щт

%
 Шаг
 L
 'M?  I
 .Ilfe'  s  ■
 Ш"r
 д-,  ,.f 	..  %  ’  * 	*
 йй^ЛГ*.
 f  >•  -W'  Ж-  РЇ
 шш
 $
 r#>
 .fi:
 J  Ш  ?.4  f
 i 	Л
 /д  £  %
 ■  •  ‘v  -i  &&FW®
 ilf  у&  -  V  ,  *?  ?
 %;і4іЩги
 ,,i,
 ■"?^k  ; 	<? 	r^V^t' 	■- 	#vf 	, 	.^y*-
 m
 |#’j'  C;
 t*$.  i
 ■M
 ivWrV'-;^
 ufe
 I  i

/Ctsu-
 Г'  1
 wuu  читачу.
 .  ^  j  ^LCHO  t  ти  учох.е.им  sue.  мі  цс  по£і^>итч
 KHuxvy,  S*~y  7І*  триваєш  ^у  ууксос,  Я 	почала  писати
  /J  yuoejo  и*<-&/\лб>/-/ою  поуууьою 	/^yto^o/o/ 	/голи  и.*и
 ^  Нею  бчи^ис^  &  п  'f)ro/t{jy  /d/tac/  /
 ^/ос  почалось  ?  Того/  и^а>  T-ysjltcvu  Sefe.io*t  чки^  6j'
 $Г  „ь,  гнайьилсс.  с-^схи-и  на.  печену 	orSif,  <^о 	6*-*- 	по/хс.
 /uoxoai.  ^/ 	почали  уул/ати-  zayaru/ 	л/ewa 	потра.
 /XUTUf  J/M.U40  CicTU  б  НОуубнісй  9о6еМ 	;  ^jarist-c/cти
 цієї 	печери  . 	/^JX-Xсуилс*.ср  ^cLHTajy£>c*7u
 (JCL..  h&nC-jp//  /Цупили^OUhjlT  /  /*огу&£?л.с* 	б  /Ч*0**уу  /SQCU/
 (Jjj  £>{-//  ^U&об>СіЖ-Нt 	hlj^UZOCfU  . 	/&£Uytf  L/U.AJOS4  ‘6>UUU*Jt&  T/eS^C--
 /ьичка,  ^j%/^>o4£.CL  : 	с,тор/нхуу 	nuca/ta 	a 	сгор/нуу 	- 	/uojt
 nojfyia.
 ...ytfScLvysLo 	дбсгато  ^oal/6^  /чи  столи 	u^vu
 6iste 	/dyyu  J  тчен-е.  Не  ?аиос~и/ьо  Жиїт/f  - 	'zола  цей
 ууоишт\  /  Цас  S/y  ча<иу  пе^чи^пу&я/ісї  uo70,  лул.е  та/ч
 суди  LjixaSt  Csioc,re^pc.Xj&HHjf  и  робіть  пеууу  Saч-е/^/j?  //а  -
П^икла^, 	J^/usSa  ^бсіколсс}  и^о 	/голи 	^  буЬос^туf  то  иеуу-
 МЇМ^О  AiCLhO  стати  пись/чет/нице/о. 	or  tyPo  ^угстбу  ?
 у^и^Т  инст&а 	zo6op>u.  ^си  /  и$о  боно  Syyc 	пуюуре  cypc>Aj  >у.
 <yftyo~  уі  /ч^>/>  мені  и  Иагаоаб 	Той  стссрии  ^оилиіг
 /чи  Оаб/чо  crastu  ^yyzocLytu/L/cc  и  jaby^u^  про  и$о
 УЧу^ї/Я/и^. 	—
 /\yo6>CL 	/епе^р  CS7pa&y/  НОуАСо&ЄЛ4й>f 	^>/ЛО/№  'Zv  С/  —
 Них-  мау/с  /  бона  лує^с6і  /7/лгечс/им/ 	пиилуу
 /сниХ-Х-и.  у^ле  у^&уу/си  /чи  тоу/  могли  про  ^унсіти  *?/
 Csb*e, 	^Но£у 	Ц&Л 	Чсу>/ 	6/4U.U 	^уоилиТ 	і...
 Хочу  nay/nuTucJi  нил*  rj  Тс^ото.  /Уе  лии^с.  ял,?  того}  суос>
6atXu.ru  те^с^. 	йде 	и  ^yctsie6a<-u7u  -' 	/yD/У^^у/иСМ/-€>  —
 №ТбСуЯ  / 	^Усес^ли&о 	J^OAU 	Тс< 	~ХCLSlUyyCLtx 	2%_  HCL  П&  -
 Уe^y^pO^Ustct  /Чи 	... 	6*Lt£&  TyuyUJfTu 	^XO*.{£>  TO/4ty.
 LLitz.  jbtH

Ірен  Роздобудько
 Пригоди
на  осп^рові

УДК  821.161.2-31
ББК  84(4Укр)6-44
Р64
 Повість
 Для  дітей  молодшого  та  середнього  шкільного  віку
Художник  Надія  Дойчева-Бут
 Роздобудько  І.
 Р64  Пригоди  на  острові  К/іаварен:  повість  /  Ірен  Роздобудько.  -  К.:  Грані-Т,
2011.  -  120  с.,  іл.
 ISBN  978-966-465-331-9
 Вирушаючи  в  подорож  малесенькою  річкою,  слід  бути  особливо  обережни¬
ми,  якщо  на  ній  є  старезна  дамба.  Бо  в  дамбі,  можливо,  є  печера...  А  в  печері  -
щонайсправжнісінька  часова  діра...  Що  чекає  на  допитливих  п'ятикласниць,
юних  шукачок  пригод  Клаву  й  Рено?  Безлюдний  острів,  який  можна  назвати
своїми  іменами,  ночівля  у  кроні  дерева,  а  на  сніданок  -  черепашача  яєчня  під
кокосовим  соусом...  Та  це  ще  не  все.  Адже  до  безлюдних  островів  нерідко
навідуються  пірати  -  і  тоді  стає  по-справжньому  небезпечно!
 УДК  821.161.2-31
ББК  84(4Укр)6-44
 ISBN  978-966-465-331-9
 ©  «Грані-Т»,  майнові  права,  2011

на  оспуові

Дівчагрсх  знаходять
 І^оп^аемну  І)еі-іер\'  і...
 1]ОВЄрП^ЮІТ)Ь  назад
 Був  чудовий  липневий  ранок.  До  того  ж  -  вихідний  день.  У  багатоповерхівках
на  околиці  міста  всі  ще  спали.  На  подвір'ї  стояла  тиша.
 Тільки  вітерець  легко  похитував  стару  гойдалку.  Але  вона  не  наважувалася  ри¬
піти,  щоб  не  порушити  спокою  мешканців  будинку.  Було  чутно  лише  пташок.  Пташ¬
ки  не  мали  годинників  і  тому  почали  співати  з  першими  променями  літнього  сонця.
 От  саме  в  такий  зворушливо-мирний  час  біля  семиповерхівки  з'явилася  ви¬
сока  дівчинка  в  окулярах,  із  довгою  світлою  косою,  в  темно-синіх  джинсах.  На
плечах  -  рюкзак,  у  руці  -  великий  сачок  на  довгій  палиці.  Дівчинку  звали  Клава.
 На  другій  руці  у  Клави  був  великий  батьківський  годинник,  яким  вона  дуже
пишалася.  Годинник  показував  сьому  годину  й  восьму  хвилину.  Час,  коли  дорос¬
лим,  особливо  у  вихідний  день,  дуже  не  подобається  чути  галас.
 Але  Клава  цим  не  переймалася,  адже  мала  невідкладну  справу.
 Вона  підійшла  ближче  до  будинку,  склала  долоні  руркою  й  голосно  загукала:
 -  Ре-е-е-но-о-о-о!
 Пташки  припинили  цвірінькати.  Настала  тиша.
 Клава  трохи  почекала,  незадоволено  похитала  головою  й  закричала  ще  го¬
лосніше:
 -  Ре-е-е-но-о-о-о!!!
 Нарешті  двері  балкону  на  п'ятому  поверсі  відчинилися,  й  визирнула  друга  дів¬
чинка  -  стрижена  «під  хлопчика»  й  одягнута  майже  так  само:  джинси,  футболка,
рюкзак  за  плечима.  Вона  махнула  рукою:
 -  Та  йду  вже,  не  кричи!  -  і  зникла.
 У  будинку  загурчав  ліфт.
 V

За  кілька  хвилин  дві  подруги-п'ятикласниці  вже  весело  йшли  стежкою,  що
вела  до  ріки.  А  подвір'я  знову  поглинула  вранішня  тиша.
 -  Як  добре,  що  мої  батьки  поїхали  на  дачу!  -  казала  дівчинка  з  сачком,  яку  зва¬
ли  Клава.  -  Сподіваюся,  що  до  вечора  ми  повернемося.  Чи  не  так?
 -  Звісно!  -  підтвердила  друга  дівчинка,  яку  Клава  назвала  таким  незвичним
іменем  -  Рено.  -  Добре,  що  ми  нарешті  зібралися  в  цей  похід!
 Тут  варто  додати,  що  цю  дівчинку  насправді  звали  Ірина.  Але  через  те,  що
вона  ходила  на  секцію  фехтування  й  захоплювалася  пригодами  піратів  і  мушке¬
терів,  у  класі  її  почали  називати  скороченим  і  майже  хлопчачим  іменем  -  Рен,
а  вже  зго/зом  Клава  вигадала  це  ім'я  -  Рено.
 А  от  К/іаву  у  школі  дражнили  за  її  ім'я  -  воно  чомусь  усім  видавалося  несу-
часним.  Дівчат  переважно  звали  Наталками,  Оленками,  Світланами,  навіть  була
у  класі  одна  Ада  та  одна  Анжеліка!  А  Клаві  доводилося  пояснювати,  що  її  ім'я
дуже  красиве,  й  повністю  воно  звучить  як  Клавдія.  Майже  як  у  римських  імпера¬
торів.  Або  -  у  топ-моделі  Клавдії  Шифер!
 ...Річка  була  зовсім  близько  від  їхнього  будинку.  Вона  так  яскраво  виблискувала
на  сонці,  немов  промені  відбивалися  в  тисячах  круглих  люстерок,  що  лежали  на  дні.
 Дівчата  оминули  пляж,  наблизилися  до  рясного  очерету.  Там,  біля  води,  ховався
таємничий  предмет,  завалений  гіллям.  Клава  й  Рено  заходилися  його  видобувати.

-  Ти  бач  -  не  вкрали!  -  раділа  Рено.
 -  Якби  вкрали,  от  я  б  отримала  від  батька...  -  пробурмотіла  Клава.
 Коли  гілля  було  відкинуте,  стало  зрозуміло,  що  цей  «таємничий  предмет»  -
маленький  надувний  човник  із  двома  веслами  жовтого  кольору.
 Цей  човник  тато  Клави  позичив  у  свого  друга.  Минулого  вечора,  коли  батьки
вечеряли,  Клава  винесла  човник  із  хати,  а  потім  дівчата  весь  вечір,  заховавшись
в  очереті,  надували  його.  І  страшенно  втомилися.
 Проте  сьогодні  вигляд  вони  мали  бадьорий  і  були  готові  здійснити  давно  за¬
думану  подорож.
 Клава  була  серйозною  дівчинкою,  вона  все  любила  обмірковувати  наперед
і  дуже  хвилювалася,  що  їй  довелося  поцупити  в  батька  човен.  Але  чого  не  зро¬
биш  заради  дружби?  Адже  ідея  пропливти  по  річці,  аж  до  дамби,  якою  вона  була
перекрита,  належала  Рено.
 Рено  зіштовхнула  човен  у  воду,  застрибнула  в  нього  й  скомандувала  подрузі:
 -  Сідай  хутчіш!
 Вона  боялася,  що  подруга  передумає.
 Клава  неквапливо  підгорнула  джинси  до  колін  і  ступила  в  човен.  Під  її  вагою
він  сколихнувся  й  сам  відчалив  від  берега.
 -  Подорож  починається!  -  весело  прокричала  Рено.
 Вона  навіть  не  встигла  взятися  за  весла,  як  течія  сама  винесла  човен  на  сере¬
дину  ріки.
 -  /Ія-ля-ля!  Трум-бум-бум!  -  наспівувала  Рено.
 -  Зліва  за  курсом  пропливає  якась  риба!  -  бадьоро  доповіла  Клава,  бовтаючи
сачком  у  воді.
 -  А  попереду  за  курсом  -  дамба!  -  повідомила  Рено.  -  Повний  уперед!

Човен  слухняно  й  стрімко  нісся  назустріч  дрібним  хвилям.  Вітерець  куйовдив
волосся  дівчат.  Сонце  припікало.
 А  ось  і  високий  насип  -  дамба.
 Дамба  була  стара,  вимощена  залізобетонними  плитами.  Але  де-не-де  плити
давно  обвалилися,  а  берег  поріс  густими  очеретами.  Згори  звисали  такі  ж  рясні
вербові  гілки.  Вони  сягали  аж  до  води.  Над  ними  кружляли  величезні  окаті  бабки,
їх  було  так  багато,  що  в  дівчат  аж  в  очах  мерехтіло.
 Човен  наблизився  до  заростів,  і  Клава  доторкнулася  долонею  до  залишків
плити.  Вона  була  тепла.  Клаві  здалося,  що  це  -  мури  старовинного  палацу.  Вона
любила  пофантазувати.
 А  Рено  все  ще  відмахувалася  від  набридливих  бабок,  хапаючи  їх  руками  про¬
сто  в  повітрі.  Човен  хитнувся.  Щоб  утриматися  на  ньому,  обидві  дівчинки  вхопи¬
лися  за  вербові  гілки  й  мимоволі  розсунули  їх.
 І  несподівано  помітили  те,  чого  не  бачили  раніше,  спостерігаючи  за  цим  міс¬
цем  із  берега:  гілля  нависало  над  низьким  горизонтальним  отвором.
 -  Там  печера!  -  радісно  закричала  Рено.
 На  відміну  від  своєї  серйозної  подруги,  Рено  любила  не  лише  фантазувати,
але  й  негайно  втілювати  фантазії  в  життя.
 Плаский  отвір  здіймався  над  поверхнею  води  приблизно  на  метр,  не  більше.
Із  нього  віяло  холодом.  Річка,  така  жива  й  блискуча,  затікаючи  в  нього,  ставала
темною  й  непривітною.  А  ще  було  чутно,  як  десь  у  глибині  дзвінко  хлюпає  вода,
б'ючись  об  стінки  печери.
 Дівчата  мовчали.  Клава  думала,  що  варто  повернутися  назад.  Але  хіба  таке
можливо?  Вона  чудово  знала  свою  подругу.  «Тепер  її  за  вуха  не  відтягнеш  від  цієї
печери!»  -  не  встигла  подумати  дівчинка,  як  Рено  впевнено  сказала:
 -  Якщо  ми  ляжемо  на  дно  човна,  зможемо  туди  запливти!  Уперед!
 -  Стривай,  який  ще  «вперед»?  -  заперечила  Клава,  -  А  якщо  буде  обвал?  Чи
щось  таке.  Хіба  ти  знаєш,  що  там  попереду?  А  ще...  -  вона  з  острахом  заглянула
в  чорну  пащу  печери,  -  якось  боязко...
 Рено  зітхнула.  Відверто  кажучи,  в  неї  самої  по  спині  бігали  мурахи.
 -  Добре,  -  згодилася  вона,  -  тільки  прикро,  що  наша  ріка  така  маленька...
 І  знову  взялася  за  весла.
 Човен  неохоче  закрутився  на  місці  й  нарешті  почав  поволі  відпливати  від  дамби.
 Гілля  зсунулося,  мов  завіса,  ховаючи  за  собою  таємничий  отвір...

Природи  ірчинс\юп;)ьея
 Човен  повільно  віддалявся  від  страшної  печери.  Сонце  припікало  дужче.
 Дівчата  вже  не  спостерігали  за  рибами.  Клава  спустила  ногу  за  борт  і  по¬
нуро  бовтала  нею  у  воді.  Рено  час  від  часу  поглядала  в  той  бік,  де  за  рясними
заростями  ховалася  печера.  Вона  була  впевнена,  що,  крім  них,  її  ніхто  ніколи
не  бачив.
 Мабуть,  коли  дамбу  будували,  її  не  було,  а  потім  вода  пробила  собі  шлях  у  цю
чорну  безвість.
 Дівчата  більше  не  розмовляли  й  навіть  намагалися  не  дивитися  одна  одній
у  вічі.  Тепер  вони  -  боягузки,  і  подорож  закінчено?!
 Нарешті  Рено  зиркнула  на  Клаву.  Клава  поглянула  на  Рено  й  усміхнулася.
 Наче  вгадавши  думки  подруги,  Рено  рішуче  розвернула  човен.
 Ось  він  -  очерет.  Ось  -  рясні  вербові  завіси.  Допливши  до  них,  дівчата  на  мить
завмерли.
 А  якщо  вони  зараз  розсунуть  їх,  а  там...  нічого  немає?  А  раптом  це  все  їм  при¬
марилося?  Яка  може  бути  печера  на  цій  маленькій  річці?
 Клава  рішуче  розсунула  гілля.  Чорний  плаский  отвір  нікуди  не  дівся!  Із  нього
віяло  холодом  і...  таємницею.
 -  Отже,  -  сказала  Рено,  -  лягаймо  на  дно  човна!  Будемо  відштовхуватися  від
стелі  руками.  А  там  побачимо.  Якщо  печера  нічим  не  закінчується,  і  там  далі  -  глу¬
хий  кут,  повернемо  назад.
 Дівчата  полягали  на  спини.  І  разом  ухопилися  руками  за  край  темної  діри,  від¬
штовхнулися  від  неї  -  й  човен  заплив  досередини.
 Одразу  ж  стало  прохолодно  й  темно.  Човен  м'яко  й  безгучно  ковзав  по  тихій
воді.  Світло,  звуки,  стрекотіння  коників  і  шурхіт  бабок  -  усе  залишилося  позаду.
Вербове  віття  зімкнулося  над  отвором.  Крихітні  сонячні  зайчики  ще  трохи  по¬
стрибали  по  вищерблених  стінах,  а  згодом  зникли  й  вони.
 -  Тут  і  вода  якась  дивна,  -  прошепотіла  Клава.  -  Схожа  на  олію...  У  мене  в  рюк¬
заку  є  ліхтарик.  Спробую  знайти.

Аж  раптом  човен  вийшов  на  бистрину.  Дівчатам  уже  не  треба  було  відштовху¬
ватися  від  вологої,  порослої  мохом  стелі.  Вони  просто  лежали  на  дні  човна,  дослу¬
хаючись  до  стрімкого  руху  води.
 Клава  нарешті  намацала  в  рюкзаку  ліхтарик,  витягла  його  й  увімкнула.  Краще
б  вона  цього  не  робила!  Бо  лише  тепер  дівчата  помітили,  який  страхітливий  мох
звисає  зі  стелі  -  сірий,  довгий,  слизький,  мов  щупальця.  А  стіни  оповито  якоюсь
в'язкою  парою,  і  на  них  повно  величезних  чорних  павуків.
 Але  світло  ліхтарика  зробило  й  корисну  справу:  дівчата  побачили,  що  тунель
став  значно  ширший  і  вищий.
 -  Здається,  можна  підвестися,  -  сказала  Рено.
 -  Угу,  -  зраділа  Клава.  -  Мені  вже  набридло  тут  коцюрбитися.  Та  й  холодно...
 Дівчата  знову  випросталися  в  човні.  Пливти  тепер  було  набагато  легше!
 Невдовзі  й  коридор  зі  страшним  мохом  і  павуками  закінчився.  Натомість  ви¬
никла  зовсім  інша  картина.
 -  Рено,  ти  тільки  поглянь,  яка  краса!  -  сказала  Клава,  спрямовуючи  промінь  на
стелю.

Ліхтарик  вихоплював  із  темряви  дивовижні  речі!  Його  світло  ніби  запалювало
ґрона  прозорих  різнобарвних  сталактитів  -  наростів,  що  звисали  зі  стелі.  І  див¬
ним  чином  підсвічувало  розлогі  крижані  квіти,  що  примостилися  на  сталагмітах  -
довгих  брилах,  що  стирчали  з  води.
 Стіни  печери  було  вкрито  вже  не  мохом,  а  чимось  схожим  на  іній.  Але  це  був
не  справжній  іній,  а  щось  геть  незрозуміле  -  різнобарвне  камінне  мереживо.
 Рено  сиділа  в  човні  з  роззявленим  ротом.
 Проте  Клава  перестала  дивуватися,  а  взялася  до  діла.  Дістала  з  рюкзака  тов¬
стий  зошит,  знайшла  ручку.  Прилаштувала  ліхтарик  так,  щоб  він  освітлював  зо¬
шит,  і  заходилася  докладно  описувати  цю  підземну  воду,  і  сталактити  зі  сталагмі¬
тами,  і  початок  маршруту.
 Потім  вона  дістала  з  рюкзака  маленький  термометр,  старанно  виміряла  тем¬
пературу  й  так  само  зафіксувала  її  в  зошиті.  Після  цього  занурила  у  воду  сачок,

побовтала  ним  трохи.  Уважно  роздивилася  «здобич»  -  сачок  виявився  порожнім.
Повторивши  це  тричі,  Клава  знову  схилилася  над  зошитом.
 Рено  це  аж  ніяк  не  дивувало.  Вона  знала,  що  її  серйозна  подруга  мріє  стати
дослідником-біологом.  Недарма  ж  її  у  класі  прозвали  «Професором».  Таких  тов¬
стих  зошитів  у  Клави  назбиралося  вже  з  десяток.  На  одному  було  написано  «До¬
слідження  місцевих  джерел»  -  це  означало,  що  Клава  обійшла  всі  водойми  міста
й  записала,  які  істоти  і  при  якій  температурі  водяться  в  кожному  з  них.  Другий  зо¬
шит  називався  «Риби»  -  в  ньому  Клава  фіксувала  спостереження  за  рибами  у  сво¬
їх  п'яти  акваріумах.  Третій  зошит  мав  назву  «Молюски  та  жаби»,  і  в  ньому  дів¬
чинка  змальовувала  поведінку  «живого  риб'ячого  корму»  -  крихітних  річкових  іс¬
тот,  яких  щоденно  виловлювала  з  річки  й  несла  своїм  акваріумним  вихованцям,
та  жабок,  за  якими  спостерігала  на  березі.  Ще  були  зошити  з  назвами  «Птахи»,
«Вирощування  кактусів»,  «Черепахи  в  домашніх  умовах»...
 Закінчивши  записувати  свої  спостереження  в  цій  печері,  Клава  закрила  зошит
і  замислилася  над  тим,  як  його  назвати.  Думала  кілька  хвилин,  а  потім  старанно
вивела  на  титульній  сторінці  -  «Нотатки  про  подорож  невідомою  річкою».
 Рено,  дивлячись  на  Клаву,  теж  вийняла  зошит.  Але  в  ньому  були  не  спостере¬
ження  за  природою,  а  малюнки.  Усі  однокласники  Рено  знали,  що  вона  не  лише
захоплюється  фехтуванням,  а  й  чудово  малює.  І  полюбляли  роздивлятися  цей
зошит.  Там  були  їхні  портрети,  карикатури  на  вчителів,  ілюстрації  до  прочитаних
книжок.  Оце  було  роздивлятися  найцікавіше,  адже  Рено  багато  читала.  Тут  і  Ро¬
бін  Гуд,  і  /Іюдина-невидимка,  і  пес  Біле  Ікло,  і  всі  славетні  мушкетери,  і  Вершник
без  голови,  і  Супераґент  ооо,  і  граф  Монте  Крісто,  і  капітан  Флінт...
 А  тепер  Рено  заходилася  малювати  те,  що  бачила  довкола,  -  крижані  квіти,
камінні  мережива,  витворені  природою...
 «Саме  тут,  мабуть,  і  живуть  усі  казкові  герої...  -  схвильовано  думала  дівчинка.  -
Звідси  вони  приходять  і  сюди  повертаються  після  того,  як  книжку  прочитано...
От  би  віднайти  їх!  Але  не  тих,  що  вже  існують,  а  -  своїх,  тих,  кого  знала  б  лише  я!»
 її  думки  увірвала  Клава.
 -  Рено!  -  гукнула  вона.  -  Поглянь!
 Вона  простягнула  подрузі  вузьку  колбу  (Клава  завжди  носила  все  необхідне
приладдя  з  собою!).  Рено  взяла  ліхтарик,  освітила  колбу  -  і  ледве  розгледіла  в  ній
мініатюрного  рачка-молюска  та  бліду  ниточку  водорості.
 -  Ну  то  й  що?  -  не  зрозуміла  Рено.

