В.О. Балух, В.П. Коцур
ІСТОРІЯ
СЕРЕДНІХ ВІКІВ
У двох томах
Том 1
РАННЄ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник
для студентів вищих навчальних закладів
НАШІ КНИГИ
Чернівці 2010

ББК 63.3(0)41 я 73
Б 208
УДК 94 (100) „04/10” (075.8)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
(лист № 1.4/18 - Г - 2977 від 31 грудня 2008 р.)
Рецензенти:
Колесник В.Ф. ~ доктор історичних наук, професор, член-кореспондент
НАН України, Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Яровий В.І. - доктор історичних наук, професор, Київський
національний університет імені Тараса Шевченка
Балух В.О., Коцур В.П.
Б208 Історія середніх віків: У 2-х т. - Т.1. Раннє Середньовіччя: курс
лекцій. - Чернівці: ТОВ «Видавництво «Наші книги», 2010. - 496 с.;
ілюстр., карти.
ISBN 978-966-482-023-0.
Курс лекцій містить систематизований виклад історії Середньовіччя. Пер¬
ший том висвітлює процес переходу від античності до Середньовіччя, почина¬
ючи з кризи і падіння Західної Римської імперії та утворення варварських
королівств і завершуючи формуванням нової середньовічної цивілізації в Європі'
і Візантії (III - перша половина XI ст.). Посібник вміщує додатки (хронологіч¬
ну таблицю, термінологічний словник, географічні назви, список видатних
державних, військових, церковних і культурних діячів раннього Середньовіч¬
чя, бібліографію), ілюстрації, карти і покажчики.
Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів шкіл, коледжів, гім¬
назій, ліцеїв і широкого кола читачів.
ББК 63.3(0)41 я 73

Дітям присвячуємо
ПЕРЕДМОВА
апорукою успішного засвоєння знань, розуміння особливостей
історичного процесу розвитку людства студентами вищих нав¬
чальних закладів, підготовки висококваліфікованих спеціа¬
лістів, окрім високопрофесійного викладання, є достатнє
ільно-методичне забезпечення дисциплін, які їм читаються. Автори вже
довж десятка років працюють над цією проблемою, видавши курси
ій, підручники і практикуми з історії античної цивілізації і візантиніс-
. А поява навчального посібника О.О. Крижанівської та О.П. Крижанів-
го «Історія середніх віків: Вступ до історії західноєвропейського Серед-
іччя» стала додатковим стимулом для завершення давно розпочатої
ти з написання розширеного курсу лекцій з історії Середньовіччя, ме¬
лкого було узагальнити накопичений досвід при читанні цієї дисциплі-
іротягом ЗО років у Чернівецькому національному університеті імені
Е>едьковича і Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному уні-
:итеті ім. Г. Сковороди.
Ще одним приводом появи цього курсу лекцій стали питання змістової,
іологічної і географічної окресленості середньовічної доби. До цього часу,
іажаючи на визначення поняття «Середні віки» в класичних багатотом-
виданнях: німецькому «Lexikon des Mittelalters» і американському
tionary of the Middle Ages», появу фундаментальних праць відомих
шейських медієвістів Ф. Зайбта, М. Мгттераувра, Ж. Лв Гоффа та
х, перед фахівцями постає безліч нез’ясованостей і амбівалентностей.
:ри все новаторське значення цих праць, вони не розставляють акцентів
:новних проблем сучасного медієвістичного дискурсу. Отже, з метою
мої предметної визначеності автори вирішили написати курс лекцій з
рії Середньовіччя.
У першому томі навчального посібника подано 18 лекцій, присвячених
іоду раннього Середньовіччя. Вони охоплюють широке коло загальноєв-
ейських проблем епохи Середньовіччя (походження терміна «Середні віки»
люція поглядів на його суть, зміст терміна «феодалізм», його головні
ки і місце в історії цивілізації, характеристика основних інституцій серед-
ічного суспільства, погляди на періодизацію середньовічної історії, вклад
>едньовіччя у всесвітньо-історичний процес тощо). Автори намагалися звер-
увагу на теоретико-методичні засади, поставити акценти на основних
денціях і проблемах медієвістики, окреслити нові підходи до їх вирішення,

4
Історія середніх віків
визначити пріоритетні напрямки дослідження, дати визначення основних по¬
нять і категорій. Крім загальної характеристики типів джерел ранньосеред¬
ньовічної історії, кожна лекція розпочинається з огляду основних письмових
пам’яток аналізованого періоду тієї чи іншої країни.
Пропонований посібник висвітлює також широке коло питань господар¬
ського, політичного, соціального і культурно-духовного розвитку західно¬
європейських країн і Візантії доби раннього Середньовіччя. Причому хро¬
нологічні межі її визначені для кожної держави відповідно до особливостей
генези феодалізму та історичного розвитку. Тому виклад матеріалу для
одних завершується X (Італія), для інших серединою (Англія, Іспанія) чи
кінцем XI ст. (Франція, Скандинавія), для Німеччини - початком ХП, а
Візантії - аж початком ХНІ ст. Автори намагалися показати історичний
процес розвитку ранньосередньовічного суспільства в динаміці, врахувати
різностороннє його бачення і не виступати «судом останньої інстанції» при
оцінці тих чи інших подій та явищ.
Посібник насичений величезною кількістю найрізноманітніших подій,
характеристикою видатних державних діячів, політиків, правителів, пол¬
ководців, богословів, митців і мислителів. Хоча деякі історичні аспекти ав¬
тори висвітлили побіжно, з урахуванням того, що необхідний обсяг матеріалу
студенти отримують на семінарських заняттях.
При написанні посібника враховувалися дослідження провідних медієвіс¬
тів - В.Г. Васільєвського, С.П. Карпова, С.Д. Сказкіна, З.В. Удальцової та інших.
Багатий ілюстративний матеріал (малюнки, фотографії, карти, схеми)
дозволив яскравіше висвітлити процеси, які відбувалися в економічній, со¬
ціально-політичній, військовій та культурній сферах ранньосередньовічно¬
го суспільства. Для ілюстрування посібника автори використали матеріал з:
«Истории средних веков: Европа» (А.Н. Бадак, И.Е. Войнич, Н.М. Волчек. -
Мн., 2000), «Истории франков» (Григорий Турский. - М., 1987), «Альбома по
истории средних веков» (В.Ф. Семенов, А.А. Кириллова. - М., I960), «Древ¬
него мира в иллюстрациях» (В.Н. Дьяков, А.Я. Абрамович. - М., 1961), «Огляду
історії християнства» (С.В. Санников. - К., 2007), «Истории Византии»:
В 3-х т. / Под ред. С Д. Сказкина. - М., 1967. - Т. 1-2 та інших видань.
Династичні таблиці запозичені з підручника «История средних веков»:
В 2-х т. / Под ред. С.П. Карпова. - М., 2003. - Т. 1.
У додатках до посібника вміщені хронологічна таблиця, термінолбгіч- _
ний словник, географічні назви, перелік видатних державних, військових,'
церковних і культурних діячів раннього Середньовіччя, бібліографія, а та¬
кож предметний, географічний та іменний покажчики.
Автори висловлюють глибоку і щиру вдячність рецензентам, чиї кри¬
тичні зауваження і поради дали змогу вдосконалити текст і структуру по¬
сібника, а також усім тим, хто попередньо знайомився з рукописом і сприяв
завершенню роботи.
Сподіваємося, що вихід навчального посібника суттєво сприятиме по¬
кращенню знань українського студентства про західне Середньовіччя і Ві¬
зантійську імперію.	»

ВСТУП
АО ІСТОРІЇ
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Лекція
1
с—р
йя
1 	ь
езважаючи на існування на європейському континенті ви-
сокорозвиненої античної культури впродовж тривалого часу,
історія власне держав і народів сучасної Європи по суті роз¬
почалася в епоху, яку прийнято називати Середньовіччям.
Слід відзначити, що цей термін є досить умовним, як і поняття Європа, в
якому потрібно виділяти географічний і історичний зміст. По-перше, ще з
античних часів поняття Європа (від семітського кореня Ереб) ототожнюва¬
лося взагалі з усім «Заходом», подібно як Азія ототожнювалася зі «Схо¬
дом». По-друге, лише в Середньовіччі із великої територіальної спільноти
виділилася Західна Європа, що розвивалася своїм особливим шляхом. По-
третє, географічне положення Західної Європи не збігалося з історичним і
означало лише прибережну смугу на заході євразійського континенту. І,
по-четверте, в історичне поняття Західна Європа в період Середньовіччя
включали Англію, Францію, Німеччину, Італію, Іспанію, Швейцарію, Гол¬
ландію, Данію, Норвегію, Швецію, Угорщину, Португалію, Валахію, Молда¬
вію і Візантію. Тому саме викладу історії цих країн і буде присвячений наш
курс лекцій.
ТЕРМІН «СЕРЕДНІ ВІКИ» І ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ
Термін Середні віки (з латинської medium aevum - середній вік) впер,-
ше ввели італійські гуманісти у XV ст. Так, римський історик Ф.Бьондо
в «Історії від падіння Рима» назвав «Середньовіччям» час, що відділяв
його епоху від античності. Гуманісти, порівнюючи рівень культурно-освіт¬
нього розвитку Відродження з попереднім часом, називали Середньо¬
віччя періодом дикунства і варварства. І ця оцінка надовго укорінилася в
історіографії.
Визначаючи періодизацію історії людства, німецький вчений Й.Келлер
у XVII ст. остаточно ввів термін «Середні віки», поділивши всесвітню істо¬
рію на три періоди: античність, середньовіччя і новий час. Уперше було
визначено і хронологію середньовічного періоду: від поділу Римської імпе¬
рії на Західну і Східну (395 р.) до падіння Візантії (1453 p.). Незважаючи на

Історія середніх віків
нові наукові відкриття і досягнення, появу нового мислення і світогляду,
зміну критеріїв періодизації минулої історії людства, епоха Просвітництва
не породила суттєво нових оцінок Середньовіччя, яке й надалі вважали
добою панування релігійної свідомості, догматизму і забобонів. У 1756 р.
Ф.Вольтер у праці «Досвід про мораль і дух народів та про головні події
історії від Карла Великого до Людовіка XIII» писав, що, переходячи від
історії Риму до історії варварських народів, які його пошматували, «пере¬
живаєш почуття, подібні на відчуття подорожуючого, який залишив пре¬
красне місто і опинився в пустелі, покритій терном. Замість прекрасної
латинської мови - 20 варварських наріч, замість культури і законів - лише
варварські звичаї. Цирки й амфітеатри, що височіли в усіх провінціях, змі¬
нилися хижинами, покритими соломою. Великі дороги, такі красиві і міцні,
прокладені від підніжжя Капітолію до гір Тавру, покрилися стоячими вода¬
ми. Такий же переворот стався в головах. Григорій Турський і чернець
Фредегар із Сен-Галена - це наші Полівій і Turn Лівій. Людський розум
огрубів серед найбездушніших забобонів...»[Т. 2, с. 235].
На межі XVIII - XIX ст. відбулося суттєве поглиблення поняття «Серед¬
ні віки», пов’язане з двома досягненнями суто методологічного характеру.
По-перше, на зміну теорії коловороту, або циклічного розвитку людства, і
християнській ідеї кінця світу приходить гіпотеза безперервного суспіль¬
ного розвитку. Це дозволило побачити еволюцію розвитку людського
суспільства, в тому числі і в Середньовіччі, від стану занепаду до економіч¬
ного і культурного піднесення, що розпочалося з XI ст. По-друге, термін
«Середні віки»почав ототожнюватися з поняттям «феодалізм», починаючи
з французької публіцистики напередодні Французької революції 1789 р.
Історія Середніх віків стала бачитися як час панування феодальної систе¬
ми (докладніше про це в наступному параграфі). Таким чином, ідеологія
нового буржуазного світу загострила інтерес до Середньовіччя і навіть при¬
вела до його ідеалізації, тобто вперше середньовічна епоха перестала вва¬
жатися періодом «темних століть».
З появою нової філософії - позитивізму - зріс інтерес до комплексного
бачення історичного процесу, критичного підходу до аналізу джерел. Це
дало змогу більш адекватно оцінювати середньовічний період, хоча полярні
точки зору, стосовно значення Середньовіччя, продовжували існувати!. У
60-х pp. XIX ст. з’являється і наука з вивчення європейського Середньовіч-?
чя - медієвістика, яка існує й зараз. Але серед істориків і донині не вщуха¬
ють суперечки, кого називати медієвістами: тих, хто досліджує історію всіх
середньовічних європейських країн (в т.ч. України), чи лише займається
вивченням чотирьох європейських грандів - Англії, Італії, Франції і Німеч¬
чини. Хоча автори більш схильні підтримати останню точку зору, вона має
ще визріти і, головне, бути обґрунтованою для широкого загалу низкою
міжнародних конференцій, симпозіумів і круглих столів.
На сьогодні також немає одностайності щодо оцінки ролі Середньовіччя
в історії європейської цивілізації. І це закономірно, оскільки прихильники
тієї чи іншої гіпотези отримують її безпосереднє підтвердження самими

Лекція 1 Вступ до історії Середньовіччя
1
фактами середньовічної історії. Для багатьох, особливо публіцистів, Серед¬
ньовіччя асоціюється з проявами феодального насильства, неуцтва, неві¬
гластва і мракобісся, вогнищами інквізиції, голодом і спустошливими епіде¬
міями, моральним занепадом і низьким рівнем освіти. І тепер вади ниніш¬
ньої доби найлегше пояснити «пережитками Середньовіччя», як доби існу¬
вання людських пороків.
Але поряд з цим Середні віки залишили в людській пам’яті драматич¬
ні сторінки боротьби міщан із сеньйорами, масові єретичні рухи, ранні
прояви вільнодумства і соціальних помислів людства. Тому інша частина
істориків бачить у Середньовіччі лише моральні чесноти і прекрасні зраз¬
ки культури.
Крім суто фактологічних причин такої розмаїтості думок, є ще і суб’єк-
тивно-моральні фактори: кожна людина має свої уподобання, свої погляди
і свою життєву позицію. Скажімо, для одних єретичні рухи - це прояви
вільнодумства і свободи, а для інших - злочин проти Церкви і її догматів. З
точки зору соціально-політичних уподобань, Середньовіччя асоціювалося з
пануванням папського Риму, для інших - з початком становлення міського
самоврядування чи парламентаризму, для когось - із рицарськими ідеала¬
ми тощо. І це зрозуміло, оскільки сучасникам важко усвідомити, які мотиви
рухали людиною середньовічної доби.
Але чи ми шукаємо в Середньовіччі ідеали для сучасників, чи алібі для
виправдання людських пороків, мусимо визнати, що Середні віки були за¬
кономірним етапом розвитку і як будь-яка епоха досягли певних успіхів. До
нас дійшли чудові поетичні твори і пам’ятки народної творчості, прекрасні
зразки архітектури, скульптури і живопису, досягнення наукової думки.
Середньовічна епоха висунула плеяду знаменитих людей: поетів і прозаї¬
ків, художників і скульпторів, філософів і богословів, вождів народних мас
і вільнодумців тощо.
Крім того, на історичній арені в Середні віки з’явилися нові народи і
започаткувалося багато нині існуючих європейських держав: Англія, Фран¬
ція, Німеччина, Чехія, Польща, Скандинавські країни тощо.
Тому тут приходять на думку слова Й.-В. Гете з трагедії «Фауст»:
«Однак, чи є миліше щось на світі,
Ніж полинути в дух інших сторіч.
І виснувати з їх робіт,
Як далеко ми пішли вперед!»
Хотілося б також зауважити, що Середньовіччя не завжди було «серед¬
ньовічним», тобто, як і кожне суспільство воно змінювалося, дивно пере¬
плітаючи у собі старе з новим, прогресивне з консервативним, культуру з
безкультур’ям, освіченість з мракобіссям, добро зі злом, християнські чес¬
ноти з проявами грубощів і жорстокої злочинності.
Таким чином, термін Середні віки є умовним і сприймається він неодно¬
значно. А поділ всесвітньої історії на Стародавній світ, Середні віки, Новий
час і Новітню епоху є лише даниною науковій традиції. По-друге, дедалі
більше дослідників відходять від спрощеного ототожнювання Середньовіч¬

о
©
Історія середніх віків
чя з феодальним етапом розвитку людства. І для цього є всі підстави, оскільки
Середньовіччю були притаманні не лише феодальні, але й первіснообщинні,
рабовласницькі і капіталістичні суспільні відносини. Крім того, в ряді країн
(Візантія, Скандинавія) феодальна система так і не стала домінуючою, а в
деяких збереглася і після середньовічної доби. Однак Середньовіччя все ж
таки вважається неодмінним етапом в історичному розвиткові людства в
цілому і європейської цивілізації зокрема.
ЗМІСТ ТЕРМІНА «ФЕОДАЛІЗМ»
В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
Передусім слід визначити походження терміна. Він з’явився на початку
XVIII ст., в епоху Просвітництва, і походить від латинського feodum, feudum
[старофранкського fehu-od - «худоба» як майно, французького - fier (ф’єр),
англійського - fee (фі), німецького - lehr (лен)]. Так германські народи нази¬
вали в Середні віки спадкове землеволодіння, яке надавали своїм васалам
сеньйори як винагороду за службу (переважно військову).
В європейській і світовій науці термін феодалізм визначається як си¬
стема стосунків на основі феодів-ленів - земельних володінь або фіксова¬
них доходів (у натурі чи грошах), які надходять з певних територій, нада¬
них сюзеренами своїм васалам у спадкове володіння з правом інвеститури
(тобто надання частини цих територій своїм васалам) за умови виконання
служби на користь сеньйора - військової, адміністративної чи придворної.
Проте єдиного бачення феодалізму серед різноманітних історичних шкіл
досі не існує.
Ще з XVIII ст. головними ознаками феодалізму вважали або політичну
роздробленість, або феодальну ієрархію, або поєднання політичної влади із
землеволодінням чи, нарешті, панування особистих зв’язків.
З 30-х pp. XIX ст. в працях О.Конта, Дж.Мглля і Г.Спенсера феодалізм
змальовувався як особлива політико-правова організація суспільства з сис¬
темою сеньйоріально-васальних зв’язків. А Ф.Ггзо вперше визначив феодаль¬
ну власність як основу сеньйоріальних відносин, а її особливостями назвав
умовний характер та ієрархічну структуру, що визначали ієрархію феода¬
лів, а також поєднання власності з політичною владою. Але в таких харак-.
терних ознаках феодалізму явно ігнорувалася верства безпосередніх виро¬
бників - селян.
Увага до економічної історії викликала до життя теорію, ототожнюючу
феодалізм з натуральним господарством, а ринкові відносини - з новою,
уже капіталістичною економікою. Таким чином позитивізм підготував пер¬
ші кроки структурного, чи системного, аналізу.
У XIX ст. в історичній науці з’являються поняття «цивілізація», «сус¬
пільно-економічна формація», пов’язані з оформленням марксистської ме¬
тодології. В марксистському розумінні суть феодалізму полягала в іманент¬
них виробничих відносинах, обумовлених певним рівнем розвитку про¬

Лекиія 1 Вступ до історії Середньовіччя
дуктивних сил. Для виробничих відносин феодалізму характерно: пану¬
вання великої земельної власності, що знаходилася в руках феодалів; по¬
єднання великої землевласності з дрібним індивідуальним господарством
безпосереднього виробника - селянина, якому феодал надавав частину
своєї землі; наявність у безпосереднього виробника власних знарядь пра¬
ці і робочої худоби; позаекономічний примус над селянами, хоча форми
залежності були різними - від простих оброчних зобов’язань до кріпацт¬
ва. Це були первинні, матеріальні, чи економічні, ознаки феодалізму, від
яких залежали вторинні - надбудовні, а саме: умовний, ієрархічний харак¬
тер феодального землеволодіння та ієрархічність структури панівного
класу.
Форми земельної власності залежали в різні періоди розвитку феодаль¬
них відносин від конкретних історичних умов. У Західній Європі першою
формою феодальної земельної власності був аллод (спочатку - наділ об¬
щинника). З розкладом сільської общини і зростанням соціальної нерівності
селянський аллод різними шляхами (розорення, вимушене відчуження, прямі
захоплення, насильство) переходив у руки світської й духовної знаті, пере¬
творювався у велике земельне володіння і виступав як феодальна земельна
власність. Так виникає бенефіцій (пожиттєве володіння за умови несення
його власником васальної служби (частіше військової) на користь феодаль¬
ного сеньйора, який надавав бенефіцій. З розвитком феодального суспільс¬
тва пожиттєве володіння поступово перетворюється в спадкове - феод.
Визиск селян здійснювався в рамках феодального помістя - вотчини
(сеньйорії, манора). Саме вона була організацією стягування феодальної
ренти, що, згідно з марксистською концепцією, була формою реалізації влас¬
ності феодала на землю, або сукупністю різноманітних повинностей селян
на користь феодала. Феодальна рента виступала в трьох формах:
1) відробітковій (панщина), що переважала на ранніх етапах розвитку
феодалізму;
2) продуктовій (натуральний оброк);
3) грошовій (грошовий оброк), що переважала в період зрілого феода¬
лізму.
Продуктова рента давала селянину більший простір для ведення влас¬
ного господарства, для його розширення, а перехід до грошового оброку
привів до досить швидкого звільнення селян від особистої залежності і до
інтенсивної диференціації селянства.
Марксистська концепція феодалізму є логічною і загалом відповідає
життєвим реаліям. Але сакралізація чи навіть абсолютизація марксистсь¬
кого методу порушила комплексне бачення історичного процесу, приводила
до надмірного захоплення соціологічними схемами, певною мірою підміняла
аналіз реального життя.
В останній третині XIX ст. з’являється так звана «класична вотчинна
теорія», згідно з якою основою феодалізму була велика феодальна вотчи¬
на. З цієї теорії виросла концепція «двох феодалгзмгв»: політичного і соціаль¬
ного. Її прихильники (Д.Петру шевський, О.Савін) не вважали соціально-

IWD
Історія середніх вік
економічні ознаки феодалізму визначальними, віддаючи перевагу ролі дер
жави чи соціально-психологічному чинникові. Вотчина при цьому тракту
валася не як знаряддя визиску, а як гармонійне поєднання інтересів феод
лів (захищали працю селян) і селян (за це їх годували і зодягали).
Наприкінці XIX ст. Ж.Флакк суттєво змінив розуміння феодалізму, в
вівши його з особливостей людської психіки, тобто людського чинник.
Оскільки людству споконвічно притаманне почуття «відданості» й «оп
кунства», то вони з XII - XIII ст. скріплюються зв’язками поземельним*
що і визначає становлення феодалізму.
На межі XIX XX ст. представники «критичного методу» історични
досліджень (Г.Бєлов, А.Допш) вважали феодалізм «системою управління»
головною ознакою - політичною роздробленістю, а також поєднанням пол
тичної системи з «вотчинним капіталізмом».
Новий імпульс історичним дослідженням дали представники францу
зької школи «Анналів». Так, один з її фундаторів М.Блок основою феодалізм;
вважав васально-ленні зв’язки (відносини всередині феодального стану),
сеньйорію не феодальним інститутом, оскільки панський маєток склавс
раніше васальної залежності і надовго пережив її.
Концепція М.Блока про еволюційне становлення феодалізму була ро
критикована в другій половині XX ст. представниками іншого напрямк;
школи «Анналів» (Ж.Дюбі, П.Тубер, Р.Фосьє), які суть феодалізму вбачал:
в економічній системі, що базується на відносинах підлеглості селян феод
лам і реалізовувалася за допомогою феодального помістя. Крім того, Ж.ДюС
вважав, що перехід від античності до феодалізму відбувся внаслідок «фе
дальної революції» X - XI ст., коли в середовищі феодалів з’явився нови
військово-служилий прошарок - рицарство, без якого сеньйори не змогли
організувати свою адміністрацію, утримати в покорі селян і чинити опі
централізаторським прагненням королівської влади. А ці радикальні змін
в суспільстві він пояснює зовнішніми чинниками (припиненням набігів ар
бів, угрів і норманів, демографічним зростанням).
Концепція «феодальної революції» почала опонуватися з 90-х pp. X]
ст. Після тривалих дискусій наукова співдружність почала відмовлятис
від такого надто радикального терміна, погоджуючись зі змінами, які відбу
лися упродовж X - XI ст. в середньовічних суспільствах. Медієвіст
(Ю.Л.Безсмертний, Т.Біссон, Д.Бартелемі та ін.) пояснювали ці зміни на
лідком еволюційних процесів, перебудови вже створеної структури, набу
тя нею нових, більш зрілих форм.
І, нарешті, не можна не згадати теорії оксфордського професор
С.Рейнольдс, яка в книзі «Феоди і васали» (1994 р.) поширення феодальни
інститутів пов’язує не з розкладом ранньосередньовічних монархій, а нав
паки - з прогресивним зміцненням королівської і князівської влади післ
XI ст., з процесом політичного підкорення світу сеньйорів новим політич
ним лідерам середньовічного Заходу.
Підсумовуючи викладений матеріал, можна стверджувати, що на йині
ньому етапі розвитку медієвістики юридична концепція сутності феодалі

Лекція 1 Вступ до історії Середньовіччя
ЇШ
му, яка домінувала ще в першій половині XX ст., втратила підтримку. Біль¬
шість сучасних істориків взагалі відмовляються від самого поняття «феода¬
лізм». І це, напевно, продиктоване тим, що сусіднім з ним поняттям є «капі¬
талізм». Ці дві системи приховано усвідомлюються як такі, що йдуть одна
за іншою в процесі історичної еволюції, а поява соціалізму в цій ситуації
повинна осмислюватися як більш високий ступінь розвитку. Все це вело до
неприйняття глобального підходу, до монополії локального раціоналізму.
Дослідження обмежувалися приватними проблемами або вузькими терито¬
ріальними рамками. Усі спроби виробити нову загальну аналітичну модель
заздалегідь дискваліфіковані як відродження філософії історії, а будь-який
глобальний погляд на історію теж заздалегідь звинувачувався в тоталіта¬
ризмі.
Проте нам здається, що, на противагу соціальній логіці, логіка наукових
досліджень потребує абстрактної, узагальнюючої схеми, що охоплювала б
феодальну систему в цілому.
СОЦІАЛЬНІ, ПОЛІТИЧНО-ПРАВОВІ
ТА ІДЕОЛОГІЧНІ ІНСТИТУЦІЇ
СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СУСПІЛЬСТВА
Середньовічне суспільство було сільськогосподарським і, незважаючи
на його консерватизм, поступово змінювалося. Особливо істотними були зміни
у господарському і соціальному житті суспільства після формування фео¬
дальної власності на землю. Якщо основним соціально-господарським орга¬
нізмом первіснообщинного ладу і періоду формування феодалізму була об¬
щина, то наприкінці VIII ст. (хоча в деяких регіонах аж із XI ст.) у Західній
Європі складається феодальне помістя- (вотчина - в Німеччині; сеньйорія -
у Франції; манор - в Англії). Воно виконувало подвійну функцію: господар¬
ську (мало всі засоби для реалізації земельної власності феодалів) і соціаль¬
ну (збирання ренти і позаекономічний примус). Це був цілий комплекс
великої земельної власності і включав у себе домен - панську землю і зем¬
лю, віддану селянам, які проживали в помісті, у тримання. Сама панська
частина складалася з садиби феодала (житлових і службових приміщень),
лісу, лук, водоймищ і орної землі, розміри якої залежали від форм ренти в
помісті і господарської активності сеньйора. Зазвичай доменіальна земля
розміщувалася посмужно з селянськими наділами. У помісті відбувалася
інтенсифікація праці і розвиток продуктивних сил, організовувалася коопе¬
рація при проведенні панщинних робіт, розчистка і внутрішня колонізація
земель, впроваджувалися нові культури і методи господарювання. Крім того,
помістя до певної міри забезпечувало економічну стабільність селянського
господарства, гарантувало йому захист від державних поборів і особисту
безпеку під покровительством сеньйора в умовах феодальних уособиць.
Співвідношення розмірів доменіальної і надільної землі залежало від форм
ренти. З переходом від панщини до натурального чи грошового оброку роз¬

Історія середніх ВІКІї
міри доменіальних земель скорочувалися при одночасному збільшенні се
лянських наділів. Це приводило до посилення економічної ролі селянства, і
потім і до звільнення його від особистої залежності.
Проте реалії могли бути й іншими: визиск і насильство селянства :
боку сеньйорів могли руйнувати селянські господарства і позбавляти їз
економічної самостійності.
Незважаючи на функціонування феодального помістя, в Середні вік
продовжувала існувати і селянська община. Хоча вотчина і замінила біль
шість політико-юридичних функцій общини, особливо адміністративних
судових, за останньою залишилося право регулювання селянського відно
шення до землі - використання общинних угідь, порядок СІВОЗМІНИ, ЧИЙ
певною мірою впливала і на господарське життя вотчинника.
Але роль общини на різних етапах середньовічної історії була неодна¬
ковою. На ранніх етапах еволюції феодалізму соціальна роль общини май
же втрачається. А коли економічна роль селянського господарства посили¬
лася і селянство звільняється від особистої залежності, община знову почи¬
нає відроджувати свої соціальні і політико-правові функції. І в деяких кра¬
їнах (Франція, Італія, Іспанія ) община навіть отримала статус колективно
юридичної особи, ставши сільською комуною з правом виборного управлін¬
ня. Вона здійснювала контроль за використанням общинних угідь, збороь
ренти, судовою діяльністю вотчинника. Община могла навіть організовува¬
ти протистояння селян феодалу, укладати із сеньйором правові угоди аб<
письмові хартії, а на їх підставі звертатися з колективними скаргами
державні суди. Проте комунальних прав домагалися далеко не всі общин
скоріше навіть одиниці.
Період раннього Середньовіччя характеризувався досить низьким рів¬
нем розвитку продуктивних сил. Повсюдно панувало натуральне господар¬
ство, спрямоване в основному на безпосереднє задоволення потреб самогс
виробника, його сім’ї і феодала. Проте повільний прогрес виробництва вс<
ж таки відбувався. Перш за все у сільському господарстві виникли і поши¬
рювалися досконаліші системи землеробства. Нові культури, поряд із по¬
кращенням старих, з’явилися в городництві, садівництві, виноградарстві і
інших галузях.
Відбувалися зміни і в розвитку ремесла: покращувалися засоби вироб¬
ництва, вдосконалювалися прийоми ремісничої діяльності, хоча техніка j
феодальну епоху, базуючись на застосуванні ручної праці, розвивалася надтс
повільно. Усі ці зміни посилювали суспільний поділ праці, що на певному
етапі розвитку європейського суспільства, приблизно в X - XI ст., привелс
до відокремлення ремесла від сільського господарства і виникнення міст, яі
центрів ремесла і торгівлі. Міста, що спочатку були лише укріпленими пунк¬
тами, адміністративними чи релігійними центрами, поступово ставали го¬
ловними осередками товарного виробництва і товарообігу, сприяючи про¬
никненню торговельних відносин і в село. У результаті зростали і зміцню¬
валися економічні зв’язки міста і села, різних областей і територій, що велс
до поступового формування в них внутрішнього ринку.

Лекпія 1 Вступ до історії Середньовіччя
п
Товарне виробництво, розраховане на ринок, продаж чи обмін про¬
дуктів виробництва між різними господарствами, сприяло розвиткові
продуктивних сил. їх прогрес тепер пов’язувався саме з ринковими відно¬
синами, залученням у них господарств феодалів і селян, спеціалізацією
окремих галузей господарства (землеробство, тваринництво, різні види
ремесла тощо).
А це в свою чергу привело до економічного посилення міст, населення
яких починає протестувати проти політико-правового засилля сеньйорів,
на землях яких знаходились міські населені пункти. Боротьба між міщана¬
ми і феодальними сеньйорами набирала в європейських країнах, у залеж¬
ності від їхнього історичного розвитку, різноманітні форми - від викупу
міщанами привілеїв і вольностей у феодальних сеньйорів за гроші до від¬
критих збройних виступів за свої права. Привілеї і вольності, набуті захід¬
ноєвропейськими містами, створювали міщанам статус особливого стану,
який був представлений в органах станового представництва на місцевому
і загальнодержавному рівнях. Політичне визнання міщан сприяло вироб¬
ленню в суспільстві нової системи цінностей, в якій права людини не визна¬
чалися винятково її спадковою приналежністю до привілейованих станів.
Міста, що добилися самоуправління, реалізовували принципи колективної
виборної влади на противагу авторитарному та ієрархічному світові духов¬
них і світських феодалів. Хоча місто і надалі демонструвало свою феодаль¬
ну природу в дрібному характері виробництва і торгівлі, станово корпора¬
тивному характері власності (ремісничі цехи і купецькі гільдії), долученні
до феодальної ренти в її сеньйоральній чи централізованій формі (держав¬
ні податки), включенні міста в систему феодальних зв’язків (місто як колек¬
тивний васал чи колективний сеньйор).
З економічним зростанням європейських міст і звільненням їх від фео¬
дальних сеньйорів виникали і загострювалися соціальні протиріччя в сере¬
довищі міського населення: між міським патриціатом (багатими купцями
і лихварями), з одного боку, і міськими ремісниками, які об’єднувалися в
цехи (особливі союзи ремісників однієї спеціальності), з іншого.
У міру розквіту міського ремесла виникли соціальні протиріччя і в се¬
редині цехів, між власниками ремісничих майстерень (цеховими майстра¬
ми) і ремісничими підмайстрами й учнями, які відчували зростаюче при¬
гноблення з боку господарів.
І, нарешті, в місті були створені особливі форми культури і духовного
життя, які сприяли секуляризації свідомості, розквіту практичного і раціо¬
нального знання. Утворені в містах вищі навчальні заклади стали центрами
не лише освіти, але й вільнодумства. Тому і формування нової ідеології
гуманізму й культури Відродження були нерозривно пов’язані з міським
життям і культурою.
Середньовічне суспільство і його політична організація пройшли в своє¬
му розвитку декілька етапів. У європейських країнах склалися різні форми
державності: племінні князівства, поліетнічні королівства, деякі республі¬
канські утворення (наприклад, в Італії), імперії. Хоча стародавні германці

Історія середніх НІКІ
не зразу відмовилися від військової демократи, вони поступово запозичи
традиції римського державного устрою, і влада германських конунг
трансформувалася в королівську. Спочатку вестготи в Іспанії злилися
римлянами за територіальним принципом, і хоча посада короля ще бул
виборною, він уже мав публічну владу, оскільки не вважав королівстЕ
своєю вотчиною і не ділив його між своїми синами.
Не відразу сформувався в ранньому Середньовіччі і бюрократичн
апарат. Посадовцями призначалися королівські слуги: камергери, конюіг
кравці тощо, які виконували свої службові обов’язки на засадах особиста
зв’язків з королем. Тому влада мала начебто сімейний характер, а публЬ
ною вона стала значно пізніше.
У ранньосередньовічній Європі, коли існували неміцні державні об’єд
нання (наприклад, імперія Карла Великого), важливу роль відігравала систе
ма престолонаслідування. Владу або успадковували, або здобували завдя
системі виборів. Причому обидва принципи передачі влади співіснували, жод
з них не абсолютизувався. Як традиція варварського світу, королівство ввг
жалося спадковим володінням монарха і, як спадок, розподілялося між йо
синами, які або разом правили, або ділили спадок на частини збройним ішк
хом, породжуючи безлад. Щоб уникнути цього, вельможі прислуховувалис
до політичного заповіту правителя (за правом первородства або нащадк,
який народився, коли батько вже був королем). Призначеного спадкоємця п
за життя монарха прилучали до королівського сану.
Успадкування за заповітом, щоправда, не стало універсальним у Серед
віки. Воно прижилося в західноєвропейських країнах (передусім у Франц
з певним застереженням у Німеччині). Попри переважання цього принци
престолонаслідування, місцева специфіка була характерною для кожне
західноєвропейської країни. Наприклад, у Франції престол успадковув
один із синів попереднього монарха. В Англії до кінця X ст. трон успадковз
вав лише старший син; у Німеччині дотримувалися римської традиції, як
виходила з принципу виборності імператора (правда, замість армії німеці
кими магнатами).
Ранні європейські монархії були обширними, але неміцними. Монарх]
розраховуючись зі своїми вельможами за військову і цивільну службу з
мельними наділами, об’єктивно створювали умови для появи незалежн
магнатів. Тому уже з IX ст. , а особливо X ст. і до XIII ст. основними форМг
ми державних об’єднань стають князівства, герцогства, графства, марі
графства, абсолютно самостійні і лише номінально об’єднані під владою сла(
кого монарха. Європа вступила в період феодальної роздробленості (в cj
часній медієвістиці з’явився ще термін «феодальна трансформація»).
посиленню сприяла також практика виділяти усім синам монархів їхні
пайку і виникнення етнічних об’єднань (Бретань, Нормандія). Поряд зі свії
ськими князівствами з’являються церковні єпископії (особливо в Німе1
чині), посилюючи політичну строкатість Європи.
Проте період феодальної роздробленості однозначно не можна назве
ти часом безладу і регресу. Хоча королівська влада і була сильно обмеж(

Лекція 1 Вступ до історії Середньовіччя
на, вона продовжувала існувати, а місцеві вельможі справлялися з вну
рішніми і навіть зовнішніми проблемами (змови, усобиці, набіги) не гір
ніж монархи. І все ж довго така ситуація тривати не могла. Об’єктив
зріють передумови нової концентрації влади. До внутрішніх детермінан
належали:
1) піднесення економіки, зростання міст, розвиток товарно-грошових ві;
носин, демографічне збільшення населення;
2) збагачення королів, які, зрештою, стали заможнішими за своїх вас;
лів;
3) матеріальні можливості королів створити боєздатне і чисельне війс:
ко для боротьби з непокірними васалами;
4) формування бюрократичного апарату - опори монархії;
5) прагнення всіх верств до миру і правопорядку.
Серед зовнішніх факторів виділимо припинення спустошливих напад
арабів, угрів і норманів, що дало змогу зосередити сили для боротьби
сепаратистськими діями вельмож.
Процес централізації політичної влади в країнах Західної Європи трі
вав від XIII до XV ст. і завершився неодночасно. Держави набирають фо]
му станових монархій. Ще перші королі вирішували складні державні проі
леми за підтримки і порад своїх найвпливовіших васалів, але ці зібрані
ще не були представницькими. Коли ж в Європі розпочалася рецепція ри
ського права, було проголошено кардинальний принцип політичної культ
ри: «Те, що стосується всіх, має бути схвалене всіма». Монархи no4aj
добровільно поступатися частиною своїх прерогатив, щоб не лише забезп
чити внутрішній спокій, а й отримати згоду на оподаткування піддани
підтримку в війнах.
Започаткувала представницькі зібрання Церква. 1215 р. відбувся IV JI;
теранський собор за участю представників католицької і православної кої
фесій. Її приклад наслідувала світська влада. Монархи почали спочатї
спорадично, а згодом регулярно збирати наради з представниками магн;
тів, духовенства і купецтва. Такі представницькі органи називалися пі
різному: в Англії - парламент, Іспанії - кортеси, Франції - Генераль
штати, Німеччині - рейхстаг, Угорщині - сейм і т.п. З’являлися вони
різні часи і за різних обставин, відрізнялися організацією і політичною в;
гою. Зокрема, у більшості провінцій Франції й Іспанії, окремих німецьких
італійських князівствах представницькі органи формувалися на базі тры
основних станів: дворянства, духовенства, заможних міщан. У таких самі
органах Швеції, Тиролю, окремих провінцій Франції брали участь тако
представники вільного селянства, а в Угорщині магнати витіснили з ю
уповноважених від міщан.
Такі представництва рідко були виборними, оскільки право участі в н
надавалося окремим корпораціям і групам як привілей. Хоча представні
цькі органи здебільшого підтримували політику монархів і погоджували!
із запровадженням нових податків, правителі все частіше ставилися до н
з підозрою. Спочатку вони стали скликатися нерегулярно, а пізніше мрна]

Історія середніх віл
хи взагалі намагалися обійтися без них. Тому наприкінці середньовічн
епохи державний устрій багатьох західноєвропейських країн набуває фо{
абсолютної монархії.
З-поміж середньовічних країн виділялася Візантія, де впродовж всь
періоду існувала сильна централізована держава.
Складовою частиною державотворчого процесу було також формува
ня правової системи середньовічного суспільства. У ранньому Середньові
чі Західна Європа продовжувала користуватися нормами римського праь
звичаями германських народів і едиктами варварських королів, які пост
пово оформлялися як писане законодавство. З’являються варварські пра
ди, які поряд з усною традицією і свідками очевидців врегульовували ві
носини в новоутворених державах.
Нові економічні відносини в Західній Європі вимагали відповідного пр
вового забезпечення. Законодавицею мод завжди була Візантійська імп
рія, a «Corpus iuris civilis» Юстиніана став зразком для західноєвропейс
кого законодавства, яке набуло самостійного розвитку від діяльності знам
нитої Болонської школи. Саме завдяки її впливу в Італії склалася шко.
глосаторів під керівництвом Ірнергя (XI - XII ст.). Вони коментували зак
нодавство Юстиніана, залишаючи на полях рукопису свої помітки - гло
намагаючись ліквідувати термінологічні розбіжності і узагальнити прав
норми. Підсумком діяльності глосаторів стала знаменита праця Аккур
«Glosa Отапа» (середина XII ст.), яка й донині вважається класичною,
надавали найвищі посади при королівських дворах.
У Південній Італії склалася своя юридична школа - консиліато
(радників, консультантів), представник якої Бартоло де Сассоферра
(XIV ст.) написав фундаментальну працю «Opera отпіа». Консиліато^
першими вжили поняття «юридична особа» і надавали послуги державі
приватним особам. До їхніх заслуг слід віднести узгодження римського праї
з місцевими юридичними нормами. •
Проте римське цивільне право не мало такого всеосяжного впливу і
тогочасне правосуддя, як церковне (канонічне) право. Ще за папи Гелас
(V ст.) Церква, ґрунтуючись на вченні західного богослова св. Аврелія Авгу
тина, оприлюднила доктрину Двох мечів, згідно з якою Христос воло
обома мечами - духовним і світським, тобто абсолютною судовою владо]
але поділив її між імператором (суддею у світських питаннях) і папою (су,
дею у церковно-духовних питаннях). Пізніше ця теорія стала підґрунть
для амбіційних претензій папства на вселенське панування.
Серед церковних правників виникла школа декретистів, які започа’
кували багату церковно-правову літературу. У ХПІ - XIV ст. церковні юри
ти підготували «Звід церковного права» (Corpus iuris canonicis). Канонічі
право контролювало майнові справи, норми моралі і сімейно-шлюбні ст
сунки. І люди охоче зверталися до церковного суду, оскільки його процед;
ра була простішою і дешевшою. Крім того, якщо справа видавалася надг
заплутаною, вирішення її можна було передоручити Господу Богу
призначити Божий суд (Бог, мовляв, не схибить).

Лекція 1 Вступ до історії Середньовіччя
її
Судова організація Середньовіччя
була досить примітивною, а суд був ста¬
новим: феодали мали свій сеньйоріальний
суд, духовенство - церковний, а городяни
- міський. Вищою судовою інстанцією був
монарх. Королівська юстиція краще за¬
хищала права простого народу. Викону¬
вати ж судові функції в Середні віки було
нескладно. Судді задовольнялися найпро¬
стішими доказами вини, свідків заслухо¬
вували рідко. Але судді відповідали за
правильність винесених вироків. Суддю,
через якого стратили невинного, змушу¬
вали (в різний спосіб) публічно покаяти¬
ся, чим рятували його від помсти родичів
і зберігали на посаді.
Отже, середньовічна Свропа не роз¬
робила якісного законодавства і не ство¬
рила досконалої судово-правової системи.
Значну роль у середньовічному суспільстві відіграла Християнська церк¬
ва, яка здійснювала величезний і тривалий час монопольний вплив на
все духовне життя, сприяючи, особливо в XII - XIII ст., формуванню світо¬
гляду, розвитку європейської культури - писемності, літератури, архітек¬
тури, мистецтва. Релігія і Церква єднали європейські народи, прилучали їх
до нових етичних цінностей, сприяли формуванню загальноєвропейської
цивілізації. Водночас Церква була великим феодальним землевласником
(володіла третиною земельного фонду в кожній із західноєвропейських країн),
придушувала народну культуру, а в XI - XV ст. жорстоко переслідувала
середньовічні єресі та вільнодумство. •
ПЕРІОДИЗАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ІСТОРІЇ
Будь-яка періодизація, зазвичай, залежить від предмета дослідження і
від концепції, що була запропонована чи прийнята дослідником. Тому довоЛі
часто вона є суб’єктивною, а отже, неминуче умовною і недосконалою. Не є
винятком і періодизація епохи Середньовіччя, оскільки вона не була моноліт¬
ною, а мала регіональні і часові відмінності. Таким чином, хронологічні межі
Середньовіччя неоднакові для різних континентів і навіть окремих країн.
Проте у світовій і українській історичній науці майже немає суперечно¬
стей щодо початку Середньовіччя. В країнах Західної Європи біля його
джерел стояло падіння Західної Римської імперії (476 p.), розпаду якої по¬
сприяли і вторгнення варварських племен. Конфлікт і поєднання двох сві¬
тів - античного (греко-римського) і варварського (германського, кельтського
і слов’янського) - стали початком глибокої трансформації, яка відкрила
Збір мита з торгівлі вином
на користь єпископа

8 , . . ..
Історія середніх НІКІІ
новий, середньовічний період в історії Західної Європи. Для історії Візанті
початком Середньовіччя вважають кінець IV ст. (395 p.), коли утворилась
Східна Римська імперія.
На наш погляд, ця хронологічна межа теж є умовною, оскільки з падін¬
ням Західної Римської імперії чи з набуттям самостійності Візантії античне
цивілізація зникла не відразу. Та й Європа ставала «середньовічною» по¬
ступово, упродовж кількох століть. Тому часто цей рубіж для Західної Єв¬
ропи пересовують на кінець V - VI ст., а у Візантії аж до VII ст.
Ще складнішим є вирішення питання про рубіж між Середньовіччям
Новим часом. У радянській історіографії таким вважали англійську рево¬
люцію (1640 - 1660 pp.), що мала загальноєвропейське значення і поклалг
початок новому, капіталістичному устрою в Західній Європі, а також закін¬
чення Тридцятилітньої війни (1648 p.). Пострадянська медієвістика ще три¬
валий час зберігала попередні традиції, називаючи XVI - першу половину
XVII ст. то Перехідним періодом від Середньовіччя до Нового часу, то Ран¬
нім новим часом. І, нарешті, наприкінці XX ст. і українська медієвістикг
перейшла на західну періодизацію, що виводить XVI - першу половин
XVII ст. за хронологічні межі Середньовіччя, а кінець Середніх віків дату*
або серединою XV ст. - завоюванням турками-османами Константинополя
падінням Візантії чи закінченням Столітньої війни (1453 p.), або кінцеь
XV ст. - початком Великих географічних відкриттів, особливо відкриття»*
Америки (1492 p.). Саме ці факти докорінно змінили життя середньовічно
людини, привели до серйозних зрушень в її свідомості і духовних ціннос¬
тях, що створили новий образ світу, який рішуче поривав із Середньовіч¬
чям. Проте окремі західні медієвісти продовжують Середньовіччя до почат¬
ку XVIII ст., до середини XVIII ст. і навіть до кінця XVIII ст. (Велико
французької революції 1789 - 1794 pp.), мотивуючи це тим, що менталітег
основної маси населення - селянства помінявся лише після вказаних рево¬
люційних зрушень. Отже, проблема періодизації європейського Середньо¬
віччя не вирішена до кінця і на Заході.
Різнилася і різниться також внутрішня періодизація Середньовічч
Радянська історіографія поділяла його на три періоди: ранньофеодальниі
(раннє Середньовіччя) з кінця V до середини XI ст.; розвиненого феодаліз¬
му - з середини XI до кінця XV ст.; пізнього Середньовіччя (розкладу
феодалізму і зародження капіталізму) - XVI - перша половина XVII ст.
У західній медієвістиці існує цілий ряд варіантів періодизації Середньо¬
віччя. Зокрема, раннє Середньовіччя датують V - серединою XII ст. або V -
XII ст. Зріле Середньовіччя визначають XI - XIII або XIII - серединою ХІ\
ст., а пізнє Середньовіччя - другою половиною XIV - XV або XIV - XV ст.
Проте найбільш поширеною, засвоєною й українською медієвістикою, <
така періодизація:
1.	Раннє Середньовіччя (кінець V - перша половина XI ст.) - перехідниї
період від античності й варварства до феодалізму. Його характеризуют
- натуралізація господарського життя і слабкі торговельні та куль¬
турні зв’язки між областями і регіонами;

Лекція 1 Вступ до історії Середньовіччя
1
- примітивна державність;
- масштабні військово-міграційні рухи;
- нова соціальна структура суспільства (духовенство, рицарство і
селянство);
- низький рівень освіченості і засилля релігії в сфері культури;
- становлення католицького і православного християнського і мусуль¬
манського (ісламського) світів, що ворогують між собою.
2. Високе Середньовіччя (друга половина XI - XIII ст.) - період станов¬
лення і розквіту феодального суспільства, що відзначався:
появою міст, розвитком товарно-грошових відносин і формуван¬
ням бюргерства;
- цеховою організацією ремісничого виробництва;
розквітом васально-ленної системи і масовим закріпаченням се¬
лян;
- феодальною роздробленістю і панівним становищем у суспільстві
рицарства;
- посиленням папства і виникненням католицьких орденів;
- військово-міграційними походами на Схід;
виникненням єретичних рухів;
- поширенням освіти і розвитком культури.
3. Пізнє Середньовіччя (XIV - XV ст.) - період розкладу феодальних
відносин, який вирізнявся:
- руйнацією васально-ленних зв’язків і звільненням селян від крі¬
посної залежності;
- зародженням паростків буржуазних відносин;
- появою станово-представницьких монархій;
- заміною універсальних держав національними;
- соціальними протестами і повстаннями;
- внутрішньоєвропейськими війнами;
- втратою папством своєї могутності;
- секуляризацією свідомості і поширенням світської освіти;
- утвердженням раціональних і емпіричних знань;
- появою перших паростків гуманізму і Відродження.
Так виглядає періодизація Середньовіччя, хоча і вона є умовною, оскільки
не всі європейські країни, навіть класичні (наприклад, Італія і Німеччина),
не говорячи уже про Візантію чи Скандинавію, абсолютно точно відпові¬
дають їй. Але оскільки така періодизація міцно утвердилася в історичній
науці, то ми будемо дотримуватися її у своєму викладі.
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І СУЧАСНІСТЬ
Середньовіччя внесло свій неповторний і особливий вклад у всесвіт¬
ньо-історичний процес. Воно відділене від сьогодення багатьма століття¬
ми, і постає питання, чи дає воно бодай щось для розуміння сучасної

Історія середніх віків
історії? Здавалося б, що в сучасному світі історія Середніх віків має лише
суто академічний інтерес, але насправді вона має велике теоретичне і
практичне значення. Сучасне життя пов’язане із Середньовіччям багать¬
ма живими зв’язками, оскільки минуле завжди залишає свої наслідки.
Корені багатьох явищ і відносин сучасності сягають середньовічного ми¬
нулого.
Наведемо конкретні приклади. У середньовічну епоху утворилися біль¬
шість європейських народів і держав, з’явилися нації, зародилися національ¬
ні мови, культура, сформувалися кордони сучасних держав, а заодно і
пов’язані з ними проблеми, методи сучасної дипломатії. У середньовічній
Європі коріняться багато національних, етнічних і релігійних конфліктів
сучасності.
Суттєвими були і культурні досягнення, започатковані Середньовіччям:
перші європейські університети, які збереглися донині; книгодрукування;
паростки сучасного парламентаризму; військові досягнення.
У господарстві і побуті багатьох сучасних європейських народів збере¬
глися пережитки Середньовіччя, без яких важко, а то й неможливо глибоко
зрозуміти сучасний стан і долю таких країн, як, наприклад, Іспанія, Порту¬
галія, Італія і навіть Англія, не говорячи вже про ряд країн Азії - Пакис¬
тан, Індію, Іран, Туреччину, Сирію, Ірак і багато країн Африки і Латинсь¬
кої Америки, де рудименти Середньовіччя часом є визначальними.
Ставши християнською, середньовічна Європа розкололася на католи¬
цьку, православну і протестантську церкви, які і донині визначають релі¬
гійну свідомість і богословську думку європейців.
Середньовічна спадщина оточує нас у повсякденному житті. Це - місь¬
ке планування, готична і романська архітектура споруд, переважно соборів
і ратуш, скульптурне й іконописне їхнє оформлення тощо.
Таким чином, Середньовіччя збереглося в нашій культурі, нашій свідо¬
мості, нашому менталітеті, нашому побуті. Через пізнання Середніх віків
сучасна людина навчається критично підходити до модерної доби. Тобто
вивчення Середньовіччя є необхідним для нас засобом критичного ставлен¬
ня до себе і нашого сьогодення. Саме Середньовіччя викриває найгостріші
проблеми сучасної свідомості, причому як у негативному, так і позитивно¬
му сенсі, - тобто як у сенсі належної оцінки позитивних здобутків новітньо¬
го часу, так і в сенсі вказування на можливі альтернативи, на шляхи корек¬
ції негативних сторін сучасної доби.
Про актуальність вивчення історії Середніх віків свідчить і те, що
навколо її основних проблем і донині точаться наукові суперечки і диску¬
сії. Вони стосуються питань типології, генези і розвитку феодалізму в
різних країнах Західної Європи, шляхів виникнення середньовічних міст і
різниці в їх характері на різних етапах цієї багатовікової епохи, їхньої
ролі у феодальному суспільстві. Ведуться диспути про характер серед¬
ньовічної общини, ролі вотчини при феодалізмі, про значення держави і її
політики в середньовічну епоху, про співвідношення у феодальному сус¬
пільстві економічного і позаекономічного факторів, а саме про роль соціаль¬

Дек і і я 1 Вступ до історії Середньовіччя
II
ної психології й ідеологічних структур, Церкви і релігії. Існують супе¬
речки, чи була «криза» феодалізму в XIV - XV ст., а також про межі
середньовічної культури і культури Відродження, про співвідношення
гуманізму і Реформації, про періодизацію середньовічної історії тощо.
Таким чином, європейським і українським медієвістам вистачить роботи
ще не на одне століття.
Питання для контролю:
Визначте походження терміна «Середні віки».
Охарактеризуйте еволюцію суті феодалізму в історичній літературі.
Опишіть соціальні інституції середньовічного суспільства.
З’ясуйте еволюцію державних інституцій Середньовіччя.
Проаналізуйте суть судово-правової системи західноєвропейських
держав.
Розкрийте основні точки зору щодо періодизації середньовічної істо-
рії.
Чим важливе Середньовіччя для розуміння сучасної історії?
Назвіть сучасні проблеми у вивченні Середніх віків.

ДЖЕРЕЛА
РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОЇ
ІСТОРІЇ
Лекція
2
озвиток кожної країни, народу, суспільства найяскравіше
найбільш повно відображений в документальних матеріалам
або джерелах. Під історичними джерелами розуміють у
створене в процесі людської діяльності або те, що зазнало
впливу. Все, що в процесі історичного розвитку народжувалося або вид
змінювалося суспільством, об’єктивно відображає його поступ, несе в со(
інформацію про нього. Історія народів Західної Європи теж знайшла св
відображення у численних джерелах. Історичні джерела невичерпні, а
головна проблема в тому, як знайти і правильно витлумачити інформаців
що міститься в них.
КЛАСИФІКАЦІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
Незважаючи на те, що єдиної класифікації медієвістичних джерел ще
досі не вироблено, історики виділяють п’ять основних типів джерел,
різняться формами фіксації соціальної інформації:
1) природно-географічні (дані про географічне розташування, клімаг
ландшафт, ґрунти, рослинність, фауну та інші компоненти довкіллі
що впливали на розселення і життєдіяльність людей та, в свою чер
гу, зазнавали змін у результаті людської діяльності;
2) етнографічні (пережитки давніх технологій, звичаїв, уявлень, сте
реотипів мислення, традиційні типи житла і транспорту, одяг і їж;
фольклор і мовні архаїзми, що дійшли до сьогодення);
3) речові (матеріальні релікти минулого, добуті в тому числі й археолс
гією: житла, знаряддя праці, транспортні засоби, зброя, домашнє не
чиння, монети тощо);
4) художньо-зображувальні (пам’ятки архітектури, скульптури, живе
пису, прикладного мистецтва, що розкривають епоху в художніх of
разах);
5) писемні джерела (тексти, написані буквами, цифрами, нотами й it
шими знаками письма).

Лекиія 2
Джерела ранньосередньовічної історії
У принципі лише поєднання даних усіх типів джерел дозволяє скласти
цілісне уявлення про середньовічне суспільство. Однак їхня роль неоднако¬
ва. Речові джерела важливіші для вивчення перших століть Середньовіччя.
Фольклорні й етнографічні джерела, навпаки, значиміші для пізнього Се¬
редньовіччя. Проте найголовнішими для всіх періодів середньовічної історії
є письмові джерела, значення, різноманіття й інформативність яких зрос¬
тає у зв’язку з поширенням писемності, новими знахідками і покращенням
умов зберігання рукописів.
Від античної епохи європейці успадкували звичку писати гцо завгодно і
будь-де: на стінах і підмурках храмів та будинків, на міських воротах, цер¬
ковних дверях, щитах, гербах, медалях, посуді тощо. Ці, здебільшого лати-
номовні, написи різноманітні за змістом і містять чимало історичної інфор¬
мації. За приблизними підрахунками сумарна кількість латиномовних
написів епохи Середньовіччя сягає мільйона.
Історично сталося так, що середньовічна Європа для письма використо¬
вувала різноманітний матеріал. Спочатку основним матеріалом слугував
папірус. Писали на лицевому, відполірованому боці папірусу (recto); зворо¬
тній бік (verso) залишався
неполірованим. До речі, пап¬
ська курія використовувала
папірус для потреб діловодс¬
тва аж до XI ст.
На зміну папірусу у VIII
ст. прийшов пергамент -
якісніший і довговічніший ма¬
теріал. Його виготовляли зі
шкур волів, баранів, телят,
козлів, оленів і свиней. Але
коли потрібен був тонкий і
прозорий пергамент, його ви¬
готовляли зі шкурок недоно¬
шених телят, ягнят і козенят.
З пергаменту виготовляли
квадратні чи прямокутні ар¬
куші (folio), що брошурува¬
лися в зошити. Кілька зоши¬
тів складали рукописну кни¬
гу, яка називалася кодексом
чи манускриптом.
Оскільки пергамент був
дорогим і його постійно не ви¬
стачало, досить часто напис
на ньому змивали чи зішкря-
бували, а на його місце нано¬
сили потрібніший. Очищений
AV
III
V І
” cowdol.CN» §с<>Ло1.ол,с«влтхірок,Ср„чо1(|
U О'* П-*^*<*М5.<ЛСЧ іч •»paOp*Rt£KlSo&itT
T^rpolMnsqoeiNbasiLiCHmsroBont А
posiulORam qo*(nuomfbRo*ethiti>«fne
сі n-a і|ііГСО~ячиадгимт CDk'u-auі-глччги.
pOSTUUClHOINSrerLluinAN N0C|UIN10.pue
вомч qoeoit>NradrfSBfCNifius/«»,BiciH'l*
чашсЬІойоаесКікгсацаїраїтамоггіто
AN«U CplS«)|l«UsLlCINI40RoNIVISAmiAo
•os sappirr.wunANNi «■NiUfl'ftuoOCfim
(^bRoecchildis^aicm nCCINApOSTmORlf
a»RI S<U4DRONaSQrNITj5iqOCAO(VA5lMCA
лелчиллт iNi»nrRair,N.ccan’soni<n*pa.
ini iU' jyrqac веміачітлпріисогоФ cno
Мчлгїт отміїьиііОісьияиїт^скилгяАка
e^PUClTUBeRSeCONDyS
iNciPiaNTcwpm*ajBeR;1
~-§	трі-лрроІЛо»»*'
J
,r piLusibl.odo
urrb I ..
с c p »s cv> рлюо I
III
NI 1-А P pOl.l.O»*.\
u.i»«vrcja<?qaiN
TIANI •-	t
qaoiioAwir*l,l,i.
Рукопис VII ст„ уставне (унціальне) письмо

Історія середніх nihil
для повторного використання пергамент називали палімпсестом (грецьк. -
знову стираю). Сучасна технологія дає можливість реставрувати знище
написи.
З XIII ст. в Європі з’являється паперове виробництво, а на самому па
пері ставлять розпізнавальні водяні знаки (філігрань), які допомагають точ
ніше датувати джерела. Спочатку папір вважали недовговічним матеріа
лом, а церква і надалі продовжувала вести діловодство на пергаменті. '
лише в XIV - XV ст. папір поступово витіснив пергамент.
Писали переважно чорнилом, виготовленим з капустяного соку, купо
росу і чорнильних горіхів. До цієї суміші часто додавали вино чи пиво. Су¬
часна технологія визначає хімічний склад чорнила і може з’ясувати, оригі¬
налом чи пізнішою підробкою є текст.
Середньовічні письмові джерела, як правило, поділяють на три класи:
1) наративт (оповідні) - описують реальну чи вигадану дійсність j
всьому багатстві її проявів і відносно вільній формі. При їх викорис¬
танні потрібний відповідний науковий аналіз;
2) документальні - фіксують специфічною, здебільшого формалізова¬
ною лексикою соціально-економічні, соціально-правові та суспільно-
політичні сторони життя;
3) законодавчі - юридичні за формою, але різняться з документальни¬
ми тим, що фіксують не тільки існуючу правову практику, але і
спроби законодавства змінити її, а головне - спробу упорядкуваті
суспільні відносини, систематизувати соціальні градації і ситуації.
Дещо раніше від наративних джерел відокремилася художня літерату¬
ра, що відображала дійсність у художніх образах.
Серед названих трьох класів письмових джерел виділяють ще декількг
видів і різновидів. Так, серед наративних джерел виокремлюють: історичн
оповіді, агіографічну літературу, епістолярії, церковні проповіді і напучу¬
вання, наукові праці та художню літературу. А серед історичних оповіде
Середньовіччя виділяють
аннали, хроніки, біографії
генеалогії, історії тощо. З
свою чергу хроніки, на
приклад, бувають місце
і всесвітні, світські і цер
ковні, віршовані і прозові
міські і сеньйоріальні тощс
Загалом джерельн;
база Середньовіччя ма>
особливості. Через низьк;
грамотність середньовіч
ного суспільства інформа
ція передавалася здебіль
шого в усній форм[. Том;
джерел, особливо з ран
Середньовічний хроніст

Лекиія 2
Джерела ранньосередньовічної історії
В
нього Середньовіччя, збереглося загалом мало. До цього слід додати і мовну
ситуацію в Європі. За винятком Візантії (панувала грецька мова), частини
Іспанії (використовували арабську) та слов’янських країн (Київська Русь,
Болгарія, Сербія) у Європі панувала латинь, лексикон якої не встигав за
постійними змінами. Утворювалися значні розбіжності між розмовними
мовами і писемною латиною. Офіційні джерела були незрозумілими своєю
термінологією, стилем викладу і характером для більшості середньовічного
населення. Лише з XIV - XV ст. з’являються тексти, написані народними
мовами, хоча дипломатичні і церковно-релігійні трактати та наукові праці і
надалі писалися латинською мовою.
Не потрібно відкидати тут і суб’єктивний фактор. Книги створювалися
писарями, яких називали скрибами, що часто вживали незрозумілі терміни
і фразеологізми, інколи навіть у довільному значенні, що утруднювало ро¬
зуміння змісту тексту. Скрипторп знаходилися в основному у монастирях,
і писарі часто-густо, свідомо чи несвідомо, перекручували зміст на догоду
церкві.
Крім того, сучасних дослідників цікавлять і такі аспекти життя серед¬
ньовічного суспільства, які автори джерел не висвітлювали або з ідеологіч¬
них міркувань, або не вважали вартими уваги і банальними. Так, у джере¬
лах майже не відображені врожайність зернових культур, технологія сіль¬
ськогосподарського і ремісничого виробництва, майнове розмежування на¬
селення, тип сім’ї, повсякденне життя, ментальність народних мас тощо.
Донедавна в джерелознавстві розрізняли зовнішню і внутрішню крити¬
ку джерела, тобто аналіз рукописної традиції, стилю, формуляра тексту, а
з іншого боку - аналіз його смислового змісту. Проте сучасне джерелознав¬
ство базується на комплексному, цілісному вивченні пам’яток. Вивчення,
наприклад, формуляра грамоти висвітлює і соціально-економічний розви¬
ток суспільства, а дослідження змісту тексту нерідко стає вирішальним
при визначенні його достовірності чи датування.
Незамінну допомогу в інтерпретації джерел надають і неписані джерела,
які вивчають допоміжні історичні дисципліни: археологія, етнологія, історич¬
не ландшафтознавство, ономастика, нумізматика, мистецтвознавство тощо.
Медієвісти використовують у своїх дослідженнях також дані середньо¬
вічної генеалогії, геральдики, хронології, історичної географії, метрології,
титулатури, церковної топоніміки, догматики, кодикології, палеографії, ар¬
хеографії, дипломатики, сфрагістики тощо.
Випробуваним методом аналізу джерел залишається зіставлення даних
різних типів і видів джерел, які, висвітлюючи суспільство нібито з різних
боків, не просто доповнюють, але й коригують одне одного. В останні деся¬
тиріччя цей метод отримав додатковий імпульс у зв’язку з розвитком між¬
дисциплінарних досліджень.
Широко впроваджуються в медієвістику кількісні методи аналізу дже¬
рел, історична інформатика, зокрема створення баз даних і підготовка
електронних текстів, словників і довідників, хоча застосовувати їх слід
обережно і продумано.

Історія середніх віків
ДЖЕРЕЛА V - XI СТ.
Епоха раннього Середньовіччя це час примітивної державності, па¬
нування натурального господарства, слабких торговельних відносин між
країнами і регіонами, низької грамотності і клерикалізації культури. У
цей перехідний період від античності і варварства до феодалізму біль¬
шість жителів Європи продовжували жити за старими римськими зако¬
нами, що пристосовувалися до нових умов. За розпорядженням візантій¬
ського імператора Юстиніана І (527	565 pp.) ці закони були кодифікова¬
ні. Законодавство візантійського імператора складалося з чотирьох час¬
тин: «Кодексу Юстиніана» (законів римських імператорів II початку VI
ст.), «Дігест», або «Пандект» (систематизованих висловлювань найавто¬
ритетніших римських юристів у 50-ти книгах), «Інституцій» (короткого
спеціального підручника права) і <'Новел» (законів самого Юстиніана І).
Пізніше всі вони увійшли до обширного зводу законів, що отримав у XII
ст. назву «Corpus iuris civilis». Тоді ж сформувався і «Corpus iuris canonicis»
(« Звід канонічного права»), що містив найважливіші акти церковного за¬
конодавства, яке регулювало не лише внутрішньоцерковне. але й повсяк¬
денне життя віруючих. Оскільки законодавча комісія Юстиніана під ору¬
дою Трибоніана і Феофіла відібрала з давніх законів лише ті, що зберігали
своє значення, то і «Новели», і весь Звід цивільного права» є цінним
джерелом з історії раннього Середньовіччя. Ця пам’ятка неодноразово
перероблялася у Візантії і слугувала основою всього ранньосередньовіч¬
ного візантійського законодавства («Еклога* 726 або 741 pp., Василіки»
886 - 912 pp. тощо).
На Заході до XI ст. «Кодекс Юсти-
ніана» майже не був відомий, але в умо¬
вах пожвавлення товарно-грошових від¬
носин і посилення королівської влади
розпочалася так звана рецепція (запо¬
зичення, засвоєння) норм римського
права. До цього західноєвропейські юрис¬
ти користувалися більш раннім зводом
римських законів - «Кодексом імпера¬
тора Феодосія II» (438 p.). Він став ос¬
новою для деяких варварських коро¬
лівств на початку VI ст. при складанні
юридичних компіляцій, призначених
для романізованого населення («Римсь¬
кий закон вестготів»). Воно і надалі
дотримувалося римських правових
норм, що поступово перетворювалися в
звичаєве право. Римське законодавство
вплинуло також і на формування моло¬
дого королівського права.
ткшійтГеїшііюстис;
Заставка візантійського рукопису

Лекція 2 Джерела ранньосередньовічної історії
1
Кельти, германці і слов’яни, оселившись на території колишньої Римсь¬
кої імперії, зберігали свої давні традиції і звичаєве право, що усно переда¬
валося з покоління в покоління і змінювалося вкрай поволі. Проте поява у
них держав, тісні контакти з романізованим населенням, яке вже мало пи¬
сані закони, зародження нових відносин викликали необхідність фіксації
норм звичаєвого права і в них. Так з’явилися наприкінці V - на початку IX
ст. їхні судебники, відомі в медієвістиці як правди (Бургундська, Вестгот-
ська, Салічна, Саксонська, Рипуарська, Фризька, Тюринзька, «Едикт Ро-
тарі» у лангобардів тощо). Латинською мовою вони називалися законом
(lex) з назвою племені чи народу (lex saxsonum, lex frizionum).
У зв’язку з уповільненими темпами феодалізації на деяких територіях
такі судебники з’явилися значно пізніше: на Британських островах - у VII-
IX ст., а в Скандинавії - в ХІІ-ХІІІ ст. Причому, на відміну від континенталь¬
них правд, вони були складені не латиною, а місцевими мовами.
Однак варварські правди (leges barbarorum) не були повністю адекват¬
ними звичаєвому праву, хоча й були записом діючих правових норм. Укла¬
дачі судебників фіксували в основному штрафи й інші покарання за різно¬
манітні злочини і проступки. Тексти правд постійно правилися і доповню¬
валися під впливом нових суспільних відносин, хоча їх ранні редакції збе¬
регли важливі норми звичаєвого права. Найціннішою серед них є «Салічна
правда», створена на початку VI ст. у приморських (салічних) франків (до¬
кладніше у главі 4).
Поправки і доповнення до правд поступово оформлялися у королівське
законодавство, найціннішою пам’яткою якого є капітулярп (від лат. capitula
- глави, на які поділявся текст законів) франкських королів VIII - IX ст.
Вони поєднували в собі риси публічного, тобто державного, і приватного,
тобто вотчинного, права і містили найрізноманітнішу інформацію про гос¬
подарський лад, соціальний устрій, політичні інститути, військову справу
тощо. Найвідоміший «Капітулярій про маєтки» Карла Великого
(«Capitularae de villis»), створений близько 800 р.
Дослідження ранньосередньовічних джерел переконливо довели, що
законодавчі акти стосувалися практично всієї Європи, а господарські дже¬
рела розподіляються регіонами нерівномірно. Це пояснюється як початко¬
вою поширеністю документації у різних країнах, так і неоднаковою їх збе¬
реженістю. У Північній і Центральній Європі письмово стали оформляти
господарські операції, розпорядження та інші акти лише наприкінці ран¬
нього Середньовіччя, причому в основному за ініціативою держави і церк¬
ви. Поширеною була практика укладання ділових угод за допомогою урочис¬
тих ритуальних процедур на народних зборах у присутності значного чис¬
ла свідків.
На території колишньої Римської імперії складання письмових угод було
буденною справою, проте часто архіви гинули через зовнішні фактори (полі¬
тичні конфлікти, арабські чи турецькі завоювання тощо), недовговічність
матеріалу, на якому писали (виняток - Єгипет, завдяки особливим кліматич¬
ним умовам). Тому документів раннього Середньовіччя збереглося небагато,

Історія середніх віків
в основному в Італії і Галлії. З VIII ст. до нас дійшли сотні документів (на
пергаменті), переважно з Італії, прирейнської і придунайської Німеччини і
Північно-Східної Франції, з IX - X ст. - з інших районів Франції, з Іспанії,
Англії тощо. В XI ст. кількість документів (найчастіше — грамот, а також
хартій, актів) вимірюється вже тисячами. Більшість їх походить із церков¬
них архівів і збереглася лише в копіях - як правило, переписаних, інколи зі
скороченнями або вставками (інтерполяціями), у спеціальних збірниках -
картуляріях (від лат. carta - грамота); майже всі вони написані латиною.
Документи діловодства раннього Середньовіччя фіксували різноманітні
правові стосунки: постанови королівських чи князівських судів, особисті
розпорядження чи пожалування монархів (т.зв. дипломи), акти дарувань,
купівлі-продажу, обміну і надання землі в оренду, заповіти, вступ у залеж¬
ність тощо. Вони оформляли також деякі процедури церковного життя:
обрання абатів, освячення церков і т.п. Найкраще збереглися документи,
що засвідчували зміну власників земельних ділянок, а операції з рухомим
майном, боргові зобов’язання, рішення з кримінальних справ досить рідко
фіксувалися письмово, бо вважалися малозначними в очах сучасників.
З метою полегшення ведення діловодства складалися грамоти за пев¬
ним зразком - т.зв. формули. У них в абстрактній формі, без згадування
конкретних імен, дат, географічних назв, цифр викладалася суть справи:
випадки дарування землі, звільнення рабів тощо. Інколи наявність збірни¬
ків формул компенсують втрату оригінальних документів (наприклад, у
вестготській Іспанії).
Цінним джерелом раннього Середньовіччя є інвентарні описи маєтків
(переважно церковних), складені в VI - XI ст. Називаються вони поліпти-
ками (з грецьк. - «багатоаркушевий», або «книга»). Переважно це перелік
селянських держань із зазначенням місцезнаходження, обов’язкових пови¬
нностей, інколи також імен і соціального статусу держателів і членів їхніх
сімей. Крім як джерела з історії середньовічної вотчини поліптики викори¬
стовуються при вивченні демографічних процесів, історії населення і соці¬
альної психології.
На жаль, до нас дійшли далеко не всі твори тієї епохи. Ще менше з них
користувалися регіональною чи загальнодержавною відомістю. Більшість
документів складалися в одному, доступному обмеженому колу осіб, екземп¬
лярі, доля якого залежала від багатьох випадковостей (війни, пожежі, гра¬
бежі, релігійна боротьба тощо). До того ж пергамент коштував у середньо¬
вічній Європі досить дорого, тому й стародавніх документів збереглося мало.
До найважливіших історіографічних пам’яток раннього Середньовіччя
відносять історії - великі описи політичних подій, свідками або сучасника¬
ми яких були їхні автори. Наприклад, «Історія війн Юстиніана», написана
в першій половині VI ст. візантійським істориком Прокопієм Кесарійським,
«Хроніка» ченця Ісидора Севільського (кінець VI - 30-ті pp. VII ст.), присвя¬
чена історії вестготів, «Історія франків» «батька французької історії» Гри¬
горія Турського, написана в VI ст. (інші назви - «Церковна історія фран¬
ків» або «Десять книг історій»), «Церковна історія англів», написана у

Леки і я 2 Джерела ранньосередньовічної історії
VIII ст. «батьком англійської історії» монахом Бедою Високоповажним,
«Діяння саксів» ченця Вінукгнда Корвейського, «Історія лангобардів»
Павла Діакона, «Про походження і діяння готів» Иордана тощо. Усі вони
написані під впливом християнської традиції і розпочинаються «від ство¬
рення світу». Розповіді про минуле базуються на біблійних оповідях,
недосконалих творах попередників і усних переказах. Такі оповіді стали
одним із джерел жанру хронік, що поєднували розповідь про сучасні і
добре відомі автору події в одній країні (регіоні, місті) з компілятивним
і схоластичним нарисом «світової» історії попереднього періоду.
Середньовічна історіографія представлена також такими джерелами,
як біографії (наприклад, «Життя Карла Великого» Ейнгарда, IX ст.) та
аннали (щорічні записи найважливіших подій). Останні були коротким, су¬
хим, зовні неупередженим переліком мало пов’язаних між собою основних
подій політичного і церковного життя за той чи інший рік і називалися за
монастирями і кафедральними соборами, в яких створювалися. Розквіт за¬
хідноєвропейської анналітики (в Київській Русі - літописання) припав на
VIII - X ст. Серед них -«Королівські аннали», створені при дворі Карла
Великого, «Англосаксонська хроніка» короля Альфреда в Англії.
Важливим джерелом з історії раннього Середньовіччя були агіографіч¬
ні твори - житія святих (реальних і вигаданих, зарахованих церквою до
лику святих, опис їх подвижництва, страждань, чудес і видінь). Більшість
із них створювались у період християнізації (у Галлії - V- VI ст., у Британії
і Німеччині - VII - VIII ст.) і під час великих внутрішньоцерковних потря¬
сінь (наприклад, іконоборчого руху у Візантії VIII - IX ст.). Житія створю¬
валися за традиційними трафаретами, але і в них є повідомлення про реаль¬
них людей, в т.ч. про знаних політичних діячів (про канцлера Людовіка
Благочестивого, абата Бенедикта Аніанського, про «хрестителя Скандина¬
вії» гамбурзького єпископа Ангарія, IX ст.). Крім того, ці джерела містять
дані з історії матеріальної культури, економіки, судочинства, побуту, зви¬
чаїв, вірувань, соціальних конфліктів і, особливо, про духовну культуру
народних мас.
До цього типу джерел належать і церковні проповіді, покликані не лише
пояснити незрозумілі місця з Біблії, християнські заповіді, а й на конкрет¬
них прикладах життя праведників виховувати у віруючих моральні чесно-,
ти, впливати на їх світогляд. Але при опрацюванні цих джерел потрібно
відокремлювати правду від вигадок і загальних місць (топосів).
Хоча публіцистика ще не виділилась в окремий жанр, медієвісти вико¬
ристовували публіцистичний матеріал із послань і трактатів, що мали
часто відверто дидактичний характер. Наприклад, трактат «Про двірцеве і
державне управління», написаний наприкінці IX ст. рейнським архієписко¬
пом Гінкмаром для короля Карла Простуватого, трактат «Про управління
імперією» Константина VII Багрянородного, адресований його сину Ро¬
ману (середина X ст.). Вони є пам’ятками не лише суспільної думки, а
містять важливі свідчення про державний устрій, зовнішню політику, сусідні
народи, стосунки між соціальними групами і т.п.

Історія середніх ВІКІ1
Серед неполітичних трактатів виділяємо «Християнську типографгк)■>
візантійського купця Косьми Індикоплова (VI ст.), що описує багатства за¬
морських країн і торговельні шляхи до них; «Настанови для мирян» орле¬
анського єпископа Іонни (початок IX ст.), що пропагує християнські нормі'
публічної і побутової поведінки; анонімний англійський трактат початку ІУ,
ст. «Обов’язки різних осіб», що служить настановою вотчинникам у питан¬
нях господарювання і відносинах з васалами.
У період раннього Середньовіччя з’являються загальні і спеціальні ен¬
циклопедії: «Етимологи» Ісидора Севільського (початок VII ст.), «Про все¬
світ» майнцького єпископа Рабана Мавра (початок IX ст.), візантійські «Гео-
поніки» (середина X ст.), що були підсумком тодішніх агрономічних і агро¬
технічних знань.
Для історії культури і освіченості важливим джерелом є твори ранньо¬
середньовічних письменників. Крім того, що з них можна отримати свідчен¬
ня про різноманітні сторони придворного, військового, соціально-політично¬
го і господарського життя, сама тематика і стиль художньої літератури
орієнтація на певну (частіше за все античну чи біблійну) систему художні?
образів проливають світло на культурний розвиток суспільства (наприклад
«Садочок» Страбона Валафрида). Художня література була переважне
латиномовною на відміну від епічних творів, які написані народними мова¬
ми. Це в основному героїчні пісні і сказання.
Серед них виділяється німецька «Пісня про Хільденбранта» (IX ст.)
англійський «Беавульф» (близько 1000 p.), германська «Пісня про Нібелун-
гів» (близько 1200 p.), французька «Пісня про Роланда» (XIII - XIV ст.)
присвячена військовим походам Карла Великого, іспанська «Пісня про Сіда>.
(XIV ст.), в якій ідеться про визволення Іспанії від арабів, ісландські саг
(XII - XIII ст.). Проте використовувати епічні твори для історичної реконс¬
трукції доводиться вкрай обережно..
Питання для контролю:
Охарактеризуйте типи середньовічних джерел.
Проаналізуйте головні види письмових джерел.
З’ясуйте як писали в епоху раннього Середньовіччя.
Висвітліть значення законодавчих джерел епохи раннього Середньо¬
віччя.
Наведіть приклади наративних джерел.
Які документальні джерела раннього Середньовіччя ви знаєте?

Лекція
з
ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ
РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
І УТВОРЕННЯ ВАРВАРСЬКИХ
КОРОЛІВСТВ
роцес кризи Римської імперії, господарський устрій, сус¬
пільні відносини і система управління у германських племен
непогано висвітлені у письмових джерелах. Це перш за все
«Записки про галльську війну» Гая Юлія Цезаря (100 -
44 pp. до н.е.), який завоював Галлію ще в 50-х pp. до н.е. Його записки - це
обробки військових донесень, які щорічно відправлялися в сенат. Особливо
важливі глави 1-3 книги IV і глави 21-23 книги VI, або так звані «германські
екскурси», з яких друга більш пізніша і достовірніша. Цезар не був ґрунтовно
обізнаний з внутрішнім життям германських племен, тому його свідчення
вимагають критичної перевірки.
Правдоподібнішими є свідчення римського історика і державного діяча
Публія Корнелія Тацита (близько 55 - близько 120 pp.). Як намісник провінції
Белгіка (89 - 93 pp.) він жив поблизу Германії і мав можливість спілкува¬
тися з купцями і солдатами, які побували в Германії. Проте досить часто
Тацит описував порядки у германців категоріями римського суспільства.
Він знаходився в опозиції до імператорської влади в Римі і намагався про¬
тиставити розпущеності римської моралі суворість і простоту звичаїв гер¬
манського суспільства, які він певною мірою ідеалізував («Германія», «Ан¬
нали», «Історія»).
Свідчення про германські племена містить і «Географія» Страбона
(близько 65 р. до н.е. - 25 р. н.е.), який користувався даними творів своїх
сучасників, що пізніше були втрачені.
Пліній Секунд Старший (23 - 79 pp.) познайомився з побутом давніх
германців під час походів проти них. У своїй «Природній історії» він роз¬
криває розселення основних груп германських племен, характеризує спо¬
сіб життя і заняття германців.
У цілому для античних істориків характерно недостатнє знайомство з
порядками германського суспільства, намагання зобразити варварів більш
дикими і войовничими, ніж насправді. Проте за останні роки археологи,

Історія середніх ВІКІї
лінгвісти, спеціалісти з історичної географії і палеоботаніки накопичилі
значний матеріал, що дозволяє переглянути традиційні уявлення, які базу
валися на свідченнях письмових джерел.
Серед джерел, які висвітлюють латинський світ напередодні падіння За¬
хідної Римської імперії, слід відзначити Кодекси імператорів Феодосія II
Юстиніана І, що містять Конституції: перший (опублікований 438 р.) - від
Константина до Феодосія II, інший (529 - 534 pp.) - від Адріана до Юстиніан
Для IV ст. характерна поява різного роду скорочень. До них належат
короткі біографії римських імператорів «Про цезарів» та «Витяги про жит¬
тя і мораль римських імператорів» уродженця Африки Секста Авреліі
Віктора. Великою популярністю користувалася компіляція Еметропія «Ско¬
рочена римська історія до часів кесарів Валента і Валентиніана» в 1(
книгах, написана за дорученням імператора Валента.
Економічний розвиток Римської імперії епохи домінату відображений j
трактаті Рутилія Тавра Еміліана Паладія «Про сільське господарство» і
14 книгах, створеному на основі численних джерел його попередників (Ка¬
тона, Варрона, Колумелли, Плінія, Гаргглія, Марціала). Проте Паладій буї
не лише компілятором, збирачем чужих рекомендацій. Як власник багатьом
помість в Італії і Сардинії, він старанно займався господарством і том
часто посилався на власний досвід та досвід своїх сучасників. Усе це дозво¬
ляє розглядати працю Паладія як цінне і достовірне джерело з сільськогс
господарства і аграрних відносин Пізньої Римської імперії.
Докладно період домінату описаний очевидцем подій, останнім представ¬
ником римської історіографії Амміаном Марцелліном у праці «Діяння» і
31 книзі. До речі, збереглися лише останні книги (14-31), що охоплюють
період від 353 до 378 р.
До такого ж типу робіт належить твір Зосима «Нова історія», доведе¬
ний до 410 р. Слід відзначити також панегіричні праці: «Аннали» Нікомах
Флавія, присвячені Феодосію Великому, та «Панегірик» Семена про Конс¬
тантина Великого.
У IV ст. виникає і християнська історіографія. Близький до імператора
Константина кесарійський єпископ Євсевгй написав «Церковну історію» в 1C
книгах, біографію Константина та «Хроніку» (короткий огляд подій всесвіт¬
ньої історії, викладений синхронно). Римський оратор Лактанцій написа
ряд творів, серед яких найпопулярніший «Про смерть гонителів». А анти-
християнські настрої звучать у «Промовах» Лібанія. Важливе значення дл*
характеристики епохи домінату мають і документальні написи, які дійшл
до нас. Це написи на тріумфальних арках імператорів, записи законів і по¬
станов (наприклад, вердикт про ціни імператора Діоклетіана), почесні напи¬
си на честь знаменитих подій, написи на різних предметах і гробницях тощо
Джерела з історії варварських королівств загалом майже однорідні. Де
них відносяться правди, збірники формул, аннали, історії, житія святих
тощо. Серед вестготських документів виділяємо «Кодекс Ергха», Бревіаріь
Алариха, складений 506 р. для римського населення, «Старий закон» Ліу-
вігільда, Вестготська правда, «Книга суддів», збірник вестготських фор-

т
Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
мул (усього 46), всесвітні хроніки Орозгя й Іоанна Бг-
кларського, «Хроніка» єпископа Сарагоси Максима,
«Історія Толедського походу 673 р. короля готів
Вамби» єпископа Толедо Юліана, «Кордовський Ано¬
нім», «Вестготські листи»( VII ст.), акти церковних
соборів.
До вандальських і бургундських джерел відноси¬
мо «Історію переслідування» єпископа Віктора Ві-
тенського, «Житіє Августина» Нумідійського єпис¬
копа Посидія, закони Гундобада, Бургундська правда
з римським законом бургундів.
Документальні свідчення і матеріали до історії гу-
ннів, остготів та лангобардів містяться в «Константи-
новому збірнику», Едикті Теодориха І, «Історії го¬
тів» Аблавія, Равеннській хроніці Аноніма Валезія,
«Історії» Тридентського єпископа Секунда, Едикті
Ротарі (643 p.), у королівських законодавствах Грімо-
альда (668 p.), Ратхіса (746 р.) й Айстульфа (755 p.).
Слід виділити також хронікальну спадщину Дал¬
мата Ієроніма Стридонського, аквітанця Проспера
Тирона, єпископа Галісії Ідація, єпископа Віктора
Тунунського, дві відомі Галльські хроніки - 452 і
511 pp., а також твори видатних істориків Кассіодора
(«Історія готів»), Ісидора Севільського («Історія го¬
тів, вандалів і свевів»), Гїльдаса («Книга скорботи про розорення та завою¬
вання Британії»), Іордана («Про походження і діяння гетів») тощо.
Європейське середньовічне суспільство формувалося в умовах зіткнен¬
ня, взаємодії і синтезу античного суспільства з варварським світом кельтів,
германців і слов’ян. Розглянемо, як розвивалися ці два світи у переддень
західноєвропейського Середньовіччя.
КРИЗА РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Рабовласницьке господарство було рентабельним при стабільному при-»
рості нових рабів і дешевизні їхньої праці. Коли ж притік нових рабів з
варварської периферії зменшився, а ціни відповідно зросли, основним дже¬
релом поповнення робочої сили стає природний приріст рабства. Розши¬
рення рабовласницьких господарств і перехід до латифундій не виправда¬
ли себе. Власники повинні були змінити своє ставлення до рабів: визнаєть¬
ся їхнє право на сім’ю, забороняється розлучати її членів, закон не дозво¬
ляє страчувати без рішення суду, до якого можна було апелювати на погане
ставлення або навіть вимагати продажу іншому власнику. Почастішали та¬
кож випадки відпуску рабів на волю. Проте найбільшим стимулом для збіль¬
шення продуктивності рабської праці стало надання рабу пекулію - майна у
Євсевій
Кесарійський

41
Історія середніх вік
прижиттєве кори
тування (земельн
ділянки, робочого і
вентарю, худоби, май
стерні тощо). Хоч
власником пекулі
залишався рабовла
ник, пекуліст мав го
подарську і побутов
самостійність, вступа
у ділові стосунки с
своїм господарем, мі
навіть спільно з ниі
укладати угоду з третьою особою. Поступово пекуліст ставав прикріпленні
до землі самостійним господарем, якого вже не можна було продати бе
земельного наділу.
У період еволюції аграрних відносин періоду Пізньої імперії особлив
роль належала колонату. Спочатку колоном називали будь-якого колоні
та чи поселенця, але вже з І ст. н.е. - це дрібні орендарі, які обробляли чуж;
землю на договірних умовах, частіше на умовах оплати грошового, а з II сг
н.е. натурального оброку (зазвичай, третини урожаю).
Подальша еволюція колонатних відносин привела в IV - V ст. до поділ;
колонів на вільних (георггв) і приписних (адскриптіїв). Перші користув
лися значним обсягом особистих і майнових прав, а їхні набутки не вв
жалися власністю пана. Приписні ж розглядалися як «раби землі» (а, н
раби свого господаря), записувалися в ценз помістя, їх ділянки розглядал
ся як пекулій і належали землевласнику. Але поступово різниця між цим:
категоріями колонів стирається, оскільки вони втрачають риси вільної люд
ни, збір податків з колонів доручається землевласникам, які відповідають
за видачу колонів у суд, і відправлення їх на військову службу. А з середи
ни V ст. вони добиваються повного усунення колонів від військової пови
нності. Тобто межа між рабами і колонами зникає: вони піддаються однак
вим покаранням, не можуть свідчити проти свого господаря тощо.
На цей час припадає і законодавче прикріплення колонів до землі. Едик
Константина І 332 р. забороняв колонам під загрозою ув’язнення переходи
ти з одного маєтку в інший, зобов’язуючи землевласників повертати чужи:
колонів попереднім власникам. Едикт Валентиніана 371 р. уже остаточні
санкціонував спадкову прикріпленість колонів до того чи іншого маєтку,
вже навіть після цих едиктів колон залишався економічно самостійнішиї
за раба, оскільки особисто вів своє господарство, а частину вирощеної про
дукції залишав собі. Число таких безпосередніх виробників постійно зрос
тало за рахунок: селян, які потрапили під владу магната, полонених варва
рів, яких перетворювали у колонів, тощо.
У трансформації відносин власності важливу роль відіграли емфгтев
сис, патронат (чи комендація) і прекарій. Значне запустіння сільськогос
Приймання орендної плати у колонів

Лекиія З
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
подарських територій і спроби вийти з аграрної кризи породили особливі
відносини оренди: емфітевзис - довічна оренда, що надавала орендареві
широкі права, порівнювані навіть з правом власності. Орендар сплачував
канон (незначну фіксовану плату) власнику, вносив податки з землі і ретельно
її обробляв. В іншому він розпоряджався землею на свій розсуд: передавав
у спадок, здавав у суборенду, закладав чи навіть продавав. В останньому
випадку власник мав право першочергової покупки, але не скориставшись
нею, він отримував лише мито у розмірі 2% від ціни продажу. Термін
емфітевтичної оренди спочатку визначався у 29 років, а потім став пожит-
тєвим. Найчастіше такими орендарями виступали великі землевласники,
шо було одним з елементів феодалізації суспільства.
Помітним стало і значення дрібної оренди. Особливо показовою є ево¬
люція прекарію (букв. - «переданий за проханням»). Спочатку прекарист
не ніс жодних повинностей на користь власника, якого задовольняло те,
шо земля не пустує, але власник міг у будь-який момент прогнати такого
орендаря з ділянки. Проте з часом прекарні відносини починають оформ¬
лятися письмово, стають довготривалими і навіть пожиттєвими на умовах
несення певних платежів. Це приводило до потрапляння прекариста у
залежність від власника, але при цьому власницькі права його зміцнюва¬
лися, а сам прекарій ставав фактично своєрідною формою умовного зем¬
леволодіння.
Трансформувався і ще один давній інститут, а саме патронат, який озна¬
чав самовіддачу одних громадян під покровительство інших, впливовіших і
багатших. Його ще називали комендацією, і він не завжди був добровіль¬
ним. Дрібні і середні землевласники, рятуючись від державних і муніципаль¬
них повинностей, від зловживань влади чи сусідів, ціною особистої свободи
ставали під захист людини, втрачаючи право власності на землю, тобто
перетворюючись із власника земельної ділянки на її держателя.
Виділені вище явища соціально-господарського життя Пізньої Римсь¬
кої імперії відбувалися на фоні економічного спаду і кризи ПІ - V ст., що
характеризувалися: скороченням посівних площ, зниженням урожайнос¬
ті. натуралізацією ремісничого господарства, зменшенням масштабів мі¬
ського будівництва і торговельних операцій. Це свідчило про загальну кризу
рабовласницької суспільної системи, що збіглася з рядом несприятливих
конкретно-історичних обставин. Серед них - похолодання і вологість клі¬
мату, що згубно вплинули на сівозміни; демографічна криза, посилена
привнесеними зі Сходу епідеміями; посилення політичної нестабільності,
збільшене вторгненням варварських племен; вичерпування у Середзем¬
номорському басейні більшості відомих родовищ коштовних металів, ка¬
тастрофічний дефіцит у торгівлі зі Сходом, монетний голод, псування мо¬
нети тощо.
Проте матеріальні можливості античної цивілізації ще не були вичер¬
пані. землеробство і ремесло знаходилися все ж на високому рівні, а Серед¬
земномор’я залишалося провідним центром торговельних відносин. А пізня
античність характеризувалася і деякими позитивними рисами. По-перше,

Історія середніх вікі
перехід до екстенсивних форм господарю
вання сприяв покращенню екологічної
соціальної ситуації в античному суспільст
ві. По-друге, з’являється новий безпосе
редній виробник - людина, зацікавлена :
результатах своєї праці, бережливий гос
подар, гордий важливістю своєї праці дл:
суспільства. Хоча цей процес ішов дуж'
повільно і поступово.
Соціально-економічні зрушення епох
домінанту суттєво вплинули на держав
ний устрій Римської імперії та її соціаль
ну структуру. Ще в II - на поч. III ст. ви
никає новий становий поділ: на honestiore
(«достойні», «почесні») і humiliores («сми
ренні», «дрібні»), А в період домінату ста
нова структура ще більше ускладнилась
На вершині службової ієрархічної драби
ни знаходилися «найблагородніші» (поЬг
lissimi), за ними йшли «сяючі» (illustres
«найповажніші» (respectabiles), «найсвітлі
ші» (clarissimi), «найдосконаліші» (per
fectissimi).
«Clarissimus» — портретна	У ГРУПУ смиренних поряд з вільно-
статуя аристократа	народженими	плебеями все частіше ста¬
ли входити неповноправні верстви насе¬
лення: колони, вільновідпущеники і раби. Так формувалася нова структу¬
ра суспільства, де не було місця давньому полісному поділу на вільних
рабів.
Втрачають будь-яке значення і старовинні римські магістратури: одн
(квестори, едили) зникають зовсім, інші (консули, претори) перетворю¬
ються на почесні посади. Найвищі державні чини присвоювалися лише дру¬
зям імператора, звичайний середній чиновник досягав лише першого чищ
з «табеля про ранги» - видатного («egregious»). Розпорядження імператора
виконувалися штатом чиновників (officialis, cancellarii), які працювали і
різноманітних бюро (officia). Чиновники канцелярій прирівнювалися д(
військових і подібно до них поділялися на когорти (cohortalini), а самг
служба в канцелярії прирівнювалася до служби в армії (militia).
Сенат до 369 р. (коли представники східних провінцій стали збиратись
в Константинополі) збільшився до 2 тис. чоловік і став зборами гоноровитю
магнатів, які то плазували перед імператором, то переймалися захисто
своїх станових привілеїв і зовнішніх атрибутів влади 3 кінця III ст. імпера¬
тори перестали навіть звертатися в сенат за формальним їхнім затвер¬
дженням у сані. Цьому сприяло і перенесення резиденції імператорів j
Константинополь, Медіолан, Равенну тощо. Хоча в період політичної неста¬

Лекція з Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
більності, наприклад, у cep.V ст., значення сенату зростало і він відкрито
втручався у боротьбу за владу. А при сильних імператорах його роль зво¬
дилась до ролі міської ради столиці імперії.
Нитки всього управління державою сходилися у священному палаці
(sacrum palatium), що був точною копією східних палаців. При дворі знахо¬
дилася вища державна рада, чи консисторія імператора (consistorium
principis), в якій обговорювалися найважливіші державні справи, готували¬
ся закони, вислуховувалися іноземні посольства і вирішувалися в останній
інстанції судові справи.
Імператор був уже не першим серед рівних, вищим магістром, чия діяль¬
ність хоча б теоретично регулювалася законом. Все, що стосувалося особи
імператора, називалося «священним» (sacrum) чи «найсвященнішим»
(sacratissimum). Зовнішніми ознаками римського імператора служили діа¬
дема і пурпурова одежа, прикрашена коштовним камінням. Яскраві червоні
кольори, шовк, дорогоцінності відрізняли імператора і придворних. У пала¬
ці було введено суворий церемоніал, установлена спеціальна форма для
кожного рангу, поклоніння, цілування рук і ніг. Імператорів прославляли в
урочистих гімнах, і на їхню честь проголошували повні сервілізму панегі¬
рики. Піддані імператора при зустрічі з ним падали на коліна, закривали
обличчя і проголошували славослів’я. Проте при всій зовнішній стрункості
: нездоланності було немало децентралізуючих моментів, провісників май¬
бутнього розпаду Імперії.
Наприкінці ПІ ст. було ліквідовано старий адміністративний устрій ім¬
перії з його традиційним поділом на імператорські і сенаторські провінції,
особисті володіння імператора, союзні общини і колонії. Імперію поділили
на 4 префектури (Схід, Іллірія, Італія і Галлія), які очолювалися префек¬
тами Преторія, ті в свою чергу на діоцези (їх було 12) на чолі з вікаріями,
а діоцези - на провінцїі (їх число досягло 117), які очолювали ректори 4
розрядів у залежності від важливості'(проконсули, консулари, коректори і
президи).
Поділ управління імперією викликався міркуванням економічного і ад¬
міністративно-політичного порядку - господарським відокремленням окре¬
мих частин Імперії, з одного боку, намаганням полегшити керівництво ад¬
міністративним апаратом, забезпечити кращий захист держави і посилити
контроль за провінційними командирами і чиновниками - з іншого.
При Константині цивільна влада остаточно відокремлювалася від війсь¬
кової: префекти Преторія були цивільними посадами; арміями командували
magistri militum. Замість преторіанської гвардії ввели особливі палацові
частини (domestici, protestores).
Головним завданням імператорської адміністрації було отримання мак¬
симуму прибутків у вигляді податків і повинностей. При Константині ввели
п'ятирічний податок, що мав збиратися раз у п’ять років, в ювілейний рік
;'-гчератора. Насправді він збирався частіше і поширювався на всіх грома¬
дян. При цьому ввели і особливий, досить високий, податок на сенаторські
землі в розмірі від 2 до 8 фунтів золотом.

©J
Історія середніх вік
Енергійні заходи для впорядкування держ;
вних фінансів проводилися ще при Діоклетіа
(284 - 305 pp.), який намагався вперше в істо£
регламентувати ціни на основні продукти і пі
слуги, видавши «Едикт про тверді ринкові ціь
та заробітну платню». Проте грошовий -оЄ
було стабілізовано при Константині І. За йо:
реформою основною грошовою одиницею визн;
чали золотий солід вагою 4,3 г. З фунта золо'і
карбували 72 со лід и, а з фунта срібла — 144 с.
лікви, дрібною розмінною монетою став нум-'
(nummus) із міді, як старовинний ас. Співвідні
шення між золотою і срібною монетою більн
відповідало дійсному курсові, тому монетна с
стема Константина виявилася стійкішою і в з
неному вигляді проіснувала до кінця Імпер
навіть збереглася в Середні віки.
Була вдосконалена і фіскальна система. Усі власники (за винятком жі
телів Середньої і Південної Італії) повинні були сплачувати прямі податк
У сільській місцевості їхній розмір визначався відношенням розміру зем.і
що належала тій чи іншій людині (з урахуванням її родючості, місцезнахі
дження і характеру використання), кількості працюючих на ній. Для оціни
земельної власності і робочої сили вводилися умовні розрахункові одини:
[jugut («ярмо», тобто упряжка волів) і caput («голова»)], за якими всю сист<
му називали iugatio-capitatio. Humiliores спла¬
чували податок натурою, і називався він ан¬
ноною (річний врожай), a honestiores - гріш¬
ми. У містах розрахунок податку проводився
з урахуванням прибутковості ремісничих май¬
стерень, купецьких лавок і т.п. Нижчі верст¬
ви римського суспільства, крім того, змушені
були виконувати на користь держави більше
40 повинностей - відробіткових: ремонт доріг
і мостів, забезпечення транспортом тощо.
Сильний податковий гніт терпіли і міські об¬
щини. З часів Валентиніана І (364 - 375 pp.)
містам залишалася лише третина прибутків
від їхніх громадських земель.
Закон вимагав від чиновників двох речей:
1) постійної турботи про інтереси фіска і 2) фор¬
мального дотримання букви закону: «Не слід
вимагати того, що завдає шкоди фіску або су¬
перечить праву» [Кодекс Юстиніана, І, 19, 3].
Послідовне проведення фіскальної політи¬
ки привело до закріпачення станів. Едиктами Імператор Валентиніан І

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
316 і 325 pp. вищому стану міського населення - куріалам - заборонялос
залишати місто, де вони народилися. Ні постанови міської ради, ні розпоря
дження імператора не могли звільнити їх від несення муніципальних пови¬
нностей. Обов’язки куріалів стали спадковою повинністю. Занесення в списк
куріалів стало вже не пошаною (honor), а покаранням (locosupplicii). За нена¬
лежне надходження податків відповідали насамперед децемпріми не лиш
своїм майном, але й життям. При Валентиніані І видали декрет, за яки
наказувалося страчувати по 3 куріали на місто за недбалий збір податків.
Незважаючи на суворість законів, втечі з курій не припинялися. Вико
ристовували будь-яку можливість звільнитися від несення муніципальни
повинностей: переходили в нижчі стани, одружувалися на рабинях, служ¬
ницях, дочках колонів, йшли під патронат сильних і знатних людей. Всі,
хто мав можливість втекти з муніципій, переходили на іншу службу, йшли
в армію, канцелярію, обирали інтелігентські професії чи просто перехову¬
валися. З метою відтворення курій наказувалося проводити обстеження в
легіонах, когортах і канцеляріях, куди частіше за все втікали куріали, і всіх
занесених у список куріалів негайно повертали на їхню батьківщину, навіть
якщо вони зайняли ці посади з дозволу самих імператорів [Кодекс Феодо¬
сія, XII, 1, 13].
Тривало при Константині І і прикріп¬
лення ремісників до їхніх колегій (317 p.).
Не можна з повною достовірністю встано¬
вити, чи поширювалася приписка лише на
ремісників і купців, які працювали на дер¬
жаву, чи вона охоплювала взагалі всіх ре¬
місників і купців як державних, так і при¬
ватних підприємств. Скоріше правильне
перше припущення, оскільки повного закрі¬
пачення в Римській імперії ні в місті, ні в
селі не було. Одночасно з кріпосними зем¬
леробами, майстрами і купцями існували
вільні дрібні і середні виробники, так само
як до кінця античності існували вільні спіл¬
ки і колегії.
Реформи епохи домінату продовжили
Римській імперії життя приблизно на 1,5 -
2 століття, відсунувши її загибель, яка зда¬
валася всередині III ст. близькою і немину¬
чою. Проте багато заходів імператорів дали
не лише тимчасовий ефект, а в кінцевому
підсумку мали сумні наслідки.
Не оминула криза й ідеології пізньоантичного суспільства. Саме тоді
починає зникати уявлення про те, що інтереси окремого громадянина і гро¬
мадянської общини збігаються. Офіційні переконання про ідеальний харак¬
тер існуючого ладу перестають сприйматися на віру. Дедалі більше римлян

Історія середніх вікіь
відвертаються від активного громадського життя, цураються політики, при¬
ховують від держави свої прибутки, усамітнюються. У суспільстві зроста
апатія, людина зосереджується на своїх внутрішніх переживаннях і релі¬
гійних поглядах.
Одночасно переглядаються й інші ідеологічні уявлення античної епохи.
Так, втрачає значення чіткий поділ на людей вільних і рабів, оскільки в
рабі також починають бачити особистість. З’являється думка, що свобода
рабство - це стан не стільки юридичний, скільки моральний. По-іншом
починають ставитися і до праці, хоча лише для «смиренних», для яких вона
стає благом, запорукою здорового і чесного життя. Це свідчило про нові
цінності, що зароджувалися в пізньоантичному суспільстві.
лярними і дуалістичні вчення з їхньою ідеєю безкомпромісної боротьби добра
і зла (наприклад, мітраїзм). Проте найбільше відповідала духовним запи¬
там того часу нова, християнська релігія.
Сама ідеологія християнства з його принципами рівності всіх людей
перед Богом, загальної любові, надії на щасливе загробне життя були до
вподоби простолюдинам, які складали більшість населення. А вислів апос¬
тола Павла: «Для Бога немає елліна і іудея, ні вільного, ні раба» створив
передумови для перетворення християнства з полісної у світову релігію.
Благодать досягалася не мирською діяльністю, а близькістю до Бога («цар¬
ство Боже всередині нас»), а за праведне життя обіцялося посмертне благо.
Людина повинна була турбуватися не про зовнішні обставини свого існу¬
вання, а про духовне і в усьому покладатися на Бога.
Сцена з містерій Мітри
Проте з найбільшою си¬
лою корінний злам суспільної
свідомості проявився в релі¬
гійній сфері. Ще в рамках
полісної релігії робилися
спроби створити єдиний для
всієї Імперії культ верховно¬
го божества. Сюди проника¬
ють ідеї Великої богині мате¬
рі, Ізіди, Мітри, Яхве тощо.
Особливо популярним стає
культ сонячного божества.
Змінюються і релігійні настрої
народних мас, які шукають
душевного спокою і життєвих
благ через долучення до Бо¬
жої сили, мудрості і благода¬
ті. А з давніх землеробських
і сонячних культів обирають
окремі положення, як-от єд¬
ність животворної основи
всього сущого. Стають попу-

4111
Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
Сприяло поши¬
ренню християнст¬
ва і формування
стрункої церковної
організації. Хоча
спочатку прина¬
лежність до неї
була небезпечною,
згодом християнсь¬
ка община нада¬
вала мирянам
найрізноманітнішу
матеріальну і мо¬
ральну підтримку,
згуртовувала їх в єдиний колектив. Члени такої общини називали себе бра¬
тами і сестрами, вважалися рівноправними. Кожний віруючий міг бути вчи¬
телем, проповідником, пророком, слугою під впливом вищої сили благодаті
(charizma), яка осяває його в цей момент.
Соціальний склад християнської общини був неоднорідним. Спочат¬
ку тут переважали раби, вільновідпущеники, бідні верстви суспільства.
Християни закликали до себе убогих, сиріт, вдів, калік, грішників, блуд¬
ниць, тобто усіх, хто, згідно з античною традицією, знаходився у приниз¬
ливому становищі. Християнська ідея співчуття і порятунку вабила най¬
різноманітніших людей, не лише ображених соціально, але й страждаю¬
чих фізично, оскільки в полісній моралі був ідеал прекрасної і благород¬
ної людини.
Паралельно з утвердженням церкви ускладнювалася також і зовнішня
обрядова сторона християнської релігії, віра в загробне життя, воскресіння
мертвих, посередництво Христа (боголюдини),
чудеса і подібні до них елементи старих релігій
перейшли в християнську релігію. Християн¬
ський культ складався з цілого ряду символіч¬
них дій, слів, проповідей, пісень і молитов. Хри¬
стиянство, як і всі тогочасні релігії, глибоко син¬
кретичне. В ньому сплелися елементи трьох
країн: Іудеї, Еллади і Риму. Своєю догматикою
християнська церква повернена в бік Іудеї, фі¬
лософією - в сторону Еллади, а практикою - в
сторону Риму.
Істотною обставиною, що впливала на роз¬
виток раннього християнства, були так звані
гоніння на християн, хоча це питання було явно
роздуте християнськими істориками, які гово¬
рять про 10 великих гонінь, не рахуючи місце¬
ві. Перші гоніння - при Нерош і Домгцганг -
Нерон
Сцени з життя християн

ш
Історія середніх вік
вважаються легендарними. Вороже ставилися д
християн імператори Траян і Марк Аерелій, яки
виявляв велику схильність до стоїстичної філ
софії. Відомий його указ 176 р. про цькування хр
стиян. У 202 р. нову хвилю переслідувань поча
едикт Септимія Севера. Потім були гоніння з
часів Максиміана Фракійця.
Перше історично встановлене короткочасн
гоніння відбувалося за правління Деція (едикт 250 р.
Під його впливом Валеріан видав указ 253 {
проти церковних організацій, а в 257 р. заборо
нив єпископам здійснювати богослужіння, вла
товувати збори християн. У 258 р. сенаторів-хр
стиян почали позбавляти звання, конфіскувал]
їхнє майно, відправляли на примусові роботи.
Гоніння проти християн відбувалися за імпе
раторів Авреліана (едикт 275 p.), Діоклетіана і Галерія (укази 303 і 304 pp.
Діоклетіан 303 р. заборонив християнські богослужіння в Імперії, а церкві
руйнувалися. Християни змушені були приносити жертви язичницькиї
богам. Навіть дружина Діоклетіана змушена була здійснювати жертвопри
ношення. Проте ці гоніння приводили лише до відпадання окремих нестій
ких елементів, сама ж церква зміцнювалася і загартовувалася.
Отже, майже два з половиною століття йшло жорстоке нищення інако
думців. Рівень жорстокості переслідувань змінювався, інколи наступали часі
легалізації, але загальна лінія на придушення християнства витримувала
ся. Для християн це були часи природного відбору: слабкі духом не витри
мували, тобто відбувалося моральне та ідейне загартування християнствг
І водночас ця боротьба змушувала християнство рухатися вперед в ідейно
му і віроповчальному напрямку, відбиваючи напади зовнішніх і внутрішні:
ворогів.
Переслідування християн відмінив спадкоємець Діоклетіана Галері
едиктом 311 p., згідно з яким християнство проголошувалося дозволеної
релігією. Таким чином, переконавшись у марності спроб повалити христи
янсгво, римська влада припинила його переслідувати і спробувала постави
ти християнську церкву на службу державі, роблячи акцент на вигідні *дл;
держави такі сторони християнського вчення, як ідея смирення, непротив
лення злу насильством, визнання гріховності всього людства, теза «нема<
влади не від Бога» тощо.
А в лютому 313 р. співправителі Константин і Ліциній (тимчасові союз
ники і майбутні непримиренні вороги), самі залишаючись ще язичниками, :
Медіолані (Мілані) майже повторили едикт свого попередника, легалізува
вши християнство. Згідно з едиктом, християни отримали право відкриті
звершувати свій культ, а церковні організації - володіти будь-яким май
ном, в т.ч. нерухомим. Конфісковане раніше майно повертали християнам
Церква у свою чергу теж намагалася підтримувати імператорську влад}
Траян

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
4
Так, у 315 р. галльські єпископи заборонили християнам дезертирувати
армії під страхом відлучення. Проте однієї лояльності було мало. Держав¬
ній владі потрібна була церква з єдиною ідеологією. І коли в християнств
почали виникати суперечки з богословських питань, єретичні рухи, Конс¬
тантин скликав у Нікеї (Мала Азія) І Вселенський собор (з’їзд) єпископів,
які повинні були прийняти ряд рішень із спірних питань. Імператор органі
зував запрошення єпископів, допоміг привезти їх до Нікеї, відкрив собор,
виголосив вступне слово, в якому вимагав від делегатів собору виявити
єдність, влаштував урочистий прийом для учасників і військовий парад на
їхню честь.
Собор більшістю голосів засудив вчення Арія як єресь і прийняв Сим¬
вол віри про єдність Бога в трьох іпостасях, провів відбір і канонізацію
текстів священних для християн книг і сформулював обов’язкові для ни
правила поведінки. «Внутрішнє сум’яття в Церкві Божій, на мою думку,
більш страшне і обтяжливе, ніж війна і битва», - говорив Константин до
учасників собору [Діяння Вселенських соборів, Т.1, с.88].
Правда, не всі християнські організації визнали рішення І Вселенського
собору. Незгідні оголошувалися єретиками, тобто такими, що відкололися
від церкви.
Константин Вели¬
кий підтримав христи¬
янство із суто політич¬
них мотивів, а сам охре¬
стився лише 337 р. пе¬
ред смертю. Більшість
медієвістів констату¬
ють, що спадкоємці
Константина були хри¬
стиянами. Ця теза ви¬
магає серйозного уточ¬
нення. Так, середній
його син, Констанцій II
;337 - 361 pp.), був пе¬
реконаним аріанином, а
при відвідуванні Рима
імператор зацікавився
римською язичницькою старовиною, і язичництво в роки його правління н
переслідувалося. Його ж спадкоємець, Юлган Апостат (361 - 363 pp.), вза¬
галі зробив серйозну спробу відновити панівне становище язичницької ре¬
лігії, яку намагався реформувати, перейнявши від християн струнку цер¬
ковну організацію, а також ряд етичних положень. Хоча він і не пересліду¬
вав християн, духовенство було позбавлене тих привілеїв, яких воно домог¬
лося після Міланського едикту і І Вселенського собору. Рання смерть Юлі-
ана «врятувала» християнство. І лише починаючи з Іовіана (363 - 364 pp.),
зсі наступні імператори були християнами. А за часів правління Феодосія І
Хрещення Константина І папою Сильвестром І*

Історія середніх НІ КІ
(379 - 395 pp.) християнство було проголошено державною релігією, II Вс
ленський собор у Константинополі прийняв уточнений Символ віри і поч
лися переслідування язичників й інших єретиків. Проте ще довго язичн
цькі традиції й обряди залишалися серед населення Європи. Тому остато
на християнізація Європи відбулася вже в середньовічну епоху.
Яскраво проявилася криза античного суспільства і в загостренні соціал
них конфліктів. У народних рухах III - V ст. активно брали участь рабі
колони, дрібні землевласники, міський плебс, куріали тощо. До внутрішні
конфліктів додавалися також вторгнення варварів, сепаратистські тенден
ції провінційної знаті, єретичні рухи.
Поряд з пасивними формами боротьби - відмови сплачувати податки
втечі рабів, псування інвентарю, з’являються активні форми опору, в т.ч.
збройна боротьба і проти великих землевласників (латифундистів), і навіт
проти держави. Найбільше повстання пов’язане з рухом багаудів (від кель'
«бага» - боротьба) охопило Північно-Західну Галлію і Північно-Східну Ісп
нію. Центром повстання стала Арморика, а його учасники - дрібні землевла
ники кельтського й іберійського походження, раби і орендарі - впродовж
III - V ст. наводили страх на римську владу. «Від чого іншого вони стал
багаудами, як не від наших несправедливостей, нечесності судів, конфіск
цій та грабежів?», - риторично запитував радикально налаштований свящ
ник Сальвган [Про правління богів,V, 25]. Очолювали багаудів Елган і Амане
проголошені галльськими імператорами. Найвищого апогею повстанн
досягло в 80-х pp. III та 30-50-х pp. IV ст. Римський письменник Мамерти
писав: «Орач перетворився в піхотинця, пастух - у кавалериста, а селянин
у спустошувача, наслідуючи ворога-варвара» [Панегірик Максиміану, 14
Рим змушений був відправити цілу армію для придушення повстання.
Значного розмаху досяг і протест міського плебсу, який тепер вимага
не стільки хліба, вина і видовищ, а захисту від зловживань місцевих магн
тів і чиновників, чого вимагали і куріали. З цією метою Валентиніан І 365 j
ввів посаду дефензора (захисника) міста, покликаного захищати міщан ві,
пригноблення і несправедливості, розглядати скарги і наглядати за прав
суддям. Спочатку дефензори присилалися з Риму, а пізніше їх стали об
рати самі міщани з відомих жителів міст, інколи навіть духовних осіб (єпи
копів). Правда, до середини V ст. посада дефензора втратила своє попере
нє значення.
Досить часто народні рухи відбувалися під релігійними лозунгами, п
єднували соціальні та національно-релігійні вимоги. Найчастіше вони пр
ходили під прапором того чи іншого єретичного руху. Хочемо зауважит:
тут, що ранні єресі сприяли утвердженню в християнстві ірраціоналізму,
як це не парадоксально звучить, але єресі зробили велику справу в христ
янстві - вони допомогли генеральному паулінському напрямку, який ста
ортодоксальним, відшліфуватися в логічну, сталу, всебічно зорієнтован
релігійну систему.
Найвідомішими єресями III - V ст. були аріанство, несторганство
монофгзитство на Сході та донатизм і пелагганство на Заході.

Г\ 1=3
Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
41В
Опозицією паулістичному рухові став антитрингтаризм, що виник із
невміння осягнути єдинобожжя, діалектичний характер вчення про Трій¬
цю. В антитринітаризмі існувало дві течії: патригасганізм, який заперечу¬
вав самостійне існування Ісуса (Бог-Отець і Ісус Христос - це одна особа) й
евіонізм (чи монархганство), який визнавав існування Христа, але запере¬
чував його божественність. На їхній основі виник цілий ряд єретичних ру¬
хів на Сході.
У новозавітних текстах Христос виступає Боголюдиною, яка одночасно
має людську і божественну природу. До цього христологічного уявлення
включено вчення про троїчність божества. Повернувшись до питання про
співвідношення Бога-Отця і Бога-Сина, Арій з Александры (256 чи 280 - 336
pp.) висловив думку, що Ісус не був народжений Богом, а лише створений
ним. Отже, він не єдиносущний Богові-Отцю, а подібносущний йому. У гре¬
цькій мові різниця в цих словах полягає лише в одній букві «і» (Гомоусгос і
Гомоіусіос). Але в цю різницю було закладено дуже велике смислове зна¬
чення: чи є Ісус Христос Богом? Адже він був лише подібний Богові. Аріан¬
ство знайшло своїх прихильників в Єгипті, проникло до варварських пле¬
мен, і під його прапором велася боротьба проти Імперії. Незважаючи на
засудження вчення Арія І Вселенським собором, воно ще довго продовжу¬
вало існувати. Лише II Вселенський собор (381 р.) остаточно засудив аріан¬
ство і сформулював богословське положення «про одну-єдину божественну
субстанцію в трьох особах». Проте всі варварські племена (за винятком
франків) прийняли християнство в аріанській інтерпретації.
У тому ж IV ст. виникла ще одна єресь - несторіанство. Константино¬
польський патріарх Несторій (помер близько 451 р.) вчив, що Ісус - це
людина, яка лише ззовні з’єднувалася з другою особою Трійці, з Богом-
Сином, тому Діва Марія зовсім не Богородиця, а лише Христородиця, видатна
жінка, яка народила видатну людину. Феодосій II змушений був зібрати
III Вселенський собор в Ефесі (431 p.), де 153 єпископи засудили несторі¬
анство як єресь.
Проте Александрійсь-
кий єпископ Кирило з мо¬
нахом Євтихієм по-новому
виклали христологічну докт¬
рину: в Ісусі є лише боже¬
ственна природа. Це покла¬
ло початок новій єресі - мо-
нофізитству (від лат. слів
monos - один і fizos - при¬
рода). Знову скликали собор
в Ефесі (449 p., названий
розбійницьким») і при під¬
тримці імператорської вла¬
ди вчення Євтихія було
оправдане.
Руїни м. Ефес

т
Історія середніх ВІК
Римський єпископ не визнав такого рішення, і релігійна боротьба тр
вала. Новий візантійський імператор Маркгян (450 - 457 pp.) був про
єресей і зібрав IV Вселенський собор у Халкидоні (451 p.), на якому 4
східних єпископів засудили і несторіанство, і монофізитство. Про Ісу
Христа в Соборному посланні сказано: «Дві різні і неподільні природи
одній особі». Єретики цього визначення не визнали й утворили свої церкі
Послідовники несторіанства є і тепер в Ірані, Іраку, Сирії. Монофізитст
знайшло плідний ґрунт на Сході як привід відокремлення деяких церкоз
На Заході поширилося пелагіанство, назване за іменем Пелагія (по
ст.), яке відкидало один з основних догматів християнської церкви про Г{
ховність роду людського, робило з цього висновок про противоправніс
рабства й інших форм соціального пригноблення. Отримавши широке р
повсюдження в Галлії, пелагіанство послужило важливим джерелом є
тичної думки Средньовіччя, але не породило масових народних рухів.
Іншою була ситуація в Північній Африці, де послідовники єпискої
Доната (початок V ст.), під назвою донатисти, ратували за очищені
церкви від світської скверни, наполягали на повторному хрещенні грішн
ків, виступали проти втручання держави у церковні справи. Прихильник
вчення Доната підтримували різноманітні верстви населення Північ
Африки, від сепаратистськи налаштованої знаті до дрібних орендар
міського плебсу і рабів, всі ті, кому не подобалися тодішні порядки. З єр
сю донатизму пов’язаний рух агонгстиків, або циркумцеліонів (бродяг). Воз
сприймали існуючий світ як несправедливий і намагалися добровільно п
кинути його через самогубство або аскетизм чи подолати його несправе
ливість силою, виганяючи священиків і податківців, звільняючи рабів і зн
щуючи боргові розписки. Хоча донатистське духовенство не сприйма.
таких радикальних закликів. Римська армія двічі завдавала поразі
агоністикам. Проте окремі донатистські общини продовжували існувати ,
VIII ст. (до мусульманського нашестя).
Широкомасштабні народні рухи руйнували основи рабовласницько
суспільства, але знищити його не змогли. Проте у справу втрутився зові
шній чинник - варварські завоювання.
СТАРОДАВНІ ГЕРМАНЦІ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЙ
Могильщиками Римської імперії стали північні варварські народи - ге
манці, кельти, фракійці, сармати, слов’яни тощо. Вони знаходилися і
різних щаблях історичного розвитку, але напередодні вторгнення на тер
торію Імперії в IV - V ст. стояли на порозі цивілізації, тобто формувані
державності. Особливо ця тенденція проявилася у германських племен.
Слово «германці» було введене античними авторами для назви народ
які жили на північ від Альп і на схід від Рейну, між кельтами і сармата
Зокрема, в районі Одера-Ельби мешкали західногерманські племена {фра
ки, алемани, сакси, фризи, тюринги), на схід від Одера - східногермансь

Лекція з Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
(готи, вандали, бургунди, гепгди, лангобарди), у Скан¬
динави - північногерманські племена (юти, свеви). Вони
були корінними жителями цих територій. «Хто захо¬
тів би переселитися в країну з такою непривабливою
землею і суворим небом?» - стверджував Тацит [Гер¬
манія, II].
Римський історик характеризував германців як
високих, русявих, голубооких (з жорстким поглядом),
імпульсивних, витривалих, терплячих, але не схиль¬
них довго і напружено працювати.
Досить дискусійним залишається питання про гос¬
подарський лад стародавніх германців через відсут¬
ність достатньої кількості джерел. На сьогоднішній день,
враховуючи дані археології, ономастики, історичної
лінгвістики, вважається, що
стародавні германці уже в І ст.
н.е. вели осілий спосіб життя,
незважаючи на епізодичні мі¬
грації окремих колективів і ці¬
лих племен на значні відстані.
Мігрувати їх змушували не
особливості господарського
укладу, а зовнішньополітичні
обставини, демографічна кри¬
за (перенаселеність територій),
порушення екологічної рівноваги, коливання клімату
тощо. Хоча рівень розвитку окремих племен зале¬
жав від віддаленості їх від кордонів Римської імпе¬
рії: найрозвинутішими були племена, які жили по
сусідству з римлянами.
За часів Цезаря і Тацита головною галуззю гос¬
подарства у германців було скотарство, особливо у
Скандинавії, Ютландії і Північній Германії, де пе¬
реважали прекрасні луки, а орної, родючої землі не
вистачало. Розводили велику рогату худобу, овець і
свиней.
До IV ст. скотарству уже не поступалося за важ¬
ливістю і землеробство, хоча часто носило ще підсіч¬
но-вогневий характер. Землю обробляли ралом (со¬
хою) чи плугом у залежності від характеру ґрунту:
на важких глинистих ґрунтах, відвойованих у лісів,
плуг був вкрай необхідним і став революційним вина¬
ходом, а на луках і гірських місцевостях його викори¬
стання було недоречним.
Полонена
германська жінка
Знаряддя праці
давніх германців
Гай Юлій Цезар

№
Історія середніх nihil
У германців правильні сівозміни лише починали складатися, поступов
поширювалося двопілля з чергуванням ярових і озимих, рідше - зернових с
бобовими і льоном. Вирощували в основному морозостійкий овес, швидк
дозріваючий яровий ячмінь, ярові сорти жита, рідше пшениці. Зерна хронічн
не вистачало, бо крім хліба і каші з нього виготовляли також пиво -
головний хмільний напій германців. Тому основою харчового раціону бул
м’ясомолочні продукти і городина (коренеплоди, капуста, салат). Кліматич¬
ні умови не дозволяли займатися садівництвом і виноградарством, а потре¬
ба в солодощах задовольнялася за рахунок дикоростучих плодів, ягід і мед
Полювання вже не відігравало господарського значення, а рибальство булс
важливим заняттям приморських племен.
Археологічні знахідки довели помилковість судження Тацита про не¬
стачу заліза у давніх германців. Вони добували залізо, золото, срібло, мідь
свинець. Серед галузей ремісничого виробництва виділялися ткацтво, оброб¬
ка дерева (в т.ч. у кораблебудуванні), шкіри і ювелірна справа. Не практи
кувалося кам’яне будівництво, а кераміка була ліпною, бо гончарний круї
вони стали використовувати лише в епоху Великого переселення народів.
Значне місце у господарському житті германції
займав натуральний товарообмін. Предметом внут-
рішньорегіональної торгівлі найчастіше ставали ме¬
талеві вироби, а в Римську імперію постачала
рабів, худобу, шкіру, хутра, бурштин, купуючи на¬
томість у римлян дорогі тканини, кераміку, кошто
вності, вино тощо. Римська монета лише почала про
никати в товарообмін.
Безперервні війни, важкі кліматичні умови, епі¬
демії не сприяли демографічному зростанню насе
лення, кількість якого напередодні вторгнення в Рим¬
ську імперію не перевищувала 4 млн. чол. Відповід¬
но і густота населення була досить низькою. Жил£
германці невеликими хуторами, що розділялися ве¬
ликими масивами лісу і пустищ. За Тацитом, «гер¬
манці не терплять, щоб їхні житла прилягали; се¬
ляться вони на відстані один від одного і вроздріб
де [кому] сподобається струмок, чи поляна, чи ліс>
[Германія, XVI]. Житла давні германці будували j
вигляді високих подовгуватих приміщень розміром
до 200 м2, розрахованих на 20-30 чол., де в негод
утримували й худобу. Навколо поселень лежала
поля, ліси, луки і вигони, що годували германців.
Кліматичні умови впливали і на систему поділу
земель. На півночі (Ютландія і Північна Германія
сусідські поля відокремлювалися межами, що не
Сільськогосподарські підлягали оранню і були досить широкими, дозво-
знаряддя германців ляючи орачу вільно проїжджати до своєї ділянк

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
Земельні ділянки ділилися при збіль¬
шенні населення, але межі поля за¬
лишалися при цьому незмінними. У
Середній і Південній Германії, де хлі¬
боробство було розвинуте більше і
ґрунт вимагав тривалішого відпочин¬
ку, довше тримався переліг, ділянки
переділялися частіше, ніж на півночі.
Жили стародавні германці общи¬
нами, як і всі первіснообщинні пле¬
мена. Конкретна форма общини за¬
лежала від багатьох факторів: при¬
родно-кліматичних умов, типу госпо¬
дарювання, густоти населення, рівня
майнової і соціальної диференціації,
розвитку товарообміну і державних
інститутів. Сама община була необхідним і важливим елементом давніх су¬
спільств. Вона пройшла три стадії: 1) кровноспоріднена; 2) землеробська і 3)
сусідська. Найбільш ранньою формою була кровноспоріднена община, що
базувалася на трьох «К»: колективна власність, колективне ведення госпо¬
дарства і колективне споживання.
Як засвідчують Цезар і Тацит,
у германців на зміну кровноспорід-
неній (родовій общині) вже прийш¬
ла землеробська (колективна влас¬
ність на землю ще зберігалася, але
земля вже оброблялася окремими сі¬
м’ями). Достатня кількість ще не-
освоєних земель не породжувала су¬
перечок в общині. Більше значення
мало врегулювання експлуатації
життєво важливих угідь: лук, лісів,
водоймищ, оскільки головною галу¬
ззю господарювання залишалося
скотарство, а для нормальної організації його безумовно вимагалася згода
усіх сусідів. Без цього не можна було налагодити використання й інших
ресурсів дикої природи: вирубки лісу, заготівлі сіна тощо. Крім того, членів
общини об’єднувало спільне виконання багатьох робіт (захист від ворогів і
диких звірів, культові відправи, підтримання правопорядку, будівництво
укріплень, дотримання елементарних санітарних норм).
Давньогерманська община на відміну від античної і азійської сформува¬
лася як община земельних власників. Проте «індивідуальним власником» у
старогерманській общині було домогосподарство. Господар менш вільно міг
розпоряджатися майном, ніж римський pater familias, оскільки воно мисли-
лось і було достатком усієї сім’ї, а частково й роду.

>®
Історія середніх ВІКJ
Для германців початку нашої ери земля - не просто об’єкт володіння,
перш за все мала батьківщина, «вітчизна» і «дідизна», спадок предків, яки
потрібно передати своїм нащадкам. На відміну від рабів, худоби, начини
земля не підлягала відчуженню: продавати, обмінювати чи дарувати її вве
жалося таким же святотатством, як і покинути. Навіть покидаючи батькії
ський дім з різних причин, германець не поривав з ним назавжди. Коли :
цілі племена почали покидати освоєні землі, почала деформуватися і їх
система цінностей.
У І ст. н.е. різкої нерівності в германців ще не існувало. Найтиповішої
фігурою був вільний общинник-домовласник, воїн, член народних зборі]
оберігач звичаїв і культів свого племені. Треба відзначити, що поєднай
виробничої і громадської діяльності здійснювалося лише завдяки принале»
ності германця до общинного колективу, настільки сильного, що без осос
ливих втрат для господарства переносили періодичну відсутність домогос
подаря і його дорослих синів. Тому соціальний статус германця визначав
не багатством, а чисельністю, родоводом і репутацією його сім’ї і роду.
Знатність, за Тацитом, поряд з повагою давала й інші переваги: п
розподілі землі, керівництві військовими діями, незалежно від віку. Хо
знатність ще не стала особливою соціальною категорією, вона поєднувала
з багатством. Про це свідчать археологічні розкопки: багата садиба завж
займала місце в центрі поселення, поряд з культовими приміщеннями. О;
нак усі вільнонароджені германці залишалися рівноправними членами ро
чи племені.
Подібно римському суспільству, невільники у германців стояли по
суспільством, але рабство відігравало в них принципово іншу роль. П
перше, рабів було небагато, оскільки полонених часто обмінювали чи пре
давали римлянам, убивали на полі бою чи приносили в жертву, відпускал
на волю чи, навіть, ус
новляли. Тому не в кож
ному господарстві гермам
ця були раби, а там,
вони знаходилися, сім’
теж не перекладала н
них головні господарсы
турботи. Рабство носи
ще патріархальний х
рактер. Тацит писав,
«рабами вони [германці.
В.Б.] користуються не таї
як у нас [римлян. - В.Б.
з розподілом службови
обов’язків між ними [р
бами. - В.Б.] як дворово
Пограбування римськими солдатами	челяддю: кожний раб рое
германського поселення	поряджається у своєм

»П
Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
домі, у своєму господарстві. Власник лише обкладав його, як колона, пев¬
ного кількістю зерна, чи дрібної худоби, чи одежі [у вигляді оброку. - В.Б.]
і лише в цьому полягали його обов’язки як раба. Всі інші обов’язки викону¬
ють дружина і діти [господаря. - В.Б.]. Раба рідко б’ють, заковують чи кара¬
ють примусовими роботами, частіше його вбивають, але не як покарання чь
через суворість, а в пориві гніву, наче ворога, з тією лише різницею, ще
таке вбивство залишається безкарним» [Германія, XXV].
Але через 300 - 400 років у германському суспільстві простежуютьс*
явні ознаки майнової і соціальної диференціації: поховання все більше різ¬
няться інвентарем, атрибутами влади; центральна садиба в поселенні стає
не лише адміністративним, але й економічним центром. Поглиблення дифе¬
ренціації давньогерманського суспільства фіксували ще пізньоантичні ав¬
тори. Так, Амміан Марцеллін (кінець IV ст.) протиставляє аламанську знаті
(нобілітет) простолюдинам. У бою ці дві верстви трималися вже окремо.
А до епохи Великого переселення народів германське суспільство поді¬
лялося на три категорії: знать, вільних і напіввільних (літів), які вже чітке
різнилися обсягом своїх прав. Так, згідно зі звичаями саксів, життя знатни>
захищалося більшим вергельдом (штрафом за вбивство), їхня клятва малг
вагоміше значення, аніж клятва простолюдина, хоча траплялися випадки
що знатного нерідко суворіше карали за злочини.
Хоча знатність і надалі продовжувала визначатися походженням, все
помітнішу роль відіграє майновий стан людини. Вельможа, згідно з варвар¬
ськими правдами, уже оточений численною ріднею, вільновідпущениками
залежними людьми і рабами. Проте при всій значимості процесу диферен¬
ціації суспільства він до Великого переселення народів у германців встиі
створити лише передумови для формування нових феодальних відносин.
Патріархальною у германців була і сім’я. Шлюб був моногамним, а п
декілька жінок мали лише вельможі, які в такий спосіб дбали про сві£
суспільний престиж. Жінка у германців пошановувалася: «Германці вважа¬
ють, що в жінках є щось священне і що їм властивий пророчий дар, і вонг
не залишають без уваги їхні поради, й не нехтують їхніми пророкування¬
ми» [Германія, XVIII].
Статеве життя германців розпочиналося пізно, і шлюби в них сувор
охоронялися. Діти сестри відігравали в сім’ї важливу роль, але спадкоємця¬
ми могли бути лише власні діти. Чоловік зобов’язаний був утримувати дру¬
жину, роблячи також подарунки її сім’ї. Зате невірність жінок каралася j
германців чоловіками дуже суворо. Тацит писав: «Обрізавши зрадниці волос¬
ся і роздягнувши догола, чоловік у присутності родичів виганяв її зі свогс
дому і, б’ючи батогом, гонив її по всьому селу; і якою б красивою, молодою :
багатою вона не була, їй більше не знайти нового чоловіка» [Германія, XIX]
Забороняли германці й обмежувати число дітей чи умертвляти новонаро¬
джених, бо престиж сім’ї і роду зростав разом з їхньою чисельністю.
Своєрідність побуту стародавніх германців викликала цікавість антич¬
них, середньовічних і сучасних дослідників. Римський філософ і державний
діяч Сенека (І ст. н.е.) писав: «Важко зустріти народ такий войовничий

Історія середніх вікі
і вибуховий, як германці, які народжуються під час війни і війною живут
байдужі до будь-яких інших занять» [Про гнів, І, IX]. А в перервах мі
війнами вони проводять час у святах: «Безпробудно пити і день, і ніч ні дда
кого не було соромом. Танці між увіткненими лезом вверх мечами і списам
- одне з найулюбленіших занять разом з грою в кості. Все програвши, вон
заставляли свою свободу і своє тіло. Переможений добровільно віддає себ<
в рабство» [Тацит. Германія, XXIV].
Германці були досить гостинним народом: «Жоден народ не є таки»
щедрим у гостинності [як германці. - В.Б.]. Вважається гріхом відмовиті
комусь із смертних у притулку. Кожний пригощає найкращими стравамі
згідно зі своїм достатком. Коли [угощення. - В.Б.] не вистачає, то той, хт<
зараз був господарем, стає укажчиком притулку і супутником, і вони йдуті
у найближчий будинок без [всякого. - В.Б.] запрошення, і це нічого не озна
чає: обох приймають з однаковою сердечністю» [Тацит. Германія, XX].
Ще однією рисою характеру германців була честь. Монтеск’є писав
«Германські народи були не менше, а більше педантичні в питаннях чест
Поняття честі лежало в основі їхніх кодексів» [Про дух законів, 28, XX]. «:
презирством ставилися германці до боягузів. Тацит відзначав: «Кинути щиг
на полі бою - величезний сором; такому заборонялося бути присутнім не
святах, народних зборах і багато з таких закінчували життя в петлі» [Гер¬
манія, ХХП].
У V - VI ст. у стародавніх германців, які вторглися на територію Римсь¬
кої імперії, виникають перші державні об’єднання. Інші племена, які н<
стикалися з римлянами, залишаються відсталими. Загалом до Великогс
переселення народів германські племена перебувають на найвищій стаді
варварства (за визначенням марксистської історіографії - військової демо¬
кратії), основною ознакою якої була особиста причетність кожного пов¬
ноправного члена племені до системи управління. Вищим органом владі
були народні збори, або віче, племені - тинг за участю всіх повнолітній
вільних чоловіків (за винятком боягузів), тобто кожний виступав носіє
народовладдя. Збори скликалися нерегулярно, але не рідше 1 разу в рік
для вирішення найважливіших справ: питання війни і миру, суд за особли¬
во тяжкі злочини, посвята у воїни, обрання вождів племені. Саме останн
відали всіма поточними справами. Тацит називав їх «principes» (начальни¬
ки, головуючі). Вони, крім судових справ, готували рішення для народниз
зборів, а їхні учасники шумом і криками відхиляли або брязканням збро
погоджувалися з пропозиціями.
Перші особи племені створювали раду принцепсів, яку Цезар за римсь¬
ким зразком називає сенатом. Проте це було суто аморфне об’єднання «стар
ших» у суспільстві.
Крім народних зборів і ради старійшин у германців існувала й індивіду
альна влада племінних вождів, яких античні автори називали по-різном
архонтами, дуксами, ігемонами, принцепсами (тобто ватажками, поводи¬
рями) чи рексами, василевсами (тобто царями). Але їхню владу лише умов
но, з урахуванням історичної перспективи, можна кваліфікувати як монар

Лекція з Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
З
хічну. На підтвердження цього Тацит наводить приклад, що коли Арміній,
знаменитий вождь херусків, після перемоги 9 р. н.е. у Тевтобурзькому лісі
над римськими легіонами Квінтилія Вара намірився стати рексом, воле-
любиві одноплемінники вбили його.
На нашу думку, названі терміни для означення племінних вождів у
германців неточні. Так, титул «василевс» і «рекс» перекладаються як ко¬
роль. А це слово слов’яни взяли від власного імені франкського монарха
Карла Великого, тобто вже з нової феодальної системи. І тому, говорячи
про германську старовину, правильніше буде скористатися лексикою са¬
мих германців для означення племінних вождів - копипд, як і слов’янський
князь походить від індоєвропейського кепі (лат. gens). Отже, початкове зна¬
чення терміна «конунг» - це родовитий, благородний, знатний, достойний
поваги і послуху чоловік, а не повелитель і не пан.
Визначаючи повноваження германських конунгів, Тацит відзначав обме¬
женість їхньої влади, бо вони управляли одноплемінниками, скоріше переко¬
нуючи їх своїм прикладом, аніж примушуючи. Конунги були воєначальника¬
ми, представляли плем’я у міжнародних переговорах, за що мали переваги
під час поділу військової здобичі, отримували добровільні внески від засу¬
джених тощо. Проте ні суддею, ні зберігачем, ні творцем племінних звичаїв
він не був. Навіть на війні, як зазначає Тацит, «страчувати, заковувати в
кайдани і піддавати тілесному покаранню не дозволялося нікому, крім жер¬
ців, і то не як покарання.., а якби за велінням богів...» [Германія, VII].
Водночас у деяких племен конунги виконували і сакральні функції, здійс¬
нювали публічні ворожіння і жертвопринесення, несли відповідальність за
військові невдачі, неврожаї тощо. Посада конунга була виборною з числа
знатних мужів за жеребом, а частіше свідомим підняттям обранця на щит.
Народні збори могли і усувати небажаного вождя. На відміну від конунга
членство в раді старійшин було спадковим.
Досить неординарне місце в давньогер¬
манському суспільстві займали ватажки
дружин, які керували не всім племінним
ополченням, як конунги, а військовими за¬
гонами, навербованими з випадкових, не
пов’язаних родинними зв’язками людей,
охочих до ратних подвигів, переважно знат¬
ної молоді, яка надовго покидала батьків¬
ський дім і землеробську працю і повністю
присвячувала себе розбійницьким нападам
на сусідів з метою пограбування. Коли на¬
грабоване пропивалося, проїдалося чи про¬
гравалося в азартних іграх, починалися нові
походи.
Спочатку в дружинники йшли або ба¬
гаті, чиї сім’ї не відчували втрати робочих
рук, або молоді люди без роду-племені.
Давньогерманські воїни

Історія середніх віків
Досить часто вони служили найманцями у римлян. Серед дружинників скла¬
далася своя ієрархія, яка визначалася не багатством і знатністю, а особис¬
тою доблестю. Вождь оберігав своїх дружинників, годував, одягав і озброю¬
вав їх, а вони були беззастережно віддані йому. Досить часто ватажки дру¬
жин ставали військовими вождями племен і навіть конунгами.
З часом дружина зайняла особливе місце в племінній організації. Нерід¬
кими були випадки, коли вона протиставляла себе племені, порушуючи
укладені ним договори (цього якраз не розуміли дисципліновані римляни),
а інколи посилювала племінне військо, забезпечуючи своєму ватажку поса¬
ду конунга. Поступово з розбійницької ватаги дружина перетворювалася в
справжнє князівське військо і ставала основою влади племінного вождя, а
згодом з дружинників-ветеранів утворювалася нова, службова знать, яка
витісняла родоплемінну верхівку.
Стародавні германці не складали етнічного цілого і навіть не вважали
себе єдиним народом. Етнонім «germani» (германі) виник, найімовірніше, як
назва одного з германських племен, яку кельти поширили на всіх своїх
північно-західних сусідів. А від слово diutisk (від thiuda - народ) походить
сучасна назва німців - Deutsch, яка з’явилася лише наприкінці VIII - на
початку IX ст. При цьому вона спочатку вживалася (у розумінні «простона¬
родний») щодо мови германців, що протиставлялася латині. Німці стали
називати себе так не раніше XI ст. Від цієї назви походить і середньовічний
етнонім «тевтони», яким до нового часу називали всіх німців, хоча в ста¬
ровину він означав лише назву одного племені тевтонів, які поряд з кімвра¬
ми загрожували ще Римській республіці.
Жили германці округами розміром до 1 тис. км2, причому населення
кожного мало свою окрему назву. У кожному окрузі функціонували малі
народні збори, які обирали військового вождя та знавця й охоронця місце¬
вих звичаїв - лагмана. Округ поділявся на сотні («гундерт»), які виділяли в
народне ополчення 100 воїнів. На народних зборах сотні розглядалися су¬
дові справи, як і на окружних, і загальноплемінних зборах.
Виникаючі племінні об’єднання германців будувалися не стільки за кров-
носпорідненим, скільки територіальним принципом і нерідко через міграції
включали і негерманські племена (кельтські, фракійські, слов’янські).
Таким, наприклад, було «царство» Маробода, що на початку І ст. н.е. на
території сучасної Чехи об’єднало германців і кельтів. Це були тимчасові
об’єднання, покликані до життя зовнішньополітичними обставинами (пере¬
селення в іншу країну, загроза завоювань) і зі зміною їх розпадалися.
У IV - V ст. відбувається еволюція політичного устрою стародавніх гер¬
манців. Племінні об’єднання переростають у племінні союзи, окремі з яких
(алеманський, готський, франкський) нараховували декілька сотень тисяч
людей і займали значні території. Уже тому зібрання представників цих
об’єднань були практично неможливі, а продовжували функціонували лише
окружні і сотенні збори, що, однак, втрачали свій політичний характер.
Збори племінного союзу стали зібранням чи оглядом війська перед війною

<wu>
Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
(наприклад, Березневі поля франків, військовий тинг лангобардів). Видозмі¬
нювалися й інші органи влади.
Рада родоплемінних старійшин остаточно поступається місцем раді слу¬
жилої знаті, дружинників, згуртованих навколо вождя, в якого з’являються
радники - ватажки окремих підрозділів племінного союзу - царьки (гедиіг),
як називає їх Амміан Марцеллін на відміну від іншої знаті (optimates). Кож¬
ний з царьків мав власну дружину, жив в укріплених фортецях (бургах),
які з військового центру поступово перетворювалися в торгово-ремісничі.
Знать, зміцнюючи свої позиції, намагалася впливати на конунга, роль
якого теж зросла, а його посада хоча не була ще спадковою, ставала преро¬
гативою якогось одного роду, що давало змогу збагачуватись одній окремо
взятій сім’ї. На цій основі, наприклад, у вестготів уже в V ст. виникає скарб¬
ниця - важливий елемент державності.
Зростання влади і авторитету конунга проявляється в різний спосіб.
Так, конунги виділяються вергельдом (вдвічі більший, ніж за вбивство вель¬
можі), зовнішнім виглядом (одежа, зачіска), атрибутами влади. Зокрема, у
франків ознакою приналежності до королівського роду Меровінгів було довге,
аж до плечей, волосся, за що їх називали «патлатими» королями.
Посиленню влади конунгів сприяв і перехід окремих вождів зі своїми
загонами на службу до римлян, що долучало германців до римської куль¬
тури, передусім політичної, оскільки отримувані від римлян високі посади і
звання конунги намагалися використовувати і в своїх відносинах із одно¬
племінниками.
Не менш важливим засобом возвеличення конунгів і всієї германської
знаті стало їхнє навернення до християнства. Першими до нової релігії
долучилися вестготи в середині IV ст., завдяки місіонерству їхнього свяще¬
ника Вульфгли, який пристосував латинський алфавіт до готської мови і
переклав нею Біблію, за що отримав сан єпископа. Правда, вестготи, як і
інші варварські племена, прийняли християнство аріанського напряму, яке
в Римській імперії було проголошено єрессю. Тому в подальшому аріанство
нерідко служило прапором боротьби з римлянами. Проте християнізація
варварів відіграла важливу роль в їхньому державотворенні.
Таким виглядав германський світ напередодні Великого переселення
народів.
КЕЛЬТСЬКИМ СВІТ
Іншими племенами, які відігравали важливу роль в історії Європи, були
кельти, зацікавленість якими зростає.
Оскільки кельти не залишили після себе письмових свідчень, то основ¬
ну інформацію про них ми черпаємо від греків, які називали їх галатами
[Страбон, Птолемей, Діодор Сицилшський), і римлян, які називали їх гал¬
лами (Цезар, Тацит, Тит Лівій). Нечисленними є й археологічні матеріали,
тому дослідники використовують також топоніми, гідроніми, ороніми тощо.

Історія середніх вік
Кельтський слід у Європі розпочинаєть
ся з 1000 р. до н.е., хоча частина досліди
ків, використовуючи лінгвістичні джєрєлЕ
припускає, що вони могли мешкати там щ
в III тис. до н.е. Територія їхньої прабатькі
вщини досить обширна - це Галлія, Півден
на Німеччина, Богемія, Британські острова
Серед кельтської групи племен виділяють
ся континентальні племена (власне кельта
галли, кельтібери, бельчі тощо), які розмов
ляли британськими мовами (галльськок
валлійською, корнською, бретонською та ін.
і острівні (брити, ірландці, пікти, скоти
які спілкувалися гойдельськими (ірландсь
кою, шотландською, гельською, менською т
ін.) мовами.
З давніх-давен кельти оточували св
поселення ровом, валом чи дерев’яним час
токолом. Нерідко центром поселення булі
Зброя і прикраси галлів житло вождя (наприклад, в Ірландії) аб<
укріплений замок (континентальна Європа^
навколо яких розміщувалися житла ремісників, воїнів, слуг. У Галлії, як;
межувала з Римською державою, уже були ряд міст і містечок з дерев’яни
ми укріпленнями (будівельний камінь галли почали використовувати пізні
ше). Із галльських міст античні автори згадують Бібракту, місто едуї
Герговію, столицю арвернів, Аварик, сильну фортецю бітуриггв в Аквітан
та інші. Населення лише Галлії за часів Цезаря, за підрахунками вчени
коливалося від 5 до 10 млн.
Економічною основою галльського суспільства були землеробство і тва
ринництво. Поле засівалося хлібними злаками, тож іще Цезар під час похо
дів мав можливість користуватися місцевими продовольчими ресурсами
Вирощували також виноград і садові культури. У містах розвивалося ремес
ло, відбувалися ярмарки, куди приїжджали іноземні купці. Товарами дл;
торгівлі були раби, вино, предмети розкоші, рогата худоба тощо. За св.ід
ченням античних авторів (Цезар, Страбон, Діон Кассій), у галлів існувалі
керамічне виробництво, виготовлення зброї, срібних, золотих і залізни:
виробів.
Суспільна ієрархія кельтського суспільства носила кастовий характер
Ще Цезар називав два суспільні стани у кельтів: жерці і воїни. Проте до
слідники додавали ще і ремісників. Найповажнішими серед них були жер
- друїди, які займали найвищий щабель суспільної драбини, навіть вищі
від вождя чи короля. Це давало можливість друїдам, крім священства, за
йматися будь-яким видом діяльності. За власним бажанням вони могли бут
політиками, воїнами (хоча звільнялися офіційно від податків і військово
служби).

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
Серед друїдів теж була своя ієрархія, що
базувалася не на адміністративній владі, а на
здобутих знаннях і теологічній підготовці. До
першої групи належали друїди-теологи, в обо¬
в’язок яких входила опіка релігією, правосуд¬
дям, освітою і політичною владою. Другу гру¬
пу складали друїди, які зналися на поезії -
легендах та поемах і декламували чи співали
їх напам’ять. У Галлії вони називалися барда¬
ми, в Ірландії - філідами. А представники тре¬
тьої групи займалися віщуванням і медици¬
ною (хірургічною, магічною, рослинною).
Але і в кожній з названих вище груп була
ще своя ієрархія. Так, у філідів були учні, які
знали напам’ять сім історій і читали їх на бен¬
кетах, і т.зв. «вчені», які декламували чи спі¬
вали 350 великих і 150 малих легенд та мали
право на численний почет.
Проте найпершим обов’язком друїда було
звершення кривавого жертовного ритуалу (у
жертву приносили не лише тварин, але й людей). Жрецькі функції могли
виконувати й жінки, але їм заборонялося займатися жертвопринесенням,
правосуддям і навчанням. В їхні функції входили віщування і пророчі
видіння.
Другу сходинку суспільної ієрархії кельтів займали воїни, яким заборо¬
нялося займатися священством (на відміну від друїдів, які могли стати вої¬
нами).
Третій стан складали вільні ремісники, які теж вшановувалися в
кельтському суспільстві як такі, що виділялися знаннями і професійними
навичками. Оскільки кельти цінували не лише духовні знання, але й фі¬
зичну працю, то вправний ремісник міг стати вченим або друїдом. Тобто, на
відміну, наприклад, від Індії тут дозволявся перехід з однієї касти в іншу.
Син ремісника міг стати воїном, син воїна - друїдом або навпаки.'
Оскільки в кельтських мовах відсутнє саме слово «раб», то, мабуть,
такої категорії населення у кельтів не було.
Головною ланкою кельтського суспільства вважалася сім’я, яка зі своїми
прямими і побічними гілками утворювала клани, що нерідко налічували
декілька тисяч осіб (наприклад, у Шотландії). За межі клану могли вихо¬
дити лише зв’язки залежності, васалітету чи підлеглості якійсь поважній
людині.
Не можна погодитися з твердженням про багатомужжя (поліандргі) у
кельтів, оскільки, як і в інших індоєвропейців, у них існувала моногамна
сім’я. Але шлюб укладали за контрактом між двома сім’ями і існувало декіль¬
ка способів укладення шлюбу. Кельти високо цінували жінок: майже на
рівні з чоловіками. Вони мали власне майно і прислугу, право на професію,
Вівтар кельтських богинь

©
Історія середніх вії
а в Ірландії жінки були навіть військовозобов’язаними. Вважалося, що са
прекрасної вроди жінка є символом цієї країни, бо вона наділена вищ
даром. Врода, мудрість і відданість галльських жінок неодноразово оспі
валися античними авторами. А самі кельти створили прекрасну леген,
про чисте кохання Тристана та Ізольди.
На відміну від германців, кельти не створили своєї власної держаї
Мабуть, тому, що сама ідея «імперії» залишалася чужою їхньому мента.:
тету. У кельтських мовах не було слова, яке б позначало «батьківщину
тому і консолідація їх відбувалася не на політичній основі, а на релігій
міфологічній.
Політична влада у кельтів була розпорошен
Між окремими кельтськими племенами відбувал
ся постійні війни, які перешкоджали створені
єдиної держави. Свого вождя племена обирали
касти воїнів під контролем друїдів, і правив він
авторитетом своєї влади, а владою свого автори
ту. Крім того, короля сковували численні релігі
но-міфологічні забобони. Йому заборонялося пок
дати королівство, полишати свою резиденцію біл
ніж на вісім діб, брати слово на зібраннях ранії
друїда тощо. Одним з основних завдань вождів б;
збір поміркованих податків з населення, данини
васалів та щедрий і справедливий розподіл мат
ріальних благ у суспільстві. Влада вождів не лии
не була спадковою, але й обрання на посаду не р
гламентувалося. Володарі або помирали своєю сме
тю, або гинули від руки майбутнього вождя, м
лодшого і сильнішого.
Крім вождя, влада якого, найімовірніше, була номінальною, кельти Maj
і місцевих адміністраторів, які управляли невеликими територіями. Апар
ту чиновників в них не існувало, хоча володарі користувалися послугам
нечисленних адміністраторів, друїдів, воїнів, челядників, свинопасів, які і
отримували платні, а жили на подачки свого господаря.
Кельти жили за нормами звичаєвого права. До суду звертався сам поте
пілий чи його представник. Вони ж виконували і вирок, передбачувані
швидше судовою практикою, ніж законом. Існувала у кельтів і кровна п
мста. Але якщо вбивця не хотів ставати її жертвою, то мав сплатити родичг
б гру. Існував у них і звичай, за яким невеликі сім’ї без численного потомсті
віддавали себе під опіку сильнішим, втрачаючи при цьому власну свободу
Різним було ставлення кельтських племен до Риму. Родова знать, яі
прагнула зберегти політичну роздрібненість племен і родові порядки, прі
хильно ставилася до Римської держави. А демократичні і незалежні елеме:
ти, навпаки, стояли за об’єднання Галлії, її незалежність від Риму. Про'
вожді кельтів не переймалися політичними потребами свого народу, нері,
ко тижнями бенкетуючи чи ворогуючи зі своїми сусідами.
Кельтське розп’яття
з позолоченої бронзи

Аекиія 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
(Q)
Така політична безтурбот¬
ність неминуче вела до краху.
Спочатку германські племена
завоювали Галлію, а потім Це¬
зар розбив під Алезгєю (51 р. до
н.е.) галльське військо і приєд¬
нав Галлію до Риму. Втратив¬
ши свою політичну незалеж¬
ність, Галлія не зберегла своїх
релігії і мови, швидко латині¬
зувавшись і християнізував¬
шись. Кельтську мову вдалося
зберегти населенню сучасного
Уельсу та Британії і частково
Ірландії (усна мова). Кельти і не
дуже чинили опір втраті своєї
ідентичності. А в Ірландії, наприклад, самі друїди сприяли християнізації,
із середовища яких і вийшли перші єпископи.
Таким чином, кельти, на відміну від германців, зійшли з політичної
арени. Згадкою про них стали артурівський цикл легенд, кельтські назви
великих європейських міст: Лондон, Париж, Женева, Бонн, Мілан, Відень
тощо.
ВЕЛИКЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ НАРОДІВ
Період IV - VII ст. в історії Європи дослідники назвали епохою Велико¬
го переселення народів. Дехто вживає, правда, термін «мандрівка» народів,
який, на нашу думку, не відображає глибини явищ, що відбувалися в той
час. Саме на ці чотири століття припав пік міграційних процесів, які не
лише охопили практично увесь континент, а й докорінно змінили його полі¬
тичний, культурний і етнічний обрис. Саме в цей час загинула антична
цивілізація, зароджувалися нові феодальні відносини, формувалися нові
народності і нові держави.
Які ж причини привели в рух численні германські, тюркські, а потім
слов’янські і угро-фінські племена? Серед них можна виділити загальні і
внутрішньополітичні та зовнішньополітичні фактори. До першої групи на¬
лежать:
- різке похолодання клімату в II - V ст., що привело до висихання
сухих і перезволоження вологих ґрунтів з відповідними змінами
рослинного покриття. Ці зміни негативно вплинули на умови госпо¬
дарювання і кочових, і осілих племен євроазійського континенту та
змусили їх переселятися в нижчі широти;
- розклад родоплемінних відносин у варварських племенах Свропи;
Облогові й оборонні споруди Цезаря
під Алезією

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
©П
- зростання народонаселення та екстенсивний розвиток виробництва
не відповідали обмеженим природним ресурсам лісової і частково
лісостепової зони континенту, що спонукало людей до пошуків нових
земель і кращих умов проживання;
- варварські суспільства знаходилися на стадії військової демократії і
були схильні до агресії.
Другу групу факторів складали:
- тиск одних варварських племен (частіше за все кочових) на інші. Ще
в IV ст. монах Амвросій писав: «Гунни кинулися на аланів, алани - на
готів, готи - на тайфалів і сарматів, готи, яких прогнали з їхньої
батьківщини, захопили в нас [римлян. - В.Б.] Іллірію. І це ще не кі¬
нець!»
- послаблення Римської імперії, нездатної більше протистояти зміцні¬
лим сусідам.
Велике переселення народів, яке середньовіч¬
ним хроністам здавалося ледь не вселенською
катастрофою, розпочали германські племена.
Перша хвиля германської експансії започаткована
кімврами і тевтонами, які за чверть століття
пройшли майже пів-Європи від Ютландії до Іспа¬
нії. І лише римський полководець Гай Марій в
битвах при Аквах Секстієвих (102 р. до н.е.) і Вер-
целлах (101 р. до не.) біля підніжжя Західних Альп
розбив їх і зупинив дальше просування на південь.
Друга хвиля припала на 60-ті pp. І ст. до н.е.,
коли свеви під орудою Аріовіста спробували за¬
кріпитися у Східній Галлії, але були розбиті Це¬
зарем (58 р. до н.е.). Просуваючись на південь,
вони зіткнулися з кельтами, причому в одних
випадках це призвело до збройних сутичок, а в
інших - до етнокультурного взаємовпливу. Але до цього германці уже міц¬
но осіли на середньому Рейні, а до кінця століття і на верхньому Дунаї.
Дальше просування германців на південь було зупинене римлянами, тому з
кін. І ст. до н.е. їхня експансія спрямовується на Схід: у верхів’я Ельби ч
Одера, на середній, а потім і нижній Дунай.
Та й римляни після розгрому в Тевтобурзькому лісі не робили серйозних
спроб завоювати Германію. А поодинокі експедиції в глиб германської тери¬
торії носили переважно демонстраційний характер. Кордон з варварами було
встановлено по Рейну і Дунаю, де розміщувалися у фортецях римські гарні¬
зони. В останній третині І ст. н.е. у стратегічно важливому районі Шварцваль¬
да збудували римляни нові потужні укріплення - лімес. Землі між Рейном і
Дунаєм (т.зв. Десятинні поля) заселялися запрошеними з Галлії кельтами.
На початку II ст. (за Траяна) римляни захопили також Дакію, убезпечивши
себе від варварських вторгнень і на нижньому Дунаї.

Історія середніх nihil
Нічна битва римлян з даками
Під час Маркоманської війни (166 - 180 pp.) величезні орди варварі
вперше прорвали римський кордон і Марку Аврелію насилу вдалося відки¬
нути їх за Дунай, а частину поселити на території імперії для охорон
кордонів. Це призвело до процесу варваризації римської армії.
У 50-ті pp. III ст., скориставшись смутами (епоха солдатських імперато¬
рів), германці проникли на римську територію в декількох місцях. Найнебез-
печнішими були вторгнення алеманів і франків у Галлію і Іспанію, а також
поява готів на півночі Балкан, звідки вони нападали на землі півострова
узбережжя Пропонтиди (Мармурове море) і Егіда.
Франків і алеманів відтіснили за Рейн у 260 p.; останні закріпилися н
Десятинних полях. Готи зазнали нищівної поразки при Нагсусі на Балкана
у 269 р. і відступили за Дунай. Проте вже 271 р. римляни втрачають Дакію
Після цього кордони Імперії тимчасово стабілізуються, незважаючи на пе¬
ріодичні вторгнення германських племен (у сер. IV ст. франки і алеман
зробили спробу нового наступу), римляни утримували рейнсько-дунайсь-
кий вал на Заході - до 406 p., а на Сході - до останньої треті VI ст.
Другим, кульмінаційним етапом Великого переселення народів (IV -
V ст.) стало нашестя гуннів зі Сходу (з Монголи чи Маньчжури). Це бул
іраномовні алано-сарматські і тюркські племена. їхнє переселення на євро¬
пейський Захід мало величезне значення переважно для Східної Європи,
на етногенетичні процеси у Західній Європі мало лише непрямий вплив.
Дослідники по-різному трактують Велике переселення народів. Одн
вважають його суто європейським явищем, з незначною домішкою азіатчи¬
ни, інші ж - складовою частиною світових етнокультурних процесів. Авто¬
ри швидше схильні підтримати другу гіпотезу з невеликим уточненням:
саме переселення було результатом етнокультурних процесів.

