А.Л СЛАВІНСЬКА
А.Л. СЛАВШСЬКА
ПОБУДОВА ЛЕКАЛ ДЕТАЛЕЙ ОДЯГУ
РІЗНОГО АСОРТИМЕНТУ
Рекомендовано Міністерством освіти
і науки України як навчальний посібник
для вищих навчальних закладів
2-е видання, виправлене і доповнене
Гриф "Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчань
ний посібник для студентів вищих навчальних закладів" видано Міністерство!'
освіти і науки України, лист №14/18.2 - 1018 від 14.05.2002 р.
Рецензенти:
Березненко М. П., доктор технічних наук, професор;
Коновал В. П., доктор технічних наук, професор;
Радо.мський В. А., кандидат економічних наук, доцент.
Славінська А. Л. Побудова лекал деталей одягу різного асортименту
С47 Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. - 2-е видання, виправлене і
доповнене - Хмельницький: ТУП, 2002. - 142 с.
І8ВК 966-7789-11-Х
Викладені теоретичні основи побудови лекал деталей одягу різного асор-
тименту з урахуванням системного підходу у виконанні проектних робіт при
створенні нових моделей одягу і підготовці їх до впровадження в масове вироб-
ництво. Висвітлені основні питання методичного забезпечення кожного етапу
побудови лекал. У порівнянні з 1-м виданням (2000 р) книга доповнена матері-
алом про етапи і зміст конструкторської підготовки виробництва до запуску
моделей одягу іноземних фірм. Висвітлені основні питання методичного забез-
печення кожного етапу побудови лекал. Рекомендується для студентів вищих
навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації напрямку підготовки "Легка про-
мисловість".
ББК 37.24
І$В> 966-7789-11-Х
© Славінська А. Л., 2002
© Технологічний університет Поділля
м. Хмельницький, 2002
з
ПЕРЕДМОВА
Навчальний посібник розроб-
лено у відповідності з дисциплінами
"Проектування одягу" (для підготов-
ки бакалаврів) та "Конструкторська
підготовка виробництва" (для підго-
товки спеціалістів) спеціальності
"Швейні вироби". В посібнику пе-
редбачена направленість на виконан-
ня положень і методів, які складають
основу в побудові та оформленні ле-
кал-оригіналів, лекал-еталонів, в роз-
робці технічного опису на нову мо-
дель одягу в .масовому виробництві
із зазначенням особливостей вигото-
влення одягу за замовленнями.
Засвоєння методів розробки
проектно-конструкторської докумен-
тації грунтується на вивченні норма-
тивної документації і принципах по-
будови креслень лекал в комплекті.
Якість готового виробу і про-
дуктивність праці значною мірою
залежать від правильної підготовки
робочих лекал.
Більшість сучасних методик
конструювання одягу дають можли-
вість розробити креслення конструк-
ції основних деталей виробів різних
кроїв, без припусків на шви і підгин.
Побудова ж креслень основних, по-
хідних і допоміжних лекал, необхід-
них для виготовлення одягу в умовах
масового виробництва, здійснюється
відповідно за усталеною на кожному
підприємстві практикою. Тому роз-
глянуті методологія, принципи та
методи розробки проектно-конструк-
торської документації в швейному
виробництві з урахуванням вимог
відповідних стандартів, зручності
користування, зберігання та пошуку
необхідної інформації.
Посібник включає в себе ха-
рактеристику нормативної технічної
4
документації на швейні вироби, опис
побудови креслень основних лекал за
кресленнями конструкцій різних ви-
дів одягу з урахуванням силуету,
крою рукава, статі та вікових груп.
Розглянуті принципи побудови по-
хідних лекал з основної тканини,
підкладки, прокладок з урахуванням
технології, яка застосовується на
підприємствах України. Ілюстратив-
ний матеріал сприяє закріпленню
вмінь та навичок у побудові лекал на
конкретну модель виробу, передба-
чає диференційований підхід у вико-
ристанні уніфікованих і стандартних
деталей, підвищення рівня техноло-
гічності конструкції виробу Рівень
залишкових знань оцінюється тесто-
вими питаннями.
Вміння побудови лекал є не-
обхідною, обов'язковою кваліфіка-
ційною ознакою фахівця трьох рівнів
підготовки: молодший спеціаліст -
бакалавр — спеціаліст. Тому це ви-
дання спрямоване для користування
тими, хто вивчає етапи конструктор-
ської підготовки виробництва друго-
го — четвертого рівнів освіти.
5
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ
ВИРОБНИЦТВА. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ СЛУЖБ ПІДПРИЄМСТВА
ТА ЇХНІ ФУНКЦІЇ
1.1 Загальні відомості
Потреба виставити нову мо-
дель для масового виробництва не
лише в вигляді зразка, а відповідно
мати також всю необхідну докумен-
тацію для впровадження моделі в
виробництво (підготувати лекала до
розкрою тканини, здійснити їхнє
технічне розмноження (градацію),
подати необхідні дані з технології
виготовлення моделі і т.д.) позначи-
лась на формуванні другого етапу
робіт, а саме конструкторської підго-
товки виробництва. Це є заключне
інженерне опрацювання конструкції
моделі та розробка робочої констру-
кторської документації. Отже звідси
випливає, що процес створення нової'
моделі - це процес колективної праці
художника-модельєра, інженера-кон-/
структора, інженера-технолога та
інших спеціалістів. Необхідно також
зазначити, що в останні роки спосте-
рігається тяга до переорієнтації в си-
стемі підготовки виробництва з опе-
ративних, технічних етапів на вироб-
ничі, тобто безпосередньо на конс-
трукторську підготовку виробництва
(КПВ) та технологічну підготовку
виробництва (ТПВ).
При цьому ефективність КПВ,
ТПВ та виробництва в цілому визна-
чається найменшими трудовими, ма-
теріальними, енергетичними затра-
тами, тому значну увагу потрібно
приділяти попередньому забезпечен-
ню КПВ та ТПВ.
Отже чітке планування та
управління виробничою діяльністю
підприємства в значній мірі визнача-
ється конструкторсько-технологіч-
ною підготовкою виробництва. В за-
вдання КПВ входить відбір та узго-
дження зі всіма службами колекції
моделей, прийнятої (ухваленої) до
впровадження, планування послідов-
ності розробки нових моделей, про-
ектування їх конструкцій, розрахунок
трудовитрат та планової собівартості.
Конструкторська підготовка
виробництва може виконуватись як в
Будинках моделей одягу (БМ), так і в
художньо-конструкторських бюро та
в експериментальних цехах чи діль-
ницях підприємства.
1.2 Послідовність створення
нових моделей одягу'
Розробка моделей в зазначених
проектних організаціях має відповід-
ні особливості, але принципова суть
процесу створення нових моделей
може бути подана наступною послі-
довністю основних етапів робіт:
1. Підготовка художниками
ескізів нових моделей одягу (відпові-
дно з технічним завданням). При
цьому вивчаються рішення центрів
розвитку моди. Підлягають аналізу
також моделі відповідного асортиме
нту одягу, які розроблялись раніше.
Отже, таким чином враховується
фактор спадковості.
2.	Відбір художньо-технічною
радою (ХТР) Будинку моделей ескі-
зів моделей та узгодження їх з під-
приємством-замовником.
3.	Підготовка конструктором
та художником первинного зразка
моделі (моделі-конструкції).
4.	Доопрацювання первинного
зразка моделі, внесення уточнень в
рішення конструкції нової моделі, в
рішеннях як художньо-естетичних,
так і інженерно-технічних завдань, в
технологічне відпрацювання моделі.
5.	Затвердження моделі-конст-
рукції на ХТР.
6-	Оформлення підприємством
угоди з моделюючою організацією на
розробку технологічної документації
для впровадження моделі в масове
виробництво
7	Підготовка промислового
зразка-конструкції (художник спіль-
но з конструктором, який розробив
модель-конструкцію, здійснює конт-
роль за внесеними змінами і уточню-
ваннями в конструкцію моделі, та-
кож слідкує за якістю посадки виро-
бу на типовому манекені або фігурі
людини).
8.	Затвердження готового зраз-
ка-конструкції на ХТР.
9.	Підготовка технічної доку-
ментації; робота з технічного роз-
множення лекал, нормування сиро-
вини, визначення прейскурантної
групи вартості виробу. Основу тех-
нічної документації складають: тех-
нічний опис моделі, креслення дета-
лей технічного розмноження та мате-
ріали з економічних показників.
10. Передача комплекту тех-
нічної документації разом зі зразком
виробу швейному підприємству.
Колекції моделей відповідно до
асортименту фабрики комплектують
як з числа моделей, розроблених в
моделюючих організаціях, так і з чи-
сла моделей, розроблених безпосере-
дньо в експериментальних цехах
фабрик. Так виконується план онов-
лення асортименту виробів.
1.3	Особливості КПВ в
експериментальних дільницях
підприємств “Індодяг”
Експериментальний цех прово-
дить такі види робіт:
1)	відтворення моделей та кон-
стрт кцій, закуплених на стороні:
2)	розробка моделей напрямної
колекції;
3)	розробка моделі та конструк-
ції з врахуванням конкретних умов
виробництва (напівфабрикати та дрібні
партії),
4)	надання практичної допомо-
ги закрійникам на робочих місцях:
5)	проведення занять та семі-
нарів з закрійниками;
6)	проведення ХТР;
7)	проведення показів моде-
лей;
8)	оцінка рівня якості роботи
закрійників з моделювання та конс-
труювання;
9)	розробка та розмноження
основ лекал та дрібних деталей і до-
ведення їх до кожного закрійника;
10)	створення ескізів напрям-
ної колекції для творчої папки худо-
жника-консультанта;
11)	розробка замальовок мод-
них силуетів та характерних деталей
для оформлення кабіни примірювання.
7
В плані роботи експеримента-
льного цеху також повинен бути пе-
редбачений час для розробки моде-
лей, конструкцій та лекал відповідно
до заявок цехів (ательє).
Методика впровадження виро-
бів нового модного напрямку перед-
бачає три основні етапи: збір інфор-
мації, підготовка моделі-конструкції.
впровадження.
1.4	Загальна структура
художньо-конструкторських
бюро підприємства
В склад художньо-конструк-
торського бюро входять чотири гру-
пи спеціалістів, які можна об’єднати
в дільниці (відділи): моделювання,
конструювання, технологічний та
нормування.
Відділ моделювання визначає
художньо-технічний рівень продук-
ції. До його складу входять худож-
ники, модельєри та конфекціонери
Керує відділом головний художник.
Основні завдання відділу - це ескізна
проробка промислової колекції, а
також створення зразків моделей, що
відповідають сучасному рівню моде-
лювання, конструювання та прогре-
сивної технології. Художники при-
ймають участь у відборі промисло-
вих колекцій моделей на ярмарки
оптового продажу, здійснюють ав-
торський нагляд за випуском виробів
відповідно зразку-еталону, розроб-
ляють технічні завдання на створен-
ня нових за структурою та оформ-
ленням тканин, фурнітури та оздоб-
лювальних матеріалів для підпри-
ємств суміжних галузей промисло-
вості, разом з торговельними органі-
заціями приймають участь у прове-
денні виставок-продажів, конферен-
цій покупців для вивчення їх запитів
на нові види продукції.
Конструкторський відділ. Ке-
рівництво відділом здійснює голов-
ний конструктор. В функції відділу
входять розробка конструкцій про-
мислових колекцій нових моделей
одягу відповідно до технічного за-
вдання та підготовка моделей виро-
бів за договірними цінами, а також
для випуску виробів малими серіями
Конструктори цього відділу розроб-
ляють, комплектують та ретельно
відпрацьовують всю технічну доку-
ментацію і готують моделі до запус-
ку в виробництво Велику роботу
проводить відділ з удосконалення
процесів моделювання та конструю-
вання, з питань уніфікації та стандар-
тизації одягу.
Основні завдання групи техно-
логів — розробка найбільш прогре-
сивної та енергозберігаючої техноло-
гії, створення уніфікованої групової
технології асортиментних серій мо-
делей, проробка нових структур ма-
теріалів для визначення їх швейних
властивостей та розробка рекоменда-
цій для виробництва
Група нормування нормує ви-
трати основних та оздоблювальних
матеріалів і розробляє заходи дія
їхньої економії.
Важливу роль в якості випуще-
ної продукції, її конкурентоздатності
та рентабельності відіграє робота
художньо-технічної ради (ХТР). В
склад ХТР підприємства входять ви-
сококваліфіковані спеціалісти різних
відділів, представники торгівлі та
інших зацікавлених організацій.
ХТР підприємства виконує такі
основні функції:
8
•	затверджує нові моделі
швейних виробів, призначених для
впровадження у виробництво, зразки-
еталони на нову продукцію та визна-
чає термін їх дії, визначає художній
та технічний рівень моделей нового
асортименту;
•	перезатверджує в зв’язку із
закінченням терміну дії зразки-
еталони на продукцію поточного ви-
пуску та визначає термін їх дії;
•	рекомендує зразки моделей
для експонування на виставках чи
для участі в конкурсах;
•	оцінює якість промислових
колекцій для їхньої підготовки на
ярмарки оптового продажу товарів;
•	приймає рішення про зняття з
виробництва виробів, які не відпові-
дають вимогам моди та кон’юнктури
попиту;
• розглядає організаційні пи-
тання з удосконалення промислового
моделювання та конструювання, з
взаємовідносин із підприємствами
суміжних галузей, здійснює авторсь-
кий нагляд за виготовленням моде-
лей, оцінює роботу спеціалізованих
магазинів по реалізації продукції.
1.5 Етапи конструкторської
підготовки до запуску нових
моделей одягу в виробництво
В залежності від того, як ор-
ганізовано методи кожного етапу
конструкторської підготовки до за-
пуску нових моделей та визначено
склад технічної документації, судять
про рівень конструкторської підгото-
вки виробництва. Зміст кожного ета-
пу КПВ наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 — Етапи конструкторської підготовки до запуску’
нових моделей одягу [1]
Код робо- ти	Зміст роботи	Код безпосередньо-попередніх робіт
1	2	3
1 2	Розробка та затвердження техні- чного завдання на виготовлення нової моделі Розробка конструкції моделі, включаючи вимір моделі з осно- вних параметрів, підбір основи, нанесення конструктивних мо- дельних особливостей та підбір уніфікованих деталей	1
9
Продовження таблиці 1.1
1	1	2~	3
3 4 5 6 7 8 9	•' і 10 11 12 13 14 15	і Побудова та виготовлення лекал і моделі середнього розміру та зросту, побудова лекал підклад- ки, бортової прокладки, допо- міжних лекал, перевірка та уточнення спряження зрізів вуз- лів та деталей по всіх лініях Визначення економічності пер- винної конструкції з урахуван- ням таблиць інтервалів площі лекал Внесення змін в лекала для зна- ї ходження оптимальної площі лекал Розкладка, зарисовка лекал та розкрій первинної конструкції Виготовлення первинного зразка конструкції Примірка готового зразка, уточ- нення зовнішнього вигляду’, по- садки на фігурі, технології, ви- користання матеріалів, фурніту- ри тощо Аналіз первинної конструкції, перевірка її параметрів за табе- лем вимірів, перевірка та уточ- нення лекал деталей з основної тканини, підкладки, допоміжних лекал. Уточнення технічних описів Визначення економічності конс- трукції після внесення уточнень Розкрій пробної партії виробів Виготовлення пробної партії в потоці Перегляд та затвердження проб- ної партії Виготовлення експерименталь- ної розкладки Градація лекал			2 2,3 4 5 6 7 6, 7,8 9 10 11 12 13 	 14	
10
Продовження таблиці 1.1
1	2	3
16	Перевірка лекал після градації	15
17	Виготовлення лекал-еталонів та робочих лекал	16
18	Нормування сировини	ІЗ, 14
19	Складання технічної документа- ції	17, 18
20	Калькуляція та визначення рен- табельності нової моделі	19
21	Узгодження з відділом праці та заробітної плати	19,20
22	Узгодження з плановим відділом	21
23	Розробка технічної документації для запуску у виробництво	19,20,21.22
24	Запуск моделі у виробництво	23
Примітки:
І При необхідності перед виготовленням пробної партії проводять повторну про-
робку конструкції.
2 При створенні моделей одягу асортиментними серіями перед виготовленням
пробної партії розробляють креслення всіх деталей серії з використанням конструктивних
елементів, розроблених на принципах випереджаючої стандартизації.
Враховуючи, що значна кіль-
кість швейних підприємств України
працюють за замовленнями інозем-
них фірм, кількість етапів та зміст
робіт мають певні відмінності від
інформації, наведеної в таблиці 1.1.
Інформація про модель надходить у
вигляді спеціальних форм опису,
комплекту лекал та зразка моделі.
Слід зазначити, що лекала можуть
бути представлені фірмою у вигляді
основних лекал або ж повним ком-
плектом на всі необхідні розміри та
зрости.
Конструкторська підготовка
виробництва при такій організації
роботи має дві стадії: перша - пере-
вірка вхідної документації; друга -
розробка робочої документації.
Перевірка вхідної документації
здійснюється відповідними структу-
рами експериментального цеху.
В конструкторському відділі
конструктори перевіряють отримані
лекала на спряженість та монтова-
ність зрізів, величину та розподілен-
ня посадки, відповідність контроль-
ним вимірам Якщо отримані лише
основні лекала, розробляють всі не-
обхідні похідні лекала, розробляють
всі необхідні похідні лекала для роз-
міру надісланого зразка моделі
Обов’язково розкроюють контроль-
ний зразок за допомогою пропрацьо-
ваних лекал.
В технологічному відділі екс-
периментального цеху лаборанти ви-
готовляють зразок. Технологи розро-
11
бляють перелік технологічних опе-
рацій та визначають витрати часу на
виготовлення зразка.
Після виготовлення контроль-
ного зразка представник фірми при-
ймає його і разом із зауваженнями
конструктора та технолога (якщо во-
ни мають місце) відправляє для узго-
дження на фірму.
Розробка робочої документації
після погодження з фірмою має на-
ступні етапи
В конструкторському відділі,
якщо були зауваження і з ними пого-
дилась фірма, конструктори вносять
зміни в лекала контрольного зразка.
Після цього перевіряють та коригу-
ють лекала інших розмірів і зростів,
які надіслані фірмою. За умов замов-
лення фірмою додаткових розмірів
для окремих моделей, виконують
градацію лекал цих розмірів і зрос-
тів.
На основі лекал-еталонів лека-
льники виготовляють повний ком-
плект робочих лекал для розкрійного
цеху та необхідну' кількість комплек-
тів лекал для швейних цехів.
Також в умовах графічної ді-
льниці перевіряють надіслані фірмою
розкладки.
В групі нормування сировини
виконують експериментальні роз-
кладки і для досягнення економічної
розкладки можуть бути здійснені ко-
ригування лекал.
Зміст кожного етапу КПВ за
замовленнями іноземних фірм наве-
дено в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 - Етапи конструкторської підготовки виробництва
швейних виробів за замовленнями іноземних фірм
Код роботи	Зміст роботи	Код безпосередньо-попередніх робіт
1	2	3
1	Вивчення вхідної документації на виріб	—
2	Перевірка лекал і уточнення спряженості монтованості зрі- зів лекал	3
3	Розкладка, крейдування лекал та розкрій контрольної кон- струкції	6
4	Виготовлення	контрольного зразка	7	1
12
Продовження таблиці 1.2
1	2	3
5	Примірка контрольного зразка, уточнення зовнішнього вигля- ду, посадки на фігурі, техноло-	
	гії, тощо	8
б	Аналіз контрольного зразка, перевірка його параметрів за табелем вимірів, перевірка га уточнення лекал деталей з ос- новної тканини, підкладки, до- поміжних лекал	9
7	Виготовлення експерименталь- ної розкладки	14
8	Розкрій дослідної партії виро- бів	11
9	Виготовлення дослідної партії виробів у потоці	12
10	Перегляд і затвердження дос- лідної партії	13
11	Градація лекал	15
12	Перевірка лекал після градації	16
13	Виготовлення лекал-еталонів та робочих лекал	17
14	Нормування сировини	18
15	Розробка технічної документа- ції перед запуском у виробниц-	
	тво	23
16	Запуск моделі у виробництво	24
Повний цикл конструкторської
підготовки виробництва для випуску
партії жіночих пальт за замовленням
інофірм розміром 1000 одиниць в
середньому складає 8 днів. Вони роз-
поділені наступним чином. На пере-
вірку вхідної документації іноземні
фірми надають термін до 5 днів. Роз-
робка робочої документації після уз-
годження з інофірмою займає термін
в 3 дні, за умов наявності розкладок
та виключення етапу градації лекал.
Проходження моделі по етапах
конструкторської підготовки вироб-
ництва з урахуванням затрат часу
наведено в таблиці 1.3.
13
Таблиця 1.3 - Затрати часу на виконання етапів конструкторської
підготовки виробництва нової моделі одягу
Номер етапу’	Зміст етапу	Середні затрати | часу, год
	Стадія 1 Перевірка вхідної документації	
1	Перевірка основних лекал на спряженість та монтованість зрізів і відповідність контрольним вимірам	12-16
2	Виготовлення похідних лекал	8
3	Розкладка та зарисовка лекал, розкрій контро- льного зразка	4
4	Виготовлення контрольного зразка та складання протоколу узгодження конструктивних і техно- логічних параметрів	22
	Стадія 2 Розробка робочої документації	
5	Внесення змін в лекала контрольного зразка	4
6	Перевірка та уточнення лекал інших розмірів та зростів	4
7	Виготовлення експериментальної розкладки	24
8	Перевірка розкладок, наданих фірмою	4	|
9	Коригування лекал для підвищення економічно- сті розкладки	4
10 і	Градація лекал на додаткові розміри та зрости	6
11	Виготовлення робочих лекал	8
1.6 Шляхи удосконалення
конструкторської
підготовки виробництва
Сучасні вимоги до швейної
промисловості диктують необхід-
ність інтенсивного оновлення асор-
тименту і збільшення випуску швей-
них виробів. Зростання випуску то-
варів народного вжитку', в т. ч. одягу',
є можливим за рахунок інтенсифіка-
ції виробництва, яке передбачає по-
кращання його організації, ефектив-
ного використання потужності, тех-
нічного переозброєння підприємства,
удосконалення технологічних проце-
сів, застосування сучасної сировини і
матеріалів, зниження матеріальних
затрат, економне використання при-
родних ресурсів.
Виконання цих вимог значною
мірою забезпечує розробка цілеспря-
мованої промислової колекції моде-
лей, що скорочує термін контру ктор-
сько-технологічної підготовки виро-
бництва (КТПВ). Така колекція по-
винна формуватись із якомога біль-
шої кількості в моделях типових де-
талей та вузлів. Типовими є ті деталі
14
та вузли, які характерні для сучасно-
го напрямку моди і є найбільш про-
дуктивними в процесі виготовлення.
Технологічно однорідні базові вузли,
які застосовують при моделюванні,
дозволяють уніфікувати їхні параме-
три, технологію обробки, витрати
часу на виконання окремих техноло-
гічних операцій та вузлів в цілому.
На основі базової моделі роз-
робляють технологічно однорідні
моделі, деталі яких відрізняються
оздобленням і пристосовані до пев-
ної групи устаткування, тобто мова
йде про адресне моделювання і конс-
труювання.
На сьогодні термін від початку
повної розробки нових моделей одя-
гу до їхнього освоєння виробництвом
не перевищує 2-3 тижні. За умов
проробки отриманої моделі цей тер-
мін складає всього 7-8 днів. Цьому
сприяє скорочення кількості регла-
ментованої документації між розроб-
лювальником, виготовлювачем і
споживачем - достатньо погодити
зразок моделі, матеріали, розміри і
зрости, ціну. Скороченню термінів
КТПВ сприяє також застосування
сучасних технічних засобів на базі
ЕОМ та попереднє планування різ-
номанітності моделей раціоно-
асорти.метної серії (РАС) на основі
принципів випереджаючої стандар-
тизації із застосуванням методів ап-
ретування уніфікованих елементів.
Відповідно це підтверджує ін-
формацію, що обсяг необхідних про-
ектних робіт зростає приблизно в 10
разів кожні 10 років, зміна науково-
технічної інформації проходить за З
роки.
Завдяки новим підходам до
конструкторської підготовки вироб-
ництва, Італія від реалізації модних
товарів щороку має 10 млн доларів, в
той час як Франція — 5 млн доларів
Традиційно в проектуванні са-
мі скромні результати з підвищення
продуктивності праці, якщо в сфері
виробництва вона виросла до 100 %,
то в конструюванні не перевищує
20 %. Все це свідчить про необхід-
ність інтенсифікації робіт саме в га-
лузі конструкторської підготовки
виробництва.
15
РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ НОРМАТИВНО-
ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА ШВЕЙНІ ВИРОБИ
ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ
2.1 Вихідні дані
Конструкторська документація
на проектований виріб складається із
лекал-еталонів середнього розміро-
зросту. технічного опису моделі,
комплекту лекал на всі рекомендова-
ні розміри і зрости.
Для розробки лекал-еталонів
необхідно мати технічне та склада-
льне креслення деталей модельної
конструкції. Технічне креслення ко-
піюють з креслення конструкції. Во-
но повинне нести наступну інформа-
цію окрім контурів: конструктивні
лінії (грудей, талії, стегон, півзаносу,
виточок, складок тощо), монтажні
знаки, величини деформацій на зрі-
зах, лінії контрольних вимірів, та
контрольні виміри (рис.2.1).
Кількість і місце розташування
монтажних знаків залежить від ус-
таткування, прийомів виконання опе-
рацій тощо. Звичайно на зрізах дов-
жиною 40-50 см ставлять не менше
двох надсічок на відстані біля 10 см
від кінців. На комірі необхідна над-
січка, що відповідає розміщенню
плечового шва.
Рис.2Л — Технічне креслення конструкції піджака:
а - спинки і пілочкн; б - рукава
16
Контрольні розміри мають такі
складові: розмірна ознака чи довжи-
на за шкалою, прибавка, технологічні
припуски чи упрацювання.
Складальні креслення несуть
інформацію про методи обробки у
вигляді перерізів вузлів (рис.2.2).
Інформація про напрям поз-
довжньої лінії для розкрою деталей
вибирається у відповідності з техніч-
ними умовами [3]. Також необхідно
врахувати загальні технічні умови
відповідно до стандартів на швейні
вироби.
2.2 Основні положення
нормативно-технічної
документації на швейні вироби
Загальні технічні умови на
швейні вироби масового виробницт-
ва представлені в ГОС'Г 25294-91
«Одежда верхняя платьево-блузочно-
го ассортимента» та ГОСТ 25295-91
«Одежда верхняя пальтово-костюм-
ного асортимента». В них представ-
лені розміри, технічні вимоги, прави-
ла приймання, методи контролю,
транспортування і зберігання.
Граничні відхилення від номі-
нальних основних величин вимірів
готових виробів подано на прикладі
верхнього одягу в табл.2.1.
Рис.2.2 - Монтажне креслення (а) і схема конструкції лекала пілочки
(б) чоловічого піджака
17
Таблиця 2.1 - Граничні відхилення від номінальних основних величин
вимірів готових виробів у верхньому одязі, см
Назва основного	Граничне відхилен- ня від номінального розміру у виробі		
виміру	для шко- лярів, підлітків та дорос- лих	для дітей ясельної та дошкільної групи	Примітка
1	2	3	4
1	Довжина спинки, пілочки, переду 2	Ширина спинки 3	Ширина виробу на рівні глибини пройми 4	Довжина рукава вшивного, реглан і суцільнокроєного 5	Довжина коміра (у виробах із зас- тібкою доверху)	Вир ±1,5 ±0,5 ±1,0 ±1,0 ±0,5	аби плечово ±0,8 ±0,5 ±0,7 ±0,7 ±0,5	групи Для виробів, розкроєних під кутом 45°, з формостійких три- котажних полотен, штучного хутра для школярів, підлітків та дорослих - 1,8 см; для дітей ясельної та дошкільної групи - ±1,2 Для виробів, розкроєних під кутом 45°, з формостійких три- котажних полотен, штучного хутра для школярів підлітків та дорослих - ±1,5 см; для дітей ясельної та дошкільної групи - ±1.0
6 Довжина по бічно- му шву (штанів, шор- тів, трусів тощо): -	довгих; -	коротких (вище коліна)	Виро ±1,5 ±0,5	би поясної ±0,8 ±0,4	'рупи
18
Продовження таблиці 2.1
1	2	3	7
7 Довжина спідни- ці вздовж середини переднього чи зад- нього полотнища. 8 Довжина поло- вини пришивного поясу чи ширини виробу на лінії талії у вдвоє складеному вигляді	±1.0 +1.0	+0,7 ±0,8	
Вироби виготовляють з урахуванням припусків на підгин, запас, наве-
дених у табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Припуски на підгнн, запас у виробах верхнього одягу
Наймену- вання припуску	1	Розмір при		
	пальто, напівпальто		
	для чолові- 1 ків, хлопчи- ків, підлітків	ДЛЯ ЖІНОК, дівчат- підлііків	для дітей ясельної і дошкільної УРУ-ЧИ
Ширина під- ги.чу низу виробу Ширина під- гину низу рукава Ширина се- реднього зрізу угорі в задній час- тині штанів	3 3	4 3	6 4
ипуску в готовому виробі, см			
піджак, жакет.		! =* а	
	тгка		
для школя- рів, підлітків та дорослих	— 1 для дітей । ясельної та дошкільної і1 РУ»	—. штани чоіц : ДЛЯ ХЛОПЧІ	§ о
3 3	4	4 2	4
Розміри припусків на підгин у виробах із купонних тканин та з каймою
передбачаються технічним описом моделі.
19
Частота стібків, види та па-
раметри швів, види та номери ни-
ток, спосіб обробки зрізів, закріп-
лення кінців строчок, кріплення фур-
нітури та оздоблень повинні відпо-
відати вимогам ОСТ 17-835-80.
Пальтово-костюмні вироби в
залежності від призначення виго-
товляють на підкладці, із утеплю-
вальною прокладкою або без них.
В піджаках та жакетах із
вовняних тканин та трикотажних
формостійких полотен основна
підкладка та підкладка рукавів
мають бути із підкладкових мате-
ріалів шовкового асортименту.
В жилетах та костюмних
штанах підкладка за кольором та
волокнистим складом може не від-
повідати підкладці рукавів.
Штани чоловічі з вовняних
тканин та трикотажних формостій-
ких полотен виготовляють з під-
кладкою під передні половинки із
матеріалів шовкового асортименту.
Штани чоловічі без підкладки ви-
готовляють на підставі узгодження
з торговельними організаціями.
Підкладку під передні поло-
винки штанів розміщують на від-
стані 15-20 см від низу, для зросту
вище 176 см - ЗО см від низу.
Штани чоловічі на підкладці
та жіночі штани (окрім штанів ти-
пу джинсів) виготовляють з леями
із матеріалів шовкового асортиме-
нту.
Піджаки чоловічі на під-
кладці виготовляють із внутрішні-
ми кишенями. Кількість внутрішніх
кишень, наявність задньої кишені
та кишені дія годинника в чолові-
чих штанах визначають за техніч-
ним описом моделі.
В чоловічих піджаках верхня
внутрішня кишеня на лівій пі дочці об-
робляється із застібкою на петлю і
гудзик
Спідниці виготовляють з вішал-
ками.
По всьому периметру низу шта-
нів із вовняних тканин та трикотажних
формостійких полотен, за виключен-
ням штанів типу джинсів, прокладають
спеціальну тасьму.
У виробах із матеріалів з яскраво
вираженою смужкою або клітинкою
повинні зберігатись такі умови:
•	паралельність смужок в пілоч-
ках відносно лінії напівзаносу:
•	паралельність смужок відносно
краю лацкана, якщо це передбачено
технічним описом моделі;
•	співпадання поздовжніх та по-
перечних смужок та клітинок в місцях
з’єднання кокеток зі спинкою та піло-
чками,
•	симетричність розміщення по-
здовжніх та поперечних смужок і клі-
тинок в лацканах, в верхньому комірі,
по середньому шву спинки;
•	співпадання поздовжніх та по-
перечних смужок і клітинок В МІСЦЯХ
з’єднання листочок, клапанів, наклад-
них кишень з пілочками по передньо-
му краю кишені; по передньому, сере-
дньому та задньому швах спідниці, по
швах пришивання доточок в спідницях
«кльош»; від лінії коліна до низу в біч-
них швах штанів прямого крою.
Додаткові відомості про співпа-
дання та симетричність смужок і клі-
тинок подають в технічному описі мо-
делей.
Види утеплювальних прокладок,
кількість їх шарів в деталях виробу, з
урахуванням кліматичних умов екс-
20
плуатацїї, встановлюють відлов ід-
но до діючої в галузі технічної до-
кументації.
Вироби для дорослих та під-
літків, які не мають зовнішніх ки-
шень, виготовляють із внутрі-
шньою кишенею.
Чоловічі, жіночі і для дівча-
ток підліткової групи пальта та
півпальта зі зміщеною бортовою
застібкою виготовляють з поло-
тримачем, якщо це передбачено
технічним описом моделі.
У виробах допускається:
•	комір суцільновикроєний з
підбортами (типу шальки) і вшив-
ний комір із штучної смушки та
каракулю довжиною більше 50 см
по зовнішньому краю з двох час-
тин;
•	нижній комір із чотирьох
частин;
•	підборти із трьох-чотирьох
частин;
•	пояс із двох частин,
•	смужка для окантування
або обшивка з двох частин;
•	дві доточки в підкладці ру-
кавів;
•	підкладка кишень із двох
В Україні для виготовлення одя-
гу за замовленнями населення діють
наступні нормативні документи-
1 ДСТУ 1530-84. Одяг верхній
платтяного асортименту жіночий і для
дівчаток за замовленням населення.
Загальні технічні умови.
2 ДСТУ 1512-92. Одяг верхній
пальтово-костюмного асортименту за
замовленнями населення. Загальні тех-
нічні умови.
З ДСТУ 1732-92. Одяг верхній
із натуральної та штучної шкіри за за-
мовленнями населення. Загальні тех-
нічні умови.
4 ДСТУ 1695-90. Одяг верхній
відремонтований Загальні технічні
умови.
5 ДСТУ 1971-92. Одяг верхній з
плащових тканин за замовленнями на-
селення. Загальні технічні умови.
6 ДСТУ 1844-92. Одяг хутря-
ний за замовленнями населення. За-
гальні технічні умови.
частин.
21
РОЗДІЛ З
КОНСТРУКТОРСЬКА ДОКУМЕНТАЦІЯ НА ШВЕЙНІ ВИРОБИ.
ЗМІСТ ТЕХНІЧНОГО ОПИСУ НА НОВУ МОДЕЛЬ
3.1 Загальна характеристика
проектної документації
На сьогодні в швейній промис-
ловості проект в повній відповідності
цьому слову на швейні вироби не
розробляється, тому що стадії тех-
нічної пропозиції, ескізного і техніч-
ного проекту ніде не зафіксовані. Це
пояснюється швидкою змінюваністю
моделей, досить коротким терміном
їхнього освоювання та виробництва.
Крім того, конструкторські докумен-
ти на модель мають разове викорис-
тання, отже економічно не є доціль-
ним розробляти повний комплект
документації за ЄСКД на одиничні
зразки моделей одягу.
Конструкторські документи на
швейні вироби у відповідності з
стандартами ЄСКД можна розділити
на графічні та текстові. Ці документи
мають достатню інформацію для
розробки, виготовлення і контролю
проектованого виробу. Документи, в
залежності від стадії розробки, роз-
поділяють на проектні - це ті, що
розробляють на стадіях технічної
пропозиції, ескізного й технічного
проектів, та робочі - розробляють на
стадії робочої документації і викори-
стовують у виробничих процесах.
Склад робочої документації на
швейні вироби може бути представ-
лений документами, перерахованими
в табл.3.1.
В ЄСКД (ГОСТ 2.113-73) пе-
редбачена розробка групових та ба-
зових конструкторських документів.
Належність виробів до однієї групи
визначається спільними конструк-
тивними ознаками при деяких від-
мінностях між собою.
До спільних конструктивних
ознак відносять єдність конструкції
при різних параметрах, схожість
конструкції при різній конфігурації
деяких складових частин чи конст-
руктивних елементів.
В груповому' документі наво-
дять постійні та змінні дані. Постійні
дані, що оформлені одним докумен-
том, вносяться в нього один раз без
посилання на те, що вони стосуються
всіх виробів. Змінні дані вносяться в
документ з посиланням на те, до яких
виробів вони відносяться.
Зазначається, що вироби, на які
виконано одне групове креслення чи
одна групова документація, розгля-
дають як групу виконання, при цьому'
можливе окреме виготовлення кож-
ного виконання.
Замість групового документа
на декілька виробів при необхідності
може бути розроблений один базовий
документ і необхідна кількість само-
стійних документів виконання того ж
виду.
Стосовно швейних виробів
можуть бути розроблені як групові,
так і базові документи.
Якщо за замовленням підпри-
ємств моделююча організація роз-
робляє базовий виріб (базова основа
чи патрон-конструкція), а підприємс-
тво саме проектує різні варіанти мо-
22
делей за запропонованими чи своїми
ескізами, то документація виконуєть-
ся як базовий документ. У випадку
розробки серії моделей на одній
конструктивній основі доцільно роз-
робляти групову текстову докумен-
тацію і групові креслення деталей.
Таблиця 3.1 — Склад робочої документації на швейні вироби
Шифр доку- мента	Вид документа	Визначення
КрД	Креслення деталі	Документ, що містить зображення деталі крою, її виміри, дані про особливості її об- робки при виготовленні виробу
СКр	Складальне крес- лення	Документ, що містить зображення, дані для його виготовлення і контролю
Спф	Специфікація	Документ, що визначає склад розроблених конструкторських документів, складальних одиниць, деталей крою, використаних ма- теріалів
вд	Відомість керівних документів	Відомість, що містить перелік документів, якими керуються при розробці виробу та організації їхнього випуску в масовому ви- робництві
вз	Креслення загаль- ного вигляду (ескіз моделі)	Документ, що визначає конструкцію виро- бу, його складових частин та технічне ви- рішення
ККф	Конфекційна карта	Документ, що містить перелік та зразки ма- теріалів і фурнітури, які необхідні для ви- готовлення виробу
ГКр	Креслення градації лекал деталей виро- бу	Документ, що містить креслення деталей виробу на всі задані розміро-зрости
то	Технічний опис	Документ, що містить дані, які характери- зують основні показники зразка моделі
РзКр	Креслення розклад- ки	Документ, що містить зображення розклад- ки деталей крою, дані про витрати матеріа- лу	1
23
На кресленні зображають ос-
новне виконання та варіанти відмін-
ностей. На полі креслення зазнача-
ють технічні умови та інші постійні
дані: знаки, букви, цифри згідно
стандарту. Умовні позначення засто-
совують без пояснень.	'
Удосконалення конструкторсь-
кої документації доцільно проводити
з урахуванням автоматизації та
управління трудозатратними конс-
трукторськими розробками за допо-
могою ЕОМ та периферійних при-
строїв
Приклади оформлення крес-
лення загального вигляду, складаль-
ного креслення наведені на рис. 3.1,
3.2, специфікації деталей в табл. 3.2.
Символи позначок на креслен-
нях деталей одягу - в табл.3.3.
Рис.З.І - Креслення загального
вигляду чоловічої сорочки
Рис.3.2 - Складальне креслення коміра чоловічої сорочки:
а, б- методи обробки на перспективному обладнанні;
в, г - методи обробки на КМЛ-2
Таблиця 3.2 - Специфікація деталей
Найменування деталей	Кількість, од.		Код деталі
	лекал	крою	
			
