Древній Києво-Печерський молитвослов - Савельєв В.

Автор: Савельєв В.
Теги: релігія християнство
Год: 2008
Похожие
Молитовник. Благослови, душе моя, Господа!
Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (X — початок XVII ст.)
Історія біблійна Старого і Нового завіту
Текст
                    Давній Кнєьо-Гк'іерсккнн
/И0ЛНТВ06Л06

Дргьнін Кнєьо-Пгирсккнй
/ИОЛНТЕОСЛОЕ
За благословенням
Блаженнішого ВОЛОДИМИРА,
Митрополита Київського і всієї України
Дреьнін
Ки^КО-П^ЕрСкННН
/И0ЛНТВ0СИ06
Видавничий відділ
Української Православної І (еркви
Київ
2008
Координатор проекту
єпископ Псрсяслав-Хмельницький ОЛЕКСАНДР,
вікарій Київської Митрополії
Видавничий відділ Української Православної Церкви
висловлює щиру подяку
сільському голові с. Михайлівка-Рубежівка
Рябчуку Михайлу Миколайовичу
за допомогу у підготовці цього видання
Древній Києво-Печерський молитвослов — К.: Видавничий
відділ Української Православної Церкви, 2008.— 128 с.
«Древній Києво-Печерський молитвослов», пропонований читачу, є част-
ковим перевиданням відомого «Полуустава». укладеного свт. Петром Могилою
у 1643 р. 1 («ому виданню, що з'явилося на три роки раніше від Требника, і може
вважатися ще одним результатом наукової роботи могилянського гуртка з кодифі-
кації богослужбових текстів, святитель надавав великого значення.
Пропоноване видання крім оригінальних текстів «Полуустава» містить
також їхній переклад українською мовою, призначений для кращого розуміння
тексту, і сучасні молитви. Книга призначена насамперед для тих, хто цікавиться
давніми молитовними правилами та історією їхнього розвитку.
© Видавничий відділ Української Православної 1 Ісркви, 2008
до чнтичи
Профіті, н ддстса ьдмя: н іриті, н
ШБрді|ііТі: толцмті, її «пірзітсж
ьд'мя: МАКИ ко проіАЙ лрІілААїтя,
і? нір ай «Зк^тдітя, н толк£цнл^
ШМрЗІТСД. НлИ К'ГО ЇСТЬ Ш КДСЯ
ЧМО&ІКЯ, Є ГОЖІ Аїрі АОСПрОСНТЯ смнх
є’гчо га*і>'бд, е’дд камінь подд'сті
Ємхі Ван дірі ^мкм просити, єда
вмін подмтя	оуко км,
А^КЛ&Н С^ірі, ОуМ'Ьті ДААНЇА КЛДГА
ДААТН, Чд'дШМЯ Кд'шМЖЯ, КОАКМН
ПАН Оця КАШЯ НБИМЙ діїТЯ БЛАГА
ПООСАШММЯ оу Нігіи.
(Мф. 7:7-11)
До ЧИТАЧА
Прагнення людини до спі псування з Богом є природнім
законом, що випливає з богоподібності людської душі.
ВоЗЖАДА діїшд МОА кя Ббг^ КрФіІКОМ^, ЖН10М&
когдд прїнд# н мммеж лнц& Божі» (Пс. 41:3). За слова-
ми прп. Єфрема Сиріна, ми шукаємо Бога в молитві тому, що
у Ньому полягає все. «Він — наше багатство, вссслоші, розра-
да, зцілення, мир і заспокоєння. У Ньому ми живемо»*.
Києво-Печерська Лавра — духовне серце України, її най-
святішс місце. Цс та багатюща скарбниця, та першооснова, на
якій тримається духовна культура нашого народу. На жаль, на
сьогодні духовний спадок святої Лаври мало відомий широ-
кому загалу православних віруючих.
Пропоноване видання покликане репрезентувати лише
один зріз духовної культури обителі, проте зріз чи не найва-
гоміший — її молитовну традицію. Величезний сонм печер-
’ Прп. Єфрсм Сирім. Творіння. — М., 1850. — Частина 5. — Сло-
во 141, —Сс. 497-408.
До ІНТДЧ4
ських святих творчо сприйняв і розвинув східні традиції
умної молитви, додав до древніх молитов ряд своїх власних.
Цю багату молитовну практику, що безперервно розвива-
лася й доповнювалася у стінах монастиря з XI до XVII ст.,
1643 року, після належної звірки давніх текстів, було відоб-
ражено свт. Петром Могилою у виданні «Пол^счдья нлн
прл&нло ЛС'ГНННДГО урштїжнекдгш жнтїж, сядірждн
&я ИБ'і	лтмРк» 1Ьсослоья, гИФсаціслоья, н проз.:
разлнтнмд молитьм н клнонм». Цю книгу святитель
присвятив великому поборнику Православ’я Максиміліану
Брозовському. Свт. Петро Могила надавав величезного зна-
чення цьому виданню, яке з’явилося на три роки раніше від
Требника і може вважатися ще одним результатом наукової
роботи могилянського гуртка з кодифікації богослужбових
текстів. До «ІІОЛІ&СТАЬД » було включено велику передмо-
ву самого свт. Петра, присвячену келійній молитві й датовану
12 січня 1643 року. На жаль, на сьогодні нам не відомі екзем-
пляри книги, де б цей текст зберігся. Не бачив його повністю
й автор найбільшого дослідження, присвяченого історії Лавр-
ської типографії, прот. Федір Титов, бо навів у своєму дослі-
дженні лише окремі уривки цієї передмови. Він відзначав:
«В цій “прідмом” Петро Могила порівнює Церкву Христо-
ву з виноградом і самого себе називає дмдтмеллх н сто-
рожол<я, которолії? подокдіт нм'кностно оутрініьдтн,
Д6М ДОС'ІоЙНМН ПЛОДЯ ЇЬОІГО ьрелмнн од ьр1?чіннлгш
пкФ ьмногрддд Господня!? своїм» прннісля”»**.
«Полуустав» має добре вивірені на той час правила, бага-
то з яких не відомі в попередніх виданнях текстів для келій-
ної молитви. Суттєво відрізняється він і від більшості сучас-
них видань, у чких за основу взято тексти синодального часу,
що, у свою чергу, були створені переважно на основі старооб-
•• Титов Ф. Типография Києве-Печерской Лаврьі. Игторический
очерк (1606-1616-1916). — Т.1. — К., 1916. — С. 249.
6
рядницьких московських правил із додатком деяких текстів
з печорських видань.
В 1672 році «Полуустав» було перевидано (з деякими
редакторськими правками). І Іісля того він більше не вида-
вався, хоча деякі його молитви (переважно в редакції, дале-
кій від первісної) увійшли до лаврського видання «Молитво-
слова» 1825 року, до «Правильника» 1888 року та ін. У наш
час деякі з них, через посередництво цих видань, потрапили д0
до великого «Молитвослова», укладеного Видавничим відді-
лом Московської патріархії за участі архімандрита Інокентія
(Просвірніна) в дев’яностих роках минулого століття.
Нами з видання «Ііол&стдм» взято ранкові та вечірні
молитви. Варто зауважити, що тексти молитов «ПолОДтдіи»
подаються в доніконівській редакції, внаслідок чого можли-
ві незначні розходження із сучасними текстами, які, проте, не
впливають на зміст.
Особливістю пропонованого нині читачеві «Києво-Пе-
черського молитвослова» є його двомовність.
Питання про адаптацію молитовних текстів до сучасної
української мови стоїть на сьогодні доволі гостро, і нерід-
ко стає об’єктом далеких від І (еркви політичних спекуляцій.
Проте необхідність подальшого поступу в такій роботі є без-
заперечною, оскільки ситуація, коли значна частина християн
погано розуміє зміст молитов, є неприпустимою.
Це видання покликане не просто донести до читача тек-
сти молитов в оригіналі та перекладі сучасною українською
мовою, але й, шо найголовніше, дати уявлення про Києво-Пе-
черські правила XVII ст., і саме в цьому полягає його відмін-
ність від попередніх видань такого типу. Наведений україн-
ський текст може бути використаний для кращого розуміння
церковнослов’янського.
7
До 1НТГМ
Ми розміщуємо тексти в такому порядку: в першому
стовпчику подається оригінальний текст, взятий з видання
«Полюстди», зі збереженням орфографії оригіналу. У дру-
гому розміщено український переклад цього тексту, а в тре-
тьому — відповідні молитви цсрковнослоя’янською мовою
у сучасній редакції.
Ірина Жиленко,
кандидат богослов’я,
провідний науковий співробітник
Національного Киево-Нечерського
історико-культурного заповідника
їИолн ган ринішні їм вечірні
З «ПОЛХХСТИВИ» С6Т. ПЄТРИ /НОГНЯН,
ЇХ П6РЄКЛЛД ХКРЛЇНСЬКОЮ /НОВОЮ
ТИ Л1ОЛНТ6Н РИНІШНІ Й ВЄЧІРН1
X СХЧИСНІН Р6ДЛКЦІЇ
/ИОЛИТКН РАНІШНІ ти вечірні
З «П0ЛУ¥СТЛ6Л» СвТ. ПЄТР/1 /НОГНЛН
ТЛ ЇХ ПЄР6КЛИД УКРАЇНСЬКОЮ /НОВОЮ
ЛГггкм, оучрнін.
КхСПрДН&ї К(ЗХ л'Сностн, н
нгтр<3&нья ТА, КХСТАІШН ці СИЛ,
ЦЯЧІШН Ш ЛОЖА, н рцн Сії, Три.
Садка тік*£ Бжі наші, слам
тік>£ ьсАтнкнух рДДН.
Посілії гтой мало моли,
ДОНДІЖІ ОуТНШАТСА ЧНАСТМА. Н
ТОГДА СїТАОрИ три поклони до
Зімла,
Ін, Іни, Хе, Сні Бжїй, ііо-
млІЇн ма гр*ішнлгш.
Тлжс, Назви снцс
1-й, Ііісі, Х£> Сні Бжїй: матії
рд'дн Пр-І'ГМА ТИ МТрід Н М'ГуХ
стй^і: їіоллл^н ній: Амннк.
Та'ям: Слдіа тскН; Б£ ні4*,
СЛа'іА ТІК'І.
Црк нкнкін, оучЧиїнтілм,
ДІШ НСТНННКІН, МЗДІ СМЙ Н &СА
НСПОЛНААН: С2І(рбіНІ|И клгкця,
н жнзнн податілк: прїндн н
ШЛНСА ь нм, н иЗінетн нкі
ш ксакоа скмрнкг. н сіїсн КЛЖІ
ДША НАША.
Стмй Бжц спгмн крупкій,
стмн кічсміртнмн, помлій
НАС». Три.
10
Молитви ранішні.
Підвівшись без ліні, прогнав-
ши сон та вставши, відступи від
ложа і тричі промов:
Слава Гобі, Боже наш, слава
Тобі за все.
Після цього трохи помовчи,
доки заспокояться всі твої почут-
тя. І тоді тричі поклонися дозем-
но, промовляючи:
Іосподи, Ісусе Христс, Сину
Божий, помилуй мене, гріш-
ного.
Потому почни так:
Господи, Ісусе Христе, Сину
Божий, молитвами Пречистої
Твоєї Матері й усіх святих, по-
милуй нас. Амінь.
Потому: Слава Тобі, Боже
наш, слава Тобі.
І (арю Небесний, Утішитс-
лю, Душе істини, що всюди є
і все наповнюєш. Скарбе добра
і життя Подателю, прийди і все-
лися в нас, і очисти нас від уся-
кої скверни, і спаси, Благий, ду-
ші наші.
Святий Боже, Святий кріп-
кий, Святий безсмертний, по-
милуй нас. Тричі.
ЖОЛНТЙН РАНІШНІ Т/1 ВЄЧІРНІ
¥ С¥ЧЛСН1Й Р6Д4КЦІЇ
/Матим оутріннїн.
воСІїрАН&Х ВІЗІ ЛТНОСТН, н нстріз-
НННСА, КОС'ГАХЦН Ш СНА, Шітй'пн Ш ЛОЖА
н рци сй:
Слана Тек'Е, Бже наші, слана Т«к*£.
Трнждм.
Посілії стой лило ліоліа, дондежі
ОуТНШАТСА ПСА І^НСТКЇА, Н ТОГДА СО-
тнорн тон поклони до зслілн,
Гдн Їнсе Хрті, Сні Бжїй, помилки
ліа, гр'Ь'шндгш.
Тджі: Гдн Інсі ¥рті, Сні Бжїй,
ЛЛЛТНЇ рАДН Пргіткід Твої А /П'ї’рі Н
НС*І'^Х С'ї кїух ПОМНЛ^Й НАСХ, АМННН.
Тджі: Слака Тік*!', Бжі наші, слана
Тік*£.
Цріі Нкнмй, ЇТ'І'шНТІЛІС, Дше нстн-
НМ, Нжі НЕЗД'К СмЙ, Н НСА НСІІОЛНААН,
Сокр6нні|іЕ клгнух н жнзнн Подателю,
гірїндн Н НСІЛНСА НІ НМ, Н Ш'ІНСТН нм
Ш КСАКЇА СКНЕрННІ, Н СІїСН, ГіЛЖЕ, д^ши
НАША.
Сткій Бжі, Стмн кр'Ьїкїй, Стьій
БЕЗСЛ«рТНКіЙ, помилуй нд'сх. Трнждм.
/Нлтам оутріннїн
11
Слл'м шцУ, й Сн^, н Стола!?
Н НнЧ н прнш, н кх л'Ьки
к'ікш”, АЛАИНк.
ІІртАД Трці, полал!?н ндсі:
Гдн, ОЧНСТН Гр'і^н НАША. Влкш
прости кіЗАкиїнід наша: Стмн,
песети, Й НСЦ*ІЛН НІЛАОІ|1Н
НАША, НЛАІНН ТКОІГШ рАДН.
Ги помлій, г.
Слана іБц!?, й Сій?, й Стола!?
Ді(^, Й НН'І й прнш, Й ЕХ іЧкН
к'ЬкШ'*, АЛАИНк.
Ц/іі НАШХ, іїжі ЄСН НА
НКСЦХ, ДА стнтсд Йлаж Тюі.
Да прїнд^тх црткїі твої. Да
КІ?ДСТ8 ЬОЛЖ ТІОЛ, ГАКШ НА
НЕСИ Й НА ЗІЛАЛН. Хл'к'кх НАШХ
ЦАСХЇ|ІКМН, ДАЖДХ НАЛАХ ДНКк.
Н бс'ГАЬМ НАЛАХ ДОЛГМ НАША,
ГАКШ Й ЛАМ ОСТАМДСЛАХ ДОЛЖ-
ННКШЛАХ НАШИМ. Н Ні КОКІДН
НАСХ нх нскк’шінії, НО ЙЗКА&Н
НАСХ Ш ЛІ?І{АМГШ.
Мкш Т&оі ЄСТХ ЦрГЬО II СИЛА,
Н СЛАНА, ЕХ Е'ЬіН, АЛАИНк.
Н АБИ НАСТОДІ|ІЇД СІЛ Три
ТрОПАр'І ТуіИМ. Гаасх, А.
ВхСТАІШС Ш* (НА ПрНПАДАіЛАХ
тн клп'н, й Игглк^к П’і'снк нх
пилах тн нссснлнс: Стх, Стх,
Стх	ГіЖС ЗАСТ^ПЛІНЙЛА
БКПлб'ГНМҐ ТЕОН^Х ПОЛАлЛі
НАСХ.
Слава Отцю і Сину і Святому
Духу, і нині й повсякчас і на ві-
ки віків, амінь.
Пресвята Трійце, помилуй
нас, Господи, очисти гріхи на-
ші, Владико, прости беззаконня
наші, Святий, зглянься і зціли
неміч нашу ради імені Твого.
Господи, помилуй. Тричі.
Слава Отцю і Сину і Святому
Духу, і нині й повсякчас і на ві-
ки віків, амінь.
Отче наш, що є на Небесах!
Нехай святиться ім’я Твоє; не-
хай прийде Царство Твоє; не-
хай буде во.\я Твоя, як на Небі,
так і на землі. Хліб наш насущ-
ний дай нам сьогодні. І прости
нам провини наші, як і ми про-
щаємо винуватцям нашим. І не
введи нас у спокусу, але визво-
ли нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство і сила і сла-
ва, на віки, амінь.
1 відразу ці три
Тропарі Троїчні. Глас 1.
Вставши від сну, припадає-
мо до Тебе, Благий, і ангельську
пісню співаємо Тобі, Всесиль-
ний: Свят, Свят, Свят єси, Бо-
же, заступництвом безплотних
Твоїх помилуй нас.
12
Слдьд Оці' н Сн^ н Столів Д\^,
Н НМН'І н нрнснш н по ь'Ккн йкши,
АЛАИНк.
ПрнтдА і'рці, полана^н ндсх: Гдн,
шінггн гр'Цн наша: Како, проїтн кід-
ЗДКШНЇА наша: Стмн, пос4тн н нсц4лн
НІЛАШІ|ІН ндшж, млине Ткоігш рддн.
Гдн, помилуй, трнждм.
Слдьд ОцК’ н Сн^ н Стола^ Д‘^,
Н НМН'І Н прііснш Н кО мІ'кН К'ЬчШЬХ,
АЛАИНк.
Очі ндшх, Нж< єсн нд Нкс'Цв,
ДД СКА'ГН’ГСА КАЛА ТьОІ, ДД ПОЇНДІТЖ
Уртмі Тьоі, ДД К5?ДЇТХ КОЛА Тьоа,
гдкш нд Нксн Н НД ЗІЛАЛН. Хл^кх НДНІК
НДі£ірНМН ДДЖДК НАМХ ДНІСк, Н ШСТДкН
НДЛАХ ДОЛГН НАША, МКОЖІ Н ЛАМ
ШСТД&ЛАІЛАХ ДОЛЖННКШЛАХ НДШМЛАХ1 Н
Ні к&ІДН НАСХ кО НСІС^ШІНЇІ, НО НЗБАКН
НАСХ ш Л^КДКДГШ.
Жатім іутріннін
Н ДКЇІ НАСТ0АІ|1МА СЇА
ТрА ТрОПДрН ІрНМ. ГЛАСХ А.
РіОСТД&ШІ Ш СНА, ПрНПАДАІЛАХ ТА,
Блжі, н дгҐлксіс^к п'Ьснк копїілах Тн,
Снлкні: Стх, Стх, Стх £сн, Бжі,
БцііЄ ПОЛАНА^Н НАСХ.
ІЗ
Слд'дд: Гллсх, і.
О бдрд н снд ьхзд&нглх мд
Єсн Іди, оули лаон поос>*ітн
н ірці, н оупгн^ ЛІОН ШМрЗН,
п'Тгн та Стда Трц«: Ста,
Ста, Ста єсн Бяіі. лалтмлан
іНг\а і'гмух тьонух поливи
ндсх.
Н ннЧ: Глдса, г.
Ндп^шнш сйдїд пушдітх, н
коїгшждо д'Іднїа обндждтсж:
но схстрдуолАЯ бхззоь'Клах ьх
пол^ноірн, Ста, Ста, Ста
£<н Бі. лалитман Бцд полал\н
ндсх.
Гн пола1: кі
н матії/ сію.
© снд мтд'ьх, клгоддрн ТА,
ПріСТДА ТрЦІ, ЄДИНИЙ йі-
тнннмй Бі, мкш мншіід рд-
дн клгтн, н долготірп'Кнїж
ТКОІГШ, НІ ПрОГН’ЬбДЛСА £СН НД
ЛАА Гр4:ШНДГШ Н Л'ІННІДГШ, ННЯИ
пог^кнла ЛАА £СН СХ КІЗДКШНЇН
лаонлан: но їлкимккстьомьх
иікнтнш, Н І НПДАНЇН ЛІЖД-
і|ідгш каздкнглх лаа £СН, їх
Єжі оутрінидтн лан і; тік»!,
Н СЛДІОСЛОЗНТН ДІрЖДМ/ тиск
НІПОК'ІДНЛА^М: н ннЧ просмЬ-
ТН ЛАН 6ц4: ЛАМСЛІННМА, Н
Іоьірзн ЛАН о усті ЄЖІ по^чдтн-
СА СЛОККІЛАХ тдонлах: Н рдз-
^лсі'тн здпох4:дн тіол: н тко-
рнтн &6лм т&он: н п-Ігтн та
Слава: Глас 2.
Господи, Ти з ложа підвів ме-
не, віл сну розбудивши, просві-
ти мої розум і серце, і уста мої
відкрий, щоб оспівувати Тебе,
Свята Трійце: Свят, Свят, Свят
сси, Боже, молитвами всіх свя-
тих Твоїх помилуй нас.
1 нині: Глас 3.
Несподівано Суддя прийде,
і вчинки кожного відкриються;
тому зі страхом взиваймо серед
ночі: Свят, Свят, Свят сси, Бо-
же, молитвами Богородиці по-
милуй нас.
Господи, помилуй. (12 разів).
1 цю молитву:
Від сну вставши, подяку
підношу Тобі, Свята Трійце,
єдиний істинний Боже, що
з великої Твоєї ласки та довго-
терпіння не прогнівався на ме-
не лінивого та грішного, і не
погубив .мене з беззаконнями
.моїми; але, за звичним люди-
нолюбством Твоїм, підвів ме-
не, коли у відчаї лежав я, що-
би зранку прославляв я владу
Твою непереможну. І нині
просвіти очі розуму мого, від-
крий уста мої, щоб навчався
я слів Твоїх і розумів запові-
ді Твої, і творив волю Твою,
і підносив спів і прославляв
Тебе хвалою серця, оспівував
і і
Слдм: Галії к.
(ї) бдрл н снд юздмаглх лаа ЄСН,
Гдн: оулА» лаон п^ось*4тн н се'рдце, н
оустнНі мон ШМрЗН, БО ежі П'їтн
Та, Стда І рцс: Стя, Стя, Ста єсн,
Бже, Бцск полана&н ндсх.
Н нкін-і: Глдся г.
Нднрдснш С^ДІА прїндргх, Н КОІГШ-
ЖДО Д'КАНЇА ІУБНЛЖДТСА, НО С'ГрЛ^ОЛАХ
ЗОМЛАЯ ьх поаі?ноі|ін: Стя, Ста, Стя
ЄСН, БІК*, Б ЦІМ ВОЛАНАМИ НДСХ.
Гдн, поланл^н, її.
Н мать^ сїй:
(?) снд костдкх, клгоддрм Та,
Отда Ґрцс, мкш многїа рддн Тко-
СА КЛДГОС'ГН Н ДОАГО'ГірП'к'нЇА НІ
прогн4:млсА ЄСН НД ЛАА л'Ьннкдго
н гр4:шндго, ниже поганах ма
Єсн со бсзздконкмк лаонаан: не
ІІАОК'ІіКОЛІСКС'ГЬОКДЛХ ЄСН ОБМ'АНШ, Н
КХ ННДАНЇН АСЖДЦ1Д 6ОЗДКНГАХ ЛАА Є<Н,
ЬО ЄЖІ оу'ГріНСБД'ГН, н слдіаоса6іан*гн
дсржд^ Тюк. В НМН'І просмЬгн
ЛАОН ОЧН ЛАМСАЄННМА, ШМрЗН ЛАОА
оустд, ПОІ?*1ДТНСА СЛОМСЄЛАХ Тюнлах
Н рДЗ^ЛА'К'ГН ЗДПШЙДН ТкОА, Н
тьорнтн ьолм Тюк, н п'Ь'тн Та ю
НСПОК'І'дДНЇН ССрДПН'ІлАХ, Н ЮСП'ЬбДТН
ксісфос нлаа Тюі, Оцд н Снд Н
ЛХ НСПОК'ІіДАНЇН ірЧНОЛАЯД ЬОІ-
П'КІАТИ ЖІ н слдкнтн попої н
КМИКОЛ'І'пСІ НЛАА твої, Оу, н
Сна н Ста'гш ДІ^а, ннЧ н прнш,
Н &Я б4:'кн к4кшмх, АЛАННк.
Тд'жі, Прїйд^ті, псклоннласа
Цр«Н ПАШІЛА^ БгУ
ПрїЙД'Е'ГІ, ЦОКЛ0ННЛАІА X?
Цріьн н наішла^ Б’гУ.
ПрІНД^ТІ, ПОІСАОН'СлАСА н прн-
ПАД'І'лАЇ, САЛАОЛА^ х2, Црнн Н
НАШІЛАі/ БгЙ.	Е
\|ґал6ла» н:
Полаа^й ЛАА Не ПО млніуЬй
ЛАЛ’ГН ТкмА. Н поланожіств^
іцідршч; тііон^а, іочнстн 613-
ЗЛКОНЇІ ЛАОІ. НаЙііАЧ» ці ЛАМИ ЛАА
ІО КІЗЗАКОНЇА ЛАОІГО, Н Ш ГО'І£-
ЛАОІГШ ейчИІТН ЛАА. ІПКШ
6ІЗЛК0НЇІ ЛАО« *3ї ЗНАК, Н ГР'Кг
ЛАОН ПрІДОЛАНОМ є" ккінк1. Тік’і
едннолй? іхгр'Ігшн, лукавої
ПоїтОБОК СЖ'ГНорН. Мкш ДА
ШПрАКДНШНСА &Х СЛОЬІПуХ С&ОАА,
Н ПОБ’ЬдНШН ЯНІГДА судити Ти.
Сі кш кї кізАкбнїн^х зача'тя
€»ЛА, Н ЬК	роди МА
ЛАТИ ЛАОА. Сі КШ НСТННН^
&ХЗЛККНА А*сн, ЕІЗКІСТНЛА
Н ТАЙнАА ІіріДірОС'ГН ТЮЇА
ІА&НЛМН £СН. Шкропніин ЛАА
усіопо*, н илнір^А: имАмипн
ЛАА, Н ПАЧІ СН'кґ ОуК'ІАКСА.
СлІ^	ДАНІ рАДОСТ н
МІІЛЇІ, ІЇЗОАД&ТСА КОСТИ
пресвяте ім’я Твоє, Отця і Си-
на і Святого Духа, нині і по-
всякчас і на віки віків. Амінь.
Прийдіть, поклонімось Царе-
ві нашому Богу.
Прийдіть, поклонімось Хри-
сту, Цареві і нашому Богу.
Прийдіть, поклонімось і при-
падімо до Самого Христа, Царя
і нашого Бога.
Псалом 50:
Помилуй мене, Боже, з вели-
кої милости Твоєї і з безмежно-
го милосердя Твого очисти без-
законня мої! Особливо ОМИЙ
мене від беззаконня мого і від
гріха мого очисти мене, бо свої
беззаконня я знаю і гріх мій по-
всякчас переді мною. Проти
Тебе єдиного згрішив, лукаве
перед очима Твоїми я вчинив,
отже праведний Ти будеш в схо-
ві Своїм і справедливий у при-
суді Своїм Ось, у беззаконні за-
чатий я, і в гріхах народила мене
мати моя. Ти ж істину полюбив,
і невідому та приховану мудрість
Твою показав мені. Окропи ме-
не гісопом — і буду чистим,
омий мене — і стану білішим
віл снігу. Дай мені почути втіху
й радість — і радітимуть кості
мої смиренні. Відверни облич-
16
/Нл'ИЬІ «утрннін
Стдгсе Дгд, ньін'Ь й присни» и бо
к4'кн кришки, дмннк.
Тджц Прїнднтц ПОКДОНИМСА [Греки
нішемі/ Бг£
(Ірїнднтц поклоннмса Н ПрИПЛДСМХ
Х'ргК, ЦрІКН НДІШМІ? Бг\.
Прїиднтц поклоннмса н прнімдімх
СлМОМ^ Хртй, ЦрсКН її Бг^ НДШІМ^.
Н ПОКЛОНУ ?, Н ДБЇ» ЧТІМХ
Помилки мж, Бже, по млніуій мн-
лостн Тбо«н, н по множктгі? ірсдротя
Тюн^ї анкети кіззлконїе мої. Нднпдчс
сомкіи мд іо кезздкбнїж моуїд, и аі
грНг^А мопсе анкети мд. Йксе кез-
здконїі моє дзх зндіе, її гр4;)р8 мон
предо МНОЮ ЄСТЬ ьми£ Тект ЄДИНОМУ
югр'Ьши^х, н л^кдюе предх Тобою
сотьорн^я., гдкш дд '	"*
едометр Тьонірх, н поктдйшн, ьнегдд
судити Ти. Се БО кх Бізздкбнїи^х
ЗД'їдтх есмк, н ко гр'Ьс^х роди м.к
МДТИ МОА. Се БО ИСТННИ БОЗЛЮБНЛХ
ошрдкдішінсА ко
сен, БІЗКТСТНДА її тдиндд пр»м!?дростн
Тбоід гдбиля МИ ЄСЙ. СОкропиши МА
усссепомх, н ш'«Йі|іЛа: семиїшн ма,
Н ПДЧІ сн^'гд О^Б'ЬлЮСА.	МОЇМ»
ДДСИ ОДДОСТБ И ШІЛЇЦ ЬОЗрАД^ЮТСЛ
17
смнреннмА. СОа^атн лиці тьої
Ш Гр'ЦцІІ МОН^, Н АСА К»3-
ЗАКОНІА МОА цІїНСТН. СрЦ»
ЧИСТО СОЗНЖДН АХ МН'Е 1ЇІ, н
Лр прлкх Ш6НОАН АХ оу’ГрСК'к
моїй. Не ШЬС£ЗИ мені ш лнца
Таоігш, н Л\а ткоігш стопо
не іонмн ш мене, Воздажх мн
рлдост сгінїд тьоегш, Н Л^ОМХ
Влчномя оутьердн МА. ІІАіМ
КЄЗДКОННШЖ пі/тс'мх таонмх, н
нечестнкїи к текН; ШКОАТД'ГСА.
Н3КААН МА ш кроАЇй Бже, Вже
СПНЇА моегш, АОЗрАдЙтХ СА
ЖЗМКХ МОН П^ААД'ІІ Тіое'й. Гн
оустн'ї мон іокерзешн, н оусті
Л^ОА АХЗА*£с'ТАг ^'ААЛ^ ТАОМ.
Мі«0 Аїрекьі (СН АХС^ОТ'ІлХ
жертім, да'лх кммх оукш.
&Х&СССОЖЖІНЇНХ не КЛГОАОАНШН.
Же'рТЬА БгЙ, Д)(Х ехкр&иінх.
сріїА схіср^ше'нА в смнренА Бгх
НеХННЧНЖНТ. Оуклжн Гдн клго-
АОЛІНЇҐ" ТАОНМ СїіОНА^ н ДА
СХЗНЖД^ТХСА ст4'нм Іерлнм-
СКЇА. ТоГДА 6ЛГОНЗКОЛНШН а
ЖірТА'І ПрАААЦ АХАОЗНОШІНЇН н
ьхьсєсхжнга'ємьі)(. ТОГДА ЬХЗАО-
жат на <5лтАрх тхой тє'лца:
Тлже чте'мх Нслоєґііда'нїс
ПрАКОСЛЛАНМА А'іїрм, ІПрМГШ
АСЄА4НСКАГШ ехкбрл ВнКСЙСКАГО, Н
ьторАгш Констднтннопблсіигш”.
л8тр^н кх бднндгш Гіга,
Оца ВседержнтелА, Ткорцд
чя Своє від гріхів моїх і всі без-
законня мої очисти. Серце моє
зроби чистим, Боже, і дух пра-
ведний в мені віднови. Не від-
кинь мене від Твого лиця і Ду-
ха Твого Святого не забирай від
мене. 1 Іовсрни мені радість спа-
сіння Твого і Духом владич-
ним укріпи мене. Наставляти-
му беззаконних на шляхи Твої,
і нечестиві навернуться до Те-
бе. Визволи мене від провини
кривавої, Боже, Боже спасіння
мого, і язик мій радісно сповіс-
тить правду Твою! Господи, від-
крий уста мої, і вони звістять
хвалу Тобі, бо коли б жертви за-
хотів Ти — приніс би я, та вссс-
палення Тобі не любі. Жертва
Богові — смиренний дуте; серця
смиренного та покірного Бої
не відкине! Зглянься, Господи,
Своєю милістю на Сіон, і хай
збудуються стіни Єрусалимські,
тоді любі будуть Тобі жертви
праведні, приношення й всес-
палення, тоді покладуть на Твій
вівтар тельців!
І читаємо Сповідання
Православної віри першого
Вселенського Собору
Никейського і другого
Константинопольського.
Вірую в Єдиного Бога Отця
Вседержителя, Творця неба
18
/Илтіьі іутр«ннін
кшстн слАнрєннмд. Оьрдтн лнц'і Гьо'і
Ш Гр'Б^Х ЛАОН1(Х, Н ЬСА К(ЗЗДІ(і6нЇА
лаож шчнстн. Сірдці ЧИСТО СОЗНЖДН
БО ЛАН І', Бжі, Н ДКр прдьх шкнобн
бо №тр6к'1: моїй. Ні шьіржн лин є ш
лиці Ткоігш, й Дхл Тбоігш Стдгш не
ижмн ш лин£. Возддждь лан рддость
спсінїд Тьоігіи, й Д^олах Еачннлах
оутмрдн МА. Нд^Ч# КІЗЗДКЦДННМЖ
П^Т^ЛАХ ТбОНЛАХ, Й НМКЧ'НБЇН КЯ ТіК'ІІ
ШБрДТАТСЖ. НзЕДЬН ЛАД. Ш КрОБІН Бжі,
Бжі СПСІНІД ЛАОІГШ, БОЗ^ДД^ІТСД ДЗМКЯ
ЛАОН прдьд’Ь Тьосй. Гдн, оустн^ ЛАОИ
ІОЬірЗІШН, Й Оу^'І’Д ЛАОД ЬОЗЬ'ЬсТДТХ
^ьдлй’ Тьон. Мкш лірі ем ьос^'от4;лх
єсн жерткм, ДДЛХ БКЦХ оувш: БСІСО—
жженїж ні елгоьоаншн. Жіртьд Бг^
Л^\'гх сокр^ші'нх: сірдці сокрвшінно й
СЛАНріННО Бгх ні оуннчнжнтх. Оуклжн,
Гдн, КЛГОБОЛІНЇІЛАХ Тьонлая Сїшнд,
Й ДД СОЗНЖД^ТСЖ СТ'к'ньІ ІірЛНЛАСІСЇА.
Тогдд КЛГОЕОЛНШН жірть^ прдьдм,
ьозношінїі й ьсісожігдєладд: тогдд
ЮЗЛОЖДТЯ нд блтдрь Тьон ТІЛкЦЬІ.