Лекція 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
Ю
УТВОРЕННЯ ВАРВАРСЬКИХ КОРОЛІВСТВ
Незважаючи на тимчасову стабілізацію ситуації, доля Римської імперії
була визначена. Проте до падіння її було ще далеко, а завершальному фак¬
ту передував процес утворення ранньодержавних об’єднань у варварів. Хоча
слід зауважити, що цей процес продовжувався і після падіння Західної
Римської імперії. Першими на арену державотворення вийшли готи.
Вестготське королівство
До середини IV ст. із готських племен утворилися
союзи західних (вестготів або грейтунгів) і східних (ост¬
готів чи тервінггв), які проживали відповідно між Ду¬
наєм і Дніпром та Дніпром і Доном, включаючи Крим.
Союзи не були моноетнічними: до їхнього складу входи¬
ли також фракійські, сарматські, можливо, слов’янські
племена.
Після того як 375 р. остготський союз розгромили гуп¬
ни (кочівники тюркського походження з Центральної
Азії), вестготи звернулися за допомогою до римлян про
притулок. Уряд Східної Римської імперії необачно посе¬
лив 70 тис. вестготів як союзників (федератів) на право¬
му березі Дунаю, в Мезгі (сучасн. Болгарія) з обов’язком
охороняти дунайський кордон в обмін на постачання їм
продовольства. Проте втручання римських чиновників у
внутрішні справи вестготів і перебої з поставками продо¬
вольства викликали повстання 377 p., до якого приєдна¬
лися інші варварські племена і раби з помість і копалень
Мезії та Фракії. Відправлена на придушення повстання
імператорська армія.була вщент розбита варварами у
378 р. під Адріанополем, а імператор Валент загинув на
полі бою. Амміан Марцеллін порівнював цю битву з бит¬
вою при Каннах [Історія, XXXI, 13, 15].
Лише у 382 р. новий імпе¬
ратор Феодосій І придушив
повстання, але змушений був
дозволити вестготам поселити¬
ся також у Фракії і Македонії.
Після смерті Феодосія І (395 р.)
вони знову повстали, спус¬
тошивши Грецію, і змусили
римлян виділити їм ще Іллі¬
рію, звідки вони, починаючи з
401 p., розпочали набіги на Іта¬
лію. Римська армія на той час
переважно складалася з вар-	Битва	римлян	з	варварами
Г оти-найманці
на службі
у римлян

Історія середніх ПІКІ
варів на чолі з вандалом Стилгхоном, який впродовж
декількох років успішно відбивав напади германських
племен або відкуповувався від варварів.
«Антигерманська партія» не в змозі була протисто¬
яти варварам. А в 410 р. вестготи під проводом Алариха
оволоділи Римом і пограбували його. Як викуп Аларих
отримав 5 тис. фунтів золота, ЗО тис. фунтів срібла, З
тис. дорогих пурпурових одеж, 4 тис. шовкових сюрту¬
ків, 3 тис. фунтів перцю та багато іншого. Для виплати
данини сенат наказав провести конфіскацію храмового
і приватного майна та переплавити дорогі речі і статуї,
в тому числі статую Римської доблесті (Virtus), символ
римських перемог, слави і панування. Від подальшого
розорення Італію врятувала раптова смерть Алариха. Вождя готів поховалі
з великою шаною в могилі, викопаній арабами на дні р. Бузент. Після похо
вання річку повернули в своє русло, а арабів, які знали місце похованн
вбили [Йордан. Гетика, ЗО, 158]. Падіння Вічного міста викликало загальну
паніку, багато сучасників сприймали цю подію як крах імперії чи кінец]
світу. «Страшна чутка, - писав римський історик Ієронім (335 - 420 pp.), -
пронеслася із Заходу: Рим в облозі, порятунок громадян купується золото
їх знову беруть в облогу, уже пограбованих, щоб після майна позбавити
життя. Зривається голос, і ридання заважає продовжити лист. Підкорене
місто, яке підкорило весь світ» [Листи, 127, 12]. Але військова допомога з
Сходу дозволила взяти ситуацію під контроль. З вестготами уклали угод
їхній вождь Атаульф отримав за дружину сестру імператора Гонорія Галл
Плацидію і обіцянку землі для поселень в Аквітанії.
З 412 р. вестготи воюють у Галлії й Іспанії то з ворогами імперії, то проті
неї, поки, нарешті, не поселяються на правах федератів у Південно-Західнії
Галлії, в районі Тулузи, яка стала сто
лицею першого варварського королівст
ва на території Римської імперії (418 p..
Варвари поділили землю з місцевим на
селениям, захопивши собі 2/3 орних
1/2 всіх інших земельних угідь.
У другій половині V ст. вестготі
завоювали майже всю Галлію південні
ше Луари і Дюранса, а також більнг
частину Іспанії. Але на початку VI с
Тулузьке королівство вестготів розгро
мили франки, і 507 р. Аквітанія ввійш
ла до складу Франкського королівства
Центр держави вестготів перемістивсь
в Іспанію, а саме королівство проісну
вало до початку VII ст. - арабськогі
завоювання.
Галла Плацидія
Печатка-монограм;
Алариха

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
(В
Вандальське королівство
Після поразки під Адріанополем римляни доручили оборону кордонів
на нижньому Рейні франкам, а на середньому Рейні і верхньому Дунаї
тримали позиції самі, хоча й долучали алеманських федератів.
У 406 p., скориставшись боротьбою римлян з вестготами, вандали, ала-
ни і квади (прийняли ім’я свеви) прорвали лімес в районі Майнца і вторгли-
ся в Галлію. Інша їх частина приєдналася до остготського союзу на чолі з
Радагайсом, форсувала Дунай поблизу Аусбурга і вторглася в Італію. І хоча
в 406 р. Стиліхон неподалік Флоренції розгромив їх, а в 407 р. британські
легіони відновили кордони на середньому Рейні, вигнати варварів з Галлії
римлянам не вдалося. Розорюючи країну, вандали у 409 р. через Піренеї
вторглися в Іспанію, закріпившись в її західній частині.
Найбільшу небезпеку для Риму становила та частина вандалів, до якої
426 р. приєдналися розбиті вестготами алани. Вони не бажали укладати
договір з римлянами, а розоряли все нові території. Впродовж 422 - 428 pp.
були зруйновані приморські міста Східної Іспанії. На захоплених кораблях
вандали під керівництвом Гейзериха у 429 р. висадилися в Африці в районі
Тингіса (Танжера). Ситуація сприяла завойовникам: виступи місцевого на¬
селення, напади берберів підірвали римське панування. За рік вандали прой¬
шли близько 1000 км і обложили м. Гіппон-Реггй, єпископом якого був відо¬
мий християнський богослов Августин Блаженний (354 - 430 pp.), автор
славнозвісних «Сповіді» і «Про град Божий» (до речі, єпископ помер на
третьому місяці облоги). Після 14-місячної облоги місто взяли, а через 4
роки вандали добилися офіційної згоди на володіння захопленими терито¬
ріями як федерати (435 p.).
Проте мирні стосунки з римлянами тривали недовго. Захопивши напри¬
кінці 435 р. Карфаген, вандали отримали в своє розпорядження флот і мож¬
ливість організовувати набіги на Сицилію та Італію. Римляни змушені були
442 р. визнати повну незалежність Вандальського королівства у Північній
Африці. Але й це не допомогло. У травні 455 p., після вбивства імператора
Валентингана III, вандальський флот
зненацька з’явився в гирлі Тибру. В Римі
виникла паніка, імператор Петроній
УІаксим не зумів організувати відсіч во¬
рогу і сам загинув. Вандали захопили
Рим і піддали його 14-денному пограбу¬
ванню, знищивши величезну кількість
пам’яток культури. Після цього і з’явив¬
ся термін «вандалізм» - навмисне, без¬
глузде нищення культурних цінностей.
Вандальське королівство в Північ¬
ній Африці проіснувало до 534 p., коли
-олководець Юстиніан І Велгсарій при¬
єднав його територію до Візантійської
мперії.	Блаженний	Августин

Історія середніх вік
Бургундське королівство
Слідом за вандалами почали рухатися бургунди. Разом з аланами і св
вами вони на початку V ст. перейшли Рейн і заснували на середньому Рей
державу з центром у м. Вормс. Але в 436 р. їхнє королівство розгромш
гунни. Ця подія лягла в основу сюжету «Пісні про Нібелунгів». Частиі
бургундів влилася в склад гунського союзу, а інші були поселені римлян;
ми як федерати у Сабаудгі (сучасн. Савойя), на південь і південний захід в
Женевського озера. Згодом вони освоїлися в долині верхньої і середнь
Рони і Сони, де в 457 р. утворили друге Бургундське королівство зі стол
цею в м. Ліон. На цих територіях вони провели перерозподіл землі, захопивп
половину лісів, лук, пасовищ, третину рабів, спочатку половину, а згод
і 2/3 орних земель галло-римлян. Селилися вони великими кровносп»
рідненими сім’ями - фарами і не зустрічали серйозного опору в Галлії, п
хотіла звільнитися від римського панування. Галло-римський клірик V
Сальвіан писав, що «римський плебс одностайно заявляє про те, щоб йо
було дозволено жити з варварами».
До речі, і частина місцевих римських аристократів підтримувала бургу]
дів, хоча інші ставилися до них зневажливо, як до дикунів. Так, відомий тогі
часний діяч Аполлінарій Сидоній писав до свого товариша Катулліана: «II
просиш ти мене, сподіваючись, що я в доброму здоров’ї, скласти вірші і
славу Венері, улюблениці фесценінських пісеньок, коли я знаходжуся сере
полчищ довговолосих варварів, змушений слухати германську мову; з похм;
рим виглядом багаторазово хвалити те, що співає обжерливий бургунд, яга-
мастить волосся прогірклою олією? Сказати тобі, що заважає натхненню? Муз
вигнана щипковими інструментами варварів, нехтує шестистопним ямбом ві
тоді, як вона бачить семифунтових патронів... Тебе ж не переслідує відразл
вий запах часнику та смердючої цибулі, який відригається, отруюючи повітр
з раннього ранку впродовж десяти трапез. Тебе не оточує цілий день - ніби і
їхній літній дід чи чоловік їхньої годувальниці, юрба таких велетнів і в так:
кількості, що прохарчувати їх не могла навіть кухня Алкіноя». У 534 р. Бу]
гундське королівство було завойоване франками.
Гуннський племінний союз
Найстрашнішою для римлян виявилася навала гуннів (суміш тюркі
угорських і іраномовних кочових племен із Приволзьких і Прикаспійська
степів). Розгромивши остготів, на поч. V ст. гунни зайняли Паннонію (захі;
на частина Угорщини) і створили обширне об’єднання, в яке входило бага:
племен (остготи, квади, маркомани, герули, гепіди тощо). У гуннськоіу
суспільстві посилилася диференціація, з’явилися раби в домашньому гої
подарстві, складалася спадкова королівська влада. Як кочівники, вони пр<
довжували свої завоювання в пошуках нових пасовищ, знищуючи поселеї
ня ворогів. Гунни складали також значну частину західноримської арм:
особливо з 20-х pp. V ст.; римляни використовували їх для боротьби з фраї
ками і бургундами, а також багаудами - селянами, які намагалися відокр*
митися від Риму на південному заході Галлії.

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
7
Жах, який наводили гунни, незважаючи на свою порівняно невелику
чисельність, був настільки сильним, що їхні королі змогли підкорити наро¬
ди від Кавказу до Балтики і погрозами змусити імператора в Константино¬
полі платити величезну данину золотом. За словами історика Е.Томпсона,
гунни «досить швидко перестали випасати худобу і освоїли більш прибут¬
кове заняття - пасти людей» [Історія Аттили і гуннів, с.177].
У 30-ті pp. гуннів очолив Аттила, прозваний християнськими письмен¬
никами «Бичом Божим» за свої насильства. І, як уже відзначалося, в 436 р.
зін розбив бургундів. Низький рівень суспільного розвитку гуннів виключав
можливість взаємодії римських і варварських соціальних відносин. Тому
стосунки між ними були завжди напруженими.
Римський полководець Аецій (ко¬
лишній друг Аттили, заручник у гун¬
нів) за допомогою вестготів, бургун-
і франків розбив Аттилу в битві
на Каталунських полях у Шампані.
Нерідко її називають «великою бит¬
вою народів». Проте сили гуннів не
були вичерпані. У 452 р. Аттила ор¬
ганізував похід в Італію, взяв Акві-
лею, Мілан й інші міста. Римська ар¬
мія не в змозі була протистояти вто¬
ргненню, але спалах епідемії змусив
Аттилу відмовитися від облоги Рима
: відійти за Альпи. А в 453 р. в ніч
свого одруження з Ільдекою Аттила
раптово помер. Ймовірно, що Ільдека
- германська Юдіф - помстилася йому
за свій народ. Серед його синів роз¬
почалися усобиці, а через два роки	римські	воїни	IV	_	v	ст
гроти них піднялися поневолені ними
германські племена. Зазнавши декіль¬
кох військових поразок, зокрема у «битві племен» на р. Недао (455 р:), гунни
переселилися з Панноніі у Північне Причорномор’я. Держава їхня розпа¬
лася, а самі вони розчинилися серед тюркських і угорських племен.
Історична доля гуннів полягала в тому, що вони змусили германські
племена поселятися на території Римської імперії.
Остготське королівство
Після розпаду племінного союзу остготи жили в дунайських областях -
Паннонії, Фракії і були федератами Східної Римської імперії. Вождь остго¬
тів Теодорих (493 - 526 pp.), зі знатного роду Амалів, мав римське звання
зьтриція і консула.
У 488 р. Теодорих з дозволу східноримського імператора Зинона розпо-
чаз військовий похід в Італію, де правив Одоакр. Після ряду поразок він

Історія середніх В і
Гробниця Теодориха Великого,
короля остготів
уклав з Теодорихом мир і договір про р
поділ Італії. Але досить швидко стосу]
між ними зіпсувалися, і Теодорих, уби
Одоакра, в 493 р. заснував в Італії Ості
ське королівство зі столицею в м. Раееу
До його складу входили також нинішні 1
роль, Швейцарія, частина Баварії, Авст
Угорщини й Іллірїі.
Основна маса остготів розселилася в Г
нічній і Середній Італії, а на півдні залиі
лися лише готські гарнізони. На завой
них територіях було проведено перероз
діл землі: готи захопили третину вол од:
римських землевласників за рахунок земе
раніше захоплених прихильниками Одо
ра. Дещо пізніше було розподілено й і
землі.
Остготське королівство проіснувало
555 p., поки не підкорилося Візантійсь
імперії.
Завоювання Італії лангобардами
Візантія недовго зберігала свої володіння в Італії. В 568 р. лангоба}
(довгобороді) під керівництвом короля Альбоіна вторглися в Італію. Спо
тку ці германські племена проживали на лівому березі Ельби, а потім пе
селилися на Дунай, у Паннонію.
До початку VII ст. лангобарди захопили більшу частину Італії, розсел:
шись у її північній і середній частині (майбутні Ломбардія і Тоскана)
гірських районах Південної Італії,- де утворилися лангобардські королі
ва Беневент і Сполето. Проте більшість морських портів все ж залишал
в руках візантійців. Не ввійшли до складу лангобардської держави і те]
торії навколо Равенни (Равенський екзархат) і навколо Рима (пізніш»
Папська область).
Лангобарди селилися великими сім’ями (фарами). Вони не провод*
розподілу земель, але виганяли або частково знищували римських велиі
і середніх землевласників, конфісковуючи їхні землі.
У соціальній структурі лангобардського суспільства основна маса р
ських рабів і колонів злилася з її рабами і напіввільними (альдіями).
Королівство проіснувало до 70-х pp. VIII ст. і було завойоване франка
Англосаксонські королівства в Британії
На початку V ст. (408 р.) римляни, обороняючи Італію від варварів, з
шені були відізвати свої легіони з Британії. Скориставшись цим, кельт
племена піктів і скотів посилили свої набіги на південно-східні райс
острова, де розміщувалися міста і вілли римського типу.

Лекція 3 Падіння Західної Римської імперії
І утворення варварських королівств
А з середини V ст. в Британію починаються масові вторгнення герман¬
ських племен з північного узбережжя Германії і Ютландського півострова -
ічглів, саксів, ютів і фризів, які проживали на узбережжі Північного моря.
Англи і сакси складали більшість серед цих племен, і від них пішла назва
всіх, хто поселився в Британії, а перші дали і назву державі, яка виникла
тут на початку IX ст. (829 p.).
Бритти - місцеве кельтське населення Британії - чинили сильний опір
завойовникам аж до початку VII ст. Більша їх частина була знищена чи
поневолена, а інші зберегли землю і свободу, поступово асимілюючись із
германськими завойовниками. Ще інші переселилися в Галлію, в Аморик,
пе в майбутньому виникла провінція. Самостійність кельти зберегли лише
на заході (Уельс і Корнуолл) і півночі (Шотландія) острова, а також в
Ірландії.
Франкське королівство
У римських джерелах франки вперше згадуються в III ст. н.е. Це був
—емінний союз, утворений на нижній і середній течії Рейну та морському
оСережжі по Шельдг. Вони досить часто нападали на Римську Галлію в III -
IV ст., а в другій половині IV ст. захоплюють Токсандрію (область між
Маасом і Шельдою) і як федерати Римської імперії поселилися там. До
:*редини V ст. вони поширили свої володіння на південь і захід до Сомми.
Вождь франкського племені Хлодвіг (481 - 511 pp.) після падіння Захід¬
ної Римської імперії розпочав завоювання Північно-Східної Галлії, якою
правив римський легат Сіагрій. Розгромивши у
436 р. поблизу Суассона його військо, Хлодвіг захо-
пїш землі до Сени, а потім і до Луари. Захопивши
значну частину Галлії, він знищив вождів-королів
галічних франків і інших племен, об’єднавши під
гзоєю владою всіх франків.
У 496 р. Хлодвіг разом з дружиною прийняв
християнство ортодоксального зразка на відміну від
зестготів, остготів, бургундів, вандалів, лангобардів,
•у. були аріанами. Це полегшило франкам завою-
зйння Галлії. Завойовуючи Галлію, вони, на відміну
інших племен, ніколи не поривали зв’язків зі
гзоєю батьківщиною в Германії, що забезпечувало
гзіжий притік сил із-за Рейну.
Відсутність згадок про регулярний поділ землі
свідченням того, що франки головним чином зай-
пустоші і лише частково відібрали у місцевого
вселення землі. Дружинники отримували землі в
.тинах імператорського фіска. А прості франки
і-т-г;їлися великими сім’ями. Південну Галлію фран¬
ка майже не заселяли за винятком вузького кола
ілл~жилої знаті.	Франкський	воїн	V	ст.

Історія середніх вік
ПАДІННЯ ЗАХІДНОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
ТА РЕЗУЛЬТАТИ ВАРВАРСЬКИХ ЗАВОЮВАНЬ
В останні роки свого існування Західна Римська імперія являла соб
химерне і сумне видовище. Під прямим контролем Равенни залишалис
Італія (без островів), приморська частина Іллірії, деякі райони в Реціі
Норику, три області Галлії - Прованс, Овернь, територія між Луарою, Сої
мою і Ла-Маншем (майбутня Нейстргя), прибережна Мавританія, окре:
пункти в Південно-Східній Іспанії. При цьому центральний уряд не 63
спроможний реально допомогти віддаленим від Італії провінціям, надаю
можливість місцевій владі самим вирішувати виникаючі проблеми. А її міі
ність в багатьох випадках залежала від співпраці з варварами. Наприкла
у Норику римська влада утримувалася у містах лише завдяки союзу
германськими племенами ругіїв, яким платили чи то данину, чи то плат
за службу; у Мавританії збереження римських порядків залежало від п<
реговорів з берберами; Овернь залишалася римською, оскільки її не Morj
поділити між собою бургунди і вестготи. Навіть у самій Італії влада імпер;
тора забезпечувалася підтримкою варварських загонів.
У 476 р. варвари стали вимагали земель для поселення в Італії. Відмої
римлян задовольнити цю вимогу привела до державного перевороту: вож
германських найманців із племен скирів Одоакр усунув останнього захі;
норимського імператора Ромула Августа і був проголошений своїми солд;
тами конунгом Італії. Ромула Августула вислали в Неаполь, у колиші
помістя Лукулла (в Середньовіччі - Замок Яйце), а згодом подарували йок
розкішну віллу в Кампанії і призначили щорічну пенсію в 600 солідів.
Імператорська влада настільки втратила своє значення, що Одоакр і
бажав ставати імператором, відправивши знаки імператорського титул;
(корону і пурпурову мантію) імператору Зинону в Константинопол
23 серпня 476 р. вважається останнім днем Західної Римської імпер
У 477 р. Одоакр формально підкорився константинопольському імперат(
рові і правив як призначений Зиноном патрицій та воєначальник, xo^
насправді став першим германським військовим правителем ^Італії. В:
зберіг давньоримські установи, але конфіскував третину земель для сво:
воїнів. А всі варварські королівства не лише по суті, але й формальг
отримали самостійність.
Про причини падіння Західної Римської імперії існують дві поляр:
точки зору. Частина дослідників доводять, що римське суспільство caiv
неминуче йшло до загибелі і без тиску ззовні. Бо варвари через сво
відносну нечисленність (близько 5% від усього населення Римського Зах(
ду) не в змозі були повалити римський колос і знищили лише Римсьб
імперію, а не римську цивілізацію, яка існувала і впродовж всього Сере
ньовіччя.
Друга група істориків, наводячи приклад візантійського суспільства, j.
відбувалися такі ж процеси і яке проіснувало аж до XV ст., вважають осш
вною причиною падіння Імперії руйнівне нашестя варварів.

п
Декиія 3
Падіння Західної Римської імперії
і утворення варварських королівств
На нашу думку, обидві причини були взаємопов’язані і одночасно впли¬
нули на трагічну долю Західної Римської імперії. Виходячи з цього твер¬
дження, узагальнимо значення та наслідки варварських завоювань:
- результатом стало падіння імперії на Заході, підірваної глибокими
внутрішніми протиріччями;
- змінилася політична карта Європи, де наприкінці V - початку VI ст.
з’явилися не лише нові держави, але й умови для розвитку нових
відносин;
- часткова чи повна експропріація варварами римських землевласни¬
ків була могутнім ударом по рабовласницькій системі господарюван¬
ня, прискорила її розпад;
- змінилася соціальна структура суспільства: серед маси безпосеред¬
ніх виробників важливу роль став відігравати стан вільних дрібних
землеробів-общинників;
- було знищено Римську державу - головну перешкоду на шляху до
нової суспільної системи.
Таким чином, падіння Імперії, утворення варварських королівств і змі¬
ни у соціальних відносинах стали початком того перевороту, який привів до
заміни рабовласницької суспільної системи і родового ладу германців фео¬
дальним устроєм.
Питання для контролю:
Охарактеризуйте еволюцію соціально-економічних відносин у Пізній
Римській імперії.
Проаналізуйте зміни соціальної структури і державного устрою Іта¬
лії IV - V ст.
Визначте роль християнства в зміні ідеології античного суспільства.
Опишіть процес утвердження християнства.
Наведіть приклади соціальних конфліктів та єретичних рухів у Рим¬
ській імперії IV - V ст.
З’ясуйте характер господарського устрою германців та його еволю¬
цію.
Як відбувалася еволюція общини та політичного ладу давніх герман¬
ців?
З’ясуйте роль кельтських племен у формуванні європейської цивілі¬
зації.
Розкрийте причини Великого переселення народів.
Охарактеризуйте особливості новостворених варварських королівств.
З’ясуйте причини падіння Західної Римської імперії.
Встановіть основні результати варварських завоювань.

Лекиія
4
ГЕНЕЗА
ФЕОДАЛІЗМУ
В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
втори тривалий час сумнівалися, чи варто виділяти цю прої
лему в окрему лекцію, оскільки останнім часом їй приділяюг
значно менше уваги, ніж, особливо, в радянські часи. Прог
від неї нікуди не дітися і її потрібно якщо не вирішувати,
хоча б заакцентувати увагу чи висловити своє бачення.
Оскільки ця тема носить суто теоретичний характер, то традиційні
характеристики джерел на початку викладу не буде.
ПРОЦЕС ФЕОДАЛІЗАЦІЇ У ФОРМІ СИНТЕЗУ ГЕРМАНСЬКИЙ
І ПІЗНЬОРИМСЬКИХ ВІДНОСИН. ОСОБЛИВОСТІ
СИНТЕЗНОГО ШЛЯХУ РОЗВИТКУ ФЕОДАЛІЗМУ
Зародження та становлення феодальних відносин - це надзвичайно трі
валий і складний процес. Передумови формування нових феодальних ві;
носин склалися і в пізньоантичному, і у варварському суспільствах. А іст
рично склалося так, що у Західній Європі становлення феодалізму прох
дило саме в умовах зіткнення і взаємодії цих суспільств. Але щоб характ<
ризувати процес ґенези феодалізму, спочатку потрібно визначити його змі
Так ось він включав:
- формування феодальних відносин;
- виникнення великої феодальної власності;
- перетворення вільних дрібних виробників матеріальних благ у зал<
жних, кріпосних селян;
- утворення політичних закладів і структур нового суспільства;
- творення нової ідеології.
Поряд із загальними рисами процес феодалізації мав свої особливості
різних країнах. У ряді випадків феодальні відносини формувалися як р(
зультат всебічної взаємодії і синтезу германських родоплемінних відносні
що розпадалися, і пізньоримських, які переживали глибоку кризу. Бо зародк
феодалізму, що виникли у давніх германців у період розкладу родової
ладу, розвинулися у справжній феодалізм лише після завоювань, під вши¬
вом відносин, які мали місце у завойованих країнах.

Лекція 4 Ґенеза феодалізму в Західній Європі
1
Таким чином, у варварських германських королівствах відбувалося не
просто механічне поєднання пізньоримських і германських відносин, а мали
місце їх взаємодія і синтез, формувалися якісно нові відносини. У резуль¬
таті такої взаємодії виникнення і розвиток феодальних відносин полегшу¬
валися і прискорювалися як для германських племен, так і для римського
суспільства, що знаходилося в стані кризи.
Такий шлях був характерний для території, де утворилися Вестготсь-
ке, Бургундське, Франкське і частково Вандальське, Остготське та Ланго-
бардське королівства.
Відрізнявся процес феодалізації там, де така взаємодія була менш по¬
мітною або взагалі не існувала: англосаксонські королівства, області внутріш¬
ньої Германії (бавари, алемани), Скандинавські країни тощо.
А тепер конкретно охарактеризуймо суть синтезного шляху ґенези
феодалізму в Західній Європі. По-перше, слід вивести порівняльне значен¬
ня античного і варварського компонентів феодального синтезу. А для цього
потрібно співставити різноманітні варіанти ґенези феодалізму в окремих
регіонах Західної Європи.
Найактивніше феодальний синтез відбувався там, де античні і варвар¬
ські начала були досить врівноваженими. Класичним прикладом такого
варіанта є Північно-Східна Галлія, де феодалізм утвердився рано, вже у
VIII - IX ст. Там, де один із компонентів переважав, процес феодалізації
уповільнювався. Проте, слід відзначити, що спочатку варварські суспільст¬
ва мали менше протофеодальних потенцій, ніж античні. Римське сус¬
пільство навіть на стадії свого розпаду за рівнем розвитку продуктивних
сил стояло вище германських племен. Наведемо ряд прикладів. Для пізньо-
римської агротехніки було характерним широке розповсюдження дво- і три¬
пілля, інтенсивне угноєння ґрунтів, поширення посівів кормових трав, стій¬
лове утримання худоби. Римляни уже давно застосовували для важких
ґрунтів колісний плуг, хоча в самій Італії був поширений легкий плуг, від¬
повідно до якості землі.
Вступаючи в контакт з римлянами, до переселення, германці переймали
досягнення римської техніки і культури. Можливості таких запозичень збіль¬
шилися після переселення варварів на римські території. Хоча слід заува¬
жити на перший погляд парадоксальний факт: пізніше серед відстаючих за
темпами розвитку опинилися ті регіони, де античний елемент синтезу разк>
че превалював над варварським. На нашу думку, це засвідчує те, що у порів¬
нянні з пізньоантичним римським суспільством родоплемінний устрій давніх
германців, що розпадався, ніс у собі більший феодальний заряд.
Ступінь активності синтезного шляху в тому чи іншому регіоні залежав
від багатьох факторів. До найважливіших належали чисельне співвідно¬
шення варварів і римлян (разом із романізованими галлами, іберами, кельт-
іберами тощо) і густота заселення території. Германці складали всього 5%
населення провінцій Римської імперії, але через нерівномірність розселен¬
ня їхня частка в деяких регіонах була значно вищою (наприклад, Тулуза і
Нарбонна у Південній Галлії, Павгя і Верона в Італії, Бургос і Толедо в

Історія середніх ПІ/
Іспанії тощо). У Британії, Токсандрії, на Рейні і Верхньому Дунаї гермаь
взагалі переважали, зате у Північно-Східній Галлії вони значно поступа
ся галло-римлянам. Аналіз успішності процесу генезису феодалізму доз
ляє зробити висновок, що вплив германців був набагато більшим їхн
частки населення.
Самі германці теж відчутно впливали на розвиток продуктивних сил
завойованих ними територіях. Хоча в Італії, Іспанії і Галлії германців бу
значно менше ніж місцевого населення, саме за рахунок германських
щинників збільшувалася верства вільних селян і отримувало розвиток дріб
виробництво, що було значно прогресивнішим від латифундіального госп
дарства. Це дало змогу подолати кризу і регрес у розвитку продуктивн
сил, до яких римське суспільство привело панування рабовласницьк
системи господарства. ■ '	*_
Іншим фактором був сам характер розселення варварів на терито]
Імперії. Частіше германці займали землі фіска, а якщо їх не вистачал
проводили розподіл землі й іншого майна посесорів, залишаючи їм трети
орних і половину інших угідь (наприклад, вестготи, бургунди, герули, о
готи). Деякі племена селилися компактно, виганяючи попередніх власни
(наприклад, лангобарди).
Домени фіска перейшли в ру:
германських королів і служилої з
ті разом з рабами, колонами й і
шими землеробами. Поселення ге
К	манців	серед	римлян, виникнення с
із змішаним германо-римським
селениям прискорили процес роз
ду общини. У варварських правд
або взагалі не відображені общи
відносини, або збереглися дані п
перехідний період від землероб
кої до сільської общини - марки,
якій земельний поділ знаходитьс
власності общинника, уже відсу
переділи орних земель і лук, але і
зберігається общинна власність на угіддя (ліси, пасовища, пустища) і
спільне використання.
Германці вже з другої половини V - VI ст. продавали, купували, дар
вали і заповідали своє рухоме і нерухоме майно, тобто зароджується пр
ватна власність, хоча навіть у найрозвинутіших племен (наприклад, фра
ків і лангобардів) дуже повільно.
Розклад общини і зародження приватної власності на землю і рухої
майно вели до зростання соціальної диференціації у германських плем<
Вільні общинники, які розорялися, опинялися в поземельній і особист
залежності від великих землевласників. Проте на формування соціальн
груп феодального суспільства наклав відбиток соціальний устрій варвар
Будинок селянина

\ешія 4 Ґенеза феодалізму в Західній Європі
Так. при общинній організації вільні германці відігравали важливу роль у
суспільному житті новоутворених королівств. Держава ще не володіла тією
примусовою силою, яку мала Римська імперія. А залежність від великих
землевласників, в яку потрапляли германські общинники, носила ще м’я-
■аої характер.
Слід відзначити, що помітну роль у формуванні соціальної структури
феодального суспільства відігравали залишки верств римського рабовлас-
53такого суспільства - великі землевласники, раби і колони. Римські зем¬
левласники продовжують володіти обширними маєтками із сотнями рабів і
колонів. Помітним власником стає і християнська церква. Проте характер
великих помість змінюється. Якщо раніше-вони (латифундії) базувалися на
експлуатації рабів, то зараз використовують працю різних категорій залеж¬
них і напіввільних держателів.	”
Варварські правди V - VIII ст. поділили вже вільних людей на дві кате¬
горії: вищий і нижчий стани. Нова знать формувалася з родової аристокра¬
тії і римських магнатів. їх називали «нобілями», «великими», «поважними
людьми» (nobiles, maiores, honestiores), і користувалися вони в суспільстві
шлим рядом переваг (судові привілеї, розміри вергельда тощо).
Осіб нижчих станів називали «малими» або «нижчими» (minores,
inferiores). Вони поступово втрачали привілеї вільних людей і навіть могли
нести тілесні покарання як раби. До таких верств переходили рядові об¬
щинники, але в різних племен неодночасно. Найдовше свою повноправність
зберігали вільні общинники у Франкському королівстві.
Змінюється і становище залежних і напіввільних людей. Якщо у вар¬
варських правдах раби розглядаються як повна власність своїх господарів
поряд з худобою й інвентарем, то у V - VII ст. вони вже в деяких випадках
самостійно виплачують штрафи за свої власні проступки, тобто у них з’яв¬
ляється власне майно. Ще згодом вони отримують право навіть продавати
своє рухоме майно, зокрема худобу.
Поступово втрачають ознаки свободи і вільновідпущеники, раби, дрібні
держателі (прекаристи), а також германські раби, напіввільні (літи, аль-
діі) асимілювалися і формували єдиний клас - селянство, яке відрізнялося
від римських і германських рабів формами залежності.
На територіях, де генеза феодалізму йшла синтезним шляхом, част¬
ково збереглася верства колишнього міського населення, проте занепад
міст продовжувався прискореними темпами. Показником цього були не
лише зруйновані варварами міські центри. Переживало занепад і дегра¬
дацію міське ремесло, скорочувалися торговельні операції, намітився пе¬
рехід до натуральних форм господарювання. Все це позбавляло міське
населення його соціально-економічної бази, і міщани все частіше стали
займатися землеробством.
Майнова і соціальна диференціація породжувала соціальні конфлікти у
різних формах (навіть повстань). А це ставило на порядок денний утворен¬
ня держави, бо органи родоплемінної знаті варварів були непридатні до
здійснення панування над підкореним населенням. У формуванні держави

т
Історія середніх вік
значну роль відіграли залишки римських політичних і юридичних заклад
після падіння імперії. У зв’язку з цим відбувся швидкий перехід від род
племінної системи поділу населення до територіальної, що було початк
вим моментом виникнення держави.
Державний апарат формувався під впливом римської адміністративне
системи (особливо в Остготському королівстві). На вищому щаблі влад
знаходився король, який володів вищою військовою, законодавчою, суд
вою і фінансовою владою. На місцях влада належала королівським посад
вим особам. Тому до початку VI ст. в багатьох королівствах уже були відсутї
істотні риси організації родоплемінного устрою. Хоча у Франкському кор
лівстві пережитки родової організації зберігалися до середини VII ст.
Полегшувало становлення державної системи у новостворених кор
лівствах сприйняття ними римської податкової і монетної системи.
Проте варварські королівства докорінно відрізнялися від Римської і
перії:
- Новоутворені державні об’єднання виражали інтереси уже іншої с
ціальної групи - феодалів.
- Військовий устрій базувався не на найманій армії, а на народном;
ополченні.
- Адміністративна система була значно примітивнішою від римсько
Замість широко розгалуженого бюрократичного апарату використо
вувалися королівські дружинники.
- Королівська влада обмежувалася духовною і світською владами. Най
важливіші питання - війни і миру, роздачі землі, видання законів
вирішувалися спільно королем зі служилою знаттю і духовенством
Ступінь активності феодального синтезу залежав також і від культур
ного рівня прийшлого і місцевого населення. Римські провінції були освоєн
ні далеко не рівномірно. Якщо райони Галлії й Іспанії мало чим відрізняли
ся від Італії, то Арморика, Британія, Кантабрія були романізовані слаб
тож місцеве населення мало в чому переважало за рівнем культури гер
манські племена завойовників. Правда, самі варвари також знаходилися н
різних стадіях розвитку. Так, вестготи до моменту створення своєї держа
ви уже декілька десятиліть проживали на території Імперії, а предки фран
ків були фактичними сусідами римлян від Різдва Христового. Лангобард
ж, переселившись з низини Ельби в Паннонію, а потім завоювавши Італік
не були ГОТОВІ ДО сприйняття досягнень античної культури. Потрібно буЛ'
близько 150 років їхнього перебування в Італії, щоб феодальний синте:
пішов повним ходом.
Швидкість цього процесу залежала також і від релігійно-правових фак
торів. Те, що франки зразу ж, у 496 p., прийняли християнство в ортодок
сальній формі, без сумніву, полегшило їхній контакт з римлянами, то
як прихильність інших племен (вестготів, бургундів, лангобардів) до арі
анства (до поч. VI - no4.VII ст.) ці контакти сильно утруднювала. Напри
клад, закони вестготів і лангобардів категорично забороняли їм шлюби :
римлянами.

Лекція 4 Ґенеза феодалізму в Західній Європі
Таким чином, незважаючи на ряд спільних рис, країнам із синтезним
шляхом розвитку феодалізму були властиві і певні відмінності. Вони пов’я¬
зувалися:
1) з особливостями попереднього розвитку цих країн;
2) з силою впливу на суспільне життя варварів-германців, які посели¬
лися на їх території.
На підтвердження цього наведемо конкретні приклади. В Італії у V ст.
рабовласницькі порядки були ще достатньо сильними, а остготи, які завою¬
вали лише частину країни, не справили глибокого впливу на суспільний
розвиток місцевого населення. Крім того, Остготське королівство проісну¬
вало недовго.
У Вестготському королівстві рабовласницький уклад теж мав значну
вагу. Але за три століття його існування процес феодалізації зайшов до¬
сить далеко.
У Лангобардській Італії питома вага германців серед населення була
значно більшою, ніж у Вестготському і Остготському королівствах. Тому
оозклад родоплемінних відносин ішов у них повільніше: тривав перехід від
землеробської общини до сільської (марки). Але й тут проявився римський
вплив: лангобарди прийняли християнство ортодоксального сповідання.
У Франкській державі рабовласницька суспільна система була розвине¬
на слабо, зате германські суспільні порядки отримали широке розповсюдження.
До того ж германці складали тут більшу частину населення. Правда, і тут
ооль римських суспільних відносин була досить важливою. Тому взаємодія
сумських і германських суспільних відносин у Франкській державі здійсню¬
валася у найбільш завершеній формі і привела до їхнього синтезу.
ПРОЦЕС ФЕОДАЛІЗАЦІЇ ВАРВАРСЬКИХ ПЛЕМЕН.
БЕЗСИНТЕЗНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ФЕОДАЛІЗМУ
У країнах Західної Європи, в яких взаємодія германських і пізньорим-
гьких відносин була меншою або зовсім відсутньою, процес ґенези феодалізму
забувався повільно. Це пояснювалося характером і рівнем суспільного
-^‘•’витку германських племен, які завоювали ці країни.
Наприклад, у англів, саксів, ютів і фризів у V - VI ст. родовий лад був
значно міцнішим, ніж у готів, тому вони знаходилися на нижчій стадії сус¬
пільного розвитку. При завоюванні римських територій взаємодія двох ком-
“онентів була слабкою і повільною особливо у тих провінціях, де рабовлас¬
ницькі відносини не встановилися.
Багато германських племен взагалі залишалися на своїй корінній тери¬
торії (сакси, тюринги, алемани, бавари) і взагалі не відчували помітного
злливу римського суспільного устрою. А для англосаксів і саксів характер¬
нім було тривале збереження общинних відносин. Крім того, англосакси
“оселилися на території Британії, яка не піддавалася свого часу глибокій
романізації. Кельтське населення острова мало відрізнялося за рівнем роз¬

Історія середніх вік
витку від германських завойовників і не могло прискорити процес форм’
вання феодальних відносин. Тому перехід від землеробської общини до сіл]
ської (марки) не був завершений в англосаксонських королівствах ще в V
ст. Значно пізніше, аніж в інших королівствах, для яких характерний си
тез римських і германських відносин, склався тут і аллод. У V - VII ст.
англосаксонських королівствах збереглися ще значні пережитки організ;
ції племінного управління, притаманні військовій демократії (докладній
про це в наступних лекціях).
Ще повільніше общинний устрій розкладався у саксів на континенг
Територія поселення саксів (між Ельбою і Рейном) знаходилася поза сф
рою впливу Римської держави. Тому у саксів лише з другої половини VI
ст. розпочинається процес перетворення земельного поділу общинника
аллод, а землеробської общини - в марку.
Організація управління в VIII ст. у саксів носила риси військової дем
кратії, а держава в них ще не склалася. Досить сильними були і пережит
родового ладу: кровна помста, участь родичів першого чоловіка вдови
повторному заміжжі тощо.
Диференціація в англосаксів і саксів також відбувалася дуже повіль
Спочатку виділялася родова знать - ерли в англосаксів і еделгнги у сакс
Ця знать і рядові вільні общинники (керли в англосаксів і фрилгнги у са
сів), хоча відрізнялися вергельдом, були лише двома верствами загальні
маси повноправних вільних людей, які в цілому протиставлялися рабам
напіввільним. Вільні общинники, які не піддавалися експлуатації, складал
основну масу безпосередніх виробників у саксів у VIII ст., у англосаксів
до IX ст.
Проте загальний напрямок процесу соціальної диференціації відбуваї
ся тут таким же чином, як і в інших країнах. Місце родової знаті в VII
VIII ст. зайняла військовослужива знать, а вільні общинники потрапляли
залежність від світських і церковних великих землевласників. Верства з
лежного селянства поповнювалася за рахунок напіввільних рабів, але пил
ма вага колишніх вільних общинників була значно вищою, ніж у вестготс
кій Іспанії і остготській Італії.
На шляхи феодалізації в тому чи іншому регіоні помітно впливали т;
кож природно-географічні умови. Так, повільні темпи розвитку феодаліз
ції в Скандинавії та яскрава своєрідність скандинавського феодалізму (ве
лика питома вага вільного селянства), крім усього іншого пов’язані з біднії
тю ґрунтів, орієнтацією на скотарство і рибальство, особливістю ландшас}
ту, що утруднював організацію великого господарства.
Поселення варварів на території Імперії створювало лише передумов
для феодального розвитку. Для того щоб взаємодія двох систем стала реал
ністю, потрібно було мінімум 1,5-2 століття, у перші ж десятиріччя феодг
лізація відбувалася у кожного з двох народів по-своєму, продовжуючи п<
передню лінію розвитку, але в принципово нових умовах.
Таким чином, синтез пізньоримських і первіснообщинних відносин, п
розкладалися у варварів, значно прискорив розвиток феодальних віднось

Лекція 4 Ґенеза феодалізму в Західній Європі
1
в економічному, політичному і соціальному житті суспільства в Західній
Європі.
Там, де синтез був відсутній і здійснювався у відносно вузьких межах,
досить тривалий час зберігалося вільне селянство і помітні залишки об¬
щинних відносин, поширені були у період раннього Середньовіччя менш
важкі форми феодальної залежності селян, ніж у країнах, де взаємодія
римських і германських відносин була істотною. У політичному устрої тут
тривалий час зберігалися залишки первісної організації управління - пере¬
житки військової демократії.
Деякі германські племена, в яких розпад родового ладу відбувався без
істотного впливу римських суспільних відносин, були підкорені Франксь¬
кою ранньофеодальною державою (алемани і бавари вже в VI - VII ст.). їх
завоювання прискорило у цих племен виникнення феодальних відносин.
У відповідності до темпів розвитку і, без сумніву, під римським впливом
у германських племен поступово здійснюється перехід до вільної від родо¬
вих і общинних обмежень земельної власності - аллоду. Крім того, зникає
зв’язок між володінням земельною власністю і свободою. Все це поступово
веде до перетворення германських общинників у залежних селян, які отри¬
мують землю в користування від феодалів, і становлення нової феодальної
системи.
Питання для контролю:
- Визначте основний зміст процесу становлення феодалізму у Захід¬
ній Європі.
- Проаналізуйте особливості синтезного шляху генези феодалізму.
- Охарактеризуйте фактори, від яких залежала активність феодаль¬
ного синтезу в регіонах.
- Наведіть приклади країн, для яких характерний синтезний шлях
феодалізації.
- З’ясуйте характерні риси безсинтезного шляху розвитку феодаліз¬
му.
- Наведіть приклади територій, де становлення феодалізму йшло без-
синтезним шляхом.

ФРАНКСЬКА
ДЕРЖАВА
МЕРОВІНГІВ
айбільш яскраво процес становлення феодалізму від
J вався у Франкському королівстві, яке поступово стало н
могутнішим на колишніх теренах Римської імперії і бага
і—г 3 чому визначило дальший хід розвитку Європи. Тому са
нього ми розпочинаємо цей виклад.
Джерельна база теми представлена фіксованими на письмі звичаям
традиціями франків під назвою «Салічна правда» («Lex salica«), створі
на поч. VI ст. при Хлодвізі (між 507 і 511 pp.). Найдавніший її текст
зберігся, а дійшов до нас у рукописах VIII - IX ст., написаний зіпсоваї
латиною і містить у ранніх редакціях велику кількість франкських те
нів. «Салічна правда» записана за розпорядженням державної влади з і
тою захисту інтересів франкської знаті. Вона є важливим джерелом ;
вивчення перехідного періоду від первіснообщинного до феодального ла
При вивченні «Салічної правди» виникають труднощі. Оскільки дже
ло носить юридичний характер, багато сторін життя франків у ньому
висвітлено або розкрито дуже поверхово. Та і сама структура «Саліч
правди» дуже хаотична. Вона відображає архаїчні порядки, що існувалі
франків ще до завоювання, слабо відображає життя і правове станов
галло-римського населення. Але впродовж наступних століть франк
королі робили все нові і нові доповнення до «Салічної правди», тому у по
нанні з іншими джерелами вона дозволяє простежити еволюцію фeoдaJ
му у франкському суспільстві.
Серед інших джерел слід відзначити едикти і декрети франкських :
ролів (Хільперика, Хільдеберта, Хлотаря).
Процес феодалізації франкського суспільства висвітлюється такол
джерелах різного типу, які, правда, більш поширені в каролінгському перії
До них відносять:
1) формули - зразки для складання грамот, що фіксували різні one;
ції з рухомим і нерухомим майном;
2) грамоти, що фіксували певні операції, - прекарні, дарчі, королів
пожалування земель і привілеїв. Збереглися також і збірники таї
грамот - картуляріг, які містять грамоти кінця VII ст.;
3) грамоти-дарувння франкських королів церквам і монастир
(наприклад, Дагоберта, Хільдеберта III тощо).

Лекція
Франкська іержава ро інгів
Ш
Виняткова за своїм значенням пам’ятка європейської культури ранньо¬
го Середньовіччя - хроніка Григорія Турського «Історія франків» (під та¬
кою назвою вона відома з XVI ст. - «Historia Francorum», «Gesta Francorum»).
Хоча сам автор наприкінці своєї праці (X, 31) назвав свій твір «Десять книг
історії» («Decem libri historiarum»), а в одній із старовинних рукописів
книга названа «Церковною історією франків» (ця назва теж має підстави
для існування, оскільки це справді нарис історії християнської церкви до
часів се. Мартина Турського).
Сам автор, Георгій Флоренцій,
прийнявши у священстві ім’я Гри¬
горій, народився ЗО листопада 538
чи 539 р. в знатній галло-римській
сім’ї у Клермоні. Роки його дитинст¬
ва збіглися з першим етапом меро-
зінгських міжусобиць між синами
Хлодвіга, що завершилися коротко¬
терміновим об’єднанням держави
Хютарем І. Роки зрілості Григорія
припадають на друге коло міжусобиць - між синами Хлотаря - Хільпери-
ком Суассонським, Сигібертом Мецьким і Гунтрамном Орлеанським, що
завершилися утворенням трьох самостійних королівств: Австразїі, Нейстри
і Бургундії. Григорій був безпосереднім учасником цих подій і їх літо¬
писцем: у 573 р. він стає єпископом Тура. Він спілкується з багатьма коро¬
лями і їхніми наближеними, з духовенством і мирянами, об’їздив майже
всю Південну і Північну Галлію, бачив багато міст, зустрічався з різними
людьми, що знадобилося при написанні хроніки.
Свою «Історію франків» Григорій Турський довів до літа 591 р. Крім неї,
він написав багато інших робіт, переважно світських, які перераховані в
епілозі «Історії» (X, 31), що носить характер своєрідного заповіту нащад¬
кам. Рік смерті автора достовірно невідомий. Існує гадка, що він помер у
листопаді 593 чи 594 р.
Філософ-романіст Е.Ауербах написав про нього: «Талант і темперамент
Григорія виводять його далеко за рамки простої турботи про спасіння душ,
за рамки практичної діяльності церкви: наполовину він стає письменником,
який осягає життєве і надає риси усьому життєвому» [Мімесіс, с.108].
Важливими пам’ятками меровінгського періоду є анонімний бургундсь¬
кий твір першої половини VII ст. під назвою «Хроніка Псевдо-Фредегара»
під іменем Фредегара відомий автор або автори франкської хроніки VII
ст.), що за змістом безпосередньо примикає до «Історії франків», і нейст-
рійська пам’ятка «Діяння франкських королів», складена 727 р.
Оригінальний матеріал подає корпус агіографічної літератури - житія
tiuicKoniB і абатів (Мартина Турського, Цезарія Арльського, Ремігія Рейн¬
ського тощо).
Заслуговують на увагу свідчення придворного поета другої половини VI
ст. італійця Фортуната, автора життя королеви Радегунди і листів до єпис-
6|=F*NCOlb*nveRoK.e<jB4S quts
FveRvrpRi cnus vmuL
pr*«&>•>«» louictH*	aUx	оп<|д
Фрагмент рукопису «Історії франків»
Григорія Турського

©
Історія середніх НІ hi
копа В’єнського Авіта, а також відомі збірники листувань VI - VII ст.
«Арльськг листи», «В’єнські листи», «Аестразійські листи» і акти церкс
вних соборів Галльської церкви.
ВИНИКНЕННЯ ФРАНКСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Франкське королівство виникло у 486 р. у результаті загарбання пле
менами франків значної частини Галлії. Перші згадки про франків в істс
ричних пам’ятках з’явилися в III ст. їхні предки називалися по-різному
хамаеи, сикамбри, батави тощо. Уже при Цезарі окремі германські племе
на намагалися переселитися в Галлію, за словами Тацита, «міняючи св
болота і ліси на досить родючі ґрунти» [Аннали, XII, ЗО].
Стосовно походження франків вчені вважають, що під цією назвою вv
ступало велике племінне об’єднання. Назва «франк» («відважний», «вглг
ний») була збірною для цілої групи нижньо- і середньорейнських германсь
ких племен, які спочатку жили на правому березі Рейну. Франки розділи
лися на дві великі гілки - приморських (салічних - від латинського salum
море) і прибережних (рипуарських - від латинського гіра - берег).
Салічні франки жили у гирлі Рейну, рипуарські - південніше, на бер
гах Рейну і Маасу. Із середини III ст. франки неодноразово переправляют
ся через Рейн і нападають на римські володіння в Галлії. Наприкінці III є
ці напади посилюються. Одночасно чимало франків служило вже у римсь
кій армії, а окремі з них досягали в ній високих посад. У середині IV є
головнокомандуючим римського війська в Галлії був романізований фра
Магн Магненцій. 350 р. він проголосив себе імператором і захопив владу
Галлії. Три роки Магн Магненцій боровся з імператором Констанцієм II.
Пізніше франки брали активну участь у війнах між різними претендє
нтами на римський престол. Серед населення Галлії поступово збільшуєт
ся кількість франків, у тому числі й серед аристократії. Тому не дивно,
франкські загони як федерати захищали 406 - 407 pp. Галлію від вандалі
аланів і свевів.
У 30-х pp. V ст. активізувалися так звані салічні франки. Вони почал
просуватися на південь, захопивши територію навколо Майна, а потім, на
вкруг Кельна, поступово завойовуючи Північно-Східну Галлію. Завойоваї
території очолили франкські вожді, серед яких виділявся Меровей («нар
джений морем») - засновник першої королівської династії франків. Його,
легендою, вважали сином двох батьків - звичайного конунга і морсько
чудовиська, тобто чоловіка, який прибув із-за моря і запам’ятався людя
як таємнича морська істота. У народі Меровінгів називали «чаклунами» а
«чудотворцями», іноді - патлатими королями, як уже відзначалося. Насє
лення вірило, що патлаті Меровінги володіли чудодійними силами і здаті
подовжити життя чи вилікувати тяжку недугу. Герб Меровінгів прикраш
ла «квітка Марії» - лілія - знак непорочності Марії. Так Меровінги хотіл
показати своє нібито месіанське походження.

Лекція 5
Франкська держава Меровінгів
т
Разом з римлянами вони повели боротьбу про¬
ти вестготів, які намагалися захопити Північну
Галлію. При Меровеї франки билися проти Ат¬
тили на Каталунських полях (451 p.). Північна
Галлія була відрізана від Італії Вестготським і
Бургундським королівствами. Навіть після 476 p.,
після падіння імператорської влади, римляни три¬
малися в Суассонській області з центром у Пари¬
жі до 486 р. під керівництвом воєначальника Сіа-
грія. Володіння, які він контролював, історики
називають остаточною (залишковою) державою
Сіагрія. У 486 р. поблизу Суассона франки під
командуванням Хлодвіга розбили військо Сіагрія, якии втік до вестготського
короля, але той видав його Хлодвігу, який убив римського магната. Тому цей
рік вважається початковим моментом виникнення Франкської держави.
Хлодвіг (481 - 511 pp.), який до цього був швидше військовим вождем,
ніж королем, був внуком Меровея і сином Хільдериха, який помер після
486 р. в м. Турині, столиці Франського королівства. У 1653 р. випадково знай¬
шли його могилу, в якій було багато прикрас: 100 золотих і 200 срібних мо¬
нет, меч з позолоченим руків’ям, короткий меч - скрамосакс, спис і сокиру.
Після перемоги над Сіагрієм Хлодвіг став багатою людиною, захопивши
імператорські володіння в Північній Галлії. Тепер він міг наділити франків
землями у достатній кількості. Обширний край з численними ріками, родю¬
чою, зручною для орання землею, буковими і дубовими лісами став місцем
франкського поселення. Час від часу кількість поселенців поповнювалася з
числа франків, які продовжували жити на Рейні.
Хлодвіг постійно посилював свою особисту владу, знищуючи всіх конку¬
рентів підряд. Дуже швидко він став авторитетним правителем, з яким раху¬
валися всі сусідні королі. Теодорих, король остготів, просив руки сестри Хлод¬
віга - Аудефледи. І цей
шлюб було укладено.
Бургундський король
зі їдав за Хлодвіга свою
дочку Хродехгльду.
Процес становлення
одноосібної влади Хлод-
зіга описаний Григорієм
Турським. Хлодвіг для
цього користувався всі¬
лякими засобами, які
могли привести його до
мети. Так, він велів ска¬
зати Хлодериху, сину
Сигеберта, короля рипу-
арських франків: «Ось
Мініатюра з «Великих французьких хронік»
про події з життя Хлодвіга
Перстень-печатка короля
Хільдериха V ст.

Історія середніх вії
батько твій уже старий і кульгає на хвору ногу: к
він помре, його володіння і наша дружба дістануті
тобі». Хлодерих натяк зрозумів, убив батька і j.
звістку Хлодвігу: «Батько мій помер, коштовност
землі його в моїх руках. Пришли когось з твоїх п
бічників. Я з радістю дам тобі, які ти хочеш, з м<
багатств». Хлодвіг подякував і попросив показати
коштовності своїм послам. При їх огляді один із
убив молодого короля. Невдовзі сам Хлодвіг з’яві
ся в Кельні, скликав народ і сказав: «Послухай
що трапилось: коли я плив річкою Шельде, Хло;
рих, син мого родича, мучив батька свого, говоря1
що я хочу його смерті. Сигеберт втік у ліс Букон
де його наздогнали вбивці, послані сином. Той та
був убитий, не знаю ким, саме тоді, як він розЄ
рав коштовності батька. Я зовсім не брав участ
тих справах; бо не можна проливати крові рідн
моїх - це гріх. Але оскільки справа завершена,
запропоную вам пораду: виконайте, якщо вважаї
мете корисною. Зверніться тепер до мене і стані
під моє покровительство» [Історія франків, II, 4
Народ відповів оваціями і підняв його на щит.
Інший король франків - Харарих разом із
ном обманом був захоплений у полон. Хлодвіг на*
зав обох постригти в монахи. Старий плакав, а с
втішав його, промовляючи: «Ці гілки зрізані на зеленому дереві, але гі
зовсім не засохли і швидко можуть знову відрости. Якби також шви
загинув той, хто це зробив!» Ці слова донесли Хлодвігу. У них була загр
йому: вони відростять собі волосся і вб’ють його. Тому він наказав знищ
їх [Історія франків, II, 41].
Рагнахар, вождь камбреських франків, допомагав Хлодвігу, але це
врятувало його. Хлодвіг підкупив його дружину, напав раптово, захоп
Рагнахара з братом у полон, закував їх. Коли братів привели до нього, і
запитав Рагнахара: «Чому осоромив ти рід наш, давши себе закувати?*Кр
ще було б тобі померти!» Після цього він розтрощив йому голову сокир
Потім, звертаючись до його брата Ргхара, сказав: «Якщо б ти допома
брату своєму, то на ньому не було б ланцюгів» і теж розрубав йому голої
Дружинники-зрадники отримали замість умовлених золотих монет мідні
скаржитися було нікому [Історія франків, П, 42].
Свою одноосібну владу Хлодвіг поширив на всю Галлію, після чого,
бравши своїх прибічників, сказав їм: «Горе мені, що я залишився чуж:
серед іноземців, і немає у мене нікого з рідних, які могли б мені над
допомогу у хвилини небезпеки». Але він говорив не з жалю до вбитих,
хитруючи: чи не зможе випадково знайти ще когось (з родини), щоб т«
убити [Історія франків, П, 42].
Хлодвіг. Статуя
з надгробника
в Сен-Дені VI ст.

/'Tft l=J
ек ія 5
Франкська держава Меровінгів
§5
Хлодвіг став єдиним королем франків. Королівський суд був вищою
інстанцією. Усі речі, що належали королю, охоронялися потрійним штра-
хюм. У завойованих областях король правив через своїх посадових осіб -
графів і їхніх помічників. У селах і сотнях (об’єднаннях декількох сіл)
■юерігався народний суд - маллюс.
У 496 р. король Хлодвіг разом зі своїм оточен¬
ням (3 тис. дружинників), ймовірно, під впливом
його дружини, ревної християнки Хродехільди,
прийняв християнство західнолатинського обря¬
ду, ставши першим у Європі королем-християни-
ном, який підтримав догмати Римської церкви.
Таким чином, франки, обминувши аріанство,
прийняли християнство від галло-римського ду¬
ховенства. Завдяки цьому король франків утвер¬
див свій авторитет серед галло-римлян, а папа
Римський, який тоді не міг обійтися без підтрим¬
ки франків, надав Хлодвігу гучний титул «Но¬
вого Константина» і дозволив йому очолити
об’єднану державу - замість зруйнованої ван¬
далами і вестготами імперії Константина. Після
цього все духовенство Галлії почало підтриму¬
вати франків. Єпископ Авіт В’енський написав
Хлодвігу: vestra fides nostra victoria est [Історія
франків, II, 34]. Він мав на увазі боротьбу проти
вестготів і бургундів, які були аріанами.
Франкські дружини на початку VI ст. виступили проти вестготів, які
лоділи всією Південною Галлією, під впливом духовенства і честолюбства
^'годвіга. Він сказав дружинникам: «Я дуже стурбований тим, що ці аріани
лодіють частиною Галлії. Підемо з божою допомогою на них і, перемігши
підкоримо нашій владі країну» [Історія франків, II, 37].
Походу Хлодвіга сприяли безперервні чудеса, про які повідомляє Гри¬
горій Турський: олень дивовижних розмірів вказав Хлодвігу брід для його
;_;'ська через р. В’єнну; вночі вогненний стовп піднявся з церкви у Пуатьє,
сзітлюючи йому дорогу. Все ду-
л.'зенство, яке жило за Луарою,
л-ерейшло на бік франків, а бага-
г: міст і фортець, в яких перебу¬
вало західноримське духовенство,
-г-гайно відкривали ворота дру-
жішникам Хлодвіга.
507 - 508 pp. Хлодвіг у союзі
= пургундами розбив вестготів.
Франки так стрімко захопили
згестготську столицю Тулузу, що
їда с ні вестготи навіть не встиг-
Франкський військовий вождь
та його дружинники
Найдавніше зображення
хрещення Хлодвіга

©
fej
Історія середніх вікі
ли вивезти державну скарбницю. Від повної поразки вестготів врятувал:
остготи, які не бажали посилення Франкського королівства.
Звістка ітро блискучу перемогу Хлодвіга швидко досягла Візантії. Вж
508 р. в м. Тур до Хлодвіга прибуло візантійське посольство від імператор.
Анастасгя. Посланці урочисто сповістили короля франків, що він обрани]
почесним консулом Візантійської імперії, і вручили йому королівські інсиг
ніі: хламиду, пурпурову туніку та діадему, визнавши його владу легітим
ною. Отже, Хлодвіг символічно володарював над усіма народами і королям]
на Заході, хоча й не правив ними. Природно, всі ці знаки уваги з бок;
Візантії пояснюються перш за все антиготською політикою Хлодвіга та йог
приналежністю до католицизму. Це ще більше зміцнило політичний і мораль
ний авторитет Хлодвіга серед галло-римського населення.
В останні роки життя Хлодвіга (помер 511 р. після ЗО років правлінн
він підкорив своїй владі всі франкські племена і ряд інших германськи:
племен, які мешкали на лівому березі Рейну. Поховали короля в Парижі
який став столицею франків.
Завдяки археологічним розкопкам можна отримати точні дані про озбро
єння тогочасних франків. На широкому шкіряному поясі, що застібався брон
зовою чи залізною зі сріблом пряжкою, висів довгий меч 3 КІСТЯНИМ Ч]
дерев’яним руків’ям або короткий меч у покритих шкірою дерев’яних по
ножжях і кинджал. Улюбленою зброєю була бойова сокира - францисг
Застосовували також залізні зазублені дротики, списи, луки зі стріламі
Щит виготовляли з дерева і покривали шкірою.
Галло-римський письменник Сидонгй Аполлінарій (помер близько 48
р.) так описував зовнішність франкських воїнів: «їхнє руде волосся зібран
на чолі у пучок, отож потилиця залишається відкритою. У них зеленуваї
очі і поголене обличчя, на якому гребінь зустрічає лише рідкі вуса. Одеж,
щільно прилягає до їхнього рослого тіла, литки голі. Широкий пояс стягу
вузький живіт. Наче граючи, кидають вони вдалину свої франциски і зав
часно переконані, що нанесуть ними точні удари. Спритно прикриваючис
щитами, вони кидаються на ворога, ледь не випереджаючи кинуті дротика
Війна - їхня пристрасть з дитинства».
Завдяки завоюванням Хлодвіга Франкське королівство стало найбіл
шим з усіх варварських держав. Проте після його смерті сини Теодориз.
Хлодомер, Хільдеберт і Хлотар поділили королівство між собою.
ГОСПОДАРСЬКИЙ ТА СУСПІЛЬНИЙ ЛАД ФРАНКІВ
ЗА ДАНИМИ «САЛІЧНОЇ ПРАВДИ»
«Салічна правда» є важливим джерелом для вивчення устрою франки
їхнього життя, побуту і звичаїв. У ній докладно розглядаються різноманітг
ситуації і перераховуються покарання за порушення закону, розпочинаючі
з крадіжки курки і закінчуючи викупом за вбивство людини.
«Салічна правда» поділялася на титули (глави), а кожний титул - н
параграфи. Більшість титулів присвячені штрафам за різноманітні краді

Аекиія 5
Франкська іержава Міроіінгів
@1
kji. Зустрічалися також і такі титули: «Про вбивства або хто вкраде чужу
дружину», «Про те, якщо хтось схопить вільну жінку за руку, за кисть чи
за палець», «Про чотириногих, якщо вб’ють людину», «Про 'образу слова¬
ми» тощо. Римський вплив проявився тут набагато менше, ніж в інших
зарварських правдах, і полягав головним чином у зовнішніх ознаках: ла¬
тинська мова і штрафи у римських грошових одиницях.
Згідно із «Салічною правдою», господарство франків,стояло на вищому
рівні, ніж господарство германців, описане Тацитом. У них розвивалися
найрізноманітніші галузі виробництва — скотарство, бджільництво, вино¬
градарство, садівництво, а також полювання і рибальство. Проте основну
роль у господарстві франків відігравало землеробство, де-вже панувало
двопілля. Вони вирощували зернові культури — жито,- пшеницю, овес, яч¬
мінь, льон; мали городи, де садили боби, горох, капусту. Франки знали плуг
: борону, орали биками. Пошкодження зораного поля каралося штрафами.
Високі врожаї звозилися з полів возами, запряженими кіньми, у господар¬
ські забудови, наявні при будинках кожного вільного франка, а також в
амбари і стодоли. Нерідко в господарствах були і свої водяні млини.
Важливу роль у господарстві франків відігравало і тваринництво. «Са¬
лічна правда» скрупульозно встановлювала, який штраф належить запла-
—гги за крадіжку свині, за однолітнє порося, за свиню з поросям, за молоч¬
не порося окремо, за свиню із зачиненого хліва тощо.
Досить докладно розглядає «Салічна правда» всі випадки крадіжок вели¬
кої рогатої худоби, овець, кіз, коней. Про розвиток птахівництва свідчать штра¬
фи. встановлені за крадіжку домашньої птиці (курей, півнів, гусей). Є також
"пули, що встановлювали штрафи за крадіжку бджіл і вуликів з пасіки, за
пошкодження і крадіжку плодових дерев з саду (франки вміли прищеплювати
плодові дерева шляхом живцювання), за крадіжку винограду з виноградника.
тт:каві також титули про штрафи за крадіжку рибацьких снастей, човнів, ми-
д-аївських собак, птахів і звірів, привчених для полювання.
Прогрес у господарстві був наслідком не лише внутрішнього розвитку
франкського суспільства, але й результатом запозичення германцями більш
-осконалих методів ведення сільського господарства, з якими вони зіткну¬
лися на завойованій римській території.
Франки розселилися на території Галлії нерівномірно. Найбільше їхніх_
- зселень було на півночі королівства. Сюди постійно прибували все нові й
нові групи франків. На півдні їх майже не було, якщо не враховувати війсь-
?ювих гарнізонів. Але потрібно мати на увазі, що влада повсюдно знаходила¬
ся в руках франкської верхівки, яка встановлювала в Галлії свої порядки.
У салічних франків рухоме майно і присадибні ділянки уже були у
приватній власності. Проте основний земельний фонд кожного поселення
залишався власністю колективу жителів — вільних дрібних землеробів-об-
пдшників. Франкські общини були різними за розмірами і складалися пе¬
реважно з великих патріархальних сімей, які включали близьких родичів з
трьох поколінь - батька і дорослих синів з сім’ями, які вели господарство
спільно. Але з’являються уже і малі індивідуальні сім’ї. Будинки і присадибні

Історія середніх вій /
ділянки знаходилися в індивідуальній власності окремих великих чи мал
сімей, а орні й іноді лукові наділи - в їх спадковому користуванні. Про
право вільно розпоряджатися спадковими наділами належало лише всьом
колективу общини.
Індивідуально-сімейна власність на землю у франків наприкінці V і
VI ст. лише зароджується. Про це свідчить LIX титул «Яро аллоди», згід
з яким земельна спадщина, на відміну від рухомого майна, діставалася ли
синам, а якщо у домогосподаря синів не було, земля переходила у розпоря
дження сусідів, тобто общини.
У колективній власності залишалися ліси, луки, пустища, болота, річ
ки, озера, шляхи тощо. На ділянках під паром випасали худобу. У франкії
особливо на півночі, існувала система «відкритих полів»: усі орні земл
після збору врожаю і луки після сінокосу перетворювалися до сівби у гр
мадські пасовища, і на цей час з них знімалися всі загорожі. Існуванн
такої практики зумовлювалося черезсмужжям - обов’язковою для всіх члені
общини сівозміною (вирощування на одній площі однакових культур, яі
саджаються і збираються одночасно).
Проте такий погляд на земельну власність у франків V - VI ст. у меді
вістиці не є загальновизнаним. Деякі історики (Н.-Д. Фюстель де Куланм
В.Вгттих, А.Допш, Т.Мейєр, К.Босль, О.Бруннер та ін.) вважали, що
франків панувала повна приватна власність на землю і жили вони не общ
нами. Але наявність общин у салічних франків засвідчується XLV титуло:
«Салічної правди» («Яро переселенців»): «Якщо хтось захоче переселитис
у віллу (вочевидь, тут це село) д
іншого, і якщо один чи кілька жи
телів вілли погодяться прийнят
його до себе, але знайдеться бода
один, хто не захоче його переселе
ня, він не має права там поселити
ся». Якщо чужинець все-таки пос
лився в селі, то протестуючий мо
вигнати його через суд. Жителі віл
ли виступали тут як члени общині
які врегульовували поземельні рі,п
носини в своєму селі.
Отже, община «Салічної пра
ди» була перехідною від великое
мейної «землеробської» (зберігал
ся колективна власність роду на вс
землю) до сусідської общини - ма
ки з індивідуальною власніст
малих сімей на надільну орну зе
лю при збереженні общинної вла
ності на ліси, луки, пасовища, пу
тища тощо.
mm
40 .w'
ЩШ7
План сусідської общини

Лекція 5 Франкська держава Меровінгів
В общині франків були ще сильними родові зв’язки. Згідно із «Салічною
правдою», родичі продовжують відігравати помітну роль у житті вільного
франка. З них складався тісний союз, який включав усіх родичів «до шос¬
того коліна» (третього покоління), всі члени якого повинні були виступати у
визначеному порядку в суді як співприсяжники (складали присягу на ко¬
ристь родича). У випадку вбивства франка в отриманні і сплаті вергельда
брала участь не лише сім’я вбитого чи вбивці, але й їхні найближчі родичі
з боку батька і матері.
У той самий час «Салічна правда» показує процес розпаду родових
відносин. Серед общинників уже не було майнової рівності. У титулі LVIII
Про жменю землі» йдеться про випадок, коли збіднілий общинник не може
допомогти своєму родичу у сплаті вергельда. У такому разі він повинен
кинути жменю землі на когось з багатших, щоб той заплатив усе по зако-
hv». Спостерігаються також випадки відмови від родичів і спроби заможні¬
ших вийти з союзу родичів. Титул LX «Салічної правди» докладно описує
процедуру відмови від рідні, під час якої людина повинна публічно у судо¬
вому, засіданні відмовитися від співприсяжництва, від участі у сплаті і отри¬
манні вергельда, від спадку та інших відносин з родичами. Спадок того, хто
пориває з родичами, після його смерті переходив у королівську скарбницю.
Під впливом майнової нерівності і послаблення родових відносин спад¬
ковий наділ вільних франків перетворюється в аллод (alleux) - індивідуаль-
hv, відчужувану земельну власність окремих малих сімей. Це засвідчує
едикт франкського короля Хільперика (561 - 584 pp.), який змінив зафіксо-
заний у «Салічній правді» порядок успадкування землі. Згідно з едиктом,
якщо у домогосподаря не було синів, його земельну ділянку могли успадку¬
вати донька, брат чи сестра, але «не сусіди», тобто не община. Поява аллоду
зела до дальшого поглиблення майнової і соціальної диференціації в общи¬
ні. до її розпаду. З колективу великих сімей вона наприкінці VI ст. перетво-
оюється в об’єднання індивідуальних сімей, які володіли аллодом, - сусідсь¬
ку общину чи общину-марку. Так з’являються передумови для феодаліза-
франкського суспільства.
Правда, свідчення соціальної диференціації у франків наявні ще в «Са¬
лічній правді», де різні категорії населення франкського суспільства захи-
—яли ся неоднаковими розмірами вергельда. За вбивство вільного франка^
зергельд становив 200 солідів (у VI ст. З соліди вартувала корова). Якщо
людина гинула від удару або укусу домашньої тварини, то вергельд спла¬
чувався власником тварини в половинному розмірі (100 солідів). За людину,
Ека знаходилася на службі короля, виплачувався потрійний вергельд (600
солідів). Вергельд за вбивство графа чи королівського дружинника (антру-
стіона) доходив до 1800 солідів, якщо це сталося під час походу.
Потрійним вергельдом охоронялося і життя священика (600 солідів), а
спископа - до 900 солідів. Високими штрафами каралися пограбування і
шлпал церков і капличок.
Особливу верству складали у франків напіввільні - літи і відпущені на
аолю колишні раби. Життя літа і вільновідпущеника захищалося вергель¬

Історія середніх віків
дом у 100 солідів. Але за вбивство раба штрафу не було, вбивця лише
відшкодовував його власникові завданий збиток.
Розвитку рабства у франків сприяли завоювання Галлії. Крім військо¬
вополонених, рабами ставали боржники, правопорушники, неспроможні
заплатити судовий штраф чи вергельд та ін. Проте раби використовували¬
ся лише як челядники, ремісники, пастухи, конюхи, а не в сільському гос¬
подарстві.
Свідченням диференціації франкського суспільства стало поширення
кредитів і боргових зобов’язань. Постійно згадуються, з одного боку, багаті
і впливові «кращі люди», з іншого — «бідні», розорені, не в змозі оплатити
штрафи волоцюги.
Виникнення аллоду стиму¬
лювало також зростання вели¬
кого землеволодіння у фран¬
ків. Із фонду захоплених зе¬
мель франкські королі щедро
роздавали земельні пожалу-
вання в повну вільну відчужу¬
вану (аллодальну) власність
своїм наближеним і церкві.
Так, наприкінці VI ст. у франк¬
ському суспільстві уже за¬
роджується верства великих
власників. У їхніх володіннях
поряд із франкськими рабами
експлуатувалися також літи,
вільновідпущеники по римському праву, раби, галло-римляни, зобов’язані
нести повинності (римляни-трибутаргї), можливо, з числа колишніх рим¬
ських колонів. На цьому етапі зростання великої земельної власності йшло
в основному за рахунок королівських пожалувань.
Поступово велике землеволодіння зростало і з середини общини. Кон¬
центрація земельних угідь йшла шляхом збагачення одних общинників за
рахунок інших. Розпочалося розорення частини вільних общинників. Утис¬
ки з боку великих землевласників, церкви і королівських посадових .осіб
змушували вільних франків йти під покровительство (mundium) світських;
і духовних великих землевласників. Акт вступу під особисте покровитель¬
ство називався комендацією, хоча вона була більш характерною вже для
каролінгської епохи.
Франки славилися чистотою сімейних стосунків. Жінка могла виходити
заміж лише за чоловіка, рівного їй за народженням і достатком. Якщо вона
виходила за представника нижчого стану, закон був суворим до неї і її чоло¬
віка. Виходячи за раба, вона сама ставала рабинею. У франків був символіч¬
ний звичай: якщо жінка бажала вийти за раба, її викликали на суд сімейства
і клали перед нею меч і веретено. Вона могла взяти меч і вбити обраного в
наречені раба. Якщо ж обирала веретено, то брала шлюб і ставала рабинею.
Меровінгське помістя

Лекція 5 Франкська держава Меровінгів
Шлюб у франків здійснювався і купівлею. Молодий відправлявся до
батька, брата чи опікуна нареченої і купував її. Ціни були значними: від 300
до 400 шилінгів (1 шилінг вартував річний бичок). Але були угоди і значно
дешевші. Ця сума поверталася дружині після смерті чоловіка. Зрештою,
вона ніколи не була повноправною господинею, бо навіть по смерті чоловіка
знаходилася під владою синів. Самий обряд шлюбу мав символічне значен¬
ня: у нареченої обрізали довгу косу як знак вступу у рабство; наречений
надягав їй на руку обручку - кільця того ланцюга, яким вона з ним пов’язу¬
валася; на ногу одягав черевик - знак, що вона ходитиме його слідами. Коли
наречена входила в будинок чоловіка, над нею тримали меч - символ охо¬
рони чоловіка і суворого покарання у випадку провини; на порозі будинку
їй подавали в’язку ключів - з цього моменту на неї покладалися всі госпо¬
дарські турботи. Подібні пережитки родових відносин довго зберігалися у
франків.
І, нарешті, слід відзначити, що процес зменшення питомої ваги вільного
селянства у Франкській державі відбувався далеко не однаково в різних
областях. Найінтенсивніше він ішов у західній частині королівства - Нейст-
рії, частково на південному сході - у Бургундії, значно слабше - у північно-
східних округах - Австразії. Саме тут селяни продовжували відігравати
провідну політичну роль аж до VII ст.
Але всі зміни в середовищі франків відбувалися на фоні їхньої взаємо¬
дії з галло-римським населенням Франкського королівства.
ГАЛЛО-РИМСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ
У ФЕОДАЛІЗАЦІЇ ФРАНКСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Після завоювання франками території Галлії в житті франкського сус¬
пільства значну роль стали відігравати римські порядки. Про це свідчать
Салічна правда», хроніки й археологічні дані.
Варварські завоювання, хоча й підірвали основи рабовласницької систе-
юі і великого землеволодіння, не знищили приватної власності на землю.
Повсюдно в середовищі галло-римського населення збереглися і дрібна се¬
лянська земельна власність, і велике світське та церковне землеволодіння,
лю базувалося на експлуатації рабів, посаджених на землю, і різних катего-
гл залежних людей, близьких до становища римських колонів. Значна час¬
тіша поселень V - VI ст. розміщувалася на території колишніх вілл III ст.
(Салічна правда» поділяє галло-римлян на 3 категорії: «королівських
гг.івтрапезників» (швидше привілейована група місцевого населення, на-
'.діскена до короля), посесорів (землевласників дрібнопомісного і селянсь-
s.ro типу) і тяглових людей (трибутаріїв), які користувалися чужою зем¬
лею і несли повинності. Григорій Турський виділяє на цій території ще
г-:наторгв - великих землевласників - вищу категорію населення. Значни-
joc територіями на околицях старих римських міст володіли єпископи. Ве-
-ЗСК1 землевласники зберігали на своїх володіннях політичні права над за¬

Історія середніх віків
лежними людьми. Для галло-римського населення продовжували діяти норми
римського права, а не «Салічної правди». Подальша еволюція галло-
римських соціальних відносин йшла шляхом зникнення великих вілл рабо¬
власницького типу, зменшення числа рабів, масового поселення їх на землі,
закріплення поземельної залежності колонів. Певну роль у прискоренні цих
процесів відіграли пожалування землі і судових прав галло-римським зем¬
левласникам, франкськими королями уже наприкінці VI - VII ст., залучен¬
ня їх на королівську службу придворними й адміністраторами.
Відбувалися суттєві зміни і в германців. Потрапивши у сприятливіші
кліматичні і ґрунтові умови Галлії, вони ознайомилися також з кращими
сільськогосподарськими знаряддями і методами обробітку землі, новими сор¬
тами зернових, овочів, фруктів. Германці знайшли у Галлії водяні млини,
римські дороги і водопроводи, різноманітні пристосування для роботи на ви¬
ноградниках, преси для вина і олії. Вони засвоїли прогресивні методи обробітку
землі: багаторазову оранку, прополювання зернових, молотіння ціпами,
покращили породи своєї худоби, отримали в’ючних тварин - мулів і віслюків.
Проте набагато помітнішим, був вплив галло-римського соціального уст¬
рою на розпад общинних відносин і феодалізацію суспільства. Становище
галло-римських рабів і колонів впливало на форми залежності, в які потрап¬
ляли збіднілі франкські общинники. Об’єктом експлуатації германських
землевласників до кінця VII ст. були посадже¬
ні на землю раби, колони і вільновідпущеники.
Проте упродовж VII ст. велике землеволодін¬
ня галло-римлян і франків поступово уніфіку¬
ється, а галло-римські і франкські раби, коло¬
ни, вільновідпущеники, германські літи, дрібні
галло-римські і франкські селяни зливаються
в єдину-верству залежного селянства.
Під впливом римських суспільних поряд¬
ків швидко розпадаються родові відносини у
франків, зникає общинна власність на орну
землю. Наприкінці VI ст. вона перетворюється
в аллод. У процесі синтезу галло-римських і
германських відносин правові й етнічні відмін¬
ності між завойовниками і місцевим населен¬
ням у всіх областях королівства поступово сти¬
раються. При синах Хлодвіга участь у війсь¬
ковому ополченні стає обов’язком усіх жите¬
лів королівства, в т.ч. і галло-римлян. З іншого
боку, королі поширюють поземельний і подуш¬
ний податки, що існували в Римській імперії
і збиралися спочатку лише з галло-римлян, і
на завойовників-франків. Збирачі податків
діяли за старими інструкціями і з тією ж
жорстокістю.
Речі з могили
короля Хільдерика

Лекція 5 Франкська держава Меровінгів
У той же час між франкським і римським суспільством йшла боротьба.
Франкське суспільство відстоювало необмежену свободу германської лю¬
дини і наполегливо відкидало всі заклади, які намагалися її придушити.
Римське суспільство діяло в інтересах цивілізації і порядку римських за¬
кладів. Природно, що король франків став на бік римлян: його новими санов¬
никами були галло-римляни, які довели всі вигоди попередніх порядків і
підкреслили, що для міцної держави необхідні гроші, а для цього потрібна
правильна податкова система, успадкована від римлян.
Проте така політика королівської влади у Галлії викликала невдово¬
лення і повстання. Найбільше з них відбулося 579 р. в Ліможі. Невдоволені
підвищенням королем Хільпериком поземельного податку, повсталі захо¬
пили і спалили податкові списки і хотіли вбити королівського збирача подат¬
ків. Хільперик жорстоко розправився з повсталими і обклав населення
Ліможа ще більшими податками.
Процес феодалізації франкського суспільства прискорив формування
ранньофеодальної монархії. Власне, вже Хлодвіг, який на початку своєї діяль¬
ності був типовим військовим вождем, спромігся так зміцнити свою особисту
владу, що вона набула монархічних рис. Цьому дуже посприяв самий
факт завоювання Галлії франками. Управляти пізньоантичним суспільством
за допомогою традиційних германських органів військової демократії було
неможливо. Імперська ж влада була знищена. Отже, виникла необхідність у
створенні нової влади, яка в тих умовах могла бути лише королівською.
Франкський король зосередив у своїх руках всі управлінські функції.
Зін опирався на численну дружину, яка була його особистим військом. З
числа дружинників король призначав на¬
місників, які наглядали за збиранням по¬
датків. Податкові надходження йшли до ко¬
ролівської скарбниці, якою король міг роз¬
поряджатися безконтрольно.
Вільні франкські воїни продовжували
щорічно збиратися на «березневі (чи трав¬
неві) поля». Але вже за Хлодвіга ці збори
зтратили політичний характер, перетвори¬
вшись у звичайні військові огляди. Зате
франкські королі періодично скликали збо-
ои знаті, на яких обговорювали найважли¬
віші політичні питання.
У місцевому управлінні збереглося чи¬
мало слідів стародавніх германських поряд¬
ків. які, однак, швидко набрали якісно
нового значення. Колишні «сотні» з підроз¬
ділів племені перетворилися у терито-
;іально-адміністративні одиниці на чолі з
готниками (центенаріями), які призна¬
чалися королем. Більші територіально-
Військовий вождь (ліворуч)
і франкський воїн

І41
Історія середніх віків
адміністративні одиниці
- графства - управляли¬
ся королівською посадо¬
вою особою - графом,
який зосереджував у
своїх руках судову вла¬
ду і збирав на користь
короля третину усіх су¬
дових штрафів. На рівні
«сотні» продовжував дія¬
ти народний суд на чолі
з виборним тунгіном.
Однак сотник обов’язко¬
во був присутнім на су¬
дових зборах і забирав
певну частку штрафів на
користь короля. Посту¬
пово провідну роль у
судових зборах почали
відігравати заможні
люди - рахінбурги.
На рівні сільської громади зберігалося традиційне самоврядування. На
території марки головна роль належала зборам господарів, які обирали ста¬
рійшину, розглядали дрібні правопорушення і стежили за дотриманням
звичаїв марки. Проте, як уже зазначалося, поступово на франкських об¬
щинників були поширені податки - мабуть, єдиний державний інститут,
який зберігся від Римської імперії.
Таким чином, Франкське королівство швидко набуло рис ранньофео¬
дальної державності: 1) верховна влада зосередилася в руках короля -
найбільшого землевласника в країні; 2) управління здійснювалося через
намісників, призначуваних королем; 3) визначальним поділом став адмі¬
ністративно-територіальний; 4) була збережена і відтак поширена на фран¬
ків податкова система. Все це свідчить про те, що традиційний родоплемін¬
ний устрій змінився у франків державним.
ДИНАСТІЯ МЕРОВІНГІВ
Зростання великого землеволодіння і приватної влади великих земле¬
власників уже при синах Хлодвіга привело до послаблення королівської
влади. Позбувшись внаслідок щедрих земельних роздач значної частини
своїх доменіальних володінь і прибутків, франкські королі опинилися без¬
сильними у боротьбі із сепаратистськими намаганнями великих землевлас¬
ників. Після смерті Хлодвіга розпочалося подрібнення королівства. Кожний
з чотирьох його синів отримав свою частину.

Лекція 5 Франкська держава Меровінгів
Проте сини продовжили завойовницьку
політику батька. У 523 р. вони організували
спільний похід проти бургундів, що завер¬
шився завоюванням окремих частин Бур¬
гундського королівства. Докладно, з харак¬
теристикою синів Хлодвіга, його описує Гри¬
горій Турський. Він розповідає, що коли сини
Хлодвіга Теодорих і Хлотар знаходилися в
поході проти тюринггв, Теодорих вирішив
позбутися брата і заволодіти його скарба¬
ми. Він покликав брата до свого воза, розміс¬
тивши за шторою воїнів. Хлотар побачив
з-під короткої штори ноги, зібрав свою дру-
Монети Теодоберта	жину і з’явився озброєний. Теодорих, щоб
спокутувати свою провину, подарував бра¬
тові срібний диск. Хлотар забрав подарунок. Теодориху стало жаль диска,
він почав горювати і скаржитися на свою долю. Але тут з’явилася нова
думка, і він відправив дядька свого сина Теодоберта, який випросив собі у
Хлотаря подарунок (той самий диск. - В.Б.). Розповідаючи про це, Григо¬
рій Турський додає: «Теодоберт був саме на такі хитрощі дуже вправний»
[Історія франків, III, 7]. Він брав також участь у війні візантійців з остго¬
тами в Італії. Стосунки Теодоберта з державами, які воювали в Італії,
характеризують політичні відносини тієї епохи. Теодоберт узяв гроші в
остготського короля Феодата і обіцяв допомагати йому, але воював і про¬
ти візантійців, і проти остготів. Розоривши північну частину Італії, він
відібрав у остготів герцогства Баварське й Алеманське.
Посилення влади правителів
окремих областей гуаграфів на¬
було небезпечних для королів¬
ської влади розмірів. Виник ти¬
повий конфлікт між централь¬
ною владою і місцевими прави¬
телями, що врешті привело до
падіння королівства Меровінгів.
У 558 р. королівство на де¬
який час знову стало єдиним,
коли після смерті братів Хлотар
залишився єдиним спадкоємцем
їхніх володінь. Проте після його
смерті воно знову роздробилося
на частини. Лише правнуку ко¬
роля Хлодвіга Хлотарю II та
його синові Дагоберту І вдалося
досягти більш тривалого об’єд-	Вигнання Хільперика з Парижа
нання держав на початку VII ст.	трьома	його	братами

Історія середніх віків
Король Іспанії представляє
свою дочку Брунгільду
послам короля Сигіберта
Династія Меровінгів послабила себе взаєм¬
ними усобицями. Про їх характер яскраву
уяву дає сорокалітня міжусобна війна між ону¬
ками і правнуками Хлодвіга з кінця VI ст. до
613 р. У цій жорстокій боротьбі двох гілок ди¬
настії Меровінгів особливо відзначилися дві
королеви: Брунгільда - дружина Сигіберта,
короля Австралії, та Фредегонда - дружина
Хільперика. Брунгільда за походженням була
вестготською принцесою, яку Сигіберт висва¬
тав у короля Іс¬
панії. Вона зни¬
щила десять
принців королів¬
ського роду, пе¬
режила свого чо¬
ловіка Сигіберта
і свою суперницю
Фредегонду, яка вбила свого чоловіка Хіль¬
перика. Його Григорій Турський називав «Не¬
роном і Іродом» [VI, 46] за спустошення бага¬
тьох територій, несправедливе покарання не¬
винних людей і заволодіння їхнім майном, об¬
рази на адресу єпископів і церкви. У своїх
розпорядженнях, які він розсилав суддям,
Хільперик додавав: «Якщо хтось буде нехту¬
вати нашими розпорядженнями, у того для по¬
карання виколють очі» [Історія франків, VI, 46].
Брунгільда правила спочатку від імені
сина, потім внуків, поки не була вбита повс¬
талою проти неї австразійською знаттю.
У 613 р. влада у всьому королівстві була
визнана за сином Хільперика і Фредегонди
Хлотарем II. Його дядько, Гунстрамн (525 -
592 pp.), виймаючи з купелі при хрещенні пле¬
мінника, сказав: «Нехай дитя росте і буде до¬
стойним цього імені, нехай володіє такою ж
силою, якою колись [володів. - В.Б.] той, чиє
ім’я він прийняв» [Історія франків, X, 28]. Він
мав на увазі діда похресника Хлотаря І, який
558 р. об’єднав усі королівства франків під своєю
владою. Слова Гунстрамна стали пророчи¬
ми: Хлотар II об’єднав усі землі королівства.
Едиктом 614 р. він зберіг за земельною арис-
Страта Брунгільди
Вбивство короля Хільперика
за наказом його
дружини Фредегонди

Лекиія 5 Франкська держава Меровінгів
Ш
Монета Хлотаря II
Золотий су Дагоберта І
тократією всі помістя, отримані нею за час
міжусобиць, і дав обіцянку призначати гра¬
фів (правителів округів) лише з місцевих зем¬
левласників. Це дало йому змогу впродовж
15 років утримувати владу.
Об’єднаним залишалося королівство і при
синові Хлотаря Дагоберті (629 - 639 pp.), який
на короткий час зміцнив королівську владу.
Він намагався навіть відновити королівський
земельний фонд, конфіскувавши частину цер¬
ковних земель. Дагоберт проводив і активну
зовнішню політику, здійснивши успішні по¬
ходи проти бретонців і басків. А в 613 р. він
уклав союз з візантійським імператором Іра-
клгєм (610 - 641 pp.) для спільної боротьби з
аварами і болгарами. Але в боротьбі зі сло¬
в’янським князівством Само військо Дагоберта у 632 р. було розбите.
Після правління Дагоберта І розпочалася жорсто¬
ка боротьба за владу уже не між королями меровінг-
ського дому, а між знаттю окремих областей, які за
час роз’єднаного існування в королівстві поступово пе¬
ретворювалися у відособлені політичні одиниці. Напри¬
кінці VI - початку VII ст. оформилося чотири таких
частини Франкської держави. Північно-Західна Гал¬
лія з центром у Парижі почала називатися Нейстрією.
На схід від неї, на корінних франкських землях, утво¬
рилася область Австразія. На території колишнього
Бургундського королівства існувала область Бургун¬
дія. На захід від неї лежала Аквітанія. Ці чотири об¬
ласті різнилися між собою етнічним складом населен¬
ня, особливостями соціального ладу, ступенем феода¬
лізації.
У дуже романізованій Нейстрії швидко відбулося
злиття галло-римлян із франками. Велику соціальну
роль відігравали там великі церковні і світські земле¬
власники. Швидкими темпами відбувалася феодаліза¬
ція, тобто узалежнення вільних общинників від земель¬
ної знаті.
В Австразії переважало германське населення, вільні
землевласники-аллодисти, які становили основу вій¬
ськового ополчення. Верства феодалів там лише фор-
м\'валася і була представлена середніми і дрібними зем¬
левласниками. Церковне землеволодіння ще не набуло
в Австразії такого значення, як у Нейстрії.
Король
Хільдеберт II

©
Історія середніх віків
У Бургундії та Аквітанії романомовне населення швидко асимілювало
бургундів і вестготів, а відтак і франків. Там теж тривалий час зберігалося
вільне селянське та середньопомісне землеволодіння, хоча поряд існувало
велике, насамперед церковне, землеволодіння.
Перелічені області Франкського королівства були слабо пов’язані між
собою економічно, що перешкоджало їхньому об’єднанню. Королі з динас¬
тії Меровінгів, які очолювали ці області після роздроблення королівства,
вели між собою запеклу боротьбу за зверхність. Окрім того, всередині
кожної області відбувалися безперервні сутички між великими землевлас¬
никами і королями.
Поступово реальна влада у всіх областях королівства опинилася у
руках майордомів. Спочатку це були посадові особи, які очолювали
управління королівськими резиденціями
[maiordomus - старший у домі, управля¬
ючий господарством двору). Поступово
майордоми перетворилися на найбільших
землевласників. Вони зосередили все
управління в окремих областях і стали
головнокомандувачами військових опол¬
чень. Справа дійшла до того, що майор¬
доми призначали і скидали королів, які
втратили будь-яку реальну владу. Тому
сучасники презирливо називали їх «лі¬
нивими королями».
Не був лінивим лише Дагоберт II
(656 - 661 pp.), який за підтримки єписко¬
па Йоркського правив досить енергійно,
поклавши край анархії в державі. Цим ви¬
кликав невдоволення майордомів, які роз¬
правилися з ним. З наказу майордомів хре¬
щеник Дагоберта II підступно вбив сонно¬
го монарха. Католицька церква посмерт¬
но канонізувала вбитого короля.
Літописець зазначав: «Королю доводилося
задовольнятися одним лише титулом і, сидячи
на троні з довгим волоссям і відпущеною боро¬
дою, вдавати з себе одну лише подобу правите¬
ля, вислуховувати звідусіль прибулих послів і
давати їм при прощанні, начебто від свого іме¬
ні, відповіді, завчасно ним вивчені і йому про¬
диктовані... Управління ж державою і все, що
можна було виконати або впорядкувати у внут¬
рішніх чи зовнішніх справах, все це було під
Печатка Дагоберта опікою майордомів».
Крісло Дагоберта

Лекція 5 Франкська держава Меровінгів
®®
Після тривалої боротьби за владу
майордом Австразії, герцог із фамілії
Пипінів - Пипін II Геристальський роз¬
бив свого суперника майордома Нейст¬
рії в битві при Третрі в 687 р. Після
цієї перемоги Пипін Геристальський пра¬
вив усім королівством, зберігаючи при
цьому примарну владу королів Меровін¬
гів. Він опирався на численну верству
дрібних і середніх вотчинників, а також
вільних аллодистів, які були зацікавле¬
ні у посиленні центральної влади, вба¬
чаючи в ній захисницю від утисків ве¬
ликих землевласників. Окрім того, вони
розраховували на нові завоювання, аби
поліпшити своє матеріальне становище.
Пипін Геристальський започаткував
;пм Пипінідів, а відтак і нову династію
франкських королів.
Розширення Франкської держави
(481 - 593 pp.)
КУЛЬТУРА ЕПОХИ МЕРОВІНГІВ
У VI - VII ст. єдиними центрами освіти в королівстві були єпископські
: монастирські школи. У скрипторіях (майстернях для рукописних книг)
-ереписувалися релігійна література і твори античних авторів (головним
чином «Енеїда» Вергілія). Майже в кожній майстерні були місцеві відмінності
в шісьмі і в прикрашанні рукописів (кольорові заставки, ініціали тощо).
Прийнявши християнство, франкські королі познайомилися з новою
релігією. Образи старозаповітних правителів, сказання про їхню владу і
силу повинні були дати їм нові поняття про ставлення царя до підданих.
Разом з ідеями християнства у палаци франкських королів проникла і рим¬
ська цивілізація. Сини Хлодвіга переймають звичаї римського суспільства і
починають покровительствувати наукам.
Хільперик, онук Хлодвіга, писав латинські вірші, наказав увести три нові
лгтери у латинський алфавіт і жорстоко карав тих, хто не погоджувався з ним
т літературних питаннях. На дверях однієї зі старих церков було знайдено
зображення Хільперика у римській одежі і з музичним інструментом у руках.
У VI ст. серед франків були поширені давні епічні легенди і пісні на
=есть вождів на франкському діалекті, а також агіографія (житія святих).
У монастирях велися також короткі записи подій (аннали). Водночас у
ст. ще не зовсім зникла антична традиція. Єпископ Григорій Турський
іігзісав «Історію франків», правда, не літературною латиною, а розмовною.
Розпочинається історія від створення світу. Майже вся перша її книга - це
ізооткий переказ біблійної історії, а потім нарис історії християнської

Історія середніх ВІКІІ
церкви до часів св. Мартина Турського (336 - 397 pp.). Так розпочиналися
більшість ранніх середньовічних літописів. Григорій Турський формулю
своє завдання так: перша мета — описати боротьбу праведників з язичника
ми, церкви з єресями, королів з ворогами; друга - заспокоїти читачів, як
бояться наближення кінця світу.
Антична традиція «Історії франків» проявляється в тому, що Григорій
Турський у вступній частині свого твору використовує хроніки Євсевгя-Іеро-
німа, Сульпиція Севера, Павла Орозія. Він залучає також свідчення тогочас¬
них єпископів - Симонія Аполлінарія з Клермона, Авіта з В’енна, Ремігія
Реймса та історика V ст. Сульпиція Олександра. Але головним джерелом пр
варварський світ були усні оповіді та легенди, дані фольклору.
Серед інших особливостей «Історії франків» важливо те, що для Григо¬
рія, як християнського письменника, не було різниці між германцем і рим
лянином, як для християнського апостола не було різниці між елліном і
іудеєм: була лише різниця між християнином і язичником; саме в цьому
полягала згуртовуюча роль християнства у розділеному світі раннього Се¬
редньовіччя. Свою «Історію франків» Григорій Турський довів до літа 591 р
Архітектура меровінгського період
здебільшого повторювала прийоми антич¬
ної кам’яної архітектури. Вілли магнаті
і єпископів будувалися за зразком уці¬
лілих римських вілл, церкви - на зразо
ранньохристиянських базилік. Церкв
прикрашалися мармуровими колонами з
зруйнованих античних будівель, настін¬
ними розписами і мозаїкою.
Пам’ятки дерев’яного будівництва,
привнесені германцями, не збереглися.
Таким чином, завершився перший
етап становлення найбільшої європейсь¬
кої держави, що започаткувала основи но¬
вих відносин і в подальшому виникнення нових країн і нових народностей,
а також становлення нової суспільної системи.
Питання для контролю:
- Висвітліть процес утворення Франкської держави Меровінгів.
- Охарактеризуйте «Салічну правду» як історичне і літературне джерело.
- Визначте рівень господарського розвитку салічних франків.
- Проаналізуйте особливості соціальної структури та політичного уст¬
рою франкського суспільства за даними «Салічної правди».
- З’ясуйте роль галло-римського населення у феодалізації франксько¬
го суспільства.
- Як формувалася династія Меровінгів?
- Дайте характеристику ролі майордомів при «лінивих королях».
- Проаналізуйте рівень розвитку культури в епоху Меровінгів.
Колонада церкви св. Апполінарія

ФРАНКСЬКА
МОНАРХІЯ
КАРОАІНГІВ
Лекиія
6
еріод історії Франкської держави від правління Пипіна
Геристальського до середини IX ст. - часу розпаду імперії -
медієвісти називають каролгнгським. Він досить повно пред¬
ставлений джерелами, особливо документальними і законо-
Ллвчими, що мали явно соціально-економічну спрямованість. Серед них:
1) формули - зразки грамот, що фіксували купівлю-продаж землі і ру¬
хомого майна, дарування, заклад майна, віддачу себе в кабалу тощо.
При заповненні в них вносилися лише імена учасників угоди, цифри,
дати, назви місцевостей. Формули - важливе джерело, оскільки відо¬
бражає найчастіші випадки юридичної практики. Найвідоміші збір¬
ники формул (формуляри):
- Вестготські формули в Іспанії (доповнені в другій половині VII
ст.);
- Формули Маркульфа, зібрані монахом єпископства Мо Маркуль-
фом близько 700 p.;
- Буржські формули - частково до 721 p., частково при Карлі Вели¬
кому;
- Санські формули - з м. Сансі перших років правління Карла Ве¬
ликого;
- Турськг формули VII ст.;
- Овернський збірник (друга половина VIII ст.);
- Зальцбурзький, Нассауський, Страсбурзький і Мурбахський (кі¬
нець VIII ст.);
- Алеманський (кінець IX ст.);
- збірники формул імперської канцелярії від 830 р.
2) грамоти, що реєстрували прекарні і дарчі грамоти, королівські пожа-
лування земель і привілеїв. Збереглися збірники таких грамот - кар-
тулярії, головним чином з VIII - IX ст.;
3) картулярії - рукописні збірки копій монастирських грамот, описів.
Наприклад, Сен-Галенський, Сен-Бертенський, Фульдський, Лорш-
ський, Шартрський.
Якщо названі джерела розкривають шляхи і способи втрати франксь-
жюіи селянами прав власності на землю і формування кріпосного селянст¬

ш
Історія середніх віків
ва, то процес становлення феодальної вотчини і класу феодалів відображе¬
ний у таких джерелах:
1) «Капітуляцій про маєтки», виданий близько 800 р. Карлом Вели¬
ким. Хоча існує думка, що він складений сином Карла Людовіком
Благочестивим, королем Аквітанії. Це указ або інструкція управляю¬
чим королівських помість, що служили основним джерелом прибут¬
ків для короля.
2) Сен-Жерменський поліптик (з грец. - багатоаркушева книга) - опис
земельних володінь монастиря Сен-Жермена (св. Германа) поблизу
Парижа, складений абатом Ірмтоном. Його цінність в тому, що він
містить докладні свідчення про церковні землеволодіння. Повністю
поліптик не зберігся, вціліло лише 25 описів окремих володінь. З ньо¬
го можна робити висновок про селянські наділи (манси). До такого
типу джерел відносяться і поліптики рейнського абатства Св.Ремігія,
майнцького абатства Св.Вінцентія, абатства Св.Аманда, Св.Мавра,
Св.Вандрілла, Св.Ріхерія, Прюмськьго та Фульдського абатств.
3) «Взірець описів земель церковних і королівських» - інструкція для
складання описів великих вотчин для державних посланців, які об’¬
їжджали помістя з ревізіями при Карлі Великому. Особливо цінні
вони тим, що описують майно вотчин (будівлі, інвентар, продовольчі
запаси тощо).
Продовжували писатися хроніки і аннали, що відображали переважно
політичну історію Франкської держави, та твори окремих авторів, які дійшли
до нас повністю, в уривках чи переказах пізніших авторів. Серед них
слід виділити твір «Про діяння лангобардів», написаний наприкінці УПІ ст.
ченцем Павлом Варнефрідом, на прізвисько Діакон (близько 720 - 800 pp.)
істориком і придворним поетом герцога Беневентського. Згодом Павло слу¬
жив Карлу Великому. Цінність його твору у використанні численних робіт
попередників.
Війни Карла Мартелла з арабами висвітлені у «Хроніці продовжувачів
Фредегара» VIII ст. Хроніка Фредегара була доведена до 768 р. іншими
авторами і відома в історії як «Хроніка продовжувачів Фредегара».
Характеру управління Каролінгською державою і ролі королівської влади
у ній присвячений трактат реймського архієпископа Гінкмара «Про управ¬
ління палацом і королівством» (882 p.). У ньому також використані роботи
часів Карла Великого.
Літопис діянь імператора Карла складений Ейнгардом (близько 768 -
840 pp.) - ченцем, який входив до складу літературної Академії. При Людо-
віку Благочестивому він став державним секретарем, а потім вихователем
королевича Лотаря і тоді ж написав «Житіє Карла Великого», яке хвалеб¬
но пристрасне до Карла і необ’єктивне до його суперників.
Крім «Житія Карла Великого» слід назвати також біографію Людовіка
Благочестивого, написану єпископом Тріра Теганом (IX ст.), поетизовану
біографію «Чотири книги на честь Людовіка» аквітанця-клірика Ермольда
Чорного, анонімне «Житіє Людовіка Благочестивого», твір сен-галенсь-

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
кого ченця Ноткера Заіки «Про діяння Карла Великого», серію біографій
єпископів, абатів і місіонерів - Боніфація Віллгброда, Ансгіра, Стурма (фун¬
датора Фульди) тощо.
Серед західноєвропейських літописів одними з найвідоміших є «Малі
Лоршські аннали» і «Великі Лоршські аннали», що охоплюють період 741 -
829 pp. Одна їх редакція складена у Лоршському монастирі, інша з метою
возвеличення королівської влади - при дворі, де були внесені бажані уточ¬
нення.
Політичну історію каролінгського періоду непогано висвітлюють мате¬
ріали дипломатичного характеру - листи Карла Великого (переважно до
римських пап), «Кодекс Каролінгів» (листи пап до Карла Мартелла, Пипіна
Короткого і Карла Великого за 739-791 pp.), окремі листи пап Адріана І і
Лева III до Карла Великого.
Частина джерел відображають процес розпаду Каролінгської імперії.
До них слід віднести «Страсбурзьку клятву» Людовіка і Карла про проти¬
стояння Лотарю. Текст клятви - перші в історії письмові джерела на ро¬
манською (давньофранцузькою) і тевтонською (давньонімецькою) мовами.
Вона відтворена у «Чотирьох книгах історії» внука Карла Великого, гра¬
фа Нітгарда (близько 790 - 843 pp.). Першим важливим наслідком клятви
двох королів став Верденський договір 843 p., який узаконив розпад імперії.
Наслідки ж Верденського договору відображає ода Флора, дяка Ліонсь¬
кі єпархіальної церкви, написана в середині IX ст., «Скарга про розділ
нперії».
І, нарешті, слід виділити твори вихідця з Британії Алкуіна, що мали
діїдактичний чи педагогічний характер і були написані, в основному, у фор¬
мі діалогу учителя і учня або двох учнів, його учня, видатного представника
Каролінгського відродження, Рабана Мавра, а також Петра Пізанського,
А-нгільберта, Теодульфа тощо.
Доповнюють письмові джерела речові пам’ятки, що дійшли до наших
часів, які відображають побут, культуру, звичаї, художні смаки і світогляд
вселення Каролінгської імперії.
ПЕРШІ КАРОЛІНГИ,
ЇХ ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
Спадкоємці Хлодвіга - Меровінги - зберігали за собою титул франксь-
Dfx королів більше двох з половиною століть, а точніше 265 років. Проте, як
відзначалося вище, їхня влада поступово занепала, а держава розпалася.
Від неї відокремився Прованс. Наприкінці VII ст. незалежним герцогством
стала Аквітанія. В Арморику посилюється держава бритів, правителі яких
оголошують себе королями і значно розширюють свої володіння.
Під владою франкських королів наприкінці VII ст. реально залишилися
землі між Луарою і Рейном, де сформувалися, як ми відзначали, три само¬
спині королівства: Австразія («Східна держава»), Нейстрія («Нова західна

Історія середніх віків
держава») і Бургундія. Оскільки в Австразії процес феодалізації йшов по¬
вільно, то тут збереглася значна верства вільних аллодистів, дрібних і се¬
редніх землевласників, за допомогою яких майордоми з Австразії вели ус¬
пішну боротьбу з Нейстрією і Бургундією.
У результаті перемоги над Нейстрією Пипін Середній, або Геристаль¬
ський, об’єднав Франкську державу і фактично заснував нову династію
Пипінідів, або Каролінгів, оскільки одним із найвидатніших її представни¬
ків був Карл Великий (Carolus - звідси Каролінги). Проте спочатку майор-
домам довелося зіткнутися з серйозними труднощами. Після смерті Пипіна
Геристальського (704 р.) збунтувалися зарейнські племена (алемани, сакси,
фризи і бавари), почалися внутрішні смути в Нейстрії.
Тому позашлюбний син Пипіна Карл, прозваний Мартеллом (Моло¬
том), який прийшов до влади 715 р. і правив до 741 p., змушений був
розгромити бунтівних нейстрійців, здійснити ряд походів за Рейн, у Тюрингію
й Алеманію. Він підкорив ці області, змусивши саксів і баварів знову
платити йому данину, та приєднав до Франкської держави Фризію, чи
Фрисландгю (країну фризів).
У той же час араби, які незадовго до цього завоювали Іспанію, в 720 р. при
підтримці аквітанського герцога і бургундської знаті вторглися в Південну Гал¬
лію. Легка арабська кіннота досить швидко просувалася римською дорогою,
що вела з півдня на Пуатьє, Тур, Орлеан і Париж. Араби взяли долину р. Рони
і наблизилися до Луари. Карл Мартелл зібрав під Пуатьє ополчення франків й
інших германських племен і дав відсіч арабам. У семиденній битві (за іншими
даними - сутичці), яка відбулася 732 p., франки витримали натиск арабської
кінноти, але до перемоги було ще далеко. І тоді араби вночі організовано і
непомітно залишили поле бою. Тому дехто з істориків (Ф.Кардгні. «Джерела
середньовічного рицарства») не вважає блискучою перемогу Карла Мартелла
під Пуатьє, а «арабське нашестя» називає міфом, бо франкам протистояв лише
невеликий експедиційний корпус арабів.
Однак переважна більшість дослідників вважають, що перемога над
«сарацинами» (східняками) під Пуатьє зупинила просування арабів і ісла¬
мізацію Європи, а також сприяла переходу армії Карла від піхоти до кінно¬
ти. Через 5 років араби знову зробили спробу захопити Південну Галлію,
але Карл Мартелл повторно розбив їх.
Потім Мартелл розправився з бунтівними герцогами Аквітанії і Прован¬
су, підкоривши їх своїй владі. Карл правив державою, не рахуючись з
меровінгськими королями. А з 737 р. він, після смерті одного із них, тимча¬
сово взагалі перестав призначати королів і правив самостійно. Папа Григо¬
рій III називав Карла Мартелла «майже королем».
У чому ж причина таких блискучих успіхів майордома Карла Мартел¬
ла? У період правління останніх Меровінгів, а фактично перших Каролінгів,
у Франкській державі розпочався аграрний переворот (про його суть у на¬
ступному розділі). Карл Мартелл намагався використати його в своїх інте¬
ресах. Водночас своєю політикою він прискорив аграрний переворот.
Враховуючи інтереси великих землевласників, які намагалися позбавити

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
основну масу аллодистів їхніх правових обов’язків і змусити їх працювати
на себе, а також, виходячи з того, що значна частина землеробів уже не
могла служити в ополченні, бо потрапила в залежність до знатних людей і
монастирів, Карл вирішив реорганізувати військо. Для відсічі арабських
нападів необхідно було створити кінноту. Кінний воїн, добре озброєний, здат¬
ний здійснювати далекі кінні походи, повинен був стати основною силою
нового франкського війська. З цією метою Мартелл провів бенефіційну ре¬
форму (beneficium - добродіяння).
Суть реформи полягала в такому. Якщо Меровінги в основному дару-
зали землі в аллодальну власність, то Мартелл надавав землі лише у
-ожиттєве користування за умови виконання військової служби в кінноті.
Якщо одержувач бенефіція, тобто бенефіціарій, загинув чи помирав,
то бенефіцій повертався пожалувачу. Так і у разі смерті пожалувача
бенефіцій повертався його спадкоємцям. Бенефіціарій або його спадко¬
ємець повинні були знову просити пожалувати їм землю в бенефіцій. Крім
того, якщо бенефіціарій з якихось причин не виконав своїх зобов’язань
або розорювався, то в цьому разі пожалувач відбирав у нього землю. Бе¬
нефіцій, таким чином, був умовною пожиттєвою феодальною власністю,
яка впродовж наступних століть поступово перетворювалася з пожиттє-
зої у спадкову, тобто феод, або лей.
Карл Мартелл роздавав бенефіції за рахунок земель, конфіскованих у
'гнтівних феодалів, а також у тих, хто підтримував арабів. Але швидко ці
Sc млі вичерпувалися. Тоді Мартелл звернув увагу на церкву і її багатства,
які зростали і примножувалися досить швидкими темпами. Скористатися
ізіми землями для блага держави було не важко, оскільки у Франкській
~ержаві єпископів і абатів призначав сам король. Причому бажаючих за-
зяяти ці церковні посади було значно більше, ніж самих посад. У разі смер¬
ти будь-якого єпископа або усунення його з посади як небажаного Карл
Мартелл підбирав таких кандидатів на вакантні посади, які погоджувалися
задати частину земель у королівський' фонд. Єпископський сан часто отри¬
мували люди, які не мали церковних ступенів, не вміли навіть читати, а
проводили життя на полюваннях і бенкетах. При цьому вони повинні були
гзоєчасно з’являтися до короля з військовою свитою. Духовенство відпові¬
дало на таку політику відкритою ворожнечею. Поширилася оповідь, нібито
ізяті люди бачили Карла Мартелла на тому світі в тяжких муках, а коли
гозрили його могилу, то замість тіла знайшли змію.
Фактично такі дії майордома означали часткову секуляризацію церков¬
ного майна, оскільки колишні церковні землі роздавалися як бенефіції
гзітським особам. Тому дослідники вважають таку політику Мартелла пер-
—ою великою секуляризацією в історії Західної Європи.
У результаті бенефіціальної реформи і часткової секуляризації церков-
езех земель Карл Мартелл поповнив свою армію «новими людьми» серед¬
нього статку. Вони були достатньо заможні, щоб служити в кінноті, а також
л-гстатньо вільні від господарських турбот, щоб стати професійними воїна-
мзс. Нарешті, вони могли спокійно служити в армії впродовж трьох місяців
свій рахунок, як це було заведено в ті часи.

шш®
Історія середніх віків
Бенефеціальна реформа мала важливі політичні наслідки. По-перше,
Карл Мартелл посилив свою владу щодо великих феодалів і змусив їх ути¬
хомиритися. По-друге, королівська влада отримала можливість остаточно
відмовитися від старого народного ополчення, яке швидко і було ліквідова¬
не. Але реформа мала ще більші соціальні наслідки. Створивши відносно
численну верству дрібних і середніх бенефіціаріїв, Мартелл тим самим ство¬
рив базу для виникнення в майбутньому феодального рицарства і феодаль¬
ної ієрархії. По-третє, масу общинників було усунуто від виконання голов¬
ного почесного обов’язку - військової служби, що завдало удару по право¬
вому становищу нижчої верстви вільних і сприяло їхньому перетворенню у
неповноправних осіб. По-четверте, у бенефіцій передавалися землі разом з
проживаючими там людьми. Останні змушені були платити бенефіціарію ті
ж повинності, які колись отримував король. Якщо ж це були залежні люди,
то вони зобов’язувалися платити оброк або відробляти панщину. Зазвичай,
бенефіціарій мав право нижчого суду над мешканцями бенефіція, а також
очолював місцеве ополчення, в яке набирали тих осіб, що володіли 4 гуфа-
рами (мансами) землі і більше. Таким чином, бенефіціарій, як суддя і війсь¬
ковий ватажок, отримував додаткові можливості для посилення своєї влади
на території бенефіція. Бенефіційна реформа прискорила процес феодалі¬
зації франкського суспільства. Вона стала важливим кроком на шляху до
остаточної перемоги феодального устрою в країні.
Слід відзначити, що великі землевласники - герцоги і графи - також
почали давати землю в бенефіцій. Завдяки цьому розпочалося формування
феодальної ієрархії, оскільки феодальне землеволодіння базувалося на
ієрархічному принципі. З часом ці дії значно посилили франкську знать.
Проте в часи Карла Мартелла бенефіціальна реформа зміцнила перш за
все центральну владу, представлену майордомом.
Після смерті Карла Мартелла
(741 р.) владу успадкував його син
Пипін Карлович, прозваний за
низький зріст (135 см) Коротким
(741 - 768 pp.). Ставши майордо¬
мом, він, за прикладом батька, по¬
слідовно зміцнював центральну
владу, нещадно придушував змот
ви знаті, конфісковував у них землі і роздавав бенефіції. Правда, церковни¬
ки висловлювали невдоволення частковою секуляризацією земель церкви.
Пипін Короткий вирішив заспокоїти їх тим, що оголосив відібрані у церкви
землі її власністю, хоча фактично земля залишалася у руках бенефіціаріїв.
Останні зобов’язувалися виплачувати церкві певні суми, але продовжували
служити в королівській армії. Церква не мала права відбирати у них землю.
Такі бенефіціарії називалися «прекаріями за наказом короля» (precaria verbo
regis). Таким чином, Пипін Короткий зміцнив свою владу в країні.
Пипін шукав опору в церкві. Він проводив християнізацію германських
племен у зарейнських областях, де сильним був культ Водана - бога війни
Підпис Пипіна Короткого
як майордома

Лек li і я 6 Франкська монархія Каролінгів
ті
-еремоги. Як божественний ідеал вожака дружини, Вадан втілював у собі
зійськову доблесть, розум, уміння ворожити, красномовство і щедрість. У
його небесні володіння (Вальхаллу) потрапляли лише ті, хто поліг на полі
:ою. Померлий природною смертю не міг претендувати на перебування у
Зальхаллі, брати участь там у розкішних бенкетах і постійних битвах; його
“олею було терпіти нестатки у підземному царстві (Гель).
В окремих місцях продовжували існувати ще людські жертвопринесен¬
ня. Багато германців, які прийняли християнство, хоча й визнавали пер-
ппсть Бога над іншими своїми богами, однак таємно продовжували їм моли-
—;ся і приносити жертви. Деякі священики самі здійснювали жертвоприне¬
сення, їли жертовне м’ясо, а потім здійснювали християнські обряди. Інші
гглсали на грамотах тексти з Біблії і на шнуркові вішали на шию як амулет
проти хвороби чи наврочення. Нові проповідники намагалися викорінити ці
ззігчаї, покращити мораль: вони хотіли зміцнити сім’ю, завадити легкому
розлученню, вселити народу поняття про чистоту життя.
Посилення влади Пипіна Короткого, його прихильне ставлення до по¬
треб церкви сприяли зміцненню його союзу з Апостольською столицею.
Пипін залагодив конфлікт з Римом, викликаний секуляризацією церковних
земель Карлом Мартеллом. Щоб помиритися з папою Стефаном (752 - 757
pp. і. Пипін Короткий пішов навіть на приниження - прислужився йому в
раті конюха (потримав за вуздечку папського коня), як це робили стосовно
з:зантійського імператора. Він навіть частково відшкодував церкві мате¬
ріальні збитки, завдані Карлом Мартеллом.
Політичний союз між папським престолом був вигідний обом сторонам.
Папа знаходився тоді у важкому становищі, оскільки в Італії панували лан-
гтоарди, які були аріанами, намагалися підкорити Рим, що формально вхо¬
дів у склад Візантійської імперії. Проте й з Візантією у папи були погані
стосунки. Справа в тому, що Ісаврійська династія розпочала в країні іконо¬
борчий рух, метою якого було подолання іконовшанування, конфіскація
-ерковних коштовностей і підрив матеріальної могутності духовенства. Та-
юсм чином, папа Римський опинився між двома вогнями і потребував тре¬
тьої сили, яка захистила б папство від аріан і від іконоборців. Такою силою
могла стати Франкська монархія.
Вирішив використати політичні дивіденди від цього союзу і Пипін Ко¬
роткий. По-перше, папа Римський призначив архієпископом франків Боня-
фація. За дорученням папи Боніфацій брав участь у великих французьких і
зиодах, на які приїжджали єпископи і світські вельможі. Він проповідував
zt-я духовенства суровий спосіб життя, забороняв клірикам носіння зброї,
анкети, полювання і битви.
У Гессені Боніфацій сам зрубав священний дуб бога Водана, щоб проде-
яснструвати безсилля язичницьких богів. Боніфацій примирив світських
“авителів з церквою. Разом з тим він підкорив духовній владі папи Рим¬
ського новонавернені германські землі і всі старі західні володіння франків.
Сз'-ла папи поширювалася на весь Захід Європи. А в політиці Пипіна Коро¬
ткого сила зброї підкріплювалася церковною проповіддю.

Історія середніх віків
Тоді ж Пипін вирішив, що з санкції
папи можна коронуватися на короля фра¬
нків. Він, будучи ще майордомом, напра¬
вив листа папі Захарію з лукавим питан¬
ням: «Як ставиться намісник Бога до ко¬
ролів, які не мають у Франції реальної
влади?» Папа відповів: «Краще називати
королем того, хто має реальну владу, ніж
того, хто її не має». Саме такої відповіді
очікував Пипін Короткий.
Монета папи Захарія
751 р. в Суассоні на зборах знаті і духовенства Пипіна підняли на щит,
стукаючи зброєю, і проголосили королем. Папа велів галло-римським єпис¬
копам помазати Пипіна на королівство. Він став першим легітимним монар¬
хом франків - обранцем народним і Божим. Папа помазав єлеєм також
обох синів Пипіна - Карла і Карломана. Останнього Меровінга Хільдериха
III схопили, постригли в ченці і кинули у монастир. Власне тому з 751 р.
можна говорити про королівську династію Каролінгів, які вийшли з динас¬
тії майордомів Пипінідів.
У 752 р. папою став Стефан II, який особисто з’явився до Пипіна і домо¬
вився з ним про похід в Італію. На раді франкська знать підтримала ідею
захисту «справи св. Петра і святої Римської республіки». У 754 р. франки
вторглися в Італію і в битві при Сузі розгромили лангобардів. Стефан II
скористався цим і вирішив заснувати свою власну державу в Італії. Зі свого
боку він урочисто коронував Пипіна, заявивши при цьому, що на майбутнє
франкам забороняється під страхом відлучення від церкви обирати королів
з іншої сім’ї, крім тієї, «яка була возведена божественним благочестям і
посвячена за представленням св. апостолів руками їх намісника, суверену
ного первосвященика». Віднині Пипін ставав «Божим обранцем», «помаза¬
ником Бога». У свою чергу Пипін також віддячив папі. Він змусив лангобард-
ського короля Айстульфа передати Стефану II обширні території. Цей
«Пипінів дар» (758 р.) включав: Равенський екзархат, області Венеціі й Іст¬
рії, Пентаполіс з п’ятьма містами: Анкона, Римін, Фано, Пезаро і Сенегалі,
а також Парму, Реджіно і Мантую, герцогства Сполето і Беневент, острів
Корсику. Ключі від захоплених міст були покладені на гробницю апостола
Петра. Хоча Рим належав не лангобардам, а Візантії, «Пипінів дар» вклю¬
чав і це місто з округою. Саме тоді, 756 р. утворилася Папська держава з
столицею у Римі. Природно, папські апетити після такого успіху значно
Підпис Пипіна Короткого
як короля (755 р.)
За своє погодження на коронацію
Пипіна Короткого Стефан II зажадав,
щоб франки врятували його від лан-
гобардів-аріан, надавши королю та
його синам титул «римських патри¬
ціїв», тобто захисників римського пре¬
столу.

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
зросли. Римський понтифік мріяв про підкорення його владі всієї Італії і
навіть всієї Західної Європи.
Саме при Стефані і з’явилася відома фальшивка «Константанів дар».
Це була грамота, нібито надана римським імператором Константаном папі
Сильвестру І (314 - 335 pp.). У ній імператор за «настанови його в істинну
зіру» і «видужання від прокази» надавав римській єпископській кафедрі
зладу і повагу, рівну імператорським, а також головування над всіма хрис¬
тиянськими церквами; крім того, папі надавався ряд привілеїв, церквам
Петра, Павла і Латеранській - багаті подарунки, а римським кардиналам -
звання сенаторів. «А щоб первосвященницька верхівка не померкла», - гла¬
сить грамота, папа отримував вищу владу над Римом, Італією і всією захід¬
ною частиною Римської імперії. Віддавши владу над Заходом папству,
Константан обмежив своє панування Сходом, «бо несправедливо, щоб зем¬
ніш імператор мав владу там, де небесний імператор встановив панування
глави християнської релігії».
Пізніше багато відомих європейців (П.Дюбуа, Ю.Паризький, Оккам,
^ж.Угклгф, М.Кузанський тощо) сумнівалися в істинності «Константиново-
г-; дару». Проте підробку цього документа довів відомий італійський гума¬
ніст Лоренцо Валла (1407 - 1457 pp.) у своєму творі «Заява про хибне і
-. лгадане дарування Константина», написаному у 1440 p., а видрукувано¬
му лише через 77 років - у 1517 р.
Таким чином, свою політику Пипін Короткий, якого дехто з дослідників
його діяння пропонував назвати «Великим», підготував ґрунт для подаль¬
шого розквіту Франкського королівства.
ДЕРЖАВА КАРЛА ВЕЛИКОГО: АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ,
ВНУТРІШНЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА
Незадовго до своєї смерті Пипін поділив свою державу між синами -
У.2рлом (нар.742 р.) та Карломаном (нар.751 p.). 24 вересня 768 р. старий
:-::роль помер. Брати ворогували між собою, але 771 р. Карломан помер,
глшим королем Франкської держави став Карл (768 - 814 pp.). Він правив
«лиже півстоліття. При Карлі, названому пізніше Великим, королівствр
гранків досягло найвищої могутності і стало імперією.
Безперечно, Карл був видатним державним діячем, енергійним і послі-
- :зним політиком, талановитим, хоч і жорстоким полководцем, далекогляд¬
не з: дипломатом. Він приділив багато уваги адміністративним і господар¬
ським питанням, законодавству, церкві, а також освіті та культурі. Сам він
~уз досить освіченою людиною, любив літературу, історію, знав мови, зок¬
рема латинську і грецьку.
Монах Ейнгард, який добре знав Карла, залишив опис зовнішності цьо-
лравителя. Згідно з Ейнгардом, Карл мав «широку і могутню будову тіла,
високий зріст, який все ж не виходив за правильні пропорції, оскільки його
^:вжина досягала, як відомо, сім його стоп (тобто близько 190 см). Верхня

Історія середніх віків
Карл Великий
частина його голови була круглою, очі дуже
великими й живими. Ніс трохи виходив за се¬
редні розміри. Він мав гарну сивизну та дру¬
желюбне, веселе обличчя. Таким чином, його
зовнішність, чи стояв він, чи сидів, являла у
вищій мірі шляхетне й вражаюче явище, хоч
його шия була товста і коротка, а живіт здава¬
вся трохи завеликим, пропорційність інших
частин тіла приховувала це. Він мав твердий
крок, надзвичайно мужню осанку й дзвінкий
голос, який, проте, не дуже відповідав усьому
його вигляду; його здоров’я було добре, за ви¬
нятком того, що за чотири роки до смерті він
почав страждати від пропасниці і під кінець
кульгати на одну ногу». Потім Ейнгард описує
гардероб Карла. Король одягався у франкську
одіж - він носив «на тілі лляну сорочку і лляні
підштаники, зверху камзол, прикрашений шов¬
ковими стрічками, та штани. Потім він пере¬
тягав гомілки перев’язами і на ноги (одягав)
черевики, а взимку захищав плечі і груди
курткою, зшитою зі шкірок видри та соболя.
Поверх цього він носив блакитний плащ і завжди меч, руків’я і через¬
плічник якого були із золота і срібла. Деколи він носив також меч із само¬
цвітами, але на особливих святах чи прийомах іноземних посольств. На
свята він виходив у шатах, протканих золотом, і у взутті, обсипаному само¬
цвітами, у плащі, застібнутому золотою пряжкою, на голові - діадема,
виготовлена із золота й самоцвітів».
За столом, як свідчить Ейнгард,
Карл «любив добряче попоїсти і їв те,
що хотів, а не те, що радили йому лі¬
карі. Понад усе він любив дичину, сма¬
жену на рожні». До речі, у зв’язку з
таким апетитом Карл погано дотриму¬
вався церковних постів і їв скоромне.
За обідом слух короля тішив музикант
або читець, який читав Карлу історичні твори. Що стосується зігрівальних
напоїв, то король не дуже їх любив. За обід він рідко випивав більше, ніж
три келихи вина. Влітку їв багато фруктів і випивав не більше двох келихів.
Після обіду роздягався і дві-три години спав. До глибокої старості Карл
намагався підтримувати гарну форму, постійно їздив на коні й полював на
великих тварин.
Карл мав чотири законні шлюби і один незаконний. Перша його дружи¬
на Хгмільтруда походила зі знатної франкської сім’ї і народила сина Пипі¬
на. Карл її покинув, оскільки офіційно не був на ній одружений. Лангобард-
Ліпші угаг-
Підпис Карла Великого

Деки і я 6 Франкська монархія Каролінгів
МП
ську принцесу Карл кинув через війну з її батьком, лангобардським коро¬
лем Дизидергєм.
Третя дружина Хільдегарда (пом.783 р.) була родом зі Швабії і вийшла
заміж у 13 років. Вона народила чоловікові трьох синів (Карла, Карломана,
Людовіка) і трьох дочок (Ротруду, Берту і Ггзелу).
Дочка графа Рудольфа, з якою Карл одружився на 41 році (783 р.) жит¬
тя. Фастрада народила імператору трьох дочок (Теотраду, Хільдтруду і
Ротхайду). Вона рано почала хворіти, тому Карл завів собі коханку Лгут-
:арду із Швабії. Після смерті Фастради Карл одружився з нею.
Ліутгарда - остання дружина імператора - була бездітною.
Крім того, Карл Великий мав численних коханок, імена чотирьох з
них збереглися: 1) Мадельгарда народила йому дочку Ротхгльду, 2) сак¬
сонка Герзугнда - дочку Адельтруду; 3) Реґіна народила синів - Дрого,
який згодом став архієпископом Мецьким, і Хуго та 4) Адальліндгс - сина
Zimpuxa.
Своє ім’я Карл прославив перш за все війнами й загарбаннями. Всього
при Карлі було здійснено близько 50 походів, половину з яких очолив
=:н сам. Першою успішною війною франкського короля була війна проти
лангобардів, в результаті якої Лангобардське королівство в Італії пере¬
стало існувати, а лангобардський король Дизидерій був позбавлений поса-
Це сталося 774 р. Більша частина Італії увійшла до складу Франкського
королівства, а Карл відтоді мав титул короля франків і лангобардів. Щоб
». римати Італію в своїх руках, Карл залишив частину війська в стратегій-
эо найважливіших містах і фортецях, а також заохочував переселення до
Італії франків і взагалі уродженців Галлії. Пізніше Карл призначив свого
згаа Пипіна віце-королем Лангобардії.
Ще до походу на лангобардів франки почали методичне підкорення сак¬
сонських племен. Війна проти саксів точилася з 772 до 804 р. Саксонські
"емена поділялися на дві великі групи - вестфалів та остфалгв. Вони
займали територію між Нижнім Рейном та Ельбою. Сакси знаходились на
ш.. анній стадії розвитку родоплемінного ладу. Хоч франки за рівнем соціаль-
зо-економічного розвитку значно переважали саксів, проте війна мала
затяжний характер. Спочатку підкорилися землі західних саксів - вестфа-
гз. які жили між Рейном і Везером. Та ж доля чекала й остфалів (на схід
ж~ Везера). Франки спалили священний гай саксів і їхню головну святиню
- зеличезний стовбур Ірменсуль.
Загарбники зіткнулись із запеклим опором, оскільки сакси боролися за
і стародавні звичаї. У 777 р. сакси склали присягу вірності на з’їзді в
Z^.dep6opm. Карл призначив графів (намісників), привів християнських
—сповідників, організував єпископство. Але сакси повстали ще раз, коли
?1аол ішов з країни на південь: руйнували церкви, виганяли франків. Карл
тгзертався і жорстоко розправлявся зі змовниками. Перемігши саксів у
-•'І р. на Везері, він стратив (за іншою версією депортував) 4,5 тис. сак-
г:=ських заручників.

an:
Історія середніх віків
Військові обладунки часів
Каролінгів
Становище саксів погіршилося після
того, як саксонські еделінги почали пере¬
ходити на бік франків. Крім того, Карл
уклав угоду із західнослов’янськими пле¬
менами вгльців, ободритгв та інших, які
ворогували з саксонами. Отже, останнім
довелося воювати на два фронти. Протя¬
гом воєнних дій багато саксів загинуло
або потрапило у полон. Після підкорення
усієї Саксонії її населення було насиль¬
но охрещене, а територія поділена на
графства, які очолювалися франкськими
графами, призначеними самим королем.
У 788 р. Карл приєднав до свого ко¬
ролівства Баварію, яка і раніше залежа¬
ла від Франкської держави. Баварський герцог Тасіло був
пострижений у ченці. Разом з Баварією франки заволоділи
й слов’янським краєм Хорутангєю, або Каринтією. Ці землі
межували з Аварським каганатом, який виник ще в VI ст.
у Паннонії. Авари були кочівниками. Вони підкорили собі
племена, які жили на північ від Дунаю, а також в басейні
Тиси, Пруту й Дністра. У 788 р. авари напали на франкські
володіння. З того часу протягом 15 років точилися так звані
аварські війни. Вирішальний удар по аварах завдав син
Карла Пипін разом з хорутанами у 796 р. Після цього
Аварський каганат почав розпадатися і в 803 р. перестав
існувати. Частина його території увійшла до Франкської
держави (Східна марка), інші області були заселені слов’я¬
нами. В одному з походів у замку аварів Карл захопив без¬
ліч коштовностей. Частину з них він віддав папі, іншу роз¬
дав васалам.
Велику увагу звертав Карл і на боротьбу проти арабів
в Іспанії. Вперше він пішов за Піренеї 778 p., але безре¬
зультатно. Йому не вдалося захопити м. Сарагосу. На зво¬
ротному шляху в Ронсевальській ущелині на франкський
ар’єргард напали баски. Майже весь загін знищили, і серед
загиблих був маркграф Бретанської марки Роланд. Цей
епізод і послужив сюжетом для поеми «Пісня про Ролан¬
да», хоча остаточно вона склалася лише в другій половині
XI ст.
Пізніше франки неодноразово нападали на арабські
володіння. У 801 р. син Карла - Людовік, король Аквітанії
(з 781 p.), з дозволу батька організував великий похід на
Барселону і після тривалої облоги захопив її. На північно¬
му сході Іспанії була утворена так звана Іспанська марка.
Меч Карла
Великого,
подарований
йому Харуном
ар-Рашидом

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
Епізод з «Пісні то Роланда»
Вона простягалася від Барселони до ІІампсго-
ни й до р. Ебро. Відтоді припинилися напади
арабів на власне галльську територію.
Таким чином, до початку IX ст. Франкська
держава збільшилася удвічі. На заході її кор¬
дони проходили р. Ебро, на сході Ельбою, на
півночі - узбережжям Північного й Балтійсь¬
кого морів, на півдні - в Італії. Владі Карла та
його синів - Людовіка, короля Аквітанії та Гас¬
коні, Пипіна, короля Італії, та Карла, спадко¬
ємця у Галлії, підкорилися десятки племен і
народів. Поряд з Візантією Франкська держа-
за стала найсильнішим політичним утворен¬
ням в Європі, а Карл Великий - найавторитет¬
нішим правителем. Тому він виношував план присвоєння собі імператор¬
ського титулу.
Проголошення Франксько¬
го королівства імперією, як і
виникнення династії Каролін¬
гів, не обійшлося без активної
участі папства. Карл підтриму¬
вав дуже тісні стосунки з рим¬
ським папою Левом 111 (795 -
816 pp.). Позиції Лева III у Римі
були слабкі, оскільки він став
папою в умовах гострої внут¬
рішньої боротьби. Щоб посилити свої позиції, Лев III вирішив визнати зверх¬
ність Карла Великого над Римом. Це викликало гостре невдоволення серед
взрогів папи з числа італійських феодалів. Справа дійшла до того, що
799 p., 25 квітня, під час релігійної процесії, група озброєних заколотників
захопила Лева III і відвела його до собору св. Сильвестра. Тут над папою
хотіли вчинити страшенну розправу: виколоти йому очі і вирізати язика.
Лева III жахливо мучили. Проте папі вдалося втекти. Він переховувався у
Римі, відтак у Сполето, звідки перебрався у Подерборн (Вестфалія), де пе¬
ребував тоді Карл Великий. Щоправда,
:лідом за Левом III до Карла прибули й
заколотники. Вони публічно звинувати¬
ли папу у брудній розпусті, порушенні
клятви та інших злочинах. Тоді Карл
-.ослав до Рима слідчу бригаду й загін
зіиська. Було встановлено, що Лев III,
справді, розпусник та інтриган, який
зчинив кілька карних злочинів. Однак
Карл, який незабаром прибув до Рима,
заявив, що судити «намісника Бога на
Ріг, подарований Карлу Великому
Харуном ар-Рашидом
Срібна монета папи Лева III
і Карла Великого

пм
Історія середніх віків
землі» ніхто не має права. Король поставив перед папою вимогу очиститися
від звинувачень у розпусті й порушенні клятв перед Богом на св. Євангелії.
23 грудня 800 р. папа склав урочисту клятву на св. Євангелії, що він невин¬
ний. Зрозуміло, що все це було дуже принизливим для глави Західної церк¬
ви, проте цим він врятував своє життя і добився покровительства з боку
могутнього франкського короля.
Наступного дня Лев III у супроводі духо¬
венства та знаті прибув до Карла Великого і
почав слізно просити, аби король погодився
прийняти титул імператора. Карл зробив ви¬
гляд, що він надзвичайно здивований. Аби не
засмучувати прохачів відмовою, він велико¬
душно погодився прийняти новий титул. 25
грудня, на Різдво, під час Богослужіння у
Ватиканському соборі папа увінчав Карла ім¬
ператорською короною, а юрби людей, за зви¬
чаями Стародавнього Риму, проголосили пра¬
вителя франків римським імператором. З цьо¬
го часу його титул звучав так: «Карл, найсвіт¬
ліший, найясніший, коронований Богом ве¬
ликий миротворець, імператор, правитель	Мармурове	крісло
Римської імперії, милістю Бога король фран-	Карла	Великого
ків і лангобардів».
Через два роки після оголошення Карла імператором він наказав вста¬
новити для підданих нову, особливо важливу присягу. В ній сказано, що всі
повинні виконувати святу службу Богу, не здійснювати ні насильства, ні
зради щодо святої церкви або до вдів, сиріт і прочан, оскільки «правитель
імператор названий після Господа Бога і святих покровителем і захисником
над усіма».
Незабаром столицею імперії стало місто Аахен. Звідси Карл керував
обширними володіннями, які постій¬
но розширювалися завдяки продов¬
женню завойовницької політики.
Франки засновували на рубежах Ім¬
перії нові марки та оборонні рубежі.
Так були створені Датська марка,
котра прикривала з півночі Саксо¬
нію, Паннонська, або Східна марка,
яка в майбутньому стала ядром
Австрії. На півдні для прикриття Іта¬
лії була створена Фріульська марка.
На заході виникла Бретонська марка,
на південному заході Іспанська мар-
Карл Великий підносить	ка. Існували також укріплені рубежі
діві Марії Аахенський	собор	_ Саксонський, Сербський та інші.

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
Єдність імперії підтримувалася військовою силою, тому внутрішньо вона
була дуже слабка. Між різними її частинами не існувало якихось міцних
економічних зв’язків. Карлу Великому та його синам доводилося постійно
придушувати повстання і заколоти підкорених племен і народів, які нама¬
галися скинути франкське ярмо.
Нелегко було управляти такою велетенською державою, яку населяли
десятки племен і народів. Центром управління імперії став імператорський
двір з його чиновниками - канщером, архікапеланом, пфальцграфом. Функ¬
ції секретаря імператора і оберігана державної печатки виконував канцлер.
Духовенством управляв архікапелан, який був духівником короля і його
оадником з церковних справ, зберігачем особливої святині франкських
королів - плаща св. Мартина Турського. Пфальцграф відав двірцевим
господарством і адміністрацією.
Імперію поділили на області, в які король призначав пожиттєво графів
з великих землевласників для збору податків, мита і командування опол¬
ченням. Графи скликали населення на судові збори по округах, які назива¬
лися сотнями. Карл Великий провів судову реформу, відмінивши існуючий
оаніше обов’язок населення бувати на всіх судових засіданнях. Після рефор¬
ми всі вільні жителі з’являються на засідання лише 3 рази на рік. Постій¬
ними засідателями сотні були вибрані сім чоловік із заможних - скабіни.
Скабіни застосовували при розгляді справ відповідний титул «Правди», а
голова суду, граф чи його підлеглий, приводив вирок
у дію. Ліквідувалися виборні посади суддів з народу,
оскільки судді ставали державними чиновниками, які
одержували платню.
Графи не отримували державної платні. За свій
гуд вони отримували від населення підношення. Вони
і їхні підлеглі дозволяли собі при цьому вимагання,
тому Карл намагався встановити нагляд за намісни-
«ами: відправляв в області королівських послів, які
перевіряли управління графів і приймали скарги від
населення. Часто послами призначалися єпископи, як
.люди найбільш освічені.
Кожне з племен в імперії Карла Великого продов-
гтг'.'вало ще користуватися своїм звичаєвим правом. Так
-^ні «варварські правди» і в часи Карла Великого не
^.^ачали значення судових кодексів. Вони ретельно
переписувалися, видавалися в новій редакції, але збе¬
рігали статус діючого права для окремих областей.
Прикордонні області називалися марками і слугу¬
вали для оборони та плацдармами для подальших за¬
гарбань, тому були добре укріплені. їх очолювали марк¬
графи.
Для обговорення державних справ збиралися
загальні збори - «травневі поля», на які з’являлися
Каролінгський
сеньйор

flH<
Історія середніх віків
великі чиновники, королівські васали, магнати, єпископи зі своїми васала¬
ми, ополченці. Ці збори були одночасно і військовим оглядом. Часто після
таких зборів війська вирушали в похід.
Восени скликали малі збори з одних магнатів і королівських васалів, які
приносили королю подарунки, вони мали аристократичний характер. На
зборах обговорювалися питання війни і миру, видання законів, церковні
справи, господарські і торговельні питання, проблеми шкіл і освіти тощо.
Але голосування не було. Король вислуховував думки, інколи висловлюва¬
вся сам, потім у тісному колі найближчих радників короля складався наказ
- капітулярій, з допомогою якого вирішувалися різноманітні питання управ¬
ління країною.
Поступово в імперії Каролінгів формувався постійний адміністративний
апарат під впливом римської традиції. Державною мовою стає латинь. Ще
при Меровінгах великим землевласникам надавалися так звані імунітетні
права (від лат. immunitas - недоторканість). При Каролінгах суть імунітету
полягала в тому, що територія особи, яка отримала імунітетну грамоту,
звільнялася королем від відвідування королівських послів. Виконання всіх
судових і адміністративних обов’язків передавалися самому гмуністу (осо¬
бі з імунною грамотою). Він скликав судові збори, вершив суд, розшукував
злочинців, збирав штрафи і мита тощо. Інколи король передавав на користь
імуніста всі прибутки, які до того часу йшли на користь королівської скарб¬
ниці - податки і судові штрафи.
«Приписуємо і наказуємо ми, -
писав Карл Великий у грамоті Мець-
кій церкві 22 січня 775 p., - щоб ні ви,
ні ваші помічники і замісники, якщо
хочете зберегти нашу милість, в жод¬
ному разі не входили в помістя церк¬
ви, в [її] монастирі, фортеці і села...
для збирання судових штрафів, мит,
зборів і будь-яких харчів чи для запо¬
діяння комусь якимось чином злим
умислом шкоди. Бажано нам було ви¬
знати необхідним додати і такий при-
Франкські воїни епохи Каролінгів пис, що коли церковні люди вільного
звання, які проживають на церковних
землях, будуть якимось чином недбалими у відбуванні військової служби,
коли нашим наказом оголошується військовий похід, або вартової служби,
або повинності будівництва мостів, у таких випадках вони повинні відпові¬
дати перед нашими посадовими особами і ні [перед ким. - В.Б.] більше і
менше того; в іншому ж вони, заради примножування нашої [небесної. -
В.Б.] винагороди, повинні перебувати під [церковним. - В.Б.] імунітетом,
щоб примножувати достатки церкви. І нехай імунітет, нами пожалуваний
Мецькій церкві, її монастирям, фортецям, селам, округам, приходам і абат¬
ствам, буде вічно перебувати і непохитно дотримуватися». При Каролінгах

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
І 1
такі імунітетні грамоти стали повсюдним
явищем. А помістя імуніста перетворю¬
валося в маленьку державу, це приводи¬
ло до посилення політичної влади земле¬
власника, який ставав незалежним від
короля.
При Карлі Великому продовжувала
розвиватися система військових бенефі-
ціїв. Землероби все менше призивалися
до виконання військової служби через
послаблення і розпад вільного селянства.
Але самі бенефіціарії також лише част¬
ково залежали від імператора. Більшість
їх були васалами великих землевласни¬
ків, які звично приводили з собою на вій¬
ну загін вірних людей. Таким чином, вій¬
сько Карла насправді було не його війсь¬
ком, а великих феодалів, які мали широ¬
кі політичні права і безліч дрібних
„	залежних рицарів. Графи намагалися пе-
Квпличкв хСсірлд Великого	••	•	j	•
в Аахені	ретворити свої посади і пов язані з ними
землі у спадкові фамільні володіння,
гіарлу Великому вартувало великих зусиль утримувати за собою право
призначення графів.
Доповнювала світську владу церква. До єпископського суду зверталися
в тих випадках, коли у злочинах бачили більше зневагу Бога, ніж порушен¬
ня прав людини (наприклад, самогубство, розлучення, порушення клятви
-ощо). Церковний суд розглядав звинувачення в чаклунстві і заклинаннях,
у використанні таємних «диявольських» методів. Покарання, накладені
церквою, вважалися духовними, але були пов’язані з важкими втратами.
Тік, наприклад, згідно з одним церковним правилом, вбивця повинен про-
е-сти три роки поза сім’єю на хлібі і воді, ходити в кайданах. Ще важчим
■уло відлучення від церкви. Відлучений не допускався до церковних
-аінств і служби, з ним ніхто не повинен був розмовляти, ніхто не смів з
пити чи їсти, інакше сам міг бути відлучений. Хто помирав відлученим*
збавлявся загробного спасіння.
ФОРМУВАННЯ ФЕОДАЛЬНИХ ВІДНОСИН
У КАРОЛІНГСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
Каролінгська імперія відіграла величезну роль у поширенні феодаль-
—*а стосунків по всій Західній Європі. Завдяки франкам феодалізаційні
гооцеси протікали прискореними темпами і в тих областях, які до кінця
'•НІ ст. залишалися ще варварськими.

Історія середніх віків
Значною мірою процес феодалізації франкського суспільства при¬
скорила бенефіціальна реформа Карла Мартелла, яка зміцнила проша¬
рок дрібних і середніх феодалів - основу майбутнього середньовічного
рицарства, привела до зростання не лише феодальної земельної власності
й залежності селян від феодалів, але й сприяла становленню відносин
особистої відданості (системи васалітету). Серед її наслідків слід розгля¬
дати ближні і дальні. До перших, сприятливих, ми відносимо створення
соціальної опори Каролінгів, посилення військової могутності держави,
що відкрило можливості для розширення її кордонів. Але з часом поси¬
лення військової могутності магнатів, формування ієрархічної структу¬
ри феодальної верстви, зростання економічної самостійності окремих
графств і очолюваних ними областей неминуче вели до політичного
розпаду держави.
Переважна більшість дослідників по пра¬
ву вважають кін. VIII - поч. IX ст. періодом
завершення аграрного перевороту. Суть його
полягала в тому, що він привів до панування
феодальної земельної власності та перетворен¬
ня вільних селян у залежних, позбавлених
власності на землю. Захоплення феодалами
селянських наділів прийняли особливо масо¬
вий характер на поч. IX ст. Це змушені були
констатувати і королівські капітулярії. Так,
капітулярій Карла Великого 811 р. відзначав:
«Бідняки скаржаться на позбавлення їхньої
власності; однаково скаржаться на єпископів, і
на абатів, і на попечителів, на графів і на їхніх
сотників».
Розоренню селянства сприяли й інші фак¬
тори: завойовницька політика Каролінгів, дер¬
жавні податки, судові штрафи, неврожаї, епі¬
демії, церковна політика, спрямована навію¬
вати селянам думки про необхідність дарувань
на користь релігійних інституцій.
Одним із найпоширеніших способів потрапляння селян у залежність
стало передання землі у прекарій (від лат. preces - «прохання», хоча пере¬
кладають його як «передане на прохання»). Прекарій - умовне земельне
держання, надане землевласником у тимчасове користування безземельній
чи малоземельній людині на умовах виконання повинностей в господарстві
власника. До речі, ще при Меровінгах прекарій означав передачу великими
власниками землі в користування селянина. Але у VIII - IX ст. поширилися
інші види прекаріїв, а саме:
1)	прекарій «data» (даний) - умовне держання, надане тому, хто його
потребував;
Карл Великий

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
2) прекарій «oblata» (повернений) - отримана назад дрібним землевлас¬
ником, який потребував захисту чи допомоги, земельна ділянка, але
вже не як власність, а тримання, обкладене повинностями;
3) прекарій «remuneratorium» (з винагородою) - прекарист, крім пере¬
даної у чужу власність землі, отримував ще й додаткову ділянку.
Особливо поширені передачі в церковні володіння.
Передача землі оформлювалася з допомогою грамот, які називалися
прекарт і престарні. Прекарні - ті, що складалися від імені особи, яка
просила передати їй прекарій, а престарні, якщо вони складалися від імені
земельного власника, який передавав прекарій.
Прекарист втрачав не саму земельну ділянку, а лише право власності
на неї, перетворюючись із власника на пожиттєвого чи спадкового держа¬
теля, який потрапляв не лише у земельну, але й особисту залежність від
феодала. Втрачаючи землю, селянин згодом втрачав і особисту свободу.
Але могло бути інакше, оскільки існували й інші шляхи потрапляння в
залежність. Так, бідняк, будучи не в стані сплатити борг, потрапляв у каба¬
лу до кредитора, а потім перетворювався в особисто залежну людину, яка
мало чим відрізнялася від раба. Така ж доля очікувала і бідняка, якого
життєва скрута штовхала на крадіжку чи інші злочини і який, не маючи
можливості відшкодувати завдані збитки потерпілому, ставав кабальним
рабом. До особистої залежності часто вів акт комендації дрібного вільного
селянина магнату або церкві. Тому на практиці встановлення особистої за¬
лежності іноді передувало втраті ним аллоду.
Розоренню селян і їхньому закріпаченню сприяла також і концентрація
в руках великих землевласників політичної влади. Спочатку франкські ко¬
ролі, як відзначалося, протистояли як могли цьому процесові, але з часом
змушені були санкціонувати його шляхом спеціальних пожалувань. їх суть
полягала в наданні магнатам імунітетних прав. Особливими грамотами ко¬
ролі забороняли посадовим особам - графам, сотникам і їхнім помічникам
вступати на території магната для виконання судових, адміністративних,
податкових і поліцейських функцій. Вони передавалися безпосередньо маг¬
натам і їхнім помічникам. Маючи військово-адміністративні і фіскальні
повноваження, магнати використовували їх для набуття нових земельних
золодінь і посилення експлуатації селян.
Зростанню політичної самостійності феодалів немало сприяв і розвиток
засальних відносин. Васалами (хлопчиками) спочатку називалися вільні люди,
які вступали в особисті договірні відносини з великими землевласниками,
здебільшого як їхні слуги-дружинники. При Каролінгах вступ у васальну
залежність часто супроводжувався пожалуванням васалу бенефіція, що
приводило і до поземельної залежності. Васал зобов’язувався вірно служи¬
ти своєму пану (сеньйору), стаючи його людиною (homo), а сеньйор зобов’я¬
зувався його захищати. Кількість васалів визначала політичний вплив, со¬
ціальний статус і військову силу сеньйора, а отже, і незалежність від коро¬
лівської влади.

Історія середніх віків
Обкладинка псалтиря
короля Карла Лисого
У 847 р. внук Карла Великого Карл II
Лисий (843 - 877 р.) у своєму Мерсенському
капітулярії наказував, щоб «кожна вільна
людина вибирала собі сеньйора». Розвиток
васалітету формував ієрархічну структуру
пануючої верстви феодалів, послаблював
центральну владу і сприяв посиленню вла¬
ди окремих вельмож.
Королі забороняли васалам покидати
своїх сеньйорів, а самі ставали верховними
сеньйорами: вельможі вважалися їхніми ва¬
салами. У своїх капітуляріях наказували
управляючим спостерігати за вільними се¬
лянами, які жили у королівських помістях,
збирати з селян штрафи на користь коро¬
лівського двору і судити їх. У 818 - 820 pp.
були видані декрети, що прикріпляли всіх
платників податків до землі, тобто селянин
позбавлявся права вільного переходу з од¬
нієї ділянки на іншу
Поява та оформлення великої феодальної земельної власності внесли
суттєві зміни у господарську і соціальну організацію франкського суспільства.
Її основою у VIII - IX ст. стає феодальне помістя - вотчина (сеньйоргя).
Серед науковців поширена думка, що вона виконувала функції стягування
з селян феодальної ренти.
Про порядки у феодальній вотчині
свідчать «Капітулярій про маєтки» -
інструкція для управляючих королівсь¬
ким помістям і «Поліптик абата Ірміно-
на». Вотчинна земля поділялася на дві
частини: домен (панська земля з сади¬
бою) і рустикальну землю (село з наді¬
лами селянських земель). Домен (з лат.
dominus - пан) становив приблизно тре¬
тину всіх земель. До його складу вхо¬
дила панська садиба (житло і двір з гос¬
подарськими забудовами, інколи з майстернями місцевих ремісників, сад,
город, виноградник, скотний і пташиний двір), а також млин і церква, що
вважалися також власністю феодала. Орні землі і луки, поділені на дрібні
ділянки, лежали посмужно з селянськими наділами, тому у вотчині пану¬
вала примусова сівозміна. Частина лісів, пасовищ, лук і пустищ, які рані¬
ше належали общині, тепер стали власністю вотчинника. Обробіток доме-
ніальних земель вівся в основному залежними селянами за допомогою
панщини (зі своєю худобою і інвентарем) і, хоча рідше, дворовими рабами
(інвентарем і худобою вотчинника).
Свинцева печатка Карла Великого

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
2Д
Землі у користуванні селян ділилися на наділи, які називалися мансами
І західна частина Франкської держави), гуфами (схід) чи колоніками (пів¬
день). Крім того, селяни користувалися випасами, що знаходилися у розпо¬
рядженні общини, а інколи в руках сеньйора (за оплату). Таким чином,
общинна організація не зникла з появою вотчин, але перетворилася в залеж¬
ну, а сільські збори вільних общинників - у зібрання залежних селян, яке
відбувалося під головуванням старости.
На землях вотчини існували і вільні держання - прекарії чи бенефіції
вотчинної організації, що слугували натуральною зарплатою за службу, а
також бенефіції дрібних васалів магната.
Селянське населення вотчини за своїм походженням і правовому стату¬
су поділялося на три основні групи: колонів (colom, ingenuji), літів і рабів -
сервів (servi, тапсірга). Більшість залежного селянства складали колони.
Вони ще не втратили повністю особистої свободи, але знаходилися в позе¬
мельній залежності у вотчинника, не могли покинути свій наділ, який хоча
й знаходився у спадковому користуванні, не підлягав ніяким посередниць¬
ким операціям. Колони були нащадками раніше вільних селян - як франк¬
ського, так і галло-римського походження. Згодом вони все більше втрачали
'особисту свободу і зливалися з літами і посадженими рабами в єдину масу
особисто залежних селян.
Серви поділялися на дві категорії: дворові (не мали наділу) і раби з
землею. Перших можна було продавати і купувати, а все, що вони мали,
зважалося власністю їхнього господаря. Другу категорію не можна було
продавати без землі, і за становищем вони були вже особисто залежними
селянами.
Проміжне становище займали літи, які знаходилися під патронатом
якогось світського чи духовного великого землевласника і мали земельний
наділ у спадковому користуванні.
У залежності від того, кому спочатку належали земельні наділи (ман¬
си), вони називалися вільними (mansi ingenuiles), літськими (mansi lidiles)
або рабськими (mansi serviles). Проте з IX ст. вільні манси потрапили в руки
.т.тів чи сервів або навпаки. Тобто йшов процес злиття всіх категорій вироб¬
ників у єдину масу залежного селянства, зобов’язаного нести феодальні
повинності на користь сеньйора.
Найважчою повинністю була відробіткова рента - панщина, що у сервів
■оходила до 3 днів на тиждень. У колонів панщина не була тижневою, а
визначалася обов’язком обробітку визначених територій чи виконання пев¬
них робіт. Крім того, всі залежні селяни платили феодалу оброк, як прави¬
ло. в натуральній формі. Грошова рента ще не мала широкого розповсю¬
дження.
Усе господарство каролінгської епохи носило ще натуральний харак¬
тер, що пояснювалося відсутністю суспільного поділу праці між ремеслом і
пльським господарством. Виробництво не було зорієнтоване на ринок, його
головна мета - задоволення власних потреб феодалів і селян. Продавати
могли лише надлишок продукції.

Історія середніх віків
У великих королівських і церковних
маєтках виготовляли зброю, кораблі, вози.
Але король не міг утримувати і споряд¬
жати армію, бо для ведення війни скли¬
калося ополчення по областях. Воїн з’яв¬
лявся зі своєю зброєю, спорядженням,
щоб їх вистачило на 6 місяців, і харчами
на 3 місяці. Двоє чи троє воїнів повинні
були мати один віз. Часто військову служ¬
бу замінювали платнею, за ухилення від
цієї повинності загрожував величезний
штраф ціною у 20 биків.
Вотчина була самодостатнім госпо¬
дарством, забезпечувала себе всім най-
необхіднішим. Досить яскраво це відоб¬
ражено в «Капітулярії про маєтки». До
Різдва управляючі повинні були надати
„	звіт про те, скільки було отримано про-
Молитовник Дрогона,	.	.
брата Карла Великого,	ДУКТ1В 3 господарства помістя, скільки
із зображенням таїнств меси	надійшло оброку, штрафів, скільки
витрачено в господарстві і скільки
відкладено на запас. До Пасхи повинні надійти гроші, виручені від прода¬
жу товарів і від покарань. М’ясо, мука, птиця, яйця, овочі, вино відправ¬
лялися до королівського двору у різні пори року, свічки - 2 рази на рік (на
початку зими і під час Великого посту).
Управляючий час від часу приїжджав з вантажем і декілька днів слу¬
жив при дворі. Разом з ним повинен був з’являтися пивовар, щоб готувати
питво для короля і його свити.
Король і сам їздив з одного поміс¬
тя в інше, і тоді приготовлені запаси
споживалися на місці. Для цього ство¬
рювалися спеціальні умови для про¬
живання короля впродовж декількох
тижнів чи навіть місяців. Особливо
любив Карл зупинятися в Аахені, що
був не містом, а величезним помістям.
Упродовж VIII - IX ст. у франків
тривав процес поліпшення обробітку
землі, вдосконалення знарядь праці.
Садиба знатного франка	інтенсифікація виробництва. Йшла
розчистка лісів під оранку, збільшу¬
валася площі ріллі за рахунок цілини. Двопілля змінювалося трипіллям.
Широко розповсюджувалися культури льону, конопель, хмелю, плодових
дерев. Виготовлялося високоякісне вино з винограду, груш, яблук, ягід. На
городах висаджували редьку, огірки, моркву, буряк, часник, мак.

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
У господарстві франків вико¬
ристовувалися коси, вила, граблі.
Повсюдно поширилися плуги: ма¬
лий легкий плуг для обробітку ка¬
м’янистих ґрунтів, який лише рі¬
зав землю на дві борозни, і важ¬
кий колісний плуг із залізним ле¬
мехом, який при оранці не лише
різав, але й перекидав землю. Бо¬
ронування землі проводили за до¬
помогою важкої деревини, яку во¬
лочили по зораному полю, розби¬
ваючи грудки землі. Борона у ви¬
гляді дерев’яної рами із залізними рубцями застосовувалася переважно при
обробітку городів.
Зерно очищали від соломи, провіювали за допомогою лопати, просіюва¬
ли через сита, сплетені з прутів. Молотили зерно палицями або дерев’яни¬
ми ціпами.
У тваринництві найбільші успіхи були досягнуті у королівських і монас¬
тирських помістях, де поголів’я худоби доходило до декількох тисяч. Пере-
зажала дрібна худоба, але овець стало більше, ніж свиней. Вівці різних порід
з різною якістю вовни стали основним видом худоби. Великої рогатої худоби
було мало, переважали воли - тяглова сила для орання і перевезень.
У королівських помістях майже повністю зосереджувалося і конярство.
Коні потрібні були для армії, тому їхнє поголів’я постійно зростало, а поро¬
ла покращувалася завдяки спаруванню з арабськими й іспанськими скаку¬
нами. Вони випасалися на луках, площа яких збільшувалася через осушен¬
ня боліт, розчистку полів від пнів і чагарників.
Хоча селянин знаходився в поземельній і особистій залежності, феодал не
міг вбити селянина. Але той зобов’язувався нести ряд повинностей. Напри¬
клад, за вступ у спадкування земельним наділом селянин віддавав феодалу
найкращу голову худоби. Як особисто залежний, селянин зобов’язувався платити
за право одруження з жінкою, яка належала його пану. У «Сен-Жерменському
-оліптику» так описувалися селянські повинності: з одного селянського наділу
монастир Сен-Жермен отримував щорічно півбика або чотири барани; по чо¬
тири денаргг (приблизно 1/10 г золота); 5 модгів (близько 250 л. - В.Б.) зерна
гля відгодівлі коней; 100 тесаних колод і 100 драниць не з панського лісу;
о курей з яйцями і через 2 роки річну вівцю [29]. Крім того, землевласник мав
граво збирати різноманітні мита: мостові, дорожні, паромні тощо.
Постійних торговельних зв’язків між окремими частинами Каролінгсь-
хої імперії не було, хоча існували ринки і навіть ярмарки, на яких продава-
.тнся надлишки, а купляли частіше за все те, що не можна було виробити у
вотчині: сіль, предмети розкоші, прянощі, зброю. Зовнішня торгівля теж
:ула розвинута слабо, задовольняючи потреби лише верхівки каролінгсь-
зюго суспільства.

пм
Історія середніх віків
Закріпачення селянства викликало серйозний опір, що набував різні
форми: від втеч до відкритих повстань. Про затятий опір селянства феода¬
лізації свідчить капітулярій Людовіка Благочестивого 821 р. про існування
у Фландрії «незаконних» змов і союзів залежних селян. Серед відомих се¬
лянських виступів найбільшими були повстання 848 і 866 pp. у володіннях
Майнцького єпископа, 841 - 842 pp. у Саксонії. Лозунгом повсталих селян
проти саксонських і франкських феодалів та королівської адміністрації стало
повернення до старих, дофеодальних порядків: селяни вигнали господарів і
«стали жити по-старому». Звідси і назва руху - повстання «Стелінга», що
перекладається як «Діти давнього закону».
Усі селянські повстання зазнавали поразки внаслідок своєї неорганізо¬
ваності і стихійності, проте змушували владу і феодалів фіксувати повин¬
ності залежних селян. Хоча фіксація феодальних повинностей була тимча¬
совою, вона захищала селян від підвищення норм експлуатації, а феодалам
закріплювала розміри їхніх вотчинних прибутків.
Таким чином, у результаті аграрного перевороту VIII-IX ст. в Каролінг-
ській державі сформувалися феодальні відносини, велика феодальна вот¬
чина і основні стани феодального суспільства - феодали і залежні селяни.
РОЗПАД КАРОЛІНГСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
814 р. у 72-річному віці помер Карл Великий Поховали його в Аахені,
на околиці якого він проживав останні роки, з великим поспіхом - у день
смерті. Ще у 806 р. Карл поділив імперію між трьома своїми синами, двоє
з яких померли невдовзі - і 813 р. спадкоємцем імперії проголосили тре¬
тього сина імператора Людовіка, який за життя батька був королем Акві-
танії.
Імперія Карла проіснувала два десятиріччя і відзначалася надзви¬
чайним різноманіттям етнічного складу і соціально-економічного розвит¬
ку. У ряді регіонів племінні особливості стиралися, і германські племена
засвоювали діалекти латинської мови і соціальні порядки Пізньої Рим¬
ської імперії (наприклад, Аквітанія, Септимангя, Прованс). В інших об¬
ластях збереглася велика кількість родоплемінних пережитків (напри¬
клад, Баварія, Саксонія, Алеманія, Тюрингія, Фризія). В областях на межі
германського і романського світів (Північно-Східна і Центральна Галлія,
Бургундія) відбулося змішування соціально-економічних порядків корін¬
ного галло-римського населення з порядками прийшлих франків і бур-
гундів, що привело до розвитку класичного синтезного шляху розвитку
феодалізму.
Намагання племен, об’єднаних насильно в імперію Карла Великого,
визволитися з-під влади великих завойовників, панування натурального
господарства, зростання влади великих землевласників, безсилля централь¬
ної влади, яка, врешті, своїми імунітетними грамотами збільшувала вплив
місцевих вельмож - все це неминуче вело до політичного розпаду імперії.

