Визвольний шлях №11-12/107(191) за 1963 рік

Автор: Драбат Г.

Теги: журнал місячник визвольний шлях журнал визвольний шлях суспільно-політичний журнал науково-літературний журнал

Год: 1963

Похожие

Визвольний шлях №08/114(188) за 1963 рік

Визвольний шлях №03/109(183) за 1963 рік

Визвольний шлях №04/110(184) за 1963 рік

Визвольний шлях №09/115(189) за 1963 рік

Текст

визвольний
ШЛЯХ

’бубпиюга-поАїтішягий
і жарима~лііїїераітіф/іяий
мюяцмик
ї ВИЗВОЛЬНИЙ
шлях
Суспільно-політичний і науко-
і во-літературний місячник
і
6 Видає
4
£ Українська Видавнича Спілка
ї -------
6 Редаґуе Колегія
У
% Редактор Літературного Відділу
Проф. д-р В. Державна
Ь Головний редактор Г. Драбат
ЬІВЕВАТІОМ |
РАТН $
икгаіпіап РоїіНсаІ, Зосіаі,
ЗсіепШіс & Ьііегагу Ма£ахіпе|
РиЬІізкей топікіу Ьу |
ІІкгаіпіап РиЬІізЬегз ІЛ<1. |
і
№ 11-12, Хог.-Пес., 1963, Уоі. XVI
і
Редакція і Адміністрація
200, Ьігегрооі Коасі, Ьопсіоп, N. 1., Теї.: N011111, 6266/7
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ* НА 1963 РІК
Країна річна передплата піврічна передплата чвертьрічна передплата окреме число
Австралія 2 ф. 15 ш. 1 ф. 8 ш. 15 ш. 5 ш.
Австрія.. 100 ш. 55 ш. ЗО ш. 10 ш.
Арґентіна 350 пезів 195 пезів 95 пезів 35 пезів
Бельгія .. 275 б. фр. 138 б.фр. 75 б. фр. 25 б. фр.
В.Брітанія 2 ф. 4 ш. 1 ф. 2 ш. 12 ш. 4 ш.
Канада. . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Німеччина 20 н. м. 10 н. м. 5 н. м. 1.75 н.м.
Парагвай . 240 ґуар. 120 ґуар. 60 ґуар. 20 ґуар.
США . . . 8 дол. 4 дол. 2 дол. 40 ц. 80 цент.
Франція.. 25 н. фр. 12.50 н. фр. 6.30 н. фр. 2.10 н. фр.
Швеція... 28 кор. 14 кор. 7.50 кор. 2.50 кор.
В інших країнах — у перечислевні на Адреси ваших Заступників валюту даної держави на стор. 2.
Обкладинка роботи проф. Р. Лісовського
РгІвіеД 1п Сгеаі Вгііаіп Ьу ТЛсгаІпіап РиЬІІвЬегв ІЛ0-. 200, ЬКегрооІ Вй., Ьопйоп N. 1
йизб йльниЛ
шлях
№ЄП1ЛкТМ-ГІЬЛІТПНУРїИЙ І 9Та*&
каао літ&еатч&яий хкзддоше
Кн. 11-12 (191) ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ, 1963 Річник X (XVI)
МНМНМНННММНВНМНМІІ^НННВН
ЗМІСТ ХІ-ХП-ої КНИЖКИ
— ВОЛЯ НАРОДАМ! — ВОЛЯ ЛЮДИНІ! (До 20-тиріччя АБН) ... 1203
Ярослав Стецько: ПИТОМА ВАГА УКРАЇНИ ПО ОБАБІЧ ЗАЛІЗ-
НОЇ ЗАСЛОНИ (III) .......................... 1207
Ген.-майор Дж. Ф. С. Фуллер: РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА (пе-
реклад з англійського)....................... 1211
Ген.-майор Річард Гілтон: РОЛЯ АБН У ТЕПЕРІШНІЙ СВІТОВІЙ
КРИЗІ (Переклад з англійського).............. 1221
Проф. Андрій Москаленко: УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, А НЕ ДЛЯ
КОМУНІЗМУ ................................... 1226
Р. Драґан: АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ (закінчення, 2) ... 1236
Д-р Є. Пеленський: ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА (Документи з Нюрн-
берзького процесу) ............................. 1259
Інж. Лев Биковський: УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ В ХХ-му СТО-
ЛІТТІ ....................................... 1274
Проф. Володимир Шаян: ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ БОРИСА ГРІН-
ЧЕНКА ....................................... 1287
Ірена Книш: ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ....... 1304
Є. Алетіяно: »3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ« (про-
довження, 10) ............................... 1316
Д-р Микола Аркас: СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ (Із спогадів про
мого незабутнього брата Миколу).............. 1323
Сергій Жук: У САДКУ ............................ 1343
Леонід Полтава: ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ« (П’єса-ґротеск на 4 події
з інтермедіями) ............................. 1345
Поезії
Борис Грінченко: БОЯЗКИМ — 1301. * Левко Ромен: НАШЕ МОРЕ
— 1337; БЛАГОСЛОВИЛОСЯ НА СВІТ — 1338. * Андрій Легіт:
ЗДАВАЛОСЬ ... — 1322; ПРИСНИЛОСЯ — 1340; ТОПОЛІ І ХМА-
РИНКИ — 1340; ВІЗІЯ — 1341; НАД РІДНИМ МІСТОМ ... — 1341. *
Федір Балицький: МРІЯ — 1342; ГРАЙ ЖЕ, ВІТРЕ! — 1342.
З творчости уярмлених
(Поезії) Надія Приходько: ВОГНИК — 1369. * Валерій Гончаренко:
ЗАМІСТЬ МОНОЛОГА — 1369. * Микола Шаповал: ОРЕЛ — 1370. *
Марія Барандій: ОСІНЬ — 1370. * Василь Симоненко: МЕЧІ —
1370. * Віктор Корж: КАЯТТЯ — 1370. Ж
__________ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СШЛКА<___________
ЛОНДОН
(Проза) Євген Гуцало: КОЛИСКА (Етюд) — 1371. * Григорій
Зленко: МОКРИЙ ГРИВЕНИК (Оповідання) — 1373.
Проф. І. Марченко: МОЯ ВІДПОВІДЬ ........... ... 1381
М. Трихрест: НЕ ДИСКУТУВАТИ — ВИКРИВАТИ (Другий Від-
критий ЛИСТ до українських наукових установ, УВАН та
НТШ, на чужині) ............................... 1387
Левко Ромен: НЕДУГИ ВИРОСТУ....................... 1393
Мґр Іван Боднарук: НА ЗЕМЛІ ПІВДЕННОГО ХРЕСТА (Закін., 2) 1399
Софія Наумович: ОБРАЗКИ З МИНУЛОГО................ 1405
Л. П.: НОВА ПРАЦЯ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА............. 1406
Д.: З УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ У ДІЯСПОРІ (Хроніка)..... 1407
— 15-ТИЛІТТЯ «ГОМОНУ УКРАЇНИ« .................... 1410
— ЗМІСТ ЖУРНАЛУ «ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« ЗА 1963 РІК....... 1411
— ПОЖЕРТВИ (Обкладинка)
Передрук дозволений за поданням джерела
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ®
АВСТРАЛІЯ: НІМЕЧЧИНА:
“ЬіЬтагу & Воок Зирріу" “Зкіаск Рететоку”
1, Вагїзоп Зі., Мйпскеп, 8.
Оіепгоу 9., Уісіогіа. Еерреііпзіт. 67.
Мг. Ж Буігоуп ПАРАГВАЙ:
7, Воггогодаїе 8і., І. Ьуі’шупо’шуск
Вед ПНІ, А.С.Т. Сазгіїа де Согтео, 70,
Сідней і околиця: С. Мізкскик 12, V кіоту Зі., Веїтоте, N.8.^7. АВСТРІЯ: М. Реітизхсгак Епсатпаііоп. США: Н. СеЬгЦ 303 Е. 8ік Зі.. Пене Уогк 9, ДГ.У.
У/аігтпаппзіт. В 4/2. 2, ЗаІгЬитд-Аідеп. АРҐЕНТША: IV. 2авіагопуі Зоїет 5039, Чікаґо і околиця: Вокдап КазгиЬа 2451 Ж Вісе Віт., Скісадо 22, ІІНпогз.
Виепоз Аітез. Дітройт і околиця:
БЕЛЬГІЯ: М. Еедузкуп
Отеїап Когоаі 6786, Метотіаі Зі.,
Вд. Скатіетадпе, 72, Вгихеїіез, 4. Беітоіі, 28, Мгск.
КАНАДА: Ж Макаг 140, Ваікитзі 8іг., Тогопіо, 2 В, Опі. ФРАНЦІЯ Вотіз П'ііоскупзку 5, Виє Садеі, Ратіз 9е.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 8 шіл. (анг.) або
ЇЛО дол. Всіх наших Кольпортерів і Представників поза Беликобрітаніею
просимо розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну
адреси проеимо повідомити головну Адміністрацію в Лондоні.
1203
ВОЛЯ НАРОДАМ! — ВОЛЯ ЛЮДИНІ!
(До 20-тиріччя АБН)
20-тиріччя Антибольшевицького Бльоку Народів (АБН) — це нові сто-
рінки історії не лише визвольної боротьби поневолених Москвою народів,
а й морально-політичного відродження волелюбного світу. Такі є підсумки
двадцятирічної багатогранної, завжди незвичайно пожвавленої діяльности
АБН-у. Сила АБН-у виявилася перш за все в його глибоких національних,
християнських ідеях, у його концепції побудови нового світу, вільного від
рабства і тиранії, що забезпечить усім народам державну незалежність,
суверенність і рівноправність.
Ідеї АБН мають свої початки в нашій далекій історичній минувшині.
Вони проявлялися і в козацьких повстаннях, зокрема у великій козацькій
революції, завершеній Богданом Хмельницьким. Відомо, що Б. Хмель-
ницький підтримував визвольні рухи сусідніх народів, зокрема білорусів.
Вже тоді українська козацька революція писала на своїх прапорах невми-
рущі ідеї державної незалежности й суверенносте, всіх народів. Анти-
імперіяльна ідея Орлика, що творив фронт поневолених народів, переросла
його століття геніяльною проекцією та залишилась дороговказом і сьогодні.
Національну ідею і фронт поневолених народів могутньо підніс Тарас
Шевченко, його »Кавказ« можна сміло назвати маніфестом поневолених
Москвою народів. У 1917-му році в Києві відбулася конференція понево-
лених народів колишньої російської царської імперії.
Отже, в нас міцні традиції спільної боротьби поневолених народів із
загарбниками-окупантами. Україна завжди стояла на антиімперіялістичних
позиціях, була носієм національної ідеї, що покладена в основу теперіш-
нього АБН-у. Цю ідею наголошувано раз сильніше, раз слабше, але вогонь
її не погасав ніколи, бо соціяльна неволя була в нас лише наслідком
національної неволі.
В 1940-1941-их роках Політична Комісія при Проводі Організації Україн-
ських Націоналістів провела активну політичну діяльність між представ-
никами поневолених Москвою народів. Відбулися політичні конференції і
розмови з представниками народів Кавказу, білорусів і народів Уралу.
Узгіднено спільну політичну лінію і появився спільний журнал »Наш
Фронти, що став платформою для політичної дискусії і роз’яснення проблем
спільного антибольшевицького фронту поневолених народів.
В 1943 році, коли українські села й міста топтали нові орди окупантів,
коли один наїзник з Заходу, а другий зі Сходу простягнули свої криваві
руки по українські та інших поневолених народів землі, коли Україні
1204
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
нічого було ждати від Заходу чи Сходу, — Україна ще раз кидає свій
революційно-визвольний клич творити власними силами спільний фронт
боротьби з окупантами. 25-го червня 1943 року відбулася підготовча нарада
представників поневолених народів, що розглянула питання спільної бо-
ротьби з ворогом, а в днях 21-22 листопада в Україні, під охороною відділів
УПА, відбулася Перша Конференція Поневолених Народів Східньої Европи
і Азії. В Конференції брали участь представники 12 національностей:
5 українців, 2 білоруси, 6 грузинів, 6 азербайджанців, 4 вірмени, 2 татари,
2 осетинці, 1 кабардинець, 1 черкес, 1 башкир, 1 чуваш, 6 туркестанців
(5 узбеків, і казах).
Вирішено створити Національний Комітет Поневолених Народів для
координації їх революційної боротьби. Національні відділи при УПА по-
винні були поширитись у самостійні національні повстанські армії і перейти
на свої національні території продовжувати боротьбу з окупантами. Опра-
цьовано політичну плятформу і проголошено маніфест до поневолених
народів.
В маніфесті зазначено, що: «Тільки національні революції поневолених
народів припинять безглузду воєнну різанину й принесуть світові тривке
замирення. Новий міжнародний лад, опертий на шануванні політичних
прав кожного народу, дасть кожному народові повні можливості культур-
ного й економічного розвитку. В системі вільних національних держав
забезпечується повна воля людині, придушуваній і експлуатованій досі
казарменною системою імперіялізму... Для швидкої і повної перемоги
національної революції потрібний один спільний фронт усіх поневолених
народів. Тому Конференція уважає необхідним створити спільний комітет
народів Східньої Европи й Азії, що буде координувати всі національно-
революційні сили тих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним
ворогом, єдину тактику боротьби і у відповідний момент дасть гасло до
одночасного повстання всіх поневолених народів«.
Вслід за цим прийшли конкретні дії. В УПА постають чужонаціональні
відділи, відбувається координація з повстанськими рухами інших поне-
волених народів і плече-в-плече баряться сини поневолених націй за волю
і державну незалежність своїх батьківщин. Відділи УПА рейдують на
Прибалтику, Балкан, Крим, а врешті й на Захід, щоб показати вільному
світові, що поневолені московсько-большевицькими імперіялістами народи
далі продовжують боротьбу за свої національно-державні права.
В новій дійсності, що виникла після розгрому гітлеризму-фашизму, єдність
поневолених народів у боротьбі проти єдиного тепер ворога — московського
большевизму, ще більше скріпилася. 16-го квітня 1946 року вже на еміґрації,
в Німеччині, відбулося установче зібрання уповноважених представників
державно-політичних центрів, організацій і установ народів підбольше-
вицької Европи й Азії, на якому ідея спільного фронту поневолених на-
родів, висунена в практичній формі вже в листопаді 1943 року, знайшла
своє остаточне оформлення в Антибольшевицькому Бльоці Народів.
ДО 20-ТИЛІТТЯ АБН
1205
Тому, що АБН творився у вирі боротьби на два фронти — проти
московсько-большевицьких і гітлерівських загарбників, — він став орга-
нічною складовою частиною народних мас усіх поневолених народів. Отже,
вже з самого початку АБН став виразно на становищі органічної, а Не
коньюнктурног, революційно-визвольної політичної концепції і до сьогодні
він діє на ґрунті сучасної міжнародної політики й ситуації зовсім неза-
лежно від інших зовнішніх сил і чинників, як третя сила, що під кличем
«Воля народам і людині« мобілізує до боротьби всі кращі революційно-
визвольні елементи поневолених Москвою народів та антибольшевицькі
сили вільного світу.
Геополітичний засяг АБН — це вся підбольшевицька Европа і Азія:
фіни, естонці, латиші, литовці, білоруси, поляки, словаки, чехи, угорці,
серби, словаки, словінці, албанці, болгари, румуни, українці, козаки Дону
й інших козацьких земель, калмики, північно-кавказькі народи, грузини,
вірмени, азербайджанці, туркестанці, татари й інші народи Сибіру й Дале-
кого Сходу. Врешті — всі народи у світі, що загрожені московсько-больше-
вицьким імперіялізмом. Кожний із тих народів має свої окремі проблеми
і свою особисту мету, але для всіх них найголовніше — спільна боротьба
з большевизмом-комунізмом, з усякими проявами московського імперіялізму.
Метою цієї спільної боротьби є перш за все знищити сучасну тюрму
народів т. зв. СССР і перебудувати цілу Середню і Східню Европу та під-
совєтську Азію на ряд самостійних національних держав. У декларації АБН
говориться, що головною метою народів, об’єднаних в АБН, е суверенність
і рівноправність усіх народів та їх самостійні, незалежні національні
держави, що повинні бути побудовані на основі етнографічного принципу.
Такі держави знайдуть і найкращі форми співпраці в справах зовнішньої,
мілітарної та господарської політики, а ця співпраця буде запорукою три-
валого миру в світі та запевнить цілковиту безпеку кордонів кожної дер-
жави від усякої воєнної аґресії, дасть можливість народам жити у своїх
вільних країнах у спокої, без страху перед новою війною.
Вже 20 років існує Антибольшевицький Бльок Народів. Підсумки його
діяльности величезні, ідеї АБН здобувають собі щораз більший вплив на
формування політичної думки у вільному світі, зарисовується і світовий
протикомуністичний фронт поневолених і вільних народів. В аванґарді
протимосковського й протикомуністичного фронту стоїть Україна, її воле-
любний народ, що безперервно продовжує свою визвольну боротьбу.
Розгортається і світовий фронт боротьби з московсько-большевицькими
імперіалістами. В усіх країнах світу АБН мобілізує антикомуністичні й
антимосковські сили до вирішального бою з гнобителями народів і людини.
Провідники Антибольшевицького Бльоку Народів докладають усіх зусиль,
щоб приспішити розвал московської імперії, останньої у світі найганебнішої
тюрми народів. Голова АБН-у, Ярослав Стецько, з подиву гідною енерґією
і жертовністю розвиває і зміцнює на міжнародному форумі визвольну
1206
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
політику України й інших поневолених Москвою народів; зростає віра й
надія, що час визволення уже недалекий. Скрізь і всюди лунає бойовий
клич АБН-у:
Повстаньте народи від Альп до Сибіру,
На зов АБееНу єднайтесь в сім’ю.
Повстаньте за Правду, за Волю і Віру,
За Мир і за Честь і за Землю свою!
Вже сурми заграли, і Бог
В епоху тяжких лихоліть,
Показує шлях перемог,
Народи, кайдани порвіть!
Повстаньте народи від Альп до Сибіру,
Шаліє Москва в ваших селах, містах,
Повстаньте за Правду, за Волю і Віру,
Щоб вільними жити і жити в віках!
Вже сурми заграли, і Бог
В епоху тяжких лихоліть,
Показує шлях перемог,
Народи, кайдани порвіть!
(Херсонський)

З нагоди Різдва Христового сердечно вітаємо наших Співробіт-
ників, Заступників, Кольпортерів, Передплатників і Читачів та
бажаємо всім веселих Свят і щасливого Нового Року.
Шлемо гарячий привіт Українському Народові, його кращим
Синам і Дочкам — борцям за волю України, політв’язням у тюр-
мах і концтаборах та всім тим, що, вигнані з Рідної Землі, ка-
раються на засланні, але не каються і непохитно вірні своїй поне-
воленій Батьківщині.
Складаємо наш гарячий привіт Українським Ієрархам, Духо-
венству Українських Церков, українським Установам і Органі-
заціям і всім українським патріотам, бажаємо найкращих успіхів
у праці для Бога і України.
Щиро вітаємо Провід і Членів 34 ОУН, АБН та всіх Органі-
зацій Визвольного Фронту.
Хай Новонароджений Христос благословить нашу працю і
жертви в боротьбі з новітнім Іродом і нагородить нас перемогою
Правди — Вільною Соборною Українською Державою.
Христос Родився! — Славім Його!
Редакція, Адміністрація і Друкарня
»Визвольного Ш л я х у «

1207
Ярослав СТЕЦЬКО
ПИТОМА ВАГА УКРАЇНИ ПО ОБАБІЧ ЗАЛІЗНОЇ ЗАСЛОНИ
ш
Новим феноменом у сучасній революційній дії в Україні та на інших
теренах т. зв. СССР є відверті виступи проти московського режиму —
саботажі, страйки, зривання плянів колгоспної господарки, що доповняють
попередні, раніші — пасивний спротив чи тактику «працювати поволі«.
Назовні московські можновладці приховують або намагаються легковажити
ці спротиви, як явища другорядного похідного значення. З тактичних
причин вони й організаторів страйків і саботажів не завжди присуджують
до смертної кари, проте заслання засуджених на довгорічну каторгу в
найгірші місця московської імперії тотожні зі смертним присудом, бо там
їх чекає повільна, але невблаганна смерть. Натомість до розстрілу при-
суджують усіх колишніх, нібито, «злочинців», що ще за гітлерівських часів
провинилися і приховували свої «злочини». Такі факти показують, що
московські окупанти бояться розстрілювати організаторів теперішніх актів
спротиву, борців за слушну справу народу, бо смерть героїв, що з любови
до батьківщини віддають своє життя, скріпляє моральні сили поневоленого
народу в його боротьбі за своє визволення. Карають смертною карою
«зрадників» і «агентів» із гітлерівських часів, приховуючи одночасно
сучасну визвольно-політичну боротьбу українського народу. Московські
окупанти не мають відваги признатися, що в Україні та в інших понево-
лених країнах зростає активний спротив проти них і це є ознакою їхньої
слабости та доказом непереможної ідейної і моральної сили визвольної
революції.
Завданням з’єднаних в ОУН українських визвольних сил є пов’язати
в одну систему всі відверті виступи проти московських окупантів, усі
спротиви, що іноді виникають навіть із другорядних причин, дати їм націо-
нально-політичне завершення та з’ясувати українському народові, що при-
чини його недолі коріняться в колоніяльному становищі України, в її
бездержавності, в московській окупації. У вільному світі, як і в самому
СССР, протимосковським виступам треба дати якнайбільший розголос і
для цього мусить бути власна радіостанція, що є найважливішою справою
у пляні нашої закордонної дії під кутом потреб визвольної боротьби на
рідних землях. Таким способом можна викликати ланцюгову реакцію
спротиву в усіх поневолених московським окупантом країнах, а у вільному
світі мобілізувати протимосковські й протикомуністичні сили на допомогу
визвольній боротьбі поневолених народів у СССР. На рідних землях спро-
тивам і виступам проти окупанта треба надати політичне обличчя, щоб
боротьба народу за його життєві інтереси утотожнювалася з його визволь-
ною боротьбою за його національні права, щоб він зрозумів, що його гноби-
1208
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
телем є не лише «поганий комуніст-наставник*, а взагалі московські
імперіялісти, носії й організатори комуністичного рабства й національного
поневолення.
Сьогодні ОУН символізує увесь комплекс політичних ідей поневоленого
українського народу. В міжнародному аспекті систему ідей і шляхів
визволення поневолених в СССР народів символізує АБН, що в боротьбі
з московським імперіалізмом має свою ясно визначену мету: розвал москов-
ської імперії на незалежні суверенні національні держави поневолених
народів.
Щоб здійснити наше завдання за кордоном, мусимо всю нашу працю і
діяльність реорганізувати, уточнювати, бо ставимо на визвольну революцію,
а не на інтервенцію, якої, поперше, не можемо сподіватися і, подруге, яка
ніколи не принесе нам незалежности, тільки перетворить Україну на
міжнародний базар всіляких мафій.
В низці статтей у часописі «Шлях Перемоги* («Туга За Вічним*) і в
журналі «Визвольний Шлях* («Місце України у світі*, «Без керми і
вітрил*) ми показували, на основі західніх і совєтських матеріялів, що в
останньому десятилітті в Україні виявляються нові форми визвольної
боротьби. Появляються збірні письма до преси з протестами чи вимогами,
в яких автори захищають від «соцреалізму* таку чи іншу мистецьку чи
культурну ідею, відбуваються зібрання і дискусії, де критично висловлю-^
ються про різні заходи й потягнення влади, пожвавлюється нелегальне
релігійне життя, організуються релігійні групи. Прояви підпільної Церкви
мають істотне значення, бо це не тільки релігійно-моральна сила, а й
національна, вона сповняє незвичайно важливу ролю як формація націо-
нального значення, бо вся культура й духовість України ґрунтуються на
християнстві. Організація християнського підпілля в Україні є одночасно
двигуном і національно-політичного революційного підпілля, не зважаючи
на те, що вони не пов’язані між собою ні організаційно, ні політично і
діють, здавалося б, у різних площинах, але кожна з них доповняє одна одну.
Християнство в Україні є духовою природою українського народу, основою
його культури і духових вартостей. Тому психологічна війна Заходу, що
не спирається на християнські первні, не може мати в Україні успіху,
психологічна революція України, без відклику до християнських основ —
неможлива. Воююче християнство мусить бути залучене до багатогранної
визвольної боротьби українського народу.
Слід підкреслити, що НТС уважає сучасну церкву Алексєя за церкву
російську, не зважаючи на те, що вона є знаряддям кремлівських без-
божників. Це пояснюється тим, що москалі завжди уважали свою церкву
за цезаропапістичну інституцію, а не за суверенну релігійну силу. Москов-
ська церква завжди була, і є, знаряддям у руках московських самодержців,
які з її допомогою не тільки руйнували українські Церкви в Україні, а й
зміцнювали своє панування над українським народом. Тому це ілюзія, а
щонайменше політична наївність, сподіватися, що Москва, звільнивши
митрополита Й. Сліпого, йде назустріч прагненням вірних відновити
Українську Католицьку Церкву, бо в той же самий час вона ліквідує
ПИТОМА ВАГА УКРАЇНИ ...
1209
підозрілі й небезпечні навіть теперішні церкви в Україні, не зважаючи
на те, що вони формально підлеглі Алексєєві, сталінському орденоносцеві.
Релігійне підпілля в Україні нестримно зростає. Люди, що мають глибоку
віру в Бога і його правду, найбільш стійкі в боротьбі, вони не заломлю-
ються ані не каються, не засуджують самі себе і не відрікаються своїх
переконань. Вони одночасно е найтвердшою остоею і в боротьбі за правду
й права нації. Тому релігійне підпілля в Україні має суттєві національно-
релігійні риси.
Продовжується і духовий наступ, не: тільки спротив, у мистецтві, літера-
турі й культурі, розгортається боротьба за українські ідеї. Все, що проби-
вається в Україні у явних формах, є тільки малою частиною того, що
нуртує і проявляється підпільно. Московські окупанти намагаються центра-
лізувати чи сповільняти назрівання відвертого бою, на прихід якого скла-
дається сукупність різних елементів життя, творчости і боротьби нації.
Ідеологічний бій української нації розгортається і в стихійній творчості
народних мас, в народних піснях, у фолкльорі, обрядах, усній словесності
та в усіх інших виявах життя народу. І тому ми певні, що Москва тільки
зверху скалічила душу українського народу, яка у своїй глибині залиши-
лася здорового, українською, як тисячу років тому. Продовжується, хоч
часом і непомітний, але тим не менше затяжний бій української духовости
з ворожими їй московськими ідеями. А ідейний бій є передумовою успіху й
перемоги назріваючого фізичного бою з московськими окупантами.
Пригадуємо, що першими виявами бою з Москвою були страйки і
повстання у концтаборах, де ув’язнено революційну, політичну, культурну
й релігійну еліту поневолених народів. Страйки і повстання мали різний
характер, але завжди офензивний. 1948-го року підняли повстання в’язні
Воркути і з того часу безперервно вибухають нові повстання і страйки в
концтаборах Караганди, Колими, Магадану, Муїки, Мордовії, ДжеГаскану,
Інти, Сухобезводного, Тайшенту, Теміру. І завжди їхніми надхненниками
й організаторами були українські націоналісти, члени ОУН і УПА. Це нові
форми офензивної боротьби, не тільки спротив, а й наступ борців, що
започаткували новий етап боротьби за визволення у найважчих обставинах,
бо на каторзі, в концтаборах.
Після 1959-го року приходять нові наступальні акції, вже масові відверті
наступи у вигляді страйків і демонстрацій на українській землі. Хоч
московські окупанти кажуть, що ОУН в Україні вже не існує, проте
постійні напади на ОУН, на українських націоналістів, судові процеси і
смертні присуди на членів ОУН, зокрема вбивство сл. п. Степана Бандери
показують, якою великою загрозою для Москви є ОУН, її революційно-
визвольні ідеї. Ці факти ще раз підтверджують, що українські націоналісти
діють не тільки за кордоном, а й на рідних землях.
Починаючи з 1960-го року найбільше страйків і демонстрацій було саме
в Україні, так як до 1959-го року найбільше українців були учасниками
і організаторами повстань-страйків у концтаборах.
1960-го року відбулася велика демонстрація, зудар із каГебістами, в Одесі.
В квітні наступного року в тій же Одесі знову відбулися страйк і де-
монстрація вантажників. У Кіровограді — демонстрація робітників, а далі
1210
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
страйк у Донбасі, в Кривому Розі, що його викликали арештування серед
шахтарів. У листопаді відбулися демонстрації на похороні зацькованої
москалями учительки в Севастополі. Того ж року були ще демонстрації
в Ташкенті, Краснодарі та в інших містах.
1962-го року в деяких районах Західнього Сибіру і в Казахстані діяли
збройні групи, що захищали населення, маючи одночасно підтримку від
нього, бо в тих районах є сотні тисяч депортованих з України та інших
поневолених країн засланців. У січні того ж року були демонстрації у
Мінську, була й спроба атентату на Хрущова. В червні — страйки й де-
монстрації у Донбасі (Донецьк, Краматорськ, Артемівське). Командир армій-
ської частини, українець, відмовився стріляти до робітників, застріливши
сам себе. Спроваджені частини КҐБ зайняли заводи, стріляли на вулицях
людей і терором привернули »порядок«. Тоді згинуло кілька тисяч людей,
у тому дітей і жінок. Спочатку причиною цієї демонстрації були домагання
соціяльного характеру — підвищення заробітної платні робітників, але
потім демонстрації вже мали явний політичний характер, спрямований
проти режиму й ворожої окупації.
У червні того ж року відбулися демонстрації в Новочеркаську; це був
бунт народу з приводу вивозу з України необхідних для населення харче-
вих продуктів до Куби, Індії та Єгипту. Коли робітнича і студентська
молодь демонструючи обвинувачувала Хрущова і московський уряд, спро-
ваджено військо. Міліція і військо відмовилися стріляти до робітників і
спроваджено військо КҐБ, що впродовж кількох днів тероризувало народ,
стріляючи на вулицях людей. Запроваджений тоді в Новочеркаську воєнний
стан тривав чотири місяці, зв’язок міста із зовнішнім світом був перерваний,
а у вересні й жовтні відбувалися судові процеси. Того ж року були де-
монстрації і в інших містах.
В червні 1963-го року відбувалися демонстрації в Кривому Розі, де також
запроваджено воєнний стан.
Не будемо подавати всіх вісток про страйки і демонстрації в Україні, що
відомі вже з нашої і західньої преси, але ще раз підкреслимо, що ті
відкриті масові офензивні акції є новими засобами в розгортанні револю-
ційно-визвольної боротьби. Це новий етап, з яким треба пов’язувати і
дальше планування нашої закордонної акції. Замало лише реєструвати
розвиток подій на рідних землях, бо дійсність висуває й інші, особ-
ливо важливі завдання української еміґрації, а зокрема накладає великі
обов’язки на українських націоналістів, на їх провід за кордоном.
Ворог боїться ОУН, боїться її ідей, тому намагається звести безпосередні
спротиви в Україні до другорядних справ, мовляв, це наслідки недолугости
льокальної адміністрації, старається деморалізувати учасників спротивів,
дискредитувати їх організаторів, а судовими процесами проти »злочинців«
з гітлерівських часів хоче застрашити, стероризувати загал населення.
Але ці масові акції офензивного характеру в Україні та в цілій москов-
ській імперії гартують народ, продовжують його психологічне перероджен-
ня, роблять духову революцію, виявляють власні сили поневолених народів,
творять передумови до розгортання широкої ланцюгової революції поне-
волених народів і розвалу останньої московської тюрми народів.
1211
Ген.-майор Дж. Ф. С. ФУЛЛЕР
РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА*
Чи не маємо ми на Заході якоюсь мірою сліпої віри, що, мовляв, наступна
війна буде останньою, себто війною, яка загрозою знищення примусить
противника піддатися, не висуваючи якихнебудь умов? Здається, так воно
і є, бо викидаємо наші фунти, доляри, франки і Гульдени на продукцію
смертоносних речей, немов би були золотою НіяГарою. Шукаємо розв’язки
російської проблеми лише з допомогою самої сили. Ми вжили всіх мілі-
тарних засобів забезпечення і рев наших машин розлягається довкола
всього світу. Ми модерні титани, бо незабаром лише самі американці змо-
жуть у короткому бою покористуватися такою знищувальною енергією,
яка була зужита в цілій минулій війні. Все ж таки не забуваймо при
цьому одного, а саме, що наші клясичні прототипи зброї, без огляду на
їхню силу, вже иерестарілися.
Чи не йдемо ми задалеко у своїх сподіваннях, коли уважаємо, що на-
ступна війна, яка назріває, це насамперед фізичне змагання і тому фізична
сила буде тим »Сезамом«, що відчинить двері до перемоги? Чи в нашому
жахливо бурхливому житті ми не могли б присвятити бодай півгодини на
те, щоб замислитися насамперед над питанням військовика: »В чому,
властиво, проблема*?
Правдоподібно, це не станеться, бо дивимося в російське виставове вікно,
за яким усе прикрашене обманним блиском пропаганди, при чому з якоїсь
невідомої нам причини боїмося зайти відважно до самої крамниці. А там же
є речі, які яскраво показують нам, що це за проблема, а якщо трохи більш
замислимося, — дістанемо при цьому й відповідь.
Поміж речами за вікном є розкладена теж мапа большевицької ідеоло-
гічної імперії. Ця імперія більша ніж імперія ЧінГіс-хана, бо покриває
понад четвертину континентальної поверхні Гльоба, простягаючися від
Льодового моря до Гімаляїв і Китайського моря, і від ріки Ельби до
Тихого океану. Має вона, приблизно, третину населення всього світу.
Отже, є теж титанічна.
Одначе, якщо зайдемо до крамниці, побачимо, що всі виставлені за
вікном речі є обманом і брехнею, бо 1917 року Ленін започаткував нову
філософію. Він прийняв звичайний принцип західньої цивілізації «Правда
хай зробить тебе вільним* і вивернув його на свій лад. Таким чином у
большевицькій скарбниці слів все є перевернене горі коренем: брехня
називається правдою, а правду затавровується як брехню, поліційний
♦) Маіог-Сепегаі Л Г. С. Гиііег; “Низзіа із поі іпуіпсіЬіє. Еуге & Зроіііз-
лєоосіе, Ьопдоп 1951.
1212
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
терор називається демократією, а неволю — свободою, загарбання нази-
вається визволенням, підкорення — самовизначенням, а політбюро больше-
вицької партії називається пролетаріятом, в інтересі якого повинні бути
здушені індивідуальна свобода і природні права.
Чому ж, властиво, застосовано цю політику змішування значення слів?
Відповідь на це така: щоб один народ не розумів добре мови іншого
народу. Це історія большевицької вавилонської вежі.
Вже сама назва російської імперії »Союз Совєтських Соціалістичних
Республік« є брехнею. Бо СССР не є жодним союзом республік, як це
проголошують большевики. Натомість, це примусова неволя для двох
сотень підкорених народів, що говорять різними мовами і походять із
різних культурних осередків, а кожний з цих народів потоптаний і є на
прив’язі з допомогою терору. Все таки в цьому нема нічого нового, бо як
панславізм царської Росії був приманою для російського імперіялізму, так
сьогодні комунізм є нічим іншим, як приманою для большевицького імперія-
лізму, себто найжорстокішого імперіялізму, що його колинебудь знав світ.
Тому й комунізм є брехнею, це лише марксистський ґрим, яким намазано
цілком незмінене російське історичне обличчя. Правда, в 1917 році Ленін
намагався прищепити Росії марксистський комунізм, але у 1921 році ця
спроба зробила таке замішання, що він мусів запровадити нову економічну
політику (НЕП), щоб рятувати себе. Було помилкою, а не успіхом, що за
Сталіна з того вийшла якась мішанина державного капіталізму й азій-
ського деспотизму, яка (тому, що спиралася на невільничу працю) вияви-
лася такою неефективною, що не могло бути й мови про якенебудь супер-
ництво з так званим капіталістичним світом, себто з вільними підпри-
ємствами. Для того, щоб большевизм міг жити далі, вільна ініціатива
мусить бути знищена. Сьогодні марксистський комунізм пригожий хіба
для експорту, бо серед вільної ініціятивности він занепадає, а його поспіх
перетворюється в хаос, що спричинюється до постання (большевицького)
сЬіту, який можна опанувати хіба з допомогою пістоля.
За вийнятком концентраційних таборів, в СССР немає жодного комунізму.
З-поміж 193 мільйонів населення СССР приблизно 5% є державними бюро-
кратами, найвищою упривілейованою клясою, а решта 95% це державні
невільники; вони — якщо не можна буде знищити вільної ініціятивности
у некомуністичному світі, — можуть усвідомити собі, що їх досі оббріху-
вано і зліквідують своїх гнобителів.
Одначе при цьому вирішальним є факт, що Совєтський Союз не може
безконечно існувати побіч системи незрівняно більшої продуктивносги. А
яким непродуктивним е цей Союз, можна бачити з його незначної участи
в світовій торгівлі перед другою світовою війною. Коли в 1938 році закор-
донна торгівля Фінляндії і Балтицьких держав з десяти мільйонами їх
населення становила 586 мільйонів долярів, то в той час закордонна тор-
гівля Совєтського Союзу з його 170 мільйонами населення була на 74 міль-
йони долярів менша. Інший показник можна знайти в бльокаді Берліну.
РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА
1213
Чому Кремль розпочав її? Головною причиною тієї бльокади було нама-
гання перешкодити східнім німцям бачити, що в західньому Берліні є
краще, ніж на їхній власній території. Це забріханість, що постійно диктує
совєтську політику, і тому західнім народам із їх цілком іншим поняттям
моральних вартостей є важко її зрозуміти.
Зміст крамниці відкриває нам, що всередині СССР нема жодної єдности,
навпаки, там затяжна й активна незгода. СССР є мозаїкою поневолених
народів так само, як турецька імперія ХІХ-го сторіччя. Згідно з росій-
ським переписом у 1939 році, на 170,467.186 всього населення СССР —
москалів було 58%, а немоскалів — 42%. Кремль намагається вирішити
проблему національної асиміляції таким самим способом, як це діялося в
стародавній турецькій імперії, а саме — з допомогою народовбивства,
себто, масакрує і вивозить немосковські народи немосковських країн, рівно-
часно перемішує їх з москалями. У висліді постає такий факт, що хоч
ніхто не висловлює незадоволення, але тим не менше воно загальне.
Всі утікачі оповідають одне й те саме: СССР аж кишить від неспокоїв,
бо за залізною заслоною все ферментує. А коли б утікачі й не сказали нам
цього, то добрим доказом є постійне зростання кількости утікачів. І так
між серпнем 1945 і серпнем 1950 р. до Західньої Німеччини втекло, при-
близно, 15 тисяч військових старшин і рядовиків, а кожного місяця кордо-
ни Західньої Німеччини переходить 20 до 25 тисяч східніх німців і чужин-
ців. Черговим доказом є збільшування кількости числа совєтських в’язнів,
як це недавно ствердив один із згаданих утікачів, колишній директор
совєтських тюрем, а саме: коли 1930 року в СССР було 3.450 в’язниць, то
1950 року їх було вже 11.760, при чому річно в них перебуває від 5 до
15 мільйонів ув’язнених.
Російська армія також непевна. Починаючи з 1939 р., завдяки близькому
контактові з Заходом, захиталася не лише її структура, чимало і її старшин
зазнало великого розчарування. Типовим випадком може послужити чотар
Бистров, що здезертував у 1950 році. Хоч перед дезерцією його враження
про життєвий рівень на Заході ґрунтувалися лише на щоденних життєвих
відносинах у Східньому Берліні, все ж таки ці відносини зробили на ньому
(як про це читаємо в звіті) «величезне психологічне потрясення«. Воно
повторилося, коли він, повернувшись додому на Урал — отже в підкорену
країну, — порівняв усе те, що бачив у Східній Німеччині, з тими крайніми
злиднями й нуждою, серед яких жили його рідні. До того ж слід брати
до уваги факт, що 42% совєтських військових рекрутів — це сини
поневолених народів, отже, зрозуміло, перебирають у спадщині і їхнє
невдоволення.
Хоч совєтська армія незвичайно могутня, проте це не сліпий випадок,
що — як тільки Кремль стояв перед вирішальними діями — він завжди
причаювався з мотивів обережности. На це складалися дві причини.
Першою причиною є свідомість Кремля, що за сьогоднішніх умов військова
окупація не має значення і що фізичне панування не є успішним кінцевим
1214
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
завершенням. До цього питання я ще повернуся пізніше. Друга причина в
тому, що москалі бояться війни як чуми. І не лише тому, що яканебудь
зовнішня сила може підкорити СССР, а просто тому, що війна доведе до
внутрішнього розвалу Совєтського Союзу. І саме ця справа є незвичайно
важлива.
У російсько-японській війні 1904-1905 років Росію примусила до миру в
Портсмуті не морська й військова сила Японії, а вибух революційних сил
всередині імперії. Під час першої світової війни не поразка на фронті
примусила москалів підписати ганебний договір у Бересті Литовському, а
хитрість Леніна, який, використовуючи нікчемне трактування уярмлених
народів царської Росії, запропонував цим народам визволення, але одно-
часно вперто вирішив знову негайно їх уярмити, організуючи для цього
большевицьку армію. Наслідок був такий, що коли розпалася царська
Росія, то 16 підкорених народів проголосили свою незалежність і зформу-
вали свої національні держави.
Під час другої світової війни, як показують і захоплені німецькі архіви,
німецьку армію, що вступила на території Балтицьких держав, Білорусії
й України, вітали, як визволителів, а велика кількість вояків червоної
армії дезертувала до німців. В той час німців прийняли з таким захоплен-
ням, що колишній німецький амбасадор у Москві, граф Шуленбурґ, запро-
понував перетворити німецьку інвазію на громадянську війну, в якій самі
громадяни Росії помогли б усунути большевицький режим. Він пропонував
проголосити, що Німеччина не має жодних територіальних аспірацій і
повністю погодиться на те, щоб кожна здобута німцями територія зформу-
вала свою власну льокальну владу, а німці готові визнати ці уряди, як
своїх власних союзників.
Але перемогла гітлерівська самогубна політика тотального знищення
українського та інших східньоевропейських народів. Замість визволення,
наказано знищити український та інші підпільні визвольні рухи, в наслідок
чого підкорені народи, керуючись необхідністю самозбереження, виступили
проти німців і на своїх територіях, і в рядах російської червоної армії.
Це був початок заломання Третього райху, а приспішив його Сталін
своєю хитрістю, бо застосував небольшевицьку тактику, хоч думав, подібно
як Ленін, відкликати все, вигравши війну. Якщо б Гітлер був дав понево-
леним народам свободу і визнав їх право на самовизначення, то СССР
провалився б ще перед кінцем 1941 року.
Боїться Кремль ще й того, що під час війни він не може рахувати на
льояльність поневолених народів. Він боїться окупувати західні країни,
бо — коли б відважився на це — його вояки побачили б, що СССР не
найпоступовіша, а найвідсталіша країна, що вони стали жертвою вели-
чезної брехні. Вже ця однісінька причина — а їх є більше — примусила
Сталіна перетворити » гарячу « війну на т. зв. »холодну«, маючи за мету:
1) ввести в блуд думку противника, перевертаючи всякі аргументи догори
ногами, і збирати з цього замішання пропаґандивне жниво. 2) 3 допомогою
РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА
1215
п’ятих колон підривати своїх противників зсередини і ставити .під певний
сумнів їхні демократичні засади, якщо б вони застосували відплатні засоби.
3) Постійними військовими загрозами примусити їх витрачати великі суми
на озброєння, щоб таким способом підривати їхні фінанси і підкопувати
їхнє господарство. 4) Руйнувати їхні військові сили, примушуючи їх ви-
силати свої військові відділи до далеких країн, таких як Маляйя, Індо-
китай і Корея, де розташовані тільки большевицькі сателітні армії.
Холодна війна для Кремля це єдиний рід агресивної війни, що відповідає
російській психології. Бо її стратегія це — розкласти, а не знищити, ата-
кувати ум ворога, щоб перебрати контролю над його тілом, а не атакувати
тіло ворога, щоб впливати на його ум. Це не сурогат справжньої війни, як
думають західні потуги, коли говорять про психологічну або політичну
війну, це реальна війна — вирішальний конфлікт.
У своєму розумінні війни Кремль багато більше рафінований, ніж його
противники. Він же ж добре свідомий того (це збагнув більш ніж 80 років
тому Енгельс), що в модерних промислових і наукових обставинах фізична
війна стає дедалі більше однобічною, надто деструктивною, і не може бути
корисним знаряддям політики. Як показали дві минулі війни, переможець
виходить з такої війни майже так само виснажений, як переможений, а
це — з політичного боку — не має жодного сенсу.
Ми не можемо ігнорувати того факту, що теперішня холодна війна щораз
більше заступає гарячу війну, є знаряддям політики; це нова дипломатія,
і якщо не навчимося, як використовувати її у різних формах, політичній,
ідеологічній, економічній і військовій, щоб під час війни маси ворога стали
по нашому боці (замість їх знищувати), то самі засоби знищення, що їх
ми вживаємо, принесуть нам лише поразку.
Перевіривши зміст большевицької крамниці, стає ясним запитання: у
чому суть проблеми? Ми мусимо розбити кремлівську стратегію двох
фронтів, застосовуючи нашу власну двофронтову стратегію. Отже: 1) му-
симо мати досить фізичних сил, щоб або не допустити до вибуху війни,
або мати змогу зупинити російські військові операції, і 2) під охороною
наших фізичних сил мусимо бути настільки бистроумними, щоб внутріш-
ньою війною розвалити СССР і його сателітні країни, і то не лише після
вибуху війни, а з хвилиною того вибуху. Якщо б можна досягти цю мету,
себто протиреволюцію всередині СССР, без вибуху війни, то тим краще;
якщо ж ні, то нічого не осягнемо без війни, повністю офензивної, за
розчленування СССР.
Дотеперішня наша розв’язка проблеми — якщо взагалі її можна так
назвати, — цілком оборонна, бо побудована на концепції стримування ко-
мунізму: 1) військовою акцією, на зразок пожежних бригад, всюди там,
де виявилася агресія; 2) з допомогою економічного поліпшення у західніх
країнах, щоб запобігти поширенню комунізму; і 3) розбудовою того, що
ми називаємо Атлантійський союзом, у його ролі будівничого атлантійської
або європейської армії.
А тому, що військові акції на зразок пожежних команд є чисто дефен-
зивною політикою, ініціатива залишається у руках Кремля. Ба, що гірше,
1216
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ці військові акції не можуть опанувати ситуації. Бо яка ж користь із
системи пожежних команд, коли палій на волі? Далі, це розбиття сил
послаблює Атлантійські союзи, нереальні, бо побудовані на регіональному
плянуванні, наслідком чого є понад п’ятдесят комітетів, включно з Фран-
цією і Італією, себто країнами з великою кількістю комуністів. Щодо еко-
номічного поліпшення на Заході, то намагання осягнути його чудове так
довго, доки все як слід функціонує. Одначе люди часто не добачають
того факту, що економічне поліпшення не може заступити ідеології так
само, як наповнення шлунку не може вилікувати хворого мізку.
Суматоха з оборонними засобами зміцнила політичну позицію прихиль-
ників курсу вирішального удару, які кажуть, що найкращим виходом із
замішання є розрубати Гордіїв вузол, іншими словами: довіряти лише
своїм власним фізичним силам. Зрештою, чи не маємо атомової бомби і,
якщо б таки прийшло до найгіршого, чи не можемо післати Росії до
сто чортів?
Одначе під деяким оглядом це груба розв’язка, бо замість вилікувати
пацієнта (себто світову кризу), вона б’є його в саму голову.
Хоч велика сила (себто зброя і бойові засоби, — ред. »В.Ш.«) є першою
половиною розв’язки, все ж повнота цієї розв’язки залежатиме, як від
морального стану народів у Росії, так і від сили російської армії. Чим
меншим буде перший (себто моральний стан поневолених Москвою народів
у некористь поневолювача), тим слабшою буде друга, себто сила російської
армії, а чим вона слабша, тим менше треба буде фізичної сили, щоб її
перемогти.
Друга половина розв’язки є в ненависті до большевицького режиму, що
установив уже готовий другий фронт у кожній країні поза залізною за-
слоною. Де б не сіяти большевизм, там можна збирати протибольшевизм,
бо хоч можна примусити народи коритися своїм панам, то не можна їх
примусити до того, щоб вони перестали ненавидіти їх.
Ненависть є «ураном 235« другої половини розв’язки, без цього »урану«
його фізичний прототип є тільки зброєю для матеріяльного нищення. З усіх
експльозивних матеріялів Кремль найбільше боїться психологічного зриву,
бо він знищує його ідеологію. Тому перетворення СССР у величезну психо-
логічну бомбу є другою половиною розв’язки.
Досі західні потуги майже цілком нехтували це, але дійти до цієї
розв’язки досить легко, бо СССР, поділений в етнографічному відношенні
на москалів і немоскалів, є з цього приводу психологічним ураном.
У 1943 році представники підпільних рухів, що репрезентували підбиті й
поневолені народи, з’єдналися в організацію під назвою Антибольшевицький
Бльок Народів (АБН). Сьогодні до цієї організації належать 25 країн: чо-
тирнадцять всередині самого СССР й одинадцять поза ним:
В СССР: Вірменія, Азербайджан, Білорусія, Козакія, Естонія, Грузія,
Ідель-Урал (між Волгою і Уралом), Латвія, Литва, Північний Кавказ, Сибір
(східній і західній), Татарія, Туркестан і Україна.
РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА
1217
Поза СССР: Албанія, Болгарія, Хорватія, Чехія, Фінляндія, Угорщина,
Польща, Румунія, Сербія, Словаччина і Словенія.
Мета АБН-у — цілковитий розвал совєтської імперії на окремі етногра-
фічні частини і зформування кожної частини як незалежної національної
держави. Таким чином АБН є проти всякої форми російського імперіялізму,
будь він царський, соціялістичний, демократичний, республіканський чи
большевицький. Не терпить і будь-якої форми російської федерації, бо
бачить небезпеку, що така федерація безумовно відродить нову російську
гегемонію.
Як тільки в Атлантійському Пакті (не зважаючи на його дефекти) треба
шукати єдиного потенціального фронту проти Совєтського Союзу, так тільки
в АБН (не зважаючи на такі, чи інші недоліки в його організації) треба
обов’язково бачити потенціальний другий фронт. Обидві ці організації
повинні спільно творити величезний стратегічний інструмент західніх
потуг, бо одна без одної не може осягнути мети Заходу: не стримувати, а
знищити большевизм, без чого не може бути жодного миру в світі.
Щодо вартости АБН, як розривного .інструменту, то насамперед хочу
згадати про його здатність економічно й стратегічно задушити СССР під
час наступної війни.
Економічним осередком Совєтського Союзу є Україна з її 42 міл. насе-
лення. Це й було причиною, чому Гітлер хотів відірвати Україну від Росії.
Україна постачає більше, ніж 50% всієї російської продукції, тому одинока
можливість знищити російську імперію — це відділити Україну від Росії.
Українська Повстанська Армія, відома як УПА, ще досі веде партизанську
війну проти Кремля*.
Значення України та інших поневолених країн для всесовєтської еконо-
міки бачимо з таких показників. Шістдесят відсотків вугілля постачає
Україна, а п’ять відсотків Туркестан. Шістдесят відсотків залізної руди
дають Україна і Крим, а тридцять відсотків Ідель-Урал. Сто відсотків
мангану постачають Грузія і Україна, сорок відсотків міді походять із
Туркестану і Кавказу. Вісімдесят відсотків олива дає Туркестан, стільки ж
відсотків цинку дають Кавказ і Україна. Сто відсотків ртуті бере Москва
з Туркестану й України, 80% сірки з України, Кавказу і Туркестану.
Майже вся продукція нафти в СССР є з немосковських земель, з Баку
в Азербайджані, Грозного і Майкопу в Північному Кавказі, з Емби в
Туркестані, з Узбекистану, Ідель-Уралу і України. Врешті щодо сільсько-
господарських продуктів, то 33% російської пшениці е з України і Пів-
нічного Кавказу, 70% цукру з України, а 100% бавовни з Туркестану
і Кавказу.
На підставі цих показників можна зробити висновок, що коли б у воєн-
ний час організована партизанська війна у поневолених країнах одержала
підтримку і відповідне постачання, то — найбільш ймовірно — економіка
СССР була б зруйнована.
*) Пригадуємо, що стаття писана в 1951 р_
1218 ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
В історичному аспекті сила Росії спиралася на два фактори: велико-
простірність її території і її величезний людський матеріял. Ці фактори
мали значення так довго, як довго зброя була нескладна, а пересування
військ можна було реалізувати з допомогою коней. Але це все змінилося,
бо збройні засоби упромисловлено, а летунство поширило їх.
Комунікація в Росії завжди була досить кепською, бо простір і пересу-
вання не все можна погодити з собою. Навіть тепер, себто понад одне
століття з того часу, як побудовано залізничні шляхи, СССР мас тільки
58.000 миль залізничних доріг, а в той же час, наприклад, у США довжина
залізничної колії становить 227.000 миль. Крім цього треба брати до уваги
факт, що багато російських залізниць однорейкові, а тому, що мережа
цих залізничних доріг поміж Тихим океаном і Польщею переходить через
Румунію та території Балтицьких держав, Білорусії й України, вони від-
криті для саботажів, як під час миру, так і в час війни.
Щоб забезпечити свою промисловість, свої арсенали, від летунських
нападів, Росія застосувала політику розпорошення. Одначе при цьому
вона очевидно не врахувала того, що велика віддаленість промислових
осередків від сподіваних теренів війни уможливлює повітряним силам
противника відрізати їх від територій, де буде відбуватися війна, і то
дуже простим способом — знищенням комунікаційних ліній. А за тепе-
рішніх умов навіть не треба нищити тих промислових осередків, бо в
СССР і так бракує головних залізничних сполучень, тому ці осередки
мали б малу вартість. Нестача залізничних ліній унеможливлює їх
використання.
Крім цього, чим більша розпорошеність, тим важче буде російському
летунству протиставитися систематичному нищенню промислових осередків,
як теж і тих залізниць, що ведуть до них. Кліматичні умови, як і великі
простори СССР, унеможливлюють заміну залізничного транспорту авто-
мобільним. Тут треба брати до уваги і факт, що СССР — у протилежність
до США — не розпоряджає великою системою ліній, якими можна б
постачати пальне й нафту.
Отже, на підставі цього стратегічного пляну, треба зробити такі висновки:
1) технічне спорядження російських військ виявиться ще найкращим на
початку воєнних дій, а після того, як російські залізничні лінії будуть
паралізовані, воно швидко погіршиться; 2) тому треба сподіватися (так
бувало вже в минулому), що Росія під час наступів буде покладатися на
масові людські сили, щоб цим надолужити свої технічні недостачі.
Самозрозуміло, що коли буде необхідність тримати російські армії і в
запіллі, всередині СССР, то зменшиться їх кількість у воєнних смугах,
а це можна осягнути з допомогою поневолених народів. Цьому сприяє і
великий простір СССР, а коли додати допомогу та летунське постачання
ззовні, то повстання, що вибухнуть одночасно в різних місцях СССР, роз-
горнуться; їх не можна буде легко здушити, якщо і залізничні шляхи
будуть перервані. Не треба забувати й про те, що величезний пояс концен-
траційних таборів, в які запроторено мільйони невільників, простягається
РОСІЯ НЕ Є НЕПЕРЕМОЖНА 1219
через північний Сибір і Манджурію, і що перші з цих просторів є: в обсягу
трансполярної летунської фльоти Сполучених Штатів, а інші — в неда-
лекій віддалі від Кореї і Японії. Всі ці табори є потенціяльними осередками
повстань. Тому, чим більше війська доведеться Кремлеві давати на охорону
цих таборів, тим менша кількість цих військ буде на полях воєнних
операцій.
Коли візьмемо до уваги всі ці факти, побачимо, що російська бойова
сила, якою б могутньою вона тепер не була, в загальному не може бути
більшою, ніж бойова сила її противників. Хоч противники СССР є спілкою
самостійних народів, серед яких гін до роз’єднання сильніший ніж гін до
об’єднання, то СССР є деспотією над поневоленими народами. Москалі
втримують їх разом з допомогою терору, і вже з цієї причини поневолені
народи є великою розривною силою. Росія справді є велетнем на глиняних
ногах. І чим більше її збройні сили будуть розпорошені з огляду на
внутрішню безпеку, тим страшнішими будуть для неї її противники.
Мені здається, що всі мої дотеперішні висновки вияснюють нам ось що:
для того, щоб перемогти палія-колоса, не вистачає лише сама технічна
перевага західніх націй. А не достає їм не сили, щоб вести війну, бо хоч
їхня сила, може, й незадовільна, то, одначе, можна подолати всі перешкоди,
щоб збільшити її, — не достає їм віри в їхній спосіб життя і бракує муж-
ности признатися до цього.
Західні нації мусять зрозуміти і те, що меч є лише тупим металем, як
довго він у піхві. А саме страх не дозволяє їм витягнути цього меча з піхви
і вже тепер повести позитивну політику супроти тих усіх народів, яких
силою чи підступом включено до Совєтського Союзу. Без позитивної полі-
тики вони ніколи не зможуть сподіватися, що використають невдоволення,
яке кипить поза залізною заслоною. Треба не забувати і того, що, навіть не
враховуючи поневолених народів в СССР, під московським пануванням
опинилося десять самостійних держав старої Европи, населення яких ста-
новить, приблизно, сто мільйонів душ. Велика більшість із цих мільйонів
та ще з мільйонів всередині СССР є нашими потенціяльними союзниками.
Одначе, якщо західні народи не проклямують відверто, що ці народи
справді є такими союзниками, меч волі залишиться невитягненим із піхви.
Якщо Захід хоче приєднати для себе симпатії поневолених народів, він
мусить їх підбадьорювати. Мислити категоріями атомової бомби, це —
самообдурювання, а мислити категоріями визволення, це — мислити не-
демократичному. Бо хоч атомова бомба має своє значення, все таки треба
брати до уваги всі психологічні наслідки, що їх вона може викликати.
Вжити атомову бомбу, не застановившись, означає повторити помилку
Гітлера. А спосіб, яким буде вжита ця зброя, вирішить, чи мільйони поне-
волених народів і народів у самому СССР мають бути союзниками Заходу,
чи безвільними оборонцями Кремля. Бо вони прагнуть визволення, а не
знищення, і західні народи мусять пам’ятати про це.
Врешті хочу закінчити однією конкретною пропозицією.
Історичний досвід не дає жодної причини сподіватися, що зміна режиму
в Москві зупинить її вікову тягу до експансії, отже мета західніх потуг
1220
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
повинна щільно збігатися з метою АБН. А це означає, що з російською
імперією треба так поступати, як з турецькою, себто — треба розбити її
на складові частини, з яких кожна повинна стати самостійною державою.
Першим кроком до осягнення цієї мети повинно бути об’єднання всіх
миролюбних народів по обидвох боках залізної заслони у спільному проти-
большевицькому фронті. Подруге, треба створити генеральний штаб для
ведення психологічної війни, який надасть тому об’єднанню гостроти. Він
повинен складатися з трьох головних відділів: акції, розвідки й постачання.
Завданням першого відділу було б планувати й організувати партизан-
ські акції у поневолених країнах, вишколювати емігрантів та організувати
їх в осередки національних армій, довкола яких поневолені народи могли б
мобілізувати свої бойові сили під час або після вибуху війни.
Завданням другого відділу було б збирати і координувати інформації, що
їх постачали б підпільні рухи, вишколювати розвідників для праці не
лише за залізною заслоною, а також у всіх тих країнах, що їх під час
війни москалі могли б несподівано окупувати, з такою метою, щоб парти-
занку можна організувати в московському запіллі і щоб з допомогою інтен-
сивної пропаганди роздмухувати полум’я революції.
Обов’язком відділу постачання було б організувати в ширшому обсягу
все те, що потрібне для партизанської війни: зброю, амуніцію, вибухові
матеріали, медикаменти, прохарчування, радіоапарати і т. д.; мати свої
літаки для транспорту й обслуги та заздалегідь умовлені пункти призем-
нення, все це для того, щоб з хвилиною, коли прапор революції підійметься
вгору, — психологічна бомба могла експльодувати від берегів Льодового
моря аж до Середземного, від Тихого океану до ріки Ельби.
Коли зробимо це, західні народи не потребують нічого боятися. Коли не
зробимо, то хоч би ми і виграли наступну війну, все таки з цією пере-
могою будемо збирати рівночасно жнива свого знищення, бо у висліді може
прийти збольшевізування світу.
«... Кличемо вільні ще народи прилучитися до нас у нашій боротьбі
проти банди міжнародних злочинців у Кремлі та його аґентів, які, користу-
ючись із паралічу влади й байдужости провідних кіл Заходу, підміновують
його зсередини, підриваючи його моральну силу, віру в себе й дух спротиву...
Пам’ятайте, що доти не будете звільнені від вічної змори знищення, доки
уярмлені потворною імперією Росії народи не будуть суверенними держа-
вами на своїх землях. Це прийде не раніш, аж буде розподілена, знищена
ця жахлива імперія, збудована на крові й поті, на смерті десятків мільйонів
людей, для якої народовбивство є підставою її існування".
(Із «Звернення АБН«, червень 1950 р.)
1221
Генерал-майор Ргчард ГІЛТОН
РОЛЯ АЛЛ У ТЕПЕРІШНІЙ СВІТОВІЙ КРИЗІ
Пресове бюро АБН виявило мені честь, запросивши висловити свою
думку про те, який вплив міг би мати Антибольшевицький Бльок Народів
на успішне вирішення теперішньої світової кризи. Щоб відповісти на
спеціальні запитання, що їх до цієї теми поставило мені бюро, здається,
буде найкраще, коли я почну спершу свої відповіді коротким накресленням
суті тих причин, які призвели до кризи.
Коли закінчилася війна 1939-45 років, звичайні люди прагнули насам-
перед справедливого усунення суматохи, спричиненої воєнними діями, та
тривкого миру. Одначе, не є виключене, що в багатьох країнах були ще
жорстокі й амбітні одиниці, які готові були продовжувати небезпечну гру
змов, агресії та насильства. Можливо, що такі люди завжди були серед
усіх націй, але є майже неправдоподібним, щоб таких людей була більша
кількість серед невеликих націй Европи й Азії, участь яких в останній
війні спричинили обставини, що їх ці нації не могли контролювати. Того
факту, що припинення війни в 1945 році не принесло з собою зменшення
напружень, а, навпаки, ще збільшило ці напруження, не треба дошуку-
ватися в погляді, мовляв, воєнний дух далі жив поміж масами, які стільки
натерпілися у воєнному лихолітті. Швидке перетворення воєнних союзів
у ворожість «холодної війни» аж ніяк не можна добачати в якійнебудь
масовій національній воєнній гарячці. Це перетворення спричинила невбла-
ганна постава кількох жорстоких людей, які в хаосі післявоєнної Европи
бачили прекрасну нагоду поширити свою владу й силою накинути свою
огидну ідеологію в цілій Східній Европі.
Коротко сказавши, перетворення визвольного й переможного альянсу на
«холодну війну» спричинили кількох фанатичних і безпринципних людей,
себто, — кремлівська олігархія. І хоч комуністи всього світу нібито з
великим обуренням заперечують це твердження, то все ж таки колись
прийде той час, коли догану за теперішній стан напруження історія
виключно й беззастережно скерує на адресу тієї малої групи людей, а
саме на адресу російських можновладців.
Своїм безпринципним опортунізмом у повоєнний час ці людці поставили
себе в таку позицію, в якій вони постійно загрожують свободі людства.
Під словом «постійно» треба розуміти той час, доки згадані люди мають
ніким не оспорювану нагоду використовувати величезний воєнний по-
тенціял Совєтського Союзу й сусідніх народів, що їх поневолили москалі.
Людство так довго не матиме жодного миру, поки ця величезна й багата
територія, яка простягається від Ельби до Берінґової протоки, е в руках
згаданої олігархії.
На превеликий жаль, публічна опінія вільних демократій Заходу не має
поняття про справжнє обличчя цієї величезної так званої імперії, і це
незнання іде на користь кремлівським володарям. Навіть краще виховані
1222
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
західні європейці легко роблять цю помилку, що уважають Советський
Союз і його сателітів за якусь однорідну людську масу, яка беззастережно
й льояльно ставиться до Кремля і його плянів. Коли люди Заходу говорять
про »Росію«, то більшість з них уявляє собі її, як чотириста мільйонів
палких і патріотичних комуністів, єдиним бажанням яких є причи-
нитися до збільшення сили й слави Росії. Хоч для тих, хто знає правду
про Росію, може ця думка здаватися смішною, все таки обставина, що
згадане незнання є на Заході дуже часте, вказує на поважну небезпеку.
Бо, при такому уявленні й розумінні Росії, відповідальні за оборону
Заходу люди могли б, на випадок потреби змагу з цією гігантською і
суцільною державою, розв’язувати цю проблему в цілком непотрібному
песимістичному настрою духу. При кожній оцінці совєтської сили відпо-
відальні мужі Заходу є схильні оцінювати потугу СССР на підставі непо-
дільносте людського потенціалу. Чотириста мільйонів — як вони думають
— можуть поставити стільки то дивізій, або дати стільки то людського
потенціалу для промисловості. А цей потенціал уявляє собою промислову
продукцію стільки то і стільки атомових бомб, стільки підводних човнів,
танків і літаків. У висліді цієї безнадійної підстави рахування голів по
обидвох боках залізної заслони вигляд на свободу може здаватися справді
дуже сумним. Цілком зрозуміле, що матеріалістично наставлені стратеги
Заходу привикають до думки, що, мовляв, ми не можемо успішно проти-
ставитися агресії комунізму лише »конвенційним« озброєнням. З цього
припущення випливає теорія, що Захід мусить бути залежним від атомо-
вого озброєння, щоб вирівняти свою релятивну нижчість супроти людського
потенціалу.
Правда, є деякі західні державні мужі й стратеги, які дуже добре розу-
міють, що сателіти Росії цілком не є щировідданими їй союзниками.
Більшість західніх стратегів іде навіть так далеко, що вони оцінюють
військову надійність союзників Совєтського Союзу з певним узглядненням
національних почувань не-росіян поза впливами СССР. Але навряд, чи
світові політики або стратеги можуть збагнути те, що в самій середині
Совєтського Союзу відповідне бурління неросійського націоналізму являє
собою розривну зброю великої потенціяльної вартости.
Справді є гідним подиву те, що великі уми західнього світу не потраплять
належно оцінити цю величезну обставину. Кожного дня вони одержують з
Африки, Азії і Південної Америки досить багато доказів, що протиімперія-
лістичні домагання малих народів можуть бути терням у тілі великих
імперій.
Так званий Советський Союз є в дійсності російською імперією, яка
душить свободу не-російських народів. Це куди більший тиранський
імперіялізм, що його колинебудь знала історія нових часів, це імперіялізм,
у порівнянні з яким колоніяльні системи західньоевропейських потуг, є
без догани й просто філянтропійні. Якщо з морального боку не було
похвальним те, що індійці та африканці мучилися під досить поміркованою
управою брітанців, то українці, лотиші й інші не-московські народи «Со-
вєтського Союзу« теж мають моральне право такою ж самою мірою виявля-
РОЛЯ АБИ У ТЕПЕРІШНІЙ СВІТОВІЙ КРИЗІ
1223
ти своє прагнення до національної свободи. Коли брітанці мали моральне
право дати національну незалежність понад шістсот мільйонам колишніх
брітанських підданих (як це вони добровільно реалізували протягом остан-
ніх п’ятнадцяти років), то такий самий моральний обов’язок; тяжить на
кремлівській олігархії щодо всіх не-російських народів, які бажають
привернення своєї національної незалежности.
Далі, якщо Кремль уважав за нормальне дати зброю Єгиптові безпо-
середньо перед Суезькою кризою, або коли він постачав зброю і військових
техніків для Куби, щоб таким чином Кастро міг змагатися проти Сполу-
чених Штатів Америки, то таке саме право мають західні потуги, якщо б
вони заохочували уярмлених російськими тиранами народів, і то навіть
тією мірою, що можуть посилати їм зброю та іншу військову допомогу.
Така сугестія може налякати ті трусливі уми, які взагалі мають страх
перед усякою акцією, що могла б викликати гнів Росії. Логіка цього
аргументу є безспірна. Імперіялізм є або добрий, або злий. Якщо він був
злим у випадку цивілізаційного впливу західніх колоніяльних потуг, то
в такому разі він є щонайменше так само злим у випадку російського
імперіялізму.
Боягузи можуть погодитися на це, але вони знову можуть сказати, що
хоч би як це було виправдане з морального боку, все ж таки було б до
безглуздя нерозумним застосовувати супроти Росії таку саму тактику, яку
застосували росіяни до «сателітів® західніх потуг.. Бо якщо так зробимо,
то — на думку цих боязливих людей — це започаткує Глобальну атомову
війну. Не зважаючи на те, що я все ж таки маю деяку пошану до тих, що
так думають, я глибоко переконаний, що вони помиляються.
Можновладці в Кремлі є холоднокровними пляновиками й цілковито
свідомі того, чого вони прагнуть, а це — комуністичного світу під пану-
ванням Росії. Вони не хочуть мати світу перетвореного на попіл у висліді
атомової війни, і вони ніяк не думають цього робити. «Атомову неврозу®
або нерозумний страх перед атомовою війною, який полонив більшість
західніх людей, Кремль використовує як свою могутню психологічну зброю.
Подібно, як у 1939-40 роки Німеччина примусила чимало менших країн
середньої Европи піддатися їй без однісінького пострілу, а саме примусила
простою погрозою повітряного бомбардування, так само і Кремль споді-
вається (і цілком слушно), що «атомова невроза® так довго паралізуватиме
атомовою загрозою народи Заходу, поки уряди цих країн також не будуть
спаралізовані. В тіні цього страховища, тобто, водневої бомби, московські
інтриганти вже пішли крок за кроком вперед у напрямі опанування світу
й цю гру вони продовжують далі. Величезне атомове зброення Росії аж
надто вже виплатилося росіянам. Вже самий факт його існування дає для
Росії виграш за пунктами в грі, скерованій на здобуття світу. А коли все
йде за пляном, що його випрацював Кремль, тож ніколи' не буде потреби
вживати колинебудь атомової бомби.
А якже мається справа з Заходом? Одне є певне. Жодний демократичний
уряд західньої країни ніколи перший не розпічне атомову війну. І тому,
якщо Кремль не розпічне цієї війни (а це правдоподібне з наведених вище
1224
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
причин), то єдиною потугою, яка могла б перша розвести атомовий пожар,
є Китай. Одначе, хай ніхто з нас не дасть себе обдурити й заспокоїти при
цьому вияснюванні майбутности. Бо становище — якщо воно буде далі так
розвиватися, як досі, — є таким, що може потягнути за собою страшну
небезпеку. Адже ж є ще й інші шляхи, які ведуть до знищення людської
свободи, і то цілком незалежно від атомової війни.
А тепер даймо оцінку всім цим справам з точки зору Кремля. Російські
пляновики хочуть евентуально здобути світ, але без його знищення. Китай
зі своїм величезним резервуаром населення і з погордою до людського
життя міг би бути одного дня готовий розпочати атомову війну, а не
робити якийнебудь блеф. Йому виплатиться, скажімо, втратити п’ятсот
мільйонів людей, якщо ті, що переживуть, могли б забрати увесь, позбавле-
ний населення, світ. Таким чином Китай є свого роду фактором, що може
звести нанівець російський плян здобуття світу, якщо Росія не зможе
приспішити процес свого дальшого походу. Китай ще не має атомової
зброї, але це може статися за кілька років.
Якщо тепер повернемося до проблематики вільного світу, побачимо, що
загроза російської агресії швидше побільшується (хоч не загроза атомової
війни). Замість виждати, поки спротив західніх потуг буде ступнево підір-
ваний »атомовою неврозою«, пацифізмом, безсиллям та іншими розкладе-
ними чинниками, які між нами діють, Кремль може одного дня відчути
потребу приспішити військову агресію на старий лад. А це означає покла-
дати надії на червону армію і її численні допоміжні наземні сили, як,
наприклад, поліції різних форм та військові сили сателітів Росії. Коротко
кажучи, Кремль розпічне акції, успіх яких залежатиме від надійности
мільйонів озброєних людей.
І тут якраз АБН міг би відіграти вирішну ролю у рятуванні вільного
світу. Якщо не брати до уваги вояків і поліцію справжнього московського
походження, агресор буде примушений втримувати величезні маси не-
російських вояків. Росіяни будуть примушені втримувати їх, озброїти і в
усякому разі деякою мірою їм довіряти, що вони будуть воювати за Росію,
а не проти неї. З другого боку, якщо не-росіяни є ненадійним знаряддям
для агресивної війни, їх треба роззброїти і тримати під суворим наглядом
та деякою мірою обмежити їхню можливість рухатися. Перед Кремлем
виникне альтернатива: користуватися величезними арміями, льояльність
яких буде дуже непевна, або поставити велику кількість корінних москалів
для контролі непевних (якщо не явно ворожих) не-російських мас. Чим
більшою буде правдоподібність, що не-російські народи зможуть вилити
свій гнів проти російського панування, тим більшим буде вплив сповільнен-
ня дальшого розвитку російських намагань у напрямі зовнішніх військових
авантюр. І тут якраз виявиться роля АБН, і лише АБН, який зможе роз-
дмухати полум’я спротиву поміж' поневоленими народами як усередині
СССР, так і поза кордонами Совєтського Союзу.
Багато з нас дуже добре свідомі того, на які великі труднощі натрапить
цей сміливий крок. Бо дуже легко є відважно говорити про рухи спротиву
РОЛЯ АБН У ТЕПЕРІШНІЙ СВІТОВІЙ КРИЗІ
1225
в той час, коли ми безпечно сидимо в Лондоні чи Мюнхені. Але для
тих, хто перебуває на контрольованих землях, справа має цілком інший
аспект. Бо на контрольованих територіях всі родини повстанців (а теж
їхні приятелі) стануть перед загрозою страшних відплатних засобів, якщо
виявиться навіть найменше підозріння спротиву. А все ж таки такий
початок треба буде зробити, якщо свобода має бути врятована.
У теперішній час визвольні сили є в зачарованому колі взаємних не-
порозумінь. Ті, що вірять у не-російську тугу за волею, не матимуть
користи, якщо вони тепер щиритимуть ці думки серед державних мужів
і стратегів Заходу. Бо завжди буде та сама непевна відповідь: »Між під-
кореними не-російськими народами ми не бачимо жодного, надто великого
намагання осягнути незалежність. Не-російські емігранти оповідають нам,
що приховані хвилі неспокою між їхніми земляками за залізною заслоною
існують. Але наша розвідувальна служба не дає нам ніякого підтвердження
про такі рухи. Ми не чуємо про жодні повстання, жодні саботажі і про
жодні вияви національного завзяття».
Якою болючою не була б ця скептична постава для тих усіх, хто знає
справжній стан речей, мені здається, що її треба буде, на жаль, врахо-
вувати як перешкоду, яку треба перебороти. Цих державних мужів
і стратегів, які сумніваються, треба вилікувати від їхнього скепти-
цизму якимнебудь способом. їм треба дати солідні підстави для того, щоб
вони повірили в існування широко поширеного й могутнього духу спротиву.
їм треба дати доказ на те, що 150 мільйонів населення у Східній Европі
й понад сто мільйонів не-росіян усередині Совєтського Союзу є дозрілими
й готовими скинути російське ярмо.
А як подати цей доказ, це вже справа для глибокої і поважної застанови
усіх тих людей, які ведуть політику АБН. Це проблема, яка вимагає не
лише великої відваги, а й дуже великого хисту. Жодний державний муж
з-під стягу АБН не зможе і не схоче наразити населення за залізною
заслоною на дикі переслідування тим, що викличе провокативні та без-
надійні повстання. Одначе, поміж цією крайністю та крайністю уявної
недіяльности, мабуть, знайдеться якийсь щасливий засіб для викликання
достатньої акції, щоб переконати західніх союзників і неспокоями тримати
Кремль у шаху до тієї міри, щоб росіяни добре розважили, чи вони повинні
пуститися на якусь більшу зовнішню агресію.
