П.В.Л1Д1/1ШПНКО

вшив

НИЗЬКИХ ІІИІІІІ’ПУІ’

І|||ИІНііі: взимку
Ш ЖИПС1ІЯЗ ьн їсть
БДЖІ/І



Д ЕРЖС І/ІЬГОС П В ИДЛ В УРСР
П. В. МАЛАШЕНКО

ВПЛИВ низьких
ТЕМПЕРАТУР ВЗИМКУ
НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ
БДЖІЛ

Київ —1963
638.1
М18

ВІД ВИДАВНИЦТВА

В цій книзі розповідається про те, як краще орга-
нізувати зимівлю бджіл надворі. На підставі резуль-
татів багаторічної науково-практичної діяльності автор
доводить економічну ефективність цього способу утри-
мання бджіл.

Наводяться тут і найновіші досягнення щодо зимів-
лі бджіл в Радянському Союзі і за рубежем. Висвіт-
люються в книзі такі питання: особливості біології
бджіл, тепловий режим клуба бди<іл, газообмін, воло-
гість повітря у вулику, подаються практичні поради
з бджільництва. Багато уваги приділяється кормовій
базі, техніці підготовки бджіл до зимівлі в умовах
низьких температур.

Книга розрахована на спеціалістів колгоспних і
радгоспних пасік та наукових працівників.

Всі зауваження і побажання щодо змісту і форми
викладу книги просимо надсилати на адресу; Київ, 34,
вул. Велика Підвальна, 10, Державне видавництво сіль-
ськогосподарської літератури Української РСР.
ВСТУП

Натхнені Програмою КПРС, програмою побудови
комунізму, колгоспники і робітники радгоспів нашої
країни змагаються за підвищення продуктивності всіх
галузей сільськогосподарського виробництва.

На загальному фоні величезного піднесення сільсько-
го господарства успішно розвивається і бджільництво.
Загальна кількість бджолосімей на Україні значно пере-
вищила довоєнний рівень. Зараз немає таких колгоспів
і радгоспів, де не було б пасік.

Бджільництво — одна з важливих галузей сільського
господарства, бо бджоли дають смачний і висококало-
рійний продукт—мед, кілограм якого містить 3150 ка-
лорій, тоді як в кілограмі баранини є лише 2780 калорій,
а сметани — 2290. Кілограм меду за калорійністю при-
близно відповідає 40 курячим яйцям. Крім того, мед має
лікувальні властивості. З лікувальною метою використо-
вують і бджолину отруту, маточне молочко, прополіс.
Бджоли дають цінну сировину — віск, який використо-
вують близько 40 галузей промислового виробництва. Та
бджільництво важливе не тільки своїми продуктами.
Бджоли підвищують і поліпшують якість урожаю ряду
найважливіших сільськогосподарських культур. Підра-
хунки показали, що вартість зерна, плодів, насіння та
овочів, одержаних додатково завдяки запильній діяль-
ності бджіл, у десять і більше разів перевищує пряму
вартість продукції бджільництва.

Так, урожайність насіння соняшника підвищується на
84%, гречки та баштанних культур — на 100%, плодо-
вих— на 60%. У кілька разів підвищується урожайність
огірків у теплицях. Якщо зважити на те, що у зв’язку з
оранкою цілинних земель і застосуванням різних хіміч-
них заходів боротьби з шкідниками та бур’янами диких
комах залишилося мало, то стане зрозумілим, яку вели-
ку роль відіграють бджоли у підвищенні врожайності
рослин.

Проте у деяких господарствах бджолозапилювання
ще не стало одним з обов’язкових прийомів вирощування
високих урожаїв, хоч це необхідно, як і обробіток грун-
ту, застосування добрив тощо.

Із збільшенням кількості сімей і пасік у колгоспах
і радгоспах досягнуто деяких успіхів у бджільництві.

Маловивченим питанням є зимівля бджіл і збережен-
ня їх до в'есни. У завдання зимівлі бджіл входить не
лише збереження їх, а й проведення зимівлі з наймен-
шим витрачанням корму, з найбільшим збереженням
енергії і здоров’я бджіл.

Запильна діяльність бджіл весною і продуктивність
по меду та воску протягом року багато в чому залежать
від успішної їх зимівлі. Як відомо, зима — критичний
період у житті бджіл, і часто взимку гине дуже багато
бджіл, навіть цілі сім’ї.

У дореволюційний час загибель бджолиних сімей на
пасіках досягала 25—30%. Тепер же підмор сімей за
зиму знизився до 5—6%, а в окремих областях він ще
менший. Проте навіть при такому, здав'алось би невели-
кому проценті, збитки від цього обчислюються сотнями
тисяч карбованців.

Щороку тільки на Україні взимку гинуть тисячі бджо-
линих сімей. Іноді трапляється й так, що кількість за-
гиблих бджолиних сімей перевищує приріст пасіки. Вва-
жають, якщо кількість таких сімей до весни не зміни-
лась, тобто збереглися всі, то все гаразд. Насправді ж
найбільші втрати бувають від того, що сім’ї під час
зимівлі втрачають багато бджіл, а тривалість життя тих,
що лишилися живими, значно. скорочується. Загибель
бджіл у сім’ї за час зимівлі іноді становить 50% і навіть
більше. В результаті такі сім’ї настільки слабшають, що
не можуть виховати велику кількість розплоду. Вони не
розвиваються до головного взятку у сильні сім’ї, І їх
переважно доводиться приєднувати до інших сімей.

Слабнуть весною й ті сім’ї, які збереглися повністю
і не мали або ж мали невеликий підмор, проте через
несприятливі умови перебували взимку у збудженому
стані. У таких сім’ях обмін речовин буває підвищений,
через що організм бджіл надзвичайно зношується, фі-
зіологічно старіє. Тривалість життя таких бджіл навесні
коротка (10—15 днів), і відхід їх у цей час не покри-
вається приростом молодих бджіл.

Слід також мати на увазі, що деякі сім’ї під час
зимівлі втрачають маток. Крім того, бджоли йдуть у
зиму з малим запасом корму або з медом низької якості.
Нерідко вони бувають заражені нозематозом або інши-
ми хворобами. Тому й не дивно, що під час зимівлі спо-
стерігається великий процент загибелі як окремих бджіл,
так і цілих сімей. Отже, загибель сімей і ослаблення їх
під час зимівлі змушує вишукувати сприятливіші спосо-
би зимівлі відповідно до умов тієї чи іншої місцевості.

Наукою і практикою у певній мірі розроблені спо-
соби зимівлі бджіл для кожної природно-економічної
зони нашої країни, але біологічна природа організму
бджоли в різних умовах зимівлі ще досліджена недо-
статньо. Література з фізіології комах не досить повно
висвітлює питання про вплив зовнішнього середовища
на організм бджоли порівняно з іншими видами комах.

Через недостатню вивченість цього питання у бджіль-
ництві деякі автори, керуючись аналогією, при описанні
ступеня впливу зовнішнього середовища па організм
бджоли механічно переносять теоретичні обгрунтування
з галузі тваринництва і рослинництва у бджільництво.
Таким чином, ототожнюють основи організмів, що скла-
лися історично по-різному. Ось чому питання зимівлі
бджіл лишається ще нерозв’язаним і досі є однією з
головних проблем досліджень.

Вважають, що зимовий клуб бджіл в умовах зниже-
ної температури витрачає багато енергії на виробництво
тепла, нібито від цього бджоли більше витрачають кор-
му й швидше гинуть. Прибічники цієї теорії з метою
збереження тепла у зимовому клубі бджіл рекомендують
такі заходи, як підсилене утеппення гнізд, побудову до-
рогих приміщень для зимівлі, створення такого темпера-
турного режиму в цих приміщеннях, щоб бджоли були
в теплі. Виходячи з цього, окремі пасічники стали прак-
тикувати зимівлю бджіл при підвищених температурах,
наприклад 6—7° і навіть 10—13° тепла. Проте виявилось,
що це шкідливо позначається на бджолах. Практикою
доведено, що бджоли непогано зимують і при знижених
температурах надворі не лише у південних, айв цент-
ральних областях СРСР. Досвід окремих господарств
республіки показує, що зимівля надворі в умовах зни-
женої температури для бджіл сприятливіша, ніж у зи-
мівниках. Бджолині сім’ї добре зимують надворі в усіх
областях України, а в окремих районах, як правило, їх
лишають надворі.

Нижче подаються теоретичні обгрунтування і прак-
тичні висновки про те, як краще зберегти всі сім’ї бджіл
до весни, силу сімей, енергію бджіл, найменше витрача-
ти корму, а в результаті підвищити їх продуктивність.

В основу розробки цього питання покладено вчення
про раціональне використання біологічних основ бджоли
і бджолиної сім’ї, що історично склалися, на противагу
поглядам про регулювання обміну речовин. Це вносить
докорінні зміни у деякі штучно створені життєві режими
бджолиної сім’ї взимку.

ІСТОРІЯ БДЖІЛЬНИЦТВА І СУЧАСНИЙ
ЙОГО СТАН

Здатність бджіл збирати й нагромаджувати мед ві-
дома здавна. Історія бджільництва така ж стара, як
і історія людства. В давнину від випадкових знахідок
жител диких бджіл людина перейшла до організованого
полювання за медом, як і за звіром. Бджоли селилися
в ті часи зовсім вільно, серед густих гілок, проте не були
пристосовані до захисту від ворогів і негоди. Тому бджо-
ли почали будувати гнізда переважно у захищених за-
глибинах, земляних ямах, під корінням дерев, у досить
просторих гірських ущелинах. Особливо охоче бджоли
селилися у дуплах дерев, звідти людина добувала мед
і віск, виламуючи стільники, не турбуючись про дальшу
долю сім’ї бджіл. Такий спосіб добування почали нази-
вати системою дикого бджільництва.

Із збільшенням населення, знищенням лісів і засе-
ленням вільних степових просторів від дикого бджільни-
цтва людина стала переходити до бортьового, тобто до
такого, при якому готувала для бджіл житло, намагала-
ся заповнити це житло бджолами і охороняла їх. Дупло,
збільшене в розмірах і оснащене лазом (должією) для
зручності при відбиранні меду, стали називати бортю.
Дехто неправильно розумів походження слова «борть»
від слова «бір» (суцільний сосновий ліс). Насправді ж
слово «борть» походить від слова «бортити», тобто ви-
довбувати всередині прогниле дерево — робити житло
для бджіл.

Спочатку борті були по одному-два на одному дереві,
а потім для кращої охорони і зручності догляду стали їх
збирати в групи по три й більше. Борті у вигляді обруб-
ків дерева підвішували і прив’язували на досить іноді
великій відстані один від одного і високо над землею з
різними перепонами від ведмедя як найнебезпечнішого
шкідника на той час.

При бортьовому бджільництві людина вибирала не
весь мед з гнізда, а тільки частину його, щоб сім’я не
загинула взимку і збереглася до наступного року.

Бортьова система проіснувала приблизно до половини
XVIII сторіччя. Необхідність охорони бджіл, яких при
бортьовому господарстві почали обкрадати, примусила
пасічників перейти до обладнання пасік поблизу від
житла людини. З цією метою вирубували в лісі дерева
і навколо галявин влаштовували завали. На пнях зруба-
них дерев ставили борті. Звезені в одне місце борті ста-
ли називатися колодою, а місце їх розташування — пасі-
кою (від слова посіка — місце посіченого лісу). Облад-
нання пасіки в одному місці і дало поштовх до розвитку
дуплявого бджільництва спочатку в лісових, а потім і у
степових місцевостях. Сама дуплянка це та ж колода,
але вже поставлена вертикально і без дна. Пасіка похо-
дила не від слова «посікати» (вирубувати) ліс для вста-
новлення вуликів, а від «пас» (пасти, берегти, охороня-
ти бджіл) і від слова «пасу» (бережу) називали місце
стоянки вуликів. Пасіки виникли після бортьового
бджільництва, коли не треба було ловити рої, а вони
самі залітали в заздалегідь підготовані борті. Але з
появою пасік виникла необхідність стерегти, охороняти,
пасти рої, які виходять, щоб вони не улетіли з пасіки.
Правдоподібність походження слова «пасіка» від посіка-
ти-вирубувати і пасти очевидна і, мабуть, у різних міс-
цевостях його по-різному розуміли.

Дальше скорочення пасічницьких угідь, великий по-
пит на мед та віск і оподаткування населення примусило
перейти від випадкового до постійного більш доходного
промислового бджільництва. Це й було поштовхом до
винайдення зручнішого й доходнішого вулика, а отже,
переходу до рамкового бджільництва.

Зараз при досить розвинутій науці у бджільництві не
можемо не враховувати колишнє житло бджіл і звички,
їх, що історично склалися, — жити не в теплих примі-
щеннях, а вільно, на повітрі.

На початку нашої ери бджільництво було певного мі-
рою розроблено, мало досить велике значення в еконо-
міці древніх народів. Проте в стародавньому письменстві
ніде не сказано, що бджоли зберігалися на час зимівлі
у будь-якому сховищі.

Лише в середині XVIII століття описано пасіку геть-
мана Д. Апостола так: «Пасіка ця знаходилася в уро-
чищі Сечі, від міста Гадяча у чотирьох верстах. В тій
пасіці світлиця одна; комора плетена, обмазана глиною
і крита соломою; сарай невеликий, плетений, критий со-
ломою. У бджільпику погріб; в тому погребі вуликів з
бджолами сімдесят; сарай плетений, в ньому порожніх
вуликів сто годящих, а десять негодящих». Ось, при-
близно, з яких часів зустрічаємо застосування примі-
щення для зберігання бджіл на зиму. Проте тоді ховали
вулики у приміщенні не для створення їм тепла, а для
їх охорони.

Дике бджільництво проіснувало багато тисячоліть і
немало тисячоліть існувало бортьове бджільництво,
проте бджоли жили, розмножувалися і робили великі
запаси меду в природних умовах. За цей час у бджіл
склалися організм і біологічні основи, які людина не
повинна ламати, а мусить розумно використовувати.

* *

*

На Україні бджільництво зросло настільки, що за
кількістю бджолосімей зайняло перше місце серед євро-
пейських країн.

Проте бджільництво ще не є галуззю, яка дає сталі
доходи. Одна з причин цього — нераціональні способи
зимівлі бджіл. В результаті цього сім’ї мають знижену
продуктивність і багато їх гине.

Істотним резервом у збереженні живими і збереженні
енергії бджіл взимку треба визнати зміни режиму утри-
мання бджіл зимою.

Але у бджолярів немає ще єдності поглядів на ре-
жими утримання бджіл в цей період року. Одні рекомен-
дують для зимівлі їх щільну стелю, що не пропускає
тепла і вологи, інші вважають це дуже шкідливим. Де-
хто радить лишати відкритим на зиму нижній льоток,
або верхній, а дехто пропонує тримати відкритими ниж-
ній і верхній, чи то закритими нижній і верхній льотки.
Щодо стану гнізд, ширини вуличок, кількості кормових
запасів, умов утримання бджіл взимку тощо є різно-
манітні думки.

Зрозуміло, все це шкідливо позначається на бджіль-
ництві і тому не важко повірити, що деякі пасічники
потрапляють у скрутне становище.

Різні способи зимівлі викликають у бджіл дещо інші
життєві функції. Наприклад, зимівля на вільному повіт-
рі дуже відрізняється за рядом показників від зимівлі
у закритому утепленому приміщенні — зимівнику. Сама
техніка підготовки сімей до зимівлі також до деякої
міри відрізняється залежно від місця їх зимівлі (надворі
чи в зимівнику). Тому у деяких пасічників зимівля бджіл
надворі проходить не зовсім благополучно.

Зимівля бджіл надворі в умовах знижених і нестій-
ких температур застосовується давно. Це зумовлюється
тим, що в процесі еволюції і просування з південних у
північні райони бджоли пристосовувались до суворих
умов клімату і переносили без шкоди для життя тривалу
й холодну зимівлю. Бджоли тисячоліттями пристосову-
валися до зимівлі в дуплах дерев, у землі, в печерах і
розколинах скель. Лише 250—300 років тому людина
вперше стала зберігати бджіл у приміщеннях. Це спо-
чатку мало характер захисту їх від хижаків, а не від
холоду.

В лісах ще й зараз є бджоли, які знаходять собі жит-
ло у дуплах дерев. Вони зустрічаються у великій кіль-
кості в лісах Башкирі!', Кавказу, Далекого Сходу і навіть
України.

З розвитком рамкової системи утримання бджіл зи-
мою в зимівниках стало носити незаперечний характер.

Відомі дані про біологічну можливість і економічну
вигідність зимівлі бджіл надворі недостатні і до того ж,
як відомо, суперечливі. Немає науково обгрунтованих
прийомів, які б встановили оптимальні умови зимівлі
бджіл, і часто механічно переносять теоретичні обгрунту-
вання про режими утримання з тваринництва у бджіль-
ництво. Різні життєві функції у бджіл і вищих тварин
примушують звернути увагу і на інший підхід до їх
утримання.

Багато ще незрозумілого в питанні про зимівлю
бджіл,. Тому кількість робіт, присвячених дослідженню
оптимальних умов утримання бджіл взимку, зростає
рік у рік і особливо помітно в останній час.

Та немає ще цілком встановлених загальновизнаних
даних щодо зимівлі бджіл. Правда, у вітчизняній і за-
рубіжній літературі є вказівки на користь зимівлі бджіл
надворі.

За останній час почали часто з’являтися статті в
журналах, де пишуть про зимівлю бджіл надворі у кол-
госпних і радгоспних пасіках. Спочатку несміливо гово-
рили про випадки зимівлі бджіл надворі через відсут-
ність місця у приміщеннях, а останнім часом пасічники
для перевірки почали лишати бджіл зимувати на від-
критому повітрі. Такі повідомлення почали надходити
не лише з південних районів країни, але й з північних,
де морози взимку доходять до 40° і більше. Зимують
бджоли надворі без зовнішнього утеплення вуликів і з
утепленням, під снігом і без нього; всі ці способи дають
позитивні результати. Основним показником доброї зи-
мівлі вважають хорошу виживаність сімей, невеликий
підмор бджіл за зиму, сухість гнізда, ранню появу роз-
плоду навесні. Тоді весною бджоли рано роблять обліг,
почувають себе бадьоро, весною швидко розмножуються
і в результаті продуктивніші порівняно з сім’ями, що
зимували в теплих приміщеннях. Зваживши на це, деякі
пасічники перейшли на такий спосіб зимівлі навіть при
наявності типового зимівника. Такі явища зараз по
Україні непоодинокі.

Так, зимівля бджіл надворі в Одеській області про-
тягом кількох років довела правильність і надійність
цього способу збереження бджіл взимку.

Встановлено, що у бджолиних роди бджіл, які стоять
нижче медоносних бджіл, а також джмелі-матки, впа-
дають зимою у повну сплячку. Немає сумніву, що й най-
віддаленіші предки медоносної бджоли проводили зиму
теж у сплячці. Отже, медоносна бджола не могла не
успадкувати цієї властивості предків. Таким чином,
схильність бджіл до глибокого спокою є спадковою які-
стю. Але умови життя і насамперед складність організ-
му медоносної бджоли позбавляють II можливості жити
при тій низькій температурі, яку переносять її родичі —
поодинокі бджоли. Тому сім’я бджіл перебуває не у
повній зимовій сплячці, а на межі її, щоб у будь-який
момент, коли температура вулика впаде за критичну
межу (при якій бджоли можуть загинути від холоду),
бджола могла прокинутися і нагріти гніздо своєю влас-
ного теплотою. Природа сім’ї бджіл потребує, щоб бджо-
ли у першу половину зими перебували у повному спо-
кої. Йдеться тут про зимівлю їх надворі. Бджоли зви-
кають до постійного світла й можуть лишатися при ньо-
му у спокої, але за умови низької температури.

Багато пасічників зараз в різних місцях нашої країни
практикують зимівлю бджіл надворі. Це говорить на
користь цього способу.

Думка про невідповідність природи бджоли умовам
зимівлі у приміщенні вперше висловлена російськими
вченими. Доктор біологічних наук Г. А. Аветисян (1926)
підкреслює, що умови зимівлі з кожухах аналогічні умо-
вам, у яких відбувався багатовіковий відбір і пристосу-
вання бджолиних сімей. Це одна з основних причин ви-
живаності, кращого розвитку, великої плодючості й знач-
но вищих медозборів у сімей бджіл, що зимують у кожу-
хах.

Зимівля на відкритому повітрі більш поширена в
природі, ніж зимівля у зимівниках, пише академік І. В.
Кожевников.

Зимівля бджіл у зимівниках не є зимовим життям
бджіл, твердить академік Н. М. Кулагін.

Про успішну зимівлю бджіл надворі говорить багато
авторів.

Основні ж пропозиції їх зводяться до того, що зимів-
ля бджіл надворі підвищує виживаність, у сім’ях рані-
ше й більше з’являється навесні розплоду; матки стають
плодючішими, а бджоли роботоздатнішими, менше ро-
яться і більше дають продукції. Зимівля бджіл надворі
навіть в суворих умовах Алтаю не лише не позначається
шкідливо на стані бджіл, але сім’ї мають весною у 2
рази більше розплоду, зазначає П. Я. Близнюк (1952).

Продуктивність сімей, які зимували надворі, вища на
ЗО—35%, ніж бджолиних сімей, що зимували у примі-
щенні, підкреслює Г. А. Москвін (1954).

В Канаді, наприклад, де зима тривала (до 8 міся-
ців) і часто з морозами нижче 45°, зимівля бджіл дозво-
лена з утриманням надворі, навіть якщо є зимівники, де
раніше перезимовували бджоли.

У США не будують зимівників, бджоли зимують на-
дворі, але вулики утеплюють зовні. Американські пасіч-
ники вважають, що вулик з одинарними стінками зав-
товшки 2—2,5 см доцільніший для зимівлі бджіл, ніж
з подвійними. Зимове вирощування розплоду вважається
тут нормальним і корисним явищем. Пасічники прагнуть
до того, щоб бджоли зимою робили обліт: здорові звіль-
няються від калу, а кволі, хворі на нозематоз гинуть на
снігу — відбувається природне відокремлення хворих від
здорових.

Останні дослідження дуже змінили погляд на завдан-
ня пасічника при організації зимівлі бджіл. Раніше вва-
жали необхідним насамперед зберегти бджіл у стані
спокою й звертали головну увагу на утеплення вуликів.
Тепер же вважають, що головне завдання пасічника не
стільки зберегти енергію бджіл, скільки спрямувати її
на своєчасну заміну старих бджіл новими, тобто на
більш раннє вирощування розплоду. Для цього сім’я
має бути сильною і складатися з молодих бджіл осін-
нього виведення з молодою маткою і великими запасами
меду та пилку. Вулики не повинні бути надмірно утеп-
лені на зиму, бо тоді вони погано прогріваються сонцем,
яке стимулює ранні обльоти бджіл. Розташовувати сім’ї
на зимівлю слід у сонячних і захищених від вітру місцях.
Найкращим місцем для пасіки на зимовий період є га-
лявина, обсаджена деревами і освітлена сонцем. Для
зовнішнього утеплення вуликів до зимівлі використо-
вують толь, що, нагріваючись, сприяє обльотам бджіл
і зменшує нагромадження вологості у вулику (В. Кдг-
шолл).

За спостереженнями Кейля, у сім’ях, де застосовують
верхній льоток, у вулику менше вологості і бджоли ра-
ніше роблять перші обльоти. У штаті Іллінойс утеплення
вуликів зовсім не роблять. Але у північних районах,
крім обгортання вуликів толем, застосовують кожухи.
Бджоли, які зимують в них, виходять навесні сильніши-
ми, ніж у вуликах, утеплених толем. Тому автор вважає
застосування їх вигідним і доцільним.

Тепер, навіть в умовах півночі, бджіл не ставлять у
спеціальні зимівники, бо такі приміщення себе не ви-
правдовують та й спорудження їх потребує значних за-
трат. Раніше деякі пасічники поміщали бджіл у підвали.
Це не потребувало багато праці і давало економію утеп-
лювальних матеріалів. Проте зараз пасічники дають пе-
ревагу зимівлі надворі, яка сприяє ранньому розплоджу-
ванню і обльоту бджіл.

Наші вчені Г. А. Аветисян та Н. М. Глушков, повер-
нувшись з Фінляндії, писали про те, що там на зиму
кожній бджолосім’ї дають 6—7 кг цукру в густому сиро-
пі замість відібраного меду, що має важливе значення
для успішної зимівлі. Звичайно зимують бджоли там
надворі. Двостінні вулики нічим додатково не утеплю-
ють; одностінні іноді обгортають толем. Зимівля прохо-
дила переважно без втрат і краще, ніж у приміщенні,
бо бджоли мали можливість облетітися пізно восени
і рано навесні, навіть тоді, коли є ще сніговий покрив.

Надворі зимують бджоли у Польщі, Чехословаччині,
Румунії та інших країнах, близьких природними умовами
до України.

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БДЖІЛ

У ПЕРІОД ЗИМОВОГО спокою

Різні періоди року по-різному впливають на тварин.
Велика кількість їх для захисту від несприятливих і на-
віть суворих умов життя не однаково пристосовується,
з більшою чи меншою підготовкою. Багато тварин міня-
ють свій легкий літній покрив на густіший і тепліший.
Інші нагромаджують жир у своєму тілі, за рахунок яко-
го зберігають життя взимку. Окремі заготовляють вели-
кі запаси корму, якими користуються протягом зими.

В цей період змінюється і ступінь обміну речовин в
організмі. У гомойтермних (теплокровних) тварин інтен-
сивність обміну речовин сприяє підтриманню темпера-
тури тіла без коливань навіть при різкому охолодженні,
тобто вони мають постійну температуру тіла, що не
залежить від температури навколишнього середовища.
Такі тварини споживають у цей час корму на стільки
більше, на скільки організм втратив калорій під впливом
зниження зовнішньої температури. У зоологічній науці
і практиці це доведено настільки, що в результаті уві-
йшло в практику утримання свійських тварин у примі-
щеннях з потрібною для них температурою.
У пойкілотермних (які не мають постійної температу-
ри тіла) тварин, температура тіла яких змінюється за-
лежно від температури навколишнього середовища, об-
мін речовин у цей період дещо послаблюється, а відпо-
відно й витрата корму зменшується. До цієї групи
належить і медоносна бджола. Від інших комах бджола
відрізняється тим, що у неї в процесі розвитку вироби-
лась здатність робити великі кормові запаси на зиму,
і це стало життєво необхідною особливістю сім’ї. Вона
здатна створювати зимовий клуб як форму захисту від
суворих умов зими. Протягом зими бджоли, живлячись
медом, нагромаджують у задній кишці відходи перетрав-
леного корму. Чим більше з’їсть бджола, тим більше
нагромаджується відходів. Від переповнення кишки
бджола може захворіти, навіть загинути. Ось чому в
організмі бджоли виробилась здатність регулювати сту-
пінь витрачання корму, а отже, і нагромадження калу
у відповідних умовах зимівлі.

Така здатність виникла у бджоли в процесі еволю-
ційного розвитку, пристосування її протягом багатоліть
до змін навколишніх умов. Важливим фактором є тем-
пературний режим. Комахи, пристосовуючись до зниже-
ної температури, виробили у собі різні фізіологічні
особливості. У деяких це стан анабіозу, у інших сплячка,
а у медоносної бджоли, як і у деяких інших комах, що
живуть сім’ями, утворення клуба з вироблюванням теп-
ла і перебуванням у спокої. Такий спосіб життя сім’ї
бджіл на час зимівлі став найвигіднішою і необхідною
формою для виживання.

ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА БДЖОЛИ І ТЕПЛОУТВОРЕННЯ

Відомо, що температура тіла бджоли в певній мірі
залежить від температури навколишнього повітря.
В умовах знижених температур температура тіла бджо-
ли підвищується на 2—3 і навіть 5°, в умовах під-
вищених навпаки-—знижується на 3—5°. Вимірювали
ми температури тіла бджоли в різних частинах і при
різній температурі за допомогою термопар і потенціо-
метра типу ПП. Для цього нагодовану бджолу помісти-
ли у скляну трубку розміром трохи більшу за бджолу.
Трубку з бджолою вміщували у певну температуру,
спочатку підвищену, потім — знижену.
Дані про це наведені в таблиці 1.

Таблиця !

Температура тіла бджоли при різних зовнішніх температурах

Місце вимірювання	Температура навколишнього повітря		
	0°	19°	31°
	Температура тіла бджоли		
Поверхня голови		20,6	26,4	29,7
Поверхня грудочки 		22,2	28,8	29,9
Нижня частина грудочки		19,8	28,8	29,7
Поверхня черевця		20,6	27,2	28,8
Нижня частина черевця .	...	18,1	25,5	30,5
Між грудочкою й головою . . .	18,1	24,7	29,7
Між грудочкою й черевцем ....	23,9	26,4	29,7

Наведені в таблиці 1 величини температур слід вва-
жати в значній мірі умовними, бо вони дуже різні в різ-

Мал. 1. Вплив температури середовища на темпе-
ратуру тіла бджоли.

них частинах тіла, і що головне, — дуже змінюються при
різному фізіологічному стані: збудженні, спокої, при
світлі або в темряві.
Величина температури повинна визначати якусь се-
редню температуру, що була б показником основних
процесів, які відбуваються в організмі. Найближчою до
цієї величини можна вважати температуру між грудоч-
кою та черевцем. У цьому місці спостерігається наймен-
ша різниця коливань температури, що виникає, з одного
боку, в зв’язку з величиною нагрівання поверхні з сере-
дини, і з іншого,— з охолодженням від зовнішнього
середовища.

При тривалому утриманні бджіл в умовах штучно
створених низьких температур відбувається заклякання.
Бджоли починають мерзнути, перестають пересуватися
при температурі — 5 — 6° і навіть— 10°. В більш глибо-
ке заклякання вони впадають при температурі від -}- 6
до + 9°. При температурі, близькій до нуля, — від +2
до —0,5° бджоли впадають у глибоку сплячку через
10—15 хвилин після початку охолодження.

Льодоутворення і охолодження організму настають
при температурі від — 1 до —3,7°. Для бджіл ця темпе-
ратура є критичною, при ній вони деякий час можуть
бути живі, і якщо таких бджіл перенести в умови з тем-
пературою близько 18° тепла, то їх організм може вийти
з стану заклякання і повернутися до життя. В цих умо-
вах переохолоджений організм перебувдє ніби у ана-
біотичному стані. Слід зазначити, що смерть не наступає
зразу ж після дії холоду, для цього необхідний певний
час перебування організму у охолодженому стані. Час
цей залежить від наявності в зобику і кишечнику корму.
Якщо зобик буде наповнений кормом (для зимового
періоду це становить ЗО—40 мг), бджола може загинути
через 6—9 діб (при температурі 6,5°). При температурі
від — 1 до —3,7° бджола швидше гине, тому що настає
такий момент, коли у тілі бджоли починається швидке
утворення льоду.

При утворенні льоду в організмі бджоли життя при-
пиняється.

Як бачимо, анабіоз в організмі бджоли не настає.
В організмах, які впадають у стан анабіозу, майже пов-
ністю припиняються всі життєві процеси, а потім, після
створення необхідних умов, життя знову відновлюється.
Дані, зібрані сучасними дослідниками (Калабухов та
ін.), показали, що анабіоз, тобто оживлення після майже
повного припинення життєвих процесів, здійснюється у
дуже обмеженої (невеликої) групи організмів. Як при-
клад, є «приховане життя» насіння рослин, спор бактерій,
тихохода, вугриць, коловерток і цист нижчих, які трива-
лий час можуть зберігати життєздатність у сухому стані.

У багатьох видів тварин буває своєрідне пристосу-
вання до несприятливих умов середовища — сплячка.
З настанням зимових холодів риби, земноводні, плазуни
і деякі види ссавців впадають у стан сну. У норах, під
корою дерев, у землі та інших сховищах проводять вони
в такому стані іноді кілька місяців.

У стані сну зведені до мінімуму процеси, що відбу-
ваються в організмі тварин. Перебуваючи в глибокому
сні, вони не можуть споживати корм, і їх життя
підтримується лише за рахунок запасів поживних речо-
вин, нагромаджених в організмі перед сплячкою. Мож-
ливість існування тварин у сплячці без корму протягом
тривалого періоду (іноді до 8 місяців) є однією з диво-
вижних сторін цього явища як форми пристосування до
переживання несприятливих умов середовища. Види
тварин з ссавців, які впадають у сплячку, можуть витри-
мувати охолодження тіла до — 5 — 7°, тоді як тварини,
які не впадають у сплячку, звичайно гинуть при охоло-
дженні їх тіла на кілька градусів нижче нормальної
температури.

Сплячка відрізняється від стану анабіозу тим, що,
незважаючи на перебіг цього явища при температурі,
близькій до 0° і нижче, що супроводиться різким змен-
шенням вмісту води в організмі, життєві процеси про-
ходять безперервно, хоч і уповільнено. Тому у тварин
у сплячці завжди відбувається обмін речовин і витра-
чання запасів поживних речовин, нагромаджених перед
сплячкою. Ця особливість завжди буде дуже відрізня-
тися від повного припинення життєвих процесів, які
характерні для анабіозу (Калабухов, 1956).

Медоносна бджола у природних умовах не впадає у
зимову сплячку, а перебуває лише в стані спокою й живе
взимку за рахунок корму, зібраного протягом літа.

Голодні і нагодовані бджоли інакше поводяться в
тепловому режимі.

Нагодовані різними кормами дають трохи інші, ніж
ненагодовані, показники.

Так, якщо зобик заповнений 28 мг медовою ситою
(1 : 1), при різній температурі в різний, чад. .настає за-
кликання, а якщо температура 5° — через 12 хвилин;
решту часу бджоли перебували в стадії прихованого
життя з мінімальним витрачанням енергії; при темпера-
турі 9° заклякання настає через 2 години, при 13° пов-
ного заклякання не спостерігали, і бджоли роблять лише
невеликі рухи вусиками й черевцями.

При такій температурі витримували бджіл до їх за-
гибелі. При температурі 5° бджоли лишалися живими
144 години, 9° — 96 годин, 13° — 72 години, 25° — 24 го-
дини, а при температурі 37° весь час перебували в ак-
тивному стані і загинули через 10 годин.

Все це пов’язано з тим, що бджоли залежно від нав-
колишньої температури по-різному витрачають корм, на-
браний у зобик. Причому чим нижча температура, тим
менше витрачався корм. На добу при температурі 5°
вони витрачали лише 1,5 мг корму і тому лишалися
живими 144 години. При температурі 37° з такою ж кіль-
кістю корму в зобику бджоли прожили тільки 10 годин,
отже, при підвищеній температурі витрачання корму бу-
ло у 14,4 раза інтенсивніше.

На стійкість бджіл проти понижених температур
істотно впливає і склад корму, яким живляться вони
при охолодженні. Щоб це довести, 1000 бджіл поділили
на три групи, кожну групу вмістили в окрему кліточку-
ізолятор розміром 20X20X20 см.

У першому ізоляторі протягом доби бджіл підгодо-
вували медо-перговою сумішшю (1 : 1 : 1), у другому —
медовою ситою (1:1) і в третьому — цукровим сиропом
(1 : 1). Після цього з ізолятора в колбу (розміром 100—•
150 см3) переселили по 20 бджіл, яких спочатку зважили
на аналітичних вагах. Потім зважили колби з бджолами
і поставили у кімнаті при температурі 18° на голодуван-
ня строком на 4,5 години. Після голодування бджіл
зважили вдруге. Потім переселили у запасні колби, де
їм (для кожної групи окремо) давали відповідний корм
(у першій колбі — медо-пергову суміш; у другій — медо-
ву ситу; в третій-—цукровий сироп). Коли бджоли
були нагодовані, їх переселили в ті ж колби, де вони
були раніше, і знову зважили. Цією останньою вагою
визначався ступінь кормового завантаження зобика.

Наповнення зобика кормом у бджіл всіх груп було
одного розміру — ЗО мг на бджолу. Якщо у якій-небудь
з груп не було такої ваги, то бджіл підгодовували.
Після такої підготовки всі групи бджіл розміщува-
лися в умовах різних температур — 9, 13, 25 і 37°.

Колби з бджолами періодично зважували на аналі-
тичних вагах і цим визначали втрату ваги тіла бджіл
за певний проміжок часу (втрату ваги тіла бджоли ми

Мал. 2. Втрата ваги бджоли в різних умовах утримання.

умовно взяли за витрату корму). Бджіл, які утримували-
ся при температурі 9°, зважували раз на добу, а при
13, 25 і 37°—через кожні дві години.

Втрата ваги тіла бджіл в групі при утриманні в різ-
них температурних умовах (середні дані по трьох пов-
торностях у міліграмах) наведена у таблиці 2.

Таблиця 2

Вплив різних умов утримання на втрату ваги тіла бджоли

Темпе- ратура	Трива- лість життя (в год.)	Мед 4- перта			Медова снта			Цукровий сироп		
		на добу	на го- дину	В %	на добу	на го- дину	В %	на добу	на го- дину	В %
9°	96	29,0	1,24	100	42,5	1,77	142	43,75	1,82	147
13°	72	202,66	4,27	345	115,66	4,80	387	112,0	4,66	376
25°	24	437,0	18,2	1467	512,0	21,33	1720	619,0	25,79	2080
37°	10	1052,8	52,2	4271	1552,8	64,7	5217	1616,8	68,20	5500

З таблиці 2 видно, що різна якість корму і підвищен-
ня температури змінюють тривалість життя бджіл. На
тривалість їх життя більш позитивно впливає знижена
температура при згодовуванні медо-пергової суміші і
менш позитивно — цукру. Якщо годувати бджіл цукром
при температурі 9°, то вони втрачають у вазі на 48%
більше бджіл, нагодованих медо-перговою сумішшю.

Із зниженням температури вага тіла бджоли значно
знижується, Коли при температурі 9° бджоли на медо-
перговому кормі втрачали за 1 годину 2,24 мг (на одну
бджолу), то при температурі 37° втрата ваги за той же
час значно зросла і становила 52,20 мг, або у 4,27 раза
була більша. Бджоли ж в тих же умовах при годівлі
їх цукровим сиропом втрачали у вазі 68,20 мг, або у
5,5 раза більше. А ті, яких годували медовою ситою,
щодо втрати ваги займали проміжне положення.

Отже, низька температура і якість корму позначали-
ся на ступені втрати ваги тіла і на тривалості життя
бджоли. З підвищенням же температури цей ступінь
втрати ваги значно зростає. При завантаженні зобика
медовою ситою у кількості ЗО мг при температурі 9°
бджола може прожити до 96 годин, при 37° —лише 10
годин, а при температурі 5°, лишаючись живою, перебу-
ває в стані заклякання до 144 годин. Причому, якщо
у бджіл до моменту заклякання зобик був повністю за-
повнений кормом (для зимового часу ЗО мг), то вони
втрачають у вазі більше, ніж при меншому наповненні.
Так, у першу добу заклякання з наповненням зобика
ЗО мг при температурі 5° тепла вага бджоли зменшує-
ться до 3 мг за годину, а на шосту добу, коли запас
корму в зобику зменшився, — 0,5 мг.

Аналогічні спостереження проведені щодо стійкості
бджіл до знижених температур. Для досліду взяли з зи-
мівника 300 бджіл, вмістили у колбу і зважили. Середня
вага однієї бджоли становила 138 мг.

Після цього для звільнення бджіл від корму, що був
у зобику, їх поставили у приміщення з температурою
18°, де бджоли 4,5 години голодували.

Після голодування середня вага однієї бджоли змен-
шилася на 10 мг і становила 128 мг. Отже, бджоли втра-
тили 7,24% своєї ваги за час голодування.

Потім бджіл поділили на 4 групи і поставили на до-
слід. Перша група (контрольна) залишена без корму,
друга нагодована цукровим сиропом, третя — медовою
ситою і четверта — медо-перговою сумішшю. Корм да-
20
вали у кімнаті при температурі 18° тепла протягом
20 хвилин. Бджіл годували до повного наповнення зо-
бика. Вага корму в зобику бджоли в умовах лаборато-
рії при температурі 18° була в середньому 35 мг і макси-
мальна вага на одну бджолу — 45 мг. В літніх же умо-
вах (при температурі 25°) наповнення зобика доходило
до 60 мг.

Після підгодівлі бджіл всі чотири колби (по 50 бджіл
у кожній) вміщені у водяну ванну з температурою 5°
(табл. 3).

Таблиця З

Настання заціпеніння бджіл при температурі 5°
залежно від якості корму

№ колби	Дослідні групи за видами кормів	Час припинення руху (в хвилинах)			
		повторності			
		1	2	3	серед- ня
1	Голодна (контрольна)		9,5	16,5	9,5	11,83
2	На цукровому сиропі		10,5	17,5	16,0	14,66
3	На медовій ситі		12,0	22,0	15,0	16,33
4	На медо-перговій суміші . . .	12,0	20,5	14,0	15,50

Холодостійкішими виявилися бджоли, нагодовані ме-
довою ситою, і менш стійкими — голодні. Бджоли, на-
годовані медо-перговою сумішшю, виявилися менш
пристосованими до низької температури порівняно до
бджіл третьої групи. Це пояснюється наявністю у кормі
більшої кількості квіткового пилку і меншої кількості
вуглеводного корму — меду. Менша кількість меду в
зобику вплинула на зниження стійкості організму бджіл
до знижених температур. Це підтверджує раніше вислов-
лену думку про те, що бджоли з більшим наповненням
зобика медом В'ИЯВЛЯЮТЬСЯ стійкішими до знижених тем-
ператур.

Група бджіл, нагодована цукровим сиропом, вияви-
лась менш холодостійкою (на 11,5%) порівняно до гру-
пи, нагодованої медовою ситою, бо цукор, що входить до
складу меду, перебуває у більш засвоюваних формах,
ніж цукор з буряків. Мед більш поживно подіяв на стій-
кість організму бджіл до знижених температур.
Коли було встановлено час припинення рухів бджіл,
пров'ели спостереження за строком виходу їх з стану
заціпеніння. Для цього через ЗО хвилин з моменту на-
стання заціпеніння бджіл перемістили в кімнату з тем-
пературою 18°. Перші рухи бджіл були зафіксовані по
групах в різний час, вказаний у таблиці 4.

Таблиця 4

Початок пробудження бджіл після заціпеніння

колби	Дослідні групи за видами кормів	Час настання руху (в хвилинах)			
		Повторність			
		1	2	3	серед- ня
1	Голодна (контрольна) 		25,0	16,5	9,8	17,1
2	На цукровому сиропі 		18,0	12,5	6,8	12,4
3	На медовій ситі		15,5	13,5	6,3	11,7
4	На медо-перговій суміші . . .	10,4	и,о	6,2	9,2

Перші ознаки руху були помічені у бджіл, нагодо-
ваних медо-перговою сумішшю. Тут, як зазначалося,
пилок у кормі дещо зменшив глибину спокою бджоли.

У голодної групи бджіл (контрольна) спокій був гли-
бокий. Якщо глибину спокою у контрольній групі взяти
за 100%, то у бджіл, нагодованих цукровим сиропом,
глибина спокою буде 72,5%, медовою ситою — 62,57%
і медо-перговою сумішшю — 53,80%.

Ступінь порушення спокою у бджіл по окремих гру-
пах був різний. У бджіл з медо-перговою підгодівлею
ступінь відновлення руху після спокою проходив енергій-
ніше (6,2 хвилини), а у бджіл голодної групи — уповіль-
нено, мляво (до 25 хвилин).

Слід відзначити, що при абсолютному голодуванні
бджола, що перезимувала, весною при температурі 20°
може прожити приблизно 10 годин, тоді як бджола вес-
няного виведення в цих же умовах — до 24 годин.

Взимку в сім’ї буває, що бджоли відриваються від
клуба і падають на дно вулика, де під дією низьких тем-
ператур швидко заклякають і тому не можуть добратися
назад до клуба. Якщо таких бджіл занести у тепле при-
міщення і коли вони оживуть, підгодувати, покропивши
цукровим сиропом, то їх знову можна повернути в1 сім’ю.
Встановлено, що багато бджіл, яких знаходимо мерт-
вими на дні вулика зимою, мають корм у зобиках. Яка ж
причина загибелі, коли є корм? Справа в тому, що при
низьких температурах витрата корму зменшується, бо
організм бджоли втрачає до деякої міри здатність вби-
рати в себе корм, який є у її кишечнику. Якщо бджоли,

Мал. 3. Витрата корму бджолами при утриманні в
умовах різних температур.

перебуваючи в стадії заціпеніння, при температурі від
9 до 10° тепла гинуть від голоду, коли у них у зобику і
кишечнику зовсім немає корму, то при температурі ниж-
че 5° вони гинуть від голоду лише тому, що вбирання
корму тканинами тіла бджоли хоч і уповільнене, але
йде швидше, ніж надходження його з кишечника. У цих
випадках бджоли гинуть і при наявності корму в зобику
та кишечнику через відсутність цукру в тканинах їх тіла.
Таким чином, нижча температура скорочує здатність
організму вбирати з кишечника поживні речовини на-
стільки, що настає смерть.

Помічено, що бджола втрачає вагу свого тіла, пере-
буваючи в таких температурах, як 5°, 9°, залежно від
ступеня наповнення зобика кормом. Якщо у бджоли до
моменту заклякнення зобик заповнений на зиму кормом
(ЗО мг), то вона втрачає вагу тіла більше, ніж тоді, коли
зобик менше завантажений. Так, у першу добу закляк-
нення з наповненням зобика в ЗО мг при температурі
5° тепла бджола втрачає до ЗО мг ваги за годину. На
шосту ж добу перебування у такій температурі, коли
зобик зменшив запаси, спад її ваги визначається в
0,5 мг. Бджоли в стані заклякнення на дні вулика можуть
бути оживлені за умови, коли їх забрати не пізніш як

через 2—3 доби (з мо-
менту заклякнення, хоч це
буде залежати від наяв-
ності корму в зобику) і
якщо температура на дні
вулика не нижча — 2°.
При нижчих температу-
рах відбувається зледе-
ніння бджоли, і тоді в
стадії заклякнення настає
смерть. Гине організм
бджоли при замерзанні
(зледенінні) в результаті
перетворення води на лід.
А при обезводнюванні
клітинного соку клітина
гине. Низька температура
спричиняє загибель бджо-
ли не лише в результаті
замерзання соків тіла,

Мал. 4. Вміст глюкози в тілі
бджоли після смерті і в сплячці
при температурі 4*3 і +8° (за
(Калабуховим).

але й деградації тканин,
зсідання білків у організмі і порушення в ньому склад-
них фізіологічних співвідношень. З холодостійкістю по-
в’язано нагромадження жиру в тілі комах. При наяв-
ності жиру комахи за інших сприятливих умов пережи-
вають без шкоди для свого життя тривалий період зи-
мівлі, а при нестачі жиру — гинуть. Це пов’язано з го-
ловною функцією жирового тіла нагромаджувати запас-
ні поживні речовини. Жирова речовина витрачається
організмом комах лише при голодуванні, яке настає
переважно в період зимівлі.

Запас жиру є основним джерелом, що підтримує жит-
тя комахи в сплячці. Оскільки бджола не впадає в
сплячку в природних умовах, то її організм не нагро-
маджує жиру у великій кількості. Вміст жиру в тілі
бджоли становить лише від 1,1 до 2,23% ваги всього
тіла, або від 4,7 до 10,7% сухої ваги тіла. Тому бджола,
перебуваючи в заклякненні, може прожити нетривалий
час, близько 10 діб, тобто проживе стільки часу, доки
не витратить невеликий запас меду в медовому зобику
і кишечнику, після чого гине. Отже, зимівля бджіл мож-
лива лише завдяки тому, що вони мають запас корму,
яким час від часу наповнюють свій зобик, і поступово
ним живляться (М. І. Калабухов).

Встановлено прямий зв’язок між холодостійкістю ко-
мах і вмістом жиру в їх тілі. Чим вищий вміст жиру в
тілі комахи, тим більша її холодостійкість. Вміст жиру
у бджіл становить лише 2,66% і, отже, замерзання на-
стає вже при температурі —5,75° (Н. Д. Сахаров).

Нами проведено дослідження ступеня нагромаджен-
ня організмом бджоли поживних речовин і витрати їх
залежно від умов утримання бджіл. З цією метою взяли
по 200 бджіл від кожної групи, одну з яких годували
цукром, другу — медом. Бджіл зважили на аналітичних
вагах по групах. Визначивши живу вагу, бджіл умерт-
вили парами ефіру і висушили у термостаті при 40°
тепла до постійної ваги. Зваживши сухих бджіл, встано-
вили наявність води і сухих речовин. Потім бджіл спа-
лили у муфильній печі і встановили зольність.

Такий же дослід було проведено з бджолами, що
голодували, але мали воду, яка повністю виснажувала
організм. Такий аналіз провели з молодими бджолами
весняного виведення (табл. 5 і 6).

Таблиця 5

Здатність бджіл нагромаджувати і витрачати поживні речовини
свого тіла (середня вага 100 бджіл)

Групи за кормом	Вага бджіл (в мг)		Наявність в організмі					
	жива	суха	води		органічних речовин		золи	
			в мг	В %	в мг	в %	в мг	в %
Цукор . . .	105,0	0,026	78	75	25	23	1,3	1,3
Мед ....	114,5	0,031	84	73	29	25	1,5	1,4

Якість корму має істотний вплив на нагромадження
поживних речовин. Так, у бджіл, нагодованих цукром,
порівняно з бджолами, що голодували, жива вага на
137,4% більша, в сухому стані — на 118,8%, води — на
144,7%, органічних речовин — на 119,7% і золи — на
Таблиця б

Показники досліду з умертвленими бджолами

Групи за кормом	Вага бджіл (в мг)		Наявність в організмі					
	жива	суха	води		органічних речовин		ЗОЛИ	
			в мг	В %	в мг	В %	в мг	В %
Цукор . . .	77,1	0,022	55	72	21	27	1,3	1,6
Мед ....	81,0	0,023	58	72	22	27	1,4	1,7

104,8%. У бджіл, нагодованих медом, відповідно —
140,7%, 133,5%, 143,6%, 139,5%, 112,3%.

Різниця між поживними речовинами, що є в тілі
бджоли, у старої, яка перезимувала, і молодої — весня-
ного виведення, наведена у таблиці 7.