-  Це  дивно,  -  пояснила  Клава.  -  Тут  немає  ніякого  життя.  А  рачок  і  водорость  -
неживі.  Мабуть,  їх  сюди  занесло  течією...
 Подруги  замовкли.  їм  стало  незатишно.  Пливли  вони  вже  доволі  довго.  Тре¬
ба  було  подумати  про  повернення.  їм  закортіло  знову  опинитися  під  променями
теплого  літнього  сонця,  пливти  по  звичайній  ріці,  дивитися  на  звичайні  зелені  бе¬
реги  й  на  таке  знайоме  синє  небо...
 Порушила  мовчання  Клава:
 -  Уяви  собі,  що  наш  ліхтарик  уперше  освітив  стіни  цієї  печери...  Я  гадаю,  що  до
нас  тут  ніколи  нікого  не  було!  Чи  не  варто  повернути  назад?  Адже  далі  буде  все
так  само...
 Не  встигла  вона  цього  вимовити,  як  водяний  коридор  закінчився,  і  човен  ви¬
несло  до  широкої  круглої  «зали».  Такої  великої,  що  дівчатам  здалося,  ніби  вони  -
лише  мала  друзка  посеред  океану.
 Баня  над  цією  підводною  залою  була  майже  кругла,  її  підпирали  високі  при¬
родно  витворені  колони.  На  подив,  вони  були  різнобарвні  й  навіть  трохи  світили¬
ся  зсередини  -  зеленкуватим,  рожевим  і  сріблястим  світлом.
 А  з  води  здіймалися  камінні  острівці.  Дівчата  завмерли  й  прислухалися.  Із  ко¬
лон  скапувала  вода  -  це  скидалося  на  монотонну  мелодію-колисанку.  Рено  по¬
думала,  що  ця  мелодія  звучала  тут  тисячі,  а  може,  й  мільйони  років.
 Промінь  ліхтарика  впав  на  воду.  Вона  була  прозора,  мов  скло.  Рено  зрозу¬
міла,  чому  тут  так  світло  -  дно  було  вкрите  білим  вапняним  шаром,  немов  його
хтось  вибілив  для  підводного  балу.  Але  все  було  мертве!  Грандіозний  ґрот  ніби
застиг  у  кам'яному  танці.
 Але  здавалося,  що  за  мить  усе  оживе!  Довгі  холодні  мацаки  бурульок
потягнуться  до  дівчат,  колони  попадають  у  воду  й  стеля  впаде  на  чо¬
вен.  А  все  через  те,  що  вони  втрутилися  в  таємницю,  порушили  спо¬
кій  цього  храму  природи!  Яке  вони  мали  на  це  право?
 -  Гаразд.  Повертаймося!  -  рішуче  мовила  Клава.
 -  Так,  -  підтвердила  Рено.
 Вона  взялася  за  весла.  І  раптом  опустила  їх.
 -Ти  тільки  поглянь!  -  вигукнула  вона  у  відчаї.
 Клава  не  одразу  зрозуміла,  що  мала  на
 увазі  подруга.  А  коли  зрозуміла,  в  неї  во¬
лосся  стало  дибки.
 *
 /

Човен  стояв  посеред  круглого  ґроту.  А  у  стінах  довкола,  на  відстані  не  більше
двох-трьох  метрів  один  від  одного,  зяяли...  майже  однакові  напівкруглі  «входи».
Із  якого  саме  вони  випливли?  І  куди  ведуть  усі  інші  отвори?
 -  Мені  страшно...  -  прошепотіла  Клава.
 І  стіни  відгукнулися  моторошним  шипінням:  «а-а-ш-ш-ш-ш-ш-н-о-о...»
 Це  шипіння  було  скрізь!  Воно  ходило  колами  довкруж  стін.  Дівчат  охопив  жах.
 Клава  затисла  вуха  долонями.
 -  Ц-це  з-здається  від-длуння...  -  цокаючи  зубами,  мовила  Рено.  -  Н-н-не
б-б-бійся...  Ось  послухай...
 Щоб  підтвердити  свої  слова,  вона  набрала  якомога  більше  повітря  у  груди
й  голосно  крикнула:
 -  Кла-а-а-ва-в-о-о-о!!!
 Печера  здригнулася.  Зі  стелі,  здіймаючи  хвилі  й  бризки,  попадали  у  воду  бу¬
рульки.  Хвилі  вдарили  по  стінах  із  такою  силою  (чи  то  стіни  самі  прогнили  з  пли¬
ном  часу?),  що  одна  з  них  упала  як  од  вибуху.  У  ту  ж  мить  в  очі  дівчатам  ударило
яскраве  світло,  водночас  до  ґроту  увірвався  бурхливий  потік,  який  підхопив  і  за¬
крутив  човен  у  нестримному  вирі.  Клава  й  Рено  попадали  на  дно  човна,  щосили
вхопилися  руками  за  борт  і  заплющили  очі.  їх  накрило  бризками  з  ніг  до  голови.
 «Мабуть,  я  розвалила  дамбу...  -  жахнулася  Рено.  -  Треба  причалити  до  берега
й  негайно  тікати!»
 «Ну  й  добре,  -  подумала  Клава.  -  Скоро  буду  вдома.  Здається,  саме  час  обіду...»
 ...Човен  кидало,  немов  друзку,  й  нарешті  винесло  у  відкритий  простір.

Як  дістатися  додому?
 -  Як  ти  могла  бути  такою  необережною?  -  нарешті  мовила  приголомшена
Клава.
 Вони  ще  лежали  на  дні  човна  й  боялися  виткнути  носа  назовні:  а  раптом  на
березі  вже  зібрався  натовп  на  чолі  з  міліціонером?
 -  Це  все  через  тебе!  -  пробурчала  Рено.  -  Не  треба  було  панікувати!
 -  Хіба  я  панікувала?  -  обурилася  Клава.  -  Я  лише  тихо  сказала,  що  мені  страш¬
но.  А  ти  одразу  -  кричати!  Через  те  відлуння  ми  тепер  потрапимо  до  міліції!  Уяв¬
ляю,  що  скажуть  мої  батьки!
 -  А  я  уявляю,  як  нас  зустрінуть  у  школі!  -  весело  сказала  Рено.
 -  І  як  же  нас  зустрінуть?  -  уїдливо  поцікавилася  Клава.
 -  Як  справжніх  героїв!
 -  Краще  б  ми  бабцю  через  дорогу  перевели!  Або  дерево  посадили...
 -  Теж  мені  -  подвиги!  -  усміхнулася  Рено.  -  На  таке  б  ніхто  й  уваги  не  звернув!
 -  Угу...  По-твоєму,  краще  розвалити  дамбу?
 Клава  ще  хотіла  додати  щось  ущипливе,  але  човен  знову  закрутило,  і  до  її  рота
потрапили  солоні  бризки...
 -  Дивно...  -  сказала  Клава,  облизуючи  губи.  -  У  нашій  річці,  наскільки  я  знаю,
вода  -  прісна...
 -  А  тут  яка?  -  запитала  Рено,  теж  облизуючи  губи.  І  вони  були  солоні!
 Течія  сповільнилася,  човен  ішов  рівно.  І  дівчата  наважились  випростатися.
Те,  що  вони  побачили  довкола,  видалося  їм  неймовірним.  Човен  плив  посе¬
ред  безкрайнього  водного  простору!  Ані  берегів,  ані  міста,  ані  зруйнованої
дамби...
 -  Як  ти  гадаєш,  куди  це  ми  випливли?  -  запитала  Рено,  сподіваючись,  що
подруга-«професор»  добре  знається  на  географії.
 -  М-м-м-м...  Зараз  скажу...  -  промукала  Клава,  вдивляючись  у  далечінь.  Вона
зняла  окуляри,  старанно  протерла  їх  носовичком  і  знову  начепила  на  нос^  -  Ма¬
буть,  це  другий  бік  ріки...

-  Цікаво,  де  ти  побачила  той  «другий  бік»?  -  запитала  Рено.  -  Наша  річ¬
ка  -  маленька!  А  тут...  цілий  океан...
 Після  довгого  перебування  в  темряві  в  обох  дівчат  боліли  очі.
 Вони  ще  сподівалися,  що  це  все  -  марево,  вигадка  їхньої  уяви.
 Але  довкола  справді  була  рівна  гладка  поверхня  синьої  солоної
води,  дуже  схожої  на  море.
 -  Цього  просто  не  може  бути!  -  у  розпачі  сказала  Клава.
 Але  Рено  була  зовсім  іншої  думки.
 -  Ура-а-а!  -  знову  голосно  закричала  вона.  -  Ми  потрапили
у  справжню  пригоду!!!
 -  Що  ж  тут  доброго?  -  хмикнула  Клава.  -  Як  нам  із  неї  вибра¬
тися?
 -  Дуже  просто!  Будемо  гребти  назад,  доки  не  допли¬
вемо  до  того  зруйнованого  ґроту.  А  далі  -  так  само,  як
туди  й  потрапили!  Тільки  на  це  знадобиться  більше
часу.  А  тепер,  дорогий  мій  Професоре,  пропоную
трохи  підкріпитися!  -  і  Рено,  вже  цілком  спокій¬
на,  дістала  зі  свого  рюкзака  пакунок  із  бутер¬
бродами.  -  Ось,  тримай!
 Клава  відчула,  що  страшенно  зголод¬
ніла,  і  взяла  з  рук  подруги  великий  бу¬
терброд  зі  згущівкою.  Рено  їла  такий
самий.  І  настрій  у  дівчат  значно  по¬
кращився.
 -  Розумієш,  -  казала  Рено.  -  Нічо¬
го  страшного  не  сталося.  Ми  ж  зна¬
ємо,  що  наша  річка  -  мала.  А  це,
мабуть,  якесь  водосховище,  про
яке  ми  не  знали.  Догребемо  до
берега,  а  там  знайдемо  якесь
шосе.  Щоправда,  човен  треба
буде  нести  на  плечах...
 -  Але  краще  повернутися
тим  самим  шляхом,  -  усе

міркувала  Клава.  -  Наберемо  в  печері  камінців,  скалок  різних,
наловимо  рачків...
 Угу.  А  ще  відламаємо  тих  крижаних  квіток...
 -  А  ще...
 Тут  Клава  замовкла  й  розпачливо  подивилася  на  без¬
краї  простори.
 -  Правду  кажучи,  я  не  уявляю,  як  звідси  вибрати¬
ся...  -  зітхнула  вона.
 -  Зате  які  в  нас  можуть  бути  пригоди...  -  не  дуже
впевнено  мовила  Рено.
 -  Можу  їх  собі  уявити,  якщо  я  вчасно  не  повернуся
додому,  -  сказала  Клава.  -  Це  просто  жахливо!  Твоя
 мати  біжить  до  моєї,  бабусі  п'ють  сердечні  краплі,
татусі  викликають  міліцію,  а  сусідки  сидять  на  лавах
у  дворі  й  це  все  обговорюють!
 -  А  вранці  про  наше  зникнення  оголошують  по
радіо,  -  додала  Рено.  -  У  газетах  друкують  наші  фо¬
тографії,  у  школі  говорять  лише  про  нас!!!
 Раптом  від  цих  фантазій  їм  стало  весело.
 -  Ха-ха-ха!  Уявляєш,  що  скаже  про  нас  учителька
математики?!  -  розсміялася  Клава.  -  Вона  неодмінно
 прочитає  лекцію  на  тему  «Хто  не  вчить  уроки  -  той  швидко
випаровується  зі  школи  в  невідомому  напрямку»!
 -А  от  коли  ми  повернемося,-розмірковувала  далі  Рено,-
всі  будуть  довкола  нас  крутитися,  дивитися  захоплено,
розпитуватимуть...  Одразу  помітять,  які  ми  красуні...
 Ця  репліка  знову  викликала  напад  сміху.  Адже  дів¬
чата  поглянули  одна  на  одну  й  помітили,  що  в  них  мок¬
ре  скуйовджене  волосся  й  уже  добряче  забруднений
одяг.
 Клава  дістала  з  рюкзака  гребінець  і  люстерко.  Поча¬
ла  розчісуватися  й  переплітати  косу.  Рено  пригладила
волосся  мокрими  руками  й  раптом  знову  щодуху  за¬
кричала:
 і#**
 і*»»

-  Земля!!!  Я  бачу  землю!
 Клава  здригнулася  й  випустила  гребінець  просто  у  воду.
 Справді,  вдалині  виднілася  земля.
 -  Ну  от,  бачиш,  -  відітхнула  Рено.  -  Усе,  як  я  казала.  Допливемо  туди,  вийдемо
на  шосе...  Щоправда,  йти  доведеться  довго.  Але  це  теж  -  пригода...
 -  Утомилася  я  вже  від  цих  пригод,  -  зітхнула  Клава.  -  Нумо  швидше  гребти.
Нічого  цікавого  в  цій  подорожі  немає.  А  ще  доведеться  човен  на  собі  нести...  Як
тепер  дістатися  додому,  якщо  ми  відпливли  так  далеко?!

Невідомий  острів
 Рено  налягла  на  весла.  Що  швидше  човен  наближався  до  землі,  то  несподіва¬
ніший  краєвид  відкривався  перед  їхніми  очима.
 Білий,  ніби  розсипаний  цукор,  пісок,  високі  пальми,  густі  зарості  та  якісь
пагорби  вдалині.  А  вода  була  незвичайного  для  їхньої  річки  прозоро-синього
кольору.
 -  М-м-м...  -  промурмотіла  досвідчена  Клава.  -  Мабуть,  це  якийсь  пансіонат  чи
турбаза...
 -  Звідки  це  може  бути  на  нашій  річці?  -  заперечила  Рено.
 -  Побудували...  -  невпевнено  сказала  Клава.
 -  Якби  в  нас  щось  будували,  туди  бігали  б  усі  діти  зі  школи!  Пам'ятаєш,  як  бу¬
дували  цирк?  Ми  ж  там  днями  пропадали.  Навіть  школу  прогулювали!  А  тут  така
оаза  -  й  ніхто  нічого  про  неї  не  знає!  Бути  такого  не  може!
 -  Але  ж  є!  -  заперечила  Клава.  -  І  тому  пропоную  не  сваритися 	й 	не 	бити 	на
 сполох.  А  причалити  та  піти  в  розвідку.  Гадаю,  що  це  чиясь  дачна 	ділянка,  а 	за
 нею  може  бути  шосе,  що  веде  до  міста.  От  і  все!
 Це  було  розумне  рішення.  Тим  паче,  що  човен  уже  ковзнув  черевом  по  мілині.
Рено  спустила  ноги  у  прозору  воду.  Вона  ще  ніколи  не  бачила  такої  чистої,  теплої
й  ніби  аж  м'якої  на  дотик  води.
 -  Ух  ти!  -  закричала  вона.  -  Це  не  наша  річка!  Це  точно  не  наша  річка!  Яка  теп¬
ла  вода!  Це  -  море,  море,  море!!!
 І  вона  заходилася  бризкати  на  подругу  водою,  пританцьовувати  й  узагалі,  за
своєю  звичкою,  здійняла  такий  галас,  що...
 ...що  неподалік  із  води  виринула  велика  голова  з  жовтими  очима,  а  потім
з'явився  й  панцир  завбільшки  з  кришку  великої  каструлі.
 -  Черепа-аха-а?..  -  тільки  й  змогла  видихнути  Рено.
 Клаві  це  все  набридло.  Вона  вистрибнула  з  човна  на  сухий  пісок,  поправила
окуляри,  уважно  роздивилася  голову  та  панцир  величезної  тварини,  яка  відтак
знову  сховалася  під  водою,  і  нарешті  мовила:

-  Куди  ми  потрапили?!  Яке  море?  Які  черепахи?  Ми
що,  з  глузду  зїхали?!  Де  наш  будинок?
 Дівчата  оглянули  береги.
 Нічого  не  змінилося:  пісок,  пальми,  зарості,
гори.
 -  Хай  там  як,  -  сказала  Рено,  -  а  робити
щось  треба.  Пропоную  організувати  екс¬
педицію!  Треба  тільки  добре  заховати
\  u 	човен 	і  забрати  з  нього  все,  що  там  є.
 Сховаємо  човен  та  рюкзаки  на  дереві.
Щ?  І 	- 	Чому  на  дереві?  -  здивувалася
 Клава.
 -  Так  роблять  усі  мандрівники,
які  потрапляють  на  невідомі  остро-
^  'л 	ви! 	-  впевнено  пояснила  Рено.
 Клава  зітхнула  й  знову  протер-
* 	ла 	окуляри:
 / 	-  Від  тебе  можна  збожеволіти!
 Які  невідомі  острови?  Які  мандрів¬
ники?  Я  уважно  вивчала  карту  нашої
області.  Немає  там  нічого  такого!
 -  Це  з  тобою  можна  збожеволіти,
панно  Професоре!  Чому  ти  більше  віриш  -
карті  чи  власним  очам?!  -  вигукнула  Рено.
Клава  поправила  на  носі  окуляри.  Так,
вона  бачила  те,  що  бачила:  пальми  й  пі¬
сок.  До  речі,  на  білому  піску  не  було  ні¬
яких  людських  слідів,  окрім  тих,  що  вже
встигла  натоптати  непосидюча  Рено.  Та
ще  й  неподалік  були  якісь  дивні  звивис¬
ті  рівчаки,  ніби  тут  проповзла  змія.
 Вона  нічого  не  відповіла.  Довело¬
ся  погодитись  на  пропозицію  подруги.
 І  дівчата  взялися  до  роботи.  Виванта-

жи/іи  з  човна  рюкзаки,  почепляли  їх  на  плечі  й  із  обох
боків  ухопилися  за  борти  човна.
 Іти  під  палючим  сонцем  по  піску  було  нелегко.
 Добре,  що  метрів  за  двадцять-тридцять  уже  почи¬
налися  справжні  джунґлі  -  густі  зарості  та  невисокі
дерева  з  міцними  покрученими  стовбурами.
 Подруги  зупинилися  біля  найвищого.  Роздивили¬
ся.  Гілки  були  достатньо  міцні,  й  здіймалися  вони  до  верхів¬
ки  майже  «сходинками».
 Рено  здерлася  на  першу  розлогу  гілку,  а  Клава,  перевер¬
нувши  човен,  посунула  його  вгору.  Рено  втягнула  його  на  гілку.
 -  Чудово!  -  повідомила  Рено.  -  Він  тут  добре  прилаштував¬
ся.  Не  впаде.
 Рено  зіскочила  на  землю,  й  дівчата  прискіпливо  оглянули  ре¬
зультати  своєї  праці:  темно-зелений  човен  чудово  вписався  в  таку
ж  крону  дерева.
 -  Ну  от,  -  задоволено  сказала  Рено.  -  Тепер  можемо  йти  далі.  Тут  його
ніхто  не  знайде!
 -  Хто  ж  його  знайде,  якщо  ти  кажеш,  що  це  -  безлюдний  острів?  -  скептично
одізвалася  Клава.
 -  Я  поки  що  в  цьому  не  впевнена.  Побачимо.  Ходімо!
 І  дівчата  почали  продиратися  крізь  густі  зарості.  М'яка,  вкрита  травою  зем¬
ля  під  їхніми  ногами  вібрувала,  немов  пружинний  матрац,  а  віття  доводилося
розсувати  руками.  «Що  ж  це  таке?  -  напружено  думала  Клава,  намагаючись
пригадати  все,  що  знала  з  ботаніки  та  географії.  -  Невже  це  ліани?  А  це  -  папо¬
роть?  І  чому  сонце  таке  пекуче?  Це  нереально.  У  нашій  місцині  такого  бути  не
може!  Я,  певно,  сплю...»
 Із  кущів  випурхнув  якийсь  птах.  Дівчата  роти  пороззявляли:  в  нього  був  різно¬
барвний  довгий  хвіст  і  червоно-сині  крила...
 -  Ось  і  горобчик  пролетів...  -  намагалася  пожартувати  Рено.  Але  їй  самій  ста¬
ло  незатишно.

Дивна  знахідка
 Вони  просувалися  вглиб  острова  вже  майже  годину.  Непролазні  джунґлі  змі¬
нилися  на  більш-менш  «цивілізовану»  лісосмугу.  У  ній  дерева  нагадували  знайомі
їм  дуби  та  сосни.  Дівчата  виходили  до  підніжжя  невисоких  скелястих  гір.
 їм  хотілося  пити.  І  вдалині  почулося  дзюрчання  струмка.  Рено  почула  його  пер¬
ша  й  пришвидшила  крок.  Клава,  навпаки,  зупинилася,  а  потім  упала  на  коліна  пе¬
ред  кущиком  папороті.  Оце  диво!  На  листі  сидів  величезний  коник!  Він  витрі¬
щався  на  Клаву  банькатими  очима,  ворушив  вусиками  й  зовсім  не  боявся.
 Клава  дивилася  на  коника  й  шкодувала,  що  не  взяла  з  собою  фотоапа¬
рата,  адже  потім  їй  ніхто  не  повірить!
 Коник  зацікавлено  й  спокійно  дивився  на  Клаву.  Очі  були  темні,  майже
чорні,  вкриті  золотавою  сіткою.  Клава  обережно  скинула  рюкзак,  дістала
звідти  свій  зошит,  олівець  і  почала  швидко  змальовувати  дивну  істоту.
 Вона  боялася,  що  коник  злякається  і  втече,  як  це  робить  більшість  кони¬
ків  на  її  подвірї.  Дзуськи!  Він  нахилив  голову,  ніби  спостерігаючи  за  тим,
що  робить  дівчинка,  і  став  до  неї  боком.  «А-а,  ти  ще  й  позуватимеш?  -
подумала  Клава.  -  Молодець!»
 Клава  так  захопилася  малюванням,  що  від  крику
Рено  аж  впустила  олівець.
 Коник  теж  злякався,  розправив  міцні
задні  ноги,  напружився  й  зробив  стрибок.
 Пролетів  над  самісінькою  Клавиною  голо¬
вою,  тріпочучи  рожевими  крилами,  і  зник
у  заростях.
 Тим  часом  Рено  знову  погукала  подругу.
 І  голос  її  був  такий  дивний...
 «Мабуть,  побачила  жабу...»  -  подума¬
ла  Клава,  знаючи,  що  Рено,  на  відміну
від  неї,  боїться  цих  створінь.

Вона  кинулася  на  звук  голосу  подруги.
 Рено  стояла  під  горою  на  протилежному  березі  широкого  струмка.  Із  її  одягу
скрапувала  вода.  А  за  спиною  подруги  чорніло  провалля  -  вхід  до  печери.  І  біль¬
ше  нічого  незвичайного  чи  небезпечного.  Ніяких  жаб  поблизу.
 -  Досить  уже  з  нас  цих  печер,  -  суворо  сказала  Клава.  -  Я  туди  не  полізу.  Кра¬
ще  перебирайся  назад!  Ти  вся  мокра.  Поясни,  навіщо  ти  пірнала?
 Але  Рено  не  слухала  її.  Вона  вся  аж  сяяла,  хитро  закриваючи  спиною  цей  вхід.
А  потім  зробила  таємничий  жест:  мовляв,  тихо,  не  сварися,  і...  відступила,  вказу¬
ючи  рукою  на  те,  що  стояло  позаду.
 Клава  побачила  на  гладкому  камені...  невеличку  дерев'яну  скриньку  з  кова¬
ними  застібками.
 -  Це  неглибока  печера,  -  пояснила  Рено.  -  Але  в  ній  стояло  ось  це!
 Клава,  забувши  про  те,  що  можна  змокнути  до  нитки,  полізла  у  воду  й  швидко
перебрела  струмок,  у  найглибшому  місці  якого  вода  сягала  грудей.  Але  хіба  про
таке  думаєш,  коли  тобі  до  рук  потрапляє  ось  така  незвичайна  знахідка!
 Дівчата  схилилися  над  скринькою.
 -  Бач,  яка  вона  стара,  -  нарешті  мовила  Рено.  -  І  важкенька.  У  таких  скриньках
зазвичай  ховаються  скарби...
 Цього  разу  Клава  не  сперечалася  з  подругою.  Скарб  -  то  й  скарб.  Нехай  буде
так.  Адже  вона  сама  щойно  роздивлялася  велетенського  коника!
 -  Ми  її  першими  знайшли,  -  далі  міркувала  Рено.  -  І  я  пропоную  швидше  за¬
брати  скриньку  звідси!  Давай  перенесемоїї  ближче  до  берега.  Тут  дуже  незручне
місце  -  слизько  й  холодно.
 -  Давай,  та  спершу  наберемо  води.  У  мене  є  фляжка,  -  запропонувала  Клава.
 -  А  в  мене  в  рюкзаку  має  бути  пластикова  пляшка  з-під  «пепсі-коли»,  -  згадала
Рено.  -  Добре,  що  я  її  не  викинула.
 Дівчата  набрали  прісної  води,  сполоснули  руки  та  обличчя  і  з  новими  силами
взялися  за  мідні  ручки  скриньки.  Високо  піднявши  її  над  головами,  увійшли  у  воду.
 Потім  вони  знову  продиралися  крізь  зарості,  прямуючи  за  компасом,  який  за¬
вбачлива  Клава  дістала  з  кишеньки  наплічника.
 Ясна  річ,  подругам  не  терпілося  відкрити  скриньку.  Але  вони  навмисно  відтя¬
гали  цю  урочисту  мить.  А  раптом  там  буде  лише  пил?
 Нарешті,  втомлені  й  брудні,  вони  вибралися  на  пісок.  І,  важко  дихаючи,  сіли  під
деревами.  Сперлися  спинами  об  стовбури  й  витягнули  ноги.  Здалеку  море  зда-

валося  сліпучо-синьою  стрічкою.  Дівчата
знову  замилувалися  пейзажем.  Ну  точ¬
нісінько  тобі  малюнок  із  обгортки  від
батончика  «Баунті»!
 Рено  погладила  покришку  скринь¬
ки.  Вона  була  жорстка,  із  зазубри-
нами,  вкрита  цвіллю,  але  ще  міцна.
 Клава  теж  поклала  руку  на  скриньку.
 Дівчата  перезирнулися  й  разом  відки¬
нули  покришку.  Зробити  це  було  неваж¬
ко:  мідний  замок  заіржавів  і  майже  одразу  від
валився.
 ї  &
 ■щ  '%/'
 МИ  ■  ■  /У  /
 •л  л.\  *і
 \  і

*  .>3
 (\wcrq  із  минулого
 ...У  скриньці  лежав  жовтий  сувій.  У  нього  було  щось  загорнуто.
 Рено  підсунула  долоні  під  сувій  і  обережно  дістала  його.  Поклала  на  пісок.  Тка¬
нина  була  стара,  вона  теж  сипалася  під  пальцями.  Дівчата  почали  обережно  роз¬
мотувати  згорток.
 Коли  вони  розгорнули  його  повністю,  стало  зрозуміло,  що  це  довга  чоловіча
сорочка  -  на  вузьких  манжетах  із  потьмянілими  перламутровими  ґудзиками  та
широкими  рукавами,  з  високим  коміром,  обшитим  по  краю  напівзотлілим  мере¬
живом.  У  неї  був  загорнутий  шкіряний  мішечок.  Рено  розв'язала  ще  доволі  міцну
мотузку  й  витягла  звідти  два  кинджали,  телескопічну  трубу  й  пласку  шкатулку,
схожу  на  портсигар.
 Усе  це  вони  розіклали  на  сорочці  й  хвилини  зо  три  вражено  дивилися  на  свої
знахідки.
 Потім  Клава  взяла  портсигар  до  рук  і  обережно  розстібнула  залізну  защіпку,
її  руки  при  цьому  тремтіли.  Рено  затамувала  дух.
 Там  був  невеликий,  завбільшки  з  долоню,  шматок  твердого  картону  чи,  рад¬
ше,  дощечка,  загорнута  в  шовковий  носовичок.  Він  був  майже  цілий.  У  кутку  но¬
совичка  були  вишиті  якісь  літери.
 Розгорнувши  його,  дівчата  побачили  портрет  жінки  у  старовинному  одязі.
Жінка  була  молода  і  вродлива,  хоча  її  обличчя  дуже  відрізнялося  від  облич  сучас¬
них  жінок.  У  неї  були  тоненькі,  ледь  помітні  брови,  висока  зачіска  з  ниткою  перлів
у  волоссі,  що  напівкруглими  дугами  спускалося  на  вуха.
 Під  цим  згортком,  на  дні  портсигара,  лежав  складений  удвічі  аркуш  паперу.
Папір  був  жовтий  і  потертий  по  краях.  Клава  передала  портрет  Рено  й  розгорну¬
ла  цей  аркуш.  Його  було  списано  дрібним  каліграфічним  почерком.
 -  Що  там  написано?  -  тремтячим  голосом  запитала  Рено.
 -  Чекай-но...  -  пробурмотіла  Клава,  уважно  роздивляючись  літери.  -  Це,  зда¬
ється  французька...
 і  А/'
 Ну  то  й  що?  У  тебе  ж  із  французької  «відмінно»!  Читай!

