визвольний
ШЛЯХ
•я

'бувпиьят~полііпиуягий
1жАуяава-літпераіпфряиїї
мюячмик,
VI
ВИЗВОЛЬНИЙ
шлях
Суспільно-політичний і науко-
во-літературний місячник
Видає
Українська Видавнича Спілка
ІЛВЕВАТЮК	?
РАТН	$
ІГкгаіпіап РоШісаІ, 8осіа1, |
5сіепШіс & Ьііегагу Ма§агіпе^
РиЬІіапей топіЬІу Ьу
І/кгатіап РиЬіізЬегз Ьі<1. |
•V. 6 (18Ь), Липи, 1963 ¥о! X VI
Реіаіуе Колегія
Редактор Літературного Відділу
Проф. д-р В. Держави®
Головний редактор Г. Драбат
Редакція і Адміністрація
|	237, Іяуегрооі Воасі, Ьопсіоп, N 1, Теї.: МОКік 1828	|
ГЛXVЛ^X^^^^Л^XXXXXXXXXXXXX^XXXXXX^XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX^^^X4
УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ «ВИЗВОЛЬНОГО			ШЛЯХУ« НА	1962 РІК
Країна	річна	піврічна	чвертьрічна	окреме
	передплата	передплата	передплата	число
Австралія	2 ф. 15 ш.	1 ф. 8 ш.	15 пі.	5 пі.
Австрія..	100 ш.	55 пі.	30 пі.	10 пі.
Арґентіна	300 пезів	175 пезів	90 пезів	30 пезів
Бельгія ..	275 б. фр.	138 б.фр.	75 б. фр.	25 б. фр.
В.Брітанія	2 ф. 4 ш.	1 ф. 2 пі.	12 пі.	4 пі.
Канада. .	8 дол.	4 дол.	2 дол. 40 ц.	80 цент.
Німеччина	20 н. м.	10 н. м.	5 н. м.	1.75 н. м.
Парагвай .	240 ґуар.	120 ґуар.	60 ґуар.	20 ґуар.
США . . .	8 дол.	4 дол.	2 дол. 40 ц.	80 цент.
Франція..	25 н. фр.	12.50н. фр.	6.30 н. фр.	2.10 н. фр.
Швеція...	28 кор.	14 кор.	7.50 кор.	2.50 кор.
В інших країнах — у		перечисленні на	валюту даної держави	
	Адреси наших Заступників		на стор. 2.	
Обкладинка роботи проф. Р. Лівонського
Ргіпіеа Ьу Гктаїпіап РиЬПвЬетв Ь*а.. 237. ІЛх’егрооІ Н8-. Ьопйоп, N.1. Те!.: НОН 1828
йіде Д «хл'ьм'и.Л
ШЛЯХ.
ільмо-полі тиуягий і 9*а*&
ісоаи липматФбмий мі&шмим
Кн. 6/112 (186)	ЧЕРВЕНЬ, 1963
Річник X (XVI)
ЗМІСТ УІ-ої КНИЖКИ
Мґр І. Боднарук: НА РОЗДОРІЖЖІ.................. ...	603
Володимир Косик: ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ (До 30-тиліття
великого голоду в Україні, закінчення, 2)....... 609
Левко Ромен: ВОЛОДАРНІСТЬ ........................ 618
Д-р В. Луців: ГЕТЬМАН І. МАЗЕПА І ЙОГО СПІВПРАЦІВНИКИ
(Будівничі Мазепинської держави)................ 623
М. Мухин: З ЖИТТЄПИСУ АКАДЕМІКА А. КРИМСЬКОГО....... 637
Єлисавета Жук: УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ КОЛО (Перша українська
жіноча організація на Наддніпрянській Україні) . 643
Проф. В. Чапленко: МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА ГРИГОРІЯ СКО-
ВОРОДИ ......................................... 649
Д-р Микола Аркас: РЖЕВНИЦІ, ОДНЕ З ПОГАСЛИХ ОГНИЩ
УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ ................. 672
Поезії
Богдан Бора: НЕСПОКІЙ — 688, ІДИЛІЯ — 688-689. * Лариса Муро-
вич: КАЛИНА — 689, ДОРОГА — 690.
Наталія Савченко: СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРО-
ГО (історичне оповідання) ...................... 691
Петро Кізко: Є НА СВІТІ ЛЮДИ (Розділ з П-ої частини повісти
»Устим Безрідний») ............................. 706
Мґр І. Боднарук: БІЙ ЗА МОЛОДЕ УКРАЇНСЬКЕ ПОКОЛІННЯ 712
Д-р О. Воропай: ЦІЛЮЩЕ ЗІЛЛЯ (Із звичаїв нашого народу, про-
довження, 3)	................................. 716
Д.: З УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ У ДІЯСПОРІ (Хроніка) .... 719
Передрук дозволений за поданням джерела
ВИДАЄ «УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПІЛКА*
ЛОНДОН
ЗАСТУПНИКИ «ВИЗВОЛЬНОГО ШЛЯХУ»
АВСТРАЛІЯ:
“ЬіЬгату & Воок 5иррІу”
1, Ватиоп 51.,
Сіепгоу 9., Уісіогіа.
Мт. ТУ. Ьуіїюуп
7, Воттоизіаіе 51.,
Кей Нгіі, А.С.Т.
АВСТРІЯ:
М. Реігизхсгак
Тіїаігтаппзіт. В 412. 2,
ВаІгЬигд-Аідеп.
АРГЕНТИНА:
ТУ. 2азІаизпуі
Воіет 5039,
Виепоз Аігез.
БЕЛЬГІЯ:
Отеїап Коизаі
Вй. Сііагіетадпе, 72, ВтихеНез, 4.
КАНАДА:
ТУ. Макат
140, Ваіііигзі 51г.,
Тогопіо, 2 В, Опі.
НІМЕЧЧИНА:
“ЗМасТі Рететоку”
Мйпсігеп, 8.
2ерреІіпзіг. 67.
ПАРАГВАЙ:
І. Ьуіизупоизусіг
Сазіїїа іе Соттео, 70,
Епсагпаііоп.
США:
Н. СеЬтіі
303 Е. 81П 51..
N«113 Уогк 9, Е.У.
Чікаґо і околиця:
ВоМап КазгиЬа
2451 ТУ. Кісе 51г.,
СЬлсадо 22, Шіпоіз.
Дітройт і околиця:
М. Еейузкуп
6786, Метотіаі 51.,
Оеігоіі, 28, Місії.
Ціна цього числа в Кольпортерів і Заступників — 4 шіл. (анг.) або
80 цен. Всіх наших Кольпортерів і Представників поза Беликобрітаніею
просимо розраховуватися з нашими Заступниками. Про кожну зміну
адреси проеимо повідомити головну Адміністрацію в Лондоні.
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ« — ЦЕ НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНО-
ПОЛІТИЧНИЙ І НАУКОВО-ЛІТЕРАТУРНИЙ МІСЯЧНИК ДЛЯ
КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ І КОЖНОЇ УКРАЇНКИ НА ЧУЖИНІ.
СЛУЖИТЬ ТІЛЬКИ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
І ЙОГО БЕЗКОМПРОМІСОВІЙ БОРОТЬБІ ЗА УССД!
СПОВНІТЬ СВІЙ ОБОВ’ЯЗОК: ВПЛАТІТЬ ПЕРЕДПЛАТУ,
ПРИЄДНАЙТЕ НОВИХ ЧИТАЧІВ І ПЕРЕДПЛАТНИКІВ ТА
ВСЮДИ РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ ЙОГО МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ
ЕМІГРАЦІЄЮ!
603
Мґр Іван БОДНАРУК
НА РОЗДОРІЖЖІ
КУРЯЧА СЛІПОТА І САМОДУРИ
Недоїдання, алькоголізм, рак і недуга печінки спричинюють інколи
курячу сліпоту. Це прикра хвороба очей, при якій людина погано, а то й
зовсім не бачить у сутінках і вночі.
Такою курячою сліпотою хворіє сьогодні західній світ. Він недобачає,
а то й зовсім не бачить багатьох речей, які ясні й зрозумілі нормальній
людині.
Є ще друга хвороба, але вже психічна, яка дуже поширена в західньому
суспільстві. Це самодурство, яким людина запаморочена обманює й обдурює
саму себе. Самодур не здає собі справи з дійсного стану речей і всупереч
загальній опінії бачить речі в іншому світлі. Від таких самодурів аж роїться
в західньому світі. Самодурство й куряча сліпота це дуже грізні хвороби,
що нищать організм західнього суспільства. Вони й заразливі, бо опановані
ними люди деморалізують довкілля, демобілізують його бойового духа,
присипляють суспільство. Куряча сліпота й самодурство спричинили на
Заході зачароване коло розбіжностей і суперечностей, породили русо-
фільство й совєтофільство, викривили етичні поняття.
Опанований курячою сліпотою західній світ не бачить, що несамовита
московська »тройка« з Гоголевих «Мертвих душ« мчить на підбої щораз то
інших народів і країн. Він не хотів знатися з нами, коли ми розпачливими
зусиллями в час нашої визвольної боротьби намагалися спинити «тройку*
в її поході на Захід. Щобільше, він «давав дорогу* «тройці*, торгував з нею
та йшов на всякі угоди. Коли ми кривавилися і складали гетакомби жертв
крови й майна, меркантильний Захід ішов на компроміс з ворогом людства
й за курявою та гуркотом не бачив справжнього обличчя московської
«тройки*. Знайшлися ще й самодури, що в большевизмі бачили те, що
хотіли б у ньому бачити.
Хоч московська «тройка* докотилася в своєму несамовитому бігу на 80 миль
від берегів США, речі в основному не змінилися. Куряча сліпота ще не
зійшла з очей західніх народів, а західні самодури по-давньому переко-
нують своє суспільство, що москалі це справжні демократи, що вони вже
змінилися, що в них проголошена свобода віри тощо. Вони обдурюють
західні народи, мовляв, СССР це союз вільних національних держав, які
можуть виступити з федерації, коли тільки забажають.
Визначний філософ і разом з тим найбільший самодур, Рассел, навчає,
що краще жити в совєтських кайданах, ніж згинути від совєтських ракет
і атомових бомб. Нещодавно аж сотня американських професорів написала
листа до през. Кеннеді з вимогою припинити дії проти режиму Кастра на
604
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Кубі. Вони могли це зробити простіше и написати до самого Кастра чи
Хрущова, але пішли іншою дорогою, бо видно, залежало їм на тому, щоб
послабити позицію своєї держави.
В Америці є чимало таких самодурів (читай: совєтофілів), що радять
потурати большевицькому походові на Захід. Степан Горак звернув увагу
на те, що наукові праці, які демаскують большевизм, якісь темні сили в
Америці не допускають до друку, або їх знецінюють, називаючи в рецензії
памфлетами, а твори просовєтського характеру знаходять швидко видавця,
розголос і прихильну критику в різних фахових журналах. У стейті Ала-
бама викинули учня із школи. А він тоді написав листа із скаргою до
Хрущова. Написала листа до московського диктатора також група бизнес-
менів із Невади і релігійна секта з Джорджії. Це теж самодури. Вони дуже
корисні для Москви, особливо коли займають високу суспільну позицію або
належать до державних мужів, тому вона їх інколи нагороджує, як це,
наприклад, сталося з американським мільйонером і водночас особистим
приятелем Хрущова, Сайрусом Ітоном.
Коли розглядаємо сучасну політику Заходу в відношенні до уярмлених
Москвою народів, огортають нас дивні рефлексії. Бачимо, що здійснюється
пророкування Ф. Достоєвського. Він устами прокурора в «Братах Карамазо-
вих«, повертаючись до образу Гоголевої »тройки«, сказав: »І якщо стають
осторонь покищо інші народи від тройки, що мчить головокружно, то може
не від пошани до неї, як хотілось поетові, а просто від жаху — це завваж-
те. Від жаху, а, може, від огиди до неї, та й те ще добре, коли відсторо-
няються, а то ще візьмуть та й перестануть відсторонятися і стануть
твердою стіною перед летючим привидом і самі спинять божевільний гін
нашої розгнузданосте для порятунку себе, освіти й цивілізації...«
Покищо далеко до того, щоб здійснилася друга половина пророцтва
Достоєвського. Світ чомусь дуже повільно приходить до усвідомлення того,
чим є московська »тройка«. Покищо західні політики, історики й публіцисти
роблять Москві пропаганду у вільному світі. В американській політиці
роблять це Кеннан і Раск, в мемуаристиці Гарриман, в публіцистиці »Лайф«.
Помалу московські вбивці й грабіжники, завдяки культобмінові, пере-
стають в очах західніх народів бути злочинцями. Самодури й ніби поважні
громадяни, що ведуть з Москвою всякі трансакції, зуміли в цьому пере-
конати своє суспільство. Влізливі й нахабні пропозиції червоної імперії в
справі »культобміну« вже трактуються як доказ доброї волі большевиків
співіснувати з капіталістичним світом. Дивною й незрозумілою стає нам
американська демократія, яка ще недавно поборювала ген. Франка, Трухіл-
ля, Хуана Батісту й Перона, а допомагала Кастрові закріпитися на Кубі.
Чимсь несамовитим здається нам пацифікація протикОмуністичної Катанґи
й допомога совєтофільському Конґу. Американці не хочуть бачити, як
гинуть мільйони людей поневолених Москвою народів, але на Англію і
Голляндію натискали, щоб вони визнали самостійність Ізраїля, Індії та
Індонезії. Мадярів залишено на поталу, коли вони зірвалися до боротьби
НА РОЗДОРІЖЖІ
605
проти Москви, але примушено Ізраїль, Францію й Англію, щоб припинили
війну проти совєтського поплентача Нассера. Проти сенатора Мек Карті
розпочали нагінку, коли він бажав прочистити нездорову атмосферу в
СІНА. Золота свобода зачарувала аж до курячої сліпоти офіційні й не-
офіційні кола, коли вони засуджували протикомуністичш дії Мек Карті.
Виступаючи нібито в обороні загроженої демократії, вони вперто мовчали
про справжніх злочинців демократії і волі.
Показалося, що гучно проголошена Атлантійська Карта, на яку стільки
надій покладали поневолені народи, була нечуваним лицемірством і великим
блефом. Адже тоді, коли «миротворці* складали її, вони одночасно вели
таємні коншахти й торги, закріпощували цілі народи, призначували на
смерть тисячі людей, яким удалося на короткий час вирватися з больше-
вицького пекла на волю. Із спогадів Трігве Лі, колишнього генерального
секретаря ОН, світ дізнався про один дуже вимовний епізод із часів воєнно-
дипломатичної співпраці Ф. Рузвелта з СССР. Рузвелт хотів віддати боль-
шевикам доступ до Нарвіку і Скіботену; тільки велике обурення короля-
вигнанця й норвезького народу (до речі, щирого союзника альянтів) стри-
мали його від того.
Керівні кола США не трактують поважно аспірацій поневолених Москвою
народів, і то навіть тоді, коли принагідно проголошують урочисті декларації.
Ствердив це недавно в дискусії Денієл Шор. Він сказав, що не тільки
обидва останні уряди США не вірили й не вірять у голосну колись «полі-
тику визволення», а не вірив в неї і сам її ініціятор, Джон Фостер Даллес,
і коли вписав він це гасло у виборчу платформу в 1952 році, то зробив це
з уваги на вибори. Зрештою, така політика Америки в справі визвольних
рухів виявляється яскраво в «Голосі Америки». Становище, прийняте в
справі Анґолі, Альжіру й расистської політики Південно-Африканського
Союзу не може йти впарі з промовчуванням України.
На Заході є повно ліберальних самодурів, часто навіть ідеалістів, які
вірять у можливість «комуністичного раю« на землі. Всі вони працюють на
користь московсько-большевицького імперіалізму. Чесний данський дипломат
Банґ Єнзен мусів згинути, бо так рііпила мафія. Він зібрав совісно матеріали
до мадярського повстання й хотів виступити з ними на дебатах в ОН. Не дав
він себе застрашити ні підкупити, тому темні сили на службі Москви
згладили його. Серед проектів Рассела на реформу родини й суспільства,
були й такі, як скасування релігії й моногамії та кари для родин із більшою
кількістю дітей. Він виступає проти озброєння Заходу, але не згадує про
потребу атомового роззброєння Москви. Отже, пацифісти Заходу приго-
товляють самогубство для своїх народів.
Моторошно стає вдумливій людині, коли бачить, що держави, яким
Америка допомагає, належать до совєтського бльоку або до »невтральних«,
що практично на одне виходить. Для прикладу візьмім хоч би Югославію,
Польщу, Індію, Індонезію й Конто. Самодури й пацифісти не протестували,
коли на з’їзді лідерів нейтральних країн у БеоТраді не затавровано москов-
606
визвольний шлях
ських детонацій, але улаштували демонстрацію проти бази американських
атомових підводних човнів у Шотландії. Серед американських політиків є
чимало всяких русофілів, советофілів і «прогресистів», які думають, що
існування СССР потрібне, бо він має спасти світ від «жовтої небезпеки» й
загрози з боку китайського завойовника.
СВІТ НА РОЗДОРІЖЖІ
Живемо в апокаліптичній добі, де вже важко відрізнити правду від
брехні, а зло від добра. Найгірші злочини прикриваються маскою, інколи
дуже гарною, а багато речей забріханий світ перестав називати їх власними
іменами. Людство переживає велику моральну кризу й часто приходить
сьогоднішній вдумливій людині думка, що світ котиться у пропасть.
Ми, українці, більше, ніж інші народи, відчуваємо, що світ зійшов на
манівці. Він вірить у силу танків і атомової чи водневої бомби, а не бачить,
як людські душі розкладаються гниллю матеріялізму, отруєю брехні й
безприкладного лицемірства. Хоч уже добігають два десятки років, як
закінчено страшну світову війну й складено мировий договір, справжнього
миру й далі в світі немає, бо сильні світу цього забули, що справжній і
тривкий мир можуть дати тільки принципи Христової науки. Вони обма-
нюють себе, що загрозу наступної війни вдасться усунути всілякими шту-
ками мудрости та досягненнями техніки. Відбувають раз-у-раз наради й
конференції, але все те тільки попіл, яким можна вогонь лише на хвилину
присипати, але не можна його погасити. Матеріяльна руїна, яку спричинила
остання війна, блідне в порівнянні з моральною руїною, що запанувала в
сьогоднішньому світі. Сьогодні для цивілізації і християнської культури
велика загроза від того морального занепаду, в якому опинився світ. На
наших очах топчеться особиста свобода людини, зникає воля щораз то
інших народів, поширюється невільництво на нечувану скалю в історії
світу. Ось як змалював П. Кізко сьогоднішню добу у своїй поезії »Вік-
каліка«:
Серед руїн, де світ широкий кров’ю стік,
Бреде на милицях блідий Двадцятий вік.
Лякається людини зморена людина,
Земля — руїна.
У образі спотворених людей-калік
Бреде на милицях блідий Двадцятий вік.
Сьогоднішню добу характеризує жахливе поміщання етичних понять.
Колишню мораль, честь і чесну гру уважають уже інколи залишками
архаїчних часів і глузують собі з них.
»Стара Европа нидіє на наших очах, поклоняючись ідеалам космопіл-
тизму, масонерії, «малої людини», матеріялізму й гедонізму, примату осо-
бистого над загальним, цивілізаційних вигід над культурною творчістю, що
народжується не раз у терпінні, болях, голоді та холоді», — писав Я.
Стецько («Шлях Перемоги», стаття «Присмерк західньої еліти», з 5 лютого
НА РОЗДОРІЖЖІ
607
1961). «Нудно жити йа світі, коли метою життя людини стає найновіший
модель автомашини, наймодерніші меблі, останнього випуску телевізійний
апарат, щомісячна підвишка заробітної платні, святочні додатки, чи три-
надцятий місяць платні. Заколисані добробутом, в погоні за все вищим
життєвим рівнем, за все більшими вигодами, «бюрґери® забувають про те,
що над ними висить меч Дамоклів: Антихрист з Москви наступає на світ.
Колись хрестоносці маршували з Річардом Левиним Серцем проти невірних,
Петри з Амієн закликали по всій Европі захищати хрест проти півмісяця,
а сьогодні європейські «лицарі® бояться навіть назвати по імені ворога і
прагнуть до співіснування Христа з Антихристом. Не ті часи, не ті люди«.
Мабуть, ніяким іншим словом у нинішніх часах не торгують політики так,
як словом «демократія®, надаючи йому різне значення, як їм вигідно. І
разом з тим, змісту жодного іншого слова не викривили вони так, як зміст
слова «демократ®. До П-ої світової війни називали себе в польській державі
демократами найбільші україножери і всі ті, що безпощадно винищували
національні меншини, хоч ті меншини творили третину держави й були
автохтонами на своїй землі. Демократом називав себе бразільській Жетуліо
Варгас, який у роках «націоналізації® зліквідував українське культурне
життя, позамикав наші установи й заборонив навіть у церкві говорити по-
українськи. Вже не говоримо про те, що «найдемократичнішою® у світі
уважає себе держава московських злочинців і диктаторів! Хто, отже,
справжній демократ, коли демократичні режими большевики називають
фашистівськими, а диктаторські режими називають себе демократичними?
В час останньої війни рішало про це тільки наставлення до англо-амери-
кансько-совєтської коаліції, а передусім до Москви. Жорстока большевицька
протидемократична диктатура стала суддею над тим, хто справжній демо-
крат, а хто ні. І сьогодні, хто сприяє інтересам Москви, той демократ, а
хто ні — фашист.
Сьогоднішній світ поклоняється мамоні й золотому тельцеві. Матерія-
лістичний світогляд став причиною лиха в сьогоднішньому світі. З нього
виріс комунізм і нацизм, він породив усі формації, які заперечують
християнські принципи в громадському й політичному житті народів. Най-
сумніше, що західній світ забуває про те, що комунізм виріс з матеріа-
лізму, і хоче його поборювати ... матеріалізмом.
Критерієм вартости людини в західньому суспільстві став гріш. Для гроша
все робиться тут. Ідейність і посвята стали тут пустою фразою, а ціниться
тільки особистий інтерес і приватний успіх, байдуже, якою ціною й якими
засобами здобутий. Фільмові й кабаретні зірки і »плей-бої« стали героями
дня та ідеалами американської молоді. Оргії розгнузданого життя й кримі-
нальні пригоди — ось мрії здеморалізованої і звихненої молоді. Процес
Поверса повинен був навчити, що навіть найбільший спец і найкращий
технік не мають великої вартости для народу й держави, коли прийде час
здати життьовий іспит. Але суспільство перейшло над цим до денного
608
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
порядку, як і в багатьох інших основних проблемах життя. В телевізії
ведеться підривна акція проти моральних засад і християнського світо-
гляду. Якісь темні сили свідомо й послідовно зогиджують моральні основи
Христової науки, бажаючи розкласти суспільність та зробити його легкою
здобиччю комунізму.
Ред. Дольницький звернув недавно увагу в «Америці», що спростачування
речей і перемінювання поважних речей у неповажні стало звичайним
явищем в Америці. В літературі панує кількість, а не якість, у музиці люди
захоплюються безголосими співаками, в мистецтві красу заступають жах-
ливі карикатурні твори, фільмове мистецтво звертає головну увагу на
виставність і форму, нехтуючи моральним змістом. Автор статті доходить
до правильного висновку, що »якась ворожа рука пляново намагається
виродити американське громадянство морально й фізично, щоб приготовити
прихід комунізму. Бо ніхто інший, як комуністи, які в своїх державах
плекають і дійсний спорт і високу фізичну культуру, в Америці штучно
підсичують опінію громадянства до плиткого й приземного, головно в
мистецтві. На це вже звернули увагу деякі вдумливі публіцисти, вдаривши
у дзвін тривоги».
В сьогоднішньому світі йде боротьба Сатани проти Бога і в ній мусять
узяти участь усі, кому дорогі засади християнської моралі. Людство мусить
відродитися, якщо не хоче загинути. Це відродження мусить піти по лінії
відновлення в суспільному й політичному житті Христової науки, як єдиної
основи для співжиття і співпраці людей. У взаєминах між людьми й наро-
дами мусять запанувати засади християнської моралі. їх немає особливо
в політиці. Коли ще в приватному житті засуджують злочини, то в між-
державних взаєминах нехтують вічні закони християнської етики. Єдиним
джерелом творчих сил людини, джерелом свободи і братньої любови є
мораль Христової науки, тому тільки на цій базі може спиратися наша
боротьба з матеріалістичним світоглядом і комунізмом. Від нас усіх зале-
жить, хто переможе в теперішній загальній боротьбі Зла з Добром. Наша
гідна постава, наша поведінка на кожному кроці допоможуть перевиховати
світ і навернути його до Христа. Майбутнє народу й світу кується в душі
кожного з нас. За долю суспільства й світу відповідає кожна одиниця, тому
каже Франко:
Кожний думай, що на тобі
Мільйонів стан стоїть,
Що за долю мільйонів
Мусиш дати ти одвіт!
609
Володимир КОСИК
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
(ДО 30-ТИЛІТТЯ ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В УКРАЇНІ)
(Закінчення, 2)
ПЕКЛО НА ЗЕМЛІ
Голод в Україні набрав катастрофічного характеру десь у місяцях лютому,
березні, квітні, травні та червні 1933 року. Яким був цей голод, побачимо
з деяких свідчень очевидців.
Вже на початку літа 1932 року можна було «бачити страшні постаті жінок,
з дітьми на руках, виснаженими голодом«, писав один кореспондент у
московському журналі, що виходив у Парижі. «Багато селян, яких притя-
гають чутки про вільний ринок, ідуть до міст, надіючись щось купити або
вижебрати. Навіть у Харкові зустрічається велику кількість селян, що
жебрають хліба. Але міліція жене їх за містові2.
«Загальна ситуація харчування в Україні така, що її не можна описати.
Там правдивий голод з усіма його наслідками: кора з дерев і трава стали
поживою замість хліба«і3.
Американський кореспондент В. Г. Чемберлен писав: «Советський уряд,
якщоб був хотів, міг легко запобігти голодові різними середниками«і4.
Інше свідчення, складене під присягою, подає такі жахливі факти: «Коли
вони з’їли всіх котів, собак і мишей, коли вже не було жодних звірят,
почали їсти людське м’ясо, трупи тих, що померли з голоду... Це було
таке жахливе, йдучи селом — ми бачили багато трупів уздовж дороги...
Голод був такий, що в містечку Полянецьку хвора з голоду бабуся забила
і з’їла 8-мирічну дівчинку, яка прийшла її відвідати«і5.
Випадки канібалізму підтверджені численними свідченнями, в тому й
одним американським дипломатом, колишнім амбасадором у Москві, В. Ц.
Буллітом. Перед Комітетом неамериканської діяльности Конгресу СПІД він
склав такі зізнання:
Ранкін: Український нарід є одним з найкращих народів Европи?
Булліт: Так, це правда.
Ранкін: Однак, згідно з вашою заявою, 5-6 мільйонів українців згинуло
з голоду?
Булліт: Від трьох до п’ять мільйонів. * і
і2) «Социялистический Вестник«, Париж, ч. 11, 1932, стор. 23.
13) Там же, ч. 14, 23 липня 1932.
і4) IV. Н. СЬатЬегІіп, Виззіа’з Ігоп А§е, Возіоп 1934, р. 89.
15) Соттипізі Такеоуег апй Оссираііоп оі Пкгаіпе, Вресіаі герогі N0. 4 ої
Йіе Соттіііее оп Соттипізі Аяягсззіоп, ІУазЬіп§іоп 1955, р. 19.
610
визвольний шлях
Ранкін: Чоловіки, жінки і діти гинули з голоду. В страшних злиднях їли
власних дітей і членів своїх родин! Чи так?
Буллін: Мені дуже прикро сказати, я справді маю дві фотографії з
України, що показують матір із кістяком дитини, яку вона з’їлаїб.
А ось ще декілька свідчень очевидців. Район Вівчан, Харківської области:
«Десятки людей вмирали кожного дня. Тіла мертвих лежали в домах по
кілька днів, бо не було досить сильних людей, щоб могли їх поховати.
Викопати могилу не легко було, тому копалося великі спільні ями. Тіла
кидалося на віз, немов дерево, привозилося на край ями і скидалося як-
небудь, — це виглядало жахливо. Ті, що нині ховали, завтра самі були вже
трупами і їх треба було ховати.. .«17.
Район Пархомівка, Харківської области: «Віз, що збирав трупи, затри-
мався перед хатою селянина Коваля. Він був ще живий, але збирачі трупів
тягнули і його до воза. Коваль, хворий із голоду, з трудом просився: «Не
тягніть мене, дайте їсти — я ще живий!« Але збирачі відповіли: »Ми дуже
зайняті, не можемо ще раз прийти, щоб і тебе забрати, а ти напевно
помреш!«. Так селянина Коваля, ще живого, кинули до спільної ями. Та
вночі він виліз з-під трупів і, повзучи, дістався з цвинтаря до першої хати.
Там хтось із його рідні дав йому гарячого м’яса з якоїсь звірини і він поволі
почав приходити до себе. В 1941 році він ще жив. Приятелі Коваля назвали
його «Пилипом Везсмертним«і8.
Випадки, що дуже ослаблених голодом, але ще живих людей закопували
разом із трупами, були дуже часті.
Ось село Германівка біля Києва: «Трупів звозили на цвинтар рано і
складали на край спільної могили. Коли їх було біля 60, скидали, як дерево,
до ями. В обід голова сільради приходив оглядати місце.. .«16 17 18 19 20.
Так умирало й мучилось сільське населення України. Багато селян, не
маючи змоги вижити в селі, йшли до міста шукати поживи чи жебрати.
Таким чином діти, жінки і чоловіки вмирали на вулицях Харкова, Києва,
Дніпропетрівського, Одеси, Вінниці. Один чужинець, д-р Евальд Аменде,
описав ситуацію у важливих містах України так: «Кількість трупів була
така велика, що їх збирали тільки раз на день. Часто поміж трупами не
розрізняли і тіл ще живих людей. Закопували в’язні місцевої в’язниці, вони
від рана до вечера копали могили. В одну яму закопували, звичайно,
п’ятдесят трупів«2».
В той же час тисячі дітей розбіглися з сіл по містах. Це були діти без
батьків, без родини, без опіки. їх батьки померли або вмирали в селах...
16) Соп§ге85Іопа1 ВесогД, УГазЬіпВІоп 1952, Уоі. 98, раг. 2, р. 2110.
17) ТЬе Віаск Веебз оі іЬе Кгетііп, А ІУііііе Воок, Уоі. 2, рр. 73-74.
18) ІЬій., р. 74.
19) ІЬій., р. 75.
20) ІЬій., р. 78.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
611
Сотки тисяч українців намагалися покинути Україну, одні назавжди, а
інші, щоб десь із Московщини привезти хліба і рятувати свою родину. А в
Московщині хліба було подостатком. Але вже на початку січня 1933 року
в СССР запроваджено систему пашпортів під гаслом: «Паспортизація —
смертельний удар для класового ворота!« На протязі кількох місяців кордон
між Московщиною і Україною був замкнений, а тих, що верталися з
Московщини — на кордоні обшукували, конфіскували збіжжя, муку чи
ХЛІ621.
ЕДУАР ЕРІО В УКРАЇНІ
Наприкінці літа 1933 року французький державний діяч Едуар Еріо,
вибравшись з офіційною візитою до СССР, їхав до Москви через Київ і
Харків,
Після його візити »Правда« писала (13 вересня 1933 р.) таке: »Е. Еріо
заявив представникам преси, що все бачене ним у Совєтському Союзі
чудове. Він категорично заперечив брехню буржуазної преси про голод у
Совєтському Союзів.
Еріо справді мабуть бачив в Україні саме. »чудове«, навіть не догадався,
як його грубо обдурено. Перед його візитою проведено спеціяльну підго-
товку, влаштовано, за московським звичаєм, «потьомкінські села«. Ось по-
слухаймо два свідчення про те, як відбувалась візита Еріо в Києві та
Харкові.
«День перед приїздом французької делегації, — розповідає один свідок, —
о 2-ій гоД. по полудні змобілізовано все населення міста, щоб прочистити
вулиці й прибрати доми ... Всі центри розподілу харчів замкнено, зачинено
також кооперативи, крамниці і т. п. Заборонено й будь-які черги, а «без-
призорні« (себто діти без батьків, що вешталися великими юрбами по ву-
лицях), жебраки і голодні люди позникали з вулиць... Гості приїхали,
оглянули все з задоволенням, вписалися до міської книги і поїхали. Того ж
самого вечора знято декорації з домів, центри розподілу харчів відчинено
і знову потворилися довгі черги знищених і пригноблених совєтських
громадян«22.
Подібно було і в Харкові, в тодішній столиці т. зв. Радянської України.
«Шлях, яким мав приїхати п. Еріо з аеродрому до центру міста Харкова, —
заявив один очевидець перед Комісією Американського Конгресу, — був
спеціально прибраний для цієї нагоди. Доми й огорожі помальовано, вулиці
прочищено ВІД численних трупів . . .23,
І справді, всі вулиці, якими мав переїжджати Еріо, були прочищені,
трупи з вулиць позбирані, вітрини крамниць заповнені товарами. Вулиці
забльоковано і нікого не допущено, особливо заборонено зближатися селя-
нам, що прийшли до міста шукати поживи.
21)	ІЬіФ, рр. 106, 465-470.
22)	ТЬе Віаск ВееФз, ор. сії., р. 20.
23)	Соттипізі Такеоуег. ор. сії, р. 92.
612
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
МОВЧАНКА МОСКОВСЬКОГО УРЯДУ
Відомий письменник Артур Кестлер, що зимою 1932-1933 року перебував
в Україні, в Харкові, в одній із своїх книжок писав:
«Кожного ранку, читаючи харківського «Комуніста*, я бачив вістки про
те, що плян виконаний або й перевиконаний, бачив статті про змагання між
передовими бригадами заводів, про вручення нагород «Червоного прапора*,
про великі комбінати на Уралі тощо. Бачив знимки завжди усміхненої
молоді, що несла прапори, або якихось мальовничих стариків з Узбекиста-
ну, що усміхнені вивчали азбуку. Ані одного слова про місцевий голод, про
пошесті, про вимирання цілих сіл, навіть не згадано того, що в Харкові
немає електрики... Наслідком цього було те, що більшість людей у Москві
не знала, що діялося в Харкові.. .«24
Але московські керівники в Кремлі і члени комуністичного лялькового
уряду в Україні добре знали, що діялося в Україні. В червні 1933 року два
члени харківського уряду і Центрального комітету компартії в Україні,
Петровський і Затонський, відвідали деякі райони, де люди вмирали з
голоду. Кілька місяців перед тим, восени 1932 року, Молотов також мав
нагоду особисто ознайомитися з ситуацією в Україні.
Українці, що жили на західніх областях України і на еміграції, разом з
деякими чужоземними організаціями, намагалися допомогти голодуючим
братам під московсько-большевицькою окупацією. Але Москва не погодилась
на це, мовляв, в Україні жодного голоду немає.
В грудні 1933 року Калінін заявив перед Центральним Виконавчим Комі-
тетом: «Політичні брехуни пропонують прийти з допомогою голодній Украї-
ні... Тільки найбільш декадентські кляси можуть витворити елементи
такого цинізму*. Тодішній міністер закордонних справ СССР, Літвінов,
також категорично заперечив існування голоду в Україні. В листі з 4-го
січня 1934 року до члена Американського Конгресу, Г. Е. Копельмана, він
писав: «Я дістав вашого листа з 14-го грудня і дякую вам за те, що ви
звернули мою увагу на українські писання. Існує багато таких памфлетів
повних брехні, що їх поширюють контрреволюційні організації за
кордоном...«
А ці «писання* і «памфлети* фактично були протестами українських
організацій у США, що їх, зібравши разом, Копельман вручив московсько-
совєтському урядові.
ЖЕРТВИ ГОЛОДУ
Скільки ж людей згинуло під час голоду в Україні? Перед розглядом
цього питання треба зазначити, що голод був також у південній Білорусії, в
околицях Волги, де жило багато німців, і на Кубані, де більшість населення
складається з українців, і навіть у Казахстані. Але ніде він не прибрав
таких великих і катастрофічних розмірів, як в Україні. При цьому слід
підкреслити основне, в Росії, себто на етнографічній московській території,
24)	АгіЬиг Коезіїег, ТЬе ¥о§і апй Ше Соттіззаг, Педа ¥огк 1946, рр. 137-138.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
613
голоду взагалі не було. На інших, вже згаданих теренах, жертв голоду було
мало або й зовсім не було.
Розміри голоду в Україні були такі великі, що не можна подати точної
цифри жертв. Можна подати лише оцінки, між якими е також ствердження
деяких урядовців московсько-совєтської адміністрації в Україні.
Американський пробольшевицький соціяліст Гаррі Лянґ, що побував в
СССР, повернувся звідти перестрашеним, коли довідався від одного совєт-
ського високого урядовця, що в Україні згинуло з голоду щонайменше
6 міл. людей, а в деяких селах протягом кількох місяців вимерло до
40% населення.
Розчарований американський комуніст Адам Й. Тавдул довідався від
Скрипника, тодішнього міністра т. зв. українського комуністичного уряду
в Харкові, що в Україні та Кубані згинуло з голоду щонайменше 8 міл.
людей.
Баліцкий, шеф ҐПУ в Україні, подав, що тільки в самій Україні було
8-9 міл. жертв голоду2®.
Колишній американський амбасадор у Москві Булліт, як ми вже згаду-
вали, уважає, що в Україні згинуло з голоду від 3-ох до 5-ти міл. людей.
Колишній урядовець статистичного бюра т. зв. української совєтської
республіки Галина Вільна каже, що під час голоду в Україні згинуло 6,5 міл.
людей. Думаємо, що ця цифра найбільш правдоподібна, бо Вільна користу-
валася деякими даними статистичного бюра.
Коли проаналізувати статистичні дані про українське населення в 1932-
1933 роках, то виходить, що в 1932 році в Україні згинуло з голоду біля
1,5 міл. населення, а в 1933 році — 3,3 міл., себто за ввесь час голоду згинуло
майже 5 міл. людей. До цих жертв треба додати приблизно 1 міл. втрат
із причин зменшення народин. Таким чином усі втрати за час голоду
становлять щонайменше 6 міл. людей, з яких 5 міл. живих істот згинуло в
страшних муках2». Цих 5 міл. померлих з голоду людей — це понад 15%
всього тодішнього населення України.
ГОЛОД — ПОЛІТИЧНА ЗБРОЯ
Під час »розкуркулювання«, себто вивозу селян на Сибір та розстрілів,
а також під час і після голоду, в Україну ввесь час напливали все нові
московські колоністи. Вони забирали залишені хати і все інше майно по
»розкуркулених«, депортованих чи вимерлих з голоду українців. Багато з
них одержало визначні пости в державній адміністрації, в керівництві
колгоспами, в сільському господарстві, в індустрії, в школах і т. п. Фактом
є, що події від 1929-го до 1939-го, а особливо до кінця 1938-го року, значно
причинилися до економічної і етнографічної колонізації України москалями.
25)	Сї. “Заіигпе”, Виїїеііп Де 1а Соттіззіоп Іпіегпаііопаїе Сопіте 1е Ведіте
Сопсепігаііоппаіге, іапуіег-їеугіег 1956.
614
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Деякі українські комуністи мабуть здавали собі справу з того, з якою
метою Москва організувала в Україні колективізацію і голод. Щоправда,
таких українських комуністів було небагато, вони почували себе, зовсім
слушно, співвинуватцями за цю трагедію України і майже всі покінчили
самогубством.
Один такий комуніст, голова Виконавчого комітету одного з районів
Полтавщини, Петро Братишевський, перед самогубством написав: «Немає
вже сил знущатися далі таким страшним способом над своїм народом,
краще вмерти!«
13-го травня 1933 року покінчив самогубством і відомий український
комуніст, письменник Микола Хвильовий, а 6-го червня того ж року —
міністер освіти т. зв. Радянської України Микола Скрипник.
Також інші українські комуністи не врятували своєї шкури навіть колябо-
рацією з москалями, бо дещо пізніше і їх оскаржено за «український
націоналізм® та зліквідовано під час великих чисток і наступу Москви на
українську культуру та літературу.
В 1933-1934 роках Москва тріюмфувала. Сталін у своєму рапорті на
засіданні Центрального Комітету і Центральної Контрольної Комісії, що
відбулось 7-го січня 1933 року, запевнив, що під час першої п’ятирічки
соціялістична система зліквідувала капіталістичні елементи в індустрії і
куркулів як клясу в сільському господарстві. Згадана вже історія компартії
пише, що «колгоспний устрій знищив злидні бідноти на селі — десятки
МІЛЬЙОНІВ бідняків ПІДНЯЛИСЬ на рівень забезпечених ЛЮДЄЙ«27.
Ось з таким цинізмом Москва висловлювалась про трагічну долю україн-
ського селянства і взагалі українського та інших поневолених нею народів.
Московський диктатор в Україні, Постишев, 11-го квітня 1935 року
заявив: «1933-ій рік був роком розгрому націоналістичних, петлюрівських
та інших ворожих елементів, що були закоренилися в різних секторах
СОЦІЯЛІСТИЧНОГО будівництва . . .«28.
Саме в цих словах треба шукати причин, які спонукали московсько-
большевицький уряд організувати в Україні штучний голод. Треба ж пам’я-
тати, що під час голоду в Україні в центрах хлібозаготівлі, в елеваторах,
на станціях чи навіть у вагонах, було нагромаджено досить багато хліба,
що його вивозили на Московщину. Але ввесь цей нагромаджений хліб
берегли спеціяльні відділи ҐПУ і вмираючі з голоду українці не могли з
нього користати. Щобільше, в багатьох випадках цей нагромаджений хліб
псувався, гнив, а в той же час люди масово вмирали з голоду.
Гаррі Лянґ, що був кореспондентом нью-йоркської жидівської газети
«Форварде і їздив по Україні, писав таке: «Переїжджаючи широкими по-
29) »Соц. Вестникв, ч. 19, стор. 15.
26)	«Український Збірник®, Інститут для вивчення СССР, ч. 15, стор. 19.
27)	«История ...«, стор. 305.
28)	П. Постишев: «В боротьбі за ленінсько-сталінську політику®, Київ 1935,
стор. 112.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
615
лями України... ми бачили великі, дуже високі піраміди збіжжя, з яких
курилося, бо збіжжя гнило»2».
Інший чужоземний обсерватор, В. Г. Чемберлен, про якого ми вже згаду-
вали, писав: »Голод був навмисне організований як інструмент національної
політики, як остаточний середник знищення спротиву селянства новій
системі.. .«зо.
ДАЛЬШИЙ ПОГРОМ УКРАЇНИ
Знищивши голодовою смертю щонайменше 5 міл. українців, Москва не
припинила свого наступу на Україну. За селянами прийшла черга і на міста,
в яких московський окупаційний уряд гостро посилив боротьбу проти
української науки й культури, зокрема проти українських письменників, і
проти українського шкільництва. Не пощадила Москва і тих українців, що
працювали в державному апараті т. зв. Радянської України, нацр., в
наркоматі освіти чи юстиції. Вона розгорнула широку акцію проти «петлю-
рівських» і «націоналістичних» елементів і в Українській Академії Наук,
Інституті Шевченкознавства та в українському театрі. Зміцнено також
наступ на Українську Автокефальну Православну Церкву, яку остаточно
зліквідовано.
Об’єднання українських письменників «Слово* в Нью-Йорку оголосило
дані, згідно з якими із 259-ох українських письменників, які друкували
свої праці в 1930 році в підсовєтській Україні, після 1938 року друкувало
свої твори тільки 36 письменників. Іншими словами, за кілька років москов-
ського терору в Україні 223 українські письменники взагалі зникли з
української літератури. З них 17 письменників розстріляно, 8 покінчило
самогубством, 157-ох заслано в концтабори або поліційними засобами по-
збавлено можливосте працювати в літературі, 10 зникло безвісті, а тільки
7 померло природною смертю* ЗО) 31 32.
