-за пагорбів? Звідки ж я знаю? — він по-
чав повільно крутити ручку, шукаючи більше голосів. —
Одинадцять крім нас. Що, як їх більше? їх має бути біль-
ше, адже так? Які шанси, що ми вже віднайшли їх усіх?
— Оті останні говорили про очищення. Думаєш, вони
мали на увазі... ну...
Вокер кивнув, поправив скло на голові й повернувся
до потенціометра.
— Вони в бункерах. Як ми, — він показав пальцем на
крихітну мікросхему, яку Шерлі допомогла під’єднати
до потенціометра. — Мабуть, ця схема модулює частоту
хвиль.
Шерлі найбільше була приголомшена голосами, але
Вокера дивувало інше. На тлі статичного шуму почувся
тріск; він перестав крутити ручку, трохи повернув, але ні-
чого не знайшов. Проте крутив і далі.
— Ти маєш на увазі оцю маленьку мікросхему з номе-
ром вісімнадцять?
Вокер ковзнув по обличчю Шерлі відсутнім поглядом.
Його пальці перестали рухатися, він кивнув.
— Значить, там мінімум стільки, — мовила вона, зме-
тикувавши швидше за Вокера. — Я мушу знайти Джен-
кінза. Треба сказати йому про це, — Шерлі підвелася зі
стільця і попрямувала до дверей. Вокер кивнув. Від нових
відкриттів йому паморочилося в голові, верстак і стіни
368
ЧАСТИНА V. Скрута
неначе кудись відсунулися. Думка про людей за межами
цих стін...
Від могутнього гуркоту в нього зацокотіли зуби й усі
думки вилетіли з голови. Ноги вислизнули з-під Вокера,
підлога завібрувала, з переплетених труб і дротів посипа-
лася багаторічна пилюка.
Вокер перекотився на бік і закашляв, вдихаючи тер-
пкий запах плісняви, що розлився в повітрі. У вухах дзве-
ніло від вибуху. Він поплескав себе по голові, шукаючи
збільшувальне скло, й побачив, що оправа лежить перед
ним на крицевій підлозі, а лінза розтрощена.
— О, ні. Мені потрібне... — він спробував обпертися на
руки й відчув раптовий гострий біль у стегні. Вокер не міг
навіть думати. Він помахав рукою, благаючи Скотті вийти
з тіні й допомогти йому.
Важкий чобіт розчавив те, що залишилося від збіль-
шувального скла. Дужі молоді руки схопили його за ком-
бінезон і потягли, допомагаючи звестися. Звідусіль луна-
ли крики, поодинокі постріли й стрілянина чергами.
— Вок? З тобою все гаразд?
Дженкінз тримав його за комбінезон. Вокер був май-
же впевнений: якщо юнак відпустить його, він більше не
встане.
— Моє збільшу...
— Сер! Треба йти! Вони всередині!
Вокер озирнувся на двері й побачив Харпера, який до-
помагав Шерлі підвестися. Її очі були вирячені від страху,
на плечах і темному волоссі лежав шар сірого пилу. Вона
дивилася на Вокера — така само приголомшена, як і він.
— Збирай речі, — звелів Дженкінз. — Ми відступає-
мо, — він оглянув кімнату, ковзнув поглядом по верстаку.
— Я полагодив її, — сказав Вокер, кашляючи в ку-
лак. — Вона працює.
— Думаю, трохи запізно.
Дженкінз відпустив його комбінезон, і Вокеру дове-
лося схопитися за ослін, щоб не покотитися підлогою.
Звуки стрілянини наблизилися. Прогупали чоботи, знову
почулися крики, а далі — ще один вибух струснув підлогу.
Дженкінз і Харпер стояли на порозі й віддавали накази,
369
Бункер, ілюзія
вказуючи напрямок людям, які пробігали повз них. Шер-
лі підбігла до верстака. Вона дивилася на рацію.
— Ми мусимо забрати це, — сказала вона, важко диха-
ючи.
Вокер глянув на блискучі скельця на підлозі. Двомі-
сячна зарплатня за те скло...
— Вок! Що мені брати? Допоможи.
Він озирнувся і побачив, як Шерлі збирає деталі ра-
ції, скручує дроти між схемами. Біля дверей гучно ляс-
нуло — вистрілив хтось зі своїх. Вокер зіщулився, думки
сплуталися.
— Вок!
— Антена, — прошепотів він, тицяючи пальцем на
крокви, з яких сипалася пилюка. Шерлі кивнула і ско-
чила на верстак. Вокер роззирнувся кімнатою — кім-
натою, якої пообіцяв собі ніколи не залишати знову,
і цього разу справді збирався дотримати обіцянки. Що
хапати? Безглузді сувеніри. Сміття. Брудний одяг. Стос
креслень. Вокер схопив кошик для деталей і поставив на
підлогу. Там опинилися деталі рації, за ними — від’єдна-
ний від мережі трансформатор. Шерлі торсала антену,
притискаючи до грудей дроти й металеві деталі. Вокер
схопив паяльник, ще кілька інструментів. Харпер загор-
лав: зараз або ніколи.
Шерлі схопила Вокера за руку і потягла до дверей.
І старий зрозумів, що це «ніколи» вже настало.
62
Бункер 17
Джульєтта надягла комбінезон і несподівано запаніку-
вала.
Передбачала, що спускатися під воду буде страшно,
але крижаний страх наповнив її уже тоді, коли надягла
комбінезон для очищення, — у низу живота ніби відкри-
лася порожнеча. Жінка намагалася опанувати себе й кра-
ще контролювати дихання, поки Соло застібав блискавки
та кілька липких стрічок на спині.
370
ЧАСТИНА V. Скрута
— Де мій ніж? — спитала вона, плескаючи по кишенях
на грудях і шукаючи між інших інструментів.
— Ось тут, — відповів Соло, нахилився й дістав ножа
в Джульєтти з сумки, з-під рушника й комплекту одягу.
Він передав ножа руків’ям уперед, і Джульєтта поклала
його в грубу кишеню, яку пришила до комбінезона на жи-
воті. Із цим ножем у зоні досяжності дихалося легше. Цей
інструмент із горішньої кав’ярні був своєрідним страху-
ванням. Джульєтта звикла торкатися до нього так часто,
як колись — дивитися на старий годинник на зап’ясті.
— Не поспішай із шоломом, — сказала Соло, коли він
підняв його з підлоги. — Візьми спочатку оту мотузку, —
махнула рукою в грубій рукавиці. Щільна матерія комбі-
незона з двома шарами підкладки мали зберігати тепло.
Джульєтта сподівалася, що це спрацює і вона не замерзне
на смерть глибоко під водою.
Соло підняв моток зв’язаних докупи мотузок. На кінці
був прикріплений великий розвідний ключ завдовжки як
його передпліччя.
— З якого боку? — спитав він.
Джульєтта вказала на вигнуті сходи, що вели у воду,
зеленаву від світла аварійних ламп.
— Опускай її потроху. І тримай так, щоб не зачепила-
ся за східці внизу.
Соло кивнув. Поки він опускав мотузку у воду і вага
металевого ключа тягла її вглиб, Джульєтта перевіряла,
чи всі інструменти на місці. У одній з кишень лежав набір
викруток. У іншій — вилковий ключ, у кишені номер чо-
тири — кусачки. Під час перевірки тих кишень її заполо-
нили спогади про недавню прогулянку зовнішнім світом.
Вона ніби знову відчула, як на шолом обсипається дріб-
ний пісок, як спливає запас кисню, пригадала, як гупають
утрамбованою землею важкі чоботи...
Схопилася за поруччя й спробувала думати про щось
інше. Будь-що інше. Кабелі для подачі електрики і шланг
для повітря. Зосередженість. їй це дуже знадобиться. Вона
глибоко вдихнула і глянула на бухти довгих труб і дротів,
що лежали на перекритті. Згорнула їх «вісімкою», щоб не
заплуталися. Гаразд. Компресор готовий; усе, що мав ро-
371
Бункер, ілюзія
бити Соло, — просто слідкувати, щоб у неї внизу було все
необхідне, щоб вона не опинилась у пастці...
— Ключ на дні, — сказав Соло. Джульєтта спостеріга-
ла, як він прив’язує мотузку до поруччя. Сьогодні він був
у доброму гуморі. Енергійний, здавалося, навіть розум
його прояснів. Це був гарний день для того, щоб нарешті
дати всьому цьому раду. Перемістити воду до водоочис-
ного заводу було б нераціональним і лише тимчасовим
вирішенням проблеми. Час запускати великі насоси вни-
зу, щоб вони як слід викачували воду та заганяли її у зем-
лю за межами бетонних стін.
Джульєтта посунулася до краю майданчика і глянула
на масну поверхню брудної води. Хіба не був цей план
божевільним? Хіба не має вона боятися? Чи, може, її на-
багато більше лякали роки, які довелося б витратити на
безпечний спосіб відкачування води? Більшим ризиком
здавалася перспектива жити тут, що не день втрачаючи
часточку здорового глузду. Те, що вона збиралася роби-
ти, нагадувало недавній вихід назовні. Джульєтта сказа-
ла собі, що таке в неї вже було й вона вижила. Хіба що...
цього разу безпечніше. У неї необмежений запас кисню,
а внизу — жодних токсинів, нічого, що могло б роз’їсти
комбінезон.
Жінка глянула на своє відображення у нерухомій воді:
у громіздкому комбінезоні вона здавалася велетенською.
Якби Лукас стояв зараз поряд, якби бачив, що вона збира-
ється зробити, чи відмовляв би він її? Джульєтта подума-
ла, що напевне відмовляв би. Як добре вони взагалі знали
одне одного? Навіть бачилися лише двічі... Чи тричі?
Але відтоді вони спілкувалися більш ніж десять разів.
Чи могла вона знати його лише з розмов? З історій ди-
тинства? З його заразливого сміху, який звучав у ті дні,
коли все інше змушувало її плакати? Чи не тому електро-
нні листи коштували так дорого — щоб не дозволити та-
ких стосунків? Як вона могла стояти тут і думати не про
свої відчайдушні плани, а про чоловіка, якого майже не
знала?
Можливо, Лукас став її рятувальним тросом, надією,
що поєднувала з домівкою. Чи він був радше тонким про-
372
ЧАСТИНА V. Скрута
мінчиком світла, що час від часу прорізував пітьму, маяч-
ком, який вів її?
— Шолом? — Соло стояв поряд, спостерігав за Джуль-
єттою, стискаючи блискучий купол шолома, до якого був
прив’язаний один-єдиний ліхтарик.
Джульєтта потягнулася по шолом. Перевірила, чи міцно
тримається ліхтарик, і спробувала відігнати зайві думки.
— Спочатку подай повітря, — звеліла вона. — І ввімкни
рацію.
Соло кивнув. Джульєтта потримала шолом, поки він
під’єднував шланг до отвору, просвердленого в комірі.
Коли він клацнув і став на місце, почулося шипіння кис-
ню. Рука Соло торкнулася до її потилиці, коли він вмикав
рацію. Джульєтта опустила підборіддя, стискаючи само-
робний перемикач, вшитий у підкладку.
— Прийом, прийом, — сказала вона. З рації на поясі
Соло почувся дивний писк, а далі вирвався її голос.
— Надто гучно, — мовив він, налаштовуючи звук.
Джульєтта підняла шолом і надягла його. Екран і плас-
тикові кріплення були зняті. Здерши фарбу з зовнішньо-
го боку, Джульєтта отримала майже цілком прозору плас-
тикову напівсферу. Було приємно знати: хоч би що вона
там побачила, це буде справжнім.
— Усе добре?
Голос Соло звучав приглушено через герметичне з’єд-
нання між шоломом і комбінезоном. Джульєтта підняла
великий палець. Далі вказала на компресор.
Чоловік кивнув, присів біля машини, почухав бороду.
Джульєтта спостерігала, як він під’єднує живлення до
переносного приладу, п’ять разів натискає на ручку запа-
лення, шарпає пусковий дріт. Маленька машина виплю-
нула хмарку диму й ожила. Навіть попри гумові опори,
вона підстрибувала й гриміла на ґратках перекриття —
Джульєтта відчувала вібрацію підошвами. Чула відда-
лений шум крізь шолом і могла собі уявити, який гуркіт
котився сходами мертвого бункера.
Соло ще трохи притримав дросель, як показувала Джу-
льєтта, а далі втопив його до кінця. Машина торохкотіла
й пихкала, а він дивився на неї знизу, усміхаючись у боро-
373
Бункер, ілюзія
ду, і чимось нагадував тих собак із відділу постачання, що
не зводять відданого погляду зі свого господаря.
Джульєтта вказала рукою на червону каністру з запа-
сом пального й знову підняла великий палець. Соло від-
повів так само. Джульєтта почвалала до сходів, для рівно-
ваги тримаючи руку на поруччі. Соло протиснувся повз
неї до прив’язаної мотузки. Простягнув руку, щоб жінка
мала за що триматися, спускаючись слизькими східцями
у незграбних чоботях.
Вона сподівалася, що у воді рухатиметься легше, але
напевно знати не могла — це було просто припущення, те
саме, що допомагало їй вгадувати призначення машини,
лише оглянувши її, — інтуїція. Джульєтта зробила кілька
кроків по сухому, а далі її чоботи розітнули маслянисту
поверхню й намацали сходинку під водою. Жінка спус-
тилася ще на дві сходинки, передчуваючи, що крижаний
холод от-от скує тіло, та цього не сталося. Комбінезон і дві
підкладки тримали тепло. Було навіть спекотно. Джуль-
єтта бачила, як всередині шолома збирається конденсат.
Натиснула підборіддям кнопку рації та попросила Соло
відкрити клапан, щоб впустити повітря.
Той поколупався в її комірі й повернув маленький
важіль. Потік кисню зашипів біля вуха, і Джульєтта від-
чула, як комбінезон роздувається. Другий клапан, який
вона вкрутила в комір з протилежного боку, з рипінням
відкрився й випустив надлишковий тиск, щоб її комбіне-
зон — і, як вона здогадувалась, її голову — не розірвало.
— Тягарі, — попросила Джульєтта, натискаючи кноп-
ку рації.
Соло побіг назад на майданчик і повернувся з двома
круглими шайбами від гантелі. Став навколішки на ос-
танній сухій сходинці, прикріпив їх під коліньми Джуль-
єтти грубою липкою стрічкою, глянув на неї — що далі?
Джульєтта спробувала підняти одну ногу, другу, пере-
віряючи, чи надійно закріплені тягарі.
— Дріт, — наказала вона, вже потроху звикаючи пра-
цювати з рацією.
Це була найважливіша частина: електроенергія
з ІТ-відділу мала запустити мертві насоси внизу. Двад-
374
ЧАСТИНА V. Скрута
цять чотири вольти струму. Джульєтта встановила на
майданчику перемикач, щоб Соло міг перевірити насоси,
поки вона ще буде під водою. Не мала жодного бажання
пливти з дротами під напругою.
Соло розмотав три з половиною метри подвійного
дроту і зав’язав петлею довкола її зап’ястя. Його вузли
були міцними як на мотузці, так і на дроті. Упевненість
Джульєтти в успіху справи міцнішала щомиті, а диском-
форт від комбінезона став менш відчутним.
Крізь прозорий пластик шолома вона бачила, як Соло
посміхається, стоячи на дві сходинки вище і зблискуючи
жовтими зубами крізь неохайну бороду. Джульєтта по-
сміхнулась у відповідь. Не рухалася, поки чоловік вовту-
зився з прикріпленим до шолома ліхтариком, щоб його
ввімкнути. Батарейка повністю заряджена, тож протри-
мається цілу добу — мабуть, набагато довше, ніж потрібно
Джульєтті.
— Добре, — сказала вона. — Допоможи мені перелізти.
Відпустивши контакт рації, який затискала підборід-
дям, жінка повернулася, перехилилася через поруччя,
лягла на нього животом і посунулася. Це було неймо-
вірне відчуття — ось так кидатися за поруччя. Схоже на
самогубство. Це були центральні сходи; це був її бункер;
вона була за чотири поверхи від машинного; під нею зяяв
увесь той простір, куди стрибали лише божевільні, а вона
йшла на це з доброї волі.
Соло допоміг їй перекинути ноги з прив’язаними тя-
гарями. Спустився на першу затоплену сходинку, щоб
допомогти їй. Коли Соло підняв ногу, Джульєтта переки-
нула її через поруччя. Раптом опинилася верхи на вузь-
кій слизькій крицевій поперечині, не знаючи, чи справ-
ді вода втримає її, чи справді пом’якшить падіння. Це
була мить цілковитого сум’яття з металевим присмаком
у роті; шлунок провалився, вона відчула гостру потребу
випорожнити сечовий міхур. Усе це тривало, поки Соло
перекидав другу її ногу через поруччя, а Джульєтта від-
чайдушно силкувалася спіймати рукою в грубій рукавиці
мотузку, яку він прив’язав, і гучно ляскала чобітьми по
масній плівці на поверхні води.
375
Бункер, ілюзія
- Дідько!
Джульєтта видихнула й почала хапати ротом повіт-
ря — таким несподівано швидким виявилося занурення;
її руки й ноги обхопили мотузку, що звивалась у воді, тіло
теліпалося в пухкому комбінезоні, й це нагадувало істо-
ту, що намагається вискочити із власної шкіри, завеликої
для раптом всохлого тіла.
— Усе гаразд? — гукнув Соло, рупором приклавши до-
лоні до бороди.
Джульєтта кивнула, хоча її шолом не ворухнувся.
Вона відчувала, як тягнуть донизу тягарі. Хотіла ска-
зати Соло ще з десяток слів — про щось нагадати, щось
підказати, побажати удачі — але мозок був надто збуд-
жений, щоб думати про рацію. Натомість вона трохи
розслабила руки й коліна, відчула, як мотузка з ледь
чутним рипінням ковзає комбінезоном; почалося три-
вале занурення.
63
Бункер 18
Лукас сидів за маленьким столиком, зробленим зі справж-
нього дерева, і вдивлявся у книжку; рипучий папір її сто-
рінок був цілим статком. Стілець під ним коштував, пев-
но, більше, ніж він міг заробити за все своє життя, а все ж
таки Лукас на ньому сидів, Кріплення цього вишуканого
стільчика рипіли й пружинили від кожного поруху, ніби
стілець мав от-от розсипатися під його вагою.
Молодик широко розставив ноги, переніс вагу на сто-
пи — про всяк випадок.
Перегорнув сторінку, вдаючи, що читає. І річ була не
в тім, що він не хотів читати, — Лукас не хотів читати це.
Цілі полиці набагато цікавіших книг неначе дражнили
його зі своїх бляшаних коробок. Вони закликали вивчити
їхній вміст, а для цього Лукас мав відкласти Регламент із
його сухим тестом, купою списків і химерним лабіринтом
посилань на різні сторінки, що, здавалося, більше заплу-
тував, ніж пояснював.
376
ЧАСТИНА V. Скрута
Кожен пункт Регламенту вказував на певну сторінку,
а кожна сторінка — на інший пункт. Лукас перегорнув ще
кілька сторінок і подумав, чи не спостерігає за ним Бер-
нард. Голова ІТ-відділу сидів у іншому кутку маленького
кабінету — єдиного серед безлічі приміщень цього добре
облаштованого сховища під серверами. Поки Лукас вда-
вав, що вивчає Регламент, Бернард або щось робив на
маленькому комп’ютері за іншим столом, або підходив
до рації, встановленої на стіні, щоб роздати накази силам
відділу безпеки на глибині.
Лукас перегорнув грубий стос сторінок Регламенту.
Прогортав усі способи запобігання катастрофам у бун-
кері й переглянув уривки з наукових статей у кінці. Це
було ще страшніше: розділи про масове навіювання,
контроль над розумом, залякування під час повстань;
були тут різні графіки й таблиці, що стосувалися при-
росту населення...
Це виявилося нестерпним. Лукас усівся зручніше та
деякий час спостерігав за Бернардом, який гортав сторін-
ку за сторінкою тексту на екрані, пробігаючи рядки по-
глядом і час від часу киваючи.
За якусь мить Лукас наважився порушити тишу.
— Агов, Бернарде?
— М-м-м?
— Слухайте, а чому тут нічого немає про те, як це все
з’явилося?
Бернардів офісний стілець зарипів, коли він повернув-
ся обличчям до Лукаса.
— Вибач, що?
— Про людей, які це все зробили, людей, які написали
ці книги. Чому в Регламенті нічого про них немає? Ну, як
вони взагалі побудували це все.
— А чому там має бути щось таке? — Бернард сів упіво-
берта, і далі зазираючи в монітор.
— Щоб ми розуміли. Не знаю, як усе те в інших книж-
ках...
— Я не хочу, щоб ти читав ті інші книжки. Поки що, —
Бернард вказав на дерев’яний стіл. — Спочатку вивчи Рег-
ламент. Якщо ти не знаєш, як керувати бункером, книги
377
Бункер, ілюзія
Спадку — просто макулатура. Якщо немає нікого, хто міг
би їх зрозуміти, від них не буде жодної користі.
— Ніхто, крім нас двох, не зможе їх прочитати, якщо
вони й далі стоятимуть тут під замком...
— Ніхто з живих. Не сьогодні. Але одного дня ціла
купа людей це прочитає. Тільки якщо ти навчатимеш-
ся, — Бернард кивнув на страхітливо грубу книгу, перш
ніж повернутися до клавіатури і взяти мишку.
Лукас сидів якийсь час, втупившись у спину Бернар-
да, розглядаючи вузлик мотузки від ключів, що стирчав
у нього з-під коміра.
— Гадаю, вони мусили знати: щось насувається, —
сказав він нарешті, не в змозі стриматися. Часто міркував
про це, хоча відганяв геть такі думки. Знайшов був розра-
ду в спогляданні далеких зірок, і це ніби виробило в нього
імунітет на табу, встановлені по цей бік пагорба. А тепер
він жив у вакуумі, у порожнечі бункера, про яку ніхто не
здогадувався, і тут заборонені теми стали дозволеними,
а ще він міг спілкуватися з людиною, яка, напевне, знала
приховану правду.
— Ти не навчаєшся, — сказав Бернард. Його голова
й досі була схилена над клавіатурою, але він, здавалося,
відчував, що Лукас дивиться на нього.
— Але вони мусили знати: щось насувається, хіба
ні? — Лукас посунув стілець і ще трохи розвернувся на
ньому. — Тобто щоб побудувати всі ці бункери, поки зовні
не стало так кепсько...
Бернард повернув до нього голову, заграв жовнами на
щоках. Прибрав руку з мишки і підняв її, щоб пригладити
вуса.
— Ти хочеш знати, як це сталося?
— Так, — Лукас кивнув. Нахилився вперед, спираю-
чись ліктями на коліна. — Я хочу знати.
— Вважаєш, це має якесь значення? Те, що там
трапилось? — Бернард обернувся і подивився на схе-
ми на стіні, а потім на Лукаса. — Чому для тебе це так
важливо?
— Бо це сталося. І сталося лише так, а не інакше, і я
просто помираю від цікавості. Тобто вони ж мали знати
378
ЧАСТИНА V. Скрута
про це, адже так? Адже знадобилися, мабуть, роки, щоб
побудувати всі...
— Десятиліття, — перебив Бернард.
— А тоді переселити сюди весь персонал, усіх меш-
канців...
— На це витрачено значно менше часу.
— То ви знаєте?
Бернард кивнув.
— Ця інформація зберігається тут, але не в книжках.
І ти помиляєшся. Це не має значення. Це минуле, а ми-
нуле — це не те саме, що наш Спадок. Ти мусиш зрозуміти
різницю.
Лукас подумав, у чому ж різниця. Чомусь згадалася
розмова з Джульєттою, щось вона постійно повторюва-
ла...
— Здається, я знаю, — сказав він.
— Справді? — Бернард поправив окуляри на носі
й глянув на Лукаса. — Скажи мені, що, на твою думку, ти
знаєш.
— Усі наші надії, усі досягнення тих, хто жив до нас,
те, яким цей світ може бути — ось наш Спадок.
Губи Бернарда розтяглися в посмішці. Він махнув Лу-
касу рукою, щоб той зупинився:
— А погані речі, яких не можна спинити, помилки, які
привели нас сюди, — це минуле. І що означає ця різниця?
Що, на твою думку, це все означає?
— Це означає: ми не можемо змінити того, що вже
відбулося, але маємо вплив на те, що відбудеться далі.
Бернард заплескав у свої маленькі долоні.
— Дуже добре.
— А це, — Лукас обернувся і поклав руку на грубу кни-
гу; Бернард мовчав, і Лукас продовжив, — Регламент. Це
мапа, що вказує, як продертися крізь усе те зло, що на-
копичилося між нашим минулим і надією на майбутнє.
Це речі, яких можна уникнути, які можна виправити.
Бернард підняв брови, почувши останнє речення Лу-
каса, мовби той виголосив новий погляд на стару правду.
Нарешті бос усміхнувся, закрутив кінчики вусів, і його
окуляри поповзли вгору зморщеним переніссям.
379
Бункер, ілюзія
— Я думаю, ти майже готовий, — сказав він. — Ско-
ро, — відвернувся до свого комп’ютера, поклав руку на
мишку. — Дуже скоро.
64
Бункер 17
Спуск до машинного був на подив спокійним, і це впли-
нуло на Джульєтту ледь не гіпнотично. Вона ковзала вниз
у зеленавій воді, відштовхуючись від вигнутого поруччя
щоразу, коли під ногами пропливала спіраль сходів. Єди-
ним звуком було шипіння кисню, що просочувався в шо-
лом і булькання, з яким надлишок повітря виходив через
клапан. Нескінченний потік бульбашок пропливав повз
неї, мов низка намистинок, і зміївся догори.
Джульєтта спостерігала, як ці маленькі сріблясті сфе-
ри переслідують одна одну, шугають, мов дітлахи, між
металевих сходинок. Одні перекочувалися, стикались
між собою, лопалися, торкаючись до поруччя, залишали
по собі лише крихітні крапки на криці, інші хвилясти-
ми лініями шикувалися вздовж сходів. Вони збиралися
в купки під східцями й утворювали повітряні кишені, що
тремтіли в світлі її ліхтарика.
Було дуже легко забути, де вона й що має робити. Зна-
йомі обриси викривились, і все стало чужим. Крізь плас-
тиковий шолом усе здавалося більшим, ніж насправді,
й не складно було уявити, що це не вона поринає деда-
лі глибше, а великі сходи підіймаються, прокладаючи
собі шлях з-під землі до хмар. Навіть дотики мотузки,
що ковзала між рукавиць і вздовж живота, створювали
ілюзію, ніби саму мотузку невпинно тягнуть догори, а не
Джульєтта спускається нею на дно.
Лише вигнувшись назад і глянувши вгору, жінка
усвідомила, яка товща води стоїть над нею. За один-
два майданчики нижче зеленаве світло аварійних ламп
змінила моторошна пітьма. Світло ліхтарика на шоломі
вихоплювало лише тонку смужку розмитого простору.
Джульєтта різко вдихнула і нагадала собі, що до її по-
380
ЧАСТИНА V. Скрута
слуг усе повітря бункера. Намагалася ігнорувати від-
чуття тонн води за плечима й страх бути похованою тут
живцем. За необхідності, якби вона запанікувала, могла
б просто відрізати тягарі. Один порух великим кухонним
ножем — і вона спливе на поверхню. Джульєтта повто-
рювала це подумки, занурюючись щораз глибше. Звіль-
нила одну руку, поплескала по кишені, перевіряючи, чи
ніж на місці.
— ПОВІЛЬНІШЕ! — гаркнула рація.
Джульєтта схопилася за мотузку обіруч і стискала її,
поки не зупинилася. Пригадала, що Соло стоїть нагорі,
спостерігає за шлангом і електричними дротами, які роз-
мотуються з охайних «вісімок». Джульєтта уявила, як він,
заплутавшись у дротах, стрибає на одній нозі. Із клапана
на комірі вирвалися бульбашки і, погойдуючись, поплив-
ли крізь товщу лаймово-зеленої води до поверхні. Задер-
ши голову, Джульєтта спостерігала, як вони кружляють
навколо туго натягнутої мотузки, Розмірковувала про те,
що Соло робить там так довго. Під східцями виблискува-
ли сріблясто-сірі повітряні кишені, потривожені рухом
води...
— ДОБРЕ, — закректала рація на потилиці. — ТУТ
УСЕ ДОБРЕ.
Джульєтта зіщулилася від гучного голосу Соло і по-
жалкувала, що не перевірила звук, перш ніж застібнути
шолом. Тепер це ніяк не можна було виправити.
У вухах задзвеніло, тиша й велич спокійного занурен-
ня були порушені, але Джульєтта ковзнула нижче, трима-
ючи стабільний, неквапний темп, розглядаючи з’єднання
дротів і шланга та слідкуючи за їх натягненням. Проми-
наючи майданчик сто тридцять дев’ятого, побачила, що
одна стулка дверей зовсім відірвана, а друга теліпається
на петлях. Напевно, цілий поверх було затоплено, а це
означало, що насосам доведеться відкачувати більше
води. Перш ніж майданчик виявився в неї над головою,
Джульєтта помітила темні постаті в коридорі, мовби тіні
у воді. Ліхтарик на шоломі ледь-ледь освітив біле роздуте
обличчя, а вона попливла далі, залишаючи давно помер-
лого у пітьмі.
381
Бункер, ілюзія
Джульєтті не спадало на думку, що внизу можуть бути
трупи. Не потопельники, звісно, — повінь піднімалася
надто повільно, щоб заскочити когось зненацька, — а жер-
тви якогось насильства, що чинилося внизу, тепер закон-
сервовані у цих крижаних глибинах. Прохолода від води,
здавалося, зрештою проникла крізь кілька шарів комбіне-
зона. А може, у Джульєтти просто розгулялась уява.
Поки вона дивилася вгору, перевіряючи натягнення
дротів і шланга, її чоботи гупнули об сходи найнижчого
поверху. Коліна затремтіли — вона досягла страхітливо-
го кінця свого спуску. Він тривав набагато менше часу,
ніж знадобилося б на просування сходами у звичайних
умовах. Однією рукою стискаючи мотузку для рівноваги,
Джульєтта відпустила другу руку і помахала нею крізь
щільний морок зеленавих ґрунтових вод. Опустила під-
боріддя до кнопки рації.
— Я внизу, — передала вона Соло.
Зробила кілька незграбних пробних кроків, розмахую-
чи руками, практично вплав добираючись до входу в ма-
шинний. Світло зі сходів ледь сягало турнікетів. За ними
на Джульєтту чекали маслянисті глибини, що нагадували
її домівку — водночас дуже знайому й чужу.
— ЧУЮ ТЕБЕ, — по невеличкій паузі відповів Соло.
Джульєтта відчула, як напружуються м’язи від гуркоту
голосу в шоломі. Неможливо зменшити гучність, здатну
відібрати в неї рештки глузду.
Зробивши з десяток обережних кроків вона, зрештою,
пристосувалася до безладного похитування і навчилася
переставляли обтяжені чоботи, переступаючи крицеві
перекриття. Комбінезон роздувся, її руки й ноги терлися
об його підкладку, Джульєтта рухалася ніби у величезній
бульбашці, налягаючи на неї всім тілом. Один раз вона
зупинилась і озирнулася на кисневий шланг, перевіряю-
чи, чи не зачепився він за сходи, потім востаннє глянула
на мотузку, якою спустилася сюди. Уже на цій відстані
вона здавалася неймовірно тонкою — ниткою, що висить
у затопленій трубочці сходів. Через хвилі, здійняті Джу-
льєттою, ця нитка ледь помітно колихалася, неначе про-
щально помахуючи їй.
382
ЧАСТИНА V. Скрута
Джульєтта вперто намагалася не вбачати в цьому жод-
ного знаку; вона розвернулася до входу в машинний. «Ти
не зобов'язана це робити», — нагадала собі. Могла б при-
єднати ще два, може три маленькі насоси і встановити
додаткові водогони з гідропонних труб. Робота тривати-
ме кілька місяців, рівень води знизиться за кілька років,
але, зрештою, всі ці поверхи будуть осушені й вона зможе
оглянути закопані екскаватори, про які говорив Соло. Це
можна зробити з мінімальним ризиком, крім єдиного —
втрати психічного здоров’я.
І якщо єдиним мотивом повернення додому є помста,
якщо лише це привело її сюди, вона могла б обрати ін-
ший варіант, піти безпечним шляхом. Джульєтта навіть
зараз відчувала спокусу скинути тягарі з чобіт і попливти
нагору повз сходи, пролетіти повз ті поверхи, як їй раніше
снилося, — розкинувши руки, радісно й вільно...
Та Лукас тримав її в курсі жахливих подій, скрути,
в якій опинились її друзі, яку спричинив її вихід. На сті-
ні його кімнати під серверами була встановлена рація,
з якої днями й ночами соталися звуки, що свідчили про
насильство. У прихованому помешканні Соло також була
подібна рація, але вона могла зв’язуватися лише з при-
строями бункера номер сімнадцять. Джульєтта намагала-
ся впоратися з цим, але марно.
Навіть добре, що вона не могла цього чути. Не хотіла
дослухатися до звуків бою — просто хотіла повернутися
додому і спинити його. Це стало відчайдушною, нав’язли-
вою ідеєю: повернутися до свого бункера. Джульєтта бо-
жеволіла від думки про те, що її дім на відстані короткої
прогулянки, але ті двері відчинялися лише, аби вбивати.
А втім, що змінить її повернення? Чи достатньо того, що
вона пережила очищення і відкрила правду, для викрит-
тя Бернарда й цілого ІТ-відділу? Якби це сталося, Джуль-
єтта могла б узятися до здійснення інших, менш реаліс-
тичних планів. Може, це була тільки її фантазія, але вона
живила кволу надію. Джульєтта мріяла про те, як пола-
годить один із екскаваторів, які викопали цю улоговину,
машину, поховану в дальньому кінці глибочезної ями, та
прокопає траншею до глибини вісімнадцятого бункера.