-  Не  можу...  -  здушеним  голосом  прошепоті¬
ла  Клава.
 Чому?
 «відмінно».  Читай  ти.
 -  Я  дуже  хвилююся...  До  речі,  в  тебе  теж
 -  От  бачиш!  -  ущипливо  завважила
Рено.  -  А  ти  все  твердила:  «Не  може  цьо¬
го  бути!  Які  там  пригоди!»  От  і  маєш.  Аж
тремтиш!  Добре,  зараз  спробую...
 Рено  втупилася  в  папірець.  І  почала
повільно  читати...
 Клава  передала  папірець  Рено.
 «Ось  уже  майже  десять  років  ми  живемо
 на  цьому  забутому  Богом  та  людьми  острові.
 Ось  уже  майже  десять  років  ми  помираємо  повільною  смертю  на  самоті,  від¬
різані  від  світу  та  рідної  землі.
 Сьогодні  настав  час  залишити  це  послання  в  невідомість...
 У  ніч  із  28  на  29  вересня,  року  1700-20  від  Різдва  Христового,  злою  долею  під  час
жахливого  шторму  ми  були  викинуті  на  ці  береги.
 Нас  було  двоє:  я  -  Франсуа  Андре,  боцман  торговельного  судна  «Мати  Марія»,
та  матрос  -  Сем  Бенц.
 Бідака  Сем  загинув  під  час  обвалу.  Й  ось  уже  більше  року,  як  я  залишився  сам...
Тепер  помираю  і  я.
 Тепер  ніч.  Тьмяний  самотній  місяць  дивиться  на  мене.  На  ранок  ми  обоє  згас¬
немо...  Я  так  вирішив.
 Але  перед  тим,  як  піти  з  життя,  я  хочу  звернутися  до  тих,  хто  коли-небудь
ступить  на  цю  землю.
 Ви  прибули  туди,  де  впродовж  багатьох  років  я  мучився  від  голоду  та  спеки,
де  я  молився  й  сподівався  на  диво.  Отже,  прошу  вас  віддати  належне  нещасному
та  самотньому  відлюднику:  поховайте  моє  тіло  за  християнським  звичаєм.  Ви
знайдете  мене  на  південному  боці  від  Великого  Пагорба  -  там,  де  я  побудував
)ю  хижу.
 Панове!

І  ще  одне  прохання!  Прошу  сповісти¬
ти  про  мене  за  цією  адресою:
 Франція.  Провінція  Бретонь.  Селище
Сен-Мало.  Таверна  «Золота  устриця».  Марі
Андре.
 Перекажіть  їй,  що  до  останнього  вдиху
я  думав  про  неї,  в  кожній  молитві  вимовляв  її
ім'я...
 Але  це  не  все.
 Закінчуючи  свої  дні  й  не  сподіваючись  по¬
вернутися,  маю  відкрити  таємницю,  яку
беріг  багато  років.  І  через  яку  почуваюся
винним  перед  коханою  дружиною  та  бра¬
том.  Тому  все,  що  напишу,  прошу  вас  до¬
нести  до  їхніх  вух,  і  нехай  Господь  мене
простить...
 Отже,  нас  у  родині  було  двоє  -  я  і  мій
брат  Бартолом'ю.  Доля  схотіла,  щоб  ми
закохалися  в  одну  дівчину.
 Я  був  старший  і  дужчий.  До  того  ж,
більшу  частину  спадку  батько  запо¬
вів  мені.  Але  Марі  любила  Бартолом'ю.
 І  збиралася  заміж  за  нього.  Я  не  міг  цього
стерпіти!  Я  обдурив  їх.  Одного  разу  вночі
я  викликав  на  побачення  нашу  служницю,
переодягнуту  в  сукню  Марі.  А  братові  на¬
казав  спостерігати  за  нами  у  вікно.  Від
горя  він  утік  із  дому  й  подався  в  моряки.
 Його  доля  мені  невідома,  але,  гадаю,
він  загинув...
 Марі  народила  хлопчика.  Щоб  уряту¬
вати  її  від  бідності  й  ганьби,  я  запропо¬
нував  їй  руку  й  серце.  І  ростив  малень¬
кого  Альберта  як  власного  сина.
 V'/

Я  розумію,  що  вчинив  злочин,  обдуривши  брата.  Він
так  і  не  дізнався,  що  в  нього  народився  малюк.
 Отже,  панове!
 Благаю,  оприлюдніть  цю  сумну  історію.  Можливо,  мій
брат  Бартолом’ю  Андре  ще  живий  і  не  знає,  що  у  Бретоні  на
нього  чекають  дружина  та  син.  А  мені  вже  немає  на  що  сподівати¬
ся.  І  тому  я  прошу  вибачення  в  тих,  кого  скривдив  у  цьому  житті.
Нехай  здійсниться  правосуддя  Боже!
 Амінь».
 Рено  закінчила  читати.
 Вечоріло.  Червоний  розпечений  диск  сонця  вже  до  по¬
ловини  опустився  за  обрій,  і  на  синьому  тлі  моря  вималю¬
валася  жовтогаряча  мерехтлива  стежка...
 Подруги  сиділи  мовчазні  й  приголомшені.  Порушила
мовчання  Рено.
 -  Судячи  з  усього,  -  сказала  вона  захриплим  від  хви¬
лювання  голосом,  -  це  справді  острів.  І  він  -  безлюд¬
ний...  І  ми  не  маримо  й  не  спимо...
 -  Тоді,  -  одізвалася  Клава,  -  треба  піти  до  того  па¬
горба  й  відшукати...  тіло  цього...  пана...  І  його  хижу...
І  зробити  те,  про  що  він  попросив  у  цьому  листі.
 -  Певно,  що  так,  -  згодилася  Рено.  -  Але  за  кілька
хвилин  западе  темрява.  А  ми  не  знаємо,  які  сюрпризи
вона  принесе.  Треба  подумати  про  безпечну  ночівлю.
А  вранці  вирішимо,  що  нам  робити  далі.
 Дівчата  більше  не  говорили  про  те,  як  дістатися  до¬
дому,  і  не  сперечалися.
 -  Треба  заночувати  на  дереві,  як  Робінзон  Крузо,  -
запропонувала  Рено.
 Клаві  сподобалася  ця  пропозиція.  Вона  підвелася  й  по¬
чала  ходити  між  деревами,  вибираючи  найрозлогіше.
 А  Рено  й  досі  сиділа,  замріяно  дивлячись  на  вже
доволі  темну  воду.  Сонце  вже  сіло.  Раптом  вона  від-

чула,  як  її  серце  шалено  затріпотіло,  ніби  готувалося  випурхнути  з  грудей.  Рено
навіть  затулила  долонею  рота,  щоб  воно  й  справді  не  вискочило!
 «Яка  дивна,  яка  несподівана  пригода...  -  думала  вона.  -  У  це  неможливо  пові¬
рити!  Але...  Цей  лист  -  ось  він.  І  ці  пальми.  І  море...  Як  жахливо.  І  як...  гарно».
 -  Рено!  -  гукнула  звіддаля  Клава.
 Дівчинка  згорнула  сорочку,  поклала  «скарб»  назад  у  скриньку  й  рушила  до
подруги.
 Клава  стояла  біля  товстелезного  невисокого  дерева  з  широким  міцним  гіллям.
 -  Здається,  я  знайшла  нам  ліжко!  -  весело  сказала  вона.
 -  Браво,  Професоре!  -  відповіла  Рено  тоном  людини,  яка  все  життя  тільки  те
й  робила,  що  спала  на  деревах.

Перші  ніч
 і  ранок  на  осп?рові
 Клава  вмостилася  на  четвертій  гілці  знизу,  Рено  залізла  вище,
її  ноги  звисали  над  Клавиною  головою.  Сидіти  на  дереві  було  не¬
зручно.  Вони  так-сяк  поспиралися  спинами  на  стовбур,  намагаючись
розслабити  м'язи.  Але  це  було  безпечніше,  ніж  лежати  на  піску  в  очі¬
куванні  невідомих  нічних  мисливців  -  яких-небудь  диких  звірів  чи
велетенських  черепах.
 Подруги  так  утомилися,  що  почали  дрімати.
 Непроглядна  ніч  огорнула  острів.  Було  тихо.  Навіть  море  не  шур¬
хотіло.  У  цій  тиші  лише  зрідка  чулися  пронизливі  крики  нічних  птахів.

Раптом  тишу  прорізав  гучний  голос  Рено:
 -  Клаво!  Клаво!
 Клава  дико  скрикнула  і  з  переляку  скотилася  з  дерева  на  м'який  пісок.
Вона  так  і  залишилася  лежати,  не  розплющуючи  очей.  Рено  й  сама  переляка¬
лася,  швидко  спустилася  вниз  і  почала  термосити  подругу:
 -  Клаво,  що  з  тобою?
 Клава  нарешті  отямилася.  Підвелася  й  притисла  руку  до  серця:
 -  Ти  чого  знову  кричиш?  Як  же  ти  мене  перелякала!  Що  сталося  цього
разу?
 -  Вибач,  я  не  хотіла  тебе  лякати,  -  сказала  Рено.  -  Я  вже  майже  засну¬
ла,  аж  раптом  уявила,  що  зараз  коїться  в  нас  удома!
 -  Ой,  і  правда!  -  зажурилася  Клава.  -  Але  що  ми  можемо  зробити?  Ти
вмієш  зіпсувати  настрій...

-  Я  просто  подумала:  може,  твої  батьки  ще  на  дачі?  А  своїм  я  сказала,  що,
можливо,  заночую  в  тебе.
 -  Це  було  б  добре.  Принаймні  в  нас  буде  один  день,  щоб  вирішити,  як  дістати¬
ся  додому.
 -  Так.  І  тоді  ми  зможемо  спокійно  поховати  того  нещасного...
 -  Ой!  -  скрикнула  Клава,  згадавши  про  лист  і  заповіт.  -  Про  що  ти  говориш,  та
ще  вночі?!  Я  боюся!
 У  неї  аж  зуби  зацокотіли.
 -  Я  теж...  -  сказала  Рено.
 -  А  раптом  він  став  привидом  і  ходить  ось  тут...  зовсім  поруч...  Я  про  таке  ба¬
гато  разів  читала!
 -  А  щ-що  вони  роблять,  ці  привиди?  -  зуби  Рено  теж  вистукували  чечітку.
 -  Ну  що-що?  Виють.  Скрегочуть  зубами...
 Дівчата  замовкли,  дослухаючись  до  нічних  звуків.
 їм  почулося,  що  зовсім  поруч  хтось  і  справді  заскреготав  зубами  й  завив.
 Не  змовляючись,  вони  кинулися  до  дерева  й  видерлися  на  нього  зі  спритніс¬
тю  мавп.
 Нажахані,  вони  ще  довго  тремтіли.  Але  зрештою  втома  взяла  своє,  і  вони  зно¬
ву  задрімали.
 ...Ранок  почався  з  пташиного  співу.  Із  моря  долітав  легкий  вітерець.  Сонце
поки  ще  не  дихало  спекою,  а  тільки  повільно  підіймалося  з  води  -  світле  і  свіже,
мов  рум'яне  яблуко.
 Першою  прокинулася  Клава.  Уночі  вона  зуміла  зручно  вмоститися  на  широ¬
кому  гіллі,  та  ще  й  прикрилася  листям.  За  своєю  давньою  звичкою,  вона  очей  не
розплющила,  а  лише  солодко  потягнулася  й  рукою  зачепила  подружчину  ногу,
що  звисала  згори.  Одразу  не  зрозумівши,  що  це  таке,  Клава  вхопилася  за  неї
і  вмить  остаточно  прокинулася.  І  нестямилася.  Довкола,  замість  її  кімнати,  -  де¬
рева,  пісок,  згори  звисають  якісь  ноги.
 -  Доброго  ранку!  -  привіталася  зі  свого  «поверху»  Рено.  -  Як  спалося?
 -  Не  можу  сказати,  що  дуже  добре,  -  згадала  все  Клава.  -  Я  ще  ніколи  не  спа¬
ла  на  дереві!
 -  А  черепашачі  яйця  ти  їла?  -  хитро  запитала  Рено.
 -  Черепашачі  яйця?  -  здивувалася  Клава.  -  Звісно,  ні.  Але  здається,  що  зараз
я  би  зїла  й  слона!

-  Ну,  слона  я  тобі  не  можу  дістати,  а  от  щодо  яєць...  Пам'ятаєш,  ми  вчора  ба¬
чили  черепаху?  -  пожвавилася  Рено.  -  Так-от,  наскільки  я  знаю,  вони  відкладають
яйця  в  пісок.  Треба  лише  добре  пошукати  на  березі.
 -  Ти  в  цьому  певна?
 -  А  ти  їсти  хочеш?  -  відповіла  питанням  на  питання  Рено.  -  Злізай  із  дерева!
Нам  багато  чого  треба  зробити!
 Вони  спустилися  на  землю.
 -  Знаєш,  -  сказала  Клава,  розглядаючи  вчорашню  знахідку,  -  скриньку,  що
стояла  на  піску,  -  давай  закопаємо  її  тут,  під  цим  деревом.
 -  Навіщо?
 -  Ми  ж  не  будемо  з  нею  тягатися  по  всьому  острову,  -  пояснила  Клава.  -  А  за¬
лишати  ось  так,  під  деревом,  -  якось  небезпечно.
 -  Згода,  -  одізвалася  Рено  -  Тоді  розподілимо  обов'язки.  Я  йду  по  черепашачі
яйця,  а  ти  закопуй  скриньку!
 Так  і  зробили.
 Клава  заходилася  рити  ще  прохолодний  пісок,  міркуючи,  якою  завглибшки
має  бути  яма.
 Рено  робила  те  ж  саме  -  тільки  далеко  на  березі.  Вона  помітила,  що  в  деяких
місцях  на  гладкій  піщаній  поверхні  є  невеличкі  горбки.  Дівчинка  почала  з  них,  і  не
помилилася.  Там  справді  лежали  кладки  коричневих  рябеньких  яєць.
 Рено  вирішила  брати  не  всі,  а  тільки  двійко.  От  якби  ще  тут  була  сковорідка
та  плита,  думала  вона.  Адже  черепашачі  яйця,  мабуть,  дуже  несмачні!  Особли¬
во  -  сирі.

УрсЯшспр
 КЛЯЦИЗсХ  L.
<<  ЗН  І  Мс\\  ЬНс\
 гругр»
 Рено  бігла  до  дерева,  під  яким  Клава  за¬
копала  скриньку,  і  показала  їй  свою  здобич.
 -  Бачиш,  з  голоду  ми  не  помремо!  -  ви¬
гукнула  вона,  з  усього  розмаху  падаючи  на
пісок  поруч  із  подругою.  -  І  прісна  вода  є!
Ось  обійдемо  острів,  а  потім  сядемо  у  свій
човен  і  попливемо  назад.  І  все  буде  добре,

j
 -  А  якщо  нам  доведеться  їсти  це  щодня,  і
так  кілька  місяців?  -  із  сумнівом  сказала  Кла¬
ва,  розглядаючи  дивні  коричневі  яйця.  -  А  якщо
ми  ніколи  звідси  не  виберемося?  Як  той,  як  його...
 Франсуа  Андре?!  А  якщо  тут  водяться  дикі  звірі  та  змії?
 А  якщо  ми  захворіємо  на  якусь  невідому  хворобу,  адже  тут  мо¬
жуть  бути  різні  віруси  та  мікроби?  А  якщо  хтось  із  нас  зламає  руку  чи
ногу?  А  якщо...
 -  Досить!  -  увірвала  її  Рено.  -  Якщо  все  буде  так,  то...  То  ми  все
одно  залишимося  друзями!

Клава  урочисто  кивнула  головою,  і  дівчатка  взялися  до  їжі.  І  з'ясувалося,  що
черепашачі  яйця,  хоч  і  сирі,  дуже  смачні  й  поживні.
 -  Коли  люди  потрапляють  у  скрутне  становище,  -  сказала  подрузі  Рено,  коли
від  яєць  залишилася  сама  шкаралуща,  -  вони  дають  клятву!  Ми  багато  про  це
читали,  але  ніколи  так  не  робили.  Бо  тоді  не  було  таких  обставин.  А  тепер  настав
час.  Уставай!
 Клава  покірно  підвелася  з  піску,  Рено  взяла  її'за  руку:
 -  Повторюй  за  мною  і  додавай  своє!  -  сказала  Рено  й  почала  урочисто  вимов¬
ляти:  -  Ми,  Рено  та  Клава,  потрапили  на  цей  безлюдний  острів!..
 Вона  не  знала,  що  казати  далі,  адже  такої  клятви  їй  ще  ніколи  не  доводилося
давати,  і  вона  з  надією  подивилася  на  подругу.  І  Клава  мовила  таке:
 -  Ми  знаємо,  що  тут  на  нас  чекають  труднощі  й,  можливо,  небезпека.  Невідомо,
коли  ми  зможемо  звідси  вибратися...  -  Клава  перевела  дух,  і  її  слова  підхопила  Рено:
 -  Але  що  б  не  сталося,  ми  обіцяємо  до  кінця  боротися  за  своє  життя.  А  ще
більше  -  за  життя  друга!
 -  І  все  ж,  -  вела  далі  Клава,  -  незважаючи  на  труднощі,  ми  маємо  залишатися
культурними  й  цивілізованими  людьми!  А  це  означає,  що  ми  повинні  вести  що¬
денникові  записи,  розчісувати  волосся,  чистити  зуби  і...  і...
 -  І  стежити  за  своєю  мовою,  -  додала  Рено.  -  А  також  не  вбивати  тварин,  не
руйнувати  пташиних  гнізд!
 -  А  найголовніше,  -  перебила  м  Клава,  -  завжди  й  у  будь-яких  обставинах  за¬
лишатися  справжніми  друзями!  Клянемося!
 -  Клянемося!  -  луною  відгукнулася  Рено.
 Хвилина  була  дуже  урочиста.
 /Іуна  рознесла  голоси  дівчат  по  всьому  узбережжю.
 -  Ну  от,  -  сказала  Клава,  -  справу  зроблено.  Тепер  ми  можемо  облаштовува-
тися  й  чекати,  поки  нас  звідси  заберуть  рятівники.
 Рено  поглянула  на  синій  простір  моря  з-за  спини  подруги  і...
 О,  вона  ледве  втрималася  від  того,  щоб,  за  своєю  звичкою,  не  закричати,  як
навіжена.
 -  Здається,  чекати  нам  уже  недовго...  -  сказала  спокійно.  -  Хоча  мені  прикро...
 Клава  з  подивом  глянула  на  неї.  Рено  мовчки  кивнула  на  море.  На  горизонті
 з'явився  корабель...  Та  ще  й  який!  Навіть  здаля  було  видно,  що  це  -  величезний
вітрильник.  Видовище  було  величне!

-  Як  у  кіно...  -  тільки  й  змогла  прошепотіти  Рено.
 Вітрильник  летів  назустріч  берегу,  мов  великий  білий  птах,  вітер  напинав  ве¬
личезні  багатоярусні  полотнища.  Здавалося  -  ще  мить,  і  він  злетить  у  небо!
 -  Який  дивний  корабель,  -  сказала  Клава.  -  Я  такий  бачила  в  Ялті  на  причалі.
На  ньому  був  ресторан...
 -  Цей  зовсім  не  схожий  на  ресторан,  -  із  сумнівом  знизала  плечима  Рено.
 -  Ну  чому  ж?  -  сказала  досвідчена  Клава.  -  Можливо,  якась  яхта  везе  туристів.
Тож  усе  нормально,  хай-но  вона  причалить,  і  ми  попрохаємо,  щоб  нас  на  зворот¬
ному  шляху  взяли  на  борт.  Добре,  коли  б  там  був  телефон  чи  рація!
 -  Так,  -  сказала  Рено.  Але  їй  чомусь  стало  сумно.  -  А  я  думала,  що  ми  на
справжньому  безлюдному  острові,  як  робінзони...
 -  А  я,  -  серйозно  одізвалася  Клава  й  почала  протирати  окуляри,  -  знала,  що
це  все  -  бутафорія!  І  швидше  за  все,  та  скринька  -  теж  несправжня.  Це  якась  гра
для  дорослих.  Я  про  таке  десь  читала.  Є  багаті  люди,  які  нудьгують  і  прагнуть
чогось  незвичайного.  Ото  вони  й  замовляють  собі  різні  пригоди.  А  інші  люди
влаштовують  для  них  ось  такі  прогулянки  -  із  пошуками  скарбів  та  різними  за¬
гадками.
 -  Ой,  тоді  вони  будуть  не  дуже  задоволені,  якщо  побачать,  як  ми  тут  похазяй¬
нували!  Треба  віднести  скриньку  на  місце.
 -  Так,  ти  маєш  рацію,  -  підтримала  подругу  Клава.  -  Пропоную  спочатку  поди¬
витися,  що  вони  тут  робитимуть,  а  під  вечір,  коли  ці  туристи  зберуться  відчалю¬
вати,  -  вийдемо.  Не  будемо  ж  ми  одразу  псувати  людям  відпочинок.
 -  Я  згодна!  -  сказала  Рено.  -  Тоді  ходімо  аж  на  той  пагорб  -  звідти  буде  краще
видно.  А  коли  вони  підуть  по  скриньку,  просто  винесемо  її  до  них  і  попросимо
допомоги.
 Вирішивши  так,  подруги  швидко  почали  підніматися  на  невисокий,  але  доволі
крутий  схил.  Вони  лягли  на  самому  його  краєчку  й  затамували  віддих.
 -  Якби  ми  жили  двісті  чи  триста  років  тому,  -  прошепотіла  Клава,  -  я  б  сказа¬
ла,  що  цей  корабель  дуже  схожий  на  ґалеон.  Надто  вже  він  великий...
 -  А  я  б  сказала...  -  так  само  пошепки  додала  Рено,  -  що  це...  що  це...
 Вона  уважно  дивилася  на  те,  як  вітрильник  швартується  за  сотню  метрів  од
берега,  як  із  його  бортів,  мов  павучки,  спускаються  на  воду  три  шлюпки...
 -  Я  здогадалася!  -  нарешті  голосно  вигукнула  вона.  -  Клаво,  які  ж  ми  з  тобою
дурепи!  Це  ж  -  кіно!!!

-  Яке  ще  кіно?  -  не  зрозуміла  Клава.
 -  Звичайнісіньке  кіно,  яке  будуть  знімати  саме  тут!  Це  не  острів  -  це  знімаль¬
ний  майданчик!  А  ось  приплила  знімальна  група!  Ось  тому  ми  раніше  не  помі¬
чали  цього  острова,  бо  його  тут  і  не  було!  Його  тут  насипали  навмисне,  щоб
знімати  фільм!
 Вона  радісно  скочила  й  застрибала  на  одній  нозі.  Клава  ледве  встигла  знову
повалити  її  на  землю:
 -  Навіть  якщо  це  кіно,  немає  чого  так  галасувати!  Нас  швидко  посадять  до
каюти,  і  ми  нічого  цікавого  не  побачимо.
 Рено  погодилася  й  знову  причаїлася  на  пагорбі.  їй  зовсім  не  хотілося  просиді¬
ти  цілий  день  у  якійсь  там  каюті!
 Поки  вони  розмовляли,  три  човни  повільно  причалили  до  берега.
 -  Точно  -  знімальна  група,  -  підтвердила  Клава.
 Адже  люди,  котрі  сиділи  в  човнах,  були  з  вигляду  як  справжні  актори.  На
більшості  з  них  були  яскраві  сині  або  червоні  панталони,  білі  сороч¬
ки  й  чорні,  розшиті  золотою  ниткою  жилетки,  широкі  паски,  за  яки¬
ми  стирчали  руків'я  кинджалів,  високі  чоботи,  чорні  шкіряні  капе¬
люхи  з  широкими  крисами.
 /Іише  троє  з  прибульців  були  одягнуті  інакше  -  на  першо¬
му  був  синій  мундир  із  золотими  еполетами,  на  другому-
такий  самий,  тільки  без  еполетів.  Третій  виявився
зовсім  юним,  ровесником  дівчат.  Він  був  у  ко¬
ротких  оксамитових  панталонах,  чорній  со¬
рочці  та  з  червоною  хусткою  на  голові.
 -  От  поталанило  хлопцеві...  Я  б  теж
хотіла  зніматися  в  кіно...  -  замріяно
зітхнула  Рено.
 Клава  мовчала.  Вона  вже  всо¬
те  протирала  свої  окуляри  й  ніяк
не  могла  розгледіти,  чи  є  десь  по¬
між  цих  прибульців  оператори  з  кі¬
нокамерами?..  Чи  бодай  режисер?

Зовсім  не  кіно!
 /Іюди  вистрибували  зі  шлюпок,  витягали  їх  на  берег.  їх  було  семеро  проти
трьох,  і  ці  семеро  чомусь  брутально  виштовхували  з  останньої  шлюпки  тих  трьох,
одягнутих  інакше.
 Двоє  в  синіх  мундирах  якось  незґрабно  рухалися  -  як  виявилося,  через  те,  що
їхні  руки  були  зв'язані  за  спинами.
 Хлопчик  вистрибнув  зі  шлюпки  сам,  але  його  міцно  тримав  за  руку  один  із  мо¬
ряків  у  чорному  капелюсі.
 Моряки  в  різнобарвних  панталонах  повели  людей  у  мундирах  до  найближчих
дерев,  притулили  їх  спинами  до  стовбурів  і  прив'язали  до  них.  Хлопчика  чоловік
у  капелюсі  просто  штовхнув  на  пісок.  Очевидячки,  хлопчик  був  знесилений,  бо
впав  і  навіть  не  намагався  підвестися.
 Закінчивши  з  цим,  моряки  повстромляли  в  пісок  свої  шаблі,  розвісили  на
них  жилетки,  познімали  капелюхи.  Було  видно,  що  їм  спекотно,  і  що  вони  не
проти  трохи  відпочити.  Дехто  з  них  просто  в  одязі  побіг  скупатися  в  морі.  Де¬
хто  почав  діставати  зі  шлюпок  якусь  провізію  й  розкладати  її  на  розстеленому
вітрильному  полотні.  Усі  вони  голосно  перегукувалися,  але  дівчатка  не  могли
розібрати  слів.
 Нарешті  вони  всілися  довкола  розкладеноїїжі...
 -  От  зараз  пообідають,  -  невпевнено  мовила  Клава,  -  і  почнуть  знімати  кіно...
 -  А  мені  здається,  що  це...  зовсім  не  кіно,  -  не  погодилася  Рено.
 Власне,  Клава  думала  так  само,  але  вона  все  ж  вирішила  заперечити:
 -  А  що  ж  це?  Адже  на  них  театральні  костюми...
 Дівчата  розгублено  принишкли.  І  знову  почали  роздивлятися  те,  що  відбува¬
лося  на  березі.
 І  помітили  ось  що.
 Хлопчик,  який  здавався  непритомним,  почав  повільно  відповзати  вбік,  до  за¬
ростів.  Він  боязко  озирався  на  моряків,  але  вони  були  зайняті  їжею  та  питвом,
і  не  звертали  на  нього  уваги.

