/
Текст
М. ПОБРJlНСЬИИЙ
1. До питання кризи
в Пержавному Центрі УНР
2. І нститут і асоціяція
1955
Проект зі збереження
видавничої спадщини
української еміrрації
ПО питання кризи
в Першавному Центрі УНР
..
МОРАЛЬ ВІДСТУПУ
Після уступлення з посту rоло
ви Української Національної Pa
ди, п. інж. О. Бойдуник висту
пив на сторінках' преси з вияс
ненням мотивів, що спонукали йоrо
до TaKoro к;року. Цим виступом він по
ставив на публічну дискусію питання
кризи в Державному Центрі YKpaїH
ської Народньої Респу'3ліки. Але Дep
жавний Центр не живе у відриві від
YKpaїHcbKoro rpомадянства, тому все те,
що діеться в ньом," чи з НИ\М\ тісно
пов'язане з ціліс;-rю наIlюrо національ
Horo життр на еміІрації. Тому й кри
зу треба розrлядати не ізольовано, як
відокремлене явище, СІ в зв'язку із CTa
ном цілоrо rромадянства.
Криза в Державному Центрі, власти
во, в УНРаді, без сумніву, е. Але кри
за не е спеціяльністю тільки цьоrо ce
редовища, коли вжити TaKoro сьоrод
ні моднОІ'О виразу. Про кризу в дц
.,
в
УНР 1'оворять СЬО1'одні найrолосніше
саме i, які хочуть закрити власні
кр.из Вl явища, часо " навіть, значно
1'рlЗНlшоrо характеру, ніж криза в
УНРаді. Всі ці КРИзи б'ють нас усіх
незалежно від «середовища», до я о
1'0 н лежимо. А ще більше б'ють саму
YKpaIНcЬKY ('праву. Не йдімо зад алеко
в минуле, обмежимось останніми 1 2
роками, і піднімемо речі у хронолоrіч
ному порядку.
В OCTaH!- O:-.1Y ч сі сильно ПОТeaJпіВl пре
стиж yкjpallHcbKoII справи від таких подій:
1. Розлам в ОУН(р) і боРотьба між
ДВОІ:wа 1'рупами однїеї Ор1'анізації, бо
ротьба, BeдeH к,райне l5езо1'ЛЯДНИМИ :мe
тодами При 'То;vry"f1}еба об'ек'l'ИВНО CTBep
дити: коли "Рупа «Двійки», пр;;шаЙмні,
н :шrалася . збереr:и пристійні форми в
цт борртьбl, насКІЛЬКи це Бзаrалі мож
ливе в такому rазарті, то супротивна
1'рупа задемонструвала такий циніq
ний 1'ЛУм над мораллю, за який дов1'О
доведеться соромитись і покутуэати
всьому YKpaїHcbKOWY rромадянсrвv
2. Вихід УНДС C Виконавчоrо 'Q.pra
н! УНРади, вихід, з політичноrо боку
:lЧ':. не оправданий, і перехід до опо
ИЦl1 проти ВО, що значно Т\ослаб.,ло
а торитет УНР ади як ціЛОСТі1 . не
тІЛЬЮи серед своїх, але й чужих.
3. Перебі1' OcтaHHb01'O З'їзду' УККА
якИй виявив дуже СУМНИЙ для YKPaїH
СЬКОї. СП'Р.ави факт: УККА на'fальна
Ор1'аН1заЦlЯ найбільшої української
еміrрації, яка диспонуе велиКиМИ Ma
теріяльними й інтелектуальними капі
тзлами, той УККА, який діе у держа
ві, що заняла супроти MOCKoBcbKo1'o
большевизму виразно ворожу позицію,
даючи тим небувалу досі в історії мож
ливість політичної щ:аці в обороНІ YK
оо . JI .
рaJНИ, виявив, що В1н ще не п1д1'о
70влений до виконання тих велетен
сь'{их завдань, які на Hbo1'o покл е
іс'>'!1;Jична доба.
4. уступлення інж. О. Бойдуника із
ст )новища rоло13И УНР ади, подія, що
звертас на себе увату не з за тих aK
туально політичних справ, які її суп
роводили, як з за cBo1'o принципово1'О
значення, де йдеться не про щоденну
політику, а про самі основи й етику
YKf'8ЇHCbKo1'o парлямента1рНОro' устрою.
Після наведення цих чотирьох фак
тів не можна стриматися від кілокох
рефлексіЙ, хоча б і дуже суб'сктивних.
Розлаl'. D ОУН, не зважаючи На '1'ОЙ
жах, ЯКИЙ при тій наrоді вийшов на
денне свіТJЮ, був ЯRТ1ще нор:-шльним,
бо був ЛО1'іЧНИ 1 етапом певної суспіль
ної закономірнос'1'Н, прита а!-ІНОЇ '1'01'0
т,шу О1'р.нізаЦіям. ЩQ ОУП(р). Що
Gільше це була подія позитивна: із
підвалів законспірованої ОР1'анізації,
яка живе в умовщ ах віЛЬRОJ'О світу, а
проте конспірусться, щоб утікати від
!ш!-пролю власно1'О rрО'VI3,ДЯ;ІС'1'ва, ніж
хоронитися від ворожої :lr нтури (бо
ca e ця конспір:щія, в lОвинах віль
4
5
Ho1'o світу, ідеально сприне J'!ОРОЖій
areiНTypi в її чорній роботі), ВИр1!ваеть
ся, після довшоrо внутрішньо1'О бор
сан ня, 1'ypT людей, яким! ОСТО1'идла дo
сить затхла й затруена атмосфера. Т::
кий факт можна тільки вітати, бо X O
сьа1'одні займаючись 1'рOlМJaдськоІО
роботою іі,е тужить за свіжим по
вітрям, МОже Бидуж;;tти. А свіжоr по
дуву оздоровлюючото вітру nOTperJl:1e
не тільки т,е одно середовище...
Але інші факти, 1'либоко HeHOp
мальні, бо вони не вкладаються в ло
1'iKY закономірности історично1'О IIpoцe
су даноro 1'рома.ДЯНСЬКО1'о сектора.
Від активної участи в Державному
Центрі відходить УНДС, ор анізація в
поліТИЧНО:\1У вах.лярі осередня, віль
на від ідеОЛО1'ічних чи проr
рамових екстремів, ОР1'анізація, що
повинна 1'рати ролю хребта Ч"VI
зв'язку між екстремами з ліва й з
права, ОР1'анізація, що пОВинна 1'a:\1Y
вати політичні пристрасті Й бути зраз
ком розсудливости та дuлеко:юрости в
політиці. І переходить до 1'ocTpoї 0C10
зиції в той час, коли в виконавчих
op1'aHax Державно1'О Центру беруть
участь, а навіть співпрацюють краЙні
1'рупи з ліва Й права, тоді це явище
1'либоко ненормальш;,.: з поrляду Haцi
ональної етики обов'язок солідар
ности і почуТтя співвідпоВі;:JДЛЬНОСТИ в
спільній боротьбі за концепцію УНР
явище недопустиме, з ПО1'ляду парля
ментарної прак:тики явище KYP
йозне.
Ненормальна й та деком.позиція, яка
виявилася СE;Wед американських yKpa
їнців при Ha1'oДЇ з'їзду УККА; Heн:op
маЛЬН<і й 'l'ривожна. Бо коли ПОДІБНІ
рР.чі діються в «старому світі» серед
політи щ)ї еміфації, тоді їх можна,
якІЦО не ВИПРС\D;cr, "'И, то ЗРОЗУ1м!іти на
тлі типових для кожнщ еміфації YMO
вин. Тим часом укр>аїнці в США >' "Me
риканц,і YКIPaїHCbKo1'ol походження, це
вже не еміr1ра.нти, або взarалі не були
еміrрантами. Це люди, що живуть,
принаЙмні, 5 6 років у нормальних
умовинах, і с, або стають, ПОВіНОnіРав
ними 1'ромадянсщvllИ наЙМО1'утнішої дep
жави в демократичному світі. В таких
умовинах ,можна б .сподіватися здоро
Bo1'o росту Й консолідації. На ТОМу ТЛІ
останнїІй з'їзд:УКК.А. орrанізації, що
мас 6езсумнівні заслуrи й значні здо
бутки залишае тяжкі думи в кож
Ho1'o іфанта, що зв'язуе з ціею op1'a
нізаціею великі надії дл.'! українсІоКОЇ
визвольної СIIJPави.
Уступлення rОЛОdИ УНРади . в 'Ia
ких обставинах в яких вано С1ало
ся, це спр ді «НОВІСТЬ і сензаuія»,
коли вжити слів . Ве.льмишаНОВНОl'О
rолови, п. інж. О. Бойдуника. Але aB
тор цих рядків дуже далеКиЙ від TO
1'01, щоб в установах Д жавно1'О ЦeH
тру УНР шукати якоїсь сенсаційн сти.
Факт зречення roorови УНРади, баиду
6
7
же, яка актуальна політика ЙО1'О спри
чинила, викликуе занепокоення, але з
зовсім інших мотивів, ніж ті, що їх
подав сам Вш. інж. О. Бойдуник.
Ідеться про речі значно поважніші
про самі основІ'! нашо1'О ма бутньоrо
державно1'О життя, про принципи Il'e
мадської етики, про етос 110ржавно1'О
будівництва, про по['т"ду україНСЬКОІО
національно1'О ДІЯча до йо1'О завдань.
ІТРШlУСТИМО, що в УНРаді с 'алося не
те, що справді сталося, і що на ДYM
ку Вш. інж. О. БОЙДУНИКа . застави
ло ЙО1'О зрезиtнувати з посту; але CTa
лося направду «щось незВичаЙно IIO
важне». Припустимо, що хтось із дi
ячів Державно1'О Центру, або якась
партія, що входить до УНРади, чи
кілька з них, вчинили якиЙсь С1\раш
ний національний злочин. Щ;о в такому
випадку мав би зробити rолова YHPa
ди?' 3резиrнувати? І О1'олосити в тазе
тах статтю, що сталась «новість і ceH
зацію> ?
Д'авіть у TaKOlVlY випадК'JY! 'І'Ьлова
УНРади не смів би резиrнувати. Така
е скромна думка аВТОра цих рндКів.
Й-orо становище серед II'P01.1a,),\;flHCTBa
і ЙО1'О. уряд дають ЙОМу в руки apce
нал зброї для боротьби проти злочи
ну і для оБОРОІІИ за1'rpожених Haцi
ональних інтересіц. ПриЙмімо, що не
sистарчае Президії Ради, бо це, мож
ливо, замалий форум, тоді він мае пле
нум Ради. Він мае до диспозиції oc
новний :закон, що дае !Йому ЗМО1'у
юридичноrО,)l:ересліду:вання злочинців.' С
ПРИСЯ1'а члена УНР ади, яку кожний
складае при вступі до УНРади; вона
дае З1І1:01'У етично1'О засуду націопаль
Ho1'o злочину. Він мае до помочі Пре
зидента і спільно з ним він може
ПРИЙ"ШТИ різні ::wїри, щоб обороняти
державний резон і високу УСТ'анову
парляменту перед злочинцями, що
з'.ювляюТ'ься її надуживати.
Поки він не вичерпае BCbOII'O консти
туційноrо арсеналу, він не може навіть
думати про уступлення. Бо уступати в
таких умовинах значило 6 залиша
ти вільний терен для національних
шкідників. В процесі боротьби за обо
рону національних принципів чи KOH
крет'них інтересів він l:vIIобілізував би
й розворушував би 1'ромадянство, ожив
ляв би етос боротьби за великі BceHa
І,іональні цінності. Такі повинні бути,
принаЙ'lIні, ,:YJ:piї та перспективи І'олови
українськоrо парляменту (обставина,
що він на чужині, справи не міняе),
коли він спостері1', що там сталося
«щось незвичаЙно поважне». І, не зва
жаІОЧИ на конкретні результати, які в
'1'зкій aKцjї мав би 1'олова парляменту,
він підніс би авторитет устаНОШІ і зба
raT B би моральний капітал нації; oд
ночасно дав би приклад для насліду
нання, ЯК треба боротися з національ
ним злом. А Т'аких прикладів, щоб по
ТЯ1'али за . собою молодших також
8
9
С1'арших нам дуже 'І,:Jеба. ТаЮ1Й
приклад давав 5рітанський прем'ер Бол
двин, який відважився стати на прю з
власним королем в обороні національ
ної традиції й етики. Таких Болдвинів
,:,н ншо1'О формату мае СЬО1'одні Бріта
нія ба1'ато й завдяки ТОМУ з успіхом
переживае кризи та удзри, якими в
'Останне десятилі'rтя її щедро HaTopOД
жуе доля. Не кризи страшні, бо юри
зи це один із проявів життя, а He
безпечне те, ,соли в моменті кризи He
ма державних мужів, які дають собі
раду з кризами, і навіть у наЙІ'іршіЙ
ситуації H сходяТь з постів добро
ві.ТІЬН'О.