Таблиця 7

Різниця між вагою тіла бджоли, що перезимувала, і вагою бджоли
весняного виведення

Групи бджіл	Бджіл, що перезимували				Бджіл весняного виведення			
	кіль-  кість	вага (в мг)			кіль- кість	вага (в мг)		
		жива	І суха	ЗОЛИ		жива	суха	ЗОЛИ
Нагодована	286	91	31	1,2	103	127	36	1,9
Голодна	200	80	23	1,2	100	87	21	1,5
В процентах	—	88,3	73,7	101,7	—	68,6	58,5	78,9

Нагодована весняна бджола важча за ту, що пере-
зимувала, на (127—91) 35,9 мг, або на 139,7%. Серед
голодних бджола весняного виведення важча тієї, яка
перезимувала, на (87—80) 6,83 мг, або на 108,53%.
Різниця між бджолою весняною і тією, що перезиму-
вала, в сухому вигляді зворотна: стара бджола важча
за молоду на (23—21) 2,25 мг, або на 110,74%. За
зольністю молода нагодована бджола важча за стару
на (1,9—1,2) 0,7 мг, або на 150,8%, а голодна —
(1,5— 1,2) 0,27 мг, або на 122,66%.

Ось чому важливо, як можна більше нарощувати мо-
лодих бджіл з осені для зимівлі. Молода бджола у серп-
ні—вересні і навіть дещо пізніше для півдня України
при наявності великого нагромадження в організмі по-
живних речовин відносно до старої буде більш ХОЛОДО-
СТІЙКОЮ, витривалою в суворих зимових умовах.

Бджолина сім’я в природних умовах, щоб пережити
суворі тривалі умови зими, намагається сама створити
для себе сприятливі умови. Якщо її близькі родичі —
одиночна бджола та інші — з метою збереження свого
життя взимку впадають у сплячку, то медоносна бджола,
збираючись у клуб, створює собі спокій.

Спокій — це такий період в житті бджолиної сім’ї,
коли в організмі бджіл здійснюється повільніший обмін
речовин, що супроводиться мінімальним витрачанням
корму. У медоносної бджоли цей період триває небагато,
приблизно з листопада по січень або навіть лютий.
З настанням сталих осінніх холодів, коли температура
доходить до — 5° і нижче, бджолиний клуб ущільнює-
ться і починає пристосовуватися до навколишніх умов,
впадаючи в зимовий спокій. Незадовго до з’явлення в
сім’ї розплоду спокій поступово порушується і зимовий
клуб бджіл починає розпадатися. Із з’явленням розпло-
ду у гнізді бджолина сім’я починає більш активне життя,
яке супроводиться підвищенням температури і значним
збільшенням витрачання корму.

З наближенням кінця зимівлі у бджолиних сім’ях,
що зимують надворі, клуб порушується раніше, ніж у
тих, які зимують у зимівниках. Пояснити це можна спри-
ятливими умовами зимівлі надворі. Сприятлива зимівля,
в свою чергу, супроводжується підвищеною життєдіяль-
ністю, а такий стан, природно, зумовлює появу раннього
розплоду.

Глибина спокою у зимовому клубі бджіл Нсйбільше
залежить від основних режимів середовища — темпера-
тури, газообміну, вологості повітря, наявності сторонньо-
го шуму, стороннього запаху, проникнення у вулик світ-
ла тощо. Вплив цих факторів на глибину спокою бджо-
линого клуба виявляється по-різному залежно від ряду
причин. Наприклад, при зимівлі бджіл на вільному
повітрі ці фактори мають дещо більше значення, ніж
якби бджоли зимували у закритих приміщеннях (зи-
мівниках).

Бджоли, перебуваючи у стані спокою, в деякі проміж-
ки часу знаходяться в стані між сном і спокоєм. Такий
період, коли у бджіл різко знижується обмін речовин,
можна назвати діапаузою.
Діапауза — особливий фізіологічний стан, що харак-
теризується різким зниженням обміну речовин у бджоли
і спостерігається лише в період зимівлі. Організм бджо-
ли здатний змінювати температуру свого клуба, і ця змі-
на супроводжується коливанням її в межах 13—30°.
Ритм коливань температури (рівномірне чергування)
підрозділяється на періоди — теплоутворення і тепловід-
дачі. Якщо в період теплоутворення йде бурхливий об-
мін речовин, то в період тепловіддачі, навпаки, обмін
речовин різко знижується. Діапауза у бджіл, що зиму-
ють, протікає більше часу, ніж це потрібно на тепло-
утворення. Відмічено, що на теплоутворення з мінімаль-
ної, як вихідної, температури 4-13° до підняття її до
4-28° потрібно 2 години. При настанні діапаузи, тобто
на зниження температури від -ф 28° до -ф 13°, витра-
чається приблизно до 20 годин. При менш сприятливих
умовах зимівлі (у теплих приміщеннях) час на тепло-
утворення і діапаузу витрачається в однаковій кіль-
кості. У цих випадках, коли в ритмі температурного ре-
жиму витрачається різний час як на теплоутворення, так
і на діапаузу, обмін речовин у бджіл дещо підвищений
і, отже, від цього витрати корму збільшені. Ось чому
ми повинні спрямовувати свою увагу на те, щоб співвід-
ношення у витраті часу на теплоутворення було знижено
до мінімуму, приблизно до 10—15% загального часу
температурного ритму. Цього можна досягти зниженням
зовнішньої температури.

температурний режим зимового бджолиного
КЛУБА

Час утворення клуба з осені важко вловлюється, але
відомо, що й при зовнішній температурі -ф20° бджоли
іноді не вилітають з вулика, якщо немає в цьому необ-
хідності. Але часто буває так, що бджоли вилітають і
при температурі 10° тепла, а то й нижчій. Весною вони
вилітають у сильних сім’ях навіть при температурі
4~ 5—6°, але не надовго.

Можна спостерігати і такі явища у клубі, коли при
підвищеній температурі зовнішнього повітря приблизно
15° тепла бджоли у вулику не утворюють щільного клу-
ба, але при зниженні зовнішньої температури ще на
З—5° клуб зменшується за розмірами. При дальшому ж
зниженні температури бджоли стулюються у більш щіль-
ний клуб.

Деякі дослідники (О. С. Львов, 1956) встановили, що
у кволих сім’ях утворення клуба починається тоді, коли
температура зовнішнього повітря буває близько 13°, а в
середніх сім’ях — близько 10° тепла. Щільніший клуб
спостерігається у кволих сім’ях скоро після його утво-
рення, в середніх— при температурі 1—2° тепла і в
сильних — у межах від 1,5 до 7° холоду. В міру того, як
змінюється зовнішня температура, клуб також змінює-
ться за розмірами, і чим нижча зовнішня температура,
тим щільніший клуб. Отже, змінюючи структуру клуба,
бджоли регулюють у ньому тепло при низьких зовнішніх
температурах.

На час утворення клуба, очевидно, повинна впливати
якоюсь мірою зональність. У місцях, де теплі сонячні
дні, коли бджоли можуть робити обліт, утворення клуба
буде спізнюватися.

Структура клуба при різній його щільності ще не
повністю з’ясована. Деякі дослідники вважають, що він
має однакову щільність як у центрі, так і на периферії.
Інші вказують на існування в клубі ядра і оболонки
і що щільність клуба здійснюється не за рахунок ядра,
а за рахунок оболонки, яка має здатність зберігати теп-
ло в клубі.

Тепловий режим медоносної бджоли також ще не
досить вивчений. Це можна пояснити тим, що організм
бджоли має здатність пристосовуватись і часто до досить
несприятливих умов життя. Очевидно, лише цим можна
пояснити різнобій і суперечність висловлень ряду вче-
них у бджільницькій літературі. Про те, що при зимо-
вому спокої температура клуба бджіл буває постійніша
і тримається у межах 13—14°, говорили X. Н. Абрикосов
(1945), Д. Зарецький (1937), А. Г. Митропольський
(1934) і інші.

Бджоли краще перезимовують при постійній темпера-
турі клуба 24—26°, і у коливанні температури не вияв-
лено ніяких закономірностей, говорять І. І. Корабльов
(1927), Г. Ф. Таранов (1946), Г. А. Аветисян (1926) і інші.

Прибічниками того, що температура зимового клуба
бджіл залежить від зовнішньої температури, є Г. Ф. Та-
ранов (1946), Гесс (1929), Герес, Філіппс, Димус (за
Абрикосовим, 1946) та інші.
Про те, що коливання температури в клубі бджіл у
період зимового спокою е закономірним явищем і буває
в межах 10—30°, говорили А. С. Михайлов (1926),
Л. Армбрустер (1937) та ін.

Н.	М. Кулагін (1931) зазначає, що температура клу-
ба бджіл зимою коливається в межах 19—35°. Дані
Л. Армбрустера (1937) показують, що температура клу-
ба бджіл дає періодичну криву від 13 до 25°, зниження і
підвищення температури відбувається протягом 22 годин.

Т. Цесельський, Андріанов, Бертольд та інші вказу-
ють, що найнижча температура клуба бджіл доходить
до 8—9°.

І.	І. Корабльов (1927), Ременцов (1929) говорять,
що температура зимою весь час була близько 25° з ко-
ливанням від 24 до 25°, у кінці зимівлі доходила до
35—37,5°. В іншій сім’ї — від 14,7 до 28,5°.

А. С. Михайлов (1928) дотримується думки, що міні-
мальна температура клуба бджіл 10,7°, середня — 21—
22° і максимальна —30°. Філіппс і Дімютс (1921), ведучи
роботу термоелектричним способом, не спостерігали пе-
ріодичності температурних змін. На їх думку, бджоли
виробляють тепло мускульною діяльністю. При темпера-
турі 13,9—20,5° бджоли не виробляють тепла і перебу-
вають у сприятливіших умовах зимівлі, тому що роб-
лять меншу роботу і зберігають енергію.

Вільсон і Мілум (1929) спостерігали зворотну залеж-
ність між температурою середовища і температурою
клуба.

А. П. Силицький (1937) твердить, що температура
клуба бджіл коливається у широких межах, не падає
нижче Д-14° і не піднімається вище 35°. Зворотна за-
лежність температури клуба від стану зовнішньої тем-
ператури не завжди буває різко виражена.

А. С. Михайлов (1926) пише, що при спостереженні
за температурою середини клуба бджіл протягом 3 діб
з записами через кожні 15 хвилин встановлено, що міні-
мальна температура 10,7°, 12,6, 13,4 13,5 та 13,6° помі-
чена по одному разу з 8000 спостережень. З температу-
рою 12,8, 13,0, 13,8 — по два рази. Температура 13,9°
спостерігалась у більшості випадків. Це свідчить, що
температура бджолиного клуба не виходить за межі
10,7°. На основі цих спостережень Михайлов прийшов
до висновку, що температура клуба майже не буває
постійною, коливаючись в досить широких межах (з
13 9 до 29,8°), за умов, що сім’я бджіл не потурбована
і не має розплоду. З появою розплоду температура під-
вищується до 31°. Жодного разу з 5 випадків не виявле-
но, щоб мінімуми клубної температури викликалися охо-
лодженням бджолиного клуба до критичної температури
(13,1°), як гадає Л. Армбрустер, називаючи цю темпера-
туру збудливою.

Температурний режим зимового бджолиного клуба є
одним з дуже важливих факторів життя бджіл, і чим
ближче він буде відповідати життєвим потребам бджіл,
тим кращі будуть результати зимівлі. Але, як уже за-
значалось, єдиної думки в цьому питанні немає. Одні
вважають, що температура клуба близька до зовнішньої
температури, другі твердять, що в міру зниження зов-
нішньої температури підвищується температура клуба,
треті вказують, що клуб взимку має постійну темпера-
туру, яка дорівнює 14—15° тепла, тоді як інші пишуть,
що ця температура дорівнює 26—28° тепла.

В зв’язку з цим у завдання поставленого на вивчення
питання входило — з’ясувати дійсний стан температур-
ного режиму сім’ї бджіл зимою. Вивчення теплового ре-
жиму зимового клуба бджіл провадилось в січні—берез-
ні 1957—1959 рр. Вивчення температури вели електро-
метричним способом за допомогою термопар і потенціо-
метра постійного струму типу «ПП» та ртутних термо-
метрів.

Термопари виготовлялися нами у лабораторії з мід-
ного і константанного дроту перерізом 0,3 мм. Довжи-
на мідного дроту була 240—250 см, а константанного—
440—450 см.

Виготовлені термопари були градуйовані в діапа-
зоні температури від 3 до 35°, в результаті чого була
встановлена ціна ділення потенціометра 1,3.

Спаї термопар були розміщені в двох сім’ях № 7
і № 11, рівних по силі (по 6 вуличок), корму (16—18 кг)
і кількості рамок (7), поставлених зимувати надворі.
Верхні льотки були залишені відкритими, а нижні щіль-
но закриті, гнізда розташовані проти льотка в середній
частині вулика, укладені верхні й бокові утеплення з
солом’яних матів.

У сім’ї бджіл № 7 були розміщені спаї термопар у
54 точках гнізда, а в сім’ї № 11 —в 36 точках..
Перший відлік температури було зроблено 12 січня
1958 року о 10-й годині ранку. Відліки температур у вка-
заних точках гнізда у дні спостережень робили через
кожну годину. Протягом 3 діб з 12 січня до 10-ї години
ранку 15 січня, тобто за 72 години, у сім’ї бджіл № 7
було зроблено запис 3888 показників температури, а в

Мал. 5. Стан температури в різних точках гнізда
(січень).

сім’ї № 11 — 2592. Таким чином, було записано 6480 по-
казників температури.

У цей період температура атмосферного повітря була
максимум 4-1° (13 січня з 22 години до 6 годин 14 січ-
ня) та мінімум — 7,5° (15 січня о 9-й годині ранку).

В результаті такого спостереження за станом темпе-
ратури у різних точках гнізда зимуючої сім’ї бджіл
№ 7 наводимо показники на графіку (мал. 5). Таке ж
спостереження за температурою було проведено вдруге
з 17 по 20 березня також протягом 72 годин і з такою ж
кількістю термопар. Температура повітря в цей період
була вже дещо знижена, максимальна —1° (19 березня),
мінімальна — 12° (18 березня). Дані з такою ж кіль-
кістю записів показників температури показані на гра-
фіку (мал. 6).
Одночасно спостерігали за температурою сім’ї бджіл
№ 39, що зимувала у фанерному ящику, поставленому
надворі під навісом. Вимірювали температуру за допо-

Мал. 6. Стан температури в різних точках гнізда (березень).

могою 5 ртутних термометрів. Термометри були розта-
шовані у 2-х вуличках гнізда в порядку, вказаному на
схемі (мал. 7).

Відліки температур кожного термометра провадили
у дні спостережень через кожну годину, в певний час
і кожні 10 хвилин. Всього проведено 6 спостережень у
різні температурні періоди і за весь час зроблено 351
запис показників температури. Вибіркові дані по відлі-
ках температур показані в таблиці 8.
За допомогою такої кількості термопар і термометрів,
по 13310 записах показників температури, була можли-
вість утворити більш щільну мережу спостережень за
станом температури у центрі, на периферії і поза клубом

Ю8

Мал 7. Схема розміщення ртутних термометрів
(в сім’ї бджіл № 39).

бджіл. Одержана кількість записів показників темпера-
тури дозволила характеризувати тепловий режим усього
бджолиного гнізда в зимовий час.

З даних графіків видно, що температура гнізда сім’ї
бджіл не у всіх точках однакова. За температурним ре-
жимом гнізда сім’ї бджіл можна поділити на централь-
ну частину, периферію і поза клубом. Найвища темпера-
34
тура спостерігається в центрі клуба бджіл, дещо нижча
на периферії і найнижча поза клубом. Так, вона досяга-
ла в центрі гнізда 29,5° (24.X), на периферії — 21,5°
(28.ХІІ) і поза клубом — 11,5—12,0° (28.Х і 27.ХІ).

Мал. 8. Стан температури в різних точках гнізда
(листопад).

В центрі клуба температура протягом зими буває
непостійною. За даними електровимірювальної установ-
ки, в січні термопари показували в сім’ї № 7 максималь-
ну температуру до 4-26°, яка потім не падала нижче
Час і кількість проведених спостережень при різних
температурних умовах

Час спостережень	Кількість спостере- жень	Мінімальна		Максимальна	
		темпера- тура	коли спо- стерігали	темпера- тура	коли спо- стерігали
27.Х з 8.10 по  29.Х 21.50	71	—3°	29.Х	+5,5°	28.Х
20. XI з 8.30 по  22.ХІ 11.00	68	-9°	22.ХІ	+5,5°	21.XI
27.ХІ з 15.00 по  29.ХІ 13.00	68	-14°	28.ХІ	—2°	29. XI
16.ХІІ з 9.00 по  18.XII 9.00	53	+2,5°	17.Х1І	+5,5°	16.ХІІ
З.ІІІ з 8.00 по  5-ІЙ 11.00	46	—7	15.ІІІ	+6,5°	З.ІІІ
16.ІІІ з 8.00 по  18.III з 8.00	45	—15°	17.ІІІ	—4°	16.ІІІ

Мал. 9. Стан температури в різних точках гнізда
(грудень).
+ 16,9°, з амплітудою коливань її 9,1°, а у березні макси-
мальна температура піднімалась до 31° і не падала ниж-
че -{-28,6° з амплітудою коливання 2,4°.

Приблизно такі дані спостереження температури в
сім’ї № 39 одержані за допомогою ртутних термометрів.
Дані відліку температур в цій сім’ї наведені в таб-
лиці 9.

Таблиця 9

Показники температури центнера клуба бджіл сім’ї № 39
по періодах

Дата спостережень	№ тер- мометра	Температура		
		макси- мальна	міні- мальна	амплітуда
3	27	по	29.1 X	1958	р.	.	.  3	20	по	22.Х1	.	.	.  3 27 по 29 ,  3	16	по	18.ХІІ	,	.	.  3	3	по	5.ІІІ	1959	р. .	.	.  3 16 по 18 »	»	...	744  665  665  665  108  108	29,4  25,6  26,0  20,7  27,0  30,0	16,3  13,5  16,7  12,0  19,0  28,0	13,1  12,0  9.3  7,3  8,0  2,0

Ці дані показують, що найвища температура в цент-
рі клуба бджіл до 30° була у березні. Висока температу-
ра з невеликим коливанням в останній місяць зимівлі,
звичайно, пов’язана з порушенням зимового спокою у
зв’язку з появою розплоду в гнізді.

Коливання температури центра клуба протягом усьо-
го спостереження не перебувало у прямій залежності від
зовнішньої температури. Так, 23 жовтня при температу-
рі атомосферного повітря •—2° термометр № 744 показу-
вав -|-21,5О. Через 7 годин зовнішня температура знизи-
лася до — 3°, а у клубі бджіл по тому ж термометру
було + 26,5°.

Коливання температури в зоні периферії клуба бджіл
і поза клубом були менш виявлені і в значній мірі зале-
жали від зовнішньої температури. Криві лінії графіка
по всіх термометрах за жовтень показують це. Темпера-
тура поза клубом перевищувала зовнішню температуру
повітря у жовтні на 7—9°, а у березні при зовнішній
температурі —15° — на 10—18° і перебувала у великій
залежності від зовнішньої температури. Термометр
№ 746, який був у центрі клуба, показав розходження
в температурах на 18°, а термометри № 744, 655 і 158,
розташовані далі від центра клуба, показували розхо-
дження в температурах лише на 10—11°.

Ритм коливання температури клуба бджіл був різний.
З найбільшим часом коливань спостерігався він у період
більш глибокого спокою бджіл протягом 16 годин з за-
тратою часу на підйом до 2-х годин (з температурою від
21,5 до 29,5°), що становить 12,5% від загального часу
тривалості ритму.

Амплітуда коливання температури і тривалість рит-
му, як свідчать графічні дані, перебувають у прямій
залежності від глибини спокою і від зовнішньої темпе-
ратури.

З моменту появи розплоду у гнізді бджіл, коли зимо-
вий спокій повністю порушений, температура клуба стає
найбільш вирівняною або буває у стані слабкого коли-
вання. Так, у березні амплітуда коливання температури
термометрів 746, 665 не перевищувала 3°, а за трива-
лістю часу ритм був не більший 4—5 годин. Проте у
стані спокою (27—28.ХІ) по термометру 665 коливання
температури були у межах 8° і з тривалістю близько
12 годин.

На периферії клуба коливання температури відбува-
лись як під впливом температури центра клуба, так і під
дією температури атмосферного повітря.

У березні (термопара № 44) із зниженням зовнішньої
температури до — 12° на периферії клуба температура
знизилася з 21 до 9—10°, а в іншій точці, яка розташо-
вана ближче до центра клуба (термопара № 53), зни-
ження температури не відмічено, але більше виявлена
амплітуда коливання (до 7°) з максимальною тривалі-
стю ритму — дев’ять годин.

Коливання температури поза клубом перебуває під
більшим впливом, ніж температура периферії клуба
(термометр 108 і термометри 158, 665 та 744).

Одночасно з спостереженням за станом температури
гнізда бджіл спостерігали за температурою дна вулика.

Температура дна вулика вимірювалася ртутними тер-
мометрами, покладеними на дно вулика, через льотковий
отвір, одночасно в 5 бджолиних сім’ях, зимуючих у зи-
мівнику. Відлік температури провели у денні години:
з 9 години ранку до 17 години дня з одночасним обліком
стану зовнішньої температури. Стан сімей і дані від-
ліку температур показані в таблиці 10.
Показники температури (в градусах) дна вулика і зимівника

М бджолосім’ї	Кіль- кість рамок	Кількість вуличок з бджо- лами	Температура в різні періоди дня (години)				
			9	11	13	15	17
161	8	5	+3	+ 1,5	+2	+2	+2
178	7	5	+4	0	0	+ 1	+1
209	4	2	0	—0,5	0	+0,5	+1
76	6	5	-1,6	—1	—1	0	+0,5
80	9	6	—2,5	-1,5	—1	0	0
Середня на вулик Температура у зи-	6,8	4,6	4-0,6	—о,з	0	+0,7	+0,9
мівнику ....	—	—	—4,0	-3,0	—2,0	-1,5	—1,5

Температура дна вулика не буває постійною і пере-
буває в прямій залежності від зовнішньої температури.
Із зниженням зовнішньої температури знижується і тем-
пература дна вулика, причому різниця буває не одна-
кова. Чим нижчі показники зовнішньої температури, тим
більша ця різниця.

При мінусових температурах атмосферного повітря
у момент потеплення зменшується різниця між темпера-
турою дна вулика і зовнішньою температурою. Так, при
зовнішній температурі —4° на дні (в середньому на
вулик) вона вища на 4,6°, а при — 1,5° вища лише на
2,2—2,4°.

Температура дна вулика залежить і від температури
клуба бджіл. Проте оскільки температура клуба змі-
нюється, час від часу змінюється і температура дна.
Отже, різниця між температурою дна вулика і зовніш-
ньою теж буде змінюватися то в бік підвищення, то зни-
ження при однаковій зовнішній температурі. Таким чи-
ном, температура дна вулика перебуває весь час в за-
лежності від температури клуба бджіл і зовнішньої.

КОЛИВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ КЛУБА БДЖІЛ
ТА її ЗНАЧЕННЯ

Температурний режим зимовюго бджолиного клуба
є одним з головних факторів у житті бджолиної сім’ї
взимку, і чим більше він відповідатиме життєвим потре-
бам бджіл, тим сприятливішою буде зимівля.
Нашими роботами встановлено, що бджолиний клуб
взимку не має постійної температури, вона коливаєть-
ся під деяким впливом зовнішньої температури по-
вітря. Так, у бджолиній сім’ї, яка перебувала у примі-
щенні з температурою 6°, коливання температури клуба
спостерігалось у межах 20—26°, а у тій же сім’ї, але
при температурі повітря до — 15° і нижче, коливання
зафіксовано у межах 16—31°. Коливання температури
у зимовому клубі бджіл, як відомо, явище закономірне й
бажане і відбувається в межах 13—31°. Помічено, що
ритм коливання температури клуба не завжди однако-
вий. Наприклад, для підвищення температури від 13 до
31°, тобто при теплоутворенні, потрібно близько двох
годин, а для зниження її у момент тепловіддачі (у зво-
ротному напрямі від 31 до 13°) потрібно не дві години,
а близько 20—22 годин і навіть більше. У період підви-
щення температури бджоли у клубі рухливіші і виявля-
ють більшу життєдіяльність, в цей час вони і витра-
чають найбільше корму. Друга частина циклу коливання
при зниженні температури від вищої до нижчої характе-
ризується глибоким спокоєм і мінімальною життєдіяль-
ністю порівняно з періодом підвищення температури.
Таким чином, на перебування бджіл у стані підвищеної
життєдіяльності взимку припадає до 10% часу. Виходя-
чи з цього, можна припустити, що чим більше часу бджо-
ли перебувають у стані підвищеної діяльності взимку,
тим менш сприятлива буде для них зимівля.

Щоб виявити причини коливання температури у
бджолиному клубі взимку, ми провели ряд спостережень.

Було взято 120 зимуючих бджіл і при температурі
18° тепла залишено без корму на 3—4 години. Після
цього бджіл поділили на групи по 20 штук і помістили
у 6 колб. У цих колбах їх зважили на торзійних вагах,
а потім нагодували медом, розведеним водою (4:1).
Після 40-хвилинного годування бджіл зважили і встано-
вили ступінь наповнення зобика кормом. Дані про збіль-
шення ваги і наповнення зобика бджіл наведені у таб-
лиці 11.

З таблиці 11 видно, що збільшення ваги бджіл стано-
вило від 32 до 43 мг на одну бджолу. Найбільшу вагу
мали ті бджоли, у яких середня вага до годування була
менша, а тому загальне наповнення зобика було дещо
більшим.
Наповнення зобика бджоли кормом (в мг)					
Кількість бджіл у досліді	Вага  1 голодної бджоли	Вага  І нагодо- ваної бджоли	Було в зобику корму	Вага набра- ного бджо- лою корму	Загальне наповнення зобика кормом
21	105	148	0	43	43
20	113	146	8	33	41
19	117	149	12	32	44
20	114	146	9	32	41
19	110	142	5	32	37
19	112	144	7	32	39

Після встановлення загального наповнення зобика
кормом колби з бджолами були вміщені у різні темпера-
тури. Колби № 1 і № 2 утримували при температурі 35°,
колби № 3, № 4 — при температурі 13°, а колби № 5
і № 6 — при температурі 9°. Потрібну температуру під-
тримували за допомогою водяних ванн. За таких темпе-
ратурних умов бджіл утримували 27 годин, і за цей час
їх двічі зважували у колбах. Перше зважування прове-
ли через 17 годин після початку досліду, друге — че-
рез 27. При кожному зважуванні підраховували загиб-
лих бджіл. Втрата ваги бджіл явно залежить від темпе-
ратури навколишнього повітря. При температурі 35° ва-
га бджоли зменшилася за 17 годин на 40 мг, що стано-
вить 27,2%, а за 27 годин на 50,5 мг, або на 34,35%.
При температурі 13° відповідно на 22 мг, або на 14,91%,
і на 31 мг, або на 21,0%; при температурі 9°— на 20 мг,
або на 14,0%, і на 29 мг, або на 20,2%.

Отже, як видно, висока температура (35°) є причи-
ною підвищеного витрачання корму бджолами.

Підрахунок загиблих бджіл свідчить, що при темпе-
ратурі 35° за 17 годин загинуло 12%, а за 27 годин —
100% бджіл. При температурі 13° відповідно 0% і 15%
і при температурі 9° — 0% і 5% бджіл. Отже, підви-
щена температура (35°) є найменш сприятливою для
виживання бджіл.

Таким чином, дослід показав, що зміни температури
у клубі бджіл у бік зниження необхідні бджолам для
доведення до мінімуму обміну речовин і отже, скоро-
чення витрати корму.
У кінці досліду, після другого зважування, у бджіл
відпрепарували медові зобики, зважили їх на тррзійних
вагах і цим встановили залишок і витрату корму, взятого
бджолами.

При зважуванні зобиків бджіл першої групи в кіль-
кості 15 штук, другої — 18 і третьої — 15 виявилось, що
у першій групі бджіл всі зобики були порожніми, у
другій залишок становив 12 мг і у третій— 16 мг. Ви-
ходячи з цього, можна зробити висновок, що низька тем-
пература, приблизно мінімальна 13°, є необхідною для
бджіл, бо дає можливість зменшити витрачання корму.
Максимальна ж температура — 29—31° необхідна, щоб
бджоли могли наповнити зобик кормом, тому що мед за
своїми фізичними властивостями при зниженій темпера-
турі недоступний для бджіл. Різниця між мінімальною
і максимальною температурами в клубі бджіл у серед-
ньому доходить при зимівлі надворі до 16—18°. Таке
коливання температури сприяє меншій витраті корму
бджолиними сім’ями взимку.

Та постає питання: чому ж бджоли протягом зимо-
вого спокою не зберігають постійну температуру 4~ 13°,
а час від часу змінюють її в бік підвищення? Це можна
пояснити тим, що при температурі ф- 13° у клубі бджіл
взимку менше витрачається корму. Проте при такій
низькій температурі вони не здатні набрати в зобик таку
кількість корму, щоб прожити добу, тобто на період
коливання температури. Як свідчать спостереження, при
температурі + 15° бджоли неохоче беруть корм, навіть
коли голодні. Вони можуть набрати в зобик при такій
температурі лише 15 мг корму. При температурі 4-20 —
25° бджоли набирають корму значно більше — до 45 мг.

Дальші спостереження, але за іншою методикою, да-
ли можливість виявити причини необхідності підвищення
температури у гнізді взимку. Для цього взяли 5 груп по
35 бджіл у кожній, помістили їх у сіткові ізолятори при
температурі 24°. Там їх протримали без корму 4,5 го-
дини, щоб вони зголодніли і потім більше наповнили
свої зобики. Після голодування бджіл помістили в цих
же ізоляторах у різні температури— 10, 15, 20, 25 і 30°.
Такої ж температури їм давали мед, розведений водою
(4 : 1), коли бджоли набрали корму і перестали до нього
торкатися, їх перенесли у приміщення з температурою
4- 24° і тримали там до загибелі. Таким чином, дана
42
методика передбачала виявити тривалість виживаності
бджіл при годуванні їх медом, який мав різну темпера-
туру, і цим довести, що при низьких температурах бджо-
ли втрачають здатність набирати корм у зобик. Вижи-
ваність бджіл, нагодованих медом різної температури,
наведена у таблиці 12.

Таблиця 12

Виживаність бджіл, нагодованих медом різної температури

Г одини	Лишились живими (штук)				
	при температурі меду				
	10°	15°	20°	25°	30°
24	31									
ЗО	25	33	—	—	33
36	16	21	зо	31	зо
	40 годин				
42		11	10	15	13
48		0	0	10	12
	48 годин	48 годин	48 годин		
54				8	10
66				о	0
				59 годин	60 годин

Ці дані показують, що чим вища температура меду,
тим більше набирали його бджоли у зобик, а потім з
ним більше прожили. У групі бджіл, нагодованих медом
з температурою -Ц 25—30°, бджоли повністю загинули
на 60 годині, а ті, що були нагодовані медом при дещо
зниженій температурі -Ц 10—15°, прожили лише від 40
до 48 годин. Отже, підвищена температура необхідна
бджолам для кращого наповнення зобика кормом.

Ще один проведений з невеликою групою бджіл до-
слід показав, що знижена температура значно сприяє
меншій витраті корму.

Під час досліду бджоли утримувались при різних
температурах і при однаковому наповненні зобика роз-
бавленим медом (3: 1). Так, при температурі 37° в зо-
бику було 29,65 мг корму, 25° — 29,25 мг, 13° — 29,20 мг,
9° — 29,55 мг корму.

Бджіл, яких утримували при температурі 13°, 25° і 37°
зважували кожні 2 години, а тих, яких утримували при
9°,— щоденно.
Зменшення ваги бджіл, умовно прийняте за витра-
чання корму, після зважування через кожні 2 години
показало, що при температурі 37° за перші 2 години
бджоли витрачали 9,9 мг корму, далі за кожні 2 годи-
ни— 8,55 мг, 3,10 мг і 3,85 мг. Бджоли цієї групи за

Мал. 10. Кількість забраного корму бджолами
при різній температурі (в середньому на 1 бджо-
лу в міліграмах).

10 годин, таким чином, витратили всього 27,9 мг корму,
тобто від кількості всього наповнення зобика недовитра-
тили 1,75 мг, або 5,8%.

При температурі ж 25° бджоли за перші 2 години ви-
тратили 8,30 мг корму, і у наступні години корм витра-
чався рівномірніше. Всього бджоли цієї групи прожили
24 години і витратили за цей час 26,80 мг корму, а
недовитратили 2,65 мг, або 9,05%.

За перші 2 години третьою групою бджіл витрачено
6,05 мг корму, а в наступні години зменшення витрати
корму не перевищувало 1 мг, причому мінімальне ви-
трачання становило 0,35 мг (через 12 годин після по-
чатку спостереження). На кінець третьої доби утриман-
ня при температурі 13° з 20 бджіл 10 загинуло. Інші 10
бджіл ще жили 10 годин і лише тоді загинули. Ця неод-
ночасна загибель бджіл пояснюється тим, що зобики у
бджіл були наповнені нерівномірно. Довше прожили
бджоли, у яких в зобику було більше корму. Ось чому
бджоли при температурі 13° прожили 72 години або на
62 години більше, ніж ті, яких утримували при темпера-
турі 37°. За ці 72 години бджоли витратили лише 25,9 мг
корму, а недовитратили його тільки 3,30 мг, або 11,30%
від загального запасу корму у зобику.

При температурі ж 9° за першу добу витрата корму
на одну бджолу становила лише 9,40 мг. У наступні три
доби спостерігалось зменшення тільки на 3,40 мг за до-
бу. Бджоли загинули всі на кінець 98 години, витратив-
ши при цьому корму в зобику в середньому по 25 мг
і недовитративши від загального запасу 4,55 мг, або
15,43%. Бджоли цієї групи загинули одночасно, за ви-
нятком двох бджіл, які загинули на кінець четвертої
доби.

Таким чином, при утриманні бджіл при температурі
37° витрата корму в зобику однієї бджоли за одну го-
дину становить 2,79 мг, при 25°— 1,11 мг, 13° — 0,36 мг,
а при 9° — лише 0,25 мг, тобто у 11 разів менше, ніж
при температурі 37° і у 4,4 раза менше, ніж при 25°.

У перші години витрачання корму бджолами відбува-
лось інтенсивніше, ніж у наступні. Так, за перші дві го-
дини при температурі 37° бджоли витрачали 9,9 мг,
при 25° — 8,3 мг, а при 13°—лише 6,05, тобто висока
температура майже не впливає на зменшення витрачан-
ня корму.

За перші 24 години вага бджоли при температурі 9°
зменшилася на 9,40 мг, а у наступні години це зменшен-
ня відбувалося майже рівномірно — по 3,40 мг за добу,
або в перерахунку на кожний двогодинний період — по
0,28 мг.

Відомо, що при високій температурі бджоли витра-
чають, крім вуглеводів, жири і, можливо, навіть білки,
а при 0°— переважно цукор. Зв’язок між якісним боком
окислювального процесу і впливом низьких температур,
як свідчать досліди, можливий. Цими даними, очевидно,
можна пояснити тривалість життя бджіл навесні, які
перезимували при різних теплових режимах. При зимівлі
бджіл в умовах підвищеної температури (приблизно 6°)
тривалість життя їх значно нижча порівняно з бджола-
ми, які зимували в умовах значного зниження темпера-
тури — надворі.

Крім того, бджоли, які зимують в умовах знижених
температур, більше зберігають у своєму організмі жирів і
білків, в результаті вони здатні виховати більшу кількість
розплоду в умовах зимівлі і у ранній весняний період.

ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ У БДЖІЛ

В організмі тварини безперервно відбуваються про-
цеси то утворення тепла, то одночасно віддачі його у
зовнішнє середовище. При певному співвідношенні цих
двох протилежних і разом з тим єдиних за фізіологіч-
ним значенням процесів, але при нерівномірності тепло-
утворення і тепловіддачі температура тіла буває непо-
стійною.

За реакцією життєвих процесів організму на темпе-
ратурні умови зовнішнього середовища тварини поді-
ляються на групу гомойотермних і пойкілотермних орга-
нізмів.

Гомойотермні тварини — теплокровні, з постійною
температурою тіла, не залежною від температури навко-
лишнього середовища,—• птахи і ссавці; температура ті-
ла пойкілотермних змінюється залежно від температури
навколишнього середовища — це амфідії, рептилії і всі
безхребетні, включаючи й комах.

Головною відміною гомойотермних організмів від
пойкілотермних є у перших наявність особливих регулю-
ючих систем, що направляють перебіг хімічних процесів
у організмі і визначають інтенсивність цих процесів не-
залежно від температури внутрішнього середовища і
температури самих тканин. В результаті у їх організмі
спостерігається рівномірність теплоутворення і тепловід-
дачі, і в таких випадках температура тіла зберігається
постійною. Для тварин цієї групи характерно підвищення
газообміну, а отже, і обміну речовин при зниженні тем-
ператури, у пойкілотермних — чим вища температура,
тим вищий газообмін.

Складна функція підтримання постійності внутріш-
нього середовища організму одержала назву «терморе-
гуляція». Отже, терморегуляція — це сукупність реакцій
організму, за допомогою якої підтримується відносна
постійність температури тіла.

Всі процеси життєдіяльності відбуваються при порів-
няно великих коливаннях температури тіла у бік як зни-
ження, так і підвищення. У людини і ссавців вона утри-
мується з великою сталістю близько 38°, а у птахів бли-
зько 42—43°. Поверхня тіла у різних місцях має не
однакову температуру і залежить від факторів, що ви-
кликають коливання температури.

Здатність підтримувати сталість температури тіла за
рахунок терморегуляції — властивість теплокровних тва-
рин. Тривале зниження температури внутрішніх органів
викликає різке пригнічення біохімічних реакцій і кін-
чається смертю. Підвищення температури внутрішніх
органів людини, наприклад до 43,0—44,0°, також пору-
шує клітинні процеси і веде до загибелі.

Безхребетні тварини нездатні підтримувати темпера-
туру тіла постійно, вона дорівнює у них температурі
середовища з незначними підвищеннями.

Бджоли температуру тіла утримують по-різному.
Бджола, за здатністю підтримувати температуру тіла за
рахунок терморегуляції дещо відрізняється, як це не
дивно, від теплокровних і холоднокровних. Вона посі-
дає, так .би мовити, проміжне положення. Бджолиному
організму властиво, не на шкоду життю, то знижувати
температуру тіла до 12° і навіть нижче, то підвищувати
її до 42—44°. Не завжди спостерігається пряма залеж-
ність температури тіла від температури зовнішнього се-
редовища. Так, під час польоту температура тіла бджо-
ли підвищується до 42—44° при температурі атмосфери
25—28°. Або взимку, у стані спокою, бджола час від
часу підтримує температуру клуба близько 12—13°, ко-
ли навіть температура поза вуликом буває значно нижче
нуля. Проте така низька температура клуба бджіл не-
тривала, вона підвищується до 25—28° при відсутності
розплоду, а потім вона знову знижується.

Таким чином, бджола реагує на зниження зовнішньої
температури не як холоднокровні тварини, як слід було
чекати, а як приблизно гомойотермні. Це пояснюється,
очевидно, тим, що бджоли мають самі регулювати тем-
пературу в своєму житлі.

Звичайно, важко уявити, що бджоли можуть підви-
щувати температуру свого тіла, а значить і температуру
клуба рухами свого тіла, тобто за допомогою фізичних
тренувань, подібно до того як, наприклад, людина зігрі-
вається за допомогою гімнастичних вправ. У бджільни-
цькій літературі вкорінилося поняття, що джерелом теп-
ла у зимовому клубі бджіл є мускульна діяльність.
Проте, як же може проявлятися ця діяльність, коли за
низьких зовнішніх температур бджолиний клуб найбільш
щільний, і у цей час чим холодніше погода, тим більше
бджіл розміщується у чашечках. Є підстави вважати, що
теплопродукція у бджіл регулюється не мускульною
діяльністю, а станом центральної нервової системи, і що
вона залежить від умов обміну речовин.

Утворення тепла в організмі є результатом хімічних
реакцій в ньому, якими регулюється температура тіла
по збільшенню або зменшенню споживання кисню і ви-
діленню вуглекислоти.

Зміна інтенсивності утворення тепла виникає рефлек-
торно. У теплокровних при зниженні температури сере-
довища інтенсивність обміну речовин у організмі зро-
стає і, навпаки, з підвищенням температури середовища
обмін речовин пригнічується. У бджоли у стані спокою
спостерігається явище іншого порядку: при зниженні
температури середовища обмін речовин скорочується, а
при підвищенні — зростає.

Організм теплокровних має властивість регулювати
ступінь віддачі тепла дещо інакше, ніж організм бджо-
ли. Процеси, що зберігають температуру тіла шляхом
здоіни інтенсивності віддачі тепла, становлять фізичну
терморегуляцію. Це відбувається шляхом випромінюван-
ня тепла у вигляді променевої енергії, випаровуванням
при потовиділенні і за рахунок випаровування води з
поверхні шкіри. У бджіл віддача тепла відбувається за
рахунок випромінювання.

Якими ж механізмами регулюється в організмі бджо-
ли тепловий обмін взимку? Тут, очевидно, можна виді-
лити два можливих явища — фізичну і хімічну терморе-
гуляції. Фізична терморегуляція виникає по рефлектор-
ному механізму. Бджола за рахунок зміни щільності
клуба і ступеня витрачання корму збільшує або змен-
шує виділення тепла організмом. Хімічна ж терморегу-
ляція полягає в тому, що в організмі під дією централь-
ної нервової системи то знижується, то підвищується
інтенсивність процесів окислення, зменшується або збіль-
шується споживання кисню.

Як фізична, так і хімічна терморегуляція веде до під-
вищення або зниження теплоутворення. Ось чому темпе-
ратура тіла бджоли при зниженій зовнішній температурі
може не знижуватися, а при підвищеній відповідно не
підвищуватися. Отже, зрозуміло, що таким чином при
сильних морозах такі маленькі істоти, як бджоли, зи-
муючи надворі при температурі, що часто доходить до
50° морозу (у лісах Далекого Сходу), можуть утриму-
вати власне тепло.

Помічено, що температура клуба бджіл зимою часто,
не опускаючись до мінімальної (13°), починає підніма-
тися. На зміну температури, від вищої до нижчої і на-
впаки, впливають різні обставини. Нерівномірність
наповнення зобика є основною причиною зміни темпера-
тури. Бджоли, які менше набирали корму у зобик, почи-
нали раніше піднімати температуру, ніж ті, у яких корм
в зобику ще був. Тут основним стимулом (сигналом) для
підвищення температури є постійна дія нервових цент-
рів. Ступінь надходження і витрачання поживних речо-
вин у клітині, з одного боку, регулюється нервовою си-
стемою, а з другого — ці ж речовини впливають на неї.

Крім того, до деякої міри сигнальним подразником
на терморегуляцію у бджолиному клубі сімей, що зи-
мують надворі, є зміна діб і настання сонячних днів.

Ми вже пояснювали, що глибокий спокій у бджіл
взимку спостерігається в умовах низької зовнішньої
температури. Чим нижча ця температура, тим більша
амплітуда коливання її у клубі і тим більше співвідно-
шення між періодами спокою і зниженням температури;
це у свою чергу істотно впливає на глибокий спокій, під
час якого витрачається менше корму. Так, з 15 по 25
січня 1956 року при середньодобовій зовнішній темпе-
ратурі 0,4° тепла середня сім’я бджіл витрачала корму
по ЗО г щодоби, а при підвищеній температурі до
+ 3,9° — уже 45 г., тобто на 50% більше. З ЗО січня по
29 лютого 1956 року при середньодобовій температурі
16° морозу і найбільш низькій температурі в цей період
27,5° морозу сім’я бджіл витрачала за добу 23,3 г корму,
а при середньодобовій температурі 1,9° тепла і міні-
мальній 5° морозу витрачання корму на сім’ю стано-
вило 33,3 г щодоби, або на 42% більше.
ГІГРОРЕГУЛЯЦІЯ У БДЖІЛ

Велике значення для життя комах (в тому числі для
медоносної бджоли) має гігрорегуляція. Тіло комах має
різний вміст води у різні пори року. В цьому головну
роль відіграє температурний режим. Наприклад, зимою
у бджоли у тілі міститься води до 74,82%, влітку до
71,44% (Н. Я. Кузнецов, 1948).

Комаха інтенсивно випаровує воду, тому водообмін
у неї і підтримання його у стані необхідної рівноваги
є важливим завданням в житті організму. Не без під-
став вважають, що вся організація життя комахи по-
в’язана з цим питанням, тому що життя неможливе без
води. Вода входить в організм як складова частина ор-
ганізуючих його речовин, як розчинник і носій їх. З во-
дою надходять в організм поживні речовини, вода
сприяє їх засвоєнню. З водою виносяться з організму
продукти розпаду.

Вода надходить в організм з кормом, з повітрям при
диханні і виробляється в організмі в результаті реакції
обміну.

Вміст води у тілі комахи далеко не постійний і зале-
жить від навколишнього середовища і може коливатися
у великих межах без шкоди для життя, від 45 до 90%
від ваги їх тіла.

Вода необхідна комахам як розчинник і як продукт
харчування. Середня сім’я бджіл може витрачати за
добу у квітні й травні близько 5 л води, яка йде, крім
задоволення потреб організму, для регулювання темпе-
ратури й вологості вулика.

Основним джерелом надходження води є принесення
її у вулик ззовні, проте бджола має властивість погли-
нати пароподібну воду з навколишнього повітря через
трахейну систему. Поглинання такої води при різному
ступені її вологості відбувається при диханні, причому
чим вища температура, тим це поглинання більше. Із
зниженням температури навколишнього середовища від-
бувається уповільнення, а при зниженні температури
до 12° тепла поглинання води з повітря зупиняється.

Віддача або втрата води організмом відбувається за
рахунок випаровування її всім організмом через поверх-
ню і дихальну систему, причому останнє посідає головну
роль. Через поверхню вода випаровується при підвище-
ній температурі. Збіднення на воду у бджіл може ста-
тися дуже швидко і зовсім нормальним вважається, коли
віддача води становить на 1 кг бджіл за добу до 15—
20 г. При гігрорегуляції організм витрачає енергію по-
різному, залежно від температури середовища.

У зв’язку з цим нами було проведено спостереження,
що з’ясовує вплив відносної вологості повітря на трива-
лість життя бджіл при температурі, яка буває у гнізді
з розплодом (34—35°). З цією метою взяли дві групи по
20 бджіл, вміщені у ізолятори, де їх витримували на го-
лодуванні 4,5 години. Після цього вони були нагодовані
медом при температурі 25° і потім вміщені у термостати
з температурою 34,5—35°. В одному термостаті відносна
вологість повітря підтримувалась у межах 70—80%, а
в другому — 30%. Через кожні дві години після початку
досліду провадили підрахунок бджіл, що залишилися
живими. Дані, одержані в результаті підрахунку, наве-
дені у таблиці 13.

Таблиця 13

Вплив вологості повітря на тривалість життя бджіл

Вологість повітря (В %)	Залишилося живих бджіл (штук)							
	години							
	12	18	25	зо	42	48	54	60
70 80	19	19	19	19								
ЗО	19	19	18	17	4	4	4	2

Отже, тривалість життя 20 бджіл у досліді була біль-
шою за умови 30% відносної вологості повітря, решта
80%, або 13 бджіл, відійшли дещо раніше, між ЗО—36
годинами, що і відбувалося це рівномірніше, ніж у групі,
яку утримували при 70—80% відносної вологості повіт-
ря, де за 6 годин між ЗО—40 годиною, відійшло 19 бджіл.
Це говорить на користь утримання бджіл зимою в умо-
вах не підвищеної (70—80%), а дещо пониженої віднос-
ної вологості повітря.

Проводячи дослід, робили регулювання відносної во-
логості повітря у термостаті за способом І. В. Кожанчи-
кова (1935). Грунтується цей спосіб на властивості кон-
центрованих розчинів сірчаної кислоти і їдкого калію
поглинати пару повітря й створювати над своєю поверх-
нею певний ступінь насичення повітря парою. Мали на

4*

Б1
увазі, що ступінь насичення обернено пропорціональний
концентрації розчину сірчаної кислоти та їдкого калію
і при концентрованих розчинах має місце повне погли-
нання пари з повітря. Знаючи ступінь розчинення цих
реактивів і те, при якому розведенні маємо певну воло-
гість повітря, завжди можна регулювати потрібну воло-
гість повітря відповідними розчинами. Ступінь розчинен-
ня сірчаної кислоти і їдкого калію та відповідна воло-
гість повітря подані у таблиці 14.

Таблиця 14

Одержання відносної вологості повітря залежно від ступеня
розведення реактивів

Ваговий процент сірчаної кислоти	Питома вага сірчаної кисл ОТИ	КОН на 100 г води	Питома вага розчину КОН	Процент воло- гості повітря над розчином
67,7	1,57	по	1,570	10
58,7	1,49	87	1,490	20
53,1	1,43	72	1,435	ЗО
48,1	1,38	61	1,380	40
43,5	1,33	52	1,335	50
39,9	1,30	43	1,280	60
34,0	1,25	35	1,240	70
27,0	1,19	25	1,175	80
17,0	1,13	15	1,115	90

При розчиненні дистильованою водою цих реактивів
відомої питомої ваги можна одержати потрібну вологість
повітря в експериментальних умовах.

Зимівля медоносної бджоли у далекі часи в умовах
дупла старого дерева, тобто при знижених температу-
рах зовнішнього повітря, підказує нам, що організм
бджоли історично склався в умовах зниженої вологості
повітря взимку. Це й тепер ще відображається у наших
спостереженнях. При зимівлі бджіл надворі відносна во-
логість повітря буває непостійною і коливається залеж-
но від температури повітря. Таке коливання є більш
прийнятним, ніж при постійній, врівноваженій вологості
приміщення.

ВПЛИВ РІЗНИХ УМОВ ЗИМІВЛІ НА ТРИВАЛІСТЬ
ЖИТТЯ БДЖІЛ

Одним з основних показників зимівлі бджіл є трива-
лість їх життя навесні.
З цього питання нами було проведено попередній до-
слід з окремо взятими групами бджіл. Дослід показав,
що зимівля в умовах знижених температур надворі
сприятливо позначається на тривалості життя бджіл вес-
ною. Проте виникла необхідність перевірити ці висновки
в бджолосім’ї, яка перезимувала при різних умовах.

З цією метою було підібра-
но три групи, по три сім’ї у
кожній, різні за силою, на-
явністю розплоду, кількістю
кормових запасів. Дві групи
з 6 бджолиних сімей зиму-
вали надворі і група з трьох
сімей — у зимівнику. Причо-
му сім’ї, що зимували на-
дворі, підрозділялися за різ-
ними кормами — три сім’ї
залишені зимувати на меду,
а у інших трьох сім’ях мед
замінили цукром.