Розгром української літератури був продуманий, пляновий. Це підтвер-
джують і московсько-совєтські джерела. Наприклад, «Большевик України*
з березня 1938 року писав: «На літературному фронті буржуазні націона-
лісти доклали всіх зусиль до того, щоб створити свою фашистську терміно-
логію, вигнати з української мови всяке слово, схоже на російське... Також
шкільництво провадилось в українському правописі, історії України, укра-
їнській літературі, фолкльорі.. .«зг.
Якщо перекласти це зрозумілою українською мовою, то побачимо, що
Москва була невдоволена спробами українських культурних діячів очистити
українську літературу і мову від московських впливів та спротивом україн-
ців русифікації і брутальному московському колоніялізмові.
Треба сказати, що деякі українські діячі в підсовєтській Україні, а
особливо на землях окупованих Польщею, викривали правдиву мету Москви
20) »Твори«, II, стор. 96.
ЗО) СЬатЬегІіп, ор. сіі., р. 88.
31) Цитовано за «Україна і українська політика Москви» (М. Прокоп),
стор. 36.
32) Там же, стор. 54.
616
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
супроти України. Тому Постишев у січні 1936 року запротестував такими
словами: «Вороги намагалися і намагаються змалювати справу так, що ми
тут, на Україні, били не націоналістів, не контрреволюціонерів, шпигунів
і диверсантів, а нібито українців»®®.
Щоб показати, як комуністична Москва «любить» українців, Постишев
одягав вишиту сорочку. Очевидно, його вишита сорочка ані трохи не
допомагала українцям і українській справі.
Арештування українців, що почалися у 1929 році, коли викрито СВУ і
СУМ, продовжувалися. Крім двох тисяч провідних членів СВУ і СУМ-у,
заарештовано тисячі інших. Вкінці прийшов час т. зв. єжовщини, коли
десятки тисяч українців заарештовано й заслано, або замордовано в тюрмах,
як це виявилося потім у розкопаних масових могилах у Вінниці, де замордо-
вано 12 тисяч в’язнів. В той час в Україні вже панував Хрущов, що
прийшов на місце Постишева.
Секретар ЦК компартії в Україні Станіслав Косіор (москаль, польського
походження), 17-го січня 1941 року на з’їзді »рад« УССР заявив: «Оцінюючи
велику працю, проведену в 1933-1934 роках у боротьбі з українськими
націоналістичними та іншими контрреволюційними елементами, працю, що
ми її не припиняємо й тепер і яку вестимемо надалі — треба сказати, що,
очевидно, били ми націоналістів міцно і попадали, як то кажуть, в ціль«34.
Хіба можна ще більш цинічно й брутально признатися до злочинів,
доконаних Москвою в поневоленій Україні?
Коли вірити Постишеву, то виходило б, що Москва українців «дуже
любила», винищувала тільки «аґентів, шпигунів, диверсантів і націона-
лістів». Але московська політика супроти України і всіх українців виявляє
безсумнівно, що Україна в плянах Москви мала перетворитися в частину
т. зв. Радянського Союзу, себто — стати колонією Московщини. Сам же
Постишев у 1934 році заявив: »І шумськізм, і ухил Скрипника живились
одними й тими самими коріннями і соками. І один і другий прямували до
того, щоб відірватись від Москви — центру світової пролетарської
революції»®5.
Адже Шумський і Скрипник були членами не націоналістичної, а кому-
ністичної партії, були аґентами Москви. Отже, як бачимо, московській
окупаційній владі в Україні було байдуже, хто ці українці — комуністи чи
націоналісти, їй вистачило те, що вони були українцями і в той час могли
таким чи іншим способом перешкоджати їй колонізувати Україну, тому
»унешкідливлювала« їх або просто ліквідувала.
Цікаво згадати, що ця московська окупаційна влада в Україні дуже
спритно усувала своїх власних слуг, що були в компартії або в уряді т. зв.
з®) «Більшовик України», ч. З, березень 1936, стор. 26.
34)	Цитовано за жур. «Крила», Нью-Йорк, ч. 5, 1953, стор. 4.
35)	Цитовано за «Україна і українська політика Москви», стор. 40.
ЖАХЛИВІ ЗЛОЧИНИ МОСКВИ
617
Радянської України. Коли вліті 1937 року в Україну приїхали Молотов,
Хрущов і Єжов, то за кілька місяців із 9-ти членів політбюра ЦК КП(б)У не
залишився на волі ні один, а з 12-ти членів уряду т. зв. Української Радян-
ської Республіки — також ні один. Із 17-ти членів президії Верховної Ради
УССР залишилось на волі лише чотири, а з 57 членів ЦК КП(б)У — тільки
12. Майже всіх заарештованих ліквідовано, себто — знищено фізично3®.
Терор в Україні ще більше зміцнився, коли в січні 1938 року генеральним
секретарем компартії в Україні став Хрущов. Зокрема шалів в Україні
терор у 1938 році, хоч і потім він не припинявся. Про це знають усі ті, що
в 1940-1941 роках жили в СССР.
Винищування етнографічної субстанції України, винищування українців
як таких, бачимо навіть з офіційної статистики. Перепис населення України
з 17-го грудня 1926 року подає 29,049.900 жителів, а перепис із 17-го січня
1939 року — тільки 30,960.200 населення. Тому, що звичайний природний
приріст населення України в 1924-1927 роках був 2,36%, то в січні 1939 року
Україна повинна була мати 38,426.000 населення, а мала тільки 31 мільйон.
Отже статистика показує, що бракує 7’/г міл. населення України. Це власне
є мінімум тих втрат, що їх зазнала Україна за час від 1926-го до 1939-го
року. Можна ще зарахувати і втрати на природному прирості, бо за той час
в Україні збільшилася кількість москалів, а з другого боку — з України
вивезено в концтабори щонайменше 3-4 міл. українців.
Але жорстока, безпощадна боротьба Москви проти України не дала їй
бажаних наслідків. Зрештою, ця боротьба є доказом, що цілий український
нарід не піддався окупантові, прагнув свобідного державного життя. Ко-
роткі, але бурхливі роки другої світової війни показали, що московсько-
большевицький терор не зломав патріотизму наддніпрянських українців,
не зважаючи на те, що вони ще з 1920 року жили під московсько-совєтською
окупацією. Це було помітне в розвитку національно-культурного життя в
тяжких умовах німецької окупації, це виявлялось у підтримці ідей ОУН,
у творенні УПА, де було багато українців з центральних і східніх земель,
це було видно на кожному кроці.
Це саме бачимо і сьогодні на рідних землях. І як це дивно декому, а
факти і свідчення говорять, що сьогодні молодь поневоленої України, ота
що народилась і виховувалась в умовах московсько-большевицької окупації,
студенти університетів, учні Гімназій, — завзято ставить спротив москов-
ському окупантові, побіч тих, що вже довгі роки ведуть боротьбу за визво-
лення українського народу і відновлення Української Соборної Держави.
36)	«Україна і українська політика Москви«, стор. 52.
618
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Левко РОМЕН
Володарність
.. .1 затряслося до основ ...
Упав ... Не міг устати знов.
Із ран сочилась тепла кров,
І сон його боров.
О, Боже, мій!. . Столунний грюк ...
Кубло загрімливе гадюк ...
Кому — за кров? За пекло мук?
За цей несвітський гук?!..
Ось проти ворога — брати ...
І тут і там — женуть кати:
Із смертю проти смерти йти.
О, Боже — захисти!..
Це в ямі-вирві серед трав
Він і моливсь, і кляв-стогнав ...
Ненатлий звір і в нім гарчав ...
Дракон вогні метав.
В ім’я хижацьких це ж ідей
Багнет чи куля — до грудей ...
Дракон це потоптом іде, —
Громами бій гуде.
Чи не примарилось йому? ..
Та враз (чи в прірву, чи в пітьму?)
Запавсь ... і чує мов сурму ...
Чи не яса? .. Кому?
Заблакитнгло перед ним,
Ще й опалевим тлом блідим
Хмарки в блакиті (це не дим!),
А ген десь — тихий блим.
Гра кольорів то осяйна —
Ласкально міниться вона ...
Але бринить сурма-струна,
І кличе далина.
Чи це він хутко так іде,
Що простір ніби аж гуде,
Чи хто його кудись веде ...
Куди? .. Ох, де ж він, де?!..
Чи є ріжки ... і в »Ілліча«? ..
ВОЛОДАРНІСТЬ
619
Чий бликнув погляд — мов сича?
Той, з усміхом, і не мовчав:
Щось шепотів-сичав ...
Аж озирнувся — ні, дарма,
Бо й справді — щезника нема,
Лише стривоженість сама...
Ясу ж дзвенить сурма.
Бунтарно в ньому це думки
Клубочились немов хмарки,
Де лють скроплялася в струмки
І гніву блискавки.
Аж ось війнуло вітерцем,
Мов обмахнуло враз крильцем ...
Він зупинився, бо тихцем
Мигнуло десь вогнем.
І чує підшепт: »Це ж Той хтось,
Що й далі вперто творить — щось ...
Чому — винуй Того когось —
Страждати довелось?!..«
І він: »Чи це Тобі яса?
Чи не за ці ось небеса?
Чи й за земне, де теж краса —
Мов ранішня роса?!..
Хоч наша врода — це ж Твій глум,
Твоїх це зронів1 »горний« струм,
Бо палить нас пекучість дум,
Мов живину самум!
Як часто не дають »брати«,
А не уявні вже чорти,
Подобу людську зберегти ...
Хто ж винен?! — Ти!
До стрункости тваринних рис
Своїх Ти первнів капку втис...
І цей — не янгол! — хитрий біс
Підступністю заблис.
І от — і війни й боротьба...
Чи ж не Твоя оце ганьба:
»Богоподібного« раба
За волею тужба?!
Благословляю давнину,
Коли створив Ти звірину,
Озброївши на змаг-війну, —
Дав зброю не одну.
А нас — і пащі хижаків,
Страшать і кігті й лють звірів.
620
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Ти й черепаху захистив ...
Багато див явив.
А що нам дав? .. Бо де ж той слух,
Зір сокола чи песій нюх?
Навіщо дав той хвальний »дух* —
Щоб нам милити рух?!..
Дозволив нам літать »до сфер*,
На службу запрягти й етер...
Знов вавилонський і тепер
Будуєм »хлшродер« ...
На холоді ж — ми дрижимо,
Таке й життя ось ведемо,
Що один одного б’ємо, —
Мов звірина мремо.
Про одяг, житло вічно дбай,
І теж — інстинктам догоджай
Та — хитрощі — знання збирай...
Де злигоднів тих край?!..«
Отак він винував Когось.
Нагальним вгіхром це знялось
І гнівом вибухло ... Та ось
Уже озвався Хтось:
— Людино бідна! Твій протест
Тут недоречний. А чому? —
Вам на шляху поклав Я хрест,
По перемозі ж — і сурму!
Хоч і палющий Я вогонь,
Хоч і караю — не палю.
Щедротою ж Моїх долонь
Я праведних благословлю.
Вас, люди, вивищив ось Я —
Найбільш Своїх вам зронів дав,
Чи це ж не ласка вам Моя:
Не сили більш, а більше — »прав«!
Змінити маєш »право« все:
Одягся, взувся і — летиш,
Слух’яно »сокіл« вас несе,
І вже ваш бачить зір бистріш.
Несилу чуєш — знаю Я —
І думка вже гризе тебе.
ВОЛОДАРНІСТЬ
621
Тут передбачливість Моя:
Самі довершуйте себе!
Мій володарний мавши дух,
Ви прагнете (не бороню!)
Снагу зглибити, речі й рух
І всенькі тайнощі вогню.
Панує той, хто пізнає —
Завади, опір побороть;
Призначення ж пізнав своє? —
Гартуйся духом, зміцнюй плоть!
Нерозум — заздрить звірині
І панцирів, і кігтів тих.
Рушій — інстинкти в них одні.
А вам е знані — правда й гріх.
Невпинний творчости процес
Ітиме так, як Я прирік,
А світове безмежжя плес
Вас чаклуватиме повік.
Страждання ж, болі і війна —
Це початковий ваш етап.
Тяжить над вами давнина,
Той змаг проти звірячих лап.
Для розуму ж і ваших рук
Є гони нив, морів, пустель, —
Звільнятися з негідних мук,
На вищий сходити щабель.
Пиха, жадоба вас жене
Переступати й через кров,
Та зневажає той Мене,
Хто ламле право про любов.
Дракона в собі ти зборов? —
То в людства соняшну рідню
Це в авреолі ти ввійшов —
Ти причастивсь Мого вогню!
Це ж ти в Мою когорту став,
Що вже виборює собі
Новий зразок нових держав,
Хай і в жорстокій боротьбі.
622
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Любов, посвята — це ж той хрест,
Що височить над світом знов:
Маестатичний це протест,
Щоб праведна не ллялась кров!
Алеж, де є горою, звір,
Там праведні — і кров, і хрест!
Там кару звірові відмір:
Це — труд святий, не марний жест.
Ти дав за Батьківщину кров,
За зганьблену Її красу;
Дарма, що ворог там зборов, —
Тобі це сурмлено ясу!
Свого доніс ти вже хреста.
Хоч там десь труп твій захолов,
Та кров відкуплення це ж та,
Що палить душі — знов і знов!
Бурхне посвятно лав черга
На буряний останній штурм, —
Твоя запалена снага
Гукне тоді тріюмфом сурм!
Та визміні) 2, щасних і ясних,
Цим не урвався твій ланцюг,
Зазнаєш райських змін нових,
Знов творчих вибухів, напруг.
І будуть радісні труди,
І веселчаним — кін подій.
Твій шлях — безкраїй. "Увійди
У володарне щастя дій!
і) Зрій (-ону) — дар, благодать.
2) Вйзміна — переміна в щось (моск. — »превращеніє«).
623
Д-р Василь ЛУЦІВ
ГЕТЬМДН МАЗЕПА І ЙОГО СП1ВПРДЦ1ВНИНИ
(БУДІВНИЧІ МАЗЕПИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ)
Як не дивно, але історія України багата на визначні постаті, що мов той
метеор на небосхилі заблисли і згасли. У нас мало було володарів, що
довгі роки керували державою. Одним із тих наших володарів, які довгі
роки керували державою, був гетьман Іван Мазепа, що рядив українською
козацькою державою 22 роки. І перевищують його тільки Володимир Вели-
кий (36 років керував державою), Ярослав Мудрий (також стільки), Ярослав
Осьмомисл (34) і король Данило (59).
В козацькій Україні не було ні одного володаря, що стільки років керував
державою, як Іван Мазепа. Як гетьман Богдан Хмельницький був творцем
Козацької республіки, так гетьман Іван Мазепа був її будівничим, що й
висловлено в народній приказці: »Від Богдана до Івана не було гетьмана».
Не багатьом володарям України доводилось керувати державою в таких
особливо трудних умовинах, як гетьманові Іванові Мазепі. Він був переєм-
цем політичної концепції гетьмана Івана Виговського, але свою велику
гру (підготова до повстання проти московського втручання в українські
справи) вів більш обдумано, обережно, більш дипломатично. Підготовляю-
чись до боротьби з Московією, він уміло присипляв чуйність царя Петра,
а рівночасно зміцнював свою козацьку державу всередині й назовні, роз-
будовуючи економіку, мілітарну силу, адміністративний апарат, культурно-
освітнє життя та зв’язки із сусідніми державами — опонентами Московії.
Українська історіографія і досі не насвітлила належно всіх оцих проблем,
що їх так вміло розв’язував і реалізував великий гетьман України.
В нашій статті розглянемо співпрацю співтворців Української держави
та її керманича — гетьмана І. Мазепи. Зупинимось на доборі співпраців-
ників гетьмана, на їхніх персональних властивостях та тому, що вони
зробили для України і чим допомогли гетьманові Іванові Мазепі.
Перш за все подамо кількома рисами характеристику самого гетьмана
Івана Мазепи. Син одного з отаманів Богдана Хмельницького, українського
шляхтича Степана Адама Мазепи, Іван народився 20 березня 1632 року.
В січні 1649 року він, як спудей Київської Братської Школи, вітав разом з
друзями «Мойсея України» — Богдана Хмельницького під час його тріюм-
фального в’їзду до Києва.
Гетьман Іван Виговський, після Гадяцької умови, послав Мазепу разом з
іншими талановитими студентами на студії у Варшаву, до вищої школи.
Краківський університет скерував Мазепу, разом з іншими найздібнішими
624
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
студентами, на студії у Голляндію, на кошт стипендії магната Б. Новодвор-
ського. Після трилітніх студій, Мазепа вертається у Варшаву і, як підпоруч-
ник королівської ґвардії, виконує низку дипломатичних місій, особливо між
Україною і Польщею. І так 1659 року він їде з важливими документами та
усними дорученнями від короля до гетьмана Виговського. 1663-го року був
послом від короля до Юрася Хмельницького, фактично до Тетері. Влітку
того ж року знову їде до гетьмана з важливими дорученнями та гетьман-
ськими клейнодами — даром польського короля, а потім їде до запорожців
та інших визначних діячів України. Таких місій було більше, але й цього
досить, щоб упевнитись, що Мазепа не був жодним »покойовим короля«, а
був людиною з найвищою на ті часи освітою, фахівцем артилерійського діла,
добрим стратегом і визначним дипломатом.
Закінчивши свою освіту та засвоївши собі мистецтво дипломатичної
штуки, Мазепа кидає Польщу і їде в Україну до гетьмана Дорошенка, де
також здобуває собі належне місце в ієрархії українських державних
працівників, а саме: пост генерального писаря чи, як ми сьогодні сказали б,
прем’єр-міністра.
Не був він жодною «нянькою» чи пак «домашнім учителем« дітей гетьма-
на Самойловича, а був значковим товаришем, потім генеральним осавулом
або одним із головних командувачів військ (гетьман і два генеральні оса-
вули). Після упадку гетьмана Самойловича, Велика Військова Рада, що
зібралась біля річки Коломаку, з чотирьох кандидатур обрала гетьманом
улюбленого і впливового Івана Мазепу.
Щоб зрозуміти труднощі в керуванні українською державою в часи
гетьмана Мазепи, розглянемо оточення, у якому перебувала Україна. Почне-
мо від Московії.
Після постриження царівни Софії в черниці, царем став Петро 1-ий. Хто
був Петро нам відомо, але переважно з характеристики московських і
чужоземних суб’єктивних істориків, які ґльорифікують його. Що така
характеристика далека від правди, наведу коротку характеристику Петра
за джерелами московського журналіста, завзятого монархіста, Івана Соло-
нєвіча, як і інших московських та чужих істориків. Солонєвіч називає
Петра «дурноголовим і боягузом». Це підтверджують інші історики та
факти з життя Петра. Історик А. Шмурло подає приклад утечі Петра від
уявної змови Софії у Троїцький манастир: «Примчав туди фізично висна-
жений, морально потрясений пережитим, кидається на ліжко настоятеля і,
розридавшись, умовляє ігумена дати йому допомогу й охорону» (до речі,
від цього моменту в царя почались епілептичні напади).
Для порівняння додаймо, що не одному з нас у віці Петра (17 літ) також
доводилося переживати подібне, не одному з нас НКВД прикладало цівку
револьвера до скроні, а все ж Таки ні гістерії, ні епілептичних нападів не
маємо... Якщо в наші дні всі були б такі «герої», як цар Петро, то сьогодні
на еміґрації ми не мали б ні одної здорової людини...
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
625
Психологи давно доказали, що великі боягузи є і найбільшими тиранами,
і таким безперечно був Петро. Придушуючи стрілецький бунт, він біля
півтора тисячі душ послав на той світ. Він же і власного сина скарав на
горло і власноручно рубав жертвам голови в кремлівських підвалах. Не
був він і жодним стратегом. Поминаючи те, що мав 30.000 »потєшних
войск« на Кукії, він злякався трьох сотень стрільців Софії. Петро, вже як
28-літній, повів свою 35-тисячну армію під Нарву проти 18-тилітнього
юнака Карла ХП-го з його 8-тисячною армією, а побачивши зблизька
шведські загони — кидає військо і як боягуз утікає. Звичайно, московські
історики назвали це »стратегією« і «тактичним маневром» Петра, але всяка
вдумлива людина бачить у цьому брехню і викривлювання правди.
Якщо хтось уважав би попередні два факти мало переконливими, зга-
даємо (за істориком Ключевським) і третій факт, а саме — утечу царя з-під
Городна, де він, «маючи втроє більші від Карла сили, думав тільки про
спасіння своєї армії і сам зробив плян відвороту, наказуючи взяти зі собою
дуже мало, а то в потребі і все покинути». До цієї характеристики «стра-
тегії» Петра під Городном додамо ще такий епізод.
У березні, під час того, як рушила повним ходом крига і шведи не могли
перейти Німану в погоні за утікаючим московським військом, Петро без
будь-якої потреби казав затопити сто гармат і всі стрільна...
Вінцем «стратегічної геніяльності» Петра була прутська виправа, де він
вирушив без відповідйої кількости таборів зо зброєю та харчами у випалені
літньою спекою степи, щоб розгромити сильну в той час турецьку імперію.
Дістав він тут здорового прочухана і якби не проворність жида Шафірова,
що за добрий хабар везирові домігся згоди випустити із потужних кліщів
Петра, мабуть і цареві, і його недобиткам прийшлося б накласти головами...
Відносно бою під Полтавою, то про це на іншому місці, тут ми хотіли
підкреслити оцей оспіваний москалями «воєнний геній» Петра І, боягуза
і тирана.
Іншим, колись грізним і небезпечним сусідом України була Польща.
Звичайно, не та Польща часів Мазепи. Тепер вона конала в духовому
маразмі своєї «золотої вольності» і отого фатального »нє позвалям». І все ж
таки вона накоїла і в часи Мазепи чимало лиха, особливо під час володіння
їхнього безголового короля Авґуста ІІ-го.
Для характеристики цього короля наведемо голоси польських істориків.
Т. Кожон каже, що Авґуст П-ий не дбав про добро Польщі, лише про свою
наживу, а підле крутійство він уважав великою політикою і дипломатич-
ними здібностями. Не дивлячись на те, що Польща, знищена до краю п’ят-
десятилітніми безупинними війнами, бажала спокою, почав нову авантюру
разом з царем Петром і накликав на свою дурну голову войовничого короля
шведів Карла ХП-го та сильну опозицію видніших поляків, очолену
познанським воєводою Станиславом Лєщинським.
Лєщинський, протеже Карла ХП-го, бажав Польщі добра і хотів наладна-
ти добросусідські взаємовідносини з Україною та її зверхником гетьманом
626
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Мазепою. Його нещастя було в тому, що Авґуст ІІ-ий Сас імпонував без-
ідейній польській шляхті своїми бенкетами та розвагами (»3а круля Саса
єдз, пій і попущай паса!«). Не маючи належної підтримки народу, Лєщин-
ський пізніше, разом із Карлом ХП-им, гетьманом Мазепою та іншими,
виїхав після полтавської програної у Бендери.
Щодо Карла ХП-го, короля шведів, чи як його історики звуть — остан-
нього варяга, то ця світла постать належить до пантеону найкращих і
найбільш одчайдушних володарів-лицарів. Біограф Карла ХП-го, швед-
ський король Оскар, дуже високо ставить воєнний геній Карла. Він каже,
що: «Розуміння тогочасної доби, а ще більше нахил і пристрасть короля,
зробили його перш за все славетним полководцем кавалерії. Швидка
орієнтація у ситуації, негайність дій, сила нападу — це три головні ціхи
короля як лицаря і воїна«.
Далі він каже, що Карло був не тільки добрим кіннотником, він уміло
єднав кінноту з діями піхоти. Особливо по-мистецьки проводив лобові
штикові атаки. Може найбільшою його заслугою було те, що він умів
добирати собі старшинський склад і вливати як старшинам, так і рядовикам
віру в перемогу.
Слабким місцем, ахіллевою п’ятою Карла ХП-го була незорганізована
артилерійська підготова, але, як знаємо з історії, у ті часи артилерійське
мистецтво ще не було належно розвинуте.
Іншою слабкою стороною Кардової могутности була ривалізація головно-
командуючих, як от спори між Реншілем, Піпером і Левенгауптом, що
фактично і привело до програної під Полтавою, після поранення Карла.
Карло ХП-ий був не тільки воїном і стратегом, він знаний теж як і
володар країни. Він видав новий адміністративний статут Швеції, провів
низку фінансових реформ і нових законів та був дійсним покровителем і
меценатом людей науки й мистецтва. «Якщо б Карлові ХП-му пощастило
під Полтавою, то каролінці були б найпотужнішою монархією в Европі, а
рід Мазеп був би наймогутнішим родом на Сході Европи«, — пише один
з істориків.
Вертаючись до теми співпрацівників гетьмана Мазепи, перш за все роз-
глянемо постать його найближчого дорадника — генерального писаря,
' пізнішого гетьмана, Пилипа Орлика.
Рід Орликів чеського походження, знаний він у Чехах, у Моравії, на
Шлеську і в Україні. Іван-Адам Орлик під час Хмельниччини перейшов
на козацький бік і був військовим товаришем, що знаний під прізвищем —
Майбороди. Батько Пилипа, пізнішого гетьмана України, був чи не братом
Івана Орлика-Майбороди.
Пилип Орлик народився 11-го жовтня 1672 р. в селі Кошути на Ошм’ян-
щині, а дорісши, продав свій маєток і виеміґрував в Україну. Одружився
він з Ганною Герцик — дочкою полковника Павла Герцика. Освіту здобув
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
627
Орлик у Киево-Могилянській Академії і був знаний як поет-панегірист,
знані його панегірики: «Руський Алкід, тріюмфальним лавром укоронова-
ний« — на честь перемоги Палія і Мокіевського над татарами, «Сармат-
ський Гіппоменс« — на честь шлюбу Ганни Кочубеївни з Обидівським тощо.
Степан Яворський допоміг Пилипові дістатись на службу гетьмана
Мазепи, що вишукував і протегував здібних співробітників. Десь у 1702
році Мазепа іменував його генеральним писарем, був хресним батьком його
першого сина Григора і надав йому рангові маєтності на Гадяччині. За
дружиною взяв він села на Стародубщині, Чернігівщині і Полтавщині, але
він не дбав про швидку наживу, його ставлення до селян було людяне.
Він не накладав жодних тягарів, а навіть не вимагав громадських
ПОВИННОСТ6Й.
Як генеральний писар він прекрасно орієнтувався у державних справах
України і на доручення Мазепи виконував ряд дипломатичних місій. Він
єдиний знав про таємні зв’язки гетьмана Мазепи із княгинею Дольського,
королем Станиславом Лєщинським та польськими магнатами. У 1707 році
Мазепа взяв від Орлика присягу і виявив йому свої політичні пляни.
Орлик на все життя лишився вірним як Мазепі, так і йогу великим ідеям,
хоча через те втратив усі свої добра і мусів тинятись на непривітній чужині
та наражувати на злидні і переслідування свою родину.
На особливу увагу заслуговує праця Орлика на еміграції. Після смерти
Мазепи його, за виразною підтримкою Карла ХП-го, обрано гетьманом
України. Він розгортає активну дипломатичну працю в користь української
незалежної держави. Не легка то була справа, бо все майно гетьмана
Мазепи перейшло на його небожа Войнаровського, а позичені із державного
скарбу 60.000 талярів годі було стягнути від шведів. Довелось Орликові
вкладати на потреби війська і дипломатичну роботу — останки родового
гроша.
До найважливіших діл Орлика належить його конституція, або- «Вивід
прав України» («Пакта ет констітуціонес леґум лібертатумкве екзерцітус
запоровієнзісв). Головною ідеєю «Виводу праве була повна незалежність
України від Московії і Польщі, при чому кордони з Польщею сягали аж
по Случ, як за Хмельницького. Другою важливою справою «Виводу прав»
Орлика було установлення конституційної хартії України — нарис україн-
ського народоправства, що обмежував владу гетьмана на користь усього
народу. На жаль, Орликові не пощастило зреалізувати цю конституцію у
вільній Україні, так само як не пощастило йому завершити перемогою його
похід в Україну 1711 року. Не зважаючи на прихильне ставлення народу
(на заклик Орликових універсалів йому здались міста Умань, Корсунь,
Богуслав та інші), через зраду татар, що почали плюндрувати Україну та
нищити її населення, Орлик мусів відступати з України в турецькі воло-
діння. Він лишився без вітчизни і цілих тридцять років скитався у Західній
Европі, шукаючи способів, як з’єднати західніх володарів до бою з
Московією.
628
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Для характеристики політичної діяльности Орлика згадаю, що в 1715 р.
він, через Відень, їде у Швецію, у 1720 р. кидає Стокгольм і їде в Туреччи-
ну; з Ганноверу пише листа до англійського короля. Таке жваве диплома-
тичне листування веде і з Вроцлава. Через Польщу й Західню Україну
переїздить у Волощину, а звідсіль у 1722 р. до Салоніки, звідки нав’язує
дипломатичні зв’язки з Англією, Голляндією та Францією.
Помер Пилип Орлик, цей великий мазепинець, дня 6-го червня 1742 р.
в Ясах. Завдяки енергійній та невтомній праці гетьмана Орлика мазепин-
ські ідеї прищеплено на європейський ґрунт. Він своїми дипломатичними
зв’язками і працею понад тридцять літ змушував Европу думати і говорити
про те, що Україну поневолено, що Москва її безправно загарбала. І не
тільки те — він навчив свого сина Григора так же само жити мазепин-
ськими ідеями і працювати для України, хоч і на французькій службі, аж
до 1775 р., себто до хвилини його смерти.
Мабуть не помилимось, кажучи, що друге місце між Мазепиними спів-
працівниками займає хвастівський полковник, колонізатор Правобережної
України — Семен Гурко Палій. Постать Палія і його взаємовідносини із
Мазепою вже трохи насвітлені нашими істориками, особливо Миколою
Андрусяком. Відносно роду та походження Семена Палія є розбіжності.
Знаний дослідник Київщини Едвард Руліковський уважає його за підданого
Конєцпольського з Паволочі. У літописі Граб’янки та в інших джерелах
сказано, що він уродженець Борзни, де мав свої маєтності. Семен Палій
був також, як і Мазепа, на службі у гетьмана Дорошенка, а потім опинився
на Лівобережжі, у Ніжинському полку, де займав становище знатного
військового товариша. Є також дані про те, що Палій мав добру освіту, а
саме — закінчив Києво-Могилянську Академію, хоча, як каже акад. М.
Возняк, лист Палія до короля Собєського не відзначається ані добротністю
стилю, ані красою почерку, бож Палій був перш за все лицарем.
Полковник Семен Палій з Ніжина переходить на Січ, а потім іде з
козацтвом на службу Яна Собєського і бере активну участь у визволенні
Відня. Тогочасна європейська преса і різні дипломатичні реляції багато
пишуть про заслуги Палія та його козацтва у боротьбі з турками й татара-
ми. І взагалі Палій уславився у боротьбі із татарвою — недарма народ
величав його характерником.
Головна заслуга Палія є в тому, що він заселив Правобережжя — із
пустиря зробив родючу культурну країну, заселивши сплюндровані тата-
рами міста та села — як от Хвастів, та прогнавши геть панів-гнобителів.
Під його правлінням були землі від литовського кордону на все Полісся, де
він був немов удільним князем і збирав мито та податки від населення.
Він був не тільки однодумцем, а й співпрацівником Мазепи. Захищав
інтереси козацтва і селянства і суворо виступав проти запорізького своє-
вільного козацтва, хоча й був аж двічі на Січі. За це запорізька сірома й
недолюблювала Палія, і він не раз мав з нею сутички. Цей факт важливий
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
629
тому, що большевики намагаються довести соціальну різницю між Палієм
і Мазепою, себто між людьми тієї самої соціальної верстви і тих самих
поглядів. До речі, Палій був заможний, проживав у великих достатках, як
і підлегле йому козацтво та селянство. Це була верства заможних громадян,
а не жодного люмпенпролетаріяту, як це пишуть совєтські історики.
Палій продовжував політику Мазепи — з’єднання Правобережної і Ліво-
бережної України в одну Українську державу. Тому, що на перешкоді
стояв ганебний Андрусівський договір, яким Москва і Польща поділили
між собою Україну, треба було немало сприту і дипломатії, щоб діло
зреалізувати. Лицар Палій умів говорити шаблею. Це була палка, вибухова
людина, що не визнавала жодних дипломатичних хитрощів і не вміла
чекати слушного моменту. Його запальність ішла в розріз із плянами та
задумами гетьмана Мазепи, який знав, що в той час було передчасно
шаблею здобувати свої права — треба було чекати і використовувати полі-
тичну коньюнктуру. На цьому тлі не раз доходило до сутичок між Палієм і
Мазепою, а вкінці справа так загострилась, що Палій, особливо після чарки,
почав прилюдно виголошувати свої думки, що могло пошкодити цілій
справі, довгим рокам муравлиної праці Мазепи. І справді, діяльність Палія
викликала реакцію царя. А були це часи розрухів, донощицтва, партійної
гризні і вихрення політичного життя людьми низьких характерів, як ось
і в наші дні на еміграції, тому було побоювання, що велика Мазепина ідея
вирішальної боротьби з Москвою за незалежність і соборність України
провалиться. На рішучі домагання царя Петра, гетьманові Мазепі довелось
поступитись і видати йому Палія — свого цінного, але нестримливого спів-
працівника. Цар покарав хвастівського полковника засланням на Сибір,
а гетьман втратив вельми корисного, але нетактовного, співробітника і
старого друга-дорошенківця.
Третім співпрацівником Мазепи у творенні Української Незалежної Со-
борної Республіки уважаю кошового Запорізької Січі Костя Гордієнка-
Головка.
Ми і сьогодні не знаємо докладного опису життя останнього лицаря
Запоріжжя Костя Гордієнка. Історик Скальський каже, що походив він
родом з Волині, з українського шляхетського роду Гординських. Захопив-
шись козацькою славою, іде на Січ, де вславився одвагою та здобув велику
пошану і прихильність січового товариства.
Козацький історик Яворницький каже, що Гордієнко родом із Полтавщи-
ни, а освіту дістав у Києво-Могилянській Академії. Деякі історики відмі-
чають, що Гордієнко студіював теж на одному із західньо-европейських
університетів. Про його високу освіту стверджує досконале знання того-
часної мови дипломатів — латини і співучасть у редагуванні Орликової
конституції України.
Як співпрацівник Мазепи, Гордієнко виступає на історичному кону з
моментом одкритого виступу Мазепи проти Москви. До цього часу між
ними були великі розбіжності. Мазепа політик і дипломат, а Гордієнко
«зо
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
лицар і рубака, на зразок Палія. Він навіть у присутності московських
послів на Січі ясно твердив, що є ворогом Москви і її загарбницьких плянів
супроти України.
В 1702-му році Гордієнка обрано кошовим запорізького лицарства і вже
того ж року він вислав до царя послів з листом, у якому пише, що не бажає
собі на пограниччі земель запорізького війська жодних твердинь (ідеться
про городок у Кам’яному Затоні), і якщо хтось із московських людей прийде
ламати камінь на запорізьких землях або стане цей город будувати, то він
зброєю знищить його. Звичайно, така одверта гра Гордієнка не подобалась
Мазепі, бо це руйнувало його пляни, тому він подбав про те, щоб у 1703 р.
кошовим обрано іншу людину — Герасима Крису. Щоправда, з кінцем
цього ж року низове товариство знову віддало булаву Гордієнкові. Потім
обирано кошовими й інших, але в потребі завжди звертались до нього, і от
у час булавинського повстання Гордієнка знову обрано кошовим і він
подбав про добру допомогу донцям. Наші історики й досі не висвітлили
повністю впливу Мазепи та його участи в цьому антимосковському пов-
станні, але я, на підставі деяких фактів, гадаю, що Мазепа таку участь
брав і, мабуть, уже тоді мусів бути якийсь таємний зв’язок між Мазепою
і Гордієнком. Доказано одне, що на рішучий наказ царя помогти здушити
це повстання, Мазепа післав ті полки, що були сусідами донців і жили з
ними в дружніх взаємовідносинах, себто не могли нищити своїх друзів-
донців.
В половині листопада 1708 р. Гордієнко і січовики дізналися про мазепин-
ський виступ і рівночасно дістали від гетьмана листа із закликом допомогти
у боротьбі за незалежність України. Тоді ж приїхали до них і два москов-
ські посли — Кисленський та Теплицький — з грамотами від царя, який
закликав кошового і все військо запорізьке-низове до вірности цареві,
повідомляючи Гордієнка про обрання гетьманом Івана Скоропадського,
Рівночасно з грамотами московські посли привезли багаті дари, але Гор-
дієнко і низове лицарство вислали цареві просторого листа з доказами, як
московський уряд втручається у справи української держави та ліквідує
права і вольності України.
На початку 1709 р. кошовий Кость Гордієнко зібрав шість тисяч запо-
ріжців і вислав їх у Старий та Новий Кодаки, щоб не дати змоги москалям
захопити ті твердині та перетяти запоріжцям шлях для злуки із військом
гетьмана Мазепи та короля Карла ХІІ-го.
Дня 1-го березня Гордієнко залишає на Січі наказного отамана Михайла
Симонченка, а сам із усім військом (крім січової залоги) та із тими шести
тисячами запоріжців, що були зайняли твердині Кодаки, вирушив у напрямі
на Переволочну для злуки з гетьманом. Під Царичанкою запоріжці розгро-
мили три-тисячний відділ московських дратунів під командою бригадира
Кемпеля, розгромили московські війська під Келебердою та здобули міс-
течка над річками Ореллю й Ворсклом. У нього було 15.000 війська, а крім
того приєднувалось багато козацтва із визвойених від москалів міст та сіл.
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
631
До стрічі з Мазепою дійшло в Диканьці. Після урочистої зустрічі, Гордієнко
зайшов у хату, вклонився гетьманові Мазепі, як єдиному володареві Украї-
ни, поцілував гетьманські клейноди і сказав:
»Військо Запорозьке і я дякуємо Вашій Ясновельможності за те, що яко
гетьман України, ви взяли до серця те становище, до котрого дійшла
Україна й почали визволяти її од московської влади. Ми певні, що саме із
цією метою ви попрохали помочі шведського короля, а не для особистої
користи, і через те ми вирішили допомогти вам щиро, не зважаючи на
небезпеку нашого життя, і коритись вашій волі, тож звольте нам нака-
зувать, що маємо робити, щоб досягти бажаної мети«.
Із Диканьки Гордієнко разом із гетьманом Мазепою виїхав у Великі
Будища, де перебував король Карло ХП-ий. До Карла Гордієнко звернувся
із блискучою промовою по-латині, дякуючи йому від усього війська й
народу українського за обіцяну ним допомогу у визвольній війні проти
Московії. Запоріжці із Гордієнком брали дуже активну участь у боротьбі
із Московщиною і, зрозуміло, тратили в боях багато людей.
За порадою Гордієнка, Карло ХП-ий розпочав 4-го квітня штурм на
Полтаву, але штурм не повівся, облога затяглась і дійшло до звісної про-
граної під Полтавою.
Українська народна пісня каже про ці події так:
«Хвалилися запорожці Полтави дістати.
Ще Полтави не дістали, а вже швед іздався;
На бідную головоньку кошовий зостався.
Ой умерла кошового старенька мати,
Ой нікому кошовому порадоньки дати«.
Після програної під Полтавою кошовий Гордієнко, разом із запоріжцями,
був ар’єргардом для всієї українсько-шведської сили, що подалась у ту-
рецькі володіння, і був вельми помічним як проводир, що разом із гетьма-
ном Мазепою прекрасно знав степові бездоріжжя і суворі закони степу.
У 1710 р. турецький султан призначив запоріжцям під нову Січ землі біля
Алешок над річкою Конкою. У 1711 р. в час війни з Московією, Гордієнко
із запоріжцями дуже багато допоміг, щоб перемогти царя Петра та при-
мусити його зректися втручання в українсько-козацькі справи.
Гордієнко був кошовим до 1715 року. Потім почались непорозуміння з
татарами, і козаки — прихильники московського уряду — обрали іншого
кошового. Дійшло навіть до того, що на Гордієнка накладено кайдани. Це
все підірвало здоров’я старого лицаря і коли його знову, вже дванадцятий
раз, хотіли обрати кошовим, він відмовився. 5-го травня 1733 року Кость
Гордієнко-Головко, останній лицар Запорожжя, помер. Його могила й гар-
ний хрест над околицею «Козацьке Річище« збереглись до останніх часів ...
Андрій Войнаровський, небіж гетьмана Мазепи, народився 1680 року в
Києві, людина з високою освітою (закінчив Києво-Могилянську Академію
632
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
і університетські студії у Дрездені). Був прекрасно ознайомлений із дер-
жавними справами, політикою та дипломатією. Мазепа докладав багато
зусиль, щоб ознайомити свого небожа з усіма тими справами, але, на жаль,
Бойнаровський не був незвичайно талановитим і — хоч гетьман надав йому
різні почесні доручення, особливо військового характеру — не виявив
більших заслуг для української держави.
Була це молода, амбітна людина, якій імпонувала кар’єра і багатство, а
інтереси української держави відходили у нього на дальший плян, що й
виявилося під час вибору гетьмана по смерті Мазепи в Бендерах. Андрій
Бойнаровський був зацікавлений радше в останках багатств гетьмана
Мазепи, ніж у здобутті гетьманського відповідального уряду. Безперечно,
він був блискучим виконавцем різних, часто важливих мієій, мав певний
досвід у державно-адміністративній праці, але державним творцем і полі-
тиком не був. Його спір за маєток Мазепи стверджує, що він був радше
людиною легкодушною, а може й кар’єровичем.
Доля Войнаровського нещаслива. Після вибору гетьманом України Орлика,
з яким Бойнаровський підтримував приятельські зв’язки, він у вересні
1716 року, в дорозі до Швеції, спинився в Гамбурзі. Про це дізнався цар
Петро і наказав своєму представникові в Гамбурзі Бетінґерові схопити
Войнаровського, що в той час був полковником на шведській службі.
12-го жовтня на Войнаровського, що вертався з обіду в своєї приятельки
графині Кеніґсмарк, напав Бетінґер із 16-ти озброєними людьми, схопив
його і завіз до своєї посольської резиденції, що користувалась правом
екстериторіяльности (як це . нагадує сучасне московсько-большевицьке
людоловство!). Гамбурзький магістрат був безрадний, він тільки приставив
варту до будинку посольства, щоб не дати москалям можливости вивезти
Войнаровського з міста.
Схоплення Войнаровського викликало велике обурення серед дипломатів
і представників європейських держав, тим більше, що Бойнаровський не
був підданим Москви. Вони інтервеніювали перед своїми урядами і дома-
галися звільнення Войнаровського. Але цар Петро, довідавшись про дипло-
матичну акцію представників інших держав, загрозив гамбурзькому ма-
гістратові, що сам прийде «у добрій компанії» забрати свого »бунтаря«, який
«командував в Україні трьома полками і дезертирував».
Графиню Кеніґсмарк запевнено, що коли Бойнаровський добровільно
з’явиться в день іменин цариці до царя, то той йому все простить. Графиня
повірила і переконала ще й Войнаровського, щоб він «добровільно» пого-
дився на примусову репатріяцію.
8-го лютого А. Войнаровського вивезли у Байсенборґ, де приміщувалась
головна московська квартира. Тут застосовано до нього жорстокі тортури,
бо цар хотів дізнатися про закордонну акцію мазепинців. Але Войнаров-
ський мужньо переносив усі тортури і цар не багато довідався від нього.
Його тримали ув’язненим 7 років, а в 1723 р. цар вирішив заслати його на
Сибір. Поселено його в Якутську, де він і помер десь біля 1740 або 1741-го
року.
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
633
Іншим співпрацівником гетьмана Мазепи, який, щоправда, побачивши
малі надії на виграну Карла ХП-го, покинув Мазепу і перейшов на бік
царя, був Данило Апостол.
Рід Апостолів походив, за словами історика Модзалевського, з Молдавії.
Поселились Апостоли в миргородському полку. Спершу батько Данила —
Павло Апостол-Катаржі — був на польській службі, а вже після перемоги
Хмельницького перейшов на українську службу, як і багато тогочасних
чужинців — шукачів пригод та наживи. Відомо, що в 1672 р. він був уже
миргородським полковником.