Тджі ЧТІЛАХ Нспок>ідднї(
Прдіослд&нмд &4;ри,
пірідгш Ксілінскдгш сокорд №к(Аскдгш,
й к'гордгш Кшнстднтїнопблксіигш.
бо єдйнлго Бгд Оцд, Всі-
ДірЖНТІЛД, Тьорцд НБ^ Й ЗІЛААН, БН—
В оригіналі молитвосло-
ва Петра Могили Символ
віри знаходиться в чині по-
всякденної полунощниці.
19
нкх’ н 31млн: кнднлямля жпе
кпі'ляя н нікцднлямляя.
кя
снд
ш
д«
IV
їігд
ні сяткоріннд, ЄДИНО С^ІІІВД
(“)і$, нляжі кед кмшд. Нлея
д4мд члкіим. н ндшггш
0ДДН СПДСІНЇЖ, СЯШІДШДГШ ся
Нєся, н кявло'гнкшдгшед и>
4уД СТД Н ЛЯріД ДКМ, Н КЯЧІ-
лчшдеж. Рдепдтд же здну
при Понтст'ілі ПїлдчЧ. Н
стрлдд&шдгш, н ПОГрІКІННДГШ,
н кяскршДГЩ кя 'грітій днк
ПОПИСАНІЇ'’*. Н КЯЗІШШДГШ нд
Ніїм, н С'£дді|мга> шде'сн^к
яіїцд, Н пдкн грдд^ірдгш ся
САДКОМ, їздити ЖНКМЛЯЯ н
ЛЯІОТЯКІЛЯЯ, ЄГОЖЄ цФкїм не
К^І'ГЯ КОНЦІ
Н к Ді(д Стдгяс, Гд, жн-
коткор А ЦІДГШ, ш Сйцд нс-
^оджцмгш: ся ® це лях н
Сноляя сяпоклдн желяд н
сяслдкнляд, гддкшдгш ІҐррбкн.
Кх ЄДНН^ С'Ї’^М, сякшрн^іс н
дгітлск^м Цркокя. НсПОК'Ьд^М
ЄДИНО кріренії, кяостдкле-
нїі гр'Цшкх. Чд'м кяскресінїд
ляерткюлях: н ЖИЗНИ б5?дй|СД1’Ш
К'КкД, ЛАЯННІ.
Н НІКЦДН£ЯЬІЛЯЯ. Н
ЄДИНАГШ Гд Гнсд Уртл
Бжїж, єдннорбдндгш,
Оцд рожджндгш прі'ж-
ксФ^я кНі'кшкх. Ск-ктя,
СК'І'тД. Бгд НГП’НННД, ш
истиннд. рожде'нил, л
і землі, всього видимого і не-
видимого. І в Єдиного Госпо-
да Ісуса Христа, Сина Божо-
го, Єдинородного, від Отця
народженого перше всіх віків;
Світло від Світла, Бога істин-
ного від Бога істинного, на-
родженого, а не створеного,
єдиносутнісного Отцю, через
Якого все сталося; що заради
нас, людей, і задля нашого спа-
сіння зійшов з Небес і вопло-
тився від Духа Святого і Ма-
рії Діви, і став людиною. І був
розіп ятий за нас при Понтії
Пилаті, і страждав, і був по-
хований. І воскрсс на третій
день, як було написано. І воз-
нісся на 1 Ісбсса, і сидить пра-
воруч Отая. І знову прийде
у славі судити живих і мерт-
вих, і Царству Його не буде
кінця.
1 в Духа Святого, Господа,
Животворчого, що від Отця
походить, що Йому з Отцем
і Сином однакове поклоніння
й однакова слава підносить-
ся, що говорив через проро-
ків. В Єдину, Святу, Соборну
і Апостольську Церкву. Ви-
знаю одне Хрещення на від-
пущення гріхів. Чекані на вос-
кресіння мертвих, і життя
майбутнього віку, амінь.
20
^Н АЛКІЛАХ ЖЄ КСТЛАХ, н мекндимммх.
Н ьо єдннлго Гдд Гнм /ргі, Снд
Бжїж, єдниородндго, Нже ш Оцд
рожде'нидго прі'жде м4^х &£кх:
Сь'Ктд ш Оь'Ьгд, Бгд истнинд ш Бгд
не тин на, рож^еиид,^ не сотьоре'иид,
ЄДННОсЗціНД ФцЙ, Нмже ЬСЖ КьІША.
Ндсх рддн ЧеЛОК'ККХ, Н НДІІИГШ
рддн спсенїж сшедшдго сх Нксх, н
ьопаотньшдгоса ш Д\л Стд Н ДірІН
Дкм, Н ЬО'ІЛЬ'І'-ІШДСА. Рдспжтдго же
ЗД нм прн Понті'нст'Ьмх ПЇЛДТ'І, Н
стрдддьшд, н погрекінд. Н ксскркшдго
ьх третій день по Пнеднїємх. Н
К031ШДШДГ0 НА" нксд, н сіджірд
шдкн!?іс Фцд. Н пдкн гржд!?ірдго со
САДЬОМ, СУДИТИ ЖНЬММЯ Н мєртмимя,
бгіОЖІ [(р'ГЬЇМ не К^ДСТХ КОНЦА.
Жт&м іутрікнін
Н «^Д^Д Стдго, Гдд, жнкотьо^К-
ірдго^ Нже IV Оцд нсуоджі|иго, Нже
СО Оцемх Н СнОЛЛ'Х СПОКААНЖеМД н
сслдкнмд, глдгблдкшдго пророки. Но
Єдині/ Скаток, Сокорини н ДіГльскі/м
Цркокм НспомЕді/к ЄДИНО Кріїрснїе, ко
шетдменїе гр’^^илнх. Чдю ьоскресеиїж
мертьм^х: Н жйзнн к^д)/і|ідгш кНгкд,
ІМННк.
21
По имя: /Нлтм, а.
С*: /Нака'оїа ВмнкХ
ГіЖІ ШТНСТН МА ГрІшНАГШ,
(АКШ ННКОАНЖІ СЯТЬОрнух КЛАГОІ
при током: НО НЗКАЬН мж ш
ЛкКА&АГШ, Н ДА Е^ДІТ АХ МН*£
кола тьод: ДА нішс^жденнш
шмрз& оустл МОД НІДОСтбнНАА,
Н К.ХС^КЛЛ»0 Нмж тьої стос,
<Зтца н Сім н Стогін Дул:
ннЧ н ІІрнш, н кх ьН:кн ьгккш’*,
<1ЛІПНА.
/Нлтм, ї. Тогожді СТОГО).
© СНА КХСТАКХ Пол!?НОІ|1Н^Н
іН'іна приноші? тн Спец н
прнплддА копій тн: ні даждя мн
оусн^тн ьх гр'іубкнон сміртн,
но ^іредрн ма Рдспнмнсж
КОЛІН, Н ЛЕЖАІ|ІАГШ МА її
л'£нс<тн оускорнкх КЯЗСТАКН,
Н СПІН МА кя прптожнїн н
МЛТК'Ь Н ПО СН'К нбірн'імх,
КЯЗСЇАЙ МН ДНА кнуКшіня Х'є
Бє, ” <ПСН МА.
Лілтм, Г. Тогожді ітгш:
К т«в*6
Ш СНА К
НА Д'ЬлА
млрдїім
ПОМОЗНМН
КЯ КСАКО"
Ш КСАКЇА
н діл'колскагш ПОСП'ЬшнЇА. н
СПСН мж, н А’хмдн кя Ургю
ТЬОС іЛіНОІ. Тм КО Є‘Н ЛОЙ
Алко Члкшлмкчц
СТА6Я іірнкігліц н
ТкОД ПОДКНЗАКСЖ
ТКОН*, МАНТИСА,
НА МДІСОІ КрСМА,
міри, н нзка'ки мд
МІрСКЇА ЗЛМА Міри,
Після цього: Молитва 1.
Св. Макарія Великого.
Боже, очисти мене грішно-
го, бо я ніякого добра не вчи-
нив перед Тобою. Але визволи
мене від лукавого, і нехай буде
в мені воля Твоя, щоб неосудно
я відкрив уста мої недостойні й
прославив ім’я Твоє святе. От-
ця і Сина і Святого Духа, ни-
ні й повсякчас і на віки віків.
Амінь.
Молитва 2. Того ж святого.
Вставши від сну, молитовний
спів серед ночі приношу, Спаси-
тслю, і, припадаючи до Тебе, взи-
ваю: не дай мені заснути в гріхов-
ній смерті, але змилостився наді
мною, Господи, що добровіль-
но розіп’явся за мене, і підведи
мене, бо я в лінощах лежу, і спа-
си мене в прсдстоянні й молит-
ві; і після нічного сну осяй мене
днем безгрішним, Христс Боже,
і спаси мене.
Молитва 3- Того ж святого.
До тебе, Владико Людино-
любне, від сну вставши, вда-
юся, і до справ Твоїх готуюсь
з милосердя Твого, і молюся
Тобі: допомагай мені повся-
кчас в усьому. І звільни мене
від усього лихого, що е на сві-
ті, і від диявольської спокуси.
І спаси мене, і введи до ІДар-
22
прніїдддж
СНІ?ТН по
/Илтвд д,
стдгш Лідій рід велнкдгш.
Бжі, ОЛІЇСТІ! МА, Гр^'шНДГО, 141101
ННКОЛНЖЄ сотворися КЛГОС предх
Током, но пзклкн лід ці лї/кдкдгш,
Н ДД КІ?ДІТХ во МН*£ КОЛА Ткоа, дд
нсикйкдіннш иіве'рз^ оустд мод недо-
СТоІєіНДА, Н КОСрДЛІв ИМА Твої СТОЄ,
Оцд н Снд н Стдгаї Дуд, ньін'Ь н
присни; н во в'Ь'кн к'іікоікд, дмннь.
Лілтвд в, тоїиіжде стдгш.
СО снд костдкя пол!?ноі|ін^ю гі'ісснк
прнноїн^ Тн, Спи, н
копій Тн: не ддждь мн г
Гр'ЦбкН’Ьн смертн, но оуїредрн мж
рдспнкійсд колем, н леждірдго мд
КЯ Л'ІІНОСТН оускорнкя КОЗЇТДКН, н
спсн МА кя предстожнїн н МЛТК’Ь:
н ПО СН'Ь' НОірН'Ь'м* КОЗСЇАН мн день
кезгр'Ь'шеня, лрті Бже, Н СПСН МА.
/Нл'ткд г, тогиїжде с>гдгаі.
Кя ТекН:, Клко ЧлкгЬколмк'ее, ці
снд костдкх прнк'Ісгдм, Н НД Д'ІЛД
Ткод ПОДКНЗДМСА мл^дїемя Тконмх,
МОЛМСА ТеК'Е: ПОМОЗН мн нд ксдкое
ЬреМА, КО КСАКОН ЬЄІ|1Н н нзкдкн
МА ці КСАКЇА МЇрСКІА ВЛМА КЄІ|ІН Н
ДЇДКОЛКСКДГШ ПОСП'ЬШСНЇД, Н СПСН МА,
н ккедн ья і/ртко Твоє К'ічное. Тм ко
6СЙ мон Сотворнтелк Н КСАКОМ^ КЛГІ^
ЛЄлччьі «утріниїи
23
(ІТБООНТІЛБ, н ксжколй? блг^
ПрОЛШСЛкННК Н ІІОДА'ГМ, ш
тікший бсс &ЮМНЇІ мої: н І'іК'і?
СЛАБІЇ БОСиЛДК, НнЧ Н ІірНШ Н
ьх к'Іжн ккшлі, гі,н£
Лілткл, X
Тогожі С4: Ждкдрід.
Пі, нже ліншгок сюік клгтїк,
Н КМНКНМН 1|ИД0ШТДМН тю-
нллн, діла (ПН лінФ РабЙ фюІмі/,
МНЖОШНШІ ьріМА, нбірн НА
К(ЗХ НАПАСТИ ПОШТИ Ш &САКДГШ
Зла протйкнд. Ти слмх Клко
КСАЧИКИ* Т&брЧС, СПОДОБИ МА
нстнниимх тьонли сь'і'то’, н
п^ос&4і|н'ннилі срцїлля тюрнтн
коли тюк: ннЧ н прнш, н Ба
иікн иккшмх, гімн.
/ИлТКА, 6.
Іи Бндіржнтмк, Бжс СИЛ, н
киа плоти, &х кишни жньин,
н смнріннмА прнзирлАЙ, н спи-
та А Н сріи И оутрбаи, И ТАИИАА
члкх ілбф сб^даа. Бізндчдлнин
н прншс!Іі|інин сі’к'ті, бнг”жс
н’іїстк прсм'ІгнснЇА, нлн нз-
мИжсиїд шсінснїс. сіма ксз-
смртнин Црн, прїнлін млснїа
НША. АЖС КНАСТОАІ|1І( крсмА
н6і|ІИ, мншжістю'" ----------'----
ТЮф ДСрЗд'кі|Н, ~
оустіна іс ТІК4'
Н иЗс'гдьн німа
АЖІ прі ТОБОН,
д'і'лома, Г
і|пдршта
ш скксрни^а
саткорАіма.
нрегр'кшінЇА
слокома, н
Ш К'кдднїл, Н ИСБ'ІСДА-
ства Твого вічного. Бо Ти мій
Творець і всякого добра Про-
мислитсль і І Іодатсль, вся на-
дія моя на Тебе, і Тебе славлю
нині й повсякчас і на віки віків.
Амінь.
Молитва 4.
Того ж святого Макарія.
Господи, з великої Своєї ми-
лості та безмежного милосер-
дя дав Ти мені, рабу Твоєму,
ніч минулу без напасті пере-
йти від усякого зла супротив-
ного. Ти сам. Владико, Творче
усього сущого, сподоби мене
істинним Твоїм світлом і про-
світленим серцем творити во-
лю ’Гвою, нині й повсякчас
і на віки віків, амінь.
Молитва 5.
Господи Вседержителю, Бо-
же Сил і всякої плоті, що на
Небесах живеш і смиренними
опікуєшся, випробовуєш серця
і думки, і все таємне в людях до-
бре знаєш; Безначальне і Вічне
Світло, Яке не знає змін ані тіні
перетворення! Сам, безсмерт-
ний Царю, прийми молитви
наші, що їх в час цей нічний То-
бі підносимо нечистими наши-
ми устами, на безліч Твоїх щед-
рот сподіваючись, і прости нам
провини наші, що ними згрі-
шили перед Тобою — словом
24
Проммслінннкх н ПодАтілк, и> Тік4:
ЖІ МІ ОуПОЬАНЇі мої Н ГіК'С ІЛАІЇІ
ЬОЗСКІААК, НМН'І н прнснш н ьо к'Ькн
БУКШАХ, дмннк.
Жлтм Д, ТОГШЖДІ СТАГШ.
га 9	9
Гдн, Нжі многом Ткоію клгостїю
н млнкнмн цидротАмн Тьонмн ДЛАХ
Єін МН'Е, рлк& Тьоїм^, МНМОШІДШІІ
КріМЖ НОЦ1Н ПА КІЗЯ НАПАСТИ ПріНТН
ш мжкагш вла протньнА: Тм самх,
Влко, МАНСКНуХ ТьбрЧІ, СПОДОБИ
мд нстнннбімх Тюнмя СБ'ЬтОМХ н
ПрОСБ’Іі|ІІННММХ Сірдцімх тюрнтн
БОЛМ Тьою, НМН'Ь н прйснш н ьо к>Екн
Б*ІКШКК, АМННЬ.
Жатка є-
Гдн Йсідіржнтілк, Бжі Снах н
БСДІСЇА ПЛОТИ, БХ КМШННГХ ЖН&МН,
Н НА смнрєннмд прнзнрАЖЙ, сірдцд Жі
н «утршби нспмтижн н сокроьєннлж
'ііаоб'Ькюьх іабН; прідь'Кдмн, кіз-
НАЧААБНМН Н ГірНСНОсКЇрНМН СмЬті, Оу
НіГШЖІ Н'їстк прім'Ьнінїж, нлн прі-
ложінїд шскнінії: Самх, Бізсміртнмн
Црк, Прїнмн моленїд НАША, МЖІ КХ
НАСТОЖірН БрІМЖ, НА МНОЖІСТКО ТкО-
йух ірідротх дірзд'мірі, ш скм^нмух
КХ ТіБ’С оустінх тьорнмх, Н ШСТА&Н
НАМХ прігр'кшєнїж НАША, ГАЖІ Д*£лОМХ,
Н СЛОЬОМХ, н ММСАЇМ, К'Ь'д'ЬнїіМХ нлн
іИлтім (утр«ННІИ
25
ніж, сіго*Ьшснаа НАМИ. Н Ш1НС-
'ГН НАСХ IV ксдкїд скмрнм.,
ПЛОТСКЇА н ДІШКНМЖ, ^АЛШ
НАСХ сятіеудж Ч'ГНАГШ Н (Та'гШ
чкоігш Д^д. н ддрЙй малая ля
«Я Д'ІнВОЛА Н трл?мнііолі срцн,
КСАЛ^К НАС'ГОАІ|1ІЛ жнзнн
нбіря прійтн, чакшм^я и’Ьг-
ЛДГШ Н иХЦПННДГШ Дії), 6ДН-
нороднГ ткнеш єна, Гд Ги в
Спи ндішгш Гне Хд. $гдд на
3»мл» (Ж СЛДКОК СУДИТИ ьсі'^ї
ПрІЙДНГ, КОЛА^ЖДО ЬЯЗДТН по
д'Еішмя єгш. Дд ниязліжді|и н
СПАфЦ НО КДАЦН Н ЛХ?ЬНЖ1НН
и діллнїн ЗДПОь4д«Н £ГШ шк-
^дціГсд. Н готбьн кя Рддостк,
н кя Чертоги Бжмннмд ид&ьі
Єгш ся тіндемя, нд4'жі Прдзд-
нйвірм Гласи мз прктднн, н
нінзргинндд иддосчч зр*-
ірмух ткоігиі лнцд доьуотЙ ні-
нзрннін^н. Тм со сен нстннний
слітя, просмЦіідй мд’ііскаж: н
текс пост» кед тирх кя к'Ькн,
/ІЛЛМН6-
Жлтм, в.
Т^бі бльнмя Кмііінїн Бжц н
І’н матії: 'гьордірдгш прнш і
НАМИ, КІЛЇЖ ЖІ Н іМНЗІЛ'ЬдНМДЖ,
СЛДЬНДА ЖІ Н ПріДНБНДЖ, нм-
ЖІ н'Кггк чнелд: ііоддкірдгш
ндмя соня &я оупокоінїс не-
МОШН НДШСА Н КЯ ШСАДК^
тр^дл мншготрЗдншд плоти.
і ділом, свідомо чи несвідомо.
І очисти нас від усякої тілесної
й духовної нечистоти, щоб ста-
ти нам храмами Чесного і Свя-
того Твого Духа. 1 даруй нам
із бадьорим та чистим серцем
кожну ніч цього життя пере-
йти, очікуючи на світлий та свя-
тий день Єдинородного Твого
Сина, Господа Бога і Спаса на-
шого куса Христа, коли при-
йде на землю зі славою судити
всіх, аби кожному віддати по
ділах його. Щоб не розслабле-
ними чи сплячими, а в бадьо-
рості та виконанні Заповідей
Його Він побачив нас. І тоді го-
товими в Радість і в Божествен-
не Царство Його слави увійде-
мо, в якому глас незмовкаючий
і невимовна насолода тих, хто
споглядає невимовну красу Ли-
ку Твого. Ти бо істинне Світло,
що все освітлює, і Тебе оспівує
все творіння навіки. Амінь.
Молитва 6.
Тебе благословляємо, Вишній
Боже й милосердний Господи,
за тс, що повсякчас виявляєш
на нас без ліку великі й неосяж-
ні діла Твої, славні й предивні,
даєш сон на заспокоєння немо-
чі нашої, і для відпочинку на
гаого струдженого тіла, знсси-
26
нск'ід'ІгнїіЛія гогр*кшєнндд нами, н
ШЧНС'ГН НМ Ш КІАКЇА СКБСрНКІ плоти
н д£уд, н ддрі/н ндлля кодрсннмлія
сердцімя, н трізмннок мьялїю кск
НАІТОАірДГШ ЖНТЇА ноі|1к прінтн,
ШЖНДАКІ|ІЬ1АІХ ЛрНШКТКЇА СК'КтАДГЦ, й
ІАКАЖНАГШ ДНІ, ЄДННО0ОДНАГШ Гконіо
Сйа, І'дл н Бгл и Спід на'ішгш Інм
Хрті: КОНКЖІ £0 ГАДКОЮ Сі/дЇА КІ^Я
ПрІНДІТЯ, КОАіКЖДО ІІІЇдд'тН ПО Д'ЬліОМЯ
€гш, дд н« ладші н иЗкл'кннкішсА,
НО к6дрСТКі/юі|И, її КОЗДКНЖСНН кя
ДОЛАНІЇ, ШКрАіріМСЖ ГО’ГОКН, кя
'ІДДОСТК н кжнткіннмн чіртогя ілдкм
вгш ІОКННДІМЯ, НДІЖІ прд'здН^ЮІ|!НХЯ
ГЛЛІЯ ніпрктлнньїй, Н НІНЗрНІННАД МА-
достк зрдіунгя Ткоігш Инцд ДОЕрб—
ті/ нінзрніннмв: 'Гм ко (сн іитнннмй
СкНітя, проік'Ьїцддн н иміуддн
КСДЧЄСКАА^ н Тд по«тя кса ткд'рк ко
К^КН К'ІІКШКЯ, дмннк.
/Ялтікі »утр«ннїн
«Матка, в.
Та клгослокнмя, Вмшнїн Бжі, н
Гди лити, ткорАірдго прнсно? IX
НАМИ КІАНКАА Ж£ Н ННіЗСЛ'І;ДШКАннДА,
СААКНДА Жі її Оу-ЖАСНДА, Н^Ж« Н'ЬсТк
чнілд, подд'кшдго НАДІЯ соня ко супо-
КОІНЇІ нсллоірн НДІПІА Н ШІАДБЛІНН
трі/дибкя МНОГОТ^1?ДНМА ПЛОТИ.
Блгодлрнлія Та, ганю ні пог&нля
27
Блгрнмх та мкш нспог&нлх
£СН НДСЯ СХ КІЗДкбнКЛЛН нд-
шнмн, но Члкшлкксткокдкя
ШСКИНШ, Н КЯЗДКНГЛЯ Є‘Н НДГЯ
Оутрінікд'тн Н СЛДКОСАОКНТН
дірждк^ таоїі. 14'мже млнмя
тком ні оуподокнл^’н клпгк,
пкикітн НАША ЛАММІННДА
ОЧНА, Н оуллх НДШЯ ІЬ ТАЖКДГШ
снд лі'нос'гн кхзстдкн: шкірзн
ндлі оустд Н НСПОЛНН ТКСЧА
рд'лм. ІДІСШ ДА КЯЗЛЦЛЖІМХ
кізллачч'жнш, КЯСп4кДЧН жі Н
п4'тн, Й НСПОК'ІдДТНСА ТСК'І
кг4;гдд: кя кЧ'уя н ш М'і'уя
цдкнлюл^ Бгі/, К»ЗНД1ДЛНОМ^
Отцк, ся єдннорбднммя тко-
нмя Сномх, н йсктммя Блгн-
мя н ЖнютаорАшьі* тн
Д1(омя: ннЧ н прнш, н кя к’Ікн
К'ЬіШМЯ, Имннк.
ІІ'ІсНК Пол£ноі|ІН4А, КЯ ІІрЧІН
Бцн. лито, з.
^осп'йкдм клдгоддчк ткок
ЙЛІІ^С, МАК ТА сум» мой
іоклгтн. Ступати прдко ма
настам, пйтм Хкммя ЗДПО-
ь4:дімя. Бд'Ктн к п4ини «укрі-
пи, оунмнїж соня оігонАкірн.
Сказана паіннцамн гріуопд-
ДІНЇЙ М0ЛКАМН СКОНМН рлзрішн
Бгонскісто. 6н6і|ін МА н кя
днн сяурднАн, корйцсмуя крдгя
НЗКДКЛАКІ|СН МА. ЖнЗ«ОДАТІЛА
Бгд рОЖДІІІЇА ОуМСрірКАСННА МА
леного працею. Дякуємо Тобі,
що не погубив нас із беззакон-
нями нашими, але за Людино-
любством Своїм підняв нас від
сну, щоби зранку прославили
ми владу Твою. Тому молимо
Тебе, на Твоє безмірне милосер-
дя сподіваючись: просвіти наші
думки й розум наш від тяжко-
го сну лінощів розбуди, відкрий
наші уста й наповни їх хвалою
Тобі, аби ми могли непохитно
співати й молитися, і повсякчас
вихваляти Тебе, в усьому і всіма
славленого Бога, Безначально-
го Отця з Єдинородним Тво-
їм Сином і Пресвятим, Благим
і Животворчим Твоїм Духом
нині і повсякчас і на віки віків.
Амінь.
І Іісня опівнічна
до Пресвятої Богородиці.
Молитва 7.
Оспівую благодать Твою, Вла-
дичице, благаю Тебе, розум мій
просвіти благодаттю. Навчи
мене ступати правдиво шля-
хом Христових заповідей. Ба-
дьорість в молитві даруй, ліно-
щів сон відганяючи. Молитвами
Твоїми, Богонсвісто, звільни ме-
не від пут гріха, що ними я ску-
тий. Охороняй мене вдень і вно-
чі, звільняючи від ворогів, які
нападають на мене. Ти, що на-
28
£СИ НАСЯ СО К'зздкбньллн НАШИМИ, но
ЧЛБ'ккОЛЮБСТБОБАЛЯ £СН ОККІЧНШ, Н &І
нечаанїн лсждіркіА нм коздьнглк £СН,
бо £жс слдьослбьнтн держд'ьУ Тьою.
Т'Ь'мже МОАНМХ БсзмтрнУю Ткою
БЛГОСТЬ, прОСБ'ЬтН НАША ЛІМСЛН,
ОЧКА н оумя НДШЯ Ш ТАЖКАГШ снд
лНіностн бозстабн: іБмрзн наша оустд
Н НСПОЛНН А ТБОІҐШ ^КДЛСНЇА, МКО> ДА
БОЗМОЖІМХ НК1ОКОЛСБЛСМШ (1'1;'ГИ Жі
Н НСПОБ'ІДДТНСА ТіБ'К, БО БсІ^Я Н Ш
БІ'ІЇ^Х СЛДБНМОМ^ Бг^, БЕЗНАЧАЛЬНОМУ
со Єдннороднммя Тконмя
Сномх н Вссстмлія, н Блгнмх, н
ЖньоткорАіримх Тьонмя Дуомх,
НБІН'І н прнснш Н БО мі;і;н К'ккШБХ,
АМННЬ.
/Ил’гім іутріннін
П'Ь'снь полУноірнда, ко Притки
БіуЬ. /Йлтба 3.
РіОСП'ІіБа'ю блгодать Тбою, йлчце,
молю Та, оумх мон шблгоддтн.
СтУііАТН ПрАБШ МА НДСТДКН,
пУтю Хртбььіуя ЗДПОБ'ЬдСН. Бд4;тн
кя іі'І'снн оукр'Ьін, оунмнЇА соня
ШГОНАЮІ|ІН. Сбазанд плсннцамн
гр'Ьуопддснїн, мольбами Тбонмн
рдзр'Ьшн, Бгонеб'Ь'сто. 6я ноірн МА
Н БО ДНЙ СО](рДНАН, Борюїрнуя БрДГЯ
НЗКАБЛАЮірн МА. ЖнЗНОДДТМА БҐд
рбждшАА, ОумсрірБЛЕНА МА СТрАСТЬМН
29
счргмн ШЖН&Н. Мж» СЬ'ІІЧ'Х НІ—
кгм'рнїн рбждшЇА, ДШІ? мої»
шсл'і'піи^н прось'Ьгн. со днь-
НАА йлінж подіто, долі д^д
Бжтмннд лині схт&орн. йрд-
ч* рбждіи'ІА, »у&рач1?й дшн мо-
їй МНОГОЛ'Ї'ГНМЖ стрдстн. Вол-
НІ?МІ|1А(А жнтінскон к^рік, кх
СТІЬН МА ПОКДАНЇА НДПрДКН.
Нзкд&н мд огид &'І'1н£кі|1ДГШ,
н чірхЇА Жї зліг О), н тартар а.
ДІ МА Ні м&ншн к^сшлі іа-
донднїі, нжг многнмх гр^і(а>мх
покннннкд. Нбьа схт&орн МА
шкьітшдмидгш нниістмннм-
мн, прініпорбчнДА схгрішжїн.
СтрДННД ЛЛвКН МАКЇА ПОКДЖН
МА, н ЬС^\Х Влкі? оумолн.
Нбнда ми «улйнтн ЬІСІЛІА, сх
М'ІїЛАН сткімн ПІОДО6Н. ПрТДА
ді'о, оуслмшн ГЛДСД НІІІОТрГЕНДГШ
рака Т&ОГГШ. СтрЙН ДДМН МН'Е
СЛІЗІМХ ПріТГДА, ДШН МОЇЙ
СКМОН^ шчнірікірд. СтіНаНЇА
ш срца (ІрННОНій тн ніпрнтдн-
нш, оуирдстк&ц Влддм'їніу.
молікн^м сл!?жк^ мон прїнмн,
н Бгї бАГО^ТрОБНОМі/ прнннн.
ПрнмшшЇА Лгглх, мнрскдгш
МА пріьміииід СЛНТЇА схт&орн.
Сь’ітоносндд С'ігнн Нкнда, д^-
^ОКН^Н КАГТЬ КЧ МН'І; ндпрі&н.
Р^ц'І; кхзд'І'н н вустн'ї кх по-
^'КДАІНЇН, илкмрнжм скмрнон
ВіЖіПОрО'ІНДА. Д^ШІТЛ^КНМ)(Х
родила Життєдавця Бога, ожи-
ви мене, омертвілого через при-
страсті. Ти, Яка народила Світло
немеркнуче, душу мою засліпле-
ну просвіти. О пречудесна Па-
лато Владики, оселею Духа Бо-
жественного мене сотвори. Ти,
Яка народила Цілителя, вилікуй
багатолітні пристрасті душі моєї.
Схвильованого бурею життєвою
спрямуй мене на шлях покаяння.
Звільни мене від вогню вічного,
мук жорстоких і тартару. Мене,
винного в багатьох гріхах не від-
дай на радість бісам. Обнови ме-
не, Пренепорочна, знесиленно-
го гріхами, яких я вже навіть не
усвідомлюю. Звільни мене від
будь-якої муки і умоли Влади-
ку всіх. Сподоби мене отримати
радість Небесну з усіма святими.
Пресвята Діво, почуй голос не-
достойного раба Твого. Дай ме-
ні сльози, Пречиста, щоб очи-
стити скверну душі моєї. Стогін
від серця мого приношу тобі не-
впинно, молись за мене, Влади-
чице. Молитву мою прийми і до
Бога Благоутробного піднеси.
Та, що вище від Ангелів, зроби
мене вищим від усього мирсько-
го. Світлоносна Скиніє Небесна,
духовну Благодать даруй мені. Ру-
ки підійму й уста, осквернені грі-
хом, для похвали, Всенепорочна.
ЗО
иїжньн. Гїіже Сьтгтя нсмчсрнїн
рождшдА, д1?ш5? мок ШСА'ЬіШ^К
просити. со дими а Бачна Палато!
Домя Дуд Бжнтмннд лмнє сотьорн.
Брдчд рОЖДШАА, ОуКрДЧ^Н дЖіІН МОІА
многолітниА СТрдсТН. РіОАнЙ'кірДСА
ЖНТЖСКОК КІ?рСК, КО п СТІЗИ МА
ПОКДАНЇА НАПрлКН. Н3КА&Н МА
ОГНА Б^ЧНі/кцМІ Ш, Н Чі'рЬЇА ЖЕ
алд'гю, н тдртдрд: Да ма ні мьншн
кісшмі рд'доьдни, НЖЕ мніогнмя
гр'ЬуиІмЯ покннннкд. Ноьд сотьорн
МА, ІОКСТШДЬШАСО нсч&стмннммн,
ІІрСНЕПОрОЧНЛ А, согр'кшжїн. Стрдннд
МІ?КН ЬСАКЇА ПОКАЖИ МА, Н ЬС^'Я
Блк^ оумолн. Нкнаа ми вул^чн-
ТН МС£АЇА СО М'КмН СТШМН СПОДО-
КН. ПрССТДА Дьо, оусльішн ГААСЯ
ННІОТрїБНДГШ рАКА ТкОЕГШ. Стрі/»
ДАЬДН мн4; САЕЗДМЯ, ПріЧТДА, диши
МОЕА скмрн^ ШЧНІ|ІДІЄІ|ІН. Стснднїа
ш ссрдцд прнноші? Тн ніпрктдннш,
оусс^дсть^н, Влчцс. /НолскнЕю сл^жкі/
мок прїнмн н Бг5/ ^клгой'рбкномЬ’
прннссн. ПрсккішшдА Иггля, мїрскд'їш
МА прскмшшд САНТЇА СОТКОрН.
Сі'ЬгОнбсНЛА С'ЬнЕ НКНАА, ДуОЬН^К
КАГОДАТк ПО МН'Е ндпрдкн.
ЬОЗД'Ек н вустн’Е кя поукдлжїк,
ШСКМрніНЬІ СКЬЕрНОК, ЄсіНЕПОрОЧНДА.
Жлтбм «^тргпиїн
31
МА ЛАКОСТІЙ НЗБл'&Н, Хї Л£Н-
ЛІЖНШ вуЛІЛАНірН. 6мі?Жї ЧТЬ
Н ПСЖЛОНГНЙ ЛОДОКАГГХ. НН«Ь,
н прнш, Й КХ Б*ККН мікшлі,
ЙЛІННК.
Лілтм н. стгш Ішдннл
ЗИ11Т01?стдгш: .матім люлівнкм
Числом Даа'дссати* итмрі.й
ЧЛСШЛІ, Днннмліх н Ноірнммх'.