			
24
Таблиця 3.3 — Символи позначок на кресленнях деталей одяїу
Символ			Опис	Застосування	і	
	О					Лицева сторона матеріалу	1
о	о				Зворотна сторона матеріалу	і	
	>				Напрям нитки основи чи петель- ного стовпчика	1
>——>				Напрям ворсу	
5			Над чи біля стрілки показана величина деформації в мм	Спрзсування матеріал) чи посадка з наступним спрасуванням	
5			Над чи біля стрілки показана величина деформації в мм	Розтягування матеріалу	
10 а)-)—» б) ю Ф 10 10І			Біля позначки пока- зані розміри рапорту в мм	а) клітинка; б) смужка	
Н-1 ]	1			Тонка обмежувальна лінія	Маркування петель та розрізу ки- шені	
				Маркування гудзиків	
				Маркування застібки "блискавки"	
			Над чи поряд позна- чки показують кінце- ву довжину ділянки в мм	Призбирання матеріалу	
					
І'	1			Варіанти маркування монтажних знаків на контурах деталей	
			Лінії, позначені зіро- чкою, є лініями згину матеріалу і в готово- му вигляді вона про- ходить над пінією, позначеною кільцем	Маркування складок Маркування виточок	
					
25
3.2 Зміст і порядок оформлення
технічного опису на нову
модель одягу
Порядок оформлення та за-
твердження технічного опису (ТО) на
нову модель одягу повинен відпові-
дати РД 17-01-022-89
Технічні описи розробляють на
конкретні моделі виробів при наяв-
ності державних, галузевих стандар-
тів, Загальних технічних вимог чи
Загальних технічних умов, які визна-
чають всі основні вимоги до групи
виробів одного асортименту (техніч-
ні вимоги, правила приймання, мето-
ди контролю, транспортування й збе-
рігання) і мають в собі вказівки щодо
розробки ТО на конкретний вид про-
дукції.
Технічний опис діє лише при
наявності зазначених стандартів і є
невід’ємною частиною комплекту
технічної документації. Він не підля-
гає реєстрації в органах Держстанда-
рту. ТО розробляють будинки моде-
лей та виробничі підприємства.
Зразком для розробки ТО є ви-
ріб, виготовлений за ескізом худож-
ника на типову фігуру базового роз-
міру-зросту.
Модель і конструкція одягу
розробляється на типові фігури:
І	повнотна група	Чоловіки (ОСТ 17-325-86) 170-100-82	(для молодшої вікової групи 176-100-82	допускається розробка на розмір 176-92-74)	
11	повнотна група	170-100-88	(для молодшої вікової групи допускається розробка на розмір 176-100-188)
III	повнотна гр\па	170-100-94	
IV	повнотна група	170-100-100	
Чоловічі сорочки		170,176-100-88-41	(ОСТ 17-310-83)
І	повнотна група	Жінки (ОСТ 17-326-81) 158-96-100	(для молодшої вікової групи 164-96-100	допускається розробка на 164-112-116	розмір 164-92-96)	
11	повнотна гр> па	158-96-104 164-116-124 164-128-136	(для молодшої вікової групи допу скається розробка на розмір 164-96-104)
ПІ	повнотна група	158-96-108 164-112-124	(для молодшої вікової групи допускається розробка на розмір 164-96-108)
IV	повнотна група	158-96-112 164-112-128	
26
Діти		
Вікові групи	Дівчатка	Хлопчики
Ясельна	86-52	86-52
Дошкільна Іповнотна група	110-56-51 *116-60-54	110-56-51 *110-60-54 ♦116-60-54
Молодша шкільна І повнотна група	134-64-54	134-68-57
П повнотна група	134-64-60	134-68-63
Старша шкільна І повнотна група	158-80-60	158-76-63
II повнотна група	158-80-66	15 8-76-”9
Підлітки І повнотна група		164-88-66 164-96-72	176-92-75 176-100-81
II повнотна	164-88-72 група	164-96-78 Примітка: * - ( шкільна форма для дітей 6 років)		176-92-81 176-100-87
Технічний опис затверджується
керівником підприємства розробника
чи виготовлювача моделі і не підля-
гає погодженню з іншими організаці-
ями.
Технічний опис містить дані,
які характеризують основні естетичні
показники зразка моделі: "Титульний
лист", "Замальовка й опис художньо-
технічного оформлення зразка мо-
делі", "Таблиця вимірів виробу в го-
товому вигляді”.
Форми технічного опису по-
винні відповідати наведеним зразкам.
27
Форма 1
ТИТУЛЬНИЙ ЛИСТ
"Затверджую"
Замісник директора
(головний інженер)
(найменування підприємства)	'
(підпис, прізвище, ім'я, по батькові)
(дата)
Технічний опис зразка моделі №
Виріб ___________________________________________________________________
(найменування виробу, найменування матеріалу/стать, вік, сезонність)
нтд __________________________________
Зразок моделі розроблено_______________________________________ _________
(найменування підлриємства-виробника)
Зразок моделі затверджено Художньо-технічною радою
(найменування підприємства розробника)
Протокол від№
За основу при розробці прийняті розмірні ознаки базової типової фігури
Модель рекомендована для випуску виробів в масовому виробництві:
(розмірні ознаки)
Найменування підприємства-виготовлювача
Автори моделей:
Художник	Технолог________________________
(підпис, п рі зви ще та іні щал и)
(Тідпис, прізвище та ініціали)
Конструктор
тідпис, прізвище та ініціали)
28
Форма 2
ТО__________________________________________
( номер моделі)
Замальовка й опис художньо-технічного оформлення зразка моделі
Зі сторони переду	Зі сторони спинки
Розмір 110x80 мм.
Для комплектних ви-
робів зарисовка ви-
конується окремо.
В описі художнього оформлен-
ня зразка моделі вказують коротку
характеристику і кольорову гаму ма-
теріалів верху, підкладки, фурнітури
тощо, силует (прилеглий, трапеція,
прямий), форму рукавів, коміра, вид
застібки. Конструктивні особливості
пілочки, спинки, оздоблювальні де-
талі та елементи. Вказують також
найменування технічної документа-
ції, за якою виготовляють виріб (на-
приклад: Основні промьішленной
технологии поузловой обработки
верхней одеждьі. - М.: Легкая ицдуст-
рия, 1976) і при необхідності додат-
кові відомості з технології виготов-
лення.
форма З
ТО______________________________
( НОмер МОЛЄЛІ)
Таблнци вимірів виробу в готовому вигляді
Вид виробу__________________________________
Номер повнотної групи_______________________
Вікова група________________________________
СМ
	Найменування ; місця вимірювання	Виміри по групах								Граничне від- хилення від номінального розміру у ви- робі, ±
		Ог								
		От								
		р								
	Плечові вироби									
	1 Довжина спинки									
	2 Відстань від шва вши- вання коміра до рівня виміру параметра "ши- рина спинки" у самому вузькому .місці									
	3 Ширина спинки на рівні, вказаному в п.2									
	4 Довжина пі дочки (пе- ряу)									
	5 Відстань від точки плечового шва і горло- вини до лінії виміру ширини грудей									
	6 Ширина виробу на рівні глибини пройми									
	7 Довжина . коміра чи горловини у виробах із застібкою догори									
	8 Довжина рукава									
	9 Ширина рукава вгорі [										
	Поясиі вироби									
	10 Довжина виробу									
	11 Ширина виробу по галії									
	12 Ширина виробу внизу									
	Голови і^бори	|									
	13 Довжина внутріш- нього кола		1							
Конструктор
Головний (старший) конструктор
(прзвишс. ім'я, ініціали, підпис, дата )
(прізвище, ім'я, ініціали, підпис, дата )
зо
При наявності лекал-оригіналів
в 10 колонці після номінальних від-
хилень можна вказати суму техноло-
гічних припусків, закладених у виріб.
В залежності від особливостей
моделі в таблицю включають додат-
кові місця вимірів.
Технічні описи можуть розроб-
лятися на окрему модель і на серію
моделей, виконаних на одній конс-
труктивній основі або на одну мо-
дель в різних повнотних групах.
Кожна модель однієї серії, роз-
роблена на одній конструктивній ос-
нові або різних повнотних груп, по-
винна мати спільний номер серії, до-
повнений різними великими літерами
в абетковому порядку (наприклад
25"А", 25"Б") або цифрами.
На титульному листі технічно-
го опису, розробленого на серію мо-
делей чи на одну модель в різних
повнотних групах, перераховують
індекси (літери) всіх моделей одягу,
розроблених на одній конструктивній
основі.
Замальовки даються на кожну
модель серії. Останні форми запов-
нюють на основну модель і допов-
нюють описом відмінностей кожної
моделі цієї серії.
Якщо дані не змінюються для
всіх моделей серії чи повнотних
груп, то може заповнюватися одна
форма із зазначенням усіх індексів
моделей, на які вона поширюється.
Присвоєння позначень техніч-
ному опису виконується підприємст-
вом, яке затверджує технічний опис
(ТО).
Позначення ТО повинне скла-
датись із:
- індексу документа ТО;
-	умовного позначення підпри-
ємства-розробника;
-	порядкового реєстрового но-
мера моделі:
-	двох останніх цифр року за-
твердження зразка моделі на худож-
ньо-технічній раді;
Наприклад: ТО-НВЛ-01-99
Це означає, шо технічний опис
складено на модель навчально-
виробничої лабораторії, порядковий
номер моделі - 01, рік розробки -
1999. Моделюючі організації в номе-
рі моделі вказують рік затвердження
моделі на художньо-технічній раді.
3.3 Текстові документи на
моделі іноземних фірм.
Значна кількість підприємств
швейної галузі України працюють за
замовленнями іноземних фірм. Вони
отримують спеціальну документацію
з опису моделі одягу. Вона відрізня-
ються від змісту розглянутих форм
технічного опису структурою техніч-
ної інформації.
В текстовому документі на мо-
дель, що пропонується для виготов-
лення, представлено:
-	ескіз моделі (вигляд спереду і
ззаду);
-	відомості про тканини (арти-
кули тканини, волокнистий склад);
-	характеристика оздоблюваль-
них строчок (ширина оздоблюваль-
них строчок і відповідно по яких де-
талях прокладені, а також вказані
номери ниток відповідно до призна-
чення строчок);
-	характеристика швів (ширина
швів, ширина припусків на підгин
низу виробу та низу рукава, а також
вказується, які шви мають містити
надсічки;
31
-	відомості про підкладку (во-
локнистий склад для відповідних де-
талей);
-	відомості про прокладочні та
фіксуючі матеріали (вид матеріалу,
артикул, місця застосування, розміри
фіксуючої тасьми тощо);
-	характеристика фурнітури
(вид фурнітури, її кількість та розмі-
ри, місце пришивання чи кріплення
запасної фурнітури);
-	відомості про підплечники
(вид підплечників, місце і спосіб крі-
плення);
-	відомості про етикетки (вид
тканини, з якої виготовлені етикетки,
місце пришивання, наявність спеціа-
льних етикеток).
Також містяться роз’яснення
щодо:
-	розкрою тканини (вимоги до
настилання, напрямку малюнка, вор-
су, ниток основи, купонного крою);
-	пошиття виробів (вказуються
особливості виготовлення, уточню-
ється технологія обробки, характери-
стика строчок (густота стібків), звер-
тається увага на симетричність у від-
повідних деталей тощо);
-	прасувальних робіт: обов’яз-
кове врахування специфічних особ-
ливостей тканини під час волого —
теплової обробки (ВТО), обробка
швів (запрасування чи розпрасуван-
ня); уточнюються параметри внутрі-
процесної та остаточної ВТО, заклю-
чної ВТО, а також відомості про чи-
щення виробу;
-	пакування виробів (вказують-
ся артикул тканини для вішалки та її
розмір, вид пакування, а також сор-
тування виробів при пакуванні).
Обов’язковим є табель вимірів
виробу в готовому вигляді. Місця
вимірів вказані відповідно до схеми
контрольних вимірів. Кількість вимі-
рів залежить від моделі.
Німецькі фірми для плечових
виробів в табелі вимірів пропонують
від 7 до 10 місць вимірювання.
Обов’язковим є наступні місця вимі-
рювання: довжина спинки, ширина
виробу на рівні глибини пройми; ши-
рина виробу на рівні лінії талії, ши-
рина виробу на рівні лінії стегон,
довжина плеча, довжина рукава, ши-
рина рукава угорі, ширина рукава
внизу. Інші місця вимірів відобра-
жають модельні особливості виробу.
Відповідно для поясних виробів
в табелі вимірів передбачають від 5 до
8 місць вимірювання. Обов’язковими
місцями вимірювання для штанів є
ширина по лінії талії, ширина по лінії
стегон, довжина штанів збоку, довжи-
на крокового шва, ширина штанів
внизу. Для спідниці — це відповідно
ширина по лінії талії, ширина по лінії
стегон, довжина спідниці. Якщо пояс
регулюється еластичною тасьмою,
обов’язково вказують обхват талії для
розтягнутого пояса.
32
РОЗДІЛ 4
ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ КРЕСЛЕНЬ ЛЕКАЛ ДЕТАЛЕЙ
ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
Креслення лекал деталей одягу
є технічним документом, який визна-
чає конструкцію, форму і розміри
деталей, технічні умови на їхню роз-
робку та розкрій. В ході побудови
лекал користуються відповідною нор-
мативно-технічною документацією
[2-6].
Вихідними даними для розроб-
ки креслень лекал деталей одягу є
технічне креслення модельної конс-
трукції, властивості матеріалів, з
яких рекомендовано виготовляти ви-
ріб та вибрані методи обробки.
4.1 Класифікація лекал
В залежності від застосування
лекала розподіляють на контрольні
та робочі. Контрольні лекала призна-
чені для контролю робочих лекал.
Робочі лекала призначені для роз-
крою швейних виробів, нормування,
перевірки крою. Розробка контроль-
них лекал має два етапи.
Спочатку розробляють лекала-
оригінали, які повністю відповідають
оригіналу зразка моделі базового
розміру та зберігають основні і до-
поміжні лінії побудови. їх допуска-
ється виготовляти із обгорткового
паперу за ГОСТ 8273-75.
На другому етапі розробляють
лекала-еталони на основі лекал-
оригіналів шляхом їхньої градації на
всі розміри і зрости, які рекомендо-
вані для певної повнотно-вікової
групи. Вони призначені для виготов-
лення зразків-еталонів швейних ви
робів та для перевірки точності і яко
сті робочих лекал. їх виготовляють і
електроізоляційного картону марої
ЕВ (ГОСТ 2824-75), АГ (ГОСТ 4194-78).
Робочі лекала виготовляють
копіюючи лекала-еталони. Вони при-
значені для виконання розкладки прг
нормуванні витрат матеріалів, крей-
дування розкладки лекал на матеріа-
лі, для виготовлення трафаретів для
розкрою матеріалів та дія перевірки
якості крою. їх також виготовляють
із електроізоляційного картону тов-
щиною 0,7-0,8 мм марок ЕВ, АГ.
До основних лекал відносяться
деталі, що викопіювані із креслення
основи (пілочка, спинка, рукави,
нижній комір).
Похідними лекалами в одязі є ті,
котрі розробляються на базі основ-
них. До них належать лекала деталей
із тканини верху (підбсрт, верхній
комір, клапани, обшивки та підзори
кишень, пати, погони та інші дрібні
деталі); деталі підкладки (пілочки,
спинки, рукава, штанів, підзори, кла-
панів, пат); в одязі жіночого асорти-
менту — мішковина кишень; деталі
прокладок (бортова прокладка та її
допоміжні шари, прокладки в низ
рукава, в нижній комір, шлицю, по-
здовжники кишень, прокладки в лац-
кани, мішковини кишень, плечові
накладки тощо).
Класифікація лекал може бути
подана у вигляді схеми (рис.4.1)
33
4.2	Методика побудови лекал-
оригіналів деталей конструкції
швейних виробів
4.2.1 Підготовка вихідних даних
Вихідними даними для роз-
робки робочих креслень лекал дета-
лей одягх є: креслення конструкції
виробу, властивості матеріалів, з
яких виготовляють виріб; відомості
про методи обробки та технологічне
обладнання [17, 18].
Розробка нової моделі виробу
починається з нанесення модельних
особливостей згідно ескізу моделі
(вид спереду і ззаду) на креслення
основи конструкції. Для цього доці-
льно застосовувати методи моде-
лювання 1-го, 2-го та 3-го видів.
Технічне креслення конструк-
ції повинне відповідати вимогам, які
розглядались в п. 2.1.
Властивості матеріалів врахо-
вані при розробці креслення (товщи-
на, зсідання при волого-тепловій об-
робці та термодублюванні, розтягу-
вання, жорсткість тощо). У розра-
хунках технологічних припусків на
шви ПТщ, підгин ПТп, підгонку
ПТщд враховують сипучість матеріа-
лів. Припуск технологічний на під-
гонку (обрізання) є наслідком змі-
нювання конфігурації та розмірів
деталей при проміжній волого-
тепловій обробці та термодублюван-
ні. У верхньому одязі найперше
34
уточнюють лінію низу, лінію горло-
вини пілочки і нижній комір.
ПТщд = 0,5-0,7 см (для верх-
нього одягу).
ГПпід = 0,2-0,5 см (для легкого
одягу).
Припуск технологічний на під-
різання враховують, якщо для виго-
товлення застосовують машину з
ножем. Він має межі 0,1-0,3 см.
Припуск технологічний на
кант ПТк має межі від 0,1 до 0,3 см.
Припуск технологічний на
товщину матеріалу ПТТм. врахову-
ють в товстих тканинах, де він до-
рівнює 0,1 -0,2 см.
Основні з'єднувальні шви верх-
нього одягу (бічні, плечові тощо)
виконують шириною 1 см, крайові
обшивні шви - шириною 0,7 см, в
легкому одязі з урахуванням сипучості
відповідно 1,2-1,5 см та 0,5-0,7 см
Ширина підгину відповідає стандар-
там чи технічному опису.
Технічні вимоги до швів за
ГСТ17-835-80 наведені в таблиці 4.2.
4.2.2 Розрахунок сумарних
технологічних припусків
Аналіз вихідних даних по тех-
нологічних припусках показує, що
технологічний припуск повинен вра-
ховувати конструкцію шва, пакет
матеріалів, устаткування-
ПТсум = (ПТт м + ПТК + ПТШ) +
+ПТц + ПТ + ПТщд.
Розрахунок значень сумарного
технологічного припуску доцільно
подавати у формі таблиці 4.1.
Отримані величини припусків
відкладають по контурах деталей і
оформлюють зовнішні контурні лінії
(зрізи) лекал.
Розміри по лініях контрольних
вимірів доповнюють інформацією
про технологічний припуск. Мон-
тажні знаки переносять з лінії шва на
зріз по нормалі до лінії шва
(рис. 4.2). Розташування монтажних
надсічок наведено в табл. 4.3.
Таблиця 4.1 - Сумарні технологічні припуски до контурів технічних
креслень деталей
Вузол	Переріз складаль- ного креслення , (рис.2.2)	Технологічний припуск, см						Примітка
		ПТцвм			ПТп	ПТщд	Загальна величина припу- ску	
		Птм.	Пк	ПТШ				
Пілочка Лацкан Підборі	Б-Б Б-Б	0,1 0,1	0,2	0,7 0,7	-	-	0,8 1,0	
Таблиця 4,2 - Припуски на шви для побудови лекал верху та підкладки верхнього одягу за ОСТ 17-835-80
№ п/п	Вид шва	Основні технологічні операції	Параметри шва, мм
1	2	3	4
1	Зшиппий	З'єднання деталей пілочок, спинки, рукавів та плечових швів, рукавів з проймою Пришивання манжет, коміра, зшивання розрізних виточок, пришивання доточок до деталей, обшивання низу виробів зі штучного хутра смужкою підкладкової тканини Обшивання комірів, манжет, бортів, клапанів, хлястиків, поясів, низу рукавів та інших деталей З’єднання всіх деталей підкладки, деталей із марлі та ват- ної підкладки Зшивання деталей із ватину Зшивання деталей із поролону	Відстань під зрізів деталей до строчки: 10,0-15,0 7,0 - 10,0 3,0 - ?,0 10,0-12,0 7,0 - 10,0 4,0 - 5,0
2	Розстрочннй	Зшивання та обробка деталей, коли розпрасування швів не допускається	Відстань від строчки зшивання - за моделлю Відстань від зрізу деталі до строчки розстрочування -2,0 - 5,0
3	Зшивний з одночас- ним обметуванням	З'єднання деталей пілочок, спинки та бічних зрізів у виро- бах з підкладкою, непришитою знизу, а також зрізів рука- вів, плечових зрізів та з'єднання рукавів з виробом у виро- бах без підкладки З’єднання деталей підкладки, в т.ч. доточок, зшивання розрізних виточок	Відстань від зрізів деталей до строчки зшивання’ 7,0-12,0 7,0 - 9,0	•
4	Настрочний з відкри- тим зрізом	З’єднання деталей	Відстань від строчки зшивання до строчки настрочування - за моделлю, від строчки настрочування до зрізів деталей - 2,0 - 7,0
5	Накладний з одним за- критим зрізом	З’єднання деталей З’єднання деталей з прокладкою	Відстань від зрізів до строчки - 5,0- 10,0 Відстань віл зрізів до строчки - 3,0 - 5,0
36
Рис.4.2 - Оформлення контурів лекал
Таблиця 4.3 - Місця розташування контрольних знаків (надсічок) на
лекалах верху
N8 п/п	Назва зрізів деталей	Позна- чення над- січки	Місце її розташування
1	2	3	4
Вироби з вшивним рукавом			
1	Бічні зрізи пілочки і спинки	І II	На рівні талії На рівні лінії стегон
2	Середній зріз спинки	ПІ	На 25...ЗО см вище лінії підгину низу На рівні лінії талії спинки
3	Зріз пройми спинки		Відповідно вершині ліктьового пере- кату
4	Зріз пройми пілочки		Відповідно вершині переднього пере- кату
5	Окат рукава	І II ПІ	На рівні вершини лінії переднього перекату На рівні вершини лінії ліктьового пе- рекату Відповідно плечовому зрізу.
37
Продовження таблиці 4.3
1	2	3	4
6	Передні зрізи верх- ньої і нижньої поло- винки рукава	І п	На відстані 7...8 см від зрізу окату На відстані 7...8 см від нижнього зрізу
7	Ліктьові зрізи верх- ньої і нижньої поло- винок рукава	І II	На відстані 9... 10 см від верхнього зрізу На відстані 9... 10 см від нижнього зрізу
	Вироби з рукавами крою реглан		
1	Бічні зрізи спинки і пілочки	І II III	На рівні лінії талії На рівні лінії стегон На відстані 25...ЗО см від лінії підгину низу
2	Середній зріз спин- ки		На рівні лінії талії
3	Зріз пройми на спи- нці	І п	На відстані 7...8 см від горловини спинки Відповідає вершині лінії ліктьового перекату рукава
4	Зріз пройми на пі- лочці	І II	Надсічка на відстані 6...7 см нижче вершини горловини Відповідно вершині лінії переднього перекату рукава
5	Лінія окату на пе- редній і задній по- ловинках рукава	1	І п III IV	На передній половинці на відстані 6...7 см від кута горловини пілочки На задній половинці на відстані 7...8 см від горловини спинки На передній половинці на рівні верши- ни переднього перекату На задній половинці на рівні вершини ліктьового перекату'
6	Верхні зрізи перед- ньої і задньої поло- винок рукава	І II	На рівні кінцевої плечової точки На рівні глибини пройми
		ПІ	На відстані 7...8 см від лінії низу рука- ва	_			
38
Продовження таблиці 4.3
1	2	5	4
7	Нижні зрізи перед- ньої і задньої поло- винок рукава	І II	На відстані 6...7 см від вершини зрізу На відстані 7...8 см від лінії низу ру- кава
Вироби з суцільновикроєними рукавами			
1	Бічні зрізи спинки і пілочки	І II	На рівні талії На рівні стегон
2	Середній зріз спин- ки		На рівні лінії талії
3	Верхні зрізи рукава, пілочки і спинки	І II III	На рівні кінцевої плечової точки На рівні лінії ширини рукава На відстані 7 см від лінії низу
4.3	Оформлення контурів лекал
Спочатку вирізують лекала по
контурах зрізів, які з’єднуються на-
самперед (кокетки, рельєфи, бічні,
середні, плечові). На криволінійних
ділянках залишають запас для пере-
вірки спряженості. По однойменних
надсічках лекала накладають монто-
ваними зрізами одне на друге на дві
ширини швів. Перевіряють горлови-
ну, пройму, низ виробу, окат та низ
рукава (рис. 4.3, 4.5). Кінці зрізів де-
талей виробів на підкладці та без
підкладки оформлюють по-різному
(рис. 4.4).
Рис. 4.3 - Схема перевірки
спряженості контурів деталей
рукава
Рис.4.4 - Схема оформлення кінців
зрізів деталей
39
а
б
Рнс.4.5 - Спряженість зрізів основних лекал:
а - схеми перевірки спряженості основних лекал; б - схеми відпрацювання
зрізів спинки і пілочки піджака на технологічність
40
4.4 Технічні вимоги до
оформлення та збереження
лекал
На лекала-еталони основних та
похідних деталей і на робочі лекала
наносять маркувальні позначення та
дані, які визначають технічні вимоги
на технологічну обробку і розкрій
матеріалів. Маркують лекала деталей
швейних виробів з позначенням ве-
дучих розмірних ознак типових фігур
жінок, чоловіків, дівчаток і хлопчи-
ків [1].
На лекала швейних виробів на-
носять наступні маркувальні дані:
•	найменування лекал (оригі-
нал чи еталон);
•	найменування виробу (вка-
зують на одній із основних деталей
комплекту' лекал);
•	номер моделі;
•	призначення лекал (основні,
похідні, допоміжні);
•	найменування деталі чи код
(пілочка, спинка, підборт тощо) та
кількість деталей для розкрою;
•	розміри виробу (зріст, обхват
грудей, обхват талії чи стегон), см.
На одній із основних деталей
(пілочці або спинці) комплекту ле-
кал-оригіналів додатково вказують:
•	рекомендовані по моделі ін-
тервали абсолютних значень зросту й
обхвату грудей, наприклад (158-176)-
(88-104);
•	номер конструктивної осно-
ви;
•	підпис і прізвище конструк-
тора-розробника;
•	дату розробки;
•	дату, підпис і прізвище пе-
ревіряючого провідного конструкто-
На лекалах-оригіналах і лека-
лах-еталонах наносять лінії вимірю-
вань наступних ділянок: ширина
спинки на рівні зняття виміру "ши-
рина спинки"; ширина пілочки на
рівні зняття виміру "ширина грудей",
ширина виробу на лекалах пілочки і
спинки на рівні глибини пройми
ширини лекал пілочки спинки на
рівні лінії талії, стегон і низу. На ле-
калах рукавів наносять ~інії вимірю-
вань верхньої та нижньої частин ру-
кава на рівнях ліній окату, ліктя та
низу.
На одній із основних деталей
лекал-оригіналів, лекал-еталонів та
робочих лекал наводять специфіка-
цію деталей, що входять в комплект
виробу.
Для розкрою деталей виробу
на лекалах наносять наступні позна-
чення:
•	лінію поздовжнього на-
прямку тканини - напрямок нитки
основи (н.о.);
•	лінії допусимих відхилень
від поздовжнього напрямку;
•	лінії мінімальної і макси-
мальної ширини доточок в місцях
їхнього розташування відповідно до
нормативних документів;
•	контрольні надсічки для
суміщення деталей в процесі з'єднан-
ня.
На лініях зрізів всього ком-
плекту лекал-еталонів та робочих
лекал на відстані 1 мм через кожні
8-10 см ставлять клеймо ВТК.
Робочі лекала, які знаходять-
ся у виробництві, перевіряють за до-
помогою лекал-еталонів і таблиці
вимірів із технічного опису не рідше
одного разу в місяць. Леката-еталони
41
Лекала на швейні вироби по-
винні бути виготовлені з точністю
±1мм по кожному зрізу.
Умови зберігання лекал по-
винні забезпечувати збереженість
метрологічних та інших характерис-
тик.
Контрольні та робочі лекала
на швейні та трикотажні вироби по-
винні зберігатись у підвішеному ста-
ні або на стелажах у порядку нарос-
тання номерів. Лекала повинні збері-
гатись в нормальних кліматичних
умовах (температура - 18-20 °С, во-
логість - 45-50 %) на відстані не ме-
нше 1 м від обігрівальних пристроїв,
не допускається попадання прямих
сонячних променів.
За виходом терміну дії тех-
нічного опису повинно проводитись
списання лекал.
42
РОЗДІЛ 5
МЕТОДИКА ПОБУДОВИ КРЕСЛЕНЬ ЛЕКАЛ ОСНОВНИХ
ДЕТАЛЕЙ КОНСТРУКЦІЇ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ
З УРАХУВАННЯМ ТИПУ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
5.1	Основні положення
До лекал основних деталей
конструкції відносять ті, які копію-
ють з креслення конструкції, тобто
будують на основі технічного крес-
лення. В плечовому одязі — це спин-
ка, пілочка, рукав і нижній комір, в
поясному - передня і задня частина
спідниці та штанів.
При побудові лекал основних
деталей необхідно враховувати:
1.	Методику конструювання
- одягу можна подавати в значеннях
конструктивних відрізків техноло-
гічні припуски на зсідання, упрацю-
вання (ЄМКО РЕВ) та шви (методика
ВІИО “Більшовичка”).
2.	Основні лекала будують з
урахуванням технології, яка застосо-
вується на підприємствах галузі,
стандартів ГОСТ 12807-88 та
ОСТ 17-835-80 (конструкція шва та
його параметри).
3.	Припуски на підгин по-
винні відповідати технічним умовам
ГОСТ 25294-91 та ГОСТ 25295-91
або ж технічному опису.
4.	Технологічні припуски
попередньо розраховують за формою
табл. 4.1.
5.2	Схеми побудови креслень
основних деталей
конструкцій верхнього одягу
Найчастіше до обрізних країв
спинки й пілочки (горловина, плечо-
вий зріз, пройма, бічний зріз, серед-
ній зріз тощо), рукавів (окат, ліктьо-
вий та передній зріз) передбачають
припуск на шов - 1,0 см, на підгин
низу - 3,0-4,0 см. На рис. 5.1-5.3 на-
ведені схеми побудови основних ле-
кал чоловічого костюма за методи-
кою [2, с. 153-154].
На рис. 5.4 наведені схеми
побудови основних лекал для пальта
з вшивними рукавами, на рис. 5.5 -
для пальта з рукавами реглан, на
рис. 5.6 - для пальта з суцільнови-
кроєними рукавами, на рис. 5.7 - ле-
кало нижнього коміра [19, с. 5-16].
43
Рис.5.1 - Побудова основних лекал чоловічого костюма: а - спинка
б-спинка зі шлицсю; в- пілочка; г-бочок; б - верхня частина
е- нижня частина рукава
без цілині;
рукава;
44
Рис.5.2 - Побудова основних декад жилету:
а - спинка; б — пілочка
Рис.5.3 - Побудова основних лекал штанів:
а — передня частина; б — задня частина
45
Рис.5.4 - Побудова основних лекал жіночого пальта з вшивними рукавами:
а - спинка; б - пілочка; в - верхня частина рукава; г - нижня частина рукава
а	б
Рис.5.5 - Побудова основних лекал рукава реглан:
а — трншовний; б-двошовиий
46
а
Рис.5.6 - Побудова лекал пальта з суцільиовикроєинми рукавами:
а — спинка; б - ластовішя: в - пілочка
в
Рис.5.7 - Побудова лекала нижнього коміра з урахуванням шва
вшивання в горловину: а, в — накладні; б — вшивний
Лекала нижнього коміра ви-
робів з відкритою застібкою будують
з урахуванням способів обробки й
з’єднання коміра з горловиною; ниж-
ній комір можна настрочувати на
горловину (рис. 5.7, а) чи вшивати в
горловину (рис. 5.7, б). В обох випа-
дках нижній комір виготовляють з
основної тканини чи нетканого поло-
тна типу фільц (арт. 926501). В ниж-
ньому комірі з основної тканини ни-
тка основи проходить вздовж лінії
розкепу, при використанні пресу не-
доцільно виготовляти нижній комір
із декількох частин (можна мати ли-
ше середній шов коміра, оскільки
може виникнути дефект “нерівна лі-
нія відльоту’’).
Нижній комір із нетканого
полотна типу фільц виготовляють
суцільним (рис. 5.8, б), нитка основи
проходить під кутом 45° до середньої
лінії коміра. Для покращання якості
виготовлення коміра використовують
допоміжне лекало для підрізання
нижнього коміра. Це лекало має ви-
гляд скопійованого з креслення ниж-
нього коміра в розгорнутому вигляді
без припусків на технологічну оброб-
ку у випадку, якщо нижній комір
47
буде настрочуватись на горловину
(рис. 5.8, а) і з припуском 1 см по лі-
нії розкепу і лінії вшивання коміра,
якщо нижній комір вшивається в го-
рловину (рис.5.8, б). На лекалі для
підрізання нижнього коміра ставлять
надсічки, відмічають середину комі-
ра по лінії відльоту та лінії вшивання
коміра в горловину, і надсічки, які
визначають місце з’єднання нижньо-
го коміра з плечовими швами виробу.
Нижній комір виконують з
відрізним стояком для виробів із ма-
теріалів, що погано формуються
(штучна й натуральна шкіра, замша,
поліестр тощо, рис. 5.9). Відліт від-
різного стояка нижнього коміра
можна виконувати без середнього
шва Якщо волого-теплова обробка
відсутня, підрізання нижнього коміра
не виконують.
Схема побудови лекала для
крейдування нижнього коміра перед
обрізанням та лекала нижнього комі-
ра для розкрою в жіночих жакетах та
плащах показано відповідне на
рис. 5.10, а, б.
Рис.5.8 - Побудова лекала нижнього коміра у фільцу:
а —з накладним швом; б — з вшивним швом
Рис.5.9 - Побудова лекала нижнього коміра з стояком
Рис.5.10-Лекала нижнього коміра: а-лекала підрізання нижнього коміра
пальта; б - лекало для розкрою; в - лекало підрізання:
г - лекало для розкрою (жакет, плащ)
48
Нижній комір традиційно
складається із двох частин. Доточку
до нижнього коміра роблять на від-
стані не більше 4,0 см до його серед-
нього шва, 2,0 см від надсічки, що
відповідає плечовому шву, а від кінця
коміра доточка повинна відстояти на
8,0-10,0 см (недопустимі доточки в
нижньому комірі в поздовжньому
напрямку, вони можуть бути лише
поперечні чи косі). Якщо є підрізан-
ня, то по відльоту дають 2,0 см на
підрізання та обшивання шва верх-
нім коміром, в середньому зрізі -
0,75-1,0 см та 1,0 см на шов вшивання
в горловину.
5.3	Схеми побудови креслень
основних деталей легкого одягу
Величина припуску на шви,
підгин та упрацювання залежить від
конструкції шва, ділянки деталі, вла-
стивостей тканини, особливостей мо-
делей. При виборі припусків можна
скористатись даними табл. 5.1. На
рис. 5.11 наведена схема побудови
основних лекал сукні [18. с.182-185]
Таблиця 5.1 - Величини технологічних припусків для легкого одягу [6|
Вид швів	Зрізи та краї деталей	Величина припуску, см
1	2	3
Припуски на шви		
Відкриті Внутрішні Накладні з за- критими зрі- зами Подвійні	Плечові Бічні ліфу й спідниці З’єднання ліфу з спідницею, зрізів рукавів, рукава з проймою Вшивання коміра в горловину Обшивання бортів Обшивання комірів Обшивання манжетів, хлястиків Обшивання клапанів, пояса Обшивання низу рукавів Застрочування внутрішніх зрізів підбортів Шви підгину Шви під канти Манжетів, накладних кишень, планок, кокеток Від зрізів деталей до першої строчки Від краю деталі до другої строчки	1,5 1,5 1,2 0.7-0,8 0,7 0,7 0,7 0,7 0.75 0,8 (1,0- для сипких тканин) 0,8 1,0 Дорівнює відстані від краю підгину до строчки плюс 1,2 0,3-0.4 0,6-0,7
49
Продовження таблиці 5.1
1	2	3
Впідгин з від- критим зрізом	Застрочування внутрішніх країв підбортів, обшивок горловини, низу рукавів та інших деталей	Дорівнює відстані від краю підгину до строчки плюс 0,5-0,7
Припуски на підгин		
До низу спід- ниць: - прямої - розширеної - кльошової До низу блузи: -подовженої -звичайної до- вжини - з басками - з широкими воланами До низу рука- ва		4,0-5,0 4,0 0,5-2,5 2,5 2,0 2,0 2,0 2,0-4,0
Примітка: в чоловічих та дитячих сорочках відкриті і внутрішні зрізи
мають притск 0,8 см.
Рис.5.11 - Побудова лекал основних деталей сукні
50
5.4	Припуски на запас до деталей крою для уточнення на
фігурі замовника та в готових виробах
При розкрої деталей одягу за пуски на підгонку виробів на фігурі
індивідуальними замовленнями на- замовника (табл. 5.1-5.3) [3, с. 149-155].
селення необхідно враховувати при-
Таблиця 5.2 - Припуски до деталей виробів чоловічого верхнього одягу
(запаси для уточнення на фігурі замовника)
Деталі крою	Зрізи, до яких дають припуски	Величина припуску, см
1	2	3
Пальте Спинка Пілочка Нижня половинка рукава Пальта, в Спиика Пілочка Передня половинка рукава двошовного та передня частина верхньої половин- ки рукава тришовного Задня половинка рукава двошовного та ліктьова частина верхньої половни- ки рукава тришовного	і, напівпальта з вшивними рукавами До горловини До пройми До середнього До плечового До пройми вгорі До пройми в точці найбільшої виїмки До горловини вгорі До горловини у точці уступу До бічного До верхнього До верхнього, біля верхівки пе- реднього До ліктьового апівпальта, з рукавами крою реглан До горловини До пройми До середнього До пройми вгорі До пройми в точці найбільшої виїмки До горловини вгорі До горловини у точці уступу До бічного До середнього До окату вгорі з переходом на нуль	2,0 3,0 3,0 з,о- 2,0 0 2,0 0 3,0 2,0 0 3,0 2,0 3,0 3,0 3,0 0 2,0 0 3,0 2,0 2,0
51
Продовження таблиці 5.2
1	2	3
Нижня половинка рукава тришовного Пальта та напів і Спинка г— Пілочка Кокетка спинки суцільновик-  роєна з рукавом Кокетка пілочки суцільновик- роєна з рукавом Спинка Пілочка Нижня половинка рукава Задня половинка	До верхнього До верхнього, біля верхівки пе- реднього пальта з суцільновикроєними рукава До середнього До пройми До верхнього До бічного До пройми До верхнього До плечового До середнього зрізу рукава До горловини До плечового До середнього зрізу рукава До горловини, біля точки уступу Піджак До горловини До пройми До середнього До плечового До пройми вгорі До пройми в точці найбільшої виїмки До горловини вгорі До горловини у точці уступу До бічного До верхнього До верхнього, біля верхньої точ- ки переднього зрізу До ліктьового Штани До середнього До крокового	1	2.0 0 ми 3,0 3,0 1,0 3,0 2,0 1,0 3,0 3,0 2,0 3,0 3,0 0 2,0 1,5 2,0 2,0 2,0 0 1,5 0 2,0 1,5 0 2,0 3,0 3,0
52
Таблиця 5.3 — Припуски до деталей виробів жіночого верхнього одягу
(запаси для уточнення на фігурі замовника)
Деталі крою	Зрізи, до яких додаються припуски	Величина припуску, см
/	2	3
Пальт Спинка Пілочка Пілочка з від- різним бочком Бочок Верхня поло- винка рукава Нижня поло- винка рукава	а, напівпальта та костюми з вшивними} До горловини До плечового До пройми вгорі До бічного До горловини вгорі До горловини внизу До плечового До бічного До пройми вгорі До пройми в точці найбільшої виїмки До пройми біля лінії бічного зрізу До горловини вгорі До горловини внизу До плечового До лінії пришивання бочка До пройми вгорі До пройми біля бічного зрізу До лінії пришивання бочка до пілочки До ліктьового До ліктьового	рукавами 2,0 3,0 2,0 3,0 2,0 1,0 3,0 3,0 2,0 1,0 2,0 2,0 1,0 3,0 2,0 2,0 2,0 2,0 3.0 3,0
53
Продовження таблиці 53
1	ц	1		1	 з
Пальта, напівпс Спинка Пілочка Передня поло- винка рукава реглан Задня половин- ка рукава Ластовиця Задня половин- ка	ільта з рукавами крою реглан, .суцільновикро кою суцільновикроєною з рукавами До бічного До горловини До пройми (реглан, суцільновикроєний з кокеткою) До плечового (суцільновикроєний рукав) До плечового (кокетка з суцільновикроє- ним рукавом) До середнього зрізу суцільновикроєного рукава До пройми реглан, суцільновикроєний з кокеткою До горловини вгорі До горловини внизу До бічного До плечового (реглан) До середнього зрізу суцільновикроєного рукава До середнього До окату До окату До ширини	1 Штани До середнього До крокового	єними, з кокет- 3,0 2,0 3,0 3,0 3,0 3,0 2,0 2,0 1,0 3,0 3,0 3,0 2,0 2,0 2,0 3,0 3,0 3,0
Припуски до деталей легкого
Жіночого плаття (запаси для уточ-
нення на фігурі замовника) такі:
І - в спинці, пілочці, бочку до
всіх зрізів додається по 1,5 см;
і - в рукаві до ліктьового та пе-
-Реднього - по 1,5 см;
-	у відрізних виробах по лінії
галії до талії - 2,5 см:
-	в рукавах крою реглан — до
всіх зрізів, окрім нижнього - 1,5 см.
Значення припусків до крес-
лень деталей виробів, виготовлених
за індивідуальними замовленнями
наведені в таблиці 5.3 [3].
54
Таблиця 5.4 - Розміри припусків на шви, підгин низу і рукавів
в готових виробах
Виріб і припуск	Величина припуску, см
1	2
Чоловічий верхній одяг	
До низу пальта	4,0
До низу піджака	3,0
До низу рукавів	4,0
До низу штанів без манжет	6,0
До бічного зрізу пілочки в пальті	3,0
До бічного зрізу пілочки в піджаку	2,0
1 До середнього зрізу угорі задньої половинки штанів	3,0
Жіночий верхній одяг	•
До низу пальта, спідниці	5,0
До низу жакета	3,0
До низу рукавів	4,0
До низу штанів без манжет	5,0
До бічних зрізів пілочки та спинки	3,0
Жіночий легкий одяг	
До низу суконь, сарафанів, халатів, спідниць (у ви-	6,0-7,0
робах з прямими спідницями) До низу суконь, сарафанів, халатів, спідниць (у ви-	3.0-4.0
робах з кльошними спідницями) До низу в жакетах і блузках навипуск	4.0
До лінії талії з боку ліфа	4.0-5,0
На підгин низу довгого рукава	4,0
На підгин низу короткого рукава	По моделі
До бічних і плечових зрізів	2,5-3.0	[
55
РОЗДІЛ 6
ТЕОРЕТИЧШ ОСНОВИ ПОБУДОВИ КРЕСЛЕНЬ
ПОХІДНИХ ЛЕКАЛ
6.1	Призначення і види
похідних лекал
Похідні лекала - це лекала де-
талей, які призначені для обробки
країв основних деталей. Лекала дета-
лей із основної тканини (підборт,
верхній комір, обшивки, пояси спід-
ниць та штанів); лекала функціона-
льно-декоративних та декоративних
деталей (клапанів, листочок, наклад-
них кишень, хлястиків тощо); лекала
деталей із підкладкових матеріалів
(лекала підкладки спинки, пілочки,
рукавів, кишень спідниці, штанів,
жилету тощо); лекала деталей із про-
кладкових матеріалів (лекала про-
кладки в пілочку, спинку, рукава,
комір, пояс тощо).
Креслення лекал похідних де-
талей розробляють на основі лекал-
оригіналів основних деталей з ураху-
ванням методів обробки. Методи об-
робки визначають не лише форму
зрізів похідних деталей, але й вели-
чину технологічних припусків.
Оформлення таких лекал від-
повідає технічним умовам, розгляну-
тих в пп. 4.3,4.4.
Розробку схем похідних лекал
починають з вивчення складального
креслення перерізу вузла (складові
деталі, товщина матеріалів пакету).
Потім аналізують необхідність вве-
дення додаткового припуску на по-
садку похідних деталей по зрізах від-
носно основних, а також на підрізан-
ня для уточнення контурів деталей в
ході обробки вузла
6.2	Схеми побудови креслень
похідних деталей із основної
тканини для верхнього одягу
6.2.1 Побудова верхніх комірів
Побудову лекал верхнього
коміра виконують користуючись
кресленням нижнього коміра для
підрізання. Схема верхнього коміра
для жіночих пальт та жакетів наведе-
на на рис. 6.1, а, б [19], для чоловічо-
го піджака з не'відрізним стояком
[21] - на рис. 6.2, а, якщо підборти
доходять до плечових зрізів, комір
закругляють по лінії вшивання
(рис. 6.2, б). Для побудови лекала
верхнього коміра з відрізним стояком
на основі креслення конструкції
нижнього коміра без відрізного стоя-
ка попередньо виготовляють допо-
міжне лекало відльоту та стояка ко-
міра. Для цього з креслення констру-
кції копіюють контур нижнього ко-
міра з лінією перегину стояка
(рис.6.3, а). Від середньої лінії ниж-
нього коміра по лінії відльоту відкла-
дають відрізки 1-2 і 2-3; 1-2 = 2-3 =
= 5,6-6 см.
Через точки 2 і 3 вниз прово-
дять прямі, паралельні середній лінії
нижнього коміра, до перетину з ліні-
єю перегину стояка в точках 2', З'.
56
По лінії вшивання коміра в горловину
відкладають відрізки: 0-5 = 2-2,5 см;
5-6 = 4-4,5 см. Через точки 5, 6, 7 до
гори проводять прямі, паралельні
середній лінії нижнього коміра, до
перетину з лінією перегину стояка в
точках 5', 6'. 7'.
Рис.6Л - Побудова верхнього коміра: а - для жіночого пальта;
б - для жіночого жакета
Рис.6.2 - Побудова верхнього коміра для чоловічого піджака:
а - стояк невідрізний; б — підборти доходять до плечових зрізів
/І бігів'/ІЗ'
05 6 7 в