383
Бункер, ілюзія
Мріяла зламати блокаду, привести своїх людей до цих
осушених коридорів. Разом вони змусять мертвий бункер
знову запрацювати. Вона мріяла про керування бунке-
ром без брехні.
Джульєтта пробиралася крізь щільну стіну води до по-
ста охорони, і ці дитячі мрії дивним чином зміцнювали її
рішучість. Наблизилася до турнікету й побачила, що мер-
твий, порожній пост буде першою справжньою перепо-
ною на її шляху. Перелізти його надто важко. Повернув-
шись до турнікету спиною, вона вперлася руками в стіни
проходу і підтяглася, розмахуючи важкими чобітьми та
відштовхуючись ними від низької огорожі, поки не присі-
ла на краєчок стійки турнікету.
Ноги були надто важкі, щоб підняти їх... принаймні,
підняти настільки, щоб перелізти. Зрештою, тягарі ви-
явилися більшими, ніж було потрібно, щоб переважи-
ти наповнений повітрям комбінезон. Джульєтта поча-
ла соватись сюди-туди, й нарешті сіла на стійку цілком,
а далі спробувала повернутися. Підтримуючи коліно
рукою в грубій рукавиці, вона напружилась і відхили-
лася так, щоби чобіт опинився на краю огорожі. На
мить завмерла, важко дихаючи і здавлено сміючись. Це
зусилля, таке дивовижно просте, таке легке в звичай-
ному житті, справді її розсмішило. Коли перший чобіт
опинився нагорі, підняти другий було вже легше. Джу-
льєтта відчула, як напружилися м’язи пресу й стегон,
що досі боліли після кількатижневої біганини в темпі
носія, але ці м’язи зрештою допомогли їй підняти влас-
ну, чорт забирай, ногу.
Вона з полегшенням похитала головою, відчуваючи,
як з потилиці уздовж шиї струменить піт, і вже з острахом
думаючи про те, що цей маневр доведеться повторити на
зворотному шляху. Перекинутися на другий бік огорожі
було легко: тягарі зробили за неї всю справу. Джульєтта
перевірила, чи дріт, прив’язаний до руки, і шланг, при-
кріплений до коміра, не переплутались, і рушила голов-
ним коридором, освітлюючи собі шлях лише ліхтариком
на шоломі.
— УСЕ ГАРАЗД? — спитав Соло, знову перелякавши її.
384
ЧАСТИНА V. Скрута
— Усе добре, — відповіла Джульєтта, притискаючи
підборіддя до кнопки контакту. — Я зв’яжуся з тобою,
якщо ти мені знадобишся. У мене тут гучність трохи зави-
сока. Щоразу лякаюся.
Вона відпустила контакт і озирнулася, перевіряючи
свій якір. Стелею у світлі ліхтарика витанцьовували буль-
башки з її комбінезона, мов розсип крихітних самоцвітів...
- ГАРАЗД. ЗРОЗУМІВ.
Майже не відриваючи чобіт від підлоги, важко пересу-
ваючи їх, Джульєтта повільно пройшла головне перехрес-
тя, проминула їдальню. Якби звернула ліворуч, пройшла
коридором далі й повернула ще двічі, могла б дістатися
до майстерні Вокера. Чи й тут це приміщення було май-
стернею? Невідомо. У цьому бункері воно могло бути
складом. Або помешканням.
ЇЇ власне маленьке помешкання вдома було в іншому
кінці коридору. Джульєтта озирнулася, щоб заглянути
в нього. Світло з ліхтарика пронизало темряву й наштовх-
нулося на тіло, притиснуте до стелі, заплутане в трубах
і дротах. Джульєтта відвернулася. Не складно було уяви-
ти в тій петлі Джорджа чи Скотті, або когось іншого з не-
байдужих Джульєтті людей, тих, кого вона втратила. Не
складно було уявити там і себе саму.
Джульєтта посунула до внутрішніх сходів, хитаючись
у тьмяній і все одно прозорій воді. Вага чобіт і наповне-
ний повітрям комбінезон підтримували її в рівновазі,
але все одно почувалася так, ніби от-от перекинеться.
Жінка зупинилася перед квадратними сходами, що вели
донизу.
— Я збираюся спускатись, — повідомила вона, опу-
стивши підборіддя. — Перевір, чи все під’єднано. І будь
ласка, відповідай, тільки якщо є певні проблеми. Після
недавнього зв’язку досі у вухах дзвенить.
Відірвала підборіддя від кнопки рації і спустилася
кількома першими сходинками, очікуючи, що Соло за-
волає щось у самісіньке вухо, але було тихо. Вона міцно
тримала дріт і шланг, обводила їх навколо гострих кут-
ків квадратних прогонів на шляху донизу, в пітьму. Чорні
води навколо збурював лише потік бульбашок від її шо-
385
Бункер, ілюзія
лома; їх прорізував неяскравий конус світла, що рвучко
стрибав від кожного поруху її руки.
За шість прогонів униз стало важче впоратися з дро-
том і шлангом, які надто натягнулися, закручені навко-
ло сходів. Джульєтта спинилась і підтягнула їх до себе,
намотуючи на руку про запас, аби маневрувати у воді.
Між пальцями рукавиць прослизнуло кілька її акуратних
з’єднань. Джульєтта уважно оглянула замотані скотчем
і заклеєні стики шланга, щоб перевірити, чи добре вони
трималися. З одного з’єднання виривалися крихітні буль-
башки, залишаючи криву пунктирну лінію малесеньких
крапок у темній воді. Але це не становило небезпеки.
Сходи скінчилися. Витягнувши достатньо дроту
й шланга, щоб досягти відстійних колодязів, Джульєтта
востаннє озирнулася й рішуче покрокувала до місця, де
мала виконати свою роботу. Найскладніше вона здолала.
Свіже прохолодне повітря надходило в шолом, шипіло
над вухом. Вуглекислий газ сотався з іншого клапана.
Коли вона повертала голову, її накривало завісою бульба-
шок. Джульєтта мала достатньо дроту й шланга, щоб до-
сягти мети, і всі її інструменти були на місці. Здавалося,
можна нарешті розслабитись — тепер, коли вона знала,
що спускатися більше не доведеться. Усе, що їй потрібно
було зробити, — це під’єднати живлення двома простими
з’єднаннями і повернутися назад. Тільки наблизившись
до своєї мети, Джульєтта наважилася думати про мож-
ливість звільнення, порятунку машинного відділу цього
бункера, воскресіння одного з генераторів, а тоді — од-
ного зі схованих, закопаних екскаваторів. Вони з Соло
просувалися вперед. Джульєтта була на шляху до визво-
лення друзів. Усе це здавалося дуже близьким, на відстані
витягнутої руки, особливо після кількох тижнів зневіри
і зволікань.
Відстійники розташовувалися саме там, де й мали
бути. Джульєтта стала на краю ями в центрі приміщен-
ня. Нахиляючись уперед, вихопила світлом ліхтарика
цифри, що позначали рівень ґрунтових вод. Ці позначки
здавалися смішними під сотнями метрів води. І сумними
водночас. Цей бункер підвів своїх людей.
386
ЧАСТИНА V. Скрута
Але Джульєтта відразу виправила себе: ці люди підве-
ли свій бункер,
— Соло, я біля насоса. Починаю під’єднувати жив-
лення.
Вона зазирнула вниз, на дно ями, аби переконатися,
що в отвір насоса не забився бруд. Вода в колодязі була
навдивовижу чистою. Нафта й мазут, у яких Джульєтті
доводилося стояти по пояс, працюючи на дні колодязя
в своєму бункері, за роки розчинились у бозна скількох
галонах ґрунтових вод. Як результат, колодязь був запо-
внений кришталево чистою, а може, й питною водою.
Джульєтта здригнулася, раптом усвідомивши, що про-
холода глибокої води почала пробиратися крізь шари
комбінезона і висмоктувати з неї тепло. Половину шляху
пройдено, нагадала вона собі. Наблизилася до масивного
насоса, закріпленого на стіні. Вхідні труби завтовшки як
її стан, звисали до самої підлоги і зміїлися через край ко-
лодязя. Вивідні труби такого самого розміру бігли стіною
догори та з’єднувалися з іншими системами труб на стелі
машинного. Стоячи біля великого насоса і розплутуючи
дроти на зап’ясті, Джульєтта пригадала свою останню
роботу, яку виконувала у машинному відділі вдома. Тоді
вона витягла штифт подібного насоса та знайшла зноше-
ний, зламаний імпелер. Підбираючи хрестову викрутку
з набору в кишені й відкручуючи плюсовий контакт, Джу-
льєтта молилася, щоб цей насос не був у тому самому ста-
ні на ту мить, коли вимкнеться електрика. Вона не хотіла
знову повертатися сюди, вниз, і лагодити його. Принайм-
ні, не раніше, ніж зможе це зробити, не намочивши чобіт.
Плюсовий контакт від’єднався легше, ніж Джульєтта
очікувала. Вона прикрутила на його місце новий. У тісній
сфері шолома чулося тільки її дихання — єдиний звук. За-
кручуючи новий дріт у контакт, жінка усвідомила, що чує
свій подих, бо кисень більше не шипить на вході в шолом
біля щоки.
Джульєтта застигла. Постукала по пластиковому купо-
лу біля вуха й помітила, що з нього досі виривається потік
бульбашок, але вже повільніше. Усередині комбінезона
тиск ще був, але повітря більше не закачувалося в нього.
387
Бункер, ілюзія
Джульєтта притисла контакт рації підборіддям і від-
чула, як навколо коміра збирається піт і стікає вили-
цею. Ноги чомусь мерзли, хоча голова та шия починали
пітніти.
— Соло? Це Джульєтта. Ти мене чуєш? Що в тебе там
відбувається?
Вона почекала, посвітила на шланг і пошукала якогось
розриву. Повітря у її комбінезоні ще залишалося. Чому
Соло не відповідає?
— Прийом? Соло? Будь ласка, скажи щось.
Слід було поправити ліхтарик на шоломі, але Джуль-
єтта вже відчула, як у голові ввімкнувся безгучний го-
динник. Чи надовго їй вистачить кисню, якщо починати
рахувати просто зараз? Шлях сюди тривав близько годи-
ни. Соло полагодить компресор ще до того, як у неї закін-
читься повітря. Джульєтта мала вдосталь часу. Може, він
просто доливав пального. «Вдосталь часу», — нагадала
вона собі, але раптом викрутка вислизнула з мінусового
контакту. Цю кляту штуковину заклинило.
А ось на якусь заіржавілу залізяку часу вона не мала.
Плюсовий контакт уже був під’єднаний і міцно закруче-
ний. Джульєтта спробувала відрегулювати ліхтарик на
шоломі — він був прилаштований надто високо: добре,
якщо ходити, але страшенно незручно для роботи. Джу-
льєтта змогла трохи повернути його, скерувати на вели-
кий насос.
Дріт заземлення можна було під’єднати до будь-якої
частини корпусу, чи не так? Джульєтта намагалася при-
гадати. Адже весь корпус є заземленням, правда ж? Чи
ні? Чому вона не може пригадати? Чому раптом стало так
важко думати?
Джульєтта випрямила кінець чорного кабелю і спробу-
вала перекрутити розкошлані кінці мідних дротів пухки-
ми рукавицями. Ввіткнула цей вузол оголеної міді у вен-
тиляційний отвір на задній панелі кожуха — цей шмат
металу, здавалося, був поєднаний із насосом. Обкрутила
дріт навколо маленького гвинта, зв’язала його у вузол,
щоб тримався міцно, та спробувала переконати себе, що
це спрацює, що цього достатньо, аби завести кляту маши-
388
ЧАСТИНА V. Скрута
ну. Вокер знав би напевне. Де він, у біса, коли Джульєтта
потребує його допомоги?
Рація біля шиї ожила, вибухнувши тріском статики.
Джульєтті здалося, що вона почула щось подібне до свого
імені, мертве шипіння, а далі — тиша.
Джульєтта захиталася в темній, холодній воді. У вухах
дзвеніло від гуркоту рації. Нахилила підборіддя, щоб по-
просити Соло тримати її якомога далі від рота, але раптом
помітила крізь віконце шолома, що бульбашки більше не
виходять із клапана й не погойдуються грайливою заві-
сою. Тиск у комбінезоні впав.
Повільно почав наростати інший тиск.
65
Бункер 18
Вокера вели вниз внутрішніми сходами повз кількох ме-
ханіків, що заварювали вузький прохід ще одним набо-
ром крицевих пластин. Він ніс більшу частину саморобної
рації у кошику для запасних деталей, який відчайдушно
стискав обома руками. Старий дивився, як мікросхеми
і деталі вдаряються одна об одну, й пробирався крізь юрбу
механіків, що втікали від бійні нагорі. Попереду йшла
Шерлі, притискаючи решту деталей до грудей і тягнучи
за собою дроти антени. Вокер підстрибував і переска-
кував на своїх старечих ногах, щоб не заплутатися в них.
— Уперед! Уперед! — загорлав хтось. Зчинилася
штовханина. Гуркіт стрілянини за спиною неначе став
гучнішим, а дощ золотавих іскор пролився на Вокера та
вжалив його в лице. Він примружився і прорвався крізь
сяйво; назустріч йому продиралися кілька шахтарів
у смугастих комбінезонах, які несли ще один великий
лист металу.
— Сюди! — закричала Шерлі й потягла його вниз.
На наступному поверсі вона поволокла Вокера вбік.
Він щосили намагався не відставати, але кволі ноги ледь
тримали його. Поряд упав мішок із речами; молодик із
гвинтівкою озирнувся і швидко підібрав його.
389
Бункер, ілюзія
— Генераторна, — сказала Шерлі, вказуючи пальцем.
Туди крізь подвійні двері вже вливався потік людей.
Поряд стояв Дженкінз, керуючи натовпом. Декілька лю-
дей із гвинтівками зайняли позиції біля нафтової сверд-
ловини — її балансир з противагами нерухомо завмер,
неначе здався ще до початку неминучої битви.
— Що це? — спитав Дженкінз, коли вони наблизилися
до дверей. Він кивнув підборіддям на купу дротів, які нес-
ла Шерлі. — Це та...
— Рація, сер, — кивнула вона.
— О, тепер вона нам таки допоможе, — Дженкінз мах-
нув рукою двом іншим людям, щоб ті проходили. Шерлі
з Вокером посторонилися, щоб дати їм дорогу.
— Сер...
— Заведи його всередину, — гаркнув Дженкінз, вказу-
ючи на Вокера. — Мені не потрібно, щоб він плутався під
ногами.
— Але, сер, я думаю, ви захочете це почути...
— Ну ж бо, вперед! — заволав Дженкінз до двох від-
сталих утікачів і помахав їм рукою, підганяючи.
Зовні залишилися лише механіки, які змінили гайкові
ключі на гвинтівки. Вони займали позиції так упевнено,
мовби вже звикли до цієї гри — спиралися ліктями на
поруччя, націлювали довгі крицеві стволи в одному на-
прямку.
— Туди або назад, — крикнув Дженкінз Шерлі, збира-
ючись зачиняти двері.
— Ходімо, — сказала вона Вокеру й важко зітхнула. —
Сховаємося всередині.
Знетямлений Вокер послухався, думаючи про всю ту
купу деталей та інструментів, які мав би забрати, про речі,
що лежали на кілька поверхів вище й були тепер для ньо-
го втрачені. Може, й на краще.
— Агов, виженіть усіх із диспетчерської! — Шерлі біг-
ла генераторною, тягнучи за собою дроти і брязкаючи
алюмінієвими деталями антени, міцно скріпленими між
собою. — Геть!
Змішана групка механіків і кількох людей у жовтих
комбінезонах відділу постачання покірно залишила тісну
390
ЧАСТИНА V. Скрута
диспетчерську та приєдналася до інших, які купчилися
біля поруччя навколо могутньої машини, що заповнюва-
ла майже весь простір у центрі зали й давала генератор-
ній її назву. Принаймні, гул можна було терпіти. Шерлі
уявила собі, що сталося б, якби всі ці люди застрягли тут
у ті дні, коли ревіння та брязкіт штифта й розбалансова-
ної муфти двигуна могли позбавити їх слуху.
— Так, ви всі, геть із моєї диспетчерської, — вона по-
махала кільком людям, які залишилися.
Шерлі розуміла, чому Дженкінз вирішив укріпи-
ти цей поверх. У них уже не було жодної влади, крім
контролю над генератором. Спровадила останнього
чоловіка з кімнатки, напханої чутливими ручками, ци-
ферблатами й індикаторами, негайно перевірила рі-
вень пального.
Обидві цистерни були повнісінькі, принаймні це вони
запланували як слід. Електрики вистачить на кілька тиж-
нів, якщо все буде гаразд. Шерлі оглянула інші шкали
й кнопки, досі міцно притискаючи до грудей купу дротів.
— Де мені?..
Вокер підняв свій кошик. На усіх пласких поверхнях
у кімнатці містилися перемикачі і всілякі штуки, на які не
варто було щось ставити. Вокер, певно, це розумів.
— Думаю, на підлогу, — Шерлі поклала свою ношу
і пішла зачинити двері. Люди, яких вона вигнала, сум-
но позирали крізь віконце на кілька високих стільців
у диспетчерській з клімат-контролем. Шерлі на них не
зважала.
— У нас усе є? Усе тут?
Вокер дістав із кошика деталі рації, поцокав язиком на
перекручені дроти й перемішані мікросхеми.
— Тут є електроенергія? — спитав він, тримаючи
роз’єм трансформатора.
Шерлі засміялася.
— Вок, ти ж розумієш, де ти зараз, так? Звісно, тут
є електроенергія, — вона взяла роз’єм і під’єднала його до
одного зі слотів на основній панелі керування. — У нас усе
є? Ми можемо знову зібрати рацію і змусити її запрацю-
вати? Вок, треба, щоб Дженкінз почув те, що чули ми.
391
Бункер, ілюзія
— Знаю, — він кивнув і покопирсався в деталях, скру-
чуючи кілька роз’єднаних дротів. — Треба підвісити цю
штуку, — кивнув на сплутану антену, яку тримала Шерлі.
Жінка підняла погляд. Тут не було крокв.
— Повісь отам на поруччя, — порадив Вокер. — Щоб
висіла прямо. І щоб той дріт дістав сюди.
Шерлі повернулася до дверей, тягнучи за собою дроти.
— А, і дивись, щоб металеві частини не торкалися до
поруччя! — гукнув їй услід Вокер.
Шерлі покликала кількох механіків зі своєї зміни, щоб
ті допомогли їй. Щойно вони дізнались, що від них вима-
гається, відразу взялися до роботи — почали розплутува-
ти вузли, а сама Шерлі повернулася до Вокера.
— За хвилину все буде готове, — повідомила вона, за-
чиняючи за собою двері. Дріт легко проходив між ними
та оббиттям на порозі.
— Думаю, все гаразд, — сказав Вокер і глянув на Шер-
лі. Очі в нього запали, волосся скуйовдилось, а в сивій бо-
роді блищав піт. — Дідько, — раптом згадав він і ляснув
себе по лобі. — Немає динаміків.
Коли Вокер вилаявся, у Шерлі похололо в животі —
вона подумала, що забули щось важливе.
— Чекай тут, — сказала жінка, вибігла й поквапилася
до стійки з навушниками.
Взяла одну пару, з якої теліпався дріт, — такі вико-
ристовували для комунікації між диспетчерською і обома
генераторами. Тоді промчала назад повз зацікавлену і вод-
ночас налякану юрбу. їй спало на думку, що мусила бояти-
ся так само, як і ці люди, адже справжня війна підступала
щораз ближче. Але вона думала лише про голоси, які та
війна перервала. Цікавість переважала страх. Як завжди.
— Такі підійдуть?
Шерлі зачинила двері й показала Вокеру навушники.
— Ідеально, — він здивовано витріщився. Шерлі не
зогледілась, як старий відрізав роз’єм дроту кусачками
і почав здирати обмотку. — Добре, що тут так тихо, — за-
сміявся він.
Шерлі також посміхнулась, і лише тоді замислилася
про те, що тут з біса взагалі відбувається. Що вони збира-
392
ЧАСТИНА V. Скрута
лися робити? Сидіти й гратися з дротами, поки заступни-
ки і люди з відділу безпеки ІТ не прийдуть і не витягнуть
їх звідси?
Вокер під’єднав навушники, і з них долинуло слабке
шипіння статики. Шерлі поквапилася до нього, присіла
поряд і взяла за зап’ястя, щоб зафіксувати його. Навуш-
ники у руці Вокера тремтіли.
— Напевно, ти муситимеш... — він тицьнув на ручку
з білими позначками, які намалював раніше.
Шерлі кивнула й раптом пригадала, що забула фарбу.
Взялася за ручку й уважно розглянула позначки.
— Яку крутити?
— Ні, — Вокер зупинив жінку, коли вона почала по-
вертати ручку до однієї з рисочок, де вони раніше лови-
ли чиїсь голоси. — У інший бік. Я мушу дізнатися, скіль-
ки... — він кашлянув у кулак. — Ми мусимо дізнатися,
скільки їх тут.
Шерлі кивнула і повільно повернула ручку в бік чор-
ної, незаповненої частини кола. Обидва затримали по-
дих; гудіння генератора майже не було чутно за грубими
дверима та подвійною шибкою віконця.
Шерлі розглядала Вокера, обертаючи ручку. Її непо-
коїла думка, що буде з ним, коли їх подолають. Чи пош-
лють усіх на очищення? Чи він та ще кілька людей могли
б заявити про свою непричетність? Роздуми про наслідки
їхнього гніву, їхньої жаги помсти засмучували Шерлі. Її
чоловік загинув, його відняли в неї — заради чого? Люди
помирають — заради чого? Вона думала, що все могло
бути інакше, як вони всі мріяли, — можливо, то були без-
глузді мрії — про реальну зміну влади, легке вирішення
нерозв’язних проблем. Тоді з нею поводилися нечесно,
але принаймні вона була в безпеці. Вона не знала спра-
ведливості, зате мала кохання. Чи могло одне замінити
інше? Яка жертва була виправданою?
— Трохи швидше, — сказав Вокер, якому починала
набридати тиша.
Вони почули сильний тріск статики, але голосів не
було. Шерлі ледь швидше покрутила ручку.
— Думаєш, антену... — почала вона.
393
Бункер, ілюзія
Вокер підняв руку. Маленькі динаміки на його колінах
ожили. Він помахав рукою з відставленим великим паль-
цем, щоб Шерлі повернулася назад. Вона послухалась
і спробувала пригадати, чи далеко прокрутила звідтоді,
як долинули звуки. Це були ті самі навички, які вона за-
своїла в цій кімнаті, налаштовуючи колись гуркітливий
генератор...
«Соло? Це Джульєтта. Ти мене чуєш? Що в тебе там
коїться?»
Шерлі впустила ручку. Вона побачила, як та похитну-
лася на спаяному дроті й упала на підлогу.
У Шерлі заніміли руки. Пучки поколювало. Вона озир-
нулася, глянула на коліна Вокера, звідки раптом озвався
привид, і побачила, що старий приголомшено витріща-
ється на власні руки.
Жоден із них не поворухнувся. Голос, ім’я — помилки
бути не могло.
Сльози збентеження й радості покотилися бородою
Вокера й закрапали йому на коліна.
66
Бункер 17
Джульєтта обіруч стиснула обм’яклий шланг. Лише кіль-
ка маленьких бульбашок прокотилися за шоломом — тис-
ку в шлангу більше не було.
Вона пошепки вилаялась, натиснула підборіддям
кнопку рації, покликала Соло. Щось було не так із ком-
пресором. Певне, Соло працює над цим, може, заливає
пальне. Джульєтта казала йому не вимикати компресор
навіть під час заправляння. Він не знав, що з ним роби-
ти, не зміг би знову запустити його. Джульєтта взагалі не
продумала подібні варіанти; відстань до повітря, до будь-
якої надії на виживання неймовірно зросла.
Джульєтта обережно вдихнула. Мала ще повітря
в комбінезоні і в шлангу. Скільки кисню зі шланга вона
зможе видобути силою лише власних легень? Мабуть, не
дуже багато.
394
ЧАСТИНА V. Скрута
Востаннє глянула на великий насос, на свою поквап-
ливу роботу. Крізь воду тягнувся дріт, який вона рані-
ше сподівалася встигнути закріпити й убезпечити від
вібрації та можливих натягнень. Тепер усе це не мало
значення, принаймні, для Джульєтти. Вона відштовх-
нулася від насоса і замахала руками у воді, пробираю-
чись крізь застояну рідину, що, здавалося, затримува-
ла її, не давала змоги відштовхнутися від чогось або за
щось підтягнутись.
Джульєтті заважали тягарі. Нахилилася, щоб відчепи-
ти їх, і виявила, що не може цього зробити. Рукави напов-
нилися повітрям, комбінезон погано гнувся. Вона рвучко
потягнулася до липких стрічок і крізь вигнуте скло шоло-
ма та шар води, що збільшували зображення, побачила,
як пальці промайнули за кілька сантиметрів від клятих
застібок.
Жінка глибоко вдихнула і відчула, як піт котиться но-
сом і вже хлюпає на дні шолому. Спробувала ще раз і май-
же дістала — кінчики рукавиць ледь ковзнули чорними
липкими стрічками. Простягала обидві руки, кректала
й напружувала плечі заради простого завдання — дотяг-
нутися до власних литок...
Але не могла. Джульєтта здалась і прочовгала ще кіль-
ка кроків коридором уздовж дроту й шланга, які ледь
мріли в конусі слабкого білого світла від ліхтарика. На-
магалася не зачепити дріт, пам’ятаючи, чого може нако-
їти одним випадковим натягненням, адже з’єднання на
корпусі насоса не надто надійне. І хоча Джульєтта не мог-
ла дозволити собі глибоко вдихнути, її мозок досі грався
в механіка. Вона сварила себе за те, що не підготувалася
ретельніше.
Ніж! Джульєтта згадала про ніж і зупинилася. Він лег-
ко вислизнув із саморобних піхов, пришитих до комбіне-
зона, і зблиснув у світлі ліхтарика.
Джульєтта нахилилася й побачила, що довжини
ножа вистачає; простромила кінчик леза між комбінезо-
ном і однією з липких стрічок. Вода навколо була темна
й непроникна. З кволим світлом, на дні машинного, під
усією цією масою води Джульєтта почувалася більш ізо-
395
Бункер, ілюзія
льованою й самотньою, більш наляканою, ніж будь-коли
в житті.
Вона міцно стиснула ніж, побоюючись впустити його,
і почала шарпатися всім торсом, напружуючи м’язи жи-
вота. Ніби незграбно виконувала вправу на присідання.
Пиляла липку стрічку сильними рухами, лаючись від на-
туги, від болю в животі, зігнувшись навпіл, закидаючи
голову назад... А потім шайба від гантелі нарешті впала.
Джульєтта раптом відчула, свою ногу оголеною і надзви-
чайно легкою. Залізяка глухо гепнулася об сталеве пере-
криття.
Джульєтту перекосило набік: на підлозі стояла одна
нога, друга поривалася вгору. Жінка обережно простро-
мила ніж під другу липку стрічку; боялася надрізати ком-
бінезон і побачити, як з нього вирветься потік неоцінен-
них бульбашок. Відчайдушно, з останніх сил совала лезо
туди-сюди. Завдяки збільшувальному ефекту шолома
й води бачила, як нейлонові нитки лопаються одна за
одною; піт заливав шолом; ніж прорвався крізь застібку;
тягар упав.
Чоботи злетіли за спиною, піднімаючись вище голови,
і Джульєтта закричала. Вона звивалася всім тілом і яко-
мога сильніше махала руками, але раптом вдарилася шо-
ломом об труби на стелі коридору.
Почувся брязкіт — і вода навколо стала чорною. Джу-
льєтта потягнулася до ліхтарика, щоб знову ввімкнути
його, але на шоломі нічого не було. Щось наштовхнулося
на її руку в пітьмі. Вона спробувала спіймати ту річ одні-
єю рукою, тримаючи в другій ніж, і відчула, як ліхтарик
ковзнув між її пальців і зник. Намагалася сховати ніж,
поки її єдине джерело світла, тепер невидиме, опускалося
на дно.
Жінка чула лише власне прискорене дихання. Вона
помре ось так, прикута до стелі, — ще одне роздуте тіло
в цих коридорах. Неначе вона була приречена на заги-
бель у одному з цих комбінезонів, так чи інакше. Джуль-
єтта молотила ногами по трубах, намагаючись звільнити-
ся. У якому напрямку вона рухалася? Навколо — хоч в око
стрель. Джульєтта навіть не бачила власних рук. Це було
396
ЧАСТИНА V. Скрута
гірше, ніж осліпнути, — знати, що з зором усе гаразд, але
нічого не бачити. Паніка наростала, тим часом як у ко-
стюмі ставало задушливо.
Повітря.
Джульєтта потягнулася до коміра й намацала шланг,
ледь відчуваючи його крізь рукавиці. Почала підтягувати
його, перебираючи обома руками, мовби діставала відро
з глибокої криниці.
Здавалося, ніби крізь її руки пройшли кілометри
шланга. Він збирався навколо неї, мов заплутана локши-
на, шурхотів об комбінезон. Дихання пришвидшилося.
Джульєтта панікувала. Скільки неглибоких вдихів були
спричинені адреналіном і страхом? І скільки — усві-
домленням того, що коштовне повітря закінчується?
Вона відчула раптовий жах: а що, як натягнений шланг
обірвався? Може, його розрізав гострий кут на сходах?
Ось його кінець скоро прослизне між пальців і наступ-
не несамовите стискання цього рятівного троса принесе
лише ковток чорної води...
Але раптом Джульєтта відчула у шлангу напругу,
життя. Натягнутий шланг не містив повітря, але міг ви-
вести її звідси.
Джульєтта скрикнула і взялася за нього другою рукою.
Підтягуючись, б’ючись шоломом об трубу і відскакуючи
від стелі, вона перебирала шланг: викидала руку вперед,
у пітьму, де він мав бути, намацувала його, хапала, тягла,
піднімалася далі у темній юшці з трупів, міркуючи, як
далеко зайде, перш ніж приєднається до них, вдихнувши
свій останній кисень.
67
Бункер 18
Лукас сидів поряд із матір’ю на широкому порозі відчи-
неної серверної. Дивився на руки, якими вона стискала
його долоню. Мати забрала одну руку, щоб зняти з його
плеча якусь ниточку, а тоді відкинула злочинний вузлик
геть від свого дорогоцінного сина.
397
Бункер, ілюзія
— Кажеш, після цього на тебе чекає підвищення? —
спитала вона, розгладжуючи рукав його сорочки.
Лукас кивнув:
— Ага, доволі значне.
Він глянув у коридор, де тихо перемовлялися Бернард
і Пітер Біллінґз. Бернард тримав руки в розтягнутій ки-
шені на животі. Біллінґз з опущеною головою оглядав
свою зброю.
— Що ж, це чудово, любий. Так мені легше терпіти
розлуку з тобою.
— Думаю, чекати ще зовсім трохи.
— Ти зможеш проголосувати? Не віриться, що мій
хлопчик робить такі важливі справи!
Лукас повернувся до неї.
— Проголосувати? Я гадав, що вибори відклали.
Мати похитала головою. Здавалося, на її обличчі
з’явилося більше зморщок, ніж місяць тому, а у волоссі —
більше сивини. Лукас дивувався, чи можливо це за такий
короткий час.
— Вони все-таки відбудуться. Очікується, що все це
неподобство із тими повстанцями от-от скінчиться.
Лукас глянув у бік Бернарда й шерифа.
— Упевнений, вони знайдуть спосіб, аби дати мені
змогу проголосувати, — сказав він.
— Що ж, це добре. Приємно думати, що я виховала
тебе правильно, — вона відкашлялася в кулак і знову взя-
ла Лукаса за руку. — І вони ж дають тобі їжу? Я маю на
увазі, за талонами.
— Більше, ніж я можу з’їсти.
Материні очі розширилися.
— То я можу припустити, що буде велике підви-
щення у..?
Лукас знизав плечима.
— Не знаю. Думаю, так. Загалом, і про тебе подбають...
— Про мене? — перепитала вона, підвищуючи тон і при-
тискаючи руку до грудей. — Про мене взагалі не турбуйся.
— Ти ж знаєш, що я турбуюсь. Ой, мамо, здається, наш
час вичерпано, — він кивнув на коридор. Бернард і Пітер
крокували до них. — Я мушу повертатися до роботи.
398
ЧАСТИНА V. Скрута
— О, ну що ж, звісно, — мати розправила свій черво-
ний комбінезон і подала руку Лукасу, щоб той допоміг їй
звестися на ноги. Тоді склала губи для поцілунку, і Лукас
цмокнув її в щоку.
— Мій маленький хлопчик, — сказала вона, гучно ці-
луючи його і стискаючи йому руку. Далі відступила й із
гордістю глянула на сина. — Бережи себе.
— Добре, мам.
— І регулярно роби зарядку.
— Мам, я робитиму.
Бернард спинився біля них, посміхаючись. Мати Лу-
каса озирнулася й оглянула тимчасового мера з ніг до го-
лови. Простягла руку й поплескала Бернарда по грудях.
— Дякую вам, — промовила хрипко.
— Надзвичайно радий познайомитися з вами, місіс
Кайл, — Бернард узяв її за руку і вказав на Пітера. — Ше-
риф проведе вас до виходу.
— Звісно, — вона востаннє озирнулась і помахала Лу-
касу.
Молодик почувався трохи ніяково, але помахав у від-
повідь.
— Мила пані, — сказав Бернард, дивлячись їй і Пітеру
вслід. — Нагадує мені мою маму, — він повернувся до Лу-
каса. — Ти готовий?
Лукасу хотілося висловити своє небажання, свої сум-
ніви. Йому хотілося сказати: «Напевно», — але натомість
він випростався, потер долоні й нахилив голову.
— Цілковито, — спромігся відповісти він, вдаючи
впевненість, якої не відчував.