Одне є певне: західні чинники ніколи не переконаються про доцільність
заохочування не-російського націоналізму, поки вони не побачать чогось
дефінітивно завершеного. З другого боку, — не зважаючи на те, що ці
західні чинники виявилися ганебно неактивними під час мадярського
повстання 1956 року, — ніяк не можна думати, щоб вони були нечинними
при іншій такій нагоді, хоч вони будуть примушені зважитися на цей риск.
Часто не легко відгадати, які будуть шляхи західньої демократії.
1226
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Андрій МОСКАЛЕНКО
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, А НЕ ДЛЯ КОМУНІЗМУ
(Нотатки і думки з прочитаного)
В т. зв. українській радянській літературі 20-их років, в поезії М.
Терещенка «Мета і межа«, комунізм робить Україну, хліборобську індустрі-
альну потугу, двигуном опертя червоного імперіялізму (Україна для кому-
нізму), а приводжені гетьмани боронять її як складову частину християн-
ської цивілізації, для життя і радости людей, що народились і живуть у ній:
^Встають споруди Дніпрельстану
Черкають синю далечінь,
А гм ввижаються гетьмани
Кричать: Затримайте розгін.
І агітують за барокко,
Обстоюють церковний стиль ...
Щоб відродить свою епоху,
Здіймаючи ворожий пил«.
*
Дніпрельстан для України почав будувати ще уряд гетьмана Скоропад-
ського 1918-го року. 20-го травня 1918-го року Рада Міністрів постановила
приступити до шлюзування Дніпровських порогів, призначивши 8 мільйонів
карбованців на підготовчі роботи (Д. Дорошенко: «Історія України», т. 2,
стор. 313).
Це був початок економічної розбудови державної України — сили Сходу
Европи, зверненої проти комуністичного імперіялізму Москви.
Проти своєї волі Україна опинилась у державній системі комуністичного
імперіялізму та стала його першим стратегічним пляцдармом, базою еконо-
мічних резервів, людських сил і кадрів.
У світлі намірів твЦрців і будівників державної України Дніпро і
Дніпрельстан, Чорне море і родючий чорнозем — усе для добра української
людини, бож Україна для українців, а не для московського комунізму.
Західньо-німецькі соціологи Ф. Кантує і Г. Арендт науково показали
місце людини в тотальній системі плянового життя в т. зв. СССР. Людині
загрожує небезпека функціонувати в ролі машини: її роботу плянують,
її знання дозують, її мислення нормують, її смаки диктують, її реакції
обраховують. Українська людина живе чужим, наказаним життям. Вона
не може відмовитися від накиненої їй системи життя, бо тоді її власне
існування ставиться під загрозу.
У цьому тотальна небезпека для людини, що не зі своєї вини опинилася
в умовах життя, штучно і силою створених московським комунізмом.
Людину »плянують« у виробничому процесі, підпорядкованому підготовці
до будь-якої форми перманентної війни за дальше розширення комунізму.
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ...1227
Людиною (селянином і робітником) володіють як молотком і вона губить
свою людську субстанцію. Практично це означає, що Україна і українська
людина — для комунізму. Така ж сама роля, напр., і Грузії та грузинів
у системі московського імперіялістичного комунізму.
Проф. Адольф Вебер, західньо-німецький учений дослідник, у своєму
творі «Совєтське господарство і світове господарство» (1959 р.) виразно
описав і довів, що в СССР «центральний плян є абсолютним вищим зако-
ном», а людина, що втратила волю за московсько-совєтського соціялізму
й комунізму — «перетворена в номер».
Нема людської субстанції, нема людини в повному розумінні цього слова,
є лише номер такого то робітника чи колгоспника-хлібороба.
*
Цього року в Києві вийшла книжка «Сучасність і майстерність» (637
стор.) — літературно-критичні статті, упорядковані А. Тростянецьким. У
збірнику є статті вісімнадцяти авторів, що їх у передмові окреслено як
відомих українських критиків і літературознавців (стор. 2).
Сучасні українські підсовєтські письменники, як читаємо у збірнику,
також описують ту саму людину, яку державна соціялістична машина
духово вичавила і перетворила у виробничий номер.
Із названої вище книги подаємо кілька довших цитат, як ілюстрацію до
тез концепції західньо-німецьких соціологів Ф. Кантуса, Г. Арендта і проф.
Адольфа Вебера.
Так уже є історично, що Україна від віків (навіть у стані завойованої
нації) все є провідною силою (інколи навіть стихійною) європейського
сходу. Цим разом також чуємо найвиразніше голос болю з Києва, з-над
Дніпра.
Уривок перший:
«Отже, людина приїжджає на село ...
Ні, не просто на село: у найбідніший, найвідсталіший колгосп, який
можна собі уявити в наш час.
Ще Павло Коваль з дилогії В. Кучера не приїхав у свою рідну Ковалівку,
читач іще нічого не знає про неї, а вже випадкова зустріч Павла, жінка
з сусіднього села, попереджає:
— Гай-гай з тією Ковалівкою, — безнадійно махнула рукою жінка. —
Вона ж остання на ввесь наш Тернівський район. Чого тобі туди їхати?
На бараболю та лемішку хочеш? Чи, може, сірої затірки давно не коштував?
І жінчині слова справджуються цілком. Виявляється, як каже тисячник,
інженер Заруба, «колгосп у Ковалівці існував тільки для того, щоб усе
зібране на полях і добуте на фермах продавати державі як обов’язкові
поставки, а собі часом на насіння не лишалося, а на трудодні вже й гово-
рити нічого». Колгоспникам сутуж не лише з харчами. «Холод у хатах.
По двоє і троє збираються в одну хату, щоб наварити чогось. Вечеряти
вже й не варять. Нічим топити...«
1228
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Не кращі справи у Степовій Пальмірі з «Останньої шаблі* М. Руденка.
Страшну, болючу картину побачив полковник Іван Турбай, через багато
років після війни вперше потрапивши в своє рідне село: «Низенький клуб
і контора правління, які містилися під одним дахом, дивилися на Турбая
перекошеними, підсліпкуватими віконцями. Шибки подекуди були вибиті, а
порожнини позатикані ганчірками. Черепичний дах прогнувся, і вся ця
будова своїм виглядом нагадувала незграбне сідло. Двері теж перекошені
разом з одвірками. Наче тут учора землетрус пройшов ...«
Той «землетрус* захопив не лише кантору правління і клуб. Неподалік
Турбай побачив іншу, не менш, страшну картину: «Цибатий парубок з
видовженим обличчям стояв на стрісі напівзруйнованого сарая, скидав із
нього солому, що давно вже здерев’яніла, втратила житній колір. Соломою
вона вже й не пахла. Оголені крокви нагадували ребра якоїсь гігантської
доісторичної тварини. Літня жінка у фуфайці, що була в Пальмірі і
жіночим, і чоловічим одягом, натоптувала ту солому в плямисту німецьку
плащ-палатку і, притискаючи сипучі оберемки до живота, носила в
корівник.
Турбай подумав, що вона міняє підстилку.
Та, заглянувши в корівник, він не повірив власним очам: жінка розкла-
дала ту солому в ясла коровам!..«
Пройшов той «землетрус*, не міг не пройти, і крізь душі людей. Ось
портрет сорокалітньої колгоспниці та Ганни Щербини: «їй було, мабуть, за
п’ятдесят. Зморшкувате обличчя, вицвілі очі, що колись, напевне, були
голубими. Губи позападали, як у бабусі, а волосся посічене, якогось не-
певного кольору*. Турбай не пізнав її, людину, знайому ще з дитинства.
«Гадаєш, це від років у нашому колгоспі старію?.. — питає вона в
Турбая. — О, ні!.. Сорокалітня жінка в Пальмірі — це вже бабуся. Сорок
літ — бабин вік!* І трохи згодом додає: «Не в тім горе, що на лице змарніла,
а в тім, що душа стала, як оця солома...«
Не всі письменники описують нестатки села з таким болем і увагою, не
в усіх, напевне, не тише таланту, а й сміливості на те не вистачає. Але
майже в кожному творі про село, в яке іде людина з міста, є якщо не
описи, то принаймні згадки і про гнилі солом’яні стріхи, і про нещасні сто
грамів на трудодень, і про падіж колгоспної худоби. Зрозуміло ж, що всі,
хто тільки може, тікають з таких колгоспів, шукають заробітку на стороні.
»— Знаєте, скільки нас повернулося з армії? — питає Павло Назаров,
герой роману «Граки прилетіли* О. Андреєва. — За три роки — двадцять
два чоловіки. А хто лишився в селі? Я та Мотя Тужеркін. Іще Льонка
Кондаков, цей до МТС прибився. Всі інші показалися, понюхали, чим тут
пахне, самогонки попили тиждень — і хто куди!* І згодом пояснює чому:
«Кіло на трудодень — це благодать!.. Порахуйте-но, кіло хліба коштує
дев’яносто копійок. За рік триста-чотириста карбованців. Вилізу я коли-
небудь з тієї латаної ґімнастьорки при такому заробітку?*
Більшість чоловічого населення втекла з Ковалівки (романи В. Кучера).
Сто тридцять п’ять чоловік нарахував Коропов тих, хто розбіглися з неве-
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ...1229
ликого колгоспу в «Кам’яному Броді« (повість В. Земляка). І так майже
в кожному дворі. І головне — тікають не ледарі чи спекулянти, тікають
не в гонитві за легким хлібом і довгим карбованцем, а в пошуках хліба
насущного, необхідного для прожиття, як повітря.
У колгоспах, в які потрапляють наші герої, як правило, процвітає роз-
крадання суспільного добра. Про це пишуть усі — і В. Кучер, і В. Земляк,
і Ю. Збанацький, і М. Шаповал, і О. Андреева. Але найстрашніше, що таке
розкрадання серед колгоспників часто не вважають і злодійством. Інженер
Чумак з роману Ю. Збанацького питає в старого діда-колгоспника:
»— А з чого ж живете, люди добрі, коли на трудодень нічого не
одержуєте?
Це питання не здивувало і не обеззброїло селянина. Відповідь і на це
була готова. І теж — відверта й до цинізму гола:
— А як живемо? Хто як зуміє. Хто ближче до колгоспної комори, той
з комори годується, а хто від комори далі — той з поля який сніп чи пуд
картоплі, одним словом, як той ховрах, — по зернинці, по зернинці, та,
гляди, на зиму напташить ...
— Але ж це крадіжка, чоловіче добрий?
Селянин щиро здивувався:
— Яка ж то крадіжка? Красти — ні! Щоб, не доведи Біг, один з другого
взяв — у нас ніколи такого не буває. А в колгоспі взяти — то не кража.
Воно ж своє, опчеське, на ввесь народ уготоване, то вже хто як вигадає,
так і той...«
«Моторошно стало Дмитрові від тієї розмови, — пише Ю. Збанацький. —
Він не став своєму співрозмовникові ані дорікати, ані переконувати його,
а просто повернувся і мовчки пішов у поле«.
Але просто відмахнутися від такої новини він уже не міг. І автор далі
пише:
»Та щира селянська відвертість боляче вразила Чумака. Сам селянин
з діда-прадіда, він добре розумів селянську психологію, селянську чесність.
До десятого коліна в селі не забували крадіжки. Хай дід твій колись
прокрався, але й ти, онук, мусив на собі нести ганебну печать злодійського
роду. Селянин ніколи не прощав своєму сусідові ледарства. Хай би тільки
у весняний робочий час пішов хлібороб з ножиком та мотузком за березо-
вими гілками — на все життя його б засміяли, жодна дівчина не пішла б
заміж у сім’ю, де не хлібороби, а лежні, що шукають легкої наживи і
легкого хліба.
Як же сталося так, що в нових, значно вищих умовах, коли ввесь світ
перебудовується, повелося таке, що в багатьох селах у багатьох людських
головах переінакшились погляди і поняття про хліборобський труд і хлібо-
робську доброчесність. Іншого селянина не тривожить те, що він не працює
у літній час на полі, бо він знає, що сусіди його не осудять. В його розумін-
ні — краще побайдикувати, аніж працювати задармо«.
1230
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Прикрі факти! Болючі слова! Але ж на те партія і уряд і вживають
таких крутих та рішучих заходів, що подібним явищам уже не може бути
ніякого виправдання.
Не важко зрозуміти, чому наші письменники посилають своїх героїв
саме в такі збіднілі й занепалі села, ставлять їх у такі скрутні обставини.
З художнього погляду тут вигода подвійна. Вже одне зображення таких
прикрих явищ свідчить про суспільну небайдужість письменника, про
його високу громадську совість і дійове тручання в насущне життя свого
народу. Вигідне це також і для творення характеру-героя: в легких обста-
винах і дурневі не штука бути мудрим, а вже коли людина мусить виявити
максимум здібностей або ж одразу зазнати цілковитої невдачі, то це для
неї — найвищий іспит, найсуворіша мірка. Провівши героя через такий
гарт, можна бути цілком спокійним щодо його надійности і повноцінности,
і вже не треба ставити на нього додаткової офіційної проби.
Певна річ, потрапивши в таке складне і скрутне становище, маючи перед
собою разючі картини, на місці героя треба бути глухим і сліпим, щоб не
задуматися: а де ж причина такого прикрого явища? Хто винен у цьому?
І як можна покінчити з цим? Що для цього повинен робити сам він, герой
твору? Про це задумуються усі, але герої розглядуваних творів мусять
робити це найперше: інакше, навіщо їм тоді їхати на село?
І слід сказати: люди, що їдуть на село, рідко бувають байдужими і
бездумними. Вони гостро переживають неполадки в колгоспах, щиро шу-
кають виходу з скрутного становища. Але якими часто несміливими, якими
наївними є їхні міркування! За яку десятирядну і малозначущу зачіпку
часто хапаються вони, щоб нею однією пояснити таке велике і складне
явище! Як часто бракує їм суспільного досвіду і політичної зрілости, таких
необхідних у їхньому становищі!
Ось перед нами роман В. Кучера »Прощай, море«. Тисячник, інженер
Данило Микитович Заруба, дивиться на згадувану вже Ковалівку і питає:
— Гарне село, сади скрізь і річка яка широка... Чого ж воно відстале?
Він пильно подивився на Сагайдака (секретаря райкому), але той нічого
йому не сказав«. (Стор. 430).
*
Існує погляд, що доброю манерою є таке написання статті, яке перед-
бачає творче думання читача.
І справді: чому лише журналіст має вияснювати і робити висновки з
поданого вгорі уривка?
Хай же і читач мислить та шукає відповіді. Нам усім загрожує москов-
ський комунізм. Подумаймо!
Як змальовано кріпацькі відносини і українське село у творчості Т.
Шевченка?
А художні образи сільських хлопців-парубків у М. Гоголя, Б. Грінченка,
Нечуя-Левицького, Панаса Мирного?
Який суспільний лад вирощує «цибатих парубків з видовженим облич-
чям®, людей із «душею як солома®?
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ...
1231
Що спільне знаходимо в поглядах на державну Україну Хрущова і
Катерини П-ої?
Яким країнам і скільки мільйонів чи мільярдів дає уряд т. зв. СССР
«допомоги*? Чому? Що приховане за тією «допомогою*?
Чи міжнародне право вже визначило, що значить внутрішня колонія
у державній системі московського комунізму?
Хто навчить цивілізованих простаків бачити підсовєтські відносини та-
кими, як вони є, а не такими, як їх описує та ілюструє »Ляйф« від 13-го
вересня 1963-го року?
*
Уривок другий.
»Не важко бачити, на чиєму боці правда. І шкода, що та правда, правда
Павла Коваля, не стала ляйтмотивом романів В. Кучера, шкода, що в них
сильно відчутна «філософія* Сагайдака.
Приклади, коли герої, а за ними й автори за господарськими справами
і заходами не бачать людей, коли герой-керівник діє ізольовано від простих
трудівників, від колективу, — в нашій літературі далеко не поодинокі.
У романі »Переджнив’я« Ю. Збанацький наводить характеристичні щодо
цього міркування. Один з головних героїв твору, голова колгоспу Андрій
Оболонський, пише автор, «більше всього боявся за худобою та господар-
ськими справами не побачити людських потреб, самих людей. Часто обурю-
вався, коли бував на нарадах. Про все говорилось: і про телят, і про
поросят, про птицю, про бджоли, навіть кролів не забували, а про людське
життя ніхто й словом не обмовлявся. Воно річ зрозуміла — все то для
людей, але ж кривдно слухати, коли говориться про курчат, поросят,
кролів, телят так, ніби вони всьому голова*.
Правий, тисячу разів правий Андрій Оболонський! Тільки при своєму
благородному обуренні йому не завадило б глянути й на своє оточення, на
своїх однодумців і спільників, а заодно й на самого себе. Одразу ж після
його гнівних слів проти тих, хто за телятами, поросятами і т. п. не бачить
людей, читаємо: «З першого дня головування Оболонський задумався: »Як
поліпшити людське життя?« Ви чуєте — про людей, а не про телят, поро-
сят і т. п. Але... «Поліпшити побут колгоспника — читаємо далі, — значить
на трудодень сповна видати. А що даси, коли бухгалтерія, як не рахує,
все одно до кілограма не дорахується. Хати багатьом треба перебудувати
або хоч ремонт дати пристойний, а за які кошти все те робити? «Підіймати
врожайність, розвивати всі галузі господарства: тваринництво, птахів-
ництво, садівництво, бджільництво, рибку розводити*, — записав собі
Андрій у пам’ятку*.
Воістину: почав о здравіє, а закінчив за упокой. Чим же, скажіте на
милість, оті його «тваринництво, птахівництво, садівництво, городництво,
бджільництво* відрізняються від «курчат, поросят, кролів, телят*, за якими
часто забувають людей? Хіба що тим, що Оболонський, який на противагу
іншим оголошує себе поборником людей, отим тваринництвом, птахів-
1232
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ництвом і т. п. засвідчує також свою цілковиту безпорадність. І кожен має
право сказати йому його ж словами: «Воно річ зрозуміла — все то для
людей, але ж кривдно слухати, коли говориться про тваринництво, птахів-
ництво, садівництво, городництво, бджільництво так, ніби вони всьому
голова».
Не кращими виявилися справи і в його друга, головного героя твору
Чумака. Правда, він ніде не говорить про поросят, телят і т. п. Його
цікавить інше. Він задумується над стосунками між колгоспами і МТС,
над плянуванням колгоспного виробництва, над укрупненням колгоспів,
над структурою артільних ґрунтів... Здається, він не пропускає жодного
заходу партії і уряду щодо сільського господарства, а деякі навіть випере-
джає. Він цікавиться буквально всім, що стосується економічної політики і
сільсько-господарського виробництва. Всім, крім ... людей». (Стор. 436).
*
»20-те століття, — казав продовжувач »діла Леніна» (Хрущов) у своїй
доповіді на 22-му з’їзді компартії, — століття тріюмфальних перемог кому-
нізму. В першій половині століття на нашій плянеті міцно уґрунтувався
соціялізм, в другій половині століття на ній уґрунтувався комунізм» (Н. С.
Хрущов: »О программе КПСС«, М., 1961, стор. 4).
І по цій барабанщині пригадується анекдот з київського оточення у
1941-му році. Німецьке коло все більше звужувалося і політруки, як у
землю провалилися. Вперше ми відчули на своїй землі волю думки і
слова, ховаючись у доспіваючих житах.
Хлібороб ніяк не міг зрозуміти, що це є «соціялізм у комунізме, — казали
дотепники. Тоді Сталін покликав його до себе в Кремль і прочитав йому
лекцію.
— А тепер розумієш? — запитав »вождь«.
— Ні...
Тоді Сталін показав йому з вікна Червону площу.
— Он бачиш: там поїхало одне авто, а там, на тім кінці, друге. Бачиш?
Це, для прикладу, соціялізм. А коли через цю площу кожен день, зранку
до вечера, буде йти одне авто за другим, один танк за другим, — тоді буде
повний комунізм ... Зрозумів??
Повернувшись в Україну, хлібороб розповідав скликаним у конюшню
колгоспникам про «перехід з соціялізму до комунізму», але вони ніяк не
могли второпати цього. Тоді він відчинив двері конюшні й показав на
обірваного старця-жебрака, що ледве йшов, втомлений дорогою.
— Бачите, он того старця? Коли йде один — це соціялізм, а коли будуть
іти такі один за одним через ціле село — тоді буде повний комунізм.
Зрозуміли? ..
*
У преамбулі статуту Об’єднаних Націй пишеться, що метою учасників
цієї організації є «використати міжнародний апарат для сприяння еконо-
мічному і соціяльному поступові всіх народів».
Це добре. Щось подібне роблять США в країнах Латинської Америки.
Програма ця за два роки має свої успіхи: 140.000 нових будинків, 8.200
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ . ..
1233
нових шкіл, безземельні хлібороби одержали землю і кредити. Реформи
продовжуються.
А як в Україні та в інших, поневолених московським комунізмом країнах?
По другій світовій війні московські комуністи вивезли тільки з західніх
земель України в Казахстан біля 100.000 молоді (бандерівців). Чи це хоч
зареєстровано в ОН?
Чи українські емігрантські дослідники описали московсько-совєтську ме-
тоду вивозити людей з рідної землі з музикою, під червоним прапором,
щоб таким способом обманювати світ?
Добрий знавець мусулманських проблем у СССР Є. Коррер Д’Анкос у
журналі «Африка і Азія« (1958 р.) вмістила солідну статтю про Казахстан,
фактами доказавши, що червона Москва продовжує в Казахстані царську
колонізаторську політику. Але неповажною помилкою цієї статті треба
уважати тезу, що українці в Казахстані є, мовляв, переселенцями.
Українці вивезені в Казахстан силою для фізичного визиску. Особливо
коли мати на увазі українців із західньо-українських земель, то їх виве-
зено як революційно-антикомуністичну силу й резерву УПА. Маючи зв’язок
із С. Бандерою, ці сили були небезпечні для московського комуністичного
імперіалізму зокрема на західньо-українських землях, а на Казахстані
вони мали стати дармовою робочою силою. Така була політична кальку-
ляція центрального штабу московської імперії. Комуністичні стратеги раху-
валися з фактом, що у випадку наступної війни їм треба буде раз на-
завжди залишити Україну і тоді хлібною базою буде Казахстан.
До т. зв. освоєння цілини, Казахстан у 1950-1953 роках давав 251 міл.
пудів хліба, а за останні чотири роки (1959-1962) — 1 мільярд 148 міл. пудів.
Ще влітку 1959-го року А. Гарріман, мандруючи по країнах СССР, робив
нотатки, а потім написав книжку «Мир з Росією«. Він пише, що колишні
казахстанські кочовики стали інженерами, лікарями, артистами, вченими,
державними діячами. Це все було б добре, коли б Казахстан був вільним,
але в системі московського імперіалізму всі подані професії підготовані за
планом готування до наступної війни. Це професійне гарматне м’ясо для
війни за розширення комунізму.
Скільки тисяч таких спеціалістів московський генеральний штаб тримає
на Кубі — пляцдармі московсько-комуністичної імперії в запіллі США?
А скільки їх в колгоспах в Україні, тож не дивно, що в неволі животіють
тільки «цибаті парубки з видовженими обличчямив і жінки, у яких душа,
«як перегнила солома«.
Готуючи кадри фахівців, Москва не творить жодної цивілізації серед
поневолених націй: вона готує кадри для планованої війни, яка не може
провадитися без підготованих людей. Коли, напр., казаха вчать російської
мови (зненавидженої ним ще з діда-прадіда), то на те, щоб розумів команду
в большевицькій армії, а коли вчать його їхати трактором, то в перспективі
його посадять у танк. А лікарі? Чи хоч одну людину врятували вони, коли
від штучного голоду в Україні вмирали мільйони людей?
1234
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Комунізм не є жодною цивілізацією, це війна. Як правило, до другої
світової війни, в мирний час, комунізм апаратом поліції убивав кілька-
кратно більше людей, ніж під час війни. Гробовище Вінниці виповнене
трупами між двома війнами.
Телевізія, трактор, авто, інженери, професори — все це ознаки цивілі-
зації, поступу, але тільки тоді, коли виростає з принципу: Казахстан для
казахстанців, а не з принципу — Казахстан для комунізму.
*
Прикриваючись димовою заслоною »мирного співіснування*, московський
червоний імперіялізм на повний розгін веде тепер економічну й політичну
війну за розширення і закріплення комунізму, будуючи свої стратегічні
причілки і пляцдарми в запіллі вільного світу. »В якості зброї використо-
вується продукцію — автомобілі, трактори, промислове обладнання, електро-
станції. Армії складаються не з солдатів, а з торгівців, що діють як органі-
зована сила. Такі торговельні армії, за опрацьованими в цім же москов-
ськім штабі плянами і все новими інструкціями, вслизають на світові ринки
і витискають з них товари західніх демократичних держав*, — пише
англійський публіцист і економіст Г. Велтон у книжці, що кілька років
тому вийшла в Лондоні. Зовнішня торгівля і т. зв. допомога економічно
відсталим народам — це поле «економічної війни комунізму за світове
панування* (Г. Велтон). Така форма війни особливо небезпечна тепер, бо
приховує її природу. По суті це одна з форм демпінгу, розрахованого на
підрив торгівлі країн капіталістичної системи.
Товарова продукція СССР, яка викидається на міжнародні ринки чи у
вигляді т. зв. допомоги економічно відсталим країнам, виготовляється
дармовою силою «номерів* соціялістичної системи. Звідси й «цибасті па-
рубки з видовженими обличчями*, і жінки, у яких душа, «як перегнила
солома*, і хлібороби, що як ховрашки збирають зерно, щоб якось зиму
пережити.
Коли московські царі, підпираючи штучно створену свою імперію, дерли
з підбитих націй шкіру, і найтовщу з України, то комуністичні фараони
деруть із поневолених народів по три шкіри, а все неупокорену Україну
обдирають з м’язами, до кісток. І від безсилля, і від безмежного відчуття
неправди, під шум соціялізму душа стає, як перегнила й пересохла солома.
*
«Плянове господарство, як інструмент совєтської зовнішньої політики* —
так назвав свою працю західньо-німецький економіст Вальтер Гратіон, що
видана як додаток до боннського тижневика «Парлямент*. Теза автора
ясна, як сонце: мета розвитку соціялістичного виробництва в СССР не в
тому, щоб задовольнити елементарні потреби людини, а в тому, щоб з
допомогою совєтської економічної системи і експансії повалити уряди
західніх держав. У цьому корінь зла, а не в якомусь там придуркуватому
керівникові колгоспної комячейки, який, правда, ліпше живе, ніж колгосп-
ник, але трясеться, як осиковий лист, бо боїться, щоб той самий «цибатий
парубок* якогось темного вечера не взяв його на вила.
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ...
1235
Хліборобська Україна, як давня історична нація, у теперішнім страшнім
стратегічнім вузлі московського комунізму, який не може ані далі роз-
ширюватися, ані звужуватися до свого московського ґрунту, опинилась
у становищі давніх завойованих народів, що будували піраміди для фа-
раонів. А це означає, що Україна для комунізму.
Але Україна — це неупокорена стихія, що має свої невидимі сили й
закони, що і є запорукою її перемоги над московським комунізмом.
Прикриваючись пропаґандивним соціалізмом, тотальне плянове, по суті
воєнне, господарство СССР і «народних демократій* комуністичні стратеги
скеровують лінією автаркії і тому не можуть брати участи в міжнароднім
розподілі праці, як чесні партнери. Широке насвітлення тези совєтської
автаркії дав американський економіст Майкел Галперін в курсі лекцій,
прочитаних ще 1960 року в Інституті Міжнародних Дослідів при Женев-
ському університеті.
Ще перед тим, 1959-го року, Ґергард Коли надрукував доповідь про оцінку
совєтської економічної небезпеки і також обґрунтував тезу про загрозу
совєтського соціялістичного демпінґу в теперішніх умовах, ЩО по своїй
суті зводиться до «поступового підкорення слаборозвинених країн* (Вел-
тон), маючи за мету створити таким способом свої пляцдарми (Куба) та
інші стратегічні «опірні пункти комуністичної аґресії*.
З центру московської імперії іде зло, що висить над Україною, як про-
відною силою Европейського сходу, і над іншими поневоленими націями,
що в 1918-му році шукали в державній Україні опертя, обороняючи себе
від московського комунізму.
Зламати стратегічну вісь Москва—Пекін—Берлін — можна лише ударом
з Києва на Москву, але для цього треба допомагати українцям, а не
навпаки. І це буде початком перемоги, бо Україна для українців, так як
Америка для американців.
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
^ВИЗВОЛЬНИЙ III лях «
1236
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Р. ДРАҐАН
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
(Закінчення, 2)
2. АМФІТЕАТР КРАЇН І ДЕРЖАВ АФРИКИ
Північна Африка. Поки прийдемо до розгляду країн на південь від
Сагари, ми не хотіли б поминути мовчанкою Північної Африки, домінуючо
арабської, не згадавши її бодай кількома словами. Марокко, Альжір, Туніс,
Лібія, Єгипет, Судан — всі вони таким чи іншим способом визволились від
колоніялізму, необхідний знак визвольної ери, що закінчиться аж тоді,
коли розлетиться остання тюрма народів, московська імперія.
Марокко: Це конституційна монархія з королем Гасаном II, територія
407.000 кв. км., 9,8 міл. населення, незалежність й об’єднання з еспанським
протекторатом і Танжером здобуто довгою і безпощадною боротьбою під
проводом партії націоналістів Істікляль в 1956 р. На наших очах розігралася
неймовірна трагедія Альжіру в довгій і кривавій революції, з добре зорга-
нізованим збройним підпіллям і партизанкою. Впали сотні тисяч жертв і
пролито море крови, але волю здобуто. Альжір — це республіка від 1962 р.
з величезною територією 2,191.000 кв. км, але тільки з 9,5 міл. населення.
Туніс став незалежною республікою 1957 р. з поміркованим президентом
Бурґібою на чолі. Його територія всього 125.000 кв. км, а населення 3,7 міл.
Лібія — це деспотична монархія з королем Ідрісом і фанатичною сектою
сенусів. Незалежна з 1956 р. з протекції англійців. Пустинна територія
1,759.000 кв. км, а населення всього 1,1 міл. Єгипет прогнав англійців, але
й прогнав гнилого короля і став незалежною республікою в 1953 р. Тери-
торія 1,000.000 кв. км, населення аж 28 міл. Це після Нігерії друга най-
численніша країна в Африці. Столиця Каїро має 2,5 міл. населення і є
найбільшим містом в Африці. При 75% неграмотних, Єгипет має сьогодні
30.000 студентів. Густота населення на управній землі над Нілем дорівнює
Індії — це 1.100 осіб на кв. милю. Судан став республікою в 1956 р. Це
“£иійей йетосгасу” під диктатурою ген. Абуда, на взір Індонезії з Сукарно,
чи Пакістану з Аюб Ханом. Чорна Ґана з Нкрумою теж стає в їхній ряд.
Судан ніколи не забуде кривавої розправи Кіченера над повстанням Магді.
Його територія величезна, бо аж 2,505.000 кв. км, населення 8,9 міл., мішане з
арабів, гамітів і негрів.
Етіопія: 3 Етіопією ми починаємо чорну Африку, дарма, що пануючі
амгари не вважають себе чорними. Амгари кажуть: Ми білі, негри чорні,
а європейці рожеві. Не люблять вони теж назви Абесінія, бо вона арабська.
Етіопія це одна з найстарших африканських держав, абсолютна монархія
з королем — неґусом Гайле Селясіє. Хоч конституцію Етіопія одержала
ще в 1931 р., а модернізовану в 1955, але це не мало й не має в Етіопії
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1237
майже ніякого значення. Вся влада є в руках амгарів, з якими й сам неґус
не багато може порадити. До політично-суспільного життя країна ще не
доросла. Не має жодних політичних партій, ані щоденних газет. Парлямент
— це тільки прибічна рада неґуса.
Між двома світовими війнами Муссоліні завоював цю гористу й не-
приступну країну, побудував дороги, шпиталі тощо. Італійська окупація
дала деякий поштовх до модернізації. В другій світовій війні англійці
визволили Етіопію, але під чоботом амгарського февдалізму ця застигла
країна до політичного життя ще не прокинулася. В 1952 р. італійську
Ерітрею »зфедеровано« з Етіопією. Там знаходиться велика американська
воєнна база. В 1961 р. групка освічених офіцерів пробувала під час непри-
сутносте неґуса зробити переворот, але безуспішно.
Етіопія має 1,184.000 кв. км поверхні, а населення приблизно 19 міл.
(Перепису ніхто ніколи не переводив. Це переважно три раси: гаміти,
семіти й банту. Столиця Аддіс Абеба має півмільйона населення і полу-
чена залізничною дорогою з французькою пристанню Джібуті. В країні
ЗО більших мов. Дослідник Літман каже, що всіх мов є тут 150. Амгарці горді
на своє семітське походження, яке вони виводять з роду Давидового, тобто
від самого Ісуса Христа. Коптійська Церква в Етіопії незалежна. Сан
священика дуже поширений; в Аддіс Абебі що п’ятий дорослий мужчина —
це священик.
У цій, здавалося б високо християнській, країні діються традиційні
звірства, або радше дивогляди, яких не зустрінути в цілій Африці. В
деяких околицях є звичай, що наречений приносить своїй дівчині в пода-
рунку відрізані статеві органи вбитого ворога. Плем’я Ґалля завішує мерт-
вих дітей на деревах і там залишає. Це тільки два вибрані приклади.
Неґус особисто бере участь у боротьбі з дикунством, але він безсилий.
Багато європейців працює в школах, шпиталях і на різних посадах і
сьогодні уряд робить чимало, щоб модернізувати свій «вибраний нарід«.
Німець Йоган розказує, що ніде в Африці він не почувався таким чужим;
люди не сміялися тоді, коли він сміявся. Натомість по всій Африці зустрі-
нете спонтанну реакцію на кожне жартівливе слово. Йому радили не
вкидати листа до скриньки, бо хтось може вкрасти заради поштової марки.
Америка помогла Етіопії побудувати індустрію і використати багаті міне-
ральні засоби. Та й сам уряд, дарма, що типічно імперіалістичний, пробує
показати себе поступовим, беручи участь в історичній антиколоніяльній
бандунґській конференції, а навіть влаштовує в Аддіс Абебі, подібно, як
і інша деспотична держава Ліберія, панафриканські конгреси в 1960, 1962
і 1963 роках.
Сомалія: Це держава дуже молода, яка стала незалежною республікою
з італійських і англійських колоній в 1960 р. Вже в скорому часі Сомалія
зуміла посваритися з Англією й зірвала з нею дипломатичні зв’язки з
приводу територій, що належать до Етіопії та Кенії. Величезні смуги
.Етіопії і Кенії врізуються в східню територію Сомалії. З приводу цих
земель треба сподіватися в майбутньому дуже поважного конфлікту.
1238
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Французька Сомалія вирішила плебісцитом з 1958 р. залишитися при
Франції. В східній Етіопії відбулися поважні заворушення й масакри в
кампанії за приєднання до Сомалії.
У визволенні сомалійського народу вирішальну ролю відіграла Ліґа
Сомалійської Молоді з палким лідером Гадже Ібн Гусейном тоді, коли
інших визвольних організацій ще не було. Сомалійський націоналізм
зростав в об’єднанні політичних сил, очолених теперішнім президентом
Абдулою Османом і прем’єром Абді Рашидом. Всі вони за «велику Сомалію«,
в яку мали б увійти французька колонія з Джібуті, частини Етіопії і Кенії.
Тому на їхньому прапорі вміщено п’ять зірок.
Це майже гомогенний мусулманський народ, кількістю 1,870.000 душ на
території 637.000 кв. км, переважно бідні номади, що пасуть худобу.
Аґрікультура дуже бідна за відсутністю води на пустинних просторах.
Европейців майже немає, коли не враховувати совєтських »фахівців«, які
всюди пхаються. Столиця Моґадіша має 14 тисяч населення. Неграмотність,
примітивізм, бідність характеризують 79% населення. У 1961 р. в школах
було всього 5.369 дітей.
Кенія: Це країна, яку ми знаємо з повстання Мав-Мав у 1952 році. Тоді
було вбито 537 білих людей, а чорних загинуло 20.000. Повстання було
безперечно під знаком зростання африканського націоналізму, але мало й
інше підґрунтя, як магічно-релігійне, атавістичне й економічне. Білі коло-
ністи забрали найкращі землі, а чорних скомпресували в голодних резер-
ватах. Кольорове відмежування і расове приниження довело чорне плем’я
Кікую до зриву. Цього зриву не можна приписувати впливам комунізму,
як це дехто робить. Англійці, відомі з елястичної політики, гостро змінили
курс і сьогодні Кенія йде до повної незалежности, пообіцяної на 1964 рік.
»Столиця Африки» Лондон з дня на день втрачає на вартості. Кенія,
Уганда, Танганьїка проходять рівнорядний і послідовний курс повільного й
поміркованого самовизначення.
Географічно країна відома з катаклітичного провалля, що проходить
через усю східню Африку, починаючись Мертвим і Червоним морями на
півночі. Чудові, із здоровим кліматом, гори стали центром світового ту-
ризму, а столиця Найробі з 215.000 населення стала вихідною точкою
“Заїагі рагаіїіне”. Залізнична дорога з порту Момбаса веде до Уганди й
озера Вікторії, а в національному заповіднику багаті туристи можуть
зустріти автентичного лева, що моргає вусом з-поза куща. На поверхні
582.000 кв. км живе 6 мільйонів людей, з того 40.000 білих і 158.000 азіятів.
В країні ще дуже багато поган, ба навіть християни покидають церкву,
на знак протесту проти колоніялізму.
Найперші індуси Африки появилися у Кенії і передмістя Найробі на-
гадують передмістя Бомбею. Всі вони переважно ходжа мусулмани, під
духовим проводом відомого в Европі Аґи Хана. Колись англійці запропону-
вали були жидам дати їм верховини Кенії замість Палестини, але жиди
не погодилися. Сім найбільших племен, з яких загально відомі є Кікую,
Масаї, Сомалі, беруть участь у політичному житті. З них Кікую найміцніші.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1239
підприємчиві, амбітні й просякнуті поганськими традиціями. Вони мають
навіть свої власні школи, явище єдине в цілій Африці.
Незаперечним лідером країни є Джомо Кеніята з племени Кікую. Кеніята
означає «звернений в бік гори Кенія«. Це найвища »свята« гора країни.
Джомо Кеніята має вищу освіту й жив 17 років в Англії, бував теж у
Москві. З вибухом повстання Мав-Мав його посадили в тюрму, де він
просидів аж до 1961 р., щоб стати зразу прем’єром тимчасового уряду. Ще
в 1945 р. він, разом із Нкрумою, заклав Пан-африканську федерацію, а в
1947 р. Африканський Союз Кенії. Він теж написав книжку про звичаї
Кікую. Завдання його уряду дуже трудні. Кенія це суто аграрна країна і
проблема землі є дуже гострою, коли взяти до уваги білих поміщиків і
400 душ на квадратову милю в резерватах. Расове напруження вимагає
особливого такту.
Другим політичним лідером, екстремістичнішим від Кеніяти, є Том Мбоя,
“Реоріе’н Сот/епііоп Рагіу” якого пропагує унію Кенії, Танганьїки, Уганди
й Занзібару. Ця партія бойкотувала вибори 1957 року.
Уґанда: Це африканська Швайцарія. Мальовничі гори Рувенцорі й багато
озер роблять країну принадною, дарма, що вона, як і Кенія, розташована
на самому рівнику. 15% поверхні Уганди це озера, з яких найбільше
Вікторія, що з нього випливає Білий Ніл. На ньому, на водоспадах Оувен,
збудовано велику гідроелектричну станцію, що її відкрила королева Єли-
савета II під час своєї недавньої візити. Країна дуже добре загосподарена
і багата. Основний продукт — це кава й бавовна. Нарід гордий і розумний
та, подібно як голляндці, дуже любить ровери. їх у країні є 300.000 штук.
В Уганді багато племен, під релігійним поглядом — погани і християни.
Чотири приязні королівства, з яких найважливіше — БуГанда. Крім пле-
мени банту, є ще гаміти і нілоти. Всього населення є 5,5 мільйона на
поверхні 243.000 кв. км. Адміністраційна столиця Ентеббе має 8 тисяч на-
селення, а комерційна столиця Кампаля — 15 тисяч. Кампаля є заодно
столицею королівства БуГанди. Тут є аеродром на половині шляху між
Каїром і Йоганнесбургом. Обидві столиці з’єднані залізничною дорогою з
Кенією. Славний тут теж коледж Макарери, єдиний серед сусідніх країн.
Поган до нього не приймають. Уганда має самоуправу, а її прем’єр Б.
Ківанука є англійським ставлеником. Визвольно-політичний рух Уганди
концентрується біля партії Африканський Конгрес Уганди.
Руанда-Урунді: Це маленька гориста країна з високорівнею понад 2.000
метрів, справжній острів серед розбурханого моря африканського націона-
лізму. Це два королівства зі суто февдальною атмосферою. В Руанді ко-
ролем є Мутара II, в Урунді — Мвамбутса. Простолюддя має до них без-
межне довір’я. Зрештою, країна під протекторатом ОН й бельгійської
адміністрації нічим не різниться від бельгійського КонГа, сьогодні вже
незалежного.
На території 54.000 кв. км живе аж 5 мільйонів населення, тому пере-
населення є основною проблемою країни. На один квадратний кілометр
1240
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
припадає 15,5 мешканців, факт, за вийнятком Єгипту, небуденний в Африці.
В цій країні живуть примітивні піґмеї й горді колоси ватутсі. Европейців
є всього 4 тисячі, які зайняті переважно в адміністрації. Столиця Усумбура
має 35 тисяч населення. Більшість населення поганська. Країна продукує:
цину, золото, каву, бавовну, сизаль. Будь-якого значення в африканській
політиці не помічається.
Танґаньїка: Колишня німецька колонія під опікою англійців, які ведуть
подібну політику, як в Уґанді. Це підготовка до незалежности країни за
згори назначеним пляном і успішна, чи не найкраща в усій Африці, полі-
тична й расова інтеграція. У 1958 р. відбулися перші вибори, в яких взяли
участь усі раси. Одначе країна економічно відстала, дарма, що ресурси
мінеральні й інші багаті. Річний заробіток, подібно як і в багатьох інших
африканських країнах, не перевищує 20 франків. Уряд мусить боротися
з різними природними лихами, як пошесті, муха тсе-тсе, саранча і т. п.
Простір Танґаньїки 939.000 кв. км, а населення 8 мільйонів. Це майже
самі банту, бо европейців є всього 20.000, а індусів 71.000. Багатства країни:
золото, діяманти, цина, оливо, бавовна, кава й поважна індустрія сизалю.
Столицею є Дар-ес-Салям на березі моря, центр поклонників Аґи Хана.
Мешканців є 100.000. В країні 120 племен, із них найбільше сукума, що
нараховує 1,5 міл. осіб. Цей нарід має високо розвинений федеративний
устрій. За ними йдуть Масаї, найкращі скотоводи в Африці, дуже горді й
консервативні, які живляться молоком і кров’ю худоби. Третім племенем,
гідним уваги, є Чабба, дуже культурне й продуктивне. Воно продукує і
продає каву кооперативним способом. Плем’я Свагілі дало свою мову всій
східній Африці, як мову порозуміння з усіма. Всі вони здебільша погани.
В Танґаньїці є найвища гора Африки — Кіліманджаро, висока на 6.010
метрів. Це величезний погаслий вулькан, у великій пошані довколишніх
народів. Залізничний шлях іде через усю Танґаньїку від Дар-ес-Салям до
озера Танґаньїка.
Політично країна є доволі спокійна, хоч і не без інтенсивної політики.
Основна партія це Африканський Національний Конгрес Танґаньїки. її
лідером і заразом прем’єр-міністром є Юлій Нієрере, з фаху учитель і
журналіст. Він гарячий приклонник пан-африканізму, понадрасовости й
майбутньої федерації Танґаньїки, Уґанди, Руанда-Урунди й Занзібару.
Принц Філіп відкрив парлямент у 1961 р. В країні спокій, головно тому,
що англійці були тактовні й немає проблеми білих поселенців. 9. 12. 1962
року Танґаньїка проголосила свою незалежність.
Занзібар: Це відомий острів, що колись був центром торгівлі невільни-
ками. Тепер він у руках арабів, які мають майже всю управну землю. Є
ще й інший менший острів Пемба і деякі окрайці африканського конти-
ненту. Наприклад, порт Момбаса в Кенії розташований на занзібарській
землі. Політично Занзібар є султанатом під дискретним протекторатом
англійців, які платять султанові пенсію. Тепер султаном є миролюбний
Халіфо П.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1241
Острів Занзібар має всього 1.657 кв. км, а населення 265.000, в тому двісті
тисяч муринів, сорок п’ять тисяч арабів і шістнадцять тисяч індійців. Весь
Занзібар продукує гвоздики й славиться ними на весь світ, меншою мірою
продукує кокоси. Місто Занзібар має 56 тисяч населення. З приводу расових
непорозумінь у 1961 році на Занзібарі вибухли криваві розрухи, в яких
згинуло 60 людей. Є в Занзібарі різні партії, але до незалежности він не
доріс і незалежність була б для нього руїною, хіба що мурини вигнали б
арабів і вступили б у федерацію з Танганьїкою.
Занзібар був колись німецьким протекторатом, але англійці виміняли
його за Гельґолянд на Північному Німецькому морі.
Мозамбік: Від 16-го сторіччя португальська колонія, сьогодні на статусі
португальської провінції. Поверхня її становить 771.000 кв. км, населення —
5,700.000 душ. Серед населення білих є 48.000, а індійців 50.000. Під релігій-
ним оглядом населення складається з поган, християн і мусулман. Столиця
Люренсо Маркес з 100.000 населення є визначним портом для вивозу з
Південної Африки мінералів та інших багатств. Таку саму ролю виконує
пристань Бейра для Родезії. Власних мінералів Мозамбіку португальська
влада не зуміла досі використати і тому країна бідна й неграмотна.
Політика португальського уряду гостро асиміляційна і звернена проти
будь-якого прояву африканського націоналізму, але по сьогоднішній день
Португалія зуміла асимілювати й цивілізувати в Мозамбіку не більше
25 тисяч муринів. Білих до поселення не заохочується, бо на це немає
відповідних фондів. Асиміляція і співпраця не йдуть по лінії соціялізму,
а сильного індивідуалізму. Муринів заставляється говорити »ми порту-
гальців і деякі з них, як кажуть, це повторюють. Навчання в школі від-
бувається мовою тубільців, але державною мовою є португальська. Великі
впливи в Мозамбіку має Південно-Африканська Унія, аристократія якої
приїжджає купатися на пляжах Люренсо Маркес.
Брутально здушуваний, самостійницький рух пішов у підпілля і централя
Мозамбіцької Африканської Національної Унії є в Каїрі і в Аккрі. Поважну
ролю в користь лібералізації грає католицький єпископ Резенде в Бейрі.
Мадагаскар: Цей великий острів — світ сам для себе, більш схожий на
Індонезію, ніж на Африку. На 589.000 кв. км високорівні пралісу й уро-
жайних долин живе 4,350.000 населення маляйсько-індонезійської раси, з
невеликою домішкою африканців. Воно має досить заавансовану цивілі-
зацію, а його королеву зняли французи з престола ще 1895 р. і проводили
подібну “тінніоп сгуіИнаігісе”, як і в інших своїх колоніях. Та нові часи,
а головно минула війна, розбудили національну гордість населення Мада-
гаскару до того ступеня, що в 1947 р. вибухла кривава революція, в якій
французи вбили 84.000 революціонерів. Французів згинуло більше тисячі.
Ніякий терор, одначе, подібно, як в Альжірі, не поміг. Мадаґаскарці
зажадали незалежности. Лідер незалежників Філібер Ціранана, головна
фігура Національної Ради Мадагаскару, повів політику за співпрацю з
1242
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
французами. Одержавши незалежність у 1960 р., Мадагаскар залишився
у Французькій спільноті. Ціранана, як і Гуфуе Бвані з Побережжя Сло-
невої Кости, це протилежність Секу Туре з Гвінеї. Вони, наперекір Секу
Туре, були головними монтерами французької спільноти в Африці.
Мадагаскар має доволі гарно розвинену аґрікультуру, але мінеральні
багатства ще не використані. Віра в країні різна: погани, іслям, християни.
Столиця Тананаріф має 188.000 населення. Президент Ф. Ціранана це «патер
патріє«, що тішиться пошаною і довір’ям народу, подібно, як Нкрума в Гані.
Центральна Африканська Федерація: Південна Родезія (англійська ко-
лонія), Північна Родезія (англійський протекторат) і Ньясаленд (про-
текторат) створили федерацію в 1953 році. Творцем цієї федерації є Рой
Веленскі, литовський жид, що завдяки професійним спілкам став головною
політичною фігурою в центральній Африці. Як прем’єр Федерації, він
пробує знайти посередню дорогу між африканським націоналізмом і білою
домінацією. Це завдання в політично збудженій країні, яку дехто називає
«горіхом під молотком«, — нездійсниме. ЦАФ з’єднує в собі всі проблеми
Африки, головними з яких є незалежність африканців і непевна позиція
білих.
Федерація замкнена з усіх боків, без доступу до моря і тому користується
портами Мозамбіку. З цього дуже вдоволені португальці, бо ж вони й полі-
тично належать до південно-африканської сфери білої домінації. Веленскі
заявив, що «Федерація створена для того, щоб Гана (африканський на-
ціоналізм) не прийшла на південний схід і Південна Африка (білий фа-
шизм) не пішла на північ». Отже компромісовий експеримент багаторасового
співжиття під білою контролею. Цебто, щось посередині між чорним і
білим націоналізмом.
Назва Родезія пішла від великого колонізатора англійської корони Ро-
деса, який сказав колись, що «світ сотворений на те, щоб Англія над ним
панувала». Він обіцяв рівні права всім «цивілізованим» людям, але рівно-
часто додавав: «ми не хочемо їх заскоро цивілізувати».
Зрештою, з Федерації сьогодні вже майже нічого не залишилося, хіба
що сама назва. Ньясаленд вирішив дефінітивно покинути Федерацію. Обид-
ві Родезії одержали від Брітанії право теж покинути Федерацію. Накинена
білими федерація була і є загально зненавиджена, бо співпраця з чорними
була лише гіпокризією й обманом.
Південна Родезія: її територія займає 387.000 кв. км, на якій живе
2,390.000 населення, поган і християн, з того 250.000 білих, переважно
поселенців. Половина управної землі належить білим і тому Південна
Родезія має характер виразної білої домінації, але не тільки щодо землі,
а й щодо безлічі законів про сегрегацію й обмеження прав чорних. Публічні
місця призначені тільки для європейців, як і в Південно-Африканській
Унії, платня за ту саму працю до приниження низька для чорних, а ви-
повнювання різних документів-»запитників« про расу, маєток і т. д. зоги-
джує співжиття. Проголошувана співпраця існує тільки в теорії. Всі ресурси
знаходяться в руках малої жменьки білих багачів, об’єднаних у “Саргісогп
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1243
йосіеіу”. Формальне право голосу мають африканці з закінченим 21 роком
життя і річним заробітком 240 ф. Політичний мир спочиває на вістрю ножа.
Столиця Солсбері має 250.000 населення і далі бурхливо зростає, як
усі міста Родезії. Країна має вугілля, золото й розвинену аґрікультуру,
продукує тютюн, пшеницю, випасає худобу. На території Південної Родезії
є славні руїни Зімбабве, мальовничі гігантські водоспади Вікторія на Зам-
безі й найбільша в світі гребля Каріба. Завдяки вмілій капіталістичній
господарці країна бурхливо розвивається, але в некористь чорних.
Зрозуміло, що політичне життя є інтенсивне, а зростання націоналізму
спонтанне. Цікаво, що білі хочуть незалежности Родезії, бо це їм на
користь, а чорні є за федерацію. Визначна політична постать це Йошуа
Нкомо, президент Африканського Національного Союзу, популярність якого
росте з дня на день. Великі заворушення 1959 і 1960 років довели країну до
кипіння, тисячі політичних в’язнів сидять по тюрмах, було 12 убитих.
Африканський Національний Союз, що проводив нелегальний референдум,
заборонений. Нкомо теж сидів довго в тюрмі. Білі поселенці об’єднані у
Федеральній Партії.
Північна Родезія: має 744.000 кв. км території і 2,300.000 населення, поган
і християн. Це африканці і тільки 45.000 европейців. Білих поселенців
майже нема, але панує та сама варварська расова дискримінація, сегрегація
та гіпокритична «співпраця рас«. Коли міністер національного Китаю від-
відував Північну Родезію, він мусів спати в пральні, бо готелі призначені
тільки для білих.
Північна Родезія лежить у полосі т. зв. мідного пояса, подібно, як і
КатанГа, і продукує 15% світового видобутку міді, а крім цього цинк,
оливо й інші мінерали. Біля незчисленних копалень постають робітничі
оселі, що модернізують африканців. Але коли європеєць заробляє 1200 ф.
річно, то африканець за ту саму працю одержує лише 80 ф., тому ненависть
зрозуміла. Столиця Люсака має 50.000 населення. Визначні племена в
країні: Ангоні, Баротсе, Пемба та ін.
Головні партії це Південно-Родезійський Національний Конгрес, на чолі
якого стоїть Гаррі Нкумбуля, і Об’єднана Національно-Незалежна Партія,
що її очолює Кенет Куанда. Він був головою Пан-африканського Кон-
гресу Свободи в Аддіс Абебі 1962 р. За рівноправність чорних бореться
теж англієць Ґірфілд Тодд.
Ньясаленд: Ця маленька, дуже гориста країна, де домінує озеро Ніяса,
має дуже густе населення, бо на 91.000 кв. км живе аж 2,400.000 чорних
мешканців. Проблема білих не існує і тому Ньясаленд ніколи не бажав
федерації. Його туди затягнули насилу. В 1959 р. на цьому тлі були криваві
заколоти, в яких згинуло 50 африканців. Очевидно, з федерації не вийшло
нічого й сьогодні Ньясаленд остаточно покидає федерацію, хоч економічно
це, може, вийде йому на шкоду. Велику працю провадять місійні школи,
але новонавернені християни у боротьбі за волю покидають християнство.
Ньясаленд це була улюблена країна відомого подорожника ЛівінГстона,
дуже гарна й зі здоровим кліматом, мешканці якої розумні й розвинені.
1244
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Замітні племена: Яос, Анґоні, Ніянія. Столиця Блентайр має 11.000 насе-
лення. Країна продукує тютюн, чай, каву й бавовну.
Визначним провідником ньясалендського визвольного руху є д-р Камутсу
Банда, дуже популярний, один із найвидатніших провідників африканського
націоналізму й пан-африканізму. Це лікар, який практикував в Англії,
опісля в Ґані і врешті в Ньяссі. Він не раз був арештований, але пізніше
англійці були змушені співпрацювати з ним. Його партія — Національний
Конгрес Ньясси — завжди була проти федерації. Щодо чужинців д-р Банда
заявив: »Якщо котрий європеєць або азіят думають, що вони кращі, хай
зразу збирають манатки й забираються звідси!® Банда поздоровляє земляків
словом »Уфулю« — »свобода!«. У 1961 р., промовляючи на передвиборчому
зібранні до багатотисячного народу, він сказав: «Навіть по смерти мій
попіл буде проголошувати свободу!®
Південно-Африканська Унія: Це країна, біля якої скупчується увага
всього світу. Чорні хмари страху й непевности завтрішнього дня висять
над ПАУ, кривавий привид жорстокої революції, на взір паризької чи
петербурзької, блукає по цій нещасній країні. Вона роздмухує політичні
пристрасті в цілій Африці і ставить на вістря ножа проблему раси. Жодна
країна Африки не має стільки білих, як ПАУ, і ніде білі не стали в
такому расово ворожому відношенні до чорних. В той час, коли вся Африка
унезалежнюється, неймовірний експеримент ПАУ це гра з вогнем і під-
готовка ще однієї невідкличної трагедії непогамованого й анахронічного
фашизму.
У 1952 р. Південно-Африканська Унія святкувала 300-річчя свого першого
поселення. Деякі передові одиниці західнього світу назвали цей бундючний
ювілей «ювілеєм ґвалту й терору®. Поселенці мусіли зводити з тубільцями
багато воєн і вони викристалізувалися в завзятий, твердий нарід, що цілко-
вито порвав з традиціями рідного краю і сьогодні готовий ставити чоло
всьому світові. В т. зв. бурській війні 1888-1902 рр. п’ятдесят тисяч бурів
ставить чоло півмільйоновій англійській армії. Англійці брутально роз-
правляються з бурами, але це бурів не зламало. Вони вперто, як це
розоране муравлисько, будують свою нову батьківщину й аж у виборах
1948 року здобувають перевагу над англійцями. Унія постає в 1910 році, а її
модерним будівничим був ген. Сматс. Його наслідники, одначе, Стрійдом,
Малян і сьогодні Фервурд, ішли все далі направо, аж докотилися до
дивовижної й нелюдської фашистської безвиглядности. Щоб зрозуміти
трагізм положення, вистачить прочитати книжку англійця з Дарбену А.
Пейтона п. н. «Плач, улюблений краю!«
На просторі 1,223.000 кв. км гористого, кліматично здорового й пребагатого
краю живе 13 мільйонів людей, з того 8.5 міл. чорних, 2,6 міл. білих, 1 міл.
мулятів, 400.000 індійців і 104.000 жидів. Білі діляться на 1,500.000 бурів і
1,100.000 англійців. Назву »бури« вони вже давно закинули, як образливу, а
звуть себе »африкандами«. Найважливіші чорні племена банту це Зулю,
Кеоза, Гереро, Окамбо. Чорне населення дуже скоро зростає, дарма, що
закон дозволяє чорним мати тільки 15% землі.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1245
Країна є першим продуцентом у світі діямантів, а відомий власник
копалень Оппенгаймер контролює 95% світової продукції. Золото ПАУ дає
41% продукції світу, а видобуток урану є найвищий у світі. Крім того, в
країні є залізо, вугілля, вовна і прекрасна, коштом чорних загосподарена,
аґрікультура. Б Південно-Африканській Унії є 10 міст з населенням понад
сто тисяч людей, а м. Йоганнесбург має аж 950.000 мешканців. Це най-
більше місто в Південній Африці й найбагатше. Здається, що якраз ці
багатства зробили африкандів такими захланними й зарозумілими у від-
ношенні до чорних. ПАУнія має більшу індустрію, ніж уся Африка разом.
Дарбен це місто індусів, Кейп Тавн — мулятів. Столиця Преторія має
350.000 населення. Релігійно африканди є кальвіністами, а крім них є ще
в країні англіканці, методисти, католики й інші. Багато теж поган. 50%
чорних є християнами, багато з них належить до незалежних християн-
сько-поганських сект. Країна є двомовною. Мова африкандів, хоч і голланд-
ського походження, є мовою своєрідною. Африканди такі зарозумілі на
свою власну мову, що вважають її майбутньою «світовою мовою«. І хоч
вони формально християни, але їхньою релігією є ненависть. У месіяніс-
тичному запамороченні вони вважають себе «синами Хама«, а в »Ґенезіс«
9:18:27 написано, що сини Хама будуть панувати над іншими народами.
У цій психозі, подібній до гітлеризму, або до московського перверсійного
імперіялізму, вживаються фрази про «волю Божу«, «братерство», про «інте-
реси народу» і т. д. Для виконання цієї «волі Божої» потрібна сегрегація,
бо вища раса мусить панувати над нижчою. Прем’єр Фервурд заявив, що
«тільки домінуючи, європейці затримають вищість», а це можна зробити,
«тримаючи кафра на належному йому місці». Кафр — це арабське слово
на означення чорних. Історик Тойнбі назвав цей процес «протестантським
збоченням Старого Завіту». На зібранні партії африканди шумно заявляють:
«Ми радше загинемо всі до одного, разом із нашими дітьми, ніж віддамо
нашу національність».
У парляменті 1958 року африканди мали 103 послів, ліберали 54, 4 євро-
пейців, обраних мулятами, та 3 муринів. Чорні мають Африканський
Національний Конгрес, заснований ще в 1912 р. Вони не мають права
голосування, а інші права обмежені різними законами. Живуть вони в
резерватах під контролею поліції і кожний з них мусить мати пашпорт.
Ця поліційна держава, зорганізована на принципі “арагіЬеісІ”, має у всьому
світі, поза Московщиною, найвищий відсоток політичних в’язнів. Стан
поготівля, тілесні кари й воєнні суди не вгавають. Страйки, заколоти,
бойкот пашпортів та інших законів — це реакція чорних, що зростає з дня
на день.
У 1955 році Африканський Національний Конгрес скликав у Кейп Тавні
конференцію, на якій проголошено «хартію свободи». У конференції брало
участь 3.000 делегатів, 156 з них були пізніше арештовані. У 1961 році в
пасивній кампанії проти пашпортного закону в Шарпвіл було вбито 60
чорних. Це тільки долило олії до вогню. Африканський Національний
Конгрес проголосив національну жалобу в цілій країні. Пашпорти палено
публічно.
1246
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Крім нелегальних партій, чорні мають ще нелегальні терористичні орга-
нізації, як, наприклад, «Ратище народу«. Вони влаштовують терористичні
акти й поширюють летючки з гаслом: «Прокинься, Африко!« Комунізм
завжди пхається там, де горять пристрасті. І коли знайдуться якісь
ідеалісти, а їх ніде не бракує, то їхнього голосу ніхто не чує.
Політичні лідери чорних — це в першу чергу Альберт Лютулі, лавреат
нагороди Нобеля, з професії учитель, шеф великого племени Зулю і довго-
літній президент Південно-Африканського Конгресу. Одначе тепер уряд
позбавив його головства над племенем Зулю. Дальшими видатними осо-
бистостями є д-р А. Ксума і д-р Дж. Морока, обидва з проводу Південно-
Африканського Конгресу. Найбойовішим, одначе, є редактор газети «Афри-
канець« Роберт Собикве, що його ще в 1960 р. засуджено на три роки тюрми.
З чорних письменників відомий Пітер Абрагамс, що написав «Скажи,
Свободо», та інтелектуаліст Мфалєлє, який відкидає теорію про «проти-
ставність культур».
У 1961-му році Південно-Африканська Унія виступила з брітанського
Коммонвелту.
Три опереткові країни: Опереткові тому, бо маленькі й малозначні. Це
Бечуаналенд, Базутоленд і Свазіленд. Всі три є брітанськими протектората-
ми в середині ПАУнії, а Високий комісар перебуває в Преторії. В обличчі
постійного інтеграційного тиску з боку Унії ці три протекторати борються,
як можуть, і з тією метою в 1962 р. створили Пан-африканську Конферен-
цію Солідарности. Англія робить заходи, щоб підготовити їх до незалеж-
ности, бо не має з них великої користи.
Свазіленд: Із згаданих трьох протекторатів найбільш цивілізована, бо має
телефонічну мережу й биті шляхи. Територія її гориста, обширом 17.000
кв. км, з 240.000 населення, в тому тисяча білих. Столицею є м. Мбабане з
35.000 населення. Країна вивозить залізо й вугілля. Над країною панує
король Собгуза II, але властиву владу має королева мати. Свазійська
Партія Прогресу має двох лідерів: Дж. Нкуку, учитель, редактор газети
«Голос Свазі«, й лікар А. Зване.
Базутоленд: Займає простір 30.000 кв. км, з 685.000 населення, з того 1.900
европейців. Ще за королеви Вікторії король Мошеш, що мав 1.300 синів, зі
страху перед бурською небезпекою, попросив про брітанський протекторат.
Сьогоднішній король Беренс Сеїсо покінчив студії в Оксфордському
університеті.
Базутоленд, дуже гориста країна, що її називають «Швайцарією Африки»,
має, як і Свазі, самоуправу й приготовляється до незалежности. Політич-
ним лідером Базутської Конгресової Партії є редактор газети »Воїн« Мцу
Мохеле. Столиця Мазера має три тисячі населення.
Бечуаналенд: Має дуже велику територію, бо аж 712.000 кв. км, але вона
на 90’/о гола пустеля Калягарі, що нагадує Сагару або Гобі. Пастушого й
номадного населення є 335.000, білих 3.500 душ. Як не дивно, але столиця
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1247
країни є розташована на території Південно-Африканської Унії. Це Май-
фекінґ з 6.000 населення. В цій сухій і гарячій країні вмирає 40% ново-
народжених дітей.
Бечуана має тільки 5% орної землі, решта пасовиська й пустеля. Країна
стала популярною, коли шеф племени Баманґвато, Серетсе Хама, закінчив
освіту в Англії і привіз собі на батьківщину жінку-англійку. Ніхто його не
хотів, а менш усього тодішній прем’єр Унії, Малян, зі зрозумілих причин.
Сьогодні Хама живе собі вигідно, одержуючи від англійців добру пенсію.
Лідером Народної Партії є учитель Т. Моцете.
Краєчком країни переходить залізнична лінія від Унії до Родезії.
Південно-Західня Африка: Це колишня німецька колонія, що є під
мандатом ОН, а під зарядом Південно-Африканської Унії. Політика Унії
намагається приєднати Південно-Західню Африку до ПАУ, але тубільці
протиставляться цьому. В країні досі живе 15 тисяч німців, панування яких
залишило мережу залізничних доріг та дуже гарно збудовану в горах
столицю Віндгук, де досі до чорного кельнера говорять: »Герр Обер«.
Терен країни — гори поміж двома пустелями, простором у 823.000 кв. км,
з населенням 550.000, з чого 73 тисячі європейців. Столиця Віндгук має
30.000 населення. За відсутністю води й рік, у країні можливі тільки випас
худоби й бідненька управа ріллі. Найбільше плем’я — Гереро, шефом
якого є Мосео Кутако. Гереро були збунтувалися проти німців у 1904 р. і
німці дуже брутально розправилися з ними. Шеф Кутако довго сидів у
тюрмі. Сьогодні він уже застарий, щоб воювати, бо має 93 роки, але й він
і його нарід є за самостійність. Усі ненавидять південно-африканський
расизм. Багато Гереро служили в другій світовій війні в лавах альянтів
і принесли додому ворохобні ідеї.
Південно-Африканська Унія не допускала на терен'Південно-Західньої
Африки навіть комісії ОН, все таки населення цієї країни в 1961 році
висловилося проти Унії. Був випадок, коли здібний чорний учитель одержав
стипендію до Оксфорду й уряд не дав йому пашпорту. Цей скандал був
голосний в ОН.
Країна багата на деякі мінерали й американський капітал експлуатує
залізо, оливо й мідь. Релігійно тубильці погани.
Анґоля: Стара португальська колонія, але згідно з Салязаровою консти-
туцією вона сьогодні не колонія, а »провінція« Португалії, дарма, що
право голосування мають лише “аззітііасіоз”, що вважаються португальця-
ми. Кольорового розмежування нема, та є нечуваний терор, невільнича
праця, фізична кара й концентраційні табори. Анґоля від 1961 року є в
стані війни. Доволі велика португальська армія, подібно, як давніше фран-
цузька в Альжірі, не може здушити підпілля і збройного повстання анґоль-
ських націоналістів. Не помагає інтервенція Ради Безпеки ОН, ані ворожа
до Португалії опінія світу. Карні експедиції спалюють цілі села й досі
згинули сотні тисяч анґольців. Ще більше втекло поза кордони цієї
палаючої неспокоєм країни.
1248
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Збігом обставин визвольна організація Анголі зветься »УПА«, назва нам,
українцям, близька й дорога. “Ппіоп Рориіаігез де Ап§о1а (ЦРА)” видає
свій революційний орган французькою мовою «Голос янгольської нації«
нелегально. Легальних партій і газет в Анголі взагалі нема. Легендарним
керівником революції є Голден Роберто, який живе за кордоном. Він брав
участь у Конференції африканських народів в Аккрі 1958 р., Тунісі 1960,
Аддіс Абебі 1962 р. Централя боротьби національних організацій порту-
гальських колоній є в Рабаті, Марокко.
Іншим визначним діячем і борцем за волю Анголі є лікар Агостіно Нето,
поет, журналіст, депортований на невідомий острів Атлантійського океану.
Його містечко спалено.
АнГоля — це гаряча тропічна країна, що має багато диких просторів і
пралісів, але на високорівні можуть жити європейці. Португалія заохочує
білих до поселення, одначе на 4,600.000 населення є лише 200.000 європейців.
Простір Анголі — 1,241.000 кв. км, столиця Люанда має 189.000, переважно
поган, трохи католиків. Неграмотність в країні незвичайно висока, бо 96°/о,
бідність велика, 20 фр. річного прибутку на голову. Країна має всього 150
лікарів і 17 середніх шкіл, вищих шкіл взагалі немає. Смертність дітей
сягає 6О°/о. «Асимільованих» є лише 0,74%. АнГоля має величезні поклади
заліза, міді, діямантів і золота. Село продукує каву, цукор, сизаль, риж,
земляні горішки.
Хоч в Анголі політика пануючих є інша, ніж в Південно-Африканській
Унії, але становище майже безнадійне.
КонГо: Колишня бельгійська колонія, сьогодні незалежна республіка.
Конго творить маркантний приклад того, що незалежність колишньої ко-
лонії ще не обов’язково є незалежністю її народу, а радше народів. На
наших очах розігралася трагедія боротьби поміж вільними племенами й
виявилася розгубленість незрілої державно-творчої політики. Сімдесят сім
разів більша за Бельгію, колишнє «темне серце Африки», імперія БаконГо,
а пізніше приватна власність короля Леопольда II, ця велика країна із
зростанням націоналізму й собі почала змагати до волі. Це природний шлях
формування народів і перехід у нації.
Під час заворушення конголезців у 1959 році вбито понад 200 людей, а
кров ніколи не приносить миру. Відсутність будь-якої свободи, легальних
партій і політичного життя, репресії й арешти, все це довело до вибуху,
що його здушити було неможливо жодним терором. У 1960 р. КонГо стає
незалежним, маючи всього 12 людей з вищою освітою. Бельгійським
купчикам нецікавою була освіта, хоч треба признати, що багато дечого в
цьому напрямі робили католицькі місії в КонГо. Прем’єром вільного КонГа
стає малоосвічений Люмумба, а президентом Касавубу. Ніби розгублений,
недосвідчений хлопчик, Люмумба видає сьогодні декрети й ультиматуми,
щоб завтра про них забути, арештує людей, щоб завтра з ними цілуватися,
і все більше заплутується в інтриги совєтської амбасади. Треба було
перевороту шефа штабу Мобуту, щоб прогнати Люмумбу. Прем’єром стає
Абдуля. Випадкова смерть Люмумби зробила його комуністичним героєм.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1249
В цьому хаосі багата на мінерали й політично краще зорганізована Ка-
танґа проголошує незалежність від Конґо. В Катанзі переважає плем’я
Люнда на чолі з Чомбе. Робітничі оселі й вищі заробітки дають їм вищий
життєвий стандарт. Одначе афро-азійський бльок в ОН приневолив Ка-
танґу капітулювати, посилаючи туди збройні сили Об’єднаних Націй. Де ж
тоді самовизначення, де ж шляхетна конституція Конґо, Ґани й інших
молодих африканських держав? З другого боку, Катанґою дуже зацікавлені
бельгійський капітал, Веленскі з Родезії, Ферворд з ПАУнії і Салязар. В
період формування народів і переходу в нації на добре настроєну скри-
почку можуть заграти не тільки комуністи, а й фашисти.
Конґо має 2,343.000 кв. км простору й 12 мільйонів населення, в тому
90.000 білих. Бельгія не була зацікавлена в поселенні своїх колоністів, а
тільки в експлуатації країни.
Населення Конґо це банту, негри, пігмеї й інші. Більшість з них погани,
хоч є багато католиків. Майже вся країна це басейн ріки Конґо, праліс і
савана. Катанґа це пребагата на мінерали високорівня.
Племен у Конґо безліч, найбільші з них: Баконґо, Валюба, Люанда.
Валюба славиться мистецтвом. Серед населення є поширена чорна магія
і дикунство. Державною мовою є французька мова.
Столиця Леопольдвіл має 400.000 населення і трильйони москітів. Като-
лицький університет Льованіюм мав у 1954 р. аж 27 студентів. Середня
кляса населення щойно починає наростати, бо торгівля в руках греків,
португальців, ліванців тощо. Відомий чорний композитор Ківеле і його
»Місса Катанґа«. Головною політичною партією в Конґо є »Конґолезій-
ський Національний Рух«.
Мінеральні багатства країни це 8% світової продукції міді, кобальт,
смола, цинк, манган, танталь, вольфрам і вугілля. Індустріальні діаманти
єдині в усьому світі.
Конґо (Браззавіл) — або Середнє Конґо, сьогодні Республіка Конґо,
колишна французька колоніа, належить до т. зв. Екваторіального квартету
або «Французької Екваторіальної Африки«, разом із Габоном, Центральною
Африканською Республікою і Чадом. Всі вони є незалежні республіки, від
1960 року в рамках Французької спільноти. Територій Конґо має 196.000
кв. км, а населенна 700.000, серед акого найбільшими племенами є Мбол
і Баконґо. Характеристичними прикметами країни, ака була вихідною
брамою колишньої торгівлі невільниками, це тропічні ліси й ріка Ніґер.
Столица Браззавіль над рікою Конґо, напроти Леопольдвіл, столиці другого
Конґо, має 94.000 населенна. Країна доволі бідна, вивозить дерево, гуму,
слонову кість, золото, бавовну. Єдина залізнична дорога до морл, збудована
в 1934 році, забрала 17.000 людських жертв. Про це писав А. Жід у своїх
враженнях з Африки.
Браззавіл відомий з конференції де Ґоля і генерального губернатора
Сбуе в 1944 році, коли то покладено підвалини ігід референдум з 1958 р. і
незалежність країни в 1960 р. в рамах Французької спільноти. Франція
зрозуміла, що тримати свої території в колоніальному стані довше не
1250
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
можливо. У 1960 р. в Браззавіл постає бльок 11 колишніх французьких
колоній, настроєних профранцузько і проти іншого бльоку африканських
незалежних держав, що створився в Монровії. В Браззавіл і в усіх чо-
тирьох згаданих державах діє основна партія “КаззетЬІетепі; Ветосгаііцие
Аїгісаіп”. Б минулій війні багато чорних з Конґо билося проти італійців
у Північній Африці.
Згаданий квартет є в стадії експериментування державністю. Кордони
країн або невиразні, або їх цілком немає. Нарід Баконґо живе по обидвох
боках ріки Конґо, а теж у північній Анґолі. Пристрасті палають, ось,
наприклад, у виборчій кампанії 1959 року було вбито 200 людей. І чи
незалежність є справді незалежністю, покаже майбутнє.
Ґабон: Це друга незалежна держава з квартету, багато більша ніж
Конґо (Браззавіл), бо має 267.000 кв. км, 400.000 населення і є найбагатша.
Вона продукує дерево, какао, каву, золото, нафту, манґан і залізо. Країна
покрита пралісами й степами, як Конґо. Тут уже починається перемішу-
вання банту з неграми. Столиця Лібревіл з 20.000 населення виросла на
поселенні колишніх невільників, звідси і її назва. В околиці Лямбарен
живе старенький Альберт Швайцер, почвірний доктор, місіонер, лікар,
філософ і природник. Тут, серед пралісу, він провадить шпиталь. З ним
працює його жінка жидівка.
Головна політична фігура це президент Леон Мба, диктатор, що тримає
в тюрмі всю опозицію. Він не любить федерації і заздрісно береже неза-
лежність, з ніким не хоче ділити багатства країни, подібно, як це робив
Чомбе. Мба є засновником першої ґабонської французькомовної газети
“ЕсЬо ОаЬопаізе”.
Центральна Африканська Республіка: Раніше Убанґі Шарі, розташована
на території простором 617.000 кв. км, на якій живе 1,2 міл. населення.
Країна бідна й примітивна з єдиним містом, столицею Банґі, яке має
70.000 населення. Тубільні жінки відомі з того, що замолоду їм стискають
голови й вони видовжуються, як коновки. Лісів у країні вже нема, пере-
важно савана, або степи, на яких випасається худоба й вирощується
бавовна.
Політичним керівником і творцем державносте був прем’єр Б. Боґанда,
колишній посол до Парижу, що 1961 року згинув у повітряній катастрофі.