У підібраних сім’ях ско-
ро після виставляння бджіл
на точок — 29 квітня 1957
року—до початку очисного
обльоту було намічено по
150 бджіл у кожній сім’ї.
Позначки наносили на спин-

—— щкор

Мал. 11. Вплив р.^иих кор-
мів на тривалість життя
бджіл. З кожних 450 бджіл
лишилося живих (штук).

ку бджоли за допомогою
препарувальної голки у вигляді круглої плями фарбою,
яка швидко сохла і не спадала. Позначали старіших

бджіл, що виділялися серед інших темним забарвленням.

Далі, через кожні 7 днів, підраховували мічених
бджіл у вулику по кожній сім’ї окремо. Підрахунки про-
вадили завжди в один і той же час — зранку, до почат-
ку льоту бджіл.

З 6 травня по 3 червня провели 5 таких підрахунків.
Дані їх наведені у таблиці 15.

З таблиці 15 видно, що за перші 7 днів — з 29 квітня
до 6 травня — найбільше відійшло бджіл у групі сімей,
що зимували на меду при підвищеній температурі (у
зимівнику) —241 штука, або 53,5%, і менше — у сім’ях,
що зимували на меду при зниженій температурі (на-
дворі) — 212 штук, або 47,1%, тобто на 6,4% менше.
Таблиця 15

Тривалість життя бджіл, що зимували у різних умовах

Вид корму	% сімей	Виявилось живих з 150 бджіл  б.У І 13.У | 20.V | 27.V | З.УІ

Надворі

Цукор 		3	91	41	38	19	6
	35	64	52	33	16	4
	2	83	56	36	11	1
У середньому по групі . .		79,0	49,6	35,6	15,3	3,7
Процент відходу			47,3	66,9	76,2	89,8	97,5
Мед		15	68	38	17	9	—
	27	84	49	43	14	2
	175	62	37	18	8	—
У середньому по групі . .		71,0	41,3	26,0	10,3	0,66
Процент відходу .....		52,4	72,1	82,6	93,1	99,5

У зимівнику

Мед		174	57	40	26	14	2
	149	57	40	25	9	1
	158	45	38	18	1	—
У середньому по групі . .		53,0	39,3	23,0	8,0	1,0
Процент відходу ....		64,6	73,8	84,6	94,6	99,3

За станом на 20 травня, коли у сім’ї велику роль віді-
грає виховання розплоду, у групі бджіл, що зимували
на цукрі за низьких температур (надворі), відійшло
76,2% бджіл, а на цей же час у групі бджіл, що зиму-
вали на меду при підвищеній температурі (у зимівнику),
відхід становив 84,6%, тобто був на 8,4% більший. Це
значить, що коли взяти середню сім’ю, яка має 20 тис.
бджіл, то відхід у неї буде 8,5%, або 1700 бджіл. Якщо
врахувати, що у весняний час сім’ї, як правило, дуже
слабшають через великий відхід старих перезимувалих
бджіл і при наявності малого приросту, то кожна тисяча
бджіл у цей час помітно впливає на розвиток сім’ї.

Крім того, слід відмітити, що в цьому досліді має
вплив1 якість корму на тривалість життя бджіл, що пере-
зимували. Підрахунок показує, що відхід бджіл у сім’ях,
які зимують на меду і на цукрі, був в основному однако-
вий. Тільки невелику перевагу мали сім’ї, що зимували
на цукрі при наявності у рамках перги.
Раніше проведений дослід (1956), що вивчав трива-
лість життя бджіл, які зимують на меду надворі і у зи-
мівнику, ставив за мету з’ясувати вплив місця зимівлі
при однаковому кормі на тривалість життя бджіл. Для
цього ми позначали аніліновою фарбою по 1 тис. бджіл
у кожній групі сімей, які зимували надворі і в зимівни-

Мал. 12. Вплив способів зимівлі на тривалість життя
бджіл. З кожної тисячі бджіл лишилося живих
(штук).

ку. Сім’ї, по три у кожній групі, добирали однакової
сили з матками одного віку; кормом у них був мед. По-
значку бджіл провадили 5 травня 1956 р., а першу пере-
вірку на наявність позначених бджіл у вуликах зробили
15 травня, другу—27 травня. Позначали і підраховува-
ли мічених бджіл, що залишилися у вулику в кожній
сім’ї, описаним вище методом. Результати перевірки на-
ведені у таблиці 16.

Таблиця 16

Тривалість життя бджіл, що перезимували в різних умовах (1956 р.)

Дата підрахунку	Виявилось живих з 1000 бджіл	
	надворі	у зимівнику
15 травня	619	73
27 травня	64	1
9 червня	41	—
З таблиці 16 видно, що бджоли надворі приблизно на
10—12 днів жили довше, ніж у зимівнику. Причому на
15 травня основна кількість бджіл — 92,7% мала відхід
у зимівнику, тоді як надворі виявилось лише 38,1% від-
ходу. Це свідчить про те, що більш сприятлива зимівля
для бджіл надворі, а не в зимівнику. Організм бджоли
за зиму надворі менше зношується, ніж у зимівнику.

ВПЛИВ ПОРУШЕННЯ СПОКОЮ БДЖІЛ НА СТАН КЛУБА

Спокій у бджіл, як і в багатьох інших організмів,
анабіоз, або сон, є важливою умовою життя взимку.
Порушення спокою за інших оптимальних умов середо-
вища супроводжується збільшенням обміну речовин в
організмі — великим витрачанням корму, а отже, перед-
часним переповненням задньої кишки бджоли. Такий
стан в'еде до захворювання бджіл або до загибелі сім’ї.

В ознаках порушення спокою бджіл у першій поло-
вині зимівлі багато неясного. Деякі дослідники вка-
зують, що порушення спокою бджіл супроводжується
різким підвищенням температури клуба. Ступінь пору-
шення спокою клуба бджіл в цей час і які бджоли збу-
джуються, залишилось нез’ясованим. Отже, виникає не-
обхідність досліду для з’ясування того, як сім’я бджіл
реагує на раптове порушення спокою, які відбуваються
зміни в цей час у структурі клуба і його температурі.
З цією метою у 2-х сім’ях бджіл, що зимують надворі,
ще з осені були встановлені термопари, спаї яких були
розміщені в чотирьох вуличках у центрі клуба, в серед-
ній рамці — 9 спаїв, а в двох крайніх — по 8 у кожній,
всього, таким чином, було встановлено спостереження за
25 точками гнізда. Точки спостереження були розміщені
симетрично по стільниках у трьох горизонтах (мал. 13).
До початку досліду і у момент його за допомогою елект-
ровимірювального приладу спостерігали за станом тем-
ператури у гнізді. Дані температури, одержані до почат-
ку досліду, були відправними показниками теплового
режиму й стану клуба бджолиної сім’ї.

Порушували спокій бджіл, стукаючи по вулику твер-
дим предметом протягом двох хвилин. Такий стукіт по-
турбував бджіл так, що деякі з них з’явилися у льотку,
а з вулика чутно було сильне гудіння. При такому збу-
дженні бджіл провели триразовий відлік температури
у всіх точках гнізда. Відлік провадили 6 лютого 1960 р.
о 9.30, 12.30, 15.30 і 18.30 при зовнішній температурі
20,5° морозу. Таким чином, всього у двох сім’ях одер-
жали 200 показників температури.

За відправними показниками температури видно, що
клуб на цих рамках займав верхню передню частину

Мал. 13. Розташування клуба бджіл в стані спокою і при
збудженні (шари термопар з № 9 по № 17).

стільника від льотка. Отже, клуб не займав нижні части-
ни рамки і був вглибині від льотка.

В основному зміни температури відбулися при пору-
шенні спокою на периферії клуба. При цьому клуб пере-
сунувся з протилежної від льотка частини рамки до
льотка і дещо опустився ближче до дна. Так, у сім’ї
24 термопари № 15, 16, 17, 18, 19 та інші змінили тем-
пературу в бік зниження, а термопари № 6, 9, 23, —
підвищили.

Таке ж явище спостерігається і в сім’ї 57. Тут термо-
пара 11 початкову температуру показала 24,7° тепла, а
через три години після порушення спокою — 26,4°. При-
близно так показували термопари № 14, 24, 25. Термо-
пари, розташовані ближче до льотка, також показали
підвищення температури (№ 23, № 9).

Із збудженого стану до нормального бджоли пере-
ходили поступово. Так, термопара № 25 у сім’ї 57 через
6 годин набула попереднього положення, а на перифе-
рії не всюди, і за 9 годин температура відновилася. Як-
що для підвищення температури потрібно небагато часу
(до 3-х годин), то для відновлення її до попередньої
треба його значно більше.

Особливо різке підвищення температури спостеріга-
ється там, де спаї термопар були не в клубі до пору-
шення спокою, в цих місцях затухання збудження спо-
стерігалось триваліший час порівняно з центром клуба
бджіл. Із зазначеного можна зробити висновок, що різко
порушити спокій можна стуканням по вулику. А це зро-
бити можна тоді, коли бджоли зимують надворі. Збу-
дження бджіл характеризується не лише їх гудінням
і виходом з вулика, а головне підвищенням температу-
ри. Остання перевищує початкову до 14° за короткий
час (приблизно за годину). Підвищується температура
нерівномірно в усіх точках клуба бджіл: у центрі вона
лишається майже незмінною (з малим підвищенням);
на периферії — ближче до льотка — найвищою — бурх-
ливе підвищення температури; менше піднімається тем-
пература на периферії клуба далі від льотка і незнач-
но— над клубом. При відновленні, судячи по показни-
ках температури в ділянці спаїв, клуб повільно ущіль-
нюється (звужується) і відновлює попередню темпера-
туру довше — за 9 годин і більше. З цього видно, що
періодичне порушення спокою бджіл не може якоюсь мі-
рою бути згубним для сім’ї бджіл взимку. Дещо шкідли-
во позначається таке порушення на окремих бджолах,
що виконують роботу по охороні гнізда, розміщених на
периферії, які в основному дуже збуджуються. Ці дані
почасти висвітлюють питання про деякі захворювання
окремих бджіл зимою, а не в цілому всієї сім’ї бджіл.

ТЕХНІКА ВИМІРЮВАННЯ ТЕМПЕРАТУРИ У БДЖІЛ

Вимірюючи температуру тіла або клуба бджіл, не
користуються ртутними термометрами, тому що вони
не можуть швидко і найбільш точно (в межах сотих)
реагувати на незначні зміни температури. У зв’язку з
цим при вимірюванні температури у бджіл користуються
термоелектричним способом. Цей спосіб грунтується на
принципі утворення різниці потенціалів між двома спая-
ми різноякісних металів при різному електричному опо-
рі через різну температуру цих спаїв. Спай, одержаний
з двох кінців дроту різноякісних металів, називається
термопарою.

Термопари можуть бути виготовлені з найрізноманіт-
ніших металів, але найчугливіші до знижених темпера-
тур спаї з константного та мідного дроту. Чим більший
електричний опір між двома взятими металами, тим
вища чутливість термопари. Електричний опір дроту
залежить від складу металу і від його діаметра. Опір
дроту в один метр залежно від якості металу і діаметра
наведено у таблиці 17.

Таблиця 17

Електричний опір 1 м дроту з різних металів та його діаметр
(в омах)

Діаметр дроту	Мідь	Константам	Платина	Залізо
0,01	220	6220	1430	1800
0,02	55	1560	358	450
0,03	24	693	156	196
0,04	14	390	91	115
0,05	8,8	249	57	72
0,06	6,1	173	40	50
0,07	4,5	127	29	37
0,08	3,4	97	22	28
0,09	2,7	77	18	23
0,10	2,2	62	14	18
0,15	0,97	28	6,2	7,8
0,20	0,55	15,6	3,5	4,4
0,25	0,35	10,0	2,2	2,8
0,30	0,24	6,9	1,4	1,8
0,35	0,18	5,1	1,17	1,5
0,40	0,14	3,9	0,91	1,15
0,45	0,11	3,1	0,71	0,89
0,50	0,088	2,5	0,56	0,70
1,00	0,022	0,62	0,14	0,18

Як свідчать дані таблиці 17, найчутливішим при ма-
лих електрострумах є тонкий костантановий і товстий
мідний дріт.
Для вимірювання малих величин напруги і сил стру-
му (що виробляються термопарами) можна користува-
тися магнітоелектричними приладами, до яких відно-
сяться гальванометри, вольтметри, амперметри та мілі-
амперметри. З них найчутливіші до малих струмів галь-
ванометри. Проте можна пристосувати й міліампермет-
ри, якщо їх обладнати шунтами або додатковими опора-
ми, які були б більш чутливі до малих струмів і відби-
вали б коливання температури в діапазоні від 0 до
+ 50°.

Щоб одержати спай двох кінців дроту різних за хі-
мічним складом металів, можна застосувати звичайний
спосіб паяння оловом, але не застосовувати у цих випад-
ках кислоти, а краще користуватися каніфоллю. Проте
при такому спаюванні утворюється третій вид металу,
в результаті — неоднорідність двох металів. Для одер-
жання спаю без цього можна застосувати електрозварю-
вання за допомогою короткого замикання вольтової ду-
ги. Техніка одержання такого спаю полягає у вмиканні
реостата одним кінцем у розетку електромережі, а дру-
гим, оголеним кінцем дроту, у посуд з 5-процентним роз-
чином кухонної солі (хлористий натрій). Потім підгото-
вану заздалегідь термопару (очищені кінці від ізоляції
і звиті на 1 см) одним кінцем з’єднують із заземленням,
а інший (оголений) опускають у посуд з соляним розчи-
ном. Відбувається коротке замикання і на двох кінцях
звитих дротів утворюється спай (зварювання).

Реостат встановлюється так, щоб напруга струму з
електромережі становила приблизно 100 V, тому що при
більшій напрузі у місці спаю—зварювання дроту відбу-
вається перегоряння або перегарт. Потім в цьому місці
дріт ламається, і спаї у таких випадках неміцні й при
слабкому зіткненні можуть відпадати.

Після виготовлення термопар їх слід покрити ізо-
люючою речовиною, для цього використовують мебльо-
вик спиртовий шелачний лак, який наносять кілька разів
на дріт.

Монтують термопари так: мідний дріт йде від тер-
моса з розчином зниженої температури і включається
у електровимірювальний прилад у клему з мінусом. Ін-
ший дріт від спаю проходить крізь перемикач і потім
вмикається електровимірювальний прилад у клему з
плюсом. Таким чином, між двома спаями, один з яких
знаходиться у плюсовій температурі, а інший — у міну-
совій, відомій нам^ виникає електрострум малої напруги,
що фіксується електроприладом.

Перш ніж використовувати в роботі виготовлені тер-
мопари, їх потрібно градуювати. Градуювання шкали
роблять так. Один кінець спаю термопари разом з пере-
віреним чутливим термометром вміщують у термос із
снігом і водою (це покаже 0°) або інший розчин, виго-
товлений для одержання низьких температур (табл. 18),
другий кінець спаю термопари також з термометром
(зварений з першим) занурюють у воду з потрібного тем-
пературою (плюсовою). Причому температуру води змі-
нюють, щоб встановити градуювання шкали за різних
температур. Так градуюють ряд точок на шкалі. Точок
бажано мати стільки, скільки потрібно у досліді. На-
приклад, намічено вимірювати температуру у клубі
бджіл, де вона можлива від + 12 до + 35°, а поза клу-
бом бджіл, де температура, можливо, буде до нуля. От-
же, діапазон температури на шкалі повинен бути про-
градуйований від 0° до 40°.

Для вимірювання низьких температур у вулику слід
користуватися сумішами, що знижують температуру по-
над 0° (табл. 18).

Таблиця 18

Одержання суміші для утворення низьких температур_

Суміші	Знижують температуру
1 частина хлористого кальцію+ 5 ча-	
стнн водн	...	-10,5°
5 частин хлористого амонію +5 частин	
азотнокислого кальцію + 8 частин глау-	
берової солі + 16 частин води		—16,0°
1 частина азотнокислого амонію 4- 1 ча-	
стнна водн	. .	....	—16,0°
3 частини хлористого натрію 4- 2 части-	
нн снігу		-17,0°
1 частина кристалічного хлористого	
кальцію 4- 2 частини снігу	—42,0°
3 частини кристалічного хлористого	
кальцію 4- 2 частини снігу	—45,0°
Суміш денатурату з твердою вуглекис-	
ЛОТОК)			—75,0°

Вимірюють температуру тіла у бджіл за допомогою
термопари вміщенням спаю між грудкою й черевцем.
У цьому місці не спостерігається великого впливу зов-
нішньої температури. Вколюючи спай (у вигляді голки)
у тіло бджоли (як це роблять деякі дослідники), нано-
сять травму, що не може не вплинути на нервову діяль-
ність організму і супроводжується зміною температури
в бік підвищення.

ВПЛИВ НАВКОЛИШНІХ УМОВ НА СТАН ЗИМІВЛІ

У різні пори року на бджолину сім’ю діють різні умо-
ви температури, інсоляції, вологості повітря, живлення
тощо. Ці зміни не могли не вплинути на весь хід еволю-
ційного розвитку організму бджоли. Отже, організм вза-
галі, в тому числі і бджолиний, повинен розглядатися
як частина такого середовища. Речовини середовища,
асимілюючись з організмом, перетворюються на інші
форми й сили. Це відбувається в результаті обміну речо-
вин і енергії в організмі як основі явищ життя.

Організм у інших умовах життя здатний виявляти
свою чутливість, щоб продовжити своє існування і все-
бічно протидіяти несприятливим факторам середовища,
які могли б його зруйнувати. Проте при методичному
дослідженні можна помітити елементи протидії організ-
му, що відповідають — реагують на дію факторів середо-
вища і при цьому можна встановити напрям відповідної
реакції. При зміні умов середовища в живому організмі
бджоли, як і у комах взагалі, розвивається найскладні-
ший ряд явищ, поєднання яких можна назвати його
життям. Поєднання життєвих проявів являє собою ціле,
нерозчленоване явище. Про основні процеси життєдіяль-
ності бджіл і бджолиної сім’ї в різних умовах зимівлі
й розповімо нижче.

ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРНИХ УМОВ НА СТАН РОЗВИТКУ
СИЛИ СІМ'Ї БДЖІЛ

Життя тваринного організму проходить в обміні ре-
човин і обміні енергії з середовищем. Обмін речовин
в організмі — це процес руйнування і відновлення речо-
вини клітин в результаті виконання ними роботи, при
цьому відбувається ріст організму, утворення і витрачан-
ня енергії.
Ступінь утворення пластичних речовин і виробництва
енергії при обміні речовин в організмі комах, в тому
числі бджоли, тісно пов’язаний з температурою середо-
вища. Чим нижча ця температура, тим, звичайно, ниж-
чий обмін речовин організму.

Взимку бджоли у стані спокою значно зменшують
витрачання корму. Проте на це, крім температурних
умов, впливає й інша істотна біологічна обставина. У
бджоли протягом довгого зимового часу відбувається
постійне нагромадження відходів корму в задній кишці
до настання першої можливості вильоту з вулика. Тому
без зниження обміну речовин і економного витрачання
запасів корму бджоли не могли б витримати довгу зиму
з її суворими умовами.

Ще серед зими пробуджується життя сім’ї бджіл.
В умовах України, особливо в південних районах, на
пасіці все частіше й триваліше світить сонце, яке по-
чинає пригрівати, теплішає. Таку погоду особливо відчу-
вають бджоли, що зимують надворі. Ще задовго до днів
першого вильоту з вулика бджоли руйнують клуб, а от-
же, порушують спокій, і починається виховання розпло-
ду. Спочатку з’являються десятки штук розплоду, потім
кількість його поступово збільшується, відповідно стіль-
никам, зайнятим бджолами.

Слід нагадати, що ступінь розвитку червлення матки
у зимову пору залежить не лише від температурних
умов, а й від наявності в гнізді, поблизу клуба, перги —
білкового корму, необхідного для росту тіла личинок.
Ріст же тіла — приріст речовини тіла і особливо швид-
кість цього приросту — надзвичайна. Так, у бджіл при
вазі яйця 0,22 мг личинка матки на кінець четвертого
дня важить уже 213 мг, а на шостий — 330 мг; таким
чином, вага комахи збільшується за п’ять днів у 1500 ра-
зів. Вага личинки робочої бджоли за першу добу збіль-
шується у 6 раз, за другу в 65 раз, за третю — в 600 і за
всі 6 днів розвитку — в 3000 разів.

Такий ріст тіла пояснюється не лише великою кіль-
кістю, а й якістю корму, багатого на білок, жири, міне-
ральні солі та на інші речовини, необхідні для при-
росту. Такий корм потрібний не тільки для виховання
розплоду, а й для живлення матки. При доброму жив-
ленні високоякісним кормом матка в період статевої ді-
яльності має величезний приріст ваги. Незапліднена мат-
ка важить 200—230 мг. Це вага 1500 її яєць. Під час
яйцекладки вона дає 3000 яєць. Отже, матка здатна да-
ти загалом статевої продукції у 2 рази більше, ніж ва-
жить сама.

Якщо у стільниках гнізда відсутня перга, то бджоли
за своїми рефлекторними особливостями змушені вихо-
вувати розплід за рахунок білкового запасу власного
тіла, що виснажує їх і скорочує тривалість життя.

Таким чином, сім’ї, які з осені нагромадили значні
запаси перги, або які при формуванні гнізда на зимівлю
пасічник забезпечив пергою не менше як на двох рам-
ках, кількість розплоду збільшують швидше.

З появою розплоду температура гнізда підвищується
і стає більш постійною — 34—35°. Така температура не-
обхідна для нормального розвитку розплоду. Проте не-
ясно, яка роль у цьому робочої бджоли та її розплоду.
Відомо, що розплід має вищу температуру, ніж темпера-
тура гнізда, і вона доходить до 45,2° (Е. Цандер). Звідси
можна припустити, що розплід є не споживачем, а ви-
робником тепла у гнізді. В якій мірі він допомагає під-
тримувати тепло у гнізді, залишається невідомим, тому
що у вулику розплід, не обсиджений бджолами, як пра-
вило, гине.

Весною з підвищенням температури повітря почи-
нається розвиток рослинного світу. Першими рослинами,
що дають багато пилку, є ліщина (лісовий горіх) і дещо
пізніше вільха. Не завжди бджоли використовують цей
пилок через непогожі дні. Проте бджоли, що зимували
надворі, при більш низьких температурах здатні вилі-
тати (при 6° тепла у затінку). Бджоли, виставлені з теп-
лого приміщення (зимівника), спочатку потрапляють у
різко інші температурні умови, і спроби до вильоту спо-
стерігаються лише з потепленням у 10—12°. Виліт бджіл
під час знижених температурних умов погоди позитивно
сприяє збільшенню розплоду в сім’ї. У березні й квітні
значно збільшується кількість розплоду і тим більше,
чим раніше розпочаті яйцекладка й виховання розплоду.
З появою квіток клена діяльність маток значно підви-
щується. До цвітіння садів сім’ї, що зимували надворі,
помітно сильнішають, а ті, які зимували у зимівнику,
дещо відстають у рості. Тут не могла не позначитися
витривалість бджіл, які перезимували поза приміщен-
ням, до холоду, і більша тривалість їх життя, а отже, й
підвищена життєдіяльність бджіл і маток. Матки сімей,

які зимували надворі, помітно плодючіші за тих, що зи-
мували у теплі — у зимівниках.

З розвитком великої кількості розплоду і набуттям
більшої сили сім’ї, як правило, ще у травні (за сприят-
ливих умов) починається підготовка, а потім і вихід
роїв. У сім’ях, зимуючих в умовах знижених температур
(надворі), понижується здатність до роїння. І в резуль-
таті до моменту головного медозбору сила сім’ї розви-
вається найбільше і продуктивність таких сімей помітно
(на 20—30%) вища, ніж тих, які зимували у зимівниках.

У 1957 р. спостерігали розвиток сім’ї після зимівлі
в теплих і холодних умовах — у зимівнику й надворі.
Для цього відібрали 2 групи бджіл по 18 сімей у кож-
ній; одна група зимувала надворі, друга — у зимівнику.
Після зимівлі чотири рази підраховували загальну кіль-
кість печатного і відкритого розплоду. Підрахунки про-
водили через кожні 6 днів, починаючи з 18 квітня. В ре-
зультаті підрахунків виявилось, що в середньому по гру-
пах 6 травня сім’ї, які зимували у зимівнику, мали роз-
плоду 4,7 рамки (в перерахунку на повну рамку), а на-
дворі— 6,7 рамки, тобто на 2 рамки, або на 130%, біль-
ше. Найбільша розбіжність у кількості розплоду по
сім’ях між двома групами була до моменту виставляння
із зимівника на точок і у перші весняні дні до ЗО квітня,
коли недосить висока зовнішня температура повітря ще
стримувала розвиток розплоду в сім’ях, виставлених
з теплих приміщень. Сім’ї ж, які зимували на постійних
місцях точка (надворі), відчуваючи потеплення після
зимових холодів, помітно збільшили виховання розпло-
ду. Крім цих умов, зимівля надворі сприяла розвитку в
сім’ях розплоду за рахунок свіжого пилку, який бджоли,
незважаючи на ще низькі температури повітря, приноси-
ли з поля. Бджоли ж, які зимували у зимівнику, в цей
час з вулика не вилітали.

Корисно чи шкідливо вирощувати молоду бджолу в
зимовий час, коли температурні умови зими не дають
їм можливість облітатись, видно з таких даних.

Ступінь наповнення задньої кишки залежить у ве-
ликій мірі від якості корму, наявності в ньому непере-
травних речовин. Якщо у домішці меду є падь, яка міс-
тить багато неперетравних і навіть шкідливих речовин,
то у дорослої бджоли-годувальниці переповнюється тов-
ста кишка і вона захворює. Личинка ж бджоли часто
від такого корму гине, а молода бджола, вихована на
такому кормі, не доживає до весни. Відомо, що у моло-
дих бджіл літнього виведення рідкі екскременти надовго
затримуються у товстій кишці, приблизно до трьох тиж-
нів після виходу з комірки. В умовах же зимівлі у них
затримуються екскременти на триваліший час, а у бджіл
зимового виходу на кілька місяців, у дорослих же бджіл
осіннього виходу — на весь час зимівлі. У цьому велике
значення має те, що бджолі властиве зворотне всмокту-
вання води з екскрементів, що робить останні менш рід-
кими, а значить і за об’ємом дещо меншими. Слід та-
кож враховувати й те, що у личинок бджіл, які жив-
ляться вже перетравленим кормом, екскрементів за все
їх життя нагромаджується дуже мало і, можливо, тому
вони і не виділяються. Проте все це у великій мірі за-
лежить від ступеня засвоювання меду як зимового кор-
му. Практика показує, що бджоли, які зимують надворі,
починають виховувати розплід за місяць, а іноді й рані-
ше, ніж у зимівнику. Деякі автори вважають, що більш
раннє з’явлення розплоду в сім’ї — результат несприят-
ливої зимівлі. Вони обгрунтовували це тим, що взимку
сім’я бджіл через низькі температури навколишнього
повітря змушена розвивати у гнізді підвищену темпера-
туру до 35° тепла, і що це в основному сприяє яйцеклад-
ці матки. Ці обгрунтування були припущенням, не під-
кріпленим експериментальними даними, і тому не знай-
шли дальшого розвитку. Якщо сім’я потрапляє взимку
у несприятливі умови через поганий корм або надмірне
зволоження гнізда і утворюється затхлість від плісняви,
то до початку вильоту з вулика зовсім не буває розпло-
ду або буває небагато. За сприятливих же умов у сім’ях,
зимуючих у зимівнику, з’являється розплід у березні
або навіть у лютому.

При зимівлі надворі молода бджола, яка виходить
у січні, у рідких випадках буває без обльоту протягом
двох місяців. Часто бувають такі теплі сонячні дні у січ-
ні й лютому, коли молоді бджоли роблять обліт і звіль-
нюють задню кишку від калу.

За рахунок бджіл раннього виходу сім’я не знижує
своєї сили у момент виходу весною старої бджоли, КОЛИ,
особливо за несприятливої зимівлі, вона дуже слабшає.

Отже, з’явлення розплоду у більш ранні строки, ще
у момент зимівлі, слід розглядати як позитивне явище,
якому пасічник повинен всебічно сприяти, забезпечуючи
сім’ї сприятливу зимівлю і, особливо, високоякісний корм.

Зимівля бджіл надворі, сприяє підвищенню життє-
діяльності бджолиної сім’ї протягом весняно-літнього се-
зону. В результаті цього сім’ї стають сильнішими й про-
дуктивнішими.

ВПЛИВ МІСЦЯ ЗИМІВЛІ НА ІНТЕНСИВНІСТЬ ЛЬОТУ БДЖІЛ

На пасіках у момент весняного очисного обльоту і у
наступні весняні дні помічено, що не всі бджоли вилі-
тають одночасно і зовсім по-різному поводять себе, як-
що зимували в різних умовах.

Рано навесні, коли у бджіл після зимівлі багато екс-
кременів у задній кишці, інтенсивність першого очисно-
го обльоту зумовлюється кількома факторами. На інтен-
сивність обльоту бджіл, крім місця зимівлі, також впли-
ває сила сім’ї і вік бджоли, наявність у гнізді розплоду
і якість корму, ступінь сонячного обігрівання і напрямок
льотка у вулику.

Зовнішня температура, коли починається виліт бджіл
з вулика, перебуває у тісному зв’язку з сезонними зміна-
ми в житті бджолиної сім’ї. Якщо взимку — у січні —
лютому — час від часу будуть відлиги, і температура по-
вітря підніметься вище 4° тепла в затінку, то у такі дні
при наявності сонячних променів можливий обліт бджіл.
Таких днів на Україні у січні може бути 1—2, а у люто-
му навіть більше. Особливо часто це можна спостерігати
в південних районах. Такі дні надзвичайно змінюють
стан зимівлі, створюючи цим більш сприятливі умови
для другої її половини.

Рано навесні, коли задня кишка бджіл переповнена
екскрементами, що нагромадилися у зимовий період,
при наявності розплоду і особливо при недостачі корму
у тихі сонячні дні бджоли можуть вилітати з вулика і
при температурі -ф 4°. У деякі роки ми спостерігали
окремі вильоти бджіл, зимуючих надворі при 4°, які
поверталися з пилком, зібраним з верби і ліщини. Бджо-
ли, що зимували у зимівниках і виставлені в цей же час,
звичайно вильоту не роблять, обліт у них починається
при температурі не нижче + 10°. Якщо ж за рядом при-
чин у сім’ях, що перезимували в умовах підвищеної
температури (у зимівнику), окремі бджоли вилітають
з вулика при температурі нижче 10°, то при цьому вони
застигають на холоді.

Масовий очисний обліт бджіл весною у сімей, зимую-
чих надворі, буває при температурі близько 6° тепла,
тоді як у зимівнику— 10—12°. Таку здатність бджіл, зи-
муючих надворі, витримувати при вильоті знижені тем-
ператури, очевидно, можна пояснити загартуванням, яке
вони набули за час зимівлі надворі. Зворотне явище спо-
стерігається у сімей в зимівниках. Тут організм бджіл
за час зимівлі зніжується при підвищеній температурі,
вони звикають до такої плюсової температури у зимів-
нику і виставлені на точок при зниженій темпера-
турі, затримують виліт з вулика до настання більш теп-
лого дня.

Набута бджолами холодостійкість в результаті зимів-
лі надворі передається розплодові через бджіл-вихова-
тельок. Молоді бджоли, вигодовані навесні, тобто які не
зимували, а виховані бджолою-вихователькою, набу-
вають цю холодостійкість.

Бджоли сімей, що зимували надворі, як старі, так
і їх потомство, весною раннім ранком, коли ще повітря
прохолодне, вилітають з вуликів і повертаються з взят-
ком — з обніжкою або водою. Дещо пізніше, приблизно
через годину або навіть більше, починається виліт з ву-
ликів бджіл, що зимували у зимівнику.

Бджоли, які зимували при низьких температурах (на-
дворі), крім того, що рано починають робочий день,
ще й пізніше закінчують його. Цим вони подовжують
свій робочий день. Як правило, у ранньовесняні дні як
ранком, так і увечері буває знижена температура повіт-
ря, і в такий час сім’ї знижують льотну діяльність або
повністю її припиняють. Сім’ї ж з холодостійкими бджо-
лами продовжують ще інтенсивно літати. В результаті —
тривалість робочого дня неоднакова у бджіл, що зиму-
вали в різних умовах.

Бджоли сильних сімей завжди мають тривалий робо-
чий день і вилітають при дещо знижених температурах,
ніж бджоли кволих сімей.

Особливість бджіл вилітати при дещо знижених тем-
пературах з більш тривалим робочим днем має велике
виробниче значення, особливо навесні у момент цвітін-
ня садів.
В умовах України час цвітіння садів збігається з пе-
ріодом настання холодів. Знижена температура і вітряна
погода не створюють нормальних умов для роботи бджіл
у саду (бджоли навесні є основними запилювачами са-
дів), тому рясно квітуючі плодові дерева і чагарники
в таку погоду не утворюють зав’язі і цим скорочують
врожай плодів та ягід, спричинюючи великий економіч-
ний збиток господарству.

Раніше велику допомогу в запиленні садів подавали
дикі комахи — джмелі, одиночні бджоли тощо, вони як
більш холодостійкі літають при знижених температурах.
Але із зростанням культури обробітку грунту система-
тично, рік у рік, знищуються зарослі дикої флори, де
звичайно гніздяться дикі запилювачі. Крім того, із за-
стосуванням хімічних засобів боротьби з шкідливими
сільськогосподарськими комахами і рослинами одночас-
но гинуть і корисні комахи. У зв’язку з цим роль бджіл
навесні у запилюванні садів стає очевидною. Якщо при
цьому врахувати ще й те, що сім’ї бджіл, які перезиму-
вали у теплому приміщенні, стають трохи зніженими —
з пониженою холодостійкістю і тому вилітають пізніше,
з настанням потепління, то стане зрозумілим, наскільки
важлива зимівля їх надворі, де набувається така вла-
стивість у бджіл, як холодостійкість.

Властивість бджіл раніше починати і пізніше закін-
чувати робочий день у сімей, що зимували надворі, впли-
ває і на роботу по збиранню пилку та нектару навіть
у період головного медозбору. Ось чому бджоли таких
сімей відзначаються підвищеною продуктивністю.

Отже, місце зимівлі бджіл істотно впливає на льот-
ну діяльність їх не лише навесні, але й протягом усього
сезону.

У бджіл, зимуючих надворі, початок очисного обльоту
буде залежати від ступеня сонячного обігрівання вулика
і напряму його льотка.

Сім’ї значно інтенсивніше роблять обліт тоді, коли
вулик стоїть не в затінку, а на сонці. Але й при такому
положенні раніше облітаються ті бджоли, у яких льоток
вулика спрямований на південь. В таких випадках вулик
добре прогрівається, а сонячні промені через льоток
«викликають» бджіл. Щоб допомогти сім’ї і сприяти кра-
щому обігріванню гнізда, добре в цей час зняти покрів-
лю, утеплювальні матеріали розкласти на сонці для про-
вітрювання, а гнізду дати можливість прогрітися со-
нячними променями.

Після такого провітрювання утеплювального матеріа-
лу і всього гнізда за рахунок його обігрівання і очисного
обльоту бджіл, сім’ї почнуть інтенсивніше працювати.

Бджолина сім’я, що зимує надворі, більш життєздат-
на, ніж та, яка зимує в зимівнику і не має такого об-
льоту.

ІНТЕНСИВНІСТЬ СПОЖИВАННЯ КИСНЮ БДЖОЛАМИ
ПРИ РІЗНІЙ ТЕМПЕРАТУРІ

Дихання являє собою невід’ємну частину загального
обміну речовин тваринного організму і вдихання кисню
є другим живленням. За кількістю споживаного кисню
можна визначити ступінь обміну речовин. Отже, чим
сильніше дихання, тим інтенсивніший обмін речовин. То-
му газообмін організму невіддільний від процесів обміну
речовин. Відрізняється він лише газовою природою. Спо-
живаючи кисень, організм звільняє вуглекислоту і воду.

Дихання у бджіл здійснюється через трахейну систе-
му, воно полягає у ритмічному зменшенні і збільшенні
вертикальної осі черевця (у меншій мірі поперечної).
Скорочення черевця у об’ємі відповідає видиху, розши-
рення — вдиху. Видих відбувається швидше й різкіше,
ніж вдих, і немає між ними паузи, яку можна спостері-
гати у багатьох комах. Кількість дихальних рухів не є
сталою і залежить від діяльності м’язів. Наприклад, під
час відпочинку після польоту дихальний рух підсилений,
підвищення навколишньої температури також викликає
збільшений дихальний рух. Ритм руху (дихальний рух
за хвилину) у спокійному стані дорівнює приблизно 40,
а при м’язовій діяльності досягає 120 і навіть більше.
Допускають, що у бджоли розширюється і скорочується
грудочка, особливо під час польоту, коли черевні рухи,
може, й відсутні. Також допускають «дихальні» зміни
у об’ємі у бджіл, навіть для голови.

Газообмін у бджоли під час зимового спокою буває
незначний і в закритих судинах. У такому стані вона
може жити тривалий час до поглинення всього кисню.
При посиленому русі газообмін досягає великих роз-
мірів.
За деякими літературними даними, хоча й суперечли-
вими, бджола на 1 кг ваги споживає за годину при тем-
пературі + 2° 17 336 см3 кисню і виділяє 17 575 см3 вуг-
лекислоти. Виявляється, що газообмін у бджоли разів
у 20 енергійніший, ніж у собаки, разів у 80 перевищує
газообмін у людини і у 250 раз більший, як у жаби. Тут
слід зазначити, що у теплокровних, напротивагу кома-
хам, зниження температури у певних межах збільшує
виділення вуглекислоти.

Газообмін, а отже, потреба в кисні у бджоли, тісно
пов’язаний з внутрішніми умовами (активність організ-
му, живлення, стадія розвитку) і з зовнішнім середови-
щем (температура, вологість, світло тощо). Бджола під
час польоту споживає кисню у 48 разів більше, ніж
у спокійному стані. При температурі 18° і у стані спо-
кою бджола споживає кисню на грам ваги за хвилину
0,03 мм3, а під час льоту—1,45 мм3, або на кілограм
ваги за годину споживає кисню навесні 29 754, влітку
17 336, восени — 24 795 і взимку — 22 549 см3, а у стані
глибокого спокою — 7,2 см3. Якщо врахувати, що при
згорянні вуглеводів літр кисню дає 5047 калорій, то
у спокійному стані на кілограм ваги для основного об-
міну за годину витрачається 3,6 калорії, а у людини
в цих же умовах на кілограм ваги за годину— 1,2 кало-
рії, тобто у 3 рази менше.

Отже, чим більше бджоли у зимівнику будуть пере-
бувати у періоді спокою, тим менше потрібно буде їм
кисню, меншим у цей час буде обмін речовин і меншим
витрачання корму.

Дехто з авторів твердить, що з підвищенням темпера-
тури зовнішнього середовища бджоли інтенсивніше по-
глинають кисень і видихають велику кількість вуглекис-
лоти. Щоб висвітлити питання про те, як багато погли-
нають бджоли кисню при знижених температурах, ми
протягом трьох зим (1956—1959 рр.) провели досліди
з сім’ями, що знаходились у герметично закритих вули-
ках, залишених зимувати надворі. Досліджувалися окре-
мі групи бджіл у лабораторних умовах; крім того, в умо-
вах пасіки проведено спостереження за складом повітря
у сім’ях, що зимують надворі.

З цією метою посадили по дві сім’ї бджіл у зазда-
легідь підготований вулик, герметично закритий (китом
замазували всі щілини на стиках дощок вулика, кутів.
льоткових отворів і щілин у стелі, на стелю поклали
солом’яний мат). У такому стані сім’ї, силою на 7—8 ву-
личок і при 13 кг корму, були поставлені на терези і за-
лишені зимувати надворі. Незважаючи на повну відсут-
ність вентиляції, сім’ї бджіл добре перезимували, витра-
чали корму не більше інших сімей, зимуючих надворі
в звичайних умовах і при наявності вентиляції. Проте
у піддослідних сім’ях в герметично закритих вуликах
навесні була виявлена підвищена вологість у гніздах
і велика кількість підмору бджіл. При триразовому по-
вторенні такого досліду протягом трьох зим стало мож-
ливим зробити висновок, що взимку під час знаходжен-
ня надворі бджоли споживають невелику кількість кис-
ню, а тому вентиляція у вулику для бджіл потрібна не
з метою припливу кисню і видалення вуглекислоти, а з
метою видалення водяної пари, що нагромадилася вна-
слідок дихання бджіл. Ці висновки дали можливість змі-
нити положення вентиляційних отворів у вуликах під
час зимівлі.

Проведений дослід не виявив інтенсивності споживан-
ня кисню бджолами у окремі періоди зимівлі, тому ви-
никла необхідність провести дослід у лабораторних умо-
вах з окремими групами бджіл для з’ясування кількості
спожитого кисню ними у різних температурах.

Дослід провели за допомогою мікрореспіраційної ка-
мери, де враховувалась кількість спожитого кисню за
об’ємом води, що його заміщала.

Основною частиною приладу є герметична камера
об’ємом 400 см3, у яку вміщено 20—25 бджіл і налито
на дно 15-процентний розчин лугу калію для поглинання
виділеної бджолами вуглекислоти й вологи. Цю камеру
з бджолами поставили в електрованну з водою, темпера-
туру якої підтримували на постійному рівні, підігріваю-
чи або добавляючи лід.

Кисень для дихання бджіл подавали у камеру з
спеціальної посудини, яка стояла у ванні разом з ка-
мерою.

Щоб зберегти постійний тиск у камері з бджолами,
рівний тиск атмосферного повітря, було встановлено спе-
ціально виготовлений і відградуйований мікроманометр,
залитий забарвленим денатуратом. Рівень манометра за
рахунок подачі кисню в камеру з бджолами підтриму-
вали протягом досліду незмінним у коліні трубки.
Для поглинання вуглекислоти і вологи було налито
на дно камери 15-процентний розчин лугу калію в кіль-
кості 20 см3. Виходили з того, що на кожні 25—30 см3
кисню, що споживався бджолами, припадає 1 см3 15-про-
центного розчину КОН, здатного нейтралізувати при-
близно до ЗО см3 вуглекислоти.

Щоб запобігти утворенню непроникної кірки з кар-
бонатних солей, час від часу покачували камеру.

Інтенсивність поглинання кисню бджолами вивчалась
при 5, 9, 13, 20 і 25° з дворазовим повторенням.

Відлік витрачання води у бюретці записували через
кожні 5 хвилин протягом однієї години (12 відліків).
Відлік починали через годину після вмикання подачі
кисню, щоб уникнути помилок у досліді, бо на початку
досліду бджоли перебували у стані збудження і треба
було дати їм час заспокоїтися. Розрахунок споживаного
кисню робили у перерахунку на одну бджолу.

За проведеними записами досліду, що визначав ін-
тенсивність поглинання кисню бджолами, було зроблено
240 відліків заміщеної води.

Після підвищення температури з 5 до 13° збільшуєть-
ся кількість поглинання кисню, а при температурі від
13 до 25° зменшується. Так, при температурі 5° бджоли,
перебуваючи у стані заклякання, поглинають кисню у З
рази менше, ніж при температурі 9°, і у 6 разів менше,
ніж при 13°. Але при температурі 25° вони поглинають
кисню у 1,5 раза менше, ніж при 13°.

Для того щоб з’ясувати залежність між кількістю по-
глинутого кисню і витраченого корму у зобику бджоли,
була взята група з 20 бджіл, яких спочатку лишали без
корму 3—4 години при температурі 18° тепла, зголодні-
лих бджіл зважили на торзійних вагах, потім нагодува-
ли медом, розбавленим водою (3:1) і знову зважили.
Після проведення досліду по з’ясуванню кількості по-
глинутого кисню бджіл зважували. Дані про результати
зважування наведені у таблиці 19.

Якщо при температури 5° вага зобика бджоли змен-
шилася у 1,1 раза порівняно із зменшенням при 9°, то
при 13° вона зменшилася у 1,5 раза, при 20°—у 2,5 раза.
а при температурі 25° — лише у 0,8 раза. Таким чином,
поглинання кисню бджолами і зменшення ваги їх зоби-
ків в основному йде пропорціонально і змінюється за-
лежно від зовнішньої температури.
Таблиця 19

Вплив умов утримання на зменшення ваги бджіл

Температу- ра	Вага однієї бджоли (у мг)					Співвідно- шення убутку (В %)
	голодної	нагодова- ної	після 2 год. досліду	вага зобика після дос- ліду	зменшення ваги зоби* ка (в %)	
5°	100,0	115,5	106,7	8,8	7,6	100,0
9°	111,7	118,0	108,0	10,0	8,5	111,8
13°	100,0	130,0	115,0	15,0	11,6	152,6
20°	101,7	142,0	116,6	26,0	18,8	247,3
25°	100,5	116,5	109,0	7,5	6,4	84,2

Крім того, в зимовий період (1957/58 р. і 1958/59 р.)
у 28 сім’ях бджіл, зимуючих при різних умовах, було
проведено спостереження за газовим станом гнізда
(табл. 20 і 21).

Таблиця 20

Стан сімей бджіл, виділених для газового аналізу зимою
(1957/58 р.)'

Номер сім’ї бджіл	Місце зимівлі	На яких кор- мах	Кількість рамок	Сила сім’ї (вуличок)	Кількість корму (вкг)
2	Надворі	Мед	8	7	13,0
13			8	6	13,9
27		..	9	6	13,0
175		,,	8	7	14,0
40			9	6	16,0
15			7	6	13,0
	Середнє		8,1	6,3	13,8
165	Надворі	Цукор	9	7	22,0
187			8	6	22,0
34			9	7	22,0
	Середнє		8,6	6,6	22,0
118	Зимівник	Мед	7	6	14,2
158		0	8	7	15,9
174			7	6	13,4
177			8	6	14,6
149			7	6	12,5
213			5	4	9,2
100			7	6	12,6
	Середнє		7,0	5,9	13,2

Сім’ї бджіл мали у середньому по групі приблизно
однакову силу, кількість рамок й корму. У таблиці 20
показано, що у групі сімей, зимуючих на цукрі, кормо-
74
Таблиця 21

Стан сімей бджіл, виділених для газового аналізу взимку (1958/59 р.)

Номер сім’ї бджіл	Місце зимівлі	Кіль- кість рамок	Сила сім’ї (в кг)	Кіль- кість корму (в кг)	Стан гнізд	Примітка
34	Надворі	8	2,0	15,8	Розширений	| Аналіз
67	»	7	1,5	12,2	Скорочений	< через
3		7	1,5	10,8	Скорочений	і 10 днів
	Середнє	7,3	1,66	12,9		
4	Зимівник	6	1,25	И,4	Розширений	
69	*	6	1,25	12,05	Скорочений	Те ж
52		6	1,25	11,95	Скорочений	
	Середнє	6	1,25	11,8		
10	Зимівник	8	1,75	12,5	Скорочений	ґ Аналіз
45	а	8	2,00	13,8	Скорочений	| через
13		7	1,75	12,3	Розширений	[ місяць
	Середнє	7,6	1,9	12,75		
21	Надворі	7	1,5	13,4	Скорочений	
57		6	1,25	9,95	Скорочений	Те ж
64		6	1,25	11,45	Скорочений	
	Середнє	6,3	1,3	11,6		

вих запасів було більше. Це пояснюється тим, що у цук-
ровому кормі міститься більше води. Крім того, враху-

вали, що при перенесенні
у гніздо витрачається
корму до 20—22%. Та-
ким чином, у переводі
на густий сироп з воло-
гістю 18% і з ураху-
ванням витрат на пере-
несення кількість кор-
му становитиме при-
близно 14,3 кг в серед-
ньому на сім’ю.

Вулики, з яких бра-
ли зразки повітря, за-
здалегідь підготовля-
лися. З цією метою всі

бджолами сиропу з годівниць

Мал. 14. Схема відбору
зразків повітря з гнізда
бджолиної сім’ї:

щілини у вуликах ззов-

ні і всередині щільно замазували віконним китом. Через
нижній льоток були введені дві гумові трубки і розмі-
щені у вулику так, щоб один кінець проходив по дну під
клубом, а другий — у верхній частині гнізда. Таким чи-
ном, зразки повітря можна було взяти з дна і верхньої
частини гнізда. Нижній льоток був добре закритий, і
щілини замазані китом. Зовнішні кінці гумових трубок
були закриті пробками. У вулику залишався відкритим
один верхній льоток.

Зразки повітря брали з вулика за допомогою аспіра-
тора завжди у один і той же час — зранку.

Всього за два роки за взятими зразками повітря
зроблено 448 газових аналізів способом Гольдана.

За час зимівлі у сім’ї бджіл співвідношення газів не-
постійне і перебуває у динаміці.

Істотний вплив на зміну співвідношення газів у гніз-
дах вуликів має місце зимівлі. Середні дані по групах
бджіл, зимуючих надворі, показують, що у верхніх го-
ризонтах гнізда знайдено вуглекислоти 0,08% і кисню
18,9%, у нижньому — 0,16% і 18,6%.

У сім’ях, що зимують у зимівнику, знайдено інше
співвідношення у верхньому відповідно 0,16 і 18,2% у
нижньому — 0,12 і 18,1%. Таким чином, у сім’ях, що
зимують у зимівнику, порівняно з сім’ями, зимуючими
надворі, вуглекислоти у верхніх горизонтах гнізда було
у 2 рази більше, а у нижньому — на 25% менше при
незмінній кількості кисню — від 18,1 до 18,9%.

На співвідношення газів гнізда впливає температура
атмосферного повітря. Якщо при температурі — 13° (в
сім’ї № 165) у середньому у всіх горизонтах вуглекисло-
ти було 0,93% і кисню—19,2%, то з потеплінням при
температурі, близькій до 0°, виявилось вуглекислоти
0,50%, а кисню 20,8%.

Тут за рахунок зміни зовнішньої температури зміни-
лось співвідношення газів у гнізді — при потеплінні
зменшилась кількість вуглекислоти майже у 2 рази і
збільшилась кількість кисню на 1,6%.

Отже, руху газів у гнізді сприяє коливання темпера-
тури зовнішнього повітря. У зв’язку з цим у бджіл, які
зимують надворі, де коливання температури атмосферно-
го повітря різкіше виявлене, ніж у зимівнику, сприятли-
віше відбувається зміна газів.

Якщо прийняти за еталон зміни нагромадження вуг-
лекислоти у гнізді, то з таким же успіхом змінюється
співвідношення водяних парів у повітрі вулика.
ТОКСИЧНА ДІЯ ВУГЛЕКИСЛОГО ГАЗУ НА БДЖІЛ

Вуглекислота (СО2) — газ без кольору й запаху. Пи-
тома вага його при 0° і 760 мм тиску— 1,526. Таким
чином, вуглекислота у 1,5 раза важча за повітря. Один
грам вуглекислоти займає об’єм у 509 см3 і один її літр
важить 1965 г.