— Чудово. Ходімо, узаконимо все це, — Бернард стис-
нув Лукасове плече та ввійшов у серверну. Лукас обійшов
масивні двері, наліг на них, повільно обертаючи великі
петлі й замикаючи себе всередині. Електронні замки ав-
томатично ввійшли в одвірок. Панель безпеки завищала,
щасливий зелений вогник на ній перетворився на загроз-
ливе червоне око вартового.
Лукас глибоко вдихнув і пішов між серверів. Намагав-
ся йти не тим шляхом, яким ішов Бернард, взагалі нама-
гався не ходити одним і тим самим шляхом двічі. Обирав
399
Бункер, ілюзія
довший маршрут тільки для того, щоб порушити моно-
тонність, позбутися принаймні однієї буденної справи
у своїй в’язниці.
Коли Лукас наблизився до сервера, Бернард уже від-
кріпив задню панель. Простягнув Лукасу знайомі навуш-
ники.
Той узяв їх і надягнув задом наперед, так що мікрофон
виявився на потилиці.
— Ось так?
Бернард засміявся і покрутив пальцем.
— Іншим боком, — мовив він, підвищуючи тон, щоб
Лукас почув його.
Лукас почав перевдягати навушники, плутаючись ру-
кою у дроті. Бернард терпляче чекав.
— Ти готовий? — спитав бос, щойно навушники опини-
лися на місці. В одній руці він тримав роз’єм. Лукас кив-
нув. Спостерігав, як Бернард обертається і шукає потрібний
слот на панелі. Уявив, як рука боса відхиляється вниз і пра-
воруч, як Бернард вставляє роз’єм у слот номер сімнадцять,
а тоді повертається і починає допитувати Лукаса про його
улюблене заняття, про його потаємне захоплення...
Та маленька рука Бернарда не відхилилася, влучила
в ціль — Лукас чудово знав це відчуття, коли слот міцно
охоплює штекер, люб’язно приймає його, і кінчики паль-
ців відчувають легку віддачу від клацання пружин у плас-
тиковому фіксаторі...
Вогник над слотом заблимав. У вухах почулися знайо-
мі гудки. Ось зараз Джульєтта озветься, до Лукаса долине
її голос.
Щось клацнуло.
— Ім’я.
Від страху спина в Лукаса захолола, руки обсипало
дрібними пухирцями. Голос, глибокий і моторошний,
нетерплячий і холодний, згас мов зоряне сяйво. Лукас
облизав губи.
— Лукас Кайл, — відповів він, намагаючись не затну-
тися.
Запала тиша. Лукас уявляв, як хтось десь записує його
ім’я чи перебирає теки, а може, взагалі робить щось жах-
400
ЧАСТИНА V. Скрута
ливе з цією інформацією. Температура за сервером різко
підвищилася. Бернард посміхався Лукасу, попри мовчан-
ку по той бік.
— Ви були тінню в ІТ.
Це звучало ствердно, та Лукас кивнув і відповів:
— Так.
Провів долонею по чолу, потім по задній частині ком-
бінезона. Страшенно хотілося присісти, обпертися на со-
роковий сервер, розслабитися. Але Бернард посміхався
йому, кінчики вусів смикалися догори, очі зблискували
за окулярами.
— Який ваш найперший обов’язок у бункері?
Бернард попереджав його про можливі запитання.
— Слідкувати за виконанням Регламенту.
Тиша. Жодного відгуку, жодної підказки, чи правиль-
на відповідь.
— Що ви передусім захищаєте?
Голос був сухий і водночас владний і серйозний. Ли-
ховісний і при цьому надто спокійний. Лукас відчув, як
пересихає в роті.
— Життя і Спадок, — процитував він. Але йому зда-
валося неправильним це механічно завчене знання. Він
хотів вдатися до деталей, щоб той, кому належав голос,
той сильний і мудрий батько дізнався, що Лукас розу-
міє, чому це так важливо. Він тямущий. Він може сказати
більше, ніж просто завчені факти...
— Чого вартий захист всього, що таке дороге для нас?
— Він вартий жертв, — прошепотів Лукас. Подумав
про Джульєтту — і ледь не втратив спокій, який вдавав
перед Бернардом. У дечому він сумнівався, дечого не ро-
зумів. Це й було незрозумілим. Його відповідь була брех-
нею. Лукас не був упевнений, що жертви того варті, що
небезпека настільки велика, щоби посилати людей, гар-
них людей, на...
— Скільки часу ви провели в лабораторіях з виготов-
лення комбінезонів?
Голос змінився, став ніби млявим. Лукасові спало на
думку, що церемонія, певне, завершилася. Оце і все? Він
пройшов? Видихнув затримане в грудях повітря, сподіва-
401
Бункер, ілюзія
ючись, що цього не чують по той бік з’єднання, і спробу-
вав розслабитися.
— Небагато, сер. Берна... Кгм, мій бос хоче, щоб я від-
клав роботу в лабораторії на потім, після того, як... ну, ви
знаєте... — він перевів погляд на Бернарда, який гладив
дужку окулярів і спостерігав.
— Так. Я знаю. Як справи з тією проблемою на ваших
нижніх поверхах?
— Мене інформують лише про загальний прогрес, і,
здається, все гаразд, — Лукас прокашлявся і подумав про
стрілянину й насильство, яке чув по рації у кімнатці вни-
зу. — Тобто є прогрес, скоро все буде скінчено.
Довга пауза. Лукас змусив себе глибоко вдихнути і по-
сміхнутися Бернарду.
— Чи є таке, що ви зробили б інакше, Лукасе? Від по-
чатку?
Лукас похитнувся і відчув, як заніміли коліна. Він
знову лежав на тому столі для переговорів, притиска-
ючи до щоки чорну крицю, дивлячись просто крізь
маленький хрестик, крізь крихітний отвір, націлив-
ши погляд, ніби лазер, на мініатюрну жінку з сивим
волоссям і бомбою в руках. Тією прямою летіли кулі.
Його кулі.
— Ні, сер, — зрештою сказав Лукас. — Усе було згідно
з Регламентом, сер. Усе під контролем.
Він почекав, відчуваючи, як десь там оцінюють його
відповідь.
— Ви наступний, хто контролюватимете й підтриму-
ватимете функціонування бункера вісімнадцять, — про-
мовили там.
— Дякую, сер.
Лукас потягнувся до навушників, збираючись зня-
ти їх і передати Бернарду в разі, якщо тому потрібно
сказати щось або почути, що Лукаса призначено офі-
ційно.
— Знаєте, що найгірше в моїй роботі? — знову прозву-
чав моторошний голос.
Лукас опустив руки.
— Що ж це, сер?
402
ЧАСТИНА V. Скрута
— Стояти тут, дивитися на якийсь бункер на мапі й пе-
рекреслювати його червоним хрестиком. Ви можете собі
це уявити?
Лукас похитав головою.
— Не можу, сер.
— Я почуваюся батьком, який втрачає тисячі дітей,
усіх відразу.
Пауза.
— Вам доведеться бути жорстоким зі своїми дітьми,
щоб не втратити їх.
Лукас подумав про свого батька.
— Так, сер.
— Ласкаво просимо до Операції «П’ятдесят» Світо-
вого Порядку, Лукасе Кайле. Тепер, якщо маєш до мене
кілька запитань, я маю час на них відповісти, але дуже
коротко.
Лукас хотів сказати, що не має жодних запитань, хотів
від’єднатися, хотів зателефонувати Джульєтті й погово-
рити з нею, відчути, як у божевілля цієї задушливої зали
вривається потік здорового глузду. Але він пригадав, що
Бернард учив його визнавати власне невігластво, адже це
був ключ до знання.
— Лише одне, сер. Мені казали, що це не важливо, і я
розумію, чому це так, але я вважаю... Якщо знатиму, моя
робота піде краще.
Він спинився, очікуючи на відповідь, але на тому кінці,
здавалося, чекали його запитання. Лукас відкашлявся.
— Чи є... — він схопив мікрофон і посунув ближче до
губів, глянув на Бернарда. — Як усе це почалося?
Лукас не міг бути впевненим. Можливо, це просто
ожив вентилятор у сусідньому сервері, але йому здалося,
що чоловік із глибоким голосом зітхнув.
— Як сильно ви бажаєте це знати?
Лукас боявся відповідати на це запитання щиро.
— Це не критично, — відповів він, — але мені не за-
вадило б знати, що ми долаємо, що ми пережили. Мені
здається, що це вкаже мені — вкаже нам мету, розумієте?
— Причина і є метою, — загадково сказав чоловік. —
Перш ніж я розповім, я хотів би почути вашу версію.
403
Бункер, ілюзія
Лукас ковтнув слину.
— Мою версію?
— У всіх є певні ідеї. Чи ви хочете сказати, що не маєте
їх?
У серйозному голосі почулася глузлива нотка.
— Гадаю, люди бачили: щось насувається, — почав
Лукас. Глянув на Бернарда, який спохмурнів, і відвернув
погляд.
— Це один із можливих варіантів.
Бернард зняв окуляри і протер їх рукавом сорочки,
далі заходився розглядати свої ноги.
— Подумайте ось про що... — глибокий голос на мить
стих. — А якби я сказав вам, що є лише п’ятдесят бункерів
у всьому світі, й ми з вами живемо у його безмежно мало-
му куточку?
Лукас замислився. Це було схоже на ще один тест.
— Я б сказав, що ми єдині, хто... — він мало не сказав,
що вони єдині мали ресурси, але прочитав достатньо сто-
рінок Спадку, щоб знати: це не так. У багатьох частинах
світу над пагорбами височіли будівлі. Набагато більше
людей могли б підготуватися. — Я б сказав, що ми єдині,
хто знав, — припустив Лукас.
— Дуже добре. А як це могло статися?
Лукасу не подобалося запитання. Він не хотів ламати
над цим голову, він просто хотів, щоб йому розповіли.
А тоді йому відкрилася правда — немов кабелі раптом
з’єднались і електричний струм уперше потік дротами.
— Тому що... — молодик намагався збагнути відпо-
відь, що вже зродилась у його мозку, не в змозі повірити,
що така думка взагалі могла бути близькою до правди. —
Це не тому, що ми знали, — Лукас глибоко вдихнув, —
а тому, що ми зробили це,
— Так, — сказав той чоловік. — І ось ви вже знаєте, —
він додав ще щось ледь чутно, мабуть, комусь поряд. —
Наш час спливає, Лукасе Кайле. Вітаю з призначенням.
Навушники ніби прикипіли до голови Лукаса, облич-
чя було липким від поту.
— Дякую, — насилу спромігся вимовити він.
— О, і Лукасе?
404
ЧАСТИНА V. Скрута
— Так, сер?
— Забігаючи наперед, пропоную вам зосередитися на
тому, що у вас під ногами. Більше жодних справ із зірка-
ми, гаразд, синку? Ми знаємо, де лежить більшість із них.
68
Бункер 18
«Прийом? Соло? Будь ласка, скажи щось».
Неможливо було сплутати цей голос із будь-чиїм ін-
шим, навіть крізь маленькі динаміки розібраних навуш-
ників. Примарний голос відлунював диспетчерською,
тією самою кімнатою, де його чули багато років. Саме це
переконало Шерлі; вона втупилася в крихітні динаміки,
під’єднані до магічного радіо, знаючи, що це могла бути
лише Джульєтта.
Ні вона, ні Вокер не насмілювалися вдихнути. Мовча-
ли, здавалося, вічність, аж поки Шерлі зрештою не заго-
ворила.
— Це була Джульєтта, — прошепотіла вона. — Як ми...
Невже її голос застряг там? У повітрі? Як давно це могло
бути?
Шерлі не знала, як працює ця штука; цього не мог-
ла знати людина її рангу. Вокер і досі витріщався на на-
вушники, не рухався, не озивався й словом, зблискуючи
слізьми в бороді.
— Ці... ці брижі, які ми ловимо антеною, просто літа-
ють тут унизу?
Шерлі подумала, чи можна було те саме сказати про
інші голоси, які вони чули. Може, вони просто вихоплю-
вали розмови з минулого. Чи було це можливо? Мовби
якесь електронне відлуння? Чомусь таке пояснення її шо-
кувало менше.
Вокер повернувся до Шерлі з дивним виразом облич-
чя. Рот у нього був напіврозтулений, але раптом кутики
губів сіпнулися догори й повільно почали підійматися.
— Це так не працює, — сказав він. Губи в нього роз-
пливлись у широку посмішку. — Це зараз. Це відбува-
405
Бункер, ілюзія
ється зараз, — він схопив Шерлі за руку. — Ти теж чула
це, правда? Я не божевільний. Це справді була вона, хіба
ні? Вона жива. Вона дійшла.
— Ні... — Шерлі похитала головою. — Вок, що ти таке
кажеш? Джульєтта жива? Дійшла куди?
— Ти сама чула, — Вокер кивнув на рацію. — До
цього. Розмови. Очищення. Там їх більше. Більше
наших. Вона з ними, Шерлі. Це відбувається просто
зараз.
— Жива.
Шерлі витріщилася на рацію, обмірковуючи почуте. ЇЇ
подруга ще десь є. Ще дихає. У її голові так міцно закріпи-
лася картинка тіла Джульєтти, що лежить за пагорбами
у вічному спочинку, а вітер розносить його по шматочках.
Тепер Шерлі уявляла, як вона десь рухається, дихає, роз-
мовляє по рації.
— Ми можемо поговорити з нею? — спитала Шерлі.
Вона знала, що це дурне запитання. Але Вокер здриг-
нувся, підскочив на своїх старечих суглобах.
— О Боже. Господи, так, — він поставив кошик із пере-
мішаними деталями на підлогу. Його руки тремтіли, але
тепер від хвилювання. Страх полишив їх обох, випарував-
ся з кімнати. Решта світу за межами того маленького при-
міщення зблідла і стала несуттєвою.
Вокер копирсався в кошику. Він висипав частину дета-
лей на підлогу й пошукав на дні контейнера.
— Ні, — пробурмотів він, обертаючись і оглядаючи де-
талі на підлозі. — Ні, ні, ні.
— Що не так? — Шерлі відступила від купи деталей,
щоб краще бачити Вокера. — Чого нам бракує? Ось тут
є мікрофон, — вона тицьнула пальцем у напіврозібрані
навушники.
— Трансмітер. Це маленька мікросхема. Здається,
вона лежала в мене на верстаку.
— Я змела все в кошик, — сказала Шерлі високим, на-
пруженим голосом. Вона підійшла до пластикового кон-
тейнера.
— На іншому верстаку. Він був не потрібен. Дженкс
хотів лише слухати, — Вок махнув на рацію. — Я зробив,
406
ЧАСТИНА V. Скрута
що він хотів. Звідки я міг знати, що мені знадобиться пе-
редати...
— Не міг, — підтвердила Шерлі.
Вона поклала руку на плече старому. Бачила, що він
провалюється в прірву. Вона досить часто спостерігала за
цим і знала, як швидко Вокер втрачає свій запал.
— Чи можемо ми використати щось із цього? Поду-
май, Вок. Зосередься.
Він похитав головою, тицьнув пальцем у навушники.
— Цей мікрофон зовсім простенький. Він лише про-
пускає звук. Маленькі мембрани, що вібрують... — він
глянув на жінку.
— Чекай — є ще дещо...
— Тут, унизу? Де?
— На складі в шахтарів мають бути трансмітери, — він
вдав, ніби тримає коробку і клацає перемикачем. — Для
навушників підривників. Я лагодив такі місяць тому. Має
спрацювати.
Шерлі звелася на ноги.
— Я піду й принесу їх. А ти сиди тут.
— Але сходи...
— Зі мною нічого не станеться. Я йду донизу, а не вгору.
Вокер кивнув.
— Не змінюй тут нічого, — Шерлі вказала на рацію. —
Не шукай ніяких голосів. Залиш там, де чути її.
— Звісно.
Шерлі нахилилася і стиснула йому плече.
— Я незабаром повернуся.
За дверима диспетчерської до неї обернувся з десяток
облич із напіврозтуленими ротами — у їхніх вирячених
очах читалися страх і запитання. Шерлі хотілося гукну-
ти їм, перекрикуючи гул генератора, що Джульєтта жива,
що вони не самі, що в забороненому зовнішньому світі
живуть і дихають інші люди. Хотілося, але Шерлі не мала
часу. Вона кинулася до поруччя і знайшла Кортні.
— Агов...
— У вас там усе гаразд? — спитала Кортні.
— Авжеж, чудово. Зроби мені послугу, будь ласка!
Наглядай за Вокером, поки я не повернуся.
407
Бункер, ілюзія
Кортні кивнула.
— Куди ти...
Але Шерлі вже бігла до виходу. Вона протиснулася
крізь невеличку юрбу, що стовпилася біля дверей. Джен-
кінз із Харпером стояли в коридорі. Коли Шерлі промча-
ла повз них, чоловіки замовкли.
— Чекай! — Дженкінз схопив її за руку. — А ти куди,
чорт забирай?
— На шахтарські склади, — вона висмикнула руку
з його долоні. — Я ненадовго...
— Ти нікуди не підеш. Ми от-от підірвемо сходи. Ті іді-
оти потраплять нам просто в руки.
— Ви от-от — що?
— Сходи, — повторив Харпер. — Вони натоптані ви-
бухівкою. Щойно ті паскудники увірвуться донизу й поч-
нуть прокладати собі шлях крізь...
Він склав руки, показуючи кульку, а тоді різко розкрив
пальці, імітуючи вибух.
— Ти не розумієш, — Шерлі подивилася в очі Джен-
кінзу. — Це для рації.
Той спохмурнів.
— Вок уже мав шанс.
— Ми виловлюємо багато розмов, — сказала
вона. — Потрібна лише одна-єдина деталь. Я швидко,
присягаюся.
Дженкінз глянув на Харпера.
— Як скоро підриватимемо?
— За п’ять хвилин, сер, — його підборіддя ледь поміт-
но сіпнулося.
— У тебе є чотири, — сказав Дженкінз Шерлі. — Але
не...
Далі вона не чула, бо вже мчала до сходів, гупаючи
чобітьми по крицевій підлозі. Промайнула повз нафтову
вишку, сумно похилену, крізь шерег збентежених чоло-
віків — їхні рушниці були націлені туди, куди вона бігла.
Шерлі заскочила на сходи й прослизнула за ріг. Хтось
застережливо крикнув їй згори. Шерлі помітила двох
шахтарів із тротиловими шашками, а тоді кинулася схо-
дами донизу.
408
ЧАСТИНА V. Скрута
На наступному поверсі повернула й кинулася до шах-
ти. У коридорах панувала тиша, чулося лише її важке ди-
хання і гупання чобіт.
Джульєтта. Жива.
Людина, яку послали на очищення, — жива.
Шерлі повернула в бічний коридор і побігла повз по-
мешкання робітників глибин — шахтарів і нафтовиків,
які тепер пробивали дірки в грудях людей замість того,
щоб бурити отвори в землі, та майстрували зброю замість
інструментів.
І на тлі цього знання, цієї неймовірної новини, цієї
таємниці війна здавалася нереальною. Дріб’язковою. Як
хтось може воювати, якщо поза цими стінами є інші міс-
ця, куди можна піти? Якщо її подруга там? Чи не варто їм
усім також піти звідси?
Шерлі добігла до складу. Минуло зо дві хвилини.
Серце шалено калатало. Звісно ж, Дженкінз нічого
не зробить зі сходами, поки вона не повернеться. Жінка
оглядала полички, зазирала в кошики й шухляди. Зна-
ла, який вигляд має те, що вона шукала. Десь тут мусять
валятися кілька навушників. Де ж вони?
Зазирнула в шафки, викинула з них на підлогу зама-
щені комбінезони, відсунула купу касок. Нічого схожого
не побачила. Скільки ще в неї часу?
Далі забігла в маленький кабінет керівника зміни,
грюкнула дверима, поперекидала все на столі. У шухля-
дах — нічого. На полицях, прикручених до стіни, — нічо-
го. Велика нижня шухляда не відчинялася — вона була
замкнена.
Шерлі відступила й копнула металеву шухля-
ду чоботом. Штурхнула її залізним носаком — раз
і вдруге. Передня стінка шухляди погнулася, утво-
рилася щілина. Шерлі схопилася за край, зірвала
слабкий замочок, і покалічена шухляда з рипінням
відчинилася.
Вибухівка. Палички динаміту. Поряд лежали малень-
кі радіодетонатори, які вставляли в динаміт, щоб його
підірвати. Під усім цим Шерлі знайшла три трансмітери,
такі потрібні Вокеру.
409
Бункер, ілюзія
Схопила два трансмітери й кілька детонаторів, покла-
ла до кишені. Прихопила ще дві динамітні палички —
просто вони могли знадобитися, — і вибігла з кабінету,
промчала складом до сходів.
Надто затрималась. У грудях було холодно й порож-
ньо, а коли намагалася вдихнути, там хрипіло. Жінка біг-
ла щосили, зосередившись на тому, щоб викидати чоботи
вперед, ледь відчуваючи підлогу перед собою.
Повернувши в кінці коридору, Шерлі знову подумала
про те, якою безглуздою була ця війна. Важко пригадати,
чому вона взагалі почалася. Нокс загинув, як і МакЛейн.
Чи їхні люди билися б далі, якби глибоко шановані керів-
ники досі були з ними? Чи якось інакше повелися б від
початку? Зробили б щось, більш розумне?
Добігаючи до сходів, Шерлі проклинала все це боже-
вілля. П’ять хвилин давно минули. Вона очікувала вибу-
ху, який оглушить, люто струсоне її. Перескакуючи через
дві сходинки, добігла до повороту в коридор на верхньо-
му майданчику і побачила, що шахтарів уже нема. З-за
саморобних стволів на неї зиркали перелякані очі.
— Тікай! — закричав хтось, махаючи рукою вбік.
Шерлі побачила Дженкінза: він сидів навпочіпки по-
ряд із Харпером. Вона обережно перескочила дроти, що
вели від сходів, і побігла до двох чоловіків.
— Підривай! — гукнув Дженкінз.
Хтось клацнув перемикачем.
Підлога захиталася й нахилилася під ногами в Шерлі,
жінка не втрималась і простяглася на металевому пере-
критті. Боляче вдарилась об крицеві ґратки, здерла під-
боріддя об алмазне покриття і ледь не випустила з рук
динаміт.
Коли підвелася, у вухах ще дзвеніло. За поруччям пе-
ребігали чоловіки, стріляли в хмару диму, що валував із
вирви у покрученій, вигнутій криці. По той бік чулися да-
лекі зойки поранених. Чоловіки стріляли й далі, а Шерлі
поплескала себе по кишенях і дістала трансмітери.
І знову гуркіт війни мов розтанув, став несуттєвим. Шер-
лі проскочила в двері генераторної, поспішаючи до Вокера.
З її губи текла кров, але на думці були важливіші речі.
410
ЧАСТИНА V. Скрута
69
Бункер 17
Джульєтта наосліп просувалася крізь холодні темні води,
натикаючись на стелю чи стіни — важко було зрозуміти,
на що саме. Відчайдушно намацувала і перехоплювала
обм’яклий шланг, і гадки не маючи, чи достатньо швидко
пересувається, поки нарешті врізалася в сходи. Вдарила-
ся носом об внутрішній бік шолома, аж іскри з очей поси-
пались. Оглушена, сахнулась, і шланг виплив у неї з рук.
Щойно до жінки повернулася здатність виразно мис-
лити, вона почала ловити свій дорогоцінний рятувальний
трос. Відчула щось крізь рукавицю, стиснула і вже зібра-
лася підтягтись, як зрозуміла, що це був тонший елек-
тричний кабель. Джульєтта відпустила його і заходилася
водити руками в пітьмі, за щось чіпляючись чобітьми.
Неможливо було розібрати, де низ, а де верх. Джульєтту
починало заколихувати, нудити, вона безпорадно завис-
ла у воді.
Але відчувши тверду поверхню, вирішила, що, певно,
спливає нагору, далі від шланга.
Жінка відштовхнулася ногами від того, що вважала
стелею, і попливла туди, де сподівалася знайти підло-
гу. Руки в чомусь заплуталися — відчула це навіть крізь
пухкий комбінезон, помацала, очікуючи, що це дріт, на-
томість стиснула м’який і порожній шланг. Повітря в ньо-
му вже не було, але він досі міг вивести її звідси.
Джульєтта потягнулася вбік, але там були спіралі вже
скрученого шланга, тож спробувала інший напрямок.
Шланг натягнувся. Джульєтта знову опинилася на схо-
дах, відштовхнулася ногами, напружуючись і підтягуючи
шланг. Він вів нагору і за ріг — Джульєтті довелося тягти
його, виставляючи руку, щоб захиститися від ударів об
стіни, стелю, сходи. Вона пливла, відскакуючи, ніби м’я-
чик, усі шість прогонів, виборюючи кожен сантиметр, і ця
боротьба, здавалося, тривала вічність.
Коли Джульєтта досягла верху сходів, дихання зби-
лось і вона лише голосно сопла. Але тут жінка усвідомила,
що річ не в диханні, — у неї закінчувався кисень, Лишали-
411
Бункер, ілюзія
ся тільки жалюгідні решти, що наповнювали комбінезон.
Сотні метрів порожнього шланга лежали десь позаду, не-
видимі, цілком висмоктані.
Джульєтта знову затиснула контакт рації, ледве
тягнучи себе вздовж коридору. Її комбінезон повільно
підіймався до стелі, але вже не так легко й жваво, як
раніше.
— Соло! Ти мене чуєш?
Від думки про товщу води над головою, про всі ті по-
верхи, що тиснуть згори сотнями метрів густої рідини,
у неї стискалося горло. Скільки ще кисню в комбінезоні?
На кілька хвилин? Скільки часу вона спливатиме наго-
ру? Це триватиме надто довго. У одному з тих темних
коридорів мали бути кисневі балони, але як їх знайти?
Це не її дім. Бракувало часу на пошуки. Залишався єди-
ний вихід: дістатися сходів, якнайшвидше піднятися
на поверхню. Підтягуючись і відштовхуючись ногами,
Джульєтта допливла до останнього повороту й опинила-
ся в головній залі. М’язи жахливо боліли від незвичних
рухів, від боротьби з негнучким громіздким комбінезо-
ном і важкою товщею води. Раптом Джульєтта помітила,
що темна вода посвітлішала — це вже була не цілковита
вугільна чорнота; крізь неї ледь помітно просочувалося
зеленаве світло.
ІХжульєттз. з новою силою замахала ногами, й далі під-
тягуючи шланг, врізуючись у стелю: вже знала, що турні-
кет і сходи тепер не так далеко. Вона тисячі разів ходила
такими самими коридорами, двічі — в цілковитій темря-
ві, коли вибивало головні вимикачі. Джульєтта пам’ята-
ла, як просувалася схожим шляхом і запевняла товари-
шів, що все буде гаразд, що треба просто залишатися на
місці, що вона зараз усе полагодить.
Тепер вона спробувала повторити це сама собі — збре-
хати, що все буде добре, що слід рухатися далі й не пані-
кувати.
Коли дісталася турнікетів, у голові почало наморочи-
тися. Вода попереду виблискувала салатно-зеленою бар-
вою і мовби запрошувала поринути в неї — годі борсатися
наосліп, годі битися шоломом об щось невидиме.
412
ЧАСТИНА V. Скрута
Рука на мить заплуталася в електричному кабелі; Джу-
льєтта струснула його й кинулася до тієї високої колони
води попереду, до соломинки затонулих сходів.
Не встигла дістатися туди, як відчула перший спазм —
ніби гикнула, мимоволі вдихнула надто сильно. Мало не
впустила шланг, відчувши, що груди от-от вибухнуть від
зусиль. Її долала спокуса зняти шолом і глибоко втягнути
в себе воду. Якась частина мозку запевняла, що цим мож-
на дихати. «Просто спробуй, — повторював цей голос. —
Один раз вдихни воду». Будь-що, аби не токсини, які вона
видихала в комбінезон, розроблений таким чином, щоб
стримувати отруйні речовини ззовні.
Коли Джульєтта наблизилася до сходів, горло знову
стиснулось і вона закашлялася. Мотузка була на місці — її
втримував гайковий ключ. Жінка підпливла до неї, знаю-
чи, що вже пізно. Шарпнула мотузку й відчула, як другий
її кінець опускається на дно, скручуючись у спіралі в неї
перед обличчям.
Вона почала повільно спливати на поверхню — тиск
у комбінезоні впав настільки, що на швидкий підйом годі
було сподіватися. Ще один спазм у горлі — й Джульєтта
зрозуміла, що мусить зняти шолом. У голові наморочило-
ся, вона могла будь-якої миті знепритомніти.
Потягнулася до застібок на металевому комірі. Її на-
крило дежавю. Тільки цього разу вона вже не могла чітко
мислити. Пригадала суп, запах гнилизни, темну холо-
дильну камеру. І згадала про ніж.
Поплескавши себе по животі, намацала руків’я, що
стирчало з піхов. Інші інструменти повипадали з кишень
і теліпалися на мотузках, до яких були прив’язані, щоб не
загубитися. Але тепер вони перетворилися на перепону,
на додаткові тягарі, що змушували опускатися в глибінь.
Джульєтта неквапно спливала вздовж сходів. Тремті-
ла від холоду й здригалася від браку кисню. Втративши
уявлення про те, де вона зараз, могла думати лише про
отруйний газ у куполі шолома, який її вбивав. Націлила
лезо на застібку й щосили натиснула.
Застібка клацнула, і жінка відчула біля шиї тонку ців-
ку холодної води. Слабкі бульбашки вирвалися з комбі-
413
Бункер, ілюзія
незона й поповзли шоломом. Вона вхопилася за іншу за-
стібку, вставила в неї ніж. Шолом зіскочив з голови, вода
обступила її зусібіч, почала наповнювати комбінезон,
змушуючи німіти від холоду. Жінку знову тягло донизу,
туди, звідки вона спливла.
Джульєтта отямилася від крижаного холоду. Вона кліп-
нула — від зеленої води пекло в очах — і побачила ніж
у своїй руці та шолом, який кружляючи поринав у глибінь
тьмяної води, мов бульбашка, що якимось дивом спливає
не вгору, а вниз. Джульєтта повільно тонула вслід за ним,
у легенях зовсім не лишилося кисню, а сотні метрів води
тиснули на неї згори.
Вона запхала ніж у першу-ліпшу кишеню на грудях,
побачила викрутки й ключі, що теліпалися на мотузках,
а потім відштовхнулась у напрямку шланга, що досі вів її
чотирма затопленими поверхами на поверхню.
Бульбашки повітря виривалися з коміра й ковзали
вгору вздовж шиї та крізь волосся. Джульєтта схопилася
за шланг і припинила своє занурення, а далі підтяглася.
Горло боліло й стискалося: ковтнути б чогось — повітря
чи води, байдуже. Це бажання несила було здолати. Джу-
льєтта почала підніматись, і раптом десь у глибині мозку
спалахнув ледь живий вогник надії. Щось вона побачила
під нижніми гранями східців.
Там роїлися бульбашки. Певно, ще після її спуску.
Вони погойдувались у порожнинах під Гвинтовими схо-
дами, ніби калюжки розплавленого металу.
Джульєтта видобула з горла дивний звук — хрипкий
відчайдушний крик неймовірного зусилля. Замахала ру-
ками у воді, борючись із комбінезоном, що тягнув її до-
низу, і схопилася за поруччя затоплених сходів. Підтяг-
нувшись і відштовхнувшись від нього ногами, досягла
найближчої групки бульбашок, схопилася за край сходів
і припала губами до металу.
Відчайдушно вдихнула, заковтнувши чимало води.
Опустивши голову, закашлялася, в носі почало пекти від
бридкої рідини, що затекла в ніздрі. Джульєтта мало не
набрала води в легені, відчула, як калатає серце, ладне
414
ЧАСТИНА V. Скрута
вистрибнути з грудей, знову підняла обличчя до мокрої
іржавої сходинки і, склавши тремтячі губи в трубочку,
змусила себе ще трішечки обережно вдихнути.
Крихітні вогники перед очима згасли. Джульєтта по-
вернула голову і видихнула якомога далі від сходів, спо-
стерігаючи, як від видиху здіймаються бульбашки, а тоді
знову підняла голову, щоб вдихнути ще.
Кисень.
Вона кліпнула, щоб вода змила невидимі сльози на-
туги, зневіри, полегшення. Поглянула на лабіринт мета-
левих східців над головою, які, здавалось, рухалися, мов
гнучкі дзеркала. Розлитий кисень під ними колихався від
несамовитих рухів Джульєтти, — вона побачила єдиний
шлях порятунку. Відштовхнулася ногами й піднялась на
кілька східців, підтягуючись за них руками, вдихаючи
крихітні бульбашки повітря з кількадюймових порожнин
під кожною сходинкою, подумки дякуючи міцному зва-
рюванню у тих місцях, де багато століть тому були скріп-
лені панелі з алмазним покриттям. Східці завбачливо
укріпили, розрахували на мільйони кроків у важких чо-
ботях, і тепер вони втримували надлишок повітря, який
вона випускала, занурюючись. Джульєтта припадала гу-
бами до кожної сходинки, відчуваючи присмак металу
й іржі, цілуючи своє спасіння.
Зелене світло аварійних ламп горіло скрізь, тож Джу-
льєтта не помічала, як один за одним пропливають пе-
рекриття. Вона просто зосередилася на тому, щоб долати
п’ять чи шість сходинок за вдих, довгий перехід практич-
но без повітря, ще один ковток води там, де бульбашок
було замало, ціла вічність спливання в боротьбі з ком-
бінезоном, наповненим водою, та інструментами на мо-
тузках, жодної думки про те, щоб спинитися й відрізати
їх, просто відштовхуйся і підтягуйся, однією рукою, тоді
другою, нагору нижнім боком сходів, спокійно, глибоко
вдихни, висмокчи цю сходинку насухо, не видихай на на-
ступних східцях, заспокойся. Ще п’ять сходинок. Це нага-
дувало гру в класи: п’ять квадратиків одним стрибком, не
схибити, не наступити на лінію. Колись Джульєтті добре
це вдавалося, а тепер — ще краще.