^ 5'	?' 4'
0 505 606 707 £
Рис.6.3 - Побудова допоміжних лекал розведення нижнього коміра
для відрізного стояка
57
У випадку відсутності волого-
теплової обробки верхнього коміра
виконують розведення лінії відльоту
й лінії вшивання коміра в горловину
в точках 1, 2, 3 та 5, 6, 7 відносно
відповідних точок на лінії перегину
стояка.
Величину розведення а по лі-
нії відльоту' розподіляють по трьох
ділянках (рис.6.3, б):
1-12 = 0,1-0,2 см;
2-22 = 3-33 = 0,5[«-(0,1-0,2)], см
Величина а залежить від ши-
рини відльоту, якщо ширина відльо-
ту 3,5 см, то а дорівнює 1 см, для
4 см - 1,2 см, для 4,5 см - 1,4 см, для
5 см - 1,6 см, для 5,5 - 1,8 см, для
6 см — 2,0 см
Контур відльоту коміра по лі-
нії перегину стояка копіюють по лі-
ніях 2-2', 3-3' і, розводячи в точках 1,
2 й 3 на зазначену величину, обво-
дять контур шаблону. Плавними лі-
ніями оформляють лінію відльоту
через точки 1, 12, 2, 22, 3, 33 та лінію
перегину стояка через точки 1', 2',
З', 4'.
Величину розведення по лінії
вшивання коміра в горловину в роз-
поділяють також по трьох ділянках
(в = 0,4-0.5 см при висоті стояка
2,5-3,0 см, в = 0,5-0,6 см, при висоті
стояка 3,5-4.0 см) (рис.6.3, в):
5-05 = 0.2 см; 6-06 = 7-07 = 0,1 см.
Принцип розведення анало-
гічний попередньому. Плавними лі-
ніями оформлюють лінію вшивання
коміра в горловину через точки 0, 5,
05, 6, 06, 7, 07, 8 та лінію перегину
стояка через точки 1', 5',6', 7',4'.
Лінію з’єднання відльоту й
відрізного стояка розміщують на від-
стані від лінії перегину стояка, рів-
ній 0,7 см, в точках 1', 2', 3' й Г, 5',
6', 7' та 1,2 см - в точці 4' (рис. 6.3, а).
На рис. 6.4, б лінія з’єднання відльо-
ту й відрізного стояка проходить че-
рез точки 10, 20, 30 й 40, на рис. 6.3, в -
через точки 10, 50, 60, 70 й 40. По
довжині ці лінії повинні бути одна-
ковими.
На рис.6.4 показані схеми
одержання лекал відльоту і відрізно-
го стояка верхнього коміра.
На рис.6.5 наведено дещо
спрощений варіант побудови техно-
логічної конструкції коміра з відріз-
ним стояком [20, 23].
Схеми побудови верхніх ко-
мірів із натурального хутра наведені
на рис. 6.6, де а, б, в, д — для застібки
доверху, рис. 6.6, а, б - для відкритої
застібки на фасон. Шов обшивання
коміра в зимових та демісезонних
пальтах складає 0,5 см, в гострих
кутах посадка - 0,6 см. Відтягування
коміра складає 10 см.
Рис.6.4 - Побудова лекал верхнього коміра з відрізним стояком
58
Допоміжне лекало верхньої частини
Схема розведення лекала
нижнього коміра
Схема попудови лекала
верхнього коміра
Схема побудови лекала стояка
верхнього коміра
Рис.6.6 — Побудова комірів із хутра:
а-в, д - для закритої застібки;
г, е-для відкритої застібки
Спряженість контурів верхньої
частини коміра
Рнс.6.5 - Послідовність побу-
дови лекал коміра чоловічого
піджака за методикою (20]
59
6.2.2 Побудова лекал підбортів
Креслення лекала підборта
будують за допомогою основного
лекала пілочки з урахуванням при-
пусків на шви й підгин низу [2, с.19,
20, 23] Виключення припуску на
підрізання (уточнення) по лінії гор-
ловини й лацкана виконують, корис-
туючись допоміжними лекалом, яке
будується першим (рис.6.7, а)
Лекало підборта відрізного по
лінії борта пілочки (рис. 6.7, б) буду-
ють по лекалу для крейдування лацка-
на й борта. На рівні першої петлі лінія
лацкана в лекалі переходить в лінію
борта. Верхній край лекала підборта
може доходити до плечового зрізу пі-
лочки чи розміщуватись нижче.
а	б
Рис.6.7-Побудова лекала: а - підборта, відрізного по лінії борта;
б - допоміжного для крейдування лацкана і борта перед підрізанням
00
Дія забезпечення кращого
прилягання внутрішнього зрізу верх-
ньої частини підборта верхівку гор-
ловини підборта відводять вліво на
0,7-1,0 см від верхньої точки горло-
вини пілочки. Ширина підборта на
рівні лінії грудей - 11,0-12,0 см для
пальт з центральною застібкою та
12,0-14,0 см для пальт із зміщеною
застібкою. Ширина підборта на рівні
лінії низу - 9,0 см. В піджаках відпо-
відно для центральної застібки -
9,5-10,0 см на лінії грудей, на лінії
низу - 6.5-8,0 см. Ширина підборта
може змінюватись залежно від ши-
рини напівзаносу та розміщення пе-
тель (рис. 6.8).
Довжина підборта визнача-
ється відносно лінії підгину низу на
величину, яка враховує посадку по
краю лацкана і борта. В середньому
ця величина складає 2,5 см для борта
з застібкою на 3 гудзики, 2,0 см -
на 2 гудзики. Для збереження пара-
лельності смужок тканини краю лац-
кана, зовнішню лінію підборта на
відстані в 2/3 довжини лацкана від
уступу проводять по прямій, а на
внутрішньому зрізі передбачають
відповідний припуск.
Також при обробці пілочки з
виточками виникає відведення борта,
яке треба повторити і в підборті: на
лінії талії величина відведення скла-
дає 0,2-0,3 см; на рівні кишені -
0,5 см; на лінії низу - 1,0-1,5 см.
Ширина підборта зберігається.
На внутрішньому зрізі лекала
підборта проставляють надсічки для
правильного з'єднання підборта з
підкладкою: І - на відстані 12-13 см
від плечового зрізу; 11 - на рівні лінії
грудей; III - на рівні лінії талії;
IV — на рівні лінії входу в кишеню:
V - на 30,0 см від нижнього зрізу
(в пальтах, плащах).
Рис.6.8 - Побудова лекал верху
чоловічого костюма:
а — піджак; б - жилет (з обшивкою)
Схема побудови лекала під-
борта суцільновикросного з верхнім
коміром показана на рис. 6.9, а, ле-
кала підборта суцільновикроєного з
пілочкою - на рис 6.9. б. Доточка
внизу повинна бути не меншою
6,0 см, шви доточок повинні не до-
ходити до петель не менше ніж на
3,0 см.
61
Рис.6.9 - Побудова леала підборта суцільновикроєного:
а - з верхнім коміром; б - пілочкою
6.2.3 Особливості побудови
підбортів в дитячому одязі
Побудова підборта залежить
від оформлення краю борта у верхній
частині пілочки та величини заходу
на застібку у виробі [24]. Для виробу
із центральною застібкою ширина
підборта дорівнює подвоєній вели-
чині заходу на застібку. Наприклад,
величина заходу на застібку' - 2,5 см,
то ширина г/лборта в готовому ви-
гляді - 5 см (оис.6.10, а).
Підборт пілочки без лацкана у
виробі із зміщеною застібкою буду-
ють в залежності від діаметра гудзи-
ка (рис. 6.10, б). Від краю борта від-
мічають відстань до початку петлі,
яка дорівнює половині діаметра гу-
дзика плюс 1 см. Потім намічають
петлю, довжина якої дорівнює діа-
метру гудзика плюс 0,3...0,5 см. Від-
стань від кінця петлі до внутрішньо-
го краю підборта - 1,5...2,0 см. В ре-
зультаті мінімальна ширина підборта
дорівнює 5 см, а максимальна - 7 см.
62
Підборі пілочки з лацканом
для центральної і зміщеної застібки
будують за принципом відповідних
підбортів без лацкана. На плечовому
зрізі відкладають 3 см. Отриману
точку з'єднують з внутрішнім краєм
підборта на рівні першої пеїлі плав-
ною лінією. До зерхнього кута
лацкана добавляють 0,2-0,3 см
(рис. 6.10, в, г).
Рис.6.10 - Схеми побудови підборту в дитячому одязі:
а, в—для центральної застібки; б, г - для зміщеної застібки
63
6.2.4 Побудова лекал гульфика,
відкоска та підзору
Всі ці деталі також будуються
на основі передньої частини штанів.
Рис.6.11 - Схеми побудови лекал: а, б- гульфика, відкоска із застібкою
“блискавка”; в-гульфика; г— гульфика та підзор)
Варіанти деталей з урахуван-
ням застібки детально розглянуті в
[22, с. 23-25], рис. 6.11,6.12.
Рис.6.12 - Побудова лекал гульфика (а, б) і відкоску (в)
5-2.5 Побудова лекал дрібних
іеталей верху в чоловічому та
юночому верхньому одязі
За основу доцільно викорис- вому вигляді для базових розмірів
ЯПї такі виміри кишень в гото- (таблиця 6.1):
04
Таблиця 6.1 — Виміри кишень в готовому вигляді чоловічого і
жіночого одягу
Найменування виміру	| Величини вимірв для ротчтін, СМ		
	Чоловіки 176-100-88		Жінки 164-96-104
	піджак	пальто	пальто
/	2	3	4
Кишені бічні прорізні з горизонтальним вхо- дом (з клапаном, в рамку, з листочками (кут нахилу до вертикалі 93-80°))			
- довжина входу	15,5	16,5	’.б.О
- глибина кишені	18,5	20,0	18,5
Кишені бічні прорізні з вертикальним входом (в рамку, з листочкою)			
- довжина входу	16,5	17,5	Г.О
- глибина кишені	13,5	14,5	13,0
- ширина кишені	15,0	16.0	15.5
Кишені бічні накладні			
- довжина посередині	20,0	22.5	7 -х
- ширина вгорі	17,0	19,5	18,0
- ширина внизу	18.5	21,5	Іс,0
Кишені бічні накладні з клапанами			
- довжина посередині			2(,5
- ширина вгорі			18.0
- ширина внизу			190
Кишені верхні прорізні (з листочкою)			
- довжина входу	10,5		
- глибина кишені	13,0		
Кишені верхні накладні			
- довжина посередині	12,0		
- ширина вгорі	10,5	-	
- ширина внизу	11,5	-	
Чоловічі штани			
Кишені в бічних швах			1
- довжина входу	17,0		
І * глибина кишені	16,0		
- ширина кишені Кишеня прорізна "в рамку” (розмішена верти- кально і з нахилом)	16,0		
- довжина входу	16,0		
- глибина кишені	16,0	-	
- ширина кишені (вимірюють иа рівні ниж-	16,0	-	
нього кінця кишені)			
65
Продовження таблиці 6.1
	1	2	3	4
"Кишеня на передній частині штанів (з відріз- ним бочком) -	довжина й ширина кишені -	глибина кишені Кишеня прорізна на задній частині штанів - довжина входу -глибина кишені Кишеня для годинника -	довжина входу -	глибина кишені		по моделі 16,0 14,0 15,0 7,0 7,5		1
6.2.6 Технічні умови для побудови
похідних деталей
Для кишені прорізної з клапа-
ном довжина клапана по лінії при-
шивання дорівнює довжині входу
плюс 0,75 см з боків на обшивання та
кант. Ширина клапана дорівнює його
ширині в готовому вигляді плюс
0,75 см на обшивання та кант, 1,0 см
на пришивання клапана. Клапан мо-
же бути сушльновикроєним з підкла-
паном. Довжина обшивки дорівнює
довжині входу' в кишеню плюс
3,0 см, ширина - 5,0 см. Для кишені
 прорізної з листочкою довжина на-
строчної листочки дорівнює довжині
входу в кишеню плюс 0,5-0,7 см з
кожної сторони на обшивання сторін.
Ширина вдвоє складеної лис-
точки дорівнює її ширині в готовому
вигляді плюс 1,0 см на пришивання
До пілочки При ширині листочки
більше 4,0 см кишеню обробляють
без обшивки. Довжина обшивки до-
рівнює довжині входу плюс 3,0 см.
Довжина підзору - аналогічно, шири-
на - 4,0-7,0 см (залежно від ширини
листочки) Для кишені прорізної
в рамку" довжина обшивок дорів-
нює довжині входу в кишеню плюс
3,0-4,0 см. При обробці кишені двома
обшивками ширина обшивки: верх-
ньої— 3,0-3,5 см; нижньої - 4,5-7.0 см.
При обробці кишені однією
обшивкою ширина обшивки - 8,0-
9,0 см. Довжина підзору дорівнює
довжині входу плюс 3,0-4,0 см. ши-
рина 5,0-7,0 см.
Для кишень з нахиленим та
вертикальним входом (з клапаном,
листочкою, в рамку) побудова лекал
деталей верху така ж сама, як і в го-
ризонтальних.
В кишенях накладних з кла-
паном довжина клапана в готовому
вигляді повинна бути більша ширини
кишені вгорі на 0,3 см.
Довжина і ширина бічних на-
кладних кишень залежить від моделі.
Ширина кишені внизу більша його
ширини вгорі на 1,0-2,0 см. Припуск
на підгин верхнього зрізу - 4,0 см,
бічних й нижніх — 1,5 см. При роз-
робці кишень треба врахувати, шо
нижній зріз кишені повинен бути па-
ралельним лінії низу виробу, перед-
ній зріз паралельним лінії півзаносу.
Розміри уніфікованих деталей
верху чоловічого костюма наведені в
табл. 6.2, 6.3.
Таблиця 6.2 - Розміри лекал уніфікованих деталей верху чоловічого піджака
1 Іаймеїіування де талі	Креслення деталі								Позначення копсірук- пінного відрізка	Значення конструктивного відрізка для виробів з обхватом ірудсй, см			При- мі іка
										«8-104	108-120	124-136	
1	2								3	4	5	6	7
Листочка нагрудної кишені	с								аі а2 ві в2	12,5 0,5 3,5 1,5	13,0 0,5 3,5 1.5	13,5 0,5 3,5 1,5	
						✓								
		'сС											
				1.	аі									
Підзор прорізної кишені	а	1	~				Г	аЗ		аі а2 аЗ ВІ в2	12,5 1,5 0,5 3,5 0,6	13,5 1,5 0 4	13,5 1,5 0 с	
				і									
		V- сої		і. \							3,5 0,6	3,5 0.6	
				І - 	-									
Клапан бічної прорізної кишені (з однією або дво- ма обшивками) Куі нахи- лу - 93° до вертикалі	т-» СП		аГ						аі в і	16,6 8,3	17,6 8,3	18,6 8,3	
Продовження таблиці 6.2
Продовження таблиці 6.2
/ Верхня оошинка бокової нроріліої кишені і клаїііі- ном (/93°)		?			.?	1	5	6	7
	Ц-і		21			аі ВІ	18.0 3,0	19,0 з,о	20,0 3,0	
Нижня обшивка бокової прорізної кишені з клапа- ном (/93°)		а!			аі ві	18,0 5,0	19,0 5,0	20,0 5,0	
									
	й)								
									
Підзор бокової прорізної кишені з клапаном (/93°)		а1			а! ВІ	18,0 6.0	19,0 6.0	20,0 6,0	
									
	“І								
									
Клапан бокової прорізної кишені з клапаном (з од- нією, двома обшивками). Кут нахилу - 75° до вер- тикалі		--	_ 8=1.2			аі ВІ	17,1 8,3	18,1 8,3	19,1 8,3	
Верхня обшивка бокової прорізної кишені (/7,ї°)					аі ВІ	18,5 3,0	19,5 3,0	20,5 3,0	
	22								
		сИ	|							
									
Продовження таблиці 6.2
1	2					2	4	5	6	7
Нижня обшивка бокової прорізної кишені (Х75°)		аі				аі ві	18,5 5,0	19,5 5,0	20,5 5,0	
					ІБ> 1					
Підзор бокової прорізної кишені				а і					аі ві	18,5 6,0	19,5 6,0	20,5 6.0	
		\£	\-								
Накладна бокова кишеня	0						в! $ і Д Р»4.0 1		аі ві	24,4 18,6	25,4 19,6	26,4 20,6	
Продовження таблиці 6.2
1	2				3	4	5	6	7
Верхня обшивка внутрі- шньої кишені підкладки пілочки			в		а аі ві в2 вЗ	6,0 3,5 2,2 0,3 18,0	6,0 3,5 2,2 0,3 18,0	6,0 3,5 2,2 0,3 18,0	
									