Від  хвилювання  Клава  міцно  стиснула  руку  Рено.  А  хлопчик  уже  майже  до¬
повз  до  кущів,  ще  раз  озирнувся  і...  швидко  пірнув  у  них.
 -  Утік!  -  сказала  Рено.  -  Він  утік!  Ні,  Клаво,  це  не  кіно!
 -  Нічого  не  розумію...  -  пробурмотіла  Клава.  -  А  що  ж  це  таке  коїться?
 -  Це...  -  Рено  набрала  більше  повітря  в  легені,  адже  те,  що  вона  збиралася
сказати,  було  незбагненним,  -  це...  це...

-  Ну?
 -  Клаво,  ти  тільки  не  смійся  з  того,  що  я  тобі  скажу,  але  це...  Це  СПРАВЖНІ
ПІРАТИ!!!
 Але  Клава  й  не  збиралася  сміятися.  Вона  думала  так  само.
 -  Пірати,  пірати...  -  напружила  вона  пам'ять.  -  А  що  ми  про  них  знаємо?  Хіба
в  наш  час  можуть  існувати  пірати?

Рено  знову  г/іибоко  вдихнула  й  повела  далі:
 -  Клаво!  Ти  не  розумієш!  Це  -  НЕ  НАШ  ЧАС!!!
Ми  вскочили  в  халепу,  Клаво!  Треба  подумати,  як
із  неї  вибратися.
 Клава  більше  не  сперечалася.  Але  вимовити
нічого  не  встигла.  Адже  на  березі  зчинився  галас.
Прибульці,  або,  як  зрозуміли  дівчата,  -  «пірати»  по¬
мітили  зникнення  хлопця.  Вони  похапали  рушниці
й  заходилися  стріляти  в  бік  кущів  та  лісу.  Дівчатам  аж
вуха  позакладало!  /Іюди,  які  були  прив'язані  до  дерева,
стурбовано  закрутили  головами.
 -  Нам  треба  його  знайти  й  урятувати!  —  впевнено  сказала
Клава.
 -  Так,  -  погодилася  Рено.  -  І  тоді  ми  його  розпитаємо,  хто  вони  і  звідки.
 -  Підемо  на  пошуки,  коли  вони  вгамуються,  -  запропонувала  Клава.  -  Адже
ці  пірати  можуть  спіймати  й  нас.  Гадаю,  що  ми  його  знайдемо.  Мабуть,  він  хоче
пити,  тож  неодмінно  вийде  до  водоспаду!
 /Іюди  на  березі  зібралися  в  коло,  почали  про  щось  радитися.  Потім  п'ятеро
з  них,  похапавши  шаблі  й  засунувши  пістолі  за  широкі  паски,  попрямували  в  бік
заростів.
 -  Ну  от,  -  сказала  Клава,  -  вони  пішли  за  ним!  Нам  варто  залишитися  тут,  на
пагорбі,  й  зачекати.  Якщо  вони  його  знайдуть,  то  приведуть  на  берег.  Якщо  ж  ні,
тоді  на  пошуки  вирушимо  ми.
 Рено  погодилася  з  таким  рішенням.  Але  їй  було  незатишно.
 -  Добре,  що  ми  хоч  устигли  перекусити,  -  мовила  Клава.  -  Чекати  доведеться
довго...
 -  Тоді  не  будемо  гаяти  часу!  -  сказала  Рено  -  Треба  подумати,  що  ми  знаємо
про  тих  піратів?  Як  із  ними  поводитися?  І  чи  не  загрожує  нам  справжня  небезпека?!

Ll|o  ми  знаємо
і7(іо  і^іраїтйв?
 -  Ну,  Професоре,  напруж,  будь  ласка,  свою  пам'ять!  -  благала  Рено.  -  Ти  ж
кругла  відмінниця!
 -  Але  ж  у  школі  ми  нічого  не  вчили  про  піратів!  Хіба  читали  чи  дивилися  філь¬
ми...  А  в  них,  я  тобі  скажу,  таке...  що  краще  про  це  не  думати!
 -  Доведеться  думати,  -  зітхнула  Рено.  -  Це  не  книжка  й  не  фільм.  Ось  вони  -
там,  унизу.  Запросто  можуть  нас  схопити  і  з'їсти!
 -  Ти  все  наплутала.  Це  дикуни  їдять  своїх  ворогів!  А  пірати  просто  грабують
кораблі  й  ховають  на  безлюдних  островах  скарби!  А  ще  вони  беруть  полонених
і  вимагають  за  них  викуп!
 -  Але  якщо  вони  візьмуть  у  полон  нас,  хто  платитиме  викуп,  якщо  ми  -  в  іншо¬
му  часі?  Наших  батьків  ще  й  на  світі  немає!
 -  Ти  маєш  рацію.  Отже,  треба  зробити  так,  щоб  вони  нас  не  впіймали!  -  впев¬
нено  сказала  Клава  й  почала  згадувати  все,  що  вона  колись  читала  про  морських
розбійників.
 -  Отже,  -  сказала  за  кілька  довгих  хвилин,  -  пірати  бувають  різні:  флібустьєри,
корсари,  буканьєри  та  «берегові  брати».  Це  не  конче  розбійники  й  злочинці.  Ча¬
сом  нормальні  моряки  ставали  піратами  лише  задля  того,  щоб  не  померти  з  го¬
лоду  на  морській  службі!  А  часом  пірати  навіть  вважалися  націо¬
нальними  героями,  адже  боронили  свої  країни  від  во¬
рогів  і  віддавали  награбоване  багатство  у  скарбни¬
цю  короля  чи  імператора!
 -  Ти  хочеш  сказати,  що  ось  ці  люди  -  мирні
й  благородні?  А  як  же  з  тими  трьома,  яких  вони
привезли  сюди  як  полонених?!  -  обурилася  Рено.
 -  Може,  вони  їх  привезли,  щоб  переконати  приєд¬
натися  до  них?  Таке  теж  часто  траплялося.  От,  наприклад,
 %іг

один  французький  морський  офіцер  на  ім'я  Сьєр  де  Ґраммон  із  Парижа,  який
у  1678  році  перебував  на  службі  в  короля,  приєднався  до  піратів  добровільно.
І  захопив  величезну  кількість  іспанських  ґалеонів!  А  такий  собі  Безіл  Рінґроуз
узагалі  був  письменником!  І  це  не  завадило  йому  борознити  моря  разом  із  відо¬
мим  розбійником  Бартолом'ю  Шарпом.  Він  навіть  написав  книжку  про  ці  приго¬
ди.  А  ще  про  життя-буття  піратів  писав  Сервантес.  Він  теж  колись  потрапив  до
них  у  полон.
 -  Чудово!  -  іронічно  вигукнула  Рено.  -  Які  благородні  герої!  Чому  ж  вони  стрі¬
ляли  в  малого?
 -  Ну...  я  не  знаю...  -  сказала  Клава.  -  Може,  він  щось  накоїв...
 -  Ага,  -  підтримала  Рено,  -  вкрав  сливи  з  їхнього  саду!
 -  Гаразд.  Я  згодна.  На  вигляд  вони  дуже  небезпечні.
 Саме  в  цю  мить  п'ятеро  піратів  повернулися  на  берег.  Хлопця  серед  них  не
було.  Отже,  він  урятувався.
 -  Давай  тихенько  відповзати,  -  сказала  Рено.  -  Підемо  на  пошуки  самі.  Скоро
все  з'ясуємо.
 Дівчата,  все  ще  лежачи  на  животах,  повільно  позадкували  за  пагорб.  Пірати
на  березі  знову  посідали  колом  і  почали  щось  вирішувати.

Урок  фехп^ув&ння
 Призахідне  сонце  накрило  острів  пурпуровим  покривалом.  У  вечірньому  сер¬
панку  дерева  й  кущі  здавалися  зловісними.
 /Ііани,  що  рясно  звисали  з  кокосових  пальм,  скидалися  на  зашморги,  а  крики
екзотичних  птахів  змушували  дівчат  здригатися.
 Вони  йшли  крізь  хащі  й  пильно  роздивлялися  довкола:  чи  не  зім'ята  десь  тра¬
ва,  чи  на  зламане  гілля.  Але  хащі  були  занадто  густі,  непролазні.
 -  Якщо  міркувати  логічно,  -  сказала  Клава,  -  йому  більше  немає  куди  йти,  як
тільки  до  того  водоспаду.  Власне,  ми  ж  учинили  так  само.  Тут  найпросторіша
стежка.  А  сховатися  він  міг  у  тій  печерці,  де  ми  знайшли  скриньку.
 Рено  погодилася  з  таким  висновком  «панни  Професора»,  і  за  кілька  хвилин  дів¬
чата  вже  вийшли  до  струмка,  на  протилежному  боці  якого  в  пурпуровому  світлі
останніх  променів  струменів  водограй.
 Ось  і  печерка!
 Дівчата  розгублено  й  боязко  зупинилися  на  протилежному  боці.  Вони  вдивля¬
лися  в  темряву,  але  нічого  не  бачили.
 -  А  раптом  він  нас  злякається  і...  щось  утне?  -  сказала  Клава.
 -  Наприклад?  -  запитала  Рено.
 -  Ну,  щось  таке,  хлопчаче,  -  пояснила  Клава.  -  От  як  жбурне  каменем...
 Рено  зневажливо  кинула:
 -  Нехай  тільки  спробує!  Ти  ж  знаєш  -  я  ходжу  на  секцію  фехтування!
 І  вона  сміливо  гукнула  в  отвір  печерки:
 -  Агов!  Є  там  хтось?  Виходь!  Ми  не  вороги,  ми  -  друзі.
 Тиша.  Крики  переляканих  пташок.
 -  Е-ге-гей!  -  підхопила  Клава.  -  Ми  прийшли  на  допомогу.
 Жодного  поруху.
 -  Мабуть,  він  ховається  в  іншому  місці,  -  сказала  Рено.  -  Треба  йти  далі...
 -  Так,  -  погодилася  Клава,  заглянула  в  темряву  печерки  й  раптом  голосно  мо¬
вила:  -  А  якщо  він  просто  боягуз?

-  Хто  боягуз?!!
 Дівчата  аж  здригнулися  від  несподіванки:  вони  побачили,  як  в  отворі  забіліла
чиясь  постать.  І  вже  за  мить  перед  ними  стояв  хлопець-утікач.
 Рено  та  Клава  змогли  пильніше  роздивитися  його  дивне  вбрання:  забруднені
оксамитові  панталони,  смугасті  довгі  шкарпетки,  шкіряні  напівчоботи,  коротка
синя  куртка  з  металевими  застібками.
 Хвилин  зо  п'ять  вони  роздивлялися  одне  одного.
 Першим  порушив  мовчання  незнайомець  у  дивному  вбранні:
 -  Хто  ви  такі?
 -  Він  доволі  симпатичний...  Не  схоже,  що  він  збирається  кидатися  камінням...  -
прошепотіла  Рено  Клаві.
 -  Ми  такі  ж  потерпілі,  як  і  ви,  -  почала  пояснювати  Клава.  -  Ми  бачили  вашу
втечу  й  вирішили  розшукати  вас...  сер...
 Рено  з  подивом  глянула  на  подругу.  Вона  уявила,  як  «панна  Професор»  так
само  звертається  до  якого-небудь  однокласника,  і  її  розібрав  сміх.  Вона  голосно
розреготалася.
 -  Дозвольте  запитати,  що  вас  так  розвеселило,  сер?  -  звернувся  до  неї  хлопець.
 У  Рено  від  обурення  аж  дух  перехопило.
 -  Який  я  тобі  «сер»?  -  вигукнула  вона,  забувши  про  чемність.  -  Ти  що,  з  глузду
з'їхав?
 -  Ви  не  надто  ввічливі,  -  суворо  мовив  хлопець.  -  Якби  я  не  забув  свою  шпагу
на  човні,  я  б  вам  дав  урок  чемності,  сер!
 -  Якби  в  мене  була  моя  рапіра...  -  почала  було  Рено,  але  Клава  смикнула  її  за
руку:
 -  Рено,  облиш.  Поглянь  на  себе:  ти  ж  справді  схожа  на  хлопця!  Тобі  й  бабуся
про  це  не  раз  говорила.  І  мама  просила,  щоб  ти  відпустила  коси...  Хлопець  має
рацію...
 -  Про  що  ви  там  шепочетеся,  панове?  -  знову  гукнув  хлопець.  -  Чи  не  хочете
ви  сказати,  що  я  -  небажаний  гість  у  вашому  поважному  товаристві?!
 -  Слухай,  -  прошепотіла  Клава,  -  він  і  справді  якийсь  дивакуватий.  Я  ніколи  не
чула,  щоб  хлопці  так  розмовляли.
 Подруги  раптом  уявили,  як  у  школі  хлопці  чемно  розкланюються  й  виголо¬
шують  щось  на  кшталт:  «Шановні  панянки,  в  кого  можна  списати  математику?!»
 І  вони  знову  розреготалися.

Хлопець  геть  знітився,  насупив  брови  й...  виламав  у  найближчому  кущі  доволі
довгу  палицю,  зірвав  із  неї  листя  й  погрозливо  махнув  нею  в  повітрі.
 Клава  штовхнула  Рено  в  бік:
 -  А  він  не  жартує...
 -  Я  бачу,  що  вас,  панове,  треба  як  слід  провчити?  -  сказав  він  і  почав  перехо¬
дити  струмок.
 Дівчата  зовсім  не  чекали  такого.  Але  Рено  не  розгубилася.  Вона  так  само  від¬
ламала  від  куща  довгу  гілку.
 -  Я  не  знаю,  хто  тут  із  нас  «сер»,  -  мовила  вона,  -  але  залюбки  дам  урок  фех¬
тування!
 -  Чудово!  -  вигукнув  хлопець.  -  Захищайтеся!
 Він  швидко  перебрів  струмок  і  став  у  бойову  стійку.  Клава  з  жахом  заховала¬
ся  за  спиною  подруги.
 -  Рено,  Рено!  Мені  це  зовсім  не  подобається!  -  вигукнула  вона
 -  Отже,  вас,  сер,  звуть  Рено?  Дуже  приємно!  -  сказав  хлопець,  зробивши  пер¬
ший  випад.
 Рено  майстерно  відбила  удар.
 -  Так,  -  сказала  вона.  -  А  чи  можна  дізнатися  й  ваше  ім'я  перед  тим,  як  проді¬
рявити  ці  чудові  панталони!  -  відповіла  Рено.
 -  Дозвольте  відрекомендуватися  -  Альберт!  -  повідомив  хлопець,  нападаючи.
 -  Дивовижно!  -  вигукнула  Рено,  відбиваючи  удар.  -  Як  на  майбутню  жертву,
у  вас  гарне  ім'я!
 О,  Рено  ще  ніколи  не  почувала  себе  так  добре!  Вона  давно  чекала  нагоди  по¬
казати  свою  майстерність.  Бійки  на  лінійках  із  хлопцями  під  час  перерв  її  вже  не
влаштовували.
 Палиці  супротивників  літали  в  повітрі  -  удар  за  ударом,  випад  за  випадом.
Рено  зосередилася  й  ніби  чула  слова  тренера:  «П'ята  позиція...  Добре!  Сьома...
Дев'ята...  Випад!  Відхід!»
 Хлопець  виявився  доволі  спритним.  Супротивники  топталися  вже  по  коліно
в  багнюці.  Клава  стрибала  навколо  них,  намагаючись  зупинити  несподівану  бійку.
 -  Рено!  Рено!  -  гукала  вона.  -  Зупиніться!  Ми  ж  не  заради  цього  сюди  прийшли!
 Але  -  марно.  Рено  вже  нічого  не  хотіла  чути,  поглинута  шаленством  бою,  в  неї
 навіть  мова  змінилася!
 -  О,  дякую,  сер,  непоганий  удар!  -  примовляла  вона.  -  На  жаль  -  мимо!

'
 \
 ■  <
 -  Пробачте,  сер,  -  відповідав  хлопець.  -  А  якщо  ось
так?
 -  Майстерно!  -  підбадьорила  Рено,  відбиваючи  доволі  склад¬
ний  «кручений»  випад.  -  Але...  невлучно,  сер!  -  і  нападала  знову.
 -  Чудово,  сер!  -  парирував  хлопець.  -  Дякую.  Але  теж  -  невлучно!
 -  А  так?  -  Рено  зробила  різкий  поворот  і...  палиця  заплуталася
в  широкому  рукаві  Альбертової  сорочки.  Скориставшись  паузою,
хлопець  пішов  у  наступ.  Рено  ледве  встигла  виплутатися  й  переки¬
нути  палицю  з  однієї  руки  в  іншу.  Це  був  заборонений  прийом,  яко¬
му  її  потайки  навчив  тренер  і  якого  не  передбачали  чесні  спортивні
змагання.
 Хлопець  не  розгубився  й  зробив  так  само.  Рено  була  в  захваті!
 -  Сер,  ви  геній!  -  похвалила  вона,  важко  дихаючи.

-  А  ви,  сер,  -  справжній  майстер!  -  так  само  задихаючись,  сказав  хлопець.
 -  Якби  ви  не  були  таким  нахабою...  -  сказала  Рено,  знову  зробивши  різкий
«хук»  лівою...
 -  Якби  ви  не  були  таким  нечемним...  -  відмовив  хлопець,  відбиваючи  його...
 -  То  що?  -  запитала  Рено,  знову  завдаючи  «крученого»  удару.
 -  То  я  б...  -  хлопець  зробив  вправний  «відбій»,  -  мав  за  честь  вважати  вас  сво¬
їм  другом!!!
 Невідомо,  скільки  б  тривав  цей  обмін  люб'язностями,  якби  не  Клава.
 Набравшись  сміливості,  вона  врешті  кинулася  до  дуелянтів  і  вхопила  вершеч¬
ки  їхньої  імпровізованої  зброї.
 -  Негайно  припиніть  це  неподобство!  Рено,  ти  що  -  з  глузду  зТхала?!  Хіба  ми
сюди  битися  прийшли?!  -  звернулася  вона  до  подруги,  а  відтак  повернулася  до
хлопця:  -  А  вам,  сер,  має  бути  соромно  -  нападати  на  дівчину!!!
 Супротивники  важко  дихали.  Вони  ще  кілька  секунд  намагалися  звільнити
свої  «шпаги»  з  рук  Клави.  Але  нарешті  до  хлопця  дійшов  сенс  сказаного.
 -  Яку  дівчину?..  -  розгубився  він,  кидаючи  палицю  у  воду  й  пильно  придивляю¬
чись  до  розпашілої  Рено.
 -  Ох,  Клаво...  -  із  жалем  зітхнула  Рено,  відкидаючи  й  свою  «зброю».  -  Це  була
моя  перша  справжня  дуель...  Навіщо  ти  все  зіпсувала?..

Д.;\ьберП7  із  Бреп^оні
 Нарешті  дихання  встановилося,  а  рум'янець  зійшов  зі  щік.  Щоправда,  обом
супротивникам  довелося  довго  відчищати  бруд  зі  свого  одягу,  мити  руки  та  об¬
личчя.  Вони  розійшлися  подалі  й  мовчки  сопли,  відмиваючись.  Хлопець  із  цікавіс¬
тю  поглядав  у  бік  Рено.
 Тим  часом  вечір  вже  опустився  на  острів.  У  хащах  було  вже  геть  темно.
 -  Треба  перебратися  на  той  бік  струмка,  -  запропонувала  Клава.  -  Там  нас  не
знайдуть.
 Усі  разом  вони  мовчки  перейшли  на  протилежний  берег,  до  печери.  Хлопець,
який  назвався  Альбертом,  ввічливо  допомагав  дівчатам  здолати  слизьке  каміння.
 Потім  вони  разом  назбирали  хмизу  та  листя,  встелили  ними  землю,  посіда¬
ли  -  і  виникла  доволі  довга  пауза...  Дівчата,  наскільки  була  змога  в  напівтемряві,
роздивлялися  сорочку  хлопця,  його  червоний  пасок,  дивні  шкіряні  чоботи.  А  він
недовірливо  оглядав  обох,  не  розуміючи,  як  батьки  дозволили  двом  дівчаткам
одягатися  в  такі  кумедні  сині  штани.
 Хлопець  заговорив  першим:
 -  Я  прошу  мене  вибачити...  -  звернувся  він  до  Рено,  -  але  я  ніколи  ще  не  ба¬
чив,  щоб  панянки  одягалися  так  дивно...
 -  Що  ж  тут  дивного?  -  сказала  Рено.  -  У  нас  майже  всі  ходять  у  джинсах  та
футболках...
 -  Які  незрозумілі  назви...  -  здивувався  Альберт  і  звернувся  до  Клави:  -  Отже,
ви  теж  -  панянка?
 -  Авжеж!  -  гордо  підтвердила  Клава  й  перекинула  на  плече  свою  косичку.  -
Хіба  не  видно?
 -  Тепер  бачу  й  ще  раз  щиро  прошу  вибачити  мене!  -  повторив  Альберт.  -  Але
звідки  ви  такі?  Це  -  ваш  острів?
 Клава  та  Рено  почали  навперебій  пояснювати,  що  з  ними  сталося.
 -  Тепер  -  твоя  черга  розповідати!  -  сказала  відтак  Клава.  -  Що  це  за  кора¬
бель?  І  що  за  люди?

...Ніч  уже  панувала  скрізь.  Приємна  прохолода  мала  запах  невідомих  нічних
рослин,  в  очереті  понад  струмком  кумкали  жаби.
 Після  важкого  дня  можна  було  б  і  відпочити,  але  всіх  трьох  доймала  цікавість.
Було  помітно,  що  Альберт  майже  нічого  не  зрозумів  із  розповіді  дівчат  про  якесь
місто  з  будинками  на  багато  поверхів,  про  надувний  човен,  про  зруйнування
дамби  та  печеру  зі  сталактитами.  Але  те,  що  у  свою  чергу  розповів  він,  так  само
здалося  дівчатам  незрозумілим.
 Тому  Клава,  як  завжди,  вийняла  свій  щоденник,  сіла  так,  щоб  яскравий  пов¬
ний  місяць  світив  просто  на  сторінку,  і  швидко  почала  записувати  розповідь  но¬
вого  знайомого.
 А  він  розповів  таке:
 -  Я  народився  у  провінції  на  півночі  Франції  -  Бретоні.  Наше  славетне  міс¬
течко  Сен-Мало  було  збудоване  Бретонськими  герцоґами,  і  ми  цим  пишаємося!
Воно  дуже  затишне,  з  усіх  боків  оточене  високими  й  міцними  мурами.  І  навіть
коли  з  моря  дме  холодний  вітер,  ми  почуваємося  захищеними.  А  якщо  до  бе¬
регів  прибувають  ворожі  ґалеони  -  вони  не  наважуються  атакувати  й  відхо¬
дять  геть!  Серед  наших  мешканців  дуже  багато  моряків.  Усі  мріють  про  море.
 І  я  теж...
 Але  я,  певно,  ніколи  не  потрапив  би  у  справжню  подорож,  якби  не  батько.  Він
мав  таверну  на  узбережжі.  І,  як  розповідала  мати,  ходив  завжди  похмурий.  Сам
я  погано  його  пам  ятаю.  Ще  мати  казала,  що  був  він  непосидючим.  Одного  разу
він  приєднався  до  команди  ґалеона,  що  вирушав  на  пошуки  нових  земель.  Біль¬
ше  ми  його  не  бачили...
 ВІАТ0АІ  почалися  злидні.  Я  збирав  на  березі  устриці,  щоб
мати  готувала  їх  на  обід  нашим  завсідникам  та  мандрівни¬
кам.  Назбирував  їх  по  два-три  кошики  на  день!  Але  згодом
ніхто  вже  не  хотів  їх  їсти.
 Я  дуже  хвилювався  за  маму,  хотів
щоб  вона  була  щаслива.  Вона  в  мене
така  красуня...
 Ще  малим  я  вирішив,  що
обов'язково  знайду  бать¬
ка  й  поверну  його  додому,
як  тільки  випала

нагода  -  тобто,  щойно  в  наш  порт  зайшов  корабель,  -  я  втік  із  дому.  Попросився
туди  юнґою.
 Капітан  -  пан  Флоріан  де  Добс  (його  ви  бачили  на  березі  разом  із  нашим  ко¬
ком  Беніґсом)  дуже  добра  людина.  Він  узяв  мене  з  собою.
 Спершу  все  було  добре.  Але  за  місяць  від  дня  нашої  подорожі  на  кораблі  по¬
чалися  чвари.  А  все  через  матроса  на  прізвисько  Криве  Око  (ви  його  теж  бачили
на  березі).  Він  приєднався  до  нас  в  одному  з  портів  неподалік  від  Карибських
островів.  Так-от,  Криве  Око  разом  із  навіґатором  на  прізвисько  Рудий  /Іис  умови¬
ли  команду  змінити  курс  і...  стати  піратами.  Негідників  серед  команди  виявилася
рівно  половина.
 Позавчора  вночі,  коли  всі  спали,  вони  напали  на  решту  й  узяли  нас  під  варту  -
зачинили  в  каюті  капітана.
 Тепер  вони  сподіваються  вмовити  пана  Добса  та  пана  Беніґса  приєднатися  до
них  і  навіть  наново  очолити  команду.  Але  ті  не  згоджуються!
 І  ось  тепер  їх  привезли  на  цей  безлюдний  острів...
 Криве  Око  загалом  людина  непогана  -  він  не  хоче,  щоб  пролилася  кров.  Га¬
даю,  вони  залишать  полонених  тут.  Якщо  інші  головорізи  з  цим  погодяться.  Адже
я  чув,  що  вони  хочуть  узяти  за  них  викуп  або  навіть  продати  в  рабство...
 -  Отже,  якщо  вони  схоплять  і  нас,  -  у  задумі  мовила  Клава,  -  то  зроблять  так  само.
 -  Я  не  хочу  в  рабство!  -  вигукнула  Рено.
 Вона  з  жахом  уявила,  як  із  ранку  до  ночі  миє  підлогу  в  якомусь  турецькому
палаці.
 -  Сервантес  теж  був  у  рабстві  -  і  нічого,  написав  «Дон  Кіхота»,  -  намагалася
пожартувати  Клава.
 Але  це  все  їм,  ясна  річ,  не  подобалося.  Мало  того,  що  вони  заблукали,  то  те¬
пер  ще  можуть  стати  бранками!  І  ніколи  не  повернутися?
 -  Нам  треба  щось  робити!  -  сказала  Рено.
 -  Що  ти  пропонуєш?  -  зиркнула  на  неї  Клава.
 -  Нас  тепер  троє,  -  сказала  Рено.  -  Давайте  вирішувати  разом.  Передовсім
треба  визволити  полонених.  І  повернути  корабель  капітану.  Без  корабля  й  допо¬
моги  моряків  нам  звідси  не  вибратися.  Як  ти  гадаєш,  скільки  часу  вони  пробудуть
на  острові?  -  звернулася  вона  до  Альберта.
 -  Мабуть,  днів  зо  два.  Навряд  чи  їм  вдасться  домовитися  з  паном  Добсом...
Ми  можемо  підкрастися  й  звільнити  їх  від  мотузок.