'Тим часом у нас пОчинае здобувати
собі право 1'ромадянства мораль BiДCTY
пу. Український діяч, зустрівшись на
св'Оему становищі з перепонами, або
попаВJIIИ в особистий конфлікт з іншим
діячем (це до Вш. rолови УНР ади не
стосуеться), відходить із становища і...
переходить до 'Опозиції, не Д)"Мlаючи,
що буде, к'Оли всі перейдуть до опози
!ІЇЇ: хто ж тоді буде на позиції? Триво
1'y ВИКЛИКУЮТь не тільки самі зречен,'
ня, які йдуТь неначе на конвеері, але
ще більше реакція деяких кіл на такі
злі звичаї. Люди починають rаНJ1ТИ не
тих, що зрікаються постів, il тих, які
залишаються, 1'\1) віДЧУВаІ<JТЬ обов'я 'ок
СТQЯТИ на стіЙках і боронити Haцio
нальні позиції навіть у Дуже тяжкій
ситуації.
Тут піддано критичній ()цінці по
ставу rолови УНР ади в зв'язку з йorо
резиrнаціею. Автор цих рядків бажае
підкреслити, що до B:u. інж. О. БоЙ
дуника, як ДО людини й 1'ромадянина,
мае бю'ато щирої пошани; в критиці
не керувався ні осоБИСТИ:'IИ ні пар
тійними мотивами. Критичні заува1'И
висловлено ані на адресу людей, ані
партій, а певних rрО 1адських МЕ!'rодів
і етичНих постав, які не мають інди
відуально1'О характеру, а 1& явищем за
rаЛЬ"ІО 1'РО:VJaДСЬКИJ:>1І і тому 'Vlусять бути
предмето,МI публічно1'О обlI'оворення. Але
вони тільки одна з причин кризи в
Державному Центрі.
П
ДУХОВІА ДЕРЖАВА
І ПАРШІМЕІ:І'l'АРІ:І. КУРЙОЗИ УНР ади
Творці УНР ади мали до вибору дві
концепції: 1. Створити 'УНР аду зовсім
незалежно від будь яких існуючих Ha
ціональних фgрмацій, або 2. Пов'язати
її з державною струКтурою Украінської
Народньої Республіки на LJужині.
Вони виБРали дрУ1'у можливість, xo
ча вже в піД1'отовчіЙ роботі була про
ти цьо1'О опозиція з боку націоналі ,
стичних кіл. Від створення УНРади до
СЬО1'ОДllі періодично виступають кри
тики, які переконують, що пОмиЛКа в
побудові, . саме втому, що ми вважа
емо її сильною сторінкою в пов'я
занні її з Державним Центро!.1 'УНР.
Маючи на увазі досвід політично €Mlt
10
11
раЦl1 не тільки нашої, але й інших
народів, мусимо прийти до висновку,
що якби не те зв'язання УНРаДIІ з
конституціею УНР, вона була б уже
давно розлетілась (повчальний у ті:у!
відношенні приклад росіян, де пере
січниЙ вік центру кілька, в' ліпшо:му
випадку кількападцять, місяців, бо
нема З11О1'И нав'язати дО ЧОI'ОСЬ трив
кіщо1'О).
Взаl'алі українські політичні YCTaHO
ви, в силу'" несприятливих історичних
умовин, терплять на брак тривкости й
ТЯ1'ЛОL:ТИ. Супроти цьоrо треба визнати,
що стався великий проrрес, коли Еа
чужині моl'ли збереl'ТИСЯ два начальні
ОР1'ани УНР Президент і уряд. (ro
JIовна заСЛУ1'а. в тому, безсумніву, за
покійним Президенто;v! А. М. Лівиць
ким.) Але в тій структурі УНР на чу
жині бракувало одно1'О нео5хід;но::"0
сКладника......парляменту, що дав би
ширшу політичну базу начальним
установам, які збереrлися в екзилі
чверть століття. Цю недостачу допов
нено створенням УНРади і включен
ням її в систс:му начальних установ
УНР.
Ми, це ті, що словом, пером і ді.1Ю11
обо'роняемо концепцію Української Ha
poд ьoї Республіки, як наЙнадjЙніlllУ
базу для визвольної попітики й маЙ
бутньо1'О державноrо будівництва, ні
трохи не переймаемося тіею де лаrо
1'іею, 'яка з 1'Лумом або пасмішками за
кидае ;ва:YJI «забаву в державу» на чу
жині. МИ тільки боліемо на вид To1'o,
як 1'либоко чужа нево ля й чужі ДOK
трини розжерли ментальність людей, СІ
природи добрих і патріотично HaCTpo
ених.
Держава це сила й право. Право
без сили формація без дії, сила без
права руйнуюча анархія. ТіJ!ЬКИ
Їхне поеднання да!:. державу орrзні
зацію народу, опёj3Ту на законі, поряд
ку й справедливості. Без створення
української держави в сфері духа He
можлива матеріяльна українська дep
жава на нашій рідній землі, а якщо б
вона й постала без духової держави, в
наслідок особливої коньюнктури, то не
мала б тривкости, ні 1'либоко1'О фунда
мент'У (антор цих рядків писав уже
давніше про потребу духової YKpaїH
ської держави, тому тут обмежуеться
тільки до caMo1'o ствердження ЇЇ He
обхідноС'ти).
Наша ,<забава в державу» на еміфа
ції це боротьба за українську дер:
жаву в сфері духа, боротьба за такии
порядок думок у 1'оловах і такий BO
тонь у серцях українських людей на
чужині, щоб це в висліді творчоrо зма
1'ання нашої політичної думки дало
виразно окреслену візію української
держави. Завдання нашої еміфації
у вільно::'.1У світі дати пристановище
українській державній ідеї, щоб KO
лись передати її на батьківщину, щоб
12
13
урішальному моменті не було ні CYM
ніеів, ні суперечок Для тOl'О, що,б збе
реІ'ТИ тяrлість державницької ТРадИції,
ми виходимо від останньої реально на
українській землі існуючої держави,
від Української НародньQ.Ї Республіки;
нав'язуемо до неї теж і то.му, що вона
нэродня й демократична, тому, що за
неї, пок:'raли свої 1'олови найкращі се.-
ред батьків наших, тому, що з поміж
усіх історичних форм української дep
жавносІ'/! воНа найкраще 1'aP:-'lОнізуе з
панівною у Вільному світі формою дep
жавноrо :життя.
Але ми не хоч€мо завертати історіЇ
назад: ми виходимо від УКіраїнської
Народньої Республіки 1917 1920 років
тому, щоб іти вперед, а не назад" впе
ред до проrpесу, до ще кращої, вели
чавішої, досконалішої УНР майбутньо
1'0, орrанічно пов'язаної іІе тільки з
УНР 1917 1920 років, але й з усіма.
державними формаціями, які YК1paїH
ськиЙ нарід витворив уrr:родовж тися
чоліття. Бо ми хочемо збере1'ТИ не пе
рерваною тяrлість традиції від Оле
1'a, Оль1'И ІЙ Володимира до М. I'py
шевськоrо, С. ПеТJІЮРИ, А. Лівищ,кОІІ'О,
С. Витвицько1'О у майбутне. В такій
концепції український нарід виступае
перед CBiTO ! не як безбатченко, Іван
без роду, а як катerорія з власною пи
TO:lllOIO ва1'ОЮ, з базою тисячолітньої
історії і з неспірним правом на свою
вл сну державу. (Крайня пора покін
ЧиТИ З культом без,д,еtpжавнрсти, який
нам усіма засобами прищеплювали
окупанти, і який висловлюеться cьo
rодні в непередрішенстві всіх тих, що
відкидають концепцію УНР.)
Наша духова держава СІІчрастьсSl на
актах III 1'O і IV 1'o Універсалів (під
креслюемо різницю між Третім і Чет
вертим Універсалами, яка виявляе
асадничий профес у rенезі УНР),
а актах 18. 10. і 1. 11. 1918, на акті
2. 1. 1919 і на конституційних актах
рудово1'О Конфесу, OCTaHHbo1'o co6?,p
1\101'0 й вільно1'О парляменту YKpa1H
CbKo1'o народу. Хто ці акти заперечуе,
хай заперечуе й: нашу духову державу.
Хто їх визнае, прийде да неї нехибно,
байдуже завтра чи' пірлязавтра.
Факт як стихійно і без нічиеї аптації
прий:Пли до тіеї держави не тільки
найвидатніші представники нової (як
східньої так і західньої) еміІ'рації, але
прийшов і шиРОКИй за1'ал молодої re
нерації підсоветської, якій . потворна
машина пропаrанди впродовж 20 років
наматалася витерти з ПЭl:lt'ЯТI1 ідею
УНР той факт наповнюе нас вірою,
що аша духова держава переможе і
переможе УНР на нашій рідній землі.
Ті, ща закидають нам «забаву в дep
жаву», пропонують щось H зра к
визвольно1'О комітету, ради МlжпартlИ
Ho1'o порозуміння, тощо, і кажуть
дивитись на прикла.,\ чехів, чи Ko1'o b
іншо1'О, хто на емі1'рації не творить Hl
15
14
яких державних ц<!нтрі13 ні урядів, а
радше коміте,ти координації; Т10казу
ють на приклад де (ол.q 1 часу бороть
би проти riтлера: він теж не творив
на е 1іфації уряду, а тільки наuіональ
ний комітет. Але критики заБУБають,
що е засаднича різниця між напр., че
ж\ми, мадярами, ру. ryнами й YKpaїH
цями в цім саме відношенні. Чехи
й інші не можуть на чужині peCTaBpy
вати cBo1'o державно1'О центру, бо Їx
ній законний УРЯД, включно з rо.ло!Зою
держави, залишився дома і капітулю
вав перед большевицьким наїЗДНИКQ:\!
політично і морально. Через те закон
ні начальні Ор1'ани їхньої держави бу
ли обсаджені вірними СЛУ1'аУ.и червоної
Москви. Теж де rоль не міу створити
державноrо уряду, хоч навіть мав під
своею владою частину національної
території, бо леrальний УРЯД Франції
залишився під 1'ітл рівською окупа
ціею.
Тим чаСQур уряд УНР не кС\пітv.'lював
перед большевизмом, а в проц сі бо
РОтьби проти червоно1'О наїздника вий
шов на чолі решток армії на чужину і
витривав 28 років (якщо рахувати до
моменту створення УНР ади) на прин
ципових ПОЗИЦ1ЯХ супроти MOCKOBCЬKO
ro імеріялізму, як білоrо так і червоно
1'0; і ніяким HaBirb посереднім актом
не визнаR окупації. 'Маючи ,СЬОІ'одні на
чужині такий політичний капітал у
відношенні до окупантів, ми були 0
безвідповідальними людьми, якби не
використали паціонально держаВНОl
фірми, в її протибольшевицькОІУ1\У Ha
ставле:,ші нічим не скомпромітованої;
якби не використали як прапора для
продовжування боротьби.
Що ці критики пропонують, це озна
чае СТЯ1'ання нашо1'О політично1'О ЖИТ
тя і національної боротьби на нижчий pi
вень, на р,івень піддержавно1'О примі
, тиву. Це означае реакцію, поворот Ha
зад ДО стану з перед 1917 1'o року. Так
деrpадувати українську націю не віль
но, а зокрема не вільно тим, що звуть
себе націоналістами, бо ця нація не
заслужила TaK01'O понижування.
Включення 'УНР ади в систему УН?.
на чужині як уже З1'адувалось
завершувало структуру начальниХ
установ нашої ;:J.ержави на чужині.
Разом з тим воно давало фір;;IУ і ба:зу
для визвольної політики (цей МО I'ШТ
ба1'ато краще усвідомлювали собі чу
жинці наші приятелі, а ще більше
Bopo1' ), під носило авторитет YKpaїH
CbK01'O імені в віЛЬЕ::>VIУ світі і зміцню
вало довір'я до українс!'кото чинника.
Це останне справа надзвичайної
ва1'И:
Від 1948 до СЬО1'одні УНР ада 13Tp:!
малась і діе. Діе в таких розмірах, на
які її українське 1'ро:vrад:шствО дало
засоби. Вже сам факт, що вона втри
малась і дала те, що спраВ1Ї ;<ала,
успіх української справи, успіх тим
16
17
значніший, коли зважити, скільки сил,
:,ужих і рідних, працювало проти неі,
1 СКІльки слабости було в неї самої.