Днин:
а Гн, пізніші лині Нкнмух
І' ТЬОНГЇ БЛАГХ. Гн, НЗКАМІ МА
Г Ь'Ь'їНБіу мЙкх. Гн, оумбли лн
НАМ ПОЛАМШАСНІІМХ, САОКОМХ
нлн д'Клолгх схгр'Ьіінух ПРОСТИ
Д ЛАА. Пі, НЗБА&Н ЛАА КСАКАГШ
НІЬ'КдіНЇА Н ЗАКМИЇА Н ЛЛА—
АОД^ШЇА, Й ШКАЖНИННАГШ НІ-
є ЧЮЬС'ГБЇА. Гн, НЗКАКН ЛАА Ш
& МАКАГШ НСК^ШІНІА. Гдн, ПрО-
и'Ьтн лиі срцс, єжс пола^ачн
з ЛУКАВОЇ ПОГО'Г'КНЇІ. Гн, АЗХ мкш
Члкж схсртиінух, тмжс икш
Г1ГХ І|ИДрХ ПОЛАА&Н ЛАА, ВИДА
н нілаошх дша лаос'а. Гн, посли
БЛГ'ГБ Ч’ЬОЙ БХ ІІОЛАОІЦХ ЛАН'І,
дд просллмк Илаа твої стос,
х Гн, ІНС Х£, НАПИШИ ЛАА рдкд
ТЕ0СГШ КХ Кннз'і Жньбтн'Ьц
ї й ддр^й мн консцх клгій. Гн, Гіс
МОЙ, ЛІ|И Н ННЧТОЖС ВАГО сх-
ТЮрН^Х прсд ТОБОН, НО ДАЖДХ
МН ПО БАГТН тьосн, положити
лі на'іало клгос. Гн, шісропн кх
срцн МОСМХ Рос» БАГТН ТБОСА.
Душстлінних напастей мене по-
збав, Христа старанно благаючи.
Йому ж честь і поклоніння нале-
жить нині й повсякчас і на віки
віків, амінь.
Молитва 8, святого Іоанна Зла-
тоустого: молитви на двадцять
чотири години, вдень та вночі.
Вдень:
Господи, не позбав мене Не-
бесних Твоїх благ. Господи, ви-
зволи мене від вічних мук. Гос-
поди, коли розумом чи думкою,
словом чи ділом згрішив, про-
сти мене. Господи, врятуй мене
від усякого незнання, забуття,
малодушності та закам’янілої
байдужості. Господи, врятуй
мене від усякої спокуси. Госпо-
ди, просвіти моє серце, затьма-
рене злою хтивістю. Господи,
я, як людина, згрішив, Ти ж, Бо-
же милосердний, помилуй ме-
не, знаючи неміч моєї душі. Гос-
поди, пошли благодать Твою
на допомогу мені, аби я про-
славив ім’я Твоє Святе. Госпо-
ди Ісусе Христе, запиши мене,
раба Твого, в книзі життя та да-
руй мені кінець благий. Госпо-
ди Боже мій, хоча й нічого доб-
рого не зробив перед Тобою,
але дай мені, з ласки Твоєї, по-
класти початок добру. Господи,
зроси моє серце росою благо-
32
Д&’іШ'ГЛ'ЬнНКЦХ ЛАД ПАКОСТІН н^кдкн,
Хрті прнлТжнш оулАолдюірн: 6ла1?жі
ЧКТК Н ПОКЛОИІНЇІ ПОДОБАІТХ, ИМН'Ь н
приіиш Н КО К'ІІКН кікюкх, аланнь.
/Натка н, стагш ішанна ЗаатоЙстагш:
ЛАОЛНТКМ ЛАОЛ£КНМД ЧНСЛОЛАХ
дмдісдтнлаі чггирілАх члссбмх
днинилАх н ноі|інмлах.
Днин:
Гдн, НІ лиши лаін'і нкнмух ТіОНГХ А
блгх. Гдн, нзкакн лад ь’Ь'чнмр ла&кх. &
Гдн, оулАОЛАх АН НАМ ПОЛАМШЛІНЇІЛАХ, г
СЛОКОЛАХ НАН д'Ілолах согр^шн^х,
Ііроггн ЛАА. Гдн, НЗКАКН ЛАД МДКАГШ Д
Ни'Гд'ГнЇА Н ЗАБМНЇА Й ЛАААОД^ШЇА,
н шкалаініннагш нннс'г&їд. Гдн, нз— е
клкн лаа ш кіАіигш нск^шінїд. Гдн, £
прои'Ьтн лаоі сірдці, помрдчн
АвКАКОІ ПО^ОТ’Ь'нЇІ. Гдн, АЗХ ІЛКШ З
ЧІАОК'ІЖХ согр'Ьшн^'х, Гм же мкш Гііх
іре'дря ПОМНА^Н ЛАА, КНДА НЄЛАОЦІК
д^шн лаоєа. Гдн, посли клгоддтк Ткон ІІ
КХ ПОЛАОїрк ЛАН'І, ДА ПрОСЛАКАК НЛАА
Тьое СТОС. Гдн ІНСІ ^рге, НАПИШИ ЛАД, Д
рАКА Т&ОСГО, КХ КННЗ'Ь ЖИЬОТН^Н, н
дд'р^н лан коніцх кагін. Гдн Г1ЯКС ЛАОН, 7
АІ|И Й ИНЧТОЖС КААГО СОТКОрН)(Х ПрІДЯ
Тобою, но даждк лан, по багодатн
Ткоен, положити начало благої. Гдн, дї
ЛІлтіи а^тріннїн
* В сучасних молитвосло-
вах цю молитву розміще-
но у правилі на сон гря-
дущим.
33
її Ги НкіН Н ЗІЛАЛН, ПОЛААНН МА
грЧиинмго рака тюіго, стйднаго
н нічштаго, її Цїрстьін сн:
/іланні.
Н6і|ін:
а Гн, їх покаднін прїнмн ма.
ї г Гдн, нішіта'їн лани. Гн, ні
Д ІХІІДН МІНІ IX НАПАСТЬ. ГЙ,
є ДАЖДХ МН ммгль ЕЛГІ ГЙ, ДАЖД
мн слізм и па'мжт смірт-
в нЖ» н оумнлїнії. Гн, ДАЖДХ мн
помислі нспоі'Ьданїа гр'Цшіх
З МОН^Х. Гн, ДАЖДХ мн смнрінїі,
Н Ц'ЬлОмЙдрїі, Н І1О(Л^ШАНИ. Гдн,
ДАЖДХ МН ТірПІНЇі, ИЛНКОДіїІїї
Д Н К^ОТОСТк. Гн, І СіЛН І МА
КОріН БЛГНГ, СТрА^Х ТЮЙ IX
ї срці мої. Гн, С ПО ДОКИ МА
АККНТН ТА Ш ІСІА ДіІіА МОІА,
Н ІІОММШЛІНЇА, н тюритн IX
АЇ НІМІ іблк> тюк. Гн, покрий
МА Ш ЧСЛОІ'І'к н'Ь'которм^х, н
б'Ьшіх, н стра'стій, н ш ісакоа
її ННМА НІПОДОБНМА Іііріі. ГЙ,
кНісн пікш тюрншн, акожі ткі
ЮЛНШН, ДА 61?ДІТХ ЮАА ТЮА
н їх мн'Е гр4;шнсмх: гакш
КЛІІНХ ЄСН їх іНікн, гімнні.
/Илтіа, А.
Кх ГЙ ншімК Ге ХЙ.
/Иногимитніц н Всіматніі
Бе МОН, Гн Гне Хе; мишгїа рх'дн
ЛКБІІ СХШІЛХ Н ІХПЛОТНАСА Є'*Ч
йкш ДА СІІСІШН іс*їгх. Н ПАКН
Сіїп, СПСН МА по клгтн, млн
даті Твоєї. Господи Неба й зем-
лі, пом’яни мене, грішною раба
Твого, мерзенного й нечистого,
у Царстві Твоїм. Амінь.
Нічні:
Іосподи, прийми мене в пока-
янні. Господи, не залишай мене.
Господи, не введи мене у випро-
бовування. Господи, дай мені
благі помисли. Господи, дай ме-
ні сльози, пам’ять про смерть
і розчулення серця. Господи, дай
мені намір сповідання гріхів мо-
їх. Господи, дай мені смирення,
цнотливість і послух. Господи,
дай мені терпіння, великодуш-
ність і сумирність. Господи, на-
сади в мені коріньдобра — страх
Твій — у серці моєму. Господи,
сподоби мене любити Тебе всі-
єю душею й думками моїми і ви-
конувати в усьому Волю Твою.
Господи, захисти мене від людей
злих, і від демонів та пристра-
стей, і від усього згубного для
мене. Господи, Ти робиш усе, що
побажаєш, нехай буде воля Твоя
і на мені, грішному, бо Ти благо-
словенний навіки. Амінь.
Молитва 9,
до Господа нашого Ісуса Христа.
Многомилостивий і Всемило-
стивий Боже мій, Господи ку-
се Христе, заради великої любо-
ві Ти зійшов і втілився, щоб усіх
М
/Ил'Гіи іутрінніи
Н ТАОрНТН АО
покрьін МА ю
Б'ЬсШАХ, Н СТО-
шкропн ах сердц'і: моє'мх росі? блгодатн
ТАОЄА. Гдн НБСЄ Н ЗЄМАН, ПОМАНИ МА, ьї
Гр'ЕшНАГО рАБА ТьОЄГО, С'І’^ДНАГО Н
НІ'ІНСТАГО, по Црткїн Таоємх, АМННк.
Ноі|ін:
Гдн, АХ поманїн прїнмн МА. Гдн, А А
не ШСТААН мене. Гдн, не ааєдн мене г
АХ НАПАСТЬ. Гдн, ДАЖДк МН ММСЛк Д
БЛАГІ?. Гдн, ДАЖДк МИ СЛє'зкІ Н ПАМА'Гк £
смертною Н оумнле'нїс. Гдн, ДАЖДк МН Ь
ПОММСЛХ НСПОАІ'дАНЇА Гр<ЦшАХ МОН^Х.
Гдн, ДАЖДк мн емнренїе, ц4ломі?доїе н з
ПОСАІ?111ЛНЇЄ. Гдн, ДАЖДк МН Т<рп4'нїе, Н
аєлнкодЙшє Н КрОТОСТк. Гдн, АСЄЛН АХ А
МА КОреНк КАГН^Я, ІТрА^Х ТкОН АХ
«рдце МОЄ- Гдн, СПОДОБИ МА АМБНТН ї
Та Ш кСЄА дйшн МОЄА н помбішлє'нїа,
асємх аолк Таок. Гдн, аї
'ієаоа'Їкх н4'котормух, н
АСТе'н, Н Ш КСАКЇА ННМА
НЄПОДОКНкІА кеірн. Гдн, к4сн І4КШ АЇ
ткорншн, мкшже Ткі Аолніпн, дл к^дєтя
аола Таоа н ао мн4 гр'і'шн'Ьмх: ІЛКШ
КАГОСЛОАЄНХ (ИН АО а4'кіі, АМННк.
/НлтааХ,
ІСО ГдЗ НАШІМ)? Іній’ Х’ргй.
/Инсгомлтнье Н АСЄМАТНАІ
мон, Гдн Інсе Х^рте, МНОГЇА
акбає сшелх н АоплотнлсА £сн,
ДА СПСІШН Ас4р. Н ПАКН, Спсє,
Бжє
ряди
икш
СПСН
35
ТА. гіі|И 60 Ш дНіЛХ СІІНШН МА,
н*І;сть сі клгтк н ддрх, но долгх
гмчі. ЄА мнбгїн кх ^ідроті^х, н
нінзріщ'ннкій кх млтн. Е4;р^жн
ко б ма шмї сен, со Хє ЛІОН,
ЖНКХ К^ДИГ Н НІЙЗРНТХ смгртн
&х &4кн. /ІІ|ІІ оуко їЛод ІДЖІ 6
ТА СПСДГГХ ШЧДАННМА: « 6^М,
іпсн ма мкш Бгх мон єсн тм
Н {ХЗДДТІАК. БІ'рД ЖІ IX М^СТО
Д'ІЛХ ДД ІлоЬіНТСА МН'£, Б?
МОН. Ні &83МІ|1ІШН Д'ілх ШНМДХ
шпрдбддюірнр МА. Но ТД мІрА
МОА ДД ДОМ^ІТЯ 6 м4'сто
ксИ^х, тд дд шк'іірдіт: тд дд
шпрд&днтх ма: тд дд покджітх
МА ІірНІДСТННКД САДИМ ТИСІА
ь4Ннма. Дд Ні ?єо попити'
МА СДТАНД, Н ІІО^ИЛЛНТСА СЛО-
М, &М ШТООГН^ТН МА ш тьо-
іа рккн А шгрддм. Но нлн ^о-
шК, сіісн ма: нлн ні)роі|і&, Х$
Спсі мон, прідкдрн скоро, скоро
ПОГНКО. ТкІ 60 ЄСН Бгх мон, 10
чрг&д мтрі МОІА. СіІОДОКН МА
Гн НИ*Ь МЗАН6ИТН ТА, мкш ж»
ЬХЗАНКН^Х ННОГДД ТОЙ СДММН
гр4:ух: н сідкн пордкотдтн тік'і'
КІЗ Д'Ьностн тоїрнш, МКШ Жі
ПОрДБОТД^ ПОіЖДІ ЧТДН'Е АСТН-
ьомі£ Ндніідіі Жі пордьотдн Ті-
к4; ГдИ н Бг¥ мосм^ Іїй Хї,
ЇХ 6СА ДНН ЖН60ТД моігш. НН'І:
Н (Ірмш, Н КХ І.4ГКН б'ккшмх,
Имннб.
спасти. І знову молю Тебе, Спа-
се, спаси мене милосердям Твоїм.
Бо якщо за вчинки мої порятуєш
мене, то це не милосердя і не да-
р, а, швидше, належна нагорода.
О великий у щедротах і невимов-
ний у милості! «Хто вірить у Ме-
не, — казав Ти, Христс мій, —
живий буде і не побачить смерті
повік». Якщо ж віра в Тебе рятує
тих, хто у розпачі, ось, вірую, спа-
си мене, бо Ти Бог мій і Творець.
Віра ж замість справ нехай зара-
хується мені, Боже мій. Бо Ти не
знайдеш жодного вчинку, який
мене виправдовує. Але нехай щи-
ра віра моя буде замість усього,
хай захищає і виправдає мене, та
зробить причасником Слави Тво-
єї вічної. Щоб не викрав мене са-
тана, і не похвалився кажучи, що
вирвав мене з-під захисту Твого
й оберегу. Та чи хочу, чи ні — як
найшвидше спаси мене, Христе,
Спаєитслю мій, бо скоро загину.
Ти ж бо Бог мій від утроби мате-
рі моєї. Сподоби мене, Господи,
возлюбитн Тебе так само, як по
любив колись гріх, і знову старан-
но послужити Тобі без лінощів,
як послужив раніше сатані лести-
вому. Понад усе ж трудитимуся
Тобі, Господу й Богу моєму Ісусу
Христу всі дні життя мого, нині й
повсякчас і на віки віків. Амінь.
36
МА по клгода'тн, молю Та. гіцм ко ш
д'Клх сіісішн ма, н4;стк се клгодатк
н ддрх, мо долгх ІІДЧС: єн, мнбґій К'Х
ірГДрОТА^Х, Н НїНЗрПІНННН КХ МАТИ.
ЯНср^Ан ко ьх /Иа, реклх єсн, со Хр'те
мон, жнкх^к^детх н не оузрнтх сме'ртн
ко к'Іікн. 4і|и оукш к*Крл гаже кх Та
СНСАСТХ ШЧЛАННК1А, « К'КрЖв, СПСН МА,
мкш Бгх мон ЄСН Тм н Создатслк.
бНірА же КМ'ЬсТЮ дТлХ ДА КмНжКТСА
МН'Е, Вже мон, не кзшірешн дТлх
юнюдх илірАкддицсн^х ма. Но та к'І'рд
МОА ДД ДОКЛ'&ТХ км'Ь'стш ксН^х,
ТА ДД ШК'Цш'ГХ, ТА ДА ШПрАКДНТХ
МА, ТА ДА ПОКДЖЄТХ МА ЯрН'МСТННКА
еллькі Ткоіа к'Кчньіа. Да не оуки;
ПО^НТНТХ МА ІДТДНД, Н ПО^КААНТІА,
Слоке, Є^І іїтгбргн^тн МА ш Ткоел
р^кн н шгрддм. Но нлн \оі|гі/ еііїн ма,
НЛН не 1(Оірй, Хрті Спсе МОН, предкдрн
ек6рш, скорю погнко^х-. Тм ко єсн Бгх
мон ш ірекд мдтере моєа. Сподокн
ма, Гдн, нкін'Ь козлнкнтн Та,
ІЛКОЖЄ КОЗЛЮКН)(Х нногдд ТОН САММН
гр^х, н іідкн порАкотАтн Тєк'Е кедх
л4;ностн, тошню, мкоже порлк6тд)(я
пре'жде сдтдн'К льстнком^. Нанпапс же
пордкотлю ТеК’І, Гді? н Бг^ моемх
інсі/ Хртй’, КО КСА ДНН ЖНЬОТА моегю,
нмн4 н прнснш Н ко К'£|<Н і'Ькшкх,
АМННК.
/Ил'ГБМ «утріннін
37
/Нлтьа, 1.
Кя скоїм)? Лгглі/ Хрднн'гілк.
ЛгЕи Х&я Стмй, к тіб’Е прн-
ПАДДА МОЛКСА, Хрдннтілн мой
СТМЙ. ПрНДАНиЙ МН*£ НА СЯБЛКДІ-
НЇІ ДШН, Н 'Г'М моїм# гр*1ш-
НОЛА^.
СКОІН
ШКН'МСМЯ прогн4кдуя ТКОіІ
Пріт^к СкНїТЛОСТЬ, н Согні^к
та ш секі, ксНімн стадними
д'іі'льї: лжл'мн, клікітд'мн: ЗА-
митїн, шс)?ждінїім: пргзор-
стксмх, ніпокорсткомя крдтш-
НІНАКНД'І'нЇЇМЯ, Н ЗЛОПОМН>£-
ніімя: срікрамнкїімя: прммко-
д*іжнїімя: ілростїм, скхпостїм:
ШКЖДі'нїіМЯ Б13СМТОСТН, н
шпімтіомя: многоглдголл'нїемя,
Злими помисли н лі/кдкьімн:
горкн* шкичділі, н владним
вязкішснїім. нмин ммоуочЧнїі
НАКСАКОІ ПЛОТСКОС КЯЖДІД'ЕнїІ. £
ЗЛОЇ МОЇ ПрОНЗКОЛІНЇЦ (=ГШЖІ н
СКШТН БІЗСЛОКІСНіЧ не т&оржтя:
ДД ІСд'кШ КЯЗМОЖІШН кязр'Ьгн
на мд, нлн прнст^пнтн кя
МН^, ДКН кя пса смірджірісм^
КОТО^ММД лн очнмд, Игглі Хкя
кязрншн ні мд, шпле'тимсд
ЗЛ’к кя гнксниуя д'Еиух; дл
кдісш оуже ьязмог^ шп»і|инїа
просити, горкимя и злимя
монмя н л^кльимя д'кжнїсмя,
КНЖЖІ К ПАДДК ПО МА ДНН Н
, ш с'їгш Крірінїж: дз» же
л'іносгїм, н сконмя злимя
Молитва 10.
До свого Ангела Хранитсля.
Ангеле Христів святий, до
тебе припадаючи, молюся,
Хранителю мій святий, що
від Святого Хрещення при-
ставлений для охорони душі
й тіла мого грішного. Я ж сво-
їми лінощами і гріхами про-
гнівив твою пречисту світ-
лість і відігнав тебе від себе
ділами своїми неправедними:
неправдою, наклепами, за-
здрістю, осудом, зверхністю,
непокірливістю, ненавистю та
злопам’ятством; сріблолюбст-
вом, перелюбом, люттю, ску-
пістю, їжею і питтям без міри,
балакучістю, злими й лукави-
ми думками, згубними звич-
ками і блудним потягом; до
всього плотського маю я влас-
не прагнення. О гріховна во-
ля моя, такого бо й тварини
безсловесні не чинять! Як же
ти зможеш поглянути на ме-
не чи наблизитися, немов до
пса смердючого? Як зможеш
дивитися, Ангеле Христів, на
мене, що заплутався у своїх
мерзотних справах? І як уже
зможу просити прощення за
негідні, злі й лукаві справи
мої, що їх вдень і вночі щого-
дини творю! Але припадаю-
38
ЛІАТІА ї,
Хрдннтілк 'іілойпккїд жнзнн іігглУ*.
Игглі ХрТОЬЯ стмй, КІ ТІК’С
прнпдддд молксд, урдннтмю мон
стмй, придАННМН мит' нд СОКАМДІИЇІ
дУіПИ н чЧ'лУ моіл\У гр'ЕшномУ, а;
стдгш кріріиїд. /їда же с&оїн а’Кностїи
Й СКОИМХ &ЛММ2 всМЧАІМХ прогн'Ь'кд^я
тьом пргітУю сь’Ь'тлостк Н ШГНД)(Я ТА
ш сскє ксі;л\н стУднммн ділкі: лждмн,
КЛСКІ'ГАМН, ЗДКНСТЇМ, ібсУждінїімх,
ніпокорстьомх, крлтоніндьнд'і'нїімя
н аАопомн'Ь'нїілія, срівролнБЇІМЯ, прі-
амкод'Ьаиїімя, мростїм, скапостім,
иЗкддінїімя віза смтостн, мно-
гоглдгблднїімя, 5АММИ ІІОММСАМ н
лУкАмМИ, И ГОрДКІМХ ОБМЧАІМЯ,
ИММИ СДМО^ОТ'ЕнЇЇ НА ксдкої плотекбе
ьождел'Ь'нїі. сВ алое мої произьолінїі,
ЄГібжі н СКОТИ КІЗСЛОКІСНЇН НІ
тьордтя! Да клкш ьозможипи
БОЗЗр'Ь'тН НА МА, НАЙ приступити
ко мн4ц Которммд очима, Йггаі
Х'рТОЬЇ, ьоззрншн НД МА, ШПАІТШДСД
ал'І' ко гнУснм^-я д4£а*Ьґ9Ц Дд мкш
оуж'і ьозмогУ ажУїрінїд просити,
гшрккнмх н &АММХ монмх н
аУкдкммя Д'іднїємх, &х иджі кпдддн
по кед днн н ншірн, н НА ЬСДКХ ЧАСИ,
Но МОАЮСД ТИ, припдддд, ^рАНИТІЛК
’ Цю молитву, яка розмі-
щена в молитвослові Петра
Могили, взято з канону Ан-
гелу Хранителю. У сучасних
молитвословах наводиться
інша молитва:
Стмй Лгглі, прсдггодй
ОКААННОЙ МОЇЙ Д^ШН, Н
стрлітной моїй жнднн, не
ШСТЛКН МІН£ гр*І;шндгш,
ННЖІ шстійін іо МІНЄ
ЗА нноздсржлнїг мої: н<
ДАЖДК М’КСТА л^кд'ьом^
ДІМОНі/ ШКЛАДД'ГН мною,
нмнлмтвомі смїртнлга;
игш тклісе, оукр^пн
К’Ь'дСТ&Йиір^К Н
МОЙ р!?кі?, Й НАСТАМ) МА
НА ПВТЬ СПСІНЇА. 6Й СТМЙ
Лгглі Бжїй, ^рднлтілн н
покроінтілн ОКААННША
МОІА дймн Н Т'к'лд, мд
МН*Ї ПрОІТН, ЄЛНКНМН ТА
аккоркн^х &о ид днн
жньоті моїгих н дірі что
согр'ішн^х &х прішідш^к
ноірк сїк, покрий ма дх
НАСТОАірІЙ дінь, Н СО^рАНН
МА Ш &САКАГШ НСК^ШІНЇА
ОрОТНКНАГШ, дд нн ьх
коїмх гр*Ь'£ прогн'ІЧдк
Бгд: н молнса зд ма ко
Гд?, ДА оутчрднтх МА IX
стрісі Сюімх, Н ДОСТОЙНА
ПОКІЖСТХ МА рЛБА СюІА
КАГОСТН, ЛМННК.
39
Н01|1Н^ Н НД МАКИ тих! Но МАМ
ти са прніиддА, Хрдннтдлн
Л4ОЙ стмй, оулйрднсА НД ЛАА
гр'і'ішигш рака сімїш, НлГкї.
К1?дн мн помбірнніц НД ЗДДГШ
МО(їш СІ ІірО'ГНЬНИКД, ІТММН
тьонмн млтммп. н іДаііо
Г1ЖЇН ПрИТАСТНИКА ма схтьорн,
ся ксЬ'мн Счьімн. ьсісгдд, нн4;
н нркш, н &х К’ікн к*1кшмх,
ЙМННк.
гИлТМ ХтрІНАА Конпнда-
Ка ІІрт'ій Бцн.
ІІрТАА йлтці МОА Г1ЦЦ С'їкіМН
'ГН Н ЬСІСНАНММН млккдмн,
ШЖЖН IV мже смнрінндго
II ШКДАННДГО Рака ТІОІГШ
оунннїц ЗЛКМНЙ, шрдз^мїг,
нмаджи, Н ЬСА сілірНА',
А8КАКАА, н у^ЛНДА ПОЛАМШАЖЇА,
Ш ШКДАННДГШ МН СІрДЦА, н ш
ПОЛАрАЧЖНАГШ «умд моггш. Н
ПОГАСИ ПААЛАЖЬ стрдстсн мон^х
акш нні|і е£мя н шкдАнснх. Н
ндклмі МА ш МНШГНГЯ її АКТИ
КХСПОМННДНЇН Н ПрИуіАТЇЙ. н ш
ЬГІ^Ї* Д^ИСТЬЯ ЗЛМ^Я «оводи
МА. МіСШ КАМННА £СН ш
Родшья, Н СЛДЬНТСА Прчтної
Цма ткоц ьх ь'їкн к*Ьси?*:
Нмннк.
Тдж<‘, Достойно єстя мкш
КОІІСТННН^ КЛДЖНТН ТА Б«у,
іїрнш Блджнін^н, н ІІргніпо-
рочн^к, н /Нтрь Бгд нд'ші-
чи до Тебе, Хранитслю мій
святий, молюся тобі, змилуй-
ся наді мною, грішним рабом
твоїм (ім’я), будь мені поміч-
ником у боротьбі зі злим су-
противником моїм святими
Твоїми молитвами. І зроби
мене гідним наслідувати Цар-
ство Боже з усіма святими,
завжди, нині і повсякчас і на
віки віків, амінь.
Молитва ранішня кінцева до
Пресвятої Богородиці.
І Ірссвята Владичице моя Бо-
городице, святими Твоїми і все-
сильними молитвами віджени
від мене, смиренного й окаян-
ного раба Твого, зневіру, без-
пам’ятство, нерозумність, не-
дбальство і всі недобрі, лукаві й
хульні думки від грішного мого
серця і від затьмареного розуму
мого. І погаси полум’я моїх при-
страстей, бо ж убогий я і окаян-
ний. І визволи мене від числен-
них та лютих спогадів про старі
гріхи та гріховних намірів, і віл
будь-якого згубного впливу не-
добрих врятуй мене. Ьо Тебе
благословляють усі покоління, і
славиться пречесне ім’я Твоє на
віки віків, амінь.
Після того, Достойно с воісти-
ну величати Тебе, Богородицю,
Присноблажснну і Пренепороч-
40
МОН СТМН, ОуМЛрДНСА НА МА ГрНіШНАГО
Н НСДОСТОННАГО рхкл тьоігд, нмки,
бУди мн псмоірннкх н ЗАСТУПНИКИ
НА 5ЛАГО МОІГО СОПрОТНЬННКА, СТММН
ТБОНМН МЛТЬАМН, Н ЦрТЬЇА БжІА
ПрНЧАСТИНКА МА СОТБОрН СО ЬС^МН
СТкІМН БО К’к'кн, АМННк.
/ИлТБА ОутріННАА КОНПНАА,
ко ПрістЧсй Гіц*і.
ііокта'а Качці моа Бці, стммм
ТьОКМН Н ІСІСНЛкНкІМН МОАкБАМИ ІІІЖІНН
Ш Мін£, СМНріННАГШ Н ОКААННАГШ рАБА
ТбОІГШ, сунмнїі, ЗАБм'нЇЦ НірАЗ»МЇЄ,
НірАД'ІІНЙ, Н МА СКБЄрНАА, лУкАБАА Н
рЛБНАА ПОММШЛЄНЇА Й ОКААННАГШ
МОІГіб	Н ПОМСАЧІННАГШ оуМА
моїгил Н ПОГАСИ ПЛЛМІНк СТрАСТІН
мон^х, якій ннуїх єсмь н окаанінх:
н НЗБАБН МА Ш МНОГН^Х Н АКТМ\И
КОСПОМННАНЇН, Н ПрІДПрЇАТЇН, Н 10
ЬС’Ц'Я Д'ІгНСТБЯ ЙАМ^Х СБОБОДН МА.
Мпц> БЛГОСЛОМНА ЄСН ІІІ БС'Ь^Я рОДібкЯ
Н СЛАБНТСА прнтнбс НМА ТьОІ БО
Б'і'кн Ь'ЬксиЬЯ, АМННк.
Тажі, Достойно єсггб «кш юис-
ТННнУ, БААЖНТН Та БцУ, ПрнСНЮБЛА-
жіннУ», н ПріннюрочнУм, Н /Итук Бга
на'ішгш. Чістн4;ниіУм ХсрУьімх, н сааб-
Н'ІЙшУк БІЗХ ірАБНІНІА Ссрлфімх, Біди
АІЛТІ.М №*г|нииїн
' В оригінальному виданні
ранішні молитви насичу-
ються «/НлтаоА Хтр*“
н’І;н Конпной. Кї [Гр'Г’їй
Бцн»
41
гш. Чтні'йшй» Хіроу&н", н
СААКН'ІІНШІІН ккхрлкнінїл Сі-
рлфи". КІЗ НС'ГЛФНЇД Бї СЛОНА
рбждш^н. С^І|1І$И Бій? ТА
КІАНЧАІМЙ.
СлА^А Оці, Н СІЙ?, Н СтбмЬ’
Н ніні н прнш, н н« к^кн
інбкшмх, дмннь.
Гн помлій, к. Гн клан. н
Й)п1?стя.
Гн Гсі Хї, Сні Бжін, матій рд'дн
ПОЧТМА ТН МТрі, Н Попкнм^й
(«)цї нд'шнгж Интшнїа н
Аюдшсїд ІІпірскн^ н кс>їу
СтМ)(Х, СПАСН ЛЛЖ ТрНіШНАГШ.
КонЇцї Жаткам Хтрннмж.
ну і Матір Бога нашого. Чесні-
шу від Херувимів і незрівняно
славнішу віл Серафимів, що без
істління Бога Слово породила,
істинну Богородицю Тебе возве-
личуємо.
Слава Отцю і Сину і Святому
Духу, і нині й повсякчас і на ві-
ки вічні, амінь.
Господи, помилуй, двічі. Гос-
поди, благослови. 1 відпуст:
Іосподи, Ісусс Христс, Сину
Божий, молитвами Пречистої
Твоєї Матері і преподобних от-
ців наших Антонія і Феодосія
Печсрськнх і всіх святих спаси
мене грішного.
Кінець ранішніх молитов.
нста’Ь'нїа Бгд Слом рОЖДІІІ^М,
Бц^ Та кмнчділи.
Слдкд Оці/ н Сні? н Столів Л>$,
Н НМН'І н прнснш н ко к4:кн К’ІКШКХ,
дмннк.
Гдн, помилуй, трнждм. Гдн, клд-
гослокй. Н Еопйтх.
Гдн Бін Хрті, Сі« Бжїн, млткх
рддн П^НТМА Ткоїж Літрі, прПКНМ)(Х
н кгоноснм^х дтецх ндшн^х Лнтиінїд
н Аюдосїд, н п^очн^я чі/доткб^цєьх
Пічірскн^я, н ксЦх СТМ^Х, СПДСН ЛЛА
гр4шндго.
Коніцх млткдмх оутрінммя.
Лілтім «утріннїи
ЛІОЛНТКМ НД СОНЯ ГрІЛдА|1ММХ.
Начало, Блмнх Бгх ншх
6ИГДА, НН'Ь н прнш, Н 68 Б’Ьої
Б'ЬкШМХ. АЛАННЬ.
Иі|іі ні І«р»у: За лмтхх
{ТІф ОТЄ^Я ндшн^х, Гдн
[неї Х^ті, Бжі нлшя, помнл^й
НДСХ, АМННК.
Тджі: Слаба тібН? Гіє нд“,
СЛАБА ТІК'Е.
Црю НКНМЙ, Оу’Т'ІшН'ГІЛМ,
ДІШ НС'ГНННМН, БІЗДІ СМН Н БСА
нсполнадй: сякроБкірі клгкір,
н жнзнн подд'тілн: прїйдн н
бсілнса б нм, н шчнстн нм
ш бсакоа сккірнм: н спсн КЛЖІ
ДІІІА наша.
Стмй Бяи, с»гмн крупкій,
СТМН КСЗСЛАСр'ГНМЙ, ПОЛЛЛ^Й
КАСИ. Трй.
Слаба: в нн«і:
Пр'глА Трці, помлій ндся:
Гдн, синіти гр'Цн наша: Стмй,
пос4;тн, Н НЇЦ'ЕЛН НІМОШН НАША,
НАШІМ ТІОІГШ САДИ.
Гн помлій, г.
Слаба: н нн4:
Шчі на'шя, нжі £сн на
НБССҐХ, ДА СТНТСА НМА ТьОІ.
Дд прїндітх цртьї» тьо'с. Дд
Молитви перед сном.
Початок (якщо ти снящсник,
то читай): Благословсн Бог наш
нині й повсякчас і на віки віків.
Якщо не священик: За молит-
вами святих отців наших, Гос-
поди Ісусс Христе, Боже наш,
помилуй нас, амінь.
Потому: Слава Тобі, Боже
наш, слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю,
Душе істини, що всюди є і все на-
повнюєш, Скарбе добра і життя
Подателю, прийди і вселися в нас,
і очисти нас від усякої скверни,
і спаси, Благий, душі наші.
Святий Боже, Святий кріп-
кий, Святий безсмертний, по-
милуй нас. Тричі.
Слава... і нині...
Пресвята Трійце, помилуй
нас, Господи, очисти гріхи на-
ші, Владико, прости беззаконія
наші, Святий, зглянься і зціли
неміч нашу ради імені Твого.
Господи, помилуй. Іричі.
Слава... і нині...
Отче наш, що є на Небесах!