Історики припускають, що Данило Апостол народився 4-го грудня 1654
року. Завдяки подружнім зв’язкам, рід Апостолів дуже швидко став одним
із знатніших родів на Україні. Щоправда, Данило Апостол був добрим
господарем і не використовував ані не обтяжував селянство та козаків
повинностями. Був глибоко релігійною людиною, дбав про будову храмів
та допомагав манастирям. Був і добрим державним мужем, цікавився євро-
пейською політикою та тогочасними ідеями. Уславився теж як хоробрий
воїн і добрий стратег, брав участь у багатьох бойових походах гетьмана
Мазепи. Данило Апостол користувався загальною повагою і був добрим
співпрацівником Мазепи, бо доля України лежала і йому глибоко на серці.
Але, не зважаючи на його активну участь у плянах і задумах гетьмана,
він мав одну хибу — забагато пристосовувався до обставин, це й було
причиною, що спочатку він належав до опозиції проти гетьмана Мазепи, а
потім, після т. зв. »амнестії« царя Петра, покинув Мазепу і Карла та
перейшов до москалів і Скоропадського. Проте Мазепа цінив Апостолові
адміністративні та військові здібності, а навіть вислав його раз у характері
наказного гетьмана з п’ятьма полками на допомогу цареві.
Знаючи добре всі московські звірства, Данило Апостол і полковник Дмитро
Горленко робили на Мазепу найбільший тиск, щоб він зірвав із Московією,
і не раз казали гетьманові у вічі терпке слово правди. Мазепа, високо
цішочи Данила Апостола, став на його захист, коли цар оскаржив Д.
Апостола, що й він був у спілці з донощиком Кочубеєм. Сумну славу
залишив по собі Апостол зрадою Мазепи. Відомо, що під Полтавою він
зайняв із деякими козаками важливий стратегічний пункт над Голтвою
біля Псла та в бою під Полтавою.
Дальша доля Данила Апостола відома. Він кількакратно брав участь у
походах царя Петра. За гетьманування Полуботка, цар Петро велів арешту-
вати його і вкинути до Петропавловської твердині. В 1727 р., за царювання
Петра II, його обрано гетьманом, він виборов деякі автономні права для
України та провів очищення адміністративної атмосфери, призначивши
полковниками та іншими генеральними старшинами колишніх мазепинців.
Помер старий гетьман у половині січня 1734 року.
634
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Інша доля зустріла стародубського полковника Івана Скоропадського.
Він також, як і Д. Апостол, був співпрацівником і однодумцем гетьмана
І. Мазепи, не зрадив його в потребі, але заскочений несподіваним маневром
москалів прикинувся прихильником царя. Коли цар Петро довідався про
»зраду« Мазепи, наказав скликати Генеральну Раду в Глухові та обрати
нового гетьмана — Івана Скоропадського.
Рід Скоропадських старий і знатний. Однодумець і співпрацівник гетьмана
Мазепи Іван Скоропадський народився десь коло 1646 року в Умані. Був
на службі гетьмана Самойловича та виконував різні дипломатичні й по-
сольські місії. Вславився також як хоробрий воїн. В часи Мазепи був при-
значений генеральним бунчужним, мав право засідати в раді Генеральної
Військової Канцелярії, командувати відділами військ та полагоджувати, на
наказ гетьмана, дипломатичні й судові справи. Потім Іван Скоропадський
став стародубським полковником. У ті часи вславилася і його дружина
Настя, про яку народ говорив: «Настя носить булаву, а Іван запаску...«
Під час свого гетьманування І. Скоропадський дбав про вольності України
та пільги для народу. Але, оточений шпигами царя Петра, не міг багато
зробити, бо мав зв’язані руки, особливо — не потрапив протиставитись
розкладові козацької верхівки і не зумів викоренити продажности і запро-
вадженого москалями хабарництва. Позитивним було те, що І. Скоропад-
ський тримав зв’язок з Орликом і навіть брав активну участь у складенні
Орликової конституції України.
Коли цар поставив біля І. Скоропадського т. зв. «Малоросійську Колегію»,
він уже не міг пережити тої московської нахабности і 3-го липня 1722 року
помер. Чотирнадцятилітнє гетьманування І. Скоропадського пройшло під
московським тиском і гаслом «прибрання України до рук«.
Наш перелік не вичерпує повністю списка всіх однодумців і співпраців-
ників гетьмана Івана Мазепи. Про інших доведеться сказати лише кілька
слів, бо про них немає потрібних джерельних матеріялів. Деякі з них мало
виявили себе в тодішньому державному житті України та в здійснюванні
великих задумів гетьмана І. Мазепи.
До менш відомих належить і охочекомонний полковник Ілля Новицький.
Про рід і походження Новицьких знаємо небагато. В 1672 році І. Новицький
перейшов з королівської служби на службу гетьмана Самойловича. Усла-
вився як хоробрий воїн і добрий стратег, особливо в боях з татарами. Після
упадку Самойловича, Новицький став на службу гетьмана І. Мазепи, який
належно оцінив його здібності та радо прислухався до його глибоких порад.
Неоднократно призначував він Новицького головнокомандувачем козацьких
військ. Звичайно, коли компанійські козацькі полки, що на них Мазепа
покладав багато надій, допускалися непорядків і надуживання серед насе-
лення, він робив полковникові Новицькому суворі докори. Новицький був
однодумцем і дорадником І. Мазепи, але участи в Полтавській битві не
брав — правдоподібно, він уже тоді не жив, бо інакше козацькі літописці
були б згадали про це.
Мало знаємо і про осаула Григорія Герцика (шваґра Пилипа Орлика), що
був жидівського роду. Знаємо, що він був великим мазепинцем і близьким
МАЗЕПА І ЙОГО СПІВРОБІТНИКИ
635
співробітником гетьмана, мав уряд наказного полтавського полковника.
Після програного бою Дід Полтавою, він пішов на вигнання і з 1720 року
жив у Варшаві під прибраним прізвищем. Тут він виконував дипломатичні
доручення Орлика. Агенти князя Долгорукогр, що був московським послом
у Варшаві, схопили його і вивезли у Московію, посадили в Петропавловську
фортецю. З 1728 року він жив у Москві. Нам відомі зізнання Герцика
перед царем Петром про визвольну боротьбу Мазепи.
Про таких визначних мазепинців, як Петро Сорочинський, Яким Богуш,
Білинський, Кисілеаський — майже нічого не знаємо. Трохи більше знаємо
про колишніх співпрацівників Мазепи, а потім зрадників його ідей — при-
луцького полковника Дмитра Горлечка, що зібрав біля себе гурт гетьман-
ської старшини, генерального писаря Максимовича, братів Ломикоаських,
Максима Самойловича, Антона Антоновича та інших, що — викравши
гетьманські клейноди — виїхали в Україну. Цар заслав їх у Москву, де
вони жили у великих злиднях, бо ні маєтків їм не повернено, ні коштів на
утримання не дано — звичайна доля юд і зрадників. У наші дні Москва
також вабить до повернення на батьківщину, а яка доля чекає поворотців —
усі добре знаємо ...
Коли врешті цареві Петрові забракло перекинчиків, коли він уже не міг
схоплювати силою інших мазепинських емігрантів, тоді, за порадою свого
турецького посла Шафірова, жида з походження, узяв як заручників ро-
дини емігрантів і, загрозивши їм смертю, велів писати листи до своїх
близьких, щоб вертались в Україну. Один з таких листів, а саме лист
Мировички до сина, зберігся до сьогодні. В тому листі, між іншим, читаємо
таке:
» ... За твою провину мене забрано в тюрму з усіма дітьми моїми, твоїми
братами, і терплю тяжке ув’язнення з усіма дітьми моїми. По тім уяви
милосердя наді мною, матір’ю та братами твоїми, ухилися, від того супро-
тивного боку, а коли того не вчиниш, то без милосердя і жодної милости
нас буде скарано на смертьж.
Як же ж цей уривок листа нагадує листи наших рідних з України в наші
дні... Це ще один доказ, що в Москві може мінятися влада, але не змі-
няться терор, шантажі й методи насильства над волею людини.
На закінчення подамо ще коротку характеристику будівництва мазепин-
ської держави. Державну працю Мазепи і його співробітників чітко харак-
теризує визначений плян. Головна ідея Мазепи: звільнення України від
московського втручання та боротьба за соборність усіх українських земель.
Цю боротьбу проти Москви Мазепа вів зручно, пляново й обдумано. Йому
допомагали Пилип Орлик, Кость Гордієнко-Головко, Андрій Бойнаровський,
Данило Апостол, Іван Скоропадський, Ілля Новицький та інші генеральні
старшини.
Справі соборности українських земель найбільше прислужилися Семен
Палій та правобережна полкова старшина.
636
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Праця гетьмана Івана Мазепи була заплянована на довгі роки, бо тодішня
політична коньюнктура дуже ускладнювала становище України. Насам-
перед необхідно було зміцнити українську державність, як усередині так
і ззовні, треба було розбудувати мілітарну силу України, збагатити держав-
ний скарб, дібрати відповідний адміністративний апарат, подбати про по-
кращання долі всіх шарів українського населення, розбудувати культуру
й економіку та зліквідувати опозицію.
Гетьман дуже дбав про військо і в цьому ділі особливо допоміг йому
полковник Ілля Новицький зі своїми компанійцями — найкращим військом
Мазепи. Артилерійською справою прекрасно відав славетний артилерист
сотник Кеніґсек. Для будови твердинь користувався він і чужоземними
інженерами.
Більшість полковників гетьмана І. Мазепи були знаменитими полко-
водцями і досвідченими стратегами в довголітніх боях. Був уміло дібраний
Мазепою і адміністративний апарат, що складався з таких полковників як
І. Скоропадський, Д. Апостол, Обидовський, Горленко, Зеленський та інші.
Низка універсалів гетьмана І. Мазепи допомогла наладнати добрі відносини
між старшиною, козацтвом і селянством, не допускала до визиску селянства
вищими чи упривілейованими верствами.
Мазепа відомий також як меценат культурних надбань, був зразком у
цьому для тодішніх визначних діячів. Особливо дорожив він наукою, до-
бирав відповідних кваліфікованих педагогів та готував нових, яких часто
висилав на студії навіть у Західню Европу.
Він уміло ліквідував опозицію, дібравши на важливі пости добрих і
вірних собі людей.
Гетьман, як визначний політик і дипломат, належно доцінював також
зовнішні зв’язки. Правою рукою в нього був Пилип Орлик і Андрій Обидов-
ський. Мав він на королівських дворах і своїх платних аґентів, що інфор-
мували його про всі важливіші справи. Таких людей він мав при дворах
царя Петра та різних московських достойників, у Польщі, Туреччині, Та-
тарщині, Швеції, Німеччині, Франції і Англії. Вони інформували гетьмана
Мазепу про все, що діялось у політичному світі, а одночасно підготовляли
ґрунт і вели проукраїнську політику на дворах тих володарів.
Так гетьман Іван Мазепа, цей великий будівничий держави, дібрав собі
найкращих синів України, що на сторінках історії України залишили по
собі найкращу пам’ять. З ними він співпрацював і разом підготовляв
майбутнє України. Вони стали дороговказом для майбутніх поколінь. Це
були люди творчої праці і збройного чину, для яких далекі й чужі були,
такі модні в наші дні, пацифістичні ідеї.
637
М. МУХИН
З ЖИТТЄПИСУ АКАДЕМІКА А. КРИМСЬКОГО
І.	ОПОЗИЦІЯ ПРОТИ ДРАГОМАНІВСЬКОГО »ОБРУСІТЄЛЬСТВА«
Професор, а від 1918-го року київський академік Агатангел Кримський,
знавець східніх мов та літератур, перекладач перських поетів, зокрема
Хафиза, редактор »Словника« Уманця і Спілки (Львів, 1893-98), головний
редактор недокінченого «Словника* Академії Наук (Київ, 1924-27), дуже
добре знаний нам також як поет («Пальмове гілля*), значно менше як
повістяр (роман «Андрій Лаговський*, Львів, 1895-1905), але вже зовсім
мало знаний як публіцист.
Замолоду, щойно скінчивши середню школу, Кримський містив свої статті
у львівській пресі на початках останнього десятиліття ХІХ-го сторіччя.
Для пізнання історії цієї доби ці виступи Кримського мають не абияку
ціну. Зібрані у виданні УАН п. з. «А. Кримський, розвідки, статті та за-
мітки* (І — XXVII, Київ 1928) на сторінках 310-367 під загальним титулом
»М. П. Драгоманов«, вони яскраво і навіть драматично освітлюють пере-
ломову хвилю у житті українського студентства кінця ХІХ-го стол., коли
серед тогочасної нашої молоді починала буяти мода на «модерно-москво-
фільські* чудацькі думки Драгоманова.
Кримський спочатку сміливо і влучно виступав проти Драгоманова,
боронячи українське національне становище, але незабаром обернувся сам
у драгоманівця, спантеличений своїм же співчуттям та жалем до нібито
покривдженого цією полемікою Драгоманова. Про це все сам Кримський
докладно розповідає у спогадах, у тексті яких він містить передруки своїх
давніх студентських статтей.
Подаємо у скороченні найістотніше з цих матеріялів. Кримський пише:
«Як скінчив я Колегію Павла Ґалаґана в Києві, то поїхав по університет-
ську освіту до Москви (1889). Там я з першого ж місяця опинився на вольній
волі, без догляду батьківського чи то колеґіятського — інтернатського,
одразу жадібно кинувся знайомитися з письменством з закордонної
України... Заборонену галицьку літературу я одержував поштою в запеча-
таних конвертах, чи то була націоналістична «Правда*, чи радикальний
франківський «Товариш*, чи (з 1890 р.) радикальний «Народ*, чи щоденна
народовська газета «Діло*, яку на моє прохання присилали мені на цигарко-
вому папері, чи щоінше. Разом із тим од свого приятеля Василя Тучапського
з Києва — женевську «Громаду* та Драгоманова політичну програму
«Вільна Спілка*.
638
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Не встидаюся признатися, що я далеко не одразу зміг зорієнтуватися в
усій тій закордонній літературі й опинився в певному хаосі вражень. Ідеями
своїми, очевидячки, були найближчі для мене органи радикалів та писання
і самого Драгоманова (улюблені у Драгоманова Прудон і Бакунін тоді ж таки
зробились і моїми улюбленими авторами), але я в чужій для мене Москві
так болізно відчував свою розлуку з Україною, що одна з точок галицько-
радикальної програми, а саме космополітизм, викликали в мене деяку
нехіть. Навпаки органи народовців »Правда« та »Діло«, своїми консерва-
тивними, зашкарублими або навіть ретроградськими тенденціями вражали
мене дуже прикро, але був мені симпатичніший у них той патріотичний
національний дух, яким вони раз-у-раз пишалися.
Проти Драгоманова народовці, надто ж прихильники »Правди«, писали
дуже різко, вони обвинувачували його в обрусительстві, закидали йому
егоїзм та бажання висунути вперед свою особу коштом руйнування всякої
іншої, без нього налагодженої, національної праці.
Закидали йому ще й інші провини, які, звичайно, не можуть робити
нічию особу надто привабною... А коли Драгоманов у десятім числі »На-
рода« (15 травня 1890 р.) надрукував одкритий лист проти «Правдиж [стаття
якої (квітень, 1890, стор. 44-48) звалася «Жертви російської культуриж і
оповідала за англійською пресою про голодний бунт в Усть-Карській тюрмі
та про страшне нелюдське катування політичних злочинців, що через нього
вони або померли під різками (Сигида) або самі собі смерть заподіяли (Кова-
левська, Смирницька, Калюжна, Бобохів, Іван Калюжний та інші] під
заголовком «На увагу українцям у Росіїж, я 17 мая того ж самого 1890-го
року послав до «Правдиж свій дуже нашвидку складений допис і, полемічно
обороняючи «Правду», силкувався довести Драгоманову, що той шлях полі-
тичної боротьби проти царського правительства, вкупі з поступовими росія-
нами, який він рекомендує українцям, для українців фактично річ не-
можлива через національну нетерпимість навіть найпоступовіших росіянж.
Далі подаємо дещо з цього листа Кримського до Драгоманова:
«Буцімто й справді сибірські тюремники — представники культури та
ще й гуманізму, або хоч би взагалі громади в Росіїж, кажете ви. Постійте-но!
Чого се ви, пане, генерал-губернатора Корфа залічуєте до тюремників?
Здається ж, що на такій високій посаді, як генерал-губернатора, мусить
сидіти людина справді освічена, один з представників російської інтелі-
генції? А коли він дозволяє собі такі звірські вчинки, то це тільки новий
доказ слабости російської культури... Сгаііег 1е Киззе, еі уоиз уеггег
1е Тагіаге — оця приповідка і тепер має вагу... Звичаї російської держави
і «одної з великих європейських наційж* дуже ще грубі і жорстокі, це ви
хоч би яким русофілом не були, повинні визнати... Так само зовсім недобре
*) У Драгоманова («Народж, 1890, стор. 153) про антиросійські напади
«Правдиж сказано було з докором, що вона «іменем України і національної
інтелігенції кида болото на одну з великих європейських наційж.
З ЖИТТЄПИСУ А. КРИМСЬКОГО
639
ви робите, кидаючи грязюкою на Костомарова*, бо й оті його нещасливі
спроби випливали з бажання добра українському простому людові (див.
»3оря«, 1890, ч. 9, стор. 141). Через те не випадало б казати таким тоном, що
ось-то: Костомаров хотів «прилеститись до реакційного урядового потоку».
Та бо і взагалі ви нащось поставили собі за обов’язок — українців гудити
та лаяти, а великорусів, які нічим не кращі од нас, хвалити та вихвалювати.
Ви ласте «Правду», що вона «сіє національні ненависті». Але ви забуваєте,
що передусім вона, підкреслюючи олівцем різні »добродітелі« нашого уряду,
далі — вказуючи на всяку погань, яка діється в Росії, тим самим розбурхує
в грудях російських українців невдоволення проти існуючих деспотичних
порядків; невже ж при мовчазності російської преси, якій заткало рот, —
це, на ваш погляд, не становить заслуги «Правди» для України?
Ви говорите, що й москалі проти нас українців — нічого не мають, і
покликаєтесь на Пипіна та Златовратського. Чи ж багато ви відшукали
таких Пипіних та Златовратських? Та як же й цей Пипін тепер став іншим
боком супроти української народности у «Вестнику Европи«?! — примітка
ред. «Правди». (Це натяк на статтю Пипіна проти Омеляна Огоновського
п. заг. «Особая історія русской літератури», — прим. Кримський).
... Навпаки, більшість поступових великорусів готова признати право
національности полякам («меншому братові!»), усяким інородцям російським,
тільки не нам, бо ми »русскіе«. Мені аж смішно про це писати, начеб ви
самі цього не знали дуже добре (я мав на думці відому Драгоманова працю
«Историческая Польша і великорусская демократія», Женева, 1882). Велико-
русских виступів проти нашої мови і національної відрубності — стільки,
що усякий скільки-небудь знайомий з долею української літератури не
може того не зазначити собі. При нагоді я наведу вам один недавній факт,
не літературний: відомий професор московського університету Ключев-
ський... на одному науковому засіданні, в антракті між двома відчитами,
почув від когось питання, як зветься чийсь пес (так прийшлося до мови).
— Як?.. Т... Т... Тарас? Ні, то Шевченко Тарас. А! згадав: Трезор«. Це
дурничка, але характеристична.
Про літературні антиукраїнські виступи мені нема чого багато розво-
дитися. Немало чую, які прихильні до нас москалі. Ну, тепер, як ви нам
накажете ставитися до цієї (ще стародавньої «московитської») нетоле-
рантности, що проти неї чимало вів полеміку Костомаров? Як ви нас при-
мусите любити тих, хто і в своїм лібералізмі нас за націю не вважає?
Куди ж тут спільна праця. Кого б’ють, той кричить. А нас лупить росій-
ський уряд, як би приміла**, і російська уся порода. (Цей термін «порода» —
в розумінні “паііо-пахіопе”, я засвоїв від самого ж таки Драгоманова, з його
*) У Драгоманова (стор. 153, а): «Костомаров печатав навіть у «Вестнике
Европи« статті, в котрих брався викоріняти штунду і другі єресі на Україні
і підпирати православ’я, коли Святіший Синод пустить його переклад
Євангелії на українську мову«. Такі намагання, Драгоманов назвав «спро-
бою прилеститись до реакційного урядового потоку».
**) Приміла, спеціяльний вислів Кримського.
640
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
женевської »Громади«, ніякого іронічного відтінку в цім терміні не було,
це попросту був пуризм, замість »нація«, — Кр.). Через те голос »Правди«
проти наших гнобителів це муки і болю голос, що знаходить собі жвавий
відгук у нашім серці. Коли ж значна (не помилюсь я, сказавши, й більша)
частина українофілів, а з ними і »Правда«, з цього болю лає всеньку
московську націю і вважає її за нелюдську, то ті читачі »Правди«, котрі
й неподіляють цієї думки, за »кацапів« все таки не можуть стратити щирого
прихилля і пошанівку до цього часопису. Бо й справді, чи культурний чи
некультурний народ москалі, чи невдоволений він з теперішнього правлін-
ня, — нам він однаково ворожий для нас, однаково неприхильний.
Ви пишете, що »Правда« — орган невеличкого гурту українців: Справді?
А для чого ж, напр., Чудак (чи не читали ви часом статті його?) нападав
торік у »3орі« (стор. 192) на Україну, — «де тепер виробляється вузький
націоналізм...« і т. д. (1890 року формально ще не був розкритий псевдонім
Драгоманова »Чудак«, тому я мав певне — формальне — право підпустити
оцю дешевеньку іронію проти Драгоманова, вдаючи ніби не знаю, що
Чудак — то він сам). Цей Чудак — так як ви, він гудить усе українське,
лає увесь «новий напрямок українофілів», а не маленького гурту. Або знов,
чому в »Правді« пишуть найкращі сили? Певне, коли б вони її не шанували,
то і писань своїх не присилали б. Далі, ви кепкуєте з «прекрасних маск«
(насмішка ще не доказ, а ви не тільки в цій статті вживаєте глуму замість
доказу). Перш за все, котрі »маски« пишуть белетристичні твори, ті маски
дуже прозорі і, неправду, всім і кожному звісні. Хіба ж не кожен знає, хто
такий Нечуй, Карпенко-Карий, Сивенький, О. Я. К-ий, Перебендя, Мирний
та інші... Але хто пише про справи політичні, патріотичні і т. п., тому
підписатися небезпечно, бо наш любий уряд зробить йому неможливими
усяку діяльність, працю для свого народу, ба й часом — саме існування.
Отже дати підпис — вийде благородне дон-кіхотство та без практичних
наслідків. Нарешті, згадайте, чи не напинали ви самі часом на себе маску?
А воно правда, з Болгарії докоряти українцям невідважністю не дуже
трудно. Накінці я завважу, що ваша стаття проти »Правди« дихає якимсь
особистим характером, мов ви маєте якісь особисті порахунки з »Правдою«.
Бо чи ж не таким отруєним тоном ви писали, напр., в «Товариші» проти
П. Стодольського та й проти Огоновського? Навіть коли »Правда« про
сектантів згадала так, що й вам припало до вподоби, то й тут од вас готовий
їй докір, чому так пізно надумалася, та як сміє умилитися перед народною
приказкою, тим часом як, на вашу думку, сентиментальність зайва річ?
І ще так само не любо вражає дорікання п. Павлика: як це сміє »Правда«
в чому-небудь писати згідно з «Народом»? Слухайте-но, добродію! Ви б іще
повинні похвалити заблудшу душу, яка (хто знає, може й підо впливом
ваших порад?) направилась на путь істинну, а ви ач як!...
Ось і все, що я хотів вам сказати! Тепер вас питаю: яким способом можна
й треба українцям для здобуття прав і вольності (між іншим, певне, і прав
національности) сполучитися з неприхильними до них москалями, та й не
потопитися при тім в «общерусском море«? Або, яким способом перетворити
З ЖИТТЄПИСУ А. КРИМСЬКОГО
641
російську нетолерантність у толерантність? Коли ви можете дати на це
пораду (та, Бога ради, не загальними фразами, а точно), тоді, будьте певні,
ніхто вам крім щирої подяки нічого не скаже«.
II.	ГНІТЮЧІ ВРАЖЕННЯ У КИЄВІ
Далі у спогадах А. Кримського, між іншим, читаємо:
»Листа цього, як видно з дати, я послав з Москви до Львова 17-го травня,
але »Правда« саме тоді перестала на кілька місяців виходити, і він не був
надрукований одразу, тобто в травні. Тижнів зо два після того я поїхав на
Україну тай перебував пару днів у Києві, де хотів точніше собі вияснити
політичні відносини між галицько-українськими органами, а особливо ж
критиканську ролю Драгоманова. Бачився в Києві з прихильниками »На-
рода« та Драгоманова, і з їхніми запеклими ворогами, прихильниками
»Правди« і Кониського.
З-поміж драгоманівців я виніс дуже гарне враження тільки від Миколи
Ковалевського та його дочки Галі*... Я супроти них відчув таку саму
симпатію, як супроти галичан... Павлика, Франка, Охримовича та інших
співробітників »Народа«. Ковалевський і його дочка були гарячі прихильни-
ки Драгоманова та заразом вони уміли скласти об’єктивну ціну іншим
українцям, хто так чи інакше працював для загально-української справи.
Через те од стрічі з ними віяв на мене дуже примиренний настрій, хоч
мене і нелюбо вражало в них те, що ані батько, ані дочка не вміли
балакати по-українськи.
Навпаки, Кость Арабажин (псевдонім Кой е§о), що я в нього обідав та
ще й після обіду вів довгу розмову, — цей орудував українською мовою
зовсім вільно, і з цього формального боку я не мав би права закинути йому
русотяпства (навпаки, Арабажин говорив з великою дозою чисто галицьких
або й польських слів), але вся Арабажинова мова аж кишіла ненавистю
і комашніла дрібними вибриками проти »Правди«, проти Кониського, проти
В. Б. Антоновича, Самійленка, з галичан — Олександра Барвінського та
інших прихильників «Великого Князівства Київського з князем Сапігою
на чолі«. Найбільше не перетравлював Арабажин Кониського. Зневажливо
він трактував його і як негідну особистість, і як нечесного і нерозумного
політика, і як нездару-белетриста; Кониського збірник віршів «Порвані
струни« Арабажин глумливо називав «Порвані штани«, Кониського поезію
«На скелі високій сижу одинокий» він процитував: «На скелі високій сижу
одноокий» (як відомо, Кониський на засланні бувши, втеряв одне око).
Але ще гірше ніж Арабажин, вразив мене мій шкільний товариш Павло
Тучапський; Кониський у його очах був слизькою гадиною, що до неї і
рукою доторкнутися огидно. «Правда» гірша од... «Московських вєдомо-
стєй«; він, Тучапський, щоб слідкувати за галицькими справами, охотніше
*) Дружина Миколи Ковалевського, уроджена Воронцова, під час подій
в Усть-Карі, що про них ми згадували, наклала на себе руку.
642
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
читає москвофільську «Червону Русь« (ретроградну й писану язичіем), бо
вона менше тягне читача на блювоту, ніж »Правда« і писання »правдян«.
Як відомо, потім Тучапський на дуже довгий час зовсім одкинувсь од
українства, перейшов у табір російської є оціял-демократії (псевдонім Лука-
шевич) і лише під старість, за часів нашої революції, знов привернувся до
українства і заходився пригадувати собі українську мову настільки, щоб
писати нею.
Не з кращим настроєм на серці говорив я і з прихильниками »Правди«.
Про особу Драгоманова я почув страшні слова (та не од Кониського,
оскільки згадую, чи не од Торського, людини теж старшого віку): »Ще
можна б вибачити Драгоманову, коли б дійсно знати, що він, знудившись
в еміграції за батьківщиною, ладен ідеалізувати наше російське життя;
та біда в тім, що нема в нас непохитної певности, чи щиро Драгоманов про
це все пише. Адже російська закордонна еміграція навіть печатно була
заявила як про річ доведену, що не од кого, як од таємної російської поліції
одержує Драгоманов на свої видання гроші — бо й на те є якісь ніби
докази, або принаймні підозріння».
Не диво, що в голові моїй нічого не прояснилося після таких тяжко
прикрих балачок з киянами».
III.	НЕ ВМЕР ДАНИЛО — БОЛЯЧКА ЗАДАВИЛА
До цього понурого малюнку тогочасних відносин і настроїв у спогадах
А. Кримського, слід додати одне коротеньке вияснення. Кияни тоді можливо
й даремно були пригноблені чутками про грошеву залежність Драгоманова
від таємної московської поліції. Справа ця тоді вже була значно пере-
давнена, бо лише московське «Вольное слово» (1881-83 рр.), яким керував
Драгоманов, справді діставало гроші від, щоправда, не від самої таємної
царської поліції, а від приватної добровільної охорони чи через посеред-
ництво Земського Союзу — конспіративного, розмаїто замаскованого гуртка
кількох впливових свого часу осіб з верхів петербурзької бюрократії (мі-
ністер внутрішніх справ граф Іґнатієв, міністер двору гр. Воронцов, сенатор
Шмідт, гр. П. Шувалов, журналіст Веселіцкий-Божідарович, майбутній
міністер і граф Вітте, ватиканський князь Демідов-Сандонато, знаний багач
та інші), які лише співчували конституційній реформі в Росії.
Основне чи головне лихо було не в цій «грошевій» справі, а в тім, що
Драгоманов від десятиліть уперто й незмінно проводив замасковану москов-
ську лінію і торував на московські манівці українську визвольно-політичну
думку. Його зв’язки і просто приналежність до московського імперіалістич-
ного лібералізму незаперечні й безсумнівні. Недаремно кияни в Старій
Громаді дражнили його ще на початку 70-их років назвою «уніоніста»,
себто об’єднувача.
(Далі буде)
643
Єлисавета ЖУК
УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ КОЛО
(ПЕРША УКРАЇНСЬКА ЖІНОЧА ОРГАНІЗАЦІЯ НА НАДДНІПРЯНСЬКІЙ
УКРАЇНІ)
Історія українського жіночого руху ще не написана, вона чекає на свого
дослідника. Ми більше знаємо про український жіночий рух на західньо-
українських землях, в межах колишньої Австро-Угорської імперії (Галичи-
на, Буковина, Закарпаття), і дуже мало про жіночий рух на Наддніпрян-
ській Україні під чоботом московського самодержавства.
Під українським жіночим рухом я розумію ту жертовну працю, яку
виконувала українська жінка, як членка чужих і своїх організацій, спо-
чатку загальних, а згодом виключно жіночих, працю зігріту серцем і ніжним
почуттям жінки-матері, сестри і друга.
Може нещодавно відійшли від нас ті, що могли б розповісти нам багато
чого повчального і потрібного, але, на жаль, вони відійшли, не лишивши
нам (за невеликими вийнятками) своїх спогадів. Поки ще є живі учасниці
і свідки тих давніх змагань, просимо їх, щоб вони поділилися з нами
скарбами своєї пам’яті.
Темою моєї розповіді є історія народження в Українській державі першої
української жіночої організації — «Українське Жіноче Коло« — після
революції 1917 року.
Але раніш, як перейти до теми розповіді, я хочу сказати кілька слів про
той шлях, яким я прийшла до думки про необхідність заснувати цю
організацію.
Більш, як п’ятдесят років тому, я вийшла на ниву громадської праці,
щоб, не покладаючи рук, працювати на ній. П’ятдесят років чималий
відтинок часу в житті людини, а згадаєш — ніби це було вчора.
Я народилася в Криму (1886 р.), за межами основної України, у родині
військового урядовця Семена Блейвича. Освіту здобула в Симферопільській
Жіночій Гімназії. Молодою дівчиною зустрілась з юнаком, з яким з’єднала
своє життя навіки, моїм чоловіком — Сергієм Жуком. Був він ще тоді
учнем Симферопільської реальної школи і займався, разом з Л. Толчін-
ським, пропагандою українських ідей у Криму (»завойовав Крим«, як казав
він, жартома). Цей піонер українського національного руху в Криму
розбудив у моєму серці любов до України, до її співочої мови. З ним я
пізнала українську літературу, українське мистецтво, українську історію.
У 1809 році, я беру активну участь у Шевченківському святі в Криму,
що відбулось у залі Симферопільського Громадського Зібрання, у святі, на
644
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
якому сцену було декоровано українськими історичними корогвами, а залю
прикрашено, більш як сотнею українських національних прапорів*.
Це свято було посвятою моєї душі, я була Шевченківською «Катериною*,
я була Україною у живих образах, що їх ставив молодий мистець Сергій
Жук. Крім мене у святі брали участь пані: К. Педченко-Андрейченко
(уроджена Жук), сестри Новицькі — Варвара і Юлія (Варвара по чоловікові
— Лукіянович) і сестри Харченко.
У 1909 році під час приїзду до Симферополя славетного українського
співця І. Алчевського, як і під час приїзду корифея українського театру
Миколи Садовського, я виступала поруч зі своїм чоловіком, як представниця
української громадськосте в Криму.
Зв’язки мої з ідейними українцями ростуть і міцніють. Я знайомлюся з
українськими акторами і акторками: Ліницькою, Тобілевич, Полянською,
Малиш-Федорець, Петляш, Мар’яненком, Ф. Левицьким, Паньківським,
Каргальським, Верховинцем, Боднарчуком, Ковалевським та іншими. З
переїздом до Петербургу (1912 р.) включаюсь до активної праці в «Україн-
ському Благодійному Товаристві видання дешевих і корисних книжок для
українського народу«, в українському клюбі »Громада«, де в 1915 році мене
обирають старшиною (членом Управи) і я розпочинаю свою жіночу працю:
уряджую, разом з п. М. Єнішерловою, Ялинку для дітей, широку зустріч
Нового Року, мистецькі концерти. В »Громаді« в той час працювали пані:
В. Цибулько, Л. Шульгина, М. Єнішерлова. У Студентській організації —
Н. Суровцева, сестри Струтинські, Пилипчуківна.
В 1916 році уряджую в залі Калашниківської Біржі на користь Україн-
ського Лазарету в Петербурзі (тому на афішах, як розпорядниця фіґуруе
Н. Могилянська — одна з основоположниць Українського Лазарету в
Петербурзі) великий український концерт, з участю визначних співців
(артисти імперських театрів: Є. Петренко, Н. Волевач, М. Коваленко, Г.
Нікітіна; артисти музичної драми: М. Литвиненко, О. Каченовський, К.
Кайданів). Цей концерт уряджався для видавництва «Нашим Дітям«, яке
не було затверджене офіційно.
В 1916 році мій чоловік заснував «Українське Літературно-Художнє
Товариство® — першу українську мистецьку організацію в Петербурзі, яку
1918 року перенесено на Україну. Цій організації я присвятила чимало
праці і своєї молодої енергії. Тріюмфи цього Товариства, що об’єднувало
найвизначніших мистців Петербургу, були гордістю не тільки мого чоловіка,
голови Товариства, а й моєю. В «Українському Літературно-Художньому
Товаристві®, в якому за статутом були не лише дійсні члени (мистці), а й
члени-прихильники, працювала низка жінок-громадянок, серед яких треба
відзначити паню П. Білашенко (Багринівська), уроджену Проценко.
*) Див. сторінку спогадів С. Ж. — «Шевченківське свято в Криму®, поза-
черговий додаток до часопису «Наше життя®, з нагоди роковин Т. Шевченка,
АвГсбурґ, 1946 р.
УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ КОЛО
645
В Петербурзі кількість моїх українських знайомих і приятелів росте
безконечно, серед них — українські образотворчі: І. Похітонов, т. зв. україн-
ський Мейсоне, академік М. Самокиша — славний баталіст, С. Чуприненко —
директор Миргородської мистецької школи; співці Імператорських театрів
і Музичної драми: Й. Супруненко, Є. Петренко, О. Слатина, О. Кропив-
ницька, П. Журавленко; композитори: Ф. Якименко, Я. Степовий; письмен-
ники: Б. Лазаревський, А. Шабленко, М. Могилянський; вчені: Хв. Вовк —
антрополог і етнограф, М. Макаренко — археолог, К. Широцький — історик
українського мистецтва, О. Грушевський — історик; громадські діячі: М.
Левитський, Д. Лаврентіїв, С. Афанасіїв, М. Лоський, О. Лотоцький, П.
Стебницький.
Україна, що була тоді розділена кордоном між Австро-Угорщиною і
Росією, жила до 1917 року не однаковим життям.
У той час, як Наддністрянська Україну що належала до Австро-Угор-
щини і правдиво називалася П’ємонтом українського національного руху,
мала українську пресу, українські громадські й політичні організації
(Клюби, Просвіти тощо), між ними і жіночі, Наддніпрянська Україна
стогнала під важким чоботом російського самодержавства.
До 1905 року над нею тяжіли закони Валуєва (1863 р.) і Юзефовича
(1876 р.). Лише після революції 1905 року на Наддніпрянській Україні
з’являються українська преса, українські громадські організації (Клюби,
Просвіти тощо), але ненадовго. З початком першої світової війни (1914 р.)
заборона знову падає на українську пресу, українські громадські організації,
щоправда, неофіційно громадська праця і в час першої світової війни на
Наддніпрянській Україні не припиняється, як про це оповідає пані Іщук-
Шульгина у своїх спогадах на сторінках «Українського Голосу®.
Лише в Петербурзі, який з початком війни перейменовано на Петроград,
продовжують легально існувати українські організації: клюб »Громада«,
«Благодійне Товариство®, «Шевченківське Товариство®, навіть народжу-
ється в час війни нова українська (мистецька) організація «Українське
Літературно-Художнє Товариство®.
Тоді вперше спадає мені на думку, що настав час для заснування україн-
ської жіночої організації, я сумлінно простудіювала жіночий рух на Заході
та в Росії, серед чужих і слов’янських народів, і спинилася на назві
«Українське Жіноче Коло®.
Як мотто до статуту, я поставила гасло: «Рівні права — рівні обов’язки®.
Мету «Українського Жіночого Кола« у статуті окреслено так: §2, «Укра-
їнське Жіноче Коло® закладається для об’єднання українського жіноцтва
з метою національного і політичного усвідомлення жінки, піднесення рівня
її духового розвитку, освіти і економічного забезпечення, як головних
засобів до українізації родини на шляху боротьби за здобуття волі України,
646
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
а також для обстоювання незалежносте жінки та охорони дівоцтва і
материнства.
Для осягнення зазначеної мете, »Коло« мало право, за § 3, влаштовувати:
а) зібрання, відчити, читання, курси; 2) закладати школи: письменносте,
ремісничі, трудові артілі, захоронки для дітей, дитячі садки, майданчики,
клюби, притулки для жінок і для дітей, родильні притулки, жіночі та
дитячі лікарні, каси взаємної допомоги, страхові та інші; в) давати правну
оборону покривдженим жінкам і дітям; г) тримати зв’язки з подібними жі-
ночими організаціями інших народів; д) збирати і видавати відомості про
життя жіноче та дитяче в Україні і по чужих краях.
Характеристичною особливістю цієї організації було те, що за § 7 статуту
членами «Українського Жіночого Кола« могли бути »не тільки жінки, а й
чоловіки, що поділяють погляди »Кола«. За § 11 вони мають назву членів-
прихильників і »на загальних зборах користуються тільки правом дорад-
чого голосу«.	"
В Києві в 1918 році «Українське Жіноче Коло« мало двох почесних
членів-чоловіків: Миколу Вороного і Сергія Жука, що допомагали нашій
праці.
Тут доцільно буде навести текст першої відозви «Українського Жіночого
Кола«, бо ця відозва нині вже має історичне значення.
УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЦТВО
До Вас звертаємось з цією відозвою. Настав час великої боротьби за
Волю України. Від вас у значній мірі залежить доля України. Поки не
зорганізована родина, наша Нація не має будучини. Українізація родини,
виховання достойних синів нашої нації залежить від вас українське жі-
ноцтво. У той час, коли всі організуються, ми й досі не з’єднані. Щоб не
було нашої вини перед будучими поколіннями, щоб було гцо сказати нашим
нащадкам, коли вони запитають, гцо ми робили в час Визвольної Боротьби,
організуймося якнайшвидше в «Українське Жіноче Коло«, яке б дбало про
національне і політичне виховання, про освіту й економічне забезпечення
трудового жіноцтва, яке б обстоювало незалежність жінки і боронило б її
права, яке б показало, що жінка може бути товаришам чоловіка і достойною
ДОЧКОЮ УКРАЇНИ, що, вимагаючи рівних прав, вона бере на себе рівні
обов’язки ГРОМАДЯНКИ.
Всіх українок, гцо співчувають меті такої організації, просимо прибути на
Установчі Збори Українського Жіночого Кола 2-го липня ц. р. о 6-ій годині
ввечері.
Петроград	Організаційний
Липень 1917 р.	Комітет
В Петербурзі, що мав перед революцією чотиримільйонове населення,
українська колонія нараховувала щонайменше сто тисяч люду. Тут купчи-
УКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ КОЛО
647
лися кращі українські мистецькі й наукові сили за царської Росії. Пере-
важна більшість співців оперових театрів складалася з синів і дочок
нашого народу. Надія і охорона царського трону — імперська Гвардія — так
само була добрана з українців. Перед революцією в касарнях Гвардійських
полків провадили свою пропаганду українські робітниці та громадські
активісти. Коли вибухла революція 1917 року Гвардійські полки, що скла-
далися з українців (Волинський, Семенівський, Ізмайлівський, Литовський
та інші) вирішили справу революції, перейшовши на її бік.
З початком революції в Петербурзі починають організуватися українські
військові частини, уряджуються парастаси, відбуваються походи-маніфеста-
ції, — це те джерело праці, з якого повними пригорщами п’є українське
жіноцтво.
Першим поважним завданням, до якого я взялась після революції, було
урядження концертів для українських військових частин (автомобільних
рот, санітарних частин тощо) і робітництва. Ці концерти, поєднані з промо-
вами представників українських партій (УСР і УРСДП), уряджувались з
участю кращих артистичних сил Петербургу (членів «Українського Літера-
турно-Художнього Товариства) у найбільших залях Петрограду (Калашні-
кова Біржа, Оперовий Театр Народного Дому, Міська Рада, Інтимний Театр
та інші приміщення).
Другим завданням було оформлення парастасів (пам’яті Тараса Шевченка,
по забитих козаках полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького) і збирання
пожертв на допомогу жертвам революції. Тоді ж на початку революції, з
участю українського жіноцтва відбулася пам’ятна зустріч митрополита
графа Андрія Шептицького, що вертався на батьківщину з далекого заслан-
ня через Петроград.
Коли 1917 року було засновано Раду Українських Організацій, «Україн-
ське Жіноче Коло« через своїх представників — Єлисавета Жук і Лідія
Мазуренко — входить до складу Ради.
Таким чином «Українське Жіноче Коло« включається до політичних акцій
свого народу в час будування Української держави. «Українське Жіноче
Коло« бере активну участь в українській військовій маніфестації в Петро-
граді, що її було уряджено Радою Українських Організацій для скріплення
вимог до Російського Тимчасового Уряду в справі визнання Української
Центральної Ради і її уряду. Ця демонстрація примусила Російським Тим-
часовий Уряд послати до Києва своїх міністрів (Керенського, Терещенка
і Церетелі) для переговорів з Українською Центральною Радою.
В петербурзький період в «Українському Жіночому Колі« працювали такі
пані: Лідія Мазуренко (заступниця голови), Наталія Могилянська, Софія
Крекотень (секретар) та інші.
1918-го року «Українське Жіноче Коло« перенесено на Україну, до столиці
нашої держави — Києва. «Українське Жіноче Коло« через свою відпо-
ручницю, голову організації Єлисавету Жук, бере активну участь у Комітеті
Громадських Організацій міста Києва для влаштування зустрічі Директорії
648
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Української Народної Республіки і допомагає мистецькому оформленню
Києва (оформлення було доручене «Українському Літературно-Художньому
Товариству*).
Так само «Українське Жіноче Коло*, через свою відпоручницю Єлисавету
Жук, бере енергійну участь у Комісії при Головній Раді Українського
Національного Союзу для влаштування походу-похорону Січових Стрільців
(козаків та старшин), що загинули в боях під час здобування столиці
України — Києва. До Комісії входили: Дмитро Ливицький (голова), Євген
Коновалець, Сергій Жук, О. Щербатюк, Єлисавета Жук. Крім того я
активно працювала в Українському Клюбі в Києві.