Авт.ор цих рядків запеВНЯе всіх кp"l
тикlВ УНРади, що краще за них знае
всі її злі і слабі сторінки, але з IlОЧУТ
тя відповідальности мусить сказати:
баланс її вос;ьмирічно1'О існування по
зитивний. А Кри'rикам радить: посту
каЙ'l'е до Власної совісти і за1'ЛЯНЬте в
зеркало...
Кожне село іМае TaK01'O .священика
на яко1'О собі заслужило. Так відповів
митрополит Андрій делеrації селян які
прийшли просити, щоб забрав ;лоrо
священика. Ця lVIораль відносит'ься не
тільки до села. КОЖНИЙ нарід мае
такий провід, на який реально може
СПРО:VЮ1'тися. Так і з УНРадою: YKpaїH
ська політична еміrрація створила Ta
ку Раду, на яку фактично мотла спро--
МО1'тись.
УНР зда переживае СЬО1'одні кризу,
це треба відверто признати. Але її кри
за це лише :11'ущена відБИтка за1'а
ЛЬНО1'О стану УК1раїнської політичної
el\lirpaqiї. Цей стан виявляеться в неї
виразн ше, ніж в інших формаціях, бо
вона Дlе явно на очах усіх. В '1vMY її
шанс у. порівнянні з тими, що існують
заКОНСП1РОF ШО, ,чи півконспііровано,' і
тільки 1'лухі вісті ДОНОСЯТЬ ся з під а
лів на поверхню, щоб викликувати
ТРивоrу на саму думку, що ці 1'рупа,
не зважаючи на такий стан у них, по
сяrаlOТЬ на моно пОЛь визвольної lІОлі
'1'!.!Ки і національної репрезентації.
В УСЯКО lу разі 'Jричюш кризи
УНР ади не та!\'!, де 11 критики пьоІ'О
шукають. СкладаютьсЯ на них 6аl'ЭТО
елементів:
Е!\'!іrpаціЙна хвороба, «ненависть YK
раїнськиХ людей СЮ.1ИХ дО себе'>, що
затруюе їм атмосферу в тромадсь-кому
житті. Неrативізм наслідок чужих
панувань, що породЖуе нехіть д.о яв
них, законних форм діяння, і неХІТЬ до
публічної контролі. З тих самих дже
рел походить і нахил до штучно1'О оз
дування Bcbo1'o, що нас діЛl ТЬ, за?,'Псть
плекання To1'o, що нам СПІльне 1 Ha
еднае. Слабше розвинений політичниИ
інстинКТ, ніж у народів, що мають ДOB
шу державну школу 1'ро!\'!адської робо
ти, зокре:VJa. слабше розвинений у KOH
структивних елементів (хай цьото фа
ту не закривае прославле;й розпоЛ1
тикованіст!-' широкоrо IЗв;rалу, бо це
зовсім щось інше і хворобливе). Зани
кання інтересу для 1'ромадських справ
у міру продовжування еміф:э:.ції. !3
наслідок To:ro BCb01'O криза партlИ пОЛ1
тичних, які в такій ситуаuії не можуть
ре1'еіН уватись.
Можна ще і ще наводити причини,
похідні від зrаданих або від них He
залежні. Але ні одна з них не е спе
ціяльністю УНР ади чи де!\'!ократично1'О
табору.
На таком'У тлі підхід Вш. інж. Бой
18
19
дуника до пита:,,!Ня КРИЗf;J в Держав
HOCWY Центрі механічний і поверховий.
Б Hbo1'o Криза міститься в тому, ЩО в
БИКО1'Іавчому Op1'aHi Ради не заступле
ні всі ті rрупи, що е в УНРаді: в тому
ВО, ЩО створився після 3 oї сесії, не
взяла участи ОУН, бо для T01'o були
«суто політичні причини». Але цей
apryme!-lТ відпадае, бо три :л/Їсяці пізні
ше представник .оУН У8ійшов до ВО,
який у ніЧО:V1У засадничих настанов не
змінив, отже «суто політичні ПРИЧИИИ»
не були в дійсності причиною. Перед
ТИ:V1 виЙшов з ВО УНд\С, але теж у
тому не було політичних ПрИЧин.
СЬО1'одні в Виконавчо:VlУ OpraHi стан
такий: дві трупи, ОУН і УНДС, вийш-,
ли, а з 'І"Оьох, які не входя'rь до ВО, дві
підтри'Мують існуючий кабінет. Стоячи
на парляментарних засадах, в такіЙ
ситуації про кризу 1'оворити не ДOBO
диться, бо заступлеНа в ВО коаліція
(разом з ТИІ:V1И, щО поза нею, але її під
тримують) мас 22 проти 12, при одному
нез'ясовано)лу. В {)рі1анському парля
менті УРЯД 'Етлі мав ycbo1'o 3"/0' біль
шости і правив країною впродовж пов
ної каденції. В такій системі, яка е в
УНРаді (більше партій. на зразок фран
цузький) неможлива річ, щоб усі були
заступлені в ВО, бо передумовою па'Р
ляментарнorо УСТРОю е поділ політиq
них сил народ,у: одні ПРИ кермі (біль
шість), дрУ1'і при ОПОЗИIlії (меншість).
Для існування здорової деNюкрэ.тії пот
рібна опозиція, але ,конструктивна,
творча, доброзичлива.
Робити опозицію вима1'ае так са::\'lІО
державних здібностей і респектування
де:vюкратичних принципів, як і сидіти
при кермі. -Е О:1Озиції партія мае дати,
rршшдянству докази, що вона краще
заСЛУ1'овуе на провід, ніж та, що cьo
1'ОДні при кермі. Коли на передодН1
міжнародньої І конференції уряд про
сить лідера опозиції на розмову, ll об
узrіднити лінію зовнішньої політик;и і
виступити на міжнародньому фОРУМІ не
з партійною, а з національною політи
кою, але 'речник опозиції відмовляеть
ся дискутувати, або вза1'алі irHopye
уряд, тоді це ні демократична, H KOH
структивна опозиція. Коли парТІЯ за
лиш ае пости в Раді, тоді це не опози
дія, а удар по самій систе:v1Ї yKpaїH
cbKOro парляментаризму.
КОRСОЛ1дація повинна бути в YHPa
II,і, там повинні бути всі. -л ВО мае дi
яти, TOVlY мае складатися з такої ча
стини 'Ради (більшої), яка здібна до
праці. Часом доводилося спостері1'ати
склад ВО, де під впливом З.ле зрозу
мілої теН71енції до консолідації зійш
лись такі протилежні елементи, що
праця виключена, бо одні одних три
мають за РУКИ, В тім відношенні aH1'
JIїйці знайшли. найкращу РОЗВ'язк!:
макr:имальна свобода народу при MaK
симально за6езпеченій едності в Kepy
ванні; одна партія керуе державою,
20
21
друта ЇЇ конт,ралюе. Ми пакища маже
ма пра такий стан мріяти, і вивчати
систему, як її реалізувати в Україні.
Сьа1'аднішня криза в УНРаді це
не криза палітична, а радше криза
YKpaїHcbKo1'a парляментаризму. Небез
печний перелам ст'ався після 3 aї сесії.
В часі 3 aї сесії Рада ще не :була ти,МІ,
чим у канцепції її творців мала бути
була парляментам: дух націаналь
HQЇ спільноти і почуття відповідальна
сти за цілість панував над партійною
окремішністю труп. Завдяки тому
УНРада була справді всенаціональною
устанавою, а не комітетам міжпартій
Ho1'a порозуміння, як цьа1'а хотіли від
початку її критики. Теж завдяки ТО),ІУ
Державний Центр щасливо проЙшов
крізь Дуже критичний етап, коли в pe
лятивно коротких відступах часу Bi
дійшли в царство не5есне передові дi
ячі ДЦ, Президент, rолова УНРади й
rолова ВО. Але кілька ,місяців після
сесії стався психіч!-"ий злам і таді раз
в'язалася зла стихія партіЙно1'О era
центризму в УНРаді. Тут почали ви
являтися наёлідки то!'о факту, що від
YJ!Pa-ди заба1'ато відійшла тих людей,
ща носили в сабі дух YKpaїHcbKa1'a
парляментаризму: одні відійшли на
той світ, а дрУ1'і да Америки. Парлн
ментаристів па паставі залишилась a
мало в УНРаді, щоб ма1'ла втриматись
piBHoBa1'a між діячами партійними і
діячами держаВНI1ІМИ. Бациля партій
Ho1'a е1'ацентризму, яка від десятка po
ків не дае змо1'И бандерівському таба
раві співпрацювати з іншими, починае
підлазити під фундаменти УНРади.
В такій ситуації було б пачесним
зав,данннм нав'Ота rалови УНРади за
1'амувати стихію партійництва, яка па
чала переливатись через бере1'И. Автар
цих рядків надаЛьше віддалений' від
To1'a, щаб виступати прати партій, як
форми орrанізації політично1'С актИ13У
НаіРаду (пазитивну оцінку партійнаї
системи автар абширно обаснавував у
статті «З партіями чи без партій», у
«Пластавому шляху» ч. 4, Мюнхен
19'50). Без партіЙ нема ні демакратії ні
парляментаРНО1'а устрою, але партій
ний е1'оцеНТРИЗIМ! нищить 'Одне і дру1'е.
Партикуляризм, палітичне хутарянство,
самсабіпанства поадиноких 1'руп не
тільки партійних (бити за це тільки
па партіях rлибока неСП'РавеДЛ'і!
вість) це затяжна HeдiY1'a YKpaї:{
cbKa1'a націанальнаrа життя. СЬО1'а.цні
стае модаю цькування проти партіЙ
спеціяльна в колах заканспірованих
середовищ, або в калах, які, апанував
ши якийсь тра мадський сектар, перет
ворюють йоrа в твердиню суспільна1'О
сектярства. 'Партії потрібні навіть на
еміrрації, щаб бути насіями пазитивна
1''0 паліТУІЧНО1'а ферменту, без яка1'О MY
Си:ть закастеніти всяке суспільства, 1
зде1'енеруватись.
Наші партії хворіють тіею самою н&-
12
23
.щтrою, іяКою хворіе решта еМіr'p Ц Й
Ho1'O суспільства. ПРИIlЛИВОм СВІЖИ'Х
. сил треба ДОПО:\101'ТИ їх ре1'енерувати.
Заки це став:еться, муСить серед пар
тіЙних діячів перемотти почуття відпо
відальности за долю УНРади, бо йдеть
ся за щось більше, як тільки за цю
установу. Кожна партія, всеодно, чи
вона велика, чи мала, е тільки части
ною народу й тому не \МlОже Пре'lен
вати на виключність і тотальніс'l'Ь
своеї Піроrpа:\1И. !Парлямент в нашо
му випадку УНРада мае бу'ти тіею
лябораторіею, де з різних партійних
(часткових) ПРО1'рам, концепцій, T'eH
денцій мае ВИ'l'воритися за1'альнонаці
ональна 'I1p01'paMa і політика. Haд
хненником, опікуном, а в разі потреби
й безпосереднім керівником такої ля
бораторії повинен бути rолова УНРади.
Тщо роду завдання залишилося, на
жаль, поза сферою діяльности Вш.
інж. О. Бойдуника. Бесь час cBo1'o
rоловування в УНРаді він залишався
радше лідером політичної ОР1'анізації,
ніж 1'олОВОю парляменту, і в тому xa
рактері старався впливати на хід
справ у Раді. 3 цьото факту випливали
далекойдучі наслідки: поставали KOH
флікти Й зарисовувалася криза вже
не за тішу чи іншу політичну ПрО1'раУ1У
для ВО, але за саме функціонування
РClДИ, як парляменту. Бо таке поеднан
ня 1'ОЛОВИ парляменту і лідера полі
ТJ1ЧНОЇ о.р1'анізації не вкладаеться в
систему парляментаризму.
П1)И 'такій поставі 1'ОЛО-ВИ розвиток
піш в ЛО1'ічно: коли дійшло до MOMeH
ту, що за паризьким проектом співпра
ці з ЛмерикаНСЬКИ:\1 комітетом сфор
мувалася парляментарна більшість, TO
лова УНР ади пішов за rолосOlYl' полі
тично1'О лідера і зрезиrнував з 1'олов
ства, щоб спаралізувати небажану йо
му річ. Із становища лідера партійної
,0Р'1'анізації таке пос'Т'упування ЛО1'ічн<:"
але із становища 1'ОЛОВи Ради без
прецеденсу в парляментарній практиці.