	1 Е	и.	1	)о і. в2	\	н					
Нижня обшивка внутрі- шньої кишені підкладки пілочки	в	Я	ц1 к \ № Г \ Л \ \ \ А \		аі а2 аЗ ві в2 вЗ	19,2 2,2 18,0 5,5 0,5 3,8	22,2 2,2 18,0 5,5 0,5 3.8	25,2 2,2 18,0 5,5 0,5 3,8	
Таблиця 6.3 - Розміри уніфікованих деталей верху чоловічих штанів
Найменування деталі	Креслення деталі										Позна- чення конструк- тивного відрізку	Значення конструктивного відрізка для виробів з обхватом грудей, см			Примітка
												88- 104	108-120	124-136	
. 1	2										3	4	5	6	7
Обшивка і під- зор задньої ки- шені	II										а б	18,5 6,8	18,5 6,8	18,5 6,8	
					а_	 													
Клапан задньої прорізної ки- , шені. Кут на-.. । хилу - 90° до вертикалі						2								а б	14,6 7,3	15,6 7,з .	17,1 7,3	
		ЬО	—			Я-1.3									
Обшивка зад- ньої кишені (^90°)			СІ										а б	16,0 4,0	17,0 4.0	18,5 4,0	Для задньої кишені в рамку розміри ниж- ньої обшивки такі самі; в верхній - 6=3,0 см
	Ші														
															
Підзор (Х90°)	ш		а								а б	16,0 6,0	17,0 6,0	18,0 6,0	
Продовження таблиці 6.3__________________________ 8. ..	.	г „	. » • • с,.	'?
/	2					3	- 4	5	б ' 1	-7 ...	-
Петля						а б	7.0 ' 4.0	7,0 4,0	7,0 4,0	•в
				о						
			Б							
Обшивка бокової про- різної кишені з відріз- ним бочком						а б	19,0 4,5	20,0 4,5	21,0 4,5	.	
					їй					
		а								
										
Бочок	О	ІН Го	/7 /			а б	21,0 19,0	22,0 20,0	23,0 21,0	
Обшивки (верхня та нижня) бокової проріз- ної кишені в рамку	_	 о					а б	20,0 3,0	21,0 3,0	22,0 3,0	Для нижньої обшив- ки - 6=4,5 см
										