З переїздом (1-го липня 1918 року) до Києва, «Українське Жіноче Коло*
реорганізується. Широкі наради відбуваються в Українському Клюбі на
Пушкінській вулиці з участю пань: Людмили Старицької-Черняхівської,
Оксани Стешенко, О’Коннор-Вілінської, Марії Старицької, Н. Дорошенко
(педагог), Наталі Романович, д-ра Радзимовської, д-ра Матушевської та
багатьох інших, а також з участю Сергія Жука і Миколи Вороного.
Статут переглянуто і залишено без істотних змін, якщо не вважати за
таку — опущення артикулу про членів-прихильників.
Після реорганізації «Українського Жіночого Кола*, що відбулася в лютому
1919-го року, головою організації в Києві було обрано Л. Старицьку-
Черняхівську, заступницею голови і керівницею культурно-освітнього від-
ділу — Єлисавету Жук, секретарем — М. Коломійцеву, керівницею до-
шкільної освіти — Н. Дорошенко, керівницею відділу Охорони дитинства
і материнства — д-ра Радзимовську.
Вік нашої держави був недовгий. Недовгий вік судився і першій україн-
ській жіночій організації — «Українське Жіноче Коло*. З навалою больше-
виків воно мусіло заховатися у підпілля, а згодом передчасно померти під
большевицьким чоботом Московщини.
Останнім актом праці «Українського Жіночого Кола* була його участь,
через своїх відпоручниць — Старицьку-Черняхівську і Єлисавету Жук —
у Раді Українських Організацій у Києві, де члени сходилися на наради
потаємці. Збори відбувалися на розі Хрещатика і Царської площі, в будинку,
де згодом містився військовий клюб червоної армії.
В 1941-43 роках, в час повалення московського большевизму в Україні, я
працювала разом із своїм чоловіком в організованому ним «Українському
Літературно-Художньому Товаристві*, а також займалася допомогою ро-
динам репресованих українських науковців та мистців, з допомогою Україн-
ського Червоного Хреста (Українського Комітету Взаємодопомоги), в якому
працювали пані: Олена Чехівська, Людмила Івченко і Рибачукова.
Перший загальний з’їзд українського жіноцтва на еміграції, що відбувся
15-16 червня 1945 року в Авґсбурзі, іменував почесними членами «Об’єднання
Українських Жінок на Еміграції* пань: Олену Кисілевську, Наталію Доро-
шенко, Ізидору Борисову-Косач, Єлисавету Жук і Марію Юркевич (прізвищ
інших пань, на жаль, не пам’ятаю), але моя праця на еміграції виходить за
межі цього нарису.
Авґсбурґ, 1958 р.
649
Проф. В. ЧАПЛЕНКО
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Своєрідна постать Гр. Сковороди цілком заслужено притягала до себе в
минулому та притягає ще й досі увагу дослідників, а це викликало потребу
видавати й перевидавати його писання, що «існували» спочатку в руко-
писній традиції (деякі з них збереглися в трьох-чотирьох списках). Виявом
такого зацікавлення спадщиною Гр. Сковороди є й останнє київське видання
його творів1.
Можна сподіватися, що це видання викличе нові дослідження діяльности
й творчости цього нашого видатного філософа й письменника.
З огляду на характер цієї діяльности дослідники досі цікавилися пере-
важно філософією Сковороди, а серед праць, написаних на цю тему, можна
відзначити таку солідну, як монографія акад, Дм. Багалія «Український
мандрований філософе (Київ, 1926 р,). Значно менше писано про його літера-
турну творчість, а ще менше про мову. Відомо, що про його мову писав О.
Синявський, але та його стаття, надрукована в малопоширеному одеському
збірнику, залишилась маловідомою, і мені також не доводилось її бачити.
А тепер, на чужині, я й поготів не можу з нею ознайомитись, як також не
можу використати й інших праць про Сковороду. Тим то оця моя стаття
має бути трохи чи не «початковою* в справі дослідження його мови. Але
цілком можливо, що мої висновки будуть не зовсім «початкові*, що я скажу,
може, те, що свого часу вже сказав хоч би той таки О. Синявський, Проте
не виключено, що мої висновки будуть таки нові супроти того, що вже
хтось сказав про мову Сковороди, бо останнє видання дає більші для цього
можливості, ніж ті, що їх мали мої попередники. Воно бо, це видання, з
одного боку, найповніше (в ньому опубліковано деякі писання Гр. Сковороди
вперше), а з другого — тексти подано здебільшого за рукописами автора,
та ще й із свідомою наставою на збереження мовних їхніх особливостей.
«У текстологічному відношенні це видання є першою спробою критичного
подання текстів за автографами, — пишуть автори передмови до київського
видання, — а в разі їх відсутності — за кращими списками, з врахуванням
та частковою публікацією варіантів автографів та найбільш важливих
списків*. І ще: «Основні принципи подачі текстів у цьому виданні зумовлені
бажанням дотримуватись особливостей мови і стилю творів Сковороди«2.
!) Григорій Сковорода. Твори в двох томах, В-во Академії наук. Київ, 1961.
2) Згадане видання, стор. VI й VII,
650
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Крім того, я сподіваюсь, що мій соціологічний підхід дав мені змогу ви-
значити мовну позицію Сковороди з більшою історичною об’єктивністю, як
це було в дослідників без такого підходу.
На жаль, бажаної бібліографії до цієї теми я не можу із зрозумілої при-
чини тут подати. До речі, її не подають і впорядники останнього видання
творів Сковорди, вони ж не згадали навіть монографії акад. Дм. Багалія.
*
Загально відомо, що друга половина XVIII ст. в історії українського народу
була особливо важкою добою. Це був час ліквідації політичної автономії
центральних українських земель — Гетьманщини, час затрати попередньої
української культурної традиції та включання тодішньої української творчої-
інтелігенції в усеімперське культурне життя, фактично російське («велико-
російське«). Але найтрагічніше становище склалося було тоді в царині
культурного мововжитку. Цей трагізм був у тому, що, з одного боку, над
українським культурним життям ще й далі тяжіла як історичне прокляття
чужа своїм походженням церковнослов’янська мова, що не допускала до
вжитку в культурних функціях живої, властивої української мови, а з
другого — централізація культурного процесу в Російській імперії призво-
дила до занехаяння й цієї мови, сяк-так усе таки пристосованої внаслідок
довготривалого попереднього вжитку до національно-культурних потреб, а
натомість накидала російський варіянт тієї ж таки церковнослов’янської
мови. Це все створило, в цей переходовий період — в одному напрямі до
повної русифікації вживаної літературної мови, а в другому — до заро-
дження нової української літературної мови, стан мовної дезорієнтації
української інтелігенції, а також таке парадоксальне явище, як відсутність
української мовної свідомости навіть за наявности української етнічної
свідомости3.
Але особливо велика була ця дезорієнтація в Гр. Сковороди. За всіма
даними українську етнічну свідомість він мав, тобто він був свідомий своєї
приналежности до українського народу як певної етнічної одиниці (в його
термінології »Малороссія« і »Украина«), що протистояла таким сусідам, як
росіяни (в його термінології »Велероссія«, «Великая Россія«, «Великая Русь«,
»великороссійцьі«, »русскіе«) та поляки. Тільки ж територіяльні межі цієї
«етнічної одиниці» в нього, здається, не простягались далі Гетьманщини
(»Малороссіи«) та Слобожанщини (»Украиньі«), а в західному напрямі вони,
ті межі, мабуть, розпливались для нього в повну невиразність. Бо хоч він
і жив якийсь час в Угорщині, ба й називав її «моя (? — В. Ч.) любезная
Унгарія« або »Гунгарія«, але своїх закарпатських одноплемінників — «ру-
синів», чи »рутенців«, він там, либонь, не добачив. Звичайно, таку неви-
разність його уявлення про територію України можна пояснити тим, що
й самий феномен українського етносу тоді ні об’єктивно, ні суб’єктивно (в
свідомості самих носіїв його), не був виразно визначений, дарма що тоді
на Наддніпрянщині вживали таких висловів, як «малороссійській народ«,
3) Див. про це в моїй праці «Українська літературна мова«, т. І, стор. 15-22.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ
651
«малоросійська нація«. Поділений між різними державами, з різними назва-
ми різних частин його, з різною релігійною приналежністю (»православні«,
»уніяти«), що тоді теж могла правити за етнічну ознаку, український етнос
існував тоді як періста «етнографічна сировина«, поєднана сяк-так тільки
тоненькою павутинкою спільної літературної мови, хоч і чужої походжен-
ням, але історично узвичаєної — отієї церковнослов’янської. Та й ця мова
більш-менш виразно визначала межі тільки на заході (супроти румунів,
угорців та поляків), а на сході, навпаки, не відгороджувала, а зв’язувала з
іншим «православним етносом« — з росіянами, творячи підставу для «ви-
корінювання хибної гадки, згідно з якою малороси вважали себе від велико-
росів відмінними* (слова Катерини II в листі до Румянцева). Не виключене,
що ця імперська ідеологія племінної одности з «великоросами* якимсь
краєчком зачіпала й Сковороду, як на це натякають деякі місця в його
творах, напр., його солідарність із офіційним засуджуванням гетьмана Ма-
зепи (див. про це далі). Але, в основному, він таки протиставив «Малоросію*
та «Україну* «Великоросії* і свою батьківщину щиро любив, а Московщи-
ну — ні. На це є чимало доказів і в свідченнях сучасників, і в текстах його
творів. Його щирий учень і перший біограф М. Ковалинський пише в «Житті
Григорія Сковороди*, що Сковорода, відвідавши Троїцько-Сергіївську лавру
(біля Москви) відмовився від запропонованої йому посади вчителя в та-
мошній школі через те, що «любов його до батьківщини примусила по-
вернутись в Малоросію*4 * *. Або ще таке: Сковорода, уже 73-річний старий
чоловік, тільки через велику любов до учня (до того ж таки Ковалинського)
переміг свою «постійну огиду до цього краю* (до Московщини) і поїхав в
Орловську губернію, але через три тижні «попросив відпустити в його
улюблену Україну«з. З цієї ж причини не витримав він довго й у Тевяшова
на Вороніжчині. Правда, все це можна було б розуміти тільки як прилюб-
ність чи призвичаєння до певних географічно-кліматичних умов, бо людині
властиві й такі почуття. Тим більше, що й Ковалинський саме про таку
любов Сковороди до України пише: «Україні давав він перевагу над Мало-
росією за повітря й води. Річки майже всі цвітуть у Малоросії, а від того й
повітря має гнилість (зіс! — В. Ч.)«в. Тим то можна було б подумати, що
Сковороді не подобався клімат Московщини, що про нього теж пише Кова-
линський: «Старість, осіння доба, безперервна мокра погода розхитали його
здоров’я, посилили кашель та слабість*7. Але з даних, що їх ми знаходимо
в писаннях Сковороди, видно, що він любив свою батьківщину таки «етніч-
ною любов’ю*, свідомо вважавши себе «малоросом*, не без певного чуття
називав «Малоросію* своєю «матір’ю*, а «Україну* — «тіткою*. Про це пише
4) «Твори*, II, стор. 492.
5) «Твори*, II, стор. 530.
в) «Твори* ,11, стор. 510.
7) «Твори*, II, стор. 530.
652
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
И Ковалинський: »Він звичайно називав Малоросію матір’ю тому, що наро-
дився там, а Україну — тіткою через те, що жив у ній і любив її«8.
Сковорода в посвяті свого трактату «Убогий жайворонок» Диському пише:
«Впрочем, да не соблазнит тобі, друже, то, что тетервак назван Фридриком.
Если же досадно, вспомни, что мьі всі таковьі. Всю відь Малороссію Веле-
россія нарицает тетерваками. Чего же стидиться? Тетервак відь єсть птица
глупа, но не злобива. Не тот єсть глуп, кто не знает (еще все перезвавшій
не родился), но тот, кто знать не хочете. З цього, поперше, виходить, що він
і себе залічує до »тетерваків« («мьі всі таковьи), а подруге — «тетерваків»
(тобто «малоросів») він бере під оборону, мовляв, вони хоч і дурні, але не
злобиві, не уперті в своїй дурості і можуть дещо знати. Правда, це його
висловлювання, як і всі інші його тексти, дуже заплутане, та сенс його
позитивного поцінування «тетерваків» очевидний. Цей сенс посилюють і
дальші слова посвяти, що в них він передбачає навернення адресата на
путь «блаженних»: «Возненавидь глупость, тогда, хотя глуп, обаче будеши
в числі блаженних оньїх тетерваков«9.
Про таке любовно-свідоме протиставлювання «Малоросії» Московщині
свідчить і те, що він, подаючи в своїх текстах українські слова, чи при-
слів’я чи пісні, кожного разу зазначає, що це «малоросійські», а при росій-
ських — що «великоросійські». От, наприклад: «Премудрая ходит в Мало-
россіи пословица: без Вога ни до порога, а з Богом хоть за гори« (стор. 122 II).
Пояснюючи слово »Еродій«, він пише: «Имя сіє елинское, значит — бого-
любний... римски — киконіа, полски — боцян, малороссійски — гайстер»
(стор. 490, І). Іноді він називає слово чи вислів просто «нашим» (в розумінні
«малоросійське»). Напр., обмірковуючи в латинському листі до Ковалин-
ського вислів «аби ся курило», він пише: «Наше прислів’я в даному випадку
твердить, що досить диму, хоч би до вогню справа й не дійшла». «Пере-
кладай так: «Абьі то для славьі«ю. Таких прикладів можна знайти в його
текстах чимало. Із російських прислів’їв можна навести ось це: «Изрядная
великороссійская пословица сія: не красна изба углами, а красна пирогами»
(стор. 144, II).
Якоюсь мірою знав Сковорода й історію України, розумів її окремість від
історії »Великоросії«, але, бувши заглиблений через свою освіту в антично-
му світі, він мало приділяв уваги фактам з історії свого народу. Найяскра-
віший факт із його тектів, належний до історії України, — згадка про
Богдана Хмельницького в поезії “Це ИЬегіаіе”:
Будь славен вовік, о муже избранне,
Волности отче, герою Богдане!
А втім, зміст цієї поезії не дає змоги виразно розуміти цю »волность« як
національне визволення України, в ньому швидше йДе мова про індивіду-
8)	«Твори», II, стор. 511.
9)	«Твори», І, стор. 515.
10)	Переклад, стор. 267, II.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ 653
альну свободу людини, що про неї (свободу) Сковорода і в інших своїх
писаннях пише, як про найбільше щастя. Та й той факт, що він наводить
у трактаті «Брань архистратига Михайла со сатаною®, вірш Ф. Прокопо-
вича «Піснь повідная® (про перемогу Петра І під Полтавою), поділяючи
його, цього вірша, російсько-патріотичну тенденцію, чималою мірою при-
меншує його (Сковородину) українську історичну свідомость. Ось бо які
рядки є в тій «пісні®:
Побідихом! Падеся супостат наш лютьій,
И антихрист пріял казнь, домашній враг велійіі.
Тут «супостат лютьій« — Карл ХП, а «домашній враг велій« — Мазепа.
Та ще й те треба сказати, що людина, яка цілком заглиблювалася в само-
пізнання та тікала від світу цього, написавши в своїй епітафії «Мір ловил
меня, но не поймал«, навряд чи могла б ближче цікавитись політичними
проблемами своєї батьківщини. Така його «егоїстична® настава заздалегідь
виключала такі думки та прагнення, які спонукали, наприклад, В. Капніста
запитувати пруського міністра, чи не допомогла б Прусія Україні, якби вона
повстала проти Москви. Правда, була це слабка інерція попереднього, на-
строїв, що вигасали, але все таки це був інший світ ідей супроти Сковоро-
диного. Він бо сам був продуктом найбільшого занепаду цього світу ідей.
В нього «вироблялося серце всесвітнього громадянина®, як про це свідчить
М. Ковалинськийі2.
Зближаючись до питання про мовну позицію Гр. Сковороди, не можна,
видима річ, не звернути уваги й на його освіту. Тут насамперед треба
сказати, що з нього був один з найосвіченіших людей свого часу, та ще й
не тільки в межах України. Бож він свої знання здобув не тільки в
Київській академії, де вчився двома наворотами, а й за кордоном. М. Кова-
линський так згадує про це: «Коло наук, що їх викладали в Києві, пока-
залося йому недостатнім. Йому захотілось побачити чужі країни®... «Він
говорив вельми добре і з особливою чистотою латинською та німецькою
мовами, досить добре розумів грецьку, і за допомогою їх робив знайомства
та здобував приязнь учених, а з ними й нові знання, яких не мав і не міг
мати в своїй батьківщині®із.
Можна думати, що це була переважно філологічна освіта, хоч у його
текстах фігурують знання і з інших наук — з історії (античний світ), з
природничих наук, з математики, ба навіть з астрономії. А як він був ще й
письменник, то треба пам’ятати й про той напрямок у літературі, що тоді
панував і що до нього Сковорода-письменник належав. Як відомо, то був
клясицизм (чи псевдоклясицизм), напрямок, що тримав письменство в при-
марності далекого минулого, переважно античного світу, чужого і для
11)	«Твори®, І, стор. 467.
12)	«Твори®, II, стор. 492.
13)	«Твори®, II, стор. 490.
654
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
України, і для Росії. У формах літературної творчости цей напрямок ви-
творив химерні способи мислення символами та алегоріями і не допускав
до вжитку в літературі не тільки живих місцевих мов (української й ро-
сійської), а й місцевих імен. От, наприклад, в одного з запізнілих кляси-
цистів, у російського письменника українського походження В. Нарєжного,
в його «малоросійській повісті« »Бурсак« е такі фіктивні для української
дійсности імена, як »Никодим« (український гетьман), »Неон«, »Сарвил«,
»Варул«, »Мастідія«, »Дросіда«. У Сковороди теж фігурують переважно ви-
гадані імена: »Еродій«, »Коронат«, «Квадрате, »Памва«, »Салакон«, »Сабаш«
тощо. Алегорії й символи — це звичайні в Сковородиних творах засоби
творчости, а його улюблений жанр —байка. Свої алегорії він подавав навіть
у вигляді малюнків, як от «Не равное всЬм’ь равенство«: з різних цівок
ллється вода в різні посудини — глечики, келихи тощо, і всі їх по вінця
наливає14 * * *. А Біблія — це в нього цілий «символічний світе, що затулив
фактично реальний світ, живу дійсність його батьківщини, в якій він жив.
Символічне розуміння Біблії було поширене тоді в західньо-европейській
літературі й мисленні, воно перекинулось навіть до наступного по класи-
цизмі напрямку — романтизму, як це знати хоч би з «Промов про мітологіюе
одного з творців романтизму — Ф. Шлеґеля, що говорить про «символічний
духе Біблії1®.
Очевидячки, Сковорода здобув це «знанняе під час своїх мандрівок по
Західній Европі. А все це разом упліталося в ту історично-політичну
коньюнктуру, що визначала мовну позицію Сковороди. Тим то доводиться
сказати, що й його велика, як на той час освіта, і його приналежність до
псевдокласицизму тільки збільшували в нього ту мовну дезорієнтацію, що
була притаманна всій тодішній українській інтелігенції. Для подолання цієї
дезорієнтації потрібні були якісь радикальні зміни в самій суспільно-ідейній
коньюнктурі, потрібне було виникнення могутньої хвилі всеевропейського
романтизму, з його принципово-відмінним супроти псевдокласицизму розу-
мінням етносу, щоб і на Україні люди розплющили очі, щоб з їхньої мовної
свідомости спала полуда церковнослов’янської мови-причепи, чи то в україн-
ському, чи то в російському її варіантах. Без цього індивідуальне прозріння
було неможливе, було неможливе звернення в літературній творчості до
живої української (розмовної) мови1®. І хоч європейський романтизм зако-
14) »Твори«, І, стор. 347.
!5) Е. 8сШе£е1, Недеп йЬег МуіЬоІояіез. Б. Котапіік. І, р. 643.
ів) Щоб уявити неможливість такого мовного просвітління для Сковороди,
досить згадати хоч би факт уживання церковнослов’янської мови в греко-
католицькій церкві ще нашими днями. Адже навіть тепер, коли в нас є при-
датна для всякого вжитку (отже, й для церковного) літературна мова, коли
в УАПЦ її вже в цій функції вживають, серед наших греко-католиків ніхто
не відважується навіть подумати про заміну в богослужбі церковнослов’ян-
ської мови українською. А що ж могло бути тоді, як українська мова була
ще тільки розмовною, побутовою!
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ
655
нйвся ще за життя Сковороди, як також тоді вже почала накльовуватись і
цікавість до української мови в свідомості деяких інтелігентних людей (про
це свідчить хоч би відомий лист О. Лобисевича до Г. Кониського), та Ско-.
ворода, тоді вже цілком зформована в своїй свідомості людина, не спромігся
приєднатися до цього нового руху. Коли мати на увазі тільки мововжиток,
то можна відзначити, що він міг більш-менш свідомо діяти лише в межах
традиційної літературної мови, відмовившись, наприклад, від уживання
та Ь17 чи пишучи свідомо «мир* замість »мірь«. А взагалі ж він ставився
до цієї мови з пошаною, ба й уважав її за єдино-можливу для українського
народу літературну мову і, бувши свідомий деяких відмін її від російського
варіянту, навіть називав її «малоросійським наріччям*. Напр., навівши
вірша «Зима прейде, сонце ясно открьі лице красно*, він зазначив: »Сія
піснь єсть из древних малороссійских и єсть милая икона, образующая
весну, она пространна«18 19. Наводить він іще вірші В. Лащевського »Кто даст
мні крьілі ньіні*, «Воньми, небо и земля* та «Піснь повідная* як зразки
ямалоросійських* творів, та ще й висловлює жаль: «О пламень, поядшій
кіевскую библіотеку, такія и толикія манускрипти, великую гибель сотворил
еси!«і9. Свою 14-у пісню з «Саду божественних пісней* він написав на
підставі «давньої малоросійської*, пісню 24-у він подав як пісню яримскаго
пророка Горатія, претолковану малороссійским діалектом в 1765-м годі*.
(П, стор. 42). Переклавши Езопову байку про вовка й козеня, він зазначив,
що вона «преображена малороссійскими фарбами для учеников поетики
1760-го года в Харькові2о.
Що означали в його розумінні слова »нарічіе« та «діалект*, не можна з
певністю сказати. Найімовірніше, що він мав на увазі не самостійну мову,
а таки різновид більшої одиниці. Та воно насправді так і було, якщо мати
на увазі староцерковнослов’янську мову, що мала ще й «великоросійський*
різновид.
Далі треба з’ясувати, як Сковорода ставився до властивої української
мови, що тоді існувала тільки в розмовній функції. На жаль, даних для
цього дуже мало або, може, краще сказати, майже зовсім нема, бо він ніде
прямо про неї не висловлюється. От він, навівши текст української веснян-
ки «Соловеєчку сватку, сватку*, що її співає гайстер у діялозі «Благород-
ний Еродій* (ягайстер вознесся вьіспрь, воспівал малороссійскую пісеньку
сію*), додав тільки таке: «Сію пісеньку мальчики, составив лик, сирічь
хор, или коровод, домашній его півчій во увеселеніе співали святому бла-
женному єпископу Іоасафу Горленку*21. У цій заввазі маємо саму конста-
17) Див. примітку на стор. 66 «Твори*, І.
і®) «Твори*, І, стор. 467.
19) «Твори*, І, стор. 466.
20) «Твори*, П, стор. 96.
21) «Твори*, стор. 513.
656
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
тацію факту, без будь-якої оцінки тексту, тим і ніякого висновку з неї, з
цієї завваги, зробити не можна. Неясно навіть, чи він усвідомлював відмін-
ність цього тексту від отих церковнослов’янських, що їх він теж називав
«малоросійськими*, бо й у цьому тексті позмінював на церковнослов’янський
лад усе, що можна було позмінювати без порушення віршового розміру
(»бьівал«, »видал«)22 23.
Ковалинський, очевидячки мав на увазі розмовну українську мову, коли
писав у «Житті Григорія Сковороди*, що Сковорода «завжди любив при-
родну мову свою й рідко примушував себе висловлюватися чужоземною*.
Але це була в нього, либонь, тільки практична розмовна навичка, вироблена
змалку (бож він був син »козака«, тобто українського селянина) та зміцнена
в умовах його постійного життя серед українського простолюду, як це відомо
з його біографії (про це ще буде мова далі). І це необов’язково означало
за такої загально-культурної ситуації, як була тоді на Україні, що він і
шанував її, українську народну (розмовну) мову, та вважав соціяльно-
повноцінною. Найімовірніше, що він уважав її за «просту*, хоч, може,
практично для нього й найлегшу (бо «природну*), але необов’язково варту
пошани, а тим більше гідну літературного вжитку. Саме таке його розуміння
цієї мови можна добачити в одній його примітці, в якій він пояснює слово
«пугач*: «Нощньїй орел, просто сказать (підкреслення моє — В. Ч.) пугач*.
Правда, оте, згадуване вже українське прислів’я «аби ся курило* він назвав
«нашим* (а не «простим*), але, поперше, не знати, чи він його вважав за
народне, а не приналежне до книжкового «малоросійського діалекту*, а
подруге — він тут не дав ніякої його оцінки. Негативну ж оцінку живо-
мовних українських явищ могли накидати йому й тодішні «піїтики*, що, як
відомо, не допускали цієї мови до «високих стилів*, залишаючи її тільки
для низьких жанрів — для інтермедій переважно. І можна думати, що й
він, укладаючи курс «піїтики* для своїх учнів (бо тоді кожен викладач
мусив це робити), не переміг цієї інерції, цього припису псевдоклясичної
традиції. На жаль, його «піїтика*, не збереглася (чи не знайдена досі), і це
можна казати тільки здогадно2®.
Про найімовірніше негативне його ставлення до української народної
мови свідчить і оте його намагання подавати українські тексти в «літера-
22) Психологічно й таке «затемнення* цілком можливе при переплутанні
різномовних елементів, що було властиве його мововжиткові, як про це буде
мова далі. Я пригадую, що коли мені вперше в житті трапилися українські
тексти спочатку «Літа орел, літа сизий попід небесами* (на звороті кольо-
рової вкладки в російському календарі), а потім «Малий кобзар* Т. Шев-
ченка, то я їх читав і навіть «співав*, але не розумів, що це щось відмінне
від тієї мови, що до неї я звик був у російській школі. Психологічно-мовна
передумова для такого переплутування — зрозумілість обох мов, згідно з
четвертим підтипом другого типу мовних актів. Див. мою кн. «Дещо про
мову*, Нью-Йорк, 1959 р., стор. 15.
23) Цікавий огляд українських шкільних поетик ХУП-ХУПІ сталіть дав
Г. Сивокінь. Це його праця «Давні українські поетики*. Харків, 1960 р.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г, СКОВОРОДИ
657
турному оформленні». Він же в веснянці «Соловеєчку сватку, сватку» не
допустив таких українських форм, як «бував», «видав», «сіють» (написав
»сЬют«), »як« (написав »как«), »от« (написав »вот«), а »чи« перекрутив на
»че« (це його вимова ненаголошеного И в звуковому ряді «чи бував», «чи
видав»).
Ну, а це вже ніяка пошана! Це факт отієї болючої мовної дезорієнтації,
що про неї вже була мова, це ті шори, без яких він не міг бачити україн-
ського культурного мововжитку. І ці шори, тобто соціяльно-політична й
історично-культурна зумовленість, були такі сильні, що їх не зміг пере-
могти навіть той філософ, що обстоював у всьому «природність» і «просто-
ту». Тим то я помилявся, коли писав у своїй праці «Українська літературна
мова«, що він не зневажав цієї мови (т. І, стор. 48). Неприродности свого
культурного мововжитку Сковорода не зміг усвідомити.
Але й не визнаючи української живої мови гідною літературного мово-
вжитку, Сковорода не міг її хоч би частково, хоч би й несвідомо, й у своїх
писаннях (а не тільки в розмовах) не вживати. До цього теж із життьовою
неминучістю призводили умови його особистого життя. Ковалинський писав,
що Сковорода тільки тому, що писав для свого народу, «іноді вживав мало-
російського наріччя», але насправді це, мабуть, було не так. Той факт, що
він побутово мало взаємнився з середовищем тодішньої інтелігенції2^, уже
цілком зорієнтованої на російський варіянт церковнослов’янської мови, що’
тільки замолоду трохи попрацював на офіційних посадах (у переяславській
та харківській школах, 1759 р. — 1766 р., з перервою), призвів до того, що
він просто не зміг її, тодішньої російської літературної мови, опанувати, не
міг писати інакше, як писав. Якби він більше залишався на роботі в школі,
то він би мусив цю мову вивчити, бо її знання від української інтелігенції
вимагали офіційно (заходи митрополита Миславського), і для її вивчання
видавали тоді спеціяльні підручники, із зазначенням «хибних» «малоросій-
ських» явищ, що їх треба було з тієї мови вилучати. Такий підручник
видано року 1772 в Москві, а 1782 р. навіть у Харкові вийшов підручник
Пєрєвєрзєва «Краткія правила россійскаго правописанія изь разньїх грамма-
тик-ь вьібранньїя и по свойству украинскаго діалекта для употребленія
малороссіянам дополненньїя». У цих підручниках засуджувано українське
плутання ЬІ й И, вимову які, а в Пєрєвєрзєва ще й такі форми, як «бере»,
«ідемо», «писав'ь», а також «купивсь вольїж, «гонить вивциж. Але Сковорода,
живши на хуторах та в пасіках, не тільки не був зобов’язаний стежити за
цими виданнями, а й міг просто не знати про них. Про його незнання то-
дішньої російської літературної мови виразно свідчать ті тексти його пи-
саннів, що збереглися в автографах, бо ті, що їх маємо в чужих копіях
чи в перших публікаціях, — це вже не його мова, а мова переписувачів та
24) Ковалинський засвідчив: «Сковорода, додержуючись тієї ролі, яку він
вибрав для виконання в театрі життя, завжди утікав від знатних персон,
від великих товариств та «чиновних» знайомств»... а також «неохоче роз-
мовляв з незнайомими, опріч простих людей». «Твори», т. II, стор. 512.
658
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
редакторів (напр., мова діялогу »Кольцо«, як про це свідчить примітка
редакторів останнього видання на стор. 611, т. І. »Творів«; навіть написання
заголовка цього твору не сковородинське: Ь після Л). Яскравий приклад на
те, яка різниця між мовою Сковороди і виправленим від редактора текстом,
— його »Сон«. Цей текст подав Ковалинський у «Житті Григорія Сковороди»
з таким супроводом: «і описує це в залишених після нього записках своїх
так«. Отже, можна було б подумати, що це автентичний текст самого
Сковороди, але коли порівняти цей текст з автографом, що зберігся, то
виходить, що Сковородина мова далеко не така. Якщо текст, поданий у
Ковалинського, — це майже «правильна» російська літературна мова кінця
XVIII віку (хоч і в нього є деякі українізми, напр., »вьішол,ь«), то в справж-
ньому автографі повнісінько всяких українізмів та інших «неправиль-
ностей«. Напр., у Ковалинського — »разсматривая«, «в одном місті», «в зер-
кала смотрілисьж, »икрм«, «сребролюбіе с кошелькомж; у Сковороди —
«разсмотрююж, «в зеркала смотрільїж, »литкьі«, «з карванкоюж2®.
Багато українізмів і в інших текстах Сковороди, які не перейшли через
руки переписувачів чи редакторів, як от, наприклад, ще варіянт пісні 13-ої,
вміщений на стор. 555 т. II «Творів». Отже, «стихійна», виникла під тиском
живої дійсности наявність українізмів у мові його писаннів безсумнівна.
Був це, безперечно, вплив його розмовної мови, що мусила бути цілком
українською. Можна навіть сказати, що це була його єдина розмовна мова,
за вийнятком, може, тільки тих випадків, коли за кордоном йому доводилось
говорити латинською чи німецькою мовою, як про це свідчить і ота згадка
в Ковалинського, що Сковорода «рідко примушував себе говорити чужо-
земною мовою». Проте й цілком чистою ця його розмовна українська мова
не могла бути: він, як людина освічена, мусив уживати й книжних, тобто
церковнослов’янських слів та граматичних форм. Тим то правильніше,
мабуть, буде сказати, що його розмовна мова була така, як у Возного — в
«Наталці Полтавці» І. Котляревського, тобто з елементами церковнослов'ян-
ськими, жарґонізована.
Але й цим ще не вичерпується заплутаність мововжитку Гр. Сковороди.
Як відомо, він жив чи перебував тимчасово й серед росіян, та ще й на
російській етнографічній території — в Петербурзі (як співак придворної
капели), в Москві, в Орловській губернії, чи й взагалі взаємнився з росія-
нами, що говорили з ним, звичайно, не церковнослов’янською (літературною)
мовою, а живою російською мовою. І це докинуло ще один складник до
його мови — елементи російської розмовної мови, теж наявні великою
масою в його текстах. Важливо відзначити, що часто це були такі явища,
що їх нормалізатори російської літературної мови не допускали до літера-
турного вжитку, боролися з ними як з вульгаризмами. Напр., він уживав
25) Редактори останнього видання творів Сковороди поставили на цьому
слові знак питання, тобто не зрозуміли його, але це метатеза в слові «кар-
навка« — переставлено приголосні Н і В; очевидячки, так вимовляли його
в Чернухах.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ	659
прикметникову форму на -ой (у наз. в. чол. р. одн.), а один з російських
нормалізаторів — Протопопов у своїй праці «Разсужденіе о вьічищеніи,
удобреній и обогащеніи Россійскаго язьіка« вимагав, щоб граматика «забо-
роняла® такі форми; відбив у своїй мові Сковорода навіть «акання®, а
цариця Катерина II висміювала його в своїх комедіях як вимову слуг та
простих людей.
Але це не значить, що в його текстах не було літературно-мовних ру-
сизмів. Навпаки, вони з такою ж соціологічною неминучістю, як і живо-
мовні русизми, мусили в них бути, і я їх далі розгляну як певний складник
мови Г. Сковороди.
Та й це ще не всі складники його мови. Внаслідок >зустрічів« у його
мовній свідомості (чи краще сказати — несвідомості) різномовних елементів,
їх безладного плутання у його мові утворились численні фіктивні явища —
гібридні чи схрещені, як їх іноді називають, такі, що їх фактично не могло
бути ні в українській нормальній мові, ні в російській26. Напр., у слові
»разсмотрюю« схрестились видові відтінки українського («розглядаю®) і
російського (»разсматриваю«) дієслова. Такі явища — типовий продукт
мовної жарґонізації (але не сама жарґонізація), що його можна поілюстру-
вати ще хоч би прізвищем згадуваного вже в цій статті письменника На-
рєжного: насправді це прізвище походить від вислову »на розі« («той, хто
живе на розі вулиць®), отже тут І з О, але тому, що в багатьох випадках
українському І відповідає російське Е («сніг — снег«), то й тут стали вимов-
ляти російське Е. Цьому посприяло й те, що це прізвище на Україні,
напевно, писали через "Б: «Наріжний®, як підписувався й учень Г. Сково-
роди «Ковалінскій® або дехто з «Політик®.
Таким чином, його мова — це дуже складний, ба й абсурдний конгломерат,
різномовна мішанина, що нею він користувався механічно, не дуже роз-
різняючи окремі складники її чи, може, краще сказати, не усвідомлюючи
потреби розрізняти їх і вживати доцільно тільки там, де вони потрібні (як
це приписувала хоч би теорія «трьох штилів® М. Ломоносова). Адже він, з
одного боку, часом закручує такі церковнослов’янізми, яких нічим не можна
виправдати (напр., у приватному листі до Я. Правицького з 1785 р. він
уживає »аз« — не »я«, аориста «уподобихся® тощо), а з другого — наво-
дивши ніби свідомо українські прислів’я чи інші українські тексти й за-
значаючи, що вони «малоросійські®, він разом з тим русифікує їх. Напр.,
українське прислів’я «Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні® (в
записі Номиса), він подав у такому вигляді: «Славньї бубньї за горами, а
вблизи лукошко®. Те саме він зробив, як уже казано, із текстом веснянки
«Соловеєчку сватку, сватку®. Тим то його мова справляє враження мови
малописьменної людини, і коли порівняти, наприклад, його відоме «Смерте
страшна, замашная косо, тьі не щадиш ничіих волосов® (остання форма —
26) Це наслідок першого підтипу другого типу мовних актів, коли а - в -> с.
Див. про це в моїй книжці «Дещо про мову«. Нью-Йорк, 1959 р., стор. 10.
660
визвольний шлях
схрещення) з мовою мого малописьменного батька, що писав з фронту
1917 р.: »ето мой товариш Хведя покотьіло Гупаливскьій що на орельі«, то
якісно вони однакові. Але Сковородина трагедія була в тім, що це ж мова
Високоосвіченої людини!
Цю трагедію Сковородиного мововжитку відзначав свого часу й П.
Житецький, коли писав: «Підкоряючись різноманітним впливам мови, то
книжної, то розмовної, то міської, то сільської, він ніби втратив саме від-
чуття її«27.
Не можна сказати, що писання латинських віршів (а їх у нього не мало),
а тим більше приватних листів цією ж мовою було як на той час (пере-
важно друга половина XVIII в.) дуже доречним. А іноді ж і ці його
тексти — справжня різномовна мозаїка, як от лист до Ковалинського з
25 червня 1767 р., де він одну фразу пише по-латинському, а другу по-
грецькому, або пів фрази — латинська, а пів — грецька. Є в нього вірші
й наполовину грецькі, наполовину слов’янські (напр., »Боится народе...
т. II, стор. 346). Або ні з сього, ні з того він уживає угорського слова »кокош«
(каказ), хоч міг би любісінько вжити українського чи російського.
Повне уявлення про мову Гр. Сковороди можна скласти тільки після
опису всіх складників її, кожного зокрема.
Основою мови Г. Сковороди була історично успадкована церковносло-
в’янщина. А як ця мертва мова — що віками жила тільки в письмовому
вжитку, не була розмовною — в різні часи і за різних місцевих умов
набувала різних відмін, то й тут, при розгляді мови Сковороди, мимоволі
виникає питання: яка вона в нього була?
У церковнослов’янській мові Сковороди слід розрізняти: а) готові, меха-
нічно перенесені біблійні цитати, що заповнюють деякі його тексти мало не
на 50%, і б) церковнослов’янщину його власних висловлювань. Я не маю
змоги тут, на чужині, з’ясувати, якою Біблією він користувався, але можна
думати, що то були канонічні на той час тексти, відредаговані після ви-
правлення їх у Москві. Сковорода згадує заслуги В. Лащевського саме в цій
справі, назвавши його »бьівшим предводителем в послкднем исправленіи
Библіи«28. З цього видно, що він уважав ці тексти правильними. Але на
практиці в нього виходило, що він їх, ті тексти, так чи так змінював, якщо,
може, й не в основних конструкціях, то в деяких деталях. От він дуже
часто і в цих текстах пише Л без Ь (»свктилник«), послідовно пише в
прикметниках закінчення — ьіи замість — ьіе чи — ьія (»безчисленньіи«,
«жестоковьійньїи и необр'Ьзанньїи серцем«), слово »мір« (світ) пише через
ьі (»мьір«, »мьірьі«), здається, для того, щоб відрізнити від »мир« (спокій,
замирення), спорадично пише «вьішньїх ищете« тощо. Зберігши в своєму
тексті неповноголосну форму »не вол ли єсть млатящій?«, він у цитаті з
Біблії, на тій же сторінці пише »волу молотящу«. Десяту Мойсееву заповідь
27) »3неида« И. Котляревского«... Кіевь, 1900 г., стор. 52.
28) »Твори«, І, стор. 462, примітка внизу.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ
661
він передав російським словом »не воруй!« Можна тут сказати, що тільки
такі написання, як »мьір«, «Мойсейж (він послідовно так пише це слово) та
ще написання слів без 'Ь та Ь після 1785 р., були в нього свідомими пору-
шеннями канонічних текстів, а решта змін — це були несвідомі привнесення,
що виникали в нього або з його української вимови («св'Ьтилникж, »вьші~
ньіх«), або з нерозрізнювання різномовних складників мови.
У своїй власній церковнослов’янщині він теж робив такі зміни, але особ-
ливо часто плутав ЬІ й И, повноголосні й неповноголосні форми (»хврастіе«
і »хворост«, »глава« й «голова», »сковрада« й «сковорода»), не вживав зовсім
чергування Г—З, X—С, К—Ц в відмінкових формах, замінивши ці форми
російськими. Взагалі в цих його текстах було багато всяких українізмів,
русизмів та фіктивних (схрещених) явищ, що про них буде мова далі.
Проте це все таки була церковнослов’янська в своїй основі мова, в її грама-
тичному й лексичному кістякові. Описувати їх тут немає потреби: фахівцям-
мовознавцям вони й так відомі.
Найяскравіше нашарування на цій церковнослов’янській основі Сковоро-
диної мови — українізми. Коли мати на увазі всі українізми, то за похо-
дженням їх можна поділити на: а) історичні, що походять від старої україн-
ської літературної мови (сюди входять і польонізми, що ними, як відомо,
була густо насичена українська літературна мова ХУІ-ХУІІ ст.) та б) живо-
мовні, взяті з розмовної української мови ХУПІ стол. Історичних україніз-
мів менше, це переважно правописні й лексичні явища, а живомовних
більше, і вони наявні в усіх складниках його мови.
Серед історичних правописних українізмів можна відзначити: плутання
Ь й И (»оприснок«, »личебная«, »привитанье«, »сиричь«, »еЬричь«); плутан-
ня ЬІ й И (»роздьірается«, »крилцо«, «не постьігл« тощо); давнє написання
чужомовних слів, що виникло свого часу під впливом польського правопису
(»цьіркул«, »дьіспут«, «медьщьіна», »симболичньій«, »катедральньій«, «орто-
графія», »Питагор«, »статуа« тощо), або й просто неусталені написання
(«пропорція», »фамиліа«, »симетріа«, »тражедія«, »авктор«)29. у фонетиці
можна відзначити тільки поодинокі явища, такі, як от «заченший», «обон-
пол« (відгук польських носових голосних). Сюди ж (до фонетики) можна
віднести й деякі наголошення: »Стефан«, «Кавказ», «сйстемаж, «дума».
З історичних лексичних українізмів можна виписати такі: «околичность»,
»нестаточное«, »поганскій«, »латвое«, «яскиня», »слично«, «преслично», «ква-
драж (місяця), «паучина», «рамена», «коло» (колесо й коло), «танчить», «паро-
хіальньїй», «фамилія» (сім’я), «очитьій» (видющий), «хинцами», «Чорньїй
Понт» (Чорне море), «сцізнціяж, «шляхетство», «панство», «колумнаж, «дру-
гиня», «квалитет», «митрополита» (наз. в одн.), «мусикія», «статуав, «книго-
чій», »братанич«, «достал град» (здобув) тощо.
29) Взагалі його правопис — це був тоді загальновживаний (хоч і невнор-
мований) український правопис, що ним користувався, наприклад, автор
першого друкованого українського тексту — А. Головатий у своїй пісні «Ой
годи нам журитися», а також І. Котляревський у своїй «Енеїді».
662
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
З морфологічних українізмів цієї групи можна відзначити такі: форма
прикметників на -ьіи (наз. в мн.; цієї форми на Україні вживано здавна, а
в Галичині навіть у другій половині XIX в., напр., її вживав Аннонім-
Хиляк); прикметникова форма на -ічньїй (»историчньій«, »физьічньій«,
»апокалиптичньій«, «математичньїй* тощо); форма іменників »емблемат«,
»докторове« (наз. в.), »сьінове« (наз. в.).
У синтаксі тільки окремі явища, такі, як от вживання »для чего« (в розу-
мінні »чому« — польське “йіа сге£о”) або »бьіл зсічен от францоза« (род.
в. дієвої особи).