-  Але  ж  у  розбійників  рушниці...  -  нагадала
Рено.  -  І,  здається,  вони  добре  стріляють.  І  зовсім
не  жартують.  А  мені  не  дуже  хочеться  гинути  тут!
 Мені  ще  треба  виправити  оцінку  з  математики!
 -  А  в  мене  папуги  та  рибки  вдома  не  годовані!  -
сказала  Клава.
 -  Господь  нам  допоможе!  -  гордо  мовив  Аль¬
берт.
 -  Гадаю,  нам  треба  й  самим  щось  зробити!  -
рішуче  сказала  Рено.  -  Так,  у  піратів  є  рушниці.  Але
якщо  насипати  в  них  піску  -  а  його  тут  повнісінько  -
вони  не  вистрілять.  Це  можна  зробити  вночі,  коли  всі
поснуть.

-  Але  вже  скоро  ранок...  -  завважив  Альберт.
 Несподівано  всі  троє  відчули  величезну  втому.  День  ви¬
дався  доволі  напружений.
 -  От  і  добре,  -  сказала  Рено.  -  Удень  ми  поспимо.  А  вночі
підкрадемося  до  берега  й  спробуємо  звільнити  полонених.
Магічне  слово  «поспимо»  подіяло  миттєво.  Трійця  од¬
ночасно  позіхнула.  Сон  зморив  їх.  Вони  як  сиділи,  так  і  по¬
хилилися  на  оберемки  хмизу  й  трави.  «Варто...  сховати¬
ся...  в  печерці...»  -  засинаючи,  подумала  Рено,  але  їй
уже  снився  сон...

Тисяча  ^юргфв!
 ...Клава  була  в  довгій  пурпуровій  сукні  з  широкою  спідницею,  а  замість  коси
мала  високу  зачіску,  з  якої  мальовничо  стирчали  квіти.  На  Рено  -  блакитний  муш¬
кетерський  плащ,  берет  із  пухнастим  пером.  А  головне  -  збоку  на  розшитому  зо¬
лотом  перев'язку  висіла  шпага,  руків'я  якої  прикрашав  величезний  рубін!
 -  Ти  як  завжди!  -  гнівно  шепотіла  Клава,  прямуючи  по  високих  сходах  коро¬
лівського  палацу.  -  Знову  граєш  у  мушкетерів?  Ну  чого  б  тобі  не  вдягнути  сукню?!
 -Ти  говориш,  як  моя  бабуся,  -  відповідала  Рено.-  А  я  з  дитинства  мріяла  бути
мушкетером!
 -  Ну  тоді  викручуйся  сама!  -  буркнула  Клава,  піднімаючись  туди,  де  вже  стоя¬
ли  Король  із  Королевою.
 Король  приязно  завсміхався,  а  тоді  зробив  крок  назустріч  і  лагідно  мовив:
 -  Дуже  приємно!  Надзвичайно  радий  вас  бачити!  Мене  звуть  /Іюдовик...
м...м...м...  здається,  Тринадцятий...  чи...  Чотирнадцятий...
 -  П'ятнадцятий!  -  виправила  його  Королева.
 -  Ого!  -  сказала  Рено.
 -  Так  отож...  -  гордо  завважив  /Іюдовик.
 -  А  вас  ми  знаємо!  -  сказала  Королева.  -  Ви  -  ті  славнозвісні  мандрівниці,  які
захопили  піратський  човен!
 -  Так,  це  ми!  -  гордо  сказала  Клава.
 -  Тоді,  -  з  приязною  усмішкою  далі  вела  Королева,  -  підіть  до  зали  й  покуш¬
туйте  там  делікатесів!  Спеціально  для  вас  ми  замовили  сотню  свіжих  черепаша¬
чих  яєць!
 -Тисяча  чортів!!!!  -  в  один  голос  закричали  Рено  і  Клава...
 -  Тисяча  чортів!!!  -  рознеслася  луна  по  залах  палацу...
 -Тисяча  чортів!!!  -  Рено  почула,  що  хтось  штовхаєїїв  бік.  І...  розплющила  очі...
 ...Спершу  вона  нічого  не  зрозуміла  -  сонце  світило  занадто  яскраво  й  сліпило
очі.  Але  згодом...  О!  Вона  побачила  націлені  на  поснулу  трійцю  дула  рушниць!
 Клава  й  Альберт  так  само  терли  очі  й  боязко  озиралися  на  озброєних  піратів.

-  Тисяча  чортів!  -  знову  голосно  повторив  Криве  Око.  -  Замість  одного  -  зна¬
йшли  аж  трьох!
 -  Це  добре!  -  сказав  Рудий  /Іис.  -  За  трьох  дадуть  більше!
 Рено  й  Клава  одразу  впізнали  тих,  про  кого  розповідав  Альберт.  Адже  у  кре¬
мезного  бороданя  одне  око  було  закрите  темною  пов’язкою,  а  другий  і  справді
був  яскраво-рудим.
 -  Ну  ж  бо,  підводьтеся!  -  скомандував  Рудий  /Іис.  -  І  не  намагайтеся  втекти!
 Рено,  Клава  й  Альберт  неохоче  повставали  з  теплої  землі.
 -  Треба  було  влаштуватися  на  нічліг  у  печері...  -  тоскно  мовила  Рено.
 -  Я  про  це  не  подумала...  -  печально  одізвалася  Клава.
 -  А  я  подумала,  але  заснула!  -  сказала  Рено,  картаючи  себе  за  необачність.
 -  Не  бійтеся.  Я  буду  вас  захищати!  Навіть  якщо  мені  забракне  сил  -  я  битиму¬
ся,  мов  лев  ...  -  прошепотів  дівчаткам  Альберт.
 -  Негайно  йдіть  уперед!  -  підштовхнув  Клаву  у  спину  Криве  Око.
 -  А  ще  -  дорослі  люди...  -  з  докором  зиркнула  на  нього  Рено.  -  Теж  мені  -  вда¬
ють  із  себе  морських  розбійників!  Та  ми  в  такі  ігри  гралися  в  першому  класі!
 -  Рено,  замовкни!  -  злякалася  Клава.  -  Це  небезпечно!
 -  Ось  я  тобі  покажу  ігри,  жалюгідний  хлопчиську!  -  гаркнув  на  Рено  Рудий  /Іис.
 Дівчинка  не  стала  з  ним  сперечатися.  Власне,  їй  завжди  хотілося  відчути  себе
 у  хлоп'ячій  шкурі.
 Вони  встали  й  під  дулами  величезних  середньовічних  рушниць  спроквола
попрямували  крізь  хащі  до  берега...

«Щ°  у  вас  із  оком?»
 Піратів,  які  вели  полонених,  було  шестеро.  Окрім  Кривого  Ока  та  Рудого  /Іиса,
як  пошепки  повідомив  Альберт,  були:  Чорна  Борода,  Боб-Нахаба,  Скалозубий  та
Джон-Пострибайчик.  Вони  були  задоволені  тим,  що  знайшли  ще  двох  заручників.
Щоправда,  дівчата  чули,  як  вони  тихо  обговорюють  свою  несподівану  здобич.
 -  Чорти  мене  забирай,  я  ще  ніколи  не  бачив  таких  дивних  тубільців!  -  сказав
Скалозубий.
 -  Я  теж,  -  підтвердив  Боб-Нахаба.  -  Останній  раз  мені  доводилося  зустрічати¬
ся  з  абориґенами  на  Гаїті,  але  ті  були  у  спідницях  із  очерету...
 -  Загризи  мене  акула,  якщо  я  помиляюся,  -  додав  Джон-Пострибайчик,  -  але
мені  здається,  що  ми  відкрили  якесь  нове  плем'я...
 -  Угу...  -  промукав  Криве  Око.  -  На  них  дивний  одяг.  А  в  того,  з  косою  (певно,
він  мав  на  увазі  Клаву),  ще  й  дивні  скельця  на  очах...  Мабуть,  він  -  шаман.
 -  Ніякий  я  не  шаман!  -  не  витримала  Клава.  -  А  наш  одяг  називається  джинси!
їх  вигадав  шити  з  парусини  такий  собі  /Іеві  Страус  із  Америки.  Але  вам  до  джин¬
сів  ще  далеко  -  принаймні  кілька  століть...  А  на  очах  у  мене  -  звичайні  окуляри!
У  мене  далекозорість...
 -  Щось  цей  шаман  надто  зарозумілий!  -  вигукнув  Рудий  /Іис.  -  Треба  вкороти¬
ти  йому  язика!
 -  Дикуни  якісь...  -  обурено  пхикнула  Клава.
 -  Ідіть,  ідіть!  -  підштовхнув  її  Джон-Пострибайчик.
 -  Клаво,  нам  ліпше  помовчати...  -  прошепотіла  подрузі  Рено.
 За  півгодини  процесія  нарешті  дісталася  спекотного  берега.  Полонені  мо¬
ряки,  яких  досі  було  прив'язано  до  дерева,  дивилися  на  них  із  подивом.  Пірати
штовхнули  дівчат  і  Альберта  на  пісок.  Оскільки  дерево  тут  було  одне,  Чорна  Бо¬
рода  й  Скалозубий  вправно  зв'язали  заручникам  руки  й  ноги  грубою  мотузкою.
 -  Тепер  ми  схожі  на  гусінь...  -  намагалася  пожартувати  Рено.  Хоча  лежати  на
гарячому  піску  їй  було  незручно.
 -  Доброго  дня,  капітане!  -  підповз  до  пана  Добса  Альберт.

-  Вітаю,  мій  хлопчику,  -  слабим  голо¬
сом  відповів  капітан.  -  Вони  все  ж  наздо¬
гнали  тебе...  Прикро...
 -  А  хто  це  з  тобою?  -  втрутився  в  роз¬
мову  кок  Беніґс.  -  Невже  тубільці?
 -  Це  -  мої  друзі,  -  відповів  Альберт.  -  Вони  не
тубільці.  їх  занесло  сюди  з  якоїсь  невідомої  країни.
Це  панна  Рено,  а  це  -  панна  Клавдія...
 -  О!  -  в  один  голос  мовили  капітан  і  кок,  -  невже  це  панянки?
-  Якщо  він  теж  скаже,  що  я  шаман,  -  прошепотіла  Клава,  -
буде  їм  непереливки!
 -  Так,  вони  -  дівчата,  -  підтвердив  Альберт.  -  Ми  хотіли  звільнити
вас,  але...  заснули...
 -  Буває...  -  заспокоїв  його  Флоріан  де  Добс.  -  Тепер  нас  п'ятеро.  Будемо  три¬
матися  разом  і,  дасть  Бог,  щось  вигадаємо!
 Тим  часом  пірати  зловили  велику  черепаху  й  заходилися  розпалювати  вогни¬
ще,  щоб  зварити  собі  юшки.
 Криве  Око  наблизився  до  дерева,  під  яким  лежали  полонені.  Він  навіть  укло¬
нився,  звертаючись  до  моряків:
 -  Пане  капітане,  -  сказав  він,  -  бачить  Бог,  що  я  не  хочу  зробити  вам  зле.  І  дуже
ціную  вашу  честь  та  досвід  моряка!  Я  прошу  вас  ще  раз  добре  подумати  над  на¬
шою  пропозицією:  очолити  команду  й  вийти  в  море  під  новим  прапором  -  прапо¬
ром  славного  Морського  Товариства  Флібустьєрів!  Обіцяю,  що  все  награбоване
ми  будемо  віддавати  бідним  селянам,  які  живуть  на  узбережжях!
 Пан  де  Добс  насупив  брови.
 -  Ви  хочете  сказати,  що  це  буде  чорний  піратський  прапор?!  -  гнівно  сказав
він.  -  Я  морський  офіцер,  який  служить  королю!
 -  Я  теж  був  морським  офіцером!  -  гордо  відповів  йому  Криве  Око.  -  Але  зро¬
зумів,  що  у  світі  немає  справедливості!  За  неї  треба  боротися  під  будь-яким  пра¬
пором!
 -  Я  завжди  цінував  тебе,  Криве  Око,  як  доброго  моряка,  -  відповів  капітан.  -
Але  не  можу  підтримати  твого  рішення!  Воно  -  злочинне!
 -  Клянуся  своїм  оком...  -  почав  говорити  пірат,  але  несподівано  до  розмови
двох  «морських  вовків»  втрутилася  Клава.

-  А  що  у  вас  із  оком?  -  раптом  із  цікавістю  запитала  вона.
 Криве  Око  закляк  на  місці.  Він  почесав  потилицю,  поправив  пов'язку  на  оці,
міркуючи,  чи  варто  відповідати  невідомому  «тубільцеві  зі  скельцями  на  носі».
Хворе  око  не  давало  йому  спокою  ані  вдень,  ані  вночі...
 -  Господь  наслав  на  мене  невідому  хворобу...  -  нарешті  відповів  він.  -  Як  ска¬
зав  мені  знахар  із  острова  Триндади,  це  Священе  Пурпурове  Зерно  -  знак  все¬
світньої  слави,  який  я  носитиму  все  своє  життя.
 -  Будь  ласка,  пане  пірате,  покажіть  мені  його!  -  сміливо  попросила  Клава.
 -  Клаво,  навіщо  це  тобі?  -  прошепотіла  Рено.
 Решта  полонених  дивилися  на  неї  з  невимовною  повагою.
 Криве  Око  тяжко  зітхнув  і  присів  поруч  із  дівчинкою.  Однією  рукою  він  обе¬
режно  посунув  пов'язку.  Усі  затамували  віддих.  Клава  оглянула  піратове  око
й  стенула  плечима:
 -  Нічого  не  розумію...  Яке  ще  Священне  Зерно?  У  вас  -  звичайнісінький  ячмінь!
У  мене  таке  сто  разів  бувало  -  і  проходило.  Просто  менше  треба  стояти  на  палу¬
бі,  коли  дме  холодний  вітер!

Криве  Око  ірзбуваєітдься
ЄвяЬценного  Зерна
 -  Якби  ви  мене  розв'язали,  -  міркувала  Клава,  -  я  би  спробувала  вас  вилікува¬
ти.  Тільки  треба  принести  мій  наплічник,  який  лежить  он  там,  на  узліссі  під  третім
деревом  від  краю.
 -  Ви  з  мене  смієтеся?!  -  погрозливо  скривився  Криве  Око.  -  Сто  мільйонів  сма¬
жених  щурів!  Священне  Зерно  невиліковне!!!
 -  Що  за  люди?  -  зітхнула  Клава.  -  їм  пропонуєш  допомогу,  а  вони...  Ну  й  ходіть
так,  якщо  це  вам  подобається...
 Криве  Око  знітився.
 -  Гаразд,  -  сказав  він.  -  Я  принесу  вам  вашу  валізу.  Але  начувайтеся,  якщо  ви
мене  обдурили!
 І  він  попростував  до  лісосмуги.
 Тим  часом  пірати  розпалили  вогнище  й  у  глибокій  задумі  сиділи  над  черепа¬
хою.  Було  видно,  що  ніхто  з  них  ніколи  не  готував  їжу.
 Кок  Беніґс  із  цікавістю  спостерігав  за  ними.
 «Ось  подивлюся,  що  вони  без  мене  робитимуть...»  -  єхидно  думав  він.
 Але  і  полонені,  й  пірати  вже  добряче  зголодніли.
 -  А  мені  шкода  черепахи,  -  зітхнула  Рено.  -  Вони,  мабуть,  не  знають,  що  тут,
у  піску,  повно  черепашачих  яєць.  їх  теж  можна  їсти.
 -  Слухайте,  панове,  -  запропонував  капітан.  -  У  мене  є  ідея!  Якщо  Криве  Око
звільнить  панну  Клавдію,  -  це  добре.  Але  й  ти,  Беніґсе,  можеш  запропонувати
свої  кухарські  послуги  -  тоді  розв'яжуть  і  тебе.  Я  бачив,  що  з  корабля  вони  при¬
везли  бочку  з  ромом.  Певен,  смачну  вечерю  вони  запиватимуть  саме  ним.  І,  звіс¬
но,  скоро  поснуть...  А  в  нас  буде  можливість  врятуватися  -  сядемо  в  човен,  до¬
пливемо  до  ґалеону  й  звільнимо  з-під  варти  команду!
 -  Слушна  думка,  пане  капітане!  -  вигукнули  всі  разом.
 І  пан  Беніґс  звернувся  до  зграйки  заклопотаних  піратів:

-  Агов,  панове,  я  можу  приготувати  смачний  обід!  Хіба  ви  забули,  що  я  -  кок?
 Пірати  насупилися.  їм  дуже  хотілося  їсти.  А  звільняти  кремезного  кока  теж
 було  боязко,  адже  про  Беніґса  казали,  що  він  однією  рукою  може  завалити
п'ятьох  супротивників.
 Але  голод  узяв  гору.  Пірати  попрямували  до  дерева  й  почали  вивільняти  кока
з  мотузок.  Скалозубий  та  Джон-Пострибайчик  про  всяк  випадок  тримали  його
під  прицілом  своїх  рушниць.
 Беніґс  випростався  й  солодко  потягнувся.
 -  Якщо  ви  мені  допоможете  повикопувати  з  піску  черепашачі  яйця  та  позби¬
вати  з  дерев  кокоси,  -  сказав  він,  -  я  пригодую  чудову  страву,  яка  зветься  «Чере-
пакос»  -  тобто,  яєчня  під  кокосовим  соусом!
 У  піратів  аж  слинка  потекла.  Двоє,  не  опускаючи  рушниць,  повели  кока  на  по¬
шуки  продуктів.  Полонені  задоволено  перезирнулися.
 -  Тепер  черга  за  тобою...  -  сказала  Рено  Клаві,  побачивши,  як  до  них  наближа¬
ється  Криве  Око  зі  знайденим  наплічником  у  руці.
 -  Дивна  у  вас  валіза,  шамане!  -  сказав  він  уже  привітнішим  голосом.
 -  Краще  вже  називайте  мене  так,  як  у  школі,  -  Професором,  -  зітхнула  Клава.
 -  О!  -  зрадів  Криве  Око.  -  То  ви  -  професор  наук?  Ви,  мабуть,  астролог?
 -  Так,  так...  -  пробурмотіла  Клава,  якій  набридло  пояснювати  морякам  оче¬
видні  речі.
 Криве  Око  розв'язав  мотузки,  й  дівчинка  дістала  з  наплічника  маленьку  ме¬
дичну  пляшечку,  на  якій  був  напис  «Перекис  водню».
 -  А  тепер  скидайте  свою  пов'язку!  -  скомандувала  вона.
 Криве  Око  слухняно  виконав  наказ.  І  набожно  перехрестився.
Клава  змочила  розчином  носовичок  і  обережно  протер¬
ла  ним  око  пірата.
 -  Так,  добре,  -  сказала  вона.  -  А  тепер  треба  як
слід  прогріти  око  гарячим  піском!  І  робити  так  що¬
дня,  аж  доки  ячмінь  не  зійде!
 Вона  насипала  в  хустку  розпеченого  на  сонці
піску.
 -  Сідайте-но  зручніше!
 Вона  обережно  притулила  до  піратового
ока  імпровізований  мішечок.

Капітан,  Альберт  і  Рено  захоплено  спостерігали  за  процесом  лікування.
 За  п'ятнадцять  хвилин  Клава  замінила  пісок  на  тепліший  і  знову  приклала  його
до  обличчя  Кривого  Ока.  А  ще  за  півгодини  він  раптом  полегшено  зітхнув:
 -  О...  Здається...  не  болить...
 -  Звісно!  -  підтвердила  Клава.  -  І  щодня  буде  зменшуватися!  Аж  доки  ви
припините  бути  «Кривим  Оком»,  а  станете  нормальною  людиною!  Це  ж  еле¬
ментарно!
 Криве  Око  заблимав  обома  очима.
 -  А,  до  речі,  пане  пірате,  як  ваше  справжнє  ім'я?  -  запитала  Рено.
 Криве  Око  напружився,  підвів  очі,  ніби  згадуючи  те,  що  він  давно  забув.
 -  Бар...  Бар...  -  забурмотів  він,  -  Бартолом'ю!
 -  Ну  от,  бачите,  яке  гарне  ім'я!  -  похвалила  Клава.  -  Якби  в  мене  тут  був
комп'ютер  із  Інтернетом,  я  без  усяких  шаманів  швидко  знайшла  б  інформацію
про  те,  чи  залишите  ви  по  собі  всесвітню  славу  на  багато  віків  уперед.
 -  Ви  хочете  сказати,  що,  крім  вас,  на  острові  перебувають  ще  двоє  -  пан
Комп'ютер  та  пан  Інтернет?  -  нашорошився  Криве  Око.

-  На  жаль,  -  зітхнула  Клава,  -  ці  пани  ніколи  не  мандрують.  Вони  живуть  у  мене
вдома.  Але  попри  те,  знають  багато  цікавого...  Але  якщо  я  зараз  почну  вам  усе
пояснювати,  ми  помремо  з  голоду.
 Це  було  слушне  зауваження,  адже  до  берега  наближалися  кок  і  двоє  піратів.
У  руках  у  них  були  кошики,  наповнені  кокосами  та  черепашачими  яйцями.
 Криве  Око  підвівся  й  попрямував  до  вогнища.  Він  забув  заново  зв'язати  Кла¬
ву.  А  може,  просто  не  схотів  цього  робити...

«Запорозькі  рірагри»
 Вечоріло.  Беніґс  порався  біля  вогнища  під  пильним  наглядом  охоронців.  Кри¬
ве  Око  із  задоволенням  роздивлявся  довкола  вже  обома  очима,  а  звільненій  від
мотузок  Клаві  не  терпілося  швидше  розв'язати  решту.  Але  вони  все  ж  вирішили
почекати,  поки  пірати  вгомоняться.  Рено  й  Клава  користалися  відносним  споко¬
єм,  щоб  поговорити  з  капітаном  Добсом.
 -  Чому  моряки  стають  розбійниками?  -  запитала  Клава.
 -  Саме  так  -  розбійниками,  -  сказав  капітан  Добс.  -  Адже,  як  я  пам'ятаю,
в  перекладі  з  грецької  мови  слово  «пірат»  і  означає  «розбійник»!  Це  дуже  дав¬
нє  явище.  Щойно  перший  торговець  із  якого-небудь  острова  сів  до  човна  або
плоту,  щоб  перевезти  свій  товар  в  інші  краї,  -  на  такий  самий  човен  сів  і  перший
грабіжник!  Адже  відбирати  набагато  легше,  ніж  щось  робити  власними  руками.
Це  зрозуміло?
 -  Елементарно!  -  відгукнулася  Рено.
 -  Але  тепер  це  просто  біда,  -  вів  далі  капітан.  -  Щойно  пан  Колумб  відкрив
Новий  світ...
 -  «Новий  світ»  -  це  Америка,  -  з  поважним  виглядом  пояснила  Клава.
 Капітан  із  подивом  глянув  на  неї,  але  розповідав  далі:
 -  Так-от,  щойно  славетний  пан  Колумб  відкрив  нові  землі,  як  його  земляки  -
іспанці  -  почали  завойовувати  землі  Центральної  та  Південної  Африки.  І,  звісно,
захоплювали  там  скарби.  І  везли  їх  на  своїх  кораблях  на  батьківщину.  Ось  тут  на
них  і  чатували  пірати,  або  флібустьєри.  Часом  таку  злочинну  діяльність  підтриму¬
вали  правителі  інших  країн  -  Англії,  Франції,  Голландії,  Португалії.  Адже  половину
здобичі  пірати  віддавали  до  їхніх  скарбниць.  На  островах  Вест-Індії  навіть  виник¬
ла  ціла  «піратська  республіка».  Човни  різних  країн  виходили  в  море  й  грабували
іспанців!  Усі  хотіли  розбагатіти  за  рахунок  туземців  Нового  світу!  І  часто  піратами
ставали  досвідчені  воїни.  Наприклад,  скандинавські  вікінґи.  У  нас,  у  Франції,  їх  на¬
зивають  «норманами».
 -  А  в  нас,  -  знову  озвалася  відмінниця  Клава,  -  їх  називали  «варягами»!