Лекиія 6 Франкська монархія Каролінгів
Розсічення франкських плсмо* иа 481 р.
Кордони Франкського королівства за
Хяодвіга
гті* Франксько королівство ив початку
Ljlljillc правління Карла Великого
)ґ Напрями по«од»в Карпа Великої о
— Кордони імперії Карла Велииого на 814 р
Області залежні від франків
V Місце загибелі загону Роланда
Межі поділу Франкської імперії за
Вердаисьиим договором
Франкська імперія та И розпад
• же за три роки до смерті Карла Великого йому доповідали: «Твоїм по¬
сланцям більше не підкоряються, накази твоїх графів не виконуються». А
ч*:рез декілька років по його смерті в Галлії взагалі не можна було зібрати
•толчення.
Правда, під час послаблення імперії у суперечки королів стала втручати¬
сь церква. Папи нагадували правителям про вищість духовної влади над
св тською. В середині IX ст. Гінкмар Реймський, один з єпископів Північної
Франції, повчав, що король лише знаряддя в руках церкви, яка спрямовує
игго до істинної мети, а без настанов церкви він така ж людина, як усі інші.
Послаблювали імперію і зовнішні вороги, перед якими окраїни вияви-
- ;я беззахисними. Зі сходу проривалися слов’яни, з півночі - данці, з пів-
кя сарацини, на узбережжі нормани, які стали справжнім лихом для
Західної Європи, і від яких Каролінги були вже не в змозі організувати
(Мг* 'рону королівства.

Історія середніх віків
Людовік Благочестивий
(в центрі)
Людовік Благочестивий (814 - 840 pp.), про¬
званий так за ревну побожність, прихильність
до церкви і щедрі дарування їй, був слабохарак¬
терним королем. Він оточив себе духовенством і
розігнав «жіноче царство» батька, проте не менш
справно поставляв державі престолонаслідників,
яких усіх потрібно було прилаштувати, зберіга¬
ючи при цьому цілісність держави. І вже 817 p.,
до народження наймолодшого сина Карла (його
королеві подарувала вродлива Юдіф, з якою він
одружився після смерті першої дружини Ірмен-
гарди, матері трьох його синів), імператор роз¬
ділив країну між синами, зберігши за собою вер¬
ховну владу. Єдиним спадкоємцем імперії про¬
голошувався старший син Лотар, середній -
Пипін — отримував Аквітанію, а молодший —
Людовік - Велику Баварію.
Проте брати пересварилися за спадщину ще
за життя батька, а відразу ж по його смерті роз¬
почали війну («Війна трьох братів»), «Корольки»,
як зневажливо назвав їх сучасник, неодноразово
перекроювали кордони держави, але 843 р. у Вер¬
дені (уже без Пипіна, який помер) поділили між
собою імперію. До речі, цьому передувала так зва¬
на «Страсбурзька клятва», укладена Людовіком
і Карлом проти Лотаря у 842 p., після того як
останній був розбитий братами у битві при Фон-
тенуа (841 p.). Цікаво, що клятва, яку виголошу¬
вали обидві сторони, складалася двома мовами -
романською (романізований франкський говір) і
німецькою (розмовляли зарейнські германські пле¬
мена). Цей факт свідчив про процес формування народностей ще в каролінг-
ську епоху. Не сподіваючись на перемогу, Лотар
змушений був піти на поступки.
Згідно з умовами Верденського договору, син ,
Людовіка Благочестивого і Юдіф Карл II Лисий
отримав Західно-Франкське королівство (землі
на захід від Шельди, Мааса і Рони), територію
майже всієї майбутньої Франції, Людовік II Ні¬
мецький заволодів Східно-Франкським королів¬
ством, яке пізніше назвали Німеччиною (землі
на схід від Рейну і північ від Альп). А старший
син Лотар, зберігши імператорський титул, во¬
лодів смугою європейської території вздовж
Камея Лотаря І	Рейну	- майбутні Лотарингія і Північна Італія.
Печатка і монета
Людовіка Благочестивого

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
Династія Каролінгів
Пипін,
майордом (687—714 pp.)
?
Гримоальд,	Карл	Мартелл,
майордом (700—714 pp.) майордом (715—741 pp.)
Карломан,
майордом (741—747 pp.)
Пипін Короткий,
майордом (741—751 pp.),
король (751—768 pp.)
Карл Великий,
король з 768 p.,
імператор
(800-814 pp.)
Карломан
король
(768-771 р|
Пипін
Горбатий,
пом. 811р.
Карл
Молодший,
король
(800-811 pp.)
Карломан
(Пипін),
король Італії
(781-810 pp.)
Людовік
Благочестивий,
король Аквітанії
з 781 p.,
імператор
(813-840 pp.)
Лотар І,
король з 814 р.
імператор
(817-853 pp.)
Каролінги —
нащадки Лотаря
Пипін,
король
Аквітанії
(814-838 pp.)
Пипін II,
король Аквітанії
(838-852 pp.)
Людовік
Німецький,
король
(817-876 pp.)
східно-франкські
Каролінги
Карл Лисий,
король з 838 р.
імператор
(875-878 pp.)
західно-франкськ
Каролінги
Печатка Карла Лисого
Після смерті Лотаря його нащадки проводил
нові поділи і утримали володіння лише в Італії, при-
рейнські землі ж повністю розділили Карл і Людо¬
вік. Імператорський титул переходив пізніше до
представників інших гілок роду Каролінгів. Напри¬
клад, у 875 - 877 pp. імператором був Карл Лисий.
Саме у 877 р. було видано Кврсгйський капітулярій,
який узаконив спадковість графської посади, закрі¬
пивши її за найбільшими землевласниками у кож-

и
Історія середніх віків
ному графстві. Магнати почали виходити з покори, спираючись на своїх
васалів. Таким чином, Керсійський капітулярій став основою для відомої
формули Середньовіччя: «васал мого васала не мій васал». У 880 - 887 pp.
корона перейшла до сина Людовіка Німецького Карла Товстого, а до почат¬
ку X ст. титул взагалі втратив своє реальне значення. Імперія припинила
своє існування.
Верденський договір лише констатував те, що велетенська імперія
Карла Великого, яку об’єднувало лише християнство, була приречена на
загибель самою історією. Він у загальних рисах намічав утворення трьох
майбутніх великих європейських держав - Франції, Німеччини й Італії і
відповідно, французької, німецької і італійської народностей.
КАРОЛІНГСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Цісля періоду руйнівних варварських завоювань і занепаду культури в
імперії Каролінгів розпочинається культурне піднесення VIII - IX ст. (в
основному на території Франції і Германії), який дослідники називають
«Каролгнгським відродженням». Суть цього процесу виявилася в організа¬
ції шкіл, залученні найвідоміших вчених до королівського двору, розвитку
літератури, архітектури і образотворчого мистецтва.
Для відродження мистецької спадщини античності Карл Великий, як
не дивно, залучив церкву, яка стала не лише представником влади, але й
учасником культурного розвитку. Саме монастирі, засновані франкськими,
англосаксонськими	місіонерами, не лише зберегли твори античних авторів,
але й	стали	осередками	освіти. Церква й освічене духовенство допомагали
Карлу відроджувати культурно-освітні традиції
Римської імперії.
Енергійна політика Карла Великого в галузі
освіти виявилася перш за все в утворенні при¬
дворної Академії, якою керував англосакс Алку-
гн (близько 730 - 804 pp.). В її діяльності брали
участь лангобард Павло Діакон (близько 720 -
800 pp.), вестгот Теодульф (близько 768 - 821 pp.),
біограф Карла, чернець Ейнгард (близько 770 -
840 pp.) та інші. Сам Карл навчився грамоті лише
у зрілому віці, але досконало вивчив і латинську,
і грецьку мови.
За сприяння Алкуїна була створена придвор¬
на школа для дітей Карла і королівських васалів.
Вона готувала синів королівських васалів для
різноманітної палацової й регіональної служб.
Навчання велося латинською мовою.
Для підготовки духовенства і навчання дітей
Франкський гребінь світської знаті були засновані монастирські шко-

Лекція 6 Франкська монархія Каролінгів
ли (внутрішні - для дітей духовенства і зовнішні - для світських дітей).
Близько 780 року Карл Великий видав знаменитий «Капітулярій про нау¬
ки», в якому велів відкрити у кожній єпархії, при кожному монастирі шко¬
ли для дітей кліриків і мирян. Алкуїн в одному з листів до Карла Великого
так визначив задания цих шкіл: «Працюю я багацько над значним для того,
щоб виховувати багатьох на користь Святої Божої церкви і для окраси
вашої імператорської влади». У цих школах викладалися античні дисциплі¬
ни, що звалися «сімома вільними мистецтвами» і поділялися на: трівіум
(граматика, риторика, діалектика) - «три шляхи знання» - перша сходинка
навчання; квадривіум (арифметика, астрономія, геометрія і теорія музики)
- «чотири шляхи навчання» - другий щабель навчання. Так поділили курс
навчання ще в .VI ст. останні представники античної освіченості - Боецій і
Кассіодор.
Сам імператор приділяв велику увагу монастирським школам. У своїх
капітуляріях він вимагав від монахів обов’язкової організації шкіл для нав¬
чання кліриків читанню, письму, лічбі і співу, оскільки пастирі, зобов’язані
наставляти народ, повинні вміти читати і розуміти Святе Письмо. «Вінцем»
освіти вважалося богослов’я. Алкуїн писав: «Наша славна викладацька муд¬
рість Господа перевершує будь-яку мудрість академічної науки». Монас¬
тирські школи, засновані Карлом, стали тією базою, на якій виросли пізні¬
ше середньовічні університети.
Карл Великий особисто брав участь у діяльності придворної Академії.
В його повчанні «Про заняття науками» говориться: «Кожний повинен вив¬
чати те, що він бажає здійснювати. Душа наша тим краще буде розуміти,
що потрібно нам робити, чим правильніше наш
язик буде хвалити Господа, не зневажаючи
його помилками».
Імператор запрошував придворних учених
ло себе, а секретар стояв біля нього з воско¬
вою дощечкою, щоб швидко записати те, що
він накаже. Учні придворної школи були на¬
поготові для виконання різних доручень чи
довідок. По обіді зазвичай читали вірші. Чи¬
тання могло перериватися зауваженнями при¬
сутніх, після чого зав’язувалася суперечка,
обмін жартами чи критикою. Члени товарист-
за, за англосаксонським звичаєм, брали собі
особові імена з Біблії або греко-римської дав¬
нини (Давид, Горацій тощо), зверталися один
по одного з пишномовними посланнями, вирі¬
шували наукові завдання.
Уся літературна бесіда велася латинською
мовою. Для її вивчення читали і переписували
Вергілія, Августина і особливо намагалися за-	Малюнок з Євангелія
пам’ятати красиві звороти, щоб використати їх	Карла	Великого

Історія середніх віків
Вітраж Карла Великого
у Шартрському соборі
у розмовах чи листуванні. На першому плані у навчанні було мистецтво роз¬
мовляти, давати спритні відповіді і хитрі визначення, фантазувати і розмірко¬
вувати на будь-яку тему. У словах шукали таємний зміст, говорили алегорія¬
ми. Учитель навчав слухачів грі слів, привчав розгадувати ребуси, жартувати.
Тогочасні імператори і вчені мали за зразок римську старовину. Так.
Ейнгард написав біографію Карла на зразок біографії Августа, а один з
поетів каролінгської епохи писав: «Ось оновлюються часи, воскресає життя
стародавніх, відроджується те, чим сяяв Рим».
У каролінгську епоху провели і ре¬
форму писемності: встановлено чітке
письмо - каролінгський мінускул, що став
основою для написання сучасних латин¬
ських букв. Традиція письма виробляла¬
ся у монастирських майстернях письма.
У «Музеї книгопереписувачів» Алкуїн
писав: «Руку твою від спокуси священні
літери закону нехай оберігають, остері¬
гаючись нівечити слова. Довіряючи папе¬
ру, кращі оберуть книги достойним при¬
кладом для переписування».
Каролінгські переписувачі перепису¬
вали церковні твори і книги церковних
авторів. З переписуванням пов’язували
безліч легенд, вважаючи цю справу благородною. Так, поширювалися чут¬
ки про ченця, якому замість забутої лампи світили сяючі пальці лівої руки:
легенди про грішного ченця-артиста, до загробного суду над яким ангел
приніс переписаний ним фоліант, і красиві літери священної книги одна за
одною покривали гріхи померлого скриптора, поки не залишилася одна
літера, силою якої його повернули на землю для нового покаяння.
Скриптор працював частіше за все на свій монастир, рідше - на інш\*
церкву чи заможного замовника з мирян. В окремих випадках, коли потріб¬
но було переписати книгу терміново, її ділили на частини - кватерніони.
роздаючи багатьом переписувачам. Звідси і дивний факт, коли в кодексах
окремі кватерніони або навіть окремі ар¬
куші написані різними почерками.
Переписувачі прикрашали рукописи*
мініатюрами на біблійні теми. Мініатюри
були кольоровими, як і заголовні букви, які
зображувалися у вигляді риб чи тварин,
птахів, наприклад, лелек зі зміями у дзьо¬
бі, півнів, павичів, качок. Були заголовні
букви і у вигляді особливих поєднань лис¬
тя і звіриної орнаментики. Широко розпо¬
всюджувався орнамент у вигляді стрічко-
Ініціал І	вої	плівки.

\екція 6 Франкська монархія Каролінгів
Розвивалися у каролінгську епоху бу¬
дівництво і архітектура. За Карла Вели¬
кого було зведено чи відновлено близько
65 палацових ансамблів, 27 соборів, 232
монастирі, не рахуючи звичайних кап¬
лиць. Собори і палаци нагадували за сти¬
лем візантійські забудови у Равенні. При
їх будівництві, за наказом Карла, вико¬
ристовувалися мармурові колони, які при¬
возилися з Італії. Це були колони зруй-
Меровінгське помістя	нованих	античних	споруд.	Будуючи	со¬
бори і палаци в Аахені й інших містах
ijmepii, імператор намагався піднести значення церкви і світської влади.
Збереглися різноманітні майстерно виконані предмети, що служили для
ігрикраси церков або використовувалися під час богослужіння: багато орна¬
ментовані дзвони; раки для збереження мощей, прикрашені різними виро-
'■ами з дерева чи кості; різноманітне церковне начиння - чаші, хрести, під¬
свічники з дорогоцінних металів; ковані бронзові церковні ворота тощо.
Образ Карла знайшов своє відображення у народних оповідях. Через 70
років після його смерті чернець Галенський (сучасн. Швейцарія) зібрав різ¬
номанітні легенди, де Карл Великий зображений мудрим правителем, здат¬
ної відкривати неправду і читати в серцях людей. Легенди називали його
■ залізним» Карлом; від появи його військ «здригається земля». У слов’ян
ім’я Карла стало загальним: від нього походить слово «король».
Такою виглядала історія Франкської імперії Карла Великого і його спад-
5;х:мців від заснування і до падіння.
Питання для контролю:
- Розкрийте причини успішної внутрішньої і зовнішньої політики ма-
йордома Карла Мартелла.
- В чому полягали суть і значення бенефіційної реформи?
- Висвітліть стосунки Пипіна Короткого з папським престолом та їхні
наслідки.
- З’ясуйте роль «Константинового дару» в утворенні Папської держави.
- Опишіть адміністративний устрій держави Карла Великого.
- Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики Карла Ве¬
ликого.
- Проаналізуйте внутрішню політику Карла.
- В чому полягала суть аграрного перевороту VIII - IX ст.?
- Опишіть особливості функціонування великого феодального помістя
каролінгської епохи.
- З’ясуйте шляхи потрапляння селян у феодальну залежність.
- Які причини привели до розпаду Каролінгської імперії?
- В чому полягала суть «Каролінгського відродження»?

ВІЗАНТІЯ
IV - ПЕРШОЇ
половини ум ст.
сторін Візантійської імперії досить повно представлена різно¬
манітними джерелами. їх можна поділити на ряд груп: світсь¬
кі, церковні, наративні, законодавчі і речові.
Серед світських істориків, твори яких дійшли до нас
повністю в скороченому вигляді, слід виділити Олімпгодора (V ст.), грека,
уродженця Фів. Він багато подорожував, спостерігаючи побут і мораль різ¬
них варварських народів, в т.ч. вестготів і гуннів, в яких побував у 412 р. у
складі візантійського посольства. Його «Історія», що дійшла до нас в екс-
церптах Фотія, присвячена правлінню Феодосія II.
Правдива картина зіткнень варварського і римського світів в епоху Ве¬
ликого переселення народів відображена в праці відомого мандрівника і
дипломата - грека Приска Панійського, яка охоплює період від 411 до 472 р.
Продовжувачем Приска Панійського вважають Малха Філадельфійця (V
ст.), уродженця м. Філадельфія в Палестині, ритора і софіста, викладача
філософії й ораторського мистецтва в Константинополі. Його праця присвя¬
чена правлінню імператора Зинона.
Тривожний період правління Лева І і Анастасія описаний у втраченій
праці Кандида Ісавра, уривки з якої збереглися лише в «Бібліотеці» Фотія.
Дослідження нотаря за професією - вочевидь, тенденційне вихваляння по¬
літичної ролі Ісаврів в історії Візантії V ст.
Досить яскраво події V - VI ст. відображені в «Новій історії» Зосима.
який займав високі державні посади (коміта, екс-адвоката фіска) і написав
працю про роки правління імператора Анастасія.
Важливими для внутрішньої історії Візантії є сирійські джерела. Хро¬
ніка Ієшу Стиліта (написана близько 517 р.) містить багатий матеріал з
історії східних провінцій Імперії. Зберігся переклад сирійською мовою «Іс¬
торії» Захаргі Ритора (близько 480 - близько 560 pp.), єпископа Мітилен-
ського, який описав події 436 - 491 pp. візантійської історії.
Історик, політичний діяч, дипломат Прокопій Квсарійський (між 497 і
507 pp. - ?) написав «Історію воєн Юстиніана», «Трактат про 6ydiejii
Юстиніана» і «Таємну історію». У двох його перших творах чітко прояви¬
лася лояльність амбітної людини, яка прагнула і здобувала високі пости, до
імператора. Інша людина, яка вживалася в Прокопії поряд з улесливим, -
Лекція
7

Аекиія 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
ш
(ЇВ
це палкий
викривач юстиніанівського режиму, непримиренний
ворог
Юс-
тиніана («Таємна історія»). Цінні відомості міжнародних відносин у період
правління Юстиніана залишив нащадкам видатний дипломат Петро Па-
трикій (? - 563 pp.), уродженець Фессалонік (Македонія), який очолював
посольства Юстиніана в Італію й Іран. Його перу належить «Історія», але
до нас дійшли лише виписки, включені у твір Константина Багрянород¬
ного «Про посольства». Крім того, Петро Патрикій написав трактат про
церемоніал візантійського двору - «Про цивільний устрій», уривки з якого
дійшли до нас з твору Константина Багрянородного «Про церемоніі візан¬
тійського двору». Інший видатний дипломат Юстиніана, сирієць Ноннос,
написав працю про свої посольства і подорожі на Схід - в Аравію й Ефіо¬
пію, уривки з якої ввійшли в твори Фотія.
Шанувальником і продовжувачем Прокопія був Агафій Міринейський
'536/7 - 582 pp.), який написав історичний твір «Про царювання Юстиніа¬
на», що є безпосереднім продовженням «Історгі воєн» Прокопія. А «Істо¬
рія» Менандра Протектора присвячена наступним рокам візантійської іс¬
торії (558 -582 pp.), вона збереглася в ексцерптах Константина Багрянород¬
ного. Будучи прихильником віротерпимості, він все-таки допускав можли¬
вість війни для визволення одновірців-християн з-під гніту язичників, якщо
зона вигідна Візантії.
Наприкінці VI ст. Феофан Візантієць написав історичну працю в 10
книгах, що охоплювала період з 566 по 591 р. і збереглася у виписках Фотія.
У центрі уваги історика зовнішньополітична історія Візантії періоду прав¬
ління Юстина II і Тиверія.
Продовжувачем Менандра вважають історика VII ст. Феофілакта Си-
мокатта, який описав у своїй «Історгі» події 582-602 pp., будучи сучасни¬
ком імператора Іраклія. Знатний уродженець Єгипту, високоосвічений нау¬
ковець був автором і праці «Питання природи». Цікава думка Феофілакта,
—о філософія - цариця наук, а історія - її дочка й учениця. В його світогля-
х. тісно переплітаються патріотизм і монархізм. Симокатта - прибічник за¬
конних правителів (Тиверія, Маврикія, Іраклія) і непримиримий ворог ти¬
рана Фоки.
Візантійська церковна історіографія бере свій початок від Євсевія Пам-
fi-ш (264 - 340 pp.), єпископа Кесарії - засновника біблійно-християнської
юнцепції всесвітньо-історичного розвитку. У своїй «Хроніці» він викладає
історію людства - від створення світу до Нікейського собору. «Хроніка»
Т--.ПП-ТТЯ до нас у вірменському перекладі V ст. і латинській переробці з
сповненням Ієроніма (кінець VI ст.).
Євсевій є автором «Церковної історії» ( у 10-ти книгах, доведена до
p.), в якій змальована історія раннього християнства та його боротьба з
Доігчництвом та іудейством. Утвердженню християнського світогляду і цер-
г:вної ідеології сприяв твір Євсевія «Життєпис Константина», в якому
.итератора показано як істинного християнина, незважаючи на те, що в
лііісності ним було вчинено чимало злочинів.

Історія середніх віків
А серед опозиційних настроїв щодо християнства і християнських
імператорів першопрохідцем вважається Євпатій (345 - 420 pp.) із Сард
(Лідія), учень неоплатоніка Прогресія. Основна ідея його праці, що охоплює
період з 270 до 414 р. і відома лише в ексцерптах Фотія, - відновлення
язичництва і необхідність протистояння поширенню християнства.
Уродженець Константинополя Сократ Схоластик (близько 380 - 440
pp.) продовжував працю свого вчителя Євсевія. «Церковна історія» Сокра¬
та в 7-ми книгах висвітлює події з 306 до 436 р. Незважаючи на примат
церковної історії, в роботі наявні численні свідчення про різноманітні сто¬
рони життя візантійського суспільства IV - початку V ст. Крім того, Сократ
наводить автентичні тексти важливих документів, зокрема акти церковних
соборів, листи імператорів і церковних ієрархів.
Созомен (? - близько 450 р.) написав «Церковну історію», де висвітлю¬
ються події з 324 до 439 р. Він був прихильником ортодоксального напрям¬
ку, прославляв Феодосія II та його сестру Пульхерію.
Борцем за «чистоту віри» проти єретиків і всіх інакомислячих був Фео-
дорит, єпископ Кірський (393 - 457 pp.). Його 5-томна «Церковна історія»
охоплює період з 325 до 423 p., хоча згадуються і значно пізніші часи. Фео-
дорит активно боровся проти «розбійницького» Ефеського собору 449 p.; за
свою прихильність до нікейського вчення усунутий з посади на соборі, зна¬
ходився у вигнанні і відновлений на єпископській кафедрі лише після пере¬
моги правовірних на Халкидонському соборі.
Церковно-богословський напрямок у візантійський історіографії був
представлений сирійцем Євагрієм Схоластиком (535/36 - кінець VI ст.),
улюбленцем антіохійського патріарха Григорія й імператора Тиверія. Його
«Церковна історія» в 6-ти книгах охоплює період з 431 до 593 р.
Церковно-апологетичний характер має «Пасхальна хроніка» анонімно¬
го візантійського автора, можливо, церковного сановника. Хроніка викладає
події всесвітньої історії в суворо ортодоксальному, біблійному дусі; хроно¬
логічні викладки анонімний автор ніби супроводжує історичними комента¬
рями.
Зовні набожний Юстиніан І часто користувався послугами мандрівних
ченців. Один із них, Косьма Індикоплов, відвідував різні країни, щоб дові¬
датися про географію і топографію поширення християнства. Подорожую¬
чи Палестиною, Синаєм, Єгиптом, Ефіопією, Персією, Індією, Китаєм, він
написав «Християнську топографію».
Крім того, слід назвати працю сирійською мовою «Історія» Іоанна Ефе¬
ського (529 - 586 pp.), фанатичного монофізита, який проводив жорстоку
політику ліквідації язичництва в Сирії. Хроніка доведена до 585 p., коли
Іоанна ув’язнили спадкоємці Юстиніана І під час переслідувань монофізитів.
Епоха перетворення християнства в державну релігію породила обшир-
ну богословсько-полемічну літературу, серед якої виділялися твори Афана-
сія Александрійського (293 - 373 pp.), Василія Великого (близько 330 -
379 pp.) його брата Григорія Нісського (331 - 394 pp.), Григорія Назіанзіна
Богослова (328 - 389 pp.), Іоанна Золотоустого (близько 347 - 407 pp.). Усі

Лекція 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
вони були видними церковними ієрархами і водночас політичними діячами,
основоположниками християнського ортодоксального богослов’я.
Для візантійської історії і Церкви велике значення мають акти п’яти
Вселенських і багатьох помісних церковних соборів, особливо рішення I, III
та IV Вселенських соборів, що відіграли важливу роль у боротьбі з єрети¬
ками і становленні догматики християнства. Церква використовувала і та¬
кий жанр літератури, як житія святих. Наприклад, збірник житій Палладгя
Ловсагк», робота Мосха «Луг духовний», житія, укладені Леонтгєм Неа¬
польським, тощо.
Внутрішнє життя Візантійської імперії розкривають і законодавчі пам’ят¬
ки. Уже наприкінці II - початку III ст. з’являються збірники юристів:
1)	Codex Gregorianus, складений юристом Грегором, містить найважливіші
конституції імператорів за 196 - 297 pp.; 2) Codex Hermogenianus, продовжен¬
ня попереднього збірника. Найвидатнішим збірником V ст. став Кодекс Феодо¬
сія (438 p.), який складався з 16 книг і включив більше 3 тис. скорочених і
перероблених конституцій римських імператорів, починаючи з Константина І.
Серед найвидатніших пам’яток ранньовізантійського законодавства ви¬
різняється грандіозне творіння правової думки юристів VI ст. - знаменитий
Звід цивільного права (Corpus juris civilis) Юстиніана, який наче підвів під¬
сумок еволюції посткласичного права і відобразив зміни умов життя, вплив
місцевого права та нової ідеології - християнства. Законодавство Юстиніа¬
на в основних рисах (за винятком Новел) відображає і фіксує ті зміни і
зрушення в правовій надбудові, які відбувалися в імперії не лише в VI, але
й з кінця III по VI ст. Значення Зводу цивільного права Юстиніана як дже¬
рела з соціально-економічної, політичної, адміністративної і церковної істо¬
рії ранньої Візантії досить велике.
Серед законодавчих документів слід назвати і місцеві законодавчі акти,
серед яких відзначається пам’ятка останньої третини V ст. - Сирійський
іаконник, створений юристами Бейрутської школи права. В його основу
покладені римські правові установлення доюстиніанівського часу, почерп¬
нуті з якогось втраченого грецького збірника, перекладеного сирійською
мовою для потреб місцевого населення. Проте у римські юридичні норми
знесли суттєві зміни в дусі звичаєвого права, що свідчить про поширення і
етівучість місцевих, зокрема греко-сирійських правових інститутів, особ-
.згво в галузі майнових відносин і спадкового права. Сирійський законник ^
— чнр джерело для вивчення соціально-економічного життя східних провін-
IZJI імперії.
Цікаві матеріали про розвиток візантійського суспільства і церковного
устрою містять єгипетські папіруси. Збереглися дарчі грамоти і заповіти на
юристь церкви і монастирів, найрізноманітніші відомості про відносини
церкви і місцевого населення.
Велике значення для історії візантійської держави і християнства ма-
іть також дані остраконів, надмогильних і присвятних написів, археологіч-
матеріали та монетні знахідки, що значно розширюють наші уявлення
zoo життя ранньовізантійської держави і суспільства.

Історія середніх віків
утворення візантійської імперії
Візантія - чи не єдина країна в історії, точні дати народження й загибе¬
лі якої достеменно відомі. Дату її народження відносять до заснування сто¬
лиці - 8 листопада 324 р. чи дня її офіційного проголошення - 11 травня
330 p., а припинила вона своє існування 29 травня 1453 р. Імперія народила¬
ся з Константинополем і померла з ним. Справді, для Середньовіччя не
характерні держави, які народжувалися зі своєю столицею і не змінювали
її впродовж свого існування.
Імперія отримала свою назву від мегар-
ської колонії маленького містечка Візан¬
тія, на місці якого Константин заснував нову
столицю Римської імперії, що стала столи¬
цею Візантії - Константинополем, або Кон-
стантинополісом (містом Константина).
Хоча назва «Візантія» з’явилася пізніше, ві¬
зантійці тривалий час іменували себе «ро¬
меями», а свою імперію - «ромейською». Ві¬
зантійські правителі називали себе «імпе¬
раторами ромеїв», а столицю - «Новий
Рим». Та й сам Константан, який турбував¬
ся про єдність держави, задумав зробити
місто лише імператорською столицею, а Рим,
на той час, вважався єдиною столицею дер¬
жави. Проте перенести столицю в інше місце Константина спонукав цілий
ряд факторів. Найвиразнішою стала географічна детермінанта: на межі III -
IV ст. східні провінції важили набагато більше в усіх сферах державного
життя, ніж західні. Потрібно було створити новий політичний центр, навко¬
ло якого міг би об’єднатися східний світ.
Іншою причиною була військово-політична. Вона полягала в тому, що
римські імператори ослабили контроль за провінціями, і це створювало за¬
грозу сепаратизму. Константан хотів централізувати владу, контролюючи
всі провінції, що легше було зробити з нового міста. Римові безнастанно
загрожували вороги, які рвалися до багатства столиці, як із суші (готи і
гунни), так і з моря (карфагенці, вандали, корсари). Розніжені розкішшїо,
західні легіони втратили спроможність захищати стару столицю силою, а
відкуповувалися від ворогів грішми, що ще більше вабило останніх. Народи
Балкан і Сходу були войовничішими, а отже, здатними захистити нову
столицю належним чином.
Окрім того, на Сході виникли нові проблеми. Натиск варварів ставав
дедалі потужнішим по нижній течії Дунаю, а в Передній Азії щораз біль¬
шала загроза з боку царства Сасанідів. Як візантійські імператори прагну¬
ли здобути спадок після римських правителів, так і Сасаніди вважали себе
наступниками колишньої династії Ахеменідів і намагалися повернути ко¬
лишні землі перського царства.

Лекиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
І, нарешті, була ідеологічно-світоглядна причина. Рим у III - IV ст. про¬
довжував залишатися язичницьким, а гоніння на християн стало звичай¬
ною справою. Вселити у цих жорстоких людей ідеали християнської любові
було майже неймовірною справою, тому Рим не підходив на роль столиці
християнської держави. Навіть римські єпископи ставали жертвами в бо¬
ротьбі за християнську віру. Тому імператор переконався, що з такої сто¬
лиці йому навряд чи вдасться поширити християнство по всій державі.
Утворення Візантії являло собою
складний і багаторічний процес, що
тривав принаймні століття. Розпочав¬
ся він із кризи III ст., яка підірвала
основи античного суспільства. Однак
Візантія не народилася безпосередньо
:з цієї кризи. Виникнення Візантії стало
тздсумком розвитку античного суспіль¬
ства впродовж IV ст., коли ще пере¬
важали тенденції до збереження єд¬
ності Римської імперії. Розмежування
йшло повільно й поступово, набувши
чіткіших форм лише у другій полови¬
ні IV ст. Зовнішньо це реалізовувалося в утвердженні та зміцненні інститу¬
те співправительства, здійснюваного з 364 p., у жорстокішому розподілі
ідміністративного управління, фінансів, армії, якоюсь мірою в самостійнос¬
ті зовнішньої політики. Процес завершився 395 р. формальним утворенням
дзох держав зі своїми імператорами на чолі. В його основі, таким чином,
лежала не саме криза III ст., а еволюція імперії IV ст., що все більше вияв¬
ляла різницю переживання пізньоантичної епохи обома половинами ще єди¬
ної Римської імперії, різницю конкретних внутрішніх і зовнішніх проблем,
лю поставали перед ними, шляхів їх подолання, що й стало, врешті, причи¬
ною їхнього територіального розмежування.
Поділ Римської імперії на Західну і Східну, що привів до утворення
Візантії, був підготовлений особливостями розвитку обох частин імперії.
Східні її території, тісно пов’язані між собою давно сформованою спільніс¬
тю історичного і культурного розвитку, відрізнялися своєрідністю, успад¬
кованою від елліністичної епохи:
- не отримало такого широкого розвитку, як на Заході, рабство;
- в економічному житті села основну роль відігравало залежне і вільне
населення - общинне селянство;
- у містах збереглася маса дрібних вільних ремісників, які успішно
конкурували з рабською працею;
- не було такої різкої, неподоланної межі між рабом і вільним, як у
західній половині Римської держави, - переважали різноманітні пе¬
рехідні, проміжні форми залежності;
- у системі управління селом (община) і містом (муніципії) збереглося
більше формально-демократичних елементів.
Античне помістя

n;
©
Історія середніх віків
Унаслідок цих причин східні провінції значно менше від західних пост¬
раждали від кризи III ст., що підірвала економічні основи Римської імперії.
Криза не спричинила докорінної ломки попередніх форм господарського
устрою на Сході. Все це й зумовило поступове переміщення центру полі¬
тичного й економічного життя імперії в багатші і менш зачеплені кризою
східні провінції.
Відмінності в соціально-економічному житті схід¬
них і західних провінцій імперії вели до поступового
відокремлення обох частин держави, що в підсумку
підготувало їхній політичний поділ. Уже в період кри¬
зи III ст. східні і західні провінції тривалий час знахо¬
дилися під владою різних імператорів. Одночасно на
Сході знову відродилися і зміцніли придушені римсь¬
ким пануванням місцеві елліністичні традиції. Тимча¬
совий вихід з кризи наприкінці III - на початку IV ст.
і зміцнення центральної влади не привели до віднов¬
лення державної єдності. При Діоклетпгані владу поді¬
лили між двома августами і двома цезарями (тетрар¬
хія - чотиривладдя). Із заснуванням Константинополя
у східних провінціях з’явився єдиний політичний і
культурний центр. Константинополь і Рим стали дво¬
ма центрами політичного життя - відповідно грецького Сходу і латинського
Заходу. Наприкінці IV ст. всі ці процеси стали настільки явними, що поділ
у 395 р. був сприйнятий як природне явище. Імпе¬
ратор Феодосій І розділив єдину Римську імперію
між своїми синами: Гонорій отримав владу над За¬
ходом, а Аркадій - над Сходом. Із цього часу історія
кожної з утворених держав пішла своїм шляхом.
Утворенню Візантійської держави сприяли три
найважливіші чинники, без яких годі собі уявити її
існування. Це історичне явище постало саме завдяки
синтезові державного ладу і юридичної системи, гре¬
цької культури та християнської релігії. Цей синтез
уможливив остаточне перенесення центру держави
на елліністичний Схід і перемогу християнства. Саме
вони знаменують собою початок візантійської ери.
Але початок Візантійської імперії був лише но¬
вим етапом римської історії, а візантійська держава
- продовженням римської. Допоки існувала імперія,
її жителів заворожувала сама назва «Рим», а тра¬
диції римської держави завжди мали невідворот¬
ний вплив на хід їхніх думок і політику.
Виступаючи спадкоємицею Римської імперії.
Статуя імператора	Візантія намагалася стати єдиною імперією христи-
Гонорія	янського	світу і тому претендувала на володіння тими

Лекція 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
територіями, які колись належали Orbis Romanus (римському світові), став¬
ши частиною християнської ойкумени. Правда, твереза реальність спри¬
чинилася до того, що ці претензії поступово згасали, але жодна з держав,
що постали на теренах колишньої єдиної Римської імперії, не могли стати
на один рівень із Візантією ні в правовому, ні в культурологічному аспекті.
Це й зумовило утворення складної ієрархії держав, на вершині якої опинив¬
ся візантійський імператор як римський август і глава християнського
світу. Тому вся історія Візантії була боротьбою за панування над римським
світом або відновлення втраченого верховенства. Однак, з часом, давалися
взнаки все більші і більші відмінності між колишньою й новою імперіями.
Упродовж раннього Середньовіччя грецький чинник у Візантії прискорено
набував сили у сфері культури і, особливо, мови; церкви дедалі потужніше
впливали на суспільне життя в країні, а еволюція економічних порядків і
соціально-політичних стосунків приводила до формування нової адмініст¬
ративної системи. Причому ці зміни були настільки динамічними й відчут¬
ними, що нічого спільного з античною Римською імперією вона вже не мала.
При розділі ж Римської імперії до складу Візантії ввійшли землі, розмі¬
щені на трьох континентах - в Європі, Азії та Африці. Це - Балканський
півострів, Мала Азія, острови Егейського моря, Сирія, Палестина, Єгипет,
Кіренаїка, Крит, Кіпр, частина Месопотамії і Вірменії, окремі райони
Аравії, а також опорні пункти на південному узбережжі Криму (Херсонес) і
на Кавказі {Грузія). Не відразу визначився кордон Візантії тільки в північ¬
но-західній частині Балкан, де ще деякий час після поділу продовжувалася
боротьба між Східною і Західною Римськими імперіями за Іллірик і Далма¬
цію, що відійшли до Візантії лише в першій половині V ст.
Імперія займала площу до 1 млн км2. На півночі її кордони проходили по
Д\*наю до його впадіння в Чорне море, потім - по узбережжю Криму і Кавка¬
зу. На сході вона простягалася від гір Іверії й Вірменії, межувала з Іраном,
зшіла через степи Месопотамії, пересікаючи Тигр і Євфрат, і далі вздовж
гостинних степів, населених північноарабськими племенами, на південь - до
руїн давньої Пальміри. Звідси кордон через Аравійську пустелю виходив до
Айме (Акабе) - на узбережжі Чорного моря, де сусідами візантійців були
арабські держави, південноарабські племена і Хімярицьке царство - Щас¬
лива Аравія. Південний кордон проходив від африканського узбережжя Чер¬
воного моря, впродовж кордонів Аксумського царства {Ефіопія), областей,
що межували з Єгиптом, населених напівкочовими племенами (між Єгиптом
: Нубією), і далі - на захід - окраїнами Лівійської пустелі в Кіренащі, де з
Візантією межували войовничі племена авсурганів і макетнів.
Візантія була поліетнічним об’єднанням. На її території проживали: греки,
фракійці, іллірійці, дакійці, еллінізовані малоазійські племена (ісаври), си¬
рійці, вірмени, грузини, євреї, копти, араби. Проте пануюче становище в
імперії займали греки. Латинського населення, за винятком романізованих
областей Балкан, було небагато (міська верхівка, ветерани). Але романіза¬
ція адміністративного устрою, армії, права й судочинства досягла широких
масштабів. Тому латинська мова досить тривалий час залишалася держав-

Mffl)
Історія середніх віків
ною, а греко-римська аристократія являла собою єдину домінуючу верхівку
ранньої Візантії.
У момент поділу Римської імперії на Сході проживало ЗО - 35 млн жителів,
а, за підрахунком дослідників, у IV - VI ст. населення досягло 50 - 65 млн.
«Успадкувала» від Римської імперії Візантія і своїх сусідів. На півночі -
це переважно готи, які в III ст. неодноразово вторгалися на територію схід¬
них провінцій, а наприкінці IV ст. були переселені як федерати в її дунай¬
ські провінції. На Сході сусідом був сасанідській Іран. «Царі царів» Ірану
претендували на «спадок Дарія» - значну частину східних провінцій і час¬
тину Малої Азії, Вірменії і Лазіку. Що стосується південних сусідів Візан¬
тії, войовничих племен Нубії і кочівників лівійської пустелі, то в III - V ст.
вони являли лише локальну загрозу.
Імперія охоплювала області з найрізноманітнішим кліматом. М’який се¬
редземноморський, місцями субтропічний, клімат прибережних районів по¬
ступово переходив у континентальний із властивими йому різкими коли¬
ваннями температур, спекотним і посушливим літом та холодною сніговою
(Балкани, частково Мала Азія) чи теплою дощовою (Сирія, Палестина, Єги¬
пет) зимою.
Більшу частину території Візантії займали гірські і гористі області (Гре¬
ція, Мала Азія, Сирія, Палестина). Рівнинна місцевість була представлень
придунайськими районами (дельта Дунаю, родюча південнофракійська рів¬
нина), територією Єгипту і Кіренаїки, напівстепами - напівпустелями сходу
імперії тощо.
Не бракувало Візантії і природних ресурсів. Водні артерії Адріатика.
Егейського і Чорного морів, проток, річок і озер живили візантійські зем.-
Значними були лісові масиви: в Далмації знаходився будівельний і корабель¬
ний ліс. Крім того, були поклади піску і глини (Єгипет, Фінікія), будівельног:
каменю і мармуру (Греція, Мала Азія). Багатою була Візантія і на корисні
копалини: залізо (Балкани, Тавр, Мала Азія, Кіпр), мідь (Аравія), свинець
(Пергам, Халкидіка), цинк (Троада), натр (Єгипет), золото і срібло (Балкани
Вірменія). Але якщо заліза і золота було достатньо, то олово і срібло довози¬
лося з Іспанії і Британії. Отже, імперія достатньою мірою могла забезпечите
свої потреби в сировинних ресурсах, а територіальне розташування роби.-
її в V - VI ст. монопольним посередником у торгівлі між Заходом і Сходом.
Таким чином, особливі шляхи розвитку західних і східних провінцій Рим¬
ської імперії врешті, під впливом багатьох чинників, привели до поділу імпер::
АГРАРНИЙ ЛАД ВІЗАНТІЇ IV - VI СТ
На специфіку аграрного устрою ранньої Візантії впливали природнс-
кліматичні умови. Це були переважно райони давньої і високої землеробсь¬
кої культури. Родючі ґрунти дозволяли вирощувати по 2-3 врожаї на рік
але за умов додаткового поливу чи зрошення. Вирощувалися основні злако¬
ві культури - пшениця і ячмінь, садово-городні, виноград, оливи і фінікз:

\екиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
П4П
Хліб і овочі (боби, цибуля, часник), фрукти були основними продуктами
харчування населення.
На Балканах і в Малій Азії знаходилися регіони розвитку скотарства і
кинярства. Коні, віслюки, верблюди, мули були основними засобами пере-
гування і перевезення вантажів. Розводили також кіз, овець і свиней.
Удосконалювалися і знаряддя праці: колісний плуг, жатки, косарки,
молотарки.
Поряд з цим у соціально-економічному розвитку Візантійської імперії
:ув ряд суттєвих особливостей:
1) риси занепаду сільського господарства стали відчутні пізніше, ніж на
Заході - лише наприкінці VI ст.;
2) повільніше, ніж на Заході, розвивалося велике землеволодіння лати-
зундіального типу. Великі землеволодіння належали здебільшого імпера¬
торському фіску;
3) поширення і зростання в IV - VI ст. значення великого селянського
землеволодіння та общини. Найпоширенішою була сусідська община - «мгт-
рокомія», де селяни володіли наділами землі з досить широкими правами
власності на ці ділянки. Існувала в селі довгострокова оренда - емфітввсис;
4) хоча рабська праця і не відігравала в сільському господарстві надто
великої ролі (як, наприклад, це було на Заході), вона знаходила застосуван¬
ня в усіх господарствах земельних власників, особливо в Греції, Сирії, Єгипті,
Кіренаїці, західній частині Малої Азії тощо. Ритор Лібаній чітко розділяв
суспільство на дві групи: «Ці два слова - раб і вільний - вживаються всіма
. звучать скрізь: у будинках, на полях, рівнинах і в горах, ...на кораблях і в
-.■знах» [Про рабство, IX].
Основною формою використання рабської праці в суспільному господарст¬
ві IV - VI ст. стало надання рабам ділянок землі у вигляді пекулгя. Помітно
тросла і господарська самостійність раба. Закон 336 р. забороняв продавати
рабів-землеробів окремо від землі. Була поширена і практика відпущення сіль¬
ськогосподарських рабів на волю. За законом 371 р. вільновідпущеники при¬
кріплялися до маєтків своїх господарів і розглядалися як колони, не зарахову¬
ючись уже до інвентарю маєтку як раніше. Поширення такої форми експлуа¬
тації рабської праці дещо затримало дію кризи рабовласництва у Візантії;
5) у більших масштабах, ніж на Заході, був поширений колонат. Колони
Різних ступенів залежності складали основну масу сільськогосподарського
заселення Візантії V - VI ст. їхня чисельність поповнювалася за рахунок
зладжених на землю рабів - військовополонених, варварів, але головним
^іс-юм за рахунок дрібних землевласників, які розорювалися, вільних орен¬
дарів, безземельних працівників тощо.
Законодавство VI ст. уже поділяє колонів на дві групи:
а) вільних - елевтерів, чи георггв;
6) приписних - адскриптггв, чи енапографгв. Перші вважалися юридич¬
ні вільними людьми, могли мати у своїй власності будинок, двір, інвентар і
мзіть невеликий земельний наділ. Енапографи були приписані до податко-
з?го цензу маєтку. Проте у результаті зростання недоборів по податках і

Історія середніх віків
боргів, колони втрачали власність, яка їм належала. Едикт 365 р. забороняв
без згоди господаря відокремлювати свою власну землю, тому вільні коло¬
ни згодом перетворювалися в приписних. Колон після ЗО років назавжди
втрачав право залишати орендований наділ, згідно із законом Анастасія І
(491 - 518 рр). Прикріплення колонів до землі було одним із наслідків роз¬
кладу рабовласницьких відносин.
У IV - V ст. у Візантії існували великі і середні
маєтки багатих землевласників та господарства дріб¬
них земельних власників. Села останніх називалися
комами. На відміну від західної марки, общинники
тут були тісніше пов’язані виробничими і соціаль¬
ними зв’язками. Община у Візантії була податковою,
тобто зобов’язаною платити на користь скарбниці
різноманітні податки і виконувати відробіткові
повинності. Общинники пов’язувалися круговою
порукою: при нездатності когось із них оплатити
податок його ділянка приєднувалася до ділянок
сусідів, які зобов’язувалися вносити за нього подат¬
ки (це називалося епіболе - «надбавка»).
Податки і повинності безперервно зростали, що
вело до розорення дрібних земельних власників. За
словами Іоанна Золотоустого, «тягар податків руй¬
нує будинки, як бурхливий потік, переповнюючи на¬
селення стогоном».
Одним із найважливіших наслідків розорення віль¬
них землевласників у V ст. був розвиток патрона¬
ту (передача дрібними власниками своєї землі вели-
План ранньо-	кому власнику і віддавання самого себе під покрови-
візантійського	тельство, але при цьому патрон повертав землю ко-
помістя IV - V ст.	лишньому власнику за встановлений оброк). Незва¬
жаючи на заборону центральної влади, число селян
під патронатом, особливо на церковних землях, зростало. З другої половини
IV ст. цілі села потрапляли під покровительство магната (patrocinia vicorum).
А з V ст. уже став вживатися спеціальний термін для позначення цієї катего¬
рії залежних селян - парики («присельники»). Однією з важливих рис еволю¬
ції аграрних відносин був зростаючий занепад муніципального і зростання
незалежного від міст приватного землеволодіння - сенаторського, імператор¬
ського, церковного і монастирського. Особливо швидкими темпами зростало
церковно-монастирське землеволодіння. Уже на початку IV ст. церкві було
дозволено купувати землі, а до 360 р. вона взагалі не платила поземельного
податку. До V ст. церковні маєтки складали У10 всіх земельних володінь.
Таким чином, своєрідність аграрного ладу Візантії полягала у збере¬
женні значної маси вільного селянства і сільської общини. Широке розпо¬
всюдження колонату і рабства з наданням пекулія обумовило велику еко¬
номічну стійкість східних провінцій і дещо сповільнило кризу рабовлас¬
ницьких відносин на Сході, їхній занепад, а потім і процес феодалізації.

Лекиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
Ш
ВІЗАНТІЙСЬКЕ МІСТО, РЕМЕСЛО Й ТОРГІВЛЯ
Своєрідною особливістю Візантії IV - VI ст. була велика роль міста в її
економічному, політичному і культурному житті. Східноримські міста не
пережили падіння, як це було на Заході. Як і раніше, у Візантії міста пану¬
вали над селами. їх у V - VI ст. було близько 1000. У ряді міст кількість
населення перевищувала 100 тис. чоловік. Так, якщо спочатку населення
Константинополя складало 30-50 тис., то наприкінці V ст. уже 150 тис., в
Антіохії - до 250 тис., Александрії - до 300 тис. Ці міста збільшувалися за
рахунок занепаду дрібних центрів. Лібаній писав про Антіохію: «Населення
маленького міста складало 1-5 тис., середнього - до 10 тис., а великого -
ЗО тис. чол.».
Зовнішній вигляд
візантійського міста
зоерігав ще античні
риси: прямі, перпен¬
дикулярно перетина¬
ючі вулиці, кам’яні
гатити. Головна вули¬
ця забудована 2- і
3-поверховими будин¬
ками знаті, торговель¬
ними лавками і конто¬
рами купців (напри-
К.~	іхії
:-=с ки. а її і
— 23,5 м), на якій зна-
х лилась головна пло¬
їла (агора, форум) з
ууніципальними спо-
;;.-дами, цирк, театр і
іподром. Конкретніше
лро вигляд міст може
свідчити вигляд Кон¬
стантинополя, який поділявся на 14 районів - регіонів і 322 квартали, і де
оозміщувалися 4488 кам’яних будинків знаті, 8 громадських і 153 приватні
лазні, 20 громадських і 120 приватних пекарень, 5 зерносховищ, декілька
сотень церков тощо. Для харчування жителів столиці потрібно було щоріч-
ао 8 млн артаб зерна, яке проходило через 117 пунктів роздачі хліба.
У 425 р. у Константинополі було створено за Феодосія II Константино-
лольський університет - Basilica, якому Юліан подарував бібліотеку в 150
тис. томів. Константинопольська вища школа стала центром вивчення за¬
гонів.
За античною традицією здійснювалося і постачання міст питною водою:
вона подавалася водопроводами з гір і накопичувалася в цистернах.
Античний будинок

ММ
Історія середніх віків
Значна увага приділялася будівництву оборонних споруд. Так, при Фео¬
досії І були побудовані захисні стіни протяжністю 16 км, на яких знаходи¬
лося 400 башт.
На чолі міста стояв епарх, його заступник - нгктепарх (нічний началь¬
ник), регіони очолювали куратори, а квартали - квартальні. Місто залиша¬
лося полісом-общиною, що володіла сільською округою, де міщани мали ді¬
лянки землі і вели своє господарство. Міста володіли правом самоврядуван¬
ня. Населення міста розподілялося по куріях на чолі з куріалами (представ¬
никами місцевої знаті). Куріали відповідали своїм майном за надходження
податків з міщан, за свій рахунок утримували громадські будівлі, забезпечу¬
вали благоустрій міста, роздачу продовольства міській бідноті, влаштовува¬
ли свята і видовища. Проте з часом місто втрачає свої полісні традиції, куріали
розорювалися і прикріплювалися до курій, а це вело до збіднення міст.
Багаті запаси заліза, золота і міді стимулювали розвиток гірничодобув¬
ної промисловості, зростання виробництва зброї, сільськогосподарських
знарядь і ремісничого інвентарю. Основною виробничою одиницею в місті
була невелика реміснича майстерня (ергастирій), що нерідко мала і лавку,
в якій продавалися готові вироби, виготовлені власником майстерні, своїм
власним інструментом, з допомогою 2-3 найманих робітників або рабів.
Вдосконалювались будівельна техніка, виробництво скла, текстильне
виробництво, особливо виготовлення тонких полотняних і вовняних тканин,
а з IV ст. і шовкових.
Основним центром ремесла і торгівлі був Константинополь, відомий сво¬
їми виробами ювелірів, мозаїстів, скрипторіїв (виготовляли рукописні кни¬
ги і художні мініатюри). їхні вироби залишалися недоступними для реміс¬
ників багатьох інших країн.
Проте в IV - VI ст. спостерігається деякий занепад ремісничого вироб¬
ництва, що проявився в скороченні кількості та погіршенні якості виробів,
розриві між якістю виробів для широкого кола споживачів і для вузького
кола багачів (предметів розкоші).
Наявність великої кількості зручних гаваней і володарювання над про¬
токами між Чорним і Середземним морями сприяли розвитку у Візантії
мореплавання і морської, в тому числі транзитної, торгівлі. Ранньосеред¬
ньовічна імперія залишалася великою морською державою. Візантійські купці
проникали на Сході в Індію, Цейлон, Китай; на півдні - в Ефіопію, Аравію:
вели торгівлю з Іраном, Согдіаною тощо.
З півночі везли шовк-сирець, слонову кістку, золото, перли, прянощі, а
туди - тканину, одяг, вишиванку, скляні вироби тощо.
Візантія зберігала безсумнівну гегемонію в Середземномор’ї. Візантій¬
ські золоті соліди відігравали роль міжнародної валюти, а іноземні купці
звідусіль приїжджали в Константинополь, який називали «золотим містком
між Сходом і Заходом».
Морська торгівля була дешевою і порівняно безпечною. Візантійці бу¬
дували кораблі водотоннажністю до 50 тис. модіїв (близько 12,5 тис. тонн:
1 модій ~ 250 л), які обслуговували по 60-100 веслувальників.

П46
Лекція 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
Крім Константинополя, значними економіч¬
ними центрами були Александрія в Єгипті,
Антіохія в Сирії, Тир і Бейрут у Фінікії, Смгр-
на і Нікея в Малій Азії, Фессалоніки і Ко¬
ринф у Європі тощо. Тут у ремісничому вироб¬
ництві широко застосовувалася праця рабів.
Проте, крім рабів-ремісників, які працювали в
ергастеріях приватних осіб, існувала досить чи¬
сельна категорія державних і міських рабів -
у імператорських майстернях з виготовлення
зброї й одягу для армії, предметів розкоші.
Починає практикуватися надання рабові
пекулія у вигляді ремісничої майстерні чи лав¬
ки. Завдяки широкому застосуванню рабської
праці в міському ремеслі міста Візантії впро¬
довж тривалого часу залишалися оплотом ра¬
бовласницьких відносин.
Проте поряд з ергастиріями більшого зна¬
чення набули дрібні майстерні вільних само¬
стійних ремісників, які об’єднувалися в корпорації за професіями. Навіть у
невеликих містечках існувало 15-20 корпорацій. Спочатку корпорації були
добровільними об’єднаннями, а пізніше стали обов’язковими, що полегшу¬
вало збір податків з міського населення.
Таким чином, розвиток ремесла, прибутки від багатих міст і широкої
заморської торгівлі давали уряду значні ресурси для утримання сильної
армії і могутнього військового флоту, оплати праці найманців. Це допомага¬
ло Візантії уникнути варварських завоювань і зберегти незалежність дер¬
жави з сильною централізованою владою.
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД ТА АДМІНІСТРАТИВНА
ОРГАНІЗАЦІЯ ІМПЕРІЇ У IV - VI СТ.
Візантія IV - VI ст. була централізованою військово-бюрократичною мо¬
нархією, що зберігала основні риси державного устрою Пізньої Римської ім¬
перії і сприйняла римське законодавство, в основі якого був Кодекс Феодосія.
Держава поділялася на 2 адміністративно-територіальні одиниці - пре¬
фектури: Схід зі столицею в Константинополі та Іллірик (столиця Фесса¬
лоніки). Префектури складалися з діоцезів, а вони - з провінцій. Префекту¬
ра Схід складалася з 4 діоцезів і 39 провінцій: 1) діоцез Схід (15 провінцій);
2)	Азія (10 провінцій); 3) Понт (10 провінцій); 4) Фракія (4 провінції). Всього
в державі 7 діоцезів і більше 50 провінцій.
Верховна влада (законодавча, виконавча, судова) належала імперато¬
рові. Ідея всесвітньої монархії з центром у Константинополі була поширена
і у варварських королівствах Заходу, які аж до створення імперії Карла

Лекиія 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
П41
Руїни іподрому в Константинополі
титулами. Як правило, високу посаду могла зайняти лише людина, яка мала
певний титул або наділялася ним при занятті посади. Володарі високих
посад (як у столиці, так і в провінціях) отримували платню від імператора,
в десятки і сотні раз більшу за винагороди рядових чиновників.
Загальна кількість чиновників була
колосальною. На Сході і в Іллірику
нараховувалося не менше 10 тис. ци¬
вільних чиновників. Ще більше їх було
в центральному апараті: у середині
IV ст. при імператорському палаці на
службі знаходилося щонайменше 1000
цирульників і 10 тис. кур’єрів.
У політичну боротьбу за імпера¬
торський трон інколи втручалися жи¬
телі Константинополя, які в IV - VI ст.
об’єднувалися в неформальні громад¬
ські організації - дгми (від грецьк. де¬
мос - народ), які групувалися навколо спортивних партій цирку або іподро¬
му. Спортивні партії вболівали за ту чи іншу факцію - спортивну орга¬
нізацію, яка відповідала за проведення циркових вистав чи кінних перего¬
нів. У кожному місті було по 4 партії -левки (білі), русгг (червоні або рожеві),
прасини (зелені), венети (сині або блакитні) за кольором візників. Але по¬
ступово вони перетворювалися у політичні організації міст, виражаючи ін¬
тереси різних соціальних, професійних і релігійних груп. Діми брали участь
у захисті міст і висловлювали свою підтримку або непідтримку політики
імператора. Досить часто на іподромі в його ложу летіло каміння і грудки
грязюки.
У державі була ґрунтовно розроблена фіскальна система. Головним по¬
датком держави вважалася аннона - поземельний щорічний збір із сільсь¬
кого населення Візантії. Кожні 5 років відбувався загальний податковий
перепис усього населення і майна, а через 15 років - генеральний перегляд
розмірів оподаткування і визначалися їх нові розміри. Поземельний пода¬
ток збирався в три терміни - 1 вересня, 1 січня і 1 травня.
У V ст. держава ввела новий податок - епіболе, що зобов’язував односель¬
чан сплачувати за сусідні занедбані землі. А з вільного неземлеробського
населення збирався хрисаргір (один раз на 4-5 років).
Нестерпність податкового гніту ще більше посилювалася зловживання¬
ми чиновників. Чим більше занепадала імперія, тим більше зростали подат¬
ки і повинності і тим більше грабували і вимагали чиновники.
В умовах посиленої зовнішньої небезпеки основою могутності Візантії
була армія. Вона нараховувала декілька сот тисяч чоловік і складалася з
прикордонних військ мобільної гвардії і формувань 13 округів. Очолювали
збройні сили 5 міністрів.
Частина армії поповнювалася дітьми ветеранів, які йшли на службу у
18 років і служили 20-25 років; інша - шляхом рекрутських наборів. У

Історія середніх віків
зв’язку зі зменшенням вільного сільського населення на військову службу
забирали навіть колонів. З IV ст. у Візантії почали переходити до заміни
постачання рекрутів грошовими внесками, кошти від яких витрачалися для
найму солдатів. Усе більшу роль почали відігравати найманці-варвари, але
основну частину армії складали формування з місцевого населення, що ро¬
било армію більш надійною, ніж на Заході. Солдати і офіцери знаходилися
на державному утриманні, але платня була низькою.
Хоча військово-морський флот Візантії був слабшим від сухопутної армії,
він не мав гідного суперника у IV - VI ст. в усьому Середземномор’ї. Візан¬
тійські швидкохідні військові кораблі (дієри і трієри) обладнувалися двома
і трьома рядами весел і мали 200-300 чоловік екіпажу і воїнів. Флот міг
досить швидко і оперативно перекинути і піхоту, і кавалерію у разі необ¬
хідності до узбережжя тих провінцій, де виникала військова небезпека.
Поділ військової і цивільної влади дозволяв забезпечити послушність
імператору і світських сановників, і воєначальників, але він послаблював
можливість мобілізації усіх сил імперії в критичні моменти боротьби із зов¬
нішнім ворогом.
ХРИСТИЯНСЬКА ЦЕРКВА І ЄРЕТИЧНІ РУХИ
В ідеологічному і соціально-політичному житті візантійського суспільс¬
тва велику роль відігравала християнська церква, яка в IV ст. стала союз¬
ницею і опорою держави. Характерною рисою організації Східної церкви
була її залежність від імператорської влади.
Уже в ранній Візантії склалися розгалужена церковна ієрархія і адміні¬
стративний поділ церкви. Особливий вплив у церкві набули діоцези Рима,
Александры й Антіохії. Офіційно їх старшинство оформив І Вселенський
собор у Нікеї (325 p.). Наприкінці IV ст. ранг патріарха отримав єпископ
Константинополя, якому 3-м каноном II Вселенського собору (381р.) було
надано найвище після Римського папи місце у християнській церкві. Тери¬
торіальні межі юрисдикції Константинопольської патріархії і її почесна
першість, поряд з Римом, були встановлені Халкидонським собором (451р.),
28-й канон якого, віддаючи папі почесну першість, встановлював повну
рівність єпископів Старого і Нового Рима. Це й стало початком того супер¬
ництва, якому в майбутньому судилося роз’єднати обидві церкви.
Під юрисдикцією Константинопольського патріарха були всі землі Схід¬
но-Римської імперії, що лежали на північ від кордонів Сирії (знаходилися під
юрисдикцією патріарха Антіохії), крім Іллірика на Балканах (під верховенс¬
твом папи). На IV Вселенському соборі (451р.) до діоцезів вищого рангу дода¬
ли Єрусалимський, що отримав п’яте місце у церковній ієрархії. Були вста¬
новлені і його (досить скромні) кордони. Таким чином, вся християнська церква
опинилася під управлінням п’яти патріархів, яке згодом отримало назву
пентархгі («влади п’ятьох»). Проте боротьба за верховенство в управлінні
церквою розгорнулася між папством і Константинопольським патріархом.

Лекиія 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
Халкидонський собор оформив і розгалужену
церковну ієрархію: пресеітер-єпископ-архієпис-
коп-митрополит-патргарх. Для вирішення цер¬
ковних питань скликалися поміст (або місцеві) і
вселенські собори (останні лише імператором).
З часів перетворення християнства в держав¬
ну релігію імператори постійно турбувалися про
інтереси і матеріальне благополуччя церкви.
До середини VI ст. кількістю земельних во¬
лодінь і багатством церква поступалася лише ім¬
ператорському дому. їй належали численні зем¬
лі. ремісничі ергастерії і лавки, вона отримувала
ряд привілеїв: духовенство звільнялося від спла¬
ти податків і повинностей, за винятком позе¬
мельного; єпископи й інші вищі церковні чинов¬
ники мали право суду над усім кліром.
Поряд з ієрархією церкви формувалася і її
символіка. У звичай входить використання сим¬
волічних зображень, які з часом перетворювали¬
ся в ікони. Основною емблемою християнства стає
хрест (перша згадка про поклоніння хресту
олизько 340 p.). Зображення страждань Христа
з’являється наприкінці V ст., а його розп’яття -
наприкінці VI ст.
Одночасно зі становленням церковної організації і зміцненням матеріаль¬
ного становища церкви широке розповсюдження в імперії отримав інститут
\ернецтва. Склався він близько 320 р. в Єгипті у середовищі народу як
своєрідна форма протесту проти пануючих порядків. Головним принципом
ченці проголосили відмову від усіх земних благ - аскетизм. Вони ставали
центрами різного роду спотвореного «сподвижництва» [ходили без одягу,
не стригли волосся, грязноногі, землеспальники, грязниші, «ті, що паслися»
вживали лише траву), стовпники (жили на стовпах) тощо].
Проте з руху одиночок-сподвижників чернецтво перетворювалося в
могутню корпорацію, що володіла значним рухомим і нерухомим майном.
Очолюють монастирі ігумени, які обираються пожиттєво. Монастирі винит
зсали повсюдно. Існували і подвійні монастирі: чоловічі і жіночі до VIII ст.
Лзіше у Константинополі у 536 р. функціонувало аж 68 монастирів. Саме із
середовища монахів, які набували все більшого суспільного впливу, обира¬
лося вище духовенство, аж до патріарха.
Формувалися в цей час і основні догмати християнської церкви, проте
створювалися вони у запеклій соціально-економічній і богословській боротьбі
або, як ми відзначаємо, боротьбі з єресями (вільно обраними напрямками
думки), які оголошувалися найнебезпечнішим злочином проти церкви.
Багато суперечок і протестів викликав основний догмат християнського
«Символу віри», прийнятого вперше Нікейським собором, про «троїчність
Бога». Суперечливі трактування цього догмату породили єретичні вчення.
Служителі церкви:
єпископ, абат,
священик, монах

Історія середніх віків
За цими богословськими розбіжностями в єресях завжди
приховувалися суспільні сили, які виступали проти пану¬
ючої церкви і держави.
У Східній імперії широке розповсюдження отримала
єресь Арія та його послідовників. Арій (256 - 336 pp.) був
родом із Лівії, став дяком кафедрального собору в Александ¬
ры і виклав своє вчення в праці «Фалії, або Банкет».
Аріанство відкидало божественну природу Христа, вва¬
жаючи, що Син лише подібний до Отця своєю природою
(грецьк. «Гомоіусіос»), але не тієї же самої природи (грецьк.
«Гомоусіос»), тобто не тотожний Йому. Аріанське духовен¬
ство спочатку вело простий спосіб життя, відмовлялося від
накопичення, критикувало пануючу церкву, чим заслуговувало симпатії ши¬
роких народних мас і викликало гоніння зі сторони церкви. Аріанство бул<:
засуджене на І Вселенському соборі в Нікеї, а згодом аріанське духовенстве
аристократизувалося і втратило зв’язок з широкими народними масами.
Прийняття церквою догмату про досконалу бо¬
жественність Сина Божого і його єдність з Отцем
поставило проблему виявлення співвідношення між
божественною і людською природою Спасителя. У
20-х pp. IV ст. в Сирії з’являється єресь Hecmopis
(? - 451 p.), майбутнього Константинопольського пат¬
ріарха (428 - 431 pp.). Несторіанці критикували
догмат про троїчність Бога і бачили у Христі лише
людину, на яку тимчасово зійшов «божественній;
розум», а Марію називали матір’ю Христа
(Christotokos), а не Богородицею (Theotokos). Основ¬
не ядро несторіанства складали духовенство і купец¬
тво східних провінцій Візантії - Месопотамії, Сирі:
частини Єгипту, де були сепаратистськи налашто¬
вані до центральної влади. На III Вселенському со¬
борі (431 р.) в Ефесі несторіанці були проголошек:
єретиками і піддані нестерпним гонінням.
Згодом у боротьбі з несторіанством виникла нова єресь Євтихгя, що здо¬
була перемогу на «розбійницькому» соборі (449 р.) в Ефесі і отримала назву
монофгзитство (з латинськ. monos - один і thizos - природа). На відміну, віл
аріан і несторіан монофізити применшували значення людської природи Христа,
вважаючи, що Син Божий має лише божественну природу. Монофізити теж
вимагали від духовенства відмови від земних благ і розкоші та здобули значну
прихильність у східних провінціях Візантії. Монофізитство було засуджено на
IV Вселенському соборі (451 р.) у Халкидоні як єресь, але ще впродовж бага¬
тьох століть продовжувало зберігати вплив, маючи його і на сучасному стан:
християнського світу (існування декількох монофізитських церков).
Таким чином, основні догмати християнської церкви формувалися в
жорсткій боротьбі з єресями, що глибоко проникали не лише в релігійне, а
Й суспільно-політичне життя Візантійської імперії, особливо її провінцій
загрожуючи цілісності держави.
Богородиця

\ешія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЮСТИНІАНА,
ЙОГО РЕФОРМИ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ
Найвищого розквіту рання Візантійська імперія досягла при імператорі
Юстиніанові І (527 - 565 pp.), хоча економічне піднесення було започаткова¬
не монофізитом за переконанням імператором Анастасієм, який акумулю¬
вав у державній скарбниці 320 тис. лібр.
Флавій Петро Савватгй Юстиніан наро¬
бився близько 482 р. у глухому с. Таурисгй
Верхня Македонія), поблизу фортеці Бедерг-
z.hu, в сім’ї бідного іллірійського (за іншими
-аними, албанського чи слов’янського) селяни¬
на. Його бездітний дядько Юстин І, візантій¬
ський імператор (518 - 527 pp.), негайно ви¬
кликав племінника в столицю і дав йому блис¬
кучу освіту, зробивши своїм співправителем.
38-річний період правління Юстиніана І
збігся із завершальним періодом в історії піз-
ньоантичного світу, а його особа отримала до¬
сить суперечливу оцінку сучасників і нащадків.
Юстиніан належав до людей, які усвідом¬
лювали своє велике призначення: він вірив, що
натхненний Божою волею на великі справи. У
власному статуті (Constitutio) він висловився
так: «Володіючи нашою владою, ми провадимо	т
^	Імператор Юстиніан І
віини з успіхом, складаємо угоди, володіємо
міцно нашою державою, і ми так переконані у
;швпраці й допомозі Всемогутнього Бога, що ми не покладаємося цілком на
нашу зброю, ані на наших вояків, ані на наших полководців і на їхні війсь-
•сові здібності, тільки ми покладаємо всі наші надії на Провидіння, а воно
залежить від волі Божої, від якої залежить усе на світі».
Суперечлива оцінка його постаті була викликана суперечливістю нату¬
ри цього імператора і складністю політичної обстановки, в якій йому дове¬
лося жити й діяти. Непомірне владолюбство стало основною рисою його
характеру. Він самостійно приймав рішення, рішуче втручався в усі спра¬
ви. вів широке листування, складав масу указів і рескриптів, детально ре¬
гламентував діяльність своїх полководців і міністрів. Середнього зросту,
повний, з круглим красивим світлим обличчям, великими, темними і проник¬
ливими очима, Юстиніан міг бути чарівним у спілкуванні; любив, коли його
хвалили за щедрість, великодушність, милосердя до ворогів і турботу про
бідних. Проте ця простота і зовнішня доступність були лише маскою,
яка приховувала нещадну, двоєдушну і глибоко підступну природу. Задля
збереження своєї влади і здійснення ідеї відновлення величі імперії він міг,
за словами Прокопія Кесарійського, «тихим і рівним голосом наказати
перебити десятки тисяч ні в чому не винних людей».

Історія середніх віків
Сильний вплив на нього мала
дружина Феодора (дочка наглядача
за дикими тваринами в цирку, яка
рано пізнала розпутне життя цир¬
кових акторів; сама танцюристка і
куртизанка, дуже гарна, розумна,
мала тверду волю; була невеликого
зросту, витончена, з гарним мато¬
вим обличчям, весела, винахідлива;
відкрито співчувала монофізитам;
була схильною до розкоші і недо¬
ступна). Спільними рисами імпера¬
торської сім’ї були користолюбст¬
во, прагнення вбивств, нещирість.
Юстиніан мріяв про всесвітню
імперію. Він обрав собі титул свя¬
того та титул гсапостола, тоото кесаря, який дорівнює Христовим апосто¬
лам. Імператор для Юстиніана - помазаник Божий, через якого Всемогут¬
ній керує могутньою рукою. На монументі, у центрі Константинополя, який
Юстиніан збудував самому собі, зробили напис: «Він сидить на коні Спаси¬
теля, і його голос буде законом. Цар покладає усі
надії на Бога, і вороги-супостати його не здола¬
ють». Духовенство оголосило, що «нічого не мож¬
на робити в нашій Святій Церкві без згоди і на¬
казу імператора», «...і між Богом і ним немає
жодного посередника». Казкова краса і багатство
столиці ніби відповідали такій поведінці често¬
любного монарха. Відвідавши Константинополь,
король остготів Аларих вигукнув: «Тепер я бачу
власними очима це знамените місто, про яке я
часто чув, але не вірив... Без сумніву, імператор
- земний Бог, і хто зважиться на війну з ним, той
сам буде винний у пролитті власної крові». Згід¬
но зі словами очевидців, у Константинополі було
«дві третини усіх скарбів світу та стільки цер¬
ков, скільки в одному році днів і ночей».
Внутрішня політика Юстиніана була спрямована на посилення центра¬
лізації держави і піднесення економіки імперії, активізацію торгівлі і пошу¬
ки нових торговельних шляхів, протегування ремеслу та торгівлі.
Серед заходів, проведених Юстиніаном, слід виділити:
- збільшення мита на товари, що ввозились;
- вдосконалення будівельної техніки (порти, прибережні дамби);
- сприяння архітектурі (палаци, храми, захисні споруди);
- протегування металообробному ремеслу (виробництво зброї, військо¬
ве мистецтво).
Імператор
із символами світської
і церковної влади
Імператриця Феодора зі свитою

Лекиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
Великим успіхом було розкриття таємниці виробництва шовку з Китаю.
Шовківництво стало однією з головних галузей візантійського промислу, а
ставши державною монополією, - ще й одним із найважливіших джерел
прибутку.
В аграрній політиці Юстиніан сприяв подальшому прикріпленню коло¬
нів до маєтків посесорів. Розпочав уряд і серйозну боротьбу проти запус¬
тіння земель у провінціях. З цією метою в законодавстві Юстиніана встанов¬
лювався міцний захист інституту довготермінової оренди - емфгтевсиса.
Основна вимога, яку висував уряд до емфгтевта, поряд з оплатою канона, -
постійна турбота про поліпшення обробітку ділянки, отриманої в довго¬
тривалу оренду.
Така ж мета ставилася при проведенні політики обмеження зростання
патроциніїв і приватної влади великих землевласників у провінціях. Юсти¬
ніан, намагаючись ослабити позиції сенаторської знаті, боровся проти захоп¬
лення магнатами земель середніх і дрібних землевласників, забороняючи
на незаконно придбаних землях ставити межові знаки з іменами вельмож
(так звані титули). Правда, не забував імператор і про інтереси фіска і
всіляко намагався відновити доменіальне господарство, здаючи закинуті землі
заможним, але не дуже багатим і знатним селянам, які здатні були платити
канон і податки.
Проте політика Юстиніана не завжди була послідовною. Переслідуючи
землевласників-сенаторів, він тут же протегував становленню землеволо¬
діння нової знаті і розширював володіння церкви, яка мала при цьому 1/10
земельних наділів.
Розпочав Юстиніан і боротьбу з корупцією, хабарництвом і продажем
державних посад. У Візантії за посаду платили двічі: спочатку «звичай»
(плата за диплом), а потім «суффрагій» (хабар посадовій особі, від якої за¬
лежало призначення). Чиновник, який за великі гроші купив посаду в про¬
вінційній адміністрації, розпочинав з особливою жорстокістю грабувати міс¬
цеве населення, щоб повернути витрачені кошти. І в 535 р. Юстиніан видав
закон проти корупції, який заборонив суффрагій і встановив точну таксу за
«звичай», хабарництво стало рішуче переслідуватися.
536 р. Юстиніан провів адміністративну реформу, розширивши адміні¬
стративні округи і підпорядкувавши дві провінції одному правителю у схід¬
них і деяких європейських районах.
Ахіллесовою п’ятою правління Юстиніана була його фінансова політи¬
ка. На початку правління він вразив усіх своєю щедрістю і благодійністю
(ігри, відбудова міст, утримання лікарень, будинків престарілих, готелів,
будівництво доріг, мостів, акведуків тощо). 528 р. відмінили навіть надбавку
до аннони (постачання населенням дров і оливкової олії загонам розкварти¬
рованих по імперії варварських військ). Проте війни, витрати двору, буді¬
вельна діяльність поставили країну на межу фінансової катастрофи. Вихо¬
дом із ситуації стало посилення податкового тиску і вишукування нових
методів отримання грошей від підданих. Для проведення фінансової рефор¬
ми знайшли талановитого фінансиста й адміністратора Іоанна Каппадо-

Історія середніх віків
кійця, людину низького походження, який застосував свої здібності на шкоду
народові. Серед його нововведень:
- заборона купувати закинуті доменіальні землі;
- заборона вельможам купувати землю у провінціях, де вони служать;
- збільшення непрямих податків і екстраординарних платежів (торго¬
вельні монополії, оплата внесків від купців, які в свою чергу підви¬
щували ціни на товари приблизно в 3 рази);
- запровадження монополії на хліб (став дорожчим і з домішками по¬
пелу);
- монополія на виробництво шовку і предмети розкоші (розорила
дрібних ремісників у Фінікії);
- введення митного податку на станціях морської міліції в Авідосі й
Ієроні;
- обов’язкова виплата податкових нестач;
- примусова скупка хліба у населення - синоне;
- введення примусової оплати за покинуті землі - епіболе;
- введення «податку на повітря» - аерикона, що приносив скарбниці
щороку 3 тис. фунтів золота (близько 12 кг). Можливо, це були штра¬
фи, які платили міські домовласники, якщо їхні будинки знаходили¬
ся на меншій відстані від інших будівель, ніж передбачалося встанов¬
леними державою нормами (10-15 кроків). Перед домовласником
поставала альтернатива: або зносити будинок, або платити податок;
- псування монети (зменшення вмісту дорогоцінних металів).
Такі жорсткі заходи привели до повстання населення Константинопо¬
ля, що спалахнуло у січні 532 р. проти політики Юстиніана і ввійшло в
історію як повстання «Ніка», організоване цирковими партіями венетів і
прасинів. Обидва деми об’єдналися для спільної боротьби з урядом, хоча
різнилися соціальним складом і релігійними переконаннями. На чолі вене¬
тів (блакитних) стояла сенаторська аристократія і великі землевласники.
які були правовірними, підтримую¬
чи ортодоксальне церковне вчення.
Прасини (зелені) виражали інтере¬
си власників великих ремісничих
ергастеріїв і купців, які вели торгів¬
лю зі Сходом і були монофізитамл.
Низи обох партій вимагали змен¬
шення податків і відставки ненавис¬
них чиновників. Із закликом «Пе¬
ремагай» (грец. - ніка) повсталі про¬
голосили імператором і одягнули в
багряницю одного з племінників
Анастасія І і обложили імператор¬
ський палац. Юстиніан готувався
вже до втечі, але Феодора зажада-
Циркові вистави	ла рішучих дій, а корону зберіг лише

Лекція 7 Візантія ІУ — першої половини УІІ ст.
завдяки хитрості Нарсеса і відвазі Велісарія - відомих полководців. Нарсес
розпочав переговори з венетами і цим розколов єдність повсталих, а Велі-
сарій за той час на чолі відданого імператорові загону воїнів вдерся на
іподром, де вчинив справжню різанину серед учасників бунту (близько ЗО
тис. було вбито).
У цьому зіткненні автократичної влади з інституцією народного пред¬
ставництва, яку уособлювали дгми, переміг візантійський автократизм. Звіль¬
нених на вимогу повсталих чільних чиновників було повернуто на свої
колишні посади. Спалений храм св. Софії було відновлено з нечуваною
пишністю. Він був уже третім з часу побудови на цьому місці ще на початку
IV ст. Софіївської церкви. Храм св. Софії спроектували Анфимій Тральсь-
кий і Ісидор Мглетський і за рекордно короткий термін (п’ять років) ство¬
рили унікальний архітектурний шедевр, який уже їхні сучасники вважали
одним із чудес світу. Згадаймо лишень, що нинішній собор св. Петра в Римі
будувався 350 років, а славетний собор у Кельні - майже 500 років. Причо¬
му у випадку зі св. Софією мова йде про раннє Середньовіччя, коли основу
будівельної техніки складали м’язи і примітивна лебідка. Розгром повстан¬
ня знаменував різкий поворот у політиці Юстиніана І у бік реакції.
Серед інших заходів внутрішньої політики слід згадати також законо¬
давство про рабів і колонів. Юстиніан ввів постійні ринкові ціни на рабів (20
-70 номісм), заохочував наданням рабам пекулія, полегшив відпуск рабів
на волю. Чітке юридичне оформлення отримав і інститут колонату: прода¬
вати маєтки дозволялося лише з проживаючими на них колонами.
Збереження у Візантії IV - VI ст. ряду великих міських центрів, розви¬
ток ремесла і торгівлі вимагали сурової регламентації і охорони прав при¬
ватної власності. І тут римське право, ця найдосконаліша, яку ми тільки
знаємо, форма права, стало джерелом, з якого юристи VI ст. могли почерп¬
нути необхідні законодавчі норми. Тому найвидатнішою подією правління
Юстиніана І, яка залишала по собі найтривкіший слід у часі, вважають
кодификацію римського права.
Сама зміна соціально-економічних відносин у Візантії вимагала переробки
старих правових норм. Юстиніан розумів цю необхідність, зумів знайти здіб¬
них співробітників, які у 528 - 534 pp. на чолі з Трибоніаном створили «Звід
цивільного права» (Corpus juris civilis), що спочатку складався з трьох частин.
Робота розпочалася зі складання Кодексу Юстиніана (Codex Justinianus).
13 лютого 528 р. створили комісію з десяти досвідчених юристів, державних
діячів, професорів права на чолі з екс-квестором священного двору патри-
кієм Іоанном. У комісії особливо вирізнялися своїми знаннями згадуваний
Трибоніан і професор права Феофіл. Вони звели в одне ціле всі імператор¬
ські едикти від Адріана, використовуючи Кодекси Грегоріана, Гермогеніана
і Феодосія. Справу завершили в неймовірно короткий термін - уже 7 квітня
529 р. перша редакція Кодексу (12 томів) була готова, а 16 квітня отримала
силу закону. Проте поспіх не міг не вплинути на якість роботи, і дуже
швидко довелося видавати нову редакцію Кодексу. Вона була опублікована
16 листопада 534 p., а 29 грудня друге видання Кодексу набуло законної

Історія середніх віків
сили. Кодекс Юстиніана зберігся до наших днів у другій редакції і саме в
такому вигляді став всесвітньо відомим.
Наступною частиною стали «Дігести» (з латинськ. - «зібране», «зведене
в систему»), або «Пандекти» (з грецьк. - «вміщаючи в себе все»). Комісія з
16-ти юристів 15 грудня 530 р. приступила до роботи, а 16 грудня 533 р.
Юстиніан затвердив збірник. Він складався із 7 частин і 50 книг, кожна з
яких поділялася на титули і фрагменти (всього близько 429-433 титулів і
близько 9200 фрагментів), і систематизував уривки з юридичних творів 39
знаменитих римських юристів І ст. до н.е. - VI ст. н.е. (Квінта Муція Сцево-
ли, Еллія Галла, Папиніана, Павла, Ульпіана, Гая тощо). У «Дігестах» чис¬
ленні, інколи дуже суперечливі думки й міркування римських юристів
уперше зібрано і зведено до єдиної логічної системи.
Для поліпшення викладання юриспруденції був написаний елементар¬
ний посібник з вивчення права, який отримав назву «Інституції» (з ла¬
тинськ. - настанови). їх упродовж 530 - 533 pp. писали Трибоніан і два
професори права - Феофіл і Дорофей. Оцінюючи працю своїх юристів,
Юстиніан, як завжди хвалькуватий, заявляв, що «Інституції» зібрали «ка¬
ламутні води давніх джерел у прозоре озеро».
Життєві потреби і судова практика постійно вимагали дальшого розвитку
і вдосконалення законодавства. Тому і після видання трьох частин
Зводу законодавча діяльність Юстиніана продовжувалася. Закони, видані
між 534/35 - 565 pp., отримали назву «Новели» («Нові закони»). Новели
публіковувалися окремими законами і при житті Юстиніана не були об’єд¬
нані в окремий збірник. До нас дійшло три збірники Новел, жоден з яких не
мав офіційного характеру.
Якщо редагування Кодексу, Дігест та Інституцій здійснювалося лати¬
ною, то в Новелах уже послуговуються переважно грецькою мовою. Невдовзі
з’являються, також грецькою, уривки основних частин Кодексу, переклади
і коментарі.
У законодавстві визначальною була боротьба старого рабовласницького
з новим - феодальним устроєм, який зароджувався. Його фундаментом все
таки залишалося римське старе право. Цим і пояснюється консерватизм
законодавства Юстиніана. Але у «Новелах» уже відобразились корінні про¬
гресивні зміни в суспільному житті.
Центральні серед ідей законодавства - ідея необмеженої влади само-
держця-правителя - «представника Бога на землі» та ідея союзу держави з
християнською церквою, захисту її привілеїв, відмови від віротерпимості і
переслідування єретиків та язичників.
Інша важлива ідея законодавства Юстиніана - єдина держава, єдинш'
закон, єдина система шлюбу для вільних жителів імперії. Під впливом хрис¬
тиянства вживалися суворі заходи проти розлучень і повторних шлюбів:
- повторний шлюб для жінки - лише після року трауру, а якщо з вині-,
дружини - через 5 років;
- за перелюбство жінку відправляли в монастир, а її коханця очікува¬
ла смертна кара;
- проголошувалося рівноправ’я в сім’ї.

Лекиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
Закони Юстиніана закріплювали також тенденцію до фактичної лікві¬
дації відмінностей між римськими і підкореними народами. Проте на зміну
римській винятковості за принципом громадянства прийшла християнська
винятковість, що базувалася на релігійній нетерпимості. Законодавство за¬
бороняло шлюби християн з іудеями і прихильниками інших єретичних
сект. Під впливом християнської доктрини обмежувалися можливості шлюбу
кліриків, особливо вищого рангу. Тобто, знищуючи одні станові перешкоди,
законодавство Юстиніана водночас створювало інші обмеження станового
характеру у сімейно-правових відносинах.
Так, у законодавчих реформах Юстиніана яскраво відобразилися тен¬
денції боротьби між старими і новими порядками, а саме законодавство
стало результатом процесу розвитку як правової доктрини, так і діючого
права імперії.
Візантія ніколи не могла змиритися із занепадом Римської імперії, а
відтак і зовнішня політика Юстиніана, що ставила собі за мету відбудову
єдиної універсальної держави, була втіленням цих мрій. Здійснення гранді¬
озних планів розпочалося із завоювання королівства вандалів у Північній
Африці. Цьому сприяла міжнародна обстановка. До того часу Візантія лік¬
відувала небезпеку, що загрожувала зі Сходу: 532 р. уклали «вічний мир» з
Іраном, а між варварськими королівствами не було єдності. До 30-х pp.
VI ст. вандали розірвали стосунки з остготами, остготи постійно ворогували
з франками, а ті - з вестготами.
Полководець Юстиніана Ве-
лісарій на чолі невеликої армії
533 р. вирушив до Африки. Ко¬
роль вандалів Гелгмер, переможе¬
ний під Децимом і Трикамаром,
змушений був скоритися, і 534 р.
Велісарій повернувся до Констан¬
тинополя. Але остаточне підко¬
рення вандалів відбулося лише
548 p., оскільки ще 14 років три¬
вали сутички з місцевими пле¬
менами маврів. А в 536 р. до міс¬
цевих берберійських племен, ра-
оів-втікачів і колонів приєднали¬
ся невдоволені візантійські
солдати на чолі зі Стотзою.
Уже 535 р. розпочалася вій¬
на з остготами в Італії. Спираючись на допомогу італійської рабовласниць¬
кої знатті і ортодоксального духовенства, Велісарій оволодів Сицилією,
Неаполем, Римом і Равенною і змусив здатися короля готів Вітигеса. Проте
свавілля завойовників і тут привело до широкого народного руху на чолі з
остготським королем Тотилою (541 - 552 pp.). Не виступаючи проти рабст-
за. він приймав в армію рабів-втікачів і колонів, надаючи їм волю, підтри-
Візантійська фортеця
у Північній Африці

Історія середніх віків
мував вільні землеволодіння остготського селянства і проводив конфіска¬
цію маєтків частини великих римських землевласників. У 546 р. Тотила
взяв Рим, відвоював більшу частину Італії, Сицилію, Сардинію і Корсику.
Перемоги Тотили настрахали суперників серед остготської знаті, і ті
почали відходити від нього. І сам Тотила не був послідовним у своїй політи¬
ці. У 552 р. в Італію відправили спадкоємця Велісарія полководця Нарсеса.
Поблизу містечка Таггна армія Тотили була розбита, а самого його вбили.
Але лише близько 555 р. Італія була повністю завойована Візантією. Юсти¬
ніан намагався зберегти в Італії рабовласницькі відносини і відновити рим¬
ську систему державного управління. У 554 р. він видав «.Прагматичну
санкцію», якою було відмінено всі реформи Тотили:
- повернено знаті конфісковані землі;
- колони і раби знову віддані попереднім господарям.
Одночасно Юстиніан розпочав вести війну з вестготами в Іспанії, де
йому вдалося захопити ряд опорних пунктів в південно-східній частині Пі¬
ренеїв. Але панування візантійців викликало незадоволення підкорених
народів і перемоги Юстиніана виявились нестійкими.
У результаті завоювань вся Італія, більша частина Північної Африки,
частина Іспанії та острови Середземного моря повернулися до Візантії. Се¬
редземне море знову стало внутрішнім морем імперії. Таких блискучих
успіхів було досягнуто коштом неабияких жертв: щоб вести війни на Захо¬
ді, слід було оголити наддунайські кордони імперії і послабити пильність у

Лекиія 7 Візантія IV — першої половипи УІІ ст.
взаєминах з Персією. І Хосров І уже 540 р. порушив «вічний мир» і, вдер¬
шись у Сирію, зруйнував Антіохію. На північних кордонах імперії перси
спустошили Вірменію та Іберію, а на східному узбережжі Чорного моря
заволоділи землями грузинського племені лазів. Юстиніан змушений був
погодитися на збільшення данини, завдяки чому добився укладення пере¬
мир’я на 5 років. Цей термін продовжували двічі. І лише 562 р. була підпи¬
сана нова угода на 50 років, за якою данина персам зросла, але Персія
виводила свої війська з Лазіки. Та загалом це був лише початок просування
Персії на візантійські землі.
До ще загрозливіших наслідків спричиняли події, які на той час відбували¬
ся на Балканському півострові. Саме тут, на півночі імперії, з’явилися нові
грізні вороги - авари, гунни, гепіди і, особливо, слов’яни. І хоч Юстиніан ство¬
рив цілу систему укріплень на кордонах імперії, а на Балканах ще й посилив
її зсередини оборонною фортифікаційною лінією, що тяглась уздовж Дунаю, -
це не дало належного ефекту, позаяк навіть найнеприступніші фортеці мало
чого варті, коли нема змоги розмістити там відповідні військові загони.
Прийшовши з Приазов’я у 558 р. в гирло Дунаю, авари отримали від Юсти¬
ніана дозвіл поселитися в Паннонії як союзники імперії. Авари підкорили собі
протоболгар і поширили свій вплив на слов’ян. На північ від Середнього Дунаю,
в басейні Тиси, авари заснували могутній племінний союз - Аварський каганат,
що до другої чверті VII ст. став головним ворогом Візантії на Балканах
Проте найбільш серйозні наслідки для імперії мали вторгнення сло¬
в’ян. їхні напади розпочалися ще при Юстині І і стали майже щорічними
при Юстиніані І. Візантійські історики поділяли слов’янські племена на
2 частини:
1) склаеіни (проживали між Дністром і Дунаєм, на північ до Вісли, на
заході - до середньої течії Сави);
2) анти (проживали у Північному Причорномор’ї, на схід від Дністра, у
Подністров’ї, в області на південний схід від Азовського моря, між
Дінцем і Доном).
Псевдо-Маврикій у «Стратегіконі» (VI - поч. VII ст.) називає основною
галуззю господарства слов’ян осіле землеробство. Це підтверджують архе¬
ологічні розкопки, в результаті яких знайдено залізні сошники, серпи, коси,
жорна, горна для обробки металу, ювелірні вироби, гончарний круг, римсь¬
кі монети (свідчення торговельних зв’язків).
Слов’яни знаходилися на стадії розпаду родоплемінних зв’язків. Основ¬
ною господарською одиницею була община, близька до германської земле¬
робської общини. Поряд з нею зберігаються великі сім’ї або домашні общи¬
ни (задруги - у південних слов’ян). Існувало у слов’ян і патріархальне раб¬
ство (в основному з числа військовополонених).
Для політичного устрою слов’ян характерна військова демократія. Про-
копій Кесарійський писав: «Ці племена, склавіни і анти, не управляються
однією людиною, але з давніх-давен живуть у народоправстві (демократії)».
Хоча на чолі племінних об’єднань стояли вожді - князі, їхня влада обмежу¬
валася народними зборами.

Візантійська імперія
наприкінці царювання
Юстиніана
Територія розселення
слов’ян наприкінці VI ст.
о *
* ,
М О f
/' итш
)	   е	Ги

Лекиія 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
Проте з VI - VII ст. у слов’ян починається майнова і соціальна диферен¬
ціація, і влада князів стає спадковою. Утворюються великі племінні союзи.
Розселення слов’ян на землях імперії розпочалося з другої половини VI і в
перші десятиріччя VII ст. Слов’янська колонізація охопила величезні тери¬
торії Балкан, і до середини VII ст. вони стали другим за чисельністю (після
греків) етносом на Балканах, не менше чотирьох разів брали в облогу Фес-
салоніки, друге за величиною місто в імперії, доходили навіть до перед¬
мість Константинополя.
ВІЗАНТІЯ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ VI -
ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ vn ст.
Затяжні війни, непосильні побори, дороговартісні будівельні проекти,
розширення бюрократичного апарату, видатки на потреби двору, засилля
чиновників привели імперію до кризи. Її наслідки виявилися у:
- збільшенні площ покинутих земель;
- погіршенні агрокультури;
- руйнуванні іригаційної системи;
- зростанні великого землеволодіння, заснованого на експлуатації за¬
лежного селянства;
- розвитку процесу феодалізації (в особисту залежність потрапили не
лише раби і вільновідпущеники, але й багато вільних землеробів);
- загостренні соціальної боротьби, особливо у східних провінціях - Си¬
рії, Палестині, Сгипті (наприклад, рух розбійників (latrones) або коло-
нів-утікачів).
Хоча наступник Юстиніана І Юстин II
(565 - 578 pp.) припинив руйнівні війни і
зменшив податковий тягар, імперія не мог¬
ла вже чинити опір східним і західним сусі¬
дам. Найважчим ударом для імперії була
втрата Італії: у 568 р. її захоплюють племе¬
на лангобардів. Візантія зберегла лише Ра¬
венну з прилеглими територіями (створено
особливу форму правління - екзархат -
об’єднання цивільної і військової влади в
одних руках), південь півострова і Сицилію.
Через декілька років екзархатом зі столи¬
цею в Карфагені став і адміністративний
округ Африка (591 p.). У 584 р. візантійці
втрачають найважливіший опорний пункт
в Іспанії - м. Кордову.
При імператорах Тивергі (578 - 582 pp.) і
Маврикії (582 - 602 pp.) спустошливі набіги
на імперію здійснювали перси, розорюючи

Історія середніх віків
Месопотамію, Вірменію і Сирію. Єдиною заслу¬
гою Маврикія вважають підвищення Константи¬
нопольської архієпархії 587 р. до рівня патріар¬
хату - в контексті змагань з римським престо¬
лом. Першим патріархом став Іоанн Посник, якого
римський папа Григорій Великий (590 - 604 pp.)
охарактеризував так: «Він під овечою зовнішніс¬
тю ховає вовчі зуби». Маврикієві слова папи при¬
пали до вподоби, і під час одного з нападів по¬
дагри він у запалі гніву вилаяв патріарха і забо¬
ронив йому титулуватися Вселенським, лякаючи
Іоанна позбавленням влади і засланням.
З іменем Маврикія пов’язана ще одна знамен¬
на подія. 597 р він написав заповіт, згідно з яким
імперія після його смерті поділялася між його
синами: старший отримував Константинополь і
східні провінції, інший - Рим і західні острови, двоє
молодших синів повинні були поділити Іллірик і
Північну Африку. Цей заповіт так і не вступив у
дію, проте свідчив про наявність у Візантії силь¬
них децентралізаторських тенденцій.
Завадило Маврикію здійснити свій план повстання дунайської армії,
залишеної імператором зимувати на Балканах без платні, що проголосила
центуріона Фоку імператором 602 р. Фока (602 - 610 pp.) спрямував жорс¬
токий терор проти старої аристократії і прибічників попередньої династії,
монофізитів і євреїв, міщан і воєначальників. Правління Фоки радо сприй¬
няли лише в Римі. Папа Григорій Великий запротестував проти титулу
«вселенський патріарх», яким величали себе константинопольські архієреї.
Маврикій сприймав цей протест з холодною стриманістю, зате Фока виявився
поступливішим. Його проримська орієнтація найкраще виявила себе в
листі, датованому 607 р. і адресованому папі Боніфацію III, в якому Фока
визнає за апостольським престолом св. Петра верховенство над усіма інши¬
ми церквами. Апостольська столиця віддячила йому, спорудивши на його
честь Колону на римському Форумі, напис на якій прославляв візантійсь¬
кого тирана.
Жорстокий терор Фоки викликав громадянську війну в Малій Азії. Ско¬
риставшись ситуацією, перси відновили наступ на східні провінції імперії.
Спасіння прийшло з Карфагенського екзархату. 608 р. екзарх Іраклій від¬
мовився прислати в столицю хліб, який регулярно відправляв сюди, і під¬
няв повстання проти Фоки в Африці і Єгипті.
Тим часом його син, Іраклій Молодший, на чолі великої флотилії рушив
до Константинополя і за допомогою дімотгв (членів міських дімів) 5 листо¬
пада 610 р. здобув столицю, отримавши з рук патріарха Сергія імперську
корону. Коли влада перейшла до рук Іраклія (610 - 641 pp.), країна знахо¬
дилась у глибокій соціально-економічній кризі. Якийсь час Іраклій вагався,
Римський папа Григорій І

Л ҐгЬ бТї
Лекція 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
ДО
чи не перенести йому свою резиденцію до Карфагена. Цей намір, одначе,
викликав спротив столичного населення і енергійний протест патріарха
Сергія, тому довелося від нього відмовитись.
Невдалими були перші роки правління Іраклія і в галузі зовнішньої
політики. Слов’яни і авари захопили майже весь Балканський півострів,
перси оволоділи Сирією, Палестиною, Кілікією і Єгиптом. До речі, після
завоювання 614 р. Єрусалима завойовники спалили храм Гробу Господньо¬
го, споруджений за Константина Великого, і вивезли до Ктесифона найцін¬
нішу християнську реліквію - святий хрест, на якому розіп’яли Христа.
Не в змозі боротися на два фронти, Іраклій 619 р. уклав мир з аварсь¬
ким каганом і почав проводити важливу військово-адміністративну рефор¬
му, в результаті якої у візантійської армії зросла роль кавалерії, стріль¬
ців із лука і легкоозброєних загонів. Основою реформи став поділ деяких
частин держави (Мала Азія) на фвми (військові округи). Новоутворені феми
стали адміністративними одиницями, що мали строго військовий харак¬
тер, і повнота влади там належала стратигам. Воякам у фемах надава¬
лися земельні наділи, які в пізніших джерелах так і називалися - солдат¬
ськими маєтками. Взамін вони зобов’язувались виконувати всі військові
повинності. Наділ переходив від батька до сина разом із згаданими пови¬
нностями.
Система рекрутування воїнів дала змогу не лише створити потужне
військо для оборони країни, але й вилучити з нього наймані підрозділи, які,
будучи завжди ненадійними, дорого коштували державній скарбниці. Наді¬
ли надавали передусім воякам елітарних і прикордонних підрозділів, яких
набирали переважно з войовничих племен Малої Азії та Кавказу. Дещо
згодом масово переселяли слов’ян до Малої Азії, щоб використовувати їх
як стратіотів (військовозобов’язаних селян). Нова система поповнення
війська не тільки зміцнила лави візантійської армії, а й надала їй гнучкості
й організованості. Воїни, які отримували у фемах рільничі наділи, станови¬
ли ядро візантійської армії, а маєтки забезпечували кошти на їхнє утри¬
мання та спорядження. За свідченням джерел, стратіот зобов’язаний був
прибути на перший поклик з конем і в повному обладунку. Така організація
армії стала значним полегшенням для державної скарбниці, а запровадження
військових наділів зміцнило становище дрібних землевласників.
Реформа армії дозволила Іраклієві розпочати наступ проти персів, хоча?
до 626 р. значних успіхів він не домігся. І лише влітку 626 р. імператорське
військо вщент розбило армію і флот аварського кагана під стінами Констан¬
тинополя, а наступного року візантійці в союзі з хозарами розпочали пе¬
реможний похід проти Персії, в результаті якого було повернуто Вірменію,
Месопотамію, Сирію й Єгипет. Навесні 630 p., коли перси залишили візан¬
тійські території, Іраклій вирушив до Єрусалима і 21 березня на загальну
радість повернув на своє попереднє місце святий хрест, відібраний у ворога
під час воєнної кампанії. Цей урочистий акт мав символізувати вдале завер¬
шення першої в історії християнства священної війни. Хрест із рук імпера¬
тора прийняв єрусалимський патріарх Захарія.

Історія середніх віків
Проте успіхи виявилися не тривалими. У 637 - 651 pp. Іран завоювали
араби, нові, ще небезпечніші вороги, які з’явилися поблизу південно-схід¬
них кордонів імперії. У 637 р. вони розгромили армію Іраклія на р. Ярмук.
Почалося стрімке завоювання арабами візантійських східних провінцій.
Упродовж 636 - 641 pp. імперія втратила Сирію, Палестину, Верхню Месо¬
потамію, Єгипет, а через півстоліття - Карфагенський екзархат. Вірменія і
Лазіка стали незалежними від Візантії. У порівнянні з часами Юстиніана
територія імперії скоротилася більше ніж втричі. Згодом араби поклали
край і неподільному пануванню імперії на морі, створивши свій військовий
флот, з допомогою якого у 654 р. розорили о. Родос і відтоді почали загро¬
жувати всім прибережним провінціям Візантії.
Таким чином, до середини VII ст. у Візантії відбулися серйозні зміни.
Крім територіальних втрат, змінився етнічний склад Візантійської імперії
як на Балканах, де розселилися слов’яни, так і в Малій Азії, де наступ
персів і арабів викликав відселення з прикордонних у внутрішні райони
півострова сирійців, вірменів, а потім і персів.
Правління Іраклія було переломним моментом в історії імперії не тіль¬
ки в площині запровадження фемного устрою, а й у культурній сфері. Воно
означало кінець римського періоду і початок історії Візантії в прямому зна¬
ченні цього слова. Держава змінила своє обличчя, тому що наближався до
завершення процес її грекизації, а на суспільній арені щораз сильніше від¬
чувався вплив церкви. У попередній період влада вперто підтримувала ла¬
тину як офіційну мову. Зважаючи на постійне зростання грекизації держа¬
ви, від цього принципу відходили, хоча й повільно.
РАННЬОВІЗАНТІЙСЬКА КУЛЬТУРА
Найважливішою особливістю візантійської освіти слід вважати поступо¬
ву заміну успадкованої від елліністичного періоду системи язичницької осві¬
ти новою системою, створюваною під покровительством церкви в інтересах
монархії. У початкових школах вивчали орфографію, основи арифметики і
граматики, читали книги Старого й Нового Завітів, особливо Псалтир.
За початковою стадією йшло навчання у вищій школі. Світські науки
розподілялися на 2 групи: 1) тривіум (граматика, риторика, діалектика); 2)
квадривіум (арифметика, музика, геометрія й астрономія). Крім того, у ві¬
зантійських школах вивчали право, медицину і богослов’я. Важливим мето¬
дом навчання вважався екзегетичний, тобто тлумачення, коментування
богословських творів, обраних для вивчення. Нерідко учні записували в
аудиторії за викладачем його тлумачення з голосу, а потім поширювали їх
у списках.
Особливу роль відіграла юридична освіта, оскільки юристів потребував
державний апарат. Право викладали в Афінській, Александрійській і Бей¬
рутських школах. В основу викладання було покладено вивчення текстів
юристів класичної епохи. Кримінальне право і судочинство не вивчалися. У

<\ ґгЬ 0=*
Аекиія 7
Візантія IV — першої половини VII ст.
Д®®
результаті студенти не отримували жодних практичних навичок. Після
реформи юридичної освіти Юстиніаном І єдиним предметом вивчення став
Corpus juris civilis.
Під впливом християнства змінилося не лише призначення історії, але
й зміст історичних творів. В основу вивчення історії поклали Біблію. До
почерпнутого з Біблії матеріалу християнські автори, які вважали себе од¬
ночасно й спадкоємцями Давньої Еллади, додавали міфи, поеми і перекази
давніх трагіків. Виклад історії, у відповідності з церковними вимогами, зу¬
мовлював включення в історичні твори свідчень про всі відомі на той час
народи, передбачав розгляд долі всього людства від міфічного створення
Адама. Вивчення минулого Еллади і порівняння старозавітної історії з но¬
возавітною сприяли утвердженню погляду на історичний процес як на по¬
ступальний рух суспільства.
Для успішного розвитку освіти і науки необхідні були книги і книгосхови¬
ща; останні в Середньовіччі були тісно пов’язані з майстернями письма - скрип-
торіями. При всіх церквах, монастирях і навчальних закладах були свої біб¬
ліотеки. Із візантійських бібліотек IV - VII ст. до сьогодні збереглася лише
одна - бібліотека монастиря св. Катерини на Сипаї. У V ст. згоріла величезна
імператорська бібліотека (до 120 тис. томів), у VI ст. - знаменита Александрій-
ська книгозбірня. Небагато дійшло до нас і рукописів IV - VII ст.: Ватикансь-
кий і Синайський кодекси Біблії і Віденський список Діоскорида. Відомі також
деякі розкішні списки Євангелія, розписані по пурпуровому пергаменті і при¬
крашені мініатюрами; вони датуються також VI ст. Рукописів VII ст. відомо не
багато, серед них не збереглося майже ні одного повного кодексу.
Візантійська література в основному грекомовна, хоча зустрічаються
твори, написані латинською, сирійською, коптською й іншими мовами. У
літературі довго продовжували жити античні традиції, чому сприяло збе¬
реження грецької мови, специфіка системи навчання і освіти. І все ж пере¬
важну більшість складали богословські твори. Раннє християнство не могло
дати художньої літератури у справжньому розумінні слова, оскільки жило
не минулим, а майбутнім, не історією, а есхатологією і апокаліптикою. До
кінця ПІ ст. становище змінюється: християни перестають відчувати себе
оезродними «прибульцями на землі» і набувають смаку до традиції.
Потребу увічнення минулого Церкви взявся задовольнити Євсевій, який
написав «Церковну історію». У другій половині IV ст. визнаним центром
церковної освіченості на Сході став каппадокійський гурток у складі Васи-
лія Кесарійського, Григорія Нісського і Григорія Назіанзіна, які видали ці¬
лій цикл проповідей, трактатів з догматики та риторики, листів тощо («Ші-
стоднів», «Про моє життя», «Про мою долю»).
Важливим жанром богословської літератури були житія святих. Видат¬
ним апографом VI ст. вважають Кирила із Скгфополя (народився близько
524 p.), який створив образи прославлених засновників монастирів Палес-
—гай. Продовжувачами його традицій були Іоанн Мосх (помер 619 p.), Соф-
осній Єрусалимський (VII ст.) і Леонтій з Неаполя на о. Крит (кінець VI -
гередина VII ст.).

Історія середніх віків
Твори візантійського мистецтва, створені в перші століття існування Візан¬
тійської держави, збереглися до наших днів у невеликій кількості. Те, що
дійшло з пам’яток живопису й архітектури, має сліди пізніших переробок і
перебудов: через них часом нелегко прогледіти початковий задум художника.
Найпоширенішим типом церковного приміщення з VI
ст. стала базиліка. Питання про шляхи її походження дис¬
кусійне. Одні бачать у ній безпосередню спадкоємницю
античної базиліки, яка була громадською спорудою для
судових розглядів і подібних
потреб. Інші припускають,
що базшгікальна форма роз¬
вивалася з вулиці елліністич¬
ного міста. Так чи інакше,
базиліка забезпечувала
добру видимість і чутність,
була нескладною за своєю
конструкцією, що створюва¬
ло можливість для їх масо¬
вого будівництва не лише у
великих центрах, а й малих
населених пунктах. Якщо в
IV - першій половині V ст.
візантійські архітектори
мало використовували у ба¬
зиліках арки, куполи, спле¬
тіння і будували церкви так,
що в їхній конструкції па¬
нували горизонтальна протяжність і прямолінійні форми, то пізніше ситуа¬
ція змінилася. З V ст. у Візантії набула особливого значення центрична ком¬
позиція, що включала купольні перекриття, арки й інші елементи і підкрес¬
лювала вертикальну вісь будівлі.
Величезним досягненням візантій¬
ської архітектури стало спорудження
у 532 - 537 pp. храму св. Софії в Конс¬
тантинополі. Перлина візантійсько:,
архітектури була побудована в період'
істинного розквіту купольно-центрич-
ної архітектури і являла собою синтез
архітектурних традицій західноєвро¬
пейських і східних країн. Вона диву¬
вала глядачів легкістю конструкції. Те.
що купол будинку наче витав над
центральною його частиною, сучасни¬
ки схильні були приписувати надпри¬
родним силам. Центральний зал хра¬
Хрестово-купольний храм
Базиліка
■ в Софії. Реконструкція

Лекція 7 Візантія IV — першої половини VII ст.
му являв собою прямокутник розміром 73,5 на
69,5 метра, над яким підіймався полусферичний
купол діаметром 31,5 метра висотою 55 метрів. Зі
сходу і заходу до купола прилягали два напівку-
поли.
Поряд зі сміливістю архітектурного задуму,
храм св. Софії вражає багатством внутрішнього
оформлення. Його різнокольорові колони (діамет¬
ром понад 1,3 м), виконані з білого проконеського
мармуру, світло-зеленого евбейського, червоного
і білого карійського, єгипетського і жовтого нумі-
дійського порфіру, прикрашалися різьбленими
капітелями. Мармурові поліхромні конструкції на
стінах залишили порівняно мало місця для мо¬
заїчного живопису. Значну роль в інтер’єрі хра¬
му відіграли і твори ювелірного мистецтва. Так,
прекрасним зразком майстерності ювелірів і різь¬
бярів став софійський амвон.
Поряд із розквітом нових архітектурних форм у ранньовізантійському
мистецтві спостерігається розвиток монументального живопису - необхід¬
ного компонента храмів. Вироблявся особливий художній стиль, змінюва¬
лася тематика зображень, художники запозичували сюжети композицій із
текстів Святого Письма. Живопис набув монументального і декоративного
характеру, став органічною частиною будівель, які прикрашав. У створенні
нового стилю важливу роль відіграли місцеві художні традиції Сирії, Єгип¬
ту і Малої Азії. Методи християнської іконографії художники переймали у
творців пам’яток ранньохристиянського мистецтва. Символічні зображення
Христа, апостолів, святих, євангелістів, поширені у візантійському мистецтві,
були відомі раніше. А яскраві мальовничі ефекти візантійського мозаїчного
живопису пов’язувалися своїм походженням із різнокольоровими прикра¬
сами, введеними у моду варварами - у предметах озброєння й одежі. У
Візантії кожна народність виробляла
власний стиль, часто наївний і грубий,
але завжди оригінальний і виразний.
Новими художніми центрами стають
Александрія, Антіохія, Ефес, Равенна
тощо.
Найвідомішими пам’ятками візан¬
тійських художників вважають: моза¬
їчну композицію початку V ст. під наз¬
вою «Мозаїка мисливців» в Якто по¬
близу Дафни, на околиці Антіохії; мо¬
заїку підлоги Великого палацу в
Константинополі; внутрішнє оздоблен-	Олені біля джерела,
ня мавзолею Галли Плацидїі (дочки Мозаїка мавзолею Галли Плацидії
Колона храму св. Софії

n<
Історія середніх віків
Феодосія І, яка померла 450 p.), побудованого в середині V ст. у церкві
Хреста м. Равенни тощо.
Таким чином, історія візантійської культури IV - VII ст. - це час
боротьби і взаємовпливів християнства і античності. В ній відображалося
становлення нової ідеології, нових форм суспільства. Нові тенденції насам¬
перед утвердилися в монументальному мистецтві, яке зазнавало найбіль¬
шого впливу з боку християнізованої верхівки візантійського суспільства.
Питання для контролю:
- Проаналізуйте причини і чинники утворення Східної Римської (Візан¬
тійської) імперії.
- Виділіть суттєві особливості соціально-економічного розвитку Візан¬
тійської імперії.
- Охарактеризуйте характерні риси розвитку візантійського міста,
ремесла і торгівлі IV - VI ст.
- Як відбувалося становлення християнської церкви у ранній Візантії?
- Назвіть основні єретичні рухи та їх суть.
- Визначте соціальну спрямованість внутрішньої політики Юстиніана І.
- Дайте характеристику законодавчої реформи Юстиніана І.
- Дайте оцінку результативності зовнішньої політики Юстиніана І.
- Виділіть особливості розвитку Візантії у другій половині VI ст.
- З’ясуйте суть військово-адміністративної реформи Іраклія.
- Назвіть результати зовнішньої політики Іраклія.
- Дайте характеристику розвитку ранньовізантійської культури.

ВІЗАНТІЯ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ VII -
першій половині їх ст.
Лекція
7
жерельна база означеного періоду є достатньою, щоб визна¬
чити його особливості і висвітлити хід подій, якими насиче¬
на історія Візантії передіконоборчого й іконоборчого часу.
Хоча порівняно з іншими періодами джерел збереглося
менше. І тут є об’єктивна причина: після перемоги іконо-
шанувальників усі іконоборчі джерела були знищені, як у період розгулу
іконоборства ліквідовувалися пам’ятки, пов’язані з культом ікон. Майже
повністю відсутні акти й автентичні документи. Порівняно невелика кіль¬
кість монет цього періоду, практично немає археологічного матеріалу.
Ці століття бідні і на законодавчі пам’ятки. Видана Левом ІП «Еклога»
(726, за іншими даними - 741 р.) зачіпає лише деякі правові питання. Важ¬
ливим для соціально-економічної історії Візантії є «Землеробський закон» -
короткий юридичний збірник, регламентуючий правові відносини на селі
(його ще називали Аграрним кодексом). Але серед дослідників виникли
серйозні розбіжності в питаннях про час (від кінця VII до середини VIII ст.)
і місце (Балкани, Мала Азія, Південна Італія і навіть слов’янські території)
створення цієї законодавчої пам’ятки. .Зміст документа, одначе, спонукає
до висновку, що йдеться швидше про останні роки VII ст., на що наштовхує
й інтитуляція, яка органічно пов’язується з часом правління Юстиніана П,
і документ, який мав загальнодержавне поширення, а не стосувався яко¬
гось певного регіону.
Серед джерел світського характеру слід виділити ряд хронік. «Хроні¬
ка» ченця Феофана є продовженням хроніки Георгія Синкела й охоплює
період від Діоклетіана до Лева V (284 - 813 pp.). Назвати його об’єктивним
важко: він не мав ні інтелектуальної культури, ні відчуття історії, та попри
все це хроніка ґрунтується на автентичних джерелах і має велике значен¬
ня для дослідження VII - VIII ст.
Константинопольський патріарх Никифор (806 - 815 pp.), крім числен¬
них теологічних трактатів, які носили антиіконоборський характер, зали¬
шив нащадкам працю «Бревгаргй», що охоплює період від 602 до 769 р. і
вирізнявся більшою об’єктивністю.
«Хронографія» Феофана Сповідника (752 - 818 р.) не відзначається
критичним викладом фактів. Він різко ставиться до імператорів-іконобор-

Історія середніх ВІКІВ
ців і тих правителів, які проводили масові репресії (Юстиніан II), висуває
на перший план ченців, що створювало враження, ніби вся іконоборча
політика була нічим іншим, як боротьбою проти впливу всесильного чер¬
нецтва.
Другий період іконоборства відображений у світській хроніці Георгія
Гамартола (Грішника), хоча цінною є лише прикінцева її частина (813 -
842 pp.), компіляції Йосифа Генесія (945 - 949 pp.), а також три перші книги
компілятивної праці Продовжувача Феофана. Обидва згадані твори були
написані в період правління Константина VII Багрянородного та за його
ініціативою.
До нас дійшли фрагменти історичного твору анонімного автора, що роз¬
повідають про болгарський похід Никифора І 811 р. та описують правління
Лева V (813 - 820 pp.). З інших джерел слід згадати хроніку Монемваси з
другої половини X ст., що містить відомості про панування на Пелопоннесі
слов’ян від кінця VI до перших років IX ст.
Крім грецьких авторів, деякі відомості про цей період подають і східні
письменники. Слід назвати ряд творів, зокрема цінну працю Михаіла Си¬
рійця «Хроніка», повідомлення арабських істориків - Табарні, ібн Хордад-
беха та ібн аль Факіха.
З іконовшанувальницьких позицій написані і життєписи святих. Героя¬
ми їхніх оповідей виступають поборники культу ікон, які зазнавали муче¬
ницької смерті від рук супротивників. Ці оповіді мають характер панегіри¬
ка, але значна цінність багатьох з них зумовлена наявністю там великої
кількості розмаїтих подробиць, які дають змогу дослідникові підтверджу¬
вати скупі дані суто історіографічних джерел. Так, «Житіє святого Сте¬
фана Молодшого» (767 р.) подає відомості про переслідування прихильників
іконовшанування за правління Константина V (написане близько 808 p.).
«Житіє Філарета Милостивого» не містить розповідей про іконоборство, а
проливає світло на внутрішнє життя імперії. Історично-пізнавальну цін¬
ність має «Житіє Іоанна, єпископа Готгі». Для розкриття характеру стосун¬
ків між Римом і Візантією важливим джерелом є «Житіє Григорія ПІ».
Цікавим джерелом є «Житіє Микити - ігумена Медикійського монастиря
у Вифінгі» (824 p.), яке невдовзі після смерті цього святого написав його
учень Феостерикт.
Односторонністю і тенденційністю відзначається і церковна публіцйс-
тика. Особливе місце тут займає полеміка з павликіанами. Найдавніше дже¬
рело - «Корисна історія» Петра Сицилійця, написана послом візантійсь¬
кого уряду в павликіанську столицю Тефрика. Правда, дехто вважає твір
Петра Сицилійського пізнішою фальсифікацією.
Джерелом, багатим на інформацію про слов’янське проникнення на Бал¬
кани, в тому числі у другій половині VII ст., є «Чудо святого Димитрія».
Цей агіографічний твір складається з 3-х частин: перша написана єписко¬
пом Фессалонік Іоанном у другому десятиріччі VII ст.; друга - невідомим
автором 80-х pp. VII ст.; третя, додана згодом до попередніх, не має жодної
цінності.

т
Лекція 8
Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
До найцікавіших богословських творів, написаних у період іконоборчої
кризи, належать листи і трактати Феодора Студита, твори Максима Спо¬
відника (Гомологета).
Цінний матеріал стосовно першого періоду іконоборчої кризи дають листи
патріарха Германа (715 - 730 pp.), а також три гомілгі Іоанна Дамаскіна.
Погляди Георгія Кіпрського на проблеми іконовшанування висвітлені в за¬
писі диспуту між цим святим і кимось з іконоборських єпископів.
У розкритті характеру стосунків між Римом і Візантією важливим дже¬
релом є «Житіє Григорія II». Автентичність двох листів Григорія II до Лева
III, які збереглися в грецькій версії, тепер піддається сумніву, проте це доку¬
менти значної ваги, які сьогодні не можна ігнорувати. Сюди слід долучити
лист Григорія II до патріарха Германа. Серед богословських творів треба
згадати лист східних патріархів імператорові Феофілу (829 - 842 pp.), щоб
відвернути його від іконоборства, і твори патріарха Никифора про рішення
другого синоду іконоборців 815 р.
І, нарешті, важливими є документи Нікейського собору 754 p., акти VI і
VII Вселенських соборів, собору 843 p., що, ймовірно, прийняв рішення про
знищення спадку іконоборців.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
У VII - першій половині IX ст. в імперії відбулися серйозні соціаль¬
но-економічні зміни, перш за все в аграрній сфері. Найдокладніші свід¬
чення про життя візантійського села містить «Землеробський закон»,
написаний наприкінці VII ст. Він був записом звичаєвого права, як на
заході варварські правди. У цей час Візантія терпіла важку соціально-
політичну кризу: ззовні її тіснили слов’яни і араби, всередині розгорта¬
лася гостра релігійна боротьба (іконоборство) і ширився рух народних
мас (павликіанство).
«Землеробський закон» набув характеру офіційного правового збірника
і був популярний в імперії, в тому числі в районах, заселених слов’янами.
Виходячи з джерела, селяни-землеро-
би були вільними поселенцями, що во¬
лоділи власними ділянками орної зем¬
лі (періодичних переділів землі в
общині не існувало), виноградників і
садів. Крім землеробства, у сільсько¬
му господарстві важливу роль відігра¬
вало тваринництво. Земельна ділянка
селян, що включала в себе ріллю, ви¬
ноградник'або сад, вважалася власніс¬
тю землероба, проте в цій власності
чітко проглядалися риси общинного
землеволодіння. Ділянка називалася	Візантійський селянин

№
Історія середніх віків
долею, жеребом. Закон передбачав і переділ ділянок у разі, якщо початко¬
вий переділ землі провели неправильно.
«Землеробський закон» передбачав також перетворення всіх земель у
відкрите пасовище для худоби всього поселення після збору врожаю з полів.
А покинута землевласником ділянка повинна була передаватися общині.
Крім того, в общині відбувався процес майнової і соціальної диференці¬
ації. У селі з’являється верства заможних селян, які орендували чи скупо¬
вували ділянки сусідів і використовували працю найманих робітників і ра¬
бів. На іншому полюсі знаходилися общинники, нездатні обробляти свою
землю через відсутність тяглової худоби, нестачі інвентарю і посівного зер¬
на, а часом і робочих рук. Тому, крім повноправних членів общини, селян-
земелевласників, «Землеробський закон» називає незаможних селян-апо-
рів, які орендували землю за половину врожаю (іспола) частково у великих
землевласників, частково у самих селян-общинників. Згадується також ка¬
тегорія селян, як платили за оренду землі особливу десятину (мортпитпи).
Частина дослідників вважає їх колишніми власниками земель, які потрапи¬
ли у залежність від великих землевласників.
Згідно із «Землеробським законом», існувала група нетяг-наймитів, сіль¬
ськогосподарських робітників (містпоти), які наймалися на сільськогоспо¬
дарські роботи до землевласників. Таким чином, «Землеробський закон»
свідчив про розшарування общини, початок залежності общинників від су¬
сідніх великих світських і церковно-монастирських землевласників.
Відчувала візантійська община і слов’янський вплив. Слов’яни дали ім¬
перії якраз те, чого в ній не вистачало - масу вільного селянства, на базі
якого у Візантії розвивалися нові, феодальні відносини. Економічно зміцні¬
ле і численне, організоване в общини візантійське селянство у VIII - IX ст.
успішно розвивало продуктивні сили, повністю забезпечуючи країну хлі¬
бом й іншими продуктами землеробства, тваринництва, садівництва і вино¬
градарства. Сусідська община була ще відносно стійкою, а життя візантій¬
ського села порівняно благополучне.
Одночасно уряд отримував від селян регулярні поземельні податки, що
помітно впорядковували державні фінанси. І, нарешті, селянство стало ос¬
новним джерелом створення нової візантійської армії, яку імперія викори¬
стовувала проти свого найголовнішого зовнішнього ворога - Арабського ха¬
ліфату.
Суттєво іншим було господарське становище візантійських міст. Варвар¬
ські вторгнення, розрив торговельних зв’язків, зменшення попиту на дорогі
вироби через збідніння і чисельне зменшення знаті (багато її загинуло у
війнах і під час терористичного режиму Фоки) ударило перш за все по
міській економіці. Дрібні і середні міста, особливо на Балканах і на сході
Малої Азії, піддавалися аграризації, тобто їх населення майже поголовно
стало займатися сільським господарством. Як наслідок - падіння ремісни¬
чого виробництва і заморожування торговельних зв’язків.
Проте у великих містах ремісниче виробництво продовжувало розвива¬
тися, задовольняючи потреби імператорського палацу, церковних інститу-

Ш
Лекція 8
Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
цій (єпархій, митрополій і патріархій), замовлення на озброєння і постачан¬
ня армії і флоту, попит іноземців на предмети розкоші. Найвідомішими
ремісничими центрами продовжували залишатися Константинополь, Фес-
салоніки, Нікея, Ефес, Трапезунд тощо.
Сталися зміни і в торгівлі. З VIII ст. центр зовнішньої торгівлі поступо¬
во перемістився на Балкани. Зростало значення торгових шляхів зі сло¬
в’янських країн і з Західної Європи, що вели до Фессалонік і Константино¬
поля. Саме в цей час до широкомасштабної торгівлі долучаються італійські
міста, які починають інтенсивно розвиватися: Венеція, Равенна, Амальфі,
Генуя. На межі VIII - IX ст. візантійці започатковують торговельні стосун¬
ки зі своїми найлютішими ворогами - арабами.
Розвитку внутрішньої торгівлі сприяли наявність дешевої робочої сили
в укріплених містах, що стали пристанищем для маси людей, які втратили
своє житло і майно, а також дешеві сільськогосподарські продукти, що над¬
ходили на міські ринки з села. Проте пожвавлення товарно-грошових від¬
носин, відродження міських форм життя, піднесення ремесла і торгівлі, що
розпочалися в IX ст., мали місце перш за все у столиці імперії - Константи¬
нополі, що ставав ремісничою столицею світу.
ФЕМНИЙ УСТРІЙ ВІЗАНТІЇ
ТА БОРОТЬБА З МОНОФЕЛІТСТВОМ
Як ми відзначали в попередній лекції, реформа Іраклія привела до сут¬
тєвих змін в управлінні імперією, етнічному складі і культурі. Грекизація
держави сприяла навіть зміні латинського титулу «імператор» на грецький —
«василевс». Зміна титулу мала й інший глибокий зміст: статус правителя
імперії уже не пов’язувався з ідеєю виборності правителя як представника
інтересів усіх підданих, як головна посада в імперії (магістрат). Імператор
тепер став середньовічним монархом, виконавцем волі панівних верств.
Компроміс з латинською традицією виявився у додатку до титулу визна¬
чення «римський» (офіційною була формула - «василевс ромеїв»), тобто
сама держава продовжувала розглядатися як Римська імперія, а її піддані -
як римляни.
Найрадикальнішими були зміни в структурі провінційного управлінні.
Зовнішня небезпека вимагала концентрації влади на місцях. Тепер вся пов¬
нота влади (військової і цивільної) належала стратигам, що стояли на чолі
військових округів - фемів. їхніми помічниками були офіцери - турмархи.
Рядові солдати - стратіоти - ставали одночасно і селянами і воїнами, зобо¬
в’язаними нести пожиттєву військову службу. Ім’я стратіота вносили у вій¬
ськові списки (каталоги). У VII - VIII ст. військова служба стала спадковим
жеребом внесеної в список сім’ї (звільненої від усіх податків, крім поземель¬
ного), незалежно від зміни господарського стану стратіота. З IX ст. обов’я¬
зок служити у фемному війську все тісніше пов’язують з наявністю у
селянської сім’ї ділянки землі певних розмірів - військова повинність стає

Історія середніх віків
поземельною. Інколи держава сама надає землю поселенцям за умови не¬
сення військової служби. Так, наприкінці VII - VIII ст. десятки тисяч сло¬
в’янських сімей були переселені у Віфінгю (Мала Азія) і наділені землею на
умовах виконання військової служби. Стратіоти мали бути достатньо замож¬
ними, щоб придбати відповідне озброєння, спорядження, а також коня (якщо
служили в кавалерії), а його сім’я володіла достатньою кількістю робочих
рук, в т.ч. найманих робітників чи рабів, що у відсутність господаря мало не
завдати збитків його господарству.
Перші феми виникли в Малій Азії після 634 p., а до середини IX ст.
фемний устрій утвердився по всій території імперії. Створення нового уст¬
рою і війська нового типу вело за собою великі соціальні наслідки. Стратиги
і турмархи, які отримували разом з грошовою винагородою земельні ділян¬
ки, ставали, по суті, представниками нового військово-феодального стану.
Соціальний обрис стратіотів був також далеко неоднорідним. Частина з них
(піхота) складалася з землеробів. Але інші (кавалерія) являли собою воїнів
дрібнополісного рицарського типу. Таким чином, у VIII ст. у Візантії швид¬
ко зростала кількість великих і дрібних феодалів. Частину помість військо¬
ві отримували з конфіскованих земель старої сенаторської знаті чи з воло¬
дінь візантійської церкви.
Проте швидко виявилося, що фемний устрій приховує в собі велику
небезпеку для центральної влади: стратиги великих фем набули величезну
Поділ на феми у Малій Азії

Лекиія 8
Візантія в другій половині УІІ
першій половині IX ст.
т
владу, все менше підкоряючись центральній владі, а також вели вшни між
собою. Тому візантійські імператори з початку VIII ст. почали дробити ве¬
ликі феми, викликаючи цим невдоволення стратигів.
Ще одним децентралізуючим фактором у Візантійській державі було
релігійне питання. Розуміння тісного зв’язку політичної і церковної історії
дійшло до свідомості духовенства Східної Римської імперії дуже рано. Усі
єретичні рухи ставали ідеологічним лозунгом сепаратистів і провінціалів.
Після Халкидонського собору монофізити Сирії, Єгипту, Месопотамії і Вір¬
менії відкрито заявляли про розрив зв’язків з політичним центром імперії і
йшли на співпрацю зі східними завойовниками, персами і арабами. Питання
про об’єднання правовірних і монофізитів стало головною проблемою в по¬
літиці візантійських імператорів і архієреїв, навіть після того, як східні
провінції були вже відібрані. Царгородський патріарх Сергій (610 - 638 pp.)
розпочав пошук шляхів поєднання з монофізитами в Сирії і Єгипті. Релігія
за тих часів важила в житті людей набагато більше, ніж будь-що інше,
тому й не дивно, що духовним почуттям і настроям окремих людей і наро¬
дів державні мужі надавали великого значення.
Сергій вважав зручним засобом об’¬
єднання доктрину моноергетизму, яка
визнавала дві сутності Христа, але лише
один елемент його діянь - божественний.
На його основі патріарх поставив важли¬
ве питання, над яким ламали голови бо¬
гослови, але якого ніколи ще не порушу¬
вали на соборах - про волю в Ісусі Хрис-
ті. Спілкуючись зі східними єпископами,
Сергій прийшов до переконання, що
Христос посідає одну волю - Божествен¬
ну. На цій основі виникло вчення моно-
фелітів, тобто наука про одну волю в
Христі (з грец. монос - один, сам; феліматос - воля), як протиставлення
діофвлітам, що вірили у дві волі, людську і Божественну.
Політика єднання моно- і діофізитів на основі вчення монофелітів мала
спочатку успіх у Вірменії і Єгипті («водяна унія»,	633	p.),	хоча	в	інших
провінціях справа не пішла так гладко. Тоді в цю	справу вплутали	римсько1-
го папу Гонорія, який прислав два листи Сергію Царгородському, в яких
досить невиразно і туманно висловився щодо монофелітства. Послання Го¬
норія зацікавлені візантійці зрозуміли так, що ніби він визнав одну волю в
Христі, і це дало привід для засудження його в майбутньому як монофеліта.
Підтриманий листами папи, патріарх Сергій уклав формулу віри для
всіх вірних і передав імператору, щоб той оприлюднив. Іраклій випустив її
у вигляді царського указу, або Викладу (Екфесіс) у 638 p., який твердив про
одну волю в Христі. У тому ж році на Константинопольському помісному
соборі всі присутні єпископи визнали вчення монофелізму за правдиве вчення
правовірних.
Пантократор

Історія середніх віків
Монофелітство пустило глибоке коріння у східній церкві: всі наступни¬
ки Сергія були монофелітами, як і імператори. Онук Іраклія імператор Конс¬
тант II (642 - 668 pp.) теж проголосив свій знаменитий маніфест релігій¬
ного характеру під назвою «Взірець віри» (Типос), який забороняв духо¬
венству, ченцям і мирянам дискутувати про дві волі Христа (648 p.).
На Заході гостро відреагували на цей імператорський маніфест. Римсь¬
кий папа Мартин І (649 - 655 pp.) скликав у Римі церковний собор, який
20-ма канонами затвердив осуд науки монофелітів (649 р.). Папа надав со¬
бору характер Вселенського (присутні 105 єпископів зі Сходу і Заходу) і
засудив Виклад Іраклія і Взірець Константа. У відповідь Констант послав
до Риму військо, яке схопило папу і доставило до Константинополя. Марти¬
на звинуватили в державній зраді і відправили на заслання в Херсонес, де
він і помер (655 p.).
Майже трагічною була і політична ситуація в державі. Всі східні про¬
вінції були в руках сарацинів (арабів), до того ж араби захопили Грузію
(646 р.), о. Родос (654 p.), Кіпр (649 p.), Малу Азію і Вірменію (652 p.).
Констант змушений був укласти ганебний мир (659 р.) і вважав імперію
втраченою. Він навіть хотів перенести столицю держави в Рим. І лише
поради Римського папи, якому ні до чого було мати під боком імператора,
не дали змоги змінити хід історії. А самого Константа II придворні вбили
в лазні (668 p.).
Його син Константин IV Бородатий (668 - 685 pp.), прийшовши до
влади, енергійними заходами виправив становище і взявся налагоджувати
стосунки з духовенством. З огляду на те, що всі території з монофізитами
на Сході були втрачені для імперії безповоротно, імператор Константин
зрозумів, що потрібно переглянути стару церковну політику і змінити своє
ставлення до монофізитів і монофелітів. До того ж державні інтереси вима¬
гали примирення з Заходом, а Захід, як відомо, завжди був настроєний
проти монофелітства. Константин слушно міркував, що триматися монофе-
літства немає ніякого сенсу і розпочав роботу по скликанню собору.
VI Вселенський собор (680 - 681 pp.), скликаний 7 листопада 680 р. за
участю 43 єпископів, прийняв Соборне послання, підписане вже 174 єписко¬
пами (16 вересня 681 p.), про дві волі в Христі, Божественну і людську, та
засудив монофелітство як єресь. А на відзнаку цілковитої згоди у питаннях
віри з Римом імператор скасовував навіть грошові податки, які платила
Римська церква до царської скарбниці. Він також повідомив папу Лева, що
вибір римського єпископа не потребує більше затвердження з Константи¬
нополя (імператором), як це було до того часу.
Наступник Константина, його син Юстиніан II (685 - 695; 705 -
711 pp.), був глибоко віруючою людиною. На його монетах поряд з іменем
карбували слова «слуга Господній». Він перший візантійський імператор,
який на аверсі монет звелів карбувати хризму, тобто хрест із першими
літерами ймення Христа. Він вважав за свій обов’язок зібрати певну кіль¬
кість духовенства і мирян з метою зберегти акти VI Вселенського собору,
які, на його думку, були занедбані і занехаяні, щоб вивести із занепаду

111"?
Лекиія 8
Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
церковне життя, підняти дисципліну і навести порядок у вшануванні ікон
що мало важливе значення для подальшої історії і церкви і Візантії).
Назва новоскликаного собору - Трульський - зумовлена місцем зібрання
засідання відбувалося в т.зв. Трульській залі імператорського палацу у
Константинополі), а порядкова нумерація - п’ято-шостий - тим, що цей
собор вважається доповненням до V і VI Вселенських соборів. Зібрання
відбувалося між 1 серпня 691 р. і 1 серпня 692 р. за участю 211 єпископів
: прийняло 102 канони, які стосувалися церковної дисципліни (забороня¬
лося священикам одружуватися вдруге, безшлюбне служіння єпископів,
заборона архієреям займатися фінансовою і економічною діяльністю), іко-
яологічних проблем (зображення хреста - головний символ християнства,
замість Агнця представляти Христа в людському вигляді, заборона про¬
никати в церковне мистецтво гедоністичних і навіть розтлінних елементів
світського римсько-елліністичного мистецтва) тощо. Реформу, започатко¬
вану Трульським собором, часто порівнюють з літургійною реформою IV
ст., до якої були причетні Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн
Золотоустий.
Римський папа Сергій відмовився підписати по¬
станови собору, мотивуючи тим, що в канонах до¬
пущено численні помилки, що йдуть всупереч вчен¬
ню Римської церкви, зокрема целібат священства,
визнання латинцями 50 Апостольських канонів за¬
мість 85, що їх визнавали греки, піст у суботу тощо.
У відповідь Юстиніан II послав до Риму військо
з метою схопити його і привезти на суд до Констан¬
тинополя. Але обставини змінилися: колись Мартин
був безоборонний, а тепер папа Сергій був не лише
главою Римської церкви, а невеликим володарем,
союзником лангобардів, і мав навіть під'своєю ору¬
дою військо. Так вперше папа знехтував волею
візантійських монархів.
Незабаром у Константинополі стався держав¬
ний переворот, імператора Юстиніана скинули з
трону і відправили на заслання (695 р.) до Херсоне¬
су, тобто туди, де кілька десятиріч тому помер у
вигнанні папа Мартин. Стосунки між Старим і Но¬
вим Римом учергове перервалися. Трульські кано¬
ни залишалися в силі лише на грецькому Сході, на
Заході латинське духовенство знехтувало ними.
Юстиніан II ще повернеться до влади повторно
(705 - 711 pp.), але він буде останнім імператором з
династії Іраклідів, яка правила Візантією ціле сто¬
річчя (610 - 711 pp.). Основними досягненнями імператорів цієї династії
були знищення Персії як імперії, допуск слов’ян у межі імперії, її грекиза-
ція та початок складної боротьби з арабо-ісламським світом.
Одежа каноніка

Історія середніх віків
ІКОНОБОРЧИМ РУХ У ВІЗАНТІЇ
Після першого скинення імператора Юстиніана II (695 р.) настав період
двадцятирічної анархії, під час якої владу захоплювали військові, бунтарі,
авантюристи. Упродовж цих років шість імператорів загинуло під час бун¬
тів, а четверо з них - від рук катів. Хоча це не було винятком у візантійсь¬
кій історії, а швидше закономірністю. Із 109 імператорів від Аркадія до
Константина XI Драгаша (395 - 1453 pp.) лише 34 померло у власному
ліжку. Зате 8 загинуло на війні або через нещасний випадок, 12 відмовило¬
ся від престолу (добровільно або насильно), 12 померло у в’язниці або пост¬
рижено у ченці, 3 загинуло голодною смертю, 18 позбавлено зору або скалі¬
чено (втратили руки і ноги), 22 отруєно, задушено, вигнано, скинуто з коло¬
ни тощо. За 1058 років відбулося 65 повстань і переворотів у палаці, на
вулицях чи в казармах, що привели до скинення імператора. Вони відбува¬
лися під різними лозунгами, в тому числі і релігійними.
Здавалося, що спокій, мир і безпека в імперії настане з приходом до
влади енергійного і визначного політичного діяча й воєначальника, заснов¬
ника нової династії Лева III Ісавра (717 - 741 pp.). Проте саме з його іменем
пов’язаний іконоборчий рух у Візантії. Виступ Лева III проти іконовшану-
вання збурив затяжну і затяту внутрішню боротьбу, яка стримала розви¬
ток імперії більш як на століття.
Що спричинило початок нищення ікон? Тут
потрібно говорити про цілу низку обставин. Лев
Ісавр до імператорства був стратигом провінції
Анатоліка (центральна частина Малої Азії), що
населялася прихильниками монофізитів, павли-
кіан, монтаністів, хлистів-богомилів: усі вони були
запеклими противниками ікон. У такій обстанов¬
ці і виховувався майбутній імператор. Крім того,
Лев III прийшов до влади за допомогою арабсь¬
кого халіфа Сулеймана, який розумів, що побо¬
роти Візантію лише військовою силою неможли¬
во, а потрібно ослабити християнську країну
зсередини - ідеологічно. Тому серед умов, постав¬
лених перед Левом за допомогу, була і релігійна.
Проте, важко сказати, чи розпочав імператор вій¬
ну проти ікон для виконання своїх обіцянок ара¬
бам, чи з власних переконань. Але очевидно те,
що окрім арабського висміювання християнської
традиції іконовшанування, на нового імператора
сильно вплинули ще два фактори:
1) надмірності у вшануванні ікон значною частиною візантійців;
2) несамовитий спротив іконам євреїв у самій Візантії і поза її межами.
Прибувши з єретичної Анатоліки в столицю, Лев з подивом і обуренням
побачив, як поклоняються іконам константинопольці. Вихований у презир-
ш{\11 їїті '
і UЧ\\Ud
■ * ujJJ-H
Ікона Христа,
пошкоджена іконоборцями

Лркііія Я Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
стві до людських зображень у храмах, він спостерігав за натовпом, що гро¬
мадився і ставав на коліна перед брамою Халки, на якій красувалося зобра¬
ження Спасителя (викладене візантійським купцем на знак подяки Госпо¬
дові за визволення його від важкого боргового обов’язку). Замість того, щоб
доручити питання надмірностей в іконовшануванні патріархові, імператор
вирішив діяти на власний розсуд і покарати не тільки тих, хто зловживає
іконами, але й тих, хто канонічно правильно малює і шанує образи. Але
слушного моменту йому довелося чекати досить довго - аж 9 років після
воцаріння.
Така тактика була обрана з огляду на те,
що патріарх Герман підтримував іконовша-
нування і ретельно впроваджував у життя
постанови Трульського собору. У цьому ак¬
тивно йому допомагав папа Римський Григо¬
рій II. Обидва мали високий авторитет у хрис¬
тиянському світі, тому молодий імператор
довго не наважувався кинути їм виклик.
Проте з часом Лев III знайшов прихиль-
' ■	ників	своїх іконоборчих планів не тільки
сг	серед	арабів-мусульман, але й серед іудеїв,
частини архієреїв, у тому числі синкела пат¬
ріарха Анастасія (майбутнього патріарха),
це були і єретичні східні провінції, майже
все військо, найближчі дорадники імпера¬
тора і увесь двір. Потрібна була іскра, щоб
розпалити огнище для спалення ікон.
Давні різновиди хреста
І коли 726 р. у Середземному морі поблизу
о.	Крит стався потужний землетрус і здавало¬
ся, що настає кінець світу, імператор вирішив
скористатися стихійним явищем, оголосивши
його гнівом Божим за ідолопоклонство іконам.
Розпочався іконоборчий рух із зняття зобра¬
ження Христа з Халки. Спротив цій акції зму¬
сив Лева дещо змінити свої плани - винесення
всіх образів було скасоване. Натомість вийшло
розпорядження зібрати всі ікони з аналоїв, пре¬
столів і вивісити їх на стінах так високо, щоб
жодна людина до них не дотяглася.
Хоча іконоборці виступали проти культу
ікон, зображення хреста вони вважали свя¬
щенним. Догматично вони обґрунтовували
культ хреста тим, що в місії Христа важливе
не стільки земне життя і чудеса, скільки його
спокута людства стражданнями і смертю на
хресті.
Христос Пантократор

Історія середніх віків
Імператорська влада скористалася іконоборством для зміцнення своїх
політичних позицій, для підпорядкування собі церкви. Водночас вона ви¬
користовувала цей релігійний рух для зміцнення своїх економічних пози¬
цій, привласнюючи церковне багатство: начиння, оклади ікон, раки з моща¬
ми святих. Воно йшло на оплату данини арабам, найманим загонам, будів¬
ництво флоту, виготовлення зброї тощо.
Попервах іконоборча політика імператора зустріла підтримку різнома¬
нітних верств населення і, за винятком окремих ексцесів, вилучення церков¬
них цінностей не викликало особливого опору. Та й сам Лев III вів досить
виважену політику, хоча по закінченні іконоборчого руху церква проголо¬
сила йому анафему.
Зовсім іншу політику проводив його син Константан V (741 - 775 pp.),
прозваний Копронимом (Гнойовиком) за осквернення купелі при хрещенні
та Каваллгносом (Кобилятником) за пристрасть до коней. До його заслуг
слід віднести вдалу боротьбу з арабами і Болгарією. Проте остаточно були
зіпсовані стосунки із Римом. У цей час на Заході з’явилася держава
(Франкське королівство), чиє покровительство для Римської церкви з бага¬
тьох причин стало бажанішим, ніж покровительство єретичної Візантії. Папа
Стефан особисто здійснив подорож за Альпи, щоб 6 січня 751 р. у Понті-
онг зустрітися з королем Пипіном Коротким. Ця зустріч започаткувала спів¬
працю Риму з державою франків і стала першим кроком до заснування
римської церковної держави. Папа порвав з візантійським імператором, щоб
укласти з королем франків союз, у результаті якого через неповних 50
років з’явиться Західна імперія.
Загострення взаємин з Римом дало Константинові привід вдатися до
кількох зухвалих кроків, наслідки яких ще покажуть себе в майбутньому.
Імператор вивів із-під юрисдикції Риму грекизовані провінції Південної
Італії - Калабрію і Сицилію, а також Іллірію, щоб передати їх під владу
патріарха Константинополя. Іконоборство поглибило прірву між двома
центрами християнства і спричинилося до того, що Рим усунули з грецько¬
го Сходу, а Візантію - з латинського Заходу. Відповідно й універсалізм як
візантійських імператорів, так і Римської церкви почав втрачати ґрунт під
ногами.
Для офіційної санкції своєї іконоборчої доктрини Константин V вирі¬
шив скликати собор. Великий собор у справі образів розпочався 10 лютого
754 р. в царському палаці Ієрій, між Халкидоном і Хрисополем, на азійсь¬
кому березі Босфору, за участю 338 єпископів і отримав назву «безголово¬
го», оскільки на ньому не було глав ні однієї з 5 патріархій (представники
Риму відмовилися приїхати; Єрусалим, Антіохія та Александрія були під
владою мусульман, а Константинопольський патріарх Анастасій помер).
Головував на соборі ефеський єпископ Феодосій, син страченого імперато¬
ра Тиверія II (705 p.). Присутні єпископи засудили образи у соборному
посланні, невиконання якого вважалося злочином перед владою і самим
імператором.

Лекція 8 І В'зант'я в ДРУГ™ воловині VII —
першій половині IX ст.
■л ҐГЇ1 <1
Шіі
Знищення ікон у храмі
&
Озброєний рішенням собору 754 р., Конс¬
тантин V посилив тиск на шанувальників ікон.
Терор проводився у двох напрямках: знищен¬
ня творів мистецтва на християнську темати¬
ку і репресії проти людей, які прямо чи опосе¬
редковано захищали ікони. Тепер уже не йшло¬
ся про висоту розміщення ікон (як при Леві
III), а їх тотальне знищення, де б вони не зна¬
ходилися. Мозаїки збивали сокирами і лома¬
ми, фрески зчищали кирками і сапами, наново
заштукатурювали, замальовували, а потім роз¬
мальовували картинами із зображенням дерев,
квітів, лелек, пав, кінських змагань на іподро¬
мі, мисливськими сценами тощо. Християни го¬
ворили, що храми стали схожі на овочеві і пта¬
шині виставки. Гоніння на зображення пере¬
йшло також і на ілюстрації в рукописних пергаментних книгах, мощі свя¬
тих, ченців.
Особливо жорстокому переслідуванню підда¬
лися монастирі і ченці. Останніх калічили, страчу¬
вали, відправляли на заслання, обезчещували (зму¬
шували одружуватися, ходити з повіями, вступа¬
ти у військо), а приміщення монастирів перетво¬
рювали у казарми і стайні. Проте після смерті
Константина V іконоборчий рух пішов на спад,
оскільки основні завдання його були виконані. Тому
Константин VI (780 - 797 pp.),
правнук Лева III, разом зі сво¬
єю матір’ю-регентшею Іриною
вирішили скликати Вселенсь¬
кий собор.
Відкриття собору намітили
на 7 серпня 786 pp. у Констан¬
тинополі (у церкві св. Апосто¬
лів - усипальниці візантійських
імператорів і патріархів), але іконоборці завадили почат¬
ку роботи, і Ірина разом із новообраним Константино¬
польським патріархом Тарасієм (до речі, мирянином),
який головував на соборі разом з малолітнім Констан¬
таном, вирішили зібрати єпископів у нікейській церкві
св. Софії, де відбувався І Вселенський собор. Зібрання
(24 вересня - 25 жовтня 787 р.) прийняло визначення
щодо ікон, яке торкалося 8 проблем:
1. Основою для вшанування ікон є Святе Передання
Церкви.
Ли
Шшні
ЙГЙЙГ
шдишшщя
Іконоборці розпинають
Христа
Імператриця Ірина

Історія середніх віків
2. Шанування хреста є прикладом і моделлю для шанування ікон.
3. Експонування ікон повинно мати чітко визначені місця.
4. Ікони повинні творитися з точно визначених Церквою матеріалів.
5. Вибір осіб і сюжетів для ікон визначається виключно Церквою.
6. Опанування ікон повинно відбуватися у певний спосіб і за визначени¬
ми Церквою критеріями.
7. Ікона органічно пов’язана з догматами Церкви, насамперед - з догма¬
том Боговтілення.
8. За непошанування ікон або порушення правил їх шанування перед¬
бачені належні церковні покарання.
Незважаючи на виразні постанови
VII Вселенського собору про відновлен¬
ня образів, боротьба між непримиренни¬
ми ворогами тривала ще більше півсто¬
ліття. Бо майже всі нащадки Констан¬
тина VI та Ірини були іконоборцями. А
у 815 р. Лев V і патріарх Феодот скли¬
кали новий Великий собор у Константи¬
нополі. Головним аргументом собору в
церкві св. Софії було те, що часи прав¬
ління іконоборців були набагато щасли¬
віші й корисніші для держави, ніж часи
правління іконовизнавців. Такий аргу¬
мент був для всіх переконливим, тому
зробили висновок, що визнання образів - це злочин
перед Богом, за який християни караються і мучать¬
ся. Розпочався другий період іконоборства, який не
відзначався ні масовістю, ні жорстокістю. Стало зро¬
зумілим, що рух .пішов на спад, хоча його намагався
відновити ще раз імператор Феофіл (829 - 842 pp.) за
допомогою свого приятеля і вчителя патріарха Іоанна
Граматика (832 - 842 pp.).
Офіційно відновила іконовшанування імператриця-
регентша малолітнього сина Феофіла Михаіла III (842
- 867 pp.) Феодора, яка 11 березня 843 р. наказала вно*-
сити ікони до собору св. Софії й інших церков столиці
у першу неділю Великого посту, а помісний собор вста¬
новив нове православне свято - неділя правдивої віри
(православ’я). Цієї неділі - єдиний раз на рік - у церк¬
вах читається «Синодик» стосовно ікон, уперше про¬
читаний у соборі св. Софії 843 р. Його основні поло¬
ження:
1.	Відлучення іконоборців від Церкви.
Імператриця	2. Проголошення похвали і вічної пам’яті ревните-
Феодора	ЛЯм	ікон і православ’я.
Імператор Феофіл керує стратою
учасників опозиції

Лекиія 8
Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
18$
3. Зачитування старозавітних пророцтв про Ісуса Христа і Богородицю.
4. Викладення короткої історії іконоборства як єресі - від жорстоких
його форм до ліберальних.
Іконовизнавці гучно відсвяткували відновлення малюнків та ікон. Роз¬
правившись із керівниками іконоборців, чернь кинулася до церкви св. Апо¬
столів, де впродовж 90 років спочивало тіло найбільшого з померлих іконо¬
борців, імператора Константина Копронима. Іконовизнавці розбили його
саркофаг, витягнули засохлий труп імператора і трупи померлих патріар-
хів-іконоборців, волочили їх вулицями міста, знущалися з них, били їх за¬
лізними палицями, а потім спалили разом з трупами страчених злочинців.
А коли всі вони згоріли, попіл розвіяли.
Так завершився один з найдраматичніших періодів візантійської істо¬
рії. Крім очевидних негативних наслідків, іконоборство мало і деякі позитивні
моменти, а саме:
1. Поклало край надмірностям у шануванні ікон.
2. Сприяло розвиткові богослов’я і православної філософії.
3. Привело до зміцнення самодержавної влади візантійських імперато¬
рів і падіння авторитету церковної влади і чернецтва.
4. Падало Візантії нових життєвих імпульсів і сил для подальшого роз¬
витку.
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ВІЗАНТІЇ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ УП - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ IX ст.
Найнебезпечнішими ворогами імперії в цей період були протоболгари,
слов’яни і араби. У 681 р. між Дунаєм і Балканським хребтом виникла і
вистояла у боротьбі з Візантією нова держава - Перше Болгарське царство.
Воно було засноване вихідцями з Приазов’я на чолі з ханом Аспарухом -
племінним об’єднанням протоболгар, які частково залучили на свій бік, а
частково підкорили собі місцеве слов’янське населення. Причому вже з по¬
чатку утворення Болгарії Візантійська імперія повинна була платити бол¬
гарам щорічну данину. Новоутворена держава стала основним суперником
імперії на Балканах аж до початку XI ст., розширюючи свої території за
рахунок візантійських земель і підкоряючи собі незалежні слов’янські пле-.
мена Північної Фракії і Македонії.
Зазвичай наступаючою стороною була Болгарія, кінноту якої підтриму¬
вали в походах піхотні загони слов’ян - підданих болгарського хана, особ¬
ливо під час внутрішніх чвар і заколотів у Візантії. Так було 713 p., коли
лише зміна імператора Фгліппіка-Вардана (711-713 pp.) врятувала Констан¬
тинополь від болгар; а в 814 р. столицю держави врятувала лише раптова
смерть хана Крума. Але й Візантія час від часу завдавала превентивних
ударів по Болгарії. Імператор Константан V, крім спорудження фортифіка¬
ційних споруд вздовж візантійсько-болгарського кордону, з 750 до 775 р.
організував 9 походів на Балкани проти болгар, під час останнього він за¬

Історія середніх віків
хворів і помер. У боротьбі
з ханом Крумом загинув
імператор Никифор І,
який вторгся в Болгарію
(військо було знищене на
зворотному шляху в бал-
канській ущелині). Каган-
переможець зробив з че¬
репа імператора чашу для
вина і пив з неї на бенке¬
тах зі своїми боярами.
Проти славінїів (так ві¬
зантійці називали племін¬
ні об’єднання слов'ян) Пів¬
нічної Фракії, Південної
Македонії, Греції і Пело¬
поннесу упродовж двох
століть візантійці організу¬
вали цілий ряд великих
військових кампаній. До се¬
редини IX ст. більша час¬
тина славініїв була підко¬
рена, а слов’яни, які прий¬
няли християнство, стали
підданими імперії. Лише
частина славініїв у мало¬
доступних місцях зберіга¬
ли напівавтономію, підні¬
мали повстання, відмовля¬
лися від несення держав¬
них повинностей тощо.
Найнебезпечнішим ворогом на сході до середини IX ст. залишалися
араби. Найгероїчнішою сторінкою боротьби з арабами була блокада Конс¬
тантинополя у 672	678	pp.	Щороку	в	теплі
місяця, з квітня до вересня, араби загрожу¬
вали місту, а в осінньо-зимові місяці відпли¬
вали у Кизик поповнювати провіант і наби¬
рати нових людей. У ході цієї облоги візан¬
тійці вперше застосували славетний «грець¬
кий вогонь», винайдений греком Ксииіиником.
який емігрував із Сирії до Візантії. Це була
рідка вибухова речовина, що під тиском зі
спеціальних «сифонофорних» посудин, мов із
сифонів, розбризкувалася потужним струме¬
нем на десятки метрів. Мистецтво «грецького	Візантійські	воїни
Східні слов'яни
Південні с.юн'ннн
ia\i.ini с. іон'нин
Rn.io.iiiiiM арапів
J Ввашіиська імперія
' у І|Ц і ін полонині IX ст.
ЇЇ
МІСЦЯ місіонерської jitLTkHOCI і
Пригін Кпрн.іа із Мсфи іія

Лекція 8 Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
вогню» полягало в тому, щоб запалити останній струмінь, який, наче вогня¬
ний меч, підпалював уже розлиту речовину навколо ворожого човна, і це
судно спалахувало серед води, мов факел. Склад суміші невідомий дотепер.
Там була сира нафта, бо лише масляниста речовина може триматися на
поверхні води, не розливаючись і не змішуючись з водою. Очевидно, були і
порох, і сірка, і ще якісь складові частини. Дія «грецького вогню» навела
жах на ворога, а на зворотному шляху арабський флот потрапив у шторм і
зазнав ще значніших втрат. Арабський воєначальник Моавія змушений був
укласти мир з Візантією на ЗО років. За статтями цього трактату, він спла¬
чував імператорові як щорічну данину ЗО тисяч кусків золота, надсилав 50
бранців і 50 коней. Перемога під Константинополем мала величезне значен¬
ня: вперше тріумфальний хід арабів було зупинено, а секрет виготовлення
«грецького вогню» ретельно оберігався: упродовж багатьох століть ця зброя
приносила візантійцям перемоги, особливо на морі.
На початку VIII ст., коли Візантійська імперія переживала внутріш¬
ньополітичну кризу, араби розпочали нову хвилю нападів. 717 p., переко¬
навшись, що новий імператор Лев III не схильний виконувати свої обіцян¬
ки (про них розповідалося вище), вони під командуванням воєначальника
Маслами знову оточили Константинополь і поблизу міста вирили рів,
побудували кам’яні стіни. Арабський флот увійшов у Босфор, щоб відрі¬
зати столицю від Причорномор’я. Проте Лев ПІ проявив себе здібним стра¬
тегом: перебив понад 100 тис. арабів і потопив «грецьким вогнем» майже
всі арабські кораблі. Людність столиці вітала Лева як рятівника імперії.
Це була важлива віха в історії взаємин християнського і мусульманського
світів. Частина дослідників навіть вважають, що Лев ПІ своєю перемогою
на Сході зробив більше, ніж на Заході король франків Карл Мартелл у
битві при Пуатьє.
Декілька років потому араби неспроможні були відновити наступ. Єди¬
ним союзником Візантії у боротьбі проти арабів був Хозарський каганат.
729 р. із Константинополя до берегів Волги відправили посольство, а в 732 р.
союзні відносини закріпили династичним шлюбом: син імператора Констан¬
тан одружився з дочкою кагана. У відповідь араби спрямували свій удар
перш за все проти Хозарії і 737 р. розбили хозарське військо, змусивши
прийняти мусульманство і підкоритися владі арабського халіфа. Проте екс-.
педиція проти хозар стала рятівною для Візантії. Використовуючи трудно¬
щі арабів у Хозарії, Лев ПІ організував похід проти халіфату і в генераль¬
ній битві поблизу Акроіна отримав у 740 р. блискучу перемогу, що стала
переломною у візантійсько-арабських стосунках. Із цього часу візантійське
фемне військо стало вести поступовий і планомірний наступ на зайняті
арабами території в Малій Азії. Кордони Візантії, які впродовж багатьох
десятиріч фактично були відкритими, тепер стали добре захищені. Розгром
арабів при Акроїні вирішив нарешті долю і візантійських союзників - хоза¬
рів. Араби змушені були залишити зайняті території, а хозари відмовилися
від нав’язаного мусульманства. Союзні відносини Візантії з хозарами збері¬
галися впродовж VIII ст.