Живомовні чи розмовні українізми потребують детальнішого опису не
тільки тому, що їх більше, а й тому, що вони мають більшу питому вагу
в Сковородиній мові. Цікаво насамперед з’ясувати, як відбилася у його мові
найустійливіша супроти російської й польської мов риса української мови —
твердість приголосних перед Е та И. З даних, що їх знаходимо в текстах
Г. Сковороди, твердість перед И цілком виразна, але на цій підставі можна
з великою певністю припускати, що й твердість приголосних перед Е була
в його мові, оскільки ці два явища в мові підпорядковані одному законові,
тільки традиційний правопис тоді не давав змоги навіть у помилках відбити
останнє явище. Якже мати на увазі тільки передачу И на місці давнього
(етимологічного) И, то тут маємо: а) систематичне писання ЬІ після шелес-
них (»тьісячьі«, «люблящьій*, »ошьібаються«, «дождьі*, «вождьі, — твердість
у цих останніх формах, а також у »вожд«, »вождами« ще й досі збереглася в
Галичині); б) систематичне писання ЬІ після задньоязикових («ученикьі*,
»пліоткьі«, »какьійсь«); в) спорадичні написання після всіх інших при-
голосних (»мьір«, «мьірьі*, «Христьіна*, »виновньіки«, «потьшіе*, »домьік«,
»сьім«, »витьійства«, »вьідал«). З цих даних безсумнівна також твердість
шелесних (шиплячих) в усіх позиціях або — краще сказати — незалежно від
позиції. Маємо також дані, що свідчать про твердість губних незалежно від
позиції. Це: »в степах«, »голуб«, голубьі«, »голубов«, »Сфьінкс«, «влюбив-
шійся*, »в’Ьтвьі«, »в’Ьтву«, «вігвами*, можливо, також »пян« (»пьян«).
Дуже виразно засвідчена в Сковороди частіша, ніж це є тепер у південно-
східньому наріччі, твердість Р, і вона була, безперечно, «органічною* рисою
його вимови. Це такі написання, як от »цар«, »смотрьім«, »горкое«, «дира-
вьій«, «горок* (коротка форма від »гіркий«). «Органічність* цієї риси під-
тверджують і зв’язані з цим явищем гіперурбанізми «вечерь*, «черезчурь*,
«сколярь*, «варь* (вар). Наявність у вимові Сковороди «середнього* Л за-
свідчена систематичним писанням цього звука без Ь («израилскій*, «полза*,
«малчик*, «болшой*), його ж підтверджують і відповідні гіперурбанізми
«дольжно*, «назвали*. Мало відбито в текстах Сковороди чергування В—У
на початку слова, але можна думати, що це звичайне й давнє явище україн-
ської мови було в його вимові; це виявляють також написання «вдод*
(удод, одуд), «вспокоенье*, «улучит*. Було в нього чергування приголосних
Г—Ж, К—Ч, X—Ш, але доказом тут можуть бути тільки ті випадки, що
розбігаються з їх чергуванням у російській мові («бережи*, «вьіженем*,
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г, СКОВОРОДИ
663
»бежи«, »ражженет«). Зате чергування Г—З, К—Ц, X—С у його текстах
зовсім не засвідчене: в цьому він підпав повній русифікації, бо писав,
наприклад, »в Ахтьіркі«, »в половном прахі«. Чи розрізняв він проривне
Ґ й щілинне Г, — на це нема ніяких даних. Може, він просто не вмів їх
передавати, а може, й редактори останнього видання «страха ради іудей-
ська» побоялися це явище зберегти.
Серед голосних, безперечно, була в Сковороди збіжність етимологічних
ЬІ й И, як про це свідчать і наведені вище написання, і поплутання їх у
таких випадках: »крило«, »постьігл«. Так само очевидна й наявність І на
місці давнього Ті, а про це свідчать не тільки такі написання, як »оприснок«,
»повлизали«, а й римування «Христові — слові», «герой — гноі«. Проте
закономірність (систематичність) уживання цього явища і в текстах, і —
можна думати — у вимові порушувала виникла під впливом російської
мови вимова і як Е (з м’якістю попереднього приголосного чи без неї —
це останнє можна часом спостерігати в українців на початковій стадії руси-
фікації їхньої вимови), бо він іноді римує «манер — повір». Мабуть, була
в нього й вимова ненаголошеного Е як И (про це свідчать написання »ра-
мина«, «бридет сліпец«), а також вимова ненаголошеного И як Е, хоч на це
даних у його текстах я не знайшов.
Рефлекси давніх ЬР, ЬР, Т>Л, ЬЛ майже не засвідчені в його текстах, я
знайшов тільки »блисни«. Зовсім нема чергування О—І, Е—І, але це можна
пояснити традиційністю його правопису, що не допускав цього. В його
розмовній практиці воно, безперечно, було. Було в нього й О<—Е після
шелесних: »жолтобоко«, »чолнок«, »шорсткьій«.
Як свідчать редактори останнього видання творів Г. Сковороди, »в деяких
автографах Сковороди є наголоси на всіх словах®, але вони (редактори), на
жаль, передали в друкові тільки окремі випадки його наголошування. Але
й ці неповні дані свідчать про його українські наголоси, деякі з тих наго-
лосів були, мабуть, для Полтавщини тільки історичні, не живомовні («Сте-
фан«, »Господеві«, «Кавказ® польське »язьі'кем«), але більшість — це цілком
живомовні, що збереглися й досі в південно-східньому наріччі («зерно®,
»стебло», »пругло«, «говорить®, «тетерваки®, »сватьі'«).
Ще більше в мові Г. Сковороди живомовних морфологічних українізмів.
Це передусім клична форма, що її він уживає з великою послідовністю
(»друже«, »припутню«, «голубочко®, «о добродійко моя« тощо). Він уживає
цієї форми навіть у чужомовних словах (»Наркіссе«), ув абстрактних імен-
никах («радосте наша«). Вийнятки з цього правила — це, мабуть, «поправки®
переписувачів та редакторів. Так само систематично вживає він і присвій-
них прикметників («Рувимовьі®, «потоп зміин« — від »змія«, жін. р., «сердце
почитателево®, «горличина вірность»), додержуючись типового для південно-
східнього наріччя закінчення -ьі в наз. в мн. (»Рувимовьі«, »калмьіковьі«).
А втім, не виключене, що часте вживання кличної форми та присвійних
прикметників було в нього підтримане й впливом церковнослов’янської
мови, бож ці форми властиві й їй. Але живомовне походження таких ви-
664
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
падків, як «припутнюж, «голубочко», »о добродійко моя«, не підлягає сумніву.
У мові Г. Сковороди наявна більша супроти сучасного південно-східнього
наріччя і української літературної мови кількість твердих прикметникових
основ: «літний», «здішное», »вьішньім«, »третьій« (тепер ці форми наявні
в південно-західньому наріччі, зокрема в мові колишніх галичан). Дуже
багато в Сковородиній мові стягнених форм прикметника. Можливо, що в
деяких випадках цю форму підтримав вплив тодішньої російської літера-
турної мови (бо в ній тоді ці форми були поширені більше, як тепер), але
в більшости випадків українське походження цих прикметників безсум-
нівне (»невесела хатка», »схожа на журавля», «вси равнодушни и весели»,
»она... дураком дурна«. Проте він уживав і нестягненої форми, ба навіть
недоречно: «медвежая». Можна відзначити закінчення -ого (»которого«),
приросток «рос-» (»роскошньій«), а також наросток -ш — (»ширшею«).
Іменникова форма типу жзілля« засвідчена в написаннях «зіллі», »обутья«
й «лоскутьям» (тут »я« свідчить про закінчення типу »зілля«). У дав. в.
іменників чол. р. він часто вживає форми на -ови, -еви («Христовиж, «Госпо-
деви«, »гостеви«). Є в нього іменникові форми: «плечима», »левик«, »рова«,
«молитов». Багато в нього пестливих форм («голубко», «голубочко» тощо).
У дієслові наявні в нього такі українізми: інфінітивна форма типу «мог-
ти», «припрягти», «умерти», »слізти«, »жити«, «вмістити»; форми наказового
способу: «бережи», «скинь», «оглянься», «розбиваймо», «поудержимо», «роз-
важить сей вопрос», «не бойсьж, »іж«, «продеримо... глаза«, «оставайтеся»;
форми теперішнього часу: «обитае», «дмет», «пережовуєте; форма минулого
часу на -в («упився» — один випадок); один випадок на окреме від дієслова
«ся»: «аби ся курило»; форми майбутнього часу: «даси», «наісисяж, «спра-
вимося», «ділатимется». Дуже часто вживає він нестягнених займенникових
форм: »той«, «тая», »тое«, «от тоей», »тою«, а також — «мене», «тебе», »тобі«,
»се«, »чія«, »ничіею«, «самих». Прислівники: «по-чоловічому», «неколиж.
Сполучники: »аби«, «коли». Прийменники: »меж« (як у Квітки-Основ’янен-
ка), »до«. Частки: »же« й «ж» (залежно від закінчення попереднього слова),
»ни« (часто вживана), -сь у таких утвореннях, як «какийсь», »какьіись«
(мн.), »аж«, »ба«.
У синтаксі можна відзначити деякі специфічно-українські конструкції:
род. відм. після «навчати» («ничего не научил«), «учу свои діти«, «он водит
медвіди и слоньїж, «касается до бумажок», «через то погиблаж, »сіе... не
до нас».
Дуже яскраві в нього живомовні лексичні українізми, і їх багато. Ось
неповний список їх (у таких формах, як їх ужито в текстах): «продеримо ...
(глаза)«, «всячина», «чайки», «сусідки» (птахи), «болваніетж, «блещало»,
«перестрашених», «світових» (світських), «око», «потайники», «співает»,
»нежит« (нежить), «доведется», «хребет», «конники» (кіннотники), «ггістун»,
«останок», «близнята», «в половном» (від «полова»), «мини!» (промини!),
«вкупі пастися будутж, «отдери більмо от ока», «обутья» (взуття), «мати»,
«ступень» (крок), «непролазний», «дурость», «вітрила», »міть« (мета, мі-
шень), «дичина», »гайстер«, «пугач», «схожа на..«вельми», «воловий»,
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ 665
«рута», »дмет«, »пан«, »вельможа«, »врода«, »порознились« (в... мнініях),
«розвяжитьж (сей вопрос), »порожньіх«, »рамена«, »бесЬда« (бенкет), «про-
смерділось«, «(толпу) посЬло нев^жество«, »хату«, »борошно«, »воюется«,
»домолилися«, жне дивнож, «чтоденнож, »тулуб«, «пожерлиж, «животина®,
«живое среброя (живе срібло, ртуть), «бездомок», «очерет», «проворний»,
»голяк«« (це слово є й у Вишенського), »сагайдачньім«, «не погнівайся»,
«полюбовницями» (Біблія «над всЬми моими полюбовницями верх одержа-
ла»), »работньій« (день), »неколи« (ніколи), »мает завертаєм», »соберетеся«,
«фарба», «бандурист», жпогано», »лошаки«, »сам заохотишся», »привитайся«,
жжерутж, жсоломенньїй крутінь», «гривна» (гроші), »инді«, «волосожарньїи
(лучи)«, «баволная, «без его дозволеній... и маленького ступня не ступать»,
«нагло (судящих)«, »вдодьі« (одуди), «для сих лисов» (лисів), »чад«, «не-
виднеє» (невидне), »пекло«, «сайгак», «таким побитом», «господар», »туга«,
«тужитя, «тетервак», »кошель«, «раз в раз«, »вентер«, «прошаки», »верша«,
«пругло»*, «вертушка», «медом умащеньїй», «гуска», «настрічу», «госпо-
дарка» (господиня), «сикера, назьіваемую в Малороссіи головинчик», «пан-
ньі», «писулька», »ластовка«, «зжалься», «коло», «дій!», «вьіникает», «було-
ва«, «в степах», «стравьі», «деревной сук«, «сегосвітнійя, »диравьій«, «фран-
цузка», «явором», »цап«, «козляж, «улучити», «самота», »луки«, «сопілка»,
«красна зелень», «шибениця», «губитваж, «болізнь позмикала жили«, «на
бойкі« (бійка), «коліно викрутилж (звихнув), «убогій», »грак«, «плюснули®,
«жужельж, «черница», «скорбутж, »волна« (вовна), »пшик«, «повапленьїйж,
«ключка® (брость), «прикро®, »орал«, »хутор«, »тьічки«, «сварьі сусідньїеж,
«грунтьїкж, »схнет«, »литкьі«, »блядун«, «мяса кус«, «скаженьїе», «коли», »с
пляшкамьі в руках», «поспівували», «свита» (одяг), «нагородили» тощо.
Цю лексику доповнюють українські фразеологізми, типово-українські
вислови та прислів’я: «в дурни пошились», «припала нуждаж, «над всіми...
верх одержала®, «будь здоров с ним!«, «а оно (щастя) у мене за пазухою®,
«вот тебе бдежда... носи здоров!» (звичайне побажання, як дають новий
одяг), «щоб не смерділо духом», «пряди погрубіє ниточку», «на ж і сіе!«,
«вьіетаріл ум«, «амурьі молодьіх літ... ей отрьігались», «не за то муж
жену наказьівает, что в гостях бьіла и пиво пила... но за то, что дома не
ночевала», «только то хорошо, гді ея и тогда ніт«, «вольному всякая пища
горкаж, «жить не может и умереть не хочетж, «о добродійко моя!», «пане
мильій«, «весна люба« тощо.
Наявні в його текстах також, сказати б, невловні елементи українського
мовостилю, приховані під шкалярущою чужомовного оформлення. Напр.:
«Когда же се будет? Будет, не бойсь!« «Помагай Бог, дубе!« «Не зайдет бо
сонце тебі«. Таке вживання частки »бо« дуже часто трапляється в нього,
і воно надає висловам українського »духу«. Так само вживання заперечен-
ня »ні« в діялогах робить ці діялоги українськими.
*) Цього слова до недавнього часу не було в слівниках української мови,
тільки тепер його записав на Сумщині Є. Дорошенко, а воно значить: пастка
на собак. Див. «Діалектологічний булетень», вип. 9, Київ, 1962 р.
666
визвольний шлях
Але, найяскравіше це все виявляється в таких його творах, як »Ой тьі
птичко жолтобокож, »О селянскій, милій, любій мой покою«, що в них мова
значною мірою українська.
Проте впоперек усіх таких українізмів, як сухий шматок хліба впоперек'
горла, стають у Сковородиних текстах також не менш яскраві русизли.
Русизми ці можна поділити на: а) літературно-мовні та на б) розмовні.
Перші — це ті, що їх Сковорода взяв із тодішньої російської літературної
мови, в якій теж тоді змагалися між собою церковнослов’янізми й елементи
живої російської мови. Тут насамперед треба відзначити форми прикмет-
ників на -ой (»молодой«, »древной«, «вірнойв). Ці форми властиві
північно-російському наріччю, тим то й ясно, що Сковорода міг їх узяти
тільки з літературної мови. Те саме можна сказати про форми ступеня
порівняння — »сильняе«, »кріпчае« тощо. Ті й ті явища пізніше з росій-
ської літературної мови вилучено, але це сталося аж у XIX стол., бо їх
уживав ще О. Пушкін (особливо перших). З книжок, мабуть, узяв Сковорода
й коротку форму прикметників »сл’Ьп«, »туп«, »корнос« (кирпатий). Суто-,
літературні (бо церковнослов’янського походження) наростки -ическ-
(»зкономическій«, »апокалиптическую«, »физьіческія«), -єство (»дурачество«),
-ость (»радость«). Літературні і разом живомовні форми типу »в Ахтьірк’Ья,
»стариковой кошк’Ьж, тобто форми, з яких усунуто старослов’янські й
українські чергування К—Ц, Г—З, X—С. Цього явища Сковорода система-
тично додержується, навіть у таких випадках, коли, здавалося б, вплив
української мови мусив би не допускати до цього (як в отому »в Ахтьірк’Ьж).
Але найбільш »кричущі« в нього русизми розмовні. Це частенько такі
русизми, що їх не вживали навіть у російській літературній мові. Напр.,
російська літературна мова не передавала тоді на письмі, а часто й у вимові
явища переходу Е в О (під наголосом, після м’якого приголосного, перед
твердим складом), а Сковорода, скористувавшись українським способом
написання ІО, ЬО, передавав його: »всіо« і »всьо«, »вріош«, »вперіод«,
»жильіо«, »козліонку« тощо. Там, де він (Сковорода) вимовляв м’які росій-
ські Ч та Р твердо, він писав »учоньім«, »чол ли тьі?« (чи ти читав?), »козьі-
рок«. Від живої російської мови походять факти знеголоснення дзвінких
приголосних: »лотку« (навіть »лоточку«), »ускій«. Трапляються у його напи-
саннях навіть »акання«: »каварничит«, »камандир«, »ведмаю« (відьмою).
Дуже часто вживав він прикметникових та займенникових форм на -ово,
-ево (замість -ого, -его): »чево«, »тово«, «никакова вкуса«, а також »севодня«.
Розмовні форми здрібнілости належать у нього до улюблених і часто вжи-
ваних: »тїзльтшко«, »солнушко«, »знанійцо«, »понятицо« (як бачимо, він їх
не вмів навіть передавати на письмі). Можна далі відзначити такі суто-
розмовні явища, як от »вовся«, »сльішь«, »хотишь«, »обьішедши« (обій-
шовши), »пущать«, »дюжим«, »далече«, »враки«, »видь« (вФ.дь), »братец«,
»дф.тской вой« (дитячий плач), частки »да« (так), »иш«, »де« (ця остання
трапляється дуже часто, напр., «обличай де его«). Сюди ж можна віднести
й різні фразеологізми та прислів’я.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г, СКОВОРОДИ 667
Але чи не найпоказовішим фактом «мовної трагедії» Сковороди є схре-
щені або гібридні явища його мови. Вони є в усіх складниках його мови.
У фонетиці це оті, згадувані вище гіперурбанізми, що виникли в нього на
ґрунті психологічної зоріентованости на російську мову як соціяльно в
тодішній коньюнктурі авторитетну. Згідно з моєю теорією мовних актів, ці
явища виникають внаслідок першого підтипу другого типу мовних актів,
коли а — в —> сзо. Оті написання »вечерь«, »черезчурь« виникли в Сковоро-
ди з намагання, з одного боку, відштовхнутись від свого українського твер-
дого Р (як у »диравьій«), а з другого —дати російське пом’якшення цього
звука, але, не засвоївши добре російської мови, він пом’якшував Р навіть
там, де його й у російській мові немає. Так само виникли й його написання
»дольжно«, »назваль«, тобто внаслідок недостатньої обізнаносте з тим, де
в російській мові мало бути тверде Л, а де м’яке (в його вимові, як уже
сказано вище, було «середнє* Л).
До цих фактів можна ще додати недоречне застосування російського
чергування Е—О: він дає О на місці Е й там, де воно не могло бути — в
ненаголошеному складі (»весіол«) або в слові «бездіонньїя* (в цьому остан-
ньому випадку він виходив, мабуть, із »безденний« замість російського
«бездонний*). У морфології насамперед треба відзначити часте вживання
чудернацьких форм типу »какьійсь« (якийсь), «нічтось*, що виникли в
нього внаслідок схрещення російських займенників з українськими. Як
відомо, ці явища часто трапляються в умовах «зустрічі* російської мови з
українською, це такі явища, як оте »салдатське« «кадась* тощозо) 31.
У відмінкових формах іменників можна відзначити такі явища, як от
род, в. мн.: «затіев* (замість »зат-Ьй«), »тучей« (замість »туч«), «голубов*
(замість »голубей«), «волосовж (замість »волос«). Чимало схрещень у діє-
слівних формах: «отрьігались* (замість »отрьігивались«), «сказую* (замість
»сказьіваю«), »насказал« (замість »наговорил«), «пережовуєте (замість «пере-
жовьівает*), «не залетьівай« (замість «не залетай«) тощо. У синтаксі також
багато схрещених конструкцій, що їх не можна вважати ні російськими,
ні українськими. Це виразно виступає, наприклад, там, де він уживає
частку »ли«, надаючи їй значення чи то українського «же* (»ж«), чи то
якогось іншого, незрозумілого тепер нам явища. Ось, наприклад: «Скажи,
что ли видиш?« Можливо, це відповідає українському: «Скажи, що ж ти
бачиш?*. Фраза: «что ли оно?« — це, мабуть, «що ж воно?* У фразі: «вон
бьіло чего искать должно* можна добачати схрещення з українською фра-
зою «от чого треба було шукати*.
Усі ці явища схрещення справляють враження якогось мовного каліцтва,
недорікуватости. Де останнє особливо помітне в тих текстах, у яких він
зо) Про це див. у моїй книжці «Дещо про мову*, Нью-Йорк, 1959 р., стор. 10.
Зі) Воно наявне й у мові українських циган, як це відзначив А. Баранни-
ков у своїй праці “ТЬе Цкгаіпіап апсі ЗоиіЬ Киззіап Сурзу Віаіесіз” (напр.,
“зауоз” — щось).
668
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
зазнакй передає українські тексти. Наприклад: »Баба покупала горшки,
амури, молодих літ еще и тогда ей отрьігались. »А что за сей хорошен-
кой?«. »3а тово дай хоть три полушки«, — отвічал горшечник. «А за того
гнюсново (вот он), конечно, полушка?« »3а тот ниже двух копеек не возьму«.
»Что за чудо?« «У нас, бабка, — сказал мастер, — не глазами вьібирают,
мьі испьітуем, чисто ли звонит«32.
Тут ми бачимо, що він у тій самій конструкції вживає різних явищ, не
тотожніх своїм значенням ні в мові російській, ні в українській: »что за
сей«, »за тово«, »за того», «за тот«. Тут і оте, відзначуване вже »амурьі...
отрьігались», і називний відмінок замість кличної форми в «бабка», тут і
поєднання узагальнено-особової конструкції «у нас... не глазами вьіби-
рают» із особовою конструкцією »мьі испьітуем» . . .
Але поряд із цим його (Сковородина) безперечна талановитість та оригі-
нальність мислення дала цілу низку своєрідних, нескалькованих ні з якої
іншої мови словотворів. Якби ці новотвори були виникли на ґрунті «орга-
нічної» мови, тобто мови нескаліченої, як у нього, мови з дальшою перспек-
тивою розвитку, то вони могли б стати збагаченим надбанням, — а так вони
потонули в загальній «недорікуватості» їхнього творця. Це такі слова, як
«испьітуй (іменник, «той, що робить іспити»), »иста« (суть), «дивозрители»,
«тупоокихж, «бьістрозрачньїх», «дурномудрьія дівиж, «вьі очень завьісоко-
силисьж, «остродалнозрителной... глаз«, »тайнообразньій« (символічний),
«началородногож, «обезьочитж тощо.
Його велика як на той час наукова ерудиція засвідчена в його текстах
чималою кількістю наукової термінології, европеїзмів з походження, і їх
теж слід узяти на облік, якщо хочемо скласти повне уявлення про його
мову. Ось неповний список цих европеїзмів: «церемоніалньїйж, »штиль»,
«меланхолик», «цьіркул» (коло), «медьїцьіньїж, «адамантж, «капиталж, «маска-
радж, «обсерваторж, «манускриптьіж, «витьійстваж, «прагностикиж, »стихія«,
«параклитовж, «обсерваторіум», «мантельж, «капишон», «магнит», «феатр»
(театр), «модель» (чол. р.), «персони», «натура», «економію», «матеріальний»,
«манери», «сонат», »архитектор«, «металлж, «титуляція», «тиран», »демон«,
«гварнизон», «баталія», «делинеаціяж, «граматика», «политика», «механикаж,
«машинаж, «студент», «фабрика», «урьінал», «пиктура», «фигура», «физьїка»,
«математика», «фонтан», «философ», «практика», «монументи», «емблемат»
і «емблема», «компас», »статуа«, «система», »лабиринф«, «портрет», »атом«,
«догмат», «Зурипид», «кристаллж, «арифметика», «геометрія», »мода«, «сим-
патія», «юристи», «форма», «микрокозм», «помада», «симболическійя, »ко-
лумна«, «момент», «сферьіж, «астроном», «спекуляцій», «музикант», «ква-
литетж, «капелмейстер», «кохмейстерж, «балкон» тощо.
Дуже цікава побудова його текстів з літературного боку, особливо діяло-
гів, але це не входить у мою тему: це належить до літературно-мистецьких
засобів. *
32) «Твори», І, стор. 241.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ 669
*
З характеристики мовної позиції та з опису мови Г. Сковороди самі собою
випливають вельми «повчальні» висновки, «повчальні» не тільки в розу-
мінні наукового пізнання українського мововжитку другої половини XVIII
стол., а й для зрозуміння певних явищ людського мововжитку взагалі. Як
історичне явище мовна позиція й мова Сковороди були типовим явищем
мовної переходовости в умовах денаціоналізації народу (етносу), тобто такого
психічно-мовного стану; коли людина від однієї мови ще не відірвалась, а
до другої не приєдналась. Складом своїм Сковородина мова була, як уже
казано, чудернацькою мішаниною, чужою і для тієї мови, що від неї він
відривався, — від старої української літературної мови, і для тієї, що до
неї він мав, в силу певної історично-політичної ситуації, приєднатися, —
тодішньої російської літературної мови. Крім того, в неї впліталися ще
жива українська (розмовна) мова і жива (розмовна) російська мова.
Якщо шукати для такої мови, як у Сковороди, історичних аналогій, то це
передусім була б мова знаменитого «Слова о полку Ігореві», що її автор був
теж «розіп’ятий» між двома мовами — живою розмовною мовою наших
предків (звідки походять такі явища, як повноголосся, слова «жалощі»,
«кожухи» тощо) і тодішньою книжковою, чужою походженням — церковно-
слов’янською мовою (звідки в нього неповноголосні форми тощо). Засліп-
лені літературною вартістю цього раннього на нашому ґрунті твору, до-
слідники досі навіть не спробували були поставитись до цієї мови кри-
тично — як до факту ненормального мововжитку. Я також, писавши свою
науково-популярну статтю «Мова «Слова о полку Ігореві»33, не спромігся
був на таку цієї мови оцінку. Тільки тепер, у світлі висновків із розгляду
мови Г. Сковороди, такий характер мови цього твору мені став ясний. Ще
«заплутанішою» була українська літературна мова ХУІ-ХУП століть, бо до
неї приєдналася була ще третя мова — польська, зробивши її «макароніч-
ною». Та «найзаплутанішою» в низці таких прикладів була мова Г. Сково-
роди, бо в ній «схрестилось» аж чотири мови!
У психологічно-мовному пляні такий стан людської свідомости, як у цих
історичних фактах, а особливо в мові Сковороди, видатний український
мовознавець О. Потебля визначав, як трагічний стан безплідности, що його
він назвав біблійним висловом «гидота запустіння». У статті «Мова й народ-
ність», він писав:
«Таким чином, для денаціоналізованого народу природний хід справ ство-
рює несприятливі умови існування, що випливають з розумової підкоре-
ности, і ця підкореність тим значніша, чим менше гноблений нарід підгото-
ваний до засвоєння мови-гнобительки. За такого ламання неминуче на місці
витіснювання форм свідомости запановує гидота запустіння (підкреслення
моє, — В. Ч.) і посідає це місце доти, доки мова-гнобителька не стане своєю,
(а гноблений нарід, — В. Ч.) не пристосується до нового народу. Як правило,
33) «Мова «Слова о полку Ігореві», Вінніпег, 1950 р.
670
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
люди самохіть не цураються своєї мови, між іншим, і з огляду на несвідомий
страх перед спустошеною свідомістю«з4.
І хоч Сковорода суб’єктивно, як про це вже була мова, цієї своєї трагедії
не усвідомлював, але для нас тепер ясно, що ота мовна переходовість, ота
«гидота запустіння» знівечила його яскравий хист, перешкодила йому «ви-
словитись* на повний голос, на ввесь розмах його творчої індивідуальносте,
зробивши його недорікою, а його писання — мертвонародженими, чужими
навіть для найближчих поколінь, а може й для сучасників, що нарікали
на незрозумілість його текстів. Відгуки на такі нарікання можна добачати
в одній репліці з його творів, а в ній сказано: «Ти толь загустил річь твою
библейньїм лоскутьям, что нельзя разуміть*. Т. Шевченко, як заступник
одного з найближчих наступних поколінь, писав у своїй «Передмові* до
другого видання «Кобзаря*, що Сковороду «збили з плигу латинь* та «Мос-
ковщина* (тобто російська літературна мова, повна церковнослов’янізмів) і
не дали йому змоги стати «поетом народним і великим*, таким, як шотлян-
дець «Борнц* (Берне). У повісті «Близнюки* Шевченко назвав Сковородині
твори «безглуздими*, а самого Сковороду навіть «ідіотом*®5.
Але я не хотів би, щоб хтось зрозумів ці мої висновки як засуд мовної
поведінки цього видатного сина українського народу. Такий засуд — це
був би не історичний підхід, а поцінування цієї поведінки з нашого сучас-
ного становища, тобто не науковий підхід у пізнанні нашого минулого. Ми
тепер можемо тільки констатувати цей сумний факт, може, й жалкувати,
що ця талановита людина стала жертвою соціяльно-політичних та істо-
рично-культурних умов, в яких тоді опинився був український народ, —
але не більше. Не мав морального права судити його й Т. Шевченко: він
(Шевченко) жив уже тоді, коли людям стало «видніше*, коли романтизм і
відродженські рухи слов’янських народів скинули з очей ту полуду, що
засліплювала Сковороду й інших українських діячів його часу. Судити в
такому розумінні, як то зробив Шевченко, можуть тільки сучасники сучас-
ників, тобто люди, що живуть у тих самих історичних умовах. Напр., ми
можемо не схвалювати того, що українська греко-католицька церква ще й
досі, в добу повного національного прокиду українського народу, вживає
церковнослов’янської мови, тієї мови, що автоматично в’яже нас з нашими
гнобителями-росіянами, — вживає тоді, як уже є цілком вироблена україн-
ська літературна мова, а також досвід уживання її в церкві (в УАПЦ).
У суто-мовному пляні спадщина Сковороди не має для нашого часу ніякої
вартосте, це в літеральному розумінні мертва спадщина. Вийнятком мо-
жуть бути тільки ті явища живої української мови його часу, що їх можна
використати, як давніше зафіксовані, для вивчання історії українських
говорів (це тверде Р у таких словах, як »цар«, «середнє* Л, деякі наголошу-
34) «Мьісль и язьїкь, 3-є изд. Харьковь, 1913, стор. 204.
35) Т. Шевченко. Твори в трьох томах, т. ПІ, стор. 421. Київ, 1955 р.
МОВНА ПОЗИЦІЯ І МОВА Г. СКОВОРОДИ
671
вання та слова). Деякі елементи його мови можуть бути використані й для
з’ясування певних явищ сучасної української літературної мови. От, напр.,
уживане в нього українське народне слово »ступінь« (»без дозволенія... и
маленького ступня не ступать®) може бути протипоставлене полонізмові
»крок«, що його, на жаль, тільки й уживають тепер у нашій літературній
мові, всупереч практиці літературного мововжитку хоч би такого знавця
української мови, як Б. Грінченко. Уживані в нього »видний«, »невидний«
можуть замінити церковнослов’янізми »видимий«, »зримий«, »невидимий«,
»дурість« (»дурость«) — »глупоту«, »деревний« — відповідно до рос. »дре-
весний«, »міть« — мішень тощо. Його наголошування можуть бути під-
тримкою в багатьох випадках наголосових хитань — »зерно«, а не »зерн6«
й ін. Його конструкція «навчатись чого« може бути аргументом проти не-
правильного Шевченкового »І чужому научайтесь®. Можна використовувати
й ще дещо з його мови, але це окремі зернятка в величезній масі не-
прийнятних явищ.
Річ ясна, що в історії українського письменства спадщина Г. Сковороди
має більшу вартість, оскільки мистецькі якості літературних творів не
завжди збігаються з нормативною «правильністю® й «чистотою® мови. Про
певну літературну значність творчости Сковороди свідчить і факт його
впливу на деяких українських письменників — на І. Котляревського, може,
на Т. Шевченка (згадки про Сковороду в повісті »Влизнецьі«, в поезії «Мені
тринадцятий минало«), на П. Тичину.
Можуть бути цікаві для нас його засоби в мовостилі, в побудові діялогів
тощо, але це вже суто-літературний матеріал, що в цю мою тему не може
входити.
ЧИТАЙТЕ, ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ
І РОЗПОВСЮДЖУЙТЕ
«ВИЗВОЛЬНИЙ Ш Л Я X «
672
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Д-р Микола АРКАС
РЖЕВНИЦІ, ОДНЕ З ПОГАСЛИХ ОГНИЩ
УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО життя
Ржевниці та найближчі околиці їх, були місцевістю, де на довший чи на
коротший час осідала наша еміграція.
Починаючи двадцятими роками й кінчаючи фатальним 1945-им роком,
тут жило чимало наших визначних діячів, науковців та рядових емігрантів,
тут, у Ржевицях, знаходилася, здається з 1935-го року, українська Гімназія.
Сміливо можна вказати, що наші люди, перед великим ісходом й розпоро-
шенням по світу Божому, що відбулось у 1945-ому році, коли Чехо-Словач-
чина з гітлерівських пазурів потрапила до пазурів червоної Москви, — це
містечко полюбили й звідусіль горнулися до нього.
З сіл і містечок уздовж залізничної магістралі Прага-Пльзень, Ржевниці
зробилися головним станом нашої еміграції, хоч і інші призалізничні се-
лища, як, наприклад, Хухле, Горні Черношіце, Мокропси й Вшенори з
Добржіховицями, теж мали численні українські «Гарнізони*. В інших селах
цієї лінії осіли лише поодинокі наші люди, головним чином, студенти. Чому
так? А тому, що Ржевниці вабили до себе мальовничістю краєвиду, своїми
лісами й, головне, легкістю найти помешкання.
Спочатку в наших Ржевницях відбувся своєрідний турнір між україн-
ськими ізгоями й ізгоями російськими, які вже раніше закублилися там,
але, врешті-решт, українська інвазія набула такої сили, що більшість росіян
забралася геть, а самі Ржевниці поволі почали українізуватися такою
мірою, що єдиний на всі Ржевниці голяр, пан Йозеф Рибарж, — разом з
католицьким ксьондзом, паном учителем, старостою та поштмайстром, що
займав почесне місце ржевицької знаті, — раптом з надхненного русофіла
обернувся в надхненного «українського самостійника*, кляв москалів і
клієнтів-українців зустрічав урочистим вигуком: «Слава Україні!*
Ця Овідієва метаморфоза, одначе, відбулася з надто прозаїчних мотивів:
клієнти-москалі вивтікали, клієнти-українці не давали йому й передихнути,
горнулися в його «ательє*, як приголомшена риба в матню невода.
На кожному кроці було чути нашу мову, лунала вона і на вулицях, і на
двірці, і на пошті, і на радниці-ратуші. На кожному кроці подивувались
вусаті й безвусі фізіономії запорожців, на перехрестю вулиць голосно
базікали наші пані й панночки.
Мальовничість околиць й життєрадісність природи зразу ж почали ви-
кликати в серцях молоді всілякі емоції, спалахнули романи й попливли по
Ржевницях барвисті поголоски.
А тим часом, умудрені життьовим досвідом наші культурні й громадсько-
політичні діячі, почали ревно віддаватися творчості; радились й сварились,
РЖЕВНИЦІ
673
раділи й сумували, нервувалися від невдач й вигрівалися на осонні, спо-
чивши на лаврах слави.
Одним словом, Ржевниці приросли до українського серця й увійшли в
нашу історію, як острівець, як оаза, де бурхливо кипіло українське життя,
де кувалася, гартувалася наша національна ідея, де удосконалювалось і
викристалізовувалось наше національне усвідомлення, звідки ширилася та
популяризувалася наша національна ідея, звідки розповсюджувалось серед
чужого загалу знайомЬтво з Україною та з справедливими домаганнями її
народу, з прагненнями добути собі волю. Тому я вважаю доречним спом’я-
нути добрим словом це лісове містечко з його околицями, яке запало глибоко
в серце багатьох українців; воно варте того, щоб назавжди полишитися в
пам’яті нашої емігрантської історії.
Наприкінці цієї своєї скромної повісти, я згадаю визначних і невизначних,
рядових наших »ржевничан«, коротенько зупинюся над кожним з них, але,
на жаль, обійду мовчанкою тих, про долю яких нічого не знаю, а знаю
лишень, що вони залишилися по той бік «китайського муру«. Не хочу, щоб
моя добра пам’ять про них, їх скомпромітувала й загнала в задротовані
місця »родіни«.
Перед тим, ніж перейти до історії Ржевниць та їх околиць, в порядку
спогадів, коротенько зупинюся й на собі та на моїй матері.
Тут, в цьому чеському містечку, пройшла краща пора мого життя —
молодість, і я маю право назвати цей куточок Божої землі «другою моєю
батьківщиною*.
Тут, після страшного лихоліття сумбурного кочового поневіряння без
кутка й пристановища, після жахіть війни та вічного побоювання за своє
життя, вічного відчування близькости смерти, — ми знайшли, нарешті,
моральний і фізичний спокій, спокій бідного, загнаного недолею жебрака,
що йде по стежці злиднів, але все ж таки спокій.
Ми стали жебраками, але вільними людьми; ми стали підсудними не
садистичній кровожерливій большевицькій сваволі, а людським, людяним
законам. Смертоносний тягар фронтової борні безповоротно відійшов від
мене в минуле; не верзся більше фатальний стук у двері серед ночі, не
ловила хвороблива галюцінація слуху шуму мотора «чорного ворона* з
чекістськими катами.
Думки й бажання увійшли в нормальну колію. Ми утряслись і осіли.
Ржевницький період нашого життя являвся зворотним пунктом його, досить
довгим «осілим* періодом, після якого почалися нові злигодні в шуканні
нового притулку.
Жахіття, від яких ми тікали перед тридцятьма роками, — у 1945-му році
нас знову догнали, знову овіяли нас льодовим повієм страху й примусили,
врешті-решт, знятись із насидженого місця, сісти в кибітку кочовника й
тікати світ за очі...
Любі моєму серцю Ржевниці, мальовничі їх околиці, усіяні пам’ятками
глибокої старовини, де колись годинами я тинявся, розмовляючи з своїми
думами, обмірковуючи різні пляни, віддаючись мріям та фантазіям, вслуху-
ючись у відгуки сивої старовини, похованої біля моїх ніг під зеленим кили-
мом моху!
674
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Скільки образів поставало в такі моменти в моїй уяві, скільки чітких,
безконтурних видив! Чудодійно я міг у таку мить, з дивовижною легкістю
та реальністю, зріднятися душею й помислами з примарною бувальщиною,
розмовляти з тими, від яких не лишилося й тліну, бачити те, від якого не
лишилося каменя на камені! Беззвітно-радісне почуття охопляло мене тоді
від цього хвилевого єднання з буттям древности, з цим маревом її, з цим її
відгуком, який чувся в шумі сосен, в шелесті дубів, в співучім булькотінні
лісового струмочка.
Як я невідривно приріс серцем до ржевицьких глухих лісів, до горбку-
ватих нив, до берега бистротекучої Бероунки й до самого містечка, що
розросталося на моїх очах!
Всі стежечки лісу, всі глухі його нетри, ущелини, перекати, джерела та
струмочки, — знайомі мені до найдетальніших подробиць і любі, як рідні.
А, тиняючись полями, я любувався колосистими ланами, польовими
квіточками й травами, точнісенько такими ж, як і в далеких степах України.
У вечірню пору, я прислухався до співучого лопотіння бистротечної Беро-
унки, казково-прекрасної в звуках її сріблистих струн-хвиль. Високі вікові
сосни теж оповідали мені стародавні саГи про минувшину і, у в’язь їх
розповідей, вплітались шуми дубів.
Чимало чого наслухався я й від зміїстої Бероунки й від сосен, й від дубів
з буками, й від слідів давним-давно зтлілих поколінь ...
Силюета королівського замка Карлштейна, ща бовванів в далечині, в
розвороті гір, його висока вежа з стрільчастим дахом, ніби вінчала всю що
країну славою пройшлих дій, що губилися в далечині палеоліту.
Двадцять вісім літ тяжкого емігрантського життя мого проминуло тут,
але всі біженські прикрості стушовувала притульність та родинність Ржев-
ниць, які стали, фактично, другою моєю батьківщиною. Тут проминула моя
молодість і, як всяка молодість, обдарувала мене й радощами та щастям.
Але все ж таки серпанком журби оповиті мої спогади про затишне містечко
й не тільки тому, що я сумую за ним: — тут померла моя ненька, потім —
сестра, тут я втратив свого любого небожа, нарешті, вже після нашого
від’їзду, померла тут дружина мого брата й була похована на місцевому
цвинтарі.
Ржевниці, як я вже казав, виросли на моїх очах із невеличкого села в
гарно упоряджене віялове містечко з тінистими вулицями й площами, з
громадською купальнею, з футбольним та тенісним майданцями, з лісовим
театром, кінематографом та корсо вздовж ріки, обрямованим деревцями
глоду.
Такий швидкий зріст й обернення Ржевниць в курорт-літнисько впродовж
якихось двадцяти літ, свідчили про привабність їх самих й, особливо, око-
лишніх лісів, з силою рештків старовини.
Заможні пражани забудували Ржевиці своїми віллами, серед яких цілко-
вито загубилися дворища селян-абориГенів ...
Повз Ржевиці пролягала одна з найважливіших залізничних магістраль
Прага—Пльзень і, в цім відношенні, теж була велика зручність: — до
Праги доїзджали потягом за три чверти години.
РЖЕВНИЦІ
675
Від головного празького двірця, що звався »Вільсоновим« (ТУіівопоуо
пабгахі) в часи чеської незалежности, а за австрійських часів — двірцем
цісаря Франца-Йосифа, пізніше ж, за Гітлерівського господарювання, —
Головним двірцем (Ніаупі пабгахі) — йшли за порядком такі станції: «Коро-
лівські Виноградне (Кгаїоузке УіпоЬгабу), »Вишеград« (УувеЬгасІ), »Сміхов«
(ЗшісЬоу), —все це ще в Празі, потім, — «Малі Хухле« (Маїа СЬисЬІе), »Ра-
дотін« (Кабоііп), »Горні Черношіцеж (Ногпі Сегповісе), »Горні Мокропсив
(Ногпі Мокгорзу), »Вшенори« (Узепогу), »Добржіховіце« (ВоЬгісЬочісе), на-
решті, — »Ржевніце« (Йечпісе); після них, — «Задні Тржебань« (Еасіпі
ТгеЬап), й »Карлштейн« (Каг1зіе]п), — найвіддаленіший пункт розселення
різномастої еміграції ...
Коли постала перша селитьба на місці Ржевниць, — сказати неможливо,
але, безумовно, тут жили люди вже в незапам’ятні доісторичні часи. Вза-
галі, околишня місцевість вздовж течії річки Бероунки (Вегоипка), була
відома вже печерним примітивам — троглодитам кам’яного віку, які гнізди-
лись у глибоких печерах надрічних скель коло теперішнього села Србско
(ЗгЬзко), що знаходилося на відстані восьми верст, зараз же за Карлштейном.
Сама ж улоговина Бероунки, річище її, в давнині була плавневою пущею,
що добре відома доісторичному населенню Чехії. Дрімучі ліси й плавні
були багаті на звіра та дичину, приваблювали до себе кочові чи напівосілі
племена ловців, що довший час затримувались тут. Про це свідчать зна-
хідки різних оздоб, примітивного начиння та зброї, кістяні й кремінні
наконечники стріл й клюги ощепів, які часово відносилися до неоліту.
Сама Бероунка, яка тепер цілком непридатна для судноплавства, в старі
часи й, навіть, у ХУП-му сторіччі, була доступна суднам невеликої заглиб-
лености, а також плотам; нею ж доставлявся з ржевницьких каменоломів
камінь у Прагу для бруку та будівництва, сплавлявся також ліс.
Ще в ХІХ-му столітті, до штучного переміщення її корита в бік «Летів-
ських скель« (Ьеіоузке зкаїу), на ній можна було побачити судна.
Таким побитом, ця річка була колись одною з найважливіших комуніка-
ційних артерій цього краю.
Коли кесарський Рим перебував у апогеї своєї слави й могутности, —
тут побували його леґіони.
У диких, завойованих областях, римляни, як відомо, в першу чергу,
споруджували укріплені табори й сполучали їх шляхами. їхні опірні пункти
часто-густо губилися в дрімучих, безкраїх пралісах, але й до цих віддале-
них фортець вони прокладали дороги.