	їй									
Підзор			&			а б	20,0 6,0	21,0 6.0	22,0 6,0	
	и		95-ПО’ <							
72
6.3 Побудова дрібних деталей з
основної тканини в легкому одязі
Ширина підкрійних обшивок
залежить від конфігурації зрізу і мо-
дельних особливостей і відповідно
.може бути 2,0-4,0 см в готовому ви-
гляді. Загальна ширина враховує
технологічний припуск на обробку.
Принципи побудови підбортів такі ж
самі як і у верхньому одязі, але зме-
ншується ширина на 20-3,0 см по
лініях грудей і низу. В комірах об-
шивних і припуск визначають за
конструкцією шва.
Є певні відмінності в побудо-
ві похідних лекал деталей чоловічої
сорочки. Так, планка лівої пілочки
має ширину в готовому вигляді
3.0 см, правої пілочки - 2,5 см. При
обробці розрізу рукава внизу верхня
планка довша розрізу на 2,5-3,0 см, її
ширина 6,0-6,5 см; ширина нижньої'
планки 2,5-3,0 см.
Кишені. Довжина прорізу в
готовому вигляді кишені для жіночо-
го легкого одягу в базовому розмірі
складає 14,5 см (горизонтальне роз-
міщення), для вертикальною й нахи-
леного входу - 13.5 см. Всі інші тех-;
нологічні припуски аналогічні побу-
дові відповідних лекал у верхньому
одязі.
Манжети. По довжині ман-
жети залежать від лінії низу рукава.
В готовому вигляді довжина манже-
ти враховує обхват зап'ястка плюс
прибавка на свобод} (3,0-5,0 см), '.
плюс прибавка на застібку (ї,5-2,0 см).
Ширина залежить від моделі Ман-
жета може бути суцільновикроєна з
підманжетою. Накладні манжети по-
винні бути довшими від ширини ру-
кава на 1,0-1,5 см.
73
РОЗДІЛ 7
-чгг_: .
і МЕТОДИКА ПОБУДОВИ КРЕСЛЕНЬ ПОХІДНИХ ЛЕКАЛ
1 .	ДЕТАЛЕЙ ПІДКЛАДКИ
7.Г Загальні положення
; Конфігурація зрізів лекал під-
“кладки й величини припусків на об-
робку визначаються методами об-
робки. Величина усадки підкладко-
вих матеріалів відрізняється від ве-
личини усадки матеріалів верху. Як-
що в розрахунках основи креслення
визначалась величина усадки основ-
них деталей, то при розробці лекал
підкладки треба обов'язково врахову-
вати різну усадку матеріалів пакету
одягу. Наприклад, дослідженнями
виявлено, що у виробничих умовах
' середня усадка основних костюмних
тканин складає 1,4 %, а середня
усадка найпоширенішої підкладкової
тканини - саржі дорівнює 2,6 %,
усадка шовкової підкладкової ткани-
ни - сатин-дубль - 2,2 %.
При побудові необхідно вра-
ховувати різницю усадки основних й
підкладкових тканин по довжині де-
талі. Різниця усадки тканин по.утоку
незначна, тому її можна в розрахун-
ках не враховувати. Для цього шаб-
лони деталей верху можна розрізати
по основних конструктивних лініях,
збільшуючи їх по довжині шляхом
паралельного зсуву, вклеюючи смуж-
ки паперу.
Коефіцієнт усадки матеріалу
визначають за формулою:
с
У = 1 +---,	(7.1)
100
де 8 - відсоток усадки.
В підкладці також необхідно
передбачити додаткові припуски для
верхньої частини (до лінії талії) по
ширині, які необхідні для забезпе-
чення свободи руху, оскільки ці тка-
нини мають меншу деформаційну
властивість в порівнянні з тканиною
верху. Так, на ділянці плечового по-
ясу розтягування костюмної тканини
по основі досягає 4 %, по утоку - 6 %.
Відповідно розтягування підкладко-
вих тканин по основі складає 2 %, по
утоку — 4 %.
Для нижньої частини фігури
ширина підкладки проектується в
повній відповідності із шириною
верху фігури, якщо вона пришивна
або завужується на величину скла-
док, фалд чи розширення низу, якщо
вона відлітна. В жіночому пальті
прямого силуету можливе завуження
підкладки по лінії низу на 1,0-2,0 см,
що покращує експлуатаційні харак-
теристики виробу в процесі ходьби.
Підкладкові тканини не ма-
ють достатніх формувальних власти-
востей, тому необхідна форма дета-
лей із них може бути отримана лише
конструктивним шляхом - за рахунок
виточок і швів Так, форма рукавів
верху по лінії переднього перекату
забезпечується операціями відтягу-
вання верхньої половини по перед-
ньому зрізу. В підкладці така опера-
ція неможлива, тому передній шов
підкладки переводять повністю чи
частково на лінію переднього пере-
74
кату, що забезпечує створення необ-
хідної форми. В пілочці жіночого
пальта верхню нагрудну виточку пе-
реводять в пройму. Також в деталях
підкладки можлива заміна окремих
виточок м'якими складками чи защи-
пами. При визначенні місця розташу-
вання виточок враховують економіч-
ність конструкції.
7.2 Схеми побудови креслень
деталей підкладки в плечовому
одязі
7.2.1 Лекала деталей підкладки
для жіночого пальта і жакета
[19,25,26]
Лекала підкладки виготовля-
ють за допомогою лекал верху з ура-
хуванням ширини підборта в готово-
му вигляді і необхідних припусків
для усунення неточностей, які вини-
кають при з'єднанні верху з підклад-
кою, а також розтягування тканини
верху при носінні, усадки підкладки
% ході е&їлбта, тйячмста»тощо.
Лекала верху з відповідними
лініями копіюють на аркуш паперу.
На рис. 7.1 наведені схеми
побудови лекал підкладки для пальта
прилеглого силуету: а — спинка, б -
пілочка, в - рукав. Лінія нижнього
зрізу лекала підкладки проходить
вище нижнього зрізу основного ле-
кала на 1,0 см - для демісезонного й
літнього пальта; нижче на 0,5 см -
для зимового пальта. Величина під-
гину низу підкладки в готовому ви-
гляді дорівнює 4,0 см - для пальта
демісезонного і літнього та 5,0-6,0 см -
для пальта зимового.
Рис.7.1 - Лекала підкладки пальта:
а — спиика; б - пілочка; в — рукав із
зміщенням переднього шва на передню
частину
На передньому зрізі лекала
підкладки пілочки для з'єднання з
підбортом ставлять п’ять надсічок.
Припуск посадки на передньому зрізі
підкладки пілочки розподіляють так:
від плечового зрізу до І надсічки -
0,3 см: від І до П надсічки — 1,0-1,2 см;
від II до III надсічки - 0,5-0,8 с.м; від
III до IV надсічки без посадки; IV до
V надсічки - 0,5 см.
75
Надсічки на боковому зрізі
іасала ставлять відповідно до надсі-
І0к лекал верху.
На рис. 7.1, в наведені три ва-
>іанги розміщення переднього шва.
варіант на лінії переднього перека-
уг П варіант на лінії переднього зрі-
У нижньої половинки (звуження
іерхньої половинки й розширення
іижньої половинки на величину пе-
>екату); Ш варіант - на лінії передніх
різів основних лекал.
Зріз низу лекала підкладки
іукава проходить по лінії підгину
існовних лекал (підгин - 4,0 см) на
см нижче лінії підгину основних
іекал (підгин - 3,0 см) для літнього й
іемісезонного пальта. Для зимового
іальта на 0,5 см нижче лінії підгину
підгин 4,0 см).
Відміни в побудові лекал під-
кладки спинки й пілочки для пальта
ррямого силуету полягають у відсут-
ності талієвих виточок.
| Завуження підкладки внизу по
Ячному шву в прилеглому силуеті -
1,5-1 см, в прямому силуеті -
1,0-2,0 см. Правильність побудови
іекал підкладки перевіряють шляхом
вкладання лекала підкладки на ос-
ювне лекало пілочки. Для цього не-
бхідно:
а)	щоб при суміщенні надсі-
ок по лінії талії зріз лекала підклад-
и виступав за зрізи лекала верху бі-
я верхівки горловини на 0,5 см;
б)	при суміщенні плечових
мзів довжина лекала підкладки по
лінії плечового зрізу повинна бути
довшою на 0,7-1,0 см довжини осно-
вного лекала;
в)	при суміщенні зрізів прой-
ми довжина зрізів пройми леката
підкладки повинна дорівнювати до-
вжині зрізів пройми основного лека-
ла чи бути довшою на 0,3-0,5 см.
На рис. 7.2 наведені схеми
побудови лекал підкладки для пальта
крою реглан. Особливістю побудови
рукава реглан є те, що скорочується
довжина лінії реглану в порівнянні з
основними лекалами. Для її відтво-
рення в точках 8л і 9л виставляють
перпендикуляри до дотичних, прове-
дених через ці точки. Перетини пер-
пендикулярів з лініями окату' регла
на позначають точками а і б. Вимі-
рюючи довжину ліній реглану в під-
кладці і основних лекалах, визнача-
ють різницю довжин в задній і пе-
редній половинках рукава. Ці вели-
чини відкладаються вгору по лінії
реглану від точок а й б, отримують
ТОЧКИ О1 Й б|, які з’єднують відповід-
но з точками 8л й 9л. Відведення
верхньої частини половинок рукавів
можна виконати як графічним, так і
макетним способом або по шаблону
На лекалах рукавів підкладки
надсічки ставлять відповідно до ос-
новних лекал рукавів, зберігаючи
їхнє розміщення від верхніх й нижніх
зрізів. Надсічки на регланній лінії
переносять по радіусу кривизни.
Рис.7.2 - Лекала підкладки пальта крою реглан:
а - спиика; б - пілочка: в - рукав
77
Рис.7.3 - Лекала підкладки пілочки, спинки з суцільиовикроєними рукавами:
а, в -1 варіант; б. г- II варіант
На рис. 7.3 наведені схеми
побудови лекал підкладки спинки й
пілочки для пальта з суцільнови-
«роЕними рукавами і ластовиця.ми в
двох варіантах: а - спинка й ласто-
виця (варіанти І, II); б - пілочка (ва-
ріанти І, II).
На рис. 7.4 наведені схеми
побудови лекал підкладки спинки і
пілочки для виробів з суцільнови-
кроєними рукавами типу кімоно:
а — спинка; б - пілочка; в - рукава.
78
в
Рис.7.4 - Лекала підкладки для виробів з суцільиовикроєними рукавами
типу кімоно (25]
На рис. 7.5 наведені схеми
побудови лекал підкладки для виро-
бів комбінованого крою: вшивний
рукав зі сторони пілочки і суцільно-
кроєний зі сторони спинки: а - спин-
ка; б — пілочка; в - рукав.
79
в
Рис.7.5 - Побудова підкладки для виробів комбінованого крою [25)
80
в
Рис.7.6 - Побудова лекал підкладки для виробів з
рукавами реглан-погон [25]
На рис. 7.6 наведені схеми
побудови лекал підкладки для виро-
бів з рукавами реглан-погон: а -
спинка; б - пілочка; в - рукав.
На рис. 7.7 наведені схеми
побудови лекал підкладки для виро-
бів з рукавами сорочкового типу: а -
спинка; б — пілочка; в — р\ кав.
81
Рис.7.7 - Лекала підкладки для виробів з поглибленою овальною проймою і
рукавами сорочкового крою
82
На рис 7.8 наведені схеми
побудови лекал підкладки для виро-
бів з квадратною проймою.
На рис. 7.9 наведені схеми
побудови лекал підкладки для виро-
бів відрізних по лінії талії: а - спин-
ка; б - пілочка.
Рис.7.8 - Лекала підкладки для виробів з квадратною проймою [25]:
а - спинка; б - пілочка; в - рукав
83
Рнс.7.9 - Лекала підкладки для виробів відрнних по лінії талії [25]
84
Рис.7.10 - Побудова лекал підкладки жіночого жакета
85
На рис. 7.10 наведені схеми
добудови лекал підкладки жакета з
ірурудною виточкою і вшивним
двошовним рукавом: а — пілочка; б -
спинка; в- рукав.
На рис. 7.11 наведені схеми
побудови лекал підкладки жакета
крою реглан: а - спинка; б — пілочка;
в - рукав.
На рис. 7.12 наведені схеми
побудови лекал підкладки жакета без
нагрудної виточки: а - спинка; б -
пілочка; е - рукав.
а	б	в
Рис.7.12 - Побудова лекал підкладки жіночого жакета з поглибленою проймою
86
7.2.2 Схеми побудови лекал
деталей підкладки для чоловічого
плечового одягу
На рис. 7.13 наведені схеми
побудови лекал підкладки чоловічо-
го піджака: пілочка. бочок: спинка;'
рукав.		।
На рис. 7.14 наведені схемні
побудови лекал підкладки чоловічого
пальта, плаща: а - спинка; б - пілоч-.
ка; е - рукав.
а
Рис. 7.13 - Побудова лекал деталей підкладки чоловічого піджака:
а - технологічної конструкції; б -за методикою ЦНДІШП
87
в
Рис.7.14 - Побудова лекал підкладки в чоловічих пальтах, плащах з
вшивним рукавом
88
На рис. 7.15 наведені схеми
побудови лекал підкладки чоловічого
пальта, плаща крою реглан: а - піло-
чка; б - спинка; в - рукав тришовний,
г - двошовний.
На рис. 7.16 наведені схеми
побудови лекал підкладки чоловічого
пальта, плаща з суцільновикроєними
рукавами: а - спинка; б - пілочка.
Рис.7.15 — Побудова лекал підкладки в чоловічих пальтах, плащах з рукавом
крою реглан: в - тришовний; г - двошовний
89
Рнс.7.16 - Побудова лекал підкладки в'чоловічих пальтах з суцільиовикроєиим
•шиЯРЯ’вом
Спочатку на пілочці і спинці
верху від кінцевої точки намічаюсь
умовну ЛІНІЮ пройми.	С.л» і і'
Як узагальнення в побудові
підкладки для плечових виробів слід
зазначити:	.й- г
-	лекала підкладки будують
зі середнім швом на спинці й бічни-
ми зрізами;	г і
-	вертикальні і горизонтальні
шви в підкладці виключені, необхід-
ну форму створюють за рахунок ви-
точок;
-	верхню нагрудну виточку в
пілочці підкладки переводять в
пройму, виточки, розміщені в плечо-
вому шві спинки верху, переносять
на підкладку без змін величини й
розміщення;
-	у виробах прилеглої і на-
півприлеглої силуетної форми із
спинкою без середнього, шва в під-
кладці передбачають середній шов та
виїмку по лінії талії глибиною в 1 см;
-	у виробах прилеглої й на-
півприлеглої силуетної форми з ви-
точками, що переходять' в рельєф, в
лекалах підкладки закладають лише
виточки по лінії'талії, а величину
розширення рельєфів знімають в біч-
них швах;
-	верхній кінець, виточки не
доходить до рівня лінії грудей на
3,0 см, нижній - до рівня лінії стегон
на 3,0-5,0 см: '-.я; і
—	при наявності на іекалах
верху виточок, розміщених на окаті
рукава чи по лінії ліктьового шва,
форму, величину й розміщення вито-
чок переносять на лінії підкладки;
якщо по окату рукава мало посадки,
глибину виточки зменшують; якщо в
90
ліктьовому шві рукавів реглан, кімо-
но, чи суцільновикроєних передбаче-
на посадка в лекалах верху, то в ле-
калах підкладки по лінії ліктя роб-
лять виточку, розхил якої дорівнює
величині посадки,
-	якщо у виробах по низу ру-
кава є складки, виточки-защипи чи
зборки, то в лекалах підкладки по
низу рукава роблять виточки, а зрізи
ліктьового й переднього швів заокру-
глюють;
-	величини припусків в ниж-
ній частині пройми й рукава зале-
жать від обробки підкладки та спо-
собу з'єднання підкладки рукава з
підкладкою виробу;
-	в розрахунках довжини
підкладки по низу спинки і пілочки
враховують вид виробу (зимове, де-
місезонне чи літнє), величину підги-
ну верху й підкладки в готовому ви-
гляді та спосіб обробки (відлітна чи
пришивна підкладка) підкладка в го-
товому вигляді повинна бути вище
лінії підгину на 2 — 2.5 см;
-	в розрахунках довжини
підкладки рукавів враховують вели-
чину підгину рукава й оформлення
рукавів по низу: І варіант — рукав із
традиційним підгином низу; II варі-
ант — рукав на пришивній манжеті з
напуском; III варіант - рукав з нак-
ладною манжетою без напуску.
7.3 Схеми побудови креслень
деталей підкладки в поясному
одязі
7.3.1 Підкладка передніх частин
штанів
Підкладка передніх частин
штанів сприяє покращанню ковзання
й збереженню від розтягування ос-
новної тканини штанів на ділянці
коліна, а також Зменшенню тертя
тканини га витракхцергії людини
при ходьбі. Тканина ііля підкла^ки
передніх частин штанів повинна мати
малу усадку й розтягування, мати
гладеньку і слизьку поверхню. Оскі-
льки підкладка приймає на себе зу-
силля розтягування/то І» иа ділянці
коліна викроюють вужчою від осно-
вної тканини. Щоб підкладка не затя-
гувала в швах, враховують при побу-
дові креслення розтягування й усад-
ку.
Різницю усадкйЬрсновної і
підкладкової тканини р£щизначають
за формулою:	’—
р _ Д Д П Т. Дд У С.О.Т.	а
ус ~ 100	100 ’ 1
де Д, - довжина-деталі;
Успт. - усадка&іпдкпадкової
тканини по основі, % (середнє зна-
чення - 2,6%);
Усот. - усадка’сййовної ткани-
ни по основі, % (сереДнб'значення
1,4%).	чі.
Різницю розтягування* основ-
ної й підкладкової'тканйни’йб основі
Рр т с. визначають за формулою*
р Дд ~*>° т°- ;Д/~^п.т.о.	-.у
грт° -	]00 ІЧ.^ЮО К '
де Рото- - розтягування основ-
ної тканини по основі, '% (середнє
значення - 4 7»), г
Рото- - розтягування підклад-
кової тканини по основі, % (середнє
о 0/. ьл-адакра -
значення - 2 %).	4,.^,^;.,
Підкладка нетіойиніїа заходи-
ти за лінію бічної кишені; для чого
для побудови кресле»’ визначають
її розміщення. Величину прорізу біч-
ної кишені групують за розмірами.
Для поздовжніх кИшбнй й штанах
88-96 розмірів вона дорівнює 16,0 см,
91
100-108 розмірів - 17,0 см, 112-128
розмірів - 18,0 см.
Дія кишень з бічним нахилом
(наближається до 45°) величину про-
різу зменшують на 1,0 см, в попе-
речних кишенях - на 3,0 см.
Оптимальна величина нахилу
поздовжньої похилої кишені на лінії
талії відносно бічного шва - 4,0 см,
але вона може змінюватись залежно
від моделі. Нижній кінець прорізу
кишені відстоїть від бічного шва на
1,0 см.
На рис. 7.17 наведені, схеми
пооудови лекал підкладки передньої
частини штанів з відрізним'^бочком:
а — пояс пришивний; б - пояс суціль-
нокроєний.
На рис. 7.18 наведені схеми
побудови лекал передньої частини'за
методикою [21]: а - підкладкова тка-
нина; б - трикотажне полотно. Під-
кладка повинна закінчуватись'не ни-
жче 20 см від лінії низу, для зростів
више 176-30 см.
Рис.7.17 - Побудова лекал деталей
підкладки передньої частини штанів
|23]
Рис.7.18 - Схема побудови Лекал
підкладки брюк відповідЯ0Д°
рекомендації [12] *•
92
7.3.2 Підкладка гульфика і
відкоска
Для побудови копіюють від-
повідні лекала з основної тканини.
На рис 7.19 наведені схеми побудови
гульфика й відкоска: а — підкладка
гульфика; б - підкладка гульфика з
окантуванням внутрішнього зрізу; в —
підкладка відкоска.
На рис. 7.20 наведені схеми
побудови підкладки гульфика й від-
коска за методикою [21].
7.3.3 Підкладка кишені і леї
Корисна глибина підкладки
бічної кишені в готовому вигляді,
яка відповідає утилітарним вимогам,
складає 14 см для всіх розмірів і зро-
стів.
На рис. 7.21 наведена схема
побудови лекала підкладки для по-
здовжніх нахилених кишень: а — з
класичним нахилом; б - з більшим
нахилом [21].
Кишеня для дрібних монет
має форму прямокутника І2хІ0 см.
Креслення лекала підкладки
задньої кишені (рис. 7.21, в) буДУют1>
відповідно до креслення лекала кла-
пана з основної тканини, але нитки
основи проходять вздовж деталі, па-
ралельно верхньому зрізу.
Лекало підкладки г задньої
кишені (рис. 7.21, г) будують, з ура-
хуванням, щоб одна її сторона захо-
дила за лінію прорізу кишені на 0.3
см, а друга сторона закривала від-
стань від кишені до поясу й заходила
в шов пришивання поясу. Якщо від-
стань від лінії пришиваиня.поясу до
кишені в готовому ВИГЛЯДІ’ДОрІВНЮС
7,0 см, то довжина підкладки кишені
буде дорівнювати:
3,0+14-2+1,5+7,0+2,5=42,0 см.
Ширина першої сторони міш-
ковини - 18,5 см; ширина другої
сторони мішковини — 19,5.см, якщо
довжина прорізу кишені — 14,0 см.
Рис.7.19 - Побудова лекал деталей підкладки
гульфика і відкоска чоловічих штанів |23]
Рис.7.20 - Побудова лекал
підкладки гульфика і
відкоска
93
Рис.7.21 - Схема побудови лекал підкладки кишень штанів
відповідно до рекомендації £21 ]
94
Рис.7.23 - Побудова лекал деталей підкладки
спідниці
передбачено підкладку зад-
ньої кишені зшивати на
спеціальній машині з од-
ночасним /обметуванням
зрізів, то її проектують із
двох частин, заокруглених
внизу. Ширину' підкладки
зменшують .на 0,5 см з
кожної сторони. І
^Лея.. ' У вовняних
штанахдлязбереження від
витирання і покритгя швів
із внутрішньої сторони
вздовж середнього шва
ставлять леї, які почина-
ютьсЯувід строчки закріп-
лення гульфика. Верхній
зріз леї Длекалі відповідає
лінії середнього шва з ура-
хуванням зшитих крокових
зрізів й виконаної відтяж-
ки (рис.7.22, а) [22]. За надсічку на передніх частинах штанів леї повинні за-
ходити на 2,0 см, а за шви пришивання клинів - на 3,0-4,0 см. Нарис. 7.22, б, в
наведена схема побудови суцільновикроєної леї [20]. Довжина леї по прямій -
22-25 см залежно від розміру, ширина леї посередині дорівняне 8,0 см, в кін-
цях - 4,0 см.	.ер. і і
Розкрій леї виконують по косому напрямку ниток. Для зручності у ви-
робництві леї групують по розмірах: 88-98, 100-108 й 112-128. Ч _
7.3.4 Підкладка спідниці	,	. • -О1-
Підкладка спідниці будується за схемою, наведеною на рис. 7.23 з під-
кладкової тканини. Довжина підкладки менша від довжини верху на 5-10 см.
зі сторони січного шва
95
РОЗДІЛ 8
МЕТОДИКА ПОБУДОВИ КРЕСЛЕНЬ ПОХІДНИХ ЛЕКАЛ
ПРОКЛАДОК ТА ДОПОМІЖНИХ ЛЕКАЛ
Прокладки призначені для на-
дання стійкості деталям, створення й
збереження силуетної форми виробу,
а також для підвищення зносостійко-
сті на окремих ділянках. За способом
з’єднання з деталями з основної тка-
нини вони можуть бути клейовими,
неклейовими та комбінованими.
8.1 Лекала деталей бортової
прокладки
8.1.1 Бортова прокладка для
чоловічого верхнього одягу
Бортова прокладка призначе-
на для надання стійкості борту та
збереження наданої йому форми.
Якість бортової прокладки, її еластич-
ність та здібність зберігати потрібну
форму залежить від застосовуваних
матеріалів. Форма прокладки, її тех-
нологічність та економічність зале-
жать від конструкції.
Отже, бортова прокладка ви-
конає у виробі функцію каркаса, то-
му її проектують багатошаровою.
Залежно від моделі, належності до
повнотно-вікової і статевої груп па-
кет бортової прокладки може скла-
датись із двох, трьох й чотирьох ша-
рів.
Посадову лекала першого
шару бортової прокладки виконують
на кресленні основного лекала пілоч-
ки. Побудок) лекал останніх шарів
бортової прокладки виконують на
кресленні лекала першого шару про-
кладки. Величини припусків для по-
будови лекал деталей бортової про-
кладки повинні враховувати усадку
бортових матеріалів.
На рис. 8.1 показана схема
побудови лекал бортової прокладки з
відрізним лацканом для чоловічого
піджака [2. 21]: а) - бортова проклад-
ка другого основного шару; б) - бор-
това прокладка з першим і другим
основним шаром. На рис. 8.2 показа-
на схема побудови лекал уніфікова-
ної бортової прокладки для чоловічо-
го пальта.
Лекала основного шару бор-
тової прокладки будують по лекалу
верху пілочки з припусками на упра-
цювання по лінії горловини, плечо-
вому зрізу й пройми - 1,0 см для
піджака і 1,5 см для пальта; по краю
борта-0,5 см (рис. 8.3, 8.4).
Положення внутрішнього зрі-
зу: на рівні глибини пройми — на від-
стані 1/4 ширини пройми; на рівні
кишені заходить за її передній край
на 1,0-1,5 см Внутрішній край про-
кладки внизу заходить за підборт на
3,0-4,0 см.
Лекало основного шару бор-
тової прокладки для пальта можуть
бути із 2-х чи 3-х частин. Лінія відрі-
зу повинна проходити нижче рівня
нижньої петлі на 5,0-6,0 см. Припуск
до лацкана на шов до верхнього зрізу
доточки - 2.0 см
96
Рис.8.1 - Побудова лекал бортової прокладки в пілочку чоловічого піджака:
о —для продубльованої пілочки з повним пакетом деталей;
б — типова конструкція; в — для продубльованої пілочки з
полегшеною конструкцією
97
рис.8.2 - Побудова уніфікованих лекал бортової прокладки для
чоловічого пальта
98
Рис.8.3 - Побудови бортової про-
кладки чоловічого піджака
Рис.8.4 - Побудова бортової про-
кладки чоловічого пальта
Лацкан по лінії перегину мо-
же бути відрізним, особливо це сто-
сується випадку, коли по лінії горло-
вини є виточка. Припуск до лацкана
на шов пришивання - 2,0 см. У виро-
бах із тонких тканин припуск на шов
не дають, а частини бортової прокла-
дки з’єднують встик.
Внизу бортова прокладка за-
ходить за лінію підгину низу на
3,0-4,0 см.
По лінії талії чи нижче від
внутрішнього зрізу проектують під-
різ для передньої виточки. Підріз на
виточку зміщують на 1,0 см відносно
виточки верху в сторону бічного шва,
довжину її скорочують на 1,0-1,5 см.
Розхил виточки 2,0-2,5 см.
Якщо необхідно надати більш
випуклу форму грудей, роблять додат-
кову виточку із пройми, направлену
до центра грудей. Розміщення виточ-
ки: вище лінії грудей - 5,0-6,0 см.
розхил виточки - 1,0 см; довжина
виточки - 6,0-7,0 см.
Для надання сучасної форми
лінії плеча у виробах піджачного ти-
пу в бортовій прокладці по лінії пле-
ча проектується виточка довжиною
14,0-16,0 см, розхил її 0,5-1,0 см.
Бортова прокладка для чоло-
вічих виробів із суцільновикроєними
рукавами має ту особливість, що