Під час референдуму в 1958 році країна віддала 98°/о голосів за незалеж-
ність у Французькій спільноті народів. Ученик і наслідник Боґанди, моло-
дий учитель Д. Дако, бере керму держави в свої руки і не терпить, як
і Мба в Габоні, жодної опозиції.
Чад: Це остання республіка з квартету, найбільша і найбідніша. Її
територія займає 700.000 кв. км, на якій живе 2,250.000 населення. На
півночі країна переходить у мертву Сагару, на півдні має пасовиська.
Доріг майже немає. Старий арабський засіб льокомоції це верблюди, яких
у країні є 200.000. Столицею є Форт Лямі, з 47.000 населення, що розташо-
вана на кордоні Камеруну.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1251
Президент Чаду Ф. Томбальбай продовжує традиції ген. губернатора
Ф. Ебуе, східньо-індійця, який підготував незалежність країни. Ебуе помер
у 1944 році. В країні панує гострий антагонізм поміж арабсько-суданською
північчю і неграми. Це два різні світи. Араби горді, мають вищу культуру,
сповнені мусулманського фанатизму, а південь — це негри, колишні не-
вільники, але в зриві протесту проти людського приниження. Очевидно,
що мусулмани мають свою власну партію.
Камерун: Колишня німецька колонія, простором 510.000 кв. км, з 450.000
населення, була окупована французами й англійцями, а в 1961 році попала
під опіку ОН. У 1961 р. Камерун став незалежним, одначе, спокою в ньому
немає. В Камеруні багато партій, які гостро зі собою ривалізують; одні
тягнуть за профранцузьким Браззавільським бльоком, інші виступають
проти нього, треті бажають приєднатися до Нігерії. Тому камерунська
держава може розпастися. Політично населення дуже розворушене. У
1955 р. під час виборів до конституанти вибухло повстання, в якому згинули
тисячі людей, бо французи здушили його безоглядно. Згодом організується
партизанка, підпілля, постає національно-визвольна армія Камеруну під
проводом палкого націоналіста Ум Рубена, який згинув у 1958 р., ставши
національним героєм.
Першим президентом вільного Камеруну став профранцузько настроєний
Агміду Агідьо, людина середньої освіти, син шефа Фулані, прем’єром —
Джон Фонча, учитель. Столиця країни Яунде розташована в горах, має
80.000 населення. Вона сполучена залізничною дорогою з портом Дуаля.
Три четвертини населення хворіє на сифіліс, при чому на 70.000 людей
припадає один лікар. Камерун експортує банани, какао, кавчук і дерево.
Найбільшими племенами є фулані, фант. Головною проблемою в державі
є дві мови: французька й англійська. Незалежність довела, що єдність це
тільки слово.
Нігерія: Це чи не найбільш збуджена політично і зріла »чорна« країна
в Африці, але й найбільш покривджена. З неї колись взято найбільше
невільників. Англія повільно й тактовно довела її до незалежносте в
1960 р. і в Нігерії не прийшло до таких вибухів і хаосу, як у бельгійському
КонГо. Територія цієї англомовної країни має 878.000 кв. км, а населення
аж 33 міл. Таким чином це африканський гігант, що на нього дивиться
ввесь світ. Клімат тропічний, з величезними дощевими опадами. Доволі
гарно розвивається тропічна аГрікультура, хоч життєвий стандарт ще не
дуже високий. Річний заробіток не перевищує ЗО ф. на душу. Населення
під оглядом раси це переважно негри, північ уся мусулманська й февдаль-
на. Трапляються ще випадки канібалізму, переважно на півдні країни.
Столиця і пристань ЛяГос має 400.000 населення і, попри наймодерніші
квартири, жахливі »слями«. В місті є музей із славними бронзами Беніна.
Місто Ібадал має 750 тисяч населення і є найбільшим чорним містом, з
університетом і бібліотекою, яка нараховує двісті тисяч книжок.
Нігерія — це федерація трьох територій, в яких переважають три най-
більші народи: в східній провінції Ібо, в західній Йоруба, а в північній
1252
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Гавза. Гавза — це високорозвинена мова ще з часів мусулманської імперії
Фулані, яка чи не перша в чорній Африці мала своє письмо і граматику.
Але в Нігерії є 250 різних мов і племен.
Ібо — це африканські жиди, підприемчиві і хитрі. Нігерія мала в день
незалежности 509 лікарів, 41 кінотеатр, 12 щоденних газет. Уже в 1923 р. в
ЛяГосі виходила газета »Дейлі Ньюз«, яку видавав батько нігерійського
націоналізму Герберт Маколі. Сьогодні 80% дітей в Нігерії ходить до шкіл
і 2.200 студентів кожного року кінчає вищу освіту. Як на Африку, це
дуже високі цифри.
Кожна провінція має свого лідера й свою пануючу партію. З них най-
видатнішим і найвідомішим у цілій Африці є д-р Венямін Азіківе, попу-
лярно званий Зік. Це один із найбільших ворогів колоніалізму, організатор
молоді, редактор газети »Пілот«, який помало дійшов до становища прези-
дента сенату й ген. губернатора домінії. Інспірований ним постає рух
»зікістів« або незалежників. Він походить з племени Ібо, яке нараховує
5 мільйонів душ. Азіківе написав книжку «Відродження Африки», в якій
віщує, що в 2000 році США будуть знищені.
На півночі, серед народу Гавза лідером є Тафава Валєво, рівночасно
прем’єр федерального уряду в Ляґосі. Він є ворогом комунізму і другом За-
ходу, хоч виступає проти Французької унії в Африці. Валєво брав участь у
відомій Конференції солідарности двадцятьох африканських націй в Мон-
ровії і скликав конференцію африканських держав у ЛяГосі 1962 р., де
пробував звести докупи бльоки монровський і касаблянський. Касаблян-
ські екстремісти йому не по душі. З професії Валєво лікар, людина зрівно-
важена й розумна.
Місто Кано на півночі країни оточене середньовічними мурами, а суд
карає проступників не тюрмою, лише батогами.
В західній провінції живуть Йоруба, де прем’єром є Обафема Авольово,
великий ентузіяст З’єднаних Держав Нігерії. Він є теж за об’єднання з
Ганою, Гвінеєю і Малі. Як і Валєво, він антикомуніст, прихильник За-
ходу, проти невтральности, яку вважає дуже шкідливою. Авольово є інте-
лектуалістом, написав книжку «Шлях до вільної Нігерії». Можливо, що
Нігерія, не так своєю численністю населення, як політичною зрілістю,
займе провідне місце в завтрішній Африці.
Нігер; Про цю країну, хай її Бог благословить, я не всилі багато сказати,
бо й відомостей роздобути неможливо. Вона має 772.000 кв. км поверхні і
2 мільйони мусулманського та півкочового населення. Простягається від
Нігерії через Сагару аж до Лібїї. Дев’ять десятих її території — це згоріла
й суха пустеля, схожа на обличчя місяця, і тільки південно-західній
краєчок, через який пропливає ріка Нігер, покритий лісом і степом. Над
рікою лежить столиця Ніямей. Все ж таки референдум у 1958 р. сколихнув
і цю “іегга іпсойпііа” й аж 372.383 голоси були віддані за незалежність у
Французькій спільноті і 102.345 проти неї. Французи адміністрували цю
бездорожну країну через мусулманських емірів.
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1253
Дагомей: Це невелика країна, ніби клин поміж Нігерією і Тоґо, як і
Ніґер, колишня частина Французької Західньої Африки. Дагомей є тепер
незалежною республікою у символічній унії з Горішньою Вольтою, Побе-
режжям Слонової Кости й Нігером. Він належить теж до браззавіль-
ського профранцузького бльоку, який, як відомо, засуджує комуністичні
впливи в Африці. Територія Дагомею займає 115.000 кв. км, населення є
1,6 міл. Це колишнє королівство народу Фон. Легендарний король Ґодо з
19-го сторіччя мав палату збудовану з черепів своїх ворогів, а його армія
складалася з 18.000 жінок-амазонок. Сьогодні Дагомей має 8 середніх шкіл.
Головний продукт експорту — пальмова олія. Столицею держави є Порто
Ново.
Того: Ще менша держава, ніж Дагомей, бо має лише 56.000 кв. км тери-
торії та 1,100.000 населення — негри з домішкою гамітів, здебільша погани.
Раніше Тоґо було німецькою колонією, опісля французьким і англійським
мандатом. Сьогодні це незалежна республіка, яка належить до французької
спільноти. Англійська частина країни приєдналася до Ґани. Тоґо — це
гори й степ, заселені племенами Юва. Країна продукує какао, земляні
горішки, бавовну, каву й сизаль, експортує фосфат. Столицею є місто Люме
з 40.000 мешканцями. Президентом країни був палкий націоналіст Сільвано
Олімпіо, який залюбки їздив ровером; на початку 1963 року його вбито.
Політичне життя країни слабе.
Ґана: Перша країна в Африці, яка одержала повну незалежність. Брі-
танська колоніальна адміністрація країни була змушена ще в 1952 році
дати населенню Ґани тимчасову конституцію і тимчасовий уряд, очолений
Кваме Нкрумою, першим чорним прем’єром в Африці. На цьому посту він
витримав до сьогодні й безперечно ввійшов до історії модерної Африки.
Ґана це історична назва імперії з-перед 1000 років, а колонія називалася
Золоте Побережжя. Територія Ґани, разом із прилученим брітанським Тоґо,
займає 204.000 кв. км, населення 4,500.000. Головні племена це Ашанті з
існуючого ще й сьогодні королівства Ашанті, Фанті, Акан, Юва — погани,
християни і мусулмани. Краєвид країни горбкуватий і степовий.
Столиця Аккра є пристанню, що має 170.000 населення, дуже швидко
розбудовується і має мальовничий національний характер, якщо взяти
до уваги барвисту одежу молодої держави. В аккрському університеті
студіює 600 студентів.
Ґана здобула незалежність в 1951 р., але залишилася в брітанському
Коммонвелті. Недавно її відвідувала королева Єлисавета II. Країну пере-
пливає ріка Вольта, на якій ще в 1953 р. почато будувати гігантську гідро-
станцію, в десятеро більшу за Оуен Фоле в Уґанді.
Країна є поважним продуцентом какао, що становить 70°/» її експорту.
Вивіз марганцю з Ґани є найбільший в світі, одна лише Україна перевищує
продукцію, але не експорт. Ґана вивозить теж багато золота і діямантів.
Серед племен, як зрештою всюди, панує ще допотопна відсталість. Трап-
ляється, що за статевий проступок шефи племен вбивають жертві цвяха в
1254
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
череп. З шефами, особливо Ашанті, король яких сидить на золотому стільці,
уряд Ґани має багато клопотів.
Можна без вагання сказати, що Ґана — це її лідер Кваме Нкрума, якого
нарід обожає і який сам себе обожає. Культ особовости в Африці дійшов
свого апогею. Неспокій на Золотому Побережжі почався в 1947 році після
повороту Нкруми з його соціологічних студій в СІЛА. Страйкам, арештам,
заколотам і вбивствам не було кінця. Нкрума просто з тюрми стає прем’є-
ром. Його газета “Ассга Еуепіп§ Розі” і його партія “Сопуєпііоп Реоріе’з
Рагіу”, в якій його обрано досмертним лідером, стали вогнищем визволь-
ного руху. В 1958 р. Нкрума скликає Конференцію незалежних африкан-
ських держав в Аккрі, а в 1961 році є співтворцем незалежницького
касаблянського бльоку, до якого належать: Гвінея, Малі, Марокко, Єгипет,
Лібія і Альжір. По дорозі до Пан-Африки він організує формальний союз
із Гвінеєю і Малі.
Нкрума — це марабу, або »месія«, як його називає нарід, оточений
візантійською атмосферою. Він «ходить по воді«, а на поштових картонках
він є разом з Ісусом Христом. Його диктатура, така типічна для молодих,
нерозвинених держав, це не жадоба влади, а вимога середовища й дійсно-
сте, в якій ще не виросло суспільство, а тільки зелені його пагінці
заповідають ріст чогось нового. Нкрума не має інтелектуальної сили Секу
Туре, або божеського спокою Лютуллі, ані дипломатичного хисту Гуфуе
Бвані, але він був би, попри все, великою людиною, якщо б від культу
особи перейшов до програми.
Нкрума написав дві книжки: «Говорю про свободу® і «Автобіографія®, в
якій він каже: «Свобода не може зберегтися без дисципліни®. У відно-
шенні до комунізму він невтральний і як такий брав участь у Беоґрад-
ській конференції 25 невтралістів. Але під час візити у Вашінґтоні в
1961 р. він сказав до Кеннеді: «Ми не хочемо бути нічиїми сателітами. Ви
зробите велику помилку, якщо уважатимете антиколоніялізм комунізмом®.
Верхня Вольта: Назва походить від верхнього бігу ріки Вольта. Це
колишня частина Французької Західньої Африки, незалежна від 1960 року,
член Французької спільноти держав. Бідний, напівпустинний край з
територією 170.000 кв. км. Пастушого населення є 3,500.000 душ і майже
стільки овець і кіз. Країна експортує худобу й сизаль.
Провідною особою Вольти є през. Моріс Ямеоґо, урядовець із середньою
освітою. Його партія це Демократичний Рух Вольти. Верхня Вольта мала
ввійти до Малі разом із Сенеґалем, Суданом і Дагомеєм, але Гуфуе Бвані
з Побережжя Слонової Кости не допустив до цього. Крім пан-африканізму,
є ще дуже поважні економічні чинники, які не допускають до об’єднання,
чи навіть до формальної федерації. Мова про федерацію ведеться в
Африці на кожному кроці, але патетичні слова й гарні жести це ще не
політична дійсність.
Замість до Малі, Верхня Вольта приступає до фіктивного “Сопзеіі
сГЕпіепіе”, зорганізованого Побережжям Слонової Кости, спільно з Нігером
і Дагомеєм. Ямеоґо натомість схиляється в бік Ґани, звідки Нкрума обіцюе
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1255
йому підтримку для розв’язки його економічних проблем. Столиця Уаґа-
дуґа, до якої будується залізницю з Побережжя Слонової Кости.
Побережжя Слонової Кости: Найвірніша Франції республіка, творцем
якої є її президент, колишній посол до французького парляменту, Гуфуе
Бвані. Він є головним організатором профранцузького браззавільського
бльоку 11 держав і “Сопзеіі сГЕпІепІе”, чотирьох держав. Вірний спів-
робітник де Ґоля і його »люа кадр«, він брав теж участь у Монровській
конференції 1961 року, де спротивився підтримці Альжіру й через те
порізнився з Нкрумою і Секу Туре. Під час кривавих заворушень і страй-
ків 1950 р., коли вбито 50 страйкарів та арештовано тисячі, Бвана був із
комуністами, але пізніше зірвав із ними й на Браззавільській конференції
гостро виступив проти них, разом із Юлю. Він створив партію «Демокра-
тичний Африканський Рух«, що стала спільною плятформою для всіх
республік у Французькій спільноті.
Треба сказати, що до відомого референдуму Франція мала в Африці
20 послів і стільки ж сенаторів, майже всі чорні, т. зв. “еуоіие”, але її
«цивілізаційна місія« не мала поважних успіхів. Збудована для Бвани па-
лата з городами коштувала 4 мільйони фунтів і була неймовірним конт-
растом до бідної країни. Бвані за назвою демократ, насправді ж автократ,
здобув під час президентських виборів 98% голосів, але ж інших канди-
датів не було.
Країна має подібний краєвид і клімат, як Ґана. її територія має 196.000
кв. км, населення два мільйони. Столиця і порт Абіджан має 130.000 насе-
лення і дуже швидко розростається. Єдиний залізничний шлях іде з Абі-
джану до Уаґадуґу, столиці Верхньої Вольти. Країна доволі багата, бо
крім продуктів села й лісу, експортує манґан і діяманти. Останній голосний
випадок каннібалізму трапився в 1950 році, коли зник серед дикунів
сенатор Віктор Біяка Вода. Ще 70 років тому король цієї країни відтинав
голови своїм невільникам, вішаючи їх головою вниз, щоб краще височувати
кров.
В країні відомий є повістяр Дадіє, що пише французькою мовою, і дра-
матург Кофі Ґадо.
Малі: Це колишній французький Судан з такими недоступними й леген-
дарними містами, як Тімбукту й Ґао над Нігером, що колись були центрами
померлої імперії Малі. Це велика країна з 920.000 кв. км поверхні й
3,400.000 населення, має характер суто мусулманський. Життя скупчується
біля ріки, а вся північ це пустиня Сагара. Столиця Бамако з 110.000 насе-
лення славиться як найгарячіше місто в світі. Тут український археолог
Ю. Шумовський, з доручення французького уряду, заснував музей. Про
Судан, Сенеґаль і Мавританію він цікаво розповідає в книжці «Під гарячим
сонцем Африки®. Бамако получене залізницею з Дакаром у Сенегалі.
Малі, як і інші французькі території, одержала незалежність у 1960 р. в
рамах Французької спільноти народів. Президент Модібо Кейта монтував
різні федерації з сусідами, щоб рятувати свою неврастенічну економію,
1256
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
але з федерації нічого не вийшло. Як і всюди в світі, сильніші кривдять
слабших. Малі е сьогодні сама, хоч мас мало виглядів утриматися.
Ліберія: Ця невелика країна була колись італійською колонією, але після
скасування невільництва в Америці, муринські поворотці проголосили
у 1847 році незалежну республіку. Це була перша чорна республіка
в світі. Одначе 120 років незалежности не дали країні багато. Поворотці з
Америки почували себе вищими від тубільців і згодом створили крайову
аристократію. Сьогодні 125 родин, очолені довічним президентом Табманом,
і його родиною, панують над фантастично примітивною країною, вико-
ристовуючи упривілейоване становище в свою користь. Одна третина
бюджету йде на приватні витрати през. Табмана й утримання його люксу-
сової яхти, сам же Табман парадує в смокінґу, циліндрі і з цигарою в
зубах, роз’їжджаючи в »Рольс-Ройсі« на тих кількох кілометрах дороги,
якою авто взагалі може їхати.
При тім країна дуже бідна й безпросвітна. Дороги, лікарська допомога,
школи, індустрія — все дуже примітивне, дарма, що в Монровії є універ-
ситет. На гумових плянтаціях робітникові платять 26 центів і ніхто не
знає, скільки йде в кишеню Табмана і його родини. При цьому корупція
і неполадки в адміністрації, страйки законом заборонені, а єдина політична
партія — це Табман і його приятелі. Смертність новонароджених дітей
сягає 75°/о. Як не дивно, Табман для престижу вступив на пан-африканську
арену, навіть скликав до Монровії Пан-африканську конференцію, щоб, за
його словами, «збудувати клімат для нової Африки«. Такий оперетковий
клімат створює й інша, дещо більша середньовічна імперія Етіопія. Але
ще в 1930 р. Табман продавав невільників для португальських плянтаторів,
про що відомо в усьому світі.
Поверхня країни має 111,4 тис. кв. км, населення є 1,8 міл., клімат дуже
гарячий і дуже вогкий, бо річний опад дощів сягає 400 см, для європейців
цілком непридатний. Столиця Ліберії Монровія має 40 тисяч мешканців.
Відомі племена: Мандінґо, Кон, Ґребо, серед яких є погани, християни і
трохи мусулман. Господарство країни дуже низьке, більша експлуатація
гуми і заліза. Велика летунська база служила американцям під час минулої
війни. Залізничних доріг у Ліберії взагалі немає.
Сьєрра-Леоне: Тропічна країна, подібна до Ліберії. В ній теж є багато
поворотців з Америки, т. зв. креольців, які поводяться, як аристократи.
Сьєрра-Леоне — це одна з найстарших англійських колоній. Під тиском
сильного місцевого націоналізму англійці були примушені в 1961 р. пого-
дитися на незалежність країни, яка входить у склад Брітанської спіль-
ноти народів. Лідером незалежників є Воллес Джонсон, який очолює
Народну Партію.
Поверхня республіки має всього 72.000 кв. км, населення 2,1 міл., з чого
99°/о негри — християни й погани. Столиця Фрітавн має 100.000 населення.
Це один із найгарніших портів Африки, з якого веде залізнична дорога до
АФРИКА МІНЯЄ СВОЄ ОБЛИЧЧЯ
1257
кордону Ліберії. В місті є університет. Господарство тропічне з такими
продуктами, як кава, пальмова олія, банани, горіхи коля. Країна вивозить
залізо й вольфрам.
Гвінея: Властиво Гвінеєю називається вся територія навколо Гвінейської
затоки. Незалежна республіка Гвінея постала після референдуму 1958 року.
Вона єдина з французьких територій в Африці сказала »ні«, себто, не
приступила до Французької спільноти народів і тому стала символом вою-
ючої африканської незалежности. Французи негайно покинули країну і
її лідер Секу Туре знайшовся в дуже прикрій ситуації, не бувши готовим
до незалежно-державного життя. Він кинувся за допомогою. Найближча
незалежна Гана дала для Гвінеї 10 міл., совєти, США й Німеччина теж
позичили певні суми. Довелося позичати навіть учителів з Сенеґалю, але
Секу Туре встоявся. «Воліємо бути бідні, але свобідні«, — сказав він під
час референдуму. Секу Туре не має навіть вищої освіти, але через проф-
спілкову діяльність, через молодечі організації, журналістику й само-
освіту став одним із найкращих керівників вільної Африки.
Робітники його обожають, але комуністом він ніколи не був, хоч є
невтралістом. Ця нейтральність допомагає йому користати з усіх боків.
«Революції не можна імпортувати, ані експортувати, вона є овочем волі
народу* — це його слова. Большевицький амбасадор Солод з цілим штабом
на добре були загніздилися у Гвінеї і почали вважати її причілком кому-
нізму. Але Секу Туре прогнав совєтського амбасадора з цілим його штабом,
щоб два місяці пізніше запросити до Гвінеї Мікояна. А на сесії ОН він
знову заявляє: »Ми слабі, але не є чиєюсь жертвою*. Людська гідність і
незалежність це основний мотив його поведінки.
Всі невтралісти з касаблянського бльоку ведуть подібну політику. їх не
цікавить поділ західнього світу на два бльоки. Сатанічної небезпеки кому-
нізму вони часто не розуміють.
Сьогодні Гвінея є в союзі з Ганою і Малі. Її територія займає 165.000 кв.
км, населення є 2,300.000 (негрів), в тому 68% мусулман. Столиця і пристань
Конакри має 80.000 мешканців і розбудовується. З Конакри йде залізничний
шлях в глибину країни. Країна експортує залізо й боксит. Офіціальною
мовою є французька.
Сенеґаль: Це одна з найстарших французьких посілостей в Африці. Вже
сто років тому цивілізовані сенегальці могли бути французькими грома-
дянами і деякі з них, хоч нечисленні, були. Сенегальські «французи*
були найдобірнішим військом Франції під час другої світової війни. Дакар
був столицею Французької Західньої Африки і під час війни вихідною і
стратегічною базою проти Гітлера. Це сьогодні півмільйонове місто і знаме-
нитий порт, що бурхливо розвивається. Його європейський вигляд є
контрастом до інших пристаней західньої Африки, як Ляґос, Аккра, збудо-
ваних з бляхи і болота, або як жахливий привид Монровії. Але це теж
контраст до самого бідного Сенеґалю. Дакар розташований по середині
морської дороги поміж Европою і Південною Америкою і всі кораблі сюди
1258
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
проходять. В Дакарі є університет і залізниця, яка веде до Бамако, столиці
Малі.
Серед французько-африканської еліти Леопольд Сенґор, президент Сене-
ґалю, поет, професор, політик — це найвидатніший інтелектуаліст Африки.
Він редактор паризького журнала “Ьа Ргезепсе Аїгісаіпе" та Антології
африканської поезії й автор цілого ряду праць і статтей про африканську
культуру й духа. Людина глибоких емоцій, що шукає не тільки африкан-
ської, а й плянетарної цивілізації. Він містик, який шукає абстрактної
моральної революції, що її багато людей проповідувало, але ніхто не
знайшов. Він не націоналіст, як Нкрума, Банда, Голден, Туре, не політич-
ний ідеолог, а замислений, розгублений інтелектуаліст. Сенґор був мініст-
ром в уряді де Ґоля для французької Африки, а теж президентом Феде-
рації Малі, яка розпалася. Він із Гуфуе Бвані — це провідні фігури
браззавільського бльоку.
Назва Сенеґаль походить від ріки тієї самої назви. Простір країни 209.000
кв. км, населення 2,1 міл. душ, переважно мусулман. Племен, як усюди,
багато. Державна мова очевидно французька. Столицею є Ст. Люї, що має
сто тисяч населення. Країна мало чим відрізняється від інших сусідів.
Сенеґаль є найбільшим у світі продуцентом земляних горішків. Експортує
теж фосфат. Жінки відзначаються свідомістю і беруть участь в політич-
ному житті країни.
Мавргтанія: Ось ми дійшли до останньої країни, чи не найбіднішої і
найпримітивнішої в Африці. Ця велика територія, бо простором аж 913.000
кв. км Сагари, з півмільйоновим населенням, головно маврів, або арабсько-
берберських мішанців, республіка у Французькій спільноті народів, не має
навіть столиці на своїй території. Ст. Люї в Сенегалі являється рівночасно
столицею Маврітанії. До маленького порту Етієн треба довозити воду
кораблем аж із Дакару. Все ж таки в країні є дві середні школи.
Кінцева заввага: На закінчення треба сказати, що ми не беремо до уваги
чотирьох незначних окрайців африканського континенту, як Ріо Муні,
еспанська колонія усередині Ґабону зі столицею Бата, португальська Гвінея
зі столицею Віссав, що є на статуті португальської провінції, Гамбія, брі-
танська колонія всередині Сенеґалю зі столицею Бетирст, й еспанська
Сагара, колонія зі столицею Вілла Сіснерос. З них усіх маленька Гамбія
політично найбільше заавансована й наближається до незалежносте. Сама,
одначе, вона існувати не може.
1259
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
Документи з Нюрнберзького процесу
Зібрав доц. д-р Є. ПЕЛЕНСЬКИЙ
ПЕРЕДМОВА
8-го серпня 1945 року уряд Об’єднаного королівства Великобрітанії і
Північної Ірландії, уряд Сполучених Штатів Америки, тимчасовий уряд
Французької Республіки та уряд Союзу Соціалістичних Совєтських Рес-
публік склали договір у справі створення міжнароднього трибуналу для
осуду таких воєнних злочинів, що незв’язані стисло з якимсь географічно
точно окресленим місцем. До того договору приступили згодом уряди
Греції, Данії, Югославії, Голландії, Чехо-Словаччини, Польщі, Бельгії,
Етіопії, Австралії, Гондурасу, Норвегії, Панами, Люксембургу, Гаїті, Нової
Зеландії, Індії, Венесуелі, Уругваю та Парагваю. Таким чином договір став
загально визнаним міжнароднім актом. Доданий до договору статут устійнив
склад, компетенції та процедуру суду.
На підставі цього договору і статуту покликано перший того роду в
історії Міжнародній суд, що перевів першу свою розправу проти головних
спричинників другої світової війни. Розправа відбулася в німецькому
місті Нюрнберг. Обвинувачення зголошено в Берліні 18-го жовтня 1945 р.,
розправа відбулася в Нюрнберзі і тривала до 31-го серпня 1946 року.
В склад трибуналу входили судді, призначені урядами чотирьох велико-
держав, які склали договір, а саме: суддя Лоренс (що був одночасно голо-
вою суду) і суддя Біркет, як його заступник, від Англії, Франсіс Байдл і
його заступник Джон Дж. Паркер від США, проф. Дондіє і його заступник
радник Фалько від Франції та генерал-майор І. Т. Нікітченко і його за-
ступник підполковник А. Ф. Волчков від СССР. Головними обвинувачами
були: суддя Роберт Г. Джексон (США), Шамптіє де Ріб (Франція), сер
Гартлі Шовкрос (Англія) і радник Р. Г. Руденко (СССР).
На лаві обвинувачених засіли: райхсмаршал Герман Вільгельм ҐерінГ,
райхсміністри Рудольф Гес, Йоахім фон Рібентроп, Роберт Лей, польовий
маршал Вільгельм Кайтель, шеф служби безпеки Ернст Кальтенбруннер,
райхсміністри Альфред РозенберГ, д-р Ганс Франк, Вільгельм Фрік, Гав-
ляйтер Юліюс Штрайхер, райхсміністри Вальтер Функ, Гальмар Шахт,
адмірали Карл Деніц, Еріх Редер, Гавляйтери Бальдур фон Шірах, Фріц
Завкель, польовий маршал Альфред Йодль, секретар фюрера Мартін Бор-
ман (неприявний), райхсміністер Франц фон Папен, міністер Артур Сейс-
Інкварт, райхсміністри Альберт Шпер, Константин фон Нойрат і керманич
1260
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
німецького радіо Ганс Фріче, всі як члени таких організацій: уряду Райху,
Корпусу політичних провідників націонал-соціялістичної німецької робіт-
ничої партії, Охоронних відділів НСНРП (СС), включно з Службою без-
пеки (СД), Таємної державної поліції (Ґештапо), Пробойових відділів
НСНРП (СА) і Генерального штабу німецьких збройних сил.
Всіх підсудних обвинувачено в таких злочинах:
а) Злочини проти миру, а саме планування, підготовлювання, розпочи-
нання або ведення зачіпної війни, чи війни незгідної з міжнародними дого-
ворами, устійненими або запевненими;
б) воєнні злочини, а саме, ламання воєнного закону і воєнних звичаїв;
в) злочини проти людства, а саме: мордування, вигублювання, понево-
лення, запроторення, або інші нелюдські вчинки проти цивільного насе-
лення перед початком або під час війни.
На підставі дуже обширного доказового матеріалу, що був зібраний із
німецьких державних і партійних архівів та канцелярій, і зі зізнань свід-
ків, та на підставі якнайосновніше проведеної розправи — осуджено всю
нацистську систему правління та визнано всіх підсудних, за вийнятком
Шахта і Фріче, винними. Рівночасно визнано за злочинні такі нацистські
організації: Корпус політичних провідників, Ґештапо, СД, СС, включно з
загальним СС, СС-зброї, СС-Тотенкопф, з усіма іншими формаціями СС, за
вийнятком СС-кінноти, генеральний штаб і верховне командування зброй-
них сил. На цій підставі засуджено майже всіх винних на кару смерти
і присуд виконано.
Присуд Міжнародного трибуналу оголошено друком1, а вся розправа
разом із доказовим матеріалом мала бути надрукована в 10-ти великих
томах німецькою й англійською мовами.
*
Нюрнберзький процес надзвичайно цікавий однаково з правного, су-
спільного, національного й міжнародного погляду, як і своєю історичною
вагою.
На процесі перший раз розглянено й суджено злочини проти міжна-
родного права; перший раз висунено правну засаду, що за злочини
можна судити не лише окремих осіб чи організації, а й державу, як теж
висунено засаду відповідальности за злочини, виконані на доручення
держави. Правда, це поважно обмежує суверенність дотичної держави,
одначе йде по лінії вселюдського правосуддя. На згаданому процесі, врешті,
перший раз в історії оформлено правом такі злочини, як винищування
цілих народів, що досі практично не підлягали покаранню.
Все це надало Міжнародному трибуналові в Нюрнберзі особливо питомої
ваги й історичного значення, що зокрема незвичайно помітне як реакція
вільного світу проти жахливого упадку моралі й правопочуття у XX-му
сторіччі.
!) НйгпЬегйег Пгіеіі. Уегіай Ь. БсИууапп, Ойвзеїдогї 1946, 8. 191.
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1261
Але рівночасно слід підкреслити й те, що процес мав свої тіні. Вже сам
склад суду викликав здивування, щоб не сказати, застереження чи негоду-
вання. Бо на процесі в Нюрнберзі німців судили представники альянтів,
себто, їхні вчорашні вороги, судили за злочини, вчинені проти них самих
(альянтів), отже, в повній незгоді з підставовою засадою правосуддя, ви-
словленої в староримській формулі: “пето іийех іп саиза зиа” (ніхто не
може бути суддею у власній справі). Тому то нюрнберзький суд втратив
багато на своєму значенні, бо став неначе безправним, отже своєрідним
насильством переможців над переможеними. Справді приходиться жаліти,
що альянти не покликали на суддів представників безсторонніх націй —
присуд за німецькі злочини був би все одно такий самий. Все ж треба
признати, що розправа була ведена незвичайно зразково. На це вказує,
наприклад, такий факт, що трибунал відкинув совєтське обвинувачення
супроти німців за душогубство 11.000 польських старшин у Катиню, а тим
самим посередньо ствердив, що душогубцями були самі москалі. Не забу-
ваймо при цьому, що в самому трибуналі засідав теж представник москалів.
Все ж таки залишилося поважне негодування із-за участи представників
СССР в нюрнберзькому трибуналі, того самого СССР, що не лише перед
війною і під час неї, а навіть після війни в час тривання судової розправи
чинив такі злочини, за які суджено німців. Цими злочинами були: понево-
лення цілих націй, підготова до зачіпної війни, насильницьке вивожування
сотень тисяч українців з України, балтійців з Прибалтики та ін. на при-
мусові невільничі роботи, переслідування релігії (арештування всіх україн-
ських єпископів-католиків та двох тисяч священиків), фізичне знищування
цілих народів (кримських татар, киргизів, а раніше поволзьких німців і ін.).
Одначе, запровадження міжнародного судівництва дає надію, що й ці
московські злочини, подібно як колись німецькі, не залишаться без спра-
ведливого засуду.
*
Для нас, українців, нюрнберзький процес зокрема цікавий і важливий.
Німці вели другу світову війну головно за так званий життєвий простір
(“ЬеЬепзгаит”) на Сході Европи, точніше кажучи — за Україну. Ця війна
велася теж передусім на Україні, де й поповнено більшість названих під
час процесу злочинів.
Тим самим у Нюрнберзі зібрано безліч важливих документів про україн-
ські справи, з яких чимало мають просто історичну вартість і є необхідні
для історика України періоду 1939-45 років. Зібранню того роду документів
присвятив особливу увагу советський обвинувач Руденко. У своїх промовах
він часто покликався на них2.
Найважливіші документи нюрнберзького процесу, що мають таке чи
інше відношення до України, е зібрані в цій моїй праці. Деякі з них оголо-
2) Промови Руденка під час процесу вийшли окремою книжкою німець-
кою, українською та російською мовами.
1262
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
сив у 1947 році д-р Отто Панненбекер з Кельту, оборонець обвинуваченого
Фріка, і за його згодою я подав їх у цій праці в українському перекладі.
Більшість документів друкується тут вперше. За згодою генерального
секретаря Міжнародного трибуналу в Нюрнберзі, полковника Джона Г.
Рая, я мав змогу переглянути архів і відписати, зглядно перевірити з
оригіналами відомі вже документи. Оголошені тут документи були пере-
вірені теж Міжнародним трибуналом і німецькою лавою оборонців та
однозгідно визнані за достовірні. Щодо їхнього походження і доказової
сили можна їх поділити на чотири частини:
а) німецькі документи довоєнного й воєнного часу;
б) українські документи часу війни, що їх подано німцям;
в) протоколи розслідів німецьких злочинів, списані урядовими слідчими,
комісіями альянтів після війни;
г) зізнання обвинувачених і свідків під час процесу.
Найбільшу доказову вартість мають документи перших двох відділів.
Зокрема вимова документів першого відділу є тим сильніша, що їх писали
самі німці перед або під час війни. Вони так сильно промовляють проти
самих авторів, як ніщо інше. До того ж, ніяк не можна підозрівати, щоб
німці змальовували себе самих у гіршому світлі, ніж вони насправді були,
радше навпаки. Тому то і я в цій своїй праці обмежуюся документами
майже виключно першого відділу.
З українських документів часу війни, що також були перевірені й
прийняті Міжнародним трибуналом та німецькими оборонцями, подаю лише
два — листа голови Українського Центрального Комітету (УЦК) в Кракові,
проф. д-ра Володимира Кубійовича до генерал-губернатора Ганса Франка
в справі безправ’я супроти українців, та листа інж. Григорія з Харкова до
німців Ф. Н. Ерґарда і Г. Нестора про умови праці українських робітників
у Німеччині. Обидва ці листи були спрямовані до німців під час війни,
прийняті ними (на процес їх взято з німецьких урядових архівів), належно
німцями перевірені, тож їхні заподання повністю правдиві, бо за найменше
перебільшення чи невірне змалювання справи була б їхніх авторів зустріла
неминуча кара.
Лист проф. Кубійовича оснований на зізнаннях і протоколах наочних
свідків. Ці зізнання були записані українськими слідчими комісіями. Лист
подає документальні дані з прізвищами людей і датами, що теж скріплює
його достовірність. А втім, ці українські листи покриваються з такими
самими німецькими документами, отже їхня доказова вартість так само
неспірна, як і документів першого відділу.
Інша справа з документами двох дальших відділів. Урядові розслідження
в Україні вели московські комісії після відходу німців. Вони зібрали
незвичайно багато матеріалу про німецькі злочини в Україні, на жаль,
доказова сила цих матеріалів дуже підважена тим, що деакі заподанна —
дуже обережно кажучи — не стислі. Наприклад, у звідомленні Надзви-
чайної державної комісії читаємо, що німці, в перших кількох днах післа
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1263
приходу до Львова в червні 1941 року, вимордували кількадесят тисяч
українців, в тому цілу низку видатних діячів науки і мистецтва, а тим
часом як і родини помордованих, так і наочні свідки безліч разів ствердили,
що згадані жертви були заарештовані й помордовані ще до приходу німців.
Зате багато інших заподань цієї комісії, наприклад, про масові могили
в Лисиницьких лісах біля Львова, де поховано помордованих жидів, є
вповні достовірні.
До зізнань свідків, що були складені ех розі і з певного метою також
треба ставитися обережно, як до суб’єктивних.
З уваги на вище сказане, я в своїй праці обмежуюся вибором важли-
віших документів із першого відділу (документи самих німців довоєнного
та воєнного часу) та двома листами українців, що їх — як я уже згадав —
доручено німцям під час війни. Ці документи менш-більш повністю на-
світлюють мету Німеччини, її ставлення до України та українське лихоліт-
тя того часу.
На жаль, серед документів першого відділу я не знайшов матеріялів,
що висвітлювали б один із найбільших злочинів німців в Україні, а саме
майже цілковите знищення українських громадян жидівського походжен-
ня. Ми не маємо ще точних статистичних даних про кількість цих жертв,
але вже тепер можемо сміливо твердити, що число вимордуваних жидів
в Україні становило в той час приблизно три мільйони осіб, отже майже
два рази стільки, скільки сьогодні є жидів у Палестині.
Документи подаю без пояснень. їх вимова така велика, що властиво
вони пояснень не потребують. Тому обмежуся лише поданням при кінці
праці списка скорочень німецьких установ, які згадуються в документах
і могли б бути для українського читача незрозумілими.
Переклад намагається якнайточніше передати текст документів і навіть
особливості їх »стилю«, деколи навіть із шкодою для поправности україн-
ської мови. Це власне з уваги на цей, питомий для гітлерівської Німеччини,
»стиль«, що іноді й насилував навіть духа німецької мови (т. зв. »бравн-
дойч«).
При цьому слід пам’ятати, що деколи ті самі слова чи вислови мають
інше значення в документах, авторами яких були українці, інше знову,
коли їх уживали німці. Наприклад, таке слово, як »усунути« (“ЬезеШ§еп”),
в документах, що їх писали українці, справді означає »усунути«, »поста-
вити на бік«, у німців має значення »фізично знищити», »вимордувати«.
*
Не легко було зберегти наукову об’єктивність у цій праці. Зібрані тут
документи говорять про страшні факти: протягом порівнююче короткого
часу німці винищили фізично п’ять до шість мільйонів українських гро-
мадян, в тому цілу національну жидівську групу, майже всіх українців
воєннополонених, далі безліч неповнолітніх на важких примусових роботах
у Німеччині, безліч українських діячів у концентраційних таборах, багато
спалених в українських церквах (місцевість Малин та ін.) і т. д. Між
спаленими й розстріляними було дуже багато українських і жидівських
1264
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
дітей і немовлят. Одне слово: кожний 8-ий український громадянин був
знищений.
Тому ці документи, писані кров’ю і сльозами, розказують про одне з
найбільших в історії України лихоліть.
Але все таки в цих понурих документах є щось відрадне. Це — геройство
української людини, це похвали ворога, який високо цінує українську
мораль, чистоту обичаїв, чесність, це, врешті, навіть розпорядок ката
Гімлера, щоб у концентраційних таборах не примушувати українців бити
інших в’язнів, бо вони до цього не надаються, як наприклад москалі чи
поляки. Чи патріотизм і мораль це не вічні ціннощі нашого народу, що їх
ми зуміли зберегти навіть у заверюсі другої світової війни?
Може, й недалекий той час, коли »винних невинні осудять«.
І. РОЗДІЛ
».. .Землю, що на ній ми сьогодні живемо, наші предки не дістали з неба
даром. Вони мусіли її вибороти з посвятою життя. Так само і в майбутньому
не приділить нам землі, а з нею і життя для нашого народу, якась все-
народна ласка, а лише сила переможного меча.
Тому ми, націонал-соціялісти, свідомо кладемо штрих під напрямком
закордонної політики нашого довоєнного часу. Ми продовжуємо вічну тягу
ґерманів на Південь і Захід Европи і звертаємо очі на країну на Сході.
Ми замикаємо врешті колоніальну й торговельну політику довоєнного
часу і переходимо до політики землі майбутнього.
Коли, одначе, ми сьогодні говоримо про здобуття нового простору, то це
може статися головно коштом Росії. Новий німецький Райх повинен роз-
почати свій похід тим самим шляхом, по якому в давніші часи проїжджали
лицарі німецьких орденів, однак цим разом для того, щоб німецьким
мечем здобути землю для німецького плуга і таким чином дати нації її
щоденний хліб«.
З твору Адольфа Ггтлера: »Моя боротьба», 1925.
*
»... Ідеться не про придбання людей, а про простір корисний для сіль-
ського господарства. За областями з сирівцями доцільно теж шукати в
безпосередньому сусідстві Райху в Европі, а не за морем, при чому роз-
в’язка мусить прийти за одної до двох Генерацій ...
Історія всіх часів — римська світова потуга, англійська імперія — довела,
що кожне простірне поширення може доконатися лише через заломання
спротиву і з риском. Поразки є теж неминучі. Як раніше не було, так і
сьогодні нема безпанського простору, напасник завжди натрапляє на
власника...
Для Німеччини справа в тому, де можна осягнути найбільший риск при
найменшому вкладі...«
З ^Політичного завіщання« А. Гітлера, 10. 11. 1937.
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1265
ПЛЯН НАПАДУ НА РОСІЮ
Таємна Командна справа!
Фірер і Верховний Командир
Військових Сил. Г. Кв. Ф. 18. 12. 1940
ОКВ
Шефська справа лише через старшину
9 примірників
4-ий примірник.
Доручення ч. 21.
Акція Барбаросса.
Німецькі військові сили мусять бути приготовані також і перед закін-
ченням війни проти Англії у швидкому воєнному поході перемогти Росію.
(Акція Барбаросса).
Військо повинно вжити до того всі з’єднання, які лише є до розпоря-
димости, з цим обмеженням, що зайняті області мусять бути забезпечені
перед несподіванками.
Завданням летунства буде звільнити для походу на Схід такі великі
сили для підтримки війська, щоб можна було розраховувати на швидке
проведення наземних дій, і щоб пошкодження східньонімецького простору
ворожими літаками було якомога найменше. Ця основна точка намагання
на Сході має свої межі в тому, що ввесь опанований нами бойовий і зброе-
невий простір мусить бути достатньо забезпечений перед ворожими повітря-
ними налетами, а зачіпні дії проти Англії, зокрема проти її довозу, не
можуть занидіти.
Основною точкою участи воєнної фльоти будуть — і під час походу на
Схід — виступи проти Англії.
Наказ до походу проти совєтської Росії я дам яких вісім тижнів перед
наміченим початком дій.
Приготування, що вимагають довшого часу, треба — якщо це досі ще
не сталося — розпочати вже тепер і закінчити до 15. 5. 1941.
Одначе, треба покласти головну вагу на те, щоб задум виступу зали-
шився невідомим.
Приготування Головного Командування треба повести на таких підставах:
І. Загальна мета:
Силу російського війська, що стоїть у західній Росії, треба знищити
сміливими діями, вбиваючи далекойдучі панцерні клини, а відворот боє-
здатних відділів у глибину російського простору перешкодити.
Опісля слід швидким переслідуванням досягти лінії, що з-поза неї росій-
ське летунство не зможе більш нападати на державну німецьку територію.
Кінцевою метою дій е забезпечення проти азійської Росії із загальної лінії
Волга-Архангельськ. В разі потреби летунство зможе викінчити останню
промислову область на Уралі, яка ще залишиться при Росії.
У ході цих дій російська балтійська фльота швидко втратить свої точки
опертя і тим самим не буде боєздатна.
1266
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Успішним заходам російського летунства вже на початку дій треба пере-
шкодити могутніми ударами.
II. Здогадні союзники і їх завдання:
1) у війні проти советської Росії слід рахувати на чинну участь Румунії
та Фінляндії на крилах наших дій.
В якій формі бойові сили обидвох країн при їхній участи будуть піддані
німецьким наказам, це узгіднить та устійнить своєчасно Головне Команду-
вання Військових Сил.
2) Румунія матиме своїм завданням, разом з там маршуючими відділами,
зв’язати противника, а крім того, вести помічну службу в запіллі.
3) Фінляндія буде берегти перехід німецької північної групи (частини
XXI Групи), що буде стягнена з Норвегії, та буде спільно з нею діяти.
Крім того, Фінляндії припаде виключення Ганґо.
4) Можна рахуватися з можливістю, що шведські залізниці й шляхи
будуть віддані до розпорядимости для переходу північної німецької групи
найпізніше перед початком дій.
III. Провід дій:
А. Військо (в узгідненні з попередніми напрямними):
В оперативному просторі, що його багна Прип’яті ділять на південну й
північну частини, слід створити точку тяжіння в північній частині. Тут
е передбачені дві армійські групи.
Із цих обидвох груп південній — середина цілого фронту — припадає
завдання, вийшовши з довкільного від Варшави простору та з півночі від
неї дуже сильними й змоторизованими панцерними відділами, розпорошити
ворожі сили в Білорусії. Цим треба створити передумову для наступу на
північ сильних відділів швидких з’єднань, щоб у спільній дії з північною
армійською групою, яка оперуватиме з Східньої Прусії в загальному на-
прямі на Ленінград, знищити бойові сили ворога в Прибалтиці. Щойно після
осягнення цього завдання, яке мусить довести до зайняття Ленінграду й
Кронштадту, слід продовжувати дальші наступальні дії, щоб здобути важ-
ливий осередок зв’язку й зброєнь — Москву.
Лише несподівано швидке заломання російського спротиву могло б ви-
правдати намагання осягнути обидві мети одночасно.
Найважливішим завданням XXI Групи буде, і під час дій на Сході,
охорона Норвегії. Сили, що крім того є в розпорядженні на Півночі
(Гірський корпус), треба спершу поставити для охорони Петсамської области
і її копалень руди, як теж для оборони Ледяно-морського шляху, щоб
опісля спільно з фінськими силами наступати проти Мурманської заліз-
ниці і внемсжливити забезпечення Мурманської области сухопутнім шляхом.
Чи цього роду дія сильнішими німецькими силами (2-3 дивізії) з простору
навколо і на південь від Рованємі може бути проведена, це залежить від
готовости Швеції віддати свої залізниці до диспозиції такого походу.
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1267
Масі фінського війська припадає завдання, в узгідненні з успіхами ні-
мецького північного крила, зв’язати можливо сильні російські сили на-
ступом на захід, або обабіч озера Ладоги, а теж завдання зайняти Ганґо.
При армійській групі на південь від Прип’ятських багон слід створити
точку тяжіння в просторі Любліну в загальному напрямі на Київ, щоб
міцними панцерними силами швидко ввійти глибоко збоку й у запілля
російських сил та згодом відсунути їх на лінію Дніпра.
Німецько-румунська бойова група на правому крилі має за завдання:
а) охороняти румунський простір і тим самим південне крило всіх дій,
б) впродовж наступу на північному крилі армійської групи Південь,
зв’язати розташовані ворожі сили і під час того, як розгортатиметься
становище, на спілку з летунським ударом перешкодити їм упорядковано
відступити за Дніпро,
в) на півночі швидко осягнути Москву.
Зайняття цього міста означає політично й господарсько вирішальний
успіх, а крім того, втрату найважливішого залізничного вузла.
Б. Летунство:
Його завданням буде спаралізувати й усунути з дії російське летунство,
наскільки це можливо, як також підтримувати дії війська в його най-
важливіших точках, а саме, середньої армійської групи і на найважливі-
шому крилі південної армійської групи. Російські залізниці треба, відпо-
відно до їх значення для бойових дій, перервати, зглядно їхні важливіші,
ближче розташовані об’єкти (переходи через ріки) зайняти сміливим наско-
ком спадунів і повітряних осадних сил.
Для того, щоб можна було згуртувати всі сили проти ворожого ле-
тунства і для безпосередньої допомоги для війська, не треба нападати на
зброєневий промисел під час головних дій. Щойно після закінчення похід-
них дій прийдуть на чергу цього роду наступи, насамперед проти Ураль-
ської области.
В. Воєнна фльота:
Воєнна фльота має за завдання, крім забезпечення власних побереж,
перешкодити випадові ворожих морських бойових сил з Балтики. З уваги
на те, що після здобуття Ленінграду відбереться російській фльоті на
Балтійському морі останню точку опертя і вона опиниться в безнадійному
становищі, треба перед тим оминати більших морських дій.
Після вилучення російської фльоти треба буде забезпечити повний мор-
ський зв’язок у Балтиці, при цьому теж постачання морем для північного
крила війська.
IV. У всіх розпорядженнях панів головнокомандувачів, які мали б бути
видані на підставі цього наказу, мусить бути однозгідно підкреслено, що
йдеться тут про засоби обережности на випадок, якщо б Росія мала змінити
супроти нас своє дотеперішнє становище.
Кількість старшин, що їх треба б завчасу притягти до підготовчих праць,
повинна бути можливо якнайменша, дальших співробітників притягнути
1268
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
якнайпізніше й повчати їх лише в необхідно потрібному для кожного
зокрема обширі. Бо е небезпека, що коли б наші приготування, проведення
яких масово ще не цілком означене, стали відомі, постали б найважчі
політичні й військові ускладнення.
V. Очікую звітів панів головнокомандувачів про дальші намічення на
підставі цього наказу.
Про намічені приготування усіх частин війська, також у їхньому часо-
вому ході, слід зголосити мені через Головне Командування Військових
Сил.
Актова записка про вислід нинішньої наради з державними секретарями
про Барбароссу
1) Війну слід вести далі лише тоді, коли ціле військо в третьому році
війни буде кормлене харчами з Росії.
2) При тому, без сумніву, згине з голоду кількадесят мільйонів людей,
якщо ми видобудемо з країн те, що для нас необхідне.
3) Найважливішим е запастися і вивезти олійне сім’я і макуху, а щойно
опісля збіжжя. Доступні товщі і м’ясо правдоподібно зужие військо.
4) Відновлення промисловости може бути тільки в недостатніх ділянках,
наприклад:
заводи для засобів зв’язку,
заводи для загальної заготівлі (залізо),
заводи для текстильних виробів,
зі зброеневих підприємств лише такі, що їх невистачає
в Німеччині,
ремонтні верстати для потреб війська, очевидно у великих
розмірах.
5) Для забезпечення великих просторів між шляхами необхідно подбати
про окремі відділи, можливо, що візьметься РАД, або допоміжні формації
війська.
Необхідно є піднайти особливо важливі області, які тим самим треба
й оберігати.
РОЗПОДІЛ СОВЄТСЬКОГО СОЮЗУ Й УПРАВЛІННЯ УКРАЇНОЮ
Головна Квартира Фюрера, 16 липня 1941
Таємна державна справа.
Актова записка
З доручення Фюрера сьогодні о 15-ій год. відбулася в нього нарада з
райхсляйтером Розенберґом, райхсміністром Ляммерсом, польовим марша-
лом Кайтелем, Райхсмаршалом і зі мною.
Нарада почалася о 15-ій год. і тривала, з перервою на каву, приблизно
до 20-ої год.
Напочатку Фюрер підкреслив, що він спершу хоче подати засадничі
ствердження. Тепер є потрібні різні засоби; це доводить, між ін., натяк, що
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1269
його подав один безсоромний часопис з Віші, а саме, що війна проти
Совєтського Союзу є війною Европи, отже, її повинна б вести ціла Европа.
Правдоподібно, цей військовий часопис хоче цим натяком добитися того,
щоб з тієї війни користали не лише самі німці, а й усі європейські держави.
Суттєвим є те, щоб ми не подавали до відома всьому світові про нашу
мету. Воно й не є конечне, бо конечним є лише те, щоб ми були свідомі
того, чого хочемо. Наш шлях ніяким чином не повинен бути утруднений
зайвими заявами. Цього роду заяви непотрібні, бо як далеко сягає наша
влада, так далеко можемо все робити, а що лежить поза засягом нашої
влади, того й так не можемо робити. Отже, обґрунтування наших чинів
перед світом мусить бути кероване тактичними прийомами. Тут ми мусимо
поступати так само, як у випадках Норвегії, Данії, Голляндії і Бельгії. І в
цих випадках ми не сказали нічого про наші задуми, і так мусимо в май-
бутньому з розмислом цього не робити. Отже, знову будемо підкреслювати,
що ми були приневолені обсадити одну територію, впорядкувати її і за-
безпечити; в інтересі мешканців країни ми мусимо дбати про спокій, про-
харчування, зв’язок і т. д. і т. д. Тож не повинно бути помітним, що цим
розпочинається остаточне впорядкування. Застосовуйте всі можливі засо-
би — виселення тощо, не дивлячись ні на що, і не дивлячись ні на що, ми
будемо цими засобами користуватися.
Проте ми не хочемо передчасно і непотрібно робити нашими ворогами
якихнебудь людей. Тож будемо робити лише так, наче б хотіли виконувати
тільки мандат. Але для нас мусить бути ясно, що ми з тих земель ніколи
не відійдемо.
У зв’язку з цим ідеться про такі справи:
1) Нічого не занедбувати для остаточного впорядкування, навпаки, усе
приготовляти таємно.
2) Підкреслюємо, що ми носії свободи.
Зокрема: 3 Криму необхідно усунути всіх чужинців і поселити там
німців. Так само давня австрійська Галичина буде областю Райху.
Наші взаємини з Румунією тепер добрі, але невідомо, які вони бу-
дуть із нею у майбутньому. Відповідно до цього треба зайняти стано-
вище й улаштувати наші кордони. Не треба робити себе залежними
від прихильности третіх; відповідно до цього мусимо влаштувати свої
взаємини з Румунією.
Засадничо, отже, йдеться про те, щоб велетенську паляницю належно
розділити, щоб ми її
поперше, опанували,
подруге, управляли нею і
потрете, нещадно використали.
Москалі дали тепер наказ почати партизанську війну поза нашим
фронтом. Ця партизанська війна має знову одну вигоду: вона дає нам
нагоду винищити все, що нам протиставиться.
Засадничо: Ніколи не сміє прийти до того, щоб були створені військові
сили на захід від Уралу, навіть, якщо б нам довелося для того вести війну
1270
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
сто років! Всі наслідники Фюрера мусять знати: безпека Райху існує лише
тоді, коли на захід від Уралу немає жодного чужого війська; охорону цього
простору перед усіма можливими небезпеками перебирає Німеччина.
Залізним законом, який мусить залишитися, повинно бути таке:
Ніколи не сміємо дозволити на те, щоб хтось інший, крім німця, носив
зброю.
Це особливо важливе. Навіть, якщо б спершу видавалося куди вигідніше
притягнути до збройної допомоги якінебудь чужі підкорені народи, це
фальшивий погляд! Одного дня це напевно й неминуче вдарить по нас.
Лише німець сміє носити зброю, а не слов’янин, не чех, не козак, або
українець.
В жодному випадку нам не вільно вести хиткої політики, як це було
перед 1918-м роком в Ельзасі.
Англійця вирізняє те, що він завжди однаковою мірою притримується
однієї лінії та однієї мети! Під цим оглядом мусимо конче вчитися від
англійців. Відповідно до того, не сміємо теж робити наше становище
залежним від окремих особистостей, і тут постава англійців в Індії супроти
індійських князів і т. д. може бути прикладом: завжди вояк мусить
забезпечити режим!
З новоздобутих східніх земель мусимо створити едемський сад; вони для
нас життєво важливі; колонії при цьому відіграють цілком підрядну ролю.
Навіть якщо ми вже тепер відділимо окремі частини земель, завжди
мусимо виступати, як оборонці права й населення. Відповідно до цього
слід саме тепер мати необхідні формулювання; будемо говорити не про
нові території Райху, а про необхідні воєнні завдання.
Окремо: У Прибалтиці слід тепер перебрати під свою управу територію
до Двіни, після ближчого устійнення з польовим маршалом Кайтелем.
Райхсляйтер Розенберґ підкреслює, що, на його думку, в кожному комі-
саріаті є конечна інша поведінка супроти населення. В Україні ми мусіли б
пристосувати свого роду культурну опіку, ми мусіли б там будити істо-
ричну свідомість українців, мусіли б заснувати університет у Києві і т. п.
Навпаки, стверджує Райхсмаршал, ми чейже спершу мусимо думати
про забезпечення себе прохарчуванням, а все інше може прийти щойно
далеко пізніше.
(Побічне запитання: чи взагалі є ще якась культурна верства в Україні,
чи навпаки, українці вищого стану живуть виключно поза сьогоднішньою
Росією, як емігранти?).
Розенберґ продовжує далі, що в Україні треба б підтримати певні
змагання до самостійности.
Райхсмаршал просить Фюрера подати, які землі обіцяно іншим державам.
Фюрер відповідає. Антонеску хоче Басарабії й Одеси зі смугою, яка веде
від Одеси в напрямі на західньо-північний захід.
На завваги Райхсмаршала і Розенберґа Фюрер уточнює, що новий кордон,
якого бажає Антонеску, іде недалеко поза старою румунською границею.
Далі Фюрер підкреслює, що Угорщині, Туреччині й словакам не обіцяно
нічого певного. Фюрер висуває думку, чи не слід негайно приєднати до
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1271
Генеральної Губернії стару австрійську частину Галичини; на застереження
проти цього, Фюрер стверджує, що ця частина не повинна бути приєднана
до Генеральної Губернії, а має підчинятися райхсміністрові Франкові (Львів).
Райхсмаршал вважає за доцільне різні частини Прибалтики, наприклад,
Білостоцькі ліси, приєднати до Східньої Прусії.
Так само Крим із значним запіллям (райони на північ від Криму) мусить
стати територією Райху; запілля мусить бути якнайбільше.
Проти цього застерігається Розенберґ, беручи до уваги українців, які там
живуть.
(До речі: часто виявляється, що Розенберґ забагато обстоює за україн-
цями; він хоче теж помітно побільшити стару Україну).
Фюрер заявляє, що й колонія над Волгою мусить бути областю Райху,
так само територія навколо Баку; вона мусить стати німецькою концесією
(військовою колонією).
Фінляндці хочуть одержати Східню Карелію, але з уваги на великі
родовища ніклю, півострів Коля повинен дістатися Німеччині.
З якнайбільшою обережністю треба підготовити Фінляндію, як союзну
державу. Фіни висувають домагання до Ленінградської области, але Фюрер
хоче зрівняти Ленінград з землею, а щойно потім дати його фінляндцям.
Далі йдуть довші обговорення придатности ґавляйтера Льозе, що його
Розенберґ висуває на губернатора Прибалтики. Розенберґ підкреслює по-
стійно, що він уже говорив з Льозе і було б ніяково, якщо б Льозе не
дістав призначення. Західню частину Прибалтики повинен би одержати
Кубе під керівництвом Льозе. Для України Розенберґ передбачає Завкеля.
Проти цього Райхсмаршал висуває найважливіші застереження, які для
нас є покищо єдино міродайні: забезпечення прохарчування; наскільки ко-
нечно, то забезпечення господарства, шляхів і т. д.
Райхсмаршал підкреслює, що в гру для Прибалтики мусить входити
Кох, бо він докладно знає Прибалтику, або ж дати Кохові Україну, бо
(саме Кох є особистістю з найсильнішою ініціятивою і з найкращою
підготовок».
Фюрер запитав, чи не можна брати до уваги Кубе, як райхскомісара
для Московської области; Розенберґ і Райхсмаршал вважають, що Кубе
для того застарий.
На нову пропозицію Розенберґ заявив, що Кох дуже швидко перестане
слухати його вказівок, про що, зрештою, Кох уже сам заявив.
Тому Райхсмаршал стверджує, що Розенберґ не повинен таких призна-
чених людей постійно водити на мотузку, ці люди повинні б самостійніше
працювати.
Для Кавказької території Розенберґ передбачив свого керманича штабу
Шікеданца; він знову підкреслює, що Шікеданц напевно дуже добре
виконає це завдання, але Райхсмаршал сумнівається.
Опісля Розенберґ заявляє, що Люце запропонував йому призначити різних
СА-фюрерів, а саме, Шепмана до Києва, Мантея, д-ра Бенеке, Ліцмана до
Естонії, і до Латвії посадника д-ра Дрекслера.
1272
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Фюрер не має жодних застережень щодо використання СА-фюрерів.
Далі Розенберґ заявляє, що він одержав листа від фон Рібентропа,
який хоче, щоб уряд закордонних справ мав своє слово, але він просить
Фюрера устійнити, що уряд закордонних справ не повинен турбуватися
внутрішнім ладом нового простору. Фюрер повністю погоджується на це.
Вистачить, коли, покищо, уряд закордонних справ вишле до райхсляйтера
Розенберґа свого зв’язківця.
Фюрер підкреслює, що найважливішою територією на наступні три роки
є, без сумніву, Україна. Тому найкраще призначити там Коха. Якщо треба
знайти місце для Завкеля, то найкраще примістити його в Прибалтиці.
Розенберґ заявляє, що в Московській області він хотів би використати
як комісарів Шмеера, Зельцера і Мандербаха. Фюрер бажає, щоб вико-
ристати теж Гольца і щоб управу Криму передати колишньому ґавляйте-
рові Фрауенфельдові.
Розенберґ заявляє теж, що він хоче використати сотника Ф. Петерс-
дорфа, з уваги на його заслуги, — загальний спротив. Фюрер і Райхс-
маршал підкреслюють, що Ф. Петерсдорф є, без сумніву, умово хворий.
Розенберґ заявляє далі, що йому запропоновано використати штутґарт-
ського надпосадника Штреліна. Проти цього немає жодних застережень.
Тому, що, на думку Райхсмаршала і Розенберґа, Кубе є для Московської
області застарий, цю область повинен перебрати Каше.
(Замітка для п. Кльопфера: прошу якнайшвидше попросити в д-ра
Маєра прилоги до наміченої організації і наміченої обсади місць).
Райхсмаршал підкреслює, що він хотів би передати півострів Коля до
нещадного використання ґавляйтерові Тербовенові; Фюрер з цим пого-
джується.
Фюрер стверджує, що Льозе повинен, якщо він почувається дорослим до
цього завдання, наперед перебрати Прибалтику, Каше Москву, Кох Украї-
ну, Фрауендорф Крим, Тербовен Коля і Шікеданц Кавказ.
Райхсляйтер Розенберґ ставить далі запитання про забезпечення управ-
ління. Фюрер каже Райхсмаршалові і Польовому Маршалові, що він
завжди настоював на тому, щоб поліційні полки одержали панцерні
вози для службових справ. В нових східніх областях це необхідне, бо
при відповідній кількості панцерних возів може один поліційний полк
багато більш виконати. Одначе, — підкреслює Фюрер, — забезпечення буде
дуже нечисленне. Але Райхсмаршал підготує площі для летунських вправ
на нових землях і, коли це буде конечне, навіть Ю52 можуть кидати
бомби під час заколотів. Очевидно, що велетенський простір треба так
швидко, як лише можливо, заспокоїти; це найкраще станеться таким чи-
ном, що застрілиться кожного, хто лише косо гляне.
Польовий маршал Кайтель заявляє, що на мешканців треба перенести
відповідальність за їхні вчинки, бож очевидним є, що неможливо при
кожній шопі і при кожній залізничній станції поставити стійку. Населення
мусить знати, що кожний, хто не діє справно, буде розстріляний, і що
воно є відповідальне за кожну провину.
ТРЕТІЙ РАЙХ І УКРАЇНА
1273
На запит райхсляйтера Фюрер відповідає, що часописи — наприклад,
також для України — треба знову видавати, щоб дістати можливості впливу
на місцеве населення.
Після перерви Фюрер заявляє, що мусимо бути свідомі того, що нинішня
Европа це лише географічне поняття, в дійсності Азія доходить аж до
наших дотеперішніх кордонів.,
Райхсляйтер з’ясовує намічений ним організаційний розподіл; він не
хоче вже наперед призначувати постійного заступника райхскомісара, але
найздібніший з генеральних комісарів повинен кожночасно перебрати за-
ступство райхскомісара. При райхскомісаріяті Розенберґ хоче створити
чотири відділи: перший для загального управління; другий для політики;
третій для господарства; четвертий для техніки і будівництва.
(До речі: Фюрер підкреслює, що діяльність церков у жодному разі не
береться до уваги. Через уряд для закордонних справ Папен уже переслав
йому довгий меморандум, в якому запевняється, що тепер мав би бути
властивий момент відновити церкви. Одначе про це ні в якому разі не може
бути мови).
Райхсмаршал відставить до урядової станиці Розенберґа міністеріяльних
директорів Шльоттера і Ріке.
Райхсляйтер Розенберґ просить ще про відповідний урядовий будинок;
він просить про будинок Торговельного представництва Совєтського Союзу
при Ліденбурзькій вулиці. Одначе уряд закордонних справ є тієї думки,
що будинок екстериторіяльний. Фюрер відповідає, що це безглуздя.
Уповноважено райхсміністра д-ра Лямерса повідомити уряд закордоних
справ, що без жодних переговорів треба негайно передати дім Розенберґові.
Далі Розенберґ робить пропозицію відставити до Фюрера зв’язкового;
це завдання повинен би перебрати його адьютант Кеппен. Фюрер пого-
джується і заявляє, що роля Кеппена була б схожа на ролю Гевеля.
Райхсміністер д-р Лямерс читає приготовані ним нариси.
Довшу дискусію викликає справа компетенції РФСС, очевидно, що при
цьому всі учасники розмови думають теж про компетенції райхсмаршала.
Фюрер, райхсмаршал та інші знову підкреслюють, що Гімлер не повинен
одержати інших компетенцій, крім тих, що їх він уже має в Райху; це
останнє є одначе конечне.
Фюрер ще раз підкреслює, що в практиці дуже швидко виникне спір;
він вказує на видатну співпрацю між військом і летунством на фронті.
Наприкінці вирішено, що Балтійська країна повинна називатися Остлянд.
*
»В цій війні не йдеться про якийсь престіл чи про якийсь вівтар. Це
війна за збіжжя, за хліб, за обильний обід, за обильніші снідання і
вечерю...
»Це війна за сирівці, гуму, за залізо і руду...«
(Із статті Йосифа Ґеббельса »3а що?«)
(Далі буде)
1274
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Лев БИКОВСЬКИЙ
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ В ХХ-у СТОЛІТТІ*
Присвячується Миколі Олексієвичу Свідерському.
Вступ. Ідучи за вказівками проф. інж. В. Іваниса й літературознавця Ю.
Лавриненка, я почав, від кількох років, у вільний від зарібкової праці
час, укладати свій життєпис. В ньому, звичайно, звертаю увагу не так на
себе, як на обставини, події і людей, з якими мені доводилося зустрічатись.
Я пішов шляхом укладання окремих статтей-часток, з яких майже все
досі написане вже видруковане**. Тепер, з відходом на емеритуру, розпо-
ряджаючи вільнішим часом, я став виготовляти дальші фрагменти, дру-
куючи їх де тільки можна тією ж методою — окремими статтями.
Один із таких уривків подаю тут. При цьому маю деякі завваження:
1) Більш покликаним до цього сяіису був Микола Олексієвич Свідерський,
колишній комісар України в Трапезундському районі; 2) я чекав на це
від 1918 до 1963 року, отже майже 45 років! Але в міжчасі він помер, не
залишивши по собі обіцяних спогадів; 3) тоді я взявся писати на підставі
власних споминів, переказів інших осіб та поданої в примітках літератури.
Цей жмут споминів присвячую особі покійного Свідерського. Опис скоро-
чений, сподіваюся, одначе, що згодом він буде поширений та опублікований
окремою брошурою. Хоч очевидно, що ця розвідка не буде такою джерель-
ною, як би її писав сам М. О. Свідерський.
Автор
*
Чепурно видані спогади Ст. Самійленка «Дні слави«і викликали за
асоціяцією в автора цих рядків подібні згадки з часів першої світової війни
та згодом визвольних змагань.
З української історичної хронології знаємо, що в 1614 році запорожці
зробили вдалий морський похід на малоазійські береги. Тоді вони сплюнд-
рували й спалили Синоп і Трапезунд.. .2
Від тих подій пройшло майже три сторіччя. Історична картина змінилася.
На початку ХХ-го століття той же колись сплюндрований та спалений
українськими козаками Трапезунд, що жахався навіть їхнього імени, у
1917-18 рр. шукав і знайшов у них захист від московських азійських орд.
Колишні погромці турків опинилися в ролі опікунів трапезундців, запо-
*) Доповідь прочитана на виїздному засіданні Данверської групи УВАН
у США 11-го серпня 1963 р. в м. Салт Лейк Сіті, Юта.
**) Список друкованих праць див. наприкінці цієї статті.
і) Степан Самійленко: «Дні слави« (Спогади полковника української ар-
мії). Українська Вільна Академія Наук у США, Нью-Йорк 1958, 8, стор. 132.
2) Проф. Дм. Дорошенко: «Історія України, з малюнками». Видання 4,
накладом П. Погасія, Авґсбурґ 1947, сторінка 110.
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ...1275
чатковуючи таким способом нову добу в українсько-турецьких взаємо-
відносинах, добу приязні й спільних інтересів . . .
Про ці, мало відомі, події і буде коротка мова в оцих моїх спогадах.
Повернувшись восени 1916 року до Петрограду з північного російсько-
німецького фронту, де я працював в околицях м. Пскова та в Естонії, я
був законтрактований інж. Персіяновим у характері інженерного техніка
на працю в Будівельному відділі П’ятого армійського туркестанського кор-
пусу російської армії. Корпус був тоді на Закавказькому російсько-турець-
кому фронті воєнних дій. Його Будівельний відділ, очолений полковником
Бєляєвим, мав осідок в стародавньому місті Трапезунді, на малоазійському
побережжі, в щойно зайнятій москалями турецькій провінції Анатолії.
Отримавши скерування, я від’їхав залізницею на південь через Москву,
Січеслав, Ростов, Баладжари, Баку, Тбілісі до Батуму, а звідси, вже паро-
плавом, до Трапезунду. Я свідомо вибрав працю на російсько-турецькому
фронті, бажаючи пізнати різні країни колишньої російської імперії. За
час мого перебування на півдні протягом 1916-18 рр. я збагатився багатьма
такими сильними враженнями, що вони, підсилені згодом теоретичними
студіями, заважили на моєму дальшому світогляді й діяльности...
На праці в Трапезунді застала мене всеросійська революція 1917 року.
Я був обраний від українців членом місцевого «Солдатського Армійського
Комітету®. Одночасно організувалася Українська Громада м. Трапезунду
і я був одним із її співорганізаторів. Почали виходити «Вісті Української
Громади м. Трапезунду®, за редакцією військового старшини Карського
полку, Грицька Хименка, і я взяв у них чинну участь®. Незабаром почалося
відокремлення українських вояків з місцевої російської залоги в окремі
частини, а разом з тим почалася і боротьба з москалями, особливо з росій-
ськими соціялістами-революціонерами, які противилися цьому відділенню,
їх підтримували прибулі до Трапезунду з візитою представники росій-
ського Тимчасового уряду ... грузинського походження.
Моя інженерно-технічна праця цілком припинилася і я повністю віддався
загальній громадсько-політичній і, головно, українській національно-
організаційній діяльності. Увесь час я проводив на нарадах з місцевими
українськими діячами, особливо з згаданим Гр. Хименком, в Українській
Громаді та на оглядинах Трапезунду і його околиць. Цьому еприяло пере-
бування у той час у Трапезунді проф. Агатангела Кримського, що був у
відрядженні від Російської Академії Наук, а з яким я увесь час був
у зв’язку*.
У своїй діяльності «Солдатський Армійський Комітет® звернув увагу,
між іншим, на незадовільний стан здоров’я вояків на російсько-турецькому
фронті, головно на відтинках розташованих далі від Трапезунду, в глибині
3) Див. різні статті у часописі «Вісті Української Громади в м. Трапе-
зунді®, чч. 1-5 за 1917 р., Трапезунд, Туреччина. Відтоді почалася моя
журналістична праця.
*) Л. Биковський: «Академік А. Ю. Кримський®. Доповідь виголошена
на українському науковому з’їзді в Нью-Йорку 27. 12. 1953. «Нові Дні«,
місячник, Торонто, ч. 51 за квітень 1954, стор. 16-19.
1276
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Анатолії. Із-за браку свіжих харчів серед них стала ширитися цинга. Від
неї кривавилися ясла й випадали зуби. Вояки ставали інвалідами, небоє-
здатними. Після обстежень та обговорення цього нещастя, члени комітету,
разом із лікарями, прийшли до висновку, що єдиним порятунком у тій
ситуації було вживання «клюквенного екстракту* (журавлина виварка),
багатого на вітаміни. Його, на жаль, бракувало серед корпусних припасів,
а корпусне начальство легковажило загрозу й не поспішало зайнятися
цією справою. Тому комітет обрав двочленну делеґацію, складену з автора
цих рядків та одного грузина, і доручив їй їхати в Москву до відповідних
медично-санітарних чинників і складів, щоб здобути потрібні ліки.
Тим часом, не дивлячись на спротив начальства і взагалі москалів,
українізація вояків корпусу продовжувалася. З Карського полку, стаціоно-
ваного в Трапезунді, виділився самочинно майже курінь козаків із старши-
нами. Вони силоміць захопили окремі касарні. У розташованій на захід,
ближче до фронту, Платані біля Трапезунду так само зукраїнізувалася
гарматня частина під керівництвом енергійного старшини. Те саме від-
бувалося подекуди й по інших військових частинах фронту. Цей рух
проходив стихійно, з перешкодами. Всі вояки віддавали себе до розпоря-
дження української влади. Досі рухом українізації керував Гр. Хименко,
разом із українськими старшинами Карського полку, в порозумінні з
Українською Громадою.
Але незабаром виявилося, що нам бракує не тільки сил, а й відповідного
авторитету. Тому українізатори скористали з моєї поїздки до Москви й
уповноважили мене у поворотній дорозі заїхати до Києва, поінформувати
українську владу про український військовий рух в трапезундському
районі та просити прислати представника, який очолив би цей рух і довів
його до кінця, себто вивіз би зформовані частини на Україну.
Ми виїхали на початку літа 1917 року, спершу пароплавом до Батуму,
а звідти залізницею, через Тбілісі, Валаджари й Ростов, до Москви. У
Москві довелося нам просидіти більш двох місяців, поки справа з ліками
була як слід наладнана і їх вислано на місце призначення. Затримала нас
у Москві й хвороба мого товариша-грузина, якої він набавився ще в Тбі-
лісі. Увесь вільний час я використав на оглядини міста, в якому я досі
бував лише переїздом.
Наприкінці літа ми вже були в Києві. В порозумінні з відповідними
чинниками, я подав, на підставі своїх уповноважень, меморіял до Генераль-
ного Військового Комітету в справі українізації П’ятого туркестанського
армійського корпусу на російсько-турецькому фронті й просив призначити
туди комісара, який займеться цією справою з уповноваження української
влади. Мою справу полагоджував полковник Олександер Жуковський, член
Центральної Ради і Генерального Військового Комітету під головуванням
С. Петлюри®. Тим часом я помістив у київській пресі інформаційну статтю
про український рух у Трапезунді* 6.
®) Див. гасло «Жуковський Олександер*, Енциклопедія Українознавства
(ЕУ), словникова частина, том 2-ий, Мюнхен 1957, стор. 701.