Один з таких, ще римських, шляхів перетинав той терен, на якому піз-
ніше постали Ржевниці.
В історичні часи, цей шлях звався »Бєхиньським« (ВесЬупвка сезіа); про
нього згадує найдавніший чеський літописець Космас.
Тоді цей шлях починався у празькім князівськім замку й сполучував
землю чехів з Бєхиньським краєм.
Приблизно, в УІ-му столітті по Р. X., на цих місцях закоренилися слов’я-
ни. В Повлтав’ї, себто, в басейні Влтави (Уііауа), найголовнішої чеської
670
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
ріки, — розселилось плем’я чехів, яке сумежило з племенем злічан
(Сесіїоуе, ХИсапе).
За часів князя Славніка, поміжною річкою, яка розділяла обидва ці
племена, була річка Мже (Мхе), що в сучасну добу, від міста Бероуна
(Вегоип) до влиття її у Влтаву коло міста Збраслав (ХЬгавІау) під Прагою, —
зветься Бероункою, а за Бероуном, вверх проти води, — Мжою.
Ця границя простягалася від втоку Бероунки у Влтаву аж до долини, де
тепер знаходяться Дольні Мокропси (Воіпі Мокгорзу), Добржіховіце, Вше-
нори, Карлік (Кагіік) й Лети (Ьеіу). Точніше: державу князя Пржемисла,
який помер, приблизно, у 750-му році, від держави князя Славніка (Біаупік)
відділяв лісистий кряж Брдських гір (Вгсіу, Вгсізке роіюгі). Починаючи від
міста Збраслава, де Бероунка вливалася до Влтави, границя ця йшла на
захід по хребту цих гір. В місці закруту Бероунки коло Дольних Мокропсів,
де починалася прирічна улоговина, — гірський кряж відхилявся вправо, —
якщо прямувати до Праги, — і, біля Ржевниць, встиг вже відхилитися
більше ніж на дві-три версти від ріки.
Границя обох князівств увесь час тяглася по хребту Брдських гір через
»Страже« (Зігаге), через »Велику« й »Малу« Бабку (Маїа а Уеіка ВаЬка),
через Піщак (Рікїак), перетинала глибоку ущелину »Незабудіцького потоку»
(ЦегаЬибіску роіок), де якраз пролягав римський шлях, і йшла потім далі
на північний захід по пасмі »Гржебенів« (НїеЬапу), яке було продовженням
Брд.
Вищезгаданий старовинний шлях спускався тоді по пологому схилу від
села Моржіни (Могіпа), проходив повз сільця Моржінки (Могіпку) та
Халоупки (Сіїаіоирку), упирався у лівий берег річки Мжі і тут, коло
теперішнього водяного млина, у місці, де вже при мені був перекинутий
міст, — подорожники бродом діставалися на другий, ржевницький берег,
якраз там, де коло будови старого двірця був переїзд через залізничний
тор. Потім, цей римсько-старослов’янський шлях йшов, приблизно, по Беро-
унській вулиці Ржевниць вздовж Незабудіцького струмку, перетинав Ржев-
ниці з півночі на південь і, на короткому протязі, збігшись з дорогою
Ржевниці—Галоуни, круто підіймався по схилах холму Шібрни (§іЬту) на
рівне плато, що звалося Бори, й зараз же, за новим цвинтарем, звертав
ліворуч на польову доріжку. Збігшись з цією теперішньою малоїзжою
дорогою, шлях йшов по Борах (Богу) рівнобіжно з Незабудіцьким струмком
до лісистої ущелини між відногою Малої Бабки Піщаком й відногою Грже-
бенів — Чортовою Путною (Сегіоуа рйіпа), в перекладі — «Чортова заплечна
саква, торба, ноша, глибокий кіш«.
Тут дорога відхилялась од струмка, тут же кінчались орні поля Борів, у
назві яких збереглась пам’ять про давні часи, коли це плято було вкрите
сосновим бором.
Увійшовши в ліс, дорога вилась серед хащів, підіймаючись по ледве
помітному узвору, до Скалки (Зкаїка), по ґрунту села Китіна (Куііп) — до
Возниці (Уогпісе) і далі до Добржіша (БоЬгіз) на Святе Поле (Зуаіе Роїе)
при Влтаві.
РЖЕВНИЦІ
677
Це й був старовинний римський шлях, що колись прокладав свою путь
несходимими пралісами. Згодом, ним користувались слов’янські племена
Чехії.
В наші часи цей битий шлях втратив всяке значення й уявляв собою
частинно проміжок, частинно малоїзжу лісову дорогу, а подекуди й зовсім
губився в гущавині.
На віднозі Брдського хребта, на Малій Бабці, якраз напроти «Чортової
Путниж, над кручами Піщака, на скелині, що мала приступ тільки зі
східньої сторони від Великої Бабки, помічалися рештки прадавнього укріп-
лення: досить виразні обриси потрійного підкововидого вала, який своїм
ґласісом був повернений до Великої Бабки, й ледве помітний рів, в запа-
дині якого не можна вже було розпізнати ні ескарпу, ні контрескарпу.
На цьому місці, мабуть, стояв пограничний бльокгавз славниківців, про
який згадує Космас під назвою »Оззеса« (Оссека).
За його свідоцтвом, цей укріплений форпост височів над струмком
Суріною. Космасова «Сурінаж, — це старочеське »зуоріва«, що відповідає
новочеському »зуржіва«, себто »скаженаж, «бурхливаж, «бурно плинучаж
бистрина.
І справді, восени й на провесні коли танули сніги, Незабудіцький струмок
обертався у виристий ревучий потік, що ніс цілі дерева й перевалював
каміння.
«Чортова Путнаж, яка височіла по ту сторону ущелини за струмком,
уявляла собою стрімкоспадистий щовб, що сторчав серед нагромадження
кам’яного лому. Вершок її, гладкий, як підлога, завдовшки й завширшки
був, приблизно, два сажні.
Згідно з переказами, на цім шпилі завжди стояла варта славниківців, тут
був прикордонний пост, де відбиралося мито з проїзжих.
На північнім підніжжі Малої Бабки, колись давним-давно стояло невелике
селище Незабудіце (ИегаЬисІісе), яке зникло з поверхні земної ще в Х-му
столітті. Його дітинцем, себто, цитаделею, й був, мабуть, той бльокгавз, про
який я тількищо казав.
Від Незабудиць жодного сліду не осталось; на їх місці шумить тепер ліс.
Бурхливі весінні розливи Незабудіцького струмка все змили, все рознесли.
Пригадується, що це селище загинуло від моровиці-чуми і єдина пам’ятка
по ньому збереглася в назві струмка. Про Незабудіце всі забули... Я
частенько підіймався на Піщак й далі, на Малу Бабку; літом збирав там
малини, а за валом — гриби; сідав потім на валах відпочити й помріяти.
Фантазія малювала обриси щезлої кріпости й силюети воїв, що її охоро-
няли. Наді мною шумотіли дуби, низькорослі ялини й смереки, скарлючені
й пошарпані рвацькими вітрами.
А переді мною розгортався чудовий краєвид на Бори, на Ржевниці, на
синьоводу Бероунку, на карлштейнські ліси, з-за яких визирала своїм
дахом, ніби кланялась, головна замкова вежа.
Не один раз я порпався у валах, у рові, на дворищі бльокгавзу, але нічого
не знайшов.
678
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Вали збереглися тільки зі східньої сторони, решту знищили обвали та
зсуви ґрунту. В одному місці, на південнім схилі, примітні були сліди
дороги, яка підіймалася до укріплення. І це було все; все згладив і загладив
час.
Зараз же за Ржевницями, біля хатини лісника, на узліссі, — до Незабу-
дицького струмка вливався струмок Бабський (ВаЬзк^ роіок), більш відомий
під назвою струмка Бабінського (Роіок ВаЬіпзкеІю).
Цей, досить бурливий під час дощів, струмок вився по ущелині, прорізав
межигір’я Брдського кряжу зі скелюватим хребтом »На Стражіх« од Великої
Бабки, яка досягала височини 506 м. над рівнем моря, й далі губився в
густому лісі, в якому подибувалися галяви, червоніючі суницями та кущами
дикої малини. Тут, вздовж струмка, я збирав дику полуницю, а серед
заростів папороті — червоноголові гриби підберезники, а восени — опеньки.
З вершка Бабки розгорталася чарівна панорама на море лісів, на лани
й гаї по цю й по ту сторону Бероунки, на «Чорну скелю« (Сегпй зкаїа), що
нависла над нею, на зелені перекати карлштейнських гір, з розпадини
яких визирала вежа замка.
В ясну погоду було видно також обсерваційну вишку Праги. Леґенди
оповідали, що на Великій Бабці перебував колись розбійник Бабінський,
чеський Кармелюк, який грабував багатіїв і награбоване роздавав бідним
людям.
З ватагою своєю він нападав на проїзжих із засідки і трофеї грабіжницькі
ховав у глибоких печерах Бабки.
В той час, дорога проходила вздовж Бабського струмка над самим берегом
його. Вона сполучала колись Ржевниці з містом Мнішком (Мпізек), відомим
своєю стародавністю.
Теперішній шлях пролягає рівнобіжно, але значно вище, а старий обер-
нувся у стежечку.
На цій стежці, біля самого підніжжя Великої Бабки, ховається в траві
ледве помітне джерело, яке до сьогодні звуть люди «Джерелом Лібуші«
(ЬіЬивіпа зШсІапка). Тут, за переказами, завжди зупинялася зі своєю дру-
жиною перша чеська князівна Лібуша (ЬіЬизе), дочка казкового владики
Крока (Кгок), який у УПІ-му столітті сидів на золотому престолі у Више-
градській твердині під Прагою. В цьому місці вони перепочивали, напували
коні, варили обід.
Лібуша була молодшою дочкою Крока; боги обдарували її віщим прозрін-
ням і даром пророчим. Саме вона, серед дрімучого лісу, передрекла майбутню
славу міста, яке постане на тому терені, і там заснувала Прагу. її дві
сестри: Казі (Кйгі), яка знала чарівну й цілющу силу зілля, й Тета (Теіа),
що була жрекинею, — теж лишили по собі пам’ятки в околицях Ржевниць.
Лібуша вийшла заміж за Пржемисла з Стадниць (Ргетузі), який став
славним й мудрим владикою чехів, і часто об’їздила свої володіння. На
Бабці дійсно були дві печери, куди я не один раз заглядав, ховаючись від
дощу, але ходи їх були засипані обвалами. Розуміється, люд вірив, що то
сам Бабінський, передчуваючи свою загибель, засипав там незчисленні
багатства й були, навіть, спроби добутися до них.
РЖЕВНИЦІ
679
В старовиннім, невеликім місті Мнішку, ще за моїх часів, був замок
німецького барона Каста, який згодом, разом з околишніми лісами, чеська
влада відібрала в нього. Замок уявляв собою чотирикутник із трьома
роговими вежками й великим, мальовничим ставком, на який дивилися
вікна замкового затилля.
Над розлогою мнішецькою долиною, на лісуватім пригорку, бовваніла
каплиця святої Марії Магдалини, з усипальницею панів замку. Каплиця
ця була збудована року 1693-го на місці пустельницького скиту. На початку
двадцятих років, там ще жило кілька ченців, здається, бенедиктинського
ордена, й один з них, — я добре його пам’ятаю, — гладенький дідок, двічі
на тиждень приїздив до Ржевниць за харчами на двоколесій бідарці, яку
тягнув гарненький ослик. Тоді ще існувала в нашому містечку велика
бенедиктинська садиба, — осередок орденських латифундій, які пізніше
теж були секвестровані владою.
Скрізь, по всій окрузі, подорожник натикався на сліди старовини й
середньовіччя, на історичні та пам’ятні місця.
В шости верстах од Ржевниць, за Задньою й Передньою Тржебанню, —
остання звалася також Гласною (Хабпіа Ргедпі (Ніазпа) ТгеЬап), за сільцем
Поучніком (Роиспік) і селом-підзамчям Будняни (Вибпапу), в незвичайно
дотепно вибраному місці гірського проходу, на скелюватім шпилі стрімкого
нагорку, стояв величний королівський замок Карлштейн або Карлув Тин
(Кагійу Туп). Будували його десять літ, від 1348-го до 1358-го року, з наказу
славного чеського короля Карла IV, прозваного »отцем народу®. Будував
замок відомий будівничий Матвій Арраський, оздобляли й розмальовували
Дітріх Празький, Микола Вурмсер Страсбурзький і Хома Мутіна.
Замок цей, одна з найміцніших фортечних споруд в Европі середньовіч-
них часів, справляє незабутнє враження своєю, коли можна так висло-
витися, »царственною статурою®, стильністю, міцнотою й неприступністю
фортифікацій, красою та розкішшю королівських покоїв, пам’ятністю кож-
ної п’яді землі. Фортечна криниця незрозуміло як була просвердлена чи
видовбана в твердокамінній скелі, завглибшки 76 метрів!
Королівський палац, що красувався на найвищім місці нагорку, має зав-
вишки 42,8 м. Високі, могутні фортечні мури, по заборолі оцятковані зубця-
ми, незвичайно товсті: — від 4,30 до 5,70 м. завширшки. В останнім, най-
вищім замковім дворі, здіймається чотирикутна, крита вежа, останній
оборонний пункт замка.
На фортечних мурах скрізь невеличкі башточки-варовні для одного
вояка. Звідти, кожного йдучого повз замок, вартові перестерігали, гукаючи:
«Далі від замку, далі, щоб нещастя тебе знагла не спіткало!®
У 1422-му році, цю твердиню довго й безуспішно облягали гуситські
війська в кількості 24.000 бійців. Після кількох даремних штурмів, гусити
уставили на домінуючих сусідніх горбах метальні машини й обстрілювали
замок кам’яними ядрами та бочками, наповненими відпадками пражан. Ці
»набої« привозились із Праги обозами. Не маючи змоги добути замок ні
приступом, ні змором, вони надіялись, що »набої« з відпадками викличуть
в замку згубну пошесть; але сподівання їхні не здійснились і замок
встояв, не піддався.
680
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Не дивлячись на розсяглість, міць, комфорт і розкіш королівської рези-
денції, з королів там жило тільки двоє: Карл ІУ-ий і, здається, Вячеслав
ІІ-ий. Пізніше, в замку зберігалися королівські клейноди і скарб, а у
головній вежі знаходилася в’язниця для особливо важливих злочинців.
В’язнична камера була на самому споді вежі, в підвалі, і в ній досі чітко
видно написи ув’язнених так, що ніби ще сьогодні нашкрябали їх чимсь
гострим на стінах.
А в лицарській залі, де відбувалися бенкети за королівським столом
найвищої шляхти, й тепер ще стоїть той самий стіл, за яким бенкетували,
а вздовж стін — окремі шахви кожного лицаря, де складена була його
зброя та броня. На кожній шахві — герб й прізвище рейтара.
Із замка, од вежної брами »Воршілка« (Уогзіїка), до Праги, вів шлях,
сліди були помітні ще й за мене. Коло самого замка шлях той було вибру-
ковано великими брилами плитняку, а далі він переходив у звичайну биту
путь, що пролягала серед лісів та ланів. Але, не зважаючи на те, що шлях
цей був покинутий у непам’ятні часи, — досі хліб і трава виростали на нім
хирляві та низькорослі, так що, дивлячись на них, можна було простим
оком простежити древній тор шляху. В Карлштейні я побував багато разів,
але так і не міг налюбуватись ним.
Іноді, я підіймався на один з п’яти холмів, що оточували замок, на яких
колись стояли метальні машини гуситів, і звідти дивився вниз на твердиню.
Вона була переді мною, ніби на долоні, і я розглядав її з птичої перспективи.
Королівський осідок був безлюдний, як зачарований замок казки, але ніде
не видко було руїн: дещо зі збутків позаростало кущами, дещо увійшло в
землю, дещо розсипалося на порох під ходою часу. Здавалось, що замок
недавно тут виріс, здавалось, що ось-ось навстіж одчиниться одне з Готич-
них вікон розмальованого скла й в ньому об’явиться прекрасна принцеса,
юний принц чи самий сивобородий король. Особливо казковим був вигляд
на замок вночі, коли по небу гуляв повновидий місяць. Його проміння
відбивалося на барвистих шибках вікон і ввижалося, що в замку, як
п’ятисот літ тому, буяє життя; ввижалося, що в його дворищах сновигають
якісь туманні тіні, а слух ловив лиш дзвінку тишу, що ніби струнилася з
покинутого замка, в яку сторожко вслухувались околишні ліси й сам
місяць — сонце мертвих. А Бог його знає, — чи не була та тиша гомінкою
розмовою загубленого світу? Людський слух багато чого не чує, що чує
природа, в якій життя із смертю обнялись... З Карлштейном було зв’язано
чимало переказів і чимало там коїлось дивних речей, яких не збагнути
людському розумові. Я сам чув з уст мешканців підзамчя Буднян про ці
таємниці й моторошні надприродні явища й декотрі з них тут згадаю.
Так, наприклад, всі буднянці знали і всі вірили, що, перед кожною
війною чи лихоліттям, на карлштейнських мурах об’являється »Біла Пані«
(Віїа Рапі), саме так, як і в Шенбрунському палаці ГабсбурГів у Відні.
За місячного світла, вона повільно обходить по мурах замок й щезає
в палаці.
Старий каштелян замка, що вже більш як двадцять літ упокоївся в Бозі,
оповідав колись, що він, на власні очі, бачив ту »Білу Паню«, бачив, як
РЖЕВНИЦІ
681
самі собою перед нею одчинилися двері і як хтось невидимий ніс перед
нею світильник. І, коли вона входила в палац, в ту ж мить, з замкової
церкви залунали урочисті акорди віргану й усі вікна осяялись яскравим
світлом. Хто була та »Віла Пані« — не пам’ятаю.
Така ж призвістка лихоліття траплялася й в замку Точнік (Тобпік), коло
Горжовиць. Цей замок було збудовано на шпилі високої гори і його здалека
звідусіль було добре видно. І ось, теж перед бідою чи війною, його темний
дах обертався в блискучий, блищав, ніби срібло, й всі знали, що тяжкі часи
не за горами: — сльози народні сріблили дах.
В лісі над Карлштейном зяяв порожнечею рівний майдан подовгастої
форми, облямований старезними дубами. Тут колись був турнір-пляц, на
якім, в часи давно забуті, чеське лицарство схрещувало мечі й трощило
списи на поєдинках. На весні, увесь цей майдан, як килимом, укривався
жовтими квіточками кульбаби, а його де-не-де червонавий ґрунт здавався
тоді калюжками крови. І справді, багато її тут пролилося за хустину
прекрасної дами.
Скептики сміятимуться, але лісник, простий, правдомовний чолов’яга,
оповів якось каштелянові замка, що коли він обходив свою ділянку лісу
восени,- ще перед другими півнями, коли не сходили холодні зорі, побачив
на цьому майдані жіночу постать у незвичному одязі; вона легкою ходою
перейшла майдан, зупинилася в одному місці на ньому й почала не то
плакати, не то нарікати; і в ту ж мить, зашелестіло у верховітті багато-
вікового дуба й великий птах злинув їй на плече.
— Чи пугач лісовий, чи тетерук, — казав лісник, — та мабуть пугач, бо
тетерукові до мертвих діла нема.
І почав той птах воркувати, як голуб, припадати до неї, а вона його
цілувати-голубити.
А потім та жінка пішла в землю, ніби у воду гулькнула, птах же покру-
жляв над нею і зник ...
Шукачі скарбів зараз же кинулись туди, викопали цілу криницю, але,
крім каміння, нічого не знайшли.
В глушині карлштейнських лісів, незвичайно багатих на різноманітні
породи фльори, бо ще хрестоносці насадили там чимало південної рослин-
ности, як, наприклад, кущистий кизил — вечерями й ніччю не радилось
ходити, бо поночі пробуджувалось там колишнє, давно заникле, життя;
забобонну людину, бувало, й калачем у таку пору туди не заманиш, а
буднянських скептиків-реалістів, — навіть калитою червінців: жодних
привидів не існує, казали вони, то бабські дурнощі, а затемна до лісу не
маю охоти йти, — ану ж щось об’явиться? І скептики і нескептики буд-
нянські, тільки ніч розпростре над землею свою темну кирею, — сиділи
або вдома, або в пивниці за »пльзенським пивом«, або, щонайдалі — на
березі бистроплинної Бероунки з вудкою у правиці.
Халепа, однак, була карлштейнському лісникові; але, оскільки й брако-
ньєри були людьми смертними й до лісу вночі не заглядали, то й лісникові
нічого було тоді там вештатися і він спокійно спав собі в сторожці... До
Вуднян ніччю долітали з лісу голосні руляди ловецького рогу, гавкітня
682
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
собак, улюлюкання, кінський тупіт та посвист ловців і буднянці пере-
шіптувались у містичному страху: — «Слухайте! Королева Бланка подалась
на лови!«
Бланка була дружиною Карла ІУ-го.
Не один заблуда-прохожий, якого ніч застала в тому лісі, бачив королеву
своїх предків. В дивовижнім убранні, кавалькада об’являлася то на лісовій
дорозі, то на поляні, то на прогалині, то мчала по самій гущавині, при чому
вершники та їхні коні проходили крізь дерева й хащі чагарника, як дим або
туман. Ні тупоту, ні вигуків, ні гавкітні, ні ржання коней, ні суремних
звуків, не було тоді чути, хоч ловчі сурмили в роги, хоч пси з вискотом
рвались із рук псярів, хоч спінені коні скакали скаженим алюром. В лісі
панувала непорушна тиша, але в самих Буднянах виразно було чути
відгуки королівських ловів.
Попереду, на воронім скакуні, гарцювала прекрасна пані у зеленім жу-
панці й у білій гостроверхій шапочці, з-під якої вибивались чорні кучері.
На її плечі сидів-розглядався ловецький сокіл-рарог. І всі, кому довелося
побачити цю ману, — пізнавали у вершниці дружину короля Карла Бланку.
З одним дроворубом, який забарився в лісі, сталася така дивна пригода:
пізно вночі він повертався з праці додому; вже був майже на узліссі, коли
раптом побачив великого білого хорта. Пес вибіг з кущів, підійшов до
робітника й зупинився коло його ніг. У відблисках місячного проміння,
нашийник собаки переливався самоцвітами, прямо жахтів! Дядька надто
здивувала несподівана поява такого красуня-пса у лісі; хотів його погла-
дити, але рука повисла в повітрі, не намацавши шерсти. А хорт, між тим,
почав ластитися й тертися об ноги дроворуба, але дотиків собаки він не
відчував. Дядько не встиг, навіть, збагнути, що перед ним мана, як на
повороті стежки об’явився юнак у вузьких штанах-ногавицях, в кажанку і
з шличком на голові, оздобленім пером.
Юнак свистом прикликав собаку, — свист його добре було чути, — і,
взявши його на ретяжок, виразно промовив:
— Хвала Ісусу Христу! Це найлюбіший пес королеви, Ловчик, — його
розшматував тут дикий кабан!
І пса, й юнака, як не було ...
Інший селянин зустрівся у тому ж лісі з їздцем в кольчузі. Зразу ж
догадавшись, що перед ним привид, селянин сховався за дерево, але їздець
запримітив його, під’їхав і сказав:
— Хай славиться ім’я Господнє! Лиши ось це на спомин!
Лицар зняв з руки шкіряну рукавицю, простягнув її переляканому дядь-
кові й умчав геть. І в ту ж мить, на долонній стороні рукавиці, почав
проступати напис Готичними буквами: «Ярослав Мната з Мартініц...«
Буднянці багато чого знали таємного й непояснимого, але пам’ять моя з
оповідань їхніх зберегла лиш обмаль.
Так, пригадую випадок, коли двоє велосипедистів, які ніччю верталися з
сусіднього села Моржін у Будняни по стародавньому шляху, були зупинені
в дорозі дивного вигляду чоловіком у короткому плащі-накидці, подібному
до гуцульського сардака, і повстянім капелюсі-кресані з пером. Ноги його
РЖЕВНИЦІ	663
були обуті в постоли — »опанки«, які давним-давно вийшли вже з ужитку
у місцевого населення.
Незнайомець, поважного віку людина, зупинив проїзжих помахом руки:
— Слава Ісусу Христу! З дороги, будь ласка4. — їде король!
І щез.
Не встигли велосипедисти схаменутися, як, з-за закруту дороги, що у
тому місці пролягала глибокою лісовою улоговиною, показався величезний
критий ридван, у який було впряжено четверо вороних коней. Обабіч
карети, повільною ступою, їхали вершники.
Велосипедисти шарахнулись з дороги і затаїлися в кущах. Карета тихо
наближалась; видно було, як вона похитується на вибоїнах тору, як
обертаються її велетенські колеса, але довкруги панувала дзвінка тиша й
здавалось, що ридван пливе по воді; нечутно було ні хрускоту коліс, ні
гремотіння, ні тупоту могутніх копит.
Примара пропливла мимо, як корабель, але один з їздців затримався на
узбіччі шляху і в ту ж мить біля нього опинився той самий дідуган у
постолах, що попередив велосипедистів про проїзд короля.
їздець, у довгій кереї, яка покривала круп коня, в шоломі-шишаку, на-
хилившись, щось сказав дідові, що стояв перед ним, знявши капелюха, а
потім, круто повернув коня, вдарив острогами й поскакав доганяти карету.
Однак, і тоді не почулось жодного звуку; тільки пугач десь нарікав. Дід
постояв, провожаючи поглядом карету, потім надів капелюха й зник у лісі.
Ошелешені моторошним видивом, буднянці скочили на велосипеди і
майнули вперед, але, вже недалеко самого замка, їх знов зупинив той
самий незнайомець. Яким чином він міг перегнати велосипеди, що мчали з
усієї сили?
— На світанку його милість король буде вже в Празі на Гранчанах, хай
зичить йому Бог! — промовив він виразно й поважно.
— Хто ви такий? — видихнув один з велосипедистів.
— Хто я? ... Не знаєте королівського ловчого Туровця з підзамчя? Я ж
вже сливе тисячу літ стережу королівські ліси! — І любно-привітно поклав
свою руку на плече того, що питав, але той не відчув жодного дотику.
Привид, тим часом, почав поволі розпливатися і, як туман, зникати в
гущавині...
Не один раз, у тихі місячні ночі, з замка долітали переливчаті акорди
лютні; їх виразно чули з ближчих хат підзамчя, на дорозі, що вилась
повз замок, і в самому лісі.
Але тільки на місяць набігала хмаринка, звуки обривались й знов
бреніли, як тільки хмаринка пройшла. Траплялось це лише за повного
місяця...
Якось, у темну осінню ніч, церковний дзвін ударив на сполох й побудив
всіх буднянців:
— Ліс горить! Ліс горить! — чулося звідусіль; люди вибігали з хат,
вдивлялися в палахкотіючий огонь.
Відблиски пожежі жахтіли-палахкотіли на мурах замка, кривавими цят-
ками переливалися у його вікнах, їдкий дим затягнув всю округу.
684
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Ліс горів на найближчім пагорку над замком.
Пожежники, жандарми й добровільці кинулись у ліс гасити вогонь, але,
підбігши ближче, переконались, що ніякої пожежі нема, а що, серед лісу,
палахкотять великі вогнища; на їх вогневім тлі виднілись рухливі силюети
людей.
Та тільки буднянці добились на гору, — вогнищ мов не було; все поринало
в непрогляднім мороку, стало темно хоч очі виколи.
Перелякані селяни до ранку не заплющили очей, як тільки благосло-
вилося на день, разом з жандармами й лісниками, пішли подивитись на
згарище, де вночі палали загадкові вогнища. Був із буднянцями й старий
кастелян.
У лісі жодних слідів огнищ не знайшли та і як було їм горіти в непро-
лазних хащах?
Всі були вкрай здивовані непояснимістю явища, особливо ж жандарми,
яким було заборонено вірити в чуда й писати про них реляції. Але заго-
ворив старий опікун замка, про якого йшла поголоска, що в його кишенях
й за шиворотом вдень ховаються всілякі нічні страхіття:
— В наші модерні часи, панове, забобонним бути смішно; лишимо забо-
бони старим бабцям, але все ж таки вважаю потрібним вам сказати, що
саме тут, де ми зараз стоїмо, і де вночі, — ви всі це бачили, — горіли ватри,
по яких не лишилось й попелинки, — факт цілком неймовірний! — у 1422-му
році палали ватри гуситів, які облягали Карлштейн. Тут ось, на цім холмі,
був осередок їхнього табору і звідси вони обстрілювали замок ядрами,
запаленими бочками з дьогтем та відпадками ...
І старий кастелян, усміхнувшись лукаво, пошкандибав до свого барлогу
в замку...
Між іншим, до кастеляна часто навідувались допитливі туристи, щоб
розпитати його про моторошні явища в замку, але дідусь завжди жартів-
ливо відмахувався од них:
— Ідіть, панове й пані, до храму святого Віта, спустіться там в усипаль-
ницю наших королів й розпитайте про все тих, хто колись тут жив ...
В музеї при замку зберігалося чимало всякої старовини, а між нею, —
кістяк крокодилятка. Цей кістяк був колись виловлений з Бероунки й
своєю появою викликав багато чуток й припущень.
Бероунка не Ніл й крокодилам у ній місця не було. Яким же чином
потрапило до її вод крокодиляче немовлятко?
Дехто вважав, що його привіз із південних заморських країв хтось з
хрестоносців, але таке припущення тхнуло абсурдністю: без води, у
скриньці чи в сакві, крокодиля на другий же день подорожі віддало б
Богові душу. Довго загадка лишалась загадкою, аж нарешті звернулися до
буднянської Мафусаїлихи, старушенції Птачкової, яка тут же й розв’язала
питання. Згідно з її словами, а знала вона крокодиляткову таємницю від
свого діда, якому про крокодиля оповів прадід, що в розповіді своїй
покликався на розповідь прапрадіда, який чув крокодиляткову повість з уст
пра-пра-прадіда, а той пра-пра-прадід — від пра-пра-пра-прадіда, королів-
ського стременного, — що якийсь лицар-хрестоносець привіз із хрестових
РЖЕВНИЦІ
685
походів крокодиляче яйце й наказав своїм джурам спорудити для нього
спеціяльне гніздо. Коли вірні слуги те гніздо зробили, лицар поклав у нього
велетенське яйце, а на яйце — гуску, — в інших варіантах лебедицю чи
качку, але те справи не міняє; — Гуска ця й висиділа крокодиля й, виси-
дівши зубату рептилію, подалася до Бероунки пополоскатися, а немовлятко
— за нею. І не встигла гуска гулькнути в воду, як дитинка цапнула її
й зжерла.
Пані Птачкова була дуже обурена поведінкою крокодилятка:
— Такова невдєчна потвора! І як єн Панбуг допбушті таковоу несправед-
лівост?
Але надійшла зима, крокодиля замерзло й обдарувало карлштейнський
Музей своїм кістяком.
Читачі може скажуть: Нащо той Аркас приплів до своєї повісти ті дурні
бабські побрехеньки? На те я відповім шановним читачам, що я навмисне
так довго й докладно зупинився на карлштейнських переказах, бо вони
давалися в знаки не тільки тубільним буднянцям, а спричинили конфуз й
одному нашому козакові-проґресистові, який один час скакав у буднянську
гречку. Він, розуміється, чув про всі ті страхіття з привидами, але, як
людина розумна й реалістична, а до того й прогресивна, позбавлена всяких
забобонів, цим дурницям не вірив й сміливо вчащав до своєї буднянської
гречки.
Одного разу, після всебічного порозуміння з тією гречкою, пізнім вечером,
він повертався до Ржевниць піхотою. Шість верст — дрібничка такому
козакові та ще й спортсменові. А тут ще зоряна ніч, зоряні спогади про
гречку, веселий шум у голові.
Ішов наш прогресист головною вулицею Буднян, був напідпитку й, для
певности, тримався правицею за мурки, тини й паркани, роздумував про
чеську гречку, що вона ані трошки не гірша від нашої. Потім, думки його
перемайнули на партійне поле, на сподівання, що в майбутньому може й
він стане одним з Ґракхів. Думки й мрії миготіли у його хмільній голові,
як блискітки річної брижі під сонцем. Від Ґракхів вони звернули на
маршрут. Як його вертатися? Чи через міст іти по тому боці Бероунки повз
Поучнік битим шляхом, чи буднянською стороною попід Чорного Скелею?
Перша дорога була зручніша, але довша, друга, хоч і ближча, але тяжча;
треба було йти вузенькою стежечкою над самим берегом річки, здолати
потім нагромадження каменюк під Чорною Скелею, а до того ж, як всі те
знали, там в очеретах жив водяний дідько, русалки та мавки. Згадавши
про це, наш прогресист зупинився на роздоріжжі, міркував: Водяник, —
тьфу, тьфу, тьфу на лихім слові, — мене не чіпне, бо я ж маскулінум, а з
русалками, та ще після гречки, справа гірша... Хитнув головою й усміх-
нувся: що значить хміль! До реакції мене завів, до бабських контрреволю-
ційних вигадок! Русалки, — щоб їм не жити, — приверзлися! І, рушивши
з місця ліворуч, гукнув по-чеському:
— Йде се, пане, тбуто цбстоу!
Притримуючись, вже лівицею, мурків, загат та парканів, прогресист
почвалав в напрямку до Чорної Скелі.
686
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Був в одного заможного буднянського селянина цап, незвичайно шля-
хетної, гуманної й велелюбної вдачі. Він грався з дітьми, з собакою; на
ньому їздив верхи старий кіт Моурек, а до всього, відганяв він од курчат
шулік. Не цап, а золото то було бородате. З людьми він зрісся і душею
й серцем.
Так ось, тієї самої зоряної ночі, сидів той цап на загаті, прислухався,
мабуть, до жаб’ячого концерту. Коли ж порівнялась із ним козацька голова,
він нахилився, з хропотом дмухнув і, бекнувши, пройшовся шершавим
язиком по щоці неборака.
Ошелешений козарлюга тільки й встиг не своїм голосом ревнути »Пан
Круль!«, чомусь по-польському, й непритомно гепнувся на землю. На крик
прибіг цапів хазяїн і глечиком холодної води отямив зомлілого подорож-
ника. Він таки доплентався до Ржевниць.
Ясна тут річ, що ніхто, тільки страхіття, були причиною такої халепи
нашого земляка. Не знай він тих карлштейнських почвар, цапа б не
перелякався, хіба що погладив би його, а тут та реакція у саванах. І як же
мені не розказати про те шановним читачам, коли жертвою тих »бабських
побрехеньок* став наш поступовець-гайдамака? ...
Колись Карлштейн був оточений дрімучими лісами, в яких ховалися і
річка, і плавні, й багниста низина між Мокропсами й Ржевницями.
Зі своєю дружиною, в супроводі численного почету, Карл часто полював
тут на ведмедів, на турів і зубрів, лосів й оленів, на рисів, вовків і кабанів.
Тепер цей ліс хоч і займає розсяглу площу, хоч і криє собою ввесь гірський
масив, але від ріки одступив на велику відстань, уступивши місце ріллі.
Тільки коло Кржівоклата є ще рештки древньої пущі й там водяться
дикі кабани. Але в нашому ржевницькому лісі, крім лисиць, крім харсунів-
борсуків, зайців, диких кріликів, вивірок та диких кізочок, іншого звіря
вже не було. Зрідка заходили олені з Добржіховіцького лісу, останній же
вовк був убитий тут, як пригадується, у 1774-ім році.
В нашому лісі дуже старих дерев не подибувалось і тільки за Чортовою
Путною, в найглухішій ділянці лісу, зберігся старий ліс. Там якраз губилась
у гущавині «Бєхиньська дорога* і Незабудіцький струмок ховався під
землю... На самому цьому місці росла височезна й товстелезна смерека,
найстаріша у всій околиці. Не знаю чи правда, але лісник нараховував їй
сімсот літ; а навколо неї, ніби її дружина, купчилися вікові буки, в’язи
та дуби.
Цей клаптик лісової глухомані був найулюбленішим місцем моїх блукань;
я сюди часто навідувався, щоб послухати перешіптування велетнів і відда-
тися мріям. Навіки покидаючи Ржевниці взимі 1949-го року, я прийшов
сюди з малим сином віддати останній чолом цій королеві лісу, як називали
ту смереку ржевничани; коло її підніжжя зірвав жмуток зів’ялої трави,
яка й тепер зберігається в моїх спогадах...
Недалеко від Карлштейну, на ржевницькій стороні Бероунки, приблизно,
проти Србска, над стрімкими скелями, зверненими до ріки, стояло одне з
найдревніших міст Чехії, Тетін (Теііп). В сучасну добу це глухе містечко,
але в далекій минувшині це був осідок княжни-жрекині Тети, сестри
Лібушіної й Казіної, доньки казкового владики Крока.
РЖЕВНИЦІ
687
Поблизу Тетіна, на підвищенім плято, розкинулось невелике місто Літень,
колишній Лютень (Бііеп), в якім стояв замок барона Даубка й його дружи-
ни, славної співачки Ярмили Новотної.
В сусідні з нами Добржіховіце, а в зукраїнізуванні — Добржиховиці, з
старою садибою-замком лицарів мальтійського ордена Червоної Звізди,
якому, ще при мені, належали всі околишні ліси, можна було пройти з
ржевницької сторони вздовж Бероунки й по шляху по ту сторону її, який
пізніше було забетоновано.
У перші роки нашого життя в Ржевницях, через річку перевозив пором,
а пізніше було збудовано солідний кам’яний міст, який згодом витримав
й тягар гітлерівських танків.
Перейшовши міст, ви потрапляли в сільце Лети (Ьеіу) і шляхом просту-
вали до Добржиховиць, а якщо звертали з нього ліворуч, то виходили на
дорогу, яка вела в село Карлік, що стояло, далеко відступивши від річища
Бероунки, під пасмом гір, в «Карлицькій долині» (Кігііске йбоїі).
Безпосередньо перед Карліком, на невисокому горбі, бовваніла, здалека
видна, церква святих Мартина й Прокопа, на місці якої, в незапам’ятні
часи, знаходився один з найдревніших християнських храмів Чехії ще за
Кирила й Методія, а перед тим, буцімто, була поганська божниця. За часів
Карла ІУ-го, а може ще й раніше, церква та перестала існувати, а на її
місці виросла фортечка, в якій жила одна з жінок Карла ІУ-го. Звідти, як
казали, вів підземний хід аж до Карлштейну, — майже десять верст!
Далі, по глибокому дефіле межигір’я, уздовж якого вився «Студений
струмок» (Зіибепу роіок), можна було навідатись до стрімкоспадистого, лісу-
ватого нагорбка »Градку« (Нгйбек), де, на самім шпилі, помітні були рештки
бльокгавзу Карла ІУ-го. Тут Вячеслав П-ий любив зупинятися й відпочи-
вати, коли виїжджав на полювання. Якось я там попорпався і знайшов
кілька старих цеглин.
У »Студеному струмку» водилося багато раків; невеличкі, буро-чорні, вони
гніздилися в підводних кущах та під камінням. Я певен, що королівський
лейбкухар ними не нехтував й годував свого владику.
Нарешті, біля села Дольні Мокропси, у місці, де Бероунка робила крутий
заворот, прориваючись крізь скелясту тіснину на рівне плято Дольних
Черношиць, на узліссі, над самою річкою, виднівся банеподібний горб Казін
(Кахіп), де, як оповідали перекази, стояв замок казкової княжни Казі, яка
займалася знахарством та збиранням чарівничих і цілющих трав.
Леґенда ця, одначе, мало правдоподібна; на цьому горбі, за стародавніх
часів, зводилась фортеця Блук (Віик); її назва походила, мабуть, від слова
»облоук« — закрут, дуга. Тут Бероунка справді дугою звертала вбік.
Укріплення Блук було, по всій імовірности, славниківським кордонним
постом, що контролював течію ріки й обкладав митом тих, що пропливали
повз його мури . . .
(Далі буде)
688
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ПОЕЗІЇ
Богдан БОРА
НЕСПОКІЙ
Небо синіє. Бринять тепловії.
Чути вже крики гусей ...
Наче уперше сміються надії
В синіх криницях очей.
Проліски в лісі. Стокротки у полі.
Ніжні на вербах бруньки ...
Соняшним зайчиком радість на чолі,
Тягнуться в небо думки.
Даль, наче просинь святочна вітража,
Колом закреслила рунь ...
Серце зі сонцем поєднує пряжа —
Золото соняшних струн.
Капле зо стріхи. Співає синиця.
В гаю вже ряст де-не-де ...
Знову душа неспокійна, як птиця,
Любить і вірить, і жде.
Білого цвіту в саду веремія.
Небо в криницях очей ...
Піснею носиться в висі надія,
Лине на крилах гусей.
1962
ІДИЛІЯ
На призьбі гріється, як голуб, дід.
Селом блукає осінь ніжносвітла.
Тонке повісмо бабиного літа
Чіпляється за журавлиний слід.
Із дуба листя падає на пліт.
Його ловлю у дідів бриль, як нетлі.
ПОЕЗІЇ
689
Сміється сонце. Пахнуть далі теплі,
Бур’ян прив’ялий, листя й дідів піт.
Ножем з коси того насікши листя,
Дід курить люльку й тиша урочиста,
Як добра гостя, в синяві очей.
За поміч дід згодя й мене частує ...
А осінь ходить, золотом гаптує
Дитинство й старість під тужбу гусей.
1962
Лариса МУРОВИЧ
КАЛИНА
Ген далеко, на зеленій Буковині,
Де я вперше взріла — сонця круглий диск,
Де хмарки на небі в ранішній годині
Все його яскравий емалює блиск,
І рясні проміння золота зливає
На гору Цецину, на широкий луг, —
Там щодня побожні гимни дзвонить-грає
Незабутній Прут, мій рідний брат і друг.
Я ходжу у думці, босими ногами,
По траві, в якій багато є тепла,
Зануряюсь часто спраглими вустами
До Твого, надхненний Пруте, джерела.
Молитовно руки піднімаю нині
До Цецини, чернівецької гори,
Де лежать руїни славної твердині,
Свідками німими — княжої пори.
В час шукання серце каже: ще замало!
Та мене куди спрямуєш серце ти?
Чую шум знайомий ... Тужно заспівало
Віття деревини — кличний клич Мети.
Гляньте люди, в лузі — чепурна Калина,
Мов князівна стала в білому вінці
І в Її подобі ціла Україна
У дзеркальній відбивається ріці.
Я слова згадала мертвої вже Мами:
»Соки під землею, жилами водно,
Припливають від Дніпра і корінцями,
690
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Як Причастя п’є Калина їх вино.
Звідси відпливає, хвилями на зміну,
Буковини теплий, підземельний струм,
І вливає соки в »степову« Калину,
В єдності бажань і вільнолюбних дум.
їжте, діти, їжте овочі Калини,
Квасно-гірко-солодкаві восени,
З них бо зачерпнете наснажні краплини
До змагання за свободу Вітчини!«
Вірю, Мамо, вірю в правду цю велику
І Калині творчу віддаю любов, —
У плодах Її, пролиту споконвіку,
Нашого народу я відчула кров!
1962
ДОРОГА
Мов пташка, відчула я крил поривання,
Як вийшла із Дому в день бурі, в день грому,
До Феї ж у серці горюче кохання,
Мене у дорогу жене невідому.
— Де міцці нап’єшся в хвилині знемоги?
Лукавий шуліка на дереві кряче.
— Зів’янеш, зомлієш насеред дороги...
Змія так шипить і глузує неначе.
... Дорога ця до » Джерелах е терниста,
Тому ти, голубко, не дійдеш ніколи!
Вернися, вернися, шукати »Намистах
Для Феї, туди — де піском сяє поле!
— Не можу, бо вірю: в часі буревою
Тут »Ж.олудь« діткнеться долоні моєї, —
Шуліку й змію щоб збороти, до бою
Піду по тернах я — із голкою Феї!
1963
691
Наталія САВЧЕНКО
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
(Історичне оповідання*)
КНЯЗЬ ЯРОСЛАВ МУДРИЙ
Могутній славний був великий київський князь, Ярослав Муд-
рий. Його величезна багата держава по смерті бездітного брата,
князя Мстислава Тмутороканського, ще більше поширилася. Тяг-
нулась тепер із півночі від моря Варязького (Балтицького) на
південь до Понтицького (Чорного) моря, а з заходу — від Карпат-
ських гір на схід до Кавказу.