верхівка пройми бортової прокладки
має співпадати з плечовою надсіч-
кою, все інше аналогічне виробам з
вшивними рукавами.
Бортова прокладка для виро-
бів крою реглан має ту особливість,
що її верхній зріз заходить за лінію
99
реглану на 1,0 см, а далі побудова
аналогічна виробам із вшивними ру-
кавами. Нитка основи проходить по-
перек чи під гострим кутом до лінії
півзаносу.
Верхній зріз другого шару бор-
тової прокладки відступає від зрізів
основного шару: по верхньому - на
2,0 см; по лінії перегину лацкану - на
2,0 см, відносно основного шару — на
1,0 см.
Нитка основи в проймі прохо-
дить під гострим кутом.
Для більшої стійкості пілочки
на ділянці грудей в піджаках й пальті
можна поставити волосяну накладку.
Її зрізи відступають від зрізів основ-
ної бортової прокладки: по плечово-
му зрізу - на 8,0-10,0 см; по проймі -
3,0-4,0 см; по внутрішньому зрізу -
3,0-4,0 см; зі сторони борту на 1,0 см
від лінії лекала другого шару.
Виточку на лекалі волосяної
накладки будують аналогічно виточ-
ці основного шар}-, дещо зміщуючи
до краю борта.
Крайка — її довжина дорівнює
сумі бічних й нижньої сторони воло-
сяної накладки, ширина - 2,5-3,0 см.
Прокладка в лацкан і під пет-
лі. Її зовнішній край по горловині,
лацкану й борту повторює контури
основного шару бортової прокладки
Верхній край прокладки відступає
від плечового зрізу на 5,0-7,0 см;
внутрішній зріз заходить за кінець
петлі на 2,0 с.м; по довжині — нижче
рівня нижньої петлі на 5,0 см.
8.1.2. Бортова прокладка для
жіночого верхнього одягу
Розхил нагрудної виточки збі-
льшують з кожної сторони на 1,0 см.
Якщо пальто має застібку відкриту
на фасон, припуск в куті лацкана
складає 1,0-1,5 см. Для економії тка-
нини бортову прокладку можна зро-
бити з виточкою, що виходить з
пройми (рис. 8.5).
Для доточки лінію відрізу
розміщують нижче рівня нижньої
петлі не менше 6,0 см. Лекало доточ-
ки ширше підборту на 2,0 см. Верхня
частина лекала ширша нижньої по
Рис.8.5 - Побудова лекала
бортової прокладки для пальта з
вшивним рукавом
100
лінії з'єднання на 1,5-2,0 см. Внутрі-
шній зріз лекала не доходить до рів-
ня переднього (чи верхнього) кінця
кишені на 2,0-3,0 см. У виробах із
зміщеною застібкою внутрішній зріз
бортової прокладки не доходить до
нижнього гудзика на пілочці на
2,0-3,0 с.м.
Для виробів прилеглого і на-
півприлеглого силуетів бортову про-
кладку жорсткої форми з нагрудною
виточкою роблять із двох частин
(рис. 8.6).
Цю прокладку можна реко-
мендувати також ддя жакетів. Нитка
основи проходить поперек чи під Кх-
гом 30-40°.	.....
Пооудова бортової прокладки
без виточки для виробів з рукавами
крою реглан, сорочковим, кімоно,
суцільновикроєним наведена на
рис. 8.7. Для її побудови виточку пе-
реносять в пройму чи в бічний зріз.
Рис.8.6 - Побудова лекала бортової
прокладки для пальта з
відрізним бочком
Якщо бортову прокладку про-
ектують з відрізним лацканом із кле-
йових матеріалів в технологічних
Рпс.8.7 - Побудова лекала бортової
прокладки для пальта крою реглан
конструкціях пальта (рис.8.8), то на
креслення лекала бортової прокладки
з суцільновикроєним лацканом на-
101
клацають лекало крейдування лацка-
на і борту, виключаючи припуски на
підрізання. На лекалі відзначають
лінію перегину лацкана, горловини й
зрізу лацкана без припуску на шви
обшивання. Лінія відрізу лацкана за-
ходить за лінію перегину на 1,0 см,
внутрішній зріз вгорі заходить за лі-
нію перегину на 2,5 см. Нижній зріз
лекала прокладки в лацкан прохо-
дить вище першої петлі на 2,0 см,
лінія відрізу в лекалі бортової про-
кладки - на 4,5 см. На зовнішньому
зрізі відрізного клейового лацкана
припуски не передбачають.
Рис.8.8- Побудова лекала бортової прокладки для пальта з
суцільновикроєними рукавами
102
8.2 Лекала верхніх плечових
накладок, поздовжників,
прокладок в дрібні деталі,
низ рукавів
8.2.1 Верхні плечові накладки
Креслення лекал верхніх пле-
чових накладок будують за допомо-
гою креслень основних лекал пілоч-
ки і спинки, які суміщені по лінії
зшивання плечових зрізів. На рис. 8.9
наведені схеми побудови основних
частин плечових накладок.
Рис.8.9 - Побудова верхніх плечових
накладок: а - вшивний рукав, І варі-
ант; б - вшивний рукав, П варіант;
в - реглан, суцільновикроєний рукав
Плечові накладки призначені
для створення й збереження форми
плечових силуетних ліній. Плечова
накладка може мати до п’яти шарів,
перший і нижній з бортової тканини
чи флізеліну, нижня частина може
доповнюватись синтапоном (вати-
ном) та п’ятьма шарами синтапону
(ватину) овальної форми 1-4 0-7,0 см,
з подальшим збільшенням на 0,5
(для регланних накладок). Підокат-
ник для вшивних рукавів заповнює
простір між плечовим схилом й ска-
том рукава.	.. , і.
8.2.2 Різні прокладки ' 
Прокладку в горловину вико-
нують за формою горловини спинки
шириною в 3,0 см.
Прокладку в низ рукавів роб-
лять із флізеліну чи полотна відпові-
дно до лінії підгину низу. Для кожної
половинки рукава прокладку розроб-
ляють окремо. Ширина прокладки
повинна бути меншою на 0,1 см від
ширини підгину низу. По довжині
прокладка не повинна заходити за
лінію перегину шлиці.
Прокладка під петлі, якщо не
передбачено технологією, повинна
заходити за верхню й нижню петлі на
величину 3,5 см. По ширині проклад-
ка заходить за петлі на 2,0-2,5 см. За
кольором повинна бути в тон з основ-
ною тканиною.
Поздовжник має довжину, що
дорівнює відстані від бічного до вну-
трішнього зрізу бортової прокладки
плюс 2,0-3,0 см, ширина - 4,0-5,0 см.
8.3 Лекала прокладок для
фронтального дублювання
Побудову лекал деталей до-
даткових прокладок виконують у
відповідності до вимог [27]
Прокладкові матеріали вико-
ристовуються як основний шар про-
кладки або в поєднанні з додаткови-
ми прокладками по всій поверхні де-
талей чи їхніх окремих ділянок.
103
Для надання деталям в цілому
чи окремим ділянкам певної жорст-
кості й пружності можна застосову-
вати багатошарові прокладки. Кожен
шар можна викроювати із різних
прокладкових матеріалів. Деякі зару-
біжні фірми виготовляють зональні
прокладки з різними характеристи-
ками (товщиною, жорсткістю тощо)
по ділянках, що дозволяє значно
спростити технологію дублювання.
Залежно від виду виробу і ма-
теріалів пілочки дублюють повністю
(рис. 8.10) чи частково по ділянках
(рис. 8.11,8.12).
В рукавах з манжетами про-
кладку приклеюють до манжети з
основної тканини. В рукавах крою
реглан чи комбінованих прокладку
приклеюють у верхній частині захо-
дили за надсічку на 0,5-1.0 см
(рис. 8.12, в).
Рнс.8.10 - Побудова деталей прокладок для повного дублювання пілочки
чоловічого піджака: а — з виточкою; б — без виточки
104
Рис.8.11 — Побудова лекал прокладок для часткового дублювання деталей чо-
ловічого верхнього одягу: а — спинка піджака; б— бочок піджака; в — м’яка
конструкція прокладок в пілочку; г —жорстка конструкція прокладок в пілочку
105
Рис.8.12 - Схеми прокладок для часткового дублювання деталей пальта:
а — лацкан; б — горловина спинки; в - тришовний рукав
Рис.8.13 - Побудова клейової прокладки в деталі коміра
У верхніх і нижніх комірах
пальт, піджаків, плащів, курток про-
кладки розміщують по всій деталі чи
по відльоту, стояку й кінцях
(рис. 8.13). В нижніх комірах з від-
різним стояком, який з’єднується з
виробом накладним швом, прокладку
розміщують за схемою (рис. 8.13. б).
В нижньому комірі може бути перед-
ках (рис.8.13, г, д). Верхній комір
дублюється в кінцях (рис 8.13. к).
106
05
Рис.8.14 - Побудова про-
кладки для коміра
суцільновикросного з
підбортом
Рис.8.15 - Дублювання верхнього жіночого
одягу: а — деталей; б — окремих ділянок;
е - зрізів
В моделях з суцільновикроє-
ними коміром з підбортами проклад-
ка перекриває лінію шва ча 0,1-0,2 см
(рис. 8.14).
Прокладку в борт проклада-
ють клейовим чи нитковим способом
залежно від конструкції.
На ділянці розміщення кише-
ні в конструкціях, де прокладка не по
всій поверхні, приклеюють поздовж-
ник.
У виробах з утеплюючою
прокладкою для її прикріплення на
внутрішніх краях підбортів наклею-
ють чи настрочують смужку із бязі
чи коленкору шириною 0,4-0,6 см,
викроєної навскоси.
В шлицях спинки прокладку
приклеюють чи пришивають до при-
пуску на відстані 0,1-0,2 см від лінії
перегину й на 1,0 см від зрізів. В мо-
делях з поздовжньою шлицею про-
кладку перегинають на 1,0 см й кріп-
лять на відстані 0,3-0,5 см від лінії
перегину припуску шлиці спинки.
У верхній7 половинці шлиці
під кутом 60° прокладають смужку
шириною 2,0-3,0 см й довжиною
10,0-15,0 см. Прокладка може захо-
дити на 1,0 см за лінію перегину
шлиці. По иизу спинки прокладають
пружок 1,0-1,5 см чи прокладку, яка
має бути ширшою припуску на під-
гин на 1,5-2,0 см. В нижню частину
шлиці прокладають лише пружок.
107
Для того, щоб зрізи пройми й
горловини спинки не розтягувались,
прокладають пружок чи прокладку,
що повторює форму зрізів. Ширина
прокладки в горловину — 4,0-5,0 см, в
пройму 1,0-12 см чи 3,0-4,0 см.
У верхньому жіночому одязі
повністю дублюються такі деталі як
пілочка, підборт, нижній комір, кла-
пани кишені і листочки (рис.8.15, а).
Дублювання виконують також для
закріплення окремих ділянок виробу
(рис.8.15, б) - бортових ділянок піло-
чок, відрізних бічних частин пілочок,
кокеток і зрізів деталей (рис.8.15, в) -
низу виробу, низу рукавів, зрізу
пройми, горловини, ділянок прорізу
кишень ТОЩО.
Застосування дублюючої про-
кладки верхньої частини спинки
сприяє зменшенню чи ліквідації та-
ких дефектів як горизонтальні склад-
ки під коміром (рис.8.16, а), похилі
складки від пройми (рис.8.16. б) та
бічних швів (рис.8.16, в) [28].
Рис. 8.16 - Варіанти дублюючих про-
кладок верхньої частини спинки
жіночого пальта
При виготовленні__повсякден-
них і спортивних сорочок найчастіше
використовують напівжорстку- про-
кладку, яку викроюють за розмірами
основної деталі. Сорочки виготовля-
ють з комірами різної жорсткості.
Цього досягають за рахунок багато-
шарових прокладок з різним поєд-
нанням клеїв та апретованих прок-
ладкових матеріалів різної жорсткос-
ті Для прокладок комірів жіночих
суконь використовують жорсткі, на-
півжорсткі та м’які прокладки. В
дрібних деталях (кокетки, накладні
кишені, клапани, листочки, пояси,
хлястики, погони, хомутики тощо)
прокладки розміщують по всій деталі
чи на окремих ділянках.
8.4. Застосування прикладних
матеріалів зарубіжних фірм в *
деталях одяїу
Нова мода в галузі матеріалів
постійно вимагає нових технологій
дублювання та застосування нових
прикладних матеріалів. Для цього
використовується тонка пряжа із. вов-
ни, бавовни, віскози, акрилу, полі-
естеру, поліаміду' тощо. Особливо
легкі прокладкові матеріали потрібні
для блуз та суконь. Виробництву жі-
ночого одягу необхідні різнокольо-,,
рові прокладки для легких, просвічу-
ваних тканини верху. Відомим ви
робником прикладних матеріалів для
швейного виробництва є фірма “Хен-
зель Текстиль” (Німеччина) [ЗО], яка
випускає 9 груп. Для прикладних.ма^,;
теріалів фірми “Хензель Текстиль,-;
характерним є клейове покриття
"подвійна точка".
108
Рис. 8.17-Досягнення гармонії за масою між
тканиною верху і прокладкою
За застосуванням прокладки
розподіляють:
для дублювання пілочок;
для дрібних деталей;
для сорочок і блуз (багато-
разове прання);
закріплення бортової про-
кладки;
для шкіри і хутра;
для взуття;
для краваток;
для об’ємності.
При доборі прикладних ма-
теріалів для дублювання рекоменду-
ють наступне поєднання маси ткани-
ни верху і прокладки (рис. 8.17).
Існує певна закономірність в
щільності клейового покриття. Так,
для шовку, шифону, плащових і кос-
тюмних тканин використовують при-
клад з густотою клейового покриття -
76-160 точок/см2 Для платтєво-
костюмних тканин застосовують
приклад з клейовим покриттям
52-76 точок/см2; для пухких і
об’ємних (ворсових, букльованих)
костюмних та пальтових тканин - з
клейовим покриттям -22-35 точок см'
Технологія застосування при-
кладних матеріалів марки “Хензель
Текстиль” досить різноманітна і за-
лежить від моделі виробу та виду
тканини.
Декілька варіантів класичної
технології дублювання деталей чоло-
вічого піджака наведені на рис 8.18
жіночого жакета - на рис. 8.19.
Перший варіант — фронтальне
дублювання пілочки стабілізуючою
прокладкою, наприклад, віскозний
дублірин арт.1101/В84. Зрізи плеча і
краю борту фіксуються поздовжніми
клейовими стрічками типу артикул
В5052/В84, зрізи пройми і горловини
спинки - косими клейовими стрічка-
ми, наприклад, артикул В5952 В84.
низ деталей і шлиці — перфоровани-
ми клейовими стрічками, наприклад,
артикул В5811/8М4.
109
Рис. 8.18 - Варіанти дублювання деталей чоловічого піджака
по
Рис. 8.19 - Схема дублювання деталей жшочого піджака
Другий варіант - на ділянці
грудей на основний шар прокладки
накладається другий шар (подвійне
фронтальне дублювання пілочки).
Обидва шари виконуються із одного і
того ж артикулу, наприклад, елас-
тичного дублірина арт. 1706/В89. Як і
в першому варіанті зрізи фіксуються
клейовими стрічками.
Третій варіант, так званий кла-
сичний, - фронтальне дублювання
пілочки прокладкою, наприклад, ар-
мованим флізеліном арт.5054/В84, на
ділянці грудей пілочка підсилюється
двома шарами бортовки, наприклад,
арт.137\У. Замість другого шару бор-
товки можна використати клейове
покриття на бортовку, наприклад,
арт.5296ЛУРЗ, виконане із об’ємного
нетканого полотна. Як і в першому
варіанті зрізи фіксуються клейовими
стрічками.
Широке застосування дублюю-
чих прикладних матеріалів для збе-
реження форми виробу знаходить
відображення в рекламних проспек-
тах зарубіжних фірм, з якими спів-
працюють вітчизняні виробники одя-
гу. Правильний вибір таких матеріа-
лів особливо актуальний для чолові-
чих піджаків. Рекомендується наступ-
не використання прокладок Вайлин
8025 МТ 230. Для дублювання борта,
який підкреслює стильову характе-
ристику піджака, використовують
Вайлин 8026. Як варіант часткового
дублювання рекомендується про-
кладка 9345. Нижня частина підборта
на ділянці шва обшивання кута під-
борта дублюється методом сандвіча -
Вайлин 9035 Т 15С6.
Для дублювання шовкових лац-
канів, які особливо популярні як .мо-
дна деталь для офіційних випад-
ків, використовують Вайлин 8023.
111 •
Пілочка дублюється Вайлин 9246.
Ділянка лацкана дублюється стабіль-
ною в повздовжньому напрямку про-
кладкою Вайлин 9035, яка закріплює
як лацкан, так і шов розкепу. Необ-
хідну м’якість і об’єм лацкана ство-
рює синтапон (Вайлин 7856), який
обробляється на ділянці лацкана по-
двійним дублюванням. Синтепон в
швах висікають. Гострі кінці лацкана
і стійкий розкеп забезпечує Вайлин
9035. Основна прокладка в лацкан
відрізна, напрям нитки основи в ній
перешкоджає розтягуванню кута лац-
кана. Друга деталь викроюється та-
ким чином, щоб нитки прокладки
закріплювали шов розкепу і додатко-
во кут. В кінці розкепу маленький
трикутник із клейового синтапону
Вайлин 7856 заповнює порожнисту
ділянку шва.
Всі деталі прикріплюються од-
нією операцією як при багатошаро-
вому ду блюванні.
Для надання пілочці гарної фор-
ми використовують відлітну бортову
прокладку з часткою кінського воло-
су - Вайлин \У0395. Для легких чо-
ловічих піджаків використовують
пружну волосяну бортову прокладку
ХУ0797. Для закріплення підокатника
рекомендується бортова прокладка
Вайлин ХУ01999. Як підсилювач бор-
тової тканини рекомендується Вай-
лин 249. нетканий матеріал. Клейо-
вий підсилювач Вайлин 7848 надає
бортовій прокладці м'якість. Вайлин
9869 і більш об’ємний Вайлин 9889
надають бортовій прокладці, завдяки
нитковому з'єднанню додаткову ста-
більність в діагональному напрямку.
Нитка основи проходить від плеча до
пройми.
Для закріплення зрізів і форми
використовують стрічки Вайлий: для
з єднання переднього зрізу 'відлітної
бортової прокладки з пілочкою —
Вайлин 9145 Т25; для закріплення
зрізів пілочки із збереженням рухо-
мості тканини верху - Вайлин
9145Т15С1/8; для закріплення і збе-
реження форми всіх заокруглених
зрізів - клейова стрічка з тасьмою
Вайлин 9145ГТ12С1.
8.5 Лекала утеплюючих
прокладок
Лекала утеплюючих прокла-
док будують за допомогою креслень
лекал основних деталей (основний
шар) або ж за допомогою креслень
деталей підкладки, якщо передбаче-
но вистьобування підкладки з про-
кладками. На рис. 8.20 наведені схе-
ми побудови лекал утеплюючих про-
кладок спинки, пілочки й рукава на
основних лекалах. Лекала додатково-
го шару утеплювальної прокладки
будують на кресленні лекала основ-
ного шару (заштриховані деталі).
8.6 Побудова креслень
допоміжних лекал
В процесі виготовлення виро-
бу з метою досягнення більшої точ-
ності обробки деталей передбачено
уточнення зрізів і місць розташуван-
ня окремих деталей.
Лекала для крейдування лац-
кана й борта та нижнього коміра пе-
ред підрізуванням розглянуті в
п.6.2.1, 6.2.2.
На рис. 8.21. а показано лека-
ло для крейдування вистьобування
лацкана. Для зручності користування
роблять уступи кінця крейдування.
по
Рис. 8.19 - Схема дублювання деталей жіночого піджака
Другий варіант на ділянці
грудей на основний шар прокладки
накладається другий шар (подвійне
фронтальне дублювання пілочки).
Обидва шари виконуються із одного і
того ж артикулу, наприклад, елас-
тичного дублірина арт.1706/В89. Як і
в першому варіанті зрізи фіксуються
клейовими стрічками.
Третій варіант, так званий кла-
сичний, - фронтальне дублювання
пілочки прокладкою, наприклад, ар-
мованим флізеліном арт.5054/В84, на
ділянці грудей пілочка підсилюється
двома шарами бортовки, наприклад,
арт. 137\У. Замість другого шару бор-
товки можна використати клейове
покриття на бортовку, наприклад,
арт.5296АУРЗ, виконане із об’ємного
нетканого полотна. Як і в першому
варіанті зрізи фіксуються клейовими
стрічками.
Широке застосування дублюю-
чих прикладних матеріалів для збе-
реження форми виробу знаходить
відображення в рекламних проспек-
тах зарубіжних фірм, з якими спів-
працюють вітчизняні виробники одя-
гу. Правильний вибір таких матеріа-
лів особливо актуальний для чолові-
чих піджаків. Рекомендується наступ-
не використання прокладок Вайлин
8025 МТ 230. Для дублювання борта,
який підкреслює стильову характе-
ристику піджака, використовують
Вайлин 8026. Як варіант часткового
дублювання рекомендується про-
кладка 9345. Нижня частина підборта
на ділянці шва обшивання кута під-
борта дублюється методом сандвіча -
Вайлин 9035 Т 15С6.
Для дублювання шовкових лац-
канів, які особливо популярні як мо-
дна деталь для офіційних випад-
ків, використовують Вайлин 8023.
111 •
Пілочка дублюється Вайлин 9246.
Ділянка лацкана дублюється стабіль-
ною в повздовжньому напрямку про-
кладкою Вайлин 9035, яка закріплює
як лацкан, так і шов розкепу. Необ-
хідну м’якість і об’єм лацкана ство-
рює синтапон (Вайлин 7856), який
обробляється на ділянці лацкана по-
двійним дублюванням. Синтепон в
швах висікають. Гострі кінці лацкана
і стійкий розкеп забезпечує Вайлин
9035. Основна прокладка в лацкан
відрізна, напрям нитки основи в ній
перешкоджає розтягуванню кута лац-
кана. Друга деталь викроюється та-
ким чином, щоб нитки прокладки
закріплювали шов розкепу і додатко-
во кут. В кінці розкепу маленький
трикутник із клейового синтапону
Вайлин 7856 заповнює порожнисту
ділянку шва.
Всі деталі прикріплюються од-
нією операцією як при багатошаро-
вому' дублюванні.
Для надання пілочці гарної фор-
ми використовують відлітну бортову
прокладку з часткою кінського воло-
су - Вайлин ХУ0395. Для легких чо-
ловічих піджаків використовують
пружну волосяну бортову прокладку
ХУ0797. Для закріплення підокатника
рекомендується бортова прокладка
Вайлин \\'0І999. Як підсилювач бор-
тової тканини рекомендується Вай-
лин 249, нетканий матеріал Клейо-
вий підсилювач Вайлин 7848 надає
бортовій прокладці м’якість. Вайлин
9869 і більш об’ємний Вайлин 9889
надають бортовій прокладці, завдяки
нитковому з’єднанню додаткову ста-
більність в діагональному напрямку.
Нитка основи проходить від плеча до
пройми.
Для закріплення зрізів і форми
використовують стрічки Вайлин: для
з’єднання переднього зрізу відлітної
бортової прокладки з пілочкою -
Вайлин 9145 Т25; для закріплення
зрізів пілочки із збереженням рухо-
мості тканини верху - Вайлин
9145Т15С1/8; для закріплення і збе-
реження форми всіх заокруглених
зрізів - клейова стрічка з тасьмою
Вайлин 9145ЕТ12С1
8.5 Лекала утеплюючих
прокладок
Лекала утеплюючих прокла-
док будують за допомогою креслень
лекал основних деталей (основний
шар) або ж за допомогою креслень
деталей підкладки, якщо передбаче-
но вистьобування підкладки з про-
кладками. На рис. 8.20 наведені схе-
ми побудови лекал утеплюючих про-
кладок спинки, пілочки й рукава на
основних лекалах. Лекала додатково-
го шару утеплювальної прокладки
будують на кресленні лекала основ-
ного шару (заштриховані деталі).
8.6 Побудова креслень
допоміжних лекал
В процесі виготовлення виро-
бу з метою досягнення більшої точ-
ності обробки деталей передбачено
уточнення зрізів і місць розташуван-
ня окремих деталей.
Лекала для крейдування лац-
кана й борта та нижнього коміра пе-
ред підрізуванням розглянуті в
п.6.2.1, 6.2.2.
На рис. 8.21, а показано лека-
ло для крейдування вистьобування
лацкана. Для зручності користування
роблять уступи кінця крейдування.
112
Рис.8.20 - Побудова утеплюючої підкладки
Рис.8.21 - Допоміжні лекала для крейдування: а - вистьобування лацкана;
б — прорізної кишені; в - накладної кишені; г - кутиків лацкана і борта;
д - низу виробу; е - кутика коміра
113
Лекало для крейдування біч-
ної кишені (рис.8.21, б) будують за
допомогою основного лекала пілоч-
ки. Зовнішні зрізи лекала повторю-
ють контур пройми й бічного зрізу до
лінії талії. Нижній зріз лекала про-
ходить по лінії прорізу кишені й
оформлюється виступом шириною
3,0-4,0 см. Біля переднього зрізу ки-
шені роблять уступ шириною 2,0 см.
На рис. 8.21, в показано лека-
ло для крейдування накладної ки-
шені. Нижню частину лекала викрес-
люють по контурах накладної кишені
в готовому виді, враховуючи її роз-
міщення на пілочці. Передній зріз
лекала проводять від надсічки на гор-
ловині до переднього кінця кишені.
Початок та кінець кишені за-
значають надсічками. На бічний зріз і
пройму переносять надсічки з основ-
ного лекала пілочки. Лекала для
крейдування кутиків лацкана й борта
знизу до обшивання показано на
рис. 8,21 г, для чого використовують
лекало крейдування борта й лацкана.
Зі сторони уступу й передньої сторо
ни лацкана на відстані 4,0-5,0 см ле-
кало висікають на величину ширини
шва. Ширина лекала по ; горловині
3,0-4,0 см. Ці лекала можна об’єд-
нати в одне	. уи' ЇОЛТ
На рис. 8.21, е показане лека-
ло для крейдування кутика коміру
перед обшиванням, на рис. 8.21, д
лекало крейдування низу пальта.
Конфігурація переднього краю
лекала для крейдування, розміщення
надсічок на підборті відповідає лека-
лу підборта (рис. 8.22).
Креслення лекала для крей-
дування петель на борті пальта бу-
дують за допомогою лекала для
підрізання лацкана й борта без ура-
хування припусків на шов обшиван-
ня борта та кант. Нижній зріз лека-
ла розміщують вище рівня нижньої
петлі на величину усадки і упрацю-
вання, яка передбачена для цієї
ділянки борту пілочки. Для крейду-
вання розміщення петель на лекалі
роблять вирізи Верхня сторона
вирізу визначає розміщення петлі.
Початок петлі зазначають надсічкою.
Ширина лекала —10,0 см (рис. 8.23).