415
Бункер, ілюзія
І раптом щось смердюче обпекло їй губи, вода напов-
нилася отрутою: притискаючись до східців, жінка проми-
нула плівку бензину й грузької нафти.
Видихнула решту повітря з легень і закашлялася,
витираючи обличчя; вона досі була під сходами. Джу-
льєтта засміялась, важко дихаючи, відштовхнулась
і вдарилася головою об гострий край сталевого пере-
криття. Вона була вільна. На мить пірнула під воду, об-
минаючи поруччя. Очі пекло від бензину, що вкривав
поверхню води. Жінка щосили молотила ту воду й гука-
ла Соло. Нарешті перелізла через поруччя. З тремтячи-
ми коліньми, ледве рухаючись у грубому комбінезоні,
Джульєтта стала на сходи.
Вона вкотре вижила. Припадаючи до сухих східців, не
в змозі підняти голову й переступити занімілими ногами,
хапаючи ротом повітря, з хрипінням у грудях, вона хотіла
закричати. Це нібито й вдалося, але почула тільки кволий
писк. Було страшенно холодно. Здавалося, що всю вкри-
ло кригою. Руки тремтіли, коли повзла сходами. Стояла
мертва тиша, компресор не торохкотів, ніхто не подавав
їй руки.
— Соло?..
Джульєтта проповзла ще шість сходинок до май-
данчика і перекотилася на спину. Кілька інструмен-
тів застрягли у східцях і тепер тягли її за мотузки,
прив’язані до кишень. Вода виливалася з комбінезона
і дзюркотіла по шиї, обмивала голову, затікала у вуха.
Джульєтта повернула голову — потрібно було зняти
комбінезон, який сковував її холодом — і побачила
Соло.
Він лежав на боці з заплющеними очима, обличчям
стікала кров, подекуди вже підсохла.
— Соло?
Вона рвучко витягнула руку й потрусила його. Що він
собі зробив?
— Агов. Прокидайся, чорт забирай.
Зуби цокотіли. Джульєтта схопила чоловіка за плече
й різко струснула.
— Соло! Мені потрібна допомога!
416
ЧАСТИНА V. Скрута
Одне його око трохи розплющилося. Він кілька разів
кліпнув, потім скорчився й закашляв, заляпуючи підлогу
кров’ю.
— Допоможи мені, — попросила Джульєтта. Намага-
лася спіймати кволою рукою блискавку на спині, не усві-
домлюючи, що допомога була потрібна швидше Соло,
ніж їй.
Соло відкашлявся в руку, перекотився й ліг на спину.
Кров досі цебеніла йому з голови — підсохлими ділянка-
ми стікали свіжі цівки.
— Соло?
Він застогнав. Джульєтта підсунулася ближче, майже
не відчуваючи тіла. Він щось прошепотів — хрипко, ледь
чутно.
— Агов... — жінка схилилася до його обличчя й від-
чула, як німіють її розпухлі губи. У роті досі був смак
бензину.
— Не моє ім’я...
Він викашляв ще трохи червоних бризок. Рука ворух-
нулася на підлозі, ніби щоб прикрити рота, але так до
нього й не дістала.
— Не моє ім’я, — повторив він знову. Голова в нього
перекочувалася з боку на бік, і Джульєтта нарешті зрозу-
міла, що він серйозно поранений. Оговталася вже достат-
ньо, щоб врешті зважити його стан.
— Тримайся, — простогнала вона. — Соло, мені по-
трібно, щоб ти тримався.
Спробувала підвестися, змусити себе поворухнутись.
Соло кліпнув і глянув на неї скляними очима. Кров за-
барвлювала багрянцем сірі волосини в його бороді.
— Не Соло, — з натугою вимовив він. — Мене звати
Джиммі... — він знову закашлявся, очі закотилися, — ...і
я не думаю... — повіки опустилися, а тоді здригнулися від
болю, — ...не думаю, що я...
— Залишайся зі мною, — попросила Джульєтта, і її
крижаним обличчям покотилися гарячі сльози.
— ...не думаю, що я будь-коли був тут сам, — проше-
потів він, а далі зморшки на його обличчі розгладились
і голова завмерла на холодній крицевій підлозі.
417
Бункер, ілюзія
70
Бункер 18
Казанок гучно булькотів на плиті, з його поверхні здійма-
лася пара, а по краях збиралися крихітні крапельки води,
готові вистрибнути на волю. Лукас висипав з банки тро-
хи чайного листя у підвішене ситечко. Тремтячими рука-
ми опустив ситечко у чашку. Коли підняв казанок, трохи
води вилилося на конфорку; краплі зашипіли й запахло
паленим. Лукас заливав листя окропом і кутиком ока сте-
жив за Бернардом.
— Я просто не розумію, — сказав він, обіруч стискаю-
чи чашку, щоб тепло проникло в долоні. — Як хтось міг...
Як можна зробити щось таке навмисно? — Лукас похитав
головою і зазирнув у чашку, помітив, що кілька непокір-
них листочків уже звільнились і плавають поза ситечком.
Підняв погляд на Бернарда. — І ви знали про це? Як... Як
ви змогли про це дізнатися?
Бернард насупився. Потер вуса рукою, поклав другу
долоню на черево.
— Краще б я цього не знав, — сказав він Лукасу. —
А тепер ти розумієш, чому деякі факти, деякі знання
слід гасити ще в зародку. Цікавість роздмухуватиме ці
жаринки, поки не спалить наш бункер дощенту, — Бер-
нард опустив погляд на свої чоботи. — Я збагнув це сам,
майже як ти, лише з тих знань, які необхідні для нашої
роботи. Ось чому я обрав тебе, Лукасе. Ти та ще кілька
людей маєте хоч якесь уявлення про те, що зберігається
на цих серверах. Ти вже готовий для подальшого нав-
чання. Можеш уявити собі, що буде, якщо розповісти це
будь-кому з тих, хто щодня вдягає на роботу червоне чи
зелене?
Лукас похитав головою.
— Таке вже траплялося, ти знаєш. Бункер деся-
тий загинув саме так. Я сидів ось там, — він кивнув на
маленький кабінет із книжками, комп’ютером і раці-
єю, — і слухав, як це відбувалось. Я слухав, як тінь мого
колеги звідти передає своє божевілля всім, хто міг це
чути.
418
ЧАСТИНА V. Скрута
Лукас глянув на пару над своєю чашкою. Кілька ли-
сточків кружляли на поверхні, у гарячому вирі потемні-
лої води; решту сітка досі тримала в полоні.
— Ось чому приміщення з рацією замкнено, — сказав
він. — І ось чому тебе замкнено.
Лукас кивнув. Він уже й сам здогадувався.
— Як довго вас тут тримали? — він глянув на Бернар-
да, і перед очима промайнула картинка: шериф Біллінґз
оглядає свою рушницю, поки Лукас розмовляє з матір’ю.
Невже їх підслуховували? Невже його самого і його матір
застрелили б, якби він щось сказав?
— Я провів тут, унизу, понад два місяці, поки мій бос
не переконався, що я готовий, що я сприйняв і зрозумів
усе, чого навчався, — Бернард схрестив руки на череві. —
Я справді шкодую, що ти поставив це запитання, що ти
надто швидко все зрозумів. Про це краще дізнаватись
у старшому віці.
Лукас стиснув губи й кивнув. Дивно було розмовляти
ось так із кимось старшим за нього, кимось, хто знав на-
багато більше, був набагато мудрішим. Він уявляв собі,
що десь так чоловік може розмовляти зі своїм батьком —
тільки не про сплановане й здійснене знищення цілого
світу.
Він схилив голову і вдихнув пахощі завареного чаю.
Запах м’яти мав вивести зі стресу, перемкнути на центр
спокою і задоволень у глибинах його мозку. Вдихнув і за-
тримав подих, потім повільно видихнув. Бернард підій-
шов до невеличкої плитки в кутку кімнати й теж почав
заварювати собі чай.
— Як вони зробили це? — спитав Лукас. — Убити так
багато людей... Ви знаєте, як вони це зробили?
Бернард знизав плечима. Він постукав пальцем по
бляшанці, висипаючи точно відміряну порцію чаю в інше
ситечко.
— Наскільки мені відомо, вони й досі можуть це ро-
бити. Ніхто не говорить, скільки часу це триватиме. Є
ризик, що десь на земній кулі вижили й зачаїлися інші
люди. Операція «П’ятдесят» не має жодного сенсу, якщо
виживе хтось іще. Населення повинно бути гомогенним...
419
Бункер, ілюзія
— Той чоловік, із яким я спілкувався, сказав, що ми
єдині, Лише п’ятдесят бункерів...
— Сорок сім, — сказав Бернард. — І ми справді єди-
ні, принаймні, наскільки нам відомо. Важко уявити собі,
щоб хтось іще міг так добре підготуватися. Але завжди
є ризик. Минуло лише кілька сотень років.
— Кілька сотень? — Лукас сперся на кухонні тумби.
Підніс до обличчя чашку з чаєм, але м’ята втрачала владу
над ним. — Тож кількасот років тому ми вирішили...
— Вони, — Бернард налив у чашку воду, здійняв хмар-
ку пари. — Вони вирішили. Не приєднуй себе до них.
І мене так само.
— Гаразд, вони вирішили знищити світ. Стерти все
живе. Чому?
Бернард поставив чашку на плиту, щоб чай краще
заварився. Зняв запітнілі окуляри, протер їх і махнув
ними в бік кабінету, де на стіні висіли величезні книж-
кові полиці.
— Через найгірші частини нашого Спадку, ось чому.
Принаймні, я думаю, що так би вони й сказали, якби досі
були живі, — далі він стишив голос і пробурмотів:
— Дякувати Богові, це не так.
Лукас здригнувся. Йому досі не вірилось, що хтось
може так вирішити незалежно від обставин. Він подумав
про мільярди людей, які жили під зірками кілька століть
тому. Ніхто не міг убити стількох. Як узагалі хтось нава-
жився забрати стільки життів за щось пусте, несуттєве?
— А тепер ми працюємо на них, — видихнув Лукас.
Він підійшов до мийки, дістав ситечко з чашки і поклав
на сталеву поверхню. Обережно надпив, сьорбаючи, щоб
не обпектися. — Ви кажете, що я не маю приєднувати нас
до тих людей, але ж тепер ми частина всього цього.
— Ні, — Бернард відійшов від плити і став перед неве-
личкою мапою світу, що висіла над обіднім столиком. —
Ми не брали жодної участі в тому, що зробили ті схиблені
виродки. Якби я стояв перед тими хлопцями, тими людь-
ми, що зробили це, якби я був із ними в одній кімнаті, я б
убив кожного з тих клятих покидьків, — Бернард ляснув
долонею по мапі. — Я б задушив їх голіруч.
420
ЧАСТИНА V. Скрута
Лукас мовчав, не в змозі поворухнутись.
— Вони не дали нам шансів. Це не те, що нам хочуть
втлумачити, — Бернард обвів рукою кімнату. — Це в’яз-
ниця. Не дім, а клітка. Призначена не захищати, а змушу-
вати нас під страхом смерті поділяти їхнє бачення.
— їхнє бачення чого?
— Світу, де всі ми однакові, де ми надто залежимо
одне від одного, щоб марнувати час на війни, витрачати
наші обмежені ресурси, які мусимо оберігати, — Бернард
підняв чашку й гучно сьорбнув. — Принаймні, така моя
теорія. Після десятків років читання. Люди, які зробили
це, керували могутньою країною, що починала руйну-
ватися. Вони бачили кінець, свій власний кінець, і це до
смерті лякало їх. Коли час їхньої влади почав добігати
кінця — а це тривало десятки років — вони зрозуміли,
що мають лише один шанс врятуватися, врятувати те, що
вважали своїм способом життя. Тож перш ніж ці люди
втратили єдину нагоду, вони реалізували свій план.
— І ніхто не знав про це? Як таке можливо?
Бернард зробив ще один ковток, прицмокнув губами
і витер вуса.
— Хтозна. Може, просто ніхто їм не вірив. Може, на-
городою за мовчання була участь. На фабриках, більших,
ніж ти можеш собі уявити, вони виробляли речі, про які
ніхто не знав. Вони виробляли там бомби, які, думаю, ві-
діграли певну роль у всьому цьому. І ніхто ні про що не
знав. А ще в Спадку є історії про людей, які в давнину
жили в землях під владою великих королів — вони мовби
виконували обов’язки мера, але насправді керували знач-
но більшими групами людей. Коли ці королі помирали,
під землею будували заплутану мережу приміщень, які
наповнювали скарбами. Це вимагало роботи сотень чоло-
віків. Знаєш, як вони тримали в таємниці розташування
цих приміщень?
Лукас знизав плечима.
— Платили робітникам тонну читів?
Бернард засміявся і зняв з язика листочок.
— У них не було читів. Вони добре подбали про те,
щоб ці чоловіки мовчали. Вони вбивали їх.
421
Бункер, ілюзія
— Своїх людей? — Лукас глянув у бік кімнати з книж-
ками, міркуючи, у якій коробці може зберігатися ця істо-
рія.
— Для нас не дивно, що хтось убивав людей заради
збереження таємниць, — на обличчі Бернарда з’явився
суворий вираз. — Одного дня, коли ти посядеш моє місце,
це буде частиною твоєї роботи.
Лукас відчув у животі гострий біль — усвідомив ці сло-
ва до кінця. Аж тепер почав по-справжньому розуміти, на
що погодився. Порівняно з цим стріляти в людей із руш-
ниць здавалося ледь не шляхетною справою.
— Ми — не ті люди, які створили цей світ, Лукасе,
але від нас залежить наше виживання. Ти мусиш це
зрозуміти.
— Ми не можемо обирати, де нам жити, — пробурмо-
тів молодик, — але контролюємо свої вчинки на шляху
вперед.
— Мудрі слова, — Бернард ковтнув ще чаю.
— Так. Я тільки зараз починаю їх цінувати.
Бернард поставив чашку в мийку і заклав руку до круг-
лої кишені на животі. На мить затримав погляд на облич-
чі Лукаса й знову глянув на маленьку мапу світу.
— Це зробили люди лихі, але їх уже немає. Забудь про
них. Знай тільки ось що: вони замкнули своє поріддя, пе-
ретворивши його на спотворену форму власного вижи-
вання. Вони примусили нас грати в цю гру, де порушення
правил означає смерть для кожного з нас. Але життя за
тими правилами, їх дотримання означає, що ми всі буде-
мо страждати.
Бернард поправив окуляри і пройшов повз Лукаса, по-
плескавши його по плечі.
— Я пишаюся тобою, синку. Ти всотуєш усе це наба-
гато краще, ніж я свого часу. А тепер відпочинь трохи.
Звільни думки й серце. Завтра — знову до навчання.
Бос попрямував до кабінету, вийшов у коридор і під-
нявся драбиною. Лукас мовчки кивнув. Почекав, поки
Бернард піде, — віддалене, приглушене відстанню бряз-
кання металу просигналило, що ґратки стали на міс-
це, — тоді пройшов у кабінет і втупився у велику схему
422
ЧАСТИНА V. Скрута
бункерів, на якій кілька було викреслено. Подивився на
бункер перший, міркуючи, хто ж, з біса, тут головний і чи
могли ці люди так само виправдовувати свої дії тим, що їх
змусили до цього, що вони не такі вже й винні, а просто
приймають те, що успадкували, — цю схиблену гру з мер-
зенними правилами, де майже всіх тримають у незнанні
й під замком.
Хто, чорт забирай, були ці люди? Чи може Лукас уя-
вити себе одним із них? І чому Бернард не бачить, що він
сам один із них?
71
Бункер 18
Двері генераторної грюкнули, приглушили гуркіт стрі-
лянини, який злився у далекий гул. Шерлі ледь волокла
ноги, та все одно кинулася до диспетчерської, не помі-
чаючи своїх друзів і колег, які намагалися допитатись
у неї, що відбувається зовні. Вони стояли вздовж стін
і поруччя, щулилися від гучних вибухів і стрілянини.
Просто перед дверима диспетчерської Шерлі помітила
на головному генераторі кількох робітників із другої
зміни, які поралися коло масивної вивідної системи гур-
кітливої машини.
— Знайшла, — видихнула Шерлі, зачиняючи за собою
двері диспетчерської. Кортні й Вокер, які сиділи на під-
лозі, підняли до неї обличчя. Вирячені очі й роззявлений
рот Кортні вказували на те, що Шерлі щось пропустила.
— Що? — спитала вона, передаючи Вокеру два тран-
смітери. — Ти вже чула? Вок, вона знає?
— Як це можливо? — прошепотіла Кортні. — Як вона
вижила? І що сталося з твоїм обличчям?
Шерлі доторкнулася до губи, провела пальцями по на-
бряклому підборіддю. На пучках залишилася кров. Вона
приклала рукав до рота.
— Якщо це спрацює, — прохрипів Вокер, прилашто-
вуючи один із трансмітерів, — ми спитаємо про це в самої
Джулз.
423
Бункер, ілюзія
Шерлі озирнулася, виглянула з віконця диспетчер-
ської. Втерла обличчя рукавом.
— Що Карл із хлопцями роблять із вивідною тру-
бою? — спитала вона.
— Вони мають план, як спрямувати її в інший бік, —
відповіла Кортні й підвелася з підлоги, тим часом як
Вокер почав щось паяти — запах нагадав про його май-
стерню. Він бурчав щось про свій поганий зір. Кортні пі-
дійшла до Шерлі.
— Спрямувати куди?
— У ІТ-відділ. Принаймні, так сказала Хелін. Венти-
ляційна труба для охолодження їхньої серверної прохо-
дить тут крізь стелю, а далі тягнеться в шахту машинного.
Хтось помітив на плані, що вона зовсім близько, і поду-
мав, що ми можемо відбиватися звідси.
— То ми просто задушимо їх нашими викидами? —
Шерлі бентежив цей план. Вона подумала, що сказав би
Нокс, якби досі був живий і керував ними. Без сумніву, всі
ті чоловіки й жінки, що сиділи в офісах нагорі, не стано-
вили проблеми.
— Вок, коли ми зможемо поговорити з Джульєттою?
Або хоча б спробуємо зв’язатися з нею?
— Я майже скінчив. Кляті збільшувачі...
Кортні поклала руку на плече Шерлі.
— Із тобою все гаразд? Як тримаєшся?
— Я? — Шерлі засміялась і похитала головою. Гляну-
ла на заплямований кров’ю рукав, відчула, як по грудях
стікає піт. — Я приголомшена. Більше не маю жодного
уявлення про те, що, дідько забирай, відбувається навко-
ло. У вухах досі дзвенить від того, що вони там зробили зі
сходами. Здається, я звихнула кісточку. І вмираю з голо-
ду. О, і ще — я вже казала, що моя подруга не така мертва,
як я думала?
Вона глибоко вдихнула.
Кортні й далі дивилася стурбовано. Шерлі знала, що
та запитує про інше.
— Так, я оплакую Марка, — тихо додала вона.
Кортні обійняла подругу й міцно пригорнула.
— Пробач, — мовила вона. — Я не хотіла...
424
ЧАСТИНА V. Скрута
Шерлі махнула їй, щоб замовкла. Дві жінки стояли
й спостерігали крізь віконце, як невеличка бригада з дру-
гої зміни працювала над генератором, намагаючись виве-
сти отруйні гази з машини завбільшки як ціле помешкан-
ня високо нагору, до тридцятих поверхів.
— А втім, знаєш що? Інколи я радію, що його тут нема.
Усвідомлюю, що мене тут теж скоро не буде, коли вони
дістануться до нас, і радію, що він не може хвилюватися
через це, перейматися тим, що вони зроблять із нами. Зі
мною. І ще я рада, що мені не довелося спостерігати, як
він воює, живе на пайках, в усьому цьому божевіллі, —
вона кивнула на бригаду за вікном. Знала, що Марк зараз
був би або там, виконуючи жахливу роботу, або за двери-
ма, з гвинтівкою, притиснутою до щоки.
— Прийом. Як чути? Прийом, прийом.
Жінки озирнулися й побачили, що Вокер клацає чер-
воною кнопкою перемикача, тримаючи мікрофон з на-
вушників біля підборіддя, зосереджено насупивши брови.
— Джульєтто? — спитав він. — Ти чуєш мене? Прийом.
Шерлі посунулася до Вокера, нахилилась і поклала
руку йому на плече. Всі троє втупилися в навушники, че-
каючи на відповідь.
«Прийом», — із крихітних динаміків долинув тихий голос.
Шерлі притиснула руку до грудей, не в змозі дихати,
зачудована тим, що їм відповіли. Лише за якусь частку
секунди, після цього промінця відчайдушної надії вона
зрозуміла, що це була не Джульєтта. Голос був інший.
— Це не вона, — пригнічено прошепотіла Кортні. Во-
кер замахав на неї. Червона кнопка гучно клацнула, коли
він зібрався говорити.
— Прийом. Мене звати Вокер. Ми отримали повідом-
лення від нашого друга. Чи є там ще хтось?
— Спитай, де вони, — прошипіла Кортні.
— Де ви є? — додав Вокер, перш ніж відпустити кнопку.
Крихітні динаміки ожили.
«Ми ніде. Ви ніколи нас не знайдете. Тримайтеся яко-
мога далі».
Голос замовк, почулося шипіння статики.
«А ваш друг мертвий. Ми вбили його».
425
Бункер, ілюзія
72
Бункер 17
Крижана вода й холодне повітря в комбінезоні були вже
смертельними. Зуби в Джульєтти гучно цокотіли, поки
вона працювала ножем. Простромила лезо в мокру об-
шивку комбінезона, відчуваючи, що так уже було, що
вона вже робила це — без жодного сумніву.
Спочатку скинула рукавиці. Комбінезон був продіря-
влений, вода витікала з усіх отворів. Джульєтта потерла
долоні, ледь відчуваючи їх. Зірвала тканину з грудей, і її
погляд упав на Соло — він не рухався. Жінка помітила, що
поряд нема його великого гайкового ключа. І сумки з одя-
гом теж. Компресор лежав на боці, шланг під ним перекру-
тився, пальне скрапувало з-під не загвинченої накривки.
Джульєтта замерзала. Вже насилу дихала. Щойно
звільнивши груди, почала розмахувати ногами, вивіль-
няючи їх із холош, потім розвернула комбінезон задом
наперед, намагаючись зняти липку стрічку.
Її пальці так застигли, що й із цим не впоралися. На-
томість простромила під стрічку ніж, аби розпиляти її, ді-
статися до змійки.
Нарешті, стиснувши пальці так, що кісточки побіліли,
відстібнула маленьку петельку коміра і відкинула комбі-
незон. Наповнений водою, він важив удвічі більше, ніж
зазвичай. Джульєтта залишилася в двох шарах підклад-
ки, мокра до нитки. Тремтіла всім тілом, і далі стискаючи
ніж, а поряд лежало тіло доброго чоловіка, який пережив
усе, що цей потворний світ кидав йому в обличчя, крім її
прибуття.
Джульєтта посунулася ближче до Соло й торкнулася
до його шиї. Руки заклякли; вона не відчувала пульсу, але
не була впевнена, що взагалі могла б знайти його. Ледь
відчувала його шию під своїми скорченими від холоду
пальцями.
Нарешті звелася на ноги, мало не впала знову, схопи-
лася за поруччя. Побрела до компресора, розуміючи, що
мусить зігрітися. І відчула нестримне бажання заснути.
Але знала: якщо засне, то ніколи вже не прокинеться.
426
ЧАСТИНА V. Скрута
Каністра з пальним була досі повна. Джульєтта спро-
бувала відкрутити накривку, але її руки вже ні на що не
були здатні, лише конвульсивно здригалися. Кожен ви-
дих створював хмарку над обличчям. Це було моторош-
не нагадування про те, що вона втрачає тепло, — останні
крихти, що лишилися в тілі.
Джульєтта схопила ніж. Вчепившись у нього обіруч,
увіткнула вістря в накривку. Руків’я стискати було легше;
повернула ніж, і накривка тріснула. Щойно вона підда-
лася, жінка витягла лезо і завершила справу руками, по-
клавши ніж на коліна.
Вона перехилила каністру над компресором, заливаю-
чи пальним гумові прокладки під коліщатками, корпус,
усю машину. Все одно більше ніколи не скористається
нею, ніколи не покладатиметься на неї чи на будь-що
інше, аби забезпечити себе повітрям. Джульєтта поста-
вила напівпорожню каністру, відсунула її ногою якомога
далі від компресора. Пальне скрапувало крізь металеві
ґратки, падало у воду внизу з мелодійним звуком, відлун-
ня котилося між бетонних стін обіч сходів. Свіжішала от-
руйна веселкова плівка на поверхні.
Повернувши ніж лезом донизу і нахиливши його ту-
пим боком далі від себе, Джульєтта почала різко прово-
дити ним по металевих зубцях вентиляційного отвору.
Після кожного руху відсмикувала руку, очікуючи, що
полум’я от-от спалахне. Але іскри не було. Джульєтта
почала натискати сильніше, гніваючись і ризикуючи по-
шкодити дорогоцінний ніж, єдине своє знаряддя захисту.
Непорушний Соло нагадував їй, що ніж може знадоби-
тись, якщо їй вдасться здолати смертельний холод...
Ніж ковзнув, клацнув об метал, щось тріснуло, рукою
заструмувало тепло, хвилею вдарило в обличчя.
Джульєтта впустила ніж і замахала рукою, але вона не
горіла. А от компресор горів. І частина ґраток теж.
Коли полум’я почало спадати, вона схопила каністру,
вихлюпнула з неї ще трохи пального, і великі язики по-
маранчевого вогню зі свистом здійнялися в повітря. Ко-
ліщата компресора потріскували, догораючи. Джульєтта
впала на підлогу близько до вогню і відчула жар від висо-
427
Бункер, ілюзія
кого полум’я, що охопило всю металеву машину. Почала
зривати з себе підкладку, поглядаючи на Соло, обіцяю-
чи собі, що не залишить тут його тіло, що повернеться по
нього.
До кінцівок поверталися відчуття — спочатку потроху,
а далі з гострим поколюванням. Оголена Джульєтта згор-
нулася калачиком біля вже невеличкого багаття, ладного
наступної миті згаснути, потерла долоні, подихала на них
теплою парою. Двічі їй довелося підгодовувати голодний
вогонь, який хапав за руки гострими жалами. Лише колі-
щата горіли рівно, тож вона більше не потребувала іскор
для підтримки багаття. Цілюще тепло розпливалося в по-
вітрі над ґратчастим перекриттям майданчика, огортало
голе тіло, метал потроху нагрівався.
Та зуби й далі несамовито цокотіли. Джульєтта погля-
дала на сходи, пронизана новим страхом: будь-якої миті
могли загупати чоботи. Вона виявилася в пастці між тими
іншими людьми й крижаною водою. Схопила свого ножа,
затисла обіруч і виставила перед собою, намагаючись
здолати тремтіння.
Відображення обличчя у лезі змусило її хвилюватися
ще більше. Вона була бліда, мов привид. Губи фіолетові,
очі запали, навколо них чорніють синці. Джульєтті на-
віть стало смішно, коли побачила, як у неї тремтять губи
й труситься щелепа. Підповзла ближче до вогню. Пома-
ранчеве світло танцювало на ножі, не вигоріле пальне
скрапувало вниз і збиралося у веселкові калюжі.
Коли решта пального вигоріла і язики полум’я опали,
Джульєтта вирішила, що час рухатися. Її ще трусило, але
вже тому, що на глибинних сходах, далеко від ІТ-відділу
з його надміром електрики завжди було холодно. Вона
поплескала по чорній підкладці, яку стягнула з себе.
Один із комплектів був зіжмаканий і досі мокрий. Дру-
гий вона принаймні розклала на підлозі. Якби Джульєт-
та могла тоді тверезо міркувати, розвісила б його. Одяг
був вологий, але краще надягти його й нагріти власним
тілом, аніж дозволити холодному повітрю поволі заморо-
жувати тебе. Джульєтта простромила ноги в холоші, на-
тягла рукави, застібнула блискавку спереду.
428
ЧАСТИНА V. Скрута
На хистких затерплих ногах, боса, вона повернулася
до Соло. Цього разу вже відчула пальцями його шию. Він
був ще теплий. Джульєтта не могла пригадати, скільки
часу тіло залишається теплим. І раптом відчула слабкий,
повільний ритм. Пульс.
— Соло! — жінка струснула його за плечі.— Агов... —
яке ім’я він прошепотів? Вона пригадала:
— Джиммі!
Трусила Соло за плечі, його голова хиталася з боку
на бік. Оглянула голову крізь рідке розкошлане волосся
й побачила багато крові. Здебільшого засохлої. Джульєтта
знову озирнулася, шукаючи сумку, — там були їжа, вода,
сухий комбінезон, у який вона мала переодягтися після
повернення, — але сумка зникла. Тоді вона схопила другу
підкладку. Не знала, наскільки брудна вода просочува-
ла її, але це було краще, ніж нічого. Скрутивши тканину
в щільну кульку, вона вичавила на губи Соло трохи води.
Тоді викрутила ще трохи на його голову, відкинула волос-
ся, щоб оглянути рану, торкнулася до неї пальцями. Вода,
що потрапила в неї, мовби щось запустила в тілі Соло. Він
перекинувся набік, ухиляючись від руки Джульєтти й від
крапель. У бороді зблиснули жовті зуби — він кричав від
болю, тремтячі руки здіймалися над перекриттям. Вони
були напружені, мовби й досі нічого не відчували.
— Соло. Агов, усе гаразд.
Джульєтта тримала чоловіка, поки він не опритомнів.
Соло здивовано витріщився.
— Усе гаразд, — сказала вона. — 3 тобою все буде
гаразд.
Приклала скручену підкладку комбінезона до його
рани. Соло захрипів і схопився за її зап’ястя, але не від-
сунувся.
— Пече, — поскаржився він, кліпаючи очима й роззи-
раючись навколо. — Де я?
— На глибині, — нагадала йому Джульєтта, радіючи,
що він може говорити. їй хотілося плакати від полегшен-
ня. — Здається, на тебе напали...
Він спробував сісти, дихаючи крізь зціплені зуби, міц-
но тримаючись за її руку.
429
Бункер, ілюзія
— Не так швидко, — попередила вона, намагаючись
утримати його на підлозі. — У тебе величезна рана на го-
лові. Усе набрякло.
Соло розслабився.
— Де вони? — спитав нарешті.
— Я не знаю, — відповіла Джульєтта. — Що ти пам’я-
таєш? Скільки їх було?
Він заплющив очі. Жінка знову змочила його рану.
— Лише один. Здається, — Соло широко розплющив
очі, ніби приголомшений спогадом про напад. — Він був
начебто мого віку.
— Ми повинні піднятися нагору, — сказала Джульєт-
та. — Маємо дістатися туди, де тепло, промити твою рану,
знайти мені сухий одяг. Як думаєш, зможеш рухатися?
— Я не божевільний, — сказав Соло. — Я знаю. — Речі,
які виявлялися не на місці, світло, що вмикалося, — це
був не я. Я не божевільний.
— Не божевільний, — погодилася Джульєтта. Вона
пригадала всі випадки, коли повторювала собі те саме по-
думки, — це завжди траплялося на глибині, зазвичай під
час вилазок до відділу постачання.
— Ти не божевільний, — повторила вона.
73
Бункер 18
Лукас не міг змусити себе навчатися, принаймні, вивчати
те, що мав би. Розгорнутий Регламент лежав на дерев’я-
ному столику, над ним схилялася, заливаючи його світ-
лом, маленька лампа на ніжці з безліччю гнучких з’єд-
нань. Натомість Лукас стояв навпроти настінних схем,
вдивляючись у розташування бункерів, аналогічне роз-
ташуванню серверів у залі над ним, і слухав рацію, що зі
скреготінням передавала віддалені звуки війни.
Відбувався фінальний прорив. Загін Сімса втратив
кількох чоловіків у жахливому вибуху, десь біля сходів —
не центральних, — тепер вони вели бій, за їхніми плана-
ми, останній. Крихітні динаміки рації потріскували, учас-
430
ЧАСТИНА V. Скрута
ники бою перемовлялися, скоординовуючи дії, Бернард
викрикував накази зі свого офісу на поверх вище — голо-
си лунали на тлі постійної стрілянини.
Лукас знав, що йому не варто це слухати, але не міг
зупинитися. Джульєтта мала от-от зателефонувати, щоб
почути останні новини. Вона спитає, що сталося, спитає,
чи поклали всьому цьому край, і гірше, ніж розповісти їй
правду, було б тільки зізнатися, що він нічого не знає, бо
не зміг цього слухати.
Лукас простягнув руку і торкнувся до кружальця на
мапі, що позначало бункер номер сімнадцять. Він мов
Бог розглядав крихітні будівлі високо згори. Уявив,
як його рука пронизує темні хмари над Джульєттою
і накриває дах, призначений для тисяч життів. Лукас
провів пальцями по червоному хрестику, що перекрес-
лював бункер двома рисками, які означали непоправ-
ну втрату. Вони здавалися слизькими на дотик, ніби їх
накреслили восковим олівцем або чимось подібним.
Лукас спробував уявити, як це — одного дня отрима-
ти звістку, що цілий народ щез, перетворився на ніщо.
Йому довелося б пошукати в столі Бернарда — у своєму
столі — та знайти червоний грифель, аби викреслити
ним ще один шанс на їхній Спадок, ще одну оболонку
похованих надій.
Лукас підняв погляд до ламп на стелі — вони не бли-
мали. Чому Джульєтта досі не зателефонувала?
Він сколупнув нігтем лусочку однієї з червоних позна-
чок. Віск застряг під нігтем, але папір на тому місці зали-
шився криваво-червоним. Неможливо було прибрати це,
відчистити, полагодити...
З рації долинули звуки стрілянини. Лукас підійшов
до полички, на якій був встановлений передавач, і по-
чав слухати, як хтось гаркає накази, як убивають людей.