У нижніх шарах атмосфери основні гази є у такій
кількості (процентів об’ємних): азот — 78,10, аргон —
0,94, кисень — 20,93, вуглекислота — 0,03; водяні пари
(непостійно) —від 0,01 до 4,0.

У повітрі є й інші гази у невеликій кількості, такі як
гелій, криптон, неон, аміак, сірководень, озон тощо.

Зміна кількості основних газів через постійне змішу-
вання повітря дуже незначна. Наприклад, вуглекислоти
влітку на поверхні землі буває від 0,025 до 0,35%, а в
містах до 0,05%; кількість кисню у містах різко змен-
шується до 20,90%.

У повітрі приміщень і атмосфері кількість вуглекис-
лоти збільшується на незначні величини, тому про ток-
сичність її для бджіл, навіть при погіршанні умов утри-
мання, не може бути й мови.

Вуглекислота являє собою індикатор якості повітря.
Якщо встановлюється велика концентрація вуглекисло-
ти, то це свідчить про відсутність вентиляції. Таким чи-
ном, концентрація вуглекислоти вказує на недоброякіс-
ність повітря.

Про концентрацію вуглекислоти у повітрі говорять
такі явища: при 2% вуглекислоти полум’я набуває чер-
вонуватого відтінку; при збільшенні концентрації його
горіння слабшає і при 10% свічки й лампи гаснуть.

Бджола в процесі газообміну виділяє багато вугле-
кислоти.

В міру підвищення життєдіяльності сім’ї бджоли
значно збільшують виділення вуглекислоти. Вплив кон-
центрації вуглекислоти в гнізді на організм бджоли ще
не вивчений. Є, правда, дані, які вказують на те, що на-
сичення в деякій мірі повітря в гнізді вуглекислотою не
впливає згубно на бджіл. Існують припущення, зроблені
на підставі спостережень, що нагромадження вуглекис-
лоти в гнізді до 10% не тільки не є шкідливим, а навіть
позитивно впливає на хід зимівлі бджіл. Відомий україн-
ський бджоляр П. І. Прокопович писав, що повітря
в бджолиному гнізді буває так насичене вуглекислотою,
що в ньому гасне свічка.

Шкідливість великої концентрації вуглекислоти для
бджіл ні наукою ні практикою ще не встановлена. Про-
ведені нами досліди по утриманню бджолиних сімей у
герметично закупореному вулику свідчать про токсичну
дію вуглекислоти.

Дві бджолині сім’ї, що зимували в холодному, літ-
нього типу сараї, були поставлені в умови найбільшого
насичення вуглекислоти. Одна сім’я містилася в скляно-
му вулику і була герметично закупорена, друга — в зви-
чайному 12-рамковому дерев’яному вулику, в якому всі
щілини, в тому числі й льотки, були замазані китом. Та-
ким чином, ці сім’ї були не в однакових умовах ізоляції
від зовнішнього повітря. В 12-рамковому вулику воно
могло пройти тільки крізь пори в дереві, а в скляному
така можливість виключалась. Бджолина сім’я, що була
вміщена в скляний вулик, за 2 години осипалась, а сім’я
в 12-рамковому дерев’яному вулику хоч і не мала віль-
ного доступу повітря крізь льоток і щілини корпуса ву-
лика, прожила до весни нормально і навіть витратила
менше корму, ніж сім’я, що зимувала у вулику з венти-
ляцією. З цього можна зробити висновок, що бджолина
сім’я в період зимового спокою не потребує великої вен-
тиляції вулика для видалення вуглекислоти.

Оскільки концентрація вуглекислоти в повітрі навіть
до 10% помітно не шкодить бджолам, про токсичність
вуглекислого газу для бджіл у звичайних і навіть погір-
шених умовах утримання взимку не може бути й мови.
Тому непридатність для дихання бджіл невентильова-
ного повітря в зимівнику чи вулику залежить не від
концентрації вуглекислого газу.

Тому неправильним і нічим не обгрунтованим є твер-
дження, що бджоли погано перезимовують тому, що по-
вітря в зимівнику насичене великою кількістю вуглекис-
лого газу.

Для підтвердження цього наведемо кілька прикладів.
Бджільницька практика знає багато випадків, коли
бджоли добре перезимовують щільно закупореними як
у вулику, так і в місці зимівлі. Наприклад, бджоли доб-
ре зимують під землею, в траншеях без вентиляції або
в приміщеннях з щільно закритими льотками у вуликах.
Здатність бджіл витримувати тривалу перевозку в щіль-
но запакованих вуликах навіть влітку підтверджується
практикою перевезення бджолиних сімей на кочівлю
з закритими льотками і без спеціальної вентиляції, а
також пересилка бджіл в закритих фанерних ящиках
без вентиляції тощо. Є приклад, коли бджоли витриму-
вали зимівлю в підвалі, наповненому вуглекислотою в
такій кількості, що пасічник, спускаючись туди, втрачав
свідомість. Все це підтверджує, що бджоли здатні витри-
мувати підвищений вміст вуглекислоти при зниженій
кількості кисню в навколишньому повітрі, і наводить на
думку, що велика концентрація вуглекислоти є необхід-
ною умовою для забезпечення повного спокою у бджіл
взимку. Насичення вуглекислотою вулика залежить від
сім’ї, ступеня вентиляції вулика, тобто від розміщення
і розмірів льотків. У деякій мірі впливає сила вітру
біля вулика.

Потреба в нагромадженні вуглекислоти, безперечно,
зв’язана із ступенем ущільнення клуба бджіл зимою. Як
уже говорилося, ущільнення клуба зв’язано з навколиш-
ньою температурою: чим вона нижча, тим щільніший
клуб. Але ущільнення клуба може бути різним при одна-
ковій температурі, залежно від того, закриті чи відкриті
льотки. Льотки відкриті — щільність клуба більша, за-
криті — менша. З цього можна зробити висновок, що
щільність клуба свідчить ще й про потребу у вуглекис-
лоті, тому що в міру ущільнення клуба знижується об-
мін речовин в організмі бджіл і потреба в кисні. В щіль-
ному клубі вуглекислоти повинно нагромаджуватися
більше, ніж в крихкому (не щільному). Отже, можна га-
дати, що зміна структури клуба регулюється темпера-
турним режимом і газообміном.

У зв’язку з цими питаннями постала необхідність ви-
вчення впливу на бджіл надміру вуглекислоти в лабо-
раторних умовах. Дослід був проведений над бджолами,
які зимували, в групі по 20—25 штук у варіанті, за до-
помогою мікрореспіраційної камери з бджолами, крізь
яку пропускали суміш газів. Стан піддослідних бджіл
визначали за частотою дихання (коливання черевця —
скороченням і збільшенням) через кожні 15 хвилин і
враховували загальний стан бджіл за ступенем пересу-
вання й руху частинами тіла. Вуглекислоту одержували
в результаті реакцій мармуру з соляною кислотою в апа-
раті Кіпа. Потрібну для досліду суміш газів одержували
введенням у балон вуглекислоти й повітря в потрібних
співвідношеннях.

При пропусканні газової суміші в камері з бджолами
підтримували тиск, що дорівнював зовнішній атмосфері,
за допомогою виготовленого манометра. Приплив газо-
вої суміші в камеру регулювався подачею води з посу-
дини в балон з газом. Швидкість проходження газової
суміші в камеру з бджолами регулювалась градуйова-
ним реометром.

Температура газової суміші в камері з бджолами
регулювалась електричною ванною шляхом нагрівання
чи за допомогою льоду при охолодженні.

Вплив вуглекислого газу на бджіл вивчався при різ-
ній температурі — 9, 13, 25°. Відлік починали робити
за годину після включення подачі газової суміші, щоб
уникнути помилки в досліді, тому що на початку досліду
бджоли були збуджені і треба було їм дати час заспо-
коїтись. На початку досліду провадили відлік частоти
дихання через кожні 15 хвилин. Концентрація вуглекис-
лого газу в газовій суміші була різна—10, 20, ЗО і
100%. В газовій суміші в перших трьох варіантах кисень
підтримувався в межах від 18 до 20%. Контролем були
дані, одержані при умовах пропускання чистого повітря
крізь камеру з бджолами при вказаних температурах.
В ході досліду, під час якого було з’ясовано вплив вуг-
лекислоти на бджіл при різних температурах, нами було
проведено спостереження за темпом дихання бджіл. По-
казниками була кількість рухів черевця за хвилину, які
назвемо частотою дихання. Одночасно стежили за зов-
нішньою температурою і температурою в камері, де були
піддослідні бджоли при різних концентраціях вуглекис-
лоти.

Середні дані, одержані в результаті дворазового, а в
окремих випадках і триразового досліду, подані в таб-
лиці 22.

З таблиці 22 видно, що при концентрації вуглекисло-
ти до 11—12% бджоли протягом усього досліду збільшу-
вали частоту дихання в міру підвищення температури.
Так, при температурі 9° через 2,5 години від початку
досліду частота дихання дорівнювала 75, при темпера-
турі 15°—120, а при 25°—160. Однак із збільшенням
концентрації вуглекислоти в камері частота дихання
бджіл знижується.
Вплив концентрації вуглекислоти при різних температурах
(в градусах) на частоту дихання бджіл

Концен- трація вуглекис- лоти (в %)	Показники спостережень	Години спостережень					
		10-		1122	її-	і222	12?2

При зовнішній температурі 9°

11-12	Температура камери Частота дихання . .	17,5  115	16,5  ПО	15,5  95	14,0  85	13,5  80	13,5  75
18—20	Температура камери	23,0	' 18,0	16,0	14,0	—	—
	Частота дихання	160	105	105	80	—	—
29-32	Температура камери	19,0	14,0	12,5	— —	—	—
	Частота дихання	140	55	0	—	—	—

При зовнішній температурі 15°

11-12	Температура камери Частота дихання . .	21,0  150	20,0  130	19,0  115	18,0 ПО	18,0  ПО	20,0  120
20	Температура камери	20,0	18,0	15	15,0	—	—
	Частота дихання . .	145	120	80	50	—	—
29	Температура камери	20,0	16,0	13,5	15,0	14,5	—
	Частота дихання . .	120	85	40	45	40	—

При зовнішній температурі 25°

11-12	Температура камери Частота дихання . .	26,0  180	25,0  175	25,5  170	26,0  165	26,0  160		
18	Температура камери	25,0	24,0	23,0	23,0	24,0	23,0
	Частота дихання	185	160	150	140	130	130
29,5	Температура камери	22,0	24,0	23,0	24,0	22,5	22,0
	Частота дихання . .	150	140	130	120	ПО	100

Якщо при 11—12-процентній концентрації вуглекис-
лоти через ЗО хв. від початку досліду частота дихання
бджіл дорівнювала 110, то при 18—20-процентній кон-
центрації вона була 105, а при 29—32-процентній — 55.
Приблизно те саме спостерігалось і при інших темпера-
турах відповідно при 15°— 130, 120, 85, при 25°—175,
160, 140 і т. д.

Отже, концентрація вуглекислоти помітно впливає на
інтенсивність дихання, а тому це можна віднести і на
рахунок посилення обміну речовин. Із збільшенням кон-
центрації вуглекислоти, як свідчить таблиця 22, обмін
речовин зменшується, що в свою чергу позитивно впли-
б—633	81
ває на заповнення задньої кишки бджіл, а також і на
результати зимівлі.

Бджоли впадають у стан спокою тим швидше, чим
вища концентрація вуглекислоти і нижча температура.
Так, при зовнішній температурі 9° і при 29—32-процент-
ній концентрації вуглекислоти бджоли стали нерухомі
через одну годину, а при температурі 25° і такій же кон-
центрації вуглекислоти — лише через шість годин. При-
чому при температурі 9° частота дихання в цей час до-
рівнювала 0, а при температурі 25° — 20, тобто дещо
нижче нормального темпу дихання.

Слід ще зазначити, що бджоли, які виявилися в не-
рухомому стані на чистому повітрі, при температурі 20°
відновлюють нормальний стан через різний проміжок
часу, залежно від температури й концентрації вуглекис-
лоти. Наприклад, при температурі зовнішнього повітря
9° і 11 — 12-процентній концентрації вуглекислоти бджо-
ли приходять до норми через 10 хв. при цій же темпера-
турі, але при 18—20-процентній концентрації вуглекис-
лоти—через годину, при 29—32-процентній — через дві.

При температурі 25° і концентрації вуглекислоти
29,5% бджоли відновлюють нормальний стан через чо-
тири години.

Водночас утримували бджіл у камері й при 100-про-
центній концентрації вуглекислоти з температурою 20°.
У цьому досліді тільки-но включили тік газу в камеру,
бджоли почали непокоїтись, через ЗО хв. стали нерухо-
мими; хоботки у всіх повитягувались; і через годину
після перебування їх в такому стані у камері окремі
бджоли за п’ять годин проявили на чистому повітрі
ознаки життя, а ще через годину всі загинули.

Контрольна група бджіл, яка знаходилась у камері,
куди надходило атмосферне повітря, протягом всього
досліду поводилась нормально, частота дихання у них
була 150—160.

Цікаво відзначити, що при зовнішній температурі 25°
температура в колбі в цей час при вищій концентрації
вуглекислоти була дещо нижчою. Якщо при 11—12-про-
центній концентрації вуглекислоти зовнішня температу-
ра і в колбі була приблизно такою ж, то і при 18-про-
центній концентрації вуглекислоти вона теж була ниж-
чою, а при 29,5%—зменшилась приблизно на 10% від
зовнішньої.
Крім цього, під час дослідів помітили, що бджоли по-
чинають збиратися в клуб у колбі по-різному, залежно
від температури і концентрації вуглекислоти. Чим ниж-
ча температура і вища концентрація вуглекислоти, тим
швидше бджоли збираються в клуб у камері. Так, при
температурі 9° і при 11 — 12-процентній концентрації вуг-
лекислоти бджоли почали збиратися в клуб через 20 хв.,
а при 29—32-процентній концентрації вуглекислоти—
через 10 хв. При температурі ж 25° і 29,5% вуглекис-
лоти — через одну годину.

Аналіз матеріалів проведених дослідів дозволяє зро-
бити такі висновки:

Концентрація вуглекислоти до 11—12% при різних
температурах помітного впливу на бджіл не має. Часто-
та дихання збільшується із збільшенням температури
і уповільнюється при її зменшенні.

При 20-процентній концентрації вуглекислоти бджоли
протягом двох годин при різних температурах поступово
уповільнюють частоту дихання — більш різко при низь-
ких, менш різко при підвищених. Після проведення до-
сліду бджоли в таких умовах лишаються живими.

Якщо утримувати бджіл у камері з 30-процентною
концентрацією вуглекислоти, частота дихання зменшуєть-
ся тим більше, чим нижча температура. Бджоли після до-
сліду також лишаються живими. Токсичну дію вуглекис-
лоти на бджіл має тільки 100-процентна концентрація її.

Виживаність бджіл після перебування протягом двох
і більше годин в умовах високих концентрацій вуглекис-
лоти (11—30%) при різних температурах свідчить про
їх стійкість переносити ці умови.

Це можна пояснити тільки в порядку гіпотез:

може бути, що бджоли мають якусь властивість бра-
ти із загальної суміші газів, що надходить, тільки по-
трібні їм; з увібраних сумішей газів трахейною систе-
мою організм бджоли, можливо, не спроможний асимі-
лювати непотрібні гази для її дихання;

або ж організму бджоли властиво синтезувати вуг-
лекислоту й розщеплювати її на складові елементи, які
є необхідними для процесу дихання.

Виходячи із сказаного, можна твердити, що у звичай-
них умовах виробництва при будь-яких концентраціях
вуглекислоти, що нагромаджується в приміщенні або
у вулику, не може бути в якійсь мірі шкідливої дії для
життя бджіл. Отже, всі види вентиляції вулика й примі-
щення, що застосовуються, не повинні бути спрямовані
на видалення лишку вуглекислоти, а повинні мати на
меті зменшення вологи повітря (видалення лишків водя-
них парів) або ж видалення отруйних газів, як напри-
клад, аміаку або сірководню, що якимсь чином нагро-
мадились.

ЗНАЧЕННЯ УМОВ ЗИМІВЛІ ДЛЯ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ
БДЖОЛОСІМЕЙ

Щоб знайти оптимальні умови зимівлі бджіл, тобто
такі, які відповідали біологічним особливостям їх орга-
нізму і водночас були економічно ефективними, прова-
дили різні дослідження.

Спостерігали зимівлю при несприятливих умовах, та-
ких як відсутність у сім’ях маток, наявність у вуликах
меду з домішкою паді чи при хворобі бджіл на нозема-
тоз. Все це дало в деякій мірі можливість вловити якісь
моменти їх стану, по яких можна зробити певні виснов-
ки. Так, у одному з дослідів з’ясовувалося, скільки кор-
му витрачають бджоли при зимівлі надворі в різних
температурних умовах; проведено спостереження і за
сім’ями, у яких були матки і в яких не було їх, щоб
з’ясувати вплив безматковості на результат зимівлі. Ви-
явилося, що ці сім’ї по своїй силі, кількості корму та
рамок у гнізді й по інших показниках були ідентичні.
Протягом зимівлі в один і той же час через кожні п’ять
днів сім’ї зважували. В результаті з моменту поставлен-
ня досліду з 1 грудня і до кінця досліду — 20 березня,
тобто за ПО днів, в умовах зими Харківської області
витрата корму на сім’ю без матки була 4 кг 900 г, а з
маткою — 3 кг 250 г. Таким чином, сім’я без матки ви-
трачала корму більше, ніж з маткою, на 1 кг 650 г, або
на 150,7%. Тут середньодобова витрата корму дорівнює
на бджолосім’ю з маткою 29,5 г, а без матки — 44,5 г.

За час зимівлі витрата корму в безматковій сім’ї
була нерівномірна, зміна температури зовнішнього по-
вітря позначилась на зміні ваги сім’ї. Причому пониже-
на температура зовнішнього повітря більш сприятливо
позначилась на витраті корму бджолами, ніж дещо вища
(табл. 23).
Витрата корму безматкової сім’ї при різних температурах

Періоди	Середня тем- пература за період (в гра- дусах)	Середньодобо- ва температура (в градусах)		Найменша температура	Втрата ваги сім’ї за добу (в кг)		в %	
		та X  X 5 'І 2	> та X X  х ~ та та 2 2		ь та х	X  X « н  ю 2	та х	X  X та £ о 2
3 15. І по 25. І	+ 0,4	— 2,7	+ 2,6	- 2,7	20,0	60,0	133	150
з ЗО. І — 9. II	-23,5	—24,2	-18,1	-27,5	15,0	40,0	100	100
ЗО. XII-ЗО. І	— 4,0	-26,6	+ 2,6	-26,6	30,0	61,6	128	176
ЗО. І —29. II	-16,0	—27,5	- 1,8	—27,5	23,3	35,0	100	100

З таблиці 23 видно, що коли витрату корму при
низьких температурах взяти за 100%, то в умовах під-
вищеної температури повітря ця витрата буде більша
в сім’ї з маткою на 128—133%, а без матки — на 150—
176%. Таким чином, підвищена температура тут вплину-
ла на безматкову сім’ю менш сприятливо. Безматкова
сім’я при зміні температури поводилась інакше, ніж з
маткою. Так, з 15 по 25 січня (за 10 днів) при середній
температурі зовнішнього повітря 0,4° витрата корму
в сім’ї без матки дорівнювала 60 г на добу, а в сім’ї
з маткою — 20 г, або в 3 рази більше. При зниженні ж
температури з ЗО січня по 9 лютого сім’я без матки ви-
трачала корму більше тільки в 2,3 раза. В іншому
випадку з ЗО грудня по ЗО січня при середньомісячній
температурі — 4,0° витрата корму в сім’ї з маткою була
ЗО г, а без матки — 61,6 г, або в 2 рази більше, а при
ще зниженій температурі з ЗО січня по 29 лютого — в
1,5 раза.

Безматкова сім’я при знижених температурах була
значно спокійніша, ніж при підвищених. Така поведінка
бджіл не пов’язана із зміною температури навколиш-
нього повітря, а тісно пов’язана з біологією бджолиного
клуба взимку. Відомо, що підвищення зовнішньої тем-
ператури призводить до деякого розрихлення клуба
бджіл, а це в свою чергу підвищує виробництво тепла
та обмін речовин, отже веде до більшої витрати корму.

З цього виходить, що бджолині сім’ї, які зимують без
матки, витрачають корму більше, ніж з маткою. Крім
цього, безматкові сім’ї при зниженні температури менше
витрачають корму, а при переході із зниженої на підви-
щену температуру на витрату корму реагують більше,
ніж нормальні сім’ї. Отже, такі сім’ї, хоч і можуть бла-
гополучно перезимувати, але щодо кількості витрачено-
го корму зимівля їх нерентабельна. Таким чином, і для
безматкової сім’ї зимівля при трохи зниженій темпера-
турі надворі більш сприятлива, ніж у зимівнику.

Про те, що зимівля бджіл надворі більш сприятлива
для неблагополучних сімей, свідчать й інші приклади.
Так, спостереження (В. І. Полтєв, 1956) за хворими на
нозематоз сім’ями, які зимували надворі, дозволили при-
йти до висновку, що знижена температура гальмує по-
ширення хвороби. Це, мабуть, пояснюється тим, що в
нормальних умовах зимівлі бджоли менше витрачали
корму, а нормальна волога повітря сприяє регулюванню
нагромадження задньої кишки бджоли.

Проведені спостереження щодо впливу вологи повітря
і нагромадження задньої кишки бджоли в кінці зимівлі
переконливо свідчать, що послабленню напруги задньої
кишки в цей час зимівлі сприяє сухе повітря. Наприкін-
ці зимівлі вологість повітря в зимівнику буває настільки
велика, що, як кажуть, «протипоказана» для бджіл, хво-
рих на нозематоз.

Часто йдуть у зимівлю й такі сім’ї, в яких запас меду
має домішку паді, і вони, крім того, ще й неблагополуч-
ні щодо захворювання на нозематоз. У таких випадках
при зимівлі у зимівнику, особливо коли в ньому висока
вологість повітря, неминуча загибель, якщо не всієї
сім’ї, то великої її частини. В цих умовах хвороба знач-
но поширюється, що веде до виснаження бджіл. Такі
бджоли навесні дають великий відхід, знесилюючи цим
сім’ю. Сім’ї неблагополучні щодо нозематозу, які мають
у меду домішки паді, перезимовують надворі значно
краще, ніж такі сім’ї в зимівнику.

В певній мірі впливають на хід зимівлі й такі зовніш-
ні умови, як ступінь вологості повітря у вулику та в
атмосфері, сторонній шум, запах, світло.

Вологість повітря. В процесі дихання бджоли разом
з вуглекислотою виділяють через трахейну систему ба-
гато водяної пари. Кожна середня по силі сім’я протя-
гом зими виділяє у вигляді пари більш як 5 кг води.
Повітря, виділене бджолами, насичене парами, тепліше,
а тому й легше повітря, що оточує. Воно піднімається
вгору і звітрюється через вентиляційний отвір. У теплих
приміщеннях, наприклад в зимівниках, водяні пари
частково конденсуються у вулику і частково виходять з
нього. Звичайно вважається, що для сім’ї під час зимів-
лі досить води, яка нагромаджується у вулику за раху-
нок конденсації пари. У нагромадженні водяної пари у
вулику велике значення має температура, наявність вен-
тиляційних отворів та їх розміщення. При підвищеній
температурі в зимівнику і при наявності верхніх венти-
ляційних отворів у вулику багато водяної пари виходить
з вулика. Внаслідок цього бджолам не вистачає води,
і вони відчувають спрагу. Особливо це спостерігається
в сильних сім’ях, у яких рано з’явився розплід. Таке
явище дуже нервує бджіл, вони виходять з вуликів і кі-
нець кінцем гинуть. При зниженій температурі водяна
пара у великій кількості осідає у вулику, бджоли задо-
вольняються цією водою і не відчувають спраги. Та
практика показала, що повітря у вулику нерідко буває
перенасичене вологою, в результаті чого кінці стільни-
ків пліснявіють, а стінки і особливо кутки вулика ста-
ють вогкими. Це буває тоді, коли через низьку зовнішню
температуру і недостатню вентиляцію пара не затримує-
ться, а осідає на стінках вулика і на не вкриті бджола-
ми стільники. Таке надмірне нагромадження вологи у
вулику під час зимівлі призводить до явно негативних
наслідків.

Від надмірності вологи у вулику мед, особливо не
вкритий бджолами, вбирає воду, розріджується, внаслі-
док чого створюються умови для його бродіння. Такий
мед забезпечує переповнення кишечника бджіл калом,
у них з’являється пронос, який призводить до великих
втрат бджіл або до повної загибелі сім’ї.

Отже, водяна пара у вулику має істотне значення в
зимівлі бджіл. Нагромадження їх у вулику піддається
регулюванню, і це слід робити, пов’язуючи із станом нав-
колишньої температури.

Чим нижча температура середовища, тим нижча від-
носна вологість повітря. Такий стан при зимівлі бджіл
надворі позитивно впливає на водний баланс їх орга-
нізму. При підвищеній вологості тіла у бджіл швидше
заповнюється задня кишка за рахунок розрідження її
вмісту.

Робочій бджолі при сприятливій температурі і воло-
гості повітря властиве зворотне вбирання води із задньої
кишки. Це підтвердила робота по нагромадженню калу,
проведена зразу ж після виставляння бджіл із зимівника
на точок, а потім ще через чотири дні. Бджоли за цей
час ще не облітались, бо несподівано настали холоди.
Перед виставленням бджіл у зимівнику відносна воло-
гість повітря була 80—85%, а атмосферного — тільки
40—45%.

Щоб з’ясувати вплив відносної вологості середовища
на водність калу, взяли для першого аналізу 300 бджіл—
по 100 з кожного вулика. Від препарованих кишечників
відокремили задню кишку і зважили бджіл. Після зва-
жування її висушували у сушильній шафі при темпера-
турі 40°. Так була визначена волога калу задньої кишки.

Внаслідок цього виявилось, що коли при першому
аналізі в середньому від 300 бджіл вага калового на-
вантаження в однієї бджоли дорівнювала 32,4 мг, а
сухої речовини — 0,0254 мг, то при другому (через чо-
тири дні) —від 114 бджіл — 28,89 мг, тобто на 3,51 мг,
або на 12,11%, менше і сухої речовини — 0,0289 мг, тоб-
то на 35 мг, або на 13,78%, більше.

Така зміна водності калу за порівняно короткий строк
у зв’язку із зміною відносної вологи навколишнього по-
вітря свідчить, що в тілі бджоли за відповідних умов
відбувається процес вбирання води із задньої кишки
і вихід з тіла (через трахейну систему) у вигляді пари.

З цього можна зробити висновок, що коливання від-
носної вологи навколишнього повітря є сприятливим для
зимівлі бджіл фактором. При підвищенні відносної во-
логи навколишнього повітря до 80—85% (як це рекомен-
дується) бджолі важче регулювати водний баланс свого
тіла. Для гідрорегулювання бджолам час від часу необ-
хідна знижена вологість повітря. При низькій вологості
його підвищується вологоємкість. Чим більша остання,
тим інтенсивніше видалення води з вмісту задньої киш-
ки. Про достовірність цього свідчать дані, одержані в
результаті спостережень за тривалістю життя бджіл,
які утримуються в різних умовах вологості повітря. Під-
вищена відносна вологість останнього (80%) виявилась
менш сприятливою для життя бджіл взимку. Більш
сприятливо впливає на зимівлю знижена вологість, при
якій бджоли довше живуть. В досліді А. Вудрова
(1935 р.) були одержані такі дані по відносній воло-
гості: при 25,5% бджоли прожили 35,2 дня, а окремі до
72 днів; 50,9% —30,9, а окремі 60; 73,5% —24,5, а окре-
мі 46; 93,1% бджіл прожило 8,4, а окремі—16 днів.

Ці роботи свідчать, що для зимівлі бджіл оптималь-
на умова відносної вологи повітря в приміщеннях не
80—85%, а в середньому — 60% (з періодичними коли-
ваннями в бік зменшення).

А. Бюдель (1952), спостерігаючи за вологістю гнізда,
прийшов до висновку, що в гнізді при наявності роз-
плоду відносна вологість повітря коливається в межах
40—45% і зниження її до 17—25% нешкідливе для
бджіл.

В умовах же зимівлі бджіл надворі при знижених
температурах вологість повітря в гнізді нормалізується.
Тому тільки цим можна (в поєднанні з комплек-
сом умов) пояснити менше калоутворення у бджіл
взимку.

Сторонній шум. Деякі пасічники вважають, що необ-
хідно як можна рідше відвідувати зимівник, щоб не
турбувати бджіл. Сторонній шум, який час від часу ство-
рюється, не завжди однаково виявляє шкідливу дію на
бджіл під час зимівлі. Внаслідок такого шуму бджоли
виходять із стану спокою, починають діяльність і витра-
чають непродуктивно багато корму, переповнюють ки-
шечник і т. ін. Як бджоли збуджуються, можна встано-
вити на слух.

Ми провели спостереження за бджолами, які зиму-
вали надворі, щоб встановити, як вони реагують на різ-
ні види шуму (рух автомашини, робота в майстерні то-
що). Для цього використали предмети, які при ударі да-
ють сильні звуки, стріляли з гвинтівки, стукали по землі
важким предметом тощо. Все це робили на різній від-
стані від вулика. За допомогою гумової трубки, встав-
леної крізь льоток ближче до клуба бджіл, прослухову-
вали його. Внаслідок такого спостереження встановили,
що бджоли були більш чутливі до ударів молота по
мерзлій землі на віддалі від вулика до 10 м й більше.
Отже, клуб бджіл взимку реагує більше на ті постійні
шуми, які відчуває крізь предмет — вулик, і менше —
крізь повітря. Відомо, що бджоли дають різні звуки,
але їх не можна вважати звуками. Наприклад, бджола,
яка нападає на ворога, дає звуки інакше, ніж та, що
прилетіла з взятком. Своєрідне гудіння чути тоді, коли
підсаджують матку,
Бджоли можуть пристосуватися до постійних шумів.
Тоді вони не хвилюються дуже і перезимовують благо-
получно.

Сторонній запах. Найважливішу роль у житті бджоли
відіграє нюх, органи якого розміщені у неї на вусиках.
Поруч з органами нюху знаходяться органи чуття. Таке
близьке розміщення цих органів (нюху і чуття) створю-
ють специфічні особливості, які сприяють пізнанню но-
вого предмета.

У бджіл добре розвинутий нюх. Завдяки цьому вони
знаходять корм і розпізнають своїх ворогів. Бджоли по
запаху добре розрізняють шкідливі для них речовини
і при наявності їх починають хвилюватися. Коли помі-
стити бджолину сім’ю у приміщення, де є несприятливі
для бджіл запахи, то зимівля проходитиме погано.

Зимівля бджіл проходить погано і тоді, коли поблизу
є силосна яма, громадська в’биральня, нафтобаза, гноє-
сховище. Від запаху загниваючого силосу спокій у бджіл
порушується, вони хвилюються, гудуть і, незважаючи
на низьку температуру навколишнього повітря, виходять
з вулика й гинуть. Це слід враховувати особливо тоді,
коли бджоли зимують надворі, в місцях, не захищених
від сторонніх запахів.

Світло. Відомо, що світло, яке проходить у гніздо
крізь отвір льотка, не шкодить бджолам, які зимують
надворі. У зимівнику денне світло є збудником, і чим
вища температура, тим інтенсивніша діяльність бджіл.
Так, на сім’ї бджіл, що зимують у зимівнику при темпе-
ратурі -Ц4—6°, денне світло діє негативно. Бджоли при
денному світлі або яскравому електричному освітленні
підвищують свою діяльність: більше дають шуму, вихо-
дять крізь льоток. Якщо довго освітлювати вулик, бджо-
ли хвилюються ще більше, починають рухатися, вихо-
дять з вулика і багато їх гине.

ВПЛИВ КОРМУ НА СТАН ЗИМІВЛІ БДЖІЛ

Усі життєві процеси у бджіл пов’язані з кормом,
який за своїм об’ємом і якістю буває в різні пори року
різним. Це пов’язано з тим, що ступінь розвитку сім’ї
й витрата енергії організмом бджіл нерівномірно роз-
поділяється по сезонах. Найбільше корму бджолина
сім’я витрачає при наростанні сили сім’ї (вихованні
90
розплоду), будуванні стільників та збиранні нектару й
пилку.

Основний корм бджіл — нектар і пилок, зібраний з
квітки. Нектар бджоли переробляють на мед і склада-
ють у чашечки стільника як запас; пилок не змінюється
так, як мед, під час перенесення з квітки до чашечки,
але так, як і мед, складається в стільники. Пилок, який
зібрала бджола і склала у чашечки стільника, в бджіль-
ництві прийнято називати пергою. Як мед, так і перга
необхідні для життя бджіл. Бджоли не можуть існувати
при наявності тільки меду, як і при наявності самої пер-
ги без меду. Для побудови тіла і підтримання життя
бджоли потребують вуглеводи, білки, жири, мінеральні
речовини, вітаміни та ін. Мед і перга повністю забезпе-
чують організм бджоли цими речовинами.

Мед і перга у травному тракті бджоли розщеплю-
ються на більш прості органічні сполуки, а прості речо-
вини, одержані внаслідок цього перетворення, всмок-
туються.

Дехто вважає, що перетравленню в середній кишці
піддається тільки такий пилок, який бджола роздрібнює
(Петерсен); пилок же, проковтнутий цілком, не піддає-
ться перетравленню. Наші дослідження доводять, що
бджола поглинає пилок, не роздрібнюючи його. Пилок,
що потрапив в середню кишку, внаслідок своєї гігро-
скопічності за короткий час збільшується (набрякає) в
2—2,5 раза, при цьому оболонка тріскається, чим дає
ферментам шлях вільного доступу до пилку. Крім цьо-
го, ферменти можуть проникнути до ядра пилку крізь
мікропільні отвори і навіть пори зовнішньої оболонки.

Пилок звичайно не попадає в медовий зобик, а завдя-
ки м’язовій діяльності сфінктера надходить безпосеред-
ньо з стравоходу в середню кишку, де під дією фермен-
тів перетравлюється.

Всі клітини тіла бджоли протягом життя (в спокої
повільніше, при роботі інтенсивніше) в тій чи іншій мірі
витрачають речовину, що у них міститься, і потребують
певного корму для її відновлення. До того ж частина
клітин у зв’язку із старінням час від часу відмирає і
свіжі замінюють їх. Так відбувається своєрідне «линян-
ня» клітин, яке у деяких комах відбувається кожні
36 годин.

[Поб поповнити витрачені речовини у клітині і щоб
відновити відмираючі клітини, організм бджоли потребує
для живлення не тільки енергетичні, а й пластичні про-
дукти.

Взимку бджоли менше, ніж в інший період року,
старіють, а живуть значно довше. В основному живля-
ться вони вуглеводистим кормом, але обмін речовин у
них відбувається, хоча й повільніше. Отже, в цих дорос-
лих бджіл час від часу виникає потреба і в кормі, що
містить пластичні речовини. Очевидно, для зимуючих
бджіл досить таких речовин у меду (він містить в се-
редньому до 1% пилкових зерен, а іноді й понад 2%).
Якщо бджоли зимують на цукрі без перги, то через від-
сутність білкових речовин вони можуть за зиму висна-
житися, гірше розвиватися навесні, швидко старіти
і, зрештою, відмиратимуть. Отже, зимуючих бджіл зав-
жди треба забезпечувати білком, вуглеводистим кормом,
жиром, сіллю й вітамінами. Такої повноцінності корму
потрібно додержувати в усі пори року. Бджоли, що зи-
мують на цукрі, протягом усієї зими перебувають в стані
білкового голодування. Внаслідок цього вони витра-
чають багато власного білка, а це призводить до зни-
ження роботоздатності навесні, прискорює старіння
бджіл. В результаті такі бджоли менше вигодовують ли-
чинок, частіше гинуть. Таким чином, цукор не може бу-
ти повноцінним кормом для бджіл взимку. Однак, якщо
до цукру додають трохи білка, який бджоли легко за-
своюють і який має небагато перетравних лишків, то за-
побігають білковому голодуванню бджіл і шкідливим на-
слідкам його. Це відкриває нові перспективи для поліп-
шення зимівлі бджіл, збільшення їх роботоздатності на-
весні й здешевлює зимівлю.

В деяких випадках кормом для бджіл служить ріди-
на тваринного й рослинного походження, її бджоли пере-
робляють на падь. Медова падь своїми хімічними й
біологічними якостями дуже відрізняється від натураль-
ного меду, бо містить багато несолодких вуглеводів —
декстринів. Гинуть бджоли від паді особливо взимку,
внаслідок того, що декстрин не засвоюється в їх кишеч-
нику; останній перевантажується неперетравними речо-
винами і в результаті починається пронос. Падь отруйна
як для робочих бджіл, так і для маток й розплоду. Тому
бджолярі прийшли до висновку, що якість корму при
зимівлі бджіл відіграє значну роль не тільки в підтри-
манні життя, айв розмноженні бджіл.

Якщо змінити годівлю бджоломаток, то це позначає-
ться на кількості відкладених нею яєць. Трутні залежно
від годівлі по-різному розвиваються. Змінюється трива-
лість життя робочих бджіл також залежно від годівлі.

Відмічено, що бджоли слабких сімей менш довговіч-
ні, ніж сильних. Це, безперечно, пов’язано з кількістю
і якістю корму, що одержують личинки. У бджільництві
відомі роботи, які свідчать, що від одноденної личинки,
яку перенесли з трутневої чашечки у маточники, вихо-
вується матка, а з личинок, перенесених з бджолиних
чашечок у трутневі, виховуються трутні. Це свідчить про
необхідність якомога більше приділяти уваги кормам,
призначеним для бджіл, які йдуть у зимівлю.

Досвід показав, що сильні бджолині сім’ї, які мають
багато виховательок й вдосталь корму, дають більш
життєве, а звідси й більш продуктивне потомство.

ПРО ДЕЯКІ ПЕРЕВАГИ СИЛЬНИХ БДЖОЛИНИХ СІМЕЙ

Тільки сильні бджолині сім’ї витримують тривалий і
важкий зимовий період. За час зимівлі вони значно
менше витрачають корму на одиницю ваги бджоли, мало
або й зовсім не хворіють на пронос, мають найменше
підмору (табл. 24).

Таблиця 24

Результат зимівлі бджіл залежно від сили сімей
(за даними В. А. Нестерводського)

Дані про сім’ю	Кількість витраченого		
	4-5	бджолами корму	
		6-7	8—9 і більше
Спожито корму протягом зими в серед-	1,9	1,3	1,0
ньому на рамку бджіл (в кг)			
Підмору протягом зими в середньому иа	32,9	19,2	9,4
рамку (в г)						
Сімей з ознаками проносу (в %) ....	18,5	1,8	—

Отже, сильні сім’ї під час зимівлі споживають меду
менше слабких сімей приблизно на 90% і підмор у них
менший у 3,5 раза.

Бджоли в слабких сім’ях менше живуть: у весняний
період в середньому 26,6 дня.

В сильних сім’ях весною (з 13 травня по ЗО липня)
бджоли жили в середньому від ЗО до 34 днів, а окремі
доживали до 60 днів. Саме меншою тривалістю життя
пояснюється зменшення ваги слабких сімей рано восени,
незважаючи на інтенсивне вирощування бджолами роз-
плоду.

Сильні сім’ї, які перезимовували надворі, мали роз-
плоду за рахунок більш раннього нарощування бджіл
весною в середньому по групі на 20% більше, ніж слаб-
кі, які не мали розплоду весною на час виставлення.
Щоб з’ясувати деякі переваги сильних сімей щодо жит-
тєздатності бджіл, ми в 1956 р. провели дослід з двома
групами бджіл. У першій групі були сильні сім’ї, в
другій — слабкі. Всі сім’ї бджіл зимували самостійно.

На 10 травня піддослідні сім’ї мали такі дані
(табл. 25).

Таблиця 25

Порівняльні дані

Сильні Слабкі

Рамок у гнізді..............................

Вуличок бджіл...............................

Розплоду (в сотнях штук)....................

Меду (в кг).................................

Перги (в переводі на повну рамку) ..........

12

10,7

88,3

9,0

2,0

5

3,7

22,2

1,6

0,4

Як бачимо, сильні сім’ї на час закладення досліду
перевищували слабкі по кількості рамок у 2,5 раза, ву-
личок, зайнятих бджолами, — в 2,85, по наявності роз-
плоду— в 3,97, меду — в 5,5 і перги — в 4,65 раза.

Метою досліду було з’ясувати, в якій мірі сила сім’ї
впливає на життєздатність робочих бджіл.

Протягом розвитку бджіл систематично, через кожні
12 днів, провадили облік стану гнізд. Якщо в слабких
сім’ях розплоду було більш як 50 тис. штук, то його
відбирали й переставляли в інші сім’ї, меду в гнізді
лишали близько 1,5 кг, а перги — по 1 рамці на сім’ю.

Це робили з таким розрахунком, щоб слабкі сім’ї
весь час були в такому ж (слабкому) стані і в серед-
ньому становили ’/з сили сім’ї першої групи (табл. 26).

Перед початком головного взятку слабкі сім’ї об’єд-
нали. Робили це для того, щоб під час цього взятку за
силою та іншими показниками вони були такі ж, як і
сильні сім’ї.
Стан бджолиних сімей під час досліду

Показники обліку	23 травня		6 червня		18 червня	
	сильні	слабкі	сильні	слабкі	сильні	слабкі
Рамок у гнізді		13,7	5,5	16,0	5,5	16,7	6,1
Вуличок з бджолами . . .	13,0	6,5	15,7	4,9	16,3	5,4
Розплоду (в сотнях штук)	146,6	52,2	157,3	59,0	90,0	23,5
Меду (в кг)		6,2	1,5	3,5	1,2	4,6	0,8
Перги (повних рамок) . .	2,0	0,3	2,0	0,6	0,2	1,0

Після формування гнізд перед початком головного
взятку сім’ї мали такі показники (табл. 27).

Порівняльні дані

Таблиця 27

	Сильні	Слабкі
Рамок у гнізді		21	21
Вуличок з бджолами		20	20
Розплоду (в сотнях штук)		127	125
Меду (в кг)		8,7	8,1

В таблиці 27 показано, що сім’ї сильної й слабкої
груп були вирівняні за всіма показниками. Надалі спо-
стерігали тривалість і інтенсивність льоту бджіл, сту-
пінь наповнення зобика. В кінці взятку визначили медо-
ву продуктивність сімей.

Дані про тривалість льотного дня бджіл піддослідних
груп наведені в таблиці 28.

Таблиця 28

Тривалість льотного дня піддослідних сімей

Г рупи бджіл	Час льоту бджіл	Дата спостережень			В середньому
		5 серпня	6 серпня	7 серпня	
Силь-	Початок	5 год. 55 хв.	6 год. 10 хв.	5 год. 25 хв.	5 год. 50 хв.
ні	Кінець	16 год. 56 хв.	19 год. ЗО хв.	19 год. 26 хв.	18 год. 37 хв.
Слаб-	Початок	6 год. 8 хв.	6 год. 15 хв.	6 год. 5 хв.	6 год. 9 хв.
кі	Кінець	19 год. 40 хв.	19 год. 40 хв.	19 год. 35 хв.	19 год. 25 хв.
З таблиці 28 видно, що істотної різниці в тривалості
льоту бджіл, які вирощувались у сильних і слабких
сім’ях, не було. В групі сильних сімей бджоли починали
вилітати з вулика в середньому о 5-й год. 50 хв’., в слаб-
ких— о 6-й годині, а закінчували літ у сильних сім’ях
о 19-й год. 37 хв., в слабких — о 19-й год. 25 хв. Проте
в інтенсивності льоту в групах відмічена велика різниця,
незважаючи на те що сила сім’ї була однаковою.

Бджоли, які вирощувались у сильних сім’ях, були ді-
яльніші, ніж в слабких.

Інтенсивність льоту бджіл, вирощених у слабких
сім’ях, о 10-й годині менша на 69,9%, а о 13-й годині—•
на 57,8% в порівнянні з бджолами першої групи.

В той час ми визначили розмір наповнення медового
зобика у бджіл, які поверталися у вулик. Для цього зби-
рали бджіл, які вилітали з вулика, і тим, що поверта-
лися в нього із взятком, препарували медові зобики й
зважували. Середні дані заповнення зобиків1 наведені
в таблиці 29.

Таблиця 29

Кількість бджіл, які вилітають за хвилину

Групи бджіл	Години спостере- ження	Дата проведення спостережень і температура						в се-  ред- ньому
		5 серп- ня	темпе- ратура	6 серп- ня	темпе- ратура	7 серп- ня	темпе- ратура	
Сильні	7	16	12,5	77	15	105	19	66
	10	89	18	167	21	206	23	153
	13	115	20	212	22	230	26	185
	16	6	20	154	23	140	27	ПО
	19	13	17	9	19	13	21	11
Слабкі	7	3	12,5	91	15	96	19	63
	10	81	18	111	21	134	23	107
	13	85	20	93	22	153	26	ПО
	16	78	20	97	23	143	27	106
	19	15	17	24	19	16	21	13

Якщо бджоли з групи слабких сімей мали середню
заповненість зобика 18,3 мг, то з групи сильних сімей —
28,4 мг, що становить 155,1% (табл. ЗО).

Після закінчення головного взятку обчислювали ме-
дову продуктивність сімей всіх груп. Виявилось, що
сім’ї бджіл, які зимували і з весни були сильними, дали
порівняно з другою групою на 14,8% більше меду.
Таблиця ЗО

Ступінь наповнення зобика у бджіл, які повертаються
у вулик із взятком (в мг)

Групи бджіл	Час спо- стере- жень	6 серпня 1956 р.			7 серпня 1956 р.		
		вага одного зобнка		вага нектару	вата одного зобика		вага нектару
		виліт	приліт		виліт	приліт	
Сильна	7	7,1	38,2	31,1	7,7	37,1	29,4
	10	3,0	41,7	28,7	6,1	34,4	27,3
	13	3,4	25,4	22,0	6,1	36,1	30,0
	16	4,7	26,8	22,1	3,8	32,4	28,6
	19	7,2	34,2	27,0	—	—	—
Середня вага		5,0	33,2	28,2	5,9	35,0	29,1
Слабка	7	3,5	20,4	16,9	5,8	24,4	18,6
	10	2,0	22,5	20,5	4,1	29,0	24,9
	13	6,8	21,1	14,3	7,2	29,2	22,0
	16	7,0	20,7	13,7	6,5	21,7	15,2
	19	5,7	24,0	18,3	—	—	—
Середня вага		5,0	21,7	16,7	5,9	26,0	20,1

Виходить, що сила бджолиної сім’ї впливає на якіс-
ний склад робочих бджіл. У бджоли, яка вирощувалась
в сильній сім’ї, мускулатура розвивається краще. Така
бджола роботоздатніша і набирає в зобик більше некта-
ру. Саме з цієї причини бджоли сильної сім’ї краще
переносять суворі умови зимівлі.

ВПЛИВ УМОВ ЗИМІВЛІ НА ВИТРАТУ КОРМУ БДЖОЛАМИ

Витрата корму бджолами є одним з основних показ-
ників, що визначають результат зимівлі. Проте кількість
корму, що споживають бджоли протягом зими, повністю
ще не з’ясована, бо показники, одержані різними дослід-
никами, дуже розбіжні. Крім того, думка дослідників,
які розкривають причини витрачання корму бджолами,
в основному зводиться до того, що в період зимівлі під
час спокою (коли немає розплоду в гнізді) основну масу
корму бджоли витрачають на утворення необхідного для
них тепла і що при зменшенні витрат тепла повинна
зменшуватись і витрата корму. Це примусило нас про-
вести досліди для з’ясування впливу умов зимівлі на
витрату корму.
Для цього підбирали групи сімей бджіл, однакових
за силою, кількістю корму, об’ємом гнізда та іншими
показниками.

Досліди провадилися на пасіках Харківської і Він-
ницької областей.

Бджолосім’ї з вуликами систематично через кожні
5 днів протягом зими зважували, а також зважували
восени та весною рамки з кормом без бджіл. Різниця у
вазі й була показником витрати корму.

Взимку 1953/54 р. досліджували три групи бджоли-
них сімей. Дві з них складалися з 19 сімей кожна, а тре-
тя— з двох. Сім’ї першої групи внесли у зимівник, дру-
гої — залишили надворі, третьої — зібрали в пасічниць-
кий будиночок, що має легкі стіни і стелю без утеплення.
В кожній групі сім’я (вулик) знаходилась на контроль-
них вагах. Під вулики, залишені зимувати надворі, під-
стилали солому для утеплення дна. Вулик, поставлений
на ваги, був з усіх боків (льоток, стінки, стеля) про-
шпакльований китом. Ця бджолина сім’я виявилась
«герметично» закупореною, і газообмін у ній був доведе-
ний до мінімуму (здійснюватись він міг тільки крізь
дерев’яні стінки вулика).

Наприкінці зимівлі вимірювали підмор бджіл, а про-
тягом зими прослухували сім’ї і зважували вулики ре-
гулярно, раз на п’ятиденку. Результати спостережень і
показник ваги вуликів записували в журнал.

Сім’я бджіл, яка знаходилась у будиночку і була
закупорена під час зимівлі, нічим не відрізнялась від
сімей, що зимували надворі.

Спостереження й записи дали можливість встановити
таке: під час прослухування виявилося, що запечатана
сім’я, яка зимувала в будиночку, поводилась так само,
як і сім’я, що не була запечатана. Отже, нагромадження
вуглекислого газу і незначне надходження кисню через
стінки вулика не позначились негативно на зимівлі.

Експерименти з сім’ями, герметично закритими в
скляному вулику і в звичайному, свідчать, що в період
зимового спокою бджоли потребують обміну повітря
менше, ніж влітку. Вони можуть зимувати й при слаб-
кому газообміні — з меншою концентрацією кисню і
більшою вуглекислоти. У сім’ї, що зимувала в будиноч-
ку, весною було більше вологи, ніж у сім’ї, що знаходи-
лась у вулику.
Основна причина утворення зайвої вологи та, що при
відсутності вентиляції водяна пара, яку видихали бджо-
ли, лишалася у гнізді, перенасичуючи повітря, а також
частково конденсувалася на холодних стінках вулика.