Рис.8.22 - Допоміжне лекало для
крейдування надсічок на підборті
Рис.8.23 - Лекало для крейдування
петель на борті пальта
114
Лекала для крейдування вито-
чок й надсічок на підкладці будують
по лекалу підкладки пілочки. Нижній
зріз лекала проходить на рівні ниж-
ньої надсічки переднього зрізу. По-
чаток і кінець виточок позначають
надсічками На ділянці талії в місцях
розташування виточок роблять вирі-
зи кутиком (рис. 8.24).
Рис.8.24 - Лекало для крейдування виточок і надсічок на підкладні
8.7 Використання
комп’ютерних технологій в
побудові лекал
В існуючих САПР швейних
виробів зберігаються всі принципи
побудови, які властиві САПР інших
галузей промисловості.
Однією із підсистем робочого
проектування є підсистема проекту-
вання лекал. Ця підсистема включає
процедури: перетворення контурів
основних деталей з урахуванням тех-
нологічних припусків; побудова
креслень основних лекал нової моде-
лі; перетворення контурів лекал ос-
новних деталей в лекала деталей під-
кладки; перетворення контурів лекал
деталей в лекала деталей прокладок
та допоміжних лекал.
В сучасних САПР одягу ці
процедури є складовими функцій.
Функції формують меню. Базовими
функціями конструювання вважа-
ються такі, які створюють нові точки,
прямі і криві, а також функції для
вимірювань довжин і кутів
Програмне забезпечення комп-
лексу Ьіоуо Сиі (ФРН) в конструю-
ванні одягу за вимірами передбачає
автоматизовану побудову лекал.
Функція “відкритий шов" ви-
користовується в тому випадку, якщо
деталь має різні припуски на шви
Побудова припусків на шви ведеться
в декілька етапів (рис. 8.25, а, б, в).
Функція “закритий шов” будує
припуски без заданого напрямку
(рис. 8.26).
115
Рис. 8.25 - Поетапна побудова
припусків на шов
Рис.8.27 - Побудова припусків на шов
з оформленням кінців зрізів деталей
Рис. 8.28 - Побудова рівномірних
припусків на шов
Рис. 8.26 - Побудова припусків без
заданого напрямку
1 точха «онтурз 2 точка гомтуга
Рис. 8.29 - Побудова припуску за
двома точками контура
Функція’шов (кут 90°) можлива
після побудови припусків на шов за
допомогою функції “закритий шов”
(рис.8.28).
Функція “шов довкола цілої
деталі" передбачає побудов) рівно-
мірних припусків на шов (рис.8.29).
Функція “підгин” передбачає
побудову припуску за двома точками
контура (рис.8.27, 8.29).
Для оформлення лекал викорис-
товують наступні функції маркуван-
ня: “надсічка (стандартна)”, “над-
січка з певним напрямком”, поздов-
жня лінія, розташування надпису в
деталі. Зміст надпису складається із
опису деталі (найменування лекала),
найменування матеріалу і розмірів
разом.
Символ згину, розташування
проколу, точка підгону в напрямку X,
¥, внесення внутрішньої лінії, вне-
сення стрілки, текст (індивідуальний
опис деталей).
116
РОЗДІЛ 9
ГРАДАЦІЯ ЛЕКАЛ ДЕТАЛЕЙ ОДЯГУ
Розробка моделі одягу для
промислового виробництва здійсню-
ється на базовий розмір і зріст в ре-
комендованій для цієї моделі розмір-
ній та повнотній групі.
Процес проектування комплек-
ту лекал деталей одягу різних розмі-
рів і зростів на основі лекал—оригіна-
лів деталей виробу середнього розмі-
ро-зросту здійснюється методами
градації лекал.
Градацією називається інжене-
рно-конструкторський процес отри-
мання ряду деталей одягу на вста-
новлені розміри шляхом збільшення
або зменшення деталей одягу вихід-
ного розміру згідно встановлених
правил
Перетворення контурів лекал
деталей при градації повинно забез-
печувати виконання відповідних ви-
мог, які висуваються до зразка-
еталона. На процес перетворення ле-
кал деталей при градації має вплив
еталона. На процес перетворення ле-
кал деталей при градації має вплив
сукупність цілого ряду факторів.
Найбільш важливими факторами, які
мають вплив на процес градації ле-
кал є: змінюваність розмірних ознак,
структура розрахункових формул,
яка прийнята в методиках конструю-
вання, спосіб розрахунку величин
переміщення конструктивних точок
відносно вихідних осей, характер
розгорток об’ємної форми фігур різ-
них розмірів, крою і зовнішнього ви-
ду виробів, властивості матеріалів.
В процесі перетворення конту-
рів лекаї в існуючих системах града-
ції дотримуються наступних принци-
пів:
-	використання однакових пра-
вил для градації лекал деталей одягу
для чоловіків, жінок, хлопчиків і дів-
чаток;
-	однаковий спосіб розрахт нку
величин переміщення точок;
-	постійність величин перемі-
щення конструктивних точок віднос-
но вихідного базового розміру в
кожній виділеній підгрупі розмірів;
-	однакове представлення ін-
формації і нормативно-технічної до-
кументації для градації лекал в руч-
ному і автоматизованому режимах [1.
с.328-330].
9.1 Основні теоретичні
положення градації лекал
Використання градації лекат
стало можливим завдяки розробці
розмірної стандартизації фігур, згід-
но якій всі виділені типові фігури
розділені на повнотні групи і розмір-
ні підгрупи. Типові фігури суміжних
розмірів або зростів відрізняються
між собою в будь-якій із' розмірних
ознак на величину відповідного між-
розмірного і міжзростового інтерва-
лу. Величини міжрозмірних І МІЖ-
зростових інтервалів залишаються
незмінними для всієї виділеної стан-
дартом групи розмірів. >:
Внаслідок залежності підпо-
рядкованих розмірних ознак від ве-
дучих із зміною обхвату грудей (для
117
одного і того ж зросту) відбувається
змінювання не лише поперечних, але
і поздовжніх розмірних ознак. Так
само із змінюванням зросту (для од-
ного і того ж обхвату грудей) зміню-
ється не лише поздовжні, але і попе-
речні розмірні ознаки.
Науково обгрунтована система
градації ЄМКО РЕВ пропонує три
види градації для чоловічого одягу —
за розмірами (ГТ16+ГТІ8), за зростами
(ГТі), за повнотами (ГТ|8) і п’ять ви-
дів градацій дтя жіночого одягу - три
за розмірами (ГТІ6+ГТІ9), за зростами
(ГТі), за повнотами (ГТ)9).
Базовим розміром для типових
чоловічих фігур є 176-100-88. Для
типових жіночих фігур першої групи
розмірів (84-104) базовим розміром є
164-96-104; для другої групи розмірів
(108-120) - 164-112-120 і для третьої
групи розмірів (124-136) - 164-124-132.
В розробці величин градації
враховані фактори, що впливають на
їхнє значення - коефіцієнти градації,
види одягу, довжина, силует та про-
порції одягу.
Коефіцієнти градації розмірних
ознак є основним фактором, який
впливає на величину градації коне
трукгивних точок і визначається як
різииця розмірних ознак між суміж-
ними розмірами, зростами, повнота-
ми. При цьому використовують цілі
абсолютні величини всіх розмірних
ознак без винятку.
Вихідні лінії і точки мають
вплив на величину градації вектора
переміщення конструктивних ліній і
точок та залишаються незмінними
для всіх розмірів, зростів і повнот.
Відносно вихідних ліній і то-
чок переміщуються всі конструктив-
ні лінії і точки.
При виборі вихідних точок і
ліній враховані наступні вимоги:
-	вихідні лінії і точки повинні
бути однаковими для відповідних
деталей чоловічого, жіночого та ди-
тячого одягу;
-	вихідні лінії повинні суміща-
тися із осями прямокутної системи
координат;
-	вихідні лінії повинні забезпе-
чити мінімальне переміщення най-
складніших криволінійних ділянок
конструкції.
В ЄМКО РЕВ прийняті насту-
пні вихідні лінії і вихідні точки [32].
Плечовий одяг (рис.9.1).
Спинка - лінія грудей /31 -33/
(горизонталь) і задня лінія пройми
/33-13/ (вертикаль).
Вихідна точка - 33 (331).
Перед - лінія грудей /35-372/
(горизонталь) і передня лінія пройми
/35-15/ (вертикаль).
Вихідна точка - 35 (351).
Рукав - підпахвова лінія
/351-333/ (горизонталь) і передня лінія
окату рукава /351-355/ (вертикаль).
Вихідна точка 351.
Поясний одяг.
Штани (рис.9.2).
Задня частина штанів - лінія
стегон /51-54/ (горизонталь) і лінія
згину /52-72/ (вертикаль) Вихідна
точка — 52.
Передня частина штанів - лінія
стегон /54-72/ (горизонталь) і лінія
згину /56-76/ (вертикаль). Вихідна
точка - 56.
118
Рис. 9.1 - Вихідні лінії і вихідні точки градації плечового одягу
114
Спідниця (рис. 9.3).
Задня частина спідниці - лінія
стегон/51-54/(горизонталь) і середня
задня лінія /41-91/ (вертикаль). Ви-
хідна точка—51
Передня частина спідниці - лі-
нія стегон /54у-57/(горизонталь) і се-
редня передня лінія >/47-97/ (верти-
каль). Вихідна точка 4- 57.
Інші методики ірадацїі
[31, 33, 34] можуть рекомендувати
своє розташування осей.
Найчастіше вихідними осями
прийняті наступні горизонталі та
вертикалі.
Плечовий одяг (рнс.9.4).
Для спинки:	> ;
-	вертикаль - середня лінія
спинки;
-	горизонталь - лінія талії, лі-
нія глибини пройми.
Для переду:
-	вертикаль - дотична до лінії
пройми;
-	горизонталь — лінія талії, лі-
нія глибини пройми.
Для рукава:
-	вертикаль - середня лінія,
(лінія переднього перекату);
-	горизонталь — лінія висоти
окату.
На комірі:
-	вертикаль - проходить через
надсічку, яка відповідає розташуван-
ню плечового шва.
Традиційне розташування ви-
хідних осей градації в деталях штанів
показано на рис.9.5. 'Вертикаль на
передній і задній частині проходить
по лініях їхнього згину, горизонталь
розташована на рівні висоти сидіння.
Розташування вихідних осей градації
в деталях спідниці показано на
рис. 9.6. вертикаль на передній і зад-
ній частині' проходить по лініях їх-
нього згину, горизонталь - по лінії
стегон.
118
Рис. 9.1 - Вихідні лінії і вихідні точки градації плечового одягу
Рис. 9.2 - Вихідні лінії і вихідні точки градації штанів
119
Рис. 9.3 - Вихідні лінії і вихідні точки градації спідниці
Спідниця (рис. 9.3).
Задня частина спідниці - лінія
стегон/51-54/(горизонталь) і середня
задня лінія /41-91/ (вертикаль). Ви-
хідна точка—51.
Передня частина спідниці - лі-
нія стегон /54-57/ (горизонталь) і се-
редня передня лінія /47-97/ (верти-
каль). Вихідна точка - 57.
Інші методики градації
[31, 33, 34] можуть рекомендувати
своє розташування осей.
Найчастіше вихідними осями
прийняті наступні горизонталі та
вертикалі
Плечовий одяг (рис.9.4).
Для спинки:
-	вертикаль - середня лінія
спинки;
-	горизонталь - лінія талії, лі-
нія глибини пройми.
Для переду:
-	вертикаль - дотична до лінії
пройми;
-	горизонталь - лінія талії, лі-
нія глибини пройми.
Для рукава:
-	вертикаль - середня лінія,
(лінія переднього перекату); -
-	горизонталь - лінія висоти
окату. ї
На комірі:
-	вертикаль - проходить через
надсічку, яка відповідає розташуван-
ню плечового шва.
Традиційне розташування ви-
хідних осей градації в деталях штанів
показано на рис.9.5. Вертикаль на
передній і задній частині проходить
по лініях їхнього згину, горизонталь
розташована на рівні висоти сидіння.
Розташування вихідних осей градації
в деталях спідниці показано на
рис. 9.6. вертикаль на передній і зад-
ній частині' проходить по лініях їх-
нього згину, горизонталь — по лінії
стегон.
120
Рис. 9.6 - Розташування вихідних осей
градації в деталях спідниці ’
махжрз -- &.ДДОІКДОІ -
Рис. 9.5 - Розташування вихідних осей
градації в деталях штанів
. При градації лекал точка пере-
тину вихідних осей не має. перемі-
щень.- Всі інші характерні точки, не
розташовані на осях, переміщуються
в напрямку обох осей (рис.9.7) з ме-
тою спрощення.процесу градації ле-
кал деякі конструктивні точки роз-
ташовані поблизу осі, переміщують-
ся так само, як і .точки на ося^ - тіль-
ки вздовж осі.
121
Рис. 9.7 - Переміщення характерних
точок градації
Вихідним приростом по гори- •
зонталі для градації лекал є приріст.
до ширини готового виробу -на рівні -
лінії грудей, який в конструкції до-
рівнює 2 см — половині інтервалу
байдужості по .обхвату грудей тре-
тьому. Це значення змінювання ши-
рини виробу зберігається по лінії та-
лії, стегон, низу. Загальна ширина
деталі в різних розмірах, за умови
збереження зросту залишається не-
змінною. Для цього у верхніх та ни-
жніх точках відкладаються .однакові
величини вертикальних переміщень.
Величина приросту від розміра
до розміру в рукаві жіночого одягу
відповідає змінюваності розмірної
ознаки обхвату плеча Оп:
для розмірів:
88-104—Оп змінюється на 1,4 см;
108-120	1,1см;
124-136	0 см.
Висота окату змінюється на
0,4 см від розміру до розміру у від-
повідності із зміною глибини прой-
 Норма посадки по окату рукава
на 1 см пройми та характер її розпо-
ділення повинні 'залишатись'‘'постій-
ними і ‘відповідати параметрам, за-
кладеним при розробці базового роз-
міру. '	‘
Це вимагає перерозподілу по-
ложення надсічок на окаті рукава.
Відстань від переднього зрізу
вшивного рукава до надсічки зі сто-
рони переднього перекату рукава за-
лишається постійною, інші надсічки
переміщуються
У виробах з кроями рукава: кі-
моно, комбінованим, суцільновикро-
єним, реглан, реглан-погон - довжи-
на рукава від плечової точки залиша-
ється незмінною.' '	•
У виробах вільної форми роз-
мірні прирости по лінії грудей мо-
жуть бути від 1,5 до 2,0 см, в рукаві -
від0,8до 1,0 см
Міжрозмірну різницю між зад-
ньою і передньою частинами спідни-
ці розподіляють рівномірно, в кос-
тюмній спідниці відповідно до вели-
чини приростів до пілочки і спинки
жакета. •
Градація дрібних деталей за
розмірами залежить від місця їхнього
розташування у виробі, від величини
деталі і вирішується конкретно для
кожної моделі
Для спрощення процедури гра-
дації за зростами зміни поздовжніх
розмірів враховують нижче лінії гру-
дей, хоча це впливає на баланс. Ви-
ходячи із цього, градація лекал за
зростами передбачає приріст лінії
низу пілочки, спинки і рукава, лінії
талії на пілочці, спинці і лінії ліктя в
рукаві.
ми.
122
Всі ж модельні елементи конс-
трукції (кишені, шлиці, підрізи тощо)
градуюють за зростами з урахуван-
ням місця їхнього розташування.
Міжзростові інтервали в пле-
чових виробах довжиною:
до 50 см -1.0 см;
до 60 см -1,5 см;
до 80 см - 2,0 см;
до 130 см -3,0 см.
В рукаві міжзростовий приріст
по лінії низу складає 2,0 см, по лінії
ліктя - 1,0 см.
Абсолютна величина перемі-
щення лінії низу між зростами для
спідниці складає 2 см, для штанів -
4 см (переміщення здійснюється по
лінії талії та низу при незмінному
положенні лінії стегон [33].
9.2 Схеми градації лекал
Схеми градації — це запис ве-
личин міжрозмірних (міжзростових,
міжповнотних) переходів від конту-
рів вихідної деталі до контурів дета-
лей суміжних розмірів (зростів, по-
вної). Основними точками градації є
всі кутові конструктивні точки (точ-
ки перетину ліній контура деталі та
надсічки). В кожній деталі, для кож-
ної кутової конструктивної точки
вказані напрямки переміщення її по
горизонталі і вертикалі на один су-
міжний розмір (зріст, повноту). Вер-
тикальні прирости для більшості
конструктивних точок, незалежно від
їхнього розташування відносно вихід-
ної горизонталі спрямовані для біль-
ших розмірів угору, для менших -
вниз.
Напрямок горизонтальних при-
ростів (вліво і вправо) затежить від
розміру і розташування контурної
лінії деталі відносно вихідної верти-
калі.
Лекала деталей на схемах гра-
дації представлені зазвичай з певни-
ми умовностями, кути лекал показані
спрощено без урахування їхнього
оформлення в лекатах-оригінатах.
Переміщення точок кінців зрізів ле-
кал виконують з використанням при-
ростів відповідної точки схеми гра-
дації. За схемою градації можна ви-
значити як згруповані градуйовані
деталі в сторону зменшення кількості
побудов (рис.9.8), що важливо для
градуювання вручну.
Схеми, призначені для градації
деталей плечового і поясного одягу
типового крою, називають типовими.
Приклади типових схем за методи-
кою [34, 35] наведені на1 рис.9.8 -
9.12.
Міжрозмірні та міжзростові
прирости цих схем визначені відпо-
відно до розмірної типології фігур.
Для градації лекал деталей ви-
робів складних • моделей загальні
прирости до розмірів спинок, і піло-
чок, рукавів і комірів залишаються
тими ж, що і в типових виробах, але
їх розподіляють між окремими час-
тинами деталей шляхом пропорцій-
ного розрахунку. Для збереження
пропорцій і модельних особливостей
виробів при градації допускається
змінювання величини приростів, на-
приклад, до довжини плечового зрі-
зу, до ширини спинки, переду, рукава
ат інших точок, які впливають на
зміну силуету. • І
123
124
Рис.9.10 - Схема градації жіночих штанів
иргішІа'етім/иІ
Рис.9.11 - Схеми градації чоловічого піджака з базовим вшивним рукавом
125
-Рис.9.12 - Схеми градації чоловічих штанів
Також, при градації виробів
вільних форм із збільшеною прибав-
кою на вільне облягання по лінії гру-
дей доцільно скоротити величину
приростів по горизонталі на рівні лі-
нії грудей.
Таким чином, прибавка на
вільне облягання для більших розмі-
рів зменшиться, а для менших розмі-
рів - збільшиться.
Креслення градації виконують
на міліметровому папері або кальці,
орієнтуючи вихідну деталь в прямо-
кутній системі координат у відповід-
। ності зі схемою градації. При побу-
дові повного креслення градації, яке
включає ряд необхідних менших і
більших розмірів, спочатку перехо-
дять до найвіддаленішого розміру,
визначаючи напрямок діагоналі пе-
реміщення точок градації. Потім діа-
гоналі між точками вихідного і най-
віддаленішого розмірів розбивають
на кількість відрізків, рівних числу
міжрозмірних переміщень точок по
діагоналях. Значення міжрозмірного
переміщення використовують далі на
продовженні діагоналі в протилеж-
ному від найвіддаленішого розміру
напрямку (рис.9.13).
Після виконання градації ос-
новних' конструктивних точок місце
розташування додаткових конструк-
тивних точок визначають графічним
шляхом, зберігаючи паралельність
лінії.
126
Рис.9.13 - Послідовність побудови креслень градації
В похідних кроях, а саме для
суцільновикроєного рукава, градацію
нижнього зрізу і підрізу виконують
по лінії напрямку зрізу. Це зберігає
форму конструкції.
Виконавши градацію з’єднува-
них деталей перевіряють їхню мон-
тованість, перевіряючи довжину зрі-
зів. Похідні лекала градуюють після
основних, використовуючи їхні схе-
ми градації.
Градацію за зростами викону-
ють окремо. В кресленнях градації на
основних контурах вказують значен-
ня розмірів. Оформлення надписів
здійснюють згідно правил оформ-
лення лекал.
9.3 Напрямки удосконалення
градації лекал.
Удосконалення градації лекал,
здійснюється в двох напрямках: удо-;
сконалюються принципи (теоретичні.
основи) градації.лекал і удосконалю-
ється техніка (практичні прийоми)
градації.
Раціональний метод градації
лекал повинен забезпечувати отри-
мання виробів однакової посадки і
об’ємно-пластичного образу на фігу-
рах як середніх, так і крайніх розмі-
ро-зросгів. Мінливість розмірних
ознак фігур визначає величин зміню-
вання деталей на опорних ділянках
виробу. На неопорних ділянках змі-
нювання Деталей за розмірами і зрос-
тами залежить ще й вщ силуетного
рішення виробу. При цьому слід вра-
ховувати, що прибавки на динаміку
рухів, повітряний прошарок, компо-
зицію для виробів середніх і крайніх
розмірів різні.
Удосконалення техніки града-
ції лекал має декілька напрямків. Для
прискорення ручної градації викори-
стовують різні типи номограм (ліній-
127
.• Рис. 9.14 - Номограми
гралації лекал
ні, кругові), які представляють собою
певні схеми переміщення основних
конструктивних точок (рис.9.14).
Номограми спрощують процес гра-
дації, оскільки отвори відтворюють
діагональ переміщення конструктив-
ної точки.
Другим напрямком удоскона-
лення техніки градації є використан-
ня механічних пристроїв: градемас-
тера,1' варіатора, мультиградера.
Принцип дії цих пристроїв передба-
чає механічне переміщення вихідно-
і*о лекала на величини пристроїв. Об-
ведення-контурів і вирізання лекал в
перших;двох здійснюється вручну, в
останньому - лекала вирізають спе-
ціальною різальною машиною для
картону.
Третім напрямком, який є най-
поширенішим, є використання авто-
матизованих систем для градації ле-
кал. В Україні широке застосування
на швейних підприємствах мають
автоматизовані системи “Інвестро-
ніка” (Іспанія), “Лектра” (Франція) та
вітчизняних виробників “Асоль” (Лу-
ганськ), “Статура” (Київ), "Градація’'
(Харків). - Ці системи дозволяють в
автоматизованому режимі виконува-
ти градацію лекал, розкладку лекал і
розкрій настилу матеріалу за отрима-
ними"' розкладками. Всі ці функції
здійснюються в діалоговому режимі.
Наприклад, в програмному за-
безпеченні конструювання одягу за
вимірами комплексу “ЬІоуо Сні” (Ні-
меччина) для вибору деталі в декіль-
кох розмірах в розташуванні розмірів
враховують послідовності побудови
конструкції [29].
Функція “Скласти сітку в ну-
льовій точці”, дозволяє змінити ви-
гляд градації відповідно вихідної осі
(рис.9.15).
Контроль виконаного креслен-
ня здійснюється функціями "Порів-
няння контурів” та “Вимірювання
довжин, контурів та кутів”.
нульова точка
Рис. 9.15 - Приклади градації пілочки з урахуванням
вертикальної вихідної осі
Конструкторська підготовка
вихідної інформації на градацію ле-
кал має бути представлена в ком-
пактній формулі, легко читатись опе-
ратором для введення в машину. Для
цього використовують карту завдан-
ня на градацію лекал деталей. Вона
містить код вихідної деталі, відомос-
ті про конструктивні точки, зазна-
чення перетворень . точок. Набір та-
ких карт складає картотеку завдань
на градацію лекал деталей різних
моделей. При підготовці  такої ін-
формації конструктор -вказує опера-
тору лише коди деталей нової моделі,
що розробляється [Ц. '	:• - ' Л
129
ЛІТЕРАТУРА
1	. Конструирование одеждьі с злементами САПР і/ Под ред.
Е.Б. Кобляковой. - М.: Легпромбьггиздат, 1988.’< <’ •	.
2	Справочник по конструированию одеждьі / Под ред. П.П. Кокет-
кина. - М.: Легкая и пищевая промьішленность, 1993.
З Труханова А.Т. Справочник молодого швейника. — М.: Вьісш.
школа, 1993.
.	4 ГОСТ 25294-91. Одежда верхняя плательно-блузочного ассорти-
мента. Общие технические условия. - М.: Комитет стандартизации и
 меірологии СССР, 1991.
5	ГОСТ 25295-91. Одежда верхняя пальтово-костюмного ассорти-
мента. Общие технические условия. — М.: Комитет стандартизации и
метрологии СССР, 1991.
6	ОСТ 17-835-80. Изделия швейньїе. Технические требования к
стежкам, строчкам и швам. - М.: ЦНИИТЗИлегпром, 19980.
7	РСТ УССР 1530-84. Одяг верхній платтяного асортименту жіночий
і для дівчаток за замовленнями населення. Загальні технічні умови. - К.:
Госплан УССР, 1988.
8	ДСТУ 1512-92. Одяг верхній пальтово-костюмного асортименту за
замовленнями населення. Загальні технічні умови. - К.: Держстандарт
України, 1992.	!>..•' чвш.&д"
9	ДСТУ 1732-92. Одяг верхній із натуральної та штучної шкіри за
замовленнями населення. Загальні технічні умови. - К.: Держстандарт
України, 1992.
10	ДСТУ 1695-90. Одяг, верхній відремонтований. Загальні технічні
умови. - К.; Держстандарт України, 1990.
11	ДСТУ 1971-92. Одяг верхній з плащових тканин за замовленнями
населення. Загальні технічні умови. — К.: Держстандарт України, 1992.
12	ДСТУ 1844-92. Одяг хутряний за замовленнями населення. Загальні
технічні умови. - К.: Держстандарт України, 1992.. .
13	ГОСТ 12807-88. Изделия швейньїе. Классификация стежков,
строчокишвов.-М.: Государственньїй. комитет СССР, 1988.
14	Единая методика конструкторской документации Основньїе
положення. - М.: Изд-во стандартов, 1988.
15	Единая методика конструкторской документации. Общие правила
вьіполнения чертежей. - М.: Изд-во стандартов, 1988.
16	РД 17-01-02-89. Порядок розробки та затвердження технічних
описів на моделі одягу.
17	Лабораторний практикум по конструированию одеждьі с злемен-
тами САПР І Под ред. Е.Б. Кобляковой. — М.: Легпромбьітиздат, 1992.
18	Шершнева Л.П. Конструирование женских платьев. - М.: Легпром-
бьггиздат, 1991.
130
19	Ермакова К.М. Основньїе, производственньїе и подсобньїе лекала
для женского пальто. — М.: Легкая индустрия, 1974.
20	Гуров В.Е. и др. Организация производства вьісококачественньїх
мужских костюмов. - М.: Легпромбьітиздат, 1989.
21	Типовая техническая документация по конструированию,
технологии изготовления, организации производства и труда, основньїм и
прикладним материалам, применяемьім при изготовлении мужских
костюмов. - М.: ЦНИИТЗИлеплром, 1989.
22	Славінська А.Л., Шаврова-Л.О. Розробка робочий лекал деталей
чоловічого костюма. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з
курсу “Основи конструкторської підготовки виробництва — Хмельницький:
ХТІ, 1992.	 ,,
23	: Смирнов.М.И. Конструирование мужской верхней одеждьі. - М..
Легкая промьішленность, 1977.	кд ї>.
24	Грищенко А.П. Раскрой детской одеждьі. - Харьков: Прапор, 1976.
25	Конструирование деталей подкладки и прикладних материалов
женской и мужской верхней одеждьі. - К.: РДМ, 1982' ' --> ;
26	Рекомендации по конструированию и’ моделированию одеждьі с
учетом направлення моди на 1990 год. - К.: ЦРМА, 1989.
27	Основи промьшіленной технологии поузловой обработки верхней
одеждьї.- М.: Легкая индустрия, 1981.	’ •
28	Бескоровайная Г.П., Коблякова Е.Б. Конструирование женского
пальто на фигурьі различного телосложения. — М.: Легпромбьітиздат; 1990. -
128 с.	••КЗ/.С •УЗ'Хїаі .'•НМЕйХйбН Н>ЯНІ*.-
29	Методические материальї к программному обеспечению комплексе
Коуо Сиі. Часть 2. Конструирование по измерениям, 2000. -'50 сь
30	Методические материальї. Прикладньіе-матерйальї швейного
производства марки “ НАК8ЕЕ ТЕХТІЬ“ (Германия). - К.: Йоіа Вепе, 2001. -
17 с.	< :<!цг	-Н.Ц5В «і.
31	Мартьінова”А'.И., Андреева’ Е.Г. Конструктивнеє моделирование
одеждьі. — М.: МГАЛП, 1999.-216 с.	*	’ г,а' “
32	Единая методика конструирования одеждьї СЗВ (ЕМКО СЗВ).
Градация деталей женской и мужской одеждьї. - М.: ЦНИИТЗИлегпром,
1989.-Т. 4.-232сЛ-'’	'!’'і 1 ~
33	Техническое размноженйе' лекал.' -- К.:'"'Республиканский дом
моделей, 1987/-70б.-’---	..і.-.оо .	..	'
34	Техническое размноженйе (градация) лекал консгрукцйй женского
ассортимента. —М.: Дом моделей «Кузнецкий мост», 1993. - 12 с.-
35	Техническое размноженйе (градация) лекал конструкций мужекого
ассортимента. М.: Дом моделей «Кузнецкий мост», 1993. -‘12 сг
131
ДОДАТОК
Тести для перевірки залишкових знань з складу робочої документації та
технічних умов на побудову лекал
1 Що входить в конструкторську документацію на проектований
виріб?
1 Креслення, технічна документація.
-2 у Комплект лекал, діючі стандарти.
З Технічні вимоги, комплект лекал.
4 Технічний опис, ескіз моделі.
5 Лекала-еталони, технічний опис.
2 На якій стадії проектних робіт згідно ЄСКД-розробляють технічний
опис?
1 Технічної пропозиції:'і •
з 2 - Ескізного проекту.'?'"!
З Технічного проекту: > >
4 Робочої документацїїЛЧЧ
З На основі чого розробляють технічний опис?*"
1	Комплекту лекал, державних стандартів?'
2	Технологічних режимів, .комплекту лекал;
З Діючих стандартів; зразка моделі/ '?у
4	Діючих стандартів, креслень.
4 Як визначають номер технічного опису?'
1	За державним стандартом.'
2	За галузевим стандартом.
З	За прейскурантом.
4	За порядковим реєстровим номером.-
5	Що включає в себе технічний опис?
1	Виміри виробу, ескіз моделі.
2	Карту технічного рівня з додатком комплекту лекал.
З Спеціальні форми з додатком комплекту лекал.
4	Технічні вимоги і комплект лекал.
5	Виміри в готовому виробі і в лекалах?
6	Що собою представляє креслення лекала деталі швейного виробу?
1	Креслення деталі конструкції швейного виробу із припусками на
шви.
2	Креслення деталі конструкції швейного виробу з нанесеними
конструктивними лініями.
132
З Креслення деталі конструкції швейного виробу із припусками на
шви та контрольними знаками.
4 Технічний документ, який визначає конструкцію, форму та
розміри деталі, технічні умови на його обробку та розкрій.
7 Що таке лекала-оригінали?
1 Вони призначені для виготовлення зразків-еталонів швейних
виробів.
2 Вони призначені для перевірки точності та якості робочих
лекал.	. , 
З Вони повністю відповідають дійсному зразку моделі базисного
розміру.	_.ж
4 Вони призначені для виконання розкладки в ході визначення
норм витрати матеріалів.
8 Які вихідні дані необхідні для розробки лекал-оригінатів?
1 Технічне креслення конструкції, складальні креслення вузлів
виробу, властивості матеріалів, з яких виготовляється виріб. >,Т
2 Креслення деталі конструкції швейного виробу з нанесеними
конструктивними лініями.
З Креслення деталі конструкції швейного виробу на типову фігуру
без припусків на шви та підгон.
4 Креслення деталі конструкції з лініями напрямку нитки основи,
з монтажними надсічками, з контрольними вимірами.
т З?»
9 Для чого використовують леката-еталони?
1	Для виготовлення робочих лекал.
2	Для виготовлення зразків-еталонів.,	£
З Для перевірки точності та якості робочих лекал.
4	Для виготовлення робочих лекал та контролю лекал.
5	Для розкрою матеріалів.	&
10 Як отримують лекала-еталони?	< . лк
1 На основі креслень деталі конструкції швейного виробу із
відповідними технологічними припусками, контрольними знаками, лініями та
супровідними надписами.
2 На основі лекал-оригіналів шляхом їхньої., градації на всі
необхідні розміри та зрости.
З Шляхом копіювання креслень деталей конструкції.
11 Які лекала відносяться до основних?
1	Побудовані на скопійованих кресленнях основи конструкції., -і і.
2	Побудовані на, ь,,основі технічного креслення модельної
конструкції.	 ,
133
З Креслення деталей із припусками нашвй.
4 Всі лекала, які входять в комплект.’ - :і і:(“і
12	Які лекала відносяться до похідних?
1	Лекала деталей підборта та верхнього коміра.
2	Лекала прокладок.	~ •
З Лекала, які розробляють на базі основних.
4	Лекала деталей конструкції основи.’ ч'а
5	Лекала підкладки.
13	Які лекала відносяться до допоміжних'
1	Ті, які використовують в побудові похідних лекал.
2	Ті, які використовують в нормуванні сировини.
З Ті, які використовують для нанесення ліній на деталях, для
уточнення контурів деталей.
4 Ті, які використовують в процесі розкрою виробу.
14	Для чого використовують робочі лекала?
1	Для нормування матеріалів. -'.'
2	Для крейдування ліній.'
З Дія уточнення зрізів деталей.
4 Дія контролю лекал.
5 Для розкроювання виробів.
15 Які лінії наносять на лекалах-оригіналах?
1	Лінії грудей, талії, стегон, лінії побудови пройми, ширину
горловини, напрям ниток основи та відхилення від них
2	Лінії контрольних вимірів.
З Лінії грудей, талії, стегон, лінію півзаносу. лінію перегину
лацкана, лінії виточок, складок, рельєфів, петель, кишень, напрям ниток
основи та відхилення від них, контрольні знаки.
4 Горизонтальні лінії базисної сітки, лінії контрольних вимірів,
лінії перегину лацкана, лінії виточок, складок, петель, кишень, напрям ниток
основи та відхилення від них, контрольні знаки
16 Які маркувальні дані наносять на лекала?
1	Назва деталі, розмір, зріст, кількість деталей.
2	Назва виробу, розмір, зріст, повнота, номер моделі, вид
матеріалу
З Назва лекал, назва виробу, номер моделі, розміри виробу,
назва деталі, кількість деталей, площа деталі, ініціали конструктора.
134
17 Як часто перевіряють робочі лекала, які знаходяться у виробництві?
1	Один раз в квартал.
2	Один раз в рік.
З Щомісяця.
4	Щотижня.
5	Один раз в два тижні.
18 Як часто перевіряють лекала-еталони?
1	Один раз в два тижні.
2	Два рази на рік.
З Один раз в квартал.
4 Щомісяця.
5 Один раз в рік.
19 Чим представляють методи обробки для розробки лекал конструк-
ції швейного виробу?
1	Конструкціями швів.
2	Складальними кресленнями повузлової обробки.
З Складальними кресленнями вузлів виробу із позначенням
величини технологічних припусків на шви, підгин та підгонку із зазначенням
обладнання.	 «г
4 Конструкціями швів, властивостями матеріалів, зазначенням
обладнання.	-.дїКД
20 Чому дорівнює ширина підгину низу піджака в готовому виробі за
ГОСТ 25295-91?
1 1 см.
2 2 см.
З 3 см.
4 4 см..
5 5 см.
т*'
21 Чому дорівнює ширина підгину низу рукава в чоловічому
верхньому одязі за ГОСТ 25295-91?
1	1 см.
2	2 см.
З	3 см.
4	4 см..,
5	5 см
22 Чому дорівнює ширина підгину низу в жіночому- пальті за
ГОСТ 25295-91?
1	1 см.
2	2 см.
135
л 3 Зсм.
4 4 см.
5 5 см
23 Чому дорівнює ширина підгину низу рукава в жіночому пальті за
ГОСТ 25295-91?
1	1 см.
2	2 см
З 3 см,
4 4 см.
5 5 см
24 Чому дорівнює ширина підгину низу в чоловічих штанах за
ГОСТ 25295-91?
1	2 см.
2	3 см.
З	4 см.
4	5 см.
5	6 см
25 Чому дорівнює ширина підгину низу в жіночій спідниці за
ГОСТ 25295-91"?
1	2 см.
2	3 см.
З	4 см.
4	5 см.
5	6 см.
26 Від чого залежить ширина підборта на рівні лінії грудей?
1	Від виду тканини.
2	Від ширини тканини.
З	Від ширини припуску на застібку.
4	Від методів технологічної обробки.
136
27 Чому дорівнює ширина підборта в жіночому пальті з центральною
застібкою на рівні лінії грудей?
1 7-8 см.
2 8-9 см.
З 9-10 см.
4 10-11 см.
5 11-12см.
28 До якого виду лекал відносяться лекала підкладки?
1	До основних.
2	До допоміжних.
З До похідних.
4 До лекал-еталонів.
5 До лекал-оригіналів.
29 На основі чого будують лекала підкладки?
1 На основі технічного креслення,
2 На основі лекал-оригіналів.
З На основі лекал-еталонів.
4 На основі робочих лекал.
5 На основі лекал деталей верху.
ЗО Для чого в верхній частині підкладки пілочки та спинки перед-
бачають додаткові припуски по ширині?
1 Для врахування товщини пакету матеріалу. '
2 Для врахування зсідання тканини.
З Для забезпечення свободи рухів.
4 Для уточнення конфігурації зрізів.
31 Що таке градація лекал?'
1	Процес проектування комплекту лекал деталей одягу різних
розмірів і зростів на основі лекал виробу середнього розмірозросту.
2	Інженерний процес отримання інших розмірів та зростів без
побудови первинних креслень конструкцій. 	' г;’
З Інженерно-конструкторський процес отримання ряду
аналогічних зображень деталей встановлених розмірів шляхом збільшення чи
зменшення деталей одяїу вихідного розміру згідно встановлених правил.
32 Скільки груп градації для жіночих типових фігур враховує ЄМКО
РЕВ?
1)	1
2)	2
3)	З
4)	4
5)	5.
137
33 Скільки груп градації для чоловічих типових фігур враховує
ЄМКО РЕВ?
1) 1
2)2
3)3
4) 4
5) 5.
34 Яка лінія є вихідною горизонталлю для градації плечового одягу в
ЄМКО РЕВ?
1	Лінія горловини
2	Лінія грудей.
З Лінія талії
4 Ліня низу.
35 Яка лінія є вихідною вертикаллю для градації спинки в ЄМКО
РЕВ?
РЕВ?
1	Лінія середини спинки.
2	Лінія основи шиї.
З Задня лінія пройми.
4 Бічна лінія.
36 Яка лінія є вихідною вертикаллю для градації переду в ЄМКО
1 Лінія середини переду.
2 Лінія центра грудей.
З Передня лінія пройми.
4 Бічна лінія.
37 Які лінії є вихідними для градації рукава в ЄМКО РЕВ?
І Вища точка окату та середина рукава
2 Висота окату та ліктьовий перекат.
З Висота окату та передній перекат
4 Лінія ліктя та середина рукава.
5 Лінія низу та передній перекат.
38 Які лінії є вихідними для градації штанів в ЄМКО РЕВ?
1	Лінія талії, лінія згину.
2	Лінія стегон, лінія згину.
З Лінія підсідничної складки, внутрішня лінія кроку.
4	Лінія коліна, лінія згину.
5	Лінія низу, бічна лінія.
138
39 Які лінії є вихідними для градації спідниці в ЄМКО РЕВ?
1 Лінія талії, бічна лінія.
2 Лінія стегон, лінія середини деталі.
З Лінія низу, лінія середини деталі.
4 Лінія талії, лінія середини деталі.
5 Лінія стегон, бічна лінія.
40 В якому методі здійснюється градація за повнотами?
1	В променевому
2	В групуванні.
З В ЦНДІШП.
4 В ЄМКО РЕВ.
5 В типових схемах будинків моделей.
41 Які лінії залишаються без змін при градації рукава за розмірами?
1	Зріз окату рукава.
2	Зріз низу рукава.
З Передні зрізи рукава.
4	Ліктьові зрізи рукава.
42 Для точок якої лінії вертикальні переміщення в градації плечово
одягу за ЄМКО РЕВ дорівнюють нулю?
1	Шийно-плечова.
2	Грудно-пахвова.
З Талії.
4 Стегон.
5 Низу
43 Чому дорівнює міжзростова різниця в довжині жіночої сукні?
1 1,0 см.
2 2,0 см.
З 3,0 см.
4 4,0 см.
5 5,0 см.
44 Чому дорівнює міжзростова різниця в довжині довгого рукава?
1 1,0 см. с
2 2,0 см.
З 3,0 см.
4,- 4,0 см.
5 5,0 см.
45 Чому дорівнює міжзростова різниця в довжині жіночої спідниці?
1 1,0 см.
2 2,0 см.
З 3,0 см.
4 4,0 см.
5 5,0 см.
46 Чому дорівнює міжарцстова * різниця в довжин,іЛ(чоловічого
піджака?	'	...
1 1,0 ,см.
2 2,0 см.
З 3,0 см.
4 4,0 см-Т
5 5,0 см.
47 Чому дорівнює міжзростова різниця в довжині чоловічих штанів?
1 1,0 см.
2 2,0 см.
З 3,0 см.
4 4,0 см.
5 5,0 см.