Чоло вкрилося потом. Він знав, як це — натискати гачок,
забирати життя. Відчув порожнечу в грудях і кволість
у колінах. Вхопився вологими долонями за поличку, щоб
не впасти, і подивився на трансмітер, замкнений у кліт-
ці. Як він прагнув зв’язатися з тими людьми і сказати їм,
щоб не робили цього, припинили безумство, насильство,
431
Бункер, ілюзія
безглузді вбивства. їх усіх може перекрити червоний
хрестик. Ось чого вони мають боятись — а не один одного.
Лукас торкнувся до металевих ґраток, що замикали від
нього керування рацією, і гостро відчув правильність сво-
їх думок. Але водночас він розумів, наскільки безглуздою
виявилася б спроба передати їх іншим. Це наївно. І це
нічого не змінило б. Легко керуватися спалахами люті,
заряджаючи зброю. Аби запобігти вимиранню, потрібно
було щось інше, більш помірковане — якесь нереальне
терпіння.
Лукас провів рукою по металевих ґратках. Зазирнув
крізь них до одного з індикаторів — його стрілка вказу-
вала на номер «18». У запаморочливому колі вишику-
валися п’ятдесят номерів — за кількістю бункерів. Лукас
марно шарпнув ґратки, жалкуючи, що не може слухати
щось інше. Що відбувалося у тих інших, далеких бунке-
рах? Певно, там і досі все таке безтурботне й безневинне.
Жарти, пусті балачки. Плітки. Він уявив, як би це було
дивно — втрутитися в одну з тих розмов і назвати себе
не втаємниченим. «Я — Лукас із бункера номер вісім-
надцять», — міг би сказати він. А їм захотілося б дізна-
тись, чому в бункерів є номери. А Лукас попросив би їх,
щоб вони були добрими одне до одного, поки їх ще бага-
то, й розповів би, що всі книжки й усі зірки у Всесвіті не
мають сенсу, якщо не залишиться нікого, хто читатиме,
нікого, хто вдивлятиметься крізь тонкі хмари, шукаючи
серед них небесні світила.
Він лишив рацію разом із війною, що клекотіла в ній,
пройшов повз столик і нетерплячу пляму світла, що за-
ливала ту страшенно нудну книгу. Глянув на коробки
з книжками — може, котрась приверне увагу. Почувався
тривожно і міряв кімнату кроками, ніби тварина в кліт-
ці. Може, слід було б знову пробігтися поміж серверів,
але тоді довелося б митися в душі, а душ чомусь став для
нього нестерпно важким завданням.
Схилившись на дальньому кінці полиць, Лукас по-
копирсався в безладних стосах паперів, що лежали без
коробок. Тут збиралися рукописні нотатки й додатки до
Спадку, накопичені за роки. Повідомлення майбутнім лі-
432
ЧАСТИНА V. Скрута
дерам бункера, інструкції, посібники, застереження. Лу-
кас витяг посібник із керування генератором, написаний
Джульєттою. Він бачив, як Бернард поклав його туди,
примовляючи, що він може стати в нагоді, якщо справи
на глибині погіршаться.
Зважаючи на те, що передавала рація, так воно й було.
Лукас підійшов до столика і нахилив лампу так, щоби
прочитати рукопис. Були дні, коли він боявся, що Джуль-
єтта зателефонує, боявся, що його спіймають, що відпо-
вість Бернард, або що вона попросить зробити щось, чого
він не зможе, чого ніколи більше не робитиме. А тепер,
коли світло над головою не блимало й сервер не дзижчав,
Лукас не хотів нічого, крім її дзвінка. Він бажав цього до
болю в грудях. Якась його частина знала — те, що вона
зараз робить, небезпечно й може статися лихо. Зрештою,
вона жила під червоним хрестиком, а ця позначка озна-
чала смерть.
Сторінки посібника були заповнені нотатками, напи-
саними твердим грифелем. Лукас погладив кілька рядків,
відчуваючи пучками продавлені лінії. Змісту він збагну-
ти не міг. Налаштування різних параметрів у будь-якому
можливому порядку, позиції клапанів, електронні діагра-
ми. Гортаючи сторінки, Лукас зрозумів, що цей посібник
зовсім не схожий на його зоряні мапи; це щось, створене
людиною з цілком іншим розумом. Це лише збільшува-
ло відстань між ними. Чому вони не могли повернути-
ся назад? У часи до очищення, до низки смертей. Вона
б завершувала роботу ввечері та сиділа біля нього, поки
він вдивлявся б у пітьму, міркуючи та спостерігаючи, роз-
мовляючи та чекаючи.
Лукас перегорнув посібник і прочитав кілька друко-
ваних рядків з п’єси, майже так само незбагненних. На
берегах були ремарки, написані іншим почерком: мож-
ливо, їх залишила мати Джульєтти або хтось із акторів.
На деяких сторінках були схеми, маленькі стрілки, що
показували рухи. «Усе-таки акторка», — вирішив Лукас.
Рухи на сцені. Сценарій, певно, був подарунком Джуль-
єтті, жінці, яка збудила його почуття; її ім’я стояло в за-
головку.
433
Бункер, ілюзія
Він проглянув рядки, шукаючи щось відповідне влас-
ному похмурому настроєві. Раптом помітив рядок, напи-
саний знайомим почерком — не почерком акторки. Лу-
кас повернувся й шукав потрібну сторінку, поки знову не
знайшов той запис.
Він був зроблений, без сумніву, рукою Джульєтти. Лу-
кас посунув сценарій до світла і прочитав вицвілі слова:
«Джордже!
Такий спокійний, ти лежиш, спочиваєш. І зморшок
край очей і у бровах твоїх уже немає. Поки ніхто не ди-
виться, торкнусь до тебе. Вони шукають доказів — та
я єдина знаю, що сталося з тобою. Чекай на мене. Чекай
на мене. Чекай, моя любове! Хай твого слуху сягнуть мої
зітхання, а потім поховай їх, щоб цілунок мій залишився
в потаємному коханні, про яке ніхто не знав».
Лукас відчув, що груди йому пробило крижане жало. Його
сум змінився на спалах гніву. Хто такий цей Джордж? Ди-
тячі пустощі? Джульєтта ніколи не була в санкціонованих
стосунках; він перевірив офіційні записи наступного дня
по їхній зустрічі. Доступ до серверів надавав деякі при-
вілеї. Може, закоханість? Якийсь чоловік із машинного,
котрий уже мав іншу дівчину? Для Лукаса це було б ще
гірше. Чоловік, за яким вона тужила так, як ніколи не ту-
житиме за Лукасом. Може, тому вона погодилася на ро-
боту в іншому кінці бункера? Щоб не бачити цього Джор-
джа, із яким не могла бути, позбутися тих почуттів, які
сховала на берегах п’єси про заборонене кохання?
Лукас повернувся і впав на крісло перед Бернардовим
комп’ютером. Поторсавши мишку, зайшов з віддалено-
го доступу на горішні сервери, відчуваючи, як палають
щоки від цього дивного почуття, цілком нового. Знав, що
воно називається ревнощами, але ніколи не відчував цієї
гарячки. Відкрив дані про працівників і пошукав серед
імен мешканців глибинних рівнів ім’я «Джордж». Пошук
видав чотири результати. Лукас скопіював номери їхніх
посвідчень, вставив у текстовий файл і надіслав у від-
діл документації. Один за одним вискочили фотографії
434
ЧАСТИНА V. Скрута
кожного з Джорджів, і Лукас переглянув їхні дані, почу-
ваючись трохи винним за зловживання владою і трохи
стурбованим через своє відкриття. Нестерпна нудьга від-
ступила, адже тепер він знайшов собі роботу.
Лише один із Джорджів працював у машинному. Він
був старий. Рація за спиною Лукаса подала голос, і він
подумав, що зараз діється з тим чоловіком, якщо він
досі там, внизу. Можливо, він уже мертвий, адже запи-
си не оновлювалися кілька тижнів, блокада стояла на
заваді.
Двоє знайдених Джорджів були замалими. Один не
прожив ще й року. Другий був тінню носія. Залишався
тридцятидворічний чоловік. Він працював на ярмарку,
у графі «Рід діяльності» було зазначено «Інше», він мав
дружину та двох дітей. Лукас розглянув нечітку світлину
з документів. Вуса. Ріденьке волосся. Крива посмішка.
Лукас вирішив, що очі чоловіка посаджені надто широко,
а брови в нього надто темні й кошлаті.
Узяв посібник і перечитав вірш.
«Цей чоловік мертвий, — вирішив він. — “Поховай ці
зітхання”».
Провів ще один пошук, цього разу розширений, включ-
но із закритими записами. Вискочили сотні результатів —
імена за всі ті роки, що минули від часу повстання. Проте
Лукаса це не зупинило. Він знав, що Джульєтті тридцять
чотири, і поставив фільтр на останні вісімнадцять років.
Вирішив для себе: якщо вона мала менше шістнадцяти
років, коли закохалася, то він не заморочуватиметься, за-
гасить у собі цей ганебний пломінь ревнощів.
Зі списку Джорджів за останні вісімнадцять років на
глибині померли тільки троє. Одному було за п’ятдесят,
другому — за шістдесят. Смерть була природною. Лукас
подумав пошукати зв’язків з Джульєттою, якихось вироб-
ничих стосунків чи, може, кревної спорідненості.
Але тоді він побачив третє досьє. Це потрібний
Джордж. Її Джордж. Лукас був упевнений. Підрахував-
ши, зрозумів, що чоловік мав би зараз тридцять вісім ро-
ків, якби був ще живий. Він помер понад три роки тому.
Працював у машинному, ніколи не був одружений.
435
Бункер, ілюзія
Лукас запустив пошук за посвідченням, і фотографія
підтвердила його побоювання. Вродливий чоловік: квад-
ратна щелепа, широкий ніс, темні очі. Він посміхався на
камеру, спокійний, розслаблений. Важко було його нена-
видіти. І особливо тому, що він був мертвий.
Лукас переглянув справу і виявив, що цю смерть роз-
слідували й зафіксували як нещасний випадок на вироб-
ництві. Розслідували. Лукас пригадав дещо, почуте про
Джульєтту після призначення її новим шерифом. Про
її кваліфікацію сперечалися всі, кому не ліньки, ходили
різні чутки. Особливо серед працівників ІТ. Але також
казали, що колись давно вона допомогла розкрити одну
справу, тому її й обрали.
Це й була та сама справа. Чи вона закохалася в того
Джорджа ще до його смерті? Чи покохала спогад про чо-
ловіка? Лукас зупинився на другому варіанті. Пошукав на
столі вугільний олівець, знайшов, записав номер посвід-
чення чоловіка та номер справи. Цим можна було запов-
нити час і завдяки цим пошукам хоч трохи краще пізнати
Джульєтту. Принаймні, це мало відволікати Лукаса доти,
поки нарешті жінка не зателефонує. Він розслабився, по-
сунув клавіатуру собі на коліна й розпочав пошуки.
74
Бункер 17
Тремтяча від холоду Джульєтта допомогла Соло звестися
на ноги. Він похитнувся, але втримав рівновагу, вчепив-
шись у поруччя.
— Ти можеш іти, як гадаєш? — спитала вона.
Час від часу поглядала на порожні сходи, що звивали-
ся догори: чи не там досі чигають ті, хто напав на Соло
і ледь не вбив її саму?
— Думаю, так, — відповів він. Приклав долоню до
чола й глянув на забруднену кров’ю руку. — Не знаю, чи
далеко.
Джульєтта підвела його до сходів. Від запаху бензину
й розплавленої гуми щипало в носі. Чорна підкладка досі
436
ЧАСТИНА V. Скрута
була волога; з рота виривалася пара. Говорити було важ-
ко, зуби нестримно цокотіли. Жінка нахилилася по ножа,
поки Соло тримався за вигнуте зовнішнє поруччя. Вона
глянула вгору, намагаючись оцінити завдання, що стояло
перед ними. Піднятися до ІТ-відділу одним марш-кидком
здавалося неможливим. Легені виснажило занурення,
м’язи судомило від холоду. А Соло мав кепський вигляд.
Рот у нього був напіврозтулений, очі безпорадно бігали.
Здавалося, він погано усвідомлював, що тут відбувається.
— Зможеш дійти до відділку заступника? — спитала
Джульєтта. Вона ночувала там під час вилазок до відді-
лу постачання. Камера була на диво комфортним місцем
для сну. Ключі досі лежали в своїй коробці. Можливо,
якби вони замкнулися зсередини і забрали собі ключа, то
змогли б спокійно відпочити.
— За скільки це поверхів? — спитав Соло.
Він не знав глибинних рівнів власного бункера так,
як знала їх Джульєтта, бо рідко ризикував вибиратися на
таку глибину.
— Дванадцять або трохи більше. Дійдеш?
Соло підняв чобіт до першої сходинки, нахилився над
нею.
— Спробую.
Вони рушили нагору з самим ножем, який Джульєтті
так щасливо дістався. Як він пережив її прорив крізь піть-
му машинного, було загадкою. Вона міцно стискала хо-
лодне руків’я задубілими пальцями. Звичайний кухонний
ножик став її фетишем, замінив годинник як найнеобхід-
ніша річ, яку Джульєтта постійно мусила мати при собі.
Поки вони рухалися сходами, руків’я дзенькало об внут-
рішнє поруччя щоразу, коли Джульєтта хапалася за ньо-
го для рівноваги. Другою рукою вона підтримувала Соло,
який виборював кожну сходинку з натугою і стогоном.
— Як думаєш, скільки їх усього? — спитала вона, спо-
стерігаючи за його зусиллями і час від часу нервово по-
глядаючи вгору.
Соло пробурмотів:
— їх не має бути взагалі, — він знову похитнувся, але
Джульєтта притримала. — Усі мертві. Всі.
437
Бункер, ілюзія
Вони спинилися на майданчику, щоби перепочити.
— Ти ж вижив, — зауважила Джульєтта. — Минуло
стільки років, а ти живий.
Чоловік спохмурнів, витер бороду тильним боком до-
лоні. Він важко дихав.
— Але я Соло, — сказав він і сумно похитав головою. —
Вони всі загинули. Усі-всі.
Джульєтта глянула в шахту, в пітьму між сходами й бе-
тонною стіною. Тьмяно-зелена соломинка сходів впира-
лась у щільний морок. Джульєтта стиснула зуби, щоб не
цокотіли, і прислухалася: чи не долине який звук, бодай
примарна ознака життя. Соло вже шкандибав наступним
прогоном. Джульєтта поквапилася слідом.
— Ти добре його розгледів? Що ти пам’ятаєш?
— Я пам’ятаю... пам’ятаю, мені здалося, що він такий,
як я.
Джульєтті почулося, що він схлипнув, але, можливо,
це було просто від напруги. Жінка озирнулася на двері,
які вони проминули, — там було темно, сюди не доходив
струм із ІТ-відділу. Чи не тут ховався нападник? А може,
вони залишали позаду ожилого привида?
Дуже сподівалася на це. Попереду був такий довгий
шлях, навіть до відділку заступника — що й казати про
місце, яке можна було б умовно назвати домівкою.
Вони мовчки видерлися ще на півтора поверху вище.
Джульєтта тремтіла, Соло кректав і пихкав. Жінка час від
часу потирала руки, стомлені від зусиль, яких доводилося
докладати, щоб сходити нагору, підтримуючи Соло. Зігрі-
лася б від руху, якби не волога підкладка. Не встигли вони
подолати й трьох поверхів, як Джульєтта відчула такий
голод, що, здавалося, тіло от-от відмовить. Воно потребу-
вало енергії, чогось, що можна спалити, аби зігрітися.
— Ще один поверх — і муситиму зупинитися, — попе-
редила вона Соло.
Той пробурмотів щось на знак згоди. Було приємно
відчувати, що вони мають мету — відпочинок: піднімати-
ся легше, якщо знаєш, скільки сходинок залишилося. На
майданчику сто тридцять другого Соло опустився, пере-
бираючи перекладини поруччя, мов щаблі драбини. Ледь
438
ЧАСТИНА V. Скрута
торкнувшись сідницями до ґраток, він ліг горілиць і зату-
лив руками обличчя.
Джульєтта сподівалася, що це лише струс. Вона бачи-
ла їх чимало, працюючи з чоловіками, — надто хвальку-
ватими, щоб надягати каски, але не такими гордовитими
в ті миті, коли інструмент або сталевий брус падав їм на
голову. Соло потрібен відпочинок.
Проблема була в тому, що відпочинок ще більше охо-
лоджував Джульєтту. Вона переступала з ноги на ногу,
щоб підтримувати кровообіг. Легкий піт, що виступив під
час сходження, тепер грав проти неї. Відчувала протяг,
який пробігав сходами: холодне повітря знизу проходи-
ло крізь крижані води мов крізь природний кондиціонер.
У Джульєтти трусилися плечі, ніж у руці дрижав так, що
відображення в металі стало розмитою плямою. Рухатися
було важко; таке тупцювання на місці могло її вбити. І ще
вона й досі не знала, де той нападник, могла тільки споді-
ватися, що він залишився внизу.
— Нам треба йти, — сказала вона Соло і глянула на
двері та темні віконечка в них. Що зробила б, якби цієї
миті хтось вискочив звідти й напав? Як боронилася б?
Соло підняв руку і махнув їй.
— Іди, — сказав він. — Я залишуся тут.
— Ні, ти підеш зі мною, — Джульєтта потерла долоні,
подихала на них, зібрала останні сили. Підійшла до Соло
та спробувала схопити його за руку, але він відсмикнув її.
— Ще відпочину, — попросив жалібно. — І наздожену.
— Хай мене дідько вхопить, якщо я... — зуби в жінки
нестримно цокотіли. Вона здригнулась і потрусила рука-
ми, розганяючи кров у кінцівки.
— ...якщо я залишу тебе самого, — доказала нарешті.
— Так хочеться води, — промимрив Соло.
Попри те, що вона щойно бачила води набагато біль-
ше, ніж потрібно для життя, Джульєтта теж мучила спра-
га. Вона глянула вгору.
— Ще один поверх — і ми будемо на нижніх фермах.
Давай. На сьогодні цього достатньо. їжа, вода та щось сухе
для мене. Вставай, Соло, вставай. Навіть якщо ми добира-
тимемось додому тиждень, не можемо здатися просто тут.
439
Бункер, ілюзія
Вона схопила чоловіка за зап’ясток. Цього разу він не
опирався.
Наступний прогін долали цілу вічність. Соло кілька
разів зупинявся, прихилявся до поруччя й отупіло витрі-
щався на наступну сходинку. По шиї в нього струменіла
свіжа кров. Джульєтта тупцяла відмерзлими ногами та
лаялася. Все склалося по-дурному. Вона поводилась як
остання дурепа.
Коли до майданчика залишалося кілька сходинок,
жінка залишила Соло позаду і підійшла до дверей, щоб
перевірити, чи вони відчинені. Аварійні дроти спуска-
лися сюди з ІТ та зміїлися всередину — це зробили дуже
давно, в часи, коли ті, хто вижив, як Соло, збирали докупи
все, що могло відтермінувати їхній кінець. Джульєтта за-
зирнула всередину і побачила, що ультрафіолетові лампи
вимкнені.
— Соло? Я піду ввімкну таймери. Залишайся тут.
Він не відповів. Джульєтта притримала двері й спро-
бувала ввіткнути ніж у металеві ґратки під ногами, щоб
двері не причинилися. Її руки так тремтіли, що було важ-
ко навіть поцілити лезом у щілину. Лише тепер відчула,
що від підкладки тхне паленою гумою, димом того вогни-
ща, яке вона розпалила.
— Ось так, — сказав Соло. Відчинив двері й опустився
на підлогу, підтримуючи їх.
Джульєтта притисла ніж до грудей.
— Дякую.
Соло кивнув і помахав рукою. Його очі заплющилися.
— Води, — попросив він, облизуючи губи.
Джульєтта поплескала його по плечі.
— Я миттю.
Фойє ферми поглинало аварійне освітлення сходів,
і тьмяно-зелені відблиски швидко втонули в мороку.
Насос внутрішнього водогону гудів десь віддалік — цим
звуком верхні ферми привітали Джульєтту кілька тижнів
тому. Але тепер вона знала, що це за звук, знала, що тут
буде вода. Вода і їжа, а може, навіть одяг. Потрібно було
лише ввімкнути світло. Джульєтта сварила себе за те, що
440
ЧАСТИНА V. Скрута
не взяла запасного ліхтарика, лаялася через втрату сумки
й запасів.
Коли жінка перелізла через турнікет, її обступила піть-
ма. Та Джульєтта знала шлях. Ці ферми тижнями годува-
ли їх із Соло, поки вони працювали над жалюгідним гід-
ропонним насосом і водогоном. Джульєтта подумала про
новий насос, який під’єднала; механік у ній цікавився, чи
добре вона все зробила, чи запрацює та штука, чи не слід
їй було клацнути перемикачем, перш ніж піти з того май-
данчика. Це була шалена думка, але якась її частина хо-
тіла осушити цей бункер, приборкати повінь, навіть якщо
сама Джульєтта до перемоги не доживе. Її випробування
у глибинах вже здавалося на диво далеким, мовби щось
побачене вві сні, який не збувся. Проте хотілося, щоб усе
це було не марно. Вона хотіла, щоб поранення Соло не
виявилося марним.
Підкладка гучно шурхотіла, холоші терлися одна об
одну, мокрі стопи чвякали, коли вона відривала їх від
підлоги. Жінка проводила однією рукою вздовж стіни,
а другою стискала ніж, що надавав упевненості. Уже
відчувалося тепло, яке залишалось у повітрі після ос-
таннього ввімкнення ультрафіолетових ламп. Джульєт-
та воліла б утекти з тієї холоднечі на сходах. Тут справді
почувалася краще. Очі почали звикати до пітьми. Вона
знайде трохи їжі, трохи води, безпечне місце для но-
чівлі. Завтра вони націляться на відділок заступника
на середніх. Там зможуть озброїтися, відновити сили.
Соло до того часу буде міцнішим. Принаймні, це їй
дуже потрібно.
У кінці коридору Джульєтта намацала вхід до диспет-
черської. Рука за звичкою піднялася до вимикача на стіні,
але він уже був увімкнений. І не працював понад трид-
цять років.
Джульєтта наосліп побрела кімнатою, виставивши по-
перед себе руки; очікувала, що от-от зіткнеться зі стіною,
але це сталося не так швидко. Кінчик ножа ковзнув по
коробці живлення. Джульєтта потягнулася до дроту, що
звисав зі стелі, прикріплений кимось дуже давно. Прове-
ла рукою вздовж нього й намацала таймер, до якого він
441
Бункер, ілюзія
був під’єднаний, далі повільно повертала ручку, поки не
клацнуло.
У оранжереях із рослинами заторохкотів ланцюжок
увімкнутих реле. З’явилося тьмяне світіння. Лампи
мали розгорітись і запрацювати на повну силу за кілька
хвилин.
Джульєтта вийшла з диспетчерської і попрямувала од-
ним із зарослих проходів між довгих ділянок ґрунту. Най-
ближчі грядки були обчищені. Джульєтта продиралася
крізь зелене бадилля — обабіч усе розрослось і зімкнуло-
ся над доріжкою. Жінка наближалася до насоса.
Води для Соло, тепла для себе. Повторювала цю ман-
тру, благаючи лампи нагрітися якомога швидше. Навко-
ло все ще було тьмяним і туманним, ніби зовні раннього
хмарного ранку.
Жінка пройшла занедбаними заростями гороху. Зір-
вала кілька стручків з закручених стебел, аби забезпе-
чити своєму шлункові хоча б якесь заняття й врятувати
його від болю. Гудіння насоса стало гучнішим: машина
проштовхувала воду трубами для поливання. Джульєтта
пожувала горошинку, проковтнула, прослизнула між по-
перечинами загорожі та наблизилася до вільної від рос-
лин ділянки навколо насоса.
Земля під ним була темна й витоптана — вони з Соло
пили тут і наповнювали баклаги. Тут-таки валялися
кілька склянок. Джульєтта стала навколішки біля насо-
са й узяла високу склянку. Світло над головою повільно
яскравішало. їй уже здавалося, що відчувається тепло.
Доклавши трохи зусиль, розкрутила кран у нижній ча-
стині насоса на кілька обертів. Тиск був достатній, вода
полилася рівною цівкою. Джульєтта тісно притиснула
склянку до насоса, щоб розливати якомога менше. У по-
судині забулькало.
Джульєтта пила, поки вода наливалась у другу склян-
ку, відчуваючи, як риплять на зубах піщинки.
Наповнивши обидві склянки, вчавила їх у мокрий
ґрунт, щоб не перекинулись, і закручувала кран, поки
струмінь не зник. Затиснула ніж під пахвою і схопила
склянки. Підійшла до поруччя, переклала речі на другий
442
ЧАСТИНА V. Скрута
бік, перекинула ногу через найнижчу поперечину й про-
тиснулася над нею.
Тепер слід було знайти одяг. Джульєтта залишила
склянки на місці й узяла ніж. За рогом були кабінети та
їдальня. Вона пригадала свій перший одяг у бункері сім-
надцятому: скатертину з діркою посередині. Засміялася,
звернула за ріг і відчула, що повертається назад, неначе
тижні праці заради того, аби щось тут покращити, відмо-
талися до початку.
Довгий коридор між двома фермами був темний. Над
головою з труб звисало кілька дротів — між тих кріплень,
де їх поспіхом почепили. Вони бігли то вгору, то вниз
туди, звідки чулося гудіння й де лампи освітлювали зе-
мельні ділянки.
Джульєтта зазирнула в кабінети, але нічого там не зна-
йшла. Ні комбінезонів, ані штор. Попрямувала до їдаль-
ні й уже збиралася туди ввійти, як раптом почула щось
за сусідньою грядкою. Клацання. Тріск. Якийсь контакт
у мережі ламп? Може, щось заїло?
Джульєтта зазирнула в коридор наступної ферми.
Там лампи горіли яскравіше і вже нагрілися. Може, вони
ввімкнулися швидше. Джульєтта почала скрадатися ко-
ридором на їхнє світло, ніби малий метелик, привабле-
ний полум’ям. Від думки про те, що можна буде висох-
нути й нарешті нормально зігрітися, руки вкривалися
дрібними пухирцями.
Наближаючись до ферми, вона почула ще щось. Скре-
готіння, мовби метал терся об метал. Можливо, ще один
насос намагається ввімкнутись. Вони з Соло не перевіря-
ли інших насосів на цьому рівні. На перших ділянках і так
було більше їжі, ніж потрібно двом людям.
Джульєтта застигла й огляділася.
Де б вона отаборилась, якби намагалася вижити тут?
В ІТ — заради струму? Чи тут — заради їжі й води? Уяви-
ла собі іншого чоловіка на кшталт Соло, який прослизнув
у якусь шпарину, заліг на дно і виживав тут довгі роки.
Можливо, він почув компресор, спустився, щоб розвіда-
ти, злякався, вдарив Соло по голові й утік. Може, він при-
хопив їхню сумку просто тому, що вона там була, а може,
443
Бункер, ілюзія
просто зіпхнув під поруччя й вона потонула в глибинах
машинного.
Джульєтта виставила поперед себе ніж і ковзнула
в прохід між пишних заростів. Зелена стіна з шелестом
розступалася перед нею. Тут усе було більш занедбане.
Непривітне. Не зібране. Це викликало суперечливі по-
чуття. Можливо, вона помилилася, можливо, їй знову
чулися різні звуки, як усі ці тижні, але якась її частина
хотіла переконатися. Вона хотіла знайти цього чоловіка,
схожого на Соло. Хотіла ввійти з ним у контакт. Це було
краще, ніж жити в страху, що в кожній тіні, за кожним
рогом зачаївся незнайомець.
Але що, як там була не одна людина? Чи могла група
людей виживати так довго? Скільки їх могло бути, щоб
залишатися непоміченими? Бункер величезний, але вони
з Соло проводили на глибині тижні, кілька разів заходи-
ли на ці ферми. Двоє людей, літня пара, не більше. Соло
сказав, що чоловік був його віку. Мусив бути.
Усі ці розрахунки промайнули в голові у Джульєтти,
переконуючи її в тому, що їй нема чого боятися. Вона
тремтіла, але в вени надходив адреналін. Вона була оз-
броєна. Листя диких, недоглянутих рослин черкало по
обличчю. Джульєтта продиралася крізь щільний бар’єр,
знаючи, що на тому боці щось знайде.
Далі ферми стали інакшими. Доглянутими. Недавно
впорядкованими рукою людини. Джульєтта відчула хви-
лю страху і полегшення: ці два протилежні почуття були
нероздільні, мов сходи й поруччя. Вона не хотіла бути
самотньою, не хотіла, щоб цей бункер залишався таким
занедбаним і порожнім, але й не хотіла, щоб на неї напа-
ли. Одна її частина відчувала бажання гукнути будь-ко-
го, сказати цим людям, що вона не зашкодить їм. Інша
ж Джульєтта міцніше стискала ніж, зціплювала зуби, які
досі цокотіли, й благала розвернутися та втікати. У кінці
доглянутої ферми темний коридор повертав убік. Джуль-
єтта зазирнула за ріг у нерозвіданий простір. Попереду,
аж до протилежної стіни бункера, простягалася довга
смуга темряви. Там, де, певно, інші ділянки живилися
струмом із ІТ, ледь мріло світло далеких ламп.
444
ЧАСТИНА V. Скрута
Там хтось був. Вона це знала. Відчувала на собі той са-
мий погляд, що й усі ці тижні, відчувала шепіт, що холо-
див шкіру, але цього разу то вже була не сама уява. Не по-
трібно було боротися з цим відчуттям чи думати, що вона
божеволіє. Виставивши ніж, підкріплюючи себе думкою,
що вона стоїть між цим незнайомцем і беззахисним Соло,
Джульєтта повільно, але рішуче рушила темним коридо-
ром, проминаючи відчинені кабінети й дегустаційні зали
обабіч, притримуючись однією рукою за стіну, щоб зорі-
єнтуватись у пітьмі й на щось обпертися...
Нарешті зупинилася. Щось було не так. Здається, вона
почула звуки. Плач? Позадкувала до попередніх дверей.
Майже нічого не бачила перед собою. Зрозуміла, що две-
рі зачинені.
Відступила від дверей і стала навколішки. Зсередини
чулися звуки. Вона була впевнена. Приглушене голосін-
ня. Підняла погляд і в тьмяному світлі побачила, що кіль-
ка дротів на стелі перпендикулярно відходили від решти
і зміїлися крізь стіну над дверима.
Джульєтта посунулася ближче. Зігнулася й приклала
вухо до дверей. Нічого. Вона потягнулася й натиснула
ручку, але двері були замкнені. Як вони могли бути за-
мкненими, якщо їх не...
Двері розчахнулися — Джульєтта досі трималася за
ручку — її затягли в темну кімнату. Спалахнуло світло,
над нею схилився чоловік, збираючись опустити щось їй
на голову.
Джульєтта впала на сідниці. Перед обличчям промай-
нула срібляста пляма, і в плече врізався важкий гайковий
ключ, змусив її простягнутися на підлозі.
З дальнього кутка почувся високий вереск, який заглу-
шив зойк Джульєтти. Вона махнула перед собою ножем
і відчула, що влучила чоловікові в ногу. Ключ із дзень-
котом упав на підлогу, хтось знову заверещав, почулися
інші крики. Джульєтта відштовхнулася від дверей і підве-
лася, стискаючи плече. Приготувалася до того, що чоло-
вік знову накинеться на неї, але нападник задкував, куль-
гаючи на одну ногу. Це був хлопчик років щонайбільше
чотирнадцяти-п’ятнадцяти.
445
Бункер, ілюзія
— Стій де стоїш! — Джульєтта націлила на нього ніж.
Очі в хлопця були вирячені від переляку. Біля задньої
стіни, на розкиданих матрацах і ковдрах тулилися діт-
лахи. Вони притискалися одне до одного, втупившись
у Джульєтту.
Жінку охопило збентеження і відчуття невідповідно-
сті. Де ж інші? Дорослі? їй здавалося, що люди з лихими
намірами скрадаються темним коридором за нею, гото-
ві атакувати. Тут їхні діти — замкнені для безпеки. Ско-
ро повернеться щуряча мати і покарає її за проникнення
в їхню нору.
— Де інші? — спитала Джульєтта. Рука з ножем трем-
тіла від холоду, від сум’яття, від страху. Вона оглянула
кімнату й побачила, що хлопець, який напав на неї, тут
найстарший. На купі ковдр нерухомо сиділа дівчина-
підліток, а до неї тулилися два менші хлопчики й мала
дівчинка.
Старший хлопець глянув на свою ногу. Зеленим комбі-
незоном розповзалася кривава пляма.
— Скільки вас? — Джульєтта зробила крок уперед. Ці
дітлахи, очевидно, боялися її більше, ніж вона їх.
— Дайте нам спокій! — закричала старша дівчина.
Вона притискала щось до грудей. Маленька дівчинка гор-
нулася до старшої, ховаючи обличчя в її колінах, ніби на-
магалася зникнути. Двоє менших хлопчиків дивилися на
Джульєтту, мов зацьковані цуценята, але не рухалися.
— Як ви потрапили сюди? — спитала Джульєтта. Вона
цілилася ножем у високого хлопця, але почувалася деда-
лі більш ніяково. Хлопець збентежено глянув на неї, не
розуміючи запитання, і на Джульєтту зійшло осяяння.
Звісно. Як тут могли десятиліттями точитися війни без
тієї другої людської пристрасті?
— Ви народилися тут, правильно?
Ніхто не відповів. Обличчя в спантеличеного хлопця
скривилося, ніби вона поставила незрозуміле запитання.
Джульєтта озирнулася через плече.
— Де ваші батьки? Коли вони повернуться?
— Ніколи! — вереснула дівчина, напружено смикнув-
шись уперед. — Вони померли! — вона так і не стулила
446
ЧАСТИНА V. Скрута
рота, підборіддя затремтіло. На тонкій шиї проступили
жили.