Від батька свого, князя Володимира Великого, успадкував він
побожність і милосердя до бідних. Був мудрий і гоноровий, ува-
жав, що він не менший володар від цісаря візантійського. Хотів
зрівнятися з тим царством, бо бачив, що воно веде перед в усьому
світі. Хотів дорівняти йому й не цурався науки від нього, а при
своєму дворі запроваджував візантійські порядки та пишноту.
Хотів поширити освіту в своїй державі, продовжуючи роботу
свого славного батька Володимира. Тому засновував школи при
церквах, доручав ченцям перекладати книжки, особливо церков-
ні, з грецької та інших мов, заснував першу бібліотеку, оточував
себе вченими і письменниками.
Хоробрий і мудрий вождь, з допомогою брата Мстислава зумів
відібрати втрачені під час боротьби з Святополком Окаянним
Червенські городи від поляків. Але не бажав вічної війни з
сусідами на заході, тому замирився з сином свого ворога Боле-
слава, королем польським Казимиром Великим. Віддав за нього
сестру свою Добронігу, а старшого свого сина Із’яслава, першого
наслідника на київський престіл, одружив із сестрою того ж
короля.
Як добрий господар, сам вглядав в усе. Щодня приймав він звіти
та видавав розпорядження двірській службі. І приходили до
нього воєводи, тисяцькі, стольники, тіуни, посадники та інші.
Вставав князь дуже рано, ніколи сходяче сонце не заставало
його в постелі. Ранній дзвін кликав до церкви і князь, як і вся
його побожна сім’я, ніколи не опускав Служби Божої. Повернув-
шись у свою опочивальню, там же снідав, вислухував звітів і
давав розпорядження.
*) Відзначене на 2-му літературному Конкурсі СФУЖО в 1961 році.
692
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Відпустивши всіх, сів за столом і задумався. Глибокі думки
малювалися на його обличчі, час від часу він, за своєю звичкою,
гладив свою довгу бороду. Думкою озирав свою державу. Зовні
вона ніби добре забезпечена: на заході спокій, бо там сидять ніби
свої, приятелі. Усміхнувся. Сини виросли і він розіслав їх своїми
намісниками. Пильнуватимуть своїх волостей, як він сам. От
Старшого, Із’яслава, посадив у Новгороді. В’ячеславові дав Смо-
ленськ з дооколичними землями. »Він зуміє приборкати неспокійні
племена з півночі*, знову усміхнувся в бороду. Внукові Рости-
славові дав Галичину. »Там близько, хоч і дружня Польща, але
не вадить мати на неї око, щоб не кортіло її зазіхати на несвоє«.
Святослав одержав Чернігівщину та далеку Тмуторокань. »Йому
буде важкувато*, похитав князь головою. »Там особливо вятичі
досить ще дике плем’я, неспокійне, а до того з південного боку
роблять наскоки нечистиві печеніги. Хоч проти них використову-
вав ще Мстислав ясів та касогів, яких також мусів приборкати,
але все ж таки з тими кочівниками вічний клопіт, нема спокою*.
Ця небезпека не дає зосередитись на запровадженні внутрішнього
ладу в державі. Правда, він, князь, із свого боку забезпечився:
насипав високі вали понад Россю і так висунув оборонну лінію
далі на південь за батьківську, що тягнулася понад Стугною
рікою, недалеко від Києва. Хоч ті вали над Россю й не спинять
кочівників цілком, але варта, що там пильнує, бодай на деякий
час затримає і подасть знати: запалить солому на високих жерд-
ках і буде час приготуватися до оборони.
Зітхнув князь. Так, вже найвищий час запровадити міцний
порядок у державі, скріпити лад. Християнство багато допомогло
в цьому, сама церква вже дала порядок, народ стає ніби спокій-
ніший, переймається потроху високою християнською наукою.
Але християнство таке ще молоде в нас. Та й треба б одностайного
ладу, однакових порядків у державі, як от у Візантії: там є закон
однаковий для всіх і всі мусять підлягати йому, судовим поста-
новам. А в нас кожна земля, кожне плем’я хоче жити по-своєму,
придержуючись своїх стародавніх звичаїв і порядків, неохоче
слухає князя, його розпорядків. Віча занадто хотять господарю-
вати. От у Києві він переніс віче з Подолу на гору, ближче до
себе. Там бо деякі людці люблять часом бунтувати, бешкету-
вати ... Тут на горі, під його оком, спокійніше поводитимуться,
тут і дружина близько, завжди готова навести у потребі порядок.
Отже, рішився: треба у нас запровадити однаковий закон на всіх
землях та викорінити сваволю, бійки, а особливо отой нелюдський
звичай кривавої родової пімсти. Не личать правдивим християнам
оті дикі розправи.
Князь задзвонив у дзвінок, що стояв у нього на столі. Увійшов
отрок.
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО
693
— Поклич воєводу Остромира! Знаєш, того що приїхав з
Новгорода.
Отрок уклонився і вийшов, а князь почав щось писати на
листках паперу, що лежали перед ним на столі. Скінчивши, забрав
написане і вийшов до гридниці, де звичайно відбувалися наради.
Прийшов Остромир, вклонився і промовив:
— Вітай, князю, твій син, князь Із’яслав, шле тобі низький
поклін; питається як ся маєш та переказує, що в нього все гаразд,
скрізь панує спокій і лад, на кожний твій наказ все готовий
прислати свою дружину.
— Добре, — промовив князь. — Сідай та оповідай про справи:
чи скінчив роботу, чи все зібрав із наших звичаїв?
— Так, князю, — відповів Остромир, — на твій наказ я розіслав
в усі наші землі людей книжних, мудрих і вони вже повернулися
та привезли все, що здобули від старших, також мудрих людей.
Я все це зібрав за твоїми порадами в одне і ось приношу тобі
цей збірник.
Князь узяв у нього зшиток і почав переглядати:
— Бачу, що ти вибрав все, що буде добре з наших прадідів-
ських звичаїв. Тепер будемо мати закон постійний для всієї нашої
Руської землі. Гнітило мене те, що ми християни, а живемо не
по-християнських законах та й одностайносте не маємо. Ти добре
зробив, що використав поради митрополита і мої та вніс до за-
кону християнські вимоги. Віднині не буде сваволі, ані тілесних
мук. Багато дечого замінимо вірою та головництвом1. Правда,
будуть і високі кари, а це за образу чести. Залиши мені цю збірку,
я перегляну, а через тиждень скличемо бояр і старців градських,
а там з Богом і до віча.
Довго сидів князь зігнувшись, читаючи цей перший звіт писа-
них законів для свого князівства. Навіть по обіді не відпочивав,
все читав і роздумував та подекуди виправляв. Врешті скінчив,
зітхнув з полегшою і, за своєю звичкою, з задоволенням погладив
бороду: »з Божою поміччю довершимо цього діла і наша країна
буде мати лад, як і грецька земля«.
Підвівся, щоб вийти в садок відпочити. Став на високому рунду-
ку своїх палат і оглянувся навколо. Київ захищений високими
валами, по чотирвох кутах вежі з вартовими. »Мало, подумав,
треба б ще й поставити огорожу добру — частокіл, так буде
певніше».
Через тиждень зібралася боярська рада у княжій гридниці, для
таких офіційних зібрань призначеній. Прибув і митрополит
і) Віра на користь князя. Головництво — покривдженому.
694
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Іларіон. Тіун Денис, із греків, меткий у письмі, читав новий збір
законів для землі Руської, що його назвав князь »Руська Правда».
Всі одобрили приписи, тільки старий Гостромисл похитав недо-
вірливо головою:
— Чи слухатимуться ж цього нового закону? Ще ані наші
городяни, ані смерди2 не відвикли жити за своїми власними старо-
давніми звичаями.
На те інші відповідали, що княжий наказ та воля віча мусять
стати зобов’язуючими, всі мусітимуть тримати послух. Та й у
»Руській Правді» наші звичаї дотримані, щоправда, не всі, а ті,
що годяться з наукою християнською.
В часи князя Ярослава віча збиралися на горі, на площі перед
княжими палатами. Так, мовляв, певніше, під княжим оком, ніж
на Подолі, де віча відбувались здавна. Там непокликані люди
зчиняли бешкети та робили заколоти, проти князя часом бунту-
валися і не можна було тримати порядку.
Розбіглися биричі3, трубили в роги, скликали народ на віче.
Чисельно прибули кияни, цікаві знати, що то буде. Давно вже не
скликалися віча, тож охоче йшли. Князь сидів на високому по-
мості, біля нього митрополит та старші бояри. Встав князь і
промовив:
— Задумали ми встановити писаний закон, для всіх рівний та
добрий для кожного стану. Щоб жити по-християнському, як і в
інших християнських краях живуть, мусить же бути закон пи-
саний. Пам’ять бо людська не вічна і зрадлива, та й самі ви знаєте:
хтось як схоче, той перекрутить, а вже як написано, то стоїть
беззмінно.
Дехто з натовпу кивав головою, мовляв, правда, а князь про-
довжував:
— І ось із Божою поміччю, з благословення нашого митрополита
та порадою мудрих старших, що знають добре наші звичаї, з
допомогою яких вони і судили, у згоді з нашими тими добрими
звичаями і вірою Христовою Святою, списали ми оцей закон і
назвали його «Руська Правда». Зараз і почуєте, що там написано
і затвердите, якщо з ним згодні, а коли ні, то послухаємо, чому, і
як слушно — поправимо. Ваші старші знатніші мужі вже радили
з нами, думки свої подавали і тепер все вже списано і узгіднено
з ними. Читай, Денисе!
Всі втихли й напружено слухали, але коли дійшло до скасуван-
ня кривавої родової пімсти, наче хвиля пробігла натовпом і чулися
окремі вигуки протесту:
— Справіку так було, так і мусить бути!
2) Смерди — селяни.
3) Биричі — окличники.
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО 695
— Як то так, щоб я не пімстився за свій рід?!
— Недобре, князю! Кривава пімста мусить залишитися!
— Люди добрі, — озвався голосно князь, — дослухайте до
кінця, вже недовго, а тоді будемо говорити.
Віче хвилювалося, юрба гойдалася, як гойдається колосся під
подувом вітру. Голоси множилися і вигуки ставали навіть грізні.
Віче нагадувало тепер розбурхане море: »Не годимося!.. Ні!..«
Встав митрополит Іларіон і перехрестив збори святим хрестом.
Це вплинуло: його всі шанували, як людину відмінну від інших,
навіть містичну. Помалу вщухло. Тоді митрополит почав:
— Благочестиві християни! За благочестивого князя нашого
Володимира покинули ми віру поганську і прийняли правдиву
Христову віру. Мусимо покинути і поганські звірячі звичаї, бо
якже назвати те, що за провину одного відповідає ввесь рід, і то
не раз, а з віку у вік. І живуть люди ворогами, розсварені. Чи
винен, наприклад, хтось, що колись, може років сто тому, а може
й більше, котрийсь із його роду вбив когось з іншого роду? От і
тягнеться ця кривава борня і ворожнеча та не дає спокійно жити.
Правдивим християнам не личить так чинити, що сталося
колись, нехай іде в забуття. Ви ж чули, що образа чести за новим
законом каратиметься дуже суворо, отож ніхто не відважиться
підняти руку на життя ...
Довго вговорював митрополит людей, вже почали відзиватися
голоси, що годилися з його думками. Ось один високий парубок
почав промовляти:
— Добре сказав наш митрополит. Ота клята кривава пімста
родова не дає жити. Наприклад, я покохав дівчину з ворожого
роду, а вона мене, але мені не вільно її взяти, бо на мене чигати-
муть, щоб убити за це. А за віщо? Хтось із мого роду колись давно
вбив когось із того другого, ніби ворожого роду. А я ж, ні сном ні
духом невинний, маю відповідати за того мого предка, чому? Він
уже давно перед судом Божим із тим убитим став та й кару від
Господа прийняв, чи не так? — він обернувся до молодих людей
що стояли ззаду, бо спереду стояли старші.
— Так, так! — підтримали його молоді.
— Князю! — заговорив один із тих молодиків, — це правда і
Яромир сам терпить через те. Ото він покохав Марту, княжни
Марії світличну дівчину, а батько її каже, що Яромир ворог та
нахваляється вбити його, якщо той відважиться узяти Марту.
Яромир уже й тепер ходить з мечем, боїться зачіпки.
— А Мартин батько тут і є! — закричали навколо парубки.
Князь знову встав:
— Зібрав я вас, городяни мої вірні, не на сварки й суперечки.
Діло поважне вирішуємо і самі бачите, чи добра ота родова пімста,
696
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
бачите, що не дає спокійно жити нікому. Я знаю Яромира, він
добрий кметь4, чесний і добрий християнин. За віщо ж ти, Судо-
мире, хочеш його забити, що він тобі винен? — звернувся князь
до старшого чоловіка, що стояв один із перших напереді.
Той зайнявся і почав оглядатися, ніби шукаючи в когось поради.
Ззаду стояв його син, Улан. Батько зауважив, що син похнюпив
голову, тоді поглянув на князя і промовив:
— Я не маю зла на Яромира, але коли б він відважився взяти
Марту, то повинен бути вбитий, бо так наказує звичай, так
роблять усі. Як усі заприсягнуть, що перестануть триматися того
звичаю, кривавої пімсти, то і я пристану на таке.
Князь сидів і гладив бороду:
— Добрий почин твій буде, Судомире. Ти почнеш, то й іншим
не кортітиме робити інакше.
Тепер люди почали гомоніти поміж собою: одні були за, а інші —
проти кривавої родової пімсти. Помало гомін ущух.
Встав воєвода Вишата й запитав:
— Чи одобрюєте, русичі, прийняти закон, який хоче зробити
нас людьми-християнами, щоб жити між собою в мирі й злагоді
та по-Божому, як велять заповіді Господа Ісуса Христа, і чинити
так, аби не довелось нікого карати? Доброго ж бо ніхто не карає
і не судить, а ми, русичі, прийняли віру Христову, Його науку
Божу, тож мусимо старатися бути добрими, чи не так? За що ж
будемо вбивати безвинного свого брата во Христі?
Гомін голосів озвався:
— Так, а хто буде винний, нехай скарають!..
— Так, так!.. — чулося щораз частіше. Молоді голоси кричали
найголосніше. В загальному гудінні голосів, у викриках, було
чути, що більшість схвалює закони «Руської Правди« і це прийня-
то за згоду. Народ розходився, обмірковуючи та сперечаючися,
добрий той новий закон чи ні.
А Яромир використав для себе нову постанову і ще того ж
вечора просив Судомира віддати за нього Марту. Батько поди-
вився на сина і запитав:
— А ти як?
— Та як ви, батьку, — неохоче відповів Улан.
Княжна Марія довідалася від батька-князя про нову постанову
й поспішила переказати Марті. Та спалахнула від радощів, але
не могла відразу повірити, все питала: »Чи правда ж?«
Вона не могла зрозуміти, як це станеться, що не буде вже страху
через ту кляту криваву пімсту, яка загрожувала її судженому.
Марія запевнила її, що родової кривавої пімсти вже не буде. Марта
аж руками сплеснула від радощів і здивування:
— Невже ні?
*) Кметь — воїн.
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО 697
— Так, — ще раз підтвердила князівна, — бо винного суд буде
дуже тяжко судити.
Пізно ввечері під вербою стояла щаслива пара — Яромир і
Марта. Вони говорили про своє майбутнє весілля.
Мета князя здійснилася: народ дістав писаний закон. Після
віча «Руська Правда« була передана до Печорської Лаври, де
ченці мали відписати її в багатьох примірниках, щоб кожний із
волосних князів одержав той закон і пильнував його виконання.
князівни
На горішньому поверсі княжих палат розмістилися світлиці
княгині та князівен. Були вони затишні, гарно прибрані. Для
князівен відведено дві сумежні світлиці. Стіни їх були помальо-
вані та розписані різними малюнками: птахами, рибами, квітами
та іншими фантастичними взорами. У східньому куті кожної
світлиці стояв кивот з образами Ісуса Христа, Матері Божої, св.
Миколая та інших святих. Перед образами невгасима лямпадка
і свіжі квіти мінялися щодня. Цього пильнувала особливо побож-
на Анна. Вона була найстарша з-поміж неодружених князівен і
найповажніша з них. Висока на зріст, як і інші сестри, струнка
білявка, з тонкими шляхетними рисами обличчя.
Княжна Анна любила читати побожні книжки, життя святих,
апокрифи та описи різних країв. Книжки подостатком напливали
з Візантії та з Заходу через Болгарію. Князь Ярослав Мудрий
мав велику й різноманітну бібліотеку, тож князівни могли виби-
рати книжки, кожна до своєї вподоби.
Князь кохався в ученості й хотів, щоб і його діти були освічені
та знали різні мови. Сам він говорив вісьмома мовами. Учителями
були ченці та греки.
Коли Анна кохалася в поважних книжках, то про решту кня-
зівен цього сказати не можна. Вони читали, переважно, різні
романи, як ось «Олександрія», «Троянська війна», «Індійське
царство», «Варлаам та Йосафат» та інші.
Жвава й енергійна Лисавета особливо любила все таємниче,
героїчне, незвичайне. Всі князівни були пристійні, але правдивою
красунею була власне Лисавета. Марія — весела й жартівлива.
Настя — скромна, несмілива і також дуже побожна та добра до
бідних. У певні дні князівни, в супроводі матері та своїх пістунок,
відвідували бідніші хати і обдаровували потрібними речами.
Особливо Марія охоче ходила на відвідини і мала багато своїх
бідних. Любила дітей і залюбки ходила вчити їх у церковній
школі. А шкіл було багато, бо при кожній церкві. Князь-батько
заохочував їх і до добродійної та виховної акції.
Князівна Анна часто читала вголос, коли решта сестер виши-
вали чи гафтували різні речі, переважно для церков. При княжих
палатах був гарний просторий сад. Там від весни до глибокої осені
698
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
цвіло багато гарних квіток і в погожі весняні дні та в літню пору
князівни часто тут перебували: працювали, відпочивали, бавилися
в товаристві боярівен, але й не цуралися і простих городянок із
поважних родин: купецьких чи дружинників.
В ті часи ще не було замкнутих каст і з дозволу батьків кня-
зівни залюбки брали участь у різних гуртових забавах: знали
багато веснянок, колядок та інших пісень. Тож на весні великий
гурт молоді сповняв велике подвір’я, а властиво площу перед
княжими палатами, веселим сміхом і співами. їх дзвінкі голоси
зливалися з іншими хорами, що їх чути було з усіх сторін Києва.
Весняне ласкаве сонце, розквітлі квітки по всіх київських садах,
веселий барвний гурт молоді — творили захоплюючу картину і
княгиня-мати тішилася зі свого віконця тією безтурботною мо-
лоддю, часто і зітхала, згадуючи своє дівоцтво у далекій північній
батьківщині, Скандінавії, землі варязькій: там вона не мала такої
волі, як мають її діти в цій соняшній руській країні.
Та не можна сказати, що князівни дармували ввесь день. Наука
забирала в них багато часу, вони зранку повинні були йти на
ранню Службу Божу, потім снідали, а після того приходили
вчителі. Мусіли й самі робити дещо з домашніх завдань. Князь-
отець був добрий, але вимагав бездоганного виконання завдань і
цікавився, які успіхи робили його діти. Не тільки князівни, а й
князевичі мусіли пройти певну науку, в якій знання мов мало не
останнє місце.
ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ
День хилився до вечера. Заходяче сонце ще золотило церковні
бані над Києвом. Княжа столиця готувалася до відпочинку: за-
мовкло щебетання пташок у садах і лісах, що оточували горішнє
місто — княжу твердиню.
Але шумливий Подол ще метушився. Там складали ятки на
торговищі, ще подекуди відбувався поспішний торг, — це покупці
використовували закінчення торгу, аби дешевше дещо купити. А
купці й раді хоч і дешевше, але продати, щоб не везти краму
додому. Тут і там вешталися довгополі араби в білих завоях голів,
рябіло від халатів осілих у місті печенігів, колишніх полонених,
метушилися в коротких кафтанах німці, майоріли цвітисті одяги
візантійських купців... Але рух уже помалу спадав, як і на
пристані Почайні, де при човнах відбувався гуртовий торг.
Все це бачив черговий вартівник — дружинник, що стояв на
високій вежі над Подолом і, не маючи що робити, оглядав долішнє
місто. Часто дивився на захід сонця: чекав, коли воно зовсім схо-
вається. Знав, що тоді прийде нічна зміна. Оглядався навколо —
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО 699
все те саме, нічого нового, цікавого, незвичайного. Але оглядатися
навколо треба, бо він же вартовий.
Раптом десь у далечині запримітив, спочатку невиразно, а потім
щораз ясніше, що до міста наближається гурт їздців. Молоді очі
вартового Юрія вже розрізняли окремі силюети. Вилискували
ніби золоті шоломи, майоріли якісь прапори.
»Хто це може бути? — подумав він, — чи з добром, чи з лихом
наближаються? Та небезпеки мабуть нема, бо їх мало«. Але, на
всякий випадок, Юрій затрубив тричі в ріг — знак попередження.
А їздці все ближче й ближче під’їздять. Коні їх зморені, замилені,
а кольчуги й шоломи в поросі, обличчя змучені. їх вже виразно
видно. Мабуть, далека й тяжка була дорога за ними.
— Слава Богу! Оце й Київ! — промовив найстарший.
Очі їздців захоплено вп’ялися в горішнє місто.
— Яка краса! — вихопилося з уст одного. — Подивіться! Захо-
дяче сонце рожевим блиском осяяло город, а вікна палають різно-
кольоровими світлами, ніби зірки спалахнули звідусіль. Город
обрамований лісами, а над ним сяють золотом хрести церков!
— Так, — озвався інший голос, — правду казали, що Київ —
це побожний, чудовий, незрівняно!' краси город!
їздці наблизилися, з їх гурту виїхав наперед геральд5 і затрубив.
З високої вежі визирнув вартовий:
— Хто? — залунало згори.
— Король норвезький Оляф із сином і братом, лицарем Га-
ральдом Сміливим. Та ще король англійський Едвард із братом
Едвіном, з їх почетами, до великого володаря руського! — про-
лунала відповідь.
Княжий дружинник, що був на коні коло вежі, швидко зник у
напрямі княжого двору. Через деякий час разом з ним прибули
посадник міста, тисяцький і кілька бояр.
Браму відчинено і посадник, низько уклонившись, промовив:
— Милостивий наш князь вітає високих гостей і радий бачити
достойних королі* у себе в гостині. Сподівається, що й вони бу-
дуть задоволені гостиною.
По цій промові, посадник запросив гостей іти за ним. Запровадив
їх до княжих палат, в призначені для них приміщення, і просив
розгоститися:
— Милостиві королі сьогодні втомлені дорогою і князь не хоче
їх турбувати. Просить відпочити, а завтра князь просить усіх
достойних гостей до себе на обід.
Гостям запропоновано використати купальню і вони радо на це
погодилися. З’явилися отроки з рушниками і білизною та з покло-
5) Геральд — вістун.
700
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
нами запровадили прибулих до світлиці, де була влаштована
купальня. Гості дивувалися і з цікавістю оглядали урядження,
яке вперше бачили, бо в них того не було.
Відсвіжившися і повечерявши, Едвард і Едвін англійські, коро-
левич норвезький Маґнус та принц Гаральд Сміливий вийшли в
палацовий садок, щоб подихати свіжим повітрям після дорожної
втоми. Тут відразу охопили їх чудові пахощі квітів. Яких тут
квітів не було! Пишні гвоздики, запашні лілеї, фіялки, конвалії,
всього не перелічиш. Садок розтягнувся попри княжі палати.
А там із горішнього поверху дивилося на юнаків четверо чарів-
них голівок-князівен. Вони цікаво розглядали при місячному світ-
лі молодих принців, що примостилися на лавці під липами. Діли-
лися враженнями:
— Котрий тобі найбільше подобається! — запитала русоволоса
Лисавета Анну.
— Тссс ... а то почують! — зауважила Анна.
Сестри тихенько розмовляли:
— Мені найбільше подобається отой з русявим, довгим волос-
сям, — продовжувала Лисавета.
— Всі вони ладні, — обізвалася й собі Марія.
— На Бога! Тихше, вони почують! — знову спиняла сестер
Анна. — Краще ходімте спати, бо завтра рано о. Іван прийде на
слов’янську мову й релігію, — закінчила вона.
— І навіщо нам стільки мов знати? — озвалася Настася.
— Ти забула, як отець наш казав, що ми князівни і можемо
вийти заміж за котрогось із чужих королів, тож мусимо знати і
їх мови, — зауважила знову Анна.
— А ти вже й рада вийти за короля! — засміялася Лисавета, —
а я хочу вийти за того, кого покохаю!
— Буде так, як батенько скаже, — промовила Настася. — Мені
не тяжкі оті німецька і французька мови, це легко, а ось грецька
— вже тяжче, але батенько хоче, щоб ми і цю знали.
— Хай брати вивчають її, бо у Візантії в імператора залишилася
тільки дочка, після того, як наша Евдокія пошлюбила царевича.
Нема страху, що попадемо в імператриці візантійські! — знову
засміялася Лисавета.
Раптом скрипнули двері й у світлицю ввійшла головна пістунка
князівен, Горислава. Дівчата кинулися до неї:
— Де ти так довго була? — посипалися запитання. — Хто
приїхав до нас? З яких країв?
— Тихше, мої любі, лягайте спати. Перед вами багато приємних
несподіванок. Ваш отець закликав вас на обід завтра, треба, щоб
ви добре виглядали.
Князівни обліпили її навкола:
.СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО 701
— Скажи, скажи ... — просили наперебій. — Хто ж то такі?
— Лягайте, а я вам оповім.
Обидві світлиці князівен були поруч, двері відчинені.
— Так ось, — почала Горислава, коли князівни були вже в
постелях, — приїхали самі королі, королевичі та принци зі своїми
почетами...
Дівчата сплеснули руками від задоволення:
— А відкіля ж ці королі? — знову посипалися запитання.
— Один англійський з братом, другий старий, норвезький, з
сином і братом. А там такий хороший, як у казці. Оповідають, що
дуже хоробрий і вже відзначився у багатьох боях і змаганнях,
об’їхав усі краї. Був навіть у Єрусалимі ...
— От, такого я люблю! — не втерпіла Лисавета.
— А ти й сама збиточниця, не дарма тебе княгиня кличе
Валькірією! — засміялася Горислава і обняла свою улюбленицю.
— А ви ж не молилися! — схаменулася вона. — Ставайте та
промовте хоч Отченаша.
По закінченні молитви, Горислава перехрестила всіх, згасила
оливний світильник, поправила ґніт у лямпадці й вийшла.
Довго ще не могли заснути схвильовані князівни, обмірковували,
хто та в що вбереться завтра, які одягне прикраси.
А там у садку королевичі також довго ще сиділи і розмовляли,
розпитували отрока про князя Ярослава. Врешті й вони подалися
до горниці
На другий день, коли прибулі гості добре поснідали і запили
сніданок добрим вином, їх запрошено до князя. Прийняття відбу-
лося в офіційній гридниці. Вони вже багато чули про велич, ба-
гатство і могутність Київського князя, але коли вступили до
гридниці прийнять, їх вразила краса й пишнота. Стіни гридниці
були розписані різними малюнками, вздовж стін стояли лави,
вкриті дорогими перськими килимами, футрами. На них шовкові
та оксамитові подушки. Стеля розмальована зірками і різними
травами, а підлога вимощена узорчастими дорогими кам’яними
плитками.
Гридницю прикрашали ще мармурові колони. Перед лавами
стояли майстерно зроблені, інкрустовані мозаїкою і прикрашені
золотом, столи з дорогого дерева. В глибині, високо на стіні —
великий золотий тризуб на синьому щиті, державний герб Київ-
ського князівства. Під ним, на підвищенні, стояв золотий престол
князя, приоздоблений бальдахіном із пурпурового оксамиту, що
був обшитий золотими торочками. Драпування бальдахіну під-
держували по боках золочені шнури з френдзлями.
Князь уже сидів на своєму престолі. На ньому, поверх парчевого
жупана, підперезаного золотим поясом, була накинута червона,
702
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
довга оксамитна керея, обшита золотою лишвою та прикрашена
широким горностаєвим опліччям (коміром), скріпленим золотою
узорчастою фібулою, усипаною самоцвітами. На голові князь мав
золоту корону, увінчану хрестом, а в руці — золоте державне
берло, що сяяло дорогоцінними каміннями. По обидвох боках
престола стояли сини князя, що були ще при ньому: Ігор і Все-
волод, а далі довгими рядами — бояри.
Спереду всіх прибулих був найстарший — норвезький король
Оляф. Він зробив глибокий поклін, відставивши трохи ногу взад,
і правою рукою провів широкий жест від себе до своїх супутників.
Разом із ним так же вклонилися й інші. Гості піднесли князеві
Ярославові дорогий варязький меч, держак якого був прикраше-
ний самоцвітами. Для княгині й князівен — дорогі шовкові тка-
нини і бурштинове намисто.
Розмова велася через перекладача. Виявилося, що і норвезький
король Оляф, і англійський — молодий Едвард, втратили престоли
через завойовника Канута Данського, що вбив англійського короля
Етельреда, батька Едварда. Тепер покривджені королі просили в
Київського князя захисту.
Князь Ярослав милостиво погодився, тим більше, що король
Оляф був його свояком, був одружений з Астрідою, сестрою Ірини,
київської княгині. Князь запросив високих гостей на обід і за-
питав, чи добре спали, чи одержали вигідне приміщення для себе
і свого почету. Гості подякували й на тому офіційне прийняття
закінчилося.
Коли заморські гості ввійшли до гридниці-їдальні, там уже було
повно гостей. Це були княжі бояри, тисяцькі, посадник київський,
а також знатні купці, городяни й дружинники. Всі — зі своїми
сім’ями.
На чоловому місці засів князь із княгинею. Біля княгині поса-
дили короля норвезького, Оляфа, з сином Маґнусом і братом
Гаральдом, а біля князя — англійського короля Едварда з братом
Едвіном. По обидвох боках гостей сиділи княжичі: Ігор — коло
Едвіна, а Всеволод — коло Гаральда. За ними — княжі достой-
ники по старшині та почет прибулих гостей.
Всі місцеві й прибулі святочно одягнені: на русичах довгі пар-
чеві жупани, золочені пояси. На бояринях та боярівнах — убрання,
подібні до убрань князівен, тільки замість корон мали на головах
золоті чільця з довгими підвісниками, оздобленими дорогими ка-
міннями. На шиях — гривни, цвітисті намиста, бурштини, коралі...
Княгиня і князівни мали на собі шовкові далматики, киреї пар-
чеві, з такими ж застібками, як і в князя. На головах — золоті
вінці з довгими підвісниками, що сяяли дорогим камінням,
самоцвітами.
Прибулі королевичі також були гарно убрані — в оксамитні
короткі жупани, підперезані шовковими поясами, золотом шити-
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я. МУДРОГО
703
ми. Всі вони були пристінні і викликали зацікавлені погляди
дівочої молоді. Особливо звертав на себе увагу Гаральд Сміливий,
бо всі вже знали, що він вславився лицарськими подвигами. Він
і сам був гарний у своєму блакитному убранні, прикрашеному
золотом.
Гості непримушено споживали смачні страви, від яких столи
вгиналися, а вина та меди солодкі, п’янкі, лилися рікою. Щедрий
був князь.
Після холодних перекусок, отроки подавали гостям різні гарячі
м’ясива, а на столах стояли цілі запечені лебеді, улюблена страва
в ті часи.
В розмовах за столом заморські гості довідалися, що руський
князь володіє величезною країною, що з півночі тягнулася від
Варязького моря на південь до Гостинного, Руського моря. Від
гір Карпатських із заходу — до гір ясів і касогів.
— Лихо нашого краю, — оповідали їм, — це кочівники, тепер
печеніги. Щоправда, наш князь насипав високі вали проти них і
поставив там сторожу. Коли ворога запримітять, зараз дають
знати: запалюють високі жердки з смолою.
Гості розуміли, що князь Ярослав успішно бореться з печені-
гами. Молоді лицарі уважно прислухалися до оповідань старших
про воєнні подвиги. Між собою перекидалися увагами про те, що
й самі хотіли б спробувати воєнних пригод та допомогти князеві
в подяку за гостину. Королевич Гаральд звернувся до князя
Ярослава:
— Велика й гарна твоя країна, князю! Я цікавий оглянути її
всю.
Князь усміхнувся:
— Як буде охота, то й поїдеш на полюддя, що вирушить восени,
як Бог допоможе.
Чужі гості не розуміли, що це таке »полюддя« і їм пояснили,
що це данина князеві.
Молоді люди, що сиділи поруч — Гаральд, Всеволод і Мирослав,
онук Добрині, що приходився дядьком князеві Володимирові Ве-
ликому, — швидко відчули взаємну симпатію. Князевич і Миро-
слав оповідали новим друзям про Руську землю і дуже заціка-
вили їх.
Під час обіду, в куті гридниці, на підвищенні, грали музики
різних пісень, у яких, переважно, прославлювано князя Воло-
димира Великого і князя Ярослава Мудрого. Між гостями, на
почесному місці сидів і перший український митрополит, Іларіон.
Він поблагословив страви перед обідом, а тепер розмовляв з
королем Оляфом, своїм сусідом по столі, його ж таки мовою. Знав
бо митрополит багато мов, як і князь Ярослав, але князь на
офіційних прийняттях уживав перекладача.
704
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
По обіді всі вийшли на широке подвір’я. Там уже були постав-
лені лави і престол для князя та його сім’ї. Тут скоморохи пока-
зували різні штуки: перекидалися, ставали на голову, показували,
як Усмошвець переміг печенізького багадура... А потім дівчата
вели і співали веснянок.
Чужинецькі лицарі змовлялись між собою: »Ми ж можемо
показати і наші змагання — турніри». Порадились із королем
Оляфом, а той звернувся з цим до князя Ярослава, мовивши:
— Великий королю! Гарні твої покази і дуже нам подобаються.
Дозволь же, що наша молодь покаже наші турніри. Може, хтось
із твоїх дружинників також схоче взяти в них участь, коли розу-
міється на цьому?
Обізвалось кілька княжих дружинників: »Так, вони бачили
турніри в Польщі та Угорщині!»
Князь погодився на цю пропозицію і визначив день для змагань.
По обіді старші пішли грати в кості, або відпочивати, а молодь
вирушила оглядати город. Поїхали вздовж валів, що оточували
горішній город, твердиню князя. Всеволод пояснював:
— Бачите, за валами є глибокий рів. На трьох кінцях брами, а
попри них сторожеві вежі. Там завжди вартує сторож.
— Гарний город! — озвався Едвін.
А Всеволод продовжував:
— Взимку вали обливають водою, вода замерзає і обертається
в лід. От нехай тоді посунеться до нас якийсь вражий син! — і
засміявся.
— А на віщо стоять тут оці великі казани? — звернув увагу
Едвард.
— Це перед боєм наливають їх водою, гріють її або й смолу.
Під час бою, вої б’ються, а жінки поливають ворога окропом або
гарячою смолою, — вмішався в розмову Мирослав.
— О, то у вас і жінки воюють? — здивувався Гаральд.
— А так, коли треба, то в нас усі допомагають, навіть діти! —
озвались дружинники.
— А ото Хрещатий Яр, — пояснював далі Всеволод, — там
багато звір’я. Бачите, он за валом, геть далеко, стелиться! —
вказав рукою.
Там справді було видно великий ліс, звідки доносилося квакан-
ня жаб.
— Там у глибині болото, вода. А далі, як перейти його поперек,
Звіринець. Там тримаємо ручних соколів до полювання, хортів,
різних звірят для приманки тощо. Близько коло нього — Пере-
весище. Туди ото їздимо на полювання. А далі — є княжі палати
з часів діда Володимира, а ще далі — святі печери. Там живуть
подвижники Божі, там і наш літописець Теодор. Він перший
СВАТИ НА ДВОРІ КНЯЗЯ Я, МУДРОГО
705
почав записувати всі події з нашого життя. Ці печери тягнуться
аж до самого Дніпра.
— Ах, яке це все цікаве! — скрикнув Гаральд. — Я мушу
побувати там. А звідкіля приходять печеніги? — запитав.
Йому показали південний схід.
— Шкода, що тепер вони не нападають, я хотів би помірятися з
ними, — продовжував Гаральд.
Всі засміялися.
— Ну, це тобі не забавка — мірятися з печенігами. Цур їм!
Скільки дружини згине, скільки життя пропаде, скільки мук для
самого населення, а городів скільки попалять! Печеніги, як за-
беруть у полон, то продають у тяжку неволю в чужі краї, — за-
уважив Мирослав.
— Щоправда, — сказав один з дружинників, — наш князь уже
досить відвоював від них землі, тепер вали йдуть далі на південь,
ніж за князя Володимира. Наші смерди вже почали орати там.
Працюють озброєні, щоб захистити себе від несподіваного наскоку.
Наша варта подає знак, палить солому на високих жердках і ми
знаємо, що треба готуватися до бою.
Вечером того ж дня княгиня покликала до себе доньок. Коли
ті прийшли, вона звернулась до них:
— Любі діти, ви сьогодні бачили гарних молодих лицарів —
це королі, королевичі та принци. Але вони втратили свої престоли,
свої землі й свої добра. Приїхали до нас, бо знають, що наймогут-
ніший і найбагатший з усіх володарів — це ваш отець, князь
Київський, Ярослав. Та й трохи рідня з нами дехто: король Оляф
— це ваш дядько, бо за ним моя сестра, а ваша тітка, Астріда.
Правда, вона вже не живе. Коли б оці колишні володарі вернулися
у свої королівства, могли б свататись до котроїсь із вас. Але не
відомо, чи це станеться та й коли, тому будьте обережні й не
задивляйтеся на них. Вони потребують захисту і треба бути до
них гостинними, привітними, але більш нічого. Я сподіваюся, що
ви зрозуміли мене, мої любі, будете поводитися гідно, як належить
дочкам могутнього володаря. А тепер ідіть, спочивайте.
(Продовження буде)
706
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
Петро КІЗКО
Є НА СВІТІ ЛЮДИ
Розділ з ІІ-ої частини повісти »~Устим Безрідний«
Полагодивши формальні справи, одержавши від дирекції рад-
госпу відповідні посвідки, Нестор і Дмитро наступного ж ранку
вирушили на залізничну станцію, з якої мали виїхати до обласного
центру. Одягнені вони були легко — в’ самих костюмах, без
кашкетів, з літніми легкими плащами на руках. Обидва несли по
невеличкій валізі, що в них було по пару білизни, ножички до
голення, мило та інше дрібне причандалля.
Ішли до станції пішки — від підводи й машини відмовилися.
— Хай ноги заправляються, — сказав Нестор, а Дмитро по-
шепки до друга: «Може, пішки й тікати коли доведеться» ...
Нестор усміхнувся, потиснув Волошинові на прощання руку, і
так обоє «семінаристів» з повним задоволенням покинули радгосп.
Ната й Маруся цього ранку довго не спали. Обидві вони вибігли
на дорогу, якою мали йти Нестор і Дмитро, і вже як ті були геть-
геть у полі, помахали їм руками, мовляв, нехай щастить вам у
дорозі! І обоє, вертаючись назад, легко зітхнули, з якимось солод-
ким трепетом сердець у грудях. Маруся в ту мить ще раз подумала
про чорночубого великана Циганчука, а Ната про свого улюбле-
ного товариша життя Нестора. Але Дмитро Циганчук? Чи знала
Маруся, про що в ті хвилини від’їзду думав її коханий Дмитро,
Дмитрусь?
Він ішов попри Нестора широким кроком мовчки. Не обзивався
до Устима цілу дорогу, хібащо коли сам Нестор його зачепить
Словами. Коли ж уже підійшли до самого двірця, Циганчук раптом
обернувся до Нестора й зупинив його.
— Несторе! Я хотів тобі щось сказати. Ішов оце всю дорогу,
думав, думав і...
— Що ж ти надумав? — глянув Нестор Циганчукові просто в
очі. Той погляд знітив хлопця. Він завагався.
— Кажи, чого змовк?
— Та я так, правду кажучи, хотів щось сказати, і не хотів ...
Нестор щиро розсміявся:
— Хотів, і не хотів, от чудасій із тебе! Та ти ж не в церкві
перед сповіддю, як надумав, то кажи, я тебе за слова до пекла
не потягну.
— Я думав, — видушив з себе Дмитро, — що ми мусимо під
час нашого семінару в місті щось зробити...
Проказав ці слова Циганчук і зачервонівся, бо вперше оце,
мабуть, збрехав своєму вірному другові Несторові — Устимові.
Є НА СВІТІ ЛЮДИ
707
Бо думав він не про те, щоб у місті »щось зробити*, а про Нату
Галенко, і хотів саме тепер, коли вони були самі-саміські на
польовій дорозі, сказати, висловити Несторові все-все, що він
думав, що мріяв про себе і про Нату. Але нараз якась бічна думка
перетяла головну і Дмитро запнувся. »Пощо, нащо йому про це
казати, ніби ти дитина, сам собі не зарадиш з тим?« — думав
потім Дмитро і вважав, що ця остання його думка цілком логічна
і виправдана. Тому й звернув на іншу тему. Проте Нестор не
завагався, щоб сказати своє слово щодо Дмитрових натяків на
місто.
— Авжеж, що мусимо. Коли вже припадає нам така оказія —
побувати в місті, та ще й кілька днів, то мусимо влаштувати
зустріч із Грицьком Прибийбідою, Сергієм Кожухом і... Мож-
ливо, що вдасться більше щось зробити.
По павзі Нестор додав:
— Як би ти, Дмитре, думав, якби ми так Зборівку ще відві-
дали ... Фукові привіт передали?
Дмитро зрозумів Нестора. Він був цілком згідний і навіть за-
хоплений ідеєю Нестора.
— Належало б тому собаці гостину зробити. Нехай попам’ятає,
як з інших шкури здирати.
— Ти зв’яжеш мене з Кожухом?
— Так. Ми, може, в нього й зустріч влаштуємо. Він живе сам.
Або в Грицька Прибийбіди. Він тимчасово живе на одній такій
квартирі, що до неї навіть міліція боїться заходити.
— Як?
— А так, що Грицько Прибийбіда обставився кругом себе вурка-
ганами, босяками, колишніми воєнними дезертирами, і навіть
самими міліціонерами, що за нього стоять. Він, брате, на цілий
квартал міста пострахом для всіх. І не знають його, як Грицька
Прибийбіду, а тільки всі кличуть »Сірко«. Час такий, друже, що
все пішло у підпілля, все нуртує, кипить як у казані. У війну
люди не докінчили червоних, так по війні хочуть цього доконати.
— Ти мені не казав цього, — дорікнув Нестор.
— Усього нараз не перекажеш.
— Але добре, що тепер ти мені про це доповів. У нас же тепер
широкі можливості до діяння.
На станції, яка складалася з маленького коридору і трохи
більшої залі »ожидальні«, людей було, як гусені на бурякових
листках. Чоловіки й жінки, старі й молоді, і зовсім ще діти,
здорові й слабі, видющі й сліпі, рукаті й безрукі, каліки, без ніг
соваючись по кам’яній підлозі, — всі кудись їхали, всі хотіли
чимскорше здобутися на залізничний квиток, щоб «зайняти місце*
у вагоні.
Несторові серце стискалося з болю, дивлячись на отаке стов-
пище людської маси. Він стояв у черзі за квитком (Дмитро біля
708
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
валіз патронував) і не міг одірвати очей від тих нещасних жінок
з дітьми, які босяком, замурзані, бліді, в брудних сорочинках і
суконочках, сновигали поміж людьми й кожному заглядали в
вічі, наче благаючи милостині. Нестор почув, як хтось його
штовхнув у спину й гукнув:
— Гей, роззява, проходь до каси, став, як залізом підпертий4.
Нестор зиркнув — перед ним до каси не було нікого. Він
похапцем узяв два квитки, але знову втупився очима на дітвору,
що, не знайшовши здобичі, міцно тулилась до матерів і гірко
плакала. Нестор вийняв з кишені гаманець, витягнув звідти кілька
срібних монет і подав жінкам, що були з дітьми. Люди, що це
завважили, робили дивні очі й шептали поміж себе:
— Спаситель знайшовся! Сам здохне, а інших спасає!