В конфлікті: політичний лідер і 1'о.ло
ва парляменту перемі1' перший. І
тому вияснення, яКе дав у пресі Вт.
інж. О. Бойдуник, це слово не 1'олови,
а .лідера.
Якби в тому критичному моменті Вш.
інж. О. Бойдуник діяв як парлямента
рист, завдання партійної боротьби про
ти паризькоrо проекту повинні б впа
сти всеціло на Вш. інж. д. AHдpieB
cbKo1'o, тоді Керівника . Ресорту Зов
нішніх справ у ВО, щОб тол ові Ради
дати, МОl!';линість бути понадпартійним
суперарбітром. Парляментарний курйоз
міститься в Т'О\1У, що через паризький
Щ:' )Е'КТ устулас не ресортовий керманич,
який за цей проект несе "парлямен
тарну відповідальність перед Радою
(до речі, він не тільки поrодивея разом
з цілим во на паРизький проект, але
й обороняв йоrо на ПрезщІії Ради), а
24
25
уступае сам 1'олова Ради. Йа,1'О партій
ний тавариш виходить з ВО кілька
тижнів пізніше, щойнО' під натиском
праводу сваеї аР1'анізації, проти влас
наї валі.
Після '1'0'1'0 прихадить ще адин KYP
Йоз. УступаlOЧИЙ 1'олоВа передае 1'ало
Е'уваная Вш. праф. €. rлавінськаму з
УНДС, який е в апазиції да ВО. Але
по кільках тижнях і він уступае. ТДа
пе е? Міжпартійна салідарність? Опа
зиuія да ВО, чи да УНРади? Партія в
апазиції да уряду павинна тільки pa
діти, ща в наслідак неспадіванаї KaHЬ
юнктури дістала правід парляменту,
баж це нова збрая прати немила1'а Ka
біне'1'У. Тимчасом Вш. праф. rло ін
ський, за наказам cBa1'a палітична1'а
лідера, б'с па През!и'її Ради, залиша
ІОчи правід Ради на призваляще. (Ча
стинна відТ'яжуе йота 'ІЭ. абставина,
ща він зрабив це під наказом, прати
власна1'а переканання.)
Але тут навий курйаз: Президія
УНДСна терені Президії УНРади па
барюе ту палітику співпраці з А:\1ери
канським камітетам, яку вана ділам
схвалюе, бо на чатирьах членів Прези..
дії УНДС трьах працюе в Інституті для
вивчення іст арії та культури ООСР, ща
е прадуктом палітики ВО на YKpaїH
сько американськаму ceK'l'opi; паборюе
ту палітику, яку її лідер так блискуче
абораняв на 3 ій сесії УНРади, і яку
сьа1'адні паслідавна прадавжуе БО.
йдучи за напрямними 3 oї сесії. Наві'рь
.1Ю(.'LИна, яка па вуха сидить у спра
вах Державно1'О Центру, перестае pa
Jуміти ла1'іку тих падій. А як мас api
ентуватись у таму всьаму 1'рамадя:нин,
що живе в Нью Йорку, Таронті, чи
трохи ,ближче? Це мажна зразуіМ1t'І'И
тільки, як вияв партійна1'а е1'ацентриз
му, який нехтуе за1'альнанаціанальним
добром ради зле зразуміла,1'а інтересу
сво.еї партії.
,Маже дехтО' з земляків буде абурю
ватися, ща я виступаю публічно з
,критикаю власнаї палітичнаї аР1'аніза
цїї. Завчасу відпавідаю: «Дороrий Me
ні Плятон, але ще дарожча Правда.»
Я вичерпав усі мажливості внутрі op
1'анізації, щаб УНДС завернув із ШЛ1l
ху апаЗИIlії, без результату. ІПа ж
тоді залиша,еться людині, яка хаче
ставити дабра Державнorа Ц6Н'ТРУ
УНР вище партії? Вступаючи да
УНРади, я скла-з присяrу: «ПРИСЯ1'аю
Ба1'аві і сваему народові, ща буду Bip
на служити маїй Бат'ьківщині, боро'l"И
ся за її визвалення та в сваїй діяльна
сті буду керуватися едина дабрам YK
раїнськаї нації.» Від тіеї прися1'И Пре
зидія УНРади дасі мене не звіЛЬНИJlа.
3. Українсько америкаНСЬБ.і взасмини
ПQлітика ВиканаВЧО1'а Op1'aHY YHPa
ди в ві,дношенні да АмериканськаРа
Ka iTeтy для визвалення від больше
визму була П!ричинаю уступлення Вш.
26
27
ЇНж. О. БаЙДуника із станавища rала
ви Ради. Сьа1'адні українсько амери
кансь,кі стасунки стали предметом
практичнаї палітики, таму ця ділянка
вима1'ае більше увarи ніж дасі з баку
YKpaїHCbKo1'a 1'рамадянства. Оце пер
шиЙ раз в істарії українці зустріч'ають
ся з американцями в справах наскрізь
палJтичних, що більше в справах,
'.11'0 таркаються безпасерднь.о YKpaїH
cbKa1'a н"ра:дУ.
Правда, 14 пуяктів през. В. Вілсана
1'рали в політичній Мlентальнасті YKpa
їнЦів (закрема Західніх абластей)"
дуже значну ралю в часі Визвальних
Зма1'ань 1917 1923. Але це була BiДHO
шення аднастаранне, ба українська
прабле:Vllа не вхадила в абся1' заінте'Ре
сувань Вілсона. плян Франсиса, aMe
риканськаrа' пас ла в Петр-О1'раді 3 ace
ни 1917 визнати УНР і втя1'ТИ її в
пратинімецький франт не зустрів
підтримки Вашінrтану. Теж поrляд
Теодора Рузвелта: визвалити Україну
від б-ольшеВИЗ:l1У і зробити самостійною
державаю залишився йorа приват
наю думкою (таді він уже не був пре
зидентам). Українаю, як палітичнаю
проблемаю, шwсриканці пачали цікави
тися щайно після 2 aї світавої війни.
Найбільша паТУ1'а сьа1'аднішньа1'а
світу. перша проти60льшевицька СИ
J1Э, США створила навіть спеці.
яльниЙ op1'aH (АКВБ) для зв'язку з
І1'рлітичною еміфаціею, для п д,три
мання її боратьби проти БUJ1ьшевизму.
Як на це pearye українсЬКа публічна
думка, та чаСтина народ,у, яка ЗМО1'ла
вирватися з тюрми, щаб у вільному
світі шукати для України саюзників?
Більшість націоналістичнаї преси
витварюе 0, спеціяльну атмасферу ДOB
кола АКВБ. ,Мета цьата яс а: між
АмерикаНСЬКИlVі KO:\1;:)reTa:\1 і YКJ>aїH
ським rрамадянством паставити психа
лоrічну стіну недавір'я, а навіть He
нависти; ті українські кала, які шу
кають тісніша1'а кантакту з АКВБ, CTe
раризувати плямаю націанаЛЬНО1'а
зрадництва, а тих українців, ща йдуть
працюва1'И да устанав АКВБ, ізалюва
ти від українськата середавища, як
покидьків суспільства. Така тактика
мае недапустити да співпраці між YK
раїнською е,міr'pаціею й Американ
ським комітетом.
«Кали читаете нашу націаналістичну
пресу, дістаема враження, ща найбіль
шим BaporoM українсько1'О народу е не
так большевиз;,.1, як paДIl АКВБ», так
висловився ;1)НЯМИ . поважний YKpaїH
ський діяч. Маже сказав трахи заяс
крава, але суть справи cxapakte'P;-JЗУ
ваз вірна. Характеристично, ща вит
ворювання ворожих настраїв іде, саме
проти Tora нараду, який сдиний
СЬО1'адні серед усіх великих держав
веде виразну протибальшевицьку па
літику. 3 двох, наЙМО1'утніших у віль
ноуоу світі, аМlериканцями УТ'Римува
28
29
них, радіостанціЙ лунае в 'УКраїну YK
раїнське слово. Можна \Міати до тих
рндіопересилань менші чи більші за
стереження, але не МDжна їм закинуТИ
ПРОТИУl{раїнсЬJКИХ тенденціЙ. ЗавдЯКИ
1'оловно американському народові
кілька соток тисяч українських YTiKa
чів діставали впродовж років хліб 1
дах над QЛОВОю.та охорону перед за
зіханнями o:t;J'1'aHiB советськото терор)';.
А ериканський нарід прийняв до ce
бе наЙбільшу кількість цих утікачів,
давши Їм рівні права із .своїми 1'poMa
дянами і можливоеті політичної a1CJ;iї
в обороні України. З американських
добродійних фундацій користають Ha
ші наукові установи для розбудови
[Української ку льтури Витворю(:тьсЯ
дивний абсурд: хто не іfiтересуеться
Україною, мае з нашо1'О боку спокій.
Б'ють саме тих, хто починае виявляти
серйозне 'цікавлення українськими
пробл eCVlla ми. Може на те, щоб це заці:"
ка13лення охололо вже в самих зар()д
ках...
А в таборі УНРа и? Коли справа Ha
ладнання стосунків між Виконавчим
Op1'aHOM і Американським комітето'м
вступила в рішальний етап, 1'олова Pa
ди демонстраційно резиrну(: із CB01'O
становища. Така демонстрація може
мати на увазі хіба зааЛЯірмувати цим
актом українське 1'РОМа,д,Янство, зроб и
ти психіч:ний натиск на прихильникіВ
ПОРОЗУIМlіння З АКВБ і змусити їх Biд
ступити.
В такій ситуації українсько амери
канські справи Бима1'ають найбільшої
уважности й серйозної дкскусії в пресі
«без 1'HiBY і тенденцій». Це потрібне
зокрема тому, що ці СПрRВи через
перева1'У деМ3.1'О1'ії в пресі, яка побо
РЮе АКВ}'; до краю схаотизов,ші і
так замотані, що пересічниЙ 1'р('Аадя
нин затрачуе ПО'-lУТТЯ 1'лузду, коли до
них зближаеться. А на пункті непе
реДj:;іШ" нства Й русофіЛЬСТБа амери
канців, зокрема Американсько1'О KOMi
:ету, витворено масову психозу, яка
школи межу(: з 1'істеріею.
На жаль, у 1'азетній статті нема змо
1'И навіть побіжно РОз- лянути справи
:vкраїнсько амеРИR'анських СТОС37нкі'В.
Це велика шкода, бо від дальшоrо
розвитку взаемин між 1'ро:vr:aдськістю
США й українською політичною eMir
раuісю буде в якійсь нем ловажній
!ipi залежати формуванчя новоl'О по
рядку на сході Европи. Тут можемо xi
6а торкнутися кількох пунКтів, зв'яза
них із статтею Вш. інж, О. Бойдуни
ка, яка, на жаль, нічим не причини
лась до пояснення взаемин між aMe
Риканцями й українськими :чинниками.
Американський нарід вважа" KOMY
ніз;vr (всюди, де б він тільки був) свої'М
власним Bopo1'oM і !Jopo1'oM ycbo1'o !lЮД
ства, тому бажае йо1'О ЗНИЩИТИ. А тre
втримуючи дипломатичні взаемини З
30
31
СССР, не може п060РЮВЭ'fИ KOMYHi::nVI;;
в Советському Союзі урядовими :.асо-
бами американської політики. Тому
вживае для цьо1'О приватних засобів.
на що конституція США вповні дозво-
ляе на це е АКВБ. Чи А,:\\ерикан-
ський комітет дістае від Стейтово1'О
Департаменту поради, вказівки, HaCTa
нови для свосї роботи, нам, невідомо.
З:j)ещтою. в даному випадку нас це не цi
кавить. Але в ;"\еяких українських 1'a
зетах завівся звичай при З1'адува
ні про приватні кола а:\lериканські, які
стоять за АКВБ, обов'язково писати
«так звані ПРИВ:lтні кола» й обов'язко
во додати лаПК::1. Т ким способом xo
':еться робити відповідальним за полі
тику АКВБ Департамент Стейту, а
БЛ9СТИВО президента Айзенraj'ера.На
скіЛЬК:1 така тактика кИдас сВі ло на
політичну трамотніСть авторів, зали
шасмо на боці; важл!Лвіше 'Іе, ЩО такі
методи роблять злу прИСЛУ1'у всім
приятеля:\\ у"раїнс"кої справи в США
і не заохочують займатися нашИ!>ти
пробле!l1ами.
Від початкv існування АКВБ прой-
шов досі значну еволюцію в нап.
Р:1мі, корисному для нас. Але досі
стоїть на засадах непередрішенства,
(ЩОб вияснити становище а:\'!ерикан
ської політичної доктрини до цісї
справи, ви:vrа1'ало б кількох статтей.)