Нехай святиться ім’я Твоє; не-
хай прийде Царство Твоє; нс-
44
ЖлТКМ НА СОНІ ГрАД^І|1МЛАХ.
Начало: Блгосломнх Ві х нашх ьссгда,
нкін'іс н прнснш Гі ьо мі'кн
Діш не їсрсн: Ліл’гк'х рддн Прсчтмж
Твої а Літре, н м*і^х счмух Тьон^х,
Гдн Іни Хр>г», Бжс наші, помилуй
НДСХ, ДЛАННк.
Слд'ьд ГіК’І;, Бжі нд'шх, слаіа ГіК'С.
І(рн нкнмй, Оут'Ешнтмм, Дііїс нстн-
нм, Нже мзд*£ Смн, н ьсж нсполнждй,
сокрбьнцн багнах н жнзнн Податки,
прїндн н ксмнсж кх нм, н шчнстн нм
Ш &СЖКЇЖ скмрнм, н спсн, Блжс, д^шм
НАША.
Стмй Бжс, Стмй крупкій, Стмй
КСЗСМї'рТНМЙ, ПОЛАНЛ^Й НАСХ. Трнждм.
Ола'&а, н нмн4:
ПрнТАА ’Ірцс, помилуй ндсх: Гдн,
иЗчнстн гр'Ь^н наша: Влко, прости ксз-
ЗАКШНЇж наша: Стмй, посітн н нсіуЬлн
НМАШірн наша, нмснс Тьоичб рд'дн.
Гдн помилуй, трнждм.
п/ Саака^ н нмнН;:
Очі наші, Нже ^сн нд Нкс^х,
ДА СЬАТНТСЖ НЛАЖ ТьОІ, ДА Пр’ІНДІТХ
Цртьй Тьо'е, ДА к^дстх ьблж Тьож,
На соня і^жд^цімлаї
45
Б^ДІТЯ КОЛА ТКОА, ІАКШ НА
НКСН Н НД ЗІЖЛН. ХлНіКХ НАШХ
НАС^ірНМН, ДАЖДХ НАЛАХ ДНМК.
Н ОСТ4КН НАЛАХ ДО.АГМ НАША,
ГДКШ Н ЛАМ діТА&ЛАІЛШ ДО.АЖ-
ШІКШМІ НАШНЛІ. II НІ КОМДН
НАСХ кх нск^шжїц но нзка'кн
НАСХ ЦІ А^КАКАГШ.
IV	-	„	/X
І1ІКШ ТКОІ ЄС’ГХ І^ТКО Н (НАД,
Н САДКА, КХ К'КіСН, АМННК.
ІІОЛАл\й НА ПІ, ПОЛАЛ^Й НАСХ,
ксаісдгш ІЬк'Ьгд нідо^м’і'нірі,
СІК тн ЛААТК^ мкш Блц'Іс,
грИсшнін рдкн прнноснмх: по-
млій на
СааЇ
Гн ПОМЛІЙ НАСХ, 114 ТА БОу
оупока'^омх, НІ ПрОГН'ЬкдЙСА
НА НМ й'ІМШ, ННЖ( ПОМАНИ
біззакшнїн нашьц;. Но прнзрн
НН*Ь МКШ МА^Д, Й НЗКАКИ НА
ш крлгх ндшн. Ти ко ЄСН Г1Х
НА*", н ми АМДЇІ ткон. н ксн
Д'Ь'ло р&# ткоїн, н нма ткої
прнзикле*.
Н н:
^НлрдЇА дкірн іБкерзн НАМ,
КАГКІНАА Г1ЦІ ДІСО, НАД^К-
ШЇНСА НА ТА ДА НІ ПОГНБНІМХ,
но дл нзкд'кнлІса ТОКОМ ІБ
к'Ь'дх, ти ко єсн сгінї« ршд^
^ртїд'нском^.
ТІ, Гн помлій, кі.
хай буде воля Твоя, як на Небі,
так і на землі. Хліб наш насущ-
ний дай нам сьогодні. І прости
нам провини наші, як і ми про-
щаємо винуватцям нашим. І не
введи нас у спокусу, але визво-
ли нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство і сила і сла-
ва, на віки, амінь.
І тропарі:
І Іомилуй нас, Господи, поми-
луй нас, бо жодного виправдан-
ня собі не знаходячи, цю молит-
ву Тобі, Владиці нашому, грішні
раби приносимо: помилуй нас.
Слава Отцю і Сину і Свято-
му Духу.
Господи, помилуй нас, бо на
Тебе надію покладаємо, не про-
гнівайся на нас і не пригадай
беззаконій наших. Але нині,
Милостивий, зглянься на нас
і врятуй нас від ворогів наших.
Бо Ти є Бог наш і ми, люди Твої
усі, — творіння рук Твоїх, й ім’я
Твоє призиваємо.
І нині й повсякчас і на віки ві-
ків, амінь.
Милосердя двері відкрий нам,
благословенна Богородице Діво,
щоб, надікі покладаючи на Тебе,
не загинули, а спаслися з Твоєю
допомогою від бід, бо Ти є спа-
сіння роду християнського.
Господи, помилуй. 12 разів.
46
мкш нд Нкін н нд зелаан. Хл'ккх напік
НАЕ5?і|ІНМН ДАЖДК НАЛАХ ДНКЦ Н АШЧЛКИ
НАЛАХ ДОЛГН НАША, МКОЖЕ Н ЛАМ
ШСТДКЛАІЛАХ ДОАЖННКАУЛАХ НАШМЛАХ: Н
Ні ККІДН НАСХ ко нск^шенїе, НО НЗКДКИ
НАСХ Ш А^КДКДГШ.
л
Н АКЇІ НАСТОАЦІМА «ЇА
ч рн ’гропдр'і:
ПоЛАИА^Н НАСХ, І ДИ, ПОЛАНА^Н на'сх:
КСАКАГШ КО ШК'ЬгА НЕДО^ЛА'к'кірЕ, ІЇЙ
Тн ЛАОАНТКІ? мкш 6лц4 грішній прн-
носнлах: ІІОЛАНА^Н НАСХ.
Садка: Гдн, поланаі/н ндсх, на Та
КО ОуПОКА^ОЛАИ, НІ ПрОГН'Ь'кДНСА нд
НМ а^АШ, НИЖЕ ПОЛААНИ КСЗЗДКОНЇН
нашн^х: но п^нз^н н нми*к мкш клд-
го^трокніх, Н НЗКДКН НМ ш крдгх
націнок* Тм ко £сн Бгх нлшх, н лам
акдїі Ткон, ксн д'Ьлд Тьосм, н
ІЇЛАЖ Тьоі ПрНЗМКАСЛАХ.
Н нмнтг: Лінлоирдїд дмрн шмрдн
НАЛАХ, КАДГОСАОКІННАА Бці, НАД^'ЮІ|ІЇНСА
на Та дд не погнкнелах, но да
нзкаьнласа Гонок ш к^дх: Тм КО £(Н
СПДСЕНЇЕ рбдд ^рїГТЇДНСКАГШ.
Таже, Гдн, поланаЙа, її.
Нд <онх грддбціммі
47
Н ЛМТКкІ ПА ПОрЖДІЇ (X
іанмінії** н іуліилініїмя.
Ліл’гм, ї. С'г: Ліаюірм Вілнкд,
до Гіга Отці.
Г>є Ь'ІІЧНМН Н Црк КСАКДГШ
схздднЬц сподокнкмй ма дджі
м чдія сій досії'Ьгн: прости
мн гр^н; ажі сяткорн\я к
сій дні, дНслсмх, слоьо" Н 1)0-
ммшлінїсмх: н «листи Гн
смиренник МИ ДШІ? а» макіа
екмрнм плоти н д^д, н Д4ЖДЯ
мн Гн К НОІ|ІН СІЙ соня прі-
й’гн і мирі: дд ііястдьх ш
СМ'ЬріННДГОО мн лбжд, клгшоу-
гождй Лргом^ Нмінн Тьоімі/,
КЯ ПСА дим жньотд моігш,
Я ПОП(р& КОр^ЦІМА МА Ьрдгн
плотсісІА н ккплотнма. Н нд-
БДБН МА Гн Ш ПОМШШЛІНЇН
С^ГГНКІ, ШСКБІрНАКір^ Л»Д, Н
ПОЛОТІЙ Л^КДІІКІ^Я. Йкш ТЬОІ
Є^ТБ ЦрТКО, енлд, н садка,
От^д н снд н стгш 4)(Д-
н прнш, н ки к'Ь'кн л^кш",
/ІМННк.
/Ялти, К.
Кя Гь’ нйимії Ге Хк
Стд'гш Интібґд.
йсідіржичілн, С/ІОВОП отчії,
едмя сямршіня СМЙ Гне Х'е,
лшбгдгш рддн млрдід тьоігш,
ННКОГДЖІ ШЛ^ЧДСА мене рдкд
ТІОІГШ, пНО БСІГДД кя мн4;
почнкдй Ійсі, докрий Пд'стмр^
І молитви ці по порядку,
уважно та з благоговінням:
Молитва 1, святого Макарія
Великого, до Бога Отця.
Боже Вічний і І Іарю усього
творіння, що сподобив мене до
години цієї дожити, прости ме-
ні гріхи, ЯКІ ВЧИНИВ я сьогодні
ділом, словом і думкою; й очис-
ти, Господи, смиренну мою душу
від усякої скверни плоті та духу.
І подай мені, Господи, мирний
сон цієї ночі, аби, підвівшись
із мого смиренного ложа, дого-
джав я Пресвятому імені Твоє-
му протягом усього мого життя
і здолав ворогів плотських і без-
плотних, які повстають на мене.
І спаси мене, Господи, від думок
суєтних, що оскверняють ме-
не і хтивостей лукавих. Бо Твоє
є Царство і сила і слава, Отця
і Сина і Святого Духа, нині й
повсякчас і на віки віків, амінь.
Молитва 2,
святого Антиоха
до Господа нашого
Ісуса Христа.
Вседержителю, Слово Отче,
Ісусе Христе, що Сам є доскона-
лим, з великого милосердя Тво-
го ніколи не залишай мене, раба
Твого, але завжди в мені пере-
бувай. кусе, добрий Пастирю
Своїх овець, не віддай мене на
48
Н МЛТккІ сїа порждх сх
кннмднїелсх н оумиленїемх.
/Илтіл д, стдгш /ИАКд'рїл
велнеслгш, кх Бгі? Оі$:
Бжі ННнмй, н Црн ксжклгш
С03ДАНЇА, СПОДОБНКкІН МА ДДЖІ кХ
ЧАСХ сен ДОСПІТИ: прости МИ Гр'І^Н,
«же соткорн^х КХ СІЙ день, Д'КлОМХ,
слбкомх н помкішленїемх: н шчйгтн,
Гдн, смиренним МОЮ ДЇ?Ш^ Ш КСАКЇА
СКБірНМ ПЛОТИ н Д^Д, Й ДАЖДк ми,
Гдн, кХ ИОІ|ІН сен сонх прентн кх
ллмргк: дд костдкх ш емнренндгш мн
ЛОЖА, БЛГОі/гОЖДі/ Престолі НМЄНИ
Ткоемі’ кО кСА ДНН ЖИкОТД МОІГШ, н
попер^ бормцпид ліж крдгн ПЛОТСКЇА
Н БЄЗПЛШТНМА: Н НЗКАкН ЛЛА, ГдН, Ш
поммшленїй с¥ітни\х, шсккі^нжнірн^х
мд, н пбуотей лкклки^я. Мкіо Ткоі
ЄСТк УрГкО, Й СИЛА, Н СЛАкА, Оці Й
Снд и Стдгш Д^д, нми'к н прнснер й
кО кЧїКН к'ЬсШкХ, АМННк.
/ИлткА к, КО Гді’ ндш/м^ Інс^
Хрт&, СТДГШ Днтїогд.
Вседержителю, СлОкО Очее, Сдмх
сокершенх Сьій, Ійп Хрг», мнбгдгш рддн
млрдїж Тюегш ннкогддже шлЛансж
мене, рАБА Тьоегш, НО кССГДД кО МИ'Ї
ПОЧНкАЙ. Гнсе, докрмн Пдстмрн ТкОН^Х
ОкСЦХ, не преддждк мене крдмол^
Й4 СОНІ грждЧ'і|ІМ.ИХ
49
скон окіця: не пріддждя мені
КрЛМОА'Б ЗМІНН'І^ Н ЖІЛАНЇІ»
М'ГДННН^ НІ ШСТАБН МІНІ, мкш
гїма там ья лан'і ^сг. Тм
Йкш Гн іїї поклднаілш", Црм
СЧ'ьІн ІНС Хе, спашд.ма сяхоанн
НІМІ|ЗЦІНІ|ІНМЇ СМК'ГОМЯ, Д^омя
ТЬОНМЯ С'їмААЯ, НМЯЖІ шстнля
ЄСН сьоа Оучнкн. Длждя Гн н
мн'І; нідостонном^ РлкЙ тьоі'л^,
СПСІНЇА тьоігш нд лбжн моїмя:
ІірОСЬ'ІТН оумя п мбн и'Кто*
рдз^ли стд'гш бу-лїд тюі'гш:
дш^ лккбмм Крті тюігш:
срці тготом сломсі тюігш:
Т’КАО мої 'ПОЇМ Стртін 613-
стрдстном: мисль мок тьонмя
см’їрі'нїімя ся^рднн. Н &ЯЗД&НГНН
МА ИЯ КріМА ПОДОКНО НД ТИСІ
САДКОСлбкїі. Мкш нріпрос.иЬЛІНЯ
ЄДН СО КІЗНЛ'МАНММЯ тн
Отцімя Н СЯ Іірткґ" Д^ом, ця
Ц'ІіКН, Дмж
ЛІА-ГІД, Г.
Кх Прістомі/ ДіґЧ?.
Гн Црі» Нкнмн, Оут'кшнтілн,
ДІІІІ НСТННМН. ОумлрднсА,
н помлій ма гр4;іиндгш
рдкд Тьоіго, н шпйтнмн
НІДОСТОННОМ^ н прости МА,
ЄЛНКА тн сягр^шн^ ДНІСЬ мкш
ЧЛКЯ, Пдчі ЖІ Н НІ МКШ ЧЛКЯ, но
Н гбр'Ь СКШТЛ. КОАкНиА МОА
гр'Цн, н ні&оанма: мЬдомма
н нік4:домма: мжі ш нностн,
поталу змієві і не допусти споку-
си сатанинської, бо насіння тлін-
ня є в мені. Ти, Господи Боже,
що вклоняються Йому — Царю
Святий, Ісусс Христс — уві сні
охороняй мене Світлом немер-
кнучим — Духом Твоїм Свя-
тим, що Ним Ти освятив учнів
Своїх. Дай, Господи, й мені, не-
достойному рабу Твоєму, спасін-
ня Твоє на ложі моїм: просвіти
розум мій світлом пізнання Свя-
того Євангелія Твого, душу —
любов’ю до Хреста Твого, сер-
це — чистотою слова Твого, тіло
моє — Твоєю страстю безпри-
страсною, думки мої Твоїм сми-
ренням охорони, і підведи мене
в час належний від сну на Твоє
славослів’я. Ти ж бо препрослав-
лений з безначальним Твоїм От-
цем і з Пресвятим Духом на ві-
ки, амінь.
Молитва З,
до І Ірссвятого Духа.
Господи, Царю Небесний,
Утішитслю, Душе Істини, зми-
лосердься і помилуй мене, гріш-
ного раба Твого, і відпусти ме-
ні, недостойному, і прости все,
чим згрішив перед Тобою сьо-
годні як людина, навіть більше
того, — не як людина, але гір-
ше від тварини; всі мої гріхи,
вільні чи невільні, вчинені сві-
50
аМЇЙИ’І Й ЖІЛАНЇЮ сдтаннн» НІ шстд'кн
МІН£, МКШ С'ІІМА ТАМ КО МИ'І; ЄСТЬ.
Тм оукш, Гдн Гіркі іюклднаіммй, Црю
Стмй, ІИСІ Х^ТІ, СПАІЦЛ МА СО^рД-
НН НІМСрЦАЮірНМХ ^СК'Ь'тОМХ, Д)(ОМХ
Тконмх Стммх, Нмже шстнлх е<н
Ткоа «учинки. Ддждк, Гдн, н мн'Е,
нідостойиом^ рдкч’ Ткоем», СПСЕНЇІ Тко'і
НА ложе моемх: П^ОСК’ІтЙ оумх мой
СК^ТОМХ рд'з^МА СТДГШ 6улїд Ткоігш:
д5?ш^ люкбкїю Кртд Ткоігш: сірдце
чистотою слокесе Ткоігш: Т'і'ло мої
Ткоею стрдстїю кізстрдстною: ммслк
мою Тьонмх смнрінїімх соурднн, н
ЬОЗДЬНГНН МА ПО пЬр‘Л'* (1ОДОКНО НА
Тьо'і САДЬОСАОНЇІ. ІДкш препрослдменх
£СН СО КІЗНАЧАЛЬНММХ ТііОНМХ ОніМИ
Н СХ ПріСТММХ Д)(ОМХ ко кткн,
АМННЬ.
Нл СОНЇ ГрАлІціМ.МЇ
/Нлткд г,
ко Прістомі/ Д’^.
Гдн, Црю Нкнмн, Оут'Ешнтілю,
Дше нстннм, оумнлосерднсж н помилуй
ма, гр'і'шндго рдкд ’Гкоігб, н шп^стн
мн недостойном^ н прости КСА, ЄАНКА
Ти согр^шнух диіск мкш чілок4;кх,
ПДЧІ Жі н НІ МКШ 'ІІЛОК'ІКХ, но н
ГОрНіІ СКОТА, ЬШЛЬИМА МОА Гр^Й Й
НІКШЛКНМА, к*Ідшмма н иік’ігдшмма:
мжі ш юности й ш нд^кн алм, й
5і
н їй нлхкн злмд: н мяи Жгк
Ш НАГЛкСТМ н оуньїнїд. Лцл
Нлаінілая Ткоіалах клдгхід,
нлн ло^#лну* е кх «оламш.аінін
моїм*, нлн кого) «укоон^х:
нлн ШКЛНГГЛ^Х КОГАО ГНІ КОЛАХ
лаонлах: НАМ шппллн^х: нлн ш
іімх прогн'ЬмусА'. нлн їхлгдух:
нлн Ьінгбднш (пд\я; нлн ннціх
пріндї кх лан'£\ н прідр^х н:
НЛН БрЛТЛ М0«ГШ шппдлнцх,
йлн с&дднух, нлн когш шс#-
днр; нлн рлдмлнчфд, нлн
[МЗГорд4уд, нлн рдзгн4м£(д:
нлн стоаі|і#лан НД ЛАЛТЬ’І оумх
ЛЛОН IV л#кдиткїн ЛАі'рл игш
подкняиід: нлн ^дзмлі^йнії по-
ММСЛН)(: НЛН ШКАд6)(ІА, нлн
шпн^сл, нлн кіз «ули сла'Ьа^са:
НЛН Л^КД&ОІ ПОЛАМСЛНуХ^ нлн
декрет# ч#жд#ю індика, нлн
том нґазьінх кьіух ірцілі: йлн
ніподокнаа глдголдух, нлн
гр'їіух крл'тд »МГШ ПОСЛА'ІиуСА,
ЛЛОАЖІ с#т КІПЙСЛІНЛЛ СХГр'І-
шінїа: нлн «5 лалта4 шрлднух:
НЛН ННО 1ТО глд’ідьх МКДКОі,
ні поллнм: тд ко кед н кблкшд
гну СХД'І'ду. Помл#н ЛАД Тхори
лаон Влкш, оунмлдтш, Н НІДО-
стоннлго рдкд Тлоіго: н шетд-
МІ ЛАН, в аіпйтн, н прости
ЛАД МКШ КЛГХ н Члісолмкіцх: дд
С ЛАНрОЛАХ ЛАГ#, ІУСН#, Н ПОЧІМ
бл#дпмн, грішний, н дійсними
домо чи несвідомо, через мо-
лодість або злу науку, від зухва-
лості або зневіри. Якщо іменем
Твоїм присягався, чи зневажав
його думкою своєю; якщо ко-
му докоряв, чи обмовляй кого
у гніві моїм, чи засмутив кого,
або чомусь розгнівався. Чи об-
манув, або спав без міри, або
вбогого, який прийшов до ме-
не, зневажив, чи брата свого
засмутив; якщо кого звабив чи
засудив, чи розвеличався; чи
загордився, чи розгнівався, чи,
коли стояв я на молитві, розум
мій прикладами цього світу пе-
реймався; якщо про розпусне
помислив, або їв чи пив понад
міру, чи бездумно сміявся і лу-
каве помислив, якщо чужу дос-
коналість побачивши, враже-
ний був заздрістю; чи негідне
говорив, і з гріхів брата свого
насміхався, тоді як моїх гріхів
не злічити; якщо до молитви
ставився недбало, чи то інше
що створив лукаве і забув про
те — все це і навіть більше від
того я заподіяв. Помилуй ме-
не, Творче мій і Владико, зне-
віреного і нсдостойного раба
Твого, і вибач, і відпусти, і про-
сти мене, бо Ти Благий і Люди-
нолюбець. Нехай я в мирі ляжу,
засну і спочину, блудний, гріш-
А2
ідж» сіть 55 ндгльстм н оунмнїд.
4і|Л НЛАИИЛАХ ТюнЛАХ КЛАуСА, нлн
пс^лнух є кх полакіпшнїн лаоІлах: нлн
кого Аукорн^'х: нлн иїклштл'^х кого
ГН'ІКОМХ ЛАОНЛАХ, НЛН ШШЧІЛНГХ, нлн
и) чілах прогн^ьд^сд: нлн солгд^х,
нли ксзгодню спд^х, нлн ннірх прїнді
ко ланіЕ, н прсзр-к^х $гш: Алн крдтд
ЛАОСГО штчллн^х, нлн сиднях, нлн
кого шс^дн^х: нлн рдзкмнчдхсА, нлн
рдзсорд^сд, нлн рдзгн4'м}(сж: нлй
СТОЖір^ ЛАН НД ЛАЛТЬ'Ь, ОуЛАХ ЛАОП
Ш Л&ДКСТМН ЛАірА НГАО ПОД&НЖКА,
нлн рдзкрді|йнй полакіслн^х, нлн
ШКДДО^СА, НЛН ІОПН^СА, НЛН К»ЗЯ ОуЛАД
сла'ііж^са: нлн л&какоі лолаьллн^х,
НЛН ДОКрб'Н/ Ч^ЖД^М КНД'ІКХ, н
ТОМ вужзкінх ЕМ^Х СірдЦїЛАХ: нлн
НИІОДАУКНДД ґлдгблд^ї, НЛН Гр4^
КОДТД ЛАОІГШ НОЇЛА’ІА^Д, лаод ж*
сать мз’інслєннаа согр4шбнїж: нлн
а» ЛАЛТК'Ь нірддн^х, нлн нно чтб
СОД'ІІД^Х Л^КДКОЦ Нї ПОЛАНМ, тд ко
КСД Н КШЛЬШД СН^'Х ГОД’І'д^Х. ІІОЛАНЛ^Й
лад, Ткорче мон Влко, оунмлдго н
недостонндго рдкд Ткоіго: її шетд'кн
ЛАН, н шп&тн н прости ЛАД, ГДКШ КЛГї
Н ЧЛК'ІКОЛМЕІЦХ, ДД СХ ЛАНрОЛАХ ЛАГ?/,
оусиь’ н почім, кл^днмн, грНіиінмн
н ОІСДАННМЙ ДЗХ, н поклонмед, н
ІЬ <оиі гржд^имї
53
ДЗ, Н ПОКЛОНІМА-, Н ЬОСПОЮ, н
просддьлю Пртнси Нмж Тбо'і,
СІ Отці* Н єдннорбднм" £ГШ
сно*, нн4: н прнш, н бї ь*і;кн,
длиінь.
ЛГлтм, І
Стоїш /Ндкдріл віликдгш.
Что тн прннсс& нлн мто
тн боздалІ, БілнкоддроБіі'гміі
кклогрнмй Црю^ і|идрс н чмо-
Б'ЬсОАЮКЧІ Гдн. Мкш Л'ЬнАЦМІА
лині нд тбоІ оугожінїг, н нн-
чтожі клгс сочьбршд. Припіл»
£СН нд фоніці мнмошідшдго дні
СІГШ. ЩкрАірІнїІ н снсінїс д^шн
МОЇЙ етрол. МАТНІ МН БІ?ДН
грНїШНОМ^ Н ШКНАЖІННОЛй/
БСАКАГШ Д'ІІЛД ВАГА. воїТДКН
ПДШ^КМН Діігіі, ІШКБІрННБШ^Ю'.А
БІ КІЗМ'£рНКІ^Х СОГр-Ь шінїн^я.
Н ШНМН Ш міні бісі лбммслх
лЙіа'бмн ьнднмаго сіго жнчїа.
Простії МОА СОГр'ЬіГїНЇА ЄДИНІ
кізгр'і'иінц єжї тн согр'Ьшн^
Б» СІН ДНБ Б*ІдІнїіМХ Н
НІБ'Ідінїілц СЛОБОДІ» н д^лом, н
ііоммшлінїім, Й кс'Ь'мн монмн
ЧКБСТБМ. Тм СДМИ ПОКрБІБАА
соурднн ма іо бсакагш^ сопро-
ТНБНАГО ІМКСТОАНЇА, ВжТБІНОК
'ГН ЬЛДСТЇК, Н НІНЗрі*ЦННК1М»
ЗАКОЛИШІМ», Н силою. Шчнстн
Бжі іочнстн множістбо грубая
мон^я. Блгоболн Гн ндкАктн
МА Ш с4;тн ЛІ?КДБАГи>. Н СПСН
ний і окаянний; і вклонюся,
і оспіваю та прославлю всечес-
не ім’я Твоє з Отцем і Єдино-
родним Його Сином нині й
повсякчас і на віки, амінь.
Молитва 4,
святого Макарія Великого.
Що Тобі принесу або як То-
бі віддячу, Всликодаровитий,
Безсмертний Царю, щедрий
і людинолюбний Господи? Ти
мене, що лінуюся я Тобі дого-
дити і нічого доброго не зро-
бив, довів до кінця дня цьо-
го, навернення і спасіння душі
моєї влаштовуючи. Змилуйся
нади мною, грішним, бо нічо-
го доброго не вчинив. Підведи
душу мою падшу, що оскверни-
лась безліччю гріхів, і вбережи
мене від лукавих помислів цьо-
го видимого життя. Єдиний
Безгрішний, прости мої гріхи,
що ними перед Тобою сьогод-
ни завинив: свідомо або несві-
домо, словом, ділом чи дум-
кою, й усіма моїми почуттями.
Ти сам Божественною Твоєю
владою і невимовним люди-
нолюбством та силою врятуй
мене, захищаючи від ворожо-
го нападу. Очисти, Боже, очи-
сти численні гріхи мої. Бла-
говоли, Господи, визволити
мене від тенет лукавого, і спаси
54
КОСПОЮ, Н проСЛАКЛЮ ПрСЧТНОС НМД
ТкОС, СО ОціМ'Х Н елннорбднммх
бгш Сномя, нми*Ь н прнснш н ко
б4;кн к'Ькбкя, дмннк.
/Илткд д,
стдгш /НдкАрІА Кмнкагш.
Чтб Тн приніс#, НЛН ЧТО Ти ЬОЗ-
ДАМХ, кілнкоддрокнтьін ксзслчртнмн
Цоїс, ціідрі н їлк'Ькоаюбчі Гдн; іакш
АТНАЦМСД МіНЄ нл Ткоі оугождінії,
н ннчтожі клго соткоршл, прнкілх
£СН НА КОНШХ МНМОШІДШАГШ ДНІ
сігш, шкрдіцінїі н спсі'нїі д#иін моїй
строж. /Натни мн кі?дн грНиином^
Н ШКНАЖЖНОМІ^ БСАКАГШ Д'їлА БЛАГА,
&ОЗСТ4&Н ІІАДШ^К МОК	ШСІСМр-
ннііші?юса и ксдм'і'рнм^х согрт-
шжїн^х, н шнмн ш мене мсь по-
МКІСЛХ Л^КАБМН БНДНМАГШ СІГШ
ЖНТЇД. ПРОСТИ МОД СОГр’ЬнеНЇДі ЄДИ-
НІ Безгрішне, ЄЖІ Тн СОГр'ЬшН)(Х кх
СІЙ ДЖК, К'Ед'ЬнїіМІ Н НСК'Ь'д'ЬнймХ,
СЛОКОМХ, Н ДОЛОМИ, Н ІІОММШЛЖЇІМЯ,
н ксімн монмн ч^ксткм. Тм Самх
ПОІСрМБАД, СО^рДНН МЖ Ш КСДКАГШ
СОПрОТНКНАГШ ШКСТОЖНЇД БУМСТБЖ-
НОК Ткож КЛАСТЇК н нензрпжнммх
чакНікоаккимх н енлон. іОчнстн,
Вже, шчнетн множсстко гр4:і(шкя
мон^'л: клгоколн, Гдн, нзба'кнтн мж
На !Оіі« ірждКцікілм
55
С'Г^Н^Ю моїі ДЦ& Н Оі4нА
ЛІ А СЬ'І'ІОЛЛХ ЛНЦД ТБОІГО
єгдд прждішн кя магС Н
нюгібкінн* нн*і снбмя оуснйтн
СОТЛОрН, Н БіЗЛПЧТЛНІА. Н
ННМ)/||ИНЯ пбмькля рдкд Тюїго
СОКЛМДН. Н КІМ МТАННИ# А'ТґМ
шжінн ш міні. Н проігітн
ЛІН £ДЗКМН}н очн срчнмн, ДА
НІ оусн^ ЛХ СЛЛОЧ’к. Н посли
МИ ИгГЛД МНрНД, «ЛННТМА н
НАСПАЬННКД, Дііін н ’Г’ІІл'^ ЛАОІЛіЬ’і
ДА НЗКДКНТХ МА ШКрДГЯ ЛіОН^Я.
Да ЬХС'ГАЬЯ со Одрд МОІГШ,
ПрННК^ТН г’‘----------------’----
МО'КМ. ЄН Гн еуілмши
гр4;'шнлго г	-
ТІОІГЮ, НЗЬОЛШЇІМ н со&4ітїн.
Лдрйн МИ КЯСТДБШ^ САОМПМЇ
ТБОНМЯ ПООу’ІН'ГИСА. Н оунмнїс
К'Ьб&сиоі ддлнс ш міні шгндно
БЛГОДМСф&ІНМА
’--- І ЛЛА
н оукбгдго рлкд
кмтн схткорн Тьонм" Лггльї.
Дд БЛГОСЛСЬЛЮ НМА ТЬОІ стос,
ІІ прослдмн, Й СЛДІЛН причин
Бцї Мрїн. КЖІ ДДЛХ ЄСН ндмх
гр'їшнм’* ЗДС'гймІНЇІ. Н прїнмн
СІМ МОАМф^СА злим. ПЙгмх БО
мкш подрдждітх ТЬОІ ЧЛКОЛіІкИ,
н МЛАїрИСА НІ ПріСТДІТХ. Тод
здст^плінїімх, н чтндго Кртд
ЗНДМІНЇІМХ. II іс4ґ стм^х
Т&ОН^Х рддн, »уБОГ|/к ДШ^ ^ІОІІ
соклндн Гне Х'є Гіжі нд'їих. ЇЙкш
Стя Є(Н н ПріПрОСАД&АІНХ кя
іЛ'кн, Лмннб.
страсну мою душу, і осіни мене
світлом лиця Твого, коли при-
йдеш у славі. І дай мені нині
без спокуси і не засудженим ві-
дійти до сну, і думки раба Тво-
го у спокої збережи. Віджени
від мене усі сатанинські хитро-
щі, просвіти мої очі сердечні,
аби не заснути мені смертним
сном. І пошли мені Ангела ми-
ру, хранитсля й наставника ду-
ші та тілу моєму, щоб він вряту-
вав мене від ворогів моїх, аби.
вставши з ложа мого, я підніс
Тобі подячні молитви. О Гос-
поди, вислухай мене, грішно-
го і убогого раба Твого. Даруй
мені, вставши від сну, навчати-
ся словам Івоїм, і зневіру бісів-
ську далеко віл мене віджени
Івоїми Ангелами, щоби мені
благословляти Ім’я Твоє Святе,
і прославляти, і славити Пре-
чисту Богородицю Марію, Яку
Ти дав нам грішним на захист.
Тож прийми Її молитви за нас.
Знаю, що Вона наслідує Твою
людинолюбність і молити-
ся за нас не припиняє. Її ж за-
ступництвом і Чесного Хреста
знаменням, і всіх святих Твоїх
ради душу мою вбогу збережи,
Ісусс Христе, Боже наш, бо Ти
Святий і Препрославлсний на-
віки. Амінь.
56
ш гктн лйиигю н спсн стрдстн^ю
лаон АІЇиІЇ, н шс*інн мд ск'К’гомї
лнцд Тдоігш, ЄГДА прїндішн до слдьН;:
Н НіШС^ЖДІННД НМН'К снолля оусн!?тн
сотдорн, н кідх лмчтднїа: н нкла\?цинх
поламали рлкд Тдоиш соблидн, н дім
СДТАННнУ Д'К'ГМК іожжн іо лаін£:
Н ПрОСД'ЬтН ЛАН рду^ЛАНМА ОЧН
НрД^ЧНМА, ^А не «уСН^ ДХ СЛАСрТБ. Н
ПОСЛИ ЛАН Игглд ЛАН^НД, «ДННТСЛА
Н НДСТАДННКД Д^ШН Н Т'Еа» лаоілаХ,
ДД НЗК'ЙНТХ ЛАА Ш крдгх ЛАОНух: дд
достддх со одрд лАоегіо, пранні Тн
КЛГОДДрС'Г&^ННМА ЛАОЛЬБМ. ЄЙ, ГдН,
оуслмшн лаа, гр4;шндго н вукогдго
рДБД Тьопб, НЗЬОЛСНИЛА» Н сбд'Ь'ГЇН.