Історія середніх віків
Зовнішньополітичні успіхи Лева III частина істориків (М.Папарригопуло,
К.Цахаріє фон-Лггенталь, В.Г.Васгльєвський) пояснювали широкими ре¬
формами засновника Ісаврійської династії. Інші (Г.О. Острогорський) за¬
перечували такі реформи, наголошуючи, що Лев III використав ті зміни у
суспільному устрої Візантії, які мали місце в VIII ст. Створення сильної
державної влади на цьому етапі розвитку Візантії відповідало інтересам
фемної знаті, оскільки формування великого землеволодіння вимагало
твердої влади, яка б сприяла зміцненню воєнно-землеробського стану.
744 р. із Середньої Азії у Візантію занесли чуму. Вона виморила багатьох
арабів, турків, поширилася на Сирію, Єгипет, Північну Африку, Сицилію,
острови Егейського архіпелагу і 748 р. дійшла до Константинополя. Згідно з
хроніками, цілі міста ставали цвинтарями. Близько 750 р. чуму приборкали і
Константин V почав думати, як заселити виморені міста, особливо у Фракії
і Македонії. Він прийняв рішення масово переселити сюди з Азії міцний і
войовничий люд, щоб протистояти ще й натискові слов’ян і болгар. Ці пере¬
селенці сповідували єресь павликіан, близьку до монофізитства, зокрема в
непошануванні Богородиці. Будучи іконоборцями, вони започаткували й іншу
єресь - богомильство як одну із різновидів хлистівства.
На Сході для Візантії склалася вигідна ситуація. Арабську могутність
підірвали як війни Лева ПІ, так і важка внутрішня криза. Наближався кі¬
нець славетної династії Омейядів, яку 750 р. після довготривалої боротьби
було повалено і до влади прийшли правителі династії Аббасидів. Наслідком
цієї зміни стало перенесення столиці халіфату з Дамаска до далекого Баг¬
дада. Це дало змогу Візантії перейти в контрнаступ: 746 р. Константин
вступив в Германгкію, своє давнє родове гніздо (народився його батько) у
Північній Сирії. Значну перемогу здобула імперія і на морі, розгромивши
747 р. арабів, прибулих з Александрії, поблизу берегів Кіпру. 752 р. сам
імператор очолив дуже успішний похід у глиб території Вірменії і Месопо¬
тамії, здобувши Феодосіополь і Мелітину - дві великі прикордонні фортеці.
Щоправда, ці перемоги не принесли якоїсь тривалої вигоди, бо відвойовані
землі невдовзі знову опинилися під арабським пануванням, проте воєнні
успіхи Константина мали велике моральне значення. Візантія більше не
повинна була боротися за своє існування, війна між нею й арабами перейш¬
ла у прикордонні сутички, а ініціатива відтепер була у руках імператора.
Проте наприкінці VIII ст. араби знову посилили натиск. У 823 - 826 pp.
вони на 130 років відібрали в імперії о. Крит. І лише до середини IX ст.
кордон з арабським халіфатом було стабілізовано.
Військові успіхи Візантії в походах на слов’ян, болгар і арабів зосереди¬
ли всю увагу Константина V на східних провінціях. Латинські провінції на
Заході залишилися без жодного догляду. Це мало негативні наслідки: Пи-
пін Короткий приєднав Італію до своєї імперії (774 p.).
Важливість добрих стосунків з новою державою зрозуміла імператриця
Ірина. У неї виникла думка зробити франків союзниками: відправила до
них своїх представників з метою посватати доньку їхнього короля Карла
Великого Ротруду для свого сина Константина. Для франків це була вели-

Лекція 8
Візантія в другій ноловині УІІ —
першій половині IX ст.
Ш7
ка честь: вони радо прийняли запрошення, і вчителі почали вчити Ротруду
грецької мови і витончених царських манер. Проте усунення Константина
від влади розладнало задумане.
Пізніше сам Карл Великий хотів посвататися до Ірини. Але його посли,
які прибули в Константинополь домовлятися про шлюб, повернувшись до¬
дому, розповіли Карлу про прихід до влади Никифора. З цього часу і розпо¬
чалося затяжне суперництво Візантії і Франкської імперії.
За Михаїла І Рангаві взаємини з Заходом змінилися. Якщо його поперед¬
ники не визнавали претензій Карла Великого на імператорський титул, а
Никифор І навіть не дозволив патріархові
надіслати синодального листа до Римського
папи, то Михаїл змушений бути під впли¬
вом обставин змінити цю політику. Імперія
Каролінгів продовжувала зростати: Пипін
Короткий ще за Ірини підпорядкував собі
Істрію, а в 810 р. франки змусили Венецію
визнати їхню владу. Тому Михаїл І схиль¬
ний був погодитися з імператорським титу¬
лом Карла взамін на повернення частини
анексованих територій. І 812 р. спеціально
вислане в Аахен візантійське посольство
вітало Карла як імператора. Відтоді інсти¬
туція двох імператорів набула визнання де-
юре, хоча навіть сам Карл Великий уникав
називати себе імператором римлян.
Проте визнання Карла Великого співпра¬
вителем було викликане катастрофічною си¬
туацією Візантії: загроза з Балкан (хан Крум)
не дозволила конфліктувати з Заходом,-
-=■м * O'fOftA ГАДЬ »-	*
І Н f. Л гл Т-Л •АЕНІІЖ І,-А І 'А 9 Олл *
Крум бенкетує
з болгарською знаттю після
перемоги над Никифором
СОЦІАЛЬНІ КОНФЛІКТИ І ЄРЕТИЧНІ РУХИ У ВІЗАНТІЇ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ IX СТ.
Боротьба між іконоборцями і іконовшанувальниками продовжувалася'
тривалий час і набувала часто досить гострих форм. Але невдоволення зро¬
стало і серед народних мас. За часів правління Михаїла II найбільшим по¬
трясінням для держави стало повстання, яке підняв його давній товариш по
зброї Фома з Малої Азії, який отримав прізвисько Слов’янин, що нібито
свідчило про його походження. Він був другом дитинства Лева V Вірменина
і ще за його правління згуртував навколо себе арабів, персів, вірменів, іберів
і слов’ян Малої Азії. До нього приєдналися ті, хто був розчарований релігій¬
ною політикою влади, оскільки Фома демонстративно наголошував на своїй
відданості іконовшануванню і видав себе за врятованого імператора Констан¬
тина VI, осліпленого мамою Іриною 797 р. За віком вони були майже ровес-

іііуЛ
Історія середніх віків
никами. Відомо, що Константин народився 770 p., а Фомі під час повстання
було близько 50 років. У свій час Фома брав участь у змові проти імператора
Никифора І (803 p.), а після її розкриття відправлений на заслання. 813 р. Лев
V повернув його із вигнання у Багдадський халіфат. А коли 24 грудня 820 р.
імператора Лева вбили, він у січні 821 р. проголосив себе Константином VI і
виступив проти «узурпатора» Михаїла II, прийнявши корону з рук Антіохій-
ського патріарха, що навряд чи могло відбутися без згоди халіфа.
Фома виступив також оборонцем пригноблених, обіцяючи зменшити
податки, визволити від утисків. Ядро повстання складали закріпачені селя¬
ни, стратіоти, раби, павликіани, послідовники інших єретичних течій. «Раб
підніс убивчу руку на свого пана, а солдат - на офіцера», - писав візантій¬
ський хроніст. Повстання охопило більшу частину Малої Азії. Фома з ар¬
мією перебрався у Фракію і Македонію, де його підтримало слов’янське
населення імперії, і попрямував до Константинополя. Він схилив на свій бік
керівництво візантійського флоту і приступив до облоги столиці, яка трива¬
ла впродовж року.
Михаїлу II потріб¬
но було вживати
екстремальні заходи:
змушений був підпи¬
сати мир з болгарсь¬
ким ханом Оморта-
гом і попросити в ньо¬
го допомоги, а шляхом
підкупу вдалося відко¬
лоти елементи, які ва¬
галися, і послабити
повстання. У листопа¬
ді 822 р. військо бол¬
гарського хана розби¬
ло Фому, і він змушений був зняти облогу Константинополя. Повсталі від¬
ступили до Адріанополя, де у квітні 823 р. були розбиті об’єднаними силами
візантійців і болгар. Союзники оточили загони Фоми Слов’янина в Аркадіо-
полі, а змовники з часом видати Фому імператорові. Йому відрубали ноги і
руки і ще живцем посадили на кіл.
Повстання Фоми Слов’янина налякало імператорську владу і, можливо,
навіть сприяло завершенню іконоборчого руху у майбутньому. Проте не
встигло вщухнути повстання Фоми й іконоборчий рух, як імперію потряс
виступ павликіан. Вчення цього єретичного руху носило дуалістичний ха¬
рактер. Павликіани поділяли світ на ворожі табори: царство Бога і царство
сатани, або світ духовний і світ матеріальний. Панівну церкву з її багатст¬
вами вони відносили до світу сатани.
Павликіани вимагали:
- відновлення порядків і звичаїв ранньохристиянської церкви (матері¬
альної й ієрархічної рівності);

Лекція 8 Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
- спрощення богослужіння;
- знищення церковної ієрархії;
- соціальної рівності;
- ліквідації монастирів і чернецтва;
- знищення ікон.
Ці вимоги знайшли дуже широкий відгук серед народних мас імперії.
Під прапор павликіан ставали юрби озброєних селян, ремісників, міської
бідноти. В їхніх військах панувала сувора дисципліна. До середини IX ст.
вони створили в Малій Азії свою республіку із столицею у фортеці Теф-
рика, спустошуючи своїми походами навколишню територію. Візантій¬
ський уряд відправив цілу армію на чолі з родичем імператора, домести¬
ком схол Христофором для придушення виступів павликіан. У 872 р.
він здобув вирішальну перемогу над павликіанами, зруйнувавши голов¬
ну їхню твердиню Тефрику і кілька інших фортець. Праведник секти
Хрисохейр загинув на полі бою. Але павликіанський рух у Малій Азії не
припинився, а в X ст. поширився і на Балкани, де став складовою части¬
ною богомильства.
Таким чином, з VII ст. у Візантії розпочалася ґенеза феодалізму. Своє¬
рідність цього процесу в імперії порівняно з країнами Західної Європи по¬
лягала у більш тривалому збереженні рабовласницького устрою (у Візантії
у формуванні верстви залежного селянства значно більшу роль відігравали
успадковані від рабовласницького періоду категорії залежного селянства і
рабів), у стійкості і життєздатності вільної сільської общини, великих міст
як центрів ремесла і торгівлі. Деурбанізація відчувалася у Візантії VII -
сер. IX ст. набагато слабше, ніж на Заході.
А найважливішою особливістю ґенези феодалізму у Візантії була наяв¬
ність там в епоху раннього Середньовіччя сильної централізованої держави.
КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ VII -
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ IX ст.
Серед дослідників поширена думка, що епоха іконоборства - це «тем¬
ний» період візантійської історії, час занепаду візантійської культури. Про¬
те дослідження останніх десятиліть доводять, що наука й освіта Візантії •
VIII - IX ст. знаходилися на досить високому рівні; важкі і тривалі війни
вимагали напруження сил, багато культурних центрів було втрачено, на
території імперії розселялися варварські племена, яким потрібний був час,
щоб прилучитися до багатовікової еллінської цивілізації. Багато старих міст-
центрів античної культури аграризувалися, а культурне життя все більше
зосереджувалося в столиці.
Одначе було б однобічним зводити зміни у культурному житті Візантії
тільки до стагнації, до відмирання старих традицій: варваризація супрово¬
джувалася визріваннями нових принципів світогляду і нових естетичних
ідеалів. Попередній період був свого роду перехідним: християнський сві-

Історія середніх віків
тогляд ще не витіснив античні традиції, античний ідеал гармонійного поєд¬
нання духовного і фізичного.
Проте наприкінці УП ст. перехідний період завершився: нові художні
прийоми, нові жанри стають пануючими і досягають класичної заверше¬
ності. Так, у тогочасній літературі переважають хроніка, житіє і літургіч-
на поезія, а література, мистецтво і наука розвиваються в рамках христи¬
янського світогляду. Література і мистецтво набувають відвертого дидак¬
тичного характеру: завданням творчості стає не образне відображення і
пізнання світу, а пропаганда апріорних, до пізнання реальності засвоєних
ідей. Призначення творчості не осмислити і пояснити, а «врятувати», на¬
становляти читача, слухача і глядача на праведний шлях, викривати вади.
Християнська пропаганда демократична, вона також не може відірватися
від земних інтересів людини: співчуття страждальнику стає постійною
темою мистецтва. Тому в центрі християнської культури - образ страж¬
даючого Бога.
Іконоборство і війни спричинили немало шкоди освіті і науці. Так, Фео¬
фан повідомляє про розорення іконоборцями монастирських бібліотек, а
Павло Діакон називає їх ворогами освіти. Не відзначалися освіченістю й
іконовшанувальники. Навіть VII Вселенський собор висунув досить скромні
вимоги до освіченості кандидатів на єпископські кафедри: від них вимагали
лише доброго знання Псалтиря, а обізнаність у Євангеліях та інших біблій¬
них книгах визнавалася лише бажаною. Проте грамотність серед візантій¬
ців була набагато поширенішою, ніж у західноєвропейському суспільстві
цього періоду.
Початкову освіту продовжували здобувати у
приватних учителів, приватних і монастирських
школах. Перелік предметів, які вчили, здобуваю¬
чи вищу освіту, дає Іоанн Дамаскін, хоча й під
загальним поняттям «філософія». Філософія по¬
ділялася на практичну і теоретичну. Остання, в
свою чергу, складалася з богослов’я, фізіології,
математики, а практична — з етики, економіки і
політики. Проте вторгнення іноземних військ на
територію Візантії привели до закриття цілого
ряду вищих шкіл (в Антіохії, Бейруті, Афінах,
Фессалоніках тощо), а Лев ПІ закрив опозиційне
іконоборству вище училище в Константинополі.
Наукою наук у той час було богослов’я, а най-
видатнішим богословом - Іоанн Дамаскін. Він по¬
лемізував з іконоборцями, боровся з єресями не-
сторіан і маніхейців. Основна його праця «Дже¬
рело знання» присвячена описові і критиці ста¬
рих і нових єретичних рухів, а також полеміці з ісламом. Іоанн намагався
також систематизувати богословську науку, розробити повне догматичне
вчення про Бога, створення світу та людини.
6 "a fu
Іоанн Дамаскін

ЇМ
Лекція 8
Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
Константинопольські богослови обмежувалися практичними завдання¬
ми. Зрештою, і серед них було немало освічених людей: патріархи Тарасій,
Никифор, Іоанн Граматик, диякон Ігнатій тощо.
Богословський вплив відчували й інші науки, перш за все історія. Най¬
важливіші історичні твори Феофана і Никифора були пройняті чернечою
ідеологією. Мало даних про природничі науки: у другій половині VII ст.
візантійці створили «грецький вогонь», продовжували існувати медичні
школи.
Відомим вченим був Лев Математик (поч. IX ст. - 869 p.), який засто¬
сував букви як арифметичні символи і заклав основи алгебри, а також зро¬
бив два відкриття: створив систему світової сигналізації, з допомогою якої
до палацу повідомляли про події в халіфаті, та приведені в рух водою ста¬
туї, які прикрашали Великий палац.
Важливим фактором в історії візантійської культури початку IX ст.
було виникнення мінускула, нового типу книжного письма на пергаменті,
що змінило давнє книжне письмо - унціал. Найдавніший датований зразок
мінускульного письма - Євангеліє 835 p., переписане в скрипторії одним із
найближчих учнів Феодора Студита, Миколаєм Сповідником.
На початок IX ст. припадає піднесення агіографічної літератури. Улюб¬
леним героїчним персонажем стає мученик епохи іконоборства. Серед них
«Житіє Стефана Нового», яке написав диякон церкви св. Софії Стефан;
«Житіє Філарета Милостивого», написане на початку IX ст. ченцем Ми¬
китою тощо.
Знаменитою фігурою цієї епохи вважають Феодора Студита (нар.
739 p.), який перетворив свій маєток Саккудіон у монастир. 798 р. він очо¬
лив напівзабутий Студійський монастир, що став фортецею ортодоксії.
Сам Феодор зумів накликати ненависть трьох імператорів, його тричі від¬
правляли на заслання, де він і помер 826 р., так і не повернувшись до
столиці. Студит залишив понад 500 листів, де повчає, наставляє, втішає;
догматичні трактати; посібники для монахів; про¬
мови і проповіді.
Цікаве історико-культурне явище епохи -
творчість поетеси Касгі (народилася близько 810 р),
яка могла стати дружиною Феофіла, але під час
оглядин її освіченість настрахала імператора і
їй довелося йти у монастир у пошуках задово¬
лення. Епіграми проти «дурнів і невігласів» зай¬
мають основне місце у літературній спадщині
цієї вченої жінки. Крім того, вона прославляла
чернецтво, засуджувала скупість, погоню за ба¬
гатством, вихваляла терпіння і працьовитість.
Іконоборський рух і постійні військові сутич¬
ки особливо вплинули на візантійське мистецтво:
пам’ятки архітектури, скульптури і живопису на
релігійну тематику були втрачені безповоротно.
Феодор Студит

Пі
Історія середніх віків
В архітектурі ранньовізантійсь-
кого періоду продовжувалися пошу¬
ки форм купольної базиліки. У та¬
кому стилі зведені церква Успіння
в Нікеї (VII ст.), храм Софи у Фес-
салоніках, церква Петра і Марка по¬
близу Золотого рогу (IX ст.). Деякі
зразки перехідних форм від куполь¬
ної базиліки до хрестокупольного
храму спостерігалися на периферії
Візантійської імперії.
Поступово впродовж VIII IX ст.
Храм св. Софії у Фессалоніках	у	візантійській	церковній	архітекту¬
рі отримали розвиток нові елементи
планування і конструкції будівель. Зміни у літургії і соціальна диференціа¬
ція привела до появи в храмах внутрішніх перегородок, які, в залежності
від свого рангу і суспільного становища, займали учасники служби. Внутріш¬
ній простір приміщення втратив свою єдність,
характерну для купольної базиліки попередньої
епохи.
У VIII - IX ст. велися значні будівельну ро¬
боти і в галузі цивільної архітектури. Реставру¬
валися і перебудовувалися міські центри, міські
стіни й укріплення. З першої половини IX ст.
розпочали будівництво Великого палацу в Кон¬
стантинополі.
Значними і цікавими були досягнення і в га¬
лузі візантійського живопису. Столична школа
живопису представлена фрагментом константи¬
нопольської церкви Микола я (на Фанарі). моза¬
їчне оздоблення церкви Успіння в монастирі
Іокінфа у Нікеї тощо).
Провінційну лінію розвитку представляють
збережені пам’ятки фрескового живопису та
іконопису, що зберігали елліністичні традиції
(фрески давнього шару розпису церкви Санта-Марія Антиква в Римі,
фрески Стобі в Македонії). А іконоборці, знищуючи ікони святих, вводили
зображення дерев, птахів, рослин, тварин, кінних перегонів на іподромі,
полювань із собаками, театральних сцен тощо.
Підвищений інтерес до світської тематики проявився і в книжкових
мініатюрах. Вартий уваги грецький Псалтир зібрання Державного історігч-
ного музею середини IX ст.. відомий під назвою Хлудова,кий* - за іменем
попереднього власника. Численні ілюстрації на широких полях Псалтиря
дуже пошкоджені, але вони носять народний характер (зображення бідня¬
ка, старця з палицею, відречення апостола Петра тощо).
at г j у }0
План церкви
Іоанна Предтечі в Керчі

Лекція 8 Візантія в другій половині VII —
першій половині IX ст.
Цикл мініатюр, присвячених іконоборчій те¬
матиці, вводить у сферу візантійського мистецт¬
ва нові теми - політично загострену карикатуру
на сучасні події. У них ми бачимо риси політич¬
ного памфлету на вождів іконоборства - Лева V,
патріарха Іоанна Граматика, письменника Ігна-
тія. Вони представлені в сценах іконоборчого со¬
бору і всіляких наруг над іконами.
Отже, визначною рисою духовного життя
імперії з середини IX ст. стало цілковите пану¬
вання християнського світогляду. Серед загаль¬
них особливостей візантійської культури VII -
IX ст. слід відзначити її однорідність, незва¬
жаючи на різноманіття конкретних проявів.
Вона зумовлювалася впливом таких факторів,
як спільність імператорської влади, провідною
роллю грецької мови, особливостями східної
гілки християнства. Важливою рисою був та¬
кож чітко виражений східний колорит візантійської культури, як спадок
тривалих контактів із цивілізаціями Сходу.
Крім того, у візантійському мистецтві ніколи не зникала світська темати¬
ка. Це пояснювалося не лише впливом книжних традицій та іконоборством,
але й культом імператорської влади, який стверджувався і за допомогою
мистецтва. А перемога християнства над античною ідеологією супроводжу¬
валася у Візантії більш широким, ніж на Заході, засвоєнням і переробкою
античних форм і методів художнього сприйняття відображення дійсності.
Питання для контролю:
- Визначте особливості аграрного розвитку Візантії VII - IX ст.
- З’ясуйте адміністративний устрій Візантійської імперії другої поло¬
вини VII - першої половини IX ст.
- В чому полягала суть монофелітського вчення?
- Дайте аналіз рішень VI Вселенського собору.
- Визначте причини і передумови іконоборчого руху.
- Які рішення були прийняті «безголовим собором» 754 р.
- З’ясуйте хід проведення і основні рішення VII Вселенського собору.
- Назвіть основні положення «Синодика» і наслідки іконоборства.
- Окресліть зовнішньополітичне становище Візантії другої половини
VII - першої половини IX ст.
- Проаналізуйте соціальні конфлікти і єретичні рухи у Візантії в пер¬
шій половині IX ст.
- Охарактеризуйте особливості візантійської культури кінця VII - се¬
редини IX ст.
Мініатюра
з Хлудовського Псалтиря

ЗАХІДНА ЄВРОПА
НАПРИКІНЦІ РАННЬОГО
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Лекція
9
о кінця раннього Середньовіччя у більшості держав Західної
Європи в основному склалися феодальні відносини. Оскіль¬
ки цей процес мав свої особливості в кожній з них, то ми
постараємося проаналізувати лише ті джерела, які мають
загальний характер та висвітлюють побут і повсякденне життя феодалів і
селянства.
Серед джерел з історії продуктивних сил і соціальних відносин - гра¬
моти земельних пожалувань, прикріплення селян, викуп їх тощо. Найбіль¬
ше грамот збереглося в церквах і монастирях. Наприклад, «Книга кріпа¬
ків» абатства Мармутьє (Тур), капітулярії Сен-Бертенського монастиря в
Сент-Омері, «Книги пожалувань», куди протокольно записувались усі зе¬
мельні справи феодала.
Досить цікавими джерелами з цього періоду залишаються капітулярії.
Серед них виділяємо Суассонський капітулярій 853 р. Карла Лисого, капі-
тулярій «Про справи, що розглядалися з єпископами і абатами» (811 р.) і
Диденгофський капітулярій 821 p., в яких висвітлюється не лише майнове
і правове становище західноєвропейського селянства, але й форми його
протесту та заходи уряду для запобігання селянських виступів.
Питання управління державою і роль у ній королівської влади розкриті
в трактаті архієпископа Реймського Гінкмара «Про управління палацом і
королівством» (882 p.). Він не лише використав праці своїх попередників, а
й доповнив їх матеріалами IX ст. Трактату властивий яскраво виражений
феодальний характер, оскільки він показує процес не лише втрати незалеж¬
ності вільними франками, але й поступового усунення їх від участі у
вирішенні загальнодержавних справ.
Одним із найбільш ранніх зразків так званого «тваринного» епосу сере¬
дньовічної Європи є «Байка про лева і лисицю», складена між серединою
VIII і серединою IX ст. на території Франкської імперії. Вона характеризує
в алегоричній формі відносини різноманітних феодальних кіл, які спереча¬
лися біля королівського трону.
Усі інші писемні джерела ми будемо аналізувати в наступних лекціях,
присвячених історії окремих західноєвропейських держав.
Суттєво доповнюють писемні джерела археологічні і нумізматичні зна¬
хідки, дані лінгвістики, етнології, усної народної творчості тощо.

Лекція 9
Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
Ні
ВСТАНОВЛЕННЯ ФЕОДАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
До X - XI ст. у більшості країн Західної Європи сформувалися феодаль¬
ні відносини. Феодальна суспільна система з її характерними рисами:
великим феодальним землеволодінням і дрібним селянським землекорис¬
туванням, зв’язком безпосереднього виробника з засобами виробництва,
прикріпленням селянина до його наділу, позаекономічним примусом (най¬
яскравіше виражений у примусовій селянській праці - панщині), натураль¬
ним господарством, з низькою, рутинною сільськогосподарською і ремісни¬
чою технікою (обумовленою якраз дрібним селянським господарством) -
стала панівною у європейських державах. В одних країнах, наприклад
Франції й Італії (територія колишньої Франкської держави), цей процес
завершився вже в X ст.; у Візантії й Англії головні ознаки феодального
ладу склалися лише наприкінці XI ст., а в Німеччині - лише до поч. XII ст.
Ще повільніше йшла феодалізація Скандинавії. Проте до кінця раннього
Середньовіччя Західна Європа і Візантія стали феодальними.
У порівнянні з рівнем розвитку продуктивних сил у варварських наро¬
дів під час їхнього завоювання Римської імперії продуктивні сили західно¬
європейського суспільства до X ст. значно зросли. Одним із основних показ¬
ників зростання техніки сільськогосподарського виробництва того часу було
широко розповсюджене трипілля, хоча воно згадується ще в документах
каролінгської епохи (IX ст.). У X - XI ст. воно поширилося іншими європей¬
ськими країнами. Проте навіть у ХП - XIII ст. в ряді країн воно не змогло
повністю витіснити двопілля, а місцями навіть перелогу. Ще одним показ¬
ником успіхів сільськогосподарського виробництва у середньовічній Європі
був розвиток луківництва, садівництва і городництва. Яскравим свідченням
цього стали окремі статті «Капітулярію про помістя» Карла Великого.
З XI - ХП ст. до нас дійшли спеціальні трактати письменників-агроно-
мів Франції, Англії, Італії й інших країн, де окремі розділи присвячені
підвищенню врожайності. Вона залежала в основному від якості ґрунтів і
оранки, тому на техніку останньої звертали пильну увагу. Якщо під ярові
землю зорювали лише раз (перед посівом), то для озимих (їхні посіви зай¬
мали основні площі) оранку проводили вже два, а інколи й три рази. У
залежності від властивостей ґрунтів це була або глибока оранка важким
колісним плугом, який запрягалися 6-8 биками в упряжці, або ж неглибока -*
легким плугом з однією парою волів.
Одночасно в передових помістях почали застосовувати добрива, голов¬
ним чином гній, частково мінеральні (мергель). Тому і врожаї ставали біль¬
шими. Згідно із записами Клюнійського монастиря у Південній Франції,
урожайність зернових в XI ст. досягла рівня сам -5, хоча в менш урожайні
роки звичайно бували сам —4, сам -3 і навіть сам -2.
Іншими показниками зростання продуктивних сил Європи були: збіль¬
шення площ посівів, зростання поголів’я домашньої худоби, розвиток го¬
родництва і садівництва, широке поширення культури винограду. З іншого
боку, зростанню виробництва сприяло також інтенсивне збільшення насе-

Історія середніх віків
лення Європи (демографічний фактор). Знадобилися нові площі землі для
освоєння. З цією метою розпочалося посилене використовування лісів май¬
же по всьому європейському континенту.
Тобто, нові відносини, при всіх їхніх соціальних протиріччях і наявності
досить жорстокої експлуатації, усе ж забезпечували економічний розвиток
європейських країн, обумовлювали постійне розширення виробництва. Але
зростання середньовічних продуктивних сил все ж відбувалося досить по¬
вільними темпами. П’ять століть потрібно було для того, щоб варварська
Європа засвоїла, нарешті, трипілля. Урожайність у цілому (особливо на
селянських землях) залишалася надто низькою. Землероби постійно зале¬
жали від стихійних природних сил. Неврожаї, неродючі ґрунти, голод, епі¬
демії, були надзвичайно частими явищами в Європі X XI ст. Середньовіч¬
ні хроніки щорічно фіксували перелічені стихійні лиха. Через господарсь¬
ку замкненість окремих округів і областей, панування натурального госпо¬
дарства страшний голод міг охопити один чи декілька округів, тоді як за
200-300 км від них, в інших областях, був достаток продуктів або навпаки.
Рівень матеріальної забезпеченості основної маси населення був надто низь¬
ким. Груба їжа, погане, убоге житло, незграбні саморобні меблі, скромна,
домоткана одежа, дерев’яні черевики (інколи зі шкіряним верхом, але на
дерев’яній підошві) характеризували побут переважної більшості тогочас¬
них селян.
ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕОДАЛЬНОГО ПОМІСТИ
Оскільки середньовічні європейські країни носили аграрний характер,
то центром всього виробничого життя було феодальне помістя - сеньйоргя
(або вотчина), що являла собою зазвичай село чи його частину або декілька
поселень і складала основний господарський суспільний і політичний осе¬
редок тогочасного періоду. Кріпосні ж селяни обробляли і свій наділ, і пан¬
ську землю, і сплачували феодалу ренту частково продуктами, частково
грішми. У порівнянні з VIII - IX ст. наприкінці раннього Середньовіччя
площа доменіальної (панської) землі скоротилася. Сеньйор вважав вигідні¬
шим роздавати її в наділи селянам. Зате він збільшував натуральну ренту
(продуктами). В XI ст. у багатьох місцях частково відробіткова рента (пан¬
щина) і продуктова починають замінятися грошовими платежами (грошова
рента).
Змінюється і становище самих селян. Раби, колони, залежні селяни з
колишніх вільних людей уже в XI ст. зливаються в загальну масу кріпос¬
них, які залежали від сеньйора і в особистому, і поземельному, і в судово-
адміністративному відношенні та піддавалися жорстокій експлуатації. Та¬
ких селян можна було відчужувати (в основному лише з землею); вони
були обмежені в розпорядженні своїм спадковим наділом і навіть своїм
рухомим майном: і те, і інше вважалося власністю феодала. Крім того, за¬
лежні селяни виконували ряд примусових повинностей і обкладалися подат¬

Лекиія 9 Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
ками. Проте частина кріпосних знаходилася у важчому і ще більш безправ¬
ному становищі в порівнянні з іншою, яка мала кращі умови. Наприклад, у
Франції у X - XI ст. існувало дві категорії селян: серви і віллани. У стано¬
вищі сервів юридично зберігалися ще певні рабські риси. Серв не мав права
одружуватися без згоди пана. Феодал обкладав серва особливим подушним
(поголовним) податком. Серв не мав права робити заповіт. Після смерті сер¬
ва його майно отримував феодал, який повертав майно спадкоємцю, заби¬
раючи в нього, як викуп, кращу голову худоби.
Становище вілланів було кращим. Вони вважалися особисто вільними,
але поземельно залежними. їхні повинності і платежі пов’язувалися з зем¬
лею і були регламентовані. Хоча в дійсності серви і віллани не так уже
різко відрізнялися одні від інших. Вони вели самостійне господарство, мали
сім’ю, житло, худобу і навіть інвентар для ведення сільськогосподарських
робіт. Цим середньовічні віллани і серви відрізнялися від античних рабів. З
іншого боку, і віллан піддавався жорстокій експлуатації феодала, хоча
меншій, ніж серв. А головне, віллани теж були прикріплені до землі і
фактично ніякої особистої свободи не мали.
Проте в деяких європейських країнах (Англія, Німеччина, Італія, пів¬
день Франції) в IX - XI ст. зберігався ще невеликий відсоток вільних селян
- земельних власників аллодіального типу, залежність яких від сеньйора
носила в основному судовий і політичний характер.
Європейське селянство до XI ст. було цілком відсторонене від військо¬
вої служби, що і стало ознакою їхньої неповноправності. Воно повинно було
займатися сільськогосподарською працею, яка годувала, по суті, все суспіль¬
ство. Селяни жили в селах, розташованих часто поблизу замку феодала, де
звичайно знаходилася церква. Села, в залежності від географічних умов,
могли бути великі і малі, інколи, особливо в гірських районах, переважали
хутори. Житла могли бути дерев’яними або з деревних каркасів, наповне¬
них і обмазаних глиною, кам’яними (особливо на півдні); іноді це були неве¬
личкі хатини або землянки.
У будинках було тісно і брудно, взимку холодно. Багато будинків опа¬
лювалися «по-чорному» за допомогою відкритого вогнища. Часто в будинку
знаходилася і худоба.
Іноді на садибі жило
декілька сімей. Нерід¬
кими були неврожаї і
голод, падіж худоби та
епідемії. Особливо висо¬
кою була дитяча смерт¬
ність.
Проте й у важкому
житті селян були свої
радощі: свята, багато з
яких мали поганські
ВИТОКИ, але були при-	Сільськогосподарські	роботи

Історія середніх віків
урочені церквою до християнських свят - Різдва, Великодня, Трійці тощо.
Тоді, наприклад, у день весняного свята «Травневого дерева», яке відзнача¬
лося майже повсюдно в Європі, водилися хороводи, співалися народні пісні,
від хати до хати ходили виряджені «колядники». З життям селян були
пов’язані фольклорні традиції, які зародилися в ранньому Середньовіччі
або й давніше: народні пісні, прислів’я, приказки. У цій народній культурі
виявилося духовне життя здебільшого неписьменного селянства.
Між замком феодала
і селом відносини скла¬
далися суперечливо. З
одного боку, в повсякден¬
ному житті між ними іс¬
нувала взаємна ворожне¬
ча і недовіра. Але з ін¬
шого боку, селяни най¬
частіше бачили у своєму
сеньйорі покровителя і
захисника від насильств
інших феодалів, рятува¬
лися від них за стінами
замку. Там же вони іноді
збиралися, щоб подиви¬
тися на рицарські турні¬
ри чи заїжджих жонгле¬
рів (блазнів).
Велику роль у житті
селян відігравала пара¬
фіяльна церква, яка за¬
довольняла духовні
потреби селян, світосприймання яких пронизувала релігійність. Крім того,
церква - найбільша в місті будівля - була для його населення центром
громадського життя: місцем зборів, охоронцем цінностей, сховищем у разі
ворожих набігів.
У X - XI ст. серед селянства стала проявлятися майнова диференціація,
поділ на більш заможних і неімущих. Проте і ця різниця в умовах панування
натурального господарства, важкого гніту, що лягав на всіх односельчан за¬
галом з боку феодала, частих військових спустошень сіл через напади воро¬
гів чи феодальні усобиці, не могла ще отримати явний і різкий характер.
Велике значення і надалі продовжувала зберігати в селі, навіть після
закріпачення селянства, община-марка, що згуртовувала селян і давала
їм можливість виступити колективно проти найважчих форм феодальної
експлуатації. Марка давала селянству навіть у період середньовічного
кріпосного права локальну згуртованість і засоби опору.
Доведені до відчаю гнітом феодалів, кріпосні селяни повставали проти
своїх панів. Найбільш ранні селянські виступи проти феодалів відомі у фран-

Лекиія 9
Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
Пі
цузьких літописах X - XI ст. Літописці відзначали варварську жорстокість,
з якою придушувалися перші селянські виступи. Так, у 996 p., у володіннях
Ргчарда, герцога Нормандського, селяни розпочали організовувати збори,
на яких виносилися постанови про те, щоб надалі жити «вільно», не підко¬
ряючись феодалам. Коли відомості про повстання дійшли до герцога, він
захопив декілька десятків підозрюваних селян і наказав відрубати їм руки
і ноги, щоб таким чином «показати приклад іншим».
У 20-х pp. XI ст. селянський рух набув широкого розповсюдження в
Бретані. Місцеві феодали, об’єднавшись, потопили повстання в крові. У
Німеччині відомими стали повстання саксонських селян: 841 - 842 pp. і,
особливо, 1073 - 1075 pp., які яскраво характеризують боротьбу вільних
селян-общинників проти закріпачення. Особливістю останнього стала
участь у ньому місцевих феодалів, які виступили проти імператора Ген¬
ріха IV. Повстання було таким швидким і широким, що Генріх ледь не
був захоплений повсталими у полон. Йому із великим ризиком вдалося
втекти із Саксонії. Селяни зруйнували декілька імператорських замків,
спалили господарські забудови багатьох імператорських помість, припи¬
нили всілякі платежі і відмовилися виконувати панщину. Але активність
саксонських селян налякала саксонських феодалів. За спинами селян
вони вступили у переговори з імператором, виторговуючи собі відповідні
поступки. На початку літа 1075 р. Генріх IV з великим військом, що
складалося частково з франкських імперських лицарів, частково із заго¬
нів швабських горців, вдерся до Саксонії. Селянське військо було вщент
розбите імператором поблизу містечка Лангензальц. Жертвами стали
декілька тисяч селян.
Аналогічні рухи проти закріпачення селяни вели у Південній Англії у
середині XI ст., незадовго до нормандського завоювання.
Таким чином, встановлення феодальних відносин у Європі в IX - XI ст.
у цілому призвело до піднесення економіки і стрибка у розвитку продуктив¬
них сил. На цій основі почало розвиватися ремесло, поступово відокрем¬
люючись від аграрних занять і товарообміну. Відновлювалися на новій ос¬
нові занепалі римські міста, виникали нові міські поселення, ринкові центри,
порти для морської торгівля як у Південній, так і в Північній Європі.
ФЕОДАЛЬНА ІЄРАРХІЯ І ПОБУТ ФЕОДАЛІВ
Характерною ознакою соціально-політичних відносин, що склалися в
Європі на середину XI ст., був нерозривний зв’язок між феодальною влас¬
ністю на землю і політичною владою феодала. Тому вотчина була ніби ма¬
ленькою незалежною державою. Її господар судив місцеве населення, стра¬
чував або милував його, вів війни з подібними йому сусідами-феодалами.
Власник помістя - сеньйор - великий місцевий феодал і сам зазвичай зале¬
жав від більшого сеньйора, по відношенню до якого він був васалом. Стар¬
ший феодал - сеньйор - у свою чергу міг залежати від ще більшого сеньйо¬

Історія середніх віків
ра і т.д. Ланцюг відношення залежності доходив до самого короля, який,
таким чином, очолював всю складну феодальну драбину, або ієрархію, тоб¬
то був верховним сюзереном - главою феодальної ієрархії. Крім світських
феодалів, існували і духовні: папи, архієпископи, єпископи, абати й інші.
Виділяють вищу і нижчу ланки феодальної ієрархії. До вищої ланки феода¬
лів належав король і залежні від нього великі територіальні князі, герцоги
і графи («феодали з коронами»), які мали право вести війни, карбувати
власні монети, відати судочинством, видавати закони тощо. Далі йшли ба¬
рони - власники декількох (інколи декількох десятків) помість. У деяких
європейських країнах, наприклад у Англії, барони також мали графські чи
Нижче баронів на феодальній драбині стояли рица¬
рі, в яких зазвичай не було васалів. Термін «рицар»
(лат. miles - «воїн») означав тоді вояка, що ніс васальну
службу, звичайно кінну військову службу своєму сень¬
йору (німецьке - «ritter» означало спочатку вершника;
через польську мову воно ввійшло до української у
формі «рицар, лицар»). Пізніше, в XI - XII ст., у міру
зміцнення феодального ладу і консолідації верстви фео¬
далів, термін «рицар» набув ширшого значення. Він
став синонімом знатності, шляхетності щодо посполи¬
тих, а також приналежності до військового стану на
відміну від духовних феодалів. У підпорядкуванні ри¬
царів звичайно були тільки селяни-утримувачі, що не
входили в феодальну ієрархію. Кожний феодал був се¬
ньйором стосовно дрібнішого феодала, якщо той три¬
мав від нього землю, і васалом вищого феодала, утри¬
мувачем землі якого він сам був.
Феодали, що стояли на нижчих щаблях феодальної
драбини, зазвичай не підпорядковувалися феодалам, ва¬
салами яких були їхні безпосередні сеньйори. У Захід¬
ній Європі (крім Англії) відносини всередині феодаль¬
ної ієрархії регулювалися правилом «васал мого васала -
не мій васал». В Англії ж усі феодали були васалами
короля.
Серед церковних феодалів теж існувала ієрархія за рангом їхніх посад
(від папи Римського до парохів). Чимало їх були васалами світських феода¬
лів у своїх земельних володіннях, і навпаки.
Усі ці верстви феодалів утворювали привілейований стан - дворянст¬
во, що вивищувалося над кріпосним селянством, а також залежними ще в
ту епоху від феодалів міщан.
Основою васальних відносин було феодальне земельне володіння - феод
(у Німеччині - лен, у Франції - ф’єф), що могло бути помістям, групою
помість, цілим князівством, навіть королівством (васальні королівства у се¬
редні віки зустрічалися часто), яке васал тримав від свого сеньйора.
герцогські титули.
Рицар

Лекиія 9 Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
Як специфічне військове утримання феод був привілейованим, шляхет¬
ним володінням. Власником феоду вважався не лише його безпосередній
тримач, але й сеньйор, від якого васал отримував землю. Формальним
власником феоду вважалися й інші вищестоящі в ієрархічній градації
сеньйори. Ієрархія всередині верстви феодалів визначалася, таким чином,
умовною та ієрархічною структурою феодальної земельної власності. Вона
оформлялася у вигляді особистих договірних відносин заступництва та
вірності між сеньйором і васалом.
Для кожного феода, однак, були характерні риси й особливості: 1) феод -
це перш за все дворянське, «благородне» володіння на відміну від селянсь¬
кого, пов’язаного з виконанням «низьких» селянських повинностей; 2) феод,
пов’язаний з виконанням певної, в першу чергу, військової служби; 3) феод
- залежне володіння, що знаходилося у васальній залежності від вищого
сеньйора (на відмінну від аллоду, що в X - XI ст. уже був рідкісним яви¬
щем); 4) феод - спадкове володіння (цим він і відрізнявся від бенефіція,
який теж був військовим земельним володінням, але пожиттєвим).
Головним обов’язком васалів вважалося несення військової служби на
користь сеньйора (звичайно 40 днів на рік). Крім цього, васали зобов’язува¬
лися захищати своїми силами володіння сеньйора, брати учать у його судо¬
вій курії і в певних випадках, визначених феодальним звичаєм, надавати
йому грошову допомогу: при прийнятті рицарського звання його старшим
сином, при відданні заміж його доньок, при викупі з полону. Сеньйор у свою
чергу був зобов’язаний захищати васала у разі нападу ворогів і надавати
йому допомогу в інших скрутних випадках - бути опікуном його неповно¬
літніх спадкоємців, захисником його вдови і доньок.
Васал сплачував сеньйору також деякі платежі. Найзначнішим з них
була сплата спадкового мита, так званого рельєфу, що сягала значної суми.
В Англії рельєф з баронів дорівнював, наприклад, 1 тис. фунтів стерлінгів.
Договірна система, що пов’язувала в єдине ціле верству феодалів усієї кра¬
їни, освячувалася спеціальними церемоніальними формами. Васал при отри¬
манні феоду, символізуючи віддачу себе під покровительство сеньйора, ставав
перед ним на коліна, вкладав свої руки в його руки і називав себе «його
(тобто сеньйора. - В.Б.) людиною». Цей обряд так і називався оммажем -
(від фран. homme - людина). Далі васал складав сеньйору особливу клятву .
вірності - фуа (від фран. /ог). Зі свого боку, сеньйор символізував передачу
васалу його феоду врученням йому особливих предметів: жмені землі як
символу земельного наділу васала, дерев’яної гілки як символу лісу, що
входив у володіння васала, каблучки і посоха - символів єпископської вла¬
ди тощо. Таку церемонію називали інвеститурою.
Внаслідок заплутаності сеньоріально-васальних відносин і частого не¬
дотримання васальних зобов’язань конфлікти на цьому ґрунті були у IX -
XI ст. звичайним явищем. Крім того, ці відносини сприяли феодальній анархії,
як і побудова по всій Європі феодальних замків. Замок (з нім. - schloss;
з фран. - chateau; з англ. - castle) став житлом і одночасно фортецею фео¬
дала. Спочатку вони були дерев’яними: ще в IX ст. це була двоповерхова

Історія середніх віків
дерев’яна башта. На верхньому поверсі
жив сам феодал із сім’єю, на нижньо¬
му знаходилися слуги, продовольство
і склади, зброя і конюшні. Замок ото¬
чували вал і рів, наповнений водою.
Через рів перекидали звідний міст,
який піднімався при наближенні воро¬
га. Норманські набіги на Францію й
Італію, напади угрів на Німеччину,
арабів на Іспанію викликали нагальну
потребу у таких спорудах. І вже на¬
прикінці X - на початку XI ст. феода-	Середньовічний замок у Франції
ли почали будувати замки з каменю,
розміщені на високій скелястій місцевості, оточені кількома високими сті¬
нами з бійницями і вежами на кутах у декілька поверхів (4-5), у центрі з
багатоповерховою вежею - «донжон». Її підземелля слугувало в’язницею.
Ускладнювалася і система ровів.
Такий замок важко було взяти при¬
ступом без вогнепальної зброї, і головний
розрахунок будувався на тому, щоб ото¬
чити замок з усіх боків і змусити його
жителів здатися через голод. Як прави¬
ло, замки витримували багатомісячні і
багаторічні облоги. Будуючи замок, фео¬
дал враховував і зовнішню небезпеку (під
час набігів зовнішніх ворогів у замку мог¬
ла переховуватись і частина сусідського
сільського населення), і одночасно свого
суперника - сусіднього феодала, з яким
у нього постійно виникали сутички і усо¬
биці.
Замок був центром політичної, судо¬
вої, адміністративної і військової влади
феодала, дозволяючи йому панувати над
сусідньою територією і тримати в покорі в
все її населення. Із замку відправлялися *
_	.	каральні	загони	у	разі	безчинства у тому
Замок феодала	.	.	-т	.
чи іншому поселенні. У замку ж відсид¬
жувався сам феодал, коли маса селян із сільського округу піднімалася про¬
ти нього, загрожуючи розправою за жорстоку експлуатацію.
Дрібні феодали, не маючи коштів на спорудження потужних оборонних
споруд, зміцнювали свої житла дерев’яними стінами та вежами.
Головним видом збройних сил у Європі IX - XI ст. стає важкоозброєна
кіннота. Середньовічний феодал був оснащений холодною залізною зброєю:
важким мечем із хрестоподібним руків’ям і довгим важким списом. Крім

Лекшя 9
Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
того, використовувалися палиці і бойові сокири (секгри), але вони досить
рано перестали застосовуватись. Рицар усе більше уваги приділяв засобам
захисту: одягав на себе кольчугу; незмінною частиною озброєння ставав
дерев’яний щит, на який набивалися металеві пластини; на голову надівав
залізний шолом з металевою гратчастою частиною — забором. Пізніше, у
XII - XIII ст. з’являються рицарські лати.
Бойового коня рицаря покривали металічною попоною. Тому рицар ра¬
зом із конем перетворювався у свого роду металеву фортецю. Таке важке і
незграбне озброєння робило його малоприступним для стріл і ударів спи¬
сом чи мечем суперника. Але воно ж і приводило до малорухомості рицаря.
Вибитий з сідла, він у такому важкому озброєнні, звичайно, не міг уже
самостійно сісти верхи на коня без допомоги зброєносця.
І все ж для пішого селянського війська рицар за¬
лишався тривалий час непереможною силою, проти
якої селяни були беззахисними. Проте міщани до¬
сить швидко знайшли засіб розбивати рицарські за¬
гони, використовуючи свою велику рухливість і од¬
ночасну згуртованість, з одного боку, і кращу (у по¬
рівнянні із селянською) зброєю - з іншого. Тому у XII
- XIII ст. рицарі не раз зазнавали серйозної поразки
від міщан у різних країнах Західної Європи. І лише
винайдення пороху і вогнепальної зброї в XIV ст.
поклало край рицарству як зразковій військовій силі
Середньовіччя.
Проводячи все життя у війнах, феодали, особливо
світські, були неосвіченими, грубими, жорстокими. Вище
за все вони цінували фізичну силу, спритність, відвагу
у бою і щедрість щодо слуг і васалів, у якій вбачали
прояв своєї могутності і природженої шляхетності на
відміну від зневажуваних «скупих», на їхню думку,
мужиків і городян. Ідеалізований кодекс «рицарської»
поведінки, що змальовує рицаря як шляхетного захисника слабких і скрив¬
джених, склався у феодальній Європі пізніше - у XII - XIII ст. Але і тоді він
мало відповідав справжньому образу
феодала-рицаря, залишаючись для
більшості недосяжним ідеалом.
Незважаючи на силу-силенну всі¬
ляких договорів, взаємних обов’язків,
клятв (присяг), обіцянок один одному
покровительства і захисту, з одного
боку, і вірної служби - з іншого, фео¬
дальний мир і спокій були нетривали¬
ми і ілюзорними. Війна вважалася за¬
конним способом вирішення спорів між
феодалами.	Рицарський	турнір
Рицарі IX - XII ст.

Історія середніх віків
По суті, все раннє Середньовіччя
було часом постійних феодальних усо¬
биць, безкінечних дрібних і великих
внутрішніх конфліктів, безперервного
бунту васалів проти своїх сеньйорів. І
королівська влада тривалий час була
безсилою не лише подолати, але й об¬
межити цю феодальну анархію.
Спроби припинити феодальні вій¬
ни або в крайньому разі вмістити їх у
деякі рамки робило духовенство. Церк-	Напад	рицарів	на	селян
ва на помісних соборах X і XI ст. не
раз виносила постанови про встановлення «божого миру» і «божого переми¬
р’я». Ідея «божого миру» пропагувалася як альтернатива війні. В силу «бо¬
жого миру» феодалам заборонялося завдавати шкоди під час своїх усобиць
особам, які не належали до воюючих сторін, тобто самій церкві, селянам,
міщанам і т.д.
Згідно зі звичаєм «божого перемир’я», заборонялося воювати у неділю,
а інколи всю другу половину тижня (із середи до ранку понеділка). Проте
всі ці настанови були радше деклараціями, ніж законами, які потрібно не¬
гайно виконувати. Феодали фактично не визнавали над собою ніякої влади.
Лише посилення королівської влади, яка згодом знайшла собі опору у міц¬
ніючих містах, дало уряду реальні засоби, що дозволили закликати до по¬
рядку дезорганізовані елементи феодального дворянства і змусити їх вико¬
нувати потреби і вимоги централізованої влади.
Питання до контролю:
- Охарактеризуйте основні ознаки нових відносин, які встановилися в
Західній Європі наприкінці раннього Середньовіччя.
- З’ясуйте організацію феодального помістя у ранньосередньовічній
Європі.
- Як формувалася феодальна ієрархія ранньоєвропейського суспільст¬
ва?
- Визначте характерні риси побуту феодалів.
- Як жили селяни у ранньосередньовічних країнах?
- Проаналізуйте процес формування ранньоєвропейського рицарства.

ФРАНЦІЯ
IX - XI СТ.
Лекція
10
апочаткував процес формування Французького королівства
Верденський договір. Цей процес знайшов відображення в
цілому ряді письмових джерел і матеріальних пам’яток. У
цей час припинили існування королівські аннали і почина¬
ють писатися місцеві монастирські аннали. Серед найперших слід назвати
«Сен-Бертенськг аннали» (Annales Bertiniani) за 741 - 882 pp. Перша їх
частина (до 836 р.) є компіляцією королівських анналів, друга (до 862 р.)
складена єпископом Трульським Пруденцієм, а третя (до 882 р.) - архієпис¬
копом Реймським Ггнкмаром (806 - 882 pp.). Оскільки в них використано
багато підроблених документів, то потрібно ставитися критично до викла¬
дених фактів. Простежується тенденція підпорядкування владі Карла Ли¬
сого всіх германських земель, а коли північна частина королівства Лотаря
відійшла до Германії, в анналах відобразилися претензії французьких ко¬
ролів на рейнські області.
Абат Прюмського монастиря Регінон (помер 915 р.) у Лотарингії склав
хроніку, де описав останні роки Каролінгської імперії і її повний розпад.
Цінною для цього періоду є друга частина анналів (до 906 p.), де дається
характеристика західно-франкських королів. Це єдине джерело, де висвіт¬
люються події IX - поч. X ст.
Реймський канонік Флодоард (894 - 966 pp.) написав аннали (французь¬
ка історія доведена до 965 pp.) та «Історію Реймської церкви» (до 948 p.),
використовуючи втрачені нині матеріали і листування реймських архієпис¬
копів. Його записи продовжив чернець Ріхтер Реймський (помер 998 р.) у
праці «Історія», висвітлюючи події 882 - 898 pp. у прокаролінгському дусі.
Важливе місце серед джерел займає «Історія франків» ченця Флерій-
ського абатства Еймоїна (помер 1008 p.), продовжена в Сен-Дені до 1165 р.
Вона поклала початок «Великих Сен-Денійських хронік», у яких матеріал
викладається з точки зору королівської влади.
Досить багато хронік носили місцевий, регіональний характер. З історії
Нормандії до нашого часу дійшла хроніка, написана уродженцем сусіднього
графства Вермандуа, за дорученням герцога Річарда І (помер 996 p.), сен-
кантенським каноніком Дудоном «Про мораль і діяння перших нормансь¬
ких герцогів». Це єдине джерело з ранньої історії Нормандії. Його продов¬

Історія середніх ВІКІВ
жив Гіиом Жюм єжськии, який близько 1070 р. написав «Історію фран¬
ків», доведену до середини X ст.
До місцевих хронік належить «Історія Анжуйських графів» і Нантсь¬
ка хроніка (про герцогство Бретань). Досить поширеною в Північній Фран¬
ції була «Всесвітня історія» монаха Сигіберта (1030 - 1112 рр), що охоп¬
лює період з 381 до 1111 р.
Особливий характер носять південно-французькі хроніки. У праці мо¬
наха Адемара Шабанського (988 - 1034 pp.), доведеній до 1028 p., описана
історія Аквітанії. А хроніка бургундського ченця Рауля Глабера (985 -
бл. 1047 pp.) «П’ять книг історії свого часу» викладає найважливіші події
історії Франції з початку X ст. Незважаючи на те, що автор дуже забобонний
і розповідає про всілякі біди і передчуття, допускає перекручення фактів, в
його праці збереглися унікальні подробиці історичних подій X - XI ст.
Серед інших джерел виділяємо твори бродячих співців-музикантів -
жонглерів (наприклад, «Житіє святого Тимофія») й епічні поеми - жести,
тобто пісні про діяння. Цікавою видається поема про облогу Парижа норма¬
нами 885-886 pp. ченця Аббона із Сен-Жермен-де-Пре.
Продовжували видаватися капітулярії й різноманітні грамоти, за допо¬
могою яких можна уявити картину соціально-економічного розвитку Фран¬
ції: становище селянства (Суассонський капітулярій, 853 p.), надання імуні¬
тету (Дарча грамота Бургундського герцога, 941 p.), форми залежності се¬
лян (Реймський поліптик, IX ст.), форми селянського протесту (Диденгоф-
ський капітулярій, 821 р.) тощо.
І, нарешті, це пам’ятки матеріальної культури: залишки архітектурних
споруд, знарядь праці, монет, озброєння і т.д.
ВИНИКНЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОГО КОРОЛІВСТВА
Верденський договір 843 р. оформив остаточний розділ імперії Карла
Великого і зафіксував виділення Західно-Франкського королівства зі скла¬
ду імперії. Він став початком утворення Франції як самостійної держави.
Східними кордонами її були річки - Рона, Сона, Маас, Шельде. Північні
кордони омивалися водами Північного моря, західні - Атлантичного океану.
На півдні Західно-Франкське королівство простяглося до Піренеїв і вклю¬
чало в себе частину території за Піренеями (так звана Піренейська марка).
Проте територія колишньої Франкської держави ще тривалий час про¬
довжувала вважатися спільним надбанням нащадків Карла Великого, тому
смерть когось із них спричиняла перекроювання кордонів, тимчасові об’єд¬
нання і нові поділи. І якщо його старший син, Людовік, успадкував імпера¬
торський титул і королівство Італію, то другий син Карл, отримав Півден¬
но-Східну Галлію, що склала королівство Прованс (надалі Бургундія, або
Арелат). У 880 р. ця територія виділилася у самостійне Бургундське коро¬
лівство. Необхідність спільної боротьби з грабіжницькими набігами варва¬
рів тісно пов’язала його з Німеччиною. У той же час нормани терзали північні

Лекиія 10
Франція IX — XI ст.
Ш1
області Бургундії, що об’єднувало їх із Нейстрією. Наприкінці IX ст. ці
області і перейшли до Нейстрії, а возз’єднання з Францією інших бургунд¬
ських територій розтягнулося на століття.
Молодший син Карла Великого Jlomap панував у землях, розташова¬
них між Північним морем і Вогезами, названих Лотарингією (згодом ця наз¬
ва закріпилася за землями у верхів’ях Маасу і Мозеля). Саме вона найчас¬
тіше ставала яблуком розбрату. Лотарингія - осередок родових маєтків
Каролінгів, де своя династія не склалася, у 870 р. була поділена між Карлом
Лисим і Людовіком Німецьким за Мерсенською угодою, а незабаром була
відновлена в старих межах і впродовж декількох десятиріч переходила із
рук в руки, але зрештою увійшла до складу Східно-Франкського коро¬
лівства на правах герцогства. Західно-Франкське королівство повернулося
до меж 843 р. і залишалося в них до XIII ст.
У IX ст. фактично знову самостійною стала Аквітанія. Останні Каролін-
ги отримали у Галлії лише одну Нейстрію.
Досить строкатим об’єднанням було Франкське королівство і в етнічно¬
му відношенні. На крайньому південному заході країни, у Гасконі, жили
баски, на крайньому північному заході, у Бретані, - кельти, на півночі, у
Фландрії, - германомовні фламанці. На початку X ст. землі біля гирла Сени
захопили нормани. Вся інша територія була романомовною, але займали її
дві народності: північнофранцузька і південнофранцузька (провансальсь¬
ка). Умовна межа між ними проходила приблизно по лінії Пуатьє-Ліон.
Але Каролінги утримали тут владу до XI. ст., тоді як у Німеччині та
Італії вони втратили її на поч. X ст., хоча і у Франції феодальна роздробле¬
ність швидко прогресувала. Уже першому королю Франкської держави
довелося йти на поступки знаті. 847 р. він видав Мерсенський капітулярій,
яким пропонував кожній вільній людині знайти собі сеньйора; влада сень¬
йора над васалами прирівнювалася до влади короля над його підданими. А
Керсійський капітулярій 847 р. узаконював спадковість земельних бенефі¬
цій і спадковість посади графа. Бенефіції перетворювалися у спадкові воло¬
діння - феоди, лени, а титули графа, віце-графа (віконта), маркграфа (мар¬
кіза) і герцога - у спадкові княжі титули. На місцях почали створюватися
князівські династії, з усіма правами територіальних правителів, аналогічні
верховним королівським правам (докладніше про це далі).
Крім міжусобних війн, боротьби між німецькими і французькими Каролін-
гами, багато нещасть країні принесли норманські набіги. Нормани були скан¬
динавами, частково норвежці, частково шведи, які, переживаючи в той час
розпад родового ладу, виділяли зі свого середовища численні піратські дружи¬
ни, що очолювалися військовими вождями - арлами і королями. Знаючи мор¬
ську справу, користуючись прекрасною залізною зброєю, що виготовлялася в
багатій рудами Скандинавії, нормани стали досить небезпечними ворогами.
Проникаючи на своїх суднах у гирла французьких рік і в країни, розміщені на
берегах Середземного моря, нормани нещадними грабунками і спустошеннями
наводили жах на європейців. І в IX ст. на Заході була складена спеціальна
молитва: «Господи! Врятуй мене від чуми, сатани і лютості норманів!»

Історія середніх віків
Останні Каролінги були безсильні організувати оборону королівства: їхній
політичний авторитет і військові ресурси були зовсім незначними. Справу
боротьби з норманами взяли на себе місцеві крупні феодали, які завдяки
цьому ще більше зміцнили своє становище. У 885 - 886 pp. нормани упро¬
довж 10 місяців облягали Париж, але так і не змогли його взяти. Місцевий
феодал, граф Паризький Ед, син Роберта Сильного (першого графа Пари¬
зького, який помер у 886 p.), організував успішну оборону міста і відбив
напад ворогів. Але в 911 р. Карл V Простуватий, один з останніх Каролін-
гів, вимушений був віддати узбережжя Нижньої Сени норманському вож¬
дю герцогу Роллону, який створив тут із норвезьких поселенців досить
сильне князівство - герцогство Нормандію. Нормани-норвежці швидко аси¬
мілювалися з місцевим населенням, прийняли християнство, засвоїли фран¬
цузьку мову і звичаї. Нове князівство формально знаходилося у васальній
залежності від Каролінгів, а фактично було абсолютно незалежним від них
і часом загрожувало захопленням самого Парижа.
Упродовж X ст. йшла боротьба за корону між Робертинами (графами
Паризькими) й останніми Каролінгами.
Врешті-решт доля останніх уподібнила¬
ся долі Меровінгів. Володіння Каролін¬
гів наприкінці X ст. обмежувалося м. Лан
на півночі Франції. Після смерті остан¬
нього Каролінга, Людовіка V Лінивого,
один з нащадків графа Роберта Силь¬
ного на ім’я Гуго Капет (прізвисько за
назвою його улюбленого головного убо¬
ру) у 987 р. був обраний королем збора¬
ми знаті і духовенства, започаткував¬
ши нову династію - Капетингів, - на¬
щадки якого правили Францією до 1848 р.
(з перервами наприкінці XVIII - на по¬
чатку XIX ст.). Спочатку влада Капетин¬
гів була досить слабкою. Лише значно
пізніше, у XII і XIII ст., спираючись на
підтримку зміцнілих міст, ця династія
змогла об’єднати Францію і закласти*
основи централізованої держави.
АДМІНІСТРАТИВНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ФРАНЦІЇ
У X - XI ст. територія Західно-Франкського королівства розділяється
не лише на графства і герцогства, але й на незліченні дрібні феодальні
володіння. Встановилася складна ієрархія ф’єфів (феодів), сформувалися
васальні зв’язки. У результаті склалася нова політична структура - феодаль¬
на роздробленість, що носила зовсім інший характер, ніж поділ території
Ґ
Фрагменти грамоти Гуго Капета
988 р.
ш
Срібна монета Гуго Капета

Лекція 10 Франція IX — XI ст.
%
на окремі частини між членами королівських меровінгського і каролінгсь¬
кого домів. Кожне графство розпалося на багато феодів різних розмірів.
Король був сеньйором лише для своїх безпосередніх васалів: герцогів, гра¬
фів, рицарів свого домену.
Найшвидше феодальну анархію відчули на пів¬
ночі. Феодальній роздробленості цього регіону спри¬
яли Бретань і Нормандія. Кельтська Бретань, з її
незрозумілою для франкського населення мовою,
фактично була абсолютно самостійним герцогством
аж до кінця XV ст. Нормандія утворилася на поч. X
ст. у гирлі Сени. Нормандські герцоги і барони швид¬
ко засвоїли мову північнофранцузької народності
(нормандський діалект) і французькі феодальні ін¬
ституції. Впродовж X і початку XI ст. вони розши¬
рили свої володіння по узбережжю Ла-Маншу до
Печатка міста Парижа Бретані на заході і майже до Луари, підкоривши
собі графство Мвн, тож Нормандія з Бретанню скла¬
дали майже половину Північної Франції. Крім того, нормандські герцоги,
володіючи нижньою течією Сени, відрізали вихід до моря з боку Парижа і
оточуючого	його Іль-дв-Франса. На схід від останнього розміщувалося граф¬
ство Шампань,	а	на	південний схід - герцогство Бургундське. Землі Капе-
тингів (по середній течії Сени, Уазі, Марні і серед¬
ній течії Луари, з двома великими містами - форте¬
цями Парижем і Орлеаном) були ніби стиснуті з пів¬
ночі, сходу і південного сходу великими феодальни¬
ми князівствами, яким їхнє розташування на морі
(Нормандія) чи по кордону королівства (Шампань,
Бургундія) надавало значення самостійності. Лише
на північ і схід від Парижа знаходилися дрібніші
володіння, в основному церковні: Бове, Лан, Нуай-
лон, Реймс, Шалон-на-Марнг тощо. На крайньому
північному сході розміщувалося графство Фландр-
ське, одночасно прикордонне і розміщене поблизу
моря, фактично незалежне. Проте, як уже відзна¬
чалося, найнебезпечнішим ворогом королівської вла- Герб Фландрських *
ди впродовж X - XI ст. залишилося Нормандське	графів
герцогство.
Географічна, етнічна і мовна відокремленість півдня від інших частин
країни виразно проявилась ще в античності і франкську епоху, а в X - XII
ст. вона ще більше посилилась. Герцогство Аквітанське в X ст. включало
землі на південь від Луари до Гарони і Середземноморського узбережжя, а
в XI ст. до його складу номінально увійшла й іберійська Гасконь зі столи¬
цею Бордо.
У ХП ст. змінилося значення слова «Прованс». Воно означало тепер всю
південну половину Франції, що розмовляла прованською мовою. В цьому

Історія середніх віків
широкому розумінні Прованс включав у себе Перигор, Лімузен, Марш, Гі-
єнь, Гасконь, Лангедок і Прованс (у вузькому значенні, тобто лише як при¬
морські середньовічні області). Ця ж територія провансальської мови нази¬
валася також Лангедоком на відміну від області північної мови - Лангедой-
ля (від вимовляння слова «так»: «ос» - провансальською, і «оіі» - північно-
французькою мовою).
Різнилися Північ і Південь рівнем феодалізації суспільства. На Півдні
залишилося немало великих і дрібних селянських аллодів, тому земельна
залежність не досягла тут повного розвитку. У гористих областях Централь¬
ного масиву і особливо Савеннських гір довго зберігалися вільні общини, які
займалися скотарством. Крім того, на Півдні рано почали виникати міста,
сприяючи швидкому розкладу феодальних відносин. У цьому відношенні пів-
деннофранцузькі міста нагадували північноіталійські міські республіки.
На Півдні існували і свої місцеві ди¬
настії і про Капетингів там мало що зна¬
ли. Герцоги Аквітанські титулувалися
$ «герцогами усієї Аквітанської монархії»,
прирівнюючи себе до королів, а церемо¬
нія їх коронації точно повторювала коро¬
лівську. Герцоги Гасконські називали свої
володіння «королівством» і заперечували
всілякий зв'язок з Капетингами, ведучи
самостійну зовнішню політику.
У Бургундії ж не склалися народнос¬
ті, подібно провансальській, оскільки у
процесі розпаду Каролінгської імперії
вона розділилася на дві частини. Області по Соні і Луарі ввійшли до складу
Північної Франції і утворили герцогство Бургундське, васально залежне
від французького короля, де панував бургундський діалект північнофран-
цузької мови. Усі інші території (майбутні Франш-Конте, Савойя, Дофіне,
Прованс, правий берег Рони і західна частина май¬
бутньої Швейцарії) стали спочатку частиною дер¬
жави Лотаря, а потім утворили два бургундських
королівства - Верхнє і Нижнє, які в 1032 - 1034 pp.
номінально ввійшли до складу Німецької імперії.
Неоднорідними у мовному відношенні були об¬
ласті правого берега Рони. У Форезг, західній части¬
ні Ліонне і в Віварі розмовляли провансальською
мовою, в східній частині Ліонне - діалектом північ-
нофранцузької мови. Франш-Конте, Савойя, Дофі¬
не й альпійські області мали свої діалекти, які виді¬
лялися в особливу групу південно-східних діалек¬
тів під назвою франко-провансальських.
Таким чином, у мовному відношенні Бургундія
була своєрідною територією, де межували і змішу¬
j-- S
Корона Гунольда,
герцога Аквітанського
Герб Бургундських
герцогів

Лекція 10 Франція IX — XI ст.
валися діалекти двох названих французьких народностей. Була самостій¬
ною Бургундія і в політичному відношенні. А в герцогстві Бургундському з
1031 р. утвердилася молодша гілка Капетингів, що сприяло збереженню
герцогства в складі Північної Франції.
Політичній роздробленості держави сприяли й інші фактори. Так, ве¬
ликі феодали отримали право карбувати монету і вершити суд у межах
підвладних територій. Наприкінці IX ст. у Франції в обігові знаходилося
більше 200 видів монет різного номіналу. У великих феодалів було також
право оголошувати війну й укладати мир. Вони вважали короля лише пер¬
шим серед рівних перів (з лат. «pares» - рівні) і досить часто воювали з
королем, що узаконювалося феодальним звичаєм. Тому французький ко¬
роль до IX ст. був незрівняно слабшим за своїх васалів - герцогів Норманд¬
ського, Бургундського, Аквітанського. Вони підкорялися королю лише тоді,
коли самі цього хотіли. Під Парижем стояли феодальні замки, власники
яких боролися з королем, тож королівському посильному не можна було
безпечно проїхати навіть з Парижа до Орлеана.
ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ ФРАНЦІЇ В IX - XI ст.
Першим Капетингам довелося затратити більше століття для зміцнен¬
ня центральної влади. З історії відомий факт, що один з перших Капетингів
наймався за гроші на військову службу до нормандського барона, а іншого
разу пограбував італійських купців, які проїжджали через його володіння.
Таким було становище короля в його власному домені.
Реальна влада перших Капетингів була вкрай незначною і, по суті, про¬
стягалася лише на невелику територію їхніх безпосередніх володінь (домен
короля), тобто на розорені і порівняно невеликі за масштабами землі по серед¬
ній течії рік Сени і Луари. Територія королівського домену простягалася з
півночі на південь вузькою смужкою, що називалася Іль-де-Франс («Острів
Франція»), Але навіть у межах цієї невеликої території перші Капетинги не
були повними господарями. Інші феодали, які населяли Іль-де-Франс, не
бажали підкорятися їхній владі і, спираючись на
свої замки, розбишакували на дорогах.
Така ж ситуація продовжувалася і при на¬
ступних Капетингах - Робертг Благочестивому
(996 - 1031 pp.), Генріхові І (1031 - 1060 pp.) і
Філіппг І (1060 -1108 pp.). Нас особливо цікавлять
дві останні особистості, пов’язані з українською
історією. Саме Генріх І одружився на дочці київ¬
ського князя Ярослава Мудрого Анні, яка віді¬
грала важливу роль у французькій історії. Анна
народила французькому королю трьох синів -
Філіппа (1053 р.), Робера і Гуго, а після смерті
свого чоловіка (1060 р.) стала регентшею мало¬
Печатка
Ярослава Мудрого

Історія середніх віків
Анна — королева Франції
та її герб
літнього сина Філіппа І і королевою Франції, за¬
провадивши традицію клятви французьких пра¬
вителів на Євангелії. І французькі королі впро¬
довж декількох століть клялися на Євангелії, на¬
писаному старослов’янською мовою.
Проте в особистому житті Анна пережила гли¬
боку трагедію. Вона не кохала свого чоловіка, а
закохалася в непримиренного ворога Генріха І,
мужнього, стрімкого, відважного дворянина Рау¬
ля де Валуа на прізвисько «Диявол» (за неповагу
до церкви). Про цей зв'язок стало відомо папі Ми-
колаю. До нас дійшло 4 листи його до Анни, три з
яких написані з похвалою до королеви, а в остан¬
ньому папа вимагав припинити полюбовні стосун¬
ки з Раулем. На той час авторитет папи був настіль¬
ки великим, що Анна послухалася його рекомен¬
дацій і припинила стосунки з де Валуа. У житті
Анни розпочалися «чорні» роки: помирає батько
(1054 p.), від серцевого нападу чоловік (1060 p.),
одружується Рауль (правда лише на два роки).
Всупереч франкським законам, 27-річну Анну при¬
значають опікункою Філіппа І до його повноліття (тоді
йому було лише 7 років). Проте невдовзі вона тимча¬
сово відмовляється від влади і дає про себе знати у
помісті св. Вінцента, керуючи країною на відстані. За
цей час вона вінчається з Раулем, але їхнє подружнє
життя було не тривалим: Рауль швидко помер, напев¬
но, від колишніх ран. Анна ж відходить від державних
справ, і Філіпп І стає одноосібним правителем. Але
київське Євангеліє ще впродовж багатьох століть на¬
гадувало французам про мудру київську красуню Анну.
А далекими спадкоємцями її молодшого сина Гуго вва¬
жають відомого філософа Ф.Бекона і автора еволюцій¬
ної теорії походження людства Ч. Дарвгна. Можливо,
пристрасті матері були успадковані і Філіппом І, якого
за позашлюбні зв’язки з Бертрадою де Монфор папа
відлучив від церкви.
Між французькими феодалами не припинялися міжусобиці ще трива¬
лий час. Вони мстили за образи і здійснювали ворожі наїзди. Це вважалося
особливим правом приватної війни. Жодним з прав так не дорожили, як
правом війни. Кожен феодал міг оголосити війну рівному собі, і в цій війні
брав участь не тільки він один, але й його родичі та друзі, оскільки їхня
честь теж була принижена. Таким чином, чвари дрібних власників нерідко
ставали причиною війни, що охоплювала великі території. Французькі ко¬
ролі намагалися обмежити ці війни законодавчо: визначили осіб, які могли
Французький
королівський
прапор

Лекція 10 Франція IX — XI ст.
брати участь у такій війні; ступінь споріднення, який давав право на участь;
терміни, раніше яких не можна було розпочинати воєнні дії, тощо. Такі
терміни називалися «сорокаденними». Крім того, необхідно було завчасно
повідомити суперника, щоб він встиг підготуватися до війни.
Постійні війни між феодалами пояснювалися перш за все намаганням
розширити свої володіння і збільшити розміри ренти. Рицар, який не міг
організувати великої військової кампанії, організовував засідку в лісі, яру¬
зі, на небезпечному переїзді і підстерігав суперника чи нападав на купців і
забирав собі частину їхнього товару.
Феодали готувалися до військової служби з дитинства. Спочатку сини
феодалів навчалися їздити верхи і володіти зброєю, а потім відправлялися до
свого сеньйора, ставали його зброєносцями і брали участь у військових похо¬
дах. З 15 років юнак ставав конюшим, зброєносцем (valet) рицаря - патрона і
повсюдно знаходився з ним, виконуючи обов’язки пажа. Під час битви він
стояв поруч з конем рицаря, тримав його щит, подавав запасну зброю. Після
цього юнака посвячували в рицарі (у віці 18-20 років). Ця церемонія бере поча¬
ток ще з язичницьких часів. Посвяченому вручали шпори і меч під час цере¬
монії, на якій були присутні родичі новоосвяченого рицаря і запрошені гості. У
християнському Середньовіччі передачу зброї здійснювали звичайно перед
битвою або після неї зі словами: «Во ім’я Бога, св. Михаїла і св. Георгія».
Військове навчання продовжувалося і в воєнний, і в мирний час. Війсь¬
кові вправи і полювання займали основний час феодалів. Імператори, коро¬
лі і великі феодали регулярно влаштовували змагання (турніри), під час
яких у присутності численних глядачів рицарі билися один з одним (двобої
або цілими загонами). У Франції в XI ст. з військових танців і учбових боїв
виник особливий вид боротьби: бійці виступали у турнірах попарно або
двома рядами один навпроти одного. Іноді рицарі лише демонстрували свою
майстерність: головне було утримуватися верхи і вибити тупим кінцем спи¬
са суперника із сідла. Але були і серйозні сутички, де вирішувалися питан¬
ня честі, тому інколи турніри переходили в жорстокі бої і закінчувалися
смертними випадками.
Як приз рицар-переможець отримував озброєння суперника, інколи ці¬
ною перемоги ставала втрата особистої свободи переможеного, яка викупо¬
вувалася грошовою сумою. Багато бідних рицарів таким чином заробляли
собі статок, переїжджаючи з од¬
ного замку до іншого, з турніру
на турнір. На турніри рицарі ви¬
ходили в шоломах, що закривали
обличчя. їх пізнавали за знаками
і малюнками на щитах або вели¬
кому прапорі, наприклад, по зо¬
браженню лева, дракона, павича.
Ці зображення (інколи старовин¬
ного язичницького походження)
передавалися з роду в рід і утво-	Битва	рицарів

Історія середніх віків
рювали герби. Складну науку розпізнавання гербів добре знали охоронці
турніру - герольди. Вони проголошували початок і завершення змагань, сла¬
вили переможців і зупиняли сутички. Змагання закінчувалися банкетами.
Усе це ще більше посилювало політичну роздробленість. Держава скла¬
далася з незалежних областей, а області - майже з незалежних великих
володінь. При цьому правителі областей і власники помість, не відчуваючи
над собою верховної влади, наказували, судили і воювали як господарі.
Король виступав як об’єднавчий центр лише під час боротьби із зовнішніми
ворогами. Поза королівським доменом влада перших Каролінгів була при¬
марною. У своїх замках феодали почували себе повністю незалежними і
безкарними. Взяти замок штурмом було надзвичайно важко, а тому облога
затягувалася на багато місяців, а інколи й років.
Процес виникнення замків був характерний усій Південно-Західній
Європі і отримав назву інкастелламенто (дослівно - озамкування). Влас¬
ники замків - шатсиїени - поступово зосереджували у своїх руках судово-
адміністративну владу над навколишнім сільським населенням, отримуючи
ще більшу незалежність від короля.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ФРАНЦІЇ
На IX - XI ст. у Франції припадає заключний етап феодалізації. Як і в
політичному устрої, так і в економічному розвиткові в країні виділялися
своєю специфікою північні і південні регіони. На півночі були сприятливіші
умови для розвитку сільського господарства, перш за все зернового. Це й
визначило провідну роль північних областей в економічному, демографіч¬
ному, а потім й політичному відношенні.
Найважливішим процесом в економічному розвиткові Франції X - XI
ст., що визначив плин усіх інших, був повільний, але безперервний прогрес
сільського господарства. Цей процес повніше й інтенсивніше проходив у
родючих областях північних районів Франції. Сільськогосподарські угіддя
півдня і сходу були меншими і переважали північ лише посівами виногра¬
ду, оливок, фарбувальних рослин.
Прогрес у сільськогосподарському виробництві особливо яскраво про¬
явився у значному розширенні посівних площ і покращенні сільськогоспо¬
дарських знарядь. Природно, що найвищою густотою населення відзнача¬
лися території з плодючими ґрунтами, а це приводило до подріблення се¬
лянських наділів. Тому оранка перелогу стала найпершою необхідністю і
для селян, і для сеньйорів (так звана внутрішня колонізація). У найгустіше
заселених північних регіонах вона розпочалася на початку IX ст. (Бургун¬
дія), а в інших - з XI ст. Спочатку об’єктами таких експансій ставали пере¬
логи і пустища, потім ліси, болота і морські узбережжя.
Розчистки проводилися силами общини, а монастирі для збільшення
культурних площ використовували своїх насельників і залежних селян. При
освоєнні нових земель виникали і нові поселення: на півночі вони називали¬
ся «нові села», а на півдні - «сховища».

Лекція 10 Франція IX XI ст.
Паралельно з розчисткою розвива¬
лася і агрокультура, перш за все три¬
пілля. Інколи, у залежності від родючо¬
сті ґрунтів, їхнього обробітку й удобрен¬
ня, регулярне трипілля поступалося міс¬
цем більш тривалим парам, а чергуван¬
ня озимих і ярових залежало від місце¬
вих умов. Покращувалися і обробіток
землі (чотириразова оранка), металеві
частини плуга. А з XI ст. з’явився новий
вид упряжі тяглової худоби - хомут для
Середньовічне село	коней,	який	витіснив з оранки волів і у
2-3 рази прискорив термін оранки.
Усі ці фактори привели до підвищення урожайності (на півночі урожай
пшениці сягав - сам 8). Покращився помел зерна, і підвищилася якість муки.
Саме в цей час міцно стає на ноги французьке виноградарство, завойовуючи
європейську славу: нові високоякісні сорти винограду давали високі врожаї.
Іншою особливістю економічного розвитку Франції стала поява нової
соціально-економічної сили - міст. Ще галло-римська епоха залишила у
спадок багато міст, особливо на півдні, але в період раннього Середньовіччя
вони занепали. І лише з X - XI ст. стали відроджуватися старі античні
міста: Париж, Бордо, Тулуза, Мен, Ліон, Марсель.
Збіг в часі двох процесів - прогресу сільського господарства і відро¬
дження міст - привели до нового суспільного поділу праці: відокремленню
ремесла від сільського господарства. Саме міста стають центрами ремісни¬
чого виробництва.
На X - XI ст. припадає перший етап розвитку французького середньо¬
вічного міста - період формування торгово-промислових центрів, що знахо¬
дилися на землях сеньйорів і під їхньою владою. Сеньйор зобов’язаний був
захищати місто, а це задания в X ст. було не з легких (навала арабів, угрів,
норманів). Але в XI ст., коли зовнішня небезпека зникла, на перший план
вийшло протиріччя між міщанами і сеньйорами. Особливо сильним воно
було на півночі і середземноморському узбережжі, де в XI ст. значних успі¬
хів досягли ремісниче виробництво і тор¬
гівля, виникли ринки і ярмарки. Сеньйо¬
ри ж ставали на заваді економічного роз¬
витку міст, оскільки з метою збагачення
підвищували цензи, ринкові мита, судові
штрафи, побори, пригнічували міщан.
Опір міщан проявлявся у різних фор¬
мах. Спочатку вони укладали грошові
угоди із сеньйорами. Взамін великої ра¬
зової суми сеньйор обіцяв не притісняти
міщан, не заважати вільному розвиткові
міст. Проте обіцянки свої сеньйори не
Жителі Франції

и®
Історія середніх віків
виконували. І тоді міщани розпочали переходити до інших форм боротьби.
Вони утворювали таємні союзи (комуни), члени яких були пов’язані прися¬
гою, з метою підготовки до збройної боротьби з сеньйорами.
Таким чином, у X - XI ст. у Франції сформувалися основні ознаки фео¬
далізму: велика феодальна власність на землю, васально-ленні стосунки,
соціальні верстви сеньйорів і залежних селян. Чисельне зростання і консо¬
лідація феодалів приводили до зростання їхнього авторитету і сили. Для
Франції характерним був і процес субінфеодацїг - передачі сеньйорами
частини своїх земель васалам. Цікавим видається і той факт, що до X ст.
общинні землі у Франції (пустища, ліси, луки, дороги, вигони) знаходилися
у спільному володінні сеньйора й общини, проте пізніше потрапили під вер¬
ховну власність сеньйора. І хоча селяни продовжували користуватися ними,
але вже за певні повинності.
СТАНОВИЩЕ ФРАНЦУЗЬКОГО СЕЛЯНСТВА
І ФОРМИ БОРОТЬБИ З ФЕОДАЛЬНИМ ВИЗИСКОМ
Незважаючи на панування феодальної власності на землю, селянські
аллоди продовжували існувати. Але основну масу французького селянства
складали кріпосні - серви, які знаходилися в поземельній, особистій і судо¬
вій залежності від власника сеньйорії. Як особисто залежний серв ніс 4
сервільних повинності:
1) шеваж (поголовний податок), правда, незначний за розміром;
2) формарьяж (шлюбний побор) - за укладання шлюбу з вільною люди¬
ною або сервом іншого сеньйора;
3) менморгп (право мертвої руки) - посмертний побор зі спадку. Його
походження досить цікаве. Часто людина, яка помирала і у якої не було
близьких родичів, залишала своє господарство пану. Якщо у такої людини не
було господарства, збирач податків відрубував руку померлого і приносив
пану. Звідси і пішла назва цієї повинності, яка згодом (після 819 р.) передба¬
чала за вступ у спадок сплату податку у вигляді найкращої голови худоби;
4) довільна талья (натуральні і грошові платежі на розсуд сеньйора).
Як спадковий держатель землі серв відробляв польову панщину (не
менше трьох днів на тиждень), будівельну і транспортну повинність, вносив
на тура	' (у той час ще незначних розмірів).
Судова залежність серва полягала в
тому, що він повинен був судитися у ку¬
рії (помісний суд) сеньйора, платив су¬
дові штрафи і побори.
Крім того, залежний селянин залучав¬
ся до виконання ринкових, мостових, па-
ромних, дорожніх повинностей і поборів.
Сеньйор володів також правом баналіте¬
ту («дрібнички»): монополією на помел
М. пишнії оаиа.іііч і	зерна	у	панському	млині,	випічку	хліба	у

Лекція 10
Франція IX — XI ст.
т
панській печі, вичавку винограду на панському пресі. За все це селянин зму¬
шений був платити натуральний чи грошовий податок додатково.
Збірники французьких звичаїв повідомляють також про численні без¬
глузді феодальні повинності, які не приносили власникам ніякої користі.
Наприклад, в одному помісті Східної Франції селяни зобов’язані були у
визначений час збиратися перед замком сеньйора і цілий день бити один
одного в груди, кривляючись і показуючи язика. В іншій місцевості селяни
повинні були привести власнику у визначений час яйце, поклявши його на
воза, запряженого вісьмома волами. У поселенні, що належало сім’ї Монма-
рансі, щорічно у визначений термін до господаря відправляли цирульника,
який повинен був його поголити, незалежно від місця, де знаходився пан.
Особливо почесне право феодального власника полягало в тому, що він мав
свою шибеницю перед замком.
У феодала було також право переслідувати кріпосного, якщо він поки¬
дав свою ділянку. Втікаючи, кріпак нерідко ставав церковною людиною або
шукав захисту на землі іншого сеньйора. Попередній власник відшуковував
його і насильно повертав.
Хоча визначити кількість сервів неможливо, але в X - XI ст. вони скла¬
дали більшість сільського населення. Меншу частину селянства у Франції
становили особисто вільні селяни - віллани, які знаходилися в поземельній
залежності від феодала, але не виконували повинностей, пов’язаних з осо¬
бистою залежністю.
Проте суспільне становище і рівень утиску кожного селянина визначався
цілим рядом факторів: розмірами, станом і юридичним статусом земельної
ділянки, яку він обробляв; його походженням; формою (чи формами)
залежності від власника; договірними зобов’язаннями, якщо такі були; міс¬
цевими звичаями й умовами тощо. Терміни «серв», «віллан», «колон», «віль¬
ний» та інші, які зустрічаються в тогочасних джерелах, відображають лише
загальні відмінності соціального характеру. Оскільки в умовах феодальної
роздробленості неможливо було провести уніфікацію правового статусу се¬
лянства навіть у межах окремого графства, не говорячи вже про масштаби
цілої країни, можна погодитися з думкою багатьох сучасних дослідників,
що називати французьких сервів крі¬
посними є вкрай некоректно, оскільки
серв був вільним у господарському від¬
ношенні, у пересуванні і сімейних від¬
носинах.
І все ж завершення феодалізації
франкського суспільства супроводжу¬
валося посиленням утиску безпосеред¬
ніх виробників. До старих повинностей
додаються нові: додаткові оплати, як
уже зазначалося, за користування
лісами, водоймищами, луками тощо.
Про селянські повинності у Франції	Французи	в IX - XI ст.

Історія середніх віків
свідчить лист абата Клюнійського монастиря: «Усім відомо, як світські
сеньйори утискають своїх невільних селян - чоловіків і жінок. Не задо¬
вольняючись звичними їхніми повинностями, вони постійно і немило¬
сердно виявляють претензії на саме їхнє майно разом із ними самими і на
самих їх разом з майном. І ось, понад встановлену міру, вони тричі, чотири
рази і скільки завгодно разів на рік добро їхнє розграбовують, безкінеч¬
ними службами їх притісняють і важкий нестерпний тягар на них наклада¬
ють, так що більшість вимушена покидати свою ділянку і втікати на чужи¬
ну». Зрозуміло, що це погляд духовної особи, яка хотіла показати, а можли¬
во, й зобразити в якомога темніших фарбах те, що діялося в світських
Проте саме побори феодалів і між¬
усобні війни робили життя селянина
вкрай небезпечним. До цього додавалися
регулярні неврожаї, голод, епідемії й інші
стихійні лиха, які забирали життя сотень
і тисяч селян.
Селянство протестувало проти такої
долі в різних формах. Найпоширеніши¬
ми були селянські втечі. Величезних мас¬
штабів вони досягли особливо під час
перших хрестових походів. Так, з надією
на повне визволення десятки тисяч се¬
лян взяли участь у першому хрестовому
поході, що завершився загибеллю біль¬
шості його учасників.
Вдавалися селяни і до рішучіших
методів. Так, у 997 р. у герцогстві Норман¬
дія спалахнуло селянське повстання,
докладно описане в хроніці Гійома Жу-
м’єжського, що збіглося з початком правління герцога Ргчарда II. Селяни
вимагали відновлення своїх колишніх прав на вільне і безкоштовне корис¬
тування общинними угіддями. Хроніст писав: «Селяни одностайно стали
влаштовувати у різних графствах Нормандії численні зібрання і постанов-
ляли жити по своїй волі, щоб і лісовими угіддями, і водними благами кори¬
стуватися за своїми законами, всупереч усім заборонам установленого пе¬
ред тим права. І щоб затвердити ці рішення, від кожного зібрання народу
обирали вони по два посланці, які передали б їхні постанови на затвер¬
дження загальних зборів усієї землі.
Коли герцог дізнався про це, він тут же направив проти них графа
Рауля з великим військом, щоб він мужицьку зухвалість усмирив і селян¬
ські зібрання припинив. І ось він, не зволікаючи з наказом, тут же захопив
усіх послів разом з деякими іншими і, відрубавши їм руки і ноги, відправив
скалічених до своїх, щоб утримати їх від таких (проступків. - В.Б.) і при¬
кладом своїм врозумити їх, щоб не відчули ще гіршого. Таким чином, най¬
Відправка селян на панщину

Лекція 10 Франція IX — XI ст.
П®
розумніші селяни поспішили припинити зібрання і повернулися до своїх
плугів». Хоча повстання жорстоко придушили, розміри поборів були дещо
зменшені.
У 1024 р. спалахнуло селянське повстання у Бретані. Як повідомляє
хроніка, селяни повстали «без вождів і зброї», але чинили серйозний опір
рицарським загонам, надісланим для їх придушення, оскільки діяли цілими
общинами.
Таким чином, селянські виступи жорстоко придушувалися, але опір селян
змушував феодалів не збільшувати повинностей. Виникали так звані «зви¬
чаї», що фіксували розміри повинностей і врегульовували відносини у се-
ньйорії, встановлювали більш-менш визначений рівень феодальної ренти.
КУЛЬТУРА ФРАНЦІЇ IX - XI СТ.
Ранньофранцузька культура розвивалася в першу чергу під впливом
фольклору галлів. Перші письмові пам’ятки французької літератури на¬
лежать до другої половини IX ст. Це були твори на релігійну тематику у
віршованій формі: «Кантилена про святу Євлалію» (кінець IX ст.), «Жи¬
тіє святого Леодегарія» (X ст.), «Страстг Христові» (кінець X ст.). Ці
твори, маючи в основі латинські джерела, відзначалися зрілістю поетич¬
ної форми.
У X ст. формується поетична традиція жонглерів - бродячих співців-
музикантів. Жонглери виступали на міських площах, у замках сеньйорів,
навіть у монастирях. Вони добре знали латинську літературу, військові піс¬
ні. Невідомим жонглером написаний у середині XI ст. знаний пам’ятник
французької літератури - «Житіє святого Олексія».
Одночасно (X ст.) з’являються перші епічні поеми - жести, тобто «пісні
про діяння». їх сюжети пов’язані з основними подіями VIII - X ст. - війнами
Карла Великого й інших Каролінгів. Виникли жести у дружинному середо¬
вищі північно-східних провінцій. їх творцями і виконавцями були жонгле¬
ри. Жести адресувалися на лише сеньйорам, але й міщанам і монахам.
Серед літературно-історичних творів слід виділити аннали, історії і
хроніки. Аннали висвітлювали історію окремих областей і називалися за
назвою міста, де створювалися. До таких належали Сен-Бертенські (дове¬
дені до 882 р.) і Реймські аннали (починаючи з 919 p.). Писали аннали і
окремі автори. У 919 р. розпочав свої аннали реймський канонік Флодоадр
(894 - 966 pp.) і довів їх до 965 р. Він же написав «Історію Реймської церк¬
ви» (до 948 p.). Його продовжувачем вважають монаха Ріхера (помер 998 p.),
який у своїй праці «Історія» з прокаролінгських позицій висвітлив події за
882 - 998 pp.
Центром капетингського літописання став Орлеан, де монах Еймогн (по¬
мер 1008 р.) розпочав «Історію франків», продовжену згодом у Сен-Дені.
Вона поклала початок «Великим Сен-Денійським хронікам», або «Великим
французьким хронікам»

Історія середніх віків
Місцеві хроніки писалися в Нормандії, Бургундії, Бретані. Єдиним дже¬
релом з ранньої історії Нормандії є праця каноніка Дудона «Про мораль і
діяння перших нормандських герцогів». Її продовжив монах Гійом Жум’єж-
ський («Історія норманів»). «Нантська хроніка» описує герцогство Бретань
за 570 - 1043 pp., а «Історія анжуйських графів» викладає історію графства
до середини XII ст. «Хроніка» Рауля Глабера (985 - 1047 pp.) присвячена
історії всіх бургундських земель.
У Франції найпослідовніше йшов процес формування романського мис¬
тецтва, у першу чергу архітектури, особливо монастирської. Монастирі тур¬
бувалися про будівництво мостів, прокладення нових і відбудову старих
доріг, уздовж яких стояли монастирські притулки і церковні дзвіниці.
Особливим явищем у романському зодчестві Франції були паломницькі
церкви. Південь і південний захід країни пересікали чотири дороги пілігри¬
мів. Усі вони сходилися за Піренеями у монастирі Сантьяго-де-Кампосте-
ла. Чотири великих собори визначали кожну з доріг: Сен-Мартен у Турі
(близько 1056 p.), Сен-Марсіаль у Ліможі (1053/63 - 1096 pp., обидва розі¬
брані), Сен-Фуа в Конці (1041/42 - близько 1130 pp.) і Сен-Сернен у Тулузі
(1075 - 1250 pp.). Планування будівель такого типу функціонально було
обумовлене безперервним рухом пілігримів, участю в службах перед чис¬
ленними вівтарями.
Найяскравіше риси зрілої романтики проявилися в архітектурі і мистец¬
тві Бургундії, Нормандії, Аквітанії і Провансу. Бургундські храми відріз¬
нялися ясністю планування, чіткою обумовленістю кожного компонента спо¬
руди. Класична для цього району компо¬
зиція романської церкви була створена
будівельниками Сент-Етьєна в Невері
(1063 - 1097 pp.). Храм має форму витяг¬
нутого латинського хреста, середній неф
вище бокових і включає три ряди: над
аркадою розміщений трифорій - вузька
закрита ззовні галерея над боковими не¬
фами, вище нього - вікна. Усі приміщен¬
ня були покриті склепіннями, циліндрич¬
ними у центрі, хрестоподібними по бо7
ках; середню частину перекривало вось¬
микутне зімкнене склепіння.
Апофеозом французької романтики
стало будівництво третьої церкви абатс¬
тва Клюні. Задум нової п’ятинефної церк¬
ви (почали будувати в 1088 р.) ставив за
мету створення будівлі, достойної монас¬
тиря, названого Другим Римом.
Таким був політичний, соціально-еко-
номічний і культурний розвиток Франції
Церква Сен-Сернен у Тулузі впродовж раннього Середньовіччя.

Лекція 10
Франція IX — XI ст.
Питання для контролю:
- Як відбувався процес утворення і формування Французького коро¬
лівства?
- Охарактеризуйте адміністративну роздробленість Франції.
- Визначте особливості політичного устрою Франції IX - XI ст.
- З’ясуйте роль Анни Ярославни у французькій історії.
- Проаналізуйте процес соціально-економічного розвитку ранньо¬
середньовічної Франції.
- Опишіть становище французького селянства і висвітліть основні
форми боротьби за фіксацією феодальних повинностей.
- Розкрийте характерні риси ранньофранцузької культури.

НІМЕЧЧИНА
їх - початку хм ст.
жерельна база ранньосередньовічного періоду розвитку Ні¬
меччини, як і інших європейських країн, не досить широка.
Джерела з економічної проблематики представлені «Кни¬
гою про обробіток городів» абата Райхенау Валафрида Стра¬
бона (середина IX ст.), збірником Бенедикта Левіта, складеним 850 р. майн-
цьким дяком, збірником формул імперської канцелярії 830 p., саксонськими
капітуляріями IX ст. тощо. Виділяємо також «Книгу феодів», або її ще
називають Ломбардським феодальним правом, прийнятим у Німеччині як
закони. Вона розкриває феодальну ієрархію, васально-ленні відносини, се¬
лянські повинності в Німеччині і землях Північної Італії, завойованих у
результаті походів німецьких імператорів.
Серед перших місцевих монастирських анналів з історії Німеччини ви¬
ділимо Фульдські (Anales Fuldenses), доведені до 901 р. Друга частина їх (до
863 р.) складена духівником Людовіка Німецького Рудольфом. Автор за¬
кликає місцевих правителів до об’єднання Німеччини. Наступні частини
анналів - до 882, 887 і 901 pp. були написані в Майнці, Фульді і Баварії.
Вони розкривають зв’язки німецьких земель із східними і північними сусі¬
дами: західними слов’янами, Данією, Угорщиною тощо. Місцеві аннали ві¬
дображали не лише звичаєве право, але й «служиле» і «ленне» право. Вони
розкривали відносини всередині феодальної верстви, стосувалися «мініс-
теріалів» (нижчих рицарів), які з XI ст. оформляються в окремий стан.
Особливо слід зупинитися на такому виді джерел, як закони про земсь¬
кий мир, що встановлювали покаральні або попереджувальні заходи проти
кровної помсти, феодальних війн, карних злочинів. Поступово вони пере¬
творювалися в карні закони. Найстаріший закон про земельний мир вида¬
ний 1103 р. терміном на 4 роки. Постанову під назвою «Могунтинський
імперський мир» підписав німецький імператор Генріх V у м. Майнц.
Для політичної історії Німеччини X - початку XII ст. основними є аннали,
хроніки і біографії, хоча через феодальну роздробленість єдиного літописан¬
ня не було. Оскільки в X ст. провідна роль належала Саксонії, саме тут
з’явилися перші аннали. Давня історія саксів часів Генріха І і Оттона І ви¬
кладена у творі ченця Корвейського монастиря Відукінда «Діяння саксів»,
присвяченому дочці Оттона І Матильді. Перша книга описує війни Карла
Лекція
11

Лекція 11
Німеччина IX — початку XII ст.
Великого, боротьбу з тюрингами і слов’янами, друга охоплює період 936 - 946
pp. (коронацію Оттона І, його зовнішню політику, придворні звичаї), а третя
(до 967 р.) містить дані про боротьбу з угорцями, греками і арабами.
Правління Оттона І добре висвітлене в праці єпископа Кремонського
Лгутпранда (920 - 972 pp.) «Відплата» («Antapodosis»), який, крім того,
виклав загальну історію Європи з 888 до 950 р. Ліутпранд знав грецьку
мову, був секретарем короля Беренгаргя II. У 949 р. як його посол побував у
Константинополі, але посварившись з королем, у 956 р. перейшов на служ¬
бу до Оттона І і отримав Кремонське єпископство. У «Книзі про діяння
імператора Оттона Великого» Ліутпранд описав діяльність німецького
імператора і подав багато даних про Візантію, Італію і Німеччину.
Історію саксонської династії розкрив єпископ Мерзебурзький Дітмар
(Титмар) (975 - 1018 pp.), член графського роду Вальбеків, який навчався в
Кведлінбурзі і Магдебурзі. Він хотів написати історію міста, але праця пе¬
реросла в історію Німеччини за часів правління саксонської династії, що
містить також дані про заельбських слов’ян, поляків, чехів і русичів.
Відома також анонімна Швабська всесвітня хроніка, від якої зберігся
уривок, доведений до 1043 р. На її основі написана Вюрцбурзька хроніка,
що висвітлює період правління Генріха ПІ і Генріха IV.
У монастирі Райхенау чернець Герман Паралітик склав всесвітню хро¬
ніку, доведену до 1110 р. Її відзначає точна хронологія і спроба встановити
причинний зв’язок між подіями.
Селянське повстання в Саксонії 1074 р. і саксонські війни Генріха IV
описані в «Книзі про саксонську війну» («Liber de bello saxonico») мерзебур-
зького діоцеза Бруно, що є досить тенденційною. Автор хоче оправдати
повсталих феодалів, які обрали нового короля. А проімперська тенденція
виступає в анонімній «Поемі про саксонську війну».
Цікаві правові джерела з історії відносин імперії і папства у X ст. На¬
приклад, договір Оттона І з папою Іоанном ХП від 967 р. Пізніше ці закони
стали оформлятися як конкордати. А боротьба за інвеституру відображе¬
на в: декреті про вибори пап, прийнятому Латеранським собором 1059 p.;
«Дикті папи» - формулюванні Григорієм VII принципів папської влади;
постановах Вормського собору тощо.
З інших регіональних джерел важливим є «Діяння гамбурзьких єпис¬
копів» Адама Бременського, прибічника Генріха IV і друга архієпископа.
Адальберта, на замовлення якого і була написана ця праця. Автор описав
завоювання Карлом Великим Саксонії, її християнізацією, історію аріхєпис-
копства, заснування Гамбурга і Бремена. Вона доведена до 1072 р. і вперше
згадує про колонізацію норманами Північної Америки, прибалтійські пле¬
мена, шлях із «варяг у греки», повстання полабських слов’ян проти німців у
983, 1002 і 1066 pp.
У середині ХП ст. в Саксонії виникла перша віршована «Імперська хро¬
ніка» німецькою мовою. Хоча вона і втрачена, але такі хроніки належать до
народної творчості і відображають думки простого люду про політичну бо¬
ротьбу в Німеччині.

Історія середніх віків
Важливим джерелом є біографії єпископів і абатів (наприклад, Вілега-
да, першого єпископа Бремена; Ліутгера, першого Фризького єпископа;
Ансгара, першого єпископа Гамбурга).
Крім того, до нас дійшли клятви феодалів та їхні середньовічні девізи.
ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФЕОДАЛІЗАЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ
Німеччина виділилася зі складу Каролінгської імперії в результаті її
розпаду. Області на схід від Рейну за Верденським договором перейшли до
внука Карла Великого Людовіка Німецького і отримали початкову назву
Східно-Франкське королівство (Francia orientalis). На престолі нового коро¬
лівства змінювали один одного нащадки Каролінгів. Вони то сперечалися з
правителями Західно-Франкського королівства, то допомагали їм. А один із
«східних» Каролінгів - Карл III (876 -
888 pp.) - був запрошений і на західно-
франкський престол. Підкоривши собі
згодом і Північну Італію, він на корот¬
кий час об’єднав усі землі Карла Вели¬
кого. Як Карл III, так і деякі інші прави¬
телі Східно-Франкського королівства
відправлялися в походи на Рим, щоб, за
традицією Карла Великого, отримати
там імператорську корону.
Історія Німеччини в Середні віки відрізнялася істотно від історії країн
Західної Європи, які раніше входили до складу Римської імперії. Сама те¬
риторія Німеччини не входила в Римську державу, і вплив римських по¬
рядків на її розвиток був незначним. Соціально-економічні умови не сприя¬
ли тут державній централізації.
До початку X ст. до складу Німеччини входили такі племінні герцогс¬
тва: Саксонія і Тюрингія (між притоками Рейну і Ельбою), Франконія (по
Майну і середній течії Рейну), Швабія (по верхній течії Дунаю і Рейну, а
також його притоки Неккара) і Баварія (по середній течії Дунаю і його
притокам, на схід від річки Лех). У першій половині X ст. до них була
приєднана ще й Лотарингія, розміщена на захід від Рейну, по верхній .і
середній течії цієї ріки, а в 1032 р. - і королівство Бургундія. На північний
захід від Саксонії знаходиться споконвічна область розселення фризів (Фри-
зія, або Фрисландія). Усі ці герцогства значно відрізнялися одне від одно¬
го племінним складом населення, мовою і рівнем розвитку економічних
відносин.
Якщо на півдні і особливо заході країни (перш за все у Лотарингії),
тобто областях з політичним римським і каролінгським спадком процес со¬
ціального розшарування і феодалізації до X ст. зробив певні успіхи, то в
більшості інших земль (особливо Саксонії, Фрисландії, приальпійських ра¬
йонах) зберігалися архаїчні, слабо диференційовані відносини, тому процес
Монета Людовіка Німецького

Лекиія 11
Німеччина IX — початку XII ст.
феодалізації в Німеччині йшов повільніше, ніж у Франції з таких причин:
1) розклад родового ладу відбувався без істотного впливу на нього рим¬
ських соціально-економічних порядків;
2) процес узалежнення селян ішов досить нерівномірно. Поряд із села¬
ми, де община повністю потрапляла під владу великих землевласни¬
ків, були поселення, де проживали дрібні феодали, закріпачуючи лише
окремих її жителів. Зберігався значний відсоток вільних общинників,
не втягнутих у феодальні відносини.
Хоча у сільській общині виокремлювалися середні і великі аллодисти,
вони ще не стали у повній мірі феодальними власниками, оскільки не вико¬
ристовували ще працю залежних селян.
Земля в населених пунктах поділялася на декілька чотирикутників
(т. зв. конів), які ділили на смужки. Селянин-общинник володів смугою в
кожному коні (черезсмужжя). Цей селянський наділ називався гуфою, а
двір із садибою селянина - мансом. Ліси, водоймища, пасовища, пустища
знаходилися ще в общинному володінні. Але община-марка переживала
стадію внутрішнього розкладу. Аллод давно утвердився в общині.
І все ж таки процес феодалізації в Німеччині не був завершений, і це
вплинуло серйозним чином на політичну організацію держави, що прояви¬
лося у такому:
1) великі феодали не мали ще апарату позаекономічного примусу;
2) у багатьох областях зберігалася стара племінна судова і військова
організація;
3) не склалася і феодальна ієрархія.
Існування названих вище герцогств уповільнювало формування ран¬
ньофеодальної держави у Німеччині. А це вело до збереження племінної
роз’єднаності, що гальмувала історичний розвиток Німеччини.
ВИНИКНЕННЯ РАННЬОНІМЕЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ
І ЦЕРКОВНА ПОЛІТИКА ОТТОНА І
Східнофранкські правителі досить вдало захищали кордони країни від
набігів вікінгів, проте поява у Подунав’ї кочових племен мадяр (угорців),
які розгромили Великоморавську державу, змусила германські герцогства
думати про об’єднання. До того ж 911 р. припинила існування династія Ка-
ролінгів у Східно-Франкському королівстві і королем вперше обрали пред¬
ставника місцевого знатного роду франконського герцога Конрада І (911 -
918 pp.). Але він наштовхнувся на рішучій опір більшості інших герцогів,
зазнав поразки у боротьбі з ними і помер.
Боротьба між герцогами тривала і після смерті Конрада. Королем май¬
же одночасно обрали герцогів найсильніших, але різних за рівнем розвитку
територій - Генріха Саксонського і Арнульфа Баварського. Врешті корона
залишилася за саксонським герцогом, але йому довелося відмовитися від
будь-якого втручання у баварські справи.

Історія середніх віків
Незважаючи на сепаратизм герцогів, у Німеччині вже існували переду¬
мови для посилення королівської влади. І в першу чергу вони корінилися у
незавершеності процесу феодалізації:
- у зміцненні королівської влади були зацікавлені численні середні і
великі аллодисти, яким потрібна була допомога у захопленні общин¬
них земель і підкоренні вільних общинників;
- підтримки короля потребували монастирі і єпископи для розширен¬
ня своїх володінь;
- політичного об’єднання вимагали і зовнішні обставини: набіги норма-
Ці об’єктивні передумови для посилення коро¬
лівської влади були використані королем Саксонсь¬
кої династії (919 - 1024 pp.), а саме з коронування
Генріха І Птахолова (919 - 936 pp.) прийнято почи¬
нати історію німецького королівства.
Саксонська династія,
(Людольфінги — Оттони),
Людольф, герцог Саксонії
(+866 р.)
герцог Саксонії
(+912 р.)
Генріх І
(919 - 936 pp.)
Оттон Великий
(936 - 973 pp.,
імператор з 962 р.’
Генріх,
герцог Баварський
Бруно,
єпископ Кельнський
Оттон II	Генріх	Сварливий,
(973 — 983 pp.,	герцог	Баварський
імператор з 967 р.)
Оттон III
(983 - 1002 pp.,
імператор з 996 р.
Генріх II
(1002 - 1024 pp.,
імператор з 1014 p.*

Лекція 11-
Німеччина IX — початку XII ст.
Спочатку королівство називалося Тевтонським, від назви одного з дав¬
ньогерманських племен II ст. до н.е. - тевтонів, перенесеної згодом на всіх
жителів середньовічної Німеччини, бо від слова тевтони пішла назва німців
- Тeutschen, або Deutschen, а звідси й назва сучасної Німеччини Deutschland.
Генріх І зумів встановити в країні відносний спокій після десятиліть
безкінечних чвар, йдучи на компроміс з німецькою знаттю. Щоб підкресли¬
ти свою близькість до неї, він навіть відмовився від звичайного для франк¬
ських королів церковного помазання на царство і коронації, що піднімали
«помазаника Божого» над усіма людьми в його королівстві. Саме при під¬
тримці знаті Генріх І черговий раз підкорив собі розвинуту й багату Лота¬
рингію. Він налагодив непогані стосунки з церквою, об’єднав знать для бо¬
ротьби з угорцями і провів військову реформу. Ним була створена важко-
озброєна кіннота в основному як особисто залежних від короля чи герцогів
людей і побудована ціла система бургів на кордоні Саксонії і Тюрингії. Це
дало змогу Генріху І отримати першу перемогу над угорцями у 933 p., а
його син Оттон І (936 - 973 pp.) у 955 р. у битві на річці Лех поблизу Аусбур-
га завдав угорцям нищівної поразки, після чого їхні напади на Німеччину
припинилися.
Незважаючи на успіхи у боротьбі із зовніш¬
німи ворогами, становище королівської влади за¬
лишалося не стійким. Племінні герцоги визнали
за Генріхом королівський титул лише після того,
як він відмовився від усілякого втручання в їхні
внутрішні справи. Оттон І вирішив розірвати з
традиціями батька, уже починаючи зі своєї під¬
креслено урочистої коронації в Аахені. Спроби
позбавити самостійності герцогів призводили до
бунтів і виступів. Для приборкання сепаратист¬
ських тенденцій необхідно було створити апарат
примусу, здатний бути надійною опорою коро¬
лівської влади. Цю задачу Оттон І намагався ви¬
рішити при допомозі союзу з церквою, яку хотів
поставити на службу державі.
Матеріальною базою союзу короля і церкви стали обширні земельні v
дарування церковним інституціям. Більшість таких роздач припадає на
правління Оттона І і Оттона П. Земельні роздачі церкві супроводжувалися
наданням їй широких політичних прав стосовно всіх, хто займав ці землі.
Церква перетворюється у великого феодального власника-імуніста, бо на
території церковного округу заборонявся будь-який суд, крім церковного,
що вирішував і кримінальні справи. Церковні ж заклади перетворилися у
важливі виконавчі органи влади.
Щедрими дарами церкві німецькі правителі зовсім не підривали мате¬
ріальної основи власної влади. Допоки королі могли розпоряджатися вищи¬
ми церковними посадами на власний розсуд, вони могли використовувати
усі ресурси церкви собі на службу. Ці ресурси за рахунок нових дарувань
Королівська печатка
Генріха І

Історія середніх віків
постійно зростали, оскільки церковне майно, на відміну від світського, не
могло ділитися між спадкоємцями, а значить і дробитися. Надаючи церкві
земельні володіння і політичні права, Оттон І намагався перетворити церк¬
ву у послушне знаряддя своєї політики і влади. Землі ці лежали головним
чином у найнаселенішій західній частині Німеччини, вздовж торговельного
шляху до Рейну.
Усі єпископські і абатські посади знаходилися у фактичному розпоря¬
дженні короля. Духовенство лише висувало кандидатів, а затверджував їх
король. Таким чином, канонічне обрання не від¬
мінялося, але ставало простою формальністю.
Вступаючи у володіння землями та замками,
церковний сановник (прелат) складав королю
васальну присягу і отримував від нього інвес¬
титуру посохом і перснем. Коли посада єпис¬
копа чи абата залишалася вакантною (через
смерть, відсутність сім’ї, дітей) всі прибутки з
їхніх земель йшли королю, який не поспішав
заміщати їх.
Церковні сановники залучалися королем до
несення адміністративної, судової, дипломатич¬
ної і військової служби. Духовенство зобов’я¬
зане було виставляти королю військові загони,
інколи навіть очолювати їх, доставляти прові¬
ант або харчувати з запасів замку почет коро¬
ля і військо. Вище духовенство, поступивши
на королівську службу, переймало феодальні
звичаї. Нрелати жили як великі сеньйори. По¬
чинаючи з Оттона II, єпископи стали отриму¬
вати навіть графські титули.
Така церковна організація, поставлена на службу королю, стала його
головною опорою і отримала назву «імперської церкви» (Reichskirche).
ІТАЛІЙСЬКА ПОЛІТИКА НІМЕЦЬКИХ КОРОЛІВ І УТВОРЕННЯ
«СВЯЩЕННОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ»
Церковна політика Оттона І знайшла своє логічне завершення в праг¬
ненні королівської влади встановити контроль над папством. Підкорення
папства пов’язувалося з планами завоюванням Італії, відродження імперії
Карла Великого і традицією коронування франкських правителів у Римі.
Підтримували у реалізації цих задумів Оттона І німецькі феодали, які ба¬
чили в італійській політиці короля засіб збагачення за рахунок пограбуван¬
ня багатих італійських земель. Крім того, Оттон І був зацікавлений встано¬
вити владу над Римським папою з метою закріплення свого панування над
духовенством всередині самої Німеччини. Багато феодалів Південної Німеч¬
Оттон І з дружиною Едітою

Лекція 11
Німеччина IX — початку XII ст.
чини ще з часів походів Пипіна Короткого і Карла Великого мали у Північ¬
ній Італії (Ломбардії) залежні від них земельні володіння. Полегшувала
виконання планів Оттона І роздробленість Італії.
Під час першого походу за Альпи у 951 р.
Оттон І не зміг досягти Риму, але зате звільнив з
ув’язнення законну спадкоємицю італійського ко¬
ролівства, одружився з нею і прийняв титул ко¬
роля лангобардів.
Папство так само, як і королівська влада, ослаб¬
ло. Папи роздавали вотчину св. Петра сеньйо¬
рам. Власники ж великих помість Рима почали
ставити на папський престол своїх родичів, особ¬
ливо молодших синів. Між родичами сеньйорів
виникали жорсткі усобиці. Одних	пап скидали
суперники, інші самі брали участь	у вбивствах.
Наприкінці X ст. судили навіть одного з помер-
Корона германських лих пап: вороги вирили його труп із	могили і ки-
імператорів	нули у Тибр. Якогось з пап у X ст.	зарізали, ін¬
шого задушили у в’язниці, третій вбив двох своїх суперників; його самого
вбили біля підніжжя старої імператорської статуї на Капітолії. Папами ста¬
вали світські люди, любителі полювання і п’янок; один із сеньйорів привів
на папський престол свого сина, 12-річного хлопчика.
Новий Римський папа Іоанн XII, знаходячись у
скрутному становищі, звернувся у 951 р. до Отто¬
на І, і той, не зустрічаючи опору, пройшов через
усю Італію і вступив у Рим. На початку 962 р. От¬
тон І був урочисто проголошений імператором у
«вічному місті». Але перед цим він визнав претен¬
зії папи на світські володіння в Італії, а їхнім вер¬
ховним сеньйором проголошувався німецький ім¬
ператор і вводилася особлива обов’язкова присяга
папи імператору. Ця церемонія виглядала так. У
Римі короля зустрічали народ і духовенство. Біля
сходів собору св. Петра він спішувався і піднімався
на паперть, де його очікував папа. Король давав
клятву охороняти церкву і цілував у папи ноги. Обидва вони ставали на
коліна при вході на круглий камінь, вмонтований у підлогу, і король про¬
голошував Символ віри. У папській ризниці він одягав церковне вбрання,
і папа служив з ним обідню. Після Євангелія читалася молитва: «Господи,
Ти створив Римську імперію для поширення Євангелія вічного царства
Твого. Даруй небесну зброю служителю Твоєму, нашому імператору». По¬
тім папа одягав королю золотий перстень, опоясував його мечем і увінчу¬
вав короною Карла Великого.
Так, у 962 р. виникла «Священна Римська імперія» (хоча сама назва
з’явилася в XII ст.), до складу якої входили Німеччина, Північна і частина
Імператорська печатка
Оттона І

Історія середніх віків
Середньої Італії, деякі слов’янські зем¬
лі, Південна і Південно-Східна Фран¬
ція. Створена імперія була неміцним
аморфним об’єднанням, зате гальму¬
вала процес утворення національних
держав. Імператорський титул і пре¬
тензії на світове панування були пе¬
репоною в першу чергу централізації
Німецької держави. Починаючи з От¬
тона І, німецькі імператори більшу ча- Монограма Оттона І Великого
стину часу проводили в Італії, налаго¬
джуючи там стосунки з папою, беручи участь у чварах з італійськими фео¬
далами, марно намагаючись підкорити собі цю країну.
Оттон II (973 - 983 pp.) намагався продов¬
жити політику свого батька, але результати
були менш вдалими. Зробивши спробу підко¬
рити південь Італії, він зазнав нищівної пора¬
зки від арабів і ледве уник візантійського по¬
лону (982 p.). Стосунки німецької і візантійсь¬
кої імперії не відзначалися стабільністю: во¬
рожнеча чергувалася зі спробами укласти союз.
Так, Оттон І добився для свого сина - майбут¬
нього Оттона II руки візантійської принцеси
Феофани, але порфирородної, тому не мав пра¬
ва на константинопольський престол. Після
смерті чоловіка, який помер у віці 28 років від
хвороби кишечника, Феофана впродовж 7 ро¬
ків майстерно управляла імперією під час ма-
лолітства свого сина - майбутнього Оттона III
(983 - 1002 pp.), який за народженням мав і
саксонську, і грецьку кров та отримав блиску¬
чу на той час освіту. Після повноліття він отри¬
мав корону в Римі і вперше в історії возвів на
папський престол німця - Григорія V. Оттон
III мріяв про відродження єдиної європейської держави з центрами у Римі,
Аахені і навіть Константинополі. Його постійною резиденцією став Рим, на
місці, де колись розміщувався палац римських імператорів. Римських пап
Оттон III поставив під прямий і постійний контроль, тому не підтвердив
привілеїв, отриманих Апостольським престолом від Пипіна Короткого й
Оттона І, назвавши навіть фальшивкою «Константинів дар». Після смерті
Григорія V імператор призначив папою під іменем Сильвестра II свого вчи¬
теля і старшого друга вченого Герберта з Орильяка.
«Священну Римську імперію» Оттон III уявляв собі як сукупність само¬
стійних християнських королівств, підкорених владі єдиного імператора.
Політичні проекти Оттона III не зустрічали підтримки німецьких феодалів.
Табличка із зображенням
Оттона І, його дружини
і сина Оттона II

Лекція 11 Німеччина IX — початку XII ст.
Чужою вона була й італійцям: італійським нобілям і духовенству. Врешті-
решт у Римі організували змову, Оттон III утік з міста і швидко у віці 22
роки помер від малярії, не залишивши спадкоємців.
Королівська корона перейшла до представника бокової гілки Саксонсь¬
кої династії Генріха II (1002 - 1024 pp.), якому були зовсім чужими роман¬
тичні політичні фантазії свого попередника.
АГРЕСІЯ ПРОТИ ПОЛАБСЬКИХ СЛОВ’ЯН
І ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕСУ ФЕОДАЛІЗАЦІЇ В НІМЕЧЧИНІ
Крім агресії на італійські землі, з середини IX ст. розпочинається акти¬
вна загарбницька політика німецьких феодалів на Схід, спрямована проти
слов’ян. Вона обумовлювалася намаганням феодалів розширити свої
земельні володіння і збільшити кількість підкорених і залежних людей.
Завойовницьку політику підтримувала і церква, розраховуючи християні¬
зувати сусідні території.
На східних кордонах Німеччини від Балтики до Адріатики проживали
слов’янські племена. Найнебезпечнішим був кордон між саксами й ободри-
тами, які часто спустошували землі один одного. Ще Генріх І організував
великий похід на полабських слов’ян (929 р.) і обклав даниною серболужи¬
цьку групу слов’ян, лютичів і ободритів. Проте в іншому вони зберегли
свою самостійність: підкорялися своїм князям, жили за своїми звичаями.
Новий етап підкорення слов’ян розпочався за Оттона І. Після тривалої
боротьби він завоював племена, які жили між Ельбою (Лабою) й Одером
(Одрою) і включив їх до складу Німецької імперії. Оттон І організував на
слов’янському прикордонні ряд марок і розпочав активну християнізацію
слов’ян, створивши на їхніх землях ряд єпископств. Заради широкої місіо¬
нерської діяльності серед слов’ян-язичників Оттон І заснував і нове архі-
єпископство з центром у Магдебурзі, призначивши першим архієпископом
«єпископа русів» Адальберта, який у 961 - 962 pp. на запрошення послів
княгині Ольги їздив з місіонерською місією до Києва, але, розчарувавшись
у своїх надіях, вимушений був повернутися назад.
Насильницька християнізація слов’ян, впровадження важких форм да-^
нинних відносин приводили до неодноразових повстань пригнобленого на¬
селення. Так, наприкінці правління Оттона І (983 р.) заельбські племена у
результаті масового повстання звільнили свої землі, знищили усі церковні
заклади там і повернулися до язичництва. їм вдалося навіть розгромити
Гамбург. Після цього більш як століття всі спроби як німців, так і поляків
знову християнізувати ободритів і сусідні племена були безуспішними.
Оттон III, на відміну від свого діда, не намагався включити землі Схід¬
ної Європи в систему німецької церковної політики. За його згодою були
створені незалежні від німецьких прелатів архієпископства у Гнєзно й Ес-
тергомі. Набута церковна самостійність стала однією з важливих переду¬
мов створення незалежних держав відповідно у Польщі й Угорщині. Близь¬

Історія середніх віків
ким до Оттона III був місіонер Бруно Кверфуртський, який у 1008 р. від¬
правився проповідувати християнство печенігам і відвідав по дорозі Київ.
До середини XI ст. стійкий опір слов’ян привів до руйнації системи
марок і єпископств, а в 1055 р. лютичі завдали важкої поразки представни¬
ку нової, Франконської династії - Генріху III (1039 - 1056 pp.). Такого ж
краху зазнали спроби Генріха III завоювати Угорське королівство, а Чехію
йому вдалося поставити лише в номінальну залежність від імперії.
Для тогочасної Німеччини були характерні
повільні темпи розвитку феодальних відносин,
як уже відзначалося, проте впродовж X - XII
ст. в основному завершується процес феодалі¬
зації, втягування у феодальну залежність віль¬
них общинників. Важлива роль у цьому процесі
належала державі. Так, Генріх І, будуючи зам¬
ки і створюючи важкоозброєну рицарську кін¬
ноту, сприяв розшаруванню общинників (кін¬
нота відтісняла піше ополчення) і створював
центри феодального утиску (замки).
Таку ж роль відігравала і церковна політи¬
ка Оттона І. Розвиток імунітету на церковних
землях, розширення прав прелатів вели до втя-	Рицар
гування в процес феодалізації вільних общин¬
ників.
Проте розвиток феодальних відносин детермінізувався і глибокими внут¬
рішніми соціально-економічними зрушеннями в країні:
- вводиться трипілля;
- збільшуються площі орних земель шляхом внутрішньої колонізації;
- широкий розвиток виноградарства у південних районах;
- піднесення сільського ремесла тощо.
Торжество феодалізму вело до зникнення в структурі суспільства еле¬
ментів колишнього общинного устрою, хоча в джерелах зустрічаються ще
терміни варварських правд: вільні, літи, серви. У реальному житті за
кожним з цих понять стояли групи осіб різноманітного статусу. Особливо
істотна невизначеність поняття «вільний»: воно могло означати і світського
вотчинника, і дрібного самостійного аллодиста, і людину, яка заходилася у
слабкій формі залежності. Поступове зближення різних груп землеробсь¬
кого населення як за реальним правовим статусом, так і в свідомості сучас¬
ників відбувається у міру виділення і оформлення особливої верстви слу¬
жилих людей, які займалися лише військовою справою. Узагальнене по¬
няття «селянин» - rusticus, Ъаиег - з’явилося лише у XII ст.
Німецьке село являло собою досить строкатий соціальний організм, де
пліч-о-пліч існують і господарства, втягнуті в ту чи іншу форму залежності
від різних великих вотчин, центри яких могли знаходитися на значній від¬
стані від самого села, і володіння вотчинників (як правило, дрібних), які
вийшли з числа самих місцевих жителів, і двори самостійних землевласни¬

Лекція 11 Німеччина IX — початку XII ст.
ків і держателів, досить різних за своїм суспільним становищем. Відповідно
навіть факт проникнення вотчинних відносин у німецьке село ще не озна¬
чав підкорення села самій вотчині і її власнику.
Проте в село проникли усі види ренти, в тому числі і панщина (серв
виконував від 3 днів на тиждень до 6 тижнів на рік), хоча утиски селянства
в Німеччині були меншими, ніж у Франції.
Йшло формування і стану феодалів. Цікаво, що саме знатність у Німеч¬
чині приносила земельні багатства, а не володіння землею давало знатність.
З часом співвідношення між старою племінною знаттю і знаттю, яка з’явила¬
ся із середовища вільних на службі у короля чи герцогів, починає змінювати¬
ся на користь останньої. Поширюються васальні стосунки, складається ієрар¬
хічна структура суспільства, оформлюється феодальна
вотчина.
Утворення ранньофеодальної держави у X ст. віді¬
грало важливу роль у політичному об’єднанні німецьких
племен. Розпочався процес подолання племінної відокрем¬
леності, закладалися основи німецької народності. Саме в
X ст. термін «німці» (tiusch, tiutsche, deutsch) стає звич¬
ним для назви всього населення Німеччини без племінної
відмінності. А з 920 р. у документах з’являється назва
«Regnum Teutonicorum» (Королівство німців).
У міру розвитку феодальних відносин відбувалося зву¬
ження соціальної бази єдиної німецької ранньофеодаль¬
ної держави. Подолавши сепаратизм племінних герцогів,
королівська влада не могла успішно протистояти зрос¬
танню політичних домагань великих феодальних власни¬
ків. Допоки церква потребувала сприяння королівської
влади для розширення своїх володінь і зміцнення церков¬
ної вотчини, вона підтримувала королівську владу. Але
здобувши бажане, прелати, як і світські магнати, уже в
першій половині XI ст. все більше стають в опозицію до
центральної влади.
ПОЛІТИЧНА КРИЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XI СТ.
І ПОЧАТОК БОРОТЬБИ ЗА ІНВЕСТИТУРУ.
САКСОНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1070 - 1075 PP.
Перші королі нової Франконської династії (1024 - 1125 pp.) Конрад II і
Генріх ПІ намагалися зберегти позиції центральної влади, пристосувавши
її до нових соціальних умов.
Так, Конрад П, на противагу світським і духовним магнатам, намагав¬
ся опертися на численну верству дрібних феодалів. З цією метою він забо¬
ронив сеньйорам на свій розсуд конфісковувати лени васалів. Генріх ПІ
шукав зближення з чернецтвом нових монастирів, так званих «приват-
Майнцський
архієпископ
покладає корони
на германських

Історія середніх вік,
Салічна (Франконська) династія
Вернер,	Оттон	І	Великий
граф у Шпайєргау
Конрад Червоний,
герцог Лотарингський
(+955 р.)
Оттон,
герцог Каринтійський
Ліутгарда
Генріх,	Бруно
граф Шпайєрський	(папа	Григорій V,
(+999/1000 р.)	966	- 999 pp.)
Конрад II
(1024 - 1039 pp.,
імператор з 1027 р.)
Генріх III,
(1028 - 1056 pp.,
імператор з 1046 р.)
Генріх IV,
(1053 - 1106 pp.,
імператор з 1084 р.)
Євпраксія Всеволодівн
(Адельгейда,
+ 1109 р.)
Фрідріх І
Штауфен,
герцог Швабський
Агнеса
Генріх V,
(1098 - 1125 pp.,
імператор з 1111 р.)
них», які знаходилися у віддані окремих феодалів, виступаючи у ролі ї
ніх покровителів. Саме за Генріха III ранньосередньовічна держава дос
ла свого розквіту. Система імперської церкви діяла безвідмовно. Імпе
тор вважав себе намісником Христа на землі, а титул давав йому бла
дать священства. Rex et sacerdos (король і прелат) - формула, що відоб
жала уявлення про подвійний - світський і церковний - характер вла,

Лекція 11 Німеччина IX — початку XII ст.
Імператорський замок у Беларі,
побудований Генріхом III
Генріх III всіляко підтримував намаган¬
ня обновити і зміцнити церкву, в якій бачив
свою надійну опору. У 1046 р. він самовіль¬
но усунув трьох пап-суперників - ставле¬
ників різних груп італійської знаті - і по¬
ставив нового папу, німця за походженням.
Папи-німці, призначені безпосередньо імпе¬
ратором, правили в Римі з 1046 по 1057 р. і
зробили немало для оновлення церкви. Ні¬
хто тоді не передбачав, що посилена у ре¬
зультаті реформ Римська церква швидко
вийде з підпорядкування.
Проте ніякі дії німецьких імператорів не
могли запобігти політичній кризі, що стала
відчуватися вже в останні роки правління
Генріха III і швидко наростала у перші 15 років ца¬
рювання Генріха IV (1053 - 1106 pp.), коли король
був неповнолітнім. До 1062 р. регентшею була його
мати Агнеса, згодом архієпископ Анно Кельнський
нарешті, архієпископ Адальберт Бременський.
Причини глибокої кризи імператорської влади
полягали в першу чергу у соціальних зрушеннях,
що відбулися в самій Німеччині. Нова феодальна
знать, яка складалася із значної кількості впливо¬
вих сімейств, закріпила за собою великі землево¬
лодіння, як родові, так і отримані за службу. Саме
позиція нової знаті стала визначати успіхи чи не¬
вдачі німецьких імператорів. Німецькі світські фео¬
дали вступають у союз з папством, італійськими
феодалами і рядом міст. Справжнім випробуван¬
ням для імператорської влади стало саксонське
повстання і боротьба за інвеституру, що були по¬
в’язані між собою.
Готуючись до боротьби з великими німецькими
феодалами і папством, зміцнюючи свої позиції в
країні, Генріх IV намагався перетворити Саксонію, жителі якої уже давно
були незадоволені переходом королівської корони до династії з іншого гер¬
цогства, у королівський домен, щоб посилити матеріальну базу королівсь¬
кої влади. Він будував королівські фортеці (бурги) і за рахунок общинних
земель і земель аллодистів насаджував нові королівські вотчини. Створю¬
валися ленні держання королівських рицарів - міністеріалів - нижчої вер¬
стви феодального стану. Це приводило до втрати незалежності верстви
вільних селян - аллодистів.
Королівська політика повернення розкрадених великими феодалами
доменіальних земель у Саксонії викликала у 1070 р. повстання верхівки
Генріх IV зі скіпетром
і державою

Історія середніх віків
феодальної знаті, до якого почали приєднуватися вільні і залежні селяни,
які виступали за збереження вільної общини, проти перетворення їх у фео¬
дальну залежність. А коли володіння королівського домену підступили до
багатих сріблом гір Гарца, розпочався другий, масовий етап повстання (1073 -
1075 pp.). Колишній баварський герцог, керівник саксонських феодалів
Оттон Нордгеймський звернувся до селян з такими словами: «Король,
відбираючи у вас все, чим ви володієте, і марнуючи ваше майно на користь
прийшлих людей, наказує вам, абсолютно вільним від народження, стати
рабами нікому невідомих осіб». Вільне селянство боролося проти закріпа¬
чення, а залежне - проти збільшення феодальної ренти.
Хроніки відзначають, що на початку 1074 р.
вдома залишилися лише жінки і діти, повстав
народ «всіляких звань». Селяни руйнували ко¬
ролівські фортеці і господарсько-адміністратив-
ні центри королівських вотчин. Події набули за-
гальнонімецького масштабу. Повстання охопило
і сусідню Тюрингію. Це настрахало німецьких
феодалів, які почали шукати зближення з коро¬
лем і пішли на поступки (1074 p.). У вирішальній
битві при Лангензальці (1075 р.) феодальна сак¬
сонська кіннота покинула поле бою, залишивши
Монети Генріха IV напризволяще піше селянське ополчення. Ген¬
ріх IV безпощадно розправився з посталими
селянами, а зі знаттю уклав мир, призначивши Оттона Нордгеймського
намісником у Саксонії. Поразка селян прискорила перетворення вільних
саксів у залежних.
Іншим проявом політичної кризи 70-х pp. була жорстка і відкрита бороть¬
ба імператора з папством за інвеституру. Інвеститура - це акт призначення
і затвердження духовних осіб на посаді і в сані з пожалуванням земельних
володінь у феод. При цьому духовній особі вручалися перстень і посох як
символ церковної влади і скіпетр - як символ світської влади над землями,
що передавалися їй. Право інвеститури означало призначати і затверджувати
на посадах обраних духовенством єпископів і абатів.
Починаючи з Оттона І, імператори самі здійснювали інвеституру. Проте
з другої половини XI ст. Римський папа став заперечувати це право. У цій
боротьбі між імператорами та папами, що охопила всю імперію, вирішува¬
вся також цілий комплекс соціально-політичних питань:
- про верховенство у церковних справах імператора чи папи;
- про подальшу долю ранньофеодальної монархії в Німеччині;
- про основи політичного розвитку німецького феодального суспільст¬
ва;
- про відносини Німеччини і італійських областей імперії;
- про дальший розвиток міст Північної і Середньої Італії;
У цю боротьбу були втягнуті і верхи, і низи феодального суспільства
імперії.

Лекція 11 Німеччина IX — початку XII ст.
1
ЗАВЕРШЕННЯ БОРОТЬБИ ЗА ІНВЕСТИТУРУ
І КРАХ ЦЕРКОВНОЇ ПОЛІТИКИ НІМЕЦЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ
У боротьбі за інвеституру папство
знайшло підтримку у Клюнійському русі,
що виник ще в X ст. і отримав назву від
монастиря Клюні, заснованого у долині
р. Сони у Франції і підпорядкованого без¬
посередньо папі. Суворий статут цього
монастиря поширювався всіма монасти¬
рями Європи. Клюнійці, «чорні ченці», не
обмежувалися реформою монастирів.
Вони намагалися впливати на мораль нав-	„	_	т„
„ _	.	Будинок абатства в Клюні
колишніх людей. Важкі біди, голод, пого¬
ловні епідемії, військові спустошення і стихійні лиха викликали час від
часу у людей думки про близький кінець світу. Церковники, поділяючи ці
вірування, вимагали, щоб люди достойно підготувалися до цього кінця і
припинили взаємну злість і безперервні чвари. Під їх впливом на з’їздах
духовних і світських осіб приймалися урочисті обіцянки дотримуватися
«Божого миру»: «Віднині ніхто не повинен вриватися до церков, зневажати
ченців, хапати селян, грабувати купців, забирати худобу».
Метою Клюнійського руху було:
- посилити церкву, підняти її моральний авторитет;
- згуртувати церковну організацію, щоб протистояти намаганням світ¬
ських феодалів захоплювати церковні землі і встановлювати опіку
над церквою.
Силу, здатну підняти моральний авторитет церкви, зміцнити церковну
дисципліну, об’єднати церковні організації клюнійці бачили в чернецтві.
Вони вимагали:
а) безшлюбності духовенства (целібату), оскільки одружене духовенс¬
тво турбувалося не про церкву, а про свою сім’ю і родичів;
б) заборонити продаж церковних посад (самоті); назва пішла від імена
Симона Волхва, який, згідно з «Діяннями», хотів купити в апостолів дар
«творити чудеса». Усі «розкрадачі церкви» (симоністи) підлягали вигнанню;
в) заборонити підкорення церкви світським правителям. Усі церкви по¬
винні підкорятися римському первосвященику.
Клюнійський рух поширився і серед німецького духовенства. Думками
клюнійців про реформу церкви і суспільства захоплювався благочестивий
імператор Генріх III. Останній з призначених ним пап, Лев IX, його близь¬
кий родич, також підтримував реформаторів. Клюнієць Петро Даміані, який
отримав сан кардинала, присвятив цьому папі твір, в якому назвав церкву,
що терпить симонію, Гоморою.
Але згодом при папському престолі з’являються клюнійці, які бажали
самостійності церкви. Кардинал Гумберт, який поклав на престол св. Софії
в Константинополі анафему Східній церкві, вважав головною причиною

Історія середніх віків
зіпсованості церкви саме імператорську владу; він був переконаний, що
Генріх III після смерті потрапить у пекло. У своєму творі про симонію
Гумберт говорив, що імператор і королі, князі і світські феодали торгують
надбанням церкви, забуваючи про свої безпосередні обов’язки. А інвести¬
тура, здійснена світською особою, така ж симонія, і посвячені таким чином
єпископи незаконні і недостойні.
У 1059 р. на Латеранському церковному соборі в Римі встановили но¬
вий порядок обрання пап. Папу обирали лише кардинали без усілякого
втручання ззовні. Рішення було спрямоване проти намагання імператора
втручатися в обрання пап. Собор також офіційно висловився проти світсь¬
кої інвеститури єпископів і абатів. Але відкрита боротьба папства з імпе¬
рією спалахнула при імператорові Генріху IV і папі Григорії VII (1073 -
1085 pp.).
Папа, колишній чернець Гільдебранд, був си¬
ном тосканського священика. У свій час абат
Клюні запропонував йому у супутники Лева IX,
який їхав до Рима, де швидко став управляю¬
чим справами Апостольського престолу і очо¬
лював його впродовж правління 5 пап (15 років).
Маленький на зріст, негарний, зі слабким голо¬
сом, Гільдебранд вражав невгамовною енергією.
Проповіді його були різкими і бурхливими. За¬
мість «гніву Божого» він говорив «лють Божа»;
він порівнював знаряддя церкви з мечами і спи¬
сами, сам хотів очолити рицарське ополчення
проти невірних на визволення Єрусалима. В ім’я
торжества справедливості не може бути ні по¬
щади, ні жалю. Св. Петро, пан і повелитель, пер¬
ший після Ьога, зламає своєю залізною силою все, що стане у нього на
шляху. Головна основа світової справедливості - безмежне панування Рима
і папи. Єпископи - лише виконавці папської волі, а престол св. Петра
може вирішити все і навіть знищити силу будь-якої присяги. Церква не¬
вимірно вища від світської влади. Найнижчий представник церкви вищий
за наймогутнішого господаря, тому королі повинні підкорятися папі, а ні¬
мецький імператор - стати його васалом. Відлучений папою король не
може бути законним правителем: як попіл і солому, папа може розвіяти
його силу за вітром.
Щоб здійснити задумане, папі потрібно було знову стати володарем
вотчини св. Петра і зламати опір місцевих феодалів. Папі допомогли в цьо¬
му нормани, які завоювали (у греків, арабів і лангобардів) Сицилію і Пів¬
денну Італію. Спочатку нормани без особливої шани ставилися до пап (за¬
хопили навіть у полон Лева IX), проте згодом склали папі васальну присягу
і зобов’язалися допомагати Римській церкві у боротьбі проти всіляких її
ворогів. Ця підтримка, в умовах розриву з грецькою церквою і боротьби з
німецьким імператором, була надзвичайно важливою для пап.
Королівська печатка
Генріха IV

Лекція 11
Німеччина IX — початку XII ст.
Придушивши саксонське повстання, Ген¬
ріх IV рішуче виступив проти намірів папи
Григорія VII підкорити собі німецьке духо¬
венство і послабити його зв’язок з королівсь¬
кою владою. Єпископи в Німеччині були дер¬
жавними чиновниками, яких призначав імпе¬
ратор за затвердженим звичаєм. Тому Генріх
IV оголосив постанови папи про інвеституру
порушенням королівських прав. Собор німе¬
цького духовенства у Вормсі 1076 р. оголо¬
сив про позбавлення влади Григорія VII, як
«лжемонаха Гільдебранда». У Рим відправи¬
ли королівських послів, щоб спонукати гро-
Боротьба Генріха IV	мадян і духовенство обрати нового папу. У
з папою Григорієм VII	відповідь Григорій VII зібрав у Римі францу¬
зьких і італійських прелатів, прокляв своїх суперників, позбавив Генріха ко¬
ролівського сану, а підданих короля звільнив від присяги своєму повелителю.
Князі, противники посилення королівської
влади у Німеччині, скористалися папським рі¬
шенням і, зібравшись на з’їзд, позбавили ко¬
роля влади. Знову повстали саксонські феода¬
ли. І Генріху довелося шукати примирення з
папою. Спішно, зимою, з невеликим почтом, він
поїхав через занесені снігом Альпи просити
прощення у папи. Григорій VII знаходився в
Каносському замку (в Тоскані); спочатку він
не бажав приймати короля і змусив його чека¬
ти кілька днів (3 доби) голодним і босим перед
воротами замку. Нарешті його допустили до
папи і він на колінах вимолив у нього прощен¬
ня, папа пробачив йому.
Проте всі зрозуміли, що примирення є лише
маневром. У Німеччині в присутності папських
легатів уже обрали іншого короля. Генріх повер¬
нувся у Німеччину, знову вимагав на соборі
скинення Григорія і виставив кандидатуру но¬
вого папи. Він розбив свого суперника-короля, обраного змовниками, і рушив
військом за Альпи. Торговим містам Північної Італії він дарував важливі
пільги, і вони стали на його бік. Генріх вступив зі своїм папою в Рим і корону¬
вався імператором. Місто поділилося на два укріплені табори: у замку св.
Ангела переховувався Григорій VII, а папський палац (Латеран) і собор св.
Петра захопив імператор. На вузьких міських вулицях ішли жорстокі бої.
Німецькі воїни взяли Капітоліщ в той час на допомогу папі прийшли норма¬
ни. Вони звільнили Григорія VII, але разом з найманими сарацинами розори¬
ли Рим. Папа втік у їхні володіння і згодом помер.
Побачення
імператора Генріха IV
і папи Григорія VII в Каноссі

4(D)
Історія середніх віків
Монета імператора Генріха V
Генріх IV пережив свого суперника на
20 років, але зі смертю головних дійових
осіб боротьба не припинилася. Новий імпе¬
ратор Григорій V діяв як і його батько, не
поступаючись церковній владі у призначен¬
ні єпископів. Але феодали, для яких най¬
важливішим було збереження за імперією
територій, що управлялися прелатами, до¬
билися примирення між імператором і па¬
пою. Після довгих переговорів між Генріхом
V і папою Калікстом II було підписано
Вормський конкордат (1122 p.), який встано¬
вив різну систему виборів єпископів на спір¬
них територіях.
У Німеччині єпископи обиралися духовен¬
ством у присутності імператора, який здійс¬
нював світську інвеституру - передачу скі¬
петра. Причому світська інвеститура здійсню¬
валася перед церковною, а в Італії і Бур¬
гундії лише через півроку після освячення
єпископом (перснем і посохом) проводилося
затвердження нового єпископа імператором,
що перетворювало його в суто формальний
акт.
Вормський конкордат зруйнував систему
імперської церкви в Італії і Бургундії. У Ні¬
меччині встановився компромісний порядок, що
порушував корінні принципи оттонівської цер¬
ковної політики. Тут зміцнилися позиції не
стільки папи, скільки німецьких князів - саме з
членів князівських родів і складалися церковні
капітули, які повинні були «вільно» обирати
єпископів. Відповідно, реальне виконання кон¬
кордату в Німеччині залежало від стану від¬
носин між імператором і князями у кожній
конкретній ситуації. Сильні імператори і надалі
розпоряджалися єпископськими кафедрами за
власного волею.
Таким чином, політична криза імперії кінця
XI - поч. XII ст. остаточно змінила суть стосунків
між імператором і німецькою знаттю. А послаб¬
лення зв’язків церкви змусило монархів шукати
опору серед міністеріалів. Тому, розпочинаючи з
XII ст., у Німеччині розпочинається період фео¬
дальної роздробленості.
Інвеститура єпископа
королем
Папа Пасхалій II
вручає Генріху V
імператорські регалії

Лекція 11 Німеччина IX — початку XII ст.
КУЛЬТУРА НІМЕЧЧИНИ.
<ОТТОНІВСЬКЕ ВІДРОДЖЕННЯ»
Культурне піднесення у Німеччині останньої третини X - поч. XI ст.
прийнято називати «Оттонгвським відродженням», тобто періодом най¬
вищого розквіту ранньосередньовічної німецької культури. Саме в цей
час німецький королівський палац став одним із культурних центрів.
Культурне піднесення спиралося як на традиції «Каролінгського відрод¬
ження», що збереглися в таких абатствах, як Фульда і Сен-Гален, так і
на посиленні контакту німецької знаті з Італією і Візантією в рамках
імперської політики правителів Німеччини. Особливо посилило візантій¬
ські культурні впливи у придворних колах одруження Оттона II на ро¬
дичці візантійського імператора Іоанна Цимісхія Феофані (вінчалися в
Римі 13 квітня 972 p.).
Оттон зумів залучити до двору з різних країн декількох відомих сучас¬
ників, найзнаменитішим з яких був Герберт Орильякський - папа Силь¬
вестр II. При дворі Оттон III організував велику бібліотеку, в якій зібрав
рукописні твори давніх авторів.
Центрами освіти і культури у Німеччині, як і раніше, були великі
абатства (Лорш, Корвея), але поряд з ними все більшого значення набува¬
ють і центри деяких єпископств (Хільдесхайм, Падерборн). Значним впли¬
вом у цей час стали користуватися служителі кафедральних соборів -
каноніки, тобто священики, які жили за статутом (каноном), отримували
великі прибутки від приписаних до церкви земельних володінь і мали
право голосу при обранні єпископа. З їхнього середовища виходили най-
освіченіші представники церкви. До таких належав згадуваний Герберт,
який з 980 р. викладав у Реймській школі сім «вільних мистецтв». Особли¬
во цікавився він математикою й астрономією, запозичивши в арабів абак -
лічильну дошку з поділками, що полегшувала прості арифметичні дії над
числами. Він же користувався астролябією, чим і заслужив репутацію
«чарівника».
Герберт написав коментарі до творів Северина Боеція з арифметики і
музики. З цих коментаріїв видно, що навіть арифметика набувала у нього
релігійного забарвлення. Поділяючи числа на дві категорії - тілесні і безті¬
лесні, Герберт писав, що тілесне число виражає становище людини в сус¬
пільстві: «Так, король - це вираз великого числа, тоді, як є люди, які через
свою незначимість не є виразом жодного числа». Безтілесне число, на дум¬
ку Герберта, належить до Божої могутності, тому арифметика вчить, щоб
вважати безтілесні речі непомірно вищими, ніж тілесні. Серед учнів Гер¬
берта був Фульберт, єпископ у Шартре (поч. XI ст.), який заснував там
соборну школу; і імператор Оттон III, який возніс учителя на папський
престол.
Хоча «Оттонівське відродження» було слабшим у порівнянні з Каролінг-
ським, воно відзначилося серйозними успіхами, особливо в історіописанні.
Написання хронік латинською мовою переживало розквіт. Наближений до

мі:
Історія середніх віків
Оттонів чернець Відукінд Корвейський зі знат¬
ного саксонського роду прославив своє плем’я у
«Діяннях саксів». До речі, він негативно ставився
до італійських походів Оттона І.
Значною історичною пам'яткою стала «Хро¬
ніка» єпископа Мерзербурзького Дітмара (Тит-
мара). Розпочата як історія окремого єпископс¬
тва, вона перетворилася в унікальний твір, що
описував історичні події як по всій імперії, так
і в її сусідів, в т. ч. на Русі. Слід згадати також
«Сен-Галенську хроніку» Еккегарда IV (980 -
1060 pp.).
Інколи ченці використовували світські і на¬
роднопоетичні сюжети, надаючи їм вишукану
латиномовну форму. Так виникли епічні твори,
написані гекзаметром. До них належать «Валь-
таріус» («Waltharius»), написаний близько 930 р.
на сюжет алеманської «Пісні про Вальтера » сен-
галенським ченцем Еккегардом І (911) - 973 pp.);
«Втеча полоненого» («Ecbasis captivi»), створена
невідомим ченцем із Туля в традиціях місцевого
тваринного епосу; уривки з поеми «Руодліб», на¬
писаної невідомим ченцем із Тегернзее. Це опис
способу життя справжнього рицаря, що переду¬
вав куртуазним виховним романам. У своїх манд¬
рах у пошуках щастя рицар Руодліб не лише
знайомиться зі всіма верствами суспільства, але и завойовує сооі повагу и
авторитет і стає ідеальним зразком істинного рицаря, дотримуючись муд¬
рих порад короля.
Своєрідною фігурою "Оттонівського відродження* була черниця Росві-
та (Гросвіта) із Гандерсгегина (932	1002 pp.), яку називають першою ні¬
мецькою письменницею. Вона створила декілька латинських драм і поем
церковного і світського змісту, в яких з позиції
благочестивого моралізування рішуче викривала
всілякі огріхи і погані звички. Гросвіта написала
також апологетичну історію Оттона І у віршах.
На фоні латинізації літератури у X ст. заслу¬
говують уваги переклади латинських текстів ні¬
мецькою мовою, здійснені вчителем монастирсь¬
кої школи із Сен-Галена Ноткером Губастим,
або Німецьким (950	1022	pp.).	Він	поставив пе¬
ред собою завдання виготовити копії і створити
коментовані переклади латинських текстів, що
читалися в монастирських школах, і тим самим
підготувати солідний матеріал для цих шкіл.
Релікварій у формі сумки
^n^iriklaphnrefimf Сгп^ wefuim
ЛощшлОї р*гт% «тг Aeamaidu
їяпф	Іл^пгпГ quo fu frmj) mjvlur rffc
me aracriradiJntajnt lfejTtwranrfbr
Ы*	nkbiran«гпйда ipennnu
«frttoi.ifrfaa? iParanj-immrlW-icn
шші5 imlfom mduU iibaprktbro aqf
nht umj. m п” ргсаЯгш ] rvqnuii n іОтшкГ
ттпЛй їйртолг cdiOu rttynt cunan
■гіятгішаї mnmu thiiar чгуїиііяг
lUmnbjf -мпаЩ^ттгагпг Ргтта mru
aibngm fluuma^leqm fcir. anun clt-
an un iuftxmr ]n unummibVnbfr
abuUy faml'anur ejurar <gim repi iga
nnarrmitKrtnrmf Aorflit- i&W imelo
arrmr ttiju ollmDfW	djn
tr ели ЦчгГиІарЛг vculi пшідио iirno
fiilyin» ятя ttpcnllmir tplnutoff tjucn
ІІ fflmnn faciei mbainta vpknmWr
Ь». іЛЬ«»г merf innquir	’lwntnu
ijaibdifp«r1tmmb«.untr imnoS maflus
qruii аші m juior Klbmi« pen iqnui^
fe-pjrmo ufiu Q илшіІаЦ. lurfa вуш
сайта ритаїиЬіпттш limj) parity) от)
mdnnrbmmc v тяц ymnv poUttur t
Фрагменти
«Хроніки саксів»
Відукінда Корвсйського

Лекція 11
Німеччина IX — початку XII ст.
Алегоричне тлумачення природи міститься у «Фгзіолозі», збірнику опо¬
відань про тварин, написаному під впливом клюнійського руху з метою
показати наміри Бога по впорядкуванню всіх форм природи. Так, напри¬
клад, розповідається про те, що левиця народжує мертве левеня, але через
З дні рик лева-батька пробуджує його до життя. Це алегорія того, що
Христос лежав у гробі 3 дні, поки голос Бога Отця не пробудив його до
нового життя.
Серед поетичних творів з’являються поеми про символіку чисел, най¬
частіше числа сім, що вважається священним (молитва «Отче наш» міс¬
тить сім прохань, у католицькому катехізисі йде мова про сім головних
добродіянь і сім смертних гріхів тощо).
Хоча літературне життя в період «Оттонівського відродження» помітно
оживилося, сфері освіти німецькі імператори приділяли меншу увагу, ніж
Карл Великий.
Важливе місце у ранньонімецькій культурі займала архітектура. Особ¬
ливо посилилося церковне будівництво близько 1000 p., коли досить поши¬
реними були чутки про «кінець світу» на рубежі тисячоліть. Як і у Франції,
тут в архітектурі переважав романський стиль.
Таким чином, на початку XII ст. Німецька імперія не була централізо¬
ваною державою, а політика «імперської церкви», експансії на сусідні тери¬
торії, боротьби з папством ще більше децентралізували країну. Це привело
до ситуації, коли король у Німеччині не міг здійснити справи без узгоджен¬
ня з рейхстагом (зборами найбільших духовних і світських феодалів).
Питання для контролю:
- Визначте особливості процесу феодалізації в Німеччині.
- В чому полягала суть церковної політики Оттона І?
- Охарактеризуйте італійську політику німецьких королів і процес
утворення «Священної Римської імперії».
- Висвітліть суть агресії німецьких королів проти полабських слов’ян.
- В чому полягало завершення процесу феодалізації в Німеччині?
- Проаналізуєте суть політичної кризи в Німеччині другої половини
XI ст.
- З’ясуйте причини боротьби за інвеституру.
- Опишіть передумови та хід Саксонського повстання 1070 - 1075 pp.
- Чим завершилася боротьба за інвеституру?
- Чому зазнала краху церковна політика німецьких імператорів?
- Дайте характеристику культурного розвитку Німеччини IX - почат¬
ку ХП ст.

ІТАЛІЯ
VIII - X СТ.
Лекція
12
сторичний розвиток Італії впродовж VIII - X ст. не привів
до створення єдиної держави, а її територія була ареною
жорстокої боротьби і між місцевими сенаторами, і зовнішні¬
ми ворогами. Все це не могло не вплинути на характер тодіш¬
ніх джерел.
Лангобардський період в історії Італії представлений у першу чергу
законодавчими пам’ятками. «Едикт Ротарі» став першою кодифікацією за¬
конів лангобардів при королі Ротарі (643 p.). Це фіксація звичаєвого права
лангобардів з деякими елементами звичаїв інших племен. Хоча написаний
латинською мовою, він не містить жодних згадок про римлян. При королі
Ліутпранді було проведено новий запис законів, обговорених зі знаттю на
15-ти народних зборах. Він уже відобразив диференціацію лангобардського
суспільства. До цієї редакції згодом додані деякі закони Ратхіса у 745 - 746
pp. і Айстульфа у 755 р. З них видно, що у лангобардів з VIII ст. з’являєть¬
ся феодальна власність на землю. Лангобардське звичаєве право протрима¬
лося в Італії до XIII ст.
Серед писемних джерел лангобардського періоду назвемо «Історію
лангобардського народу» Павла Діакона (720 - 800 pp.). Необхідно було мати
мужність після завоювання Лангобардського королівства франками писати
історію розбитого народу. У роботі багато згадок про подвиги предків, на¬
родні саги, сказання, родові легенди, генеалогія сімей, історія м. Фріуля
тощо. Його праця залишається основним джерелом з історії лангобардів.
У столиці лангобардів була створена юридична школа, знаменита на
всю Європу. Тут у 1070 р. склали збірник «Павійська книга» - підручник
законів, розміщених у хронологічному порядку. («Едикт Ротарі», закони
франкських і німецьких імператорів). Наприкінці XI ст. її переробили у
систематизованому порядку і під назвою «Ломбарда» видали як підручник
права.
Своєрідність розвитку Італії відображена у хроніках, написаних в основ¬
ному у монастирях. У Монте-Касіно була написана хроніка південноланго-
бардських герцогств (978 р.) за IX - X ст., де відображені їхні стосунки з
Візантією і арабами, у Равенні - «Хроніка» єпископа Аньєлла, а в Бергамо -
«Хроніка» Андрея тощо.

Лекиія 12 Італія VIII — X ст.
МБ
Історія візантійського панування на півдні Італії висвітлена у «Хроніці
герцогств беневентських, салернських, капуанських і неаполітанських»,
що охоплює період 518 - 943 pp. А «Салернська хроніка» за 747 - 974 pp.
розповідає про політику Оттона І у Південній Італії. «Коротка історія
діянь у Неаполітанському королівстві» (855 - 1102 pp.) описує історію ві¬
зантійського, арабського і норманського завоювання Південної Італії.
Першою хронікою, присвяченою норманському завоюванню, стала «Іс¬
торія норманів» монте-касінського ченця Аме. Написана у 1075 p., вона
висвітлює норманські завоювання з IX ст., набіги на острови Середземного
моря і осідання їх на півдні Італії.
Серед північноіталійських хронік виділяються написані в Мілані. В XI
ст. складається хроніка «Діяння міланських архієпископів» Арнульфом, де
описані події 925 - 1076 pp., і «Міланська історія» Ландульфа Старшого за
374 - 1085 pp. Основною темою цих праць є опис патаріг - боротьби мілан¬
ських міщан з архієпископом.
Важливим джерелом з історії Венеції є хроніка Іоанна Діакона, написа¬
на на початку XI ст. капеланом венеціанського дожа П’єро II Орсеоло.
Історія аграрних відносин в Італії відображена у грамотах про земельні
пожалування (IX - X ст.), договорах феодалів з селянськими общинами тощо.
І, нарешті, писемні джерела доповнюються археологічними і нумізма¬
тичними знахідками, архітектурними і скульптурними пам’ятками тодіш¬
ньої епохи, лінгвістичними джерелами.
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО
РОЗВИТКУ ІТАЛІЇ
Упродовж середньовічної історії Італія не була єдиною державою. Тут
традиційно сформувалися 3 основні області: Північна, Середня і Південна,
що в свою чергу розпадалися на невеликі феодальні держави. А особливо¬
сті розвитку окремих областей визначалися економічною, політичною і гео¬
графічною їх відокремленістю.
У Північній Італії - Ломбардії в VI - VIII ст. владарювали лангобарди.
Завоювання лангобардів привело до знищення значної частини старої ра¬
бовласницької знаті. Лангобардський історик VIII ст. Павло Діакон відзна¬
чав, що саме завоювання лангобардів супроводжувалося знищенням і виг¬
нанням знатних римлян. Важливим наслідком завоювання був поділ вели¬
ких латифундій у Північній Італії. На відміну від готів лангобарди захоплю¬
вали римські помістя повністю. Вони зруйнували і всю державну й адміні¬
стративну систему Римської імперії, тому повинні були організувати
державну владу як для підкорення місцевого населення, так і для панування
військової знаті над родовими общинниками.
Найбільшої могутності королівська влада у лангобардів досягла при Ліут-
пранді (712 - 744 pp.), який підкорив герцогства Сполето і Беневент, захопив
Равенну. Проте, намагаючись послабити герцогів, Ліутпранд широко роздавав

Лекція 12
Італія VIII — X ст.
Щ
Міжусобиці і ворожнеча візантійців і ара¬
бів сприяла вторгненню в Південну Італію нор¬
манів, які поступово завойовували її. Норман¬
ські воїни нерідко проникали в Італію під ви¬
глядом купців, які охрестилися або бажали це
зробити. Хроністами зафіксований цікавий
факт хитромудрого і підступного нападу нор¬
манів. До однієї укріпленої гавані в Італії піді¬
йшли нормани і, побачивши, що взяти її немож¬
ливо, відправили повідомлення жителям, що
їхній вождь при смерті і бажає охреститися.
Вночі нормани підняли плач «за померлим», і
наступного ранку попросили поховати тіло сво¬
го вождя за християнським обрядом. Єпископ,
граф і народ пустили їх з домовиною до церк¬
ви. Але під час обряду кришка домовини піднялась, вождь норманів виско¬
чив з мечем і вбив єпископа, а його почет перерізав інших жителів. Норма¬
ни шкодували лише, що взяте ними місто - не Рим.
Норманські герцоги роздавали своїм дружинам землі Південної Італії
як аллоди і феоди разом із залежними селянами. Наприкінці XI - початку
ХП ст. герцогства, засновані норманськими завойовниками, були об’єднані
в єдине королівство, яке включало в свій склад Південну Італію і острів
Сицилію. Об’єднання відбулося 1130 р. і отримало назву «Королівство обох
Сицилій». Королівська влада цього нового утворення створила новий домен
шляхом конфіскації помість великих землевласників. Норманська знать
замінювала собою місцевих землевласників.
Так строкато виглядала політична карта Італії раннього Середньовіччя.
РОЗВИТОК ФЕОДАЛЬНИХ ВІДНОСИН В ІТАЛІЇ
ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФЕОДАЛІЗАЦІЇ
Політична роздробленість ускладнила розвиток феодальних відносин в
Італії. Формування і становлення феодалізму відбувалося в Північній і Се¬
редній Італії в VI - VIII ст. при лангобардах шляхом синтезу римських і
германських елементів, взаємовпливу порядків, характерних для місцевого
римського населення і привнесених варварами.
Лангобарди селилися в Італії окремо від місцевих жителів родовими
общинами, кровноспорідненими групами - фарами. З підкореного населен¬
ня, головним чином із колонів і підкорених землеробів, вони збирали части¬
ну врожаю. Наприкінці VII ст. фари стали розкладатися і з’являється ал¬
лод. Причинами його появи були: постійні війни, захоплення земель ланго-
бардською знаттю, вплив римської приватної власності. Це сприяло виник¬
ненню великої земельної власності королівських дружинників - гезиндів,
військових ватажків - герцогів, графів, а також королів і церкви. А до IX ст.
Арабські монети із Сицилії

4Ш
Історія середніх ВІКІВ
з духовних і світських великих землевласників формується феодальний
стан. З іншого боку, вільне селянство втрачає форми власності на свою
земельну ділянку і вимушене шукати покровительства у своїх земельних
магнатів (патронат і комендація), перетворюючись у залежних землеробів.
Відбувається об’єднання всієї маси залежного населення - колишніх рим¬
ських рабів, колонів, рабів і напіввільних у лангобардів — з розореними
вільними общинниками і перетворення їх в єдину верству феодально зале¬
жного селянства.
Проте у цілому процес феодалізації в VII - VIII ст. відбувався у ланго¬
бардів повільно. Це було детерміновано ізольованістю їхніх поселень в Іта¬
лії, тривалим збереженням общинної організації і родових відносин. При¬
скорило феодалізацію франкське завоювання. І в IX - XI ст. селянський
наділ являв собою оренду землі за договором, як правило, на 29 років. Вона
була однією з форм тримання землі і називалася лгбвллою. Селянин, який
отримував лібеллу, називався лібеллярієм. Він віддавав третину чи четвер¬
тину вражаю феодалу і відробляв у нього декілька днів панщини. Кількість
лібелляріїв зростала за рахунок сервів і колонів, які за викуп отримували
особисту свободу.
Отримували селяни земельні наділи і на умовах прекарію. Прекарис-
ти сплачували оброк і виконували панщину. Продовжував існувати і ем-
фітевзис - довічно спадкова оренда землі за натуральний чи грошовий
оброк при збереженні в орендаря права відчужувати свій наділ у межах
певного помістя.
У X - XI ст. лібеллярії, прекаристи й емфітев-
ти склали у Північній і Середній Італії широку вер¬
ству дрібних орендарів, які поступово потрапляли
у різні форми особистої залежності від феодальних
власників. Ця тенденція проявилась ще у часи
франкського панування, коли роздавалися імуніте¬
ти і бенефіції, що швидко перетворювалися у спад¬
кові феоди. Феодальна вотчина, що швидко форму¬
валася на церковних, монастирських і світських
землях, відзначалася незначними розмірами доме¬
ну - у ній переважали наділи, що оброблялися
лібелляріями, прекаристами, колонами, сервами,*
лібертинами, які були залежні від вотчинника не
лише поземельно, але й особисто.
Верства феодальної знаті, тобто земельних власників, формувалася зі
спадкоємців римської знаті, лангобардської верхівки і представників франк¬
ської знаті. До феодальної верстви належали єпископи і абати монастирів.
Деякі монастирі вже в IX ст. - Боббіо, Фарфа, Монте-Касгно та ін. - стали
великими земельними власниками.
З’явилися і селянські повинності. Серед них велику питому вагу мала
відробіткова рента - панщина, що складала від 2 до 12 тижнів на рік. А в
монастирях і церковних володіннях під час посівів і збирання врожаю

Лекція 12 Італія VIII — X ст.
вона доходила до 3-5 днів на тиждень. Поряд з панщиною значне місце
займала і продуктова рента, а з VIII ст. селяни обкладаються і грошовими
оплатами.
Поряд із особисто залежним селянством зберігся прошарок вільних
держателів, які знаходилися лише у поземельній залежності від феодала і
виконували ряд повинностей.
Італійські герцогства значно відрізнялися одне від одного за рівнем еко¬
номічного розвитку. А сама Північна і Середня Італія були значно розвине-
нішими у порівнянні з Південною Італією, що впродовж усього Середньо¬
віччя розвивалася своїм особливим шляхом і мала свої специфічні риси у
процесі формування феодалізму. Тривалий час тут панували економічні
порядки, що склалися ще в пізньоримську епоху.
До особливостей розвитку південноіталійських територій належали:
1) строкатість етнічного складу (візантійці, лангобарди, слов’яни, сара¬
цини, нормани);
2) тривале панування тут Візантії, що намагалася зберегти рабовласни¬
цькі порядки. Це обумовило значне відставання у феодалізації цих облас¬
тей;
3) до X ст. ця територія знаходилася в стадії глибокого запустіння (по¬
стійні міжусобиці, набіги остготів і сарацинів тощо).
Лише наприкінці X ст. розпочинається повільне економічне піднесення.
Але кліматичні умови не дозволяли вводити трипілля, оскільки тривала
спека і нестача вологи не давали дозрівати яровим. Слабо розвивалися тут
і озимі зернові культури.
У IX - X ст. родові стосунки починають розкладатися, йде поступовий
процес майнової і соціальної диференціації. Загальне майно, що раніше на¬
лежало всій сім’ї, розподіляється між родичами, які втягуються в процес
розшарування суспільства. Розоренню селянства сприяли ряд факторів:
- низький рівень розвитку продуктивних сил;
- високий податковий гніт візантійців (перенесли основний державний
податок з землі - канон);
- міжусобиці і спустошливі набіги зовнішніх ворогів.
Розорені селяни вступали, як і на півночі, в орендні відносини. їхньою
особливістю стала оренда пустуючих земель для вирощування винограду,
на пільгових умовах. За оренду такої ділянки орендар на 8-12 років звіль¬
нявся від усяких платежів. А саме використання пільгових форм оренди
уповільнювало процес втягування селянина у феодальну залежність.
Не повністю у Південній Італії IX - XI ст. сформувалося і феодальне
помістя. Тому досить високою була питома вага дрібної вотчини. А для
великих вотчин, що починають зароджуватися, характерна розпорошеність
володінь. Основною ж робочою силою в сільськогосподарському виробницт¬
ві були колони, раби і дрібні вільні орендарі. Таким чином, у Південній
Італії ще остаточно не сформувалися основні верстви феодального суспіль¬
ства.