Характеристичне, що наша публічна
думка зосередилась повністю на Hera
тивнїЙ сторінці явища: «непередрішен-
ство» не е ПрИНЦИПОМ АКВБ, а тільки
похідною неrативною, яка випливае З
певно1'О ПОЗИТИВНО1'о принципу з
засади, яка визнае за кожним народом
Советсьоко СОЮзу абсолютне право ca
MONIY рішати сВою долю після визво
лення. від большевизму.
Як даний нарід вирішуватиме, ЦЬО1'О
ми, кажуть амreриканці, СЬО1'одні не
знаемО й це не е наше діло. Схочуть
українці мати свою самостійну держ'l
ву, ми не будемо перешкоджати. Це
бу ло б противне тим принципам, з
яких виводиться американська На11ія,
принципа:vr самовизначення народів.
Противники співпраці з АКВБ шар
жують «непередрішенство», але прий
мають йоrо радш-е в росіЙСhКій iHTep
претації, подаючи ЇЇ як Ю1ерикан
ську можливо на те, що тим спосо
бом можна УСIlіIlПlO відстрашувати ук-
раІнське rpомадянство від АКВБ. Тим
чаСО:\І американська інтерпретація в Hi
якому сенсі не суперечить нашим iдe
алю\ про суверенну і свобод ну YKpa
!ну. Аджеж після перших хитань і Ha
мапувань [рунту ми пішли, кажуть
а:vrериканці, на співпрацю з тими yК'pa
Їнськими колами, про яких усі знають,
шо вони самостійники. В «Інституті
для вивчення історії та культури
СССР» вибрали 1'ОЛОВОю наукової pa
ди українця, ЯЮІЙ був прем'еро:\!. УНР,
і ми в цьоVIУ не заперечували. В ра-
32
33
діостанції «Визволення» українська pe
дакція З1'адуе історичну УНР, скільки,
на її думку, це r.отрібне'. І в тому теж
нема заперечень з нашо1'О боку, Це
факти, які щось тово:рять.
Певно, КО'жному з нас було б ПрИ2'і\I
fIіше і робота для української справи
була б значно вле1'шена, якби АКВБ
вже СЬО1'одні заявив «yciM yciM», що
він стоїть не тільки за визволення, але
й державну самостійність народів
СССР. І до цьО1'О треба зма1'ати. Але
відкладати співпрацю з ним аж до ча
су, кОли таке станеться, було б для yK
раїнської визвольної справи дуже
шкідливо. АКВБ це СЬО1'одні, здаеться,
единий осередок америка,-ІСЬКИЙ, де
1'уртуються люди, що активно цiKaB
ляться проблемами COBeTcbKo1'o Союзу,
в тому й пробле,шми українським",.
Залишати цей осередок на те, щоб у
наслідок нашо]" Відсутности там пере
ма1'али антиукраїнські впливи, це був
би просто національний злочин, бо
АКВБ мае далекойдуці завдання.
Хто проти співпраці з АКВБ, бо він
«непередрішенський», тОй нехай TBO
риТ'ь. нові осередки співпраці з амери
канцями, кращі, ніж непередрішенство.
Автор цих 'Рядків буде перший, хто
радітиме з To1'o приводу. Замість роз
дувати непередрішеНСТБО до розмірів
1'ори, яка Ma a б заблокувати YKpaїH
ця:w той единий мі{:т, який СЬО1'О.ДіНі
практично існуе для політичної спів
праці з американським народом, чи не
ліпше було б спробувати зро-бити наш
зброю з тісї засади: добивати ь ПОМОЧІ
АКВБ для спільної боротьби ПР Т:l
Bcbo1'O '1'01'0, що тут' у вільному СВІТІ,
чи там під советським режимом HaMa
1'аЕ:ТЬСЯ перерішува'1'И справи в HeKO
ристь України, Завтра саме така зброя
може бути дуже потрібна. .
У критиків української співпраЦІ
з АКВБ Е: ба1'ато неЛО1'ічно1'О. Най1'О
лосніше Вllступа.ОТЬ проти непередрі
шенства cat:'De ті кола, які 1'асло про
оріЕ:нтацію на власні сили зробили
своїм улюбленим коником. Хто вже в
принципі відкидае всяку сторонню
поміч у визволенні українськоr Hap
ду, для To1'o, повинно бути ЗОВСІМ баи
дуже чи якийсь там АКВБ визнае cy
Bepe HiCTЬ України, чи ні.
В наШО:\IУ розумінні тільки власні си
ли народу можуть найкраще забезпе
чити йо1'О майбутне. Але ми не HeXTY
емо чужою допомоrою, навпаки, ми ..на
те й пішли на еміrpацію, щоб YKpa1Н
CbKOo:WY народові придбати чесних co
юзників у йо1'О боротьбі. Хоч як було
б приемно ПОЧУ'rи вже СЬО1'од.ні виз
Н1jННЯ української суверенности з бо
Ак.ВБ проте, ми вважаемо, що ця р ч
, Ц б вирl
не від Hb01'O залежить. е уде '..
'ШУВIaТИ український нарід на C Q:\ \
землі. А ми не маемо ніяких cyMllIB1l:,
як він це вирішить. міЖ
Щоб не допустити до зблиЖенн:я
34
35
українцями і АКВБ, ЙІОму чІпляют'Ь
ярлик МGСКВОфільства. (Американське
русафіЛЬСТDО вима1'ае aKpeMa1'a a61'a
ворення.) Здаеться, нема дрУ1'а1'а Hapa
,'JIY, ща мав би такі щирі і сердешні
'Русафільські настраї, як це була у
США. Підкреслюема «була», бо амери
K HCЬKe русафільства відхадить па
ВІльна, але нестримна, да історії. Дже
релам ЦЬО1'а русафільства була реаль
на палітична дійсність: американський
H piд .шляхам сепаратизму ві1дщілився
D1Д БРІТaRськаї імперії, і в працесі ба
ротьби прати метрапалії здабув сваю
валю. Аж да l aї світаваї війни всю
історію США суправадив затяжний
Е:онфлікт з Брітаніею. В таму саМОМIУ
часі Расія бу ла 1'алавни'V/ пративника'>!
Брітанії і це рабило Російську імпе
рlЮ прирадним саюзникам США.
Сьа1'адні в тім відношеньі настали pa
дr;кальні зміни; американське pyca
ФlЛьства сьа1'адні це вже тільки пе
режитки минула1'а,
Перелам в Юfериканських нас:троях
пачався в кі.нці 19 1'a сталіття, кали да
США СТ:1ЛИ напливати c::iДHboeBPO
пейські жиди, жерТВи па1'рамів. і a
ли Джордж Кеннан (далекий' свО'К
СЬО1'аднішньа1'а ю ериканська1'а діяча)
розкрив перед ,очима американськаї
публічнаї ,опінії весь жах сибірськаї
катарrи. Сьаrа.д,ні русофільства у США
як палітична сила, належить да ми
нувшини. Серед американц.ів е вже
не тільки русофіли, але й українафі-
ли, полан:афіли й ще ба1'ата іншиХ
філ1В. у велика1'fJ нараду, де вільна
розвиваеться палітична думка, це яви
ще 3(JBciM прирадне, 'Теж саме і вАКВБ:
тют е русафіЛИ, е такаж українофіJ1И,
а.,е ралітика Камітету ні русафіль
ська' ні українафільська, тільки aMe
риканська: дапама1'а нарадам СССР
визвалитися від большевизму. Непри
стайна кампанія деяких уК!раїнських
1'азет прати АКВБ, яка не нехтуе Ha
віть асабистими напастями на lмерИ
канців, щирих приятелів україн(:ькаІа
нараду, це вада на млин усім pyca
фільським елементам серед американ
ців, не тільКи вАКВБ. Кали таму
5 раків деякі 1'азети адніеї HaцiaHa
лістичнаї трупи писали, ща ук:раїНUЯ1f
уже треба психала1'ічно підrатавлпти
ся да боратьби проти американців, як
ва ни з'являться в Україl'lі, то ці статті
були перекладені на анrлійську маву і
паширювались серед американських
українофілів, щаб ахаладити їхню
приязнь до нашаї справи. Байкат AMe
рикаНСЬКОl'О комітету з баку yк:paїH
ськаї палітичнаї еміrрації, ча1'О дехТО
так дуже 5ажае, мусів би завсім при
род на привести да пере!vю1'И русофіль
cbKo1'a нanрЯ:\ІКУ. сум.нівасмася, чи це
бу:1O б в інтересах українськаї справи.
отже, з АУ-:ВБ треба співпрацюва'rJ1 і
розбудовуваТи за йа1'а даПОМОl'О!{) YK
раїнсько американські зв'язки, беручи
37
36
теперішній старт до ліпшо1'О. Ko1'O ще
СЬО1'одні ВіДстрашуе від тіЕ:Ї співпраці
ПУ1'ало американс<,коrо русофільства,
Tor'o увату хочемо зверну'[и на OCHOB
пу тенденцію в розвитку ащ рикан
ської політики: вона завжди послі;ов
но зверталася ПРОТИ колопіяліз"тv (:za
це ще досі аН1'лійці мають баrато pe
сентиментів до aJмериканців), проти
національнОО'о і всяких інших форм по
неволення; серед американсько1'О Hapo
ду 3.<1Н ЛИ БУЛl1 СИМ:lатії до «underdogs».
дО ВСІХ, В будь якім відношенні скрлв
джених, Принижен>ох, поневолених.
Це робить СЬО1'ОДні із США нашо1'О
природно1'О союзника. Прирівняймо
даВне традиціЙне русофільство амери
канців з СЬО1'ОД,Нішніми симпатіями до
поневолених народів СССР, зокрема,
до YKpaїHcbKo1'O народу, це вже не
еволюція, а перелом в американських
наст:роях у КОрАСТЬ української спра
ви. ПРИ1'адаймо, як ВИ1'лядала YKpaїH
ська справа в США 15 років TOi:WY; що
знала про неї америкаНСЬКа публічна
опінjя тоді, а що знае СЬО1'одні це
такий натлий ЗВорот у Нашу користь,
Кий...не мае подібно1'О прецеденсу в
lСТОрll. Може якимсь те:vr;ним силам за
лежить на тому, щоб малювати чорта
на стіні, роздувати перед очима YKpa
Їнсько-І'О еміфанта опудало, американ
ськото русофільства, щОб між YKpaїH
ською політичною еміrpаціею і першою
протибольшевицькою потyrою постави
ти необхідний бар' ер. Чи ж нам прик
.ладати до ЦЬО1'О рук?
Ми хочемо співпрацювати з АКВБ,
але окремо від росіян, кажуть наші
«принципов ці» , Простудіюйте стиль і
методи американськОї політики, і поба
чите, що вони залюбки працюють у
маштабах інтернаціональних, в прот 01
лежності, наприклад, до аН1'лійців, які
воліють двосторонні форми співпраці,
Не забуваймо, що Ліrа Націй і Op1'aHi
зація ОН це продукти американ
ської політичної ментальНОСТИ. AMe
риканці ставлять сьоrод:ні кожну проб
лему, яка перед ними виринае, в пло
щину і:wіжнародню. Від ЯКО1'ОСЬ часу
«американізуеться» якщо йдеться
про стиль міжнар()дньо1'О життя . вся
вільна Европа.
Як дов1'О американці сильніШІ від
нас, мусимо достосовуватись до ЇXHbo1'o
стилю, хоч як ВИ1'ідніше було б нам
працювати з ними у формах ДBOCTO
pOHHbo1'o порозуміння. Ті' самі методИ
стосуе АКВБ і в відношенні до Hapo
дів COBE:TCbK01'o Союзу. Але чому в
цьому випадку не поступити за заса
лою «вив der Not Tugend zu machen» Іпр-
ретворити конечність на чесноту)? YK
ра\нськиЙ політик повинен шукати Ha
1'оди, щоб виЙти на міжнародній фо
рум (в дaHO .y випадку: всі народи
СССР плюс америкаmЩ і ТЮ'І обороня
ти українську справу саме від зазі
хань росіян. Арryменти наші й apry
Э&,
39
менти їхні на стіл; хай бачить між
народня авдиторія, по чийому боці
слушність. Вш. інж. Бойдуник каже,
що це була б демобілізація YKpaїH
cbKo1'o народу. До боевоrо духа Ilbo1'o
народу ми шемо бі;'Іьше довір'я.