Температура в1 зимівнику в якійсь мірі залежала від
постійного коливання її зовні. Різниця доходила до
— 14°. Так, 22 січня температура повітря була 7°, а
27 січня —21° морозу. За цю п’ятиденну, незважаючи на
зниження температури, витрата корму дорівнювала 250 г
на сім’ю, тобто стільки, скільки за п’ятиденну між 17
і 22 січня, коли температура не знижувалась, як в пер-
шому випадку, а підвищувалась на 10° (від 17 до 7° мо-
розу). Отже, при значному коливанні температури корм
витрачався бджолами рівномірно — по 250 г за п’ятиден-
ну протягом 9 п’ятиденок (з 17 січня до 2 березня). Таке
явище спостерігалося протягом тривалого часу.

Розплід у бджіл, що зимували надворі, з’явився ра-
ніше, ніж в решті сімей, приблизно на 10 днів (з 7 бе-
резня надворі, з 17 березня — в зимівнику).

Витрачання бджолами корму залежно від способу
зимівлі, наявність підмору за цей час, а також кількість
розплоду наведені в таблиці 31.

Таблиця 31

Зимівля в 1953/54 р.

Показники	Надво- рі	У зимів- нику	В буди- ночку
Витрачання кормів (в кг)		10,6	8,5	8,6
Підмору (в стаканах)		2,6	2,4	4,0
Розплоду всього (в сотнях штук) ....	21,6	23,2	3,3
в тому числі печатного 		0,33	0,77	0,33

Бджолині сім’ї, що зимували надворі, витрачали кор-
му більше. Це пояснюється тим, що ці сім’ї починали
вирощувати розплід пізно восени і ранньою весною.

З’явлення великої кількості підмору у сім’ї, яка зи-
мувала у будиночку, можна пояснити наявністю підви-
щеної вологості у вулику. Проте, незважаючи на різкі
коливання температури повітря, ця сім’я витратила
стільки ж корму, скільки і сім’я у зимівнику.

Отже, як показав дослід, у описаних вище умовах
витрата корму у бджолиних сім’ях в період зимівлі не
має тісного зв’язку з температурним режимом. Сім’я
бджіл, що зимувала при температурі, яка доходила до
— 23°, витрачала корму не більше, ніж сім’ї, які зиму-
вали у зимівнику.

Для досліду по розподілу витрачання корму бджола-
ми взимку в різних умовах (зима 1954/55 р.) було сфор-
мовано дві групи сімей. Одну групу (10 сімей) залиши-
ли зимувати надворі. Щоб запобігти намоканню вуликів,
їх помістили під навіс. Дві сім’ї поставили на десяткові
ваги. Другу групу бджіл (10 сімей) внесли у зимівник.
У цій групі теж дві сім’ї поставили на ваги. Крім того,
одну піддослідну сім’ю на вагах поставили у холодну
(з дощок) комору.

Об’єм гнізда, сила сім’ї і наявність корму у всіх були
однакові.

Сім’ю бджіл, вміщену в холодну комору, старанно
закупорили (замазали всі щілини на стелі, стінах і на
дні вулика, а також льоток). Всередині вулика з боку
гнізда зробили кишені з продірявлених фанерних дощок
і засипали тирсою, прожареною на залізному листі над
вогнем, маючи на увазі, що тирса вбере зайву вологу,
яка утвориться в результаті закупорки вулика.

Протягом всієї зимівлі вулики регулярно щоп’ятиден-
ки зважували.

В результаті обліку витрачання кормів бджолами у
різних умовах зимівлі одержали такі дані (табл. 33).

Таблиця 32

Витрати корму бджолами у різних умовах зимівлі
(1954/55 р., в г)

Місяці	Надворі		У зимівнику		У коморі	
	за місяць	за добу	за місяць	за добу	за місяць	за добу
грудень 		600	20,0	700	23,3	800	26,6
Січень		900	30,0	750	25,0	850	28,3
Лютий		700	24,1	1100	37,9	750	25,8
Березень 		1050	52,5	1200	60,0	450	22,5
Всього			3250	—	3750	—	2850	—
У середньому 	 .	812,5	31,7	837,5	34,0	712,5	25,8

За розрахунком витрачання корму за 110 днів (з
грудня по 20 березня) на добу припадає на сім’ю, яка
зимує надворі, 29,5 г, у зимівнику — 34,0 і у коморі —
25,9 г.
Якщо прийняти витрачання корму в сім’ях, які зиму-
вали у зимівнику, за 100%, то надворі витрачали його
на 10,4%, а у коморі — на 31,7% менше.

Дослід показав, що зовнішня температура надворі і у
зимівнику не позначилася на кількості корму, витраче-
ного бджолами за зиму (табл. 33).

Таблиця 33

Вплив температури на витрачання корму бджолами під час зимівлі
1954/55 р.

Періоди	Середня тем- пература		Температура по періодах				Середнє ви- трачання корму за до- бу (в г)		
			надворі		у зимівнику				
	надворі	зимівника	мінімальна	' я X X о л  ТО то 2 2	мінімальна	> то X X  X ТО ТО 2 2	надворі |  1	У зимівни- ку	у коморі
3 15.1 по 25.1	+ 0,4	+ 3,9	— 2,7	+ 2,6	+ 2,0	+ 5,5	зо	45	25
30.1 9.ІІ	— 23,5	-2,5	-24,2	— 18,1	— 3,5	— 1,0	15	40	40
30.ХІІ- 30.1	4,0	+ 2,0	— 26,6	+ 2,6	— і,о	+ 5,5	31,6	25	25
30.1—29.11	— 16,0	— 1,9	— 27,5	— 1,9	— 4,5	+ 4,0	23,3	33,3	36,6

При температурі вище 0° як надворі, так і у зимів-
нику бджоли витрачали корму не менше, ніж при темпе-
ратурі нижче 0°. Так, з 15 по 25 січня при середньодобо-
вій температурі надворі 4° тепла і у зимівнику 3,9° тепла
бджоли витрачали корму за добу: надворі — ЗО г, у зи-
мівнику — 45 г. З ЗО січня по 29 лютого при середньо-
добовій температурі надворі — 16° і у зимівнику — 1,9°
бджоли витрачали корму за добу (в середньому за пе-
ріод) надворі 23,3 г, у зимівнику — 33,3 г.

Крім того, на витрачання корму у сімей, які зимують
у зимівнику, в якійсь мірі впливає ступінь вологості по-
вітря у зимівнику.

Із зменшенням вологості у зимівнику зменшується
і витрачання корму. Оскільки вологість повітря у зимів-
нику перебуває у прямій залежності від температури, то
із зниженням температури знижується вологість і сту-
пінь витрачання корму. Так, ЗО грудня у зимівнику тем-
пература повітря була + 3°, а вологість повітря 64%,
бджоли витрачали корму 150 г. ЗО січня при температурі
— 3° і вологості 62% витрати корму становили 150 г.
В іншому випадку 15 грудня при температурі ф- $°, В0‘
логості 80% витрата корму становила 250 г.

Слід зазначити, що у другій половині зимівлі у пе-
ріод, коли у клубі бджіл порушений спокій і у гнізді

Мал. 15. Витрата корму бджолами в різних умовах
зимівлі.

з’являється розплід, коливання атмосферної температури
чіткіше впливає на витрачання корму у сімей, зимуючих
надворі. Дані таблиць, що показують коливання темпе-
ратури і витрачання корму, мають помітний збіг. Із зни-
женням температури зменшується витрачання корму, і
навпаки — з підвищенням температури підвищується ви-
трачання корму. Це свідчить про здатність бджіл реагу-
вати на стан зовнішньої температури повітря і про те,
102
що настання похолодання уповільнює хід активної ді-
яльності у сім’ї бджіл. Очевидно, бджоли із зниженням
температури зменшують витрати корму і цим обмежують
збільшення кількості розплоду.

У зиму 1955/56 р. було проведено повторний дослід
по з’ясуванню кількості витраченого корму бджолами за
час зимівлі. Одночасно закладали дослід по з’ясуванню
впливу перги на стан зимівлі. Для досліду сформували
чотири групи по дві сім’ї у кожній. У двох групах кор-
мом був мед, в одній з них з пергою, у другій без перги.
У двох інших групах мед повністю замінили цукром,
і також в одній з пергою, в другій без перги.

Всі сім’ї за об’ємом гнізда, силою і кількістю корму
були ідентичні, зимувати їх залишили надворі. Всі чо-
тири групи сімей поставили на терези і систематично
через кожні п’ять днів зважували. Зменшення у вазі
вуликів відносили за рахунок витрачання корму бджола-
ми. Водночас вели записи стану температури атмосфер-
ного повітря, щоб можна було ще раз перевірити дані
про вплив зовнішньої температури на ступінь витра-
чання корму.

Таблиця 34

Витрачання різного корму бджолами взимку надворі по місяцях
у 1955/56 р. (в г)

Місяці	Кількість ДНІВ	На меду		Мед з пергою		Цукор		Цукор з пер- гою		В серед- ньо.му	
		о  о X  а	за добу	о  о а  а	за добу	о  о а  а	за добу	о о  а	за добу	о  о а  а	за добу
Листопад	15	500	33,3	435	29	625	40,1	350	23,3	477,7	31,4
Грудень . .	ЗО	625	20,8	765	25,5	575	19,1	1175	39,1	785,0	26,1
Січень . .	ЗО	1050	35,0	700	23,3	1175	39,1	625	20,8	887,7	29.6
Лютий	ЗО	1125	37,5	1700	56,6	475	15,8	1950	65,9	1312,5	47,7
Березень .	10	500	50,0	450	45,0	75	7,5	450	45,0	368,7	36 9
Всього . .  В середньо-	115	3800	—	4050	—	2925	—	4550	—	3831,6	—
му	—	—•	33,2	—	35,1	—	25,4	—	39,5	—	33,5

З таблиці 34 видно, що в умовах зимівлі надворі за
116 днів (Харківська область) витрачається меду до
4 кг на сім’ю. Найбільше меду витрачають бджоли у
лютому і березні, коли у гнізді з’явився розплід. Най-
менше витрачено корму у грудні і січні — у момент спо-
кою і коли завжди буває низька температура атмосфер-
ного повітря. Підвищене витрачання корму у листопаді
пояснюється наявністю у гнізді ще деякої кількості роз-
плоду і тим, що сім’я ще не вступила у стан зимового
спокою.

Приблизно таке ж співвідношення спостерігається і
у витрачанні інших видів корму.

Тут слід зазначити, що на витрачання корму деякий
вплив мала перга. Так, сім’ї бджіл, які зимують з пер-
гою, всього витрачали за зиму корму на 5,7% більше,
ніж групи сімей, які зимують на меду без перги. Сім’ї,
що зимували на цукрі з пергою, витрачали корму на
55,5% більше порівняно з групою сімей, що зимували
на цукрі без перги.

Витрачання меду і цукру з пергою в бік збільшення
порівняно з сім’ями, що не мають перги, пояснюється
більшою кількістю у цих сім’ях виховуваного розплоду.
В умовах низьких температур бджоли витрачали менше
корму в порівнянні з періодом зимівлі, коли темпера-
тура була трохи підвищеною. Так, з ЗО листопада до
25 грудня (за 25 днів) при середній температурі за цей
період -|-2,10 і при середній мінімальній температурі за
п’ятиденку (з 5 до 10 грудня) — 1,5°, коли за весь цей
час у морозні дні температура взагалі не падала нижче
— 7,8°, бджолосім’я, що зимувала на перговому меду,
витрачала в середньому за добу по 26 г, а та ж сім’я
за такий самий час, але з 25 грудня до 19 січня при се-
редній температурі за цей період 7,6° і середній міні-
мальній за п’ятиденку (з ЗО грудня до 4 січня) — 15°,
коли в морозні дні мінімальна температура доходила до
— 24,0°, витрачала корму тільки 20 г, або на 6 г менше,
що становить 23%.

Взимку 1956/57 р. у дослід було включено 47 бджо-
лосімей. Відібрані сім’ї були поділені на три групи. До
першої групи ввійшло 27 сімей. Кожній сім’ї цієї групи
щоденно (з 18 вересня до 1 жовтня) за діафрагму ста-
вили рамку-годівницю з 2 кг цукрового сиропу (2: 1),
щоб бджоли переносили його у гніздо. 17 бджолосімей
цієї групи 1 жовтня мали в середньому 7,6 вулички
бджіл і по 21,250 кг корму, визначеного по кількості зго-
дованого цукру (в переведенні на сухий). 7 сімей першої
групи зважували кожну окремо з вуликом перед дослі-
дом і після закінчення даванки сиропу. Вулик з гніздом
і бджолами без корму перед даванкою сиропу в серед-
ньому важив 45,976 кг. Після того як (з 18 вересня до
1 жовтня) кожна сім’я в середньому одержала по
21,728 кг сиропу (2:1), середня вага вулика повинна
була становити 67,706 кг.

Зважування 4 жовтня показало, що середня вага
вулика з гніздом, бджолами і кормом становить
59,300 кг, тобто по відношенню до 67,706 кг зменшилась
на 8,406 кг, або на 38,7%. Зниження ваги сталося за
рахунок поїдання корму бджолами і випаровування з
нього вологи. На 4 жовтня сім’ї мали в середньому по
7,6 вулички бджіл і по 13,322 кг корму.

У трьох інших сім’ях першої групи перед даванкою
сиропу зважили порожні рамки. Середня вага всіх гніз-
дових рамок на одну сім’ю становить 5,2 кг. З 18 верес-
ня до 1 жовтня цим сім’ям у годівницях, поставлених
за діафрагму, давали цукровий сироп такої ж концент-
рації з розрахунку в середньому на сім’ю по 21,930 кг.
Через 4 дні, тобто 4 жовтня, після даванки останньої
порції сиропу рамки з кормом (без бджіл) знову зважу-
вали. Середня вага рамок з кормом на одну сім’ю ста-
новила 18,550 кг. Вага чистого корму становила 13,35 кг,
або 60,87% відносно до ваги цукрового сиропу, згодова-
ного сім’ї. На вигодовування розплоду, споживання бджо-
лами і на випаровування пішло 39,13% сиропу, прак-
тично стільки ж, скільки важать сім’ї разом з вуликом.

Друга група складалася з 10 бджолосімей. Сім’ям
цієї групи згодовували такий же сироп, але безпосеред-
ньо у стільниках, в гнізді. У семи сімей цієї групи були
зважені разом всі порожні рамки, середня вага їх на
одну сім’ю становила 5,68 кг. Після заповнення сиропом
рамки знову зважили. Середня вага їх на сім’ю вже була
22,560 кг. Отже, чистого корму на сім’ю припадало по
16,880 кг.

У трьох інших сім’ях цієї групи рамки зважували по-
рожніми, кожну окремо, перед заповненням їх сиропом
і після цього. 19 вересня заповнені рамки вставили в
гнізда, а через 16 днів, тобто 4 жовтня, рамки з кормом,
але без бджіл, зважували ще раз. Крім обліку загаль-
ної кількості корму на сім’ю, враховували розміщення
його у гнізді. Результати зважування наведені в таб-
лиці 35.
Вага кормових запасів кожної рамки
(лічба рамок ведеться від діафрагми)

Номер рамок	Номери бджолосімей						В середньому на одну бджо- лосім’ю		у %
	37		65		49				
	Дата з		зажування І вага		рамок				
	19.IX	4.Х	19.ЇХ	4.Х	19. і X	4.Х	19.IX	4-Х	
1	2,9	2,3	2,3	0,6	2,6	2,6	2,7	1,8	66,6
2	2,3	1,35	2,2	0,8	2,7	2,75	2,4	1,6	66,6
3	3,0	1,35	2,2	2,25	2,7	2,35	2,6	1,6	61,5
4	2,4	1,55	2,4	1,1	2,6	2,1	2,4	1,6	66,6
5	2,8	1,6	2,4	1,6	2,3	2,3	2,4	1,8	75,0
6	2,2	1,7	2,3	2,4	2,4	1,9	2,3	2,0	86,5
7	2,5	2,2	2,8	2,35	2,4	1,9	2,5	2,1	84,0
8	2,3	1,6	2,7	2,25	2,4	1,3	2,5	1,7	68,0
9	2,3	2,2	—	—	2,1	1,0	2,2	1,6	72,7
10			—	—	—	3,0	1,2	3,0	1,2	40,0
Всього:	22,7	15,85	19,30	12,35	25,2	19,4	25,0	17,0	68,0
Витра- чено	(в кг)	6,85	7,0	7,08		5,8		8,0	-		
корму	(в %)	34,58	36,0	36,0	—	23,8	—	32,0	—

Дані таблиці 35 показують, що на момент зважуван-
ня 4 жовтня вага корму зменшилася з 25 до 17 кг, або
на 32%, тоді як у сім’ях першої групи відмічено змен-
шення ваги на 38,7%. Слід відзначити, що, незважаючи
на пізній строк заміни меду цукровим сиропом, бджоли
все ж змогли трохи перерозподілити запаси корму у
гнізді. Основні запаси, як видно з таблиці, опинились
у центрі гнізда на 5, 6, 7, 8 і 9 рамках від діафрагми.
Особливо сильно зменшилась кількість корму у крайній
від «голови» рамці, де на 4 жовтня лишилося тільки
40% від кількості залитого в неї корму.

Отже, зменшення ваги корму у піддослідних бджоло-
сім’ях залежить від способу даванки цукрового сиропу,
про що свідчить таблиця 36.

Дані таблиці 36 показують, що, коли корм дали без-
посередньо у бджолине гніздо, вага його на 4 жовтня
зменшилася на 5,900 кг, при даванці ж корму за діа-
фрагму. вага зменшилася значно більше — 8,493 кг. Ця
різниця у вазі корму пояснюється не стільки його еко-
номією (внаслідок того, що у першому випадку корм
106
Витрачання цукрового сиропу бджолами залежно від способу
давання корму

Способи давання корму	Вага корму без тари (в кг)		Убуток за  16 днів	У %
	18.ЇХ	4.Х	з 18.ЇХ до 4.x	
Без перенесення: 1 		16,800	14,700	2,180	12,91
2			25,000	17,000	8,000	32,00
В середньому 		20,940	15,850	5,900	28,17
3 перенесенням:  1		21,728	13,322	8,406	38,70
2		21,930	13,350	8,580	39,13
В середньому 		21,829	13,336	8,493	38,90

не переноситься бджолами), скільки більш високим вмі-
стом води. Навіть навесні, після перезимівлі, у кормі
сімей, яким давали сироп безпосередньо у стільники гніз-
да, вміст води був на 40% більшим, ніж у кормі сімей,
яким сироп давали за діафрагму.

Заповнення стільників провадилось заливанням у них
сиропу або зануренням рамки у сироп. У першому ви-
падку з чайника, ковша або шприца сироп тонким стру-
мом заливався у злегка нахилений стільник з висоти
10—12 см. При заповненні зануренням стільник опускали
у сироп і по його поверхні кілька разів проводили ру-
кою. Це забезпечувало краще заповнення стільника. Цей
спосіб є продуктивнішим, і сиропу у стільник заходить
на 500 г більше.

Третя група з 10 бджолосімей була забезпечена ме-
дом по 14 кг на кожну сім’ю. Мед, зібраний бджолами
з липи, гречки і різнотрав’я, був чистим, без домішок
паді.

Всі три дослідні групи бджолосімей були вільні від
захворювання на нозематоз. 42 сім’ї зимували надворі,
а 5 сімей на меду, у зимівнику, як контрольні.

Визначення кількості корму, витраченого бджоло-
сім’ями при зимівлі на меду і цукрі, велось на підставі
обліку залишків кормових запасів при першій весняній
ревізії, про що говорять дані таблиці 37.

Виходить, що бджолосім’ї, які зимували надворі як
на меду, так і на цукрі, по витраті корму відрізняються
мало. Бджоли, які зимували на цукрі, витрачали в се-
Витрачання корму бджолами за період зимівлі
(за станом на 21 квітня 1957 р.)

Вид корму	Рамок	Бджіл (вуличок)		Корму	(в кг)	Витра- чання
	У ву- лику	восени	навес- ні	восени	навес- ні	корму за зиму

Зимівля надворі

Цукор при перенесенні бджолами 		7,5	6	5	13,336	5,5	7,830
Цукор без перенесення бджолами 		8,2	6,2	5,5	15,850	4,00	11,850
Мед		7,3	6,0	5,2	14,200	3,70	10,500

Зимівля у зимівнику

Мед . .

| 7,0 І 5,8 І 4,6 І 14,100| 4,90 | 9,200

редньому 9,840 кг, а ті, що зимували на меду, — 9,200 кг.

Одночасно з обліком витрат корму вивчали і стан
кормових запасів при різних умовах зимівлі. Весною
одночасно з обліком наявності кормів відбирали зразки
кормів із стільників і провадили їх лабораторний ана-
ліз.

Результати аналізу наведені в таблиці 38.

Таблиця 38

Результати аналізу кормів у бджолосім’ях, які зимували
в різних умовах

			Кількість (у %		
Місце зимівлі	Вид корму	ГЛЮКО- ЗИ І фрук- този	саха- рози	ВОДИ	яблуч- ної кисло-  ти
Надворі  У зимів- нику	Цукор	з перенесенням  бджолами в гніздо	  Цукор	без перенесення  бджолами в гніздо	  Мед	  Мед		61,25  53,75  73,75 67,5	9,02  12,30	18,4  22,2  17,2  18,8	0,015  0,014  0,031  0,042
У таблиці 38 показано, що у кормі бджолосімей, які
зимують надворі, при даванні сиропу безпосередньо в
гніздо міститься редукуючих цукрів і яблучної кислоти
менше, а сахароз і води більше. У кормі ж бджолосі-
мей, яким сироп давали за діафрагму, глюкози і фрук-
този виявилося більше, а сахарози і води менше.

Це, очевидно, можна пояснити тим, що при даванні
корму за діафрагму бджоли змогли краще переробляти
його, через це і вміст кислоти в ньому виявився більшим.
Треба думати, що чим більше часу корм переробляють
бджоли, тим вища його кислотність.

Взимку 1957/58 р. був закладений дослід для з’ясу-
вання, скільки цукрового корму витратили бджоли, які
зимували надворі. Необхідність проведення цього дослі-
ду була викликана тим, що закладався дослід по зи-
мівлі бджіл на цукрі. Треба було з’ясувати ще раз ви-
трати цукрового корму при різних умовах зимівлі.

З цією метою було сформовано три групи бджолосі-
мей, однакових за всіма показниками — силою, кормом,
об’ємом вулика тощо.

У всіх групах мед повністю був замінений цукром.
Крім того, всі сім’ї в однаковій мірі були забезпечені
пергою — по дві рамки на кожну.

Перша група, що складалася з двох бджолосімей,
була поставлена на зиму до зимівника. Друга група
(теж з двох сімей) зимувала надворі. Третю (з однієї
сім’ї) — залишили зимувати надворі в герметично упа-
кованому вулику. Всі піддослідні сім’ї були поставлені
на ваги. Зважували їх одночасно і регулярно через кож-
ні 7 днів, протягом 124 днів (з 25 листопада 1957 р. до
25 березня 1958 р.).

За весь період зимівлі бджоли витратили корму: в
сім’ях, що зимували надворі, — 3335 г, у зимівнику —
2185 г і сім’ї, що зимували надворі в герметично упако-
ваному вулику витрачали корму 2590 г.

У цьому досліді сім’ї, що зимували надворі, ще з
10 лютого почали більше витрачати корму, в той час як
у сім’ях, що зимували в зимівнику, витрачання корму
збільшувалося лише з 10 березня. Якщо у першому пе-
ріоді зимівлі, коли бджоли перебували у стані зимового
спокою (з 26 січня до 5 лютого), витрачання корму було
приблизно однаковим — 25 г на добу на сім’ю, то у дру-
гому (з 10 до 25 березня) —витрачання корму значно
збільшилося і дорівнювало 45 г. на добу на сім’ю. Це
пояснюється тим, що у другому періоді зимівлі у сім’ях
другої групи з’являється розплід, на виховання якого
витрачається багато корму.

У сім’ях же, що зимували у зимівнику і у вулику
з герметичною упаковкою, розплоду В день першого вес-
няного огляду не виявилося, а у тих, що зимували на-
дворі, розплід був на 4 рамках.

Крім того, слід відзначити, що зменшення ваги вули-
ків з бджолами, що стоять надворі, частково можна
віднести за рахунок їх висихання на повітрі, тоді як
вулики, що зимували у зимівнику, були весь час зволо-
женими, особливо наприкінці зимівлі. При перевірці ва-
ги порожніх вуликів (без бджіл), що стоять у зимівнику
і надворі, встановлено, що різниця в їх вазі становила
приблизно на кожний вулик 1,8—2,2 кг, причому важчи-
ми виявились вулики, що стояли у зимівнику. У частини
вуликів, що стояли надворі, вага збільшилась, а у ча-
стини зменшилась приблизно на 150—200 г. Зменшення
ваги вуликів залежить від ступеня вологоємкості дере-
вини, з якої зроблений вулик, і від місця розташування
його на пасіці. Вулики, розташовані у холодку, за зиму
набирають ваги більше, ніж ті, що стоять на сонці.

Таким чином, у цьому досліді, як і в попередніх, по-
казано, що в період спокою бджоли, які зимували на-
дворі, витрачають корму трохи менше, ніж ті, які зиму-
вали у зимівнику.

З моменту ж появи у гнізді розплоду, який у сім’ї,
що зимує надворі, з’являється на місяць раніше, витра-
чання корму значно збільшується порівняно з сім’ями,
які не виховують його.

Для того щоб встановити, яку кількість корму бджо-
ли витратили взимку 1958/59 р., було сформовано чо-
тири групи з 36 бджолосімей. Перша і друга групи були
поставлені на зимівлю у зимівник, причому всі 10 сімей
першої групи мали в гнізді мед, а у 8 сім’ях мед у гнізді
повністю був замінений цукром. Третя і четверта групи
були залишені на зиму надворі. Третю групу станови-
ли 8 сімей, у яких кормом був мед, а четверту — 10 сі-
мей, де мед був замінений цукром.

З кожної групи по дві сім’ї були поставлені на ваги і
регулярно, кожні п’ять днів, зважували. В цей же час
записували температуру повітря надворі й у зимівнику.
У цьому досліді, на відміну від попередніх, наявність
корму у сім’ях визначалася не тільки зважуванням ву-
ликів з" бджолами протягом усієї зими, а й дворазовим
порамочним зважуванням — перший раз восени при ви-
значенні кормових запасів для зимівлі і другий раз —
навесні з метою визначення решток корму. Таким чи-
ном, була встановлена різниця кількості корму, що
умовно вважалася за кількість корму, витраченого
бджолами за час зимівлі. Порамочне зважування про-
вадили з допомогою динамометра. Зважували рамки без
бджіл, а при наявності розплоду в стільниках визначали
на такій рамці площу меду, вважаючи, що 100 см2 бджо-
линого меду з обох боків стільника матимуть вагу 400 г.
Дані про стан сформованих піддослідних сімей у серед-
ньому по групі наведено в таблиці 39.

Таблиця 39

Стан бджолосімей, що йдуть у зимівлю у 1958/59 р.
(в середньому по групі)

Кількість сімей	Місце зимівлі	Корм	Кількість рамок (в шт.)	Сила сімей (вуличок)
10	Зимівник	Мед		7,4	6,6
8	Те ж	Цукор 		7,7	6,6
8	Надворі	Мед		7,7	6,7
10	Те ж	Цукор 		6,7	5,7

Як показано в таблиці 39, бджолосім’ї мали в серед-
ньому по групі приблизно однакову кількість рамок
і силу (вуличок).

Порамочну і загальну кількість корму у гніздах сі-
мей, що йдуть у зиму, в середньому по групі показано
в таблиці 40.

Як видно з даних таблиці, загальна витрата корму
бджолами взимку 1958/59 р. свідчить про те, що в умо-
вах зимівлі в зимівнику і надворі корм (мед і цукор)
становить приблизно однакову кількість. Трохи менше
бджоли витрачали цукрового корму надворі. Так, у зи-
мівнику витрачання цукрового корму дорівнює 10,2 кг,
а надворі — 8,0 кг, або на 2,2 кг менше. Це становить
27,5%.

Однак, щоб з’ясувати дійсний стан витрачання корму
бджолами протягом зими в різних умовах зимівлі (у зи-
Порамочна і загальна кількість корму за станом на 20 жовтня
1958 р. і на 11 квітня 1959 р.

(в середньому по групі, в кг)

Місце  ЗИМІВЛІ	Корм	Час обліку	Номери		рамок, рахуючи від діафрагми							Зага- льна кіль- кість
			1 2		3 1	4 1	5,.І	6	7	8	9	
Зимівник	Мед	Осінь	1,9	2,3	2,4	2,1	2,4	2,5	22	2і	р	19,7
		Весна	0,9	0,9	1°	О9	Iй	І2	1"	1'	0°	9,1
	Витрачено		1°	І4	І4	І2	09	І3	І2	1°	І2	10,6
	Цукор	Осіиь	І5	2°	23	2,2	23	22	2°	Iе	—-	16,1
		Весна	О4	0е	09	08	О8	О8	09	О7	—	5,9
	Витрачено		Iі	І4	І4	І4	І5	І4	Iі	О9	—	10,2
Надворі	Мед	Осінь	2і	22	2‘	23	-2і	23	22	2°	22	19,8
		Весна	І2	1°	І2	09	О9	1°	1°	І2	І4	9,8
	Витрачено		О9	І2	І2	І4	І2	І3	О2	О8	О8	10,0
	Цукор	Осінь	2і	2і	23	24	23	2і	2і	2і	—	17,5
		Весна	І4	І3	І2	І4	1°	О7	1°	Р	—	9,5
	Витрачено		О7	О8	Iі	1°	І3	І4	Iі	О6	—	8,0

мівнику і надворі), слід враховувати витрачання корму
бджолами на виховання розплоду у зимовий період,
оскільки на це йде багато корму. З цією метою нами
був зроблений облік розплоду за станом на 11 квітня
1959 р.' у сім’ях, які зимували у зимівнику і надворі.
В результаті було з’ясовано, що в сім’ях, які зимують у
зимівнику і на меду, в середньому по групі на одну
сім’ю всього припадає розплоду 2920 шт., в тому числі
закритого— 1220 шт. Тут же в сім’ях, де кормом був
цукор, розплоду було 2760 шт., в тому числі закритого —
820 шт.

У сім’ях, які зимують надворі і на меду, всього роз-
плоду було 3360 шт., з них закритого— 1430 шт., і у
тих, які зимують на цукрі, відповідно 2810 шт., з них
закритого 920 шт.

Тут щодо кількості виховуваного розплоду найбільшу
кількість мають сім’ї, які зимують надворі, по «медовій»
групі на 15% і «цукровій» — до 2%.

Отже, на підставі облікових даних про витрачання
корму, враховуючи витрачання його на виховання роз-
плоду, можна зробити висновок, що бджоли, які зимують
надворі, витрачають корм економніше, ніж ті, що зи-
мують у зимівнику.

Одночасно з визначенням витрачання корму для по-
рівняння якості зимівлі бджіл в різних умовах наприкін-
ці зимівлі було визначено калове навантаження і ступінь
опоношеності бджіл, вологість гнізда і кількість підмору
в сім’ях кожної групи окремо. Ці показники є характер-
ними ознаками результатів зимівлі.

Питанню калового навантаження у бджіл, які пере-
зимували в різних умовах і на різних кормах, буде при-
свячений спеціальний розділ. Також слід коротко сказа-
ти про спостереження, проведені у цю ж зиму, щодо
стану гнізд бджолосімей. Про це свідчать дані, наведені
в таблиці 41.

Таблиця 41 -

Стан гнізд у сім’ях при різних умовах зимівлі
1958/59 р.

Місце ЗИМІВЛІ	Вид корму	Ояо- ноше- ність (в ,%)	Воло- гість (в %)	Підмору	
				вага (в г)	кіль- кість
Зимівник	Мед		70	100	134	1706
	Цукор 		40	100	75	812
Надворі	Мед		62,5	75	100	1251
	Цукор			10	60	60	665

Місце зимівлі істотно впливає на стан гнізда і в
деякій мірі — на вид корму. В таблиці 42 показано, що
найбільша опоношеність бджіл у тих сім’ях, які зимува-
ли на меду. Тут мед як зимовий корм для бджіл показав
себе з негативного боку. Бджолосім’ї, які зимували на
меду як у зимівнику, так і надворі, мали найбільшу о_по-
ношеність. Однак найсильнішу опоношеність мали ті
сім’ї, які зимували у зимівнику: з 10 сімей чотири були
дуже опоношеними, останні шість — середньо. А з вось-
ми сімей, що зимували надворі, в такому стані не вия-
вилось жодної. Вони мали лише деякі ознаки опоноше-
ності. Сім’ї, де мед був повністю замінений цукром,
мали меншу опоношеність порівняно з сім’ями, що зи-
мували на меду. Особливо благополучно було в тих
сім’ях, які зимують надворі. Отже, таке співвідношення
опоношеності у сім’ях, що зимують в різних умовах і на
різних кормах, у деякій мірі має закономірний характер.

Щодо вологості гнізд можна сказати, що й тут спо-
стерігається деякий зв’язок з місцем зимівлі та видом
корму. В цьому році, як це буває щорічно, вологість ма-
ла місце в усіх піддослідних групах. Однак по цьому по-
казнику сім’ї, що зимували в зимівнику, опинилися в
менш сприятливому становищі.

Щодо наявності підмору слід сказати, що цей показ-
ник не завжди буває характерним для визначення умов
зимівлі. Збільшення кількості підмору може залежати
не тільки від умов зимівлі, а й від інших причин. Напри-
клад, якщо в зиму йде дуже стара бджола, то й при
сприятливих умовах зимівлі слід чекати велику кіль-
кість підмору. Сім’ї ж з молодою бджолою, вирощеною
у серпні—вересні, й при менш сприятливих умовах мо-
жуть не мати підмору бджіл. Однак у нашому досліді
при підбиранні сімей ця особливість була передбачена,
тому ступінь підмору бджіл тут відіграє роль показника
якості зимівлі.

Дані таблиці 41 показують, що найбільше підмору
бджіл мали сім’ї, що зимують на меду і в зимівнику.
Цукровий же корм впливав більш позитивно. По цьому
питанню деякі пояснення будуть наведені в розділі, де
говоритиметься про калове навантаження бджіл.

Оскільки кормом для зимівлі бджіл є мед і цукор
(враховуючи ступінь опоношеності бджіл, їх калове на-
вантаження описане в окремому розділі), з метою вияв-
лення причин деяких несприятливих моментів зимівлі,
зв’язаних з кормом, ми зробили хімічний аналіз корму,
взятого у сім’ях, які перезимували у зимівнику і надво-
рі, на меду та цукрі. Дані аналізу, одержані 12 квітня
1959 р., наведені в таблиці 42.

Таблиця 42

Хімічний аналіз корму сімей, які зимували в різних умовах
(середні дані трьох сімей кожної групи)

Місце зимівлі	Вид корму	Вода	Загальна кислот- ність (яблунева)	рн	Редикуючі	цукри	Саха- роза
					глюкоза	фрук- тоза	
Зимівник	Мед .	17,6	0,301	3,49	27,4	44,6	2,8
	Цукор	18,5	0,314	3,57	21,1	50,7	2,8
Надворі	Мед	18,0	0,233	4,07	57,4		19,1
	Цукор	18,9	0,123	4,42	55,3		18,2

З таблиці 42 видно, що цукор, перероблений бджо-
лами і складений ними в стільники, мало чим відрізняв-
ся від меду. Щодо наявності води і кількості різно-
якісних цукрів вони подібні з невеликим відхиленням..
Щодо загальної кислотності і рН є деяка різниця між
цукровим кормом та медом. Очевидно, підвищена кис-
лотність меду порівняно з цукровим кормом негативно
вплинула на калове навантаження і ступінь опоноше-
ності бджіл, які зимували на меду як у зимівнику, так
і надворі.

Про те, як впливає температура оточуючого повітря
на витрачання корму бджолами, які зимують надворі,
підтвердили дані цього і попередніх років. Так, 19 і 24
січня температура повітря була — 6°, а 4 березня —8°,
9 березня — 1,8°, витрачання ж корму дорівнювало 300 г
на кожну п’ятиденку. Таке ж витрачання корму (300 г)
відмічалось і тоді, коли було трохи тепліше. Так,
25 грудня температура була +2,8°, а ЗО грудня 1,2°.
або 18 лютого —0°, а 23 лютого Ц- 1,0°. Отже, і в цьому
році у досліді показано, що зниження температури ото-
чуючого повітря не вплинуло на зменшення витрачання
корму.

Таким чином, з дослідів, проведених з 1953 до 1959 р.,
тобто за 6 років, видно, що бджоли протягом зими ви-
трачають різну кількість корму, про це наведені дані
в таблиці 43.

Таблиця 43

Зимові витрати корму бджолами по роках

(за 6 років— 1953—1959)

Роки	Кількість  ДНІВ ЗИМІВЛІ	Надворі		У зимівнику	
		мед	цукор	мед	цукор
1953—1954	78	10,6			8,5		
1954—1955	110	3,2	—	3,75	—
1955—1956	115	4,0	4,5	—	—
1956—1957	95	10,5	7,8	9,2	—
1957—1958	124	—	3,3	—	2,2
1958—1959	174	10,0	8,0	10,6	10,2

Як видно з таблиці 43, кількість витрачання корму
бджолами протягом зими по роках є непостійною. Це
можна пояснити тим, що, з одного боку, тривалість зи-
мового періоду різна і, з другого,—зими на Україні не-
стійкі; як говорять у народі — одна зима не схожа на
іншу. Зими 1953/54 і 1956/57 рр. мали великі коливання
температури. Було багато теплих днів, коли бджоли,
що зимують надворі, не могли облітатися, але зимовий
спокій у них у цей час порушився. Такі дані особливо
негативно впливають на бджіл, які зимують у зимівнику.
В ці дні з настанням потепління температура оточуючого
повітря часто була трохи вищою, ніж у зимівнику, через
що вентиляція приміщення припинялася. В результаті
цього в приміщенні створювалися застій повітря і під-
вищення вологості. Звичайно в таких умовах бджоли
дуже збуджуються, і тому витрачають багато корму.

Однак, аналізуючи дані таблиці 43, можна встано-
вити витрату корму бджолами в умовах України при-
близно в межах 6 кг на 100 днів зимівлі, причому, як
видно з середніх даних за 6 років, бджоли витрачають
цукрового корму дещо менше, ніж натурального (квіт-
кового) меду. Наші підрахунки показують ці зменшення
в межах 10—11%. Це пояснюється тим, що цукровий
корм по своєму вмісту більш постійний, ніж квітко-
вий мед. Мед за своїми якостями дуже різноманітний,
і часто буває, що бджоляр не знає, який мед з яких рос-
лин залишається у вулику для зимівлі бджіл. В умовах
України найчастіше залишається у вуликах і йде в зи-
мівлю квітковий мед з домішкою паді, причому ця до-
мішка буває такою незначною, що її важко встановити
без хімічного аналізу. На таких медах зимівля бджіл
проходить менш сприятливо і витрачають його більше.

Крім того, за ці 6 зимівель бджіл дана витрата ваги
вуликів з бджолами завжди показувала, що зниження
температур атмосферного повітря не впливає на підви-
щення витрачування корму бджолами, що зимують на-
дворі. В період спокою, коли в сім’ях не буває розпло-
ду, зниження температури повітря дещо знижувало ви-
трату корму.

Витрата корму бджолами, що зимують надворі, різко
збільшується із з’явленням розплоду в гнізді. Це
збільшення витрати корму слід розглядати позитивно,
тому що появлення розплоду в другій половині зимівлі
не позначається негативно на стані зимівлі. За рахунок
вирощування молодої бджоли сім’я в кінці зимівлі не
знищує свою силу відходом старих бджіл.
Отже, зимуючи надворі, тобто в умовах низьких зов-
нішніх температур, бджоли більш економно витрачають
корм, ніж у зимівниках.

На цукровому кормі при наявності перги вони витра-
чають його не більше, ніж меду. Якщо ж у квітковому
меду виявиться падь, то бджоли використовують його
трохи більше.

Бджоли витрачають корму значно більше під час ак-
тивної життєдіяльності, ніж у період спокою.

Відсутність вентиляції негативно впливає на витрату
корму, створюючи несприятливі умови під час зимівлі
бджіл.

Наявність перги стимулює бджіл на розвиток розпло-
ду в сім’ї, а це в свою чергу веде до підвищеної витрати
корму.

ОЦІНКА ЦУКРУ ЯК КОРМУ ДЛЯ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ

Квітковий мед для бджіл є основним кормом, що за-
безпечує їх успішну зимівлю. Однак у практиці бджіль-
ництва дуже часто мед буває з домішкою паді, що при-
зводить до великого відходу бджіл під час зимівлі, а
іноді навіть до загибелі всієї сім’ї. Щоб уникнути цього,
багато хто з пасічників у момент підготовки бджолиних
сімей до зимівлі мед з домішкою паді замінюють цук-
ром.

В літературі зустрічаються суперечливі дані про ви-
користання цукру як корму для зимівлі бджіл. Г. Ф. Та-
ранов і інші пишуть, що бджоли, які зимували на цукрі,
протягом всієї зими перебувають у стані білкового го-
лодування.

На вигодування розплоду вони витрачають значну
частину власного білка, а це призводить до зменшення
роботоздатності бджіл навесні, прискорює їх фізіоло-
гічну старість. В результаті бджоли, що зимують на
цукрі, вигодовують менше личинок і швидше розгублю.-
ються. Таким чином, цукор не можна вважати повноцін-
ним кормом для бджіл, і він, безумовно, є кормом гір-
шим, ніж мед. Г. Ф. Таранов вважає, що коли до цукро-
вого корму додати деяку кількість білка, який легко за-
своюють бджоли і який дає малу кількість перетравлю-
ваних решток, то цим можна уникнути білкового голо-
дування бджіл та його шкідливих наслідків. Цим умо-
вам найбільше відповідає коров’яче молоко. Він пише,
що коли до цукрового корму додати 100—200 г молока
на 1 кг цукру (на 1 кг цукру додавати 150 г молока і
650 г води), то цим буде поповнено білок, якого не ви-
стачає, а це поліпшить загальний стан і весняний розви-
ток сімей. Таким чином, перед нами розкриваються нові
перспективи в питанні здешевлення і поліпшення зимівлі
бджіл та збільшення їх роботоздатності навесні.

Бджоли, що зимують на цукрі, не захворюють на
нозематоз, кишечник їх не переповнюється, як часто
спостерігається у бджіл, що зимують на меду. Бджоли
виходять із зимівлі бадьорими, більш роботоздатними,
гнізда в сім’ях, зимуючих на цукрі, більш сухі. Доказом
того, що бджоли краще зимують на цукрі, є такі дані
(табл. 44).

Таблиця 44

Вплив якості корму иа зимівлю бджіл
(за В. А. Нестерводським)

Корми, иа яких зимували бджоли

Результат зимівлі	цукро- вий  сироп	світ- лий мед	греча- ний  мед	мед 3 ДО- МІШКОЮ паді
Загинуло сімей (в %)	0	0	0	2,3
Підмору бджіл в середньому на				
одну рамку (в г) . . .	3	9,6	13,9	27,5
Сімей з ознаками проносу (в %)	0	0,7	0,8	21,0

Щоб пояснити, наскільки більше чи менше цукру по-
рівняно з медом бджоли витрачають під час зимівлі,
нами було проведено ряд дослідів, якими встановлено,
що бджоли, зимуючі на цукрі, витрачають його стіль-
ки ж, скільки й меду, а може і дещо більше. Досліди
П. Близнюка дали протилежні результати: за його да-
ними, бджоли витрачають меду на 11,8% більше, ніж
цукру. З робіт інших авторів видно, що бджоли витра-
чають цукру трохи менше, ніж меду. Калове наванта-
ження у бджіл, що зимують на цукрі (за п’ятирічний
період спостережень), було значно менше, ніж у бджіл,
що зимують на меду, причому в окремі роки різниця до-
ходила до 50%. Підмору також буває значно менше при
зимівлі на цукрі. Як показали спостереження за три ро-
ки, бджоли, зимуючі на цукрі, мали менше підмору на
27 до 48%, а за даними П. Близнюка,—на 30,2%. Зи-
мівля бджіл на цукрі має і ту перевагу, що при більш
пізній підгодівлі цукровим сиропом бджоли благополуч-
но перезимовують, навіть якщо сироп залишався всю
зиму незапечатаним у комірках. Мед же в такому ви-
гляді призводить до повної або часткової загибелі сім’ї.
Наш досвід по зимівлі бджіл надворі показує, що цукро-
вий сироп (2 частки цукру на 1 частку води), залитий в
стільники і поставлений в гніздо (бджіл не переноси-
ли з одного місця на друге, як це звичайно робиться),
в такий пізній час, як в другій половині жовтня, всю
зиму знаходився у відкритих комірках. Навесні в цих
рамках не було знайдено ознак зацукрування або заки-
сання. Гніздо було сухе, і бджоли благополучно пере-
зимували. Між іншим, за рубежем бджоли з успіхом
зимують на цукрі. Як один із прикладів можна навести
досвід Чехословаччини, де медозбір низький і на одну
бджолину сім’ю припадає в середньому по країні 10 кг
меду. Ось чому в цій країні існує такий великий попит
на мед з боку населення, незважаючи на те, що ціна
на нього перевищує ціну цукру в 6 разів. Тому там вва-
жають зимівлю бджіл на такому дорогому кормі, як мед,
нераціональною. Весь зібраний бджолами мед вибирає-
ться, а на його місце дається цукор, на якому бджоли
зимують. Сума, одержана від реалізації меду, розподі-
ляється приблизно так: дві частини йдуть на оплату
цукру, а чотири частини є прибутком хазяїна бджіл.

Як уже згадувалося, зимівля бджіл на цукрі має й
свої негативні дані. Наприклад, якщо бджоли зимують
на чистому цукрі, а в гнізді відсутня перга, то у бджіл
спостерігається деяке білкове голодування. За даними
Української дослідної станції бджільництва (спостере-
ження трирічні), в тілі бджіл, що зимували на цукрі,
виявилось білка менше на 0,41%, а кількість розплоду
була меншою на 13—38%.

Білкового голодування при зимівлі на цукрі можна
уникнути, якщо залишити у сім’ї на зиму весь запас пер-
ги у рамках. Раніше і за кордоном і у нас недооціню-
вали значення перги і навіть вважали, що великий її
запас у вулику не бажаний. Проте останнім часом цей
погляд змінюється. Американський дослідник Фаррар,
маючи 20-річний досвід роботи з бджолами, пише, що
він не спостерігав шкоди від великої кількості перги.
В нормальних умовах при наявності перги і меду у силь-
них сімей в середині зими завжди буде розплід. Фаррар
вважає, що поява розплоду взимку явище цілком при-
родне, а відсутність його в цей час вказує на відсутність
або нестачу запасів перги у вулику.

З дослідів М. 3. Краснопєєва (1939) у бджолиних
сімей, що зимують надворі з пергою, розплід з’явився
між 1—20 лютого, а у зимівнику і без перги — між 10—
20 березня. Поява розплоду у сім’ях, що зимують надво-
рі і у зимівнику, стала можливою лише після обльоту
і цвітіння перших пергоносів (10 квітня). Група з 10
бджолиних сімей, які зимували без перги, дала у серед-
ньому на сім’ю по 9,5 кг товарного меду, а така ж гру-
па з пергою — по 40,4 кг.

Проведений В. Булавцевим дослід (1950) підтвер-
джує думку деяких дослідників про те, що збільшення
кількості перги до 3—4 рамок на сім’ю позитивно впли-
ває на розвиток бджіл.

Перелічені тут дані, одержані простим спостережен-
ням і лабораторними дослідженнями, показують, що
сприятливий хід зимівлі бджіл на цукрі при наявності
перги у гнізді відкидає побоювання, що бджоли після
такої зимівлі будуть весною мало життєві, швидше бу-
дуть розгублюватися і менше виховувати розплоду.

Успіх зимівлі у великій мірі залежить від нагрома-
дження калу у кишечнику бджіл. Чим більше наповне-
ний кишечник, тим неспокійніше почувають себе бджоли
під час зимівлі. Відомо, що при нагромадженні у товстій
кишці до 40 мг і більше калу бджоли опоношуються у
вулику, що негативно впливає на закінчення зимівлі.

У 36 сім’ях, які зимували надворі, ми спостерігали за
станом гнізд залежно від того, на якому кормі прохо-
дила зимівля (табл. 45).

З наведених даних видно, що менше опоношення спо-
стерігається в сім’ях, які зимували на цукрі.

Для з’ясування залежності між кількістю підмору
і видом корму проведено облік загиблих бджіл у дослід-
них сім’ях. З цією метою 10 і 29 березня перед розстав-
лянням вуликів на постійні місця визначили кількість
підмору від кожної сім’ї окремо. Підрахунок 10 березня
показав, що по групі бджіл, які зимували на цукрі, від-
хід на сім’ю в середньому становить 1475 шт., 29 берез-
ня— 1662,5 шт., а всього 3137 шт. При зимівлі на меду
120
відхід становить відповідно 2583,5 і 1062,5, а всього
3646 шт., тобто на 508,5 шт., або на 10,9%, більше, ніж
при зимівлі на цукрі.

Таблиця 45

Стан гнізд залежно від корму під час зимівлі

Ступінь опоношення	Процент опоношення бджіл взимку	
	на меду	на цукрі
Сильне опоношення			11,1	немає
Середнє ,			38,9	3,0
Слабке	»			38,9	6,0
Не було опоношення		11,1	91,0

Щоб вивчити вплив цукру і меду на нагромадження
калу у бджіл під час зимівлі, проведені такі досліди.
З березня 1958 р. перед виставленням із зимівника від
5 дослідних сімей взято по 50 бджіл у верхній частині
вуличок гнізда і поміщено їх окремо у стограмовій кол-
бі; в умовах лабораторії у бджіл відпрепаровували ки-
шечник. Товсту кишку кожної бджоли зважували на
торзійних вагах. При цьому встановлено, що вага сирого
калу в середньому на одну бджолу (від 250 бджіл) ста-
новила 27,2 мг.

Після зважування кишечники помістили у сушильну
шафу, де при температурі 40° вони були доведені до
постійної ваги, а потім зважили. Вага сухого калу в
середньому на одну бджолу становила 4,8 мг, або 17,3%
від сирої наважки.

При зимівлі на цукрі (порівняно із зимівлею на ме-
ду), за даними 1957 р., вага сирого калу бджіл була
нижча на 9 мг, або на 32,14%, а у 1958 р. — на 12 мг,
або на 36,58%. Кількість сухої речовини у калі бджіл,
які зимували на меду, в 1957 р. становила 6,39%, а у
тих, що зимували на цукрі — 7,8% до сирої маси; у
1958 р. відповідно 1,49% і 2,7%, тобто була вищою, ніж
при зимівлі на меду.