6) Л. Биковський: «Українська преса на Закавказзі в 1917 році*, «Бо-
ротьба*, Київ, 1917 р.
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ...1277
Поки справа полагоджувалася, я з грузином, як гостем, відвідав моїх
батьків, що жили тоді в м. Звенигородці на півдні Київщини. Там ми
пробули, приблизно, тиждень. Протягом цього часу я мав нагоду побувати
на повітовому з’їзді Вільного Козацтва й вітати його від імени українців-
вояків з Трапезунду. Деякі з цих вояків були з с. Озірної, під Звенигород-
кою, та інших місцевостей повіту. Відвідав я теж своїх товаришів з Комер-
ційної школи. Деякі з них училися в Київському комерційному інституті
і з вибухом революції зайняли різні становища в місцевому самоврядуванні.
Повернувшись до Києва, ми застали нашу справу вже вирішену в Вій-
ськовому Секретаріяті Центральної Ради. Для поїздки зі мною були при-
значені аж три представники: невідомий мені добродій Величко, україн-
ський соціяліст-революціонер, знайомий мені ще з петроградських часів у
1912-1915 роки військовий урядовець Іван Костьович Герасимов, український
соціял-демократ, і Микола Олексіевич Свідерський, військовий старшина,
безпартійний.
Порозумівшись із ними й діставши окремий урядовий вагон Київ—
Севастопіль, я використав нагоду закласти в Севастополі українську кни-
гарню видавничого товариства »Друкар«, з керівництвом якого я був у
зв’язку ще з петроградських часів?. Для цього з кіл «Української Робітни-
чої Книгарні® в Києві я запросив товаришку X. на керівника майбутнього
підприємства, призбирав трохи книжок і ми від’їхали до Севастополя.
У Севастополі ми застали вже великий український національно-громад-
ських рух серед цивілів і моряків. Від 1905 року він зосереджувався в
гуртку »Кобзар«, а від весни 1917 р., з вибухом революції, в новозаснованій
«Чорноморській Громаді®. Моряки були згуртовані в «Головній Українській
Раді Чорноморської Фльоти«* 8.
Я попав у крутіж місцевої національно-громадської праці. Скрізь, за
посередництвом «знайомих® моряків, я став чомусь «своєю людиною®.
Зокрема мене ввели в коло моряків-українців, що гуртувалися біля одйіеї
української каварні. її власник, старший добродій, родом із Західньої
України, разом із цілим персоналом каварні був душею українського руху
серед моряків. Довелося брати участь і в підготовці українізації чорномор-
ської фльоти. З цією метою, для інформації моряків, висилано промовців
на окремі кораблі, стаціоновані в севастопільському порті. Я побував у
цій ролі на дредновті »Воля«, де виступав перед тисячною залогою майже
суцільного українського походження.
Так промайнуло кілька днів, а нам було спішно повертатися до Трапе-
зунду зі звітом для «Солдатського Армійського Комітету® та з комісаром
для українізації війська. На жаль, ніякого корабля в тому напрямі ми не
?) Див. гасло «Друкар®, ЕУ, словникова частина, Мюнхен 1957, том 2-ий,
стор. 599.
8) В. Савченко-Більський: «Початок споминів®, місячник «Визвольний
Шлях®, Лондон, ч. 12, за грудень 1959, стор. 1376. Святослав Шрамченко:
«Радісні і сумні дні в Чорноморській фльотів (із спогадів), «Народна Воля«,
ч. 18, 1963.
1278
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
могли дочекатися. Тоді я і грузин метнулися залізницею до Маріюполя,
де сподівалися знайти сполучення. В Маріюполі просиділи днів три й, не
діждавшись корабля, повернулися до Севастополя.
Тут тим часом справи поліпшали. Від Генерального Військового Секре-
таріяту надійшла депеша такого змісту: »Свідерського затверджую комі-
сарем Трапезундського району. — Петлюрах. Наслідком цього участь Ве-
лична й Герасимова в делегації відпала. Вони тимчасово залишилися в
Севастополі для національно-організаційної праці серед чорноморських
моряків.
Вибір Миколи Олексієвича Свідерського на становище комісара Трапе-
зундського району був вдалий. Народжений 12-го грудня 1892 року на
Волині, у Почаєві, він був військовим старшиною у колишній російській
армії. Був він одним із перших, що зголосилися до українського війська,
та займався творенням українських частин на фронті. Від них був деле-
гований до Української Центральної Ради у Києві з домаганням у цьому
напрямі®. Отже в справах українізації війська він мав уже досвід. Показ-
ний своїм виглядом, він відзначався прикметами українського патріота
й наполегливого безпартійного національного діяча, був товариський в
поведінці з людьми. Все це вповні кваліфікувало його на призначене
становище.
Нам пощастило незабаром відплисти разом із М. О. Свідерським на
пароплаві «Король Карло Румунський*, що був реквірований російською
владою та пристосований для воєнних потреб. Цей корабель плавав уздовж
берегів від Одеси до Севастополя, Ялти, Керчу, Новоросійська, Адлера,
Сочі, Батуму, аж до Трапезунду і назад.
Нас радісно зустріли представники «Української Громади* в Трапезунді,
військових українізованих частин та місцеві українські діячі. Комісар
України, М. Свідерський, енергійно заходився біля своєї праці, продовжую-
чи діло попередників і започатковуючи новий український відділ «Сотню
гайдамаків*. З його заходів серед повсякчасної, невпинної, нервової та
небезпечної праці, зв’язаної з відокремленням українських частин на
російсько-турецькому фронті, з допомогою їм у формуванні та поборюванні
російського корпусного спротиву, з репрезентуванням України і т. п., мені
особливо врізалися в пам’ять дві важливі події.
Першою подією, що відбулася невдовзі після прибуття М. Свідерського
до Трапезунду, була репрезентаційна парада виділених українських вій-
ськових відділів трапезундської залоги перед ним, як комісаром Україн-
ської Держави. Цю параду зорганізував сам М. О. Свідерський зі своїми
співробітниками у вельми напруженій і ризиковній атмосфері. Бо це ж
була українська національна маніфестація, явне задеклярування себе
окремим українським військом, підлеглим уже не російській, а українській
державній владі. Тому ця парада була заздалегідь суворо заборонена
російською корпусною владою. Але на це ніхто не зважав. По місті, серед
9) Див. промову Свідерського в Українській Центральній Раді. «Україн-
ські Військові Вісті*, Київ, 1917 р.
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ...
1279
населення (турків, греків, вірменів, інших цивілів, а головно серед
військовиків) пішли чутки про прибуття до Трапезунду нової влади —
неросійської!..
Мені довелося стояти в товаристві почоту М. О. Свідерського, коли він,
під звуки військової оркестри, яка ввесь час грала українські марші, вітав
відділи української піхоти Карського полку, потім гармашів з Платани,
кубанських пластунів та інших, ще неоформлених українських вояків, що
всі переходили перед ним і вітали його окликом »Слава Україні!» До речі,
Микола Олексієвич Овгдерський
частина українських гармашів під час паради залишилася в Платані при
своїх гарматах у бойовому поготівлі, на випадок, якщо б корпусна влада
збройно спробувала розігнати параду, а це вона могла зробити, маючи у
своєму розпорядженні московські військові частини.
Параді приглядалися натовп цивільного населення та багато різних
вояків. Українські вояки йшли та йшли... За нашим підрахунком, їх
мало бути, приблизно, півтори тисячі. Скінчилися лави з українськими
прапорами, а військо все йшло й ішло. Це йшли такі самі сірі лави, бо всі
були в російських уніформах і нічим між собою не різнилися, але — під
польськими прапорами! Вони так само вітали Свідерського окликом »Слава
1280
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Україні!* Далі йшли шереги під грузинськими прапорами, а там — під
вірменськими — Запал охопив усіх — військові невідомого походження,
що досі приглядалися збоку, і собі включилися в маршуючі лави, і за
ними посунуло й цивільне населення різнобарвного вигляду.
Вся ця кількатисячна маса в струнких шерегах дефілювала перед
комісарем України, музика безупинно грала, всі кричали «Слава Україні*.
М. О. Свідерському рука заніміла від безупинного салютування. Параде,
розрахована на годину, у вузьких вуличках Трапезунду протягнулася
значно довше, ніж ми гадали, і вилилася в імпозатну масову маніфестацію
на честь нової влади України.
Ми щойно потім довідалися, що всі іншонаціональні військові формації,
які тоді також творилися на терені Трапезунду й були в різних стадіях
формування, не повідомляючи нас, взяли участь у параді. Таким способом
вони задокументували свою солідарність і при тій нагоді мали змогу
публічно себе виявити.
Вістка про українську військову параду швидко розійшлася по місті і
серед його залоги. З сжолиць Трапезунду вона покотилася уздовж фронту,
вглиб Анатолії, і знаходила відгук серед вояків українського походження.
Ці вояки заявляли бажання виділитися в окремі частини, підлеглі україн-
ській владі. Почали приїжджати до М. Свідерського делеґації, контакти
нав’язувалися, українська організаційна праця наладнувалася й розгорта-
лася. Одночасно продовжувався спротив російської військової влади.
Це призвело до іншої визначної події — Українського Армійського З’їзду.
Скликав його восени 1917 року до Трапезунду комісар України М. О.
Свідерський. На його заклик прибуло біля дві сотні українських делеґатів
з цілого російсько-турецького фронту. З’їзд складався з старшин, військо-
вих урядовців, лікарів, транспортової обслуги й простих вояків, яких
було найбільше. Серед звітів, обрад та постанов з’їзду годиться занотувати
вибір делеґації до Верховного командування фронтом у Тбілісі з вимогами
українізації війська.
Негайно після закінчення з’їзду делеґація в складі десяти осіб (вояків,
військового лікаря й автора цих рядків) виїхала до Тбілісі. Тут вона
пробула кілька тижнів, нічого не добившись. Вільний час я присвячував
оглядинам міста та нав’язуванні зв’язків з українською колонією в Тбілісі.
Між іншими, я познайомився з військовим урядовцем Артемом Дражев-
ським, активним українським діячем10. У той час він заходився видавати
часопис «Українські Вісті Закавказзя* і запросив мене до співпраці. Я
вмістив свої статті у двох перших числах цього часопису11.
Після кількатижневого безплідного сидіння в Тбілісі, я повернувся до
Трапезунду на переломі 1917-18 років. Тут тим часом зайшли великі зміни.
)М. О. Свідерський, стягнувши з фронту українські відділи, разом з
Ю) Батько Люби Артемівни Дражевської, сучасної активної співробітниці
УВАН У Нью-Йорку, США.
И) Статті: «Організуйтесь!* та «Українська Громада в Трапезунді*, «Ук-
раїнські Вісті на Закавказзі*, чч. 1-2, 1917 р., Тбілісі.
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ,,.1281
трапезундськими, від’їхав з ними на Україну. Української Громади в Трапе-
зунді також уже не було, бо всі повиїжджали...
Єдиною в той час українською військовою формацією в Трапезунді
була кінна сотня гайдамаків. Започаткована ще Гр. Хименком, а потім
остаточно зформована М. Свідерським, з практичних причин, як доповнен-
ня до української піхоти Карського полку. Вона розвинулася в потужню
військову частину, що командувала Трапезундом і його околицею. На це
склалося багато причин...
Отож, повернувшись до Трапезунду, я опинився серед невідомих мені
українських козаків. Але, коли вони довідалися, хто я, негайно повели
мене до своєї станиці, де я зустрів знайомих з попередньої діяльности.
Серед них був і під старшина Брова, з яким я раніше приятелював; проста
людина, але великий український патріоті2, він представив мене това-
риству, особливо своїм старшинам, як попереднього співорганізатора
українського життя в Трапезунді й близьку до М. О. Свідерського людину.
Таким способом я став у їхніх очах ніби фактичним «продовжувачем*
діяльности М. Свідерського.
Я залишився серед козаків. Всі наввипередки інформували мене про
стан сотні, кажучи, що кожний козак має двох коней. Вони розповідали
про свою діяльність, зібрані склади зброї, радіючи, що все те — для
України. Інформували мене також про розвій подій під час моєї від-
сутности. Годі з тих оповідань скласти якусь цілість, можна лише спро-
бувати накреслити описом видатніших подій деяку їх послідовність.
З оповідань козаків я довідався, що українізація війська розвивалася,
але зупинилася із-за поважного спротиву корпусного командування. Всі
заходи М. О. Свідерського розбивалися об саботаж цього командування.
Врешті йому вірвався терпець і він викликав на допомогу дредновт »Воля«
із Севастополя. Корабель прибув і став на рейді під українським прапором.
Це вже нагнало страху на російське командування. Порозумівшись із М.
Свідерським, »Воля« скерувала свої велетенські гармати на місто й вислала
корпусному командуванню такий ультиматум: українізація, або все піде
в порох! Негайно після того генерал Клосовський, командир корпусу, який
до того часу не хотів розмовляти з М. Свідерським, поспішно прислав до
нього адьютантів, прохаючи прийти до корпусного командування. Свідер-
ський пішов зі своїм почотом, серед якого був теж Брова.
Генерал Клосовський зустрів їх низькопоклінно, вибачався, що все по-
переднє було якимсь непорозумінням, твердив, що він також не цілком
»русский«, і питав, чим може служити Високому Комісареві України. Тут
же на місці був складений зміст телефонограми в справі українізації
корпусу і за підписом генерала Клосовського розісланий по всіх військових
відділах. »Воля« маєстатично відплила, зведення українських вояків в
окремі частини було швидко закінчено й військо поволі відправилося на
12) Згодом, після від’їзду гайдамаків з Трапезунду, Брова опинився на
Україні в загонах анархіста Махна. Був у нього «полковником* і згинув у
битві з большевиками.
1282
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Україну. З ним від’їхав і М. О. Свідерський, успішно виконавши доручене
йому С. Петлюрою завдання й залишаючи для утримання порядку в
Трапезунді згадану сотню гайдамаків.
Доки в Трапезунді знаходилося українське військо, все було в порядку.
Але з його від’їздом, а потім із від’їздом корпусного командування, росій-
ська армія в Трапезунді остаточно здеморалізувалася. До того ж із глибини
фронту, шосою з Ерзеруму, припливали орди збідачених вояків, які нама-
галися добитися до пристані. Дійшло до того, що вояки Карського полку
кинулися грабувати місто.
Тоді магістрат Трапезунду, в порозумінні з головними грецькими банкі-
рами та визначнішими турецькими купцями, звернувся до командування
української гайдамацької сотні з благанням порятунку. Сотня виїхала з
касарень на місто: тих, що застала при грабунку, на місці розстріляла,
решту бешкетників роззброїла й загнала назад до касарень. Біля головних
об’єктів поставлено варту. Командування сотні запевнило управу міста,
що буде чувати над порядком, не втручаючись у внутрішні справи міста.
Місто дякувало сотні й обклало себе спеціяльним податком на її утримання.
Отож ті, що в 1614 році колись плюндрували й палили Трапезунд, при
кінці 1917 року стали його добродіями й захисниками!
З того часу сотня гайдамаків перебрала військову владу в Трапезунді
та його околицях. А тому, що всі біженці-вояки з фронту добивалися до
пристані в Трапезунді, вони автоматично потрапляли в руки українських
гайдамаків. їх роззброювано й скеровувано до пристані, не дозволяючи
розходитися по місті. З пристані ці вояки, під наглядом гайдамаків, чергою
від’їжджали »на родінуж. Так творилися значні запаси зброї, призначеної
на вивіз в Україну.
Пройшло пару тижнів і сотня довідалася, що турецький фронт, кори-
стаючи з розкладу російської армії, посувається і за кілька днів може
зайняти вже й Трапезунд. Що ж тоді станеться з гайдамаками? Чи будуть
вони знищені? Або взяті в полон? Командування сотні нараджувалося і
не знаходило виходу з становища. Єдина можливість — це відступати
кінно бездоріжжям по малоазійському побережжі до Батуму. Але що
робити з запасами зброї, кидати її напризволяще? Деякі скептики глузу-
вали: »Що ж, панове, побавилися у військо, а тепер будете за це розпла-
чуватися^ Аж один із учасників наради виступив з такою пропозицією:
»Турки воюють з російською армією, ми ж не росіяни, а українське
військо. Треба вислати депешу до турецького командування з виясненням,
що в Трапезунді вже немає російського війська, є тільки українське.
Воно ж з турками не воює і своєчасно відійде на Україну. Тому просимо
припинити наступ і дати нам змогу в порядку відійтиж.
Депешу вислано з великим сумнівом. Пройшло більш ніж 24 години.
Тим часом, чекаючи на висліди, нервове напруження гайдамаків дійшло
до краю. Одначе наспіла відповідь: «Туреччина з Україною не воює, а
тому наступ на Трапезунд припинено!ж
Щось несамовите діялося з гайдамаками після такої відповіді: вони
поосто по землі качалися з радости й почуття гордости. Значення України
зросло в їхніх очах небосяжно. Тому — все для України!
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ...
1283
В той саме час я приїхав до Трапезунду. Побувши з два тижні, вже
ладився виїжджати черговим пароплавом на Україну. Для того, після
наради з командуванням сотні, було використано той пароплав «Король
Карло Румунський», який під українським прапором завітав був у своєму
окружному курсі до Трапезунду. На цей раз, згідно з наказом сотні, він
узяв тільки зброю для України та невеличку кількість подорожніх. Я
став комісарем пароплава.
Від’їзд відбувся у напруженій атмосфері: вся дорога від пристані до
складів зброї була обставлена гайдамаками. Двоколісниці-однокінки,
поспішно підвозили вантаж (рушниці й кулемети з набоями) до човнів, з
яких його переношувано кранами на пароплав, що стояв у певній віддалі
від берега. Нас оточували юрби вояків, які злобно вили: «Домой! Домой!«
На їхніх очах корабель вантажився, а їх не брали! Врешті я і мої не-
численні супутники від’їхали до корабля. Юрба кинулася до берега з
прокляттям і виттям, але очевидно добре знала гайдамаків, бо до жодних
ексцесів не доходило.
«Король Карло Румунський» відплив вздовж берегів до Батуму. Що
сталося опісля з сотнею, я не знаю. Мабуть, вона теж від’їхала, бо про
декого з гайдамаків були згодом чутки в Україні.
У Батумі нам довелося прийняти на корабель відділ сестер милосердя
з Тбілісі (приблизно ЗО сестер 'з керівничкою). Деякі з сестер були сумнів-
ної поведінки і ми мали з ними в дорозі не абиякий клопіт. На ніч їх
умістили в окремій просторій каюті і керівничка лягла спати в дверях.
Біля півночі на морі зчинився шторм і кораблем кидало на всі боки. Чорне
море славиться своїми бурями. Наслідком цього ми були примушені відмо-
витися від нормального прибережного розкладу плавби й добивались до
Криму навпростець.
Одночасно і на кораблі зчинилася буча: одна з наших «підопічних»,
користаючи з замішання, перелізла через керівничку, що спала в дверях
каюти, й опинилася в старшинській каюті. Тут її застукав вартовий моряк.
У ньому заговорили алькоголь, заздрість і нехіть до старшин. Він і його
прихильники вимагали покарати «сестру» — кинути її в море. Я запро-
тестував, а тому, що більшість залоги була по моєму боці, я зарядив суд
над нещасною «дочкою Венериж. Суд відбувся за всіма правилами народного
суду: обидві сторони вибрали двох суддів, я головував, оскаржував варто-
вий моряк, були переслухані «свідки». Говорили всі, хто хотів, а моїм
завданням було протягти той судовий процес якнайдовше, бо я знав, що
наша подорож вже кінчається. Жертва грішного кохання, немов «вмираю-
ча лебідка», лежала на долівці перед суддями. В обличчі такої страшної
кари ввесь хміль вилетів їй з голови і вона заливалася сльозами. Протягом
кількох годин усі говорили до речі й не до речі, поки не почувся оклик:
«Земля!» Забувши про »суд«, всі кинулися на поклад і до своїх обов’язків.
Ми підпливали до Керчі. Нам назустріч вийшла у пристань юрба з
численними прапорами. Виднілися червоні прапори, татарські, українські,
колишні царсько-російські і ще якихсь барв... Мешканці Керчі не знали,
1284
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
що за корабель до них причалює і що він їм несе, хоч на ньому маяв
український прапор. Тому в загальному замішанні одні кричали: «Да
здравствует революция!«, інші горлали: »Да здравствует контр-революция!«
Зійшовши на берег, я запевнив представників міста в наших миролюбних
намірах і зарядив негайне вивантаження сестер милосердя, разом із »під-
судною«. З Керчі вони могли їхати залізницею до місць свого призначення.
У Севастополі нас зустріла поважніша халепа. Наслідки жовтневої
революції 1917 року вже докотилися були аж сюди. В місті офіційно діяв
адміністративний апарат УНР, але одночасно під його боком прихильники
московсько-совєтського ладу успішно організували «совєт* і вели по
кораблях шалену агітацію. У пристані й на кораблях серед моряків, поруч
совєтських симпатій, великий вплив мала згадувана вже «Головна Україн-
ська Рада Чорноморської фльоти«. В наслідок такого складного й напру-
женого становища було невідомо, до кого слід зголошуватися і кому слід
передати привезену зброю13. Все ж таки капітанові корабля, який відпо-
відав за цінний, але й небезпечний вантаж, вдалося, не зважаючи на
большевицькі затії, передати зброю українським чорноморцям.
Вкрай втомлений від перебутої «бурхливої* подорожі, я був ще хворий
від нових чобіт, що ними мене обдарували гайдамаки в Трапезунді, тому
й залишився в Севастополі, лікуючись у місцевому «Бальнеологічному
інститутів. У Севастополі колись заснованої української книгарні вже не
було. Після випродажу книжок та із-за браку припливу нових, керівничка
зняла вивіску книгарні зі страху перед большевиками, і жила в тому
приміщенні приватно.
Підлікувавшись трохи, я вирушив залізницею до Києва. Тепла січнева
погода 1918 року в Севастополі змінювалася на сніжну, коли наш поїзд
посувався щораз далі на північ. На вузлових зупинках зустрічні поїзди
були переповнені вояками, що поверталися з фронтів, мішочниками, що
сунули з Московщини на хлібодайну Україну, або й просто спекулянтами
та відділами червоної Гвардії. Червоноґвардійці перевіряли подорожніх,
але на мене, в сірій вояцькій шинелі, на щастя, не звертали уваги.
У Києві я забарився недовго і подався до батьків у Звенигородку, де
пробув кілька тижнів. Вдома я відпочивав, відновляв давні контакти з
товаришами з Комерційної школи та брав участь у видаванні часопису
^Звенигородська Думка«, що її заснував мій старший шкільний товариш
Піщаленко. На її сторінках я опублікував кілька своїх статтей14.
У лютому 1918 року я вернувся до Києва. Після короткого урядування
в Київському Земстві, в характері губерніяльного бібліотечного інструктора,
я почав відвідувати деякі міністерства, шукаючи за працею. Покійний
проф. Б. Іваницький, тодішній директор Лісового департаменту, намовляв
13) 29 квітня 1918 р. Чорноморська фльота підняла український прапор.
Відтоді цей день вважається «Святом Українського моря*.
14) «Майбутність України* (за Семьоновим Тян-ПІанскім), «Наші освітні
завдання*, «Безглузде хазяйнування* — «Звенигородська Думка*, Звени-
городка, січень-лютий 1918 р.
УКРАЇНЦІ В ТРАПЕЗУНДІ...
1285
мене, як колишнього студента Петроградського Лісового інституту, пра-
цювати у нього. Але пережиті впродовж кількох останніх літ події вибили
мене з устійнених життєвих рейок. На його прохання, я умістив кілька
статтей в «Лісовому Вістнику«15 16, а на працю влаштувався у Пресовому
відділі Міністерства Закордонних Справ під керівництвом моєї товаришки
з петроградських часів, Н. Суровцової’іб.
З того часу почалася «київська доба« (1918-21) в моєму житті, повна
нових переживань і вражень. Але серед тієї »метушні« я думкою і почу-
ваннями постійно повертався до часів мого перебування на Закавказькому
фронті, зокрема в Трапезунді. Згадував я про центральну постать тих
часів — Миколу Олексієвича Свідерського, комісара України в трапезунд-
ському районі. На жаль, у Києві мені чомусь не довелося з ним зустрі-
нутися. Це сталося щойно на еміграції — в Польщі. Останньо ми бачилися
в 1943 році у Варшаві. Він обіцяв написати спомини про свою трапезунд-
ську епопею. На жаль, зв’язок між нами знову увірвався.
Щойно в 1963 році, за посередництвом Інституту Дослідів Волині у
Вінніпегу, д відшукав його родину в Австралії. Від його сина, також
Миколи Свідерського, я довідався, що славний батько, колишній комісар
Української Держави в Трапезундському районі, давно вже не живе...
Після повороту з Трапезунду до Києва, М. О. Свідерський деякий час
був урядовцем для особливих доручень у Міністерстві Закордонних Справ.
Був одружений з Єлисаветою, уродженою Вайденбах, українкою, що
походила з німецьких колоністів на Волині, яка теж була урядничкою в
згаданому міністерстві. Вони мали двоє дітей: сина й доньку. Згодом,
перебуваючи в гарматних відділах армії УНР, Свідерський відійшов з нею
в 1920 р. на еміграцію, а потім Свідерські переїхали на Волинь, яка опи-
нилася під Польщею.
М. О. Свідерський працював довший час на культурній, громадській і
кооперативній нивах та брав участь у релігійному житті на Волині. За
німецької окупації впродовж деякого часу був посадником Почаєва, а після
війни родина Свідерських опинилася розпорошено на скитальщині. Син
із рядів УПА потрапив у французьку займанщину Німеччини, де одру-
жився, а сам Микола Свідерський з донькою, яка теж незабаром вийшла
заміж, опинився в англійській зоні Німеччини. Тим часом дружина Свідер-
ського, яка не була разом з ним, правдоподібно в 1944 р., згинула муче-
ницькою смертю з рук польських комуністичних банд. Ця вістка незви-
чайно пригнобила М. Свідерського. Він занепав на здоров’ї і заломався
психічно. У 1950 р. переїхав з Німеччини до родини в Австралії.
Тут несприятливе австралійське підсоння доконало його і рік пізніше,
2-го вересня 1951 року, він помер у Сіднею. На жаль, він не залишив
жодних спогадів, не зважаючи на заходи мої і генерала М. Садовського
з Воєнно-Історичного Інституту в Торонто (Канада).
15) «Бібліографія творів по лісознавству на українській мові«, «Полю-
вання на сокола в Грузії«, «Господарка в приватних лісах Звенигородщи-
ни« — «Лісовий Вістникж, Київ, чч. 1-2, 1918 рік.
16) Большевики розстріляли її в Харкові.
1286
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Так відійшла від нас у «далеку дорогу» ще одна з визначних постатей
на світанку відродження української державности, визначний співробітник
Симона Петлюри, колишній славний представник і комісар України в
Трапезунді.
СПИСОК НАДРУКОВАНИХ СТАТТЕЙ
1) «Бібліотека Кам’янець-Подільського Державного Українського Універ-
ситету», (Спомини). Нью-Йорк—Вінніпег, 1949 р., стор. 8. Те саме в
«Слово Істини», Вінніпег, ч. З (15) за січень 1949 р., стор. 18-23.
2) «З Европи до Америки», (Уривок споминів). «Наша Культура», Вінніпег,
ч. З, січень 1952, С7 0р. 30-33.
3) «Уперше вулицями Нью-Йорку». «Українські Вісті», Новий Ульм, Ні-
меччина, ч. 65 з 1952 р.
4) «Українські Науково-Дослідчі Інститути (1940-1952)«. «Нові Дні«, То-
ронто, ч. 39 з 1953, стор. 15-18.
5) «Секція книгознавства УВАН (1946-1953)«. «Нові Дні«, Торонто, ч. 49
з 1954, стор. 21-22.
6) «Академік А. Ю. Кримський». «Нові Днів, ч. 51, квітень 1954, стор. 16-19.
7) «З моїх блукань по Волині», (Спомини). «Літопис Волині», Нью-Йорк,
США, ч. З з 1956, стор. 60-74.
8) «До берегів Атлантицького океану», (Подорожні замітки). «Батьківщи-
на», ч. 37 з 1956 і чч. 1-2 з 1957 р.
9) «Галіфакс», (Спомини). «Батьківщина», Торонто, чч. 2-3 з 1957.
10) «На могилі А. Гончаренка», (Спомини з 9. 9. 1956). «Нові Дні«, ч. 86
з 1957, стор. 18-21.
11) «Бутцбах», (Спомини). «Визвольний Шлях», Лондон, ч. VI за червень
1957, стор. 680-688.
12) «Український Чорноморський Інститут», (1940-1949). «Визвольний Шлях»,
Лондон, ч. X, стор. 1125-1136 і ч. XI за 1957 р., стор. 1255-1265.
13) «Франкфурт над Майном», (Спомини). «Визвольний Шлях», Лондон,
ч. XII з 1957, стор. 1371-1380.
14) «Бремен», (Спомини). «Визвольний Шлях», Лондон, ч. IV з 1958 р.,
стор. 417-422.
15) «Бременгафен — Північне море — Англійська протока — Атлантійський
океане, (Спомини). «Визвольний Шлях», ч. VII з 1958, стор. 784-794.
16) «З Галіфаксу до Нью-Йорку», (Спомини). «Визвольний Шлях», ч. IX з
1958, стор. 1021-1027.
17) «На американському суходолі», (Спомини). «Визвольний Шлях», ч. X з
1958, стор. 1118-1121.
18) «Український науково-видавничий рух на скитальщині в 1945-50 рр.«.
«Визвольний Шлях», ч. XI з 1958, стор. 1285-1294.
19) «Незабутні переживання». «Українське Православне Слово», ч. 12 з
1962, стор. 3-4, і «Церква й Життя», ч. 1 (34) за січень-лютий 1963,
стор. 17-18.
20) «Книгозбірня митрополита Іларіона». «Віра і Культура», ч. 4 з 1963,
стор. 17-21.
21) «Польське повстання у Варшаві», (Спомини очевидця з 1944 року). «Виз-
вольний Шлях», ч. 1, стор. 40-50, ч. II, стор. 166-176, ч. III, стор. 288-295,
ч. IV, стор. 390-398, всі з 1963 року.
22) «Яків Оренштайн», (Спомини). «Наша Батьківщина», Нью-Йорк, чч. 21-
22, стор. 4-5, ч. 23, стор. 4, чч. 24-25, стор. 6. за 1963 р.
23) «Поза Варшавою», (Спомини очевидця). «Визвольний Шлях», Лондон, кн.
7/113 з 1963, стор. 809-813.
1287
Проф. Володимир ШАЯН
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
(З нагоди століття з дня його народження)
РАННЯ МОЛОДІСТЬ
Борис Грінченко народився 9-го грудня (27-го листопада ст. ст.) 1863 р.,
в хуторі Вільховий Яр, на Харківщині. Батько його, Дмитро, колишній
військовий старшина, походив із багатого, але зубожілого роду. В час
народження Грінченка він мав усього 19 десятин землі, переважно лісу,
та малий водяний млин, що був основою прожитку родини. Дотримувався
аристократичних традицій свого роду, але насправді його родина жила в
злиднях. Був однак працьовитий, зарядний і чесний.
Малий хлопець виховується в дещо суворій, але теплій родинній атмо-
сфері, оточений стриманою у виявах любов’ю батька та сердечно-ніжним
піклуванням матері. Вона теж походила з багатої військової родини
Літаревих.
Молодий Борис росте перш за все як правдивий син української природи.
Будинок на узгір’ї був оточений лісами, а внизу над річкою шумів самотній
млин, журчала вода, гуркотіли жорна. Борис від ранньої молодости до
смерти був залюблений в дубовому лісі, в кожному лісі, але в дубовому
найміцніше. Любив дерева ясні і світлисті галявини. Не любив похмурих
борів та сумовитих сосон і ялин.
»Як той дуб, ти твердо стій!« — скаже колись Грінченко першим лицарям
Української Революції.
Збереглася така подробиця із життя молодого Бориса. Одного разу,
взимку, підліз під саму хату голодний вовк. Малий Борис хотів погладити
його по головці. На щастя, мати в час врятувала Бориса від цієї сумнівної
приязні.
Борис належав природі.
Коли селяни заїжджали у млин, це було для нього велике свято. Він
виявив велику сміливість до розмов, полюбив селян дивним інстинктом чи
глибиною душі, і слухав, слухав цих розмов без кінця, слухав казок чи
приказок, поки батько суворо не покликав додому.
Тут скажемо, що хутір старого Грінченка належав до тих численних
хуторів, де української мови не вживали. Мати не знала її, а батько
цурався і говорив по-українському тільки з селянами, або, як звав їх, з
»мужиками«. Отже, не в рідній хаті одержав молодий Грінченко основу
до пробудження в ньому національної свідомости. Як вона розвинулася й
дозріла в нього, будемо слідкувати далі.
Першу освіту Грінченко одержав самотужки в батьківській хаті в не-
звичайно ранньому віці. Вже п’ятилітнім хлопцем умів читати й писати,
а десь на сьомому році життя почав читати далеко понад свій вік поважні
книжки. Рано пробуджена уява й емоція штовхають його далі самостійно
шукати духової поживи й побуджень для себе.
1288
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Так бачимо молодого Грінченка під впливом чарів лектури, яка відкриває
перед ним цілі світи людської історії, фантазії, суворої дійсности, а го-
ловно — світ краси, думок та ідей. Десятилітнім хлопцем він шукає краси
і самотности в лісі, просиджує тут цілі дні й дослівно проковтує усі ті
книжки, що попадали йому в руки. Він кидається читати все, без добору
чи спрямування.
Знаходить він собі й приятелів не тільки в лісі, а й у селі та між не-
численною челяддю. Усе знайдеться для нього якийсь дід, улюблений,
мудрий, говірливий, знавець казок і оповідань, або — це вже пізніше,
коли родина перенеслася на хутір »Долбино«, — сільський »дядько«, коваль,
на вигляд суворий, але справді життєрадісний і добродушний знавець
життя і учитель життєвої мудрости. Оце й була ширша родина Бориса,
де він навчився не тільки рідної мови, а того всього, що його трудно
назвати одним словом, — неусвідомленого чи прихованого чару українства,
що діє навіть за найбільшої безпросвітности українського села. Тільки
таким нез’ясованим чаром можна пояснити факт, що молодий Грінченко
сприйняв цілою душею українство, всупереч виразній протидії родини.
Прекрасні картини, основані на згадках про дитячі роки, дасть нам пізніше
Грінченко в оповіданнях »Ксеня« і »Дядько Тимоха« (Кути, 1885).
Пригляньмося ближче лектурі молодого Грінченка. Нас не здивує, що це
були твори Вальтера Скота, улюбленця усієї молоді світу, що розбудив
в Бориса зацікавлення історичним романом, духом благородного лицарства
та самою історією. Серед інших авторів він сам згадує Байрона, Альфреда
де Вінь’ї, Еркмана-Шатріяна та Віктора Гюґо, якого »Нужденні« (»Лє
Мізераблє«) збудили у ньому симпатії до покривджених і переслідуваних.
Незабаром починає читати самі історії та численні журнали й часописи.
Із московських авторів, чи авторів, що писали московською мовою, читав
він Гоголя, Пушкіна, Некрасова й інших.
Найбільше враження в той час зробили на нього повісті Гоголя, а зокрема
«Тарас Бульба«. Можна сказати, що тут зазнав він перших поштовхів до
пробудження в ньому голосу козацької крови. Його уяву заполонюють
дуже сильно романтичні і героїчні картини козацької боротьби за волю.
Рівночасно з дозріванням його віку, він із власного, щораз міцнішого,
замилування залюбки перебуває серед селян, заприязнюється ближче із
деякими і ці зустрічі з народом, разом із романтикою козацької традиції,
розбуджують у ньому підсвідомі основи його національної свідомости.
Дуже рано починає Борис і писати, чи радше «бавитися» у ролі письмен-
ника і видавця. Він, буцімто, »видає« на хуторі батька «журнали®, пише
»вірші«, «оповідання®, а навіть «наукові розвідки® і приневолює »діда«,
батька, матір, брата, сестер та інших жителів хутора слухати його «літера-
турних виступів®. Може «зануджував® він свою «авдиторію®, а може
знаходив приязно-охочих для такої забави хлопця ...
У моїх дослідах біографій великих людей я все звертав увагу на такі
«забави®, що проявляється у ранній молодості. Шевченко «списував Ско-
вороду® і малював де попало, Сковорода грав на сопілці божественних
пісень і плакав на могилі із дивного зворушення, Леся Українка бавилася
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1289
в «таємне товариство® на руїнах лицарського замку, була для своїх ровес-
ниць »Жанною д’Аркж.
Так талант, доля чи призначення, чи есотеричний »Карман«, знаходять
свій життетворчий гін і навіть усвідомлене здійснення в житті великих,
покликаних чи одержимих післанництвом людей уже в їх ранній молодості.
Книжки українською мовою Грінченко почав читати відносно пізніше,
хоч добре знав рідну мову із щоденного життя у селі. Читав ще
вдома »Байки« Глібова, деякі пісні та уривки, друковані українською
мовою по журналах, а далі — це вже в Харкові, в першій клясі т. зв.
«реальної школи« — »Енеїду« Котляревського чи вірші Думитрашка, автора
»Жабомишодраківки«. Ці речі промовили до нього тільки жартівливим
змістом, саме як жартівливі твори.
До цієї реальної школи в Харкові вступив Грінченко, маючи 11 років.
Справжнє пробудження Бориса до ідейно-національного життя сталося
під впливом його зустрічі із »К6бзарем«. В той час він був у третій клясі
цієї школи, себто, мав 13-ий рік життя.
Почувши про Шевченка із уст однієї пані, як сам про це пише, «знайшов
»Кобзаря« у батька в скрині, прочитав його, і враження від цієї книги
покрило всі враження, які досі мав від книг...« («Автобіографія®).
З того часу, як пише він сам, «почав писати по-українському всячину:
вірші, повісті, драми, навіть складав словник український, видавав для
товаришів-школярів журнали... Зазнав за все те чимало глузування, а
часом і кари« (Автобіографія®).
Як бачимо, у якійсь дивній «забаві® робив Грінченко все те, що робив
пізніше у важкій і самовідреченій праці продовж цілого свого життя.
Дивне, але правдиве. Матеріалістичне чи прагматичне дослідження біо-
графії великих людей стоїть перед цими фактами зовсім безрадно і, зде-
більше, їх ігнорує.
Писав Шевченко, що доля веде його за руку. В історії української літера-
тури бачимо цей факт частіше, а в житті велетнів духу — він як правило.
Якась могутня, незбагненна Сила Великого Призначення веде наперед
провідників чи передовиків нації, а далі цілу націю, на безмежні височини
героїзму, жертовности, ідеалізму і посвяти.
Не здивує нас і той факт, що таке духове пробудження наступило в
Грінченка при зустрічі із «Кобзарем®. Франко, як знаємо, вивчав його
напам’ять, а про пробудницьку ролю Франка в історії української літера-
тури, як теж в історії України, написано вже цілі томи. Тут підкреслимо
тільки те, що маємо ще один визначний і характеристичний приклад, а
разом із тим доказ цього факту.
Після пробудження чи, як ми кажемо, «другого народження® до свідомого
національно-ідейного життя, молодий Грінченко здобуває все те, що було
можливе із української літератури того часу і уважно, з пошаною студіює.
Це твори Куліша, Вовчка, Костомарова, Квітки, Нечуя-Левицького та всіх
тодішніх письменників. Разом із тим не послаблюється йото зацікавлення
чужою літературою, зокрема клясичною і західньо-европейською. Це знову
спільна риса Грінченка з усіма великими поетами чи письменниками
України.
1290
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВЕЛИКА ПРОБА
В 17-ім році життя Грінченко має вже зовсім чітко зформований світо-
гляд, характер і життєвий шлях.
В цьому році зустрічає його перша важка життєва проба, справжня
проба характеру великої людини.
Грінченкові попадають до рук нелегальні видання про кривди селян і
робітників, що їх вони зазнають від великих власників землі та фабрик.
Такі книжки були суворо заборонені взагалі, а особливо у школі. Грінченко
роздобув десь брошуру Пододинського п. з. «Парова машина«, що була
видана українською мовою в Галичині, і давав цю книжку читати своїм
шкільним товаришам. Один із них показав її своєму батькові, а той з
обурення зробив донос на модолого Грінченка до шкільної влади, яка
передала справу аж до жандармерії. Грінченка арештували і кинули у
в’язницю (27-го грудня 1879). Півтора місяця тримали його на допитах.
Трактували його як справжнього політичного »злочинця«, вдягнули в
арештантську одежу, полотняну сорочку, білі полотняні штани і рудий
халат. Цим халатом мусів Грінченко і накриватися, і підстелювати його
на дошки, на яких спав у зимні ночі вчасної зими. Допитували його, як
звичайно, звідкіля він взяв цю книжку, кому давав її читати. Грінченко
цілий час твердив, що це перший і єдиний випадок, що купив цю книжку
на базарі у незнаної людини. Нікого зі шкільних товаришів не видав і
твердо стояв при своїй обороні, повторяючи усе те саме. Після півтора-
місячного ув’язнення його звільнили на запоруку батька. Але Грінченко
вже не міг продовжувати навчання ані в середній, ані у вищій школі.
Засуд на ціле життя.
Це було в п’ятій клясі реальної школи у Харкові 1879-го року, коли
Грінченко мав 17-ий рік життя. Його постава у в’язниці багато краща, ніж
постава деяких студентів у процесі Кирило-Методіївців. Це все свідчить
про високу ідейність та непохитну твердість молодого характеру.
Грінченко вже готовий до життя, до справжнього історичного чину й
подвигу, як борець за соціяльне й національне визволення. Молодь, що у
двадцятих роках цього століття брала масову участь у визвольних орга-
нізаціях УВО чи ОУН, по суті повторювала великий приклад молодого
Грінченка ще із кінця минулого століття. Український визвольний рух
нерозривно пов’язаний із українською літературою і полум’яними серцями
молоді.
Цей подвиг Грінченка у юнацькому віці, загартував його на ціле життя,
а глибоке відчуття кривди залишилося у його душі твердим наказом
служити своєму народові, боротися за його соціяльне і національне визво-
лення, — ці дві справи були в його уяві нерозривні.
Вийшовши на волю, довелося Грінченкові перебути рік у батьківській
хаті на запоруці. Нічого не знаємо про його розмови з батьком. Слід
здогадуватися, що батько його не похвалив. Знаємо тільки, що після
однорічного перебування у батька молодий Грінченко твердо вирішує
творити самому своє життя і долю навіть у найтяжчих обставинах.
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1291
Грінченко вертається до Харкова і тут, за 4 карб, на місяць, наймає
куточок у хаті чоботаря. Це була одна кімната, з одним віконцем, з кри-
вими глиняними стінами і долівкою, з родиною чоботаря і верстатом праці
рівночасно. Грінченко запопадливо шукає праці. Тут допомагає йому його
дядько, брат матері, в домі якого він давав корепетиції його дітям. Своїми
впливами і, як слід думати, запоруками, цей його дядько Літарев знайшов
йому працю писарчука в одному з урядів. Спершу не платили нічого, потім
п’ять, врешті десять карбованців у місяць. Дядько сподівався, що Грінченко
піде шляхом кар’єри урядника й чиновника. Але не так думав Грінченко.
Він обідає що другий день, живиться хлібом і чаєм, часом молоком, що
передала мати, — і далі купує книжки, вчиться, готується до учительського
іспиту, який здає екстерном 1881-го року. Цей успіх Грінченка був можли-
вий тільки завдяки його незвичайній працьовитості та незламній, твердій
самодисципліні. Врешті, після довших заходів, він отримує учительську
посаду, яка започатковує новий етап у житті Грінченка. Та ще перед тим
згадаємо один, зовсім незвичайний, подвиг молодого Грінченка у хаті
чоботаря.
Тут, у цій комірчині, постає перше товариство, засноване Грінченком.
Було тільки трьох членів, вірних друзів Грінченка. Вони часто сходилися,
читали книжки, обговорювали лектуру, вчилися української мови, платили
членські внески, — підкреслюю, — платили членські внески у висоті 10
відсотків із своїх злиденних заробітків, і спромоглися за них, — це звучить
зовсім неймовірно, але правдиво, — видати кілька книжечок для народу.
Чому не назвати цей гурток дійсним товариством? Чому не відзначити та-
кої події для історії? Що їх було мало? Тим більша честь їх відвазі та
піонерській праці.
їх було тільки трьох, але Грінченко не завагався розпочати працю для
добра народу, не зважаючи на те, що їх було так мало. Саме в цьому, як
і під час ув’язнення, виявилась незламність молодого Грінченка, як того
«молодого дуба«, що його »не зламали ні зрада, ні догани, ані муки, ні
кайдани», — як каже Грінченко, у одному із своїх програмових віршів.
Це були проби »вогню«, іспит, що його проходить кожний творець історії,
якому, як правило, доводиться розпочинати новий рух від найменшого
гурту.
Грінченко напише про це так:
»Ти один, а їх багато?
Ну, так що тобі? Байдуже!
Більше буде в тебе свято,
Як подужаєш їх, друже.
Де багато — ще не сила,
Дужість міряй не лічбою;
Перевага там, де сміла
Сила духа в правім бою«.
Разом із тим Грінченко знаходив ще час записувати народні казки,
приказки та кобзарські думи. Вивчає тепер нарід, куди глибше ніж...
5-тилітнім хлопцем на подвір’ї батьківського млина. ’
1292
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Напевно немає вже сліду по тій чоботарській комірчині, де містилася
перша «Просвіта» і редакція Грінченка. Не знаємо і прізвищ його хоробрих
друзів, але маємо за те сліди й наслідки такої праці... в історії України.
Принаймні я так розумію історію у її ставанні, в її ембріональних стадіях
чи клітинах.
Десять відсотків із мізерного заробітку, славних десять відсотків, вста-
новлених Грінченком у хатині чоботаря, будуть в історії основою основ,
правилом і законом організації, що ставить собі за завдання... змінити
історію людства жертвою, дружньою любов’ю, чином і боротьбою.
Завважмо теж тепле і любовне слово »друже«, ужите у віршах Грінченка.
Це слово також почуємо в організації, що об’єднує героїв нації в лицарську
спільноту.
Буде велике свято, друже!
На цьому святі згадаємо тюрму і... десять відсотків із мізерного заробітку
Грінченкових друзів.
УЧИТЕЛЬ І ПРОСВІТИТЕЛЬ
Грінченко одержав працю учителя у відсталому селі, де жили московські
колоністи, у найгіршій школі повіту, з повибиваними шибами, розваленою
грубою і болотистою долівкою. Дітей багато, праця на дві зміни, рано й по
полудні, знову за 10 карбованців.
І з цього мізерного заробітку Грінченко доживлює ще й голодних шко-
лярів ... печеною картоплею і якимсь кулішем, що його варив разом з
дітьми. Це був праобраз модерної школи, де діти отримують харчі під час
навчання. Згадуємо цю «модернізацію» з деякою іронією, але разом із тим
із найглибшою пошаною для новаторства Грінченка, як теж для його
любови просвітнього діла. А було це в селі Введенське, Зміївського повіту,
на тій же Харківщині.
Щоб жити в українській селянській родині, молодий ентузіяст поселився
аж у сусідньому селі, Тройчата, в сільській хаті. За 50 копійок місячно
Грінченко живе в куточку хатини, разом із квочками, ягнятами і телятами,
хоч була для нього квартира в школі, в селі, де... говорили тільки по-
московському.
Після літніх курсів для учителів та чергового іспиту, Грінченко в 1883
році дістає посаду у кращій, т. зв. «двоклясовій школі« в селі Олексієвське.
На курсах у Змієві Грінченко познайомився із своєю майбутньою дру-
жиною, справжньою товаришкою життя, ідей і боротьби, Марією Мико-
лаївною Гладилиною, що відома під літературним псевдонімом як Марія
Загірня. Одружується з нею 10-го лютого 1884 р. і разом з нею пізнає і
ділить долю й недолю благородного учительського фаху, присвячується
цій праці із усією свідомістю її важливости, як праці, що дає тривалий
фундамент для національного пробудження. Він трактує учительську
працю як покликання і обов’язок у Сковородинському змислі цього слова.
В його пізніших повістях зустрінемо повністю відбите життя української
інтелігенції того часу. Зокрема його повість «Соняшний Промінь» зали-
шиться єдиним у своєму роді величавим пам’ятником для жертовної праці
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1293
та високої ідейности того українського учительства, що, так як Грінченко
і його дружина, свою працю розуміло як необхідну підготовку молодого
покоління до національного визволення.
Грінченка переносять зі школи до школи. Був дуже радий, коли його
перенесли до українського села Сироватка, де була гарна, »двоклясова
школаж, де він міг говорити, а то й «незаконно» навчати дітей їх рідної
мови. Але тут місцевий «батюшка» пише на нього аж двадцять брехливих
та нікчемних доносів. Грінченко не звертає на них уваги. Працює далі,
вірний своєму принципові. Та внедовзі отримав наказ перенестися до
іншої школи. У почутті глибокої кривди й приниження людської гідности,
Грінченко відмовляється виконати наказ і мусить, — очевидно?! — поки-
нути школу.
Шлях до визволення веде не тільки через боротьбу із окупантом, а
також через боротьбу із темнотою і обскурантизмом. Цей ворог грізний і
кожний великий український пророк, подвижник визвольної справи чи
визначний діяч зустрічався з тим ворогом віч-на-віч.
Грінченків досвід із зустрічі з обскурантизмом бачимо в його новелях
»Екзамен« (Олексіївна, 1884) і «Непокірний» (Тираспіль, 1886).
Грінченко переноситься на короткий час на хутір батька, потім на Хер-
сонщину, де працює у статистичному бюрі в характері... «рахункової
машини«.
Ідучи за голосом покликання, він вертається працювати у шкільництві,
отримує працю в Олексіївці, де разом із дружиною живе і навчає дітей
цілих шість років. Його школа була найкращою в повіті, як зразкова
школа, в якій Грінченко застосував систему нових виховних метод.
З новоприбулими школярами першої кляси, що боялися і учителя і
школи, він починає навчання від ... забави у «городський м’яч«. Радикально
зірвав із методою фізичної кари для дітей, що в той час була обов’язковою.
Своїх школярів водив на прогулянки, робив гутірки, влаштовував гри й
забави, а разом із тим навчав їх дружности й солідарности.
В умовинах власної держави Грінченко був би славним піонером модерної
школи і треба й нашим сучасним педагогам вивчати та шанувати піонер-
ські почини Грінченка у шкільництві.
Школярі у школі Грінченка видавали свій власний журнал »Думку«, де
містили свої спостереження, оповідання, описи пригод, а навіть... вірші.
Школа такого типу називається сьогодні шумною назвою: «творча школа«.
Такою була школа Грінченка вже з початком 80-их років минулого століття.
Використовуючи свій досвід, знання та замилування до предмету, Грін-
ченко написав теж декілька програмових статтей із ділянки шкільництва.
Це: «Народні вчителі й українська школа«, відбитка з «Громадської Дум-
ки» (50 стор. Київ, 1906) та «Якої нам треба школи» (видання друге, Київ,
1907 р.).
Отже Грінченко має неоціненні піонерські заслуги в ділянці новітньої
української педагогіки й шкільництва.
Одну із шкіл «Рідної Школи» у Львові названо було іменем Бориса
Грінченка, та буде багато шкіл в Україні, які гордо носитимуть ім’я цього
1294
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
великого, до самовідречення жертовного піонера й діяча на ниві
шкільництва.
Грінченко боровся в школі і в публіцистиці за рідну мову навчання.
Української мови вчив »незаконно«. Сьогодні московські посіпаки відби-
рають рідну мову від школярів так само, як колись царські жандарми.
Різниця тільки в жорстокій перверзії, застосованій большевиками. Застра-
шених вивезенням в концтабори чи на «цілинні землі® батьків примушують
ще й голосувати за «московську мову навчання®. Самого ж Грінченка
московські большевики лають без кінця як запеклого націоналіста.
Тут треба сказати виразно, що Грінченко був українським націоналістом.
На означення свого народу він уживав у своїй поезії слова »нація«, бо
бажав, щоб він (народ) справді став свідомою державною нацією, а не
тільки етнографічним поняттям. Грінченко добре пізнав загарбницьку при-
роду Москви і в своїх поемах перестерігав перед будь-яким примиренням
з Москвою, поширював той сам клич, що і націоналіст Шевченко: «Вста-
вайте, кайдани порвіте!®.
Слід відмітити теж факт, що поруч із шкільним навчанням дітей на
селі, Грінченко займався просвітньою працею. Він відвідував селян
у їх хатах і, де зібрався хоч би невеликий гурт, влаштовував читання
літературних творів та спільне обговорення.
Грінченко, на основі довголітнього досвіду, знав, як розуміє і як реаґує
неосвічене українське селянство на твори української літератури. Багато
з того його досвіду попало на сторінки його пізнішої праці «Перед широким
світом® (Київ, 1907). Тут Грінченко кінчить із леґендою буцімто Шевченко
легко зрозумілий для народу. Він підкреслює, що твори Шевченка — це
твори високої і великої світової літератури і, як такі, доступні для літера-
турно підготованої, освіченої читацької публіки. Неосвічений селянин не
розумів ні понять, ні таких слів, як: Прометей, Колісей, Мизи, Брут, Дайте,
Авіньон, тіяра та сотню інших. Для прикладу подамо за Грінченком одне
місце з творів Шевченка:
«Моя зоре досвітняя,
Єдиная думо
Пречистая! Ти вітаєш,
Як у того Пуми
Тая німфа Егерія...«
Що ж говорити про такі слова, як: Помпілій Нума, Архімед, Галілей,
романський, леґіон, ліктор, динарій, доґмати, Сарданапаль, Корф, Ченчіо,
Валькірії чи... святий Парнас, сестра Аполлона, Музи і Ґрації, Лета,
амфори, Киприда і безліч інших.
Від себе додамо, що ще й сьогодні, навіть інтелігентному читачеві дове-
деться заглянути у клясичну енциклопедію за... німфою Егерією.
Про все це Грінченко говорить на основі довголітнього досвіду його
важкої праці, щоб довести зміст творів Шевченка до свідомости народних
мас.
«Маси мусять підніматися, — пише Грінченко, — дорости до його (Шев-
ченка) ідей®.
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1295
І далі:
»Ми справді маємо великого поета, але в мужичій хаті його ще не
знають, або мало розуміють*. («Перед широким світом*, стор. 144).
Однак Грінченко розумів, що «орання убогого перелогу* — як казав
Шевченко, — та «сіяння слова*, з якого виростуть «ножі обоюдні* — це
довгий і важкий процес. Але вірив, що ці «ножі обоюдні* — «розпанахають
гниле серце, трудне і вицідять сукровату, і наллють живої, козацької тії
крови, чистої, святої*.
Важкою працею і рівночасно поетичним словом Грінченко здійснює цей
процес «виціджування крови раба*. Велика кількість його поезій присвя-
чена оцій боротьбі з рабством у різних його виглядах. Пригадаємо, що
сучасна йому Леся Українка у своїй творчості робила це саме.
Значить, рабство й темнота «славного* народу му сіли бути жахливих
розмірів і нічого не поможе тут славословлення т. зв. «народних мас*. В
історії діють усвідомлені ідеї і тільки через них можлива історична дія.
У своїх повістях Грінченко дає повний і яскравий образ цієї темноти й
безпросвітности народу, але разом з тим ані він, ані Леся Українка, ні на
хвилину не зневірюються в ньому. Грінченко бачить і показує силу про-
будженого ідеалізму й благородности в тому ж самому народі, знає, що із
болячого процесу «різання серця обоюдними мечами* виростуть «обоюдні
мечі* українського героїзму й ідеалізму.
Він пережив пробу всіх тих, що наївно ідеалізують народну масу. їм
грозить заломання, якщо вони не озброєні досвідом Грінченка і твердою
вірою Шевченка в те, що на дні душі народу живе втілений чи, точніше,
перевтілений дух козацьких і лицарських героїв, який жде на своє про-
будження у свідомості та героїчному чині.
Грінченко перейде в історію України як Титан праці серед народної
гущі, з тою самою піонерською, а одночасно й бойовою настановою, яка
далі в історії буде питома українському націоналізмові і його ролі серед
селянських мас. Він не був «просвітянином* у якомусь звуженому сенсі
цього слова, ширив національну свідомість через просвіту і разом із про-
світою. І тут він був великим піонером, бо мав багато важчі умовини, ніж
український націоналізм уже після першого пориву до національної рево-
люції в 1917-21 роках.
Ще довго після того, як Грінченко перестав учителювати (1893 р.) —
велося листування між ним і його колишніми учнями та селянами. Зі
зворушенням читаємо уривки тих листів, що їх подає у своїй праці Д.
Пісочинець, п. з. «Учителювання Бориса Грінченка* (Київ, 1910).
«... І який жаль, — пише Катря Ємченко, — що од Вас нічого не чути.
Я дуже скучала за всіма Вами. Жду од Вас листа, як Бога. Читаючи Ваші
книжки, я завсіди плачу. Ніколи я не бачила таких людей, та мабуть і не
прийдеться*.
Це тільки один із численних листів. Жаль, що розміри цієї праці не
дозволяють навести їх більше, бо книжка Пісочинця вже бібліографічна
рідкість, як і все те, що стосується до діяльности Грінченка.
1296
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Знаємо, що повість Грінченка »Соняшний промінь« має багато автобіогра-
фічного матеріалу. Там Марко зовсім так, як і Грінченко, працює над
освітою народу, пише для нього книжки, вчить селян писати й читати,
збирає людей і читає їм українські книжки. Його дружина покидає рідню,
багатий дім із достатками, іде в село і з дочки поміщика стає сільською
учителькою. Я тверджу, що основні ідеї і твори письменника пояснюють
їх біографію, а не навпаки. Без світу ідей Грінченка його біографія була б
незрозуміла, бо саме високі ідеї визначали його життєвий шлях.
Ввесь вільний час, — трудно подумати, що Грінченко мав ще якийсь
вільний час, — використовує Грінченко для дальшої праці над своєю
високою освітою, на писання літературних творів і, — як сам пише — »на
блуканину по лісах, які дуже полюбив уже змалкуж.
Така, здавалося б назовні, »безцільна« блуканина була потрібна письмен-
никові для роздумування і творчого надхнення.
Шлях у літературу полегшив Грінченкові Іван Нечуй-Левицький, виси-
лаючи й рекомендуючи вірші ще 17-тилітнього юнака до західньо-україн-
ського місячника »Світ«, де їх надруковано під псевдонімом »Іван Пере-
котиполе».
В 1885 році Грінченко видав першу, невелику розміром, збірку своїх
віршів під скромним заголовком »Пісні«.
Прихильні рецензії заохотили його до дальшої невтомної праці, якої він
не покидає дослівно до останньої хвилини свого життя, такого повного
щоденних трудів і чистої посвяти.
Його перші оповідання й вірші, що він їх надсилав до західньо-україн-
ських редакцій »Діла« і »3орі«, залишались без відповіді. Треба було знову
великого Франка та інших впливових діячів, як д-р Шухевич, Кость
Паньківський та інші, які доцінили його талайт, його високу освіту, його
криштально-чисту ідейність та над усе працьовитість. З того часу прізвище
Грінченка — під різними псевдонімами, — постійно появляється у західно-
українських виданнях: »3орі«, »Діла«, »Правди«, дитячого »Дзвіночка«, в
«Бібліотеці для молодіжі», «Буковині», гумористичному журналі «Зеркало»,
в педагогічному журналі «Учитель», а згодом і в американській «Свободі».
Крім того Грінченко бере участь майже у всіх тогочасних альманахах,
як от «Ватраж, «Зерна», «Вперед», «Рідний Зільникж, «Квітка», «Левадаж
та інші.
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВИДАВНИЦТВО
З 1894 року Грінченко живе у Чернігові, де отримав посаду в Земському
Уряді. Тут Грінченко здійснює один із основних плянів свого життя, а
саме: заснував видавництво популярних, освітніх книжок для широких
народних мас. Ми бачили, що вже в ранній молодості Грінченко мріяв про
таке видавництво і створив його зав’язок у відомій нам комірчині чоботаря.
Тепер Грінченко вже був відомим письменником, мав деякі заощадження
і кращу платню. При всій своїй убогості й аскетичному способові життя
з цілою родиною, він міг нарешті реально думати про видавництво. Те саме
навчання, що його провадив Грінченко по хатах, у невеликих гуртках,
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1297
можна було більш успішно провадити масовими виданнями і сіткою перед-
платників чи працівників. Отже Грінченко не перериває своєї попередньої
праці, але провадить її вже на вищому й більш успішному рівні.
Найбільші труднощі він мав, звичайно, з цензурою. Це була постійна
тверда, організована боротьба. Грінченко стрічався з цензурними заборо-
нами навіть таких книжок, як »Робінзон« або «Веселий оповідач*. За свої
гроші він оплачує переписувачів і під різними псевдонімами, через різних
людей і з різних місцевостей надсилав ці, зовсім далекі від всілякої полі-
тичної думки, видання до цензури. Він знав, що сама українська мова і
самий опис, напр., вільного парляменту в інших країнах — будуть діяти
пробуджуюче і усвідомлюче.
З тих часів походить відомий «афоризм* Грінченка: «Коли хочете видати
100 книжок, посилайте в цензуру 300*.
Грінченко мав, очевидно, і труднощі й боротьбу з інерцією та заско-
рузлістю власного суспільства, яке так довго не давало йому навіть не-
обхідної для його видавництва матеріяльної підтримки. А це ж був хіба
найлегший спосіб допомоги Грінченкові в його праці. Але й тепер Грінченко
не знеохочується, він приймає за зовсім нормальний факт, що книжки для
народу треба видавати за свої власні заощадження.
Не зважаючи на всі труднощі, Грінченко все ж таки видав власним
накладом кілька книжечок. У той час він одержав велику допомогу від
одного українця, Івана Череватенка з Вороніжчини, який — умираючи —
передав Грінченкові 1000 карбованців на видання книжок для народу. Це
була велика подія у житті Грінченка, бо тепер він уже міг успішніше
розгорнути свою видавничу діяльність. Працюючи безкорисно й само-
відречено, він видав за ці гроші 50 книжечок, загальним накладом —
200.000 примірників.
Знаємо, що останнім виданням Т. Шевченка був «Буквар* для народу.
Видав він його на власні кошти, бо був свідомий того, що його рідному
народові, зокрема селянам, потрібна ще перед «Кобзарем* азбука загального
знання з рідної історії, культури і т. п. Так робив і Б. Грінченко.
За прикладом Грінченка в Петербурзі засновано, під невинною назвою,
«Благодійне Товариство видавання корисних і дешевих книжок*. Хоч
назва цього Товариства була московська, проте воно видавало популярні
брошури українською мовою, маючи ту саму мету, що й видавництво
Грінченка. Грінченко, побачивши, що знайшлися діячі, які будуть вести
ту саму працю, що й він, передав їм ціле своє видавництво разом із грішми
та майном — книжками. Із грошей покійного добродія Івана Череватенка
він своєю великою працею здобув двічі стільки, себто — 2000 карбованців.
1000 карбованців з цієї суми дав для галицької «Просвіти*, як нагороду
авторам книжечок для народу, а другу тисячу карб, передав згаданому
видавництву в Петербурзі.
І побіч таких книжечок як «Фінляндія*, «Пустині Сагари*, «Грім і
блискавка*, появилася серія і таких книжечок як «Жанна д’Арк*, життє-
писи Котляревського, Квітки, Гребінки та інші, що вже виразно були
1298
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
спрямовані до національного пробудження, головно селянських мас Украї-
ни. В тій же серії появилася потім, уже по його смерті, й біографія
Грінченка.
Так було за царату, а сьогодні в Україні знову ж панує московська,
тепер уже червона цензура. Щоб книжка з українським змістом могла
пройти московсько-большевицьку цензуру треба покликатися на... оцінку
Леніна. Так, напр., появилося видання творів Сковороди.
Заслуги Грінченка в ділянці просвітянської літератури — величезні.
Завдяки його праці виникла ціла сітка просвітянських гуртків чи орга-
нізацій, типу західньо-української »Просвіти«, леґальних і нелегальних.
Цей перший посів підготовив ґрунт для засіву міцніших кличів, що їх
приніс із собою рух українського революційного націоналізму, започатко-
ваний Тарасівцями і Міхновським, а в літературі — Шевченком, Франком,
Лесею Українкою, Василем Пачовським і самим Грінченком.
1902-го року Грінченко переїздить до свого улюбленого Києва, щоб тут
підняти свою діяльність на вищий рівень і завершити свою працю най-
більшими досягненнями у його житті.
Треба згадати ще й велику заслугу Грінченка в ділянці українського
музейництва, що стосується до чернігівського періоду його життя і праці.
Відомий нам із життєпису Т. Шевченка український діяч і любитель
козацької слави й старовини В. В. Тарновський — залишив величезну
збірку, понад 1000 експонатів безцінних скарбів-пам’яток минулого, в тому
числі й універсали Хмельницького, манускрипти й картини Шевченка,
описи козацьких клейнодів і прапорів, портрети гетьманів, козацьку зброю
і т. п. Але не було кому впорядкувати ці скарби і зробити з них список.
Грінченко, разом із своєю дружиною, взявся і за це діло. На впорядкування
збірки було призначено 700 карб., але Грінченко, цькований владою і
критикований своїм оточенням, зрікся і цієї нагороди й працював без-
корисно. Нічого дивного, що й помер на сухоти.
У висліді праці Грінченка, появився друкований каталог, у якому спи-
сано всі ті »скарби«, що про них, як писав Шевченко, в народі кружляли
леґенди: »Там десь скарби і права позакопувані!*
Незвичайно рідкісний примірник цього каталогу вдалося знайти в Брі-
танському музеї. Мені не відома доля самих скарбів Тарновського, але
зберігся принаймні документ про те, »що там поховано*.
Дружина Грінченка дала свою згоду піклуватися цими музейними скар-
бами, але цьому спротивилася царська поліція, яка вже »мала досить*
Грінченка. На листі його »гріхів« появилося і оскарження, що він... обідав
разом із службою.
Московсько-большевицька історіографія не визнає заслуг графа Тар-
новського і націоналіста Грінченка, тому цей важливий документ їх праці
й музейництва ще й досі не передрукований. Про саму долю Чернігівського
музею на основі публікацій трудно щонебудь певне сказати. А там були,
як я вже згадував, «скарби й права позакопувані*.
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1299
В СТОЛИЦІ УКРАЇНИ
З 1902-го року, аж до його смертельної недуги у 1909-му році, Грінченко
живе і працює в столиці України.
Умовини його праці були дуже важкі, проте він і далі ввесь свій час
віддає виключно літературній, науковій і громадсько-політичній роботі.
У видавничій ділянці Грінченко в перших роках свого перебування у
Києві зустрічає багато більші труднощі з цензурою, ніж у Чернігові, але
його досвід, а особливо непохитність — допомогли йому переборювати всі
перешкоди.
»На те й лихо, щоб з тим лихом битись!« — повторював часто Грінченко.
В Києві появляється декілька його повістей, драм і оповідань, деякі з
них другим накладом ще за його життя. Крім цього він уже має за собою
низку повістей, драм і віршів, виданих у Чернігові та Львові.
В Києві появляється прекрасний двотомник його творів п. з. «Писання*
(Київ, 1903 і 1905), в якому вміщені вірші (ті, що перейшли цензуру),
оповідання і поезії у прозі, що їх Грінченко скромно називає »дрібничками«.
Київ не переставав бути столицею України навіть у ярмі. Тут був осе-
редок політичного і визвольного українського руху і Грінченко бере в
ньому активну участь. Рівночасно має добрі зв’язки із Західньою Україною,
що їх безперервно, до кінця свого життя підтримує.
З Києвом пов’язана і його монументальна праця «Словник української
мови«. В державі таку працю виконують академії або більші групи вчених,
що мають у своєму розпорядженні відповідні бібліотеки і цілий апарат для
наукової праці. Б. Грінченко працював над словником кілька років, у
1907-1909 роках словник появився друкованим виданням. Це справді велика
праця Грінченка, завдяки якій маємо один з основоположних словників,
що й до сьогодні є основою українського словництва.
Всебічна чи аналітична оцінка цього словника вимагає окремої довшої
праці, але й без цього можемо сказати, що саме сьогодні ще краще до-
цінюємо і розуміємо значення праці Грінченка і саму монументальність
його 4-томового словника, що став заборолом української мови, словом
на сторожі.
Словникова скарбниця Грінченка закінчується, на жаль, 1870-им роком.
З того часу українська літературна мова збагатилася новими скарбами як в
самому словництві, так і в буйному розквіті похідних слів, зворотів, неоло-
гізмів та ідіоматичних фраз із різних ділянок життя. Зокрема поетичне
слово нагромадило правдиві скарби неоціненних слів-жемчугів.
Тут згадаємо на вічну ганьбу Москві її запеклу боротьбу проти появи
повного, літературного й наукового словника української мови. Історія
боротьби за видання такого українського словника — це важливий розділ
боротьби проти нахабної русифікації України. Найповажніша із спроб
видати такий словник наприкінці 20-их років Закінчилася заарештуванням
і знищенням редакційної колегії, знищенням кількатомового видання, до-
веденого до букви »Н«.
1300
визвольний шлях
Тільки під тиском української громадської опінії Москва була примушена
дати дозвіл перевидати словник Грінченка фотомеханічним способом. В
передмові до перевиданого 1958-го року Словника Грінченка читаємо таке:
«У 1927-1930 рр. була зроблена спроба здійснити «виправлене й доповнене
видання* Словника Б. Д. Грінченка за редакцією С. Єфремова та А. Ніков-
ського, в якому виявилися націоналістичні настанови цих редакторів. Слов-
ник «збагатився*, наприклад, лише на букву А такими словами, як абсти-
нент ..., абстиненція ..., асекураційний..., такими формами, як аква-
реля..., — і все з посиланням на націоналістичний словник того ж самого
А. Ніковського...«
І далі:
«Природно, що таке «перевидання* Словника української мови за ре-
дакцією Б. Д. Грінченка було справедливо засуджене громадськістю і при-
пинене на букві Н« (стор. УІ-УІІ).
Автори цієї заяви (М. П. Бажан, О. І. Білецький, І. К. Білодід, Л. А.
Бухаловський, В. С. Ільїн, М. Т. Рильський) забули додати, що редакторів,
які працювали над перевиданням Словника Грінченка — заарештовано,
багатьох розстріляно, а Словник знищено, бо... московським большевикам
неподобались такі «націоналістичні* слова, як абстинент, асекурація, аква-
реля... Шкода, що автори подали так мало «націоналістичних* слів і не
маємо їх повного комплету.
Не знаю, чи автори передмови, яким наказано підписати цю ганебну
заяву, свідомі того, якою компромітацією у науковому світі є така писа-
нина. Можемо тільки порадити їм не робити з себе посміховища у міжна-
родній науці, бож такі «передмови* читають західні вчені і їм до болю
смішно, що подані вгорі слова у словництві народу визнано «націоналістич-
ними*, і то ще в академічному виданні...
Цей приклад показує нам, що Словник Грінченка справді небезпечний
для московських імперіялістів. Грінченко з труднощами здобув дозвіл від
царської цензури на видання свого Словника. Врешті одержав був навіть
похвалу від Російської Імператорської Академії Наук. А сорок років піз-
ніше, вже за т. зв. «суверенности* Радянської України, всі українські
академії, кожна зокрема і всі вкупі, не спромоглися видати кращого друко-
ваного словника, тільки механічним способом перевидали Словник Грін-
ченка, та ще й лають його у передмові:
«При критичному використанні цього видання треба враховувати ідеоло-
гічні позиції Б. Д. Грінченка з проявом націоналістичних настанов*.
Отже, обережно зі Словником Грінченка!
Москва ще сьогодні боїться українського словника, словництво якого
обмежується матеріялом, зібраним до 1870 року. Загарбники різних культур
світу бояться марного словника української мови. Боявся його і москов-
ський царат, що тільки під тиском революційних настроїв 1905 року про-
голосив 17-го жовтня «конституцію*, в якій були й деякі полегші для
друкованого слова. І саме в той час Грінченко розвинув свою, просто
шалену енергію, творчу й організаційну, щоб якнайбільше використати
цю нагоду для тривалого закріплення українських позицій.
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1301
Ще до згаданої вгорі «конституції*, Грінченко робив заходи, щоб вида-
вати в Києві український часопис. Історію цих подій подає він сам у
брошурі «Тяжким шляхом. Про українську пресу* (Київ, 1907), що одно-
часно є першою працею з історії української журналістики.
Українська газета «Хлібороб* з четвертим числом була припинена. Так
виглядала на ділі «конституція*. Завдяки впертим заходам Грінченка 31-го
січня 1905 року вийшло перше число «Громадської Думки*, українського
щоденника під московською окупацією. Головним творцем і першим її
редактором був Грінченко. Не легко сьогодні уявити собі всі ті труднощі,
що їх треба було перебороти. Не було ні передплатників, ні редакторів, ні
сітки кореспондентів. Все це довелося організувати дослівно з нічого. Без
видавничого досвіду Грінченка, ця справа могла провалитися, натрапивши
вже на самім початку на великі труднощі й перешкоди. А тут, замість
допомоги, ще й ображені амбіції і критикоманія своїх же.
Найкращий знавець і біограф Б. Грінченка М. А. Плевако пише з цього
приводу:
«Опріч «начальства* шкодили багато й землячки, яким із якоїсь причини
не подобалася газета. Один нарікав на мову, другий на правопис і писали
до редакції прямо лайливі листи* (М. Плевако: «Життя та праця Бориса
Грінченка*, Київ, 1911, стор. 53).
Але ані Грінченко, ані його прихильники не звертали особливої уваги на
лайку своїх землячків, вони знали, що ті, хто лаялись — не розуміли, що
робили. Щоденник витримав аж до 195 числа, коли заборонено продовжу-
вати його видання. Довелося уживати добре відомого українським видавцям
у неволі засобу — припиняти старе видання і починати нове, під новим
заголовком. Так на місці «Громадської Думки* появився новий часопис
«Рада*.
Не було тоді й жодної «свободи слова*. В Києві дозволялось видавати
часопис під контролею цензури, а по селах і містах каралось його перед-
платників і читачів. Газети нищили на пошті, серед інтелігенції і селян
поліція робила розшуки, тому багато людей справді злякалося «незакон-
них* кар «начальства*.
Але Грінченко не піддавався, був невгнутий і невтомний. Разом із
«Радою* починає видавати місячник «Нова Громада* (з 1906 р.).
З його суто політичної діяльности треба згадати заснування Грінченком
Української Радикальної Партії, яка швидко злилася з Українською Соціял-
Демократичною Партією. Тут треба сказати, що Грінченко в етичному й
ідейному сенсі був глибоко принципіяльним і не в’язався з вузькою партій-
ною доктриною.
Та найбільшим досягненням Грінченка під час його київської діяльности
треба уважати заснування Товариства «Просвіта*, на зразок подібних
Товариств на західньо-українських землях. Це був великий організаційний
і громадський успіх, не зважаючи на те, що «Просвіта* у своїй офіційній
програмі займалася, буцімто, тільки просвітною працею. Я вже згадував,
що така просвітня праця була _ підготовкою ґрунту для політичного про-
будження чи, може, й самого політичного фронту.
1302
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Грінченко був першим головою київської »Просвіти«, працюючи на цьому
становищі аж до часу, коли в 1909 році вбивча хвороба підкосила не
тільки його енергію, а й саме життя.
Розв’язана 1910 року київська »Просвіта« мала 650 членів, одну з най-
кращих бібліотек, у якій, як знаємо, працювала деякий час Леся Українка.
»Просвіта« зібрала з нагоди Шевченкових роковин 1000 карб, на пам’ятник
Шевченкові, видала 36 популярних книжок, між ними і праці Франка
й Дорошенка.
Не будемо судити, мало чи багато зробила «Просвіта», бо це процес
зростання національної свідомости поневоленого народу ...
ТРАГЕДІЯ ГРІНЧЕНКА
Ціла низка важких ударів знаної, а може й незнаної, темної сили
перервала життя Б. Грінченка у час найширшого розгортання його праці.
Першим найважчим ударом було заарештування московською поліцією,
цією справжньою темною силою історії, його дочки Насті (1906 р.). її
тендітне здоров’я було зламане суворими тюремними «порядками». З тюрми
вийшла фізично знищена, але духово ще більш загартована. 1908-го року
її, хвору, вдруге заарештовують за участь у визвольному русі. Вона була
членом РУП.