Щ:ойно вихід українців на такий
форум дае наочну лекцію американ
Цям і іншим ЛlOДЯм Заходу, що YK:pa
Їнці і росіяни це зовсім різні народи і
дві різні політичні проблеми. С'l1ріляти
на американців ' атросними перами
т'акою роботою у країнської пропаtан
ди серед них не зробиш. т.реба йти
між них і щоденною роботою доводи
ти, що українці не поrро,\Пцики, не
1'орлорізи, не антисеміти, не брехуни,
не джінrоїсrl''И, а конструктивні лю
ди, ДО яких можна мати довір'я. Бо
добре попрацювали наші воро1'И, щоб
нас представити в якнаЙ1'іРJ [!ім світлі.
Вш. інж. О. Бойдуник каже: <йІіпк
не мОжна випраВдати що Дl;;нкі ЧИН!-ІИ
ки тих (західніх) на;одів, ti;,мат'аючись
включити український нарід у рямки
своїх заходів у боротьбі з большевиз
,:110М, ріВ}lочасно накидають йому засп
1'И тісї боротьби, виключаючи з неї
боротьбу за привернення суверенности
Українській Державі.» Якщо тут MO
виться про АКВБ, треба спростувати
це твердження. Американці зовсім ви
раЗ!-ІО 1'оворять (на це е автентичні дo
КУ;l1ент'И АКВБ): від українців, які з
нами спіВпрацюють, ми не вимаrали
відречення від їхніх ПО1'лядів відносно
потреби Й доцільностv незалежности
України, ані не втруча"l\ИСЯ в ЇхнlO пра
цю поза АКВБ, якою вони відстоюють
свою політичну ПРО1'раму.
Якщо ексклюзивність деяких YKpa
Їнських кіл не допровадить до зір,ван
ня з Американським комітетом, можна
буде в рямках співпраці з ним зроби
ти не одну корисну річ для YKpaїH
ських націщтальних ідеалів. А реш
ту треба таки робити власним:и сила
МИ. Пощо ж тоді декля:'>шпії про «вла(:
ні сили»? Вш. інж. Бойдуник незадо
Болений, що американці вичерпують
Свое завдання до знищеюш больше
визму, не включаючи до Toro привер
нення української С;)і веренности. Див
но, що саме речник ОУН ставить ilроб
лему в таку площину.
Передумовою І:l) !НернеRНЯ YKpaїH
ської сувереннос:ти е знищення COBCT
cbKoro режиму в YKPl\:'Il. ЗНрlщення
COBeTcbKo1'o режJ.1МУ мета АКВБ. Аж
до ОСЯ1'нення ціеї мети нам з ним oд
на дороrа. А там побаЧJ1М '. схочуть
нам помаrати далі, з подякою прийме
мо; не схочуть, по доброму розійде
мось, саме по доброму, бо віримо, що
в приверненні (українсьКої CYBepeHHO
сти нам перепон робити не будуть; а
сама суверенність це вже СПf'ава
наша.
Вш. інж. Бойдуник под ае до відома
YKpaї,HCbKo1'o 1'ромадЯНСТВа проект Па
40
41
ризьіКО1'О бльоку як :проект' співпраЬ:l
з росіянами, закриваючи властиву
суть йдеться в першу чеprу й Ha
самперед про співпрацю з американ
цями. Така кваліфікація паризько1'О
проекту з боку б. ,1'олови УНРади вик
ликуе щонайменше здивування вже
не так з ува1'И на самих українців,
як радше їх партнерів з паризько1'О
порозуміння. Якби такий метод хтось
застосував на спортовому 1'рищі, ви He
1'айно почули б свисток ,0 судді. Шкода,
що на пресово:vJУ rpищі TaKo1'o судді
немае...
Бажаючи повалити паризький про
ект, Вш. інж. Бойдуник переочив,
правдоподібно, що він тим самим іде
на розвал ,Паризько1'О бльоку, який
3 тя сесія УНР ади визнала за здобу
ток особливої ва1'И. Бо провал паризь
ко проекту немину е мусить. довести
до автоматичноrо вибуття українців з
Паризько1'О бльоку, що було б великою
нашою поразкqю. Раз українці перето
ворюют'ь з АКВБ з партнерами па
р.изько1' :, порозуміння. тоді мусять уз
1'1Днювa'l'И З ними свої кроки й свою
лінію. Без 'l'01'o можуть наразитися на
закид диктаторства і на ізоляцію.
ІЗО ІЯція української справи у віль
ному світі це та небезпека, про
Яltу нам завж,д';:! треба пам'ятати. Тут
не місце '1'оворити про різні теМіНі си
ли, що діють за кулісами вільноrо
життя народів Заходу, діютЬ з метою
зіпхнути українську справу в сут.і.",qки
забуття; для них найкраще відповідае,
щоб українська справа закисала й
розкладалась у замкнених r'eтTo Ha
ших е lіrрантських середовищ. Це
буде, на їхню думку, найліпший спо
сіб, щоб від неї втікали всі союзники
й приятелі. Тут хочемо тільки підкрес
J.7ити, що саМе цю небезпеку ізоляції
зовсі l випускають з поля зор,у ті, що
або виступають проти спінпраці з
АКВБ, або стиять за неї на словах, а
на ділі її перекреслюють нереальним
підходом до справи.
У своїй статті Вш. інж. БоЙ!дlYНИК дo
корпе Виконавчому Op1'aHoBi й іншим
партіям, що вони не прийняли допов
нень 1\0 паризько1'О проекту, які були
подані на комісії зовнішніх справ з
боку ОУН і УНДС. Тут доходимо до
найважнішо1'О пункту в пересправах
між ук аїнцями і АКВБ. Хто хоч по
верхово знае засади й методи амери
канської політики, тому ясно, що по
ставити взаемини між укр .їнцями й
АКВБ на таку ШІОщину, як це перед
бачають обидва ЗІ'адані проекти, це
значить практично зірвати ці взаеми
ни, або, в ліПШО:іІУ випадку, відкласти
у невідоме майбутне. І не мае значен
ня, хто з нас більше, а хто менше па
Тe'fично декляруе бажання співпрацю
вати, а зн'ачення мае т'е, які F'OHKpeT
ні пляни пропонуемо для здійснення
цьо1'О бажання. Нереальний проект
43
43
співпраці це значить такий проект,
на який противна сторона не може по
1'одитися, пер к,реслюЕ' ПCJлітичну Ba1)
тість навіть найпалкішо1'О і на'йщирі
ШО1'о бажання.
ОБИcIIJва проекти (від ОУН і УНДС)
в тому сенсі нереальні. Перший проект
неспринятний для американців з за
садничих мотивів, ДDуrий з . Пl1ИЧrлн
мет'ОДИЧШ1Х. Перший проен:т хоч",' З 1У
сити АКББ співпрацювати тільки з He
vосійськими народами, не М'J.ючи IIi
ЯКОЇ сили йоrо до To1'o змусити; дpy
rий в своїй реалізацij' вима1'ав би
від АКВБ скласти принаймні 18 (по 3
на кожно1'О члена Паризько1'О бльоку)
ДО1'онорів на письмі, до подробиць оп
рацьованих. Ре.альна вартість обох
проектів Нс'І'ативна, НаСТОІОвання
на них означае штовхання української
справи на подвійну ізоляцію: 1) супро
ти американців, 2) супроти не росій
ських народів СССР.
В автора цих рядків нема певнос'l'И,
чи Вш. інж. Бойдуник бачив цю ситу
ацію на спільному засіданні Президії
Ради і ВО 28. 5. 1955, коли рішав свою
rpезиrнацію. Він теж декляруе бажання
співпрацювати з американцями, але
ОДНОJjасно перекреслюе йо1'о. реальну
вартість, КОЛИ ідентифікуеться з про
eKTo'V! ОУН, ЯК ,Ій МУСИТІ, довести до
зірвання співпраці. (IILe один доказ, ;:1;0
яких колізій доводить поеднаня в oд
ній особі двох завдань: rолови ryНРади
і лідера політичної орrанізації!)
Коли Вш. інж. Бойдуник З1'слосиВ
свое зречення з 1'ОЛОВСТЕа Ради з при
чини прийняття паризько1'О проекту
більшістю Президії 'УНРади, заступник
1'олови ВО (1'олова був відсутній), Вш.
інж. С. ДОВ1'аль, зrолосив від ВО за
яву: Виконавчий Op1'aH у дальшому
ході узrіднень проекту співпраці 'з
представниками Паризькоrо бльоку
«приклэде найбільше ЗУСИJ1Ь для pe
алі зації побажань», висловлених, як
комісіею зовнішніх справ, так і учас
ни ками спільно1'О засідання. Ця заяв'а
стверджувала 1'OToBHicTb ВО пі'1'И на
зустріч О'УН і УНДС, щоб знаt'пи
спільну формулу порозуміння в спра
ві прое:{ту співпраці. Чому 1'олова
УНРади зіrнорував заяву Виконавчо1'О
Op1'aHY? Приймімо, що в Hbo1'o були
. сумніви відносно її щирости, TOJ!i він
повинен був перевірити заяву в цьому
. відношенні'. при перевірці він напев
но побачив би, що заява щира, бо зrід
но з нею ВО почав розмови з партне
рами Паризько1'О бльоку. В ході даль
ших контактів вдалося Виконавчому
Op1'aHoBi ДОСf!1'ТИ змін проекту в дусі
побажань, висловлених фракціЯЮ1
'УНРади. В хвилині, КОЛИ пишемо ці
рядки (19. 8. 1955), проект ще не зре
датований.
Якщо б Toro критично1'О дня (28.
травня), коли ВШ. інж. Бойдуник зrо
44
45
лосив резиrнацію, хоч заява ВО роз
кrpивала перспективи порозуміння, він
вчявив стільки І'ОТОВ 9СТИ дО компро
місу, скільки ВО., криЗи в УНРаді
не було б.
Укр. Інф. Бюро 28. червня ПОІЗідоми
ЛО', щО проект, який був предметом Ha
ра,ПJ 28. травня, став безпреди€товии, бо
анульований новим проектом, який 'е в
'ста(діі опрaJцьовуваннЯі й У'З1'ідit н-.rOВЭЛі '
ня. СТ'аття інж:. БОІЙдуника появилася в
«Українському слові» 10. липня. Як пояс
нити той факт, що він у тій статті зов
сім зіrнорув[в назване повідомлення?
Іншими словами: чому він виступив
перед українським ['ромадянством з
такими тяжкими оБВ]1нуваченнями
проти ВО і коаліції на основі паризь
Ko1'o проекту, який в тому часі вже
був анульований самим ВО?, Може
просто технічно це Qуло неможливе.
Але від T01'O часу минуло півтора Mi
сяця, а з йо1'О боку не О1'олошено Hi
яких додаткових пояснень,
Не можна звільнитися від вражен
ня, що в випадку усунення І'олови
УНРади маемо до діла з типовою між
партійною боротьбою, в яку дав себе
ВТЯ1'ти 1'олоза парляменту, хоч він
у всякому спорі між партіями мав би
стати вище обох сторін. НаЙ1'ірше, що
тереном міжпартійної боротьби в
УНРаді стала зовнішня політика, та
ділянка, яку саме найбільше треба б
хоронити в4щ партійних конфліктів.
Реакція 1'poMaДCbKoї думки проти Ta
ких проявів, сподіваемося, допоможе
звільнити наш зовнішній сектор від
небезпек, що можуть зруйнувати 5сі
сподівання, які поневолений нарід в
добу найбільшоrо cBo1'o нещастя зв'я
зуе з найбільшою в нашій історії eMir
раціею.
46
47
І "СТИТVТ і
. .
асоUlЯUlЯ
(Дещо про україНСЬКе советознавство
й українсько американську співпрацю)
І.
Приступлення уКіраїнських учених
до «Інституту дослідження історії та
культури СССР» "'іИнуло1'О року було,
без сумніву, замітнішоlO подіею на тлі
нашої сірої буденщини. Тому зрозу
:vrіло, що воно стало т'емоlO широких
дискусій у пресі, а ще більше' в T'O
вариських і 1'ромад:,:ьких ЗУС'r1pічах.
поява «YKpaїHcbKoro збірника» Інсти
тут у, а ще більше Наукова конфе:рен
ція «Асоціяції незалежних дослідників
советс",кої теорії і практики» і HeдaB
ня наукова конференція іНСТАТУТУ дo
дали НОБО1'О пально1'О до 1'арячи'х дe
батів.
І сталося, як часто Т'РапляеТ;JСЯ в за
палі боротьби: здебіЛhшоrо дискусія
сходить на манівці, бо включаютьс'Я,
49
партійні ресеНТИМеЕТИ. На місце спо
кійної ре9евости приходить пристрас
на полеміка (така притаманна нез:до
РоВим еміrрантськи,м умова 'VI), і сама
Суть справи випадае з' поля зору дис
кут антів. Прояв дуже небезпечний, бо
в повені полемічноro бруду можна
втопити й саму справу, яка маС" He6y
денне значення.