-  Не  знаю,  як  у  вас,  -  образився  капітан  Добс,  -  але  ми  називаємо  їх  саме 	у
 так.  Або  ще  «скандинавськими  розбійниками»!  Вони  панували  на  морях  понад 	*  \
 400  років.  Адже  їхні  землі  бідні,  а  прибутки  маленькі.  Тому  навіть  звичайні  селяни 	^
 опановували  морську  справу  й  ішли  в  пірати.  Тільки  уявіть  собі,  що  в  дев'ятому
сторіччі  вікінґи  набули  такої  сили,  що  вторглися  до  Англії,  Ірландії.  Пограбували
 й  спалили  французький  Нант,  німецький  Гамбурґта  італійську  Пізу!  Король  Фран¬
ції  так  перелякався,  що  добровільно  віддав  «скандинавським  розбійникам»  цілу
провінцію,  яку  вони  назвали  Нормандією!  А  заспокоїлися  ці  воїни  лише  тоді,  коли
ватажок  скандинавів  на  ім'я  Ерік  Рудий  відкрив  Ґренландію.  Тоді  вони  пересели¬
лися  на  ці  землі  й  припинили  полювати  на  інших.  Проте...  піратство  вже  ввійшло
в  моду!  Потім  виникла  така  ж  розбійницька  берберівська  республіка  в  Алжирі.
 І  нема  на  те  ради...
 -  А  в  нас  теж  були  пірати!  -  з  гордістю  сказала  Клава.  -  Щоправда,  їх  так  не
називають.
 -  Невже?  -  зацікавлено  вигукнув  Альберт.
 -  Клаво,  що  ти  таке  кажеш?  -  здивувалася  Рено.
 Але  Клаві  дуже  хотілося  похвалитися  своїми  знаннями  перед  капітаном.
 -  Я  знаю,  що  кажу.  Адже  запорозькі  козаки,  які  в  1571  році  побудували  на  Хор¬
тиці  фортецю,  не  раз  виходили  в  море,  захоплювали  турецькі  ґалери  й  на¬
віть  здійснювали  походи  на  міста!
 -  О!  Я  щось  чув  про  цих  вояків!  -  зрадів  капітан  Добс.  -  Коли  я  вчився
в  морській  академії,  нам  розповідали  про  дивні  човни  ваших  вояків.
 Здається,  вони  називалися...  м...м...м...  -  він  напружив  чоло,  -  якось
по-пташиному...
 -  Так,  -  підтвердила  Клава,  -  вони  називалися  «чайками»!
 «Чайки»  були  легкими  та  маневровими.  На  них  запорожці
блискавично  атакували  турецькі  кораблі.  До  того  ж,  роби¬
ли  це  вночі  або  під  час  негоди.  Легкі  «чайки»  з  усіх  бо¬
ків  оточували  громіздкі  турецькі  ґалеони  й  миттєво
атакували.  А  потім  так  само  швидко  втікали  -  хто
куди!  Наздоганяти  їх  було  важко.  Тому  вони  часто
перемагали  значно  сильнішого  супротивника!  От,
наприклад,  -  Клава  напружила  чоло  й  почала  згадува¬
ти,  про  що  вона  читала  в  різних  історичних  книжках,  -

у  1589  році  козаки  напали  на  місто  поблизу  нинішньої  Євпаторії  та  захопили  ве¬
личезний  турецький  човен  із  усім  дорогоцінним  скарбом!  А  в  1616  вояки  під  ору¬
дою  гетьмана  Сагайдачного  атакували  місто  Очаків  і  потопили  там  п'ятнадцять
турецьких  ґалер!
 Капітан  Добс  якось  похмуро  глянув  на  дівчат.
 -  То  ви  -  звідти?  Ви  -  «запорозькі  пірати»?  -  з  підозрою  запитав  він  і  насупив
брови.

Клава  та  Рено  розсміялися.
 -  Ну,  як  вам  пояснити,  -  сказала  Клава,  -  що  ми  не  шамани,  не  знахарі,  не
астрологи  і,  звісно  ж,  не  пірати!  Ми  -  учениці  п'ятого  класу!  А  потрапили  сюди...
 Клава  вже  налаштувалася  розповісти  капітанові  довгу  історію  їхнього  перебу¬
вання  на  цьому  острові,  але  не  встигла.  Від  багаття  долинули  такі  смачні  запахи,
що  в  заручників  забурчало  в  животах  і  потекла  слинка.  Мабуть,  кок  Беніґс  закін¬
чив  готувати  обід.

Г  ]ягі7н(:\даяі  ї7ь  XAOIXiiR  Нс\
 «Черепакос»  вийшов  знаменитий!  Клава  та  Рено  й  уявити  не  могли,  що  таку
смакоту  можна  приготувати  з  черепашачих  яєць  та  кокосових  горіхів!  Але  Беніґс
був  майстром  своєї  справи.  Він  розбив  горіхи  навпіл,  злив  із  них  кокосове  моло¬
ко,  змішав  його  з  борошном  та  перцем.  Цей  незвичайний  соус  трохи  потримав
над  вогнем,  поки  він  загус.  А  в  порожніх  кокосових  половинках  запік  яйця.  Полив
це  все  соусом,  та  ще  й  зверху  прикрасив  якоюсь  їстівною  травичкою!
 «Черепакос»  духмянів  на  все  узбережжя.
 Пірати  жадібно  хапали  свої  порції  і  їли  просто  руками.  Лише  Криве  Око  ско¬
ристався  своїм  кинджалом.
 -  Чи  можу  я  віднести  вечерю  друзям?  -  звернувся  до  нього  кок  Беніґс.
 -  Відведи  його  до  полонених!  -  скомандував  ватажок,  звертаючись  до  Скало-
зубого.  Той  неохоче  підвівся  й  наставив  рушницю  на  Беніґса:
 -  Ходімо.  Тільки  швидше!  І  не  здумай  щось  утнути!
 Беніґс  прилаштував  чотири  кокосових  шкаралущі  собі  на  руку  і,  мов  справ¬
жній  офіціант,  попрямував  до  дерева.  Скалозубий  ішов  слідом,  не  зводячи  з  його
потилиці  дуло.
 Беніґс  дійшов  до  дерева  й  почав  роздавати  їжу.
 -  Скоро  вони  почнуть  пити  ром...  -  пошепки  повідомив  кок.  -  І  тоді  я  вас
розв'яжу...
 -  Про  що  ви  там  шепочетеся?  -  нашорошився  пірат.
 -  Ми  говоримо  про  те,  -  сміливо  відказала  Рено,  -  чи  може  людина  їсти,  якщо
в  неї  зв'язані  руки!  Це  доволі  незручно.
 Скалозубий  трохи  подумав  і  вивільнив  кожному  по  одній  руці.
 Полонені  взялися  до  їжі.
 -  А  тепер,  -  сказав  Скалозубий,  звертаючись  до  Беніґса,  -  вертаймо  назад,  до
гурту!

І  він  повів  кока  до  багаття.
 Пірати  вже  поїли,  й  настала  черга  пити  ром.  Вони  вибили  з  бочечки  ко
рок  і  почали  по  черзі  передавати  її  один  одному.
 -  Після  першого  ковтка  варто  заспівати  нашої,  піратської!  -  запропо¬
нував  Рудий  /Іис.
 -  Стривай,  ми  ще  не  пригостили  нашого  славного  кухаря!  -  сказав
Криве  Око  й  простягнув  бочку  кокові.
 Той  спершу  хотів  лише  зробити  вигляд,  що  п'є.  Але...  Не  втри¬
мався  й  зробив  великий  ковток.  Чим  дуже  обурив  полонених.
 А  потім  пірати  загорлали:
 П'ятнадцять  хлопців  на  скриню  мерця!
 Йо-хохо!  Йо-хохо!!!
 -  Це  давня  піратська  пісня,  -  прокоментувала  Клава.  -
Ніколи  не  думала,  що  почую  її  в  автентичному  виконанні!
 Пірати  знову  заходилися  прикладатися  до  бочечки.
 І  знову  Беніґс  не  втримався  від  спокуси.
 -  От  зрадник...  -  крізь  зуби  процідив  Альберт.
 Справді,  було  за  що  хвилюватися!  Адже  хороша  їжа  та  ром
 поволі  робили  свою  справу:  пірати  почали  засинати.
 «Ну,  Беніґсе,  дорогенький,  тримайся...»  -  подумки  благала  Рено.
 Але  -  марно.  Кок  уже  примостився,  як  на  подушці,  на  нозі  сонного
Боба-Нахаби  й  міцно  захропів.  Тримався  лише  Криве  Око.
 Він  сидів  біля  вогнища  у  глибокій  задумі.  І  не  випускав  із  рук  рушницю.
Здається,  мені  самій  доведеться  звільняти  вас,  -  сказала  Клава.
 -  Обережно!  Почекаємо,  поки  засне  ватажок!  -  попередив  її  Альберт.
 -  А  якщо  він  узагалі  не  засне?  Не  варто  марнувати  час!  -  і  Клава  почала  підпов¬
зати  до  зв'язаної  Рено.
 Зачувши  шурхіт,  Криве  Око  насторожився.
 Клава  розв'язала  Рено  й  уже  зняла  мотузки  з  ніг  хлопця,  як...  Криве  Око  підвів¬
ся  й  почав  погрозливо  наближатися  до  дерева.
 -  Тікаймо!!!  -  не  витримала  напруги  Рено.

Вона  схопи/іася  на  ноги,  допомогла  підвестися  Альберту,  і  всі  троє  кинулися
в  темні  хащі.
 -  Не  стріляй  у  дітей!  -  закричав  капітан  Добс,  помітивши,  як  Криве  Око  звів
рушницю  вгору.  Але  той  і  не  збирався  поцілити,  а  вистрілив  угору.
 У  ту  ж  мить  прокинувся  наймолодший  із  розбійників  -  Джон-Пострибайчик.
І  одразу  кинувся  навздогін.
 До  хащів  було  недалеко,  але  Джон  був  спритний.  Він  майже  наздоганяв.
 У  Рено  від  довгого  лежання  затерпли  ноги.  Вона  бігла  останньою.  Бігти  по  піс¬
ку  було  важко,  і  вона  вже  змирилася  з  тим,  що  за  мить  її  впіймають.
 Усе  було  б  саме  так,  але...
 -  Рятуйтеся!  Я  затримаю  його!  -  раптом  вигукнула  Клава.
 Не  встигли  Альберт  і  Рено  вхопити  її  за  руки,  як  дівчинка  різко  розвернула¬
ся  й  відчайдушно  кинулася  під  ноги  пірату.
 Той  упав.  Але,  падаючи,  встиг  міцно  схопити  відважну  Клаву  за  косичку.
 Рено  з  Альбертом  зникли  в  темних  джунґлях.  А  на  допомогу  Джону-Постри-
байчику  вже  бігли  інші  розбійники,  що  попрокидалися  від  криків  і  пострілів.
 Розгублений  Беніґс  так  і  лишився  біля  згаслого  вогнища,  безтямно  потира¬
ючи  очі...

Якби  було
зодото.„
 Стрибнувши  в  хащі,  Рено
й  Альберт  вирішили  не  бігти  до
вже  відомої  піратам  схованки  -
водоспаду.  Рено  потягла  Аль-
берта  на  той  пагорб,  із  якого
вони  з  Клавою  спостерігали  за
прибуттям  човна.  Вона  сподівала¬
ся,  що  там,  просто  в  себе  під  носом,  розбійни¬
ки  не  здогадаються  їх  шукати.
 Небо  над  морем  уже  забарвлювалося  черво¬
ним  -  починався  ранок.
 Діставшись  верхівки  пагорба,  втікачі  глянули  на  та¬
бір  піратів.
 Видовище  було  невтішне.  Біля  згаслого  вогнища  понуро  сиділа  Клава.
її  охороняв  Рудий  /Іис.  А  біля  капітана  Добса  Криве  Око  посилив  охоро¬
ну  -  там  стояли  Джон-ГІострибайчик  і  Скалозубий.  Кок  Беніґс  спав  і  жахливо
хропів.
 -  Цікаво,  які  в  них  плани?  -  запитала  Рено.  -  Вони  ж  не  збираються  сидіти  на
острові  кілька  тижнів!
 -  Звісно,  -  підтвердив  Альберт.  -  Там,  на  човні,  половина  команди  чекає  на  рі¬
шення!  Якщо  капітан  Добс  згодиться  очолити  піратів,  решта  послухається  його.
А  от  якщо  ні,  то...  Не  уявляю,  що  може  статися.  Можуть  залишити  його  тут,  а  по¬
неволених  моряків  із  команди...  О!  Навіть  не  хочу  думати  про  таке...  Вони  запрос¬
то  можуть  згодувати  їх  акулам!
 -  Що  ж  ми  можемо  зробити?  Треба  подумати...  -  наморщила  чоло  Рено.  -
Навіть  якщо  ми  якимось  чином  звільнимо  капітана  та  Клаву,  залишатися  тут
 $

1  n
 C
 V3
 -ф
 Ш
 на  безлюдному  острові,  в  мене  немає  ніякого  бажання.
Якщо  ми  їх  не  звільнимо,  все  одно  нас  усіх  покинуть  тут
напризволяще!
 -  Я  гадаю,  що  вони  можуть  зробити  гірше:  забрати
полонених  із  собою  та  продати  їх  работоргівцям!
 -  Ой!  -  Рено  уявила,  в  якій  небезпеці  опинилася  її  по¬
друга.  -Треба  негайно  щось  придумати!!!  Цей  Криве  Око
здається  мені  людиною  непоганою...  Якби  ж  то  вмовити
його  не  робити  дурниць...
 -  Так,  він  був  добрим.  Але  я  часто  помічав,  нібито  його
щось  гнітить...  -  підтвердив  Альберт.
 -  Якби  в  нас  були  гроші,  -  сказала  Рено,  -  можна  було  б
самим  викупити  полонених...
 -Або  виміняти  на  щось...
 -  Ой!  -  раптом  згадала  Рено.  -  Як  я  могла  забути!
Ми  ж  знайшли  скриньку  померлого  моряка!!!
 -  Із  золотом?  -  зрадів  Альберт.
 Рено  безнадійно  махнула  рукою,  згадавши
вміст  скриньки:
 -  Та  де  там!  Нічого  в  ній  немає,  крім  сорочки,
малюнка  й  листа...  Кому  вони  потрібні?..
 -  Так,  за  таке  нічого  не  виміняєш...  -  зголо¬
сився  Альберт.  -  Посидьмо  поки  що  тут  -  може,
вдасться  підслухати  їхні  плани...
 Вони  замовкли.  Кожен  думав,  що  робити?
 Тим  часом  зійшло  сонце.  Піратський  табір  почав  поволі
приходити  до  тями.

Ранок  Великої  Ради
 Ті  з  розбійників,  хто  проспав  нічну  пригоду  з  утікачами,  з  подивом  поглядали
на  Клаву,  яка  сиділа  по-турецькому  в  самому  центрі  табору.  Джон-Пострибайчик
укотре  переповідав,  як  вона  кинулася  йому  під  ноги.  Звісно,  він  називав  дівчин¬
ку  «шаманом  зі  скельцями».
 Пірати  з  докором  хитали  головами,  шукали  в  піску  свої  пістолі,  йшли  до  бере¬
га,  щоб  освіжитися  у  прохолодних  морських  хвилях.
 Рудий  /Іис  штовхнув  у  бік  Беніґса  й  звернувся  до  ватажка:
 -  А  що  будемо  робити  з  коком?  Знову  прив'яжемо  до  дерева,  щоб  не
втік?
 Криве  Око  замислився:
 -  Мабуть,  не  варто!
 Справді,  судячи  з  вигляду,  Беніґс  не  збирався  втікати.  Щойно  прокинувшись,
він  почав  підбирати  з  піску  порожні  кокосові  половинки.  Він  так  стужився  за  свої¬
ми  обов'язками!  Думка  про  те,  що  він  може  залишитися  на  цьому  острові  без  ку¬
харського  приладдя,  рідної  кухні  та  улюбленого  картатого  фартуха  наводила  на
нього  жах!  Тим  більше,  що  його  аж  розпирало  бажання  записати  новий  рецепт  -
«Черепакос»  -  у  свою  кухарську  книгу.  А  ще  -  негайно  відправити  цей  рецепт
у  Товариство  кухарів,  щоб  запатентувати  нову  страву  на  своє  ім'я!
 -  Беніґсе,  -  гукнув  до  кока  Рудий  /Іис,  -  ти  з  нами?  Чи  тебе  знову  прив'язати
до  дерева?
 Беніґс  почервонів  і  закашлявся,  поглядаючи  в  бік  капітана  Добса.
 -  Ну?  -  поквапив  його  Рудий  /Іис.
 Беніґс  втягнув  голову  у  плечі.
 -  З  вами...  -  тихо  відповів  він.
 -  Зрадник!  -  разом  вимовили  Рено  та  Альберт.  Добре,  що  з  пагорба  пірати  не
могли  їх  почути...
 -  А  ти,  шамане  зі  скельцями,  з  нами?  -  звернувся  Рудий  /Іис  до  Клави.
 -  Я  з  піратами  не  спілкуюся!  -  гордо  одізвалася  Клава.

-  Нічого,  -  посміхнувся  Джон-Пострибайчик,  -  от  станеш  нашим  корабельним
лікарем,  то  доведеться  спілкуватися!
 -  Нізащо!!!  -  вигукнула  Клава.
 -  Побачимо!  -  почав  було  сперечатися  з  нею  Джон,  але  Криве  Око  гнівно
встромив  свій  кинджал  у  пісок  і  вигукнув:  -  Досить  балачок!  Збираймося  на  Ве¬
лику  Раду!
 Настрій  у  нього  зранку  був  кепський...
 Пірати  посідали  довкола  нього.  Криве  Око  дістав  із  кишені  куртки  грамоту.
Розгорнув  її  і  почав  так:
 -  Цей  важливий  документ  уклав  славнозвісний  сер  Джон  Філіпс,  у  минулому  -
рибалка  з  Ньюфаундленда,  а  нині  відомий  як  капітан  судна  «Ривендж».  Це  -  судо¬
вий  статут,  який  має  підписати  кожен  із  членів  команди.  Це  -  закон  для  кожного
морського  вовка.  Ви  готові  вислухати  його  й  дати  клятву,  що  будете  суворо  до¬
тримуватися  цього  закону?
 -  Так!  Так!  -  загули  пірати.
 І  Криве  Око  почав  виголошувати  кожен  пункт  статуту:
 -  Перше:  кожен  із  членів  команди  має  виконувати  всі  накази  капітана.  Капіта¬
нові  належить  півтори  частки  всієї  здобичі.
 Друге:  того,  хто  вирішить  утекти  або  щось  приховає  від  товариства,  -  висадити
на  безлюдний  острів  із  однією  порцією  пороху,  однією  рушницею  та  флягою  води.
 Трете:  якщо  хтось  украде  або  приховає  від  товариства  річ,  вартість
якої  перевищує  один  піастр,  -  того  належить  застрелити  на  місці  або
висадити  на  безлюдному  острові.
 Четверте:  той,  хто  вчинить  бійку  з  товаришем,  от
ударів  по  спині.
 П'яте:  тому,  хто  зіпсує  свою  зброю  або  запалить  /
трюмі,  належить  отримати  те  ж  покарання,  про  яке  й,
в  попередньому  пункті  статуту.
 Шосте:  тому,  хто  не  триматиме  свою  зброю  в  гої
ності  до  бою,  зменшити  частку  здобичі  й  покарати  йо
на  розсуд  капітана.
 Сьоме:  якщо  під  час  бою  хтось  утратить  кінцівку  -
отримає  вісімсот  піастрів,  а  хто  втратить  суглоб  -  чо¬
тириста.

Криве  Око  закінчив  читати.
 Моряки  замислилися.
 -  Ого!  Сорок  ударів  по  спині...  -  пробурмотів  Джон-Пострибайчик.  Адже  всі
знали,  що  він  був  неабияким  забіякою.
 А  Скалозубий  притис  рукою  свою  кишеню,  в  якій  були  піастри,  й  жалібно
мовив:
 -  Невже  «застрелити  на  місці»  за  один  нещасний  піастр?!
 Адже  всі  знали,  що  він  жадібний  до  грошей.
 -  Так.  Саме  так!  -  підтвердив  Криве  Око  й  додав:  -  Цей  морський  закон  ви¬
гадав  не  я!  Він  існує  багато  років.  І  кожен  «морський  вовк»  суворо  дотримується
його.  Інакше  в  команді  буде  безлад!  Зрозуміло?
 Усі  закивали  головами.
 -  То  як?  Будемо  підписувати  цей  документ?  -  знову  запитав  Криве  Око.
 -  М...м...м...  -  непевно  замекав  Джон-Пострибайчик,  -  нехай  спочатку  його
підпише  шаман  зі  скельцями!
 У  Клави  від  обурення  аж  дух  перехопило!  Мало  того,  що  її  безпідставно  вва¬
жають  за  хлопця  (хоча  в  неї  за  спиною  -  справжня  русява  коса!),  так  ще  й  змушу¬
ють  приєднатися  до  розбійників.  «От  шкода,  що  зі  мною  немає  Рено!  -  подумала
 Клава.  -  їй  би  це  точно  сподобалося!»
 -  Так,  так,  -  загули  всі,  -  нехай  першим  підпише
шаман  зі  скельцями!
 Клава  не  витримала.
 г
 -  Тисяча  чортів!  -  несподівано  для  себе  гнів¬
но  вигукнула  вона.  -  Який  я  вам  «шаман»?  От
зараз  покажу  вам  «шамана»!  Я  -  панянка,  синь¬
 йорина,  міс,  фройлян,  мадемуазель  -  чи  як  там  ще
 у  вас  називають  дівчат?!  Я  не  лікар  і  не  збираюся  бути
 піратом!  Я  вчуся  у  школі  й  хочу  додому!!!
 І  Клава  у  відчаї  розплела  свою  тугу  косичку  й  стріпнула
 головою.
 «Ох!..»  -  разом  видихнули  моряки.  А  голосніше  за  всіх  -  Джон-
Пострибайчик.
 -  Ну,  що?  Упевнилися?  -  гордовито  промовила  Клава.  її  розкішне
 русяве  волосся  розкинулося  по  плечах.

(У  цей  час  Рено  та  Альберт  від  хвилювання  аж  схопилися  за  руки.  Рено  хотіла
негайно  спуститися  з  пагорба  вниз  -  виручати  подругу.  Але  Альберт  стримав  її,
прошепотівши:  «Стривай,  побачимо,  що  буде  далі.  Панна  Клавдія  дуже  кмітлива
дівчинка!»)
 -  А  він...  тобто  вона...  справді  панянка,  -  невпевненим  голосом  сказав  Рудий
/Іис.  -  Хоча  в  нас  чоловіки  теж  ходять  із  косичками...
 -  Ха!  -  й  далі  обурювалася  Клава.  -  То  ж  у  вас,  у  ваші  часи!
 -  Яка  різниця,  -  сказав  Джон-Пострибайчик.  -  Буде  в  нас  на  кораблі  панянка-
лікар!
 -  Чи  ти,  Джоне,  з  глузду  зїхав?  -  обізвався  Чорна  Борода.  -  Хіба  ти  не  знаєш
морського  закону:  жінка  на  кораблі  -  це  лихо!  Треба  цього  шамана  зі  скельцями,
хоч  ким  він  є,  просто  викинути  в  море,  та  й  годі!
 (Рено  знову  схопилася  бігти  на  допомогу  подрузі,  та  Альберт  іще  раз  затри¬
мав  її:  «Ще  не  час!  Вони  цього  не  зроблять,  адже  Чорна  Борода  сам  має  двох
доньок!»)
 Раптом  Джон-Пострибайчик  погрозливо  поклав  руку  на  руків'я  своєї  шпаги
й  заступив  собою  дівчинку.
 -  Це  -  хибний  закон!  -  сказав  він.  -  А  як  же  Ганна  Бонні  та  Мері  Рід?  Вони  були
відомими  піратками!  Справжніми  «морськими  вовчицями»!  І  билися  не  гірше  від
чоловіків!  їх  усі  поважали!
 -  Ти  -  наймолодший  серед  нас,  тому  маєш  мовчати  й  дослухатися  до  стар¬
ших!  -  відказав  Скалозубий  і  став  на  бік  Чорної  Бороди.  -  Викиньмо  її  в  море!
 Обидва  пірати  почали  насуватися  на  Клаву,  мов  грозові  хмари.  Джон-
Пострибайчик  уже  витяг  шпагу,  щоб  захистити  збентежену  Клаву...
 («Я  цього  більше  не  витримаю!»  -  знову  поривалася  до  подруги  Рено.)
 Але  тут  ситуація  знову  змінилася:  на  бік  Клави  та  Джона  став  Криве  Око.  Він
вийняв  із-за  паска  пістоль  і  вистрілив  угору.  Його  голос  пролунав  на  все  узбе¬
режжя:
 -  Сто  мільйонів  смажених  пацюків!  -  загорлав  він.  -  Я  не  буду  Бартолом'ю  Ан-
дре,  якщо  з  голови  цієї  панянки  впаде  хоч  одна  волосинка!!!
 Скалозубий  та  Чорна  Борода  відступили...
 -  Воля  ваша,  ватажку...  -  пробурмотіли  вони.  -  Ми  ж  хотіли,  як  краще...
 Увесь  цей  час  бідолашний  кок  Беніґс  сидів,  сховавшись  за  порожню  бочку,
 і  тремтів  як  осика.

(Альберт  радісно  підморгнув  Рено:  «Я  ж  казав,  що  Криве  Око  -  хороша  лю¬
дина!»)
 Тим  часом  Джон-Пострибайчик  підійшов  до  Клави  й  схилився  в  чемному  по¬
клоні.
 Він  поглянув  на  принишкле  товариство  й  прошепотів:
 -  Згоджуйтеся,  шановна  панянко,  борознити  моря  разом  із  нами!  Певен,  ви
будете  найкращою  піраткою!  А  коли  вам  виповниться  вісімнадцять,  я  одружуся
з  вами!  І  кину  до  ваших  ніг  усі  багатства  світу!
 Клава  гордо  гмикнула  й  стенула  плечем:  «Ще  чого!»  Не  могла  ж  вона  показа¬
ти,  що  слова  Джона-Пострибайчика  були  для  неї  не  такими  вже  й  неприємними...