Старший хлопець обернувся і зиркнув на дівчину, мов-
би звелів замовкнути. Джульєтта намагалася усвідомити,
що це лише діти. Вони не могли бути тут самі. Хтось на-
пав на Соло.
Замість відповіді її увагу привернув гайковий ключ на
підлозі. Це був ключ Соло. На ньому чітко виднілися ір-
жаві плями. Хіба це можливо? Адже Соло сказав...
І тут Джульєтта пригадала, що саме він сказав. Вона
зрозуміла, що ці дітлахи, цей молодий хлопець був того
віку, у якому Соло досі себе бачив. Того віку, коли його
залишили самого. Навіть якщо останні люди, що вижи-
вали з тих часів на глибині, й померли, вони все ж таки
залишили декого по собі.
— Як тебе звати? — спитала Джульєтта в хлопця. Опу-
стила ніж і показала йому іншу долоню. — Я Джульєтта.
Хотілося додати, що вона прийшла з іншого бункера,
з більш нормального світу, але не хотіла остаточно спан-
теличити чи налякати його.
— Ріксон, — буркнув хлопець і випнув груди. — Мій
батько — сантехнік Рік.
— Сантехнік Рік, — кивнула Джульєтта.
Біля стіни, поряд із високою купою харчів і різних, ма-
буть, знайдених речей, вона побачила свою сумку. З сум-
ки стирчав її одяг. Там мав бути рушник. Вона ковзнула
в бік сумки, остерігаючись старшого хлопця і поглядаючи
на дітей, зіщулених на імпровізованому ліжку, в своєму
гнізді.
— Що ж, Ріксоне, я хочу, щоб ви всі зібрали свої речі, —
вона стала на коліна біля сумки й покопирсалася в ній,
шукаючи рушник. Знайшла, витягла його та витерла своє
вологе волосся — незрівнянна розкіш. Нізащо не залиши-
ла б цих дітлахів тут. Озирнулася й глянула на дітей, обгор-
таючи рушник навколо шиї. Вони дивилися на неї.
— Ну ж бо, — повторила вона. — Збирайте свої речі.
Ви не можете жити ось так...
— Просто облиште нас, — попросила старша дівчина.
Втім, двоє хлопчаків зрушили з місця й почали перебира-
447
Бункер, ілюзія
ти речі. Невпевнено поглядали то на дівчину, то на Джу-
льєтту.
— Повертайтесь туди, звідки прийшли, — сказав Рік-
сон. Двоє старших мовби набиралися сили одне від одно-
го. — Забирайте ваші гуркотливі машини та йдіть геть.
Так ось до чого це все було! Джульєтта пригадала пе-
рекинутий компресор, який, можливо, постраждав ще
більше за Соло. Кивнула двом меншим хлопцям — з ви-
гляду їм мало б бути десять-одинадцять років.
— Збирайтеся, — звеліла вона їм. — Ви допоможе-
те мені й моєму другові дійти додому. Там є добра їжа.
Справжня електрика. Гаряча вода. Збирайте речі...
Тут найменша дівчинка заверещала — це був стра-
хітливий вереск, той самий плач, який Джульєтта чула
з темного коридору. Ріксон ступив крок назад і знову впе-
ред, зиркаючи то на Джульєтту, то на гайковий ключ на
підлозі. Джульєтта ковзнула від нього до матраців, щоб
заспокоїти маленьку дівчинку, але раптом зрозуміла, що
плакала не вона.
У руках старшої дівчини щось ворухнулося.
Джульєтта застигла біля неї.
— Ні, — прошепотіла вона.
Ріксон зробив ще крок.
— Стій! — жінка знову націлила на нього вістря ножа.
Він глянув на свою ногу й передумав. Двоє хлопчаків пе-
рестали складати речі в сумки. Ніщо в кімнаті не ворух-
нулося, лише немовля плакало й вовтузилося на руках
у дівчини.
— Це дитина?
Дівчина повернулася до Джульєтти плечем, мовби
збираючись годувати малюка. Цілком материнська по-
ведінка, але ж з вигляду їй могло виповнитися не більше
п’ятнадцяти! Джульєтта не знала, що таке можливо. їй
спало на думку, що, мабуть, саме тому імпланти вста-
новлювали так рано. Її рука ковзнула до стегна, мовби
для того, щоб торкнутися до місця, де був горбочок під
шкірою.
— Просто йдіть, — схлипнула дівчина. — Нам і без вас
добре.
448
ЧАСТИНА V. Скрута
Джульєтта відклала ніж. Було дивно випускати його
з рук, але не могла з ножем наближатися до дітей.
— Я можу допомогти тобі, — сказала вона і оберну-
лася, щоб переконатися, що хлопець теж почув. — Я ко-
лись працювала в місці, де піклуються про немовлят. Дай
мені...
Джульєтта простягла руки. Дівчина відвернулася до
стіни, закриваючи собою дитину.
— Гаразд, — Джульєтта підняла руки з відкритими
долонями. — Але ви не будете більше так жити, — вона
кивнула меншим хлопчикам, повернулася до застиглого
Ріксона. — Жоден із вас. Ніхто не повинен проживати свої
дні ось так, навіть якщо це його останні дні.
Джульєтта кивнула сама собі, бо вже все вирішила.
— Ріксоне? Збирай речі. Лише найнеобхідніше. По все
інше повернемося потім, — вона кивнула меншим хлоп-
чикам, побачила, що їхні комбінезони витерті на колінах,
а ноги вкриті брудом і пилюкою з ферм. Вони сприйня-
ли це як дозвіл збиратися далі. Ці двоє, здавалося, хотіли
мати когось відповідального, когось, хто не був їхнім бра-
том, — якщо старший хлопець і справді ним був.
— Скажи мені, як тебе звати, — Джульєтта присіла по-
ряд із двома дівчатами, поки інші збирали пожитки. Вона
змусила себе заспокоїтися, не піддаватися відчуттю оги-
ди, дізнавшись, що ці діти мають власних дітей.
Немовля кричало, мабуть, від голоду.
— Я тут, щоб допомогти тобі, — вмовляла Джульєтта
дівчину. — Можна мені глянути? Це дівчинка чи хлоп-
чик?
Молода мати розслабила руки. Відкинула ковдру
й відкрила Джульєтті примружені очі й складені в тру-
бочку червоні губки кількамісячного немовляти. Крихіт-
на ручка випручалася зі сповитку й тяглася до матері.
— Дівчинка, — тихо відповіла вона.
Менше дівча, що горнулося до старшої, визирнуло з-за
неї на Джульєтту.
— Ти вже назвала її?
Мати похитала головою.
— Ще ні.
449
Бункер, ілюзія
За спиною в Джульєтти Ріксон сказав щось двом хлоп-
чакам, намагаючись втримати їх від бійки.
— Мене звати Еліза, — мовила менша дівчинка, ви-
стромлюючи голову з-за старшої та вказала на свій рот. —
У мене хитається зуб.
Джульєтта засміялася.
— Якщо хочеш, можу тобі з цим допомогти.
Вона скористалася нагодою, щоб стиснути руку дів-
чинки. Її заполонили спогади з власного дитинства у та-
товому пологовому: стурбовані батьки, дорогоцінні не-
мовлята, всі ті сподівання та мрії, пов’язані з лотереєю.
Думки Джульєтти повернули до її братика, якому не су-
дилося жити, і вона відчула, як очі наповнюються слізь-
ми. Крізь що пройшли ці дітлахи? Принаймні, Соло мав
нормальне життя до катастрофи. Він знав, що таке жити
в світі, де ти можеш бути в безпеці. А як росли ці п’ятеро,
ні, вже шестеро діток? Що бачили вони? їй стало неймо-
вірно шкода їх усіх. Цей жаль межував із болісною, не-
правильною, тоскною думкою, що краще б нікому з них
взагалі не народжувавсь... Але цю думку миттю змило по-
чуття провини.
— Ми підемо звідси, — сказала вона двом дівчатам. —
Збирайтеся.
Один із менших хлопців підійшов і поставив на підло-
гу сумку Джульєтти. Вибачився й почав запихати її речі до
сумки. Раптом Джульєтта почула ще один дивний писк.
Що тепер?
Вона прикрила рота рушником, спостерігаючи за тим,
як дівчатка по-дорослому озираються, перевіряють свої
речі та переглядаються, мовляв, усе гаразд. Джульєтта
почула тріск у сумці. Потягла за собачку замка, розмірко-
вуючи, що може жити в цій щурячій норі, яку намостили
собі дітлахи, аж раптом почула тихий голос.
Він кликав її на ім’я.
Джульєтта впустила рушник і почала порпатися в сум-
ці, перебираючи інструменти й пляшки з водою, запас-
ний комбінезон і теплі шкарпетки, аж поки не знайшла
рацію. Вона дивувалась, як взагалі Соло може говорити
з нею. Інша рація в її комбінезоні зламана...
450
ЧАСТИНА V. Скрута
«Будь ласка, скажи щось, — зашипіла рація. — Джуль-
єтто, ти там? Це Вокер. Будь ласка, заради Бога, відпові-
дай...»
75
Бункер 18
— Що сталося? Чому ніхто не відповідає? — Кортні диви-
лася то на Вокера, то на Шерлі, ніби хтось із них міг це
знати.
— Вона поламалася? — Шерлі підібрала маленьку
ручку з намальованими позначками і спробувала зрозу-
міти, чи не збилися часом налаштування. — Вок, ми по-
ламали її?
— Ні, вона працює, — відповів той, тримаючи навуш-
ники біля щік та оглядаючи різні деталі.
— Друзі, не знаю, скільки часу в нас ще є, — Кортні
крізь віконце диспетчерської спостерігала за тим, що від-
бувалося в генераторній. Шерлі встала й зазирнула за па-
нель керування при вході. Дженкінз із кількома чолові-
ками стояли з рушницями на плечах і горлали на інших.
Крізь шибку, яка не пропускала звуків, неможливо було
почути, що вони кричать.
«Прийом!» — голос долинув з навушників у руках Во-
кера. Здавалося, слова вискакували в нього з-поміж паль-
ців.
— Хто там? — гукнув він, клацаючи перемикачем. —
Хто це?
Шерлі кинулася до Вокера. Обхопила долонями його
руку, не вірячи власним вухам.
— Джульєтто! — закричала вона.
Вокер підняв руку, намагаючись зупинити схвильова-
них жінок. Тремтячими руками намацав кнопку на пере-
давачі й нарешті натиснув її.
— Джулз? — голос у нього захрип. — Це ти?
Запала тиша, а далі з динаміків долинули плач і схли-
пування.
«Вок? Вок, це ти? Що відбувається? Де ти? Я думала...»
451
Бункер, ілюзія
— Де вона? — прошепотіла Шерлі.
Кортні дивилася на них обох, притиснувши долоні до
щік і забувши стулити рота.
Вокер знову натиснув кнопку.
— Джулз, де ти?
З крихітних динаміків долинуло щось подібне до гли-
бокого зітхання. Голос став тонким і далеким.
«Вок, я в іншому бункері, їх багато. Ти ніколи не по-
віриш...»
Її голос потонув у шумі статики. Шерлі схилилася до
Вокера, а Кортні знервовано ходила кімнатою, поглядаю-
чи то на рацію, то за вікно.
— Ми знаємо про інші бункери, — сказав Вокер, три-
маючи мікрофон під бородою. — Ми чуємо їх, Джулз. Усі,
Він відпустив кнопку — голос Джульєтти повернувся.
«Як ви там — весь машинний? Я чула про сутички. Ви
у самому центрі?» — перш ніж від’єднатись, Джульєтта
ледь чутно сказала щось комусь іншому.
Вокер підняв брови, коли почув слово «сутички».
— Як вона могла почути? — Шерлі теж була вражена.
— Шкода, що її тут нема, — сказала Кортні. — Джулз
знала б, що робити.
— Скажи їй про вивідну трубу. Про наш план, — Шер-
лі простягнула руку, збираючись забрати мікрофон. —
Дай краще мені.
Вокер кивнув. Віддав Шерлі навушники та передавач.
Шерлі натиснула кнопку. Вона була тугішою, ніж очі-
кувала жінка.
— Джулз? Ти мене чуєш? Це Шерлі.
«Шерлі... — голос Джульєтти здригнувся. — Агов, ти
там тримаєшся?»
Хвилювання в голосі подруги викликало в Шерлі
сльози.
— Так, — жінка нахилила голову й болісно ковтну-
ла. — Слухай, тут хлопці спрямовують вивідну трубу ге-
нератора до вентиляційних шахт ІТ. Але, пам’ятаєш, того
разу, коли впав тиск? Я переживаю, що двигун...
«Ні, — Джульєтта перебила її. — Ти мусиш їх зупини-
ти. Шерлі, ти мене чуєш? Ти мусиш зупинити їх. Це не
452
ЧАСТИНА V. Скрута
допоможе. Вентиляція — це для серверів. Єдині, хто там
нагорі... — вона відкашлялася. — Послухай мене. При-
мусь їх зупинитися...»
Шерлі з зусиллям натиснула на червоний перемикач.
Вокер нахилився, щоб допомогти, але Шерлі нарешті
опанувала прилад.
— Чекай, — сказала вона в мікрофон. — Звідки ти зна-
єш, куди ведуть шахти?
«Просто знаю. Цей бункер розпланований так само.
Чорт забирай, дай мені поговорити з ними. Не давай їм...»
Шерлі знову натиснула кнопку. З генераторної доли-
нув гамір — Кортні розчахнула двері й вибігла з диспет-
черської.
— Кортні вже пішла, — сказала Шерлі. — Вона вже
пішла. Джулз, як ти... Із ким ти? Вони можуть нам допо-
могти? Тут усе дуже погано.
Крихітні динаміки знову затріщали. Шерлі почула, як
Джульєтта глибоко вдихнула, почула голоси на задньому
плані, почула, як вона віддає розпорядження комусь ін-
шому. Шерлі подумала, що Джульєтта напевне дуже вис-
нажена. Стомлена. Засмучена.
«Я нічого не можу зробити, — сказала Джульєтта. —
Тут нікого немає. Один чоловік. Кілька дітлахів. Усі за-
гинули. Люди, що жили тут, не змогли зарадити навіть
самим собі, — стало тихо, далі знову почувся шум стати-
ки. — Ви повинні припинити бої. За будь-яку ціну. Будь
ласка... не допускайте цього через мене. Будь ласка, спи-
ніться...»
Двері знову відчинились і ввійшла Кортні. Шерлі по-
чула крики в генераторній. Стрілянину.
«Що там таке? — спитала Джульєтта. — Де всі хлопці?»
— У диспетчерській, — Шерлі глянула на Кортні.
Очі в неї розширилися від страху. — Джулз, здається,
у нас небагато часу. Я... — вона так багато хотіла сказа-
ти. Хотіла розповісти Джульєтті про Марка. їй потріб-
но було більше часу. — Вони йдуть по нас, — ось і все,
що вона змогла вимовити. — Я рада, що з тобою все
гаразд.
Рація затріщала.
453
Бункер, ілюзія
«О Господи, зупини їх. Більше ніяких боїв! Шерлі, по-
слухай мене...»
— Це не має значення, — сказала Шерлі, затискаю-
чи кнопку й витираючи щоки. — Вони не зупиняться, —
стрілянина наближалася, дзижчання куль вже чулося
крізь грубі двері. Її люди помирали, поки вона ховалася
в диспетчерській, розмовляючи з привидом. Її люди по-
мирали.
— Бережи себе, — сказала Шерлі.
«Чекай!»
Шерлі передала навушники Вокеру. Підійшла до
Кортні, яка стояла біля вікна, і побачила, як перестріля-
ли групу людей, котрі ховалася по той бік генератора, по-
бачила спалахи й здригання стволів, покладених на по-
руччя, нерухоме тіло в синьому комбінезоні машинного
відділу, простягнуте на підлозі. Вибухи здаля. Віддалена
стрілянина.
— Джулз! — Вокер схопив рацію. Прокричав її ім’я,
досі намагаючись поговорити з нею.
«Дай мені поговорити з ними! — заволала Джульєтта
нереально далеким голосом. — Вок, чому я тебе чую, а їх
ні? Я маю поговорити з заступниками, з Пітером і Хен-
ком. Вок, як ти зміг зі мною зв’язатися? Я мушу погово-
рити з ними!»
Вокер забелькотів щось про паяльники, про своє збіль-
шувальне скло. Старий плакав, колишучи свої мікросхе-
ми й дроти, мов поранене дитя, щось шепотів їм і гойдав
на руках, небезпечно крапаючи солоними слізьми на
створений власноруч пристрій.
Він бурмотів щось Джульєтті, поки чоловіки в синьо-
му падали, змахуючи руками над поруччям, нечутно
впускаючи недолугі гвинтівки. Інші чоловіки, у страху
перед якими вони жили останній місяць, прорвалися
всередину. Все скінчено. Шерлі й Кортні, обійнявшись,
безпорадно спостерігати за боєм. До схлипувань і не-
виразного белькотіння старого Вока в них за спинами
додавалися стишені звуки пострілів і ще щось подібне
до торохкотіння машини, що втратила баланс і вислизає
з-під контролю...
454
ЧАСТИНА V. Скрута
76
Бункер 18
Лукас похитнувся на перекинутому відрі для сміття, про-
давлюючи м’який пластик носаками черевиків, відчу-
ваючи, що відро от-от вислизне з-під нього чи розлама-
ється під його вагою. Відновив рівновагу, схопившись за
верхню накривку дванадцятого сервера. Грубий шар пилу
свідчив про те, що протягом років ніхто не прибирав тут
із драбиною та ганчіркою. Лукас притиснувся носом до
вентиляційної шахти й знову вдихнув.
Неподалік завищали масивні петлі, замки клацнули,
відділяючись від одвірка. Важкі двері з тихим рипінням
прочинилися.
Лукас мало не відпустив запилюжену накривку серве-
ра, коли Бернард переступив поріг. Голова ІТ спантели-
чено глянув на свою тінь.
— Ти ніколи туди не пролізеш, — сказав Бернард. За-
сміявся, повертаючись і зачиняючи двері. Замки дзеньк-
нули, панель засигналила, і червоний вогник знову засту-
пив на варту в серверній.
Лукас відштовхнувся від курного сервера й зістрибнув
зі сміттєвого відра, воно перекинулось, покотилося під-
логою. Він обтрусив руки, провів ними по задній частині
комбінезона і вичавив із себе сміх.
— Мені здалося, що чимось тхне, — пояснив він. — Ви
не відчуєте запаху диму?
Бернард принюхався.
— Мені завжди здається, що тут висить смоґ. Але ні-
чим не пахне. Просто гарячі сервери, — він дістав із на-
грудної кишені кілька згорнутих папірців.
— Ось. Листи від твоєї матері. Я попросив її надіслати
мені їх із носієм і пообіцяв тобі передати.
Лукас знічено посміхнувся і взяв листи.
— Я все ж таки думаю, що варто спитати щодо... — він
глянув на вентиляційну шахту і зрозумів, що в машинно-
му вже нема в кого про щось запитувати. Останнє, що він
чув по рації, — це те, що Сімс і його люди проводили за-
чистку. Кілька десятків мертвих. Під судом було втричі,
455
Бункер, ілюзія
а може, вчетверо більше. На середніх підготували жит-
лові сектори, щоб утримувати всіх. Здавалося, людей для
очищення вистачить на роки.
— Я попрошу одного з механіків, які там на заміні,
подивитися, — пообіцяв Бернард. — До речі, я хотів по-
говорити з тобою про це. Буде масштабне переведення
зелених у сині: ми переселяємо фермерів до машинного.
Я хотів спитати в тебе, як тобі Семмі в ролі очільника ці-
лого відділу внизу.
Лукас кивнув, переглядаючи один із материних ли-
стів.
— Семмі як голова машинного? Думаю, в нього над-
то висока кваліфікація для цього, але підходить ідеально.
Я багато чого навчився в нього, — він крадькома дивився,
як Бернард відкриває шафку для паперів біля дверей і пе-
ребирає робочі замовлення. — Він чудовий учитель, але
хіба це буде його постійна посада?
— Немає нічого постійного, — Бернард знайшов по-
трібний документ і поклав собі в нагрудну кишеню. — Тобі
ще щось потрібно? — він поправив окуляри, що з’їхали
з перенісся. Лукас подумав, що він постарішав за остан-
ній місяць. Постарішав і виснажився. — За кілька годин
принесуть вечерю...
Лукас і справді хотів ще дечого. Він хотів сказати, що
готовий, що достатньо засвоїв свою майбутню жахливу
роботи, вивчив усе, що мав, і не збожеволів. А тепер мож-
на, будь ласка, піти додому?
Але вийти звідси було неможливо. Лукас уже все зро-
зумів.
— Ну, — почав він. — Я був би не проти почитати щось
інше...
Те, що він знайшов у сервері номер вісімнадцять, па-
лало в його мозку. Він боявся, що Бернард теж зможе це
прочитати. Думав, що бос уже знає, але все-таки мусив
попросити ту теку, аби заспокоїтися.
Бернард усміхнувся.
— Хіба тобі недостатньо чтива?
Лукас помахав материними листами.
— Це? Я їх прочитаю ще поки дійду до драбини,,.
456
ЧАСТИНА V. Скрута
— Я мав на увазі те, що внизу. Регламент. Твоє нав-
чання, — Бернард нахилив голову.
Лукас зітхнув.
— Так, це є, але я ж не можу читати його по дванад-
цять годин на добу. Я кажу про щось менш насичене, —
він похитав головою. — Нічого, забудьте. Якщо ви не мо-
жете...
— Що тобі потрібно? — спитав Бернард. — Я просто
піддражнюю тебе, — він обперся на шафку для паперів,
склав руки в замок на череві й глянув на Лукаса крізь
скельця окулярів.
— Ну, це може прозвучати дивно, але це кримінальна
справа. Стара справа. Сервер показує, що вона зберіга-
ється у вашому офісі разом з усіма закритими розсліду-
ваннями...
— Розслідування? — здивований Бернард підвищив
голос.
Лукас кивнув.
— Атож. Друг мого друга. Мені просто цікаво, чим усе
скінчилося. На сервері немає жодних цифрових коп...
— Це ж не щодо Холстона, правда?
— Кого? А, колишнього шерифа? Ні, ні. А що?
Бернард помахав рукою, мовляв, забудь.
— Це справа Вілкінза, — сказав Лукас, уважно спосте-
рігаючи за Бернардом. — Джорджа Вілкінза.
Бернардове обличчя посуворішало. Його вуса звисли
над губами, ніби завіса впала. Лукас відкашлявся. Того,
що він побачив на обличчі боса, було цілком достатньо.
— Джордж помер кілька років тому в маш... — почав
був він.
— Я знаю, як він помер, — Бернард опустив голову. —
Навіщо тобі переглядати ту справу?
— Просто цікаво. У мене є друг, який...
— Як звати цього друга? — маленькі ручки Бернарда
ковзнули черевом і прослизнули в кишені. Він відсунувся
від шафки і підійшов ближче.
- Що?
— Цей друг — він якось перетинався із Джорджем?
Наскільки близькими вони були?
457
Бункер, ілюзія
— Не дуже близькими. Принаймні, наскільки я знаю.
Слухайте, якщо це щось серйозне, то не хвилюйтеся
про... — Лукас просто хотів сказати, чому він це зробив.
Але Бернард, здавалося, намірився розповісти йому все.
— Це дуже серйозна справа, — сказав Бернард. — Джордж
Вілкінз був небезпечною людиною. Людиною ідей. З тих, хто
нашіптує їх іншим, тих, хто отруює людей навколо...
— Що? Що ви маєте на увазі?
— Секція тринадцята Регламенту. Вивчи її. Усі пов-
стання починаються саме так, якщо ми дозволяємо, по-
чинаються з таких людей, як він, — Бернард притис під-
боріддя до грудей, подивився поверх скелець окулярів,
і було зрозуміло, що він говорить правду, тож хитрощі, до
яких збирався вдатися Лукас, не знадобляться.
Лукасу та тека зовсім не була потрібна; він знайшов
дані про перехід між поверхами, які збігалися в часі зі
смертю Джорджа, десятки електронних листів, у яких
зверталися до Холстона з проханням закрити справу.
Бернард не почував жодного сорому. Джордж Вілкінз не
просто вмер — його вбили. А Бернард бажав розповісти
Лукасові, за що саме.
— Що він зробив? — тихо спитав Лукас.
— Я розповім тобі, що він зробив. Він був механіком,
замазурою. Ми почали перехоплювати чутки від носіїв
про плани розширення шахт, про горизонтальні штреки.
Як ти знаєш, горизонтальні штреки заборонені...
— Так, очевидно, — Лукас уявив, як команда шахтарів
із бункера номер вісімнадцять прокопує штрек і зустрічає
команду шахтарів із бункера номер дев’ятнадцять. Вийш-
ло б щонайменше незручно.
— Довга розмова зі старим головою машинного по-
клала край тій нісенітниці, але тоді в Джорджа Вілкінза
з’явилася ідея заглиблюватися вниз. Він із кількома меха-
ніками склав план для поверху сто п’ятдесятого. А потім
для поверху сто шістдесятого.
— Ще шістнадцять поверхів?
— Для початку. Принаймні, ходили такі розмови.
Лише чутки й ескізи. Але деякі з цих чуток зловили вуха
носія. І тоді про це дізналися ми.
458
ЧАСТИНА V. Скрута
— Тож ви вбили його?
— Хтось убив, так. Не має значення, хто, — Бернард
поправив окуляри однією рукою. Друга лежала на його
череві, в кишені комбінезона. — Колись тобі теж дове-
деться робити таке, синку. Ти ж знаєш це, чи не так?
— Так, але...
— Ніяких «але», — Бернард повільно похитав голо-
вою. — Деякі люди схожі на віруси. Якщо не хочеш, щоб
спалахнула чума, потрібно зробити бункеру щеплення.
Знищити вірус.
Лукас мовчав.
— Цього року ми усунули чотирнадцять загроз, Лука-
се. Ти маєш бодай найменше уявлення про те, якою була
б середня тривалість життя, якби ми не реагували на такі
речі оперативно?
— Але очищення...
— Корисні, коли маєш справу з тими, хто хоче вий-
ти назовні. Хто мріє про кращий світ. Це повстання, яке
зараз відбувається, підняли саме такі люди, але це лише
один різновид хвороб, із якими нам доводиться боротись.
Очищення — це лише один вид ліків. Не впевнений, що
хтось із іншою хворобою проводив би їх, якби ми вислали
його туди. Для того щоб це спрацювало, люди мають хоті-
ти побачити те, що ми їм показуємо.
Це нагадало Лукасу про шоломи та екрани в них. Він
думав, що це був єдиний різновид хвороб. Він починав
жалкувати, що читав так мало Регламенту й так багато
Спадку.
— Ти чув наш останній прорив по рації. Усьому цьому
можна було б запобігти, якби ми раніше розпізнали хво-
робу. І скажи мені, хіба це не було б краще?
Лукас глянув на свої чоботи. Відро для сміття лежало
на боці. Так воно мало сумний вигляд. І його вже не мож-
на було використовувати.
— Ідеї заразні, Лукасе. Це базовий матеріал із Регла-
менту. Ти знаєш це.
Лукас кивнув. Подумав про Джульєтту, дивуючись,
чому вона не виходить на зв’язок уже цілу вічність. Вона
була одним із тих вірусів, про які говорив Бернард, адже її
459
Бункер, ілюзія
слова зміїлися в його мозку й заражали його мареннями
про світ за межами цього бункера. Він відчув, як тіло об-
сипало жаром від усвідомлення того, що він теж підхопив
заразу. Хотілося торкнутись до нагрудної кишені, відчу-
ти там її особисті речі, годинник, каблучку, посвідчення.
Лукас узяв їх на згадку про її смерть, але тепер, коли він
знав, що Джульєтта жива, ціна цих речей для нього нез-
мірно зросла.
— Це повстання було не таким жорстоким, як по-
переднє, — сказав Бернард. — І навіть після того усе
з часом налагодилося, поруйноване відбудували, лю-
дей змусили все забути. Те саме трапиться й зараз. Тобі
зрозуміло?
— Так, сер.
— Чудово. Що ж, це все, про що ти хотів дізнатися
з тієї теки?
Лукас кивнув.
— Добре. А все-таки, здається, тобі треба почитати
щось інше, — його вуса сіпнулися і він ледь помітно всміх-
нувся. І обернувся, щоб піти.
— Це були ви, чи не так?
Бернард зупинився, але не повернувся до Лукаса об-
личчям.
— Той, хто вбив Джорджа Вілкінза. Це були ви, так?
— А це має значення?
— Так. Має для... для мене... Це означає...
— Чи для твого друга? — Бернард знову глянув на Лу-
каса. Той відчув, що температура в кімнаті підвищилася
ще на якусь частку градуса. — Ти що, передумав, синку?
Щодо цієї роботи? Я в тобі помилився? Бо я вже помиляв-
ся раніше.
Лукас ковтнув.
— Я просто хочу знати, чи й мені доведеться колись
також... Ну, тобто, оскільки я тінюю на...
Бернард зробив до нього кілька кроків. Лукас нато-
мість відступив на півкроку назад.
— Не думав, що я в тобі помилюся. Але так і є, пра-
вильно? — Бернард похитав головою. На його обличчі
з’явився вираз огиди. — Чорт забирай, — кинув він.
460
ЧАСТИНА V. Скрута
— Ні, сер. Ви не помилилися. Думаю, я просто про-
був тут надто довго, — Лукас відкинув волосся з чола.
Голова свербіла. Йому потрібно було взяти душ. —
Може, мені просто потрібно трохи розвіятися, розумі-
єте? Ненадовго піти додому. Поспати у власному ліж-
ку. Скільки вже часу минуло — місяць? Скільки я ще
мушу...
— Ти хочеш звідси вийти?
Лукас кивнув.
Бернард подивився на власні чоботи й трохи помір-
кував про щось. Коли він підняв погляд, у його обличчі,
у обвислих кінчиках вусів, у його вологих очах був сум.
— Цього ти хочеш? Вийти звідси геть?
Він заклав руки в кишеню комбінезона.
— Так, сер, — Лукас кивнув.
— Скажи це.
— Я хочу звідси вийти, — Лукас глянув на важкі кри-
цеві двері за спиною в Бернарда. — Будь ласка. Я хочу,
щоб ви мене звідси випустили.
— Вийти.
Лукас відчайдушно закивав, відчуваючи, як щоками
стікає піт. Він раптом відчув божевільний страх перед
цим чоловіком, який цілком несподівано ще більше по-
чав нагадувати йому батька.
— Будь ласка, — повторив Лукас. — Я просто...
Я вже почуваюся, мов у клітці. Будь ласка, дайте мені
вийти.
Бернард кивнув. Його щоки різко смикнулись. Він мав
такий вигляд, ніби от-от розплачеться. Лукас ніколи не
бачив у нього такого виразу обличчя.
— Шерифе Біллінґзе, ви там?
Його маленька рука виринула з кишені й підняла ра-
цію до тремтячих вусів.
Крізь тріск почувся голос Пітера.
— Я тут, сер.
Бернард клацнув кнопкою.
— Ти чув його, — сказав він, і його очі наповнилися
слізьми. — Лукас Кайл, інженер ІТ першого класу, каже,
що хоче вийти,,.
461
Бункер, ілюзія
77
Бункер 17
— Прийом? Вок? Шерлі?
Джульєтта горлала в рацію, сироти й Соло стояли
нижче і спостерігали за нею. Вона поквапливо провела
дітей крізь ферми, поспіхом відрекомендувала їх Соло,
весь час перевіряючи рацію. Вони пройшли кілька повер-
хів. Джульєтта вела всіх нагору, а від друзів досі не було
жодного слова — нічого звідтоді, як зв’язок перервався,
а звуки стрілянини заглушили слова Вокера. Вона все
думала: якщо підніметься вище, якщо спробує ще раз...
Перевірила вогник біля кнопки живлення — батарея була
заряджена — і підкрутила гучність. У динаміку зашипіла
статика, і вона переконалася, що прилад працює. Джуль-
єтта натиснула кнопку. Шум стих: увімкнувся режим пе-
редачі.
— Будь ласка, скажіть щось, хлопці. Це Джульєтта. Ви
мене чуєте? Скажіть щось.
Вона глянула на Соло, якого тепер підтримував той са-
мий хлопчина, який трохи раніше побив його.
— Думаю, нам треба піднятися вище. Давайте. Дуже
швидко.
Почувся стогін; ці бідолашні мешканці бункера номер
сімнадцять поводилися так, ніби це Джульєтта з’їхала
з глузду. Але вони тупцяли сходами слідом за нею, дотри-
муючись темпу Соло, який трохи пожвавився, підкріпив-
шись фруктами й напившись води, проте знову сповіль-
нився після подолання кількох поверхів.
— А де ці твої друзі, з якими ти говорила? — спитав
Ріксон. — Вони можуть прийти і допомогти нам? — він
закректав, підтримуючи Соло, який схилився набік. — Він
важкий.
— Вони не прийдуть нам допомагати, — відповіла
Джульєтта. — Звідти сюди ніяк не дістануться.
«Чи навпаки», — додала подумки.
У животі все стискалося від тривоги. їй потрібно було
дістатися до ІТ і зателефонувати Лукасу, з’ясувати, що
там, врешті-решт відбувається. їй потрібно було розпо-
462
ЧАСТИНА V. Скрута
вісти йому, що її плани летять шкереберть, що невдачі
спіткали її на кожному кроці. Вона усвідомила, що во-
роття нема. Врятувати друзів неможливо. І бункер теж
загине. Джульєтта озирнулася через плече. Тепер вона
стане матір’ю цих сиріт, дітлахів, які вижили лише тому,
що люди, які залишились у бункері, які чинили насиль-
ство один над одним, не набралися сміливості й не вбили
їх. «Або пожаліли», — подумала Джульєтта. Турбота про
них ляже на її плечі. На Соло теж, але меншою мірою. Він
радше стане ще однією дитиною, за якою вона муситиме
наглядати.