В чому суть справи? й'деть{'я про
український вклад до ноВої ділянки
науки, що її мож;на б називати «co
ветознавсТЕО». Йдеться рівною мірою
про те, 1) щоб українське СОВСТ'ознав
ство було справді наукою в- европей
сько,му значенні слова і 2) щоб наука
була не тільки абстра.ктною «наукою
для науки», а щоб була одночасно
зброею yIqJHЇHCbK01'O народу в боро'Т'ь
бі за національне визволення і за Hiд
будову власної держави.
у висліді ДРУІ'ої світової війни віль
ний світ Заходу вперше зустрівся віч
на віч з больurевизмом. Подія міжна
родньоісторично1'О зна:чення, вже збіль
щуеться ще й тим фак'l'OМ, щО ІИЙ ІО
1'утніший нарід вільно1'О світу, аме']1И
канський нарід, відюрив таке явище,
як большевизм і комунізм, зовсім He
давно, лише 2 3 роки тому і cbo1'ol\Hi
пережнваЕ: ради:кально1'О проти50.JIьше
вицько1'О освідомлення. Щрйно кілько
ма останніми роками краща частина
інтелектуальної еліти окциденту (це
та, яка не заражена етичним дeKaдeH
ство,м, і тому не далася З'lвести
[aHiBцi совет ській пропаrанді)
мила ('05і смертельну затрозу
большевизму для підставових
СІ'ей окцидентальної цивілізації.
СЬО1'одні на Зэході тисячі високо
кваліфікованих учених і наукових po
5ітників займаються' вивчення:м '1''01'0,
що таке комунізм і советська дійсність
та за1',роза з ЦЬО1'О боку. Це зацікав
лення походить не' тільки з прита:\1ан
ної західній, ментальності стихії HaYKO
B01'O ДОСЕ;1іду пізнання правди, а Й з по
літичної нео6хідности. БОJlьшевизм
це для вільно1'О світу BOP01' число 1.
ЙО1'О треба фунтовно вивча'l'И, ;:цоб дa
ти с05і з ним раду. Такій роботі дають
щедру ДОПО(\Юl'У пе;:щ,\усім урядові
чинники США і Великобrpітанії. Але
тоді цк у США до ціеї роботи притя
rають у великій кількості cxiДHьoeBpo
леЙських eMirpaHTiB різних народів, в
АН1'лії вона оБСЛУ.1'овуеться майже вик
лючно силами самих ланців. Методи
праці в обох країнах також відмінні.
В Брі 'Юіії найважливіші ділянки сове-
тознавства зосер!Zuжені в закритих Ka
6інетах, у США в ПРИJlIOДЩ-lХ Ha
укових інститутах і в унівеРСИТe'rах.
у США OCTaHb01'O часу спостері1'аемо
неначе повінь наукової літератури з
соВетознавства. Всі славістичні інсти
тути й видавництва майже повністю
переключились на советську тематику.
Серед тіеї повіні е речі з HaYKoB01'o
себе на
yCBiдo
з боку
цiннo
50
51
поrлнду різної вартости, але с й MO
нументальні твори, які свідчать про
непеір2січний науковий формат їхніх
авторів. ці останні визначатимуть pi
вень і напрям у дальшOlМУ розвиткові
советознавства.
B д '1'01'0, яким шляхом піде розвитак
аа1'ЛО1ЮІ3ноrо СОВ'сТОЗJIавства, зал:с'жить
великою мірою і доля нашої справи.
Політичні чинниКи ухвалюють великі
рішення н'а основі опінії СБОЇх експе
тів, а ці знов. формують сваї ПО1'ляди
й оцінки на основі матеріялів і да,слі
дів наукових кабіН2тів та авторитет
них учених. Закорінені доне'давна на
З;1,ході фальшиві ПО1'ляди тенденцій
ної російської історіО1'рафії про C'xiд
ню ЕВРОПj за13дали українській справ[
стрэшної шка,П,и в часи наших Виз
вольп:rrх Змаrань; пра це б можна Ha
писати 1'рубу книrу. Але Бистарчить
натадати, як фатально заважив на дo
лі нащої справи на мирній конфереіН
ції в РР. 1919 23 тоЙ факт, що наукові
експерти БРітансько1'О Й американсько
то урядів у Версалі ,не знали правди
про історію Східньої Европи. Тоді ще
Вину за такий стан не,сли т. зв. об\:к
тивні обставини; сьатодні, коли по
ва,жна частина українсь'ко,ї науки опи
нилась на Захаді, було б непроще
ним тріхом допустити до ПОВ1'арення
'1'01'0, що діялась на Версальській KOH
ференції в нашій справі.
Нова історія дэ.е доста'J)НЬО доказів,
як через науку можна впливати на Be
ликі політичні рішення. Ha1'aiIacMo
тільки дВа приклади: ,Масарик і Бе
неш під час першої світової війни че
рез науку знайшли lдрступ до ТИХ КІл,
ЩО вирішували долю народів СхідньоІ
і Середньої Европи. Після дру1'ОЇ CBi
тової війни опанований КОі:,lljніста 1И
«Інститут Тихо1'О океану» вирішальною
мірою інспірува.в 'таку політику аl'4 РИ
KaHCbK01'O уряду на Далекому Сході,
ЯКа в результаті дала в КИ'f'аї пере
Mo1'Y комуністшд. Коли закулісні lIaxi
нації американських комуністів в 1 ТО
вилізли на денне світло, було вже за
пізно, бо Мао Тсе ТунІ' міцно сидів у
сідлі.
.OT'lКe смертельно важливе питан
ня не тільки те, яку зброю з COBCTO
знавства наша наука внесе до apceHa
лу української визвольнаї полі'тики і
ЯК зба.1'атить проблематику майбутньо
та державно1'О будівництва, ще, MO
же, більшою :мірою важливе т'е, чи і
сжіJ!ЬКИ власнorо вкладу дасть yKpa.ЇH
ська .наука до советознавства aH1' ло
21V1ерикансько1'О; це '1'i країни, які вже
СЬО1'одні провадять протиболь,шевицьку
політику; а, мо,жливо, завтра матимуть
вирішальний rолос у справах Східньої
Европи. А цей вклад вона мусить Iд;3.ТИ,
бо с ділянки й проблеми в совеТ1)знав
стві, до яких анrлосаксонський учений
мае замало зацікавлення або взаталі
.52
\
53
не мае до них зрозуміння (СЮДИ нале
жить, наПi[J., цілий комллекс Haцi
ональних проблем на Сході Европи).
З О1'ляду на е-зотерність аН1'лійської
науки, а також і з інших пр;-rчин
зв'язок українців з колами бwанських
СОВСТQзнавців СЬО1'одні річ нереаль
на. ЗаТ'е зовсім можлива співпраця в
цій ділянці l'Iltiж українською наукою й
американською. 'Українські наукові си
ли в США мають у цьому наПРЯ:vJі ба
1'aTo можливостей, але для на,ших уче
них в ропі с тільки oднa. Інсти
тут У Мюнхені.
«МИ можемо без цьо",о обійтись, 1 uб
то .мусимо обійтись», бо він такий,
кажуть супротивники співпраці з IH
ститутом. Чи справді можемо?
Бідповідь пrРИЙде сасма собою, коли
усВі,рIOМИI'll10 собі наш ДОСЬО1'однішній
ДОРG'бок з советознавства. ,Мовит'ься
про науКОВе советознавство, а не про
ту повінь протибольшевицької лірики
й жовчі (зрештою, аж надто зрозумілої
та неl'4ИНУЧОЇ!), якою заповнені CTopiH
ки E: 1 l'4iI1paHTcbKoї преси. Цей дорібок
1'ірше, ніж скромний. Підсумок стане
ще .більш песимістичний, Коли цей дo
рібок зміряти міркою потреб визволь
ної політики і мірою To1'o ,1'оря, яке
український нарід пережив пщ боль
шевизмом. е
'Україна перша :щ пва
вицько1'О наїзду. Здобуття
московськими большевикзм!И
54
базу для всіх пізніших завоювань.
Укр.аїна стала для КремЛЮ дослLпJнИМ
поле,м, на якому. випробовувано всі м:e
тоди поневолення й aI1pe iї. Велетен
ські ба.1'атства української з е:м:л і дали
матеріяльну основу !для советської по
ту1'И. Ук;раїна зазнала таких жахли
вИх утрат від 60льшевиіЦ1оКО1'О пану
вання, зокрема людських утрат, ІІІО це
мотутнім 1'олосом волае про помсту до
неба, Pe-зиС'танс YKpaїHcbK01'o народу
проти большевизму велична епопея
І'сройства. патріотизму, завзяття й Bi
тальности не мае щ:юцеденту в усій
історії.
Все це і ба:r'ато більше ще' ЧО1'О ми
знаемо; невичерпна криниця теж і Ma
терія.лу для HaYKoBo1'o советознавства.
А чи не на те ми пішли на еміr1рацію,
щоб це все сказати світові? Сказа'rи не
тільки на мітинrах, які проминають
без від1'ОМОНУ, 'як ['олос у пустелі й
аriтаціЙних памфлетах, яких ніхто cep
йозно не Тlj)aKтye, сказати не тіЛІоки в
лірично жовчних статтнх у '1'азеті, як1А:
ми МOLкна розвести дупry, але не мож
на добитись політичних здобутків для
визвольної справи. А сказати так, щоб
наП1е слово щось важило, щоб мало пе
реконливу силу не тільки сере:'!: своїх,
а й серед чужинців та діяло на століт
тя: це з raчить ск::!затv. в HaYKOBO
джерельних творах, які мали б шансИ
здобути міжнародне визнання і стати
больше
'УКраїни
дало їм
55
аВТОРИТЕТОм для кожної людини, яка
шукае сб'Е'КТИВНОЇ правди.
На еміrp,щії ве,і1ика чаСТина духової
еліти поневолено.ru народу. Оце кінча::
еться перше дР.-сятиріччя нашо1'О пере
бування у віЛЬН()[I,!lу світі. Які наукові
твори дала украінська інтелектуальна
еліта з ділянки совстознавства? Ми їх
усі зпаемо і цінимо .1'ероїчні зусилля
їхніх авторів, що за таких У ЮВ 'моrли
це дати. Але все таки доробок приrо
ломшливо бідний. Це су ше' ствеР,'lIжен
ня в ніякому сенсі не означае докору
в бік українських учених.
'Учений, щоб Mi1' науково працювати,
мусить мати віДОІовідні умови: Наука
вима1'ае повної ,тrюдини. Учений може
бути творчий тільки тоді, коли мас
принаЙмні СКРО:VШе забезпечення своїх
.I'l,атеріяльних потреб і тому може всю
свою силу серця і іРозому віддати Ha
уковим дослідам. Серед нашої rромад
ськости не раз чути нарікання на пе
реваІу «причинкіЕ» В українській Ha
уковій літературі. Синтезу певної Ha
уковій робле:vш ,Vlожна дати, коли лю
ДИна в висліді ДОВ1'орічної праці cyBe
ренно опанувала ,,,ану ділянку. Яск,1Jа
вий приклад rрушевський і Франко.
rрушезський дав величню синТезу YK
раїнської історії (і історії літератури),
бо катедра у Львівському YHiBepC ITeTi
за5езпечила йому 3 матеріяльноrо
боку . 20 років наукової праці. Фран
Ко не менший науковий т'алант Mi1'
був дати щось подібне, але справді дав
тільки !-ІИЗКУ «причинків», бо все жит
"'Ji мусів боротися з ма'l"e[JіЯJlЬНИМИ
злиднями.
Україн'ському народові не бракус Ha
уко вих тсшантів (скільки справді вели
ких учених дала Україна, наприклад,
російській куль'rурі!). На еУ.lіІрації е
також ба1'ЗТО справжніх учених, е й,
напевно, чимало т'аких, які мали б дати
цінні наукові речі, якби мали СПРИЯТ
ливі у:vюви праці. А скільки наукових
талантів запропащусться серсд :VlOлоді
на еміфації! Всім Ї"І 6ракуе корисних
у,мов для творчої наукової роботи. ЛЮ
дина, шса 1'орить па'l"ОСОм HaYKoBo1'o
дослідника, аде виснажувана заро
.бітковою працею, в найліпшому ви
nадку може дати хібащо якийсь Ha
укови'Й' «при ,инок». З цьо1'О ПО1"ляду
наукэ. це розкіш, JТюксус, але такий
люксус, без яко1'о ніякий нарід не MO
же обіЙтись.