Як  ваше
ррізвише?
 -  Хух!  -  із  полегшенням  зітхнула  Рено.  -  Я  вже
думала,  що  Клава  стане  піраткою.  Без  мене...
 -  А  ти  хіба  хочеш  стати  піраткою?  -  здивував¬
ся  Альберт.
 -  Ну...  -  знітилася  Рено,  -  взагалі,  в  мене  дуже
багато  бажань!  Я  хочу  бути:  мушкетером,  моря¬
ком,  актрисою,  фотографом,  художником,  бале¬
риною,  продавщицею  морозива,  клоуном,  гео¬
логом,  акваланґістом,  розвідником,  міліціонером,
співачкою,  режисером,  льотчицею,  феєю,  лісничим,  вихова¬
телькою  в  дитячому  садку,  королевою,  директором  шоколадної  фабрики,  топ-
моделлю...
 Альберт  вирячив  очі.
 -  ...касиром  у  кінотеатрі,  програмістом,  перукаркою,  -  перераховувала  далі
Рено,  -  приборкувачкою  тигрів,  візажистом-косметологом,  мультиплікатором...
 -  Годі!  -  не  витримав  Альберт.  -  Це  якесь  закляття?  Ти  вимовляєш  стільки  не¬
зрозумілих  слів!
 -  Ой...  Ну,  так...  -  схаменулася  Рено.  -  Я  ж  геть  забула,  що  ти  ще  малий  і  багато
чого  не  розумієш!
 -  Хто  це  -  малий?  -  насупився  Альберт.  -  Я  старший  від  тебе  щонайменше  на
два  роки!
 -  На  два  роки  старший,  -  погодилася  Рено,  -  але...  молодший  на  кілька  сторіч!
 Альберт  знизав  плечима.  Він  вирішив  не  сперечатися.  Адже  якби  вони  знову
 взялися  до  дуелі,  їх  би  одразу  помітили  пірати.
 -  Не  знаю,  про  що  ти  кажеш,  -  мовив  він,  -  але,  певно,  я  знаю  багато  такого,
чого  тобі  й  не  снилося...
 V\

c«
 -  Я  згодна,  -  миролюбно  відповіла  Рено.  -  Звісно,  в  кожному  часі  є  багато  ці¬
кавого.  А  ти  не  сумуєш  за  своєю  домівкою?
 Альберт  замислився...
 -  Я  ж  розповідав,  що  не  повернуся  додому,  доки  не  розшукаю
свого  батька...
 -  А  я...  -  Рено  навіть  схлипнула  вперше  за  весь  час  перебуван¬
ня  на  острові.  -  Я,  мабуть,  ніколи  не  потраплю  додому...  Не  поїм
бабусиних  млинців...
 -  Моя  матуся  теж  дуже  добре  смажить  млинці...  -  щемко  мо¬
вив  Альберт.  -  Якби  ж  хто  знав,  де  шукати  тата...  Море  -  велике,
 а  островів  та  країн  на  ньому  -  безліч.
 -  Може,  просто  треба  дати  телеграми  в  усі  порти  або  потелефо¬
нувати  туди!
 -  Що  зробити?  -  не  зрозумів  Альберт.
 -  Ну,  подзвонити...
 -  Які  дзвони  можуть  сягати  таких  відстаней?  І  про  що  можна  сказати,
якщо  будеш  калатати  у  дзвони?!
 -  Угу...  І  телеграфу  у  вас,  звісно,  немає...  -  сказала  Рено.  -  Тоді  треба  в  кож¬
ному  порту  повісити  таке  оголошення:  «Альберт  із  Бретоні  шукає  свого  бать¬
ка...»  Як,  до  речі,  його  ім'я?
 -  Франсуа,  -  відповів  Альберт.  І  додав:  -  Франсуа  Андре.
 -  Ну  от,  -  вела  далі  Рено,  -  так  і  писати:  «Альберт  із  Бретоні  шукає
свого  батька  Франсуа  Андре...»  -  Рено  раптом  замовкла  й  замисли¬
лася:  -  Франсуа  Андре...  Андре  Франсуа...  -  забурмотіла  вона  на  різні
лади.
 Альберт  дивився  на  неї.  Він  уже  звик,  що  обидві  дівчинки  -  доволі
дивні.
 Рено  несподівано  стукнула  себе  по  лобі.  Потім  підвелася  й...  застрибала
на  одній  нозі.  Відтак  заспівала:  «/1я-ля-ля-ля!  Трум-бум-бум-бум!!!»
 «Це  в  неї,  певно,  вселився  диявол...»  -  з  острахом  подумав  Альберт  і  пере¬
хрестився.
 А  Рено  й  далі  виробляла  собі  неймовірні  піруети.
 Альберт  уже  почав  боятися,  що  на  них  от-от  звернуть  увагу  пірати,  які
все  ще  сперечалися  про  пункти  угоди.

Він  смикнув  Рено  за  руку,  й  вона  нарешті  всілася  поруч.
 -  Так-от,  -  урочисто  сказала  вона,  -  слухай  уважно,  що  я  тобі  скажу:  МИ
ЗНАЙШЛИ  ТВОГО  БАТЬКА!
 Цього  разу  закляк  Альберт.  Він  дивився  на  Рено  й  нічого  не  міг  збаг¬
нути.
 -  Як  це?  -  нарешті  запитав  він.  -  Де?  Ти  жартуєш?
 -  Зовсім  ні!  -  вигукнула  Рено.  -  Він  був  на  цьому  острові!!!
 -  Тобто  як  це  -  «був»?  А  де  він  тепер?
 Рено  схаменулася.  «Як  я  могла  бути  такою...  необачною?  -  подумала
вона.  -  Ой-йой...  Як  тепер  сказати,  що  його  батько...  привид?»
 -  Ну...  -  замугикала  вона.  -  Його  вже  немає...
 І  вона  розповіла  Альбертові  про  скриньку  й  про  лист.  Але  не  все!  Як
вона  могла  сказати,  що  пошуки  Альберта  -  марні?  Адже  вона  пригадала,
що  написано  в  листі.
 -  Тепер  твій  тато,  мабуть,  став  привидом...  -  намагалася  вона  втішити
Альберта.  -  Це  не  страшно.  От,  наприклад,  принц  Гамлет  із  Данії  навіть  роз
мовляв  із  привидом  свого  татуся.
 -  І  що?  -  запитав  Альберт
 -  І  нічого.  Був  задоволений,  -  сказала  Рено.
 -  Та  головне  інше...  -  додала  вона  невпевненим  голосом.  -  Одне
слово,  може  виявитися,  що  це  зовсім  і  не  твій  батько...  Так  що  ти  не
переймайся!  Я  такого  в  серіалах  надивилася:  син  шукає  батька,  а  по¬
тім  виявляється,  що  то  не  його  тато,  а  зовсім  інший...
 -  Які  ще...  сер-...  сир-...  али?..  -  обурився  Альберт.  -  Не  мороч
мені  голову  незрозумілими  словами  твоєї  дивної  країни!  Я  хочу  по¬
бачити  цього  листа  -  от  і  все!
 -  Добре.  Треба  згадати,  де  ми  закопали  скриньку...  Ходімо.
 Вони  ще  раз  глянули  вниз:  пірати  й  далі  радилися...

Ь.  t  » 	*
 “  **£  ■дч\  .  \
<k$k
 :  ч  4  .i  л/&
 Лист  дядька
 У
 rf  v:<>„
 *  -  4'
 Cp
 \V1
 v;¥\"m  s  ЧгГЧш
 ч  •  V  N  V  -  Л  ***"%  % 	«. 	*
 ч  ' 	. 	'V‘ 	4 	. 	./ 	-X 	*J
 рансуа
 >*4,  ^
 Рено  впевнено  вела  Альберта  до  дерева,  на
 \А  СЖ^л"-\  .  -1  *
 Альберт  кинувся  допомагати  їй.
 'i' 	, 	%v 	Скринька  була  зарита  неглибоко,  і  вони
 Чш 	ІЛ
 V- 	у\* 	якому 	вони  з  Клавою  ночували  першої  ночі.  Знай¬
 шовши  потрібне  місце,  вона  почала  відкидати  пісок.
 'Xfv^
 ,  JJ»  -  *  -ч 	«Г
 vv|'  ^  Ч  3 	^ 	майже  одночасно  натрапили  на  її  різьблену
 '4 	покришку.
 ^'к  <\ 	^ 	: 	h 	v 	Альберт 	дістав 	скриньку, 	струсив 	із 	неї 	пі¬
 сок.  Хвилина  була  урочиста,  й  Рено  не  наважи¬
лася  турбувати  хлопця  ніякими  запитаннями.
 *>  \Т
 ^  ^ 	" 	* 	Із 	хвилюванням 	Альберт 	розгорнув 	сорочку...
 Затамував  віддих.  Обережно  взяв  до  рук  те,  що
було  в  ній:  шкіряний  мішечок.  Дістав  із  нього  кинджали,
телескопічну  трубу  й  нарешті  -  пласку  шкатулку...
 Рено  дивилася  на  нього  й  мовчала.  Альберт  розкрив
шкатулку.
 Вийняв  дощечку,  загорнуту  в  хустинку,  і  вже  збирався  розмотати  згорток...
 -  Стривай!  -  сказала  раптом  Рено.  їй  чомусь  стало  не  по  собі.  Вона  пригадала
портрет  жінки,  який  лежав  там.  -  Ти  тільки  не  хвилюйся...
 Але  Альберт  уже  розгорнув  хусточку.  І...
 -  Це  мама...  -  тихо  прошепотів  він.  -  Господи,  невже  це  все  не  сон?!
 -  Там  ще  є  лист...  -  так  само  пошепки  сказала  Рено.
 Альберт  обережно  взяв  до  рук  пожовклий  клаптик  паперу  й  розгорнув  його.
Поринув  у  читання.  Руки  його  тремтіли...
 «Ось  уже  майже  десять  років  ми  живемо  на  цьому  забутому  Богом  і  людьми
острові.

Ось  уже  майже  десять  років  ми  помираємо  повільною  смертю  на  самоті,  від¬
різані  від  світу  та  рідної  землі.
 Сьогодні  настав  час  залишити  це  послання  в  невідомість...»  -  читав  він.
 А  потім  його  руки  затремтіли  ще  дужче.
 «...перед  тим,  як  піти  з  життя,  я  хочу  звернутися  до  тих,  хто  коли-небудь
ступить  на  цю  землю.
 Панове!
 Ви  прибули  туди,  де  впродовж  багатьох  років  я  мучився  від  голоду  та  спеки,  де
я  молився  й  сподівався  на  диво.  Отже,  прошу  вас  віддати  належне  нещасному  та
самотньому  відлюднику:  поховайте  моє  тіло  за  християнським  звичаєм.  Ви  знайде¬
те  мене  на  південному  боці  від  Великого  Пагорба  -  там,  де  я  побудував  свою  хижу.
 І  ще  одне  прохання!  Прошу  сповістити  про  мене  за  цією  адресою:
 Франція.  Провінція  Бретонь.  Селище  Сен-Мало.  Таверна  «Золота  устриця».
Марі  Андре.
 Перекажіть  їй,  що  до  останнього  вдиху  я  думав  про  неї,  в  кожній  молитві
вимовляв  її  ім'я...»  -  дійшовши  до  цього  місця,  Альберт  відірвався  від  читання
й  змахнув  із  очей  сльози.
 -  Отже,  батько  загинув...  -  тихо  мовив  він.  -  Треба  виконати  його  останню
волю...  Знайти  той  пагорб.  Знайти  хижу  і...
 -  Спершу  дочитай  листа,  -  порадила  Рено.
 -  І  так  усе  зрозуміло...
 Альберт  склав  листа  й  уже  хотів  заховати  його  до  кишені.
 -  Нічого  не  зрозуміло!  -  суворо  сказала  Рено  й  вихопила  у  хлопця  аркуш.  -
Ось  послухай  далі.  Можливо,  це  тебе  трохи  втішить.
 І  вона  взялася  читати  далі:
 «Закінчуючи  свої  дні  й  не  сподіваючись  повернутися,  маю  відкрити  таємницю,
яку  беріг  багато  років.  І  через  яку  почуваюся  винним  перед  коханою  дружиною
та  братом.  Тому  все,  що  напишу,  прошу  вас  донести  до  їхніх  вух,  і  нехай  Господь
мене  простить...»
 -  Яким  ще  братом?  -  здивувався  Альберт.  -  Мені  нічого  не  казали  про  те,  що
в  батька  був  брат,  а  в  мене  -  дядько.
 -  Твій  дядько  -  він!  -  сказала  Рено,  вказуючи  на  лист.
 -  Маячня!  Ходімо  шукати  ту  хижу!  -  відказав  Альберт.
 Але  Рено  читала  далі:

«...Марі  любила  Бартолом'ю.  І  збиралася  заміж  за  нього.  Я  не  міг  цього  стер¬
піти!  Я  обдурив  їх.  Одного  разу  вночі  я  викликав  на  побачення  нашу  служницю,
переодягнуту  в  сукню  Марі.  А  братові  наказав  спостерігати  за  нами  у  вікно.  Від
горя  він  утік  із  дому  й  подався  в  моряки.
 Його  доля  мені  невідома,  але,  гадаю,  він  загинув...
 Марі  народила  хлопчика.  Щоб  урятувати  її  від  бідності  й  ганьби,  я  запропону¬
вав  їй  руку  й  серце.  І  ростив  маленького  Альберта  як  власного  сина.
 Я  розумію,  що  вчинив  злочин,  обдуривши  брата.  Він  так  ніколи  й  не  дізнався,
що  в  нього  народився  малюк.
 Отже,  панове!
 Благаю,  оприлюдніть  цю  сумну  історію.  Можливо,  мій  брат  Бартолом'ю  Ан-
дре  ще  живий  і  не  знає,  що  у  Бретоні  на  нього  чекають  дружина  та  син...»
 -  Тепер  зрозумів?  -  задоволено  запитала  Рено.
 Але  Альберт  мовчав.  Він  ще  не  міг  збагнути  всього  прочитаного.
 -  Отже,  Франсуа  Андре  -  мій  дядько?
 -  Нарешті  дійшло!  -  радісно  зітхнула  Рено.  -  Звісно,  дядько.  Не  буде  ж  людина
казати  неправду  в  таку  відповідальну  мить.  Отже,  в  тебе  ще  є  надія  знайти  свого
батька  й  повернути  його  додому.  Уявляєш,  як  зрадіє  твоя  мама!  Скільки  млинців
насмажить!!  Аж  прикро,  що  я  цього  не  побачу!
 -  Чого  ти  так  радієш?  -  засмучено  сказав  Альберт.  -  Це  означає,  що  мені  тре¬
ба  обійти  ще  півсвіту,  щоб  знайти  батька!  Адже  я  не  знаю  його  навіть  в  обличчя!
А  він  не  впізнає  мене!
 -  Проте  в  тебе  є  цей  портрет,  за  яким  він  упізнає  твою  матір,  є  цей  лист  як  до¬
каз  того,  що  це  -  правда.  Та,  зрештою,  в  ньому  є  ім'я  твого  батька  -  Бартолом'ю
 Андре!  А  це  не  так  і  мало!
 Щойно  Рено  вимовила  ці  слова,  як
обоє  заклякли  й  перезирнулися...
 їм  виразно  пригадався  не¬
щодавній  вигук  Кривого  Ока:
«Я  не  буду  Бартолом'ю  Ан¬
дре,  якщо  з  голови  цієї
панянки  впаде  хоч  одна
волосинка!!!»
 ;Vs  k  -

Білий
чи  Шорний?
 На  узбережжі  теж  вирували  пристрас¬
ті.  Бунтівники  й  далі  сперечалися  -  і  вже
добряче  зголодніли.
 Капітан  Добс  знемагав  від  спраги.  Кок
Беніґс,  скориставшись  тим,  що  на  нього  ніхто
не  звертає  уваги,  набрав  питної  води  з  фляги
Кривого  Ока  й  відніс  під  дерево  своєму  това¬
ришу.
 Йому  було  дуже  соромно  за  свою  слабкоду
хість,  і  він  ховав  очі  від  капітана.
 -  Що  там  відбувається?  -  запитав  Добс  кока.
 -  Вони  ніяк  не  вирішать,  чи  варто  ставати  розбійниками.  Адже  піратський  ста¬
тут  надто  суворий,  -  охоче  почав  розповідати  кок.  -  Мені  здається,  що  всіх  під¬
бурюють  лише  Чорна  Борода  та  Скалозубий.  Але  вони  вимагають  змінити  деякі
пункти  у  статуті  й...  стратити  шамана  зі  скельцями!  А  це  ж  дівчинка!
 -  Так,  ми  про  це  знали,  -  усміхнувся  Добс.  -  І  той,  стрижений,  якого  звуть
Рено,  -  теж  дівчисько!  Ох...  Шкода  дітей.  Де  вони  тепер?
 -  Пане  капітане,  -  впевнено  сказав  кок,  -  гадаю,  вони  щось  замислили.
 -  Нехай  би  вони  врятувалися  самі!  -  сказав  Добс.
 -  Агов,  Беніґсе!  -  почулося  від  піратського  табору.  -  Годі  балакати!  Негайно
повертайся!
 -  Я  йду,  капітане,  -  зітхнув  Беніґс.  -  Час  готувати  сніданок.  Я  вам  принесу...
 І  він  пошкандибав  до  табору,  міркуючи,  яку  нову  страву  можна  вига¬
дати.  Скажімо,  фаршировану  бананами  ящірку  під  соусом  із  підсмажених
паростків  бамбука...  «Я  назву  цю  страву  «Банбаяші»,  -  міркував  Беніґс.  -  У  цій  наз¬
ві  є  щось  загадкове  та  східне».
 .  .  -

Беніґс  був  справжнім  майстром  кухарської  справи!  І,  як  справжній  майстер,
поміж  смертю  та  мистецтвом  обирав  мистецтво!  На  нього  не  можна  було  обра¬
жатися.  І  капітан  Добс  із  усмішкою  дивився  йому  вслід...
 Настав  полудень.  Але  бунтівники  все  ще  не  могли  дійти  згоди.  Криве  Око
мовчки  сидів  на  камені  й  спостерігав  за  тим,  як  сперечається  команда.  А  Клава
зацікавлено  дивилася  на  нього.
 -  Вас  щось  гнітить?  -  нарешті  наважилася  запитати  вона.  -  Може,  око  знову
почало  боліти?
 -  Ні,  з  оком  уже  все  гаразд,  -  відповів  ватажок.  -  Просто  я  втомився...  -  вирі¬
шив  поскаржитися  він.  -  Я  мандрую  ось  уже  дванадцятий  рік.  Доля  носить  мене
світами,  мов  осінній  листок...
 -  Це  печально...  -  поспівчувала  Клава.
 -  Так,  -  кивнув  Криве  Око  й  додав:  -  Якби  в  мене  був  дім  і  родина,  я  б  ніколи...
 Не  встиг  він  договорити,  як  у  піратському  таборі  зчинився  страшенний  гамір.
 Усі  схопилися  на  ноги,  похапали  шаблі  й  рушниці.  Клава  та  Криве  Око  одночасно
глянули  в  той  бік,  куди  було  націлено  рушниці  та  пістолі  розбійників.
 Від  лісу  відділилися  дві  фігурки.  Клава  одразу  впізнала  Рено  та  Альберта.
 Вони  йшли,  тримаючи  в  руках  довгу  палицю,  до  якої  було  прив'язано  щось
біле...  Білий  прапор...  Клава  придивилася  уважніше  й  зрозуміла,  що  то  біла  со¬
рочка,  яку  вони  з  Рено  знайшли  у  скриньці  загиблого  моряка.
 -  Ватажку,  -  скрикнув  Боб-Нахаба,  -  утікачі  йдуть  здаватися!
 Клава  знала,  що  всі,  хто  хоче  здатися  в  полон,  виступають  під  білим  прапо¬
ром.  «Отже,  Рено  та  Альберт  не  вигадали  нічого  кращого  за  цей  відчайдушний
крок...»  -  подумала  Клава.  І  дуже  засмутилася.  Надія  на  винахідливість  завжди
відважної  Рено  виявилася  марною.
 До  того  ж,  вона  помітила  в  руках  подруги  скриньку.  «Навіщо  вони  викопа¬
ли  її?  -  подумала  Клава.  -  Невже  вони  вважають,  що,  побачивши  цей  жалюгідний
скарб,  пірати  згодяться  виміняти  нас  на...  якийсь  там  портрет  і  шкіряний  мішечок
зі  старими  іржавими  ножами?!»
 Діти  наближалися  до  насуплених  розбійників.  Біла  сорочка  тріпотіла  на  мор¬
ському  вітерці  й  розмахувала  рукавами,  немов  була  живою.
 Дійшовши  до  табору,  Рено  та  Альберт  гордо  зупинилися  перед  дулами  рушниць.
 -  Ми  прийшли  не  здаватися!  -  голосно  сказала  Рено.  -  А  ця  сорочка...  тобто
цей  білий  прапор  -  знак  свободи  та  морської  гідності!

-  Припини  балачки,  нахабний  хлопчиську!  Наш  прапор  -  чорний,  символ
справжніх  морських  вовків!  -  грубо  відповів  їй  Скалозубий.  -  Ви  полонені.  Ватаж¬
ку,  дозвольте  мені  взяти  їх  під  варту?!
 -  Ні!  -  заперечив  Альберт.  -  Ми  -  парламентарі!  І  ви  маєте  нас  вислухати!
 -  Стривай,  Скалозубий,  -  зупинив  його  Криве  Око.  -  Нехай  скажуть  те,  що
хочуть.  Якщо  вони  назвалися  «парламентарями»,  це  означає,  що  на  острові  є  ще
хтось,  крім  них.  Хто  вас  послав?  -  звернувся  він  до  Рено.
 -  Нас  послав  славний  моряк,  господар  та  довічний  заручник  цього  острова  на
ім'я  Франсуа  Андре,  -  хвилюючись,  повідомила  Рено.  -  У  нас  є  від  нього  важливе
звернення!  Ось  воно...
 Альберт  дістав  із  кишені  листа.  Зробив  кілька  кроків,  наблизився  до  Кривого
Ока  й  уважно  подивився  йому  в  очі...
 Тепер,  коли  обличчя  ватажка  не  закривала  чорна  пов'язка,  можна  було  поба¬
чити,  що  в  обох  -  старшого  та  молодшого  -  однакові  сині  очі...

Найдорожчий  скарб
безіменного  оегррова
 Криве  Око  взяв  листа  й  розгорнув  його.  Ще  не  почавши  читати,  він  розгубле¬
но  пробурмотів:
 -  Це...  це...  почерк  мого  брата!  Його  справді  звали  Франсуа  Андре...
 Рено  підморгнула  Клаві,  яку  все  ще  охороняв  Джон-Пострибайчик.
 Читаючи  листа,  Криве  Око  почав  мимоволі  віддалятися  від  групи  піратів  -
 йому  захотілося  побути  самому.  Він  сів  на  великий  камінь  і  глибше  поринув  у  чи¬
тання.
 Тривожні  довгі  хвилини  перетекли  в  цілу  годину.  Але  ніхто  не  посмів  поруши¬
ти  мовчання.  Усі  затамували  віддих  і  уважно  стежили  за  ватажком.
 А  той  уже  вдесяте  перечитував  листа...
 Нарешті  він  підвівся,  глянув  у  бік  товариства.  Прокашлявся  й  почав  говорити,
схвильовано  поглядаючи  на  юнґу:
 -  Брати!  Ви  знаєте  мене  як  відважного  моряка,  чи  не  так?
 -  Так!  Так!  -  хором  загудів  табір.
 -  Скажіть  мені,  будь  ласка,  чи  підводив  я  коли-небудь  товариство?
 -  Ні!  Ні!  -  почулося  у  відповідь.
 -  Чи  кривдив  я  кого-небудь?
 -  Ні!  Ні!
 -  Чи  ви  мені  довіряєте?
 -Так!  Так!
 -  Добре,  -  вів  далі  Криве  Око.  -  Якщо  це  так,  давайте  вирішимо  разом  важ¬
ливе  питання:  чи  варто  ставати  на  неправедну  путь,  якщо  більшість  із  команди
цього  не  бажає?  Чи  можемо  ми  прийняти  таке  рішення  меншістю  голосів?
 -  Ти  схибив,  Криве  Око!  -  закричав  Чорна  Борода.  -  Ти  боягуз  і  зрадник!  Ха¬
пайте  його!
 Але  всі  залишилися  на  місці.  А  Криве  Око  спокійно  сказав:

-і  *
 -  Отже,  Чорна  Борода  -  про¬
ти.  Тоді  скажи  перед  усіма:  як
ти  гадаєш,  чи  зрадіють  твої
доньки  й  дружина  Марґо,  які
чекають  на  тебе  в  порту,  коли
дізнаються,  що  ти  став  розбій¬
ником?
 Чорна  Борода  закашлявся  й  нічого  не  відповів.
/Іише  низько  схилив  голову.  А  Криве  Око  вів  далі,  звертаю¬
чись  до  кожного:
 -  А  ти  Скалозубий,  здається,  мріяв  повернутися  до  своєї  нареченої  як  муж¬
ній  і  поважний  моряк  -  адже  скоро  у  вас  весілля!  Чи  не  так?
 -  Так...  -  ледь  чутно  мовив  Скалозубий  і  сховав  свій  пістоль  за  широкий
пасок.
 -  А  ти,  Рудий  Лисе?  Чи  не  в  тебе  нещодавно  народився  онук,  і  ти  мріяв  скорі¬
ше  повернутися  та  вирізьбити  для  нього  дерев'яного  коника?
 -  Звісно,  ватажку!  -  відгукнувся  Лис.
 -  А  ти,  Джоне,  хіба  не  бажаєш  повернутися  до  своїх  батьків?
 -  Так,  сер!  -  весело  сказав  Джон-Пострибайчик.
 По  черзі  Криве  Око  опитав  усіх  присутніх.  І  знову  запала  тиша.
 -  Ватажку,  хіба  ти  сам  не  казав  нам,  що  морський  розбій  -  найкраща  справа
для  справжніх  чоловіків?  -  наважився  запитати  його  Джон-Пострибайчик.
 Криве  Око  на  мить  замислився  й  притис  до  грудей  пожовклого  листа.
 -  Казав...  -  тихо  мовив  він.  -  Але  я  помилявся.  Найкраща  справа  для  справж¬
ніх  чоловіків  -  оберігати  свої  родини  та  підтримувати  вогонь  у  домашньому
вогнищі.  Це  я  зрозумів  лише  тепер...  Якщо  такого  вогнища  немає,  людина  стає
самотнім  вовком.  А  точніше  -  розбійником.  І  приносить  зло  іншим.  Але  завжди
розплачується  за  це.  Довгі  роки  я  був  таким  самотнім  блукальцем!  Але  сьогод¬
ні...  -  голос  моряка  забринів.  -  Віднині  Кривого  Ока  більше  не  існує!  Замість
нього  є  Бартолом'ю  Андре,  який  знайшов  свого...  сина!  І  свою  родину!  Про  це
я  дізнався  ось  із  цього  листа,  який  є  найдорожчим  скарбом  цього  безіменного
острова!
 Моряки  заціпеніли.  А  потім  загули,  як  вулик:
 -  Сина?  Хто  він?  Де?  Як  це  може  бути?

-  Саме  так!  -  увірвав  їхні  вигуки  Барто/юм'ю  й  додав,  показуючи  на  Альбер-
та:  -  Ось  він!
 Рено  легенько  підштовхнула  хлопця  у  спину.  Той  зірвався  з  місця  й  кинувся
в  обійми  батька...
 Моряки  здійняли  рушниці  вгору  й  почали  палити  в  небо,  салютуючи!
 Рено  кинулася  до  Клави,  і  подруги  радісно  обійнялися.
 Кок  Беніґс  негайно  помчав  до  дерева  -  звільняти  від  мотузок  капітана  Добса.
Ніхто  цьому  не  перешкоджав.