Історія середніх віків
РОЗВИТОК ІТАЛІЙСЬКИХ МІСТ
Формування феодальних відносин і поширення лібеллярної форми се¬
лянських держань привели до значного підвищення рівня розвитку продук¬
тивних сил у сільському господарстві, появи у Північній і Середній Італії за
відносно короткий час елементів товарних і товарно-грошових відносин, до
відокремлення ремесла від сільського господарства. Тому важливою особ¬
ливістю історії Італії на відміну від інших європейських країн був досить
ранній процес появи міст як нових економічних центрів. Уже з VIII ст.
поступово відновлюються міста, зруйновані в епоху варварських завоювань
або запустілі через натуралізацію економіки. Такі центри, як Мілан, Веро¬
на, Болонья, Рим та інші, прямо перейшли від античного міста до середньо¬
вічного. Багато італійських міст і донині зберігають римське планування
центральних вулиць і площ.
У VIII - IX ст. виникли і нові міські поселення на перехрестях торговель¬
них доріг чи шляхів пілігримів, берегах рік і в морських бухтах. Серед них
інтенсивністю економічного життя відзначалися міста Північної і Середньої
Італії - Мілан, Верона, Равенна, Лукка, Павія. А в X ст. формуються на
узбережжі Тирренського моря великі порти - Генуя, Піза, Амальфі тощо. У
IX - XI ст. міста перетворювалися в торгово-ремісничі центри. Вони мали
свої відмінні риси (від села):
- право мати ринок;
- звільнення жителів від різноманітних повинностей і сплати грошової
повинності сеньйору;
- окремий суд, а пізніше й окреме управління;
- укріплення.
Давні фортечні стіни і будівлі римських поселень стали кістяком для
міст, що зростали у зв’язку з розвитком ремесла і торгівлі. Багато італійсь¬
ких міст стали відомими європейськими центрами ремесла і торгівлі. Так, у
Луці вже у IX - X ст. ремісники виготовляли тонкі сукна і карбували моне¬
ти. У Павії існували корпорації купців і ремісників (шкіряників, кожум’я-
ків, карбувальників монет тощо). Мілан і Флоренція стали центрами вироб¬
ництва вовни. Замість лляних сорочок і вовняних накидок поступово поши¬
рювалася вовняна одежа. Її почали носити різні верстви населення. Один
абат у віршованій формі зображав, як «вівця перемогла льон» і при цьому
розхвалював вовняні тканини.
Розвиток ремесла вів до розширення торговельних операцій. Вигідне
місцезнаходження на торговельних шляхах у басейні р. По сприяло підне¬
сенню таких міст Ломбардії, як Мілан - великий ремісничий центр, здавна
відомий виробництвом зброї і ткацтвом; П’яченца, де розвивалося ткацьке
виробництво і уже в IX ст. чотири рази на рік відбувалися ярмарки; Верона
і Павія, де річкові шляхи перетиналися із сухопутними.
Особливо значним було зростання тих італійських міст, які вели посе¬
редницьку торгівлю між західними і східними країнами, оскільки внутріш¬
ня торгівля розвивалася краще. Так, Венеція на узбережжі Адріатичного

Лекція 12 Італія VIII — X ст.
моря вже в VIII - IX ст. вела торгівлю з
грецькими містами, Єгиптом і Сирією. У
X ст. зростає значення Генуї і Пізи, що
торгували із Західним Середземномор’ям.
Південноіталійські міста Барі й Амальфі
контролювали посередницьку торгівлю з
Візантією. До імперії везли хліб, оливко¬
ву олію, зброю, а звідти - східні товари.
У кожному місті формувався свій на¬
бір ремесел - тих, що були необхідні для
життя самого міста (продовольчі товари,
одежа, взуття тощо), і тих, які виготов¬
ляли товари переважно на експорт. Ви¬
возили з італійських міст сукна, шовк, лляні тканини, ювелірні вироби,
шкіряну продукцію і ряд інших товарів.
Ранньосередньовічне місто мало і сільськогосподарський обрис - його
найближча округа (контадо) або навіть і територія всередині міських стін
включали сади, виноградники, орні землі, що належали міщанам і забезпе¬
чували їх продовольством і сировиною. Італійське місто здійснило великий
вплив на розвиток сільського господарства і соціальну структуру села, що
й обумовлювало специфіку феодальних відносин у країні.
І все ж головні прибутки італійські міста отримували від торгівлі. Ще
754 р. купецтво було виділене в особливу верству і поділене на три військо-
во-податкові категорії. Найзаможніші складали першу категорію - негоціан¬
тів, які прирівнювалися до земельних власників і служили у кінноті. Інші
дві категорії несли службу відповідно у важкій і легкій кінноті.
Таким чином, географічне становище сприяло італійським містам у ве¬
денні посередницької торгівлі між Заходом і Сходом. А ранній розвиток
міст в Італії і збереження ними значення військово-адмістративних центрів
привели до швидкого звільнення їх від влади феодальних сеньйорів.
ПОЛІТИЧНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ІТАЛІЇ
І ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ІТАЛІЙСЬКОЇ НАРОДНОСТІ
Проте не відразу італійські міста отримали незалежність. Спочатку, як
і всі європейські поселення, вони розміщувалися на землях феодальних
сеньйорів і знаходилися під їхньою владою, переважно єпископів. Згодом у
заможних міських жителів виникло бажання відокремитися від своїх сень¬
йорів. У містах створюються союзи купців і ремісників. Ці союзи були подіб¬
ними до військових дружин. Вступ у союз скріплювався таємними клятва¬
ми, що збереглися з язичницьких часів.
У результаті боротьби міст (з IX ст.) з герцогами, графами і єпископами
в деяких з них виникають самоврядні міські общини (комуни), багато з
яких до кінця XI ст. стають самостійними міськими республіками (Венеція,
Собор, башта і баптистерій
в Пізі

Історія середніх віків
Генуя, Лукка, Парма, Піза, П’яченца, Сієна, Флоренція та інші). Яскравим
прикладом боротьби міщан став Мілан. У першій половині XI ст. міланці
розпочали боротьбу з архієпископом Арибертом. Вона почалася з конфлік¬
ту між великими землевласниками - капітанами і їхніми васалами - валь-
васорами. Згодом проти єпископа об’єдналися купці і ремісники. Виступи
міщан проти сеньйора заклали основи майбутньої самостійності Мілана.
Проте повноправними громадянами Мілана вважалися лише вальвасори,
які стали брати участь у торговельних і кредитних операціях, а також купці,
ювеліри і лихварі. Ремісники не входили у склад громадян і тому розпочали
боротьбу за свої права. Рух ремісників проти феодалів і духовенства відомий
під назвою патарії. Патарен - це житель того кварталу Мілана, де мешкали
ткачі, дрібні торгівці сукном і кравці. Патарени, обурені вимаганнями церков¬
ників, вривалися в храми і виганяли звідти священиків. За свідченнями
джерел, патарени не лише намагалися викорінити «ганебні болячки» духо¬
венства і викривали представників церкви, але й конфісковували майно
багатого духовенства, проводячи обшуки в будинках кліриків.
У цілому італійські міста були сильнішими, ніж у країнах за Альпами,
тому і встановили своє економічне і політичне панування над феодалами.
Як результат, сотні сімей феодалів з XI ст. переселяються в місто, оскільки
були пов’язані з торговельними, ремісничими і лихварськими інтересами.
Переселилися вони за вимогою і з ініціативи міських комун. Не всі вони
розпочинали займатися ремісничим виробництвом чи торговельною спра¬
вою, але багато з них втягувалося у міське виробництво. Одночасно з X ст.
збільшується відсоток ремісників і купців, які стають і землевласниками.
Італійські міста, що отримали незалежність і стали самостійними, по¬
ряд з численними феодальними князівствами доповнювали картину феодаль¬
ної роздробленості. В країні не знайшлося міста (як Париж чи Лондон),
здатного об’єднати країну. А спроби об’єднати Італію, на жаль, виходили не
від національної династії, а від іноземних завойовників.
Користуючись політичною роздробленістю Італії і загостренням міжусобної
боротьби італійських феодалів, німецький король Оттон І у 962 р. здійснив
похід на Рим. Захопивши місто, він коронувався імператорською короною і
проголосив створення «Священної Римської імперії німецької нації», куди
входила Німеччина і частина Італії. Проте це було штучне політичне утво¬
рення, що не мало під собою ні спільної економічної бази, ні етнічної єдності.
Воно стало причиною незчисленних бід для Італії впродовж багатьох століть
її історії. Німецькі імператори постійно грабували Італію.
Після походу Оттона І папство також потрапило під контроль німецьких
імператорів, оскільки з IX ст. знаходилося в стані занепаду. У Римі йшла
жорстока боротьба феодальних клік за папський престол. Врешті німецькі
імператори почали ставити на папський престол своїх ставлеників. Тому пап¬
ство підтримувало необгрунтовану ідею про створення сильної Римської ім¬
перії на чолі з німецькими імператорами. І ця підтримка була реакційною
щодо і італійського, і німецького народів. Крім того, існування в центрі Італії
несвітської держави було серйозною перепоною до об’єднання країни.

Лекція 12
Італія VIII — X ст.
Італійське населення проявляло вороже ставлення до іноземної влади.
У 997 р. в Римі проти Оттона III організували змову. Але вона була розкри¬
та і головних її учасників стратили. 1001 р. Оттон III прибув з Німеччини в
Італію з наміром назавжди поселитися в Римі як своїй головній резиденції.
Проти цього виступили римляни і обложили імператорський палац. Оттон
побоявся залишатися в Римі і переїхав в Равенну, де і помер (1002 p.).
Таким чином великодержавні плани німецького імператора завершилися
повним крахом. Останній імператор із Саксонської династії - Генріх II зму¬
шений був вести уже більш обережну політику. Він задовольнявся васаль¬
ною залежністю італійських великих феодалів і міст, а сам жив у Німеччи¬
ні і намагався різними поступками утримувати в покорі німецьких герцогів
і римських пап.
Безперервні міжусобиці італійської знаті, в які втручалися папи і німецькі
королі, послаблювали країну перед лицем зовнішніх загарбників - візантій¬
ців, угорців, арабів і норманів, які грабували Італію, посилювали політич¬
ний хаос і ще більше відтягували процес її об’єднання.
Проте, незважачи на ці складні політичні й економічні процеси, у IX -
XI ст. в Італії розпочався процес формування італійської народності. Вона
народжувалася у важкій і тривалій боротьбі з іноземними загарбниками,
але не була знищена численними завоюваннями. Навпаки, завойовники аси¬
мілювалися з місцевим населенням, засвоїли мову італійського народу, в
основі якої лежала латинь, і його високу, століттями створювану культуру.
Таким чином, незважаючи на феодальну роздробленість, для Італії ран¬
нього Середньовіччя характерний високий рівень урбанізації. Значна кіль¬
кість міст - це важливий фактор, що впливав на політичну долю і культур¬
не життя Італії в середні віки.
РАННЬОІТАЛІЙСЬКА КУЛЬТУРА
Напевно, найважливішою особливістю культурного розвитку Італії було
те, що вона зіграла роль посередника, через якого антична спадщина впли¬
вала на середньовічну культуру. Саме Рим, який був одним з найважливі¬
ших центрів античної цивілізації, знаходився на території середньовічної
Італії. Тому саме там були особливо сильними культурні традиції антично-*
сті. Високорозвинена, стилістично завершена латинська мова на багато сто¬
літь стала мовою писемності, судочинства, законів тощо.
Незважаючи на жахливі наслідки варварських завоювань, монастирі і
церкви зберегли у своїх архівах твори античних авторів. Так, у VII ст.
важливим центром міжнародного спілкування на півночі Італії став монас¬
тир Боббіо, заснований 612 р. вихідцем з Ірландії, поетом і місіонером Ко-
лумбаном. Бібліотека абатства зберігала різноманітні рукописи.
Крім того, у монастирях Монте-Касіно, Боббіо, Фарфа й інших читали¬
ся і переписувалися книги античних авторів (не лише духовного, але й
світського змісту), створювалися цілі школи переписувачів, які виробляли

Історія середніх віків
свій стиль письма. Рукописи ілюструвалися мініатюрами і зберігалися у
монастирських бібліотеках. Учені монахи коментували священні тексти, скла¬
дали збірники документів, латинські граматики. При монастирях створюва¬
лися також школи - внутрішні (для навчання духовенства) і зовнішні (для
мирян). Проте читання і переписування античних книг часто розглядалося
як щось гріховне, що суперечить християнському світогляду.
Із Рима до середньовічного Заходу при¬
йшов і тип романського храму. Архітектура
була важливим видом мистецтва у IX — XI ст.
Особливо посилилося церковне будівництво
близько 1000 р. у зв’язку з очікуваним, згідно
з ученням церкви, кінцем світу. Архітектурні
форми ускладнювалися в X - XI ст.
Зодчі з монастиря Боббіо одними з пер¬
ших на Апеннінському півострові ввели у
практику спорудження у церквах підземних
крипт - спеціальних поминальних приміщень.
Це нововведення тісно пов’язувалося з роз¬
виненим культом реліквій.
У документах лангобардських королів
вперше у середині VII ст. починають згаду¬
ватися «комачинські майстри» - об’єднання професійних будівельників,
які згодом стали типовими для всіх країн середньовічної Європи.
З X ст. поряд з дерев’яним зодчеством як будівельний матеріал повсюдно
починає використовуватися камінь. Важкість кам’яних склепінь підтриму¬
валася товстими стінами зі скупо прорізаними вузькими вікнами. За своїм
планом церковні споруди в той час відтворювали хрестоподібний тип
римської базиліки з її поперечними і поздовжніми нефами і порталом із
західного боку. Цей стиль в архітектурі і отримав назву романського.
Романська архітектура відзначалася суворим, кріпосним характером.
Монастирські комплекси, церкви і замки розміщувалися на підвищених
місцях, що панували над місцевістю. Церкви прикрашалися розписами і
рельєфами, що виражали в алегоричних і експресивних формах могутність
Бога.
Зовнішній обрис романських будівель характеризувався монолітною
цілісністю і урочистою силою. Приміщення складалося з простих, чітко ви¬
явлених об’ємів, підкреслених рівномірними поділами. Могутність і товщи¬
на стін посилювалися вузькими отворами вікон, ступенево поглибленими
порталами і великими баштами. Всередині романські храми поділялися на
рівні просторові комірки і перекривалися склепіннями (рідше куполами) на
напівциркулярних арках, що надавало будівлі відчуття непорушної стійкості,
яка ототожнювалася з непохитністю Божественного світопорядку.
Ранньороманський стиль прикрашав церкви розписами, а з кінця XI -
початку ХП ст. провідну роль в оформленні церков стали відігравати мону¬
ментальні рельєфи, що розміщувалися на порталах, інколи навіть покрива-
іівіь іізіі iisit iiDir iiait
■ваш
Фасад церкви
Сан-Мініато-ель-Монте

Лекція 12
Італія VIII — X ст.
ли всю фасадну стіну У суворо симетричних композиціях над усіма зобра¬
женнями переважала велична фігура Христа.
Для скульптурних пам’яток романського стилю характерні зображення
фантастичних чудовиськ, створених для страхання грішників. У монумен¬
тальному живопису відображалися ієрархічні уявлення про світ, і святі
завжди зображувалися набагато більшим планом, ніж королі; королі ж були
більшими за розмірами, ніж їхні васали. У таку ж ієрархію включалися
навіть неживі предмети, тож людина була більшою зображеного поряд з
нею будинку.
Високого розвитку досягло в Італії і художнє ремесло, яке було пред¬
ставлене церковним начинням, дароносицями, різьбою церковних кафедр,
дверей, лавок, вишивками на тканині тощо.
Після падіння Римської імперії, період між VI і XI ст., італійська літе¬
ратура створювалася латинською мовою (богословські твори, хроніки, ре¬
лігійні гімни, легенди). Уповільнений розвиток літератури на народних
діалектах пояснювався тим, що латинська мова залишалася зрозумілою
населенню Італії більше, ніж в інших країнах. Відсутність в італійській
літературі народного епосу викликане особливостями процесу утворення
італійської народності, яка складалася в умовах безперервних спустош¬
ливих набігів вестготів, гуннів і інших завойовників на руїнах римської
цивілізації.
Серед літературних пам’яток ранньої Італії перш за все виділимо «Іс¬
торію лангобардського народу» Павла Діакона, написану в Монте-Касіно.
Автор походив з багатої лангобардської сім’ї, отримав у Фргулг класичну
освіту і знав грецьку мову. Ще молодим він переїхав у столицю Павію до
двору Ратхіса і тут став відомим письменником. Після завоювання франків
переїхав у монастир Монте-Касіно. Його брат взяв участь у повстанні про¬
ти франків у Фріулі в 776 р. і після поразки забраний Карлом Великим у
Галлію як заложник. У 782 р. туди відправився Павло, щоб випросити волю
для брата. Пробувши там 5 років, він визволив брата і став найталановиті-
шим діячем «Каролінгського відродження», членом придворного гуртка (Ака¬
демії), його дуже цінував Карл.
Його «Історія» доведена до 744 р. і вирізняється серед інших достовірніс¬
тю, тут дуже мало описів чудес. Він широко використовував писемні дже¬
рела: працю Секунда, Беневентськг і Сполетські хроніки.
Значного розвитку досягло і літописання. Серед перших відомих хронік
слід назвати складену у 978 р. історію південнолангобардських герцогств
IX - X ст. у Монте-Касіно. До речі, цей монастир став центром літописання
Південної Італії, хоча був двічі зруйнований (884 р. арабами і 1030 р. норма¬
нами). Інша монте-касінська «Хроніка» була написана монахом Левом
(пізніше кардинал Остійський). Перша її частина доведена до 1056 р.
Феодальна роздробленість обумовила появу багатьох регіональних хро¬
нік. Так, у Південній Італії написані «Хроніка герцогств беневентських, са-
лернських, капуанських і неаполітанських», що охоплює період 518 -
943 pp., «Салернська хроніка» за 747 - 974 pp. та «Коротка хроніка діянь у

/ЯГч f=3 /ft
Історія середніх віків
Неаполітанському королівстві» за 855 - 1102 pp.
У Північній Італії центром літописання став Мілан. Тут в XI ст. складе¬
на Арнульфом хроніка «Діяння міланських архієпископів» за 925 - 1076 pp.,
де описаний рух ремісників, рицарів і духовенства проти архієпископа. Ці
ж події висвітлені у тенденційній «Міланській історії» Ландульфа Старшо¬
го за 374 - 1085 pp.
До міських хронік належить й історія Венеції Іоанна Діакона, капелана
першого дожа міста П’єро II Орсеоло (991 - 1008 pp.).
А серед різноманітних джерел, присвячених норманському завоюван¬
ню Італії, виділимо першу хроніку «Історія норманів» монте-касінського
ченця Аме, написану в 1075 p., а також «Історичну поему про діяння нор¬
манів у Сицилгі, Апулїі і Калабрїі» Вільгвльма Капуанського, написану у
формі балад.
Питання для контролю:
- Визначте особливості соціально-політичного розвитку Північної Іта¬
лії VIII - X ст.
- Охарактеризуйте процес утворення Папської області.
- З’ясуйте характерні риси процесу феодалізації в Італії.
- В чому полягала специфіка розвитку південноіталійських земель?
- Як відбувалися розвиток та становлення італійських міст?
- Проаналізуйте період політичної роздробленості Італії та роль у ньо¬
му німецьких імператорів.
- Як можна оцінити роль папства в історії ранньосередньовічної Іта¬
лії?
- Дайте характеристику процесу формування італійської народності.
- З’ясуйте рівень розвитку матеріальної культури в Італії VIII - X ст.
- Визначте основну тематику ранньоіталійських середньовічних хро¬
нік.

АНГЛІЯ
АО СЕРЕДИНИ XI СТ.
аннє утворення англосаксонських держав сприяло тому, що
найдавніші закони відображають ранню стадію розкладу ро¬
дового ладу. Інша їх особливість полягає в тому, що склада¬
лися вони на діалектах англосаксонської мови до IX ст.
Найдавніші закони данського Кента 600 p., записані при першому хрис¬
тиянському королі Етельберті (560 - 616 pp.), збереглися лише у фрагмен¬
тах. Через 100 років при королі Іне (688 - 725 pp.) приблизно 690 р. склали
нові закони, де закріплювалися права нової знаті (гетитів, або тенів) і
показано формування союзу церкви та держави (обов’язкове хрещення,
святкування неділі, особливі податки на користь церкви). У 802 р. було
видано «Правду англів і веринів».
Розвиток феодальних відносин, боротьба з нападами датчан привели до
об’єднання країни під владою Уессекса. При королі Альфреді (871 - 899/900
pp.) складена його «Правда» (893 p.), де закріплюється влада лордів над
селянами. У «Правді» короля Етельстана (930 р.) прямо сказано, що селя¬
ни повинні підкорятися волі глафордів. А після завоювання Англії данським
королем Канутом були видані ще одні закони (1020 р.)
Значний документальний матеріал містять різноманітні грамоти (най¬
давніша з VII ст.) у вигляді заповітів, весільних контрактів тощо, що харак¬
теризують сільськогосподарські відносини, форми земельних держань,
судочинство, стосунки влади і церкви. Деякі дані про розвиток сільського
господарства і організацію феодального помістя на Британських островах є
в «Словнику» архієпископа Кентерберійського Ельфрика (955 - 1000 pp.) і *
анонімній «Розмові» у формі діалогу між учнем і вчителем, де описується
праця орача, волопаса, коваля.
З XI ст. з’являються описи великих помість. 1025 р. невідомий автор
написав англійською мовою «Обов’язки окремих осіб» («Rectitudines
singularum personarum»), перекладені пізніше латинню. Це перший посіб¬
ник для управляючого помістям, де зафіксовані селянські повинності, опи¬
саний сільськогосподарський інвентар, вказані терміни сільськогосподарсь¬
ких робіт.
Перший історичний твір, що дійшов до нас, написав чернець Гільдас
(516 - 570 pp.), який захоплювався римською культурою, вважав себе її
Лекція
13

Історія середніх віків
нащадком, латинську мову називав «нашою», а англосаксів - варварами, від
яких утік в Арморику (Бретань). Його «Жалісна книга про розорення і
завоювання Британії» («Liber quorulus de excidio et conquestu Britanniae»),
написана 560 p., розповідає про завоювання бритів.
Перший англійський історик Беда Високоповажний (672 - 735 pp.), чер¬
нець з Нортумбрійського монастиря Ярроу, написав 36 праць. Найголовніша
- «Церковна історія англійського народу» («Historia eccelesiastica gentis
anglorum») присвячена часу від завоювання Британії Цезарем до 731 р. і
базується на багатому документальному матеріалі (папський архів, праці
Орозія, Євтропія тощо). Інша його праця - «Хроніка шести століть сві¬
ту» («Chronicon de sex aetutibus mundi») - дійшла до нашого часу у двох
редакціях. Перша закінчується 703 р. і приєднана до його «Книги про часи»,
а друга доведена до 725 р. і міститься в праці «Про розрахунок часу» («Liber
temporibus»). Вона служила підручником з історії в усіх західноєвропейсь¬
ких країнах середньовічного періоду.
Досить рано в Британії з’являються аннали (ще в VI ст.). Перші, що
дійшли до нас, - аннали Ліндисфарнського монастиря за 532 - 993 pp., що
вміщують генеалогії королів, уривки саг. Поступово місцеві аннали об’єдну¬
ються в загальнодержавні. Так з’являється «Нортумбрійська хроніка», уривки
якої збереглися в «Історгі англійських королів» Симеона Дерамського.
У 892 р. в головному місті Уессекса Вінчестері склали «Англосаксонсь¬
ку хроніку», найдавніший літопис англійською мовою з VII - X ст., що
присвячений історії королівської династії.
У 893 - 894 pp. єпископ Шернборнський Асер написав «Життя
Альфреда, короля англосаксів» за 855 - 887 pp.
З усної народної творчості до нас дійшли саги: «Про Беовульфів» (бо¬
ротьба з морським чудовиськом, де автор і загинув); «Пісня про Бреннан-
бурзьку битву» (про перемогу над датчанами 937 р. короля Етельстана),
«Балада про Шельдонську битву» (851 p., де оспівана смерть ессекського
олдермена Бірхтнота).
Важливим і оригінальним джерелом є англійська книжкова мініатюра
X - першої половини XI ст., основні пам’ятки якої будуть проаналізовані в
розділі про культурну спадщину ранньосередньовічної Англії.
АНГЛОСАКСОНСЬКІ КОРОЛІВСТВА У БРИТАНІЇ
І ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФЕОДАЛІЗАЦІЇ
Острів Британія впродовж трьох століть, з кінця І до кінця IV ст. н. е.,
був римською провінцією (крім північної частини). Хоча римляни і побуду¬
вали на цих віддалених територіях міста і фортеці, але слабо романізували
острів, оскільки тут було мало римських поселенців. Британія не стала рим¬
ською в такій мірі, як Галлія чи Іспанія. Коли близько 400 р. для захисту
Італії від варварів з Британії вивели римські гарнізони, зв’язок її з Римом
обірвався.

Лекиія 13
Англія до середини XI ст.
Але «британська незалежність» тривала недовго. З V ст. (близько 449 р.)
на острів стали масово вторгатися германські племена саксів, англів, ютів,
які жили між Ельбою і Рейном (район поселення саксів) і на Ютландському
півострові (селилися англи і юти). Спочатку їх запрошували на допомогу
ворогуючі між собою кельтські вожді, а згодом ці наймані дружини стали
першими загарбниками. Англосакси знищили більшу частину кельтського
населення, а їхні залишки переселилися на континент - півострів Арморика
в Галлії, що згодом отримав назву Бретань. Частину кельтів перетворили на
рабів і залежних людей, зобов’язаних платити англосаксам данину.
Завоювавши Британію з другої половини V до початку VII ст., англосакси
утворили ряд варварських королівств. Юти організували на південному
сході острова королівство Кент, сакси на півдні і південному сході -
Уессекс, Ессекс, Суссекс, англи на сході - Східну Англію, в центрі - Мерсію
і на півночі - Нортумбрію. Територія Британії, завойована варварами,
стала згодом власне Англією, в ній зникли всі римські традиції і залишки
римського панування.
Повну незалежність від англосаксів до другої половини XII ст. зберегла
населена кельтами Ірландія. Відстояли незалежність гірські кельтські об¬
ласті на заході Британії (Уельс і Корнуолл) і на півночі (Шотландія). Лети
і уілі (кельти-уельсці), як правило, сиділи на чужій землі, виконували пан¬
щину і сплачували натуральний оброк. Кельти західних областей англо¬
саксонських королівств, які межували з кельтським Уельсом, хоча і плати¬
ли на користь короля, зберігали свою землю і природну волю.
Період VII - VIII ст. прийнято називати гептархією (семикоролівст-
вом). Саме в цей час кельтський елемент входить в етнічний склад англій¬
ського народу. В англосаксонських королівствах відносно повільно йшов
процес феодалізації суспільства, що складався з двох етапів:
1) V-VIII ст. - початок феодалізації;
2) ІХ-ХІ ст. - феодальна система стає пануючою.
Особливості формування феодального устрою в англосаксів полягали у:
- відносній стійкості общинних порядків (вважається найважливішою);
- пізнішому, ніж у франків, виникненні аллоду;
- повільному процесі зникнення вільного селянства і утворення вели¬
кого феодального землеволодіння.
Ці особливості обумовлювалися такими причинами:
а) відносно слабкою романізацією Британії;
б) руйнівним характером англосаксонських завоювань, які знищили за¬
лишки римського впливу;
в) племена завойовників знаходилися на нижчому рівні соціально-еко¬
номічного розвитку, ніж франки і вестготи;
г) розвиток феодальних відносин йшов шляхом внутрішньої еволюції
первіснообщинного ладу, що розпадався;
д) завойовники складали більшість населення острова;
е) англосакси розселялися серед розташованих по всій Англії лісів,
вздовж річкових долин, в ізольованих один від одного і від кельтів
поселень.

Історія середніх віків
СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
АНГЛОСАКСОНСЬКИХ КОРОЛІВСТВ
І ПОЧАТОК ПРОЦЕСУ ФЕОДАЛІЗАЦІЇ
Згідно з англосаксонськими правдами VI - VII ст., основним заняттям
населення було землеробство, особливо в центрі і на півдні країни. Помітну
роль відігравали також тваринництво, рибальство, полювання, лісові про¬
мисли, а в деяких регіонах - видобуток солі, заліза і свинцю.
Повсюдно поширювало¬
ся двопілля і трипілля.
Землю орали важким плу¬
гом, запряженим 4-8 вола¬
ми, рідше застосовували
легкий плуг на 1 упряжку
волів. Ділянки орної землі
зазвичай огороджувалися,
розміщувалися черезсмуж¬
но, а після зоирання врожаю і зняття огорожі надходили у спільне користу¬
вання для випасання худоби. Вирощували жито, озиму пшеницю, ячмінь,
овес, боби і горох. Існувала система примусової сівозміни.
Село оточували ділянки орної землі, до яких з усіх боків підступали
обширні ліси. Кози, вівці і велика рогата худоба випасалися на пагорбах і
пустищах, покритих густими травами і чагарниками.	Свиней	відгодовували
в лісах, де в достатку було жолудів і букових	горіхів.	М’ясо	добувалося
англосаксами і на полюванні, що відігравало важливу роль у господарстві.
З моменту розселення в Британії, задовго до виникнення в англосаксів
феодального землеволодіння, вони жили община¬
ми. Питання про характер цих общин для VI - VII
ст. є дискусійним. Більшість дослідників сходять¬
ся на думці, що в Англії до IX ст. існувало два
типи общин - землеробська (з великих сімей) і
велика общинна організація, яка об’єднувала де¬
кілька поселень в єдиний округ, у центрі якого
збиралися збори глав великих сімей, звершува¬
лися судові справи, здійснювалося самоуправлін¬
ня. Окремі сільські общини, які складалися з інди¬
відуальних сімей, почали виникати лише напри¬
кінці VII - початку VIII ст.
Суспільний устрій ранніх англосаксонських
королівств можна відновити на основі численних
правд - судебників. Основну масу населення до
IX ст. складали вільні селяни-общинники - кер-
ли, які володіли в общині 1 гайдою орної землі.
Гайдою називалася ділянка землі, яку можна було
Пастух з вівцями

Лекція 1 3 Англія до середини XI ст.
обробляти упродовж року одним плугом з упряжкою в 4 пари волів. Гайда
дорівнювала 120 акрів, хоча в деяких джерелах гайда мала і 80-100 акрів.
Гайда (сучасних 48-50 га) була спадковим наділом всієї сім’ї. До середини
VII ст. мала індивідуальна сім’я не стала панівною, а перехід від землероб¬
ської общини до сусідської не був завершений. Крім орної землі, кожне
господарство мало право на общинні угіддя - ліси, вигони, луки і пустища.
Земля общинника довго не перетворювалася на вільно відчужувану влас¬
ність (аллод). У пізніших джерелах таке земельне володіння, засноване на
общинному праві, називалося «фолклендом» (народною землею, яку не можна
було передавати по жіночій лінії або стороннім особам чи заповідати). Збе¬
реження міцної общини зміцнювало сили вільних селян у боротьбі проти
закріпачення, що уповільнювало процес феодалізації.
Поряд з керлами в англосаксонському суспільстві були раби і напів-
вільні люди (в основному із завойованого кельтського населення). Рабів
використовували як дворову челядь або надавали їм ділянку землі знаті.
Напіввільні - лети, або уілі (від назви Уельс) - не мали власної землі, а
обробляли землю знаті і платили своїм панам натуральний оброк.
З’являється в англосаксів і родова знать -
ерли. Якщо в VI - VIII ст. вони не виділялися
розмірами своїх земельних наділів, то напри¬
кінці цього періоду ерли мали помістя в 4 гай-
ди, а королівські дружинники - гезити (або
тени) володіли ділянками в 5 гайд.
Наприкінці VII ст. в англосаксонському
суспільстві розпочинається генеза феодаліз¬
му. Відбувається зростання майнової нерів¬
ності серед керлів: збіднілі брали землю на
певних умовах у багатих людей або шукали
їхнього покровительства. А варварські правди
уже називають цілий ряд соціальних верств у
суспільстві, які різняться розмірами вергель-
да (штрафу за вбивство), що залежав від ста¬
новища вбитого. Так, за вбивство керла визна¬
чався штраф у 200 шилінгів (корова коштува¬
ла тоді 3 шилінги), ерла - 400 (а з кінця VII ст. 600) шилінгів. Королівський "
дружинник (гезит) з землею оцінювався у 1200, а без землі - в 600 шилінгів.
Найменше платили за вбивство лета - 40-80 шилінгів, вергельд якого йшов
власнику і родовому союзу, до якого належав уіль. Вергельд вільного роз¬
поділявся між батьківським (2/3) і материнським (1/3) родами.
Головним засобом феодалізації в Англії було зародження феодальної
власності в результаті масових королівських пожалувань дружинникам і
церковним інституціям земельних володінь, і не лише пустищ, але й діля¬
нок, заселених керлами. Такі пожалування оформлялися спеціальними гра¬
мотами - бокленд («Ьос» - грамота, «land» - земля). Бокленд можна було
успадкувати, заповідати, закладати, продавати. Це була вже приватна влас¬
Плуг з відвалом

Історія середніх віків
ність, що звільнялася від багатьох повинностей на користь короля і надава¬
ла власнику імунітетні права. З його появою розпочинається розвиток ве¬
ликого феодального землеволодіння.
Великі землевласники, у
залежність від яких втягува¬
лися збіднілі і розорені кер-
ли, називалися глафордами
(пізніша форма цього слова -
лорд, що відповідало поняттю
«сеньйор», «пан»). Однак в
умовах розвитку бокленда і
глафордата основна маса віль¬
них селян до IX ст. залиша-
Селяни, які працюють на панщині	лася мало втягнутою в процес
феодалізації, а вільна общи¬
на зберігала своє значення. Тому у помістях знаті працювали в основному
раби і лети з місцевого населення, а не англосаксонські керли. Характер¬
но, що в Англії були невідомі прекарні операції, що слугували у Франк¬
ській державі одним з основних шляхів потрапляння вільних селян у
поземельну залежність.
Таким чином, стійкість общини і вільного селянства в Англії обумовила
особливо велику роль (у порівнянні з континентальною Європою) королів¬
ської влади і її земельних пожалувань у процесі феодалізації англосаксон¬
ського суспільства.
ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ БРИТАНІЇ
ТА СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ АНГЛОСАКСІВ
Важливу роль у процесі феодалізації відіграла церква. Ще наприкінці
VI ст. (597 р.) розпочалася християнізація англосаксів, яка завершилася
лише у другій половині VII ст., оскільки боротьбу за Британію вели британ¬
ська (пов’язана з Римом) і ірландська гілки, які відправляли на острів свої
місії. Римський папа Григорій І відправив у заснований ним у Римі монас¬
тир 40 ченців і призначив їхнього настоятеля Августина єпископом Брита-*
нії. Папа дав проповідникам докладну настанову, як чинити з язичниками.
Головне - не нав’язувати нової віри насильно і різко. Де вони знайдуть
добре побудований храм старих богів, не повинні руйнувати його, а лише
викинути з нього ідолів, потім приготувати освячену воду, покропити нею
приміщення, поставити вівтар і в нього покласти мощі. «Тоді храм від слу¬
жіння демонам перейде до служіння істинному Богові. А коли народ поба¬
чить, що попереднє місце молитви залишилося, він охочіше піде туди ж, за
звичкою, щоб поклонятися істинному Богу». Папа вчив, що не потрібно зни¬
щувати давніх обрядів, наприклад, звичаю приносити в жертву биків або
обносити храм куренями з гілок і зелені. Нехай народ, як і раніше, у звичні

Лекція 13
Англія до середини XI ст.
дні сходиться на свято і вбиває тварин, але вже не у вигляді пожертви
дияволу, а для християнської учти, в ім’я і на честь Бога. «Якщо ви зали¬
шите цим людям зовнішні розваги, ви легше викличете в них прагнення
внутрішньої радості».
Григорій І звелів також купити у англосаксів малолітніх рабів і прагнув
навчити їх християнській вірі, а потім відправити у Британію для місіонер¬
ської діяльності. В той же час Августину доручили висвятити 12 єпископів
і організувати два архієпископства: одне на півдні, інше на півночі Британії.
Священики повинні були повністю підкоритися єпископам.
При дворах англосаксонських вождів нові проповідники вступали в дис¬
кусії з жерцями старої віри. Одна з таких дискусій завершилася тим, що
головний жрець відмовився від старих богів.
Римські місіонери зустрічалися також з кельтським духовенством і
майже завжди брали гору своїм умінням і узгодженими діями. Під час од¬
нієї дискусії при дворі одного з королів Північної Англії вони особливо на¬
полягали на словах Спасителя, звернених до апостола Петра. Король, поди¬
вившись на мовчазних ірландців, вирішив суперечку на користь римських
проповідників: «якщо Петру Господь дав ключі від Царства небесного, я не
хочу воювати з володарем небес. Я, навпаки, хочу у всьому підкорятися
тому, що ним установлено, оскільки я боюсь, щоб у час, коли я стану біля
небесних воріт, не відвернувся від мене той, хто тримає ключі, і тоді нікому
буде відкрити мені двері».
Англосаксонські королі намагалися пов’язати свій родовід з Воланом,
Тором та іншими язичницькими богами. Проте, за існуючими язичницьки¬
ми уявленнями, вирішальне значення в отриманні королем магічної сили
мало обрання його народними зборами. Король міг втрачати прихильність
богів. Зовнішнім знаком цього могли стати невдачі, військові поразки. У
такому разі король втрачав право на свій титул і міг бути зміщений наро¬
дом. За язичницькими традиціями, джерелом влади були народні збори. А
в середині VII ст., за правління короля Оффи у Мерсії, світська церемонія
зведення короля на престол була доповнена релігійним елементом «пома¬
зання» на царство і врученням королю відповідних атрибутів влади. Вве¬
дення цієї церемонії мало велике значення: воно знаменувало зміцнення
союзу церкви і держави. Король віднині сприймався як «помазаник Бо¬
жий», а королівська влада - як «дана Богом». У X ст. формула «король *
Божою милістю» ввійшла у правові збірники.
Проте до кінця VII ст. ще не була повністю викоренена ворожість до
християнства. Вона проявлялася у відмові оплачувати церковні податки,
визнавати християнські свята, поверненні до язичництва. Саме в цей пері¬
од проявляється нестерпне ставлення християнства до язичницьких богів і
традицій. Не випадковими були суворі покарання для всіх категорій насе¬
лення за роботу у святкові дні, за несплату поборів, за рецидиви ідолопо¬
клонства. Повернення в язичництво загрожувало сім’ї вільного позбавлен¬
ням усього майна і штрафом, рабу - штрафом і тілесними покараннями.
Королі законодавчо визначали обов’язковість хрещення новонароджених і

Історія середніх віків
терміни звершення обря¬
ду: немовля потрібно
охрестити упродовж ЗО
діб після народження.
Якщо він помирав нехре-
щеним, то у його батька
конфісковували майно,
тобто закон мав ще й со¬
ціальний підтекст. Обряд
хрещення, як відомо, не
лише долучав людину до
категорії віруючих, але
був одним із засобів
включення його в со¬
ціальний організм. Нова
релігія відповідала інте¬
ресам християнської вла¬
ди і знаті, оскільки ду¬
ховно освячувала і поси¬
лювала їхню владу. У
сильній владі була заці¬
кавлена і церква, якій
потрібні були земельні
пожалування шляхом
заповітів і дарувань.
Сама ж церква заохочу¬
вала розвиток приватної
власності на землю і виправдовувала зростання залежності селянства, яке
чинило опір, в тому числі і процесу поширення християнства.
У момент утворення англосаксонських королівств їхній суспільний лад
відзначався архаїчністю. Король у VI - VII ст. виступав у них швидше як
племінний вождь, а не носій державності. Велику роль відіграли органи
місцевого, територіального управління - народні збори. Вільні жителі сіль¬
ської общини збиралися на сход, де під керівництвом старости вирішу¬
вали господарські справи, пов’язані зі спільним використанням общинних
угідь. Представники сільських общин входили в округ (сотню) на чолі із
старшиною. Справи сотні вирішувалися на щомісячних сотенних зборах,
де головну роль з IX ст. відігравали 12 старших тенів - найбагатших пред¬
ставників общини сотні. Сотні об’єднувалися в графства (раніше скгри,
або шайри).
Народні збори англосаксів, що спочатку були зібраннями воїнів племе¬
ні, з IX ст. стали зборами графств - фолькмоте і скликалися 2 рази на рік
для розгляду судових справ. Вирішальну роль на них відігравали представ¬
ники родоплемінної знаті, яку очолював елдормен. Згодом, із зростанням
королівської влади, елдормена замінили королівським чиновником ■- скір-

Лекція 13 Англія до середини XI ст.
герефою, або шайр-ргвом (звідси пізніший шериф), які очолили графства.
Елдормени і герефи входили до складу місцевих зборів як чиновники
короля і зміщувалися королем, тобто їхні посади не мали спадкового харак¬
теру. Проте стара родова знать витіснялася новою у міру зростання ролі
королівської влади. Одним з істотних показників зміцнення влади короля
було встановлення смертної кари за злочини проти нього. А вергельд за
вбивство короля складав у VII - VIII ст. 7200 шилінгів.
Правові збірники IX - X ст. фіксують підвищення штрафів за замах на
майно і гідність короля. Наприклад, за напад на поселення короля стягува¬
вся штраф у сумі 120 шилінгів, за проникнення в житло знатної людини -
ЗО шилінгів.
Королі намагалися взяти під контроль монетну справу. Ранні англосак¬
сонські монети - треміс (золота монета) і скеат (срібна) - датуються
VII ст. Карбування їх у той час не було регулярним і не мало офіційного
характеру. У VIII ст. мерсійський король Оффа, а згодом правителі Кента і
Уессекса ввели в обіг срібну монету - пенні, що карбувалася за зразком
французького денарія. Її випуск продовжувався і після утворення Англо¬
саксонського королівства. Наприкінці IX - початку X ст. за королем законо¬
давчо було закріплено виключне право на карбування монети.
Упродовж VII - IX ст. важливу роль у державному управлінні віді¬
гравала рада знаті - уітенагемот. До складу цієї ради входили члени
королівської родини, єпископи, абати, елдормени, королівські дружин¬
ники. Лише зі згоди членів ради - уітанів король видавав закони, вирі¬
шував питання війни і миру, роздавав землі. Уітенагемот виконував та¬
кож судові функції, обирав короля; уітани скріплювали своїми підписа¬
ми пожалувані грамоти.
Порівняно повільно йшов в англосаксонському суспільстві процес зник¬
нення вільного селянства. Саме в Англії поряд з королівською дружиною
впродовж тривалого часу продовжував’ існу¬
вати фірд - вільне воєнне ополчення селян.
Фірд складав спочатку основу всієї військової
організації англосаксів.
Уже на ранніх етапах формування держа¬
ви певне значення в управлінні країною віді¬
гравав королівський двір, який вів своє похо¬
дження від дружини вождя. Дружинники фор¬
мували військові загони короля і спочатку були
його охоронцями і слугами. Яскравий опис ко¬
ролівської дружини містить «Поема про Бео-
вульфа». Стосунки між королем і дружинника¬
ми нагадують відносини вождя і його воїнів,
описаних ще Тацитом. Беовульф звертається
до короля данів Хротгара з такими словами:
«Якщо мені судилося загинути на твоїй службі,
то ти заміни мені батька, коли я помру. Стань Англосаксонські воїни

Історія середніх віків
захисником моїх молодих тенів і супутників». Вождь жив в оточенні дружи¬
ни і був покровителем своїх воїнів - тенів. Дружинники-охоронці - захисни¬
ки вождя - в нагороду за службу отримували зброю, коня, коштовності і
землю. Винагорода могла мати форму столування - бенкетів, розкіш яких
сприяла поширенню доброго поголосу про вождя, короля. Проте поряд з ар¬
хаїчними картинами дружнього побуту у поемі відображені й елементи но¬
вих відносин. Король уже не лише вождь дружини, але й правитель народу,
держави; правда, роль дружинників у державному управлінні в поемі не
відображена.
Про воїнів-дружинників короля згадує біограф Альфреда єпископ Асер.
Як пише біограф, у королівських палатах по черзі знаходилися когорти
воїнів-охоронців, а також «знатних слуг». Останні виконували різноманітні
доручення, пов’язані з обслуговуванням двору, хоча Асер їх не конкрети¬
зує, як і їхні посади і титули. Проте в документальних джерелах є свідчен¬
ням про економа, скарбника, кравця. Можливо, саме вони входили до
«знатних слуг».
Асер включив у «Біографію Альфреда» також розповідь про організа¬
цію обліку і розподіл ресурсів короля. Частина коштів витрачалася на світ¬
ські потреби, на облаштування придворної школи, оплату винагороди охо¬
ронцям, міністеріалам, різним майстрам, на справи церкви. Контроль за
розподілом коштів і їх зберігання покладалися на скарбників, у віданні яких
знаходилися апартаменти, гардероб і коштовності короля. Серед палацових
слуг згадується і капелан, який виконував обов’язки писарів, нотарів і
духівників короля.
Згадки про королівську канцелярію вперше з’являються не раніше X
ст. Широко розповсюдилася практика оформлення дарчих грамот, більшість
з яких складалися при дворі: пожалування міністеріалам, елдорменам, церкві,
монастирям. Здійснюється запис законів - «Англосаксонська хроніка». Для
цього потрібен був штат освічених осіб. І тут позитивну роль відіграло ду¬
ховенство. Асер називає ряд прелатів, які користувалися прихильністю
короля і були його радниками. Як приклад, можна посилатися на хартію
Альфреда, скріплену підписами двох економів, двох елдорменів, восьми
теніл, єпископа і двох священиків. Імена багатьох з них відомі з інших
джерел: священики Верульф і Іоанн - придворні вчителі, елдормен Етель-
ред згадується в заповіті Альфреда й «Англосаксонській хроніці». Із 8 тенів
п’ять постійно посвідчували пожалування Альфреда, а економ Деормод і
кравчий Сигевульф - постійні свідки королівських грамот. Викладені факти
дають підстави зараховувати названих осіб до палацових службовців. Під¬
писи службовців під грамотами - факт немаловажний і свідчить, що служ¬
бовці брали участь у розподілі землі.
Таким чином, особливістю політичного устрою англосаксонських ран¬
ньофеодальних держав було тривале збереження общинних форм управ¬
ління і повільне переростання їх в органи феодальної держави.

Лекція 13
Англія до середини XI ст.
)?
УТВОРЕННЯ КОРОЛІВСТВА АНГЛІЯ
Незважаючи на те, що із семи англійських королів один був старший -
бретвальд, міжусобні війни за панування в країні і захоплення нових зе¬
мель тривали. Для захоплення землі, для користування нею і передачі іс¬
нували старі звичаї ще з часів завоювання Британії. Хто хотів довести своє
право на ділянку, посилався на свідчення сусідів під присягою. Духівницт¬
во, знайоме з римськими законами, використовувало зовсім інші способи
для набуття і передачі землі: це були записи, грамоти, заповіти або купчі.
Невідомі варварам, вони здавалися їм всесильними, по-перше, внаслідок
того, що сам запис справляв на них чарівне враження, а по-друге, тому, що
до грамоти додавали печатку (у вигляді хреста) єпископа, який був пред¬
ставником небесних сил і міг накликати прокляття.
Віддана єпископу, собору чи дружиннику земля начебто відписувалася
від народної землі (фолкленду) і звільняла її від повинностей. Глафорди
мали особисту владу над селянами. Одна із статей «Нравди короля Іне»
(кінець VII ст.) говорила: «Якщо хтось піде від свого глафорда без дозволу
або таємно втече в інше графство і буде знайдений, нехай він повертається
туди, де був раніше, і заплатить своєму глафорду 60 шилінгів».
У процесі боротьби, яка йшла між королівствами, одні захоплювали
землі інших і тимчасово встановлювали над ними своє панування. Наприкінці
VI ст. - початку VII ст. виділився Кент, із середини VII в. панівне станови¬
ще зайняло найпівнічніше королівство - Нортумбрія, у VIII ст. набула важ¬
ливого значення Мерсія в Середній Англії, а з початком IX ст. - Уессекс,
королі якого і стали біля керма об’єднавчого процесу, що закінчився утво¬
ренням єдиної держави за короля Егберта (829 p.). Об’єднання королівств у
єдину державу Англію обумовлювалося такими причинами:
1) внутрішніми (англосаксонська знать відчувала потребу у посиленні
центральної влади для подолання опору селян, які в процесі феодалізації
втягувалися в залежність);
2) зовнішніми (для боротьби зі спустошливими набігами данців на Схід¬
ну Англію і норвежців на її північно-західні області потрібно було об’єднати
зусилля всіх королівств).
Уессекс, що був найменш доступний для данців, і став центром опору _
норманам. В об’єднаному королівстві загальні народні збори уже не склика¬
лися. Замість них при королі функціонувала «Рада мудрих» (уітенагемот),
що складалася з найвпливовіших магнатів.
Проте об’єднання країни не врятувало її від данської загрози. Нормани
поступово захопили для поселення велику територію на північному сході
країни і тіснили англосаксів на південь. їх просування зупинив Альфред
Великий, який спочатку відкупився від данців, а потім розпочав реформи
для зміцнення обороноздатності країни. Важливу роль стало відігравати
народне ополчення з вільних селян (фірд). Власники 5 гайд озброювали і
утримували одного воїна. Крім того, було організовано важкоозброєне кінне
феодальне військо, яке базувалося на військовій службі дрібнопомісних

Історія середніх віків
землевласників, побудовано флот (близько 100 кораблів по 60 весел), спо¬
руджено вздовж кордону цілу систему бурггв-фортгв (близько ЗО).
Ці заходи допомогли Альфреду змусити данців укласти договір. Уед-
морський мир поділяв країну на дві частини: південно-західну, де зберіга¬
лася влада короля; і північно-східну, що відійшла данцям і отримала назву
«Денло» - область «данського права».
При Альфреді були зібрані всі закони і видана «Правда короля Альф¬
реда», що відображала нові відносини в англосаксонському суспільстві. Ба¬
гато уваги приділяв король освіті. Він сам учився (в 40 років засвоїв латинь)
і намагався вчити інших. Були створені монастирські школи, відкрита шко¬
ла для молодих знатних англів. Король сам переклав з латині на англосак¬
сонську мову 5 робіт («Церковну історію англів» Беди Високоповажного,
«Всесвітню історію» Орозія, «Втіху філософи» Боеція, «Монологи» папи
Григорія І тощо).
За внука Альфреда короля Етельстана в 930 р. було видано наказ, що
майже дослівно нагадував едикт Карла II Лисого у Франції: кожній вільній
людині наказувалося знайти собі «лорда».
У другій половині X ст. при королі Едгарі (959 - 975 pp.) англосакси
підкорили собі данців, які населяли «Денло», і всі англійські землі об’єднали
в єдину державу. У результаті данці, які жили в Англії, злилися з близьки¬
ми їм за мовою й устроєм англосаксами. У данців у IX - X ст. ще в більшій
мірі, ніж у англосаксів, збереглися общинні порядки, переважало вільне
селянство, тому поселення данців в Англії ще більше уповільнило станов¬
лення там феодалізму, особливо на північному сході країни.
Проте після смерті Едгара знову розпочалися усобиці. А вже у 90-х pp.
X ст. скандинави, утворивши 3 королівства — Данію, Швецію і Норвегію,
стали готуватися до нападу на Англію.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК АНГЛІЇ
В X - НА ПОЧАТКУ XI СТ.
До початку X ст. англосаксонське суспільство уже значно феодалізува-
лося. Більша частина селян підпорядковується глафордам, з’являються,
особливо на півдні країни, великі вотчини (в Англії називалися манори). У
манорі чітко виділяється доменіальна земля, що обробляється залежними
селянами, общинні угіддя і селянські наділи. Згідно з інструкцією управля¬
ючому помістям (“Герефа») і латинським трактатом «Обов’язки окремих
осіб», стає зрозумілим, що у манорах працювали різні категорії селян, які
знаходилися в однаковій залежності:
1. Гебури - безземельні вільні люди, які отримували землю й інвентар
від великих землевласників та виконували панщину і несли оброк. Близь¬
кими до них були посаджені на землю раби.
2. Коттери (або котсетли) - наймити з невеличкими земельними на¬
ділами.

Лекція 13 Англія до середини XI ст.
3.	Генгти - селяни, які опинилися у феодальній залежності в результа¬
ті пожалування бокленда. їхня залежність була найлегшою.
Виконували деякі повинності і вільні селяни.
Тоді ж завершується процес формування панівної верстви військово-
службової знаті, так званих тенів, які прийшли на зміну колишнім коро¬
лівським дружинникам. Тени, як правило, уже були дрібними і середніми
землевласниками і ставали попередниками майбутніх рицарів.
Важливу роль у підпорядкуванні вільного англійського селянства вели¬
ким землевласникам у X - XI ст. відіграв імунітет. Король надавав великим
землевласникам право судити сусіднє населення і збирати з нього відповід¬
ні штрафи. Це право приватного суду називалося «сокою», а селяни, які
знаходилися під владою лорда-імуніста - «сокпенами». Сокмен вважався
ще особисто вільним і продовжував володіти своєю землею, але знаходився
в судовій залежності від великого землевласника. А це полегшувало його
поступове перетворення в людину, зобов’язану землевласнику тими чи ін¬
шими повинностями або платежами.
Таким чином, незважаючи на певні успіхи процесу феодалізації, до се¬
редини XI ст. в Англії збереглося ще багато пережитків устрою вільної
общини і країна уже із середньовічних часів почала різнитися від держав
континентальної Європи.
ВІДНОВЛЕННЯ ДАНСЬКОГО ЗАВОЮВАННЯ
І ЙОГО КРАХ
Наприкінці X ст. данські королі, об’єднавши під своєю владою не
лише Данію, але й усю південну частину Скандинавського півострова,
відновлюють набіги на Англію, де в той час посилилася міжусобна бороть¬
ба між старою (ерли) і новою знаттю (тени). Міжусобиці розорювали
країну не менше, як збір «данських грошей», тобто податок для данини
завойовників.
Скориставшись внутрішньопо¬
літичною ситуацією в країні, данці
в 1016 р. захопили Англію, поділив¬
ши її по р. Темза. Проте з 1017 р.
данський король Кнур (Канут) став
повноправним господарем країни
(1017 - 1035 pp.). Він об’єднав Анг¬
лію, Норвегію і Данію.
Намагаючись знайти підтрим¬
ку великих англосаксонських зем¬
левласників, Кнут підтримав ба¬
гато з присвоєних ними привілеїв
і прав. Він не робив різниці між
англосаксами і данцями, протегу-	Нормани	й	англійці

Історія середніх віків
вав церкві і монастирям, не втручався у внутріш¬
ні справи завойованих територій. Проте данське
панування в Англії було нетривалим. Скористав¬
шись внутрішніми чварами в Данському коро¬
лівстві, англосакси продовжували боротьбу з іно¬
земним гнітом.
Після смерті Кнута Данське королівство розпа¬
лось і престол зайняв представник англосаксонсь¬
кої династії Едуард Сповідальник (1042 - 1066 pp.).
Він виховувався і жив у Нормандії, тому привіз із
собою багато придворних і радників з нормандської
знаті. Цим він посприяв майбутньому завоюванню
країни.
Після смерті Едуарда на престол сів Гарольд -
представник могутнього магнатського роду. Але
його владу не визнали північні райони країни. Його
найсерйознішим суперником став нормандський
герцог Вільгельм, який в майбутньому і завоював
Англію.
КУЛЬТУРА РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОЇ АНГЛІЇ
Початковим моментом історії англійської культури стало завоювання
Британії англосаксонськими племенами (V ст.). Проте ні про яку суто анг¬
лійську культуру в наступні століття не може бути й мови. Племена англів,
саксів і ютів, які прийшли з Європи зі своєю мовою і культурою, знаходи¬
лися на первіснообщинному рівні розвитку.
Наприкінці VI ст. розпочалася християнізація англосаксонського насе¬
лення, що привнесло в країну елементи латинської мовної культури у та¬
ких межах, в яких вони були засвоєні римо-католицькою церквою. Набіги
данців завершилися завоюванням значної частини Англії. А звільнення від
данського гніту було замінене норманським у 1066 р. Завойовники також
асимілювалися з місцевим населенням і засвоїли їхню мову. Міграція насе¬
лення й іноземні завойовники привносили в культуру країни різноманітні
етнічні, культурні і мовні елементи.
Серед культурної спадщини населення Британії слід насамперед виді¬
лити усну народну творчість: історичні перекази, побутові й обрядові пісні.
Великою повагою користувалися співці-музиканти, так звані глеомани. Вони
виконували застольні, весільні, поховальні пісні, а також пісні, пов’язані з
полюванням, господарством, дохристиянськими культами і релігійними ві¬
руваннями. А пісні про подвиги давніх героїв і військових вождів складали
скопи - співці-дружинники.
Корінною мовою залишалася мова англосаксонських племен, але вона
ввібрала в себе елементи кельтської, латинської і скандинавської мов. Крім
Кнут Великий, король
Англії, Данії і Норвегії

Лекція 13 Англія до середини XI ст.
того, умови соціального розвитку на тривалий час визначили існування двох
мовних культур корінної англосаксонської (із внесеними неї іншомовними
елементами) і латинської (латинь упродовж Середньовіччя була мовою
церкви, науки, юриспруденції).
Культурне піднесення англосаксів намітилося в другій половині IX ст. у
зв’язку із зміцненням становища Уессекса як об'єднавчого центру країни.
При Альфреді відкрили світські школи для дітей знатті, в яких викладали
прибулі з континенту вчителі. Розвиток освіти поклав початок літописанню
англійською мовою. Англосаксонські хроніки > висвітлювали історичні по¬
дії з IX до XII ст. Крім того, були перекладені твори латинських авторів
англійською мовою. Причому, як відзначалося, ініціатором виступав сам
король Альфред.
Однією з найзначиміших пам’яток англосаксонської поезії є «Поема про
Беовульфа» (близько 700 p.), яка виникла на основі героїчних пісень і саг
скандинавського походження і переказів англосаксонських племен. Най¬
давніший список поеми зберігся в записках X ст., що містить більше трьох
тисяч віршів. Поема складається з двох частин, об’єднаних легендарним
героєм Беовульфом. У першій частині Беовульф. найхоробріший серед
воїнів короля геатів (скандинавського племені, яке жило на півдні Фран¬
ції), звільняє Данію від чудовиська і здійснює ряд інших подвигів. У другій
частині Беовульф стає королем і 50 років править геатами. Він убиває
страшного дракона, який загрожує країні, і сам помирає, отруєний їдким
диханням монстра.
Однією з найдавніших пам'яток
англосаксонської писемності і водно¬
час витвором мистецтвом є шкатул¬
ка з китового вуса, що датується се¬
рединою VII ст. На шкатулці є рунічні
знаки (руни - писемні знаки, що
мають деяку подібність з латинським
і грецьким алфавітом) і рельєфні зо¬
браження епізодів з давньогермансь¬
кої, античної і біблійної міфології.
Як і в інших середньовічних кра¬
їнах Європи, центрами освіти Англії
стали монастирі, що виникли тут у
VII - VIII ст. Рукописні книги, які
створювалися в монастирях, прекрас¬
но ілюструвалися. Зроблені англо¬
саксонськими майстрами заставки,
кінцівки і заголовні букви відзнача¬
лися дивним поєднанням фарб і тон¬
кістю малюнка.
Наприкінці X ст. пожвавилося
культурне життя півдня Англії. Най-
їїк-
mu'T'
Гу»чи »rrwsiv*
l-VADttfcMM ММ»і
чМСГ'МПСГСХЮСДГ
U HNfCVtNCMCAieiMqgi
UIIW піммпиляш
лі.\гілНлА\
I w^ukimJMMtrv
мьміїїммгдусм
VrfUAJl
t ajnfiMwfikjtaHtUMv
ГЧиЛМЧЗІЧіЛІоиЛіМІМі
Kt%. ЧІЛІ* I wkfcOUW mtn
iuuw: шпицем»!
мілАімглміміліііьаі
ІаА-г
M’l WutltUUAPIIM
H wltlDHVDlfMIUiAM
Мініатюра з
«Утрехтського Псалтиря»

Історія середніх віків
значнішими успіхами цього періоду стала англійська книжкова мініатюра,
розквіт якої тривав аж до норманського завоювання. Важливу роль у мис¬
тецтві мініатюри відіграли контакти, державні і церковні, з континентом. У
розпорядженні англосаксонських переписувачів і художників опинилися
вивезені з континенту каролінгські рукописи. Найбільший успіх випав на
долю манускриптів римської школи, передусім «Утрехтського Псалти¬
ря», що з кінця X ст. зберігався в Кентербері і став прикладом графіки для
англійських майстрів.
Головним центром виготовленням багато прикрашених рукописів в Англії
стала столиця королівства Вінчестер і його Ньюмінстерське абатство.
Англійські мініатюри поділялися на три групи: манускрипти, що містили
зображення, виконані фарбами і золотом; кодекси, ілюстровані легким пе¬
ровим, іноді легко підфарбовані, малюнком; мініатюри, що об’єднували оби¬
дві техніки.
Рання пам’ятка вінчестерської школи - «Дарча хартія» короля Едгара
Ньюмінстерському абатству (966 p.), що зараз знаходиться в Британському
музеї Лондона. Мініатюра зображує постать короля перед Христом з хар¬
тією у піднятих руках. У цьому мистецькому шедеврі виявлялися основні
особливості вінчестерської школи: розкішне облямування аркуша; обгорта¬
ючий подвійну раму тонкий малюнок; нервовий ритм ламучих зборок;
особлива гострота емоційного звучання. Дистанція між земним і божествен¬
ним світом підкреслена протиставленням на малюнку густих фарб у фігурі
короля у порівнянні з тими, якими виконані образи Христа і святих.
Найзначніший витвір вінчестерського мистецтва - «Бенедикціонал»,
створений між 971 і 984 pp. для єпископа Етгльвольда (Лондон, Британсь¬
кий музей). На ньому зображені сцени з життя святих, їхні «портрети»,
ілюстрації до євангелічних текстів. Більша частина композицій неканонічна
і створена самим автором мініатюр.
Християнізація Британії привела до появи у англосаксів поряд з дав-
ньоанглійською латинської писемності. Латиною була написана «Церковна
історія англів» Беди Високоповажного. Свою повагу до Рима він висловив
так: «Допоки буде стояти Колізей, буде стояти Рим. Коли впаде Колізей,
впаде Рим. Коли впаде Рим, впаде і світ».
Запровадження християнства привело до виникнення релігійної поезії
на різних діалектах давньоанглійської мови. Вона базувалася на біблійних '
сюжетах. Зразком релігійної поезії є «Гімни Кедмона», написані спочатку
на нортумбрійському діалекті, а потім перекладені на мерсійський і уессек-
ський діалекти. Відомі також твори релігійно-етичного і дидактичного ха¬
рактеру (біблійні передання, легенди, житія святих), що приписуються
Кюневульфу, який жив наприкінці VIII - початку IX ст.
Таким чином, у ранньосередньовічній Англії процес феодалізації не був
ще завершений: поряд з феодальними вотчинами зберігалося ще багато
вільних общин і навіть вільних селян-власників, які відігравали помітну
роль не лише в органах самоуправління, але й у війську.

Лекція 13
Англія до середини XI ст.
ж
Питання для контролю:
- Визначте особливості процесу феодалізації Британії.
- Охарактеризуйте період гептархії.
- Розкрийте суспільно-економічний розвиток англосаксонських коро¬
лівств.
- З’ясуйте значення християнізації для історичного розвитку Англії.
- Проаналізуйте державний устрій англосаксонських королівств.
- Дайте характеристику процесу утворення Англії.
- В чому полягала особливість соціально-економічного розвитку Англії
в X - на початку XI ст.?
- Як йшло відновлення данського завоювання Англії і причини його
краху.
- Простежте характерні риси ранньоанглійської культури.

Лекція
14
ІСПАНІЯ
У VIII - СЕРЕДИНІ XI ст.
воєрідність джерельної бази цього регіону полягає в араб¬
ському завоюванні і боротьбі за відновлення християнства.
Крім того, тут сформувалися три народності: кастильська,
каталонська і португальська, які, завдяки Реконкісті,
змішалися з маврами і в мову яких проникло багато арабських слів. А в
Наваррі жили баски - народ іберійського походження з мовою не подібною
до мови їхніх романських сусідів. Кожна з цих груп творила свої пам’ятки.
Спільними для всіх народностей півострова були джерела лише з істо¬
рії продуктивних сил і виробничих відносин. Документи VIII - XI ст. пока¬
зують складний і уповільнений процес феодалізації іспанських земель. Гра¬
моти фіксують появу великого феодального землеволодіння, а королівські
грамоти підтверджують їхні права на земельні володіння. З XI ст. з’явля¬
ються грамоти, в яких відображено процес втрати селянами незалежності.
Але особиста і поземельна залежність склалися лише в Каталонії й Араго-
ні, а селяни Кастилії і Леона аж до XIII ст. мали хартії вольностей і жили
вільними селянськими общинами - бегетргями.
Стосунки між іспанськими феодалами відображені в особливих грамо¬
тах - клятвах васальної вірності, королівських пожалуваннях землі - ен-
ком’єнда. Поділ землі і майна маврів у результаті Реконкісти відбувався за
особливими правилами і оформлювався в списках (repartimientos).
Серед законодавчих пам’яток доречно згадати Іспанський капітулярій
815 р.
Цікавим видом джерел є хартії вольностей - фуеро. Вони жалувалисй
багатими людьми містам і селам. Кожне поселення з правом самоуправлін¬
ня мало своє фуеро, що з’являлося в результаті Реконкісти. Обсяг прав і
привілеїв у фуеро був різним: від повної автономії до незначних привілеїв.
Найдавнішим фуеро Каталонії є хартія барселонського графа м. Кардоне
(IX ст.). «Фуеро Собрате» є збірником статей з пожалуваними привілеями
для Арагона і Наварри. Упродовж X - XII ст. фуеро отримали майже всі
міста Каталонії, Леона і Кастилії.
У найрозвиненішій області Каталонії найраніше виник звід звичаєвого
права. У 1058 р. на зборах знаті були прийняті, а згодом записані «Судові
звичаі Барселони». У 1076 р. з’явився новий збірник «Барселонські звичаї».

Лекція 14 Іспанія у VIII - середині XI ст.
1
Ці пам’ятки відображають картину майнових і соціальних відносин, харак¬
тер графської влади. Пережитки готських звичаїв проявляються тут у ви¬
гляді викупів за вбивства і поранення, а шкала штрафів дає картину фео¬
дальної ієрархії.
З XI ст. з’являються хроніки з історії Іспанії. Єпископ Ов’єдський Пела-
йо склав звід з історичних робіт Ісидора Севільського, Альфонса III і довів
опис подій до 1109 р.
Каталонські хроніки мають більш локальний характер, ніж кастильські.
У Ріппольському монастирі на початку ХП ст. була написана хроніка «Ді¬
яння графів Барселонських», у якій відображено формування графства,
стосунки його з Францією і початок Реконкісти.
Незважаючи на спустошливий характер арабських завоювань і Рекон¬
кісти, на півострові збереглися цілий ряд пам’яток матеріальної культури
(храми, мечеті, палаци, грошові одиниці, мистецькі твори тощо).
МУСУЛЬМАНСЬКА ІСПАНІЯ
До кінця VII ст. араби завершили підкорення візантійських володінь у
Північній Африці і почали претендувати на завоювання європейських те¬
риторій. Найближче до їхніх володінь знаходилось Вестготське королівст¬
во, на територію якого і висадився 709 р. перший арабський загін. Упро¬
довж 711 - 714 pp. араби разом з африканськими берберами (маврами, так
їх називали в християнському світі), які незадовго до того прийняли іслам,
захопили вестготські володіння. У квітні 711р. араби, скориставшись відсут¬
ністю короля Родерика, який перебував на півночі країни, організували
опорну базу на півострові на місці пізнішого м. Альхесирас. Повернувшись,
Родерик атакував арабів у долині р. Ріо-Барбате. Але частина війська ко¬
роля втекла з поля бою, а араби отримали підкріплення з 5 тис. чол. Роде¬
рик зник безвісті, а опір мусульманським загонам на чолі з Тариком ібн
Зіядом носив лише локальний характер.
Слабкість Вестготського королівства обу¬
мовлювалася гострими внутрішніми соціально-
політичними протиріччями. Знать вела бороть¬
бу за владу, оскільки принцип успадкування
королівської влади тут так і не встановився.
Величезний вплив церкви викликав незадово¬
лення світської знаті, а також проживаючих у
країні аріан і іудеїв. Тому основна маса насе¬
лення досить байдуже поставилася до вторг¬
нення арабів, а деякі вельможі (наприклад,
архієпископ Севільї) навіть допомагали їм. За¬
гони Тарика ібн Зіяда без особливого опору
зайняли столицю вестготського королівства То¬
ледо. У жовтні 711 р. арабам здалася Кордова.

Історія середніх віків
Серйозний опір мусульмани зустріли лише на крайній півночі Іспанії, де
згодом виникло невелике Вестготсько-Іспанське християнське королівство.
Оселившись на Піренейському півострові, араби продовжували зберіга¬
ти зв’язки з культурно розвиненими країнами і народами Передньої Азії і
багато перейняли в них. На захоплених арабами територіях Піренейського
півострова почали вирощувати сільськогосподарські культури: рис, фініко¬
ву пальму, гранатове дерево і цукрову тростину. Широко стало застосову¬
ватися зрошення полів, збільшилися площі виноградників, поширилося вів¬
чарство і шовківництво. Серед ремісничих галузей розвинулися гірничодо¬
бувна справа і ткацький промисел, покращилася металообробка.
Закріпившись в Іспанії, араби і бербери стали
тяготитися залежністю від далекого халіфату і не¬
обхідністю ділитися з халіфатом прибутками від за¬
войованих земель. У 743 р. вони повстали в Іспанії
проти халіфа. Цим скористалося королівство Асту¬
рія і розширило свої кордони до р. Дуеро. А після
падіння династії Омейядів у халіфаті (750 р.) і
приходу до влади Аббасидів один із вцілілих
Омейядів - Абд-ар-Рахман утік в Іспанію і засну¬
вав незалежний Кордовський емірат. Омейяди пра-
Монета Омейядів вили в Іспанії впродовж 755 - 1031 pp.
Найбільшої політичної могутності Кордовський емірат досяг при халіфі
Абд-ар-Рахмані ПІ (912 - 961 pp.). Перші роки його правління характерні не
лише відновленням єдності ал-Андалуса, але й успіхами у боротьбі з хрис¬
тиянськими королівствами півночі Іспанії - Леоном і Наваррою. Експедиції
халіфа в 920 і 924 pp. поклали край християнським рейдам на мусульман¬
ську територію. Але за правління Раміро II Леонського (932 - 950 pp.) було
призупинено і поширення мусульманського впливу.
Особливо успішним для Раміро став 939 p., коли Абд-ар-Рахман висту¬
пив проти Леона з величезною армією (нібито 100 тис. чол.). Битва відбула¬
ся при Симанкасі, південніше сучасного Вальядоліда. Мусульманська армія
змушена була втікати з поля бою і зазнала великих втрат через те, що
Раміро передбачливо вирив у тилу арабів рів (хандак). Хоча поразка не
була нищівною, але вдарила по авторитету Абд-ар-Рахмана, а Раміро, ско¬
риставшись успіхом, розселив християн на околицях Саламанки. Проте,
наступ католицької армії відвернув увагу Раміро, і Абд-ар-Рахман відно¬
вив свою могутність і вплив. Після смерті Раміро емір ще більше посилив
свою владу: його сюзеренітет визнали королі Леона, Наварри і графи Кас¬
тилії й Барселони. Причому гегемонія не була формальною, а підкріпляла¬
ся виплатою щорічної данини; були передані мусульманам більшість укріп¬
лень. З 960 р. до кінця століття мусульманський контроль над Піренеями
був повним.
У 929 р. Кордовський емірат перейменували в халіфат, щоб показати
незалежність від Багдадського халіфату. Проте з другої половини X ст.
знову посилилася боротьба між двома угрупованнями - служилою знаттю,

Лекція 14 Іспанія у VIII - середині XI ст.
11
пов’язаною з центральним державним апаратом, і провінційною знаттю. Не
сприяв єдності й етнічний склад арабської Іспанії. Тут жили іспано-римля-
ни, вестготи, араби, бербери, євреї тощо. Деякі іспано-римляни прийняли
іслам (їх називали муваладами), частково зберігши свою романську мову;
інша частина засвоїла арабську мову, зберігши християнську віру (мосараби).
АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
МУСУЛЬМАНСЬКОЇ ІСПАНІЇ
Араби називали свої володіння на Піренейському півострові «ал-Анда-
лус». Як гадають, це спотворене «Вандалгсія», що походить від слова «ван¬
дали». Для арабів ця територія була лише провінцією (чи навіть частиною
провінції) великої імперії, що простягалася від ал-Андалуса і Марокко до
Центральної Азії і Пенджаба та управлялася халіфом (наступником, спад¬
коємцем), тобто тимчасовим наступником світської влади Мухамеда.
Перші чотири наступники Мухамеда правили з 632 до 661 р. і відомі як
халіфи «правого шляху» («рашидун»). З 661 по 750 р. влада належала роду
Омейядів, гілці мекканського племені «.курайш». їхня влада і в ал-Андалусі
була автократичною, оскільки зосереджувалася в руках халіфа, хоча при
бажанні він міг перекласти на когось частину чи навіть повну відповідаль¬
ність за політику держави (наприклад, як аль-Хакам II). Глава держави ніс
відповідальність за внутрішню і зовнішню політику, командував збройними
силами, розпоряджався життям і смертю підданих. Халіф наділявся різни¬
ми знаками уваги. Щоп’ятниці на молитві в мечеті проповідник закликав
Боже благословення на халіфа, як на главу мусульман (хоча політичне гла¬
венство його не визнавалося).
При халіфі був головний міністр з титулом хаджиба. Він володів при¬
близно такими ж повноваженнями, як і візир у східних землях; візират же
в ал-Андалусі був не таким шанованим, і представляли його менш значні
міністри. Вони відповідали за центральну канцелярію, що знаходилася в
Омейядському палаці в Кордові (вона залишалася там і тоді, коли в середи¬
ні X ст. халіф перебрався в новий палацовий центр - Мадінат аз-Захра).
У кожній з 21 провінції (кура, у множині - курар), з яких (не рахуючи
марок) складався ал-Андалус, існували зменшені копії цієї адміністрації.*
Очолювали провінції губернатори, або валі. Немусульманам надавалася певна
автономія. Вони організовувалися в общини по провінціях, які очолювалися
відповідальними за подушний податок (джізно), comes (з арабськ. -
«кумис», або граф), а також суддями.
Кордовські халіфи створили постійну армію з рабів (мамлюки, або
гулями). Раби, з яких халіфи створили постійну гвардію, продавалися в
Іспанії работоргівцями і здебільшого походили із слов’ян або інших на¬
родностей Східної Європи. Але всіх молодих воїнів з рабів називали сло¬
в’янами (з арабськ. - «ас-сакаліба»). Вперше найманців використав аль-
Хакам (796 - 822 pp.). До слов’ян і франків додалися бербери і негри. Крім

Історія середніх віків
найманців, на військову службу призивалися піддані: колишні джундг (на¬
давалися ленні володіння за несення військової служби) і міщани. Ще
одну групу воїнів складали добровольці «священної війни» (коли збирали¬
ся в похід на християнські королівства, халіф оголошував спеціальний
призов таких добровольців).
В економічному відношенні мусульманська Іс¬
панія була процвітаючим регіоном ранньосередньо¬
вічної Європи. Значна частина завойовників осіли в
містах, які швидко перетворилися в торгово-реміс¬
ничі центри. Ал-Андалус славився своїми тканина¬
ми, керамікою, виробами з металу і шкіри. Незва¬
жаючи на складні стосунки з іншим ісламським сві¬
том, арабська Іспанія активно торгувала на Серед¬
земному морі, її монети були в обігові на обширній
території від Індії до Ірландії. Економічне благопо¬
луччя відрізняло мусульманську Іспанію аж до ос¬
таточного підкорення її християнами в XV ст.
Соціальний устрій ал-Андалуса визначав спе¬
цифіку місцевого варіанта феодалізму. В сільсько¬
му господарстві панувало дрібне селянське госпо¬
дарство при майже повній відсутності домену. Се¬
ляни не були кріпаками, а швидше орендарями. Вони
брали в оренду ділянки землі у великих землевлас¬
ників (воїнів, чиновників, придворних), які жили в
містах. Орендна платня була дуже високою, скла¬
даючи нерідко 2/3 прибутків із землі. Орендар розплачувався з власником,
як правило, грошима.
Таким чином, політичний розвиток ал-Андалуса навіть в умовах центра¬
лізованої влади халіфату з досить розвиненою адміністрацією відзначався
відносною нестабільністю. Правителі окремих провінцій добивалися авто¬
номії від Кордови, постійними були заколоти, викликані суперечками між
племінними угрупованнями арабів, між арабами і берберами, арабами і
місцевим населенням.
КРАХ АРАБСЬКОГО ПАНУВАННЯ
Саме феодальні війни і заколоти сприяли падінню Кордовського халі¬
фату Омейядів. Після смерті аль-Хакама (976 р.) трон успадкував його два¬
надцятирічний син Хгшам II, хоча частина знаті підтримувала його молод¬
шого брата аль-Хакама, але міністр Джафар аль-Мусхафг енергійними дія¬
ми забезпечив права першого. Під час цих подій аль-Мусхафі допомагав
Ібн Абг Амір, тридцятивосьмирічний представник старовинного арабського
роду з-під Альхесираса, який прибув у Кордову вивчати юриспруденцію й
літературу і був призначений управляючим принцеси Субх - доглядати за
Халіф

Лекція 14
Іспанія у VIII — середині XI ст.
Ж
майном і прибутками її сина Хішама. З допомогою хитрощів і інтриг Амір
зумів піднятися досить високо по службовій драбині, а в 978 р. при підтримці
полководця Галгба, з дочкою якого був одружений, витіснив аль-Мусхафі і
став хаджибом.
У 981 р. хаджиб перевів свою адміністрацію з палаців Алкасар у Кордо¬
ву і Мадгнат-аз-Захра в новий, побудований ним палац під назвою аль-
Мадгна аз-Захгра і практично відмовився від усіляких контактів. Пошири¬
лися чутки, що халіф вирішив присвятити себе благочестю і передати всі
справи Ібн Абг Аміру. Тоді ж останній посварився зі своїм тестем Галібом,
якому допомагали християнські князі Півночі. Амір же заручився підтрим¬
кою берберів з Африки і найманців-християн, переміг Галіба, з тріумфом
повернувся в Кордову і прийняв титул аль Мансур бг-л-лах, тобто «перемо¬
жець з Божою допомогою», скорочено аль-Мансур. Він отримав також (або
взяв сам) право бути згадуваним після халіфа у хутбі на молитві у п’ятни¬
цю - на знак того, що вони були майже одного рангу. Отримав він і інші
титули, і період з 981 р. до смерті сина аль-Мансура, аль-Музафара, у
1008 р. справедливо можна назвати аміридською диктатурою.
Період правління аль-Мансура характеризувався також великою вій¬
ськовою активністю, хоча письмових свідчень дуже мало. Йому припису¬
ють 57 переможних походів, більшість з яких проти Леона і Кастилії. У
985 р. мусульмани рушили на Барселону, а в результаті походу 997 р. були
пограбовані і зруйновані церква і святилище Сант-Яго (св. Якова) у Ком-
постелг, на північному заході півострова. Лише гробниця святого вціліла,
що породило чутки про надзвичайну його силу, непідвладну мусульманам.
Були розбиті об’єднані християнські сили і в 1000 р. Це був час найбільшого
розквіту Андалусії.
Після смерті аль-Мансура (1002 р.) його син Абд аль-Малік не відчув
ніяких труднощів при зайнятті батьківської посади, санкціоновану халіфом
Хішамом II. Упродовж шести років його «царювання» мусульмани з трудом
утримували свої позиції, постійно проявляючи військову активність. Після
успішного походу 1007 р. халіф подарував Абд аль-Маліку почесний титул
«аль-Музафар» («Переможний»), але через рік він помер при загадкових
обставинах.
Проміжок між 1008 і 1031 pp. був найтрагічнішим періодом в історії
мусульманської Іспанії. Розпочалася тривала громадянська війна. Крім Хі¬
шама П, який зрікся престолу в 1009 p., але знову повернувся до влади
1010 p., халіфат у цей час очолювали шість членів роду Омейядів і ще троє
з напівберберського роду Хаммудгдгв. Все завершилося в 1031 p., коли рада
міністрів у Кордові постановила відмовитися від халіфату і проголосити
владу державної ради. Але ця рада правила лише районом Кордови.
З 1031 р. тридцять міст, різних за розмірами, обрали більш-менш неза¬
лежні уряди. Так виглядали справи в державі, які стали причиною того, що
період з 1031 р. називався часом «удільних князьків», що привів до краху
арабського панування в Іспанії.

Історія середніх віків
ВИНИКНЕННЯ ІСНАНО-ХРИСТИЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ
І ПОЧАТОК РЕКОНКІСТИ
У ході арабського завоювання територія між Кантабрійськими горами,
Піренеями і Біскайською затокою, яку населяли кантабри, астури і баски
і яку в свій час не могли завоювати ні римляни, ні готи, зберегла свою
незалежність. Нечисленні вестготські загони, які втекли в Астурію від ара¬
бів, отримали тут підтримку місцевого населення, а територія стала центром
опору арабам. У 718 р. поблизу м. Кавадонга був розбитий арабський загін,
відправлений для ліквідації цього останнього центру опору. Командував
переможцями Пелайо, родич останнього вестготського короля, який був
проголошений першим правителем Астурії.
Наприкінці 50-х pp. VIII ст., ско¬
риставшись міжусобицями в Анда-
лусії, астурійські королі зуміли за¬
воювати значні території, частину
яких (Галісія) приєднали, а частину
спустошили. На кордоні утворила¬
ся своєрідна загороджувальна сму¬
га від арабських набігів, що одночас¬
но слугувала земельним фондом
для проведення колонізації і госпо¬
дарського освоєння. Цей процес по-
Іспанський табір	вернення	і	колонізації іспано-хрис-
тиянськими державами територій,
зайнятих мусульманами, отримав назву Реконкіста (з іспанськ. - відвою-
вання). Він тривав з початку VIII до XV ст. і став врешті-решт перемож¬
ним, оскільки в його успіхові були зацікавлені всі верстви населення хрис¬
тиянських територій. Знать отримувала нові землі і посади у відвойованих
областях, а значить і певну самостійність стосовно центральної влади. Церква,
крім земельних володінь, мала змогу утворювати у колишніх мусуль¬
манських володіннях християнські парафії, монастирі, єпископства, які ста¬
вали центрами ідеологічної боротьби з мусульманством і сприяли підви¬
щенню авторитету церковних інституцій у суспільстві. Завоювання також
збагачували королівську скарбницю і зміцнювали престиж влади і в країні,
і на міжнародній арені. Селянство при просуванні на південь отримувало
нові землі, добивалося звільнення від залежності, або, в крайньому разі,
полегшення від державних і сеньйоріальних повинностей. І, нарешті, міста,
які утворювалися або заселялися християнами після відвоювання, корис¬
тувалися значними пільгами.
Реконкіста на різних етапах історії Іспанії мала свої особливості. До
середини VIII ст. для астурійської Реконкісти було характерним пересе¬
лення людей з півдня на північ, освоєння внутрішніх районів королівства
християнами, а також емігрантами-мосарабами. До середини IX ст. колоні¬
заційний рух селян і вотчинників носив стихійний характер, а згодом, коли

Лекція 14 Іспанія у VIII — середині XI ст.
кордони Реконкісти підійшли до заселених земель, замків і міст, керівницт¬
во нею взяла на себе королівська влада.
Наприкінці VIII ст. на Піренеях утворився ще один центр Реконкісти
у володіннях франків. Незважаючи на невдалий похід Карла Великого на
Сарагосу в 778 p., франки згодом захопили територію нинішньої Каталонії
і створили Іспанську марку з центром у Барселоні. Гірські райони між
Астурією, Каталонією і арабськими володіннями переходили з рук в руки,
поки тут упродовж IX X ст. не утворилися дві держави - королівство
Наварра і графство Арагон і весь північ півострова був відвойований у
арабів.
Проте політична карта Іспанії і надалі продовжувала змінюватися. Піс¬
ля розпаду імперії Каролінгів (843 р.) на території Іспанської марки утво¬
рилося Барселонське графство. Астурійські королі, відвоювавши ряд міст
на північ від р. Дуеро, перенесли столицю з Ов’єдо в Леон. У другій полови¬
ні X ст., у період найвищого розквіту халіфату, Реконкіста призупинилася,
а талановитий мусульманський полководець аль-Мансур неодноразово на¬
падав на Астуро-Леонське королівство і Барселонське графство. За цей час
посилилися графи Кастилії, і в 1035 р. Арагон і Кастилія стають королівст¬
вами. А в 1037 р. кастильський король об’єднав під своєю владою Західну
Іспанію і утворив Леоно-Кастильське королівство. Таким чином, до
30-х pp. XI ст. в Іспанії сформувалися королівства Кастилія, Наварра і
Арагон, графство Барселонське і близько ЗО мусульманських князівств.
Отже, просуваючись на південь, християни утворили ряд держав, які
за своїм устроєм і особливостями були схожими на країни хрестоносців у
Сирії: тут було численне войовниче дворянство, яке сильно обмежувало
королівську владу, багаті і незалежні рицарські ордени, самостійні міста і
впливове духовенство. Між цими станами не було єдності і згоди, у кожно¬
му регіоні і навіть місті були свої самобутні звичаї і моральні устої (fiores).
Найбільша держава півострова (займала 3/5 всієї її площі) - Кастилія
(«країна замків») була головною ареною боротьби з мусульманами. Старе
мавританське населення було знищене або вимушене втікати і залишилося
лише у Південній Андалусії. Внаслідок тривалих війн господарство цих
територій сильно постраждало. З відходом маврів закинутою була і зрошу¬
вальна система. І хоча жителі сіл займалися вирощуванням зернових (пше¬
ниця, ячмінь) і технічних (льон, коноплі) культур, головний прибуток при-*
носило не землеробство, а тваринництво. Бо воно вимагало меншої кількос¬
ті робочих рук, ніж землеробство; у разі військової небезпеки стада були
менш уразливими, ніж посіви; прикордонні території зі сприятливим ланд¬
шафтом і нечисленним населенням успішно використовувалися як пасови¬
ща; стимулювало розвиток галузі і широке застосування кінноти у військо¬
вих діях. Заради розведення овець жертвували масою землі. Існував зви¬
чай, за яким власники повинні були пропускати через свої землі два рази
на рік величезні отари, які переганяли з північних областей у південні і
назад. Істотне значення для розвитку тваринництва мали також і податки
за користування пасовищами і покосами.

(ч?
©
Історія середніх віків
Крім того, розвивалися промисли (рибальство, видобуток солі), домаш¬
нє і вотчинне ремесло.
Утворена в боротьбі з маврами численна знать - гідальго, чи ідальго
(власники) цуралася виробництва: кожний, хто поселився у місті, відвойо¬
ваному у ворога, і вів «благородне життя», тобто не займався ремеслом, і
мав коня та зброю для служби королю, ставав гідальго. Світські феодали
поділялися на три групи: а) вища знать (рикос-омбрес), представники якої
могли вести війни незалежно від короля і таким чином захоплювали багато
земель; б) середні феодали (інфансони), які теж були безпосередніми васа¬
лами короля, як і вельможі; в) дрібні феодали - рицарі (кабальєро), які були
кінними воїнами і отримували за службу деякі привілеї. Причому війна
виробила своєрідну релігійну і племінну гордість: особливою честю вважа¬
лося бути давньохристиянського роду і не мати серед предків ні євреїв, ні
мусульман. Проте кастильське дворянство ще не склалося як стан, а васальна
ієрархія була ще далекою до свого завершення. Знать володіла лише вели¬
кими земельними угіддями, що складали основу її могутності.
Головними багатствами володіла церква. У містах, відвойованих у мусуль¬
ман, третина землі діставалася духовенству. Архієпископи були багатими
сеньйорами і навіть заводили князівські палаци. Довго зберігався звичай,
згідно з яким прелати виїжджали в повному озброєнні на чолі своїх васалів.
Поступово формувалася верства залежного селянства, основними дже¬
релами поповнення якої були: розорені вільні кантабро-баскські общинни¬
ки; залежні переселенці на північ (разом із вотчинниками) у процесі араб¬
ських завоювань; підкорені общинники у результаті захоплених вільних
земель вестготською і місцевою знаттю; жителі завойованих християнами
територій; полонені маври, посаджені на землю. До середини X ст. у коро¬
лівстві Кастилія складається система феодальних повинностей. Поземель¬
но залежні селяни платили поземельний податок і відробляли панщину.
Особисто залежні, крім того, платили подушний податок, побори за успад¬
кування майна, взяття шлюбу поза вотчиною тощо. Потреби Реконкісти
обумовили значну частку служб і платежів військово-адміністративного
характеру (військовий податок, відробітки і податки на ремонт доріг, мос¬
тів, укріплень) у системі повинностей.
Проте в Астуро-Леонському королівстві ще не склалися передумови
для розвитку особливо важких форм селянської залежності. Необхідність
колонізації нових земель змушувала королівську владу і феодалів надава¬
ти переселенцям пільгові умови, нерідко селяни самі втікали на вільні те¬
риторії поблизу південних кордонів. Тому феодали змушені були пом’як¬
шувати залежність: серваж зник уже до XI ст. Крім того, вільні селяни
були важливим джерелом поповнення армії. З X ст. кастильські графи на¬
віть надавали вільним селянам, здатним утримувати бойового коня і споря¬
дження, деякі привілеї, що зближували їх (називалися кабальєро-еільяно)
з нижчим прошарком феодальної верстви.
Астуро-Леонське королівство було ранньофеодальною державою, але з
X ст. тут утверджується принцип успадкування верховної влади і форму-

Лекція 14 Іспанія у VIII — середині XI ст.
ється система центральної і місцевої влади, хоча і примітивна. Особливістю
внутрішньофеодальних відносин було порівняно незначне поширення іму¬
нітетів, повільне перетворення бенефіціїв (в Іспанії вони називалися прес-
тимоніями) у феоди і постійне збільшення королівського домену за раху¬
нок включення відвойованих у маврів земель, що сприяло відносній ста¬
більності центральної влади. А постійна зовнішня небезпека обмежувала
сепаратистські настрої феодалів.
Перший етап Реконкісти (VIII - IX ст.) завершився при кастильському
королі Альфонсі VI завоюванням м. Толедо, що до арабського завоювання
було столицею Вестготського королівства. До того часу (1085 р.) Леон і Касти¬
лія стали єдиним королівством. За арабами залишилася лише частина Піре¬
нейського півострова на південь від річок Тахо і Гвадіана. На північному
сході володіння арабів наприкінці XI ст. простягалося до кордонів Арагону.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОРОЛІВСТВ КАТАЛОНІЯ
ТА НАВАРРА І АРАГОН
Крім Кастилії, на території Піренейського півострова утворилися й інші
християнські держави у процесі Реконкісти. У IX ст. на території Іспансь¬
кої марки виникло декілька графств, які управлялися намісниками франк¬
ських королів - графами. Найсильнішим з^них було графство Барселонське,
де правила династія, заснована графом Вифрідом Волохатим. Після роз¬
паду імперії Карла Великого Іспанська марка ввійшла до складу Західно-
Франкського королівства, але її самостійність постійно зростала. А коли у
Франції завершилася династія Каролінгів, графи Іспанської марки відмо¬
вилися визнати Гуго Капета королем. З того часу їхнє підпорядкування
Франції стало формальним, хоча юридично зберігалося до 1259 р. В XI ст. в
Іспанській марці відбулася політична консолідація навколо Барселонського
графства. Згодом за цією територією закріпилася назва «Каталонія», що як
і топонім «Кастилія» означає «країна замків».
Реконкіста тут проходила з перемінним успіхом. У середині X ст. ката¬
лонські графи визнали васальну залежність від Кордовського халіфату. У
985 р. маври раптово напали на Барселону і розорили її, але в XI ст. ініціа¬
тива перейшла до християн, і до початку XI ст. кордони були відсунуті на'
південь, у бік р. Ебро, а деякі мусульманські правителі (наприклад, емір
Сарагоси) платили графам Барселони данину.
І в південній (Новій), і в Старій Каталонії зберігалося селянське аллоді-
альне землеволодіння (колонізація нових земель і потреба у народному опол¬
ченні). Феодальна вотчина носила тут архаїчний (аж до початку XI ст.
використовувалася рабська праця) характер.
У Старій Каталонії феодалізація відбувалася все ж швидше, ніж в ін¬
ших країнах християнської Іспанії, а феодальна залежність прийняла най¬
важчі для селян форми. Було обмеження свободи пересування селян з од¬
ного до іншого помістя, заборонялося переселення на нові землі, повинності

Історія середніх віків
перевищували подібні в інших районах півострова, поширилися досить об¬
тяжливі служби, навіть принизливого характеру. У середині XI ст. селян¬
ські повинності зафіксували у першому кодексі феодального права Катало¬
нії (одного з найдавніших у Європі) - «Барселонських звичаях». Центральне
місце тут займали статті, що врегульовували відносини серед феодалів.
Вони свідчать, що соціально-політичний розвиток Каталонії йшов приблиз¬
но в тому ж напрямку і темпі, що і в Південній Франції.
Суттєво відрізнявся від Астуро-Леонського королівства і Каталонії су¬
спільний устрій королівств Наварра і Арагон. Він в основному носив архаїч¬
ний характер. Цей район був слабо романізований ще за часів Римської
імперії, а вплив вестготів і франків також був поверховим. На території
Наварри і Арагону переважало баскомовне населення, яке романізувалося
дуже повільно. Феодальна земельна власність розвивалася головним чином
у долинах великих рік, а в гірських районах зберігалися вільні селянські
общини. Досить повільно йшло формування і феодальної ієрархічної струк¬
тури. Тому про утвердження в цьому регіоні феодального устрою можна
говорити не раніше середини XI ст.
На рубежі X - XI ст. сильні позиції займала й Наварра. Коли її королем
став Санчо Великий, резиденція якого розташовувалась у Памплоні, він зу¬
мів приєднати до Наварри Арагон і Кастилію. Та після його смерті в 1035 р.
держава розпалася. Наварра фактично перестала брати участь у боротьбі з
арабами, тому що опинилася в тилу християнських держав Іспанії. В подаль¬
шому це піренейське королівство тісно пов’язало свою долю з Францією.
Арагон, навпаки, активно наступав на мусульманські території в долині
р. Ебро. Пізніше, у XII ст., він об’єднався з Барселонським графством, яке
теж активно боролося з маврами. Проте до остаточного вигнання було ще
далеко. Реконкіста тривала з перервами до 1492 р.
КУЛЬТУРА ІСПАНІЇ
Арабська Іспанія, що ввійшла в регіон завойованих мусульманами кра¬
їн, сприйняла досягнення тієї культури, яка склалася в арабських держа¬
вах у результаті освоєння і переробки спадщини перської, середньоазійсь-
кої, західноримської і візантійсько-сирійської культур. А центром розвитку
ранньосередньовічної іспанської культури після арабського завоювання стає
Андалусія. Політично незалежна, вона у культурному відношенні залиша¬
лася провінцією Багдада.
Коли більшість європейських країн ще не подолали наслідків варварсь¬
ких спустошень, араби продовжували займатися філософією, будувати куль¬
тові споруди, досягати вершин у науці і мистецтві. Через арабів європейці
вперше дізналися про досягнення давніх греків. Саме з цього, на думку
переважної більшості дослідників, і розпочалася європейська наука. Сліди
арабських запозичень залишилися в наукових термінах європейських мов:
алгебра, абак, алкоголь, хімія (власне «алхімія», але слово в цій суто араб¬

Лекція 14 Іспанія у VIII — середині XI ст.
ській формі стало згодом означати забобонні пошуки чудесних властивос¬
тей тіл). Усі ці терміни взяті в арабів, як і багато слів в галузі товарообміну
і побуту: базар, магазин, тариф, арсенал, цифра тощо.
У вищих школах Кордови у X ст., крім мусульманського богослов’я і
права, викладалися філософія, математика, астрономія, фізика і медицина.
Сюди приїжджали вчитися з країн Західної Європи, Передньої і Середньої
Азії. У бібліотеці халіфа Хакама II (961 - 976 pp.) у Кордові знаходилося 400
тис. рукописів. Крім того, тут перекладалися наукові праці з давньогрець¬
кої на арабську мову, а починаючи з XI ст. велася велика робота з перекла¬
ду уже латиною збережених в арабських перекладах творів давньогрець¬
ких авторів. Це дало можливість західноєвропейським ученим-схоластам
повністю ознайомитися з тими працями.
У Кордові було відкрито й університет, куди приїжджали вчитися з
Англії, Німеччини, Франції, де поряд з Кораном вивчали світські науки.
Славилося місто і багатими бібліотеками, за що отримало горду назву «осе¬
ля наук».
За наказом Хакама II багато агентів, комісіонерів і переписувачів вели
бібліографічні пошуки по всьому мусульманському світі. Бібліофільство стало
справжньою пристрастю в Іспанії. Попит на книги був такий великий, що у
Кордові багато людей жили з переписування рідкісних і цінних рукописів.
Коли араби познайомили європейців з китайським винаходом - папером,
було налагоджено його виробництво у спеціальних майстернях Хативи і
Толедо. Яскравим свідченням культурного піднесення країни був рівень
писемності населення, який значно перевищував показники інших євро¬
пейських держав. Кордова з населенням 500 тис. чоловік, з вимощеними
вулицями, тисячами будинків, пишними па¬
лацами і мечетями, мостами і водопровода¬
ми, прекрасними садами і парками, громад¬
ськими приміщеннями і банями сперечала¬
ся з такими світовими культурними центра¬
ми, як Константинополь, Багдад і Дамаск.
Будівництво Соборної мечеті в Кордові
було задумано як свого роду відродження
на далекій землі знаменитої мечеті в Дамас¬
ку (705 - 715 pp.). Дух наслідування сирій-
ської традиції попервах охопив увесь спо¬
сіб життя, музику, поезію й архітектуру
Кордови. Спогади про батьківщину змушу¬
вали називати багато піренейських міст си-
рійськими назвами, процвітаюча долина
Гвадалквівір порівнювалася з оазисом Гути
під Дамаском. Спорудивши у 785-788 pp. на
околиці Кордови свою резиденцію, Абд-ар-
Рахман 1 Прибулець назвав її ар-Русафою
на пам’ять про резиденцію свого діда, халіфа Соборна мечеть у Кордові

Історія середніх віків
Хішама, у Пальмірський пустелі. Він засадив нову ар-Русафу пальмами;
традиція приписує Прибульцю вірш «До пальми», в якому його доля вигнанця
ототожнюється з долею пальми, пересадженої на чужу землю. По мірі
поширення і зміцнення влади Кордовського халіфату сюди із Сирії прибу¬
вали іммігранти, що сприяло поширенню впливу арабського Сходу.
Мечеті Дамаска, Кагра, Кайру-
ана і Кордови складають сузір’я
знаменитих колонних мечетей
арабського світу, що дійшли до на¬
ших днів. Особливе місце серед
грандіозних і величних творінь сві¬
тового зодчества займає Соборна
мечеть Кордови. Як і його дамаські
предки, халіф Хакам II хотів при¬
красити її творами візантійського
мистецтва. Він звернувся до візан¬
тійського імператора Никифора
Фоки з проханням прислати досвід¬
чених майстрів, які привезли з
собою в Кордову скляну пасту -
подарунок імператора. У візантійських митців тут з’явилися учні, які, за
свідченнями хроніста, перевершили самих учителів. Широко застосо¬
вувана у прикрасах ніш капели мозаїка з типовим для візантійського
мистецтва мотивом виткого стебла, гронами винограду і квітів з проме¬
нистими пелюстками, хоча й була в кордовській мечеті іноземною гостею,
не здавалася тут чужою. Стиль мозаїки, живий і царствено багатий, але
мав майже каліграфічну чіткість, був співзвучний вигляду самої мечеті,
де панував дух античності і Сходу.
Мечеть була такою прекрасною, що християни, які володіли містом, не
наважилися її зруйнувати, як були знищені мечеті Севільї, Толедо, Грана-
ди, Малаги, Альмергг й інших андалуських міст і поселень. Не лише жителі
Кордови, які щорічно збирали кошти на ремонтні роботи в мечеті, гордили¬
ся цією спорудою, а весь християнський світ відчував захоплення унікаль¬
ною пам’яткою. Те, що мечеть у Кордові за величчю й інтер’єром перева¬
жала всі мечеті арабів, відзначав'у ХНІ ст. толедський архієпископ Родріг'о
Хгменес де Рада, видатний іспанський історик. Після вигнання арабів ме¬
четь було освячено як храм Вознесіння Богоматері, і він став місцем від¬
правлення християнського культу.
Літературною мовою в Іспанії IX - XI ст. не лише для мусульман, але й
для місцевих християн була класична арабська мова. А ідеалом і нормою
для андалуської поезії були зразки, створені на сході халіфату. Проте
поступово у поетів Андалусії з’являється не лише місцевий колорит у ви¬
гляді нових тем, образів, порівнянь, але виникають нові форми строфіки -
мувашшах («заперезаний») і заджал («мелодія»). Ці форми поширилися через
взаємодію культури арабів і місцевого романського населення. За змістом
Внутрішній вигляд мечеті в Кордові

Лекція 14 Іспанія у VIII — середині XI ст.
це була в основному любовна лірика. Заджал став улюбленим народним
жанром у мусульманській і християнській Іспанії, поширився в усіх араб¬
ських країнах і вплинув на розвиток ранньопровансальської поезії. В Анда-
лусії переважала поезія з класичною тенденцією, в яку проникав і «новий
стиль».
Помітно вплинули на андалуську культуру досягнення арабомовної пе¬
редньо- і середньоазійської культурної спадщини, праці вченого Мухамеда
ібн Муси Хорезмі (IX ст.) і видатного мислителя Ібн Сіни (Авіценни). Анда-
луський поет Ібн Кузман (народився близько 1080 р.) писав мовою, близь¬
кою до розмовної, з великою кількістю іспанізмів, відмовившись від тради¬
ційних умовностей класичної арабської поезії і оспівуючи в своїх творах
життєві насолоди. Досконало оволодів усіма тонкощами арабської поетики
Ібн Хазм (994 - 1063 pp.), який 1029 р. створив відому поему про кохання
«Намисто голубки».
Розквіт андалуської поезії припадає на XI ст., коли Кордовський халі¬
фат розпадається на декілька еміратів з центрами у Севільї, Бадахосі,
Хаені, Гранаді, Альмерії, Валенсії, Мурсгі, і в кожному виникають при¬
дворні літературні гуртки. Повсюдно домінувала панегірична, еротична і
вакхічна поезія.
Арабський архітектурний стиль, що утвердився в Кордові і Гранаді,
піддався впливу місцевого романського стилю, а згодом і сам повпливав на
романські і готичні будови у відвойованих в арабів землях («Ворота сон¬
ця» в Толедо; будівлі в Авілі, Саламанці
XI - ХП ст. та інші). Серед пам’яток архі¬
тектури арабської Іспанії періоду раннього
Середньовіччя особливо вирізнялася, як
відзначалося, Соборна мечеть у Кордові,
остаточно добудована в X ст.
Динамічно розвивалося зодчество в
Каталонії, західній частині колишньої Іс¬
панської марки. Налагодивши контакти з
усім Середземномор’ям, вона вже з X ст.
стала процвітаючим графством з високою
культурою, значно вплинувши в X - XI ст.
на французькі території (наприклад, Ру-
сильйон). Каталонські архітектори засвої¬
ли уроки італійських майстрів, присутність
яких засвідчена в Іспанії з VIII ст., знали
будови християн-мосарабів, які принесли
з завойованих арабами земель передові
будівельні конструкції. З X ст. будівлі в
Каталонії стали повністю перекриватися
циліндричними склепіннями, для посилен¬
ня конструкції ввели підпружинні арки,
інтер’єр отримав пластичну обробку напів-	Сонячні	ворота в Толедо

Історія середніх віків
колонами і пілястрами. Найяскравіше ці риси
проявилися в церкві Сан-Педро де Рода
(освячена 1022 p.), де два поверхи колон, що
підтримують підпружинні арки, створюють
величаву перспективу нефів. Підсумок бу¬
дівельної практики каталонських архітек¬
торів підвела церква монастиря в Риполг
(1020 - 1032 pp.). Будівельники об’єднали в
цьому приміщенні принцип ранньохристи¬
янської базиліки (Т-подібної форми) з при¬
йомами ломбардського і мосарабського зод¬
чества.
Культурний рівень північних християн¬
ських районів Іспанії в IX - X ст. визначав¬
ся контактами з розвиненим арабським Пів¬
днем. Значного розквіту у цьому регіоні
досягла мініатюра. Декор християнських
рукописів VIII і IX ст. обмежувався суто орнаментальними мотивами, під¬
фарбованими і виконаними пером. У X ст. з’являються і сюжетні зображен¬
ня. У леонській Біблії (920 р., Леон, бібліотека собору) орнаменти і людські
фігури утворені яскравими кольоровими смугами, обведеними тонким кон¬
туром. Вони силуетно виділяються на вільному полі аркуша. Особливий
розділ іспанської мініатюри X ст. склали ілюстрації до твору ченця Беатпа
з Льєбани, який 786 р. написав «Коментарі до Апокаліпсиса».
Таким чином, з X ст. арабська Іспанія перетворилася в культурний
центр не лише мусульманського світу, але й всієї Європи.
Питання для контролю:
- Висвітліть процес арабського завоювання Іспанії.
- Проаналізуйте адміністративний устрій та економічний розвиток
мусульманської Іспанії.
- Чому зазнало краху арабське завоювання Піренейського півострова?
- Охарактеризуйте перший етап Реконкісти.
- З’ясуйте причини виникнення і особливості розвитку Астуро-Леон-
ського королівства.
- Визначте характерні риси розвитку королівств Каталонія та Навар¬
ра і Арагон.
- В чому полягали особливості культури ранньосередньовічної Іспанії?
Міські ворота в Авілі

ПІВНІЧНА ЄВРОПА
в їх - хі а.
Лекція
15
ізньому розвиткові країн у Північній Європі відповідала і
пізня поява у них писемних джерел. До ХП ст. історія цих
держав відома в основному за давніми переказами, оповідя¬
ми і піснями. Передусім слід назвати епічні пісні із «Стар-
Едди» - оповідей ісландських родових і королівських саг. «Старша Едда»
? збірник давньонорвезьких і давньоісландських пісень міфологічного і
ичного характеру, сказання про богів і героїв. «Молодша Едда» - проза-
ій трактат зі скандинавської міфології і поетики, написаний в XIII ст.
ндським скальдом Сноррг Стурлусоном.
Важливим джерелом є ісландські саги - прозаїчні, епічні оповіді
ндською мовою. Вони різноманітні за змістом, але відображають історичні
ї (наприклад, «Сага про Егіля», «Сага про Ньяля», «Сага про Еріка
ого» тощо).
На Скандинавському півострові у період раннього Середньовіччя сфор-
алися три держави - Данія, Швеція і Норвегія.
Серед данських джерел, що відображають процес феодалізації, виділи-
'рамоти, або дипломи (наприклад, диплом Кануша II, даний Лундському
едральному собору 1085 p.). Данські міста розвивалися повільно, тому
■рел з міського права раннього Середньовіччя немає.
Першими історичними творами в Данії були аннали і хроніки. Так, на
зві монастирських анналів була написана «Данська хроніка», що висвіт-
;ала події за 826 - 1155 pp. А відомий данський письменник Саксон
атик, хоча й жив пізніше (1150 - 1216 pp.), створив «Данську істо-
», де виклав події з давнини до 1185 р. Він широко використав народний
і твір є цінним джерелом з історії звичаїв скандинавських народів.
Ще менше джерел з історії Швеції і Норвегії. Так, давньоправовою па-
гкою є шведські фрагменти «Язичницького закону», де встановлювали-
равила судових поєдинків. А серед найдавніших оповідних джерел ви¬
ємо «Дансько-шведські аннали» за 916 - 1263 pp., що є швидше хроні-
і шведських і данських королів.
Норвезьким джерелом початку феодалізації країни є «Церковне уло-
тя» Олафа II Святого (1015 - 1024рр.), прийняте у зв’язку із введенням
стиянства в країні.

Історія середніх віків
Досить важливим джерелом є книга батька письмової історії норманів
Арі Торгільсона під назвою «Книга ісландців», що містить фактичний мате¬
ріал за 874 - 1120 pp. Він описує колонізацію Ісландії, перші міграції норма¬
нів, введення християнства, відкриття Америки тощо.
Частково матеріал з ранньої історії Скандинавії містить «Сага Стурлун-
гів», написана Стурлом Тордсоном, що висвітлює історію Північної Європи
від норвезького короля Гарольда Гарноволосого (855 р.) до втрати незалеж¬
ності Ісландією.
Найдавніші традиції Ісландії описані в перших ісландських законах під
назвою «Збірник Грагаса».
Інших типів джерел, на жаль, майже не збереглося.
РАННЯ ІСТОРІЯ СКАНДИНАВІЇ
Жителів Скандинавії і Ютландії досить часто в Середні віки називали
узагальненим іменем - нормани (буквально - «північні люди»). Давні пись¬
менники називали Скандинавський півострів і прилеглі острови Скандією.
Вона майже не піддавалася романізації, оскільки знаходилася на північній
окраїні Європи.
Нормани населяли сучасну Данію і південні регіони Скандинавського
півострова, Норвегії і Швеції. Землі норманів поділялися на дрібні володін¬
ня. Майже кожна морська затока {фіорд) складала окреме князівство. До
початку Середньовіччя більшу частину Скандинавії і Ютландії населяли
племена північної гілки германців.
На півдні Скандинавського півострова, поблизу озер Венерн і Веттерн,
жили гьоти, або йоти (у деяких джерелах їх називають гаути і геати).
Південна частина сучасної Швеції зберігала старовинну назву - Гьоталанд
(Йоталанд), тобто «земля гьотів (йотів)». Північніше від них, навколо озера
Меларен (сучасна Середня Швеція), поселилися свеі (свіони, або свеони у
давніх авторів). Звідси і пішла назва Свеаланд - земля свеїв, або шведів.
У західній частині Скандинавського півострова (сучасна Норвегія) про¬
живало цілий ряд дрібних племен: pay ми, рюги, хорди, трьонди, халейги
тощо. Вони були предками норвежців. На
островах Данського архіпелагу, в сусід¬
ніх областях Південної Скандинавії (Ско¬
пе) і на Ютландському півострові жили
дани (предки данців).
Крім германських племен, на Скан¬
динавському півострові (північні області
Швеції і Норвегії) жили племена фінів.
Так у давньоскандинавських джерелах
називаються саамі (лопарі).
На великих територіях північної і за¬
хідної частини Скандинавського півост-
Скандинави

Лекція 15 Північна Європа в IX — XI ст.
рова (Норвегія і більша частина Швеції) і на півночі Ютландії було дуже
мало родючих ґрунтів. Більшість території займали ліси, гори і болота.
Малосприятливими для розвитку землеробства були кліматичні і рельєфні
умови. Тому основними заняттями населення були скотарство, рибальство,
мореплавання і оленярство.
Земля давала мізерний прожиток; частенько бували неврожаї і насту¬
пав голод. Перевагу надавали новонародженим хлопчикам, а дівчат часто
убивали після народження або ж несли до лісу на поталу звіру. Так само
жорстоко чинили і з хлопчиками, якщо сім’я була бідною і численною (або
підозрівали незаконне народження дитини). Новонародженого дозволялося
вбивати лише в тому разі, коли він ще не встиг спробувати жодної їжі, поки
він «не відчув смаку життя». Годували немовлят, крім молока, медом. Той,
хто давав дитині ім’я, супроводжував цей обряд подарунком. Цікаво, що
глухонімим не давали жодного імені.
Частина жителів через нестачу харчів постійно повинна була покидати
поселення, шукати за морем здобичі і нових поселень. В основному йшли
молодші сини, які не отримували частки з батьківського спадку, і люди, які
вимушені покидати батьківщину через вигнання шляхом жеребкування.
Захоплені товари нормани продавали, а зі своєї країни вивозили рибу, шкі¬
ру, хутра і купували товари, яких не вистачало на півночі (хліб, тканини,
зброю тощо).
Виселення почастішали після посилення королівської влади (найраніше
у Данії), і королі почали притісняти незалежних ярлів, тобто дрібних кня¬
зів. На чолі групи виселених ставали вікінги, «морські вожді», переважно із
знатних сімей, інколи навіть сини королів.
ЕКСПАНСІЯ ВІКІНГІВ У IX - XI СТ.
IX - середина XI ст. ввійшли в історію Європи під назвою «епоха вікін¬
гів». Це була широка експансія, коли розрізнені військові набіги чи органі¬
зовані завойовницькі походи конунгів перепліталися з розвитком міжнарод¬
ної торгівлі, колонізацією і відкриттям нових земель. Це викликало і сер¬
йозні зміни в матеріальній і духовній культурі скандинавських народів. *
Розпочинається внутрішня колонізація, виникають нові типи швидкісних і
маневрових кораблів. Вікінги освоїли Північне і Балтійське моря, по Сені
добиралися до Парижа, а дніпровським шляхом - до Константинополя; вони
борознили Середземне море і Атлантику, аж до Ісландії і островів побли¬
зу узбережжя Америки. Широка міжнародна торгівля привела до виник¬
нення важливих її центрів у Північній Європі - Хатайбю в Данії (область
сучасного Шлезвіга), Бірка на озері Меларен (Південна Швеція), Скіринго-
саль (Південна Норвегія).
Етимологія слова «вікінг» так до кінця і не з’ясована; можливо, воно
походить від «вгк» - бухта, порт, де базувалися учасники морських походів,
хоча були й інші пояснення. Так, на Русі їх називали варягами.

Історія середніх віків
Відчутно впливала на традиції вікін¬
гів їхня старовинна релігія. Перед відплит¬
тям вони приносили жертву богу Тору; во¬
рожили, кинувши спис догори, і вируша¬
ли у той бік, куди він ляже. Плавали на
великих човнах на 60-70 чоловік. Ці суд¬
на, «морські вовки», або «коні», нерідко
прикрашалися на кормі великою фігурою
дракона. При спускові човна приносилася
морська жертва: до колод, по яких спус¬
кали судно у воду, прив’язували людей,
щоб кров бризнула на дно човна. У похід
збирали 100-300, а то і більше суден. І хоча
багато кораблів гинуло у шторм, це не
стримувало норманів від нових походів.
Перші згадки про напади вікінгів належать до кін¬
ця VIII ст. У 793 р. загін скандинавів напав на монас¬
тир північно-східного узбережжя Англії, пограбував¬
ши і спаливши його. Згодом ці розбійницькі напади
стали справжньою бідою для населення Європи. Обо¬
ронятися від норманів не було можливості. Вони рап¬
тово з’являлися у різних місцях, нападали на узбе¬
режжя і проникали далеко в глиб країни за течією рік.
Поблизу гирла вони укріплювалися на острові і звідси
здійснювали набіги. Так, по Сені вони тричі підступа¬
ли до Парижа, спалювали церкви і монастирі, а четвер¬
тий раз 10 місяців утримували місто в облозі. Рейном
вони добиралися до Кельна і Майнца, в Аахені спали¬
ли палац Карла Великого.
З часом країни, що піддавалися нападам, зуміли
організувати захист від них, і розпочалися регулярні
військові дії. Відсіч, яку зустрів з боку франків дансь-
кий конунг Годфред, змусив його будувати оборонний
вал, що захищав Ютландію з півдня. Ці укріплення
отримали назву Даневірке («Донський вал»).
Норманам вдалося розграбувати і підкорити величезні території Євро¬
пи. Вони переселялися на острови Північної Атлантики - Фарерські, Шот¬
ландські, Оркнейські і Гебридські. Після 870 р. норвежці відкрили і почали
заселяти Ісландію. Першим поселенцем тут був Інгольф Арнарсон, який
заснував хутір на південно-західному узбережжі острова, поблизу гарячих
гейзерів. Він назвав це місце Рейк’явіком, тобто «Затокою димів».
Уже у 930 р. переселенці заснували загальноісландське віче - альтинг,
а також ухвалили низку законів за норвезьким зразком. Вони запровадили
лише одну «державну» посаду - законоговорителя, який був охоронцем
права, що існувало в усному вигляді. Альтинг був як судовим і законодав¬
". ^
Кормова частина
човна вікінгів
Човен вікінгів IX - XI ст.

Лекція 15 Північна Європа в IX — XI ст.
чим органом ісландців, так і центром культурного життя, місцем регуляр¬
ного спілкування бондів - місцевих жителів і селян, які проживали окреми¬
ми хуторами. Хоча деякі вчені називають альтинг «найдавнішим парламен¬
том Європи», це був усього-на-всього орган «військової демократії».
Тим часом данські вікінги протягом IX ст. нещадно грабували Північну
Німеччину, Францію, Англію, в тому числі такі міста, як Гамбург, Руан,
Париж, Лондон, Кентербері, Йорк. До кінця століття вони завоювали знач¬
ну частину Північної і Східної Англії, де почали оселятися скандинавські
воїни. Королю Уессексу Альфреду (871 - 899 pp.) вдалося зупинити це
нашестя. Східна частина острова одержала відтак назву Денло («Область
данського права»), де завойовники запровадили свої соціальні та правові
порядки, які зберігалися протягом кількох століть.
Водночас вікінги з’явилися і в
західній частині Середземномор’я,
грабуючи міста Італії, Південної
Франції та Іспанії. На рубежі IX -
X ст. частина данського війська за¬
хопила півострів Котантен. Його
вождь Роллон отримав цю частину
Франції як феод від французького
короля на умовах захисту країни від
норманів. Новоутворене герцогство
Нормандія фактично було незалеж¬
ним і від слабких західно-франк¬
ських королів, і від данських конунгів. Роллон і його сподвижники були
язичниками, але їхні нащадки прийняли християнство. Вони поступово втра¬
тили більшість ознак їхнього скандинавського походження, включаючи рід¬
ну мову і звичаї. В Нормандії склалось «зразкове» феодальне герцогство із
сильною центральною владою.
Наприкінці X ст. (близько 982 р.) Ерг-
ком Рудим була відкрита Гренландія, де
поселення вікінгів проіснували декілька
століть. Близько 1000 р. скандинави до-
плили і до Америки. Першим висадився
Лайф Щасливий, син Еріка Рудого; йогсг
корабель випадково відніс до берега
сильний вітер. Скандинави заснували у
Північній Америці три поселення:
Хеллюланд («Країна плоского каміння»)
в районі Лабрадора, Маркланд («Лісова
країна») на Ньюфаундленді і Вінланд («Країна дикого винограду») поблизу
нинішнього Нью-Йорка. Як постійні колонії ці поселення проіснували
недовго, але скандинави вели торгівлю з місцевими жителями, яких вони
називали скрелінгами. Сам факт відкриття Америки залишився маловідо¬
мим і згодом був забутий.
Шкатулка вікінгів

Історія середніх віків
Спочатку нормани здійснювали походи влітку, але згодом почали зали¬
шитися на ворожих територіях, зимували там і продовжували набіги. Так
з’явилися поселення воїнів на нових місцях, а північні купці засновували
свої колонії у приморських містах. У X ст. нормани розпочали будівництво
великих військових кораблів і займали цілі території. Так, данські поселен¬
ці утвердилися на півночі Франції (Нормандія) і східній частині Англії; нор¬
везькі завойовники зайняли більшу частину Ірландії й Ісландії. А в сере¬
дині XI ст. з Північної Франції нормани подалися для завоювання Сицилії і
Південної Італії, а згодом - Англії. Здійснювали набіги і на Східну Європу,
де називалися варягами. Ці походи вони поєднували з торгівлею, в першу
чергу рабами, яких доставляли у Візантію, а через Волгу і Каспійське море -
в Іран і сусідні країни. Шлях варягів із Скандинавії в Константинополь
(«Великий шлях із варяг у греки») пролягав через Фінську затоку, Неву,
Ладозьке озеро, Волхов, озеро Ільмень, р. Ловать, частково Західну Двіну і
далі Дніпром до Чорного моря.
Найбільшим досягненням норманів на
початку XI ст. стало підкорення Англії. У
1016 р. данський вождь Кнут посів англій¬
ський престол, а після смерті брата став
королем Данії. У 1028 р. він добився влади
і над Норвегією. Так виникла держава Кну¬
та Великого (1016 - 1035 pp.). Щоправда,
вона була недовговічною, як і інші ранньо¬
середньовічні політичні об’єднання. Після
смерті Кнутового сина Хардакнута в
1042 р. данці втратили владу над Англією і
Норвегією.
Останнім вікінгом на престолі вважають
норвезького конунга Гаральда Гардрада
(«Суворого правителя», 1046 - 1066 pp.). У
молодості він служив у варязькій гвардії в
Константинополі, воював в Італії та Сицилії. Гаральд був жонатий на донь¬
ці Ярослава Мудрого. В 1066 р. він висадився на узбережжі Східної Англії,
маючи намір стати англійським королем. 25 вересня відбулась битва під
Стемфордбриджем, неподалік від Йорка, де військо англійського короля
Гарольда розгромило норвежців. Загинув і їхній король Гаральд Гардрад.
Проте через три тижні, 14 жовтня, англійське військо зазнало нищівної
поразки під Гастингсом від нормандського герцога Вільгельма Завойовни¬
ка, який і став англійським королем.
Правда, 1069 р. данський конунг Свен Естридсон напав на Англію, але
після отримання викупу покинув східне узбережжя острова. А спроба ко¬
нунга Кнута II організувати новий похід на Англію не була здійснена. На¬
прикінці XI ст. під владою скандинавів у цьому регіоні залишилися Північ¬
на Шотландія, Гебридські і Оркнейські острови, острів Мен, Дублін і Лейн-
стер в Ірландії.
Скандинавський воїн

Лекція 15
Північна Європа в IX — XI ст.
Походи норманів у VIII - XI ст.
Багато хто вбачає в похо¬
дах вікінгів останню хвилю
Великого переселення наро¬
дів. Але хоча мета германців
і вікінгів збігалася, ці хвилі
міграцій відрізнялися одна від
однієї. Якщо германці сприя¬
ли руйнуванню старих відно¬
син, то нормани, зіштовхнув¬
шись з новим устроєм, який
не в змозі були зруйнувати,
у результаті самі включали¬
ся в процес феодалізації. В
одних регіонах Європи (Анг¬
лія) скандинавські завоюван¬
ня сповільнювали процес
феодалізації, збільшивши
верству вільного селянства, в
інших регіонах (Північна
Франція і Південна Італія),
навпаки, надавали цим про¬
цесам більшої завершеності.
Але в обох випадках вікін¬
ги сприймали ту соціальну
структуру, яка вже склалася
у захоплених ними областях,
і цей новий досвід переноси¬
ли до себе на батьківщину.
УТВОРЕННЯ РАННЬОФЕОДАЛЬНИХ ДЕРЖАВ
НА ТЕРИТОРІЇ СКАНДИНАВІЇ
Із зростанням могутності знаті та підкоренням їй вільних виникали пе-.
редумови для утворення держави. Походи вікінгів прискорили цей процес.
Проте перші скандинавські королі (конунги), які виділилися з родової знаті,
протягом тривалого часу залишалися вождями племен і племінних союзів. І
все ж поступово відбувалося політичне об’єднання. У Данії цей процес роз¬
почався ще у VIII ст., а в другій половині X ст. Гаральд Синьозубий (близь¬
ко 950 - близько 986 pp.) значно зміцнив королівську владу. Конунгу Гаральду
Гарноволосому близько 872 р. вдалося об’єднати племінні округи Норвегії.
Але це було ще досить неміцне об’єднання.
Численні дрібні племена, які з давніх-давен населяли Норвегію, жили в
межах невеликих областей (фюлькгв) на берегах заток (фіордів). Очолюва¬
ли племена вожді - ярли, які правили з допомогою народних зборів. Декіль-

Історія середніх віків
ка племен об’єднувалися в союзи племен, справи яких теж вирішувалися
народними зборами (тингом), куди спочатку входили всі вільні люди. Зго¬
дом на тинги з’являлися лише представники знаті зі своїми дружинниками
і залежними людьми, справляючи тиск на їх рішення. Більші племінні сою¬
зи називалися рики, на чолі їх стояли обрані на тингах конунги.
Відносно міцне об’єднання племен і племінних союзів Норвегії утворило¬
ся під владою Олафа Гаральдсона (1015 - 1028 pp.), прозваного Святим. Дав-
ньонорвезькі судебники і саги свідчать про те, що для норвезького суспіль¬
ства аж до XII ст. було характерним тісне переплетення влади короля і
народних зборів. Але королівська влада в Норвегії уже істотно відрізнялася
від влади короля як органу військової демократії. Королю належала вища
виконавча влада, верховне командування військами, право призначення по¬
садових осіб (лендрманів, сюзельманів). Король отримував прибутки зі свого
домену, частину судових штрафів, мав право на певні побори з населення.
Жителі платили натуральні побори, що
були ніби продовженням тих «добровільних»
подарунків, які ще з часів Тацита підносили
вільні германці своїм вождям і королям. Ці
побори збиралися управляючими королівських
доменів і надавалися у розпорядження коро¬
ля, який об’їжджав зі своєю дружиною краї¬
ну. Спочатку умовою «кормління» був приїзд
короля, який їздив на «кормління» (вейцлу)
кожні 3 роки. Термін перебування в тому чи
іншому окрузі і кількість супроводжуючих його
осіб були обмежені, і порушення цих норм зу¬
стрічало опір з боку общинників (бондів). Ко¬
роль мав право і на отримання частини війсь¬
кової здобичі, але вона визначалася жеребом.
Король мав лише право першочергової купівлі
того майна з військової здобичі, яке продава¬
ли дружинники.
Держава носила патримоніальний характер, оскільки король розглядав
її як особисту власність. Усі його сини мали право на успадкування коро¬
лівства. Безпосередньою опорою королівської влади була дружина (хірд).
Право збирання данини (вейцли) у визначеному окрузі і присвоєння її час¬
тини король міг надавати своїм посадовим особам - лендрманат, як винаго¬
роду за службу.
Після офіційного прийняття християнства при королі Олафі Трюгвасоні
(995 - 1000 pp.) зміцненню королівської влади сприяла церква. Проте полі¬
тичний устрій Норвегії вирізнявся рядом особливостей. В основі адмініст¬
ративного устрою країни і після її об’єднання зберігався попередній, пов’я¬
заний ще з родоплемінним устроєм, поділ на одиниці - херади, округи і
області. Тинги і надалі залишалися центрами суспільного життя. А склика¬
ти народні збори могла кожна вільна людина.
Елемент орнаменту
зі скандинавських рунічних
каменів

Лекція 15 Північна Європа в IX — XI ст.
шт
Тингам належала не лише судова, але й законодавча влада. Тут відбу¬
валося затвердження (а в свій час і обрання) королів, питань війни і миру
тощо. Рішення, прийняті на тингах, у відповідності до давньогерманської
традиції підтверджувалися підняттям зброї. Про те, що тинги мали реаль¬
ну політичну силу, свідчить жорстокий опір, який чинили в XI ст. бонди і
місцева родова знать спробам ввести християнство.
Основою військової могутності Давньонорвезь-
кого королівства було народне ополчення, яким під
час війни командував король. Вирішення питання
про участь народу у війні, розпочатій королем, у X
- XI ст. також належало до компетенції тингів. При
Хоконг Доброму бонди зобов’язувалися супроводжу¬
вати короля у військовому поході лише до кордонів
своєї країни. Про те, що королям іноді доводилося
докладати великих зусиль для утримання бондів у
війську, свідчить постанова законів короля Гулатин-
га: під час ворожих нападів король мав право брати
у фульках заручників як гарантії того, що бонди не
покинуть ополчення.
Тривалий час, як видно із саг, існував звичай
обговорення важливих справ на зборах воїнів, а та¬
кож традиція шикування в бою військових загонів
родинними групами. У сазі Олафа Гаральдсона ко¬
роль перед боєм нагадує про те, щоб воїни билися
тісними групами родичів і знайомих. Існував ще один
пережиток родового ладу: спеціальні норми права,
які забезпечували захист вільних людей від насил¬
ля з боку короля і його посадових осіб і підпорядку¬
вання короля загальним нормам права. У Норвегії рунічні написи на мечі
було відсутнє поняття про короля як про священну
особу, звичайне для офіційного права варварських германських королівств
Західної Європи.
Система кримінального права характеризувалася широким застосу¬
ванням кровної помсти, участю родичів у правосудді і відшкодуванні збит-.
ків постраждалому родичами винного. Про збереження значення давніх
звичаїв навіть після появи письмового права можна робити висновок з
того, що закони Гулатинга рекомендують у сумнівних випадках звертати¬
ся до усних правових переказів (варварські правди на континенті у таких
випадках приписували звертатися до короля). Королівські посадовці,
лендрмани, ще зберігали деякі риси свого походження від херсиргв - вож¬
дів родових об’єднань.
Державний апарат був дуже примітивний. Наприклад, злочинців, як
правило, повинні були переслідувати і доставляти на суд самі потерпілі
або їхні родичі. Характерна також еволюція посади армангв (королівсь¬
ких управляючих). У IX - X ст. - це управляючі королівськими помістями,

Історія середніх віків
які турбуються про утримання короля і його дружини. Згодом їхні функ¬
ції розширювалися. За законами Гулатинга і Фростатинга армани уже
збирали судові штрафи для короля, стежили, щоб не порушували прав
короля, переслідували злочинців, утримували їх під вартою (до оголо¬
шення вироку) і виконували вирок. Армани стежили за виконанням бон¬
дами військової повинності (лейданга), відвідуванням ними тингів; вели
від імені короля народні збори. Судебники встановлювали спеціальну віру
за вбивство армана - 15 марок, що прирівнювало цього управляючого (раба
або вільновідпущеника) до вільних людей. Якщо ж убивство армана відбу¬
валося на тинзі або коли він обслуговував короля за столом чи в церкві, -
вбивця був поза законом.
Збереглася ще й уява про арманів як поса¬
дових осіб, які несли відповідальність за свої дії
і перед общиною. Так, за пропуск тинга (без по¬
важних причин) арман платив штраф бондам.
Якщо арман (як і сюсламен) збирав штрафи за
надання притулку злочинцям з бондів, а сам їх
не переслідував, то він втрачав посаду і платив
штраф, половина якого йшла королю, а інша -
бондам. Арман відповідав перед тингом у тому
разі, якщо він неправильно розпорядився май¬
ном особи, яку вважали поза законом. Він карався
також за захоплення майна бонда без попе¬
реднього судового вироку. Арман повинен був
з’являтися на тинг, на якому встановлювалася кількість людей, зобов’яза¬
них вступити у військо від кожного господарства. Якщо арман і лендрман
нехтували явкою, бонди могли зобов’язати їх виставити стільки людей,
скільки їм буде завгодно.
Таким чином, до кінця раннього Середньовіччя у Норвегії фактично
були відсутні центральні органи управління. У деякій мірі їхні функції ви¬
конувалися королівською дружиною, але в основному король здійснював
своє керівництво політичним життям країни на тингах.
Королівська влада у Норвегії була не досить міцною. Короля Олафа
вигнали з країни, і він загинув 1030 р. у боротьбі проти повсталих селян .і
знаті, а Норвегію включили до складу неміцної держави данського короля
Кнута.
У Швеції тривалий час існували два королівства: на півночі область
свегв з центром в Упсалг і на півдні - область племен йотів. їхнє об’єднання
відбулося на початку XI ст. при королі Олафг Скьотконунзї (близько 995 -
1020 pp.). проте, як і в Норвегії, влада шведського короля залишалася обме¬
женою. Жили шведи невеликими поселеннями. Власником орної землі була
велика сім’я, і землю не можна було відчужувати; таке володіння назива¬
лося одалем. Родичі тривалий час зберігали право переваги при набутті і
викупі одаля. Ліси, луки і водойми залишалися у спільній власності жите¬
лів округу і вважалися «спільними володіннями» (альметнгами).
Фібула вікінгів
у формі шкатулки

Лекція 15 Північна Європа в IX - XI ст.
Добиваючись зміцнення своєї влади, королі намагалися спиратися на
християнську церкву, що зміцніла в Скандинавії наприкінці X - початку XI
ст., хоча язичництво не було ще остаточно подолане і в XII ст. У 1103 р.
було організовано загальноскандинавське архієпископство в Лундг. Церква
отримувала щедрі подарунки від короля, набула особливої юрисдикції і
стала провідником церковного права у Скандинавії.
Ранньофеодальний період у Данії, Норвегії і Швеції тривав аж до XII -
XIII ст., а феодалізм мав свої особливості:
- не отримала поширення особиста залежність селян і панщина, а Нор¬
вегія їх взагалі не знала;
- права феодалів на лени були обмежені, а феодальна ієрархія менш
розвинена, ніж у країнах Західної Європи. Що ж стосується Ісландії,
колонізованої норвежцями, то у ній феодалізм не розвивався взагалі
і вона залишалася країною вільних самоуправляючих хуторян до
60-х pp. XIII ст., коли потрапила під владу норвезького короля;
- особливі природнокліматичні умови вплинули на структуру вироб¬
ництва. У гірських районах Норвегії і Швеції землеробство велося
досить примітивно і на обмежених площах, а головну роль відіграва¬
ло скотарство; на півночі - у тундрі - поширене полювання на хутря¬
ного звіра і оленярство; на узбережжі моря займалися рибальством.
Лише у південній частині Скандинавії - в області Сконе, а також на
рівнинному Ютландському півострові існували сприятливі умови для
землеробства, де поширилися дво- і трипілля, обробіток землі плу¬
гом із залізним лемешем.
КУЛЬТУРА СКАНДИНАВІЇ
Усі середньовічні джерела відзначають, що однією з головних рис харак¬
теру норманів була допитливість. «Що нового в світі?», - запитували при¬
їжджих у Скандинавію. Нормани рано увійшли у контакт з кельтами Ірлан¬
дії: пісні, мистецтво й оповіді ірландців переходили до них через кельтсь¬
ких полонених. Значно повільніше з романських і германомовних країн про¬
никало у Скандинавію християнство. Данія прийняла його в X ст., а Норве- •
гія - лише в XI ст. Але старовинні релігійні звичаї і традиції збереглися
надовго і змішувалися з християнськими. Так, вожді, які приймали віру в
Христа, називали його іменем місце свого поселення, але за старим звичаєм
обходили поле зі священним вогнем, щоб вигнати з нього злих духів. Своє¬
рідні змішані поняття скандинавів відображені в піснях «Едди», які склада¬
лися з творів норманських співців, скальдів. Хоча в «Едді» діють старовинні
боги, образ благородного, ніжного і страждаючого Бальдра і картина кінця
світу навіяні християнством.
У IX ст. змінюється алфавіт: старий рунічний (з 24 рун) на новий руніч¬
ний (з 16 рун). Написи старим рунічним шрифтом належать до III - IX ст.,
і в Норвегії, Швеції і Данії їх знайдено близько 200. Найдавнішим вважають

Історія середніх віків
напис (одне слово на наконечнику списа) з Евре-
Стабю (Норвегія, близько 200 p.). Швидше за все
це ім’я власника списа. Написи вирізалися на
зброї, гребінцях, пряжках, амулетах, згодом - на
могильних каменях і скелях, складалися з одного
чи декількох слів і мали магічне значення. їх вив¬
чає рунологія. Новими рунами знайдено 2500 на¬
писів у Швеції, близько 500 - у Норвегії і близь¬
ко 400 - у Данії. Більшість з яких - на могильних
каменях.
Епічні пісні зі «Старшої Едди» - оповіді ісланд¬
ських родових і королівських саг. «Старша
Едда» - це збірник давньонорвезьких і з давньо-
ісландських пісень міфологічного і героїчного ха¬
рактеру, оповіді про богів і героїв. Записана вона
Камінь з рунічним	в Ісландії приблизно у XII ст. після появи там
письмом	латинської писемності. Найдавніший рукопис, що
дійшов до нас, належить до другої половини XIII
ст. «Старша Едда» складалася з окремих лірико-епічних пісень, пов’язаних
єдиним змістом, але без зовнішньої цілісності, яку визнають основною озна¬
кою епосу (наприклад, «Пісня про Нібелунгів» або «Пісня про Роланда»).
«Молодша Едда» - прозаїчний трак¬
тат зі скандинавської міфології і поети¬
ки, написаний в XII ст. ісландським скаль¬
дом Снорі Стурлусоном. Скальди су¬
проводжували норманів у всіх важливих
походах. Олаф Святий, збираючись у по¬
хід проти Кнута Данського, наказав
покликати до нього чотирьох скальдів і
сказав їм: «Тепер придивляйтеся до всьо¬
го, вартого уваги, щоб було вам про що
співати і розповідати».
Середньовічні літописи норманів пе¬
реповнені розповідями про їхні морські
набіги. Корабель для нормана був істотою, обдарованою життям, як кінь.
Прикраси і назви, що давалися їм, підтримували цю ілюзію. На кормі кораб¬
ля зображували голову дракона, бика, коня чи іншої тварини. Від корми
корабля йшов звіриний або зміїний хвіст.
Особливе місце у скандинавській літературі займали ісландські саги -
прозаїчні, епічні розповіді ісландською мовою, складені скальдами в усній
формі, а записані лише в XII ст. Саги були різноманітними за змістом,
багато з них навіть відображали справді історичні події. Наприклад, «Сага
про Еміля» - оповідь про знаменитого вікінга і скальда X ст. Еміля Скалаг-
рімсона; «Сага про Ньяла» - мудрого ісландського правника кінця X - почат¬
ку XI ст.; «Сага про Еріка Рудого» - відкриття ісландцями Гренландії і
Різний орнамент
(скандинавський стиль)

Лекція 15 Північна Європа в IX — XI ст.
Північної Америки. Саги відображали жорстоких і безстрашних норманів, в
яких було повір’я, що серце у хоробрих людей було меншим за об’ємом і
безкровним, тобто не таким, як у звичайної людини. Боягузливість і полох¬
ливість з’являються від сильного припливу крові до серця. Так, герой однієї
саги, почувши про вбивство свого батька, не змінюється в лиці. Він не чер¬
воніє, тому що гнів не розходиться по його шкірі, і не блідне, тому що гнів
не надходить йому в кістки. Серце його не тремтить від страху, воно скова¬
не і загартоване майстерним ковалем. Коли вороги, нарешті, вбивають ге¬
роя і розрізають йому груди, щоб поглянути на серце, воно за розмірами
нагадувало горіх, твердий, як ріг, і було безкровне.
У свідомості скандинава важливе місце займала топографія. Перше
запитання для невідомої людини - про його ім’я і місце проживання. Згадка
у сагах про першу-ліпшу особу, навіть суто випадкового персонажа, супро¬
воджувалася відомостями про його походження: чий він син і звідки родом.
Це стосувалося не лише людей: у розповідях про богів і велетнів кожного
разу повідомляється, де знаходяться їхні обійстя і як вони називаються.
«Промови Гримнгра» - одна з пісень циклу «Старшої Едди» - майже
повністю присвячені опису палат і садиб богів і героїв. В їхній основі
лежить тверде переконання в тому, що і людина, і Бог повинні мати
обійстя. Місце проживання настільки міцно «зрослося» з його мешкан¬
цем, що одне не мислилося без іншого. Назва житла може бути похідною
від імені його мешканця. В інших випадках у топографічній назві фігу¬
рувало ім’я Бога - покровителя цього поселення, або в топонімах зустрі¬
чаються слова, що свідчать про благополуччя і процвітання, які в них
панують (краще сказати і повинні панувати). Істотно одне: назва двору
не байдужа для його жителів і їхнього життя. Ця назва «вітчизни», «бать¬
ківщини», або «одаль», «аллод», була не лише невід’ємним спадковим
володінням сім’ї, але й місцем народження. Можна сказати, що подібно
тому, як людина володіє садибою, і вона «володіє» нею, накладаючи на її
особистість свій відбиток.
У скандинавській міфології світ - це сукупність палаців, населених
людьми, богами, велетнями і карликами. Поки панував первісний хаос, світ
був невлаштованим, - природно, не було ніяких жител. Процес упорядку¬
вання світу - відокремлення небес від землі, започаткування часу, дня і-
ночі, створення сонця, місяця і зірок - був одночасно і процесом створення
жител, твердої топографії світу. У кожному вузловому пункті світу: у центрі
його на землі, на небесах, у тому місці, де розпочинається веселка, що веде
з землі на небо, і там, де земля з’єднується з небесами, - повсюди розміще¬
ні двори, садиби і бурги.
Важливу роль у житті скандинавів відігравав культ предків, пов’яза¬
ний з часом. Предок міг знову відродитися в одному зі своїх нащадків - у
межах роду передавалися імена, а разом з ними і внутрішні якості їхніх
носіїв. Тому могили і кургани предків розміщувалися поруч з житлами
живих: це були не два різних світи, а єдиний світ, в якому минуле, теперішнє
і майбутнє були поряд розміщеними і реально існуючими.

Історія середніх віків
Серед галузей матеріальної культури найдав¬
нішим і найважливішим ремеслом у скандинавів була
ковальська справа. Ковалем називали не лише того,
хто кував залізо, але й золотих справ майстрів. Мі¬
фічні карлики, велетні, герої, особливо знаменитий
Вгланд, займалися ковальською справою. Щоправ¬
да, залізо привозили з Англії, як пшеницю і мед, в
обмін везли бурштин і хутра.
Таким своєрідним і яскраво особливим вида¬
вався скандинавський світ ранньосередньовічної
Золоті прикраси доби,
із Зюдензее
Питання для контролю:
- Розкрийте основні віхи ранньої історії Скандинавії.
- Охарактеризуйте основні напрямки експансії вікінгів.
- Як змінювався характер набігів норманів упродовж IX - XI ст.?
- Проаналізуйте особливості розвитку ранньофеодальної Норвегії.
- Як формувалися ранньодержавні об’єднання в Данії і Швеції.
- З’ясуйте характерні риси і особливості процесу феодалізації Скан¬
динавії.
- Охарактеризуйте рівень культурного розвитку ранньоскандинавсь-
ких держав.

ВІЗАНТІЯ
В ДРУГІЙ половині
їх - хі ст.
Лекція
16
им періодом розпочинається другий етап середньовічної ві¬
зантійської історії. Головним його змістом стає остаточне
оформлення інститутів візантійської монархії. Джерел, що
висвітлюють його, є достатньо, і їх можна поділити на ряд
груп. До першої вочевидь віднесемо законодавчі пам’ятки другої половини
IX - XI ст. У багатьох випадках старі положення розглядатися як діючі,
тому ця обставина перешкоджає розумінню реальних суспільних відносин,
що існують у Візантії. Це стосується насамперед обширного зводу право¬
вих норм, виданих наприкінці IX ст. під назвою «Василіки» Левом VI, в
яких викладаються основні положення Юстиніанового права, взяті до того
ж у старих перекладах грецькою мовою (кінець VI - початок VII ст.). Біль¬
шою мірою реальні суспільні відносини відобразилися в деяких коротких
зводах законів: у «Прохіронг» (Ручна книга), складеному Василієм І
(70-ті pp. IX ст.), або Левом VI (907-908 pp.), і в «Епанагозі» (Додаток), опри¬
людненій після 879 р. Але найважливіші питання соціальних відносин
розглядаються в «Новелах» Лева VI і збірнику судових вироків магістра
Євстафгя Ромея «Піра» (тобто «Досвід»), складеному після 1034 р. одним із
підлеглих чиновників цього авторитетного візантійського суддді.
Унікальна правова пам’ятка, що не має аналогів у візантійській літера¬
турі - «Книга епарха», складена на початку X ст. Це збірник статутів кон¬
стантинопольських ремісників і купецьких колегій, що дозволяють доклад¬
но ознайомитися з організацією виробництва і торгівлі у візантійській сто-,
лиці, із внутрішнім життям міста.
До джерел такого типу належать і пам’ятки канонічного права (номока¬
нони), постанови патріархів, рішення соборів, які висвітлюють не лише внут-
рішньоцерковні питання, але й різні проблеми соціально-економічної істо¬
рії Візантійської імперії.
Другу групу джерел складають хроніки та прозаїчні твори світського
характеру. Серед них «Хроніка» Симеона Логофета (охоплює період з 842
до 948 p.), що дійшла до нас у багатьох списках, іноді помилково приписува¬
них різним авторам (Леву Граматику, Феодосію Мелітенському та ін.), і дає
підстави історикам говорити про хроніки «сім’ї Симеона Логофета». Важ¬
ливими є також «Книга царів», приписана Йосифу Генесію, і «Хроніка Про¬

Історія середніх віків
довжувача Феофана», написана, можливо, Федором Дафнопатом, який жив
у першій половині X ст. і добре орієнтувався у подіях.
Серед всесвітньо-історичних хронік слід виділити «Скорочену історію»
Іоанна Зонари, що висвітлює події від створення світу до 1118р. Для вивчен¬
ня історії X - XI ст. велике значення мають всесвітньо-історичні хроніки
під назвою «Огляд істо¬
рії» Георгія Кедрина, до¬
ведену до 1057 p., і вид¬
ного візантійського чинов¬
ника кінця XI ст. Іоанна
Скіліци, яка охоплює пе¬
ріод 811 - 1057 pp.
До хронографії при¬
микає і група джерел, що
містять широкий фактич¬
ний матеріал, але роз¬
міщений не в хронологічному порядку. с;юди належать декілька творів ім¬
ператора Константина VII Багрянородного: «Історія імператора ромеів
Василія І», «Трактат про феми» («De thematibus») - історико-географіч-
ний опис усіх провінцій імперії. Дуже специфічний твір про різні країни, з
якими Візантія підтримувала зв’язки, і людність, яка там проживала, -
«Про управління імперією» («De administrando ітрегіо»). І, нарешті, «Про
церемонію візантійського двору («De caerimoniis aule byzantinae») — деталь¬
ніший опис церемоній, яких дотримувалися при візантійському дворі за
різних ситуацій.
З XI ст. з’являється новий тип історичних творів: історик перестає бути
безликим реєстратором подій, він веде розповідь від першої особи, розпові¬
дає про свою участь у військових діях чи політичній боротьбі і дає оцінку
сучасникам. Першим таким твором є ’«Хронологія» Михаіла Пселла, при¬
свячена подіям 976 - 1078 pp. «Історія» Лева Діакона (Лева Калойського)
висвітлює короткий проміжок часу (959 - 976 pp.) з екскурсами у пізніші
періоди. «Історія» Михаіла Атталгата, сучасника Пселла і теж держав¬
ного службовця, описує події 1034 - 1079 pp. і відображає погляди військо¬
вої і феодальної знаті. Цікавим джерелом з історії Візантії і балканськи^с
країн є «Стратегікон» Кекавмена, написаний між 1075 і 1078 pp. Представ¬
ник знаті і воєначальник високого рангу, автор майстерно висвітлює різні
події свого життя. Твір написаний у вигляді щоденника, або спогадів.
Третя група наративних джерел - агіографічна (житійна література). Деякі
з житій містять багатий матеріал із політичної і особливо церковної бороть¬
би. Серед них велике значення мають: «Житіє імператриці Феодори», «Жи¬
тіє імператриці Феофани»’ «Житіє патріарха Ігнатія», написане Дави¬
дом Нікетом, «Житіє Георгія Амастридського» диякона Ігнатія, «Житія
слов’янських апостолів Константина-Кирила і Мефодгя». До них належить
і невеликий твір першої половини X ст., початок і кінець якого не збереглися:
він умовно названий «Життєпис патріарха Євфимія, чи Псамафійська
Мініатюра з рукопису Іоанна Скіліци

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
хроніка». Його основою є розповідь про життя ігумена Псамафійського монас¬
тиря Євфимія, згодом константинопольського патріарха.
Наступну групу джерел складають трактати з військового мистецтва,
аграрних відносин, податкової системи тощо. Досвід військових дій, що ве¬
лися в період правління Лева VI, узагальнений у його «Тактиці». Своєрід¬
ним підручником із сільського господарства, укладеним за Константина VII,
є «Геопоніки» Кассіана Басса. «Податковий кодекс», розпочатий Констан¬
таном VII, розкриває специфіку й особливості оподаткування, а «Морський
закон» (або «Родійський закон»), що складався впродовж VII - IX ст., відо¬
бражає стан морської торгівлі Візантії. Докладно характеризує організацію
податкової системи Візантійської імперії «Трактат про оподаткування»
(X ст.), а також недавно опублікований «Тибетський кадастр» і «Трактат
Ашбурнера» (друга половина XI ст.).
Особливу групу джерел складають пам’ятки візантійського ораторсь¬
кого мистецтва - листи і промови, цінність яких полягає в тому, що вони
створювалися безпосередньо по гарячих слідах описаних у них подій і сто¬
ять ближче до реальності, ніж наративні джерела, що виникали багато часу
потому. З другої половини XI ст. дійшли велика кореспонденція Фотія, а
також його твори «Проти павликіан» і «Міріобібліон», з X ст. - промови і
листи Арефи Кесарійського, дипломатичні донесення Лева Хиросфакта,
листування патріарха Миколая Містика.
Документами першочергової ваги були листи Романа Лакапина до царя
Симеона, які висвітлюють болгаро-візантійські відносини у критичний пе¬
ріод від 913 до 925 р. Значний матеріал містять кореспонденція Михаіла
Кируларія до Петра Антгохійського, листи папи Лева IX до імператора
Константина IX Мономаха і патріарха Михаїла Кируларія, листи Охрид-
ського архієпископа Леона до патріарха Петра Антіохійського.
Прогалини у візантійській історіографії часто заповнюють латинські
джерела. Серед них твори Ліутпранда з Кремони - посла Оттона І при
дворі Никифора Фоки (968 p.); «Антаподосис», який висвітлює історію Ві¬
зантії з середини X ст., та «Реляція» («Leogatio») - про побут при дворі
Никифора тощо.
Джерелами з аграрних відносин є імператорські дипломи (хрисовули),
державні описи (земельні кадастри), акти купівлі-продажу, приватні пис- __
цові книги (монастирські практики), статути монастирів (типіки).
Важливе значення для візантійської історії має археологічний і нуміз¬
матичний матеріал цього часу.
АГРАРНИЙ РОЗВИТОК ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Подолання іконоборчої кризи співпало у часі з формуванням нової соці¬
ально-економічної структури візантійського суспільства. Передусім це ста¬
новлення відбувалося на селі. У ході відвоювання у варварів захоплених
земель, конфіскації угідь іконоборців і придушення опозиційних рухів ім-

Історія середніх віків
ператорська влада зміцнювала право власності на землі країни, за винят¬
ком общинних угідь і земель приватних власників. В імперії сформувалося
три види земельної власності: приватна власність окремих осіб, колективна
власність сільської общини на неподілені спільні угіддя (ліси, луки, вигони,
водоймища) і власність держави.
Остання складалася з помість, перетворених у прибуткові господарства
(правлячої сім’ї, благочинних закладів, урядових відомств), і неосвоєного
фонду, який використовувався імператорами для посилення своєї влади і
авторитету. Даруючи земельні угіддя цивільним і військовим чинам, імпе¬
ратори переманювали на свій бік візантійську знать.
Проте запорукою фінансової стабільності (основні платники податку) і
військової могутності (джерело рекрутських наборів в армію) держави був
юридичний статус земельної ділянки візантійського селянина. Поштовхом
до майнового і соціального розпаду общини стала податкова реформа Ни¬
кифора І (802 - 811 pp.) і пожвавлення товарно-грошових відносин.
Крім поземельного натурального податку {сипони), були введені й інші
податки. Суворо контролювалося епіболе в його новій формі, і закинуту
сусідом ділянку уже не приєднували до общинників, а давали право оброб¬
ляти її взамін сплати податків. Епіболе стали називати тепер «аліленггєм»,
тобто «солідарною відповідальністю». Общинники і надалі у складчину озбро¬
ювали збіднілих стратіотів. Від Никифора І і до кінця імперії скарбниця
стала збирати з усіх жителів села капнгкон («подимне»), тобто подвірний
податок з господаря, незалежно від його майнового стану. До цього такий
податок сплачували лише парики церкви.
Відтоді категорія париків згадується в джерелах, але її формування
йшло дуже повільно, як і розвиток великої феодальної власності на землю.
Не випадково перші феодальні господарства виникають у скотарських ра¬
йонах Малої Азії, оскільки ведення такого господарства вимагало мінімуму
робочих рук. Візантійське село з часом унаслідок диференціації виділяє
значну кількість мало- і незаможних селян, вимушених шукати додаткові
джерела свого існування. Тому з’явилась постійна верства найманих робіт¬
ників - містив. Частково вони працювали у своїх односельчан, частково у
помістях знаті. А візантійський селянин будь-що тримався за ощину і роз¬
раховував на неї, бо в його свідомості було тверде уявлення про власника
Візантійський селянин за роботою
vi ■
як повноправного члена суспіль¬
ства. Це уявлення підкріплюва¬
лося ще й соціальною практикою
общини. Тому будь-яка форма
постійної залежності, втрати своєї
власності сприймалася селяни¬
ном як своєрідна форма рабства.
Цією обставиною, напевно, і по¬
яснюється те, що навіть остаточ¬
но розорившись, селяни воліли
ставати містіями, але вперто не

Лекція 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
Ш7
«сідали» на чужу землю і не ставали париками. Для розорених селян був
ще один вихід, не пов’язаний із залежністю, - відхід у монастир. Утворення
в X ст. багатьох дрібних селянських, сільських, «сімейних» монастирків з 4-
5 ченцями - показник не стільки потягу до чернечого способу життя, скіль¬
ки зростаючого гніту і небажання селян перетворюватися в залежних дер¬
жателів земель.
Тому характерним для ранньої стадії становлення великого візантійсь¬
кого, у майбутньому феодального, землеволодіння стає поєднання рабської
праці з найманою. Це не успадковане у великих розмірах рабство чи прак¬
тика використання рабської праці, а швидше рецидив рабства в нових умо¬
вах, у зв’язку з необхідністю забезпечити помістя постійними працівника¬
ми. Таким чином, це початкова стадія формування феодального помістя в
особливих умовах, але, без сумніву, з опорою на традиції. В X ст. візантійці
де тільки могли набували рабів. їх везли зі Сходу і Причорномор’я, Київсь¬
кої Русі і Болгарії. Так, багата пелопоннеська землевласниця Даніеліде во¬
лоділа 3 тис. рабів, частина з яких була зайнята у ремісничому виробництві.
Для ранньофеодального візантійського помістя було характерне пере¬
важання власного, доменіального господарства, в основному натурального,
що велося рабами і околичними селянами-містіями. Значна частина потреб
великої сім’ї в селі у ремісничих виробах (тканинах, одежі, взутті, посуді)
забезпечувалася працею сім’ї, сільського ремісника, а в помісті - працею
рабів, дворових і «домашніх». Візантійській знаті не заборонялося займати¬
ся ремісничим виробництвом навіть предметів розкоші і мати майстерні
для задоволення власних потреб. Наприклад, у майстернях Даніеліде виго¬
товлялися тонкі дорогоцінні тканини. «Поради і настанови» Кекавмена яко¬
юсь мірою змальовують традиційні установки X ст. - по можливості виготов¬
ляти у своєму господарстві все необхідне, обмінюватися з сусідами для
отримання необхідного і тільки надлишки вивозити на ринок для продажу.
Тому орієнтація господарства на ринок була дуже слабкою.
На IX - X ст. припадає швидке зростання церковно-монастирського
землеволодіння, особливо монастирського (комплекс Афонських монасти¬
рів, Олімпійський у Віфінії та ін.). На Афоні в 971 р. було 600 ченців, а на
межі X - XI ст. - 3 тисячі; в інших монастирях сотні насельників.
До середини X ст. становище візантійського селянства починає суттєво
змінюватися. Розорені непосильними податками селяни покидали землі. Не
допомагали уже ні терміни давності збереження права власності, ні систе¬
ма кругової поруки в общині. Число закинутих і пустуючих земель зроста¬
ло такими темпами, що община не в змозі була платити за них і вимагала
виключити їх з фонду податкових земель. Держава вимушена була «спису¬
вати» їх з общинної власності. Це були класми - общинні землі, що перехо¬
дили у власність держави.
Цей процес поклав початок формуванню відносин феодальної залежнос¬
ті. Збіднілий селянин осідав на землях великого феодального власника.
Колишні містії стають постійними працівниками помістя. З них формується
категорія париків, які поселялися на землю феодала і опинялися у великій

Історія середніх віків
господарській залежності від власника землі. Це приводило до того, що він
не завжди був зацікавлений у веденні париками самостійного господарства
і утвердженні їх прямої особистої залежності, а також до того, що платежі
і відробітки незаможних париків були досить високими у порівнянні з тими,
які раніше селянин-власник платив державі. Рента власнику землі набага¬
то перевищувала всі попередні платежі селян. У цих умовах продовжувало
зберігати своє значення доменіальне господарство.
Натуральні платежі і панщина селян збільшували
кількість сільськогосподарської продукції помість, що
сприяло посиленню їх зв’язків з ринком. Великі феодали
і монастирі організовували ринки і ярмарки у своїх воло¬
діннях і збут натурального продукту своїх помість на від-
Ідалених ринках. Тому візантійські феодали досить рано
включаються у торгівлю продуктами сільського господар¬
ства.
Оскільки держава з переходом на приватні землі плат¬
ників податків позбавлялася досить значної частини своїх
прибутків, вона починає забороняти вільним платникам
державних податків поселятися на приватні землі. Так
виник інститут арифмоса (числа) - дарованого державою
права на поселення певного числа «платників скарбниці»
на приватній землі. Щоб забезпечити обробіток закину¬
тих земель, що стали державною власністю, держава на
пільгових умовах поселяла на них селян, але це також
наближувало їх за становищем до париків. Так поступо¬
во, за прикладом приватної парики і під її впливом, у
Візантії починається перетворення держателів державної землі у париків,
але державних. Аналогічна ситуація була і в церковно-монастирських во¬
лодіннях. Так починають утверджуватися у Візантії феодальні відносини,
але в цьому плані вона значно відстає від імперії Каролінгів.
Веретена
АГРАРНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ІМПЕРАТОРІВ
МАКЕДОНСЬКОЇ ДИНАСТІЇ
Парик прийшов у помістя на зміну напіввільному і вільному орендарю,
найманому працівнику і рабу. Праця париків стала найвигіднішою: вони
були спадковими держателями. Через ЗО років безперервного держання
сім’я парика уже не могла бути вигнана з ділянки, але лише за умови
виконання своїх обов’язків перед власником землі.
Проте швидке зростання парикії серйозно турбувало імператорську
владу. По-перше, втрата землі вільними общинниками і перетворення їх у
париків приватних осіб привели до скороченя і податкових внесків у скарб¬
ницю, і чисельності стратіотського ополчення. По-друге, імператорські по¬
містя стали відчувати гостру конкуренцію великих землевласників при за¬

Лекція 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
безпеченні своїх помість робочи¬
ми руками. Роман І Лакапин
(921 - 945 pp.) перший серед пра¬
вителів Македонської династії
(867 - 1057 pp.) усвідомив небез¬
пеку для держави цього процесу.
«Існування дрібної земельної влас¬
ності приносить нам велику ко¬
ристь: саме вона забезпечує дер¬
жаву рекрутами і є основним дже¬
релом податкових надходжень.
Занепад дрібного землевласницт-
ва призведе до занепаду нашої
скарбниці і нашого війська», -
писав він. Уряд мусив захищати	Храм	Романа	І	Лакапина
дрібних землевласників від
магнатів, якщо хотів утримати на належному рівні військо фінаси дер¬
жави.
Новела, що забезпечувала аграрне законодавство (квітень 922 p.), віднов¬
лювала урізане Левом VI Мудрим право на першочергову купівлю селян¬
ської землі, яка належала сусідам, чітко й точно визначала її порядок. За¬
кон передбачав 5 категорій осіб, які в установленому порядку могли скори¬
статися правом на першочергову купівлю землі в тому разі, якщо хтось із
місцевих мешканців хотів її продати чи передати в оренду:
1) рідня-співвласники;
2) співвласники, хоч і не рідня;
3) власники ділянок, які становлять цілісність із ділянкою, виставленою
на продаж;
4) сусіди, які платять податки разом із власником ґрунту, який прода¬
ється;
5) інші сусіди.
Треті особи могли придбати
цю землю лише тоді, коли не
знайдеться покупця серед назва-*
них п’яти категорій. Порушення
цих приписів каралося штрафом,
що сплачувався до державної
скарбниці, та поверненням без
відшкодування землі, незаконно
придбаної, якщо не минув деся¬
тирічний термін давності. А коли
йшлося про стратіотські садиби,
принцип без відшкодування діяв
і в зворотному напрямку, охоп-
Візантійська знать	люючи	і	попередній	тридцяти¬

Історія середніх віків
річний термін від часу видання закону, щоправда, лише в тому разі, якщо
внаслідок зміни власника господарство занепало настільки, що прибутку від
нього не вистачало на озброєння і спорядження стратіота.
Очікуваного результату закон не приніс, а після суворої зими 927-928
pp. почався неврожай і страшенний голод. Рятуючись від загибелі, збіднілі
селяни за безцінь продавали свої ділянки або віддавали право власності на
них багатим і впливовим людям (динатам, тобто «сильним»), стаючи їхніми
париками, інколи всім селом. Роман І у відповідь видає новий закон, за
яким ґрунти, придбані за суму, нижчу ніж половина реальної купівельної
ціни, мали бути поверненні без відшкодування. Коли ж купівля здійснюва¬
лася чесно й добросовісно, селянська земля хоч і підлягала поверненню, але
з умовою, що заплачену за куплену землю ціну буде так само повернено не
пізніше, як упродовж трьох років.
Проте закони не виконувалися. У новелі 934 р. Роман І визнавав, що
динати, зневажаючи імператорські закони, продовжували пригнічувати се¬
лян, зганяють їх з власних земель, витісняють з їхніх угідь. Усередині об¬
щини з’являються багачі: використовуючи право переваги, вони на закон¬
них підставах скуповують ділянки своїх односельчан, перетворюючи цілі
общини у свої помістя.
При Константані VII (945 - 959 pp.) у березні 947 р. з’явився закон,
відредагований патрицієм і квестором Феофілом, відповідно до якого повер¬
ненню без відшкодування підлягали всі селянські ґрунти, придбані мож-
новласниками вже після самостійного правління КонстантинаVII. Інший закон
цього імператора, який вийшов з-під пера патриція і квестора Феодора
Декаполіта, стосувався стратіотських садиб. Згідно з його приписами, стра-
тіотські наділи було заборонено збувати. Вартість садиби кіннотника, а та¬
кож моряка фемів мала становити щонайменше 4 фт. золота. Поділ страті-
отського господарства поміж спадкоємцями допускався тільки за умови, що
вони візьмуть на себе спільну відповідальність щодо виконання військових
обов’язків. У разі ж, коли вартість ґрунтів стратіота перевищує вказану
суму, він міг продати тільки ту його частину, яка становила надлишок від¬
носно цієї суми, і то лише у тому разі, якщо вона не була внесена до реєстру
стратіотських дібр.
Цікавою видається новела 962 р. імператора Романа II (959 - 963 pp.),
що тлумачить попередні закони про стратіотські землі так: доброчесний
купець, який не мав лихого наміру, мав тільки повернути землю без від¬
шкодування, але недоброчесний - зобов’язаний був заплатити штраф. Ни¬
кифор Фока (963 - 969 pp.) збільшив вартість стратіотського наділу до
12 фт. золота. У результаті жоден стратіот не міг продати жодного клапти¬
ка землі, якщо її вартість не перевищувала вказаної суми.
У 964 р. Никифор видав указ, що став однією з важливих пам’яток
візантійського законодавства: будь-яке обдаровування церкви, церковних
установ, монастирів і навіть духовних осіб землею відтепер припинялося.
Також заборонялося засновувати нові монастирі і утворювати нові церковні

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
інституції, бо здебільшого це диктувалося, як зазначено в законі, нічим
іншим як марнославством і прагненням розголосу. До речі, наприкінці X ст.
у Візантії нараховувалося до 7000 монастирів. Тим же, хто справді хотів
задовольнити свою внутрішню потребу в жертовності, дозволялося підтри¬
мувати підупалі інституції, одначе і цього разу дарувати їм землю заборо¬
нялося, натомість жертводавці могли продати ґрунт, який вони мали намір
пожертвувати, а гроші віддати на монастир чи на іншу церковну установу.
У 996 р. імператор Василій II Болгаробойця (976 - 1025 pp.) взагалі
відмінив термін давності повернення земель: селянину (або його спадкоєм¬
цям) повертали землю, незалежно від того, коли вона була втрачена. Об¬
щинники, які стали динатами через односельчан, поверталися до поперед¬
нього стану. Згідно із законом, вільний селянин або його спадкоємець упро¬
довж ЗО років зберігали право власності на свою закинуту ділянку, і в разі
її повернення до закінчення цього терміну, незалежно від того, хто і в яких
умовах щодо фіска використовував цю землю, вони знову вступали у воло¬
діння нею, отримуючи на найближчі роки податкові пільги. Якщо селянин
(або його спадкоємець) не повертався, його земля переходила у власність
скарбниці, яка або продавала її, або здавала в оренду, або використовувала
для імператорських пожалувань.
При імператорах Македонської династії були введені спеціальні, доклад¬
но регламентовані інструкції (податкові статути) для чиновників фіска про
принципи оподаткування і збору податків та про методи захисту прав
скарбниці, яка, конкуруючи з динатами, оволодівала запустілими общинни¬
ми землями.
Ще суворіше контролювалися стратіотські ділянки, що піддавалися оцінці
або переоцінці. Збіднілі воїни не отримували звільнення від служби. їх, як і
раніше, озброювали співвласники-общинники. Менш заможні служителі у
піхоті чи на флоті, а заможні - у кінноті. Змінювався і соціальний склад
армії. Важкоозброєна кіннота стає її ударною силою, а служили в ній дрібні
і середні вотчинники. Але верства заможних селян була нечисленною, і до
кінця XI ст. боєздатність фемного ополчення упала, все більшу роль у вій¬
ську стали відігравати найманці.
Таким чином, закони візантійських імператорів лише загальмовували
процес розорення дрібних селянських господарств, оскільки й самі вони^
були не послідовними у своїй політиці. Зростали їхні поступки динатам,
невдоволеним заходами центральної влади.
ОСОБЛИВОСТІ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ВЕЛИКОГО
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ
У порівнянні із Західною Європою у Візантії великі феодальні землево¬
лодіння мали свої особливості. По-перше, вони, як правило, значно посту¬
палися західним за своїми розмірами. По-друге, не рідко були розкидані
різними провінціями і не складали великих суцільних масивів. По-третє,

Історія середніх віків
велика земельна власність в імперії не мала ієрархічної структури, тобто
васально-ленні стосунки не отримали тут розвитку. Імператори все часті¬
ше наділяли з фонду державних земель і з власних володінь сановників і
воєначальників, які відзначилися на службі, а також монастирі і церкви.
Спочатку серед дарувань переважали солемнгі, тобто право присвоєння собі
всіх або частини податків у тому чи іншому податковому окрузі.
Проте вже з середини IX ст. з’являється новий вид солемнія - пронгя
(турбота, піклування), тобто пожиттєве пожалування за службу податків з
визначеної території з правом управління нею. Це було умовне дарування,
але лише подібне до західноєвропейського бенефіція, оскільки ієрархія зе¬
мельної власності обмежувалася у Візантії лише одним щаблем: імператор
- бенефіціарій. Поширеною формою пожалування у Візантії, де було багато
монастирів, у тому числі і заснованих на державних землях, став харисти-
кгй - дарування права приватній особі на отримання поборів, що належали
державі від монастиря. Рис прямого умовного військового держання набули
і землі, що роздавалися державою стратіотам.
Якщо у результаті набуття великими землевласниками і монастирями
селянських земель і прямих дарувань розширювався безпосередньо земель¬
ний фонд приватної власності, то в XI - ХП ст. пронія і харистикій були
значними відчуженнями в руки земельних власників все зростаючої части¬
ни безпосередніх прибутків держави. Пронія фактично розпочала зміцнен¬
ня власницьких прав і в подальшому відбулося перетворення її в умовне
земельне держання.
По-четверте, великі землевласники рідко отримували від імператора
звільнення від усіх податків і ніколи не володіли повним судовим імуніте¬
том у межах власних володінь (право вищої юрисдикції залишалося преро¬
гативою держави). Імператорська влада завжди зберігала контроль над ве¬
ликим землеволодінням, стримувала його зростання і суттєво впливала на
рівень приватновласницького утиску. Особливими пільгами користувалося
лише монастирське землеволодіння (за винятком років правління Никифо¬
ра Фоки).
Усе це викликало зростаюче невдоволення землеробської, в основному
військової, аристократії. Шлях до відміни обмежень і розширенння своїх
володінь вона бачила у зведенні на престол свого ставленика замість пред-,
ставника чиновницької аристократії, яка володіла і фінансами, і владою, що
дозволяло їй самій набувати земельні володіння. Суть полягала в тому, яка
з форм панування над селянами стане головною: централізована (в інтере¬
сах чиновництва) чи приватновласницька (про що мріяла військова знать).
Конфлікт цих двох пануючих верств став до кінця XI ст. основним стриж¬
нем політичного життя візантійського суспільства. Правління Никифора Фоки
й Іоанна Цимісхія не привело до утвердження панування провінційної зна¬
ті, але після смерті Василія II більш як на півстоліття (1025 - 1081 pp.) до
влади прийшли представники столичної чиновницької аристократії.