Українська наука на eMirpaцiї мае
вже 35 років іСТОРll. Ця історія наЙ
краще підтвердження В!1щесказано1'О.
Поважний вкдад до української науки
даJIИ тільки ті Ш;,укові осередкИ, які
:v!аЛИ значнішу ,:VJaТ'е9іяльну допомо1'У.
Це Український Науковий Інститут у
Варшапі й Берліні та українські ВИСО
кі школи в ЧСР, доки діставали чеську
державну допомо1'У.
56
57
Але якщо мовиться про українське
советознавство, самОІ'О матеріяльно,1'О
зэбезпечення вченото ще :не в стачае.
Бо сове'l'ОЗНавство ОДіЬа З найваrжчи.l<
ділянок HaYKoBoro досліду. Тут ДOBO
диться задовольнитись ,самим cтвepд
жеНlНЯМ факту, бо давати докази цьo
1'0 не ВХОДИ1'ь у завдашш наш,)Ї
статті. Щоб науково досліджувати будь
яку ;Щілянку советської дійсности, пот
рібно не тільки повної людини, а й
відповідноrо науковою апарату: добре
влашrrованої бібліorrеки іЙ джерел; oд
не й друте мусить ПQстійно поповнюва
тись, а Для цьото потрібно ба1'ато Tpo
е шей і систима1'ИЧНО ОІР1'анізованих захо
дів. ІндивТ;уальна ініціятива вченor
чи доривочні зусилля здобувати джере
ла тут мало допоможуть. Тут потрібно
добре розбу.щ:>ваної ОР1'аніз8Ції, .яка
диспонуе значними фОНД&'VIи. Хто цьото
не бере до УВаІІ'и, змушуе ,сумніватись,
чи він здае собі справу з труднощів
HaYKoBo1'o дослідження советських тем
і чи знае ХОЧ приблизно, на який pi
Beнь піднялось советознавство амери
к;анське або антлійське. А українська
і!с- наука теж мусить піднд.тись на такий
самий рівень, якщо з нашим COBeтo
знавством мае хтось поважно paxyвa
ТИсь і якщо вОно мае виконати свое
завдання.
Українська еміrрація, на жаль, не
1\юже забезпечити необхідних умов для
такої на%и. Цbo1'o не треба доводити,
бо дійсність наЙкращий доказ LIbo1'o.
Роками існують у '!1рЬох наших HaYKO
Вих установах секції для советознав
ства, але' не зважаючи на найкращі
наміри ініціяторів Вони зовсім не
активні. А що реально1'О чи тривкоrо
залишилося з т. зв. Інституту марти
ролоl!'ЇЇ теак відомо. в рр. 1946 48
НТШ зі5рало в таборах ДП неоціненої
варr-ости матеріяли до різних питань
советської дійсности в Україні. Але це
сирий матеріял, для йо1'О опрацюваRНЯ
іЙ HaYKoBo1'o використання потрібно цi
лої комісії, яка мала б попрацювати
над ним кілька років, та в товаристві
на це нема фондів.
Чи за таких обставин пост'ання «Aco
ціяції незалежних дослідників» рятуе
справу нашоrо советознавства? Припу
стимо, що Асоціяцію створено виключ
по з турбот чист:) наукових і що Mip
кування злободенн-ої емі'І'рантської по
літики не мали До цьо1'О ніякоrо cтo
сунку. Але вже са:VIИй старт Асоціяції,
специфічний роз1'О:ЮС у пресі, який Biд
разу відсунув у '1'iHb проблеми COBeTO
знавства і перейшов на критику YKpa
Їнської співпраці з Американським Ko
MiTeTO:l1 усе це породжуе ба1'ато CY'M
нівів, чи асоціяція втримаеться в полі
наукової установи чи стане IllИIJ'МОЮ
парrr:iЙНО ПОJlітичнvIХ переmірав.
58
59
В усякому разі Асоціяція не 'Може
дати україНСЬКО:\IУ вченому нічо1'О З TO
1'0, що необхІдне для HaYKoBo1'O eOBe
тознавства. Не мОже ,:\,ати вченим сти.
пендЕ, ані бібліотеки, ані забезпе,чити
постачання ДЖ€G;)ель!-юrо мат.еріялу. А
без ЦЬО1'О навіть при наЙкращому
бажанні нема ЗМОl'И досліДЖУЕ!а'І'И
совстську діЙсність. ПеРШJiJЙ виступ
Асоціяції тільки підтвердив початкові
побоювання. Уqасники конферепції
об'ективно С'fверджували, що серед дo
повідей переважали публіцистичні.:3
цьому не:>1а нічиеї вини; раз Асоціяція
не' в силі дати україНСЬКО:\IУ дослідни
кові вэрстату наукової праці, такиЙ
характер її конференції неминучий.
Деякі виступи на конференції прО'І'J1
Інституту і проти українських ученv:х
з Інс'1'ИТУТУ роБLJЛИ кепську прислу1'У
саміЙ Асоціяції і пі,'ІIКР8слювали He.Ha
уковиЙ характер ю?нференції. Наукові
доповіді дали два професори співро
бітники Інституту, які :\!аЛИ з:\юr'у вже
довшиЙ час заЙ IaТИСь досТ[ідження:м
советських те:м, ще один доказ To1'o,
що :::оветознавство вима1'ае повної лю
дини.
Зовсім не бажаючи вразиrи КOl'оне
будь, ми з'мушені зробити висновок, шо
Асоціяція Іне мае даних рушити вперед
справи українсько1'О СОВС'І'ознавства.
Очевидно, пропаrанда J3 пресі, закли
ки, комунікати або протекція деяких
кіл української еміІ'рації, які схочуть
використовувати Асоцїяцію як таран
проти своїх політичних С'Упротивни
ків, все це з:може втримувати Aco
ціяцію в атмосфері актуальности Й
охороняти її омофором «всеукраїнської
цінности» .
Це відживлюватИ!ме' серед yKpaїH
CbK01'O IІ'ромадянства і.люзію, що одна
з наЙважливіших проблем нашої Ha
уки проблема україНСЬКОІО HaYKOBO
1'0 советознаВСТВа вже по.ла1'оджена,
тоді як ЇЇ в рамках Асоціяції, на жаль,
розв'язати не можна (я був би дуже
радий, якби це' 6уло можливе). А спра
ва українськоro советознавства мае Ha
стільки велике значе!!-іНЯ для нашоrо
визволення, що ЇЇ не вільно закривати
ілюзіями.
Супроти такої дійсности це був би
прост'о національниЙ 1'pix не СКQРИСта
ти з тіеї на1'ОДИ, яку ,щае амеірикан
СЬКИЙ Інститут.
Таку діЙсність напевно брали до ува.
1'И не тільки наші політичні чинники
і представники всіх українських на.
укових установ, коли рік тому одно.
стаЙно вирішили рекомендувати YKpa
!нським ученим співпрацювати з Інсти
тyrOM" ЯК тільки були заr'арантовані
певні умови; де були передумови, He
Q,бхідні для T'o1'o, щоб Інститутові Ha
даТи справді міжнародньо1'О характе.
ру і забезпечити за всіма національ
ними IІ'рупами рівне право в кер1в.
60
61
ництві установою. Наша 1'poMaAcbKa
думка П!Jавильно ЗРОЗУ:\1іла таке pi
шення, даючи йому сВОе схвалення. ,
Але відтоді Е деяких op1'aHax наШОl
преси прова,диться завзята кампанія
проти УНР ади, яка в особі CB01'O .во
IJзяла політичну відповідальність за
таке рtшення, і проти тих українських
учених, що піш.ли на співпрацю з IH
ститутом. Ціею полемікою викривлено
всю проблему УКіраїНСЬКО aJ:'ІІlе!Jикан
',-"ької співпраці, а справи советознав
ства відсунено в тінь. За останній рік
ми чули купу найрізніших закидів,
наЙ1"оловніші з них: перева1'а росіян і
російських концепцій, наявність aMe
риканських русофілів, непередрішен
ня Полі'І'ИЧНОЮ сторінкою української
спІвпраці з Інститутом заЙме:.vlОСь піз
ніше. Cbo1'oAHi тільки одне ЗЭJвважеННі!1.:
всі арr'yменти, що їх висували супро
тивники співпраці, промовляють за
співпрацю.
Такої науки, як советознавство, не
можна відмежовувати від політики.
Але rope науці, коли і:і хочуть вирі
'шувати лубліциC'l'И при повному Hex
туванні тих ВИ'У!ОТ', без яких нема Ha
уки. Ми розумі ли б крИ'І'икі;з, якби Po
ни 1'оворили україНСЬКИМI ученим: не
Йдіть до Інституту, бо він з вапІ'АХ Ha
ціональних позицій шкідливиЙ; а.ле ми
не МОЖ6'У!О допус'тити, щоб ви MapHYBa
ли свої сили; ви мусите працювати над
дослідженням советської дійсности в
Україні, Тому ми даемо вам стипендії,
ми влаштовус\ю ДЛ,j вас l.""ліотеку, по-
C'l'ачатимемо ;ЗСі!il:і IМІС1т'еріЯJJИ, видаЕа
тимемо ваші твори, а ви тільки пра
цюйте, .бо це була б національна ETpa
-Та не ВИКОрИСТ<:1Ти ваши;,,: кваліфі
кацій. Такеl ставлення справи виклика
ло б респект пазі-rь у супротивників.
Тим часом - у ситуації, де україеький
учений мае тільки дві можливо:;ті: або
йти співпрацювати з Інститутом (і. за
кілька років дати щоСь 'українській
науці), або серед еміrра:нтських злид
нів поховати себе як учено1'О в Ta
кій ситуації витворювати 1'учномовною
пропаrандною атмосферу, в якій хто
йде до Інституту, малощо не зрадник,
Ц3 постава не ['ромадська; ВОна н;;)' IМЮ
же викликати ні повати, ні зрозуміння.
Ми підемо далі. Припустимо, що
супротивники співпраці з Інститутом
справді забезпечили якомусь десяткові
вчених серйозні :'.оІожливості для вив
чення підсоветської дійсности (це був
би великий національний успіх). Про
те навіть т'оді українська визвольна
поліТика не сміла б знехтувати тими
можливостями, які дае Інститут. Він
П6ребувае щойно на старті, але значен
ня йоrо велике, і було б, просто Ka
жучи, політичною 1'ЛУПОТою бойкотува
ти між:пародню установу, яка мае Ta
кий безпосередній стосунок до YKr.aїH
ських справ.
Українське 1'ромадянство схвалилО
62
6з
акцію співпраці з Інсти'rУТОМt і мае ;до.
пір'я до тих учених, які туди піш
ли, що вони там 1'ідно обороняти
муТь українські інтереси. Їхні успіхи,
а тим самим успіхи української справи
на терені Інституту залежить не тіль
ки від Їхньоro' aBTopY;TeTY якиЙ пони
там здобудуть своїм науконим стажем
і працею, а такою ж мірою і від MO
ральної підтримки 1'рСНI'1Дішст'Ва. YK
ранська праця на кожному міжнарод
ньClМУ форумі не вистелена квітами; те
саме стосу,еться й Інс'l'ИТУТУ. ВСіІка
критика мусить [jрати це до ува1'И, а
щоб вона була корисна, ИУСИТь бути
справедливою і доброзичливою.
ЗАВВАЖЕНІ ДРУКАРСЬКІ помилки
Стор. рядок надруковано
5 4 знизу конспірусться, щоб
5 13 Розлад
6 2 УНР
11 4 в побудові в
12 14 скл ика парляменту
". І З1'ори надальше
:'
<L9 знизу дістаемо
пояснення
свободну
З,1'ори теперішній старт
3
11 знизу
необхідний
втручатися
АКВБ з партнерами
мас бути
конспіруеться,
радше щоб
Розлам
УНР)
побудові УНРади
склаДНИ'l,:а
парляш:енту
на!1дальше
дістаете
прояснення
соборну
теперішній стан
як старт
непрохідний
втручалися
АКВБ спільно
з партнерами
10 З1'ори УЗ1'ідненювання УЗ1'іднювання
10 знизу усунення уступлення
49 10 українсько1'О YKpaїHcbK01'o
50 11 вже вона
51 13 З1'ори досвЩу пізнання досліду і пізнання
54 3 знизу жартва жертва
54 15 доробок дорібок
55 17 з:rори теж тем
56 11 зrори доробок дорібок
56 9 знизу науковій наукової
57 11 зтори мали МО1'ли
58 6 знизу піднитись піднятись
6.1 61 3 надали надати
Друк: ВидавницТВО «'Українські вісті',