Протока
 v5  •€) 	АГА  в)  •  w
 -Лусп^рмних  Іечіи
 Бартолом'ю  не  відпускав  руку  Альберта.  Вони  разом  пішли  до  капітана,  який
нарешті  зміг  розім'яти  ноги.  Ватажкові  було  дуже  соромно  перед  капітаном,  але
Альберт  упевнено  вів  його  за  руку.
 Вони  наблизилися  до  Добса.  Бартолом'ю  низько  схилився  перед  ним.
 -  Пане  капітане,  -  сказав  він  тихим  голосом,  -  я  готовий  прийняти  від  вас  будь-
яке  покарання!
 Капітан  Добс  суворо  зиркнув  на  колишнього  ватажка.  Поглянув  на  схвильова¬
не  обличчя  юнґи.  І  всміхнувся.
 -  Я  мав  би  віддати  вас  морському  трибуналу...  Але  дякуйте  своєму  синові
й  тому,  що  ви,  Бартолом'ю  Андре,  були  добрим  моряком.  Сподіваюся,  ви  зали¬
шитеся  таким  і  надалі.
 -  Ні,  -  відповів  моряк,  -  я  більше  не  можу  залишатися  в  команді.  Якщо
ваша  ласка,  відвезіть  нас  із  сином  до  берегів  батьківщини.  І  я  обіцяю,  що  про¬
славлю  своє  ім'я  гідними  вчинками  на  суші!  І  ніколи  не  забуду  вашої  велико¬
душності!
 -  Добре,  -  сказав  капітан  Добс.  -  Тим  паче,  що  я  не  забув,  як  ви  минулого  року
врятували  мене  під  час  шторму.  Навзаєм  я  зроблю  те,  про  що  ви  просите.  Отже,
треба  готуватися  до  негайного  відплиття!
 -  Ой!  -  втрутився  в  розмову  кок  Беніґс.  -  Пане  капітане  й  ви,  шановний
Бартолом'ю,  я  ж  хотів  приготувати  обід!
 Тут  усі  збагнули,  що  страшенно  зголодніли.
 -Дозвольте  нагодувати  всіх  урочистим  обідом  на  честь  відплиття!
 -  Готуй,  -  згодився  капітан.  -  А  ми  тим  часом  вирахуємо  координати  острова  та
нанесемо  його  на  карту.  Бартолом'ю!  -  звернувся  він  до  колишнього  ватажка,  -  від¬
дайте  наказ  звільнити  моряків,  замкнених  на  судні.  Дайте  кілька  сигналів  прапор¬
цями  про  те,  що  сталося  непорозуміння,  але  воно  вже  вирішене  належним  чином.

-  Так,  сер!  -  із  задоволенням  вигукнув  моряк.  І  кинувся  віддавати  розпоряд¬
ження.
 Усі  були  задоволені.  /Іише  Клава  та  Рено  й  досі  сиділи  на  піску...
 -  Ну  от,  бачиш,  як  добре  все  вирішилося!  Якби  не  цей  лист...  -  радісно  сказала
Рено.  Але  поміркована  Клава  увірвала  її:
 -  Так,  звісно,  все  добре.  Але  не  для  нас!  Що  нам  робити  далі?
 Почувши,  про  що  говорять  дівчата,  Альберт  підсів  до  них  і  вирішив  заспокоїти:
 -  Пливіть  із  нами  в  Сен-Мало.  Певен,  що  моя  мати  зрадіє!  Будемо  разом  зби¬
рати  на  березі  молюсків,  ходити  до  церковної  школи...
 Дівчатка  принишкли.
 Клава  уявила,  як  вона  назавжди  залишиться  в  середньовічному  селищі,  зби¬
ратиме  молюсків  та  хмиз,  розпалюватиме  вогнище  і...  І  ніколи  не  побачить  ні
комп'ютера,  ні  телевізора,  ні  навіть  сувору  вчительку  математики!  Не  кажучи
вже  про  батьків!
 А  Рено  думала  про  те,  що  з  будь-якої  ситуації  завжди  можна  знайти  вихід!
 «По-перше,  -  міркувала  вона,  -  можна  переодягтися  у  хлопця  й  поступити
до  мушкетерської  школи.  По-друге,  запобігти  багатьом  негараздам!  Наприклад,
застерігати  сильних  світу  цього  від  злочинних  учинків  та  небезпечних  рішень.
Звісно,  якщо  добре  пригадати,  що  написано  в  підручниках  зі  світової  історії...
По-третє,  написати  батькам  та  бабусі  листа  в  майбутнє!»
 Дівчата  перезирнулися.  А  потім  одночасно  скрикнули:
 -  Ні!  Нам  треба  повернутися  додому!  Але  яким  чином?
 -  Поговорімо  про  це  з  капітаном!  -  запропонувала  Клава.
 Капітан  і  Бартолом'ю  сиділи,  схилившись  над  картою.  Дівчата  тихо
 підійшли  до  них.
 -  Так...  так..  -  бурмотів  капітан,  щось  виміряючи  на  карті.  -  Отже,
це  справді  новий,  ще  ніким  не  відкритий,  острів.  Так...  так...  Ось
він,  тут,  -  додав  він,  поставивши  на  карту  палець.  -  Оце  протока
Зустрічних  Течій,  а  за  дві  милі  -  цей  острів...  Цікаво,  чому  ми
раніше  його  не  помічали?
 -  Тому,  пане  капітане,  -  відповів  Бартолом'ю,  -  що  Зу¬
стрічні  Течії-  найнебезпечніше  місце  на  цьому  відтинку!  Ми
завжди  обходили  його.  Тут  зникають  кораблі.
 Клава  штовхнула  Рено  в  бік:

-  Можливо,  це  та  течія,  яка  занесла  нас  сюди?  -  прошепотіла  вона  й  зверну¬
лася  до  капітана.  -  Пане  Добсе,  а  чи  не  могли  б  ви  підкинути  нас  до  тієї  протоки?
 -  Навіщо?  -  здивувався  капітан.
 І  дівчата  навперебій  розповіли  йому  про  свою  дивну  мандрівку.
 Капітан  та  Бартолом'ю  слухали  їх  із  недовірою  та  подивом.
 -  Я  гадаю,  що  ми  маємо  все  зробити  так  само,  як  і  тоді:  лягти  на  дно  свого
човна,  і  нехай  нас  несе  іншим  потоком  назад!  -  міркувала  Клава.
 -  Я  не  можу  взяти  на  себе  таку  відповідальність!  -  сказав  капітан.  -  А  якщо  ви
загинете?  Краще  поїдьмо  з  нами!  Ми  влаштуємо  вас  до  пансіону  при  монастирі.
Я  домовлюся.  Моя  сестра  -  настоятелька  чудового  монастиря  Святого  Авґусти-
на!  Там  вас  навчать  вишивати,  молитися,  а  відтак  пострижуть  у  черниці!
 Зачувши  таке,  Рено  та  Клава  закричали  в  один  голос:
 -  Ми  не  хочемо  ні  до  якого  монастиря!!!
 -  Пане  Добсе!  -  підбіг  до  капітана  Альберт,  побачивши,  що  його  подруг  охо¬
пив  шалений  відчай,  -  зробіть  так,  як  вони  просять!  Панна  Клавдія  й  панна  Рено
самі  дадуть  собі  раду.  Усе,  що  вони  кажуть,  -  щира  правда!
 -  А  де  ж  ваш  човен?  -  насупився  капітан  і  поглянув  на  море.
 -  Ми  сховали  його  на  дереві!  -  сказала  Клава.
 Зачувши  таке,  всі  розсміялися.
 -  Що  ж  це  за  човен,  який  дві  дівчинки  могли  втягнути  на  дерево?  Ви  жар-
 -  Це  -  надувний  човен!  -  гордо  сказала  Клава.  -  Ви  такого  ще  не
бачили.
 І  дівчата  повели  моряків  до  дерева,  на  якому  й  досі  висів  зеле¬
ний  човен  із  маленькими  жовтими  веслами.  Джек-Пострибайчик
заліз  на  дерево  й  скинув  його  вниз.  Човен  застрибав  по  землі,
мов  м'яч.  Моряки  зареготали.  А  капітан  уважно  огледів  дивну
 зала  Рено.
 «шлюпку»  й  серйозно  сказав:
 -  Тепер  ви  бачите,  що  ми  не  брешемо?  -  сказала  Клава.
-  То  ви  відвезете  нас  до  тих  небезпечних  потоків?  -  ска-
 -  Даремно  смієтеся,  панове!  Це  справді  непоганий
пристрій  -  легкий  та  маневровий.  Але  геть  незрозуміло,
як  його  зробили...

-  Гаразд,  -  вирішив  капітан.  -  Нехай  буде  по-вашому!
 Команда  підхопила  човен  і  понесла  його  до  берега.
 А  звідти  вже  лунав  гучний  звук  морської  сурми:  це  кок  Беніґс  кликав  усіх  на
урочистий  обід.

Осгррів  Кдаварен
 Після  обіду  всі  розімліли.  Але  треба  було  збиратися  в  дорогу.  Моряки  почали
вантажити  надувний  човен  у  шлюпку,  збирати  речі.
 Рено  й  Клава  востаннє  оглядали  острів.  Вони  дуже  шкодували,  що  не  взяли
з  собою  фотоапарат!
 Острів  був  такий  красивий!  Але  хто  ж  їм  повірить,  навіть  якщо  вони  ретельно
вималюють  його  на  папері?!  Дівчатам  було  трохи  сумно  покидати  цей  дивний  край.
 Рено  дивилася  на  високий  пагорб,  що  здіймався  вдалині,  й  раптом  стукнула
себе  по  лобі:
 -  Клаво!  А  як  же  заповіт  загиблого  моряка?
 -  Справді,  -  одізвалася  Клава.  -  Здається,  про  нього  всі  забули.
 І  вони  попрямували  до  капітана.
 Вислухавши  дівчат,  Добс  негайно  розпорядився  зібрати  експедицію  на  пошу¬
ки  хижі  та  останків  загиблого  моряка.
 -  Ми  маємо  скласти  шану  своєму  співвітчизнику  й  поховати  його,  як  годить¬
ся!  -  сказав  капітан  Добс.
 Кілька  матросів  на  чолі  з  Бартолом'ю  Андре  негайно  вирушили  в  похід  до  Висо¬
кого  Пагорба.  Спершу  дівчата  попросилися  йти  з  ними,  але  Бартолом'ю  зупинив  їх.
 -  Це  -  справа  чоловіків.  А  свою  ви  вже  зробили!
 Дівчатка  не  заперечували.  Правду  кажучи,  їм  не  дуже  вже  й  хотілося  бачити
те,  що  сталося  з  автором  знайденого  ними  листа.
 І  вони  залишилися  на  березі.
 Кок  Беніґс  теж  залишився.  Адже  він,  як  людина  весела,  не  любив  сумних  цере¬
моній.  Він  узяв  великого  капелюха  й  побрів  берегом  -  збирати  черепашачі  яйця,
які  хотів  привезти  на  батьківщину.
 Він  вирішив,  що  відкриє  свою  таверну  в  якому-небудь  порту  й  готуватиме  не¬
звичайні  екзотичні  страви.
 Рено  збирала  камінці  та  мушлі,  Клава  востаннє  спостерігала  за  природою  та
записувала  в  зошит  усе,  що  не  встигла  занотувати  через  ці  несподівані  пригоди.

Нарешті  вони  почули  постріли  з  протилежного  боку  острова.
 -  Мабуть,  поховали  й  дають  салют,  -  сказала  Рено.
 Це  було  справді  так.  А  вже  за  півгодини  моряки  повернулися.
 -  Ну  ось  і  все,  -  сказав  Бартолом'ю.  -  Час  рушати.
 -  Хіба  все?  -  заперечила  Клава.  -  А  чи  не  варто  дати  цьому  острову  назву?  І  по¬
ставити  тут  якусь  табличку?  Адже  хтось  може  відкрити  його  вдруге!
 -  Панянка  має  рацію,  -  погодився  капітан  Добс.  -  Ми  нанесли  острів  на  карту,
але  не  назвали  його!  У  кого  є  пропозиції?
 -  Право  назвати  острів  має  бути  за  панянками,  -  висловив  свою  думку
Бартолом'ю  Андре.  -  Адже,  якби  не  вони,  я  б  ніколи  не  знайшов  свого  сина...
 -  Так,  так,  -  підтримали  його  всі.
 -  Отже,  -  звернувся  до  дівчат  капітан,  -  це  почесне  право  належить  вам!
 Рено  і  Клава  засоромилися.  Правду  кажучи,  їм  кортіло  зробити  так,  щоб  цей
 острів  у  майбутньому  належав  Україні.  Але  ця  пропозиція  могла  би  здатися  не¬
чемною.
 -  Назвемо  цей  невідомий  острів  іменем  Франсуа  Андре,  який  прожив  тут  два¬
надцять  років,  -  сказала  Рено  перше,  що  спало  їй  на  гадку.
 -  Можливо...  -  замислився  капітан,  а  потім  заперечив:  -  Ні,  хоч  він  і  був  гар¬
ним  моряком,  та  все  ж  скоїв  злочин  -  обдурив  брата,  дружину...
 -  Я  пробачив  йому,  -  насупився  Бартолом’ю.
 -  Так.  І  це  добре,  -  вів  далі  капітан.  -  Але  якщо  потім  географи  захочуть  дізна¬
тися  походження  назви,  навряд  чи  їм  це  сподобається...  А  що  скаже  наш  юнґа?  -
звернувся  він  до  хлопця.
 Альберт  почервонів,  мов  рак.
 -  Я  вважаю,  -  тихо  сказав  він,  -  що  цей  острів  треба  назвати  іменами  тих,  хто
знайшов  листа!
 Рено  та  Клава  скромно  опустили  очі  й  теж  почервоніли.
 -  Я  згоден!  -  зрадів  Джон-Пострибайчик.
 -  Тоді  проголосуймо!  -  запропонував  капітан.  І  моряки  одностайно  здійняли
вгору  свої  револьвери.
 -  Отже,  назвемо  цей  острів...  -  капітан  замислився  й  розгублено  мовив:  -  Це
буде  досить  довга  назва  -  Клава  та  Рено.  Нас  не  зрозуміють  у  Географічному  то¬
варистві.
 -  А  якщо  назвати  його  Клаварен?!  -  вигукнув  Альберт.

-  О!  Це  звучить!  -  зрадів  капітан  Добс.
 Клаву  й  Рено  аж  розпирало  від  гордості!
 Капітан  міцно  прив’язав  до  найближчого  дерева  дощечку,  взяв  зі  згаслого  вог¬
нища  вуглинку  й  вивів  красивим  каліграфічним  почерком:  «Острів  Клаварен»...
 -  Справу  зроблено!  Відчалюймо!  -  скомандував  він.
 І  всі  попрямували  до  шлюпки.

Надувний
 човен
 спускають
на  воду
 До  протоки  Зустрічних  Течій  залишалося  менше  півмилі.
 Рено  та  Клава  сиділи  на  теплій  палубі,  кидаючи  останні
погляди  на  острів,  що  стрімко  віддалявся.
 Звільнені  моряки  й  колишні  бунтівники  з  пересторогою
позирали  одні  на  одних.  Перші  почувалися  ображе¬
ними,  другі  -  винуватими.  Напруга  спала  аж  тоді,
коли  капітан  Добс  та  Бартолом'ю  Андре  потисли
один  одному  руки.
 Вітер  надимав  вітрила,  і  вони  весело  несли  ко¬
рабель  по  синьо-лазуровій  воді.

Кок  Беніґс,  який  скучив  за  своїми  котлами  та  казанками,  щось  весело  наспіву¬
вав  на  нижній  палубі.
 Нарешті  настала  та  мить,  коли  човен  досяг  протоки  Зустрічних  течій,  і  капітан
наказав  кинути  якір.
 -  Ви  не  передумали?  -  звернувся  він  до  дівчат.  -  Не  боїтеся  загинути?
 -  Ні!  -  сміливо  відповіли  Клава  та  Рено.  -  Ми  маємо  повернутися  додому!
 -  Що  ж,  -  зітхнув  капітан,  -  тоді  приготуйтеся  сісти  у  свій  човник...
 Клава  та  Рено  по  черзі  обійшли  моряків.  Попрощалися.
 Особливо  сумними  були  Альберт  та  Джон-Пострибайчик.
 Альберт  довго  тис  руку  Рено.
 -  Ти  добре  фехтуєш...  -  нарешті  тихо  мовив  він.
 -  Ти  також,  -  відповіла  Рено.
 -  Невже  ми  ніколи  більше  не  побачимося?  -  зітхнув  Альберт.
 -  Певно,  що  так,  -  сумно  сказала  Рено.  -  Але  якщо  ти  станеш  уславленим  ге¬
роєм,  я  прочитаю  про  тебе  в  підручниках  із  історії!
 -  Я  обов'язково  ним  стану!  -  гордо  сказав  Альберт.  -  Щоб  ти  змогла  про  це
прочитати!
 І  вони  всміхнулися  одне  одному.
 А  Джон-Пострибайчик  схилився  в  поклоні  перед  Клавою.
 Моряки  зробили  дві  великі  петлі  з  канатів,  установили  в  них  човен.
 -  Можете  сідати,  -  сказав  він.
 Дівчата  спершу  поклали  в  човен  свої  наплічники,  а  тоді  сіли  й  самі.
 Моряки  почали  спускати  човен  просто  в  один  зі  стрімких  потоків.  Він
загрозливо  нуртував  і  пінився.
 востаннє  помахали  всім  руками,  лягли  на  дно  човна
ками  за  борт.
 і  човен  торкнувся  води.  Моряки  послабили  канати,
зу  ж  стрімко  понесло  вдалечінь...
 Вони  не  вимовили  ані  слова.  Але  кожна  з  дівчат  думала  про
те,  чи  слушно  вони  вчинили,  чи  вийде  в  них  повернутися  до
ґроту?  Невже  доведеться  загинути  тут,  у  минулому  часі?
 У  Рено  та  Клави  дух  перехопило.
 в  морі  є  НАШ  острів...
 -  Принаймні,  -  прошепотіла  Рено,  -  ми  тепер  знаємо,  що

Повер
 нення
 #  І
 v4,
 и*
 Невідомо,  скільки  минуло  часу.  Дівча¬
там  здавалося,  що  ціла  вічність...
 їх  несло  так  швидко,  ніби  вони  летіли
в  ракеті!
 Аж  ось  нарешті  потік  стишився.
 -  Потемніло...  -  прокоментувала  Клава.
 -  Ага...  І  холодно...  Може,  вже  можна  розплющувати  очі?  -  додала
Рено.
 -  Я  боюся...  -  прошепотіла  Клава.
 -  Я  теж...  -  сказала  Рено  й  усе  ж  наважилася  поглянути,  що  відбувається  навколо.
 -  Клаво,  Клаво!  -  закричала  вона.  -  Ми  в  печері!  Потік  відніс  нас  назад!!!  Усе
вийшло!
 Клава  смикнула  її  за  руку:
 -  Якщо  ти  так  кричатимеш,  обвалиться  ще  якась  стіна,  -  суворо  сказала
вона,  -  і  нас  знову  куди-небудь  занесе...
 Але  вона  також  розплющила  очі  й  побачила  над  своєю  головою  кам'яну  сте¬
лю  зі  сталактитами.
 Дівчата  вирішили  не  рухатися.  Вони  мовчки  дивилися,  як  над  ними  повільно
пропливають  візерунчасті  кам'яні  квіти.  Згодом  стеля  почала  наближатися  -  це
означало,  що  коридор  звужується.  А  ще  за  кілька  хвилин  потік  зупинився,  а  дів¬
чата,  пригадавши,  як  сюди  потрапили,  підняли  руки  вгору  й  почали  відштовхува¬
тися  від  стелі,  допомагаючи  човну  просуватися  вперед.
 І  ось  -  останній  ривок  до  тьмяного  світла,  яке  закривали  щільні  зарості  очерету...
 Під  натиском  човна  вони  повільно  розсунулися.  Яскраве  світло  засліпило  дів¬
чат.  Човен  виплив  із  печери.
 Клава  й  Рено  полегшено  зітхнули,  і  заходилися  крутити  головами  в  усі  боки.
 Річка...  Рідне  місто...  Береги...  Пляж...
 «Невже  все  скінчилося?»  -  водночас  подумали  подруги  і...  сумовито  зітхнули.

Рено  взялася  за  весла.  До  берега  було  недалеко.
 -  Цікаво,  який  тепер  день?  -  порушила  мовчання  Клава.  -  Скільки  минуло  часу?
 -  І...  чи  давно  нас  розшукує  міліція?  -  додала  Рено.
 Човен  швидко  дістався  берега.  Подруги  вирішили  здути  його.
 Аж  тепер  на  них  накотився  жах.  Обидві  уявляли,  що  коїться  в  їхніх  квартирах,
і  дуже  боялися  повертатися.
 -  Скажемо,  що...  що  заблукали,  -  сказала  Рено.
 -  Так.  Але,  май  на  увазі:  про  острів  ані  слова!  По-перше,  нам  ніхто  не  пові¬
рить,  -  сказала  мудра  Клава.  -  А  по-друге,  якщо  й  повірять,  то  захочуть  переві¬
рити.  І  тоді  лише  уяви,  який  гармидер  буде  і  в  історії,  і  в  географії!  Ми  не  можемо
цього  допустити!
 -  Звісно.  Будемо  мовчати!  -  погодилася  Рено.  -  Це  буде  наша  таємниця  на  все
життя!
 -  Авжеж!  -  підтримала  подругу  Клава.
 І  вони  почали  згортати  човен.
 А  потім  повільно  попленталися  до  свого  двору.  І  їм  хотілося,  щоб  ця  дорога
була  якомога  довшою.
 У  дворі  все  було  як  завжди.  На  гойдалці  та  каруселях  сиділи  діти,  а  на  лавках  -
їхні  бабусі.
 Клава  та  Рено  зупинилися,  попрощалися  й  стрімголов  розбіглися  по  своїх

Млинці  з  сиром
n]a  варенням
 Рено  підіймалася  в  ліфті,  і  ноги  її  тремтіли.  Вона  уяв¬
ляла,  як  зайде  до  квартири,  як  їй  назустріч  кинуться  схви¬
льовані  батьки.  Почнуть  розпитувати...
 Перед  своїми  дверима  вона  порилася  в  кишені  джинсів,  зна¬
йшла  ключ  і  боязко  сунула  його  в  замкову  шпаринку.  /Іедь  чутно  про¬
чинила  двері.
 У  квартирі  було  тихо.
 Рено  прислухалася.  На  кухні,  як  це  зазвичай  бувало  недільного  ранку,  шквар-
чала  сковорідка.
 Рено  скинула  наплічник  і  навшпиньках  пішла  на  смачний  запах.
 Зупинилася  на  порозі  кухні...
 Біля  плити  стояла  бабуся  в  рожевому  фартуху  й  щось  тихо  наспівувала  собі  під  ніс.
 «Дивно,  -  ображено  подумала  дівчинка,  -  онучка  пропала,  а  вона  співає.  Ніби
нічого  не  трапилося!»
 Зачувши  якийсь  рух  за  спиною,  бабуся  обернулася.
 -  Ой,  а  чого  це  ти  така  брудна  зранку?  -  сказала  вона.  -  Поглянь  на  себе:  во¬
лосся  скуйовджене,  футболка  вся  чорна!  Ой,  лишенько,  а  на  колінах  які  дірки!
Правильно  вчителька  на  батьківських  зборах  завважувала:  ти  скоро  перетво¬
ришся  на  хлопця-бешкетника!  Ти  не  дівчинка,  а  справжній  пірат!!!  Негайно
йди  переодягнися  й  помийся.  Я  тобі  сніданок  готую!
 -Черепашачіяйця?..-ледьчутним  від  подиву  голосом  вимовила  Рено.
 -  Які  ще  черепашачі?  Де  ти  їх  бачила?  -  пробурмотіла  бабуся.  -
Млинці!  Такі,  як  ти  любиш!  Із  варенням  і  сиром!
 Рено  ніяк  не  могла  прийти  до  тями.  Але  зачувши  про  млинці  -  роз¬
чулилася.  Вона  підійшла  до  бабусі,  обняла  її  і  сказала:
 -  Як  давно  я  не  їла  млинців!  Обіцяю:  віднині  відпускатиму  коси!

Змісті;)
 Дівчата  знаходять  потаємну  печеру  і...  повертають  назад 	6
 Пригоди  починаються 	11
 Як  дістатися  додому? 	17
 Невідомий  острів 	21
 Дивна  знахідка 	25
 /Іист  із  минулого 	 28
 Перші  ніч  і  ранок  на  острові 	34
 Урочиста  клятва  і...  «знімальна  група» 	38
 Зовсім  не  кіно! 	43
 Що  ми  знаємо  про  піратів? 	47
 Урок  фехтування 	49
 Альберт  із  Бретоні 	55
 Тисяча  чортів!  	62
 «Що  у  вас  із  оком?» 	65

Криве  Око  позбувається  Священного  Зерна 	68
 «Запорозькі  пірати» 	72
 П’ятнадцять  х/іопців  на  скриню  мерця 	76
 Якби  було  золото 	81
 Ранок  Великої  Ради 	83
 Як  ваше  прізвище?  	89
 /Іист  дядька  Франсуа 	92
 Білий  чи  чорний?  	95
 Найдорожчий  скарб  безіменного  острова 	99
 Протока  Зустрічних  Течій 	102
 Острів  Клаварен 	107
 Надувний  човен  спускають  на  воду 	ш
 Повернення 	114
 Млинці  з  сиром  та  варенням 	116

/Іітературно-художнє  видання
Ірен  Роздобудько
 Пригоди  на  осгт>рові  КлсШслрен
 Повість
 Для  дітей  молодшого  та  середнього  шкільного  віку
 Головний  редактор  Олена  Мовчан
Відповідальний  редактор  /Іеся  Іванчук
Випусковий  та  літературний  редактор  Іван  Андрусяк
Технічний  редактор  Олександр  Гончар
Коректор  Ольга  Купріян
Верстка  та  дизайн  Надії  Іщенко
 Підписано  до  друку  15.02.2011.
 Формат  84X100/12.
 Папір  крейдований.  Гарнітура  Candara.
 Друк  офсетний.  Ум.-друк.  Арк  15.
 Наклад  2000  пр.
 Зам.  №  зз
 ТОВ  «Видавництво  «Грані-Т»,
 вул.  Бориса  Гмирі,  2,  офіс  ю,  м.  Київ,  02140,  Україна
Тел./факс:  +38  (044)  200-12-57  (58,  59),
227-80-43,  353-60-69
Відділ  збуту:  +38(044)  209-16-42,  592-28-27
office@grani-t.info
www.grani-t.com.ua
 Свідоцтво  про  внесення  до  Державного  реєстру  суб’єкта
видавничої  справи  ДК  №  3276  від  10.09.2008.
 Віддруковано  у  видавничому  домі  «АДЕФ-Україна»,
ву/і.  Б.  Хмельницького,  32,  оф.  40а,  м.  Київ,  01030,  Україна
Тел.:  +38  (044)  284-08-60,  факс:  +38  (044)  284-08-50
e-mail:  adef@adef.com.ua
www.adef.com.ua
 Свідоцтво  про  внесення  суб’єкта  видавничої  справи
до  Державного  реєстру  видавців,  виготівників  і  розповсюджувачів
видавничої  продукції  серія  ДК  №334  від  09.02.2001.

*  avi  MsAjl
ГРАН1І-П|
 9  789664  6533  19