Грінченко робить енергійні заходи, щоб рятувати свою хвору дочку і,
врешті, їй дозволено... вмирати вдома, в домашнім арешті під постійним
наглядом поліції. В той час дружина Грінченка була в лікарні, переходила
операцію. Коли вернулася додому, побачила вмираючу дочку і приставле-
ного до неї жандарма. Грінченко робить заходи, щоб позбутися із своєї
хати жандарма, «опікуна* вмираючої його дочки. Тим часом недуга Насті
Грінченко погіршилася такою мірою, що не тільки для лікарів, а й для
поліції було ясно, що Настя Грінченко вже в передсмертній агонії. Жан-
дарми опустили хату, а улюблена єдина дочка Грінченка померла вже
вільна, без поліційної сторожі.
Вслід за дочкою помер і її єдиний синок, малий внук Грінченка, його
єдина й остання надія.
А далі... і сам Грінченко почав знову кашляти кров’ю. Це не вперше
в його житті. Ціла його родина виснажена, перепрацьована, зацькована,
часто голодна — хворіла сухотами. Вона жила тільки працею, боротьбою,
високими ідеалами і силою духу.
Це було в час найбільшого розгорнення громадської діяльности і «на-
вантаження* Грінченка. Йому вже важко було вийти на четвертий поверх
свого мешкання, але працював далі. Його недуга зростала, а разом із нею
зростав і він — величній, непохитний у незламній боротьбі.
Друзі відвезли Грінченка до винаймленої для нього дачі в Боярівці.
Лікарі вимагають, щоб він їхав з дружиною до Італії, у місцевість Оспеда-
летта над морським берегом. Він їде, але на заавансований процес недуги
медицина в той час не мала ліку.
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ Б. ГРІНЧЕНКА
1303
Перед смертю Грінченко довідується, що 8 квітня 1910 року жандарми
розв’язали його улюблену »Просвіту«. По Україні покотилася нова хвиля
жорстокої боротьби проти українства. Цю вістку дружина Грінченка про-
бувала приховати перед ним, але він довідався про це з часопису.
Б. Грінченко помер 6-го травня (23 квітня ст. ст.) 1910 року. Його тлінні
останки негайно перевезено в Україну, до Києва, і поховано 9-го травня
1910 року.
На похорон, — як це сталося? — з’явилися тисячі народу, а між ними
і його улюблені українські селяни.
Оглядаючи спадщину Грінченка, трудно повірити, що він помер, маючи
тільки 47 років. Трудно уявити собі вірнішу службу на фронті народної
просвіти, національного пробудження, боротьби за українське слово і
культивування української літератури. Трудно уявити собі інтенсивніше
самоспалювання власного життя на вівтарі Українського ідеалізму.
Борис ГРІНЧЕНКО
БОЯЗКИМ
Страшно бороться вставати
Проти насильства гидкого?
Жалко вам теплої хати,
Жалко життя затишного?
З матір’ю, з сином, з коханням
Вам розлучитися шкода?
Ви живете сподіванням:
Прийде й без того свобода?
Ні, хто розбити кайдани
Вміє своєю рукою, —
Той тільки вільним і стане:
Воля живе боротьбою!
Хто ж цього серцем не чує,
В кого нема на це сили, —
Той у неволі звікує,
Буде рабом до могили!
1304
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ірена КНИШ
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
... Гроза війни піднесла й над ним кривавий свій стяг.
Багато впало тут жертв, наложив головою дехто з насе-
лення, багато полягло наших героїв стрільців, попала
в полон Степанівна...
Наталя Кобринська: »Тихий куток«.
Час не стоїть і не жде. Колись у Вишнівчику, Перемишлянського повіту,
на приходстві та в сусідстві мальовничого манастиря отців Студитів бігало
мале дівча з личком серафима, що ніяк не викликало підозри про свою,
таку далеку від сумирного довкілля, долю. Панотцеві Іванові та його дру-
жині Минодорі Степановим, мабуть, і в тямку не приходило, що їхня
Галя*, з золотом волосся і волошками очей, понесе свою войовничість на
справжнє поле бою. А втім не тільки вродлива, а й тямуща в науці,
вона не хотіла залишитися попадянкою, що під покровом батьків дожидає
кандидата для подружжя.
Жадоба знання і науки привела її у Львів до семінарії «Українського
Педагогічного Товариства» й піддала впливам таких виховників, як проф.
Іван Боберський, учений-географ Степан Рудницький, директор Алиське-
вич, поет Василь Пачовський... Охота пізнання всього відкрила перед нею
світ таємних організацій середньошкільників і пласту, де більше від пла-
стових зайнять вчилися стріляти з бравнінґа, пізнавати систему рушниці
»Манліхера«, таборування і засідки на ворога. Втягнула її туди Соня Юзи-
чинська, а проводили Іван Лизанівський, Михайло Біляч, Корнило За-
клинський, Кандяк, Данилович... Товариші пластуни Ярослав Чиж, Роман
Сушко, Степан Дувало, Лев Голінитий, Яцків та інші цікавилися виробом
вибухових матеріялів, методами партизанки, захоплювалися геройськими
подвигами одиниць чи невеликих гуртків в історії різних народів, про що
найбільше знав і вмів чарівно розповідати близький друг Іван Чмола.
Мальовничі й повні романтики околиці Львова: Брюховичі, Винники, Чор-
тівська Скала були тоді тереном пластових прогулянок із нічним табору-
ванням, вправами стеж, підходів, засідок на ворога ...
Закінчення семінарії було вершком едукації тодішніх дівчат, але не для
Галі Степанів. Вона рвалася до вищих студій, доповнила Гімназіальну ма-
туру й восени 1912 р. стала студенткою львівського університету.
В той час між студентами були панівні два протилежні табори: т. зв.
«культурників», що проповідували конечність займатися виключно студія-
ми, «творити культурні цінності», а ними вже збудується власна держава,
та — «мілітаристів», які визнавали, що тільки збройною силою можна
вигнати ворога з українських земель і встановити українську державу.
*) Народилася 7 грудня 1892 р. у Вишнівчику, повіт Перемишляни (За-
хідня Україна), померла 11 липня 1963 р. у Львові.
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1305
І Галя пристала до останніх, що присвячували свої сили творенню мілі-
тарних організацій і праці в тому напрямі по селах, у »Просвітах«, »Січах«,
«Соколах®. Для неї це не було затримкою у наполегливій університетській
праці, ні навіть у музиці, що її вона тоді пристрасно студіювала. Галя не
тратила ні хвилини часу, пляново організувала свою роботу. Від вчасного
ранку до пізньої ночі точно притримувалася свого розподілу годин, в якому
було передбачено теж участь у всіх важливіших доповідях видатних про-
мовців, особливо на політичних виступах таких діячів, як організатор
військової підготовки поляків, Йосиф Пілсудський. Тільки юність дає такий
приплив сил, снаги й розмаху без почуття втоми. Тоді все здається важли-
вим, цікавим, вартим пізнання. Прегарними були тоді життя й світ для
Галі Степанів, що впевнено маршувала з авангардом молоді.
На чоло висувалася потреба військового вишколу для підготови україн-
ської збройної сили, бо час був бурхливий і заповідав війну. З нею в’язали
надії на визволення України не лише студенти, а й старші громадяни.
І 7-го грудня 1912 року відбувся «З’їзд послів і нотаблів«, який вирішив,
щоб на випадок війни «йти проти російської імперії, як найбільшого ворога
України®. Тиждень пізніше довірочна нарада львівських українок під
проводом Константини Малицької, Марії Білецької і Олени Січинської,
розбудила серед жіноцтва військову думку, щоб збройно боротися проти
Росії за незалежну, соборну українську державу. Дві доповіді К. Малиць-
кої й О. Степанів вийшли незабаром (1913 р.) окремою брошурою, зреда-
говані в одну цілість п. н. «Жінки в давній Україні®.
Улюблена вчителька, енергійна, повна посвяти й скромности Константина
Малицька очолила ввесь рух львівських патріоток. 'Її перша відозва
появилася в «Ділі® з 28 грудня 1912 р.:
«Гроза війни, що недавно ще таким страшним маривом повисла над на-
шим краєм, на часок немов відсунулася від нас — чи надовго? Цього
питання не беремося вирішувати, та якунебудь принесе нам будучність,
ми мусимо бути готові на кожну й найстрашнішу евентуальність. Останні
дні тривоги й непевности навчили нас, як мало ми всі приготовані до
рокової хвилини, як слабими, несвідомими, нерішучими застала б вона
широкі маси нашого народу.
І тому, хоч на політичному небосклоні європейські дипломати вивісили
білу хоругов миру, ми стоїмо дальше під знаком бойового клина. Нарід,
такий як наш, що бореться на всіх полях за право життя й розвитку,
мусить все бути на чатах, бо не знає ні дня, ні години, коли столітній
ворог заміриться завдати йому останній удар. Але цей останній змаг може
вийти нам на користь. Не кожна хмара сипле град, не кожна блискавка
вбиває — є хмари, що плодоносний дощ спускають на ялові поля, е блиска-
виці, що розсвічують темряву й прочищують атмосферу. Ми ждемо такої
рокової блискавки, що вкаже нам наш власний шлях, до власної поведе
долі.
Довірочні збори українського жіноцтва з 14 грудня ц. р. обговорили, яка
робота припала б нашим жінкам на евентуальність оружного конфлікту
Австрії з Росією, і признали конечною потребу, навіть коли б до війни не
1306
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
прийшло, використати хвилину запалу для зосередження своїх сил на
стрічу тої хвилини, що рішатиме про долю українського народу.
Виконавчий комітет створив окремі секції (санітарна, аґітаційна, скар-
бова й інші в міру потреби), що мають якраз підготовити українське жі-
ноцтво і ширший загал до евентуальностей найближчої будучности. Зі
всіма запитами в справах поодиноких секцій, із зголошенням охочих до
роботи звертатися до комітету, який буде постійно урядувати два рази в
тиждень (вівторок і субота) від 5-6 год. веч. в льокалі Жіночої Громади
при вул. Чарнецького 26, партер.
Рівночасно звертаємося до найширшого загалу з проханням подавати нам
імена й адреси всіх українок у Львові для згуртування їх при нашій
організації. А жіноцтво взиваємо, щоб на кожний наш поклик до якої-
небудь акції ставало якнайчисленніше і своєю живою участю в організо-
ваній роботі дало доказ зрозуміння духа часу й потреб українського
народу*.
Двадцятирічна Олена Степанів була в центрі цього руху. Вона дижуру-
вала в домівках, брала участь у санітарних курсах і військових вправах,
що відбувалися вечорами на площі Сокола-Батька. Серед поділу на групи
й орієнтації вона пристала до тієї частини молоді, яка мріяла про збройну
боротьбу за власну державу, бо цієї держави не можна здобути самими
тільки «культурними цінностями*. Це проголошував їхній орган «Відгуки*.
Тому їх прозвали »відгуківцями« або »люшнівцями«, бо, не мавши в руках
рушниць, вони збиралися з лютнею на москаля... їх відцуралася Головна
Рада Студентського Союзу, заявивши в пресі всьому українському сту-
дентству, що «Відгуки* є органом гуртка ближче їй невідомих осіб.
В ожиданні війни поляки гарячково організували своїх «стрільців*, які
в мундирах і з рушницями парадували по вулицях Львова. В той же час
австрійський уряд відкинув статути для українських стрілецьких форма-
цій, а все львівське громадянство віддавалося карнаваловим балям і вті-
хам. Поява в балевій залі Степанівно! з Іваном Чмолою, в пластових
одностроях і з червоним хрестом на рамені, щоб збирати датки на орга-
нізацію стрілецтва, була зустрінута з найбільшим обуренням.
Врешті д-р Кирило Трильовський добув від уряду дозвіл на статут
«Січових Стрільців*, до яких згодом вступили члени студентського стрі-
лецького гуртка. У травні 1913 року проголошено вписи нових членів і
Галя Степанів домагається вступу для жінок. Відмову мотивовано тим,
що це вишкіл для старшин, але її вийнятково приймуть, коли «так дуже
цього бажає*. Для рядовиків створено пізніше відділ «Січових Стрільців
II*. До цього революційного війська могли належати й жінки. В старшин-
ський склад увійшла перша жінка — обозна Олена Степанів. А коли
студентки, семінаристки, реміснички й уряднички, кількістю 33, згуртува-
лися в жіночій чоті, вона стала коменданткою чоти. Збереглися такі імена
тих перших охотниць військового діла: Катря Пацулівна, замужня Ло-
тоцька (комендантка жіночої чоти Пов. Січі), Павлина Михайлишин (вістун
УСС), Марія Петруняк, Марія Ґіжовська-Крілик, Софія Худяк-Липкова,
Марія Терлецька, Анна Лендзик-Цар, Наталія Рихвіцька, Емілія Кушнір,
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1307
Анна Кушнір-Плетінкова, Марія Фединяк-Коник, Іванна Коник, Марія
Чмир-Косак, Софія Чмир-Левицька, Софія Навроцька-Трач, три сестри
Орисіківні, Степанія Пашкевич, Савина Сидорович, Ольга Левицька-
Басараб, Гандзя Дмитерко-Ратич (десятник УСС), Іванна Мурська, Анна
Лонцька, Оприсківна, Дора Ванівна-Волощак, Дарія Білинська-Навроцька,
Марія Бачинська-Донцов.
У підльвівському ярі, при залізничній дорозі Підзамче-Личаків складено
присягу й отримано стрілецьку відзнаку. А проте ця зеленомундирна чота
стрілкинь у час воєнних подій не виступила одноціло. Чому? На це від-
повідає її комендантка:
»Тому, що під той час ми не були вповні свідомі того, яку властиво
роботу повинні робити жінки в час війни. Ми над тим не застановлялися,
того не обговорювали, ані не ставили собі ясного пляну — чим має бути
жінка в час війни. Фронтовиком різних родів зброї? Піхотинцем, кіннот-
ником, гармашем, телефоністом, розвідником, сапером, піонером, санітарем
чи сестрою-жалібницею? Чи може має зайняти місце в запіллі в магазинах,
інтендантурах, лікарнях? А може вона має зайняти опустілі по фронто-
виках місця в цивільних урядах, фабриках? А може — має бути всюди,
відповідно до здібностей, доброї волі й охоти? Так! Ми — не думаю тут
лише про жіночу чоту, а й про загал жіноцтва — не уявляли собі ясно на-
шого завдання ані перед, ані в час великої світової війни, ані в листопадо-
вих днях 1918 року. Ми хапали, що попало, або те, до чого навикли від віків
(баняк і вареху), але де мало бути те наше місце, що нам належиться й
відповідає, ми ані не доказали цього, ані не вияснили, яка праця най-
більше відповідає жінці в час війни — згідно з її знанням, зайняттям,
віком і фізичними силами.
Цю справу вияснить і розв’яже з часом саме життя« («Напередодні ве-
ликих подійж, Львів 1930).
Для себе 21-річна Олена Степанів розв’язала цю справу в серпні 1914 року,
кинувши визов традиції і життю. Обрана до спільного Комітету об’єднаних
стрілецьких товариств, вона залишила дім і батьків. Невгнута супроти
заборони батька й невмолима до сліз матері, вона, разом із братом Ана-
нієм, поїхала до Львова, де формувалися Українські Січові Стрільці,
уконституувалася Головна Українська Рада, утворено Бойову Управу. До-
повнена новими добровольцями жіноча чота з запалом та завзяттям ви-
конувала всі доручення. Але в воєнний похід комендантка вирушила без
чоти. Ось її вияснення:
«Планована на 28-го серпня нарада жіночої чоти не відбулася як слід.
Проти мене знялося обурення, — чому відходжу в поле сама, а не беру
чоти з собою? Ми розійшлися і нічого не вирішили...«
Як видно, Бойова Управа не була зацікавлена в тому, отож Олена Степа-
нів сама про себе подбала. Знайшла в шафі січової домівки залишений
кимось однострій, дала його перешити на свою міру та придбала високі не-
промокальні черевики. До стрілецької виказки була потрібна світлина. У
військовому мундирі, з схованим під шапкою волоссям пішла вона до
фотографа, а цей, пізнавши у воякові жінку, доніс до поліції. Наступного
1308
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
дня після відібрання світлин її арештовано, а вулична товпа, обступивши
її, штовхала й била з окликами: »Жінка-шпигун!« Одначе, ситуація ви-
яснилася і загроза Талергофу минула.
Проте ще треба було звести бій із Бойовою Управою, щоб дозволила
жінці йти на фронт. Перед самим від’їздом сотні комендант легіону, сотник
Галущинський усунув її з поїзду. Ця »уважливість« до жінки була для
Степанівни жорстоким ударом:
«Огорнув мене жаль і обурення. Я не була випадковим гостем серед
стрільців. У стрілецьку роботу вклала я до вибуху війни також частину
своєї праці. Як смів хтось зовсім новий серед стрілецького життя боронити
мені сповнити мій обов’язок — згинути за вибране діло? ...«
У висліді свого енергійного й гнівного протесту перед Бойовою Управою,
комендантка жіночої чоти дістала дозвіл виїхати зі Львова з останнім
відділом стрільців під командою д-ра В. Старосольського. Сталося це 2-го
вересня, в останній день перед московською окупацією галицької столиці.
Так народжувалася невмируща воєнна слава Олени Степанів.
II
У січні 1915 року прохожі на засніжених вулицях Відня мимоволі звер-
тали увагу на молоденького кадета, одягненого в сірий, з грубого сукна
пошитий, військовий плащ із зеленими вилогами. Синьо-жовта стрічка
на його шапці вказувала, що це український січовий стрілець. Помітивши,
як справно він віддає військову почесть старшинам і відповідає на поздо-
ровлення воякам, зустрічні вдивлялися у вродливе, але дитяче обличчя і
дивувалися, що влада дозволяє вступати до війська таким малолітнім
хлопчакам, та ще в кадети. Тим часом молоденький вояк віднайшов адресу
редакції часопису «Українішес Кореспонденц-Блятт« і ввійшов до кімнати.
Привітавшись, він став розпитувати про втікачів із Галичини, цікавий, чи
нема в редакції списка тих українців. Замість відповіді всі насторожено
глянули на юнака, а хтось запитав:
— Скільки тобі років?
—• Я дівчина, — сміючись відповів кадет.
Було видно, що таке траплялося цій січовичці часто й вона до цього
звикла.
Незабаром віденські часописи в довгих статтях п. з. »Українка-герой«
відкрили читачам особу дивного кадета. »Ноєс Вінер ТаГблятт« в 13-му числі
з 13-го січня писав:
«Від кількох днів у мурах Відня гостить молоденька дівчина, яка з
любови до батьківщини, перемігши тисячі труднощів, сповняє чинну вій-
ськову службу серед Січових Стрільців і за велику відвагу в битвах її вже
відзначено медалею хоробрости. Панна Олена Степанівна — це ім’я тієї
хороброї дівчини — має вже ступень кадета й цілком певно стане офіцером,
якщо будуть переможені всі труднощі, які з огляду на її стать перешко-
джають такому авансові. Молоденький кадет з самого початку війни є на
полі боїв; після короткого військового вишколу, разом з мужеськими
товаришами-охотниками, призначено її до служби в дійовій армії; тут
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1309
разом з іншими Січовими Стрільцями її посилали на стежі і т. п. Вона,
разом з іншими товаришами, завзято боролася в окопах, а кілька разів
брала навіть участь в наступах на багнети на московські позиції. Досі
панна Степанівна не була поранена, а коротку відпустку на Різдвяні свята
використала на те, щоб розшукати своїх батьків, які на початку війни
втекли з Галичини, де її батько е руським священиком у Вишнівчику.
Панна Степанівна провела Святий Вечір разом із своїм братом, який
служить як однорічний доброволець у 80-му полку піхоти. Тому, що й
він не мав ніякої вістки про батьків, вона прибула до Відня на дальші
розшуки».
Співробітник часопису »Ноес Вінер ТаГблятт» подав, у висліді інтерв’ю —
розповідь Олени Степанівни, що для читацького загалу була справжньою
сенсацією.
»По веселих і безжурних роках на батьківському приходстві, де я з
замилуванням посвячувалася Гімнастиці і всяким іншим родам спорту, я
пішла на один рік до університету у Львові, щоб студіювати філософію.
У Львові, разом з іншими товаришами й товаришками, я заснувала това-
риство «Українські Січові Стрільці». Організуючи це товариство, ми наче
прочували, що нам колись доведеться боротися за визволення України з
московського ярма, а також боронити нашої вітчизни в Австрії. Тоді до
того товариства належало нас 33 дівчат. Я була одною з членів управи.
І я віддалася з цілою посвятою справам Січових Стрільців і з цього
приводу здобула повагу та признання моїх товаришів-мужчин. І всупереч
тому, що дівчатам, а головно останніми часами було незвичайно тяжко
перевести наше бажання в діло. Ось приклад: під час мобілізації, на наше
прохання міністерство крайової оборони погодилося на зформування на-
шого леґіону. Та ми не мали одностроїв та дуже мало й то не однорідну
зброю. Одного дня до нашого товариства прийшов вояк з листом від
коменданта львівського корпусу. Якраз тоді одна з наших членів това-
риства Січових Стрільців стояла на варті перед брамою. І ця товаришка,
згідно з наказом, затримала вояка та не пустила його до будинку, поки він
не вилеГітимувався. Коли вояк прийшов до вартової кімнати, застав там
випадково самих дівчат. Він хотів дати листа коменданта лише мужчині
і щойно я мусіла йому енергійно вияснювати, що ми рівноправні з мужчи-
нами. Аж тоді він віддав мені листа.
Коли головна управа Української Ради видала заклик голоситися до
війська на охотника, і з усіх закутин нашої країни почали зголошуватися
добровольці до Січових Стрільців, щоб піти в бій, мені стало ясно, що і я
мушу піти на війну, хоч би не знати які перешкоди ставлено моєму за-
думові. Остаточно наше товариство одержало тужно вижиданий наказ
залишити Львів і зголоситися до Військової команди в Стриї для військо-
вого вишколу. Природно, що я виїхала з усіма іншими. На залізничній
станції службовий старшина не хотів мене пустити до вагону. Перед тим
я обтяла своє волосся і носила так, як тепер, чоловічу зачіску».
При цьому панна Степанівна показала на свою голову, причіска якої
справді нічим не різнилася від чоловічої.
1310
визвольний шлях
«Отже я мусіла залишитися у Львові, в той час, коли мої товариші
кінчали свій військовий вишкіл наперед у Стриї, опісля у Мукачеві на
Угорщині. Спершу я поїхала до Самбора, де також був відділ Січових
Стрільців, і з тими товаришами вдалося мені дістатися до Мукачева, де
я знову зголосилася до військової служби. Полковник М ..., який пере-
водив військові вправи, спочатку не хотів мене прийняти, але врешті
погодився на те, щоб я залишилася як доглядачка поранених товаришів.
Та я не хотіла піклуватися хворими, а бажала боротися. Одначе, на
разі я мусіла бути вдоволена, що мені дозволено брати участь у військових
вправах. 29-го вересня в поле проти ворога відійшла остання сотня Україн-
ських Січових Стрільців. Я ще раз просила, щоб мені дозволено піти в
поле, як чинний січовик, і цим разом сповнено моє прохання.
Під час усіх важких маршів я жила з моїми товаришами в якнайкращій
злагоді. Я не мала найменших полегш, ні привілеїв в порівнянні з рештою
товаришів — мене не відсунено ні від якої стежі, від жадної варти і
якраз цього я бажала. Але ні разу я не завважила якихось натяків чи
нетакту супроти мене. І я зі своїми друзями-чоловіками справді ділила
всю долю і недолю. Через місяць комендант нашої сотні іменував мене
десятником (»цуґсфюрером«) і мене призначено як інструктора для україн-
ців-добровольців, які прийшли до нас. Під час п’ятиденного відпочинку
в Сант Мікльош я своєю особистою витривалістю довела довірених моїй
опіці до такого запалу, що капітан Б ... почав уважати мене за рівноварту
з іншими моїми товаришами-мужчинами.
Як старшина я стала комендантом патрулей і під час боїв у Карпатах
швидко здобула нагоду в дечому прислужитися. У міжгір’ї Вишкова ми
перший раз попали в ворожий огонь. І в глибині свого серця я надзви-
чайно радувалася тією небезпекою, яку ми перебули дуже щасливо. Ніхто
з нашого малого відділу не був поранений, а для команди 131-ої бриґади,
до якої ми були приділені, я могла принести дуже важливі відомості про
силу й рухи ворога. І з того часу комендант бриґади став дуже часто
вживати нас до найтяжчих і найнебезпечніших завдань. Одного разу ми
були охороною для гармат, іншого — передньою або задньою сторожею,
а час-від-часу нас висилано як патрулю на стежу. 10-го листопада наш
відділ виконав оточуючий наступ на москалів, що були на горбках біля
Комарника. Москалів побито, а до цього дуже причинилися Січові Стрільці.
Після цієї битви мене подано до відзначення і генерал Чляшманн в місце-
вості Аннаберґ вручив мені після промови медалю за хоробрість, а при-
сутні відділи вояків віддали мені почесть дефілядою. Зі зворушення я
мало не розплакалася, але власне тому, що я жінка, я силою стримувала
сльози й подякувала за почесть лиш військовим полковникам*.
Панна-кадет Степанівна під час свого оповідання помітно хвилювалася.
І видно було, що згадка про віддану їй військову почесть зворушила її.
Вона спустила очі вниз і оповідала далі:
«Незабаром після того мене іменовано фельдфебелем, а зараз за тим я
одержала відзнаку кадета. Під моєю безпосередньою командою були пере-
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1311
важно самі гуцули, які вмить виконували кожний мій наказ і тим надзви-
чайно полегшували мені ведення команди. Я ніколи не була змушена
сварити їх або карати, хоч безперечно я була б це зробила, якщо б вияви-
лася до того потреба. А втім, поминаючи небезпеки, ми взяли на себе
величезні труди. Ми відбували надзвичайно важкі марші. Наприклад,
одного дня ми пройшли 56 кілометрів. Я була дуже втомлена й обезсилена,
цілком так само, як мої товариші, але якраз тому, що я жінка, я не хотіла
до цього признатися і це так підбадьорююче вплинуло на всіх, що вони
забули про втому й труди. В окопах я стріляла разом з іншими, і, здається
мені, досить влучно. Та завжди найнеприємнішим для мене було те, що
всі витріщували на мене очі і заєдно мене подивляли...
Я пережила дуже багато — продовжувала вона свою розповідь, —
бачила багато гарного, але й не мало страшного, та коли приходиться про
це оповідати, все мішається, а до того я замало добре говорю по-німецьки,
щоб можна про все докладно розповісти. Тепер я їздила на коротку
відпустку до Стирії, щоб відвідати мого брата, який як, однорічник-
десятник, ходить під цю пору до офіцерської школи 80-го полку піхоти.
Старшини, що вчать у тій школі, прийняли мене надзвичайно ввічливо,
а особливо комендант школи поручник К... Він влаштував на мою честь
вечерю, під час якої підношено відповідні тости. Мені дозволено відвідати
табір полонених москалів, де я, скільки це було можливо, служила пере-
кладачем для офіцерів, які супроводили мене. Проведених у Стирії кілька
днів пройшли на безупинному виявленні мені почестей і мені було приємно
головно з тієї причини, що вшановувано в мені кадета, а не панночку.
А тому, що я хотіла їхати до Відня, щоб відвідати свою сестру й свого
шваґра, які може знали, де перебувають мої батьки, то я дістала з най-
більшою готовістю право на їзду, а один із старшин телеграфічно замовив
для мене авто на залізничну станцію. Цим автом я заїхала як гостя до
помешкання тещі згаданого старшини, яка живе у Відні. Тут мене прийнято
так, що я попросту засоромилася і не знаю, яким способом я зможу від-
дячитися цій дамі за стільки прихильностях.
Все це оповіла кадет Степанівна досить слабою, а проте добірною у
висловах німецькою мовою. її мова та вся її поведінка не виявляли ніякої
пересади або хвалькуватости. Навпаки, панна Степанівна від початку до
кінця нашої розмови зраджувала постійно дівочу заклопотаність і скром-
ність. Вона червоніла на слова признання для її незвичайних вчинків та
взагалі з соромливим сміхом боронилася від таких похвал і, не
зважаючи на свою військову уніформу, в якій вона виглядає на моло-
денького хлопчину, вона робила незвичайно симпатичне враження. Коли
ми звернули їй увагу на її незвичайну скромність, яка ніяк не годиться
з її геройськими виступами, вона ще більш зніяковіла і з чудовою непо-
радністю почала боронитися:
»Не знаю чому, але тут поміж вами у Відні, де я бачу стільки чужих та
стільки незнайомих жінок, я почуваюся якась не своя і непорядна, неначе
дитина. В полі та поміж своїми товаришами немає часу про це думати.
І ніхто там не вважає, що я жінка, а тому і я про це забуваю. 16-го я
1312
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
відходжу назад до мого відділу в поле й там знову стану справжнім
вояком, як цього бажаєтеж.
Як вояк, панна Степанівна не носить свого властивого хресного імени
»Олена«, лише у військових списках ведуть її під прізвищем »кадет Олег
Степанів«. Друзі й підлеглі їй не говорять до неї »пані«, а «товаришу
кадетеж або «пане кадетеж. Свою уніформу вона носить як щось цілком
природне. Це шорсткий, казенний мундир, який наслідком безупинних
маршів серед порохів та болота, і через службу в окопах мусів багато
витерпіти. Широкі штани стягнені долом у камаші, на ногах казенні
черевики, які одначе зраджують маленьку ноту; на комірі відзнака її
військового ступеня, при боці довга шабля з підстаршинською портупеєю
доповняє стисло приписане умундирування .. .ж
Заповіджений поворот на поле бою приніс Олені Степанів нове відзна-
чення. За відвагу на славній Маківці надано їй ступень хорунжого. Але
незабаром прийшла кривава битва під Болеховом, про яку написала Наталя
Кобринська «Тихий кутокж. Про ці події дуже коротко згадує товаришка
по зброї Гандзя Дмитерко:
»... Зустрілися ми в квітні 1915 року у Варпаланці, в стрілецькому коші,
де д-р Никифор Гірняк був комендантом. Туди Степанівна приїхала на
відпочинок після бою на Маківці.
Наприкінці квітня наша група вирушила на фронт, який стояв під
Болеховом. Сотня Чмоли перебувала в Болехові, а командував нею тоді
чотар Артимович. Вона дістала наказ вирушити на становища до Лисович.
Була ніч. Направо від нас ішов завзятий бій у напрямі Чудієва. Над
ранком те саме почалося на нашому відтинку.
Там Степанівна з великою групою дісталася в московський полон...«
(«Свободаж, ч. 145, Джерзі Сіті, 1963).
Два роки полону, переважно в Ташкенті, виповнила праця між земля-
ками. Під час обміну полоненими в квітні 1917 року Олена Степанів виїхала
з Середньої Азії через Петроград, Фінляндію, Швецію і Німеччину до
свого стрілецького коша, що стояв тоді біля Стрия. Скрізь по дорозі вона
викликала зацікавлення своєю небуденною особистістю та долею України,
за яку боролася.
І знову коротка, немов військовий звіт, нотатка Гандзі Дмитерко:
»... Як член Головної Військової Управи Олена Степанівна брала в
1918 році активну участь у підготові листопадових подій у Львові та на
провінції. Як чотар УГА була адьютантом сотн. О. Луцького під час боїв
за Львів і пройшла разом із Золочівською бригадою до Кам’янця Поділь-
ського. Тут училася в університеті і працювала референтом преси в
міністерстві закордонних справ ЗУБИ1.
В листопаді 1919 р. Олена Степанівна через Румунію й Угорщину пере-
їхала до Відня, де закінчила університет і в 1921 р. написала працю «Роз-
поділ і розвиток суспільства в старій Русі до половини ХПІ стол.ж, отри-
мавши ступень доктора філософії. В той час одружилася з д-ром Романом
Дашкевичем .. .ж («Свободаж).
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1313
В той час Олена Степанів повернулася до Львова озброєна на той раз
знанням і високонауковими кваліфікаціями, щоб у цьому добровільному
полоні під польською окупацією служити своєму нещасному народові,
якому минула війна ще не принесла волі.
ІП
З розмахом відкриваються двері до шкільної залі Гімназії Сестер Васи-
ліянок у Львові і бистрим кроком ступає за катедру молода жінка з
грізною повагою на ніжному обличчі. Учениці вп’ялили очі в знайоме
всім із світлин обличчя, тільки без стрілецької шапки: над рівним чолом
гладка зачіска золотистого волосся, з проділом посередині й вузлом на
потилиці, синява очей під темними бровами, шляхетна лінія овалю, тонкі
риси, малі, гарно викроєні уста — вигляд мадонни чи лялечки? Замість
військового мундира — коротка спортова сукня, що увипуклює повні
жіночі форми. Замість шаблі — в руці каталог.
Раптом гострий, рішучий голос команди: »Сідати! Встати!«, «Сідати!,
Встати!» — аж поки ми всі рівно, як одна, й безшумно виконали наказ.
Зате немов у нагороду нам — синій промінь очей роз’яснила усмішка й
приязний кивок голови.
Такою вперше явилася першоклясницям прославлена Олена Степанівна:
справжній вояк, але ж з яким жіночим чаром!
Наша незрівняна виховниця василіянка, учителька історії з великим
престижем між ученицями, мати Северина Париллє, попередила прихід
нової професорки цікавою розповіддю про її воєнну славу й історичне
значення. Ця елегантна й ніжна дама в манашій рясі підкреслювала нам
заразом вагу військового виступу Олени Степанів як небуденне досягнення
українського жіноцтва в його змаганні за рівноправність.
Проте для дівчат-підростків важливіше було спостерігати, як усі про-
фесори, старші й молодші, роєм оточували нову вчительську силу. Було
цікаво, кого вибрала ця надзвичайна й така вродлива жінка за чоловіка.
І високий, поставний адвокат був предметом розмов і... критики, такої
безпощадної, як безпощадною буває молодь.
Не раз, відвідавши її хату з шкільними приносами, ми слухали звуків
стрілецьких мелодій, що їх випаровували з фортепіяна бадьорими й
ніжними переливами, з досконалою технікою, ті самі руки, які так міцно
тримали зброю. Ні, не було на овиді нікого достойного й гідного такої
жінки. І нам здавалося, що вона могла любити тільки геніїв, як це було в
ніжному, романтичному й пристрасному житті Ж. Санд, що зачарувала
Мюссе, Шалена, Ст. Бева та стільки інших знатностей свого часу...
А втім близькі до неї не даром впевняють, що для Олени Степанівни
доля була мачухою, а життєва дорога — кам’яниста й терниста. Проте
вона йшла вперед, не зважаючи на всі перешкоди. Так було і з її
подружжям.
Д-р Олена Степанів-Дашкевич не була лагідною учителькою. У школі,
де панувала т. зв. метода викладів, вистачало знати те, про що говорив
професор. Вона ж вимагала більше, ніж давав її, виголошений піднесеним,
одностайним тоном, немов військовий наказ, виклад. Щоб заслужити на її
1314
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
добру оцінку, треба було прикладатися до лекцій самостійно так, як цього
вимагає тепер новітня методика або в той час університетські студії. При
тому вона, навчаючи історії й географії, запроваджувала скрізь військову
дисципліну. Здавалося, що хотіла бачити всіх вимуштрованих, готовими
до бою ...
Проте, коли польська окупація заборонила їй врешті вчительську про-
фесію, то не із-за метод. Співорганізаторка листопадового зриву не була
бажана польською шкільною кураторією як виховниця молодого покоління.
Ця брутальна заборона не відштовхнула Олену Степанів від громадського
життя. Не зменшилася її роля в українському Пласті, а Ревізійний Союз
Українських Кооператив завдячує їй, як референтці організаційного від-
ділу, не одну ініціятиву таку, як, наприклад, кооперативи »3доров’я«, що
несли вбогому населенню на провінції медичну поміч. її завжди можна
було знайти у важливих громадських починах: точну, солідну, з вояцьким
запалом.
Олена Степанівна не зазнала пощади і від наступного окупанта. Вико-
риставши її ім’я, москалі перекидали Степанівну з львівського університе-
ту до київського, аж поки не заслали на довгі роки тяжкої роботи в мордов-
ських торфовищах, звідкіля вона повернулася до Львова щойно в 1956 р.
зі смертельною недугою. Тоді це сторозтерзане місто не могло віддячитися
їй за її віддане служіння Батьківщині не тільки мечем, а й словом і пером.
Авторка кількох десятків виховних, науково-дослідних праць та особистих
спогадів про великі події1, проживала останні роки забута й осамітнена.
Не відступав від неї до кінця її життя єдиний син Ярослав — уся її потіха
й відрада. Коли в нестерпних муках писала в одному з останніх листів:
»... Найбільше шкода мені Славка, він працює і мене доглядає ...«, то в
листі сина читалося: ». ..Уже сил не стає дивитися, як мама мучиться,
терпить, а я не можу нічим помогти ...«
Визволення принесла смерть 11-го липня цього року. Тільки приватною
дорогою прийшла про те вістка. У ніякій совєтській українській газеті не
найти найменшої згадки про цю втрату, яку поніс український загал.
Але ж час не стоїть і не жде. Чарівну Галю, обожнювану Степанівну, що
вкрила своє ім’я авреолею слави й героїзму, шановану громадянку, цінену
виховницю, наукову дослідницю, д-ра Олену Степанів поховано так, як
на те дозволив окупант2. Лише після відправленої панахиди піснею «Видиш
брате мій...« віддано останній салют старшині Українських Січових
Стрільців і Української Галицької Армії. При скупому звідомленні додано:
»було дуже сумно...«
Веселощів на похоронах нема, але там смуток поглиблювала свідомість
кривди: не так ховає нарід свого прославленого вояка! Проте якраз цей
смуток доводить, що тиранія чужої влади не видерла з душі львовян
високого патріотизму. Тим більш стає дорога батьківщина, коли вона
нещасна й понижувана.
Вшанувати померлих це не значить оплакувати тіло, що йде до землі.
Це почуття, що нас огортає, свідомість, що нами кермує. Всі діла, вчинки,
приклади, навчання померлих є живі в наших спогадах. Ними вони з
ОСТАННІЙ САЛЮТ ОЛЕНІ СТЕПАНІВ
1315
могил простягають руки до живих. І цьому найбільше старається пере-
шкодити всякий окупант. Він знає, що найпевніша загибіль тому, хто
втратив славу минулого, хто загубив традицію, втеряв заповіти предків —
усе те, чим утверджується й міцніє кожна жива нація.
Олена Степанів помирала в полоні. Вільний український нарід ще від-
дасть їй належний останній салют у майбутньому та назавжди збереже
пошану й вдячність до дівчини-воїна, якій складав пісні такі, як ця »про
велику новину»і) * 3, що в бій пішли »з тяжким крісом козак і дівчина»:
Там то приступом до бою
Ішла Степанівна
І не найдеться в Европі
Дівчина їй рівна.
Іде сміло, в руках зброя,
Гарна як лілея:
«Ідіть вперед, стрільці мої,
На вас вся надія!
Ідім сміло в бій завзятий —
Це ж рідна землиця,
Перед нами — ось, дивіться,
Як москаль валиться!..«
Пішли в поле на баґнети,
Маківку зайняли,
Полягло їх там сто сорок,
Свого доконали.
Впало ворогів там много,
Цілий світ дивуесь,
Що незнаний йому нарід
Москаля тратуе.
Стає сміло в ряди війська,
Іде на границі
І боронить там завзято
Рідної землиці.
Іде бодро через поля
І через руїни,
Та прикрашує історію
Неньки-У країни.
І сталася на тім світі
Велика новина,
Що в бій ідуть з тяжким, крісом
Козак і дівчина.
і) «Жінка в давній Україні» (Львів, 1913), «Напередодні великих подій»
(Львів, 1930), «Люди й земля» — огляд переписів на західноукраїнських
землях (Львів, 1938), «Кооперативи здоров’я — їх завдання, організація,
історія» (Львів, 1937, 2-ге видання — Львів, 1938), «Сучасний Львів» — ко-
ротка монографія (Львів, 1943, 2-ге вид. — Нью-Йорк, 1956), «Трудові
резерви Львівщини» (Львів, 1948). Мемуаристика: «Мої спомини з шкільних
літ« (журнал «Рідна Школа», Львів, 1933), «Жінка — вояк« (журн. «На-
зустріч» ч. 12, Львів, 1934), «Воєнні усмішки» (календар «Червоної Калини»
на 1934 р., Львів), «Софія Галечков (календар «За народ» на 1944 р., Львів,
1943). — Цей список подано в «Свободі», ч. 145 з 2-го серпня 1963 р.
2) У вересні 1963 р. українські часописи за океаном писали: «З листів
учасників і свідків похорону недавно померлої у Львові Олени Степанівної,
що приходять з краю, виходить, що цей похорон відбувся з участю великої
маси народу. Багато людей плакало. Самочинний, великий хор проспівав
над відкритою могилою померлої цілу низку стрілецьких пісень». —
Ред. »В.ПІ.«.
3) Подала М. Макогін (Торонто, Канада), «Новий Шлях», ч. 37 від 14-го
вересня 1963 р.
1316
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Є. АЛЕТІЯНО
»3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ«
(Продовження, 10)
Протягом літа 1943-го року я перебував у хаті А. Ковальчука. Писав
відозви, повідомлення, готував пляни, зустрічався з нашими людьми та
полагоджував різні організаційні справи. Але й тут довго не залишився.
Одного дня до Ковальчука зайшов його новий сусід, що будувався через
дорогу, напроти його садиби. Він був дольмечером з місцевої районової
жандармерії, а мій господар, Адам Ковальчук, допомагав йому своїми пора-
дами й переховував його будівельний матеріял, щоб не розтягали інші
сусіди. Вдячний моєму господареві сусід хотів якось віддячитися йому і
тепер така нагода була. Він розповів, що до німецької районової жандар-
мерії зголосився один чоловік, також сусід Ковальчука, і заявив, що в
Ковальчука переховується якась підозріла людина. Коменданта-німця не
було й цю заяву прийняв наш дольмечер і обіцяв передати її комендантові,
але не передав і прийшов до Ковальчука, щоб попередити його. Була
небезпека, що той сусід прийде вдруге на станицю жандармерії з доносом
на Ковальчука, тому я того ж дня, надвечір, залишив назавжди привітну
квартиру Ковальчуків. Я не хотів, щоб Ковальчуків зустріла така доля,
як тих, що з наказу монастирщанського ґебітскомісара чи коменданта
жандармерії гойдалися повішені на липах за садибою Ковальчуків, на
ярмарковій площі. Сусід-донощик був поляком. До революції 1917-го року
він був місцевим польським націоналістом, а потім, коли в Україні закрі-
пилася московсько-большевицька влада, став поплентачем комуністів, а
його діти — активними комсомольцями. Тепер деякі з них втекли разом з
червоною армією на Московщину.
Таких випадків з місцевими поляками чи з »русинами«, польськими
перевертнями ще з 17-го й 18-го століть, було чимало. Під час революції
1917-1919 років вони заявляли, що «України не було й ніколи не буде.
Росія, мовляв, піде звідси геть і залишиться тільки Польща від моря до
моря«. А коли стабілізувалася «совєтськая власть«, пропаґатори польського
імперіялізму робилися перекинчиками, комуністами-інтернаціоналістами,
рятуючи себе новоявленим »валенродизмом«. Потім москвини-большевики,
хоч і користувалися послугами Дзєржинського, Мєнжинського, різних
Мархлєвських і Домбалів, нишком нищили всіх тих польських «валенро-
дів« у катівнях НКВД, розв’язували їхні »нацменівські« чи «еміграційні*
Організації й установи, як і саму компартію на Західньо-Українських Зем-
лях. У 1937-му році всіх поляків-комуністів московські большевики на-
зивали «агентами Пілсудського*, людьми, що змінили тільки зовнішність,
а в душі лишилися польськими націоналістами. Тоді згинуло чимало
поляків.
»3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ»1317
Щоправда, були й такі місцеві поляки, що зрозуміли заклик визначних
українських істориків-патріотів, вихідців з польського середовища, Воло-
димира Антоновича, В’ячеслава Липинського й інших, боротися за долю
того народу, серед якого вони живуть. Так робили шведи у Фінляндії, у
своїй колишній колонії, яку в свій час розбудовували, а потім, втративши
її на користь Московщини, працювали разом з фінським народом для
його національного визволення, ставали фінськими патріотами й дали
фінам навіть керманича національно-визвольної боротьби — ген. Маннер-
гайма. Тут шведи виявилися правдивими реалістами, але полякам в
Україні бракувало саме тої тверезости й розуміння дійсности. Поляки в
Україні, за малими вийнятками, були фантастами, мрійниками, жили в
чаді історично-віджилих ідей »велико-моцарствовости«. Тому заклики В.
Антоновича й В. Липинського не викликали у польської шляхти належної
уваги, натомість багато шляхти з »кресув« і хкоронних земель» пішло роз-
будовувати й закріплювати нову єдино-неділиму Росію, себто СССР —
основу світового комунізму, а насправді нову форму московського імперія-
лізму. Бували, щоправда, вийнятки як під час революції 1917-го року і в
наступних роках визвольних змагань, так і тепер, під час визвольної
боротьби ОУН-УПА. В нашій околиці такими були з-поміж відоміших
Франківський і Гречанський чи Гречулевський.
Дашівський район був поділений річкою Соб на дві частини. Лівобережна
частина переважно степова, а правобережна — майже вся укрита лісом.
Саме цей ліс був колись притулком-схованкою для наших предків від
наскоків різних кочовиків-хижаків, а потім — для втікачів на Запоріжжя,
гайдамацьких ватаг, місцем схованки для утікачів-кріпаків і, врешті, базою
для українських повстанців у 1919-20 роках. Московсько-большевицькі
окупанти під час свого панування намагалися опанувати цю лісову полосу,
винищуючи в селах і містах ввесь національно-свідомий український
елемент і, на наше нещастя, ворог, завдяки своїм систематичним заходам,
мав деякий успіх. Ця лісиста частина нашого району була фактично
опанована ворожим нам елементом, себто большевицькими червоними
партизанами, що контролювали ці околиці й тероризували мирне населен-
ня. Московсько-большевицькі партизани загніздились тут ще з вересня
1942-го року. Це були залишки тих розбитих німцями біля Харкова армій
Тимошенка, які малими групами вирвались із оточення і розлізлися по
Україні. Частина тих груп заховалася і в лісистій частині Дашівщини.
Москва парашутами й літаками підкидала їм підсилення людьми й ма-
теріальними засобами.
Це підсилення людьми (між якими були добрі військові фахівці), най-
модернішою зброєю, амуніцією, медикаментами, радіоапаратами, а навіть
зфальшованими грішми та друкованою аґітаційно-пропаґандивною літера-
турою — дуже зміцнило тимошенківських недобитків і зробило з них
опору Москви на терені південно-східньої Вінниччини, пострахом для
українського населення. Дедалі ці большевицькі банди почали зростати за
рахунок напливу до них утікачів-полонених, що шукали порятунку від
1318
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
німців, а теж за рахунок тих бідолах, що врятувалися з-поза колючих
дротів концентраційних німецьких таборів, від вивозу на каторжні роботи
в Німеччині, чи, врешті, від ув’язнення. Взагалі втікачі або не мали іншого
виходу й порятунку, тому йшли до большевицьких партизанських банд,
рятуючи своє життя, або були переконаними комуністами.
Большевицькі партизани особливо люто розправлялися з кожним, хто вів
проти них роз’яснювальну акцію, чи ухилявся від їхньої примусової мобілі-
зації. Таких вони ув’язнювали та мордували, або відразу вбивали. Тому
наші люди в цих лісистих районах спершу мусіли ховатися, маскуватися, а
згодом почали творити перші боївки, щоб збройно боронити себе й україн-
ське населення від жорстоких здичавілих большевицьких банд. Народна
українська самооборона, яка потім стала зав’язком відділів УПА, почала
творитися на тому терені на весні 1943 року, а в половині літа вже значно
поширилася.
Я теж бував у селах тієї лісистої частини району, одначе із-за згаданого
московсько-большевицького терору не мав змоги провадити систематичної
організаційної праці. Доводилося лише нав’язувати окремі контакти в гли-
бокому підпіллі. Натомість у степовій частині району наші справи стояли
краще. Німці контролювали ці місцевості тільки вдень, а вночі не появля-
лися, большевики теж не відважувалися заходити і тільки деколи робили
нічні вилазки, намагаючись пограбувати селян.
Як згадано раніше, в Дашівському районі ми мали добре розбудовану
організаційну мережу, основою якої були студенти місцевого агротехнікуму.
В навколишніх селах були організовані низові клітини. Ми мали також
вплив і на поблизькі громадські господарства (колгоспи) та на державні
маєтки (радгоспи), на учнів початкових шкіл і членів деяких сільських
управ, а навіть на Кам’яногірську цукроварню, що була розташована на
південний схід від Дашева, над річкою Соб.
На весні 1943 року в одному із сіл на південний схід від Кам’яногірської
цукроварні большевицькі банди, під час нічного наскоку, вбили одного
нашого члена й цей випадок дав поштовх творити окремі самооборонні
боївки, які, як сказано, згодом стали сильними відділами народної само-
оборони. Завданням цих самооборонних відділів було захищати населення
від подвійного ворога: німців і большевицьких партизанських банд. Відділи
самооборони виступали вдень проти німців, не дозволяючи їм грабувати
майно українського населення чи вивозити молодь на каторжні роботи, а
вночі воювали проти червоних грабіжників — «товаришів із лісу«. Таким
чином помалу, через координацію та щільну співпрацю окремих боївок і
кущів самооборони, створено льокальні кущові, а далі й підрайонові штаби
командування оборонними відділами. В степовій частині Дашівщини постало
аж три такі штаби.
У підрайоні Кам’яногірської цукроварні було чимало сіл із колгоспами,
радгоспами, школами тощо, тому штаби розпрацювали відповідний плян
самооборони. Вночі варта займала становища на околиці сіл та під селами
й висилала підслухи, стежі, які пильнували, чи не надходять потайки
>3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ»
1319
нахабні московські зайди з-за річки Соб. Коли дізнавалися, що грабіжники
надходять, намагалися заскочити їх зненацька, з засідки, й розбити. В
більшості випадків це нашим самооборонним відділам вдавалося. Під осінь
члени наших боївок почали вже робити застави на самому березі річки,
щоб не допустити ворога на лівий берег Собу, вибираючи для цього зручні
місця — брід або міст. Лиш один раз за моєї пам’яті большевикам пощастило
обманути нашу заставу. Довідавшись, що наші хлопці засілися на мості,
вони переправилися в іншому місці й застукали нас з тилу. Спершу ми
розгубилися від несподіванки, але швидко збагнули, в чому справа, й,
відстрілюючись, вирвалися з ворожого оточення.
Наука не пішла в ліс і з того часу ми, крім засідок і застав, залишали
резервові боївки для знищування тих ворожих груп, яким би пощастило
продістатися до села. В той час втрат убитими ми не мали, а лише деколи
легко поранених. Зате, як інформувала нас наша розвідка, у ворога були
поважніші втрати.
Другий підрайон степової частини Дашівського району не відрізнявся
багато від Кам’яногірського підрайону. Лише тут берегова лінія річки Соб
була коротша, а тому й »фронт« проти большевицьких партизанів був
вужчий. Частина цього фронту переходила через містечко Дашів, куди
червоні боялися заглядати. Отож в цьому підрайоні ми могли переховувати
більше людей, обороняючи їх від німецького людоловства, насильств та
мордів. Ці люди сиділи по криївхак, а деколи виїжджали в інші місцевості,
подальше від Дашева, де місцева влада складалася з наших людей. Багато
наших «підопічних» цілі дні проводили на березі річки Соб, чи замасковані
під пастухів на полях.
Наприкінці серпня або на початку вересня 1943 року большевицькі парти-
зани заплянували напасти на Кам’яногірську цукроварню, пограбувати її
запаси, а саму цукроварню знищити. Німці про це не знали, але знало
наше підпілля, яке й вирішило знівечити большевицький задум. Спільними
силами трьох підрайонів ми зробили велику засідку й однієї ночі не лише
ударемнили ворожий наскок, а завдали большевицьким бандам великого
удару. Цукроварню врятовано, а разом із тим врятовано місце праці
багатьох українців. Крім того, ми подбали, щоб якнайбільше продукції
цукроварні перейшло до комор місцевого населення.
Крім згаданої оборони Кам’яногірської цукроварні, ми мали ще три
інші бойові сутички з большевиками, що про них я, як учасник, коротко
розкажу. Вони відбулися в північно-західній частині Дашівщини, біля
історичних місцевостей: Сорока і Кальник (столиці полковника Івана Бо-
гуна). До цього підрайону належали села, як Жадани, Сорока, Кальник,
Хринівка й ін. Ці села творили активну групу й в ній ми переховували
нашу підпільну друкарню.
Біля села Сороки, в напрямку до села П., височів велетенський млин,
що його постійно охороняла досить міцна німецька залога. Так само пильно
охоронявся залізничний шлях до станції районового центру Оратів. На
1320
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
цю залізницю, яка розгалужувалася на дві частини — до Оратова й до
млина біля Сорок, ми нападів не робили, бо поперше, це було в той час
зайве, а подруге, не завжди нам під силу. Але чому не нападали на неї
московські партизани, які добре знали, що тією залізницею німці вивозять
добро з України, я й досі не знаю. Хоч краще за нас озброєні, вони воліли
нападати на безборонне місцеве населення і красти в нього кури, ніж
виступати проти німців. Та повертаймося до речі.
Як згадано, в цій частині Дашівського району ми мали свою підпільну
друкарню, яку переховували в льохах, викопаних на картоплю. Друкарня
була під моїм безпосереднім наглядом і я мав дозвіл від вищих організа-
ційних чинників не лише передруковувати та розмножувати одержані
матеріали, а й друкувати оригінальні відозви, летючки тощо. Друкарня
складалася з двох машинок, шапірографу й »склографу«, а папір ми
діставали всілякими способами від наших людей, з різних легальних уста-
нов та організацій. І ось однієї літньої ночі нам треба було перенести одну
таку »друкарню« з села Хринівки до села Сороки.
Було вже біля півночі, коли ми з нашим вантажем опинилися біля
наполовину розкопаної скитсько-козацької могили, що стояла на правому
березі річки Соб, недалеко від високого млина. Нас було 15 осіб, разом із
тими, що транспортували на плечах друкарські засоби. Ніч — місячна, а
тому вже здалеку можна було б побачити, якщо б до нас наближався
якийсь ворог. Все таки ми з самого початку нашого маршу йшли дуже
обережно, тримали на поготові зброю та мали навколо сторожу. Коли
наблизилися до броду через річку Соб, недалеко села Сороки, вирішили
відпочити під високою могилою.
Ця романтика мало нас не згубила, бо хоч обране місце відпочинку було
близьке нашому серцю, як свідок колишньої слави, але було й дуже
помітне та відкрите. Ті, що несли на плечах »друкарню«, відпочивали, а
наша сторожа вирушила вперед, щоб «промацати* обставини переправи
через ріку й підступи до села Сороки, а теж пов’язатися з тими друзями,
що мали ждати нас під селом. В той час ми ще не тримали нічних застав
над річкою.
Брід через ріку Соб був неглибокий, вода сягала до колін, тож легко
було переправлятися.
Відпочиваючи з нашими носіями та дорогоцінним вантажем, ми чекали
на висліди розвідки. Зі мною був тоді й Івась, останній з галичан, обласний
організаційний референт. Місцевий округовий референт Гриць-Борис пішов
на розвідку з іншими.
Ми спочивали, але в той же час пильно стежили за нашим передпіллям.
Несподівано наш стійковий спостеріг силюети кількох людей, що набли-
жалися до могили. Ми насторожилися, не знаючи, чи це свої, чи ворог.
Команду над нашою групою, після відходу Гриця-Бориса, обняв ста-
ничний з Хринівки, бо знав місцевість, своїх людей та відповідав за
транспортування «друкарні*. Це був юнак-студент, який ще в війську не
служив, подібно, як і інші з групи. Лише я був старим вояком, а Івась,
>3 ІДЕЄЮ У СЕРЦІ — ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ*
1321
хоч молодий, мав великий досвід підпільника та бойовика. Годилося, щоб я
послужив порадою станичному, що йому в цьому випадку зробити, але
не стало на це часу. Невідомі, що наближалися до нас, мабуть, завважили
нашу групу, бо негайно залягли. Тоді я, не гаючись, сам перебрав команду
й наказав друзям зайняти лежачі позиції і стріляти, якщо з боку незна-
йомих завважать підозрілий рух.
Я був переконаний, що ми зустрілися з большевицькими бандитами, а
тому мене турбувала доля друзів, які пішли на розвідку, бо під час свого
повернення вони могли попасти на ворога. Тому я вислав одного з нашої
групи на дорогу, якою мав вертатися Гриць, щоб перестерегти друзів. Тим
часом большевицькі »товариші-куроеди«, також не знаючи, чи перед ними
вороги, чи такі ж як вони, почали «парламентарні* переговори з нами,
викрикуючи московською мовою: »Ей, ви кто такіе?« Я відповів їм, що ми
«сваї ребята«, з відділу «Артема Калашнікова«. Треба згадати, що в той
час прізвище «Калашніков* було улюбленим псевдом большевицьких
партизан.
Під час нашої «розмови*, густо пересипуваної з боку большевиків соко-
витою московською лайкою, появилися друзі з розвідки, очолені Грицем.
Большевицькі партизани відразу відкрили до них огонь, а тоді й ми
почали стріляти, щоб дати змогу друзям добитися до нас. Справді, вся
увага ворога звернулася у наш бік і Гриць з друзями щасливо добився до
нашої групи під могилою.
Досвід і вогняна перевага були, безумовно, на боці червоних грабіжників,
але в нас перемагала духова настанова й свідомість нашої боротьби. Все
таки, не знати, чим би закінчилася наша несподівана пригода, бо вже
наближався світанок, коли б не нова несподіванка. В повітрі над нами
запалилася ракета, що її напевно випустила німецька залога, яка стояла
в бункері недалеко згаданого млина біля села Сороки. Ракета освітила
околицю і становища наших ворогів. Комуністична банда негайно зірва-
лася зі своїх становищ і побігла в напрямі лісу поміж Хринівкою а Каль-
ником, а ми й собі подалися до свого місця призначення, не бажаючи
зустрінутися з ще одним «приятелем* — німцями.
Добившись щасливо до села Сороки, ми влаштували свою друкарню у
вигідному місці й заходилися друкувати на ній приготований матеріял.
Був саме кінець червня і ми приготовлялися відзначити другі роковини
ЗО-го червня — проголошення відновлення самостійности України. Наші
відозви й летючки, зміст яких бив одночасно обидвох окупантів України —
большевиків і німців-гітлерівців, передрукувала більшою кількістю
північно-західня частина нашої области й українська молодь, яка за-
хоплювалася націоналістичною ідеологією, широко розповсюдила їх на
терені нашої области, а теж у сусідніх районах Житомирської, Кам’янець-
Подільської та Київської областей. В ніч з 29-го на ЗО червня всі листівки
були масово розкинуті між українським населенням, у різних організаціях
та установах, розліплені на видних місцях і т. п. З допомогою пригото-
1322
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ваних паперових «патронів® ми порозмальовували на стінах, парканах і
дверях громадських установ та організацій відповідні революційні гасла,
за підписами ОУН-УПА, звернені проти окупантів. А малювати доводилося
жовтою глиною або чорною сажею. Все таки успіх був дуже великий.
Лежачи на вишці одного дому при вулиці містечка Лінці, я особисто
чув, як вранці місцеві селяни обмінювалися думками, радіючи сміливістю
українських націоналістів. Ці молоді селяни-колгоспники подивляли від-
вагу й хоробрість членів ОУН-УПА, що виступали проти двох окупантів
України. Здавалося, говорили селяни, що німці, слідом за большевиками,
задушили український націоналістичний рух, аж ось він живе й нагадує
про себе навіть тут, у нашій околиці. Українські повстанці-бандерівці від-
гукуються на муки й стогін свого народу й спішать йому з допомогою.
Отож, сіяне нами зерно падало на добрий ґрунт, а тому, що такий ґрунт
є і тепер в нашій Україні, то прийде час, коли наша земля дасть добрий
урожай і ми заживемо у своїй вільній незалежній Державі.
Андрій ЛЕГІТ
Здавалось грянуть грози молоді,
Але то був лише міраж, омана,
І от — мов крапля, кинена тоді
Із Росі в вир чужого океану.
І от — минулі роки, наче рана,
Як струшені вітрами жолуді,
Й сучасні дні кудись пливуть в незнане,
Немов осіннє листя на воді.
Сучасні дні — це попелище мрій,
І скорбний спів. Та чи цей голос мій
До піль Надросся любого долине?
... Де я моливсь у пісні на зорі,
Де під хрестом на Байковій горі
В землі спить ненька, не діждавшись сина.
1323
Д-р Микола АРКАС
СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ
Із спогадів про мого незабутнього брата Миколу1
Всіх нас, у дитячі та юнацькі літа, несла на своїх блакитних крилах
чарівна фея-фантазія в царство химерних, нездійсненних мрій. У цей
період людського життя тверезе міркування, реальне світоуявлення цілко-
вито підлягає її чарам, що ведуть до, правда неіснуючої, мети, до при-
марного світу Казки.
Але всі ми, свого часу, віддавали цим ефемерним повітряним замкам
свою розмарно-прекрасну данину... Я, наприклад, з цілою ватагою
хлопчаків-ґімназистів тікав верхи з Херсонщини до гуронів північної
Америки, а ось мій, давно вже покійний, брат тікав із побратимом до
Січі-матері козакувати, дарма, що Січ-матір зрівняли з землею москалі
сто тридцять літ перед тим. Коли братові Миколі стукнуло десять літ, він
і викинув цю штуку, яка ввесь дім увергла в невимовну паніку.
Якось літнього ранку кинулися його шукати й ніде не знайшли; його
ліжко було порожнє. Ні сестра Оксаночка, ні брат Петрусь нічого не знали,
а, дізнавшись, що Миколася пропав, заревли на ввесь дім. їхній зловіщий
рев ще збільшив метушню. Виховник-француз скуб на собі волосся, літав
по кімнатах вертуном, нишпорив по всьому маєтку; а потім метнувся до
річки, звідтіля — у великий сад, але без висліду: Миколася мов крізь
землю провалився.
Усвідомивши свою вину, бідолаха виховник віддався одчаєві і помчав
верхи в степ; тільки пізно увечорі, голодний, виснажений й обпалений
сонцем, він повернувся ні з чим, коли не рахувати кульгавенького зайчати,
що його він підібрав по дорозі.
Миколасю не знайшли. Пропажа була моторошна до божевілля, убійча,
а тут ще старий-престарий дядько Охрім, відомий всій садибі своїм не-
вичерпним песимізмом, підійшов до ґанку, зняв бриля й гукнув:
— Передзвони пущать вчас!
Його »передзвони« почув тато, вибіг на ґанок і так шугнув старого
крякала, що той, тікаючи, і бриля загубив.
Доки нещасний француз вештався по степу, до батька прийшла удовиця
Сидоренчиха, син якої, Панько, товаришував з Миколасею. Охаючи й на-
!) Це оповіданнячко — уривок із спогадів про любого мого брата, полков-
ника Миколу Миколовича Аркаса (1880-1938 рр.), сина українського історика
й композитора. Все своє життя мій брат служив Україні і зі зброєю в руках
боровся за її волю з большевицькою та денікінською навалами. Був коман-
диром Сердюцького дивізіону при гетьмані, опісля — Кінного Костя Горді-
єнка полку і, нарешті, 2-го Кінного полку Української Галицької Армії.
На схилі свого життя, в Ужгороді, він брав чільну участь у пропаґуванні
української ідеї, організував там український театр. Помер у Хусті й там
був похований на Замковій горі.
1324
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
рікаючи, вона повідомила пана, що її Панько щез, що його ніби корова
язиком злизала. Не встиг тато її як слід розпитати, примчав один із
гайдуків з вісткою, що стійла двох поні порожні.
— Пропала паничева кобилка »Чайка« і її сусід, валашок »Лимар«.
Довідавшись про це, тато вдарив себе по чолі, вмить збагнувши в чому
тут справа. Позавчора увечорі він оповідав малятам про втечу трьох
братів з Озова, оповідав з барвистими подробицями власної додачі. І ось
наслідки!
— Дременув, але куди?
Клянучи себе й трьох братів з Озова, тато побіг до неньки, яка теж
не знаходила собі місця:
— Заспокійся, дитинко, Миколка не пропав, а попросту дмухнув; з ним
накивав п’ятами і його Панько, обидва верхи на «Чайці* й «Лимареві*.
— Куди ж вони втекли?
— А це вже інше питання і при тому дурне.
— Яка безсердечність і грубість з твого боку! — ненька в обуренні звела
руки до стелі. — В такому моєму стані ображати мене!..
— Я не ображаю, дитинко, а стверджую тільки, що ставити подібне
питання — вибач ти мені ласкаво — глупо. Коли б я знав, куди втекли
шибеники, то не стовбичив би тут, а шмагав би їх ремінцем.
— Страшна дійсність! — зжахнулася ненька. — Але де ж їх шукати?
— Миколка все марив про запорожців, не інакше, як на Січ подалися,
йолопи, у плавнях треба їх шукати...
— А там вовки виють! Боже, Боже! Може вже од них одні кісточки
осталися...
Тато болісно зморщився.
— Хоч ти, дитинко, не крякай, досить вже Охріма з його передзвонами.
Зараз скочу туди з конюхами...
— Оце й плоди твого виховання! Тетеревіють діти від твоїх запорожців,
живуть якимись химерами, а в плавнях... вовки!
— Пострівай, дитиночко, які ж то химери? Запорожці — це славне
наше минуле.
— Ну ось, навздогін за твоїми казками й помчав Миколася, де ти тепер
його знайдеш? А в плавнях зграї вовків!
— Дай ти спокій і мені і вовкам! Влітку вовки не страшні, а знайти
його — це вже моя справа; знайду і вишмагаю так, що всі запорожці
вивтікають з його дурної голови.
До вітальні, де відбувалася ця сцена, увійшла покоївка Настя:
— Ольго Іванівно, у складальні шухляди в комоді шкереберть лежать
поперекидані, пажаменти на долівці й пугвиці...
— Ага, це наш запорожець там хазяйнував! — вигукнув батько й разом
із ненькою кинувся до складальні.
Там перед їхніми очима розгорнулося страшне видовище гунської на-
вали: всі шухляди комоди були вивернені й спустошені; їхній зміст ва-
лявся на підлозі. В цій комоді зберігалися всякі прикраси: галуни, позу-
менти, ґудзики, золотоглав, блискітки й інший мотлох.
СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ
1325
— Це він, проноза, тут шукав оздоб для свого жупанця. Ану, подивимося,
чи не захопив він і його?
У дитячій кімнаті жупанця не було, щезли також іграшкова шабля,
рушниця та інші лицарські причандалля.
З цілим ескадроном конюхів обшукали плавні, але безвислідно: по
втікачах і духу не осталося.
— їду до міста, а по дорозі заявлю у Балацькім. Гайдуків з конюхами
я вже розіслав по всьому степу...
Через півгодини збентежений і гнівний тато мчався на бігунках у
Миколаїв...
Напередодні своєї втечі Миколася з Паньком порпалися на покинутому
сіннику напівзруйнованої клуні часів Браніцьких2. Вони старанно паку-
вали в сакви необхідні на Запоріжжі речі: жупанці, шапки довгошликі,
зброю, десь знайдені іржаві остроги, пакуночок з блискучими ґудзиками
та позументами, далековид, дві порядні скибки паляниці, дві пляшечки
лікеру «бенедиктин®, дві фляші з водою та інший козацький інвентар.
— Як тільки всі ляжуть спати, ти Паньку, окульбач коні, а я махну
через вікно до тебе.
— Махнеш? — з нотками недовір’я спитав Панько.
— Махну! Щоб мені Остапом не буть ... На те я й Остап!
— А Фадько мене не застука?
— Фадько спатиме.
Мова йшла про чергового конюха на варті Фадія.
— А звідки ж ти знаєш, що він спатиме?
— Спатиме, що ж йому робить на варті?
— Ну, гаразд, окульбачу, — погодився Панько, заспокоєний арґументами
побратима-панича.
Втеча вдалася чудово, справді по-запорозькому, і темний, дрімаючий
степ гостинно прийняв у свої зелені обійми двох відважних запорожців,
що поспішали на Січ.
У степу їх з новою силою охопило героїчне натхнення, просто — хоч
зараз до бою! Все навколо потурало їхній замріяній уяві, приоздоблювало
їхню фантазію образами запорозького «Дикого Поля«. Над ними — зоряне
небо, під ними — цокають по битому шляху козацькі коні, навколо —
темний степ із своїми таємничими шурхотами, шелестами, з хоралом
цвіркунів... А попереду, далеко-далеко — Січ-мати.
Вони їхали степом самісінько так, як колись, давним-давно, Остап та
Андрій з батьком Тарасом. Але Миколася-Остап не захотів мати поруч
себе Андрія-зрадника, а батька-Тараса не наважився чіпати, бо знав, що
свого Христофорівського зймовника він не покине, а заразом не дозволить
і Миколасеві їхати до запорожців.
— Ех, не ті, не ті часи тепер, що коло мене... От я з Паньком махнули
у давнину, а татусь не хоче ... Куди ж з ним їхати?
2) Христофорівський маєток раніше належав графам Браніцьким, куди
вони засилали своїх кріпаків за провини.
1326
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Замість Андрія, поруч трясся на чалім поні «Лимареві» Миколасин
побратим і зброєносець Панько, кирпатий і розмальований ластовинням
лицар. Замість вусатого батька Тараса, — нікого; справжній, теж вусатий
батько лишився в зимовнику і від нього властиво й накивували п’ятами
відважні запорожці.
їхали вони й щохвилини оглядалися, чи не женеться часом погоня.
Інколи Миколася зіскакував з »Чайки«, щоб »по-козацькому« прикласти
вухо до матінки-землі. Але матінка земля стугоніла спокійно, копита не
били по шляху.
Так проїхали вони більш четвертини шляху то ступою, то тропом-
тупака, то клусом, а іноді й галопом; навіть співали півголосом: »їхав
козак за Дунай, казав дівчині прощай» ...
Миколася згадав при тому молочарчину дочку Ориську, яка вміла так
метко сякатися, що одним «набоєм» голомшила муху. Згадав і ніби зажу-
рився, та зараз же й прогнав геть ту згадку: дай серцю волю, заведе в
неволю, а в козака інше на думці — сурми, тулумбаси грають, кобзи
гомонять, шабля крає ворожі голови ...
Треба попередити шановних читачів, що обидва наші лицарі, лиш тільки
звільнилися від пелюшок, лиш тільки почали дибати, — так уже й сиділи
на конях. Степовик бо, вже в колисці, посмоктуючи соску, метикує, яке
саме сідло-кульбаку йому купити, які стремена до післищаЗ прикріпити,
якої барви чапрак-капу під сідло постелити, як приоздобити гнуздечку-
кантарку з брязкальцями, яку стрічку вплести в чічку-чубчик, яку на-
гаєчку придбати... Багато думок у козацькій голові. Лежить козарлюга
в колисці, сукає ніжками і розводить степову філософію, розкидає
розумом...
Такими ось були і наші лицарі. За рік, за два виробилася у них така
кавалерійська спритність і така мавп’яча чіпкість, що не те що коневі,
а й йоркширському кнурові — а на йоркширських гігантах-кнурах радо
лицарі герцювали — не скинути було молодців. Щодо »Чайки« і »Лимаря«,
вони безсуперечно слухалися своїх їздців і тепер двійця козацька все далі
й далі від’їжджала від Христофорівки.
З безодні небес заохочуюче й співчутливо підморгували лицарям зірки,
скоса, але теж доброзичливо, позирав на них молодик, а цвіркуни так
розспівалися, так бряжчали по струнах своїх бандур, що не лишалося
жодних сумнівів, що вся ця музика їхня для того лунає, щоб прославляти
молодих багатирів.
Багатирі їхали й слухали про Базавлук, про дніпрові пороги ревучі, про
славну Січ-матір, про те, як у степах широкодолих вони битимуть татарву,
ну, а коли трапиться, то й ляха, й москаля одним заходом...
А зірки блимали-підморгували доброзичливо, заохочуюче, а цвіркуни
рокотали по струнах, а мрія козацька вже перегнала наших лицарів на
тисячу гонів і, виблискуючи шаблею, басувала по дикому полі...
— Ич, як розгомонілись! — кинув Панько.
3) Післище — ремінь, на якому висять стремена.
СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ
1327
— Гарно вигравають, по-козацькому! — відгукнувся Миколася.
А цвіркуни своє.
Гей нум, хлопці, до зброї
На герць погуляти,
Слави здо-о-обувати ...
Дорога слалася ледве помітним сірим тлом вперед, вабила в далеч до
завітної мети; ніч ворожила казку; жовтогарячий серп місяця розсилав
по полі химерні тіні, розкидав по степу свої чари...
Проїхавши приблизно половину дороги, Панько раптом тпрукнув і зу-
пинив коня.
— Миколасю, я вже не всидю!
Миколася теж зупинив свого скакуна.
— Що сталося, Паньку?
Панько сидів на »Лимарі« якось дивно скарлючившись і нахиливши
вихрясту голову до самої гриви. В такому положенні стоять баштанні
опудала після сильного вітру.
— Не можу далі, бо сідало намуляв ...
— Ет, вже й скис! Подумаєш, яка біда! Це ж мозолі козацькі в тебе
робляться, без них козак не козак.
— А в тебе вони є?
— Ну, ще б то! Хіба ти не бачив, коли я купався? Без мозолів лиха
не оберешся.
Панько помовчав.
— Ну, так як?
— Я й до першої балки не доїду, наче на вугіллі сидю.
— А ти затни зуби, кинь думать про задок.
— Я про нього й не думаю, воно саме думає, аж пече.
— Думає, не думає, а доїхать мусиш, інакше пропадемо.
— Як його доїдеш, коли воно вже й липне.
Миколася зразу збагнув усю катастрофічність ситуації, з власного до-
свіду знав, що то за халепа пухирі на задку: коли »пече« та ще й »липне«,
то тут ні тпру, ні ну.
— Ай-ай-ай, що ж з того буде? — зжахнувся Миколася.
— Не знаю, Миколасю, не знаю!
— Кажу, зуби зціли та й поїдемо.
— Зуби сідалові не поможуть, і без зубів там гризня... Тобі одні сміхи,
а мені, бідному, лихо.
Безталанний Панько починав уже скімліти, злитися на заброньованого
Миколасю. А в Миколасі справді вічним гасанням на конях так був
витренований задок, що уявляв собою павіянячу примітність.
— Коли так стоятимемо, батюся нас дожене. Не бачить тоді нам ні Січі,
ні запорожців.
— А де ж та, Боженьку, Січ, Миколасю?
— Січ? Аж ондечки там! — тицьнув вперед пальцем Миколася ні то на
небо, ні то на обрій.
— Далеко?
1328
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Дурниця! Буде город, а за городом і Січ.
— Звернімо тоді в степ, хоч трошки перепочиньмо, — запропонував
Панько.
Така лисніюча перспектива усміхалася й Миколасі.
— Маєш рацію, звернімо.
Лицарі зповзли з коників і, ведучи їх за собою на поводі, зійшли з
шляху та простували цілиною доти, поки за ними не загубився в темряві
шлях. Там подорожники зупинилися, розгнуздали коні. Миколася сів, спро-
бував сісти й Панько, але зойкнув і приліг боком.
— Щемить?
— Гризе та ще й як! Вогнем пече.
— Гм ... Не доїдеш?
— Не доїду, Миколасю, хоч кортить мені до запорожців.
— Вернемося — од мами прочухана дістанеш.
— А ти від Миколи Миколовича... Нашмагають вони тобі задок.
— То ще бабка надвоє ворожила, а тебе таки напевно одчухрає.
— Ой, битиме, битиме мати мене бідного, пужалном начеше...
— От бачиш! Краще затни зуби та й дременем. Город вже близько.
— Не можу, Миколасю, не можу, побий мене Боже. І сісти не можу, не
те, щоб їхать.
— Щсж нам робить?