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
ВІЗАНТІЙСЬКЕ МІСТО І РЕМЕСЛО
У IX - XI ст. Візантію населяло 20-24 млн жителів і вона вважалася
найбільш «міською» країною Європи. У ній формально нараховувалося до
400 (справжніх - 25-30) міст, міське населення складало близько 1,5 млн
чоловік. У небагатьох містах нараховувалося десятки тисяч, але звичайно
рідко перевищувало 1-2 тисячі жителів. Масове народження візантійського
середньовічного міста розпочинається з середини IX ст. Нумізматичний
матеріал підтверджує зростання в цей час товарообміну, а археологічний -
пожвавлення міського будівництва.
Візантійське середньовічне місто виникало біля підніжжя старої чи но¬
вої фортеці - акрополя, навколо єпископського центру, відроджених з аграр¬
них поселень старих міст тощо. Процес його становлення відображав
своєрідність тих умов, в яких він відбувався. Для початкового етапу стано¬
влення міста характерна стихійність, відсутність планового містобудуван¬
ня. Свідчення - розкиданість, некомпактність, невиділеність із сільської окру¬
ги, відсутність чіткого сформованого центру. У такому місті немає ні харак¬
терного для європейських феодальних міст радикального планування, ні
чітко означеної головної площі, ні домінуючого в центрі його собору -
релікта і символу попереднього панування над ним церкви. Не випадково
самі візантійці, які бачили руїни античних міст, для характеристики своїх
міст вживали термін «селомгсто». За археологічними даними створюється
враження, що місто в IX - X ст. виникло не в процесі залучення в нього
торгово-ремісницьких верств. Навіть у місті X ст. немає особливих торго¬
вельно-ремісничих кварталів, торгового центру і кварталів торгово-реміс¬
ничої верхівки. Він забудовувався однотипними будинками селянського типу.
Наприклад, у Лампсацг XII ст. на 60 будинків «міщан» припадало 113 жи¬
тел селян-землеробів. У такому місті, не було лазень, загальноміських
систем водопостачання і каналізації тощо.
Місто було перш за все центром локального обміну і лише часткового
виробництва. Обмін між центром і округою здійснювався в основному на
ярмарках, а внутрішньоміська торгівля й обмін відбувалися не на торговель¬
ній площі чи ринкові, а вдома, безпосередньо між продавцем і покупцем. У
джерелах IX ст. майже не згадуються міста, відомі своїм ремеслом.
Не було подібне візантійське місто і на східне. У мусульманському сус¬
пільстві панування феодала над містом, міським населенням полягало в
тому, що він і пов’язані з ним купці були основними постачальниками сіль¬
ськогосподарської продукції на міський ринок. Аграризоване візантійське
місто не знало такої залежності ні в постачанні його населення, ні в ступені
включення його в торгово-ремісничі стосунки. Для візантійського міста ха¬
рактерне більш жорстке, у порівнянні з арабським, регулювання лихварсь¬
кої діяльності, обмеження лихварського відсотка.
Не можна було порівняти візантійських купців з мусульманськими і за
рівнем їхнього багатства в IX ст. Арабські завоювання обмежили морську

ш
Історія середніх віків
торгівлю, звузили торгово-грошові відносини. У IX ст. вони скоротилися
більш як у 4 рази у порівнянні з VI ст.
Проте практика централізованого забезпечення панівних верств підня¬
ла виробниче значення Константинополя, створила йому монопольне ста¬
новище, гальмувала пожвавлення і піднесення ремесла у провінціях і про¬
вінційних містах і не стимулювала зв’язків землеробської знаті з торгово-
ремісничою діяльністю. Тому візантійське провінційне ремесло розвивало¬
ся повільно. Імператор Лев VI у своїх новелах (початок X ст.) всіляко за¬
охочував кінонії - дрібні тимчасові об’єднання груп ремісників.
У візантійському місті діяла система майново-прибуткового оподатку¬
вання з певними зрівняльними тенденціями у пропорціях оподаткування. У
місті це був податок з власне нерухомості відповідно до його прибутковості,
торговельні мита з ремісників і купців, збори з торговельних операцій. Скрізь
норма прибутку була єдиною - 8,33% від прибутку з вкладеної суми почат¬
кового капіталу. Тобто, візантійський уряд проводив політику регулювання
норм прибутку, а цим самим здійснювався контроль над цінами і обмежен¬
ня спекуляції.
Міське населення несло також деякі повинності: здійснювали нагляд за
системами водопостачання і зрошування, ремонтували громадські будівлі,
доставляти вантажі. Те, що створювалося в місті, створювалося і підтриму¬
валося самими міщанами, можливо, поквартально.
У візантійському місті існували загальні збори міщан, що скликалися в
екстраординарних випадках, іноді з ініціативи влади, іноді самостійно. Іс¬
нував певний елемент становості - знать, клір, народ.
Найкраще відоме міське життя Константинополя через збереження
знаменитої «Книги епарха» - збірника постанов X ст., що була своєрідним
статутом константинопольських корпорацій, хоча не включала «нижчі»
професії. В зв’язку з цим існує сумнів -• чи було корпоративно організова¬
ним усе ремесло, навіть у Константинополі? Є підстави вважати, що масо¬
ві ремесла і професії у Візантії залишалися неорганізованими, самостій¬
ними. У «Книзі епарха» розглядаються професії, нерозривно пов’язані з
державою, її діяльністю і потребами, з особливими економічними і полі¬
тичними інтересами держави і з постачанням міста. До числа перших мо¬
жуть бути віднесені корпорації табуляріїв - приватних нотаріусів, які
засвідчували цивільні акти; трапезитів - ювелірів і міняйл, пов’язаних з
функціонуванням і контролем за монетною справою. До другої категорії
можна віднести корпорації, зайняті торгівлею, виготовленням і продажем
виробів із шовку. До третьої - входили продавці худоби, свиней тощо.
Всього нараховувалося 22 професії. Доступ у корпорації був вільний і на¬
віть не обмежений внеском, перевіркою професійних знань. Таким чином
вони не були примусовими. У той же час вони були обов’язковими для
тих, хто займався ремісничо-торговельною діяльністю у столиці. Корпо¬
рації знаходилися у прямому підпорядкуванні і віддані «градоначальни¬
ка» - епарха Константинополя.

Лекція 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
>Ш
Вироби візантійських
ремісників X ст.
Причинами державної організації корпорацій
вважають необхідність контролю над постачанням
населення столиці, організації збору мита з най-
прибутковіших професій і забезпечення виконан¬
ня ними повинностей і загальнодержавний конт¬
роль за їх ремісничо-торговельною діяльністю. Кор¬
порація у Візантії з’явилася значно раніше захід¬
ноєвропейських цехів в умовах централізованої
держави, і в її організації можна бачити пошук
нових форм організації торгово-ремісничої діяль¬
ності. Держава не' лише «експлуатувала» корпо¬
рації, але й забезпечувала їм певні охоронні зако¬
ни і привілеї. Вони були своєрідними попередни¬
ками цехів, але не трансформувалися в них.
Ремеслом можна було займатися і поза кор¬
порацією, але такий ремісник чи купець при отри¬
манні замовлень і продажу виробів і товарів не
мав таких пільг, як офіційні члени корпорацій.
Найбільші пільги мали корпорації купців. Само¬
стійні члени корпорацій використовували працю
містіїв і рабів.
Взамін пріоритетного права на отримання замовлення і продаж своїх
виробів корпорації були обплутані цілою сіткою обов’язків і обмежень. Чле¬
ни корпорації не мали права самостійно обирати старійшину корпорації - її
призначав епарх. Глава корпорації відповідав за сплату податків і мита
усіх членів об’єднання і за виконання ними не лише професійних правил,
але й прийнятих норм моралі. Члени корпорації під загрозою виключення
повинні були доносити на своїх колег про кожне «слово і справу» проти
законної влади. їхня професійна діяльність піддавалася прискіпливому конт¬
ролю з боку міських чиновників (встановлювалися обсяги виробництва,
запаси сировини, місце і час торгівлі, кількість і термін наймання містіїв
тощо). Визначалася і норма прибутку корпорації. Вони платили податки з
міської нерухомості (майстерень - лавок), якщо нею володіли, а не брали в
оренду, а також мито як при закупівлі
сировини, так і при продажу товарів.
І все ж ремісниче виробництво і тор¬
гівля в імперії починають процвітати в
столиці (з середини IX ст.), а потім і в
провінційних містах (з другої половини
XI ст.). Сприяло цьому не лише зростан¬
ня попиту візантійської знаті, але й інтен¬
сивна феодалізація на Балканах, Заході
і Русі. Тому Константинополь став ледь
не єдиним великим європейським центром
Стіни Константинополя	виробництва	предметів розкоші, що ус¬

Історія середніх віків
падкував і зберіг його технологію. Міжнародний попит впливав на держав¬
ну регламентацію всього того, що стосувалося шовку, виробництва шовко¬
вих тканин і виробів. У візантійські шовкові тканини одягалися князі і царі,
абати і єпископи; вони йшли на прикрашення церков і монастирів, як і
візантійські ікони і посуд, начиння для богослужінь. А столиця стала центром
не лише світової торгівлі, але і ремісничого виробництва. Проте візантійсь¬
ким купцям не довелося реалізовувати вироблене, за всім з’являлися самі
покупці, а візантійський уряд міг регулювати торгівлю з урахуванням своїх
інтересів, як економічних, так і політичних. Саме в цей час у столиці з’яв¬
ляються осідки іноземних купців, зобов’язаних пред’явити у державну «ми-
тату» всі привезені товари, сплачувати ввізне мито і отримувати свою
квоту - право на вивіз суворо визначеної кількості виробів, тюків, шовкових
тканин, термінів свого перебування в Константинополі. Візантійський уряд
заохочував ввіз і торгівлю шовком-сирцем, щоб забезпечити необхідне і без¬
перервне постачання ним константинопольських ремісників, суворо контро¬
лював і розподіл виробів із шовку. Він не був зацікавлений ні в падінні цін, ні
в падінні значення константинопольського виробництва і виробів - засобів
свого міжнародного впливу. Шовкові тканини виготовлялися не лише у Візантії,
але цінність візантійських полягала в способах обробки, складі барвників
тощо, тобто в технології, яка залишалася неперевершеною до кінця XII ст.
Існували навіть такі види шовкових тканин і їх забарвлення, виробництво
яких заборонялося приватним особам і було монополією державних майст¬
рів, а технологія виготовлення - державним секретом. Вони найбільше ціну¬
валися і поширювалися на території від Ірландії до Русі. У це масове вироб¬
ництво включалися і Фессалоніки, оскільки Константинополь не справлявся
із задоволенням міжнародного попиту. Фессалоніки пов’язані зі столицею й
Адріатичним морем великою магістраллю (Via Egnatia). В європейській
частині значними торгово-ремісничими центрами були Адріанополь, Фіви,
Коринф, а в Малій Азії - Нікея, Ефес, Трапезунд, Амастрида.
На початку X ст. візантійський уряд проводить ряд заходів, що свідчи¬
ли про зростання внутрішнього попиту, пожвавлення міського ремесла,
зміцнення торгово-грошових відносин. Так, Лев VI всіляко заохочував по¬
шуки руд коштовних металів, підтримував розвиток цілого ряду вироб¬
ництв, вперше офіційно визнавав необхідність і ко¬
рисність лихварства для пожвавлення торгівлі. Цё
відіграло певну роль у стимулюванні зростання про¬
вінційних міст. Підвищилася активність візантійсь¬
кого купецтва на міжнародних ринках, а згодом ві¬
зантійські купці стали з’являтися на Русі, збільши¬
вся товарообмін з Болгарією, Південною Італією;
торгівля з арабами, правда, здійснювалася перева¬
жно арабськими купцями.
Проте вже у другій половині X ст. і особливо
наприкінці тисячоліття проявляються деякі загаль¬
ні тенденції в розвитку економіки — сповільненість
Візантійська
монета X ст.

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
розвитку масового міського ремесла, обмежені можливості виробництва
виробів більш широкого кола на зовнішній ринок. Можливо, податкова по¬
літика держави не створювала особливо сприятливих умов для піднесення
міського виробництва, накопичення необхідних засобів для розширення тор¬
говельної діяльносі візантійського купецтва. Для знатних купців і власників
майстерень не була закрита державна служба, тому багато з них перехо¬
дили у ряди візантійського чиновництва, згортаючи свою торговельно-
ремісничу діяльність
В аграрній країні з успадкованою від античності технікою землеробства,
достатком сільськогосподарських культур і високою врожайністю (сам-6)
створювався надлишок сільськогосподарської продукції. Продукти були де¬
шевими, що також забезпечувало відносну стійкість життя візантійців. На
ринок з X ст. виходять феодали і монастирі, організовуючи збут своєї продукції.
Але в зовнішній торгівлі пріоритет належав містам Італії - Амальфі, Барі,
Венеції. У 992 р. візантійський уряд змушений був надати венеціанцям право
вивозу товарів, ввезення їх на територію Візантії.
ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ ВІЗАНТІЇ IX - СЕРЕДИНИ X СТ.
Саме в цей період у своїх класичних формах формується структура
візантійської державності. Для неї характерна роздрібнена організація дер¬
жавного апарату, заснована на ієрахії посад, підкріплена ієрархією титу¬
лів - почесних звань. Сформувалося 18 класів посад, об’єднаних у 5 розря¬
дів. Кожному розряду відповідав певний почесний титул, але титули могли
даватися і незалежно від посад і були не обов’язково пов’язані зі службою.
В умовах ранньофеодального суспільства з характерним для нього уповіль¬
неним процесом формування феодальних верств, значною вертикальною
соціальною мобільністю, їхнє становлення в більшості відбувалося через
державну службу. Тому візантійська феодальна ієрархія формувалася спо¬
чатку як ієрархія державних посад і звань та зберігала певний зв’язок з
нею до кінця існування Візантії.
Титули були не лише почесними званнями. Володар титулу отриму¬
вав відповідну платню від імператорської влади, в т.ч. й грішми. Титули.
присвоювалися імператором за заслуги, їх можна було й купити. Продаж
почесних звань був одним із джерел прибутків скарбниці, а набувач титу¬
лу, крім почесного становища у вигляді оплати, отримував своєрідний від¬
соток на вкладений капітал (9,7%). Титули і посади не були спадковими,
але титули - пожиттєвими. Просування службовою драбиною здійснюва¬
лося за наказом, з урахуванням визначеної вислуги років. Існувало вище
коло титулів, яке давалося лише родичам імператора, представникам ви¬
щої знаті.
До першого класу входили, наприклад, магістри, анфіпати, патри-
кгї, протоспафаргі. Магістрів було 12. Кожен з них отримував по 24 л
золота на рік (більше 1500 номісм), дві одежі і подарунки на свята. Утри-

Історія середніх віків
мання вищої адміністрації було надто дорогим. Чиновники нижчих розря¬
дів отримували порівняльно невелику платню. їхнє просування по службі
було повільним, і вони рідко виходили зі свого розряду. Таким чином, у
Візантії сформувалася верства професійного нижчого чиновництва, осно¬
ва візантійської державності, з властивим їй сервілізмом і бюрократиз¬
мом, яка концентрувалася в основному в столиці. Навіть складачі подат¬
кових списків - епопти і збирачі податків - практори відправлялися в
провінції зі столиці. Тобто загалом правильніше буде вживати означення
столична бюрократія, хоча вона і не стала спадковою «кастою». До цивіль¬
ної бюрократії достатньо близько примикала і палацова адміністрація,
особливо імператорська.
Цивільна знать була численною (у цивільному управлінні Константино¬
поля було 60 відомств), але нестабільною. Ледь не кожне відомство (секрет)
володіло у провінціях приписаним до нього майном, яке забезпечувало йому
життєдіяльність і приносило прибутки, що йшли у скарбницю секрета. Най¬
важливіші державні володіння знаходилися під керівництвом спеціальних
управляючих (куратори), інші - здавалися в оренду. Таким чином, у про¬
вінціях державна адміністрація мала опору в особі управлінь державним
майном (василіки). Ця система «державного господарства» мала особливу
стійкість. До державної служби знать притягували не лише висока платня
і щедрі подарунки, але й можливість долучитися до експлуатації держав¬
ного майна, вигідних оренд.
Найважливішим відомством Візантії були: генікон (розкладка і збір по¬
датків), державної пошти і зовнішніх відносин (дипломатія і розвідка), ідік
(управління імператорським майном), військове (озброєння і постачання армії,
виплата платні) тощо.
Візантійська армія IX - XI ст. складалася з «центральної» (ударної) -
імператорської гвардії - тагм і фемного війська (у провінціях). Її склад і
боєздатність еволюціонізувалися. Основу армії, як і раніше, складали стра-
тіоти. З їхнім збіднінням різко падала боєздатність військ. Наприкінці IX -
початку X ст. Візантія зазнала ряду серйозних військових поразок. Тому
було сформовано важкоозброєну кінноту - катафракту. Візантійська ар¬
мія стала менш чисельною (24 тис. чоловік), але подвижнішою і могутнішою
у зв‘язку з низькою боєздатністю стратіотів-бідняків, які вербували найман¬
ців, що в X ст. уже складали значну частину гвардійських формувань.
Тобто, візантійська армія поєднувала стратіотсько-селянське ополчення з
напіврицарськими ударними силами. З середини X ст. візантійська армія
знову почала перемагати на Сході і на Заході .
Упродовж цього часу йшло й інтенсивне формування фемної знаті як
землеробської і спадкової. До середини X ст. склалися могутні фамілії вій¬
ськової знаті - Фок, Склерів, Аргірів, Малеїнів тощо, які спиралися як на
власні землеволодіння, так і на підкорені їм війська. Тому військова аристо¬
кратія була стабільнішою і самостійнішою.
У X ст. візантійці створюють і сильний флот, як військовий, так і торго¬
вельний. Його основу складали декілька десятків важких дромонів - три¬

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
палубних кораблів з командою 200 чоловік і 70 - 100 воїнами, добре захищених
метальною зброєю і батареями «грецького вогню». Ескадри тахідромотв -
добре захищених швидкісних кораблів - могли завдавати раптових стрім¬
ких ударів, здійснювати швидку перекидку військ, нести патрульно-кон¬
войну службу і здійснювати розвідку. Поєднання дромонів і тахідромонів
дозволило блокувати узбережжя, вести тривалу облогу міст, перешкоджа¬
ти закріпленню суперника на захоплених ним територіях, забезпечувати
перевезення великих військових контингентів. Для командування флотом
навіть створили центральне морське командування, очолюване дронгарієм
флоту. Упродовж X ст. Візантія розгромила військово-морські бази арабів
і встановила контроль над басейном Середземного моря.
Час правління Македонської династії (867 -
1057 pp.) - найвищий розквіт візантійського са¬
модержавства. В одній зі своїх новел Лев VI (886
- 912 pp.) писав: «Тепер імператор про все тур¬
бується і піклується сам і з Божою допомогою
всі справи виправляються і вирішуюються його
дбанням». Одноосібне правління імператорів по¬
силилося. Лев VI ліквідував залишки самоупра¬
вління у містах, а синкліт, який нараховував не
менше тисячі столичних вельмож і декілька ти¬
сяч провінційних (з‘їжджалися в столицю вес¬
ною для отримання руги), повністю підпорядко¬
вувався імператорові і не відігравав уже жодної
серйозної ролі.
Однак необмеженість імператорської влади
була своєрідною. Незважаючи на утвердження
принципу спадковості, продовжувала зберігатися
виборність імператорів, отримав широке розпо¬
всюдження інститут співправительства, і не
лише як засіб зміцнення спадкової влади. Спів¬
правитель міг бути і «з боку», міг відтіснити за¬
конного правителя від реальної влади. Поширив¬
ся й інститут впливових євнухів, які нерідко
управляли всією країною. Церемоніал і обряди
не лише підносили імператора на недосяжну
висоту, але й сковували його владу, ставили самостійність її рішень у залеж¬
ність від певних ланок державної організації Візантії. Імператор був голо¬
вою відповідного «порядку», системи, займав у ній суворо відведене йому
місце. В цьому полягало його єдиновладдя, бо за ним була сила всієї органі¬
зованої візантійської державності, і реальна слабість, бо мала можливість
своєю могутністю того ж апарату паралізувати і нівелювати всі реальні
зусилля того чи іншого імператора. Проте головна ознака періоду IX - XI
ст. та, що сильна імператорська влада була потрібна абсолютній більшості
населення країни.
Візантійський воїн

Історія середніх віків
Н Завоювання Василія II
—Кордони імперії Василія II
ХАЛЗГ-Я Назви фем
    Кордони фем
■ Території, приєднані після
смерті Василія II 1025 р.
ІІДФЛАГОНІЯ
Константинополь
• Нікея < А
■ПТ^ІМАКОН^^
•т\:сса.*тоніки
ПЕШОПОНННҐ
АРАБСЬКІ
ЕМІРАТИ
Візантія X - XI ст.
Візантійські динати, про яких все частіше згадують тогочасні джерела,
не просто могутні місцеві землевласники. їхня могутність була безпосеред¬
ньо пов'язана з владою, державною службою, яка давала реальну, законну
політичну владу. В XI ст. основна маса того, чим володіла візантійська знать,
складалася не з її власних помість, а з надходжень від імператорської вла¬
ди (оплати за службу, дарувань і пожалувань). Тому на державну службу
хотіли йти всі. У Константинополь йшли і провінціали, щоб у кінцевому
підсумку стати багатим землевласником, вкласти отримані на службі кош¬
ти у помістя і володіння на своїй батьківщині. Як для цивільної, так і для
військової знаті того часу зміцнення її особистої могутності в першу чергу
залежало від служби, від імператорської влади. А це приводило до консолі¬
дації і єднання, дозволило представникам Македонської династії остаточно
відмінити залишки законодавчих функцій синкліту. У 78-й новелі Лев VI
писав: «...постановляємо ліквідувати закон, що долучає сенат до законодав¬
ства, оскільки обставини показали його безкорисність відтоді, як царська
влада взяла керівництво всім виключно на себе». На основі цієї консолідації
цементувався імперський патріотизм, що зміцнював могутність Візантії у
ранньосередньовічному світі, її економіко-культурні переваги над багатьма
європейськими народами, відверті тенденції до експансіонізму, що спирав¬
ся на військову могутність і згуртованість пануючих верств. Уже в «Епана-
гозі» імператори Македонської династії проголошували таку мету: «Утри¬
мувати і зберігати..., що наявне; повертати... втрачене; набувати..., чого бра¬
кує». Саме в цей час відроджується концепція візантійського ойкуменізму -
історичного і юридичного права Візантії на всі території, якими колись вона

Лекиія 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
володіла, завдання їх повернення як кінцева мета військових зусиль, полі¬
тики і дипломатії. В ролі «проміжної» склалася концепція візантійської ім¬
ператорської влади як верховного глави і «батька» єдиної сім‘ї народів і
держав, що утворилися на колишніх територіях Візантії, сім'ї християнсь¬
ких народів, які визнали верховенство Константинопольської церкви, свого
роду система візантійської ієрархії держав. Вона і визначала ступінь та
характер відносин між ними. Зовнішньополітичні завдання і успіхи ще тіс¬
ніше згуртовували знать навколо імператорської влади.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ВІЗАНТІЇ
Головними суперниками Візантії впродовж IX - XI ст. залишалися араби
і болгари, а додалися нормани і русичі. Уклавши мир з Болгарією (853 p.),
Візантія поступово посилювала на неї вплив, особливо при засновникові
Македонської династії Василії І (867 - 886 pp.) і патріархові Фотієві (перше
патріаршество - 858 - 867 pp.). Останній був автором нової доктрини зовніш¬
ньої політики імператора, стверджуючи ідею мирного забезпечення безпеки
кордонів імперії засобом залучення язичницьких народів до християнства.
Втілюючи цю ідею в життя, патріарх з імператором Михаїлом III (842 -
867 pp.) організував ряд церковно-диломатичних місій (860 - 861 pp. в Хоза-
рію, 863 р. у Велику Моравію, згодом у Болгарію, сербські землі і на Русь).
Поштовхом до місіонерської
діяльності став напад 860 р. ро¬
гів під командуванням Аскольда
і Діра на Константинополь. Міс¬
то врятувало, як думали візан¬
тійці, лише втручання Богороди¬
ці. Папад росів спонукав візантій¬
ський уряд відновити стосунки з
державою хозар, куди відправив
посольство на чолі з рідними бра¬
тами із Фессалонік («солунські	Кирп	и»	і	Мої
брати») Константином (черне¬
че ім'я Кирило) і Мефодієм. Коли до Константинополя прибуло посольство *
від моравського князя Ростислава, вони відправилися з місією в Моравію.
Кирило розпочав з того, що склав слов’янську азбуку, а потім переклав
македонсько-слов’янським діалектом Святе Письмо. У Моравії брати від¬
правляли богослужіння слов’янською, що й гарантувало успіх їхньої місії. І
хоча учнів Мефодія з Моравії вигнали, справа, яку зробили брати, не про¬
пала марно, дала свої плоди у слов'янських країнах, що перебували у сфері
впливу візантійської куьтури.
Після християнізації Моравії настала черга Болгарії. Болгарський во¬
лодар Борис спочатку вислав посольство до франків. Реакція візантійського
уряду була миттєвою: армія стала на болгарському кордоні, а флот демон-

Історія середніх віків
стративно проплив уздовж болгарського узбережжя. Борис змушений був
поступитися і 864 р. прийняв хрещення від візантійського духівництва і
отримав ім’я Михаїл, позаяк його хрещеним батьком був візантійський ім¬
ператор. І хоча утвердження візантійського впливу йшло не просто, хрис-
Проте ситуація різко по¬
гіршилася наприкінці IX -
початку X ст. У 893 - 896 і
913 - 919 pp. Візантії дове¬
лося витримати важкі війни
з царем Болгарії Симеоном
(893 - 927 pp.), який прий¬
няв титул «василевса болгар
і ромеїв» і претендував на ві¬
зантійський престол (одна з
його доньок мала стати дру¬
жиною Константина VII, а
сам цар - отримати з рук
патріарха імператорську ко¬
рону). Лише рішучі дії Романа І Лакапина і раптова смерть Симеона вряту¬
вали ситуацію.
Приблизно в той же час араби оволоділи майже всією Сицилією і загро¬
жували володінням імперії в Південій Італії; захопили вони Кіпр і Крит. У
904 р. араби зруйнували Фессалоніки. Проте Арабський халіфат розпадав¬
ся. Крім того, Візантія здобула важливого союзника на Сході - Вірменію.
Вірмени навіть дали Візантії ряд обдарованих генералів і декількох царів
(Никифор Фока, Іоанн Цимісхій). Із сім’ї вірменських колоністів Македонії
походив і Василій І.
Усе це допомагало Візантії знову посилитися в другій половині X - на
початку XI ст. Никифор Фока відвоював у сарацинів Крит, головну стоянку
мусульманського флоту, зайняв Кіпр і повернув втрачену 300 років тому
Антіохію. Іоанн Цимісхій відвоював Північну Месопотамію. У візантійському
літописі записано про його перемо¬
ги: «Народи були у великому страсі
від гніву Цимісхія. Земля була пере¬
повнена ромейськими таборами. Меч
християнина різав ворогів, як серп».
З X ст. ускладнюються стосун¬
ки Візантії з Київською Руссю. Про¬
позиції Лева VI Мудрого прийняти
християнство Олег відхилив. Він
зажадав врегулювати державні і
торговельні відносини з Візантією.
Константинополь довго не відпові¬
дав на пропозиції Києва. І тоді Олег
Палац князя Олега в Києві.
Реконструкція
тиянізація Болгарії була великим поступом.
Атріум і західна зовнішня стіна портика церкви
в Преславі IX ст.

Лекція 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
907 р. привів під візантійську столицю не менш як 80-тисячне військо.
Візантійські чиновники вимушені були сісти за стіл переговорів. У резуль¬
таті уклали перший візантійсько-руський державний договір. Греки утри¬
мували все військо на час переговорів (6 місяців): надали хліб, вино, м'ясо,
рибу, овочі і сплатили контрибуцію з розрахунку по 12 гривен на кожного
воїна і спорядження на зворотний шлях. Надалі візантійці погодилися пла¬
тити данину князям Київської Русі за сприяння грецькій торгівлі на підлег¬
лих Києву територіях. Договір передбачав також належне забезпечення
візантійцями руських купців у їхній країні, а вони отримували право вільно
входити за мури Константинополя в місто групами по 50 осіб через кожну
браму, але без зброї.
911 р. руські князі внесли пропозицію доповнити договір 907 р. Олег
знову з військом прибув у Константинополь. За умовами нового договору
сторони зобов’язувалися нести відповідальність за порушення прав грома¬
дян іншої держави і за вчинені злочини. Візантія і Русь зобов’язувалися
надавати допомогу при нещасних випадках на морі. Навіть під час укладан¬
ня договору 700 русичів брали участь у воєнній експедиції візантійців про¬
ти критських арабів. Торговельні зв’язки Русі з імперією стали регулярни¬
ми: щорічно влітку торгові флотилії русичів прибували до Константинопо¬
ля, розміщувалися в передмісті і до осені вели торги на ринках столиці.
Особливим попитом у руських купців користувалися візантійські шовкові
тканини.
Проте наступні імператори
Константан VII і Роман І фактич¬
но не виконували умов догово¬
ру, і князь Ігор 941 р. організу¬
вав новий похід на Візантію, ро¬
зорив береги Босфору і частину
узбережжя Малої Азії, але був
розбитий при вході в бухту Кон¬
стантинополя за допомогою «гре¬
цького вогню». Другий похід Іго¬
ря 944 р. був вдалішим: русичі
змусили візантійців вести пере- Греки підносять дари князю Ігорю в 943 р.
говори і підтвердити давні зобо¬
в’язання, але з невигідними для Києва обмеженнями. Було скасовано ряд
переваг для русичів на території Візантії, наші купці повинні були сплачу¬
вати Візантії мито, уряд Ігоря зобов’язувався не пропускати до візантійсь¬
ких володінь у Криму болгар через територію Русі, захищати Херсонес від
чорних болгар і самим не нападати на візантійські землі.
Важливу роль у візантійсько-руських стосунках відіграв візит 957 р.
княгині Ольги до Константинополя з делегацією (42 купці, 20 жінок-дорад-
ниць з-поміж київських бояринь і княжних, перекладачів, навіть одного
священика Григорія, племінника Ольги). Там вона прийняла хрещення під
іменем Олени, а в ролі хрещеного виступив імператор Константин VII.

Історія середніх віків
У 967 р. Никифор II Фока запро¬
понував князю Святославу за платню
здійснити набіг на Болгарію. 968 р. ки¬
ївський князь підкорив болгар, але не
збирався віддавати території Візантії,
задумавши перенести столицю держа¬
ви з Києва у Переяславець (Преслав)
на Дунаї і захопити Константинополь.
Новий візантійський імператор Іоанн
Цимісхій (969 - 976 pp.) зрозумів сер¬
йозність намірів князя і розпочав з ним
війну (970 - 971 pp.). Святослав зазнав
■ш
Болгарські воїни
ряду поразок (під Адріанополем, Пре-
славом і Доростолом) і вимушений був
піти на мирну угоду з візантійцями. За
цією угодою Іоанн пропускав рештки
військ Святослава додому, забезпечував
продовольством на дорогу 22 тис. вояків
Святослава. А той, в свою чергу, взяв
зобов’язання не претендувати на візан¬
тійські володіння в Криму і на Дунаї, а
надалі бути не ворогом, а союзником Ві¬
зантії. Але коли Святослав повертався
додому, у пониззії Дніпра на загін напа¬
ли печеніги, і в цьому бою загинув і сам
Святослав.
Син Святослава Володимир вирішив
стосовно Візантії повернутися до розум¬
ної політики своєї бабусі Ольги. У .986
(можливо 987) р. через натиск в Європі
болгар, а в Азії - змовника Барди Фоки,
Василій II звернувся до Володимира за
військовою допомогою. Під час перегово¬
рів імператор змушений був прийняти зустрічні умови русичів - погодити¬
ся видати заміж за київського князя свою сестру Анну. А русичі, і перш 'за
все князь, зобов’язалися прийняти християнство. Що стосується згоди ки¬
ївського князя прийняти християнство, то вона стала не наслідком «дипло¬
матичної перемоги» Візантії, а закономірним підсумком попереднього роз¬
витку Київської Русі. Візантійський вплив не привів би до християнізації
Русі, якщо б там не визріли для цього умови.
Наприкінці літа чи восени 987 р. (можливо, навесні 988 р.) на допомогу
Василію II прибув 6-тисячний загін київського князя і допоміг розгромити
війська Фоки під Хрисополем, внаслідок чого становище Василія зміцнило¬
ся. Тому імператор не поспішав відправляти Анну на Русь. Щоб змусити
візантійців виконати цю умову, Володимир захопив Херсонес і поставив
Jlj'lfl
гаг
[Г і
і,
і
9 ‘І.
Похід руських військ у Болгарію

Лекція 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
Василію II ультиматум: «Віддай мені сестру Анну, тоді залишу за тобою
Херсонес!» Цар і собі поставив вимогу: «Ти язичник, не може Анна бути
дружиною язичника Володимира: охрестись, тоді дістанеш принцесу!»
Не бажаючи поглиблення конфлікту,
сторони домовилися: Володимир прийняв
християнство, приступив до хрещення язич¬
ницького населення своєї держави (988 р.) з
допомогою єпископів і митрополитів, при¬
сланих із Візантії. Василій II відправив сест¬
ру до Києва, бажаючи повернути кримські
володіння. Шлюб Володимира і Анни відбув¬
ся, очевидно, влітку 989 р .
Таким чином, політика християнізації в
руках візантійських дипломатів стала ви¬
пробуваним засобом політичної експансії, що
часто переростала у військову. Так сталося
з Болгарією. Василій II поставив собі за мету
розправитися з войовничим болгарським
царем Самуглом і приєднати Болгарію до
! h
+J і ННАи^тіЧАНСІ
HN \НСТ4Г 0 ^ОУх
7ZC \М0НПіКЕ'і£>
ПОл<\ГА&П<\МАТ f
ЇҐН И^Т 6 РННП^Т
и*
І ОоЛАїЛга^Н
Середньовічний напис
царя Самуїла
імперії. Більше 10 років тривала жорстока
боротьба, аж поки 1014 р. не відбулася бит¬
ва на перевалах гірського хребта Беласица
(або Клідіон), у верхів’ях Стримону. Симе¬
он втік до Прилепа, але його армія була роз¬
бита, а більше 14 тис. полонених було ослі¬
плено. Залишали одне око лише сотому для
того, щоб цей одноокий зміг провести своїх
незрячих товаришів до Самуїла. Уздрівши
своїх сліпих воїнів, цар знепритомнів і че¬
рез 2 дні помер. А Василій II за свою жорс¬
токість був прозваний Болгаробойцею. У 1018
р. Болгарія була завойована, а серби і хор¬
вати визнали свою залежність від імперії.
Знову весь Балканський півострів до Дунаю
опинився під владою Візантії.
Проте з 30-х pp. XI ст. розпочинається
послаблення центральної влади у Візантії і
військової могутності імперії, пов’язане з бо¬
ротьбою всередині панівних верств держа¬
ви, а також з початком спаду ремісничого виробництва і торгівлі, що страж¬
дали від непомірної опіки влади, величезних поборів і «псування» монети.
Військова знать ще в останній чверті X ст. робила збройні спроби відібрати
владу у ставленика «бюрократів» на троні (виступи Варди Фоки і Барди
Скліра проти Василія II). Ці змови знаних полководців відкрили серію повс¬
тань військової знаті впродовж півстоліття. З 30-х до початку 80-х pp. XI ст.
Імператор Василій II
Болгаробойця

Історія середніх віків
на престолі змінилося 10 імператорів, 6 з яких було
скинуто. Спадкоємці Василія II на троні, зі страху
за свою владу, стали проводити політику свідомо¬
го послаблення армії, відкликання досвідчених пол¬
ководців з посад і їхньої заміни цивільними санов¬
никами і навіть євнухами.
І результати швидко проявилися: імперія на
всьому прикордонні перейшла до глухої оборони.
На східні рубежі наступав новий ворог - турки-
сельджуки, на Балкани з причорноморських сте¬
пів вторглися полчища кочівників - печенігів, на¬
магаючись відновити свою державу, повставали
болгари (1040 - 1041, 1072 pp.). Спроба Романа IV
Діогена (1067 - 1072 pp.) стабілізувати ситуацію на
Сході завершилася невдало. Турки-сельджуки
розгромили Вірменію, захопили Сирію і майже всю
Малу Азію, а султан Алп - Арслан («хоробрий лев»)
у дводенній битві при Манцикерті у Вірменії роз¬
громив і взяв у полон царя Романа IV. На землях імперії була заснована
сельджуцька держава - Іконгйський султанат. У тому ж 1081 р. з вікон
Роман IV
з дружиною Євдокією

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
царського палацу було видно сельджуцькі роз’їзди на
березі Босфору в Азії, а печенізькі - на березі бухти
Золотий Ріг в Європі. Слід запам’ятати також і остан¬
ній похід уже християнської Русі на Константинополь у
1043 р. на чолі з сином Ярослава Мудрого новгородсь¬
ким князем Володимиром. Похід з метою захисту торго¬
вельних інтересів був невдалим: флот розкидав шторм,
а залишки спалили «грецьким вогнем» під Константи¬
нополем. Проте стосунки були залагоджені. У 1047 р.
русичі уже допомагали Константину IX Мономаху роз¬
бити чергового узурпатора. Сам Мономах видав свою
дочку за другого сина Ярослава Мудрого - Всеволода.
Торговельні і культурні відносини Русі з Візантією не
припинялися до кінця XI ст., незважаючи на панування у причорноморських
степах спочатку печенігів, а потім половців.
Критичне становище імперії викликало нове загострення боротьби за владу.
І в 1081р. перемогу отримала військова аристократія, яка посадила на трон свого
ставленика, засновника нової династії Олексія І Комніна (1081 - 1118 pp.).
СХИЗМА ЦЕРКОВ
Майже непоміченою на цьому фоні стала подія, що мала надзвичайно
серйозні наслідки для імперії в майбутньому. Стосунки Візантії з папст¬
вом були напруженими. Боротьба між папським прес¬
толом і константинопольським патріархом велася
впродовж багатьох століть, то розгоряючись, то за¬
тихаючи. Ворожі стосунки між церквами мали місце
в IV ст., наприкінці VI ст., а особливо в часи імпера-
торів-іконоборців, які забрали з-під влади папи візан¬
тійські володіння в Сицилії та Південній Італії. Сто¬
сунки між главами церков загострилися ще більше з
початком християнізації Великої Моравії і Болгарії,
коли на чолі Західної церкви стояв папа Миколай І
Великий (858 - 867 pp.), а Константинопольським па¬
тріархом був Фотій, якого не визнала Римська церк¬
ва. У відповідь, скликаний 867 р. Собор східних єпис¬
копів виголосив папі Миколаєві І анафему (церковне
прокляття), засудив римську догму про походження
Святого Духа від Отця і Сина (ex patre filioque) як
єретичну і визнав будь-яке втручання римського
єпископа в справи Східної церкви незаконним. Бо¬
ротьба розгорілася не на жарт, і не відомо, як би
вона завершилася, якби не палацовий переворот у
Папа Миколай І Константинополі.

Історія середніх віків
Представники Македонсь¬
кої династії на певний час ста¬
білізують стосунки з Римом. У
869 - 870 pp. у Константино¬
полі зібрався Собор, який Рим¬
ська церква вважає екуменіч¬
ним. У присутності легатів
папи Адріана II Собор відлу¬
чив Фотія від церкви, проте не
задовольнив питання про супрематію, тобто межі юрисдикції римського
єпископа.
У майбутньому ці стосунки теж були різними, і було б неправильно
вважати розрив 1054 р. лише результатом сварки ієрархів, оскільки в тако¬
му разі незрозуміло, чому цей розрив підтримала християнська людність і
Сходу, і Заходу.
Ще задовго до остаточного поділу церков єдиної християнської церкви
ніколи не існувало, а єдність була лише видимою. До загальних причин, які
привели до поділу церкви на західну і східну, відносять відмінності полі¬
тичного, соціального і культурного розвитку Візантії і країн Західної Євро¬
пи. Візантія завжди вважалася твердинею християнства на Сході, витри¬
муючи боротьбу з ісламом і кочівниками. Західна Європа здавалася візан¬
тійцям варварською. Новий Рим тому вважав себе вищим від Старого. Ви¬
никали постійні суперечки між Римським папою, главою Західної церкви
(латинська мова богослужіння) і головним духовним владикою Східної церк¬
ви Константинопольським патріархом.
Папи посилалися на старовинні постанови, які відводили їм перше міс¬
це серед єпископів і становище посередників у церковних суперечках, і
намагалися втручатися у справи Візантійської церкви. Вони стали незалеж¬
ними від візантійських імператорів у VIII ст. під час іконоборства, а в
800 р. коронували Карла Великого імператорською короною на Заході. Гре¬
ки давно не бажали визнавати самостійності імперії Карла Великого, в
їхніх очах лише візантійський імператор був вселенським правителем, а
інші правителі могли бути тільки нижчими місцевими вождями або короля¬
ми. Тому й константинопольські патріархи ставили себе на рівні з римсь¬
кими папами або навіть вище їх.
Кожного разу, коли розпочиналися протиріччя, сторони згадували одна
одній ті чи інші відмінності у догматиці і обрядах, свідомо залишаючи на
другому плані проблему кордонів супрематії. Греки ставили в провину ла¬
тинянам причастя опрісноками, а не квасним хлібом; безшлюб’я духовенс¬
тва (на Сході шлюб допускався), додавання до Символу віри filiogue, піст у
суботу. Були й інші відмінності: візантійці хрестилися трьома пальцями,
латинці - п’ятірнею, на Сході богослужіння велося грецькою чи місцевою
мовами, на Заході - виключно латиною. Західна церква, на відміну від Схід¬
ної, забороняла розлучення, вихід із духовного сану, встановила монополію
духовенства на читання і тлумачення Біблії. Східне духовенство не визна¬
Собор 869 - 870 pp. у Константинополі

Лекиія 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
вало інститут кардиналів й, особливо, догмат про супрематію (верховенст¬
во) пап, який проголошував його намісником Бога на землі, главою Вселен¬
ської церкви. Невдоволені були цим догматом і візантійські імператори,
які вбачали в ньому претензії Риму ще й на примат духовної влади над
світською. Не визнавала Східна церква і догмат про «благодать» і «чисти¬
лище», згідно з яким духовні подвиги святих людей створили запас «благо¬
даті», розподіляти який серед мирян має церква - зрозуміло, не задарма.
Способом розподілу «благодаті» стала торгівля індульгенціями. А щоб мати
зиск і від мертвих, Західна церква переконувала мирян, що родичі небіж¬
чика можуть купити відпущення його гріхів, оскільки грішна душа не від¬
разу потрапляє в пекло. Так з’явився догмат про «чистилище» - тимчасове
перебування душі в пеклі. Він набув поширення за понтифікату Григорія І
Великого і пов’язувався з монахом Юстом, який приховав від братії кілька
золотих монет, зароблених чесною лікарською практикою, за що був похо¬
ваний без церковного обряду. Але згодом понтифік звелів читати за небіж¬
чиком заупокійні молитви, і на 30-й день Юст з’явився уві сні рідному
братові і повідомив про звільнення від пекельних мук за гріхи. На цій під¬
ставі церква проголосила себе здатною своїми молитвами замінити вічні
пекельні муки тимчасовими, звичайно - за плату. Хоча не ці відмінності
викликали і підтверджували протиріччя.
Основою суперечок були політичні й економічні
причини. У першій половині XI ст. між патріархом
Михаілом Кируларієм (1043 - 1058 pp.) і папою Ле¬
вом IX (1049 - 1054 pp.) виникли серйозні протиріч¬
чя щодо підпорядкування територій і духовенства
Південної Італії й Сицилії. Рішучого удару по візан¬
тійських відносинах із Заходом завдали нормани, за¬
воювавши Південну Італію і зруйнувавши торгівлю
м. Амальфі з Константинополем. Претензії грецької
церкви не могли більше поширюватися з^ Адріатичне
море, Італія в церковних справах стала слухатися
виключно папу. До XI ст. визначалася доля обох
церков: грецька з’єдналася з більшістю слов’ян, латинська - з народами
Заходу; їхні шляхи розходилися остаточно.
Церковна єдність у першому тисячолітті християнства проявлялася
переважно у двох актах:
а) обміні інтронізаційними листами;
б) вписуванні імен патріархів (єпископів) у диптихи, що знаходилися
при головних вівтарях соборних церков. В обміні інтронізаційними листами
зберігалася градація, а найголовнішою частиною листів було Визнання віри
і декларація про прийняття схваленої доктрини останніх Вселенських со¬
борів. Останнім папою Римським, ім’я якого було вписане в диптихи собор¬
ної церкви св. Софії в Константинополі, був Іоанн XVIII (1003 - 1009 pp.).
Його наступник, папа Сергій IV (1009 - 1012 pp.), також відправив у Констан¬
тинополь інтронізаційного листа, однак імені його не вписано в візантійські
Папа Лев IX

Історія середніх віків
диптихи тому, що у Визнанні віри він вмістив «філіокве». Римська церква
офіційно не вживала цей термін до 1014 p., в якому папа Бенедикт VII з
нагоди коронації Генріха II, короля німецького, на імператора наказав від¬
співати Символ віри з «філіокве». Від того часу аж до сьогодні Римська
церква вживає цей термін.
До середини XI ст. Рим і Константинополь
також обмінювалися посольствами. Імперато¬
ри здебільшого були прихильниками союзу з
Римом і папою. Так, імператор Константин IX
Мономах (1042 - 1055 pp.) виступив проти нор¬
манів у союзі з папою Левом IX, який сам очо¬
лив свою армію. Для зміцнення союзу імпера¬
тор обіцяв, що церкви у візантійських володін¬
нях Південної Італії будуть підпорядковані
Римській церкві. Ця обіцянка давалася у суво¬
ро секретному порядку. Особливо приховува¬
лася вона від патріарха Кируларія, але той ді¬
знався і виступив проти планів імператора.
Проте військовий союз мав значення доти,
поки не настала нещаслива для Лева IX битва
при Чевітелло (18 червня 1053 p.), де його вій¬
сько було розбите, а сам він потрапив у полон
до норманів. Активно проти нього виступав
патріарх. Звинувативши Західну церкву у від¬
ступі від християнства і в єресі за допомогою
архієпископа Охридського Леона (його лист до
єпископа Фракійського), нетерплячий і владний Михаїл Кируларій завдав
папству відчутного удару. У Константинополі було багато латинських цер¬
ков, які відвідували італійські купці і паломники з різних країн на шляху в
Єрусалим. Патріарх вирішив закрити їх (1052 p.), висунувши старі звинува¬
чення проти Риму. Папа Лев IX, незважаючи не те, що імператор Констан¬
тин IX Мономах був на його боці, не міг залагодити конфлікту.
У січні 1054 p., коли папа перебував у неволі, де в квітні і помер, до
Константинополя прибуло посольство у складі кардинала Гумберта, єпис¬
копа Сильва Кандіди (1010 - 1055 pp.), Фридериха Лотарингського, канцле¬
ра римської курії (пізніше папа Стефан IX (1057 - 1058 pp.), і Петра, архі¬
єпископа Амальфі - міста, вірні якого були юридично залежними від Конс¬
тантинопольського патріарха. Делегація привезла два листи, перший був
адресований Кируларію. У ньому говорилося про примат Римського папи і
піддано критиці вживання патріархом титулу «екуменічний». Гумберт у
листі обороняв і деякі латинські обряди, особливо щодо вживання до Євха¬
ристії хліба, позбавленого квасу (оприсноків). Другий лист був скерований
до імператора Константина IX, в якому оскаржувалися адміністративні за¬
ходи Кируларія супроти латинських церков. Слід зазначити, що ні згадані
листи, ні від’їзд делегації не були узгоджені з папою, який перебував у
Константин IX Мономах

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
полоні і не мав контактів з Римом. Тому патріарх заявив, що посланці не є
послами папи, а репрезентують лише самих себе.
Все це спонукало Гумберта до рішучих заходів. У суботу 15 липня 1054 р.
перед богослужінням, увійшовши до св. Софії, він поклав на вівтарі буллу,
якою екскомунікував (виключив з церкви) патріарха Михаїла Кируларія,
архієпископа Леона з Охриди, Михаїла-Константина, патріаршого
канцлера, та всіх тих, хто був на боці патріарха. У відповідь на буллу пат¬
ріарх скликав 20 липня 1054 р. собор місцевих єпископів, який взяв в оборо¬
ну патріарха, викляв виключно Гумберта і його супутників, але не Західну
церкву. Як за гіркою іронією, ця непродумана приватна булла (Гумберта. -
В.Б.), не затверджена жодним папою, загалом вважається кінцевим доку¬
ментом поділу християнства на дві Церкви.
Як Західна, так Східна християнські церкви однаково претендували на
роль єдиної вселенської - «католицької» західною вимогою, «кафолічної» -
східною. Після поділу Західну церкву стали називати римо-католицькою,
а Східну - греко-католицькою, або православною. Крім відмінностей в де¬
яких обрядах, що розділяли церкви, на заході визнали главою церкви Рим¬
ського папу.
Акт 20 липня 1054 р. був підтверджений всіма іншими східними патрі¬
архами (Єрусалимським, Антіохійським і Александрійським). Так остаточ¬
но сформувалися дві самостійні християнські церкви. Правда, деякі істори¬
ки офіційне розділення церкви пов’язують з Четвертим хрестовим похо¬
дом, коли вірні сини Західної церкви впродовж трьох днів грабували столи¬
цю Сходу, знищивши все найкраще в середземноморському світі.
КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ IX - XI СТ.
Саме з IX ст. розпочинається особливий період в ідейному і культурно¬
му житті Візантії, час так званого македонського відродження, коли спо¬
стерігався прогрес у системі освіти, поширювалися філософські вчення та
інші теорії, процвітало богослов’я, пожвавилося будівництво, відроджува¬
лися міста, після іконоборства складається стиль іконовшанування.
Так, 863 р. Варда доручив керувати Константинопольським університе¬
том провідному вченому Леву Математику. Тут зосереджувалася підготов¬
ка вищих світських і духовних кадрів імперії. Юридичний факультет,
заснований указом Константина IX, розміщувався у монастирі св. Георгія і
очолювався номофілаком («сторожем законів»). Навчання було безкоштов¬
ним, займалися щоденно, крім неділі і свят. Організовувалася величезна
бібліотека, номофілак отримував 4 л золота, шовкові одежі і пасхальні по¬
дарунки. Філософський факультет очолював іпат філософів. За античною
традицією і надалі вивчали «сім вільних мистецтв». У середині IX ст. філо¬
софський факультет очолив видатний історик Михаїл Пселл, а юридичний
- його друг Іоанн Скифілін, майбутній патріарх.

Історія середніх віків
IX - X ст. ознаменувалися зверненням до піз-
ньоантичної спадщини. Відроджується перепи¬
сування збережених античних джерел. Візантій¬
ці, засвоюючи колосальну спадщину, були осві-
ченішими від своїх західних сучасників. Одним
із'найяскравіших представників цього періоду був
Фотій, який склав першу бібліографічну працю
Середньовіччя - «Мірібібліон» («Багато книг»), або
«Бібліотека», - зібранні свідчення про 280 творів
давньогрецьких авторів. З’являються також чис¬
ленні трактати й енциклопедії, що узагальнюва¬
ли античний досвід і мали на меті застосувати
його в тогочасних умовах. Створюються «Такти¬
ка» Лева, «Стратегікон» Никифора - настанови з
військової справи, сільськогосподарська енцикло¬
педія - «Геопоніки». Тогочасні вчені не намагали¬
ся зрозуміти ідеї античних творів. Вони ставили¬
ся до їхніх праць, виходячи з уявлень і потреб
своєї епохи, брали те, що підходило, навіть спотворюючи істинний зміст, і
відкидали те, що ними не сприймалося. Тому звертання до античної спад¬
щини було формальним. Значно більше сприймався реальний античний досвід
і практика у прикладних науках - математиці, медицині, хімії, практичній
астрономії, акустиці, що збагатило візантійське виробництво. Так, у IX ст.
лікарем Микитою був написаний посібник з хірургії.
У цей же час починається відродження світської літератури, що знай¬
шло свій вияв у появі громадянських історій, світської біографії, поступово¬
му падінні агігографічної літератури, яка набула релігійно-дидактичного
характеру. Широко відомі історичні твори - хроніки Феофана Сповідника і
Георгія Амартола, перекладені повністю старослов’янською мовою.
У X ст. культурний спадок античності продовжував активно освоюва¬
тися візантійськими авторами. Особливо яскраво це проявлялося у скла¬
данні збірників з різних галузей знань при імператорі Константині VII Ба¬
грянородному. Усі події й повчання минулого розміщені тут надзвичайними
для нас розділами: про посольства, про змови, про гідності і недоліки лю¬
дей, про військову справу тощо. До таких настанов світського характеру
відносять і «Поради» Кекавмена Катакалона - свого роду синтез життєвої
мудрості.
У той же час поряд із зверненням до пізньоримських традицій фактич¬
но формується і виховується почуття «еллінської» спільноти, спільноти
людей, які розмовляли грецькою мовою, носіїв високої сучасної культури.
Можна говорити про формування в цей період культу переваги і винятко¬
вості, який і викликав нелюбов до зарозумілості і пихи візантійців.
Значною культурною подією цього періоду стала діяльність просвітни¬
ків Кирила і Мефодія. Працею братів була створена слов’янська писем¬
ність, винайдений алфавіт. Переклад ними книг з грецької допоміг форму-
Цар Соломон

Декиія 16
Візантія в другій половині IX — XI ст.
(d)(2) су}
ванню старослов’янської літературної мови, сприяв поширенню писемності
у слов’ян і піднесенню їхньої культури.
Серед візантійських богословів слід виділити представника містицизму
Симеона Богослова, чи Нового Богослова (949 - 1022 pp.) із Пафлагонії. Суть
його вчення - у визнанні можливості людини реально, чуттєво досягнути
божества. Бог створив два світи: видимий і невидимий - і відповідно два
сонця: чуттєве і розумове; видимий світ освітлюється чуттєвим сонцем,
невидимий - розумовим, і немає між ними ніякого взаємопроникнення. Лише
одна істота, людина, створена подвійною, бо складається з тіла і безплотної
душі, тому здатна сприймати обидва сонця. Що ж потрібно для виховання в
собі здатності реально побачити божество? Симеон висуває ряд етичних
вимог, призначених для вироблення в собі певного стану: ясність віри і
абсолютний індивідуалізм. Симеон теж був ревним прибічником чернецтва.
X ст. стало часом розвитку візантійської
агіографії. «Житіє Василія Нового», написа¬
не його учнем Григорієм, за формою - роз¬
повідь про добродіяння і чудеса святого мужа.
Світською повістю у формі житія стало «Ска¬
зання про Іллю Нового» - прочанина, який
об’їздив і обійшов майже весь світ, та «Жи¬
тіє Маргі Нової», про молодшу доньку вір¬
менського вельможі і трагічність її долі.
Своєрідним синтезом хроніки і житія є
«Взяття Фессалонік», де описуються істо¬
ричні факти, але своєрідною агіграфічною
манерою. Автор твору фессалонікський клі¬
рик Іоанн Каменіат.
В умовах численних війн, які вела Візан¬
тія, довелося постійно вдосконалювати при¬
кордонні фортифікаційні споруди. Вони руй¬
нувалися, перебудовувалися, відновлювали¬
ся, відбираючи багато сил, але разом з тим
свідчили про величезний розмах архітектур¬
ної справи у Візантії. Найкраще збереглися укріплення на Акрокоринфі -
великому скелястому масиві, що піднявся над Північним Пелопоннесом. Стіни
цієї фортеці, що датуються X ст., відповідають рельєфу місцевості. Пад
урвищами вони нижчі, у лощинах - вищі і потужніші. Стіни збудовані з
прямокутних кам’яних блоків з прошарком плоскої цегли - плінфи.
Македонська епоха не страждала гігантоманією в будівництві, яке повин¬
но було пригнічувати своїми розмірами і формами, як багато споруд ранньо¬
середньовічної Європи. При всіх можливостях, якими володіла імпера¬
торська влада, вона не будувала гігантських палаців, хоча у Константинополі
їх число поповнилося Вуколеоном і Влахернами. Візантійські церкви не до¬
мінували над місцевістю, як західноєвропейські собори. Вони легко і природ¬
но вписувалися в пейзаж, з’єднуючись з природою, складаючи її частину.
Оклад Євангелія

Історія середніх віків
Значне палацове і церковне будівництво велося Василієм І. Найпомітні¬
шою будовою стала Нова церква, зруйнована латинським завоюванням ім¬
перії, але докладні описи сучасників, перш за все Фотія, збереглися. Храм
мав вигляд рівнекінцевого хреста, чотири рукави якого були перекриті ку¬
полами. Н’ятикупольна Нова церква, присвячена Христу, була розкішно
оформлена у своєму інтер’єрі мозаїкою і кольоровим мармуром.
IX - X ст. - час остаточного формування хрестово-купольного типу при¬
міщень, які вже в ту епоху отримали завершені пропорції і зберігали їх до
кінця візантійської історії. Зникли всі додаткові колони-опори, що розділя¬
ли внутрішній простір. Склепіння головного купола плавно переходило у
склепіння бокових частин, створюючи єдиний неподільний простір. Візан¬
тійські архітектори не ставили за мету підняти центральний купол на мак¬
симальну висоту. Конструкція забезпечувала плавне поєднання, непоміт¬
ний перехід від «земного до небесного». У той же час нероздільність внутріш¬
нього простору ніби підкреслювала соціальні установки ідеології Маке¬
донської епохи - єдність суспільства і християнської общини, ідею рівності
всіх. Проте в XI -XII ст. у храмах з’являється місце для знатних - хори.
Прикладами хрестово-купольних хра¬
мів є монастирські церкви Афона, розмі¬
щені на півострові Халкидіка. Серед них
собор монастиря Лаври (961 p.), особливо
характерний для тогочасної архітектури.
Наприкінці IX ст. в Константинополі побу¬
дували типову церкву Марії Дияконіси
монастиря Акаталепта, яка була дещо пе¬
ребудована в XII ст. і перетворена згодом
турками у мечеть Календер-Джамі. Це п’я-
тинефний храм, за планом наближений до
квадрата. Масивні опори, як і стіни, що ві¬
докремлювали вівтарну частину від основ¬
ної, захаращують її інтер’єр. Відчуттю
тісноти внутрішнього простору храму сприяють розміщені на заході хори.
Після смерті Василія І був написаний його «Життєпис», у якому невідомий
автор описав діяльність засновника династії зі створення пам’яток мистецтва.
Василій І перебудував палаци Константинополя, прикрасив їх стіни і підлоги'
мозаїками, ввів багате кам’яне різнобарв’я окремих деталей. А патріарх Фотій
після 858 р. наказав прикрасити мозаїками із зображенням святих золотий зал
палацу, Палатинську (палацову) каплицю, розпочав роботу зі створення мо¬
заїк у соборі св. Софії, оголосив про особливу важливість мистецтв.
Після перемоги над іконоборством формуються релігійне образотворче
мистецтво, прийоми іконописання. Відновлюються пропорції фігур, вони
набувають тілесної відчутності, тобто можна говорити про певних євангель¬
ських персонажів, отців церкви, святих. Формується не лише іконографіч¬
ний канон, але і іконографічна програма зображення фігур і сцен, їх місце
всередині церкви. Сама іконографічна програма, вибір сцен і сюжетів пока¬
Архітектурний декор
візантійських церков

Лекція 16 Візантія в другій половині IX — XI ст.
зують своєрідність «світо- і богосприйняття»
візантійцями. їх не приваблювали сюжети
Страшного суду, такі популярні на Заході. їхнє
сприйняття було емоційно-містичним, але од¬
ночасно і філософсько-розумовим, споглядаль¬
ним. Зображення в храмах носять оптимістич¬
ний характер, спокійно-величавий, врівнова¬
жений. Мистецтво візантійської мозаїки досяг-
ло особливої досконалості. Велика різноманіт¬
ність фарб, відтінків одного кольору, кут роз¬
міщення кубиків емальти, гра відбитого від них
світла - все це створювало не плоский зоро¬
вий фон, а ілюзію простору, що йшов у без¬
крайність, ілюзію божественної вічності.
У IX - XI ст. удосконалюється техніка ема¬
лі, що прославила візантійських художників на
весь світ. Вона стає подібною на коштовне каміння. Одним із творів ювелірно¬
го мистецтва Візантії, що вражав європейців, був релікварій, створений за
наказом імператора Никифора Фоки у 964 - 965 pp. Сьогодні він знаходиться
у соборі Лімбура, куди його привезли хрестоносці після пограбування Конс¬
тантинополя 1204 р. Це простий за композицією дерев’яний складень, всере¬
дині якого залишене місце для частинок святого хреста. Складень покритий
чеканним сріблом, а кришка прикрашена емалями на золоті. Фігурки Христа
на троні, Богоматері, Іоанна Передтечі і дванадцяти апостолів по боках скла¬
дають сувору композицію. На звороті релікварія чеканкою по сріблу викона¬
ний хрест з двома листками акафа, що піднімаються від підніжжя, - символ
християнської віри, що дає силу і життя всім істотам на землі.
Таким чином, у IX - XI ст. сформувалися основні принципи візантійсь¬
кої культури в достатньо завершених формах, які еволюціонували, видо¬
змінювалися згодом, але не відривалися від цих основ.
Питання для контролю:
- Визначте особливості аграрного розвитку Візантії IX - XI ст.
- Яка мета аграрного законодавства імператорів Македонської династії?
- З’ясуйте характерні риси візантійського великого землеволодіння.
- В чому полягала специфіка розвитку візантійського міста і ремесла в
IX - XI ст.?
- Проаналізуйте державний устрій Візантії.
- Охарактеризуйте основні напрямки зовнішньої політики Візантії.
- Як склалися стосунки Візантії з Київською Руссю?
- Назвіть причини схизми церков.
- Опишіть хід схизми 1054 р.
- Дайте характеристику основних напрямків культурного розвитку
Візантії IX - XI ст.
Христос. Мозаїка собору
св. Софії

Лекція
17
ВІЗАНТІЯ
НАПРИКІНЦІ
хі - хіі ст.
поха правління Комнінів досить повно представлена в
джерелах, передусім завдяки працям Анни Комнін, Іоанна
Кіннама та Нгкгти Хонгата. Розумна й освічена дочка Олек¬
сія І Анна Комнін в апологетичному творі «Олексіада»
висвітлила історію життя свого батька (1069 - 1118 pp.). Вишуканим антич¬
ним стилем принцеса змальовує добу, на яку припадають взаємини Візантії
із Заходом під час Першого хрестового походу, боротьбу з норманами і
степовими племенами півночі та сходу. Образ Олексія героїзований, тоді як
всі його вороги описані з відвертою ворожістю. Для цього твору характерна
і плутанина в датах. Проте прекрасна поінформованість і обізнаність із внут¬
рішньою та зовнішньою політикою, спостережливість і яскравість харак¬
теристик зробили «Олексіаду» одним із найзнаменитіших творів візантій¬
ської хронографії. Значно поступається праці Анни історичний твір її
чоловіка Никифора Врієннія, небожа Никифора Врієннія, який боровся за
імператорську корону з Михаїлом Дукою і Никифором Вотаніатом. Незавер¬
шена хроніка Никифора поверхово висвітлює історію Комнінів від Ісаака
Комніна до середини правління Никифора Вотаніата.
Період правління Олексія І Комніна охоплює завершальна частина вже
неодноразово згаданої «Скороченої історії» Іоанна Зонари, який вносить
важливі доповнення до твору Анни Комнін. Натомість віршована світська
хроніка Константина Манассй, яка сягає вступу на трон Олексія І, і дове¬
дена до смерті цього правителя світська хроніка Михаіла Гликаса, позбав¬
лені самостійної історичної цінності.
Історія ХП ст. досить докладно описана двома сучасниками: Іоанном
Кіннамом і Нікітою Хоніатом. Розповідь про правління Іоанна Комніна (1118
- 1143 pp.) подібна в обидвох хроніках і мала, напевно, спільне джерело, але
в подальшому викладі стає незалежною і спирається переважно на особис¬
ті враження та розповіді очевидців. Іоанн Кіннам, народжений після 1143 р.
в заможній візантійській родині, служив секретарем імператора Мануіла.
Його праця «Скорочений виклад» дійшла до нас як єдиний, пошкоджений
на останніх сторінках, рукопис, датований ХНІ ст. (а також у копіях XVI і
XVII ст.) і доведений до 1176 р. Нікіта Хоніат теж був секретарем імперато¬
ра, а при Ангелах займав високі посади, дорісши до великого логофета.

Лекиія 1 7
Візантія наприкінці XI — XII ст.
М
Його оповідь доведена до 1206 р. Якщо Кіннам відзначається простотою і
лаконічним стилем, то Хоніат - широким світоглядом і винятковим хистом
блискучого оповідача, але обидва з антипатією ставилися до латинян. Твір
Хоніата, крім того, єдине джерело останніх десятиріч XII ст. Автор дошу¬
кується причин безсилля Візантійської імперії і вбачає їх у корисливій
політиці басилевсів і їхнього оточення. Проте він готовий визнати гідність
правителів сельджуків і вождів хрестоносців, яких нерідко протиставляє
«зіпсованим» візантійцям.
Досить значною є кількість джерел західного походження. Передусім
слід згадати лист Олексія І до графа Роберта Фламандського, який зберіг¬
ся лише в латинській версії. Його можна тлумачити як заклик до хрестово¬
го походу, проте, безсумнівно, що в такій формі цей документ не що інше,
як фальсифікат. В основі ж фальшивки лежав автентичний документ, на¬
писаний для вербування найманців до імператорської армії.
Про становище у тогочасних південнослов’янських країнах чимало ін¬
формації можемо почерпнути з «Літопису» попа Дуклянина, що дійшов до
нас у латинській версії з середини чи з другої половини ХП ст., а також зі
слов’янських «Житія Стефана Немані», написаному його синами св. Са¬
вою і Стефаном Першовінчаним, та двох «Житій св. Сави», що вийшли з-
під пера Доменіана і Феодосія.
Неоціненне також листування архієпископа Феофилакта Охридського,
де надзвичайно яскраво висвітлено стан справ у Македонії, що перебувала
тоді під візантійським пануванням. Історичним подіям часів Іоанна II і Ма-
ну'іла І присвячені твори надзвичайно плідного поета (дехто припускає іс¬
нування двох чи навіть трьох поетів під одним іменем) Феодора Продрома.
Цікаві деталі про походи Мануїла І проти угрів і сербів наводить у своїй
промові Миха'іл Анхіалоський, який пізніше став патріархом. Заслуговують
на увагу промови, які присвятив у 1150 - 1155 pp. імператорові Мануїлові
засуджений 1156 р. за єретицтво Михаїл із Фессалонік. Крім того, слід
згадати промови архієпископа Фессалонік над могилою першої дружини
Мануїла Ірини.
Серед літературної спадщини ученого-митрополита Євстафія Фесса-
лонікського є опис здобуття 1185 р. норманами Фессалонік, промови й лис¬
ти, які своєю тематикою охоплюють період від 1160 до 1190 pp. Дійшли до
нас промова архієпископа Іоанна Сиропула, з якою він 1192 р. звернувся до
імператора Ісаака II, та твори митрополита Афін Михаіла Хоніата, стар¬
шого брата Нікіти. Він із почуттям великого жалю змальовує безпорадний
стан Візантійської імперії напередодні катастрофи 1204 р. і після латинсь¬
кого завоювання.
Серед тогочасного документального матеріалу особливо слід назвати
фінансові звіти, які подавалися імператорові Олексієві І, та резолюції ім¬
ператора. Це документи про методи, які застосовувалися при стягненні по¬
датків, та про грошовий обіг в імперії на початку XII ст. Не менш важливі
для політичної та економічної історії й угоди, укладені між Візантією і
Венецією.	«

Історія середніх віків
До окремої групи джерел відносимо описи хрестових походів, що міс¬
тять найрізноманітніші свідчення із зовнішньополітичної і внутрішньої іс¬
торії імперії: так, складна внутрішня боротьба у 80-ті pp. XII ст. докладно
описана у латинській хроніці Ансберта, а взяття і зруйнування Константи¬
нополя - в латинських хроністів Жоффруа Віллардуена і Робера де Кларі.
ВІДБУДОВА ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
ЗА ОЛЕКСІЯ І КОМНІНА
На момент приходу до влади Олексія Комніна становище імперії було
критичним: феодальні смути, порожня скарбниця, нависла зовнішня небез¬
пека. Сельджуки окупували Малу Азію, придунайські провінції грабували
печеніги, нормани готували напад на Грецію, претендуючи на імператорсь¬
кий трон. Проте Візантія встояла, більше того, до середини XII ст. вона
знову стала сильною державою, хоча на короткий період. На які сили змог¬
ла опертися династія Комнінів (Олексій, Іоанн і Мануїл), якій вдалося зміц¬
нити позиції імперії?
Перші три Комніни були обдарованими
політичним діячами. Проте їхній успіх - не
стільки плід їхнього розуму й енергії, стільки
результат впливу певних соціальних сил, які
висунули і підтримали нову династію. Уряд
Олексія І виступав проти тих соціальних кіл,
які привели до влади Никифора ПІ, - проти
вищої провінційної аристократії. Багато поста¬
нов своїх попередників Олексій скасував. Ста¬
рі аристократичні роди - Склери, Фоки, Аргі-
ри, Куркуаси - зійшли зі сцени. Характеризу¬
ючи особливості політики Олексія, Зонара пи¬
сав, що цей імператор намагався змінити старі
державні порядки: «Він виконував свої функ¬
ції не як громадські чи державні, себе ж бачив
не управителем, а господарем, вважаючи «ім¬
перію власним домом» [Скорочена історія, III ‘
766, 11-16]. Справді, розвиваючи тенденції, які
намітилися при Ісаакові Комніні та Романові Діогені, Олексій і його нащад¬
ки розглядали як матеріальну опору імператорської влади доменіальні землі,
а також володіння великого клану Комнінів та їхніх ближніх родичів, тоді
як раніше матеріальну базу Візантійської імперії складали переважно
податки, що надходили з усіх територій країни. Отже, спираючись на порів¬
няно вузьке коло знаті, на своїх родичів і свояків, Комніни намагалися
обмежити аристократію столиці і провінцій.
Не встиг Олексій утвердитися на троні, як змушений був вести війну,
не маючи достатньої кількості війська і грошей. Щоб здобути кошти на
Імператор Олексій І Комнін

Лекція 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
формування нового війська з чужоземних найманців-норманів, довелося
віддати в заставу церковне начиння. У пошуках союзників він розпочав
переговори з Григорієм VII і Генріхом IV, а також заручився підтримкою
Венеції, оскільки для неї Візантія стала природним спільником у боротьбі з
норманами за свободу пересування в Середземному морі.
Сподівання, що покладалися на Венецію, виправдалися: флот республі¬
ки завдав норманській ескадрі нищівної поразки, в результаті чого Роберт
Жіскар змушений був зняти облогу Драча з моря. Проте облога із суші
тривала, а перемога Жіскара над імператорською армією (листопад 1081 р.)
віддала місто в його руки. Шлях на Візантію був відкритий: нормани захо¬
пили Епір, Македонію, Фессалію й оточили Лариссу. Проте повстання в
Італії змусило Жіскара передати командування своєму синові Боемундові,
який під тиском візантійців змушений був відступити. Між тим Венеція
відбила для своїх спільників Драч. Жіскар, придушивши повстання в Італії,
відновив воєнні дії проти Візантії, але на початку 1085 р. його забрала по¬
шесть, а заворушення в Південній Італії після його смерті надовго звільни¬
ли Візантію від норманської загрози.
За допомогу Венеція запросила високу ціну: за угодою 1082 р. дож за¬
жадав для себе й своїх наступників титул протосеваста разом із відповід¬
ною річною платою, патріарх Градо отримав сан гіпертимоса, а венеціан¬
ська церква - щорічну почесну пожертву - 20 фунтів золотом. Та передусім
Венеція одержала надзвичайні торгові привілеї: право торгувати на всій
території імперії без оплати митних зборів, кільканадцять складів і три
причали в Константинополі.
У змаганнях із норманами за панування на Балканах особливу роль
відіграли сусідні слов’янські держави. Далматинські міста (Дубровник) і
Хорватія відкрито стали на бік норманів. Константин Бодин, король Зети
(сучасна Чорногорія), вождь повсталих слов’ян 1072 p., після тривалого ва¬
гання проголосив себе прибічником Візантії. Однак у розпалі боротьби за
Драч вийшов із боротьби, чим спричинився до поразки візантійців.
Іншою серйозною загрозою була печенізька навала, яку підтримували
богомили. Кульмінаційного моменту криза сягнула 1090 p., коли печеніги
підійшли до Константинополя. В той час столицю блокував із моря спадко¬
ємець Сулеймана (помер 1085 р.) емір Смірни Цахас, який уклав союз із,
печенігами. Цахас, як полонений, тривалий час перебував при дворі Ники¬
фора Вотаніата, ознайомився з візантійською стратегією і зрозумів, що
Константинополь можна здобути лише з боку моря. У цій скрутній ситуації
Олексій І вдався до випробуваного засобу: покликав на допомогу куманів,
які етнічно і мовно належали до тюркських племен. Навесні 1091 р. союзни¬
ки вступили на візантійські землі і 29 квітня біля підніжжя гори Лебуніон
разом з імператорською армією розбили печенігів. А небезпеку з боку Ца-
хаса Олексій І ліквідував, нацькувавши на нього його ж зятя, еміра Нікеї
Абул-Касима.
Небезпека перестала загрожувати Константинополю, що дало змогу роз¬
почати воєнні дії проти сербів, зокрема проти жупана Рашки Вукана. Проте

4®
Історія середніх віків
вторгнення куманів на чолі з претендентом на візан¬
тійський престол, який видавав себе за сина Рома¬
на IV, Константина Діогена, змусило Олексія І
1094 р. перервати війну і задовольнитися проде¬
монстрованою покірністю Вукана. Візантійцям по¬
щастило швидко схопити претендента, і куманські
орди без керівника були розпорошені. Таким чином,
і в європейській частині імперії, і на Сході (відвою-
вання Малої Азії) загрози було усунуто. Але набли¬
ження хрестоносців знову несло небезпеку Візантії.
Відозва папи Урбана II на Клермонському со¬
борі 1095 р. викликала серед західного християнс¬
тва хвилю релігійного ентузіазму, намагання від-
Рицар і зброєносець воювати у сельджуків Святу Землю. Натомість ідея
хрестових походів у західному розумінні була абсолютно чужою візантій¬
цям: боротьба проти невірних не була для них чимось новим. До того ж
розрив між церквами аж ніяк не сприяв співробітництву із Заходом, звідки
могли сподіватися на прихід хіба що найманців, а не воїнів Христових. Ціл¬
ком можливо, що саме з цього приводу Олексій І звернувся до графа
Роберта Фламандського, який на межі 1089 і 1090 pp. зупинився у столиці,
йдучи на прощу до Святої Землі, склав ленну присягу імператорові і пообі¬
цяв прислати 500 фламандських рицарів. Олексій, щоб отримати допомогу
в боротьбі із сельджуками, звернувся до Риму і навіть започаткував пере¬
говори з Урбаном II про об’єднання церков. Але тоді він не міг передбачити
і не бажав для себе та своєї країни такого по¬
вороту подій, як це сталося згодом. Виглядало
на те, що хрестоносці привласнили собі пози¬
цію Олексія І як захисника християнства на
Сході. Проте тоді ще ніхто не міг сподіватися,
що свята війна, проголошена на Заході проти
невірних, із часом перетвориться на руйнівну
навалу проти «схизматичної» Візантії.
Прелюдією стала поява юрбища наброду на
чолі з Петром Ам’енським, який вдавався до
грабунків і плюндрування під час переходу че¬
рез Угорщину та балканські країни. Після при¬
буття до Константинополя (1 серпня 1096 р.)
імператор, боячись грабунків натовпу, наказав
переправити їх на малоазійський берег Босфо¬
ру, де погано озброєний натовп вщент розбили
турки. Наприкінці 1096 р. один за одним почали
прибувати західноєвропейські феодали разом
зі своїми загонами (герцог Лотарингії Готфрид
Бульонськищ граф Раймунд Тулузький', брат
французького короля Гуго де Вармандуа;
Петро Ам’єнський
закликає до визволення
Гробу Господнього

Лекція 17 Візантія наприкінці XI — XII ст.
брат короля Англії і син Вільгельма Завойовника Роберт Нормандський;
однойменний син графа Роберта Фламандського; нормандський король
Боемунд). Олексій І вимагав від рицарів-хрестоносців, щоб ті, за звичаєм
їхніх країн, склали ленну присягу та зобов’язалися передавати йому всі ті
здобуті міста, які раніше належали Візантії. Імператор же обіцяв їм підтримку
провіантом і військовим спорядженням та сподівався долучитися до походу
зі своїми військами. За винятком Раймунда Тулузького, всі інші, після ма¬
рудних переговорів, погодилися з вимогами імператора. На початку 1097 р.
окремо з кожним із керівників походу було укладені угоди, і хрестоносців
переправили в Малу Азію.
Першим успіхом хрестоносців було здобуття Нікеї (червень 1097 p.). Згід¬
но з договором, місто передали імператорському гарнізонові. Олексій скори¬
стався цим успіхом, захопивши Смірну, Ефес, Сарди. Надалі хрестоносці
перестали виконувати умови домовленості. Балдуїн увірвався на землі Північ¬
ної Месопотамії та заснував власне Едеське князівство. Після здобуття Ан¬
тіохії (3 червня 1098 р.) розгорілася суперечка між Раймундом Тулузьким і
Боемундом за те, кому дістанеться столиця Сирії. Гору взяв хитрий норман,
заснувавши князівство, і залишився в Антіохії. Решта хрестоносців, не чека¬
ючи на прибуття імператора, вирушили на Єрусалим, який здобули 15 липня
1099 р. Тоді Раймунда, який фактично очолював хрестовий похід після здо¬
буття Антіохії, знову обійшли, і замість нього в королівстві владу взяв у свої
руки Готфрид Бульонський, як «страж Гробу Господнього».
Хрестові походи

Історія середніх віків
Візантія ще могла погодитися з виникненням Єрусалимського королівс¬
тва у віддаленій Палестині, але не з утвердженням Боемунда в Антіохії,
який і не приховував свого неприязного ставлення до імперії. Він вів одно¬
часно війни і з турками, і це полегшувало завдання візантійському імпера¬
тору. Сам Боемунд 1101 р. потрапив у полон до еміра Маліка Ганзі, проте
був викуплений хрестоносцями і повернувся до Антіохії. 1104 р. турки знов
завдали латинянам поразки, у зв’язку з чим імператорському військові вда¬
лося здобути важливі кілікійські міста Таре, Адану і Мамістру, а флот
захопив Лаодікею і прибережні міста аж до Тріполі.
Боемунд змушений був визнати, що вести воєнні дії одночасно проти
турків і візантійців йому не під силу. Тому він залишив у Антіохії Танкреду,
а сам вирушив шукати на Заході спільників для боротьби з Візантією. У
жовтні 1107 р. на чолі потужної армії висадився в Авлоні, звідти рушив на
Драч, але співвідношення сил змінилося і сутичка закінчилася перемогою
візантійців та цілковитим розгромом Боемунда, який 1108 р. визнав себе лен¬
ником візантійського імператора. Проте Танкреда відмовився визнати угоду,
а після швидкої смерті Боемунда став єдиним володарем Антіохії. Олексій І
відмовився від наміру відновити війну проти норманського князівства, тим
паче, що останні роки довелося вести війну проти турків у Малій Азії.
Перемога візантійців над Боемундом зміцнила візантійські позиції на
Балканах, де набувала сили Угорщина, підпорядкувавши собі Хорватію і
Далмацію. Олексій І усвідомив значущість Угорщини і одружив свого сина
Іоанна з однією з угорських принцес. Проте всі розуміли, що з часом інтереси
цих держав повинні будуть зіштовхнутися. Після безкомпромісної бороть¬
би, що тривала майже чотири десятиріччя, Олексієві І вдалося відновити
могутність Візантії. Політично-державна система, яку розбудував Комнін,
була цілком відмінною від жорстокої державної організації, характерної
для Візантії в Середньовіччі. Особливо негативні явища XI ст. (відкуп подат¬
ків, надання пільг світським можновладцям і духівництву, монастирська
криза тощо) тривали й надалі. Новим чинником господарського життя дер¬
жави було домінуюче становище, якого домоглися італійські морські респуб¬
ліки - Венеція (з 1082 р.) та Піза (з 1111р.).
Для візантійського адміністративного апарату
знаменною була реорганізація системи придвор-_
ного титулування. Титули патриція, протоспафа-
рія і спафарокандидата виходять з ужитку. Тіль¬
ки три найвищі звання візантійського Середньо¬
віччя - цезар, новилісім і куропалат - спромогли¬
ся вижити, але цінність втратили й вони. Була
створена нова ієрархія титулів: севастос, прото-
севастос, пангіперсевастос, севастогіпертат,
пансевастогіпертат, протоновилісім, протоно-
вилісімгіпертат, тощо. Таким чином, разом із
жорстоким бюрократичним централізмом відми¬
рає й усталена тоді жорстка рангова структура.
Монета комнінської
епохи

Лекція 17 Візантія наприкінці XI — XII ст.
Іншим явищем стало те, що за Комнінів усі намісники носили титул
дукс, їхні підлеглі - катепано, а старе означення стратиг у XI ст. майже не
використовується. Від Олексія І титул мегас дукс отримував адмірал, яко¬
му підпорядковувався весь військово-морський флот. Два доместики - Схо¬
ду і Заходу - вже від XI ст. називалися великими доместиками. З’явилася і
нова посада інспектора, що здійснював нагляд за всією цивільною адмініст¬
рацією - таємний логофет, який з XII ст. носив титул великого логофета. Із
цією посадою надалі дуже часто, якщо не завжди, поєднувалися функції
першого міністра - месадзона.
Починаючи від середини XI ст., на внутрішнє становище імперії впли¬
вали два чинники: занепад армії та гостра фінансова криза. Паралельно зі
старим повновартісним золотим в обігу перебували нові, нижчої вартості і
навіть ваги монети. Це викликало плутанину в торгівлі, проте приносило
скарбниці зиск: вона карбувала погану монету, а від платників податків
вимагала сплати повновартісної. Довго тривати так не могло. Курс візантій¬
ської валюти почало лихоманити, збирачі податків встановлювали вартість
монет на свій розсуд, збагачуючись, поки імператор наказав платити за
одну номісму чотири мгліаргсгя, чим офіційно визнав, що візантійська золо¬
та монета знецінилася до третини початкової вартості. На основний пода¬
ток у Візантії нараховувалися додаткові податки, які називали дікератон,.
вексафолон, синетея і елатикон, а всі разом вони становили майже 23 %
від основного податку. Олексію І довелося наполовину знизити розміри до¬
даткового податку. Але прибуток скарбниці від цього став ще вищим: додат¬
кові сплати нараховувалися тоді, коли основний податок сягав певного
розміру - одночасно з девальвацією золотої монети основний податок у
числовому вираженні пропорційно зростав, і так до сплати додаткових
податків притягувалися й найубогіші з-поміж платників, раніше від цього
звільнені.
Гнітючішою за самі податки була сваволя їх збирачів і відкупників. Від¬
куп, або оренда податків, приводив до зловживань. Крім податків, населен¬
ня було змушене сплачувати натуральну данину і відпрацьовувати. Воно
постачало матеріали і робочу силу для будівництва кораблів, укріплень,
мостів і доріг. Існували повинності брати на постій і годувати імператорсь¬
ких урядників і військових, надавати тягло, а військовим на марші прода¬
вати за низькими цінами, а то й давати безкоштовно найрізноманітніший*
провіант.
На межі ХІ-ХІІ ст. значна частина селянства опинилася в парикії. Зміц¬
нювали велику вотчину й імператори, надаючи її власнику екскусію (повне
або часткове звільнення від податків) і вилучаючи його володіня з-під конт¬
ролю скарбниці. Формувався подібний до західноєвропейського імунітет:
вотчинник отримував право збору на свою користь судового мита, тобто
фактично право суду в межах його володінь, за винятком права вищої
юрисдикції, пов’язаної з особливо важкими злочинами.
Олексій І змушений був створювати і нову армію, яка складалася з
представників інших народів (варягів, русичів, печенігів, куманів, турків,

ЖЛ\
Історія середніх віків
французів, німців, англійців, болгар, аланів тощо) і вітчизняного війська.
Саме Олексій надав системі проній військового характеру. Отримувач про-
нії зобов’язаний був нести військову службу, тому його надалі називали
стратіотом. Службу відбував у кінноті і залежно від розміру ділянки приво¬
див більший чи менший загін. Існувала і рекрутська повинність, але рекру¬
та брали лише до легкоозброєної піхоти.
За час правління Олексія І відбу¬
лася також зміна в системі харисти-
кій, тобто передачі монастирів і монас¬
тирських володінь світським правите¬
лям. Звичай, починаючи від XI ст., дуже
поширився і реально сприяв економіч¬
ному розвиткові монастирів. Проте це
викликало спротив церковних кіл і за-
Візантійська монета із зображенням „	сг
л .	„	. г	суджувалося синодами. Якщо в мину-
иЛексія і комніна
лому про надання харистикш вирішу¬
вала церковна влада, то тепер імпера¬
тор, на власний розсуд, роздавав монастирські маєтки як своєрідний бе¬
нефіцій, тобто винагороду. На противагу пронії, з харистикієм не були
пов’язані жодні обов’язки; такі маєтки для держави були вигідним і деше¬
вим засобом для нагородження тих, хто так чи інакше прислужився. Ім¬
ператор ще керувався бажанням обмежити зростання монастирських во¬
лодінь, але йому довелося поступитися: патріарх у 1166 р. засудив харис-
тикарну систему. Олексій наразився на потужний опір церковних кіл,
коли посягнув на церковну скарбницю, і під тиском цієї опозиції йому
довелося не лише відшкодовувати забрані клейноди, а й у серпні 1082 р.
видати едикт, в якому на майбутнє заборонив будь-яке відчуження цер¬
ковного майна. Та через кілька років, коли почалися нові труднощі, це не
завадило йому знову конфіскувати церковне начиння. Попри такі тимча¬
сові загострення стосунків світська і церковна влада досягали взаєморо¬
зуміння. Вони пліч-о-пліч боролися з богомилами, брали активну участь у
процесі проти іпата філософів Іоанна Італа, який був шанувальником Пла¬
тона і неоплатоніків, захоплювався творами Аристотеля. Його прокляли
і засудили до вигнання. Імператор виступав не лише як захисник христи¬
янських догм, а й дбав про християнську чистоту звичаїв, підтримував
монастирі на горі Афон за їхній суворий аскетизм, особливо піклувався
діяльністю ченця Христодула, який на о. Патмос зажив собі слави рефор¬
матора чернечого життя.
Ряд постанов Олексія мали на меті обмежити права константинополь¬
ського патріаршества: патріарх не міг без спеціальної скарги чи судового
рішення проводити розслідування в імператорських монастирях, а присла¬
ним ним особам монахи не давали утримання; дарунки патріарха на ко¬
ристь імператорських монастирів підлягали поверненню - це повинно було
завадити встановленню майнових зв’язків між патріархом і незалежними
від нього монастирями; патріарху заборонялося розпоряджатися справами

Лекиія 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
Афону, монахи якого були підпорядковані безпосередньо імператору; здійс¬
нювалася «чистка» кліру церкви св. Софії і тимчасово припинявся доступ
туди нових осіб. Заходи Комнінів мали результатом повне підпорядкування
собору св. Софії уряду. Константинопольський патріарший престол займа¬
ли бліді особистості, яких імператори як легко ставили на кафедру, так і
усували. Імператори постійно втручалися в богословські питання, розбира¬
ли теологічні суперечки, вводили нові церковні догми. Підводячи підсумки^
церковної політики Комнінів, Феодор Вальсамон, каноніст ХП ст., зауважу¬
вав, іцо влада імператора поширюється і на тіла, і на душі людей, тоді як
влада патріарха обмежується лише людськими душами.
Доба Комнінів характеризувалася поглибленням процесу феодалізації
та зростанням могутності феодалів у провінціях. Поглибленню процесу фео¬
далізації сприяв контакт із Заходом. Проте безперечно, що феодалізація
держави була результатом внутрішньої еволюції. Виникнення в Передній
Азії латинських держав феодального характеру мусило накласти на ту
еволюцію свій відбиток. Стосунки Олексія І із хрестоносцями орієнтували¬
ся на західні зразки і у візантійському світі були своєрідним нововведен¬
ням. Такі відносини васала до сеньйора незабаром перейняли й інші прави¬
телі, володіння яких лежали в межах імперії, і за пізньовізантійської доби
вони стали складовим чинником політичної системи.
ВІДНОВЛЕННЯ ЕКСПАНСІЇ
ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
Олексій І здобув корону завдяки потужній підтримці родини Дуків, саме
тому призначив своїм наступником молодого Константина Дуку, сина
Михаїла VII, і заручив його зі своєю найстаршою донькою Анною. Проте,
коли на світ появився його первородний син Іоанн, право на наступництво
він переніс на нього, і це був вирішальний крок на шляху заснування у
Візантії династії Комнінів.
Коли Константан Дука помер, здавалося, що всі перепони усунуто. На
шляху такого розвитку подій стали амбіції принцеси Анни. Після передчас¬
ної смерті свого нареченого вона вийшла заміж за Никифора Врієннія (1097 р.)
і мріяла бачити його на імператорському троні. Олексій І був надто подат-*
ливий на жіночі примхи. Спочатку він перебував під чарами вдови-імперат-
риці Марії, дружини двох своїх попередників, матері наступника трону
Константина Дуки. Почуття до неї були такими сильними, що Олексій був
схильний заради неї знехтувати своєю дружиною Іриною. Лише енергійне
втручання патріарха Косьми, який домігся коронування Ірини, вберегло
імператора від такого політично хибного кроку. Такий же вплив на Олексія
мала і Анна Далассина, його матір, яка за відсутності імператора навіть
виконувала обов’язки регента. Сказала своє слово й імператриця Ірина, яка
стала на бік улюбленої дочки Анни проти власного сина Іоанна. Мати з
дочкою об’єднали зусилля. Сльози і благання цих двох жінок переслідували

м
Історія середніх віків
Династія Комнінів
Мануїл
Ісаак І
(1057 - 1059 pp.]
Іоанн II
(1118 - 1143 pp.;
Іоанн
Олексій І
(1081 - 1118 pp.;
Ісаак
Мануїл І	Андроник	І
(1143 - 1180 pp.;	(1183 - 1185 pp.)
Олексій II
(1180 - 1183 pp. і
Мануїл,
севастократор
Олексій І Великий Комнін,
трапезундський імператор
(1204 - 1222 р.)
Давид
Олексія навіть на смертному ложі: уни¬
каючи рішучої відмови, він спромігся за¬
повісти корону синові. Одначе інтриги
матері і сестри повернули справу так, що*
прихід до влади законного наступника
виглядав наче державний переворот.
Анна не скорилася своїй долі, готуючи
змову проти брата. А коли вона не вда¬
лася, знайшла розраду в усамітненні: в
монастирі написала «Олексіаду», яка
обезсмертила її ім’я.
Іоанн (1118 -1143 pp.), який за чисте,
моральне життя отримав прізвисько Ка-
лоян (Чудовий), був найвидатнішим із
Іоанн II Комнін
та імператриця Ірина

Історія середніх віків
Якщо Антіохія впала під ударами візантій¬
ської зброї, то задля налагодження відносин із
норманським королівством у Південній Італії
Іоанн II вдався до дипломатичних засобів. Роже II
об’єднав Сицилію та Апулію, а на Різдво 1130 р.
коронувався на короля в Палермо. Зростання
норманської могутності в Італії загрожувало не
лише Візантії, а й Німеччині. Тому Іоанн II уклав
союз із Лотарем, а після його смерті - з Конра¬
дом III. До антинорманської коаліції прилучила¬
ся Піза. Ці союзи прикрили тили імперії і дали
змогу продовжувати активну політику на Сході.
Іоанн планував не лише новий похід проти Антіо¬
хії, яка 1142 р. порушила раніше укладені до¬
мовленості, але й повернення Візантії Палести-
Христос коронує Роже II ни- Одначе ці плани перекреслила смерть. Імпе¬
ратор поранився на полюванні отруєною стрілою
і помер 8 квітня 1143 р. Підсумком його далекоглядної політики було
утвердження могутності й авторитету Візантійської імперії, відновлення
візантійського владарювання на Сході і Балканах.
Два старших сини Іоанна, Олексій і Андроник, померли ще до 1142 р.
Тому імператорська корона, за заповітом, дісталася його наймолодшому
синові Мануїлові. Мануїл І (1143	1180	pp.) був видатним і обдарованим
правителем, поєднував хист природного воєначальника, мужнього і без¬
страшного воїна, кмітливого дипломата, розумного державного діяча. Він

Лекція 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
41®
був відданий ідеї універсальної імперії і схильний до богословських диску¬
сій. Імператор високо цінував західні звичаї і запровадив їх у новозбудова-
ному палаці у Влахерні. Його дворазові одруження із західними принцеса¬
ми зовсім змінили вигляд імператорської резиденції. Організовувалися тур¬
ніри, в яких брав участь і сам імператор, що для візантійців було незвич¬
ним видовищем.
Особисті уподобання Мануїла, безперечно, впливали на його політику.
Хоча він продовжував політику свого батька і діда, Мануїлова прозахідна
орієнтація не була результатом його забаганок, а вимогою часу. Наступала
епоха загальноєвропейської політики, нитки якої сходилися в басейні Се¬
редземного моря. Але помилка Мануїла полягала в переоцінці засобів, які
були в його розпорядженні. Мануїл намагався зміцнити союз із Німеччи¬
ною. Ще за Іоанна II його син одружився з близькою родичкою нового імпе¬
ратора Конрада III Бертою Зульцбаською. Злагоджені дії обох правителів
підірвав другий хрестовий похід, в якому взяли участь Людовік VII і Кон¬
рад III. Саме участь останнього позбавила Мануїла підтримки, яку він мав
на Заході. Правда, він не шкодував зусиль, щоб якнайшвидше переправити
новоприбулих до Малої Азії, змусивши провідників походу скласти йому
ленну присягу. Конрад III, переправившись на азійський берег, уже в пер¬
шій сутичці зазнав поразки з частинами султана Іконії. Невдалою виявила¬
ся й експедиція Людовіка VII. Єдиними, хто мав користь із цього безслав¬
ного походу (1147 - 1149 pp.), були турки і норманський король Роже II,
який, скориставшись клопотами Мануїла, 1147 р. увірвався на візантійські
території, підкорив Корфу та захопив Коринф і Фіви - важливі центри
візантійського шовківництва. Міста спустошили, а фахівців-шовківників пе¬
реселили в Палермо, щоб вони започаткували там виробництво шовку.
Провал Другого хрестового походу знову посприяв зближенню між Ні¬
меччиною і Візантією. Конрада, який повертався з Азії, зустріли в Констан¬
тинополі з великими почестями, і він узяв на себе обов’язок збройно ру¬
шити проти Роже II. До цієї коаліції приєдналася й Венеція, допомігши
імператорові повернути Корфу (1149 p.). Проте план спільної візантійсько-
німецької кампанії в Італії зазнав провалу в результаті дипломатичного
контрнаступу з боку Роже П, який уклав союз із вождем партії Вельфів і
надав йому допомогу у війні проти Гогенштауфенів. Тому Конрад змуше¬
ний був якнайшвидше повертатися в Німеччину. Роже II підтримав також-
акції угорців і сербів, спрямовані проти візантійського імператора. Уже
1149 р. спалахнув заколот жупана Рашки і розпочалася війна з угорцями.
До того ж Роже II був природним спільником короля Франції Людовіка VII,
який планував новий військовий похід. Ці плани знайшли підтримку Бернарда
Клервоського і папи Євгенія III, який намагався відмовити німецького імпе¬
ратора від союзу з візантійськими схизматиками. Проте задум нового
хрестового походу не вдався: не підтримало французьке рицарство і Кон¬
рад ПІ залишився вірним своєму спільникові.
Тодішні європейські держави розкололися на два табори: з одного боку,
Візантія, Німеччина, Венеція, а з іншого - нормани, партія Вельфів в Італії,

Історія середніх віків
Франція, Угорщина, Сербія і папство. З плином часу в неї втягнулися інші
сили. Візантійсько-угорські суперечки знайшли відгомін аж у далекій Русі.
Супротивники втягнулися в міжусобиці між руськими удільними князями:
угорці підтримували київського князя Ізяслава, а Візантія - суздальського
князя Юрія Долгорукого і Володимирка Галицького. Мануїл підтримував
також жваві стосунки з королем Англії Генріхом II.
Проте зі смертю Конрада III (1152 р.) візантійсько-німецькі взаємини
зіпсувалися. З Фрідріхом І Барбаросою Мануїл не зміг досягти порозумін¬
ня, оскільки для обох наріжним каменем у політиці була ідея універсаліз¬
му. І місце колишнього німецько-візантійського союзу заступило суперниц¬
тво обох держав. Кожна з них прагнула бути єдиноправним спадкоємцем
Риму і єдиною в християнському світі імперією, намагаючись випередити
одна одну в здобутті Італії.
Мануїл зміцнив позиції імперії на Балканах, завершив війну з Угорщи¬
ною, престол у Києві посів візантійський ставленик Юрій Долгорукий, помер
ворог візантійців Роже II (1154 p.). Настав слушний момент для наступальних
дій в Італії. У 1154 р. Мануїл вислав флот до Анкони, звідки за допомогою
бунтівних васалів норманського короля було розпочато великий наступ і за¬
хоплено найважливіші міста Апулії - від Анкони до Тарента. Велика й оста¬
точна мета візантійських імператорів - відродження Римської імперії - знову
здавалася досяжною. «Існують два мечі», - писав Іоанн II папі Інокентієві II.
За собою він хотів зберегти світський меч, а папі залишити меч духовний.
Була слушна нагода для відновлення універсальної імперії Юстиніана і Кон¬
стантина. Проте спроба Мануїла зазнала фіаско. У заплутаній системі євро¬
пейських держав для універсальної ідеї вже бракувало місця. Проти візан¬
тійського імператора об’єдналися всі держави, зацікавлені в італійських спра¬
вах. Тому після успішних дій візантійців в Італії ворогом Мануїла став не
лише Фрідріх І, але й Венеція - колишній союзник імперії. Король норманів
Вільгельм І завдав візантійцям нищівної- поразки під Брундизією і невдовзі
повернув усі втрачені території. Тоді Мануїл збагнув, що найбільша небезпе¬
ка загрожує йому з боку Фрідріха І і, скориставшись посередництвом папи,
уклав із Вільгельмом І мирну угоду.
На Сході Мануїл теж продовжував політику батька і досяг значних
успіхів. До візантійських володінь 1158 р. долучили володіння вірменського
царя Тороса; остаточно підкорили князівство Антіохії, а її правитель зму-*
шений був визнати себе васалом візантійського імператора; Мануїл засте¬
ріг за собою право призначати антіохійського патріарха. На знак покірності
Ренальд Антіохійський з’явився в імператорському таборі з непокритою
головою, босоніж, з оголеними аж по лікті руками, зашморгом на шиї та з
мечем у лівій руці. Король Єрусалиму Балдуїн III також відвідав імперато¬
ра й офіційно попросив про опіку над ним. Особливо виразно домінуюче
становище імперії на землях латинського Сходу засвідчив урочистий в’їзд
Мануїла до Антіохії 1159 p.: імператор поважно сидів на коні при всіх імпе¬
раторських регаліях, на значній віддалі від нього, також кінно, але без жод¬
них ознак своєї влади, їхав король Єрусалиму; натомість князь Антіохії

Лекція 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
крокував обіч імператорського румака і під¬
тримував імператорське стремено. Така про¬
мовиста картина символізувала ієрархію ста¬
новища - візантійський імператор запанував
на теренах усього християнського Сходу, а ла¬
тинські держави перед лицем небезпеки з боку
турків визнавали його своїм захисником.
Політика Мануїла щодо Угорщини була
агресивнішою і далекогляднішою, оскільки він
прагнув підкорити ці території і приєднати їх
до своєї держави. Проти Стефана III, сина і
наступника Гейзи, Мануїл зброєю і грошима
підтримував братів покійного Стефана IV і
Ладислава. Зав’язалася тривала війна, в якій
місцевий клір отримав супротивника в особі
імператора Німеччини і короля Чехії Владис¬
лава. Але з Угорщиною 1164 р. була підписана
угода, що обіцяла візантійському імператорові
багато вигод: брат Стефана ПІ Бела був визна¬
ний наступником, йому надали право ленного
володіння землями Далмації і Хорватії та вислали до Константинополя.
Статті угоди не зразу ж реалізувалися, бо навіть до Київської Русі відпра¬
вили посланця, щоб заручитися підтримкою. Зусилля не пішли намарне:
Далмація, Хорватія, Боснія і Сирмія перейшли під скіпетр візантійського
імператора. Мануїл намагався досягти унії між Угорщиною і Візантією: ви¬
дав свою дочку за наступника угорського трону Белу, який у Константино¬
полі отримав ім’я Олексій і був проголошений наступником трону, діставши
титул деспота, що в ієрархії титулів займав місце одразу після титулу
василевса. Згодом народження сина спонукало ім¬
ператора відмовитися від первісного плану. Та все
ж по смерті Стефана III Мануїлові вдалося по¬
садити свого протеже Белу-Олексія на угорсь¬
кий престол.
Окрім воєн з Угорщиною, імперія вела бороть¬
бу проти сербів, які отримували допомогу від
угорців. 1166 р. титул великого жупана Рашки
здобув Стефан Неманя, який згодом завдав ві¬
зантійцям нищівної поразки. Проте, коли імпе¬
ратор 1172 р. на чолі потужного війська увійшов
до Сербії, Неманя змушений був продемонстру¬
вати своє підданство.
Розуміючи шкідливість торговельних привілеїв
Венеції, Мануїл намагався зав’язати тісніші сто¬
сунки з іншими приморськими містами Італії і
уклав трактати з Генуєю (1169 р.) і Пізою (1170 p.).
Стефан Неманя
Ніша собору зі скульптурою
угорського короля

Історія середніх вікі
Взаємини з Венецією ставали дедалі напруженішими, аж врешті 1171 р. назрії
значний конфлікт. 12 березня, протягом доби, всі венеціанці, які мешкали н;
території імперії, були заарештовані, а їхнє майно, кораблі і товари - конфіс
ковані. У відповідь потужний венеціанський флот напав на візантійське узбе
режжя, спустошив його, а також острови Хіос і Лесбос. Відтак розпочались
довготривалі переговори, які не приносили жодних відчутних результатів. Єто
сунки між Візантією і Венецією були розірвані на ціле десятиріччя.
У роки правління перших Комнінів збройні виступи міщан тимчасов<
затихають, та ідеологічна боротьба, навпаки, загострюється. Зростання са
мосвідомості міщан позначається на потязі широких мас до літератури
філософії. Виникають літературні гуртки, які нерідко групувалися навкол
опальних вельмож, особливо родичів імператорського дому; спалахуюті
богословські диспути, що нерідко набувають характеру раціональної кри
тики традиційних догматичних положень. Для боротьби з раціоналістични
ми ідеями Мануїл наприкінці 60-х pp. відновлює зниклу посаду іпата філо
софів і ставить на цю ж посаду відомого ретрограда, племінника митропо
лита Анхіальського, Михаїла, колишнього начальника патріаршої канцеля
рії і патріаршого суддю - протоекдика.
У жвавій полеміці середини XII ст. все частіше чується критика
адресу самого імператора: то історик і поет Михаїл Гликас звертається д
Мануїла з листом, засуджуючи астрологічні захоплення імператора, то Єв
стафій Фессалонікський виголошує промову про нестачу води в столиці
про необхідність відремонтувати водопровід. Зрештою, особливо енергійні
використовують свободу слова праві кола, які виступають проти раціоналіс
тичних ідей, на захист чернечих привілеїв.
Особливе невдоволення чернечих кіл викликала «прозахідність» Ма
нуїла, його намагання принадити у Візантію західних рицарів і радникІЕ
Можливо, в 70-ті pp. у Константинополі відбувся публічний диспут мі
імператором і Михаїлом, колишнім іпатом філософів, який досяг патріар¬
шого престолу. Предметом диспуту стало ставлення до Заходу. Мануїл на
полягав на необхідності церковної унії навіть ціною визнання примату Рим
ського папи; він недвозначно вказував на турецьку небезпеку і на можли
вість допомоги із Заходу. Михаїл стояв на своєму, стверджуючи, що дл;
врятування душі краще підкоритися сельджукам, аніж укласти унію з римля-
нами-схизматиками, і імператор змушений був поступитися.
ПЕРШІ НЕВДАЧІ КОМНІНІВ
Попри успіхи на Сході і в Угорщині, Візантійська імперія перебувала і
дедалі глибшій ізоляції, а наприкінці 70-х pp. її позиції похитнулися. По
кладені надії на співпрацю з Римом виявилися примарними, адже ні в Рим
ні у Візантії не було відповідних передумов для укладення церковної уні
до того ж скрізь діяли вороже налаштовані до візантійського імператор;
прибічники папи. Так само неприязно ставилися греки до латинян. Невтом

Лекція 1 7
Візантія наприкінці XI — XII ст.
ний у пошуках нових шляхів і засобів Мануїл давав значні субсидії Лізі
ломбардських міст у її боротьбі з Фрідріхом Барбаросою. Одначе така
ситуація тривала до 1177 p., коли завершилася війна німецького імператора
з Ломбардською лігою. Західна схизма, яку Мануїл умів спритно викорис¬
товувати, була ліквідована, і так зникли передумови для співробітництва
папи з Візантією.
Фрідріх Барабароса шукав союзників серед ворогів візантійського імпе¬
ратора. Уже 1173 р. він зав’язав контакти із султаном Іконії Кілідж-Арсла¬
ном, який раніше (1162 р.) провів три місяці в Константинополі й домігся
укладення угоди, за якою зобов’язувався надавати допоміжні загони та пере¬
дати імперії багато міст. Проте цих зобов’язань ніхто ніколи не виконував, а
тоді, коли Мануїл був зайнятий Угорщиною і Заходом, Кілідж-Арслан наро¬
щував могутність у Малій Азії. Його опір посилився внаслідок підтримки з
боку Німеччини, і 1175 р. відносини між Візантією та Іконією було розірвано.
Наступного року імператор на чолі потужної армії виступив проти Іконії. 17
вересня 1176 р. візантійська армія була оточена на фригійських перевалах
турками і дощенту розбита при Міріокефалі. Авторитет Візантійської імперії
був підірваний. Це помітно з тону листа Фрідріха І до Мануїла. Фрідріх,
іменуючи себе римським імператором, домагався від грецького короля (Ма¬
нуїла. - В.Б.) покори. Політика візантійського імператора зазнала краху на
Сході, а італійські володіння довелося покинути назавжди.
Некращим було внутрішнє становище імперії, яка виснажилася як із
воєнного, так і з економічного погляду. Ще
Іоанн II намагався повернути систему зе¬
мельних військових наділів. Полонених пе¬
ченігів він поселив на теренах імперії, зобо¬
в’язавши служити в армії; так само вчинив
із сербськими бранцями, оселяючи їх на зем¬
лях навколо Нікомідії, одних на правах
стратіотів, інших як простих платників по¬
датків. За умовами мирної угоди з Угорщи¬
ною, 10 тис. полонених Гейзи II повинні були
перетворитися на стратіотів. Створення но¬
вих військових наділів та приплив нової
хвилі військових землеробів чужоземного
походження означали повернення до гнучкої військової організації, що іс¬
нувала раніше. Проте цього було замало, щоб покрити зрослі потреби у
військовозобов’язаних. До того ж за правління Мануїла поширилася прак¬
тика надання пронії (маєтку) взамін обов’язку нести військову службу. Не¬
рідко вони діставалися прибульцям із Заходу, яких одночасно наділяли
селянами вже в статусі париків. Причому виникав новий вид пронії - не на
землях фіску, а на приватних землях вільних платників податків.
Візантійський уряд сприяв великій власності, особливо світській. Хрисо-
вул 1158 р. Мануїл забороняв монастирям у Константинополі та на його око¬
лицях примножувати сільські володіння. Водночас він видав розпорядження,
Корона угорських королів

Історія середніх віків
за яким один раз надані земельні угіддя могли переходити лише у власність
сенаторів або представників стратіотського стану, тобто проніярам. Але Ма¬
нуїл не був ворогом чернецтва, бо проголошував про надання опіки над існу¬
ючою монастирською власністю і обдаровував її привілеями та недоторканіс¬
тю. Коли ж справа доходила до суперництва між духовенством і світською
власністю, імператор ухитрявся все-таки підтримувати останню.
Окрім проніярів, у візантійській армії служили і численні найманці. Тягар
різноманітних обов’язкових робіт і примусових поборів, необхідних для утри¬
мання війська, несли прості візантійці. Військові підрозділи отримали і не¬
офіційний дозвіл забезпечувати себе усім необхідним. Люди в провінціях
зазнавали найбільшої кривди через жадібність вояків, які відбирали в них
не лише гроші, а й останню одежу. Тому якщо раніше з армії дезертирува¬
ли, то тепер, за словами Нікіти Хоніата, «кожний хотів стати військовим:
одні кидали голку, бо вона не давала їм взамін за важкий труд необхідних
засобів для існування, інші йшли геть зі стаєнь, ще інші - струшували
цегельні порохи чи ковальську сажу, і всі поспішали до вербувальних пунк¬
тів, дарували чиновникам перського коня або кілька кусків золота, після
чого їх без зволікань зараховували до військових лав» [Хроніка, с. 265, 273].
На той час військова служба була єдиним прибутковим фахом.
Державні податки, які невпинно зростали, зловживання податківців
важким тягарем лягли на плечі простих візантійців. Чимало людей відмов¬
лялися від волі, йшли на службу і під протекцію можновладного господаря.
Мануїл виступив проти такої практики, видавши закон, згідно з яким віль-
нонароджені, які продали себе в рабство, знову отримували вільність. Схо¬
же, імператор викуповував їх за державні кошти, принаймні у столиці.
Еволюція, яку тоді переживала Візантія в результаті розвитку ленних від¬
носин, при одночасному зубожінні нижчих верств, привела до феодальної
залежності ширшого кола населення. Стримати процес феодалізації було
неможливо. Коштом надзвичайних зусиль держава ще певний час отриму¬
вала перемоги в зовнішній політиці. Проте після недовгого процвітання в
період правління Мануїла настав внутрішній злам.
СПРОБА РЕАКЦІЇ ПРИ АНДРОНИКОВІ КОМНІНІ
Усі вади візантійської державної політики дали про себе знати після
смерті Мануїла, коли на престол вступив його дванадцятирічний син Олек¬
сій П, а регентство взяла його мати Марія Антпіохійська. Насправді ж уря¬
дував обдарований милістю імператриці небіж покійного імператора прото-
севаст Олексій Комнін, пересічний і марнославний чоловік, якого люто не¬
навиділи. Регентство означало посилення в імперії латинофільства і погір¬
шення становища держави. Члени родини Комнінів неодноразово намага¬
лися здійснити державний переворот, але всі спроби завершувалися про¬
валом через відсутнсть лідера. Таким міг стати двоюрідний брат Мануїла
Андроник Комнін, тодішній намісник Понтійської округи.

Лекція 1 7
Візантія наприкінці XI — XII ст.
Андроник - одна з найцікавіших постатей візантійської історії. Шістде¬
сятирічний чоловік із бурхливим минулим, вибрики й амурні пригоди якого
служили темою нескінченних пересудів, він відзначався освіченістю, дотеп¬
ністю, красномовністю, безстрашністю, незалежною поведінкою, відкритою
опозицією до імператора. Тому Мануїл постійно підозрював двоюрідного бра¬
та в зазіханні на імператорську корону. І був недалеким від істини: Андро¬
ник жадав слави і влади. Він вів мандрівний спосіб життя, відвідуючи то
галицьких князів, то мусульманських правителів. До того ж Андроник воро¬
же ставився не лише до феодальної аристократії, але й до західноєвропейсь¬
ких тенденцій, репрезентованих Мануїлом. З іменем Андроника пов’язували
надії на повалення в Константинополі пролатинського регентства.
Розпочавши похід із Малої Азії, Андроник збільшував свої сили заго¬
нами невдоволених і навесні 1182 р. підійшов під Халкидон, де отаборився.
Нротосеваст Олексій намагався перекрити Босфор флотом із західних най¬
манців, проте командувач флотилією Андроник Контостефан перейшов
на бік узурпатора. Вибухнуло повстання в Константинополі, і Олексія, ув’яз¬
нили та осліпили, а в травні 1182 р. влаштували криваву різанину латиня¬
нам, які мешкали в столиці. Скориставшись ситуацією, Андроник вступив у
Константинополь.
Андроник спочатку виступив як захисник молодого імператора Олексія II,
засудивши його кривдників до страти, в тому числі імператрицю Марію,
вирок якій підписав молодий Олексій. Проте згодом, нібито йдучи назустріч
наполяганням духовенства і придворних, у вересні 1183 р. Андроника коро¬
нували на імператора, і він став співправителем свого опікуваного. А через
два місяці Олексія задушили підручні Андроника, утопивши труп у морі.
Заради династичної легітимності старий Андроник одружився з 13-річною
нареченою замордованого небожа, донькою Людовіка VII Агнесою-Анною.
Андроник прагнув оновити імперію, подолати зло і всемогутність арис¬
тократії, використовуючи лише силові методи. Хоча не підлягає сумніву,
що в провінціях його заходи спричинилися до поліпшення становища. Він
припинив спекуляцію державними посадами, на які стали обирати найздіб¬
ніших, а службовцям призначили велику платню, щоб зробити їх менш
піддатливим підкупам; безжально ліквідовувалися всі види корупції. Імпе¬
ратор поставив чиновників перед вибором: «Або припините чинити кривду,
або розпрощаєтеся з життям» (Нікіта Хоніат. Хроніка, с. 430]. Зловживання .
при стягуванні податків зменшилися, а отже, поліпшилися умови життя
населення, серед якого запанувала думка, що «хто дав кесареві те, що йому
належить, від того більше нічого не вимагатимуть; ніхто, як це бувало рані¬
ше, не здере останню сорочку з тіла, ніхто не замордує його до смерті. Як
чарівне заклинання, ім’я Андроника відлякувало ненаситних податківців»
[Нікіта Хоніат. Хроніка, с. 422].
Андроник заборонив також поширений звичай грабувати кораблі, що
зазнали трощі, вішаючи винних на щоглах пограбованих кораблів, т.зв. «бе¬
регового права». Усі ці позитивні заходи переросли в страхітливий терор.
Ганебні методи боротьби зруйнували підґрунтя для намагань Андроника вста-

Історія середніх віків
новити правопорядок. Заколотам і змовам не було кінця. Все жорстокіше
придушуючи їх, імператор здобував все нових і нових ворогів. Андроник
надаремно намагався повернути колесо історії назад. Знищення аристократії
шляхом масових страт водночас розхитувало основи всіх тодішніх візантій¬
ських збройних сил та обороноздатності. Його політика докорінних змін за¬
знала краху: антилатинницький курс поглибив вороже ставлення до Візантії
з боку західних сил; антиаристократичні заходи знесилили державу.
Перші загрози Візантії розпочали насуватися з угорсько-сербської те¬
риторії. Авторитет Мануїла забувся, і вже 1181р. угорський король Бела III
заволодів Далмацією, Сербією й округою Сирмії. Так само швидко були
втрачені здобутки виснажливої боротьби із сербами, бо Стефан Неманя
порвав із залежністю від Візантії. Бела III виступив як месник за вдову
Мануїла, а об’єднане угорсько-сербське військо вторглося у Візантію. Бел¬
град, Бранічево, Ниш і Софія були спустошені, навіть за б років учасники
Третього хрестового походу застали ці міста зруйнованими. Неманя, здобув¬
ши незалежність, розширив східні і південні кордони своєї держави кош¬
том території Візантії, поширив свою владу на Зету, яка під його правлін¬
ням злилася із Рашкою в одну державу.
В Азії спалахували часті повстання магнатів на чолі із сім’єю самих
Комнінів. Дійшло до того, що внучатий племінник Мануїла Ісаак Комнін
проголосив на Кіпрі власну державу, відділив цей острів від імперії і почав
карбувати власну монету.
Найважчого удару імперія зазнала від сицилійських норманів, які орга¬
нізували великий похід на Візантію. Надаремним виявився союз Андроника
із Саладином, який після падіння халіфату Фаггшмідів від 1171 р. правив
Єгиптом, а по смерті дамаського султана Нурадіна (помер 1174 p.), - також
і Сирією. Не вдалося імператорові зміцнити і позиції Візантії на Заході,
хоча він попри вороже ставлення до латинян відновив розірвані 1171 р.
стосунки з Венецією. Нормани в червні 1185 р. захопили Драч і рушили на
Фессалоніки. 6 серпня сухопутна
армія дісталася міста, а 15 серпня в
бухту увійшов і норманський флот.
Оборона Фессалонік була слабкою,
комендант міста виявився бездарою,
вислане зі столиці військо вчасно не
встигло, і 24 серпня друге місто ім¬
перії потрапило до рук норманів, які
жорстоко розправилися з мешкан¬
цями. Із Фессалонік частина норма¬
нів пішла на Серри, а інша рушила
на Константинополь, де атмосфера
терору ставала все гнітючішою.
Останній правитель із династії
Комнінів помер жахливою смертю:
імператора, якого ще кілька років	Храм	у	Фессалоніках

Лекція 1 7
Візантія наприкінці XI — XII ст.
і 1
тому вітали як рятівника імперії, під’южена юрба по-звірячому розшмату¬
вала на вулицях столиці.
Політика Комнінів у цілому сприяла зміцненню феодальних порядків.
Комнінам удалося досягнути певної консолідації державного апарату. Бо¬
рючись із тенденцією до роздробленості, вони, одначе, вели не назад, до
деспотичної держави сановної знаті, а до держави нового типу, де влада
мала належати феодальному роду, що спирався на власні вотчини і на сво¬
їх васалів-феодалів середньої руки. Комніни шукали підтримки також про¬
вінційних міст. Проте їхня діяльність не була радикальною, Комніни обме¬
жувалися напівзаходами, традиційні форми державної організації піддава¬
лися лише відносному оновленню. Політика Комнінів наштовхувалася на
опір різних соціальних верств, викликаний рядом причин. Прибічники ста¬
рої столичної знаті пробували відстояти традиційні форми централізованої
держави, але були настільки слабкими, що не змогли відважитися на щось
інше, ніж змови і замахи. Вища провінційна знать, навпаки, відстоювала
феодальну роздробленість. Ця складна боротьба відбувалася у край напру¬
женій зовнішньополітичній обстановці.
Комніни зробили багато для зміцнення Візантії. В ХП ст. імперія стала
однією з найсильніших держав Середземномор’я. Її могутність базувалася
на величезних імператорських помістях, на силі провінційних міст. Візан¬
тійська армія, сформована з розселених у державі рицарів і варварів, по¬
всюдно користувалася авторитетом, а флот успішно конкурував із норман¬
ським і венеціанським. Проте часи універсалістських монархій минули. Єв¬
ропа стояла напередодні народження національних держав. Політика Ма¬
нуїла, який мріяв про єдину імперію, єдину церкву і єдиного монарха, була
такою ж абсурдною реальністю, як політика його довічного суперника -
Фрідріха Барбароси. Особиста мужність Мануїла не компенсувала того, що
експансіоністські плани імператора підривали сили Візантійської імперії.
КРИЗА ІМПЕРІЇ. ЧЕТВЕРТИЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД
І ЗАХОПЛЕННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЯ
Проти Андроника виступив візантійський вельможа Ісаак Ангел. Анге-.
ли не належали до давніх, відомих аристократичних родів імперії. Своїм
вивищенням філадельфійський рід завдячує тому, що наймолодша дочка
Олексія І Феодора, йдучи за покликом серця, вийшла заміж за вродливого
юнака, яким був Константин Ангел. Ангели, вже тепер як родичі імпера¬
торського дому, відтоді здобули високі посади.
Ісаак II (1185 - 1195 pp.), онук Константина Ангела і багрянородної Фео-
дори, був антиподом деспотичного Андроника, тому пустив на самоплив
те, проти чого боровся його попередник. Уже ніхто не переймався, як при¬
боркати свавілля адміністрації; посади продавалися, хабарництво процвіта¬
ло, збирачі податків зловживали тощо. Про Ісаака II казали, що він продає
посади як городину на ринку [Нікіта Хоніат. Хроніка, с. 584]. Щоб покрити

Історія середніх віків
видатки на своє одруження, він наклав на провінції окремий податок. Імпе¬
рія для нього була приватною власністю.
Страх перед норманським нашестям, що спричинило повалення Андро¬
ника, виявився перебільшенням. Розгул, грабіжництво й епідемія деморалі¬
зували норманське військо. Олексій Врана завдав поразки норманам під Мо-
синополем, а 7 листопада 1185 р. остаточно розгромив їх під Димитрицею.
Це змусило норманську армію залишити Фессалоніки, Драч і Корфу. З ін¬
шим недругом Візантії, угорським королем Белою III, Ісаак Ангел уклав мир¬
ну угоду і ввів до свого роду його десятирічну доньку Маргариту. Врегулю¬
вання стосунків із норманами та уграми було важливим, оскільки наприкінці
1185 р. повстали болгари під проводом братів Петра та Асена, які висловили
претензії на певні маєтності як на пронію. Відмова візантійського уряду, оз¬
лоблення непосильними податками стали причиною повстання, що привело
до створення Другого Болгарського царства. За два сторіччя візантійського
панування в Болгарії і Македонії послабшав слов’янський чинник. У Фессалії
було чимало євреїв і вірменів, а в придунайських землях - куманів, валахів,
які брали активну участь у повстанні Петра та Асена.
Становище погіршувалося ситуацією всередині Візантії: висланий проти
повстанців Олексій Врана в Андріанополі одягнув багряницю, тобто проголо¬
сив себе імператором, і виступив проти Ісаака II. Проте в боях на підступах
до Константинополя він поліг, і влітку 1186 р. похід проти болгар очолив сам
імператор. Повстанців розпорошили, а Петро і Асен втекли за Дунай, повер¬
нувшись із сильною куманською армією, і бої розгорнулися з новою силою.
Тому в жовтні 1186 р. лише коштом великих втрат імператорові вдалося
відбити болгаро-куманські загони. Війна затягувалася, повсталих болгар під¬
тримав великий жупан Сербії Стефан Неманя. Тому Ісаак II припинив війну
в Болгарії і наполіг, щоб повсталі прислали йому заручником молодшого бра¬
та керівників - Калояна. Мирна угода озна¬
чала мовчазне визнання нового стану речей:
землі між Балканськими горами і Дунаєм
Візантія втратила. У відродженому Болгар¬
ському царстві заснували Тирновське архі-
єпископство, і з рук нового болгарського ар¬
хієпископа Асен прийняв корону в церкщ св.
Димитрія в Тирново.
У цей самий час на Сході сталася зна¬
менна подія: Гріб Господній знову опинився
в руках невірних. Султан Сгипту Саладин
1187 р. завоював Сирію, Палестину і 4 лип¬
ня в битві під Хаттином завдав ганебної
поразки латинським частинам, захопив у
полон короля Гг Лузіньянського та 2 жовт¬
ня завоював Єрусалим. Правителі західних
держав - Філіпп II Август, Фрідріх І Бар-
бароса та Річард І Лев’яче Серце вирішили
Святе місто Єрусалим

Лекція 1 7
Бізантія наприкінці XI — XII ст.
організувати Третій хрестовий похід (1189 - 1192 pp.), під час якого ворожі
Візантії сили надавали хрестоносцям усіляку підтримку. Сербія виступила
з пропозицією скласти Фрідріхові І ленну присягу та укласти з ним союз,
спрямований проти Візантії. У відповідь візантійський уряд знайшов собі
союзника в особі найгрізнішого противника хрестоносців Саладина. За уго¬
дою, візантійці зобов’язувалися перешкодити переходові німецьких хрес¬
тоносців. Це викликало велике напруження в стосунках між Константино¬
полем і німецьким імператором, який приступом узяв Фглгппополь, начебто
це було вороже місто. Наступним став Адріанополь, і Фрідріх рушив на
Константинополь. Своєму синові Генріхові він наказав підвести під мури
столиці флот. Тоді Ісаак поступився: в лютому 1190 р. він підписав в Адріа¬
нополі угоду, за якою німецький імператор отримував судна для переправи
на азійський берег, залишив у себе заручників, і йому було гарантовано, що
його війську постачатимуть провіант за низькими цінами.
Після смерті Фрідріха І Візантія повернула собі свободу дій на Балка¬
нах. Ісаак вирушив у похід проти болгар і сербів, які захопили значні тери¬
торії, здобувши міста від Скоп’є аж до Софії. Восени 1190 р. Неманя зазнав
поразки над річкою Моравою. За мирною угодою Сербія позбувалася недав¬
ніх завоювань, проте давніші з них спромоглася утримати за собою. Сам
факт укладення мирної угоди свідчив, що Візантія визнала незалежну
сербську державу. Угоду скріпили подружнім союзом між двома домами
правителів: другий син Немані Стефан одружився з небогою імператора
Євдокією й отримав високий титул севастократа. Перебіг війни з Болгарією
був менш вдалий. Організовний 1190 р. похід закінчився цілковитою пораз¬
кою: Тирново взяти не вдалося, а при відступі через болгарські перевали
візантійці були розбиті, сам імператор заледве уникнув смерті. 1194 р. вони
знову були розгромлені під Аркадіополем. Тоді імператор звернувся за до¬
помогою до свого тестя Бели III і разом із угорцями готувався до нового
походу проти болгар. Проте молодший брат Олексій позбавив його влади
(8 квітня 1195 р.) і наказав виколоти очі.
Олексій III (1195 - 1203 pp.) - типовий витвір доби занепаду. Бажаючи
наслідувати Комнінів, боягузливий, але жадібний до влади, він сам пере¬
йменував себе на Комніна, бо прізвище Ангел
звучало для нього не шляхетно. Переворот не
означав зміни політики: просто влада перейш¬
ла від однієї кліки столичної знаті до іншої.
Фінансова криза була настільки сильною, що
Олексію III довелося взяти дорогоцінний метал
із гробниць візантійських імператорів: це дало
70 кентинаріїв срібла і деяку кількість золота.
Своєрідними виявилися наслідки переворо¬
ту для стосунків Візантії з Сербією. Батько ви¬
даної заміж у Сербію принцеси Свдокії став ім¬
ператором, і до влади у Сербії прийшов його
зять севастократор Стефан. 25 березня 1196 р.
Монета Олексія III Ангела
і венеціанська монета

м®
Історія середніх віків
зістарілий Неманя зрікся престолу на користь Сте¬
фана і як чернець відійшов у сербський монастир у
Стпуденицг, а потім - на гору Афон, де уже давно
чернечий спосіб життя вів молодший його син Сава.
Проте безсилий візантійський уряд не зумів скори¬
статися відкритою перед ним нагодою, бо в Рашці і
Боснії вирішальний вплив здобули Римська церква
та її репрезентант Угорщина. Скривджений стар¬
ший син Немані Вукан, якому дісталася Зета, роз¬
почав боротьбу проти власного брата, сподіваючись
на допомогу Риму й Угорщини. На сприяння римсь¬
кої курії сподівався й Стефан, який навіть відштовх¬
нув від себе свою візантійську дружину. Одначе
Вукан його випередив і з допомогою угрів вигнав
свого брата, захопив владу, визнавши супрематію
папи та зверхництво Угорщини (1202 р.). Так само віддався під патронат
Угорщини (1203 р.) і запровадив римо-католицьке сповідання бан Боснії
Купин. Проте Стефан знову заволодів троном, скориставшись допомогою
болгар, а не візантійців.
Олексій III намагався покінчити з війною у Болгарії через мирні пере¬
говори. Однак поставлені болгарами вимоги були неприйнятні, і війна про¬
довжувалася. Під час походів 1195 і 1196 pp. болгари розбили візантійців, а
їхній командувач Ісаак Комнін потрапив у полон. У візантійців залишався
єдиний спосіб боротьби: підтримка опозиції у ворожій країні. Асен 1196 р.
впав жертвою боярської змови. Його вбивця, боярин Іванко, не зміг довго
втриматися в Тирново і поступився місцем Петрові, братові вбитого царя,
хоча той теж невдовзі (1197 р.) загинув насильницькою смертю. Іванко втік
у Константинополь, де був призначений намісником Філіппополя, а відтак -
воєначальником імперських військ, що воювали проти болгар. Але він швидко
порвав з імперією і заснував у Родопах власне кня¬
зівство. Ще одне князівство з’явилося в Македонії
на чолі з Добромиром Хорсом (Хризосом). Він доміг¬
ся визнання з боку Константинополя і взяв собі за
дружину родичку імператора. Згодом візантійці були
змушені воювати з ним і з Іванком, володіння якого
знову приєднали до імперії. А македонські землі
Добромира дісталися Болгарському царству, яке
очолив Калоян (1197 - 1207 pp.), колишній заручник
візантійців, брат Петра й Асена, завдяки якому й
почалося нове зміцнення слов’янської держави. Ста¬
раннями Калояна Болгарію визнав Рим. Якщо Асе¬
на коронував самопроголошений архієпископ Тир¬
ново, то Калоян, який визнав папську зверхність,
прийняв присланого папою Інокентієм III у Тирно¬
во кардинала, що 7 грудня 1204 р. висвятив болгар-
Цар Калоян
Св. Сава Сербський

ґгЬ <1
Лекція 17
Візантія наприкінці XI — XII ст.
8®Д
ського архієпископа Василія на примаса Болгарії, а наступного дня поклав
на голову Калояна королівську корону.
Проте найбільша небезпека нависла над імперією з боку Заходу. Клопо¬
ти розпочалися зі взаємин з імператором Генріхом VI, одруженим із наступ¬
ницею норманського трону Констанцією. По смерті Барбароси він став
спадкоємцем не лише батька, а й тестя Вільгельма II (помер 1189 p.). На
Різдво 1194 р. у Палермо Генріха увінчали короною короля Сицилії. Об’єд¬
нання ворожих держав означало смертельну небезпеку Візантії. Генріх, як
наступник Вільгельма, вимагав віддати завойовані норманами 1185 р. і втра¬
чені землі між Драчем і Фессалоніками, високих сплат, участі Візантії в
новому хрестовому поході, надання для цього бойових кораблів.
Після зміни 1195 р. візантійського правителя ситуація загострилася.
Одруживши брата Філіппа з дочкою Ісаака II Іриною, Генріх мав підстави
зазіхати на візантійський трон. Тепер Генріх видавав себе за месника
осліпленого Олексієм ПІ імператора, борця за відновлення справедливос¬
ті. Німецький імператор наполягав, щоб Візантія щорічно виплачувала
50 кентинаргів (1 кентинарій = 100 л) золота, погодившись, врешті, на
16 кентинаріїв (близько 523 кг золота). Олексій III наказав накласти на всі
провінції надзвичайний «німецький» податок. Проте згаданої суми зібра¬
ти не вдалося, і тоді уряд змушений був зривати дороге оздоблення з
імператорських могил у церкві св. Апостолів. Лише втручання папи вря¬
тувало Візантію. Реалізація німецьких планів світового панування загро¬
жувала послабленням і папству. Скасування «німецького» податку викли¬
кало у Візантії велику радість, а Олексій ПІ знову почав думати про сві¬
тову гегемонію. За прикладом великих Комнінів, він мріяв про дві сили в
християнському світі: світську і духовну, і з тією метою запропонував
папі союз. Проте смерть Генріха VI (1197 р.) відсунула загрозу від Візантії
лише на короткий час.
1198 р. папа Інокентій III направив грамоти із
закликом розпочати новий хрестовий похід проти
невірних, вирішальну роль в якому судилося віді¬
грати 89-літньому венеціанському дожеві Енріко
Дандоло. У квітні 1201 р. між ним і 6 представника¬
ми хрестоносців була укладена угода про надання
кораблів для перевезення 4,5 тис. вершників із кінь¬
ми, 9 тис. щитоносців і 20 тис. піхоти. Дандоло був
далекий від ідеалу хрестового походу, а прагнув
знищення Візантії. Купецька республіка змушена
була завжди перебувати насторожі: при зміні імпе¬
раторів доводилося звертатися за підтвердженням
колись здобутих привілеїв. Венеція не могла бути впевненою, що втримає
монопольне становище. Єдиною розв’язкою могло бути загарбання імперії. І
збіг деяких обставин лише сприяв реалізації цих планів.
Позаяк хрестоносці не спроможні були оплатити вартість транспорту¬
вання (85 тис. марок сріблом), то погодилися компенсувати суму, допомігши

Історія середніх віків
Венеції взяти місто Задар, яке належало
Угорщині. У листопаді 1202 р. християнське
місто здобули, не звертаючи уваги, що меш¬
канці виставили на мурах розп’яття.
Друге відхилення від маршруту походу
пов’язане з принцом Олексієм Ангелом, си¬
ном Ісаака. Він утік із в’язниці, де перебу¬
вав разом з осліпленим батьком. На Заході
принц марно добивався аудієнції в Інокен-
тія НІ і, зрештою, опинився при дворі німе¬
цького імператора Філіппа Швабського, який
вирішив підтримати свого шуряка. Внутріш¬
ні негаразди не дали йому змоги втрути¬
тися безпосередньо, але він вступив у кон¬
такт із хрестоносцями та Венецією і просив
допомогти Олексієві повернути престол. З
упевненістю щедрого претендента Олексій
обіцяв хрестоносцям і венеціанцям великі
Церква в Задарі	винагороди,	допомогу	в хрестових походах,
а папі - унію церков. Більшість хрестонос¬
ців прислухалися до закликів Дандоло і керівника хрестоносців Боніфація
Монфератського.
Ще в Задарі Олексій приєднався до хрестоносців, у травні 1203 р. на
Корфу підписали угоду про зміну напрямку хрестового походу, а вже
24 червня флот хрестоносців з’явився під Константинополем. Вони розбили
ланцюг, що перекривав вхід до Золотого Рогу, увірвалися до бухти. Одночасно
розпочався штурм із суші. Незважаючи на відчайдушній опір захисників,
столиця впала до ніг хрестоносців 17 липня 1203 р. Олексій III втік, прихопивши
скарбницю і коронні клейноди. Осліпленого Ісаака II відновили на троні, а
Олексій IV отримав корону співправителя. Хрестоносці ж отаборилися під
міськими мурами і, як венеціанці, вимагали негайно сплатити обіцяні суми.
Візантійці виплатили половину - 100 тис. срібних марок, на що пішли всі
гроші зі скарбниці та конфісковані скарби дружини Олексія III Євфросиніі
та її родичів. Проте виплатити другу половину боргу було важко. Ісаак нама¬
гався обкласти столичних жителів екстраординарним податком, але ті рішу¬
че противилися. Наприкінці січня 1204 р. спалахнуло повстання в Константи¬
нополі, Олексія вбили, а Ісаак II помер у в’язниці.
20 січня 1204 р. у храмі св. Софії скликали збори з обрання імператора.
У зборах брав участь історик Нікіта Хоніат, який був проти усунення Анге¬
лів, але їхня доля була вже вирішена. Як кандидата на престол знать вису¬
нула Олексія Дуку Мурчуфла. Народ же наполягав на кандидатурі Миколая
Канава, якого коронували у св. Софії, але без патріарха. Спочатку Мур-
чуфл погодився визнати Канава першим серед синклітиків, лише б той
відмовився від престолу. Проте у вирішальний момент прибічники покину¬
ли Канава, якого схопили. Мурчуфл прийшов до влади завдяки обіцянкам

Лекиія 17 Візантія наприкінці XI — XII ст.
звільнити місто від латинян. Олексій V
Дука був зятем Олексія III, чоловіком
Євдокїі, колишньої дружини сербського
короля Стефана. Він вирішив обкласти
податком тих, хто при Ангелах займав
вищі державні посади, при ньому почали
зміцнювати міські стіни. Проте ці заходи
виявилися безрезультатними. У березні
хрестоносці та венеціанці уклали під сті¬
нами візантійської столиці угоду про роз¬
поділ підкореної імперії та заснування в
Константинополі латинської держави.
9 квітня розпочався штурм столиці.
Мурчуфл втік, у Константинополі розго¬
рілася боротьба між претендентами на
трон - Феодором Дукою і Константи¬
ном Ласкарисом. Останній узяв верх, але
не встиг коронуватися. З мізерними (у по¬
рівнянні з греками) силами хрестоносці
13 квітня оволоділи Константинополем.
Співвідношення сил при облозі було 1 до 200.
Ніколи ще така жменька людей (ЗО тис.)
не завойовувала цього міста. Три дні вони грабували Константинополь. «Від
створення світу ще не брали такої великої здобичі в одному місті», - писав
історик хрестового походу Ж. Віллардуен [Падіння Константинополя, с. 52].
«Навіть ісмаїліти «людяні і стримані» порівняно з цими чоловіками, що
носять на плечах хрест Ісуса Христа», - згадує Хоніат [Хроніка, с. 761-762].
Увійшовши в азарт, п’яні хрестоносці змушували танцювати роздягнутих
жінок у храмах, не посоромилися ввести до церкви мулів і коней, щоб вивезти
награбоване майно.
У 70-ті pp. XIX ст. французький вчений П. Ріан склав цілу книгу описів
вивезених із Візантії скарбів під назвою «Священна константинопольська
здобич». Більшість творів мистецтва все-таки була знищена, бо хрестоносці
цінували лише вироби з металу. І лише небагатьом пам’яткам вдалося збе- >
регтись. Дандоло, наприклад, відправив у Венецію знамениту бронзову з
позолотою четвірку коней грецького скульптора Лісиппа часів Олександра
Македонського, що стояла на константинопольському іподромі, а зараз при¬
крашає венеціанський собор св. Марка.
Останні десятиріччя XII і початку XIII ст. були заповнені напруженою
соціально-політичною боротьбою. Кожна соціальна верства дбала лише про
свої інтереси. Імперія знаходилася в стані глибокої політичної кризи і не
змогла чинити опору хрестоносцям. Це і призвело до поразки 1204 р. і поді¬
лу Візантійської імперії.

Історія середніх віків
КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ
Друга половина XI - XII ст. були особливим етапом у розвитку візан¬
тійської культури. Його своєрідність пов’язувалася зі становленням феодаль¬
ного суспільства, піднесенням міст і міського життя, початком становлення
середньовічної візантійської народності. Все це внесло зміни у життя
візантійського суспільства. У першу чергу багатшим і насиченішим стає
міське життя. Але на відміну від Заходу у Візантії так і не склалося само¬
стійної «міської культури». Можна говорити лише про зміцнення «серед¬
ньої верстви» міського населення і його вплив на візантійську культуру
взагалі, в тому числі і на феодальну культуру.
Міське життя, порівняно з суворою простотою Македонської епохи, стало
веселішим, багатшим суто світськими розвагами і святами. Дешевшою і
доступнішою стала різнобарвна одежа, у побут увійшов поливаний і розма¬
льований посуд. Змінилося і міське будівництво. Будинок вже не відгород¬
жувався від вулиці, як раніше, він повертався до неї «обличчям». Відкри¬
тий простір, балкони і лоджі, тонкі колони і сила-силенна світла стали
характерними для будівель тієї епохи, як і легкі фіранки, що розділяли
внутрішнє приміщення.
Імператори теж покинули старий Великий палац і остаточно пересели¬
лися в заново побудований Влахернський, з його відкритими майданчика¬
ми, легкими галереями, світлими приміщеннями, багато декорованими кош¬
товними тканинами, прикрашеними сценами битв і полювання, прекрасни¬
ми садами і парками тощо. У будівництві широко застосовували тесаний
камінь, що прикрашався або чергувався з цегляною кладкою, легкими ар¬
ками, нішами, декоративними віконними оправами тощо. При спорудженні
церков також проявляються тенденції вдосконалення їх декору, що досяга¬
лося великою кількістю арок, колон, високими стрільчастими вікнами. Хоча
Візантія не знала нічого подібного готичним соборам, для її церковного бу¬
дівництва характерне намагання підкреслити вертикальні форми. Пропор¬
ції храмів стають стрункішими, витягнутими доверху. Покращене внутріш¬
нє освітлення дозволяло більше використовувати можливості фресок і
мозаїки.
Наприкінці XI ст. формуються й основні типи будівництва монастирів
як замкнутого комплексу будівель, оточених стінами, як правило, неправиль¬
ної форми. Складаються і принципи внутрішнього планування монастирів,
не лише як локальних центрів духовного життя, але і різноманітної госпо¬
дарської діяльності, з головною церквою, дрібними храмами і каплицями,
трапезною, чернечими гуртожитками, сховищами, майстернями, скрипто-
ріями, лікарнями тощо.
Серед візантійців широко розповсюдилися кінні і військові змагання
(Мануїл І запровадив рицарські турніри), гра у кінне поло, єдиноборства,
різноманітні ринкові видовища, гра в шашки. Візантійська знать вела лег¬
кий, відкритий спосіб життя, не подібний на сімейну замкнутість Македонсь¬
кої епохи. Багаті меценати утримували поетів, музикантів, танцюристів;

Лекція 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
при їхніх будинках існували свого роду «вчені гуртки». Ранньосередньо¬
вічна неписемність стала предметом нападок, а поети і письменники
висміювали її.
У формуванні самосвідомості візантійської народності значну роль віді¬
грала спільність грецької мови і середньовічної культури, що формувалася.
Візантійці-«ромеї» - стали відчувати себе греками, в яких було своє мину¬
ле - Македонська епоха, своя греко-візантійська культура. «Еллінство» в
глибоко християнській країні уже перестало розглядатися як синонім язич¬
ництва, воно стало синонімом достатньо широкої і позитивної культурної
спадкоємності зі світом еллінської античності.
Це більш глибоке звертання до ан¬
тичності було нерозривно пов’язане з
тими змінами, які відбувалися у візан¬
тійському суспільстві, з першими па¬
ростками раціоналізму, ідей відносної
свободи світських знань, відокремлен¬
ням філософії від богослов’я. Продов¬
жується розвиток вищої світської дер¬
жавної освіти. Найвідомішою фігурою
нової епохи в культурному розвитку
Візантії був Михаїл Пселл, який від-	ІІотир і патеиа
стоював самостійну цінність філософії
як засобу і джерела пізнання, здатність до нього самої людини. Формувало¬
ся інше ставлення до творчої особистості, самоповага, повага до знань вза¬
галі і терпимість, увага до чужої думки, інтерес до людської особистості, її
внутрішнього світу, елементи життєрадісного антропоцентричного сприй¬
няття навколишьного світу. Звідси більш творчий, свідомо-вибірковий
підхід до античної спадщини, перші спроби наукового, порівняльного ко¬
ментування античних текстів, їх критика (Євстафій Фессалонікський). Це
стосувалося не лише античних авторів, але й багатьох практичних сфер
знання. Візантійські юристи все більше спиралися на досвід, практику, скла¬
дали численні схолії, тлумачення до пам’яток права, фіксували своє сучас¬
не розуміння їх норм. У руслі цих же тенденцій знаходилося і широке
звертання до пам’яток античної літератури, грецького роману, сміливі,
переробки античних творів, поява численних наслідувань на зразок псевдо-
лукіанівського діалогу «Тимаріон». При бережливому ставленні до сюжету
розстановка смислових акцентів перетворювала античні твори на співзвуч¬
ні сучасному читачу. У ХП ст. з’явився цілий потік таких «вроджених»
античних романів, прозаїчних і поетичних.
Риси нового бачення, нового підходу обумовили еволюцію всіх жанрів.
Остаточно зникає агіографія, що втратила свою колишню пізнавальну зна¬
чимість. Дидактична, моральна тема витісняє всі інші. Падає колишня по¬
пулярність анналістики. Всесвітні хроніки набувають характеру шкільних
компендіумів. На перший план виходить «сучасна» історія. Уже знаменита
«Олексіада» Анни Комнін розпадається на серію оповідань, новел, що скла-

Історія середніх віків
дають опис правління Олексія І. З’являються перші твори, в основному
поетичні, «народною» мовою, іцо відображають процеси демократизації куль¬
тури з їх підкресленою дегероїзацією, увагою до «маленьких особистос¬
тей», їх турбот і переживань, скромних радостей життя.
Нові раціоналістичні тенденції не отримали у Візантії належного розвит¬
ку, оскільки не було достатнього соціального ґрунту. Учень Пселла Іоанн
Італ намагався прикласти логіку до богослов’я і пропагувати філософію і
логіку як засіб пізнання самого божества. Для XII ст. можна говорити не
про зміцнення раціоналізму, а лише про раціоналістичну критику офіційної
християнської концепції, інколи досить гострої. Необхідно відзначити ще
одну тенденцію - посилення християнського містицизму, проповіді Григо¬
рія Синаіта, який закликав до відчуженого споглядального життя як важ¬
ливого засобу пізнання божества. На щастя, містицизм не отримав розвит¬
ку. У середині ХП ст. ряд церковних діячів - диякон Сотирих, Никифор,
Никифор Василакі, ритор Миха'іл - виступили з раціоналістичною крити¬
кою молитви. У звертанні до Христа «Христе, Боже наш», вони вбачали
протиріччя, бо приносити в жертву - одне, а приймати - інше. Прибічники
Сотириха заперечували єдність Трійці і мислили, що рятувальна жертва
була принесена лише одному Богові - Отцю. Сотирих робив висновок, що і
Свхаристія приноситься лише Отцю, а не всій Трійці.
Проти Сотириха виступив Миколай Мефонський, відомий своїми тво¬
рами проти латинської єресі. Він підтверджував тезу про єдність Трійці, бо
якщо позбавити Бога-Сина честі приймати приносиму жертву, то зруйну¬
ється і принцип єдносущності. Миколай відстоював боголюдськість Христа:
він може одночасно і приносити жертву,
і приймати її. На соборах 1156 і 1157 pp.
Сотириха засудили.
Якщо дискусії візантійських богосло¬
вів ХП ст. зводилися, по суті, до пробле¬
ми співвідношення Бога-Отця і Бога-
Сина, то в суперечці з латинянами на
перший план висувалося питання про
місце Святого Духа в Трійці. Західна
церква оголосила догматом тезу про по¬
ходження Святого Духа не лише від„
Бога-Отця, а й від Бога-Сина (filioque).’
Візантійські богослови полемізували про¬
ти цього догмату. Проте Нікіта Маро-
неський, митрополит Фессалонік, у дру¬
гій половині ХП ст. відстоював західний
принцип filioque і намагався узгодити
його з вченням Іоанна Дамаскіна. На його
думку, структура Трійці відповідала три¬
членній ієрархії суспільства: цар - пол¬
ководець - воїн.
Нікіта Хоніат

Лекція 1 7
Візантія наприкінці XI — XII ст.
Серед світських письменників XII ст. слід відзначити Феодора Продома
(народився близько 1100 p.), який один із перших звернувся до жанру лю¬
бовного роману і розповів у «Роданфі і Досиклі» про пригоди розлучених
коханців.
Нікіта Хоніат (середина XII ст. - 1213 р.) написав збірник «Скарби пра¬
вослав’я.», що містить документи з історії церкви, і «Хроніку» - джерела з
історії XII ст. Він критикує становище, що склалося у Візантії, порівнюючи
її з гарною жінкою, яка дісталася безсоромним коханцям, що не турбують¬
ся про її велич і благородство, тому вона втрачає свою природну красоту і
починає використовувати розмаїті примочки і ліки.
Багато особливостей візантійської культури знайшли своє відображен¬
ня в мистецтві. Це епоха найвищого розквіту прикладного мистецтва, тех¬
ніки виготовлення емалі, гармонійного поєднання на виробах з коштовного
металу емалей і коштовностей (корона Константина IX Мономаха). Досяг¬
нення у виготовленні барвників використовувалися в мистецтві мозаїки,
фрескового живопису. Зменшення кубиків смальти, можливість викорис¬
тання напівтонів із зростанням освітленості приміщень - все це дозволило
забезпечити велику глибину емоційного впливу. У порівнянні з мистецтвом
Македонської епохи чітко проявляється тенденція до зменшення багатофі-
гурності композицій, розвантаженні фоном. Нові колоритні можливості до¬
зволили краще передавати портретні риси, характер і настрій персонажів.
Мозаїчні портрети імператорів XI - XII ст. передають не лише безсумнівні
риси, але й деякі штрихи характеру (Ірина й Іоанн з богоматір’ю, ХН ст.).
«Портрет» виступає на передній план. У Хосіос Лукас, наприклад, представ¬
лено 175 окремих зображень святих, сама система розміщення яких підко¬
рялася певному ритму (XI ст.).
У XII ст. уже немає зображень імператорів навколішки, які підносять
Христу модель збудованого ними храму. Комніновський аристократизм ви¬
явився і в тій вільній, возвеличеній «прилученості», з якою звичайно прав¬
ляча пара розміщувалася по обидва боки від
Христа або Богоматері. У мистецтві візантій¬
ської мініатюри також посилюється тяжіння
до портретних зображень, збагачених напів¬
тонами, з’являється історизований ініціал. Тому
візантійських рукопис являє собою єдність
тексту і елементів його декору.
Комнінівське мистецтво еволюціонізувало.
З одного боку, посилюється його підкреслений
аристократизм, що надавав живописній мане¬
рі рис сухості, які вели до посилення графіч¬
ної основи, з іншої - елементи умовності, вияв
безплотного начала, передача єдиного почут¬
тя, ліризм, такий характерний, наприклад, для
знаменитої ікони Володимирської богоматері,
виконаної як «Розлучення».
Христос

©
©
Історія середніх віків
Саме в цю епоху візантійське мистецтво набуває великого міжнародно¬
го значення. Досвід і досягнення візантійських архітекторів, довершеність
творців прикладного мистецтва і художників, мистецтво, що створило не
лише ліричний образ Отця небесного, але й суворого судді Вседержителя
(Пантпократпора), вражаючі прийоми інтимного поєднання земної і небес¬
ної влади, поєднання возвеличення і урочистості, - все це обумовило його
велику привабливу силу і вплив як на латинський живопис Заходу, так і
слов’янських країн і всього християнського Сходу. Візантійські майстри
прикрашали собор св. Марка у Венеції і в Чефалу (Сицилія), брали участь у
будівництві і оформленні внутрішнього оздоблення храмів і монастирів у
Сербії і на Русі (Софія Київська, Володимирський собор).
Це була епоха надзвичайно широких контактів, взаємовпливу культур,
подолання попередньої культурної відчуженості. Хоча можна сперечатися
про те, чи в XII ст. переважали тенденції контактів, а не схизми. Але без¬
сумнівним залишається факт, що епоха несла велику долю згуртованості
на основі релігії, православ’я і його ролі як консолідуючого масу населення
фактора, фактора консолідації візантійської народності. Четвертий хресто¬
вий похід підвів певну риску у розвитку уявлень про єдність християнсько¬
го світу. Він чітко продемонстрував, що для Заходу візантійці стали не
просто «схизматиками», а «єретиками», ще мерзеннішими і нечестивішими,
ніж іудеї. Навіть відродження інтересу до античної спадщини стало розгля¬
датися як додаткова ознака нечестивості.
Комнінівська епоха була складним періодом у духовному і культурному
розвитку Візантії. З одного боку, вона сприяла формуванню візантійської
самосвідомості. Багато що у боротьбу за збереження її існування і відро¬
дження внесло в неї свою лепту. Нове і більш широке звернення до антич¬
ної культури мало значення не лише для візантійської еліти. Джерела
новогрецької самосвідомості, як і зародження новогрецької літератури, роз¬
починаються з цієї епохи. У візантійському мистецтві також зміцнилися
деякі загальні риси світовідчуття і світобачення візантійців, своєрідні риси
візантійського індивідуалізму. Але Комніни своєю політикою закріпили зовсім
не прогресивні тенденції розвитку. Політика у духовній сфері відповідала
їх соціальній політиці. Не рахуючись з інтересами міст і міського населен¬
ня, Комніни також безжалісно душили паростки міської культури. Вони
сприяли тому, що монополія в розвитку візантійської культури була до
кінця її існування закріплена за церквою, духовенством. Не розмаїття ін¬
ших факторів, елементів політичної ідеології, політичного патріотизму, а
перш за все релігія, православ’я стали головним фактором єднання візан¬
тійської народності, а духовенство — головним носієм і хранителем куль¬
турного спадку.
Підсумком розвитку цієї епохи, її культурного життя було сприйняття
першого в історії «падіння» Константинополя і самого зникнення на певний
час Візантії як «заслуженого покарання», - ідея, якій судилося довге життя
і достатньо трагічна роль у наступній духовній історії Візантії.

Лекція 1 7 Візантія наприкінці XI — XII ст.
Питання для контролю:
- Охарактеризуйте заходи Олексія І Комніна зі зміцнення Візантійсь¬
кої імперії.
- Визначте основні напрямки зовнішньої політики Олексія І.
- З’ясуйте причини та хід Першого хрестового походу і роль в ньому
Візантії.
- Проаналізуйте відновлення експансії Візантії за Іоанна II Калояна.
- Опишіть відносини Мануїла І і німецьких імператорів.
- В чому полягали невдачі Комнінів?
- Дайте характеристику терористичного режиму Андроника Комніна.
- Визначте причини кризи імперії при Ангелах.
- Висвітліть хід Четвертого хрестового походу і падіння Константино¬
поля.
- В чому полягали особливості культурного розвитку Візантії при
Комнінах?

РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНА
LLEPKBA
Лекція
18
о суті, у кожній лекції при характеристиці джерел аналізу¬
валися або перераховувалися поряд зі світськими і церков¬
ні документи чи матеріали. Тому при викладі цієї теми ми
зупинимося лише на джерелах, що не згадувалися раніше і
стосуються безпосередньо історії церкви і папства в епоху раннього Серед¬
ньовіччя.
Основним джерелом є папські грамоти, так звані «апостолічні грамо¬
ти». У VIII ст. в папській канцелярії з’являється збірник булл «Щоденна
книга». Особливий інтерес викликають бреве (малі грамоти), які разом з
буллами розкривають усі сторони різноманітної діяльності папської курії.
Формування земельних володінь і територій поширення церковної
влади розкривають дарчі грамоти франкських королів Пипіна Коротко¬
го, Карла Великого, Людовіка Благочестивого (наприклад, «Пакт під¬
твердження»).
Відома фальшива грамота «Дар Константина», за якою римський імпе¬
ратор у IV ст. передав владу над Західною Римською імперією Римському
папі. Вона була виготовлена у VIII ст., а виявив фальшивку у XV ст. італій¬
ський гуманіст Лоренцо Валла.
Важливим джерелом з історії церкви були акти церковних соборів. До
VIII ст. вони були помісними і Вселенськими, а потім збиралися окремо по
країнах, тому описані в історії цих держав. Усі соборні послання і акти семи
Вселенських соборів дійшли до сьогодення.
Особливе значення мають пам’ятки канонічного права, що сформувало¬
ся із законодавства пап. Перший канонічний збірник склав чернець Діоні-
сій Малий у VI ст. під назвою «Діонісієве зібрання», в якому вмістив поста¬
нови і Східної, і Західної церкви.
У середині IX ст. був сфабрикований ще один документ - «Лжеісидоро-
ві декреталгг» (упорядник Ісидор Меркатор). Метою видання було звіль¬
нення франкських єпископів від світського суду. Проте папство визнало
фальшивку у 865 р.
Серед відомих збірників церковних канонів слід відзначити складені в
XI ст. у Німеччині - збірник Бурхарда Вормського, у Франції - Іви Шартр-
ського, в Італії - збірник кардинала Деусдедіта. А 1150 р. італійський чер-

Лекція 18
Ранньосередньовічна церква
і>?Д
нець Граціан склав великий збірник «Узгодження суперечливих канонів»,
який витіснив усі попередні зводи церковного права.
Розповідним джерелом є «Папська книга Римської церкви», що подає
не лише список пап, а фіксує їхню діяльність. Перша її частина доведена до
483 p., друга - до 682 p., а остання - до 891 р. У X - XI ст. у зв’язку з
падінням авторитету папства вона не велася, а з ХП ст. стала серією.
Історія папства відображена також у багатьох всесвітніх хроніках, у
церковних анналах і хроніках чернечих орденів.
І, нарешті, неоціненним джерелом з історії церкви є пам’ятки церков¬
ної архітектури, живопису і прикладного мистецтва.
ПОШИРЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЙОГО
У ДЕРЖАВНУ РЕЛІГІЮ
До IV ст. Римська імперія і її населення залишалися переважно язич¬
ницькими, а впродовж декількох наступних століть пізньоантичному і ран¬
ньосередньовічному суспільству довелося пережити надзвичайно важкий
процес духовного переродження: від двовір’я Європа переходила до хрис¬
тиянства, якому потрібно було пережити і епоху гонінь, і час утвердження
та поширення по всій території Римської імперії, а потім і інших сусідніх
державах. Поступово виникають провідні християнські центри у Римі, Ан¬
тіохії, Єрусалимі, Александры, які зберегли за собою провідні ролі, поряд із
Константинополем, і в наступні століття.
Не була єдиною одразу і християнська церква: серед християнських
проповідників і вчителів були величезні розходження щодо словесного ви¬
раження істини християнської віри. Велася тривала боротьба за внутріш-
ньоцерковну єдність. Серед духовенства утвердився погляд, що будь-який
відхід від прийнятого церковного вчення - найстрашніший гріх. З’явився
термін «єресь» (вільно обраний напрямок думки), оголошений найнебезпеч-
нішим злочином проти церкви. Одними заходами переконання виявилося
неможливо створити стійку ідеологію. Боротьба з різноманітними сектами
велася невпинно, але безуспішно: виникали все нові і нові єресі. Християн¬
ській церкві загрожували розпад і розвал. Єдиний порятунок вбачали у,
застосуванні сили держави. Укладення союзу з державою на початку IV ст.
для церкви стало невідкладним завданням.
Небагато історичних проблем так часто піддавалися дискусіям і так
суперечливо розв’язувалися, як проголошення християнства пануючою ре¬
лігією при Константині Великому (274 - 337 pp.) і, особливо, його особисте
ставлення до християнства. На думку одних, імператор був релігійно бай¬
дужим, інші вірять у його навернення і цим пояснюють великий поворот у
релігійній політиці Константина. Проте всі сходяться на думці, що вирішаль¬
ним чинником при прийнятті рішення для Константина стали політичні
мотиви. Коли в Римській імперії намітився перехід до централізованої ав¬
тократії, постало питання і про встановлення ідеологічної єдності.

>7‘
Історія середніх віків
Якщо вірити християнським переказам, то пере¬
творення християнства з релігії переслідуваної на па¬
нуючу було чудесною подією. У 312 р. володар схід¬
них областей Римської імперії Константин пішов вій¬
ною на правителя Італії Максенцгя. Напередодні ви¬
рішальної битви Бог нібито послав Константину зна¬
мення: раптово військо побачило на ясному небі сяю¬
чий знак хреста з написом «Цим переможеш». Тоді
імператор наказав виготовити хоругву із зображен¬
ням Хреста й монограмою Христового імені і під цим
знаменням отримав перемогу над ворогом поблизу
Мульвійського мосту.
Після цього 313 р. Константан і його співправитель
Ліциній, підкоривши своїй владі всю Римську імперію,
видали Міланський (Медіоланський) едикт, що нада¬
вав християнам рівні права з язичниками і всі¬
ма іншими релігіями держави. Переважна
більшість істориків Церкви, досить критично
ставлячись до згаданої вище легенди про «небес¬
не знамення», все ж зберегли у своїх працях
його елементи (М.О. Машкгн, В.Ф. Семенов,
М.Є. Штаєрман). Проте частина істориків вва¬
жають такі твердження суперечливими. Ще в
1891 р. О. Зеєк заявив, що Міланський едикт
видав не Константан, і виданий він був не в
Мілані, і взагалі не є едиктом, спираючись на
два джерела, що дійшли до нас. Лактанцій
(вихователь сина Константина) нічого не гово¬
рить про Міланський едикт, зате наводить роз¬
порядження про надання християнам рівно¬
прав’я, що було опубліковане в м. Нікомідія лише одним
Ліцинієм. У Євсевія Памфіла, коли він видрукував перше
видання своєї «Церковної історгі» в дев’яти книгах, де
розповідав про зустріч у Мілані, не було тексту Мілансь¬
кого едикту. Він з’явився лише у десятій книзі, що була
приєднана до його праці після війни, коли Ліциній зазнав
поразки, а Константан став одноосібним правителем.
Стає зрозумілим, що свідчення джерел про Мілансь¬
кий едикт дуже суперечливі. Припустимо, що Мілансь¬
кий едикт справді видали Константан і Ліциній, але чи
містив він щось нове? Бо 311 р. гонитель християн Гале-
рій видав закон про терпимість до християн, текст якого
зберігся у «Церковній історії» Євсевія. Тобто, якщо Мі¬
ланський едикт і був виданий, то він лише розвивав прин-
Галерій	ципи,	зазначені	в	законі	Галерія, який діяв по всій тери¬
Максенцій

Лекція 18 Ранньосередньовічна церква
торії Римської імперії і був підтриманий Максенцієм. Цим розвіюється ле¬
генда про боротьбу християнина Константина проти язичника Максенція і
чудесне знамення. Отже, як Максенцій не був 312 р. жорстоким гонителем
християн, так і Константин - всупереч Євсевію - не був ще християнським
правителем.
Хоча, безсумнівно, Константин надав християнській церкві деякі права,
поширивши на її священиків ті привілеї, якими користувались язичницькі
жерці (понтифіки). Особливі привілеї надавалися церкві в галузі судочин¬
ства: 318 р. єпископський суд визнавався рівносильним державному, а
321 р. арбітраж єпископа проголошувався безапеляційним і виконання його
вироків обов’язковим, а церкві надавалося право юридичної особи (і церква,
і клірики могли отримувати майно за заповітом).
Історично найважливішою ознакою христи¬
янізації Римської імперії за правління Констан¬
тина І стало скликання І Вселенського собору
в Нікеї (325 p.), який розпочав закладати дог¬
матичні і канонічні підвалини християнської
церкви (докладніше нижче). І хоча християн¬
ська церква уже не піддавалася гонінням на¬
віть у часи правління Юлгана Апостата, який Срібна монета Феодосія І
хотів повернути язичництво, християнство ще
тривалий час боролося за своє утвердження. І лише наприкінці IV ст., за
Феодосія І Великого (379 - 395 pp.), воно офіційно стає державною релігією.
Він у 394 р. видає ряд законів, за якими:
- єпископи не повинні підлягати цивільним судам;
- Великдень і неділі святкувати як дні відпочинку;
- християнам заборонялося одружуватися з євреями;
- християн заборонялося продавати як рабів;
- християнським жінкам і дітям заборонялося виступати в комедіях,
на сценах;
- жодному не дозволялося торгувати реліквіями мучеників;
- язичникам заборонялося під страхом смерті влаштовувати свята і
приносити жертви;
- злочинцям не дозволялося переховуватися у монастирях;
- єретикам заборонялося писати заповіти і передавати рухоме майно;
- стара римська релігія оголошувалася язичницьким забобоном;
- деякі представники духовенства мали виконувати відповідальні дер¬
жавні обов’язки тощо.
Таким чином, за правління Феодосія завершився процес християнізації
імперії. Державна релігія стає особливим правом, винятковим привілеєм
ортодоксальної церкви, тоді як інші релігії та віросповідання втрачають
навіть право на існування. За це церковні історики присвоїли Феодосію
титул Великого.

т
Історія середніх віків
ФОРМУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОГМАТИКИ.
ВСЕЛЕНСЬКІ СОБОРИ
У період раннього Середньовіччя сформувалося і християнське віровчення
у жорстокій боротьбі з єретичними рухами. Важливу роль у цьому процесі
відіграли Вселенські собори, що були покликані дати точне загальноцерков-
не визначення з основних питань християнського віровчення, істин віри
(догматики), правил церковної організації і дисципліни (канонів). Постанови
Вселенських соборів вважалися важливими і обов’язковими для всього
християнського світу. Саме започатковувалася традиція соборів з метою
закладання основ кафолічної, вселенсько-єдиної християнської церкви.
Крім того, значний вплив на формування основних догматів мала активна
діяльність Отців церкви, тобто вчителів і письменників, яких церква визна¬
ла найавторитетнішими тлумачами християнства. Вивчає їхній спадок
патристика (вчення Отців церкви і праці про Отців церкви).
Християнською догматикою за¬
ймалися провідні богослови IV - V
ст., яких часто називають «вселен¬
ськими вчителями». Це, в першу
чергу, східні Отці - Афанасій Алек-
сандргйський (293 - 373 pp.), великі
каппадокійці - Василій Великий (330
- 379 pp.), Григорій Богослов (331 -
394 pp.), Григорій Нісський (328 -
389 pp.) та Іоанн Золотоустий (347
- 407 pp.), а також західні: Амвро-
сій Медіоланський (337 - 397 pp.),
Августин Блаженний (354 - 430 pp.)
та інші. їхні творіння стали складо¬
вою Священного Передання, яке разом зі Святим Письмом (38 книг Старого
і 27 книг Нового Завіту) і склали християнське віровчення.
І Вселенський собор у складі 318 єпископів скликав у Нікеї (325 р.)
імператор Константин Великий для подолання єресі Арія і його послідов¬
ників. Арій у своїй головній праці «Фалія», або «Бенкет», навчав, що:
- існує лише один Бог, несотворений, вічний, без початку і без змін;*
- Він створив свого Сина; і з ним усе видиме і невидиме (у світі);
- Він (Син) не становить єства тієї самої природи, що й Отець, бо ко¬
лись був такий час, коли Сина Божого не було. Він не був перед тим,
як був сотворений. У протилежність до Отця, Син сотворений і не
вічний. Отже, Син має початок, тоді як Отець початку немає;
- Син Божий може змінювати свою природу і може піддаватися гріхо-
ві;
- Син лише подібний до Отця своєю природою (грецьк. - «Гомоіусіос»),
але не тієї самої природи (грецьк. - «Гомоусіос»), тобто не тотожний
Йому.
Богослови Василій Великий,
Іоанн Золотоустий і Григорій Назіанзін

Лекція 18
Ранньосередньовічна церква
Після 17 тижнів засідань собор виробив формулу, яку схвалили біль¬
шість єпископів, - про однакове єство Отця і Сина і засудив аріанство. Є
підстави припускати, що одним з авторів Символу віри був єпископ Кордо¬
ви Госій (Гарнак, Функ, Лебедев), а інші (Кірст, Шмеман, Послов, Карта¬
шов) запевняють, що початковий текст був написаний виключно грецькою
мовою і його склав єпископ Євсевій. Повний текст Символу віри вперше
зустрічається в листі Євсевія до своєї церкви і парафіян у Кесарії. Грець¬
кою, а пізніше латиною, цей текст урочисто виголосив перед Собором його
секретар, диякон, а згодом єпископ Гермоген.
Іншим важливим питанням собору було встановлення (і визначення)
дня святкування Великодня. Розходження у поглядах на це питання існу¬
вали у християнському середовищі з самого початку: на Сході імперії свят¬
кували Великдень одночасно з євреями, на 14-й день повного (небесного)
Місяця; на Заході - першої неділі після повного Місяця. Нікейський собор
заборонив святкувати Великдень в один день з євреями. Але після собору
виникла група людей, які й надалі святкували Пасху у день єврейських
свят. Вони отримали назву аудіни - від імені Аудія (сирійське - Удо) (298 -
370 pp.). Після довгих переслідувань вони зникли в середині VI ст.
Нікейський собор засудив також і мелетіанську єресь. Мелетій (297 - 374
pp.) був єпископом м. Лікополіс в Єгипті. Його прихильників звинувачували у
схильності до язичництва, принесенні жертв ідолам, фанатизмі. Вони отрима¬
ли назву «Церкви мучеників». Мелетій стояв на засаді, що не можна приймати
до церкви тих, хто відступив від віри під час масових переслідувань. Засудже¬
на собором «Церква мучеників» поступово зникла у середині V ст.
Окрім догматичних питань, на соборі прийнято 20 постанов канонічного
характеру (про порядок обрання і затвердження єпископів провінцій; про
надання вищої влади над західними єпископами Римському, над східними -
Антіохійському, над Єгиптом і Лівією - Александрійському тощо).
Постанови Нікейського собору були оголошені не лише від імені св. От¬
ців, але й від імператора Константина, що закріпило особливу роль візан¬
тійських імператорів у відносинах з церквою.
Незважаючи на одноголосне засудження Арія і його прибічників, після
собору вони зуміли залучити на свій бік державну владу вже в останні роки
правління Константина І і отримати перемогу над прибічниками Нікейського
оросу (віровизначення), які впродовж декількох десятиліть піддавалися го¬
нінням. Саме тому християнізація германських племен, що за часом збіглася
з цим періодом, відбулася у формі прийняття ними аріанства.
II Вселенський собор 381 р. у Константинополі зібрав 150 єпископів лише
зі Сходу, тому певний час не визнавався екуменічним на Заході. Він проде¬
монстрував торжество нікейського символу не лише над єрессю Арія, але й
над вченням Македонія, який виступав проти божественної природи Свя¬
того Духа, приймаючи його за створену Богом силу. На соборі було допов¬
нено і Нікейське віровизначення, яке й отримало назву Нгкейсько-Констан¬
тинопольське. У ньому дане коротке формулювання основних положень
тринітарного вчення. Згідно з догматом про Святу Трійцю, визнається іс¬

Історія середніх віків
тинним єдність природи Бога і одночасно його троїстість в іпостасях: Бог є
Отець, Син і Дух Святий. Іпостасі Трійці не є супідрядними одна одній.
Вони абсолютно рівні між собою, єдиносутні, незважаючи на ту різницю,
що Бог-Отець, ненароджений, є початком інших іпостасей - Сина, наро¬
дженого від Отця, і Святого Духа, який від Отця походить. Саме це вчення
про триіпостасність Бога відрізняє християнство від античного (філософсь¬
кого), іудейського і мусульманського монотеїзму.
На Константинопольському соборі були прийняті важливі канонічні рі¬
шення: встановлені правила прийняття в лоно церкви єретиків, які покаяли¬
ся; виділялися 5 східних округів з особливими церковними судовими інстан¬
ціями. І, нарешті, собор визначив місце Константинопольської кафедри в
ієрархії християнських єпископів, згідно з 3-м каноном, назвавши його дру¬
гим після римської, тобто «Константинополь - це новий Рим». Константино¬
польський єпископ ставав першим серед усіх східних.
Три наступні століття були пов’язані з христологі-
чною полемікою про природу (сутність) Ісуса Христа.
Причиною скликання імператором Феодосієм II (408 -
450 pp.) III Вселенського собору в Ефесі (431 р.) було
вчення Константинопольського патріарха Несторія,
який відкидав божественну і визнавав людську при¬
роду Христа, а Діву Марію вважав не Богородицею, а
Христородицею. Предметом соборних дискусій стали
«Три послання Кирила до Несторія». У результаті
жорстких обговорень собор засудив вчення Несторія і
визнав ідеальну рівновагу природ у Боголюдині (що
отримало остаточне визначення в догматичних поста¬
новах IV Вселенського собору).
Проте засудження несторіанства на соборі і ски¬
нення Несторія не привело до зникнення його послідов¬
ників. Вони заснували свою несторіанську церкву і
розпочали місіонерську діяльність у Персії, а потім у
Китаї, Монголії. Індії. Тому у військах Чингізхана і
Батия було багато християн-несторіанів, що поясню¬
вало прихильне ставлення монголо-татарських заво¬
йовників до церкви і церковних споруд під час нашес¬
тя на Київську Русь. А Ефеський собор увійшов в іс¬
торію перш за все тим, що проголосив догмат про Пре¬
святу Богородицю.
Найбільш представницьким був IV Вселенський
собор, скликаний імператором Маркіяном (450 - 457
pp.) у Халкидоні 451 р. (на деяких засіданнях брали
участь до 650 єпископів, а рішення собору підписали
452 особи). Обговорювалося вчення архімандрита одного з константинополь¬
ських монастирів Євтихгя, який на відміну від Несторія	впав	у	іншу	край¬
ність, відкидаючи людську природу Христа, думаючи,	що все	в	ньому	було
Імператор
Феодосій II
Кирило
Александрійський

Лекція 18
Ранньосередньовічна церква
поглинено божественною іпостассю. Прибічники Євтихія отримали назву
монофізити (monos - один; fisos - природа: одна природа), які й після засу¬
дження собором поширили свої ідеї в Сирії, Єгипті, Вірменії. З огляду на
впертість несторіан і монофізитів собор прийняв особливий догмат «Про дві
суті в єдиній Особі Господа нашого Ісуса Христа», в якому викладені ос¬
нови христологічного вчення Отців церкви. Це був догмат про дві сутності
Христа, невід’ємні одна від одної і водночас окремі, не злиті воєдино. Таке
формулювання стало чимось середнім між монофізитством і несторіанст-
вом. Відтак і спасіння можливе лише за умови, що Спаситель був одночасно
як довершеним божеством, так і довершеною людиною.
Затвердження цього віровизначен-
ня було кульмінацією собору. Проте не
всі єпископи прийняли цей орос, близь¬
ко 150 ієрархів не підписали його.
Тому собор прийняв відповідні поста¬
нови про покарання мирян і кліриків,
які не визнавали віровизначення со¬
бору (позбавлення сану, відлучення від
церкви та інше). Серед ЗО канонів Хал-
кидонського собору - ряд рішень ад¬
міністративного і дисциплінарного ха¬
рактеру: про кордони Антіохійського і
Єрусалимського патріархатів, про під¬
порядкування ченців місцевому єпископу тощо. Але найвідомішим став 2Ь
канон собору, який, віддаючи папі почесну першість, встановлював повну
рівність єпископів Нового і Старого Риму. Це й стало початком того супер¬
ництва, якому в майбутньому судилося роз’єднати обидві церкви.
Проте Халкидон не уніфікував церковного життя у Візантії. Єгипет,
Сирія і Вірменія виступили проти халкидонського догмату. Відтоді впро¬
довж цілої епохи у візантійській історії суперечності між діофізитською
візантійською церквою і монофізитською церквою християнського Сходу
стали найболіснішими церковними і навіть політичними проблемами. Тому
візантійська влада шукала причини цього роз’єднання і можливості поно¬
вити церковну єдність.
Цій меті мав прислужитися V Вселенський собор, скликаний Юстиніа-
ном І у Константинополі 553 p., на якому засудили Три Розділи, тобто вчен¬
ня трьох священнослужителів - Феодора з Мопсуестгі (350 - 428 pp.), Фео-
дорита з Кіру (393 - 457 pp.) та Іви з Едеси (? - 457 pp.), писання яких і були
виставлені як первісна причина виникнення монофізитства. Але своєї без¬
посередньої мети цей собор не досягнув: монофізитів він ані переконав, ані
знищив. Вони продовжували існувати, як і раніше, в усіх сусідніх провінці¬
ях, й підточували єдність імперії.
Подальші пошуки єднання привели до появи нового єретичного вчення
монофелітів (monos - один; felimatos - воля), які хоча і визнавали дві при¬
роди Христа, але лише одну діючу в ньому божественну волю. Для бороть¬
Вселенський собор у Халкидоні

Історія середніх віків
би з монофелітами Константин IV Бородатий (668 - 685 pp.) скликав VI
Вселенський собор у Константинополі (680 - 681 pp.), який засудив монофе¬
літство і визнав поряд з двома досконалими природами Христа і дві волі
Спасителя (божественну і людську).
На V і VI Соборах велика увага приділялася не лише питанням внутріш-
ньоцерковного життя (встановлення ієрархії кафедр Східної церкви, обо¬
в’язків митрополитів скликати щорічні помісні собори тощо), але стосува¬
лися й мирян (відлучення від церкви за невідвідування богослужінь у З
святкові дні; визначення правил одруження; накладення епітимгг тим, хто
покаявся, та інше).
VII Вселенський собор скликали імператриця Ірина і її син Константин
VI (780 - 797 pp.) у Нікеї (787 p.). Він засудив єресь іконоборців, запровад¬
жену Левом III Ісавром (717 - 741 pp.), і завершив перший період іконобор¬
чого руху. Головним рішенням собору було проголошення догмату іконо-
вшанування. Згідно з ним, основою для вшанування ікон є Святе Передання
Церкви, а честь, яка віддається образу, бере початок від первообразу, і той,
хто поклоняється іконі, поклоняється іпостасі зображеного на ній. Серед 22
канонічних рішень собору найвідоміші правила, що забороняли симонію
(продаж і отримання церковних посад за гроші), відчуження церковного
майна монастирів, призначення на церковні посади мирян та інші.
Із завершенням Нікейського собору 787 р. історія з образами не закін¬
чилася (остаточно відновлено іконовшанування 843 p.). Проте Вселенські
собори більше не скликалися.
ВЧЕННЯ І ТАЇНСТВА ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ
Поряд із розробленням тринітарного і христологічного питань велику
увагу Отці церкви приділяли проблемі' відносин людини з Богом, в основі
якої лежить вчення про спасіння людини (сотергологія). Воно тісно пов’я¬
зане з християнським вченням про Всесвіт і світ, згідно з яким визнається,
що весь світ є творінням Божим, створеним ним за шість днів. Завершен¬
ням цього творіння і господарем створеного світу є людина, яка є праобра¬
зом і подобою Бога, складається з душі і тіла й наділена розумом та вільною
волею.
Біблійна розповідь про заборонений плід, коли Адам і Сва порушили
Божу заборону і посмакували від «дерева пізнання добра і зла», тобто проти¬
ставили свою вільну волю Божій волі, розкриває гріхопадіння людини («пе¬
рвородный гріх»). Наслідок цього гріха стало порушення світового порядку,
створеного початково, людина втратила своє безсмертя. З цього часу у світ
увійшло зло, яке у християнському віровченні розглядається як протилеж¬
ність створеному Богом, а як наслідок зло - явище випадкове. Матеріальний
світ (у тому числі і людське тіло), як створений Богом, сам по собі не є
породження зла; воно може виникнути у разі суперечності людини і волі
Божої - у моральному житті (гріх) і як фізичні страждання (хвороби, бід¬

Лекція 18
Ранньосередньовічна церква
ї?ї
ність). В останньому своєму прояві зло розглядається не як абсолютно нега¬
тивне для людини явище, а як божественне напущення, бо саме через фізич¬
ні страждання часто проходить шлях до морального очищення і спасіння.
У цьому християнство відрізняється від дуалістичних учень, що поши¬
рилися в пізній античності і середні віки (маніхейство, павликіанство, бого-
мільство, катари, вальденси тощо). Прибічники дуалізму рідко протистав¬
ляли добро і зло, які, на їхню думку, не можуть бути волевиявом або попу¬
щенням «Одного Творця і Промислителя світу», а отже, визнається існу¬
вання двох вищих начал, одне з яких творить добро, інше - зло. Наявність
зла у світі і людині адепти дуалістичних учень пояснювали матеріальною
природою всього сущого. При цьому матерія (на відміну від уявлень орто¬
доксального християнства) нерідко ототожнювалася з дияволом, не менш
могутнім, ніж сам Бог, від якого може походити лише добре.
Проте гріхопадіння, згідно з християнським віровченням, не є повним
розривом людини з Богом, а лише початком шляху до нового єднання з
Творцем, який любить своє творіння і турбується про нього. Цей шлях отри¬
мав назву «Домобудівництво спасіння людини», що історично поділявся на
два етапи. Перший - старозаповітний, коли зазнали невдачі спроби вказати
людству шлях до спасіння, коли Бог відправив до людей свого Сина. І тут
поєднуються сотеріологічні і христологічні уявлення християнства: Бог-Син
олюднився для того, щоб відкрити людству шлях до єднання з Богом. Згід¬
но з Євангелієм, Бог-Син, втілений у Христі, хресними муками спокутував
«первородний гріх», вказавши людству шлях спасіння і пошуку безсмертя.
Згідно з християнським віровченням, людина зусиллями своєї вільної волі
може навернутися до Бога і здобути вічне життя, якщо вона буде йти шля¬
хом «Домобудівництва». Наприкінці історії людства відбудеться Страшний
суд, після якого праведники повернуться в рай, а грішники будуть прире¬
чені на вічні страждання і потраплять у пекло.
Уже в IV ст. спостерігається, особливо на латинському Заході, зацікав¬
леність у розробці християнського вчення про спасіння. Наприклад, Авгус¬
тин Блаженний вступив у полеміку з ченцем Пелагієм (після 418 p.), який
заперечував вчення про первород¬
ний гріх людства і повне споді¬
вання християн на спасіння за
волею Божою. Пелагій вважав,
що людина, позбавлена вільної
волі, не може самостійно досяг¬
нути спасіння, оскільки після
гріхопадіння її воля спрямована
лише до зла і заслужити божест¬
венну благодать неможливо жод¬
ними зусиллями. На думку Ав¬
густина Блаженного, всезнаючий
Бог, завчасно знаючи, хто із
смертних користується дарами
Одежа і атрибути церковної влади

Історія середніх віків
його благодаті, одвічно обдарував нею одних і визначив їх до спасіння, а
всіх інших — до загибелі. Хоча вчення Пелагія (пелагіанство) і було оголо¬
шене єретичним, теорія Августина про напередвизначення також не була
прийнята церквою і відродилася лише згодом, а епоху Реформації.
Велика привабливість християнства полягала у проголошенні нової за¬
повіді - християнської любові. Саме в ній полягає запорука спасіння - «Бог
є любов», і тому вона з’явлена і, що надзвичайно важливо, подарована лю¬
дям у Сині Божому - Ісусі Христі. Новизна заповіді не у проголошенні
любові як такої, а в можливості виконання цієї заповіді шляхом поєднання
з Христом. Саме в цей час людина отримує в дар його любов, якою і запо¬
відано любити один одного. Таким чином, згідно з християнським віровчен¬
ням, досягти спасіння можливо лише «перебуваючи у Христі», що здійсню¬
ється прилученням (долученням) до Христа, поєднанням з ним через таїн¬
ства. А це відбувається в церкві.
Церква, за словами апостола
Павла, є «тіло Христове», тоді як
її глава - сам Христос. Як «тіло
Христове» церква - спільнота ві¬
руючих у Христа (кліру і мирян,
немічних і сильних, бідних і ба¬
гатих, щасливих і знедолених і
т.п.). Але в цьому «видимому тілі»
діє невидима Божа благодать, яка
походить від Святого Духа. Вона
передається віруючим через та¬
їнства - визначені церквою ви¬
димі священні дії. Найдавнішими
з них були хрещення (акт всту¬
пу в церкву і народження в ду¬
ховне життя) і причастя (євха¬
ристія). Євхаристія (достойна подяка) означає злиття, прилучення вірую¬
чих до Ісуса Христа і один до одного через споживання викупної жертви -
хліба і вина - «Тіла і крові Христової». Вона була встановлена самим Ісусом
Христом, згідно з християнським віровченням, на Таємній вечері, у четвер,
ввечері напередодні його хресних страждань, коли Христос знаходився з
дванадцятьма апостолами: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблаго¬
словив, поламав, і дав Своїм учням, і сказав: «Прийміть, споживайте, це
тіло Моє». А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: «Пий¬
те з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається
на відпущення гріхів» [Мт; 26, 26-28].
Таїнство євхаристії є кульмінацією головної служби християнської цер¬
кви - літурггі (латинськ. - меса), коли церква приносить подячну молитовну
жертву Богу за гріхи всього людства. Проте в ході історичного розвитку
християнства у різних країнах утвердилися свої чини літургії (наприклад, у
православ’ї вони складаються з трьох частин: проскомідія (підготовка речо¬
Апостол Павло проповідує Євангеліє

Лекція 18 Ранньосередньовічна церква
вин для причастя у вівтарі), літургія оголошених і літургія вірних; католи¬
цька ж меса - лише з останньої.
Згодом до хрещення і євхаристії додалися ще 5 таїнств. Покаяння (спо¬
відь, позбавлення від духовних хвороб і гріхів) — обов’язковий атрибут релі¬
гійного життя ортодоксального християнина. У ранньому християнстві по¬
каяння носило публічний характер. Пізніше з’явилася таємна сповідь, зміст
якої священик повинен зберігати у таємниці.
Таїнство шлюбу теж є важливим моментом релігійного життя людини.
Духовний зміст цього таїнства полягає в тому, що на майбутнє подружжя
сходить Божа благодать, яка забезпечує нерозривний символічний союз,
заснований на любові, вірності і взаємодопомозі аж до смерті; освячує наро¬
дження і виховання дітей.
Таїнство миропомазання (отримання зміцнюючої благодаті) полягає у
помазанні миром (особливою ароматичною оливою, що складається із сумі¬
ші кількох запашних речовин). Вважається, що в цьому таїнстві (знак
хреста на різних частинах тіла) людині невидимо подаються дари Св. Духа,
за допомогою яких вона зміцнюється в духовному житті.
Таїнство священства (отримання благодаті на духовне виховання людей
молитвою, навчанням, здійсненням таїнств) здійснюється при посвяченні
людини у духовний сан шляхом рукоположения (хіротонії), у процесі якого
здійснюється покладання рук на голову тієї людини, яку висвячують. Вважа¬
ється, що в момент покладання рук єпископа на голову кандидата передаєть¬
ся Божа благодать, яка робить його посередником між Богом і людьми.
Таїнство оливоосвячення (соборування) здійснюється над хворою люди¬
ною і полягає у змащенні чола, щік, вуст, рук і грудей освяченою оливою,
що супроводжується читанням молитов. Духовний зміст цього таїнства, за
вченням церкви, полягає в тому, що хвора людина очищається від забутих
чи неусвідомлених гріхів і одержує Божу благодать, яка допомагає їй виду¬
жати духовно і фізично. Соборуванням це таїнство називається тому, що
його прийнято робити зібранням (собором) семи священиків, щоправда, за¬
раз це можуть бути і два, і навіть один священик.
З часом у віровчення, зміст і звершення таїнств були внесені зміни у
зв’язку з різними шляхами розвитку Західної і Східної церков, проте за¬
кладені у ранньому Середньовіччі основи продовжували зберігатися.
ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ ГЕРМАНСЬКИХ І КЕЛЬТСЬКИХ ПЛЕМЕН
ТА ЇХНЯ ЦЕРКОВНА ОРГАНІЗАЦІЯ IV - V СТ.
Як уже відзначалося, до кінця IV ст. християнство практично утвердило¬
ся в усіх провінціях Римської імперії і починає проникати на території сусід¬
ніх варварських племен, які все більше контактують з римлянами. Першими,
хто прийняв християнство, стали готи, завдяки зусиллям Вульфіли (383 p.),
вихідця з Каппадокії, який виріс у середовищі готів, переклав Біблію і літур¬
гію готською мовою і став першим перекладачем Святого Письма. Проте

©
Історія середніх віків
готи прийняли християнство у формі аріанства, що панувало на Сході імпе¬
рії, незважаючи на засудження І Вселенським собором. А у міру просування
вестготів на Захід поширювалося й аріанство. У V ст. від вестготів Іспанії
аріанство прийняли вандали і свеви, а в Галлії - бургунди. У 568 р. успадку¬
вали аріанство від остготів і лангобарди, які завоювали Італію.
Зате північніше маршрутів міграцій вест- і остготів все ж таки продов¬
жувало панувати ортодоксальне християнство, яке в 496 р. прийняв франк¬
ський король Хлодвіг зі своєю дружиною, сподіваючись таким чином вста¬
новити стосунки з завойованим галло-римським населенням. Згодом ця ж
причина привела до утвердження нікейського віросповідання у Південно-
Західній Свропі: на початку VI ст. у бургундів, 589 р. у вестготів, до кінця
VII ст. у лангобардів. У V ст. познайомилися з новою релігією й ірландці,
нападаючи на західне узбережжя Британії, бо саме з романізованих бритів
походив легендарний апостол Ірландії се. Патрик.
Оскільки християнізація варварів здійснювалася в основному зверху,
серед основної маси простолюдинів тривалий час продовжували існувати
язичницькі уявлення і образи. Часто і королі хрестилися, щоб набути по¬
кровительство сильнішого Бога і сильнішої християнської держави. Церква
ж намагалася асимілювати язичницькі уявлення, призвичаїти їх до хрис¬
тиянства, від чого народжувалося химерне поєднання християнської докт¬
рини і язичництва. Причому саме язичницькі свята, обряди і культи напов¬
нювалися християнським змістом. І саме перші впродовж усього Середньо¬
віччя безпосередньо впливали і на офіційне богослов’я.
Поширення християнства не означало, що воно оволоділо всіма терито¬
ріями. В основному вчення охопило міста імперії. До початку Середньовіччя
практично кожне римське місто мало єпископа. А жителі села, або пага,
починають означати язичників, тобто радапів, оскільки християнізація села
в Європі розтягнулася на століття.
Єпископ столиці римської провінції, метрополії, став називатися мит¬
рополитом. Він пропонував кандидатури на вакантні єпископські кафедри
своєї провінції і головував на провінційних синодах (соборах) духовенства.
А після перетворення християнства у державну релігію повноваження єпис¬
копів доповнювалися суто публічними функціями, які раніше виконувалися
органами державного і місцевого управління (у першу чергу, турбота про
соціально незахищені верстви). Авторитет єпископів продовжував зростати
ще більше, коли в V ст. імператори і приватні вельможі почали дарувати їм
землі і майно, зробивши їх найвпливовішими міськими посесорами. А коли
розпочалися варварські нащестя і криза муніципальної системи, єпископи_
фактично перетворилися у правителів міста.
Центром міста поступово стає собор, розвиваються культи місцевих
святих - патронів міста. Крім того, у новоутворених варварських королівст¬
вах єпископат став представництвом галло-римської аристократії, зосеред¬
женої у містах. А співробітництво королів з єпископатом став згодом одним
із факторів зміцнення германської державності, розширення її бази.
Церкві надавалися податкові імунітети, а у Франкському королівстві всім

Лекиія 18 Ранньосередньовічна церква
єпископам надавався і судовий імунітет (єпископ сам збирав податки на
своїх землях на користь держави і звершував суд).
З утворенням варварських королівств відбувався розрив попередніх цер¬
ковних зв’язків у межах римських провінцій, падала роль митрополитів, а
також провінційних синодів. Виникають так звані королівські церкви, що
об’єднували єпископат кожного королівства. За королями, як це було колись
за імператором, закріпилося право скликання церковних соборів і законодав¬
чого утвердження їхніх рішень. А найважливішою прерогативою правителів
була участь у виборі єпископів. З першої половини VII ст. Меровінги все
більше розглядають єпископів як своїх уповноважених на місцях. Проте зго¬
дом ситуація змінилася і в цьому процесі важливу роль відіграло папство.
СТАНОВЛЕННЯ ДОКТРИНИ ПАПСТВА
І СТВОРЕННЯ ПАТРИМОНІЮ СВ. ПЕТРА
Поряд з інститутом Вселенських соборів формується
інше уявлення про загальноцерковний авторитет: у разі
протиріч чи сумнівів слід звертатися до апостольсь¬
ких єпископських кафедр, які були засновані самими
апостолами Христа, і тому передбачалося, що їхні спад¬
коємці зберегли християнське віровчення в первоздан¬
ній чистоті. Головною з кафедр вважалася римська, за¬
снована «князем апостолів» Петром. До нього, згідно з
Євангелієм, були звернені слова Христа: «Ти - Петро
(з латинськ. - камінь - В.Б.), і на цьому камені Я ство¬
рю церкву Мою... І дам тобі ключі Царства Небесного, і
що пов’яжеш на землі, те буде пов’язано на небесах; і
що вирішиш на землі, те буде вирішено на небесах»
[Мт., 16, 18-19].
Обґрунтування загальноцерковного прима¬
ту (верховенства) кафедри апостола Петра
стало основним напрямком діяльності римсь¬
ких єпископів (пап - від латинськ. papas) у
IV - V ст. Найповніше цю доктрину обґрунту¬
вав папа Лев І Великий (440 - 461 pp.), який
розглядав єпископа Рима як повноправного
спадкоємця Петра, як його вікарія (намісни¬
ка) на Землі, що прийняв від Петра вищу вла¬
ду над церквою всього християнського світу і
ключі від Царства Небесного. Проте на Сході
першість римського єпископа визнавалася
лише формально. Спочатку до нього прирів¬
няли єпископів найбільших богословських
шкіл християнського світу - Александрії й
Христос вручає
Петру ключі
від Раю
Папа Лев І Великий

©
Історія середніх віків
Антіохії, а згодом і Константинополя - нової столиці імперії. Почесне місце
зайняла і давня Єрусалимська церква. А на Халкидонському соборі 451 р.
остаточно сформувалася пентпархія, тобто система п’яти вселенських патрі¬
архатів, кожний з яких управляв церквою певної частини християнського
світу. Римському же єпископу відводилася роль глави лише Західної церкви,
а зазіхання Лева Великого стати над Вселенськими соборами, які продовжу¬
вали залишатися вищим церковним авторитетом, були відкинуті.
А вже з V ст. провідну роль серед східних патріархатів став відігравати
Константинополь. Ми відзначили раніше 28 канон Халкидонського собору,
що встановив почесну першість у християнській церкві за Римом і за Кон¬
стантинополем. Значну підтримку отримували константинопольські патріар¬
хи і від імператорської влади. А Вселенські собори, що скликалися за
ініціативою імператорів і відбувалися під їхнім головуванням, стали важли¬
вим знаряддям здійснення імператорської влади над церквою, яка опини¬
лася під жорстким контролем держави, що активно втручалася навіть у
вирішення догматичних питань. Із цих відносин поступово формувався прин¬
цип цезаропапизму (пріоритету світської влади над церквою).
На Заході ж папство намагалося відстояти автономію духовенства, а
відповідно, і своєї влади. Цьому немало сприяло перенесення столиці імперії
з Рима, а згодом і падіння Західної Римської імперії. Наприкінці V ст. папа
Геласій І сформулював так звану теорію двох влад. Вона суворо розмежову¬
вала компетенцію світської і духовної влади, вважаючи безумовним злом
будь-яке втручання імперії в справи церкви. Так сформувався зовсім інший
принцип - папоцезаризму, хоча він почав реалізовуватися лише з XI ст.
А з кінця VI до початку VIII ст. влада папи обмежувалася лише римсь¬
кою церковною провінцією в Середній Італії. Наприклад, коли папа намагався
втрутитися в церковні справи вестготської Іспанії, у відповідь від єпископів
він почув: «Бог уже щодо цього просвітив короля». Поза Римом фіксува¬
лися і місцеві традиції в літургії і церковному праві. Папство спочатку, з
493 p., опинилося під владою аріан-готів, а з середини VI ст. - Візантії.
Вибори папи контролювалися візантійським імператором, а небажаних пап
очікувала або смерть, або позбавлення сану. Становище римської кафедри
особливо погіршилося з появою на півострові лангобардів-аріан, які постій¬
но загрожували Риму.
Хоча наприкінці VI ст. сталася подія, що в майбутньому підготувала
підкорення всіх церков Заходу Риму. Місіонерська діяльність ченця Авгус¬
тина, відправленого Григорієм І до англосаксів, дала свої результати: анг¬
лосаксонська церква наприкінці VII ст. стала першою церквою на північ від
Альп, що безпосередньо підкорилася Риму, засвоївши його звичаї і літур¬
гію. Символом цієї залежності був паллій (плат, що одягався на плечі), який
присилався з Рима предстоятелю церкви, названому архієпископом, тобто
вищим єпископом, який затверджувався на посаді і отримував повнова¬
ження безпосередньо від вікарія св. Петра.
Англосаксонські місіонери відіграли значну роль і на континенті, оскільки
підкорили свою місію папі, а також уклали союз з правлячою династією.

Лекиія 18 Ранньосередньовічна церква
Вони не лише заклали фундамент Римської церкви на континенті на північ
від Альп, але й сприяли зближенню папства з франкськими королями. Цей
союз був вигідний обом сторонам: папство хотіло використати франків для
боротьби з лангобардами і Візантією, а майордоми пап для остаточного утвер¬
дження своєї влади в королівстві. Пипін Короткий, перемігши 756 р. ланго¬
бардів, подарував папі землі в Середній Італії, заснувавши таким чином
світську державу пап - патримоній св. Петра, що повинно було гаранту¬
вати незалежність римського єпископа від світських правителів. У другій
половині VIII - IX ст. Папська область входила до складу держави Каро¬
лінгів, які захищали Апостольський престол.
Св. Боніфацій (754 p.), який започаткував реформу Франкської церкви,
а потім Каролінги добивалися уніфікації всього церковного життя, на основі
римських звичаїв. Карл Великий попросив у папи записи римської літургії,
церковного права, статут св. Бенедикта; був проредагований римський пе¬
реклад Біблії, створений в IV ст. св. Ієронімом. Саме з IX ст. Біблія Ієроніма
поступово стає Вульгатою, тобто загальновживаною. Імператор викоріню¬
вав усі локальні церковні традиції, а римські тексти тиражувалися і розси¬
лалися у всі кінці Каролінгської імперії; створювалися скрипторії, бібліоте¬
ки і школи. Саме з Карлом Великим пов’язано створення стійкої сітки па¬
рафій, що вело до християнізації села. Населення певної області прикріп¬
лялося до того чи іншого храму-парафії, якій воно повинно було вносити
десятину.
Усе це сформувало Римську церкву в Західній Європі. Лише мосараби
арабської Іспанії зберігали особливі традиції Вестготської церкви. Хоча
Римська церква Каролінгської імперії не повністю управлялася папами, бо
контролювалася імператором. А основні принципи церковної політики Ка¬
ролінгів сформувалися в процесі піднесення династії, починаючи з другої
половини VII ст. і завершуючи при Карлі Великому і Людовіку Благочести¬
вому.
Зміцнюючи центральну владу, Каролінги розставляли на єпископські
кафедри своїх прибічників, які складали їм васальну присягу. Іншою опо¬
рою імператорів стали монастирі (докладніше про них нижче), що підпо¬
рядковувалися їхній владі. Разом з тим Каролінги стали використовувати
інститут приватної церкви, що сформувався ще в VI - VII ст. завдяки
соціально-економічним і морально-релігійним факторам. Франкські вель¬
можі, гарантуючи особисте і родове благополуччя, у своїх володіннях за¬
сновували церкви і монастирі, зберігаючи владу над ними і їхнім майном.
Таким же чином діяли і самі Каролінги: на своїх доменіальних землях
вони засновували багато приватних монастирів, абати яких складали їм
васальну присягу. Згодом таку присягу зобов’язані були приносити всі мо¬
настирі королівства взамін на отримані від короля привілеї: безпека, патро¬
нат, незалежність від місцевих сенаторів і єпископів, податковий і судовий
імунітет тощо. А в першій половині IX ст. привілеї захисту і покровитель¬
ства були даровані всім єпископствам Каролінгської імперії. Тобто васаль-
но-ленні відносини були перенесені і на клір.

Історія середніх віків
Духовенство, пов язане васальними стосунками, зобов’язане було нести
службу своєму сюзерену. Каролінги вимагали від єпископів і абатів, в обмін
на пожалування земель і привілеїв, розміщувати у своїх володіннях воїнів-
васалів, які повинні були за наказом імператора з’являтися на чолі озброє¬
них загонів. Тому військо Каролінгів на 2/3, а інколи і на 3/4 складалося з
воїнів, присланих духовними васалами. Крім того, духовенство зобов’язане
було молитися за благополуччя держави, допомагати сюзерену порадами,
приймати у себе імператора з його почетом, платити різноманітні грошові
внески тощо. Військові, судові і адміністративні функції прелатів привели
до появи посади фогта (захисника) при духовенстві, який отримав функції
судді і командуючого війська прелата.
Таким чином, при Каролінгах формується система імперської церкви,
яка знайшла найповніший вияв у Німеччині X - XI ст. Обґрунтовуючи свою
владу над церквою, імператорська влада, розпочинаючи від Карла Велико¬
го, розвивала теорію сакральності сану правителя, практично ототожнюю¬
чи монарха зі священнослужителем. Це проявилося ще в акті помазання на
царство, яке вперше прийняв Пипін Короткий, як намісник Бога на землі.
Звідси монарх був захисником і одночасно керівником церкви, проповідни¬
ком і ревним захисником істинного християнства. Тому Каролінги користу¬
валися винятковим правом скликати загальноімперські синоди, особисто
втручатися у вирішення догматичних і канонічних проблем. А клір повинен
був лише молитися про процвітання правителя і держави. Священнослу¬
жителів церкви називали капеланами, і вони фактично виконували функції
бюрократичного апарату імперії. Офіційно ж в обов’язки капеланів входило
зберігання головної реліквії Франкського королівства - плаща св. Мартина
Турського, що називався латиною «сарра». Із числа капеланів і поповнюва¬
лися імперські єпископи і абати, особисто віддані імператорові. Так тривало
до реформ Боніфація.
РАННЄ ЧЕРНЕЦТВО.
ПОШИРЕННЯ СТАТУТУ СВ. БЕНЕДИКТА
Важливу і впливову роль у церковному і взагалі суспільному житті
середньовічного населення відіграло чернецтво (від грецьк. monachos ^ са¬
мотній) - одна із форм здійснення християнського аскетичного ідеалу. Ідея
чернецтва з’явилася в християнстві дуже рано. Вона походила від букваль¬
ного розуміння заклику Христа залишити все і йти за Ним до Царства
Небесного через спокуту, боротьбу і труднощі. Максималізм апостолів, особ¬
ливо Павла, хоч він і не закликав покинути спільноту людей, але вимагав
від учнів цілковитої самовідданості, став прикладом для перших неофітів,
які здійснювали цю ідею найрадикальнішим способом. Та з відходом апос¬
толів, формуванням церковної ієрархії і появою поміркованішого ідеалу
християнського життя виник дисонанс між вимогами Христа, які, як і рані¬
ше, проповідувалися в общинах, та досвідом повсякденного життя більшос¬

Лекиія 18 Ранньосередньовічна церква
ті членів общини. Ця невідповідність викликала неминучі тертя, які прояв¬
лялися різними способами. Одним з найпростіших розв’язань проблеми
формалізму церковного життя для тих, хто шукав глибшого богопізнання й
індивідуального богоспілкування, став аскетизм.
Грецьке слово аскеза (вправи) в античності означало духовну гімнасти¬
ку. У Новому Завіті відсутня будь-яка система християнської аскези, як і
відсутні в ньому ченці. Та й Ісус не вимагав від своїх послідовників без¬
шлюб’я, обмежень у харчуванні, сні чи одежі. Але аскеза, тобто омертвлян¬
ня плоті і плотських бажань, на перший погляд відповідала євангельському
ідеалові залишити все у цьому світі (Мт., 19, 29), угамувати і підкорити своє
тіло (1 Кор. 9, 27), бути досконалим (Мт. 5,48). Тим більше, що греко-римсь-
кий світ раннього християнства в особі стоїків, неоплатоніків і жерців чис¬
ленних східних культів, розумів
аскезу як єдиний засіб подолан¬
ня гріха і зла у матеріальному
світі. Іудаїзм тієї епохи посеред¬
ництвом назареїв, есегв й інших
аскетів також підтримував цей
ідеал. Усе це не могло не зроби¬
ти аскезу очевидним шляхом свя¬
тості і самоудосконалення. Але
якраз поняття самоудосконален¬
ня, що було нерозривною осно¬
вою будь-якої аскези, погано впи¬
сувалося в євангельські норми.
Таким чином, християнське чернецтво можна визначити як пристрасне
бажання досягнути досконалості найпростішим способом	-	відходом від	не¬
досконалості, хоча Ісус заповідав своїм учням набагато	складніший	шлях:
перемогти світ, залишаючись у ньому, а не покидаючи його. Проте ідеал
аскетичного життя вимагав свого втілення. У доконстантинівські часи аске¬
тизм, незважаючи на окремі несхвалення з боку офі¬
ційної ієрархії, був дуже популярний. Багато людей
пішло жити в пустелі і жили там, переховуючись від
гонінь або не бажаючи спілкуватися з нечестивим
світом, але організованого чернецтва ще не було.
Засновником християнського чернецтва вважа¬
ють Антонія Єгипетського (Великого) (кінець III -
початок IV ст.), який створив обитель у гірській пус¬
телі правого боку Нілу в Єгипті. Тут збиралися ана¬
хорети (з грецьк. - жителі пустелі - самітники). Учні
і спадкоємці Антонія продовжили справу свого на¬
ставника. Аскети, які до того жили в общинах, пори¬
вають з ними і покидають їх, поселяючись у пусте¬
лях. Вважається, що в IV ст. їх нараховувалося
понад 6 тис. Формуються дві форми чернецтва, що Антоній Великий

Історія середніх в
Монастир в Єгипті
існували впродовж усього Середньовіччя: єреміти (самітники), які жиі
далеко від людської спільноти; і монастирі - общини ченців, які живут:
певним статутом і підкоряються абату (настоятелю). Статут регламент]
порядок денний, побут і богослужіння в монастирі.
По суті, форма чернецтва стала своєрідною формою протесту щ
об’єднання церкви зі світом. Духовні настанови офіційної ієрархії щодо щ
няття ненаверненого суспільства і перевиховання його християнським в
вом призвели до того, що радикали тіка.т
суспільства, як раніше єврейські пророки. Е
строго і різко викривали офіційне христия
во і навіть церковну ієрархію. Один із за
них отців чернецтва Іоанн Кассіан (по
435 р.) повчав: «Монаху слід насампе
боятися жінок і єпископів». Так, чернецтві
ранньому етапі свого розвитку намагалося,
і дуже своєрідною формою, зберегти єі
гельські ідеали і принципи.
Значним кроком у розвитку чернецтва і
ла поява кіновітства, тобто організоваї
спільного чернечого життя. Цим, власне, і
вершився розвиток чернечого життя на С
(Єгипет, Палестина, Сирія). Найбільший в
у появу нової форми чернецтва вніс кол
ній солдат Пахомій, який у 20-х pp. IV ст. організує;
Південному Єгипті перший християнський монасту
Табенізі.
Так народилася концепція утворення ідеального xj
тиянського товариства на противагу церкві, охоплі
компромісами. Християни приходили сюди, щоб досі
особистого спасіння, оскільки спасіння нехристиян
жалося справою церкви і служителів, а особисте сп
ня розглядалося швидше як процес, а не як справа б
ственної благодаті. Таке чернече співжиття (як сп
життя) було доступне і жінкам, яким Пахомій засн^
2 окремі монастирі. До середини IV ст. в Єгипті вже і
вало приблизно 10 монастирів.
Велика заслуга у розвитку найдосконалішої фо
чернецтва належала Василію Великому, який склав 1
нечі правила, що спиралися на працю, молитву, чита
Письма, турботу про сиріт та інші види благодійні
Поряд з кіновітством продовжував розвиватися інд
дуальний анахоретизм, який часто мав дивовижні cj
ми: землеспальники, стовпники; ті, які паслися, тощо.
Стовпник Симеон малої слави набув Симеон Стовпник, який понад ЗО
Стиліт	ків	прожив	на	стовпі	поблизу	Антіохії.

Лекція 18 Ранньосередньовічна церква
На Заході аскетизм також був популярним, але вирізнявся, насамперед,
суворішим щоденним життям. Чернецтво поширювалося завдяки східному
впливу Афанасія Великого, а згодом - завдяки Ієроніму, Амвросію й Авгус¬
тину. Проте на Заході не було таких пустель, як у Єгипті. Крім цього, західні
ченці часто намагалися механічно переносити досвід своїх східних братів,
щоб зламати опір противників чернечо-аскетичного ідеалу. Все це і зумовило
більш практичний, а не споглядальний характер західного чернецтва.
Найдавніші монастирі на Заході були засновані в Аквітанії св. Мартином
Турським, хоча це швидше були колонії самітників. Інший тип монастиря
сформувався у Південно-Східній Галлії. Близько 400 р. поблизу Канн виник
монастир Лерин, який став центром цілої чернечої «республіки» по течії
Рони. Швидше за все саме тут започаткувався магістральний напрямок за¬
хідного чернецтва, яке набуло завершених форм у статуті Бенедикта Нур-
сгйського (близько 480 - 550 pp.). Він народився у видатній сім’ї, отримав
блискучу освіту, але «знехтував науковими знаннями», як пише його біограф
папа Григорій Великий, і втік від спокус цього світу у дику місцевість Суб’я-
ко. Там він поселився у недоступній печері, куди отримував мотузкою убогу
їжу. Незабаром слава про нього поширилася по всій окрузі, і місцеві ченці
вибрали його своїм настоятелем. У 530 р. він заснував у Монте-Касіно,
поблизу Неаполя, новий монастир, який швидко перетворився в релігійну і
навіть політичну фортецю свого часу. Тут Бенедикт написав свій відомий
устав - Regula, важливою особливістю якого була система обітниць, іцо ви¬
магала від ченців стійкості і дисципліни. Він розглядав монастир як замкне¬
ний і самостійний загін (schola) Христових воїнів, які неухильно підпорядко¬
вувалися настоятелеві. «Ми повинні заснувати загін божественної служби», -
писав Бенедикт. Через те і життя ченця передається у нього словом militare -
служити, і абат стає керівником, якому потрібно беззаперечно підкорятися.
Іншою важливою особливістю його уставу став зв’язок молитовного життя і
фізичної праці ченців. Принцип Бенедикта - ora et labora (молись і працюй) -
став центральною рушійною силою західного чернецтва.
Устав Бенедикта відрізнявся чіткістю, стислістю, визначеністю вимог і
виконуваністю навіть для середньої людини. У відповідності до нього, голов¬
на відмінність ченця від анахорета полягала в тому, що чернець не спасався
самітництвом. Він тільки служив рядовим воїном, який зобов’язаний був
підкорятися уставу, монастирському регламентові і абатові. Після зруйну»-
вання Монте-Касіно лангобардами приблизно в 585 р. його ченці втекли до
Рима, і устав Бенедикта, схвалений папою Римським, був взятий як взірець
упорядкування всіх західних монастирів, хоча його поширення в Європі
зайняло декілька століть.
Особливу роль у поширенні чернецтва відіграли ірландські (IV - VII ст.)
й англосаксонські місіонери (VIII - IX ст.), які відрізнялися високою освіче¬
ністю, містицизмом і місіонерським духом. Саме вони на тривалий час ста¬
ють ініціаторами всеможливих загальнодержавних реформ, інтенсивно впли¬
вають на масову свідомість і повсякденне життя церкви. Острівні місіонери
добивалися чистоти духовенства, вимагали від нього чернечої обітниці без¬
шлюбності (целібат). Під безпосереднім впливом англосаксонців клір поді¬

Історія середніх вікі
лився на регулярний, який живе общиною і за чернечим уставом, і секуляр-
ний, який виконує лише звичайні вимоги церковного права.
Чернецтво справляло винятково сильний вплив не лише на церковн
життя, але й на розвиток усього середньовічного суспільства, особливо на
Заході. Монастирі перетворилися в центри наукових знань, колиску освіти,
стали своєрідними бібліотеками і видавництвами духовної літератури. Зав¬
дяки місіонерській справі монастирів почав зростати авторитет церкви.
Монастирі ставали притулком для ізгоїв суспільства, для хворих і нужден¬
них. Ченці проводили велику благодійну роботу, лікували хворих, очищал
ліси, будували дороги, вирощували нові сорти рослин, займалися іншим
видами діяльності.
Проте з часом до монастирів вкрадаються явні і приховані форми гріха.
Варварські впливи, розруха, голод, епідемії, пограбування, відсутність на¬
лежного контролю приводять монастирі до занепаду. Про устав Бенедикта
Нурсійського або забули, або взагалі нічого не знали. Так, Троспійськи
собор у 909 р. вказував: «Мирські абати зі своїми жінками і дітьми, з їхнім
вояками і собаками займають келії ченців». Абати, займаючись світськи
управлінням, неминуче втягувалися в усі мирські відносини, а стан монас¬
тирів залишався жалюгідним.
На початку X ст. почалося відродження аскетизму і загальне піднесен¬
ня релігійності в Європі. Першим політичним рухом оновлення було засну¬
вання в 910 р. герцогом Вгльгельмом Благочестивим монастиря Клюні
Східній Франції. У своєму «заповіті» (або грамоті) абатові Бернону герцо
звільняв монастир від будь-якого контролю і робив його незалежним пі
заступництвом папи Римського. Саме цей заклад став ініціатором реформу¬
вання церковного життя.
А реформування чернечого життя проявилося в цей час і в інших фор¬
мах. Наприклад, герцог Ромуальд з Равенни, ставши ченцем, організува
поселення, що називалися пустелями, де запроваджували суровий аске¬
тизм: ченцям заборонялося спілкуватися навіть між собою, окрім як тільк
під час молитви. Найвідоміший Камальдольський монастир в Апеннінах да
назву всьому орденові, що існує до наших днів. Ще відомішим став рефор¬
матор Петро Даміані (1007 - 1072 pp.) з Равенни, який популяризував са¬
мокатування й інші форми аскетизму.
Таким чином, реформоване чернецтво стало виконавцем запоріті
Христа і поширювачем Євангелія серед язичницьких народів. За часі
Середньовіччя як на Сході, так і на Заході чернецтво було найактивнішо
просвітницькою і євангелізаційною силою.
ПАПСТВО І ЦЕРКВА В ДРУГІЙ ПОЛОВИШ ЕХ - СЕРЕДИНІ XI СТ.
З розпадом Каролінгської імперії посилилися центробіжні тенденції е
усій Західній Європі. Реальна влада все більше зосереджувалася в рука
знаті. До кінця XI ст. і папство опинилося під контролем італійських магнаті
і римської знаті, а імператорська корона стала свого роду розмінною моне-

Лекція 18 Ранньосередньовічна церква
тою у відносинах Рима з тими чи іншими аристократами Апеннінського пів¬
острова. Період з кінця IX до середини XI ст. називають темними століттями
в історії папства. За цей час папський престол обіймало більше 40 пап. Він
характеризувався глибоким занепадом папства, взаємними вбивствами, під¬
купами і використанням претендентами на папський престол найганебніших
політичних засобів. Згідно із середньовічними хроніками, написаними Мар¬
тином Пелонусом, папський престол обіймала навіть молода жінка, яка на¬
родила під час однієї церковної церемонії дитину. Найімовірніше, що ця істо¬
рія вигадана і неправдива, але її поява є симптоматичною.
Період від 904 р. до понтифікату Лева IX (1049 - 1054 pp.) дістав назву
«порнократт». Моральний занепад пап дійшов до межі - папу Іоанна XII
вважають найаморальнішим серед усіх понтифіків за всю історію церкви.
Говорили, що він ґвалтував жінок-паломниць безпосередньо в соборі св.
Петра і перетворив Ватикан у гніздо розпусти. Але якраз він утвердив ідею
про те, що в очах церкви влада залежить від посади, яку людина обіймає, а
не від самої людини. Його судження про справи віри часто були правильні,
але розпуста привела до загибелі.
Відновлення 962 р. імперії Оттоном Великим лише не набагато послаби¬
ло залежність пап від римських і італійських вельмож, а політика Оттона
III, який намагався відродити велич Рима як політичного і духовного центру
християнського світу, завершилася невдачею. Світогляд папства «темного
століття» провінціалізується, у ньому відсутня будь-яка цілісна політика у
відносинах із заельбськими церквами, світською владою і Візантією.
Невпорядкованість папського престолу тривала майже півтора століт¬
тя, поки понтифіком не став послідовний реформатор німець Лев IX, який
хотів повернути папству високий моральний авторитет і реформувати його.
Тому він змінив склад кардиналів. До цього кардиналами призначали єпис¬
копів, безпосередньо з близьких до Рима міст, які служили помічниками
папам і брали участь у їхньому обранні. Лев IX розпочав призначати на ці
посади здібних людей з усієї Західної церкви.
Лев IX часто відвідував західні єпархії, збирав помісні синоди, засуджу¬
вав симонію і незаконні шлюби священнослужителів, проводив реформи.
Папа брав участь у збройній боротьбі проти норманів, які з початку XI ст.
почали переселятися до Південної Італії, але у вирішальній битві, яку очо¬
лював він сам, перемогли нормани. Папа потрапив у полон і незабаром помер.*
Універсалістська політика Каролінгів зазнала краху після розпаду ім¬
перії, що негативно вплинуло на духовну і політичну єдність церкви. На¬
прикінці IX X ст. церква переживала глибоку кризу, чому сприяли також
і руйнівні набіги норманів, арабів і угорців.
Найгостріші форми криза церковного життя набула у Західно-Франк¬
ському королівстві, Лотарингії й Італії, де інтенсивні процеси феодалізації
привели до появи значної кількості політичних утворень, великого поши¬
рення «права приватної церкви». Повсюдною стала торгівля духовними
посадами, які відкривали шлях до великих феодальних володінь і значних
владних повноважень. Таку практику у церкві називали симонією (від єван¬
гельського персонажа Симона Волхва, який бажав купити «дари Святого

Історія середніх віків
Духа»), Зростання впливу мирян у церкві привело до поступового псування
моралі чернецтва і духовенства, до обмирянення церкви: і клірики, і навіть
ченці наслідували у побуті світських сенаторів, часто-густо заводили сім’ї і
конкубгни, передаючи церковне майно у спадок.
Дещо іншою була доля церкви у Східно-Франкському королівстві, де
процес феодалізації відбувався уповільненими темпами, і явища, характер¬
ні для західної-франкської й італійської церков, проявлялися тут менш
виразно. Занепад церковного життя виявився тут короткотерміновим. Ні¬
мецький імператор Оттон І, підкреслюючи спадковість своєї влади від Ка¬
ролінгів, бачив у церкві важливу опору влади і держави в цілому. До почат¬
ку XI ст. на німецьких землях формується система імперської церкви, про
яку йшла мова у попередніх лекціях.
Важливим завданням експансіоністської політики німецьких імперато¬
рів і створеної ними церкви стала християнізація сусідніх язичницьких
народів. У X ст. зусиллями німецьких місіонерів християнство утвердилося
в Угорщині, Чехії і Польщі, починається насильна християнізація слов’ян¬
ських племен межиріччя Ельби й Одеру. Тоді ж німецькі місіонери дали
імпульс поширенню християнства у Скандинавії.
Напруженими залишалися і стосунки між Західною і Східною церква¬
ми. А втручання Лева IX у справи Східної церкви були останньою краплею
і привели до схизми, чи розколу, церков 1054 р.
Таким чином, до початку II тисячоліття християнство утвердилося на
всій території Західної, Центральної і Східної Європи, за винятком лише
Прибалтики, а також частини Іспанії і Сицилії, захоплених арабами. Проте
успіхи християнства були підірвані «Великою схизмою» церков і остаточ¬
ним поділом, що продовжує існувати до сьогодні.
Питання для контролю:
- Як відбувався процес поширення християнства?
- Коли і як християнство стало державною релігією?
- Як відбувалося формування християнської догматики?
- З’ясуйте значення Вселенських соборів у боротьбі з єретичними ру¬
хами.
- Розкрийте суть християнського вчення про спасіння.
- Проаналізуйте таїнства християнської церкви.
- Визначте роль церкви у християнізації германських і кельтських
племен.
- Охарактеризуйте становлення доктрини папства і створення патри¬
монію св. Петра.
- Розкрийте особливості ранньохристиянського чернецтва.
- Яку роль відіграв Бенедикт Нурсійський у становленні чернецтва?
- Опишіть становище церкви і папства у другій половині IX - середині
XI ст.

ХРОНОЛОГІЧНА
ТАБЛИІІЯ
Додаток
1
58 - 51 pp. до н.е. - війни Юлія Цезаря в Галлії, Британії і Германії, «Запис¬
ки про галльську війну»
9 р. н.е. - поразка легіонів Бара у Тевтобурзькому лісі
43 р. - встановлення римського панування в Британії
Близько 98 р. - «Германія» Тацита
166 - 180 pp. - Маркоманська війна
226 - 644 pp. - правління Сасанідів в Ірані
269 р. - поразка готів при Наісусі
271 р. - втрата римлянами Дакії
284 - 305 pp. - правління імператора Діоклетіана
III - V ст. - рух багаудів - повстання в Галлії і Північній Іспанії
286 р. - перемога Максиміліана в Галлії над багаудами
293 р. - призначення Констанція і Галерія цезарями. Нова система управ¬
ління - тетрархія
304-305 pp. - едикти про заборону християнства
IV - VII ст. - масова міграція варварських племен - Велике переселення
народів
306 - 337 pp. - правління Константина І
311 р. - закон Ліцинія про терпимість до християн
313 р. - Міланський едикт про віротерпимість
316 р. - едикт про прикріплення куріалів до курій міст
317 р. - прикріплення майстрів монетної справи до колегії
325 р. - Перший Вселенський собор в Нікеї
330 р. - Константинополь - нова столиця імперії
332 р. - конституція Константина І про прикріплення колонів
351 - 361 pp. - правління Констанція
354 - 430 pp. - християнський богослов Аврелій Августин
361 - 363 pp. - правління Юліана Відступника. Спроба відновлення язичниц¬
тва
364 - 375 pp. - правління Валентиніана І
364 - 378 pp. - правління Валента
370 - ті pp. - вторгнення гуннів в Європу і розгром ними готів
375 р. - перехід готів через Дунай і розселення їх на території Імперії
376 р. - повстання готів проти Імперії
377 р. - поразка римських військ у битві з готами при Маркіанополі

Історія середніх віків
378 p., 9 серпня - розгром готами римлян у битві при Адріанополі. Загибель
імператора Валента
379 - 395 pp. - правління Феодосія І
381 р. - Другий Вселенський собор. Утвердження Нікейсько-Константино-
польського Символу віри
394 р. - остаточне утвердження християнства як державної релігії
395 р. - поділ Римської імперії на Західну і Східну
395 - 408	pp.	- правління	Аркадія
395 - 423	pp.	- правління	Гонорія
400 р. - повстання готів у Константинополі
406 - 442 pp. - вторгнення вандалів на територію Римської імперії
408 - 450 pp. - правління Феодосія II
410 р. - взяття і зруйнування Рима Аларихом
418 - 507 pp. - королівство вестготів у Південній Галлії
425 - 455	pp.	- правління	Валентиніана	III
429 - 435	pp.	- завоювання вандалами Північної Африки
431 р. - Третій Вселенський собор в Ефесі
436 р. - розгром Бургундського королівства гуннами
439 - 534 pp. - королівство вандалів у Північній Африці
449 р. - початок завоювання Британії англосаксами
Середина V ст. - початок VII ст. - утворення англосаксонських королівств
Середина V ст. - початок VIII ст. - королівство вестготів в Іспанії
451 р. - розгром гуннів у битві при Мауріаці (Каталунські поля)
451 р. - Четвертий Вселенський собор у Халкидоні
453 р. - смерть вождя гуннів Аттили і розпад держави гуннів
455 р. - поразка гуннів у «битві племен» на р. Недао
455 р. - захоплення і пограбування Рима вандалами
457 - 534 pp. - Бургундське королівство зі столицею в Ліоні
476 р. - падіння Західної Римської імперії. Виникнення держави Одоакра в
Італії
476 - 493 pp. - правління Одоакра в Італії
480 - 525 pp. - «останній римлянин» Северин Боецій
481 - 511 pp. - Хлодвіг, вождь і король франків
486 р. - битва при Суассоні, розгром римлян Північної Галлії салічними
франками. Заснування Франкського королівства
486 - 751	pp. -	династія Меровінгів у Франкському	королівстві
493 - 526	pp. -	Теодорих Остготський в Італії
493 - 555 pp. - Остготське королівство в Італії
496 р. - прийняття Хлодвігом і його дружиною християнства
Початок VI ст. - «Салічна правда»
507 р. - битва при Пуатьє, завоювання Південної	Галлії	салічними франками
518 - 527	pp. -	правління Юстина І у Візантії
527 - 565 pp. - правління Юстиніана І у Візантії
528 - 534 pp. - «Звід цивільного права» Юстиніана І
532 р. - повстання «Ніка» в Константинополі

Додаток І Хронологічна таблиця
532 - 537 pp. - побудова храму св. Софії в Константинополі
534 р. - завоювання франками Бургундського королівства
535 - 555 pp. - війна Візантії з остготами. Завоювання Остготського королів¬
ства
536 р. - відступлення остготської території Провансу франкам
540 - 562 pp. - війни Візантії з Іраном
541 - 552 pp. - правління Тотили, короля остготів
553 р. - П’ятий Вселенський собор
553 - 554 pp. - вторгнення в Італію франків і алеманів та їхній розгром
візантійськими військами
554 р. - військова експансія Візантії проти Вестготського королівства
554 p., 13 серпня - «Прагматична санкція» Юстиніана І
559 р. - напад слов’ян на Константинополь
561 - 584 pp. - Хільперик, король франків
560-ті pp. - утворення Аварського каганату на Середньому Дунаї
568 р. - завоювання лангобардами Північної Італії
568 - 774 pp. - королівство лангобардів в Італії
570 - 636 pp. - єпископ і письменник Ісидор Севільський
578 - 582 pp. - правління Тиверія І у Візантії
582 - 602 pp. - правління Маврикія у Візантії
584 р. - виникнення Равеннського екзархату
584, 586 pp. - напади слов’ян на Фессалоніки
585 р. - розгром свевів вестготами
590 - 604 pp. - Римський папа Григорій І Великий
Кінець VI - VII ст. - завоювання слов’янами Балканського півострова
594 - 602 pp. - військові експедиції Візантії проти слов’ян
597 р. - початок поширення християнства серед англосаксів
602 р. - повстання дунайських легіонів візантійської армії і населення Кон¬
стантинополя
610 - 641 pp. - правління Іраклія у Візантії
10 - 20-ті pp. VII ст. - військово-адміністративна реформа Іраклія. Виник¬
нення фем у Малій Азії
613 - 629 pp. - Хлотар П, король франків
626 р. - облога Константинополя об’єднаними силами слов’ян, арабів і персів.
641 - 668 pp. - правління Константа II у Візантії
649 р. - Латеранський церковний собор
658 р. - похід Константина II проти Склавінії
663 - 668 pp. - перебування візантійського імператорського двору в Італії
668 - 685 pp. - правління Константина IV Бородатого у Візантії
680 - 681 pp. - Шостий Вселенський собор
687 р. - об’єднання Франкського королівства Пипіном Геристальським, ма-
йордомом Австразії
711 - 714 pp. - завоювання Іспанії арабами
715 - 741 pp. - Карл Мартелл, майордом Франкського королівства
717 - 741 pp. - правління Лева III Ісавра у Візантії

Історія середніх віків
718 - 1492 pp. - період Реконкісти в Іспанії
718 р. - утворення королівства Астурія на Піренейському півострові
726 р. - офіційна підтримка Левом ПІ Ісавром іконоборства
726 - 843 pp. - іконоборчий рух у Візантії
730 p., 17 січня - законодавча відміна культу ікон у Візантії
731 р. - собор у Римі, що засудив іконоборство
732 р. - перемога франків над арабами при Пуатьє
740 р. - перемога візантійців над арабами у битві при Акроїні
741 - 768 pp. - Пипін Короткий, майордом, а з 751 - король франкської
держави
741 - 775 pp. - правління Константина V Копронима у Візантії
751 - 843 pp. - династія Каролінгів
754 р. - «безголовий» собор у Константинополі, що засудив іконовшанування
756 р. - утворення світської держави пап у Римі
756 р. - початок незалежного Кордовського емірату
768-814 pp. - правління короля франків Карла Великого (з 800 р. - імпера¬
тора)
772 - 804 pp. - війни Карла Великого з саксами
774 р. - завоювання Карлом Великим Лангобардського королівства
780 - 797 pp. - правління Константина VI у Візантії
787 р. - Сьомий Вселенський собор. Засудження іконоборства
788 - 803 pp. - франко-аварські війни
797 - 802 pp. - правління Ірини у Візантії
800 р. - коронування Карла Великого імператорською короною
814 - 820 pp. - правління франкського імператора Людовіка Благочестивого
815 р. - собор, який підтвердив рішення церковного зібрання 754 р. Початок
другого етапу іконоборчого руху у Візантії
820 - 823 pp. - повстання Фоми Слов’янина у Візантії
829 р. - об’єднання англосаксонських королівств при Екберті
841 - 867 pp. - правління Михаїла III у Візантії
843 р, березень - церковний собор у Константинополі. Відновлення іконо¬
вшанування
843 р. - Верденський договір. Поділ імперії Карла Великого
847 р. - Мерсенський капітулярій Карла Лисого
855 р. - розпад держави Лотаря. Утворення королівств Італія, Прованс і
Аквітанія
Сер. IX - 872 - республіка павликіан у Тефриці
867 - 1056 pp. - Македонська династія у Візантії
867 - 886 pp. - правління Василія І у Візантії
870 р. - початок заселення Ісландії норвежцями
871 - 899/900 pp. - правління Альфреда Великого в Англії
889 - 898 pp. - завоювання угорцями Придунайської території. Заснування
Угорського королівства
893 - 927 pp. - правління Симеона І у Болгарії
X - XI ст. - Клюнійський рух за реформу церковного життя

Додаток 1 Хронологічна таблиця
904 р. - пограбування арабами Фессалонік
911 р. - заснування Нормандського герцогства на півночі Франції
912 - 959 pp. - правління Константина VII Багрянородного у Візантії
919 - 1024 pp. - Саксонська династія в Німеччині
919 - 936 pp. - правління Генріха І Птахолова у Німеччині
929 р. - проголошення Кордовського халіфату
936 - 973 pp. - правління Оттона І, німецького короля, з 962 р. - імператора
955 р. - битва на p. Jlex, перемога Оттона І над угорцями
962 р. - заснування Германської Священної Римської імперії
969 - 976 pp. - правління Іоанна Цимісхія у Візантії
976 - 1025 pp. - правління Василія II Болгаробойця у Візантії
980-ті pp. - відкриття Гренландії і островів Північної Америки норвежцями
і ісландцями
983 р. - повстання полабських слов’ян проти німецьких феодалів
987 - 1328 pp. - династія Капетингів у Франції
997 - 1301 pp. - династія Арпадів в Угорщині
997 - 1038 pp. - правління Іштвана І Арпада в Угорщині
1017 - 1035 pp. - правління Кнута Данського
1018 р. - завоювання Першого Болгарського царства Візантією
1024 - 1125 pp. - Франконська (Салічна) династія в Німеччині
1030	1091 pp. - завоювання норманами Південної Італії і Сицилії
1033 р. - приєднання королівства Бургундія (Арелат) до Німеччини
1037 р. - утворення королівства Кастилія на Піренейському півострові
1039 - 1056 pp. - правління німецького імператора Генріха ПІ Чорного
1042 - 1066 pp. - правління Едуарда Сповідника в Англії
1054 р. - Велика схизма церков
1055 р. - взяття Багдада турками-сельджуками
1056 - 1106 pp. - правління німецького імператора Генріха IV
1057 - 1181 pp. - династія Комнінів у Візантії
1057 - 1059 pp. - правління Ісаака І Комніна у Візантії
1059 р. - Латеранський собор
1066 р. - завоювання Англії Вільгельмом Нормандським
1071 р. - поразка візантійської армії від турків-сельджуків при Манцикерті
1071 р. - взяття Барі, останнього візантійського укріплення в Південній
Італії, норманами
1073 - 1075 pp. - Саксонське повстання в Німеччині
1075 р. - декрет Григорія VII про відміну світської інвеститури
1077 - 1085 pp. - понтифікат Григорія VII Гільдебранда
1077 р. - «покаяння» Генріха IV перед папою в Каноссі
1081 - 1118 pp. - правління Олексія Комніна у Візантії
1085 р. - відвоювання іспанцями Толедо в арабів
1095 р. - Клермонський собор. Заклик папи Урбана II до хрестових походів
проти невірних
1096 - 1099 pp. - Перший хрестовий похід
1099 р. - взяття Єрусалима хрестоносцями

Історія середніх віків
1118 - 1143 pp. - правління Іоанна II Комніна
1122 р. - Вормський конкордат
1130 р. - утворення Сицилійського королівства норманів
1137 р. - об’єднання Каталонії і Арагона
1143 - 1180 pp. - правління Мануїла І Комніна у Візантії
1147 - 1149 pp. - Другий хрестовий похід
1183 - 1185 pp. - правління Андроника І Комніна у Візантії
1185 - 1195 pp. - правління Ісаака II Ангела у Візантії
1187 р. - визнання Візантією Другого Болгарського царства
1189 - 1192 pp. - Третій хрестовий похід
1195 - 1203 pp. - правління Олексія III Ангела
1202 - 1204 pp. - Четвертий хрестовий похід
1204 p., 12-13 квітня - взяття Константинополя хрестоносцями

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ
словник
Додаток
2
А
абак - лічильна дошка з поділками
абат - настоятель монастиря
абсолютизм - форма правління з необмеженою владою монарха
авари - кочові варварські племена
авсуріани - північноафриканські племена
агіографія - житія святих, вид церковно-історичної літератури
агоністики, або циркумцеліони - бродяги, учасники руху бідноти в Африці
IV -V ст.
агора (форум) - центральна площа міста
адскриптіг - приписні колони
аерикона - «податок на повітря» у Візантії
алани - іраномовні племена сарматського походження
алемани - західногерманські варварські племена
аліленгій - солідарна відповідальність візантійських общинників
аллод - вільновідчужувана земельна ділянка общинника
альдїі - напіввільне населення в лангобардів
альменда - угіддя, що перебували у спільному володінні общинників
альменінги - спільні земельні володіння шведських общинників
альтинг - загальноісландське віче
амвон - підвищення перед середньою частиною іконостаса в православному
храмі
анафема - церковне прокляття, відлучення від церкви
анахорети - самітники, жителі пустелі
англи - північногерманські варварські племена
аннали - щорічні записи найважливіших подій
аннона - щорічний поземельний натуральний податок, переважно зерном ■
анти - слов’янські племена, які проживали на схід від Дністра
антитринітаризм - єретичний рух, що не визнавав християнського дог¬
мата Трійці
антрустіон - королівський дружинник у франків
апори - селяни-орендарі у Візантії
арверни - приальпійські кельтські племена
арифмос - дароване державою право на поселення визначеного числа «плат¬
ників скарбниці» на приватній землі
аріанство - єретичний рух проти єдиносущності Бога-Отця і Бога-Сина
арли - військові вожді норманів

41(D)®
Історія середніх віків
армани - королівські управляючі в Норвегії
архієпископ - старший єпископ
архікапелан - духівник імператора, радник з церковних справ в імперії
Каролінгів
ас - римська мідна монета
аскеза — вправи, омертвляння плоті і плотських бажань
аскетизм - принцип відмови від усіх земних благ
ас-сакаліба - арабська назва слов’ян-рабів
астролябія - кутомірний прилад для геодезичних вимірювань
астури - племена Піренейського півострова
аудіни - прихильники єпископа Аудія
Б
багауди - учасники повстання колонів і рабів у Галлії та Іспанії
багряниця - довгий пурпуровий одяг візантійського імператора
базиліка - витягнута прямокутна споруда, розділена вподовж колонами на
3-5 частин
бан - титул правителя Боснії
баналітет - монополія феодала на помел зерна, випічку хліба, вичавку
винограду у своїх володіннях
барди - кельтські жерці, які зналися на поезії
баски - варварські піренейські племена іберійського походження
батави - варварські германські племена в дельті Рейну
бауер - німецький селянин
бегетргі - вільні селянські общини в Іспанії
бенефіціарій - одержувач бенефіція
бенефіцій - умовне пожиттєве земельне володіння
бербери - варварські племена Північної Африки
бітуриги - варварські кельтські племена
богомильство - єретичне вчення на Балканах
бокленд - королівські пожалування земельних володінь з імунітетними права¬
ми в Англії
бонди - місцеві селяни в Ісландії
бреве - мала папська грамота
бретвальд - старший серед семи англійських королівств
бретонці - західногерманські варварські племена
брити - варварські кельтські племена Британії
булла- папська грамота
бульчі - варварські кельтські племена
бург - укріплення, фортеця
бургунди - східногерманські варварські племена
В
ваксафолон - додатковий податок у Візантії
валет - зброєносець рицаря

Додаток 2 Термінологічний словник
4Ш
валі - губернатори арабських провінцій в Іспанії
вальвасори - васали великих італійських землевласників
вандали - варварські германські племена
вандалізм - навмисне знищення культурних цінностей
васали - люди, які вступали в особисті договірні відносини з великими зем¬
левласниками
василевс — титул візантійського імператора
василіки - управління державним майном у Візантії
ввйцла - система кормлінь у Норвегії, данина населення на користь короля
венети - спортивна організація у Візантії, що уособлювалася з синім або
блакитним кольором
вергельд - штраф за вбивство
вестготи - західні готські племена
вестфали - західносаксонські племена, які жили між Рейном і Везером
вікарій - намісник діоцеза; заступник або помічник архієрея в православній
церкві, священика - в католицькій
вікінги - морські вожді, яких на Русі називали варягами
віконт - віце-граф у Франції
віллани - поземельно залежні, але особисто вільні селяни
вільці - західнослов’янські племена
Вульгата - загальновживана Біблія Ієроніма
Г
honestiores (достойні) - стан почесних людей Римської імперії
humiliores (смиренні) - стан римського суспільства Пізньої імперії
гайда - ділянка землі англосаксів, близько 48-50 га
гебури - вільні, які отримували землю і інвентар за виконання панщини і
оброку в Англії
гезинди - королівські дружинники
гезити - англосаксонські королівські дружинники
гейзер - озеро з гарячою водою
гекзаметр - шестистопний віршований розмір
генікон - відомство розкладки із збору податків у Візантії
геніти - залежні англійські селяни в результаті пожалування бокленда
гепіди - східногерманські варварські племена
гептархія - період семикоролівства в Англії
геральдика - наука, яка вивчає герби
германці - група північних варварських племен, які жили на північ від
Альп і на схід від Рейну
герольд - охоронець проведення рицарських турнірів
глафорди - великі землевласники в Англії
глеомани - співці-музиканти в Англії
глосатори - правники, які коментували «Дігести» Юстиніана
глоси - помітки на полях рукописів
гомілгі - церковні проповіді

Історія середніх віків
готи - східногерманські варварські племена
графства - територіально-адміністративні одиниці в європейських країнах
грейтунги (вестготи) - західні готські племена
гуаграфи - правителі окремих областей Франкської держави
гундерт - сотня, територіальна одиниця у германських племен
гунни - кочові азійські племена
гуфи - селянські наділи в Німеччині
гьоти (йоти), або гаути (геати) - племена, які населяли південь Сканди¬
навії
д
даневгрке - данський вал
дани - племена, які населяли Південну Скандинавію і Ютландію
декретисти - церковні правники
денарій - грошова одиниця (1/10 г золота)
дефензор - захисник міста
децемпріми - відповідальні за податкові надходження в місті
джізно - подушний податок в Кордовському халіфаті
джунді - одержувачі ленів за несення військової служби в Кордовському
халіфаті
диплом - розпорядження чи пожалування монархів
диптихи - церковні книги
дієра - військовий корабель з двома рядами весел
дікератон - додатковий податок у Візантії
діоцез - адміністративно-територіальна одиниця
догматика - істини християнської віри
дож - титул правителя Венеції
домен - панська земля з садибою
домінат - форма автократичного правління
донатизм - єретичний рух, який прославляв «мучеників» за Христову віру
під час гонінь
донжон - багатоповерхова вежа замку
дромони - важкі трипалубні кораблі у Візантії
дронгарій флоту - командувач морських сил у Візантії
друїди - кельтські жерці
дукс - намісник провінції у Візантії
Е
евіонізм - вчення, що заперечувало божественність Христа
еделінги - родова знать у саксів
едикт - постанова імператорів
едуг - варварські кельтські племена, які жили між Луарою і Сеною
екзархат - форма правління, де цивільна і військова влади об’єднані в
одних руках
екзегетика - тлумачення богословських творів

Додаток 2 Термінологічний словник
екскомунгкація - виключення з церкви
ексцерпти - уривки з творів
елатикон - додатковий податок у Візантії
елдормен - представник родоплемінної знаті на зборах графств Англії
елевтери (георги) - вільні колони
емфітевзис - спадкова (і безстрокова) оренда землі
енком’ єнда - королівські пожалування землі в Іспанії
епарх - начальник міста
епіболе - надбавка, кругова порука за сусідів
епітемгг - повинності християн
епопти - складачі податкових списків у Візантії
ергастирп - ремісничі майстерні, в яких використовувалася рабська праця
ерли - родова знать англосаксів
Є
євхаристія - причастя, достойна подяка, прилучення до Христа через спо¬
живання викупної жертви - хліба і вина - «тіла і крові Христової»
єпископ - глава церковно-адміністративної території
єреміти - форма чернецтва, самітники, які живуть далеко від людської
спільноти
єресь - вчення, що заперечує догмати й організаційні форми пануючої церкви
/tv
жести - епічні поеми, пісні про діяння
жонглери - бродячі співці-музиканти
жупан - титул правителя Рашки
З
забор - металева гратчаста частина шолома
заджал (мелодія) - форма віршованої строфіки іспанських поетів
задруга - домашня община південних слов’ян
звичаі - грамоти, що фіксували розміри повинностей і врегульовували від¬
носини у сеньйорії
І
illustres (сяючі) - стан пізньоримського імператорського суспільства
ігумен - настоятель монастиря
ідальго (гідальго) - іспанська знать, власники, які служили королю
ідік - відомство для управління імператорським майном у Візантії
іконоборство - єретичний рух проти ікон у Візантії
імуніст - особа з імунною грамотою
імунітет - надання феодалам судових, податкових, адміністративних прав
без втручання влади
інвеститура - акт призначення і затвердження духовних осіб на посаді і в
сані з пожалуванням феоду

Історія середніх віків
інкастелламенто - озамкування в Західній Європі
інсигнгі - знаки королівської влади
інтерполяція - вставка
інфансони - середні феодали, безпосередньо васали короля в Іспанії
ісаври - малоазійські племена
іспола - оренда землі за половину врожаю у Візантії
К
clarissimi (найсвітліші) - стан пізньоримського імператорського суспільст¬
ва
кабальєро - рицарі, дрібні феодали в Іспанії
кабальєро-вільяно - вільні селяни, здатні утримувати бойового коня і спо¬
рядження
канон - 1) незначна фіксована плата власнику за оренду землі;
2) церковний статут, правила церковної організації і дисципліни
каноністи - служителі кафедральних соборів
кантабри - племена Піренейського півострова
канцелярії - відомства управління справами у Візантії
канцлер - секретар імператора, оберігач державної печатки в імперії Каро¬
лінгів
капелани - священнослужителі церкви
капітани - великі землевласники в Італії
капітулярій - законодавча постанова франкських королів
капнікон - подвірний податок з господаря у Візантії
картуляргг - збірники грамот
каталоги - списки військовозобов’язаних у Візантії
катафракта - важкоозброєна кіннота
катепано - підлеглий намісника провінції у Візантії
кватерніони - частина книги, яку потрібно було терміново переписати
кельти - варварські племена, яких греки називали галатами, а римляни -
галлами
кельтібери - галльські варварські племена
керли - вільні общинники в англів
кімври - кельтські племена, які наприкінці II ст. до н.е. нападали на Рим
кіновітство - організоване спільне чернече життя
кінонгі - дрібні тимчасові об’єднання груп ремісників у Візантії
класми - общинні землі, що переходили у власність держави
колони - спочатку вільні орендарі землі, а з часів Константина (332 р.) -
закріпачений стан
комендація (патронат) - віддача себе від покровительство інших
комет фінансів - управляючий фінансовими справами у Візантії
коми - поселення дрібних землевласників
комуни - таємні союзи міщан для боротьби з сеньйорами, члени яких по¬
в’язувалися присягою
кон - чотирикутник, частина орної землі в німецькому селі

Додаток 2
Термінологічний словник
4ШБ
конкордат
- договір імператорів з папами
консиліатори - правнича школа радників чи консультантів
консисторгй - державна рада у Візантії
контадо - сільськогосподарська округа італійських міст
конунг - племінний вождь у германських племен
коректор - контролер за місцевою адміністрацією
корпорації - об’єднання візантійських вільних ремісників за професіями
кортеси - станове представництво в Іспанії
коттери (котсетли) - наймити з невеликими земельними наділами в Англії
крипти - спеціальні поминальні приміщення у підвалах церков
кумани - тюркомовні варварські племена
кура - провінція в Кордовському халіфаті
курайш - мекканське плем’я
куратори - очільники міських регіонів
куратори - управляючі державними володіннями у Візантії
куріали - члени муніципальної ради
курія - помісний суд сеньйора
Л
лагман - військовий вождь і охоронець звичаїв в окрузі у германських
племен
лази - грузинські племена
лангобарди - східногерманські варварські племена
латифундія - велике земельне володіння
левки - спортивна організація у Візантії, що уособлювалася з білим кольо¬
ром
лейданг - військова повинність норвезьких селян
лендрман - посадова особа в Норвегії
лібелла - форма оренди землі в Італії, як правило, на 29 років за 1/3 чи
1/4 врожаю
лібеллярій - селянин-орендар в Італії
літи - напіввільне населення франків
літургія (меса) - головна служба християнської церкви
логофет - намісник провінції у Візантії
лютичі - західнослов’янські племена
М
магістр оффгцій - начальник імператорського палацу та його служби у
Візантії
майордоми - управляючі королівськими резиденціями, а згодом правителі
держави при «лінивих королях»
македонці - єресь, яка виступала проти божественної природи Святого Духа
макетни - північноафриканські племена
маллюс - народний суд франків
мамлюки (гулями) - раби-воїни в Кордовському халіфаті

41®
Історія середніх віків
манс - 1) селянський наділ у Франції; 2) двір із садибою селянина в Німеч¬
чині
манускрипт - рукописна книга
марка - 1) сільська сусідська община; 2) прикордонні області; 3) грошова
одиниця
маркграфи - управляючі марками
маркіз - маркграф у Франції
мегас дукс - командувач військово-морського флоту у Візантії
медієвістика - наука, що вивчає історію західноєвропейських країн серед¬
ньовічної епохи
менморт - право мертвої руки, посмертний побор зі спадку
мергель - мінеральні добрива
месадзон - перший міністр у Візантії
миропомазання - отримання зміцнюючої благодаті
митрополит - єпископ головного міста провінції
міліарісій - візантійська розмінна монета
міністеріали - нижчі рицарі
мінускул - тип книжкового письма
містгг - наймані робітники у Візантії
мітраїзм - релігійний культ бога Мітри, поширений в Малій Азії і Римсь¬
кій імперії
мітрокомія - візантійська сусідська община
модій - міра сипучих тіл (близько 250 л)
монастирі - общини ченців, які живуть за певним статутом
моноергетизм - релігійне вчення, що визнавало дві сутності Христа і лише
божественний елемент його діянь
монотеїзм - єдинобожжя
монофелітство - єретичне вчення, що визнавало дві суті, але одну волю
Христа
монофізитство - єретичне вчення, що визнавало лише божественну суть
Христа
мортити - селяни-орендарі у Візантії, які платили десятину
мосараби - християни, які засвоїли арабську мову
мувалади - іспано-римляни, які прийняли іслам
мувашшах - форма віршованої строфіки в любовній ліриці Іспанії
муніциті - міські общини
Н
назареі - давньоіудейська секта
негоціанти - заможні італійські купці
неофіти - нові прихильники релігії
несторіанство - єретичний рух, який вважав Марію людинородицею, при¬
меншуючи роль божественного первня в Христі
неф - витягнуте у довжину культове приміщення, відокремлене рядом ко¬
лон чи стовпів

Додаток 2 Термінологічний словник
ніктепарх - нічний начальник міста
новилгсгм - титул візантійських вельмож
номгсма - візантійська грошова одиниця
номоканон - пам’ятки канонічного права
номофілак - сторож законів
нормани - північні люди, жителі Скандинавії і Ютландії
нуммус - мідна розмінна римська монета
О
ободрити - західнослов’янські племена
оброк - натуральна чи грошова рента
одаль — орна земля великої сім’ї, яку не можна було відчужувати, в Швеції
ойкумена - заселена частина всесвіту
ойкуменізм — система поглядів, що давала права державі на всі території,
якими вона колись володіла
олдермен - старійшина англійської общини
оливоосвячення - соборування хворої людини
оммаж - обряд віддачі васала під покровительство сеньйора
орос - віровизначення
остфали - східносаксонські племена, які жили на схід від р. Везер
П
perfectissimi (найдосконаліші) - стан пізньоримського імператорського сус¬
пільства
паг - село
паж - юнак-дворянин, який при дворі феодала або короля готувався до
рицарського звання
палімпсест - очищений для повторного використання пергамент
паллій - плат, що одягався на плечі предстоятелям церкви
пангіперсевастос — титул візантійських вельмож
пансевастогіпертат - титул візантійських вельмож
панщина - відробіткова рента
папоцезаризм - принцип пріоритету церковної влади над світською
парики - присельники, залежні візантійські селяни, спадкові держателі
парламент - станове представництво в Англії
патарія - боротьба міланських міщан з архієпископом
патригасіанізм - вчення, що заперечувало самостійне існування Ісуса
Христа
патрикій - титул візантійських вельмож
патримоній - світська держава пап
патристика - вчення Отців церкви
патріарх - найвища духовна особа у православній церкві
патронат - покровительство
пекулій - маєток, виділений у прижиттєве користування членів сім’ї або
рабам

Історія середніх віків
пелагіанство - єретичне вчення, що відкидало догмат про гріховність роду
людського
пенні - англосаксонська срібна монета
пентархія - система п’яти вселенських патріархів
пергамент — матеріал для письма, виготовлений зі шкіри тварин
пілігрими - прочани, які йшли на поклоніння до «святих місць»
пікти - варварські кельтські племена Британії
плінфа - плоска цегла
покаяння - сповідь, позбавлення від духовних хвороб і гріхів
поліандрія - багатомужжя
поліптик (багатоаркушева книга) - інвентарний опис маєтку
понтифік - 1) римський жрець; 2) папа
посесори - дрібнопомісні землевласники у галло-римлян
практори - збирачі податків у Візантії
прасини - спортивна організація у Візантії, що уособлювалася з зеленим
кольором
презид - голова колегії; правитель провінції
прекарист - дрібний держатель
прекарій - переданий за проханням
прекарій даний - умовне держання, надане тому, хто його потребував
прекарій з винагородою - земельна ділянка з додатковою площею, отрима¬
ною від власника
прекарій повернений - отримана назад ділянка дрібним землевласником,
який потребував захисту чи допомоги, але не як власність, а триман¬
ня, обкладене повинностями
прелат - церковний сановник
пресвітер - священик
престимоній - умовне пожиттєве земельне володіння в Іспанії
преторій - колишній претор
префект Преторія - призначений імператором управляючий префекту¬
рою
префектура - адміністративно-територіальна одиниця Римської імперії
примат - верховенство
провінція - підлегла Риму територія
пронія - пожиттєве пожалування за службу податків з визначеної терито¬
рії з правом управління нею
проскомідія - підготовка речовин для причастя у вівтарі
протоновилісім - титул візантійських вельмож
протоновгиіісімгіпертат - титул візантійських вельмож
протосевастос - титул візантійських вельмож
протоспафарій - титул візантійських вельмож
пфальцграф - завідувач двірцевого господарства і адміністрації в імперії
Каролінгів

Додаток 2 Термінологічний словник
Р
respectabiles (найповажніші) — стан пізньоримського імператорського сус¬
пільства
радапи - язичники
рауми - племена, які населяли Західну Скандинавію
рахінбурги - заможні люди, які відігравали провідну роль у судових зборах
рашидун - халіф «правого шляху»
рейхстаг - збори найбільших світських і духовних феодалів Німеччини
Реконкіста - відвоювання іспано-християнськими державами територій,
зайнятих мусульманами
ректор - керівник провінції
релікварій - складень для священних речей
рельєф - спадкове мито васала сеньйору
рецепція - запозичення, відродження основ римського права
рики - племінні союзи в Норвегії
рикос-омбрес - вища іспанська знать, яка мала право вести війни незалеж¬
но від короля
рипуарські франки - прибережні племена басейну Рейну і Маасу
руггі - варварські германські племена
руни - писемні знаки
рунологія - наука про давні рунічні письмові знаки
русії - спортивна організація у Візантії, що уособлювалася з червоним або
рожевим кольором
рюги - племена, які населяли Норвегію
С
саги - прозаїчні, епічні оповіді ісландською мовою
сакси - західногерманські варварські племена
салічні франки - приморські племена
сарацини - араби, східняки
сармати - варварські племена
сарра - плащ св. Мартина Турського
свеви - північногерманські варварські племена
свеї (свіони, або свеони) - племена, які населяли Середню Швецію
севастогіпертат - титул візантійських вельмож
севастос - титул візантійських вельмож
сейм - станове представництво в Угорщині
секіра - бойова сокира середньовічного вершника
секрет - відомство візантійського державного управління
селіква - римська срібна монета
сеньйори - великі землевласники
сеньйорія (вотчина, манор) - феодальне помістя
серви - залежні селяни
сервілізм - рабська підлесливість
сикамбри - варварські германські племена Галлії

Історія середніх віків
симонія - продаж церковних посад
синетея - додатковий податок у Візантії
синкел - помічник патріарха
синкліт - сенат у Візантії
синона - примусова скупка хліба у візантійського населення, поземельний
натуральний податок
скабіни - постійні засідателі суду
скальд - давньоскандинавський поет-співець
скеат - англосаксонська срібна монета
скіпетр - символ світської влади
склавіни - візантійська назва слов’янських племен межиріччя Дністра, Ду¬
наю і Вісли
скопи - співці-дружинники в Англії
скоти - варварські кельтські племена Британії
скрамосакс - короткий меч у франків
скрелінги - назва місцевих жителів Північної Америки
скриби - середньовічні переписувачі
скрипторії - майстерні для пересування книг
славініг - племінні об’єднання слов’ян
сока - імунітетне право англійських феодалів
сокмен - селянин під владою лорда-імуніста в Англії
солемніг - право присвоєння феодалом усіх або частини податків у подат¬
ковому окрузі
солід - золота монета, вагою 4,3 г
сотеріологія - християнське вчення про спасіння людини
сотрапезники - наближені до франкського короля
стратіоти - військовозобов’язані візантійські селяни
субінфеодація - передача сеньйорами частини своїх земель васалам
супрематія - межі юрисдикції вищого церковного ієрарха
суффрагій - хабар посадовій особі у Візантії, від якої залежало призначен¬
ня на посаду
сфрагістика - наука, що вивчає печатки
сюзельман - посадова особа в Норвегії
Т
табуляцгі - приватні нотаріуси у Візантії
тагма - імператорська гвардія у Візантії
таїнства - визначені церквою видимі священні дії
талья - податок на користь феодала
тевтони - германські племена, які наприкінці II ст. до н.е. вторглися в
Італію
тени - військово-службова знать в Англії
тервінги (остготи) - східні готські племена
тинг - віче (народні збори) у германських племен
титули - 1) межові знаки з іменами власників; 2) почесні звання
топоси - загальні місця і вигадки у джерелах

Додаток 2 Термінологічний словник
трапезити - ювеліри і міняйли в Візантії
трахідромони - швидкісні кораблі у Візантії
треміс - англосаксонська золота монета
трибутаргі - категорія тяглих людей у галло-римлян
трифорій - вузька закрита ззовні галерея над боковими нефами в храмі
трієра - військовий корабель з трьома рядами весел
трьонди - племена, які населяли Західну Скандинавію
тунгін - голова народного суду в сотні
турмарх - помічник стратига
турніри - публічні змагання рицарів
тюринги - західногерманські варварські племена
У
угорці (мадяри) - кочові племена, які заснували державу у Подунав’ї
уітенагемот - рада англосаксонської знаті
унціал - давнє книжне письмо
Ф
факціі - спортивні організації, які відповідали за проведення змагань у
Візантії
фари - кровноспоріднені сім’ї германських племен
федерати ~ союзники римлян
феми - військово-адміністративні території Візантії, згідно з реформою
Іраклія
феод - умовне спадкове земельне володіння (у Німеччині - лен, Франції -
ф’єф)
філігрань - розпізнавальний водяний знак на папері
філіди - кельтські жерці в Ірландії, які зналися на поезії
фіни (саамі, лопарі) - племена, які населяли північні області Швеції і Норвегії
фіорд - морська затока в Скандинавії
фірд - вільне воєнне ополчення селян
фіск - імператорська скарбниця
фогт - захисник при духовенстві
фоліант - товста книга великого формату
фолкленд - народна земля в англосаксів, яку не можна було заповідати чи»
передавати по жіночій лінії
фолькмоте - збори графств в Англії
формарьяж - податок за укладання шлюбу з вільною людиною або сервом
іншого сеньйора
формули - зразки грамот
формуляри - збірники середньовічних зразків грамот
фракійці - варварські племена
франки - західногерманські племена межиріччя Рейну і Маасу
франциск - бойова сокира у франків
фризи - західногерманські варварські племена
фрилінги - вільні общинники у саксів

Історія середніх віків
фуа - клятва вірності васала сеньйору
фуерос - хартії вольностей іспанських міст
фунт - міра ваги (0,456 кг)
фюльки - невеликі області в Норвегії
X
хаджиб (візир) - головний міністр халіфату
хайги - племена, які населяли Норвегію
хакави - варварські германські племена Галлії
халіф - монарх у мусульманських країнах, який поєднував світську владу
з духовною
хандак - рів
харизма - вища сила благодаті
харистикій - дарування права приватній особі на отримання поборів, що
належали державі від монастиря
херади - адміністративні одиниці в Норвегії
херсири - вожді родових об’єднань у Норвегії
хірд - військова дружина
хіротонія - висвячення у духовний сан
хорди - племена, які населяли Норвегію
хоругва - священне полотнище в церкві, що використовується головним
чином у церковних урочистостях
хрещення - акт вступу в церкву і народження в духовне життя
хризма - зображення хреста з першими літерами Христа
хрисаргір - податок з неземлеробського населення Візантії
хрисовул - грамота візантійських імператорів
хруски - варварські германські племена
хутба - п’ятнична молитва в арабів
ц
цезаропапизм - принцип пріоритету світської влади над церквою
целібат - безшлюб’я духовенства
центенаргі - сотники, які очолювали територіально-адміністративні одиниці
Ш
шайр-рів (скір-герефа) - королівський чиновник, який очолював графство
шаталени - власники замків у Франції
шеваж - поголовний податок французьких сервів
шилінг - грошова одиниця
Ю
юти - північногерманські варварські племена
Я
ярми - дрібні незалежні князі Скандинавії

ГЕОГРАФІЧНІ
НАЗВИ
А
Аахен - столиця Каролінгської імперії
Аварик - місто в Аквітанії
Авіль - місто в Іспанії
Австразія - королівство, область на сході Галлії
Австрія - країна в Європі
Адана - місто в Кілікії
Адріанополь - місто у Фракії
Азія - частина світу
Айме - область причорноморського узбережжя
Акви Секстієві - римська колонія в Нарбонській Галлії
Аквілея - місто в Північній Італії
Аквітанія - область на заході Галлії
Акроїн - місто в Малій Азії
Акрокоринф - фортеця на Пелопоннесі
Алезія - місто в Галлії
Александрія - місто в Єгипті
Альмерія - місто в Іспанії
Альпи - гори, найвищі у Західній Європі
Альхесирас - місто в Іспанії
Амальфі - місто в Італії
Амастрида - місто в Малій Азії
Анатоліка - область Малої Азії
Анкона - місто в Італії
Антіохія - столиця Сирії
Апулія - область Південної Італії
Арагон - область Іспанії
Арморика - область Південно-Західної Галлії
Асті - місто в Північній Італії
Аусбург - місто в Німеччині
Афон - гора в Греції, комплекс монастирів
Баварія - область Німеччини по середній течії Дунаю
Багдад - місто в Месопотамії
Б

41Д4
Історія середніх віків
Бадахос - місто в Іспанії
Барі - місто в Італії
Барселона - місто в Іспанії
Бедеріани - фортеця в Македонії
Бейрут - місто у Фінікії
Беласица - гірський хребет у Болгарії, Сербії і Греції
Белгіка - провінція, частина Галлії
Белград - місто в Сербії
Беневент - королівство Середньої Італії
Бібракта - місто в Галлії
Бірка - місто в Швеції
Біскайська - затока поблизу берегів Франції й Іспанії
Боббіо - монастир в Італії
Бове - місто у Франції
Бонн - місто в Німеччині
Бордо - місто у Франції
Бранічево - місто в Сербії
Бремен - місто в Німеччині
Бретань - область, півострів на заході Франції
Бузент - річка в Африці
Буконій - ліс у Галлії
Бургос - місто в Іспанії
Бургундія - королівство Південно-Східної Галлії
В
Валенсія - місто в Іспанії
Вальядолід - місто в Іспанії
Везер - річка в Європі
Венерн - озеро на півдні Скандинавії
Венеція - місто в Італії
Верден - місто у Франції
Вермандуа - графство на півночі Франції
Верона - місто в Італії
Верцелли - місто в Транспаданській Галлії
Вестфалія - область Німеччини
Веттерн - озеро на півдні Скандинавії
В’енна - річка у Південній Галлії
Віварі - область у Франції
Вінланд - поселення в Північній Америці
Вінчестер - місто в Англії
Віфінія - область у Малій Азії
Волхов - місто в Росії
Вормс - місто у Франції

Додаток З
Географічні назви
Г
Галісія - область Іспанії
Галлія - країна у Західній Європі, яку населяли галли
Гамбург - місто в Німеччині
Гарона - річка у Франції
Гарца - гори в Німеччині
Гасконь - область Франції
Гастингс - місто в Англії
Гвадалквівір - долина в Іспанії
Гвадіана - річка в Іспанії
Гебридські - острови в Північній Атлантиці
Генуя — місто в Італії
Герговія - місто Галлії, столиця Арвернії
Германікея - місто в Сирії
Германія - римська провінція, область за Рейном
Гессен - місто в Німеччині
Гієнь - область Франції
Гіппон-Регій - місто у Північній Африці
Гнєзно - місто в Польщі
Гранада - місто в Іспанії
Гренландія - острів у Північному Льодовитому океані
Грузія - країна на Кавказі
Гьоталанд (Мотала) - старовинна назва південної частини Швеції
д
Дакія - римська провінція, територія сучасних Румунії, Молдови і Тран-
сильванії
Далмація - історична область Чорногорії
Дамаск - місто в Сирії
Денло - область данського права в Англії
Децим - місто у Північній Африці
Димитриця - місто в Греції
Дніпро - річка у Східній Європі
Доростол - місто в Болгарії
Дофіне - область Франції
Дублін - місто в Ірландії
Дунай - річка в Європі
Е
Ебро - річка в Іспанії
Евре-Стабю - місто в Норвегії
Ельба (Лаба) - річка в Європі
Ессекс - королівство саксів у Британії
Естергом - місто в Німеччині

Історія середніх віків
Ефес - місто в Карії (західне узбережжя Малої Азії)
Ефіопія - країна в Африці
Є
Євфрат - річка в Месопотамії
Єгипет - країна в Африці
Єрусалим - місто в Палестині
Ж
Женева - місто в Швейцарії
З
Задар - місто в Хорватії
Західна Двіна - річка в Східній Європі
Зета - країна, сучасна Чорногорія
І
Іберія - область Закавказзя
Іконія - султанат у Малій Азії
Іллірія - область Балканського півострова
Іль-де-Франс - область Франції навколо Парижа
Ільмень - озеро в Росії
Індія - країна в Південній Азії
Ірак - країна в Західній Азії
Іран - країна в Південно-Західній Азії
Істрія - область, півострів в Адріатичному морі
Іудея - провінція в Палестині
Й
Йорк - місто в Англії
К
Кавадонг - місто в Іспанії
Каір - місто в Єгипті
Калабрія - область Південної Італії
Камальдольський - монастир в Апеннінах
Кампанія — область в Італії
Канни — місто в Італії
Каносса - замок у Тоскані
Кантабрійські - гори в Іспанії
Карфаген - місто в Північній Африці
Кастилія - область Іспанії
Каталонія - область Іспанії
Кведлінбург - місто в Німеччині
Кельн - місто в Північно-Східній Галлії

Додаток З
Географічні назви
т
Кент - королівство ютів на південному сході Британії
Кентербері - місто в Англії
Керч - місто в Криму
Китай - країна у Південно-Східній Азії
Кіпр - острів у Середземному морі
Кіренаіка - область у Північній Африці
Клермон - місто у Південній Франції
Клюні - область у Франції
Компостела - місто в Іспанії
Конка - місто у Франції
Константинополь - столиця Візантійської імперії
Корвея - абатство у Німеччині
Кордова - місто в Іспанії
Коринф - місто в Греції
Корнуолл - область на заході Британії
Корсика - острів у Середземному морі
Корфу - острів в Іонійському морі
Котантен - півострів на північному узбережжі Франції
Крит - острів у Середземному морі
Ктесифон - місто в Передній Азії
Л
Лабрадор - півострів у Канаді
Лазіка - область в Грузії
Ла-Манш - протока між континентом і Британією
Лампсак - місто в Малій Азії
Лан - місто у Франції
Лангедойль - область поширення північнофранцузької мови
Лангедок - область поширення південнофранцузької мови
Лангензальц - місто в Саксонії
Ларисса - місто в Греції
Латеран - папський палац у Римі
Латинська Америка - загальна назва країн півдня Північної Америки і
всієї Південної Америки
Лейнстер - місто в Ірландії
Леон - область Іспанії
Лерин - монастир поблизу Канн
Лех - річка в Німеччині
Лікополіс — місто в Єгипті
Лімож - місто в Галлії
Лімузен - область Франції
Ліон - місто у Франції
Ловать - річка в Росії
Ломбардія - територія Північної Італії
Лондон — місто в Англії

Історія середніх віків
Лорш - абатство у Німеччині
Лотарингія - область у верхів’ях Маасу і Мозеля, на захід від Рейну
Луара - річка у Франції
Лукка - місто в Італії
Лунд - місто в Швеції
М
Маас - річка в Німеччині
Мавританія - територія Африки
Магдебург - місто в Німеччині
Майнц - місто в Німеччині
Македонія - країна у південно-східній частині Балканського півострова
Малага - місто в Іспанії
Маларен - озеро в Середній Швеції
Мамістра - місто в Кілікії
Мантуя - місто в Італії
Манцикерта - місто у Вірменії
Маркланд - поселення в Північній Америці
Мармутьє - абатство у Франції
Марна - річка у Франції
Марокко - країна Південної Африки
Марш - область Франції
Медіолан (Мілан) - місто в Італії
Мезія - територія сучасної Болгарії
Мелітина — місто в Месопотамії
Мен - острів поблизу Ірландії
Мерсія - королівство англів у центрі Британії
Монголія (Маньчжур) - територія Південно-Східної Азії
Монте-Касіно - монастир в Італії •
Моравія - середньовічна держава
Мосинополь - місто в Греції
Мурсія - місто в Іспанії
Н
Наварра - місто в Іспанії
Наісус - місто на Балканах
Нарбонна - місто у Південній Галлії
Неаполь - місто в Італії
Невер - місто у Франції
Недао - річка в Європі
Нейстрія - королівство, область Північно-Західної Галлії
Нектар - притока Рейну
Ниш - місто в Сербії
Нікея - місто в Малій Азії
Нікомідія - місто в Малій Азії

Додаток ЗІ Географічні назви
Норик — провінція Римської імперії по сусідству з Паннонією
Нормандія — область в Північній Франції
Нортумбргя — королівство англів на півночі Британії
Нуайлон — місто у Франції
Нубія — область у Північній Африці
Нью-Йорк — місто у Північній Америці
Нъюмгнстерсъке — абатство в Англії
Ньюфаундленд — острів біля східних берегів Північної Америки
О
Овернь — область Галлії
Ов’єдо - місто в Іспанії
Одер (Одра) — річка в Західній Європі
Оркнейські — острови в Північній Атлантиці
Орлеан — місто у Франції
П
Павгя - місто в Італії
Падерборн — місто в Саксонії
Пакистан - країна в Південній Азії
Палестина — країна на Близькому Сході
Пампсгона — місто в Іспанії
Паннонгя — західна частина Угорщини
Париж - місто у Франції
Парма — місто в Італії
Патмос - острів у Середземному морі
Пезаро - місто в Італії
Пенджаб - область в Індії
Перигор - область Франції
Персія - країна в Месопотамії
Піза - місто в Італії
По - річка в Італії
Преслав (Переяславець) - місто на Дунаї
Прилеп - місто в Болгарії
Прованс - область Галлії
Пропонтида - Мармурове море
Пуатьє - місто у Південно-Західній Франції
П’яченца - місто в Італії
Р
Равенна - місто у Північній Італії
Райхенау - монастир у Німеччині
Рашка - середньовічна держава, сучасна Сербія
Реджіно - місто в Італії
Рейк’явік (затока димів) - місто в Ісландії

Історія середніх віків
Реймс - місто у Франції
Рейн - річка в Європі
Рецій - діоцез Римської імперії
Риполь - місто в Іспанії
Рю-Барбате - річка в Іспанії
Родос - острів у Середземному морі
Рона - річка у Франції
Ронсееальська - ущелина на Піренеях
Руан - місто у Франції
Русильйон - область у Франції
С
Сабаудія - місто у Швейцарії
Савойя - область у Франції
Саксонія - область Німеччини між Рейном і Ельбою
Саламанка - місто в Іспанії
Сансі - місто у Франції
Сантьяго-де-Кампо — місто на Піренейському півострові
Сарагоса - місто в Іспанії
Сарди - місто в Лідії
Сардинія - острів у Середземному морі
Свеаланд - земля свевів, або шведів
Севілья - місто в Іспанії
Сена - річка у Франції
Сен-Гален - абатство у Франції
Сен-Дені - місто у Франції
Сенегалі - місто в Італії
Сен-Жермен - монастир поблизу Парижа
Сент-Етьєн - місто у Франції
Серри — місто в Греції
Симанкас - місто в Іспанії
Сирія - країна на Близькому Сході
Сицилія - острів у Середземному морі
Сієна - місто в Італії
Скандинавія - територія на півночі Європи
Скандія - давня назва Скандинавського півострова
Скірингосаль - місто в Норвегії
Сконе - область Південної Скандинавії
Смірна - місто в Малій Азії
Согдіана - країна Середньої Азії
Сомма - річка у Франції
Сона - річка у Франції
Софія - місто в Болгарії
Сполето - королівство Середньої Італії
Стемфордбридж - місто в Англії

Додаток 3
Географічні назви
4
Стримон
- річка в Болгарії
Студениця - місто в Сербії
Суассон - місто у Північно-Східній Галлії
Суб’яко - місцевість в Італії
Суза - місто в Італії
Суссекс - королівство саксів у Британії
Східна Англія - королівство англів у Британії
Т
Тагін - містечко в Італії
Таре - місто в Кілікії
Таурисій - поселення в Македонії, де народився Юстиніан І
Тахо - річка в Іспанії
Тегернзее - місто в Німеччині
Темза - річка в Англії
Тефрика - столиця павликіан в Малій Азії
Тибр - річка в Італії
Тигр - річка в Месопотамії
Тингіс - місто у Північній Африці
Тир - місто у Фінікії
Тирново - місто в Болгарії, осідок архієпископа
Тироль - місто в Австрії
Тиса - річка в Центрально-Східній Європі
Токсандрія - область між Маасом і Шельдою
Толедо - місто в Іспанії
Тоскана - територія Північної Італії
Трапезунд - місто в Малій Азії
Третра - місто в Північно-Західній Галлії
Трикамар - місто в Північній Африці
Тріполі - місто на Близькому Сході
Тулуза - місто в Галлії, столиця Вестготського королівства
Тур - місто у Франції
Туреччина - країна Західної Азії і частково півдня Європи
Турин - столиця Франкського королівства
Тюрингія - область Німеччини між Рейном і Ельбою
У
Уага - річка у Франції
Уельс - область на заході Британії
Уессекс - королівство саксів у Британії
Упсала - місто в Швеції
Ф
Фано - місто в Італії
Фарерські — острови в Північній Атлантиці
Фарфа - монастир в Італії

422
Історія середніх віків
Феодосіополь - місто в Месопотамії
Феррара - місто в Італії
Фессалоніки - місто на Балканах
Фіви - місто в Греції
Філіппополь - місто в Греції
Фінська - затока в Північній Європі
Флоренція - місто в Італії
Фонтенуа - місто у Франції
Франконія - область Німеччини по Майну і середній течії Рейну
Франш-Конте - область Франції
Фрисландія - область проживання германських племен фризів
Фріуль - місто в Північній Італії
Фульда - місто в Німеччині
X
Хаен - місто в Іспанії
Халкидіка - острів на північному сході Греції
Халкидон - місто в Малій Азії
Хатайбю - місто в Данії
Хаттин - місто в Сирії
Хелпюланд - поселення в Північній Америці
Херсонес - місто на узбережжі Чорного моря
Хільдесхайм - місто в Німеччині
Хозарія - держава в степах Причорномор’я
Хрисополь - місто в Малій Азії
ц
Цейлон - острів в Індійському океані
Ч
Чевітелло - місто в Італії
Чефалу - місто в Сицилії
Ш
Шампань - область Франції
Швабія - область Німеччині по верхній течії Дунаю і Рейну
Шельда - річка у Франції
Шлезвіг - місто в Данії
Шотландські - острови в Північній Атлантиці
Ю
Ютландія - острів у Північному Льодовитому океані
Я
Ярмук - річка в Передній Азії
Яффа - місто в Сирії

ВИДАТНІ ДЕРЖАВНІ, ВІЙСЬКОВІ,
ЦЕРКОВНІ І КУЛЬТУРНІ діячі
РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Додаток
4
Аббон із Сен-Жермена (IX ст.) - чернець, письменник
Аббасиди - арабська династія
Абдаль-Малік (аль Музафар)(кінець X - початок XI ст.) - кордовський
правитель (1002-1008 pp.)
Абд-ар-Рахман (VIII ст.) - засновник Кордовського емірату в Іспанії
Абд-ар-Рахман III (912-961 pp.) - халіф Кордовського халіфату
Аблавій (V ст.) - історик
Абул-Касим (XII ст.) - емір Нікеї
Августин (V cm.) - місіонер папи до англосаксів
Августин (VI cm.) - єпископ Британії
Августин Блаженний (354^130 pp.) - християнський письменник, єпископ
Гіппонський
Авіт (V ст.) - єпископ В’єнський
Авреліан Луцій Доміцій (214/215-275 pp.) - римський імператор (270-275 pp.)
Аврелій Віктор Секст (IV ст.) - римський історик
Аврелій Марк (121-180 pp.) - римський імператор (161-180 pp.)
Агафій Міринейський (536/7-582 pp.) - візантійський історик
Агнеса (XII ст.) - дружина Фрідріха І Штауфена
Агнеса (XI ст.) - мати німецького імператора Генріха IV
Агнеса-Анна (XII ст.) - донька Людовіка VII, дружина Андроника І
Адальберт (IX cm.) - архієпископ Магдебурзький, «єпископ русів»
Адальберт Бременський (XI ст.) - архієпископ, регент малолітнього імпе¬
ратора Генріха IV
Адальліндіс (VIII ст.) - коханка Карла Великого
Адам Бременський (XI ст.) - німецький історик
Адельтруда (VIII ст.) - позашлюбна донька Карла Великого
Адемар Шабанський (988-1034 pp.) - чернець, хроніст
Адріан (76-138 pp.) - римський імператор (117-138 pp.)
Адріан II (IX ст.) - папа
Аецій (V ст.) - римський полководець
Айстульф (VIII ст.) - король лангобардів
Аккурсій (XIII ст.) - італійський юрист
Аларих (близько 370-410 pp.) - вождь вестготів (395^110 pp.)
Алкуїн (близько 730-804 pp.) - англосаксонський історик
Алп-Арслан (XI ст.) - турецький султан
Альбоін (VI ст.) - король лангобардів (близько 560/565-572/573 pp.)

424
Історія середніх віків
Альм (XII cm.) - брат угорського короля Стефана II
аль-Мансур бг-л-лах (кінець X - початок XI ст.) - кордовський правитель
(981-1002 pp.)
Альфонс VI Хоробрий (1030-1109 pp.) - король Леона з 1065 і Кастилії з
1072 р.
Альфред (849-899/900 pp.) - англійський король (871-899/900 pp.)
аль-Хакам (IX ст.) - халіф Кордови (796-822 pp.)
аль-Хакам (X ст.) - брат халіфа Хішама
Аманд (III ст.) - вождь багаудів
Амвросій Медіоланський (337-397 pp.) - богослов
Аме (XI ст.) - монте-касінський чернець, хроніст
Амміан Марцеллін (330^400 pp.) - римський історик
Анастасій І Декор (близько 430-518 pp.) - візантійський імператор (491-
518 pp.)
Андроник (XII ст.) - син Іоанна II Калояна
Андроник І (1123-1185 pp.) - візантійський імператор (1183-1185 pp.)
Андроник Контостефан (XII cm.) - командувач візантійського військово-
морського флоту
Анна (X cm.) - сестра Василія II, дружина князя Володимира
Анна Далассина (XI ст.) - мати Олексія І Комніна
Анна Комнін (кінець XI - початок XII ст.) - дочка імператора Олексія І,
історик
Анна Ярославна (близько 1029-1075 pp.) - дочка Ярослава Мудрого, дружи¬
на французького короля Генріха І (1049-1060 pp.), регентша малоліт¬
нього Філіппа І
Анно Кельнський (XI ст.) - архієпископ, регент малолітнього імператора
Генріха IV
Ансберт (XII ст.) - латинський хроніст
Ансгарій (IX ст.) - єпископ Гамбурга, хреститель Скандинавії
Антоній Єгипетський (Великий) (кінець III - початок TV cm.) - засновник
чернецтва
Анфимій Тральський (VI cm.) - архітектор, автор проекту будівництва хра¬
му св. Софії
Ариберт (XI ст.) - архієпископ Міланський
Арі Торгільсон (XII cm.) - нормандський історик
Арій (256 чи 280-336 pp.) - александрійський священик, засновник аріанс¬
тва
Apioeicm (І ст. до н.е.) - вождь свевів
Аркадій (рубіж IV-V ст.) - імператор Східної Римської імперії (395-
408 pp.)
Арміній (І ст. н.е.) - вождь племені херусків
Арнульф (XI ст.) - італійський хроніст
Арнульф Баварський (кінець IX - початок X ст.) - герцог, король (918
919 pp.)

Додаток 4 Видатні діячі раннього Середньовіччя
41
Асен (XII ст.) - цар Другого Болгарського царства (1186-1196 pp.)
Асер (IX ст.) - єпископ Шернборнський
Аскольд (7-882 pp.) - київський князь
Аспарух (VII ст.) - хан протоболгар (близько 660-700 pp.)
Атаульф (V ст.) - вождь вестготів
Аттила (V ст.) - вождь союзу гунських племен (434^153 pp.)
Аудефледа (рубіж V-VI ст.) - сестра Хлодвіга, дружина остготського коро¬
ля Теодориха
Аудій (Удо) (298-370 pp.) - засновник секти аудінів, які святкували Пасху
одночасно з євреями
Афанасій Александрійський (293-373 pp.) - богослов
Б
Балдугн III (XII ст.) - король Єрусалиму
Бартоло де Сассоферрато (XIV ст.) - італійський юрист
Батий (1208-1255 pp.) - монголо-татарський хан, хан Золотої орди з 1243 р.
Беат з Льєбани (X ст.) - іспанський богослов
Беда Високоповажний (672-735 pp.) - перший англійський історик
Бела II (XII ст.) - угорський король (1131-1141 pp.)
Бела III (1148-1196 pp.) - угорський король (1172-1196 pp.)
Бенедикт VII (XI ст.) - папа (1012-1015 pp.)
Бенедикт Аніанський (IX ст.) - абат, канцлер Людовіка Благочестивого
Бенедикт Левіт (IX ст.) - диякон з Майнца, письменник
Бенедикт Нурсійський (близько 480-550 pp.) - автор першого чернечого
статуту
Беренгарій II (X ст.) - король
Бернард Клервоський (1090-1153 pp.) - французький теолог-містик, абат
монастиря
Бернон (X ст.) - абат монастиря Клюні
Берта (VIII ст.) - дочка Карла Великого
Берта Зульцбаська (XII ст.) - родичка німецького імператора Конрада ПІ
Боемунд (XI ст.) - норманський король, один з керівників Першого хресто¬
вого походу
Боемунд (XI ст.) - син Роберта Жіскара, графа Нормандського
Боецій (близько 480-524 pp.) - християнський філософ, римський держав¬
ний діяч
Боніфацій (VIII ст.) - архієпископ франків, реформатор Франкської
церкви
Боніфацій III (рубіж VI - початок VII ст.) - папа (початок VII ст.)
Боніфацій Вілліброд (VII ст.■) - місіонер
Боніфацій Монфератський (кінець XII - початок XIII ст.) - керівник
Четвертого хрестового походу
Борис (Михаіл) (IX ст.) - болгарський князь (852-889 pp.)
Брунгільда (VI ст.) - дружина короля Австразії Сигіберта

4Ш
Історія середніх віків
Бруно (XI cm.) - мерзебурзький діоцез, історик
Бруно Кверфуртський (кінець X - початок XI ст.) - німецький місіонер до
печенігів і Києва
Бурхард Вормський (XI ст.) - укладач церковних канонів у Німеччині
В
Валафрид Страбон (IX cm.) - абат Райхенау, письменник
Валент (близько 328-378 pp.) - римський імператор (364-378 pp. н.е.)
Валентиніан І (321-375 pp.) - римський імператор (364-375 pp.), засновник
династії Валентиніанів
Валентиніан III (V ст.) - римський імператор (425-455 pp.)
Валеріан (193-260 pp.) - римський імператор (253-260 pp.)
Вальбеки - графський саксонський рід
Варда Склір (X ст.) - організатор змови проти Василія II
Варда Фока (X ст.) - організатор змови проти Василія II
Василій (рубіж XII - XIII ст.) - архієпископ, примас Болгарії
Василій Великий (близько 330 379 pp.) - богослов
Василій І Македонянин (близько 836-886 pp.) - візантійський імператор
(867-886 pp.)
Василій II Болгаробощя (958-1025 pp.) - візантійський імператор (976-1025 pp.)
Велісарій (близько 504-565 pp.) - полководець Юстиніана І
Вергілій Публій Марон (70-19 pp. до н.е.) - римський поет
Вернер (X cm.) - граф у Шпайєргау
Вифрід Волохатий (IX ст.) - граф Барселонський
Віктор Вітенський (VI ст.) - єпископ, історик
Вільгельм Благочестивий (X ст.) - засновник монастиря Клюні
Вільгельм Завойовник (близько 1027-1087 pp.) - нормандський герцог, анг¬
лійський король (1066-1087 pp.)
Вільгельм II (1154-1189 р.) - сицилійський король (1166-1189 pp.)
Вільгельм Капуанський (XI ст.) - італійський поет
Вінукінд Корвейський (X ст.) - історик саксів, чернець
Вітигес (VI ст.) - остготський король
Владислав (XII cm.) - король Чехії
Володимир (7-1015 pp.) - київський князь (980-1015 pp.)
Володимир (XI ст.) - син Ярослава Мудрого, новгородський князь
Володимирко (1104-1152 pp.) - галицький князь з 1141 р.
Всеволод (1030-1090 pp.) - син Ярослава Мудрого, переяславський (з 1054
р.) і київський князь (з 1078 р.)
Вукан (XI ст.) - жупан Рашки
Вукан (XI ст.) - найстарший син Стефана Немані, король Зети
Вульфіла (IV ст.) - готський єпископ
Г
Гай (II ст. н.е.) - римський юрист
Галерій (242-311 pp.) - римський імператор (293-311 pp.)

Додаток 4
Видатні діячі раннього Середньовіччя
Ш7
Галерій Валерій Максиміан Даза, Гай (III - IV ст.) - римський імператор
(309-313 pp.)
Галіба (X ст.) - арабський полководець
Галла ІІлацидія (рубіж IV - V ст.) - дочка Феодосія І
Гаральд Гардрад (XI ст.) - норвезький конунг (1046-1066 pp.)
Гаральд Гарноволосий (855-933 pp.) - норвезький король (870-933 pp.)
Гаральд Синьозубий (X ст.) - данський король (950-986 pp.)
Гарольд (XI ст.) - англійський король (1066 р.)
Гейза І (1044-1077 pp.) - угорський король (1074-1077 pp.)
Гейза II (XII ст.) - угорський король
Гейзеріх (V ст.) - король вандалів (428^t77 pp.)
Геласій I (V ст.) - папа
Гелімер (VI ст.) - король вандалів
Генріх (X ст.) - баварський герцог
Генріх (X ст.) - граф Шпайєрський
Генріх V (1081-1125 pp.) - німецький король (1098-1125 pp.), імператор з
1111 р.
Генріх VI (1165-1197 pp.) - німецький імператор (1190-1197 pp.)
Генріх І (1008-1060 pp.) - французький король (1031-1060 pp.)
Генріх І Птахолов (876-936 pp.) - німецький король (919-936 pp.)
Генріх IV (1053-1106 pp.) - німецький король, імператор з 1084 р.
Генріх II (976-1024 pp.) - німецький король (1002-1024 pp.), імператор з
1014 р.
Генріх III (1017-1056 pp.) - німецький король (1028-1056 pp.), імператор з
1046 р.
Генріх Сварливий (X ст.) - баварський герцог
Георгій Кедрин (XI cm.) - візантійський історик
Георгій Синкел (VIII ст.) - візантійський хроніст
Герзуінда (VIII ст.) - саксонка, коханка Карла Великого
Герман (кінець VII - 730 р.) - Константинопольський патріарх (715-730 pp.)
Герман Паралітик (XII cm.) - німецький хроніст, чернець
Гермоген (IV ст.) - єпископ, секретар І Вселенського собору
Гі Лузіньянський (XII ст.) - єрусалимський король
Гізела (VIII ст.) - дочка Карла Великого
Гійом Жум’єжський (XI ст.) - франкський історик
Гільдас (516-570 pp.) - кельтський історик
Гінкмар (806-882 pp.) - архієпископ Реймса
Годфред (IX ст.) - данський конунг
Гонорій (384-423 pp.) - західноримський імператор (395-423 pp.)
Гонорій (VII ст.) - папа
Госій (IV ст.) - єпископ Кордови
Готфрид Бульонський (XI ст.) - герцог Лотарингії, один з керівників Пер¬
шого хрестового походу
Граціан (XII ст.) - італійський чернець
Григорій (VI ст.) - патріарх Антіохійський

(Q
(Q)
Історія середніх віків
Григорій V (X cm.) - папа, перший німець на престолі (996-999 pp.)
Григорій VII (XI cm.) - папа (1073-1085 pp.)
Григорій Гарматол (Грішник) (IX ст.) - візантійський хроніст
Григорій І Великий (VI - початок VII ст.) - папа (590-604 pp.)
Григорій II (VIII ст.) - папа (715-731 pp.)
Григорій III (VIII ст.) - папа (731-741 pp.)
Григорій Назіанзін Богослов (331-394 pp.) - богослов
Григорій Нісський (328-389 pp.) - богослов
Григорій Синаіт (60-ті pp. XIII - 40-ві pp. XIV cm.) - візантійський бого¬
слов
Григорій Турський (538/539-593/594 pp.) - історик, єпископ Тура
Грімоальд (VII ст.) - король лангобардів
Гуго де Вармандуа (XI ст.) - брат французького короля, один із керівників
Першого хрестового походу
Гуго Капет (941-996 pp.) - засновник династії Капетингів, король (987-
996 pp.)
Гулатинг (XI ст.) - норвезький король
Гумберт (XI ст.) - кардинал, який наклав анафему Східній церкві
Гунстрамн (525-592 pp.) - дядько франкського короля Хлотаря II
Гунтрамн Орлеанський (VI ст.) - син Хлотаря І
д
Давид Нікет (X ст.) - візантійський історик
Дагоберт І (608-639 pp.) - франкський король (629-639 pp.), син Хлотаря II
Дагоберт II (VII ст.) - франкський король (656-661 pp.)
Деусдедіт (XI ст.) - італійський кардинал
Децій Юліан (II ст.) - римський імператор (193 р.)
Джафар аль-Мусхафі (X ст.) - хаджиб кордовських халіфів
Дизидерій (VIII ст.) - лангобардський король (757-774 pp.)
Діодор Сицилійський (90-21 pp. до н.е.) - грецький історик
Діоклетіан Валерій (243-315/16 pp.) - римський імператор (284-305 pp.)
Діон Кассій Кокцеян (155-235 pp.) - римський історик
Діонісій Малий (VI ст.) - чернець, автор першого канонічного збірника
Дір (IX ст.) - київський князь
Дітмар (Титмар) (975-1018 pp.) - єпископ Мерзебурзький
Дітрих (VIII ст.) - позашлюбний син Карла Великого
Добромир Хоре (Хризос) (XII ст.) - македонський князь
Доміціан (І ст.) - римський імператор (81-96 pp. н.е.)
Донат (IV ст.) - єпископ одного з африканських міст
Дорофей (VI cm.) - візантійський юрист
Дрого (VIII ст.) - позашлюбний син Карла Великого, архієпископ Мецький
Дудон (X ст.) - нормандський канонік
Дуклянин (XII ст.) - священик, літописець

Історія середніх віків
Зинон (435^91 pp.) - візантійський імператор (474-491 pp.)
Зосим (2-га половина V cm.) - візантійський історик
І
Ібн Абі Амір (X cm.) - хаджиб кордовських халіфів
Ібн Кузман (1080 р.-?) - андалуський поет
Ібн Сіна (Авіценна) (980-1037 pp.) - арабський мислитель
Ібн Хазм (994-1063 pp.) - іспанський поет
Іва з Едесси (?-457 р.) - богослов
Іва Шартрський (XI ст.) - укладач церковних канонів у Франції
Іванко (XII ст.) - болгарський боярин, убивця царя Асена, згодом - родоп-
ський князь
Ігор (?-945 р.) - київський князь (912-945 pp.)
Ідацій (V ст.) - єпископ Галісії, хроніст
Ієронім (335-420 pp.) - римський історик
Ієшу Стиліт (VI ст.) - сирійський хроніст
Ізяслав (1024-1078 pp.) - київський князь (1054-1068; 1069-1073; 1077—
1078 pp.)
Ільдека (V ст.) - дружина Аттили
Інгольф Арнарсон (IX ст.) - норвежець, який розпочав заселення Ісландії
Іне (688-725 pp.) - король Кента
Інокентій II (XII ст.) - папа (1185-1198 pp.)
Інокентій III (1160/61-1216 pp.) - папа (1198-1216 pp.)
Іоанн (VII ст.) - єпископ Фессалонік
Іоанн Бікларський (VI ст.) - хроніст
Іоанн Граматик (IX ст.) - Константинопольський патріарх (832-842 pp.)
Іоанн Дамаскін (близько 675-753 pp.) - богослов
Іоанн Діакон (XI ст.) - італійський капелан-хроніст
Іоанн Ефеський (529-586 pp.) - сирійський монофізит, історик
Іоанн Золотоустий (близько 347-407 pp.) - богослов, єпископ Константи¬
нополя з 398 р.
Іоанн Зонара (XII ст.) - візантійський історик
Іоанн II Комнін Калоян (1087-1143 pp.) - візантійський імператор (1118—
1143 pp.)
Іоанн Італ (XI ст.) - візантійсьий філософ і богослов
Іоанн Каменіат (X ст.) - фессалонікський історик
Іоанн Каппадокієць (VI ст.) - адміністратор і фінансист Юстиніана І
Іоанн Кассіан (+435 р.) - один із засновників західного чернецтва
Іоанн Кіннам (XII ст.) - візантійський історик
Іоанн Посник (? - 595 р.) - Константинопольський патріарх (582-595 pp.)
Іоанн Скіліца (XI ст.) - візантійський історик
Іоанн XVIII (?-1009 р.) - папа (1003-1009 pp.)
Іоанн XII (X ст.) - папа (955-964 pp.)
Іоанн Цимісхій (X ст.) - візантійський імператор (969-976 pp.)
Іовіан (IV ст.) - римський імператор (363-364 pp.)

/Г\ (TTN «1
Додаток 4
Видатні діячі раннього Середньовіччя
4. 1
Іонна (IX ст.) - Орлеанський єпископ
Іраклій (575-641 pp.) - візантійський імператор (610-641 pp.)
Іраклій (кінець VI - початок VII ст.) - карфагенський екзарх
Ірина (рубіж VIII-IX ст.) - регентша, мати Константина VI, імператриця
(797-802 pp.)
Ірина (рубіж XI - XII ст.) - дружина Олексія І Комніна
Ірина (XII ст.) - донька візантійського імператора Іоанна II Комніна
Ірменгарда (IX ст.) - перша дружина Людовіка Благочестивого
Ірмінон (VIII ст.) - абат Сен-Жерменського монастиря
Ірнерій (ХІ-ХІІ ст.) - італійський юрист
Ірод Великий (близько 73-4 pp. до н.е.) - цар Іудеї (37-4 pp. до н.е.)
Ісаак І Комнін (1007-1060/61 pp.) - візантійський імператор (1057-1059 pp.)
Ісаак II Комнін (1156-1204 pp.) - візантійський імператор (1185-1195 pp.)
Ісаак Комнін (XII ст.) - троюрідний племінник Мануїла І
Ісидор Меркатор (IX cm.) - західний богослов
Ісидор Мілетський (VI ст.) - архітектор, автор проекту храму св. Софії
Ісидор Севільський (близько 560-636 pp.) - вестготський історик, чернець
Й
Йордан (VI ст.) - історик готів
Йосиф Генезій (X ст.) - візантійський історик
К
Калікст II (XII ст.) - папа, який підписав Вормський конкордат (1122 р.)
Каллиник (VII ст.) - винахідник «грецького вогню»
Калоян (1168/69-1207 pp.) - болгарський цар (1197-1207 pp.)
Канут (Кнут) (997-1035 pp.) - данський король (1017-1035 pp.), який
об’єднав Англію, Норвегію і Данію
Карл Великий (742-814 pp.) - франкський король (768-814 pp.), з 800 р. -
імператор
Карл II Лисий (818-877 pp.) - внук Карла Великого, король Західно-Франк¬
ського королівства (843-877 pp.)
Карл III (839-888 pp.) - імператор об’єднаних Західно- і Східно-Франксько-
го королівств (876-888 pp.)
Карл Лисий (IX ст.) - король з 838 p., імператор (875-878 pp.)
Карл Мартелл (близько 688-741 pp.) - франкський король (715-741 pp.)
Карл Товстий (IX ст.) - син Людовіка Німецького, імператор (880-887 pp.)
Карломан (751-771 pp.) - син Пипіна Короткого
Карломан (VIII ст.) - син Карла Великого, король Італії (781-810 pp.)
Каролінги - династія франкських королів
Касія (810-? pp.) - візантійська поетеса
Кассіан Басс (X ст.) - ініціатор видання «Геопонік»
Кассіодор (близько 487 - близько 578 pp.) - письменник, історик готів
Квінтилій Вар, Публій (І ст. до н.е. - поч. І ст. н.е.) - римський легат у
Германії

Історія середніх віків
Кекавмен (XI cm.) - візантійський історик
Кирило (V cm.) - Александрійський єпископ
Кглідж-Арслан (XII cm.) - султан Іконії
Кнут II (XI ст.) - данський конунг
Косьма Індикоплов (VI ст.) - візантійський купець, дипломат
Колумбан (кінець VI - початок VII ст.) - ірландський поет і місіонер
Конрад І (?-918 р.) - франконський герцог, король (911-918 pp.)
Конрад II (990-1039 pp.) - німецький король (1024-1039 pp.), імператор з
1027 р.
Конрад III (1093-1152 pp.) - німецький імператор (1138-1152 pp.)
Конрад Червоний (?-955 р.) - герцог Лотарингський
Констант II (VII ст.) - візантійський імператор (642-668 pp.)
Константин (Кирило)(близько 827-869 pp.) - просвітитель із Фессалонік
Константин V Копроним (717- 775 pp.) - візантійський імператор (741—
775 pp.)
Константин VI (VIII ст.) - візантійський імператор (780- 797 pp.)
Константин VII Багрянородний (905-959 pp.) - візантійський імператор
(945-959 pp.)
Константин Ангел (XII ст.)	- дід Ісаака II Комніна
Константин Бодин (XI ст.)	- король Зети
Константин І Великий (274	- 337 pp.) - римський імператор (306-337	pp.)
Константин IV Бородатий	(VII cm.) - візантійський	імператор	(668-685
РР-)
Константин IX Мономах (1000 -1055 р.) - візантійський імператор (1042-
1055 pp.)
Константин Ласкарис (рубіж ХІІ-ХІІІ ст.) - претендент на візантійський
трон
Константин Манассія (XI ст.) - візантійський історик
Константин X Дука (1006-1067 pp.) - візантійський імператор (1059—
1067 pp.)
Константин XI Драгаш (1405-1453 pp.) - візантійський імператор (1449-
1453 pp.)
Констанцій II (317-361 pp.) - римський імператор (337-361 pp.)
Констанція (XII ст.) - дружина німецького імператора Генріха VI, донька
Вільгельма II
Косьма (XII ст.) - Константинопольський патріарх (1146-1147 pp.)
Крум (?-814 р.) - болгарський хан (з 803 р.)
Купин (рубіж ХІІ-ХІІІ ст.) - бан Боснії
Кюневульф (кінець VIII - початок IX ст.) - англійський поет
Л
Лайф Щасливий (рубіж Х-ХІ ст.) - першовідкривач Америки
Лактацій Цецилій Фирміан (IV ст.) - християнський письменник
Ландульф Старший (XI ст.) - італійський історик
Лев (XI ст.) - кардинал Остійський, хроніст

Додаток 4
Видатні діячі раннього Середньовіччя
Лев V (кінець VIII ст- 820 р.) - візантійський імператор (813-820 pp.)
Лев VI (866-912 pp.) - візантійський імператор (886-912 pp.)
Лев Граматик (X ст.) - візантійський історик
Лев Діакон (X ст.) - візантійський історик
Лев I (V ст.) - візантійський імператор (457^174 pp.)
Лев І Великий (V ст.) - папа (440-461 pp.)
Лев III (рубіж VIII-IX ст.) - папа (795-816 pp.)
Лев III Ісавр (675-741 pp.) - візантійський імператор (717-741 pp.)
Лев IX (1002-1054 pp.) - папа (1049-1054 pp.)
Лев Математик (початок IX - 869 р.) - візантійський вчений
Леон (XI ст.) - архієпископ Охридський
Леон (XII ст.) - вірменський князь
Лібаній (314-395 pp.) - філософ-софіст, ритор-язичник
Лівій Тит (59 р. до н.е. -17 р.н.е.) - римський історик
Лісипп (IV ст. до н.е.) - грецький скульптор
Ліутгарда (рубіж VIII - IX ст.) - дружина Карла Великого
Ліутпранд (?-744 р.) - король лангобардів (712-744 pp.)
Ліутпранд (920-972 pp.) - єпископ Кремонський, історик
Ліциній (близько 250-325 pp.) - римський імператор (308-324 pp.)
Лоренцо Валла (1407-1457 pp.) - італійський гуманіст
Лотар (795-855 pp.) - король з 814 p., імператор (817-853 pp.)
Людовік V Лінивий (?-987 р.) - останній король з династії Каролінгів у
Франції (986-987 pp.)
Людовік VII (1120-1180 pp.) - французький король (1137-1180 pp.)
Людовік Благочестивий (778-840 pp.) - син Карла Великого, імператор (813—
840 pp.)
Людовік Німецький (805-876 pp.) - король (817-876 pp.)
М •
Маврикій (VI-початок VII ст.) - візантійський імператор (582-602 pp.)
Магнезій, Магн (IV ст.) - романізований франк, проголошений імперато¬
ром у Галлії (350 р.)
Мадельгарда (VIII ст.) - коханка Карла Великого
Македоній (IV ст.) - засновник єресі македонців
Максенцій (279-312 pp.) - римський імператор (306-312 pp.)
Максим (VII ст.) - єпископ Сарагоси, хроніст
Максим Сповідник (VIII ст.) - богослов
Максимін Фракієць Юлій Вер, Гай (173-238 pp.) - римський імператор (235-
238 pp.)
Малік Ганзі (рубіж ХІ-ХІІ ст.) - емір
Малх Філадельфієць (V ст.) - палестинський історик
Мамертин (III ст.) - римський письменник
Ману'іл I (XII ст.) - візантійський імператор (1143-1180 pp.)
Маргарита (XII ст.) - донька угорського короля Бели III
Марій Гай (152-82 pp. до н.е.) - римський державний і військовий діяч

4М
Історія середніх віків
Марія Антіохійська (XII ст.) - дружина Мануїла І, мати Олексія II
Маркіян (V ст.) - візантійський імператор (450-457 pp.)
Маркульф (VIII ст.) - чернець єпископства Мо
Мартин I (VII ст.) - папа (649-655 pp.)
Мартин ІІелонус (XI ст.) - середньовічний хроніст
Мартин Турський (336-397 pp.) - єпископ
Маслама (кінець VII - початок VIII ст.) - арабський воєначальник
Матильда (X cm.) - дочка Оттона I
Мелетій (297-370 pp.) - єпископ Лікополіса
Менандр Протектор (VI cm.) - візантійський історик
Меровей (V ст.) - «народжений морем», засновник королівської династії
франків
Меровінги - династія франкських королів
Мефодій (близько 815-885 pp.) - просвітитель
Микита (IX ст.) - відомий візантійський лікар
Миколай Канава (рубіж ХІІ-ХІІІ ст.) - претендент на візантійський трон
Миколай Мефонський (XII ст.) - візантійський богослов
Миколай І Великий (IX ст.) - папа (858-867 pp.)
Миколай Містик (кінець VIII ст. - перша чверть IX ст.) - Константи¬
нопольський патріарх (901-907; 912-925 pp.)
Миколай Сповідник (IX ст.) - богослов
Михаіл VII Дука (XI ст.) - візантійський імператор (1071-1078 pp.)
Михаіл Анхіанський (XII ст.) - Константинопольський патріарх (1170-1178 pp.)
Михаіл Атталіат (XI ст.) - візантійський історик
Михаіл Гликас (XII ст.) - візантійський хроніст
Михаіл І Рангаві (рубіж VIII - IX ст.) - візантійський імператор (811—
813 pp.)
Михаіл II Заіка (?-829 р.) - візантійський імператор (820-829 pp.)
Михаіл III (839-867 pp.) - візантійський імператор (842-867 pp.)
Михаіл Кируларій (близько 1000-1058 pp.) - Константинопольський патрі¬
арх (1043-1058 pp.)
Михаіл Пселл (1018-1078 або 1096 pp.) - візантійських історик
Михаіл Сирієць (IX ст.) - історик
Михаіл Хоніат (XII ст.) - митрополит Афінський
Моавія (VII ст.) - арабський воєначальник
Монемвасія (X ст.) - візантійський хроніст
Монтеск’є Шарль (1689 1755 pp.) - французький філософ-просвітитель
Мухамед ібн Муса Хорезмг (IX ст.) - арабський вчений
Муцій Сцевола Квінт (140-82 рр.до н.е.) - римський юрист
Н
Нарадін (7-1174 р.) - султан Дамаску
Нарсес (близько 478-568 pp.) - полководець Юстиніана І
Нерон Клавдій Цезар Друз Германгк (37-68 pp.) - римський імператор (54-
68 pp.)

Додаток 4
Видатні діячі раннього Середньовіччя
4;
Несторій (близько 375-451 р.) - Константинопольський патріарх (428-
431 pp.), засновник несторіанства
Никифор (кінець VIII - початок IX ст.) - Константинопольський патріарх
(806-815 pp.), історик
Никифор Василакі (XII ст.) - візантійський богослов
Никифор Врієнній (XII ст.) - чоловік Анни Комнін, історик
Никифор І (кінець VIII - 811 р.) - візантійський імператор (802-811 pp.)
Никифор II Вотаніат (XI cm.) - візантійський імператор (1078-1081 pp.)
Никифор Фока (X cm.) - візантійський імператор (963-969 pp.)
Нікіта Маронеський (XII ст.) - митрополит Фессалонік, богослов
Нікгта Хоніат (середина XII - 1213 р.) - візантійський історик
Нікомах Флавій (V ст.) - візантійський історик
Нітгард (близько 790-843 pp.) - граф, історик, внук Карла Великого
Ноннос (VI ст.) - сирійський дипломат, історик
Ноткер Губастий (950-1022 pp.) - німецький письменник
Ноткер Заїка (IX ст.) - сен-галенський чернець, письменник
О
Одоакр (близько 431—493 pp.) - германський вождь
Олаф Гаральдсон (XI ст.) - норвезький король (1015-1028 pp.)
Олаф І Трюгвасон (968-1000 pp.) - норвезький король (995-1000 pp.), хрес¬
титель Норвегії
Олаф II Святий (близько 955-1030 pp.) - норвезький король (1015-1028 pp.)
Олаф III Скьотконунг (981-1020 pp.) - король, який об’єднав Швецію (995-
1020 pp.)
Олег (7-912 pp.) - київський князь (882-912 pp.)
Олексій (XII ст.) - син Іоанна II Калояна
Олексій V Дука Мурчуфл (7-1204 р.) - візантійський імператор (1204 р.)
Олексій Врана (XII cm.) - головнокомандувач візантійської армії, яка роз¬
била норманів
Олексій І Комнін (1048-1118 pp.) - візантійський імператор (1081-1118 pp.)
Олексій II (1168-1189 pp.) - візантійський імператор (1180-1183 pp.)
Олексій III (7-1203 р.) - візантійський імператор (1195-1203 pp.)
Олексій TV (7-1204 р.) - візантійський імператор (1203-1204 pp.)
Олексій Комнін (XII ст.) - протосеваст, регент при малолітньому Олексію II
Олімпіодор (V ст.) - грецький історик
Ольга (X ст.) - київська княгиня (945-969 pp.)
Омейяди - арабська династія
Омортаг (IX ст.) - болгарський хан (814-831 pp.)
Орозій Павло (близько 380 - близько 420 pp.) - християнський письменник
Оттон (7-912 р.) - саксонський герцог
Оттон (X ст.) - герцог Каринтійський
Оттон І Великий (912-973 pp.) - німецький король (936-973 pp.), імператор
з 962 р.
Оттон II (955-983 pp.) - німецький король (973-983 pp.), імператор з 967 р.

Історія середніх віків
Оттон III (980 1002 pp.) - німецький король (983-1002 pp.), імператор з 996 р.
Оттон Нордгеймсъкий (XI ст.) - вождь саксонських феодалів
Оффа (VII ст.) - король Мерсії
П
Павло (І ст.) - апостол із Тарса
Павло (ПІ ст.) - римський юрист
Павло Діакон (близько 720-800 pp.) - історик, придворний поет герцога
Беневентського
Паладій Рутилій Тавр Еміліан (V ст.) - римський письменник
Палладій (V ст.) —церковний історик
Папиніан (близько 150-220 pp.) - римський юрист
Патрик (V cm.) - легендарний апостол Ірландії
Пахомій (292-346 pp.) - засновник першого християнського монастиря
Пелагій (360-418 pp.) - чернець, засновник єресі пелагіанства
Пелайо (XI ст.) - єпископ Ов’єдський, хроніст
Петро (XI ст.) - єпископ м.Амальфі
Петро (XII ст.) - вождь повсталих болгар, брат царя Асена, болгарський
цар (1196-1197 pp.)
Петро Ам’єнський (XI ст.) - один із керівників хрестового походу селян
Петро Антіохійський (XI ст.) - патріарх
Петро Даміані (1007-1072 pp.) - реформатор чернецтва з Равенни, карди-
нал-клюнієць
Петро Патрикій (7-563 р.) - візантійський дипломат, історик
Петро Пізанський (VIII ст.) - письменник
Петро Сицилієць (IX ст.) - візантійський історик
Петроній Максим (V ст.) - римський імператор (455 р.)
П’єро II Орсеоло (XI ст.) - венеціанський дож (991-1008 pp.)
Пипін (рубіж VIII-IX ст.) - син Карла Великого, король Аквітанії (814
838 pp.)
Пипін Геристальський (кінець VII - початок VIII ст.) - майордом (687-
714 pp.)
Пипін II (IX ст.) - король Аквітанії (838-852 pp.)
Пипін Короткий (714-768 pp.) - франкський король (741-768 pp.)
Пліній Секунд Старший (23-79 pp.) - римський письменник-енциклопе- ..
дист
Полібій (близько 200-близько 120 pp.) - римський історик
Посидій (V ст.) - єпископ Нумідії, агіограф
Приск Панійський (V ст.) - грецький історик
Прогресій (IV ст.) - філософ-неоплатонік
Прокопій Кесарійський (між 490 і 507 pp. -7) - візантійський історик
Пруденцій (IX ст.) - єпископ Трульський, анналіст
Псевдо-Маврикій (VI - початок VII ст.) - візантійський історик
Птолемей (90-160 pp.) - математик, географ
Пульхерія (V ст.) - сестра Феодосія II

Додаток 4 Видатні діячі раннього Середньовіччя
Р
Рабан Мавр (поч.ІХ ст.) - Майнцський єпископ
Рагнахар (V ст.) - вождь камбреських франків
Радагайс (рубіж IV-V ст.) - вождь остготів
Раймунд (XII ст.) - князь Антіохії
Раймунд Тулузький (1041/42-1105 pp.) - граф, один з керівників Першого
хрестового походу
Раміро II Леонсъкий (X ст.) - правитель Леона (932-950 pp.)
Ратхіс (VIII ст.) - король лангобардів
Рауль Глабер (985-близько 1047 pp.) - чернець, хроніст
Рауль де Валуа (XI ст.) - французький дворянин, коханець Анни Ярослав-
ни
Регіна (VIII ст.) - коханка Карла Великого
Регінон (+915 р.) - абат Прюмського монастиря, хроніст
Ремігій (VI ст.) - єпископ Реймса
Ренальд Антіохійський (XII ст.) - князь
Ренат Фригерид (V ст.) - історик
Ріхар (V ст.) - брат вождя камбреських франків Рагнахара
Ріхер (+998 р.) - чернець, історик
Річард І (+996 р.) - герцог Нормандський
Річард І Лев'яче Серце (1157-1199 pp.) - англійський король (1189-1199 pp.)
Річард II (кінець X - початок XI ст.) - граф Нормандський
Робер де Кларі (кінець XII - початок XIII ст.) - учасник Четвертого хрес¬
тового походу, хроніст
Роберт II Благочестивий (970-1031 р.) - французький король (996-
1031 pp.)
Роберт Жіскар (1015-1085 pp.) - граф Нормандський
Роберт Нормандський (XI ст.) - син Вільгельма Завойовника, один з керів¬
ників Першого хрестового походу-
Роберт Сильний (+886 р.) - перший граф Паризький
Роберт Фламандський (XI ст.) - граф, хрестоносець
Робертини - графи Паризькі
Родерик (VIII cm.) - король вестготів
Родріго Хіменес де Рада (XIII ст.) - архієпископ, іспанський історик
Роже II (1095-1154 pp.) - сицилійський король (1130-1154 pp.)
Роланд (VIII ст.) - маркграф Бретонської марки
Роллан (X ст.) - засновник герцогства Нормандія
Роман І Лакапин (?-948 р.) - візантійський імператор (921-945 pp.)
Роман II (X ст.) - візантійський імператор (959-963 pp.)
Роман IV Діоген (XI ст.) - візантійський імператор (1067-1072 pp.)
Ромуальд (X ст.) - герцог з Равенни, реформатор чернечого життя
Ромул Августул (V ст.) - останній римський імператор (475-476 pp.)
Росвіта (Г.росвіта) (932-1002 pp.) - німецька черниця-письменниця
Ростислав (IX ст.) - князь Моравії
Ротарі (VII ст.) - король лангобардів

(Э>
<Q)
Історія середніх віків
Pompyda (VIII cm.) - дочка Карла Великого
Ротхайда (VIII ст.) - дочка Карла Великого
Ротхільда (VIII ст.) - позашлюбна дочка Карла Великого
Рубен (XII ст.) - вірменський князь
Рудольф (IX ст.) - духовник Людовіка Німецького, анналіст
С
Сава (XII ст.) - молодший син Стефана Немані, чернець
Саксон Граматик (1150-1216 pp.) - данський письменник
Саладин (1138-1193 pp.) - султан Єгипту і Сирії з 1171 р.
Сальвіан (V ст.) - священик, письменник
Саму'іл (7-1014 р.) - болгарський цар (997 - 1014 pp.)
Санчо Великий (7-1035 р.) - король Наварри
Свен Естридсон (XI ст.) - данський конунг
Святослав (940-972 pp.) - київський князь (969-972 pp.)
Себеос (VII ст.) - вірменський єпископ, історик
Секунд (VI ст.) - Тридентський єпископ, історик
Сенека Анней, Луцій (4 р. до н.е,- 65 р. н.е.) - римський політик, філософ і
поет
Септимій Север ІІертинакс, Луцій (146-211 pp.) - римський імператор
(193-211 pp.)
Сергій (VII ст.) - папа
Сергій (кінець VI ст.-638 р.) - Константинопольський патріарх (610—
638 pp.)
Сергій IV (7-1012 р.) - папа (1009-1012 pp.)
Сигеберт (V ст.) - король рипуарських франків
Сигіберт (1030-1112 pp.) - чернець, хроніст
Сигіберт Мецъкий (VI ст.) - син Хлотаря І
Сильва Кандіда (1010-1055 pp.) - член посольства Гумберта
Сильвестр I (TV ст.) - папа (314-335 pp.)
Сильвестр II (XI ст.) - папа
Симеон (864-927 pp.) - болгарський цар (893-927 pp.)
Симеон Богослов (949-1022 pp.) - візантійський богослов-містик
Симеон Дерамський (X cm.) - англійський історик
Симеон Логофет (X ст.) - візантійський хроніст
Симеон Стовпник (IV ст.) - анахорет-стовпник
Симоній Аполлінаргй (+ 483 р.) - галло-римський письменник
Симонгй Аполлінарій (VI ст.) - єпископ Клермона
Сіагрій (V ст.) - римський легат
Снорі Стурлусон (XII cm.) - ісландський скальд
Созомен (7- близько 450 р.) - церковний історик
Сократ Схоластик (близько 380-А40 pp.) - церковний історик
Сотирих (XII ст.) - візантійський богослов
Стефан (XII cm.) - син Стефана Немані, угорський король (1196-1202 pp.)
Стефан II (7 -1131 p.) - угорський король (1114-1131 pp.)
Стефан II (VIII ст.) - папа (752-757 pp.)