Помалу здолали ще один прогін, Соло, здавалося, по-
троху відновив сили, й вони почали швидше просуватися
вперед. Але попереду ще лежав довгий шлях.
На середніх зупинились і скористалися порожніми
унітазами, що не змивались. Джульєтта допомогла най-
меншим. їм не подобалося робити це так — вони звикли
випорожнятися на землю. Джульєтта сказала, що це пра-
вильно, що вони використовуватимуть унітази лише в до-
розі. Змовчала про те, як Соло роками запаскуджував цілі
житлові поверхи. Змовчала про хмари мух, яких бачила.
Вони доїли останні харчі, але ще мали повно води.
Джульєтта хотіла дістатися до гідропонних ферм на п’ят-
десят шостому, перш ніж зупинитися десь на ночівлю.
Там мало бути достатньо їжі й води для подальшої по-
дорожі. Регулярно перевіряла рацію, усвідомлюючи, що
розряджає її. Відповіді не було. Найперше — Джульєтта
навіть не розуміла, як взагалі змогла щось вловити; всі
бункери мусили мати різні канали зв’язку, щоб не чути
один одного. Певно, це Вокер зробив — змайстрував
щось. Коли вона повернеться в ІТ, то чи зможе розібра-
тися сама? Чи зможе зв’язатися з ним або з Шерлі? Не
була впевнена, а Лукас не міг розмовляти з машинним із
того місця, де перебував, як не міг під’єднати Джульєтту
до зв’язку. Вона запитувала про це разів із десять.
Лукас...
І Джульєтта пригадала.
Рація в норі Соло. Що одного вечора сказав Лукас?
Була пізня година, вони розмовляли, і він сказав, що хо-
463
Бункер, ілюзія
тів би мати можливість спілкуватися з нею внизу — там
було зручніше. Хіба не так він дізнавався новини про
повстання? Саме по рації. Такій самій, як у житлі Соло,
під серверами, — вона була замкнена у сталевій клітці, до
якої він так і не знайшов ключів.
Джульєтта обернулася й подивилася на супутників;
усі спинились і схопилися за поруччя, дивлячись на неї
знизу. Молода мати, яка навіть не знала, скільки їй са-
мій років, намагалася заспокоїти своє дитя — воно поча-
ло пхинькати. Безіменному немовляті подобалося, коли
його похитували.
— Я мушу підніматися, — сказала їм Джульєтта й гля-
нула на Соло. — Як ти почуваєшся?
— Я? Добре.
Але добре йому не було.
— Ти зможеш доправити їх нагору? — звернулася вона
до Ріксона. — Із тобою все гаразд?
Хлопець кивнув. Його опір слабшав, поки вони підні-
малися, особливо під час туалетної зупинки. Тим часом
молодші діти були в захваті від перспективи побачити
нові частини бункера, від можливості голосно розмовля-
ти й кричати, не боячись, що з ними станеться щось жах-
ливе. Вони майже впокорилися з тим, що дорослих зали-
шилося тільки двоє, і вони не такі вже й страшні.
— На п’ятдесят шостому є їжа, — сказала Джульєтта.
— Цифри... — Ріксон похитав головою. — Я не...
Звісно. Навіщо йому вміти рахувати, якщо він ніколи
не мав дожити до тих цифр — у багатьох сенсах?
— Соло покаже тобі. Ми зупинялися там раніше. Хо-
роша їжа. Консерви теж. Соло? — вона почекала, поки він
здійме на неї очі, вже не такі затуманені, як раніше. —
Я мушу повертатися до твого помешкання. Мені треба
поговорити з деким, добре? З моїми друзями. Я мушу діз-
натися, чи все з ними гаразд.
Той кивнув.
— Ви впораєтеся самі? — вона дуже не хотіла залиша-
ти їх, але мусила. — Я спробую повернутися по вас завтра.
Не поспішайте, піднімайтеся спокійно до самого п’ятде-
сят шостого. Не потрібно відразу ж бігти додому.
464
ЧАСТИНА V. Скрута
Додому, Невже вона вже впокорилася з цим?
Діти закивали. Один із менших хлопчиків дістав
пляшку води й відкрутив накривку. Джульєтта поверну-
лася й пішла, долаючи по дві сходинки за крок, хоча ноги
стогнали.
Уже на сорокових їй спало на думку, що може не дійти.
Піт холодив шкіру. Ноги вже не боліли — просто заніміли
від утоми. Жінка щосили допомагала собі руками, кидаю-
чись уперед, хапаючись вогкими долонями за поруччя та
підтягуючи себе ще на дві сходинки.
Дихала нерівно; так тривало вже поверхів із шість.
Джульєтта подумала, чи не пошкодила собі легені під во-
дою. Чи це взагалі можливо? Її батько знав би. Подумала
про життя без лікаря, про такі само жовті зуби, як у Соло,
про догляд за малою дитиною і важке завдання — стежи-
ти за тим, щоб малят не стало більше, принаймні, поки
підлітки не підростуть.
На наступному майданчику знову доторкнулася до
стегна там, де в шкіру був зашитий контрацептивний
імплант. Опісля побаченого у бункері номер сімнадцять
такі речі здавалися цілком логічними. Стільки всього в її
колишньому житті мало певну логіку! У тому, що раніше
видавалося складним, тепер проступав певний задум. Ви-
сока вартість електронних листів, планування поверхів,
єдині тісні сходи, яскраві кольори для різних професій,
поділ бункера на відділи, підтримання взаємної недові-
ри... Усе це було частинами єдиного задуму. Вона й ра-
ніше бачила натяки, але ніколи не розуміла їх. Тепер
цей порожній бункер, як і присутність дітей, відкрив їй
причину. Виявилося, що вирівнювати деякі викривлені
речі — ще гірше, ніж ламати. Деякі заплутані вузли зда-
валися логічними, коли їх розплутували.
Поки Джульєтта піднімалась, її думки мандрували де-
інде, допомагаючи відволіктися від болю у м’язах, забува-
ти про випробування цього дня. Коли нарешті прийшла
на тридцяті, це був ще не кінець стражданням, але точно
свіжий погляд. Вона перестала так часто перевіряти пере-
носну рацію. Статика в динаміках не змінювалась, і в неї
465
Бункер, ілюзія
з’явилася інша ідея щодо того, як зв’язатися з Вокером.
Могла б здогадатись і раніше — можливість обійти сер-
вери та поспілкуватися з іншими бункерами. Ця можли-
вість весь час була в них із Соло. Звісно, залишалися певні
сумніви, Джульєтта могла й помилятися, але навіщо в два
додаткові способи замикати рацію, якщо її вже й без того
замкнено? Значить, це надто небезпечний прилад. Саме
на це вона й сподівалася.
Джульєтта піднялася до тридцять п’ятого вже ледь
жива. Ніколи досі так не навантажувала своє тіло, навіть
тоді, коли встановлювала малий насос, навіть під час ви-
ходу назовні. Лише вольовим зусиллям змушувала себе
ставити ногу на сходинку, розгинати коліно, підтягувати-
ся поруччям, простягати руку далі. Пальці ніг вдарялися
об краї сходинок: насилу піднімала чоботи. Блякле світло
аварійних ламп притупило відчуття часу: чи настала вже
ніч і коли буде ранок. Джульєтті страшенно бракувало го-
динника. Усі ці дні вона мала лише ніж. Така зміна її зно-
ву розсмішила — замість підрахунку секунд свого життя
вона перейшла до виборювання кожної з них.
Тридцять четвертий. Джульєтту долала спокуса впас-
ти на сталеві ґратки, заснути, згорнувшись калачиком, як
найпершої ночі в цьому бункері, відчуваючи просту вдяч-
ність за те, що жива. Натомість вона потягла на себе двері,
вражена тим, скільки зусиль довелося докласти до цього,
і вступила в цивілізований світ. Світло. Струм. Тепло.
Джульєтта пошкандибала коридором. Поле зору на-
стільки звузилося, що вона дивилася мовби крізь соло-
минку, а за межами крихітного отвору зображення круж-
ляло й розпливалося.
Жінка хилиталася, вдаряючись плечем об стіну. Іти
було важко. Хотілося просто зателефонувати Лукасу, по-
чути його голос. Вона уявила собі, як засинає за тим сер-
вером, під струменем теплого повітря з його вентилято-
рів, з навушниками на голові. Лукас міг би нашіптувати
їй історії про далекі-далекі зірки, а вона спала б цілими
днями...
Та Лукас міг зачекати. Лукас був замкнений у безпеч-
ному місці. Вона мала купу часу, щоб зв’язатися з ним.
466
ЧАСТИНА V. Скрута
Тому Джульєтта повернулася до лабораторії, де виго-
товляли комбінезони для очищення, і почвалала до стіни
з інструментами, не наважуючись дивитися на своє ліж-
ко. Один погляд на нього — й вона прокинеться вже на-
ступного дня. Байдуже, що то буде за день.
Схопивши кусачки, Джульєтта зібралася йти, але по-
вернулася по невеликий молот. Інструменти багато ва-
жили, але цей тягар у руках відчувати було приємно. За-
лізяки відтягували руки донизу, врівноважуючи хистку
ходу, тримаючи жінку на ногах.
У кінці коридору натиснула плечем на важкі двері сер-
верної. Налягала на них усією вагою, поки двері з рипін-
ням не прочинилися. Невеличка щілина. Якраз щоб вона
могла протиснутися. Джульєтта поквапилася до драбини
так швидко, як тільки могла.
Човгання. Якомога швидше.
Ґратки були на місці; вона відтягла їх геть і кинула ін-
струменти вниз. Страшенний грюкіт. їй було байдуже —
зламатися вони не могли. Джульєтта полізла, перебира-
ючи сходинки слизькими від поту руками, вдарилась об
одну з них підборіддям і опинилася на підлозі швидше,
ніж очікувала.
Простяглася на металевих ґратках, забила ногу об
молот. Аби підвестися, знадобилось неймовірне напру-
ження волі, чи, може, божественне втручання. Але вона
змогла.
Уперед коридором, повз маленький столик. Ось і кри-
цева клітка, рація, велика радіостанція. Джульєтта при-
гадала свою службу на посаді шерифа. У її офісі була така
сама станція, вона використовувалася для зв’язку з Мар-
нзом, коли той патрулював бункер, для розмов з Хенком
і заступником Маршем. Але це була інша рація.
Джульєтта поклала молот і взяла в лещата кусачок
один набір петель. Стискати було важко. Руки тремтіли.
Джульєтта обрала зручнішу позицію, приклала одну
ручку до шиї, зафіксувала між ключицею та плечем. Обі-
руч вчепившись у другу ручку, потягла її на себе, обій-
маючи кусачки. Натиснула. І відчула, як ручки зближу-
ються.
467
Бункер, ілюзія
Почувся гучний тріск, дзенькіт сталі. Джульєтта пере-
сунула інструмент до других петель і повторила маневр.
Ключиця в тому місці, де в неї врізувалася ручка, боліла
так, ніби мала зламатися раніше за петлі.
Знову різкий дзенькіт металу.
Джульєтта схопила крицеву клітку й потягнула на
себе. Петлі зійшли з настінної рами. Вона затято торсала
коробку, намагаючись дістатися до винагороди за ґрата-
ми, думаючи про Вокера і всю свою сім’ю, про своїх дру-
зів, про людей, крики яких чула. Вона мала змусити їх
припинити бої. Змусити всіх припинити бої.
Щойно між погнутою крицею і стіною утворилася до-
сить широка щілина, Джульєтта простромила туди паль-
ці й почала смикати, згинаючи передній бік захисного
кейса, зриваючи коробку зі стіни й полички, звільняючи
радіостанцію. Кому потрібні ключі? До біса ключі. Вона
сплющила клітку, зігнула її, налягаючи всією вагою, щоб
утворити ще одну складку на передньому боці, а затим
відсунула її геть.
Ручка на передній панелі рації була нібито знайома.
Джульєтта покрутила її, щоб увімкнути пристрій, і від-
чула, що вона клацає між визначеними позиціями, а не
плавно обертається. Джульєтта сіла навпочіпки, насилу
дихаючи, відчуваючи, як стікає шиєю піт. Живлення вми-
калося іншим перемикачем; вона повернула його, і стати-
ка з динаміків, наповнила кімнату тріскотінням.
Інша ручка. Ось чого вона хотіла, ось що очікувала
знайти. Думала, що, можливо, доведеться підключати ка-
белі, як на задній панелі сервера, чи тиснути кнопки, як
під час керуванні насосом, але тут навколо круглої ручки
вишикувалися крихітні цифри. Джульєтта втомлено по-
сміхнулась і повернула стрілку на номер «18». Домівка.
Вона схопила мікрофон і натиснула кнопку.
— Вокере? Ти там?
Джульєтта сповзла на підлогу, обперлася спиною на
стіл. Із заплющеними очима й мікрофоном біля губів
могла собі уявити, як легко ось так і заснути. Зрозуміла,
що мав на увазі Лукас. Тут справді було зручно.
Вона знову затиснула контакт.
468
ЧАСТИНА V. Скрута
— Вок? Шерлі? Будь ласка, відповідайте.
Рація затріскотіла, ожила.
Джульєтта розплющила очі. Подивилася на пристрій.
Руки в неї тремтіли.
Почувся голос:
«Це та, про кого я думаю?»
Голос був зависоким, щоб належати Вокеру. Але
здавався знайомим. Звідки вона знала його? Джульєт-
та була втомлена й спантеличена. Затисла кнопку на
мікрофоні.
— Це Джульєтта. Хто це?
Може, це Хенк? Вона подумала, що це міг бути Хенк.
Адже й у нього була рація. А може, вона взагалі помили-
лася з бункером. Може, її знову спіткала невдача.
«Мені потрібна тиша по рації, — наказав комусь той,
хто їй відповів. — Вимикайте всі пристрої. Негайно».
Чи це адресувалося їй? У Джульєтти голова йшла
обертом. Почулися кілька інших голосів, один за одним.
Знову затріщало. Чи мала вона щось казати? Все це збило
жінку з пантелику.
«Тобі не варто було виходити на цю частоту, — сказав
голос.— За такі речі тебе слід послати на очищення».
Рука Джульєтти впала на коліно. Вона розчаровано
відкинулася назад, знову обпершись на дерев’яний стіл.
Упізнала голос.
Бернард.
Усі ці тижні вона сподівалася поговорити з цим чо-
ловіком, мовчки благала, щоб він відповів. Але не зараз.
Зараз їй не було чого йому сказати. Вона хотіла погово-
рити зі своїми друзями, залагодити все. Вона натиснула
кнопку.
— Припини бійню, — сказала вона. З неї висмоктали
всю волю. Зникло бажання помсти. Вона просто хотіла,
щоб світ заспокоївся, щоб люди жили, старішали й одно-
го дня вирушали годувати коріння...
«До речі, щодо очищення, — прорипів голос. — Зав-
тра станеться перше з багатьох запланованих. Твої друзі
вишикувані в чергу та готові йти. І, думаю, ти знаєш ща-
сливця, який піде першим».
469
Бункер, ілюзія
Щось клацнуло, почулося шипіння й потріскування.
Джульєтта не рухалася. їй здалося, що вона мертва. Не
могла ні говорити, ні дихати. Увесь запал випарувався.
«Уяви собі мій подив, — провадили на тому кінці. —
Уяви, як мені було — зрозуміти, що ти отруїла гідного чо-
ловіка, чоловіка, якому я довіряв».
Джульєтта затисла мікрофон у кулаку, але не піднесла
його до рота, а просто підвищила голос.
— Ти горітимеш у пеклі, — сказала вона.
«Без сумніву, — відповів Бернард. — Але до того
я маю в руках кілька дрібничок, які, здається, належать
тобі. Посвідчення з твоєю фотографією, симпатичний
браслетик і ця каблучка, яка аж ніяк не здається офіцій-
ною. Цікаво...»
Джульєтта застогнала. Не відчувала більше власного
тіла. Насилу вловлювала власні думки. Змогла стиснути
мікрофон, але на це витратила рештки сил.
— Про що це ти патякаєш, схиблений мерзотнику?
Виплюнула останнє слово, і голова похилилася на-
бік — сон долав її.
«Я говорю про Лукаса, який зрадив мене. Ми щойно
знайшли у нього деякі твої речі. Скільки він уже був зна-
йомий з тобою? Ще до всього цього, так? Так от, вгадай,
що буде? Я посилаю його до тебе. І ще я нарешті розібрав-
ся, що сталося того разу, як тобі допомогли ті ідіоти з по-
стачання. Хочу запевнити, щоб ти навіть не сумнівалася:
твій друг не отримає такої допомоги. Я сам змайструю
йому комбінезон. Особисто. Не спатиму цілу ніч, якщо
знадобиться. Тож коли він вийде вранці назовні, я не бо-
ятимусь, що він хоч трохи наблизиться до тих клятих па-
горбів».
78
Бункер 18
Гурт дітлахів тупотів сходами донизу, коли Лукаса вели
на смерть. Один хлопчик верещав від вдаваного страху,
ніби втікав, граючи в квача. Вони наблизились, і Лукасу
470
ЧАСТИНА V. Скрута
з Пітером довелося притиснутися до поруччя, щоби про-
пустити їх.
Пітер вирішив погратися в шерифа й закричав дітям,
щоб заспокоїлись і були обачними. Вони загиготіли й по-
мчали далі. Цього дня заняття в школі скасували; більше
не потрібно було слухатися дорослих.
Поки Лукас втискався у зовнішнє поруччя, він мав на-
году оцінити спокусу. Свободу на відстані одного стрибка.
Смерть на його власний вибір, про яку він уже міркував,
коли був не в гуморі.
Пітер за лікоть потягнув його далі, перш ніж Лукас
устиг про це подумати. Йому залишилося тільки милу-
ватися витонченим крицевим поруччям, його нескінчен-
ними, рівномірними вигинами. Молодик уявив, як сходи
вгвинчуються в землю, відчув їх вібрацію, ніби то була
космічна струна, одна-єдина спіраль ДНК у серцевині
бункера, до якої горнулося все це життя.
Вони ще на один поверх наблизилися до Лукасової
смерті, а ці думки все кружляли в його мозку. Він розгля-
дав стики: деякі зроблені акуратніше за інші. На одних
пузирився метал, нагадуючи шрами; інші були такі гла-
денькі, що Лукас мало не пропускав їх. Кожен стик був
підписом свого автора: десь — предмет гордості, десь —
покваплива робота наприкінці робочого дня; тут доклала
рук тінь, яка спробувала це вперше, а тут — досвідчений
профі з десятирічною практикою, якому подібні завдан-
ня здаються надто легкими. Лукас проводив закутими
в наручники руками по шорсткій фарбі з усіма її наплива-
ми та тріщинками, там, де вона відлущилася й відкрила
столітні шари, кольори, що залежали від наявності фарб
чи цін на матеріали. Ці шари нагадали про дерев’яний
стіл, який він роздивлявся майже місяць. Кожна мале-
сенька впадина на ньому позначала плин часу, а кожне
нашрябане на його поверхні ім’я ілюструвало божевільне
людське бажання прожити більше, не дозволити відняти
в нього зболену душу.
Довго йшли мовчки. Назустріч трапився носій із гро-
міздким вантажем, промайнула пара молодят із винува-
тим виглядом. Вихід зі схованки під серверами не став
471
Бункер, ілюзія
звільненням, якого так прагнув Лукас ці кілька тижнів.
Це була засідка. Ганебний марш, обличчя в дверях, об-
личчя на майданчиках, обличчя на сходах. Порожні, за-
стиглі обличчя. Обличчя друзів, які запитували в себе, чи
він їм не ворог.
І, може, він був їхнім ворогом.
їм скажуть, що Лукас зламався й виголосив фаталь-
не бажання, але тепер він знав, чому людей виганяють
назовні. Він був вірусом. Якби він викинув у простір не-
правильні слова, це могло б убити всіх, кого він знав. Це
був шлях, яким пройшла Джульєтта з тієї самої причини.
Точніше, без жодної причини. Він вірив їй, завжди вірив,
завжди знав, що вона не зробила нічого поганого, але те-
пер він справді це розумів. У них було так багато спільно-
го. Ось тільки він не виживе, Лукас і це знав. Так сказав
йому Бернард.
Вони відійшли від ІТ на десять поверхів, коли рація
Пітера ожила й заговорила. Він прибрав руку з Лукасо-
вого ліктя, щоб підсилити гучність і відповісти, якщо ви-
кликають його.
«Це Джульєтта. Хто ви?»
Той голос.
Серце в Лукаса тьохнуло, а тоді зірвалося й полетіло
в глибоку прірву. Він втупився в поруччя й прислухався.
Бернард відповів, попросив вимкнути рації. Пітер
потягнувся до своєї та приглушив звук, але не вимк-
нув цілком. Голоси піднімалися разом із ними, ходи-
ли хвилями. Кожна сходинка й кожне слово лягали
тягарем на плечі Лукаса, пригинали його до поруччя.
Він вивчав його поглядом і знову думав про справжню
свободу.
Схопитись і трохи підстрибнути. І довго летіти вниз.
Лукас міг відчути, як робить ці рухи, як згинає коліна,
перекидає ноги.
Голоси з рації сперечалися. Вони вимовляли заборо-
нені слова. Недбало перекидалися таємницями, вважаю-
чи, що їх ніхто не чує.
Лукас знову й знову подумки переживав власну
смерть. За тим поруччям на нього чекала доля. Видіння
472
ЧАСТИНА V. Скрута
було таким виразним, що зламало ритм його кроків, ніби
йому спутали ноги.
Лукас сповільнив крок, і Пітер зробив те саме. Слуха-
ючи суперечку Джульєтти і Бернарда, кожен із них по-
чав вагатися. Сили залишали Лукаса, і він вирішив не
стрибати.
Обидва чоловіки оцінювали ситуацію. І обидва пере-
думали.
79
Бункер 17
Джульєтта прокинулася на підлозі: хтось трусив її за пле-
чі. Чоловік з бородою. Це був Соло, а вона лежала в його
кімнаті: заснула біля столу.
— Ми дійшли, — повідомив він, зблиснувши жовтими
зубами. Соло мав набагато кращий вигляд, ніж останньо-
го разу. Жвавіший.
Зате Джульєтта почувалася майже мертвою.
— Котра година? — спитала вона. — Який зараз
день?
Спробувала сісти. Кожен м’яз був ніби розірваний нав-
піл, відділений від шкіри.
Соло підійшов до комп’ютера і ввімкнув монітор.
— Інші вибирають собі кімнати, а тоді збираються йти
на верхні ферми.
Чоловік озирнувся на неї. Джульєтта потерла скроні.
— Є інші, — урочисто промовив Соло, ніби це було но-
виною.
Джульєтта кивнула. Був лише єдиний «інший», про
кого вона зараз могла думати. До неї повернулися сни,
де Лукас і всі її друзі сиділи в камерах, де в якійсь залі
для всіх готували комбінезони, не турбуючись про те, чи
будуть вони проводити очищення. Це мала бути масова
страта, урок для тих, хто залишився. Джульєтта подума-
ла про всі тіла, розкидані навколо цього бункера, бункера
номер сімнадцять. Не складно було уявити, що станеться
далі.
473
Бункер, ілюзія
— П’ятниця, — відповів Соло, дивлячись на екран. —
Або ніч четверга, як тобі завгодно. Друга по півночі, — він
почухав бороду. — Мені здавалося, що ми спали довше.
— Який день був учора? — Джульєтта похитала голо-
вою. Це було безглузде запитання. — Який був день, коли
я спускалася під воду? Із компресором? — Голова працю-
вала погано.
Соло глянув на неї, ніби й сам не міг зметикувати.
— Занурення було в четвер. Сьогодні вже завтра, —
він почухав голову.— Давай почнемо спочатку...
— Немає часу, — Джульєтта застогнала і спробувала
встати. Соло кинувся до неї і підхопив її попід руки, допо-
магаючи підвестися. — Лабораторія з виготовлення ком-
бінезонів, — сказала вона.
Соло кивнув. Вона бачила, що чоловік виснажений,
може, лише трохи менше за неї, але все одно готовий ро-
бити, що вона скаже. їй стало сумно — хтось був так їй
відданий...
Скерувала його вузьким проходом, і, піднімаючись
драбиною відчула неймовірний біль. Виповзла на підлогу
серверної; Соло піднявся за нею і знову допоміг підвести-
ся. Вони разом дійшли до лабораторії.
— Мені потрібен увесь термоскотч, який у нас є, —
Джульєтта інструктувала його дорогою. Шкандибала по-
між серверів, поки не врізалася в один із них. — Він має
бути на жовтій котушці, той, що з відділу постачання. Не
на червоній.
Соло кивнув.
— Гарний скотч. Схожий на той, який ми використо-
вували для компресора.
— Точно.
Вони вийшли з серверної і побрели коридором. Джу-
льєтта чула, як діти захоплено перегукуються десь за
рогом, як тупочуть металевою підлогою. Це були дивні
звуки, ніби тут оселилися привиди. Але мусила звикати.
Частка нормального життя повернулася в бункер номер
сімнадцять.
У лабораторії вона доручила Соло працювати зі скот-
чем. Він розкладав довгі стрічки на верстаку, накладав
474
ЧАСТИНА V. Скрута
краї, а потім розігрівав їх і скріплював за допомогою па-
яльника.
— Вони мають накладатися принаймні на дюйм, —
сказала Джульєтта, коли їй здалося, що він трохи за-
ощаджує. Соло кивнув. Джульєтта глянула на своє ліж-
ко й подумала, чи не впасти на нього. Але часу не було.
Вона схопила найменший комбінезон у майстерні, який
мав найвужчий комір. Пам’ятала, як важко було протис-
нутися крізь шлюз сімнадцятого бункера, і не хотіла, щоб
історія повторилась.
— У мене не буде часу зробити ще один перемикач
для комбінезона, тож я піду без рації.
Вона оглянула весь комбінезон для очищення,
клаптик за клаптиком, видалила навмисно бракова-
ні деталі й розшукала серед своїх знахідок із відділу
постачання кращі версії на заміну. Деякі доводилося
зміцнювати якісним скотчем. Костюм не був таким
охайним як той, що забезпечив їй Вокер, але все одно
виявився набагато кращим за той, що мав отримати
Лукас. Джульєтта брала деталі, які розглядала тиж-
нями, дивуючись, якої майстерності вимагало вироб-
ництво чогось менш тривкого, ніж здається. Вона пе-
ревірила прокладку з купи, яка викликала сумніви,
стиснувши її двома нігтями. Та легко розпалася нав-
піл. Джульєтта пошукала іншу.
— Надовго? — спитав Соло, з тріском відриваю-
чи ще один шматок скотчу. — Тебе не буде день?
Тиждень?
Джульєтта підняла погляд від свого верстака на той,
за яким працював Соло. Вона не хотіла казати йому, що
взагалі може не дійти. Це були темні думки, які вона зби-
ралася залишити при собі.
— Ми придумаємо, як повернутися по тебе, — сказала
вона. — По-перше, я маю спробувати врятувати декого, —
це звучало як брехня. їй хотілося сказати, що вона може
піти назавжди.
— За допомогою цього? — Соло пошарудів ковдрою
з термоскотчу.
Джульєтта кивнула.
475
Бункер, ілюзія
— Двері моєї домівки ніколи не відчиняються, — по-
яснила вона йому. — Тільки якщо когось посилають на
очищення.
Соло кивнув.
— Тут було так само, ще до того, як усі в цьому місці
збожеволіли.
Джульєтта здивовано глянула на нього й побачила, що
він посміхається. Соло пожартував. Вона засміялася, хоча
й не дуже хотілось, але потім виявила, що це допомогло.
— Двері відчиняться за шість чи сім годин, — продов-
жила вона. — А коли це станеться, я хочу бути там.
— А що тоді? — Соло вимкнув паяльник і оглянув свою
роботу. Підняв очі на Джульєтту.
— А тоді я подивлюсь, як вони пояснять той факт, що
я вижила. Думаю, — вона змінила прокладку й переверну-
ла комбінезон, щоб дістатися до другого рукава, — думаю,
мої друзі б’ються по один бік барикад, а ті, хто відіслав
мене сюди, — по інший. Решта — переважна більшість
мого народу — спостерігають. Вони надто налякані, щоб
стати на чийсь бік, а це практично означає, що їх можна
не брати до уваги.
Джульєтта замовкла, витягаючи маленькими щипця-
ми прокладку, що поєднувала рукав із рукавицею. Зро-
бивши це, потягнулася по іншу, якісну.
— Гадаєш, це щось змінить? Те, що ти врятуєш свого
друга?
Джульєтта підняла очі й глянула на Соло, який майже
завершив свою роботу з термоскотчем.
— Порятунок мого друга тут ні до чого, — відповіла
вона. — Ось що, на мою думку, має статися: коли люди
з середніх поверхів побачать, що прибиральник повер-
нувся додому, це переконає їх пристати на правильний
бік, а з такою масовою підтримкою рушниці та бої не ма-
ють жодного сенсу.
Соло кивнув. Він почав згортати ковдру без жодної
вказівки. Ця ініціатива, це його знання того, що має ста-
тися далі, сповнили Джульєтту надією. Може, він потре-
бував тих дітлахів, потребував когось, аби про нього пі-
клуватися. Він мовби подорослішав на десяток років.
476
ЧАСТИНА V. Скрута
— Я повернуся по тебе й по інших, — пообіцяла вона.
Соло нахилив голову, затримав на Джульєтті погляд,
ніби обмірковуючи її слова. Підійшов до її верстака, по-
клав на нього акуратно згорнену ковдру й двічі поплескав
по ній. У бороді зблиснула коротка посмішка, а далі йому
довелося відвернутись і потерти щоку, ніби вона засвер-
біла.
Джульєтта зрозуміла, що він ще й досі підліток, який
соромиться плакати.
Майже чотири години з відведеного Лукасові часу мину-
ли в транспортуванні важких сумок на третій поверх. Діт-
лахи допомагали, але Джульєтта змусила їх спинитися на
поверх нижче, бо її непокоїла якість повітря на горішніх
рівнях. Соло допоміг їй надягти комбінезон, вдруге за ці
кілька днів. Чоловік дивився похмуро.
— Ти впевнена, що робиш правильно?
Джульєтта кивнула і взяла ковдру з термоскотчу. Вона
чула, як на поверх нижче Ріксон наказує одному з хлоп-
чаків заспокоїтись.
— Спробуй не хвилюватися, — попросила вона Соло. —
Що станеться, те станеться. Але я мушу спробувати.
Соло спохмурнів дужче й почухав підборіддя. Тоді
кивнув.
— Ти звикла до своїх людей, — сказав він. — Певно,
там ти все одно будеш щасливіша.
Джульєтта нахилилась і стиснула його руку цупкою
рукавицею.
— Не в тому річ, що тут я буду нещасна, але я буду не-
щасна, якщо знатиму, що дала йому вийти, нічого не зро-
бивши.
— А я тільки почав звикати до того, що ти тут, — Соло
відвернувся, нахилився й підняв із ґраток її шолом.
Джульєтта подивилася на свої рукавиці, переконала-
ся, що все надійно підігнане. Буде нелегко підніматися
в комбінезоні. Вона з жахом думала про шлях, який мала
здолати. Йти по рештках людей в офісі шерифа, прола-
зити в двері шлюзу... Взяла з рук Соло шолом, налякана
тим, що збиралася зробити, попри всю свою впевненість.
477
Бункер, ілюзія
— Дякую за все, — сказала йому. Здавалося, вони не
просто прощаються. Джульєтта усвідомлювала, що, мож-
ливо, зараз добровільно робить те, що намагався зробити
Бернард стільки тижнів тому. Її очищення було відкладе-
не, але тепер вона поверталася до цього.
Соло кивнув і обійшов її, щоб перевірити спину. По-
стукав по липкій стрічці, причепленій до коміра.
— Усе гаразд, — сказав він хрипко.
— Бережи себе, Соло, — Джульєтта простягла руку
й поплескала його по плечі. Вирішила ще один прогін не-
сти шолом у руках, перш ніж надягти його, щоб не марну-
вати кисень.
— Джиммі, — сказав Соло. — Тепер мене варто знову
називати Джиммі.
Він посміхнувся Джульєтті. Похитав головою.
— Я більше не буду самотнім.
80
Джульєтта проминула двері шлюзу й пандус, ігноруючи
трупи навколо, зосередившись на кожному кроці; най-
важча частина залишилася позаду. Перед нею був від-
критий простір і розкидані рештки, замість яких Джуль-
єтта воліла б бачити каміння. Зорієнтуватися було легко.
Вона просто повернулася спиною до напівзруйнованого
мегаполіса на обрії, того самого, до якого йшла цілу віч-
ність тому, та попрямувала у протилежний бік.
На шляху, який прокладала собі жінка, вряди-годи
траплялися мертві тіла, й тепер це більше засмучувало,
ніж під час попереднього походу, здавалося більшою тра-
гедією, адже вона встигла пожити в домі цих людей. Джу-
льєтта ступала обережніше, обходила їх із тією пошаною,
на яку вони заслуговували, жалкуючи, що не може зроби-
ти для них нічого кращого, — лише пожаліти.
Трохи далі їх поменшало, а потім вона залишилася на-
одинці з мертвим краєвидом. Видираючись обвітреним
пагорбом, жінка усвідомила, що шелестіння дрібного
піску, який бився об її шолом, на диво знайоме й навіть
478
ЧАСТИНА V. Скрута
заспокійливе. Це був світ, у якому вона жила, у якому
всі вони жили. Крізь прозорий купол шолома все було
видно більш-менш виразно. Згори нависали хмари, сірі
й похмурі, вони стрімко мчали кудись і здавалися розлю-
ченими; пил клубочився низько над землею; з каміння
стирчали гострі зубці, ніби його відкололи від більшого
шматка, напевно, за допомогою машин, що насипали ці
пагорби.