— А я не знаю!
Обидва зажурилися, обмірковуючи прежахливий трагізм ситуації.
— Надало ж тобі натрамбуватись, — гукнув спересердя Миколася.
— А хіба я винуватий?
— Да воно виходить, що невинуватий.
— Ось бачиш.
— Що бачиш?
— Що я невинуватий.
— Бачу, що ти дурбило дурний.
— Не ображай мене даремно, Миколасю, бо не я, а задок мій дурний.
— Гм... Так воно виходить, що твоя правда... Так що ж нам робить?
— А хіба я знаю?
— Ти, Паньку, нічого не знаєш, не знаєш навіть, який ти дурний.
— Еге ж, дурний, бо тебе послухав на свою недолю. Чорт мене гнав сюди.
Помовчали. »Чайка« й »Лимар«, смачно хрумкаючи, паслися коло лицар-
ських голів, бо запорожці поводів з рук не випускали.
— Розгнуздав »Лимаря«?
— Розгнуздав.
А ніч вичаровувала свою казку... Хто хоч один раз, хоч недовго
побував у степовій глухомані вночі, той знає, що то за казка...
— Ми, як справжні запорожці: і жупани при нас, і зброя, і коні... Так
сторожа козацька . в степах чатувала... Вночі в дикому полі__— роз-
мріявся Миколася.
— Коли б тільки не щеміло так, — привернув його до дійсности Панько.
СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ 1329
— Ет, ти все про своє, — розсердився Миколася. — У тебе, Паньку,
увесь світ на задку зійшовся. Кинь лихом об землю, скоч на »Лимаря«,
забудь про ту свою вадливу халєру.
— Без задка поїхав би, а з задком не можу... Щемить, гризе, кусає,
як скажений собака, — нарікав Панько і своїм наріканням розпорошував
повітряні замки.
А довкола, у фіолетній млі, струїлися якісь шелести, шепоти, шурхо-
тіння; десь щось похрустувало, ніби тяжко зітхало. Могутньо, але стиха
дихала земля, ніби хтось обережно рухав велетенський ковальський міх.
Степ здавався безкраїм морем із закам’янілими хвилями та бурунами. Про-
тягло заскиглив нічний птах, з далекого яру озвався на те скигління пугач;
на мить замовкли цвіркуни і знову вдарили по струнах.
Якась притаєна тривога, якась затаєна моторош тихою ходою ішла
степами. Зненацька »Чайка« поривчасто підняла голову, з хропотом втягла
повітря і голосно заржала. Від несподіванки лицарями струснув дрижак.
— Тю на тебе, »Чайко«, цить, цить, хо-хо!
Миколася кинувся до коника, люб’язно став гладити його по шиї: —
Тільки мовчи, ради Бога, не іржи, а то ми пропали.
»Чайка« потяглася храпом до Миколасиного обличчя, сумно зітхнула,
але й далі дивилася, насторожившись, у бік невидної дороги.
— То вона, Миколасю, пана чує.
— Чує, Паньку, чує ... Тепер ми пропали.
— А що, як то не пан, а Мусій, нехрещений дядько, з ножем по степу
бігає, або Опуцько дрібушечки ратищами б’є?
— Ой і дурне ж ти верзеш, Паньку, що й купи не держиться. Хто ж їх
бачив і коли?
— Я на власні очі бачив Опуцька4, а мама — дядька Мусія... Свяченою
водою од нього одхрестилася, а то б зарізав.
У Миколасі йойкнуло серце.
— Де ж ти бачив того Опуцька?
— А до нашого подвір’я на чорногузі прилітав.
— Не вірю в таке, — більше для власного заспокоєння вигукнув
Миколася.
— Ти собі не вір, а я вірю. У нас не один дядько, не одна баба їх бачили.
У Мусія, кажуть, борода по коліна, одне око на лобі, а над оком ріг, а
клішні рака, а паща зубата, як у тієї щуки, що нашому старості три
пальці з’їла.
— З’їла?
— А ну да, з’їла!.. На гачок нарвалася. Староста тягне 'її в дубок, а вона,
халєра, старосту з дубка в воду. І перетягла! Шубовснув староста в лиман,
а на березі опинився вже без трьох пальців: з’їла!
— Одгризла!
— Зразу! То, мабуть, дідько водяний в щуку обернувся, щука на ста-
росту не напала б, тож староста!
4) Опуцько й »дядько Мусій« — персонажі вузько-місцевої мітології.
1330
визвольний шлях
Героїзм щуки трохи заспокоїв Миколасю. Хай та щука була людоїдом,
а все ж не те, що Мусій та Опуцько, — живе створіння.
Панько, одначе, про страхіття ще не доказав:
— А Опуцько, знаєш, манюсенький такий, мені до пупика не досягне,
черевце має волохате, дзьоб совиний, руки людські, лапи гусчині, а хвіст
чортячий; морду має старого жабака з витріщеними баньками... Він тобі
і в лимані плаває, і в степу сновигає, і до нас раз прилітав на чорногузі.
Зіскочив з нього на дворищі і ну, перевіряти засови, а потім приплентався
як гусак клишоногий до ґанку й каже мамці:
»Усьо, мадам-бариня, у вас ув порядкє ... Дасвіданія!« — і як не був!
— Ти ж казав, що в Опуцька ратички, а тепер — гусчині лапи... Ой,
брехливе ж ти брехло, Паньку! Забрехався!
— І не забрехався, бо Опуцьки різні бувають: одні з ратицями, другі з
гусчиними лапками, а треті тобі в чоботях із скрипом гуляють... Треба
тут, Миколасю, думать юшкою в голові, а ти — »брешеш«!
— Ну, добре, а Мусій який?
— А Мусій, той ножакою ріже. Він тобі такий з себе ні парубок, ані
тобі дядько, ні тобі дідуган. Морда гостропика, зубами клацає, стрибцем
людей доганяє... Синій увесь, бо то вішальник. Як дожене, ножем черево
розпанахає і тельбухи їсть ...
Душа Миколасі від таких подробиць у п’яти майнула, по спині мурашки
забігали. Він оглянувся з острахом.
— Дурне городиш!
— Побачиш, іншої заспіваєш!
Знову протяжно й жалібно застогнав птах, ніби не пташиним, а люд-
ським голосом, у далекому байраці заплакав, а потім зареготав сич. Не-
сподівано по степу легкою ходою пробіг вітрець ... Зашурхотіла трава ...
— Чуєш, Миколасю, либонь хтось іде?
Панько вхопив Миколасю за руку.
— То вітер... — Миколася ще дужче перейнявся страхом. Переляк від
Панька перекинувся і на нього.
— А воно голосе й голосе! — прислухався до пташиного стогону
Панько. — Так степові мавки голосять ...
— Якщо б то були степові мавки, коні так би не паслися, рвонули б і
ходу, бо мавки зало скочують їх.
А страх все наполегливіше закрадався в їхні дитячі душі і фантазія,
піддавшись йому, забула про Січ-матір і звернулася до Мусія, до Опуцька,
до всієї степової нечисті. Хлопці зосереджено мовчали.
— Ну, Паньку, ти як собі хочеш, а я поїду. Вдосвіта треба в городі бути,
— Миколася рішуче підвівся і став загнуздувати »Чайку«.
— А мене так і кинеш? — схлипнув Панько. — Мене мавки залоскочуть,
загину я тут, пропаду.
— Тоді гайда, їдь!
— Як же ж мені їхати? Не догори ж ногами?
— Ну, тоді прощавай! З-за твого задка я не маю охоти славу козацьку
губити.
СЛІДАМИ ТАРАСА ВУЛЬВИ 1331
Миколася сів на »Чайку« і став від’їжджати з почуттям, що Мусій
ось-ось хапне його за спину.
— Виїду на шлях, а там, дасть Вог, батюся дожене.
Панько зашкутильгав слідом за ним, тягнучи за собою »Лимаря«.
— Підожди, Миколасю, не тікай, може я сяду.
Миколася зупинився:
— Ага, з переляку й про пухирі забув! Сідай-но та швидче!
— Так я не сяду, треба щось підстелити.
— Що ж його підстелити?
— А я не знаю!
— Ти як до діла, так ніколи нічого не знаєш!
— Коли б подушка була.
— Ич, що придумав, подушку! Ти й вдома без подушки спиш, а тут під
задок її захотів.
— Тоді я тут пропаду, Миколасю! Залоскочуть мене мавки, Мусій
тельбухи мої з’їсть, а вовки кісточки мої розтягнуть.
— Цур тобі з твоїми вовками! Який піша-пішаниця знайшовся!
— Авже ж, пам’ятаєш, як про нього пан розказували?
— Ану так, пам’ятаю! Я плакатиму за тобою, Паньку!
— Що мені з твого плачу? Ти плакатимеш, а мене жертиме Мусій.
Миколася вагався. Страх перед степовими дідьками боровся в ньому з
почуттям обов’язку, товариської дружби... Раптом блискуча думка осяяла
його.
— Паньку, а де наші шапки?
— У саквах, на »Чайці«, а що?
Миколася зіскочив з »Чайки«, понишпорив у саквах і витяг з них дві
смушеві шапки червоними шликами.
— Розперізуй очкур, Паньку, засунеш шапки в штани під сідало, ось
тобі й подушка!
Із скреготом зубів Панько став засовувати шапки в штани, ойкнув і
завмер.
— Скородить по задку, як бороною.
— Скородить?
— Скородить!
— Гм... Не задок у тебе, а погуба наша... Що ж нам робити?
— А я не знаю!
— Знову ти за своє »не знаю«. Дурний же ти, Паньку, аж світиться.
— Коли б з твоїм задком таке сталося, світився б і ти.
Миколася підійшов до Панька й обидва, вкрай спантеличені, задумалися.
Тим часом »Лимар« поклав свою голову на шию »Чайки« і теж задумався,
але цілком про інше: може, про шотландську прабатьківщину, а, може,
про вільні степи, де він пасся лошатком.
— Знаєш що? — вигукнув несподівано Миколася. — Спускай, друже,
штани, зігнись, а я вже сам прикладу шапки.
Дотепний та меткий був Миколася, так легко не здавався; де-де такому
бути, як не серед запорожців?
1332
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Коли Панько знову натягнув штанці, його було не пізнати:
— Не болить, Миколасю, Їйже-Бо, не болить!
— От бачиш, який з мене Остап! До чого додумався, а ти ревти! Сідай
тепер на коня!
Миколася обережно підсадив товариша:
— Ну, як?
— Ніби на панському кріслі... Тепер я і риссю і навскач гецькатися
можу.
... На світанку хоробра двійця була вже на передмісті. Сорок верст, хоч
і з гріхом наполовину, але відмахали.
О шостій годині ранку Миколася і Панько стояли коло воріт татчиного
міського будинку й стукали до »дворецького«, Ларивона Опанасовича Ходи-
біди. Побачивши в таку ранішню годину панича з зброєносцем та ще й
на конях, Ларивон Опанасович, заспаний і скуйовджений, вибіг на вулицю
в одних білих спіднях, холоші яких були поцятковані різнобарвними
латками.
— Миколай Миколайович, какім же каком?
— А ми від бабусі, — не зморгнувши оком, збрехав кмітливий Миколася.
— Од Сохії Петровни? Но как же ви з коньми й удвох?
— Ми вчора приїхали з батюсею верхи.
Добряга дворецький повірив цій вигадці і через якихось півгодини лицарі
завдавали вже хропака в дитячій спочивальні, а коники в конюшні уми-
нали овес.
Але громовиця невмолимо наближалася. Хмари пилюки проводжали
переслідувача, що бурею мчав на бігунках. Страшенно хвилюючись, тато
під’їхав до дому; кінь тяжко переводив дух, увесь був у піні.1 Татове
обличчя було покрите брудними патьоками пороху, змоченого потом, білий
моряцький кашкет посірів і з’їхав на потилицю: сорок верст без пере-
починку трястись!
— Тут Миколася? — з страхом спитав тато дворецького, який, побачивши
пана, стрімголов вилетів із сторожівні і виструнчився перед ним.
— Точно так, Миколай Миколайович, панич у доме є!
— Ффууух!
Тато зняв кашкета й хустиною почав стирати піт з обличчя.
— Коли приїхав?
— Сьогодні вранці, і з хлопчаком. Говорили, што од Сохії Петровни.
— Випряжи, будь ласка, коня і накажи Левкові, водити його не менш
годину. Бачиш, як я загнав його.
— Да, кінь підбився ... На проєздці зволили буть?
— За Миколасею, друже, ганявся; утік вчора з Христофорівки!
— Какім же каком утьок? — невимовно здивувався дворецький.
— Каком чи раком, але втік.
— А мені набрехали ... то єсть ... егм... як його ... збрехнули, що вони
од Сохії Петровни... Ось вам і сурприць!
СЛІДАМИ ТАРАСА ВУЛЬВИ
1333
Тато увійшов в дім, зупинився над сплячими запорожцями і задивився
на них. Гнівний вираз його обличчя, мірою того як він вдивлявся в без-
турботно відпочиваючих героїв, прояснювався. Тато тяжко зітхнув і
навшпиньках подався до свого кабінету.
Лицарі спочивали довго і вперто. Тато кількакрат підходив до дверей
дитячої спаленьки і, почувши солодке посопування, відходив геть. Нарешті
о п’ятій годині Миколася голосно чхнув, розплющив очі й, побачивши над
собою обличчя вусатої Немезіди, пискнув і поліз під ковдру.
Тато стягнув її і втулив очі в скорчене тільце героя-безталанця:
— Ти що ж це, мій дорогий, спектаклі влаштовуєш?
Миколася не рухався. Він був схожий на зайчика, який припав до землі,
рятуючись від дзьоба й кігтів хижого шуліки. Панько сидів на ліжку
Петруся і долонькою розмазував по кирпатому рильцеві Клейкий одчай.
— Ну ж, вставай, Миколо, та розказуй, куди подорожував.
— Я, татусю, вже ніколи, ніколи більш не буду!
— Про це згодом побалакаємо, а зараз відповідай на запит.
Миколася понурився і прошепотів:
— Ми на Січ їхали до запорожців!
— До запорожців? А що б ви там робили?
— Воювали б, татусю, як Остап... З нами і зброя є. Ти ж, татусю,
оповідав нам, як Остап їхав на Січ, а чим я не Остап?
Миколася сміливо й гордо зирнув на батька.
— А ось ти й забув, що Остап їхав з батьком своїм Тарасом. Чому ж ти
мене не взяв?
— Ти, татусю, не Тарас, з нами не поїхав би.
— А тобі б лупки задав!
— Авжеж!
— Добре, коли »авжеж«. Стягай-но штанці!
— Я, татусеньку, вже ніколи не тікатиму!
— Гаразд, а штанці все ж спускай. Це буде тобі пам’ятка про втечу.
Миколася засопів і почав стягати штанці. Побачивши це, Панько й собі
почав стягати штанці.
— А ти чого? — здивувався батько.
— Я Остапів побратим, все ділимо навпіл, — хоробро, але крізь сльози
кинув Панько.
— Та ну? От новина!
— Їй-Богу, правда!
— Коли так, нічого не вдієш, скидай і ти.
Не чекаючи дальших підганянь, обидва запорожці спустили штанці,
стоячи рядком, повернулися до батька спиною і нагнулись.
З навмисною повільністю тато почав відстібати ремінець.
— Скільки вам всипать, як міркуєте? — грізно запитав він.
Запорожці мовчали.
— Ну?
— Нам байдуже, скільки хочеш.
— Овва, який завзятий! А тобі, Паньку?
1334
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— Скільки Миколасеві, стільки й мені. У нас все навпіл.
— Молодець, Паньку! Справжній козак. За це по двадцять п’ять тільки
всиплю, жаліючи тебе.
— Ми лицарі. Ти лупи, а ми співатимемо, — поважно кинув Миколася.
— Коли так, гаразд. Співайте тоді »і шумить, і гуде« ... Ну, раз, два, три!
Різноголосо лицарі заспівали, але коли батько замахнувся і крикнув:
«тримайсь!«, — разом вигукнули »ой« і змовкли.
Ремінець шмагнув по повітрю, тато дав обом по ляпанцеві й цим
екзекуція завершилася. Але завершилася тільки для Миколасі. Побачивши
роз’ятрений Паньків задок, тато намотав на паличку вати і так пройодував
ранки, що Панько, обезтямівши, ревів туром півгодини ...
Коли спала спека, тато посадив обох лицарів на бігунки і, не поспішаючи,
рушив назад до Христофорівки. За бігунками тюпцем бігли козацькі
скакуни, гніда »Чайка« і чалий »Лимар«.
Перед тим ще батько послав неньці телеграму з радісною вісткою, що
запорожця впіймав, але поки та телеграма дійшла до призначеного місця,
минуло багато часу. Тільки подумайте: телеграму прийняли на залізничній
станції Явкино, запечатали її і стали шукати, хто б її одвіз. Як на зло,
ні один дядько, що з возом своїм пробував у Явкино, до Христофорівки не
їхав. Нарешті знайшовся таки добродій, але віз його тягли круторогі
польові воли. Коли ж вони пройдуть тих двадцять верст до Христофо-
рівки? Поштар був дуже схвильований такою халепою і лаявся, що панові
заманулося підняти такий тарарам. Бо телеграма в Явкино була такою ж
рідкістю, як грім з чистого неба. Нарешті він вирішив послати листоношу,
який за браком пошти куняв тим часом на урядовому місці, поклавши під
голову порожню поштарську торбу й закривши обличчя брилем від мух.
— Гей, Моркво, прокидайсь! Панам телеграму повезеш.
Морква прокинувся, безтямно глянув на начальство і так само безтямно
почав чухатися.
— Гей, Моркво, кажу, вставай, телеграму панам повезеш, на чай за це
получиш.
Від чайової перспективи Морква зразу прочуняв і схопився.
— А на чому їхать прикажете, Потапе Титовичу?
— Верхи на моїй кобилі, іншого транспорту чортма.
— Я б лучче на візку поїхав.
— На візку, а на якому? На моєму сприхи повискакували.
Морква сів охляп на поштареву кобилку, взяв телеграму й тюпцем
подався до панського маєтку.
А тим часом у тому ж маєтку дим стояв коромислом. Ненька не спала
цілу ніч, то кружляючи по терасі, то сидячи на парадному ґанку, то мі-
ряючи кроками алеї саду.
У всі сторони світу були розіслані шукачі. Сорок два конюхи, лишивши
трьох у резерві, тинялися десь по степу, розшукуючи живого чи мертвого
панича. Боцман Свирид Бабіенко на власну руку спорядив цілу морську
експедицію у протоки плавень, мобілізувавши селянські дубки й самих
селян. Увечорі, одначе, він повернувся з порожніми руками і зараз же
СЛІДАМИ ТАРАСА БУЛЬБИ 1335
подався до неньки з рапортом. Але ненька, побачивши на його плечі
гігантичну гусеницю — а гусениць вона боялася більш ніж своєї смерти —
так заверещала, що бравого лоцмана ніби вихром здмухнуло з тераси і
він загубився в кущах.
Всю ніч, як світлячки, по «економії» блукали ліхтарі, гомоніла стриво-
жена челядь. Охрім теж не спав. Він сидів на лавці за південною брамою
і нарікав:
— Ет, шукають вітра в полі, а тут не шукать треба, а до дзвонаря
послати, щоб в усі дзвони вдарив передзвони за упокій паничевої душі.
Але вранці гонець з ридваном поскакав не до дзвонаря, а до отця
Василія, що правив Служби Божі в Балацьківській церковці. Незабаром
отець Василій прибув до маєтку. Скорботний вираз на його пишнобородім
обличчі свідчив, що кумасі давно вже інформували його про страшні події
на панському дворі.
. Ненька підійшла під благословення з сльозами на очах і вислухала при
тому коротку промову панотця про даремність життєвих суєт.
Суєта-завірюха в «економії» справді панувала така, що панотцеві зайво
було про неї згадувати, але тут він пустив віщу, мабуть, алегорію. Від-
кашлявшись маєстатичним басом, служитель вівтаря пройшов у залю,
перехрестився, з земним дотиком пальців до підлоги, на ікони, розгладив
пишну бороду, розпалив ладан у кадилі, роздмухав маханням і почав
служити молебень.
Ненька, Петрусь і Оксаночка з гувернантками, кастелянша й найближча
челядь щиро молилася за спасіння маленької душі панича-неборака, а
неньці здавалося, що то не молебень правиться, а панахида. Віщі
передчуття!
Коли ж отець Василій з особливою експресією виголосив: «Єще молімся
за плавающіх, путєшествующіх, нєдуґующіх, страждущіх і плєнєнніхж,
ненька розридалася і, підтримувана кастеляншою, пішла до своїх покоїв.
Попоївши, як слід, панотець подався «у своясиж, а Миколасі, як не було,
так і нема! Ґувернер паничів, месьє Ґастон Ґаяр, бігав тим часом по своїй
кімнатці, скуб волосся й голосив:
— ОЬ Іа-Іа! С’езі айгеих, іи ез регсіи, топ уіеих, іи ез ип аззаззіп, топ
Ьгауе йоззе!.. Аіогз, іі їаиі зиісісіег!5
А між тим, у той час, коли панотець Василій молився, ненька ридала, а
француз скуб свої кучері, далеко, далеко в степу, здіймаючи куряву, по
битому шляху деренчали бігунки, що везли додому «плавающих і путе-
шествующихж. Коли ж у сутінках бігунки порівнялися з високою могилою,
на якій бовваніла кам’яна скитська »баба«, тато зупинив коня, розгнуздав
його, прив’язав до самітньої груші-кислиці, а сам з лицарями піднявся на
саму маківку могили до підніжжя древнього ідола. Скорчивши урочисту
міну, він звернувся до хлопчаків:
— Перед цією старою ненькою степів козацьких я хочу почути від тебе,
мій любий Остапе, і від тебе, хоробрий Паньку, що ви вже ніколи нікуди
5) Ох, це ж жах, ти пропащий, мій старий, ти вбивця, мій бравий
хлопче ... Отож треба покінчити з своїм життям ...
1336
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
не тікатимете від свого батька Тараса, бо я теж хочу воювати і поїду
колись на Січ... Простягніть же руки й доторкніться до бабусі.
Миколася і Панько помацали пальцями по нагрітому, вищербленому
вітрами ідолигцу і задивилися на степовий краєвид, що десь сходився
з небом.
— Обіцяєте?
— Обіцяємо!
— Пам’ятайте, хлопці, що слово козацьке тверде, як цей камінь неньки
степової. Хто його порушить, той — не козак!
Вже затемна бігунки зупинилися перед брамою панської садиби. Феєр-
верки радости і щастя, справжні фоєрверки — сиґнал, щоб поверталися
шукачі. Микола борикався в обіймах неньки, Панько — на лаві маминої
хати. Бурякова од гніву вдовиця Сидоренчиха шмагала »волоцюгу« вербо-
вою лозою, примовляючи:
— Оце тобі тікать, оце тобі в панича гратися, оце тобі гуси не пасти та
корівку... Я тобі покажу, сучий сину, царство йому Небесне, як матінку
убогу дурить ...
Месьє Ґастон Ґаяр відчинив фіртку і вийшов за мури садиби, весело
наспівуючи: »8иг 1е ропі й’Ауі§поп оп у йапсе, оп у йапсе...«® Він прямував
до чепурної молочарки, яка вже давно впала йому в око, а він, мабуть, їй:
— Уоііа, с’еві 1а VІе, топ уіеих!?
А старий Охрім сидів на чорній кухні серед челядників.
— Ось так воно стало, як я казав. Даремно пан на мене гримали.
— Ви ж казали, діду Охріме, що в передзвони треба бити.
— Авжеж! Як на Великдень, бо я знав, що вся ця турбація з дурної
голови.
— Та передзвонюють же по мертвому, а не по живому, — озвався хтось.
— У тебе, Харку, ще молоко на губах не обсохло, а туди ж пхаєшся.
Я краще титаря знаю, що воно до чого... Тут наука потрібна: один пере-
дзвін по мертвому на один лад, а другий по живому — на інший...
— А звідки ж ви, діду, наперед знали, що панич вернуться?
— А тут мудрація не твого розуму ...
Дід Охрім встав, майстерним рухом згріб із стола три пироги з горохом
і зник.
Після десятої вечора прибув нарешті й листоноша з телеграмою. Він
трошки забарився, бо по дорозі завернув на хутір до куми, сизим голубом
там поворкував, смачно за те повечеряв, а, повечерявши, підождав, поки
ґедзи не поснули і холодочком рушив далі...
Отака пригодонька сталася колись з моїм любим братом. І ось так
вийшло, що примхлива доля довела його таки до Запоріжжя. Довелося
йому і шаблею помахати, ворогів порубати, і за Матір-Україну грудьми
постояти...
в) Французька відома пісенька: »На Авіньйонському мості танцюють...«
7) Оце життя, мій старий!
1337
ПОЕЗІЇ
Левко РОМЕН
НАШЕ МОРЕ
Це наше віддавна, це прадідів море
Манило в заобрійні сині простори,
Гойдало на хвилях, у далеч несло,
Як їм слугувало вітрило й весло.
Гостей же заморських стрічали гостинно.
З-за моря багатства текли їм невпинно.
А йшов хто розбоєм чи зрадно — тихцем,
Таких лиходіїв стрічали мечем.
Коли ж береги обсідали невірні, —
Тут їх не жахали труди неймовірні:
Пробоєм на хижих ішли ворогів, —
На визвіл із брану сестер і братів!..
Та сталось: новітні ординці лукаві
Бої і терор учинили криваві,
І всю Україну загнали в ясир,
Прилюдно ж — облудно! — голосячи »мир«!
Обсіли шакалами всенькі кордони.
Не мир же голосить їх колір червоний, —
На помсту він збурхує гнів нам і кров ...
І вільний той буде, хто ката зборов!
Здолавши ж терору й неволі потвори,
Розчинимо двері — кордони і море:
Із світом брататись ізнов як давно —
Міцніти і пити буяння вино!
О море! — ти »Чорне« сусідам донині,
А нам ти яснієш, ласкаве і синє,
Коли проти сонця на синьому тлі
Погойдуєш хвилями нам кораблі;
Та й соняшне нам, ти віщуєш майбутнє
Трудами надхненними в праці могутнє,
Як з нашого моря стрункі кораблі
Пливтимуть, багаті, навколо Землі!
1338
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
БЛАГОСЛОВИЛОСЯ НА СВІТ...
(Павлові Степові — присвячую)
Прокинувсь ... штору відхилив, —
Блідий у хмарці місяць плив,
Землі одвічний сателіт:
Благословилося на світ.
Хоч мерехтіли ще зірки,
Та вже тьмяніли їх цятки.
Ще морок ночі нависав
І гамір вулиць пригасав,
Та блиск реклям і ліхтарів
Ще по-вночішньому жарів.
На другий бік я повернувсь ...
І враз дитячий плач почувсь.
Я пригадав — дитя лежить
(І серце матері тремтить!)
Там у гарячці, у тяжкій:
Любов веде зі смертю бій ...
Заснув ... І ось я перед Ним,
На диво — тихим, не грізним:
»Гаразд, що міць Ти проявив —
І нас у всесвіті створив ...
Але чи дякувати варт,
Що ще вчинив жорстокий жарт:
Ти дарував нам для життя
Чимало розуму й чуття,
Щоб як минущі дні минуть,
Ізнов у порох обернуть? !.
Милуєшся — їх твором рук
Чи ... гаряччю і крови, й мук,
Коли, чіпляючись життя,
Твого не мавши співчуття,
Не молитви, а шлють проклін
За цей величний справді чин? ..
Бо гідність топчучи свою,
Ганьблять тим славу і Твою!
Моє це ремство Ти прости,
Бо це не я — мої брати,
Там терплячи »братерську« лють,
Тебе, Творця свого, кленуть«.
ПОЕЗІЇ
1339
А Він: «Тобі найближчий світ —
Земля і Місяць-сателіт.
Невже ж тобі миліший він,
Землі безживний палядин,
Що механічно так кружля,
Аніж буйна життям Земля?
Я чуд-забурень не роблю —
Я твориво Своє люблю.
Я ж і буянню дав закон,
То не страшні тоді полон,
Як хто, для захисту життя
Зміцняє сили й почуття«.
»О, Боже, Ні! — люблю життя.
Але гартуй нам почуття!..
Тобі складаємо ясу —
Що бережеш Землі красу!
Життя свою сповняє щерть:
І сльози й сміх, буяння й смерть
Чергуються, мов світло й тінь,
У ритмі зміни поколінь« ...
Згадався сон, коли я встав:
Чи справді щось він віщував? ..
На перший поверх я зійшов,
Шануючи ж святу любов,
Спитав очима я здаля,
І мати: »Тихо ... спить маля ...«
Травень, 1962
Петро КІЗКО
ПРИСВЯТА РОКОВІ
А ти ідеш, мій Роче, так спокійно,
Так холодно, немов би і не знав,
Не чув, що десь ридає люд постійно
І хтось постійно проклина.
Та що ж. Твоя байдужість і твій холод
Зневірою в серця не залягли
Для тих, кому кайдани, тюрми, голод
Лиш випробуванням часу були!
1340
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Андрій ЛЕГІТ
ПРИСНИЛОСЯ
Приснилося: вертаюсь я додому,
І ти мене стрічаєш, дорога,
Встає дуга веселки після грому,
Як символ щастя, райдужна дуга.
Затихнув був розкотистий відгомін,
Озон в повітрі — тільки пий і пий,
Усе тут рідне, все таке знайоме:
І луг, і гребля, й погляд твій ясний.
Звільнивсь наш край, доволі жити різно,
Безбарвних років щезла каламуть,
Цвітуть-цвітуть лілеї білосніжні
На срібнім плесі, радісно цвітуть.
Приснилося: ідем ми понад ставом,
Шумлять привітно верби нам услід,
Пливуть хмарки легенькі, кучеряві,
У синім небі з заходу на схід.
ТОПОЛІ І ХМАРИНКИ
Вздовж дороги тополі-прочани
Задивились верхами у вись,
Як хмаринки, негодою гнані,
Знов зустрілись удвох, обнялись.
Але вітер-ревнивець лукавий
їх обійми палкі розірвав
1 одну із них кинув направо,
Другу люто наліво погнав.
Заридали хмаринки в недолі,
Спали сльози їх — краплі дощу,
Ними вмилися срібні тополі
Й помолились за гнаних: »шу-шу«.
ПОЕЗІЇ
1341
Андрій ЛЕГІТ
В І З І Я
Я зустрів тебе в лісі грабовім,
Ти лукаво насупила брови.
Вечоріло, дерева дрімали,
Обсипалося листя зів’яле.
В завірюсі пожовклого листя
Почуття появилися чисті.
І хоч ними я душу наповнив,
Але був, немов граб той, безмовний.
У осінній ясній позолоті
Не запитував — звідки і хто ти,
Тільки глянув на тебе ласкаво,
Де подівся твій погляд лукавий.
Усміхнулася любо і мило,
І, здавалось, обійми розкрила.
Та в той час над задумою лісу
Опустилась єдвабна завіса.
Враз ти щезла. Осталась загадка,
Чи дівчина була, а чи мавка,
Чи в осінньому лісі грабовім
Був лиш привид моєї любові.
І тому я самотній і досі,
Що тоді не весна була, — осінь,
І тому у душі порожнеча,
Що тоді був не ранок, а вечір.
*
* *
Над рідним містом стихла канонада,
Хмаринок білих лагідний танок,
Політ грайливий синіх ластівок,
І ллються сріблом променів каскади.
Та в місті знов явились інші гади,
Зміїним зором нижуть кожен крок,
Там голос слова вільного замовк...
За що ж тоді гриміла канонада!?
1342
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Федір БАЛИЦЬКИЙ
МРІЯ
Мої мрії молодії
Поховав я без надії
Вже давно;
Лише одную, дорогую,
Яснооку, провідную
Я лелітиму водно.
І не кину ту перлину
Так кохати й на хвилину,
Ні на мить,
Бо за тою зоряною,
Як травиця за росою,
Серце тужить і щемить.
ГРАЙ ЖЕ, ВІТРЕ!
Грай же, вітре, грай!
Мою тугу розвівай!
Ах, велика ж моя туга
Та страшна, як та наруга,
Що затьмила Рідний Край.
Шуміть дебри, стогніть бори,
Ревіть ріки, гудіть гори!
Приглушіть мій сором-біль,
Що так груди розпинає,
В куски серце роздирає
Між чужинних вільних піль ...
Або радше — спіть!
Мене в тузі залишіть!
Чей зростить же мені крила,
Що здригнеться вража сила —
На дні пекла всіх страхіть.
1343
Сергій ЖУК
В садку
Сонце світить усім людям однаково, бідним і багатим, його не обходить
горе і радість.
Кіндрат важко опустився на лавку в садку.
«Де подітися, куди піти, щоб не бачити того, що діється навколо. Примари
блукають по вулицях і садках.
Вони прийшли вмирати до міста.
Світ відцурався їх.
Але горда селянська дитина не простягла руки до тих, хто відвернувся
від неї. Вона покірно лягла на землю, загорнувши голову в свитину, щоб
не бачити людей і терпеливо чекає на смерть.
Чорні купи лахміття ворушаться всюди, куди не підеш«.
Глухе зітхання долетіло до його вуха.
Він глянув — коло ніг ворушилася людина.
Не встиг отямитися — ніби з-під землі виріс міліціонер.
— Вставай!.. Тут нізя лежать ... слиш? .. Довго я буду з тобою розга-
варрювать? .. Я кому кажу?
— Вставай! — гримнув міліціонер. Довга, колись кремезна постать заво-
рушилася, але звестися на ноги не змогла ...
Дужа рука міліціонера поставила чоловіка на ноги, але той з розгону
гепнув на землю.
— Ти штож думаєш, що я буду царимониться?
І міліціонер щосили заверещав у сюрчок.
Останнім зусиллям чоловік звівся на чотири і щодуху погнав від нього.
В кущах зупинився, тяжко засапавшись, і почав обмацувати свої кишені,
але нічого не міг знайти.
Нарешті він знайшов малесеньку крихту хліба і поклав до рота, але
проковтнути не міг, крихта застрягла в горлі.
Він довго крутив головою, ловив повітря, вибалушені скляні очі з розпу-
кою дивились у простір, вогонь життя вгасав.
Кіндрат підвівся і навпростець почвалав додому.
»Ні, він не може спокійно дивитися на людські муки — це над силу«.
По дорозі згадав, що у нього нема хліба — треба заскочити на торговицю
купити скибочку.
Нараз почув: »Мамо, мамочко наша. Ви покинули мене самотою на світ?«
«Чому ви не взяли мене з собою?«
«Краще в землі лежати, ніж так поневірятися», то плакав семиліток під
парканом рідного міста.
Кіндрат заплющив очі — дві сльози скотилися по щоках.
Але от і торговиця.
1344
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
— Держи, держи його! — почулись вигуки.
Просто на нього летів пацан, хтось перегородив дорогу, збив з ніг —
юрба почала самосуд.
Чиясь рука схопила за вухо і тягла як ганчірку.
Заюшений, одутлий, з відірваним вухом лежав хлопець, коли Кіндрат
протиснувся і став між ним і юрбою.
— Пождіть!.. Що він зробив?
— Украв падлюка кусень хліба!
Кіндрат підняв хлоп’я.
Життя доходило.
— Рука від голоду до хліба простяглась.
— Защитник бач какой знайшовсь.
— Ви люди? ..
— Іди, іди, не розгаварюй.
Кіндрат забув про хліб.
На тротуарі гралася малесенька дитина, яку залишила на людську ласку
й опіку мати.
Удома ліг, узяв до рук підручника, але наука в голову не йшла.
Нараз почув у двері: тук, тук!
Кіндрат здригнувся, він знає цей несміливий стукіт.
Підвівся, та по дорозі до дверей згадав, що хліба не купив.
—• Таточку, хліба крихітку, — почулося за дверима.
— У мене нема хліба, — глухо вимовив Кіндрат і впав на ліжко...
»Ні, я сьогодні знову не зможу працювати», — і з цим повернувся до стіни.
*
За кілька днів люди бачили в тому ж садку, як на лаву виліз якийсь
парубок і щосили загукав: «Пробі, рятуйте!»
Це був Кіндрат.
В Вже появилася і поступила в продаж монументальна книга англій-
| ською мовою про московську окупацію України під назвою
| КІІ88ІАМ ОРРКЕ88ІОМ ІМ ГКВАІМЕ
§
§
| Книга має 576 сторін друку плюс 24 сторінки ілюстрацій, у твердій
| полотняній оправі, з мистецько-оформленою обкладинкою.
д Ціна (без пересилки) 36 ш., у США і Канаді — 8 дол.
п
| Просимо замовляти в Українській Видавничій Спілці:
8 Цкгаіпгап РиЬІізкетз ЇМ.,
В 200, Ьїиетрооі Коаб,
І Ьопйоп, N.1., Стелі Втііаіп.
1345
Леонід ПОЛТАВА
ПАМ’ЯТНИК “ГЕРОЄВІ”
П’ЄСА-ҐРОТЕСК НА 4 ПОДІЇ, З ІНТЕРМЕДІЯМИ.
ДІЮТЬ:
1. МАЙСТЕР — сам не працює, але завжди говорить »ми«.
2. КІНЬ — людина-робот.
3. МОШКИН — говорить патетично, як агітатор.
4. БЕЗІМЕННИЙ — старий, безнадійний робітник.
5. ГРИЗОДУБ — герой Країни Темпів, здоровило-вусань.
6. ГРЕЧКА-ГОЛОВА — керівник містечка Вождеград.
7. МУХА — 18-річний посильний.
8. 1-й МАЛИНОВИЙ.
9. 2-й МАЛИНОВИЙ.
10. ГАРМОНІСТ із гармошкою — оркестр містечка Вождеград.
11. МАНЬКА-ВРИҐАДИР.
11. ІНКУБАТОРНА МАПІА.
13. ДОЯРКА ВРИНЬ (селянка, з колони доярок).
14. КОЛОНА ДОЯРОК з дійницями. (Чотири особи).
15. КОЛОНА РАХІВНИКІВ із рахівницями і течками. (Три особи).
Разом 20 осіб. Виставляти краще без перерви.
Дія відбувається в Країні Темпів, якою керує невтомний Вождь...
«Пам’ятник героєві« — п’єса Гротеск. Тому до цього обов’язково мусять
бути припасовані Гротескові костюми діючих, їхні рухи, жести, також
декорація (з похилими стінами будов тощо). В основі п’єси лежить обо-
в’язково чіткий ритм.
ПЕРША ПОДІЯ
(Дія відбувається перед опущеною заслоною, але на сцені).
Ява 1.
(Виходить Гризодуб)
ГРИЗОДУБ :От так діло! У нафті, у землі —
Орав-орав — і дослужився до героя.
Хоч ріс я, як і всі, у ліпленім селі,
Та все таки — я іншого покрою!
Ну, Гризодубе, отепер держись.
І Голова для мене — по коліна.
Хоч одорав — та все таки на жисть
1346
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Я дослужився в Темповій країні.
Мені поставлять пам’ятник! Ну, ну ...
Але чекати — скучно. Що ж робити?
Хіба на пару днів десь підшукать »жону«,
Щоб ще щасливіше ці дні прожити?
(Гукає, зачіпаючи дівчину)
Е, громадянко! Як пройти у ЦИК?
Ява 2.
(Входить Маша з червоною торбинкою)
М А Ш А
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
МАША
ГРИЗОДУБ
: І ви у цирк? Чудово! Прямо.
І я туди ...
: Не цирк, а ЦИК...
: А я все думала, що це — те саме ...
: Так ви у цирк? То й я туди іду.
Ви не купили ще собі білета?
: (Ховаючи торбинку) Ні, знаєте, якраз, як на біду,
Забула вдома ...
: У героїв — е монети!
' Що? Ви герой?!.
: Країни Темпів! Так.
: А пам’ятник це вам? ..
: Вже завтра буде!
: Ах, це ж чудово, це ж чудово! Як,
Ну, як же сміла я не вірити у чудо!
: Немає чуда. Темпи е — кінець!
: Так, так. Ці темпи — дійсно чудо наше ...
: Так підемо у цирк?
: Чи ліпше — на танець?
: Про мене, хоч і в ліс — це діло ваше.
: Хі-хі!.. В кіно. І ще ж не пізно, ні?
: Пішли.
: Чудово, я — люблю героїв!
Ах, це ж про вас тепер співатимуть пісні...
: В них будуть і тебе ще згадувать зі мною.
: Ну, це — прекрасно! Так пішли ж, пішли.
Куди ви хочете — я вічно ваша!..
: (Про себе) От харашо, усе собі знайшли ...
Як тебе звати?
*• Маша.
: Як, як?
: Маша.
: Ходім же, Машко, годі нам розмов.
В героїв темпів — скрізь швидка робота!
: Я так люблю геройськую любов!..
: А я ще більше твій геройський ротик... (Поцілунок)
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1347
М А Ш А : (Раптом замріяно, поклавши голову на плече Гризо- дуба, співає): Милий, купи мені дачу Скучно у городі жить. А як не купиш — заплачу І перестану любить ...
ГРИЗОДУБ : (Співає) До самовара я і моя Маша Підсіли вдвох, і знай п’ємо, одно. А Маша чаю, чаю наливає, А Маша, Маша підливає чаю, І каже — це шампанськеє вино... (Взявшись під руки, виходять). (Підіймається заслона) Ява 3.
(Двір скульптурної майстерні. Брама. Приладдя для ліплення. Заготовлені
форми бюстів, але без рис обличчя. Бюсти різного розміру. Майстер, Мош-
кин, Безіменний, Кінь — всі сотворці скульптурної майстерні працюють,
співаючи. Темп праці виразно пришвидчений).
ВСІ : (Спів) Сотворець, хутчіш до бою,
Прокладай вперед мости. Та затям, що за тобою Вождь слідкує з висоти! Гнись від темпів до кінця — В три погибелі, В три погибелі, В три погибелі, Аж до смертного кінця, — До загибелі. Поспішай — Хутчій! Хай, хай, ура! Хай, хай, ура, Ура, ура, ура, ура! Як на могилі виросте бур’ян — Ти аж тоді свій виконаєш плян! Вічний плян! Смертний плян! Сотворець, хутчіш до бою... (Засинають від втоми).
1348
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
МАЙСТЕР : (Прокинувшись) Ви що, поснули? Сотворці, устати! Країна Темпів — сну не визнає!
БЕЗІМЕННИЙ КІНЬ М О Ш К И Н : Та ми хотіли... : Тільки сил набратись. : Ми спали швидко — темп і в цьому є. (Починають знову працю).
МАЙСТЕР : Де ключ від скрині? От проклята Муха! Шукай ключа!..
М О Ш К И Н БЕЗІМЕННИЙ М О Ш К И Н ВСІ : Мерщій, мерщій ключа! (Шукають). : Та він же, майстре, он у вас, за вухом ... : Все ж, майстрові годиться покричать. : (Співаючи, працюють) «Сотворець, хутчіш до бою ...« (Доспівуючи, засинають від утоми) Ява 4. (Вбігає з наказом посильний Муха)
МУХА м О ш к и н : Хай живе вождь і... : (Прокинувшись) Хай живе ,..
МУХА : Наказ! (Всі схоплюються. Муха читає). «Зробіть негайно бюсти двох героїв. Не зробите — ми зробимо для вас Камінний пам’ятник сибірського покрою. Два бюсти: Гризодуба й Абрамяна. Герої ждуть. Уже усе на лапках. Запам’ятайте: темп, а потім — шана. Хай живе вождь Країни Темпів! Крапка«.
КІНЬ ; Хай живе вождь!..
БЕЗІМЕННИЙ : Та почекай, не так. Це не привіт — Написано, та й годі.
КІНЬ : Озвалась вірність ...
М О Ш К И Н : Цей великий факт Говорить нам про відданість народу!
МАЙСТЕР ; Увага, сотворці! Розмови ці пощб? Беріть негайно ви (до Безіменного і Мошкина), Ліпіте Гризодуба! Ти — (до Коня) Абрамяна! Що? (Кінь невдоволений, бо сам) Ми все — або ніщо, Питання ставиться з найбільших рубів руба!
ПАМ’ЯТНИК «ГЕРОЄВІ* 1349
м опіки н МУХА : Так уперед, до нових перемог, Окрилені наказом!.. : Півхвилини. Я мушу, майстре, йти.
МАЙСТЕР МУХА : Куди? : Тепер — для трьох Розносить буду я Листи з усіх кінців країни.
МАЙСТЕР МУХА : Чи ж це можливо? Ти — мій посильний! Твій темп збивать — ніхто не має права. : А ті сказали, що лише вони — Мені наказують в усій державі.
МАЙСТЕР : Дурні слова. Ну, сотворці, р-р-рушай!
М О ІП К И Н : Хватай хутчіш героїв — і до праці! (Зліва Безіменний і Мошкин, справа Кінь)
МАЙСТЕР : (До Мухи) Візьми ключа! Ми швидко зробим рай Тому, хто хоче всюди огинаться.
Ява 5.
(Входить герой Гризодуб і Гречка-Голова)
ГРИЗОДУБ і ГРЕЧКА ВСІ МАЙСТЕР ГРЕЧКА ; Хай живе вождь! : Хай! : Тиняєтесь ... Що треба?! : Тиняється, та хто? Я — Гречка-Голова!
МАЙСТЕР : О, небо ... Ми виконали норм — Не менше сто! Ми ліпимо героя Гризодуба!..
ГРИЗОДУБ ВСІ МАЙСТЕР : Я — Гризодуб! : О... : Оце так вість! Сідайте ж, дорогенькі, милі, любі, Сідайте, Голово, Ви — наш найбільший гість!
ГРИЗОДУБ МУХА МАЙСТЕР : Я, я — найбільший! : Гей, самі високі... : (До сотворців) Давайте темпи!.. Так прошу сідать.
1350
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
ГРИЗОДУБ
ГРЕЧКА
МАЙСТЕР
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
ГРЕЧКА
УХА
А Й С Т Е Р
ГРИЗОДУБ
ГРЕЧКА
МУХА
Героя Гризодуба наше око
Достойно лиш на п’єдесталі споглядать!
і А де мій пам’ятник?
: Дивіться, ось, будь ласка:
(Показує вліво)
Великий, дужий, кращий матеріял.
: (Незадоволено)
Оцей? (Показує на невеликої форми бюст).
Так це ж —
Не камінь, а замазка!..
: Гей, сотворці.
Ану спиніть аврал! (Спинились).
: Візьміть отой. (Показує на найбільший бюст).
: Найвищий?
: Цей — вождеві,
Вождя витримує лише ґраніт.
: Сьогодні — я герой,
Так чому ж ти не певен,
Що завтра не дадуть
Хоч маршала мені?
Он бюст ...
8 8
: Заждіть, заждіть ще півгодини...
: Отож ще пів і буду во...
: Ні, бюст.
: Увага, сотворці Темпової Країни!
Я — Гречка-Голова,
А ви — ні пари з уст!
Беріть оцей, середній — для героя (показує на
бюст середнього розміру).
: Цілком геройський!
: Дійсно, хоч куди!
Ми бюст героєві такий »закроєм« —
Чистіший найчистішої води!
(Всі ліплять)
: (Зі злістю до Гречки)
Це через тебе — розміром не дуже...
Ей, посильний! А віднеси листа.
: Що ти, погрожуєш? Таких я бачив, друже,
Я — Голова, затям но, не спроста!
Ей, посильний, а віднеси пакета
До центру! Темпи! І бігом сюди.
: Коли б ракета — я б і на ракеті!
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1351
МАЙСТЕР : (До Мухи) Ні, ні: хвилиночку, секундочку пожди. Нам треба гіпсу. Принеси з подвір’я...
МУХА : На жаль, хоч Мухою по папіпорту зовусь — Та все ж без крил ...
ГРЕЧКА : Пильнуй і поважай довір’я! Бери! (Простягає пакета).
МУХА ГРИЗОДУБ МАЙСТЕР ГРЕЧКА МУХА : Не вгодиш же комусь ... : Іди! : Зажди! : Зроби найперше справу! (Простягає пакета). : Оце так фокус: зразу в три кінці. Дарма, що темп у нас і справді величавий — Але такі ще не зродилися гінці.
ГРИЗОДУБ : Я... я — герой Темпової Країни! На тракторі не їду, а лечу! Ніде, тим більш — від молодої зміни, Іще відмови я ніде не чув! Мені вже завтра пам’ятник збудують, Вшанують цим до смерти Вождеград, А ви? А з вас?! Я!..
МУХА : Чую, чую, чую, Героєві я послужити рад! (Бере листа у Гризодуба і вибігає). Ява 6.
МАЙСТЕР ГРЕЧКА : Га-р-разд! Іди, та ми ще поговорим... : (До Гризодуба) Ти відіслав — то й сам ти побіжиш.
ГРИЗОДУБ : Я тут не бачу темпів. Сором!
ГРЕЧКА МАЙСТЕР : Сором! : Нам місце не в майстерні, а в сажі! (Сотворці трясуться у праці, як у лихоманці).
ГРИЗОДУБ ГРЕЧКА МАЙСТЕР : Ми підемо, хутчіш ліпіть героїв. : За чверть години — щоб готові в бій! : Ми ще ніколи не були відбоєм. У морі темпів — ми завжди прибій!
ГРИЗОДУБ ГРЕЧКА ГРЕЧКА і ГРИЗОДУБ : А посланця... : Пришли мені негайно. : Нехай живе! Нехай!
1352
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВСІ
МАЙСТЕР
КІНЬ
МАЙСТЕР
КІНЬ
МАЙСТЕР
БЕЗІМЕННИЙ
МАЙСТЕР
М О ПІ К И Н
МАЙСТЕР
М О ПІ К И Н
КІНЬ
БЕЗІМЕННИЙ
МАЙСТЕР
МУХА
МАЙСТЕР
МУХА
МАЙСТЕР
КІНЬ
М О ПІ К И Н
: Нехай, нехай!
(Гризодуб і Гречка виходять).
Ява 7.
: Ви почекаєте його іще, звичайно,
Аж доки Муха тут пізнає »рай« ...
Ну, сотворці. Хутчіше! Як там справи?
: Ще Абрамяну лисину — умить.
: Що, лисину? Це ж просто так, забава ...
: За півгодини лисину зробить!
: А Гризодуб?
: Ще гіпсу нам, на вуса.
: Давайте гіпсу!
: То давай ключа.
: Прокляття!
Муха — ще не повернувся,
А ключ у нього! От хлопча...
Гей, Мухо! Аж тепер ти згубиш крила ...
Ламайте шафу! Виривай замок!
: Від власности держави — до могили
Завжди лише сантиметровий крок.
Я не ламаю...
: Хочу і боюся.
: А я зламав би — так болить рука ...
Ява 8.
(Входить Муха)
: Ага, ти тут! Ну, безперечно, Мусі
Ми доручаєм скручення замка!
: Скрутить? Пощб?
(Відмикає шафу. Беруть гіпс).
: Не слухаєш наказів!
Так почекай же, я тебе провчу ...
: (До себе)
Попався, Мухо. Замовляй відразу
Як говорили в давнині — свічу ...
(Зненацька голосно):
Ей, сотворці, робіть, ліпіть хутчіше,
Бо Гризодуб — і вас перегризе!
А Майстрові, сказав — запише
Таку карлючку, що й не підвезе.
: (Злякано) Хутчіше! Темпи!
: Абрамян готовий.
: І Гризодуб, направду, як живий!
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1353
МАЙСТЕР
О ПІ К И Н
УХА
А Й С Т Е Р
УХА
А Й С Т Е Р
ГРИЗОДУБ
МУХА
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
МОШКИН
ГРИЗОДУБ
МАЙСТЕР
ГРИЗОДУБ
В В В К В
: Це — ваше щастя,
Бо, даю вам слово,
Що за хвилину — й ви були б не ви!
(Наліплює на бюстах великі етикетки: яГерой
Гризодуб« — на бюсті зліва, і яГерой Абрамяня —
лисий, праворуч).
Пакуйте та...
: Бо нас тоді спакують!
: Я до героя йду.
: Куди? Куди?
: До Гризадуба — наказав.
: Жартуєш!
Всю воду з рур негайно відціди!
(Бюсти запаковані в два короби. Майстер на-
клеює на коробах великі адреси).
Ну, все в порядку.
Ява 9.
(Входить Гризодуб)
: Ні, дружок, хвилину.
(До Мухи): Чом не прийшов?
: Та я хотів іти...
: (До майстра) Ага, це ти героєві країни
Вставляєш палицю у колесо!
: (Люто сичить на Муху) Ти!.. Ти...
(До Гризодуба):
Ну, ну, гаразд.
Несім бігом на авто!
(Всі хватають короби).
Беріть героя!
: Гей, беріть, беріть!
: Мене?!.
: Ні, копію, що буде завтра
На віки-вічні дивувати світ!
(Сотвор'ці, Майстер і Муха виносять короби).
Ява 10.
: (Сам) Закінчили. Тепер — хутчіш до Маші
Ще пару днів поженихаємося ми.
Казала вчора: »Все моє — це ваше,
А грошей вймотала — чорт візьми ...
(Заглядає в гаманець).
1354
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ява 11.
(Входять без коробів: Майстер, Сотворці, Муха)
ГРИЗОДУБ : (До майстра) А все-таки ти похвали достоєн. Не сердься — темпи. Треба все — умить.
МАЙСТЕР : Ах, що ви, що ви — Я... Я для героя — Готов із себе бюстів наліпить!
МУХА : (Про себе) На горах ми, внизу — війна довіку. Ява 12.
ГРИЗОДУБ : (Сказавши »хай«, виходить). Ява 13. (Увіходить І. Малиновий)
1. МАЛИНОВИЙ МАЙСТЕР 1. МАЛИНОВИЙ : Хай живе вождь! : І всі Малинівці! : Увага! Поздравляю! Честь велика Для вас захована в шкатулі цій. (До Майстра): За труд, за темпи, за найшвидший час, За честь вождя, повитого в сузір’я, — Країна Темпів наградйла вас Найважливішим «Орденом Довір’я»!
ВСІ : Ура! (Співають »Сотворець, хутчіш до бою«). ЗАВІСА і відразу ж —
ДІЯ ПЕРЕД ЗАКРИТОЮ ЗАСЛОНОЮ.
Ява 14.
(Гризодуб проходжується перед заслоною туди й сюди, очікуючи Машу)
ГРИЗОДУБ : Вже завтра буде пам’ятник мені,
А тут якоїсь Маші — жди й немає.
От несвідомий елемент! Ні, ні,
Іще хвилина — й іншої шукаю!
Хвилина... А годинника — нема.
»Дамо« — казали — «почекай годину».
Чекай, ввесь час — чекай! Дармй,
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1355
Що ми живем у Темповій Країні!..
(Маші немає і Гризодуб шукає іншої).
Ну, Машко — зрадила! То ж не підходь сюди!
Героя зрадила! А, біс із нею ...
Знов скучно. Стій, а чом же не пройтись,
Не пошукати квітки у оцих алеях?
(Зіходить зі сцени і проходиться між рядами.
Спиняється біля Маньки-бриґадира, яка сидить
в першому ряді крісел).
Ех ... Громадянко, мій годинник став,
Чи ледве йде... Скажіть, котра година?
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Годинник? Що? Ти, бачу, не спроста
До мене підсуваєшся, личино!
Ха-ха, скучаєш! Вечір, взагалі...
ГРИЗОДУБ : Герой у всьому приклад. В дружбі — також!
(Говорячи, ідуть на сцену).
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Я чула вже про тебе ...
ГРИЗОДУБ : Де?
МАНЬКА-БРИҐАДИР : В селі,
Казали, в тебе з-за границі трактор...
ГРИЗОДУБ : Е, то дурне!.. Ти хто?
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Я — Манька-бриґадир!
ГРИЗОДУБ :Не чув про тебе ...
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Що?! Не може бути! !.
Стій, я візьму тебе на свій буксир,
Тоді — хоч і не схоч — то прийдеться почути!
У всіх газетах списано мене!..
ГРИЗОДУБ : (Явно брешучи) А., я читав!
Лише про тебе пишуть!
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Ну, то ж!.. Б кіно?
ГРИЗОДУБ :Б кіно. Ходім, — там — не заснем...
МАНЬКА-БРИҐАДИР : Я знаю: вождь висить сьогодні на афіші!
Ці-ка-а-во...
(Гризодуб бере Маньку-бриґадиршу під руку і
вони йдуть за лаштунки).
Кінець дії перед закритою заслоною.
КІНЕЦЬ 1-ої ПОДІЇ.
1356
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ПОДІЯ ДРУГА
(Площа закуреного містечка Вождеград. Серед площі на п’єдесталі —
накритий брезентом бюст »Гризодуба« (в дійсності ж — Абрамяна, бо
»сотворці«, поспішаючи, переплутали пам’ятники).
Ява 1. (Муха, бігаючи з листом по площі)
МУХА : Де він? Де ж він? Не голка — й не знайду. Не знайдеш — як же: не знайшов героя! А знайдеш — теж, напевно, на біду, Бо майстер наступає звіробоєм. Гей, Мухо, Мухо, йде твоя зима! Такі вже темпи розвиваєш нині — А толку, ані наслідків — нема В твоїй пришвидченій, стемпованій країні. Ага!.. Ява 2. (Входить Гречка-Голова і 1. Малиновий)
ГРЕЧКА : Ага!.. Таки тебе знайшов.
МУХА (Про себе): Шукав — героя, а знайшов ... Байдуже. (До Гречки): Я вас шукав! Я всю свою любов!..
ГРЕЧКА : Любов — у нас немодне слово, друже. Давай листа.
МУХА : Це Гризодуб писав. І не для вас...
ГРЕЧКА : Е, то не грає ролі. (Чигає). Я — голова тут! «Гречка — це мерзав ...« Мерзавець — написав у протоколі! Так почекай! А я іще робив, Гадав: тут — пам’ятник, а орден — в мене. (Пише листа) Зажди ж ...
МУХА : Потрапило В найвужчі жолоби, 3 цими героями життя моє зелене ...
ГРЕЧКА (Ховаючи листа Гризодуба і віддаючи свого): Неси негайно прямо у Сполком! Та що це, справді? Майстер уже має, А я, я — лишуся дураком ...
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1357
МУХА ГРЕЧКА МУХА : Так точно! : Що?!. : Не ходим, а літаєм! (Швидко зникає). Ява 3.
ГРЕЧКА (До 1. Малинового): Організовуй! Все — за п’ять хвилин! Давай людей, хай дивляться на чудо.
1. МАЛИНОВИЙ : Єсть! Безперечно! Ми — розкрутим млин, То буде й борошно, не те, що люди! (Обоє виходять). Ява 4.
(Муха вбігає з листом, назустріч — Гризодуб)
ГРИЗОДУБ МУХА : Ага! Це ти ... : Ага! Це ви... Чудово! Шукав, шукав — ніяк не міг знайти.
ГРИЗОДУБ : В героїв темпів і життя темпове: В Москві... У Києві... Ану, давай листи!
МУХА ГРИЗОДУБ : Та це не вам... : Героям — все відкрито! (Читає листа). «Цей Гризодуб — вождя не визнає ...« Так ось де рило, рило неумите!..
МУХА : Чиє? Героя, Гречки чи моє? ..
ГРИЗОДУБ (Ховаючи листа, швидко пише нового і віддає Мусі): Неси мерщій до центру! Але, Мухо... Ніде ні слова.
МУХА : Ані чверть слівця! Як і годиться, в чесного гінця — Заклепані наглухо рот і вуха! • (Обоє виходять). Ява 5.
(Співаючи пісню Країни Темпів «Сотворець, хутчіш до бою«, вмаршовують
колони з прапорами: біле з червоними плямами. Спереду грає гармоніст, за
ним 1. Малиновий. Згодом так само вмаршовують сотворці і Майстер)
1. МАЛИНОВИЙ ВСІ : Хай! • Хай! (Музика). Ява 6.
(Входить Гризодуб, Муха, 2 Малиновий і Гречка-Голова)
ТІ, що ВВІЙШЛИ ; Хай!
1358
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ВСІ ГРЕЧКА : Хай!.. (Розташовуються навколо пам’ятника). : Увага, сотворці! Ми прибули на свято. І Гризодуб-Герой із нами теж. Хай знає вся земля, як широко й багато Стрічаєм ми героїв!..
ГРИЗОДУБ (Стоячи на стільці): О, авжеж... (Оплески, музика).
ГРЕЧКА : Та перед тим — є інші нагороди: У майстра — орден, Є іще одна: Доярка Бринь — честь усього народу, Дістане метр нового полотна! Вона здоїла двісті дві корови Та ще й до нас на свято прибула! (Передає полотно доярці Бринь).
ДОЯРКА БРИНЬ : Я... Я ніяк не вдатна на промови, Хочд колись на жарти — вдатною була. Ну, надоїлась. Дякую ... Дарунок ...
ГРЕЧКА : Тепер є пропозиція, агей!: Спакуємо це полотно в пакунок І відішлем у Родіни музей. Хай бачуть всі велику нагороду Країни Темпів! Хай же, хай! Ура!
ВСІ 1. МАЛИНОВИЙ : У-ра!.. (Забираючи полотно): Давай! Біда із цим народом: Відразу видно бабу із села. Хай Гризодуб до вас промовить слово!
ВСІ : Хай!..
ГРИЗОДУБ (Стоячи на стільці в позі вождя): То нехай, не звик я на вмовляння. Країні темпів треба — ТЕМП! Готово, Це наша заповідь — і перша, і остання. Хай живе вождь! (Оплески, музика).
ВСІ : Нехай, нехай, ура!
ГРЕЧКА : И доярка Бринь!
ВСІ : Нехай, нехай!
ГРЕЧКА : По цьому кличу — Нам відкривати пам’ятник пора, Зробім же всі усміхнені обличчя! (Підходить, перетинає стрічку. Грає гармонь. Злі- тає брезент і всі з жахом бачуть, що під ним стоїть не герой Гризодуб, а герой Абралян. Мертва тиша).
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1359
ГРИЗОДУБ МАЙСТЕР МУХА : Та це ж не я! : І не його подоба!.. (На адресу Майстра): Ловив мене — а упіймав себе.
ГРИЗОДУБ МАЙСТЕР : Хто це зробив?! : Але не я, гей, пробі!
ГРИЗОДУБ (До Гречки): Це ти! Це ти затягуєш цабе!.. Арештувать, арештувать негайно! (1. Малиновий заарештовує Гречку, відводячи вбік).
ГРЕЧКА : Мене? Мене — старого сотворця?!.
МАЙСТЕР Так, так, його! А не мене, звичайно...
ГРИЗОДУБ : Всіх, хто зліпив цього Абрамянцй!
МУХА : І я?
ГРИЗОДУБ : Достойний нагороди! Ти вірним був країні і мені. (У майстра забрали 'велетенський орден, і його і сотворців заарештовують).
ГРИЗОДУБ 1. МАЛИНОВИЙ : А хто сміється? (Доярка Бринь засміялась). : 3 котрої нагоди?!
ГРИЗОДУБ : Який ще ворог приховався у тіні? (2. Малиновий витягає з колони доярку).
ДОЯРКА БРИНЬ 2. МАЛИНОВИЙ : За що? : А що за сміхи В хвилину трауру?!
ДОЯРКА БРИНЬ : То на ж тобі, то на: Ура, УРа!
ГРИЗОДУБ : Арешт!
ДОЯРКА БРИНЬ : За що?
ГРИЗОДУБ : За втіху, Коли у траурі уся страна! Це ворог діє тихою сапою. Хай живе вождь! А завтра в честь мою — Тут стане твердо пам’ятник герою!
МУХА : Лиш я зовсім не твердо тут стою ... (Заарештованих ведуть в один бік колони, в дру- гий — виносять геть бюст Абрамяна).
МАЙСТЕР (Виходячи): Чекай же, Мухо! От страшна подія. І орден мій, як муха, відлетів.
1360
визвольний шлях
ГРЕЧКА (Виходячи): Нічого, є іще одна надія На серію відісланих лйстів! (Вийшли). Ява 7.
ГРИЗОДУБ МУХА ГРИЗОДУБ МУХА ГРИЗОДУБ (до Мухи): Дивись, учись, як ворога пізнати. : Учусь! : І що? : Не надивлюсь на вас! : Всі: брат, дружина, мати чи не мати — Всі, хто не з нами — значить проти нас! Завіса КІНЕЦЬ ІІ-ої ПОДІЇ
ПОДІЯ ТРЕТЯ
(Діється перед завішеною заслоною. Спереду і позаду — 1-й і 2-й Мали-
нові, вони ведуть Майстра і його сотворців до в’язниці — через залю).
Ява 1.
1. МАЛИНОВИЙ МОШКИН БЕЗІМЕННИЙ 2. МАЛИНОВИЙ БЕЗІМЕННИЙ МАЙСТЕР : Хутчіше, темпи! : Я не чую ніг. : Я взагалі уже згубив десь ногй... : Замало ви ще бачили доріг! : Такої дійсно я не бачив ще дороги. : Але ж за що? Ніяк не доберу. Це ж просто так: трагедія без змісту! То орден мав, а то — немов мару Ведуть тебе...
КІНЬ БЕЗІМЕННИЙ 1. МАЛИНОВИЙ МАЙСТЕР : Ні стати, ані сісти! : Країна Темпів — ми її сини. : Хутчіше! : Стійте! Почекайте трішки! Нарешті я збагнув до глибини, За що це нас отак ведуть на віжках.
2. МАЛИНОВИЙ МАЙСТЕР : Ну... : Ми — зліпили, як живих, І Гризодуба й Абрамяна, право! Лише адреси ...
МОШКИН КІНЬ МАЙСТЕР 1. МАЛИНОВИЙ : В них і стався звих! : Ми переплутали адреси! : Браво!.. : Як так? !.
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1361
МАЙСТЕР : Та є в нас Гризодуб, Ходімте! Мить — і він на п’єдесталі! Ех, то ж не пам’ятник — а звуки труб ...
1. МАЛИНОВИЙ : Але — не ангельських!..
МАЙСТЕР (похапливо): Ні, ні — зо сталі! (1-й і 2-й Малиновий радяться).
1. МАЛИНОВИЙ : Ну, завертай. Але марш-марш! Що значить втома у такій країні?!
КІНЬ : Гей, які хочте труби, грайте марш...
БЕЗІМЕННИЙ : Мерцям, що встали знов із домовини!
М О Ш К И Н : Ми — хочем праці! Хочем для вождя Усе віддати! Ми — себе в підкладку!..
1. МАЛИНОВИЙ : Поставте Гризодуба, і тогда В Країні Темпів буде всьо в порядку! (Співаючи »Сотворець, хутчіш до бою«, — ідуть назад).
Ява 2.
(По тому, як вийшли сотворці, через залю іде Гризодуб, ведучи під руку
Маньку-бриґадира — прогулюються)
М А Н Ь К А : Так, кажеш, з пам’ятником не усе гаразд? А ти натисни на педаль! Та що ти...
ГРИЗОДУБ : Уже натиснув! Видано наказ — Все буде завтра! Прийдеш?
М А Н Ь К А : Ні, робота. (Вийшли із залі на сцену).
ГРИЗОДУБ : А я гуляю.
М А Н Ь К А : Ну, признайсь мені, Чи ти всерйоз, чи просто так, на шутку? Я чула, ти з другою ...
ГРИЗОДУБ : Я — ні, ні. Це мабуть ворог знов пускає »утку«!
М А Н Ь К А : Розпишемось?
ГРИЗОДУБ : 3 тобою — розпишусь. Ти бригадир — а я герой.
М А Н Ь К А : 3 нас — пара!
1362
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ява 3.
(Раптом їм назустріч вибігає Маша)
МАША (до Гризодуба): Так ти з другою вже шу-шу, шу-шу? !.
ГРИЗОДУБ М А Н Ь К А ГРИЗОДУБ М А Н Ь К А ГРИЗОДУБ (до Маньки): Гей, наступає... : Що? : Та й чорна хмара... : Що ти верзеш? : Мені вже треба йти. Розпишемося завтра. Це — дурниця. (Виходячи, кидає до Маші) Виходь у парк ...
МАША : Прийду... (Гризодуб виходить). Ява 4. (Манька-бриїадир та інкубаторка-Маша)
МАША : Це ти? !.
М А Н Ь К А : Це ти? !. Дивіться, люди, на безхвосту птицю! Хі-хі!..
МАША (перекривляє): Хі-хі! Який тобі тут сміх?
М А Н Ь К А : Я — бриґадирша. Ти — пуста посудо...
МАША : Та ти!..
М А Н Ь К А : Тобі показуватись гріх Не то що до героїв, а й на люди!
МАША : Подивимось!
М А Н Ь К А : Побачимо!
МАША : Пожди!..
М А Н Ь К А : Ех ти, в які ти стукаєшся двері!
МАША : А що тобі?
М А Н Ь К А : Чого прийшла сюди?! Ти — мавпа!
МАША : Ти — оса!
М А Н Ь К А : Ти — пароплавна Мері! (Вчепилися одна одній у волосся, потім — роз- бігаються в різні боки).
Кінець події перед закритою заслоною.
КІНЕЦЬ Ш-ї ПОДІЇ
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1363
ПОДІЯ ЧЕТВЕРТА
(Декорація, як і в другій, але під брезентом стоїть уже бюст Гризодуба).
ГРИЗОДУБ Ява 1. (Гризодуб і Муха) : Ти молодий. Заучуй, що кажу:
МУХА ГРИЗОДУБ МУХА ГРИЗОДУБ І трактор слухає того, хто править. Утратиш темпи — будеш у сажу, Підіймеш темпи — честь тобі і слава! Ми — пуп землі. А всюди — вороги! : Я бачу... : Де? : Завжди перед собою! (оглянувшись): І справді, хтось іде сюди. Ні, то — малинові. О, ті — із головою...
МУХА •. Я — завжди пильний. Хоч робіт до ста —
ГРИЗОДУБ МУХА Усе зроблю. Наказ — найвище слово! Учора Греч... : Га? : Передав листа І я відніс його до Головного.
ГРИЗОДУБ МУХА : Листа від Гречки? : Так, відніс.
ГРИЗОДУБ Хоча з в’язниці — та усе ж я мушу. Він — голова ... : Ах, бочка ж ти пуста! Сто сорок норм тобі у саму душу!!! Та ж він...
1. МАЛИНОВИЙ ГРИЗОДУБ Ява 2. (Входить 1. Малиновий) : Дозвольте розпочать? : Розпочинайте. Темпи! Все впорядку?
1. МАЛИНОВИЙ (показує під брезент): Там — ви. А на брезентові — печать, Щоб ворог знов не підмінив печатки! (Виходять утрьох).
ГАРМОНІСТ Ява 3. (Входить, граючи, гармоніст) (став): Хай живе вождь! — (сам собі) Хай!
1364
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ява 4.
(Вмаршовують сотворці, співаючи «Сотворець, хутчіш до бою ...«. Майстер
спереду несе бюст вождя Країни Темпів, рукою вперед. Ставить його на
триніжці. Потім вмаршовують обидві колони)
ВСІ ГАРМОНІСТ : Хай! : Нехай живе!
ГРИЗОДУБ Ява 5. (Входить Гризодуб і Муха) : Нехай живе, буквально і дослівно!
МУХА Під проводом вождя — горбате і криве Ми за хвилину переробимо на рівне! : Так точно! Єсть! Дозвольте розпочать?
ГРИЗОДУБ (ставши на стільці): Розпочинай, але дивися пильно.
МУХА : Уже давно відточено меча —
ГРИЗОДУБ : І меч завжди карає безпомильно!
Ява 6.
(Перший Малиновий (вводить заарештованого Гречку)
1. МАЛИНОВИЙ : Нехай побачить, що його сапа — Безсила супроти меча країни!
ГРИЗОДУБ : Загине той, хто не зумів сапать По правилах нової сівозміни!
МУХА : Увага, сотворці! Нас праця вже гука. Хутчіш робімо свято — відкриваю!
ГРИЗОДУБ : Хутчіш, бо я вже цілий день чекав.
ГРЕЧКА (про себе): Та за цей день — три роки почекаєш!..
МУХА : Пройдімося ж торжественно довкруг: Всі — за вождем! (Майстер стає перший і бере бюст вождя на руки)
БЕЗІМЕННИЙ : Куди?
МУХА : Ото відсталий житель ...
ГРИЗОДУБ (стоячи на стільці): Як то? — Куди указує наш друт!
МАЙСТЕР : Зоря!..
КІНЬ : Ні — місяць!!.
М О Ш К И Н : Сонце!!!
МАЙСТЕР : Наш учитель! (Під музику маршують довкола пам’ятника і знову всі спиняються)
МУХА : Увага, сотворці.
Ми всі зійшлись на свято.
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1365
І Гризодуб — герой із нами теж. Хай знає вся земля, як широко й багато Стрічаєм ми героїв!
ГРЕЧКА 1. МАЛИНОВИЙ ВСІ ГРИЗОДУБ : О, авже ж... (Музика, оплески). : Хай Гризодуб до нас промовить слово! : Хай! : То й нехай, не звик я на вмовляння. Країні Темпів — треба темп! Готово, Це наша заповідь і перша і остання. Хай живе вождь!
ВСІ МУХА ВСІ МУХА : Нехай, нехай, ура! : І Гризодуб! : Нехай, нехай! (торжественно): По цьому кличу — Нам відкривати пам’ятник пора, Зробіть же всі усміхнені обличчя!
ВСІ : Ура! (Музика. Муха розтинає стрічку — бюст героя Гризодуба). Ява 7.
(Вбігає з другим наказом 2-й Малиновий, швидко звільняє від арешту
Гречку. Всі остовпіли. Тиша.)
2. МАЛИНОВИЙ : Увага, сотворці! Невтомне наше око Розкрило ворога! (показує на Гречку) Не цей — а Гризодуб! Це він хотів порушити наш спокій!
МУХА : Тримайся, Мухо ...
ГРИЗОДУБ : От де — зуб за зуб! (До Гречки) Все ти зробив!..
ГРЕЧКА : Ні, часу я не гаяв. А ти — весь день чекаючи на це — Не працював! (показує на пам’ятник)
2. МАЛИНОВИЙ : Ми знаєм, знаєм, Чиє за маскою приховане лице! Арешт! (Стягає Гризодуба із стільця) Ламайте пам’ятник!
ГРИЗОДУБ ГРЕЧКА : Героєві? !. : Ти не герой — прогульщик!.. Ворог всіх! (2-й Малиновий заарештовує Гризодуба і від- водить вбік)
ГРЕЧКА : Хто ворога зліпив — всіх під конвоєм!.. (Заарештовують Майстра і всіх сотворців. Доярка Бринь засміялась)
1366
визвольний шлях
1. МАЛИНОВИЙ ; Увага! Струнко! Що це там за сміх? (Витягає з колони доярку) Це ти сміялася?
ДОЯРКА БРИНЬ 1. МАЛИНОВИЙ ГРЕЧКА МУХА ГРЕЧКА : Та де? Мені байдуже!.. : Байдуже їй, що ворога знайшли! : Арештувать! (Заареиютвують доярку) : І я?.. : Ні, друже, тебе ми нагородимо краще їх За лист віднесений, в якому все розкрито ...
ГРИЗОДУБ МУХА (до Мухи): Так ти!.. Чекай. : Наказ — найвища честь!
ГРЕЧКА : Ну, марш! (Гармоніст грає марш) Ні, ні! (Той змовк) Геть пам’ятник бандиту!
МУХА : Я слухаю наказа — єсть! (Муха скинув бюст на землю)
МАЙСТЕР БЕЗІМЕННИЙ . Мій орден!.. : Бідні мої ноги.
ГРИЗОДУБ М О Ш К И Н : Мотор спинивсь. : І ми — напів-путі!..
ГРЕЧКА : (іронічно): Ми вивели усіх вас на дорогу. І допоможемо там вірність віднайти! (1-й Малиновий виводить заарештованих). Ява 8.
ГРЕЧКА : (до колон): Гей, сотворці, марш хутко до заводу! Чого, чого посходились сюди? Та пам’ятайте: ворога народу Ще й не народженого — знайдем ми завжди! (Співаючи »Гей чи жити«, колони виходять. Гар- моніст також). Ява 9. (Гречка, 2. Малиновий і Муха)
МУХА : Дозвольте йти?
ГРЕЧКА : Ні, зачекай хвилину. Відкриті вільно всі твої мости. Але — ти можеш ще нашкодити країні, Від різних рук приймаючи листи. Чи ти фотографом не хочеш стати?
МУХА : Найвища честь!