Додаток 4 Видатні діячі раннього Середньовіччя
Стефан III (XII ст.) - угорський король
Стефан Неманя (1113/14-1200 pp.) - жупан Рашки (1166-1196 pp.)
Стиліхон (близько 360^108 pp.) - вандал, командуючий армією Західної
Римської імперії
Стотза (VI ст.) - вождь повсталих візантійських солдатів
Страбон (близько 65 р. до н.е.-25 р. н.е.) - географ та історик
Страбон Валафрид (XI ст.) - середньовічний письменник
Стурл Тордсон (XIII cm.) - норвезький історик
Субх (X cm.) - кордовська принцеса
Сулейман (кінець VII—початок VIII ст.) - арабський халіф
Сульпицій Олександр (V ст.) - історик
Сульпицій Север (V cm.) - римський історик
Т
Табарні (VIII cm.) - арабський історик
Танкреда (XII cm.) - князь Антіохії
Тарасій (кінець VIII-початок IX ст) - Константинопольський патріарх (784-
806 pp.)
Тарик ібн Зіяд (VIII cm.) - арабський воєначальник
Тасіло (VIII cm.) - баварський герцог
Тацит Корнелій ІІублій (близько 55-близько 120 pp.) - римський історик і
державний діяч
Теган (IX cm.) - єпископ Тріра, письменник
Теодорих (493-526 pp.) - вождь остготів
Теодорих (VI cm.) - син Хлодвіга
Теодульф (близько 768-821 pp.) - вестготський історик
Teompada (VIII ст.) - дочка Карла Великого
Тиверій I (VI cm.) - візантійський імператор (578-582 pp.)
Тиверій II (кінець VII- початок VIII ст.) - візантійський імператор (698 -
705 pp.)
Торос (XII ст.) - вірменський цар
Тотила (VI ст.) - остготський король (541-552 pp.)
Траян, Марк Ульпій (53-117 pp.) - римський імператор (98-117 pp.)
Трибоніан (VI cm.) - візантійський правник, який очолював комісію з напи¬
сання «Зводу цивільного права»
У
Ульпіан (близько 170-228 pp.) - римський юрист
Урбан II (близько 1042-1099 pp.) - папа (1088-1099 pp.)
Ф
Фатах ібн аль (IX cm.) - арабський історик
Фастрада (VIII ст.) - дружина Карла Великого
Феодат (VI ст.) - остготський король
Феодор Вальсамон (XII ст.) - візантійський каноніст
Феодор Дафнопат (X ст.) - візантійський історик

44©
Історія середніх віків
Феодор Декаполіт (X ст.) - візантійський правник
Феодор Дука (рубіж ХІІ-ХІІІ ст.) - претендент на візантійський трон
Феодор з Мопсуестгг (350^128 pp.) - богослов
Феодор Продром (близько 1100-близько 1170 pp.) - ефеський єпископ
Феодор Студит (759-826 pp.) - богослов, ігумен
Феодора (VI ст.) - дружина Юстиніана І
Феодора (IX cm.) - мати імператора Михаїла III
Феодора (XII cm.) - донька Олексія І
Феодорит (393^157 pp.) - єпископ Кірський, церковний історик
Феодосій І (346-395 pp.) - римський імператор (379-395 pp.)
Феодосій II (V ст.) - візантійський імператор (408^150 pp.)
Феодот (IX ст.) - Константинопольський патріарх (815-821 pp.)
Феостерикт (IX ст.) - візантійський історик
Феофан (кінець VIII-початок IX ст.) - візантійський хроніст
Феофан Візантієць (VI ст.) - візантійський історик
Феофан Сповідник (752-818 pp.) - візантійський історик
Феофана (IX cm.) - візантійська принцеса, дружина Оттона II
Феофіл (VI ст.) - візантійський правник, анналіст
Феофіл (IX ст.) - візантійський імператор (829-842 pp.)
Феофілакт (XI ст.) - архієпископ Охридський
Феофілакт Симокатта (VII ст.) - візантійський історик
Фіпіпп І (1053-1108 pp.) - французький король (1060-1108 pp.)
Філіпп (XII ст.) - брат німецького імператора Генріха VI, імператор
Філіпп II Август (1165-1223 pp.) - французький король (1180-1223 pp.)
Філіппік-Вардан (кінець VII ст.-713 р.) - візантійський імператор (711-713 pp.)
Флавіо Бьондо (XV ст.) - італійський історик
Флодоард (894-966 pp.) - реймський канонік
Флор (IX cm.) - історик, дяк єпархіальної церкви
Фока (кінець VI - початок VII ст.) - візантійський імператор (602-610 pp.)
Фома Слов’янин (760-823 pp.) - вождь повсталих 821-823 pp.
Фотій (близько 810 чи 820-890 pp.) - патріарх Константинополя (858-
867 pp.; 877-886 pp.)
Фредегар із Сен-Галена (VIII ст.) - єпископ, хроніст
Фредегонда (VI ст.) - дружина Хільперика
Фридерих Лотарингський (XI ст.) - канцлер римської курії, пізніше
папа Стефан IX (1057-1058 pp.)
Фрідріх І Барбароса (близько 1125-1190 pp.) - німецький імператор (1155—
1190 pp.)
Фрідріх Штауфен (XI ст.) - герцог Швабський
Фростатинг (XI ст.) - норвезький король
Фульберт (XI ст.) - єпископ Шартре
X
Хакам II (X ст.) - халіф Кордови (961-976 pp.)
Хаммудіди - напівберберський знатний рід в Іспанії

Додаток 4 Видатні діячі раннього Середньовіччя
МИ
Харарих (V ст.) - франкський король
Хардакнут (XI ст.) - данський король, син Кнута Великого
Хільдегарда (+783 р.) - дружина Карла Великого
Хгльдерик III (VIII ст.) - останній меровінгський король
Хгльдерих (V ст.) - батько франкського вождя Хлодвіга
Хільперик (VI ст.) - франкський король (561-584 pp.)
Хільперик Суассонсъкий (VI ст.) - син Хлотаря І
Хімільтруда (VIII cm.) - 1) дружина Карла Великого; 2) дочка Карла Вели¬
кого
Хішам II (X ст.) - халіф Кордови (976-998 pp.)
Хлодвіг (466-511 pp.) - вождь франкських племен (481-511 pp.)
Хлодерих (V ст.) - син короля рипуарських франків Сигеберта
Хлодомер (VI ст.) - син Хлодвіга
Хлотар I (VI ст.) - франкський король (511-560/61 pp.)
Хлотар II (584-629 pp.) - франкський король (613-629 pp.), син Хільперика
і Фредегонди
Хокон Добрий (X ст.) - норвезький король
Хордадбех (IX ст.) - арабський історик
Хрисохейр (IX ст.) - праведник секти павликіан
Христодул (XII ст.) - чернець, реформатор чернечого життя
Христофор (IX cm.) - візантійський воєначальник
Хродехільда (рубіж V-VI ст.) - дружина Хлодвіга, дочка бургундського
короля
Хуго (VIII ст.) - позашлюбний син Карла Великого
ц
Цахас (XI ст.) - емір Смірни
Цезарій Арлъсъкий (IV ст.) - єпископ
Ч
Чингізхан (1155-1227 pp.) - монголо-татарський хан (1206-1227 pp.)
Ю
Юдіф (IX ст.) - друга дружина Людовіка Благочестивого
Юліан (VII ст.) - єпископ Толедо, історик
Юліан Апостат (331-363 pp.) - римський імператор (361-363 pp.)
Юлій Цезар, Гай (100^14 pp. до н.е.) - римський диктатор
Юрій Долгорукий (1090-1157 р.) - суздальський князь з 1125 р.
Юстин І (?-527 р.) - візантійський імператор (518-527 pp.)
Юстин II (VII ст.) - візантійський імператор (656-678 pp.)
Юстиніан І (482-565 pp.) - візантійський імператор (527-565 pp.)
Юстиніан II (кінець VII - початок VIII ст.) - візантійський імператор
(685-695; 705-711 pp.)
Я
Ярослав Мудрий (980-1054 pp.) - київський князь (1019-1054 pp.)

БІБЛІОГРАФІЯ
Додаток
5
1.	Джерела
1.	Абеляр П. История моих бедствий. М., 1959.
2.	Абеляр П. Історія моїх страждань. Листування з Елоїзою / Пер. з лат.
Р. Паранько. - Львів. 2004.
3.	Абеляр П. Теологические трактаты. М., 1995.
4.	Августин Аврелий. Исповедь Блаженного Августина, епископа Гиппон¬
ского / Под ред. А.А. Столярова. - М., 1998.
5.	Августин Аврелий. О граде Божьем. - М., 1994. - Т. I IV.
6.	Аврелий Антонин Марк. Размышления / Изд. подгот. АЛ Доватур,
А.К. Гаврилов, Ян Унт. - М., 1985.
7.	Агафий. О царствовании Юстиниана / Пер., ст. и прим. М.В. Левченко. -
М.-Л., 1996.
8.	Агрикультура в памятниках западного средневековья / Под ред.
О.А. Добиаш-Рождественской и М.И. Бурского. - М.-Л., 1936.
9.	Алексей Макроволит. Диалог между богатым и бедным / Пер. М.А. По-
ляковский // Византийский временник (далі - ВВ). - 1972. Т. XXXIII.
10. Амвросий Медиоланский. Сочинения. М., 1997.
11. Амвросий Медиоланский. Творения. Об обязанностях священнослужи¬
телей. - М., 1995.
12. Аммиан Марцеллин. Деяния // Властелины Рима. - М., 1999.
13. Аммиан Марцеллин. История / Пер. с лат. Ю.А. Кулаковского и А. Сон¬
ни. - К., 1906-1908. - Вып. 1-3.
14. Английские и шотландские баллады. - М., 1973.
15. Анна Комнина. Алексиада. - СПб., 1996.
16. Антология мировой философии: В 4-х т. М., 1969. Т. 1-2.
17. Антология педагогической мысли христианского средневековья / Сост
и ред. В.Г. Безрогов, О.И. Варьяш. М., 1994. Т. 1-2.
18. Апокрифы древних христиан: Исследования, тексты, комментарии.
М., 1989.
19. Беовульф. Старшая Эдда. Песнь о Нибелунгах. - М., 1975.
20. Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту. К., 2005.
21. Блаженный Августин. Энхиридион, или О вере, надежде и любви. К
1996.
22. Боецій. Розрада від філософії / Пер. А. Содомора. - К., 2004.
23. Боецій. Теологічні трактати. - Львів, 2007.

Додаток 5 Бібліографія
44
24. Боэций. Утешение философией и другие трактаты / Под ред. Г.Г. Майо¬
рова. - М., 1990.
25. Видукинд Корвейський. Деяния саксов / Вст. ст., пер. и коммент.
Г.Э. Санчука. - М., 1975.
26. Византийский Земледельческий закон /	Под ред. И.П. Медведева.	JL,	1984,
27. Византийская Книга Эпарха / Вст.	ст.,	пер. и коммент. М.Я. Сюзюмова.	-
М., 1962.
28. Геопоники. Византийская сельскохозяйственная энциклопедия X в. /
Введ., пер. и коммент. Е.Э.Липшиц. М., 1960.
29. Григорий Нисский. Об устроении человека. СПб., 1995.
30. Григорій Ниський. Життя Мойсея. Львів, 2001.
31. Две византийские хроники X ст. -	М.,	1959.
32. Деяния Вселенских соборов: В 4-х	т.	М., 1997. Т. I-IV.
33. Дигесты Юстиана: В 8-ми т. - М., 2004.
34. Дигесты Юстиниана. М., 1984.
35. Дионисий Ареопагитик. Мистическое богословие. К., 1991.
36. Дионисий Ареопагитик. О божественных именах. О мистическом бого¬
словии. - СПб., 1995.
37. Дионисий Ареопагитик. О небесной иерархии. - СПб., 1997.
38. Дідахе. - Львів, 2002.
39. Древнеанглийская поэзия. М., 1982.
40. Древние германцы. Сб. документов / Сост. Б.Н. Граковым, С.П. Моравс¬
ким и А.И. Неусыхиным. М., 1937.
41. Евнатий. Продолжение истории Дексиппа. СПб., 1999.
42. Евсевий Памфил. Церковная история / Коммент. и прим. С.Л. Кравца.
М., 1993.
43. Иероним Стридонский. Творения. - М., 1996.
44. Иоанн Дамаскин. Точное изложение православной веры. М.-Ростов/
Д., 1992.
45. Иоанн Киннам. Краткое обозрение царствования Иоанна и Мануила
Комнинов. - СПб., 1992.
46. Иордан. О происхождении и деяниях гетов. Getica / Вст. ст., пер. и
коммент. Е.Ч. Скржинской. - М., 1960.
47. Иордан. О происхождении и деяниях гетов. Getica. СПб., 2001.
48. Исландские саги. - М., 1961.
49. Историки эпохи Каролингов. - М., 1999.
50. Кекавмен. Советы и рассказы Кекавмена / Пер. и коммент. Г.Г. Литав-
рина. М., 1972.
51. Константин Багрянородный. -О фемах- и «О народах» / С пред. Г. Лас-
кина. М., 1999.
52. Константин Багрянородный. Об управлении империей. / Текст, пер.,
коммент.. под ред. Г.Г. Литаврина и А.П. Новосельцева. - М., 1989.
53. Кримський А.. Керма Н. Оповідання арабського історика Абу-Шоджі
Рудраверського про те, як охрестилась Русь // Збірка на пошану акад.
Д.І. Багалія. - К., 1947.

444
Історія середніх віків
54. Лев Диакон. История / Отв. ред. Г Г. Литаврин. - М., 1988.
55. Летопись византийца Феофана / Пер. В.И. Оболенского и Ф.А. Тернов-
ского. - М., 1987.
56. Либаний. Речи / Под ред. С.П. Шестакова. СПб., 1998.
57. Лиутпранд Кремонский. Антаподосис; Книга об Оттоне; Отчет о посоль¬
стве в Константинополь / Пер. с лат. и коммент. И.В. Дьяконова. М.,
2006.
58. Маврикий. Из «Стратегиона» Маврикия. - СПб., 1999.
59. Михаил Пселл. Хронография / Пер. и прим. Я.Н. Любарского. М., 1978.
60. Михаил Пселл. Хронография. Краткая история. СПб.. 2003.
61. Никита Хониат. История. - СПб., 2001.
62. Никифор Вриенний. Исторические записки. - СПб., 2000.
63. Никифора, патриарха Константинопольского «Краткая история» / Пер.
Е.Э. Липшиц //ВВ. - 1950. Т.ІІІ.
64. Ориген. Апология христианства: В 8-ми кн. / Пер. Я. Писарева. М.,
1999. - Кн. 1-4.
65. Орозий Павел. История против язычников. - М., 1997.
66. Павел Диакон. История лангобардов. - М., 1998.
67. Памятники византийской литературы IV-IX вв. - М., 1965.
68. Приск Панийский. Византийская история. СПб., 1999.
69. Приск Панийский. Готская история // ВДИ. 1948.	№4.
70. Приск. Сказания Приска Панийского. СПб., 1999.
71. Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей. СПб.,
1992.
72. Продолжатель Феофана. Жизнеописание византийских царей / Изд.
подг. Я.Н. Любарский. 2-е изд., испр. и доп. СПб., 2009.
73. Прокопий Кесарийский. Война с готами / Пер. С. Кондратьева. М.,
1950.
74. Прокопий Кесарийский. Война с персами. Война с вандалами. Тайная
история. - СПб., 1993.
75. Прокопий Кесарийский. История войн римлян с персами, вандалами и
готами / Пер. С. и Г. Дестунисов. СПб., 1991.
76. Прокопий Кесарийский. Тайная история // ВДИ. 1938. - №4.
77. Прокопий Кесарийский. Трактат «О постройках» // ВДИ. 1939. - №4.
78. Ранние отцы Церкви. Антология. Брюссель, 1988.
79. Ранович А.Б. Первоисточники по истории древнего христианства. Ан¬
тичные критики христианства. М., 1990.
80. Римские историки IV века. М., 1997.
81. Салическая правда / Пер. Н.П. Грацианского. М., 1950.
82. Сборник документов по социально-экономической истории Византии.
М., 1951.
83. Св. Августин. Сповідь. К., 1997.
84. Сидоний Апполинарий. Письма. М., 1987.
85. Снорри Стурлусон. Круг земной. М., 1980.
86. Снорри Стурлусон. Младшая Эдда. М., 1994.
87. Созомен. Церковная история. М., 1996.

Додаток 5 Бібліографія
44Ш
88. Сократ Схоластик. Церковная история. М., 1997.
89. Сократ Схоластик. Церковная история. СПб., 2001.
90. Средневековая Европа глазами современников и историков: В 5-ти ч.
М., 1995. - 4.1-5.
91. Средневековье в его памятниках / Под ред. Д.Н. Егорова. М., 1913.
92. Старшая Эдда. / Ред., вст. ст. и коммент. М.И. Стеблин-Каменского.
М.-Л., 1963.
93. Стратегикон Маврикия. - СПб., 2004.
94. Студит Теодор. Поучения. Львів, 1999.
95. Сугерий, аббат Сен-Дени. Жизнь Людовика VI Толстого, короля Фран¬
ции. М., 2005.
96. Титмар Мерзебургский. Хроника. М., 2005.
97. Феодорит. Церковная история. М., 1994.
98. Феофилакт Симокатта. История / Вст. ст. П. Пигулевской, пер. П. Кон¬
дратьева, прим. К.А. Осиповой. М., 1957.
99. Феофилакт Симокатта. История / Под ред. С.П. Кондратьева. - М., 1996.
100. Шервуд Е.А. Законы лангобардов. М., 1992.
101. Эклога. Византийский законодательный свод VIII века / Вст. ст., пер.,
коммент. Е.Э. Липшиц. - М., 1965.
2.	Хрестоматії, підручники і посібники
1. Балух В.О. Візантиністика. Чернівці, 2006.
2. Васильевский В.Г. Лекции по истории Средних веков. - СПб., 2008.
3. Джеджора О. Історія Європейської Цивілізації. Ч.І. До кінця XVIII ст. -
Львів, 1999.
4. История Европы с древнейших времен до наших дней: В 8-ми т. Т.2.
Средневековая Европа. М., 1992.
5. История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма: В 3-х т. М., 1985.
Т.1.
6. История средних веков. Хрестоматия: В 2-х ч. Ч 1. (V-XV века) - 3-є
изд. - М., 1988.
7. История средних веков: В 2-х т. Учебник / Под ред. З.В. Удальцовой и
С П. Карпова. - М., 1990. - Т.1.
8. История средних веков: В 2-х т. Учебник / Под ред. С.П. Карпова. М.,.
2003. - Т. 1.
9. История средних веков: В 2-х т. Учебник / Под ред. акад. Сказкина С.Д.
- М., 1977. - Т. 1.
10. История средних веков: В 2-х т: Учебник / Под ред. С П. Карпова. М.,
1997. - Т. 1.
11. Книга для чтения по истории средних веков: Пособие для учащихся /
Под ред. А.А. Сванидзе. М., 1986.
12. Крижановська О.О., Крижановський О.П. Історія середніх віків: Вступ
до історії західноєвропейського Середньовіччя: Курс лекцій. 1-е вид. -
К., 2004; 2-ге вид. стереотипне. - К„ 2006.
13. Практикум по истории средних веков. 2-е изд. - М., 1971.

4141®
Історія середніх віків
14. Практикум по истории средних веков. Раннєє классическое средневе¬
ковье. М., 1987.
15. Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние
века: Учебное пособие. - М., 1976.
16. Семёнов В.Ф. История средних веков. Учебник. - К., 1975.
17. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Евро¬
пы / Под ред. В.М. Корецкого. - М., 1961.
18. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. Н.П. Грацианского и
С.Д. Сказкина. - 3-є изд. - М., 1953. Т. I; М.. 1950. - Т. И.
19. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина. М.,
1961-1963. - Т. 1-П.
20. Художественно-историческая хрестоматия. Средние века. Пособие для
учителей. М., 1977.
3.	Загальні праці
1. Алексеев М.П., Жирмунский В.М., Мокульский С.С., Смирнов А.А. Ис¬
тория западноевропейской литературы. Средние века и Возрождение. -
М., 2000.
2. Аннерс Э. История европейского права / Пер. со швед. М., 1984.
3. Античная древность и средние века. Свердловск, 1960-2000. Вып. 1-30.
4. Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при Старом порядке / Пер. с франц.
Екатеринбург, 1999.
5. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Пер. с франц. М., 1992.
6. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма. М.. 1987.
7. Басовская Н.И. Идеи войны и мира в западноевропейском средневеко¬
вом обществе // Средние века. 1990. - Вып. 53.
8. Бицилли П.М. Элементы средневековой культуры. СПб., 1995.
9. Блок М. Феодальне суспільство / Пер. з франц. К, 2002.
10. Богословие в культуре Средневековья. - К., 1992.
11. Браун П. Культ святых. Его становление и роль в латинском христиан¬
стве / Пер. с англ. - М., 2004.
12. Бюллетень Всероссийской Ассоциации медиевистов и историков ран¬
него нового времени. М., 1992-1998. Вып. 1-7.
13. Введение в специальные исторические дисциплины. - М., 1980.
14. Византийские очерки. - М., 1961-1996. Вып. 1-6.
15. Византийский временник. - М., 1947-2008. Т. I LXIX.
16. Виолле-ле-Дюк Э.Э. Жизнь и развлечение в средние века / Пер. с франц
- СПб., 1997.
17. Вайнштейн O.JI. Западноевропейская средневековая историография.
М.-Л., 1964.
18. Все начинается с десятины. Этот многоликий налоговый мир / Пер. с
нем. - М., 1992.
19. Всемирная история: В 13-ти т. - М., 1957. Т.З.
20. Гене Б. История и историческая культура средневекового Запада / Пер
с франц. - М., 2002.

гл г\ сз
Додаток 5
Бібліографія
4Ї4Ї7
21. Гис Ф, Гис Дж. Брак и семья в Средние века / Пер. с англ.
- М, 2002.
22. Господствующий клас феодальной Европы. М.. 1989.
23. Грацианский Н.П. Из социально-экономической истории западноевро¬
пейского средневековья. М., 1960.
24. Гуревич А.Я. Средневековый мир: Культура безмолвствующего боль¬
шинства. - М., 1990.
25. Гутнова Е.В. Государство в структуре и эволюции феодального общест¬
ва // Всеобщая история: дискуссии, новые подходы. М., 1989. - Вып. 2.
26. Даркевич В.П. Аргонавты Средневековья. - М., 1976.
27. Даркевич В.П. Народная культура Средневековья. М.. 1992.
28. Двор монарха в средневековой Европе: явление, модель, среда / Под
ред. Н.А. Хачатуряна. - М., 2001. Вып. 1.
29. Дейвіс Н. Європа. Історія / Пер. з англ. - К., 2000.
30. Делгомо Ж. Ужасы на Западе / Пер. с франц. М., 1994.
31. Добиаш-Рождественская О.А. Культура западноевропейского Средне¬
вековья. - М., 1987.
32. Дюби Ж. Европа в Средние века / Пер. с франц. Смоленск, 1994.
33. Европа в Средние века: Экономика, политика, культура. Сб. статей. К
80-летию акад. С.Д. Сказкина. - М.. 1972.
34. Женщина. Брак. Семья до начала Нового времени (демографические
социокультурные аспекты). М., 1993.
35. Жильсон Э. Философия в Средние века / Пер. с франц. - М., 2004.
36. Иванов К.А. Трубадуры, труверы, миннезингеры. М., 1997.
37. Идейно-политическая борьба в средневековом обществе. - М., 1984.
38. История всемирной литературы: В 9-ти т. М., 1984-1985. - Т. 2-3.
39. Карсавин Л.П. Культура Средних веков. - К., 1995.
40. Кенигсбергер Г.Г. Средневековая Европа. 400-1500 гг. / Пер. с англ. М..
2001.
41. Кин М. Рыцарство / Пер. с англ. М., 2000.
42. Классы и сословия средневекового общества / Под ред. З.В. Удальцо-
вой. - М., 1988.
43. Колесницкий Н.Ф. Феодальное государство (V-XV вв.). - М., 1967.
44. Колінгвуд Р.Дж. Ідея історії / Пер. з англ. - К., 1996.
45. Контамин Ф. Война в Средние века / Пер. з франц. СПб., 2001.
46. Коплстон Ф.Ч. История средневековой философии / Пер. с англ. М., *
1997.	*
47. Ле Гофф Ж. Интеллектуалы в Средние века / Пер. с франц. - 2-е изд. -
СПб, 2003.
48. Ле Гофф Ж Цивилизация средневекового Запада / Пер. с франц. - М, 1992.
49. Марчукова С.М. Естественнонаучные представления в средневековой
Европе. - СПб, 1999.
50. Мельникова ЕА. Формирование и эволюция представлений в средневе¬
ковой Западной Европе // Средние века. 1990. Вып. 53.
51. Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Избран, труды.
М„ 1974.

Історія середніх віків
52. Носов К.С. Рыцарские турниры. СПб., 2002.
53. Одиссей. Человек в истории. М., 1988-2007. - Вып. 1-10.
54. Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследования по истории морали /
Пер. с польск. - М., 1987.
55. От глиняных табличек к университету. Образовательные системы Вос¬
тока и Запада в эпоху Древности и Средневековья. М., 1998.
56. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VI-
XVII вв.). - Л.. 1990.
57. Поньон Э. Повседневная жизнь Европы в 1000 году / Пер. с франц. - М.,
1999.
58. Порьяз А. Мировая культура: Средневековье. М., 2001.
59. Право в средневековом мире. - М., 1996. Вып. 1; СПб., 2001. - Вып. 2-3.
60. Проблемы развития феодальной собственности на землю. М.. 1979.
61. Рабинович ВЛ. Алхимия как феномен средневековой культуры. М., 1979.
62. Рассел Б. Історія західної філософії / Пер. з англ. - К, 1995.
63. Репина Л.П. Женщины и мужчины в истории: Новая картина европей¬
ского прошлого. Очерки. - М., 2002.
64. Руа Ж.Ж История рыцарства / Пер. с франц. - М., 1996.
65. Рябова Т.Б. Женщина в истории западноевропейского Средневековья.
Иваново, 1999.
66. Саду Ж. Алхимия и золото. Жизнеописания, гипотезы, факты, истории
/ Пер. с англ. - К., 1995.
67. Самаркин В.В. Историческая география Западной Европы в средние
s века. М., 1976.
68. Сванидзе А.А. Деревенские ремесла в средневековой Европе. М., 1985.
69. Сиротенко В.Т. История международных отношений в Европе во вто¬
рой половине IV - начале VI в. - Пермь, 1975.
70. Сказкин С.Д. Избранные труды по истории. - М., 1973.
71. Сказкин С.Д. Очерки по истории западноевропейского крестьянства в
средние века. - М., 1968.
72. Словарь средневековой культуры / Под ред. А.Я. Гуревича. М., 2003.
73. Уколова В.И. Античное искусство в культуре Раннего Средневековья
(конец V - начало VII века). М.. 1989.
74.	Флори Ж. Идеология меча / Пер. с франц.	-	СПб., 1999.
75.	Харизма королевской власти: миф и реальность. Материалы круглого
стола // Средние века. - 1995. - Вып. 58.
76. Человек в кругу семьи. Очерки по истории частной жизни в Европе до
начала Нового времени. - М., 1996.
77. Шевеленко А.Я. Природный фактор и европейское общество V-X вв. //
ВИ. 1969. - № 10.
78. Элита и этнос Средневековья / Отв. ред. А.А. Сванидзе. М., 1995.
79. Lexicon des Mittelalters. Munchen-Ziirich, 1980-1998 - Т. 1-9.
80. Dictionary of the Middle Ages / J.R. Strayer. - New York, 1982-2004
T. 1-14.
81. Ferdinand Seibt. Die Begrundung Europas: Ein Zwischenbericht Uber die
letzten tausend Jahre. Frankfurt a. Main. Bonn, 2005.

Додаток 5 Бібліографія
82. Michael Mitterauer. Warum Europa? Mittelaltenliche Grundlagen eines
Sondenweges. - Miinchen, 2003.
83. Jacques Le Goff. L'Europe est-elle nee an Moyen Age? Paris, 2003.
84. Hans-Werner Goetz. Modeme Mediavistik: Stand und Perspectivender
Mittelalterforschung. - Darmstadt, 1999.
4.	Література до окремих лекцій
До лекції 1.
Вступ до історії Середньовіччя
1. Афанасьев Ю.Н. Историзм против эклектики. Французская школа «Ан-
налов в современной буржуазной историографии. - М., 1980.
2. Барг М.А. Проблемы социальной истории в освещении современной за¬
падной медиевистики. - М., 1973.
3. Бессмертный ЮЛ. Феодальная революция'^ Х-ХІ вв. // ВИ. - 1984. - №1.
4. Вайнштейн О.Л. Западноевропейская средневековая историография. —
М.-Л., 1964.
5. Вайнштейн О.Л. История советской медиевистики. 1917-1966. - Л.. 1968.
6. Гуревич А.Я. Исторический синтез и Школа ' Анналов/'. - М., 1993.
7. Гутнова Е.В. Историография истории средних веков. — 2-е изд. - М.,
1985.
8. Гутнова Е.В. Средневековье: место в европейской цивилизации // Сред¬
ние века. 1990. Вып. 53.
9. Данилов А.И. Проблемы аграрной истории раннего средневековья в не¬
мецкой историографии конца XIX - начала XX в. - М.. 1958.
10. Илншіечкин В.П. О происхождении и эволюции понятия ‘феодализм»
// Народы Азии и Африки. - 1987.	№6.
11. Косминский Е.А. Историография средних веков. V - середина XIX в. -
М., 1963.
12. Курбатов Г.Л. История Византии (историография). - Л., 1975.
13. Лаптин П.Ф. Община в русской историографии последней трети XIX -
начала XX в. - К., 1971.
14. Методологические и историографические вопросы исторической науки.
- Томск, 1963-1994. - Вып. 1-21.
15. Могильницкий Б.Г. Политические и методологические идеи русской
либеральной медиевистики середины 70-х годов XIX в. - начала 900-х
годов. - Томск, 1969.
16. Удальцов З.В. Советское византиноведение за 50 лет. М.. 1969.
До лекції 2.
Джерела ранньосередньовічної історії
1.	-Вспомогательные исторические дисциплины. - СПб., 1968-1994. - Выи.
1-25.

Історія середніх віків
2. Добиаш-Рождественская О.А. История письма в средние века. 3-є изд.
- М., 1987.
3. Заборов М.А. Введение в историографию крестовых походов (Латинс¬
кая хронография ХІ-ХІІІ вв.).	М.,	1966.
4. Киселева Л.И. О чем рассказывают средневековые рукописи (рукопис¬
ная книга в Западной Европе). Л., 1978.
5.	Киселева Л.И. Письмо и книга в Западной	Европе в Средние века	(лек¬
ции по латинской палеографии и кодикологии). СПб., 2003.
6.	Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков.	М.,	1955.
7.	Люблинская А.Д. Латинская палеография.	М., 1969.
8. Медведев ПП. Очерки византийской дипломатии (Частноправовой акт).
- Л.. 1988.
9. Проблемы источниковедения западноевропейского средневековья / Под
ред. В.И. Рутенбурга. - Л.. 1979.
10. Проблемы палеографии и кодикологии в СССР. - М., 1974.
11. Соколова А.М. Варварские правды. Чита. 1969.
12. Фихман И.Ф. Введение в документальную папирологию. - М., 1987.
13. Хвостова К.В. Количественный подход в средневековой социально-эко¬
номической истории. - М., 1980.
До лекції 3.
Падіння Західної Римської імперії і утворення варварських королівств
1. Альфан Л. Варвары. От Великого переселения народов до тюркских
завоеваний XI века / Пер. с франц. - СПб., 2003.
2. Беляев С.А. Существовал ли в Вандальском королевстве фиск (государ¬
ственная казна)? // Средние века. 1973. - Вып. 36.
3. Бергер А. Государство вестготов и падение Западной Римской империи
// Исторический журнал. 1940. - №3.
4. Бернштам А.Н. Очерк истории гуннов. Л., 1951.
5. Бувье-Ажан М. Аттила. - М.. 2003.
6. Буданова В,П. Варварский мир эпохи Великого переселения народов. -
М., 2000.
7. Буданова В.П. Готы в эпоху Великого переселения народов. М., 1990.
8. Буданова В.П. Этнонимия племен Западной Европы: рубеж античности
и средневековья. - М., 1991.
9. Буданова В.П., Горский А.А., Ермолова И.Е. Великое переселение наро¬
дов. Этнополитические и социальные аспекты. - М., 1999.
10. Вольфрам X. Готы. - М., 2003.
11. Гиббон Э. Закат и падение Римской империи. М., 1997-1998. Т. 1-7.
12. Головин B.C. Колонат в эпоху поздней Римской империи // Научн. тру¬
ды Воронеж, ун-та. Воронеж, 1952.
13. Голубцова Н.И. Италия в начале V века и вторжение Алариха в Рим
// ВДИ. - 1949. - №4.
14. Грант М. Крушение Римской империи. М.. 1998.

Додаток 5 Бібліографія
4М
15. Гюйонварх К.-Ж., Леру Ф. Кельтская цивилизация. СПб, 2001.
16. Джонс А.Х. Гибель античного мира. - Ростов-на-Дону, 1997.
17. Дилегенский Г.Г. Аграрные отношения в Вандальском королевстве //
ВВ. 1956. Т. XI.
18. Диснер Г.-И. Королевство вандалов. Взлет и падение. - СПб, 2002.
19. Жюльен Ш.-А. История Северной Африки. - М, 1961.
20. Клаудо Д. История вестготов. СПб, 2002.
21. Ковалев С.И. К вопросу о характере социального переворота III-V вв. в
Западной Римской империи // ВДИ. - 1970. - №2.
22. Коптев А.В. От прав гражданства к праву колона: Формирование кре¬
постного права в поздней Римской империи. Вологда, 1955.
23. Корсунский А.Р. Вестготы и Римская империя в конце IV начале V
века // Вестник Моск. ун-та. Сер. история. - 1965. Вып. 3.
24. Корсунский А.Р. О положении рабов, вольноотпущенников и колонов в
западных провинциях Римской империи в V - VI веках // ВДИ. 1954
- №2.
25. Корсунский А.Р. О социальном строе вестготов в VI в.//ВДИ. 1965.	№3.
26. Корсунский А.Р. Образование раннефеодального государства в Запад¬
ной Европе. - М, 1963.
27. Корсунский А.Р, Гюнтер Р. Упадок и гибель Западной Римской импе¬
рии и возникновение варварских королевств (до середины VI в.).	М.,
1984.
28. Кузьмин А. Одоакр и Теодорих // Дорогами тысячелетий. - М, 1987.
Кн. 1.
29. Кучеренко Э.И. К вопросу о происхождении и исторических судьбах
вандалов // Вопросы истории, философии и педагогики. - Казань. 1965.
30. Мюссе JI. Варварские нашествия на Европу. СПб, 2001.
31. Неусыхин А.И. Общественный строй древних германцев. М, 1929.
32. Ранович А.В. Колонат и римское законодательство II-V вв. н.э. // ВДИ.
- 1951.	№1.
33. Ременников А.М. Вестготы и Римская империя накануне нашествия
гуннов // ВДИ. - 1967. - №1.
34. Ременников А.М. Роль племен Подунавья в падении Рима // Проблемы
всеобщей истории. Казань, 1969. Вып. 2.
35. Розенталь Н.Т. Римская империя в последнее десятилетие своего суще¬
ствования // Исторический журнал. - 1941.	№5.
36. Сиротенко В.Н. Народные движения в поздней Римской империи и об¬
разование варварских королевств. Днепропетровск, 1988.
37. Сиротенко ВТ. Борьба народных масс Римской империи против варва¬
ров в IV-V вв. // Учен. зап. Пермск. ун-та. №143. Ист. науки. Пермь.
1966.
38. Филип Я. Кельтская цивилизация и ее наследие. - Прага, 1961.
39. Халиков А.Х. Великое переселение народов и его роль в образовании
варварских королевств // От доклассовых обществ к раннеклассовым.
- М, 1987.

4 і
Історія середніх ВІІСІВ
40. Широкова Н.С. Древние кельты на рубеже старой и новой эры. - JL,
1989.
41. Широкова Н.С. Культура кельтов и нордическая традиция античности.
- СПб., 2000.
42. Шкунаев С.В. Община и общество западных кельтов. - М., 1989.
43. Юдикис Н.Х. К вопросу об экономических предпосылках юридического
закрепощения колонов в IV-V веках // Учен. зап. Вологодск. пед. ин-та.
- 1958.
До лекції 4.
Ґснеза феодалізму в Західній Європі
1. Андерсон П. Переходы от античности к феодализму. - М., 2007.
2. Гуревич А Н. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. - М..
1970.
3. Каждан А.П. О некоторых спорных вопросах становления феодальных
отношений в Римской империи // ВДИ. 1953. - №3.
4. Кирсанова Е.С. Проблема генезиса западноевропейского феодализма в
лекционном курсе ВЛ. Герье (1870/71 г.) // Средние века. - 1982. Вып. 45.
5. Корсунский А.Р. Проблема революционного перехода от рабовладель¬
ческого строя к феодальному в Западной Европе // ВДИ. - 1964. - №5.
6.	Крапивенский С.Э. Переход к феодализму как социальная революция //
Методологические и историографические вопросы исторической науки.
Труды Томск, ун-та. Т.193. Вып. 5. Сер. ист. Томск, 1967.
7. Липшиц Е.Э. Проблема падения рабоаладельческого строя и вопрос о
начале феодализма в Византии // ВДИ. 1955.	№4.
8. Львов Н.И. Из истории кризиса Римской империи во II половине V в. н.э.
// Учен. зап. Моск. пед. ин-та им. Потемкина. - М., 1949. - Т. 8. Вып. 2.
9.	Люблинская А.Д. Типология раннего феодализма и проблема романо-
германского синтеза // Средние века. 1968. Вып. 31.
10. Мейман М.Н. Развитие рабовладельческой формации и возникновение
элементов феодализма в Западной Римской империи // Средние века.
1960.	- Вып. 17.
11. Мейман М.Н., Сказкин С.Д. К вопросу о непосредственном переходе; к
феодализму на основе разложения первобытнообщинного способа про¬
изводства // ВДИ. 1961.	№4.
12. Проблема падения рабовладельческого строя: к итогам дискуссии //
ВДИ - 1956.	№1.
13. Струве В В., Пигулевская Н.В. Проблема кризиса рабовладельческого
строя и генезиса феодализма // ВДИ. - 1956. - №9.
14. Сюзюмов М.Я. К вопросу о феодализации в Римской империи // ВДИ.
1951.	№1.
15. Удальцова З.В., Гутнова ЕВ. Генезис феодализма в странах Европы
Доклады делегации СССР на XIII Международном конгрессе историче¬
ских наук. М., 1970.

Додаток 5 Бібліографія
41
16. Шевеленко А.Я. К типологии генезиса феодализма // ВДИ. - 1971. -
№1.
17. Штаерман М.Е. Кризис рабовладельческого строя в западных провин¬
циях Римской империи. - М.. 1965.
18. Штаерман М.Е. Проблема падения рабовладельческого строя // ВДИ. -
1953. - №2.
До лекції 5.
Франкська держава Меровінгів
1. Бессмертный Ю.Л. Некоторые дискуссионные вопросы генезиса фео¬
дализма на территории Франции // Средние века. 1984. Вып. 47.
2. Граменицкий Д.С. К вопросу о происхождении и содержании франкско¬
го иммунитета // Средние века. М.-Л, 1964. - Вып. 2.
3. Данилова Г.М. К вопросу о возникновении государства у франков //
Учен. зап. Петрозавод. ун-та. 1974. - Т. 19. - Вып. 4.
4. История Франции: В 3-х т. М, 1972. - Т. 1.
5. Колесницкий Н.Ф. К вопросу о раннесредневековых общественных
структурах // Проблемы истории докапиталистических обществ. - М.,
1968. Кн. 1.
6. Корсунский А.Р. О статусе франкских колонов // Средние века. - 1969.
Вып. 32.
7. Кунчке X. Франкские «правды» в свете проблемы складывания фео¬
дальной общественной формации // Вопросы истории государства и
права Германии и Швейцарии. - М, 1985.
8. Лебек С. Новая история средневековой Франции. Ч. 1. Происхождение
франков V-IX века. М, 1993.
9. Левандовский А. Империя франков // Одиссей. - 1997.
10. Мажуга В.И. Королевская власть и церковь во Франкском государстве
VI в. // Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе
VI-XVII вв. - Л, 1990.
11. Мильская Л.Т. Аллод в системе феодального землевладения // Сред¬
ние века. - 1987. - Вып. 50.
12. Найджел П., Пруденс Дж. История языческой Европы. СПб, 2000.
13. Неусыхин А.И. Возникновение зависимого крестьянства как класса ран- *
нефеодального общества в Западной Европе VI-VIII вв. М, 1956.
14. Серовайский Я.Д. Социальные противоречия и классовая борьба во
Франкском государстве. М, 1979.
15. Тьерри О. Рассказы из времен Меровингов. - СПб, 1994.
16. Удальцов А.Д. Свободная деревня в Западной Нейстрии в эпоху Меро¬
вингов и Каролингов. - СПб, 1912.
17. Уоллес-Хедрилл Дж.-М. Варварский Запад. Раннее Средневековье. -
СПб, 2002.
18. Шумилин Л.Г. Образование феодальных отношений во Франкском ко¬
ролевстве VI-IX вв. - Ростов-на-Дону, 1973.

41М
Історія середніх віків
До лекції 6.
Франкська монархія Каролінгів
1. Бессмертный Ю.Л. Структура крестьянской семьи во франкской дере¬
вне IX в. // Средние века. М., 1980. Вып. 43.
2. Ванечек В. Франкские пограничные марки и их соседи чехи и моравы
в IX в. // Славяне в эпоху феодализма. М., 1978.
3. Вязигин АС. Идеалы «божественного царства» в монархии Карла Ве¬
ликого. - СПб., 1912.
4. Габдрахманов П.Ш. Структура крестьянской семьи на территории Се¬
верной Франции в VIII-XI вв. (по данным картуляриев) // Французс¬
кий ежегодник. 1985. - М., 1987.
5. Данилова Г.М. Аламаннское и баварское общество VIII и начала IX в. -
Петрозаводск, 1969.
6. Левандовский А. Карл Великий. Через Империю к Европе. - М., 1995.
7. Левандовский А. Об этническом составе империи Каролингов // ВИ. -
1968. - №7.
8. Левандовский А.К. К вопросу о возникновении и распаде средневеко¬
вых народностей. Франкская народность // ВИ. - 1968. - №11.
9. Леонтьевский А.В. Проблема сотенного устройства Каролингского госу¬
дарства в освещении западногерманской историографии // Проблемы
истории докапиталистических формаций. - М., 1978.
10. Лот Ф. Последние Каролинги. - СПб., 2001.
11. Лыс Д.П. Роль католической церкви во Франкском государстве при
Каролингах // Учен. зап. Моск. пед. ин-та. - Т. 228. Всеобщая история.
1971.	Вып. 13.
12. Прометей. Историко-биографический альманах серии «ЖЗЛ*. М., 1977.
-Т. 11.
13. Ронин В.К. Светские биографии в каролингское время: Астроном как
историк и писатель // Средние века. - 1983. - Выи. 46.
14. Ронин В.К. Славянская политика Карла Великого в западноевропейской
средневековой традиции // Средние века. - 1968. - Вып. 31.
15. Тейс Л. Землевладение Каролингской эпохи. - М., 1995.
16. Тейс Л. Новая история средневековой Франции. Ч. 2. Наследие Каролин¬
гов. - Книга для чтения: В 5-ти ч. - М., 1995.
17. Удальцов А.Д. Из аграрной истории Каролингской Франции. М.-Л., 1935.
18. Фюстель де Куланж. История общественного строя древней Франции.
СПб., 1904. - Т. 1; Пг., 1916. Т. 2-6.
19. Хегерманн Д. Карл Великий. М., 2003.
20. Шевеленко А.Я. Торжество феодальной собственности в Бретани IX ст
// Французкий ежегодник. 1971.	М., 1973.
До лекції 7.
Візантія IV — першої половини VII ст.
1.	Ангелов Д. О некоторых характерных чертах развития византийского
общества на путях феодализма // ВВ. - 1976. - Т. XXXVII.

Додаток 5
Бібліографія
2.	Бардола К.Ю. Налоговая политика императора Юстиниана I // Вісник
Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. 2002. -
№566 Історія. - Вип. 34.
3.	Бородин О.Р. Равеннский экзархат. Византийцы в Италии. - Спб., 2001.
4.	Васильєв А.А. История Византийской империи. - СПб., 1998. - Т. 1.
5.	Гийан Р. Очерки административной истории ранневизантийской импе¬
рии (IV-VI вв. ) // ВВ. - 1964 T.XXIV
6.	Глушанин Р.П. Военная знать ранней Византии. Барнаул, 1991.
7.	Досталова Р Напряженность социальной обстановки в Византии V-VI
вв. // ВВ. - 1990. - Т. LL
8.	Дьяконов А.П. Византийские димы и факции в V-VII вв. // Византийс¬
кий сборник - M.-JL, 1945.
9.	История Византии: В 3-х т.	/ Под ред. С.Д. Сказкина. - М., 1967. -	Т.	1.
10.	Каждан А.П., Литаврин Г.Г.	Очерки истории Византии и южных славян.
- СПб.. 1998.
11. Каждан А.П. О социальной сущности идейной борьбы в христианстве
IV-V вв. // Античное общество. М., 1967.
12. Карташев А. Вселенские соборы. - М., 1994.
13. Кірітов О. Християнсько-візантійська культура (Витоки та опис). К., 1993.
14. Корсунский А.Р. О колонате в Восточной Римской империи V-VI вв. //
ВВ. - 1956. - Т.ІХ.
15. Корсунский А.Р. От Восточной Римской империи к Византии // ВВ.
1968. - Т. XXI.
16.	Кулаковский Ю.А. История	Византии. 395-518 годы. СПб., 2003.
17.	Кулаковский Ю.А. История	Византии. 518-602 годы. - СПб., 2003.
18. Культура Византии: IV - первая половина VII века. - М., 1984.
19. Курбатов Г.Л. Византийская церковь IV-XII вв. // Христианство. Антич¬
ность. Византия. - Л., 1988.
20. Курбатов Г.Л. К проблеме перехода.от античности к феодализму в Ви¬
зантии // Проблемы социальной структуры и идеологии средневеково¬
го общества. - Л., 1980. - Вып. 3.
21. Курбатов Г.Л. Основные проблемы внутреннего развития византийско¬
го города в IV-VII вв. (Конец античного города в Византии). - Л., 1971.
22. Курбатов Г.Л. Ранневизантийские портреты: К истории общественно-
политической мысли. - Л., 1991.
23. Курбатов Г.Л. Ранневизантийский город (Антиохия в IV в.).	Л.,	1962.
24. Курбатов Г.Л., Лебедева Г.Е. Византия: проблемы перехода от античности
к феодализму. Л., 1984.
25. Лебедев А.П. Социальная структура ранневизантийского общества (по
данным Кодексов Феодосия и Юстиниана). Л., 1980.
26. Липшиц Е.Э. Право и суд в Византии в IV-VIII вв. Л. 1976.
27. Липшиц Е.Э. Проблема падения рабовладельческого строя и вопрос о
начале феодализма в Византии // ВДИ. 1995. - №4.
28. Перетерский И.С. Дигесты Юстиниана. Очерки по истории составления
и общая характеристика. - М.Г 1956.

Історій середніх віків
29. Пигулевская Н.В. Византия и Иран на рубеже VI-VII вв. - M.-JI, 1946.
30. Пигулевская Н.В. Арабы у границ Византии и Ирана в IV-VII вв. М,
1964.
31. Сюзюмов М.Я. Борьба за пути развития феодальных отношений в Ви¬
зантии // Византийские очерки. М., 1961.
32. Сюзюмов М.Я. О роли закономерностей, факторов, тенденций и случай¬
ностей при переходе от рабовладельческого строя к феодальному в ви¬
зантийском городе // АДСВ. - 1965.	№3.
33. Удальцова З.В. Законодательные реформы Юстиниана // ВВ. 1965.
Т. XXVI.
34. Удальцова З.В. РІдейно-политическая борьба в ранней Византии (по
данным историков IV-VII вв.). - М., 1974.
35. Удальцова З.В. Италия и Византия в VI в. М., 1959.
36. Удальцова З.В. Положение рабов в Византии в VI в. (преимущественно
по данным законодательства Юстиниана) // ВВ. 1964. Т. XXIV.
37. Удальцова З.В. Проблемы типологии феодализма в Византии // Проб¬
лемы социально-экономических формаций. - М., 1975.
38. Удальцова З.В, Осипова КА. Отличительные черты феодальньгх отно¬
шений в Византии // ВВ. 1974. - Т. XXXVI.
39. Удальцова З.В. К вопросу о генезисе феодализма в Византии (постанов¬
ка проблемы) // Византийские очерки. - М, 1971.
40. Чекалова А.А. Константинополь в VI веке. Восстание Ника. М, 1986.
41. Чекалова А.А. Сенаторская аристократия Константинополя в первой
половине VI в. // ВВ. - 1972. Т. XXXIII.
До лекції 8.
Візантія в другій половині VII - першій половині IX ст.
1. Афиногенов Д.Е. Константинопольский патриархат и иконоборческий
кризис в Византии (784-847). - М„ 1997.
2. Бородин О.Р. Византийская Италия в VI-VIII вв. - Барнаул, 1991.
3. Дашков С.Б. Императоры Византии. М, 1997.
4. История Византии: В 3-х т. / Под ред. С.Д. Сказкина. М„ 1967. - Т. 2.
•ї. /а ждан А.П. Деревня и город в Византии ІХ-Х вв. М, 1960.
6. КНЯЗЬКИ# И.О. Византия и кочевники южнорусских СТЄПЄЙ. СПб., 2003.»
7. Кучма В.В. Военная организация Византийской империи. - СПб, 2001.
8. Кэпштейн X. О процессе социальной дифференциации по 'Земледель¬
ческому закону-' // ВВ. 1977. Т. XXXVIII.
9. Лебедев АП. Духовенство Древней Вселенской Церкви (II-VIII ст.).
СПб, 1997.
10. Липшиц Е.Э. Очерки истории византийского общества и культуры. VIII
первая половина IX в. - М.-Л, 1961.
11. Липшиц Е.Э. К истории «Земледельческого закона» в Византии и в сред¬
невековых Балканских государствах // ВВ. - 1968. Т. XXIX.
12. Медведев И.П. Правовая культура Византийской империи. СПб, 2001

Додаток 5 Бібліографія
13. Острогорский ГА. К истории иммунитета в Византии // ВВ. 1958. Т. XHL
14. Полякова М.А., Чекалова А.А. Византия: быт и нравы. Свердловск,
1989.
15. Раннефеодальные государства на Балканах VI-XII вв. / Отв. ред.
Г.Г. Литаврин. М., 1985.
16. Сорочан С. Византия IV-IX веков. Этюды рынка. Структура механиз¬
мов обмена. Харьков, 2001.
17. Степовик Д. Іконологія і іконографія. - Івано-Франківськ, 2002.
18. Стюарт Дж. Холл. Учение и жизнь ранней церкви. Новосибирск, 2000.
19. Сюзюмов М.Я. Византийский город (середина VII - середина IX вв.) //
ВВ. - 1966. - Т. XXVII.
20. Сюзюмов М.Я. О характере и сущности византийской общины по «Зем¬
ледельческому закону» // ВВ. - 1956. - Т. X.
21. Сюзюмов М.Я. Проблемы иконоборчества в Византии // Учен. зап. Свердл
гос. пед. ин-та. Свердловск, 1948. - Вып. 4.
22. Успенский К. Очерки по истории иконоборческого движения в Визан¬
тийской империи VIII-IX вв. // ВВ. - 1950. - Т. III.
23. Языкова И.К. Богословие иконы. М., 1995.
До лекції 9.
Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя
1. Блок М. Характерные черты французской аграрной истории. - М., 1957.
2. Грацианский Н.П. К критике Capitulare de villis // Грацианский Н.П. Из
социально-экономической истории западноевропейского средневековья:
Сб. статей. М., 1960.
3. Грацианский Н.П. Крепостное крестьянство на поместьях аббатства
Св. Германа в начале IX ст. по данным полиптика Ирминона // Из
социально-экономической истории западноевропейского средневековья.
Сб. статей. - М., 1960.
4. Гутнова Е.В. Классовая борьба и общественное сознание крестьянства в
средневековой Западной Европе (XI-XV вв.).	М.,	1984.
5. Данилова А.И. Капитулярий о поместьях Карла Великого и его интерп¬
ретация в исторической литературе // Труды Томск, гос. ун-та. Томск,
1955. - Т. 21. Вып. 2.
6. Дуглас Д. Ч. Норманны: от завоеваний к достижениям. СПб., 2004.
7.	Кардини Ф. Истоки средневекового рыцарства. М., 1987.
8.	Колесницкий Н.Ф. О некоторых чертах раннефеодального государства
// Социально-экономические проблемы истории древнего мира и сред¬
них веков. М., 1974.
9.	Конокотин А.В. К вопросу о времени возникновения цензивы в фео¬
дальной Франции // Средние века. 1973. Вып. 36.
10. Немировский В.Н. Политическая борьба в Каролингской империи нака¬
нуне ее распада // Учен. зап. Коломен. пед. ин-та. - 1947. - Т. 3.
11. Неусыхин А.И. Возникновение зависимого крестьянства как класса ран¬
нефеодального общества в Западной Европе V-VIII вв М.. 1956.

411
Історія середніх віків
12. Пакуль Н. Итальянская политика Карла Великого // Учен. зап. Харь¬
ков. гос. ун-та. - 1940. - №19.
13. Серовайский Я.Д. Право франкских королей на лес и развитие феода¬
льной собственности // Средние века. - 1987. Вып. 50.
14. Серовайский Я.Д. Сообщество крестьян-держателей надела в Сен-
Жерменском аббатстве (к вопросу о структуре крестьянской семьи во
французской деревне IX в.) // Средние века. 1985. - Вып. 48.
15. Сидоров А.И. Взлёт и падение Каролингов // Историки эпохи Каро-
лингов. - М., 1999.
16. Тейс JI. Наследие Каролингов ІХ-Х века. М., 1993.
До лекції 10.
Франція ІХ-ХІ ст.
1.	Бессмертный Ю.Л. Крестьянская семья во Франции IX в. // Средние
века. - 1975. - Вып. 39.
2.	Бессмертный Ю.Л. Северофранцузский серваж (К изучению общего и
особенного в формах феодальной зависимости крестьян) // Средние
века. 1971. - Вып. 33.
3.	Грацианский Н.П. Бургундская деревня в Х-ХІІ столетиях. - M.-JI., 1935.
4.	Данилова Г.М. К вопросу роли светской вотчины в эпоху генезиса фео¬
дализма // Средние века. 1958. - Вып. 12.
5.	Джеджула К О. Історія Франції. К.. 1954.
6.	История Франции: В 3-х т. - М., 1972. Т. 1.
7.	Люблинская А.Д. Крестьянская община во Франции // Проблемы аграр¬
ной истории. - Минск, 1978. - Ч. 1.
8.	Неретина С.С. Из истории каролингского минускула в Северной Фран¬
ции в середине IX в. // Средние века. - 1966. - Вып. 29.
9.	Романова С.Д. Прекарий на землях Сен-Галленского аббатства в VIII-
IX вв. //Средние века. 1959. - Вып. 15.
10.	Серовайский Я.Д. К вопросу о природе крестьянского движения в сред¬
невековой Франции (Из ранней истории цензивы) // Вопросы истории.
- Алма-Ата, 1973. - Вып. 5.
11. Серовайский Я.Д. К вопросу о продуктивности французского земледе¬
лия в средние века (IX-XIV вв.) // Вопросы истории. Алма-Ата, 1972.
Вып. 4.
12. Серовайский Я.Д. К вопросу о распределении прав собственности среди
бургундских феодалов в Х-ХІІ вв. // Средние века. - 1965-1966. Вып.
28-29.
13. Серовайский Я.Д. К истории французского виноградарства в раннее
средневековье // Вопросы истории. Алма-Ата, 1972. Вып. 3.
14. Серовайский Я.Д. Севообороты средневековой Франции (ІХ-ХІІІ вв.) //
Средние века. — 1972. - Вып. 35.
15. Фавтье Р. Капетинги и Франция. - СПб., 2003.
16. Шевеленко А.Я. Движение бретонских крестьян в первой четверти XI в.
// Французский ежегодник. 1967.	М.,	1968.

Додаток 5 Бібліографія
4
17. Шевеленко А.Я. Из истории возникновения бретонской деревни в галль¬
ской Арморике // Средние века. 1962. Вып. 22.
18.	Шевеленко А.Я. Начальные формы феодальной собственности	в	Брета¬
ни // Европа в средние века: Экономика, политика, культура. Сб. ст. к
80-летию акад. С.Д. Сказкина. М.. 1972.
До лекції 11.
Німеччина IX - початку XII ст.
1. Беркович М.Е. К вопросу об особенностях процесса формирования не¬
мецкой народности // Средние века. 1965. Вып. 27.
2. Бессмертный Ю.Л. Социально-экономическое положение зависимого
крестьянства в средневековой Германии по данным Прюмского полип-
тика (IX в.) // Средние века. - 1957. Вып. 10.
3.	Вейс В.Д. К вопросу о природе фогства в Германии	Х-ХІІ	вв.	//	Исто¬
рические записки. 1946. Т. 19.
4. Герье В. Виллигиз, архиепископ Майнцский 975-1011. - М., 1859.
5. Данилов А.И. К вопросу эволюции фогства как одной из форм права
феодальной собственности // Труды Томск, ун-та. 1948. Т. 103.
6. Доннерт Э. Данные немецких источников раннего средневековья о сла¬
вянах и программе восточной экспансии у Титмара Мерзебургского //
Средние века. 1965. — Вып. 27.
7. Колесницкий Н.Ф. Священная римская империя»: притязания и дейст¬
вительность. - М., 1977.
8. Колесницкий Н.Ф. Исследование по истории феодального государства в
Германии (IX - первая половина XII в.).	М., 1959.
9. Мильская Л.Т. К вопросу о трактовке проблемы сельской общины в
современной историографии ФРГ // Средние века. - 1975. - Вып. 38.
10. Мильская Л.Т. Некоторые проблемы формирования крестьянства ран¬
нефеодальной Германии // Средние века. 1976. - Вып. 40.
11. Мильская Л.Т. Светская вотчина в Германии VIII-IX вв. и ее роль в
закрепощении крестьянства. М.. 1957.
12. Назаренко А.В. Южнонемецкие земли в европейских связях ІХ-Х вв.
// Средние века. 1990. Вып. 53.
13. Неусыхин А.И. Крестьянские движения в Саксонія і в ІХ-ХІ вв. // Еже¬
годник германской истории. 1973.	М.,	1974.
14. Неусыхин А.И. Очерки истории Германии в средние века (до XV в.) //
Проблемы европейского феодализма. Избр. труды. - М., 1974.
15. Неусыхин А.И. Судьбы свободного крестьянства в Германии VIII-XH
вв. - М., 1964.
16. Парамонова М.Ю. Имперская концепция Оттона III и его политика в
отношении славянских государств // Из истории древнего мира и сред¬
невековья. - М., 1987.
17. Рослановский Т. Западногерманские города в раннем средневековье: опыт
сравнительной классификации // Средние века. 1971. - Выи. 33.

4Ш
Історія середніх віків
18. Санчук Г.Э. Видукинд Корвейский и его (Деяния саксов (Обзор источ¬
ников) // Вопросы историографии и источниковедения славяно-герман¬
ских отношений. М., 1973.
19. Санчук Г.Э. Германо-чешские отношения первой половины X века //
Советское славяноведение. 1976. - №2.
20. Санчук Г.Э. Полабские славяне и Германия в 20-30-ые г. X в. // Славя¬
не в эпоху феодализма. М., 1978.
21. Санчук Г.Э. Политические взгляды Видукинда Корвейского // Иссле¬
дования по славяно-германским отношениям. М., 1971.
22. Свердлов М.Б. Политические отношения Руси и Германии X - первой
половины XI в. // Проблемы истории международных отношений. Сб.
ст. пам. акад. Е.В. Тарле. - Л., 1972.
23.	Солодкова Л.И. К вопросу о складывании сеньориального режима в сред¬
невековом Кельне (ІХ-ХІ вв.) // Средневековый город. Саратов, 1987.
- Вып. 8.
24. Флекснисгейн Й., Бульст-Тиле М.Л., Йордан К. Священная Римская
империя. Эпоха становления. СПб,, 2008.
До лекції 12.
Італія VIII-X ст.
1.	Абрамсон М.Л. Влияние торговли на формирование феодальных отно¬
шений в Южной Италии (IX-XIII вв.) // Средние века. - 1968. Вып. 31.
2.	Абрамсон М.Л. Крестьянство в византийских областях Южной Италии
(IX-XI вв.) // ВВ. - 1953. - Вып. 7.
3.	Абрамсон М.Л. О состоянии производительных сил в сельском хозяйст¬
ве Южной Италии (X-XIII вв.) // Средние века. 1965. Вып. 28.
4.	Абрамсон М.Л. Характерные черты южноитальянского города в раннее
средневековье (VI-XI вв.) // Средние века. 1976. Вып. 40.
5.	Амбрамеон М.А. Вотчина в Южной Италии IX-XI вв. // Византийские
очерки. - М., 1961.
6.	Бородин О.Р. Византийская Италия в VI-VIII вв. - Барнаул, 1991.
7.	Дворецкая И.А. О социально-политических противоречиях в лангобард-
ском обществе // Средние века. - 1977. - Вып. 41.
8.	Дворецкая И.А. Оценка характера и значения лангобардского завоева¬
ния Италии в буржуазной историографии XIX - первой половины
XX в. // Проблемы экономического и политического развития стран
Европы в античную эпоху и средние века. Сб. трудов. М., 1975.
9.	Дворецкая И.А. Раннесредневековые города Северной Италии в ланго-
бардский период и некоторые аспекты их изучения в буржуазной исто¬
риографии // Проблемы историографии. Сб. трудов. М.. 1977.
10. Дворецкая И.А. Синтез римских и германских форм зависимости в Се¬
верной Италии VII-VIII веков // Проблемы романизации, этногенеза и
городского устройства. М., 1977.
11. История Италии: В 3-х т. М., 1970. - Т. 1.

Додаток 5 Бібліографія
12. Котельникова JI.A. Итальянский город раннего средневековья и его роль
в процессе генезиса феодализма // Средние века. - 1975. — Вып. 38.
13. Котельникова JI.A. Феодализм и город в Италии в VIII-XV вв.: По мате¬
риалам центральных и северных областей. М, 1987.
14. Лозинский С.Г. История папства // Наука и религия. 1987.	№3.
15. Лыс Д.П. Материальные предпосылки роста политического значения
римской церкви в Лангобардской Италии VI-VIII вв. // Социально-эко¬
номические проблемы истории древнего мира и средних веков. М,
1972.
16. Уколова В.И. Культура Италии в конце V - первой трети VI века //
Бахрушинские чтения. 1973. Вып. 3. Вопросы всеобщей истории. - Ново¬
сибирск, 1973.
17. Фазоли Д. Короли Италии. СПб, 2007.
До лекції 13.
Англія до середини XI ст.
1. Авдеева К.Д. Внутренняя колонизация в Англии в англо-саксонский
период // XXV Герценовские чтения. Ист. науки. - Л, 1972.
2. Глебов А.Г. Англия в раннее средневековье. - СПб, 2008.
3. Гуревич А.Я. Роль королевских пожалований в процессе феодального
подчинения английского крестьянства // Средние века. - 1953. Вып. 4.
4. Есаян Э.С. Образование феодального государства и права в Англии //
Вестник Ереван, ун-та. Общ. науки. - 1974. - №1.
5. Зверева Г.И. История Шотландии. - М, 1987.
6. Кертман Л.Е. География, история и культура Англии. - М, 1979.
7. Мак-Кензи А. Рождение Шотландии. - СПб, 2006.
8. Матузова В.И. Английские средневековые источники ІХ-ХІІІ вв.: Текс¬
ты, пер, коммент. М, 1979.
9. Мельникова Е.А. Меч и лира. Англосаксонское общество в истории и
эпосе. - М„ 1987.
10. Ли Б.А. Альфред Великий. - СПб, 2007.
11. Петрушевский Д.М. Очерки из истории английского государства и об¬
щества в средние века. 4-е изд. - М, 1974.
12. Писаревская Н.М, Лялюк В.К. История, география и культура Англии
(Тексты лекций). Донецк, 1973.
13. Потин В.М. Редкие английские денарии Х-ХІ вв. // Нумизматика и
эпиграфика. 1965. Т. 5.
14. Савело К.Ф. Раннефеодальная Англия. - Л, 1977.
15. Савело К.Ф. О совете знати в донормандской Англии (По материалам
VIII начала X в.) // Проблемы отечественной и всеобщей истории.
Л, 1973. Вып. 2.
16. Савело К.Ф. Некоторые вопросы становления раннефеодального госу¬
дарства в Англии // Проблемы отечественной и всеобщей истории. Сб.
ст. Л, 1976. Вып. 3.

Історія середніх віків
17. Савело К.Ф. Об источниках и методике исследования структуры знати
в раннее средневековье // Проблемы социальной структуры и идеоло¬
гии средневекового общества. Межвуз. научн. сб. JL, 1974. Вып. 1.
18. Савело К.Ф. О характере земельных пожалований в донормандской
Англии: К постановке вопроса // Вестн. Ленинград, ун-та. - 1975. - №2.
Ист., яз., лит. - Вып. 1.
19. Савело К.Ф. Раннеанглийские законы о браке и семейном имуществе
// Проблемы социальной структуры и идеологии средневекового обще¬
ства. - Л., 1978. - Выи. 2.
20. Соколова М.Н. Поместье в Англии до нормандского завоевания // Сред¬
ние века. М., 1969. - Вып. 32; 1971. Вып. 33.
21. Шервуд Е.А. От англосаксов к англичанам (К проблеме формирования
английского народа). М., 1988.
22. Шервуд Е.А. Некоторые особенности этнических процессов у германс¬
ких племен в период разложения первобытнообщинных отношений
(К становлению этнического самосознания англосаксов VI-IX вв.) // Проб¬
лемы романизации, этногенеза и городского устройства. М., 1977.
23. Шервуд Е.А. Отражение в терминологии англосаксонского языка раз¬
вития этносоциальной структуры (VI-V1II вв.) // Сов. этнография. -
1978. - №2.
24. Штокмар В.В. История Англии в средние века. Л., 1973.
25. Якуб А.В. Политическая история средневековой Англии и «новые пути»
в английской буржуазной медиевистике // Вопросы методологии исто¬
рии, историографии и источниковедения. - Томск, 1987.
До лекції 14.
Іспанія у VIII - середині XI ст.
4
1. Бойко К.А. Арабская историческая литература в Испании (VIII - пер¬
вая треть XI в.). - М., 1977.
2. Бойко К.А. Возникновение арабской историографии в Испании (711-929
гг.) // Народы Азии и Африки. 1973. - №3.
3. Варьяш О.И. Колонизация и крестьянство в Леоне и Кастилии в ІХ-ХІ
вв. // Проблемы испанской истории. 1979.
4. Варьяш О.И. О наличии свободного крестьянства в старой Кастилии X-
XI вв. // Проблемы всеобщей истории. - М., 1974.
5. Варьяш О.И. О характере «виллы» в документах Астурии и Леона VIII-
X вв. // Сб. научн. работ аспирант, ист. ф-та МГУ «Проблемы всеобщей
истории*. - М., 1971.
6. Корсунский А.Р. Города Испании в период становление феодальных
отношений (V-V1I вв.) // Социально-экономические проблемы истории
Испании. М.. 1965.
7. Корсунский А.Р. Готская Испания. Очерки социально-экономической и
политической истории. - М., 1969.

Додаток 5 Бібліографія
4Ш
8. Корсунский А.Р. История Испании ІХ-ХИ веков (Социально-экономи¬
ческие отношения и политический строй Астуро-Леонского и Леоно-
Кастильского королевства). М., 1976.
9. Корсунский А.Р. О крестьянских общинных организациях в Астурии,
Леоне и Кастилии в IX-XIII вв. // Проблемы аграрной истории. Минск.
1978. - Ч. 1.
10. Кудрявцев А.Е. Испания в средние века. - Л.. 1937.
11. Никитюк О.Д. Кордова, Гранада, Севилья древние центры Андалусии.
- М., 1972.
12. Петрова Л.А. Отечественная наука об одной из испано-арабских проб¬
лем // Историографический сборник. - Саратов, 1973. Вып. 1(4).
13. Пидаль P.M. Сид Кампеадор. СПб, 2008.
14. Пчелина Н.В. Баски // ВИ. - 1979. - №1.
15. Пчелина Н.В. Каталонцы // ВИ. - 1979. - №9.
16. Уколова В.И. Мир и человек в мировоззрении Исидора Севильского //
Проблемы испанской истории. М, 1987.
17. Уотт У.М, Какиа П. Мусульманская Испания. - М, 1976.
18.	Фрязинов С.В. Из истории развития феодального землевладения в	Асту¬
рии и Леоне ІХ-Х вв. // Научн. докл. высш. шк. Ист.	науки.	1958.	-	№2.
До лекції 15.
Північна Європа в IX - XI ст.
1. Анохин Г.И. Кто же открыл Америку? (Новые материалы о первоотк¬
рывателе Нового Света Л. Эриксоне. По данным археол. экспед.
X. Ингстада) // Природа. - 1965.	№10.
2.	Анохин Г.И. Фарерцы // ВИ. - 1987. - №5.
3.	Арбман X. Викинги. СПб, 2007.
4. Безрогов В.Г. Мифологические представления о короле на начальных
этапах становления королевской власти в Ирландии // Культура сред¬
них веков и нового времени. М, 1987.
5. Берзин Э.О. Открытие первого поселения викингов в Америке // ВИ.
1965.	- №5.
6.	Возгрин В.Е. Гренландские норманны	// ВИ. -	1987. -	№2.
7.	Гумилев Л.Н. Викинги не солгали //	Природа.	1977.	№5.
8.	Гуревич А.Я. Походы викингов. М,	1966.
9.	Гуревич А.Я. Скандинавская колония	на территории древних пруссов //
Скандинавский сборник. - Таллин, 1978. - Вып. 23.
10. Джаксон Т.П. Скальдические стихи в исландских королевских сагах //
Теория и практика источниковедения и археографии отечественной
истории. М, 1978.
11. История Дании. - М, 1996.
12. История Ирландии. М, 1980.
13. История Норвегии М, 1980.
14. История Швеции. М, 1974.

Історія середніх віків
15. Клиндт-Йенсен О. Дания до викингов. СПб., 2003.
16. Ковалевский С.Д. Так называемое «добровольное рабство» в средневе¬
ковой Швеции и его сущность (к вопросу о генезисе шведского феода¬
лизма) // Средние века. 1972. Вып. 35.
17. Коган М.А. Виланд найден? Новые данные о норманнах в Америке //
Изв. Всесоюзн. географ, о-ства. 1965. Т. 95. - Вып. 5.
18. Кузьмин А.Г. Об этнической природе варягов (К постановке проблемы)
// ВИ. - 1974.	№11.
19. Лебедев Г.С. Эпоха викингов в Северной Европе. - JL, 1985.
20. Мельникова Е.А. Скандинавские рунические надписи. Тексты, перево¬
ды, коммент. - М., 1977.
21. Петрухин В.Я. К характеристике представлений о загробном мире у
скандинавов эпохи викингов (IX XI вв.) // Советская этнография. -
1975. - №1.
22. Петрухин В.Я. О картине мира у скандинавов-язычников (По памят¬
ным камням» V XI вв.) // Скандинавский сборник. - Таллин, 1978. -
Вып. 23.
23. Петрухин В.Я. Погребение знати эпохи викингов (по данным археоло¬
гии и литературных памятников) // Скандинавский сборник. Таллин,
1976. Вып. 21.
24. Сванидзе А.А. Начальный этап монетной чеканки и денежного обраще¬
ния в Швеции (X - конец XII в.) // Проблемы развития феодализма и
капитализма в странах Балтики. Докл. ист. конф. Тарту, 1975.
25. Свердлов М.Б. Известия шведских рунических надписей о скандинавах
на Руси и в Византии // Археографический ежегодник за 1972 г. М.,
1974.
26. Свердлов М.Б. Сведения скандинавов о географии Восточной Европы в
IX XI вв. // История географических знаний и открытий на Севере
Европы. Сб. ст. - JL, 1973.
27. Славяне и скандинавы / Под ред. Е.А. Мельниковой. М., 1986.
28. Смирницкая О.А. Сведения о Восточной Европе в скандинавских руни¬
ческих надписях // Скандинавский сборник. Таллин, 1979. - Вып. 24.
29. Смирнов А.А. Древнеирландский эпос // Исландские саги. Ирландский
эпос. - М., 1973.
30. Стеблин-Каменский М. Исландские саги // Исландские саги. Ирландс¬
кий эпос. М.. 1973.
До лекції 16.
Візантія в другій половині IX XI ст.
1. Бартикян P.M. Источники для изучения истории павликианского дви¬
жения. Ереван, 1961.
2. Васильев А.А. История Византийской империи. Время до Крестовых
походов (до 1081 г.). СПб., 1998.

Додаток 5 Бібліографія
4®
3. Величко A.M. Политико-правовые очерки по истории Византийской
империи. СПб., 2008.
4. Гречко I. Великий поділ християнства і його трагічні наслідки // Київ¬
ська Церква. 2000.	№4.
5. Иванов С.А. Византийско-болгарские отношения в 966-969 гг. // ВВ. -
1981. - Т. XLII.
6. Іванченко Р. Отрута для княгині. К.. 1995.
7. Каждан А.П. Социальные и политические взгляды Фотия // Ежегодник
Музея истории религии и атеизма. - M.-JI., 1958. Т. 2.
8. Каждан А.П. Цехи и государственные мастерские в Константинополе в
IX X вв. // ВВ. - 1953. - Т. VI.
9. Качковський JI. Від кого прийняв хрещення перший володар Русі від
Константинополя чи від Риму? // Патріарх. 2000. Ч. 10.
10. Каштанов С.М. О процедуре заключения договоров между Византией и
Русью в X в. // Феодальная Россия во всемирно-историческом процес¬
се. - М., 1972.
11. Культура Византии. Вторая половина VII XII века. М., 1989.
12. Кучма В.В. Военно-экономические проблемы византийской истории на
рубеже IX X вв. // АДСВ 1973. - №9.
13. Кучма В.В. Командный состав и рядовые стратиоты в фемном войске
Византии в конце IX X вв. // Византийские очерки. 1971. Т. 2.
14. Лебедев А.П. История Константинопольских Соборов IX в. М., 1998.
15. Лебедев А.П. История разделения Церквей в IX XI вв. - СПб., 2001.
16. Лебедев А.П. Очерки внутренней истории Византийско-восточной Цер¬
кви в IX, X и XI веках. От конца иконоборческих споров в 842 г. до
начала Крестовых походов 1096 г. - СПб., 1998.
17. Липшиц Е.Э. Законодательство и юриспруденция в Византии в IX
X вв. - М., 1981.
18. Литаврин Г.Г. Византийское общество и государство в X - XI вв.: Проб¬
лемы истории одного столетия. 976 - 1081. - М., 1977.
19. Литаврин Г.Г. Проблема государственной собственности в Византии X
XI вв. // ВВ. 1973. Т. XXXV.
20. Нагаєвський І. Рим і Візантія. Вселенська церква і патріарх Фотій.
Торонто, 1956.
21. Нікітенко М. Константинопольский папа: на шляху до Великої схизми •
1054 р. // Людина і світ. 2000.	№9.
22. Осипов К.А. Развитие феодальной собственности на землю и закрепо¬
щение крестьянства в Византии X в. // ВВ. - 1956. Т. X.
23. Паславський І. Світове значення хрещення Русі-України // Київська
Церква. - 2000. - №4.
24. Петров П. Восстание Петра и Бояна в 976 г. и борьба комитопулов с
Византией // Byzantinobulgarica. - 1962.	№1.
25. Половой Н.Я. К вопросу о первом походе Игоря против Византии // ВВ.
1961.	- Т. XVIII.
26. Половой Н.Я. О дате второго похода Игоря на греков и похода русских
на Берда // ВВ. 1958. Т. XIV.

Історія середніх віків
27. Поппе А. О причинах похода Владимира Святославовича на Корсунь
// Вестн. Моск. ун-та. Сер. 8. История. 1978.	№2.
28. Пятышев Н.В. «Земляной путь» рассказа о походе Владимира на Кор¬
сунь // СА. 1964. - №3.
29. Рансимен С. Восточная схизма. Византийская теократия. - М., 1998.
30. Рапов О.М. Принятие христианства князем Владимиром и киевлянами
// ВИ. - 1984.	№6.
31. Ричка В. Княгиня Ольга. К., 2004.
32. Скабаланович Н.А. Византийское государство и Церковь в XI в.: От смер¬
ти Василия II Болгаробойца до воцарения Алексея I Комнина: В 2-х кн. -
СПб., 2004.
33. Сюзюмов М.Я. «Разделение церквей» в 1054 г. // ВИ. 1956. - №8.
34. Сюзюмов М.Я. Экономические воззрения Льва VI // ВВ. - 1959. - Т. XV.
35. Успенский Ф.И. История Византийской империи. Период Македонской
династии (867 - 1057).	М.,	1997.
36. Щапов Я.Н. Русская летопись о политических взаимоотношениях древ¬
ней Руси и Византии // Феодальная Россия во всемирно-историческом
процессе. - М., 1972.
37. Gerhard Podskalsky. Von Photios zu Bessarion: Der Vorrang humanistisch
gepragter Theologie in Byzanz und deren bleibende Bedeutung. - Wissbaden,
2003.
До лекції 17.
Візантія наприкінці XI XII ст.
1. Банк А.В. Прикладное искусство Византии IX - XII вв. - М.. 1978.
2.	Заборов М.А. К вопросу о предистории Четвертого	крестового	похода
// ВВ. - 1954. - Т. VI.
3.	Казель Р. Иоанн Слепой. - СПб., 2007.
4. Каждан А.П. Никита Хониат и его время / Пред. Я.Н. Любарского.
СПб., 2005.
5.	Литаврин Г.Г. Болгария и Византия в XI - XII вв. - М., 1960.
6.	Литаврин Г.Г. Русь и Византия в XII в. // ВИ. - 1972. - №7.
7. Литаврин Г.Г., Каждан А.П., Удальцова З.В. Отношения Древней Руси и
Византии в XI - первой половине ХІП в. - Oxford, 1966.
8.	Любарский Я.Н. Михаил Пселл. Личность и творчество. К истории визан¬
тийского предгуманизма. М., 1978.
9.	Мотин В. Русские на Афоне и русско-византийские	отношения	в	XI
XII вв. // BS. 1947.	№9.
10.	Мусульманский мир (950	1150 гг.) М., 1981.
11. Планк П. Православные христиане святой земли во времена крестовых
походов (1099 - 1187 гг.): Ретроспективный обзор к 900-летию взятия
Иерусалима // Альфа и омега. - 2000. - №4.
12. Раннефеодальные государства на Балканах. VI XII века. - М., 1985.

Додаток 5 Бібліографія
13. Соколов И.И. Избрание архиереев в Византии IX - XV вв. (Историко¬
правовой очерк). - СПб., 2004.
14. Соколов И.И. О византизме в церковно-историческом отношении. Изб¬
рание патриархов в Византии с середины IX до начала XV века (843 -
1453 гг.). Вселенские судьи в Византии. - СПб, 2003.
15. Соколов Н.П. Венецианская доля в византийском «наследстве» // ВВ. -
1953. Т. VI.
16. Соколов Н.П. Образование Венецианской колониальной империи. - Са¬
ратов, 1963.
17. Сюзюмов М.Я. Внутренняя политика Андроника Комнина и разгром
пригородов Константинополя в 1187 году // ВВ. - 1957. - Т XII.
18. Фрейберг Л.А, Попова Т.В. Византийская литература эпохи расцвета.
IX - XV вв. - М„ 1978.
19. Щапов Я.Н. Византия и южнославянское правовое наследие на Руси в
XI - XIII веках. - М, 1978.
20. Этингоф О.Е. Образ Богоматери. Очерки византийской иконографии XI
- XIII вв. - М„ 2000.
До лекції 18.
Ранньосередньовічна церква
1. Андреев А.Р. Монашеские ордена. - М, 2001.
2. Андреев А.Р, Захаров В.А, ІІестенко И.А. История Мальтийского орде¬
на. - М, 1999.
3.	Барбер М. Процесс тамплиеров. - М, 1998.
4.	Болотов В.В.	История Церкви в период Вселенских Соборов: История
богословской	мысли / Сост. Д.В. Шатов, В.В. Шатохин.	М,	2007.
5.	Болотов В.В.	Лекции по истории древней церкви. - М„	1994.	- Т. 1-4.
6. Браун П. Культ святых. Его становление и роль в латинском христианст¬
ве. - М„ 2004.
7. Бурмило І, прот. Історія Церкви. Чернівці. 2007.
8. Гергей Е. Рістория папства. - М, 1996.
9.	Ги Бидуелл. Рістория церкви. М,	1996.
10.	Донини А. У истоков христианства.	М,	1979.
11. Карсавин Л.П. Монашество в Средние века. - М, 1992.
12. Карсавин Л.П. Святые Отцы и Учителя Церкви. М, 1994.
13. Ковальский Я.В. Папы и монашество. М, 1991.
14. Культура аббатства Санкт-Галлен / Под ред. В. Фоглера. Баден-Ба¬
ден, 1996.
15.	Лебедев А.П. Вселенские Соборы IV и V	веков.	СПб,	2004.
16.	Лебедев А.П. Духовенство Древней	Вселенской	Церкви	(II VIII ст.). -
СПб, 1997.
17. Лінч Д.Г. Середньовічна церква. Коротка історія. - К, 1994.
18. Лозинский С.Г. История папства. - Р1зд. 3-є. - М, 1986.

4®
Історія середніх ні кін
19. Лортц Й. История церкви (рассмотренная в связи с историей идей):
В 2 т. Т. 1. Древность и Средние века. - М., 1999.
20.	Мажуга В.И. Королевская власть и церковь во франкском	государстве	//
Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе VI -
XVII вв. Л, 1990.
21. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. Латинская пат¬
ристика. М., 1979.
22. Монталамбер И. Монахи Запада. Брюссель, 1971.
23.	Найджел П., Пруденс Дж. История языческой Европы.	СПб., 2000.
24.	Норт Дж. История церкви от дня Пятидесятницы до нашего времени.	-
М.. 1993.
25. Поснов М.Э. История христианской церкви (до разделения церквей
1054 г.).	К., 1991.
26. Пупар П. Вера католической церкви. - М., 1992.
27. Санников С.В. Огляд історії християнства. К., 2007.
28. Саган О. Вселенське православ’я: суть, історія, сучасний стан. К., 2004.
29. Сергеев А.Г. Правители государств и Отцы Церкви Европы за 2000 лет.
- М., 2004
30. Смирнов Е.И. История Христианской церкви. М., 1997.
31. Стюарт Дж. Холл. Учение и жизнь ранней церкви. Новосибирск, 2000.
32. Тальберг Н.Н. История Христианской Церкви. - М.-Нью-Йорк, 1991.
33. Тафт Р. Византийский церковный обряд. - СПб., 2000.
34. Тюленев В.М. История Церкви в описании Лактанция // Мир право¬
славия. - Волгоград, 1997.
35. Усков Н.Ф. Христианство и монашество в Западной Европе раннего
Средневековья. Германские земли. ІІ/ІП середина IX в. - СПб., 2001.
36. Успенский Н.Д. Византийская литургия (Историко-литургическое исс¬
ледование) // Богословские труды. М., 1986.
37. Хусто Л. Гонсалес. История христианства: От основания Церкви до эпохи
Реформации. СПб., 2003.
38. Шпайгль Я. Вселенский патриарх. К вопросу о возникновении этого
древнего церковного института и его значение в настоящее время //
Страницы. М., 2002. - Т. 7. Вып. 2.
39. Элиаде М. История веры и религиозных идей: В 3-х т. - Т. 3. От Маго¬
мета до Реформации. - М., 2002.

ПРЕАМЕТНИИ
ПОКАЖЧИК
А
абак	с.	241, 284, 399
абат	с.	28, 81, 103, 105,	118,
200, 218, 222, 224,
236, 238, 248, 265,
316, 385, 386, 388,
389, 390, 399, 425,
426
абсолютизм	с. 399
авари	с.	97, 112, 159, 163,	399
авсуріани	с. 139, 399
агіографія	с. 29, 99, 304, 365,	399
агоністики (циркумцеліони) с. 46,
399
агора (форум)	с. 143, 399
адскриптгі	с.	34, 141, 399
аерикона	с.	154, 399
алани	с.	61, 65, 66, 344, 399
алемани	с.	46, 62, 73, 77, 79, 104,
395, 399
аліленгій	с.	306, 399
аллод	с.	9. 78, 88, 89, 90, 105,
201, 210, 216, 225,
226, 247, 259, 261,
301, 399
алъдп	с.	68, 75, 399
альменінги	с.	298, 399
альтинг	с.	292, 293,	399
амвон	с.	167,	399
анафема	с.	180, 328,	399
анахорети	с.	387, 389,	399, 438
англи	с.	28, 69, 77, 257, 258,
259, 268. 270, 399,
404, 418, 419, 421
аннали	с.	24, 29, 31, 32, 99, 102,
205, 219, 222, 258,
288, 399
аннона	с.	38, 147, 153, 399
анти	с.	159
антитринітаризм с. 45, 399
антрустіон с.	399
апори	с.	399
арверни	с.	56, 399
арифмос	с.	308,	399
аріанство с. 44, 45, 55, 85, 150,
375, 382, 399
арли	с.	207,	399
армани	с.	297,	298, 400
архієпископ с. 29, 102, 107, 149, 194,
200, 205, 223, 235,
252, 256, 257, 263,
275, 282, 286, 305,
330, 331, 337, 360,
361, 364, 400, 407,
423-429, 433, 437,
440
архікапелан с. 115, 400
ас	с.	38, 400
аскеза	с.	387, 400
аскетизм	с.	46, 149, 387, 390, 400
ас-сакаліба с. 277, 400
астролябія с. 241, 400
астури с. 280, 400
аудіни с. 375, 400, 425
Б
багауди	с.	44, 66, 393, 400, 424,*
429
багряниця	с.	146, 400
базиліка	с.	166, 192, 254, 288,
400
бан	с.	360, 400
баналітет с. 216, 400
барди	с.	57, 400
баски	с.	97, 112, 207, 274, 280,
400
батави с. 82, 400
бауер	с.	400

4Ш
Історія середніх віків
бегетрїі	с.
бенефіціарій с.
бенефіцій	с.
бельчі	с.
бербери	с
бітуриги	с.
богомильство
бокленд
бонди
бреве
бретвальд
бретонці
брити
274, 400
105, 106, 117, 312,400
9, 105, 106, 117, 119,
121, 207, 248, 283,
312, 400
56
65, 70,275,277,278,400
56, 400
с. 186, 189, 400
261, 269, 400, 401
293, 296-298, 400
370, 400
267, 400
97, 400
56, 69, 125, 258,
400
400
400
55, 227,235,268, 301,
400
бургунди с. 33, 47, 66, 67, 69, 70,
74, 76, 85, 95, 98,
124, 382, 400
булла
бульчі
бург
с.
с.
с.
В
ваксафолон
валет
валі
вальвасори
вандали
вандалізм
васали
василевс
василіки
вейцла
вексафалон
венети
вергельд
с. 400
с. 400
с. 277, 401
с. 252, 401
с. 47, 64, 65, 69, 85, 136,
157, 382, 394, 401,
427, 439
с. 65, 401
с. 8, 10, 13, 15, 58, 112,
116, 117, 119, 121,
128, 199-201, 203,
204, 207, 211. 216,
233, 238, 252, 255,
282, 350, 357, 386,
401, 404, 409
с. 52, 146, 173, 322, 351,
401
с. 26, 303, 318, 401
с. 296. 401
с. 343
с. 147, 154, 155, 401
с. 51, 55. 75, 78, 89. 90,
261, 265, 401
вестготи	с.	14, 26, 28.	55, 63-67,
69, 70, 74, 76, 85, 98.
132, 157, 158, 255,
259, 277, 284, 382,
394, 395, 401, 402,
423, 425, 437
вестфали	с.	111, 401
вікарій	с.	37, 146, 383, 401
вікінги	с.	291-295,	300, 302,
401, 429
віконт	с.	207,	401
віллани	с.	197,	217, 401
вільці	с.	112,	401
Вульгата	с.	401
honestiores (достойні) с. 36, 38. 75,
401
humiliores (смиренні) с. 36, 38, 401
гайда	с.	260,	267,	401
геати	с.	271
гебури	с.	268,	401
гезинди	с.	247,	401
гезити (тени) с. 261, 401
гейзер	с.	292,	401
гекзаметр с.	242,	401
с. 318. 401
с. 269, 401
с. 34
с. 47, 66, 159, 401
с. 259, 401
с. 25, 401
с. 31, 33, 46-54, 58, 59,
61, 62, 68, 71, 73-
75, 77, 79, 87, 92,
100, 107, 295, 296,
401
с. 214, 401
с. 66, 74
с. 177, 262, 267, 401
с. 270. 401
с. 16, 401
с. 16, 401
с. 401
с. 33. 47, 61-64, 68, 77,
136, 140, 245, 280,
381, 393, 394, 402,
431
генікон
геніти
георги
гепіди
гептархія
геральдика
германці
герольд
герули
глафорди
гяеомани
глосатори
глоси
гоміліі
готи

Предметний покажчик
«ТИ
графства с. 94, 208, 209, 267, 281,
283, 284, 402
с. 63, 402
с. 95, 402
с. 54, 402
с. 33, 61-63, 65, 66, 67,
132, 136, 159, 255,
393, 394, 402
с. 121, 225, 402
гьоти (йоти), гаути (геати) с. 290,
402
греитунги
гуаграфи
гундврт
гунни
гуфи
Д
даневірке с. 402
дани	с.	125, 267, 268, 290, 402
декретисти с. 16, 402
денарій
дефензор
децемпріми
джізно
джунді
диплом
диптихи
дієра
дікератон
діоцез
догматика
дож
домен
домінант
донатизм
донжон
дромони
с. 123, 265, 402
с. 44, 402
с. 39, 402
с. 277, 402
с. 278, 402
с. 28, 402
с. 329, 402
с. 148, 402
с. 343. 402
с. 37, 145, 146, 148, 401,
402, 426
с. 165, 374, 402
с. 339, 402
с. 11. 120, 214, 235, 236,
248, 278, 283, 296, 402
с. 36, 39, 402
с. 44, 46, 402
с. 201, 402
с. 318, 319, 402
дронгарій флоту с. 319, 402
друїди	с.	56,	57, 58, 59,	402
дук с	с.	52,	343, 402
Е
евфонізм	с.	45,	402
еделінги	с.	78,	112, 402
едикт	с.	15,	34, 38, 42, 43,	80,
89,142, 155, 244, 268,
344, 372, 393, 402
едуг	с. 56, 402
екзархат	с. 108, 161, 162, 246,
395, 402
екзегетика с. 164, 402
екскомунікація с. 331, 403
ексцерпти	с. 132,	134,	403
елатикон	с. 343,	403
елдормен	с . 264-266,	403
елевтери (георги) с. 141, 403
емфітевзис с. 34,35,141,153,248,403
еналографи	с. 34
енком’єнда с. 274, 403
епарх	с.	144,	146, 314, 315, 403
епіболе	с. 142,	147, 154, 306, 403
епітемії	с. 403
епопти	с. 318,	403
ергастирії	с. 144,	145, 149, 154, 403
ерли	с.	78,	261, 269, 403
євхаристія с. 380, 381, 403
єпископ с. 17, 29, ЗО, 32,33, 42-
46, 55, 59, 65, 81, 91,
96, 98, 100, 102, 105,
108, 115, 116, 118,
125, 132, 137, Нв-
ПІ, 175-177, 180,
181, 186, 200, 205,
223, 224, 226, 228,
231,	236,	238-
242, 244, 246-248,
251, 252, 258, 262,
263, 265-267, 272,
275, 316, 325, 328,
329, 331, 370, 373-
377, 382-386, 391,
395, 400, 403, 405,
406, 423-434, 436-
441
єреміти с. 403
єресь	с.	17, 43-46, 55, 149,
150, 176, 183, 190,
330, 371, 374, 375,
378, 403, 433, 436
Ж
жести
жонглери
жупан
с. 206, 219, 403
с. 198, 206, 219, 403
с. 339, 403, 426, 439

Історія середніх віків
забор	с.	203,	403
заджал (мелодія) с. 286, 287, 403
задруга	с. 159,	403
звичаї	с.	153,	219, 403
I
illustres (сяючі) с. 36, 403
ігумен	с.	149,	403, 440
ідальго (гідальго) с. 282, 403
ідік	с.	318,	403
іконоборство с. 107, 180, 189-191,
193, 305, 328, 396,403
імуніст	с. 116,	403
імунітет	с. 116,	117, 248, 269,
283, 312, 343, 382,
383, 385, 403
інвеститура с. 8, 201, 235, 236,
240, 243, 403
інкастелламенто с. 214, 404
інсигніі	с. 86, 404
інтерполяція с. 28. 404
інфансони	с. 282, 404
ісаври	с.	404
іспола	с.	172,	404
К
clarissimi (найсвітіїїші) с. 36, 404
кабальєро	с. 282, 404
кабальєро-вільяно с. 282, 404
канон	с.	35,	241, 249, 370, 371,
374, 377, 404, 426
канонгсти	с. 404
кантабри	с. 280, 404
канцелярії	с. 146, 404
канцлер	с. 115, 404
капелани	с. 256, 266, 386, 404. 430
капітани	с. 252, 404
капітулярій с. 27, 102. 116, 118, 122,
124, 127-129. 194.
195, 206, 207, 222,
396, 404
капнікон	с. 306, 404
картуляріі с. 28, 80, 101, 404
каталоги	с. 173, 404
катафрактас. 318, 404
катепано	с. 404
кватерніони с. 130, 404
кельти	с. 27, 33, 46, 54-59, 61,
73, 207, 259, 299, 404
кельтібери	с. 56, 404
керли	с. 78, 260-262, 404
кімври	с. 61, 404
кіновітство с. 388, 404
кінонїі	с. 314, 404
класми	с. 307, 404
колони	с.	34, 36, 39, 44,	51, 68,
74, 75, 91, 92, 100,
121, 141, 142, 148,
155, 157, 158, 196,
217, 248, 249, 393,
399. 403, 404, 430
колоніки	с. 121
комендація (патронат) с. 34, 35,
90, 248, 404
комет фінансів с. 404
коми	с. 404
коміт	с. 132, 146
комуни	с. 12, 216, 251, 252, 404
кок	с. 404
конкордат	с.	233, 240,	398,	405
конкубін	с.	392
консиліатори с. 16, 405
консисторій с. 37, 146, 405
контадо	с.	251, 405
конунг	с.	53-55, 291-296,	405,
427, 432, 438
коректор	с.	37, 405
корпорації	с.	145, 314,	315,	405
кортеси	с. 15, 45
коттери (котсетли) с. 268, 405
крипти	с.	254, 405
кумани	с.	339, 340,	343,	405
кура	с.	277, 405.
курайш	с.	277, 405
куратори	с.	144, 405
куратори	с.	318, 405
куріали	с.	39. 44, 144.	393, 405,
курія	с.	39, 144, 201,	216, 330,*
370, 405
Л
лагман	с. 54, 405
лази	с. 159, 405
лангобарди с 27, 29, 33, 47, 55, 68,
69,74,76,77,102,107,
108,111,114,161,177,
229, 238, 244-249,385,
389, 395, 399,405,423,
405, 423, 437

Предметний покажчик
латифундія с. 33, 75, 405
левки	с.	147,	405
лейданг	с.	298, 405
лендрман	с.	296, 298,	405
лібелла	с.	248, 405
лібеллярій	с.	248, 405
лімес	с.	61, 65
літи	с.	51,	75, 89,	90, 92,	121,
232, 405
літургія (меса) с. 122, 380, 384, 405
логофет	с.	336, 343,	405
лютичі	с.	231, 232,	405
М
магістр оффіцій с. 146, 317, 405
майордоми с. 98, 99, 104-106, 108,
395, 396, 405, 436
македонці	с.	405
макетни	с.	139, 405
маллюс	с. 85, 405
мамлюки (гулями) с. 277, 405
манс	'	с.	102,	105,	121,	225,406
манускрипт с. 23, 272, 406
марка	с.	74,	77, 78,	88, 94,	112,
114, 115, 142, 198,
206, 225, 281, 283,
298, 406, 437
маркграфи	с. 115,	207,	406
маркіз	с.	207,	406
маркомани	с.	66
мегас дукс	с. 343,	406
медієвістика с. 6, 14, 18, 25, 27, 406
менморт	с. 216,	406
мергель	с. 195.	406
месадзон	с. 343,	406
миропомазання с. 381, 406
митата	с. 316
Mumponojium с. 149, 325, 337, 366,
378, 382, 383, 406,
434, 435
міліарісій с. 343,406
міністеріалис. 222, 235, 240, 406
мінускул	с. 130,	191,	406
містіі	с.	172,	306,	315, 406
мітраїзм с. 40, 406
мітрокомія	с. 141,	406
модій	с.	123,	144,	406
монастирі с. 80. 108, 116, 135, 149,
189, 194, 218, 226,
244, 248, 253-255,
266, 270, 271, 275,
280, 307, 308, 310,
311, 316, 317, 344,
346, 360, 373, 378,
385, 387-390, 399,
403, 406, 413, 414,
417-421, 425, 426,
431, 436
моноергетизм с. 175, 406
монотеїзм с. 376, 406
монофелітетво с. 175, 176, 378, 406
монофізитство с. 44-46, 150, 176,
186, 406
мортити с. 172, 406
мосараби с. 385, 406
мувалади с. 277, 406
мувашшах с. 286, 406
муніципїі с. 39, 137, 406
Н
назареї с. 387, 406
негоціанти с. 251, 406
неофіти с. 386, 406
несторіанство с. 45, 46, 406
неф	с.	254, 288, 406
ніктепарх с. 144, 407
новилісім с. 342, 407
номісма с. 155, 317, 343, 407
номоканон с. 303, 407
номофілак с. 331, 407
нормани с. 10, 15, 125, 207, 208,
215, 245, 247, 249,
253, 267, 269, 288,
290, 292-295, 299-
301, 330, 336, 339,
341, 347, 356, 358.
361, 391, 397-399,
407, 435
нумус с. 38, 407
О
ободрити	с.	112, 231,	407
оброк	с.	9, 11, 121, 407
одаль	с.	298, 301,	407
ойкумена	с.	139, 146,	407
ойкуменізм	с.	320, 407
олдермен	с.	407
пливоосвячення с. 381, 407

Історія середніх віків
оммаж	с.	201, 407
орос	с.	375, 407
остфшги	с.	407
П
perfectissimi (найдосконаліші) с. 361,
407
паг	с.	382, 407
паж	с.	213, 407
палімпсест с. 24, 407
паллій	с.	384, 407
пангіперсевастос с. 407
пансевастогіпертат с. 342, 407
панщина	с 9,11,121,195.196,216,
233, 248, 249, 262,
268. 282,299.308. 407
папоцезаризм с. 384, 407
парики	с. 142, 306-308, 310,
343, 353, 407
парламент с. 15, 407
патарія	с.	245, 252,	407
патригасіанізм с. 45, 407
патрикій	с.	155, 317,	407
патримоній с. 385, 392, 407
патристика с. 374, 407
патриціат с. 13
патріарх с. 45, 148-150, 162-164,
169, 171, 175, 179-
182, 187,	191,	303,
305, 321,	322,	327,
329-331, 334, 337,
344, 345,	350,	362,
376. 407,	408,	410,
427, 429,	430.	432,
434-436, 438-440
патронат с. 34, 35, 39, 142, 248,
360, 407
пекулій	с. 33, 34, 141, 142,	145.
155, 407
пелагіанство с. 44, 46, 380, 408
пенні	с.	265,	408
пентархія	с. 148,	384, 408
пергамент с. 23, 24, 28, 191. 407,
408
пілігрими	с. 220,	250, 408
пікти	с.	56, 68, 408
плінфа	с.	333,	408
позитивізм	с. 6
покаяння	с. 381, 408
поліандрія с. 57, 408
поліптик (багатоаркушева книга)
с. 28, 102, 123, 408
понтифік	с.	109, 373, 391, 397,	408
посесори	с.	74, 91. 153, 382,	408
практори	с.	318, 408
прасини	с.	147, 154, 408
презид	с.	37, 408
прекарист	с.	35, 75, 119, 248,	408
прекарій	с.	34, 35. 106, 118,	121,
248, 408
прекарій даний с. 118, 408
прекарій з винагородою с. 119, 408
прекарій повернений с. 119, 408
прелат с. 228, 233, 234, 266,
386, 408
пресвітер с. 149, 408
престимоній с. 283, 408
преторій	с.	408
префект Преторія с. 37, 146, 408
префектура	с.	37, 145, 408
примат	с.	383, 408
провінція	с.	37, 145, 150, 153,	154,
162,164.178.180,186.
258, 277, 304, 318.
354,375, 382-384,401,
402, 406, 408, 409,
414-416, 419
пронія с. 312, 353, 358, 408
проскомідія с. 380, 408
протоновиліеім с. 342, 408
протоновилісімгіпертат с. 342, 408
протосевастос с. 342, 408
протоспафарій с. 317, 408
пфальцграф с. 115, 408
respectabHes найповажніші с. 36, 409
радапи	с.	382, 409
рауми	с.	290, 409
рахінбурги	с.	94, 409
раиіидун	с.	277, 409
рейхстаг	с.	15, 243,	409
Реконкіста	с.	283, 409
ректор	с.	37, 409
релікварій	с.	335, 409
рельєф	с.	201, 409
рецепція	с.	15, 26, 409
рики	с.	296, 409

Предметний покажчик
рикос-омбрес с. 282, 409
рипуарські франки с. 82, 409
руггі
руни
рунологія
русії
рюги
с. 70, 409
с. 271, 409
с. 300, 409
с. 147, 409
с. 290, 409
С
саги
сакси
с. ЗО, 258, 289-301, 409
с. 29, 46, 51, 69, 77, 78,
104,111,112,125,222,
242, 259, 270, 396,
409, 415, 421, 426
салічні франки с. 27, 82, 409
сарацини	с.	104, 125, 249,	409
сармати	с.	46, 61, 409
сарра	с.	386,	409
свеви	с.	47,	61, 65,	66,	382,
395, 409, 420
свеї (свіони, сввони) с. 290, 298, 409
севастогіпертат с. 342, 409
скеат
скіпетр
скири
славіни
скопи
скоти
скрамосакс
скрелінги
скриби
скрипторії
севастос
сейм
секіра
секрет
с. 342, 409
с. 15, 409
с. 203, 409
с. 318, 409
славши	с.
сока	с.
сокмен	с.
солемнїі	с.
солід	с,
сотеріологія
сотрапезники
стратіоти	с.
стратиги	с
субінфеодація
супрематія	с
суффрагій	с
сфрагістика
сюзелъман	с
. 265, 410
236, 351, 410
. 70
. 159, 410
. 270, 410
. 56, 68, 410
. 83, 410
. 293, 410
. 25, 410
25, 99, 130, 144. 165,
410
184, 410
269, 410
269, 410
312, 410
38, 89, 144, 410
с. 378. 410
с. 410
.163, 173, 174, 306,310,
312, 318, 353, 410
. 163, 173, 174
с. 216, 410
. 328, 360, 410
. 153, 410
с. 25, 410
. 296, 298, 410
селіква
с. 38, 409
сеньйори
с 8-13,119,121,196,199-
Т
201,204,207,213-219,
табулярїі
с. 314
229,233,250, 251,262,
табуляціі
с. 410
282,404,405,407,409,
тагма
с. 318, 410
411, 412
таїнства
с. 380, 381, 410
сеньйорія
(вотчина, манор) с. 9-
тайфали
с. 61
11, 14, 20, 28, 120-
талья
с. 216, 410
122, 196, 232, 233,
тевтони
с. 54, 61, 227, 410
236, 246, 248, 249,
тени
с. 257, 266, 269, 410
268, 272, 282, 343,
тервінги (остготи) с. 63, 66-69*,
357, 403, 409
74, 77, 83, 111, 157,
серей
с. 121, 197, 216, 217,
158, 249, 382, 395,
232, 233, 248, 409
410, 437, 439
сервілізм
с. 37, 318, 409
тинг
с. 52, 55. 296-298, 410
сикамбри
с. 82, 409
титули
с. 86, 153, 317, 410
симонія
с. 237, 238, 391, 410
топоси
с. 29, 410
синетея
с. 343, 410
трапезити
с. 314, 411
синкел
с. 179, 410
трахідромони с. 319, 411
синкліт
с. 146, 319, 320, 410
треміс
с. 265, 411
синона
с. 154, 306, 410
трибутарії
с. 90, 91, 411
скабіни
с. 115, 410
трифорій
с. 220, 411
скальд
с. 299, 300, 410, 429
трієра
с. 148, 411

Історія середніх віків
трьонди	с. 290, 411
тунгін	с. 94, 411
турмарх	с. 173, 174
турніри	с. 213, 214, 364,	401, 411
тюринги	с. 46, 77, 95, 223,	411
угорці (лшдяри) с. 10, 15, 253, 411
уітенагемот с. 265, 267, 411
углі
унцісиі
Ф
факці'і
фари
федерати
феми
феод
філігрань
філіди
с. 260, 261
с. 23, 191, 411
с. 147, 411
с. 66, 68, 247, 411
с. 63, 65, 66, 69, 411
с. 163, 310, 411
с. 8, 9.105, 200, 201,207,
208, 236, 247, 248,
283, 293, 403, 411
с. 24, 411
с. 57, 411
фіни саамг лопарг с. 290, 411
фіорд	с.	290, 295, 411
фірд	с.	290, 295, 411
фіск	с.	38, 74, 132, 141,	153,
311, 354, 411
фогт	с.	386, 411
фоліант с. 130, 411
фолкленд	с. 261, 267, 411
фолькмоте с. 264, 411
формарьяж с. 216, 411
формули	с. 28,	80, 101, 411
формуляри	с. 25,	411
фракійці	с. 46,	139, 411
франки	с. 28.	46, 55, 62, 64-69,
74, 76, 80-90, 93, 94,
96-100, 104, 107, 108,
111-114, 122-124,
157, 180, 185-187,
194, 205, 219, 243,
255, 259, 277, 281.
284. 292, 321, 385,
394-396, 399, 405,
410, 411, 425, 433,
434, 437, 438. 441
франциск	с. 86,	411
фризи	с.	46,	69, 77, 104,	224,
411, 422
фрилінги
фуа
фуерос
фунт
фюльки
X
хаджиб (візир)
хайги	с.
хакави	с.
халіф	с.
хамави	с.
хандак	с.
харизма	с.
харистикій с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с.
с. 78, 411
с. 201, 412
с. 274, 412
с. 154. 201, 339, 412
с. 295, 297, 412
с 277,279,412,428,430
412
412
172, 178, 276-279,
285, 286,412,423,424,
428, 430, 439-441
82
276, 412
412
312, 344, 412
296, 412
297, 412
296, 412
381, 412
290, 412
372, 412
112
380, 412
176, 412
147, 412
305, 412
412
279, 412
херади
херсири
хірд
хіротонія
хорди
хоругва
хорутани
хрещення
хризма
хрисаргір
хрисовул
хруски
хутба
ц
цезаропапизм с. 384, 412
целібат с. 177, 237, 389, 412
центенарїі	с. 93, 412
цех	с.	13, 315
Ш
шайр-рів (скір-герефа) с. 264, 265,412
шаталени	с. 214, 412
иіеваж	с.	216, 412
шилінг	с. 91, 261, 265, 267, 412
Ю
юти
Я
ярми
с. 47, 69, 77, 259, 270,
412, 417
с. 412

ГЕОГРАФІЧНИЙ
ПОКАЖЧИК
А
Альхесирас
с. 275, 278, 413
Аахен
с. 114, 117, 122, 124,
Амальфі
с. 173, 250, 251, 317,
125, 131, 187, 227,
329, 413, 436
230, 292, 413
Амастрида
с. 316, 413
Аварик
с. 56, 413
Аморік
с. 69
Авіль
с. 287, 288, 413
Анатоліка
с. 178, 413
Австразія
с. 81, 91, 97, 99, 103,
Анкона
с. 108, 350, 413
104, 395, 413, 425
Антіохія
с. 143, 145, 148, 159,
Австралія
с. 96
167, 180, 190, 322,
Австрія
с. 68, 413
342, 347, 348, 371,
Адана
с. 342, 347, 413
384, 388, 413, 437,
Адріанополь
с. 63, 65, 188, 316, 324,
439
358, 359, 394, 413
Апулія
с. 246, 256, 348, 350,
Азія
с. 5, 63, 136, 139-141,
413
145, 167, 276, 277,
Аравія
с. 133, 139, 140, 144
285, 306, 326, 327,
Арагон
с. 274, 281, 283, 284,
341, 349, 395, 413,
288, 398, 413
416-422
Арморика
с. 44, 76, 103, 258, 259,
Айме
с. 139, 413
413
Акви Секстієві с. 61, 413
Асті
с. 413
Аквілея
с. 67, 413
Астурія
с. 276, 280, 281, 396
Аквітанія
с. 56, 63, 97,98, 102, 103,
Аусбург
с. 65, 227, 413
112, 113, 124, 126,
Афон
с. 307, 334, 344, 345,
127, 206, 207, 220,
360, 413
389, 396, 413, 436
Африка
с. 20,31,46, 65, 139, 157,
Акроїн
с. 185, 396, 413
158, 161, 162, 186,
Акрокоринф
с. 333, 413
279, 394, 399, 400,
Ал-Андалус
с. 276-278
414, 416-419, 421
Алезія
с. 59, 413
Б
Александрія
с. 143, 145, 148, 150,
Баварія
с. 68. 112, 124, 126, 222,
167, 180, 186, 371,
224, 413
383, 413
Багдад
с. 186, 284, 285, 397,413
Алеманія
с. 104, 124
Бадахос
с. 287, 414
Альмерія
с. 286, 287, 413
Барі
с. 251, 317, 397, 414
Альпи
с. 46, 61. 67, 125, 126,
Барселона
с. 112. 113, 125, 274,
229, 239, 252, 384,
276, 279, 281, 283,
385, 401, 413
414

4Ш
Історія середніх віків
Бедеріани
с. 151, 414
Волхов
с. 294, 414
Бейрут
с. 145, 190, 414
Вормс
с. 66, 239, 414
Беласица
с. 325, 414
Белгіка
с. 31, 414
Г
Белград
с. 347, 414
Галісія
с. 33, 280, 415
Беневент
с. 68, 108, 245, 414
Галлія
с. 28, 29, 31, 37, 44, 46,
Бібракта
с. 56, 414
56-59, 61, 62, 64-66,
Бірка
с. 291, 414
68-70, 73, 74, 76,81-
Біскайська
с. 414
85, 87, 90-93, 97,
Боббіо
с. 248, 253, 254, 414
104, 113, 124, 125,
Бове
с. 209, 414
206, 207, 255, 258,
Богемія
с. 56
259, 382, 389. 393,
Бонн
с. 59, 414
394, 400, 409, 412-
Бордо
с. 209, 215, 414
420, 430
Бранічево
с. 347, 356, 414
Гамбург
с. 223, 231, 293, 415,
Бремен
с. 223, 414
424
Бретань
с. 14, 199, 206, 207, 209,
Гарона
с. 209, 415
219, 220, 258, 259,
Гарца
с. 236, 415
414
Гасконь
с. 113, 207, 209, 210,
Бузент
с. 64, 414
415
Буконій
с. 84, 414
Гастингс
с. 294, 415
Бургос
с. 73, 414
Гвадалквівір
с. 285, 415
Бургундія
с. 81, 91, 97, 98, 104,
Гвадіана
с. 283, 415
124, 206, 207, 209,
Гебридські
с. 292, 294, 415
210, 211, 214, 220,
Генуя
с. 173, 250-252, 351,
224, 240, 397, 414
415
Герговія
с. 56, 415
В
Германікея
с. 186, 415
Валенсія
с. 287, 414
Германія
с. 31, 47-49, 61, 69, 73,
Вальядолід
с. 276, 414
205, 393, 415
Везер
с. 111, 401, 407, 414
Гессен
с. 107, 415
Венерн
с. 290, 414
Гієнь
с. 210, 415
Венеція
с. 108, 173, 187, 342,
Гіппон-Регій
с. 65, 415
349, 350, 352, 368,
Гнєзно
с. 231, 415
402, 414
Гранада
с. 286, 287, 415
Верден
с. 125, 126, 414
Гренландія
с. 293, 397, 415, 429
Вермандуа
с. 205, 414
Грузія
с. 139, 176, 415
Верона
с. 73, 250, 414
Гьоталанд (потала) с. 290, 415
Верцелли
с. 61, 414
Вестфа^іія
с. 113, 414
д
Веттерн
с. 290, 414
Дакія
с. 61, 62, 393, 415
В'снна
с. 85, 414
Далмація
с. 139, 140, 351, 356,
Віварі
с. 210, 414
415
Відень
с. 59
Дамаск
с. 186, 285, 286, 415,
Вінланд
с. 293, 414
434
Вінчестер
с. 258, 272, 414
Денло
с. 293, 415
Віфінія
с. 174, 414
Децим
с. 137, 415

Географічний покажчик
Димитриця
с. 358, 415
Зета
с. 339, 356, 360, 416,
Дніпро
с. 63, 294, 415
426, 432
Дон
с. 63, 159
Доростол
с. 324, 415
І
Дофіне
с. 210, 415
Іберія
с. 159, 416
Дублін
с. 294, 415
Іконія
с. 347, 349, 353, 416,
Дунай
с. 61-63, 65, 68, 74, 112,
432
125, 136, 139,
140,
Іллірія
с. 37, 61, 63, 68, 70, 180,
159, 183, 224,
324,
416
325, 347, 358, 393,
Іль-де-Франс
с. 209, 211, 416
395, 410, 413, 415,
Ільмень
с. 294, 416
419, 422
Індія
с. 20, 57, 134, 144, 278,
Дюранс
с. 64
Ірак
376, 416, 419
с. 20, 46, 416
Е
Іран
с. 20, 46, 133, 139, 140,
Ебро
с. 113, 283, 284, 415
144, 164, 294, 393,
Евре-Стабюм с. 300, 415
395, 416
Егіда
с. 62
Істрія
с. 108, 416
Ельба (Лаба)
с. 46, 61, 68, 76,
Іудея
с. 41, 416, 431
78, 111, 113,
125,
Й
224, 231, 259,
392,
415, 420, 421
Йорк
с. 293, 294, 416
Ессекс
с. 259, 415
Естергом
с. 231, 415
К
Ефес
с. 45, 150, 167, 173,316,
Кавадонг
с. 280, 416
341, 376, 394, 416
Каїр
с. 286, 416
Ефіопія
с. 133, 134, 139,
144,
Калабрія
с. 180, 246, 256, 416
416
Камальдольський с. 416
Кампанія
с. 70, 416
Є
Канни
с. 63, 389, 416, 417
Євфрат
с. 139, 416
Каносса
с. 397, 416
Єгипет
с. 27, 45, 133, 134, 139-
Кантабрійські с. 416
141, 145, 149,
150,
Карфаген
с. 65, 161, 163, 416
161-164, 167,
175,
Кастилія
с. 274, 276, 279, 281-
186, 251, 356,
358,
284, 397, 416, 424
375, 377, 387-389,
Каталонія
с. 274, 281, 283, 284,
413, 416, 417, 438
287, 288, 398, 416*
Єрусалим
с. 163, 180, 238,
330,
Кведлінбург
с. 223, 416
350, 358, 371,
397,
Кельн
с. 82, 84, 155, 292, 416
416, 425
Кент
с. 257, 259, 265, 267,
417, 429, 430
•ш*
/IV
Кентербері
с. 272, 293, 417
Женева
с. 59, 416
Керч
Кесарія
с. 192, 417
с. 133
3
Китай
с. 134, 144,153, 376,417
Задар
с. 362, 416
Кіпр
с. 139, 140, 176, 186,
Західна Двіна с. 294, 416	322,	356,	417

48®
Історія середніх віків
Кіренаїка
Клермон
Клюні
с. 139-141, 417
с. 81, 417, 438
с. 220, 237, 238, 390,
417, 425, 426
Компостела с. 417
Конка	с.	220,	417
Константинополь с. 18, 36, 44,
67, 70. 136, 138, 143-
145, 147-149, 152,
154, 157, 161-163,
166, 167, 173, 177,
180-188, 190, 192,
223, 230, 237, 285,
291, 294, 314-316,
318, 320, 321, 323,
324, 327-330, 333-
335, 338, 339, 347,
349, 351-353, 356,
359, 360, 362, 363,
368, 371, 377, 378,
384, 393-396, 417,
429, 430, 440
с. 241, 417
с. 161, 275. 277-279,
285-287, 375, 417,
424, 427, 440
с. 145, 316, 349, 417
с. 69, 259, 417
с. 158, 417
с. 349, 358, 362, 417
с. 417
с. 139, 165, 179, 186,
322, 417
с. 163, 417
Корвея
Кордова
Коринф
Корнуолл
Корсика
Корфу
Котантен
Крит
Ктесифон
Л
Лабрадор с. 293, 417
Лазіка	с.	140,	159,	164,	417
Ла-Манш с. 70, 209, 417
Лампсак с. 313, 417
Лан	с.	208,	209,	417
Лангедойлъ с. 417
Лангедок с. 210, 417
Лангензалъц с. 199, 236, 417
Ларисса с. 339, 417
Латеран с. 239, 395, 417
Латинська Америка с. 20, 417
Лейнстер
Леон
Лерин
Лех
Лідія
Лікополіс
Лімож
Лімузен
Ліон
Ловать
Ломбардія
Лондон
Лориї
Лотарингія
Луара
Лукка
Лунд
М
Маас
с. 294, 417
с. 274, 276, 279, 281,
283, 288, 417, 424,
437
с. 389, 417
с. 224, 227, 246, 398,
417
с. 134, 420
с. 375, 417, 434
с. 93, 220, 417
с. 210, 417
с. 66, 207,210,215, 394,
417
с. 294, 417
с. 68. 229, 245, 250, 417
с. 59, 417
с. 241, 418
с. 126, 205, 207, 224,
227, 340, 391, 418,
427
с. 64, 69, 70, 85, 103, 104,
209-211, 402, 418
с. 250, 252, 418
с. 299, 418
с. 69, 82, 126, 206, 207,
409, 411, 418, 421
Мавританія с. 70, 418
Магдебург с. 223, 231, 418
с. 65, 222, 291, 418,
425
с. 133, 151, 183, 184,
186, 188, 192. 339,
347, 358, 414, 418
с. 286, 418
с. 418
с. 342, 347, 418
с. 108, 418
с. 326. 397, 418
Майнц
Македонія
Малага
Маларен
Мамістра
Мантуя
Манцикерта
Маркланд	с.	293,	418
Мармутьє	с.	194,	418
Марна	с.	209,	418
Марокко	с.	277,	418
Марш	с.	210,	418
Медіолан (Мілан) с. 36, 42, 59. 418
Мезія	с.	63,	418

Географічний покажчик
Мелітина
с. 186, 347, 418
П
Мен
с. 209, 215, 294, 418
Павія
с. 73, 246, 250, 255, 419
Мерсія
с. 259, 263, 267, 418,
Падерборн
с. 111, 241, 419
436
Пакистан
с. 20, 419
Монголія (Маньчжур) с. 62, 376,
Палестина
с. 132, 134, 139,
140,
418
161, 163-165,
342,
Монте-касіно с. 244, 248, 253, 255,
348, 358, 388, 416,
389, 418
419
Моравія
с. 321, 327, 359, 418,
Пампсгона
с. 113, 419
437
Паннонія
с. 66-68, 76, 112,
159,
Мосинополь
с. 358, 418
419
Мурсія
с. 287, 418
Париж
с. 59, 83. 86, 95, 97, 102,
104, 206, 207,
209,
Н
211, 215, 291-
293,
Наварра
с. 274, 276, 281, 284,
419, 420
288, 418, 438
Парма
с. 108, 252, 419
Наісусм
с. 62, 393, 418
Патмос
с. 344, 419
Нарбонна
с. 73, 418
Пезаро
с. 108, 419
Неаполь
с. 70, 157, 246, 389, 418
Пенджаб
с. 277, 419
Невер
с. 220, 418
Перигор
с. 210, 419
Недао
с. 67, 394, 418
Персія
с. 134, 159, 376, 419
Нейстрія
с. 70,81,91,97, 99, 103,
Піза
с. 250-252, 342,
351,
104. 207, 418
419
Нектар
с. 418
По
с. 250, 419
Ниш
с. 356. 418
Преслав (Переяславець) с.
322,
Нікея
с. 43, 145, 148, 150, 173,
324, 419
192, 316, 339, 341,
Прилеп
с. 325, 419
373, 374, 378, 393,
Прованс
с. 70, 103, 124, 206, 209,
418, 423
210, 220, 395,
396,
Нікомідія
с. 372, 418
419
Норик
с. 70, 419
Пропонтида
с. 62, 419
Нормандія
с. 14, 205, 208, 209, 218,
Пуатьє
с. 85, 104, 185, 207,394,
220, 419
396, 419
Нортумбрія
с. 259, 267, 419
П'яченца
с. 250, 252, 419
Нуайлон
с. 209, 419
Нубія
с. 139. 140. 419
Р
Нью-Йорк
с. 293, 419
Равенна
с. 36, 68, 70, 131. 157,*
Ньюмінстерське с. 419
167, 168, 173, 244,
Ньюфаундленд с. 293, 419
245, 250, 253,
390,
419, 436, 437
О
Райхенау
с. 223. 419, 426
Овернь
с. 70, 419
Раиіка
с. 360, 403, 419,
426,
Ов'єдо
с. 281, 419
439
Одер (Одра)
с. 46, 61, 231, 392,
Реджіно
с. 108, 419
419
Рейк’явік
с. 292, 419
Оркнейські
с. 292, 294, 419
Реймс
с. 100, 209, 420, 427.
Орлеан
с. 104, 209, 211, 419
437

Історія середніх віків
Рейн
с. 46, 61, 62, 65, 66, 69,
286, 326, 347, 356,
74, 78, 82, 83, 86,
358, 377, 388, 413,
103, 104, 111, 125,
415, 420, 422, 438
126, 224, 228, 259,
Сицилія
с. 65, 157, 158, 161, 180,
292, 401, 409, 411,
186, 238, 246, 247,
415, 418, 420-422
256, 294, 322, 329,
Рецій
с. 70, 420
347, 348, 361, 368,
Римін
с. 108
392, 397, 420, 422
Риполь
с. 288, 420
С ієна
с. 252, 420
Ріо-Барбате
с. 275, 420
Скандинавія
с. 29, 47, 78, 195, 207,
Родос
с. 164, 176, 420
289, 294, 299, 302,
Рона
с. 66, 104, 126, 206, 210,
392, 402, 407, 409,
389, 420
411, 414, 420, 424
Ронсевальська с. 420
Скандія
с. 290, 420
Руан
с. 293, 420
Скірингосаль
с. 291, 420
Русильйон
с. 287, 420
Сконе
с. 290, 299, 420
Смгрна
с. 145, 341, 420
С
Согдіана
с. 144, 420
Сабаудія
с. 66, 420
Сомма
с. 69, 70, 420
Савойя
с. 210, 420
Сона
с. 66, 206, 210, 237, 420
Саксонія
с. 112, 114, 124, 199,
Софія
с. 356, 359, 420
222-224, 227, 235,
Сполето
с. 68, 108, 113, 245,420
236, 417, 419, 420
Стемфордбридж с. 294, 420
Саламанка
с. 276, 287, 420
Стримон
с. 325, 421
Сансі
с. 101, 420
Студениця
с. 421
Сантьяго-де-Кампо с. 220, 420
Суассон
с. 69, 83, 108, 394, 421
Сарагоса
с. 33, 112, 281,283,420,
Су б’яко
с. 389, 421
433
Суза
с. 108, 421
Сарди
с. 134, 341, 420
Суссекс
с. 259, 421
Сардинія
с. 32, 158, 420
Східна Англія с. 259, 267, 293,
Свеаланд
с. 290, 420
•
294, 421
Севілья
с. 275, 286, 287, 420
Сена
с. 69, 207-209,211,291,
Т
292, 402, 420
Т агін
с. 158, 421
Сен-Гален
с. 241, 242, 420
Таре
с. 342, 347, 421, 436
Сен-Дені
с. 205, 420
Таурисій
с. 151, 421
Сенегалі
с. 108, 420
Тахо
с. 283, 421
Сен-Жермен
с. 102, 123, 206, 420
Тегернзее
с. 242. 421
Сент-Етьсн
с. 220, 420
Темза
с. 269, 421
Септиманія
с. 124
Тефрика
с. 170, 189, 396. 421
Серри
с. 356, 420
Тибр
с. 65, 229, 421
Симанкас
с. 276, 420
Тигр
с. 139, 421
Синай
с. 134
Тингіс
с. 65, 421
Сирія
с. 20, 46, 134, 139-141,
Тир
с. 145, 421
145, 148, 150, 159,
Тирново
с. 358, 360, 421
161-164, 167, 175,
Тироль
с. 15, 68, 421
184, 186, 251, 281,
Тиса
с. 112, 159, 421

Географічний покажчик
Токсандрія
с. 69, 74, 421
Франконія
с. 224, 422
Толедо
с. 33, 73, 275, 283, 285-
Фракія
с. 63, 67, 145. 183, 184,
287, 397, 421, 441
186, 188, 347. 413
Тоскана
с. 68, 239, 416, 421
Франш-Конте с. 210, 422
Трапезунд
с. 173, 316, 421
Фризія
с. 124, 224
Третра
с. 99, 421
Фрисландія
с. 104, 224, 422
Трикамар
с. 157, 421
Фріуль
с. 244, 255, 422
Т ріполі
с. 342, 421
Фульда
с. 103, 222, 241, 422
Тулуза
с. 64, 73, 85, 215, 220,
421
X
Тур
с. 81, 86. 104, 194, 220,
Хаен
с. 287, 422
421, 428
Халкидіка
с. 140, 334, 422
Туреччина
с. 20, 421
Халкидон
с. 46, 180, 355, 376, 377,
Турин
с. 83, 421
394, 422
Тюрингія
с. 104, 124, 224, 227,
Хатайбю
с. 291, 422
236, 421
Хаттин
с. 358, 422
Хеллюланд
с. 293, 422
У
Херсонес
с. 139, 176, 177, 323-
Уага
с. 209, 421
325, 422
Уельс
с. 59, 69, 259, 421
Хільдесхайм
с. 241, 422
Уессекс
с. 257-259, 265, 267,
Хозарія
с. 185, 321, 422
271, 293, 421
Хрисополь
с. 180, 324, 422
Упсала
с. 298, 421
IT
Ф
ц
Цейлон
с. 144, 422
Фано
с. 108, 421
Фарерські
с. 292, 421
Ч
Фарфа
с. 248, 253, 421
Чевітелло
с. 330, 422
Феодосіополь
с. 186, 422
Чефалу
с. 368, 422
Феррара
с. 422
Фессалоніки
с. 133, 145, 161, 170,
Ш
173, 190, 192, 316,
Шампань
с. 67, 209, 422
321, 322, 333, 337,
Швабія
с. 111, 224, 422
356, 358, 361, 366,
Шельда
с. 69, 84, 126, 206, 421,
395, 397, 422, 429,
422
430, 432, 435
Шлезвіг
с. 291, 422
Фіви
с. 132, 316, 349, 422
Шотландія
с. 57, 69, 259, 422 *
Філадельфія
с. 132
Філіппополь
с. 359, 360, 422
Ю
Фінікія
с. 140, 145, 154, 414,
Ютландія
с. 47, 48, 61, 290-292,
421
402, 407, 422
Фінська
с. 294, 422
Фландрія
с. 124, 207
Я
Флоренція
с. 65, 250, 252, 422
Ярмук
с. 164, 422
Фонтенуа
с. 126, 422
Яффа
с. 422

ІМЕННИМ
ПОКАЖЧИК
Аббон із Сен-Жермена с. 206, 423
Аббасиди с. 186, 276, 423
Абд аяь-Малік (аль Музафар) с. 279,
423
Абд-ар-Рахман с. 276, 285, 286, 423
Абд-ар-Рахман III с. 276, 423
Аблавій с. 33, 423
Абул-Касим	с.	339,	423
Август	с.	130
Августин	с.	423
Августин	с.	262,	263,	384, 423
Августин Блаженний с. 16, 65, 129,
374, 379, 380, 393,
423
Авіт	с.	82, 85, 100, 423
Авреліан Луцій Доміцій с. 42, 423
Аврелій Віктор Секст с. 32, 423
Аврелій Марк с. 42, 62, 423
Агафій Міринейський с. 133, 423
Агнеса	с.	423
Агнеса	с.	234,	235,	423
Агнеса-Анна	с.	423
Адальберт	с.	223,	231,	423
Адальберт Бременський с. 235, 423
Адальліндіс	с.	Ill,	423
Адам Бременський с. 223, 423
Адельтруда	с.	111,	423
Адемар Шабанський с. 206, 423
Адріан	с.	32, 103, 155, 423
Адріан II	с.	328,	423
Аецій	с.	67, 423
Айстульф	с.	33, 108, 244, 423
Аккурсій	с.	16, 423
Аларих	с.	32, 64, 152, 394, 423
Алкуїн	с.	103, 128-130, 423
Алп-Арслан	с.	326, 423
Альбоін	с.	68, 423
Альм	с.	347,	424
аль-Мансур бі-л-лах с. 279, 281, 424
Альфонс VI Хоробрий с. 283, 424
Альфонс III	с.	275
Альфред	с. 29, 257, 266-268, 271,
293, 396, 424
аль-Хакам	с.	277,	424
аль-Хакам	с.	277,	278, 424
Аманд	с. 44, 102, 424
Амвросій Медіоланський с. 61, 374,
389, 424
Аме	с. 245, 256, 424
Амміан Марцеллін с. 32, 51, 55, 63,
424
Анастасій I Декор с. 86, 132, 142,
151, 154, 179, 180,
424
Ангільберт	с. 103
Ансгарій	с. 29
Ансгір	с.	103
Андроник	с. 346, 348, 354-358, 369,
424
Андроник I с. 398, 423, 424
Андроник Контостефан с. 424
Анна	с. 324, 325, 424
Анна Далассина с. 345, 424
Анна Комнін с. 336, 365, 424, 435
Анна Ярославна с. 211, 212, 424,
437
Анно Кельнський с. 235, 424
Ансберт	с. 424
Ансгарій	с. 424
Антоній Єгипетський (Великий)
с. 387, 424
Анфимій Тральський с. 155, 424
Аполлінарій Сидоній	с. 66, 86, 100

Іменний покажчик
Ш
Ариберт	с. 252, 424
Арі Торгільсон с.	290, 424
Арій	с.	43.	45,	150,	374,	424
Аріовіст	с. 61,	424
Аркадій	с. 138,	178,	394,	424
Арміній	с. 53.	424
Арнульф	с. 245,	256,	424
Арнульф Баварський с. 225, 424
Асен	с.	358,	360,	425,	430,	436
Асер	с.	258,	266,	425
Аскольд	с. 321, 425
Аспарух	с. 183, 425
Атаульф	с. 64,	425
Аттила	с. 67,	83, 394,	425,	430
Аудефледа	с. 83,	425
Аудій	с.	375,	400,	425
Афанасій Александрійський с. 134,
374, 389, 425
Балдуїн III с. 341, 350, 425
Бартелемі Д. с. 10
Бартоло де Сасеоферрато с. 16, 425
Батий	с.	376,	425
Беат з Льєбани с. 288, 425
Беда Високоповажний с. 29, 258,
268, 272, 425
Безсмертний Ю. Л. с. 10
Бела II	с.	351,	425
Бела III	с.	356,	358, 359, 425, 433
Бенедикт VII с. 330, 425
Бенедикт Аніанський с. 29, 425
Бенедикт Левіт с. 222, 425
Бенедикт Нурсійський с. 389, 390,
392, 425
Беренгарій II	с. 223, 425
Бернард Клервоеький с. 349, 425
Бернон	с.	390,	425
Берта	с.	111,	425
Берта Зульцбасъка с. 349, 425
Белов Г.	с.	10
Біссон Т.	с.	10
Блок М.	с.	10
Боемунд	с.	339,	341, 342,	425
Боемунд	с.	425
Боецій	с.	129,	241,	268, 394, 425
Боніфацій	с.	107,	385, 386,	425
Боніфацій III с. 162, 425
Боніфацій Вйьііброд с. 103, 425
Боніфацій Монфератсъкий с. 362,
425
Борис (Миха'іл)	с. 321, 322, 425
Брунгільда	с. 96, 425
Бруно	с. 223, 226, 426
Бруно Кверфуртський с. 232, 426
Бурхард Вормсъкий с. 370, 426
В
Валафрид Страбон с. 222, 426
Валент	с. 32. 63, 393, 394,	426
Валентиніан	I с. 32, 34, 38,	39,	44,
393, 426
Валентиніан III с. 65, 394, 426
Валеріан	с.	42, 426
Bajib6eKU	с.	426
Варда Склір	с.	325, 426
Варда Фока	с.	324, 325,	426
Варрон	с.	32
Василій	с.	426
Василій Великий с. 134, 177, 374,
388, 426
Василій I Македонянин с. 303, 321,
322, 334, 396, 426
Василій II Болгаробойця с. 311,
312, 324-326, 361,
397, 424, 426
Васільєвський В.Г. с. 4, 186
Велісарій	с.	65, 155, 157,	158, 426
Вергілій Публій	Марон	с.	99,	129,
426
Вернер	с.	234,	426
Вифрід Волохатий с. 283, 426
Віктор Вітенський с. 33, 426
Віктор Тунунський с. 33
Выьгельм Благочестивий с. 390, 426
Вільгельм Завойовник с. 270, 341,
397, 426, 437
Вільгельм II	с.	361,	426, 432
Вільгельм Капуанський с. 256, 426
Вінукінд Корвейський с. 29, 242, 426
Вітигес	с.	157,	426
Владислав	с.	351,	426
Володимир	с.	324,	325, 327, 424. 426
Володимир	с.	426

Історія середніх віків
Володимирко с. 350, 426
Вольтер Ф. с. 6
Всеволод	с. 327, 426
Вукан	с.	339, 340, 360, 426
Вукан	с.	426
Вульфіла	с. 55, 381, 426
Г
Гай	с.	156, 426
Галерій	с. 42, 372, 426
Галерій Валерій Максиміан Даза, Гай
с. 393, 427
Галіба	с.	279,	427
Галла Плацидія	с. 64, 167, 427
Гаральд Гардрад	с. 294, 427
Гаральд Гарноволосий	с. 290, 295,
427
Гаральд Синьозубий с. 295, 427
Гарольд	с.	270, 427
Гаргілій	с.	32
Гейза І	с.	351,	427
Гейза II	с.	353, 427
Гейзеріх	с.	65, 427
Геласій І	с.	16, 384, 427
Гелімер	с.	157, 427
Генріх	с.	427
Генріх	с.	226,	234, 427
Генрих V	с.	222, 234, 240, 427
Генріх VI	с.	359, 361, 427, 432, 440
Генріх І	с.	211, 212, 222, 231, 424,
427
Генріх І Птахолов с. 225-227, 232,
397, 427
Генріх IV	с.	199, 223, 234-236, 238-
240, 339, 397, 423,
424, 427, 429
Генріх II с. 226, 231. 253, 330, 350,
427
Генріх III с. 223, 232-235, 237, 238,
397, 427
Генріх Сварливий с. 226, 427
Георгій Гарматолла с. 170
Георгій Кедрин с. 304, 427
Георгій Синкел с. 169, 427
Герзуінда с. Ill, 427
Герман с. 171, 179, 427
Герман Паралітик с. 223, 427
Гермоген	с.	375, 427
Гете Й.-В.	с.	7
П Лузіньянський с. 358, 427
Гізела	с.	111, 427
Гізо Ф.	с.	8
Гійом Жум’єжський с. 206, 218, 220,
427
Гільдас	с.	33, 257, 427
Гільдебранд	с. 238, 239
Гінкмар с. 29, 102. 125, 194, 205,
427
Годфред	с.	427
Гонорій	с.	64, 138, 394, 427
Гонорій	с.	175, 427
Горацій	с.	129
Госій	с.	375, 427
Готфрид Булъонеъкий с. 340, 341,
427
Граціан	с. 371, 427
Грегор	с.	135
Григорій	с. 134, 427
Григорій V	с. 230, 234,	240, 428
Григорій VII с. 223, 238, 239, 339, 397,
428
Григорій Гарматол с. 428
Григорій І ^іикий с. 162, 262, 263,
268, 329, 384, 389,
395, 428
Григорій II	с. 171, 179,	428
Григорій III	с. 104, 170,	428
Григорій Назіанзін Богослов с. 134,
165, 177, 374, 428
Григорій Нісський с. 134,165, 374, 428
Григорій Синаіт с. 366, 428
Григорііі Турський с. 6, 28, 81,а83,
85, 91, 95, 96, 99, 100,
428
Гримоальд	с. 33, 127, 428
Гуго	с.	211
Гуго де Вармандуа с. 340, 428
Гуго Kanem	с. 208, 283, 428
Гулатинг	с. 297, 298, 428
Гумберт	с. 237, 238, 330, 331, 428,
438
Гундобад	с. 33
Гунстрамн	с. 96, 428
Гунтрамн Орлеанський с. 81,428

Іменний покажчик
Д
Давид	с.	129
Давид Нікет с. 304, 428
Дагоберт І с. 80, 95, 97, 428
Дагоберт II с. 98, 428
Деусдедіт с. 370, 428
Децій Юліан с. 42, 428
Джафар аль-Мусхафі с. 278, 279,
‘ 428
Дизидерій с. 111, 428
Діодор Сицилійський с. 55, 428
Діоклетіан Валерій с. 32, 38, 42,
138, 169, 393, 428
Діон Кассій Кокцеян с. 56, 428
Діонісій Малий с. 370, 428
Дір	с.	321,	428
Дітмар (Титмар) с. 223, 242, 428
Дітрих с. 111, 428
Добромир Хоре (Хризос) с. 360, 428
Доміціан	с.	41, 428
Донат	с.	46, 428
Допш А.	с.	10
Дорофей	с.	156,	428
Дрого	с.	Ill,	428
Дрогон	с.	122
Дудон	с.	205,	220, 428
Дуклянин	с.	337,	428
Дюбі	с.	10
Ермолъд Чорний с. 102, 429
Етелъберт с. 257, 429
Етельвольд с. 272, 429
Етельстан с. 257, 268, 429
Євагрій Схоластик	с.	134, 429
Євгеній III	с. 429
Євдокія	с. 326,	359,	429
Семен	с.	32, 429
Євпатій	с.	134, 429
Євпракеія Всеволодівна (Аделъгейда)
с. 234, 429
Євсевій Кесарійський с. 32, 133,
134, 165, 372, 373,
375, 429
Євстафій с. 303, 429
Євстафій Фессалонікський с. 337,
352, 365, 429
Євфимій	с. 304,	305,	429
Євтихій	с.	45, 376, 377, 429
Євтропій	с.	32, 258, 429
Євфросинія	с.	362, 429
Єронім Стридонсъкий с. 429
Ж
Жоффруа Віллардуен с. 338, 363,
429
Ё
Егберт
Ед
Едгар
Едіта
с. 267, 429
с. 208, 429
с. 268, 272, 429
с. 228
Едуард Сповідальник с. 270, 397,
429
Еймоін	с.	205, 219,	429
Ейнгарда	с.	29, 102, 109,	110, 128,
130, 429
Еккегард I	с.	242, 249
Еккегард IV	с.	242, 429
Еліан	с.	44, 429
Елъфрик	с.	257, 429
Емглъ Скалагрімсон с. 300, 429
Енріко Дандоло	с. 361, 362, 429
Ерік Рудий	с.	293,	300,	429
3
Зайбт Ф.	с.	3
Захарій	с.	108, 429
Захарія	с.	163, 429
Захарія-Ритор с. 132, 429
Зинон	с.	67,	70, 132, 430
Зосим	с.	32,	132, 430
I
Ібн Абі Амір	с. 278, 279, 430
Ібн Кузман	с. 287, 430
Ібн Сіна (Авіценна)с. 287, 430
Ібн Хазм	с.	287, 430
lea з Едесси	с.	377, 430
Іва Шартрський с. 370, 430
Іванко	с.	360,	430
Ігор	с.	323,	430

41!
Історія середніх віків
Ідацій	с.	33, 430
Ісронім	с.	33, 64, 133, 385, 389,
401, 430
Іешу Стиліт	с. 132, 430
Ізяслав	с.	350, 430
Ільдека	с.	67, 430
Інгольф Арнарсон с. 292, 430
Іне	с.	257, 430
Інокентій II	с. 350, 430
Інокентій III	с. 360-362,	430
Іоанн	с.	170, 430
Іоанн Бікларський с. 33, 430
Іоанн Граматик с. 182, 191, 193,
430
Іоанн Дамаскін с. 171, 190, 366, 430
Іоанн Ділком с. 245, 256, 430
Іоанн Ефеський с. 134, 430
Іоанн Золотоустий с. 134, 142, 177,
374, 430
Іоанн Зонара	с. 304, 336,	430
Іоанн II Комнін	Kojwhh	с. 336-
338, 346-350, 353,
369, 398, 424, 430,
431, 435
Іоанн Італ	с. 344, 366, 430
Іоанн Каменіат с. 333, 430
Іоанн Каппадокієць с. 153, 154, 430
Іоанн Кассіан	с.	388,	430
Іоанн Кіннам	с.	336,	337,	430
Іоанн Посник	с.	162,	430
Іоанн Скифілін	с.	331
Іоанн Скіліца	с.	304,	430
Іоанн XVIII	с.	329,	430
Іоанн XII	с.	223,	229,	391,	430
Іоанн Цимісхій	с.	241,	312,	322,	324,
397, 430
Іовіан	с.	43, 430
Іонна	с.	ЗО, 431
Іраклій	с. 97, 133, 162, 395,	431
Іраклій	с. 162-164, 168, 173,	175,
176, 431
Ірина	с.	181, 182, 187, 396,	431
Ірина	с.	431
Ірина	с.	337, 345, 431
Ірменгарда с. 126, 431
Ірмінон	с. 102, 120, 431
Ірнерій с. 16, 431
Ірод Великий с. 431
Ісаак І Комнін с. 346, 397, 431
Ісаак II Комнін с. 337, 357-359,
361, 362, 398, 429,
431, 432
Ісаври	с.	132
Ісаак Комнін	с. 336,	338,	356, 360,
431
Ісидор Меркатор	с.	370,	431
Ісидор Мілетський	с.	155,	431
Ісидор Севільський	с.	28,	ЗО,	33,
275, 395, 431
Й
Йордан	с.	29, 33, 431
Йосиф Генесій	с. 170,	303,	431
К
Калікст II	с. 240, 431
KaлJluнuк	с.431
Калоян	с.	358, 360, 361, 431
Кандид Ісавр	с.	132
Канут (Кнут)	с.	257, 269, 270, 289,
294, 431, 441
Капетинги	с.	208-211, 397, 428
Карл Великий	с.	6, 14, 27, 29, ЗО, 53,
101-104, 109-118,
120-122, 124, 125,
127-131, 145, 146,
186, 195, 206, 207,
219, 222-224, 228,
229, 243, 255, 281,
283, 292, 328, 370,
385, 396, 423, 425,
427, 428, 431, 433,
435-439, 441
Карл II Лисий с. 120, 126, 127, 194,
268, 396, 431
Карл III	с.	224,	431
Карл Лисий	с.	127,	205,	207,	431
Карл Mapmeju	с.	102-107,	118,	127,
131, 185, 395, 431
Карл Простуватий с. 29, 208
Карл Товстий	с.	128,	431
Карломан	с.	108,	109,	127,	431

Іменний покажчик
Карломан
с. 111, 127, 431
Константин IV Бородатий с. 176,
Каролінги
с. 104, 108, 113, 116,
378, 395, 432
118, 122, 125, 127,
Константин IX Мономах с. 305,
128, 187, 207, 208,
327, 330, 331, 367,
219, 224, 281, 283,
432
308, 385, 386, 392,
Константин Ласкарис с. 363, 432
396, 400, 404, 408,
Константин Манассія с. 336, 432
431, 433
Константин X Дука с. 345, 432
Карпов С.ГІ.
с. 4
Константин XI Драгаш с. 178, 432
Касія
с. 191, 431
Констанцій II с. 43, 82, 393, 432
Кассіан Басс
с. 305, 431
Констанція с. 361, 432
Кассіодор
с. 33, 129, 431
Косъма Індикоплов с. 134
Катон
с. 32
Косъма с. 345, 432
Катулліан
с. 66
Крижанівська О.О. с. 3
Квінтилій Вар, Публій с. 53, 431
Крижанівський О.П. с. 3
Кекавмен
с. 304, 307, 332, 432
Крум с. 183, 184, 187, 432
Келлер Й.
с. 5
Купин с. 360, 432
Кирило
с. 45, 162, 376, 432
Кюневулъф с. 272, 432
Кілідж-Арслан с. 353, 432
Кнут II
с. 294, 300, 397, 432
Л
Конт О.
с. 8
Лайф Щасливий с. 293, 432
Косъма Індикоплов с. ЗО, 432
Лактацій Цецилій Фирміан с. 32, 432
Колумбан
с. 253, 432
Ландулъф Старший с. 245, 256,
Колумелла
с. 32
432
Конрад I
с. 225, 432
Ле Гофф Ж. с. 3
Конрад II
с. 233, 234, 432
Лев с. 255, 432
Конрад III
с. 348-350, 425, 432
Лев V с. 169, 170, 182, 187, 188,
Конрад Червоний с. 234, 432
193, 433
Констант II
с. 176, 395, 432
Лев VI с. 303. 305, 309, 313, 316.
Константин (Кирило) с. 321, 332,
319, 320, 433
432
Лев Граматик с. 303, 433
Константин V Копроним с. 170,
Лев Діакон с. 304, 433
180, 181, 183, 185-
Лев I с. 132, 433
187, 396, 432
Лев I Великий с. 383, 384, 433
Константин
V/ с. 181, 182. 187.
Лев III с. 103, 113, 114, 169, 171,
188,378, 396,431,432
181, 185, 186, 190,
Константин VII Багрянородний
433
с. 29, 133, 170, 304,
Лев III Ісавр с. 178-180, 378. 395, 396,
305, 310, 322, 323,
433
332, 397, 432
Лев IX с. 237. 238, 305, 329, 330.
Константин Ангел с. 357, 432
391, 392, 433
Константин
Бодин с. 339, 432
Лев Математик с. 191, 331. 433
Константин 1 Великий с. 32, 34,
Леон с. 330, 331, 433
37-39, 42,43,85, 109,
Леон с. 347, 433
133, 135, 136, 163,
Леонтій Неапольський с. 135, 165
371, 374, 375, 393,
Лібаній с. 32, 141, 143, 433
404, 432
Лівій Тит с. 6. 55, 433

4Ш
Історія середніх віків
Jlicunn	с.	363,	433
Ліувігільд	с.	32
Ліутгарда	с.	111,	234, 433
Ліутпранд	с.	244,	245, 433
Ліутпранд	с.	222,	305, 433
Ліциній	с.	42, 372, 393, 433
Лоренцо Bajvia с. 109, 370, 433
Лотар	с.	102, 103, 126, 127, 207,
348, 396, 433
Людовік V Лінивий с. 208, 433
Людовік VII	с.	349, 355,	423, 433
Людовік XIII	с.	6
Людовік Благочестивий с. 29, 102,
103, 124, 126, 127,
206, 370, 385, 396,
425, 431, 433, 441
Людовік Німецький с. 126-128,
207, 222, 224, 431,
433, 438
М
Маврикій	с. 133, 161, 162, 395, 433
Магнезій, Магн	с.	82, 433
Мадельгарда	с.	111, 433
Македоній	с.	375, 433
Максенцій	с.	372, 373,	433
Максим	с.	33, 433
Максим Сповідник с. 171, 433
Максиміан	с.	44
Максимін Фракієць Юлій Вер, Гай
с. 42, 433
Малік Ганзі с. 342, 433
Малт Філадельфісць с. 132, 433
Мамертин	с.	44,	433
Мануіл І	с.	336-338,	346, 348-357,
364. 369, 398, 431,
433, 434
Маргарита с. 358, 433
Марій Гай	с.	61,	433
Марія Антіохійська с. 354, 434
Марія Дияконіса с. 334
Маркіян	с.	46,	376,	434
Маркульф с. 101, 434
Мартин І с. 176, 177, 434
Мартин Пелонус с. 391, 434
Мартин Турський с. 81, 100, 115,
386, 389, 409, 434
Марціал	с.	32
Маслама	с.	185, 434
Матильда	с.	222, 434
Мелетій	с.	375, 434
Менандр Протектор с. 133, 434
Меровей	с.	82, 83, 434
Меровінги	с.	55, 82, 94-96, 98, 99,
103-105, 108, 116,
118, 208, 383, 394,
434
Мефодій	с.	321, 332, 434
Микита	с.	191, 332, 434
Миколай Канава	с.	362,	434
Миколай Мефонський с. 434
Миколай І Великий с. 327, 434
Миколай Містик	с.	305,	434
Миколай Сповідник	с.	191, 434
Миха'іл VII Дука	с.	336, 345,	434
Миха'іл Анхіанський	с.	352, 434
Миха'іл Атталіат	с.	434
Миха'іл Гликас	с.	336,	352, 434
Миха'іл І Рангові	с.	187,	434
Миха'іл II Заїка	с.	187, 188,	434,
440
Миха'іл III с. 182, 321, 396, 434
Михаіл Кируларій	с.	305, 329,	330,
331, 434
Миха'іл Пселл с. 304, 331, 365, 366,
434
Михаіл Сирієць с. 170, 434
Мілль Дж. с. 8
Михаіл Хопіат с. 337, 434
Міттерауер	М. с. З
Моавія	с.	185,	434
Монемвасія	с. 170,	434
Монтеск’є Шарль с. 52, 434
Мосх	с. 135
Мухамед ібн Муса Хорезмі с. 277,
287, 434
Му цій Сцевола Квінт с. 156, 434
Н
Нарадін	с. 434
Нарсес	с. 155,	158, 434
Нерои Клавдій Цезар Друз Германік
с. 41, 434
Несторій с. 45, 150, 376, 435

Іменний покажчик
Никифор с. 171, 191, 435
Никифор Васгишкі с. 366, 435
Никифор Врієнній с. 336, 345, 435
Никифор I с. 169, 170, 184, 187, 188,
306, 435
Никифор II Вотаніат с. 336, 339, 435
Никифор Фока с. 286, 305, 310, 312,
322, 324, 332, 335,
435
Нікіта Маронеський с. 366, 435
Нікіта Хоніат с. 336, 337, 354,
355, 357, 362, 366,
367, 435
Нікомах Флавій с. 32, 435
Нітгард	с.	103,	435
Ноннос	с.	133,	435
Нотквр Губастий с. 242, 435
Ноткер Заїка с. 103, 435
О
Одоакр с. 67, 68, 70, 394, 435
Олаф Гаралъдсон. с. 296, 297, 298,
435
Олаф I Трюгвасон с. 296, 435
Олаф II Святий с. 289, 300, 435
Олаф III Скъотконуиг с. 298, 435
Олег	с.	322,	323, 435
Олександр Македонський с. 363
Олексій	с.	348,	435
Олексій V Дука Мурчуфл с. 362,
363, 435
Олексій Врана с. 358, 435
Олексій І Комнін с. 327, 336, 337,
339-346. 357, 366,
369, 424, 431, 435,
440
Олексій II	с. 346, 354, 434, 435
Олексій III	с. 359, 360, 361-363, 398,
435
Олексій IV с.	362,	429, 435
Олексій Комнін с. 338, 354, 355, 435
Олімпіодор	с.	132, 435
Ольга	с.	231, 323, 435
Омейяди	с.	186, 276, 278, 279,	435
Омортаг	с.	188, 435
Орозій Павло	с.	33, 100, 258, 268,	435
Оттон	с.	226, 435
Оттон	с. 234, 236, 435
Оттон I Великий с. 222-224,	226-
234, 242, 243, 245,
252, 305, 391, 392,
397, 434, 435
Оттон II	с. 226-228, 230, 241, 435.
440
Оттон III	с. 230-232, 241,	253,
391,436
Оттон Нордгеймський с. 236, 436
Оффа	с.	263, 265, 436
П
Павло	с.	436
Павло	с.	156, 436
Павло Діакон	с. 29, 128, 190,	244, 255,
436
Паладій Рутилій Тавр Еміліан с. 32,
436
Палладій	с.	135, 436
Папиніан	с.	156, 436
Патрик	с.	436
Пахомій	с.	388, 436
Пелагій	с.	46, 379, 380,	436
Пелайо	с.	275,	280,	436
Петро	с.	436
Петро	с.	358,	360,	436
Петро Ам'енський с. 340, 436
Петро Антіохійський с. 305, 436
Петро Даміані с. 237, 390, 436
Петро Патрикій	с.	133, 436
Петро Пізанський	с.	103, 436
Петро Сицилієць	с.	170, 436
Петроній Максим	с.	65, 436
Петруиіевський Д.	с.	9
Я’еро II Орсеоло	с.	245, 256, 43Ц
Пипін	с.	127,	436
Пипін Геристальський с. 99, 101,
104, 127, 395, 436
Пипін II	с.	126,	127,	436
Пипін Короткий с. 103, 106-110,
112, 113, 127, 131,
180, 186, 187, 229,
230, 246, 370, 385,
386, 396, 431, 436
Пліній Секунд Старший с. 31, 32,
436

т
Історія середніх віків
Полібій	с.	6, 436
Посивій	с.	33, 436
Приск Панійський с. 132, 436
Прогресій с. 134, 436
Прокопій Кесарійський с. 28, 132,
133, 151, 159, 436
Проепер Тирон с. 33
Пруденцій с. 205, 436
Псевдо-Маврикій с. 159, 436
Птолемей	с.	55, 436
Пульхерія	с.	134, 436
Рабан Мавр с.	ЗО, 103, 437
Рагнахар	с.	84, 437
Радагайс	с.	65, 437
Раймунд	с.	347, 437
Раймунд Тулузький с. 340, 341, 437
Раміро II Леонський с. 276, 437
Ратхіс	с.	33, 244, 255, 437
Рауль Глабер с. 206, 218, 220, 437
Рауль де Валу а с. 212, 437
Регіна	с.	111, 437
Регінон	с.	205, 437
Рейнольдс С. с.	10
Ремігій	с.	81, 100, 102, 437
Реналъд Антіохійський с. 350, 437
Ренат Фригерид с. 437
Ргхар	с.	84, 437
Ріхер	с.	219, 437
Ріхтер Реймсъкий с. 205
Річард I	с.	205, 437
Річард І Лев’яче Серце с. 358, 437
Річард II	с.	199,	218,	437
Робе р	с.	211
Робер де Кларі с. 338, 437
Роберт II Благочестивий с. 211, 437
Роберт Піскар с. 339, 425, 437
Роберт Нормандський с. 341, 437
Роберт Сильний с. 208, 429, 437
Роберт Фламандський с. 337, 340,
341, 437
Робертини	с.	208,	437
Родерик	с.	275,	437
Родріго Хіменес де Рада с. 286, 437
Роже II	с.	348,	349,	350, 437
Роланд	с.	30, 112, 437
Роллан	с.	437
Роллом	с.	208,	293
Роман I Лакапин с. 305, 309, 310,
322, 323, 437
Роман II	с. 29, 310, 437
Роман IV Діоген с. 326, 338, 340,
437
Ромуальд	с. 390,	437
Ромул Августул	с. 70, 437
Росвіта (Гросвіта)	с. 242, 437
Ростислав	с. 437
Ротарі	с.	27, 33, 244, 437
Ротруда	с. 111, 186,	187, 438
Ротхайда	с. 111, 438
Ротхільда	с. 111, 438
Рубен	с.	347,	438
Рудольф	с. 111, 222,	438
С
Сава	с.	337, 360, 438
Савін О.	с.	9
Саксон Гралштик с. 289, 438
Саладин	с.	358, 359, 438
Сальвіан	с.	44, 66, 438
Саму'іл	с.	325, 438
Санчо Великий	с. 284, 438
Свен Естридсон	с. 294, 438
Святослав с. 324, 438
Себеос	с.	438
Секунд	с.	33, 255, 438
Сенека Анней, Луцій с. 51, 438
Септилпй Север Пертинакс, Луцій
с. 42, 438
Сергій	с.	162, 163, 438
Сергій	с.	175-177, 438
Сергій TV	с.	329, 438
Сигеберт	с.	83, 84, 438, 441
Сигіберт	с.	36, 206, 438
Сигіберт Мецький с. 81, 438
Сильва Кандгда с. 330, 438
Сильвестр I	с.	109, 246,	438
Сильвестр II	с.	230, 241,	438
Симеон	с.	305, 322,	396,	438
Симеон Богослов с. 333, 438
Симеон Дерамський с. 258, 438
Симеон Логофет с. 303, 438
Симеон Стовпник с. 388, 438

Іменний покажчик
Симоній Аполлінарій с. 438
Симоній Аполлінарій с. 438
Сіагрій	с. 69, 83, 438
Сказкін С. Д. с. 4
Снорі Стурлусон с. 289, 300, 438
Созомен	с. 134,	438
Сократ Схоластик с. 134, 438
Сотирих с. 366, 438
Софроній Єрусалимський с. 165
Спенсер Г.	с. 8
Стефан	с. 191, 438
Стефан II	с. 347, 424, 438
Стефан II	с. 107-109, 180, 246, 438
Стефан III	с. 351,	439
Стефан IX	с. 330
Стефан Неманя с. 351, 356, 358-
360, 426, 438, 439
Стиліхон	с. 64, 65, 439
Стотза	с. 157, 439
Страбон	с. 31, 55, 56, 439
Страбон Валафрид с. 30, 439
Стурл Тордсон с. 290, 439
Стурм	с.	103
Субх	с.	278, 439
Сулейман	с. 178, 339, 439
Сульпицій Олександр с. 100, 439
Сульпицій Север с. 100, 439
т
Табарні
с. 170, 439
Танкреда
с. 342, 439
Тарасій
с. 181, 191, 439
Тарик ібн Зіяд с. 275, 439
Тасіло
с. 112, 439
Тацит Корнелій Публій с. 31, 47-
53, 55, 82. 87, 265,
296, 393, 439
Тега н
с. 102, 439
Теодоберт
с. 95
Т еодорих
с. 33, 394, 439
Теодорих
с. 67, 68, 83. 86, 95, 425,
439
Теодульф
с. 103, 128, 439
Теотрада
с. 111, 439
Тиверій I
с. 133, 134, 161,395. 439
Тиверій II
с. 180. 439
Торос
с. 350, 439
Тотила	с.	157, 158, 395, 439
Траян, Марк	Ульпій с.	42, 61, 439
Трибоніан	с.	26, 155,	156, 439
Тубер П.	с.	10
Удальцова 3. В. с. 4
Ульпіан	с.	156, 439
Урбан II	с.	340, 397,	439
Ф
Факіх ібн аль с. 170, 439
Фастрада	с.	111, 439
Феодат	с.	95, 439
Феодор Вальсамон	с. 345, 439
Феодор Дафнопат	с. 304, 439
Феодор Декаполіт	с. 310, 440
Феодор Дука с. 363, 440
Феодор з Moncyecmii	с. 377, 440
Феодор Продром	с. 337, 363, 440
Феодор Студит	с.	171, 191, 440
Феодора	с.	152, 154,	440
Феодора	с.	182, 440
Феодора	с.	357, 440
Феодорит	с.	134, 377,	440
Феодосій I	с.	32, 39, 43,	63, 138, 144,
145, 155, 168, 373,
394, 427, 440
Феодосій II с. 26. 32, 45, 132, 134,
143, 180, 376, 394,
436, 440
Феодот	с.	182,	440
Феостерикт	с.	440
Феофан	с.	169,	170, 190, 191, 440
Феофан Візантієць	с. 133, 440
Феофан Сповідник	с. 169, 332, 440
Феофана	с.	230,	241, 440
Феофілакт	с.	440
Феофіл	с.	26, 155, 156, 440
Феофы	с.	171,	182, 192, 310, 440
Феофілакт Симокатта с. 133, 440
Філіпп I	с.	211,	212, 424. 440
Філіпп	с.	362,	440
Філіпп II Август	с.	358. 440
Філіппік-Вардан	с.	183, 440
Флавіо Бьандо	с.	5, 440
Флакк Ж. с. 10

Історія середніх віків
Рлодоард	с. 205,	219,	440
Рлор	с.	103,	440
Рока	с.	133,	162,	172,	440
Рома Слов’янин с. 187, 188, 396,
440
Росьє Р.	с. 10
Фотій	с.	132-134, 305, 321, 327,
328, 332, 334, 440
Фредегар із Сен-Галена с. 6, 81,
102, 440
Фредегонда	с.	96, 440
Фридерих Лотарингський с. 330, 440
Фрідріх I Барбароса с. 350, 353,
357-359, 361, 440
Фрідріх Штауфен с. 234, 423, 440
Фростатинг	с. 298, 440
Фульберт	с. 241, 440
X
Хакам 11	с.	285, 286, 440
Хаммудіди	с.	279, 440
Харарих	с.	84, 441
Хардакнут	с.	294, 441
Хільдеберт	с.	80, 86
Хільдеберт II с. 97
Хільдегарда с. 111, 441
Хільдерик III с. 108, 441
Хільдерих	с.	83, 441
Хільперик	с.	80, 89, 95, 96, 99, 395,
440, 441
Хільперик Суассонсъкий	с. 81, 441
Хімільтруда с. 110, 111, 441
Хітам II	с.	278, 279, 286, 424, 441
Хлодвіг	с.	69, 80, 81, 83-86, 92-
96, 99, 103, 382, 394,
425, 439. 441
Хлодерих	с.	83, 84, 441
Хлодомер	с.	86, 441
Хлотар I	с.	80, 81, 86, 95, 96, 428,
438, 441
Хлотар II с. 95-97, 395, 428, 441
Хокон Добрий с. 297, 441
Хордадбех	с. 170, 441
Хрисохейр	с. 189, 441
Христодул	с. 344, 441
Христофор	с. 189, 441
Хродехыъда с. 83, 85, 441
Хуго	с.	111,	441
ц
Цахас	с.	339,	441
Цвзарій Арлъсъкий с. 81, 441
Ч
Чингізхан
с. 376, 441
К)
Юдіф	с.	67, 126, 441
Юлган	с.	33, 143, 441
Юліан Апостат с. 43, 373, 393, 441
Юлій Цезар, Гай с. 31, 47, 49, 52,
55, 56, 59,61,82, 258,
393, 441
Юрій Долгорукий с. 350, 441
Юстин I	с.	159, 394, 441
Юстин II	с.	133, 151, 162,	441
Юстиніан I с.	16, 26, 28, 32,	38, 65,
132-135, 151-161,
164, 165, 168, 377,
394, 395, 400, 421,
426, 430, 434, 440,
441
Юстиніан II с. 169, 170, 176-178,
441
Я
Ярослав Мудрий с. 211, 294, 327,
424, 426, 441

ГЛ ґг?\ Г=3
41S)S
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА
	 3
Лекція 1.
Вступ до історії Середньовіччя
	 5
Лекція 2.
Джерела ранньосередньовічної історії
	 22
Лекція 3.
Падіння Західної Римської імперії і утворення
варварських королівств
	 31
Лекція 4.
Ґенеза феодалізму в Західній Європі
	 72
Лекція 5.
Франкська держава Меровінгів
	 80
Лекція 6.
Франкська монархія Каролінгів
	 101
Лекція 7.
Візантія IV - першої половини VII ст
	 132
Лекція 8.
Візантія в другій половині VII - першій половині IX
ст	 169
Лекція 9.
Західна Європа наприкінці раннього Середньовіччя..
	 194
Лекція 10.
Франція IX - XI ст
	 205
Лекція 11.
Німеччина IX - початку XII ст
	 222
Лекція 12.
Італія VIII - X ст
	 244
Лекція 13.
Англія до середини XI ст
	 257
Лекція 14.
Іспанія у VIII - середині XI ст
	 274
Лекція 15.
Північна Європа в IX - XI ст
	 289
Лекція 16.
Візантія в другій половині IX - XI ст
	 303
Лекція 17.
Візантія наприкінці XI - ХП ст
	 336
Лекція 18.
Ранньосередньовічна церква
370
ДОДАТКИ
Додаток 1. Хронологічна таблиця
	 393
Додаток 2. Термінологічний словник
	 399
Додаток 3. Географічні назви
	 413
Додаток 4. Видатні державні, військові, церковні і культурні діячі
раннього Середньовіччя
	 423
Додаток 5. Бібліографія
	 442
Предметний покажчик
	 469
Географічний покажчик
	 477
Іменний покажчик
484
ШШт

Навчальне видання
БАЛУХ Василь Олексійович
КОЦУР Віктор Петрович
ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ
У ДВОХ ТОМАХ
Том 1
РАННС СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Літературний редактор К. О. Міщенко
Копм’ютерна верстка А. Т. Дорош
З питань придбання звертатись:
(0372) 585357, 583357;
моб. (050) 374-43-41
e-mail: books_profi@mail.ru
Видано за сприяння приватних підприємців
Москалюка В.М. та Москалюк Н.М.
м. Чернівці
Підписано до друку 10.07.2009. Формат 70x100/16.
Ум. друк. арк. 39,99. Папір офсетний. Друк офсетний.
Зам. 28. Тираж 750 прим.
ТОВ «Видавництво «Наші книги».
58002 Чернівці, вул. 28 Червня, 44/307, тел./факс 8 (0372) 58-53-57.
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи
ДК № 2821 від 12.04.2007 р.

•;. '• ►зів_'3іу tf
4
ri
4
і
і
)
>■
}
і
*
M6VS ESSE D	ON	BAIO
AT CRVCI S'	ІГ
NON P О TEST NeVS KSS6 BISCPtS-
Os ЄШ EXV0I 6MS 7VRRJM 6DIFI
W PRTVS SEDEWS ШРЛПҐЛҐ
WPSHygr ■ >""Д—p
>^]3§SSIH
ip*
Ш