Для встановлення швидкості нагромадження калу в
кишечнику бджіл 10 березня у день виставлення із зи-
мівника відбирання зразків бджіл було повторене від
тих же 5 сімей і у тій же кількості. У цьому досліді вага
сирого калу в середньому на одну бджолу за 7 днів (з З
по 10 березня) зростає до 35,5 мг, а вага сухої речо-
вини— до 10,4 мг і становить 29,2% від ваги сирої на-
важки. Порівняно з даними на 3 березня вага калу на
одну бджолу підвищилася на 8,3 мг, або на 30,51%,
а вага сухої речовини — на 5,6 мг, або на 216,66%.

Ось чому у бджіл в останні дні перед виставленням
із зимівника на точок буває посилене нагромадження
калу. Це пов’язано, очевидно, з підвищеною життє-
діяльністю, що є результатом з’явлення у гнізді розпло-
ду. Тому із виставленням бджіл із зимівника не слід
затримуватися.

Ми пояснили, як впливає на хід калоутворення над-
то раннє виставлення бджіл із зимівника. У сім’ях, ви-
ставлених 10 березня, які ще не зробили очисного об-
льоту, 14 березня визначили калове навантаження. Вага
сирого калу на одну бджолу становила 34,0 мг проти
35,5 мг у день виставлення, а вага сухої речовини від-
повідно 11,0 і 10,4 мг, або 32,35% від сирої маси.

Таким чином, надто раннє виставлення бджіл, що
зимують у зимівниках, позитивно впливає на них навіть
і тоді, коли вони не роблять обліт у день виставлення
на точок.

Дуже важливим є питання вирощування розплоду.
Доведено, що бджоли, які зимують на цукрі, навесні ви-
ховують менше личинок. Це пояснюється тим, що цукор
не є повноцінним кормом для бджіл на час зимівлі. Щоб
запобігти білковому голодуванню бджіл взимку, необ-
хідно до цукрового корму додати деяку кількість повно-
цінного білка.

Для вияснення впливу різних видів зимових кормо-
вих запасів на виховання розплоду навесні нами прове-
дено спостереження за сім’ями бджіл, які, зимуючи на-
дворі, одержують мед з пергою, цукор з пергою і цукор
без перги.

У 1957 р. дослід провели над 20 сім’ями. Всі 20 сімей
поділили на 3 групи. У перші дві групи було включено
по 6 бджолиних сімей, а у третю, яка зимувала на цукрі
без перги, — 14 сімей. Всі сім’ї одержували на зиму по
14 кг корму кожна. Облік запечатаного розплоду здійс-
нювався через кожні 12 днів, починаючи з 12 квітня і до
7 червня. В результаті досліду встановлено, що за 47
весняних днів кожна сім’я в середньому по групі вихо-
вала таку кількість розплоду: сім’ї, які зимували на
122
меду з пергою, — 35340 піт. (100%); сім’ї, які зимували
на цукрі з пергою, — 33640 шт. (95,5%); сім’ї, що зиму-
вали на цукрі без перги, — 18553 шт. (55,15%).

Ці дані показують, що сім’ї, які зимували на цукрі
без перги, значно відстали у розвитку порівняно з сім’я-
ми, які споживали взимку мед (вони виховали личинок
на 44,85% менше). Проте при зимівлі бджіл на цукрі
з пергою різниця у кількості вихованого розплоду неве-
лика — лише 4,5%.

Дослід, проведений у 1958 р., про вплив різних видів
зимових кормових запасів на виховання весняно-літнього
розплоду показав дещо інші результати.

Для проведення досліду були сформовані групи сі-
мей, однакові за об’ємом гнізда, кількістю корму і си-
лою. Зимівля надворі цих сімей проходила без зовніш-
нього утеплення, при відкритих верхніх і нижніх льот-
ках, під дном вулика — солом’яний мат, а зверху —
лист толю. Результати спостережень показали, що за-
гальна кількість розплоду за 120 днів, з 21 квітня по
20 серпня, у сім’ях, які зимували на цукрі, перевищує
на 2,8 тис. штук, або на 3,9%, розплід сімей, які зиму-
вали на меду.

Ці дані суперечать твердженням деяких авторів, що
сім’ї, які зимують на цукровому кормі, виховують мен-
ше розплоду, ніж ті, які перезимували на меду.

Одночасно з проведенням цих дослідів вивчали під
мікроскопом кал бджіл, які зимували з пергою і без
неї. Для цього 28 березня 1957 р. у піддослідних сім’ях
були взяті проби від бджіл, які ще не облетілись (по
10 від кожної сім’ї окремо по групах).

Аналіз проводили у зимовий період до з’явлення
в сім’ях розплоду і у кінці зимівлі.

Досліди показали, що у калі бджіл при зимівлі на
меду з пергою спостерігалась велика кількість пилкових
зерен. У тих, які зимували на меду без перги, їх було
дещо менше, а у бджіл, що зимували на цукрі без пер-
ги, пилкові оболонки знаходили лише по одній в окре-
мих препаратах.

За даними раніше проведених нами дослідів по зи-
мівлі бджіл на меду з пергою і без неї бачимо, що при
зимівлі бджіл без перги розплоду було на 4,5% менше,
ніж з пергою. Так, з 2 квітня по 2 травня піддослідні
сім’ї, які зимували на меду з пергою, виховали 19150 ли-
чинок, а на меду без перги— 18300. Таким чином, змен-
шення кількості вихованого розплоду пояснюється від-
сутністю перги.

Для визначення тривалості життя бджіл залежно від
умов зимівлі з кожної дослідної групи сімей було пі-
дібрано по 3 сім’ї, рівноцінні за силою, наявністю роз-

Мал. 16. Розвиток сили сім’ї після зимівлі надворі і в зи-
мівнику.

плоду і кількістю кормових запасів. 29 квітня, до почат-
ку льоту, у підібраних сім’ях було відмічено по 150
бджіл. Препарувальною голкою на спинці бджоли роби-
ли кругленьку плямочку.

Потім через кожні 7 днів підраховували відмічених
бджіл у кожній сім’ї, робили це в один і той же час —
зранку, до початку льоту. З 6 травня по 3 червня прове-
ли 5 таких підрахунків, результати яких наведені у таб-
лиці 46.

З даних таблиці 46 видно, що за перші 7 днів,
з 29 квітня по 6 травня, більше загинуло бджіл у сім’ях,
які зимували у зимівнику на цукрі з перенесенням його
у гніздо (47,3%).

Результати, одержані у проведених дослідах і спо-
стереженнях, дають підставу прийти до таких висновків:

Витрачання корму в сім’ях, які зимували на цукрі,
становило 9,8 кг, а у тих, які зимували на меду, —
10,5 кг, або на 7,14% більше.
Облік виживаності бджіл, які перезимували на різних кормах
і в різних умовах

Група	Вид корму	Місце зимівлі	% сі- мей	Залишилося живими з 150 бджіл				
				6.У	13. V	20. у| 27.У		З.УІ
1	Цукор (з перено- сом) 		Надворі	3	91	41	38	19	6
			35	64	52	33	16	4
			2	83	56	36	11	1
	Залишилося живими							
	в середньому по групі (шт.)				79,0	49,6	35,6	15,3	3,7
	Відхід (в %) . . . .			47,3	66,9	76,2	89,8	97,5
2	Цукор (без перено- су) 		Надворі	18	69	37	28	5	—
			37	61	42	38	9	—
			67	72	50	46	16	—
	Залишилося живими							
	в середньому по групі (шт.)				67,3	43,0	37,3	10,0		
	Відхід (в %) . . . .			55,1	71,3	75,1	98,3	100
3	Мед		Надворі	15	68	38	17	9	—
			27	84	49	43	14	2
			175	62	37	18	8	—
	Залишилося живими							
	в середньому по групі (шт.)				71,3	41,3	26,0	10,3	0,66
	Відхід (в 96) ... .			52,4	72,1	82,6	93,1	99,5
4	Мед		У зимів-	174	57	40	26	14	2
		нику	149	57	40	25	9	1
			158	45	38	18	1	—
	Залишилося живими							
	в середньому по групі (шт.)					53	39,3	23	8	1
	Відхід (в %) ....			64,6	73,8	84,6	94,6	99,3

Опоношення бджіл у сім’ях, які зимували на цукрі,
становило 9%, а у тих, які зимували на меду, — 88,9%.
Калове навантаження у бджіл, які зимували на цукрі,
було менше на 32,56%.

Вологість у гнізді бджіл, що зимували на цукрі, спо-
стерігалась у 32,36% сімей, а у тих, що зимували на
меду, — 75,0%; підмору було у перших менше на 10,9%.

По вихованню розплету у перші весняні дні група
сімей на цукрі з пергою відстал - лише на 4,5% від гру-
пи, що зимувала на меду з пергою; тривалість життя
перших була на 5—6 днів більшою.

Економічні підрахунки зимівлі бджіл показують, що
заміною меду на цукор на час зимівлі бджіл господар-
ство окупає всі витрати по утриманню бджіл на пасіці
протягом року.

пилок ЯК КОРМ ДЛЯ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ

Квітковий пилок знаходиться у пиляку рослин і є чо-
ловічою статевою клітиною, яких утворюється в квітці
величезна кількість — десятки, сотні тисяч. Наприклад,
на одну тичинку у ясеня припадає 12,5 тисяч пилинок,
у вересу — 500, у квітці липи — близько 43 500, у кле-
на — 8000.

При наявності у природі величезної кількості пилку
лише невелика частина його йде на запилення рослин,
незначна — на корм комахам, найбільша частина гу-
биться.

Кожне зернятко пилку оточено однією або двома
оболонками. Оболонка складається з особливої речови-
ни, що називається клітковиною. Всередині зернятка
пилку міститься протоплазма, яка має головним чином
білок, невелику кількість жиру, вуглеводів, солей і віта-
мінів. Наприклад, пилок ліщини містить білка 30,21%,
жиру — 4,20%, цукру—14,70%, води — 4,94% і міне-
ральних солей — 3,81 %.

Речовини, які містять пилок, необхідні бджолам для
побудови з них свого тіла і на виробництво секретів і
продуктів різних залоз (воскової, статевої тощо). Це до-
водить хімічний склад молочка, яким вигодовується
бджола, воно містить білка 40,62%, жиру — 6,03% і цук-
ру— 31,51% (середній процент за А. Планта).

Бджолам потрібна у гнізді перга не лише для виго-
довування розплоду, але й для власного живлення. Про
те, що дорослі бджоли споживають пилок під час зимів-
лі, є кілька вказівок у спеціальній літературі. Так,
Н. М. Кулагін пише, що потреба дорослої бджоли у жив-
ленні білковим кормом невелика. Лейкарт у 1955 р. пи-
сав, що він пересвідчився на одній маленькій сім’ї бджіл
у тому, що робочі бджоли навіть тоді, коли вони не
будують ніяких стільників, з’їдають велику кількість
перги і перетравлюють її. Берлепш вказує, що він з
власних спостережень переконався, що бджоли їдять пи-
лок і тоді, коли вони не «виводять черву» і не будують
стільники. Про поїдання бджолами пилку взимку існу-
ють різні думки. Лоель вказує, що у задній кишці зи-
муючої бджоли він знаходив нагромадження пилку у
вигляді окремих зерняток. На думку проф. Кука, Ду-
литтль, бджоли споживають пилок у мізерній кількості.
На думку Берлепша у зв’язку з тим, що бджоли взимку
їдять пилок, у сильній сім’ї іноді дуже рано весною
буває розплід. Любенецький говорить, що бджоли хво-
ріють взимку проносом не тому, що поїдають багато
пилку, а, навпаки, тому, що не мають його. Проф.
В. І. Полтєв встановив, що при наявності пилку у стіль-
никах, на яких зимують бджоли, важче зберегти здоро-
вих бджіл від нозематозу і що безпергове утримання
сприяє видужанню нозематозних.

Ряд дослідних робіт доводить, що наявність перги
у гнізді позитивно впливає на загальний стан бджіл,
сприяє більш ранньому обновленню зимуючого клуба
бджіл та інтенсивному весняному нарощуванню сили
сім’ї.

Бджолина сім’я збирає невеликі запаси пилку —
1,5—2 кг і складає його у бджолині комірки стільників
свого гнізда. Протягом одного дня вона може зібрати
близько 300—400 г, а протягом сезону — ЗО кг пилку.

Часто у стільниках бджолиного гнізда перед зимів-
лею буває мало перги. Сім’ї, які йдуть в зиму з невели-
ким запасом перги (менше 2 кг), у кінці зимівлі і особ-
ливо рано навесні почувають гостру потребу в ній.

Якщо у бджолиному гнізді не вистачає перги, то сім’ї
припиняють виховання розплоду, погано годують матку,
в результаті — вона знижує яйцекладку. Крім того, коли
перги або немає зовсім, або є, але дуже мало, бджоли
виростають недосить повноцінними—дещо менші за роз-
міром. При білковому голодуванні бджоли-виховательки
дуже виснажуються, знижують свою діяльність, скоро-
чують тривалість життя, що негативно діє на стан всієї
сім’ї.

Відомо, що бджоли навіть тоді, коли у гнізді немає
білків, виховують деяку кількість розплоду за рахунок
запасів у власному організмі, щоб цим самим поповни-
ти силу своєї сім’ї. При ранньому вильоті бджіл навесні
стан ускладнюється ще й тим, що у цей період у гнізді
вже витрачена перга, а у природі ще немає пилку; бджо-
ли змушені поповнити запаси перги, намагаються знай-
ти пилок у природі, якщо навіть погода в цей час, як
правило, несприятлива. Від зниженої температури, силь-
ного вітру, опадів гине велика кількість льотних бджіл,
які вилітають за взятком, а це, одночасно з незначним
приростом через відсутність корму, ще більше послаб-
лює діяльність бджолиної сім’ї.

Це свідчить про те, що у процесі життєдіяльності
бджолиної сім’ї у поживних речовинах, необхідних для
неї, величезне місце посідає перга.

Кормовий режим бджолиної сім’ї протягом усього
року дуже змінюється, і це зумовлюється головним чи-
ном ступенем життєдіяльності всієї сім’ї бджіл.

Взимку, коли бджоли вступають у спокій, сім’ї жив-
ляться переважно вуглеводами. За рахунок цього корму
бджоли підтримують потрібну їм у гнізді температуру
і цим зберігають своє життя взимку у стадії спокою.
З лютого, а іноді раніше або пізніше залежно від зони
бджолина сім’я починає виходити з цього спокою. Тем-
пература при цьому у гнізді з звичайної зимової 18—20°
піднімається до 35°. Матка у таких випадках починає
одержувати від бджіл повноцінніший корм — молочко,
яке відрізняється від меду багатством білка, жиру та
іншими речовинами, необхідними для побудови клітин
тіла. У цей момент бджолина матка мимоволі починає
відкладати яйця. З появою розплоду у гнізді кормовий
режим бджіл різко змінюється, з цього моменту бджоли,
крім вуглеводного живлення, почали відчувати потребу
у білковому.

Щоб добитися більшого нарощування сили сім’ї на
зиму і ліквідації неблагополучності зимівлі через від-
сутність або недостатність білкового живлення, необхід-
но проводити заготівлю і годівлю бджіл з осені зібраним
пилком з вибраних рослин.

Заготівлю пилку можна робити шляхом безпосеред-
нього збирання з рослин або використовуючи пилковлов-
лювач.

Збирають пилок в момент буйного цвітіння тих рос-
лин, які багаті на пилок. До таких рослин належать
верба і ліщина. У момент цвітіння верби, у тихий соняч-
ний день, під окремими сучками дерева підвішують на
128
кілках простирало, потім за допомогою дерев’яного мо-
лотка, насадженого на довгу ручку, стукають по тій гіл-
ці, під якою розтягнуто простирало. Від струсу гілки
пилок осиплеться на простирало. Так поступово стру-
шуються інші гілки. Після цього пилок збирають у скля-
ну банку і зав’язують марлею.

До збирання пилку з ліщини приступають інакше.
У момент утворення сережок на кущі ліщини окремі пи-
ляки вже розтріскуються, слід їх збирати у ящик. Зібра-
ні сережки треба висипати на фанерний лист, накрити
марлею і помістити у суху теплу кімнату. Як тільки пи-
ляки розтріскаються і пилок почне висипатися з сере-
жок, необхідно потрясти сережки рукою. Якщо пилок на
них не залишився, їх можна викинути, а пилок висипати
у скляну банку.

Заготівля пилку за допомогою пилковловлювача про-
стіша і менш трудомістка. За допомогою пилковловлю-
вача можна заготовити пилок з таких рослин, з яких
ручним способом цього зробити неможливо, наприклад,
з плодових рослин, дуба, кленів, тополі тощо.

При заготівлі пилку пилковловлювачем слід врахува-
ти, що його можна розподіляти по сортах, тому що він
за своїми якостями різний. Наприклад, пилок з берези
поживніший і містить більше цукру, ніж пилок хвойних,
який містить до 22% нелегкотравного матеріалу. Охочі-
ше бджоли збирають пилок з волошки синьої, конюшини
повзучої, шипшини, маку, гречки і менш привабливий
для них пилок з синяка, гарбузів, в’юнка тощо. У літера-
турі є вказівки па те, що причиною загибелі бджіл був
пилок чемериці.

Зібраний один пилок, навіть висушений, зберігати
довго не можна без додержання особливих засторог,
тому що він має велику гігроскопічність і заражений
грибками, перговою міллю, перебуваючи ще на квітці.
Особливо швидко він псується у непросушеному стані —
свіжозібраний. Ось чому його краще зберігати у суміші
з медом і цукровим розчином.

В умовах гнізда бджоли зберігають пергу у бджоли-
них комірках під медом. Для цього вони складають об-
ніжку у комірку приблизно на половину глибини її, в се-
редньому на 6—7 мм. При цьому число шарів у комірці
становить від 5 до 11 з пилку, зібраного з різних рос-
лин. Так утворюється суміш пилку.
Для одержання суміші пилку з медом (або цукровим
розчином) спочатку розтирають пилок з невеликою кіль-
кістю меду, а потім кашеподібну масу розбавляють ме-
дом у такій кількості, щоб відношення пилку до меду
було як 1 : 2. Таку медо-пергову суміш зберігають у гер-
метично закупореному скляному посуді. Перед згодову-
ванням цієї суміші її розбавляють трьома частинами
меду або цукрового розчину.

Яку кількість перги або медо-пергової сумішки слід
давати середній за силою сім’ї бджіл на зимовий період
показують такі розрахунки. Для підтримання життя до-
рослої бджолиної сім’ї (вагою близько 1,5 кг) потрібно
приблизно до 150 г пилку. У зимовий час на вигодову-
вання кожних 1500 личинок потрібно до 135 г перги.
Таким чином, на час зимівлі з моменту припинення збо-
ру пилку з осені і до початку принесення його у вулик
навесні потрібно приблизно 300 г чистого пилку або
близько 1 кг медо-пергової суміші. Тут слід ще врахува-
ти, що в окремих місцевостях збір пилку з осені може
рано припинитися, а розплід у сім’ях ще вигодовується,
та ще весною посилюється розвиток розплоду без прине-
сення пилку у вулик, у таких випадках слід внести по-
правку з урахуванням дійсного стану. Рекомендуємо при
формуванні гнізд на зимівлю залишати пергу у гнізді
бджолосім’ї на двох рамках, запечатаних медом. Це
буде становити приблизно 1,5 кг.

Таким чином, надається можливість збору у запас
пилку з потрібних рослин вручну або за допомогою пил-
ковловлювача. Надається можливість зберігати його
довго до початку витрачання. В результаті можна уник-
нути білкового голодування бджіл у період зимівлі і у
момент посиленого виховання розплоду — рано навесні,
коли ще може не бути його у природі.

ВПЛИВ РІЗНОГО пилкового КОРМУ
НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ БДЖІЛ

Квітковий пилок — це вміст пиляків чоловічих орга-
нів квітки. Він є необхідним кормом для бджіл. Верхня
оболонка пилкового зерна має колючки, горбики, дрібні
крапчасті заглибини і реберця, що дають можливість
добре розпізнавати пилок різних рослин. Виступи й за-
глибини оболонки нерідко бувають вкриті світлим про-
130
зорим або золотисто-жовтим маслом. Оболонка звичайно
жовтувато-зеленувато-коричнева, але буває також синя,
зелена, червона, оранжова й іншого кольору. Пилкові
зерна звичайно бувають округлі або довгасто-округлі,
кутасті. Пилок дуже різниться своїми морфологічними
особливостями і чим далі стоїть у систематиці один від
одного, тим менше схожий за зовнішнім виглядом. Пи-
лок же близьких видів звичайно зовні схожий, але різ-
ниться величиною й відношенням довжини до ширини.
У рослин сімейства метеликових зерна пилку гладкі,
з трьома порами, у складноцвітих шипуваті або ребристі,
у губоцвітих іноді сітчасті, але завжди сегментовані, по-
ділені на шість частин, подібних до часток апельсина.
Величина пилкових зерен буває різна: від 7 мікронів
у вербових і березових, до 150 мікронів у гарбузових.
Бджоли збирають пилок рослин у обніжки (кошики на
задніх лапках) і потім укладають у чашечки стільників
в запас у вигляді перги. Вміння розпізнавати, з яких
рослин бджоли несуть пилок, необхідне, бо пилок рослин
є джерелом білкового й мінерального живлення дорос-
лих бджіл та розплоду. При відсутності або недостатній
його кількості бджоли відчувають білкове голодування,
сім’ї дуже слабнуть, а матка значно менше відкладає
яєць. В таких умовах вирощується неповноцінний роз-
плід — робочі бджоли бувають меншого розміру, а мат-
ки менш плодючі. При відсутності білкового корму в
гнізді бджоли виховують деяку кількість розплоду за
рахунок запасів свого організму, що дуже виснажує їх.

Отже, пилок необхідний сім’ї як для живлення самих
бджіл, так і для вирощування розплоду.

Пилок кульбаби має 11% білка і 14% жиру, коню-
шини—відповідно 21% і 3%, ліщини—30% і 4,2%, бере-
зи— 24 і 3,3% і т. д. Різноякісність пилку має істотне
значення в живленні бджіл. Можна припустити, що на-
явність або переваги в пилку тих чи інших речовин при-
ваблює бджіл. Обніжка, як і перга в чашечці, має,
як відомо, шарувату будову. Товщина окремих шарів
у чашечці і їх кількість там дуже варіює. Більша части-
на шарів перги заповнює чашечку на глибину від 0,5
до 9 мм. Кількість шарів у чашечці буває різна. Часто
зустрічаються чашечки, які мають по 5 і навіть по 10
шарів перги. А іноді перга в чашечці буває однорідна.

Розглядаючи пергу в чашечці, можна бачити, що
в складі кожного шару завжди переважає пилок будь-
якого одного виду рослин, наприклад, волошок, коров’я-
ка, вики, конюшини тощо.

Між зернятками пилку найчастіше можна побачити
домішку жиру різного щодо забарвлення. Так, у коро-
в’яка вона оранжова, у волошок — жовта, у конюшини
повзучої і шавлії мутовчатої — безбарвна і т. д. При-
значення жиру в живленні бджоли поки що не
вивчено.

Спостереження за окремими сім’ями бджіл, які зби-
рають квітковий пилок у один і той же день, показали,
що кожна сім’я приносила квітковий пилок переважно
з певного виду рослин. Одна сім’я, наприклад, приноси-
ла пилок, зібраний з соняшника, буркуна, огірків; дру-
га — з конюшини, липи; третя — з кавуна, лопуха тощо.
Це явище поки що не з’ясоване.

Незважаючи на велику кількість пилку в природі,
бджоли все ж приносять його з рослин, що рідко зустрі-
чаються, таких як шипшина та ін. Цей пилок вони скла-
дають у чашечки шарами у невеликій кількості серед
пилку інших рослин. Наскільки рефлекс по збиранню
пилку з цих рослин спрямований у бджоли на підбір
тільки пилку, необхідного для більш нормального життя
організму, ще не знаємо. Мало відомі види рослин, з
яких бджоли найбільш охоче збирають пилок. Спостере-
ження показують, що при наявності в природі різнома-
нітних квітів бджоли збирають найбільше пилку з
квітів волошки синьої, хоч її буває мало поблизу пасіки.
Менше пилку вони збирають з гречки, яка росте поблизу
пасіки на великих масивах. Пилок з верби бджоли бе-
руть охочіше, ніж з кульбаби.

Досі пилок в основному вивчали як корм взагалі, а
не сортовий його склад. Вплив пилку окремих видів рос-
лин на життєдіяльність бджіл вивчено ще недостатньо.
Тому в літературі недостатньо висвітлено це питання;
але дослідники вказують, що при годівлі бджіл пилком
абрикоса, липи, білої акації строк виведення маток ско-
рочується до 13 діб, а робочих бджіл — до 16—18 діб.
Встановлено також, що будова тіла, личинок і молодих
бджіл неоднакова і залежить від складу пилку, яким
живиться личинка. Довжина хоботка і вага тіла бджоли
залежить від нагромадження в її організмі жиру й біл-
ка. Зарубіжні досліди показали, що біологічна актив-
ність пилку залежить не тільки від наявності в ньому
вітамінів, а головне від кількісного і якісного вмісту
білків, і що пилок різних видів рослин по-різному впли-
ває на тривалість життя бджіл, їх роботоздатність і
стійкість проти захворювання.

Зміна рослин, що цвітуть, пов’язана з сезонним чер-
гуванням, значно впливає на склад корму бджоли, а зна-
чить і на якість молочка. Ліолочко ранньовесняних
бджіл-годувальниць в літні місяці неоднакове за своїм
складом. Тому спостерігається різна тривалість життя
робочих бджіл і якість бджолиних маток, вихованих
у різні періоди року.

Вплив різного за якістю корму на організм бджоли
залежить від засвоєння його організмом. Інтенсивність
обміну речовин у бджоли дуже велика, а іноді.навіть
незвичайна. Так, при вазі яйця 0,22 мг личинка матки
до кінця четвертого дня важить 213 мг, а на 6-й день—
330 мг; за п’ять днів росту й розвитку личинки вага її
збільшується в 1500 разів. Вага личинки робочої бджоли
за кожну добу збільшується так: за першу добу в 6 раз,
за другу — в 65, за третю — в 600 і за всі шість діб роз-
витку— в 3000 разів. Ці надзвичайно сприятливі умови
живлення ведуть до того, що у дорослої бджолиної мат-
ки в розпалі її статевої діяльності приріст тіла, що
виявляється в масі статевої продукції, досягає великих
чисел: матка щоденно відкладає протягом літньої доби
при середній плодючості від 1200 до 2000 яєць, при ве-
ликій— до 3000 і навіть більше, максимально — в серед-
ньому 3000 яєць, що важать 400 мг, і в той же час сама
вона в незаплідненому стані важить 200—300 мг —вага
1500 її яєць. Отже, добовий вихід яєць (живої речовини)
вдвоє перевищує вагу тіла матки. Безперечно, при умові
навіть невеликої якісної різниці пилку такий ступінь за-
своєння його не може не позначитися на якісних змінах
організму.

В зв’язку з цим було проведено спостереження за
тривалістю життя бджоли при умові живлення різно-
сортним пилком. Для порівняння застосовували пилко-
замінники.

Ще до закладання досліду з бджолами підготовилися
до збирання різносортного пилку. Збирали пилок за до-
помогою пилковловлювача з весни до осені 1955 р. і сор-
тували за видами рослин.
Пилок сортували спочатку за забарвленням, а потім
за морфологічними ознаками мікроскопуванням. Після
цього розстеляли його тонким шаром і просушували при
кімнатній температурі. Зберігали пилок у скляних бан-
ках з притертою пробкою в сухому місці.

Влітку 1955 р. сформували групи бджіл по 200 шт.
з незаплідненою маткою. Відбирали їх приблизно в од-
ному віці від однієї бджолиної сім’ї. Кожну групу утри-
мували в спеціальному ящику місткістю 800 см3. Нижню,
верхню і дві бічні стінки ящика зробили з фанери, тре-
тю бічну засклили, а четверту (протилежну) обтягнули
густою сіткою. У верхню частину ящика вставили годів-
ницю на ЗО крапель корму, необхідного бджолам на
12 годин. Після заселення ящиків бджіл підгодовували
двічі на добу — вранці і увечері, через однакові про-
міжки часу.

Щоразу перед заливанням корму годівниці старанно
вимивали й витирали насухо, щоб запобігти псуванню
корму, що залишався.

Заповнили ящики бджолами 13 червня 1955 р. З
15 червня по 3 липня через кожні дві доби підрахову-
вали кількість мертвих бджіл і так (за групами) визна-
чали тривалість їх життя.

Кожну групу бджіл годували пилком з окремих видів
рослин: з вишні, ліщини, береста, клена американського,
кульбаби, дуба. Одну групу годували сумішшю пилку
всіх цих видів рослин і 4 групи одержували пергозамін-
ники: коров’яче молоко, яйця, хлібні дріжджі, житнє
борошно.

Перед роздаванням пергу старанно розтирали в ступі
разом з невеликою кількістю меду, а потім ще додавали
мед у пропорції 3:1.

Для підготовки пергозамінників свіже молоко з-під
корови змішували з необхідною кількістю меду (3:1)
і зразу ж згодовували. В яйці відокремлювали жовток,
а білок змішували з медом, старанно розтирали суміш
до утворення однорідної маси. Дріжджі також розтира-
ли в ступі і змішували з медом.

Житнє борошно просіювали крізь густе сито, розти-
рали з невеликою кількістю меду, після чого в суміш
додавали мед у тій же пропорції (3 : 1).

Пергові кормові суміші і пергозамінники роздавали
крапельницею по ЗО крапель у годівницю.
Утримували бджіл при однаковій температурі (18—
20°).

Досліди по визначенню тривалості життя бджіл за-
лежно від згодованих їм різних кормів, проведені в дво-
разовій повторності, показали неоднаковий відхід бджіл
за групами (табл. 47).

Таблиця 47

Вплив різного пилкового корму на тривалість життя бджіл

Корми	Кількість загиблих бджіл									
	15.У!	17.У1	19. VI	21.VI	23.VI	25. VI	27.VI	29.VI	1.УІІ	3. VII

6

З

2

9

2

144

4

5

9

1

Суміш пилку . . .
Пилок вишні . . .
Пилок ліщини . .
Пилок береста . .
Пилок клена аме-

риканського . . . .
Пилок кульбаби
Пнлок дуба . . .
Пнлкозамінннки:
Молоко (незбира-
не) ..............

Яйця ...........

Дріжджі хлібні . .
Житнє борошно

14

8

9

6

17

4

З

9

17

1

34

121

2

7

70

ЗО

175

6

1

41

5

148

58

65

8

82

27

4

4

44

38

45

24

11

35

18

4
4

З
8

З

Найбільший відхід спостерігався в групі бджіл, яких
годували пилком ліщини. Тут на 8-й день годівлі загиб-
лих бджіл нараховувалось 79,5%, а на 10-й день —
100%. В групі бджіл, яких годували пилком клена аме-
риканського, на 10-й день загинув 81% бджіл, а на
20-й— 100%.

Значно довше жили бджоли, яких годували пилком
вишні. Повна загибель їх у цій групі настала лише на
20-й день. Приблизно стільки ж прожили бджоли, яких
годували сумішшю пилку і пилком береста.

Тривалість життя бджіл, що утримувались на перго-
замінниках, також була різна. Більше прожила група
бджіл, яких годували свіжим (парним) коров’ячим мо-
локом. У цій групі на 18-й день загинуло 72,5% і на
20-й—100%, тобто тривалість життя бджіл була при-
близно така, як і в групі бджіл, яких годували пилком
вишні, береста та сумішшю пилку.
Найраніше загинули бджоли, яких годували білком
яйця: на 6-й день загинуло 65% бджіл, а на 8-й— 100%.

В групі бджіл, яких годували житнім борошном, на
8-й день загинуло 77,5%, на 10-й — 86 і на 20-й— 100%.

Тривалість життя бджіл, яких годували дріжджами,
була дещо більшою: на 8-й день загинуло 41,5% бджіл,
на 10-й — 82,5% і на 20-й—100%.

Молоко, взяте після доїння приблизно через 5—6 го-
дин, при змішуванні з медом дає осад, від якого бджоли
гинуть. Бджоли всіх груп поводилися при поїданні кор-
му в основному однаково: після наповнення зобика кор-
мом (що тривало 20 і більше хвилин) вони, зібравшись
у клуб, спокійно сиділи в кутку ящика приблизно 6—
10 годин. Найбільш неспокійно поводились бджоли, які
відзначались короткочасним життям, тобто група бджіл,
яких годували житнім борошном, яйцями, пилком ліщи-
ни та клена американського. Найспокійніше поводили-
ся бджоли, які одержували пилок вишні, береста, суміш
пилку і коров’яче молоко. В цих групах бджоли збуджу-
вались приблизно на 10-у годину після збирання в клуб.
Все це дає підставу відмітити, що якість корму в деякій
мірі впливає на стан (поведінку) бджіл. Корми поганої
якості створюють менш сприятливі умови для життя
бджіл у сім’ї.

Таким чином, пилок, зібраний бджолами з різних
рослин, різноякісний як за своїм хімічним складом, так
і за в'пливом на тривалість життя бджіл.

Найкращий для збільшення тривалості життя бджіл
пилок вишні і береста. В зв’язку з тим, що пилок цих
рослин бджоли нагромаджують у вулику в більшій кіль-
кості, заготівля його цілком можлива для годівлі бджіл
в період нестачі білкових кормів.

Найкращий корм з пергозамінників — свіже коров’я-
че молоко. Житнє борошно, яєчний білок — непридатні
пергозамінники для бджіл.

ВПЛИВ КОРМУ НА КАЛОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ БДЖІЛ
І НАЯВНІСТЬ ПІДМОРУ

Калове навантаження є основним показником, що
характеризує результат зимівлі бджіл. Успіх зимівлі
частково залежить від нагромадження калу в кишечнику
бджіл: чим більше наповнений кишечник ним, тим не-
спокійніше поводяться бджоли в зимівнику. Відомо,
136
що задня кишка бджоли може вмістити від 40 до 70 мг
маси. Якщо бджола внаслідок переповнення задньої
кишки поносить у вулику, то це негативно позначається
на дальших наслідках зимівлі.

Ступінь наповнення калом задньої кишки в значній
мірі залежить від корму. Якщо бджоли зимують на меду
низької якості, то задня кишка наповнюється до критич-
ної межі, і тоді неминуча опоношеність. В сім’ях, на-
приклад, що зимували надворі, у яких кормом був мед,
опоношеність доходила до 89%. Там же, де мед замі-
нили цукром, опоношеність спостерігалась тільки у 9%
сімей, що зимували.

Крім корму, на нагромадження вмісту задньої киш-
ки впливає ще й ступінь вологості повітря у вулику. Зви-
чайно при підвищеній вологості маси в1 задній кишці
нагромаджується більше. Більша завантаженість зад-
ньої кишки завжди супроводжується вологістю гнізда.
При визначенні стану гнізда встановлено, що у сімей,
які зимували на меду, спостерігалась вологість гнізда
75%, а у тих, що зимували на цукрі, — тільки 32,6%.

З наведеного видно, що менша опоношеність і воло-
гість у вуликах буває у бджолосімей, які зимували на
цукрі.

Щоб вивчити залежність кількості підмору від виду
корму, провели облік загиблих бджіл у піддослідних
сім’ях. Для цього 10 і 29 березня перед розставленням
вуликів на постійні місця підмор вибирали від кожної
сім’ї окремо і поштучно підраховували. Підрахунок по-
казав, що в середньому по групі на сім’ю бджіл, що зи-
мували на цукрі, відхід становив 1475 шт. на 10 березня
і 1662,5 шт. на 29 березня, а всього — 3137,5 шт. При
зимівлі на меду відхід становив відповідно 2583,5 і
1062,5, а всього 3646 шт. на сім’ю, тобто на 408,5 шт.,
або на 10,9%, перевищував кількість підмору в сім’ях,
що зимували на цукрі.

Для вивчення впливу на нагромадження калу бджіл,
які зимують на цукрі, порівняно до зимівлі на меду, про-
вадили такі дослідження: 3 березня 1958 р., незадовго
до виставлення бджіл із зимівника, від 5 піддослідних
сімей, що зимували на меду, було взято по 50 бджіл
зверху вуличок гнізда. Бджоли від кожної сім’ї були
розміщені окремо в 100-грамові колби. В умовах лабора-
торії у бджіл були відпрепаровані кишечники. Товсту
кишку кожної бджоли зважували. Було встановлено,
що сира калова маса в середньому на одну бджолу (з
250 бджіл) важила 27,2 мг.

Після зважування кишечники помістили в сушильну
шафу, де при температурі 40° тепла вони були доведені
до постійної ваги, а потім зважені. Вага сухої маси в

У///Л цукор

Мал. 17. Вплив різного корму на
кількість підмору бджіл (штук).

середньому на одну
бджолу виявилась од-
наковою — 4,8 мг, що
становило 17,3% від
ваги сирої наважки.
При зимівлі на цукрі
порівняно до зимівлі на
меду вага сирої кало-
вої маси, за даними
1957 р., була нижча на
9 мг, або на 32,14%, а
в 1958 р. — на 12 мг,
або на 36,5%. Кількість
сухої речовини в калі
у бджіл, що зимували
на меду, в 1957 р. ста-
новила 6,39%, а у тих,
що зимували на цук-

рі— 7,8% від сирої маси; в 1958 р. — відповідно 1,49%
і 2,74%, тобто вага була більша, ніж при зимівлі на
меду.

У бджіл, що зимували в зимівнику, порівняно до
бджіл, які зимували надворі, вага сирої калової маси
була вищою в сім’ях з медом на 11,1 мг і з цукром на
8,5 мг, або в першому випадку на 24,1%, в другому —
на 20,2%. Кількість сухої речовини в калі бджіл, що
зимували в зимівнику порівняно до тих, які зимували
надворі, була вищою в сім’ях з медом на 0,5 мг і з цук-
ром на 0,8 мг, що становить відповідно 3,5% і 12,4%.
Отже калове навантаження у бджіл, що зимували в зи-
мівнику як на меду, так і на цукрі, було більше і по
сирій і по сухій масі. Це пояснюється тим, що умови
зимівлі надворі сприятливо позначились на гігрорегуля-
ції в організмі бджоли. Насичення зимівників парою во-
ди в кінці зимівлі негативно позначилось на стані кало-
вого навантаження у бджіл, яке в цей час часто знахо-
диться в критичному стані. При таких умовах гігроре-
гуляція у бджіл зводиться до мінімуму. При зимівлі ж
надворі завдяки гігрорегуляції суха маса збільшується
за рахунок зменшення сирої маси.

Щоб встановити, як швидко нагромаджується кал

сухої маси

У7////Л сирої маси

Мал. 18. Калове навантаження бджіл, які зиму-
ють прн різних умовах.

у кишечнику бджіл, 10 березня, в день виставлення
бджіл із зимівника на точок, відбір зразків бджіл був
повторений. Від усіх п’яти сімей взято по 50 бджіл,
всього 250 шт. Вага сирої маси калу в середньому на
бджолу за 7 днів (з 3 по 10 березня) збільшилась до
35,5 мг, а сухої речовини до 10,4 мг і становила 29,2%
від ваги сирої наважки.

Таким чином, порівняно з даними на 3 березня, ва-
га калової маси на бджолу збільшилась на 8,3 мг, або
на 30,51%, а сухої речовини — на 5,6 мг, або на 216,66% -

Отже, у бджіл в останні дні перед виставленням по-
силено нагромаджується кал. Цьому, мабуть, сприяє під-
вищена життєдіяльність бджіл у зв’язку із з’явленням
в гнізді розплоду. Тому виставлення бджіл із зимівника
не слід зволікати, навіть при відсутності умов для очи-
щувального обльоту.

Щоб з’ясувати вплив раннього виставлення бджіл на
калоутворення, провели такі спостереження. В сім’ях,
виставлених із зимівника 10 березня і які ще не зробили
очищувального обльоту, 14 березня (через 4 дні після
виставлення) визначили за описаною вище методикою
калове навантаження. Вага сирої калової маси на бджо-
лу становила 34 мг, тобто, порівняно з вагою, одержа-
ною в день виставлення (35,5 мг), була трохи нижчою,
а вага сухої речовини з 10,4 мг в день виставлення збіль-
шилась до 11,0 мг і становила 32—35% від ваги сирої
маси.

Зміни в складі калової маси відбуваються внаслідок
того, що після виставлення із зимівника, де до цього
часу утворюється застій повітря (внаслідок скорочення
різниці температур у приміщенні і надворі) та підви-
щується вологість до 95%, бджоли потрапляють в умови,
що сприятливо впливають на процес видалення з калу
зайвої води. Таким чином, раннє виставлення бджіл ще
раз підтверджує, що хоча воно і не забезпечує очищу-
вального обльоту, але впливає благотворно.

ЗИМІВЛЯ БДЖІЛ НА УКРАЇНІ

Колгоспи і радгоспи республіки розміщені у різних
природних зонах. Тому в бджільництві треба застосову-
вати різні прийоми. Шаблонне використання рекоменда-
цій, які б вони не були ефективні у описуваних госпо-
дарствах, без врахування природно-кліматичних особ-
ливостей кожного конкретно взятого господарства при-
зводить до зниження продуктивності пасік. Саме зимів-
ля бджіл має особливо велике значення у їх підвищенні.

Організація доброї зимівлі бджіл є почесною, необ-
хідною і, разом з тим, дуже важкою справою. Далеко
не всі пасічники, навіть підготовлені і досвідчені, розу-
міють це. Ще не досить уваги приділяється підготовці
140
бджіл до зимівлі і догляду за ними взицку. При тако-
му стані справи за період зимівлі гинули бджоли цілими
пасіками, а у окремих районах від ЗО до 50% сімей.
Проте і зараз ще спостерігається велика їх загибель
у окремих господарствах, а по республіці приблизно 5%,
що становить кілька тисяч сімей на рік.

Зберегти під час зимівлі хоч би ще один процент
бджіл — значить зберегти тисячі сімей бджіл, допомогти
запиленню тисяч гектарів сільськогосподарських рослин,
зібрати кілька сот тонн меду.

Треба зрозуміти, що створити добру зимівлю для
бджіл — це не просто приділяти увагу цьому питанню,
не лише обмежуватися піклуванням, необхідно бороти-
ся з втратами у бджільництві, за успішну зимівлю, за
збереження бджіл.

Українська РСР займає велику територію від перед-
гір’я Карпат до східних кордонів республіки, з півночі
на південь.

Різноманітні і складні тут природні умови. Рельєф
місцевості теж різноманітний і досягає 100—470 м висо-
ти над рівнем моря. Найбільш підвищений він у захід-
них районах. Схід (на Дніпровських терасах) має висоту
120—130 м, а лівобережне плато— 150—200 м над рів-
нем моря.

Основні кліматичні фактори тут такі: вплив атлан-
тичних мас вітру (найчастіше), континентальні північні
вітри і у холодний період року — повітряні маси арктич-
ного походження; у східній і південно-східній частині
нерідко бувають континентальні тропічні вітри, у холод-
ний період року на східну частину помітно впливають
пориви вітрів східного сибірського максимуму, що спри-
чиняє значне похолодання.

Найхолодніший місяць — січень. Температура зни-
жується в цей період з півдня на північ від — 3 до — 8°,
крім Кримської області, де вона вища. Проте в окремі
дні року в східній частині республіки температура може
знизитися до — 34, — 40°.

Для північних і північно-східних районів України
найхолоднішим місяцем є січень, а для південних і пів-
денно-західних— лютий. Так, у Харкові середньомісяч-
на температура в січні досягає — 8,1°, а в лютому — 2,6°.
У Миколаєві ж — відповідно — 4,1 та — 6,4°. Проте най-
нижча середньомісячна температура становить —8,1.
У північних та північно-східних областях республіки
(Харківська, Полтавська) лютий тепліший, ніж грудень,
а у центральних, південних та південно-західних райо-
нах грудень тепліший, ніж лютий.

Для України характерні відлиги, що спостерігаються
протягом усієї зими і особливо часто на півдні та заході.
В окремі дні навіть у січні температура може піднятися
до 7—8° на південному сході, до 10—12° у західних об-
ластях; значно тепліше буває на півдні.

Період з морозами триває від 200 до 250 днів у пів-
нічній частині і 100 днів, навіть менше, у південній.

Сніговий покрив невисокий, особливо у західних об-
ластях, а у південній частині — нестійкий, сніг тут ле-
жить кілька днів і рідко коли затримується на 20—
ЗО днів; у західній частині він лежить 50—80 днів, у пів-
нічній — 80—100 днів і в східній — близько 90—105 днів.
Середня висота снігового покриву в західній частині ко-
ливається в межах 13—20 см, у центральній — 20—28 см,
а в крайніх північних районах досягає ЗО—35 см.

Клімат Закарпатської і Кримської областей поділяє
їх на гірську і долинну зони.

Клімат долинної зони континентальний і схожий на
східноєвропейський. Середня річна температура від 8
до +10°. Найхолодніший місяць — січень, середньомі-
сячна температура нижча — 3°. Морози в окремі роки
можуть досягати — 28, — 25°. Часто у січні бувають від-
лиги, і температура вдень буває 9,	10°. Зима корот-

ка, м’яка і настає в другій декаді грудня. Протягом
всього листопада бувають теплі дні, коли можливий
обліт бджіл.

Сніговий покрив установлюється не кожної зими і
лежить не більше одного місяця. Весна настає в Закар-
патті у другій декаді лютого, а у Криму — дещо раніше.
Температура підвищується до 4-15°, а вночі різко па-
дає, іноді до + 1°.

У березні остаточно встановлюється тепла погода,
яка продовжується до половини грудня.

У кінці лютого буває тепло, і бджоли, які зимують
надворі, приносять обніж з ліщини. Виставлення бджіл,
що зимують у зимівниках, у Закарпатті провадять на
початку березня, а у Криму — в лютому.

В кінці першої і на початку другої декади березня
в Закарпатті бджоли починають нормально працювати,
142
приносять у великій кількості пилок з дерену, мати-й-ма-
чухи, верби та інших рослин. У кінці березня в садах за-
цвітають кісточкові, а потім зерняткові дерева.

У Криму перша половина зими буває теплішою, а з
другої половини лютого і в березні настає різке похо-
лодання.

В густонаселених районах з природним захистом
бджоли зимують на своїх місцях. У більш північному
передгір’ї Криму панують західні та північно-західні віт-
ри, які продувають пасіки, і в цих місцях вулики з бджо-
лами заносять у захищене місце.

Отже, можна прийти до висновку, що кліматичні
умови України допускають можливість зимівлі бджіл
надворі на всій її території. У місцевостях з невеликим
або нестійким сніговим покривом бджоли можуть зиму-
вати надворі на своїх постійних місцях на точку. Там же,
де сніговий покрив лежить довгий час і стійкіший, до-
цільно, щоб бджоли зимували на точку під снігом. У пів-
денних областях, де у зимові місяці часто випадає мок-
рий сніг або навіть дощ, бджоли можуть зимувати на-
дворі під захистом, наприклад, загорнуті толем, під на-
вісом або у павільйоні.

Проте слід вказати на роботи російського пасічни-
ка-дослідника А. Брюханенка (1929), який у своїх пра-
цях визначає, що зимівля бджіл надворі можлива не
лише там, де січнева ізотерма дорівнює — 9°, але навіть
там, де вона — 12°.

Зниження температури в окремі зимові дні, що дохо-
дить до 30—35° морозу, не повинно лякати пасічників.
Слід пам’ятати, що бджолам страшний не холод, а го-
лод взимку.

Враховуючи думки багатьох пасічників-практиків
країни і ряду зарубіжних дослідників півночі на користь
зимівлі бджіл надворі при низьких температурах взим-
ку, слід вивчити і розробити способи зимівлі бджіл на-
дворі по всіх зонах.

МІСЦЕ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ

Дуже важливо, щоб бджоли взимку були в повному
спокої. Порушення його під час зимівлі збуджує бджіл,
збільшує витрату ними кормових запасів, призводить до
переповнення кишечника і дуже раннього червління, що
може спричинити пронос, загибель бджіл і навіть цілої
сім’ї. Взимку може порушуватися спокій з різних при-
чин: від частого стуку по вулику або поблизу нього по
мерзлій землі, від надто сухого або вологого повітря, від
поганого корму — мед з домішкою паді і запліснявіла
перга, від стороннього повітря, що погано пахне, від час-
того непокоєння бджіл мишами, від сильного розвитку
нозематозу та невідповідності вентиляційної системи і
утеплення вулика до температурних умов зимівлі.

Кормові запаси у сім’ї повинні бути в таких кількос-
тях, щоб не довелося годувати бджіл взимку. Благопо-
лучною зимівлею вважають таку, при якій до настання
весни підмор бджіл всередині вулика не перевищував би
кількох десятків; весною у бджіл не помічалося б ні про-
носу, ні занепаду енергії, при цьому ні стільники, ні
перга не пліснявіли б від вологи, при якій бджоли за
зиму витрачали б найменше корму та до перших льотних
весняних днів у сім’ях уже була б молода бджола.

На пасіках колгоспів і радгоспів України бджоли зи-
мують в основному в приміщенні і надворі.

В УРСР за 1957/58 р. всього зимувало надворі в кол-
госпах 116 500, а в 1958/59 р.—120 000 бджолиних сімей.
Це становить приблизно 10—11% від загальної кількості
бджолиних сімей по республіці. Інші бджолині сім’ї зи-
мують у теплих зимівниках — 39,3% і в пристосованих
приміщеннях — 49,9% (табл. 48).

Таблиця 48

Співвідношення бджолиних сімей по місцях зимівлі бджіл
у розрізі зон УРСР за станом на 1.1 1957 р.

Зони	За- гальна кіль- кість сімей	Місце і кількість зимуючих сімей (в тис. штук)					
		надворі		у зимівнику		в пристосо- ваних при- міщеннях	
		КІЛЬ-  КІСТЬ	%	кі ль- кість	%	кіль- кість	%
Південний Степ . .	137,1	26,6	19,6	32,8	23,9	77,7	56,5
Північний Стен . .	178,1	0,4	0,2	61,0	34,2	117,3	65,6
Лісостеп 		527,4	32,8	6,2	257,8	48,9	236,8	44,9
Полісся		205,1	45,0	21,5	69,0	30,7	91,1	47,8
Закарпаття ....	26,6	11,7	44,0	2,1	0,8	12,8	55,2
Всього 		1074,5	116,5	10,8	442,7	39,3	535,7	49,9
Дані таблиці 48 свідчать, що найбільший процент
бджолиних сімей, які зимують надворі, є в Закарпат-
ській області—50%, Івано-Франківській — 50%, У Львів-
ській— 41%, а в середньому по зоні Карпат — 44%.