Ддрі/н ЛАН ЬОСТДЬШ^ СЛОЬКЄЛАХ Тюйлах
ПОХЧНТНСА, н оунмнй К'ЬбдСКОС ддлпс
кі’ ЛАЄНЄ ШГНАНО кмтн со'іьорн Тдонмн
/ІГГЛКі: ДА КЛГОСЛОЬЛІв НМА ТіО» стос,
н прослдмю, н слдьлю Притаю ГіцХ
/Идрік, Юже ДДЛХ ЄСН НДЛАХ Гр^ШНМЛАХ
ЗДСТ^ПЛСНЇІ, Н ПрІНЛАН Сїн ЛАОЛАїр&ИА
зд нм: А'ІІЛАХ БО, ІДІІШ ПОДрАЖДІТХ
Тьоі ЧЛЬ'ІКОЛЮБЇе, Н ЛАОААЦІНСА НС
ІИНСТДІТЇ. Тоа здсті/плєнплая, н
Чтндгш іфгл ЗНДЛАСНИЛАХ, н
СТМ^Х ТьОН)(Х рддн, ОуБОГ^М д5>ш^
ЛАОМ ЮБЛИДН, ІНМ Х^т'і, ГіЖС НАШІ,
МКШ Стх Є<Н н пршрослмлжх до
дЛкн, ДЛАННБ.
їй ПНІ грлД^ЦІММХ
57
Жлтм,
ІН Г1Є НАШХ, £Ж( СХГр'ЬіІН
КХ ДНН СІМХ СЛОКОМХ, Д'ІАОМХ,
Н ГІОММШЛ'НЇІЛЦ МКШ блгх н
ЧлКШЛНКіІ^Х прости МН. ЛНІрІНХ
ІОНХ, И КІЗМАТІЖІНХ ДАр1?Й ми:
ЙГГЛА Ткоігш ХрАнЙ'ГІЛА по-
сли, ПОКрМІд'мфЛ н схк^кдл'кі|ід
МА Ш КСАІСЛГШ ЗАД. Мкш ТМ
£СН ХрАНнтілк Дшаллх н 14-
ЛІНЖХ НАШИЛА/. Н ТІК'С СЛАКІ?
КХЗСМЛЛСМХ Отці? н Сні? н
стмі? Дґі?: нн4: н прнш, н кх
К'ЇКН к4ісшлц гімннк.
/Нлтка, в.
Гн Бі нашя, к нігшжі к'кро-
ьл^омх, Н (ПШЖІ Нма пдк
КСАКДГШ НЛЛЇНС прнзмкд'емх.
ДАЖД8 нлмх кх сні? Ш^ОДАфН*
шелдкі? дшн н ч'йлЬ7: «клндн
на ш ксакагш мсчтднїа, н
ТСМНМА слд'стн крбм'і: ОусТАКН
стрімлінії стрдстсмх, оугдсн
рДЖДІЖІНЇ* КХІТАНЇА Т'ІліСНА-
гіо. Ддждя ндмх ц'Ьломрін-
н4 ПОЖИТИ Д'КАЬІ и слшмсм;
да доєрод4'т»лкиос жнтметко
кяспріїмлифі, Ші4ТОКІНИМ, НІ
ШІІДДІМХ клгнр ткон^х. Мкш
КЛКІНЯ £СН кх к^'кн, гіліннк.
/Яолнткд ?.
Блгдїш Ц’р'а, клгла мтн,
Прчтдд н Бакіиида Оці мрії:
млтк Сил ткоігш н Ба нд'ішгш
нзлін НА СТрАСТНІІН мн дйііі?,
Молитва 5.
Господи Боже наш, все, чим
згрішив сьогодні словом, ді-
лом чи думкою — прости ме-
ні, Боже Благий і людинолюб-
ний. Мирний і спокійний сон
даруй мені. Ангела Твого Хра-
нителя пошли, щоби він охоро-
няв й оберігав мене від усяко-
го зла. Бо Ти є Хранитсль душ
і тіл наших і Тобі славу віддає-
мо, Отцю і Сину і Святому Ду-
ху, нині й повсякчас і на віки ві-
ків, амінь.
Молитва 6.
Господи Боже наш, в Яко-
го ми віруємо і Чиє ім’я біль-
ше від усякого імені закликає-
мо. До сну відходячи просимо:
дай відпочинок нашій душі й
тілу; вбережи нас від усякого
мріяння і гріховної насолоди.
Стримай пристрасне бажання,
погаси вогонь збудження ті-
лесного. Дай нам цнотливо по-
жити у слові та ділі, щоби, доб-
родійно своє життя проживши,
не втратили обіцяних Тобою
благ. Бо Ти благословенний на-
віки. Амінь.
Молитва 7.
Благого Царя Блага Мати, І (ре-
чиста і Блаї ословенна Богороди-
це Маріє, милістю Сина Твого
і Бога нашого обдаруй мою при-
58
/Илткд є-
Гдн Бжі ндшх, єжс согр'кшн^х
ко днй СІЛАХ, СЛОКОЛАХ, Д'ІСЛОЛАХ н
ПОЛАМШЛі'нїіМХ, мкю Блгх Н ЧлК'Е-
колмкіцх прости лан: лан^іих соих н
кізлажтіжінх ддр^й ми: ДгґАД Ткоіго
)(рДННТІЛА ПОСЛИ, ПОКрММНі|М Н С06ЛК-
дднірд мд ш ксжкдгш вад: мкш Тьі
£СН ХрДННТІЛк ді/шдлах Н Т’ЬліСЄЛАХ
НДШМЛАХ, Й ТіБ'І СЛДМ/ К03С КІЛ ДІЛА X,
Оц& н Сн^ н С'їолСс Д^, нмн'і н
ІІрИСНШ Н КО ГІ'кН к'Ькшкх, АЛАИНк.
/Илтід в.
Гдн Бж«п нд'шх, кх Негожі ь4;ром-
^олах, Н Єгбжі НЛАЖ ІІДЧІ МАКДГШ
НЛЛІНІ ПрНЗМААІЛАХ, ддждк нд'мх, ко енх
ил^ОДЖірМЛАХ, ШСЛАК^ дйнн Н т4їл{£, н
СОБЛЮДН НАСХ Іо ЬСЖКДГІУ мнтднїж,
Н ’ГІМНМД ІАЛСТН К£ОЛг£: оустдьн
СТреЛАЛі'нїе стрдсгсн, оугден рАЗЖЖЄ-
нїд ьоітднїа тЧлісндгш. Дджда
ндмх ц4лел\^дрснн4; пожити, д'Елм н
сломсш: дд докрод'Ьтелкної жнтелкстко
КОСПрїІмЛКІ|ІІ, ША'Ьі'ОкДННМ^Х Ні
ШПДДІЛАХ КЛГН^Х ТкОН^Х, МКШ КЛГО-
СЛОАІНХ (=СН КО К'ІІКН, ДЛАННЬ.
ЯГаткд з, ко ПрспЧ'й Бгорбдиц'І:.
Блгдгш ЦрА БЛГДА /Итн, Прптдд
И ІІЛГОСЛОМННДА ГіЦІ Лідрі'і, ЛАЛТк
Снд Тьосгш и Бгд нд'їшгш нзлін
ІЬ <ми грАл^іримж
59
Н 'ГЬОНМН МЛТММН ндстдкн
МА нд Д'ІдНЇА КАГДД. Дд
п^бін ЬріМА ЖНЬОТД МОІГШ
кнюрбкд прінді', н током Рдй
і6к()жі|^, Бці Дьо. едннд
Чтдж н Блмнндд.
/Ил'гм, в.
Кх гіггді? ^ОДНИТІЛМ.
/!ггл« Хїя Хрднн'гмн мон
<ТііЙ, н покроьнтмн ДШН Н
ч'1:л^ моїмЖ кед мн прости
Єлнкд схгр4шнтх кя днешнїй
дінь: н ш кежкдгш л^кдкеткїд
протн&нлгш мн ірДГД НЗБД&Н
мд: дд нн ь коімжс гр'їсі;
прогнімм ГГл мосгш. Но
мли зд мд гр^іі^дго н
НІДОСТОЙНДГШ Рдкд. Мкш дд
достоннд мд покдяишн Блгтн
Н МАТИ Бистмд Ірцд, н мтре
Гд мосгш 1нс Хд, н иТТітму,
гімн.
Тд'жц Кондікх, Бцн:
Ріонзкрднной кос&бд'І; иокН;-
днтмндд, мкш ндкдмкшкд
IV йЛкІ^Х, клгоддрстмннд А
ьяспнсЛмя тн рдкн тьон, Бш:
но мни; нм^ірдд держдк^ шпо-
К'іднмі/м, Ш МДКН^Х ндех кЧ
скокодн, дд зомлі Тн: Рдд^нсд
нск*і:сто нінсп'Ьтндд.
Тджі:
ІІрссддкндд Нріїш Дко Бцц
мри, мтн ^д Бгд ндшігш:
прїймн млтки ндшд, н донин
страсну душу і Твоїми молитва-
ми настав мене на справи добрі,
щоб решту життя мого прожив
я без гріха і через Тебе увійшов
до Раю, Богородице Діво, єдина
Чиста і Благословенна.
Молитва 8,
До Ангела Хранитсля.
Ангеле Христів, Хранителю
мій святий і покровителю душі
і тіла мого, все мені прости, чим
згрішив я сьогодні, і від усякої
спокуси ворога мого супротив-
ника визволи мене, аби жодним
гріхом не прогнівав Бога мого.
І молися за мене, грішного і не-
достойного раба, щоб показати
мене достойним ласки та .мило-
сті Пресвятої Трійці та Мате-
рі Господа мого Ісуса Христа,
і всіх святих. Амінь.
Після того, Кондак Богородиці.
Взбранній Воєводі побідо-
носній, врятувавшись від бід,
ми, раби Твої, Богородице, під-
носимо подячні пісні. Ти ж,
маючи силу нездоланну, від не-
безпек нас усіляких врятуй, до
Тебе щоб взивали: «Радуйся,
Невісто Нсневісная».
Після того:
Преславна Приснсдіво, Бого-
родице Маріє, Мати Христа Бо-
га нашого, прийми молитви наші
і піднеси їх до Сина Твого і Бога
60
нд стрдстн^к мок д£игі£, н Таоимн
МАТААМИ НЛСТ4АН МА НД Д'ІІАНЇА
кагла: дд про 1Н АріМА ЖНЛО'ГД МОІГШ
к*з< пором прейд#, н Гекон рдй дд
цЗкрАїр», Бгорбднце Дао, єдина Чтаа
н Ьагосаоаіннда.
Лілткд н,
ко стб/М^ Лгга^ ХрлннтіАи.
Иггає ХртоАх, ХрЛННТІАН мой стіій
Н ІІОКрОКН'ГМК Д&ІІ1Н Н Т’ілд моегш,
мд мн прости, єлнкА согр'ішн^х до
дне'шнїй дінь: н ЇЬ асакагш лЛсдастаіа
нротнкндгш МН дрдгд НЗКДКН МА, дд
НН АХ КОІМЖІ гр'іс'ї пуогн'і'ьдм Бгд
моиш, но молн зд ма гр'Ь'шндго н
НІДОС'ГОЙНДГО рдкд, Г4КШ ДД ДОСТОЙНА
МА ПОКАЖІШН КЛГОС'ГН Н МАТИ ЙНСТМА
Трцкі н Літре Гдд мосги) Інсд ^ртд н
ЬС^К СТМ^Х, АМННК.
Тджі, кондд'їсх Бц*і:
Взкрднной Яоскбд'і: пок'ііднтєлк-
НАА, МКШ НЗЕДАЛАНИСА Ш БАШ^Х,
КЛГОДАрСТАЄННАА коспнс&мх Тн рдкн
Таон, Бці. Но гдкш нм£і|іда держдд^
нток'кднм^к, ш асакн^х ндсх к'Іідх
САОКОДН, ДА ЗОАСМХ Тн: рд'д^ЙСА,
НіА'І'сТО НСНСАІ'сТНАА.
Тджі:
ПрНЛДАНАА ПрНСНОДАО, ЛІДТН .^рТД
Бгд, принеси НАШІ? мата^ Сн^ ТаоімІ/
Нд ІОНІ грдлКі|імлч
61
а Сні» скоїла^ н БЙ на'іііілаЛ дд
СПСІТЯ н проск-к'чн^ тікі рддн
Дііід НАША.
РіН оупоклнїі МОЄ К ТІК*£
КЯЗААГДМ, ЛАТИ Г1ЖІА, сцрднн
МА КЯ СКОІЛАЯ СН КрОК'Е
Бці Дко ні прі'зрн лаіні
гр'І'шнлгш, тр<к!?кі|мгш ТКО«А
полаошн н ткоігш здстйілінїд:
НА ТА КО супом ДІЙА ЛАОА, Н
ІІОЛАЛ^Н ЛАА.
ТІ, Латка Стгш ішаннікїа:
Оупом'нїі ЛАН оця, Прнк'їжн-
ШІ ЛАН СнЯ, ІІОКрОКНТ|л лан Дуя
СТМ. ’ГрЦІ СТАА СЛАКА ТІК>£.
Тажі, Достоннао є«тя гакш
констннн^, клажнтн Та Бц>і,
ІҐрнш БлажіннАс, н Прініпо-
рочні/м, н Жтрк Бгд нашігш.
Чтн*£йшй« Хірвукн*, н сллк-
Н'і’ншз’к КІСЯрАКНІНІ А Сірлфн*.
кіз нстл'І'нїа Ба слока рождиі^к.
с^ш^к Бї$ ТА КІАНТАІЛЛА.
ЗлА|А Оцй, нСІІй', н СтОЛА^
ДуЬ’: Н ннЧ н прнш, н кя кФкн
КІиШЛАЯ, АЛАННК.
Пі поалаХн, к. Гн кГкн. н
©пйітя.
Гн Г« Хі, Сні Бжін, лалткі рддн
ІІрТтМА ТН ЛАТрі, Н Прпкнкіуя
Юци нд'шнуя Кнтшніа н
Д<ОДА0СЇА Пнірпсну, Н КІ'Ь'у
Сткіуя, СПАСИ ЛАА Гр'їшНЛГАО.
нашого, щоб Він спас і просві-
тив через Тебе душі наші.
Всю надію мою на Тебе покла-
даю, Мати Божа, ебережи .мене
під Твоїм покровом.
Богородице Діво, не зневаж
.мене, грішного, бо Твоєї допо-
моги і заступництва потребую,
на Тебе ж уповає душа моя, по-
милуй мене.
Потім Молитва Святого Іоанікія.
Надія моя Отець, пристано-
вище моє Син, покров мій Дух
Святий: Трійце Свята, Слава
Тобі!
ГІІС.АЯ того, Достойно є воісти-
ну величати Тебе, Богородицю,
Присноблажснну і Пренспороч-
ну і Матір Бога нашого. Чеснішу
від Херувимів і незрівняно славні-
шу від Серафимів, що без істлін-
ня Бога Слово породила, істинну
Богородицю Тебе возвеличуємо.
Слава Отцю і Сину і Святому
Духу, і нині й повсякчас і на ві-
ки віків, амінь.
Господи, помилуй, тричі. Гос-
поди, благослови.
І відпуст.
Господи Ісусе Христе, Сину
Божий, молитвами Пречистої
Твоєї Матері і преподобних от-
ців наших Антонів і Феодосія
Печерських і всіх святих, спаси
мене грішного.
62
Н Г1ГІ? НАШІМ)/, ДД СПИТІ Током ДІ?ШМ
НАША.
Всі оупокд'нїі мої нд Та козлдгам,
/Йти Бжїа, со^рлнн МА нодх крокомх
Тконмх.
Бій Дко, ні нрі'зрн міні гр'Ь'шндго,
трікамірд Ткоіа помоірн н Ткоігш
Засті/плінїа: на Та ко оупокд д]/шл
МОА, Й ПОМИЛУЙ МА.
Тджц МАТКА стдгш Ішдннікїд:
Оунокднй мої Оця, прнк4:жні|іі
мої Сні, покрокх мой Д^х Стмй:
І^рці Ста'а, садка ТіК’І.
Та'жі, Достойне ЄГГК МКШ конс-
тннн)/, каджнтн Та, БіХ Прнснш-
клджінн]/м, н Прініпорочнвм, н /Итрк
Бгд нд'шігш. Чістн'і'йші/м Хірі/к?мх н
слдкн'ійші/м ксзх срдкнснЇА СсрдфТмх,
КІЗХ НСТД'ЇНІА Бгд Слокд рождш]/м,
сі/ціі/м БцЬпТа КСЛН1АІМХ.
Садка Оц^ н Сні/ н Стомі/ Д^,
н нмн*і н прнснш н ко к4;кн к*£кшкх,
АМННК.
Гдн,п помилуй, трнждм. Гдн, клго-
слокн. Н шпЛтх.
Гдн Іни Хрті, Сні Бжїй, маткх рддн
ПрНтмА Ткоса /Итрі, прпкнм^х н
КГОНОСНМ^'Х ОТСЦХ ндшнгх Интшнїд
Н гОгІОДОСЇД Н прбтн^х *18ДОТк6рЦЄ*Я
ІІЕ'ІірСКН^Х, Н КСЦх СТМ)(Х, СНДСН МА
Гр^ШНАГО.
Нл соні ірждіїуимх
63
Жл'гм С*: ішд'ннл Дамлскннл,
іЇЖІ «ум'з^А нд одрх абй, глн:
йлкш Члкшлмбчі, ні ^жмн
ЛШ'Ь ддрх сій Гообх кйдиг.
НЛН ЄІ|Г| ОКДАНН8Н жн діій?
псои'Ьтншн днімх: сі ми
Грбкх пріліжнтх, сі лан мм£гь
ПріДС'ГОНТХ. СЙдА ТБОІгШ, І ДН,
консж, н лаЬнн КІЗКОНІЧНМа,
ЗЛОІЖІ ТКОрА НІПріСТАМ: ТІКІ,
Гдд Бгд мбіго мігдд прогн'Ььдн,
и Прічт^м тн мтрк: н пса.
Нкнма Снам, н ггдгао іігглд
МДНН'ГІЛА ЛАОІГШ. б'ЇЛАЯ БО
Гн, МКШ НІДОСТОННХ ЄСЛІ Члко-
ЛКБЇА ТБОІГШ, НО ДОСТОННХ
ЄСЛАБ МАКАГАО ШС^ЖДІНІД Н
ЛА^КН. Но ГЙ, НЛН 1(Оір^, НЛН
III \'ОІ|ІВ, СПІН МА. Иі|Л ко
Прд'їіідннкд спсиин, инчтожі
млїі: н дірі Чтдгш Поланл&шн,
ннчтожі дн&нш: достойнн ко
сйтк ЛАЛТН ТБОІА. Но НД ЛАН’6
гр'Ьшн'ІЛАХ судимі лить ткон:
IV (ЇЛИ їдкії ЧліСОЛМКЇІ ТБОІ, ДД
НІ ШДОЛ'Ь'Г ЛАОА ЗЛОБА, ТЬОІН
нінзглднн'ін елггн н ЛАлрдїм:
н мкшжі )(6і|иііін, Естрон и)
мн*£ мірх.
ПоКЛОНІНЇІ НА Йсак Днк
по Нрд&нл'Ь, егдд должно є<т
СІІД'ГН.
Поклонам а тіБ'£ НртдА ’Ґрці
ЄДННОСИ\|ІНАА, Жн^ОТБОрАШД А
н нірАЗД'ЬлнлиА Очі, н 6й*і,
Молитва св. Іоаина Дамаскина.
Промовляй цю молитву,
показуючи на ложе своє:
Владико Людинолюбне, нев-
же це ложе буде мені домовиною?
Чи ще окаянну мою душу освітиш
світлом дня? Оце домовина моя
перед очима моїми, ось смерть че-
кає на мене. Суду Твого, Господи,
я боюся і муки безкінечної, зла ж
чинити не прспиняю.Тебс, Госпо-
да Бога мого, завжди прогнівляю
і Пречисту Твою Матір, і всі Не-
бесні Сили, і святого Ангела Хра-
нителя мого. Знаю, Господи, що
я нсдостойний людинолюбно-
сті Твоєї, а заслуговую на всякий
осуд і муку. Та, Господи, чи хочу
чи ні — спаси мене. Якщо ж бо
спасаєш праведного або чисто-
го милуєш, то нема в цьому нічо-
го дивного — бо вони достойні
милості Твоєї. Та вияви милість
Свою до мене грішного, на ме-
ні вияви людинолюбність Твою,
щоб не перевершити злістю моєю
Твоєї невимовної благості та ми-
лосердя, і як Ти хочеш, так влаш-
туй моє спасіння.
Після цього правила, перед
тим, як лягати спати, творить
монах такс поклоніння:
Поклоняюся Тобі, Пресвя-
та Трійце Єдиносущна, Живо-
творча й Нероздільна, Отче, Си-
64
/НлТКА СТАГШ ІШДННА ДаЛМСКННЛ, іїже,
оуКАЗ^А нд 5дрЯ ТКОЙ, глаголи:
Како Чак'Ьколккчі, ні о^же' лн
лан'Е одрх ий грокх к^днгх; нлн е>|»
ОкадннХю л\ок> дь'ші/ просмЬгншн
днелиц її ми гровя предлежнтх: її
мн смерть прдстонтх. С^да Тюеги),
ГдН, коксж, Н МІ?КН КЄЗКОНЄЧНМА, БАОЄ
ж» тьорж не престдеі: Теке, Гд* Бгд
моегб, мегдд прогн^клдю, Н П^ІЧ'Г^Ю
Твою /Нтрк, н мж Нкнмд Снлкі, н
СТАГО /Ігглд Х^АННТеЛД МОЄГО. В'ІМХ
оукш, Гдн, Ш(Ш НЄДОСТОИНХ £СМК
чль'Ьколмкїж Ткоегоц НО ДОСТОННХ
%ІМк. ьсжкдгш «л^жденїд н м!?кн. Но,
Гдн, НАН НЛИ не \Оір^, спдсн ЛАД.
Ніре ко прлннкд епсешн, ннчтоже млїе:
Н АІ|И ЧНСТАГО ПОЛАНА^ешН, ННЧТОЖЄ
дньно: дої'гоннн ко с£ть литн Ткоеж.
Но НД МН'Е гр’Кшн'ІліХ оудн&н МЛ'ГК
Тьоїс: IV сїлля М&Н ЧАК'ІКОАККЇе Тюі,
ДД не ШДОЛ'їеТХ МОД 5ЛОКА Ткоен
нензглдгблднн'ін клгоетн н млрдї»: н
ілкоже ^6і|іешн, оустрон ш лхн'к міри.
Поклоне'нїе НД МАКХ Д'і'нк мондгУ
по Прдкил'і, ЄГДД ДОЛЖНО СПАТИ.
Поклдндксд ТеК'І, Нрестл'д Трце,
£ДИНОСІ?1|1НАЖ, ^ЖНКОТКОрЖірДА, Н
НерАЗдНіАКНА ж, Оче н Сне Н СтМН
Лше: к^'р^к кя Тд, н нспок'Ь'д^д
Нд СОНІ грдд&|11
65
н Стмй Дні»: К'ІірХіс і та,
нспоьФді?», сааїам, клгр!?, ^кллк,
ПОЧИТАЮ, Н приязноші? ТА, Н
гам: Помади ма нюотрікндго
Рака Ткоіго.
Поклоні, а. її Глй їм г.
ІІОКЛОНЖНІЖ ТІК'Е ПрГАЖ
Бці, тконмх Ржткбмх ГАКНЬ-
IIIА А НАМ» ІіФ'тХ нітнннин:
ЦАрнцс Нк!? Н ЗІМЛН, Надіжді
НІНАДІЖДНММХ, ІІОМОЦІННЦІ НІ-
моїрнммх, н годота'нім мФ'мй
гр'іішншмх: ТМ МА ПОКрМН
н заіт!?пн, ііі ьі'ї^я к4;дх н
НІІЖДХ, ДШІКНЬІ\Я н тЧа«НМ](’і
н к!?дн лін млюїд ЗаітЙпннца,
КііпІаНШМИ ТН МАТКАМИ.
Поклоні, А***.
ІІрТАА ВлАДКИНЦІ Б ЦІ, поїнмн
ііі МАЛОЇ МОАІНЇІ, н прннісн 6
Смн!? тлоїм!? н БгХ нашім!?: да
ІПАІІТХ Н ПрОСА^ТНТ ТІКІ рАДН
Дііід НАША.
Поклоні, а’.
Віл Нкнкіж Снам, Прнтбли,
Гдітііж, Начала, Блл'ітн, Снам,
Хір&ІМН, Сірлфіми, /Ір^АГГАН,
н Лгган, МАИТІСЖ Бг!? ш мн>£
гр’кшн'к* МАЮІЖ н мнлсж д4м
К ХАМ.
Поклоні, а1?.
Стмн ВіАНКЇЙ ІШАННІ Прорб'11
1І£ТЧІ Н КрГИТІЛМ Гнл, (ТрІМН
Хд рддн, н пріїммн Дірзном'нії
кх Вліуі: по млнсж а) мн>£
ну і Святий Душе, вірую в Тебе,
сповідую, славлю, подяку підно-
шу. хвалю, вшановую і лвеличую
Тебе, промовляючи: «Помилуй
мене, нсдостойного раба Твого»
Поклон один. Промов цс тричі:
І Іоклоняюся Тобі, Пресвя-
та Богородице, що через На-
родженого від Тебе явила нам
Світло Істинне, Царице Неба
і землі, Надіє зневірених, По-
мічнице немічних і Заступнице
всіх грішних. Ти мене покрий
і захисти від усіх бід та потреб
душевних і тілесних, і будь мені,
молюся, Заступницею всесиль-
ними Твоїми молитвами.
Поклон один.
І Ірссвята Владичице Богоро-
дице, прийми це мале .моління
і піднеси його до Сина Твого
і Бога нашого, нехай Він спа-
се і просвітить заради Тебе ду-
ші наші.
Поклон один.
Всі Небесна Сили, Престоли,
Господства, Начала, Власті, Си-
ли, Херувими, Серафими, Ар-
хангели та Ангели, молюся до
вас і щиро прошу; моліться Бо-
гу за мене, грішного.
Поклон один.
Святий Великий Іоанне І Іро-
роче, Прсдтсчс і Хрестителю
Господній, котрий постраждав
66
СЛАВЛЮ, КЛГОДЛрЮ, ^КАЛЮ, ПОЧИТд'ю Н
прівозношК Та н молю: помилки ма,
непотрекнАГО рдкд Твосго. Трйждм.
Поклони г.
ПоКАЛНАЮСА ТїкІ, ПрїСТАА Бці,
ТкОИМИ рЖТВОМХ ГАВИВША А Нд'мХ
Світи НСТНННИН, ЦрНЦЇ НКА « ЗІМ-
АН, НАДСАДО НїНАДЄЖНИМЯ, Помбірнн-
це немоірнимх н Ходатаицї ВСІ'мИ
грішними. Ти МА покрий Н ЗАСТУ-
ПИ ш всі^х кі'ди й н!?ждх дІ?шекни^и
Й тІЛЇСНМ^Х, Н К^ДИ МИ, МОЛЮСА,
ЗАСт^пннцд всесильними Тхонмн
млтьдмн.
На сонх грдд^ціммї
Поклони ї.
ПрктАД блчцс Бці, поїнлхн сїі малої
моленії, н принеси є Он» Тіоїмі/ н Бг^
НАШЇМ^, ДА (ПСЇТХ н просвітити ТїКЄ
рл'дн Д&ІІН НАША.
Поклони А.
Есн Нкнїн чини, Сїрдфімн, Хер^німн,
Пртоли, Гдстьїа, Снам, Класти,
Начала, Лррг'глн н /Ігглн молнтка
Бг^ 10 мні грішнімх, МОЛЮСА н
МНЛСА дію вдми.
Поклони А.
Стии великій Ішлннц п^рочі, Прте-
41 Н КрГНТІАЮ Г^НЧ ст^ада'вин ЛрГА
рл'дн, н пріеммн дерзновенїе ко Влці,
67
Гр'їиіНСМЯ, дд гплсЛа тіонмм
молнтммн.
Поклоні, а‘*‘.
Стін Бжїн /і пан, Пррцм,
лпніїьі, Стан, Пбс'гннцн,
Прпкнїн, Прьнїн, ПЛтмннн-
І^М, Чірнсунзцьц ІІД'ГрЇАрН,
н ьін гтін, пострдддьшїн Хї
рддн, Н «ТАЖАКШЇИ дгрзномнй
кх Вац1!, МАНТКА IV ЛЛН'Е
гр'Кшнсмі, ДД ЛІДС&А кдиінмн
МОАН'ГКДМН.
Поклоні, а*.
Стмй ішднні ЗадтоЛт», сі
Ваплйлм Білнкнли, Грнгбр'ймі
Бгоілбіолм, н Ч^доткбрцімі
Ніколд'їмх: н ся мФ'мн Сьатьлин
Сі|І»ННОНЛ'ІЛАННКН, ПОЛІОЗ'к'ГІ
Н II САММІТІ МА МАТЬДМН, II
ПріДС'ГА'ПАїТЬОМ ВАШИМ.
Поїмо, л*.
Стін три Стлів РшнійстіФ
мнтрополітн Кііикіі, {Іітрг,
н Ішно: сі сткіми
Чмдоткбрнммн гтртотірпцн,
Ршиінскнмн Кназн Романом
н Д і долай, млнті Бгд ш лшФ'
Гр'ІЕШН'ЬмХ.
Поклоні, дЧ’.
Прпкнїн н Бгоноснїн ©ЦН
нл'іин, Интиїлй, Аюдшіїї,
буфумїі, Авок’гнгтв, Омо:
ОнЙфрів, ВдрюнЙфїі, Паупі,
Наваг пргпрбстмн, Ждрко, н
за Христа і отримав дерзновен-
ня перед Владикою, помолися
за мене, грішного, щоб я спасся
твоїми молитвами.
Поклон один.
Святі Божі апостоли, про-
роки, мученики, святителі, по-
стники, преподобні, праведні,
пустельники, чорноризці, пат-
ріархи і всі святі, які за Христа
постраждали й дерзновення до
Владики отримали, моліться за
мене грішного, аби спасся я ва
шими молитвами.
Поклон один.
Святий Іоанне Златоусте
з Василіем Великим, Григорієм
Богословом і Миколаєм Чудо-
творцем, і з усіма святими свя-
ше.чноначальниками, поможіть
та помилуйте мене молитвами і
заступництвом вашим.
Поклон один.
Святі три святителі Руські,
митрополити Київські Петре,
Алексіє й Іоно, зі святими чу-
дотворними страстотсрпцями.
Руськими князями Романом
і Давидом, моліть Бога за мене,
грішного.
Поклон один.
І Ірсподобні і богоносні от-
ці наші Антоніє, Феодосіє, Єв-
фиміє, Фсоктистс, Саво. Онуф-
ріє, Варсонуфіє, Паїсїє, Павле
68
ЛОМОЛНСЖ «З ЛЛН'І Гр'ІшН'ІмХ, ДД СПС^-
СЖ ТКОНМН МЛТЬДМН.
Поклон я л.
Стін Бякїн дгілн, пррбцм, лгінцм,
стнтелїе, пиЗстннцм, прпкнїн, яркнїн,
п^тмнннцм, ’іернорнзцм, пдтрїдрсн
н ьсн ст/н, пострдддкшїн Хр*гд рддн,
н стлждкшїн дерзномнїе ко 6лц>і,
молнтесж ш мн’і' гр'Ь'шн'імх, дд спсв-
сж мшнмн литкдмн.
Поклоні д.
Стмн Ішднне Злдтойтс ся Пдсілимя
Еелнкнм'Д, Грнгорї/мх Бгослбьомх н
чі/доткбріумх НІКОЛАІМХ, Н СО ьс'і'мн
СТКІЛАН Сі|иННОНД'1ДАкННКН, П0М03НТЄ Н
ПОМНЛ^НТС Л\Ж МА'ГКДЛСН н іірсдстд-
тммтьомх кдшнмх кя Бг£
Поклоні д.
Стін стнччлїс р&скїн, /Иї^днлс,
Петре, Илс^іе, Ішно н Фїліппе, со
стммн чі/доткорцм н стрдстотєрпцм,
р&скнми кнжзн Рюмдномя н Ддьі-
дол\я, н со стьілля рдьнодялкнкіми
КНЖЗЄМХ Влдднмїромх, молите Бгд ш
МН'£ гр’і'шн’імх.
Поклоні а.
Прпкнїн н кгонбенїН" дтцкі ндшн,
ІІНТШНЇе Н Деодосїе, будумїі, 1040-
ктнете, Сдкко, Онйфрїе, Пдрсонофїе,
Пднсїе, Пдулі пріпрогтьін, /Ндрко, н
На <6нж ґ(>АдЙ|ііи.иж
64
ип Пргподбкнм’Ь, моанчч Би
ш міг? гр'Ь'нін'іллх.
ПоклсГ, а*.
ІІрпкнї'І; ил\н націй, Интшнїі
н іОгіодшсй Пнірскї'І;, сх
Прпкнимн сьонллн Оучннкн:
[Ніконолш, Стіфдноліх, Ім-
д'кймх, /Идрколі, й Іимнноліх
многшгтрдлнмллх.| н їх Всі-
КАМННОМ Бліц»» НШНО Бцн«
н орнім д'лон мрії», «хпрн-
ТДСТННКА Й НАСЛТДННКД МА
Цотмн Нкнолл^ сподокНіті.
Блгтїм й члколнкїілі, От^д й
Снд В СПТШ Д^д: НН'І Й НрНШ
Й &Я Ь'іікн міжшллх, /Іміінк.
Поклони, д*.
Беж стма Жнім /Иуроносн-
Іж, ллчнцж, Пйпкнмж, й
ьм: Хкн ДОС'гбнНШ ПОСА^-
жнкиїїж, молите Бд іо мнН;
гр4'шн4мх.
Поклсц дт.
НніСкФдИЛМА й Бжтмн-
ндж сило Чтндгад й Жньо-
•ГЬОрАІ^ДГШ КрГД Гдна, НІ
ІОІТДЬН МА Гр'БШНДГІО. НО ІН-
лон Тьоїн ПОКрМНМА ЇЙ МА—
КДГШ НІ^ШІНЇА ДІІИЬНДГШ Н
тФлнндго.
Поіілонх, д'і*.
ІІртглА бачні Б^і, іупоьд-
нїг м'імх Хргїдншмх: по-
НІЖі нндгш оупо&д'нїд н нд-
діжди нінли*, рд'зь<1 Тім,
прспростий, Марку та всі пре-
подобні, моліть Бога за мене,
грішного.
ГІОКЛОН один.
Преподобні отці наші Антоніс
і Феодосіє Печорські з преподоб-
ними своїми учнями Никоном,
Стефаном, Ісаакісм, Марком та
Іоанном Багатостраждальним, і зі
Вссблагословснною Владичицею
нашою Богородицею та Присно-
дівою Марією, допоможіть мені
стати причасником і спадкоєм-
цем Царства Небесного благо-
даттю та людинолюбністю Отця
і Сина і Святого Духа нині й по-
всякчас і на віки віків, Амінь.