ГРЕЧКА : Так на наказ!..
МУХА : Я рад!
ПАМ’ЯТНИК »ГЕРОЄВІ«
1367
Чудово! Ліпше фотографувати, Скидаючи вину — на фотоапарат ... (Швидко виходить). Ява 10.
2. МАЛИНОВИЙ : (тиснучи руку Гречці): Шановний наш, за пильність щодо мас, За честь вождя, повитого в сузір’я, Країна Темпів наградила вас Найважливішим «Орденом Довір’я«!
ГРЕЧКА : Я так і думав. Золоті слова, Бо все вождю я віддаю до цятки.
1. МАЛИНОВИЙ : Все!..
ГРЕЧКА : Все гаразд! Я знову голова!
1. МАЛИНОВИЙ
І ГРЕЧКА : В Країні Темпів знов усе впорядку! Завіса і потім дія перед завішеною заслоною.
Ява 11.
(З протилежних сторін виходять Манька-бриґадир і Маша. Зіткнулись)
М А Н Ь К А : Ти знов? !.
МАША : А ти? !.
М А Н Ь К А : Даремно не ходи! Я бриґадирша, він — герой. 3 нас — пара!
МАША : А Гризодуб мені казав — прийди, І все, і все співав »У самувара«. Він мій!
М А Н Ь К А : Ні, — мій!
МАША : Пі дождеш!
іЛ А Н Ь К А : Ну, і жди!
МАША : Та не кричи, (іронічно) Подумаєш — боюся! (Відкривається заслона)
М А Н Ь К А : Сиділа в інкубаторі — й сиди, Аж доки виростуть у тебе вуса!
МАША : Він мій!
М А Н Ь К А : Ні — мій! Мій любий Гризодуб!
1368
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ява 12.
(Через площу ведуть усіх заарештованих. Спереду і позаду 1-й і 2-й
Малинові. Гризодуб теж у тій колоні арештантів)
1. МАЛИНОВИЙ 2. МАЛИНОВИЙ МАША 1. МАЛИНОВИЙ МАША МАНЬКА 1. МАЛИНОВИЙ : (почувши ім’я Гризодуб): Він — наш! : Так точно! : Що? .. Його забрали? .. : Чого кричиш?! : Та це, у мене — зуб... (Хапається за щоку) : А я — додому: норму доорали ... : (до колони) Вперед! Хутчіш! (Колона заарештованих вийшла). Ява 13. (Манька-бриґадир і Маша)
МАНЬКА МАША : Ти — з ворогом? !. : Ага! Попалася! Це тй його хотіла!
МАНЬКА : Щоб я його? Та де! Моя нога Тут не була!..
МАША МАНЬКА МАША : І я не мала діла! : Так от же ти? .. : Так як і ти — ніяк! Отак, сварились за розбиту прядку ...
МАНЬКА МАША МАНЬКА : Таких багато тут!.. : Понятно... : Коли так (бере під руку Машу) Тоді і в нас ізнову все впорядку!
Ява 14.
(Граючи, швидко йдуть гармоніст і Муха з фотоапаратом. Під акомпанья-
мент Гармоніста, Маша, Манька і Муха наспівують «Сотворець, хутчіш
до боки — також виходять геть).
ЗАВІСА
Кінець
Усі права застережені за автором і його родиною.
1947, Німеччина — 1963, США.
1369
З ТВОРЧОСТИ УЯРМЛЕНИХ*
Надія ПРИХОДЬКО
ВОГНИК
Хмари лягають спати
Ген понад труні круті...
Сумно тоді в Карпатах,
Лячно тоді в путі.
Тайстри тяжкі барвисті
Стомлене гнуть плече,
Вечір тонкі імлисті
Вже покривала тче.
Кутає праліс дикий.
Бук шелестить:
— Посидь!
Тільки важкий великий
Суне на плай ведмідь,
Вовк за мандрівним сочить,
Зором проводить рись,
Хижі голодні очі
Зелено зайнялись.
Раптом пряма дорога ...
Зблиснув ясніш зорі
Вогник житла людського,
Манить тебе вгорі!
Ясно віконце світить,
Кличе тебе з пітьми,
Будеш ти довго жити,
Будеш завжди з людьми!
В грізні воєнні будні
Світ я сходила, й тому
Ненавиджу так самотність,
Так не люблю пітьму.
Валерій ГОНЧАРЕНКО
ЗАМІСТЬ МОНОЛОГА
Бути променем, хоч краплиною, Лиш світитися Україною. Бути вітром, затятим вітром, Спів про неї нести по світу. Бути колосом, хоч зерниною — Тільки б нею ... нею — Вкраїною. Україно, і вдень і ніччю Наді мною твоя любов. І твоє степове обличчя Із бровами густих дібров ... Що мої перемрії варті Перед шелестом верб гнучких! БУДУ просто стоять на варті Неповторних пісень твоїх. Мимо парків осінньосонних, Крізь пожовклі сумні листи — Як великий пахучий сонях — Буду серце в грудях нести.
*) Зразки поезії й прози взято з таких журналів і часописів: »Прапор«
ч. 9, Харків; »Дніпро« ч. 10, Київ; «Жовтень® ч. 9, Львів; «Літературна
Україна* чч. 81, 84 за жовтень 1963, Київ.
1370
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Микола ШАПОВАЛ
ОРЕЛ
Орел шугастий в небі закрутивсь.
Угору —
вниз.
Угору —
вниз.
А потім кинувся стрілою в вись.
На променях повис.
Тужливо, лячно, хрипло прокричав
До сонця,
Світу,
До зелених трав,
До неба, де літать уже не буде,
І впав землі на груди.
Помер, як помирають всі орли:
Коли його знайшли —
На крилах сніг сіяв,
Сніжинками іскрився,
Які дістав із сонячної висі...
Василь СИМОНЕНКО
МЕЧІ
Ген, у степу схрестилися дороги,
Немов у герці дикому мечі.
І час неспинний, стиснувши остроги,
Над ними чвалить вранці і вночі.
Мовчать над ними голубі хорали,
У травах стежка свище, мов батіг...
О, скільки доль навіки розрубали
Мечі прадавніх схрещених доріг!
Ми ще йдемо. Ти щось мені говориш.
Твоя краса цвіте в моїх очах.
Але скажи, чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених
[мечах?
Віктор КОРЖ
Марія БАРАНДІЙ
ОСІНЬ
Сльозився день сосновою смолою,
Грибами в лісі пахла вся земля,
Дуби світились чистою журбою,
І тихо жолудь скапував з гілля.
За сонцем час ішов собі, як завше,
А вітер плакав листяним дощем.
І жінка-осінь, на землі прославшись,
РУДУ косу чесала за кущем.
КАЯТТЯ
Став лісник біля всохлого клена,
Дзвін сокири в мовчання вріс,
На галяву, неначе на сцену,
Вп’явсь очима трагічний ліс.
Щезла тінь того дерева горда,
І скінчивсь мовчазний двобій,
Тільки зойкнула тиха природа,
Взявши в спогади втрати біль.
Та скотилися роси сині,
Наче сльози гіркі каяття,
Бо не впало на землю насіння —
Естафета нового життя.
1371
Євген ГУЦАЛО
Колиска
Етюд
Житня хмара половіла за шибкою, чіплялася косою за буру стріху
сусідової хати; знизу була та хмара насупленою та кам’яною, а згори
біліла молоком. Очі бабині також споловіли, заллялися сльозою, і вона
провела рукавом по лиці та й мовила:
— А бовтуни й шкаралупу понесу до води в коші, а не в колисці, хоч
ви мене ріжте!
Гсрпина гуркнула коцюбою в печі, вуглянки бризнули золотою ме-
рехтливою кров’ю. Пригорнула попіл до челюстей, клала на лопату сирий,
змащений розколоченими яйцями хліб і засовувала на черінь.
— Та в коші ж бараболя, — сказала.
— В куток висиплю.
— Гніздо ж хіба залізе?
— А залізе, чого там...
— Але ж візьміть колиску на мотузок та в колисці й несіть, а потім
пустіть з колискою за водою, хай тече. Бо вже у колисці самі люри, лоза
погнила, порозсихалося все у тій вашій вічній колисці. Не будемо ж ми
її тримати, щоб перекидалася, бо діти вже повиростали. А щоб гойдати
других дітей — то хіба ж вони знайдуться, скажіть, мамо?
Баба мовчала, як заворожена.
— Ви вже старі, я нажилася, куди вже вам думати про онуків? Ото маєте
трійко, вигодували їх, довели до пуття, вони ні вас не забудуть, ні мене...
Посадила всі буханці, закрила піч затулкою і взялася в діжці зшкрібати
тісто з клепок та збивати плесканця, аби на заміс лишилося, перекисши.
Ніж повискував, аж на душі дерло. Баба все вбирала зором ту житню
хмару. А потім узяла колиску, перев’язала мотузком і понесла до річки.
Дибала по грузькій дорозі, спотикалася по калюжах і була така сердита,
що у вухах гуло. До неї сікалися пси, а баба махала на них кулаками.
А то спинялася й казала:
— Не репетуйте, бо позаціплюе вам. Бо я на вас гаркну, що ви вже не
годні будете гаркнути ніколи. І за литки не хапайте, своїх хазяїнів ухопіть.
З колиски ляпнувся в болото бовтун, то вона його витерла об спідницю і
назад поклала.
— Ото хороба, ще падає. Спливеш за водою, як пущу, десь у виру
утопнеш чи в опуст засмокче.
Люди її питали, куди йде. Казала, що до лотоків її випровадила дочка
з шкаралупою та бовтунами. І з колискою, у якій бабу вигойдали, у якій
вона Горпину колисала, у якій онуків ночами й днями гойдала. Та й чала-
пала по мокрому весняному шляху, і зальопувалась, як бирка. Верби
1372
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зеленіли холодним гусячим пухом, і були ж такі горбаті, як баба. Вже
од полів закрадався вечір і лагідним лисом чеберяв поміж тинами. Пори-
пували хури, їдучи од сівалок, то вечір і на хурах добувався в село.
Вмостилася на сивому камені, обшмуляному хвилями та прачами, і
задивилась, як біжить вода. Як скипає окропом, нуртуючи берег, як
довгошиї сплески займаються прозорим вогнем, як з-під гребеня то око
примариться, то голова людська. Вийняла гніздо, — попхнула — і заколи-
валося, попливло поволеньки.
— Ото гусята ростимуть грубі та здорові, як з води.
Турнула колиску, ніби кавалок од серця відбатувала.
— Пливи, може, дітлахи перехоплять та комликів ловитимуть. Позаши-
вають люри лозою — і ловитимуть.
Дибала по хрустких равликах, і якщо колиска приставала до берега, то
тручала її ногою. Врешті, повернулася й пішла. Печія в грудях шкреблася,
і було дуже журно за чимось, а за чим — і сама не відала. Таки спинило
її й обернуло. Гніздо вже пропало, а колиска жовтіла на піскові недвижно.
Вернулася назад, обкрутила мотузком і звалила на плечі. Дзюркотіло з
колиски, то краплини клювали за литки. І тхнуло рибою та жабуринням.
Село вже куняло, тонучи в попелясто-вишневих сутінках, і вечір був
лагідний, мов мала дитина. Уже баба не сердилася, і в її вухах не гуло
віддаленими дикими дзвонами. Голову тримала не опущеною і з усіма
здоровкалася першою.
— Доброго вечора, — відповідали їй з-за плоту голосом, що пахнув,
як ружинова ніч.
— Добривечір, — казали дівчата, вертаючи з комори, де пересівали
насіння, і голоси їхні також були пахучі од достиглої ніжности.
Поклала колиску в коморі на лантухах і, човпіючи, гладила її долонями.
І од тих дотиків набрякала вся живлющістю, і радість проростала в ній
терпко, як коноплі. Колиска пахла бабиним лозиновим життям, кожна
хворостина в ній щось німо кричала, і стара прислухалася до того з
пильністю.
Світячись, зайшла до хати. Горпина оддушувала сир у ворку. На лавах
попід стінами і на стелі горіли лямповими відблисками буханці. Вони
дихали житнім, випеченим спокоєм.
— Гніздо за водою пустила, а колиску назад притарабанила, — мовила
баба.
Горпина мовчки одціджувала сир... Баба З полегкістю зітхнула. За-
димлена, вишнева зоря сходила над селом і була такою наївною та за-
мисленою, що перед нею хотілося впасти навколішки ...
1373
Григорій ЗЛЕНКО
Мокрий гривеник
( Оповідання)
Старі платани та естонський дрік густо обступили покручені вулиці Роза.
Над містечком курілося щільне південне марево. Його хотілося спробувати
на дотик, як воду в сонних, оторочених плакучими вербами річках.
Роз ніколи не бачив зелених степових зір і білої безмовности зими. Його
ревно оберігав півторакілометровий Іль-Кебу.
Над чудернацькою головою гори, що скидалася на привид, нависала
кудлата шапка хмари. Коли сідало сонце, воно підмальовувало шапку
блідим золотом. Біля ніг Іль-Кебу — в білому мокрому мереживі піни —
реготало море.
Містечко самотіло у вузькій горловині. Йому жадалося простору. Роз
пробував заглянути, що робиться за туманним пругом, і дряпався зі своїми
рожевими дахами, які нагадували риб’ячу луску, все вище й вище вгору.
Одначе перед його тужним поглядом одні лиш хвилі — то попелясто-сірі,
то чорні. Над ними зрідка витикались стрункі щогли великих кораблів з
різнобарвними вимпелями і зникали в далині.
З тієї далини вітер приносив невиразні, але хвилюючі, мовби тривожний
шелест шовку, запахи риби, водоростей і незнайомих квітів. Роз здогаду-
вався, що десь за морем лежить земля. Вона уявлялась йому в жовтому
і навіть у червоному кольорі. Глухий клекіт синяви надокучив Розові.
На початку листопада містечко майже спорожніло. Наближалася зима.
В морі починалися шторми. Високі хвилі повільно й ліниво підкрадалися
до берега, затим відкочувалися назад і нараз шалено кидалися на землю,
несамовито вгризаючись у неї і вибухаючи як набої. Літники шукали
спокійніших місць.
З приїжджих у Розі залишились тільки двоє — письменник Астр і
художник Кеш. Вони жили на протилежних кутках містечка, щоб не
заважати один одному, і, звичайно, зустрічались по полудні в маленькому
кафе під химерною вивіскою •— »Три пісні«.
Кафе причепилося біля кам’янистого підніжжя Іль-Кебу. Напроти нього
підіймалася напівзруйнована старовинна башта. В проломах бійниць
гніздилися птахи.
В кафе було порожньо. Пахло смаженою цибулею і овечим лоєм. Кілька
вазонів засихали на вікнах. В них бгали цигарки, і заклякла земля була
брунатна від тютюну.
Астр і Кеш, не роздягаючись, сідали на скрипучі стільці біля крайнього
вікна. Крізь брудну шибку виднівся вигорілий скелястий схил Іль-Кебу.
Офіціянт приносив чебуреки в широких глиняних полумисках і сухе, трохи
каламутне вино в погано вимитих склянках.
1374
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Астр і Кеш неквапно обідали і продовжували суперечку. То була давня,
тривала суперечка про світлове вирішення характерів старими майстрами
і композиційні прийоми у літературі. Вона почалася з першої зустрічі,
власне — з першого кроку в Розі, і повторювалась щоденно в надвечірні
години.
— Треба слухати музику, — сказав Астр, витираючи хустинкою куточки
уст. — Події в ній наростають вільно, невимушено. Багато симфоній збері-
гають принадний блиск швидкоплинного й суворого сюжету ...
Офіціянт — нервовий, зморшкуватий чоловік у проношеному костюмі —
попервах намагався розібратися в цій дивній розмові постійних відвідувачів.
Потім він кинув підслухувати і сідав оддаля, презирливо зігнувши ву-
зенькі смужки губ.
— Може, й так. — Кеш розмазував калюжу від вина на трухлявій
дошці столика пальцем, на якому ятрилася засохла фарба. — Але стро-
катий Роз не для мене. Він стомлює і притуплює зір. Я не бачу ліній і
втрачаю відчуття перспективи. Погодьтеся, що це — самогубство для
художника.
— Не будьте шахраєм і не викручуйтеся. — Астр підвівся, щоб розра-
хуватися з офіціянтом.
З кафе вони йшли через вулицю — до башти. Офіціянт крутив патефон,
і пісня вела їх, обійнявши за плечі:
Я б тебе покохав за печаль і за чорнії коси,
За тривоги і сміх в тополинім моєму краю ...
Астр і Кеш підіймалися на башту хисткими, припорошеними вапняковою
пилюкою сходами. Кроки глухо відлунювали внизу. З-під ніг, збиваючи
пилюку, випурхували птахи.
Вони довго дивились в розбурхане море. Гребені хвиль диміли. Над ними
спадав дощ.
Астр палив довгу вишневу люльку. Тонкими пальцями він притримував
зім’ятий капелюх. Вітер шарпав його вовняний візерунчастий шарф і
забирався в рукава брезентової рибальської куртки.
Низький натоптаний Кеш бачив профіль Астра з широкою кошлатою
бровою. Письменник здавався йому капітаном старого, сточеного кора-
бельними червами парусника, що назавжди покидав рідний берег.
Художник мерз на відкритому майданчику. Він кутався в новий дощо-
вик, і Кеш починав бурчати:
— Не розумію, якого дідька я приперся в цю прокляту дірку, де вітер
дме, наче в аеродинамічній трубі. Я от-от зляжу. Не вельми приємно
хворіти серед чужих ...
За кілька тижнів, проведених у Розі, Астр звик до Кешевого скигління.
Не обертаючись, він кинув крізь запашний дим і прокурені вуса:
— Облиште. Мені потрібні оповідання, а вам — картини. Без них ми —
жалюгідні мавпочки, які чорт-зна-чому назвались художниками. Ви
бачите? Он там, кривою вуличкою йде жінка.
Задубілий мистець поглянув униз.
МОКРИЙ ГРИВЕНИК
1375
— Я бачу лиш остогидле море. Висота наморочить мені голову. Мабуть,
у мене погано з серцем. Я ніяк не можу позбутися відчуття висоти і
прокидаюсь серед ночі, настраханий тим, ніби я зірвався із кручі.
Астр сухо посміхнувся.
— Минеться. Обливайтесь уранці водою і киньте пити насонне... У тієї
жінки чорні коси і вогнисті, мов вугілля в каміні, очі. Вона — дочка
циганки і може передбачати долю. Але вона виросла в убогій хатині
сухого, як тараня, рибалки Селіна, бо мати облишила її. Мати не могла
інакше. Вона кохала веселого білявого хлопця Гірса з степового сільця
за тридцять миль звідси. Вона народила від нього під копицею сіна, що
пахло ромашками, і змушена була кинути дитину: родичі б убили її. Я
напишу, як сонце іскриться у косах цієї жінки, як вона бентежить уяву
молодого художника своєю юністю і срібним, ніби дзвінок в ялиновому
лісі, сміхом, і він іде за нею сірою піщаною обмілиною...
— Переді мною невиправний фантаст Астр, — із злістю процідив поси-
нілий Кеш. — Його оповідання драповані штучним матеріялом. Вони
нагадують мені оксамитову парасольку безсмертника з прісним запахом.
Вчора я прочитав вашу останню річ. В ній менше прикметників, і вони
не відвалюються від тканини новели, як волога штукатурка від стін.
Якщо б я взявся ілюструвати її, я надав би їй дещо суворого і зовсім
невишуканого кольориту. Я не люблю марева на натурі і хворобливого
вимислу в книгах. Вони мертвлять життя і фарби.
Астр підняв іржавий камінець, подивився на нього і, розмахнувшись,
кинув на черепичний дах кафе.
— Певно, автора неправильно зрозуміли. Художникам і критиці це
пробачається... Кеш, ви даремно взялися за пензель. Ви схоплюєте тільки
основну барву і майже не помічаєте півтонів. Нюанси взагалі недосяжні
для вас. Коли ви навчитесь їх знаходити, ви збожеволієте від власних
шедеврів...
Вже зовсім звечоріло, і Кеш подумав про те, що вони швидко заберуться
звідси. Можна буде вмоститися на подраному, проте зручному кріслі і
читати давній роман, який художник знайшов на горищі хазяйчиного
будиночка.
— Я не можу тут писати, — хрипко мовив Кеш. — Тут олія не годиться.
Вона надто підкреслює екзотику барв і робить їх надміру крикливими.
Дайте мені щось інше, і ви лежатимете біля моїх ніг.
Письменник круто повернувся, одірвавшись од балюстради.
— Ви просто ледар, Кеше. Сходіть у крамницю, купіть туш і звичайні-
сіньке перо. Ви привезете додому таке, що очі ваших колег тріснуть од
заздрощів.
Астр вибив люльку. Шквал вітру підхопив попіл і кинув йому в обличчя.
Протираючи очі, Астр повільно пішов униз. Кеш щось гукнув йому, але
письменник не відповів: він завернув за ріг башти і зник.
1376
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Кеш наодинці просидів вечір у напівтемному кафе, не торкнувшись
вина, яке послужливо поставив офіціянт. Гола гілка метлялась за стіною
і хльоскала шибки. Він заснув на світанку, коли море розлючено обстрілю-
вало берег і несло з собою відполіровану майже до дзеркальної сліпучости
гальку.
Цієї ночі, вдивляючись у темний квадрат вікна, неначе намагаючись
розгадати таємницю німої темряви, Астр писав дрібним спокійним почерком:
»Я пишу ночами. Люди сплять. Я чую тільки власне серце. Отож Кеш
називає мене егоїстом. Важко сказати, чи він має рацію...
Незнайомі міста хвилюють, як перше кохання, і паморочать голову,
наче ковток доброго старого вина. Головне в цьому дивному захопленні і
сп’янінні — невідомість.
Я стояв недавно на великій станції і дивився крізь товсті залізні ґрати
паркана. Був тихий вечір з рідкими високими хмарами, підфарбованими
рожевим відсвітом заходу, і сумним запахом матіол.
За парканом лежало місто. Багряні крапки електролямп окреслювали
телевежу. В найближчому багатоповерховому будинку спалахнуло світло.
Мені скортіло зайти в цей будинок, розчинити навстіж усі двері і запитати:
— Люди, як ви живете?
Але я не зайшов. Я боявся порушити спокійний плин своїх думок. І нині
жорстоко картаю себе.
Мені зрозуміло тепер: головний і болісний змисл невідомости далеких
міст — життя людей. . .
Кеш ще вважає мене мрійником. Він читав кілька моїх книг. В них
струмувало світле полум’я вогню серед синього плескоту ночей, і дзвеніли
натягнуті струни кипарисів. Він сказав сьогодні правду, хоч і не зрозумів,
куди я йду.
Я розповів сьогодні ще одну казку про чарівну посмішку циганки. Я
вигадав її в вагоні поїзду, який ішов у Роз.
В нашому купе їхала жінка з дитиною. Вона палила і тому часто вихо-
дила в коридор. Ми втішали маля, як могли.
Сюжет був готовий. Та я ніколи не скористаюся ним.
Кеш має рацію: досить драпувати життя.
Старе вино, яке люди бережуть, ніколи не втрачає смаку людської
праці. Справжнє мистецтво народжується тільки із сплаву вогняної думки
з трудом і серцем народу ...«
Перед обідом хмара зійшла з Іль-Кебу. Вперше за останній тиждень
визирнуло сонце. Будинки скидалися на великих риб, викинутих морем
на берег. На вуличку лягли прямі тіні від дерев і тинів. Астрові здавалося,
що він підіймається по драбині з виламаними щаблями, закиданій жухлим
листям.
Над північною околицею мріли кипариси, врізані в небо. Письменник
милувався ними, аж поки не відчув голоду. Він завернув у »Три пісні«.
Горбата постать Іль-Кебу висіла над кафе, ніби відлита з чавуну. Незна-
йома дівчина йшла під гору, заплітаючи на ходу коси.
МОКРИЙ ГРИВЕНИК
1377
Кеша не було. Офіціянт подав Астрові вино, фарширований перець і
зім’ятий шмат газети. Великими літерами художник криво надряпав: »Я
знайшов матеріял. Буду писати в затоках. Не шукайте і не приходьте*.
Астр пригладив волосся і посміхнувся. Це було схоже на Кеша. Якщо
він взявся за діло, його краще не чіпати: він не пам’ятав друзів і взагалі
забував про все на світі.
Офіціянт поставив на столик щойно засмажений шашлик, постояв, бгаючи
серветку, і заїкаючись спитав в Астра:
— В-ви були сьогодні на причалі?
Письменник не любив високого баб’ячого голосу офіціянта. Дивлячись
у тарілку, він похитав головою.
— Він замучить хлоп’я, — схлипнув офіціянт. — Він сьогодні знову
повів їх туди. А я не можу покинути кафе, щоб забрати свого...
Астр подивився вгору. Він помітив вологі очі немолодого вже чоловіка.
— Хто?
— Цей... артист. Ви повинні б знати його. Я недавно бачив його в кіно.
Такий опецькуватий. Він кидає монети в воду, а хлопчиська дістають.
Вони синіють, як баклажани, і кашляють уночі. А я думав, такі люди
порядні... — Офіціянт махнув серветкою і пішов до буфету.
Брунатне обличчя Астра зробилось червоним. Йому ставало якось не-
добре. Кров зашуміла в скронях. Письменник хряснув дверима і швидко
пішов на південну околицю, де жив Кеш.
В горах, очевидно, випав дощ. Невеличка річка скаженіла у вузькому
руслі. Вона несла каламутну воду й недогризки коріння. Сміття приби-
валось до берега, і над ним закипала сіра піна.
За містом Астр вийшов на широку піщану косу. Ноги грузли, і дрібні
камінці щохвилини западали в черевики. Письменник часто зупинявся, щоб
витрусити їх.
Море тремтіло в лихоманці. Зиб мінилася і світилась напроти сонця. Біля
маленького дерев’яного причалу, до якого щоранку приставав поштовий
катер із Зорга, не було жодного баркаса. Рибалки відвели їх у затони.
Вони тепер латали порвані за літо неводи і співали сумних, як море
осінньої пори, пісень. Лише чиясь важка постать маячила на краю доша~
ного настилу.
Астр підійшов до вишки. Біля замшілих паль, на яких висіла квадратна
бляшана табличка «Купатись заборонено!*, плавали двоє хлоп’ят. Чоловік
нагинався через поручні, — Астр бачив його широку спину, обтягнуту
цупким светером, — і діти зникали під водою.
За хвилину вони з’являлися на поверхні. Стрижений хлопчик у шофер-
ських окулярах показував тьмяний сріблястий кружечок, ховав його за
щоку і чекав, в’яло загрібаючи тонкими засмаглими руками.
Другому — рудому (Астр чомусь відразу вирішив, що то — син офіці-
янта) не щастило. Він запливав далеко і голосно кликав:
— Дядьку, кидай сюди!.. Кидай сю-ю-ди!
1378
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Чоловік нагинався до нього. Зеленкувата хвиля ховала рудого. Проте
водночас з ним пірнав і той, в окулярах. Він діставав монету і мовчки
клав її в рот.
Рудий відпливав ще далі од берега.
— Дядьку, ки-дай сю-ди! — котилося над водою.
Письменник бачив посинілі плечі хлоп’ят і товсту шию дебелого чоло-
віка. І, мабуть, уперше за все життя в нього з’явилось непереборне бажання
— підійти впритул і бити, бити по цій червоній бридкій шиї.
Астр свиснув. Чоловік озирнувся, помітив його і раптом розплився в
усмішці, зняв капелюха, загукав:
— Ідіть же швидше! О, як я радий обійняти мого найкращого друга!
Здогадуюсь, цей пустельний куточок манить і вас, романтика квітучих
морів. Ідіть же до мене, і ще одна чарівна новеля народиться на ваших
очах. Це ловці перлин і хвилі, що засилає на білосніжних персах красуні
Ірис, чию голову вінчають зів’ялі троянди ...
Астр зробив крок назад. Він не відчував, як муляли камінці, і не йняв
віри собі. Але кіноактор Шерф не був привидом. Він стояв на причалі і
розкланювався, як блазень.
Лють стиснула кулаки письменника. Він пружно ступив на поміст і
почув, як дошка жалібно проспівала під ним.
— Розважаєтесь? — спитав він, заклавши руки в кишені штанів.
— О, так! — Шерф розвалькуватою ходою рушив назустріч, простягаючи
пухнасті, мов перепічки, долоні. — Ця постійна метушня, — заторохтів
він, — репетиції, юпітери, режисери вимотують нерви. Вирішив спочити
в обіймах природи. Ми крутимо ваші «Зниклі кораблі». Смачна буде
штучка...
— Забирайтесь до біса! — гукнув Астр хлоп’ятам, що, задерши голови,
чекали внизу.
Очманілі від холоду, вони вискочили на пісок і кинулись розтирати
один одного грубим полотном пошарпаних сорочок.
— Розважаєтесь, кажу? — майже пошепки перепитав письменник, зу-
стрівши сірі очі Шерфа, схожі на молодий льодок на калюжках.
Актор помітив у погляді Астра недобрий вогник і відступив. Його кругле
випещене обличчя здригнулось і сховало посмішку.
— Ні... чому ж... тільки нервова розрядка. Потім — хлопчиська
непогано заробляють.
Астр зблід. Він поглянув на берег. Стрижений лічив гроші. Рудий сидів
збоку. Вітер куйовдив його нерозчісане волосся. Від Іль-Веку до моря
летів птах, мляво змахуючи крилами.
У рудого було тільки два гривеники. Він здригався від холоду і мовчки
плакав, ковтаючи сльози. Стрижений підійшов до нього, простяг півжмені
монет. Вони слабо блимнули на сонці.
— Тримай, — сказав стрижений.
— Потрібні вони мені. Вдавись краще ними.
МОКРИЙ ГРИВЕНИК
1379
— Дурень, ти чесно попрацював. Тримай. У кіно підемо. Завтра я тобі
дістану окуляри. Інакше сіль роз’їсть очі.
Низько, майже над головою Астра, пропливла чайка. Поки він слідкував
за нею, Шерф рішуче рушив уперед. Він наблизився до Астра, що затулив
вихід з причалу, і торкнув його за рукав.
— Дозвольте. Я розрахуюся з ними.
Астр поступився і тієї ж миті з усього розмаху, вклавши всю злість,
що тисла на серце, вдарив Шерфа лівою рукою. Актор відлетів і глухо
вдарився об настил. Його капелюх покружляв на вітрі і тихо ліг на хвилю.
— Наволоч! — сказав письменник.
Шерф підвівся, витираючи кров на розбитих губах, і взявся шукати
капелюх. Хлоп’ята здивовано розкрили роти, спостерігаючи двох дорослих
чоловіків, які невідь чому зчинили бійку.
— Ви ще поплатитесь за це! — бубонів Шерф, оглядаючи причал. — Я
буду скаржитись ...
Лють ще кипіла, і Астр відчув, що він знову вдарить Шерфа.
— Ваш капелюх у воді, — сказав письменник. Він подумав про те, що
друзі, можливо, не схвалять його вчинок, дізнавшись про цю сцену. Але
вже майнула інша думка, і він закричав в обличчя Шерфа, що дратувало
його: — І лізьте по нього! Чуєте, лізьте!
— Ви... ви з’їхали з глузду, — розгублено пробелькотів Шерф і подався
до кінця причалу. — Божевільний! — несподівано зарепетував він високим
трагічним голосом.
— Лізьте по капелюх... Кому кажу? — Астр пішов прямо на Шерфа. —
Або я вас уб’ю ...
— Дядечку, він же плавати не вміє! — заверещали позаду хлоп’ята.
Та вже було пізно. Розкинувши руки, актор у своїх ошатних черевиках
звалився униз.
— Нічого, — спокійно сказав Астр, дістаючи люльку. — Тут не глибоко.
Та такий і не втоне ...
Він пішов угору, похитуючи люлькою і не витрушуючи камінців із
черевиків. Астр думав, що в житті, крім високих помислів, якими жили
його герої, є ще одворотна підлота і її треба нещадно бити. І ще він
міркував про те, що в мистецтві не можна брехати: брехня колинебудь
виявиться все одно; не можна бути падлюкою і водночас служити чистій
справі мистецтва.
Назустріч йому вибігла розбита вуличка з дрібними кущами бур’яну.
Сірі вершечки його гойдав вітер.
Позаду, вибираючись із води, сопів і пирхав Шерф...
— Ми їдемо звідси, — сказав письменник увечері, коли художник
прийшов до нього в тісну кімнатку. Лямпа ледь-ледь освітлювала її, і на
стінах блукали довгі тіні. — їдемо і ніколи не повернемося.
Кеш помітив голий стіл. На ньому були тільки стара авторучка і ма-
ленький блокнот.
Кеш, не розуміючи такої поспішности, здивовано подивився на Астра.
1380
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— Даруйте. Я тільки почав етюди. І взагалі...
— Ви їх продовжите. Продовжите! — урвав його Астр. Високе чоло
письменника перетнули дві глибоких навскісних зморшки. — Там, де
багато людей і життя не обмежується ямою, наповненою синім мороком.
— З вами щось трапилось, — похмуро подивився Кеш. — Я не пізнаю
вас. А оповідання про циганку?
Астр раптом весело розсміявся.
— Я сьогодні витягнув з моря гривеник, — сказав він. — На ньому
написано: »Література — це не виверти й викрутаси розумників. Це щось
далеко більше. І його треба постійно шукати серед людей, щоб їм і від-
дати*. Ви що-небудь зрозуміли, Кеше?
Художник розгублено знизав плечима.
Астр знову не спав цілісіньку ніч. Він блукав від стола до дверей,
прислухаючись до незмовкаючого гомону моря.
Після півночі випав дощ. Він барабанив по даху, і Астр подумав, що
дощ стирає його сліди на косі біля причалу, але навряд чи владний змити
будь-що з жорстокої пам’яти.
Коли письменник, зрештою, сів до столу, закуйовджена господиня за-
зирнула в кімнату і, позіхаючи, спитала:
— Ви, певне, сни записуєте?
— Так, так! — відповів Астр. — Я щойно побачив найчудесніший сон
у своєму житті.
На вузькому аркушику записника було всього кілька рядків. »Наш
час — час ясного і точного ставлення до глибинних шарів реальної
дійсности.
Я ненавиджу люмінісцентні лямпи. Вони стримують мертве світло і
перетворюють в мертвяків людей. А тим часам цими лямпами чомусь на-
думали прикрашувати вулиці.
В моїх оповіданнях горіли люмінісцентні лямпи. Я викидаю їх і спробую
замінити звичайним сонцем®.
Тієї ночі — перед дощем — в іскристій тиші біля самісінького Роза
пройшли великі кораблі, несучи на щоглах прапори розцвічування, що
повторювали слова привіту.
Містечко, яке підвелося навшпиньки і стомилося в постійному чеканні,
спало. Воно не помітило кораблів, за якими віддавна сумувало.
їх помітила лише одна людина з довгою холодною і ранньою сивиною
на скронях. Вона стояла біля вікна, притиснувшись блідим чолом до шибки.
То був Астр.
1381
Ів. МАРЧЕНКО
МОЯ ВІДПОВІДЬ
Мені належиться відповісти двом опонентам — Вш. п-ві А. Кирпичеві,
якого я буду далі називати Опонентом ч. 1, і Вш. п-ві інж. М. Скрипникові,
якого я далі називатиму Опонентом ч. 2.
Опонент ч. 1 у своїй статті »Національно-державні позиції Українського
Народу«, вміщеній у липневому числі »Виз. Шляху», заперечує твердження
моїх статтей «Переможний дух Української Націїж і «Відповідь опонентові»,
уміщених у лютневому й травневому числах місячника, але застосовує при
тому цілком неприпустимі способи обґрунтування тих заперечень.
І Опонент ч. 1 і я — не є фаховими істориками. Таму, трактуючи пробле-
ми історичного характеру, мусимо ставитись із повною пошаною до вислідів
досліджень істориків України. Заперечувати їх можна тільки в тому разі,
коли можемо покликатися на дослідження інших істориків.
Опонент ч. 1, очевидно, не вважає за вказане цього дотримуватись і ма-
буть гадає, що він є в праві досить легко ставитись до вислідів багатьох
десятиліть праці істориків України.
Так, наприклад, намагаючись обстоювати своє разюче мильне твердження,
що Кубань і в княжі часи була українською національною територією, він
покликається (називаючи й сторінку — 47-му) на історію України І. Холм-
ського. Але при тому він істотно змінює те, що пише український історик.
На тій 47-ій сторінці історії І. Холмського ми читаємо:
«Мстислав був князем у Тмуторокані. Це було місто при гирлі Ку-
бані, давня грецька колонія Фанагорія, важливий торговий центр з
різношерстним населенням (слов’яни, черкеси, хозари, готи, болгари);
до Київської Держави Тмуторокань належав, мабуть, від часу зруй-
нування хозарської держави Святославом».,
Ці висловлення історика п. А. Кирпич «переказує» так:
«Князь Мстислав був князем у Тмуторокані на Кубані, де предки
слов’ян, разом з українізованими варягами, становили переважну
більшість супроти кожного зокрема різношерстого населення черкесів,
хозар, ґотів і болгар».
Отже Опонент ч. 1 «переказує» слова історика таким способом, що при-
писує історикові й висліди своїх власних міркувань та роздумувань, —
робити так і вводити в блуд читачів ніяк не годиться.
Ще «сміливіше» підходить Опонент ч. 1 до питання про кількість насе-
лення України. В Енциклопедії Українознавства, на підставі досліджень
істориків, подається, що в 17-му столітті було біля 3 мільйонів українців.
Опонент ч. 1 з цим не погоджується і вносить свою «поправку» в праці
істориків України, — він категорично твердить, що тоді було принаймні
7, а може й 9 мільйонів українців. Бож, бачите, так виходить з його «вра-
ження» (винесеного «ще зі школи»), що «природний приріст у всіх народів
не дуже то різниться» (»В.ІП.«, стор. 825). За витвореною Опонентом ч. 1 на
1382
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
базі того його враження »теоріею«, населення всіх народів від 12-го стол.
до 17-го стол. збільшилося в два рази, а від 17-го до 20-го стол. у сім разів,
— аз того з математичною логічністю виходить у нього, що в 17-му столітті
Мусило бути 7-9 мільйонів українців.
Звичайно — кожен з нас може творити різні теорії, базовані на наших
враженнях, на наших міркуваннях. Кожен з нас може сміло вірити в
непомильність своїх міркувань. Але справді бо — я і ворогові не радив би
осмішувати себе й вносити «поправки» до праць наших істориків, та ще й
робити це не в приватних розмовах за кухлем пива, а в поважних пресових
органах.
А чого варта та »теорія« Опонента ч. 1 про «однаковий приріст населення
всіх народів*, найкраще можна бачити на прикладах не великодержавних
(англійської, французької, московської) націй, на які посилається Опонент
ч. 1, а на прикладах поневолених націй — припустимо, на прикладі Литви.
У довіднику, який є у мене, подано, що в 1940 році Литва мала 2 міл. 826
тис. населення. Отже, за «теорією» Опонента ч. 1, у 17 столітті в Литві
мало бути в сім разів менше населення, себто якихось 400 тисяч. А перед
тим, у 13-14-их століттях, коли литовська держава панувала над Україною,
литовців мало бути ще менше — тільки якихось 250-300 тисяч. Виходить
щось не гаразд. Отже Опонентові ч. 1, щоб рятувати свою «теорію*, треба
буде, мабуть, і щодо Литви внести свою «поправку* й запевняти, що до-
відники подають невірне число, а що литовців тепер мусить бути при-
наймні 20-25 мільйонів.
Литва, як і Україна, довгі століття перебувала в поневоленні. Треба
зазначити, що литовський народ виявив при тому значну національну
відпорність тим, що зберіг свою національну самобутність. Але, у висліді
перебування в поневоленні, він майже не збільшився кількісно. Щодо
України, то з виправданою гордістю можемо казати, що, навіть в умовах
поневолення, наш народ і збільшив свою національну територію й дуже
збільшився кількісно, втягаючи в свої лави й людей інших національ-
ностей. У цьому в моїх статтях я і вбачаю вияв переможного духу Україн-
ської Нації, — цю мою тезу заперечення Опонента ч. 1 і «поправки*, що
він намагався внести в історію України, ні найменшою мірою не похитнули.
Живемо у вільному світі. Кожен з нас може мати різні думки, може їх
висловлювати, писати чи й друкувати, може в полеміці вносити й «по-
правки* до праць істориків України — до криміналу за це ніхто не потра-
пить. Але, на мою думку, такого роду полеміка не має нічого спільного-
з поважним трактуванням справи.
*
Опонент ч. 2, інж. М. Скрипник, заперечуючи мої твердження, умістив
у ч. 9 «Виз. Шляху* статтю «Переможний дух* і «Великий Виграш*?, яка
своїм розміром є більшою за мою статтю — ту, що викликала дискусію. Не
пошкодував він ні часу, ні труду для цього.
Торкаючись історії України, Опонент ч. 2 вдається і до «двох-трьох, а
може й більше тисячоліть до Р.Х.«, — у такі екскурсії в сивезну давнину
я не виряджався. Не робитиму цього й далі.
МОЯ ВІДПОВІДЬ
1383
Опонент ч. 2 приділив багато уваги й підібрав багато цитат у намаганні
доказати, що »мій світогляд і політична ідеологія е діяметрально проти-
лежними до консервативно-державницької концепції Гетьманського Руху,
як вона була зформульована в творах В. Липинського«. Правду кажучи,
для мене, давнього активного діяча Гетьманського Руху, було трохи див-
ним чути такі обвинувачення від особи, до Гетьманського Руху не належної.
Але, поминаючи це, я поставився до цього з повного поважністю й уважно
проаналізував усі численні в цьому відношенні закиди Опонента ч. 2. І
можу з повною категоричністю казати, що в моїй статті нема розходження
з духом державницької науки В. Липинського. Звичайно, в жодному від-
ношенні не є вказаним, щоб я на сторінках »Виз. Шляху« провадив на цю
тему полеміку з Опонентом ч. 2.
Ідеолог Гетьманського Руху, великий український історик-соціолог В.
Липинський у своєму геніяльному творі »Листи до братів-хліборобів« подає
мудру, докладно обґрунтовану науку про життя й розвиток народів, про
їх національно-державне оформлення, яку (науку) ми, гетьманці, трактуємо,
як твердий закон для всього людства у різні часи його життя й розвитку.
Як реальний політик, подає В. Липинський і конкретні вказівки та поради
щодо застосування тих засад для українського народу в тих умовах, які
існували в той час, коли В. Липинський писав свої »Листи«. З того часу
минуло 40 років. На протязі цих 40 років ті умови в багатьох відношеннях
кардинально змінилися, а тому наука В. Липинського, саме по відношенню
до України, тепер не в усіх її аспектах є повністю відповідною.
Поновне поневолення України Московщиною після прогри Визвольних
Змагань 1917-20-их років є незвичайно тяжким і загрозливим ударом для
України. Панівна Москва і тепер, безперечно, бажає винародовлення
України. А від влади, яка в 1929-33 роках розкуркулюванням і голодом
просто фізично винищила мільйони українців, можна чекати й найгіршого.
Але досвід минулого дозволяє нам вірити у внутрішню потужність україн-
ської нації, в те, що український народ витримає й цей тяжкий іспит і
вийде переможцем, виборе собі вільне життя. Це і є провідною думкою
моєї статті.
Для підтвердження цього я вказував на ті факти, які свідчать, що бойо-
вий дух української нації не завмер і тепер, що в цій галузі й тепер можна
відзначати позитивні зрушення й досягнення.
Як подає і Опонент ч. 2 в одній з наведених цитат, В. Липинський за-
значав, що «держави ми не маємо тому, що не вміємо самі в собі хотіння
своєї власної держави розвинути». А в іншому місці В. Липинський писав
ще виразніше: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо,
й ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути«
(Листи«, стор. 67), називаючи ті слова першою й основною точкою нашої
політично-національної орієнтації. А тепер безперечним є той факт, що те
хотіння створити власну державу, якого виразно було замало в 1917-18
роках, що те хотіння опановує усю українську людність. Виразно виявилось
воно в 1941-45 роках, коли воно привело до героїчної збройної боротьби
УПА, веденої не під соціяльно-економічними, а під національно-держав-
ницькими гаслами.
1384
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Тим живим творчим хотінням до власнодержавности перейнята й уся
українська людність, що опинилась на чужині й невпинно провадить у
цьому відношенні роз’яснювальну акцію серед світової громадськосте —
вислідом цього є те, що проблема української державности стала одною з
актуальних проблем світової політики. Цього Опонент ч. 2 не бачить, чи
не хоче бачити.
Опонент ч. 2 пише в своїй статті, що він вважає аргументи Опонента ч. 1
«цілком слушними і коректно обґрунтованими®. Отже, коли згадати вказане
мною раніш некоректне перекручування Опонентом ч. 1 висловлень істо-
рика І. Холмського й внесення ним «поправок» до праць істориків України,
то можна казати, що у обидвох Опонентів (до речі — близько пов’язаних
у своїй політичній діяльності), очевидно однаковим є розуміння коректности
полеміки.
Деякою мірою такого ж роду «коректність» виявляє у своїй статті і
Опонент ч. 2 в своїх запереченнях моєї аргументації. Так він, цитуючи мої
слова, що «українська мова... вживається при відправленні Богослу-
жень (!!?)...«, поставив при тому аж два знаки оклику та ще й знак за-
питання — немов я сказав там якусь разючу неправду,- А мої слова є
цілковито правдивими, бо в них казалося не тільки про Рідні Землі.
Фактом є, що українська мова після 1917 року вживалася й вживається у
Богослуженнях. У 1920-25 і в 1941-44 роках вона вживалась у Богослу-
женнях на Рідних Землях, тепер вона вживається у Богослуженнях тільки
на чужині, а до 1917 року вона не вживалася у Богослуженнях ні на
Рідних Землях, ні на чужині.
Щодо жидів і чехів Опонент ч. 2 пише, що я «вважаю, що їх історичний
досвід мусить бути використаний і нами як взірець» — такого я ніколи
не писав.
Опонент ч. 2 обвинувачує мене, що я називаю УСРР автономною частиною
Сов. Союзу. Мене це здивувало й обурило, бо я твердо пам’ятаю, що такого
не писав. Подивився я на машинопис моєї статті й там дійсно побачив, що
в двох місцях я називаю УСРР «окремою адміністративною одиницею»,
але ніяк не кажу про автономію. Для більшої певности подивився я й на
те, як надрукована моя стаття в «Виз. Шляху». На жаль, я побачив, що
там трапився т. зв. «друкарський чортик» — у одному місці замість україн-
ська адміністративна одиниця було надруковано «окрема автономна оди-
ниця», хоч у другому місці було надруковано вірно «Одна адміністративна
одиниця». Опонент ч. 2 те зігнорував, ухопився за те помилково надруко-
ване слово «автономна» й присвятив тому цілу сторінку своєї статті.
*
Слушним є зауваження Редакції, що дискусія не може тривати безко-
нечно — аргументи починають повторюватися, або в дискусію вносяться
теми, мало пов’язані з основною темою статті.
Тепер, при закінченні дискусії, природним є спробувати з’ясувати, про
що власне йшлося в цій дискусії.
Опонент ч. 1 у своїх двох статтях всіляко намагався коректними й неко-
ректними засобами заперечувати аргументацію моєї основної тези про
МОЯ ВІДПОВІДЬ
1385
переможний дух української нації. Що це мало означати? Може те, що
Опонент ч. 1 невдоволений моєю аргументацією й пропонує іншу, кращу
аргументацію? Ні — такої іншої аргументації Опонент ч. 1 не подавав.
Може Опонент ч. 1, заперечуючи мою аргументацію, заперечує й саму мою
тезу про переможний дух української нації? Це питання лишалося без
відповіді — може так і є, але Опонент ч. 1 цього виразно не висловлював.
На це питання, дає відповідь у своїй статті Опонент ч. 2 інж. М. Скрип-
ник. У нього читаємо: «Розходження між автором і опонентами в поглядах
на минуле й сучасне, а тим самим і на майбутні методи боротьби — дуже
велике. Воно має глибоко принциповий характер і є, без сумніву, виявом
діяметрально протилежних світоглядів (підкреслення моє, — І. М.) та супе-
речних політичних ідеологій®.
З цих слів Опонента ч. 2 стає ясним, що в дискусії йдеться не тільки
про непогодження з моєю аргументацією, а про непогодження з основною
тезою моєї статті про переможний дух української нації. Не дурно ж і в
заголовку своєї статті Опонент ч. 2 ставить «переможний дух« під знаком
запитання. Опоненти кажуть, що вони дотримуються діяметрально-проти-
лежного світогляду — а ці їхні слова не можна трактувати інакше, як
так, що вони є речниками не переможного, а поразницького духу україн-
ської нації.
Так вони й виступають, повторюючи висловлення ворогів України й на-
ших малоросів про нездатність українців до державного життя, заперечую-
чи мої слова, що українська державність занепадала наслідками зовнішніх
причин — поневолення чужинцями. На їхню думку, причини були все
внутрішнього характеру.
При тому Опонент ч. 2 все посилається на В. Липинського, подаючи
старанно підібрані короткі цитати з його капітальних творів — без пов’яза-
ности з головними ідеями тих творів. Наука В. Липинського є суворою
наукою. Він нещадно ганьбить те, що вважає хибним у нашій національній
спільноті. Але та наука є творчою, будівничого — в ній В. Липинський
вказує ті шляхи, якими мусить іти український народ, щоб досягти пере-
моги, щоб відтворити Українську Державу.
В. Липинський каже, що українська нація не була державною на початку
20-го століття й у час Визвольних Змагань, але ніде не говорить, що вона
в природі своїй є недержавною нацією. Українська нація була державною
в 17-му і 18-му століттях, коли вона виборола свою державу. Українська
Гетьманська Держава 17-их і 18-их століть розвивалась, поборюючи різні
труднощі, як поступова на той час держава, й внутрішньо міцніла й кріпла.
Найбільшої організованости вона досягла за гетьмана Івана Мазепи й
занепала не з-за внутрішнього неладу, а в наслідок поразки у війні.
Носієм державности в Українській Гетьманській Державі була козацько-
старшинська верства, яку Московщина вирішила ліквідувати й цього
досягла. Діючи батогом і ласкою вона частину тої козацької старшини
брутально знищила, а інших, даючи їм різні привілеї, переманила на свій
бік, одірвала від української нації.
1386
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Але внутрішня відпорність української нації не дала їй загинути. Україн-
ська нація зберегла свою самобутність, носієм якої були українські хлібо-
роби. Тому В. Липинський, як реальний політик, вважав, що саме україн-
ська хліборобська кляса мас бути підвалиною у відбудові Української
Держави і писав:
^Тільки (підкреслення моє, — І. М.) український кляс хліборобський в
стані власного силою і власним авторитетом політично зорганізувати й
національно об’єднати нашу етнографічну масу, тобто сотворити Україн-
ську Державу й Українську націю«.
»Від об’єднання та зорганізування українського хліборобського клясу
залежить об’єднання та зорганізування цілої Української нації« (»Листи«,
стор. 72).
В. Липинський гадав, що українська хліборобська кляса, що мала в
своєму складі десятки мільйонів людей не може зникнути й під московсько-
совєтським пануванням, а тому вона завжди буде тою надійною базою, на
якій зможе відбудовуватись Українська держава й українська нація. В.
Липинський (і не тільки В. Липинський) не міг повністю уявити собі пе-
кельної суті московсько-большевицької влади, не міг припустити, що вона
наважиться масакрувати мільйони людей. А большевики пішли на це й
винищили мільйони й мільйони українських хліборобів у час розкуркулю-
вання й організованого ними в 1933 році голоду, а інших, тероризованих,
перетворили в рабів — колгоспних робітників. Хліборобську клясу, як таку,
на яку покладав усі надії В. Липинський, вони цілковито знищили.
Але обидва Опоненти глибоко помиляються, якщо думають, що В. Липин-
ський, якби він тепер був живий, звертаючись до українського народу
казав би разом з ними — »Не трать бо, куме, сили надаремне — пускайся
на дно!..« Нема хліборобської кляси, ну й, значить, усе пропало!..
Ні, і ще раз ні! В. Липинський, видатний історик-соціолог, водночас і
видатний політично-державний діяч, казав би інакше. Він шукав би
інших шляхів, але кликав би й далі до боротьби за волю України. Це ж
він писав:
«Наші предки-козаки теж не все бували переможцями. Мали й вони
свої Солониці, Кумейки, Берестечка й Полтави. Але вони вміли дуже
скоро залікувати свої рани ...« (Листи«, стор. 21).
«Правда, після кожної програної мусить наступити депресія й деморалі-
зація, але моральна сила, »дух« кожної армії міряється її здатністю на-
ново переорганізуватися після програного бою. Во на війні й програні
мусять бути битви. І програна страшна тільки тоді, коли армія вже сама
в свою боєздатність не вірить». («Листи», стор. 20).
*
Врешті хочу сказати ще декілька слів.
У своїй статті я висловлював і обґрунтовував мою віру в велику внут-
рішню потужність українського народу, віру в те, що він врешті поборе
всі труднощі й перешкоди та досягне державної незалежности. Я не за-
кликав до якихось конкретних потягнень, які могли б комусь видаватися
хибними. Я хотів тільки своїм словом сприяти зміцненню духової наснаже-
НЕ ДИСКУТУВАТИ — ВИКРИВАТИ 1387
ности української людности в той тяжкий період визвольної боротьби, у
якому ми перебуваємо.
Можна не поділяти моєї віри, можна не погоджуватися з моїми мірку-
ваннями, моєю аргументацією, можна це й висловлювати. Але я ніяк не
розумію, чому обидва Опоненти провадять це з таким завзяттям, з такою
наполегливістю? Одна стаття, друга, третя все більшого розміру — все з
намаганням довести, що не має рації та особа, яка заявляє, що вірить у
внутрішню потужність українського народу, в його світле майбутнє.
Чи це не протилежне радикально наведеним вище висловленням В. Ли-
пинського, на якого Опонент ч. 2 так любить покликатися?
Чи таке »гасіння духу« є корисним для загальної справи національно-
державного визволення України? ..
М. ТРИХРЕСТ
НЕ ДИСКУТУВАТИ — ВИКРИВАТИ!
ДРУГИЙ ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВИХ УСТАНОВ,
У ВАН ТА НТШ, НА ЧУЖИНІ
»... Ніхто її не рятує, Козачестро гине ...«
Т. Шевченко
Перший «Відкритий Лист« був надрукований десять років тому в часописі
«Український Самостійник® з 18-го жовтня 1953 р. Багато подій пройшло
за цей час до «забуття®. Загубився без відгуку й той перший відкритий
лист, яко «глас вопіющого в пустелі®, в «пустелі® українській. Довго, дуже
довго тривала й українська тяганина з АКВНР—АКВНБ—КЦАБ—МАКЦ —
УНРада. Навіть і тій, нашій УНРаді, нарешті обридло прибивати свою
опортуністичну печатку на «непередрішній® метушні отих ніби «приватних
американських кіл«, що їх єдиним завданням було й, покищо, є зберегти
«єдину неподільну Росію®.
А тим часом «Васька слухав та їв«. їв на очах «кухаря® — отих «при-
ватних кіл«, роля яких не улягла жодній зміні навіть тоді, коли той
«Васька® проковтнув такий смачний кусень «печені®, як Куба. Зайво дово-
дити, що «непередрішення® супроти поневолених народів є в своїй істоті,
кажучи образово, гарчанням вартових церберів американського роду на-
вколо московської в’язниці народів.
За останні роки психологічне підсоння у Сполучених Штатах Америки
не тільки не змінилося в додатній супроти поневолених народів бік. На-
впаки, справи пішли на гірше. Лихозвісне устійнення державного секре-
таря Діна Раска, мовляв, «Україна, Грузія, Вірменія є традиційними скла-
довими частинами Росії®, потворно відгукнулося в заяві «Комітету Вільної
1388
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Европиж з 1-го липня 1963 р. Цей «комітет», в особах його голови Джана
Річардсона та замісника М. Терпака, потрапив цілковито знехтувати
Україну та інші поневолені народи, бо, мовляв, «деякі члени Комітету проти
згадування України, інакше йому закинуть наміри розчленувати Росію«.
Отже, московські натхненники в особах «деяких членів Комітету» будуть
все діяти, не звертаючи уваги на різні «круглі столиж, петиції, прохання,
тощо, де українці все будуть у становищі того, що «в Вога теля з’їв». А
справа не в тому, щоб тільки дискутувати. — Треба діяти так, щоб тим
«деяким членам» було вже не з руки «позичати очей в Сірка» та захищати
оту в’язницю народів. Але завдання є куди більше, розлогіше. Треба змо-
білізувати всі наші сили, передусім наукові, публіцистичні, інтелектуальні,
для, так би мовити, всеукраїнської протидії і не лише проти звичайних
церберів, а й проти тих чинників, що отих церберів нацьковують чи
заохочують і тим шкодять також самим США.
Немає потреби наголошувати, що найповажнішим знаряддям Москви в
її незмінній меті «поховати Захід» є саме спекуляція на національних
прагненнях «уґнєтьонних капіталістічсскім імперіялізмом народовж. Цілком
протилежною була й є до цього часу політика отого Заходу з його »не-
передрішеннямж, яка (політика) за останні роки перейшла на «вищий
щабель» — поступилася вже перед відвертим захистом «єдиної неподільної
Росії». Вся ця москвофільська, «великопростірна» метушня нівечила й ні-
вечить могутній чинник боротьби проти московського червоного імперія-
лізму-колоніялізму, — боротьби в її залежності від поневолених народів.
Ця приватно-урядова метушня спиняє і гальмує революційно-динамічну
силу, яка могла б вельми прислужитися справі звільнення світу від чер-
воної московської змори. Поневолені народи не зможуть ніколи погодитися
тільки з перемалюванням осоружної в’язниці з червоної барви на білу чи
брунатну, з тим, щоб принесені вже мільйонові жертви на вівтарі визво-
лення пропали марно, а Москва розпочала «нове демократичне життя від
понеділка», себто те саме народовбивство. Зужиття і відхилення у сліпі
завулки сил, засобів та уваги української еміґрації у світі в сполуці з
дальшим тиском «приватних кіл« та їх опікунів, щоб таки загнати українців
до московської Каносси, — все це лежить у площині зайвих дискусій з
москалями та їх колаборантами.
А тим часом треба не дискутувати, а викривати! — Викривати, бо це є
наступ на ворога, а не пасивна оборона, що Невідклично вивершується
поразкою. Викривати, бо це допоможе й Заходові, зокрема США, скоріше
скинути з себе те згубне москвофільство та усвідомити, що гніздо москво-
філів знаходиться передусім в американському Стейт-департаменті з його
Расками, Вовлесами, Ростовими та іншими оберцерберами московської
в’язниці народів. Істотним було б, на нашу думку, в цьому викритті
наступне:
А. Фальшивий пашпорт Москви, себто привласнена нею назва Росії, під
якою вона виступає в світі від початку ХУІП-го сторіччя для приховання
своїх загарбань. Москалі у своїй навмисно, з цією метою, перекрученій
історії дурять світ, загарбавши початки української історії. Треба, гцоб
НЕ ДИСКУТУВАТИ — ВИКРИВАТИ
1389
самі українці написали й видали правдиву історію московської держави.
Такий крок зробив би куди більше, ніж звичайні спростування, чи навіть
масові листи... до коша. До нічого оті ввічливі листи до Раска з приводу
його ніби невігластва щодо «традиційного» права Москви на Україну,
Грузію, Вірменію. Цей оберцербер московської в’язниці народів був би на-
певно заатакований вже й американськими конгресменами та сенаторами,
якби вони дістали на руки науково-обґрунтований твір про фальшивий
пашпорт Московії з висвітленням її «російського» імперіялізму. Між іншим,
цей керівник закордонної американської політики дуже добре знає про
значення національного питання. В своїй статті в «Нейшен’с Бізнес» за
червень 1963 р. про широкі можливості Америки, Раск підкреслив не лише
справи об’єднання Европи та ніби наростаючий зудар між СССР і Китаєм,
а й значення національних рухів за залізною заслоною.
Б. У свій час «родинна сварка» між СССР та Югославією з’явилася димо-
вою заслоною для москалів у їх зусиллях захопити Китай, що й сталося з
допомогою американських ніби невігласів, а в дійсності прихованих у
Стейт-департаменті комуністів, як от О. Лятімор чи Кюрі, які свідчили, що
Мао Тсе-тунґ, лише «земельний реформатор», може «збунтуватися» так
само, як це зробив Тіто й тому не треба давати зброю для Чіян Кай-шека.
Тепер з американського Стейт-департаменту бренить пісенька про «розлам
у комуністичному таборі». Найретельнішим «співцем» є сам Раск, який в
останні часи всюди спекулює тим розламом, в тіні якого можна спокійно
укладати з Москвою угоди про припинення атомових вибухів, що є вели-
чезною помилкою США, як про це заявив найбільший американський
фізик, батько водневої бомби, д-р Едвард Теллер. Укладення цієї пораз-
кової для США угоди свідчить не лише про те, що пропаґанда-спекуляція
Раска і його підручних про московсько-китайську «сварку» та »гін« Хру-
щова до «співжиття-коекзистенції» з Заходом має дуже великий вплив в
Америці. Ця нещасна угода свідчить про цілковитий брак розуміння цілої
системи московського комуно-большевизму та його політики. Так званий
розлам у червоному таборі разом з «відлигою» є тією димовою заслоною,
яка має допомогти Москві захопити саму Америку. Офіційні заяви Раска
з одного боку, мовляв, «не розраховуйте на розколину серед червоних», а з
другого, мовляв, — «чинником сприяючим обороні Заходу, є наростаючий
розлам між Москвою та Пекіном», — ці його заяви можуть свідчити про
навмисне введення в блуд американської прилюдної опінії.
Фундаментальне висвітлення підступної протягом віків політики Москви
за засадою «крок назад, два кроки наперед», особливо на червоному від-
тинку її історії, під час якої було зламано нею понад 2000 угод з не-
комуністичними країнами, було б істотною пересторогою для Заходу та на
користь поневолених народів. А на тлі цього, неіснуючий «розлам між
Москвою і Китаєм» та »коекзистенція« виринули б як звичайний блах-
ман без огляду на сприяючу Москві спекуляцію на цьому Діна Раска.
В. Історія московського народовбивства супроти поневолених народів,
народовбивства, що є справді традиційним, була б дуже цінним чинником
1390
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
для висвітлення цієї московської політики в історичному аспекті, а не ли-
ше за останні часи. Така спеціяльна історія допомогла б Заходові збагнути
довговікову тяглість московського народовбивства, не зважаючи на патя-
канину москалів про своє »міролюбіє« та крокодилячі сльози, мовляв, вони
є також поневоленим комунізмом народом. Викриття історичного московсь-
кого народовбивства супроти »інородців«-унтерменшів кинуло б належне
світло й на теперішнє московсько-большевицьке плянове нищення »нац-
менів«. Наголос бо тільки на комуно-большевицькому народовбивстві дає
змогу москалям скидати провину з себе на «міжнародний комунізм», «інтер-
національну змову світового жидівстваж, тощо. Тим часом народовбивство
є московською національною, а не тільки комуно-большевицькою методою,
тим більше, що й «большевизм є суто московське явище», як «третя фор-
ма відвічного московського імперіялізму». Добре було б укласти й надруку-
вати, поруч з основним висвітленням московського народовбивства, низку
невеличких, але точно удокументованих книжечок. А тем та матеріялів для
цього більше ніж досить, бо історія Московії, це насамперед ланцюг вини-
щування підбитих народів, щоб звільнити їх терени для «ґосподствущеґо
старшеґо брата-іберменша». Ось деякі приклади:
1) Масакра населення Новгороду двома наворотами за царів Івана 3-го
та Івана 4-го Лютого. Тоді було вирізано й утоплено в ріці Волхові понад
ЗО 000 новгородців, на місце яких прийшли москалі.
2) Знищення більшості населення Казані в ХУІ-му сторіччі.
3) Вимордування більшості населення Смоленська й Полоцька, а в тому
•близько 20 000 жидів, в ХУІ-му сторіччі, коли Москва «визволяла» ці міста
«з-під литовського ярма», бо Москва вже тоді почала «визволяти».
4) Нищення населення Прибалтики під час так званих лівонських війн.
Цікаво, що Москва вжила тоді для цього «мокрого дєла« навмисно випуще-
них своїх кримінальних злочинців, що зроблено було й у теперішні часи
большевиками «для захвата власті».
5) Вимордування населення «от мала до вєлікаж в Батурині, Лебедині, Пе-
револочній, в Україні, за царя Петра 1-го, на початку ХУПІ-го сторіччя.
6) Мордування кавказьких народів під час «покорєнія Кавказа» в
ХУПІ-му та ХІХ-му сторіччях. Московський генерал Єрмолов зі своїми ор-
дами забив тисячі кавказців — чоловіків, жінок та дітей, «кто подвєрнулся
под руку«.
Г. Московське винахідництво концентраційних таборів з рабською працею,
як знаряддям народовбивства ще кілька століть тому, також варте пильної
уваги. Відомо, що Санкт-Петєрбурґ та Очаків будувалися за царя Петра 1-го
невільницькою працею насамперед десятків тисяч українців, донських ко-
заків, фінів, які гинули як мухи.
Ґ. Московська »опріччіна« царя Івана Лютого також повинна б знайти
своє висвітлення, як старий прототип новітнього СС-манівства Гітлера.
Д. Московські допити з »прістрастієм«, проваджені «заплєчних дєл мас-
тєраміж, — вся московська техніка «застєнкаж з «батоґаміж, »дибой«, «клєй-
мєнієм раскальоним желєзомж, «рванимі ноздряміж, «чєтвєртованієм», «коле-
НЕ ДИСКУТУВАТИ — ВИКРИВАТИ
1391
сованієм» та іншими «питкамі» в своєму історичному висвітленні допомог-
ли б устійнити безперервну переєМність москавськог-большевицьких слідств
із ще більш вишуканими способами тортур та »стєнкі« з пострілом у поти-
лицю.
Е. яТайний пріказ«, »Тайная канцелярія, яОхранка«, ЧК, ҐПУ, НКВД, МҐБ,
МВД в своїй »тяглості« також заслуговують на відповідне оприлюднення.
Немає сумніву, що такі короткі, присвячені кожному окремому випадкові
московського народовбивства, чи інших злочинів, публікації могли б наба-
гато зменшити московське біло-імперіялістичне пащекування проти «сєпа-
ратістов« та утруднило б дію американських москвофілів. А на тлі правди
про московське людожерство яскравіше вималювалася б і »мораль« отаких
«приватних американських кіл« з їх стейт-департаментськими опікунами,
явними та прихованими церберами й оберцерберами московської в’язниці
народів.
Праця наших наукових установ на чужині заслуговує на всебічне приз-
нання. Проте, мусять бути й певні застереження щодо тематики, яку годи-
лося б значно більшою мірою підпорядкувати справі визволення нашої
Батьківщини. Багато дечого з тематики УВАН сміливо могло б поступитися
в своїй черговості перед висвітленням порушених вище питань з ділянки
московських злочинів. Шануючи її високу академічність, українська наука
повинна б мати й політичні обов’язки супроти свого поневоленого народу.
А чи відбулася якась зміна в тематиці нашої УВАН в напрямі допомоги
українській визвольній справі? На жаль, цього не можна сказати. Ось, на-
приклад, кілька тем за 1962-63 рр.: УВАН — наукове засідання філософіч-
ної секції, доповідь д-ра І. Фізера: «Проблема об’єктивної краси в совєтській
дискусії»; УВАН — доповідь професора І. Бакала: «Сучасний стан підго-
товки фахівців сільського господарства вищої і середньої кваліфікації в
СССР та в Україні»; УВАН — професор І. Шевченко виголосив доповідь: «50
днів на Сінаї«; УВАН — доповідь В. Голубничого: «Спостереження про роз-
виток політичної ситуації на Україні в роках 1960-62», — типова «реалітет-
на« доповідь про нібито активну участь українських комуністів у Москві
у внутрішній і навіть зовнішній політиці СССР!? Чи така доповідь на ко-
ристь українській справі? Адже кожний москаль зацікавлений в тому, щоб
довести причетність українців до московсько-большевицького кодла, таж
москалі й Хрущова, чистого москаля, намагаються виставити українцем.
Чи ж не відомо п. Голубничому, що українці з «кадрів КП(б)У і Комсомолу»
є лише «муринами, які, зробивши свою справу, можуть відійти», бо інакше
їх «попросять»?..
НТШ — немає сумніву, що така доповідь, як от професора Шумовського
про народи Західньої Африки (релігійні культи і вірування народів Малі
та життя муринок) є дуже цікава. Проте українські визвольні справи по-
винні б також мати місце в тематиці НТШ.
Ворог не спить. Москва підсуває «демо-ліберальним блазням» все нові
й нові «великопростірні концепції», мовляв, той »лад«, який існує на те-
ренах СССР, є вислідом зусиль московської комуністичної влади тримати
1392
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
в карбах поневолені народи, а без тієї влади був би на Сході Европи хаос,
була б »балканізація«. Отже, треба берегти ту владу з її народовбивством.
І такі »концепції« знаходять схвалення не тільки серед церберів та оберцер-
берів. Вони, ці »концепції«, дедалі поширюються й серед демо-лібералів
поза Стейт-департаментом. Якийсь Волтер Вілліс, впливовий член лівого
крила «Фонду Республіки®, нещодавно написав книжку та переслав її Ді-
йові Раскові, підкреслюючи ту «користь, яку має світ із здібності советської
подіційної системи втримати закон і порядок у країні з багатьма мільйонами
сателітних народів®. Цей Вілліс перестерігає Раска, мовляв, «розвал мос-
ковської комуністичної системи був би катастрофою®.
Відповідні українські науково-обґрунтовані публікації дали б могутню
зброю для протидії подібним провокаціям. Зокрема, науковий твір про
«Універсальне зло імперіялізму® з рівнобіжним висвітленням додатних рис
справжнього націоналізму, як антитези до імперіялізму, був би вартісним
вкладом у справу миру через відповідний вплив на прилюдну опінію.
Чи це не є нашим великим недоліком, що ми й досі не маємо точно удо-
кументованої праці про голод 1932-33 рр.? А справа жидівсько-українських
взаємовідносин хіба не заслуговує на наукове висвітлення? Адже чи ті обви-
нувачення, які снують жиди проти українців, не могли б бути відперті от
хоча і такою працею, як «Коляборанти Москви жидівського роду, чи жи-
дівський нацизм®? Така праця, підперта відповідними документами, а їх
більше ніж досить, як також дотичними свідченнями, напевно зробила б
балянс жидівсько-українських взаємовідносин активним по боці саме укра-
їнців, відбиваючи в жидів охоту напастувати останніх. Виявилися б зайвими
всілякі «круглі столи*.
Справа історично-наукового опрацювання та укладення дотичних мате-
ріялів у творах і звичайних публікаціях може бути розв’язана тільки
спільними зусиллями наших наукових установ, в першу чергу УВАН та
НТПІ, з притягненням до цієї праці наших журналістів і публіцистів. За-
лучення цієї справи до наукової тематики має першорядну вагу для «бути
чи не бути* нашій Україні. Потрібні кошти могли б бути зібрані цілево,
без навантаження національного фонду.
Хотілося б сподіватися, що висловлені тут думки зустрінуться не тільки
зі схваленням з боку українського суспільства, а й знайдуть прихильний
відгук у наших наукових установах та організаціях.
Колись письменник Остап Вишня, коли він ще не був зламаний московсь-
ко-большевицькими духово-фізичними тортурами, написав був нарис під
назвою »Чукрен«, де були виведені «чухраїнці®, себто українці, що все чу-
хаються та відстають від подій. Країна «Чукрен* у тому нарисі була від-
крита у висліді археологічних розкопів, але «чухраїнців® уже там не було,
— вони згинули. Цей нарис Остапа Вишні у дійсності був переспівом пере-
стороги Т. Шевченка — «Згинеш Україно!*. Отже, діймо так, щоб ми, укра-
їнці, не стали тими археологічними «чухраїнцями® з країни »Чукрен«.
1393
Левко РОМЕН
НЕДУГИ ВИРОСТУ
МОТТО: — Виростемо! — тополі ...
— Розіллємося! — Дніпро...
Тополі, Київ і Дніпро ...
Павло Тичина
Мова, як засіб постійного взаємлення і порозуміння людей між собою,
підпадає, як і форми співжиття суспільства, хоч мало помітним, але неми-
нучим змінам. Тому часто кажемо про мову такої то доби (епохи) чи про
мову на такому то етапі свого розвитку. Тим паче, коли про мову
літературну.
Про українську літературну мову сьогоднішнього дня, якщо порівняти
зі станом часу революції (1917-1921), можна б сказати малощо не те, що
приписав В. Самійленко у своїй поезії «Українська мова« Т. Шевченкові:
«Відкіля нам сіє?« Так, малощо не те, бо, на жаль, є ще чимало різних
»але«, і то таких, що інколи огортає вас обурення або — сміх!
Можна сказати, що майже всі важливіші явища нашої соборної літера-
турної мови теоретично вияснені та обґрунтовані, лишилися дрібнички, за
які далі надаремно проливається чорнило (та друкарська фарба), як от
несприйнятнйй чомусь деяким нашим заходянам апостроф (а це ж ко-
лишній »єрик«). А ця дріб’язкова незгода в деяких правописних питаннях
ще більше знахаблює червоних москвинів проробляти експерименти з
правописом для української мови, що його мало не щодесять років зміню-
ють (хаотизуючи цим уяву »учащіхся«), щоразу все більше наближаючи
правописні правила до правил мови московської.
Отже, маємо цілком устійнені правописні правила («Норми української
літературної мовив Олекси Синявського), лише правописний слівник, що
складений на підставі тих «Нормв, потребує деякого доповнення і пере-
редагування, щоб надати йому стрункішого викладу та узгіднення. У цій
справі Канадське НТПІ, за почином Українського Об’єднання Педагогів,
почало заходи, щоб спонукати інші наукові установи (УВАН, УВУ тощо)
спільно взятися за те впорядкування правопису, беручи за підставу саме
правописний слівник Голоскевича.
Тож, ствердивши задовільний зріст нашої соборної літературної мови,
мусимо сконстатувати також і кілька недуг її, які звичайно супроводять
таке зростання. Але заки почати переповідати, мусимо з притиском ствер-
дити, що найприкріша недуга — викривлення (у правописі, словотворі,
синтаксі) спричинена окупантами, а найбільш — нахабністю москаля, що
вже навіть не криється із своїми хижими намірами. Також, як наслідок
терору в Україні та розпорошености поза межами Батьківщини, відчу-
вається певна анемія, що спинює виріст до змужнілости. Тому не дивне і
деяке збайдужіння до справ рідної мови або й ігнорування — нехіть
вивчати її.
1394
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Почну від явищ ваговитіших, що їх таки слід уважати за хворобливі.
Це, в першу чергу, защеплені нахили, а потім уже й призвичаєння, у
справах мови міряти не своєю, а міркою чужої мови. На жаль, навіть
дехто з тих, що обстають за очищення від чужого намулу, несвідомо
інколи ним же самі й орудують із запалом, гідним кращого вжитку. Із
яскравіших подам деякі з того ж правописного слівника Голоскевича. От
слово »слівник« подано чомусь у формі »словник«, хоч корінне слово у
закритому складі має »і« (слово, слів). Слова «замісць, натомість» подано
за польським зразком: «замість, натомість», хоч корінне слово пишемо
«місце». При слові »жоден« (форми »жодний« навіть не подано) пояснення:
«у літ. мові вживаємо «жоден, жодний», а чому — нема жодного обґрунту-
вання. А справа ж мається навпаки: у літературній мові маємо вживати
нормативної форми «жоден, жодний» тощо. Чому? Бо це слово створене
від корінного «один» (архаїчна форма »оден«, тому в непрямих відмінках
те »е« випадне, через пересунення ж наголосу там з’явилося »и«); частка
»же« колись мала і в нашій мові таке самостійне значення як досі в
польській мові, отже: «же оден«, це потім злилось в одне слово «жоден» і
дістало повну форму «жодний». А що в польській мові воно вимовляється
»жаден«, то це нас не зобов’язує як і їхній »барщ«. Слово «буревій» подано
за формами московської відміни («буревою, -оєм«, бо там від слова »вити«,
тож — «воєш, воєм« тощо), у нашому ж слові друга частина від «віяти»
(тож — «буревію, -єм« тощо). Також — чому «олівець», коли це від слова
»6ливо«? Чому «смуглявий» (московський відповідник »смуґлий«), коли
треба «смаглявий», бо від слова «смага»? Є ще чимало, схожих на це,
непослідовностей.