Найменша кількість бджолиних сімей (0,2%) в зоні
північного Степу зимує надворі, інші сім’ї — в пристосо-
ваних приміщеннях. В зоні південного Степу надворі
зимують 19,6% сімей і в зоні Полісся — 21,5%.

Найбільша кількість сімей зимує в пристосованих
приміщеннях. Це, мабуть, можна пояснити тим, що при-
стосовані приміщення (вільні житлові будинки, примі-
щення дитячих закладів, порожні сараї і т. ін.) викори-
стовуються для зимового зберігання бджіл не з враху-
ванням біологічної доцільності, а з метою практичної
можливості зберегти їх від розкрадання, не турбуючись
про те, що в таких приміщеннях бджоли погано перези-
мовують.

В цих приміщеннях особливо погано почувають себе
бджоли у другій половині зимівлі через підвищену воло-
гість повітря і відсутність достатньої вентиляції.

Друге місце по кількості зимуючих сімей займають
типові зимівники. Всього по Україні у них зимує 39,3%
бджіл, з яких більша частина припадає на північні і
менша — на західні й південні області.

Такий розподіл бджолиних сімей по місцях зимівлі
стався в результаті зональних особливостей. Наприклад,
у Закарпатті зимівля бджіл менш ефективна в типових
зимівниках — 0,8% і більш доцільно виявилася надво-
рі — 44%.

Найбільша кількість зимуючих надворі бджіл по об-
ластях інших зон УРСР показана в таблиці 49.

Таблиця 49

Кількість зимуючих бджіл надворі по окремих областях
(в тис. шт.)

Область	Всього бджолиних сімей	3 них зимує надворі	в %
Кримська 		25 000	24 300	97,6
Волинська		14 800	11 800	80,0
Ровенська 		11300	7 200	63,7
Львівська		12 500	7 000	56,0
Житомирська		48 200	23 500	48,7
Тернопільська		37 600	9 300	27,3
Найбільше бджолиних сімей зимує надворі у захід-
них і південних областях України.

У Хмельницькій області від загальної кількості бджо-
линих сімей надворі в середньому зимує 11,3%, у Київ-
ській— тільки 3,7%.

У багатьох колгоспах республіки одночасно зимують
бджоли надворі і в зимівниках; наприклад, у Кірово-
градській області, в колгоспі імені Леніна з 425 сімей зи-
мує надворі 80, у колгоспі «Україна» з 235 сімей зимує
надворі 35. Це явно недостатньо.

На Україні є всі умови для зимівлі бджіл надворі, а
не в приміщеннях, які коштують дорого і, як доведено,
не відповідають біологічним потребам бджіл.

ПІДГОТОВКА БДЖІЛ ДО ЗИМІВЛІ

Практика показала, що несвоєчасна підготовка бджо-
лосімей до зимівлі призводить до великих втрат бджіл
і навіть цілих сімей.

Ось чому головним завданням пасічника у весняно-
літній та осінній періоди є підготовка сімей до зими.

Звичайно думають, що до зимівлі бджіл слід готува-
тись в кінці медозбору або восени. Якщо ж розглядати
умови, при яких мають зимувати бджоли, і вимоги, які
вони ставлять до гнізда, то виявляється, що готувати
бджіл до зимівлі необхідно не з осені, а з весни.

Бджоли повинні зимувати на добрих стільниках. Пер-
ший строк для побудови стільників — травень, під час
цвітіння садів. Саме з цього періоду треба піклуватися
про стільники для зимівлі.

Важливим під час зимівлі є доброякісність корму.
Якщо бджолам призначається для зимівлі мед, то його
слід готувати ще з весни. Весняний і ранній літній мед
найбільш придатний для зимівлі бджіл. Такий мед міс-
тить менше неперетравних речовин і завжди буває без
домішки паді. Найбільш придатний для зимівлі мед
з верби, кленів, білої акації й інших рослин. Отже, і про
заготівлю кормових запасів для зимівлі необхідно дума-
ти ще з весни.

Добра зимівля буває тоді, коли в сім’ї є хороша мо-
лода матка. Підготовити таку матку, щоб краще наро-
щувати бджіл восени для зимівлі, можна не з осені, а в
літню пору — в період наявності в природі взятку. Отже,
у вулику для зимівлі повинно бути вдосталь добрих
стільників, здорових молодих бджіл, а також щоб вулик
не став джерелом хвороби (нозематоз) тощо. Все це
треба враховувати своєчасно, заздалегідь. Якщо ж всю
цю підготовку відкласти до осені, то, зрозуміло, не все
може бути своєчасно виконане. Так, восени одержати
(відбудувати) добрі стільники, мати молоду матку або
навіть дібрати доброякісний мед дуже важко, а часто
й неможливо. Таким чином, очевидно, що ще задовго
до осені необхідно виконати цілий ряд робіт у вулику,
а деякі з них починати з весни.

Сила бджолиної сім’ї. Сильні сім’ї під час головного
взятку можуть виявитися восени ослабленими. Це пов’я-
зано з тим, що бджоли, які інтенсивно працювали під
час взятку, часто, заповнюючи чашечки медом, обмежу-
вали яйцекладку матки і, таким чином, не готували собі
зміну. З другого боку, старі бджоли дуже виснажуються
від роботи і швидко відмирають. Спостереження показа-
ли, що у вересні дуже швидко ослаблюються сім’ї (на
ЗО—60% до кількості бджіл наявних на 1 вересня). Особ-
ливо різко знижується сила сім’ї за рахунок розгублю-
вання бджіл. Незважаючи на вихід у цей час молодих
бджіл, сім’ї, які мають силу в 3—4 кг бджіл, часто
зменшуються до 1,5—1,8 кг. Пасічник не повинен на-
діятися на силу сім’ї, яка була до вересня, а, враховую-
чи ці обставини, заздалегідь вживати заходів для під-
силення її.

Тому кожний пасічник, щоб створити найкращі умови
для зимівлі бджіл, повинен ще взимку скласти план усіх
робіт, які необхідно виконати протягом весни, літа та
осені.

Значення молодих маток для зимівлі. Готуючи хоро-
шу зимівлю бджіл, не слід забувати, що для одержання
великої кількості молодих бджіл для зимівлі важливо,
щоб у вуликах були молоді плідні матки. Як відомо, ці
матки відзначаються більш інтенсивною яйцекладкою.
Молоді матки цьоголітнього чи пізньолітнього виведення
кладуть восени більше яєць. В північних районах СРСР
у сім’ях з однорічними матками було 4,4 рамки розпло-
ду, з дворічними — 2,6, а з трирічними — тільки 1,5 рам-
ки. Це означає, що однорічні матки за кількістю відкла-
дання яєць перевищили дворічних на 69,2%, а трирічних
на 193,3%. Дані про тривалість відкладання яєць мат-
ками різного віку наведені в таблиці 50.
Таблиця 50

Кількість маток, які припинили відкладати яйця (в %)

Матки	Вересень						Жовтень			
	1-5	6-10	11-15	16-20	21-25	26-30	1-5	6-10	11 - 15	16-20
Однорічні . .					6	19	23	28	11	7	5	1
Дворічні . . .	—	12	50	28	10	—	—	—	—	—
Трирічні	21	51	28	—	—	—	—	—		

Всі трирічні матки припинили відкладання яєць до
15 вересня, дворічні — до 25 вересня, а деякі цьоголітні
матки відкладали яйця до 20 жовтня.

Слід врахувати й те, що старі матки гинуть і під час
зимівлі. Так, за даними досліду, однорічних маток заги-
нуло за зиму 0,2%, дворічних — 2,9%, а трирічних —
10%. Загибель матки часто призводить до загибелі всієї
сім’ї; тому наявність молодих маток має велике значен-
ня для зимівлі бджіл.

Припинення яйцекладки дворічними і трирічними
матками восени залежить ще й від того, чи багато вони
відкладали яєць за сезон. Якщо ці дворічні й трирічні
матки високоякісні, але знаходилися в слабких сім’ях
або нуклеусах, де їх яйцекладка обмежувалась силою
сім’ї, то такі матки трохи пізніше припиняли відкладан-
ня яєць приблизно до 10 жовтня. Там, де матки відкла-
дали більше яєць, яйцекладка припинялася приблизно
в такі строки (табл. 50) або трохи раніше. Загибель
«відпрацьованих» маток була трохи більша.

Спостереження за сім’ями, які зимують надворі, до-
вели, що загибелі молодих однолітніх маток протягом
зими не було, у дворічних загинуло не більше 0,5%, у
трирічних — до 3%.

Найкращими молодими матками для зимівлі слід
вважати ті, які виведені під час головного взятку або
в перші дні після його закінчення. Ці матки, крім того,
що з осені нарощують багато молодих бджіл і краще
перезимовують, рано навесні, а часто ще при зимівлі
починають відкладати яйця, і в значній кількості. Тому
в сім’ях, де є молоді матки, ще на початку весни вихо-
дить багато молодих бджіл. Такі сім’ї рано набирають
сили і стають найбільш продуктивними,
Однак запізнюватися з виведенням молодих маток,
зволікати його до пізньої осені небезпечно для зимівлі.
Недооцінка цього може призвести до великої втрати
бджіл взимку. Матки, виведені в серпні (у північних
районах України), можуть лишитися на зиму незаплід-
неними, а з пізньозаплідненими матками йдуть у зиму
старі бджоли. Несприятливі умови зимівлі особливо не-
гативно позначаються на сім’ях, у яких є такі матки.

Передові пасічники в період, коли провадиться замі-
на старих маток молодими, не знищують перших, а ви-
користовують як маток-помічниць. Для цього старих
маток пересаджують у нуклеус із запечатаним розпло-
дом, де повинно бути 3—4 рамки бджіл. Нуклеуси зосе-
реджують в одному вулику з основною сім’єю або вмі-
щують у окремі вулики, що стоять поряд з основною
сім’єю. Після взятку, приблизно в серпні, нуклеуси під-
годовують, а гнізда поступово розширюють, ставлячи
рамки з сушшю. Цим досягають підвищення яйцекладки
маток. Молодий розплід від таких сімей переставляють
в основну сім’ю, бо весь розплід нуклеус вигодувати не-
спроможний, крім того, вихований в неповноцінній сім’ї
розплід буде малоякісним. З основної ж сім’ї нуклеусу
час від часу передається рамка із зрілим розплодом.
Таким чином, сім’ї з матками-помічницями вигодовують
розплоду на ЗО—40% більше, ніж ті, у яких бджоли
взимку нарощували його при одній матці.

У вересні стару матку знищують і рамки з бджолами
нуклеусу приєднують до основної сім’ї. Якщо стару мат-
ку видалити з нуклеусу вранці, то увечері всі рамки з
розплодом, але без бджіл, переставляють у гніздо основ-
ної сім’ї. Рамки з бджолами ставлять з боку гніз-
да основної сім’ї за вставну дошку. Вранці на другий
день перегородку виймають, і бджоли спокійно з’єд-
нуються.

Внаслідок таких способів нарощування створюються
сильні сім’ї з великою кількістю молодих бджіл. Для
зимівлі бджіл надворі дуже важливо мати такі сім’ї,
які покривають 8—9 і більше рамок.

Коли на пасіці є сім’ї меншої сили, наприклад з 4—5
щільно покритими бджолами рамками, такі сім’ї слід по-
садити по дві у вулик. Для цього потрібно розділити
корпус вулика-лежака на дві частини глухою перегород-
кою і кожній сім’ї дати окремий льоток. У цих умовах
слабкі сім’ї матимуть змогу краще підготуватися до
зимівлі. Сім’ї, які зимують по дві в одному вулику, роз-
міщують свій клуб ближче до перегородки. Тому рамки
кожної сім’ї, більш наповнені медом, необхідно ставити
ближче до перегородки.

Запасні матки для зимівлі. Досвідчені пасічники зав-
жди залишають для зимівлі запасних маток. Вони не-
обхідні весною для підсаджування сім’ям, які втратили
взимку матку. Якщо немає на пасіці запасних маток,
такі сім’ї доводиться приєднувати до сімей з матками.
Коли цього не зробити, то така сім’я може загинути за
весняний період, бо у неї не буде молодих бджіл, які б
замінили розгублених, старих. Вважають, що треба мати
приблизно до 10% запасних маток від загальної кіль-
кості сімей, які йдуть у зимівлю.

Буде більш доцільно, коли, визначаючи кількість ма-
ток, які треба залишати в запас на зиму, враховувати
не тільки наявність сімей бджіл на пасіці, але й вікові
особливості маток у цих сім’ях. Вище сказано, що чим
старіші матки будуть у сім’ях йти в зимівлю, тим біль-
ша можливість їх загибелі. Отже, слід залишати більше
запасних маток, тобто відповідно до потреб, враховуючи
їх вік. При наявності в сім’ях, які йдуть в зимівлю, 100%
цьоголітніх маток в запас можна залишати 3—5%
маток.

Замінюючи старих маток молодими, не завжди до-
цільно вбивати матку, яку замінюють. Якщо стара мат-
ка ще хороша (невідпрацьована), її слід посадити в ну-
клеус замість взятої відтіля молодої. Такі нуклеуси
можуть розвиватися самостійно, і вони, звичайно, змо-
жуть забезпечити себе кормом на зиму. Восени нуклеуси
із запасними старими й молодими матками повинні зай-
мати 3—4, а на півдні 2—3 рамки та мати і кормові за-
паси по 2 кг на рамку. Поміщають нуклеуси звичайно
в «кармани» — відділення за глухою перегородкою по-
ряд з основною сім’єю. Для цієї мети найзручнішими є
вулики-лежаки. У 12 рамкових вуликів можна вміщу-
вати по 3—4 нуклеуси, розділивши вулик глухими пере-
городками на відповідну кількість відділень.

Зберігати запасних маток можна й у сильних сім’ях.
Такі сім’ї, що займають не менше 10 рамок, ділять по-
полам фанерною перегородкою, щільно прилягаючою до
стінок і дна корпуса вулика. В одну з половин гнізда,
150
що лишилася безматочною, підсаджують матку, і у та-
кому вигляді вона йде на зимівлю.

Льоток для двох половин сім’ї можна зробити кожній
окремо, але можна залишити один загальний. В остан-
ньому випадку льотки повинні бути по можливості ближ-
че до перегородки. При такому положенні зимуючі
бджоли, з одного боку, прагнучи до льотка, і з другого—
до теплої перегородки, розміщують свій клуб поблизу
її. Обидві половини сім’ї, таким чином, взаємообігрі-
ваються й знаходяться наче в одному клубі. За даними
І. А. Бабича, обидві половини сім’ї із запасними матка-
ми, які розділені глухою перегородкою і мають спільний
льоток, після виставлення швидше розвиваються. При
цьому бджоли обслуговують обидві половини сім’ї, не
роблячи між ними ніякої різниці.

Зберігання запасних маток цим способом вважається
більш економним. Додаткові витрати корму для пере-
зимівлі другої матки дорівнюють приблизно одному кі-
лограму.

Значення молодих бджіл для зимівлі. Багато пасіч-
ників не надають належного значення наявності у вули-
ках молодих бджіл та не враховують їх ролі у благо-
получній зимівлі. Між тим, треба мати на увазі, що
благополучна зимівля залежить не тільки від сили сім’ї,
а й від наявності в ній молодих бджіл. Чим більше та-
ких бджіл у сім’ях іде в зимівлю, тим краще проходить
вона. Кількість зимового підмору в основному залежить
не тільки від способів зимівлі, а й від вимирання старих
виснажених бджіл, поставлених на зимівлю. Дані Укра-
їнської дослідної станції бджільництва вказують, що
бджоли, які вийшли з яєць, відкладених маткою до
20 липня, відмирають зимою на 61%, інші бджоли, як
більш старі, відмирають рано навесні. Бджоли, виведені
з яєць, відкладених маткою в кінці серпня — на початку
вересня, добре перезимовують. Весною вони здатні вихо-
вувати велику кількість розплоду. Сім’ї з такими бджо-
лами швидко набирають сили. Бджіл, що вийшли з яєць,
відкладених маткою у серпні, гине за зиму до 18%,
а відкладених у кінці вересня — на початку жовтня, до
30%. Отже, від бджіл осіннього виведення, які після ви-
ходу з комірок уже змогли облітатися, залежить благо-
получна зимівля, інтенсивність весняного нарощування
молодих бджіл й одержання високого медозбору. Такі
бджоли більш стійко витримують несприятливі умови
зимівлі, бо вони не встигають ще постаріти (виснажи-
тися) до весни. Старі ж бджоли під час поганої зимівлі
приходять до остаточної старості та гинуть ще до весни.
При сприятливих умовах зимівлі старі бджоли можуть
і не загинути, але після весняного виставлення вони
гинуть у перші ж 10—15 днів. Отже, чи загинуть старі
бджоли взимку чи рано навесні — все одно сім’ї бджіл
сильно слабнуть.

Потрібно мати на увазі ще й те, що навесні вигодо-
вувати личинок зможуть тільки ті бджоли, які з осені
частково брали участь або ж зовсім не брали її у виго-
дівлі розплоду. Бджоли осіннього виведення зберігають
протягом зими свою здатність вигодовувати розплід. Хоч
старі бджоли не зовсім втратили цю здатність, все ж їх
здатність по вигодовуванню розплоду менш ефективна.
Звичайно в таких випадках навіть хороша матка кладе
мало яєць.

Нарешті встановлено, що молоді бджоли мало хво-
ріють на нозематоз, а старі, навпаки, — більше. Ось
чому на пасіках, де в сім’ях у зимівлю йде мало моло-
дих бджіл, захворювання на нозематоз поширюється
більше. Саме через це передові пасічники роблять усе
можливе, щоб підсилити яйцекладку маток і добитися
вирощування розплоду протягом серпня — вересня. Це
дає можливість нарощувати сильні сім’ї з більшою кіль-
кістю молодих бджіл.

Значення стільників у гнізді для зимівлі. При форму-
ванні гнізд для зимівлі звертають увагу й на якість
стільників. Рамки з добрими бджолиними комірками у
гнізді потрібні восени для червління маток. Тому рамки,
непридатні для червління (із зім’ятою сушшю і стіль-
ники з трутневими комірками, що займають 25—ЗО°/о
площі стільника), видаляють. Вибраковують також рам-
ки, забруднені екскрементами, зовсім темні, забиті ста-
рою, зіпсованою пергою, запліснявілі. Непридатні й
стільники з комірками неправильної форми і розмірів.
Якщо такі стільники потрапляють з осені у центр гнізда,
їх слід видаляти, інакше сім’ї не матимуть можливості
розплоджуватися в них. Пасічник повинен ще з ранньої
весни подбати про створення необхідного запасу стіль-
ників для заміни старих і непридатних при підготовці
до зимівлі бджіл.
Для цього при першій же можливості весною треба
видалити всі непридатні стільники (чорні, запліснявілі,
опоношені, з трутневими комірками тощо). Ті стільники,
що деякий час можуть бути ще використані, позначають
і протягом літа поступово замінюють новими. Ця заміна
провадиться таким чином: рамки з непридатними стіль-
никами відсувають на край гнізда ближче до діафрагми,
а замість них вставляють рамки з штучної вощини; коли
бджоли відбудують цей стільник, а старий стільник буде
звільнено від розплоду, останній видаляють і замість
нього вставляють у гніздо нову рамку з штучної вощини.
Таким чином, протягом літа можна замінити всі старі
стільники. Щоб гніздо поновлювалося за 2—3 роки, що-
річно замінюють 35—50% стільників, залежно від їх
придатності.

Помічено, що там, де на пасіці багато старих стіль-
ників і де несвоєчасно їх замінюють новими, під час
зимівлі часто спостерігається захворювання бджіл на
пронос. Це пояснюється тим, що більшість старих стіль-
ників заражена спорами ноземи, а нові від них вільні.

Бджоломатка більш охоче кладе яйця в свіжовіднов-
лені стільники, ніж у старі. Стільники яскраво-коричне-
вого кольору, які просвічуються на світлі, вважаються
ще придатними для червління матки. Чорні ж, які не про-
свічуються, підлягають вибраковуванню, хоча б вони й бу-
ли з правильно відбудованими бджолиними комірками.

Значення підгодовування для осіннього нарощування
молодих бджіл. Якщо взятку в природі немає, то доби-
тися нарощування молодих бджіл, навіть при наявності
хороших маток, неможливо. В таких випадках вживають
різних заходів. Окремі пасічники ставлять за вставну
дошку гнізда маломедні рамки, поступово відкривають
у них запечатані комірки і тим примушують бджіл пе-
реносити мед у гніздо. В сім’ях при цьому створюється
приблизно такий же настрій, як під час взятку.

Інші пасічники вважають за краще робити для цього
цукровий сироп (1 : 1), по одній склянці щодня на сім’ю.

Добре підгодовувати бджіл медово-перговою суміш-
шю. За даними Української дослідної станції бджільни-
цтва, в результаті підгодовування бджіл цією сумішшю
кількість розплоду у досліді збільшилася на 48%. Для
цього беруть 20% перги від загальної кількості меду,
спочатку розтирають її в ступі, добавляють стільки води,
щоб утворилася маса, подібна по консистенції до рідкої
сметани, а потім додають необхідну кількість меду. Цю
суміш згодовують бджолам у годівницях або заливають
її в порожні стільники.

Корисно для стимуляції розплоду підгодовувати
бджіл цукровим сиропом, приготовленим з 50% цукру
і 50% парного коров’ячого молока, або ж цукровим си-
ропом з 5% сухих пекарських дріжджів. У останньому
випадку цукровий сироп готується, як звичайно, з одна-
кових частин цукру й води. Пекарські дріжджі спочатку
обливають окропом і змішують їх з сиропом перед роз-
дачею корму. Кожній бджолосім’ї за період підгодову-
вання слід дати 3—4 кг такого сиропу. Від підгодовуван-
ня кількість розплоду значно збільшиться.

Однак підгодовування бджіл у вулику менше сприяє
нарощуванню молодих бджіл за зиму, ніж якби вони
були забезпечені взятком — пізньоосіннім медозбором.
Ось чому краще було б вивозити бджіл на взяток або
висівати поблизу пасіки необхідну кількість медоносів.

Щоб забезпечити бджіл таким взятком, слід висівати
у червні — першій декаді липня фацелію, гірчицю, греч-
ку або інші медоноси, які швидко зацвітають. Як інтен-
сивно йде нарощування молодих бджіл під впливом
взятку, показують дані В. А. Нестерводського, наведені
в таблиці 51.

Таблиця 51

Вплнв осіннього взятку або підгодовування на нарощування
молодих бджіл

Тривалість взятку або підгодовування бджіл	Середній взяток 12.VIII—17.IX (в кг)	Кількість рамок з розплодом
Медозбір з фацелії й гречки  „	з	гречки й фацелії .  „	з	фацелії  Медозбору немає, підгодовування  ,	підгодовування не давали	4,8—26,9 0,2  10,8—14,9 0,14  12,8- 3,9 0,04  15,8—15,9 0,1  0,0	6,7  6,1  3,8  4,6  2,0

Завдяки цим посівам пасічники звільняються від зай-
вого клопоту і витрат на підгодовування бджіл.

Для забезпечення осіннього взятку Українська до-
слідна станція бджільництва запропонувала сіяти зга-
дані культури в міжряддях саду в кінці червня — на по-
154
чатку липня або ж утворювати післяжнивні посіви після
збирання озимих культур. Для пізнього взятку, коли у
природі немає вже квіткових рослин (це буває'у верес-
ні— на початку жовтня), необхідно провести кулісні
посіви соняшника на озимих культурах. Цей спосіб сів-
би озимих культур давно практикується в колгоспах і
радгоспах тих районів (наприклад, східних районів
УРСР — Харківської, Полтавської та ін. областей), де
сніговий покрив на рівних місцях здувається вітром.
Куліси в цих випадках затримують сніг, завдяки чому
вологи в грунті нагромаджується більше.

Найкращим часом для сівби буде приблизно 20 лип-
ня. Посіяний у такі строки соняшник зацвітає у вересні
і цвіте в жовтні до настання сильних морозів. Такі посіви
дадуть бджолам нектар і пилок, необхідні для вихову-
вання розплоду саме у той період, коли у природі не
буде взятку.

Щодо питання осіннього нарощування бджіл, слід
відзначити, що під час взятку в гнізді не лишається віль-
ного місця для кладки яєць маткою. Зважаючи на це,
слід відбирати по 2—3—4 повномедні рамки (залежно
від сили сім’ї) і давати в середину гнізда по дві мало-
медні рамки з повноцінною сушшю. В цих стільниках
матка буде класти яйця восени. При остаточному скла-
данні гнізда на зимівлю (в кінці вересня — на початку
жовтня) ці рамки слід видалити і на їх місце поставити
відібрані рамки з медом.

Одночасно з організацією осіннього нарощування мо-
лодих бджіл пасічники утеплюють гнізда, без чого під-
годовування може завдати бджолосім’ям більше шкоди
ніж дати користі. Завдяки підгодовуванню розплоду мо-
же бути стільки, що бджоли не зможуть обігріти його
без спеціального утеплення під час осіннього похоло-
дання.

В цей час бджоли збираються в середину гнізда в
тісний клуб, а розплід на крайніх рамках і в нижній
частині їх може лишитися поза клубом. Розплід, не по-
критий бджолами, застигає і на всю зиму лишається в
комірках, оскільки восени бджоли не чистять стільників.

Утеплити гніздо — це значить скоротити його відпо-
відно до сили сім’ї і покрити яким-небудь утеплюваль-
ним матеріалом — солом’яними чи рогожевими матами
або ще краще — подушками (зверху і збоків гнізда).
Коли весь розплід у гнізді вийде з комірок стільника
(це приблизно буває у другій половині вересня, а інколи
і на початку жовтня), слід дати кожній сім’ї близько
З кг густого цукрового сиропу (2:1) в годівниці, постав-
лені зверху рамок чи збоку гнізда за заставну дошку.
Якщо з настанням холоду бджоли погано братимуть си-
роп з-за заставної дошки через пониження температури,
то його слід підігріти і потім поставити в гніздо між
крайньою рамкою і заставною дошкою. Після цього гніз-
до добре обкласти утеплювальним матеріалом. Сироп
необхідний для того, щоб бджоли могли заповнити ним
порожні комірки, звідки вийшов розплід, або перенести
його в ті рамки, де лишилося мало меду. Якщо це з
якихось причин зробити неможливо, а в запасі є рамки
з медом, то необхідно рамки, де був розплід і мало
меду, видалити з гнізда і замінити повноцінними. Коли
цього не зробити, то бджоли, які сидять на маломедних
рамках, загинуть від нестачі корму у вуличці, оскільки
під час холоду при зимівлі надворі бджоли не перехо-
дять з одної вулички на іншу. Загибель же частини
бджіл взимку знесилить сім’ю у відповідальний момент
сезону.

До дуже важливих заходів у період підготовки бджо-
лосімей до зимівлі належить осінній обліт бджіл. Мо-
лоді бджоли, які не встигли після виходу з комірок зро-
бити обльоту, гірше перезимовують і навіть можуть
взимку загинути.

Спостереженнями встановлено, що молоді бджоли,
які не встигли після свого виходу з розплоду зробити
обліт, гинуть взимку в кількості 30%, оскільки йдуть у
зиму з переповненим кишечником. А саме ці пізно ви-
ведені бджоли і становлять велику цінність, добре пе-
реносять зимівлю, навесні вони життєдіяльні й живуть
довше, ніж решта бджіл сім’ї, яка перезимувала. Тому
треба прагнути використати кожний погожий день для
того, щоб примусили бджіл зробити обліт. У таких ви-
падках необхідно в теплий сонячний осінній день від-
крити кришки вулика, зняти утеплення, щоб гніздо кра-
ще прогрілося на сонці. Це виманить бджіл із вулика,
і вони облітаються. Якщо ж це не допоможе, то слід
підгодувати бджіл напередодні тепли.м цукровим сиро-
пом. його можна дати в годівниці збоку гнізда чи по-
ставити зверху на рамки.
Якими повинні бути кормові запаси. Для благопо-
лучної зимівлі кожній бджолосім’ї необхідно стільки
кормових запасів, щоб їх вистачило на осінній, зимовий
та весняний періоди. Найменшу кількість корму, як уже
сказано в попередніх розділах, бджоли витрачають у
зимовий період і значно більше — в осінній і весняний.
Осінній період — це час від початку готування гнізд у
бджолосім’ях на зимівлю до поставлення їх на зимове
зберігання. Для УРСР тривалість цього періоду дорів-
нює приблизно ЗО—40 днів. За цей час сильніші сім’ї,
особливо ті, що мають молодих маток, витрачають
близько 4—5 кг корму. Зимовий період, який продовжує-
ться близько 150 днів, настає з моменту останнього об-
льоту і триває до першого весняного обльоту бджіл. За
цей час бджоли витрачають корм неоднаково: у перші
місяці приблизно 1 кг щомісяця на сім’ю, у наступний
(березень) значно більше — до 2 кг, а інколи ще біль-
ше. В умовах зимівлі бджіл надворі збільшення витра-
чання корму починається трохи раніше, ніж у тих бджіл,
що зимують у зимівнику. Вже з лютого, а в окремі роки
і з січня йде збільшення витрачання корму. В такі мі-
сяці, як листопад, грудень і січень, бджоли витрачають
корм майже в однаковій кількості, і в окремі роки
ці витрати зменшуються до 600—700 г щомісяця на
сім’ю. Таким чином, усього бджолосім’я витрачає за
5 місяців — з листопада до березня — 6—9,5 кг корму
(залежно від року і сили сім’ї). У весняний період,
який починається днем першого масового обльоту і про-
довжується до першого взятку (особливо, коли контроль-
ний вулик має позитивні показники), витрачання корму
буває найбільшим, за цей період — 35—40 днів — бджо-
ли в деякі роки витрачають близько 4—5 кг корму. Це
найбільш відповідальний період у розвитку бджолосім’ї.
Кожна бджолосім’я у весняний період повинна весь час
мати близько 4—6 кг кормових запасів і ні в якому
разі не менше 2 кг. Великі кормові запаси у вулику
наприкінці зимівлі, особливо у весняний період, сильно
скорочують діяльність бджіл по вигодовуванню розпло-
ду, що дуже небажано. Якщо мати на увазі, що кожна
сім’я на випадок несприятливої зимівлі повинна мати
додатковий запас корму приблизно 2—3 кг, то можна
прийти до висновку, що для сім’ї необхідно залишати
на зимівлю 14—18 кг корму; окремі передові пасічники
залишають трохи більше — близько 22 кг. Крім цього,
4—6 кг корму необхідно зберігати у теплій коморі (мед
у рамках повинен зберігатися при температурі не нижче
8—10° тепла) як кормовий фонд на весну.

Щоб запобігти помилкам при визначенні кормових
запасів у сім’ях, які йдуть у зиму, слід ще раз перевірити
їх всередині чи в кінці вересня і, якщо потрібно, попов-
нити.

Для поповнення кормових запасів можна ставити в
гніздо рамки з медом із числа літньої заготівлі або під-
годовувати бджіл цукровим сиропом. Якщо з цією метою
підставляти за вставну дошку маломедні рамки, то слід
пам’ятати, що в таку пізню пору року бджоли охоче
беруть мед з тих комірок, де були зрізані кришечки, і
дуже погано з комірок, де мед не був запечатаним.
Більш охоче бджоли беруть мед з відкритих комірок,
коли останній обприснути теплою водою або медовою
ситою. Підгодовуючи бджіл медом з маломедних рамок,
слід мати на увазі, що згодовуваний при високій темпе-
ратурі і низькій вологості мед швидше кристалізується
в стільниках взимку. Такий стан меду дуже хвилює
бджіл під час зимівлі.

Головною умовою зимівлі бджіл є не тільки достатня
кількість, але й добра якість корму. Найнебезпечпішим
кормом для зимівлі бджіл є мед з домішкою паді. Шкід-
ливість від такого меду тим більша, чим більше в ньому
домішки паді. Падь буває двох видів — рослинного й
тваринного походження. Влітку після жарких днів і хо-
лодних ночей рано вранці на листях багатьох деревних
порід (дуба, липи, клена та ін.) з’являються краплі со-
лодкого соку, який виділяє це листя. Цей солодкий сік,
що зветься медяною росою, бджоли охоче збирають,
оскільки він містить багато цукру. Це один з видів паді,
хоча не всі вважають її паддю.

В деякі роки на багатьох деревних породах з’являє-
ться величезна кількість трав’яної попелиці, листоблішок
і червеців, які ссуть рослинний сік і потім випорожняю-
ться солодкими цукристими краплями. Цих виділень бу-
ває настільки багато, що вони густо вкривають усе ли-
стя. Бджоли охоче збирають цю цукристу рідину і зде-
більшого переносять її у вулик; це падь тваринного
походження. Падь, перенесена бджолами у вулик, скла-
дається в комірки, як і квітковий мед. Звичайно бджоли
складають падь у комірки, які не до кінця заповнені
квітковим медом, і таким чином примішують до меду
падь. У чистому вигляді падь може бути при масовому
її збиранні, але здебільшого вона буває з домішкою
квіткового меду. Чим більша домішка паді у квітковому
меду, тим шкідливіше позначається він на результатах
зимівлі. Чим менше паді у меду, тим важче виявити її
без хімічного аналізу. На смак і запах можна виявити
падь при наявності її приблизно 50%.

Для виявлення паді у меду в умовах пасіки кори-
стуються спиртовою і вапняною реакціями.

За методом спиртової реакції беруть одну частину
меду і одну частину дистильованої води (можна вико-
ристати дощову) і змішують. Потім до розчину дода-
ють 10 частин 96%-ного винного спирту і добре збов-
тують. Якщо рідина покаламутнішає і на дні пробірки
з’явиться пластівчастий осад, це означатиме, що мед
містить домішки паді.

За методом вапняної реакції беруть 3—4 столові лож-
ки негашеного вапна, висипають у склянку і додають
7—10 столових ложок води. Протягом 3—4 годин раз
у раз перемішують, потім дають відстоятися. Прозорий
водний відстій зливають у чисту склянку, це й буде вап-
няна вода. Потім беруть одну частину меду і таку ж
кількість води (дощової), змішують, додають дві частини
вапняної води і збовтують. Після цього в колбі або
пробірці розчин ставлять на повільний вогонь. Як тіль-
ки рідина закипить, посуд знімають з вогню і дають
прохолонути. Утворення пластівчастого осаду вказує на
присутність паді.

Головна шкідливість паді полягає в тому, що вона
швидко кристалізується, внаслідок чого стає недоступ-
ною для бджіл, швидко закисає, через що є непридатним
кормом. Крім того, вона містить велику кількість не-
перетравних і шкідливих для бджіл речовин так зв'аних
декстринів. Цих декстринів у падевому меду (в чистому
вигляді) є близько 27—28%, в той час як у натурально-
квітковому меду їх тільки 3,61% (за даними радянських
і іноземних авторів). Падь містить також велику кіль-
кість мінеральних солей—3,20%, а мед тільки — 0,22%.

Отже, у робочої бджоли, завдяки значній кількості
неперетравних речовин паді, відкладається в задній киш-
ці дуже багато неперетравних залишків.
Відомо, що бджоли у зимові місяці здатні відкладати
неперетравні речовини в задній кишці і не випорожня-
тися у вулику. Але, якщо задня кишка буде переповнена
калом, бджоли в силу необхідності змушені будуть ви-
порожнятися або у самому вулику або вилітати з нього,
де при низькій температурі вони гинуть. Крім того, сама

Мал. 19. Визначення паді в меду електрометричним
способом.

падь як корм токсична і для дорослих бджіл, і для роз-
плоду.

Негативно впливає на зимівлю бджіл мед, що забро-
див. Він сприяє більшому нагромадженню калу в задній
кишці. Встановлено, що навантаження кишечника калом
небезпечне для бджіл, якщо вага калу почне перевищу-
вати вагу тіла бджоли. У такому випадку бджоли не-
спроможні утримувати кал у кишечнику, і у них почи-
нається пронос.

Різні щодо якості корми по-різному впливають на
строки нагромадження калу в задній кишці,- в різний
час спричиняють пронос або зовсім не спричиняють його
якщо бджоли встигли облітатися. В які строки вага калу
буде дорівнювати половині ваги бджоли залежно від
якості корму, показано в таблиці 52.

З таблиці 52 видно, що при зимівлі бджіл на пале-
вому меду перевантаження кишечника калом починає-
ться вже на початку зимівлі (у жовтні), а на кращих
кормах — значно пізніше, наприклад на цукрі, — у бе-
резні, коли бджоли вже починають обліт,
Таблиця 52

Вплив якості зимових запасів на шкідливість найбільшого
навантаження кишечника бджіл калом

Види корму	Вага кишечника (в мг)				
	ЗО.Х	ЗО. XI	29.XII	26.1	9.ПІ
На цукрі			189	223	315	382	434
1/2 меду + 1/2 цукру . . .	215	314	342	423	527
На світлому меду з домішкою паді . . .			175	264	439	483	656
На темному меду (недобро- якісний) 			225	439	449	487	516
На паді		416	603	793	661	514

Пасічники повинні пам’ятати про всю відповідаль-
ність при наявності паді в сім’ях, що йдуть у зиму, і
заздалегідь вжити заходів до знищення у вулику запасів
падевого меду. Знищуючи падевий мед, його треба пов-
ністю замінити цукровим сиропом. Цим пасічник сприяє
кращим умовам перезимівлі бджіл.

Згодовування цукрового сиропу (для доповнення кор-
мових запасів) слід провадити в 2—3 прийоми, тому що
тривале підгодовування (в північних районах УРСР)
може призвести до запізнення з відкладанням яєць і
сильного льоту бджіл. Це у взяткову і небезпечну для
бджіл холодну пору може занапастити багато льотних
бджіл. Тому годувати бджіл при потребі слід зараз же
після закінчення взятку, наприклад, у першій половині
серпня, а на півдні — трохи пізніше, так, щоб бджоли
ще в теплі дні встигли запечатати перенесені до гнізда
запаси корму. Пізніше внаслідок нестачі тепла бджоли
залишають у гнізді мед або сироп незапечатаним. Якщо
бджіл підгодовувати цукровим сиропом, то це не так
шкідливо позначиться надалі, бо сироп не псується при
зимівлі, як мед. Тому цукровий сироп може бути згодо-
ваний бджолам теплим, у крайньому разі навіть при
температурі +6°. Так, восени 1956 р. (23 жовтня) у
чотирьох сім’ях увесь мед був замінений цукровим сиро-
пом, який бджоли не змогли вже запечатати; до того ж
сироп заливали в рамки і ставили прямо в гніздо. І хоч
сироп не був перенесений бджолами у гніздо, як це зви-
чайно робиться при ранньому підгодовуванні, все ж і
в цьому випадку ніяких ознак всування сиропу під час
зимівлі і ніяких негативних явищ у бджіл не помічали.
У дослідах з другим строком давання корму (18—ЗО
вересня 1957 р.) бджолам згодовували цукровий сироп
для поповнення зимових запасів, і вони запечатали його
в стільниках. Крім цього, бджоли при такій тривалій
підгодівлі теплим сиропом почали будувати «язики» під
годівницею, а матка поклала в них яєчка.

Зовсім інші результати дає підгодівля медом. Якщо
при пізній підгодівлі мед або медова сита (3 частини
меду на 1 частину води) підуть у гніздо на зиму неза-
печатаними, то в місцях, які бджоли не покривають своїм
тілом, на нижніх краях рамки і на крайніх рамках, корм
може псуватися, бродити та покриватися пліснявою і
внаслідок у бджоли виникає пронос, який у дальшому
призводить до загибелі багатьох бджіл або всієї сім’ї.

Як замінити мед цукром для зимівлі бджіл. Під час
формування гнізд на зимівлю може виникнути питання
про заміну меду цукром, тому що на цукрі економічно
значно вигідніше зимувати бджіл, ніж на меду. В таких
випадках цю заміну слід провадити з таким розрахун-
ком, щоб бджоли встигли запечатати цукровий сироп
до настання морозів, бо з настанням холодів бджоли
припиняють запечатування корму в комірках. Краще
було б після закінчення взятку в природі у серпні весь
мед, що є в рамках, викачати медогонкою. В центрі
гнізда поставити рамки, придатні дія відкладання яєць
маткою, а по їх боках — рамки з пергою. Після цього
можна давати сім’ям сироп з цукру в годівницях пор-
ціями по 2—3—4 кг. Годівниці ставлять або за заставну
дошку, або ж на рамки. Своєчасно згодований цукровий
сироп дасть можливість бджолам розмістити його в не-
обхідних їм місцях. Це звільнить пасічника від потреби
збирати гнізда на зимівлю.

Підгодівлю цукровим сиропом треба закінчити до
15 вересня (на півдні можна дещо пізніше), а наприкін-
ці цього місяця пасічникам залишається тільки переві-
рити наявність запасів у гнізді. Підраховуючи кількість
згодованого бджолам цукрового сиропу, слід виходити
з ваги сухого цукру, а не цукрового сиропу, як це деякі
вважають. Справа в тому, що бджоли, переносячи сироп
у стільники, витрачають близько 20% його, так що в
стільники вони складають стільки корму, скільки було
взято цукру для приготування цукрового сиропу. Сироп
слід готувати в чистих вилуджених або емальових ка-
струлях. У киплячу воду засипають цукор (2 вагові ча-
стини цукру на 1 частину води), добре розмішують до
повного розчинення. На кожний літр розчину слід дода-
ти від 50 до 100 г води на випаровування. Якщо цього

Мал. 20. Підгодівля бджіл з банок.

не зробити, то цукровий розчин засахариться. Кип’ятити
розчин не слід, бо цукор у кип’ятку добре розчинюється
і без кип’ятіння. Під час кип’ятіння може підгоріти цу-
кор, який шкідливо впливає на кишечник бджіл. Теплий
сироп краще давати бджолам великими порціями, але
стільки, щоб вони мали змогу забрати його протягом
доби. Роздавати сироп краще увечері, але можна і
вдень, коли не спостерігається крадіжок і нападів. За
добу бджоли можуть взяти з годівниць і скласти у стіль-
ники при сприятливих умовах (у теплу пору) до 8—
10 кг сиропу.

Для роздачі корму можна використати літрові бан-
ки. Якщо необхідно, ставлять їх одночасно 2—3 на одну
сім’ю. У банки наливають сироп до смужки, після цього
накривають складеною вдвоє марлею й зав’язують
шпагатом. Щоб установити таку годівницю, слід зазда-
легідь вирізати отвір за розміром банки у стельовій до-
щечці. Цей отвір закривають дротяною сіткою, крізь
яку не змогли б пройти бджоли. Після цього підготов-
лену стелину кладуть над центром клуба, а в отвір
ставлять банку з цукровим сиропом, перевернувши її
догори дном. Банку накривають утеплюючим матеріа-

Мал. 21. Заповнення стільників цукровим сиропом за допо-
могою шприца.

лом або спеціально зробленим чохлом, щоб сироп не
так швидко холонув. Такий спосіб підгодівлі зручний
у прохолодні дні, коли сироп у годівницях, що стоять за
заставною дошкою, швидко холоне, і бджоли поволі за-
бирають холодний корм.

Розміщення льотка у вулику для зимівлі бджіл на-
дворі. У питанні, як розмістити льотки у вуликах для
зимівлі, висловили свій погляд М. М. Павлов (1948),
А. й. Перепелова (1947), П. А. Рубеніс (1954), Р. Е.
Інглиш (1947), Е. Шестаков (1954), Рождєственський
(1951) та інші. Одні рекомендують провадити зимівлю
бджіл при відкритих верхніх і нижніх льотках, інші —
із закритими нижніми і відкритими верхніми, а треті —
зовсім із закритими льотками.

Ці обставини змусили закласти дослід з метою з’я-
сування, при яких способах розміщення льотків у вулику
краще перезимовують бджоли. Дослід було закладено
в п’яти варіантах. У ньому брали участь 25 сімей, по
5 сімей у кожному варіанті. Гнізда і утеплення в сім’ях
були в однаковому стані.

Покажчиком результату зимівлі була наявність во-
логості у вуликах, яка встановлювалась по п’ятибальній
системі, наявності розплоду і підмору.

Стан сімей і результати досліду за середніми даними
кожного варіанта показані в таблиці 53.

Таблиця 53

Стан бджолиних сімей, які зимували надворі при різних
варіантах розміщення льотків у вулику (за станом на 7.ІУ)

Номер групи і розміщення льотка
у вулику

	1	2	3	4	5
	>5		>Х х		<и
Показники	з	X Л	Н X	х <9	X «->
			X о.		
			о. *	£	X
	03	д =	Зі Ч	х	=4 О.
		В £	« 3		и а
			® »х	« X ч	>х о
					
			X X		х —
	£ *	о.® X	X а	X -	
		Ф X о.	<х> X	<У X —	
	х а	О Н X	а х	а н х	а г- Ч
Кількість сімей		5	5	5	5	5
Кількість рамок		7	6	6	6	6
Сила сімей (в кг)		1,56	1,1	1,4	1,02	1,22
Корм (в кг) ...			4,9	3,35	4,88	4,18	5,68
Розплоду (в тис. штук):					
печатного 		19	11	16	13	17
відкритого		35	21	28	22	28
Підмору (в г)		67,1	84	79	81	102,9

Таблиця 53 свідчить, що більше розплоду (в серед-
ньому по групі) мають ті сім’ї, які були у вуликах з
верхніми і нижніми відкритими льотками,—54 тис. штук,
при максимумі 73 тис. штук і мінімумі 20 тис. штук.

У цих же сім’ях виявилась найменша кількість під-
мору бджіл —61,1 г. Однак вологості в них було біль-
ше, ніж в інших групах. Велика вологість виявилася у
тих сімей, які мали найбільшу кількість розплоду. На-
приклад, у сім’ї № 3 було розплоду всього 73 тис. штук,
або 137,1% від середньої кількості на сім’ю по групі,
сім’я № 100 мала 62 тис. штук, або 114,8%, сім’я
№ 18 — 20 тис. штук, або 37%. У сім’ях № 3 і 100 була
вологість, а в сім’ї № 18 вологості зовсім не виявилося.

Найбільш сухо виявилося в тих сім’ях, де верхній
льоток був відкритий і, крім цього, зроблено отвір у
стелі (подвійна верхня вентиляція) при закритому ниж-
ньому льотку. Також сухо виявилося в сім’ях, які зиму-
вали у вуликах з верхнім відкритим і нижнім закритим,
але в задній стінці внизу з відкритим льотком.

Перша група бджолиних сімей (табл. 53) мала роз-
плоду в середньому на одну сім’ю всього 45 тис. штук,
а четверта — 35 тис. штук, у цих двох групах вологість
виявлена тільки на дні в 4 сім’ях.

Більше вологи виявлено в сім’ях, де верхня частина
гнізда не мала вентиляційного отвору. З цього досліду
можна зробити такі висновки.

В умовах зимівлі надворі при наявності у вуликах
вентиляції бджоли виходять з кращими наслідками, ніж
сім’ї, які не мають у вуликах вентиляції.

Сім’ї бджіл краше перезимовують у тих вуликах, де
верхні й нижні льотки відкриті, і там, де верхній від-
критий з отворами в стелі.

З гіршими наслідками вийшли із зимівлі ті сім’ї, де
у вуликах був закритий верхній і відкритий тільки ниж-
ній льоток.

Як підготувати вулики до зимівлі надворі. Оскіль-
ки в літературі нема вказівок, як утеплювати гнізда й
вулики у сімей, які зимують надворі, то ми заклали
дослід, його завданням було з’ясувати ступінь утеплен-
ня гнізд у зимуючих надворі сімей.

З цього питання в літературі є невелика кількість
робіт. Більш докладно описано про це у С. А. Розова
(1930), де він каже, що бджоли краще перезимували
в клуні без утеплення. З практики ж нам відомо, що
вулики з бджолами, які залишено зимувати надворі,
дехто прагне якомога більше утеплити, грунтуючись на
тому, що інакше бджолам буде холодно взимку.

Взимку 1958/59 р. на 15 сім’ях було закладено
дослід по утепленню гнізд у трьох варіантах.

1.	Утеплення гнізд зверху подушкою, з боків солом’я-
ними матами.

2.	Утеплення гнізд зверху подушкою, з боків без
утеплення.

3.	Гнізда без верхніх і бокових утеплень.

По утепленню вуликів було закладено дослід на 10
сім’ях у двох варіантах:

1.	Передня і задня стінки вулика утеплені солом’я-
ними матами.
2.	Зовнішня частина вулика зовсім не утеплена.

Стан піддослідних сімей і результати зимівлі їх по-
казано в таблиці 54.

Таблиця 54

Стан бджолиних сімей, які зимували надворі при різних
способах утеплення

Показники	Способи утеплення				
	верхнє 1 бокове	ТІЛЬКИ верхнє	без утеп- лення	вулик утеплено солом’яни- ми матами	без зов- нішнього утеплення
Кількість сімей	5	5	5	5	5
Кількість рамок Корм витрачено	5,6	6	6	5,4	6
(вкг)	...	2,9	3,1	2,8	3,1	3
Сила (вуличок) Розплоду:	5	4	4,6	3,4	5
печатного . .	3,6	3,8	5,2	4,4	14
відкритого	14	24,2	13,8	18,6	20
Підмору (в г) . .	90	160	170	155	86
Вологість . . .	слаб-	слаб-	силь-	слаб-	слаб-
	ка—1	ка—1	на—1	ка—3	ка—2
	сухо—4	сухо—4	сухо—4	сухо—2	сухо—3
Опоношеність	нема	слаб- ка—2  нема—3	силь-  на—2 нема—3	силь- на—1 слаб- ка—1  нема—3	нема

Таблиця 54 показує, що за способом утеплення гніз-
да бджолині сім’ї відзначаються кращими результата-
ми (по кількості розплоду) в тій групі, в яікй гніздо
утеплювалося тільки зверху. Тут розплоду було більше
в порівнянні з сім’ями інших варіантів на 68,6%.

Ця група відзначалася і по наявності вологи у гнізді.

З досліду виходить, що бджоли, які зимують надво-
рі, не потребують сильного утеплення вуликів та гнізд.
І раніше проведені досліди показали, що сильне утеп-
лення гнізд і вуликів негативно впливає на результати
зимівлі надворі. Це можна пояснити тим, що наявність
більшої кількості утеплюючого матеріалу всередині ву-
лика сприяла збільшенню в ньому вологості.