Поклон один.
Всі святі жони мироносиці,
мучениці, преподобні й діви, що
Христу достойно поаіужили,
моліть Бога за мене, грішного.
Поклон один.
Непереможна і Божественна
сило Чесного й Животворчо-
го Хреста Господнього, не за-
лишай мене грішного, але си-
лою Твоєю покрий мене від
усякої спокуси душевної та ті-
лесної.
Поклон один.
Пречиста Владичице Богоро-
дице, надіє всіх християн! Не
маємо іншого уповання і надії
окрім Тебе, Всснепорочна Вла-
70
ксн прсподбкнїн, ЛЛОАНТС БҐд Ш ЛЛН’Е
гр'їшнФмх.
Поклоні д.
Прпкнїн дтцм нлшн, гінтіонй н
ЛХСОДОСЙ ІЙЧІОСКІН, ся прпянммн СКОНМИ
оучсннкй, Нікіономх, ЕлрлЛЛМОМХ,
ртіфдномх, ІСДДКЙМХ^ /Ишусимх,
ІІОЛННОМХ МНОГОСТрДДДАКНММХ, /ЙАР-
комх н прочнмн (по ПрСКАГОСАОМНН'Іи
Гілчц'І; напни Бц^ н НуиснодкЧ /Идріи)
солрнчл'стннкд н ндслідникд ма Цдр-
СТБІЮ Ніном^ сп^дбкнтц клгоддтїю н
ЧЛБ'ЬкОЛЮБЙМК Оцд н Снд н Стігш
4(л, ко к'Ькн мЬкшкх, ДМННК.
Поклон» д.
веж СТМА АЄНЬІ, ЛЛУрОНШіНЦКІ,
ЛЛЧНЦМ, прпБНМА Н Д^ЬКІ, Х^ГОБН
)	10 С'ГОМ
МОАНТї Бгд
.чніин Едркдром
ГР'КШН'ІМХ.
Ні СІНЇ грАдЙрмла
ДОСТОЙНІЙ ПОСЛ^ЖНКШЬІА,
МАНК0ЛЛЧН11Ж Едркдрон,
Ш МН*£ Гр’КШН^МХ.
Поклон» д.
НспОК^ДИМАА Н КЖКТЬСННДА СИЛО
Чтндгш Н ЖнкотюрАірдгш Кртд
Гдна, не шстдкн лла гр’Ь'шндго: но
СИЛОЮ Ткосю (іокрмн МА 10 КСАКДГІО
НСК^ШСНЇА д^шсьнлгю н тФлссндгіо.
Поклоні д.
ПргітдА Пачці Бцї, оупомнй ксНгірх
1(ртїднх, понсжс нндгш оупомнЇА
Н НДДСЖДЬІ Н( НМАМХ, ^ДЗіЛ ТсКЄч
ЯсснсиорбчндА Нлчце МОА Гожі Бце,
КсініпорочнлА Бач ці мод Гжі
Б ці, /Итн Хл Ба моїгш: 14*
Ж« ПОМАДИ, Н НЗКА&Н МА ЇЙ
м£уя зшля монр. н о у мли
литнклго Сій иоіго н Ги
МОІГО, ДА ПОМА^ІТ ОМАННОЮ
ДІЙ мок: Н ДА НЗКААНТЯ МА
їо к'ічнмух лС?кя, н сподоби''
МА ЦрГКЇК СК0СМ^.
СтМН ЄІГГАІ ХрАННТІАН мой:
ІІОКрМН МА КриЛОМА СКОСА
КАРТИ. Н ШЖСНН ЇЙ МІНІ КСАКОС
А^КАКОС Б'Ісб&СКОС Д’Ь'ЙСТКО, Н
мли Ба ш мн*£ гр'Ьшнемя.
II ТАКСО Хотдн Бязлн|ін
На Постели, Гай сіє:
ІІросьітн очн мо'£, Хе Бжі:
да не когда сусй кя смерть,
да не когда рече'тя крл'гя мой:
СУКр4пН 1(ЯСА на'нь.
Слаба:
Заступник? дшн мо«й к^дн
Бе- ГАКШ посре'д'І преубжд^
с'Стїй многн, нзка'кнма ш
ннуя, Н СПСН МА Г1АЖІ ІЛКШ
Члколмкеця.
II НН'І: бо: Гл: &.
ПреСААКН^Н ХЙ мтря, Н
Стьіу гіггля СтНсйш^н, не-
МОАЧНШ БЯСПОН* СрЦІМЯ Н
оустнл'м^ Бц^ ТА нспокН:-
ДА'кіре. Мкш КОНСТННН^ рож-
ійю НАМХ Ба БЯПАОІ|ІЄННА,
Н МЛАІ|І>/івСА НСПреС'ГАННШ Ш
ДіІіАуЯ нл'шнуя.
дичице моя, Богородице, Маги
Христа Бога мого. Тому молю-
ся Тобі, помилуй і врятуй мене
від усіх бід моїх. И ублагай ми-
лостивого Сина Свого і Бога
мого, щоб помилував окаянну
душу мою, щоб врятував мене
віл вічних мук і сподобив мене
Царства Свого.
Святий Ангеле, Хранителю
мій'. Покрий мене крилами сво-
єї благості й віджени від мене
всіляке лукаве бісівське дійство,
і моли Бога за мене, грішного.
Бажаючи лягти на ложе,
промовляй не:
І Іросвіти очі .мої, Христе Бо-
же, щоб не заснути мені сном
смертним, аби не сказав ворог
мій: «я здолав його».
Слава...
Заступником душі моєї будь,
Боже, бо живу я серед спокус
численних. Врятуй мене від них
і спаси мене. Милостивий і Лю-
ди нолюбче.
І нині...
Богородичний: 1 Іреславну
Христову Матір, святішу від
святих Ангелів, невмовкаючи
оспівуймо серцем і устами, спо-
відуючи її Богородицею, Яка
насправді народила нам Бога
втіленого, й безперестанно мо-
литься за душі наші.
72
їй ІОНІ грАдНірим»
/Ндтн Хргд Бгд моїгб: ’тЧ'мжі
ПОМИЛКИ Н НЗБДЬН МД Ш ЯС^ГХ 5ШЛХ
МОН)(Х, н оумолн МЛТНМГО Снд
сьоего в Бгд МОІГШ, ДД ЛОМНЛ^ІТХ
ОКДАНН^К д£ш^ МОК, В дд НЗКДЬНТХ
МА ІІІ К’ЬчВМр м£кх, Н ИІОдбкНТХ
МА і{р'Г(ИД ^СкОІГО!.
С’ГМН Йгглі Хрдннтілк мой,
покрий МА кршломд Тьоїд КЛДГОСТН,
Н ШЖІНН Ш МСНЄ МАКОІ л^кдкое
к4;с6ьскоі д’к'йстьо, в молн Бгд іо
мн'£ гр'к'шн'Ьмх.
Н ТДКШ ГОТДЙ
казлпрн нд постілк, глдгбдн «й:
Просити очн мон, Хрті Бян,
дд ні когдд оуенв кх сміртк, ДД ні
когдд річітх ьрдгх мой: «укрНіпіфж
нд НІГО.
Садка:
Здет^пннкх д^шн моїж кйдн, Бжі,
гакш поірід'Е \ожді/ оіті'й многн^х:
нзкдьн мж ш нн^х, н епден мд,
Блжі, ілкш Члк'Ьсолккіцх.
Н нин4, Бгорбднчінх:
Пріслд'ьн^к Бжїк Жпгрь, н стм^х
ІІГГЛЇ стЦ'йш^к, НІМОЛЧНШ коспонмх,
сірдцімх н оус’гм Бц\ Сїк не поїзда т|и,
МКШ ЬОНІ’ГННН^ рождші/к НДМХ Бгд
коплоіріннд, Н МОАДір^КІЖ НІПрІСТДННШ
Ш Д^ША^Х НАПІМр.
73
П, У'іілЬн Кртя аби, й
Померти Кртбмм М'ЬтО СЮ» Ш
глдім Н ДО НШГ&
Тд'кояи й ш ьй'ух стром:
ГЛА /ИлТІІІ Ч'Гноми’ Крій.
До кхскрнггх Бгя, н рдзм-
нді^тхіа крд'зн бгш: н дд к'іжл’ГХ
Ш ЛНЦД £ГШ НСНД&НДДфГІ ЄГШ.
Мкш нш<зі«т« дкілгя дд йфс'з-
н&гх. Пікш тдстї копі ш ли-
ці огню: Тдкш дд погнкн^г
К'існ Ш ЛНЦД АНКА^Н^ Бгд, Й
ЗНАМСНДЮЦІН^ЇСА Кртнкі" ЗНД-
лиийжх, й кх милї*£ глю-
шн^х: РддЛка Пагітний н
Жн&О'гкорАірїй Крті Гне, сіро—
ГОНАДИ К'Ьм СИЛОЮ НД ТІб'І'
Пролдтдгш Гд нхнигш 1нс Хд, кх
Идх схішдшдгш, н попрдкшдгш
снлі^ дїдюл^, й ддроьдшдго
НДМЯ ТСКС Ерга СКОЙ 'І’ГНМЙ, НА
(ІрОГИАНЇС ЬСАКАГШ СЯПОСТАТА.
а Пачтнмй н жнкоткордірїн
Кртс Гик, помагай ми: <« Стою
Ржею Д&ою Бцею, й ех ксНілан
Отими кх к4:кн, Нлмінь.
Пасжде дджс нс&озлдіксшн
нд одрі ткоемх, сіл НА
ПОМКІСЛОММ Й П4Л5ДТІЮ тьоію
прейдн.
І1срі4с вукш. Блгоддрснїі ЬХЗ-
ддскх вседержителю БгХ, мкш
ддро&д тн ДНІ мнмошешїн,
Блгтїю скос'ю, ьх жикм^х й їх
ЗДрАІЇ'Ь Прскьітн.
11 і еля цього цілуй хрест свій
і перехрести хрестом місце
своє від голови до ніг: також
і на всі боки, промовляючи мо-
литву Чесному Хресту:
Нехай воскресне Бог і роз-
біжаться вороги Його, і нехай
біжать від лиця Його всі нена-
висники Його. Як щезає дим,
так хай щезнуть. Як тане віск
від вогню — так хай згинуть
біси від тих, хто любить Бо-
га, і осіняє себе хресним зна-
менням, і з радістю промовляє;
«Радуйся, Пречесний і Живо-
творний Хресте Господній, що
проганяєш демонів силою ро-
зіп’ятого на тобі Господа нашо-
го Ісуса Христа, Який до пекла
зійшов і силу диявола подолав,
і дарував нам себе, Хрест Свій
Чесний, на відігнаний всяко-
го супостата». О Пречесний
і Животворний Х^зесте Господ-
ній, допомагай .мені зі Святою
Владичицею Дівою Богороди-
цею і з усіма святими навіки.
Амінь.
Перш ніж ляжеш на ложе твоє
пригадай у серці своїм наступне-
Перше. Подякуй Богу Все-
держителю за тс, що благодат-
тю Своєю дарував тобі день
минулий живим і здоровим
прожити.
74
Тджс ц4:л1?н Крт» ткой, н прскрсстн
КрІСЛАХ ЛА'І'сТО Т1ОС ІІІ ГАДКУ ДО НОГХ,
м'кождс н ш ьгЬух стрінх, ГЛАГОЛА
.илчк^ Мтнсл^ Кргй
Дд коскристі Бгх, н рлсточАтсА
крдзн Єгш, н дд к-іждтя і’о лнцд
Єгш нждьндді|іїн вгш: мкш нпсз*-
стх дммх, дл ниїзн^тя: мкш тдстя
КОСКХ Ш ЛНЦД ОГНА, ТАКШ ДД
погмкнйтя к4'сн Ш ЛНЦД ЛЮКАІЦН^Я
Бгд н зндлин^юірн)(СА кртнкілАя знд-
ЛАІНЇСЛАХ, Н КК МСМЇН іЛАг6лі«і|ІСЦЯ:
рДД^НІА, Прнтншн Н ЖнЬО’ГК<Ц)АІ|1ЇН
Крт» Гднц ПрОГОН/КЖН бНіскі сн^м
НД ТіК'І; пропжтдгш Гдд НДІШГО ІНІД
Хрті, ЬО ДДХ СШІДШАГЮ н попудкшдгш
склі/ ДИПОЛЮ, Н ^А^ОБДЬШДГШ НАМИ
Тікі, Крч-х абн Чтншн нд прогндни
ьсдкдгш сйіоїтд'тд. со Прптнмн н
ЖнАО’ГЬО[3 Аїрїн КрГА Гднц ПОЛАОГДН
мн го стою Ггіжсю Дьою Біую н со
ЬсНіЛАН СТМЛАН ПО А^КН, АМННк.
Ирсждс ДДЖС НСЬОалАЖСШН НД
бдр'І ТЬОСМЯ, СЇА ЬСА ПОЛА КІС ЛОЛАИ Н
ПДМАТЇЮ ТАОї'ю Прйдн.
ІЬрл’Ь оукш: Блгоддрснїс аоздджда
Бг^, мкш ддроьд тск* день ЛАНЛАО-
ШІДШЇН, КЛГОДД'ГЇЮ Скоси, (X жнкм^я
н ко злрдкїн ПрІКММ'ГН.
ІІ4 соні грАЇІиили
75
Впброї: Положи слоко і са-
мими покон, й йспмтдн'й
СЯТКОрН СОК'Ь'ГН ТкоїД, Прі^О-
да н подрбкн!? ндінтіж кед
ЧЛСМ ДНІКНМА, НАЧІН 55 Кр(—
МІНН, КОГДД МІТЛАХ £сн 55
ддрд ТКОГГШ. Й ПрНКОДД СІК*£
НД ЛАМАТЬ, КлМШ ^ОДНЛІ €ИЦ
что Ткорнля сен; комі? й тго
СХКП'ІДОМЛЯ ЄСНІ й кед скод
Д'ІІАНЇА, САОММ, й поммш-
АІНЇА, 55 вутрд ДДЖІ до мчіод
током пронзнкінндд, ся кед—
кнмя шпдее'нїемх йспмтлн, й
кяспомннлн.
Третн: г!ци что клгбе к сім
днї СЯ ткорііля ССИ, не 55 секс
СІЄ КМТН, НО 55 СДМДГШ Бгд
кед КАГДД НДМЯ ддр^кшдгш
непці1?д. томі? сіє кяепнеКн, й
клгоддрн: й дд та к сім кагом
оуткерднг й поохед сякершнтн
посокн1 й длрХгг, молнед.
Четкіртое: ‘1і|и же что а1?і(л'коє
сяд4'для 6СН, 55 ееке СДМДГШ
й 55 скоса німошн, нлн л5?кд-
кдгш шкичдд н П|>онзколенїд
й'е ІірОНС)(ОДНТН ГАД. кл'нсд, й
мли Члколккцл, дд тн к то"
прошенїе ддрокдтн ЙЗКОЛНТЯ,
ся шк'Ьірднїем ткердммя, мкш
сегш нрочее |( томі? Йже Тко-
рнтн не нмдш".
Пдтое, Ся слездмн Ткор-
цд Ткое'го МАТИМ ткорн, дд
Друге. Поговори сам із собою
і перевір совість Твою, доклад-
но згадуючи всі години денні,
починаючи з часу, коли встав зі
свого ложа. Згадай, куди ходив,
гцо робив, з ким і про що роз-
мовляв; і всі свої справи, дум-
ки і слова, промовлені тобою
впродовж дня, з повною ува-
гою досліди і згадай.
Трете. Коли щось добре цьо-
го дня зробив, помисли, що не
від тебе цс було, але від самого
Бога, Який усе добре нам дарує.
Тому дякуй і молися, щоб у цьо-
му добрі тебе ствердив і далі чи-
нити по правді тобі Господь до-
поміг.
Четверте. Коли щось зле за-
подіяв, то промов до себе, що
це від тебе самого, від твоєї
немічної волі і лукавої звич-
ки сталося, кайся й моли Лю-
динолюбця, аби зволив про-
бачити тобі цей гріх, твердо
обіцяй, що надалі цього вже
робити не будеш.
І Гяте. Зі сльозами проси
милості у Творця Твого, щоб
цю ніч дарував тобі тихою,
ІЬ соні грддЬ’ціимі
Бторбе: Положи слоко ся самими
током, й йспмтднїе соткорн сбк'Іг-
стн ткоса, прс^одА й подрбкн^
Й3СЧНТАА КСА члсм днєкнма, НАЧІНХ
Ш кремені, КОГДД КОЗСТДЛХ £СН Ш
ддрд ткоегш, й прнкодА секН: нд
ламать: камш родила єсіц чтб тко-
рнлх £СН комі; й 'ітб сокесїдокдлх
£сн; Й КСА ТКОА Д'ІАНЇА, слокесд Н
ЛОММШЛ£НЇА, іо оутрд дд'же до кечерл
ТОКОМ пронзнесєннкіж, со ксакнмх
шпдсенїемх йспмтл'й, й коспомннд'н.
Третїе: Ліре чтб клдгое кх сій день
соткорнлх ЄСН, не Іо ССК£ СІЄ КМТН,
но Ш СДМАГЮ Бгд КСЖ КЛГДА НАМИ
ддр^мі|ідгш непір^А, Томі1 сіє коспис5?н
й клгоддрн: Й ДА ТА кх се'мх клгомх
оуткерднтх, Й ІірШЧДА сокершнтн
посокнтх й ддрЛтх, МОЛИСА.
Четкертое: еііре же чтб лі/кдкое
сод'Ь'алх єсн, ш сскє самд'гш й ш
СКОСА нсмоірн, НЛН Л^КАКАГШ ОКМЧАА
й пронзколенЇА СІЄ ІірОНС](ОДНТН гла-
гола: КДНСА, й моли ЧлК’ІКОЛМКЦА,
ДА ТСК'І' КХ ТОМХ П^оі|іінїе ддроклтн
ЙЗКОЛНТХ, со оук'Ьірднїемх тке'рдммх,
ТАКСО сепо прбчее К’ГОМ» оуже ткорнтн
не НМАІІІН.
Патоє: Со слездмн Тко^цд ткоегб
МЛТНКА ткорн, ДА НАСТОАірІм НОІ|1К
ндстоАірйв нбіря тиг^м, кіз-
Л\ А'ГІЖНІІК, НїКЛДЗНІННХ’н Н
КІЗ грішник ДДрЙт, ДІНЬ Жі
оутрішнїн, нд слдкослбк'й іїлм-
Н( ЄГШ (ТГШ, ІіДлШ прідьдрнтн
ддрйтя.
Прнст'Жі'нїі: гіі|і« 6кржі|ііінн
ЬОЗГЛД&ННІ^ ЛІАКК^ ШСТДЬН »,
Д КДМІНЯ подложн, ^д рддн,
ДІ|1І ТН ЗНМД КЙДІТИ
потірпн, гла: мкш ннї'к аінкдх
ні спатх. Пдтірнкх, сл: д.
Тджц прікртнсА, н са млт-
кон заснн: ІІоммшлАА Де НЕ
СЙднмн, КАКШ Н/МЛШН лрктдтн
Бгі/.
спокійною, беїрішною та без
спокус; день же завтрашній
дарував у здоров’ї зустріти на
славослов’я Імені Ного Свя-
того.
Додаток. Якщо бачиш, що
подушка м’яка — відклади її,
а підклади камінь заради Хри-
ста; якщо тобі холодно буде уві
сні, терпи, нагадуючи собі, що
«інші і зовсім не сплять» (Па-
терик, слово 4).
І Іісля цього перехрестися, і з
молитвою засни, думаючи про
День Судний, коли маєш з’явитися
перед Богом.
ТН^, БІЗМАТІЖН^, неклл'зненн^ н
Бізгр'ЬИін^ ддрХггх: день же оутрнинїн,
НА СЛАЬОСЛОЬЇе КЛИНІ 6гШ СТАГШ іуЬлШ
предмрнтн дд'рЛтх.
Прнстеженїе: Мірі шкрАір'Ьшн ьоз-
ГЛАЬННІр/ ЛІАГК^, ШСТА&Н к, А КАМІНЬ
подложн Хртд рл'дн: Аїре тн зима
б£дітх спжір^ почепи, глагола:
ГАКШ ННІН шнюдх не спати (ГІАтерікх,
Сдбьо д).
Тажі, ПрекріСТНСА н сх млтпом
засни, поммшлаа День С^днмн, ка'кш
іЇмаши прідстдти Бг£
ІІ4 <ОН« ГрДдА|)ММХ


ЖНТТ60ПНС
С6АТНТ6ЛА П6ТРЛ ЛЮГНЛН
За кілька днів до Різдва Христового (за старим стилем),
21 грудня 1596 року, в сім’ї побожних молдавських бояр
Мовіле народився хлопчик. Надія відомого роду, третій син,
на якого згодом дивитимуться як на гідного спадкосмця Мол-
давського престолу. Його назвали Петром (Петру) — на честь
Київського і всієї Русі митрополита святителя Петра.
Символічним було й те, що майбутній борець з унією наро-
дився трагічного для Церкви 1596 року, коли було прийня-
то Берестейську унію, що передбачала відділення від Мате-
рі-Церкви частини Західно-Руської Православної Церкви
та примусове приєднання її до Римо-Католицтва. І саме цьо-
го року рід Мовіле офіційно зійшов на молдавський пре-
стол, на якому зміг, з перервами, протриматися трохи більше
15 років.
Стародавній рід Мовіл (Могил) відомий з XV ст.» хоча
в родословних записах його представники, як це було харак-
терно для тодішніх геральдичних легенд, виводили себе від
Муція Сцеволи. Наприкінці XVI століття рідний дядько
Петра Єрсмія Могила стає господарем Молдавії, а батько
майбутнього святителя, Симсон, з 1602 року — господарем
Влахії, а згодом і Молдови, проте ненадовго. Внаслідок при-
дворних інтриг у жовтні 1607 року змовники отруїли батька
Петра Могили, а його матір з малолітніми дітьми перебрала-
ся до І Іольщі, з найродовигішими шляхетськими родами якої
Могил пов’язували давні сімейні зв’язки.
На той час Могили були вже знаними в православних зем-
лях Речі Посполитої ктиторами і захисниками Православ’я.
Так, батько майбутнього митрополита разом з його дядьком
ЖИТТІОПИІ
81
Жн'г'іюііні
Єремією збудували при Львівському братстві Успенський
храм; двоюрідна сестра 1 Істра — Раїна Вишневенька — відо-
ма як благодійниця Густинського, Мгарського, Ладижсн-
ського та інших монастирів.
У Львові при православному братстві* Петро отримав
свою початкову освіту. Тут він пройнявся любов’ю до Пра-
вослав’я та неприязню до унії. Потім Петро Могила вступив
до польської Академії в Замості. Завдяки зв’язкам його сім’і
з польською аристократією він продовжив свою освіту за кор-
доном, в Голландії та паризькій Сорбонні. Досконало воло-
діючи польською, румунською та кількома європейськими
мовами, а також грецькою й латиною, отримавши прекрас-
ну загальну освіту, а разом з нею і богословську, Петро Моги-
ла був добре підготовлений до справи організації та реформу-
вання освіти в Україні.
У суспільстві того часу існував звичай: закінчивши нав-
чання, юнак вступав на придворну службу до когось із магна-
тів, де отримував навички військового мистецтва та світських
манер. У випадку, коли магнат приймав ло себе юнака-сироту,
він брав зобов’язання опікуватися ним, бути для нього заступ-
ником і захисником. Юний Петро став на службу до корон-
ного канцлера, гетьмана Станіслава Жолксвського, і на все
життя зберіг пошану до цього глибоко порядного «істинно-
го лицаря», великого патріота Речі Посполитої. Разом зі сво-
їм опікуном він бере участь у битві під 1 (ецорією в 1620 році,
а в 1621 році б’ється під Хотином у лавах ревних захисників
християнства проти турецької навали. Воюючи на боці като-
ликів, Петро розумів, що вони є меншою загрозою для рідно-
го йому Православ’я, ніж мусульманський світ. Проте, живучи
в католицькому середовищі, Могила не симпатизував Римській
Церкві, а хотів цілком присвятити себе вірі грско-східній.
* На той час Львів належав до земель Речі Посполитої, держави, яка
об'єднувала території Литви та Польщі.
82
Після смерті Жолкевського Петро Могила переселив-
ся з Бельського воєводства до Київського. Між 1624 та
1625 роками майбутній святитель придбав маєток в околи-
цях Києва (нині с. Михайлівка-Рубежівка)**. Перебуваючи
тут, він подарував місцевому храму Іоанна Хозсвіта родинну
ікону Пресвятої Богородиці в золотом)' обрамленні з дорого-
цінним камінням. На ній було зображено преподобних Анто-
нія та Феодосія Печерських з розгорнутими сувоями в руках, Жнттюпт
а над ними — Божу Матір, Яка тримала в руках Велику церк-
ву Києво-Печерської Лаври. Згодом ікона опинилася в Руму-
нії, де зберігається й нині в одному з музеїв.	"тс
Також у Рубежівці І Істро Могила на власні очі спостері-
гав чудо перетворення води з джерела, що славилося зцілен-
нями, на вино***.
Після зведення в сан митрополита І Істро Могила всі свої маєтки та
гроші заповів Києво-Печерській Лаврі. Разом з іншими відійшла до Лав-
ри й Рубежівка.
”” Митрополит Петро Могила збирав свідоцтва про чудеса. які ста-
лися з набожними людьми. Деякі з них вийшли після його смерті окре-
мим виданням під редакцією Кальнофойського. Ось як сам Петро .Моги-
ла описує чудо перетворення води на вино, що сталося в селі Рубежівка:
«Врік 1629, липня, 15-го в день святого князя Володимира довелося мені
бути в моєму монастирському селі Рубежівці у слуги мого Станіслава Тре-
тяка. Там я освятив новозбудований ним дім і звершив за звичаєм мале
освячення води; дружина ж його, доївши освячену воду, що залишилася,
в скляну посудину, зберегла її в особливому місці. Пройшов рік. І Іодивив-
шись на ту воду, Третяки побачили, що вона перетворилася на вино і вель-
ми здивувалися і прославили Бога. Сталося так, що 1630 року, 20 липня,
мені знову довелося бути в тому селі, і вони вдвох прийшли до мене. Тре-
тяк зі своєю дружиною, показуючи посудину з водою і розповідаючи, шо
та вода, яку я освятив минулого року при освячені дому, перетворилася на
вино. Я здивувався, взяв посудину, понюхав і відчув, що пахне вином, потім
скуштував і стало очевидно, що це волоське вино. Вони ж присягалися,
кажучи, що цього року “у себе в домі вина навіть не мали, а в цій посудині
його взагалі ніколи не було, і цс не вино, а вода, що її ти освятив минуло-
го року”. Я ж, бажаючи впевнитися в цьому, у присутності багатьох людей
і братії, знову сказав їм, погрожуючи клятвою св. отців: “Кажіть правду,
чи не вигадуєте небилиць”. І вони стали присягатися, що це дійсно вода,
83
Жн'Г'ІЮІІИС
Починаючи з 1622 року він часто відвідує Києво-Печер-
ську обитель, де неодноразово зустрічається з митрополитом
Іовом Борецьким, який згодом став його духовним настав
ником. Митрополит Іов відігравав велику роль у формуванні
релігійного світогляду Петра Могили. Невдовзі молодий кня-
жич відмовляється від блискучої світської кар’єри і 1625 року
приймає чернечий постриг від архімандрита Захарі! Копи-
стенського. Петро залишив усе і прийшов до Печорського
монастиря, щоб розділити долю переслідуваних владою пра-
вославних ченців. З цього моменту починається новий період
його життя — період апологетичного служіння Церкві.
Ситуація на той час була дуже непростою; церковні нега-
разди, уніатський розкол. Відчувалася особлива потреба в сло-
ві, яке підтримувало б тих, хто сумнівався, і скеровувало їх на
вірний шлях до спасіння. Становище Православної Церкви
на західних територіях, що перебували під владою Речі Пос-
политої, можна порівняти зі становищем Вселенської Церк-
ви протягом перших трьох століть християнства. За указом
Сигізмунда ІП, фанатичного католика, православне населен-
ня на західних територіях, як колись християни в погансько-
му Римі, за прихильність до батьківської віри було прирівняне
до злочинців. Людей силоміць заганяли в чужу віру. Уніатські
єпископи виганяли православних священиків з парафій і ста-
вили на їхнє місце уніатів, у православних забирали церкви,
священиків кидали до в’язниць. У містах православним не
дозволяли обіймати жодних посад, утисків зазнавали навіть
ремісники й торговці.
Нащадок княжого ролу, чудово освічений, Петро Могила
зберіг багато впливових зв’язків і навіть в сані простого ієро-
а не вино. І я, почувши їхні великі клятви, переконався і прославив Вага.
А воду забрав із собою, і досі вона в мене є, має смак та запах вина, як і толі,
не скисла, не змінилася ні на смак, ні на запах. Написав же я це. аби знали
ми. як різноманітно нині показує Бог в наш час дійсну присутність сили
Свого Пресвятого Духа у нашій Східній Соборній Грецькій Церкві».
84
монаха мав чималий вплив на ієрархічні справи. Як зазна-
чалося, він був близько знайомий з митрополитом Іовом
Борецьким, а також з намісником Києво-Печерської обите-
лі архімандритом Захарісю Копнстенським. За їхнім благо-
словенням було здійснено задум, який ніхто ще не намагав-
ся здійснити. Згубне вчення ворогів істинної віри викликало
в майбутнього святителя набагато більше побоювань, аніж
загроза вогню і меча, і тому він вирішив протистояти йому.
За згодою київського кліру він відібрав молодих ченців та
представників білого духовенства і відправив їх власним
коштом до різних закордонних навчальних закладів аби вдо-
сконалити їхні знання. Серед відправлених були Сильвсстр
Косов, Ісая Трофимович, Тарасій Зс.мка, Інокентій Гізель.
Маючи намір створити при Києво-Печерському монастирі
вищу школу для протистояння унії, Петро Могила сподівав-
ся найближчим часом зробити зі своїх стипендіатів достой-
них викладачів для цієї школи.
Тим часом і сам він не був бездіяльним спостерігачем
боротьби уніатів з православними. 1 Іід іменем філалета вихо-
дили твори, які викривали корисливі й несумісні з чистотою
віри мотиви католиків, що спонукали їх розповсюджувати
уніатство. Цим псевдонімом користувався разом з іншими
і Петро Могила. Очевидно, то апологетичні твори друку-
валися в Псчерській обителі, яка не здалася уніатам і в якій
з 1616 року працювала типографія, заснована архімандритом
Єлисеєм Плетснецьким — відомим богословом, релігійним
письменником, засновником школи проповідників.
Навесні 1627 року помер Києво-Печерський архімандрит
Захарія Копистснський. За загальної згоди новим архіманд-
ритом Печерського монастиря було обрано Петра Могилу,
а через три роки прийшло і благословення Кирила (Лукаріса),
Патріарха Константинопольського, з наданням Петру Моги-
лі звання Екзарха патріаршого престолу.
Життіопи»
85
Як архімандрит Києво-Печерський, Петро Могила брав
активну участь у діяльності всіх Соборів, що скликалися
в Західноруській Церкві. Зокрема, він був серед найактивні-
ших учасників подій навколо Собору, що проходив 13-24
серпня 1628 року в Києво-Печерській Лаврі і на якому було
засуджено архієпископа Полоцького Мелетія С.мотрицько-
го та його твір «Апологія». Під керівництвом митрополита
Жнттюпні І°ва Борецького та архімандрита І Іетра Могили цей твір було
_ уважно вивчено двома протоієреями — Лаврснтієм Зизані-
єм та Андрієм Мужеловським. Вони вибрали з цієї праці дум-
ки, що суперечили Православ’ю і свідчили про відступництво
Смотрицькою. Звинувачення на його адресу було викладено
в 105 пунктах. Після довгих умовлянь Мелетій, побоюючись
помсти козаків за прихильність до унії, зрікся своєї «Апо-
логії» та приніс покаяння на Соборі, хоч воно було нещи-
рим. На другому засіданні Собору було складено й підписа-
но Соборну грамоту до всього православного народу. В ній
митрополит і архієреї закликали всіх мати непохитну віру й
не полишати І Іравослав’я.
2 березня 1631 року помер митрополит Іов Борецький. На
його місце було обрано Ісаю Копинського, який був на той час
архієпископом Смоленським. Напередодні смерті митропо-
лит Іов склав духовний заповіт, головним виконавцем якого
призначив архімандрита Петра. Цс не було дивним: син воє-
води земель Молдавських користувався особливою повагою
та заступництвом покійного митрополита, який неоднора-
зово доручав йому вирішувати низання, що стосувалися всі-
єї митрополії, і бачив у ньому свого наступника. Саме Петра
Могилу і Луцького єпископа Ісаахія Борисовича, який перебу-
вав на той час у Києві, митрополит Іов просив розпорядитися
похованням свого тіла. Також 1 Ісчерському архімандриту було
передано управління Золотоверхим Михайлівським монасти-
рем, йому ж було доручено розпорядитися і небагатим май-
86
ном митрополита Іова. Йому митрополит доручив опікувати-
ся своєю осиротілою ріднею; йому подарував і власні книги
грецьких та латинських авторів. ’Гакож просив він, навіть нака-
зав, аби школи для навчання християнських дітей не заснову-
валися ніде, а тільки при Київському братстві. Цей пункт своєї
«остатньої волі» Борецький вважав найголовнішим і найнс-
обхіднішим для Церкви Божої і всього православного народу.
Для святителя Петра питання про заснування православ-
них шкіл теж було одним з найголовніших. Як людина муд-
ра і добре освічена, він усвідомлював брак освіти південно-
руського населення порівняно з латино-уніатами, вважав цс
великою ганьбою і бачив в цьому чималу шкоду для Право-
славної І Ісркви. Святитель дав собі урочисту клятву — звіль-
нити православних від ганьби і протягом всього свого життя
свято виконував її, не жалкуючи для цього власних коштів, не
зупиняючись перед будь-якими перешкодами, не знічуючись
перед труднощами. Найнадійнішим засобом для підняття й
розвитку освіти він вважав заснування колегій, які б, зали-
шаючись за духом суворо православними, в науковому пла-
ні не поступалися б кращим західноєвропейським та поль-
ським колегіям. Першою такою школою мав стати Лаврський
колегіум, для якого було відведено Микільський Больничний
монастир.