Щодо писань на еміграції, то згадаю трохи про «пошесть йоти«, що панб-
шиться не тільки у віршах, а й у поважній прозі. Ось приклади із твору
проф. Олександра Оглоблина «Думки про Хмельниччину», Нью-Йорк, 1957
(В-ня ООЧСУ): »Й доки історична наука не відмовиться...« (стор. 9). Є
кілька таких випадків (тобто »й« на початку речення), а ось найприкріший
(»й« поміж приголосними): «Величезною заслугою Петра Могили було те,
що він виховав плеяду... вчених людей... які перейнялися його ідеями
і запалом й віддали все своє життя для добра укр. нації (стор. 22-23); тут
слід би »і« та »й« переставити одне на місце другого, бо там, де »й« є ще й
павза, а «ідеями й запалом» вимовляємо без зупинки. Таку бездумність у
користуванні чергуванням »і-й« часто проявляють наші автори, особливо
нарікайли. «Я смію твердити, що мову нашу знаю досконально...« А от я,
хоч і не маю такої відваги — сказати, що знаю досконало, бо в україн-
ській школі я не вчився, а проте, смію авторові цієї статті («Про нашу
чарівну, многострадальну мову«, д-ра Миколи Аркаса, ч. 46 «Гомін Украї-
ни», 9-ХІ-63) твердити, що кінець тієї тиради: »... і, головно, відчуваю її
нутром» — трішки засміливий, бо «нутро» підказало б, що не «глумляться
над нею«, але — «з неї«; далі подам ціле речення. «Тому всі надужиття
над нею, знущання над нею боляче відбиваються в моїй душі і цей біль й
приневолив мене написати ці рядки». Про це речення і не-Голоскевич
скаже, що тут чимало з того баламутства, що його приписано «Голоске-
НЕДУГИ ВИРОСТУ
1395
вичам«, а ними не робиться. У цій статті (це лише 1-іпа частина її) зустрі-
чаємо і такі «експерименти» (автор закидає це »Голоскевичам«), як от
комбінація в контексті: »... кмітливість й анекдотичність», «винахідників й
еквілібристів», або й такий новотвір: »... мова наша та її письмо стоять
перед грозливою небезпекою...« (при наявності прикм. «загрозливий»).
Чому, наприклад, «безглуздно*, а Голоскевич (і Грінченко) подає «без-
глуздий, -а, -е«, щоправда, прислівника не подав, але хто Голоскевича
визнає, то знає, що цей прислівник теж не потребує наростка »н«.
Ще приклади деяких мовних дивовиж. «У нас на Буковині є багато
чудових майстрів землеробства і тваринництва» (стор. 21 із книги І. Г.
Чередниченка «Нариси з загальної стилістики сучасної української мови«.
Київ, 1962). Автор подає це як приклад невдало побудованого речення і
зазначає, що присудок »є« можна опустити, але мовного чортополоха
«землеробство» він уже не помічає, тож студенти ту форму сприймають як
нормативну. Маємо на це підтвердження: «Значить висока культура земле-
робства і передова наука допоможуть нам« (стор. 449, «Антологія україн-
ського оповідання». Том 4. Київ, 1960). Навіть у виданій Академією Наук
УРСР (Київ, 1962) книжці «Золота Балка» (авторка М. І. Вязмітіна) про
археологічні розкопки на Причорномор’ї, зустрічаємо слово «землеробство»
при згадці про монети з подобизною богині Деметри. А ось приклад нічим
невиправданого недбальства, коли в книжці, виданій по цей бік заслони,
допускаються такі непрйвесні форми слів, і то поруч із доброю формою:
«Коли осіле землеробство стало можливе» (стор. 33), на стор. 35: «Успіх
хліборобства» і поруч знов «землеробство» (це із книжки Барбари Ворд:
«П’ять ідей, які змінюють світ«, Нью-Йорк, 1960).
Ось приклади утворення слова не тільки за чужим зразком, а й від
чужих коренів слів: «Братерських голосів я чую перегул« (стор. 62, М.
Рильський: «Про рідну матір», збірка поезій. Київ, 1958). Інший приклад:
«Гарячковий виблиск очей свідчив про його душевне сум’яття« (стор. 309,
«Тихий Дон« М. Шолохова, переклад за ред. С. Петренка, т. 1, Київ, 1955).
Це замість «збентеження» так »принатурено« — «смятєніє». А ось приклад
і доречного вживання слова, що його московська «спритність рук» уже
поставила «під стінку». »На першому розі кинувся в чарівну лаву постатей,
що сунулись пішоходом« (згадана «Антологія», приклад із твору Івана
Микитенка). Цей приклад цікавий тим, що про слово «пішохід» у «зеленому
слівнику» (за ред. акад. М. Калиновича, вид. 1948 р.), яке є відповідником
куди старшого «французько-російського» слова «тротуар», зазначено »уст.«
(«устарєлоє»), тобто — застаріле, хоч не встигло поширитись на всьому
обширі української мови (деяким галичанам і досі милий «хідник»). «Обидва
народи наші, будуючи разом нове суспільство, здавна прагнуть до взаєм-
ного зближення своїх мов, і це зближення відбувається на основі внутріш-
нього закону розвитку мов«. Це із статті О. Ільченка, (стор. 24) «Нарисів*
Черидниченка. І хоч далі Ільченко додає: «Але помиляється той, хто й
досі намагається по газетах, видавництвах, інститутах безкарно порушу-
вати закони'нашого слова, закони логіки й здорового глузду», проте, ми
наочно переконуємося, що те «зближення* може відбуватися тільки коштом
1396
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
викривлювання і калічення нашої мови,, бож і сам автор, того вже не
помічаючи, схибив у керуванні при дієслові «прагнути* (слід би на питання
«кого?* — «чого?* — а не «до чого?*). Також заголовок «Стилі учбової
літератури* (стор. 51 згаданих «Нарисів*) — це приклад отого «благотвор-
ного* зближення... але не «на підставі внутрішніх законів*, бо й слова
такого «учоба* нема в українській мові, а є «навчання* (отже, слід би —
«Стилі навчальної літератури*).
Тут згадано лише деякі приклади нехтування чи ламання правил нашої
мови в ім’я вигаданого «зближення мов*, яке в наслідку може мати тільки
один кінець, а саме: кінець, знищення мови «опікованого* та накинення
йому мови опікуна. Уже й тепер червоні москвини вводять цинічний термін
«второй родной язик*, хоч рідна мова може бути тільки одна — «котрою
учила всіх нас ненька говорити ...«
При роздумі про цинічність «ленінської розв’язки* національного питан-
ня пригадується короткий, але влучний вислів Максима Ґорького: «Мітька
брюхом навалілся* — і »нє пуіцаєт*... Не одного він нам Тичину роз-
чавив і чавить, але й Мітьчине «брюхо* таки не вічне. Московський
большевизм (якби переміг «меншевизм* — він теж мало б чим різнився), що
про людське око підшитий «науковою* теорією Маркса, зіграв для Московії
ролю тимчасового цементу, що «по гарячому* знов латав мури колишньої
тюрми народів, Російську імперію. Тому ото така зворушлива єдність у
діях як червоних, так і білих москвинів.
Мова — це той головний бастіон, після упадку якого «сепаратисти* не
такі б уже були небезпечні. Тож треба собі усвідомити, що боротьба на
мовному фронті — це фронтова боротьба у часі холодної війни. На нас,
що опинилися поза залізною заслоною, припадає роля головних плекателів
та оборонців нашої мови. У рідній державі така роля полягає в унапрям-
люванні самого майже стихійного процесу розвитку мови, у шліфуванні
кострубатостей тощо. Тепер же, коли батьківщина опинилася в лабетах
ворога, який рафінованими методами підтинає коріння самої мови нашого
народу — з одвертою метою накинути свою, панівну, — роля еміграції
стає і занадто тяжкою, і в той же час дуже важливою і відповідальною.
Щодо відповідальности, то можна з певністю твердити, що наша ски-
тальча громадськість ще гаразд її не усвідомила. Але вірмо, що вже минає
та чорна хмара незгод, що час уже заходитися біля водностайнення пра-
вопису, метод викладу та належної інтерпретації мовних явищ. Ось один
приклад щодо інтерпретації. Дехто з наших учених, замість запротесту-
вати, піймався на такий гачок (це теж свідоцтво спритности рук москаля):
подається в порівняльній граматиці «трьох східньослов’янських мов*, що
а усіх тих зсовах у відміні іменників — 6 відмінків, а потім лише увага, що
в українській та білоруській ще збереглася яклична формах. Отже, від
якого це часу «уосаііу* — «розжаловано* у «кличну форму*?! Чи ж не на
те, що його в московській мові нема (збігається з називним)? Отже, тоді
«клична форма* — це щось рудиментарне, що згодом має зникнути зовсім.
А ось іще один цікавий приклад із старенької «Свободи* (ч. 75, 23-ІУ-63,
стор. 1, шп. 8): «Папа висловив радість, що «квіти засіяні дрібного рукою
Анни Франк розцвили і причинились до кращого зрозуміння між людьми
НЕДУГИ ВИРОСТУ
1397
у світі*. Цікавий цей приклад тим, що ілюструє зусилля деяких «любо-
мудрів* з колишньої Галицької волости — уникнути таких гомонімів:
«цвісти* від слова «цвіль* і «цвісти* від — «цвіт* (бож наша мова —
багата, і тому не любить гомонімів); тож для другого випадку знехтували
етимологію слова і стали писати через »и«, де колись було «ять*. А в народі
ця «квестія* розв’язана задовільно (без ґвалту над »ять«), а саме ось як:
на Правобережжі і на Волині про збіжжя кажуть: «жито (чи «пшениця*)
квітує*. Отже, взявши від збірного «цвіт*, кажемо: «яблуня цвітує* (груша,
мак тощо). Але та ж старенька «Свобода* уміє і на польський лад інтер-
претувати наші стародавні слова, цим топчучи наші історичні традиції.
Ось приклад: «Я. Ґулєвіч є покараний гривною у висоті 500 нових франків*
(«Свобода*, ч. 37, 27-П-63, стор. 4). Що в польській мові це значить грошова
кара, то хай їм хоч це нагадує, що вони були колись данинниками Київ-
ського князя, але в українській мові слово «гривня* означає грошову
одиницю, і за традицією перший революційний парлямент, Центральна
Рада, знову підтвердив це законом. А ось іще зі «Свободи* сумне свідоцтво,
що не вона веде, а її «ведуть*: «Ніхто в світі не прагне до війни* (»Своб.«,
ч. 22, 2-П-63, стор. 2, передовиця).
На закінчення кілька слів щодо мірки — на виріст. Мірка в жодному
разі не завелика. Зменшувати вимог не сміємо. Кожна літературна мова
мусить черпати із свого ґрунту наснагу росту, отже і повинна бути при-
стосована до тих можливостей. А можливості ті великі, які Гарантують
буйний виріст і пишний розквіт. Ґрунт нашої мови багатий і плідний. А
це — і зафіксований уже фолкльор, і невичерпні ресурси говірок, що
можуть постачати знадібки до дальшої розбудови нашої мови, як і в
самому вже зібраному лексичному запасі багато є ще невикористаного.
А які чудові і багаті засоби для дальшого новотвору: приростки, наростки,
словосполуки — це все є вдячним матеріялом (знадібком) до буйного ви-
росту та вишліфбвання слова як зброї у боротьбі народу за право жити
і буяти під сонцем.
Дехто перечить твердженню, що наша літературна мова вже оформилась.
Так, вона вже оформилась, головний каркас її показний і величний, деталі
майже всі викінчені, маємо вже і прикраси, що за них не погудив би нас
і великий Тарас. А коли б нас у цьому будуванні не зустріла кривава
опозиція північного сусіда, то вже наша мова дзвеніла б на ввесь світ.
Там, за заслоною, підставні «приятелі*, звичайно, радять скорочувати цю
мірку на виріст. От згадаю про одного, що й прізвище історичне має: Л. І.
Гулак (Чернігівська область) — («Мої пропозиції*), він, між іншими пора-
дами, для «спрощення* правопису, пропонує — скасувати апостроф, ска-
сувати чергування »у-в« та »і-й« (віддати перевагу «в* та »і«). У наростках
«ський*, «цький*, «ськи* тощо — викинути знак м’якшення (це зовсім
уподібнило б до написань в «русском язикє*). Далі — відкинути «кличну
форму*, у род. відмінку II відміни відкинути закінчення -у, -ю, отже
було б: «ряда, мороза, реалізма, края*. Ще кілька дрібніших і закінчує так:
«Проводити реформу українського правопису в узгодженні з реформою
російської, щоб уникнути зайвої розбіжносте в близьких мовах*. («Україн-
ська мова і література в школі* — методичний журнал М-ва Освіти УРСР,
1398
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ч. 5, липень 1963). Отже, спершу ніби такі »дрібнички«, як чергування
голосівбк із приголосними, що є лише вимогою милозвучности, далі при-
йдуть поважніші, як от чергування »о, е« з »і«, — і тоді »братні« мови
Стануть такі близькі, що другої... не варто і вивчати, аби одну знав. У
пляні того звуження поставлено »під стінку« і літеру »Г«, з тією ж метою
після 1928 року вже двічі змінювано правопис (останній — у 1946 р.), але
чомусь «опікунам* спішиться ще та й ще робити ті «реформи* правопису
(під гармидером яких приховуються дальші обмеження і обкрадання
української мови). І яким же глумом і для самого совєтського громадянина
звучить хвальба полоненого трубадура (зі славного колись «п’ятірного
Грона*): «Права радянської людини Найбільші серед людських прав* (М.
Рильський, стор. 66 збірки «Слово про матір*). Отже, порада: повчально
буде прочитати твір маркіза де-Кюстіна про подорож його до Московії за
часів царя Миколи 1-го. Вам стане веселіше від усвідомлення, як мало
скеля ментальности народу крихтіє від ерозії часу. А зате в часі «епо-
хальних* подій як вона яскраво увидатнюється під Перуновими блисками.
Наприкінці хочу таки підбадьорити наших зідхальників (і нарікайлів)
таким порівнянням про муки народження московської (фальш. — «росій-
ської*) літературної мови і літературної мови української. Московська
мова віками животіла, відпихана, як і наша, мертвою церковно-слов’ян-
щиною зі становища мови літературної, і, аж від середини ХУІП-го сто-
річчя почавши (від Ломоносова), уже два сторіччя «растьот* і пишається
як мова великої імперії, вирісши, фактично, коштом абсорбації сили-
силенної церковно-слов’янізмів, німецьких термінів в адміністрації, війську
тощо. «Гнобила* її хібащо французька мова (в устах аристократії), але
це радше допомагало патріотам шукати (і, в потребі, творити) відповідників
вислову у своїй мові. А що ж діялося тоді з нашою мовою, коли наші
Тредьяковські, Капністи, Гоголі масово ішли «в русскую літературу*?!..
Хоч післав нам Бог і Котляревського, і Шевченка, але московський дракон
заздро пильнував своїх володінь, учувши в їхньому провісному слові
загрозу своєму пануванню (приплескували і «прогресисти* — Вісаріон
Бєлінський та «ім’я же ім легіон*). І от наше слово, топтане жандармами
імперії, далі животіло... Але блиснула воля в роках революції, — і те
наше гноблене слово ожило, озвалось на повний голос. А воно ж не мало
з нізвідки підтримки, та виросло з Грунту щиро народнього, відкинувши
всякі запозики із чужих мов. Отже, бачимо — Грунт родючий. Нехай
спіткало нас лихо (друга Полтава), але нарід живе і житиме, а на сторожі
волі завжди буде рідне слово! Ворог приспав був нашу чуйність, проте,
свої кігті переконливо показав.
Тому ото нам, що в діяспорі, припадає почесна роля — бути тим П’ємон-
том, що викохує і плекає майбутню волю та її конденсатора — слово. Тож,
замість нарікати, слід братися за ту працю, що приспішує час волі. Тож —
остання порада: не дуже звірятися на «нутро*, але не слід соромитись і в
граматику заглянути, і до слівника. От у Голоскевича при слові »малю-
вання* є коротеньке правило про наголос, яке зовсім муситьусунути той
дикий наголос, що його інколи дають у словах із закінченням »-ування«.
НА ЗЕМЛІ ПІВДЕННОГО ХРЕСТА
1399
І великий Тарас, мавши такий слівник, не написав би »І чужому научай-
тесь» (бож на питання »чого?«, а не »чому?«). Нове ж видання, напевно,
ще більше поширить деякі вказівки про синтаксичні форми сполуки слів.
Тому закликаю авторів не давати друкувати до тих друкарень, де нема
на голосів ках позначок наголосу! На сумнівних словах треба завжди по-
давати наголос, а в підручниках — на кожному слові!
Мґр Іван БОДНАРУК
НА ЗЕМЛІ ПІВДЕННОГО ХРЕСТА
(Закінчення, 2)
ІНДІЯНИ В БРАЗІЛІЇ
15-го червня 1553 року вельми заслужений в Бразілії єзуїт Нобреґа писав
із Сан Вісенте до отця Луїза Ґонсалвес да Камара (цитую за книжкою
«Новас картас жесуітікас«, що її видав єзуїт Серафим Лейте в Сан Павльо
1940 року):
«І в Парагваї, осідку каштелянії, є 500 людей, які підлягають білим, що
мають більше ніж триста миль землі. І, замість навертати їх на віру
Христову, вони запрягають їх в ярмо своєї тиранії і своїх пристрастей,
знущаються над ними й кажуть їм служити собі гірше рабів, відбирають
від них їхніх жінок, синів і дочок.
Є в цій країні якийсь Жвон Рамальо... Він спричинює нам багато
скандалів. Має багато жінок. Його сини ходять із своїми сестрами, і мають
від них дітей. Ідуть на війну з індіянами, ходять голі й живуть, як індіяни.
А коли його екскомунікували, він сказав, що також отці і брати грішили
з індіянами«.
«Тут є якийсь Жвон Рамальо, найдавніший чоловік на цій землі. Його
знають і дуже шанують тубільці. Він має дочок відданих за найвизначні-
ших людей цієї капітанїї, а всі його сини й дочки є від індіянки, дочки
найвидатнішої людини на цій землі. Від нього, його жінки й дочки споді-
ваємося допомоги в навертанні тубільців».
Автор згаданої книжки цитує теж листа, що його написав падре Леонардо
Нунас 29-го червня 1552-го року до єзуїта Нобреґи. Цитата стосується до
Перу й Парагваю. Ось уривок: »... Кажуть мені, що там є 10 священиків,
а з них тільки 2 чи 3 не мають 7 або 8 дітей, як це мають інші, і вони мають
по 5 або 6 індіянок у своїй хаті, які їм служать. Є там — як кажуть —
700 чи 800 людей, і всі поділені на 5 ворожих груп, і кожен має найменше
10 індіянок, а дехто навіть 60 і 70. Є такі, що мають матір і дочку, і від
обидвох мають дітей«.
З вищеподаних джерел бачимо, як поводилися перші колонізатори у
відкритій країні і скільки горя довелося пережити індіянам, автохтонам
Бразілії. Правда, згадані листи говорять про Парагвай і Перу, але знаємо,
1400
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
що подібні відносини панували теж у Бразілії, коли португальці почали її
колонізувати. Листи цікаві ще й тим, що показують, як вимішувалося авто-
хтонне населення з колонізаторами і як формувалося населення Бразілії.
У Південній Америці були колись три великі індіянські монархії: інки
в Перу, азтеки в Мехіко і чічбі в Колюмбії. Внутрішній устрій тих держав
являв собою щось у роді державного соціялізму. Цікаво, що єзуїти, орга-
нізуючи в Південній Америці свої ніби теократичні маленькі держави,
також приймали ту систему державного соціялізму. Але вони вважали ту
систему за найнижчу стадію, з якої індіяни мали ступнево доходити до
вищої форми — до стану особистої свободи й приватної власности. Бразиль-
ські індіяни стояли нижче від зорганізованих у держави своїх братів.
Коли Петро Кабраль відкрив Бразілію, то вони стояли на ступені розвитку,
який мало різнився від теперішнього.
Індіяни для Бразілії менше важливі, ніж негри, навіть кількісно. Урядова
статистика каже, що є їх всього 2% і нараховує їх приблизно на один
мільйон, а негрів є 8% населення, себто чотири рази більше. Мішанців з
індіян і білих є лише 1О°/о, а чорно-білих мішанців — 20%. Та й під госпо-
дарським і культурним оглядом войовничі індіяни не грають у Бразілії
тієї ролі, що спокійні негри. Найбільше диких і свобідних індіян живе в
Мато Ґроссо. Прихід португальців на землю Бера Круз припав на часи
довготривалої боротьби поміж племенами Тупі і Тапуя, які вигинули.
Бразільські індіяни середнього росту. Руки й ноги в них дуже муску-
лярні, очі малі, ніс трохи зігнутий і широкий. Серед них бачимо багато
майже європейських облич.
Нашим першим поселенцям у Бразілії дуже дошкулювали буґри, які
криваво записалися в історії нашої колонії. Вони появилися на фоні історії
відносно недавно, здебільшого в Санта Катаріні. Боротьба, яка там розго-
рілася, мала характер взаємного полювання на людей. Дійшло до того, що
європейські поселенці, головно німці, почали наймати спеціяльних ловців
на буґрів, так званих буґрейрос, а ті робили полювання на буґрів, щоб
приневолити їх шанувати оселі білих людей. Не дармували й буґри і
вирізували цілі родини, а то й оселі. З наших осель найбільше потерпіла
від буґрів Ірасема в Санта Катаріні. Буґри мали звичай насамперед стра-
шити й давати вночі знаки стуканням і галасом, а потім щойно нападали й
мордували. Цікаво, що вони ніколи не нападали вночі, а лише на світанку
або вполудне.
Тепер буґри тримаються меж визначених їм резерватів коло гори Тайо
в Санта Катаріні, і мають свого »мансадор«-а, а в курітібському уряді є
завжди один урядовець, який ними опікується. Час від часу в Прудентополі
можна бачити маленькі групи освоєних буґрів, які пішки йдуть до Курі-
тіби на скаргу до свого опікуна. Мужчини з луками ідуть завжди наперед,
а жінки з клунками й дітьми позаду них. Ідуть завжди гусаком.
У буґрів є дуже розвинена здібність ховатися і перекрадатися непомітно.
Натираючи своє тіло чимсь дуже смердячим, вони досягають того, що пси,
зачувши той сморід, виють зі страху й неспокою і . ховаються. Як усі
НА ЗЕМЛІ ПІВДЕННОГО ХРЕСТА 1401
індіяни, буґри мають сильно розвинений нюх і чують людину на далеку
віддаль.
Сьогодні в Бразілії існують дві категорії індіян: одні е дикі (»індіос
брабос«), інші — освоєні («індіос мансос«). Ці останні е під опікою уряду
й живуть у резерватах.
Важке й бідне життя вільних і диких індіян у бразільському пралісі.
Вони живуть у копулястих або прямокутних хижах, кожна родина окремо,
або по кілька родин разом. Є племена, чоловіки яких живуть окремо від
жінок; Є бездомні й бідні племена, наприклад, буґри, які в час своїх
безупинних мандрівок будують собі провізоричну стіну з листя, що трохи
захищає їх від дощу, вітру й холоду. Є, врешті, примітивні племена, що
сплять у ямах, прикривши їх листям. Не бракує і кочовиків, які живуть на
ріках на своїх човнах. Серед них трапляються пірати, які випливають
нагло з-поза недоступних боліт, як тільки є нагода грабувати й убивати.
Ботокуди вживають до малювання обличчя червоної фарби, що П вироб-
ляють з насіння рослини Віхіа Огеїіапа. Вони усувають кожний волосок
з тіла, а опісля накладають на тіло пасту з тваринного товщу і спорошко-
ваної землі. Цим способом вони роблять тіло невражливим на уколи терня
і вдушення комах та запобігають інфекції.
Майже всі індіанські племена займаються потрохи хліборобством: вздовж
рік і потоків садять кукурудзу, солодку картоплю, а передусім мандіоку.
Одначе борошно (мука) нищить зуби, тому індіяни часто на них хворіють.
Дошкуляє їм теж малярія і всілякі хвороби. Заражений віддихом просту-
дженої білої людини, індіянин часто вмирає.
Індіяни розмножуються слабо; в індіян, які живуть ще дико, рідко трап-
ляється троє дітей.
Знають індіяни й своєрідний промисел, головно ганчарський.
Мова індіян, особливо племен Тупі і Ґварані, мала вплив на португаль-
ську мову в Бразілії, яку збагатила великим запасом слів. По індіянах
збереглися численні топографічні назви, наприклад, Курітіба, Ірасема,
Ґварапуава, Пітанґа, Іґвасу тощо. Рослини й дерева в Бразілії мають
найчастіше індіянські назви.
Великі заслуги в дослідах над життям бразільських індіян поклав
німецький ляндскнехт із Гессен, Ганс Стаден. У половині ХУІ-го сторіччя
він приїхав до Бразілії і недалеко Ріо-де-Жанейро попав у руки диких
індіян. Вони хотіли його з’їсти, але він якимсь чудом урятувався. Повер-
нувшись щасливо додому, він написав 1557 року книжку про індіян, яка є
першорядним джерелом для сьогоднішних дослідників. З його описом
життя індіян погоджуються нині всі, хто вивчає життя первісних мешкан-
ців Південної Америки, а серед них найвизначніший і дуже заслужений
генерал Рондон.
Коли Рондон, як майор бразільських інженерних військ, проклав першу
телеграфічну лінію з Мато Ґроссо до Амазонки, то мав такі успіхи, що
Теодор Рузвелт сказав: «Америка дала світові дві великі речі — Панам-
ський канал і Рондонові географічні досягнення*.
Рондон зумів з’єднати собі індіян і став опісля гарячим оборонцем їхніх
інтересів.
1402
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Про Рондона знає кожний бразілець. Він має величезні заслуги в історії
цивілізації Бразілії, тому нам слід зупинитися довше над цією постаттю.
Його мати була індіянка, і сам Рондон має індіанські риси обличчя. Батько
був французького роду. У 1889 році Рондон був викладачем у військовій
школі в Ріо, а потім ляйтенантом 3-го полку кінної артилерії. Коли він зі
своєю експедицією прийшов до Мато Ґроссо, два тамошні індіанські пле-
мена вели між собою безупинну війну. Рондон здобув собі довір’я кациків
Абайтара й Арумані та помирив племена. З довір’я зродилася справжня
приязнь, племена почали жити в згоді.
Але по довгих роках два юнаки з тих племен посварилися й один убив
другого. Вибухла нова війна поміж племенами. Але поки до неї дійшло,
обидва кацики сиділи в своїх хатах дуже сумні. Арумані післав до Абай-
тара таємну пропозицію, що хоче з ним бачитися й розпрощатися з ним
у приявності спільного приятеля Рондона.
Абайтара прийняв пропозицію й обидва противники в повному бойовому
виряді прийшли до табору ген. Рондона. Рондон дуже зрадів, запросив їх
до своєї робітні і всі троє довго сиділи мовчки. Врешті Рондон запитав їх,
чому вони прийшли до нього у воєнному виряді, і з їхніх розповідей Рондон
збагнув, як важка кацикам, після 30-річного миру, починати нову війну
двох племен. Рондонові пощастило переконати кациків у недоцільності
нового кровопролиття і вони помирилися, вирішуючи, одначе, що обидва
відбудуть поєдинок та своєю смертю погасять мужусобицю своїх племен.
Так і сталося: обидва кацики згинули в двобої, але племена помирилися.
На честь вождів згаданих племен бразільський уряд надав двом літакам
назви: Абайтара і Арумані.
БРАЗІЛЬСЬКІ НЕГРИ
Мала громада перших португальських поселенців у Бразілії не мала
сили сколонізувати нововідкриту країну, тим більше, що вона мусіла
рівночасно працювати й обороняти себе від нападів диких автохтонів-
індіян. Тому, що індіяни були заслабі до важкої фізичної праці й безупину
ставили спротив, колонізатори почали спроваджувати негрів з Африки.
На них влаштовувано просто полювання в Африці й закутих у кайдани
привожувано до Бразілії, де вони мусіли важко працювати на білих
плянтаторів.
Про нещасних чорних рабів згадує єзуїт Нобреґа у своєму листі, писа-
ному з Баії 10-го липня 1552 року до свого настоятеля в Португалії, який
називався падре Сімбо Родріґез: »Я вже писав про невільників, що їх
привезено; один із них помер зараз, як померло багато інших, що вже
виснажені прибули з моря. Кажуть мені також, що до цієї країни поси-
лають більше невільників з Гвінеї. Якщо це станеться, просіть харчів для
ще трьох чи чотирьох, бо тим, що тут маємо, треба буде прогодувати
приблизно сотню дітей*. (Згадані листи опублікував 1940 року єзуїт Сера-
фим Лейте в книжці »Новас картає жезуітікас*, що її видала «Компанія
Едітора Насіональ« Сан Павльо -т- Ріо).
Дуже важке було життя негрів на бразільських плянтаціях, але все ж
таки воно було легше, ніж життя їхніх земляків на плянтаціях південних
НА ЗЕМЛІ ПІВДЕННОГО ХРЕСТА
1403
штатів Північної Америки, що його так чудово описала Бічер Стов. Мудрий
бразільський цісар Петро II врешті зніс невільництво, хоч передбачав,
що цим актом наставить проти себе санпавлівських плянтаторів і втратить
престіл. Так і сталося. Сан Павльо викликало революцію й приневолило
цісаря абдикувати. Бразілія стала республікою, а гуманний цісар пішов
на вигнання.
Але скасування невільництва ще не розв’язувало проблеми негрів у Бра-
зілії, хоч вона ніколи не виступала в такій драстичній формі, як у США.
Письменник і політик Жоакінь Набуко, бразільський мурин, який перших
вісім років свого дитинства провів на плянтаціях цукру в Пернамбуко,
писав пізніше про бразідьських негрів і їхню працю. В дозрілому віці, вже
як вільна людина, він відвідав свою родинну місцевість, де прожив ди-
тинство, й так описав свої враження:
»Я став на місці, де похоронені невільники. їхні хрести вкриті порохом...
це все, що залишилося з села рабів. Внизу, на рівнині, як і колись, ви-
блискують зеленню широкі поля цукрової трощі, але тепер тут працює
паровий млин, кипить нове життя. Із старого панського дому не залиши-
лося сліду. У моїх спогадах оживає посвята негрів, які віддали своє
життя, щоб процвітала плянтація. Під моїми ногами лежить усе, що по
них залишилося. В міцних підземеллях каплиці сплять пани, яким вони
вірно служили і яких любили. Самотній роздумую над їхнім життям,
називаю по імени. І тут уперше усвідомлюю собі ясно моральний бік
проблеми невільництва. Ті раби не скаржилися на своїх панів, навпаки,
вони їх ще благословили ... Вони вмирали, почуваючи себе їхніми довжни-
ками. У своїй доброті вони ніколи й не помислили, що пан має супроти них
якісь зобов’язання. Бог зберіг серце раба, як серце вірної тварини, від
усього, що могло б його затруїти. Ох, ви святі чорні! Ви напоїли нещасну
землю своєю кров’ю, але й поблагословили її своєю любов’ю!
Такі були мої думки серед тих гробів, і там я, як 20-річний хлопець,
вирішив присвятити своє життя для служби раси«.
Так Жоакінь Набуко, бразільський письменник і політик, став борцем
за визволення чорних рабів у Бразілії.
Один із його сучасників, поет Олаво Білак, розказує нам про свою
розмову з старим бразільським негром:
— Ви, дядьку Іване, багато натерпілися за час свого довгого життя,
правда?
Дядько Іван глянув своїми, майже погаслими, очима на мене й усміх-
нувся. А потім почав говорити. Не пам’ятаю його слів, але їхній зміст
зберігся в моїй пам’яті:
. — Всі люди на світі, пане, терплять, і я не маю причини жалітися.
Спершу, очевидно, я мусів плакати з туги за батьківщиною, і полон був
великим нещастям. Але хоч були люті пани, які. цо-варварськи поводилися
з рабами, то були й добрі, які не дозволяли нам терпіти. Я був одним із
перших, що тут працювали. Коли я сюди прийшов, навколо був ще ліс.
Тут я пережив свою молодість. Пізніше я став вільною людиною і при-
ятелем того, хто був моїм паном. Я був його довіреною людиною. Тільки
на мрю роботу він міг розраховувати. Я мав дітей. У війні проти Парагваю
1404
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
воювали мої два сини. Вони були вже вільні. Один загинув, а другий
повернувся і помер пізніше на моїх руках. Він залишив мені багато внуків.
Бони працюють тут разом із білими та втримують свої родини.
Я знаю тільки цю землю, де я став людиною, яку я орав, коли я ще мав
силу, і яка мені за добро, що йбго я для неї робив, заплатила тінню своїх
дерев і харчем, який вона мені дає. Всі люди, пане, терплять у цьому
житті, але інші терплять більше ніж я. Тому я не жаліюся. Бог не хоче,
щоб я закінчив свої дні в нужді й опущений, без нікого, хто дав би мені
шматок хліба і в годину смерти закрив би мені очі. Чого ж можу більше
бажати? Бсі зичливі для мене. Всі знають, що бідний дядько Іван ніколи
нікому не зробив прикрости. Всі приходять і питають, як мені старому
живеться. Я тільки тому боюся смерти, що вона прожене мене з оцього
кутка, який я так люблю. Ні, я не терпів багато! Ні, пане! Я завжди був
робітником, а праця дає радість!«
Бід часу, як у США виступають заколоти негрів і кожний день при-
носить вістки про їхню боротьбу за рівні права, мене запитують: А яке є
становище негрів у. Бразілії? Які є тамошні негри? Чи там також не
люблять їх так, як тут?
Замість відповідати безпосередньо, я навів два образки з життя бразіль-
ських негрів, які прекрасно характеризують чорне населення в Бразілії,
малюють його вдачу і характер, показують його відношення до країни, в
якій довелося йому колись пережити багато горя. З цих образків бачать
читачі, що бразільські негри вдачею і характером не подібні до своїх
земляків у Північній Америці. Негри в Бразілії це дуже спокійні й милі
люди. Вони приязно ставляться до людей іншої раси, а в поведінці завжди
тактовні й чемні. Тому білі люблять їх і нікому не приходить думка
виявити негрові погорду з приводу його чорної шкіри. Кого б ви в
Бразілії не спитали, кожний вам скаже, що негри — це дуже добрі люди.
Вони щирі, дуже релігійні, чемні до всіх і мають добре серце. Кожний
бразілець воліє негра, ніж мулята, бо мулят має там опінію людини злоб-
ної, облудної і нещирої. Упродовж десяти років свого перебування в Бра-
зілії я ніколи не бачив ворожого ставлення білої людини до мурина. Хоч,
правда, білі воліли б не бачити негра на своїх забавах і при одному столі
в ресторані чи каварні.
Чим пояснити собі, що бразільський негр не подібний до свого агресив-
ного, нечемного земляка в Північній Америці? Причина передусім в тому,
що бразільська конституція зрівняла в правах чорне населення з білим
не тільки теоретично, а й практично. На всіх просторах величезної дер-
жави негри мають рівні права з білими й нема ніколи випадків, щоб хтось
пробував обмежувати права мурина. Безперечно, на таке позитивне став-
лення до муринів має вплив факт, що бразільське населення має велику
домішку чорної крони. Думаю, що причина ще в тому, що негри в Бразілії
не мають своєї інтелігенції і що майже не бачимо їх у вищих школах. Це
здебільшого бідна робітнича кляса.
Бразільський негр гаряче любить Бразілію, бо вона справді є для нього
дорогою батьківщиною. Бін віддячився їй усім, що має найкращого, і дав
поважний вклад у культуру землі Південного Хреста. Муринські діялекти,
НОВІ ВИДАННЯ
1405
подібно, як індіянські говірки, збагатили португальську мову на амери-
канському континенті. Найбільший бразільський поет-символіст, Круз де
Соуза, був чистокровним негром. Один із великих романтиків Бразілії,
Ґонсалвес Діяс, поет індіянських мотивів, був мішанець. Так само най-
помітніший талант бразільського реалізму, Машадо де Ассіз, твори якого
перекладено багатьома чужими мовами.
Вплив негрів дуже сильний у бразільських танках і музиці. Від негрів
перейняли автохтони багато повір’їв, казок, леґенд, переказів і забобонів,
а передусім таємничу й повну містерії макумбу. Але таки найсильніше
відбився вплив негритянської культури на бразільському карнавалі, який
став славний у світі й щороку притягає до себе велику кількість північно-
американських багатіїв.
НОВІ книжки
ОБРАЗКИ З МИНУЛОГО
Марія Струтинська: ПОМИЛКА
ДОКТОРА ВАРЕЦЬКОГО, оповідан-
ня. Вид. Юліяна Середяка, Буенос-
Айрес, 1963, стор. 144, обкладинка
Бориса Крюкова.
Після »Бурі над Львовом» — нова
збірка оповідань М. Струтинської,
що їх авторка вмістила в книжці
майже хронологічно, і добре зроби-
ла. Бо перше з цих оповідань »Вія-
дук«, датоване ще 1935 роком, —
наївно слабе як своєю конструкцією,
так і сентиментальною манерою пи-
сання. Всі оті звуки пісень: »Тоді
згадай те літо, що минуло» чи
«Прийде пора і гай зазеленіє», як і
оті «барвисті халатики», »шалі« і...
«револьвер у кишені», а до того ж
і невиправлена мова й ортографія
(«з боку у фотелі», »в їдальні зіста-
лося«, «дім в якому»...) та напу-
шені фрази, — все це відстрашує
від книжки.
Але, коли читач переможе свою
нехіть і читатиме книжку далі —
зустріне симпатичну і багато про-
стішу «Міську дівчину» (тільки не
личить тут чомусь уставлена поль-
ська сороміцька »ігісня«), пригадає
собі німецькі звірства та українсь-
кий «антисемітизм» у «Помилці док-
тора Варецького«, не дуже перекон-
ливо сприйме романтику «Вічного
світла», тепліше привітає «Переда-
чу», поблажливо посміється з табо-
рових цокотух і з непорозуміння
закоханих в «Образі над прірвою»
(коли б не той незугарний уступ:
«Та інша не кохала його. А вона
сама, вона ніколи вже не могла йо-
му сказати, як його могли кохати,
як його кохали. І саме те, ця довіч-
на мовчанка боліло надівсе» — а
може це друкарські помилки?), по-
киває головою над «Підстаркуватою
дамою», може трохи недовірливо
сприйме «Камілья«, зворушиться
«Відгомонілим» і зрадіє метаморфо-
зою старого самітника у його «Но-
татнику».
1406
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Книжка М. Струтинської варта
того, щоб — замість дивитися на
безглузду телевізію — прочитати її
одним духом і, на екрані власної
пам’яти, відтворити собі картини
давно- й недавноминулих днів у
житті українських персонажів.
Софія НАУМОВИЧ
НОВА ПРАЦЯ ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кілька років тому на еміграції
вийшла брошура Дмитра Чуба під
заголовком «Шевченко в житті«.
Вона була така нова й свіжа зміс-
том, що незабаром виникло питання
про ЇЇ перевидання. Але автор бро-
шури, Дмитро Чуб, письменник з
Наддніпрянщини, що по війні живе
і працює в Австралії, взявся допов-
нити перше видання. У висліді по-
стала книжка на 114 сторін (в-рр
«Дніпрова хвилях, обкладинка П.
Вакуленка).
«Шевченко — один з найбільших
майстрів світової поезії«, — читаємо
у вступі «Постать велетня». Ця оцін-
ка належить проф. Колюмбійського
університету в Америці, Кляренсові
Меннінґові. Автор цитує вислови
про Т. Шевченка П. Куліша, І.
Франка, проф. Ю. Бойка; наводить
уривок з листа австралійки, що за-
хопилась Шевченковою творчістю,
японця, що перекладає твори гені-
ального поета.
Крок за кроком Дмитро Чуб ма-
лює нам Тараса Шевченка у двох
плинах: перед нами геній думки і,
одночасно, — жива, повнокровна
людина, не взята під скло і не за-
сушена листком у осінньому гер-
барії. Хоча вже небагато «темних
плям« залишилося в біографії най-
більшого сина України, все ж такі
розділи, як «Знання мов, улюблені
книги, письменники», або «Полюван-
ня на тигра», «Шевченко на сцені»
(в ролі актора) та інші збагачують
наші знання про життя Т. Шевчен-
ка і подекуди звучать, як відкрит-
тя. Д. Чуб перечитав і використав
не лише праці українських шев-
ченкознавців, а й спогади сучасників
Кобзаря: українців, поляків, узбе-
ків, москалів. Деякі джерела були
опубліковані зовсім недавно.
«ЖИВИЙ ШЕВЧЕНКО» — так
зветься книга, і таким постає перед
нами той, кого, — як пише автор:
«Вся Україна шанує..., як свого
найбільшого сина, як найбільшого
оборонця свого народу ...«
Л. П.
| ЧИ ВИ ВЖЕ ПОНОВИЛИ ПЕРЕДПЛАТУ «ВИЗВОЛЬНО-
| ГО ШЛЯХУ» НА 1964 РІК? ЧИ СПЛАТИЛИ ЗАБОРГОВА-
| НІСТЬ ЗА МИНУЛЙЙ РІК? ПРИЄДНАЛИ ХОЧ ОДНОГО
І НОВОГО ПЕРЕДПЛАТНИКА?
І ПІДТРИМУЙТЕ Й РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ СВІЙ ЖУРНАЛ!
1407
ХРОНІКА
З українського життя у діаспорі
* Новий Академічний Рік УВАН
у США. 12-го жовтня ц. р. Україн-
ська Вільна Академія Наук у США
розпочала науковою конференцією
свій новий Академічний (1963-1964)
рік. УВАН у США існує вже 14 ро-
ків. За той час члени УВАН про-
читали на різних конференціях по-
над 900 наукових доповідей. Англо-
мовне видання »Анали УВАН у
США« знайомить світ з українською
наукою. На протязі минулого 1962-
1963 Академічного року було про-
читано 98 доповідей, відбулось 4 ми-
стецьких і кілька тематичних ви-
ставок. Влаштовано кілька концер-
тів і вечорів мистецького слова. Му-
зей-Архів УВАН у США збирає
публікації і архівні матеріяли. Те-
перішнім головою УВАН у США є
проф. О. 3. Архімович.
* Наукова Конференція НТШ у
Торонті (Канада). В днях 12-14 жовт-
ня ц. р. в Торонті відбулася XIII
Наукова Конференція НТШ, при-
свячена 90-тиліттю НТШ. Першого
дня Конференції прочитано 13 до-
повідей, другого дня, на пленарно-
му засіданні, прочитано п’ять. Тре-
тій день Конференції присвячено
правописним проблемам.
* Українська Наукова Конферен-
ція в Римі (Італія). В днях 18-20
жовтня ц. р. в Римі відбулася спіль-
на наукова Конференція чотирьох
українських наукових установ: Ук-
раїнського Наукового Товариства ім.
Шевченка (НТШ), Українського
Вільного Університету (УВУ), Укра-
їнської Вільної Академії Наук
(УВАН) І Українського Богословсь-
кого Наукового Товариства (УБНТ).
Прочитано 21 доповідь на різні те-
ми. Перед Конференцією відбулися
Студійні Дні Українського Христи-
янського Руху з нагоди його десяти-
ліття.
* Українське Генеалогічне і Ге-
ральдичне Товариство. Заходами
33-ох членів-основоположників із
п’яти країн (США, Бельгії, Канади,
Німеччини й Італії) у США засно-
вано Українське Генеалогічне і Ге-
ральдичне Товариство, що об’єднує
науковців, мистців і любителів та-
ких ділянок українознавства, як
генеалогія, геральдика, біографія,
сфрагістика, мумізматика та інші,
з ними споріднені історичні науки.
До Управи Товариства обрано: проф.
д-ра О. Оглоблина (голова), д-ра Р.
Л. Винара, д-ра Р. О. Климкевича.
Контрольна Комісія — підполк. М.
Битинський, інж. Л. Биковський, С.
Т. Кульчицький.
* Нова Управа Української Спіл-
ки Образотворчих Мистців Канади.
26-го вересня ц. р. в Торонті відбу-
лися Загальні Збори Української
Спілки Образотворчих Мистців Ка-
нади. Нову Управу УСОМ обрано в
такому складі: д-р Богдан Стебель-
ський — голова, Іван Кейван — за-
ступник голови, Омелян Теліжин —
заступник голови і організаційний
референт, Ірина Мороз-Шумська —
секретарка, Петро Сидоренко — фі-
нансовий референт, Галина Новаків-
ська — референтна виставок, Хрис-
тина Навроцька — референтна ім-
през, Юліян Буцманюк і Роман Ко-
1408
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
валь — члени. Контрольна Комісія:
Микола Бідняк, Ніна Мудрик-Мриц,
Ліда Палій.
* Ювілейна виставка скульптора
Сергія Литвиненка. Від 29-го верес-
ня до 13-го жовтня ц. р. в Нью-
Йорку, в Літературно-Мистецькому
Клюбі, відбулася ретроспективна
виставка скульптурних праць мист-
ця Сергія Литвиненка, як відзна-
чення Його 40-літньої творчої праці.
Виставку влаштувало Об’єднання
Мистців Українців в Америці. По-
казано біля 100 творів мистця і
стільки ж фотографій його скульп-
тур, виконаних і залишених в
Европі.
* VII-а Мистецька Виставка твор-
чости жінок. В Українському На-
родному Домі в Нью-Йорку (США)
відбулася від 20 жовтня до 3 листо-
пада ц. р. Сьома Мистецька вистав-
ка творчости українських жінок. У
виставці брало участь 27 жінок-
мистців.
* Українські професори на Нау-
ковій Конференції у Нью-Йорку.
На Науковій Конференції Амери-
канської Асоціації Політичних Наук,
яка студіює відносини в СССР та в
цілому комуністичному світі, цього
року брали участь такі українські
професори: Роман Смаль-Стоцький
(директор Слов’янського Інституту
Маркетського Університету в Міл-
вокі), Михайло Пап (директор Схід-
ньо-Европейського Інституту в Клів-
ленді), Василь Маркусь і Володимир
Тучак. Конференція відбулася у
Нью-Йорку.
* Літературні вечори Яра Славу-
тича. Проф. Яр Славутич під час
свого тримісячного перебування в
Европі мав шість своїх літератур-
них вечорів, а саме: в Парижі, Мюн-
хені, Відні, Лондоні, Лестері й Дербі.
* Пам’ятник Гетьманові Іванові
Мазепі. 14-го вересня ц. р. на оселі
Українського Народного Союзу в
Кергонксон (США) відкрито пам’ят-
ник гетьманові Іванові Мазепі. Твор-
цем пам’ятника є відомий україн-
ський різьбар Сергій Литвиненка.
* Нова Хрестоматія Української
Літератури. Славістичний Відділ
Манітобського Університету (Кана-
да) видав хрестоматію української
літератури п. з. «Рідінґс ін Славік
Літератур: Текст ін Юкренієн«, яку
опрацював проф. Я. Рудницький.
Ця нова хрестоматія призначена для
цілорічного навчання на вищих
курсах українознавства, а також
для університетів і колегій. Видало
її видавництво Манітобського уні-
верситету при фінансовій допомозі
Йосифа Дзьобка.
* 70-тиріччя щоденника «Свобода®.
Український щоденник »Свобода«
(Джерзі Сіті, США) відзначає цього
року своє 70-тиліття. Це найстар-
ший український часопис на амери-
канській землі, а одночасно й най-
більший, бо під сучасну пору має
21.100 передплатників.
* Пропам’ятна книга українського
поселення в Австралії. Союз Укра-
їнських Організацій в Австралії і
НТШ в Австралії вирішили з нагоди
15-тиліття поселення українців в
Австралії видати в 1964 році про-
пам’ятну книгу п. з. «Українці в
Австралії®.
* »Концентраційні табори в СССР*
— японською мовою. В Токіо (Япо-
нія) появилася японською мовою
книжка Володимира Косика п. з.
«Концентраційні табори в СССР«.
Переклад з англомовного видання
цієї книжки зробив проф. д-р Те-
сусо Ватанабе, голова асоціації
«Вільна Азія*. Він написав і перед-
ХРОНІКА
1409
мову та подав інформації про працю
і мету АБН. Книжка має 280 стор.
і кілька ілюстрацій, видана на кош-
ти японців. Це вже четверта публі-
кація японською мовою про україн-
ські справи.
* Нова повість Софії Парфанович.
У Чікаґо (США) вийшла нова по-
вість відомої української письмен-
ниці Софії Парфанович п. з. »На
схрещених дорогах». Темою повісти
є доля і переживання українців на
примусових роботах у Німеччині під
час другої світової війни. Д-р Софія
Парфанович авторка багатьох по-
вістей і оповідань — »Інші дні«, «За-
горіла полонина», «Люблю діброву»,
«У лісничівці«, «З людьми», «Вір-
ний приятель» та інших.
* Д-р В. Янів — звичайним про-
фесором УВУ. Дотеперішній викла-
дач, доцент і надзвичайний профе-
сор соціології Українського Вільно-
го Університету в Мюнхені д-р Во-
лодимир Янів — найменований зви-
чайним професором УВУ.
*
Відійшли у Вічність
Дмитро Штикало. 4-го листопада
ц. р. у Мюнхені (Німеччина) неспо-
дівано помер провідний член ОУН,
визначний діяч і великий україн-
ський патріот — Дмитро Штикало.
Життєвий шлях Покійного пов’яза-
ний нерозривно з визвольною бо-
ротьбою українського народу. На
Рідних Землях був головою Цент-
ральної Студентської Репрезентації,
в’язнем польських тюрем і концта-
бору в Березі Картузькій, учасни-
ком протинімецького підпілля, од-
ним з працівників радіостанції ОУН-
УПА, редактором націоналістичних
часописів і видань, визначним пуб-
ліцистом, письменником, членом ке-
рівних органів ОУН в Україні та
за кордоном. Останні роки працював
у редакції «Шляху Перемоги», а
перед тим, на протязі двох років,
був співредактором нашого журна-
лу. Смерть вірного сина України і
непохитного націоналіста залишила
глибокий біль у серцях Його друзів
та всіх тих, що знали Покійного.
Д-р Дмитро Бучинський. 4-го лис-
топада ц. р. в Мадріді (Еспанія) на
50-му році життя помер д-р Дмит-
ро Бучинський, член-кореспондент
УВАН, звичайний член НТШ, ви-
значний український громадський
діяч. Покійний з 1949-го року жив у
Мадріді, був науковим співробітни-
ком «Найвищої Ради для Наукових
Дослідів», а потім «Центру Орієн-
тальних Студій». Як журналіст і
критик, написав за свого життя по-
над 1000 статтей і нарисів україн-
ською мовою і біля 180 — еспан-
ською. Для українських радіомов-
лень Еспанського Радіо написав по-
над 1.600 статтей. Покійний був ве-
ликим українським патріотом, щи-
рим прихильником українського на-
ціоналістичного руху і співробітни-
ком «Визвольного Шляху».
Лев Ясінчук. 12-го жовтня ц. р. в
Бруклині (США) помер на 82-му
році життя Лев Ясінчук, колишній
старшина української армії, учасник
Визвольних Змагань, визначний
рідношкільний діяч, кол. член Уп-
рави Шкільної Ради у США, ін-
спектор Шкіл українознавства.
Митрофорний протоєрей Василь
Кудрик. 7-го жовтня ц. р. у Вінні-
пезі (Канада) помер на 83-му році
життя митрофорний протоєрей Ва-
силь Кудрик, невтомний релігійний
і громадський діяч. До Канади По-
кійний прибув ще 1903-го року. Був
першим редактором «Українського
Голосу» (1910-1920), а від 1941 до 1954
року — редактором «Вісника».
1410
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
15-ТИЛІТТЯ «ГОМОНУ УКРАЇНИ»
Наприкінці цього року припадає
15-тиріччя суспільно-політичного
тижневика «Гомін України», що по-
являється в Торонті (Канада). Ви-
давництво, що має таку саму назву,
як і суспільно-політичний тижне-
вик »Гомін України», одне з най-
більш розбудованих і активних ук-
раїнських видавництв на заокеан-
ських теренах. Упродовж 15-ти ро-
ків широко розвинуло свою діяль-
ність — понад 750 випусків газети,
14 власних книжок-видань, 8 ка-
лендарів-альманахів, ряд видань,
публікацій і брошур, що друкува-
лись у друкарні «Гомону України»
для Організацій Визвольного Фрон-
ту (ЛВУ, ООЧСУ, СУМ-у тощо) та
окремих замовників.
На окреме відзначення заслуговує
сам часопис «Гомін України», що
заступає виразно безкомпромісову
концепцію революційно-визвольної
боротьби українського народу, про-
пагує ідеї українського визвольного
націоналізму, постійно пригадує ук-
раїнській громадськості її обов’язки
супроти поневоленої України.
В статті «15-тиріччя «Гомону Ук-
раїни» (з 21 вересня ц. р.) редакція
цього суспільно-політичного тижне-
вика ще раз підкреслює мету і зав-
дання, що були й мусять бути го-
ловними дороговказами української
вільної преси та пригадує «Звернен-
ня Воюючої України до всієї укра-
їнської еміграції».
«Ми знаємо, — читаємо в цій стат-
ті, — що доки не буде знищена
остання у світі найгірша колоніаль-
на московська імперія — СССР і
доки не постануть на її руїнах віль-
ні держави поневолених сьогодні
народів, зокрема вільна держава
українського народу, так довго нам
не вільно послаблювати нашої бо-
ротьби, не вільно піддаватись воро-
жій пропаганді, що веде до зміно-
віхівства і шукання нових «правд»...
В поданій цитаті з’ясовані позиції
«Гомону України», його ідейно-полі-
тичні принципи, що особливо виріз-
няють його з-поміж української
преси у вільному світі. Він заслу-
говує на повну моральну й матері-
альну підтримку якнайширших кіл
української громадськости і віримо,
що й далі буде розвиватися та спов-
няти свою важливу місійну ролю.
В іншій редакційній статті »750«
(з 5-го жовтня ц. р.) читаємо: «...Тут
хочемо звернутись до всіх україн-
ців, що їм на серці лежить справа
«Гомону України», до всіх проводів
і членів організацій, що діють у
системі українського Визвольного
Фронту та поза нею, до всіх наших
друзів передплатників і читачів та
всіх прихильників: Допоможіть охо-
пити всіх українців США і Канади
передплатою рідного часопису! По-
чинайте це діло від Вас самих, чле-
нів проводів товариств та організа-
цій ... Наше гасло: 750 нових перед-
платників упродовж одного року!»
З нагоди 15-тиріччя бажаємо на-
шому побратимові «Гомонові Украї-
ни» не соток, а тисяч нових перед-
платників, якнайширшого розпов-
сюдження між українською патріо-
тичною еміграцією, якнайкращого
розвитку та успішного здійсню-
вання його ідей і політичних прин-
ципів для добра визвольної справи
українського народу.
1411
Змін журниу "Вишнії ИІмх« за МИ |ік
А. ПРОБЛЕМИ ПОЛІТИЧНІ, НАЦІОНАЛЬНІ, СУСПІЛЬНІ Й ЕКОНОМІЧНІ
Статті й коментарі на актуальні теми
Бедрій Анатоль, мґр: Розвиток ідеології українського націоналізму.
Друковано в чч. VIII і IX, стор. 872 і 991.
Боднарук І., мір: На роздоріжжі................................ 603
Боднарук І., мір Вій за молоде українське покоління............ 712
Гілтон Річард, ген.-майор: Роля АБН у теперішній світовій кризі ... 1221
Той Петро, мґр: До проблеми впорядкування матеріялу про Степана
Вандеру .................................................... 345
Драґан Р.: Африка міняє своє обличчя. Друковано в чч. X і ХІ-ХП,
стор. 1110 і 1236.
Д.: Доля української мови в Україні............................ 363
Жук Єлисавета: Роля жінки в житті нації....................... 1161
Жук С., проф.: Аналіза думок українського емігранта............. 23
Коваль О.: Шлях Велетня (У 25-ті роковини трагічної смерти полк.
Євгена Конавальця) ......................................... 484
Косик Володимир: Жахливі злочини Москви (До 30-тиліття великого
голоду в Україні). Друковано в чч. V і VI, стор. 495 і 609.
Кушнір Михайло, д-р: Вій під .Крутами........................... 17
Марченко І., проф. д-р: Переможний дух української нації....... 127
Москаленко Андрій, проф.: Куба — воєнно-політичний і стратегічний
пляцдарм московсько-советського імперіалізму ............... 723
Москаленко Андрій, проф.: Україна для українців, а не для комунізму 1226
М. С.: Сучасна національна політика Москви......................123
Орловський Євген: Без вітрил і керми.......................... 4
Орловський Є.: За творців нової дійсности...................... 487
Павлюк М.: Десять років після смерти Сталіна.................. 1097
Ромен Левко: Недуги виросту .................................. 1393
Савчак В.: АДА — невидиме правління у США..................... 1104
Стецько Ярослав: Питома вага України по обабіч залізної заслони.
(Розділи: 1) Вій за ідеологічні вартості; 2) Історичне підґрунтя
світової ідейної і політичної кризи; 3) Китайсько-московські не-
порозуміння і Вільний світ; 4) Де місце нашого постою?). Друко-
вано в чч. IX, X і ХІ-ХП, стор. 963, 1083 і 1207.
Стиранка Мирослав: Культурний ренесанс в Україні ............ 340
Фуллер Дж. Ф. С., ген.-майор: Росія не є непереможна.......... 1211
Чапленко В., проф.: Чи новий етап у мовній політиці большевиків 1169
— : В боротьбі за українську державу........ ...........,. 137
— : Воля Народам! — Воля Людині!........................... ... 1203
1412
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Б. ІСТОРІЯ, НАУКА, ЛІТЕРАТУРА, КУЛЬТУРА, МИСТЕЦТВО
Статті й ессеї
Биковський Лев, інж.: Польське повстання у Варшаві 1944 року (Спо-
мини очевидця). Друковано в чч. І, П і ПІ, стор. 40, 166 і 228.
Биковський Лев, інж.: Поза Варшавою (Спомини очевидця)........ 809
Биковський Лев, інж.: Українці в Трапезунді в ХХ-у столітті... 1274
Боднарук Іван, мір: До історії одного табору.................. 177
Боднарук Іван, мір: На землі південного хреста. Друковано в чч. X
і ХІ-ХП, стор. 1163 і 1399.
Величківський Микола, проф.: Столипінська земельна реформа і
причини її невдачі ........................................ 859
Вергун Іван, інж.: Еволюція у світлі науки (3 приводу творів о. де
Шардена) ................................................... 36
Воропай О., д-р: До наших культурних традицій (Книги і бібліотеки
в Україні) ................................................ 157
Воропай О., д-р: Етнографія — наука про націю. Друковано в чч. ПІ
і IV, стор. 265 і 367.
Воропай О., д-р: Цілюще зілля (Із звичаїв нашого народу). Друковано
в чч. IV, V, VI, VII, VIII, X, стор. 468, 585, 716, 830, 950, 1193.
Григоріїв Юрій, проф.: Ювілей безсмертного твору (У 100-ліття опери
«Запорожець за Дунаєм«, 150-тиліття з дня народження і 90-ти-
ліття з дня смерти її автора). Друковано в чч. IV і V, стор. 449 і 570.
Драґан Р.: Нові шляхи людської думки (Від ренесансу по сьогодні —
й що далі?). Друковано в чч. І і II, стор. 28 і 148.
Жук Єлисавета: Українське жіноче коло (Перша українська жіноча
організація на Наддніпрянській Україні)...................... 643
Заклинський Мирон: Прогулянка на Крітський острів. Друковано
в чч. VIII і IX, стор. 908 і 1025.
Кізко Петро: Епітети в Шевченковій поезії....................... 463
Книш Ірена: Передвісниця української революції ................. 751
Книш Ірена: Останній салют Олені Степанів...................... 1304
Коцик Роман: Забутий поет (проф. Сильвестер Яричевський) ........ 97
Кухар Роман, д-р: Філософічні основи українського націоналізму ... 730
Кухар Роман, д-р: Словаччина з мовного погляду ................ 1157
Лукіяненко А., проф. д-р: Композитор Мих. Вериківський.......... 219
Луців В., д-р: Гетьман І. Мазепа і його співпрацівники (Будівничі
Мазепинської держави) ....................................... 623
Ляхович Т.: Україна перед княжою добою.......................... 504
Мелешко Ф., д-р: Літературна й наукова діяльність В. Чапленка ... 99
Моргун О.: На провесні то було... (Спогади про Лесю Українку).
Друковано в чч. IV і V, стор. 420 і 538.
Мухин Михайло, проф.: З життєпису академіка А. Кримського. Дру-
ковано в чч. VI, VII і VIII, стор. 637, 743 і 879.
Мухин Михайло, проф.: На Марґінесі життєпису і спогадів А. Крим-
ського ........................................................... 998
ЗМІСТ «ВИЗ. ШЛЯХУ* ЗА 1963 РІК 1413
Пеленський Є., д-р: Третій Райх і Україна (Документи з Нюрнбер-
зького процесу) ............................................ 1259
Ромен Левко: Веселка і — п’ястук............................ 457
Світ І.: Суд над українцями у Чіті. Друковано в чч. III, IV і V,
стор. 276, 381 і 514.
Трембіцький В., д-р: До питання українсько-грецьких державних
відносин ................................................... 1125
Чапленко В., проф.: Мовна позиція і мова Григорія Сковороди.... 649
Шалдій Д.: «По обидва боки океану*............................. 1053
Шаян Володимир, проф.: Слово про Лесю Українку.................. 987
Шаян Володимир, проф.: Життя і творчість Бориса Грінченка...... 1287
(іч): Микола Міхновський як письменник ......................... 465
В. ЛІТЕРАТУРА
1. Оповідання, новелі, поеми, нариси, спогади і т. п.
Алетіяно Є.: «З ідеєю в серці — зі зброєю в руках* (Спомини). Друко-
вано в чч. III, IV, V, VII, VIII, IX і XII, стор. 296, 399, 528, 758, 888,
1009 і 1316.
Аркас Микола, д-р: Ржевниці, одне з погаслих огнищ українського
культурного життя. Друковано в чч. VI, VII, VIII, IX і X, стор.
672, 774, 895, 1017 і 1132.
Аркас Микола: Слідами Тараса Бульби (Із спогадів про мого неза-
бутнього брата Миколу) ...................................... 1323
Балицький Федір: Табір «Орлик* (Лірична поема). Друковано в чч.
II і III, стор. 194 і 305.
Володимир: Баляда лісового шуму .................................. 493
Володимир Р.: Конотоп (Історична поема) ........................... 51
Володимир Р.: Слово ... .......................................... 789
Жук Єлисавета: Не віддам! (Оповідання) ........................... 560
Жук Єлисавета: Приречені (Нотатки) ............................... 768
Жук Сергій: У садку ............................................. 1343
Кенджицький Юліян: У Шевченка в Києві 1846 року................... 258
Кізко Петро: Є на світі люди (Розділ з П-ої частини повісти «Устим
Безрідний*) ................................................ 706
Кізко Петро: Каяття (Розділ з ІІ-ої частини повісти «Устим Безрідний) 939
Куліш Володимир: Ліс шумить (п’єса на 5 картин із повстанського
життя) ....................................................... 319
Лукіяненко Марія: Старогрецькі міти. Друковано в чч. І і II, стор.
87 і 222.
Матвіенко Т.: «В країні сліз жорстокій і страшній* (Уривки з поеми) 856
Омельченко Віра: Щоденник (Подорож до Австралії, 1950 рік)...... 814
Полтава Леонід: Поема про Тараса Шевченка........................ 243
Полтава Леонід: Леґенди України ................................... 409
Полтава Леонід: Пам’ятник «Героєві* (П’єса-ґротеск на 4 події, з інтер-
медіями) ................................................... 1345
Ромен Левко: Володарність (поема) ................................. 618
1414
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Савченко Наталія: Жертва (оповідання) ... ... 67
Савченко Наталія: Свати на дворі князя Ярослава Мудрого (історичне оповідання). Друковано в чч. VI, VII, VIII, IX і X, стор. 691, 793,
923, 1039 і 1143.
Славутич Яр: Рай і пекло (Пісня перша) 846
Стрілець Юрій: Вістун Олесь 201
Честахівський Г.: На могилі Т. Г. Шевченка 249
Щербаківський Вадим, проф.: Мемуари. Друковано в чч. І, II, IV і V, стор. 55, 213, 435 і 554. — : Ядро Всесвіту (переклав із санскриту Володимир) 1034
2. По езії
Балицький Федір: Мрія 1342
Грай же, вітре! 1342
Бора Богдан: Упадок 62
Полонянки 62
Мазепа 447
Жаль 447
Неспокій 688
Ідилія 688
Голод 919
Осінь-праобраз 920
Поріг 1142
Сила 1142
Володимр Р.: Палким серцем 209
На концерт 566
Високим і світлим 1139
Грінченко Борис: Боязким 1301
Г ю ї о В і к т о р: До батьківщини (переклав Андрій Легіт) 16
Жук Сергій: 1933 рік 210
Кізко Петро: Спогад 136
У світанків дороги ті самі 211
Принеси мені 211
Тобі одній 212
Близькість 212
У Роттердамі 483
Товаришу, Друже 564
Законом хай буде для тебе 767
Щоб каміння впало ... 792
Було сьогодні 921
Бери — читай 1038
Сади цвістимуть 1038
Гроза 1192
Легіт Андрій: Ти для мене 204
Уже давно ... 210
1933 рік 318
Вірю я 448
ЗМІСТ »ВИЗ. ШЛЯХУ « ЗА 1963 РІК
1415
Січовик .................................... 922
Я хочу ................................ 922
Павлові Тичині ............................. 1036
Чому сумний................................ 1037
Здавалось.................................. 1340
Приснилося ................................. 1340
Тополі і хмаринки ................. ....... 1340
Візія ..................................... 1341
Над рідним містом .......................... 1341
Л ель : Московський гад................... ... ... ... 790
Л у б с ь к а Ольга: Ранньою весною ...................... 446
Надвечірня пісня............................ 446
Птахи люблять волю.......................... 446
Засію ниву зорями .......................... 447
Мурович Лариса: Джерело сили ........................... ... 63
Молитва мистця .............................. 64
Сини доби ................................... 64
Сім’я героїв ............................... 208
Щастя ...................................... 208
Золоте намисто ............................. 316
Співець .................................... 317
Вишивана керея ............................. 565
Калина ..................................... 689
Дорога ..................................... 791
Дім ........................................ 792
Полтава Леонід: Із »Сповідей«............................... 1140
Ромен Левко: Києве! ......................................... 205
Музика ..................................... 205
Сентенція .................................. 206
Жорстокі ідилії ............................ 315
О, Ніяґаро ................................. 315
Капелюх і вітер........................... 563
Садовишневая стихія......................... 917
Дуб-Нелин ................................. 1036
Містерія ночі.............................. 1141
Наше море ................................. 1337
Благословилося на світ .................... 1338
Черінь Ганна: Бджола ......................................... 65
Поштар ..................................... 207
Щербак Микола: Майдан Софії ................................... З
Герої Крут ................................... З
Г. З ПРОЗИ І ПОЕЗІЇ УЯРМЛЕНИХ
1. Проза
Гуцало Євген: Колиска (етюд) ............................... 1371
Зленко Григорій: Мокрий гривеник (оповідання)............. 1373
1416
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
2. Поезії
Барандій Марія: Осінь ........., ................. ,........... 1370
Гончаренко Валерій: Замість монолога .......................... 1362
Корж Віктор: Каяття ........................................... 1370
Науменко Валентина: Я народилась на Україні...................... 567
Приходько Надія: Вогник ....................................... 1369
Симоненко Василь: Мечі......................................... 1370
Холодний Микола: Україні ........................................ 568
О рани, рани! .............................. 568
Шаповал Микола: Орел........................................... 1370
Юр’ев Валерій: Мовчання ......................................... 569
Ґ. ОГЛЯДИ І КРИТИКА
Кравчук Микола: 3 видань у поневоленій Україні. Друковано в чч.
І, III, V, VII і X, стор. 112, 352, 591, 836 і 1196.
Л. П.: Нова праця про Тараса Шевченка ......................... 1406
Наумович Софія: »Шляхи« Юрія Тарнавського....................... 111
Наумович Софія: Докторська дисертація о. Богдана Куриласа...... 234
Наумович Софія: Вартісний переклад (3 нових видань)............. 956
Наумович Софія: 3 нових видань ................................ 1190
Софія Наумович: Образки з минулого ............................ 1405
Рань Олекса: Поет розп’ятої батьківщини ....................... 1180
Ромен Левко: Шоста збірка поезій Яра Славутича.................. 233
І. Ж.: Цінна збірка новель ................................... 589
З українського життя у діяспорі (Хроніка). Друковано в чч. І, II, III,
IV, V, VI, VII, VIII, IX, X і ХІ-ХП, стор. 114, 236, 356, 473, 595,
719, 839, 957, 1078, 1198 і 1407.
Д. Р І З Н І
Кирпич А.: Уваги до статті проф. д-ра І. Марченка............... 349
Кирпич А.: Про національно-державні позиції українського народу 623
Марченко І., проф.: Відповідь Опонентові ....................... 579
Марченко І., проф.: Моя відповідь ............................. 1381
Овечко Іван: Манівці на обрії (3 блокноту читача).............. 1076
Скрипник М.: «Переможний дух« і «великий виграш»?.............. 1064
Суслик Л. Р.: Московські фальшування............................ 834
М. Трихрест: Не дискутувати — викривати!....................... 1387
— В поневоленій Україні: Мова про мову........................ 945
— До синів і дочок поневолених Москвою народів................ 843
— Леся Українка про московську імперію.................; ..... 943
— Наші зауваження до дискусії ............................... 1075
— У 80-тиліття д-ра Дмитра Донцова............................ 471
— 15-тиліття «Гомону України»................................ 1410
— Повідомлення в справі літературної спадщини М. Ореста ...... 472
З листів до Редакції. Друковано в чч. І, V, VII і ХІ-ХП, стор. 110,
582, 1077 і
Бібліографія. Друковано в чч. І, III і V, стор. 120, 355 і 590.
Пожертви. Друковано в чч. І, II, III, IV, V, VII, VIII, IX, X і ХІ-ХП,
стор. 117, 240, 359, 478, 598, 959, 1080, 1200 і 1417.
ПОЖЕРТВИ З НАГОДИ 15-ТИРІЧЧЯ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ«
І КУПНА ДОМУ УВС
В. БРЇТАНІЯ
(Продовження)
Листа ч. 1383. Жертвували: по
1 ф. — О. Пиляк, М. Жук, А. Сав-
рук, І. Стецюк, А. Чепіль, П. Курило,
Я. Демчук, Г. Кондрат, І. Чепіль, П.
Висоцький; по 10 ш. — Й. Гончар,
О. Машталір.
Листа ч. 1384. Жертвували: по
1 ф. — М. Галай, М. Луців, Д. Єйна,
В. Буняк, І. Логін, Д. Петриків, В.
Макогін, Д. Дутка; по 10 ш. — А.
Якимчук, І. М.; І. Андрусяк — 8 ш.;
по 5 ш. — М. Іванів, І. Логін.
Листа ч. 1385. Жертвували: М. П.
— 2 ф.; по 1 ф. — Настин, М. Реві-
ляк, П. Машталір; В. Г. — 15 ш.; по
10 ш. — М. Воробець, М. Івасів, І.
Сідельник; А. Явний — 5 ш.; Л.
К. — 4 ш.
Листа ч. 1386. Жертвували: по
2 ф. — С. Савків, Д. Розміриця, М.
Яроцький; по 1 ф. — В. Сапіжак, І.
Сливка, В. Попадинець, М. Олесь-
ків, П. Василишин, А. Вень, П. Ко-
валькевич; по 10 ш. — І. Незнаний,
В. Старик, Г. Гриіцук, М. Стасюк;
М. Туліка — 5 ш.
Листа ч. 1387. Жертвували: Т. По-
дільський — 2 ф.; В. Гасьотин — 1
ф.; по 10 ін. — В. Фендак, С. Маль-
ко, Д. Буряк, Д. Мацько, В. Вро-
мірський; по 5 ш. — Б. Словацький,
С. Бориславський, Т. Ковальчик.
Листа ч. 1388. Жертвували: по
1 ф. — М. Синишин, І. Здолини, С.
Шмиґлик, М. Кіцур; Козак — 10 ш.
Листа ч. 1389. Жертвували: по
2 ф. — М. Попович, М. Сливка, П.
Татарин, Г. Кирничний; по 1 ф. —
В. Спишник, О. Беґай, Д. Коваль,
П. Куліш, І. Пецюх, М. Рій, Вере-
мієнко; по 10 ш. — М. Данилко, Ю.
Оглабяк, А. Войцишевські, М. Ми-
щишин.
Листа ч. 1390. ЯСертвували: по
1 ф. — О. Пянтківський, В. Гук, М.
Подорожний; по 10 ш. — Д. Андрій-
чук, М. 3., П. Луцишин, І. Хмільов-
ський, В. Гринчин, В. Довган, В.
Пілюс; О. Томин — 7 ш. 6 п.; по
5 ш. — М. Микита, І. С., Ю. Стасів,
В. Романюк; Варусевич — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1391. Жертвували: по
1 ф. — В. Штокало, Й. Когут, В.
Лісовий; по 10 ш. — І. Матвійців,
І. Шило, М. Гайдукевич; С. Подо-
ляк — 5 ш.
Листа ч. 1392. Жертвували: П.
Карабінович — 2 ф.; по 1 ф. — Ф.
Яроцький, О. Здолини, Д. Здендзак,
П. Литвин, П. Пазиняк, Т. Ярмола,
М. Повх, В. Стадник, Д. Мельник,
Я. Деременда; по 10 ш. — М. До-
буш, І. Кріль, Г. Прокопів, А. Кос-
тенко, С. Хорт, А. Малишняк, Т.
Хомишак, І. Ониськів, Гр. Литвин,
А. Фарштейн, І. Леньо, П. Кузик,
В. Парфанюк, 3. С. О., Е. Двізок, С.
Пришляк, С. Дупак; по 5 ш. — Го-
робець, М. Ярмола, В. Галій, М. Ле-
вик, Г. Огроднічук, М. Ґалаван; А.
Березинський — 4 ш.
Листа ч. 1393. Жертвували: Пан-
чак — 2 ф.; по 1 ф. — В. Янцюк, І.
Яцик, Ф. Пундор, В. Піхович, Г.
Пшеничняк, Д. Максимів, П. Вуїк,
Г. Бас, І. Скавронський, Дм. Мару-
сяк, І. Романко, І. Кринціль, І. Де-
мянчук; по 10 ш. — С. Проць, М.
Тимчишин, В. Сморжанюк, М.
Дзьомбак; Д. Майковськи"' — 4 ш.
Листа ч. 1394. Жертвували: по
1 ф. 10 ш. — П. Сведригай.-.о, Д. І.,
П. Сисак; по 1 ф. — Приятель, І.
Черевка, Т. Гунда Фєдч.ішин; по
5 ш. — П. Богомас, А. Марковчч, С.
Зарічний.
Листа ч. 1395. Жертвували: І.
Кучмай — 3 ф.; по 1 ф. — М. Кам-
ра, І. Гунька, Д. Р.; по 10 ш. — С.
Ф., О. Озор, Р. Галина, Д. Г., Д. Ша-
гай, О. Буряк.
Листа ч. 1396. Жертвували: М.
Кузьо — 2 ф.; по 1 ф. — С. В., В.
К., Т. Кореновський, І. Копельців,
В. Сорока, О. Гладкий, П. Василик;
по 10 ш. — С. Дрозд, П. Боднар, О.
Зарицький, М. Антошків, А. Матків-
ський; Р. Петрович — 5 ш.; О. Кло-
ба — 2 ш. 6 п.
Листа ч. 1397. Жертвували: по
1 ф. — С. Д., Тхорик, Кулик, Ксьон-
дзик; по 10 ш. — Л. Зарецькі, В.
Левицький. (Далі буде)
Всім Жертводавцям і Збірщикам
— гциро дякуємо!