Утеплюючий матеріал звичайно до весни виявлявся
дуже вологим, а в окремі роки покривався навіть пліс-
нявою, що віддає затхлістю. Така атмосфера у вулику
впливала пригнічуюче на бджіл під час зимівлі. При
наявності зовнішнього утеплення вулик і в сонячні дні
взимку не прогрівався, бо матеріали, що утеплювали ву-
лик ззовні, захищали його від сонячного прогріву. Ву-
лики без зовнішнього утеплення взимку прогріваються
сонцем і в цей час немов дихають атмосферним повіт-
рям, за рахунок чого з вулика при прогріванні виходять
водяні пари.

Таким чином, з проведених дослідів і спостережень
слід зробити висновок, що гнізда треба розміщати в
центрі вулика-лежака. Зверху і з боків покласти подуш-
ки або солом’яні мати. Простір з боків гнізда і зверху
під кришкою нічим не займати, це сприяє вільнішому
виходу з вулика водяних парів, які видихають бджоли.

Зовнішнього утеплення вуликів, яке складається з
солом’яних матів, застосовувати не слід. У вуликах без
зовнішнього утеплення бджоли переносять зимівлю кра-
ще, ніж при ньому.

* *

Виходячи з літературних даних і проведених дослі-
дів, ми прийшли до висновку, що для зимівлі бджіл на-
дворі придатні наявні системи вуликів, наприклад, стан-
дартні вулики на 20 рамок-лежаків і на 12 рамок. Тов-
щина стінок вулика може не перевищувати встановле-
ного стандарту — 35—40 мм.

В окремих зарубіжних країнах дослідники вважають
за краще стінки корпусу вулика робити товщиною
25 мм, маючи на увазі те, що такі стінки краще прогрі-
ваються на сонці взимку.

У кожному вулику, який призначається для зимівлі
надворі, повинно бути по дві діафрагми з тим, щоб мож-
на було розмістити гніздо в центрі вулика.

У кожному вулику, крім нижнього льотка для вико-
ристання влітку, необхідно мати на час зимівлі ще і
верхній льоток. Він може бути у вигляді горизонтальної
щілини висотою в 8—9 мм і до 10 см ширини або на-
віть круглим з діаметром 25 мм.

Верхній льоток роблять на 4—5 см нижче стелі, кра-
ще з похилом вниз, щоб у гніздо не затікала дощова
вода і не так сильно задував вітер. Верхній льоток у
вуликах для зимуючих надворі бджіл потрібен для того,
168
щоб через нього виходили водяні пари, раніш ніж вони
почнуть конденсуватись на стінках вулика. Цей льоток
бджоли восени краще захищають від ворогів, ніж ниж-
ній, а виходячи через верхній льоток не остигають. Зи-
мовий верхній льоток повинен бути весь час відкритим,
але його необхідно закрити решіткою від мишей. Ниж-
ній же має бути закритим.

При наявності верхнього льотка бджоли розміщають
свій клуб навпроти нього. На весь час зимівлі, коли
встановилася твердо низька температура повітря, ниж-
ній льоток повинен бути щільно закритий спеціальним
вкладишем. При відкритому верхньому і закритому
нижньому льотку створюються умови, які перешкоджа-
ють розвитку плісняви і осипанню великої кількості
бджіл.

При закритому нижньому льотку в нижніх ярусах
вулика буде концентруватися вуглекислота, яку види-
хають бджоли. Як уже зазначалося, бджоли легко пере-
носять підвищену концентрацію вуглекислоти в повітрі
за час зимівлі. Необхідність тримати нижній льоток за-
критим зимою викликана ще й тим, що в цьому випадку
температура на дні вулика буває вищою, ніж при від-
критому льотку, і бджолам, які випадково відірвались
від клуба і впали на дно, легше підніматися на рамки.
На холодному ж дні бджоли швидко охолоджуються і
клякнуть, а потім гинуть з голоду. Бажано під час від-
лиги, коли температура зовнішнього повітря підніме-
ться вище нуля, нижній льоток відкрити і очистити від
мертвих бджіл. Це дасть змогу краще провітрити гніздо
з метою видалення з нього водяних парів, що нагрома-
дились. Коли наступить похолодання, гніздо слід знову
щільно закрити.

ФОРМУВАННЯ ГНІЗД ДЛЯ ЗИМІВЛІ БДЖІЛ

Збирання гнізд на зимівлю — одна з відповідальних
осінніх робіт. При поганій організації гнізда бджолиної
сім’ї, навіть при наявності корму, вона може частково
чи повністю загинути з голоду. Здавалося б, простіше
простого — дать сім’ї більше кормових запасів, щоб во-
на перезимувала без втрат. У дійсності ж часто трап-
ляється, що весною сім’я виявляється мертвою, хоч і
має достатньо корму, щоб благополучно перезимувати.
Загибель бджіл з голоду при наявності корму в гнізді
пояснюється тим, що бджоли взимку не переходять з
одного стільника на другий, а залишаються до весни
в тій уличці, яку зайняли з осені. Якщо в цій ву-
дочці їм не вистачає корму, то бджоли змушені голоду-
вати і врешті решт гинуть. Особливо необхідно враху-
вати це в умовах зимівлі бджіл надворі при низьких

Мал. 22. Розташування і утеплення гнізда в ву-
лику-лежаку для зимівлі бджіл надворі.

температурах, бо бджолиний клуб тоді дуже щільний
і тому не такий рухливий.

При зимівлі бджіл надворі вони можуть переходити
з однієї вулички на іншу, коли зовнішня температура
буде не нижче 4—6° в затінку. Формування гнізд по-
трібно провести раніше, не відкладаючи цієї роботи до
пізньої осені. Бджоли після закінчення основного взятку
починають самі упорядковувати в гнізді кормові запаси
і саме в цей момент бажано прийти їм на допомогу.
Крім цього, можливо, деяким сім’ям доведеться допов-
нити запаси рідким кормом, який бджоли будуть пере-
носити в гніздо і запечатувати. Після формування гнізд
у сімей, які зимуватимуть, слід потурбуватися про їх
утеплення. Якщо в спеціальних приміщеннях всяке
утеплення вважається швидше шкідливим, ніж корис-
ним, то при зимівлі бджіл надворі бажано як верхнє,
так і бокове легкого типу.
Утеплюються ці вулики не для збереження тепла в
клубі бджіл при низьких зимових температурах, а для
захисту стінок вулика від сильного переохолодження.
На холодних стінках вулика буде більше конденсува-
тися водяних парів, і ця вода створює вологу в гнізді.
При наявності верхнього льотка водяні пари виходять з
вулика, і стінки його не будуть зволожуватись.

Кращим видом верхнього утеплення є подушка, на-
бита технічною ватою або льняними чи бавовняними
начосами. Можна набивати подушку вівсяною половою,
мохом, кострицею. Товщина подушки, залежно від ма-
теріалу, 8—10 см. Кінці подушки повинні щільно об-
лягати стіни вулика. Замість подушок можна викори-
стовувати мати з соломи, осоки. Вони не дорогі і їх
легко виготовити на місці.

Мати роблять до 8 см товщиною. Крім верхнього
утеплення, по боках гнізда треба робити теплі заставні
дошки. Бокові утеплення роблять з подушок чи з матів.
Товщина бокових матів 5—7 см. Вони повинні щільно
прилягати до стінок вулика. Розташовують їх за встав-
ною дошкою. Ніякого утеплення додатково класти у ву-
лик не слід. Як уже зазначалось, зайві утеплення у ву-
лику заважатимуть, бо вони будуть поглинати і нагро-
маджувати вологу з повітря вулика, в результаті чого
створяться нетерпимі умови зимівлі.

При формуванні гнізд слід звернути особливу увагу
на те, що при збиранні гнізд для сімей, призначених для
зимівлі надворі, гніздо треба влаштовувати стиснутіше,
з меншою кількістю рамок, ніж це потрібно для зимівлі
в зимівнику. Така обмеженість рамок в гнізді для зимів-
лі бджіл надворі потрібна не з метою його утеплення,
а для того, щоб рамки, не зайняті бджолами, були для
них недоступні зимою. При визначенні кількості кормо-
вих запасів, необхідних сім’ї, яка зимує надворі, по-
трібно враховувати, що в цих сімей приблизно на мі-
сяць, а то і раніше появляється розплід. Не треба за-
бувати також, що в умовах зимівлі надворі кормові
запаси не можна поповнювати в зимові місяці. Зимова
годівля в таких умовах можлива лише як крайній захід
врятування бджіл від загибелі, а не як спосіб зимового
їх догляду. Це ще раз підтверджує необхідність ретель-
но визначити кормові запаси в сім’ях, які залишаються
зимувати надворі.
В літературі по-різному висловлюються щодо ство-
рення ступеня щільності гнізда в сім’ях, які зимують
надворі.

За формування щільнішого гнізда для зимівлі бджіл
висловилась невелика кількість авторів. До них можна
віднести П. А. Снєжнєвського (1929), Є. А. Шишкіна
(1951), В. М. Тетеошева (1955) і ін. їхні думки зво-
дяться в основному до того, щоб в сім’ях, які зимують
надворі, гнізда формувались стиснутіші, ніж в сімей,
які зимують у зимівниках.

Однак у виробничих умовах більша частина сімей
зимує надворі з розширеними гніздами, так як це зви-
чайно готовлять для зимівлі в зимівнику, не надаючи
значення специфіці умов зимівлі надворі. В результаті
такого ставлення до формування гнізд, без врахування
особливостей умов зимівлі, деякі пасічники не завжди
вдало проводили зимівлю бджіл.

У зв’язку з розбіжністю в літературі і на практиці
думок щодо формування гнізд у сімей, які зимують
надворі, а також для перевірки впливу способів форму-
вання гнізд на результати зимівлі в умовах України
були підібрані 24 сім’ї бджіл і поділені на 2 групи.
В першій групі—16 сімей — гнізда, зібрані на зиму з
нормальною кількістю рамок, залишили, як завжди, для
зимівлі в зимівнику, а в другій групі — 8 сімей — гнізда
скоротили на 15—20%, залишивши стільки рамок,
скільки щільно могли їх обсидіти бджоли.

Розміщення льотків і утеплення гнізд у всіх сім’ях
було однаковим, льотки були відкриті верхні, утеплен-
ня — бокове і верхнє.

Показники оцінки результатів зимівлі бджіл виража-
лись наявністю в сім’ях розплоду і кількістю підмору
на день першого весняного огляду бджіл. Стан сімей
на день огляду показаний в таблиці 55.

З таблиці 55 видно, що більше розплоду і менше під-
мору було в сім’ях із скороченими гніздами. Сім’ї з
такими гніздами мали розплоду печатного і відкритого
максимум 82 000 шт. при мінімумі 41 000 шт., в той час
як сім’ї із звичайними гніздами відповідно максимум
58 000 і мінімум 30 000 шт.

Таким чином, в сім’ях з скороченими гніздами роз-
плід по групі в середньому був вищим на 17 000 шт.,
або на 21,8%.
Стан сімей бджіл, які зимували надворі при різних способах
утеплення гнізд (на 5 квітня 1959 р.)

Щільність гнізда	Кількість		Сила (вули- чок)	Корму (в кг)	Розплоду		Під- мору
	сімей	рамок			печат- ного	від- крито- го	
Звичайне утеплен- ня	16	6,8	5	4	21	40	по
Скорочене на 15— 20%		8	5,5	5	4,5	32	46	68

Крім цього, в групі сімей з ущільненими гніздами
обліт бджіл весною був дружнішим, а також більша
льотна діяльність порівняно з сім’ями, що мали звичай-
не ущільнення гнізда.

Отже, при формуванні гнізда слід лишати там стіль-
ки рамок, скільки їх щільно обсиджують бджоли. Для
зимівлі надворі рамок повинно бути менше приблизно
на 15%, ніж для зимівлі в зимівнику. Сильні сім’ї, як
правило, зимують на 8—9 рамках, середні — на 6—7.
Якщо для поповнення запасів доводиться давати рідкий
корм, то про розподіл його в гнізді можна не думати,
тому що все це зроблять самі бджоли. Після годівлі слід
тільки уточнити кількість запасів у гнізді, маючи на
увазі, що частина цього корму буде витрачена бджолами
на виховання розплоду.

Бажано ще раз вказати, що при формуванні гнізд
слід залишати в них рамки, де є не менше 2—2,5 кг
меду. Рамки, де мало меду, необхідно вийняти з гнізда,
їх або зберігають у коморі для весняної підгодівлі або
ставлять за вставну дошку і розпечатують; тоді бджоли
весь мед з них перенесуть у гніздо і там запечатають.

Рамки, де більше меду (по 2,5—3 кг), ставлять в
центрі гнізда, а по боках розміщують рамки з меншою
кількістю меду. Деякі пасічники роблять навпаки, вва-
жаючи, що бджолиний клуб не може сидіти на медових
стільниках, але з цим не можна погодитись. Практика
доводить, що при розміщенні повномедних рамок в
центрі гнізда клуб розташовується на меду проти льот-
ка на нижніх частинах рамок. При такому розміщенні
клуба бджоли менше осипаються за зиму і, як правило,
добре перезимовують.

При формуванні гнізд на зиму ні в якому разі не
можна забувати про зменшення підрамкового простору
при зимівлі надворі до мінімуму — до 6—8 мм. Це не-
обхідно для того, щоб бджоли, які відірвались від клуба
і впали на дно, могли піднятися по рамках знову до
клуба. Якщо ж підрамковий простір буде дорівнювати
15—20 мм, то бджоли не зможуть добратися до рамок
і змушені підніматися по холодній стінці вулика. Часто
в таких випадках вони не встигають добратись до клуба,
клякнуть і гинуть на дні вулика.

Після збирання гнізд на зимівлю слід провести ще
деякі роботи: скоротити льотки у вуликах, поставити
загороджувач від мишей. Необхідно стежити, щоб на
пасіці не було крадіжок восени, бо слабкі сім’ї можуть
бути пограбовані в теплий сонячний день за кілька го-
дин. Часто при сильному пограбуванні злодійки вби-
вають матку, і сім’я гине. Корисно простежити за остан-
нім обльотом бджіл: з характеру його можна буде су-
дити про благополучність сім’ї.

Останньою роботою на пасіці є прибирання з вули-
ків порожніх рамок, що зберігаються за заставною дош-
кою, годівниць, а також укладання бокових утеплень.

СПОСОБИ ЗАХИСТУ ВУЛИКІВ ВІД
НЕСПРИЯТЛИВИХ УМОВ ЗИМІВЛІ

Зимівля бджіл надворі, як показує практика, до-
слідні і літературні дані, може проходити по-різному.
При обиранні способу такої зимівлі слід насамперед
врахувати кліматичні умови даної місцевості. Особливо
важливими факторами, які потрібно врахувати при ор-
ганізації зимівлі бджіл надворі, є напрям і сила вітрів,
наявність природного захисту, час випадання снігу, гли-
бина снігового покриву, наявність теплих сонячних днів,
коли є можливість провадити обліт бджіл.

Враховуючи всі ці особливості, треба знайти способи,
які давали б можливість бджолам якомога раніше по-
чати виховання розплоду і проведення весняного обльо-
ту. Ці способи такі: зимівля на постійних, льотних міс-
цях без будь-якого захисту вулика від несприятливих
зовнішніх умов; на постійних місцях, але з вкриттям
174
вулика листом толю; на постійних місцях з обгортан-
ням вуликів солом’яними матами; на постійних місцях
під снігом; групова зимівля з різноманітним захистом
вуликів: в ярусах з спільним вкриттям, під навісом, під
кожухом, у павільйонах.

Багато пасічників застосовують й досі деякі з цих
способів, але частина з них до цього часу пасічниками
не використовувалась. А вони могли б сприяти кращим
результатам зимівлі бджіл.

Всі ці способи хоч і не захищають вулики від впли-
ву низьких температур взимку, але захищають їх від
атмосферних опадів та вітру.

При використанні цих способів зимівлі бджіл надво-
рі пасічникам не доведеться турбуватись про захист
бджіл від підвищеної сухості або надмірної вологості
навколишнього повітря. Однак треба пам’ятати, що при
цьому не слід утворювати режим, який був би схожий
або відповідав умовам у зимівнику, як це роблять деякі
пасічники в південних районах СРСР, бо тут він не
тільки не потрібний, а навіть шкідливий. Крім того, слід
враховувати, що які б способи не застосовували пасіч-
ники при зимівлі бджіл надворі, вони повинні здешев-
лювати утримання бджіл і не потребувати великих за-
трат праці, давати можливість провадити спостереження
протягом усієї зими.

Існують розбіжні описи щодо результатів зимівлі
бджіл. Тому закладений дослід з сім’єю бджіл при різ-
них варіантах зимівлі. Розташування льотків, утеплення
і формування гнізд в усіх сім’ях були однаковими. По-
казниками досліду на день огляду були наявність роз-
плоду, кількість підмору бджіл та вогкість. Дані про
стан бджіл піддослідних груп наведені в таблиці 56.

З даних 56 таблиці видно, що по кількості розплоду
на першому місці стоять сім’ї бджіл, які зимували під
навісом і в павільйоні, але по найменшій кількості си-
рості — сім’ї, що зимували у вуликах, обгорнутих ли-
стом толю, і що стояли в ярусах.

В менш сприятливих умовах опинилися сім’ї, які зи-
мували під кожухом. Тут було найменше розплоду і
найбільше помору і вогкості.

Отже, в умовах України не тільки для південних, але
й для північних областей (Харківська) зимівля бджіл за
досліджуваними способами можлива. Однак зимівля їх
Стан бджолосімей, що зимували надворі при різному захисті
від зовнішніх несприятливих умов (иа 5—7.ІУ 1959 р.)

Показники	Способи захисту вуликів				
	у па- віль- йонах	ПІД наві- сами	ПІД листом ТОЛЮ	під ко- жухом	в яру- сах
Кількість сімей 		5	5	5	5	5
Кількість рамок			7	7	5,2	4,5	6
Сила сімей (вуличок)		4,8	5	3,7	3,3	3,7
Корми (кг)			  Розплід:	5,6	5	1,8	3,5	3,35
печатний 	.	. . < .	27,2	31,2	5,2	2,0	11,0
відкритий 			42,4	57,6	8,8	13,6	21,0
Підмору (в г)		82,8	80,1	80,0	130,0	84,0

під кожухом в умовах клімату України, і особливо в
південних її районах, недоцільна. Це можна пояснити
тим, що в теплі, сонячні дні, яких, чим ближче до пів-
дня, тим більше, бджоли, що зимують під кожухом, не
мають можливості облетітися, в той час як при інших
способах — у павільйоні, під навісом, під листом толю
і т. д.,— бджоли могли зробити обліт ще 22 січня при
температурі атмосферного повітря + 8° і ще нижчій в
лютому та в березні.

Із наведених даних досліду, а також враховуючи до-
свід окремих пасічників, зимівлю бджіл надворі зазна-
ченими способами можна провадити таким чином.

Зимівля бджіл на постійних місцях без захисту вули-
ків. Такий спосіб зимівлі бджіл надворі найбільш поши-
рений, особливо в південних районах, де снігопад взим-
ку буває невеликий і сніговий покрив зовсім не удержує-
ться на землі.

Цей спосіб можна рекомендувати для пасік, що ма-
ють вітрозахист, і де бджоли зимують не в затінку де-
рев і побудов, а на пригріву.

Під час зимівлі бджіл на літніх місцях без будь-яко-
го зовнішнього захисту вуликів провадиться така під-
готовка: спочатку утеплюють дно вуликів, поклавши під
нього солом’яний мат; класти на землю його не можна,
бо інакше він відволожується, взимку змерзається, а це
вже не утеплення, а охолодження. Солом’яний мат під
вуликом повинен взимку бути завжди сухим. Для цього
на підставку вулика спочатку слід класти щиток з не-
придатних для будівництва дощечок або зв’язаний з
лозин. Після цього ретельно оглянути кришку вулика,
потурбуватися, щоб вона не протікала і була добре при-
гнана до корпуса вулика. Коли дощаті кришки мають
тріщини, їх слід укрити листовим залізом або листами
міцного толю — рубероїду. Корисно, крім того, покласти
на кришку лист толю більшого розміру ДЛЯ того, щоб

Мал. 23. Зимівля бджіл иа льотних місцях.

вода, що тече з даху, не попадала на стінки вулика. Ні-
чого іншого для захисту і утеплення вулика із зовніш-
нього боку робити не треба.

Коли в корпусі старого вулика є щілини, хай неве-
ликі, залишати їх на зиму не слід. В таких випадках
треба сім’ю пересадити в інший добрий запасний вулик
або щілини замазати замазкою чи глиною.

Як тільки настануть холодні дні, нижні льотки треба
щільно закрити добре припасованими планками, а верх-
ній льоток відкрити. Верхній льоток потрібно захистити
від мишей штабкою жерсті із зубцями. Щоб у льоток
не попадали прямі сонячні промені та не задував вітер,
на верхню прилітну дошку ставлять похило з опором
на стінку невеличку дощечку.

Якшо верхнього льотка немає у прилітній дошці, то
цю невелику дощечку підвішують перед льотком, але
так, щоб вона була стійкіша і від вітру не стукала по
вулику.

Як робити упорядкування гнізд і утеплювати їх для
зимівлі надворі, сказано в попередніх розділах.

Зимівля бджіл у вуликах, обгорнутих листом толю.
У місцях, де від великих холодних вітрів на пасіці слаб-
кий або зовсім відсутній захист, найкращим способом

Мал. 24. Накривання вуликів толем для зимівлі
надворі.

захисту вулика, що стоїть на своєму постійному місці,
€ обгортання з боків і зверху листом толю, який буде
захищати вулик від намокання при різкій зміні погоди
та від вітру. При появі перших сонячних променів толь
чорного кольору буде поглинати сонячне тепло і нагрі-
вати вулик. В цей час у вулику підсилиться вихід водя-
них парів назовні, а при охолодженні сухе повітря буде
заходити в нього, таким чином вулик буде нібито «ди-
хати».

Практично вулик готовлять до зимівлі цим способом
так: беруть рулон толю (можна тонкого) і розрізають
його на листи такої довжини, щоб кожним з них можна
було обгорнути весь вулик з боків і зверху. Для 12-рам-
кового вулика необхідний лист толю до 2 м довжини,
178
для лежака на 20 рамок — 3 м тощо. Обгорнувши вулик
листом толю, його зав’язують шпагатом або пришпилю-
ють спеціальними кнопками. У толі навпроти льотка
прорізують отвір, щоб бджоли могли виходити з вулика
для обльоту. При такій упаковці вуликів забезпечується
хороша зимівля бджіл надворі, хоч на це доводиться
витрачати робочу силу і кошти на придбання толю.

Мал. 25. Вулики, утеплені солом’яними матами.

Зимівля бджіл у вуликах, захищених солом’яними
матами. Вулики з бджолами, які зимують на постійних
льотних місцях, можуть бути захищені спеціально ви-
готовленими для цього матами з соломи, рогозу, осоки
від 5 до 8 см завтовшки. Такими матами обв’язують
вулики з усіх боків. Часто їх обв’язують лише з трьох
боків, а четверту — передню стінку — лишають необ-
в’язаною, щоб вона краще прогрівалася у сонячні дні.

При цьому способі, як і в інших випадках, дно ву-
лика утеплюється і на даху його кладуть лист толю.

Проте цей спосіб має негативну сторону, бо мати,
намочені дощем або водою, при таненні снігу на даху,
при похолоданні замерзають і охолоджують вулик, а
тому навіть у ясну погоду сонячне тепло не доходить до
гнізда. Деякі пасічники мати покривають толем, який
захистив би вулик від намокання, але ці додаткові ви-
трати коштів не оплачуються результатами зимівлі.

Зимівля бджіл під снігом. У північних і північно-схід-
них районах України, де випадає багато снігу і де він
довгий час лежить на землі і не тане, можна провадити
зимівлю бджіл під снігом.

Сніговий покрив має властивість відбивати тепло
і має дуже незначну теплопровідність. Свіжий пухкий
сніг відбиває близько 80—90% сонячної енергії, яка на

Мал. 26. Вкриття вуликів снігом (схема).

нього падає, тоді як темна поверхня, наприклад грунт
чи ліс, відбиває менше 20% Теплопровідність сухого
пухкого снігу мала, як і теплопровідність повітря. Крім
того, слід враховувати ще й те, що при сніговому по-
криві добова амплітуда дорівнює 10—20°, тоді як над
площею без снігу амплітуди, вищої 10° не спостерігаєть-
ся. У роки, коли випадає багато снігу, не можна споді-
ватися на те, що бджоли зможуть облетітися взимку. У
таких умовах бджоли з успіхом можуть зимувати під
снігом.

Вулики для зимівлі під снігом можна розставляти
по одному або групами. Як тільки випаде перший сніг,
його варто підгорнути якомога більше до кожного вули-
ка, щоб у перший раз загорнути його снігом хоч би напо-
ловину. При зниженні температури повітря і збільшенні
снігового покриву ще слід нагорнути на вулик стільки
снігу, щоб засипати його повністю. Сніг не потрібно
ущільнювати, тому що у пухкому стані він менш теп-
лопровідний і пропускає досить добре повітря. Якщо
над вуликом з’явиться щільна корка з льоду, її необхід-
но розбити. Ближче до весни, коли сніг почне танути,
його потрібно зчистити з вулика, щоб тала вода не
намочила його, і дати можливість бджолам у перший же
теплий день облетітися.
При зимівлі бджіл під снігом можна було б спочатку
закрити вулик сухою осикою, дрібними сосновими або
ялинковими гілками з хвоєю, ялівцем або хвойними
гілками, а потім зверху закрити снігом. Таке укриття
у певній мірі захистить вулик від намокання, а отже,
від надмірної вологості. Ніякого іншого догляду бджоли
за час зимівлі не потребують. Можливо, що у лютому
будуть сонячні дні з температурою в затінку від 6 до
8° тепла. У такі дні вулики необхідно звільнити від сні-
гу (можна лише з боку передньої стінки), зняти льотко-
ві захисти, щоб дати бджолам можливість зробити об-
літ. Після обльоту льотки знову закривають. Ранній об-
літ полегшить кінець зимівлі і примусить маток більше
відкладати яєць, що має важливе значення для розвитку
бджолиної сім’ї.

Зимівля бджіл під снігом може бути і груповою.
Проте при цьому способі втрачається головна перевага
зимівлі надворі — можливість раннього обльоту бджіл
у перший сприятливий теплий день. Крім того, у кінці
зими треба розставити вулики на постійні місця. Щоб
уникнути цієї незручності, деякі пасічники розставляють
їх малими групами по 3—4 вулики разом так, щоб льот-
ки були спрямовані у різні боки. Навесні вулики лиша-
ють у тому ж положенні або трохи розсувають.

Зимівля бджіл у ярусах. При зимівлі бджіл надворі
у ярусах підбирають на пасіці місце, захищене від віт-
ру, яке добре прогрівається сонцем. На призначеному
рівному місці кладуть підкладки і бруски на них зав-
вишки від землі на 20—25 см. На поміст з дощок або
жердин кладуть солому або солом’яні мати у 8 см зав-
товшки. Потім розташовують вулики так, щоб один ряд
їх був звернений льотками на схід, а льотки другого
були спрямовані на захід. Вулики ставлять у 2—3 яру-
си. Між вуликами відстань має бути близько 10 см, щоб
краще циркулювало повітря. Після розміщення вуликів
у ярус зверху розстилають рулони толю, а на нього кла-
дуть бруси або жердини, щоб у вітряну погоду толь не
злітав з ярусу вуликів. Після цього всі вулики в ярусі
обставляють дощаними щитами або листами шиферу,
щоб захистити від вітру. У теплі сонячні дні щити або
шифер слід зняти і покласти иа сніг або на землю на-
впроти льотків. Це робити необхідно, бо деяка частина
бджіл при обльоті сідає на сніг або на холодну мерзлу
землю і там клякне, а коли є щити або шифер, бджоли
на них не гинуть. Після обльоту бджіл знову ставлять
щити на попереднє місце.

Цей спосіб захисту вуликів взимку на пасіці можна
застосовувати з метою кращої їх охорони і коли пасіка
не має іншого захисту від сильних холодних вітрів.

Мал. 27. Захист вуликів шиферними листами при зимівлі надворі.

Зимівля бджіл під навісом. Зимівля бджіл під наві-
сом за принципом близька до зимівлі в ярусах. Різниця
лише в тому, що вулики під навісом ставлять у один
ряд в 2—3 яруси льотками на південь.

Навіси стаціонарного типу з дахом і з трьома сті-
нами. Ці стіни можуть бути постійними і приставлени-
ми з щитів, а передня стінка обов’язково тільки знімна;
вони захищають бджіл від вітру. Бічні стінки або щити
можна зробити з шалівки, але їх можна замінити і ма-
тами з соломи, рогозу або очерету, які підвішуються
або приставляються до верхніх брусів навісу. Коли не-
обхідно, їх можна зняти, особливо це потрібно робити
з передньою стінкою проти льотка у теплі сонячні дні
для кращого обігрівання і можливості обльоту бджіл.

Вулики додаткового захисту не потребують.

Стаціонарний навіс, зроблений з місцевих матеріа-
лів, можна виготовити силами пасічників і використати
не лише для зимівлі бджіл, але й влітку для збереження
.'II

Мал. 28. В сонячний день шифер прийнятий для обльоту бджіл.

від дощу й сонця порожніх вуликів та інвентаря. Тут
можна поставити верстат для ремонту вуликів, рамок

Мал. 29. Зимівля бджіл під навісом (вулики на вагах).

тощо і навіть можна навощувати рамки, а під час медо-
збору поставити медогонку.

Зимівля бджіл у павільйонах. Зимівлю бджіл у па-
вільйонах застосовують поки що на деяких присадибних
пасіках і поширеніший цей спосіб у Польщі, Німеччині
тощо.

При зимівлі бджіл у павільйонах вулики добре за-
хищені від намокання і вітру, проте цей спосіб має й
істотні недоліки. Вулики тут не прогріваються у сонячні
зимові дні, а це значить, що бджоли не зможуть зробити

Мал. ЗО Кожух для вулика при зимівлі надворі.

обліт тоді, коли це зроблять бджоли з вуликів, прогрі-
тих сонцем. Якщо павільйон пристосований для літнього
перебування бджіл, у вуликах є льоткові отвори, то у
дуже теплі дні бджоли зможуть облетітися.

У павільйоні вулики розставляються рядами у кілька
ярусів на стелажах. Ніякого додаткового утеплення їх
з зовнішнього боку робити не потрібно.

Павільйон роблять відповідно до кількості сімей. Він
може бути довгим, вузьким з розрахунку на один ряд
вуликів з проходом і висотою у кілька ярусів.

У верхній частині, під дахом, повинна бути вентиля-
ція з віконних рам на завісах, що відкриваються на-
зовні.
До позитивних сторін павільйонного утримання
бджіл відносять те, що вулики влітку захищені від пере-
грівання сонячними променями, а взимку від дощу, мок-
рого снігу та вітру. Працювати з бджолами у павільйо-
ні можна без лицьової сітки, рідко застосовуючи дим;
огляд бджіл у безвзятковий період не небезпечний, не
виникає крадіжок серед бджіл, як це буває на пасіці.

ЕКОНОМІЧНА І БІОЛОГІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ
ЗИМІВЛІ БДЖІЛ НАДВОРІ

Для оцінки економічної вигідності того чи іншого
заходу в бджільництві визначають собівартість одиниці
продукції, тобто суму затрат, що припадає на кілограм
меду, воску та рою. Співставляючи собівартість про-
дукції, що випускається, з державною закупочною ці-
ною, виявляють рентабельність виробництва.

Дуже важливо, щоб і пасічник підрахував рента-
бельність своєї пасіки: продуктивність сімей бджіл, тоб-
то скільки одержано товарної продукції — меду, воску
і рою, суму грошових витрат і затрат праці.

Підвищення виходу продукції на пасіці досягають
цілим рядом заходів, але в значній мірі він залежить
від умов утримання й годівлі бджіл в період зимівлі.
Тут є великі резерви. Практика і досліди показали, що
тільки завдяки суворому додержанню елементарних пра-
вил по догляду й утриманню бджіл взимку можна в
півтора, а то й у два рази підвищити продуктивність
сім’ї бджіл.

За даними Інституту бджільництва, на великих пасі-
ках на оплату праці припадає 32%, на корм 51% і на
решту витрат 17%. Це буває на пасіках, де один пасіч-
ник обслуговує 100 бджолосімей. На дрібних пасіках,
де на одного пасічника припадає менше бджолосімей,
питома вага заробітної плати досягає 50% і навіть
більше.

При підвищенні економічної ефективності пасік пе-
редусім слід звернути увагу на зниження затрат праці.
Щоб цього добитися, треба збільшити навантаження на
пасічника — до 80—100 бджолосімей. Якщо при цьому
одержать товарного меду близько 15 кг з вулика, то
праця пасічника буде добре оплачена, і собівартість
продукції з цього виду затрат відповідатиме сучасним
вимогам. Для перелому в цьому питанні доцільно оці-
нювати роботу пасічника не лише по рекордному медо-
збору, а й по впровадженню заходів, що підвищують
продуктивність праці на пасіці.

Слід піклуватися про зниження собівартості продук-
ції, скорочення витрат на зимово-весняні корми для
бджіл. З цього питання має бути вибраний шлях не
на зменшення витрат кормів для бджіл, а, навпаки, на
їх збільшення. Знизити затрати на корми можна замі-
ною квіткового меду цукром, який вдвоє дешевший і для
зимівлі бджіл ефективніший.

Якби пасічники використали хоча б ці два шляхи
зниження собівартості продукції, яку вони випускають,
то пасіки стали б рентабельнішими.

* *
*

Бджолиний організм з давніх давен переносив зимів-
лю в житлах, які не повністю захищали його від силь-
них морозів зимою. Але все ж бджоли жили, розмно-
жувались і робили великі запаси корму. Так історично
складався організм, здатний легко переносити суворі зи-
мові умови надворі. Тому нема підстав ламати ці біо-
логічні основи. Не можна порівнювати також утримання
бджіл з утриманням інших видів свійських тварин взим-
ку, як різних організмів за температурним режимом.

При зимівлі бджіл надворі, де температура зовніш-
нього повітря непостійна і час від часу змінюється, зни-
жуючись до 20° і більше, в першій половині зими сім’я,
перебуваючи в особливому фізіологічному стані, різко
знижує обмін речовин.

Бджоли, які зимують при знижених температурах,
більше зберігають в своєму організмі білка й жиру, в
результаті чого стають здатнішими виховувати більше
розплоду в умовах зимівлі і в ранній весняний період.

Зимівля бджіл в умовах атмосферного повітря на-
дворі, де відносна волога буває непостійною і коливає-
ться залежно від температури повітря, є більш прий-
нятною, ніж при постійнішій, урівноваженішій волозі
приміщення. При підвищеній відносній вологості повіт-
ря, яка часто буває в зимівнику, бджолиний організм
186
втрачає можливість регулювати вологість свого орга-
нізму в бік зниження, а це призводить до заповнення
кишечника рідкими екскрементами, що знижує тонус
життєдіяльності сім’ї.

Бджолиний організм під впливом низьких зовнішніх
температур в результаті зниження обміну речовин, збе-
рігаючи більшу кількість білка і жиру, при нормаль-
ному нагромадженні в кишечнику неперетравних за-
лишків корму фізіологічно менше старіє, менше зно-
шується.

У сімей, що зимують надворі, зміна діб і настання
сонячних днів неминуче стає подразником, який впливає
на життєдіяльність бджолиного клуба. В результаті та-
кого стану появляється можливість в умовах зимівлі ра-
ніше виховати розплід. За рахунок бджіл раннього ви-
ходу сім’я не знижує сили в момент відходу весною ста-
рих бджіл, коли, особливо при несприятливій зимівлі,
вона дуже ослаблена. Отже, появу розплоду в більш
ранні строки весни слід розглядати як позитивне явище,
яке потім впливає на рентабельність сім’ї.

Масовий очищувальний обліт бджіл весною у сімей,
які зимують надворі, буває при температурі близько 6°
тепла, тоді як у тих, що зимують у зимівнику,— 10—12°.
Така витривалість бджіл при низьких температурах по-
яснюється загартуванням, набутим в результаті зимівлі
їх надворі. Набута бджолами холодостійкість стає спад-
ковою через бджіл-годувальниць. Робочий день у.таких
бджіл довший—вони його починають зранку і закін-
чують пізніше, ніж бджоли, що перезимували у зимів-
никах.

Особливість бджіл вилітати при понижених темпе-
ратурах і мати триваліший робочий день має велике
господарсько-економічне значення в момент цвітіння са-
дів. На Україні при їх цвітінні часто буває холодна й
вітряна погода. Бджоли з особливостями, вказаними
вище, роблять у цей період велику послугу садам, за-
пилюючи їх.

Бджоли, які втратили матку з осені і (можливо, ви-
падково) залишились так на зиму, краще перезимовують
при низьких температурах.

У сім’ях, де бджоли хворі на нозематоз, при зимівлі
надворі менше, ніж при зимівлі в приміщеннях, поши-
рюється хвороба,
Сім’ї, які зимують на меду з домішкою паді, краще
витримують зиму в умовах низьких температур, ніж в
зимівниках, де гине багато робочих бджіл, навіть цілі
сім’ї.

При зимівлі надворі на бджіл не впливають сторонні
несприятливі запахи, як це може бути в пристосованих
приміщеннях, навіть зимівниках.

Зимівля бджіл можлива і при повній заміні меду на
цукор. При зимівлі бджіл на цукрі знижується перепов-
неність кишечника, сирість у вулику, але виховання роз-
плоду не зменшується. Зимівля бджіл на цукрі економіч-
но вигідна, бо заміною меду на цукор окупаються всі
витрати на утримання бджіл.

При зимівлі на цукрі бджоли повністю уникають біл-
кового голодання, бо в гніздо поставлена перга на двох
рамках із запечатаним медом.

В період зимового спокою при знижених температу-
рах з моменту клуба до з’явлення розплоду бджоли мен-
ше витрачають корму порівняно до сімей, які зимують
у зимівниках.

Після зимівлі надворі бджоли бадьорі, витривалі, не
такі рійливі, матки плодючіші, а робочі бджоли енер-
гійніші. В результаті всього цього продуктивність їх
буває вища на 25—30% і навіть більше.

При зимівлі бджіл надворі не потребується затрат
коштів на побудову зимівників. Не витрачаються і бу-
дівельні дефіцитні матеріали. Заощаджується й робоча
сила на будівництво зимівника та щорічне дворазове
(восени і весною) перенесення вуликів.

* *
*

Предки медоносної бджоли селилися в дуплах дерев,
навіть на гілках, без будь-якого зовнішнього захисту,
і навіть у таких погано захищених від зовнішніх низьких
температур місцях бджоли нормально жили, розмножу-
валися, робили великі запаси корму.

Мимоволі постає питання, чому низька температура,
яка іноді падає до 50° морозу, для бджіл не шкідлива?
Що примусило людей змінити температурний режим зи-
мівлі бджіл, перенести їх з природних умов у теплі при-
міщення, як це робиться для свійських тварин?
Не можна не погодитись з біологами-ентомологами
в тому, що організм свійської медоносної бджоли істот-
но відрізняється від організму свійських тварин хоч би
терморегуляцією. Всі види свійських тварин мають по-
стійну температуру тіла, і всяке підвищення чи зни-
ження її є хворобливим і навіть смертельним для орга-
нізму. У медоносної ж бджоли температура тіла непо-
стійна. Вона під впливом внутрішніх регулюючих сил
може значно знижуватись і підвищуватись без шкоди
для життя. Організм бджоли при спокої в умовах низь-
кої температури знижує обмін речовин, а при підвище-
ній життєдіяльності в умовах підвищених температур
збільшує його; в зв’язку з цим збільшується і витрата
корму. Ці дані одержані в умовах різних навколишніх
температур у двох напрямках — за кількістю вжитого
кисню і кількістю витраченого корму.

Поряд з цими спостереженнями проведено ряд дослі-
дів, які визначали ступінь впливу температурних режи-
мів на різні елементи життєдіяльності бджіл у будь-
який період року — зими, весни, літа, де приділялась
увага основним показникам, що оцінювали стан бджіл.
Всі вони неминуче зводилися до того, що зимівля бджіл
в умовах низьких температур (надворі) ефективніша,
ніж в теплих приміщеннях і зимівниках.

ЛІТЕРАТУРА

А б р и к о с о в X. М. Лучшая температура для зимовки пчел.
Ж. «Пчеловодство», № 1, 1945.

Абрикосов X. М. Техника американского пчеловодства.
ОГИЗ, Сельхозгиз, 1946.

Аветисян Г. А. Организация зимовки пчел без потерь.
Ж. «Пчеловодство», № 10, 1950.

Аллес П. Т. Влияние температури на поражение пчел нозе-
матозом. Ж. «Пчеловодство», № 10, 1954.

Андронов Ф. Влияние на зимовку пчел величини подра-
мочного пространства в ульях. Ж- «Опитная пасека», № 8—9,
1928.

Аринчнк А. Е. О зимовке пчел в яме без вентиляции. Ж-
«Пчеловодство», № 10, 1954.

Булавцев В. Значение перги в зимовке. Ж. «Пчеловодст-
во», № 1, 1950.

Близнюк П. Я. За хорошую зимовку пчел. Ж- «Пчеловод-
ство», № 1, 1952.
Близнюк П. Я. Влияние сахара на результати зимовки пчел.
Ж. «Пчеловодное дело», № 12, 1929.

Брюханенко А. Н. Пасечнне работм в различнмх зонах
СССР, Сельхозгиз, 1953.

Воронин Г. И. Зимовка пчел при пониженнмх температурах.
Ж- «Пчеловодство», № 12, 1947.

Волобуев. Преимущество зимовки на воле. Ж- «Коллектив-
ное пчеловодство», № 3, 1932.

Герич А. Бджолиний клуб взимку. Ж. «Пасічник», № 8. 1930.

Г у с е в. Зимовка пчел на воле. Ж. «Коллективное пчеловод-
ство», № 1, 1932.

Д а н и л и н Б. Ф. Из опнта зимовки на воле. Ж. «Пчеловод-
ство», № 10, 1957.

Душка А. И. Зимовка пчел на воле. Ж- «Пчеловодство»,
№ 10, 1961.

Ермишин Н. Ф. Как ми улучшили зимовку пчел на меду
с примесью пади. Ж. «Пчеловодство», № 12, 1956.

Евдокимов И. И. Каким медом питаютея пчельї знмой.
Ж- «Опитная пасека», № 8, 1927.

Зарецкий Д. Лучшая температура клуба пчел в зимовнике.
Ж. «Пчеловодство», № 1, 1937.

Зайчиков Н. В. Предохранение пчел от всякого беспокой-
ства в зимний период. Ж- «Пчеловодство», № 9, 1952.

Исаакян Л. А. Изменение терморегуляции при прернваиии
зимней спячки. Изд. АМН. СССР.

Ковалев И. С. Зимовка пчел в холодном помещении. Ж.
«Пчеловодство», № 12, 1956.

Кораблев И. И. Наблюдение над температурой клуба пчел
в зимний период. Ж. «Опитная пасека», № 5, 1927.

Краснопеев М. 3. Значение перги в зимовке пчел. Ж.
«Пчеловодство», № 9, 1939.

Козлов Б. П. Зимовка пчел в траншеях. Ж «Пчеловодство»,
№ 1, 1955.

Комаровская А. В. О зимовке пчел. Ж. «Пчеловодство»,
№ 12, 1957.

Коряков Ф. М. Мои наблюдения по зимовке пчел. Ж- «Пче-
ловодство», № 9, 1956.

Л а н и н Я. Е. Опит зимовки иа воле. Ж. «Пчеловодство»,
№ 7, 1934.

Л ь в о в О. С. Образование клуба и использование пчелами
сотов гнезда в зимний период. Ж. «Пчеловодство», № 1 за 1953
и № 3 за 1954.

Логгинов В. И. Нуждаются ли пчельї зимой в свежем воз-
духе. Ж- «Пчела и пасека», № 1, 1925.

Ливенцев Л. С. Затрата корма в зимовке на е'диницу жи-
вого веса в семьях разной величини. Ж- «Пчеловодство», «V» 11—12,
1939.
Л е й п и А. С. Зимовка пчел под снегом. Ж. «Пчеловодство»,
№ 10, 1955.

Москви н Г. А. Групповая зимовка пчел на воле. Ж. «Пче-
ловодство», № 1, 1954.

М и х а й л о в А. С. Изменчивость пчелм и температура. Ж-
«Опитная пасека», № 7, 1927.

М и х а й л о в А. С. Температурнме наблюдения над зимующи-
ми пчелами. Ж. «Опитная пасека», 1926.

Майоров Д. Наблюдение над зимовкой пчел. Ж. «Опитная
пасека», 1928.

Марко в Ю. Н. Опит зимовки пчел на воле. Ж. «Пчело-
водство», № 1, 1953.

Нестерводський В. А. Зимівля бджіл, Сільгоспвидав
УРСР, 1952.

Нестерводский В. А. Подготовка пчел к зимовке. Ж-
«Пчеловодство», № 7, 1953.

Некрасов А. М. Лучшая зимовка пчел. Ж- «Пчеловодство»,
№ 10, 1940.

Непомнящий С. П. Об «оживлении» застивших пчел. Ж-
«Пчеловодство», № 3, 1956.

Николаенко И. А. Зимовка пчел в земляком улье. Ж-
«Пчеловодство», № 11, 1956.

Овечкин Н. М. Зимовка пчел в земле. Ж- «Пчеловодство»,
№ 10, 1950.

П а в л о в М. М. О закритих летках при зимовке. Ж. «Пчело-
водство», № 1, 1948.

Пнрсиков М. К. Уход за пчелами, зимующими на воле.
Ж- «Пчеловодство», № 9, 1934.

Попов Н. П. Зимовка пчел на воле. Ж. «Пчеловодство»,
№ 10, 1954.

Перепелова А. И. Опит зимовки пчел с закритими лет-
ками. Ж. «Пчеловодство», № 12, 1947.

Ратников. Зимовка на открнтом воздухе. Ж. «Опитная
пасека», № 11, 1926.

Рождествепский. Зимовка пчел с закритими летками.
Ж- «Пчеловодство», № 8, 1951.

Силицкий А. П. Зимовка пчел. Ж. «Пчеловодство», 1937.

Семенов С. С. Сравнительньїй опит зимовки пчел на воле
и омшанике. Ж. «Опитная пасека», № 12, 1928.

Снежевский П. Л. К вопросу зимовки пчел. Ж. «Пчело-
водное дело», № 10, 1929.

Старченко А. К. К вопросу о сахаре как о корме зимой
для пчел. Ж. «Пчеловодство», № 12, 1938.

Смарагдова Н. П. Продолжительность жизни и потеря в
весе пчел при голодании по наблюдениям над зимующими пчелами.
Ж- «Опитная пасека», № 5—6, 1928.

Старобогатов В. О зимовке пчел. «Пчела и пасека»,
№ 12, 1929.
Снежевский П. Л. Зимовка пчел. Ж- «Практическое пче-
ловодство», № 2, 1929.

Таранов Г. Ф. Влияние температури на жизнедеятельиость
пчел. Ж. «Пчеловодство», № 5—6, 1946.

Таранов Г. Ф. Активносте обмена веществ у медоносних
пчел при различньїх температурах. Ж- «Природа», № 1, 1950.

Таранов Г. Ф. Збагачення на білок цукрового корму для
бджіл на зиму. «Колгоспне бджільництво», № 10, 1937.

Т е т с о ш е в В. М. Из опнта зимовки пчел. Ж. «Пчеловод-
ство», № 2, 1955.

Тумаков Н. С. О зимних запасах корма. Ж. «Пчеловод-
ство», № 8, 1955.

Филатов В. П. Зимовка пчел в траншеях. Ж. «Пчеловод-
ство», № 9, 1952.

Ф и л и п с. Колебание температури зимнего клуба. Ж. «Опит-
ная пасека», № 2, 1928.

Унгерман А. Из практики зимовки пчел под откритим не-
бом. Ж. «Земледелие и животноводство Молдавии», № 9, 1957.

Ши ш к и н Е. А. Новий способ зимовки пчел. «Пчеловодство»,
№ 1, 1953.
ЗМІСТ

Стор.

Вступ..................................................«...	З

Історія бджільництва і сучасний його стан.................... 6

Біологічні особливості бджіл у період ЗИМОВОГО СПОКОЮ 13

Температура тіла	бджоли	і	теплоутворення	....	14

Температурний режим зимового	бджолиного	клуба	.	28

Коливання температури клуба бджіл та її значення .	39

Терморегуляція у	бджіл............................46

Гігрорегуляція у	бджіл.............................50

Вплив різних умов зимівлі на тривалість	життя бджіл	52

Вплив порушення спокою бджіл на стан	клуба . .	56

Техніка вимірювання температури у бджіл	....	58

Вплив навколишніх умов на стан зимівлі.......................62

Вплив температурних умов на стан розвитку сили сім’ї
бджіл....................................................62

Вплив місця зимівлі на інтенсивність льоту бджіл .	.	67

Інтенсивність споживання кисню бджолами при різній
температурі..............................................70

Токсична дія вуглекислого газу на бджіл ....	77

Значення умов зимівлі для неблагополучних бджолосімей	84

Вплив корму иа стан зимівлі бджіл.......................  .	90

Про деякі переваги сильних бджолиних сімей ...	93

Вплив умов зимівлі на витрату корму бджолами .	.	97

Оцінка цукру як корму для зимівлі бджіл .	.	.	117

Пилок як корм для зимівлі бджіл.........................126

Вплив різного пилкового корму на тривалість життя
бджіл...................................................130

Вплив корму иа калове навантаження бджіл і наявність
підмору.................................................136

Зимівля бджіл на Україні....................................140

Місце зимівлі бджіл.....................................143

Підготовка бджіл до	зимівлі............................146

Формування гнізд для зимівлі бджіл	..	..	169

Способи захисту вуликів	від	несприятливих умов зимівлі	174

Економічна і біологічна доцільність зимівлі бджіл надворі 185
Література . , . , , . , , . > * . , 189
Редактор О. А. Добровольський

Художній редактор В. 3. Куниця
Технічний редактор П. Ф. Манжеран
Коректор В. В. Мойсеева
Малашенко Петр Васильєвим
Влияние низких температур зимой
иа жизнедеятельность пчел

(на украинском язьіке). Государственное издательство сельскохо-
зяйственной литературн Украинской ССР,
Киев, 34, ул. Большая Подвальная, 10

Здано на виробництво 1ЛЧ11 1963 р. Підписано до друку 11.Х1
1963 р. БФ 30805. Тираж 10500. Друк. арк. 6,125. Умовно-друк.
арк. 10,0. Обл.-вид. арк. 10,9. Папір 84Х108/з2. Зам. 633. Ціна 43 коп.

Книжкова друкарня № 3 Головполіграфвидаву Міністерства куль-
тури УРСР. Київ, Золотоворітська, 11,

43 коп.