ЗМІ<
Передмова....
Розділ 1. Основні завдання конструкторської
Загальна структура експериментальних служб ..._..г.
1.1	Загальні відомості...............................................
1.2	Послідовність створення нових моделей одягу.....................
1.3	Особливості КПВ в експериментальних дільницях підприємств “Індодяг”
1.4	Загальна структура художньо-конструкторських бюро підприємства..
1.5	Етапи конструкторської підготовки до запуску нових моделей одягу в
виробництво............................................:..............
1.6	Шляхи удосконалення конструкторської підготовки виробництва.....
Розділ 2. Основні положення нормативно-технічної документації на швейні вироби
побутового призначення.....................................................15
2.1	Вихідні дані..................................................   15
2.2	Основні положення нормативно-технічної документації на швейні вироби. . 16
Розділ 3. Конструкторська документація на швейні вироби. - : :'
Зміст технічного опису на нову модель......................................21
3.1	Загальна характеристика проектної документації....................21
3.2	Зміст і порядок оформлення технічного опису на нову модель одягу.25
3.3	Текстові документи на моделі іноземних фірм.....................ЗО
Розділ 4. Принципи побудови креслень лекал деталей швейних виробів.......32
4.1	Класифікація лекал..............................................32
4.2	Методика побудови лекал-оригіналів деталей конструкції швейних виробів..33
4.2.1 Підготовка вихідних даних..................................33
4.2.2 Розрахунок сумарних технологічних припусків................34
4.3	Оформлення контурів лекал......................................38
4.4	Технічні вимоги до оформлення та збереження лекал..............40
Розділ 5. Методика побудови креслень лекал основних деталей конструкції швейних
виробів з урахуванням типу організації виробництва.......................42
5.1	Основні положення....................................................42
5.2	Схеми побудови креслень основних деталей конструкцій верхнього одягу ....42
5.3	Схеми побудови креслень основних деталей легкого одягу.............48
5.4	Припуски на запас до деталей крою для уточнення на
фігурі замовника та в готових виробах....................................50
Розділ 6. Теоретичні основи побудови креслень похідних лекал.............55
6.1 Призначення і види похідних лекал......................................55
6.2 Схеми побудови креслень похідних деталей із основної тканини для
верхнього одягу..........................................................55
141
6.2.1 Побудова верхніх комірів	 6.2.2 Побудова лекал підбортів			55 	59
6.2.3 Особливості побудови підбортів в дитячому одязі			61
6.2.4 Побудова лекал гульфика, відкоска та підзору				63
6.2.5 Побудова лекал дрібних деталей верху в чоловічому та жіночому	
верхньому одязі			63
6.2.6 Технічні умови для побудови похідних деталей			65
6.3 Побудова дрібних деталей з основної тканини в легкому одязі			72
Розділ 7. Методика побудови креслень похідних лекал деталей підкладки		..73
7 1 Загальні положення		73
7.2 Схеми побудови креслень деталей підкладки в плечовому одязі			74
7.2.1 Лекала деталей підкладки для жіночого пальта і жакета			74
7.2.2 Схеми побудови лекал деталей підкладки для чоловічого	
плечового одягу			86
7.3 Схеми побудови креслень деталей підкладки в поясному одязі			90
7.3.1 Підкладка передніх частин штанів			90
7.3.2 Підкладка гульфика і відкоска			92
7.3.3 Підкладка кишені і леї			92
7.3.4 Підкладка спідниці			94
Розділ 8. Методика побудови креслень похідних лекал	
прокладок та допоміжних лекал			95
8.1 Лекала деталей бортової прокладки		....95
8.1.1 Бортова прокладка для чоловічого верхнього одягу			95
8.1.2 Бортова прокладка дія жіночого верхнього одягу		...99
8.2 Лекала верхніх плечових накладок, поздовжників, прокладок в дрібні	
деталі, низ рукавів		.. 102
8.2.1 Верхні плечові накладки		..102
8.2.2 Різні прокладки		..102
8.3 Лекала прокладок для фронтального дублювання		„102
8.4 Застосування прикладних матеріалів зарубіжних фірм в деталях одягу		..107
8.4 Лекала утеплюючих прокладок		.111
8.5 Побудова креслень допоміжних лекал		..111
8.6 Використання комп’ютерних технологій в побудові лекал		„114
Розділ 9. Градація лекдл деталей одягу'		„116
9.1 Основні теоретичні положення градації лекдл		.116
9.2 Схеми градації лекдл		.122
9.3 Напрямки удосконалення градації лекал		. 126
Література......
Додаток. Тести для пере