Потім людська станційна маса посунула на перон, — підходив
поїзд.
Дмитро і Нестор улізли до вагона останні. Вони вигідних місць
не шукали.
*
— Семінар почнеться завтра, — перепелячим голосом пропідь-
падьомкала молода кирпата русявка в обласному будинку проф-
спілок, де зголосилися, за вказаною адресою, Нестор і Дмитро. —
А тепер я запишу ваші прізвища, видам талони на харчування в
їдальні працівників облпрофради, жетони на нічліг у нашій нічлі-
гарні і до завтрашнього ранку ви вільні.
— Талони, жетони, що за мова, нехай би вас трясця трясла
безупину, — подумав Нестор, зиркнувши з-під лоба на цікаву
русявку. А вона, не дивлячись на прибульців, утупивши обличчя
в папери, ніби була підсліпувата, й ретельно виконувала свої
вельми невисокі, як на людей, а як на неї — вершинні обов’язки.
— Прізвище, ім’я, по-батькові?
— Нестор Гордійович Крайчевський.
— Дмитро Павлович Циганчук.
— Звідки?
— Радгосп »Комінтерн«, Монастирищанського району.
— Посада?
— Голова профкому.
— Шофер.
— Рік, дата народження ... Де народився ...
Нестора ніби щось сіпнуло.
— Вибачте, товаришко, як вас, ми на семінар працівників проф-
спілок приїхали, а не на комісію для чистки кадрів.
— Моє діло питати те, що в анкеті написано, а ваше діло,
товаришу, відповідати, — відрубала русявка.
«Гостра яка, мала плюсква«! — в одно подумали обидва друзі й
записали те, про що було їх питано. «Нехай уже, як в анкеті«, —
Є НА СВІТІ ЛЮДИ
709
подумав ще Нестор. — »А то й отака присліпувата блоха може
тобі наробити пакости«.
А коли вийшли з будинку, Нестор сказав Дмитрові:
— Ну, друже, тримайся! Тепер маємо час і маємо роботу!
Вони неквапним кроком рушили в глибину міста. Нестор не-
терпеливився зустрітися з Сергієм Кожухом. З першої зустрічної
телефонічної будки й зателефонували йому.
Сергій Кожух справді відізвався. Він саме був у бюрі облкон-
тори постачання і лагодився кудись виходити. Про >Сірка« сказав,
що той буде на обіді в нього, і в обід вони можуть зустрітися
разом у мешканні Сергія.
— Гаразд, — сказав Циганчук. — До обіду якась година, а за
годину ми оглянемо з товаришем місто.
Година пролетіла швидко, наче одна мить. Не встигли добре
оглянутись на залюднені вулиці міста, вітрини універмагів і
крамниць із безліччю штучно зроблених, на показ, ковбас та око-
років, як уже й на побачення час прийшов.
Кожух жив на партері в кам’яному триповерховому будинку
сам, маючи напроти себе сусідку — вдову з трьома малими дітьми,
дружину погиблого партизана, якою тепер заопікувалася влада. Та
жінка інколи готувала Сергієві страву й прала білизну. Була вона
ні тиха, ні криклива, ні бадьора, ні сумна, — отака собі: дивилася
на світ крізь розчепірені пальці. Зрештою, весь її світ сходився
глухим кутом на її дітях і на ній самій з тісною квартирою. На
Сергія Кожуха вона теж дивилася крізь пальці, мовляв, хоч ти
комусь і начальник, то мені ніщо, нуль без палички, бо я бачила
начальників не таких! А якщо й зварить йому що їсти або випере
його не надто високої якости, як для начальника, шмаття, то за
те дістане належну плату. Ото і всі взаємовідносини між парти-
занською вдовою і Сергієм Кожухом. Але Сергій усе ж вважав
на неї й не раз придивлявся, бо, як кажуть, у тихому болоті й
чорти водяться. Власний же шлях його життя підказував йому
завжди і скрізь дивитися на чотири очі і слухати на чотири вуха.
Коли Дмитро й Нестор зашамкотіли черевиками біля дверей
Сергія, він сам, без попереднього стукоту присутніх, відхилив
двері запросив увійти. Про це Кожух прямо висловив словами:
— Я радий кожній людині, яка ходить по дощі без парасолі і
в мороз не надягає кожуха, хоч я й сам Кожухом називаюсь, —
засміявся. — Очевидно, кажу це, мовою поетів, символічно. Радий
людям, які не тішаться з щастя й не плачуть із горя, які витри-
мують усяку погоду.
Несторові Сергій сподобався відразу. І, може, це не зупиняло
його перед признанням про себе новознайомому другові. Нестор
коротко сказав про себе, хто і що він.
Кожух ще дужче і здивувався, і захопився:
710
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
— Ти — Устим Безрідний? З повстанської армії Бандери? Ох,
ти товаришу, друже мій! Як же про тебе багато писано в газетах
і мовлено на мітингах! А це ти сам власного, живою особою передо
мною! Так будьмо ж до смерти побратимами, Ус... Несторе
- Крайчевський!
Вони обнялися, а Циганчук сидів за столом, на якому вже була
страва, й тішився без кінця, забувши в цю мить про все на світі,
навіть про Нату. Його брала гордість, що він привів Кожухові
отакого друга!
Не забарився й Грицько. За кілька хвилин він прийшов до
Сергія на умовлений обід. А коли ж відчинив двері ( як у свою
хату йшов) і побачив за столом Устима, кинувся йому просто до
ніг, упавши на коліна:
— Устиме!
— Тсс! — перебили його всі нараз. — Нестор Крайчевський
перед тобою, націоналістичний революціонере!
— Не плазуй! Не люблю плазунів! — уперше при Циганчуку
отак гостро сказав Нестор. — Устань, випростуйся й про все
забудь! Іменем добра нашої спільної справи прощаю тобі. Все
знаю, більше про це ні слова!
Грицько випростався. Але знову забелькотів:
— Не віриш мені, що помилився? Не віриш? То ось, дивись! —
Грицько розчахнув на грудях сорочку й Нестор побачив на його
грудях витатуйований знак Тризуба. Він зніяковіло опустив
голову.
— Оце в концлагері, братіку, таке ми виробляли. Тризуби на
грудях випікали-вирізували... А ти кажеш — я зрадник і
негодяй.
Нестор і друзі, як могли, втихомирили розпаленого Грицька
Прибийбіду. Він, обвівши проблислими очима товариство, захо-
дився обнімати Нестора й присягати, що на цьому — крапка. Він
піде з ними всіма у вогонь і воду.
Атмосфера злагіднилася. Сергій Кожух запросив до їжі і всі
скорилися йому проханню.
— Як же твої батьки, Уляна? — перебив обідню мовчанку
Нестор.
— В Росії, за Самарою, Куйбишевим, значить, — уже лагідно
пояснив Грицько. — На виселенні, в »Хахландії«.
— Хахландії? — зацікавило Нестора. — А це що за країна така.
— Нема такої країни, понімаєш, брате. Це москалі-паразити
таке вигадали. Понаганяли в одне самарське селище наших людей
з України, а місцеві кацапи й назвали через те ціле село Хахлан-
дією. Не люблять, ненавидять українців. Отам і мої батьки й моя
жінка з дитиною ... З сином, Юрасем ...
При тім слові Грицько спохмурнів, змовк, поклав недоїджений
окраєць хліба з шинкою.
Є НА СВІТІ ЛЮДИ
711
— То ти сина маєш? — запитав Нестор.
— Так.
— Ай мені про це не казав, — докинув Сергій.
Нестор замислився. Щось важке лягло на його душу. Там, у
Московщині, десь його дружина й маленьке, батько й мати... А
він сам... Ох, невеселе життя людське!
— А чому ж ти не лишився при Уляні й родині?
Грицько ще більше спохмурнів. Сидів за столом чорний, як
земля.
— Батько вигнав з хати, — не проказав, а простогнав Грицько.
— За що?
— За зраду тебе, Митьки і Наталі... Вигнав, сказав: іди, сину,
геть, щоб мої очі тебе не бачили... І я пішов. Пішов, щоб, поні-
маєш, іскупить свою вину... Перед тобою, друже мій дорогий,
Устиме рідний...
Грицько схилився й заплакав, як плачуть жінки або діти. Це
зворушило, потрясло товаришів, і вони, як хто міг, почали роз-
раджувати схвильованого до безмеж молодого Прибийбіду.
— Але ж ти вже багато зробив доброго, — заспокоював Нестор.
— Викинь, кажу, з голови все на світі, й дивись на людей веселими
очима! А щоб ти дорешти заспокоївся, я раджу, Грицьку, по-
вернутися додому? — поклав руку на плече Грицькове Нестор.
Той звів голову.
— Додому? А де мій дім? Де?
— До батьків, значить, до дружини й дитини. Вони напевно
зрадіють, як узнають, що ти тут з нами був, бачився, що все вже
пройдено і прощено ... Я напишу тобі листа до твоєї рідні, —
закінчив Нестор.
Грицько справді прояснів, обрадувався, очима веселіше глянув:
— Напишеш? Як напишеш, то поїду. Ти думаєш, друже, що
мені легко, отак волочитися по світі, як там жена і дитя. Ех,
брате, якби ти зумів мене пойнять до кінця!
— А мову ж ти свою як скалічив, Грицьку!
— Усьо, брат, кацапи прокляті. Там куди не повернись, то всьо
по їхньому ...
— Та воно й тут, на рідній землі, не краще, — вставив Кожух і
додав: — А Нестор тобі радить добре, Грицьку. їдь до рідні,
побудеш там якийсь час, серед своїх кревних, а ми тебе не за-
будемо, триматимемо листовний зв’язок, а тоді видно буде... Що
день — то світ інший.
І Циганчук був не інакшої думки. Грицько й не перечив, на-
впаки, він дуже хотів податися додому, хоча б тому, щоб приїхати
до батька з листом від Устима й сказати:
— Ось, бачите, батьку, є на світі люди, що і з грішників
праведних роблять!
712
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Мґр І. БОДНАРУК
БІЙ ЗА МОЛОДЕ УКРАЇНСЬКЕ ПОКОЛІННЯ
Наша спільнота на еміґрації свідома того, що приходить час, коли старші
громадські діячі поволі відійдуть, а на зміну має прийти молоде покоління.
Не дає нам спокою тривожна думка, що станеться з нашими надбаннями,
коли нас не стане, бо, ніде правди діти, небагато є серед молоді таких, що
хотіли б продовжувати почату нами працю. Опинюємося в трагічному поло-
женні, бо мріємо про визволення України й думаємо про повернення на
Батьківщину, а наша молодь щораз більше цурається рідної мови, соро-
миться свого національного імени й відвертається від того всього, що дороге
нам і тим нашим борцям, які залишилися на Рідній Землі. Чванимося часто
будівлями гарних церков і установ, але рівночасно непокоїть нас думка,
що ті церкви й установи можуть потім світити пусткою, якщо молодь не
перейметься нашими ідеалами. Іде затяжний бій за душу нашої молоді з
чужим світом, який бажає собі, щоб наші діти якнайшвидше засимілюва-
лися та втопилися в чужому морі. Різні чинники докладають усіх зусиль,
щоб захопити вплив на нашу молодь. Навіть найбільші оптимісти ствер-
джують, що чужий світ може похвалитися великими успіхами в тій бо-
ротьбі, яку ми з ним ведемо за душу нашої молоді. З малими вийнятками,
наша молодь говорить усюди по-чужому, не цікавиться нашим національним
життям, бокує від громадської праці.
Наш бій за українське серце молодого покоління інколи трагічний, бо
проти себе маємо часто аж надто багато таки наших людей, які тут, поза
засягом брутальної московської руки, неначе йдучи по лінії бажань ворога,
роблять на скитальщині добровільно те, що ворог робить там насильством
і терором. Вони намагаються переконати нас, що нашим дітям на чужині
не треба національного виховання й що це Сізіфовий труд виховувати
дитину на чужій землі в українському дусі. Ті національні відступники не
вщеплюють у серця своїх дітей любови до рідної мови, пісні й українських
традицій і навіть не соромляться тим, навпаки, ще й гордяться. Тут, на
чужині, при всій свободі й широких можливостях, зустрічаємося часто з
жахливою байдужістю батьків, які спокійно приглядаються до того, що
їхні діти топляться в чужому довкіллі й стають для нас чужими. Батьки
забувають, що вони пішли на чужину для того, щоб зберегти в душах дітей
великі скарби українського народу та врятувати їх для рідного народу.
Всі розуміємо, що національне виховання дітей на чужині це дуже важка
справа. Вже сам факт відірвання від рідного ґрунту нашої спільноти нега-
тивно впливає на національне виховання. Але з того не виходить, що воно
не потрібне й що маємо скапітулювати. Не зважаючи на величезні труднощі,
мусимо ідею національного і християнського виховання уважати найважли-
БІЙ ЗА МОЛОДЕ УКРАЇНСЬКЕ ПОКОЛІННЯ	713
вішою справою й основним стрижнем нашого суспільного й культурного
життя. Національне виховання наших дітей стає тепер основним завданням
нашої еміграційної спільноти. Виховання молоді в дусі наших релігійних
і національних традицій це перший і головний обов’язок батьків і всієї
української громади.
Історія кожного народу дає безліч прикладів геройства, самопосвяти й
безмежної жертвенности молоді, яка ніколи не вагалася в ім’я свого ідеалу
віддати навіть життя. Тому кожний окупант намагався завжди відібрати
нам молодь. Тому й на скитальщині йде з усіх боків змагання за душу
молоді, а різні чинники докладають усіх зусиль, щоб захопити під свій
вплив молодь, бо знають, що від того залежатиме їх перемога або невдача.
Махнути рукою на національне виховання молоді означало б призначити
нашу еміграцію на загибель і на втрату всього того, що наші люди тут
довгі десятиліття з великим трудом будували. Тому нашим найважливішим
виховним завданням у вільному світі є передати молодому поколінню
українські культурні надбання, які наш народ упродовж століть творив.
Це єдині непроминальні вартості, бо вони формують людину й виховують
її на повновартісного члена нації. Виховуючи дітей в українському дусі, ми
стараємося, щоб вони засвоїли собі наші ідеали й наші духові скарби,
гордилися ними та відчували нерозривний кровний зв’язок з поневоленою
Батьківщиною. Це саме і є завданням національного виховання. Виплекати
в дітей любов до України це значить дати їм чарівну силу, яка їм допоможе
встоятися непохитно на українських позиціях, це значить дати їм те
євшан-зілля, що збереже їх від денаціоналізації.
Не легка це справа. Педагог на чужині не має того всього, що влегшувало
йому працю на Рідній Землі. Він мусить своєю працею заступити дітям те,
що давав Рідний Край. У своїй праці над національним вихованням україн-
ський батько й педагог мають дуже багато ворогів, як чуже довкілля, вули-
ця, чужа школа, телевізія, камікси тощо. А найгірше й наболючіше те, що
дуже часто найбільшими ворогами праці педагога є нетямущі батьки і його
учні, занедбані батьками.
Хто має дати нашим дітям національне виховання? Основну ролю у збе-
реженні нашої молоді від винародовлення мусять відіграти 4 чинники:
сім’я, Церква, рідна школа й наші молодечі організації. Але найважливіша
роля припаде сім’ї, бо вона є першою школою життя дитини і її передусім
покликав Бог до величнього завдання виховувати дітей.
Про національне обличчя людини рішає часто атмосфера й обстанова
рідної хати. Гарно пише про це Леся Храплива:
»Не однаково, чи перші погляди дитини впадуть на українські ікони,
вишивки, різьби, кераміку, чи може на найвибагливішу навіть обстанову в
чужому стилі. Не однаково також, чи осередком, найважливішим місцем у
хаті, довкола якого гуртується все родинне життя, є українська бібліотека,
а читання книжок із неї — найкраща розривка та відпочинок дорослих, чи
може всі зацікавлення скупчуються та разом потапають в екрані теле-
візора« («Національне виховання», Жіночий Світ, 1961, ч. 9).
714
ВИЗВОЛЬНИЙ шлях
В хаті українських батьків, особливо в дитячій кімнаті, повинні висіти
картини з українською тематикою, портрети наших письменників, історич-
них постатей і заслужених людей, українські вишивки й килими, а на-
криття на ліжка повинні бодай нагадувати наші рядна й плахти. Україн-
ська хата повинна з кожного кутка дихати нашою традицією. Український
дім має бути носієм української духової культури й рідним вогнищем, де
гомонить тільки українська мова, де лунає наша пісня, де читають україн-
ську пресу й українську книжку, де зберігають наші святкові звичаї,
плекають почуття рівновартости всього, що українське, де навіть улашто-
вують національні свята для дітей (як робили це наші заточенці-вчителі на
польських землях і нині роблять те наші патріотичні родини на чужині, де
є мало українців).
Любов до України мусить у дитини розвинутися природно під впливом
послідовного виховання й поведінки батьків. У такій українській хаті
батьки вміють з’ясувати дітям справжнє становище України, її теперішнє
поневолення й порівняти із світлими картинами нашої історії. Дитина
мусить пізнати Україну через своїх батьків і вона завжди буде її бачити
такою, якою бачить свою родину. Найкраще зацікавимо дитину україн-
ськими справами тоді, коли з гордістю признаємося перед чужинцями, що
ми українці, коли не соромимося розмовляти по-українському в публічних
місцях, коли при кожній нагоді пояснюватимемо чужинцеві нашу історію,
географію, літературу. Не багато поможе нам, коли будемо давати дитині
тільки словні пояснення, а своїми ділами не покажемо їй любови до України.
Життя показує, що одною з причин винародовлення наших дітей є
комплекс меншевартости, успадкований по батьках. Тому при національному
вихованні слід про це пам’ятати і впоювати в дітей почуття національної
гідности і гордости. Батьки ще в дошкільному віці дитини мусять виховати
в неї любов до України, її природи і традиції. Тому, що дитина не бачила
того всього, можна це робити через дотримування в родинному побуті рід-
них звичаїв, познайомлювання її з минулим України та знатними людьми
нашої історії. Щоб у дитини не розвинулося почуття меншевартости з того
приводу, що Україна в неволі й не є самостійною державою, треба, щоб
батьки часто підкреслювали її минулу велич, її величезний вклад у скарб-
ницю європейської і слов’янської культур, її ролю заборола культури й
цивілізації. На це звертаємо особливу увагу тому, бо почуття меншевартости
може спричинити в дитини бажання відійти від рідного народу та злитися
з чужинцями.
В дошкільному віці дитина любить казки і сприймає все, що чує в казці,
як реальну дійсність. Цей психологічний факт можемо використати, коли
познайомлюємо дитину з Україною, якої вона ніколи не бачила. Небачену
Україну можуть добрі й тямущі батьки зробити для дитини чарівною казкою,
за яку вона готова буде боротися і яку збереже в серці на ціле життя.
Ясна річ, що вже від перших років свого життя дитина повинна відчувати
приналежність до української спільноти. Тому треба її водити на українські
імпрези й маніфестації, одягати її в національний одяг, заохочувати висту-
пати на сцені в час наших національних свят, танцювати наші танки, грати
БІЙ ЗА МОЛОДЕ УКРАЇНСЬКЕ ПОКОЛІННЯ
715
в аматорських дитячих виставах, привчати її давати від себе датки на
народні потреби тощо.
Добробут і матеріалістичне довкілля є великими ворогами в нашій праці
над національним вихованням дітей. Брак національної свідомости багатьох
батьків і легковаження ними всього, що не дає доларів, довели до того,
що велика частина нашої молоді запаморочена гнилим матеріалізмом, а
матеріалізм це корінь усякого іншого лиха. Матеріалізм спричинив те, що
та молодь не говорить по-українськи, а через те не видно її на українських
імпрезах. Матеріалізм приневолює її втікати від наших людей, бо, не
знаючи української мови, та молодь почуває себе чужою серед українців,
її не цікавлять наукові доповіді й поважні імпрези, вона віддається тільки
забавам. Зайвд й говорити, що винні батьки, бо не звертали уваги на націо-
нальне виховання своїх дітей. Вони все життя збирали долари, а забули
про найдорожчий скарб. Вони пересиджували вільний від праці час по
барах, замість ходити на наші культурні імпрези та своїх дітей туди
водити; вони ніколи не купували нашої газети і книжки, бо не ставало
грошей на »гавзи«, »кари«, телевізори. Для нашого національного життя
вони нічого не дали й про них можна сказати словами поета: «Однаково,
чи жив, чи загинув», а їх нащадки, це пропаще для нашого народу
покоління.
Є речі, яких не може навчити найкраща школа і найбільш взірцева
молодеча організація, і яких не можна знайти в ніякій книжці. Це може
дати тільки тепла й патріотична атмосфера української хати, де всі спільно
відмовляють молитву й засідають до вечері на Свят-вечір, діляться свяче-
ним яйцем, плекають культ поляглих героїв, живуть споминами про втра-
чену далеку Батьківщину, а добра українська мати робить усе, що робила
в Україні, і в своїх оповіданнях для дитини малює чарівними красками
життя на Рідних Землях. Все те вбивається в пам’ять дитини й витискає
знак, якого ніщо вже в пізнішому житті не затре. Це будуть ті чуттєві
нитки, які назавжди зв’яжуть молоду людину з країною батьків та її
народом. Але ті речі можна передати тільки серцем і найкраще може це
зробити рідна мати. Про це писав колись Ікер у «Проблемах молодого поко-
ління» у «Свободі»:
«Наша Оля ходить до англійської школи — іншої в нас немає», розповідає
молода мати. — »В хаті вчимо її по-українськи, передплачуємо «Веселку»,
але про так звану «політику» стараємося якнайменше говорити в приявності
дітей. І уявіть собі історію: в школі діти дістали задачу на тему «Моя най-
більша мрія«. Що ж написала на цю тему моя 8-літня доня? ... «Моя най-
більша мрія, щоб Україна звільнилась із совєтської неволі». Скажіть —
звідки це прийшло їй до голови? ...
— З серця! — відповіла мамі бабуся.
Може бабуня має рацію. Може мама вспіла прищепити доні патріотичного
духа сама, не знаючи коли, без напихання її силоміць патріотизмом, як
«бейбіфудом». Бо важне не лише те, скільки ми того духа прищепимо, а
як його прищеплюється. Ідеальної рецепти в тій справі ще ніхто не ви-
найшов, але шукати якогось «способу» треба».
716
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
ІЗ ЗВИЧАЇВ НАШОГО НАРОДУ
Д-р О. ВОРОПАЙ
Цілюще зілля
(3)
АПіит Ь. /ат. ЬПіасеае
Часник (АШит заііуа Ь.), і цибуля (А. сера Ь.) — це всім добре відомі
рослини, що, звичайно, плекаються у городах і споживаються як овоч; вони
належать до роду АПіит !>., що, в свою чергу, належить до рослини лілей-
них (ЬПіасеае). Крім цих двох культурних форм до роду АПіит належить
ще багато диких рослин, що переважно поширені в гірських районах Серед-
ньої Азії та Середземномор’я; деякі з цих диких рослин ростуть і в нас в
Україні, як ось часник медвежий (А. игзіпит Ь.) з білими квітами, часник
дикий (А. зсЬоепоргазит Ь.) з рожевими квітами, черемша (А. уісіогіаііз Ь.)
та ще кілька інших.
Як засіб для лікування часник і цибуля були відомі ще в стародавньому
Єгипті — це понад чотири тисячі років тому. В Европі часник і цибуля, як
лікарські рослини, відомі з часів Гіпократа — ІУ-те століття до Христа.
У нас в Україні здавен-давна часник часто зустрічається у народних
віруваннях, як засіб проти всякої біди та нечистої сили.
Так — яМарічка не боялась нічого. За поясом, на голім тілі, вона носила
часник, над яким пошептала ворожка, їй ніщо тепер не зашкодить«, —
читаємо в «Тінях забутих предків«, творі, що написаний Михайлом Коцю-
бинським на піставі етнографічних матеріалів з Гуцульщини.
За стародавнім звичаєм часник вплітався у вінок молодої — «на щастя«.
В селі Ходовичі на Стрийщині під час весільного обряду, якщо молода
сиротою, дружки співають їй, що мати на тім світі —
........У Бога сі просить:
— яГей, спусти ж мене, мій милий Боже,
дрібним дощем на землю;
Дрібним дощем на землю, ясним сонцем до хати,
Та ней я сі придивю тей своєму дитяти:
Ци красно воно вбране, на посаг посаджене?
Ци є на нім віночок, ци е у нім чисночок? ...«
(Ф. Колесса, 1938)
Отже, часник у весільному вінку — це така важлива річ, що навіть мати
«на тім світі« про нього турбується.
Існує вірування, що часник треба носити в кишені разом із грішми,
очевидно, теж на щастя.
яНе чисть мене до живого, то збавлю тебе від усього злогов — каже
часник у народному прислів’ї. (Номис, 1864).
В гаю біля села Броварі на Київщині є чиясь могила. В селі існує пере-
каз, що то відьмацька могила, там відьма похована. Люди звичайно обхо-
ІЗ ЗВИЧАЇВ НАШОГО НАРОДУ
717
дять ту могилу, а в день Тройці кидають на неї часник. (За Етногр. Вісни-
ком, кн. З, 1926).
По дикий, або луговий часник, Ніна Заглада (1929) в селі Старосілля на
Чернігівщині записала таке: «Росте на лузі в траві, у землі голівку має,
як і такий часник; лопуцьку вигонить і цвіте рожевою квіткою, така круг-
ленька маківочка; листя в нього продовгасте і плесковатеньке, наче б
трикутне. Теє »піра« (листя) рвуть діти і їдять з хлібом, або й так (без
хліба). Воно солоденьке і запах знать у нього часника. Як живіт болить, то
цей часник шукають діти і їдять: цим лікуються*.
В народній медицині часник і цибуля — це найпопулярніші лікувальні
засоби при шлункових недомаганнях, при гарячці, запаленні органів ди-
хання та багатьох інших хворобах. Вживають часник і як попереджуючий
засіб проти заразливих хвороб: під час епідемій їдять часник без хліба, але
часто з горілкою.
В одному зі стародавніх народних «Травників*, за 1871 рік, радиться під
час епідемій заразливих хвороб розвішувати в хатах довгі вінки з часнику
і цибулі і тим запахом відгонити хворобу.
Колись така порада виглядала дуже наївною і викликала тільки сміх,
але тепер це зовсім не смішно, бо ми знаємо, що летучі фітонціди часнику
і цибулі, а також і сік цих рослин, здібні вбивати стафілококів, стрептоко-
ків, брюшнотифозні бактерії, дезинтерійну палочку і багато інших мікробів
дуже небезпечних хвороб. (Токин, 1960). Досить пожувати зубець часнику,
чи шматочок цибулі протягом кількох хвилин, щоб всі мікроби, що за-
селюють ротову порожнину здорової людини згинули.
За літературними даними (Токин, 1960), під час останньої війни у військо-
вих шпиталях летучими фітонцідами свіжотовченої цибулі «обкурювали*
гнійні рани, які довго не гоїлися. Гній досліджували на бактерії перед цією
процедурою і після неї через 8-10 хвилин. Виявилося, що вже після одного
сеансу пониження кількості мікробів гнійної рани було від 2О’/о до повного
заникнення. Навіть гнійна білкова рідина не була перешкодою для летучих
фітонцідів цибулі.
Отже, часник і цибуля мають великі бактеріоцідні властивості і народні
знахарі знали про це багато раніше, ніж наука.
В сучасній медицині препарати часнику застосовуються при артеріо-
склерозі, гіпертонії, колітах, туберкульозі легенів, а також як зовнішні ліки
при гнійних язвах і ранах; в клізмах при гострицях; в гінекологічній
практиці при трихомонадних кольпітах. Часник володіє бактеріоцідною,
фунгіцідною, протистоцідною і протиглистною дією; підвищує секрецію і
рухову функцію шлунково-кишкового тракту. На ізольованих органах
препарати часнику збільшують амплітуду серцевих скорочень, уповільнюють
ритм серця, поширюють периферичні і коронарні сосуди, підвищують
діюрезу; понижують тиснення крови у кроликів з експериментальною
артеріосклерозою. Часник затримує активність холінестерази. У ветеринарії
препарати часнику застосовуються при епізоотичному лімфанґіті, оксіорозі,
чуми собак, захворюваннях шлунково-кишкового тракту і гнійних ран.
(Атлас лек. раст., 1962).
718
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
Крім того, часник застосовувався при профілактиці і лікуванні грипи.
Так, на »Фітонцідній« нараді, що відбулася в Києві, в червні 1959 року,
співробітники харківського медичного інституту зробили таке повідомлення:
«Під час епідемії Грипи в роках 1954, 1955 і 1959 ми застосовували з про-
філактикою і лікувальною метою фітонціди часнику (під нашою обсерва-
цією було 10117 осіб) і здобули позитивні наслідки. Контролем було засто-
сування акрихіну. В час виникнення Грипозної інфекції в роках 1954-1955
ми протягом трьох днів застосовували з профілактичною метою фітонціди
часнику в двох групах — по 200 осіб в кожній та ще в одній групі (теж
200 осіб) — акрихін. В першій групі інфекція Грипи була ліквідована
протягом трьох днів; в другій, де Грипозної інфекції ще не було, вдалося
попередити поширення Грипи, а в третій групі, де застосовувався акрихін,
то протягом 14-ти днів нам не пощастило ліквідувати хвороби. З цього
виходить, що фітонціди часнику були значно ефектовніші, ніж акрихін«.
Далі: »Для лікування хворих Грипою і гострим катаром верхніх дихальних
шляхів ми застосовували фітонціди часнику таким способом: хворі одержу-
вали в середину три рази денно по 20 капель спиртової настійки часнику
або часникового соку по 8 капель кожні три години і в ніс три рази денно
по 5-6 капель 10%-ної спиртової настійки часнику або 10%-ного часникового
соку на фізіологічному розчині з новокаїном. Всього під нашою обсервацією
в 1954-1955 рр. було 232 хворих Грипою і 323 хворих гострим катаром верхніх
дихальних шляхів. Вказаною методою ми лікували 103 хворих з гострим
катаром і 47 хворих Грипою. Вже в кінці першого і на початку наступного
дня лікування було помітно покращення загального стану хворих, зменшу-
вався або навіть зупинявся біль голови, температура в більшості випадків
знижувалася до норми; катаральні явища зникали протягом двох-трьох
днів. Випадків ускладнення ми не мали. Всі хворі процес лікування пере-
несли добре«.
Ще далі: »... в 1959 році для профілактики і лікування Грипи застосову-
вали кишеньковий інгалятор з фітонцідами часнику».
І нарешті висновок: «Таким чином, наші спостереження показують, що
лікування хворих Грипою і гострими катарами верхніх дихальних шляхів
фітанцідами часнику в полікліничних умовах і в стаціонарі значно ефек-
товніше, ніж лікування іншими методами*. (Фит. в мед., 1960).
В зв’язку з такою ефектовною дією фітонцідів часнику стає зрозуміла та
велика пошана, яку здавних-давен виявляв наш нарід до цієї рослини.
Щодо інших видів часнику, то вони теж добрі лікарські рослини. Так,
напр., часник медвежий (А. игзіпит Ь.), що звичайно росте дико по вологих
широколистих лісах України та інших країн Західньої Европи, теж
володіє сильною бактеріоцідною і бактеріостатичною дією. Препарати з цієї
рослини застосовуються при лікуванні трихомонадних кольпітів та інших
хвороб. В експерименті препарати з цього виду часнику викликають пони-
ження тиснення крови.
Черемша (А. уісіогіаііз Ь.) в Україні зустрічається зрідка, хіба що на
альпійських луках Карпат, де часом творить невеличкі зарості. Цей вид
часнику є добрим ліком проти цинги і артеріосклерози; добре діє проти
глистів і посилює перестальтику кишечника.
ХРОНІКА
719
Дикоростучі види часнику збираються в кінці травня, або на початку
червня місяця, перед самим цвітінням рослини, а не під час цвіту. Збира-
ється квіткова стрілка, листя і »цибулька«. Збирати треба так, щоб ніколи
не виривати всіх рослин, не робити спустошення.
Заготовлений дикий часник не сушиться, як багато інших рослин, а со-
литься, або маринується в скляних баньках, як звичайна городина.
ХРОНІКА
З українського життя у діяспорі
* Надзвичайний Собор УГПЦ. В
днях 18-19 травня ц. р. у Вінніпезі
відбувся Надзвичайний Собор Укра-
їнської Греко-Православної Церкви
в Канаді. Перед Собором, у днях
15-17 травня, відбулась конференція
духівництва УГПЦ, в якій брали
участь майже всі священики з Ка-
нади і Єпископат. Предметом обго-
ворення були, між іншим, такі спра-
ви: матеріяльне становище духовен-
ства, питання зв’язані зі статутом
УГПЦ, асекураційне забезпечення
духовенства, місійна праця, боротьба
з безбожництвом, справи дітей і мо-
лоді, Колегії св. Андрея та інші.
Собор Єпископів обрав нового,
четвертого з черги, єпископа — о.
Бориса Яковкевича, що буде мати
титул єпископа Саскатуну, як по-
мічник митрополита Іларіона. Обо-
в’язки замісника Митрополита ви-
конуватиме архиєпископ Торонта —
владика Михаїл. Західню єпархію
УГПЦ з осідком в Едмонтоні підне-
сено до архиєпископства, а владику
Андрія — до сану архиєпископа.
83-літнього Митрополита Іларіона
Собор наділив титулом блаженні-
шого.
* ХІ-ий З’їзд Т-ва кол. вояків
УПА у СІНА. 18-го травня ц. року в
Домі Визвольного Фронту в Нью-
Йорку відбувся З’їзд Товариства ко-
лишніх Вояків УПА ім. ген.-хор. Та-
раса Чупринки, в якому брало участь
понад ЗО делегатів та багато гостей,
між ними голова Проводу 34 ОУН
проф. Степан Ленкавський. Після
звітування, дискусії і нарад обрано
нову Управу Товариства в такому
складі: Микола Грицков’ян — голо-
ва, М. Сидор — заступник, В. Хомин
— другий заступник, І. Ділай — се-
кретар, П. Шкафаровський — скарб-
ник, М. Черешньовський, М. Мицьо,
д-р Б. Гук, С. Даніє — члени. Конт-
рольну Комісію очолив Є. Несторук,
Товариський Суд — Л. Футала, Су-
спільну Опіку — М. Шашкевич.
* Вулиця ім. Івана Франка. Муні-
ципальний уряд Білля Караса, в
околиці Буенос-Айрес (АрГентіна),
схвалив постанову назвати одну з
тамошніх вулиць іменем І. Франка,
фіксуючи таким чином існування
української спільноти в цій місце-
вості та звеличуючи пам’ять вели-
кого українського поета І. Франка.
* Збори Видавництва «Гомін Ук-
раїна. 30-го квітня ц. р. в Торонті
(Канада) відбулися Загальні Збори
великого націоналістичного В-ва
»Гомін України®. Звіт з діяльности
В-ва склав гол. директор Іван Бой-
ко, а редакційний — гол. редактор
Василь Солонинка. Головою Дирек-
ції Видавництва обрано знову Івана
Бойка, а членами — д-ра Р. Мала-
щука, мґр-а В. Кліша, ред. І. Бара-
ницю, Вол. Дейчаківською. Конт-
рольна Комісія обрана в такому
складі: інж. Михайло Кравців, Іри-
на Кривинюк і мґр Я. Спольський.
* Українець — керівником Інсти-
туту Агріології. Визначний науко-
вець і дослідник, член Дирекції Ко-
легії св. Андрія, д-р П. А. Кондра
найменований керівником Манітоб-
ського Інституту Агріології.
720
ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ
* Англомовний Збірник про Львів.
Накладом Комітету кол. студентів
високих шкіл Львова і НТШ у США
появився англійською мовою Збір-
ник про Львів. Матеріали зредагу-
вав Василь Мудрий. Книжка має
398 сторін і багато ілюстрацій.
* Українці в містах Канади. Зві-
домлення Канадського статистичного
бюра подає, що в Канаді є 33 міста,
де живе більше як 1.000 українців.
Найбільше живе українців у таких
містах Канади:
Вінніпег — 35.975, Едмонтон —
32.526, Торонто — 26.097, Ванкувер —
9.247, Монтреаль — 9.199, Саскатун —
9.072, Гамілтон — 8.559, Калґарі —
7.075, Форт Вільям — 5.926, Ріджай-
на — 5.741, Іст Келдонан — 4.314, Ст.
Кетеринс — 3.816, Ошава — 3.626,
Віндзор — 3.437, Порт Артур — 3.410,
Вест Келдонан — 2.827, Судбурі —
2.688, Джеспер Плейнс — 2.437, От-
тава — 2.359, Принц Алберт — 2.260,
Брендон — 2.119, в інших містах —
нижче 2.000.
Кількість осіб українського похо-
дження в окремих провінціях Кана-
ди така: Онтаріо — 127.911, Альбер-
та — 105. 923, Манітоба — 105.372,
Саскачеван — 78.851, Брітіш Колюм-
бія — 35.640, Квебек — 16.588, Нова
Скошія — 1.763. Разом усіх україн-
ців у Канаді є — 473.337, що стано-
вить 2,6% всього населення.
Відійшли у Вічність
Професор Степан Килимник. 10-го
травня ц. р. несподівано, на серцеву
недугу, помер у Торонті (Канада)
проф. Степан Килимник — дійсний
член НТШ у Канаді, член УВАН,
визначний науковець і громадський
діяч. Покійний залишив по собі по-
важний науковий дорібок — 4 томи
праці «Український рік у народних
звичаях в історичному освітленні»
(5-ий том друкується), був невтом-
ним дослідником-етнографом. Наро-
дився в січні 1890 року, був учасни-
ком визвольних змагань у 1917-21
роках, викладав мову й літературу в
Харківському університеті, Чернігів-
ському й Ніжинському інститутах
та в середніх школах в Україні. На
еміграції відразу включився в укра-
їнське науково-культурне життя,
виступав з доповідями на історичні
й літературні теми на сесіях НТШ,
дописував до української преси (на-
лежав і до Співробітників «Визволь-
ного Шляху»), говорив по радіо.
Серед української громадськости сл.
п. проф. Степан Килимник залишив
по собі найкращу пам’ять.
Іван Дужанський. 7-го травня ц. р.
в ЧікаГо (США) помер один із най-
визначніших українських громадян
у США Іван Дужанський. У США,
де він жив ще з 1920 року, Покійний
виявив свій великий організаційний
талант і громадську активність у
різних ділянках українського жит-
тя в тій країні. Був довголітнім пре-
зидентом Ліги Українців Американ-
ського Походження в ЧікаГо, бю-
джетовим директором Централі
УККА, членом Дирекції «Ол Амері-
кен Конференс» та членом проводів
багатьох інших органзіацій. Зокрема
вклав багато праці для зв’язків з
американським політичним світом і
відіграв важливу ролю як член
Республіканської партії.
Д-р Маркгян Терлецький. 2-го
травня ц. р. помер у Нью-Йорку
(США) на 78-му році життя д-р Мар-
кіян Терлецький — історик і пе-
дагог. Покійний відомий як довго-
літній викладач історії у Головній
українській Гімназії у Львові, а під
час другої світової війни — як ди-
ректор української Гімназії в Яро-
славі над Сяном і як автор Корот-
кої історії України, якою радо ко-
ристувалася українська молодь.
©О^б^Озгб^Озй^Озйі^Оз^б^Оз^б^Озгїб^^^б^^Оз^б^Оз^б^Озгб^Оз^б^Оз-гб^^Оз^©
«ВИЗВОЛЬНИЙ ШЛЯХ» — ДЕШЕВИЙ, АЛЕ КОРИСНИЙ ПОДАРУНОК
ДЛЯ ВАШИХ РІДНИХ І БЛИЗЬКИХ З НАГОДИ ЇХ ІМЕНИН, УРОДИН
ЧИ ІНШИХ ПОДІЙ. ВИСИЛАЙТЕ ЗРАЗКОВІ ЧИСЛА «В. Ш.« СВОЇМ
ЗНАЙОМИМ І ЗАОХОЧУЙТЕ ЇХ СТАТИ ПЕРЕДПЛАТНИКАМИ. ПОДА-
ВАЙТЕ НАМ АДРЕСИ ВАШИХ ДРУЗІВ, ЩОБ ВИСЛАТИ ЇМ ЗРАЗКОВЕ
ЧИСЛО ЖУРНАЛУ.
і । ПАМ’ЯТАЙТЕ, що одним з наших головних обов’язків на чужині <,
11 е ознайомлювати чужинців з українськими проблемами і визволь- ]і
'і ного боротьбою українського народу. В цьому Вам допоможе англо- '
і1	мовний журнал
"ТНЕ І ККАІМЛУ КЕПЕІІЇ”
'' Це змістовний і цікавий, об’емистий, 96-сторінковий ілюстрова-
[і ний квартальний, що появляється вже дев’ятий з черги рік заходами ''
і[ Союзу Українців у Великій Брітанії. Містить багато актуальних [і
[। статтей з української та міжнародної суспільно-політичної і науко- і,
і1 во-культурної проблематики. Його одержують числена чужинецькі \
бібліотеки, університети, дослідні інститути, установи, громадсько- /
політичні діячі та приватні особи.
< СТАНЬ ПЕРЕДПЛАТНИКОМ «ТНЕ ЄККАІМІАН КЕУІЕИ'« ДЛЯ /
> ШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ! ПРО УКРАЇНУ СЕРЕД ЧУЖИ- <
і[ НЕЦЬКИХ КІЛ, АБО ПРИЄДНАЙ ЧУЖИНЦЯ ПЕРЕДПЛАТНИКА! ;>
[।	У Великобрітанії: В інших країнах:	/
і1 Річна передплата —	ф. 1-0-0	4доляри	]>
\ Ціна одного примірника —	5 ш.	1 доляр.	/
і' Замовлення слати на адресу:	'і
 і	«ТНЕ ПКВАІЬПАК ВЕ¥ІЕ5У«	/
]і	49 Ьіпгіеп Сагбепз,	[
і[	Ьопбоп, 2. Сг. Вгііаіп	;
]	УКРАЇНСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО
і
І	» П О Д О Л І я «
і ДОСТАВЛЯЄ УКРАЇНСЬКИМ КРАМНИЦЯМ, БЕЗПОСЕРЕДНЬО,
І АБО ЧЕРЕЗ КООПЕРАТИВУ «НОВА ФОРТУНА», РІЗНОГО РОДУ
І СПОЖИВЧІ, НАЙКРАЩОГО ВИБОРУ, ТОВАРИ.
1 СПОЖИВЧІ ТОВАРИ З НАЛІПКАМИ »ПОДОЛІЯ« АБО «НОВА
| ФОРТУНА» МОЖНА НАБУВАТИ В РІЗНИХ МІСЦЕВОСТЯХ
І В УКРАЇНСЬКИХ КРАМНИЦЯХ.
і >ПОДОЛІЯ« ОБСЛУГОВУЄ ТАКОЖ І УКРАЇНСЬКІ КЛЮБИ.
НА БІЛЬШІ ГУРТОВІ ЗАМОВЛЕННЯ ДАЄ ЗНАЧНИЙ ОПУСТ.
| УКРАЇНЦІ, ВЛАСНИКИ КРАМНИЦЬ, КУПУЙТЕ В »ПОДОЛІЇ«
| АБО В «НОВІЙ ФОРТУНІ»! УКРАЇНЦІ, КУПУЙТЕ СПОЖИВЧІ
| ТОВАРИ «ПОДОЛІЇ»! УКРАЇНСЬКІ КЛЮБИ, СТАВАЙТЕ ПОСТІЙ-
= НИМИ ВІДБОРЦЯМИ ТОВАРІВ «ПОДОЛІЇ». ПАМ’ЯТАЙМО ВСІ
; КЛИЧ — «СВІЙ ДО СВОГО!»
За докладнішими інформаціями просимо звертатися листовно або
і телефонічно до:
і	Ройоїіа Сотрапу Ьій.
і	159, АУаіегіоо Зі.
ч	ОІйЬат, Ьапсз.
Теі. ОІйЬат Маіп 46?6