І Іротс в Києві вже існувала школа при Богоявленсьму
братстві, а виникнення нової, з більш обширною програмою,
могло підірвати її авторитет і позбавити талановитих вчителів
та учнів. Крім того, могло виникнути нездорове суперництво,
абсолютно неприпустиме серед віруючих, що порушило б
загальний мир. Тим паче що владику 1 істра кияни сприймали
неоднозначно і не всі його дії розуміли та схвалювали. Влади-
ка Іов ще за життя не ради в йому створювати іншу школу, крім
братської, а потім зобов’язав його до цього своїм заповітом.
Тому на дев’ятий день після його смерті Києво-І Іечсрський
Жнтч гопне
87
ЖиТ’Гіолнс
архімандрит вступив у згоду з Богоявлснським братством, до
якого остаточно увійшов наприкінці року, ставши його стар-
шим братчиком і опікуном та передавши свій фундуш (має-
ток, права) на Колегію Києво-Братської школи. Але перед
тим у червні 1631 року він дав урочисту обіцянку у львівській
Успенській церкві про влаштування подібних шкіл у Києві:
«Я, Петро Могила, милістю Божою архімандрит Києво-
I Ісчсрський, бачачи велику втрату душ від неосвіченості духо-
венства та невчення юнацтва і бажаючи, з ласки та з поміччю
Божою, з моєї власної волі, попередити таку велику втрату,
а також навернути тих, хто віддалився від Православ’я, заснува-
ти школу для гою, аби юнацтво навчалося всілякого благочес-
тя, добродійності та вільних наук; і цс не заради якоїсь користі
чи слави моєї, а на славу й честь Живоначальної, Нероздільної,
Святої Трійці, Отця і Сина і Святого Духа, на користь та вті-
ху правовірного народу. Для цієї Божої справи я зібрав до себе
братію... і, бажаючи належно про них піклуватися, маю намір
на їжу та одяг, як і на інші потреби, призначити їм утримання
з мого статку, довічно, за фундушевим записом, аби вони мог-
ли безперешкодно робити справу Божу. 1 поки благодать Божа
буде тримати мене на цьому світі, доти у всьому маю бути опі-
куном і покровителем для них, наскільки дозволятимуть мені
сили і служіння архімандрита і наскільки це буде необхідним
д.ля їхнього служіння душам людським.
А щоб ця справа Божа мала успіх, я без усіляких застере-
жень чесним отцям і браттям, що нині при мені перебува-
ють, тобто ієромонаху Ісаї Трофимовичу та монаху Сильвест-
ру Косову і тим, хто потім приєднається, від усього серця даю
перед Господом обітницю: все, що буде зазначено у фундуші,
що його я дам їм, негайно й без зайвого клопоту реалізовува-
ти в Києві, в монастирі Печерському чи де мені або їм буде до
вподоби... виконання цієї обітниці мають вони очікувати не
більше року.
88
А щоб було більш певно, добровільно обіцяю це перед пре-
столом Господнім, в місті Львові, в храмі Успіння Пресвятої
Владичиці нашої Богородиці: і де б я не залишив цей світ, не
закінчивши тієї Божої справи, зобов’язуюся забезпечити її
довершення духовним заповітом, призначивши людей шано-
ваних і відомих, аби вони все виконали, не порушуючи моєї
волі...»
Для виконання даної обітниці І Іетро Могила, за благосло-
венням Константинопольського патріарха, заснував усе-та-
ки при Лаврі першу Колегію, в якій навчали богослов’я, мов,
риторики та інших наук. Ця Колегія проіснувала менше року,
бо невдовзі він передав усі права братській школі.
Так виникла Києво-Могилянська Колегія, що згодом ста-
ла Києво-Могилянською Академією, розсадником духовної
просвіти в руському народі. Її значення було таким великим
і якість навчання в ній була настільки вищою за уніатські нав-
чальні заклади, що навіть відступник Касіан Сакович засвід-
чив це, звертаючись до уніатських владик: «Що ваші учи-
лища? Вони нічого не варті... порівняно з училищами отця
Могили...»
Але перш ніж школа отримала таку високу оцінку серед
супротивників, вона пережила немало потрясінь. Одного разу
кияни так сильно повстали проти неї, що викладачі навіть не
сподівалися лишитися живими. Серед мирян розійшлися
чутки, що в новому училищі навчають єресі й готують нових
єретиків, через що вони з обуренням кинулися до школи, аби
вчинити розправу. Якби не Божественна допомога, яка втихо-
мирила пристрасті, вчителів покидали б у Дніпро як відступ-
ників, дніпровським осетрам на поживу.
І це був не єдиний наклеп на святителя і не єдине обу-
рення його діями. Від самого початку його служіння в сані
Києво-Печерського архімандрита, а потім і в сані Київсь-
кого митрополита, і до останнього дня життя його добре
Жнттюііш
89
ім’я часто страждало від нерозуміння, засудження і явних
наклепів.
Цікавим є те, що його небесний покровитель, святитель
Петро, Московський чудотворець, пережив на самому почат-
ку свого служіння подібні негаразди. Проти нього було вису-
нуто тяжкі звинувачення, які не підтвердилися, і митрополи-
та було виправдано, а його недругів осоромлено.
Життюііиі У квітні 1632 року помер король Сигізмунд III. За поль-
ським звичаєм, після смерті короля спершу збирався Сейм,
що мав назву «Конвокаційного». І Іід час його роботи псрс-
туг глядали попередній період правління і висловлювали мірку-
вання з приводу покращення порядку. Потім збирався дру-
гий Сейм — «Елекційний», — для обрання нового короля.
На перший Сейм, який було зібрано в Кракові, були запро-
шені всі чини, духовні і світські. Митрополит Київський Ісая
Колимський через старість не міг особисто поїхати до Кра-
кова, тому за згодою всього київського духовенства відправив
замість себе представника — архімандрита І Істра Могилу.
Маючи намір па законних підставах вимагати від Речі
Посполитої повернення Православній Церкві її прав і сво-
бод, навколо архімандрита І Істра згуртувалися залишки пра-
вославної шляхти. Одразу ж після прибуття до Кракова він,
висловлюючи думку духовенства і шляхти, що супроводжува-
ли його, заявив, що вони доти не братимуть участі в роботі
Сейму, поки за інструкціями, що їх дав їм народ, не отрима-
ють гарантій повернення майна та поновлення прав право-
славних. Така наполеглива вимога вкрай здивувала членів Сей-
му, але, не бажаючи відкладати відкриття засідань і гаяти час
в суперечках, королевич Владислав пристав на пропозицію
архімандрита І Істра Могили. Уніатський митрополит Велья-
мін (Рутський) почав було захищати права своїх єдиновірців,
але, зрозумівши, що мало чого може досягти, з усіх сил нама-
гався принаймні відкласти на дальший час виконання цього
90
проекту. Та архімандрит Петро діяв більш рішуче, і Рутський
мусив підписати угоду (меморіал), де передбачалося передати
православним Київську митрополію, Львівське єпископство,
Печерський та Жидачівський монастирі з їхніми володіння-
ми, віддати по кілька церков у деяких містах, дозволити брат-
ствам вільно розпоряджатися школами, міщанам — обіймати
міські посади. Цей акт було затверджено печатками короле-
вича Владислава та митрополита Вельяміна (Рутського), і для
більшого значення про цс було згадано в конвокаційних актах,
що були розіслані повсюдно, незважаючи на протест папсько-
го нунція і самого папи.
Одначе архімандри та Петра не влаштовувало й цс. Він
намагався вмовити представників різних воєводств не посту-
патися уніатам і католикам. Розпочалися нові суперечки, дея-
кі члени Сейму відстоювали права уніатів, але проти них усіх
стояв архімандрит Петро Могила, якого не так легко було здо-
лати. Його опоненти, зіткнувшись з розумним, наполегливим
та далекоглядним захисником Православ’я, програли.
Незважаючи на всі протести католицького й уніатсько-
го духовенства, православні отримали від короля Владислава
диплом, що підтверджував свободу віросповідання, звершен-
ня Таїнств, дозвіл реставрувати старі храми та зводити нові,
створювати при церквах та монастирях братства, богадільні,
школи, семінарії та типографіі. Сейм розпорядився припини-
ти всі суперечки та чвари, знищити всі постанови поперед-
ніх Сеймів, спрямовані проти православних, і надалі жити,
не утискаючи один одного. Також було підтверджено право
православного духовенства, шляхти і всього православного
народу Литви та Польщі обирати собі митрополита, якого
посвячував би Константинопольський патріарх. Усі київські
монастирі було передано в відання Київського митрополита.
Ці постанови, незважаючи на протести уніатів, було затвер-
джено королем і Сеймом 1 листопада 1632 року. Досягти
Життюпк
91
подібних результатів, переміним в такій нерівній боротьбі,
міг лише Петро Могила — княжич за походженням, з яким
мало хто міг на той час зрівнятися, видатний і тонкий дипло-
мат, взірець віри та ревний захисник святого Православ’я.
Проте, дозволивши православним обирати собі єписко-
пат, Владислав відмовився визнати раніше обраних єписко-
пів і митрополита, котрі, буцімто, таким своїм обранням
Жнттюанс порушили закон. Єдиним виходом в цих умовах було обран-
ня нових ієрархів. Тоді представники православної шляхти
разом із духовними особами, які були на Сеймі, вирішили
обрати Петра Могилу Митрополитом Київським, на що він
погодився.
Одразу після цього архімандрит Петро звернувся до коро-
ля Владислава IV', аби той затвердив його V цьому званні зі
збереженням архімандритства Києво-Печерського. Щоб не
викликати смути між православними, що лишилися в Києві,
він також відправив до Константинополя ректора Київських
Духовних шкіл Ісаю Ірофимовича аби отримати від патріар-
ха благословення на посвячення в сан митрополита. Патріарх
Кирило (Контаріно), що на той час був на Константинополь-
ській кафедрі, беззастережно дав своє благословення. Таким
чином, убезпечивши своє обрання дотриманням необхідних
законних формальностей, архімандрит Петро, за повної під-
тримки Київського та Луцького братств, вирушив до Льво-
ва, де у ставропігійному монастирі на честь Успіння Пресвя-
тої Богородиці зустрівся з єдиним православним єпископом,
який зберіг свою кафедру, Ієрсмією Тисаровським. Він носив
титул Екзарха Константинопольського патріарха і мав пра-
во звершувати посвячення Київського митрополита від імені
Вселенського патріарха. У призначений час до Львова прибу-
ли три православні єпископи, яких уніати раніше позбавили
єпархій: Лвраліій (колишній Пінський і Туровський), Ісаакій
(колишній Луцький) та І Іаїсій (колишній Холмський), а також
92
багато православного духовенства й мирян. Наречення архі-
мандрита Петра Могили в єпископа відбулося на Світлій сед-
миці, посвячення в єпископський сан — у Світлу суботу, а зве-
дення в сан митрополита — в неділю Фомину, яка в 1633 році
припала на 28 квітня. Хіротонія відбувалася в церкві Львівсь-
кого ставропігійного братства, на зведення якої багато жерт-
вували молдавські воєводи.
Митрополит Петро прожив у Львові близько двох місяців
і протягом всього цього часу намагався отримати від короля
дозвіл на перетворення Кисво-Братської та Богоявлснської
шкіл на православну Академію. Проте високі чини Сейму
відкидали прохання митрополита, і король виявив непохит-
ність, затвердивши прохання І Іетра Могили з найменуван-
ням школи не Академією, а Колегією.
В кінці червня 1633 року Петро Могила урочисто прибув
на свою кафедру до Києва, де його вітали та підносили панегі-
рики: один від Печорського монастиря, інший — від Києво-
Митрополит негайно розпочав облаштування своєї митро-
полії. Посилаючись на Грамоти короля, від перш за все почав
повертати відібрані уніатами православні монастирі та храми,
в тому числі Софійський собор та Видубицький монастир.
Його діяльність була дуже різносторонньою. Поєднуючи
обов'язки Митрополита Київського та Києво-Печерського
архімандрита, він мав у своїх руках велику владу й кошти. Як
людина енергійна й наполеглива, митрополит ішов прямо до
поставленої мсти. Йому вдалося досягти багато чого з того,
що він планував. Київ, а особливо Києво-Печерська обитель
за часів Петра Могили остаточно стали колискою духовного
життя для всього православного населення не лише України,
а й Литви та Польщі.
До Києво-І Іечсрської Лаври святитель ставився особли-
во трепетно. Він вважав цю обитель обраним еосудом благо-
ЖНТ'ПОПИС
93
Жн'Г'попнс
даті Божої, який перебуває, до того ж, під особливим заступ-
ництвом Цариці Небесної. При ньому Лавра не просто була
опоряджена зовні та всередині. За його благословенням усі
Божественні служби почали звершувати особливо урочисто
й гарно. Було введено й нову традицію — протягом Велико-
го посту служити Пасії з читанням Євангелія про страждання
Господа нашого Ісуса Христа та Акафіста Страстям Христо-
вим. Ця традиція збереглася й донині.
Крім того святитель ретельно збирав свідчення про всі бла-
годатні явища в різних православних землях, які власноруч
записував у спеціальну книгу. Значну частину цих записів ста-
новили чудеса, що відбулися в Києво-І Іечсрській Лаврі.
Роблячи ці записи, Петро Могила мав на меті показати, що
Києво-Печерська обитель була, є й лишиться благодатною,
і, як і в давнину, в ній стаються дива. Усі, навіть інославні та
розбійники, що приходили до цього святого місця з вірою та
молитвою, отримували те, що просили: сліпі — прозріння,
розслаблені — силу, ті, хто страждав від різних хвороб — зці-
лення, одержимі — звільнення від злого духу, безплідні под-
ружжя — дітей. Бувало й таке, що безнадійно хворі відвіду-
вали багато місць, що їх католики видавали за чудодійні, та не
отримували полегшення, і лише прийшовши в печери зцілю-
валися.
В той же час католиків, уніатів і протестантів, які скептич-
но ставилися до лаврських святинь і навіть дозволяли собі
наругу над ними, часто тут же чекала Божа кара — «аби зна-
ли усі, що православна віра є істинною, і насправді в ній вір-
ні спасаються».
Ці перекази розповсюджувались як серед братії монасти-
ря, так і серед численних прочан, що відвідували Київ, даючи
поживу для релігійних почуттів благочестивих відвідувачів,
підтримуючи та зміцнюючи в них пошану до лаврських свя-
тинь і впевненість в істинності православної віри, якої вони
94
трималися. Останнє було дуже важливим з огляду на ті хит-
рощі, до яких вдавалися недруги Православ’я, намагаючись
применшити його значення, кажучи, що через схизму Захід-
но-Руської Церкви (тобто невизнання нею примату папи)
в ній вичерпалася благодать Святого Духа і лише гнів Божий
лишився на ній.
Пізніше, за благословенням святителя лаврський інок
Афанасій Кальнофойський написав та видав «Тератургі-
му» — своєрідне продовження «Патерика Печерського»,
куди, серед іншого, увійшло й чимало чудес, записаних Пет-
ром Могилою.
Саме за владики Петра було прославлено Іуліанію, княж-
ну Ольшанську, мощі якої нині спочивають у Ближніх печерах
Києво-Печерської Лаври. Як оповідає «Сказання про зна-
йдення чесних мощей святої Іуліанії діви», її нетлінні мощі
було віднайдено ще за архімандрита Єлисея Плетенсцького.
Княжна лежала у труні наче жива. Вона « була одягнена в доро-
гоцінний, прикрашений шовком та золотом одяг. Над ії ракою
лежав камінь із зображенням знамені чи герба благочестивих
князів Ольшанських. На самій же раці було прибито срібну’
позолочену дощечку із зображенням герба і написом: «Іуліа-
нія, княжна Ольшанська, дочка князя Григорія Ольшансько-
го, спочила дівою, на 16-й рік від свого народження». Весь її
одяг здавався зовсім новим, наче ніхто не торкався його. Свя-
ті мощі дівиці було покладено в церкві І Іечерськін».
Пройшло небагато часу — і княжна з’явилася митрополиту
у видінні. Вона докоряла його за непошану до її святих мощей
та маловір’я. Тоді ревний пастир негайно звелів «вмілим та
благочестивим дівицям чернечого чину приготувати для свя-
тих мощей достойне вбрання й гарні прикраси. За його нака-
зом було зроблено нову раку, в яку з належною пошаною було
покладено святі мощі; раку було урочисто перенесено в інше
.місце. Вдягнувши святительське облачення та скликавши весь
Жнттіопнс
95
Життіопні
священний собор, 1 Іетро Могила звершив святкове молін-
ня та спів, підносячи дяку Богу та Богородиці і преподобним
отцям Печорським». А мощі св. Іуліанїї з того часу почали
шанувати, як і мощі преподобних.
Згодом святитель намагався домогтися загальноцсрковно-
го прославлення Собору Києво-Печерських преподобних,
які до того були місцсвошанованими. Треба відзначити, що
його попередник Захарія Копистенський самовільно вніс іме-
на деяких із них до святкової Мінеї поряд із іменами загально-
церковних святих. Але владика Петро хотів отримати собор-
не визнання Константинопольської Церкви.
Коли він став Київським митрополитом, було складено
(близько 1643 р.) Канон преподобним Псчсрським, автором
якого вважають константинопольського ієромонаха та пат-
ріаршого екзарха грека Мелетія Сіріга. Канон існував у двох
варіантах — церковнослов’янською та грецькою мовами.
Вперше його було надруковано в лаврському виданні Слі-
дуваного Псалтиря у 1643-1644 роках. Пізніше святитель
замовив на Афоні «Сииаксар» («Місяцсслов») преподоб-
ного Симеона Мстафраста, в якому було розміщено короткі
«Житія святих» та тлумачення свят. Святитель Петро хотів
перекласти його, доповнити Житіями Руських і Печсрських
святих та видати церковнослов’янською мовою, але не встиг.
Цю титанічну роботу завершив вихованець Києво-Могилян-
ської Академії святитель Димитрій Ростовський.
Проте і «Власноручні записки» владики Петра — це уні-
кальна пам’ятка церковної історії та літератури. «Ретельно
збираючи свідчення про благодатні явища в Києво-Печерській
обителі, — писав С. Голубєв, — Петро Могила з не меншою
ревністю збирав та записував до своєї книги розповіді (а іно-
ді й особисті спостереження) взагалі про всі найбільш визначні
чудеса та події в Церкві Православній (південноруській, мол-
до-влахійській та частково грецькій), звертаючи увагу переваж-
96
но на ті з них, які ясно показували першість Православ’я над
іншими віросповіданнями, викриваючи хибність останніх».
В щоденнику святителя наведено розповідь про подію, що
показала бсзблагодатність уніатської церкви. Святитель Пет-
ро записав, що одного разу, під час відправи, яку звершував
уніатський митрополит Іпатій Поцій, вино, замість того, щоб
стати Кров’ю Христовою, перетворилося на звичайну воду.
І Іізнішс владика розпочав релігійну полеміку та бороть-
бу з противниками батьківської віри та І Іравославної Церк-
ви. Він написав і видав кілька релігійно-полемічних книг,
які довго виношував. Є підстави вважати, що своєю появою
вони, як і інші праці, завдячують голосіївському усамітнен-
ню: через чотири роки після зведення в сан псчсрського архі-
мандрита Петро Могила побудував собі на околиці Києва
невеликий скит.
У своїй діяльності святитель стикався з великими пере-
шкодами. Бо навіть прийняті й затверджені королем доку-
менти не виконувалися чи виконувалися зі значними труд-
нощами. Уніати дуже неохоче йшли на поступки й повертали
храми, а частіше не поступалися взагалі, через що знову вини-
кали сутички і розпочиналася боротьба.
Із сильним опором святитель зіткнувся у Святій Софії.
Уніати не хотіли добровільно віддавати собор. Намісник уні-
атського митрополита зачинив храм і зник, а його люди не
виявляли послуху. Тоді представники владики разом із боя-
рами, міщанами та козаками збили усі замки з дверей собо-
ру, винесли з нього церковне начиння та книги. Кілька днів
потому святиню передали Київському митрополиту разом
із Десятинною, Василівською та Симеонівською церквами.
Після цього всі храми та монастирі поступово повернули пра-
вославним і почалося їхнє відродження.
Протягом 10 років тривало відновлення Святої Софії, яка
була абсолютно спустошена. Не було покрівлі, стіни обсипа-
Житт іонне
97
Життіопнс
лися — так виглядав колись величний храм зовні, проте стан
його всередині був іще гіршим. За владики Петра його повні-
стю відновили та прикрасили іконами. Таким же спустошеним
на момент повернення був і Видубицький монастир з його ста-
ровинною Михайлівською церквою, а найстаріші знамениті
церкви — Десятинна та Спаса-на-Берестові — взагалі лежа-
ли в руїнах. Термінового ремонту потребували й інші святи-
ні. На все цс були потрібні величезні кошти, яких у Церкви
не було, тому святитель відновлював їх власним коштом, залу-
чаючи до цього благодійників і звертаючись до Московського
государя. Цар Михайло Федорович, коли Петро Могила ще
був лише Києво-Печерським архімандритом, дав йому грамо-
ту, за якою лаврським ченцям дозволялося кожні 5-6 років
приходити до Москви для збору милостині. Крім того і він,
і Олексій Михайлович особисто опікувалися бідними Київсь-
кими монастирями та храмами, жертвуючи їм гроші, священ-
ні облачення, книги та ікони. А для оздоблення Кисво-Псчер-
ської Лаври навіть прислали вмілого іконописця-сусальника
(золотих справ майстра).
Так, з поміччю Божою та людською, святитель відродив Ккє-
во-Софійський собор, частково — Десятинну церкву (її від-
новлення закінчили вже після його смерті), в якій у 1635 році
знайшов чесну главу святого рівноапостольного князя Володи-
мира, а також храми Спаса-на-Берестові, Трисвятительський
(неподалік Михайлівського монастиря) та Михайлівський (у
Видубицькому монастирі). Крім того, він оновив головний
храм Києво-І Ісчсрської Лаври — Велику церкву на честь Успін-
ня Богородиці — та відновив кілька чоловічих і один жіночий
монастир. За його благословенням та його стараннями онук
власника Флорівського монастиря відмовився від своїх прав на
обитель і передав її ігумені та її наступницям.
Але святительської опіки й турботи потребували не лише
храми та монастирі. Набагато більше уваги треба було приді-
98
ляти людським душам. Як уже йшлося, владика Петро докла-
дав усіх зусиль, аби зняти з руського народу безчестя неосвіче-
ності. Києво-Братськс училище, а потім і ще одне — засноване
у Вінницькому Вознесенському монастирі — були предме-
том його постійної турботи. Вони перебували на його повно-
му утриманні, він сам будував навчальні корпуси, засновував
бібліотеки, забезпечував учителів та учнів усім необхідним,
затверджував навчальну програму, до якої включав вищі нау-
ки, не забуваючи й про духовне виховання підопічних. У Київ-
ському училищі він побудував для вихованців Борисоглібську
церкву і сам уклав та надрукував для них книгу «Анфологи-
он, сиречь молитвьі и поучения душеполезньїе, в душевную
пользу студеов (тобто студентів) и вссх благочестивих любо-
молитвеник», в якій він зібрав «квіти благочестивих розду-
мів» та молитви: спочатку вечірні молитви та роздуми, яки-
ми юнаки мали закінчувати кожний день свого життя, а потім
ранішні — якими вони мали кожний свій день розпочинати.
«Я бажаю, — писав святитель у передмові до цієї книги, —
аби... більше і вище від усього поселялося та укорінювалося
в серцях ваших благочестя, без якого будь-яка мудрість є нісе-
нітницею перед Богом...»
Петро Могила за життя не зміг добитися, щоб засновані
ним училища було визнано Академіями — католики не були
зацікавлені в появі у православних своїх академій. І Іе відбу-
лося лише через 50 років по його смерті, у 1701 році. Але і на
час його служіння, і після нього Києво-Могилянська Колегія
була вже справжньою академією, що зібрала кращих право-
славних вчених і дала Церкві та суспільству достойних випу-
скників. Її авторитет був високим і на батьківщині, і за її межа-
ми. А першим ректором став доктор богослов’я і, як казали
про нього сучасники, «премудрий богослов’я вчитель», Ісая
Трофимович-Козловський, духівник владики Петра, що
користувався глибокою довірою свого сановного духовного
Жн'І'ГКЯІІІЇ
99
Жн'Г<Г ІОННІ
сина і достойно продовжував справу його вчителя, святите-
ля Іова Борецького.
Та відновлення потребували не лише церковні стіни, і опі-
ка була потрібна не тільки душам дітей і юнаків. Відроджу-
вати треба було усе внутрішнє життя 1 Іравославної Церк-
ви у Західній Русі, до складу якої входила й сучасна Україна.
Майже повна відсутність протягом 25 років православної
ієрархії, а потім 11 -річне напівлегальне її існування, невизнан-
ня владою, надзвичайно низький рівень освіти духовенства
і майже повна його залежність від панів, слабка дисципліна
серед священиків та ченців, непорозуміння між духовенством
і братствами, а також неприкрита недоброзичливість та про-
вокації з боку католиків та уніатів — усе цс спричинило най-
гірші наслідки для Церкви. І чи не найбільш прикрим було те,
що багато православних — ченців та мирян, духовних і світ-
ських — забули про послух та довіру до представників вищої
ієрархії. Майже кожен був сам собі головою, паном і митропо-
литом. І набагато простішою справою виявилося згуртувати-
ся на боротьбу заради благородної мсти, аніж навчитися жити
в мирних умовах, підкоряючись усім церковним настановам
та дотримуючись дисципліни.
А Петро Могила насамперед став вимагати від свяще-
ників, кліриків та усієї пастви саме цього. Він усвідомлю-
вав згубність для кожного християнина та Церкви в ціло-
му наслідків свавілля, самочинства та безвідповідального
ставлення до своїх обов’язків і тому вживав усіх заходів, від
м’яких до найсуворіших, для викорінення цих явищ. Влади-
ка всю увагу спрямував на тс, щоб значення пастиря підняло-
ся на належну висоту, щоб священики були підготовлені до
свого служіння, ревно виконували свої обов’язки і жили бла-
гочестиво, подаючи приклад пастві. Він сам часто відвідував
єпархії та парафії, заглиблюючись в їхні справи й потреби та
надаючи допомогу.
100
Для постійної турботи про моральний стан духовенства
з числа найдостойніших священиків було обрано протопопів,
якими, в свою чергу, опікувалися ієромонахи — теж із чис-
ла найдостойніших. У своїй «Інструкції» протопопам святи-
тель наказував особливу увагу звернути на те, щоб серед свя-
щеннослужителів не виявилося не тільки двоєженців, але й
нечистих, розпусників, лихварів, п’яниць, кривдників, таких,
що не знають досконало Святого Письма, недобросовісних та
тих, які не сповідаються 12 разів на рік.
Владика також постарався зробити усе, щоб обмежити
право патронату, тобто втручання світських осіб у вирішення
церковних і духовних питань. Він призначив двох намісників,
яким цілком довіряв і наділив їх широкими повноваження-
ми. Вони займалися судовими справами та слідкували, щоб не
порушувалися права І Іравославної Церкви; один намісник
перебував на Литовських землях, інший — на землях Поль-
ської Корони.
На той час до Київської митрополії належали шість єпар-
хій: архієпископи Полоцька і Вітебська та Смоленська і Чер-
нігівська, а також чотири єпископії: Перемишльська, Луцька
і Острозька, Львівська і Кам’янсць-Подільська і Мстислав-
ська, Могилівська і Оршанська. Саме за часів святителя Петра
почалося пожвавлення єпархіального життя. Щороку кожний
єпископ скликав єпархіальний собор, на який, по можливо-
сті збиралися усі священики для розгляду своїх потреб. Але
загальноцерковний Собор митрополиту вдалося зібрати
лише один раз — у 1640 році. Він проходив у соборі святої
Софії протягом 10 днів, починаючи зі свята Різдва І Ірссвятої
Богородиці.
Запрошуючи духовенство і братства на Собор, владика
писав: «Багато часу пройшло відтоді, коли вся православна
Церква Руська, зазнавши сильних гонінь з боку відступників,
не має змоги віддалити від себе хижих вовків, щоб православ-
Жи'ГТІООИС
101
Жнттчопні
ні і вірні сини Східної Церкви не мали з ними ніякого спіл-
кування у справах віри. Через цс багато хто з православних,
одні через незнання, інші — через часту присутність на їхніх
повчаннях та відправах, дуже спотворили себе, так що важко
розпізнати, чи насправді вони православні, а чи лише імену-
ються такими, інші ж, і не лише світські, але й духовні, зовсім
залишивши І Іравослав’я (о, зглянься на цс. Боже!), присіяли
до різних блюзнірських сект. Через те сан духовний і черне-
чий занепав, і настоятелі, занедбавши свої обов’язки, не лише
не виявляють жодної турботи про порядок, але в усьому від-
далилися від древніх отців. Так само і в братствах, залишивши
ревність своїх пращурів і забувши про мораль, кожен прагне
свого і все робить по-своєму. Інакше кажучи, вся наша Церква
Руська — не в догматах віри (яких ми тримаємося непорушно),
а в звичаях, що стосуються молитви й побожного життя, —
дуже пошкоджена. З обуренням та скорботою в серці дивля-
чись на цс, ми завжди намагалися це виправити і повернутися
до благочестя наших пращурів, за часів яких засяяло благочес-
тя. Особливо ж від часу архієрейства нашого, коли Всемогут-
ній Бог поставив нас першим пастирем в Церкві Руській, нема
для нас нічого милішого, як бачити у пастві нашій при щирій
православній вірі полум’яне прагнення до молитви та життя
християнського. А цього, на наш погляд, можна досягти лише
через Собор, прибувши на який наші служителі архієреї,
а також інші чесні духовні отці, достатньо освічені в питаннях
віри, в благочестивому житті яких ми переконалися, старан-
но, закликаючи Духа Святого, радилися б і доклали працю
й старання, щоби в нашій Церкві Руській все вищезазначене
було виправлено а сама вона засяяла колишньою красою».
На Київському Соборі 1640 року обговорювалися питан-
ня першочергової важливості: як за церковними канонами
звершувати богослужіння і Таїнства, як засновувати мона-
стирі, вводити в них спільножитсльство і якими мають бути
102
ченці... Та найголовнішою темою Собору стало обговорення
нового Катехізису «І Іравославного сповідання», укладеного
Київським предстоятелем.
Якби святитель І Істро більше нічого не зробив у своєму
житті, а тільки написав «Православне Сповідання Кафоліч-
ної та Апостольської Церкви Східної», то лише за цю пра-
цю вій назавжди увійшов би в історію як видатний церковний
діяч. Таким було значення його праці на той час, таким воно
лишається і тепер. Преподобний Амвросій Оптинський ста-
вив її на перше місце у списку книг, рекомендованих право-
славним батькам і всім, хто прагне вистояти та зрости у вірі:
«...не читайте не розбираючи усілякі нові твори, — писав
він, — хоча б і духовного змісту, але таких авторів, які не під-
твердили свого вчення святістю життя, а читайте творіння
отців, які визнані Православною Церквою добре відомими
і, поза сумнівом, є повчальними і спасительними для душі.
Аби не згубити твердиню Православ’я, візьміть за посібник
собі і дітям своїм “Православне Сповідання” Пегра Могили.
Розгляньте його уважно й ретельно, і написане там тримай-
те в пам’яті, щоб і самим добре знати шлях до спасіння, і зна-
ти, що треба сказати своїм дітям в потрібну мить». А в іншо-
му листі він писав: «...головне за ваших обставин, зовнішніх
і внутрішніх, тс, щоб уважно й точно розглянути своє життя,
починаючи від тих років, як ви себе пам’ятаєте, а щоб це зро-
бити точніше й безпомилково, раджу вам прочитати “Право-
славне Сповідання” Петра Могили...»
Чим же так привертає увагу книга, яку було представлено
на Соборі 1640 року? Сучасник святителя Петра, патріарх
Єрусалимський і всієї Палестини пояснив цс тим, що вона
містить «сповідання правильне й чисте, без жодного домішку
віл якихось новацій інших Сповідань». «Петро Могила, —
писав він у передмові, — будучи обраним та зведеним у сан
Православного Митрополита, побачив, що його паства зара-
Життіопис
103
Жнттюпні
жсна деякими новими міркуваннями неправовірних, — мір-
куваннями, що суперечать правдивому, древньому вченню.
Тому, як добрий пастир та ревний захисник Віри, він здійснив
свій Богоугодний намір навернути Руську Церкву до того чис-
того вчення, яке вона зберігала спочатку; а всі нові міркуван-
ня, що виникли в ній, викоренити і, таким чином, удобрити
свою духовну ниву і зробити її родючою. Добре обміркував-
ши цю справу, він негайно взявся до її виконання. Викликав зі
своєї єпархії в Митрополію мужів, що славилися освіченістю,
прикликавши перед тим і трьох підвладних йому' єпископів.
11о довгій раді всі разом дійшли згоди: викласти коротко спо-
відання Віри своєї...» — що й було зроблено.
Варто додати, що «Катехізис» Петра Могили був важли-
вим і потрібним не лише для нашої Церкви, але й для всьо-
го Вселенського 1 Іравослав’я. До цього існували древні спо-
відання та виклади віри, спрямовані проти древніх єресей,
і катехізиси, написані після відокремлення Римської Церкви.
Та з XVI століття ситуація змінилася, оскільки на Заході заро-
дилося протестантство і попередні виклади віри вже не були
повними: вони не давали відповідей на нові питання і не міс-
тили відомостей про нові хибні вчення.
Крім того, у 20-30-х роках XVII століття було видано, а зго-
дом і перевидано «Східне сповідання православної віри»
латиною, яке за духом було майже суто кальвіністським (каль-
вінізм — одна з течій протестантства — прим. укл.). На Собо-
рі, що відбувся у Константинополі, хибне «Сповідання » було
засуджене як єретичне, про що йшла мова в соборній грамоті,
підписаній патріархом, грецькими ієрархами, Молдо-Влахій-
ським митрополитом Варлаамом з єпископами та митрополи-
том Петром Могилою. Грамоту спершу було видано в Яссах
грецькою мовою; потім, за благословенням святителя, пере-
кладено польською та надруковано в Києві, а згодом — опуб-
ліковано в Парижі.