Досягнувши краю ущелини, Джульєтта спинилася
й оглянула панораму. Тут гуляв лютий вітер, а її тіло ні-
чим не було захищене. Вона широко розставила ноги,
щоб не впасти, і зазирнула в перевернутий купол перед
собою, туди, де виднівся плаский дах її домівки. Жінку
охопили водночас захват і жах. Ранкове сонце освітлю-
вало лише вершечки далеких пагорбів, і вежі з камера-
ми ще вкривала тінь; там досі було темно. Вона встигне.
Перш ніж вирушити схилом донизу, Джульєтта задиви-
лася на низку западин між пагорбів, що тяглася до самого
обрію. Вони точно відтворювали схему: п’ятдесят однако-
вих улоговин.
І їй спало на думку — несподівано й болюче — що
незліченні інші люди проживали свої дні зовсім поряд.
Живі люди. Бункери, крім її власного та мертвого сім-
надцятого, в яких люди не здогадуються, що вони не самі
в світі, що багато інших так само прокидаються та йдуть
на роботу, до школи, можливо, навіть на очищення.
Джульєтта зупинилася й оглянула весь краєвид, дума-
ючи про те, що, може, хтось іще бреде котроюсь улого-
виною саме в цей час, у схожому костюмі, і його думки
заполонив зовсім інший страх. Якби вона могла гукнути
тій людині, то покликала б її. Якби могла помахати в усі
приховані камери, зробила б це неодмінно.
Із цієї висоти світ розгортався інакше, в інших масш-
табах. ЇЇ вигнали кілька тижнів тому, вона могла загинути
на схилі пагорба перед своєю домівкою, а потім — у затоп-
лених глибинах бункера номер сімнадцять. Але ні там, ні
там не загинула. Можливо, це станеться тут, цього ран-
ку, разом із Лукасом. Вони можуть згоріти разом у тому
шлюзі, якщо її передчуття підвело. Або лежатимуть на
479
Бункер, ілюзія
пагорбі й розкладатимуться: ще одна пара, чия близь-
кість народилася з відчайдушних розмов до пізньої ночі.
То був тісний зв’язок між двома душами, які відчували
скруту, й про нього ніхто ніколи не говорив.
Джульєтта обіцяла собі ніколи більше не кохати таєм-
но, взагалі ніколи не кохати. А цього разу все було ще гір-
ше: вона тримала це в таємниці навіть від нього. Навіть
від себе.
Можливо, це був шепіт смерті, невблаганного коса-
ря, що жбурляв пісок і токсини у її прозорий шолом. Яке
значення мало все це, коли світ виявився таким широким
і розмаїтим? Певно, її бункер виживе. Інші бункери також.
Джульєтту вдарив потужний порив вітру, ледь не ви-
рвав з рук згорнуту ковдру. Вона відновила рівновагу, зі-
бралася на силі й рушила далі: спускатися було набагато
легше, адже йшла до свого дому. Спустилася з вершечка,
добре розглянувши цілком тверезим поглядом цей сум-
ний краєвид, згинаючись від різкого, жорстокого вітру.
Попрямувала вздовж ущелини, де зустрічалися два па-
горби. Джульєтта йшла до сумного подружжя, яке, обій-
нявшись, позначало її доленосний, відчайдушний, вис-
нажливий шлях додому.
Швидко дісталася пандуса. Зовні не було нікого, сонце
досі ховалося за пагорбами. Поспішаючи схилом, усе мір-
кувала: чи бачить хтось на екрані, як вона наближається
до бункера. Біля підніжжя пандуса стала біля важких ме-
талевих дверей і почала чекати. Перевірила ковдру з тер-
москотчу, подумки повторила послідовність дій. Сце-
нарій був продуманий ще під час підйому на вищі рівні
мертвого бункера, в її божевільних мареннях і впродовж
прогулянки зовнішнім світом. «Це спрацює», — запев-
нила вона себе. Матеріал надійний. Єдиною причиною,
з якої ніхто раніше не виживав під час очищення, була
відсутність будь-чиєї допомоги — прибиральники не мог-
ли взяти з собою інструментів чи чогось іншого. А вона
дещо взяла.
Час, здавалося, зупинився. Ніби Джульєтта забула
завести свій витончений коштовний годинник. Ґрунт
480
ЧАСТИНА V. Скрута
сповзав з краю пандуса, коли жінка нетерпляче туп-
цяла, думаючи, що, можливо, очищення взагалі ска-
сували й вона помре тут сама. «Це було б краще», —
вирішила нарешті. Глибоко вдихнула, жалкуючи, що
не запаслася киснем на зворотній шлях — про всяк ви-
падок. Та була надто стурбована очищенням, щоб роз-
глянути інші варіанти — наприклад, що воно взагалі
не відбудеться.
Після нескінченно довгого очікування, в страшній
нервовій напрузі, задихаючись від шаленого серцебиття,
вона почула за дверима звуки, металеве скреготіння ме-
ханізмів.
Джульєтта зосередилась, руками побігли терпкі стру-
мочки, горло стиснулося. Починалося. Вона зрушила
з місця, дослухаючись до гучного гуркоту важких дверей,
які збиралися вивергнути бідолашного Лукаса назовні.
Джульєтта розгорнула частину ковдри й приготувалася.
Все станеться дуже швидко. Вона знала це. Але вона тут
головна. Ніхто не зможе вийти й зупинити її.
Зі страхітливим скреготінням двері бункера номер
вісімнадцять прочинились, і на неї з шипінням ринув
потік аргону. Джульєтта ступнула вперед. Її огорнув ту-
ман. Вона рухалася наосліп, розмахуючи вільною рукою,
притиснута до грудей ковдра з шелестом тріпотіла. Жінка
очікувала, що от-от вріжеться в Лукаса, почне боротися
з приголомшеним, наляканим чоловіком, і готувалася
стримати його, загорнути в ковдру. Але в проході нікого
не було, ніхто не намагався протиснутися в щілину про-
чинених дверей, рятуючись від полум’я, що от-от мало
очистити шлюз.
Джульєтта ледь не впала всередину; її тіло готувало-
ся до зіткнення, мов чобіт, що намацує сходинку в пітьмі,
натомість втрапляючи в порожнечу.
Коли аргон вийшов і двері почали зі скреготінням за-
чинятися, у неї з’явилась крихітна, фантастична надія,
що очищення не відбулося. Що двері просто відчинили
перед нею, запрошуючи додому. Можливо, хтось побачив
її на пагорбі, скористався нагодою, пробачив їй, і тепер
усе буде гаразд...
481
Бункер, ілюзія
Але щойно хмара газу розвіялася, Джульєтта зрозумі-
ла, що все не так. У центрі шлюзу на колінах стояла люди-
на в комбінезоні для очищення, поклавши руки на стег-
на, дивлячись у бік внутрішніх дверей.
Лукас.
Джульєтта кинулася до нього, коли в шлюзі вже роз-
квітли перші вогняні квітки; то сопла виплюнули язики
полум’я, що відбивалися в блискучому пластику. Двері
позаду гупнули й зачинилися, замикаючи їх обох усе-
редині.
Джульєтта струснула ковдру, розгортаючи її, обійшла
чоловіка, щоб він її побачив, щоб знав: він тут не сам.
Шолом не приховав цього від Лукаса. Він скочив, зляка-
но здійняв руки, а полум’я вже розгорнулося в нього за
спиною.
Джульєтта кивнула, знаючи, що він бачить її крізь
прозорий шолом, навіть якщо вона його бачити не могла.
Крутнувшись і змахнувши ковдрою — тисячу разів роби-
ла цей рух подумки — накрила нею голову чоловіка, а тоді
хутко впала на коліна й сама залізла під накриття.
Під термоскотчем було темно. Температура зовні під-
вищувалася. Джульєтта спробувала крикнути Лукасу, що
все буде гаразд, але її голос звучав приглушено навіть для
неї самої. Підтикаючи краї ковдри собі під ноги, вона сі-
пала її, поки не закріпила. Потім нахилилась і спробувала
підіткнути й під чоловіка, щоб його спина була повністю
захищена.
Лукас, здавалося, зрозумів, що вона робить. Поклав
свої рукавиці їй на долоні. Вона відчувала, який він спо-
кійний. Жодного тремтіння. їй не вірилося, що Лукас
зібрався чекати вогню, обрав його замість очищення.
Не пригадувала, щоб хтось колись робив такий вибір.
Це стурбувало її. Вони тулилися одне до одного в пітьмі,
а навкруг розжарювалося пекло.
Язики полум’я лизали термоскотч, шарпали ковдру
з відчутною силою, ніби поривами вітру. Температура
щомиті зростала, над губою та на чолі в Джульєтти висту-
пив піт, навіть попри якісну обшивку комбінезона. Ков-
дри не вистачить. Вона не вбереже життя Лукасу в його
482
ЧАСТИНА V. Скрута
комбінезоні. Джульєтта боялася лише за нього, навіть
коли відчула жар на своїй шкірі.
Її паніка, здавалося, передалась йому, а може, він про-
сто гостріше відчував опіки. Його рукавиці на її руках
тремтіли. А потім він буквально збожеволів, передумав
чи почав горіти. Щось намислив.
Лукас відштовхнув її геть. Коли він почав вилазити
з-під їхнього захисного куполу, допомагаючи собі нога-
ми, під ковдру проникло яскраве світло.
Джульєтта закричала йому, щоб зупинився. Попов-
зла за ним, хапаючи за руку, за ногу, за чобіт, але він
відштовхував її, бив кулаками, несамовито намагаючись
звільнитися.
Ковдра впала з її голови, і світло ледь не осліпило.
Вона відчула пекучий вогонь, почула, як тріскається, пла-
виться шолом, побачила, як прозорий пластик перед нею
пузириться і деформується. Не бачила Лукаса, не відчува-
ла його — лише сліпуче світло й нестерпний жар, що про-
пікав там, де комбінезон зморщився й торкався до шкіри.
Джульєтта заволала від болю й натягла ковдру на го-
лову, вкриваючи нею прозорий шолом.
А полум’я лютувало.
Лукаса не бачила. Його не було поруч. Жінка ніяк не
могла б знайти його. Її тіло вкрили тисячі опіків, неначе
десятки ножів увіткнулися в неї. Джульєтта сиділа сама
під тією тонкою захисною плівкою, підсмажувалася, тер-
піла нелюдський біль і ридала гарячими слізьми. Усе її
тіло здригалося від схлипувань і злості, вона проклинала
вогонь, біль, бункер, цілий світ.
Зрештою сльози скінчились, а пальне вигоріло дощен-
ту. Смертельно висока температура знизилася до просто
дуже високої, і Джульєтта змогла скинути ковдру, з якої
валував дим. ЇЇ шкіра досі горіла. Пекло скрізь, де вона
торкалася до внутрішньої стінки комбінезона. Джульєтта
пошукала очима Лукаса і виявила, що довго шукати не
доведеться.
Він лежав біля дверей у обвугленому комбінезоні,
а в тих нечисленних місцях, що вціліли, тіло вже почало
розсипатися. Шолом був на місці, прикривав страхітливо
483
Бункер, ілюзія
обгоріле обличчя, але він розплавився й деформувався
набагато більше за її власний. Жінка підповзла ближче,
помітила, що двері ззаду прочинилися, що по неї при-
йшли, що все скінчено. Її знову спіткала невдача.
Джульєтта завила, коли побачила, що там, де ком-
бінезон і карбонові підкладки повністю згоріли, видно
частини тіла Лукаса. Ось його рука — чорна від кіптяви.
Його живіт, дивно роздутий. Його крихітні долоні, такі
маленькі й тонкі, вигорілі до...
Ні.
Вона нічого не розуміла. І знову заридала. Обхопила
рукавицями, з яких валував дим, шолом, укритий пухир-
цями, й скрикнула від подиву, злості й полегшення.
Мертвий чоловік перед нею був не Лукас.
Це був чоловік, аж ніяк не вартий її сліз.
81
Бункер 18
Свідомість то поверталася до неї, то знову згасала, як
і біль від опіків.
Джульєтта пригадувала хмару диму, чоботи, що загу-
пали навколо неї, себе саму, скорчену в печі шлюзу. Спо-
стерігала, як викривлюється світ навколо, бо плавиться
шолом із в’язкого пластику, як він провисає над облич-
чям. Перед очима промайнула яскрава срібляста зірка
й завмерла над нею. Пітер Біллінґз зазирав крізь її шо-
лом, трусив її за обпалені плечі, кричав до людей, що хо-
дили навколо, наказував допомогти йому.
Вони підняли її та винесли з пекла. їхніми облич-
чями струмував піт. Оплавлений костюм зрізали з тіла
жінки.
Джульєтта пропливла своїм старим офісом, ніби при-
вид. Її несли горілиць, вона чула рипіння колеса на две-
рях шлюзу, бачила ряди сталевих перекладин, порожній
тапчан у порожній камері.
Її довго несли Гвинтовими сходами.
Донизу.
484
ЧАСТИНА V. Скрута
Прокинулася від попискування — це був ритм її серця
в апараті, що стежив за нею, — і вгледіла чоловіка, вдяг-
неного, як її батько.
Першим помітила саме його. Він підняв брови, посміх-
нувся, кивнув комусь за її плечем.
А потім підійшов Лукас. Вона побачила його облич-
чя — таке знайоме, таке чуже —воно розпливалось перед
очима. Джульєтта відчула його долоні у своїх і зрозуміла,
що вони тримаються за руки вже давно, що Лукас стоїть
біля неї бозна скільки часу. Він сміявся і плакав, гладив
її щоки. Джулз хотіла спитати, що його так розсмішило.
Чому він так сумує, що аж до сліз? Він лише похитав го-
ловою, а жінка знову провалилася в сон.
Річ була не лише в тому, що опіки виявилися серйозними,
а в тому, що вони вкривали все тіло.
Ті дні, протягом яких вона одужувала, минали як у ту-
мані через дози знеболювального.
Щоразу, коли Джульєтта бачила Лукаса, просила
у нього пробачення. Усі навколо метушилися. Приходив
Пітер. З глибини надходила купа записок, але до неї ні-
кого не пускали. ЇЇ могли бачити лише чоловік в одязі її
батька та жінка, що нагадувала матір.
Щойно Джульєтті перестали колоти знеболювальне, в її
голові швидко проясніло. Вона мовби виринула з глибо-
кого сну, з кількатижневого туману жахів, у яких тонула
й горіла живцем, виходила назовні й бувала в десятках
бункерів, схожих на її власний. Ліки стримували біль, але
й затуманювали свідомість. Вона не заперечувала проти
уколів і болю, якщо це могло повернути їй розум. Це була
добра ціна.
— Вітання.
Вона повернула голову й побачила Лукаса. Чи він ко-
ли-небудь полишав її? Він нахилився і стиснув їй руку,
посміхаючись.
— Ти маєш гарний вигляд.
Джульєтта облизала губи. У роті пересохло.
- Де я?
485
Бункер, ілюзія
— У госпіталі на тридцять третьому. Тільки не хви-
люйся. Тобі щось потрібно?
Вона похитала головою. Було неймовірно приєм-
но мати змогу рухатися, відповідати комусь. Джульєтта
спробувала стиснути його руку.
— Усе болить, — кволо поскаржилася вона.
Лукас засміявся. Йому ніби полегшало, коли він почув
ці слова.
— Ще б пак.
Вона кліпнула й подивилася на молодика.
— На тридцять третьому є госпіталь?
Лукас відповів не відразу. Нарешті серйозно кивнув.
— Пробач, але він найкращий у бункері. І тут ти в без-
пеці. Але забудь про це. Відпочивай. Я піду по медсестру.
Він підвівся, і з його колін на крісло впала груба книга,
пірнула в ковдру й подушки.
— Як щодо їжі?
Джульєтта кивнула, повернула голову до стелі з яскра-
вими лампами. Все поверталося до неї, спогади зринали
разом із болісним поколюванням шкіри.
Вона цілими днями читала записки та плакала. Лукас
сидів поряд, підбирав з підлоги ті, що злітали з ліжка,
мов паперові літачки, що їх запускають діти зі сходових
майданчиків. Він знову й знову вибачався, бурмотів щось,
ніби чимось завинив. Джульєтта перечитувала записки
по десять разів, намагаючись запам’ятати, хто помер,
а хто досі міг підписатися під листом. Не могла повірити
новинам про Нокса. Деякі речі здавалася незрушними, як
великі сходи. Вона оплакувала його та Марка, страшенно
хотіла побачити Шерлі, але їй казали, що це неможливо.
Коли вимикали світло, до неї приходили привиди.
Джульєтта прокидалася з запухлими очима, з мокрою
подушкою, а Лукас гладив її по чолу й казав, що все буде
гаразд.
Часто приходив Пітер. Джульєтта дякувала йому зно-
ву й знову. Це все Пітер, саме Пітер. Він зробив свій вибір.
Лукас розповів їй про те, що сталося на сходах, про його
486
ЧАСТИНА V. Скрута
сходження на очищення, про те, як вони почули її голос із
Пітеровій рації та про значення факту її виживання.
Пітер ризикнув і послухав ту розмову. Тоді вони з Лу-
касом і поговорили. Лукас казав йому заборонені речі,
адже для нього все вже скінчилося, казав таке, що надто
спантеличило Джульєтту, — вона виявилася шкідливим
вірусом, заразною хворобою. Рація передавала звіти про
те, що люди в машинному здаються. Але Бернард усім ви-
носив смертний вирок.
І Пітер мусив вирішити все сам. Він — закон у останній
інстанції, чи боржник тих, хто призначив його шерифом?
Робить він те, що вважає правильним, чи те, чого від нього
очікують? Було дуже легко наважитись на останнє, але Пі-
тер Біллінґз був непоганою людиною. Так сказав йому на
сходах Лукас. Він сказав, що доля звела їх випадково, але
те, що вони роблять на своєму шляху, визначить, хто є хто.
І ще він сказав Пітеру, що Бернард убив людину. Що
в нього є докази. Лукас не зробив нічого такого, за що по-
силають на очищення.
Пітер подумав, що всі без винятку люди з відділу без-
пеки ІТ опинилися на сто поверхів нижче. Нагорі зали-
шилась єдина рушниця. І єдиний закон.
Він.
82
Кілька тижнів потому
Бункер 18
Вони втрьох сиділи навколо столу для переговорів. Джу-
льєтта поправляла марлеву пов’язку на руці, яка прикри-
вала випуклий шрам від опіку, досі не зажилий. їй дали
просторий комбінезон, щоб зменшити біль, але там, де
сорочка торкалася шкіри, страшенно свербіло. Вона си-
діла в м’якому кріслі й нетерпляче йорзала, відштовху-
ючись носаками чобіт, ладна будь-якої миті вискочити.
Проте Лукас і Пітер хотіли дещо обговорити. Вони прове-
ли її всім шляхом до виходу, так близько до великих схо-
дів лише для того, щоб посадити в цій кімнаті. Сказали,
487
Бункер, ілюзія
що треба поговорити лише втрьох. Вирази їхніх облич
змушували нервувати.
Усі мовчали. Пітер намагався зволікати, послав яко-
гось техніка по воду, але коли той повернувся і склянки
наповнили, ніхто не схотів пити. Лукас і Пітер схвильова-
но переглядалися.
— Що сталося? — спитала вона. — Я можу йти? Зда-
ється, ви довго відкладали цю розмову, — глянула на свій
годинник, помахала рукою, щоб відсунути браслет від
бинтів на зап’ястку й роздивитися крихітний циферблат.
Потім глянула через стіл на Лукаса і не змогла втримати-
ся від сміху, побачивши його стурбоване обличчя. — Ви
що, триматимете мене тут вічно? Я вже попередила всіх
на глибині, що прийду сьогодні ввечері.
Лукас обернувся до Пітера.
— Ну ж бо, хлопці. Викладайте. Що вас турбує? Док
сказав, що я достатньо одужала, аби спускатись, і я пообі-
цяла, що навідаюсь до Марша і Хенка, якщо виникнуть
проблеми. Якщо зараз не вийду, то запізнюся.
— Гаразд, — Лукас зітхнув, ніби здався і вирішив ска-
зати все за Пітера. — Уже минуло кілька тижнів...
— А ви двоє змусили мене почуватися так, ніби то
були місяці, — Джульєтта покрутила коліщатко на боці
годинника, і старовинний механізм зацокав, мовби ніко-
ли й не зупинявся.
— Річ у тім, що... — Лукас кашлянув у кулак, прочи-
щаючи горло, — ми не могли передати тобі всі надіслані
записки, — він глянув винувато.
У Джульєтти тьохнуло серце. Вона нахилилася вперед,
чекаючи новин. Значить, сумний список поповниться но-
вими іменами...
Лукас підняв руки.
— Нічого такого, — швидко додав він, побачивши
тривогу на її обличчі. — Господи, вибач, нічого такого...
— Гарні новини, — додав Пітер. — Записки з вітаннями.
Лукас кинув на нього такий погляд, що Джульєтта по-
думала: щось тут не так.
— Ну... це новини, — Лукас подивився на неї. Поклав
руки на подряпаний дерев’яний стіл, точнісінько як вона.
488
ЧАСТИНА V. Скрута
Здавалося, ще за який сантиметр вони з’єднаються, пере-
плетуть пальці. Після стількох тижнів, протягом яких ці
двоє практично не розлучалися, це було б цілком природ-
но. Адже так робили стурбовані друзі в лікарні? Джульєт-
та розмірковувала над цим, поки Лукас і Пітер говорили
про вибори.
— Чекайте. Що? — вона кліпнула й підняла очі від
його рук, коли свідомість вловила зміст сказаного.
— Так збіглося в часі, — пояснив Лукас.
— Усі говорили лише про тебе, — додав Пітер.
— Давайте спочатку, — попросила Джульєтта. — Що
ви сказали?
Лукас глибоко вдихнув.
— У Бернарда не було конкурентів. Коли ми послали
його на очищення, вибори скасували. Але потім пошири-
лася звістка про твоє дивовижне повернення, і люди все
одно прийшли голосувати...
— Багато людей, — додав Пітер.
Лукас кивнув.
— Явка була величезна. Більшість бункера.
— Так, але... мер? — Джульєтта засміялася й оглянула
пощерблений стіл для переговорів, на якому стояли лише
незаймані склянки води. — Мені треба щось підписати?
Якийсь документ, що скасує все це безглуздя?
Чоловіки перезирнулися.
— У цьому й річ, — мовив Пітер.
Лукас похитав головою.
— Казав тобі...
— Ми сподівалися, що ти погодишся.
— Я? Мер? — Джульєтта схрестила руки й відкинулася
на спинку крісла, поморщившись від болю. І засміялася.
— Ви, мабуть, жартуєте. Я не маю жодного поняття
про...
— Тобі й не треба, — сказав Пітер, нахиляючись упе-
ред. — У тебе є офіс, ти потискаєш руки, підписуєш якісь
папери, робиш так, щоб люди почувалися щасливими...
Лукас поплескав його по руці й похитав головою. Джу-
льєтта відчула, як тілом пробігла пекуча хвиля, шрами
й опіки засвербіли дужче.
489
Бункер, ілюзія
— Слухай-но, — сказав Лукас, а Пітер відкинувся на
спинку стільця. — Ти нам потрібна. Нагорі бракує керів-
ників. З нас усіх Пітер найдовше перебуває на своїй поса-
ді, а ти знаєш, скільки це.
Джульєтта уважно слухала.
— Пригадуєш наші нічні розмови? Як ти розповідала
мені, що сталося з тим бункером? Ти розумієш, як близь-
ко ми були до такого?
Джульєтта закусила губу, взяла склянку і зробила
кілька ковтків. Визираючи з-за склянки, вона чекала,
поки Лукас не заговорив знову.
— Ми маємо шанс, Джулз. Втримати цей бункер. По-
вернути до...
Вона поставила склянку й підняла руку, щоб зупинити
його.
— Якщо ми будемо це робити, — холодно сказала
вона, переводячи погляд з одного обличчя на інше, чита-
ючи в очах чоловіків сподівання, — якщо ми це робитиме-
мо, то лише за моїми правилами.
Пітер спохмурнів.
— Більше жодної брехні, — сказала вона. — Ми дамо
шанс правді.
Лукас нервово кахикнув. Пітер похитав головою.
— А тепер послухайте мене, — сказала Джульєтта. —
Це не божевілля. Я не вперше міркую над цим. Дідько,
я мала тижні на роздуми.
— Шанс правді? — перепитав Пітер.
Вона кивнула.
— Я знаю, про що ви обидва думаєте. Ви думаєте, нам
потрібні брехня, страх...
Пітер кивнув.
— Але що можна вигадати страшніше за те, що на-
справді є там, зовні? — вона тицьнула пальцем у стелю
і зробила паузу, щоб чоловіки усвідомили її слова. —
Коли будувалися ці бункери, задум був такий, що всі ма-
ють бути однакові. Однакові, але розділені, не підозрю-
ючи про те, що існують інші, щоб не заразити їх, якщо
хтось один захворіє. Але я не хочу грати за ту команду.
Я не погоджуюся з їхніми правилами. Я відмовляюсь.
490
ЧАСТИНА V. Скрута
Лукас схилив голову.
— Так, але...
— Тож ми проти них. І не проти людей у бункерах,
людей, які працюють день у день, які нічого не знають,
а проти тих, хто нагорі, хто знає. Бункер номер вісімнад-
цять буде іншим. Він отримає знання, він матиме мету.
Подумайте про це. Замість того, щоб маніпулювати людь-
ми, чому б не дати їм владу? Сказати їм, проти чого ми
насправді боремося. Це буде рухати нашою спільнотою.
Лукас підняв брови. Пітер провів руками по волоссю.
— Подумайте над цим, хлопці, — Джульєтта від-
штовхнулася від столу. Не поспішайте. Я йду навідати
сім’ю і друзів. Але я або з вами, або проти вас. Я все одно
поширюватиму правду, так чи інакше.
Вона посміхнулася Лукасу. Це був виклик, але він знав,
що жінка не жартує.
Пітер підвівся й підняв руки.
— Ми можемо принаймні домовитися не робити нічо-
го необдуманого до нашої наступної зустрічі?
Джульєтта схрестила руки й нахилила голову.
— Добре, — сказав Пітер, видихаючи й опускаючи
руки.
Жінка дивилася на Лукаса. Той вивчав її, стиснувши
зуби, і вона знала, що він розуміє. Був лише один спосіб
рухатися далі, й це лякало його до смерті.
Пітер відчинив двері, озирнувся на Лукаса.
— Даси нам хвилинку? — спитав той, встаючи, і зро-
бив крок до дверей.
Пітер кивнув. Потиснув Джульєтті руку, а вона в міль-
йонний раз подякувала йому. Шериф поправив на грудях
зірку та вийшов з переговорної.
Лукас відійшов від віконця, схопив Джульєтту за руку
й потягнув до дверей.
— Ти що, жартуєш зі мною? — спитала вона. — Ти
справді думав, що я просто погоджуся на цю роботу і...
Лукас штовхнув двері, причиняючи їх.
Джульєтта збентежено глянула на нього, й раптом від-
чула, як його руки ніжно обіймають її стан, дуже обереж-
но, щоб не завдати болю.
491
Бункер, ілюзія
— Ти була права, — прошепотів він, посунувся ближ-
че і нахилив голову до її плеча. — Я справді зволікаю. Не
хочу, щоб ти йшла.
Вона відчула його теплий подих у себе на шоці. Роз-
слабилася. Забула, що збиралася сказати. Обійняла його
за шию.
— Усе гаразд, — мовила вона, радіючи, що він це ска-
зав, що нарешті визнав. Відчувала, як він тремтить, чула
його нерівне, уривчасте дихання.
— Усе гаразд, — повторила пошепки, притискаючись
щокою до його щоки, намагаючись заспокоїти. — Я йду не
назавжди...
Лукас відступив, щоб глянути на неї. Його очі напов-
нилися слізьми. Він почав здригатися всім тілом. Відчу-
вала тремтіння в його руках, у його спині.
А коли він пригорнув її та поцілував, Джульєтта зрозу-
міла, що це був не страх і не паніка. Це було хвилювання.
Вона схлипнула, кров ударила голову, і це було краще
за ліки. Зник біль у спині, яку стискали його руки. Джу-
льєтта не могла пригадати, коли востаннє відчувала чи-
їсь губи. Відповіла на поцілунок, але він скінчився надто
швидко. Лукас відступив і взяв її за руки, нервово погля-
даючи на вікно.
— Це... кгм...
— Це було приємно, — сказала вона, стискаючи його
руки.
— Нам, напевно, треба... — він кивнув на двері.
Джульєтта всміхнулася.
— Так. Напевно.
Він провів її крізь фойє ІТ-відділу на майданчик. Там
чекав технік із її наплічником. Джульєтта побачила, що
Лукас обгорнув лямку м’якими підкладками, турбуючись
про її опіки.
— Ти впевнена, що не треба тебе провести?
— Зі мною все буде гаразд, — сказала вона і заклала
за вуха пасма волосся. Підтягла наплічник трохи вище. —
Зустрінемося десь за тиждень.
— Можеш викликати мене по рації, — мовив він.
Джульєтта засміялася.
492
ЧАСТИНА V. Скрута
— Я знаю.
Схопила його за руку, стиснула й повернулася до вели-
ких сходів. Хтось із натовпу перехожих кивнув їй. Не була
впевнена, що знає цю людину, але кивнула у відповідь.
Інші оберталися їй услід. Вона пройшла повз них і схопи-
лася за грубу вигнуту сталеву поперечину, що звивалася
в серці світу, з’єднувала ці вигнуті й вичовгані сходинки,
на які лягало життя за життям. Джульєтта підняла чобіт
на першу сходинку подорожі, яка мала статися набагато
раніше...
— Агов!
Лукас гукнув їй услід. Він перетнув майданчик, збен-
тежено насупився.
— Я вважав, ти йдеш униз, до друзів.
Джульєтта посміхнулася. Повз них промчав носій із
вантажем. Джульєтта подумала про тягар, який щойно
звалився з неї.
— Спочатку сім’я, — відповіла вона Лукасу. Глянула
вгору, у велику шахту в центрі залюдненого бункера й по-
ставила чобіт на наступну сходинку. — Спочатку я мушу
навідатися до батька.
ЕПІЛОГ
Бункер 17
— Тридцять два!
Еліза витанцьовувала сходами нагору, видихаючи
довгасті хмарки пари, гупаючи по мокрій сталі незграб-
ними ніжками у важких чоботях.
— Тридцять дві сходинки, містере Соло!
Вона повернулася на майданчик, перечепилася через
останню сходинку і впала навкарачки. Постояла так хви-
линку з опущеною головою, певно, вирішуючи: варто за-
плакати, чи таки все гаразд.
Соло очікував, що вона от-от заплаче.
Натомість дівчинка підняла на нього очі, широкою по-
смішкою сповістила, що з нею все добре. У посмішці зяя-
ла дірка — молочний зуб випав, а новий ще не виріс.
— Опускається, — вигукнула Еліза. Витерла руки об
свій новий комбінезон і побігла до Соло. — Вода опуска-
ється!
Соло гмикнув, коли вона підскочила до нього й обхо-
пила рученятами. Погладив дівчинку по спині.
— Усе буде добре!
Соло взявся за поруччя однією рукою і глянув крізь
іржаві плями застарілої крові собі під ноги — крізь той
спогад — на води внизу, що відступали. Він потягнувся до
рації на поясі. Джульєтта буде в захваті.
— Думаю, ти права, — сказав він Елізі, дістаючи рацію
з чохла. — Думаю, все буде просто чудово...
Г’ю Гоуї
БУНКЕР. ІЛЮЗІЯ
Перекладач Елла Євтуиіенко
Літературний редактор Ольга Сирова
Коректор Тамара Клюкіна
Дизайнер обкладинки ЮліяЯсінська
Верстальниця Олена Бідненко
Художній керівник Вадим Савельєв
Керівник едиційної команди Євген Плясецький
Головний редактор Катерина Дем’янчук
Підписано до друку 13.11.2017. Формат 84x108 7 .
Гарнітура «Сеог^іа». Друк офсетний.
Тираж 2000 прим. Обл. вид. арк 21,68
Надруковано в Україні видавництвом «Форс Україна» у ПП «Юнісофт»
61036, м. Харків, вул. Морозова, 13 б
\у\у\у.ипІ8оії.иа
Свідоцтво ДК № 3461 від 14.04.2009 р.
Замовлення № 341/10
ТОВ «Форс Україна», 04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 9
Тел. (044) 290 99 44,
Інтернет-магазин \у\у\у.Ьоок24.иа
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи
до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів
видавничої продукції ДК № 5433 від 08.08.2017 р.
Усі права захищені, жодна частина цього видання не може бути відтворена, збережена в по-
шуковій системі або передана в будь-якій формі і будь-якими засобами: електронними, меха-
нічними, фотокопіювальними чи іншими — без попереднього письмового дозволу власника
авторських прав.
З-поміж численних картин Апокаліпсису, створених у літературі та
в кіно, роман Гю Гоуї «Бункер. Ілюзія» вирізняється легкістю і прав-
дивістю змалювання кожної дрібниці довколишнього світу, кожного
відчуття героїв, які>— усупереч усьому — намагаються вижити в
умовах; у яких Спинилися.
...Опісля Кінця світу Хтось залишив жменьку людей «на насіння» у
колосальному бункері, врізаному на десятки кілометрів під землю.
Утім життя перепікає в смерть, і цикл завершується, коло замикається.
Від народження тобі втовкмачують, що інакше бути не може, поря-
тунок - неможливий, виходу з бункера немає. Кожен знаходиться
під контролем системи, свідомість та інакомислення — блокуються
установками відділу ІТ. Та завжди з'являються носії «ідеї», ті, хто
прагне іншої інформації, справжнього знання, кого не влаштовує
ілюзія, що наче «вірус», здатна «заразити» інших. І фінал історії геть
непередбачуваний.
Можна вірити чи не вірити в реалістичність всього цього, але віра
автора в невичерпні можливості людського тіла й духу, заперечення
безплідного існування в світі ілюзій є тим, заради чого варто про-
читати цю книжку.
£ ВоокСИеТиа
І5ВИ 978-6 7-7559-09-1
ВоокСЬеІиа
ВоокСЬеТ.сот.иа