104
«Але, — як писав митрополит Макарій (Булгаков), —
недостатньо було просто засудити і відкинути перед лицем
всього християнського світу хибне «Сповідання віри...»,
а необхідно було натомість дати православним і показати
самим іновірним істинне віровчення, виклавши його деталь-
но, аби і ті й інші знали, чого і як воно навчає». Тому Катехі-
зис митрополита І Істра виявився не просто своєчасною кни-
гою, він виявився книгою найпотрібнішою.	Жнтт«опі«
Є дві версії стосовно авторства «Православного Спові-
дання». За однією з них його єдиним автором є владика 1 Іет-
ро, за іншою — працю було складено разом із духівником, Іса- тут
єю Трофимовичем-Козловським, за благословенням та під
керівництвом святителя. Але на Київському Соборі, а зго-
дом і в Константинополі, і на Соборі в Яссах, і на розгляд усіх
Східних патріархів воно було представлене від імені владики
І Істра, під його іменем видавалося та стало відомим на Русі та
на Сході..
«Православне Сповідання віри Кафолічної та Апостоль-
ської Церкви Східної» складається з трьох частин: «Про
Віру», «Про Надію» та «І Іро Любов». Чому частини назва-
но саме так, пояснюється на самому початку Катехізиса: у від-
повідях на головні питання в житті віруючого даються визна-
чення цим поняттям та роз’яснюється їх важливість для
православного християнина.
Шість днів із десяти Київський Собор присвятив деталь-
ному вивченню «Православного Сповідання». Після того,
як книгу було схвалено, святитель відіслав її до Константино-
польського патріарха І Іарфенія, який, усвідомлюючи її важ-
ливість для всієї Східної Церкви, благословив розглянути
Катехізис на Соборі в Яссах, куди прибули екзархи патріар-
хів та авторитетні представники Київської митрополії. Кате-
хізис було розглянуто й виправлено — очищено «від чужих
міркувань та новацій». Виправлену книгу знову передали на
105
розгляд Константинопольського патріарха, а також Олексан-
дрійського Іоанникія, Антиохійського Макарія та Єрусалим-
ського Паісія; вони, разом із собором єпископів та Констан-
тинопольським кліром, «побачивши, шо вона містить істинні
й справжні догмати кафолічної віри, визнали православним
сповіданням не лише руських, але й усіх греків і затвердили
своїми підписами 11 травня 1643 року. Бажання Петра Моги-
Жнттіолиі ли було здійснене. Церква Православна нарешті мала видан-
_	ня> на якс могла вказувати усім як на свою символічну книгу»
•чдЗҐСг (М, 561). Проте друкувати її не поспішали через неприязне
ставлення нового Константинопольського патріарха, і тоді
святитель Петро, не дочекавшись повного видання, надруку-
вав у Києві скорочений Катехізис польською, а в 1645 році
і російською мовами. Наступного року його двічі перевида-
вали у Львові, а в 1649 році, за благословенням Московсько-
го патріарха, надрукували з деякими змінами у Москві. І лише
через 15 років після смерті владики, у 1662 році, побачило
світ повне видання «Православного Сповідання» грецькою
мовою.
Але ця книга була не останньою працею митрополита Пет-
ра. Після неї святитель написав і видав кілька важливих бого-
словських праць та склав свій знаменитий «Требник».
Саме так укладав та видавав свої знамениті книги Київ-
ський первосвятитсль. Саме так в часи його служіння склада-
лися та видавалися за його благословенням інші твори. В цей
час книговидавнича справа досягла, без перебільшення, роз-
квіту. Було придбано польський шрифт для видання пра-
вославних книг польською мовою. Видавалися догматичні,
богослужбові та полемічні твори, причому автором чи співав-
тором багатьох із них був сам Київський архіпастир. Про дея-
кі з них ми вже говорили. Тепер зупинімося на тих, які було
написано та видано в останні роки його жи і гя.
106
Через 18 місяців після «Православного Сповідання»
під псевдонімом Євсевія Пимена побачив світ твір «Ліфос,
або Камінь», авторство якого приписують Петру Могилі —
відповідь на книгу «Перспектива» Касіана Саковича, який
спершу відпав від Православ’я та перейшов до унії, а потім,
полишивши унію, — до католицтва. Сакович не лише під-
давав критиці всі православні Таїнства, церковні устави та
служби, але й насміхався над святами, постами, церквами,
проповідями і г.д., звинуватив православних у кальвінізмі та
лютеранстві і закликав до приєднання до Римської 1 Ісркви.
У «1 Іерспективі» було стільки неправди на наклепів, що не
відповісти на неї було неможливо.
Книга «Ліфос, або Камінь» була, швидше за все, колектив-
ним твором, написаним під керівництвом та за благословен-
ням архіпастиря, оскільки святитель Петро, враховуючи його
заклопотаність, не міг би сам осилити таку велику роботу за
такий короткий час. Композиція «Ліфоса» повторювала
структуру «Перспективи»: передмова спростовувала перед-
мову, перший розділ — перший розділ і так далі, відкидаю-
чи звинувачення на адресу Православної Церкви, розглядаю-
чи помилки католиків та пояснюючи православні Таїнства,
богослужіння, пости й свята. Тут наводилися правила древ-
ніх Соборів, свідчення церковних істориків та слова святих
отців, і на той час книга мала величезне значення для вірую-
чих, тим паче, що до неї було додано два трактати: про похо-
дження Святого Духа та про першість в Церкві. Книгу було
видано польською мовою, але незабаром її переклали росій-
ською, і вона розповсюдилася не лише в Україні, а й у Мос-
ковській державі.
Наприкінці 1646 року митрополит Петро видав у лавр-
ській типографії свою монументальну працю — «Требник».
Приводом для його укладення були докори противників
Церкви на адресу православних священиків, що вони нібито
Жм’г’г»нн(
107
не вміють відправляти Таїнства та обряди, не розуміють їхньо-
го змісту звершують їх по-різному і т.ін. Крім того, в поперед-
ніх Требниках часто траплялися суперечності та помилки, не
вистачало необхідного. Митрополит Макарій Булгаков з цьо-
го приводу писав: «І Могила мав на меті дати православним
священикам такий Гребник, з якого вони б навчилися розу-
міти зміст Таїнств та обрядів і відправляли б їх правильно та
Жнттсопж однаково і в якому не було б ні помилок, ні недоліків, ні ново-
введень з попередніх Требників... Він не знову склав свою
книгу, а зібрав її, почерпнувши... з грецьких Євхологіїв та ста-
4 ровинних рукописних слов’янських Требників і дещо додав
навіть із Требника Римського, розділивши усе зібране на три
частини».
Чимала книга (більше 1500 сторінок) містила до 126 чинів.
У її першій частині були чини семи Таїнств, до яких було дода-
но чини прийняття до Церкви іудеїв, язичників,єретиків, поє-
днування молебнів за недужих і т.д. Друга частина складала-
ся з чинів різних освячень: води, храмів, церковного начиння,
будинків, монастирів тощо. До третьої увійшли різні молебні
на будь-які потреби.
Деякі чини, обряди та молитви, що були в попередніх Треб-
никах, не були внесені до нового, інші було скорочено, якісь-
переглянуто, розширено, доповнено та виправлено. В мону-
ментальній праці митрополита І Істра с близько 20 чинів, які
були запозичені або з найбільш давніх слов’янських рукопи-
сів, або складено на основі церковної практики.
Крім того, святитель додав ще й особливі роз’яснювальні
статті, чого не було в попередніх виданнях. Вони пояснюва-
ли суть та значення Таїнств і обрядів, умови для їх звершення
та розглядали ситуації, що могли при цьому виникнути. Тут
же Петро Могила повчав священиків, як мають себе поводи-
ти пастирі, як вони мають повчати свою паству, звершуючи
ті чи інші Таїнства й обряди. В кінці першої частини до ува-
108
ги пастирів пропонувалося шість повчань, якими вони мали
керуватися.
«Ти маєш тепер, побожний читачу, — писав у передмо-
ві до Требника автор, — дуже потрібну тобі книгу, зібра-
ну скромними стараннями та трудом мого смирення... маєш
про всі церковні порядки добру науку». Проте митрополит
Макарій відмічав, що у цій праці владики Петра є думки, не
прийняті Православною Церквою: «Про час перетворення
Святих Дарів, про перетворення разом із Агнцем часточок,
що лежать на дискосі, про значення єпитимій як покарання та
сатисфакції за гріхи, хоча такі твердження існували в Малору-
ській Церкві ще до Могили як православні, навіть друкували-
ся, і не Могила запозичив їх у латинян».
Деякі питання з Могилянського Требника розглядалися
ще на Київському Соборі 1640 року, і рішення Собору увійш-
ли до остаточного варіанту книги, яка доповнювалася і після
1640 року. Видаючи Требника, владика Петро хотів замінити
ним всі старі Служебники й Требники. Та здійсненню цього
задуму завадила його смерть, через півмісяця після видання
книги. Розповсюдження книги призупинилося, але її вплив
на всі наступні видання Требників, що здійснювалися у Київ-
ській митрополії, був дуже сильним. До Могилянського Треб-
ника зверталися не лише у XVII, а й у наступних століттях,
і не тільки в Україні, але й у Росії, оскільки він містив дуже
рідкісні чини: наприклад, на заснування та освячення ново-
го монастиря.
Незадовго до смерті митрополит розпочав шс дві дуже важ-
ливі для Православної Церкви справи: звірку слов’янської Біб-
лії з грецьким оригіналом та її виправлення (він навіть почав
збирати кошти на її перевидання) та переклад слов’янською
мовою Житій Святих, складених при. Симсоном Метафра-
стом. З Афону вже навіть було отримано грецький список, але
цей задум судилося здійснювати вже іншим...
Жнттюлні
109
ЖИТТІСІІИЇ
А от поїздка на батьківщину, до Молдавії, все-таки здійсни-
лася — за півтора роки до смерті святителя. Всього один раз
після свого вигнання в дитинстві йому вдалося побувати в рід-
них його серцю місцях — за запрошенням господаря Василя
Лупула він відвідав Ясси, аби обвінчати його дочку з Януше.м
Радзівілом. Але до останнього свого подиху митрополит І Іст-
ро, вірою й правдою служачи іншій вітчизні, незмінно підпи-
сувався так: «Воєводич Земель Молдавських».
Відмовившись від молдавського престолу й земної влади,
владика Петро попри все мав більший вплив на свою батьків-
щину, аніж будь-хто із господарів. Та він користувався цим
впливом лише з єдиною метою — духовною.
Стараннями святителя в Молдавії та Валахії зародилося
друкарство: з’явилися топографії, які почали видавати бого-
службові книги рідною мовою. Причому, першу топогра-
фію було відкрито у Валахії, а не в Молдавії — через упере-
дженість господаря Василя Лупула. За словами румунського
історика 11. Панаітеску, молдавський господар спершу воро-
же ставився до роду Могил, а, відповідно, і до святителя, що
на кілька років затримало появу типографії в Молдавському
князівстві.
У Валахії ж типографія, подарована владикою Петром гос-
подарю Матвію Бесарабу, з’явилася уже 1635 року. Святи-
тель не лише забезпечив її всім необхі дним, але й прислав на
допомогу типографа з помічниками. Два роки потому Київ-
ський архіпастир подарував валахам ще одну типотрафію,
яку розмістили у монастирі Говора. Першою книгою, вида-
ною у Валахії, став «Требник» митрополита Петра; потім
було надруковано «Євангеліє учительне», «Номоканон»,
«Літургіон» та інші.
Через шість років святитель вислав першу типографію і до
Молдавії; її першим виданням стали проповіді молдавсько-
го митрополита Варлаама- Один із переказів про чудеса при
по
мощах святого великомученика Іоанна Сочинського святи-
тель записав до свого щоденника саме з його слів.
Стараннями митрополита Петра у Яссах було засновано й
вищу школу — на кшталт Київської Колегії. Святитель відпра-
вив туди кілька київських професорів разом із колишнім рек-
тором Колегії Софронієм І Іочаським. Так, за словами «Істо-
рії Румунської Церкви», від світильника, запаленого у Києві,
і Румунія, й Молдавія отримали світло, що довго ще світитиме Жмт-гіопік
й іншим православним народам...
Але, як каже Екклсзіаст, усьому свій час. Настав час згас- 'Я®*»)
нуги і великому світильнику, що 20 років осявав західнору- тиР7
ську паству. За дев’ять днів до своєї кончини Петро Могила,
відчуваючи її наближення, написав свій знаменитий духовний
заповіт, який було адресовано, звісно ж, сучасникам — його
пастві, якою він так ревно опікувався. А значить, — і нам,
їхнім недостойним нащадкам...
ЗАІЮВІТ
«В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Оскільки для людини немає нічого більш певного за
смерть, а час смерті приховано таємницею Божою і відомий
він одному лише Богу, то я, багатогрішний Архієпископ Пет-
ро Могила, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі,
Екзарх святого Константинопольського престолу. Архіманд-
рит Печерський, з волі Господа Бога занемігши і не бажаючи,
аби довірений мені Господом Богом дім мій лишився невлаш-
тованим, покладаючись у всіх своїх намірах на всемогут-
ню волю Божу, роблю короткий і, якщо так Господом Богом
визначено, останній вияв волі .моєї.
По-перше, у святій вірі, в якій я був народжений та вихо-
ваний і, недостойний, волею та благодаттю Божою ношу сан
Митрополита, у тій же вірі, скінчивши життя своє, бажаю ста-
ти і перед величчю мого Господа.
1Н
Жнттюпш
По-друге, як тільки Господь Бог, по своїй святій благода-
ті та з волі Його Королівської .милості, мого всемилостиво-
го Государя, визначив мені бути пастирем столиці Київської
митрополії, і ще раніше Архімандритом Печерської Лаври, то
я, побачивши, що занепад святого Богослужіння в народі русь-
кому відбувається через величезний брак освіти та наук, одра-
зу ж дав обітницю моєму Богу — усе моє майно, що я успад-
кував від батьків, і все, що б не залишалося тут із прибутків
належного служіння дорученим мені святим місцям, з маєт-
ків, для того визначених, виділяти частину на відновлення
зруйнованих храмів Божих, від яких лишилися лише руїни,
а частину на заснування шкіл у Києві згідно прав та вольно-
стей Руського народу... І цю мою недостойну обітницю і намір
Господь Бог, святою своєю благодаттю, благословив так, що за
життя мого я бачив від тих наук велику користь для Церкви
Божої, що полягала в значному примноженні вчених та благо
честивих людей, що служили їй ».
Далі владика перелічив усе (кошти, маєтки, особисті речі),
що він заповідав, в першу чергу, Колегії, а також церквам, що
потребували допомоги, бідним спільножитним монастирям,
богадільням та брату Мойсею Мовіле. Вищу школу він дору-
чав опіці православних ясновельможних панів, серед яких був
і його близький друг, київський каштелян (комендант) Адам
Кисіль. Святитель Петро іменем Божим вмовляв опікунів,
аби «ця єдина твердиня Православної Руської Церкви ста-
раннями, опікою та заступництвом їхніх милостей вічно слу-
гувала для примноження слави Божої та освіти православних
дітей». Аотців-колегіатів закликав до єдиного: і надалі навча-
ти православних дітей, як і за його життя, жити в громаді, за
даними для них правилами, і щочетверга та в роковини його
смерті відправляти богослужіння за спочинок його душі, чого
вони свято дотримувалися.
)12
Чотирнадцять рокі в захисник віри Христової Петро Моги-
ла керував Київською Митрополією, чотирнадцять років вона
спочивала від злого, жорстокого переслідування католиків
та уніатів. Святитель Петро, полум’яніючи ревністю до Бога
і Його святої Церкви, несподівано, наче полум’я догорілою
свічки, помер в новорічну ніч з 1646 на 1647 рік, тобто 1 січ-
ня 1647 року, у повному розквіті сил. Він віддав свою пра-
ведну душу Творцю, ледь завершивши півстоліття свого под-
вижницького життя. По смерті тіло владики було перенесене
з Києво-Печерської Лаври до Софійського собору «для убез-
печення віл нових єретиків, тобто від лжехристиян, уніатів,
щоби не забрали вони столичної церкви Святої Софії», —
так повідомляє про цс Мсжигірський літопис. Зроблено це
було за порадою пана Адама Кисіля, і «довго стояло тіло
його у святій Софії». Так і по смерті своїй святитель захищав
собою святу Церкву від чужих посягань.
Похорон відбувся більш ніж через два місяці, 9 (22) берез-
ня, в день пам’яті 40 Ссвастійських мучеників, у вівторок дру-
гого тижня Великого посту. Народився святитель під час Різ-
двяного посту, спочив на Святках, а похований теж під час
посту, Великого, після Неділі Торжества 1 Іравослав’я. На
похорон Петра Могили зібралися і єпископи, і архімандрити,
і ігумени, і благочестиві священики, і «відправили його тіло
зі святої Софії до монастиря Псчсрського на службу Божу
при величезному зібранні народу християнського і, відпра-
вивши належну й дуже урочисту церемонію над тілом, покла-
ли у Великій церкві на честь Успіння Пресвятої Богородиці
у склепі» (Мсжигірський літопис).
Один із вихованців, наставників, а потім і ректорів Кис-
во-Могилянської Колегії Київський митрополит Лазар Бара-
нович після смерті владики Петра написав: «Могила забра-
ла від нас Могилу. І Іри пастирі цьому була добра нива. Не
можемо гідно оплакати Могилу: був він нам батьком і пасти-
Жнттіопні
113
Жнттіопиі
рем добрим. Доброго добре зустріли на небі, а нам би потрібен
інший Могила... Ми плачемо, а ти уже втішивсь при Господі —
опікуйся, ж, пастирю, нами. Хай, сіючи сльози, пожнемо ми
радість, та лише твоїми молитвами цього ми досягнемо...»
На гробниці святителя було дві срібні пластини. На нижній
було написано епітафію, в якій ішлося про те, що в цій гроб-
ниці спочиває тіло великого й славного мужа 1 Істра Могили...
«Прийми, Судде живих і мертвих, цього архієрея до числа
тих, хто найбільше догодив Тобі, і подаруй йому вічний спо-
кій. А ти, хто читає ці слова, молись: “Прошу Милостивого
Бога дарувати святій Церкві пастирів, достойних померлого
архієрея"».
Московський митрополит Макарій Булгаков в «Історії
Руської Церкви» писав: «Ім’я Петра Могили — одна з най-
кращих прикрас нашої церковної історії. Він, поза сумнівом,
перевершував усіх сучасних йому ієрархів не лише Малору-
ської, а й Великоруської Церкви і навіть усієї Церкви Схід-
ної, — перевершував своєю освітою, а ще більше — своєю
любов’ю до просвіти і своїми подвигами на користь просвіти
й Церкви. Для своєї Малоруської Церкви він зробив величез-
ну послугу тим, що відстояв перед королем Владиславом IV її
найголовніші права, відібрані латинянами й уніатами та муж-
ньо захищав її протягом усього свого архіпастирського слу-
жіння; відновив у ній багато з того, що перед тим було зруй-
новано ворогами і поклав початок для кращого стану речей.
Усій Руській Церкві він зробив велику послугу заснуванням та
утриманням своєї Колегії, що послужила першим розсадни-
ком та взірцем для духовних навчальних закладів у Росії. Всій
1 Іравославній Церкві — тим, що склав «Православне Спові-
дання», яке було прийняте і схвалене усіма її псрвосвятителя-
ми і яке й досі є її символічною книгою.
Майже 300 років тіло Київського архіпастиря спочивало
у гробниці під лівим криласом Успенського собору. Ніхто не
114
насмілювався порушити спокій великого архієрея. Але під
час Другої Світової війни, у листопаді 1941 року, коли Київ,
столицю України, було окуповано гітлерівськими військами.
Велику церкву Лаври підірвали. Вибухівку було закладено
саме біля місця поховання святителя І Істра, тому гробницю
з останками владики було повністю знищено. Залишили-
ся лише срібні пластини із родовим гербом та епітафією, які
було знайдено 1982 року при розкопках археологічною експе-
дицією під керівництвом В. Харламова. Якими ж пророчими
виявилися слова митрополита Лазаря Барановича: «Могила
забрала від нас Могилу!» Через наші гріхи нам у спадок зали-
шилося тільки місце його поховання.
Та це не так! Лишилися його праці. На руїнах Десятин-
ної церкви, знесеної за радянських часів, досі росте липа,
що її святитель Петро посадив у 1635 році. За молитва-
ми митрополита Петра, у 1993 році почалося відроджен-
ня його улюбленого скиту — Голосіївської пустині, яку
було ліквідовано і зруйновано за радянських часів. І першу
Літургію в ній служили в день пам’яті святого великомуче-
ника Іоанна Сочавського, на честь якого владика Петро звів
у Голосієві перший храм.
А через 55 років після страшного вибуху в Успенському
соборі нам було явлено ще одну велику милість Божу: 6 груд-
ня 1996 року Священний Синод Української Православної
Церкви прославив Київського митрополита Петра Могилу
у числі місцсвошанованих святих.
І так само, як на похорон святителя, на його урочисте
прославлення, яке відбувалося 15 грудня у Трапезному хра-
мі Києво-Печерської Лаври, зібралася величезна кількість
людей. Прсдстоятслі Української та Молдавської Православ-
них Церков — Блажснніший Володимир, Митрополит Київ-
ський і всієї України, та Високопреосвященніший Володимир,
Митрополит Кишинівський та всієї Молдавії, представники
Жи'Г'ГКМІНС
115
Життюпиі
Румунської, Польської, Білоруської Православних Церков
та Уряду України, викладачі та студенти Київських духовних
шкіл, ченці, духовенство та миряни, 17 послів християнських
держав, — усі вони брали участь у Всеношній та в Божествен-
ній Літургії на честь нового молитвеника. Наприкінці служ-
би Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Воло-
димир вручив представникам православних делегацій ікони,
освячені на могилі свт. Петра та двотомні Требники, видані
з нагоди його ювілею.
А в серпні 2000 року відбулося урочисте освячення віднов-
леного Успенського собору.
Ще 100 років тому люди, які шанували пам’ять митропо-
лита Петра, збиралися в день його смерті на урочисту пана-
хиду. Тепер же цей день став не тільки святом новопрослав-
леного святого, але й справжнім днем церковного торжества,
адже Церква не може не торжествувати разом зі своїм вірним
сином, що віддав за неї душу! Пре тс, що митрополит І Іст-
ро Могила у своїх архіпастирських турботах був цілком від-
даний нашому православному народу, свідчить усе його жит-
тя. Намагаючись вберегти православну паству від згубного
уніатства, митрополит Петро казав: «Усі розколи — цс тонкі
тенета ворога роду людського». Ті, хто сіяв чвари серед пра-
вославного народу, бажали потрапити в православну огорожу
Церкви, аби, наче вовки в овечих шкурах, сіяти спокусу поміж
вірними. Ті, хто відійшов від святого Православ’я, самі розі-
рвали єднання з повнотою Христової Церкви. За словами свя-
того апостола Павла, такі вчителі «мають вигляд благочестя,
але сили його зреклися. Від таких віддаляйтеся» (2 Тим. 3:5).
Ревнуючи про чистоту єдності святої І Іравославної Церкви
та істинність її вчення, владика Петро казав: «Православний
християнин має вірити в Бога, належати до святої Християн-
ської Церкви, виконувати всі заповіді Господні, суворо дотри-
муватися Постанов святих Апостолів та святих отців, канонів
116
Церкви і під Її керівництвом наближатися до вічного спасім
ня. Християнину необхідно не вірити неправді уніатській, не
прислухатися до різних лжеучителів, які намагаються відда-
лити нас від віри в Бога та від Православної Церкви». Успад-
кувавши нетлінне багатство православного вчення великих
подвижників віри, ми з пошаною віддаємо священну данину
Божому обранцю — вірному стражу Його святої Церкви —
святителю Петру Могилі, вручаючи себе його святим молит-
вам і заступництву перед Богом за богобоязний наш народ
з вірою, що за його молитвами Господь допоможе нам пере-
могти всі підступи ворогів нашого православного народу та
Його святої Церкви, які моляться до Нього: «Вссмилости-
вий Господи, молитвами святителя Петра зміцни Твою Свя-
ту Православну Церкву і перебувай з народом нашим віднині
і до віку». Амінь.

ШШІ, &ТГНІН.І
ЛІНОІТК, Г
,нтр<>(інк>« са, дис'тмьиїн ц> сн.» .
*"*	» ' \ Г» /	+	✓	.д>
и>^їп чім о> ложх, нрірш»3^п* І
Ошд Т(СТ Кж7 НАШІ, СЛАЙД
*І иі ДГДШКнр рддн.
І^оилі'ї, ггпон лідло -мол'іи, дои^/жі
СуГПКИМГГИА б(А ІґОЛгївІА. Н ПТОГ^х
сгбгпьщгі гир ПОКЛОНИ ДО $(Л1ЛА і
Сж<М,ПОЛ1Л 5б« /ИА
Г|^ШМ4ГШ*
Тлжг, Наїкн енце
Р«> рїгг, Хв» См< Іфгпіч
^(4« ПргпаїА тн Іцгті^ > и &<4г^гв
С гьбі^гт; по ділки плсі»:с(діля^.
0 С Л	у/жі/
7п.	ічо-Оу^рг,
КГ>К.11" ^іттсчліп. «»« ^л, ППТ, м прг
п а>6	ьг|<ни’аі»4; с|лінпьа
І ^Т|ШАЛ Компцдд
Пітіїн їчн.


К Ь< £ СКНІЛИ^
'лкІміил ,	полібіошніХ,
ц> шкхжнн^г'Ч’ /мм С*^1/4 ’ Ми;по,
ПЛХИІМ6 сгп^стіп ліои^т» Мкш м^’
есліш ншкл/н#мп5 . Н н^єаіп /МА
си лінолгм^лі н лютьі* ь'ь/поліммлит і
н п^іп^ї/^тіп• н и> ьс'Ь^гь д^исТвг»
3<ШуПЬ СКОСО^М АІлХ. /с^КШ ЄҐЛАІММ4
і^ск и5 йС^^нь |°о^и>бга> N СЛ4ЙИПМА
О^Ттної Цліа гпао^» вііск
х ^ниау.
Когігцт ІЛлтвлм Ут^кнмь
!------- испо-
(ІООЛНОЙІіІб
ко кжткбнномк
П^пмфслін ♦
ї вГрЗ| ^рпїлимми ^<Яа*<п
ПІ ЙГм^ІС НПГ,/6 Ь'ь'гтіН , ПОВННЇКГК
Е С КІКОННИІ П^їгпбі^гк и^м.
ІЗ.У і’**бо7во|лі£жд гпАКПгг <^ла
Х(ОбІ СПГТ1ЛЛ ^р^ҐП7ИИКО/ИГв
йггтк : л то м(пюлко вгв Цоітві
ІОГПб^бІ Н4 І’оіПб у КОІО(ЬІН ДААГП0ГО
ЦіустзБЛінбі с^гппі : ^д( н мьш на-
{{ші^ііу КЄДлХггя С^їгш ^АбПАМ ВГ>
Ц[КІН ^Д)(О«4НОГО , гдл
^ні^Гіи Коїкдон^тмн? оу'іАгггтп-
ф ф і иллш
ГТІ£Ч*	ІЦЛ/ПЛЛ»
РП ^^ІіПІ(Л^
ЛІО.Ь ЛІЛ^МЛХГб ГН, Н ІІҐЛ? В ЛІ, КЛ/Х.Х
410,*.' М І^АГТЇйо, Н Д^ГН Н СО^'^ДбІ,
Н ПС.Ь П^.І&ОСЛАКНі>1,К У рГ/ГАМб» : Й
спін /и,^ лгкпбл іім г,С‘(і^и Сгтн>>¥; І
м ГШНЛ1Н Л ІІІГГК, СІ л 4'ЛЛМбІ Н
«/	.- ✓ А- ’ /	✓
/ИЛП7Б6(,Ґ1,'Кс гл.іугб пр( гтєогф І?ЛГ/Х,
н н(/Иі^сіїотн і, ^гі гоно^^бі^лні/и?
н молікїі ск: май» лінлосгпнкіб сеїн
>*	/’^А	X	л	/ ил,
м члбкимгсєь н тієї (гі, є^кморо^н&і
П7МСМО/ИГЇ, К СГб П^ГПЬІМГВ
бга	^нного £гл
СДЛКМ/ИГ6, кнгЬ Н ПрНСО
Н ЬГЇ, &г£кн бГ^ЬЧУЛІ,
о(ліммб :
Доґїлігг,
0ллйл: р| ннгЬ; ри помлХн, с. у£н
б’лГОМОЙН. с\ср( ПОПГЦ, КОН'іАітГ&
£ср(НН'І(СКН'	ЛН П^остбін,
кон'їлітгь с«ць
Га«
посл новіше
СЗ Сил мтдешк»
т>стльиин и>снь
и> стіп" IV ДОЖ4, мщм ПІ, 7р*
0ЛА64 Т(КІ Еже НАШТ, СЛАЛА
ТІІІ бСАїкКн^1|ДДК*
ро НЛІГВ егпон ЛІ4ЛО АІОЛЧД^ДОЯ^ГЖ»
суґПМШХГПГ^ «а ^ядЯвїж.я гпогдл
СГЬЯІ*О(Н гттр ГТОКАШЯИ ДО З^ЛІЛА 9
Г«1с*	С«* Гжі/І ,поділам 41А
Тажг Гик М7ті^ пн « СтіґШ
Махала £мнкдгш»

гі^ґьишглг»ліг& , сподосг^Г.-
іинлгш ц ш досггіонпл ги> ил С«л
ь(тлгтін к полХ'інтн ь год? сггіг и>
д о лік” тлоігиі : пр/п/имХ&іУ /ил« тн
У И, Н ГЛаСЧ. дідмнлч /иоігш; мкш
»* /	•* •	о< _ X
ж< Стм^ч. м «уліньї^ч тьон 0МЛГ*>*
К С ЛГО&ПЛН С^^-И'Л ЧНГгЬбІЛІ»» 9 м
ддолі С'м4^*нгі6»лі п{ММі*тн ттіі' >
IV СК*<М*іХ*«у^лїімпь -*іо«ХГ4 Д’Килї/:
мкш Д4 л л^ль оегфнккпі
АІ^ЗрбІ/МГ» дФйЛАІГЬ сп світлою
Діьл Ліо»/К> М ГЛЛйЛЮ П7Л» £НЬ
І^НгМ СЛ4КНЛ1АГІУ £аслош>
с|/ИМН6 .
^бсрГШИ ЛД еднй^ Псм£.
но(|ікні|^ глагпн, то по 'ІщлтмЬ »
СО Син ксгплвп;: л'сл ндінн Д^и-
лічгт поклонн/иг/х, г. ДОпоилюгг.
< •*** ^	її	л
’і'ИЛО, «• X*’ ?'• Ип{о:
МИШІМ НИЖІМ НАПШЛІАь»
ЛМНГІ £ ГГА ЯШГ»
ієни, _ н *Г1
ЛОКЛ6П4ЄН1Н,
С'АЕрвШИЛКА Бр'ГМЛВ
Кт притвор ЧТкоспин^ /<<7
ло,тгА г,	.
с{ір(с{лдНЛ«¥М. ‘
}|д 'іінш^ 1^. р
вНГ^ , ННгЬМ Ьрш » М ВГВКГЬКЛ
в1ии»4іа. И ^чиїнм: Ц мит.
^тімгі тк^оні ьннманііаігі,
} ллв^7^Т £ $ кші*,глл«47ігТ уХ
Ч	7 гпо» * Г/снлікііі гі
<(фІ <4Л?<{4ШГМ< С лляні Ц М:
ІШ'Ш
_______________ іцДгпііе
І лсогклк^ бгаклгш ‘гіпогтлгти ,
І ЩчГПНСіН Н ТКНЬстКО^(|4Ін Др(
)"нб ло/илглм лік ; сгь Сггіон ]'£Ні
Д«'"> (,'4'"’’ "Ст^,
СГ* Л'ЬнИ ^ЛІКНЬ.
П^ГЖДГДджГ КГ<О<ЛА«(щНм
П7«о*'*»г»> СМ <га ПОЛ1М(<ОЛ1ГІ
« ллліАглій гтіЛоіп п|ін^п.
Л^ІЇ( ^усиї. ^АГС^^НЇІ
^^(^нггкл^ лінц, д4рв;тй
дме умл^сшішїіі, £лгтїю своі«,і14
жмьб^гй н г.п	п^кб'їтн.
ЦолсгкН слово с СЛЛі^Ліг»
П7^о«,М нспбїїднн <'*7йО|>н/^й4.гглм
7бо»ж, м по^об-кі^^а
СГА ЇЛСБІ ДКГБК6ГА,Н^1«Н йл крліїнк»
*^ог4л л?стлл^г ^сн со тбоггиь
н П^МбО^А иеп т П^АІТИ,^41Ш
Л0^**^’* €гн> ’»тог7ко^млгі ^ск; кфаік
н ЇГГГО Сгіь-Нг£г4ОКлЛГ& £гн;Н6ґА С60А
ЛГІА.
3/ИІСТ
До читача	5
Молитви ранішні та вечірні з «Полуустава»
свт. Петра Могили та їх переклад українською мовою 10
Молитви ранішні та вечірні у сучасній редакції	11
Життєопис святителя Петра Могили	81
Факсиміле вибраних сторінок оригіналу	118
ДРЕВНІЙ
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ
молитвослов
Головний редактор
протоієрей Володимир Смемев
Наукові консультанти:
професор протоієрей Миколай Забуга
архімандрит Філарет (Звєрєв)
протоієрей Олег Кожушний
І. ЛІ. Жиленко
А. М. Родина
Редактори:
ієрей Дпмитрій Кушнірук,
ГА. Руденко,
Коректори:
В. В. Костюк
Д. П. Аозінсьхий
Ориї інал-макет
Л/. Б. Білецького
Дизайн
диякона Сергія Дерменжи
Видавничий відділ
Української Православної Церкви
01015, Київ. вул. Івана Мазепи, 25, корп. 7ОЛ
с-таіі; <1(р(Л'огтЬос1охЬоок.ог§.ііа
І Іідіїисаио до друку ЗО. 10.2008.
Формат 60x84 1/16.
Гарнітура Гарамон. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 8,6. Обл.-вид. арк. 4.2.
Тираж 1000 прим.
Замовлення №
Надруковано Видавничим домом « АДЕФ-Украіна»
01030. Київ. пул. Б. Хмельницького. 32. оф. 40а
тсл.: (044) 284-08-60, факс: (044) 284-08-50
е-іпаіі: ас!е£@а4е£сот.иа
н-м’м.асіеі.соїп .иа